Skip to main content

Full text of "Українська радянська енциклопедія (УРЕ): в 12 томах (1974–1985)"

See other formats 




-и 


б 





ую 
то 
Зі 
оо 
ГОРИ 
ча 


з 
Ле 
» ко 
Ж ау 
- Про? 
з А 
2 зго РУС ме 
' 
- 
, 
4 






як 
УА СТ)сриф 1 
ло З Ме. 4 єє. 


-а'о ЇМ же |0 дного Птювнно Па РИ; ' у жо 


3 
й і 


за УА сб б залу І, | 
й УхУ кий | 


З З крани я Гн 
г 






- гу 5) 
чі "о. "ф 2 Ргу,че БА г 
Ж і» зга ЩО 
Ж - і "Є Й. з 
У орли бе гра 
ів з 


М ро і 
7; дою побу. р г 


М ; 


7. ЛИ умо. 
ії 





ан 


«сок. 


Я Й; | 
, 73 узор рани у ее 


є сага» га 


Дт те 





ГОЛОВНА РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ 


|АНТОНОВ О. К.І 
БАБИЧЕВ Ф. С. 


(заступник голови редколегії) 
БАБІЙ Б. М. 


ЇБАЖАН М. П.| 


(головний редактор, 
голова редколегії) 


БОГДАНОВ Г. О. 


ГАВРИЛОВА Т. А. 
ГЕРШЕНЗОН С. М. 
ГІТАЛОВ О. В. 

ГОНЧАР О. Т. 
ДЕНИСОВ А. Ф. 
(відповідальний секретар, 
заступник головного редактора) 
ДЗЕВЕРІН І. О. 
ЄРШОВ І. Д. 
ЄФИМЕНКО Г. Г. 
КОНДУФОР Ю. Ю. 
КОСТЮК П. Г. 


КУДРИЦЬКИЙ А. В. 
(в. о. головного редактора, 
заступник голови редколегії) 


КУНДІЄВ Ю. І. 
ЛОПУХОВ О. М. 
ЛУКІНОВ І. І. 
ЛЯШКО |. І. 
МАЙБОРОДА Г. І. 
МАРИНИЧ О. М. 
МАРКЕВИЧ О. П. 
МАСОЛ В. А. 
МОССАКОВСЬКИЙ В. І. 
МЯЛОВИЦЬКИЙ А. В. 
ПАЛАМАРЧУК М. М. 
ПАТОН Б. Є. 
ПІДСТРИГАЧ Я. С. 
ПОГОРЄЛОВ О. В. 
ПРОСКУРІН Є. П. 
РОМОДАНОВ А. П. 
СИТНИК К. М. 
СТРЕЛЬЧЕНКО І. І. 
ТРОНЬКО П. Т. 
ТРОЯН О. І. 
ШИНКАРУК В. І. 
ЩЕРБАК М. П. 
ЮРЧУК В. І. 


УКРАЇНСЬКА 
РАДЯНСЬКА 
ЕНЦИКЛОПЕДІЯ 


ТОМ 


12 


ФІТОГОРМОНИ -- Ь 


ВИДАННЯ ДРУГЕ 


ГОЛОВНА РЕДАКЦІЯ 
УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ 
КИЇВ -- 1985 


92 
У 45 


00101--003 


"М222(04)85. 004--85 5000000 000 


(О ГОЛОВНА РЕДАКЦІЯ УРЕ, 1985 р. 


ФІТОГОРМОНИ (від грец. 
фотбу-- рослина і дрийо --рухаю, 
збуджую), гормони рослин -- фізі- 
ологічно активні речовини, що 
утворюються в рослинах у дуже 
малих кількостях (1079 --1079 мо- 
лів) і регулюють ріст і розвиток 
рослин. Ф. визначають ростові і 
формотворні процеси цілої рос- 
лини та її окремих органів, кон- 
тролюють інтенсивність і напрям 
обміну речовин в клітинах іорга- 
нах, що завершили ріст. Серед 
Ф. розрізняють ауксини, гіберелі- 
ни, цитокініни. До Ф. відносять 
також абсцизову кислоту, етилен. 
Активний біосинтез фітогормонів 
відбувається у верхівці стебла |і 


кореня, молодих листках і в не- 
зрілих плодах. Потрапляючи в 
інші частини рослин, Ф. сти- 


мулюють чи пригнічують там фі- 
зіологічні процеси. Ф. відіграють 
також важливу роль у пристосу- 
ванні рослин до умов навколишньо- 
го середовища, що змінюються. 
Механізм дії Ф. ще повністю не 
з'ясовано. Див. також Інгібітори 
росту рослин, Стимулятори ро- 
сту рослин., О. Б. Бойчук. 
ФІТОДИЗАЙН (від грец. фотбу -- 
рослина і дизайн) -- вчення про 
використання рослин цілком або 
у вигляді моделей для поліпшення 
середовища існування людини в 
штучних системах. Теоретичне 
обгрунтування Ф. як нового нау- 
кового напряму (1973) належить 
акад. АН УРСР А. М. Гродзінсь- 
кому. Осн. завданнями Ф. єт. з. 
озеленення інтер'єрів, створення 
естетично приємної і комфорта- 
бельної обстановки, яка 6 відпові- 
дала функціональному призначен- 
ню приміщення; знезараження від 
патогенних мікроорганізмів; очи- 
щення повітря приміщення від пи- 
лу і шкідливих газів і збагачення 
його цілющими леткими речовина- 
ми -- фітонцидами, здатними під- 
вищувати працездатність людини; 
індикація (див. Індикаторні рос- 
лини) біологічно небезпечних си- 
туацій. Відділ лікарських рослин 
і фітотерапії Ботанічного саду 
центрального  республіканського 
АН УРСР розробив композиції 
летких біологічно активних речо- 
вин вищих рослин (аніс, лаванда, 
м'ята, троянда, шавлія тощо), 
які рекомендуються для застосу- 
вання з метою оптимізації середо- 
вища закритих приміщень і підви- 
щення працездатності людей, пра- 
ця яких пов'язана з хронічним 
нервово-емоційним напруженням. 
Дозоване введення в повітря при- 
ладом  «фітон»  високоактивних 
фітонцидних композицій зумовлює 
загибель  дифтерійних бактерій 
стрептококів і гноєтворних стафі- 
лококів на 80--97 9; забезпечує 
поліпшення функціонування нер- 
вової і серцево-судинної систем; 
знижує стомлення, підвищує реак- 
тивність організму людини. 


Літ.: Гродзинский А. М. |та ін.). О 
некоторьх проблемах  фитодизайна 
в авиационной зргономике. «Авиацион- 
ная зргономика», 1978, в. 4; Гродзин- 


ский А. М. Фитодизайн: задачи и 
перспективь. «Новости ЮНЕСКО», 
1979, Хе 9; Фитонцидь. К., 1981. 


А. . Лебеда. 
ФІТОНЕМАТОДИ -- черви з кла- 
су нематод, які паразитують на 
рослинах. Те саме, що й фітогель- 
мінти. |, 

ФІТОНЦИДИ (від грец. фотбу - 
рослина і лат. саедо -- вбиваю) -- 
біологічно активні речовини, що 
утворюються вищими рослинами 
і здатні вбивати або пригнічувати 
ріст бактерій, мікроскопічних 
грибів, найпростіших. Ф. відкрив 
радянський вчений Б. П. Токін 
(1928-30). 

Здатність продукувати Ф. виро- 
билась у рослин у процесі їхньої 
еволюції. Ф. є одним з факторів 
природного імунітету рослин; за- 
хищають рослини від збудників 
інфекційних хвороб і комах-шкід- 
ників. Ф. виділяються рослинами 
в, атмосферу, грунт, воду, віді- 
грають важливу роль у взаємовід- 
ношеннях рослинних 1 тваринних 
організмів у біоценозах. Інтенсив- 
ність утворення Ф. залежить від 
фізіол. стану рослин, стадії роз- 
витку, пори року, кліматичних, 
грунтових та ін. умов. Багато Ф. 
виділяють часник, цибуля, хрін, 
черемха, сосна та ін. Ф. являють 
собою складний комплекс речовин 
(леткі речовини і тканинні соки), 
які у різних видів рослин і навіть 
різних органів тієї самої рослини 
можуть відрізнятися за хім. скла- 
дом і біол. дією. Ф. є джерелом 
одержання антибіотиків з вищих 
рослин (напр., новоіманіну, сальві- 
ну, хлорофіліпту, лютенурину то- 
що), що виявляють антимікробну 
дію і стимулюють захисні сили 
організму людини. Ф., що виділя- 
ються рослинами лісів, парків, са- 
дів, мають велике гігієнічне зна- 
чення -- очищають повітря від ба- 
гатьох, у т. ч. хвороботворних, 
мікробів. Ф. застосовують в с. г. 
(напр., для запобігання хворобам 
рослин, зберігання с.-г. продуктів), 
у харчовій, парфюмерній та ін. 
галузях промисловості. 

Б. Ю. Айзенман. 
ФІТОПАТОЛОГІЯ (віл грец. 
фотбу -- рослина, ладос -- страж- 
дання, хвороба і Абу0с -- вчення)-- 
наука про хвороби рослин і заходи 
боротьби з ними. Розрізняють Ф. 
загальну і спеціальну. Загаль- 
на Ф. вивчає питання етіології, 
патогенії, патологічної анатомії, 
фізіології та біохімії рослин, епі- 
фітотіології, розробляє принципи й 
системи заходів боротьби з хворо- 
бами рослин; вивчає питання фіто- 
імунології тощо. Спеціальна 
Ф. досліджує конкретні хвороби 
рослин, причини виникнення їх, 
умови поширення і розвитку, біо- 
логію збудника й розробляє захо- 
ди боротьби проти окремих хво- 
роб чи груп хвороб. Спец. Ф. по- 
діляюьнасільськогоспо- 
дарську,лісовута Ф.де- 
коративних рослин. Ф. 
гісно пов'язана з ботанікою, грун- 
тознавством, землеробством, рос- 
линництвом, генетикою, селек- 
цією, метеорологією та ін. нау- 
ками. Ф. як наука почала рез- 
виватися з 50-х рр. 19 ст., коли 
нім. вчений Г. А. де Барі встано- 


вив, що збудниками деяких хво- 
роб рослин є паразитичні гриби. З 
кінця 19 --першої пол. 20 ст. стало 
відомо, що хвороби рослин мо- 
жуть спричинювати, крім грибів, 
ще й бактерії, віруси й вищі квіт- 
кові паразити. Такі хвороби наз. 
паразитарними, або інфекційними. 
той час виявили, що причиною 
хвороб можуть бути й несприятли- 
ві умови росту й розвитку рослин; 
ці хвороби було названо непара- 
зитарними, або  неінфекційними 
(див. Хвороби рослин). Починаю- 
чи з 20-х років 20 ст. об'єктом вив- 
чення Ф. поступово стає хвора рос- 
лина в усіх її взаємозв'язках із 
збудником і умовами зовн. се- 
редовища. Перші роботи у цьому 
напрямі провів укр. вчений Т. Д. 
Страхов (1923). В розвитку Ф. 
значну роль відіграли вітчизн. вче- 
ні М. С. Воронін, А. А. Ячевський, 
Д. И. Івановський, А. О. Потебня, 
О. І. Боргарт, В. П. Муравйов 
та ін. На Україні дослідження з 
Ф. проводять в Захисту рослин 
українському науково-дослідному 
інституті, Мікробіології і ві- 
русології інституті АН УРСР 
(бактеріальних і вірусних хвороб), 
в  Сільськогосподарської  мікро- 
біології українському  науково- 
дослідному інституті, у спеціа- 
лізованих н.-д. ін-тах і на дослід- 
них станціях рослинницького про- 
філю, а також у с. -г. вищих навч. 
закладах. Праці з Ф. друкують 
у журналах «Защита растений», 
«Микология и  фитопатология», 
наукових збірниках. 
Літ.: Страхов Т. Д. Введение в общую 
фитопатологию. К., 1962; Шевченко 
С. В. Лесная фитопатология. Львов, 
1978; Пересьшкин В. Сельскохо- 
зяйственная фитопатология. М., 1982. 
В. Ф. Пересипкін. 
ФІТОСЕЇДНІ КЛІЩІ, фітосеїли 
(РБугозеіідае) -- родина безхре- 
бетних тварин ряду паразитиформ- 
них кліщів. Тіло (довж. 0,3-- 
0, мм) білувато-жовте. Живуть 
на рослинах, в підстилці, грунті. 
Хижаки, знищують рослиноїдних 
кліщів та дрібних комах. Відомо 
понад 1000 видів, поширених все- 
світньо, в СРСР -- бл. 200, у т. ч. 
в УРСР -- до 100. Деяких Ф. к., 
напр. фітосейулюса най- 
ближчого (РБубозеіційя регзі- 
тійїз), метасейулюса за- 
хідного (Мебазеіційя оссідеп- 
саїї5), використовують для захисту 
рослин від павутинних кліщів, 
особливо в умовах закритого грун- 
ту. Л. О. Колодочка. 
ФІТОТРОН (від грец. фитдбу -- 
рослина і добуос -- місцеперебу- 
вання) -- приміщення або камера 
(чи їх комплекс), у яких штучно 
регулюються температура, освіт- 
лення, вологість та ін. умови для 
вирощування рослин. Використо- 
вують  Ф. для вивчення впли- 
ву факторів зовнішнього середо- 
вища на рослинний організм, на 
його фізіологічні особливості та 
процеси метаболізму. За допомо- 
гою Ф. прискорюються випробу: 
вання в суворо контрольованих 
умовах нових гібридів і сортів 
рослин, створених селекціонерами. 
В СРСР перша станція штучного 
клімату була побудована (1949-- 
97) в Інституті фізіології рослин 
ім. К. А. Тімірязєва АН СРСР. На 
Україні Ф. є у Селекційно-гене- 
тичному  всесоюзному  науково- 





ФІТОТРОН 





о. Ф. Фіщенко. Докер 
Іллічівського порту 
РО Фірсов. Олівець. 





К. Д. Флавицький. 
Княжна Тараканова. 
1864. ДТГ у Москві. 





нм, | 
ес-снуСнуСо0н 
не, 

у-о-снусну Со0н 
м 1 

р-сосн, 

НС, н 

Боежоцй 

нм, | 

мзлеа со 


Хромофорна група 
фітохрому. 


- 





Фітосеїдні кліщі. Фі- 
тосейулюс найближчий. 





ФІТОФТОРА 





Й. г. Фіхте. 





Ф.С. Фіцджеральд. 





М. І. Фіцнерівна. 


дослідному інституті (м. Одеса), 
Селекції і насінництва пшениці 
миронівському  науково-дослідно- 
му інституті та їн. 
Див. також Кліматрон. 

В.Ф. Лапчик. 
ФІТОФТОРА (Ріуборіога) -- 
рід нижчих грибів порядку перо- 
носпоральних класу  ооміцетів. 
Відомо 40 видів, пошир. на всіх 
континентах. В СРСР бл. 20 видів, 
більшість з яких -- паразити ба- 
гатьох, у т. ч. культурних, рослин, 
у яких спричинюють фітофто- 
роз. Грибниця розгалужена, на 
клітини не поділяється. Нестатеве 
розмноження -- рухливими зо0- 
спорами і конідіями, вегетативне 
розмноження -- хламідоспорами. 
Статевий процес -- оогамія, вна- 
слідок якого утворюються о0спо- 
ри. Найбільшої шкоди завдає РБ. 
іпіезсапз, яка паразитує на кар- 
топлі, помідорах та ін. пасльоно- 
вих; завезена в Європу й Пн. Аме- 


рику з Пд. Америки  1830--40. 
ФІТОФТОРОЗИ -- група хво- 
роб рослин, що їх спричинюють 


нижчі гриби роду РБусоріебога. 
Найпошир. є Ф. картоплі, помідо- 
рів, сіянців деревних порід. Ф. 
картоплі (картопляну гниль) 
спричинює гриб РН.  іпіезіап5з. 
Уражує надземні частини і бульби. 
Особливо сприйнятливі до Ф. не- 
достиглі бульби з молодою або 
ушкодженою шкіркою. Під час 
зберігання бульб хвороба не пере- 
дається, але на уражених бульбах 
дуже часто з'являється суха гниль. 
Ранні сорти картоплі уражуються 
Ф. більше, ніж пізні. 

Ф. помідорів, бура 
гниль помідорів виявляє- 
ться на всіх надземних органах. 
Особливо сильно гниль розвиваєть- 
ся при дозорюванні (див. Дозо- 
рювання плодів), транспортуван- 
ні й зберіганні плодів. Уражені 
плоди непридатні для вживання 
свіжими і для переробки. 

Ф. сіянців деревних 
порід спричинює гриб РБ. опт- 
піуога. Уражує молоді сходи ба- 
гатьох листяних та хвойних порід, 
особливо бука. У вологу погоду 
уражена  Ф. рослина загниває, 
в суху -- буріє і має вигляд опа- 
леної вогнем. 

Заходи боротьби. Відбір 
здорового садивного матеріалу, 
протруєння хім. препаратами. До- 
тримуються правильного режиму 
зберігання бульб. Впроваджують 
стійкі проти Ф. сорти картоплі і 
помідорів. Уникають 3--4-разової 
сівби лісових культур на зараже- 
них грядках та затінення рослин. 
Обприскують рослини хімікатами. 


О. Г. Ландар. 
ФІТОХРОМ (від грец. фотбу -- 
рослина і урбфис -- колір) -- бла- 


китний пігмент з групи складних 
білків -- хромопротеїдів. Містить- 
ся в клітинах фотосинтезуючих 
організмів. Відкритий амер. вче- 
ними Г. Бортвіком та С. Гендрік- 
Сом в 1959. Хромофорна група 
Ф. являє собою нециклічний тет- 
рапірол, подібний за структурою 
до фікобілінів (див. Фіхоеритрин, 
Фікоціан) та циклічного тетрапі- 
ролу протопорфірину ІХ. Мол. 
маса Ф. бл. 120000, проте він 
здатний до утворення надмолеку- 
лярних структур. У складі білко- 
вого компонента Ф. є амінокисло- 
ти --  аспарагінова кислота, се- 


рин, аланін, лейцин, а також 
сульфгідрильні групи. Ф. існує 
у двох формах, які відрізняються 
спектром поглинання в червоній 
області сонячного спектра і залеж- 
но від умов освітлення перетворю- 
ються одна на одну. Ф. з макси- 
мумом спектра поглинання 665 
нм під дією червоного світла з дов- 
жиною хвилі А -- 665 нм перетво- 
рюється на Ф. з максимумом спек- 
тра поглинання 725 нм, зворотне 
перетворення відбувається у тем- 
ряві або внаслідок дії червоного 
світла з довж. хвилі 2 -- 725 нм. 
Цими властивостями визначається 
функціональна роль Ф. як фото- 
регулятора багатьох процесів жит- 
тєдіяльності, зокрема фотоперіо- 
дизму, проростання, цвітіння, де- 
яких метаболічних процесів, а та- 
кож формування окремих функ- 
ціональних систем. Іл. с. 5. 

О.Г. Судьніна. 
ФІТОЦЕНОЗ (від грец. фотбу - 
рослина і мОубзі -- загальний, 
спільний), рослинне угруповання -- 
сукупність рослинних організмів 
на відносно однорідній ділянці, 
які перебувають у взаємодії між 
собою, з тваринами і навколишнім 
середовищем. Ф. будь-якої місце- 
вості у своїй сукупності становлять 
її рослинність. Кожний Ф. харак- 
теризується певним видовим скла- 
дом. Морфологічна структура Ф. 
визначається просторовим  розпо- 
ділом рослин (див. Ярусність, 
Синузія, Екологічна ніша). Пе- 
ріодичність розвитку рослин у Ф. 
виявляється у зміні його аспек- 
тів. Рослини Ф. в процесі своєї 
життєдіяльності впливають на 
грунт і клімат, формуючи внутр. 
фітоклімат; разом з тваринами, 
що живуть у ньому, входять до 
складу біоценозу. Ф. є динаміч- 
ною системою, якій властива сезон- 
на і різнорічна мінливість компо- 


нентів під впливом екологічних 
умов. Одні Ф. з часом заміню- 
ються іншими (див. Сукцесія). 


В стабільних Ф. види рослин пере- 
бувають один з одним та з зовн. 
середовищем в екологічній рівно- 
вазі. 

ФІТОЦЕНОЛОГІЯ (від фітоце- 
ноз і грец. Хбуос -- вчення) -- нау- 
ка, що вивчає рослинні угрупован- 
ня (фітоценози); розділ геоботані- 
ки 1 біогеоценології (більшість 
рад. ботаніків ототожнюють Ф. з 
геоботанікою). Термін Ф. запро- 
поновано нім. ботаніком Г. Гам- 
сом 1918. 

ФІТЧ (Біссі) Вал (н. 10.ПІ 1923, 
місто Меррімен, штат Небраска) 
-- амер.  фізик-експериментатор, 
член Національної АН США (з 
1966). Закінчив (1948) Мак-Гіллсь- 
кий ун-т. З 1954 працює в Прін- 
стонському ун-ті (з 1956 -- профе- 
сор). Праці з ядерної і мезонної фі- 
зики та фізики елементарних час- 
тинок. Нобелівська премія, 1980. 
ФІХТЕ (Бісріе) Йоганн Готліб 
(19.У 1762, м. Рамменау -- 29.1 1814, 
Берлін) -- нім. філософ, представ- 
ник нім. класичного ідеалізму, 
громад. діяч. Навчався в Ієнсько- 
му та Лейпцігському ун-тах. Про- 
фесор Ієнського (1794--99), Бер- 
лін. (з 1810) ун-тів. Виступаючи 
проти дуалізму І. Канта, Ф. на- 
магався створити послідовно ідеа- 
лістичну теорію, яка охоплювала б 
мислення, буття і всесвіт і вихо- 
дила з єдиного принципу. Цим 


принципом філософії Ф., яку він 
назвав «науковченням» («Науко- 
вчення», 1794), виступає проти- 
лежність всередині єдиного суб'єк- 
та «Я». Речі і предмети, які іс- 
нують нібито самостійно у вигляді 
«не-Я», є не що інше, як пород- 
ження «Я», його саморозрізнення. 
«Я» розглядає себе нібито з боку, 
як об'єкт, що перебуває поза ним. 
Під «Я» Ф. розуміє моральну 
діяльність свідомості, яка створює 
і окрему людину, і емпіричну при- 
роду. Таким чином, Ф. долає кан- 
тівський дуалізм з позицій суб'єк- 
тивного ідеалізму, хоча у його 
філософії помітні відхилення в 
бік об'єктивного ідеалізму. К. 
Маркс характеризував вчення Ф. 
про суб'єкт як «метафізично пе- 
реодягнений дух виого відір- 
ваності від природи» (Маркс 
К. і Енгельс Ф. Твори, т. 2, с. 146) 
Заслугою Ф. є те, що він високо 
підніс людське розумне «Я», його 
активну здатність творити світ. 
В абстрактній формі він досліджу- 
вав процес цілепокладаючої ді- 
яльності, зробив спробу створити 
єдину систему категорій. В умо- 
глядному процесі встановлення 
взаємозв'язку і взаємозалежності 
«Я» і «не-Я» Ф. розробив ідеалі- 
стичну діалектику понять. Сусп.- 
політ. погляди Ф. суперечливо по- 
єднували бурж. радикалізм, спря- 
мований проти феод. дійсності, з 
націоналізмом і шовінізмом, зве- 
личенням бюрократичних форм 
державності. Основоположники 
марксизму-ленінізму дали глибо- 
ку оцінку прогресивних і реакцій- 
них рис учення Фіхте. 

В. 1. Плотников. 


ФІЦАЛОВИЧ Христина Павлівна 


(н. 1.МІ 1938, м. Калуш, тепер 
Івано-Фр. обл.) -- укр. рад. драм. 
артистка і співачка (сопрано), 


нар. арт. УРСР (з 1984). Закін- 
чила муз. училище ім. Д. Січин- 
ського (1960) і Івано-Фр. пед. ін-т 
ім. В. Стефаника (1974). З 1963 -- 
артистка Івано-Фр. укр. муз.- 
драм. театру ім. І. Франка. Ролі: 
Наталка («Наталка Полтавка» 
Лисенка), Оксана («Гайдамаки» 
за Шевченком), Аза («Циганка 
Аза» Старицького), Клавдія («Ді- 
ти Ванюшина» Найдьонова). 
П.К. Медведик. 
ФІЦДЖЕРАЛЬД (Еійгяега!4) 
Френсіс Скотт (24.ІХ 1896, Сент- 
Пол, штат Міннесота -- 21.ХП 
1940, Гейворт, Голлівуд) -- амер. 
письменник. Один з представни- 
ків т. з. втраченого покоління. 
Перший роман «По цей бік раю» 
(1920) -- про духовну кризу в Аме- 
риці після 1-ї світової війни. Жит- 
тя артистичної богеми -- тема ро- 
ману «Прекрасні й приречені» 
(1922). В своєму найзизначнишеому 
романі «Великий Гетсбі» (1925) 
розвінчував міф про Америку 
як країну, де будь-який америка- 
нець | може досягти найвищого 
щабля суспільних сходів завдяки 
чесності, енергійності, працьови- 
тості. В романі «Ніч лагідна» 
(1934) розкрито глибокий трагізм 
зіткнення романтичного ідеалу з 
дійсністю. Незакінч. роман «Ос- 
танній магнат» -- про звичаї Голлі- 
вуду 30-х рр. Автор збірок опові- 
дань, п'єси «Городина» (1922), сце- 
наріїв, автобіографічних есе. За- 
суджував расизм, нацизм. 


Тв.: Укр. перекл.-- Великий 
Гетсбі.- Ніч лагідна. К., 1982; 
Рос. перекл.-- Избраннье про- 


изведения, т. 1-3. М., 1977. 
Літ.: Горбунов А. Н. Романь Френси- 
са Скотта Фицджеральда. М., 1974; 
Лидский Ю. Я. Скотт Фицджеральд. 
Творчество. К., 1982; Тернбулл 92. 
Скотт Фицджеральд. Пер. с англ. 
М., 1981. В. К. Кухалашвілі. 
ФІЦНЕРЇІВНА Марія (Іванівна 
(8.ХП 1873, Львів -- 1920, м. 
Кам'янка-Струмилівська, тепер м. 
Кам'янка-Бузька Львівської обла- 
сті) -- укр. співачка (сопрано) та 
драм. актриса. Працювала 1889-- 
9) у Львів. оперному театрі, 1892-- 
1902 (з перервою) -- Те- 
атрі товариства «Руська бесіда» 
у Львові, 1898--1900 -- в Укр. тру- 
пі свого чоловіка І. Мороза. Пар- 
тії: Наталка, Панночка («Наталка 
Полтавка», «Утоплена» Лисенка), 
Одарка («Запорожець за Дунаєм» 
С. Гулака-Артемовського), Сан- 
туцца («Сільська честь» Масканьт), 
Саффі («Циганський барон» 
Штрауса); драм. ролі, зокрема 
Феся («Рябина» Франка). 

п. Кк. Медведик. 
ФІШ Геннадій Семенович |28.НІ 
(10. ТУ ) 1903, Одеса -- 6.МП 1971, 
Москва! -- рос. рад. письменник. 
Член КПРС з 1943. Друкуватися 
почав 1922 як поет. Перший прозо- 
вий твір -- повість «Падіння Кімас- 
озера» (1932). Осн. тема творчо- 
сті Ф.-- життя народів Карелії та 
Фінляндії, країн  Скандінавії: 
«Ми повернемось, Суомі!» (1934), 
«На землі Калевали» (1939). Події 
Великої Вітчизн. війни відобра- 
зив у «Північній повісті» (1942) та 
«Дні народження» (1944). Книги 
нарисів «Здрастуй, Данієї» (1959), 
«Зустрічі в Суомі» (1960), «Норве- 
гія поруч» (1963) та ін. Деякі 
оповідання збірок  «Алжірська 
справа» (1930) і «Перша гвинтівка» 
(1939) -- про події Великої Жовт- 
невої соціалістич. революції та гро- 
мадян. війни на Україні. Писав 


п'єси і сценарії. Нагороджений 
2 орденами Червоної Зірки, ін. 
орденами, медалями. 


Тв.: Избраннье произведения, т. 1--2. 
М., 1976; Письмо Надежде. Расска- 
зьі. М., 1982; У кр. перекл.-На- 
родна справа. К., 1949. І. Т. Крук. 
ФІШЕР (Уізсрег) -- родина нім. 
майстрів художнього литва, що 
працювали в Нюрнберзі в 15-- 
16 ст. Майстерню заснував 1453 
Герман Ф. Старший (п. 
1488). Мого син Пете Ф. 
Старший (бл. 1460 -- 7.1 
1529) розширив її. Тут виготов- 
ляли надгробки, панікадила, ку- 
пелі, іноді скульптурні зображення 
(Петер Ф. Старший виконав ста- 
туї королів Артура і Теодоріха, 
1513, Гофкірхе, Інсбрук). Сини 
Петера Ф. Старшого: Герман 


ФТ. Молодший (бл. 1486-- 
31.ХП 1516), Петер Ф. Мо- 
лодший (1487--1528), Ганс 


Ф. (бл. 1489--1550) були скульп- 
торами і ливарниками. 

ФІШЕР (Бізгег) Адам (7.УІ 1889, 
м. Перемишль, тепер Пшемисль, 
ПНР-- 22. ХП 1943, Львів) -- 
польс. бурж. етнограф демокра- 
тичного напряму. В 1912 закінчив 
Львів. ун-т, з 1924 -- професор 
цього ун-ту, очолював кафедру ет- 
нології та антропології. Автор 
праць про матеріальну і духовну 
культуру поляків, українців, лу- 
жичан тощо. Осн. праці: «Польсь- 
кий народ» (1921),«Русини» (1928), 


«Полабські слов'яни» (1932), «Лу- 
жичани» (1932), «Поляки» (1934). 


ФІШЕР  (БКізсбег) Ганс  Ойген 
(27.УМП 1881, Гехст -- 31.ПІ 1945, 
Мюнхен) -- нім. хімік-органік і 
біохімік, доктор медицини (з 


1908). Закінчив ун-т у Марбурзі 
(1904). Осн. праці стосуються хімії 
піролу та його похідних. У 1927 
здійснив синтез порфірину, синте- 
зував фарбні речовини крові -- 


гемін (1929) і жовчі -- білірубін 
(1931).  Визначив структуру а 
і Б хлорофілів. Нобелівська 


премія, 1930. 

ФІШЕР (Бізсрег) Еміль Герман 
(9.Х 1852, Айскірхен-- 15.УП 1919, 
Берлін) -- нім. хімік-органік і біо- 
хімік, іноз. почесний член Петерб. 
АН (з 1913). Закінчив ун-т у Стра- 
сбурзі (1874). Синтезував кофеїн, 
теобромін, гуанін, аденін, пурин, 
барбітал тощо. Ввів номенклатуру, 
створив раціональну  класифіка- 
цію і синтезував багато вуглевод- 
нів. Відкрив специфічність дії 
ферментів. Йому належать осно- 
воположні дослідження з хімії 
білків. Нобелівська премія, 1902. 
ФІШЕР (Бізсбег) Ернст Отто 
(н. 10.ХІ 1918, Сольн, поблизу 
Мюнхена) -- нім. хімік (ФРН). 
Закінчив Мюнхенську вищу тех- 
нічну школу (1949). З 1969-- дирек- 
тор інституту неорганічної хімії у 
Мюнхені. Визначив структуру фе- 
роцену, синтезував дибензолхром 
з  СьНь і СгСіз; при наявності 
ДЇСІ,, розробив заг. метод синтезу 
аренових (що містять ароматичне 
ядро) похідних перехідних мета- 
лів. Синтезував багато металоор- 
ганічних сполук технецію і транс- 
уранових елементів, одержав стій- 
кі карбенові та карбінові ком- 
плекси перехідних металів тощо. 
Нобелівська премія (1973, разом 
з Дж. Уїлкінсоном). 

ФІШЕР (БЕізсрег) Роберт (н. 9.ПІ 


1943, Чікаго, США) -- амер. ша- 
хіст, міжнар. просмейстою (з 1958), 
чемпіон світу 1972--75. 


ФІШЕР ФОН ЕРЛАХ (Бівзсрег 
уоп  Егіасб) Йоганн  Бернгард 
(20.УП 1656, Санкт-Мартін, по- 
близу Граца -- 5.ІУ 1723, Відень) 
-- австр. архітектор, представник 
австр. барокко. Серед робіт-- церк- 
ви Драйфальтігкайтскірхе (1694-- 
1702) та Коллегіенкірхе (1694-- 
1707; обидві -- у Зальцбурзі), 
палаци Шенбрунн (1695--1700) та 
принца  Савойського  (1695--98), 
церква св. Карла Барромея (1716-- 
22, всі -- у Відні); палац Клам- 
Галлас у Празі (1713--25). 
ФІЩЕНКО Олексій «Федорович 
(н. 29.ХП 1920, м. Умань, тепер 
Черкас. обл.) -- укр. рад. графік, 
засл. діяч мист. УРСР (з 1969). У 
1953 закінчив Одес. худож. уч-ще, 
1959 -- Київ. худож. ін-т. Твори: 
серії кольорових  ліногравюр 
«Канів»  (1957--59), «Тарасова 
земля», «Моя Батьківщина» (обид- 
ві -- 1961) та «Карпати» (1961-- 
70), акварелей «Моє місто» (1973), 
пастелей «Іллічівський морський 
порт» (1979), рисунків «Людина 
праці» (1977--382), кольорових ліно- 
гравюр «Київ сучасний» (1982). 
лого з 

Літ.: Олексій Фіщенко. Альбом. К., 
1969; Алексей Федорович Фищенко. 
Каталог. К. 


т , 1977. 
ФИЙОРАВАНТІ (Фіораванті, Фіє- 
равенті, «Фіораванте; Кіогауапії, 
Кіегауепсі) Арістотель (між 1415 


і 1420, м. Болонья -- бл. 1486, Мо- 
сква) -- італ. архітектор і інженер. 
У 1475 на запрошення ГЇвана ПІ 
переїхав до Москви. Тут 1475--79 
спорудив Успенський собор Моск. 
Кремля. Брав участь у військ. по- 
ходах на Новгород (1477--78), Ка- 
зань (1482), Твер (тепер Калінін; 
1435) як військ. інженер і началь- 
ник артилерії. Ф. відомий також 
як ливарник (у Москві виливав 
гармати та дзвони). Першим у 
рос. зодчестві ввів нові прийоми 
буд-ва (застосування заліз. в'я- 
зок, лебідок). | 
ФЛАВИЦЬКИЙ Костянтин Дмит- 
рович | 13 (25).1Х 1830, Москва -- 
З (15). ІХ 1366, Петербург) -- рос. 
живописець, представник акаде- 
мізму. У 1855 закінчив петерб. АМ. 
Твори: «Християнські мученики 
в Колізеї» (1862), «Княжна Тара- 
канова» (1864). Їл. с. 5 
Літ.: Горина Т. Н. Константин Дмит- 
риевич Флавицкий. М., 1955. 
ФЛАВИЦЬКИЙ Флавіан Михай- 
лович | 6 (18).І 1848, Усмань, тепер 
Липец. обл.-- 19.Х (1.ХГ) 1917, 
Казань| -- рос. хімік, чл.-кор. Пе- 
терб. АН (з 1907). Закінчив Хар 
ківський університет (1869). На 
основі теорії хімічної 0 будови 
Бутлерова Флавицький розробив 
хімію ненасичених вуглеводнів, 
спиртів, терпенів, ефірних олій. 
Одержав т. з. «амілен Флавиць- 
кого», вперше здійснив  стерео- 
хімічні перетворення  лимоненів 
і переходи між моно- і біцикліч- 
ними терпенами. Розробляв хім. 
теорію розчинів. 
ФЛАВІЇ (Еіамії) - династія рим- 
ських імператорів 69--96. Соціаль- 
ну опору Ф. становила рабовлас- 
ницька знать провінцій. За прав- 
ління Ф. було завершено Іудейсь- 
ку війну 66--73, придушено пов- 
стання Цівіліса в Галлії (69-- 
70), велись війни з племенами да- 
ків. Представники династії Ф.: 
Веспасіан (роки правління 69-- 
79), Тіт (79--81) та  Доміціан 
(81--96). 
ФЛАВІНИ (від лат. Пауцйз5 -- жов- 
тий) -- природні органічні сполу- 
ки, споріднені з рибофлавіном. 
Мають жовтий колір. Відновлені 
роли Ф. -- лейкофлавіни -- без- 
арвні. Є в клітинах усіх  жи- 
вих організмів. Ф. -- біологічно 
активні речовини. Напр., рибо- 
флавін -- вітамін. його похідні -- 
флавінмононуклеотид (ФМН) і 
флавінаденіндинуклеотид  (ФАД) 
-- дуже поширені коферменти, 
які входять до складу флаво- 
протеїдів. Ф. беруть участь в 
окислювально-відновних реакці- 
ях, впливають на ріст і розвиток 
плоду, шна ріст дитячого орга- 
нізму. 
ФЛАВОНОЇДИ -- природні фе- 
нольні сполуки, похідні 2-феніл- 
хромону, що поширені в рослинах 
у формі глікозидів. Водорозчинні, 
містяться в клітинному соку рос- 
лин. Залежно від ступеня окислен- 
ня піранового фрагмента Ф. по- 
діляють на катехіни, антоціа- 
ни, халкони, флаванони, флавони, 
лавоноли та ін. До Ф. належить 
ільшість рослинних пігментів. 
Функції Ф. у рослинах вивчено 
мало. Вважають, що Ф. регулюють 
розподіл світлової енергії, яка 
вбирається листками, захищають 
рослини від надмірної сонячної 
радіації. Наявність Ф. у дереви- 


ФЛАВОНОЇДИ 





Е. Г. Фішер. 





Пп. 


Фішер Старший. 


Статуя короля Артура. 


Бронза. 


1513. Гофкір- 


хе. Інсбрук. 





Й. Б. Фішер фон 
Ерлах. Палац Траутзон 


у Відні. 


1710--12. 


8 





ФЛАВОПРОТЕЇДИ 





Фламандське 
мистецтво. 

А. ван Дейк. Портрет 
Лукаса Ворстермана. 
Офорт. Після 1627. 





Фламандське 
мистецтво. 

П. Пп. Рубенс. Портрет 
синів художника. 
Близько 1625--26. 
Галерея Ліхтенштейн. 
Відень. 





Фламандське 
мистецтво. 

Церква св. Михаїла в 
Лувені. Західний фа- 
сад. 1650-- 66. 


ні надає їй стійкості до ураження 
патогенними грибами тощо. У 
тваринному організмі Ф. вияв- 
ляють фізіол. активність залежно 
від своєї хім. структури: сприяють 
раціональнішому використанню ас- 
корбінової кислоти (антиокислю- 
вальна дія), виявляють Р-вітамін- 
ну активність (зменшують крих- 
кість і регулюють проникність ка- 
пілярів), спазмолітичну, раноза- 
гойну, гіпоазотемічну, протипух- 
линну та ін. дії. Ф. використовують 
для виготовлення лікарських пре- 


паратів. Н. ЛП. Максютіна. 
ФЛАВОПРОТЕЇДИ (від лат. 
Пауй5 -- жовтий та протеїди) -- 


складні білки-ферменти, що нале- 
жать до хромопротеїдів. Небіл- 
ковою частиною Ф. є похідні ри- 
бофлавіну флавінмо- 
нонуклеотид (ФМН) або 
флавінаденіндинукле- 
отид (ФАД). Природа білкової 
частини (апоферменту) молекул 
Ф. зумовлює специфічність, тобто 
вибірковість дії у ферментативних 
реакціях. У складі молекул Ф. 
поряд з ФАД та ФМН можуть 
бути атоми металів (заліза, міді, 
молібдену). Такі Ф. наз. метало- 
флавопротеїдами. Біосинтез ФМН 
здійснюється з рибофлавіну та 
аденозинтрифосфорної кислоти 
-- АТФ (див. Аденозинфосфор- 
ні кислоти); ФАД -- з ФМНІ 
також за участю АТФ. Ф.-- фер- 
менти з класу оксидоредуктаз; 
каталізують окислення і віднов- 
лення органічних сполук, які ут- 
ворюються в організмі в результаті 
гідролізу білків, жирів та вугле- 
водів. Ф. беруть участь у проце- 
сах дихання, зокрема тканинного 
дихання,  окислювальному  фос- 
форилюванні тощо. Ф. застосову- 
ють у медицині при лікуванні за- 
хворювань очей, шкіри, авітамі- 
НОЗІВ. Г. Г. Мельник. 
ФЛАГМАН (голл. уЇаєтап, від 
уЇає -- прапор і пап -- людина) -- 
1) Командуючий з'єднанням бо- 
йових кораблів. 2) Бойовий кора- 
бель, на якому перебуває коман- 
дуючий групою, загоном або з'єд- 
нанням кораблів. 3) Персональне 
військ. звання у ВМФ СРСР 
1935--40 (Ф. флоту І-го і 2-го 
рангів, Ф. іго і 2-го рангів) до 
запровадження адміральських 
звань. 

ФЛАЕРТІ (Еїапегіу) Роберт (16.П 
1884, Айрон-Маунтін, Мічіган -- 
23.УП 1951, Даммерстон, Вер- 
монт) американський  кіноре- 
жисер. В 1918 зняв аматорський 
документальний фільм з життя 
ескімосів. Відомим твором став 
фільм «Нанук з Півночі» (1922), 
яким у документальне кіно було 
введено принципи режисерського 
мистецтва. В 1923--24 жив на 
о. Савайї в Тихому океані, де зняв 
фільм «Моана південних морів» 
(1926). Серед ін. фільмів -- «Інду- 
стріальна Британія» (1933, спіль- 
но з Дж. Грірсоном), «Людина 
з Арана» (1934), «Оповідання про 
Луїзіану» (1948). 

Тв.: Рос. перекл.-- Статьи. Сви- 
детельства. Сценариий. М., 1980. 
ФЛАЖОЛЕТ (франц. Пагеоіеї) -- 
1) Старовинний духовий музичний 
інструмент типу флейти. 2) Лег- 
кий  свистячий  призвук, який 
добувають на струнному інструмен- 
ті дотиком пальця до струни в пев- 
ному місці її поділу. 


ФЛАКЕР (Біакег) Александар 
(н. 24.МПП 1924, м. Бялисток, тепер 
ПНР)-- хорват. літературознавець, 
критик, перекладач, професор За- 
гребського ун-ту (з 1962), член 
Югослов'янської АН і мист-в 
(у Загребі; з 1975). Учасник на- 
родно-визвольної боротьби  наро- 
дів Югославії 1941--45. Багато 
разів приїздив до Рад. Союзу, 
зокрема; до Києва -- 1967, 1979, 


1980, 1983. Автор досліджень з 
теорії л-ри, історії хорват. л-ри 
і рос.-югосл. літ. зв'язків («Ра- 


дянська література в Югославії. 
1918--1941», 1965; «Хорватська 
література ХІХ століття і росій- 
ський реалізм», 1975; «Югослав- 
ська література і Жовтень», 1977, 
та ін.). Укр.-хорват. літ. взаємини 
-- тема праць «Українська літера- 
тура в Хорватії» (1970), «З хор- 
ватсько-українського  записника» 
(1982), «Від ,,Воза життя" до,,Ве- 
ликої подорожі". Антонич на роз- 
доріжжі стилів» (1983). Ф. нале- 
жать статті про багатьох укр. пись- 
менників у хорват. літ. словнику 
«Зарубіжні письменники» (1968), а 
також стаття «Тарас Шевченко -- 
борець і революціонер» (1950). 
Переклав ряд поезій В. Сосюри, 
Є. Плужника, І. Драча, В. Коро- 
тича, М. Вінграновського, Р. Луб- 


ківського. В. Г. Гримич. 
ФЛАМАНДСЬКЕ МИСТЕЦТВО 
-- Мистецтво, що розвинулося в 


17--18 ст. на території Пд. НІі- 
дерландів (Фландрія -- Брабанту). 
В 10--30-х рр. 17 ст. тут склалася 
і розквітла одна з найяскравіших 
національних мистецьких шкіл на 
чолі з П. П. Рубенсом. Серед ві- 
домих майстрів Ф. м.-- Брейгель 
Оксамитний, АД. ван Дейк, Ф. 
Снейдерс, Я. Иорданс. Тематично 
їхні твори були пов'язані з релі- 
гійними або міфологічними сюже- 
тами, мали складну, умовну ком- 
позицію, властиву барокко. Проте 
в цих сюжетах художникам вда- 
лося з великою майстерністю і нац. 
своєрідністю передати реальне 
життя, оптимізм, породжений виз- 
вольним рухом в країні, розкри- 
ти ідеал вільної і духовно прекрас- 
ної людини. Окремі майстри Ф. м. 
тяжіли до монументальних форм, 
інші (А. Брацуер і Д. Тенірс Молод- 
ший) створювали жанрові карти- 
ни, де зображували сцени з сіль- 
ського і бюргерського життя, пей- 
зажі. У 18 ст. реалістичні тенден- 
ції у Ф. м. витіснилися класициз- 
мом (А. Ленс). У фламандській 
скульптурі цього часу широко роз- 
винулися декоративні бароккові 
форми (А. Квелінус, Ж. Делькур 
та ін.). Високого рівня досягло 
декоративно-ужиткове мистецтво 
(виготовлення шпалер, мережива, 
меблів тощо). Див. також ст. Бель- 
'я. Іл. див. на окремому аркуші, 
с. 16--17. Л.М. Сак. 
ФЛАМАНДЦІ -- народ, основне 
населення Бельгії (поряд з вал- 
лонами). Частина з них живе в 
суміжних з Бельгією районах НІі- 
дерландів і Франції. Окремі гру- 
пи живуть у США, Канаді, 
Заїрі. Заг. чисельність Ф.-- 7,1 
млн. чол. (1980, оцінка). Говорять 
фламандською мовою. Віруючі Ф. 
-- переважно католики. Ф. були 
осн. населенням середньовічної 
Фландрії. Ф., які живуть у Нідер- 
ландах, консолідувалися з гол- 
ландцями з єдину націю. Про 


історію, господарство, культуру Ф. 


див. ст. Бельгія. 

ФЛАМІНГО -- ряд птахів. Те 
саме, що й фламінгоподібні. 
ФЛАМІНГОПОДІБНІ, фламінго 


(РБоепісоргегібогтез) -- ряд пта- 
хів (за ін. систематикою -- підряд 
лелекоподібних). Довж. тіла до 
120 см, маса до 4,5 кг. Оперення 
білого й рожевого кольору. Ноги 
ї шия дуже довгі. Дзьоб загнутий 
майже під прямим кутом до ни- 
зу, краї його -- з поперечними пла- 
стинками. Передні пальці повні- 
стю з'єднані між собою лобре роз- 
виненою плавальною перетинкою. 
Живуть колоніями на великих міл- 
ководних солонуватих водоймах. 
Живляться ракоподібними, молюс- 
ками, личинками водних тварин, 
водоростями. Гніздо на мілковод- 
ді, з мулу, має вигляд переверну- 
того зрізаного конуса. Моногами. 
Кладку з 1--3 яєць насиджують 
30--32 доби. Виводкові птахи. 
Ряд включає єдину родину фла- 
мінгові (РБоепісоргегідає) з 3-ма 
родами, що об'єднують 4--6 ви- 
дів. Ф. поширені в Пд. Європі, 
Азії, Африці та Америці. В СРСР 
(Казахстан) гніздиться 1 вид -- 
фламінго звичайний, 
або рожевий (РБоепісоріеги5 
гарбег). Рідкісний. Включений до 
Червоної книги СРСР. На Украї- 
ні - залітний птах. Викопні рештки 
Ф. відомі з нижньої крейди. 
Л.О. Смогоржевський. 
ФЛАМІНИ (лат. Натіпез) -- у 
Старод. Римі жерці 15 різних бо- 
жеств: Юпітера, Марса, Вулкана, 
Флори та ін. Поділялися на стар- 
ших Ф. (їх обирали з патриціїв) 
і молодших (з плебеїв). Ф. мали 
почесні права й привілеї. Посада 
Ф. була довічною. 
ФЛАМІНІЙ (Кіатіпіи5) Гай (р. н. 
невід.-- п. 217 до н. е.) -- держ. 
і військ. діяч Старод. Риму. Нар. 
трибун 232 до н. е., консул 223 
і 218 до н. е. Відображав інтереси 
плебеїв і вершників. Домігся прий- 
няття законів про поділ завойо- 
ваних галльських земель між пле- 
беями (232 до н. е.) та про причис- 
лення вільновідпущеників до 4 
міських триб (220 до н. е.). В 
223 до н. е. війська, очолені Ф., 
розгромили галлів, що вдерлися 
до Пн. Етрурії. Під час другої 
Пунічної війни (див. Пунічні вій- 
ни) очолив рим. війська у бороть- 
бі проти армії Ганнібала. Загинув 
у бою біля Тразіменського озера. 
ФЛАММАРІОН (Еіаптагіоп) 
Каміль (26.П 1842, Монтіньї-ле- 
Руа -- 4.УІ 1925, Жювізі) -- фран- 
цузький астроном. Праці Ф. при- 
свячені вивченню планет і подвій- 
них зір. Ряд праць стосується 
вулканології, проблем земної ат- 
мосфери, кліматології. Ф. відо- 
мий як автор науково-популярних 
книг з астрономії. Його «Популяр- 
ну астрономію» (1880) перекладе- 
но багатьма мовами світу. 
ФЛАНГ (нім. ЕіапКе, франц. 
ВПапс) -- лівий або правий край 
розташування військ,  шеренгів, 
бойового чи похідного порядку та 
оперативного шикування військ. 
ФЛАНДР (від франц. Кіапаге -- 


Фландрія) -- порода м'ясо-шкур- 
кових кролів; виведена в Бельгії. 
Волосяний покрив  сірозаячий 


(агутевий), темно-сірий (кенгуро- 
вий), залізисто-сірий, блакитний, 
чорний. Жива маса дорослих кро- 


лів 5--8,5 кг. Плодючість -- 6--/ 
кроленят в окролі. В СРСР Ф. 
використано для виведення сірого 
велетня. 

ФЛАНДРІЯ -- історична область 
у Зх. Європі. Входить до складу 
Бельгії (осн. частина), Франції 
та Нідерландів. ШНаселена фла- 
мандцями. З 2-ї пол. 9 ст. Ф.- 
графство, яке перебувало в ленній 
(див. Лен) залежності від Фран- 
ції. В 12--15 ст. Ф.-- одна з най- 
більш економічно розвинутих об- 
ластей Європи. В 1300 тер. Ф. 
окупували франц. війська, що 
викликало повстання фламандців, 
яке почалося «Брюггською утре- 
нею» (1302), внаслідок | якого 
Фландрія (за винятком невеликої 
частини) стала незалежною. З 
1384 Ф.-- володіння герцогів Бур- 
гундії, з 1477 -- Габсбургів. На- 
селення Ф. брало активну участь 
у Нідерландській буржуазній ре- 
волюції 16 століття. В 17 ст. 
частина Ф. відійшла до Франції 
і Нідерландів. У 1714 більша час- 
тина Ф. належала Австрії. В 1797 
Ф. приєднана до Франції, 1815-- 
30--до Нідерландів. З 1830 --в 
складі Бельгії. 

ФЛАНЕЦЬ (від нім. Еіапзср) -- 
з'єднувальна частина (звичайно 
плоске кільце або диск з отворами 
для болтів чи шпильок) трубопро- 
водів, резервуарів, валів та ін. ви- 
робів. Ф. виготовляють разом з ви- 
робом (напр., з трубою, корпусом 
трубопровідного вентиля) або ок- 
ремо, прикріплюючи до виробу 
переважно зварюванням або за до- 
помогою різьби. Притягуючи (бол- 
тами, шпильками) торцеві поверх- 
ні Ф. одну до одної, забезпечують 
(разом з ущільніоючими проклад 
ками) герметичність труб т резер- 
вуарів. Ф. валів та ін. обертових 
деталей сприяють належній міц- 
ності при передачі зусиль. 

ФЛЕБІЇ |від грец. ФАЄф (фЛєВоз)-- 
вена) -- запалення глибоких або 
підшкірних вен. Ф. звичайно роз- 
вивається на нижніх кінцівках як 
ускладнення інфекційних хвороб, 
інфікованої рани, абсцесу, флег- 
мони; може розвиватися після 
пологів. Збудниками Ф. є різні 
мікроорганізми, найчастіше стреп- 
тококи. Ф. звичайно супроводить- 
ся тромбозом вени, що призводить 
до розвитку тромбофлебіту. Роз- 
різняють гострий і хронічний Ф. 
Ознаки гострого Ф. -- біль, ущіль- 
нення в підшкірній жировій кліт- 
ковині і, за ходом вени, іноді чер- 
воні смуги на шкірі; часто підви- 
щується т-ра тіла, з'являється заг. 
нездужання. Перебіг хронічного 
Ф. тривалий з періодичними за- 


гостреннями. Лікування: 
спокій ураженої кінцівки. ме- 
дикаментозне. 


ФЛЕБОГРАФІЯ |від грец. фЛеф 
(флєбос) -- вена і урафо--пишу | -- 
метод  рентгенологічного  дослід- 
ження вен шляхом введення в них 
рентгеноконтрастних речовин. Ф. 
почали застосовувати вперше в 
СРСР 1924. Звичайно для Ф. за- 
стосовуються розчини органічних 
сполук йоду. Найчастіше Ф. вен 
кінцівок провадять безпосереднім 
введенням у вени контрастної ре- 
човини, що дає чіткіше зображен- 
ня їх, рідше -- шляхом контрасту- 
вання артерій (т. з. венозна фаза 
ангіографії). Ф. нижніх кінцівок 
проводять при діагностиці вари- 


козного розширення вен, глибоких 
вен таза -- пухлин статевих орга- 
нів, сечового міхура, вен легень -- 
аномаліях впадіння легеневих вен 
у порожнисті вени, артеріо-вено- 
зних аневризм, а також при ді- 
агностиці мороків серця. 
ФЛЕГМАТИК (|від грец. ра 
(фХеуностод) -- слиз) -- 1) Один з 
чотирьох основних типів темпера- 
менту (поряд з меланхоліком, 
сангвініком,  холериком), фізіо- 
логічною основою якого є сильний, 
урівноважений, інертний тип нер- 
вової системи. 2) Людина, для 
якої характерні спокійність, не- 
зворушність, відсутність поспіш- 
ності, холоднокровність. Однак 
при неправильному вихованні особ- 
ливості  флегматичного  темпера- 
менту можуть зумовити  пасив- 
ність, млявість, байдужість. 
ФЛЕГМОНА (від грец. фдєуроуї 
-- запалення) -- гостре розлите 
гнійне запалення клітковини, що 
іноді супроводиться її змертвін- 
ням. Залежно від розташування 
розрізняють Ф. підшкірну, під- 
фасціальну,  міжм'язову,  заоче- 
ревинну,  приниркову (паранеф- 
рит), навколопрямокишкову (па- 
рапроктит), клітковини середо- 
стіння, Ф. стопи, кисті та ін. 
На відміну від абсцесу Ф. не має 
чітких меж, Найчастіше Ф. локалі- 
зується в підшкірній жировій кліт- 
ковині. Збудники Ф. (анаероби, 
стафілокок, кишкова паличка то- 
що) проникають у клітковину че- 
рез ушкоджену шкіру або з роз- 
ташованих поряд вогнищ інфекції 
(карієс зубів, фурункул тощо), 
іноді з плином крові (гематогенно) 
з розташованих віддалено вогнищ. 
Залежно від збудника Ф. поділя- 
ють на гнійні, гнильні і анаеробні 
(газові). Ознаки Ф.-- біль, ущіль- 
нення (інфільтрат), почервонін- 
ня шкіри тощо у місці ушкоджен- 
ня. Інфільтрат при Ф. довго за- 
лишається щільним; розм'якшен- 
ня вказує на появу гною. Розвиток 
Ф. може супроводитися високою 
т-рою, ознобом, головним болем, 
нудотою. Можливі розвиток сеп- 
сису, ураження суглобів, м'язів, 
сухожилля тощо. Лікування 
Ф., як правило, хірургічне -- роз- 
тині дренування гнійного вогнища, 
антибіотики. 

ФЛЕЙТА (нім. Еібсе) -- духовий 


музичний інструмент. Ф. роз- 
різняють за способом тримання 
інструмента при грі: поздовжня 


(вертикальне положення) і по- 
перечна (тримають горизонтально). 
Сучас. Ф. виготовляють з дерева, 
металу, а також з пластмаси. Зас- 
тосовують в оркестрі, соло. Крім 
звичайної, великої, Ф. мала (пік- 
коло), альтова і басова. 
Флейта Пана духовий 
музичний інструмент давнього по- 
ходження. Його різновиди є у різ- 
них народів (грец.-- сірінкс, рос. 
-- кувікли, укр.-- кувиці, груз.-- 
ларчемі, лит.-- скудучяй та ін.). 
Виготовляють з очерету, бамбука, 
дерева, кістки тощо. Назва пов'я- 
зана. з міфом про бога Пана. 
ФЛЕКСІЯ (лат. Йехіо -- згинання, 
відхилення) -- 1) Спосіб утворен- 
ня граматичних форм слів шляхом 
зміни закінчень слів або звуків 
основи. 2) Змінна частина слова, 
що вказує на його синтаксичні від- 
ношення до ін. слів при відміню- 
ванні чи дієвідмінюванні, те саме, 


що й закінчення. Розрізняють зовн. 
і внутрішню флексію, або Ф. ос- 
нови. Зовн. Ф.-- словозмінна мор- 
фема, яка в словоформах сх.-сло- 
в'ян. мов, у т. ч. й української, 
виражає одночасно кілька значень. 
Напр., -а в словоформі «хата» 
виражає значення жіночого роду, 
однини, називного відмінка. Те са- 
ме граматичне значення може бути 
виражене різними Ф., напр., зна- 
чення родового відмінка однини 
іменників Ф.: -а (озера), -у 
(кропу), -і (ріллі), -и (хати). 
може бути й нульовою (мед, бе- 
рез). Внутрішня Ф.-- це зміна 
голосних звуків основи, що слу- 
жить засобом утворення граматич- 
них форм. У деяких мовах (у т. ч. 
в укр., рос., білоруській) зовніш- 
ня Ф. поєднується з внутрішньою. 
Мови, які використовують у мор- 
фології переважно Ф., називають 
флективними мовами. 

П. Могила. 


А. 

ФЛЕКСОГРАФІЯ,  флексограф- 
ський друк (від лат. Пехи5 -- ЗНУ. 
тий і грец. ураФо--пишу) -- спосіб 
високого друку з застосуванням 
еластичних друкарських форм і 
синтетичних малов'язких швидко- 
сохнучих фарб. Для Ф. викори- 
стовують ротаційні (флексограф- 
ські) друкарські машини. Друкар- 
ські форми виготовляють з каучу- 
ків (переважно синтетичних), по- 
лімерів і фотополімерів відповідно 
пресуванням, литтям і толімери- 
зацією. Способом  Ф. виготовля- 
ють в основному пакувальну про- 
дукцію, рідше друкують  блан- 
ки, рекламні та (іноді) книжкові 
видання. 

ФЛЕКСУРА (лат. Вехига -- ви- 
гин) -- тектонічна структура, що 
являє собою коліноподібний вигин 
(у розрізі) верств гірських порід. 
Ф. складається з верхнього крила 
(мал., а), нижнього крила (в) і 
з'єднуючого крила, або моноклі- 
налі (6). Висота Ф. (д) змінюється 
від кількох сантиметрів до 3 км. 
Нерідко Ф. ускладнюються ски- 
дами (г). Розрізняють вертикальні, 
горизонтальні й похилі Ф. Іноді 
з Ф. пов'язані родовища нафти. 
Гло-є. 13. 

ФЛЕКТИВНІ МОВИ -- мови, в 
яких словозміна відбувається пе- 
реважно за допомогою флексії. 
Ф. м.-- один з осн. типів мов світу 
за морфологічною класифікацією 
мов. До Ф. м. належить частина 
індоєвропейських мов, а також 
семіто-хамітські мови. Осн. особ- 
ливосгі Ф. м.: наявність внутріш- 
ньої флексії, тобто позиційно не- 
обгрунтованого чергування всере- 
дині морфем, яке виражає грама- 
тичне значення (напр., в укр. мо- 
ві в формах «віднести» -- «відно- 
сити» чергування е о вказує 
на доконаність чи недоконаність 
дії) зовнішня флексія передає 
одночасно кілька граматичних зна- 
чень; наявність різних  флексій 
для вираження тих самих грама- 
тичних значень, напр., в укр. мо- 
ві для вираження орудного від- 
мінка однини вживаються закін- 
чення -ою (водою), -ом (братом), 
-ям (життям), -ю (тінню); мож- 
ливість такого злиття морфем, при 
якому межі між ними стають не- 
помітними (наприклад, у слові 
«бідняцький» звук ц одночасно є 
кінцем суфікса -як- і початком су- 
фікса -ськ-). У Ф. м. майже завж- 








9 





ФЛЕКТИВНІ 
Мови 


Фламандське 
мистецтво. 

Фрагмент скульптури 
хорів церкви Нотр-Дам 
у Вільворді. Дерево. 


вНб 


Й 
О 


Флавоно їди. 
2-фенілхромон. 


ж оо 


Фламінгоподібні. 
Фламінго рожевий. 


10 





ФЛЕМІНГ 





А. Флемінг. 





Е. Флінн. 





ди флексія виступає в поєднанні 
з ін. формальними засобами вира- 
ження граматичних значень -- на- 
ГОЛОСОМ, прийменниками тощо. 

. П. Могила. 
ФЛЕМІНГ (Еіешіпр) Александер 
(6. МІ 1881, Локфілд -- 11.ПІ 
1955, Лондон)-- англ. мікробіолог, 
член Лондон. королівського т-ва з 
1943. У 1908 закінчив Лондон. ун-т. 
У 1928--54 -- професор Бактеріо- 
логіч. ін-ту в Лондоні, одночасно 
1948-55 -- професор бактеріоло- 
гії Лондон. ун-ту, 4 
ректор Едінбурзького ун-ту. Пер- 
ший президент Англ. т-ва заг. мі- 
кробіології (1945). Праці присвя- 
чені проблемам імунології, заг. 
та мед. бактеріології, антисепти- 
кам, антибіотичним речовинам, 
зімІо герані Винайшов лізоцим 
(1922) і пеніцилін (1929). Нобе- 
лівська премія, 1945 (разом з 
Г. Флорі ії Е. Чейном). 


ФЛЕММІНГ (Кіептіпя) Валь- 
тер (21.ГУ 1843, м. Заксенберг -- 
4.МПІ 1905, Кіль) -- нім. гістолог. 
Професор ун-тів у Празі (з 1873) 
й Кілі (1876-1901). Вивчав будо- 
ву і регенерацію епітелію й сполуч- 
ної (особливо жирової) тканини, 
печінку, будову фолікулів тощо. 
Розробив методи фіксації та за- 
барвлення структур клітини, за 
допомогою яких вивчав і описав 
процес поділу клітини (мітоз, 
мейоз). Дослідження Ф. мали ве- 
лике значення для розвитку цито- 
логії. 

ФЛЕРОВСЬКИЙ Н. (справж. 
прізв. та ім'я Берві Василь Ва- 
сильович (Вільгельм Вільгельмо- 
вич); 28.ГУ (10.У) 1829, Рязань 
сом 1918, Юзівка, тепер До- 
нецьк) -- рос. соціолог, економіст 
і публіцист. Представник рос. уто- 
пічного соціалізму. Закінчив юрид. 
ф-т Казанського ун-ту (1849). Гол. 
причиною екон. відсталості Ро- 
сії вважав залишки кріпосництва, 
засилля поміщицького землеволо- 
діння, малоземелля селян тощо. У 
рос. общині вбачав вихідний пункт 
соціалізму. Праця Ф. «Становище 
робітничого класу в Росії» (1869) 
дістала високу оцінку К. Маркса 
(див. Твори, т. 16, с. 408). 


ФЛЕТЧЕР (Кіесспег) Джон (гру- 
день 1579, м. Рей, графство Сус- 
секс -- 18.УПШІ 1625, Лондон) - 
англ. драматург. Перша п'єса -- 
пастораль «Вірна пастушка» (1609). 
Їй, як і більшості його комедій і 
трагікомедій з мелодраматичними 
мотивами, властива байдужість до 
суспільно-політ. проблем. Проте 
в кращих п'єсах Ф. |«Філастр» 
(1610), «Приборкання приборку- 
вача» (1611; обидві -- у співавт. 
з Ф. Бомонтом), «Вірнопідданий» 
(1618), «Іспанський священик» 
(1622, у співавт. з Ф. Мессіндже- 
ром)) звучать виразні антибурж. 
настрої, критика пороків дворян- 
ства. П'єсу «Генріх УПР» (1612) 
написав у співавт. з У. Шекспіром. 


Тв.: Укр. перек л.-- Іспанський 
священик. К., 1958; Рос. перекл. 
-- Пьесь, Я 


т. 1-12. М., 1965 

Б. Б. Бунич-Ремізов. 

ФЛЕШІ (від франц. Песпе -- стрі- 
ла) -- польові укріплення, що 
їх застосовували війська в 18 -- 
на початку 19 ст. для прикрит- 
тя важливих напрямів і пунктів, 
а також для посилення оборони 
фортець. Ф. мали 2 фаси, кож- 


ний завдовжки 20--30 м, що ство- 
рювали тупий кут, вершиною обер- 
нений до ворога (на плані нагаду- 
вав наконечник стріли звідси 
назва). 

ФЛІБУСТЬЄРИ (франц. Пірби5з- 
йегз, від голл. упійраціег -- пірат), 
буканьєри -- морські розбійники 
в 17 -- на поч. 18 ст. Використову- 
вались Англією і Францією у їх бо- 
ротьбі проти Іспанії за колонії. 
У 19 ст. Ф. називали пн.-амер. 
авантюристів, які чинили грабіж- 


ницькі напади на країни Пд. і 
ан тре Америки. 
ЄР Яків Володимирович 


ІВ 12. Х 1912, Орєхово-Зуєво -- 
18.ХП 1977, Москва | -- рос. рад. 
піаніст, нар. арт. СРСР (з 1966). 
Член КПРС з 1943. В 1934 закін- 
чив Моск. консерваторію (клас 
К. Ігумнова), з 1937 -- її викладач, 
з 1947 -- професор. Лауреат між- 
нар. конкурсів піаністів у Відні 
(1936) та Брюсселі (1938). На- 
городжений 2 орденами Трудово- 
го Червоного Прапора, ін. ордена- 
ми, медалями. 

ФЛІНДЕРС -- ріка на Пн. Австра- 
лії. Довж. 830 км, площа бас. 108 
тис. км2. Бере початок на зх. схи- 
лах Великого Вододільного хр., 
впадає у зат. Карпентарія Ара- 
фурського м. Живлення переважно 
дощове. Взимку у верх. течії пере- 
сихає. 

ФЛІНН (Кіупп) Елізабет Герлі 
(7.МПІ 1890, м. Конкорд, шт. Нью- 
Гемпшір -- 5.ІХ 1964, Москва) -- 
діячка комуністичного руху 
США. Н. в робітн. сім'ї. В 1906 
вступила до Соціалістичної партії 
(засн. 1900--01) та орг-ції «Інду- 
стріальні робітники світу». В 
1927--30 голова ЦК секції 
Міжнародної організації допомоги 
борцям революції в СЩА. В 1937 
вступила до КП США. В 1938 -- 
член, з 1959 -- віце-голова Нац. 
кту КП США. З 1961 -- голова 
Нац. к-ту КП США. Не раз зазна- 
вала арештів, 1955--57 перебувала 
в ув'язненні. 

ФЛІШ (від нім. Ніереп -- текти)-- 
потужні товщі морських відкладів 
з пісковиків, аргілітів, мергелів, 
глин, вапняків тощо, які перевер- 
ствовуються між собою в певній 
послідовності, утворюючи групу 
верств. Група верств складає т. з. 
цикл (ритм), товщина якого стано- 
вить 0,5--2 м. 

За кількістю верств у циклі Ф. 


поділяють на двокомпонентні, 
трикомпонентні і т. д. Пошире- 
ні викопні рештки планктонних 


організмів (див. Планктон). Ф. 
утворюється переважно в умовах 
мілководних мор. басейнів, у ме- 
жах геосинкліналей. 3 Ф. іноді 
пов'язані поклади нафти і міне- 
ральні води. На Україні Ф. по- 


ширений в Карпатах Українських 
і Кримських горах. 





ФЛОБЕР (БЕіаціегі) Гюстав (12. 
ХП 1821, Руан -- 8.У 1880, Круас- 
се, поблизу Руана) -- французь- 
кий письменник. Найвизначніший 
представник критичного реалізму 
у Франції 2-ї пол. 19 ст. Почав 
писати в дусі романтизму. Презир- 
ство до бурж. суспільства й не- 
прийняття соціальної революції 
породжували у Ф. нахил до скеп- 
сису й песимізму. В естетиці під- 
креслював пізнавальну функцію 
мистецтва, проголошував «об'єк- 
тивний метод», що засновується на 
глибокому вивченні життя. Декла- 
рував ідеї «чистого мистецтва», 
але у худож. практиці їх не дотри- 
мувався. В першому визначному 
творі омані «Мадам Боварі» 
(1857) рута азив життя бурж. про- 
вінції. В істор. романі «Саламбо» 
(1862) змалював давній Карфаген 
(З ст. до н. е.), повстання вояків- 
найманців проти купецької олі- 
гархії. В романі «Виховання по- 
чуттів» (1869) подав розгорнуту 
критичну панораму життя бурж. 
Франції серед. 19 ст., своєрідну 
розробку теми «зайвої людини» 
в бурж. суспільстві, скептично 
змалював бурж. революцію 1848. 
Скепсис і песимізм посилились у 
третій ред. драми «Спокуси свято- 
го Антонія» (1874) і незакінченому 
романі .хБувар і Пекюше» (опублі- 
кований 1881). Образ людини з на- 
роду створив у повісті «Проста 
душа». 

Тв.:Укр. перекл.-- Проста душа. 
К., 1959; Мадам Боварі. Побут про- 
вінції. К., 1961; Саламбо. К., 1973; 
Рос. перек л.-- Собрание сочине- 
ний, т. 1-5. М., 1956; Собрание сочи- 
нений, т. 1--4. М., 1971. 


Літ.: Иващенко А. Ф. Гюстав Флобер. 
Из историй реализма во Франции. 
М., 1955; Реизов Б. Г. Творчество 
Флобера. М., 1955. 

Д. С. Наливайко. 
ФЛОГІСТОН (від грец. фЛоушютос 
-- горючий) -- за уявленнями хі- 
міків 17--18 ст., особлива неваго- 
ма речовина («вогняна матерія»), 
що нібито міститься в усіх здатних 
горіти речовинах. 


Гіпотеза про Ф., незважаючи на її 
хибність, мала велике історич- 
не значення. За словами Енгельса, 
хімія «звільнилась від алхімії за 
допомогою  флогістонної теорії» 
(Маркс К., Енгельс Ф. Тв., т. 20, 
с. 328). Гіпотезу про існування Ф. 
спростував А. Л. Лавуазьє, вста- 
новивши склад повітря, елементар- 
ну природу кисню і його роль 
у процесах горіння, дихання то- 
що. 

ФЛОГОПІТ (від грец. флоуалос-- 


палаючий, яскравий) -- мінерал 
класу силікатів, групи слюд. 
КМо« (ОН), ГАІЗізОої. | Сингонія 


моноклінна. Густ. 2,7--2,85. Твер- 
дість 2--3. Колір червонувато-бу- 
рий,  жовтувато-бурий, зелений. 
Блиск скляний. Забарвлений Ф. 


плеохроює (див.  Плеохроізм). 
Найбільші родовища Ф. -- у Рад. 
Союзі (на Кольському п-ові, в За- 


байкаллі та Якутії), на Україні 
трапляється в межах Українського 
щита. За рубежем родовища Ф. 
відомі в Канаді, Індії, Шрі-Лан- 
ці, Мадагаскарі. Ф. одержують і 
штучно. Використовують як термо- 
і електроізолятор, дрібнолускува- 
тий Ф.-- у будівництві, виробн. 
фарб, автомобільних шин. 

В. І. Павлишин. 


ФЛОЕМА (від грец. ФЛОІбс--кора, 
лико) -- тканина вищих рослин, 
що разом з ксилемою входить до 
судинно-волокнистих пучків. Те 
саме, що Й луб. 

ФЛОКУЛИ А лат. Поссиіця -- 
жмутик) -- волокнисті утворення 
В хромосфері, спостережувані в 
проекції на диск Сонця у монохро- 
матичному світлі, напр. у про- 
мінні лінії кальцію або водню. Яв- 
ляють собою яскраві або темні об- 
ласті розміром у кілька мінут ду- 
ги. Іл. див. до ст. Сонце, т. 10, 
с. 304--305. 

ФЛОКС (РБіох) -- рід одно- і ба- 
гаторічних  трав'ячистих рослин 
чи півкущів родини синюхових. 
Стебла прямостоячі з черговими 
простими цілокраїми листками. 
Квітки -- з п'ятьма зірчасто відіг- 
нутими лопатями, зібрані в кінце- 
ві щитковидні верхівкові суцвіття. 
Плід -- коробочка. Бл. 60 видів 
у Пн. Америці, один вид росте в 
Сибіру - Ф. сибірський (РЕ. зібі- 
гіса). В СРСР культивують як де- 
коративні. Найпошир. Ф. Друм- 
монда (РБЬ. дгиптпопадїії) - - ОДНО- 
річник 20--40 см заввишки з неба- 
гатоквітковим суцвіттям, та Ф. 
волотистий (РБ. рапісиіаба) 
-- багаторічник 60--120 см заввиш- 
ки з багатоквітковим, густим су- 
цвіттям. У квітництві відомо бага- 
то сортів Ф. з білими, червоними 
та фіолетовими квітками. 
ФЛОРА (лат. Е Їога) -- у давньо- 
італьській і рим. міфології богиня 
рослинності, квітів, весняного цві- 
тіння і юності. На честь Ф. навесні 
влаштовували веселі свята -- фло- 
ралії. Зображували Ф. молодою 
вродливою жінкою, оповитою кві- 
тами, з букетами в руках. Образ 
Ф. відтворено в мистецтві (Тіціан, 
Н. Пуссен, Рембрандт, Беклін). 
ФЛОРА -- 1) Історично складена 
сукупність видів рослин певної те- 
риторії чи ділянок рослинності. 
Ф. формується в процесі еволюції 
рослинного світу у взаємозв'язку 
з геол. історією та фізико-геогр. 
середовищем. Розрізняють сучас. 
Ф. та минулих геол. часів 
(напр. Ф. силурійська, девонська, 
карбонова, третинна та ін.), іноді 
викопна Ф. дістає свою назву від 
типового представника (напр., пси- 
лофітова, глосоптерисова, гінгко- 
ва Ф. тощо). Поняття «Ф.» вжи- 
вають стосовно сукупності рослин 
всієї земної кулі (понад 500 тис. 
видів рослин), окремих материків, 
будь-якої | природно обмеженої 
ділянки земної поверхні, окремої 
країни тощо. Ф. УРСР налічує 
25 тис. видів рослин, з них вищих 
судинних рослин -- 4,5 тис. видів. 
Говорять також про Ф. певних 
типів рослинності та про Ф. ок- 
ремих відділів рослин квітко- 
вих, голонасінних, папоротеподіб- 
них та ін. Вивченням Ф. займа- 
ється галузь ботаніки - ф ло- 
ристика. При аналізі  Ф., 
який проводять на базі польових 
бот. досліджень, гербаріїв, визна- 
чають її систематичну структуру, 
виділяють т. з. елементи Ф.: гео- 
графічні, еколого-ценотичні тощо, 
та ендемічні (див. Ендеміки), ре- 
ліктові (див. Релікти), диз'юнк- 
тивноареальні (мають розірваний 
ареал) і пограничноареальні, ад- 
вентивні (див. Адвентивні росли- 
ни), рідкісні та зникаючі види 
рослин. Вивчення Ф. є наук. ос- 


новою для розробки питань охоро- 
ни генофонду та шляхів збагачен- 
ня і найбільш раціонального вико- 
ристання видового багатства рос- 
линного світу. Результати вивчен- 
ня Ф. відображають у спец. флори- 
стичних зведеннях (напр., «Флора 
УРСР», «Флора СРСР» та ін.), 
а також у визначниках рослин, 
Червоних книгах тощо. 2) Моногра- 
фічне зведення або повний список 
видів рослин, які зростають на 
певній території. Б.В. Заверуха. 


ФЛОРАКІС  (ФХорамтс) Харі- 
лаос (н. 20.МП 1914, с-ще Палео- 
зуглоні, обл. Фессалія) діяч 


грец. і міжнар. комуністичн. руху: 
В робітн. русі -- з серед. 30-х рр. 
У 1941 вступив до КП Греції 
(КПГ). В 1943--44 у складі Нар.- 
визвольної армії (ЕЛАС) бився 
проти нім.-фашист. окупантів. У 
період громадян. війни 1946--49 
займав ряд командних посад у 
Демократичній армії Греції. 
1949 -- канд. у члени, з 1950 -- 
член ЦК КПГ. В 1954766, 1967-- 
72 -- в ув'язненні. З червня 1972 -- 
член Політбюро ЦК КПГ. З груд- 
ня 1972 -- 1-й секретар, з травня 
1978 -- ген. секретар ЦК КПГ. На- 
городжений орденом Леніна і орде- 
ном Дружби народів. 
ФЛОРЕНТІЙСЬКА ШКОЛА 
ЖИВОПИСУ, флорентинська шко- 
ла -- одна з найвизначніших ху- 
дожніх шкіл Італії доби Відрод- 
ження. Розвивалася у 13--16 ст. 
Першим відомим живописцем Ф. 
ш. ж. був Джотто. Розквіт Ф. ш. ж. 


припадає на ст. (архітек- 
тори Ф. Брунеллескі, Мікелоц- 
цо ді Бартоломмео, Л. Б. Альберті; 


скульптори Донателло, Лука дел- 
ла Роббіа, Бенедетто да Майано, 
А. Верроккйо; живописці Мазач- 
чо, Андреа дель Кастаньйо, Фра 
Філіппо Ліппі, П. Уччелло, А. Пол- 
лайоло, Б. Г оццолі, Д. Гірландайо, 
С. Боттічеллі). Вершиною Ф. ш. ж. 
була творчість Леонардо да Вінчі 
та Мікеланджело. В цей період у 
Ф. ш. ж, найповніше і найпослідов- 
ніше втілилися гуманістичні ідеа- 
ли доби Відродження. Твори май- 
стрів Ф. ш. ж. відзначалися смі- 
ливістю реалістичних пошуків, тіс- 
ним зв'язком мист. з наукою, знан- 
ням перспективи та анатомії люд- 
ського тіла, досконалістю малюн- 
ка та світлотіньового моделювання. 
З 17 ст. Ф. ш. ж.втратила своє зна- 
чення. Див. також Маньєризм, 
Проторенесанс. 

ФЛОРЕНЦІЯ -- місто в центр. 
частині Італії, адм. ц. провінції 
Флоренція і області Тоскана. Роз- 
ташована на р. Арно. Вузол з-ць 
і автошляхів. 465 тис. ж. (1976). 
Засн. в 1 ст. до н. е. римлянами. 
В 10--11 ст.-- у складі Тоскан- 
ського маркграфства. В 1115 стала 
незалежною комуною. В 1378 -- 
центр повстання чомті. В 1345 
тут відбувся перший в історії 
страйк. В 1434--94, 1512--1737 
(з перервою 1527--30) у місті при 
владі був рід Медіці. В 14--16 ст. 
Ф. -- один з провідних центрів 
італ. Відродження. В 1865 -- січні 
1871 -- столиця об'єднаного Їтал. 
королівства. В 1943 захоплена нім.- 
фашист. військами; один з центрів 
італ. Руху Опору. В серпні 1944 
місто визволили партизани та з'єд- 
нання англо-амер. армії. Ф.-- міс- 
го-побратим Києва (з 1969). Знач- 
ний екон. та культурно-істор. центр 


країни. Серед галузей пром-сті -- 
машинобудування металообр., наф- 
топереробна, хім., деревообр., меб- 
лева, поліграф., скляна, шкіря- 
на, текстильна, швейна та харчо- 
смакова. Художні ремесла (зокре- 
ма ювелірні вироби). Ун-т (засн. 
1321). Академія мистецтв. Консер- 
ваторія. Нац. та інші б-ки. Му- 
зеї: Хорна, зоол., срібних виробів, 
Галерея сучас. мистецтва та ін. 
Серед архіт. пам'яток: залишки 
середньовічних укріплень; бапти- 
стерій Сан-Джованні (11--13 ст.); 
а також споруди, створені за про- 
ектами Арнольфо ді Камбіо (со- 
бор Санта-Марія дель Фйоре, з 
1296, та ін.; проект кампаніли, 
1334 -- бл. 1359, арх. Джотто), 
Ф. Брунеллескі (палаццо Пітті, 
з 1440, та їін.), М їкеланджело 
(нова сакристія (капела Медічі), 
з 1520, та ін.), Л. Б. Альберті 
(фасад церкви Санта-Марія Но- 
велла, 1456--70. та ін.), Дж. Ви- 
чар: (ансамбль вулиці Уффіці, 
60--85, та ін.). 


Серед споруд 20 ст.-- центр. вок- 
зал (1930--36, арх. Дж. Мікелуч- 
чі та ін.), стадіон (1929--32, арх. 
П. Л. Нерві). 

ФЛОРИН (італ. огіпо, англ. і 
франц. Погіп) -- 1) Золота й сріб- 
на монета Флоренції, яка згодом 
поширилася в ряді європ. держав. 
2) Колишня англ. монета вартістю 
у 2 шилінги. 3) Друга назва анті- 
льського, голл. і сурінам.гульдена. 
ФЛОРІ (Кіогеу) Говард Уолтер 
(24. 1Х 1898, Аделаїда, Австралія 
-- 21.1 1968, Оксфорд) -- англ. 
патолог, член Лондон. королів. 
т-ва (з 1941), 1960--65 -- його пре- 
зидент, член Нац. АН США, іно- 
земний член АН СРСР (з 1966) та 
ін. академій. В 1921 закінчив Аде- 
лаїдський університет. Професор 
Шеффілдського ун-ту (з 1931), 
Оксфордського ін-ту, Уільяма Дана 
(1935--62), а в 1962--68 -- ректор 
Королівського коледжу в Оксфор- 
ді. Праці Ф.-- з питань капілярно- 
го кровообігу, запальних процесів, 
функції лімфоцитів, антибіотиків 
мікробного походження, лізоциму 
тощо. Першим (1940) застосував 
пеніцилін для лікування людини і 
тварин. Золота медаль ім. М. В. 
Ломоносова АН СРСР, 1965; Но- 
белівська премія, 1945 (разом з 
А. Флемінгом і Е. Чейном). 
ФЛОРІ (Еіогу) Пол Джон (н. 19. 
МІ 1910, Стерлінг, шт. Іллінойс, 
США) -- американський фізикохі- 
мік. Закінчив Манчестерський ко- 
ледж (1931). Один з основопо- 
ложників теорії поліконденсації. 
Зробив значний внесок в теорію 
розчинів полімерів і статистичну 
механіку макромолекул. Нобелів- 
ська премія, 1974. 





11 





ФЛОРІ 


Капітолійські 


Флора. 
Рим. 


музеї. 





Флокс Київський 
ранній. 


Флоренція. 
Панорама міста. 








ФЛОРІДА 





Флексура. 


Флояри. 


12 





ФЛОРІДА -- півострів на Пд. 
Сх. Північної Америки, у США. 
Відокремлює Мексіканську зато- 
ку від Атлантичного ок. Площа 
115 тис. км?. Поверхня рівнинна, 
поширений карст. На Пд.-- забо- 
лочена низовина Еверглейдс, тут 
створено нац. парк тієї ж назви. 
Родовища фосфоритів і титано- 
вих руд. Багато озер (Окічобі та 
ін.). Клімат на Пн. субтропічний, 
на Пд.-- тропічний. Часто бувають 
урагани. Рослинність тропічна і 
субтропічна, вздовж берегів -- 
мангрові ліси. 

ФЛОРІДА -- штат на Пд. Сх. 
СЩА. Займає п-ів Флоріда, вузь- 
ку прилеглу смугу Примексікан- 
ської низовини і о-ви Флоріда-Кіс. 
Площа 151,7 тис. км?. Нас. 8,5 
млн. чол. (1977). Адм. ц.-- Талла- 
хассі. Рельєф рівнинний. На Пн. 
поширені субтропічні, на Пд.-- 
тропічні ліси. Основа економіки -- 
с. г. (вирощування: цитрусових, 
особливо апельсинів, а також ово- 
чів, цукр. тростини, бавовнику, 
арахісу, тютюну). Розвинуті мол. 
тваринництво і птахівництво. Ри- 
бальство та вилов устриць. Видобу- 
вають фосфорити. Харчосмакова, 
деревообр. і целюлозно-паперова 
пром-сть. Виробн. ракет і ра- 
кетних двигунів. Підприємства 
радіоелектронної та хім. пром-сті. 
На мисі Канаверал -- полігон по 
випробуванню ракетної техніки і 
космодром. Пром. центри -- Там- 
па, Джексонвілл, Майамі. Розви- 
нутий туризм. Найбільший мор. 
порт -- Тампа, аеропорт і курорт-- 
Майамі. 

ФЛОТ (голл. уіоосг, франц. Пог- 
се) -- збиральне (загальне) найме- 
нування різних кораблів, суден, 
плавзасобів, а також літаючих у 
повітрі апаратів (Ф. повітряний). 
За призначенням, енергетичними 
установками, тех. оснащенням, 
належністю до тих або ін. відомств 
розрізняють  Ф. військово-мор., 
транспортний (торговельний), про- 
мисловий, експедиційний (дослід- 
ний) та ін. (див. Військово-Мор- 
ський  Флот, Радянський Вій- 
ськово-Морський Флот, Парус- 
ний флот. 

ФЛОТАЦІЯ (франц. обїаціоп, 
від Пойег -- плавати) -- 1) Спосіб 
збагачування корисних копалин, 
що грунтується на різниці у змочу- 
ваності водою їхніх частинок. Ця 
різниця о може бути природною 
або створюваною штучно -- дода- 
ванням спец. речовин -- флотацій- 
них реагентів (поверхнево-актив- 
них речовин і реагентів-збирачів). 
Розрізняють Ф. пінну (найпошире- 
ніша), масляну і плівкову. В про- 
цесі пінної Ф. оброблені реагента- 
ми частинки подрібненої і розділе- 
ної на класи (див. Класифікатор) 
руди виносяться на поверхню води 
бульбашками повітря у піну, ство- 
рюючи концентрат. Масляна Ф. 
грунтується на здатності рідких 
масел змочувати частинки деяких 
руд, внаслідок чого частинки міне- 
ралів спливають, а порожня порода 
осаджується. Під час плівкової 
Ф. на поверхні потоку води зали- 
шаються ті частинки руди, які 
погано змочуються водою. Для Ф. 
використовують спец. (флотацій- 
ні) машини. 2) Фіз.-хім. спосіб 
очищення води від дрібних твердих 
домішок. Використовується для 
очищення стічних вод на очисних 


спорудах (Ф. електрична, напір- 
на, пінна), для очищення води, 
що надходить з природних джерел 
(Ф. іонна, електролітична), тощо. 
ФЛОТИЛІЯ (франц. ПобіїПе, 
італ. ПоссіяНна) -- 1) Оперативне 
об'єднання сил ВМОФ для прова- 
дження бойових дій на річках, 
озерах і на морі. Існують Ф. та- 
кож в авіації (Франція). Див. 
Азовська військова флотилія, 
Дніпровська військова флотилія, 
Пінська військова флотилія. 
2) З'єднання промислових, експе- 
диційних або спорт. суден. 

ФЛОЯРА, флоєра (від рум. Пиї- 
ег -- сопілка) -- вид басової со- 
пілки. Має 6 отворів, розташова- 
них 2 групами по 3. Виготовляють 
з ліщини, рідше -- з калини. Дов- 
жина 750--1000 мм. Поширена на 


Гуцульщині. | 
ФЛУКТУАЦІЇ (лат. Писіцайіо -- 
коливання) -- випадкові відхи- 


лення значень довільної величини 


А від її середнього значення А. 
Бувають Ф. густини речовини, 
сили струму, тривалості життя 
людини, риночних цін та ін. вели- 
чин. Кількісна характеристика Ф. 
грунтується на методах матема- 
тичної статистики та імовірнос- 
тей теорії. Мірою Ф. є середньо- 
квадратичне відхилення (диспер- 


сія) Й ДА? -- И (а - А) або 


відносне відхилення У Дам. 

Найкраще досліджено Ф. фіз. ве- 
личин, що пов'язані з необорот- 
ними процесами, при яких макро- 
скопічна система переходить з 
більш імовірного стану в менш 
імовірний. Ці Ф. описуються в 
статистичній фізиці. Ф. фіз. ве- 
личин, що характерні для систем, 
які перебувають у стані рівноваги 
статистичної, виражаються рів- 
новажними значеннями термоди- 
намічних потенціалів та їхніх по- 
хідних. Спричинюють різноманітні 
явища. Так, Ф. електр. струмів, 
зумовлені тепловим рухом зарядів 
(т. з. теплові Ф.), є причиною 
шумів, які визначають межу чут- 
ливості вимірювальних приладів. 
Ф. тиску газу або рідини вияв- 
ляються в броунівському русі. 

. Г. Ситенко. 
ФЛУОРЕСЦЕНТНА МІКРО- 
СКОПІЯ -- те саме, що й люмі- 
несцентна мікроскопія. Див. та- 
кож Люмінесцентний аналіз. 
ФЛУОРЕСЦЕНЦІЯ -- вид люмі- 
несценції, що характеризується 
короткочасністю світіння після 
припинення збудження (т м 
- 1078 -- 10-39 с). Цим Ф. відріз- 
няється від фосфоресценції, хоч 
межа між ними умовна. Ф., як 
правило, є самочинною люмінес- 
ценцією, тому т визначається ча- 
сом життя атомів або молекул 
речовини у м збуджених станах. 
Ф. використовують, зокрема, в 
люмінесцентному аналізі. Назва 
явища походить від мінералу 
флюориту, в якому воно спостері- 
галось вперше. Описав і лослідив 
її Дж. Г. Стокс. 

ФЛУРАНОС  (ЕїЇоигеп5) Гюстав 
(А.УТП 1838, Париж -- З3.ТУ 1871, 
Шату, поблизу Парижа) -- франц. 
революціонер. Природознавець. У 
1863 завідував кафелрою в Па- 
ризькому ун-ті. У 1866--68 брав 
участь у повстанні грец. населення 
о. Кріт проти тур. ярма. Після 


невдалої спроби підняти в Парижі 
повстання проти режиму Другої 
імперії емігрував до Великобрита- 
нії, де зблизився з К. Марксом 
і вступив у Інтернаціонал 1-й. 
Після вересневого повстання 1870 у 
Парижі командував батальйонами 
Нац. гвардії. Разом з Л.О. Блан- 
кі керував повстанням 31.Х 1870. 
Член Паризької комуни 15871. Під 
час походу комунарів на Версаль 
Ф. потрапив у полон до версаль- 
ців, був ними розстріляний. 
ФЛЮВІОГЛЯЦІАЛЬНІ ВІДКЛА- 
ДИ (від лат. Пиуійзя -- течія, потік 
і яЇасіе5 -- лід) -- осадочні геол. 
відклади, що утворюються внаслі- 
док акумулятивної дії водних по- 
токів при таненні льодовиків. Для 
Ф. в. характерна швидка зміна 
грубозернистих відкладів (галь- 
ки, гравію, грубозернистих пісків) 
на дрібнозернисті косоверстзуваті 
піски. Ф. в. поділяють на внутрі- 
льодовикові  (інтергляціальні) |і 
прильодовикові  (перикляціальні). 
Внутрільодовикові Ф. 
в. утворюються після танення льо- 
довика з матеріалу, що заповнює 
тріщини і канали в товщі льоду, 
з них складаються акумулятивні 
форми рельєфу -- ози, ками, ка- 
мові тераси. Прильодови- 
кові Ф. в. формуються перед 
фронтом льодовика талими вода- 
ми, що витікають з-під нього; 
внаслідок акумуляції цих відкла- 
дів утворюються зандри, зандрові 
рівнини, флювіогляціальні тераси 
тощо. З Ф. в. пов'язані розсипні 
родовища корисних копалин. На 
Україні Ф. в. поширені на Поліссі. 
Ю. Г. Чугунний. 
ФЛЮГЕР (від нім. Еійяєе!, голл. 
уЇїецяе! -- крило) -- прилад для 
визначення напряму вітру та ви- 
мірювання його швидкості. Скла- 
дається з покажчиків напряму 
(мал., 1), наглухо закріплених на 
вертикальному стрижні, флюгарки 
з противагою (2, 3), що вільно 
обертається, металевої пластини 
(4) та дуги (5) зштифтами. Покаж- 
чики напряму зорієнтовані за осн. 
8 румбами. Напрям вітру визна- 
чають за положенням флюгарки, 
противага якої спрямована проти 
вітру. Швидкість вітру вимірюють 
за відхиленням металевої пластини 
від вертикального положення на 
певний кут, який відраховують на 
дузі. Швидкість вітру визначають 
також анемометром. Ф. установ- 
люють на відкритій місцевості на 
вис. 10--12 м. 
ФЛЮОРИТ (від лат. Пиог -- те- 
чія, потік), плавиковий шпат -- 
мінерал класу фторидів. Сав».. 
Сингонія кубічна: Густ. 3,1--3,2. 


Твердість Колір голубий, фіо- 
летовий, рожевий, зелений,  жов- 
тий, іноді -- безбарвний. Блиск 


скляний. Родовища Ф. є у Велико- 
британії, США; в Рад. Союзі -- 
в РРФСР (Забайкалля, Примор- 
ський край), Казахстані, на Украї- 
ні (Приазов'я, Донбас, Поділля). 
Ф. одержують і штучно. Викори- 
стовують як флюс у металургії, 
у хім. пром-сті -- для одержання 
фтористоводневої кислоти, кріо- 
літу, у виробн. емалі і глазурі, 


прозорі безбарвні або слабо за- 
барвлені відміни -- в оптиці. 
ФЛЮОРОГРАФІЯ,  флуорогра- 


фія |від флуор(есценція) і грец. 
урафо -- пишу|, радіофотографія, 
рентгенофлуорографія,  рентгено- 


фогографія -- метод рентгеноло- 
гічного дослідження, що склада- 
ється з фотографування на фото- 
графічну плівку рентгенівського 
зображення об'єкта, який дослід- 
жується, з флюоресціюючого (що 
світиться) екрана.  Ф. поєднує 
в собі можливості виявлення за- 
хворювань з прихованим перебігом 
з значною пропускною здатністю 
(до 120--150 чол. за годину). Ф. 
застосовується гол. чин. для до- 
слідження органів грудної клітки, 
молочних залоз, кісткової системи. 
Див. також Рентгенографія. 

ФЛЮОРОЗ (від лат. Еішогит -- 
фтор) -- хронічне захворювання 
людини, спричинюване тривалим 
діянням на організм сполук фтору, 
який може міститися в надмір- 
ній кількості в питній воді, у по- 
вітрі промислових районів і вироб- 
ничих приміщень. Ф. в осн. спос- 
терігається в місцевостях з підви- 
щеною концентрацією фтору у дже- 
релах води. При Ф. порушується 
фосфорно-кальцієвий обмін,  ут- 
ворюються сполуки. які важко 
розчинюються і відкладаються в 
кістковій тканині та зубах, що 
сприяє їх  склерозуванню (див. 
Склероз). У тяжких випадках Ф. 
може наставати деформація кісток 
і малорухомість суглобів. Ранні 
стадії Ф. діагностуються рентге- 
нологічно. Більш помітні зміни 
зубів: спочатку на емалі з'явля- 
ються крейдоподібні смуги або пля- 
ми, потім на фоні крейдоподібної 
емалі виникають пігментація |і 


поглиблення. При вираженій фор- 
мі Ф. на усіх зубах вілмічаються | 


численні й глибокі дефекти емалі, 
яка поступово руйнується, а зуби 
стираються. Профілакти- 
ка Ф.: очищення повітря, дефто- 
рування питної води, профілактич- 
ні огляди, кування в профілак- 
торіях. со Е Дорошенко. 
ФЛЮС (нім. ЕЇНиВ, букв. -- потік, 
течія), паруліс -- гнійне запален- 
ня (абсцес), що утворюється під 
надкісницею щелепи при захворю- 
ванні зубів з омертвілою пульпою, 
при пародонтозі та ін. Супрово- 
диться Ф. набряком тканин, які 


оточують зуб, болісністю зуба 
при надкушуванні. Гнояк може 
прориватися в порожнину рота 


крізь норицевий хід. В запущених 
випадках Ф. ускладнюється флег- 
моною. Для профілактики важливе 
своєчасне лікування зубів. Лі- 
кування: необхідно дати від- 
тік гнійному вмісту флюсу. 

Й . 1. Дорошенко. 
ФЛЮСИ (нім. КіиВ, букв. -- 
потік, гечія), плавні -- допоміж- 
ні матеріали, використовувані зде- 
більшого в металургійних проце- 
сах, при зварюванні, наплавленні 
та паянні. До металургійних на- 
лежать Ф. кислі (кварц, кварцит 
та ін.), основні (вапно, вапняк, 
магнезит тощо) |і нейтральні 
(напр., польові шпати, глинозему. 
Їх додають до перероблюваних у 
металург. агрегатах вихідних ма- 
теріалів (шихти), щоб сприяти 
сплавленню порожньої породи ру- 
ди і золи палива в шлак, регулю- 
вати склад шлаку (залежно від 
призначення металург. процесу). 
Ф., що їх використовують у мета- 
лургійних плавильних печах. є, 
напр., доломіт, кварцовий пісок ї 
флюорит (для чавуну, сталі), 
кріоліт, фторид натрію (див. 


Натрію сполуки) і кальцинована 
сода (для сплавів кольорових ме- 
талів). Ці Ф. дають змогу утворю- 
вати рідкі шлаки. При дуговому 
або електрошлаковому зварюванні 
флюси захищають зону з'єднання 
від шкідливого впливу повітря, 
при газовому зварюванні Ф. (на- 
приклад, борна кислота) розчиня- 
ють оксиди, що утворюються на 
з'єднуваних поверхнях. Ф., за- 
стосовувані в процесі наплавлення 
(напр., на основі борного ангідри- 
ду), захищають поверхню металу 
від окислення, забезпечують добру 
змочуваність. Буру, каніфоль та 
їн. Ф. використовують при паянні. 
ФЛЮСОВІ ВАПНЯКИ -- вапня- 
ки, що використовуються у ме- 
талургії як флюси. До флюсових 
належать щільні, міцні, не крихкі 
вапняки з великим вмістом вугле- 
кислого кальцію. Ф. в. містять не 
менше 49--52 2 СаО, не більше 
2--4,5 9 нерозчинного залишку 
0, 01--0, 05 90 Р.О, 0,25--0,35 2 
ЗО», не більше 2 9 ЗО», до 1 98 
Мя. У Рад. Союзі найбільші ро- 
довища Ф. в. є на Україні, зо 

ма в Донец. (Каракубське році 
вище флюсових вапняків та ін.) і 
Крим. областях. В. С. Міщенко. 
ФЛЮТБЕТ (нім. Еішібеєі, від 
Еші -- паводок, потік та Веїе-- рі- 
чище) -- штучна підводна основа 
гребель або їн. напірних гідротех- 
нічних споруд, поверх яких проті- 
кає відкритий водяний потік. Ча- 
стинами Ф. (мал.) є понур, водо- 











1-- по- 
водозливний поріг (тіло 


Флютбет водозливної греблі: 
нур; 2 
греблі); 3 -- водобій; 4 -- рисберма. 


злив (водозливний поріг або тіло 
греблі), водобій та рисберма. Ф. 
сприймає напір води, запобігає 
розмиванню річища біля греблі 
поверхневим потоком води і філь- 
траційному деформуванню грунту 
в основі споруди (суфозії, випи- 
ранню, тощо). 

ФЛЬОРОВ Георгій Миколайович 
Ін. 17.П - 1913, Ростов-на- 
Дону| -- рос. рад. фізик, акад. 
АН СРСР я 1968), Герой Соціа- 
лістичної Праці (1949). Член КПРС 
з 1954. Закінчив (1938) Ленінгр. 
політех. ін-1. У 1938--41 працю- 
вав Фіз.-тех. інті АН СРСР, 
1943--60 -- в Ін-ті атомної енергії. 
З 1957 -- директор Лабораторії 
ядерних реакцій Об'єднаного ін-ту 
ядерних досліджень (Дубна). На- 
ук. праці стосуються атомної енер- 
гетики (під керівництвом І. В. 
Курчатова брав активну участь 
у створенні її основ), фізики кос- 
мічного проміння, фізики ядра, 
використання методів і досягнень 
ядерної фізики в суміжних облас- 
тях науки і техніки та в нар. г-ві. 
Разом з співробітниками Ф. пока- 
зав, що при поділі ядра урану 
випускається більше 2 нейтронів; 
відкрив спонтанний поділ важких 
ядер; розробив методи і створив 
апаратуру для нейтронного і гам- 
ма-каротажу нафт. пластів; дослі- 
джував процеси взаємодії складних 
ядер, проблеми синтезу нових еле- 
ментів; синтезував ізотопи нових 
елементів з порядковими номерами 
від 102 до 107 та вивчив їхні фіз. 


й хім. властивості тощо. Нагород- 
жений двома орденами Леніна, 
ін. орденами, медалями. Держ. 
премія СРСР, 1946, 1949, 1975. 
Ленінська премія, 1967. 
ФОБ (англ. Їоб, скорочено від 
фее оп Боагі, букв.-- вільно на 
борту) -- вид купівлі- -продажу до- 
говору при морському перевезен- 
ні. За умовами Ф. продавець зо- 
бов'язаний доставити товар на борт 
судна в порт відправки, включив- 
ши вартість доставки в ціну това- 
ру, після чого він не несе за нього 
відповідальності. При Ф. покупець 
повинен мати свого представника 
для приймання товару і транспор- 
тування його. Ф. застосовується 
в зовнішньоторг. обороті поряд з 
Уго ами сіф. Див. також Франко. 
БІЇ (від грец. фобос -- страх)-- 
я 'язливі страхи. Ф., як 1 інші 
нав'язливі стани, виникають всу- 
переч волі хворого, він розуміє 
їх невмотивованість, навіть без- 
глуздість, але подолати не може. 
Це здебільшого страх заразитися 
якоюсь хворобою, страх темноти, 
смерті, страх перед висотою, на- 
товпом тощо. Ф. бувають при дея- 
ких психічних захворюваннях, нев- 
розах. Нетривалі і нерізко вияв- 
лені Ф. можуть бути й у здоро- 
вих людей при перевтомі, після 
психічного зворушення. 
ФОБОС -- найближчий супутник 
Марса. Серед. віддаль від центра 
планети 9370 км. Як показали зо- 
браження Ф., одержані за допомо- 
гою космічного зонда «Марінер-9» 
(див. «Марінер»), Ф. являє собою 
тіло неправильної форми |розмі- 
ри (27 -- 1,0) км, (21,6 -- 1,4) км, 
(18,8 -- 1,4) км|, з численними кра- 
терами. Відкрив 1877 амер. астро- 
ном А. Холл (1829--1907). Див. 
Супутники планет. 
ФОВІЗМ (франц. Кайуізте, від 
Кацуе -- дикий, хижий) -- одна з 
течій у франц. живописі поч. 20 ст. 
Виникла внаслідок соціальної і 
культур. кризи суспільства Фран- 


ції на рубежі 19 і 20 ст., бу- 
ла своєрідним викликом пасивно- 
споглядальному, вишукано-естет- 


ському характеру пізнього імпре- 
сіонізму і модерну. Іронічне прі- 
звисько «іез5 Кацуез5» («дикі») було 
дано сучас. критикою групі живо- 
писців За Матісс, А. Марке, Ж. 
Брак, К. ван Донген, М. де Вла- 
мінк, А. Дерен, Ж. Руо, Р. Дюфі 
та ін.), які експонували Свої тво- 
ри 1905 в осінньому Салоні в 
Парижі. Не маючи спільної чіткої 
ідейно-естетичної програми, фо- 
вісти стихійно виступали проти ху- 
дож. градицій у мист. 19 ст. В 
їхніх картинах зображення людей 
і предметів, мотивів природи на- 
бирало спрощеного, умовного де- 
коративно-площинного характеру, 
пов'язаного з індивідуалістським 
сприйняттям натури, і було позна- 
чене інтенсивністю кольорових 
сполучень, експресією  компози- 
ційно-пластичного вирішення. 

ФОГЕЛЬ (Мояе!) Гермав Карл 
(3.ТУ 1841, ДЛейпціг 13.УПІ 
1907, Потсдам) -- нім. астрономи 
чл.-кор. Петерб. АН (з 1892). 

1871 Ф. запропонував спосіб ой 
значення обертання Сонця навко- 
ло осі за доплерівським зміщен- 
ням спектральних ліній, 1874 
розробив класифікацію зір за їх- 
німи спектрами. Для визначення 
променевих швидкостей зір Ф. 


13 








ФОГЕЛЬ 


г. М. льббов 


Фовізм. 


Юний моряк. 


Приватна 
Чікаго. 





А. Матісс. 
1906. 
збірка. 


14 





ФОГЕЛЬ 





В.О. Фок. 





М. С. Фокін. 


НС си коням 


б 
Ре 
ку 
ера 
4 


г 

17 

яв 
«б 
4Ф- 


ОР : 7 





Фолікул яєчника ссав- 
ців: 

1 -- сполучнотканинна 
оболонка; 

-- порожнина фолі- 
кула, заповнена  ріди- 
ною; . 

3 -- яйцеклітина. 


використовував фотографічні ме- 
тоди; виявив, що зорі Алголь і 
Спіка є спектрально-подвійними 
(див. Подвійні зорі). 

ФОГЕЛЬ Роберт Пилипович (17. 
П (1111) 1859, с. Ржищів, тепер 
смт Кагарлицького р-ну Київ. обл. 


-- 27.П 1920) -- укр. астроном. 
Закінчив (1886) Київ. ун-т, ди- 
ректор Київської астрономічної 


обсерваторії (з 1901). Праці в га- 
лузі теор. астрономії. Ф. розви- 
нув і доповнив класичні методи 
визначення орбіт планет і комет, 
запропоновані К. Ф. Гауссом 1 
Г.В. Ольберсом. 

ФОГТ СМонт) Карл (5.УП 1817, 
Гісен -- 5.М 1895, Женева) -- нім. 
природодослідник і філософ, один 
із засновників вульгарного мате- 
ріалізму. З 1852 -- професор Же- 
невського університету. Автор ря- 
ду праць із зоології, геології, 
фізіології.  Популяризуючи ідеї 
природничо-наукового матеріаліз- 
му, дарвінізму і атеїзму, ототож- 
нював свідомість з матерією, 
стверджував, що мозок виділяє 
думку подібно до того, як пе- 
чінка -- жовч. Закони суспільства 
ототожнював із законами природи. 
Вороже ставився до наукового со- 
ціалізму. Політ. погляди Ф. піддав 
нищівній критиці К. Маркс 
памфлеті «Пан Фогт» (1860). 
ФОГТ (Уоєї) Юхан Герман Лі 
(14.Х 1858, Тведестранн, Норве- 
гія -- 3.І 1932, Тронгейм) -- норв. 
петрограф, один з основоположни- 
ків фіз.хім. напряму в петрогра- 
фії. Закінчив ун-т в Хрістіанії 
(тепер Осло). У 1886-1903 -- про- 
фесор цього ун-ту, 1912--28 -- Ви- 
щої тех. школи в Тронгеймі. Осн. 
праці присвячені  магматичним 
гірським породам, зокрема похо- 
дженню гранітів. Розробив теорію 
послідовності кристалізації мінера- 
лів з магми. 

ФОЙЄ (франц. Гоуег, букв.-- вог- 
нище, осередок) -- зал у театрі або 
іншому видовищному закладі для 
перебування глядачів перед почат- 
ком вистави, під час антракту. 
ФОЙНИЦЬКИЙ Ізан | Якович 
129.М ПІ (10.ІХ) 1847, Гомельський 
пов. Могильовської губ.-- 1913, 
Петербург| рос. юрист, фахі- 
вець з кримінального права і про- 
цесу. В 1868 закінчив Петерб. ун-т. 
З 1881 -- професор цього ун-ту. 
Організатор і голова (до 1905) рос. 
групи Міжнар. союзу криміналі- 
стів. Осн. праця -- «Курс кримі- 
нального судочинства» (т. 1--2, 
1895--98). Представник соціологіч- 
ної школи права. За політ. погля- 
дами -- монархіст. 

ФОК Володимир Олександрович 
110 (22). ХП 1898, Петербург -- 
27.ХП 1974, Ленінград) -- рос. 
рад. фізик-теоретик, акад. АН 
СРСР (з 1939), Герой Соціалістич- 
ної Праці (1968). Закінчив (1922) 
Петрогр. ун-т, з 1932 -- професор 
Ленінгр. ун-ту. Осн. наук. праці-- 
з квантової механіки, теорії від- 
носності, математичної фізики, тео- 
рії поширення радіохвиль тощо. 
Узагальнив (1926) хвильове рів- 
няння квантової механіки на випа- 
док магн. поля (рівняння Клейна 
Гордона Фока). Розробив 
(1930). метод наближеного опису 
і розрахунку системи взаємодію- 
чих ерецонів (метод Хартрі -- 
Фока). Запропонував (1932) метод 
розгляду систем із змінним числом 


частинок у конфігураційному прос- 
торі (т. з. метод вторинного кван- 
тування у просторі Фока). Наго- 
роджений 4 орденами Леніна, ме- 
далями. Держ. премія СРСР, 1946. 
ее премія, 1960. Премія 
о Менделєєва АН СРСР, 1936. 
ФОКІН Микола Сергійович Гн. 
6 (19).П 1912, Київ) -- укр. рад. 
співак (ліричний тенор), нар. арт. 
УРСР (з 1960). Член КПРС з 1953. 
У. 1946 закінчив Київ. консервато- 
рію. В 1941--45 -- соліст військ. 
ансамблю, з 1948 -- Львівського, 
1954--72 -- Київ. театрів опери та 
балету. Партії: Герцог («Ріголет- 
то» Верді), Фауст («Фауст» Гуно), 
Петро («Наталка Полтавка» Ли- 
сенка), Тюленін («Молода гвардія» 
Мейтуса), Закревський («Тарас 
Шевченко» Г. Майбороди). 
Нагороджений орденами Вітчизня- 
ної війни 2-го ступеня і Червоної 
Зірки, медалями. 
ФОКІН Михайло Михайлович 
П11 (23).1У 1880, Петербург -- 22. 
УПІ 1942, Нью- Йорк! рос. 
артист балету, балетмейстер, педа- 


гог. У 1898 закінчив Петерб. театр. 
уч-ще  (1901--11 -- його  викла- 
дач). Був солістом Маріїнського Т 


театру (Петербург). Як балетмей- 
стер дебютував 1905. У 1909--12 
та 1914 брав участь у Російських 
сезонах у Парижі і Лондоні. З 1918 
жив і працював за кордоном (з 
1921-- у США; 1923--42 керував 
студією в Нью-Йорку). В 1934-- 
о працював у театрі «Гранд-Опе- 
ра» (Париж), 1936--39-- у тру- 
пі «Балле рюсс де Монте-Карло». 
Ф. був творцем жанру безсюжетно- 
го балету (на симф. музику, не 
призначену для балету). 

ФОКІН Олександр Васильович 
Гн. 13 (26).МПІ 1912, Кизил-Арват, 
тепер місто,  Туркм. РСРІ| -- рад. 
хімік-органік, акад. АН СРСР 
(з 1974). Член КПРС з 1939. Закін- 
чив Військ. академію хім. захисту 
(1935). З 1980 -- директор Ін-ту 
елементоорганічної хімії їм. О. М. 
Несмєянова АН СРСР. Ф. вивчав 
реакції фторолефінів з багатьма 
сполуками; уперше одержав ба- 
гато представників нових типів 
сірко-, нітро-, нітрозовмісних полі- 
фторалканів ії алкенів. Ф. та його 
школою синтезовано ефективні 
фосфор- і сірковмісні екстрагенти 
і сорбенти для вилучення й очищен- 
ня кольорових металів. Ф.-- один 
з авторів сучас. методу концентру- 
вання й зберігання осколкових 
радіоактивних ізотопів.  Нагоро- 
джений орденом Леніна, ін. орде- 
нами, медалями. 

ФОКІН Сергій Олексійович (11 
(23).МІ 1865, с. Воскресенське по- 
близу Казані -- 1 (14).У 1917, Ки- 
їв|-- рос. хімік-органік і технолог. 
Закінчив Казанський ун-т (1890) 
і Харків. технологічний ін-т (1894). 


Професор Київського політех, 
ін-ту  (1913--17). | Наук. праці 
стосуються каталітичної гідроге- 


нізації ненасичених сполук, зо- 
крема жирів. За допомогою плати- 
нової черні і нікелю Ф. розробив 
методику визначення водневого 
числа жирів і олій. Особливе зна- 
чення мають дослідження Ф. про- 
цесів висихання олій і каталітично- 
го розщеплення жирів під діянням 
рослинних ферментів і ліпаз. Ф. 
керував створенням першої в Росії 
установки для технології гідроге- 
нізації олій. 


ФОКС (Кох) Ралф (30.ПІ 1900, 
Галіфакс, Серед. Англія -- 2.1 
1937, поблизу Кордови, Іспанія) -- 
англ. письменник, публіцист, літ. 
критик, історик. Член Компартії 
Великобританії з 1925. В 1920 
відвідав СРСР. У 1930--32 жив 
у Москві, був співробітником 
Ін-ту Маркса -- Енгельса -- Леніна 
при ЦК ВКІП(б). Як політкомісар 
англо-ірл. роти Інтернац. бригади 
брав участь у нац.-революц. війні 
ісп. народу 1936--39. Загинув у 
бою. Літ. діяльність почав у 20-і 
рр. Статті Ф. з питань політ. і 
літ. життя Англії публікувала ко- 
муністична преса. 36. нарисів і 
оповідань «Люди степів» (1925), 
роман «Штурм неба» (1928) навія- 
ні враженнями від перебування в 
Країні Рад. З марксистських пози- 
цій написав книги «Ленін. Біогра- 
фія», «Колоніальна політика бри- 
танського імперіалізму», «Класова 
боротьба в Британії в епоху імпе- 
ріалізму» (усі -- 1933), літ.-кри- 
тична праця «Роман і народ» 
(опубл. 1937). Автор незакінч. ро- 
ману «Такою була їхня юність» 
( УА 
:Рос. 
род. М. 
Літ.: Киселів А. П. Ральф Фокс - 


публицист Компартий  Великобрита- 
нии. М., 1961. А. О. Колибанова. 


ФОКСТРОТ (англ. Гохігої, від 
ох -- лисиця і йгої -- швидкий 
крок) -- бальний танець. уцниь 
1912 у США. Муз. розмір 7/,. Ф 

-- типова муз. джазова форма. 
ФОКУС (від нім. НокизроКиз) -- 
1) Прийом, трюк, заснований на об- 
мані зору за допомогою швидких, 
вправних рухів, підсобних засобів 
тощо. 2) Переносно-- явище, 
подія, що вражають своєю не- 
звичністю, несподіваністю. 
ФОКУС, фокальна точка в опти- 
ці--точка, в якій після прохо- 
дження через оптичну систему пере- 
тинаються паралельні світлові про- 
мені (або їхні уявні продовжен- 
ня). В першому випадку Ф. є 
дійсним, в другому -- уяв- 
ни м. Ф., який лежить у просторі 
предметів, наз. переднім,а 
той, що лежить у просторі зобра- 
жень, - заднім. Ф., утворений 
пучком променів, паралельних 
гол. оптичній осі, наз. голов- 
ни м. В реальній оптичній системі 


перекл.-- Роман и на- 
0. 


Ф. містяться на т. з. фокальній 
поверхні, форма якої залежить 
від аберацій оптичних систем. 


ФОКУС у математиці -- 
1) Точка Е, що лежить у площині 
еліпса, гіперболи чи параболи, 
для якої відношення віддалі між 
довільною точкою М кривої і 
Е до віддалі між М і відповідною 
директрисою є величиною сталою, 
що дорівнює ексцентриситетові. 
2) Один з типів особливих точок 
диференціальних рівнянь: всі ін- 
тегральні криві, що проходять че- 
рез Ф., є спіралями з нескінчен- 
ним числом витків. 

ФОКУСНА ВІДДАЛЬ -- віддаль 
між головною точкою оптичної 
системи і відповідним їй фоку- 
сом. Розрізняють передню Ф. в. 
ї -- коли гол. точка і фокус лежать 
у просторі предметів, і задню Ф. 
в. Р -- коли вони -- в просторі 
зображень. Між нумо існує спів- 
відношення //п'-- р" п , деп іп'-- 
заломлення показники середовищ 
у відповідних просторах. Ф. в. 


тонкої лінзи дорівнює руддалі між 
її оптичним центром фокусом. 
Від Ф. в. залежать збільшення оп- 
тичне, оптична сила, світлосила 
об'єктива та ін. характеристики 
оптич. систем. 

ФОКШАНИ, Фокшані -- місто на 
Сх. Румунії, в районі якого 1789 
відбувся бій  рос.-австр. військ 
(17 тис. чол., командуючий -- ген. 
О. В. Суворов) з тур. військами 
Осман-паші (30 тис. чол.) під час 
рос.-тур. війни 1787--91 (див. Ро- 
сійсько-турецькі війни 17--19 сто- 
літь). 17 (28).МП рос. і австр. 
війська з'єдналися, 19 (30).МП пе- 
рейшли в наступ, 21.МУП (1.УПІ) 
розгромили тур. війська. 
ФОЛІЄВА КИСЛОТА (від лат. 
біт -- листок), фолацин, пте- 
роглглютамінова к-та СоНьОвМ», 
вітамін В, -- вітамін з групи 
Дуже поширена у природі: синте- 
зується клітинами більшості мік- 
роорганізмів, нижчих та вищих 
рослин. В організм ссавців, у т. ч. 
людини, та птахів потрапляє з 
їжею: може синтезуватися мікро- 
флорою кишечника. Гол. джере- 
ла Ф. к.-- дріжджі, листкові ово- 
чі, суниця, печінка, нирки. До- 
бова потреба в Ф. к. для дорослої 
людини становить 0,2--0,4 мг. Сти- 
мулює кровотворення, бере участь 
у біосинтезі пуринових та піримі- 
динових основ, деяких амінокислот 
(зокрема, серину, метіоніну, гісти- 
дину), холіну тощо. 

ФОЛІКУЛИ (від лат. воПісциіця -- 
мішечок) -- утвори в різних орга- 
нах хребетних тварин і людини, що 
мають вигляд мішечка або пухир- 
ця; виконують різноманітні функ- 
ції. До цих утворів належать Ф. 
яєчника, щитовидної залози, во- 
лосяний Ф., а також найпростіші 
лімфатичні вузли, розміщені в 
кишковому тракті. У Ф. яєчника 
ссавців, у т. ч. людини, що скла- 
дається з фолікулярних клітин 
та  сполучнотканинної оболонки 
(мал.), відбувається розвиток яй- 
цеклітини. Під час дозрівання 
Ф. проходять стадії первинного Ф. 
(одношарового) й вторинного Ф. 
(зрілого, багатошарового, т. з. гра- 
о пухирчика). У Ф. щито- 
видної залози утворюється тирео- 
глобулін, у волосяний Ф. відкрива- 
ються протоки сальних залоз. 


ФОЛІКУЛІН (від лат. бойіси- 
Іц5 -- мішечок) -- жіночий ста- 
тевий гормон. Див. Естрогени. 


ФОЛІКУЛІТ -- гнійне запалення 
волосяного мішечка (фолікула). 
Спричинюється Ф. головним чи- 
ном стафілококом. Виникненню Ф. 
сприяють тертя одягом, розчісу- 
вання шкіри, забрудненість ї1, 
Ознаки Ф.: поява гноячка, в цент- 
рі якого міститься волосина, по- 
червоніння навколо нього. Коли 
уражається тільки устя волосяного 
фолікула, виникає поверхневий 
т. з. остіофолікуліт, якщо запаль- 
ний процес поширюється на ото- 
чуючі фолікули тканини, розвива- 
ється фурункул. Лік ування: 
змазування уражених ділянок шкі- 
ри розчином брильянтової зелені, 
камфорним спиртом, прикладан- 
ня риванолової мазі, опроміню- 
вання | (див. Світлолікування) 
ультрафіолетовим промінням. Див. 
також Піодермія. 
ФОЛІКУЛЯРНІ КЛІТИНИ 
клітини епітеліального типу (див. 
Епітелій), що безпосередньо ото- 


чують овоцити (див. Овогенез) і 


разом з ними утворюють фоліку- 
ли. Виконують трофічну функцію. 
У ссавців, в т. ч. людини, к. 
виробляють жіночий статевий гор- 
мон фолікулін (див. Естрогени). 
Під час овуляції овоцит разом з 
Ф. к. що його оточують, звіль- 
нюється, а Ф. к., що залишилися 
на стінці фолікула, перетворю- 
ються на клітини жовтого тіла. 
ФОЛКЛЕНДСЬКІ  (МАЛЬВІН- 
СЬКІ) ОСТРОВИ архіпелаг 
у пд.-зх. частині Атлантичного ок. 
Складаються з двох великих (Зх. 
Фолкленд і Сх. Фолкленд) і бл. 
200 дрібних островів і скель. Площа 
12 тис. км?. Нас. 1852 чол. (1979), 
переважно метиси |і шотландці. 
Адм. ц.-- ШПорт-Стенлі  (арген- 
тінське -- Пуерто-Архентіно). По- 
верхня рівнинна, подекуди скеляс- 
ті пасма заввишки до 706 м. Клі- 
мат океанічний. Часто бувають 
сильні вітри, тумани. Поширені 
луки, болота, торфовища. Осн. 
заняття населення вівчарство, 
китобійний і мор. промисли, ри- 
бальство. Згідно з аргент. дже- 
релами, острови відкрито 1520. 
Перше постійне поселення на архі- 
пелазі заснували (1764) французи. 
В 1766 Франція передала острови 
Іспанії. Після проголошення 1816 
незалежності Об'єднаних провін- 
цій Ла-Плати (з 1826 -- Федера- 
тивна Республіка Аргентіна) вони 
встановили контроль над архіпела- 
гом (1820). З 1833 острови -- во- 
лодіння Великобританії. З 1954 
Аргентіна постійно порушує в 
ООН питання про свої права на 
архіпелаг. 18.ХІ 1965 Генеральна 
Асамблея ООН прийняла резолю- 
цію про необхідність мирного вре- 


гулювання питання. В 1966 поча- 
лися двосторонні переговори між 
Великобританією і  Аргентіною. 


Повідомлення про значні поклади 
нафти в шельфі островів ще біль- 
ше загострили обстановку. 2.ГУ 
1982 аргент. збройні сили зайняли 
острови. Великобританія, корис- 
туючись  всебічною підтримкою 
США, 14.УІ 1982 силою захопила 
острови. В жовтні 1982 уряд Вели- 
кобританії офіційно проголосив 
Ф. (М.)0. брит. заморською війсь- 
ковою базою, тим самим фактично 
перетворивши їх на свою колонію. 
Аргентіна, проте, висловила ріши- 
мість і надалі добиватися повер- 
нення архіпелагу під свій суверені- 
тет. На Фолклендах діє одна пар- 
тія Прогресивна нац. партія 
Фолклендських островів і проф- 
спілкове об'єднання -- Федерація 
праці, що підтримує зв'язки з 
МКВП. О. К. Дубина (історія). 
ФОЛКНЕР (Кацйікпег) Уїльям 
(251Х 1897, Нью-Олбані, штат 
Міссісіпі -- 6. УП 1962, Оксфорд, 
там же) -- амер. письменник. Ро- 
ман «Солдатська нагорода» (1926) 
присвятив долі колишнього учас- 
ника 1-ї світової війни. Романом 
«Сарторіс» (1929) почав цикл тво- 
рів про Йокнапатофу -- вигадану 
округу, що узагальнює, типізує 
характерні для амер. Півдня со- 
ціальні, расові й духовні проблеми. 
Розклад патріархальних відносин 
і традицій амер. Півдня відтворив 
у романі «Шум і лють» (1929), 
трилогії «Сільце» (1940), «Місто» 
(1957), «Особняк» (1959). У рома- 
ні «На смертному одрі» (1930) 
показав життя бідняків-фермерів. 


Тема згубності расизму і реліг. 
святенництва для людини звучить 
у романі «Світло в серпні» (1932), 


приреченості плантаторства -- в 
романі «ДАвессалом,  Авессалом!» 
(1936). Автор збірок оповідань, 


детективних романів «Реквієм по 
черниці» (1951), «Притча» (1954). 
Нобелівська премія, 1949. 
Тв.: Укр. перекл.- Крадії та 
інші твори. К., 1972; Рос.перекл. 
-- Избранное. М., 1973; Собраниє рас- 
сказов. М., 1977. 
Літ.: Грибанов Б. Т. Фолкнер. М., 
1976; Анастасьев Н. А. Фолкнер. М., 
р. К. О. Шахова. 
ЛЬБОРТ Георгій Володими- 
рович (23.І (4.11) 1885, Петербург 
-- 17.1У 1960, Київ| -- укр. рад. 
фізіолог, акад. АН УРСР (з 1951), 
засл. діяч науки УРСР (з 1953). 
В 1909 закінчив Військ.-мед. ака- 
демію, де і працював до 1926 під 
керівництвом І. П. Павлова. В 
1926--46 -- зав. кафедрою фізіо- 
логії Харків. мед. ін-ту, з 1946 -- 
зав. кафедрою Київ. мед. ін-ту 
і зав. відділом Ін-ту фізіології АН 
УРСР. Праці присвячені фізіоло- 
гії травлення, кровообігу, вищої 
нервової діяльності, фізіології про- 
цесів виснаження | відновлення. 


Нагороджений орденом Леніна. 
Премія ім. І. П. Павлова АН 
СРСР, 1942. 

Тв.: Избраннье трудь. К., 1962. 


ФОЛЬГА (польс. боіза, від лат. 
Ройип -- листок) -- 1) Тонкі (тов- 
щина 0,001--0,2, шир. 5--1000 мм) 
листи або стрічки металів і мета- 
левих сплавів. Ф. товщ. 0,02 мм і 
більше одержують рулонною про- 
каткою з натягуванням (у бага- 
товалкових станах), Ф. товщи: 
ною 0,0045--0,01 мм -- прокаткою 
здвоєних заготовок (з наступним 
розділенням). Щоб одержати Ф. 
мінімальної товщини з матеріалів, 
що важко деформуються, а також 
Ф. біметалеву (див. Біметали) і 
багатошарову, вдаються до вакуум- 
ного випаровування розплавл. ме- 
талу з подальшою конденсацією йо- 
го пари на стрічці-основі (її потім 
відокремлюють). Найпоширеніша 
Ф. алюмінієва (альфоль). 

Є каширована Ф.-- папер. стріч- 
ка, піддана плакуванню алюміні- 
єм. Ф. застосовують для ізоляцій- 
них робіт, виготовлення електродів, 
фотоопорів, конденсаторів і дру- 
кованих схем, як пакувальний ма- 
теріал, з декоративною метою 
тощо. 2) Рулонний багатошаровий 
матеріал у вигляді стрічки кальки 
або целофану, на яку з одного бо- 
ку нанесено восково-смоляний, піг- 
ментний (або металевий) і клею- 
чий шари. Застосовується для на- 
несення тисненням написів та зо- 
бражень на книжкові палітурки. 
ФОЛЬКЕТИНГ (дат. Боїкесіпя -- 
народні збори) -- однопалатний 
парламент Данії. Обирається на 
4 роки в складі 179 депутатів. 
ФОЛЬКЛОР (англ. боіК-Іоге, 
букв.-- народне знання) -- народ- 
на творчість. Термін «фольклор» 
запровадив 1846 англ. археолог 
У. Дж. Томс. Спочатку означав і 
предмет дослідження, і науку про 
нар. творчість (згодом її стали наз. 
фольклористикою). У рад. науці 
Ф. наз. народну поетичну твор- 
чість. У зарубіжній науці Ф. розу- 
міють ширше -- як духовну куль- 
туру народу: сукупність нар. тра- 
дицій, поглядів, звичаїв, обрядів, 
вірувань, мистецтва. 





15 





ФОЛЬКЛОР 





О. В. Фокін. 











У. Фолкнер. 


й 


Г.В. Фольборт. 


16 
ФОЛЬКЛОРИСТИКА 


ФОЛЬКЛОРИСТИКА наука 
про народну творчість -- фоль- 
клор. Як самостійна суспільство- 
знавча наука оформилась у 30-- 
40-і рр. 19 ст. Предметом Ф. є 
словесна, пісенна, муз., драматич- 
на колективна творчість нар. мас. 
Ф. вивчає заг. закономірності 
істор. розвитку фольклору, його 
значення в сусп. і культур. житті 
народу, нац. особливості, інтернац. 
зв'язки, жанри, поетику, взаємо- 
зв'язки між фольклором та ін. 
видами нар. творчості, між нар. 
творчістю й л-рою та ін. Ф. тісно 
пов'язана з етнографією, музи- 
кознавством, літературознавст- 
вом, мовознавством. Фольклор- 
ні записи дійшли до нас від най- 
давніших часів -- шумерські епіч- 
ні пісні про Гільгамеша (3-є тис. 
до н. е.), давньоєгип. казки, кит. 
нар. пісні (1-е тис. до н. е.). Нар. 
поетична творчість лягла в основу 
найдавніших  епосів -- давньоїнд. 
«Махабхарата» й «Рамаяна», дав- 
ньогрец. «Іліада» й «Одіссея», а 
також епосів ін. народів Би -о 
ісл. саг, ісп. «Пісні про мого Сіда», 
франц. «Пісні про Роланда», нім. 
«Пісні про Нібелунгів», карело- 
фінського епосу «Калевала», 
вірм. «Давид Сасунський», калм. 
пр рератраєк кирг. «Манас», нарт- 
ського м епосу народів Кавказу, 
епосу тюркомовних народів «Ал- 
памишь», давньорус. билин тощо. 
Перші зразки давньорус. фоль- 
клору, який є основою рос., укр. 
та білорус.  фольклору,-- нар. 
перекази, легенди, повір'я, при- 
казки тощо -- дійшли до нас у 
давньорус. літописах, літ. пам'ят- 
ках, зокрема в «Слові о полку Іго- 
ревім», у повчаннях та ін. Про- 
булженню наук. інтересу до нар. 
творчості в Європі сприяла діяль- 
ність просвітителів 18 ст. (див. 
Просвітительство). Вивчення 
нар. творчості стимулювалося роз- 
витком їдей народності в період 
передромантизму, а особливо ро- 
мантизму. В рамках романтизму 
сформувалися принципи першого 
наук. напряму в Ф. й літературо- 
знавстві -- міфологічної | школи. 
Протягом 19--20 ст. у Ф. виникло 
багато теорій, напрямів і шкіл. 
У 2-й пол. 19 ст. загальновизнаною 
була міграційна теорія, або теорія 
запозичення (Т. Бенфей у Німеч- 
чині, Ї. Полівка в Чехословаччині, 
О. М. Пипін, В. Ф. Міллер, О. М. 
Веселовський, М. П. Драгоманов 
у Росії та ін.). У 2-й пол. 19 -- на 
поч. 20 ст. поширилася «теорія 
самозародження сюжетів», або ан- 
тропологічна школа (Е. Тайлор, 
Дж. Фрезер та ін., у Росії її впливу 
зазнали М. Ф. Сумцов, О. М. Ве- 
селовський та ін.), яка пояснювала 
подібні явища, мотиви, сюжети в 
міфології та фольклорі різних 
народів спільністю психічних зако- 
нів і закономірностей духовної 
творчості для всього людства. Фін- 
ська, або історико-геогр., школа 
(Ю. та К. Круни, А. Аарне та ін.), 
намагалася встановити ареали сю- 
жетів, розробляла принципи сис- 
тематизації та картографування 
фольклору. 

В 2-й половині 19-- на почат- 
ку 20 ст. набуло поширення со- 
ціологічне вивчення нар. творчості. 
В Росії воно оформилося в істор. 
школу (В. Ф. Міллер, М. Н. Спе- 
ранський та ін.), що досліджувала 


фольклор у зв'язку з історією на- 
роду. Хоч для всіх цих, а також 
для ін. шкіл у бурж. Ф. характер- 
ні формалізм, схематизм, а їх- 
ньою методологічною основою були 
еволюціонізм і позитивізм, пред- 
ставники їх багато зробили для ви- 
вчення фольклору, досягли значних 
успіхів у його збиранні й публіка- 
ції, в дослідженні його сюжетів та 
образів, в аналізі фольклорних 
текстів тощо. З серед. 20 ст. у 
зарубіжній Ф., як і в літературо- 
знавстві та міфології, одним з ос- 
новних напрямів є структура- 
лізм. У Росії Ф. як окрема галузь 
науки почала виділятися в 1-й 
пол. 19 ст. Великий внесок у фоль- 
клористичні дослідження зробили 
рос. дореволюц. вчені Ф. І. Бус- 
лаєв, О. М. Афанасьєв, О. М. Ве- 
селовський, П. В. Киреєвський, 
О. М. Пипін, В. Ф. Міллер та ін.; 
за рад. часу -- М. К. Азадовський, 
В. М. Жирмунський, Б. В. Аса- 
ф'єв, Б. М. Соколов, Ю. М. Со- 
колов та ін. 

Перші згадки про укр. нар. твор- 
чість відомі з початку 16 ст. (згад- 
ка про думу про братів Струсів 
у польській хроніці С. Сар- 
ницького під 1506, перший запис 
укр. нар. пісні -- «Дунаю, Дунаю, 
чему мсмутен  течеш?» -- у чес. 
граматиці Я. Благослава, написа- 
ній до 1571, укр. нар. пісня про 
козака та Кулину, надрукована 
лат. шрифтом у польс. брошурі 
1625, тощо). Укр. нар. легенди й 
перекази було надруковано в збір- 
ці оповідань і легенд «Небо новоєе» 
(1665) І. Галятовського, в зб. про- 
повідей «Вьнец Христов» (1688) 
А. Радивиловського. Укр. нар. 
пісні та думи трапляються в бага- 
тьох рукописних тісенниках 17-- 
18 ст. |думи «Козак Голота» і 
«Смерть Корецького» (у зб. Конд- 
рацького), істор. пісні про гетьма- 
на Сагайдачного, про Саву Чалого, 
козака Швачку, перші записи нар. 
пісень про насильства панів над 
народом, пісні, спрямовані проти 
духівництва, тощо). Чимало укр. 
нар. пісень (з мелодіями) надруко- 
вано у 18 ст. у збірках рос. пісень 
М. Д. Чулкова (1770--74), В. Ф. 
Трутовського (1776--95), І. Пра- 
ча (1790, у співавт.) та ін. Набув 
поширення нар. театр (див. Вер- 
теп, Народна драма). 
Зародження й становлення укр. Ф. 
як науки припадає на поч. 19 ст. 
Її розвиток стимулювала посилена 
увага до нар. творчості декабрис- 
тів, діячів слов'ян. відродження 
на західно- та південнослов'ян. 
землях і в Росії (див. Слов'янофі- 
ли). Захоплення фольклором по- 
значилося на творчості багатьох 
укр. письменників 1-ї пол. 19 ст. 
(І. П. Котляревського, Г. Ф. Квіт- 
ки-Основ'яненка, Є. П. Гребінки 
та ін.), тематика укр. фольклору 
відобразилась у творах рос. пись- 
менників (К. Ф. Рилєєва, М. В. 
Гоголя, О. С. Пушкіна та ін.). У 
1-й пол. 19 ст. з'явилися перші 
збірки укр. фольклору: М. А. 
Цертелєва «Опьт собрания ста- 
ринньх  малороссийских  песней» 
(СПБ, 1819); М.О. Максимовича 
«Малороссийскиеє песни»  (М., 
1827) ії «Украйнские народнье пес- 
ни» (М., 1834); І. І. Срезневського 
«Запорожская старина» (Х., 
1833--38), П. Я. Лукашевича «Ма- 
лороссийские и червонорусскиєе на- 


роднье думь и песни» (СПБ, 1836), 
Г. Ількевича «Галицькі приповід- 
ки й загадки...» (1841), збірки (лат. 
шрифтом) В. М. Залеського, Ж. І. 
Паулі та ін. 

Укр. нар. пісні було надруковано 
1837 у виданому М. Шашкевичем, 
Я. Головацьким та І. Вагилевичем 
фольклорно-літ. альманасі «Ру- 
салка Дністровая», з якого поча- 
лася нова укр. л-ра на Зх. Украї- 
ні. З'явилися статті, присвячені 
укр. нар. творчості, -- М. В. Го- 
голя, З. Доленги-Ходаковського, 
М. О. Максимовича, О. М. Бодян- 
ського, М. І. Костомарова та ін. 
Величезний гвплив на розвиток 
передової науки про фольклор 
справив Т. Г. Шевченко, який під- 
ходив до вивчення й використан- 
ня нар. творчості з позицій рево- 
люц. демократа, розглядав її як 
відображення визвольної бороть- 
би нар. мас, проклав дорогу новим 
принципам використання фолькло- 
ру в художній л-рі. Традиції 
Т.Г. Шевченка продовжили й роз- 
винули у шфольклористичній та 
письменницькій діяльності Марко 
Вовчок, Панас Мирний, І. Я. 
Франко, П. А. Грабовський, С. В. 
Руданський, Ю. А. Федькович, 
М. М. Коцюбинський та ін. Поряд 
з прогресивним напрямом у Ф., що 
перебував під впливом ідей рево- 
люц. демократів, розвивалося вив- 
чення нар. творчості з дворянсько- 
поміщицьких та буржуазно-лібе- 
ральних позицій (П. О. Куліш, 
М. І. Костомаров, М. В. Закрев- 
ський, А. Л. Метлинський та ін.). 
Матеріали про укр. фольклор і 
фольклорні тексти друкувалися в 
журналах «Основа»,  «Києвская 
старина», газ. «Черниговские гу- 
бернскиє ведомости» та ін., на 
сторінках зх.-укр. видань. Актив- 
ну озбирацько-видавничу роботу 
проводили  Пд.-Зх. відділ Рос. 
геогр. т-ва в Києві, Історико-фі- 
лологічне товариство при Хар- 
ківському університеті та ін. 
У 2-й пол. 19 ст. з'явилися фоль- 
клорні видання: А. Л. Метлинсь- 
кого, П. О. Куліша, А. В. бо- 
лічки, І. Я. Рудченка, М. В. Ли- 
сенка, Я. Ф. Головацького, П. П. 
Чубинського та ін. Нагромаджений 
фольклорний матеріал у 2-й пол. 
19 -- на поч. 20 ст. став предме- 
том глибокого наук. дослідження 
Г«Пояснення малоруських і спорід- 
нених народних пісень» (т. 1--2, 
1883--87) О. О. Потебні, «Думки 
про народні малоруські думи» 
(1893) П. Г. Житецького, «Сучасна 
малоруська етнографія» (ч. 1--2, 
1893--97) М. Ф. Сумцова, праці 
М. П. Драгоманова, І. Я. Франка, 
М. В. Лисенка, О. М. Єєрова, 
В. М. Гнатюка, Ф.М. Колесси 
та ін.|). 

Деякі укр. вчені зазнали впливу 
поширених у тогочасній бурж. 
Ф. шкіл, теорій, методів. Зокрема, 
вплив  порівняльно-істор. методу 
(див. Порівняльно-історичне  лі- 
тературознавство) позначився 
на працях М. П. Драгоманова, 
М. П. Дашкевича, В. М. Гнатюка, 
істор. школи -- на працях П. Г. 
Житєцького, концепцій  міфоло- 
гічної школи певною мірою дотри- 
мувалися М. І. Костомаров, О. О. 
Потебня, М. Ф. Сумцов та ін. 
Поява марксизму в Росії вплину- 
ла на піднесення ідейно-теоретич- 
ного та наукового рівня Ф. кін- 


До ст, Фламандське мистецтво. 


1. А. Броувер. Бійка селян під час гри в карти. Картинна галерея в Дрездені. 
2. А. ван Дейк. Родинний портрет. Між 1618 і 1621. 

3. Д. Тенірс Молодший. Гра в кулі. Київський державний музей західного 
та східного мистецтва. 

4. Ф. Снейдерс. Натюрморт із забитою дичиною та омаром 

5. П.П. Рубенс. Персей і Андромеда. Близько 1620--21. 

6. Я. Йорданс. Бобовий король. 1638. 

2, 4--6 Державний Ермітаж у Ленінграді. 









жо 






чроао й ЗР ВР о 
Рчі ле р-ни або ванної «а | фо ба сть ог о 
чн ньо і ід і Я р т М по вто Чон, Ло ЗДО, ФУ мочечьох 
оо аю 9 очок ві д.а з ма сот є бать Чи р пор руна рег чн 
р Упалабааоінцу зоціїн що фони, о раробикн Й о руно оо ого 





с ані 
- п . «--ць оо Кв. да ль 
, ти аби ьо ото 
- з-д - перерва нрав но обі зни 
ше ої нні" б Цех зо з 
Ро - со ' в оч вче нь 
А оч о и 
чий и а -го же Фата чо ан, 


і 






ана 


До ст. Щирський І. 


1. Теза на честь Прокопа Калачинського. 90-і рр. 17 ст. 


2. Царі Іван і Петро на тлі краєвиду Києва. 
Фрагмент так званої Тези Івана Обидовського. 1688 - 91 


3. Фенікс на горі. Ілюстрація до панегірика 
Л. Крщоновича «Відроджений Фенікс...». Близько 1683. 


4. "Благодать и истина...». Ілюстрація до кийги Л, Барановича. 1683. 


Всі гравюри на міді. 





у) | У Тло Малі и ТП Агоїрецатми б дого 


Г | 
ч«-ид СТ 2 змф З Го чо Зі ауейь Г 







ішіас ГАТАРОЗ 
дуьо. (Робсіамо? ваїміга 
ала  Рейаеіїз и РУ 


чайні» Р оїастутьф: 
п о 








У Рижіідит | Ах о промо 
гідафвет ( Аічти Орніпеолі боучм Мосоїобт 
т і1нпосотічо ,басутгоїи | толагіо 920В 


є 
«рег атага 










ця 19 -- початку 20 ст., зокрема 
української. Посилилась увага до 
робітничого фольклору. Прогре- 


сивні вчені й письменники (І. Я. 
Франко, В. М. Гнатюк, Ф. М. 
Колесса, Д. І. Яворницький, К. В. 
Квітка, Леся Українка, П. А. Гра- 
бовський, М. І. Павлик та ін.) 
виступали проти буржуазно-націо- 
налістичних тенденцій у Ф., роз- 
кривали соціальний зміст фольк- 
лору, відображення в ньому істор. 
дійсності, вказували на його велику 
художню цінність, підкреслювали 
безперервність фольклорного про- 
цесу, виступали проти ідеалістич- 
них теорій і шкіл бурж. Ф. При 
активній участі І. Я. Франка було 
створено Етногр. комісію Науково- 
20 товариства імені Шевченка 
у Львові, засновано серійні видан- 
ня «Етнографічний збірник» і «Ма- 
теріали до української етнології». 
У кін. 19 -- на поч. 20 ст. великих 
успіхів досягла муз. Ф. (дослі- 
дження М. В. Лисенка, П. П. Со- 
кальського, Ф. М. Колесси, С. П. 
Людкевича, К. В. Квітки та ін.). 
Опубліковано нові збірки фольк- 
лорних текстів -- Б. Грінчен- 
ка, А. М. Конощенка, О. Н. Ма- 
линки, Д. І. Яворницького, І. Я. 
Франка, В. М. Гнатюка, В. О. 
Шухевича та ін. З'явилися фунда- 
ментальні дослідження «Студії 
над українськими народними піс- 
нями» (1911--13) І. Я. Франка, 
«Мелодії українських народних 
дум» (1910--13) Ф. М. Колесси, 
бібліографічний огляд укр. фоль: 
клору Б. Д. Грінченка, праці 
В. М. Перетца, М. С. Возняка, 
В. Г. Щурата, А. М. Лободи, О. І. 
Роздольського та ін. У дожовтне- 
вий період укр. Ф. розвивалася 
в умовах соціального й нац. гніту 
з боку царизму й австро-угорської 
монархії, цензурних утисків. 

Укр. рад. наука про нар. творчість 
становить новий етап у розвитку 
Ф.3 1919 фольклористична робо- 
та на Україні була зосереджена 
в установах АН УРСР. Організую- 
чу роль відіграла Етногр. комісія 
АН УРСР, яку очолював А. М. Ло- 
бода. Проблемами нар. творчості 
займалися також Музичне  то- 
вариство імені М. Д. Леонтовича, 


Етногр. товариство (див. Етно- 
графічні установи), Кабінет муз. 
етнографії, Комісія істор. пісен- 
ності тощо. Було видано наук. 


праці з різних питань укр. фоль- 


клору -- А. М. Лободи, М. 
Грінченка, К. В. Квітки, А. Ю. 
Кримського,  О. Н.  Малинки, 


Г. М. Хоткевича, В. В. Данилова, 
В. Ю. Білецької, бібліографічний 
покажчик О. Ю. Андрієвського 
та ін. Опубліковано багато фоль- 
клорних текстів (зб. «Казки та опо- 
відання з Поділля», 1928, «Жіно- 
ча доля в народних піснях», 1930, 
тощо). В 1936 було створено Ін-т 
укр. фольклору АН УРСР, який 
моль н.-д. роботу з Ф. на Украї- 

. Виходили журнали «Українсь- 
я фольклор», «Народна твор- 
чість». У 30-і рр. опубліковано ряд 
наук. праць з Ф., зібрано великий 
фольклорний матеріал, видано чи- 
сленні збірки. Значний внесок у 
розвиток укр. рад. Ф. у цей період 
зробили В. М. Перетц, М. О. Грін- 
ченко, Д. М. Ревуцький, М. Т. 
Рильський, К. В. Квітка, П. М. 
Попов, Ю. М. Соколов, В. П. Пет- 
ров та ін. У 1939, після возз'єд- 


) УРЕ, т. 12 


нання укр. народу в єдиній Укр. 
Рад. державі, у Львові було створе- 
но філіал Ін-ту укр. фольклору 
АН УРСР, який очолив М. 
Колесса. У післявоєнні роки си- 
стематично вивчаються найважли- 
віші проблеми Ф., пожвавлюється 
видання фольклорних текстів, го- 
туються нові кадри фольклорис- 
тів. На базі Ін-ту укр. фольклору 
1944 створено Мистецтвознавст- 
ва, фольклору та етнографії 
інститут на чолі з М. Т. Риль- 
ським. Цей ін-т і кафедри л-ри 
в ун-тах та пед. ін-тах стали осе- 
редками фольклористичної н.-д. та 
збирацької роботи на Україні. 
З 1957 виходить журнал «Народ- 
на творчість та етнографія». 
Видано колективну працю «Укра- 
їнська народна поетична творчість» 
(т. 1--2, 1958), підручник з фоль- 
клору та ін. Здійснюється видан- 
ня багатотомної серії «Українсь- 
ка народна тво чість», публікація 
рукописних збірок  дожовтневих 
збирачів фольклору, виходить се- 
рія «Народні пісні в записах пись- 
менників». Укр. рад. фольклори- 
сти комплексно вивчають нар. твор- 
чість, використовуючи досягнення 
етнографії, мистецтвознавства, лі- 
тературознавства, музикознавства 
та ін. наук. Велика увага приділя- 
ється заг. проблемам Ф., взаємо- 
зв'язкам укр. фольклору й фоль- 
клору ін. слов'ян. народів, взає- 
мозв'язкам і взаємовпливові нар. 
творчості й л-ри, вивченню муз. 
фольклору, хореографічного мис- 
тецтва, дослідженню жанрів фоль- 
клору тощо. Вагомий внесок в укр. 
Ф. в 50--70-і рр. зробили М. Т. 


Рильський, П. М. Попов, Г. С. 
Сухобрус, В. Г. Хоменко, О. І. 
Дей, І. П. Березовський, Б. П. 


Кирдан, М. М. Гордійчук, С. Й. 
Грица, А. І. Гуменюк, В. Г. Бойко, 
М. С. Грицай, О. А. Правдюк, 
Ф. І. Лавров, М. М. Плісецький, 
П. В. Лінтур, М. Т. Яценко та 
ін. Про розвиток укр. Ф. див. та- 
кож розділ Фольклористика в ок- 
ремому томі Українська Радянсь- 
ка Соціалістична Республіка (т. 
11, кн. 2). 

Літ.: Ленинское наследие и изуче- 
ние фольклора. Л., 1970; Потебня 
А. А. ОбхХеяснения  малорусских и 


сродньжх народньх песен, т. 1--2. Вар- 
шава, 1883--87; Пьпин А. Н. Исто- 


рия русской зтнографий, у 1--4. 
СПБ, 1890--92; Сумцов М. . Діячі 
українського фольклору. У 1910; 


Франко І. Вибрані статті про народну 
творчість. К., 1955; Українська народ- 
на поетична " творчість, т. 1-2. К., 
1958; Азадовский М. К. История рус- 
ской фольклористики, т. 1-2. М., 
1958--63; Павлій П. Д. Досягнення 
української радянської фольклористи- 
ки за сорок років. «Народна творчість 
та етнографія», 1958, кн. 3; Гусев В.Е. 
Проблемь фольклора в историий зсте- 
тики. М.--Л., 1963; Березовський І. П. 
Українська радянська фольклористи- 
ка. К., 1968; Гацак В. М. Фольклори- 
стика Советского Союза за 50 лет. 
«Известия АН СССР. Отделение лите- 
ратурью и язька», 1972, т. 31, в. 6; 
Кирдан Пп. Собиратели народной 
поззий. М., 1974; Дей О. І. Сторінки 
з історії української фольклористики. 
К., 1975; Правдюк О. А. Українська 
музична фольклористика. К., 1978; 
Правдюк О. А. Міжнаціональні зв'яз- 
ки в музичному фольклорі. К., 1982; 
Грицай М. С., Бойко В. Г., Дунаєв- 
ська Л. Ф. Українська народнопое- 
тична творчість. К., 1983; Коккьяра 
Дж. История фольклористики в Ев- 
ропе. Пер. с итал. М., 0. р 

С. Грицай. 


«ФОЛЬКСШТІММЕ» («Уоікз- 
5сітпте»ь -- «Голос народу») -- що- 
денна газета, ЦО Комуністичної 
партії Австрії. Засн. 5.МПІ 1945 
під назвою «Естеррайхіше фолькс- 
штімме» («Голос австрійського на- 
роду»). З лютого 1957 виходить під 
сучас назвою. Видається у Відні. 
ОЛЬМЕР (Уоітег) Макс (3.М 
1885, Гільден, Рейнланд -- 3.МІ 
1965, Бабельсберг, Потсдам)-- нім. 
фізикохімік, член нім. АН у Бер- 
ліні (з 1934), її президент доз 
28), іноз. член АН СРСР (з 1958). 
Закінчив Лейпцігський ун-т (1910). 
З 1922 -- професор Вищої технічної 
школи і директор Ін-ту фіз. хімії 
Й електрохімії у Берліні. У 1945-- 
55 працював в СРСР. Основні пра- 
ці в галузі дослідження процесів 
утворення нових фаз, що мало зна- 
чення для розвитку теорії утво- 
рення кристалів при електроосад- 
женні металів. Розвинув нову тео- 
рію електрохім. поляризації (тео- 
рія уповільненого розряду). Вия- 
вив роль збуджених молекул |і 
атомів в елементарному фотохім. 
процесі. 
ФОМААКВІНСЬКИЙ (Фома 
Аквінат; ТБотаз  Адиіпаз5; 1225 
або 1226, замок Роккасекка побли- 
зу Акуїно -- 7.ПІ 1274, монастир 
Фоссануова, Пд. Італія) се- 
редньовічний філософ і теолог, 
схоласт, засновник томізму. З 
1244 -- чернець ордену домінікан- 
ців. Учень Альберта Великого. 
В 1257 здобув ступінь доктора. 
Об'єктивно-ідеалістична філософ- 
ська система  Ф. А., основний 
принцип якої -- «гармонія» віри і 
розуму, склалася внаслідок тео- 
логічної інтерпретації вчення Арі- 
стотеля. Проголосивши бога твор- 
цем і управителем світу, Ф. А. 
вважав найвищим принципом піз- 
нання «істини одкровення», роз- 
глядав філософію як «служницю 
теології». В питанні про природу 
заг. понять (універсалій) стояв 
на позиціях поміркованого реаліз- 
му. Проголошував примат церк. 
влади над світською. В 1323 Ф. А. 
канонізовано, а 1879 його схола- 
стичне вчення проголошено єдино 
істинною філософією хатолициз- 
му. Осн. твори -- «Сума проти 
язичників» (1261--64), «Сума тео- 
логії» (1265--73)та ін. Див. також 


Неотомізм. В. А. Стокяло. 
ФОМА СЛОВ'ЯНИН (бл. 760-- 
823) -- керівник  антифеод.  по- 


встання у Візантії 820--823. Сло- 
в'янин за походженням. Турмарх 
(воєначальник) однієї з фем Ма- 
лої Азії. Скориставшись з незадо- 
волення нар. мас феод. та реліг. 
утисками, Ф. С. 820 підняв пов- 
стання, яке незабаром охопило 
більшу частину Малої Азії, части- 
ну Фракії ії Македонії. Створені 
С. армія і флот повстанців 
протягом року римали в облозі 
Константинополь. У 823 візант. 
уряд за допомогою військ болг. 
хана Омуртага придушив повстан- 
ня. Ф. С. було взято в полон і 
страчено. 
ФОМВІХАН Кейсон (н. 13.ХП 
1920, пров. Саваннакхет) -- політ. і 
держ. діяч Лаосу. Н. в сім'ї служ- 
бовця. Навчався на юрид. ф-ті Ха- 
нойського ун-ту. З 19, 2 включився 
в боротьбу проти япон. окупантів і 
франц. колонізаторів. У 1947--49 
очолював визвольну боротьбу про- 
ти франц. колонізаторів на Пн. 


17 





К. Фомвіхан. 


ми. 


НЯ. 


ФОМВІХАН 





п. Кк. Фоменко. 
госпниця з соняшника- 


Дерево, 
1973. 





Кол- 


різьблен: 


ФОМЕНКО 





о. м. Фоменко. 


18 





М. г. Фомичозв. 








ІТ О Фомін. 


Сх. Лаосу, керував створенням 
нар. збройних сил. У 1949 вступив 
до КП Індокитаю. З 1950 -- член 
ЦК Фронту визволення  Лаосу 
(1950--56), міністр оборони уряду 
Опору. Один із засновників Нар. 
революційної партії Лаосу (195 55. 
З часу заснування партії -- ген. 
секретар Її ЦК. З 1955 -- голов- 
нокомандуючий  Нар.-визвольною 
армією Лаосу (створена 1949). З 
1956 -- член ЦК, з 1959 -- заст. го- 
лови ЦК Фронту національного 
будівництва Лаосу. З 1975 -- пре- 
м'єр-міністр Лаосу. Нагороджений 
орденом Леніна. 

Тв.: Рос. перекл.-- Революция 
в Лаосе: некоторьюе основньюе уроки 
и главньие задачи. М., 0. 


ФОМЕНКО Олександра Мико- 
лаївна (н. 8.ПІ 1923, м. Бершадь, 
тепер Вінн. обл.) -- укр. рад. спі- 
вачка (сопрано), нар. арт. УРСР (з 
1979). Член КПРС з 1961. В 1954 
закінчила Одес. консерваторію (з 
1970-- її викладач). У 1955--80 -- 
солістка | Одеської філармонії. 
Нагороджена орденом «Знак По- 
шани ». 

ФОМЕНКО Петро Карпович |н. 
23. УШІ (5.ІХ) 1900, с. Кондратів- 
ка, тепер Сумського р-ну Сум. 
обл.) -- укр. рад. майстер різьб- 
лення, засл. майстер нар. творчос- 
ті УРСР (з 1982). Учасник грома- 
дян. війни. З 1936 працює у галузі 
худож. різьблення на дереві Й 
кістці. Серед робіт -- барельєфи 
«На Халхін-Голі» (1939), «Коб- 
зар-партизан» (1948), статуетка 
«Колгоспниця з  соняшниками» 
(1973), медальйон «Чумак у доро- 
зі» ОН клос.. 12 
ФОМИЧОВ Гнат Антонович 
Гн. 23. їй (8.ПІ) 1905, Слобода 
Петрівська, тепер с. Петрівське 
Балаклейського району Харків. 
обл.) -- укр. рад, вчений у галузі 
технології металів, доктор тех. 
наук (з 1954), професор (з 1961). 
Закінчив (1930) Дніпроп. гірни- 
чий ін-т. З 1961 працює в Дні- 
проп. хіміко-технологічному ін-ті. 
Осн. праці -- з питань розробки 
і освоєння процесів виробн. труб 
з сталей та ін. сплавів, безшовних 
труб великого діаметра. Нагород- 
жений орденами Трудового Чер- 
воного Прапора, «Знак Пошани», 
медалями. Держ. премія СРСР, 
1951. 

ФОМИЧОВ Михайло Георгійо- 
вич |н. 25.ІХ. (8.Х) 1911, с. Слобо- 
да, тепер Бєльовського р-ну Тул. 
обл.)-- рад. військ. діяч, генерал- 
лейтенант танкових військ (1958), 
двічі Герой Рад. Союзу (1944, 
1945). Член КПРС з 1939. В Рад. 
Армії з 1933. В 1941 закінчив 
Військ. академію бронетанк. 
військ. Під час Великої Вітчизн. 
війни 1941--45 як заст. начальника 


і нач. штабу бригади, корпусу, 
командир кгвард. танк. бригади 
брав участь у боях на Пд., Пд.-Зх., 
Сталінградському, Брян. і 1-му 


Укр. фронтах. Після закінчення 
Академії Генштабу (1948) -- на 
відповідальних посадах у Рад. 
Армії. З 1972 -- у відставці. На- 
городжений орденом Леніна, ін. 
орденами, медалями. 

ФОМІН Євген Павлович (14 (27). 
ХП 1910, м. Каховка, тепер Хер- 6 
сон. обл.-- 5.ХІ 1942)-- укр. рад. 
поет. Перша зб. поезій вийшла 
1927. У кн. «Ескізи» (1930), «Засі- 
цання героїв» (1932), «Книга пое- 


зій» (1935), «Лірика» (1938) та ін. 
відображено перемогу соціалізму 
в СРСР. Автоо поем «Трипільська 
трагедія» (1929), «Рафаєль» (1937), 
«Палац» (1938), «Василь Боженко» 
(1940) та ін. Перекладав з брат- 
ніх л-р, зокрема твори О. Пушкі- 
на, Я. Купали, епос «Давид Сасун- 
ський». У роки війни був корес- 
пондентом військ. газети. Вірші 
зб. Ф. «Кров за кров» (1942) кер 
нені віри в перемогу нал фашист- 
ськими | загарбниками. Влітку 
1942 в районі Ворошиловграда по- 
трапив в оточення, загинув у ка- 
тівнях гестапо. 

Тв.: Вибране. К., 1956; Вибране. К., 
1963; Сповідь. Вірші і поеми. В 
1968; Вибрані поезії. К., 1980; Рос. 
перекл.-- Избранноє. М., 1958. 
ФОМІН Євстигній Іпатович |5 
(16) УПІ 1761, Петербург -- кі- 
нець квітня 1800, там же,|-- рос. 
композитор. У 1782 закінчив Ви- 
ховне уч-ще при петерб. АМ. Удо- 
сконалював майстерність у Болон- 
ській філармонічній академії (з 
1785 - член цієї академії). В 1786 
повернувся до Петербурга, де з 
1797 був репетитором придворних 
театрів. Твори: опери -- «Новгород- 
ський богатир Боєславич» (1736), 
«Золоте яблуко» (пост. 1803; обид- 
ві збереглися у. фрагментах), «Віз- 
ники на заміні» (1787), «Амери- 
канці» (1788), мелодрама «Орфей 
та Еврідіка» (1792), музика до тра- 
гедії «Ярополк і Олег» В. Озерова 
(1798). 

ФОМІН Іван 
(221 (3.11) 1872, Орел-- 12.УЇ 
1936, Москва) -- рос. рад. архітек- 
тор. У 1894--97 та 1905-09 нав- 
чався в петерб. АМ у Л. Бенуа. 
Одночасно навчався мистецтву 
офорта у В. Мате. Один із заснов- 
ників стилю неокласицизму в рос. 
архітектурі. Брав участь у виданні 
«Історії російського мистецтва». 
У 1911 організував у Петербурзі 
«Історичну виставку архітектури». 
Твори: в Петербурзі -- колишні 
приватні будинки О. О. Половцева 
(1911--13), планування та озеле- 
нення Марсового поля (1920--23); 
в Москві -- новий корпус Мосради 
(1929--30), станція метрополітену 
«Червоні ворота» (1936, тепер «Лер- 
монтовська»); у Києві -- будинок 
Ради Міністрів УРСР (1935--38, 
за участю арх. П. Абросимова) та 
ін.,; палац у Хмільнику Вінн. обл. 
(1911). Викладав у АМ у Ленінгра- 
ді, з 1933 -- керівник школи-май- 
стерні при Мосраді. Їл. і нас. 19 
і 20. 


Олександрович 


Літ.: Лисовский В.И. А. Фомин. Л., 
1979. 

ФОМІН (Ігор Іванович Аа 
(311) 1904, Москва) -- 
архітектор, нар.арх. СРСР У 1971, 


РУ 


чл.-кор. М СРСР (з 1979). Син 
І. О. Фоміна. У 1926 закінчив 
Всеросійську АМ у Ленінграді, 


де навчався у О. Дмитрієва, В. 
Щуко та ін. Твори: будинки Мос- 
ковського (1930--35) та Невського 
(1937-- - 40) райвиконкомів, забу- 
дова району ШЩеміловки (1937-- 
48), житл. будинок на Двірцевій 
набережній  (1946--51), станція 
метро «Площа Повстання» (1951-- 
3 всі -- у Ленінграді); житл. 

уд. на площі Гагаріна в Москві 
(1940-- 47), комплекс  Ленінгр. 
ун-ту ім. А. О. Жданова в Петро- 
дворці (проект 1969), музей образо- 
творчих мистецтв у с. Кмитові Ко- 


ростишівського р-ну Житомир. обл. 
(70-і рр.); архіт. частини пам'ят- 
ників В. І. Леніну та воїнам, за- 
гиблим під час Великої Вітчизн. 
війни 1941--45 в смт Чутовому 


Полтав. обл.; Матері-Вітчизні в 
Полтаві та їн., всі -- у співавтор- 
стві, 3 1935 викладає в Ін-ті жи- 


вопису, скульптури та архітектури 
ім. І. Ю. Рєпіна у Ленінграді (з 
1946 -- професор). Нагороджений 
орденом Леніна, ін. орденами, 
медалями. 
ФОМІН Олександр Васильович 
Г2 (14).У 1869, с. Єрмоловка, тепер 
Петровського р-ну Сарат. обл.-- 
16.Х 1935, Київ) -- укр. рад. бо- 
танік, акад. АН УРСР (з 1921). 
У 1893 закінчив Московський уні- 
верситет. Працював у Юр'євському 
(тепер Тартуський) ун-ті (1896-- 
1902), Тбіліському бот. саду (1902 
--14). В 1914--27 -- професор Київ. 
ун-ту, одночасно 1915--18 -- Київ. 
вищих жіночих курсів, з 1921 -- 
зав. Бот. кабінетом і Гербарієм 
АН УРСР. З 1922-- керівник н.-д. 
кафедри ботаніки при Бот. са- 
ду, яка 1927 реорганізована в 
Н.-д. інститут ботаніки Наркомосу 
УРСР, у 931--35 -- директор 
Ін-ту ботаніки АН УРСР. Праці 
з питань систематики рослин, фло- 
ри Кавказу, Сибіру, Далекого 
Сходу та України. Розробив перше 
ботанічне районування території 
УРВеР. 
Організував видання «Флора 
УРСР», брав безпосередню участь 
у створенні його першого тому. 
1924 заснував журн. «Вісник 
Київського ботанічного саду». Ім'я 
Ф. 1935 присвоєно Бот. саду Київ- 
ського університету. 
Літ.: Збірник праць, присвячений 
пам'яті акад. О. В. Фоміна. К., 1938 
ФОМІН Олександр (Іванович 
122. МПІ (3.ІХ) ні б - 
4.ХІ 1947, Київ| -- укр. рад. 
живописець. У 189 дод навчав- 
ся в Казанському худож. уч-щі, 
1901--06 -- у петерб. АМ у О. Ки- 
сельова. В 1913--24 жив у оЛубнаю 
з 1924 -- у Києві. Твори: «Весня- 
ний розлив на Ворсклі» (1924), 
портрет М. Заньковецької (1927), 
«Золота осінь» (1939) та ін. З 1933 
викладав у Київському худож- 


ньому інституті (з 1945 -- про- 
фесор). 
Літ.: Виставка творів Олександра 


Фоміна. Каталог. К., 1961. 

ФОМІН Петро Іванович (н. 2.МІ! 
1930, с. Жихареве, тепер Урицького 
р-ну Орлов. обл.) -- укр. рад. фі- 
зик-теоретик, доктор фіз.-мат. наук 
(з 1972), професор (з 1981), засл. 
діяч науки УРСР (з 1982). Член 
КПРС з 1980. Закінчив (1953) 
Харків. ун-т. Працював (1957-- 





О. І. Фомін. Жіночий портрет. Олі- 
вець. 1937. Ворошиловградський ху- 
дожній музей. 





72) у Харків. фіз.-тех. ін-ті АН 
УРСР. З 1972 -- в Ін-ті теор. фі- 
зики АН УРСР. Осн. наук. праці 
-- з квантової теорії поля, теорії 
елементарних частинок, теор. аст- 
рофізики і космології. 

ФОМІН Юрій Якович (н. 29.УЇ1 
1926, с. Сорогужино, тепер Юр'єв- 
Польського р-ну Владимирської 
обл.) -- український радянський 
вчений у галузі суднових дизе- 
лів, доктор тех. наук (з 1966), 
професор (з 1967), засл. діяч 
науки УРСР (з 1980). Член КПРС 
з 1947. Після закінчення (1950) 
Далекосхідного вищого інженер- 
ного морського уч-ща працював 
ст. інженером  конструкторського 
бюро  Далекосхідного морського 
пароплавства. З 1954 працює в Оде- 
ському інституті інженерів морсь- 
кого флоту. Осн. праці -- 3 пи- 
тань паливоподачі та робочого про- 
цесу дизелів. 

ФОМОЗ -- хвороба рослин, що її 
спричинюють гриби роду фома 
(Реота). Ф. уражує капусту (су- 
ха гниль), ріпак, буряки (корене- 
їд, зональна плямистість, серце- 
винна гниль буряків), моркву, 
кріп, кмин, виноградну лозу (чор- 
на гниль) тощо. На уражених рос- 
линах утворюються сірі або світ- 
ло-бурі плями з чорними крапка- 


ми -- пікнідами гриба, наповне- 
ними спорами. Листки в'януть, 
обпадають, стебла часто надла- 


муються, уражені коренеплоди під 
час зберігання загнивають. Збуд- 
ник хвороби зимує в насінні, на 
рослинних рештках і висадках. 
Заходи боротьби. Насін- 
ня буряків протруюють хім. пре- 
паратами, провадять термічне зне- 
заражування його, вносять добри- 
ва у правильному співвідношенні 
елементів, зокрема  мікроелемен- 
тів, та ін. В. М. Шевченко. 
ФОН, джеджі, дагомейці, східні 
еве (самоназва -- фонгбе) -- народ, 
споріднений з еве. Населяють пд. і 
центр. частини Беніну. Чисель- 
ність -- 2,1 млн. чол. (1980, оцін- 
ка). Мова належить до нігеро-кор- 
дофанської сім'ї мов (підгрупа 
ква).  Ф. зберігають традиційні 
вірування (культ предків, шану- 
вання богів неба, землі та ін.). 
Осн. заняття -- тропічне земле- 
робство, збирання плодів. 

ФОН (франц. бопа, від лат. Гип- 
диз -- дно, основа), тло-- 1) Другий 
план картини, рельєфу, орнаменту. 
) Переносно-- середовище, 
оточення, в якому відбувається 
певне явище або подія. 

ФОН (від грец. фору?) -- звук) -- 
позасистемна безрозмірна одини- 
ця рівня гучності звуку. 


ФОН РАДІОАКТИВНИЙ, при- 
родний радіаційний фон -- іоні- 
зуючі випромінювання, джерела- 


ми яких є космічне проміння та 
природні радіонукліди (див. Ра- 
діоактивність природна). Вна- 
слідок існування Ф. р. всі живі 
організми Землі зазнають опромі- 
нення (див. Генетична дія випро- 
мінювань, Опромінення організ- 
му). Величина Ф. р. в різних 
районах земної кулі неоднакова. 
Випробування ядерної зброї, пад- 
ходження в навколишнє середо- 
вище радіоактивних відходів з 
підприємств атомної пром-сті, 
атомних електростанцій та ін. ви- 
кликали деяке підвищення Ф. р. 
Землі. 


дж 


ФОНВІЗІН Денис Іванович |З 
(14).1У 1744 або 1745, Москва -- 
1 (12).ХП 1792, Петербург) -- рос. 
письменник. Представник просві- 
тительського реалізму, зачинатель 
російської національної комедії. 
Літературну діяльність почав як 
перекладач і поет-сатирик (бай- 
ка  «Лисиця-підступниця», 1762; 
«Посланіє до слуг моїх...»,І763-- 
66). У комедії «Бригадир» (1769, 
опубл. 1786) висміяв схиляння 
дворянства перед Заходом, стверд- 
жував нац. самобутність рос. куль- 
тури. Комедія «Недоросток» (1731, 
опубл. 1783) -- гостра сатира на 
поміщиків-кріпосників. У комедії 
«Вибір гувернера» (1790, незакінч.) 
порушена проблема виховання пе- 
редової длюдини. Ф. належать 
трактат «Роздуми про неодмінні 
державні закони» (1783), «Загаль- 
на придворна граматика» (1783, 
опубл. 1829), автобіографічна по- 
вість «Щиросерді визнання у спра- 
вах моїх та роздумах»  (неза- 
кінч., опубл. франц. мовою, 1830), 
повісті «Життя графа Микити Іва- 
новича Паніна» (1784), «Калліс- 
фен» (опубл. 1786). За вільнодум- 
ство Ф. зазнав переслідувань. У 
липні 1786 Ф. протягом тижня пе- 
ребував у Києві, про що зробив 
запис у щоденнику. 

Тв.: Собрание сочинений, т. 1--2. 
М.- Л., 1959; Сочинения. М., 1982. 
Літ.: Рассадин С. Фонвизин. М., 
1980. 1. М. Давидова. 
ФОНД (франц. Фопа, від лат. 
Рипдиз5 -- дно, основа) - 1) Кошти 
або матеріальні засоби, що призна- 
чені для певної мети  (напр., 
фонд заробітної плати) або ста- 
новлять основні ресурси, запаси 
чого-небудь  (напр., бібліотечні 
Ф.). 2) Організація або установа 
для подання матеріальної допомо- 
ги творчим діячам (напр., Літе- 
ратурний фонд СРСР. 


ФОНД ЗАМІЩЕННЯ -- частина 
сукупного суспільного продукту, 
яка спрямовується на заміщення 
спожитих у процесі виробництва 
засобів праці і предметів праці. 
Вартісна форма Ф. з. являє собою 
вартість матеріальних затрат, пе- 
ренесену на сусп. продукт (тобто 
уречевлену минулу працю), і ви- 
ступає у вигляді амортизаційного 
фоном і вартості оборотних фон- 
ів. За рахунок амортизаційного 
фонду заміщується спожита про- 
тягом року частина основних ви- 
робничих фондів. 

Заміщення спожитих предметів 
праці здійснюється з Ф. з. оборот- 
них фондів перед кожним новим 
виробничим циклом. У соціалі- 
стичному суспільстві Ф. з. вм 
ється планомірно в масштабі всьо- 
го сусп. виробн. Внаслідок науко- 
во-технічного прогресу інеухиль- 
ного зростання продуктивності 
праці стає можливим використан- 
ня Ф. з. на потреби не тільки про- 
стого, а й розширеного відтворен- 
ня. Ю.Ф. Очерет. 
ФОНД ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ -- 
за соціалізму частина національ- 
ного доходу, яка розподіляється 
серед трудящих у формі заробіт- 
ної плати відповідно до кількості 
й якості затраченої ними праці 
(див. Розподілу по праці закон). 
В СРСР формується із суми кош- 
тів, які планомірно виділяє д-ва 
для оплати праці по нар. господар- 
ству в цілому, по окремих галузях, 


підприємствах, установах і органі- 
заціях та у вигляді фонду оплати 
праці в кооп. орг-ціях і на підпри- 
ємствах. Ф. з. п. розраховують за 
категсріями працівників і за вида- 
ми заробітної плати (фонд осн. і до- 
даткової зарплати). Осн. частина 
заробітної плати регулюється та- 
рифною системою. Розрізняють 
плановий та звітний Ф. 3. п. 
Виплати всім категоріям працівни- 
ків за кошторисом планових витрат 
на виробн. утворюють плановий 
Ф. з. п. Крім них, існують також 
доплати, які включають тільки у 
звітний фонд. Це доплати за відхи- 
лення від нормальних умов роботи, 
доплати за понаднормові роботи, 
оплата браку не з вини робітника, 
оплата внутрішньозмінних і ціло- 
денних простоїв, доплати до серед. 
заробітку. Згідно з постановою 
ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР 
від 12.У1ПІ 1979 починаючи з оди- 
надцятої п'ятирічки здійснюється 
перехід до планування Ф. з. п. 
на основі довгострокових норма- 
тивів заробітної плати на 1 крб. 
продукції. В норматив включають 
затрати на оплату праці лише 
пром.-виробничого персоналу. Ф. 
з. п. непром. персоналу планують 
окремо. Заг. з. п. визначають 
як суму Ф. з. п. промислово-ви- 
робничого персоналу і Ф. з. п. не- 
промислового і неспискового скла- 
ду. В нових умовах планування не- 
використану заощаджену частину 
з. п. підприємства можуть у 
кінці року перерахувати у фонд 


матеріального заохочення. При 
перевищенні Ф. з. п. на його 
покриття використовують КОШТИ 


фонду матеріального заохочення 
(в межах економії Ф. з. п., перера- 
хованої в цей фонд у попередньому 
році). М. О. Солдатенко. 
ФОНД МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАО- 
ХОЧЕННЯ в СРСР один з 
фондів економічного стимулюван- 
ня, який утворюється в об'єднан- 
нях (на підприємствах), міністер- 


ствах (відомствах) за рахунок 
прибутку; призначений для по- 
силення матеріальної заінтересо- 


ваності трудових колективів і кож- 
ного працівника в досягненні ви- 
соких показників трудової діяльно- 
сті, підвищенні економічної ефек- 
тивності соціалістичного вироб- 
ництва. Плановий Ф. м. з. створю- 
ється на основі встановлюваних 
для об'єднань (підприємств) ста- 
більних нормативів, що їх затвер- 
джують у диференційованих розмі- 
рах за роками п'ятирічки, та фон- 
достворюючих показників. У но- 
вих умовах господарювання поси- 
люється зв'язок формування Ф. м. 
з. з прибутком. Це дає змогу забез- 
печити тіснішу залежність його 
розмірів від кінцевих результатів 
виробн. До фондостворюючих по- 
казників включають показники 
зростання продуктивності праці, 
підвищення якості продукції, ви- 
конання плану поставок продук- 
ції споживачам відповідно до укла- 
дених договорів (замовлень) та 
ін. Залежно від прийнятих фон- 
достворюючих показників застосо- 
вують різні методи підвищення 
(зниження) величини Ф. м. з. З 
цього фонду виплачують премії 
робітникам, ЇТП, службовцям та 
ін. категоріям працівників за ви- 
конання і перевиконання плану 
за встановленими системами  пре- 





19 


ФОНД 
МАТЕРІАЛЬНОГО 
ЗАОХОЧЕННЯ 





І. І. Фомін. 


О. В. Фомін. 





Д. І. Фонвізін. 


М 
"ч- В 
-во'о 
оче м 
сні чи 
чий, | я ря 
С | я 
АГ 
я 
ІМ 


р 4 
й 
й 


Я 
) 
ж 
Р 
зі 


І. О. Фомін. Будинок 
товариства «Динамо» 
(тепер житловий буди- 
нок) у Москві. 1928-- 
0. 


20 





ФОНД МИРУ 





і: О. Фомін. 


Палац 
у місті Хмільнику 
Вінницької області. Бу- 
дівництво почато 1911. 


міювання, одноразове заохочення 
окремих працівників за виконання 
особливо важливих виробничих 
завдань; премії за результатами 
внутрішньозаводського змагання, 
винагороди за заг. результати робо- 
ти за рік, надають одноразову 
допомогу робітникам та ін. Заохо- 
чення та винагороди, виплачувані 
з Ф. м. з., включають у середню 
заробітну | плату працівників 
(крім одноразової допомоги). Не- 
використані протягом року суми 
цього фонду вилученню не підляга- 


ють, вони переходять на наступ- 
ний рік. В. 4. Фере, 
ФОНД МИРУ -- див. Радян- 


ський фонд миру. 

ФОНД НАГРОМАДЖЕННЯ 
частина національного доходу, яку 
використовують для розширеного 
відтворення, створення суспіль- 
них резервів і страхових запасів. 
Джерелом Ф. н. є додатховий 
продукт. За натурально-речовим 
складом Ф. н. включає: засоби ви 
робництва (будівлі, машини, ус- 
таткування, матеріали, робоча 1 
продуктивна худоба тощо), які 
є виробничим  пагромадженням; 
предмети невиробничого нагрома- 
дження (приріст основних фондів 
невипобничої сфери); життєві засо- 
би, необхідні для споживання ло- 
датковим робітникам, які включа- 
ються у виробн.; засоби виробн. 
і предмети споживання, що висту- 
пають у формі сусп. резервів і 
страхових запасів. За капіталізму 
Ф. н. використовується для нагро- 
мадження капіталу і є матеріаль- 
ною основою розширення відносин 
капіталістичної експлуатації. За 
соціалізму Ф. н. виступає мате- 
ріальною основою зростання |і 
вдосконалення виробн., неухиль 
ного підвищення добробуту наро 
ду. Часгка Ф. н. в нац. доході 
СРСР становить бл. 4. Переваги 
соціалістичної системи г-ва дають 
можливість забезпечити оптималь- 
не співвідношення Ф. н. і фонду 
споживання. Див. також Норма 
нагромадження. В. О. Ломакін. 
ФОНДдОСВОЄННЯ НОВОЇ 
ТЕХНІКИ -- див. Фонд розвитку 
науки і техніки єдиний. 

ФОНД РОБОЧОГО ЧАСУ -- час 
роботи одного працівника (робіт- 
ника) протягом певного календар- 
ного періоду (рік, квартал, місяць). 
Обчислюють для розрахунків по- 
трібної кількості працівників та 
виявлення показників використан- 
ня трудових ресурсів на підприєм- 
ствах. За одиницю виміру робочо- 
го часу прийнято людино-годину 
або людино-день. Для планування 
і оцінки використання робочого 
часу визначають календарний, та- 
бельний (фактичний) та  макси- 
мально можливий (номінальний) 
Ф. р. ч. Вихідним є кален- 
дарний фонд часу в днях. 
Вираховуючи з календарного фон- 
ду часу кількість вихідних та 
святкових днів, одержують та- 
бельний Ф.р.ч. Макси- 
мально можливий Ф. р. 
ч.-- Максимальна кількість часу, 
яку можна відпрацювати відповід- 
но до трудового законодавства. 
Він менший від календарного 
фонду часу на кількість вихідних, 
святкових людино-днів, чергових 
відпусток і включає відпрацьова- 
ні дні, дні цілодобових простоїв, 
відпустки на навчання, у зв'язку 


з родами, невиходи у зв'язку з 
хворобою, невиходи, дозволені за- 
коном, та з дозволу адміністрації, 
прогули. Повне уявлення про ви- 
користання Ф. р. ч. дає баланс 
робочого часу, який характеризує 
осн. напрями використання фонду 
робочого часу. В. 4. Фере. 
ФОНД РОЗВИТКУ ВИРОБ- 
НИЦТВА -- в СРСР один з фон- 
дів економічного стимулювання, 
який створюється в об'єднаннях (на 
підприємствах), а також у м-вах 
(відомствах) з відрахувань від 
прибутку, частини амортизацій 
них відрахувань і виручки від реа- 
лізації вибулого зайвого майна 
(осн. фондів). Призначений для 
стимулювання трудових колекти- 
вів у зростанні ефективності вироб- 
ництва і поліпшенні умов праці 
на основі підвищення технічного 
рівня діючого виробництва. Ф.р. в. 
-- одне з джерел нагромадження, з 
якого здійснюють капітальні вкла- 
дення, що їх спрямовують на забез- 
печення розширеного. відтворення. 
Ф.р.в. утворюють за роками п'я- 
тирічки за стабільними норматива- 
ми відрахувань від прибутку |і 
амортизаційних відрахувань (від 
10 до 50 9), призначених для пов- 
ного відновлення основних фондів. 
Фактичний обсяг Ф. р. в. збільшу- 
ється або зменшується залежно 
від перевиконання або недовико- 
нання планових завдань щодо при- 
бутку, а також відхилень фактич- 
них амортизаційних відрахувань 
порівняно з плановими. Додаткові 
джерела утворення Ф. р. в.: до- 
датковий прибуток (сума надбавок 
до оптових цін), одержаний під- 
приємством від реалізації про- 
дукції вищої категорії якості; 
частина коштів, одержуваних об'- 
єднаннями (підприємствами) від 
ін. об'єднань, що  використову- 
ють їхні наук.-тех. розробки (до- 
кументацію); частина коштів, 
одержуваних підрядними орг-ція- 
ми за скорочення строків введен- 
ня в дію виробничих потужностей 
порівняно з затвердженими нор- 
мами тощо. За рахунок Ф. р. в. 
здійснюються заходи по тех. пе- 
реозброєнню виробництва. 

Ф. р. в. утворюють також у пере- 
ведених на господарський розра- 
хунок н.-д. ін-тах, проектно-конст- 
рукторських бюро і технологічних 
організаціях. а. В. Коровський. 
ФОНД РОЗВИТКУ НАУКИ І 
ТЕХНІКИ ЄДИНИЙ -- грошові 
ресурси, призначені для фінан- 
сування н.-д., дослідно-конструк- 
торських і технологічних робіт у ви- 
робничих об'єднаннях (на підпри- 
ємствах). За рахунок єдиного фон- 
ду також відшкодовують витрати, 
пов'язані з розробкою і освоєнням 
нових видів продукції і техноло- 
гічних процесів, з впровадженням 
наукової організації праці, фі- 
нансують додаткові витрати щодо 
поліпшення якості продукції |і 
підвищені витрати в перші роки 
виробн. нової продукції. Створю- 
ють єдиний фонд у м-вах і відом- 
ствах відповідно до постанови ЦК 
КПРС і Ради Міністрів СРСР 
«Про поліпшення планування |і 
посилення впливу господарського 
механізму на підвищення ефек- 
тивності виробництва і якості ро- 
боти» (1979). Цей фонд утворю- 
ють з відрахувань від планового 
прибутку наук.-виробничих і ви- 


робничих об'єднань (підприємств) 
за нормативом, встановленим у 
п'ятирічному плані (з розподі- 
лом за роками) в процентах до 
чистої продукції (нормативної), 
а в окремих галузях -- до товарної 
продукції. До єдиного фонду спря- 
мовують також частину додатко- 
вого прибутку (суму надбавок до 
оптової ціни), одержаного вироб- 
ничим об'єднанням  (підприємст- 
вом) від реалізації нової високо- 
ефективної продукції і продукції 
з державним Знаком якості в 
розмірі 15920. До 2090 коштів 
єдиного фонду м-ва виділяють під- 
відомчим наук.  орг-ціям для 
створення наук.-тех. заділу в га- 
лузі. З коштів єдиного фонду 
сплачують разові премії за роз- 
робку, освоєння й масовий випуск 
особливо важливих і високоефек- 
тивних видів устаткування і ма- 
шин, а також за створення Й осво- 
єння принципово нових техноло- 
гічних процесів для заохочення 
керівників робіт і безпосередніх 
виконавців. І. Д. Олещенко. 
ФОНД СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУР- 
НИХ ЗАХОДІВ 1 ЖИТЛОВОГО 
БУДІВНИЦТВА -- в СРСР один 
з фондів економічного стимулю- 
вання, який утворюється в об'єд- 
паннях (на підприємствах), орга- 
нізаціях за рахунок відрахувань 
від прибутку; призначений для 
стимулювання заінтересованості 
виробничих колективів підви- 
щенні ефективності вироби. Фонд 
формується у розмірі 30--50 9; 
фонду матеріального заохочення 
залежно від виконання планів по- 
ставок продукції за номенклату- 
ою і в строк, підвищення про- 
уктивності праці, поліпшення 
якості й збільшення випуску нової 
продукції, зростання прибутку 
підприємств; враховується також 
план соціального розвитку колек- 
тиву. 

Кошти фонду використовують су- 
воро за цільовим призначенням: 
на буд-во і капітальний ремонт 
житл. будинків, дит. дошкільних 
закладів, профілакторіїв, їдалень 
і буфетів на підприємствах, клу- 
бів, піонерських таборів, будинків 
відпочинку, пансіонатів і санато- 
ріїв та ін. об'єктів культур.-по- 
бутового і мед. призначення; на 
придбання медикаментів, путівок, 
на поліпшення харчування дітей 
у дит. закладах, харчування ь за- 
водських їдальнях; на відшкоду- 
вання надпланових витрат на утри- 
мання культур.-освітних закладів 
і піонерських таборів; на пайову 
участь підприємств у спільному 
буд-ві житл. будинків і об'єктів 
культур.-побутового призначення. 
Конкретні напрями використання 
коштів фонду визначає адміні- 
страція виробничого об'єднання 
(підприємства) разом з к- том проф- 
спілки. В обговоренні і розв'язанні 
питань використання коштів на со- 
ціально-культур. заходи і житл. 
буд-во активну участь беруть тру- 
дові колективи. М. І. Чуклін. 
ФОНД СПОЖИВАННЯ -- части- 
на національного доходу, яку ви- 
користовують для задоволення осо- 
бистих потреб населення, а також 
на утримання установ і організа- 
цій невиробничої сфери. Джерелом 
фонду споживання є необхідний 
продукт і частина додаткового 
продукту. За натурально-речовим 


змістом  Ф. с. складається з 
предметів невиробничого спожи- 
вання. За способом утворення |і 
використання Ф. с. поділяють на 
фонд оплати по праці працівни- 
ків матеріального виробн., сустіль- 
ні фонди споживання і фонд утри- 
мання апарату управління. 

СРСР частка Ф. с. у нац. доході 
неухильно зростає; 1983 вона ста- 
новила 3/., а з урахуванням затрат 
на житлове і соціально-культур. 
буд-во -- 7/5», Особливістю змін у 
структурі Ф. с. на етапі розвину- 
того соціалізму є випереджаюче 
зростання тієї його частини, яка 
забезпечує створення умов лля все- 
бічного розвитку особи  (випере- 
джаючі темпи зростання  вироб- 
ництва предметів споживання три- 
валого користування, засобів роз- 
витку галузей невиробничої сфери 
тощо). Й С. Д. Годун. 
ФОНД ШИРВЖИТКУ - в СРСР 
цільовий фонд фінансових ресур- 
сів, який утворюють в об'єднаннях 
(на підприємствах) з метою сти- 
мулювання працівників у вико- 
ристанні відходів виробництва 
для випуску товарів народного 
споживання. Ф. ш. утворюється 
за рахунок прибутку, що його 
одержують підприємства від реа- 
лізації товарів широкого вжитку 
та виробів виробничого призначен- 
ня, виготовлених з відходів влас- 
ного виробн. або одержаних від 
ін. підприємств. 60 96 коштів фон- 
ду використовують на розширен- 
ня цехів і дільниць, де виробля- 
ють товари широкого вжитку з 
відходів виробн., на поліпшення 
якості товарів, на буд-во та ремонт 
соціально-культур. закладів, 35 96 
-- на преміювання і культур.-по- 
бутові потреби робітників, інже- 
нерно-тех. працівників і службов- 
ців. Решту Ф. ш. перераховують 
до централізованого фонду м-ва 
або відомства. М. І. Чуклін. 
ФОНДА (Бопда) -- родина амер. 
кіноакторів. Генрі  Ф. (16.М 
1905, Гранд-Айленд, шт. Небрас- 
ка-- 12.МПІ 1982, м. Сан-Фран- 


ціско) З 1925 -- в театрі, 1935 
дебютував у кіно. Кращі ролі у 
фільмах «Інцидент в Окс-боу» 


(1943), «Війна і мир» (1956, за Л. 
Толстим), «Дванадцять  розгніва- 
них чоловіків» (1957), «Найдостой- 
ніший» (1964). 
Джейн Ф. (н. 21.ХП 1937, 
м. Нью-Иорк). Дочка Генрі Ф. На- 
вчалась в «Екторс-студіо» (Нью- 
Йорк). В кіно дебютувала 1960. 
Спочатку знімалась у фільмах 
франц. режисерів, з 1965 -- у 
США. Ролі у фільмах: «Погоня» 
(1965), «Загнаних коней пристрі- 
люють, чи не так?» (1969), «Синій 
птах» (1976, спільне виробництво 
СРСР -- США), «Джулія», «Дік і 
Джейн» (обидва -- 1977), «Повер- 
нення додому» (1978), «Китайсь- 
кий синдром» (1979) та ін. Висту- 
пає проти загрози війни, расизму 
і корупції бурж. суспільства. 
ФОНДИ ВИРОБНИЧІ -- соці- 
ально-екон. форма засобів вироб- 
ництва за соціалізму, які функці- 
онують у сфері матеріального ви- 
робництва. Ф. в. є сусп. власніс- 
тю і планомірно використовують- 
ся для виробн. сукупного суспіль- 
ного продукту. Ф. в.-- осн. ча- 
стина національного багатства со- 
ціалістичного суспільства. Вони 
включають засоби праці і предме- 


ти праці. Залежно від характеру 
перенесення вартості на виго- 
товлений продукт Ф. в. поділя- 
ють на основні фонди та оборотні 
фонди. Ф. в. відіграють вирішаль- 
ну роль у соціалістичному виробн. 
Розширене відтворення Ф. в. на 
постійно  удосконалюваній тех. 
основі в умовах науково-технічної 
революції є необхідною умовою 
розвитку соціалістичного виробн. 
Екон. формами  госпрозрахунко- 
вого стимулювання кращого ви- 
користання Ф. в. є плата за фон- 
ди та ціноутворення з урахуван- 
ням фондомісткості продукції. 

4. В. Коровський. 
ФОНДИ ЕКОНОМІЧНОГО 
СТИМУЛЮВАННЯ грошові 
фонди, які утворюють за рахунок 
прибутку в соціалістичних об'єд- 
наннях (на підприємствах), в гссп- 
розрахункових організаціях, міні- 
стерствах (відомствах) для роз- 
витку ініціативи і підвищення 
колективної і особистої заінтере- 


сованості у збільшенні випуску 
продукції, в підвищенні продук- 
тивності праці та ефективності 
виробництва; важливий  складо- 


вий елемент єдиної системи мате- 
ріального стимулювання праці і 
морального стимулювання праці. 
Діюча система утворення Ф. е. с. 
передбачає створення трьох фон- 
дів: фонду матеріального заохо- 
чення, фонду соціально-культур- 
них заходів і житлового будів- 
ництва та фонду розвитку вироб- 
ництва. Величина Ф. е. с. зале- 
жить від виконання планів по- 


ставок | продукції, підвищення 
продуктивності праці, поліпшен- 
ня якості продукції і зростання 


прибутку (в окремих галузях -- 
зниження собівартості). Відпо- 
відно до постанови ЦК КПРС і 
Ради Міністрів СРСР «Про поліп- 
шення планування |і посилення 
впливу господарського механізму 
на підвищення ефективності вироб- 
ництва і якості роботи» (1979) Ф. е. 
с. утворюють за стабільними нор- 
мативами в дифференційованих 
розмірах за роками п'ятирічки. 
Ці нормативи визначають за вста- 
новленими у плані якісними по- 
казниками роботи виробничих 
об'єднань (підприємств) і затвер- 
джують їх у межах нормативів, 
передбачених у п'ятирічному пла- 
ні по м-ву в цілому. Абе. розміри 
Ф. е. с. визначають у п'ятирічних 
планах (з розподілом за роками) 
розрахунково. Конкретні напрями 
використання коштів Ф. е. с. ви- 
значають адміністрація виробничо- 
го об'єднання (підприємства) ра- 
зом з к-том профспілок і за учас- 
тю трудових колективів. Кошти 
цих фондів використовують суво- 
ро за цільовим призначенням. Не- 
використані лишки фондів перехо- 
дять на наступний рік і вилучен- 
ню не підлягають. При прийнятті 
і виконанні виробничими  об'єд- 
наннями (підприємствами) зуст- 
річних тланів, які перевищують 
завдання п'ятирічного плану на 
черговий рік, відрахування у Ф. е. 
с. за це перевищення проводять 
за підвищеними нормативами. В 
об'єднаннях (підприємствах) ство- 
рюють також спец. фонди, що сти- 
мулюють розвиток окремих видів 
виробн. Ф. е.с., відіграють важ- 
ливу роль у системі екон. управ- 
ління виробництвом. /. В. Смолан. 


ФОНДИ НАРОДНОГО ГОСПО- 
ДАРСТВА -- в СРСР сукупність 
матеріальних і грошових ресурсів, 
що їх планомірно створюють, роз- 
поділяють і використовують у про- 
цесі розширеного соціалістичного 
відтворення для розвитку вироб- 
ництва, задоволення постійно зро- 
стаючих потреб населення, гармо- 
нійного і всебічного розвитку тру- 
дящих. Ф. н. г.-- осн. частина 
нац. багатства країни. До їх складу 
входять основні фонди (виробничі 
і невиробничі), оборотні засоби 
(оборотні фонди і фонди обігу), 
резервні і страхові фонди. Вироб- 
ничі осн. фонди -- засоби праці 
(будови і споруди виробничого 
призначення, силові й робочі ма- 
шини та устаткування, трансп. 
засоби тощо) діють у натуральній 
формі протягом тривалого часу 
і переносять свою вартість частина- 
ми на готовий продукт у процесі 
виробництва. Крім фондів, які 
перебувають у сфері виробн., со- 
ціалістичні підприємства | мають 
засоби, що функціонують у сфе- 
рі обігу, тобто фонди обігу. Вироб- 
ничі оборотні фонди та фонди 
обігу разом становлять оборотні 
засоби підприємства. Невиробни- 
чі осп. фонди -- об'єкти і предме- 
ти тривалого користування, вони 
є матеріальною базою галузей не- 
виробничої сфери (наука 1 освіта, 
житл. і комунальне г-во, охорона 
здоров'я тощо). Резервні Ф.н.г.-- 
тимчасово виключені з нар.-госп. 
обороту матеріальні і фінанс. ре- 
сурси, призначені для забезпечен- 
ня додаткових потреб, не перед- 
бачених у річних і перспективних 
нар.-госп. планах. Страхові фон- 
ди -- особливий вид матеріальних 
і грош. ресурсів, призначених для 
відшкодування збитків, заподія- 
них стихійним лихом та ін. випад- 
ковими подіями. Соціалістична 
система кг-ва забезпечує швидкі 
темпи зростання Ф. н. г. Розшире- 
не відтворення їх здійснюється 
за рахунок коштів відшкодування 
і нагромадження. За 1971--82 в 
СРСР осн. фонди збільшились 
майже у 2,3 раза, оборотні засо- 
би -- у 2,2 раза. Швидке зростан- 
ня Ф. н. г., і перш за все ссн. ви- 
робничих фондів, вдосконалення 
їх на основі науково-техні чного 
прогресу створюють умови для 
збільшення випуску продукції, 
підвищення її якості. За 1981-- 
82 виробничі осн. фонди  онов- 
лено на 16 2, в т.ч. у промисло- 
вості -- на 15 20, в сільському гос- 
подарстві -- на 19 9. 
Довгостроковий курс партії на все- 
мірне підвищення ефективності 
суспільного виробництва  зумов- 
лює необхідність посилення інтен- 
сивності використання осн. вироб- 
ничих фондів. Неодмінною умовою 
посилення інтенсифікації виробн. 
є також поліпшення використан- 
ня оборотних фондів. На кін. 1982 
оборотні засоби в запасах товаро- 
матеріальних цінностей становили 
15,6 9 усіх осн. фондів і оборотних 
засобів. Економія оборотних фон- 
дів, постійне поліпшення викори- 
стання їх і підвищення якості пред- 
метів праці є важливою умовою 
піднесення ефективності сусп. ви- 
робництва. 

Літ.: Матеріали ХХУІ!І з'їзду КПРС. 


К., 1981; Иванов Е. А. Основньюе фон- 
дь: о воспроизводство й  повьшение 


21 











ФОНДИ 
НАРОДНОГО 
ГОСПОДАРСТВА 


22 





ФОНДИ 
НЕВИРОБНИЧІ 





Форзиція поникла. 
Пагін з квітками. 


фондоотдачи.  М., 1978; Байбаков 
Н. К. Советская зкономика на пути 
интенсивного развития. М., 1981; 
Черников Д. А. Темпью и пропорции 
зкономического роста. М., 1982. 

В. Ніколенко. 


ФОНДИ НЕВИРОБНИЧІ 
частина національного багатства 
соціалістичного суспільства. Вклю- 
чають основні Ф.н., запаси това- 
рів і продуктів споживчого призна- 
чення, майно населення. До осн. 
фондів належать житловий фонд 
міст і сіл, будинки, споруди і об- 
ладнання шкіл та ін. навч. закла- 
дів, лікарень, санаторіїв, будинків 
відпочинку, готелів, кемпінгів, мо- 
телів, театрів, кінотеатрів, клубів, 
підприємств  комунально-побуто- 
вого та  електро-газового  г-ва, 
установ управління та охорони 
громад. порядку тощо. На кінець 
1982 осн. Ф. н. СРСР оцінювалися 
в 657 млрд. крб. і становили 33,4 90 
всіх основних фондів нар. г-ва 
країни, вт. ч. в УРСР -- 105 млрд. 
крб., або 32,8 9. Осн. частина 
цих фондів представлена фондами 
житлового господарства. Запаси 
товарів і продуктів споживчого 
призначення складаються з товар- 
них ресурсів предметів нар. спо- 
живання, які продають населенню 
або орг-ціям для невиробничого 
використання. Майно населення 
включає особисті легкові автомо- 
білі, меблі, предмети домашнього 
вжитку тощо. Зростання обсягу 
Ф. н.-- осн. умова реалізації со- 
ціальної програми КПРС по під- 


вищенню добробуту трудящих. 

М. І. Чуклін. 
ФОНДИ ОБІГУ -- частина обо- 
ротних засобів соціалістичних 


об'єднань (підприємств), що функ- 
ціонує у сфері обігу в товарній і 
грошовій формах. Складаються із 
запасів нереалізованої готової про- 
дукції, запасів товарів у торг. 
орг-цій, грошей у касі, на рахунках 
Держбанку, ін. засобів у розра- 
хунках. 

На відміну від оборотних фондів 
Ф. о. нестворюють споживної вар- 
тості продукту, а беруть участь у 
формуванні вартості продукту, 
підвищуючи її. Ф. о. поділяють на 
Ф. о. соціалістичних держ. під- 
приємств, кооп.-колгоспні, розд- 
рібного товарообороту, нар-.-госп., 
або суспільні Ф. о. За принципом 
організації Ф. о. бувають нор- 
мовані та ненормовані. 
Нормується готова продукція, яка 
перебуває на складі і ще не реалі- 
зована. До ненормованих Ф. о. 
належать відвантажені товари, 
кошти, дебіторська заборгованість. 
За джерелами формування Ф. о. 
поділяють на власні 1 по- 
зичкові. Власні перебувають 
у розпорядженні підприємств |і 
в процесі обігу повністю  повер- 
таються до нього. Позичкові -- 
кредити Держбанку, які витрача- 
ються на тимчасові потреби під- 
приємства і підлягають  повер- 
ненню. Встановлення оптимальної 
структури Ф. о., скорочення стро- 
ків реалізації готової продукції 
і грош. документів прискорюють 
оборотність оборотних засобів 
і підвищують економічну ефек- 
тивність соціалістичного вироб- 
ництва. 5. ТІ .Жуганов. 
ФОНДИ СОЦІАЛІСТИЧНОГО 
ПІДПРИЄМСТВА -- в СРСР су- 
купність матеріальних цінностей і 
грошових ресурсів, що їх викорис- 


товують для забезпечення вироб- 
ничо-господарської діяльності та 
екон. стимулювання працівників 
об'єднань (підприємств). Поділяю- 
ться на дві групи. До першої 
групи належить майно об'єд- 
нань (підприємств) -- основні 
фонди, оборотні зибобии що станов- 
лять статутний фонд. Ці фон- 
ди використовують для забезпе- 
чення безперервності виробн. Гол. 
частина осн. фондів -- виробничі 
осн. фонди (засоби праці), що ді- 
ють у сфері матеріального виробн. 
хня вартість поступово перено- 
ситься на готову продукцію. Осн. 
фонди, що не беруть безпосередньої 
участі в процесі виробн., станов- 
лять невиробничі осн. фонди. Обо- 
отні засоби -- це оборотні фон- 
и і фонди обігу в грош. виразі. 
Оборотні фонди включають пред- 
мети праці і повністю переносять 
свою вартість на заново створе- 
ний продукт. 

До другої групи належать 
фонди спец. цільового призначення 
-- грош. ресурси для забезпечення 
процесу розширеного відтворення і 
матеріального стимулювання тру- 
дового колективу та окремих пра- 
цівників у поліпшенні кінцевих 
результатів діяльності об'єднань 
(підприємств), у підвищенні ефек- 
тивності виробн. Це фонди еконо- 
мічного стимулювання, а також 
ін. грош. фонди. Порядок ство- 
рення і використання їх регулю- 
ється діючим законодавством та ін- 
структивними документами. 

Г. В. Смолін. 

ФОНДИ СТИМУЛЮВАННЯ -- 
див. Фонди економічного стиму- 
лювання. 

ФОНДОВА БІРЖА -- див. Бір- 


жа. 
ФОНДОВІДДАЧА -- один з по- 
казників рівня економічної ефек- 
тивності соціалістичного вироб- 
ництва. Ф. осн. виробничих фон- 
дів обчислюють як відношення заг. 
обсягу виробленої продукції в 
грош. виразі до вартості осн. ви- 
робничих фондів на початок року. 
Такі розрахунки здійснюють по 
валовому сусп. продукту та по 
національному доходу. Ф. обо- 
ротних виробничих фондів обчис- 
люють як відношення заг. обсягу 
виробленої продукції в грош. вира- 
зі до вартості оборотних фоноїв 
або товарно-матеріальних оборот- 
них засобів. Такий показник дає 
уявлення про рівень оборотності 
оборотних засобів, ефективність 
використання їх. На рух Ф. впли- 
вають такі фактори, як тех. рі- 
вень фондів, ступінь використан- 
ня виробничих потужностей дію- 


чих підприємств, устаткування 
(коефіцієнт змінності), галузева 
структура виробн., технологічна 


й вікова структура фондів, від- 
творювана структура капіталовкла- 
день та ін. Підвищення Ф.-- один 
з осн. шляхів зростання ефектив- 
ності виробництва. 

В. О. Литвицький. 
ФОНДОМІСТКІСТЬ -- якісний 
розрахунковий показник, що ха- 
рактеризує рівень використання 
основних фондів галузей нар. гос- 
подарства і об'єднань  (підпри- 
ємств). Облічують як відношення 
середньорічної вартості осн. фон- 
дів до річного обсягу продуктів 
у натуральному і вартісному вира- 
зах. При оцінці динаміки ефектив- 


ності осн. «Фон 
ховувати змії: УКУЇ 
змінами трудомісткості 
ріаломісткості продукці р 
гомісткості. Зниження Ф п 
вищення фо'доєіддачі ) важли 
вий фактор інтенсифікації вироб 
ництва. В новій Істемі Сп 
дарського механізму 
ваній відповідно ло р 
з'їзду КПРІ 
матеріального  заохочі 
ціального р 
(на підпри: мствах) ставиться 
більш тісну залежність як ві 
рівня продуктивності праці, та 
! від рівня фон кола ї 

К ана: 


фондоозброєність ПРАЦІ 
-т7 В соціаліс гичній кономіці по 
казник, що характеризує ступін 
оснащення праці ників жайня 
тих у виробництві, основними фої 
дами. Облічують як ношенн: 
середньорічної вартості осн. фон 
Дів до середньорічної ІЬНОСІ 
промислово-вирооничого персон: 
лу в одній найбільшій Ана 
логічно Ф. п. облічують і на одної 
робітника в пром-сті або праців 
ника в с. г.; її визначають ЯК Пп 
осн. виробничих фондах в цілому) 
так і по активній їх частині (маши 
нах і устаткуванню). Зростанн 
Ф. п. проявляється у дедалі білі 
шому заміщенні живої праці ма 
шинами і том; одним з осн. фак 
торів підвищення просгуктивност 
праці. Показники Ф. п., зокрема 
їх динаміку, використовують для 
аналізу розвитку виробн. та Йо! 
перспективного планування. Особ 
ливо зростає Ф. п. в період наукс 
во-технічної револіоції. За 1971 
81 фондоозброєність виробничої 
персоналу в пром-сті СРСР зросла 
в 2,07 раза, в УРСР -- в 1,85 раза 
вс.г.в розрахунку на одного пра 
цівника вона зросла відповідно 
2,5 раза і в 2,6 раза. Підвищення 
СФ. п. змінює характер праці, пі 
ліпшує її умови забезпечує 
тання єкономічно! фе ктивності 
соціалістичного виробництва. 

( Ї Корецький 
ФОНЕМА (від грец. Фффупис 
голос, звук; мовлення) -- основна 
одиниця фоно 1огії пінійно най 
коротша одиниця звукової сторо 
ни мови, здатна виконувати слово 
творчу або формот ворчу функцію 
(пор. бити -- пити мити; ОКО 
ока -- оку). Ознаки Ф. можут 
бути диференційні (релевантні) 
недиференціїйні (інтегральні). 
диференційни? ми ознаками Ф 
ворюють опозиції (напр., дзвінк: 
б протиставляється глухій п, 
да т -- м'якій ть). Твердість ч 
інтегральною ознакою, бо відп 
відної м'якої Ф. немає. Дифер 
ційні ознаки неоднакові для КОЖ 
ної мови. У Ф. реалі 
ЄТЬСЯ В ЗвУК/ї, ЯЇ і наз. 11 а офі 
нами, або варіантами. Алофой 
бувають комбінаторні (залежн 
сусідніх звуків) иційні 
лежні від позиції 
або місця в слові) І лі у 
ФОНЕНДОС КОП (ві 
фут, -- звук убом ередин 
смолеф-- спостерігаю, дослід 
-- Медичний інструмент для ви 
ховування серцевих тонів, дихал 
них шумів та ін уків, що 
кають у внутрішніх органах 
ни та ряду тварин 
Стетоскоп,  Стетофонено 


зпрова 
шень ХХ Х і 
творення ФОНДІ 
І СО 


ННЯ 


витку в оо єднаннях 


111СІ 


ЗМІ Ні 


зро 


1 95С) 


МО Ї ( НІ 


га 1О: 


ЩОДО наголо 


ФОЧЕТИКА (від грец. Фоуптидбс 
-- звуковий) -- 1) Звукова будова 
мови. 2) Галузь мовознавства, 
що вивчає звукову будову мови. 
Це вивчення здійснюється в фізіо- 
логічному (положення мовних ор- 
ганів та особливості звукосприй- 
мання), акустичному  (акустико- 
фізичні особливості) й лінгвістич- 
ному (смислові функції) аспектах. 
Частина мовознавців розділяє ці 
аспекти між двома науками: фоне- 
тикою (фізіологічний та акустич- 
ний аспекти) і фонологією (лінгвіс- 
тичний). До осн. .фонетичних оди- 
ниць належать лінійні (сегментні) 
-- фонеми, склади, ритмічні гру- 
пи та синтагми і просодичні -- 
наголос та інтонація. Специфіка 
фонетичних одиниць полягає в то- 
му, що вони не мають самостійного 
значення, а є засобом матеріаль- 
ної реалізації значимих одиниць 
мови. Ф. конкретної мови поділя- 
ється на описову й історичну. Опи- 
сова Ф. досліджує фонематичний 
склад даної мови, характеризує 
фізіологічну й акустичну природу 
звуків мови і дає їх класифікацію; 
встановлює, в якому оточенні мо- 
жуть виступати звуки даної мови, 
яких змін вони зазнають у мовному 
потоці, вивчає природу й смислові 
функції ін. фонетичних одиниць. 
Історична Ф. вивчає розвиток зву- 
кової будови мови протягом ряду 
епох. Існує й заг. Ф., що займа- 
ється вивченням заг. закономір- 
ностей, які діють у звукових систе- 
мах різних мов 1 є основою для 
фонетичного аналізу будь-якої кон- 
кретної мови. У Ф. є спец. методи 
дослідження: фонологічний аналіз, 
безпосереднє спостереження, фі- 
зіологічні (палатографія, рентге- 
нографія тощо) та акустичні (осци- 
лографія, спектрографія, синтезу- 
вання мовлення та ін.). Розділ 
Ф., що вивчає об'єктивні власти- 
вості звуків за допомогою  апа- 
ратури шляхом спеціально постав- 
лених експериментів, наз. експе- 
риментальною, або інструменталь- 
ною, фонетикою. 
Літ.: Матусевич М. И. Введение в 
общую фонетику. М., 1959; Зиндер 
Л. Р. Общая фонетика. М., 1979; 
Сучасна українська літературна мова. 
Вступ. Фонетика. К., 1969; Тоцька 
Н. І. Сучасна українська літературна 
мова. Фонетика, орфоепія, графіка, 
орфографія. К., 1981. 

Н. І. Тоцька. 
ФОНЕТИЧНІ ЗАКОНИ, звукові 
закони -- констатація регулярних 
відповідностей між звуками однієї 
мови на сучас. етапі (в плані син- 
хроніїі), або між звуками однієї 
мови в її істор. розвитку (в плані 
діахронії), або між звуками спо- 
ріднених мов чи діалектів у су- 
часному й істор. плані (напр., 
закон асиміляції приголосних за 
дзвінкістю в сучасній укр. мові; 
закон переходу давнього звука 56 
у певний період в укр. мові ві,ав 
рос. мові -- в е; закон занепаду 
глухих голосних у давньорус. мо- 
ві) Ф. з. можуть порушуватися 
дією ін. Ф. з., аналогією чи запо- 
зиченнями. 
Літ.: Будагов Р. А. Введение в науку 
о язьке. М., 1965; Дорошенко С. І., 


Дудик П. С. Вступ до мовознавства. 
К. 1974. І. Тоцька. 


ФОНІКА (від грец. фоуї -- звук) 
-- звукові засоби, які надають 
мові, насамперед віршованій, ми- 
лозвучності, підсилюючи її емо- 


ціонально-інтонаційну виразність. 
Див. Евфонія, Алітерація, Асо- 
нанс. 


ФОНОГРАМА (від грец. фот -- 
звук і уодиро -- запис) -- носій 
інформації (диск,  кіноплівка, 
магн. стрічка тощо), зафіксованої 
на ньому під час звукозапису. 
Створюється звукозаписуючим еле- 
ментом (різцем, променем світла, 
магн. полем), що залишає на носії 
інформації звукову доріжку (ка- 
навку, засвічену ділянку кіноплів- 
ки, намагнічену ділянку  магн. 
стрічки), за видом якої розрізняють 
Ф. механічну, фотографічну, або 
оптичну, і магнітну. Ф. бувають 
одно- (з монозаписом) і багатодо- 
ріжкові (з моно- і стереофонічним 
записом). У сучас. кінематографії 
в звичайних 16 і 35-мм кінофіль- 
мах ви кора повужань в основному 
однодоріжкові Ф. фотографічні, а 
також магнітні. У широкоекран- 
ному кіно і широкоформатному 
кіно застосовують магн. Ф. чоти- 


ри. і  шестидоріжкові, у тано- 
рамному кіно -- семи- (система 
«Синерама», США) і дев'ятидо- 


ріжкові (система «Кінопанорама», 
СРСР). 


ФОНОКАРДІОГРАФІЯ (від 
грец, фут) - - звук, могрбіо -- серце 
і убафио що пишу) -- метод реєстра- 
ції звуку, який виникає у серці 
при його діяльності, за допомогою 
спец. апарата -- фонокардіографа. 
Останній складається 3 мікрофо- 
на, який сприймає звукові хвилі, 
підсилювача і реєструючого прист- 
рою. Мікрофон по черзі ставлять ГУ 
ті точки грудної клітки, де звичай- 
но вислуховують серце при аус- 
культації. Таким чином записують 
криву -- фонокардіограму. Одно- 
часно з нею записують електрокар- 
діограму (див. Електрокардіогра- 
фія) і сфігмограму центрального 
пульсу (яка дає змогу визначити 
тривалість фаз серцевого циклу, 
тобто одержати дані про скорот- 
ливу дію міокарда). Ф. викори- 
стовують у діагностиці захворю- 
вань серця. 


ФОНОЛОКГІЯ (від грец. фауп -- 
звук і Хбуос -- вчення) -- галузь 
мовознавства, що вивчає функціо- 
нальну значимість звукових оди- 
ниць мови як засобу розрізнюван- 
ня морфем, слів і їхніх форм та 
типів речень. Осн. місце у Ф. посі- 
дає вчення про фонему як найко- 
ротшу одиницю звукової сторони 
мови, що виконує смислорозрізню- 
вальну функцію. Ф. встановлює 
принципи й методи визначення 
складу фонем, вивчає їхні модифі- 
кації, зв'язки та опозиції, що існу- 
ють між окремими фонемами та 
їхніми групами (тобто визначає 
фонологічну, або  фонематичну, 
систему).  Започаткував  Ф. як 
науку І. О. Бодуєн де Куртене 
в /0- рр. 19 ст. Розрізняють Ф. 
історичну та Ф. сучасної мови. 
Літ.; Трубецкой Н. С. Основь фоно- 
логий. Пер. с нем. М., 1960. 

Н. І. Тоцька. 
ФОНОН (від грец. ффуп-- звук) 
-- квант поля коливань криста- 
лічної гратки. Коливання атомів 
кристала внаслідок взаємодії між 
собою поширюються у вигляді 
хвиль. Кожній такій хвилі можна 
поставити у відповідність хквазі- 
частинку -- Ф. Енергія Ф. дорів- 
нює є - іо, квазіїмпульс р -- 


--» 
шо БК, де Б -- Планка стала, 5-- 
--» 


частота хвилі, К -- квазіхвильо- 
ве число. Ф. є бозоном і підпоряд- 
ковується Бозе -- Ейнштейна ста- 
тистиці. Число Ф. М у всіх твер- 
дих тілах залежить від  т-ри 
Т:Мь- ТЗ при Т-»- 0 і Мо г Т 
при Т» Єь6(Ф  ебая темпе- 
ратура). Ф. "взаємодіють між 
собою та з ін. квазічастинками 
(електронами провідності, магно- 
нами тощо) та з стаціонарними де- 
фектами в кристалах. Цими 
взаємодіями зумовлені, напр., теп- 
лове розширення кристалів, за- 
лежність пружних сталих від т-ри 
і тиску; електрон-фононною взає- 
модією пояснюється, зокрема, 
надпровідність. Ф. наз. також 
довгохвильові елементарні збуд- 
ження в надплинному гелії (див. 
Надплинність). 

ФОНТАН італ. бопіапа, від лат. 
Гоп5 (Ропііз) -- джерело) -- 1)В 
архітектурі -- декоративна 
споруда, що є основою або обрам- 
ленням струменів води, які б'ють 
вгору або стікають вниз. Спочатку 
Ф. споруджували тільки як джере- 
ло питної води. Пізніше Ф. у по- 
єднанні з малими архітектурними 
формами, скульптурою та зелени- 
ми насадженнями -- елемент са- 
дово-паркового | мистецтва та 
містобудування. 2) У гірни- 
чій справі -- струмінь рі- 
дини (напр., нафти, розсолу) або 
газу, що виходить на поверхню 
землі з свердловини здебільшого 
під природним тиском пластів. 
Фонтани використовують у нафто- 
видобувній і газовій пром-сті, при 
видобуванні термальних вод та 
природних розчинів мінеральних 
солей. 

ФОНТАНЕ (Копіапе) Теодор 
(30.ХП 1819, Нойруппін -- 20.ІХ 
1898, Берлін) -- нім. письменник. 
Літ. діяльність почав у кін. 30-х 
рр. Автор балад, літ.-критичних 
праць, нарисів, істор., етногр. тво- 
рів. Повісті «Грішниця» (1882), 
«Шах фон Вутенов» (1883), рома- 
ни «ЩШляхи- -роздоріжжя» (1888), 
«Пані Женні Трайбель» (1892), 
«Еффі Брість (1895), «Штехлін» 
(1899) та ін.-- найвище досягнен- 
ня нім. критичного реалізму кін. 
19 ст. Викривав прусське дворян- 
ство, бурж. мораль, висловлював 
симпатії до робітн. класу. 

8.: Рос. перекл.-- Фффи Брист. 
М., 1960; Шах фон Вутенов.-- Пути- 
поепудо, -- оровномо | не Трай- 
бель. є Матузова. 
ФОнТАНівське. РОДОВИЩЕ 
ГАЗУ - у Ленінському р-ні Крим. 
обл. УРСР. Пов'язане з  Фон- 
танівською  брахіантиклінальною 
складкою (див.  Брахіантиклі- 
наль). Поклади газу -- У піскови- 
ках еоценового і олігоценовоге ві- 
ку. Глиб. залягання 2600--3400 м. 
Газ метановий (містить 80 70 ме- 
тану). Родовище відкрито 1975. 

1. В. Леськів. 

ФОНТЕНБЛО -- місто в центр. 
частині Франції, за 60 км на Пд. 
Сх. від Парижа. Розташоване се- 
ред лісу в мальовничій місцевості. 
19,6 тис. ж. (1975). Підприємства 
маш.-буд. і фарфорової пром-сті. 
Ф.-- ар НЕ заміська резиден- 
ція французьких королів. До ар- 
хітектурного ансамблю  Ф. вхо- 
дять: палац (з 1527, архітектори 
Ж. Лебретон, П. Шамбіж та ін. , 


23 





ФОНТЕНБЛО 


т. Фонтане. 





24 


ФОРАМІНІФЕРИ 





Форамініфери. Рако- 
вини різних видів: 


1-- Зассатіпа  5ріає- 
гіса; | 

2 -- Іаяепа  ріигіяега; 
3 -- Нурегаттіпа еіоп- 
зака; 


4 -- Азігогбіта Іптісоа; 


59 -- Апіптодфізси5  іпсег- 
из; й Е 
6 -- ГДізсогЬіз уезісиіа- 


715; 

7 -- Оціпашцеїосиіїпа 
5етіпиїит: 

8 -- Техіці щіазадвіниіа; 
9-- Сіобідегіпа 5р. 


Фонтенбло. Палац. Ар- 
хітектор Ж. Лебретон. 
Будівництво 
1527. 


почато 






-Готу Ре 5 


«Подвір'я Білого коня» (з 1527, 
перебудовано у 18 ст.), «Под- 
вір'я Фонтана» (1312, арх. Л. М. 
Л. Петіто), галерея Фл-ранціска І 
(1528--41), Тронний зал (1642), 
зал Ради (серед. 18 ст., живопис 
Ф. Буше, 1753), парадні, т. з. 
королівські, сходи (1749, арх. 
Ж. А. Габрієль), сад Діани (фон- 
тан зі статуєю Діани (1684, скуль- 
птори брати Келлер), англійський 
парк (19 ст.). Тепер Ф.-- Нац. 
музей. 
ФОРАМІНІФЕРИ (Когатіпі- 
Рега) -- ряд найпростіших тварин 
класу саркодових. Тіло оточене 
раковиною (діаметр 0,01--160 мм). 
Майже виключно морські організ- 
ми, зустрічаються на великих (до 
4000 м і більше) глибинах, окремі 
види, напр. глобігерини, входять 
до складу планктону. Понад 1000 
сучас. видів, поширених в усіх мо- 
рях і океанах, у Чорному, Азовсь- 
кому морях -- бл. 50. У викопно- 
му стані (понад 10 тис. видів) ві- 
домі з кембрію. В УРСР викопні 
Ф. становлять фузулінові і шваге- 
ринові вапняки карбону Донбасу, 
нумулітові вапняки  палеогену 
Криму та ін. Викопні Ф., як і 
корененіжки, є показниками віку 
геологіч. відкладів, використовую- 
ться також як індикатори нафти. 
ФОРБЕК (БЕогіЬескК) Рагнар (23.УП 
1894, Осло -- 28.ХП 1975, там же) 
-- норв. громадський діяч, учас- 
ник руху прихильників миру. 
Закінчив теологічний ф-т ун-ту 
в Осло (1918). Під час окупації 
Норвегії нім.-фашист. військами 
(1940--45) -- учасник Руху Опо- 
ру. В 1947--64 -- резидент-капе- 
лан собору в Осло. З 1953 -- член 
Норв. к-ту прихильників миру 
і Всесвітньої Ради Миру. Між- 
нар. Ленінська премія «За зміц- 
нення миру між народами», 1955. 
ФОРД (Когда) Джералд Рудолф 
(н. 14.(МП 1913, м. Омаха, шт. 
Небраска) -- держ. діяч США. За- 
кінчив Мічіганський (1935) ї Иєль- 
ський (1941) ун-ти. В 1942--46 
служив у флоті. В 1948--73 -- 
член палати представників від Рес- 
публіканської партії. В 1974--76 
(після «Уотергейтської справи») 
-- президент США. Проводив по- 
мірковану внутр. політику. В галу- 
зі зовн. політики адміністрація Ф. 
продовжувала курс на розвиток 
відносин з Рад. Союзом (24.ХІ 
1974 в ході робочої зустрічі на 
найвищому рівні у районі Влади- 
востока підписав спільне  рад.- 
амер. комюніке). Разом з тим 1975 
Ф. проголосив т. з. Тихоокеанську 
доктрину, спрямовану на посилен- 
ня позицій США у Пд.-Сх. Азії. 
І. М. Кравченко. 
ФОРД (Бога) Джон (справж. ім'я 
і прізв.-- Шон Алоїзіус О' Фіні; 
1.П 1895, Кейп-Елізабет, шт. Мен 
--31.МШ 1973, Палм-Спрінгс, шт. 
Каліфорнія) -- амер. кінорежисер. 
З 1914-- в Голлівуді. У 1920-- 


т | - й 
і За 
ПОЗИ ЗР з 
Кк й ? Р 


ТЕЖ 







30 ставив фільми за мотивами жит- 
тя амер. ковбоїв. Кращі твори Ф.-- 
екранізації літ. творів  «Ерроус- 
міт» (1932, за романом С. Льюї- 
са), «Інформатор» (1935, за рома- 
ном Л. О' Флаерті), «Диліжанс» 
(1939, в радянському прокаті «По- 
дорож буде небезпечною», за рома- 
ном Е. Хейкокса), «Юний містер 
Лінкольн» (1939), «Грона  гні- 
ву» (1940, за романом Дж. Стейн- 
бека), «Довга дорога додому» 
(1940, за п'єсами О'Ніла), «Моя 
дорога Клементино» (1946), «Осінь 


Чейєнів» (1964) та ін. Зняв до- 
кументальні фільми, зокрема 
«Битва за  Мідуей» (1942), «Ми 


відпливаємо опівночі» (1943). 

ФОР-ДЕ-ФРАНС -- місто, адм. 
ц. франц. «заморського департа- 
менту» Мартініка у Вест-Індії. 
Порт на Зх. о. Мартініка. Понад 
100 тис. ж. (1980). Підприємства 


харчосмакової  (цукр., виробн. 
фруктових консервів і рому) 
пром-сті. 


ФОРДИЗМ -- одна з капіталіс- 
тичних систем організації вироб- 
ництва, підпорядкована досягнен- 
ню найбільшої інтенсивності пра- 
ці робітників. Виникла в США в 
1-й чверті 20 ст. Її запровадив на 
своїх автомоб. підприємствах амер. 
інженер і промисловець Г. Форд. 
Основою Ф. було введення скла- 
дального конвейєра на базі типіза- 
ції продукції, стандартизації та 
уніфікації деталей, розчленуван- 
ня виробничих операцій на най- 
простіші й широке застосування у 
зв'язку з цим некваліфікованої 
1 низькооплачуваної праці. Все це 
різко підвищило продуктивність 
праці, забезпечило величезні при- 
бутки капіталістів, а разом з тим 
призвело і до небувалого підви- 
щення інтенсивності праці, її Ммо- 
нотонності, автоматизму. Як |і 
тейлоризм, Ф. -- особливо  ви- 
снажлива форма експлуатації тру- 
дящих. 

ФОРЕ (Каийге) Габрієль Юрбен 
(12.У 1845, Пам'є, деп. Ар'єж -- 
4.ХІ 1924, Париж) -- франц. ком- 
позитор, органіст, педагог, член 
Інституту Франції (з 1909). Учень 
К. Сен-Санса. Один з засновників 
(1871) і активних діячів Нац. муз. 
т-ва. З 1896 -- професор (1905-- 
20 -- директор) Паризької консер- 
ваторії. Автор реквієму (1888), му- 
зики до драми«Прометей» (1900), 
опери «Пенелопа» (1913), сим- 
фонії (1884), «Павана» (1887, для 
фп.), «Балада» (1881) і «Фантазія» 
(1918, для фп. з оркестром), камер- 
ної музики. Гастролював у Росії 
(1910--11, Петербург, Москва). 
ФОРЕГГЕР Микола Михайлович 
(справж. прізв. -- Грейфентурн; 
6 (18).ГУ 1892, Москва -- 8.МІ 
1939, Куйбишев | -- рос. і укр. рад. 
режисер і балетмейстер, нар. арт. 
УРСР (з 1934). З 1918 працював у 
театрах Москви, Ленінграда, 
1929--34 -- гол. режисер Харків. 
театру опери та балету (поставив 
«Половецькі танці» в опері «Князь 
Ігор» О. Бородіна, балет «Футбо- 
лість» В. Оранського, оперу «Ма- 
шиніст Гопкінс» Брандта), 1934 
--36 -- режисер Київ. театру опе- 
ри та балету їм. Т. Г. Шевченка 
(здійснив, зокрема, постановку 
опери «Гугеноги» Дж. Мейєрбе- 
ра). В 1938--39 -- гол. режисер і 
худож. керівник Куйб.театру опе- 
ри та балету. 


ФОРЕЛЬ (Богеї) Огюст Анрі 
(11Х 1848,  Ла-Грасьєз, кантон 
Во-- 27.МП 1931, Іворн, там же) -- 
швейц. психіатр, невропатолог 
1 ентомолог. Закінчив мед. ф-т 
ун-ту у Відні (1872). В 1879--1906 
-- Директор психіатричної клініки 
і одночасно професор ун-ту в Цюрі- 
ху (1879--98). Праці -- з питань 
анатомії і фізіології центральної 
нервової системи (описав деякі 
анатомічні утвори головного моз- 
ку). Ф. є автором широко відомих 
праць: «Гіпнотизм, його психоло- 
гічне, медичне, криміналістичне 
значення і застосування» (1889) та 
«Статеве питання» (1905). Займав- 
ся біосоціальними проблемами ал- 
коголізму, проституції і венерич- 
них хвороб тощо. В галузі ентомо- 
логії Ф. зробив опис бл. З тис. ви- 
дів  гіменоптер (перетинчастокри- 
лих), видав п'ятитомну працю «Со- 
ціальне життя мурашок» (1921-- 
25). 

ФОРЕЛЬ -- назва кількох пріс- 
новодних риб роду лосось род. 
лососевих. Європейська 
Ф.-- це прісноводна (жила) фор- 
ма кумжі. Розрізняють струмкову 
Ф., що населяє гірські струмки 
і річки, та озерну Ф., що населяє 
озера та прилеглі до них водойми. 
Струмкова Ф. (Заїто кгибба тог- 
рба Кагіо), довж. до 37,5 см, маса 
до 800 г, іноді до 2 кг. Нерест на 
3--4-му році життя у жовтні -- ли- 
стопаді, ікру (до 2000 шт.) зако- 
пує в грунт. Живиться безхребет- 
ними та дрібною рибою. На Украї- 
ні зустрічається в гірських райо- 
нах Карпат і Криму. Озерна Ф. 
(5. є. тогрба Іасизігіз8) більша за 
струмкову, важить до 8--10 кг, 
зустрічається в озерах Європи, в 
СРСР -- в пн.-зх. частипі, в бас. 
Чорного |і Каспійського морів. 
Північноамерикансь- 

кардаборайду жна, Ф.-- жила 
форма стальноголового лосося (531- 
по баіїгдапегі). Довж. до 90 см. Не- 
рест весною, влітку, восени. Аклі- 
матизована в багатьох країнах 
світу, у т. ч. й в УРСР. Ф.-- цін- 
на промисл. риба, об'єкт розведен- 
ня в спец. ставкових господарст- 
вах. 


ФОРЗАЦ (нім. Уог5аїг) -- под- 
війний аркуш паперу, яким книж- 
ковий блок з'єднують з палітур- 
кою книжковою. 
ФОРЗИЦІЯ (БКогзуфБіа) -- рід 
рослин родини маслинових. Листо- 
падні кущі до 2--3 м заввишки. 
Листки прості довгасто-яйцевидні, 
зубчасті, з округлою основою. 
вітки одиночні або по 2--3 в па- 
зушних суцвіттях, золотисто-жов- 
ті. Плід -- коробочка. Відомо 7 
видів, один -- в Пд. Сх. Європі 
(Е. ейгораеа), решта в Сх. Азії. 
В культурі в багатьох країнах. 
В СРСР, в т. ч. й на Україні, ви- 
рощують як декоративні рослини 
Ф. пониклу (Е. зизрепза) ! Ф. зе- 
лену (КЕ. уігідіззіта). Іл. с. 22. 
ФОРИ НТ (угор. богіпс) -- грошо- 
ва одиниця Угорської Народної 
Республіки, поділяється на 100 
філерів. За курсом Держбанку 
СРСР на 1.МІ 1984 100 Ф. дорів- 
нюють 5,88 крб. 


ФОРІН ОФФІС (англ. Богеієп 
ОбБісе, букв.-- іноземне відомство) 
-- англ. міністерство закордонних 
справ та у справах Співдюижно- 
сті, очолюваної Великобританією. 


ФОРМА (лат. богта -- вигляд, 
образ, устрій) -- див. Зміст і 
фор ма. 
ФОРМА в біології -- одна 
з таксономічних категорій, нижча 
від виду. В ботаніці застосовуєть- 
ся для позначення категорії. за 
рангом нижчої, ніж різновидність; 
в зоології - - як синонім варієтету. 
Іноді термін «форма» вживають 
для позначення систематичних оди: 
ниць будь-якого рангу (в значенні 
терміна таксон), а також як 
умовну назву видів та підвидів при 
їх вивченні і порівнянні. 
ФОРМА в математиці 
многочлен від кількох змінних, 
всі члени якого мають однаковий 
степінь, напр. худу -- ух?у? Ф. 
розрізняють за числом г змінних, 
напр. бінарні (при п-- 2), 
тернарні (при по- 3) тощо, 
та за степенем т їхніх членів, 
нап лінійна форма (тес 1), 
що ИЙ фопма (т -- 2) тощо. 
ФОРМА ДЕРЖАВИ -- органі- 
зація держ. влади, що нерозривно 
пов'язана з класовою суттю держа- 
ми  Ф. д. є єдністю трьох елемен- 
: форми правління (республі- 
ка монархія); форми державного 
устосо (унітлона держава, фе- 
дерація); режиму політичного. 
Суть Ф. д. визначається соціально- 
класовим, характером влали. Ф. д. 
нерозривно пов'язана з типом дер- 
жави. На специфіку Ф. д. вплива- 
ють і рівень культури й традиції, 
що склалися внаслідок історично- 
го розвитку держави, тощо (див. 
Соціалістична держава. Радян- 
ська | соціалістична деожава, 
Буржуазна держаної 


Й. Рогожич. 
ФОРМА ПРАВА - оо виразу 
встановлених чи санкціонованих 
державою норм права, який засвід- 
чує їхню загальнообов'язковість. 
Основними Ф. п. є закони та ін. 
нормативні акти, договори, санк- 


ціочовані д-вою, акти громад. 
організацій, а також правовий 
звичай (див. Звичаєве право), 


прецедент. Використання тих чи 
ін. Ф. п., їхнє співвідношення в 
межах певної системи права 
визначаються насамперед класо- 
вою сутністю (типом) права, 
але залежать і від ін. обставин. У 
соціалістичному праві осн., най- 
поширенішою Ф. п. є нормативний 
акт, оскільки він дає змогу най- 
краще забезпечити чіткість, узгод- 
женість регулювання, дотримання 
соціалістичної законності, удоско- 
налення права, його доступність 
та ефективність. Види та систе- 
му Ф. п. визначено Конституцією 
СРСР, конституціями союзних та 
авт. республік. Особливе місце 
серед Ф. п. посідають спільні по- 
станови ЦК КПРС і Ради Мініст- 
рів СРСР, а також ЦК компартій 
1 Рад Міністрів союзних респуб- 
лік, які видаються з найважливі- 
ших питань суспільно-політ. і госп. 
життя. Формою міжнародного 
права є договори міжнародні та 
міжнародні звичаї. 

Пп. М. Рабинович. 
ФОРМА ПРАВЛІННЯ орга- 
нізація найвищих органів держ. 


влади, порядок утворення їх. Осн. 
Ф. п. є монархія 1 республіка. 
Ф. п. визначаються, насамперед, 


їхнім класовим змістом. Експлуа- 
таторські д-ви залежно від рівня 
їхнього  суспільно-екон. розвитку 


і цілей існували та існуюгь у фор- 
мі монархії й республіки. Сучас. 
бурж. монархії є, як правило, 
конституційними. Бурж. респуб- 
ліки поділяються на парламентар- 
ні (уряд відповідальний перед 
парламентом) та президентські 
(д- -ву очолює президент, незалеж- 
ний від парламенту). Всі соціалі- 
стичні держави за Ф. п. є респуб- 
ліками. А. Й. Рогожин. 


ФОРМАЛІЗМ (франц. вогтаізте, 
від лат. ФРогтаїз складений 
за формою) -- реакційний напрям, 
представники якого, виходячи з 
ідеалістичних,  суб'єктивістських 
засад, заперечують або применшу- 
ють значення ідейного змісту 
мистецького твору, висуваючи на 
перший план форму і перетворю- 
ючи її на самоціль. Ф. є наслідком 
кризи бурж. ідеології і культури 
доби імперіалізму, він зумовлює 
фактичний відрив творчості його 
представників від дійсності, сусп. 
життя, ідеалів народу і його праг- 
нень до соціального прогресу. Як 
теорія і метод Ф. протилежний 
реалізмові і особливо соціалістич- 
ному реалізмові. 

Як система проявився в буржуазній 
культурі 20 ст. у абстрактному 


мистецтві, авангардизмі, дадаїз- 
мі, кубізмі, летризмі, «оп-арті» і 
поп-арті, сюрреалізмі, «теттрі 


абсурду», футуризмі та ін. Фор- 
малістичним творам у літера- 
ту рі властиві нарочито усклад- 
нена і спотворена мова, штучні 
композиційні форми, нехтування 
елементарними законами логіки і 
правилами граматики. В обра- 
зотворчому мистецт- 
в і Ф. проявляється у відмові від 
образного і реалістичного втілення 
теми, створенні штучних компози- 
цій з кольорових плям, геом. фігур, 
ірреальних форм або натураліс- 
тичному відтворенні другорядних 
деталей тощо. У музиці Ф. 
заперечує ідейно-емоційний зміст 
і здатність за допомогою мелодії 
відбивати дійсність. Представники 
Ф. в кіно не мають чіткої про- 
грами. Їхні пошуки призвели до 
копіювання деяких напрямів мо- 
дерністського мистецтва, зокрема 
сюрреалізму (окремі фільми пред- 
ставників франц. «Авангарду» 30-х 
ор: ), «оп-арту» і  гіперреалізму 
(фільми, випущені у США в 60-- 
70-х рр., позбавлені конкретного 
змісту, в них переплітаються под- 
війні експозиції, світлові плями, 
зображення  застиглих людських 
фігур, облич тощо). У театрі 
СФ. полягає у відмові від драма- 
тургічного матеріалу з його сюжет- 
ністю і прагненні до створення зов- 
ні ефектного видовища, часто з 
парадоксальними ігровими мізан- 
сценами, за участю глядачів (див. 
також Хепенінг). Вархітек- 
турі Ф. проявляється у підпо- 
рядкуванні окр. архіт. форм «своїм 
законам» побудови (незалежно 
від функціонального призначення 
споруд), сполученні в одній бу- 
дівлі різних за стилем архіт. де- 
талей, використанчі буд. матеріа- 
лів і конструкцій лише як фор- 
мальних засобів арх. композицій 
(див. Еклектизм, Конструкти- 
візм, Функціоналізм). 

Літ.: В защиту искусства. Классичес- 
кая марксистская традиция критики 


натурализма, декадентства и модер- 
низма. М., 1979, 


ФОРМАЛІН, формоль -- вод- 
ний розчин, який містить 37,0-- 
37,3 9 формальдегіду, 6--15 96 
метилового спирту, 0,02--0,04 9; 
мурашиної кислоти.  Ф.-- без- 
барвна прозора рідина з своєрід- 
ним, дуже подразнюючим запахом; 
густ. (при 18 "С) 1076--1111 кг/м2 
добре змішується з водою і спир- 
том; середньотоксична. При збе- 
ріганні (особливо на холоді) Ф. 
мутніє внаслідок випадання в осад 
параформальдегіду, 
через це зберігають Ф. у темному 
місці при т-рі 9"С. Використову- 
ється для знезаражування примі- 


щення, одягу, посуду та ін., для 
фіксації біол. препаратів, для 
протруювання насіння, дублен- 


ня шкіри, в оре ану синтезі 
тощо. Д. Скрипник. 
ФОРМАЛЬДЕГІД" (від лат. бог- 
піса -- мурашка), мурашиний аль- 
дегід, метаналь, СН. о О -- най- 
простіший альдегід аліфатичного 


ряду. Безбарвний газ з різким 
подразнюючим запахом; густ. 
(при т-рі -- 207С) 815,3 кг/м; 
Їал -- 118 "С; ікип - - 19,2 "С; доеб- 


ре розчиняється у воді й спирті, 
помірно -- у бензолі й хлороформі. 
Ф. дуже реакційноздатний; силь- 
ний відновник: з розчинів солей 
осаджує багато металів (ДАЄ, РІ, 
Аи та ін.), окислюючись при цьому 
до мурашиної кислоти. Здатний 
до полімеризації. Через це його 
зберігають і ечмористовують Гол. 
чин. у вигляді формаліну і твер- 
дих кристалічних полімерів 
параформальдегіду 
(параформу) й триоксану. 
У пром-сті Ф. одержують окис- 
ленням метилового спирту або 
метану киснем повітря. Застосо- 
вують як сировину у виробн. фе- 
ноло-формальдегідних смол, мела- 
міно-формальдегідних смол, сечо- 
вино-формальдегідних смол, фено- 
пластів,  ізопрену, лікарських 
препаратів (уротропін), барвни- 
ків та ін., як дезинфікуючий за- 
сіб (формалін) тощо. Ф. отруйний, 
зумовлює зсідання білкових речо- 
вин. Гранично допустима концент- 
рація у повітрі 1 чим 
Д. Скрипник. 
ФОРМАЛЬНА лопкА -- наука, 
що вивчає форми мислення та 
структурні аспекти наукового знан- 
ня. Див. Логіка. 
ФОРМАЛЬНА ОСВІТА -- тео- 
рія загальної освіти в бурж. педа- 
гогіці кінця 18--19 ст., згідно з 
якою основною метою навчання є 
розвиток здібностей учнів, насам- 
перед розумових, а засвоєння фак- 
тів, знань наук має другорядне 
значення. Прибічники цієї теорії 
вважали, що завдання освіти поля- 
гає в розвитку здатності до аналі- 
зу й синтезу, дедукції й індукції, у 
розвитку логічного мислення, від- 
стоювали т. з. класичний напрям 
в освіті (див. Класична освіта), іг- 
норували роль праці у вихованні 
підростаючого покоління. Ф. о. 
протистоїть теорія матеріальної 
освіти, що висуває на передній 
план завдання оволодіння знання- 
ми фактів і недооцінює спец. зу- 
силля щодо розвитку особистості. 
Методологічною основою цих на- 
прямів є ідеалістична філософія 
В ДВОХ Її різновидах -- раціоналіз- 
мі й емпіризмі. Теорію Ф. о. різ- 
ко критикував К. Д. Ушинський. 
рад. школі процеси оволодіння 





ФОРМАЛЬНА 
ОСВІТА 





Р. Форбек. 








О. М. Форманюк. 





Форель струмкова. 





ФОРМАН 


Струсна  формувальна 
з  допресову- 
ванням формувальної 


машина 


суміші: 


26 


ЮК 





1 -- станина; Й 

2 -- струсний стіл; 

3 -- пресова траверса; 
4 -- пресова колодка; 


5 -- підйом 


чо фа Й Ди 


Фороніди. 
РБогопі5 
в трубочці. 


ний штифт. 


рзатторіійа 


знаннями і всебічного розвитку уч- 
нів нерозривні. А. М. Алексюк. 
ФОРМАНЮК Олександра Ми- 
хайлівна (н. 2.П 1930, с. Привітне 
Локачинського р-ну Волин. обл.)-- 
новатор с.-г. виробництва, Герой 
Соціалістичної Праці (1966). Член 
КПРС з 1960. Колгоспниця, ланко- 
ва, з 1954 -- свинарка колгоспу 
ім. Леніна. Ініціатор великогрупо- 
вої відгодівлі свиней на Волині, 
що дало змогу значно збільшити 
виробництво свинини. Делегат 
ХХПІ--ХХУ з'їздів КПРС. Депу- 
тат Верховної Ради СРСР 7--9-го 
скликань. Нагороджена двома ор- 
денами Леніна, орденом Жовтне- 
вої Революції, медалями. Поргрет 


са. 4. .1. Бондарчук. 
ФОРМАЦІЯ (лат. вогтайіо -- ут- 
ворення) в геології -- група 


фацій і генетичних типів близь- 
ких за геол. віком гірських порід, 
пов'язаних між собою умовами 
утворення. Кожна Ф. характеризу- 
ється спільністю речовинного скла- 
ду і будови порід, зумовленою 
палеогеогр. умовами певного етапу 
розвитку регіону з властивими 
йому тектонічним режимом і клі- 
матом. За умовами тектонічної 
обстановки виділяють геосинклі- 
нальну, платформену і перехідну 
групи Ф.; за походженням -- оса- 
дочну, вулканогенну, магматичну 
метаморфічну. Сукупність геол. 
методів, за допомогою яких про- 
водять аналіз Ф., наз. формацій- 
ним аналізом. Досліджує Ф. істо- 
рична геологія. | В., О. Міщенко. 
ФОРМАЦІЯ РОСЛИННА -- гру- 
па асоціацій рослинних, які ха- 
рактеризуються тим самим еєди- 
фікатором. Ф. р. складають, 
напр., всі ліси з дуба звичайного, 
всі степи з пануванням ковили во- 
лосистої. Ф. р. звичайно об'єд- 
нують в групи і класи. Термін 
був введений 1838 нім. вченим А. 
Грізебахом. 

ФОРМАЦІЯ  СУСПІЛЬНО-ЕКО- 
НОМІЧЛА -- див. Суспільно-еко- 
номічна формація. 

ФОРМИ СУСПІЛЬНОЇ СВІ- 
ДОМОСТІ -- типи відображення 
сусп. буття в людській свідомості. 
Залежно від сфер сусп. життя роз- 
різняють екон., політ., моральну, 
худож., реліг., філос., наукову 
Ф.с.с. Більшість Ф.с. с. включає 
відповідні форми сусп. ідеології 
та сусп. психології (напр., політ. 
ідеологія, політ. психологія). 
Ф. с. с. виникають і розвива- 
ються в процесі сусп. практики на 
основі конкретно-істор. потреб сус- 
пільства і різняться між собою за 
об'єктом і формою відображення, 
соціальними функціями га своє- 
рідністю законів розвитку. Інтере- 
си сусп. класів зумовлюють зміст, 
характер розвитку і взаємодії Ф. 
с. с., суперечності всамих Ф.с. с. 
Ця зумовленість здійснюється в 
різних формах, різною мірою й 
різними способами -- безпосеред- 
ньо й опосередковано.  Напр., 
класові інтереси по-різному впли- 
вають на формування правових 
і релігійних поглядів людей; 
погляди буржуазії і пролетаріату 
діаметрально протилежні. По-різ- 
ному впливають класові інтереси 
на різні сфери науки. Тривалість 
істор. існування різних Ф. с. с. 
неоднакова. Екон., моральна, ху- 
дож. свідомість властива всім 
суспільно-економічним формаціям, 


політична й правова -- класовим 
суспільствам. Реліг. свідомість при- 
таманна лише певним істор. ета- 
пам сусп. розвитку. Наука й філо- 
софія, що виникли в певний період 
історії,  існуватимуть протягом 
усього дальшого розвитку суспіль- 
ства. Становлення філософії як 
науки пов'язано з марксистсько- 
ленінським етапом її розвитку. 
Ф. с. с., що виникли як відобра- 
ження сусп. буття, мають, у свою 
чергу, зворотний вплив на буття. 
У процесі цього впливу утворю- 
ються норми, відносини, орг-ції, 
форми діяльності, що відповіда- 
ють тим чи ін. Ф. с. с. (напр., 
правосвідомість -- правові норми 
правовідносини -- правові ін- 
ти -- правова діяльність). Діяль- 
ність КПРС, соціалістичної д-ви 
спрямована на формування у всіх 
членів розвинутого соціалістич- 
ного суспільства наук. світогляду, 
передових екон., політ., правових, 
моральних, худож. поглядів, на 
подолання всіх пережитків мину- 
лого в свідомості й поведінці лю- 
дей. В. І. Куценко. 
ФОРМІАТИ (від лат. Богтіса -- 
мурашка)-- солі й ефіри мураши- 
ної кислоти. Найбільше значення 
має натрієва сіль мурашиної кис- 
лоти НСООМа, яку в пром-сті 
одержують взаємодією оксиду 
вуглецю з їдким натром (при на- 
гріванні до 120--1307"С під тис- 
ком 6--8 ат.). Застосовують у ви- 
робн. щавлевої к-ти, для дублення 
шкіри тощо. З ефірів найважливі- 
ші метиловий НСООСН-; і етило- 
вий НСОФОС;Н. -- безбарвні рі- 
дини з приємним запахом. У пром- 
сті їх одержують з оксиду вугле- 
цю і відповідного спирту; застосо- 
вують як розчинники, фуміганти, 
в органічному синтезі (формаміду, 
вітаміну В;|), в парфюмерії тощо. 
ФОРМУВАЛЬНА МАШИНА -- 
машина, на якій ущільненням 
формувальної суміші в опоках ви- 
готовляють ливарні форми; засіб 
ливарного виробництва. На Ф. 
м., крім того, витягають з форми 
ливарні моделі. За способом ущіль- 
нення суміші розрізняють Ф. м. 
(мал.) струсні (найпоширеніші), 
пресові, вібропресові й піскометні 
(див. Піскомет); за способом ви- 
тягування моделей -- з штифто- 
вим підйомом (опоку піднімають 
над модельною плитою штифти -- 
стрижні), з поворотною плитою, 
з перекидним столом. Є форму- 
вальні напівавтомати, автомати й 
автом. блок-лінії. Ф. м. застосо- 
вують у масовому і великосерій- 
ному виробн. відливків. 
ФОРМУВАЛЬНІ СУМІШІ -- су- 
міші, з яких вручну або на форму- 
вальних машинах виготовляють 
разові й багаторазові піщані ли- 
варні форми. Складаються з квар- 
цового піску, вогнетривкої глини 
або іншого зв'язуючого матеріалу, 
різних домішок (напр., кам'яно- 
вугільного пилу). У Ф. с. дода- 
ють також різні використані су- 
міші після йїхньої регенерації. 
Ф. с. відзначаються пластичністю, 
міцністю,  газопроникністю,  вог- 
нетривкістю. Розрізняють Ф. с.: 
облицьовувальні,  наповнювальні 
і єдині; для чавунного, сталевого і 
кольорового лиття. Крім того, 
є Ф. с. самотверднучі (під впливом 
кислот, вуглекислого газу та ін- 
ших домішок). 


ФОРМУВАННЯ ПЛОДОВИХ 
ДЕРЕВ -- створення скелету дере- 
ва з відповідним до заданої форми 
крони розташуванням скелетних 
та обростаючих гілок. Типи крон 
плодових дерев умовно поділяють 
на відносно вільноростучі, або 
природні, штучно-природні та спе- 
ціальні, штучні. З вільноростучих 
у пром. садівництві найпошир. 
такі: ярусна, розріджено-ярусна, 
природно поліпшена, чашовидна, 
кущовидна. З ін. типів застосову- 
ють у виробничих умовах: лопате- 
ву, напівплощинну, площинне ве- 
ретено, поліпшену віялову, паль- 
мету (див. Шпалерна культура). 
Типи крон різняться між собою 
кількістю основних скелетних гі- 
лок, порядком розташування їх 
на стовбурі і напрямом росту. 
Крони, скелетні гілки яких розта- 
шовані рівномірно навколо стов- 
бура, 'єднують у групу округ- 
лих, на протилежність площинним, 
у яких основні гілки формують у 
напрямі ряду, а в міжряддя -- на- 
півскелетні гілки. Формують кро- 
ни шляхом проріджування та вко- 
рочування пагонів і гілок або від- 
хилення їх у різні положення і 
підв'язування до дротин шпалери 
чи кілків, забитих у землю без 
обрізування дерев. При формуван- 
ні крони останнім способом молоді 
дерева раніше вступають у плодо- 
ношення і дають більші врожаї 
ПЛОДІВ. К. Д. Третяк. 


ФОРМУЛА (лат. богтиіа -- пра- 
вило, норма, пропозиція) 
1) Будь-яке стисле  визначен- 
ня. 2) Вматематиці-- ком- 
бінація знаків математичних, 
що виражає яку«небудь пропози- 
цію або судження. Ф. бувають іс- 
тинні та хибні. Напр. х? -- у2 -- 22, 
3х 6 ш- 18; 5-3 «12, віп 2 сз- 
- 1. Див. також Формули хімічні. 


ФОРМУЛИ ХІМІЧНІ -- умовні 
позначення простих та складних 
речовин за допомогою знаків хі- 
мічних і чисел. Ф. х. показують, 
з яких елементів хімічних скла- 
дається речовина та скільки атомів 
кожного елемента входить до мо- 
лекули цієї речовини. Якщо атом- 
ний склад молекули простої речо- 
вини точно не відомий, її познача- 
ють символом елемента. Ф. х. вка- 
зують не тільки на склад речови- 
ни, а й на її кількість і масу. Кож- 
на хім. формула зображує або одну 
молекулу речовини, або один моль, 
або масу її, що дорівнює мольній 
масі. Для встановлення найпрості- 
шої, або емпіричної, Ф. х. склад- 
ної речовини хім. аналізом визна- 
чають її якісний та кількісний 
склад. При цьому співвідношення 
між кількістю атомів КОЖНОГО з 
елементів у молекулі даної речо- 
вини знаходять, поділивши про- 
центний вміст елемента (за ма- 
сою) на його атомну масу. Знай- 
дене відношення подають у цілих 
числах. Напр., хлорид кальцію 
містить 36 94 кальцію і 64 98 хло- 
ру. Атомна маса кальцію бл. 40, 
хлору бл. 35,5. Відношення числа 
атомів кальцію до числа атомів 
хлору в хлориді кальцію дорів- 
Ж За -:59:58--117, 
40 | 35,5 

тобто у хлориді кальцію на один 
атом кальцію припадають два ато- 
ми хлору. Тому його Ф. х. є СаСІ». 
Проте найпростіша формула не 


нює 





завжди є справжньою (молекуляр- 
ною). Напр., найпростішою Ф. х. 
етану є СН., а справжньою 
С,Н. хоч співвідношення між 
кількістю атомів С та Н за обома 
формулами є однаковим (1 : 3). 
Щоб знайти справжню  Ф. х. ре- 
човини, необхідно знати її моле- 
кулярну масу. Часто, особливо в 
органічній хімії, користуються т. з. 
структурними Ф. х. Во- 
ни не тільки показують, з яких 
атомів складається молекула спо- 
луки, а й у якій послідовності ці 
атоми зв'язані між собою (див. 
також Хімічної будови теорія). 


Ф. Д. Шевченко. 
ФОРМУЛЯР (нім. Еогпиіаг, від 
лат. фогтпціа -- правило, норма) м 
1) Бланк (картка), до якого вно- 
сять основні відомості про споруду, 
механізм тощо, дані про експлуа- 
тацію їх (в послідовному порядку). 
Різновидом Ф. є бібліотечна облі- 
кова картка. 2) В дореволюц. Ро- 
сії -- послужний список чиновни- 
ків та офіцерів. 


ФОРМФАКТОР (від лат. Рогтта-- 
вигляд, образ, устрій і КГасіог 
чинник) -- функція, що характе- 
ризує просторовий розподіл елек- 
тричного заряду (електричний Ф.) 
або магнітного моменту (магніт- 
ний Ф.) в атомі, атомному яд- 
рі або елементарній частинці. 
Ф. атома зумовлений розподілом 
атомних електронів, Ф. ядра -- 
розподілом нуклонів у ядрі і 
частково віртуальними мезонами 
(див. Віртуальні частинки), яки- 
ми обмінюються нуклони. Ф. еле- 
ментарної частинки визначається 
віртуальними станами, в які вона 
може переходити. Розмір (радіус) 
Ф. електрона дорівнює »- 10 " см, 
однак хмара віртуальних  части- 
нок навколо: нього має незначну 
густину заряду. Тому кажуть, що 
більшу частину часу електрон іс- 
нує у вигляді точкового заряду. 
Експериментально найкраще вивче- 
но Ф. нуклонів. Виявилось, що 
нуклони містять точкові заряди, 
які дістали назву партонів (від 
англ. раго -- частина). Є припу- 
щення, що в їхній ролі виступають 
кварки. Див. також Квантова 
електродинаміка. Є. С. Мартинов. 
ФОРОНІДИ (Ррогопідеа) -- клас 
безхребетних морських тварин ти- 
пу щупальцевих. Тіло (довж. 0,6-- 
см) червоподібне, міститься все- 
редині хітинової трубочки, яку 
утворює сама тварина. На перед- 
ньому кінці тіла є віночок щупаль- 
ців, за допомогою яких Ф. підга- 
няють до рота їжу (дрібні організ- 
ми). Кишечник утворює (/-подібну 
петлю і закінчується анальним от- 
вором, розташованим недалеко від 
рота. Вторинна порожнина тіла 
складається з 3-х відділів. Герма- 
фродити. Розмноження в осн. ста- 
теве, відомий і поперечний поділ. 
Розвиток 3 метаморфозом,  ли- 
чинка  (актинотроха) схожа на 
трохофору. Відомо 23 види Ф. 
в СРСР -- 5 видів; у Чорному 
м.-- Ріоогопіз5 еихіпісоїа. 
О. П. Маркевич. 
ФОРОС -- селище міського типу 
Крим. обл. УРСР, підпорядковане 
Ялтинській міськраді. 2,4 тис. ж. 
(1933). Санаторій «Форось, піо- 
нерський табір. Заг.-осв. школа, 
клуб, мед. амбулаторія. У 1932-- 
36 в Ф. на дачі «Тесселі» жив М. 
Горький. На тер. селища -- па- 


м'ятка салово-парк. мистецтва -- 
Фороський парк. Ф. відомий з 13 
ст., с-ще міськ. типу з 1962. 
ФОРСТЕР (Богзіег) Едуард Мор- 
ган (1. 1879, Лондон -- 7.МІ 1970, 
Ковентрі) англ. письменник. 
Перші романи -- «Куди бояться 
ступити ангели» (1905), «Найдов- 
ша подорож» (1907). У романах 
«Кімната з краєвидом» (1908), 
«Хоуардс-Енд» (1910), зб. опові- 
дань «Небесний омнібус» (1911) 
продовжував традицію англ. сі- 
мейного роману. Багато подорожу- 
вав. Враження від подорожей по 
Індії 1912--13 та 1921--23 склали 
основу антиколоніального роману 
«Поїздка в Індію» (1924). В 30-х 
рр. активно виступав проти фашиз- 
му. Автор науково-фантастичного 
роману-попередження «Машина 
зупинилась» (1911), публіцистич- 
них і літ.-критичних статей, кіно- 
сценаріїв, лібретто опери Б. Бріт- 
тена «Біллі Бад» (1951) за одной- 
менним романом Г. Мелвілла. 
а п перек л.-- Избранноєе. 
А. О. Колибанова. 
ФОРСУНКА (від англ. богсе -- 
нагнітати) -- пристрій, яким роз- 
пилюють рідину. Осн. частини Ф. 
(мал.) -- корпус з системою кана- 
лів і розпилювач (насадка). Ріди- 
ну у Ф. подають під тиском (ме- 
ханічні Ф.) або за допомогою стис- 
нутого повітря (пневматичні Ф.) 
чи пари (парові Ф.). У Ф. відцент- 
рових, вихрових і з обертовим 
розпилювачем рідина набуває 
обертального руху і витікає з роз- 
пилювача тонкою плівкою. В роз- 
пилювачах штифтових і струмин- 
них Ф. потік рідини рухається зі 
швидкістю, що забезпечує пере- 
творення її на краплі.  Фор- 
сунками розпилюють, рідке паливо 
у топках пром. печей і котельних 
установок, в циліндрах двигунів 
внутр. згоряння, воду -- в венти- 
ляційних пристроях тощо. 
ФОРТ (франц. боги, від лат. Фог- 
(15 -- сильний, міцний) -- велике 
довгочасне або тимчасове замкну- 
те, окремо розташоване укріплен- 
ня, що складається з однієї чи 
кількох фортифікаційних споруд 
відкритого або закритого типу, 
здатне до самостійної кругової 
оборони. Ф. будували з 18 ст. у 
фортецях, на польових позиціях 
або як окремі укріплення. Довго- 
часні Ф. складалися з 4--5 бастіо- 
нів. Досвід 1-Ї світової війни пока- 
зав низьку ефективність Ф., що 
ізольовано оборонялися, і їх по- 
чали застосовувати як частину 
укріпленого району. 
ФОРТ ШЕВЧЕНКА -- місто об- 
ласного підпорядкування Ман- 
гишл. обл. Каз. РСР. Розташова- 
ний на п-ові Мангишлак. Порт 
на Каспійському м. Засн. 1846 як 


Фортеця в місті Кам'янці-Поділь- 


ському. 15-- 16 ст. 


ПГ'ній 
у т 
є- 





Новопетровське укріплення, 1857 
перейменовано на Форт Олександ- 
ровський. Рад. владу встановлено 
в листопаді 1917. В 1939 перейме- 
новано на місто Ф. Ш. на честь 
укр. поета, який перебував тут 
1850--57 на засланні. В Ш 
управління «Мангишлакрибхолод- 
флот», Баутинський мор. торг. 
порт, комбінат виробничих під- 
приємств Мін-ва промбудматеріа- 
лів. Меморіальний  музей-комп- 
лекс Т. Г. Шевченка. У 1927 вста- 
новлено погруддя поета; його 
ім'ям названо парк. Музей історії 
і рибальства Мангишлака. 
ФОРТАЛЕЗА -- місто на Пн. Сх. 
Бразілії, адм. ц. штату Сеара. 
Порт на узбережжі Атлантичного 
ок. 858 тис. ж. (1970, з перед- 
містями). Підприємства металур- 
гійної, хімічної, шкіряної,  тек- 
стильної і харчової пром-сті. Уні- 
верситет. 

ФОРТЕ (італ. богіе, букв.-- силь- 
но, гучно) -- одне з основних 
позначень сили звуку. За змістом 
протилежне поняттю піано. Див. 
також Динаміка в музиці. 
ФОРТЕПІАНО (італ. богіеріапо, 
від богіе -- гучно і ріапо -- тихо) -- 
струнний ударно-клавішний муз. 
інструмент. Сконструював  1709-- 
11 в Італії Б. Крістофорі. На від- 
міну від клавесина, звуки на Ф 
добувають не щипками, а ударами 
по струнах дерев'яних молоточків, 
що збагатило засоби виразності та 
розширило динамічні можливості 
інструмента. Винайдення репети- 
ції, удосконалення механізму пе- 
далей створило умови для розвит- 
ку віртуозної техніки гри на Ф. 
З 2-ї пол. 18 ст. Ф. витіснило кла- 
весин і клавікорд. Сучас. різно- 


види Ф.-- рояль і піаніно. 
ФОРТЕЦЯ (італ. Фогієгга -- ук- 
ріплення) -- укріплений пункт 


(місто) з довгочасними спорудами, 
постійним гарнізоном, озброєнням 
і різними припасами, підготовле- 
ний до тривалої кругової оборони. 
Ф. були ще в рабовласницьких 
д-вах, зокрема в Пн. Причорно- 
мор'ї. В Київській Русі в 11 ст. 
відомо бл. 90 укріплених міст 
(градів), у т. ч. Київ, Новгород. 
середині Ф. містилась цита- 
дель (у Київській Русі наз. дитин- 
цем. з 14 ст. в давньоруських кня- 
зівствах -- кремлем). За серед- 
ніх віків у Зх. Європі Ф. зводили 
у вигляді укріплених замків (на 
тер. України в Луцьку, 14 ст. 
в Хотині, 14--15 ст.; Кам! янці- 
Подільському, 15--16 ст., та ін.). 
З появою артилерії (14 ст.) кутові 
башти замінено бастіонами. 
В середині 19 ст. з'явилися фор- 
тові Ф., які складалися з ядра 
(як правило, старої Ф.) і винесе- 
них уперед окремих фортів. У 
період між 1-ю і 2-ю світовими вій- 
нами військ.-інженерна наука від- 
мовилася від фортової Ф.; замість 
Ф. зводили укріплені райони та 
укріплені смуги. 
ФОРТИНСЬКИЙ Федір Якович 


(З (15).П 1846, с. Шостьє, тепер 
Шиловського р-ну Рязан. обл.-- 
12 (25).ХП 1902, Київ| рос. 


бурж. історик-медієвіст. Закінчив 
Петерб. ун-т (1869), 1874--76 про- 
довжував освіту в Геттінгені, Па- 
рижі. З 1877 -- професор, з 1890-- 
ректор Київ. ун-ту. Досліджував 
питання історії та екон. життя сло- 
в'ян  Помор'я. ШПоказав  загарб- 





ФОРТИНСЬКИЙ 





рю чу 


72 ел МАЮ 








А 
ц 
ЛАКУ 





Форсунки: 

а-- відцентрова; 

б -- вихрова; 

в -- 3 обертовим  роз- 
пилювачем; 

г -- штифтова; 

д -- струминні; 

1 -- канал; 

2 -- камера; 

3 -- гвинтова канавка; 
4 -- обертовий корпус; 
5 -- кільцева щілина; 
б -- клапан; 

7 -- циліндричне сопло. 





Форт броньовий: 

а -- центральний бетон- 
ний масив; 

б -- башти для скоро- 
стрільних гармат; 

в - капонір; й 

г-- підземний хід; 

д -- казарма. 


28 


ФОРТИФІКАЦІЯ 





Фортуна. Антична ста- 


туя. 


Ватікан. 


Рим. 


«постачання, 


ницький характер та згубні екон. 
наслідки нім. колонізації в При- 
балтиці. Як (ректор ун-ту Ф. про- 
водив реакційну політику царизму 
в галузі вищої освіти. 

ФОРТИФІКАЦІЯ (лат. богіійса- 
йо -- укріплення) -- галузь 
військ.- інженерної справи, що 
охоплює теорію і практику облад- 
нання місцевості різними споруда- 
ми з метою захисту військ і насе- 
лення від впливу засобів ураження 
противника та ускладнення дій 
його військ. Поділяється на польо- 
ву і довгочасну. Польова Ф. вклю- 
чає теорію і практику обладнання 
позицій, смуг (рубежів) оборони, 
позиційних районів ракетних 
військ та артилерії, районів зосе- 
редження (розташування) військ, 
вихідних районів для наступу то 
що, а також споруд для захисту 
населення від ураження ядерною 
зброєю та ін. засобами. Обладнан- 
ня місцевості передбачає створен- 
ня фортифікаційних споруд: для 
ведення вогню (окопи, траншеї, 
вогневі точки); для спостереження 
ії управління військами (спостереж- 
ні і командні пункти); лля захисту 
особового складу (щілини, блінда- 
жі, сховища), військ. техніки та 
матеріальних засобів (котловани, 
окопи, апарелі, укриття закритого 
типу); для закритого сполучення 
(пересування) особового складу 


«(ходи сполучення і галереї). Польо- 


ві фортифікаційні споруди зво- 
дяться безпосередньо під час під- 
готовки, а також у ході бойових 
дій. Для спорудження їх викори- 
стовують місц. матеріали і збірно- 
розбірні конструкції пром. виго- 
товлення з міцних матеріалів 
(хвиляста сталь, залізобетон, син- 
тетичні матеріали і дерево). Дов- 
гочасна Ф. забезпечує  відповід- 
ним обладнанням територію краї- 
ни (театри воєнних дій). Форти- 
фікаційні споруди звичайно облад- 
нують системами енерго- та водо- 
каналізації, вентиля- 
ції та ін. 

Літ.: Чекалин В. С., Вареньшев Б. В. 
Фортификационное оборудование 
местности. М., 1974. А. Я. Зстов. 


.ФОРТ-ЛАМІЇ -- колишня (до 1973) 


назва м. Пджамени в Чаді. 
ФОРТРАН |від англ. Гог(пиіа) 
сгап (зіасіоп) -- перетворення фор- 
мул| -- мова програмування, оріє- 
нтована на інженерні та наукові 
задачі. Характеризується: модуль- 
ністю (можливістю складати про- 
грами з частин, які потім викори- 
стовуються для ін. програм), лег- 
кістю вивчення та використання, 
орієнтацією на  наук.-тех. роз- 
рахунки, можливістю одержання 
достатньо ефективних реалізацій 
(трансляторів, інтерпретаторів). 
Об'єкти Ф.-- числа, числові змін- 
ні та масиви їх. Вирази Ф. Суду. 
ються за допомогою арифм. 
логічних операцій, дужок і Но: 
шень. У Ф. визначено оператори 
присвоювання, умовного і безумов- 
ного переходу, циклу, виклику 
процедур та ін. Перший варіант 
Ф. (1956, США) був однією з пер- 
ших мов програмування. В подаль- 
шому його було істотно розвинуто, 
а в деяких країнах (СРСР, США) 
прийнято стандарти ФОРТРАНУ. 
О. 4. Ющенко. 
ФОРТ-УЕРТ -- місто на Пд. 
США, в шт. Техас. Розташований 
на р. Трініті. Вузол з-ць і авто- 


шляхів. 370 тис. ж. (1975). Важли- 
вий центр авіакосмічної та літако- 
буд. пром-сті США. Машинобудів- 
ні (у т. ч. виробн. устаткування для 
нафт. пром-сті), металообр., наф- 
топереробні, хім., харч. підприєм- 
ства. Ун-т (з 1873). 


ФОРТУНА (лат.  БЕогіипа) 
1) У рим. міфології богиня щастя, 
долі, талану, випадку. Зображу- 
вали її молодою жінкою з рогом 
достатку в руках, із зав'язаними 
очима, іноді на кулі чи колесі 
(символ  зрадливості щастя). У 
грец. міфології їй відповідала 
Тіхе. 2) Переносно Ф.- 
щастя, доля, талан, щасливий ви- 
падок, удача; «колесо Фортуни» -- 
сліпий випадок, щастя, удача. 
ФОРТУНАТОВ Пилип Федоро- 
вич | 2 (14).1 1848, Вологда-- 20.1ІХ 
(3. Х) 1914, с. Косалма, тепер Прио- 
незького р-ну Кар. АРСРІ| -- рос. 
мовознавець, акад. ШПетерб. АН 
(з 1898), член Серб. академії (з 
1907). Закінчив Моск. ун-т (1868), 
професор цього ун-ту (1884--1902). 
З 1902 жив і працював у Петер- 
бурзі. Основоположник моск. лінг- 
вістичної школи. Одночасно з Ф. 
де Соссюром (і незалежно від 
нього) відкрив закон пересуван- 
ня наголосу в балт. і слов'ян. мо- 
вах (т. з. закон Фортунатова -- де 
Соссюра). Створив учення про 
форму слова. Осн. праці: «Про на- 
голос і довготу в балтійських мо- 
вах» (1895), «Порівняльна морфо- 
логія індоєвропейських мов» (1897 
--1901), «Лекції з | фонетики 
старослов'янської мови» (опубл. 
1919), «Короткий нарис порівняль- 
ної фонетики індоєвропейських 
мов» (опубл. 1922). Разом з пере- 
довими рос. ученими Ф. Є. Кор- 
шем, О. О. Шахматовим та ін. 
1905 виступив проти заборони укр. 
друкованого слова. З 1904 брав 
активну участь у роботі комісії 
для підготовки реформи рос. ор- 
фографії. 
Тв.: Избраннье трудьз, т. 1-2. М.. 
1956--57. 
Літ.: Щерба Л. В. Ф.Ф. Фортунатов 
в исторпи науки о язьке. В кн.: Щер- 
ба Л. В. Язьковая система и речевая 
деятельность. Л., 74. 

О. І. Білодід. 


ФОРУМ (лат. Могит) - 1) В мі- 
стах Стародавнього Риму -- гол. 
міська площа, яка була ринком і 
центром політ. життя. Гол. Ф. Ри- 
ма -- Ф. Романум, розвиваючись 
з б ст. дон. е., перетворився на па- 
радний архіт. ансамбль. 2) Широкі 
представницькі збори, з'їзд. 

ФОРШ Ольга Дмитрівна (16 (28).У 
1873, фортеця Гуніб, тепер село 
Гувібського р-ну Даг. АРСР -- 
17.М ПП 1961, Ленінград)-- рос. рад. 
письменниця. У 1891--1910 (з пе- 
рервами) і 1919--20 жила і працю- 
вала в Києві. До 1917 викладала 
малювання. Друкуватися почала 
1908 у Києві. Перші оповідання -- 
з життя селян. Автор істор.-рево- 
люц. роману «Одягнені в  ка- 
мінь» (1924--25), роману «Гаря- 
чий цех» (1927), трилогії «Ради- 
щев» (ч. І -- «Якобінська заквас- 
ка», 1932; ч. 2 -- «Казанська по- 
міщиця», 1934--35; ч. 3 - - «Згубна 
книга», 1939). Романи «Сучасни- 
ки» (1926; про М. Гоголя і худож- 
ника О. Іванова), «Михайлівський 
замок» (1946), «Первістки свободи» 
(1950--53, присвячений  декабри- 
стам). В оповіданні «Новий па- 


м'ятник» Ф. писала про істор. 
шлях України, її місце в сім'ї рад. 
республік, про Т. Шевченка. На- 
городжена 2 орденами Трудово- 
го Червоного Прапора, орденом 
«Знак Пошани», медалями. 

Тв.: Собрание сочинений, т. 1--8. 
М.--Л., 1962-64; Укр.перекл.- 
Шимко і Степан. Х., 1930; Одягнені 
в камінь. К.--Х., 1936: Вибрані тво- 


ри. К., 1957. Іваненко. 
ФОСГЕН (від грец. фФФФ-- світло і 
уєууб » --, породжую), СОСІ, -- 


дихлорангідрид вугільної кислоти; 
безбарвний газ із запахом прілого 
сіна; | Їкип 8,2 7"С) | па - с 1187С; 
густ. пари відносно повітря 3,5; ма- 
лорозчинний у воді, розчиняється 
добре в органічних розчинниках. 
Одержують взаємодією оксиду 
вуглецю з хлором над активова- 
ним вугіллям. Ф. використовують 
для виробн. барвників, фарм. пре- 
паратів, полікарбонатів. оозчин- 
ників тощо. Ф. належить ло за- 
душливих отруйних речовин (ура- 
жає дихальну і кровоносну систе- 
ми), його застосовували під час 
першої світової війни  1914--18. 
Концентрація Ф. 0,1--0,3 мг/л при 
експозиції 15 хв.-- смертельна. 


ФОСИЛІЗАЦІЯ (від лат. Боззііз 


-- викопний) те саме, що Й 
скам'яніння. 
ФОСКОЛО (Косвзсоіо) Нікколо 


Уго (6.1 1778, Закінф, Греція -- 
10. 1Х 1827, Тернем-Грін, поблизу 


Лондона) -- італ. письменник, 
філолог, літ. критик, публіцист. 
Учасник  нац.-визвольного руху 


в Італії. Худож. творчість Ф. 
(оди, послання, сонети, поеми, 
трагедії) пройнята громадянськи- 
ми й патріотичними мотивами. 
Найзначніші твори -- поеми «Гроб- 
ниці» (1807) та «Грації» (1813) і 
роман «Останні листи Якопо Ор- 
тіса» (1-а ред.-- 1798, остання -- 
1816). Автор праць з історії їта- 
лійської літератури (про Данте, 
Ф. Петрарку, Дж. Боккаччо тощо). 
Як літ. критик відіграв значну 
роль у становленні італ. романтиз- 
му. Укр. мовою перекладено ро- 
ман «Останні листи Якопо Ортіса» 
(журн. «Світ», 1906). 
Тв.: Рос. перек л.- Последние 
письма Якопо Ортиса. М., 1962. 

Д. С. Наливайко. 
ФОСТЕР (Бозіег) Уїльям Зебю- 
лон (25.П 1881, м. Тонтон, шт. 
Массачусетс -- 1.ІХ 1961, Москва) 
-- діяч амер. і міжнар. комуністич- 
ного руху. Народився в робітни- 
чій сім'ї. В 1891--1917 був робітни- 
ком. У 1901--09 -- член Соціалі- 
стичної партії (засн. 1900--01). 
В 1920--35 -- керівник створеної 
ним Ліги профспілкової єдності 
(до 1929 -- Ліга профспілкової 
пропаганди). В 1921 вступив до 
Об'єднаної КП Америки (1921-- 
23), обраний членом її ЦК. З 1924 
-- член Політбюро ЦК Робітн. 
(комуністичної) партії Америки 
(з 1930 -- КП США). В 1929--38 -- 
голова ЦК, 1938--44 і з 1945 -- 
голова Нац. к-ту КП США. З 
1957  -- почесний голова Нац. 
коту КП США. Був одним з керів- 
ників орг-ції «Друзі Радянської 
Росії». З 1922 -- член Виконбюро 
Профінтерну. З 1924-- член ВК І, 
з 1935 -- Президії ВККІ. Не раз 
зазнавав арештів і ув'язнення. 
Автор праць з питань наук. соці- 
алізму, амер. і міжнар. робітн. 
руху. Похований у Чікаго. 


Тв.:Рос.перекл.- Очерки миро- 
вого  профсоюзного движения. М., 
1956; История трЄех Интернационалов. 
М., 1959. 

Літ.: Григорьев И. Р. Уильям 3. 
Фостер. М., 1975. 


ФОСФАТАЗИ -- ферменти з 
класу гідролаз. Каталізують гідро- 
ліз  складноефірних зв'язків у 


молекулі ефірів фосфорних кис- 
лот. Містяться в клітинах усіх 
організмів. Розрізняють специ - 
фічні Ф. (дія спрямована на 
один який-небудь субстрат) та 
неспецифічні Ф. (мають 
широкий спектр дії), які залежно 
від водневого показника (рН) се- 
редовища, де спостерігається. їх 
оптимальна активність,  поділя- 
ються на лу жні (рН 8--10) та 
кислі (рН 4--6). Ф. сприяють 
утворенню неорганічного фосфа- 
ту, необхідного для забезпечення 
різних процесів обміну речовин. 
Визначення активності лужної та 
кислої Ф. має значення для діаг- 
ностики, напр. рахіту та захворіо- 
вань передміхурової залози, які 
супроводяться підвищенням їхньої 
активності. 

ФОСФАТИ -- солі й ефіри фос- 
форних кислот. Розрізняють: ор - 
тофосфати |солі й ефіри 
ортофосфорної к-ти НьРО;; напр. 
Саз(РО),, МемН,РО,, Ма;НРО,, 
МН,Н,РО,) і полімерні Ф. 
(поліфосфати,  поліметафосфати 
та ін., напр. Ме;Р; ол Ма РзОо Х 
Х 6Н, О, Ма,ВаРеО:в). Усі сполу- 
ки фосфору, що існують у приро- 
ді, є ортофосфатами, напр. апа- 
тити, фосфорити. Солі входять 
до складу фосфорних добрив, 
миючих засобів,  поверхнево-ак- 
тивних речовин, емалей, глазурі, 
вогнетривких матеріалів; викори- 
стовують їх при фосфатуванні, 

для пом'якшення води тощо, ефі- 

ри -- як пестициди, .екстраген- 
ти, присадки для мастил і т. ін. 
ФОСФАТИДИ -- складні ліпіди, 
молекула яких містить залишок 
фосфорної к-ти; те саме, що й 
фосфоліпіди. 

ФОСФАТНИХ ДОБРИВ ПРО- 
МИСЛОВІСТЬ галузь хіміч- 
ної промисловості, підприємства 
якої виробляють мінеральні фос- 
фатні добрива, солі фтору, а 
також сірчану кислоту, сульфат 
натрію, солі барію, різні солі з 
вмістом фтору, двоокис титану, 
залізоокисні пігменти тощо. Осн. 
сировиною для виробн. продукції 
галузі є природні фосфати (апа- 
тити та орати), сірчана 
кта переважно власного виробн. 
У дореволюц. Росії діяло кілька 
дрібних підприємств по виробн. 
фосфатних добрив, у т. ч. на Ук- 
раїні Одеський і Вінницький 
суперфосфат. з-ди. Сировиною для 
них переважно були імпортні фос- 
форити. Ф. д. п. як галузь г-ва 
створено в країні за роки Рад. вла- 
ди. Особливо швидко вона почала 
розвиватись у 30-х рр. з відкрит- 
тям багатих родовищ апатитів на 
Кольському п-ові. У 1940 випуск 
фосфатних добрив на Україні ста- 
новив 582 тис. т (в умов. одиницях). 
В республіці (1982) діють 4 спеці- 
алізовані підприємства галузі -- 
Вінницький хімічний завод імені 
Я. М. Свердлова, Костянтинівсь- 
кий хім. заодім. ХХУ з'їзду КПРС, 
сумське | виробниче об'єднання 
«Хімпром», Одеський  суперфос- 
фатний з-д. Крім цих підприємств, 


фосфатні добрива виробляють чер- 
каське виробн. об'єднання «Азог», 
ровенське  визобниче об'єднання 
«Азот» га ін. У 198? на Україні 
було вироблено 8,2 млн. т фосфат- 
них добрив (в умовних одиницях). 
Проблеми розвитку Ф. д. п. роз- 
робляють, зокрема, Держ. ін-т 
азотної пром-сті і продуктів орга- 
ніч. сингезу в Москві та ЙОГО 
філіал у Сєверодонецьку (Воро- 
шиловгр. обл.), Держ. ін-т по про- 
ектуванню заводів основної хіміч- 
ної пром-сті в Москві, його філіал 
у Сумах та ін. В. Д. Томащук. 
ФОСФАТУВАННЯ -- створення 
на поверхні металевих (гол. чин. 
сталевих, чавунних) виробів плів- 
ки нерозчинних фосфатів. Такі 
плівки (завтовшки до 15 мкм) 
разом з лакофарбовим або масля- 
ним покриттям захищають вироби 
від атм. корозії, підвищують їхню 
стійкість проти зношування, по- 
ліпшують електроізоляційні вла- 
стивості. Найчастіше Ф. прово- 
дять, занурюючи очищені та зне- 
жирені вироби у нагрітий до т-ри 
90--100 "С розчин фосфатів залі- 
за, марганцю, цинку і кадмію. 
Після Ф. і сушіння вироби підда- 
іоть пасивуванню у слабкому роз- 
чині хроматів. Застосовують та- 
кож електролітичне Ф. (електро- 
лізом на змінному або постійному 
струмі). До Ф. вдаються в авто- 
мобіле- і приладобудуванні, елек- 
тротехніці та ін. 

ФОСФАТШЛАКИ фосфорне 
добриво.  Розмелений побічний 
продукт переробки на сталь і за- 
лізо багатих на фосфор чавунів 
мартенівським методом. Сухий роз- 
сипчастий порошок темного кольо- 
ру. За агрохімічними  властиво- 
стями близький до томасшлаку. 
Вміст лимонно-розчинного фосфо- 
ру (Р:О5) від 8 до 12 95. Найефек- 
тивніший Ф. на кислих грунтах 
як лужне фосфорне добриво. Ви- 


робляють  Ф. на заводі «Азов- 
сталь» у м. Жданові (див. Жоа- 
новський металургійний завод 


«Азовсталь»). П.О. Дмитренко. 
ФОСФІДИ -- хім. сполуки фос- 
фору з металами, а також з неме- 
талами, які більш електропозитив- 
ні, ніж фосфор (В, 5і, Аб та ін.). 
Одні Ф. (напр., МазР, СазРі) легко 
розкладаються водою з виділен- 
ням отруйного газу фосфіну РН,, 
інші (Ф. міді, заліза, хрому, мар- 
ганцю та ін.) стійкі навіть у кон- 
центрованих к-тах. Одержують 
синтезом з вихідних компонентів, 
взаємодією фосфіну з металами, 
неметалами або з їхніми оксида- 
ми та ін. методами. Ф. галію та 
індію застосовують як напівпро- 
відники; Ф. цинку -- як отруту 
для боротьби з гризунами. Ф. 
вводять до складу деяких сплавів 
кольорових металів (напр., фос- 
фористих бронз) для розкислення 
металів, для поліпшення  анти- 
фрикційних властивостей матеріа- 
лів. 

ФОСФОЛІПІДИ, фосфатиди -- 
складні ліпіди, молекула яких 
містить залишок фосфорної к-ти. 
Залежно від спиртового залишку 
Ф. поділяють на гліцеро-, інозит- 
та сфінгозинфосфатиди. Гліце- 
рофосфатиди складні 
ефіри гліцерину, вищих жирних 
кислот, фосфорної к-ти та азотис- 
тої основи. Відомими  представ- 
никами є лецитини, кефаліни, 


серинфосфатиди,  ацетальфосфа- 
тиди (плазмалогени), кардіоліпі- 
ни. Інозитфосфатиди -- 
складні ефіри, утворені гліцери- 
ном, вищими жирними кислотами, 
фосфорною к-тою та шестиатом- 
ним спиртом інозитом. Розрізня- 
ють монофосфоінозитиди та ди- 
фосфоінозитиди. Є також інозит- 
фосфатиди, в молекулі яких нема 
залишків гліцерину. Сфінго- 
зинфосфатиди Ф., 
утворені з залишків сфінгозину, 
вищих жирних к-т, фосфорної 
к-ти та холіну. Їх часто називають 
сфінгомієлінами; становлять 20 98 
всіх ліпідів мозку. Ф. з ін. ліпі- 
дами й білками входять до складу 
клітинних мембран (див. Мембра- 
ни біологічні), зумовлюють їхню 
вибіркову проникність для різних 
речовин, беруть участь в проце- 
сах тканинного дихання й пере- 
несення електронів. 

Н. Г. Гіммельрейх. 
ФОСФОПРОТЕЇДИ складні 
білки, молекули яких містять 
залишки фосфорних кислот, гол. 
чин. ортофосфорної к-ти, що при- 
єднані до амінокислотних залиш- 
ків поліпептидного ланцюга. Най- 
краще вивчені казеїн та тепсин. 
До Ф. належать також білки ку- 
рячого яйця (зокрема, овальбумін 
та вітелін), риб'ячої ікри (іхту- 
лін). Ф. беруть участь в обмінних 
процесах, що відбуваються в го- 
ловному мозку, а також у живлен- 
ні зародка і ростучого організму. 
ФОСФОР (РрРовріоги5; від грец. 
фаосфбоос -- світлоносний), Р 
хім. елемент У групи періодичної 
системи елементів Д. І. Менде- 
лєєва, ат. н. 15, ат. м. 30, 97376. 
Природний Ф. складається з од- 
ного стабільного ізотопу З1Р. З 
штучно добутих радіоактивних ізо- 
топів найбільше практичне значен- 
ня має УР, вживаний як мічений 
атом. Вміст Ф. у земній корі 
8 4 1032 9 за масою. У природі 
зустрічається у апатитах, фосфо- 
ритах та ін. Ф.-- неметал, відо- 
мі його алотропні видозміни (див. 
Алотропія): безбарвний, білий, 
червоний, чорний, фіолетовий та 
ін. Усі вони, крім безбарвного й 
білого, мають полімерну будову. 
Найпоширеніші -- білий і черво- 
ний Ф. Білий Ф.-- кристаліч- 
на речовина, іноді жовтого кольо- 
ру: густ. 1830 кг/м3; пл  44,17С; 
280,5 "С; розчиняється у сір- 
ковуглеці, бензолі, жирах та ін., 
реагує з лугами, галогенами, ме- 
талами (див. Фосфіди) тощо. Сві- 
титься у темряві, самозаймається 
на повітрі, отруйний. Протиотру- 
тою є 2--5 9о-ний розчин мідного 
купоросу. При тривалому нагрі- 
ванні (при т-рі 280--300 "С) 
доступу повітря білий Ф. перехо- 
дить у червоний. Ф. черво- 
ний -- аморфний порошок; густ. 
бл. 2300 кг/м3; іп бл. 5907?С; 
значно менш активний, ніж білий: 
неотруйний. Білий Ф. добувають 
відновленням фосфориту або апа- 
титу коксом у електропечах і кон- 
денсацією пари Ф. під водою. Ф. 
широко використовують для одер- 
жання фосфорних кислот та їх- 
ніх солей, напівпровідників, для 
виготовлення запалювальних і ди- 
мових бомб, снарядів, сірників, 
інсектицидів тощо. Див. також 
Фосфатування,  Фосфорорганіч- 
ні сполуки, Фосфорні добрива, 


Їкип 








29 





ФОСФОР 





Пп. Ф. Фортунатоз. 


О. Д.Форш. 


У. 3. Фостер. 


30 
ФОСФОРЕСЦЕНЦІЯ 





ЗУ 
п ХУ, 
закл р ор 
Ра ія 
шрот 
мен МУ, 


Фосфорні кислоти. 





Фотографічний апарат 
«Киев-4М»: 

1 -- корпус; 2 зні- 
мальний об'єктив; 3 -- 
важіль автоспуску; 4 -- 
вхідне вікно далекомі- 
ра; 5 -- головка меха- 
нізму, який заводить 
затвор і | переміщує 
фотоплівку; б -- кноп- 
ка спуску затвора; 7 - 
впріз лічильника кад- 


рів; 8 -- диск, яким 
об'єктив наводять на 
різкість; 9 -- фото- 


електричний  експоно- 
метр (закритий криш- 
кою); 10 -- гніздо кріп- 
лення лампи-спалаху 
або додаткового видо- 
шукача; 7/ головка 
зворотного перемоту- 
зання фотоплівки; /2-- 
лїкно видошукача. 


Фосфатних добрив 
вість та ін. 

Ф.ворганізмі-- необхідний 
хім. елемент, що входить до скла 
ду фосфопротеідів. фосфоліпідів, 
нуклеїнових кислот, макроергіч- 
них сполук. У людини і тварин, 
крім того, Ф. входить до складу 
кісток (у вигляді фосфату каль- 
цію), зубів (у вигляді кристалів 
гідроксиду апатиту). М'язи та 
нервова тканина багаті на АТФ 


промисло- 


(див. Аденозинфосфорні кислоти), 


Сполуки Ф. беруть участь в обміні 
речовин, прискорюють процеси рос- 
ту та розвитку кісткової тканини, 
стимулюють кровотворення тощо. 
Вільний Ф. належить до фермент- 
них отрут (гальмує внутрішньо- 
клітинні окислювальні процеси). 
У рослин Ф. міститься в усіх ор- 
ганах (особливо в плодах і насін- 
ні) у складі органічних сполук, 
які мають залишки фосфорних |і 


кислот. А.Ф. Тищенко 
Ф. - хім. елемент). 


ФОСФОРЕСЦЕНЦІЯ -- ВИД ЛЮ- 
мінесценції, що характеризується 
тривалим висвічуванням з момен- 
ту припинення збудження (секун- 
ди, місяці, навіть роки). Ф. кри- 
сталофосфорів (див. Люмінофори, 
Фосфор) є прикладом рекомбіна- 
ційної люмінесценції. Довготрива- 
ле світіння в цьому випадку пов'я- 
зане з тимчасовим захопленням 
електронів і дірок т. з. пастками 
(див. Дефекти в кристалах). 

Ф. складних органіч. молекул по- 
в'язана з їхнім перебуванням у ме- 
тастабільному стані (збуджений 
стан, що може існувати тривалий 
час), імовірність переходу з якого 


в осн. стан (див. Рівні енергії) 
дуже мала. Див. також Флуоре- 
сценція. 

ФОСФОРИЛАЗИ -- ферменти 


класу  трансфераз. Каталізують 
зворотне перенесення глікозильних 
груп, зокрема залишку глюкози, 
від донора (напр., глікогену, крох- 
малю тощо) до акцептора (неорга- 
нічного фосфату). Мають високу 
специфічність до  глікозильної 
групи донора; по відношенню до 
акцептора така специфічність спо- 
стерігається не завжди. Дуже по- 
ширені в тваринних, рослинних й 
мікробних клітинах. Ф. беруть 
участь у процесах фосфоролізу та 
гліколізу. Існують у двох формах: 
фосфорилази а (активна форма) 
та фосфорилази в (неактивна фор- 
ма). Перетворення форми в на 
форму а відбувається при фосфо- 
рилюванні серинового залишку мо- 
лекули ферменту. Найбільш вив- 
чені Ф. м'язів та печінки. 
ФОСФОРИЛЮВАННЯ замі- 
щення атома водню в молекулах 
неорганічних та органічних сполук 
залишком кислот фосфору, най- 
частіше фосфорної кислоти. 

Т. з. біол. Ф.-- ферментативне 
утворення з фосфорної кислоти 
та органічних сполук складних 
ефірів, які беруть участь в обміні 
речовин та енергії в організмі. 
Здійснюється шляхом різноманіт- 
них реакцій перенесення: фосфо- 
ролізу (перенесення неорганічного 
фосфату), трансфосфорилювання 
(перенесення  фосфорильної гру- 
пи молекули АТФ; див. Аденозин- 
фосфорні кислоти), внутрімоле- 
кулярного перенесення  фосфат- 
ного залишку тощо. Каталізується 
(див. Каталіз) ферментами з кла- 


сів трансфераз (зокрема, фосфо- 
рилазами та фосфотрансфераза- 
ми, або кіназами), а також ізоме- 
раз (зокрема, фосфомутазами). 
Якщо Ф. відбувається в результа- 
ті фосфоролізу (під дією фосфо- 
рилаз), процес супроводжується 
включенням фосфорильної групи 
(-Н;РОз) в продукти реакції, 
що утворюються. Під дією ін. фер- 
ментів ця група зрештою перено- 
ситься до АДФ з утворенням АТФ. 
Якщо Ф. каталізують кінази, від- 
бувається перенесення фосфату, 
що заміщується, на певну хім. 
групу: спиртову, карбоксильну, 
азотисту, фосфорну. В цих реак- 
ціях перенесення фосфату бере 
участь АТФ, яка віддає свою фос- 
форильну групу. Ф. різноманіт- 
них сполук за рахунок АТФ су- 
проводжується зміною хіміч. по- 
тенціалу -- ЗС (вільної енергії) 

утворенням АДФ. За рахунок 
цієї енергії вгщеуваються численні 
біологічні оцеси (наприклад, 
біосинтез білків: нуклеїнових 
кислот тощо). Ф. АДФ з утво: 
ренням АТФ є осн. процесом 
акумуляції енергії в клітині. По- 
трібна для цього процесу енергія 
- ДС створюється поліфермент- 
ними системами за рахунок пере- 
несення електронів під час аероб- 
ного (див. Окислювальне фосфо- 
рилювання) або анаеробного (див. 
Гліколіз) окислення органічних 
сполук та під дією сонячного світ- 
ла (див. Фотосинтез). Див. також 
Біоенергетика, Макроергічні спо- 
луки. О. М. Федоров. 
ФОСФОРИТИ осадочні гір- 
ські породи морського і континен- 
тального походження, ОСНОВНОЮ 
складовою частиною яких є фос- 
фати кальцію. До складу Ф. вхо- 
дять карбонати Са, Мя, Бе, гли- 
нисті мінерали, пірит, гідроксиди 
заліза, квари, халцедон і органіч- 
на речовина. Колір чорний, сірий, 
жовтий, зелений, червоний, рідше 
білий. Трапляються Ф. у вигляді 
конкрецій або як цементуюча ре- 
човина серед пісків, глин, сланців 
різного віку (від докембрію до 
пліоцену). Виділяють багаті (з 
вмістом Р.О; понад 24 90), серед- 
ні (18--24 9) і бідні (5--18 95 ) 
Ф. У Рад. Союзі родовища Ф. є в 
РРФСР, Естонії, Казахстані, на 
Україні (в басейнах рік Сівер- 
ського Дінця, Десни і Дністра); за 
рубежем -- у США, Алжірі, Ту: 
нісі, Марокко. Використовують Ф. 
для виготовлення фосфорних доб- 
рив. При переробці деяких Ф. по- 
путно вилучають уран і рідкісно- 
земельні елементи. 

Д. Н. Коваленко. 
ФОСФОРИТНЕ БОРОШНО 
мінеральне фосфорне добриво. По- 
дрібнені природні фосфати чи 
продукти їх збагачення. Вміст 
Р.О; залежно від сорту - - 19--30 94. 


Ф. 6. послаблює шкідливу для 
рослин і мікроорганізмів кислот- 
ність грунту. Найефективніше 


Ф. б. на кислих дерново-підзоли- 
стих грунтах, сірих лісових 
грунтах, вилугуваних і опідзоле- 
них чорноземах. ПП. О. Дмитренко. 
ФОСФОРНИЙ АНГІДРИД, фос- 
фору (У) оксид, Р.О. або Р.О -- 

хімічна сполука. Існує кілька мо- 
дифікацій (кристалічний порошок, 
снігоподібна маса та ін.). Дуже 
гігроскопічний. Одержують спалю- 
ванням фосфору у надлишку по- 


вітря. Застосовують як осушувач 
газів та рідин, в органічному син- 
тезі "ощо. 

ФОСФОРНІ ДОБРИВА -- міне- 
ральні речовини, що містять у собі 
фосфор -- один з найважливіших 
елементів живлення рослин. Виго- 
готовляють Ф. д. восн. з природної 
сировини -- апатитів і ферорій 
тів, а також з побічних продук- 
тів металургійних заводів. За сту- 
пенем розчинності Ф. д. поділя- 
ють на три основні групи: во- 


дорозчинні (суперфосфат, 
амофос,  діамонійфосфат); не 
розчинні у воді, але роз- 


чиняються в розчині лимоннокис- 
лого амонію або лимонної кислоти 
(преципітат, томасшлак, марте- 
нівський  фосфатшлак,  термо- 
фосфат і ін. термічні фосфати); 
важкорозчинні фос- 
рю ти (фосфоритне й кісткове 
орошно). Фосфор цих двох пер- 
ших груп Ф. д. добре засвоюється 
рослинами на всіх грунтах, а 
третьої групи -- на кислих грунтах. 
Рад. країні водорозчинні фос- 
фати становлять майже 2/, загаль- 
ного виробництва Ф. д. В СРСР, 
в т. ч. й на Україні, з Ф. д. най- 
більше використовують суперфос- 
фат, мартенівський фосфатшлак, 
фосфоритне борошно.  Застосу- 
вання Ф. д. сприяє розвиткові 
кореневої системи рослин, підви- 
щує їхню зимостійкість і врожай- 
ність, полину: якість продукції. 
Дмитренко. 
ФОСФОРНІ кислоти -- спо- 
луки оксидів фосфору з водою. 
Фосфіт-ангідриду РО, відпові- 
дає двоосновна фосфітна к-та 
НзРО:  (гігроскопічні кристали з 
Їпл 747"С); Р.Ог, Н.РО, та її солі -- 


отруйні, застосовуються як від- 
новники (див. мал.). Змішаний 
оксид Р.О, дає дифосфонатну 


к-ту НоаР, Ов, яка при нагріванні 
утворює фосфітну та фосфатну 
к-ти. Фосфат-ангідрид Р.Оцо утво- 


рює циклічні  метафосфатні та 
прямоланцюгові поліфосфатні кис- 
лоти. Метафосфатні кислоти та 


їхні солі отруйні. Найважливіша 
з Ф. к.--триосновна ортофосфат- 
на, або фосфорна, кислота НьРО, 
о безбарвні кристали, густина 1870 
кг/м3, пл 42,35 "С; змішується з 
водою У всіх співвідношеннях; 
утворює солі -- фосфати. У про- 
даж надходить звичайно 85 20 -ний 
розчин НьРО; -- сиропоподібна рі- 
дина. Застосовують к-ту для син- 
тезу фосфатів, склеювання оксил- 
ної кераміки тощо. Органічні фос- 
фати відіграють важливу роль у 
процесах життєдіяльності (див. 
Нуклеїнові кислоти,  Фосфати- 
ди, Нуклеотиди). До Ф. к. нале- 
жить також одноосновна гіпофос- 
фітна | к-та | НьРО» -- безбарвні 
кристали з Іпл 27"7С; застосову- 
ється для хім. нікелювання. Див. 
також кеорфюоронацти ши сполуки. 

. Ф. Тищенко. 
ФОСФОРОЛІЗ і фосфор |і 
грец. ДМдоїс -- розклад) -- процес 
ферментативного -розщеплення глі- 
козидних зв'язків деяких дбіоло- 
гічно важливих сполук  (напр., 
глікогену, крохмалю, нуклеїнових 
кислот тощо), який відбувається 
в клітинах живих організмів за 
участю фосфорної кислоти. Аероб- 
ний (на відміну від гліколізу) 
процес. Каталізується фосфорила- 
зами. Відіграє важливу роль в 


обміні речовин та енергії живих 
систем: напр., завдяки Ф. ацил- 
ферменгу утворюється 1,3-дифос- 
фогліцеринова к-та, фосфорильна 
група якої переноситься на АДФ 
(див. Аденозинфосфорні кислоти) 


з утворенням АТФ -- основної 
сполуки, що акумулює енергію в 
клітині. , 
ФОСФОРОРГАНІЧНІ СПОЛУ- 


КИ -- органічні сполуки, що міс- 
тять у своєму складі фосфор. 
Розрізняють Ф. с., в молекулах 
яких фосфор безпосередньо зв'я- 
заний з вуглецем, напр., триалкіл- 
фосфіни В.Р, к-ти типу ВРОГ (ОН)», 
дек -- органічний радикал (метил 
СНз, феніл С,Н; та ін.),і Ф. с., 
в яких атом фосфору зв'язаний з 
вуглецем через атоми азоту, кис- 
ню й сірки, напр., ефіри Фосфор: 
НИХ КИСЛОТ (ВО),РО. До Ф. 
належать нуклеїнові кислоти, руч 
нозинфосфорні кислоти, багато 
важливих коферментів, деякі 
вітаміни. Ф. с. широко викори- 
стовують як інсектициди, акари- 
циди, дефоліанти, як комплек- 
соутворювачі й екстрагенти рід- 
кісноземельних і трансуранових 
елементів. До Ф. с. належать та 
кож деякі дротруйні речовини, 
напр. зарин, зоман, табун, фос- 
форилтіохоліни. 

ФОТ |від ре фос (фотбс)--світ- 
ло), ф, рБ одиниця освітле- 
ності, що застосовувалась до вве- 
дення люкса. Дорівнює освітле- 
ності такої рівномірно освітленої 
поверхні, на кожен 1 см? якої при- 
падає світловий потік в 1 люмен, 
тобто 1 ф -- 104 люксів. 

ФОТІЙ (Фопос; між 810 1 827, 
Константинополь між 891 ії 
897) візантійський церковно- 
політ. діяч, письменник. В 858-- 
671 877--86 -- константинополь- 
ський патріарх. 

Прихильник централізованої мо- 
нархії та централізованої право- 
славної церкви на чолі з патріар- 
хом. Виступив 867 проти кано- 
нічного підпорядкування візант. 
церкви папі римському, що призве- 
ло до конфлікту з папством і стало 
важливим етапом у підготовці 
розділення церков. Сприяв по- 
ширенню впливу візантійської 
церкви на слов'янські землі. В 
886 Ф. усунуто з посади патріарха. 
Помер у вигнанні. 

ФОТО... |від грец. Ффос (Фот0:)-- 
світло) -- частина складних слів, 
що відповідає поняттю «фотогра- 
фічний» або вказує на віднощен- 
ня до світла чи його дії (фото- 


грамметрія, фотоелемент, о- 
тосинтез). 

ФОТОАПАРАТ -- див. Фото- 
графічний апарат. 
ФОТОГРАММЕТРІЯ (від  фо- 


то..., грец. убйаших -- запис, зоб- 
раження і шєтобш -- вимірюю), 
вимірювальна фотографія -- наук.- 
тех. дисципліна, що вивчає способи 
визначення розмірів, форми й по- 
ложення різних предметів у просто- 
рі на основі вимірювання їхніх 
фотографічних зображень. Фото- 
графування місцевості виконують 
при даерофотозніманні (за допо- 
могою спец. приладів) або з земної 
поверхні (фототеодолітами). Ви- 
хідним о при  фотограмметричних 
вимірах є встановлення положен- 
ня фогознімка відносно центру 
проекціювання (елеменги внутр. 
орієнгування) і системи координат 


об'єкта зйомки (елементи зовн. 
орієнтування). Положення сфото- 
графованого об'єкта визначають 
за залежністю між координатами 
точок на фотознімку і об'єкта в 
натурі. Методи Ф. набули широко- 
го застосування в буд-ві, геогр. 


і геол. дослідженнях тощо. Най- 
ширше їх використовують при 
створенні топографічних карт 


(див. Аерофототопографія, Сте- 
реопара). В останній час знайшло 
широке застосування космічне зні- 
мання, а способи обробки косміч- 
них знімків виділилися в новий 
наук. напрям космічну 
фотограмметрію. Див. 
також  Геодєзія. 

Літ.: Скиридов А. С. Стереофотограм- 
мгтрия. М., 1959; Бобир Н. Я., Лоба- 
нов А. Н., Федорук Г. Д. Фотограм- 
метрия. М., 1974. В. М. Сердюков. 
ФОТОГРАФІЧНА ЕМУЛЬСІЯ -- 
традиційна назва суспензії, що 
складається з рівномірно розподі- 
лених у желатині світлочутливих 
мікрокристалів (зерен) галогені- 
дів срібла. Нанесена на основу 
(скло, папір тощо) і висушена, Ф. е. 
утворює  світлочутливий  (емуль- 
сійний) шар фотоматеріалів, в 
якому під дією оптичного випро- 
мінювання виникає приховане фо- 
тографічне зображення. Розмір 
мікрокристалів | у  фотоматеріа- 
лах -- 0,5--2,0 мкм. Зі збільшен- 
ням їхнього розміру світлочутли- 
вість Ф. е. зростає, проте збіль- 
шується й зернистість. Є фотома- 
теріали з двома або трьома світло- 
чутливими шарами. Необхідні 
фіз.мех. і фотогр. властивості 
емульсії надають введенням дуби- 
телів (див. Дублення), сенсибілі- 
заторів (див. Сенсибілізація у 
фотографії), бромідів калію та ін. 
противуалюючих речовин (див. Ву- 
аль), речовин стабілізуючих та ін. 


ФОТОГРАФІЧНИЙ АПАРАТ, 
фотоапарат, фотокамера -- опти- 
ко-механічний апарат, за допомо- 
гою якого на фотографічному ма- 
теріалі одержують одиночні фо- 
тозображення (фотографії) об'єк- 
та знімання; тех. засіб фотогра- 
фії. До осн. частин Ф. а. (мал.) 
належать:  світлонепроникна  ка- 
мера, що служить основою кон- 
струкції фотоапарата; знімальний 
об'єктив, що наводиться (спец. 
пристроєм) на різкість (відбува- 
ється фокусування ) і створює дійс- 
не оптичне зображення об'єкта 
знімання в площі фотоматеріалу 
(див. також Діафрагма); фотогра- 
фічний затвор, що відкриває і 
закриває об'єктив, здійснюючи на- 
лежне експонування (див. Експо- 
зиція) фотограф. матеріалу; ви- 
дошукач (часом дзеркальний, див. 
Дзеркальний фотоапарат), яким 
визначають межі зображення (кад- 
ру) об'єкта знімання; касета з 
фотоплівкою або фотопластинкою; 
механізм (звичайно кінетично з'єд- 
наний з фотозатвором і лічильни- 
ком кадрів), що переміщує фото- 
плівку. Деякі а. обладнують 
адаптером, блендою, спец. знімаль- 
ним далекоміром, експонометром, 
лампою-спалахом,  світлофільт- 
рами, автоспуском тощо. За спосо- 
бом вибору і встановлення експози- 
ції розрізняють Ф. а. неавтоматич- 
ні, напізавтоматичні й автоматич- 
ні. Є Ф.а. заг. призначення (для 
профес. і аматорського знімання) і 
спеціальні, наприклад стереоско- 


пічні фотоапарати, супутникові! 
фотокамери (див. також Балі- 
стична камера), аерофотоапарати 
(див. Аерофотознімання), астро- 
графи, фототеодоліти (див. Фото- 
грамметрія); Ф. а. великоформатні 
кор кадру 9 х 12 см і біль- 
ше), середньоформатні (4,5 х 6; 
6х 6; о 7,6 х 9 см), малофор- 
матні (24 х 24; 28 х 28; 24 х 
Х 32; 24 х 36 мм), напівформат- 
ні (18 х 24 мм) та мініатюрні 
(14 х 20; 13 х 17; 10 х 14 мм). 
Набули поширення  Ф. а. для 
одноступеневого дифузійного про- 
цесу одержання зображень. Попе- 
редником Ф. а. була камера-об- 
скура, що являла собою світло- 
непроникну камеру (коробку) з 
невеликим круглим отвором в од- 
ній із стінок (на протилежній стіп- 
ці камери, наче на екрані, виника- 
ло перевернуте зображення об'єк- 
та знімання). Такі камери набули 
поширення у 40-х рр. 19ст. В на- 
ступні роки принципові зміни в 
їхню конструкцію були внесені 
в Росії (С. Л. Левицький, |. В. 
Александровський, Д. П. Єзучев- 
ський, Л. В. Варнерке, В. І. Срез- 
невський, В. Ф. Потте та ін.), 
США (Дж. Істмен), Німеччині та 
ін. країнах. В СРСР виробництво 
Ф. а. («Фотокор», «ФЗД» та ін.) 
організовано наприкінці 20 -- на 
початку 30-х рр. До найдосконалі- 
ших сучас. Ф. а. належать «Киев», 
«Зенит» (СРСР), «Пентакон», 
«Практика», «Глобика» (НДР), 
«Кодак» (США), «Лейка» (ФРН), 
«Канон» (Японія) та ін. 

Г. Я. Вядро. 
ФОТОГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ 
-- світлочутливі матеріали, на яких 
одержують фотозображення об'єк- 
та знімання. Складаються звичай- 
но з основи (скла, паперу, полі- 
мерної плівки), вкритої одним або 
кількома шарами фотографічної 
емульсії, яка містить світлочутливі 
сполуки. Є також Ф. м. (папір, 
плівки), просочені такими сполу- 
ками. За хім. складом світочутли- 
вих сполук розрізняють Ф. м. га- 
логеносрібні (світлочутливий ком- 
понент -- галогеніди срібла) і без- 
срібні (з світлочутливими сполу- 
ками заліза, хрому, діазосполу- 
ками тощо). Ф. м. поділяють за 
контрастом одержуваного фото- 
зображення (м'які, нормальні, 
контрастні, надконтрастні), за 
світлочутливістю (низької, се- 
редньої, високої  світлочутливос- 
ті), роздільною здатністю, за 
оптичною густиною фотогр. вуалі. 
Вони бувають: негативні (див. Не- 
гатив), позитивні (див. Позитив) 
і оборотні (див. Обернення у фо- 
тографії); чорно-білі та кольорові. 
Створено також Ф. (для одно- 
ступеневого дифузійного процесу 
одержання  фотозображень), що 
являють собою негативні плівки 
з фотоемульсією і несвітлочутли- 
вим шаром на паперовій або полі- 
мерній основі. Ф. м. виготовляють 
для професійної і аматорської фо- 


тографії, голографії, мікрофіль- 
мування, поліграфії. Г. Я. Вядро. 
ФОТОГРАФІЯ (від фото... і 


грец. ургафо-- пишу)-- одержання 
фотозображень (фотографій) об'єк- 
тів знімання на фотографічних 
матеріалах; галузь науки, техніки 
і мистецтва (див. Фотомистецт- 
во). Груптується на здатності світ- 
ла утворювати в світлочутливому 


31 





ФОТОГРАФІЯ 














Фотографінії 
апарати: 


1 -- 


мініатюрний 


«Киев-30» (СРСР); 
2 -- напівформатний 
«ФЗОД Микрон» 


(СРСР); 


3 -- малоформатний 


«Зенит ТТІ» 


(СРСР): 


4 -- середньоформатний 
«Киев-88» (СРСР); 

5 -- середньоформатний 
«Пентакон» (НДР); 

6 -- великоформатний 


«Глобика» 


(НДР). 


32 


ФОТОДИНАМІЧ- 
НИЙ ЕФЕКТ 





Фотодіод: 

/ напівпровіднико 
вий крист 

: металевий ВИВІД 
) ВІКНО 


Іяне 





Схема досліду по вив- 
ченню  фотоелектрон- 
ної емісії. 


«) но-білу (точніше, 





шарі фотоматеріалу (напр., фото- 
плівки), вміщеного у фотографіч- 
ний апарат, приховане фотогра- 
фічне зображення, яке після хі- 
міко-фотографічної обробки (про 
явлення фотографічного, фіксу- 
вання | фотографічного тощо) 
перетворюється на видиме зобра- 
ження -- спочатку негатив, а по- 
тім позитив, або фотовідбиток. У 
деяких фотографічних процесах 
використовують т. з. оборотні фото- 
матеріали, що дають після відпо- 
відної обробки безпосередньо по- 
зитивне зображення (див. Обер- 
нення у фотографії). Створено 
й одноступеневий дифузійний фо- 
тогр. процес одночасне дуже 
швидке одержання негативного |і 
позитивного зображень у самому 
фотоапараті (внаслідок дифузії га- 
логенідів срібла негативної плів- 
ки у несвітлочутливий приймаль- 
ний шар на паперовій або полімер- 
ній основі). Розрізняють Ф. чор- 
монохромну) і 
кольорову фотографію; Ф. статич- 
ну та динамічну (або кінематогра- 
фію); площину (звичайну) і об'ємну 
(стереоскопічну). Особливим спо- 
собом одержання об'ємних зобра- 
жень з використанням світлочут- 
ливих матеріалів є голографія. 
Відкриття Ф. відносять до року 
повідомлення (1839) про винахід 
франц. художником-декоратором 
Л. Ж. М. Дагером разом з франц. 
вченим Ж. Н. Ньєпсом способу 
одержання зображень (названого 
згодом  дагеротипією) на срібній 
пластині, вкритій шаром світло- 
чутливого матеріалу (йодиду сріб- 
ла), за допомогою удосконаленої 
(з об'єктивом і пристроєм для фо- 
кусування)  камери-обскури. Ці 
зображення (дагеротипи) одержу- 
вали відразу позитивними (хоч 
і перевернутими), що спрощува- 
ло процес знімання, проте не доз- 
воляло виготовляти копії з них. 

Пізніше (1841) англ. вчений У. Г. 
Талбот дістав патент на ін. спосіб 
Ф.-- калотипію, за якою на світло- 
чутливому папері спочатку одер- 
жували негатив, а з нього -- будь- 
яку кількість позитивів. Важли- 
вим стапом у Ф. був перехід від 
камери-обскури до фотоапарата з 
спец. розрахованим об'єктивом, 
створеним (1840) угорцем И. Пец- 
валем. У 1851 англієць Ф. Скотт- 
Арчер розробив фотографічний 
процес, що грунтувався на вико- 
ристанні мокрого світлочутливого 
матеріалу (колоїдної емульсії), 
який готували безпосередньо перед 
зніманням; 1871 його співвітчиз- 
ник Р. Меддокс запропонував ко- 
ристуватись сухими світлочутли- 
вими матеріалами (бромосрібними 
желатиновими), що їх можна було 
заздалегідь виготовляти і трива- 
лий час зберігати. Галузі засто: 
сування Ф. значно розширились з 
відкриттям явища оптичної сенси- 
білізації, створенням плівкових 
фотоматеріалів (вони давали змогу 
створювати кінофільми), фотомате- 
ріалів, що не містять сполук сріб- 
ла, тощо. В Росії розвиткові Ф. 
сприяла організація (1879) п'ятого 
(фотографічного) відділу Росій- 
ського технічного т-ва в Петербур- 
зі, в подальшому -- праці й вина- 
ходи С. О. Максимовича, конст- 
рукторів фотоапаратів В. І. Срез- 
невського, В. Ф. Потте та ін. В 
СРСР проблеми Ф. досліджують 


в ряді н.-д. ін-тів, в т. ч. в Ін-ті 
фізики АН УРСР. Питанням Ф. 
присвячені праці А. І. Кіпріанова, 
О. М. Тереніна, М. О. Петрова 
та ін. вчених. Ф. використовують 
під час досліджень з астрономії 
(див. Астрофотографія), астро- 
фізики (див., напр., Астрофото- 
метрія), біології, хімії, медицини, 
фізики, при  аерофотозніманні 
(див. також Інфрачервона фото- 
графія), у поліграфії (див. також 
Фотолітографія), у репрографії 
(див. також Електрофотографія), 
побуті тощо. 
Літ.: Иофис Е. А. Техника фотогра: 
фии. М., 1973; Справочник фотолюби- 
теля. М., 1976; Стародуб Д. О. Азбу- 
ка фотографий. К., 1980; Фотокино- 
техника. З93нциклопедия. М., 1981; 
Шашлов Б. А. Теория фотографичес- 
ких процессов. М., 1981. 

Я. Вядро. 


І. 
ФОТОДИНАМІЧНИЙ ЕФЕКТ-- 
пошкодження біологічних структур 
і порушення їх функцій під дією 
світла ї певними пігментами або 
барвниками (фотосенсибілізатора- 
ми) в присутності кисню. Виявле- 
но на різних рівнях біол. системи. 
В основі Ф. е. лежать реакції фо- 
тоокислення біологічно важливих 
речовин у структурах клітин зав- 
дяки зв'язуванню з ними барвни- 
ків. До барвників, що спричиню- 
ють цей ефект, належать ксан- 
тини, о акридини,  тіазини, ри- 
бофлавіни, деякі порфірини та 
їн. При Ф. е. порушується про- 
никність плазматичних мембран, 


спостерігаються  лізогенні (див. 
Лізогенія) і мутагенні ефекти 
(див. Мутації), хромосомні пе- 


ребудови, гальмування фотосин- 
тезу (при відсутності каротиноїд- 
них пігментів), синтезу нуклеїно- 
вих кислот і білків тощо. 

В.Л. Зима. 
ФОТОДІОД (від фото... і діод)-- 
напівпровідниковий прилад (діод) 
з односторонньою  фотопровід- 
ністю, яка залежить, зокрема, від 
інтенсивності його освітленості; 
засіб оптоєелектроніки. Осн. ча- 
стинами Ф. (мал.) є напівпровід- 
никовий кристал (напр., германію) 
звичайно з електронно-дірковим 
переходом, переходом метал 
напівпровідник (т. з. бар'єром 
Шотткі) або гетеропереходом і два 
металеві виводи (один -- від р- 
області, другий -- від п-області). 
У Ф. з р--п-переходом світло 
попадає на  електронно-дірковий 
перехід через вікно, зумовлюючи 
появу додаткового числа елект- 
ронів і дірок; з ін. боків елект- 
ронно-дірковий перехід захищено 
від дії світла. Інтегральна чутли- 
вість Ф.-- до 20 мкА/лм, інерцій- 
ність « 10 нс. Ф. використовують 
як детектори випромінювання, 
для передавання зображень, прий- 
мання оптичної інформації тощо. 


ФОТОЕЛЕКТРИЧНИЙ  ГЕНЕ- 
РАТОР -- те саме, що й сонячна 
батарея. й й 

ФОТОЕЛЕКТРИЧНІ ЯВИЩА -- 
зміна електричних властивостей 
речовини, що відбувається під 
діянням світла та інших видів 
електромагнітного  випромінюван- 
ня. ШПояснюються передаванням 


енергії фотонів електронам речо- 
вини, яка поглинає випромінюван- 
ня. До Ф. я. належать як зовн. 
фотоефект, так і явища, зумовле- 
ні внутр. фотоефектом: фото- 
провідність, фотоерс та ін. Ф.я. 


широко застосовують в фотоелек- 
о 


тронних приладах: тоелемен- 
тах, фоторезисторах, фотодіо- 
дах, фототріодах, електронно-оп- 


тичних перетворювачах зображень, 
у телевізійних трубках, у динаміч- 
ній голографії. В. Л. Вінецький. 
ФОТОЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ 
ЯВИЩЕ, явище Кікоїна-- Носко- 
ва -- виникнення електрорушій- 
ної сили у вміщеному в магнітне 
поле напівпровіднику при його 
освітленні. Спричинюється діянням 
магн. поля на дифузійний струм 
носіїв електричного заряду в на- 
півпровіднику при умові неодно- 
рідності в розподілі електронів і 
дірок провідності у напрямі, пер- 
пендикулярному до магн. поля, що 
досягається, напр.,  використан- 
ням світла, яке дуже поглинаєть- 
ся речовиною. Ф. я. застосовують 
у чутливих приймачах інфрачер- 
воного проміння, а також для вимі- 
рювання часу життя (див. Рівні 
енергії) нерівноважних носіїв за- 
ряду в напівпровідниках. Відкри- 
ли (1934) І. К. Кікоїн ї М. М. Нос- 
ков. В. Л. Вінецький. 
ФОТОЕЛЕКТРОННА ЕМІСІЯ -- 
емісія електронна, що відбуваєть- 
ся під діянням електромагнітного 
випромінювання (фотонів); зов- 
нішній фотоефект. Спричиню- 
ється взаємодією фотонів з елек- 
тронами речовини. Ф. е. з металу 
виникає, якщо енергія фотона 
р» (де В -- Планка стала, УуУ-- 
частота випромінювання) пере- 
вищує роботу виходу А металу, 
при цьому справджується збере- 
ження закон енергії для фотоефек- 
ту (одержав 1905 А. Ейнштейну: 


то?/2 щ пу -- А, 


де то?2/2 -- макс. кінетична енергія 
фотоелектрона. Ф. є. з натівпро- 
відників ї діелектриків відбува- 
ється, якщо пу -- ДЕ - Х, де ДЕ -- 
ширина забороненої зони, Х 
спорідненість до електрона. Для 
дослідження Ф. е. (мал.) фото- 
катод Ф вміщують у вакуум і 
освітлюють через прозоре вікно 
О світлом частоти у. Фотони по- 
трапляють на фотокатод і виби- 
вають з нього фотоелектрони є, які 
під діянням різниці потенціалів 
У зміщуються до анода А і утворю- 
ють т. з. фотострум. Осн. законо- 
мірності Ф. е.: 1) фотострум про- 
порційний інтенсивності випромі- 
нювання (встановив 1888 О. Г. 
Столєтов); 2) макс. кінетична 
енергія  фотоелектронів лінійно 
зростає з частотою випромінюван- 
ня і не залежить від її інтенсивнос- 
ті; 3) для кожної речовини існує 
довгохвильова січервонаг) гранич- 
на довжина хвилі Ж, (або мінім. 
гранична частота у, -- сійо, Де С -- 
швидкість світла у вакуумі), 
за якою Ф. е. не спостерігається. 
Однак при інтенсивному випромі- 
нюванні, напр. лазерному (див. 
Лазер), може відбуватись багато- 
фотонна Ф. е., якій відповідає 
випромінювання довжиною хвилі, 
що перевищує й» Ф. е. лежить в 
основі фотоелектронної  спектро- 
скопії, що досліджує енерг. струк- 
туру і поверхню речовини. ГП та- 
кож широко використовують у ви- 
мірювальній техніці та приладах 
контролю і автоматики (фото- 
елемент, фотопомножувач тощо). 

М. Г. Находкін. 


ФІНЛЯНДІЯ 


ДОДАТКОВІ УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ 


а Коимельтові руди 


МАСШТАБ! 6000 09 


60 0 60 
іні ці снвнвобннннно 


ШКАЛА ГЛИБИН І ВИСОТ У МЕТРАХ 


Бутсія рі 


і Ж М 
б З км 
Р ЧОМ Я ки 
сою 
дерали Куса . 17- 


Д 





Тацеблкоск 


"| 
К, аукепудас 


ОГар'яваллі У 
Раума є 
длиуото р Г" 

2 
Усікаупункдб| 


На , У 


- У Гестдтьшен 
ЕЛЬСІНКІ 

М 
о 3 ро - 





«|БАЛТІЙСькЕ СУ Ючар" Я з 
МОРЕ фФиисо» 


ЕКОНОМІЧНА КАРТА 
ДОДАТКОМ! УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ 
е Скпяно-ксрамічна ! фарфоро-фаянсова промисловість 


6 ВивеРування кобальтових руд 


Пнтужні ть Пдростектростанцій (у тис кВт) 
Я ||4овд100 аз 155 ДФ | від ЗО ас 100 


СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО 


7» Молочно-м ясне тваринництво, зернові культурн (7ве" пшениця, 
| | жито), подекуди травотіяння 


Мовючно-м'яснеє скотарство на природних луках, травос'яння 


Ї | зерняеві (пвес. жито, ячміне) | керм''ві купьтурм лісове 
госпеварство 


С | Лісове госпедзрство з оссревками зем'єрої'стьа і Тварнимнц? ва 


Малтевикористовувані та мевикеристовувані землі 


МАСШТАБІ 2500000 
75 





ФРАНЦІЯ. 


МідРрлднди 


З ) 
52 Сент-Гелмєр'" у 
о 2Лькі ох? 


Цифрамн на карті позначені 
І Андорра 2 Монако 


т Родовище тальку 


МАСШТАБ | 7 500 000 


75 0 75 50 ам 
інді іананннаннннй наанвн нано 


ШКАЛА ГЛИБИН 1! ВИСОТ У МЕТРАХ 
0 200 500 | юбо | 2000 4 3000 вна 


репонал Бни Й 
природний 
парк Камор 


ВУ 
. у Г НИ С 


й У У Падутьос У 


ПРОМИС ПО В'І С Т 
ДОДАТКОВІ УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ 


ОБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ Потужність 
електростанцій 
Металургія алюмінію (у тис кВт) 


Нафтохімічна ! нафто- 
переробна (Ф  понав 750 


Авіаракетна 9 від 200 до 750 


Атомна 


Деревообробна і целю- 3 від 100 до 200 
лозно-паперова 


Внробниц'во будівельннх матеріа- Скорочення 
лів і фарфоро- фаянсова мар - жуть 


2Фоесвоесоо 


Видобування тальку Рус - Русійон 


МАСШТАБ 1.9 000 000 


0 9 180 км 
НОР ОР ЧО АН АН 





ФОТОЕЛЕМЕНТ (від фото... і 
елемент) -- електронний прилад, 
в якому електричний струм (фо- 
тострум) або фотоерс виникають 
внаслідок | поглинання енергії 
світла, що падає на нього. Діяння 
Ф. грунтується на зовн. або внутр. 
фотоефекті. До Ф. першого ти- 


пу належать вакуумні та 
газонаповнені Ф. (див. 
Електровакуумні трилади). Ос- 


вітлення фотокатодів у них зу- 
мовлює фотоелектронну ємісію, 
а попадання електронів на анод 
приводить до появи електр. стру- 
му у колі електричному, яке міс- 
тить зовн. джерело  (мал., а). 
Внаслідок іонізації газу і виник- 
нення  несамостійного  лавинного 
розряду (див. Розряди в газах 
електричні) фотострум підсилю- 
ється. До Ф. другого типу нале- 
жать вентильні Ф., які є 
напівпровідниковими приладами. 
Освітлення напівпровідника з 
електронно-дірковим переходом 
веде до збільшення числа віль- 
них носіїв електричного заряду. 
Це спричинює появу фотоерс між 
шарами, що мають різні типи 
електропровідності, і виникнен- 
ня струму в електр. колі, яке не 
має зовн. джерел (мал., б). Іноді 
Ф. (у вузькому розумінні слова) 
наз. лише джерела фотоерс, однак 
частіше до Ф. відносять всі при- 
лади, що перетворюють світлову 
енергію на електричну  (напр., 
фоторезистори). Однією з най- 
важливіших характеристик Ф. є 
коефіцієнт корисної дії. У най- 
кращих зразків він дорівнює 15-- 
18 9. Ф. становлять основу со- 
нячних батарей, служать птрий- 
мачами світла; їх використовують, 
зокрема, в системах оптичного 
зв'язку. В. Л. Вінецький. 
ФОТОЕРС -- електрорушійна си- 
ла, що виникає в матеріалі (гол. 
чин. у напівпровіднику) при його 
освітленні. Робота, потрібна для 
підтримання струму, виконується 
за рахунок енергії фотонів, що 
поглинаються речовиною. Поява 
Ф. зумовлена просторовим розді- 
ленням протилежних за знаком но- 
сіїв електричного заряду, які гене- 
руються електромагнітним випро- 
мінюванням. 

Розрізняють Ф. Дембера, або 
дифузійну Ф., яка виникає 
при неоднорідному освітленні або 
опроміненні напівпровідника світ- 
лом, що сильно поглинається; 
об'ємну Ф., зумовлену просто- 
ровою неоднорідністю напівпровід- 
ника; вентильну,абобар'"'- 
єрну, Ф., що визначається роз- 
діленням зарядів в області контак- 
ту напівпровідника з металом або 
р-- п-переходу (див. Електрон- 
но-дірковий перехід, Гетеропере- 
хід) при поглинанні світла в мате- 
ріалі; фотоелектромагнітне яви- 
ще. Найбільш застосовна вентиль- 
на Ф., величина якої досягає, 
напр., у кремнії - 1В. Аномально 
висока величина Ф. (103 -- 105 В) 
спостерігається у деяких високо- 
омних матеріалах, що мають уні- 
полярну вісь симетрії (напр., у 
монокристалах ІіІМЬОз). Викори- 
стовують Ф.в приймачах світла, 
фотоелементах, сонячних бата- 


реях тощо. В. Л. Вінецький. 
ФОТОЕФЕКТ (від фото... і 
ефект) -- збудження електронів 


речовини при проходженні через 


3 УРЕ, т. 12 


неї фотонів, що приводить до змі- 
ни її електр. властивостей або до 
емісії електронної у навколишнє 
середовище, зокрема у вакуум. 
Ф. належить до фотоелектрич- 
них явищ. Зумовлений передаван- 
ням енергії фотонів електронам 
поглинаючої речовини. Розрізня- 
ютьзовнішній Ф., або фото- 
електронну емісію, івнутр іш- 
ній Ф., що виявляється у виник- 


ненні фотопровідності або фо- 
тоерс середовищі. Зокрема, 
внутр. Ф. є фотоелектромагнітне 


явище, т. з. вентильний Ф. (виник- 
нення фотоерс у системі двох КкоОн- 
тактуючих різних  напівпровідни- 
ків або напівпровідника і металу), 
зміна діелектричної проникності 
пружних модулів та ін. параметрів 
середовища при його освітленні. 
Є також ядерний Ф. (див. 
Фотоядерні реакції). Ф. широко 
використовують при дослідженнях 
будови речовини, а також у фото- 
електр. приладах (див., напр., Фо- 
торезистор,  Фототранзистор). 
Відкрив його 1887  Г. Герц. 
Перші фундаментальні  дослід- 
ження Ф. виконав 1388 О. Г. Сто- 
лєтов. Квантові закономірності 
Ф. пояснив 1905 А. Ейнштейн. 
3 В. Л. Вінецький. 
ФОТОЗБІЛЬШУВАЧ -- оптико- 
механічний пристрій, за допомогою 
якого проекційним друком одер- 
жують збільшені  фотовідбитки 
(позитиви) з негативів; засіб 
репродукційної техніки. Розріз- 
няють Ф. вертикальні (найпоши- 
реніші), що відзначаються обмеже- 
ним ступенем збільшення (до 10 
раз), і горизонтальні -- з горизонт. 
оптичною віссю (ступінь збіль- 
шення -- понад 10 раз). До осн. 
частин Ф. (мал.) належать джере- 
ло світла (лампа розжарення, 
іноді за нею розміщують відбивач 
світлового потоку) і спец. оптична 
система (конденсор, проекційний 
об'єктив, світлофільтр). В най- 
досконаліших Ф. є експонометри, 
кольорокоректори. В разі потреби 
(напр., для одержання графіків, 
креслень) замість негативів вико- 
ристовують діапозитиви. Ф. мо- 
же служити й проекційним апара- 
том (при проеціюванні зображень 
діапозитивів). 

ФОТОІОНІЗАЦІЯ процес 
іонізації атомів і молекул газу, 
що відбувається під діянням елек- 
тромагнітного випромінювання, 
тобто в результаті поглинання фо- 
тонів. 

ФОТОКАМЕРА (від фото... і 
камера) -- те саме, що й фото- 
графічний апарат. 

ФОТОКАТОД (від фото... і ка- 
тод) -- катод електровакуумних 
приладів, що випускає електрони 
від діяння світла, яке падає на 
нього (див. Фотоєлектронна емі- 
сія). Являєсобою шар фоточутли- 
вих речовин, що їх наносять на ме- 
талеву або скляну основу. Найпо- 
ширеніші Ф. киснево-срібляно-це- 
зієві (вони складаються з С5.О з 
домішкою вільного цезію і вкрап- 
леннями чистого срібла), сурм'яно- 
цезієві | (С559Ь) і  багатолужні 
(складаються з сполук сурми з це- 
зієм і сурми з калієм та натрієм). 
Розроблено Ф. з від'ємною елект- 
ронною спорідненістю (див. Спо- 
рідненість до електрона), напр. 
Ф. на основі сполукгалію | мищ'я- 
ку. Ф. бувають непрозорі (освіт- 


люються з боку вакууму) і напів- 
прозорі (світло попадає на них з 
боку основи). Осн. характеристика 
Ф.-- інтегральна чутливість (від- 
ношення фотоструму до світлово- 
го потоку, що спричинив його). 
Найбільшою інтегральною чутли- 
вістю (1500 мкА/лм і більше) від- 
значаються непрозорі Ф. з від'єм- 
ною електронною спорідненістю. 
ФОТОКОПІЮВАННЯ -- відтво- 
рювання фотографічним способом 
копій з графічних і текстових ори- 
гіналів; спосіб копіювання доку- 
ментів. Розрізняють Ф. за зви- 
чайною фотогр. технологією, що 
дає змогу одержувати високоякісні 
фотокопії з тонових оригіналів, 
і Ф. за спрощеним технологічним 
процесом -- технічне Ф. (ним ви- 
готовляють копії з непрозорих 
одно- або двосторонніх оригіна- 
лів схем, креслеників тощо). 
Найпоширенішим технічним є 
рефлексне (пряме) Ф.-- безпо- 
середнім контактом оригіналу з 
світлочутливим шаром т. з. реф- 
лексного  фотопаперу, що його 
основа прозора для світлового про- 
міння, під діянням якого у цьому 
шарі виникає приховане фотогра- 
фічне зображення; після прояв- 
лення одержаного негатива ори- 
гіналу вдаються до копіювання з 
нього тозитива. Для Ф. вико- 
ристовують фотографічні і фото- 
копіювальні апарати, копіювальні 
верстати тощо. Різновид  Ф.-- 
мікрофільмування. 

ФОТОЛІЗ (від фото... і грец. 
Хбсіс -- розклад) -- розклад мо- 
лекул під діянням  поглинутого 
світла. Продуктами розкладу мо- 
жуть бути молекули з меншим 
числом атомів, вільні радикали, 
окремі атоми  (фотодисоціація) 
або позитивні і від'ємні іони (фо- 
тоіонізація). Див. також Фото- 
хімія. 

ФОТОЛІТОГРАФІЯ (від фото... 
і літографія) -- 1) Фотомеханіч- 
ний спосіб виготовлення літограф- 
ської друкарської форми. Поля- 
гає у копіюванні зображення з не- 
гатива на світлочутливий шар, 
що вкриває поверхню літографсь- 
кого каменя (або металевої пласти- 
ни), у проявленні копії і наступ- 
ній хім. обробці її, внаслідок якої 
на поверхні форми утворюються 
друкуючі та пробільні (проміжні) 
елементи. З поч. 20 ст. літографсь- 
кі друкарські форми почали ви- 
тіснятися металевими формами 
плоского офсетного друку. 2) Від- 
биток з літографської друкарської 
форми, виготовлений  фотоліто- 
графським способом. 3) Фотогра- 
фічний процес, який полягає у ство- 
ренні у полімерному світлочутли- 
вому шарі (фоторезисті), нанесе- 
ному на поверхню напівпровідни- 
кової або металізованої діелектрич- 
ної пластини, «вікон», через які 
травильний розчин потрапляв би 
на цю пластину. Такі «вікна» ви- 
никають при експонуванні (див. 
Експозиція) світлочутливого шару 
в потоці ультрафіолетового випро- 
мінювання або в потоці електронів 
(в результаті експонування цей 
шар втрачає або набуває здатності 
розчинятись). Користуючись Ф., 
створюють,  напр., сотні тисяч 
найдрібніших отворів у масках 
кінескопів кольорових  телевізо- 
рів, друковані схеми, напівпровід- 
никові інтегральні схеми. 


33 
нон зеніт о 
ФОТОЛІТОГРАФІЯ 





б 


Схематичні зображення 
фотоелементів із зов- 
нішнім (а) і внутрішнім 
(6) фотоефектами: 


А -- анод; 

К -- катод; Е 

Д -- джерело постійно- 
го струму; 


н-- навантаження; 
п -- область  провідно- 
сті електронного типу; 
р -- область  провідно- 
сті діркового типу; 
світловий потік. 





Вертикальний 
фотозбільшувач: 

7 -- джерело світла; 

2 -- рамка для негати- 
ва; 

3 - проекційний об'єк- 
тив 3 пристроєм для 


точного наведення на 
різкість зображення; 

4 -- стіл (екран), на 
якому розміщують фо- 


топапір. 





ФОТОЛЮМІНЕС- 


ЦЕНЦІЯ 


34 


ФОТОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ -- вид 
люмінесценції, що збуджується 
світлом "| ультрафіолетовим 
промінням. Спектри оптичні Ф. 
можуть бути лінійчастими, сму- 
гастими і суцільними. Їхній вид 
залежить від агрегатного стану 
речовини, умов збудження її ато- 
мів " молекул; від довжини хвилі 
збуджуючого проміння залежать 
тільки спектри Ф. пари. Викори- 
стовують в люмінесцентних лам: 
пах, приладах для реєстрації світ- 
ла тоцо. 

ФОТОМЕТР (від фото... і грец. 


цєтрбф -- вимірюю) -- оптичний 
прилад, яким вимірюють світлові 
величини (освітленість,  яскра- 


вість, світловий потік, силу світла 
тощо), а також визначають харак- 
теристики оптичних матеріалів, 
напр. коеф. відбиття і поглинан- 
ня світла. Розрізняють Ф. візу- 
альні (або зорові), якщо прийма- 
чем світла є око спостерігача, і 
фізичні -- з фіз. приймачами світ- 
ла. До Ф. різних типів належать, 
напр., денситометри, фотогр. яс- 
кравоміри (експонометри), люкс- 
метри. Ф. застосовують у фізиці, 
астрономії, світлотехніці, фотогра- 
фії тощо. Див. також Мікрофото- 
метр. М я 
ФОТОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ -- 
метод кількісного аналізу, основа- 
ний на переведенні визначуваного 
компонента розчину дією реакти- 
ву у сполуку, яка поглинає світло 
(або на руйнуванні такої сполуки 
визначуваним компонентом), і ви- 
мірюванні інтенсивності поглинан- 
ня світла (оптичної густини роз- 
чину). У Ф. а. використовують по- 
ряд з простими різні комплексні 
сполуки (координаційні сполуки): 
одноріднолігандні, хелатні, різ- 
нолігандні; сполуки, які утворю- 
ються за реакціями окислення -- 
відновлення, важкорозчинні сполу- 
ки, сполуки адсорбційного харак- 
теру, органічні сполуки, у тому 
числі кислотно-оснодвні індикатори 
(як: змінюють свій колір). Ви- 
мірювання інтенсивності забарв- 
лення (оптичної густини) розчину 
проводять візуально (прості коло- 
риметри, фотометри), а також 
за допомогою спектрофотометрів і 
фотоколориметрів. Вимірявши оп- 
тичну густину розчину, знаходять 
концентрацію визначуваного ком- 
понента за попередньо побудова- 
ним калібрувальним графіком або 
за рівнянням закону Бугера -- 
Ламберта -- Бера: 
снОво 
є б 
де С, -- концентрація визначува- 
ної речовини, моль/л, А, -- оптич- 
на густина досліджуваного розчи- 
ну; є-- молярний коефіцієнт по- 
глинання речовини; ф -- товщина 
вимірюваного шару розчину (тов- 
щина кювети). Ф. а. відзначаєть- 
ся високою чутливістю. Застосову- 
ють у лабораторній, заводській 
та науковій практиці. 
Літ.: Бабко А. К. |та ін.). Физико- 
химические  методь анализа. М. 
1968; Бабко А. К., Пилипенко А. Т. 
Фотометрический анализ. Общие све- 
дения и аппаратура. М., 1968; Мар- 
ченко З. Фотометрическое определе- 
ние злементов. Мер» с польс. М., 


1971. . Пилипенко. 
ФОТОМЕТРІЯ від фото... і 
грец. цєтрбо -- вимірюю) -- роз- 


діл оптики, в якому вивчаються 


методи і засоби вимірювання енер- 
гії, що переноситься світлом, а 
також величин, пов'язаних з енер- 
гетичними характеристиками світ- 
ла. Основними величинами, які 
визначаються у Ф., т. з. фотомет- 
ричними величинами, є світловий 
потік, сила світла, освітленість, 
світність, яскравість. Теор. ме- 
тоди Ф грунтуються, зокрема, на 


використанні Планка закону ви- 
промінювання; її експерименталь- 
ні методи -- на абс. і відносному 


визначенні світлової енергії за до- 
помогою приймачів світла. Суть 
вимірювань у Ф. зводиться до виз- 
начення відношення інтенсивнос- 
тей досліджуваних потоків світла 
до інтенсивності еталонного потоку 
(див. Еталон) при відповідних 
довжинах хвиль. Визначення від- 
ношення інтенсивностей двох мо- 
нохроматичних світлових потоків 
однієї й тієї ж довжини хвилі 
(див.  Монохроматичне світло) 
становить зміст монохромної Ф. 
У гетерохромній Ф. зна- 
ходять відношення інтенсивностей 
двох монохроматичних світлових 
потоків різних довжин хвиль за 
допомогою третього світлового по- 
току, в якому відносний розподіл 
енергії відомий. Ф.-- складова 
частина спектрофотометрії. Зале- 
жно від використовуваних методів 
вимірювання фотометричних вели- 
чин Ф. поділяють на візуальну, 
фотоелектричну |і фотографічну. 
Візуальна Ф. базується на 
безпосередніх спостереженнях, при 
яких око встановлює рівність яс- 
кравостей двох полів, створених 
порівнюваними  випромінювання- 
ми. Розрахунок світлового потоку 
по відомому променистому (енер- 
гетичному) проводиться через т. 3. 
функцію видності. У фото- 
електричній Ф. приймача- 
ми світла є фотоелементи і фото- 
помножувачі. Їхня спектральна 
чутливість відрізняється від кри- 
вої видності ока, тому для зведен- 
ня її до кривої видності застосо- 
вують відповідні світлофільтри. 
У фотографічні й Ф. про 
інтенсивність світлового потоку су- 
дять за ступенем почорніння за- 
свічених ним рора Ноцаніря сор ма- 
теріалів. Теор. і експерименталь- 
ні методи Ф. широко застосовують, 
зокрема, у світлотехніці, астрофі- 
зиці. Основи Ф. закладено в пра- 
цях П. Бугера, Й. Кеплера, Й. 
Ламберта та ін. 

Літ.: Тиходеев П. М. Световье изме- 
рения в светотехнике (Фотометрия). 
М., 1962; Оптические измерения. К., 
1967. І. С. Горбань. 
ФОТОМИСТЕЦТВО -- різновид 
художньої творчості, суттю якого 
є використання виражальних мож- 
ливостей фотографії. Розрізняють 
документальне Ф., художню фо- 
тографію та ужиткове Ф. (вико- 
ристовується в плакаті, оформ- 
ленні книжок, рекламі). Первісно 
у Ф. переважало т. з. пікторіаль- 
не фото (тобто таке, що імітувало 
живопис), пізніше набуло назви 
-- художня фотографія. Авторами 
перших фотографічних знімків 
( дагеротипів; див. Дагер Л. Ж. М.) 
виступали здебільшого художни- 
ки (створювали складні компози- 
ції, інколи з багатьох негативів). 
У серед. 19 ст. панівним жанром 
був фотопортрет (ГТ. Ф. Надар у 
Франції, Дж. М. Камерон у Вели- 


кобританії, А. Деньєр та С. Л 
Левицький в Росії та ін.). 
З 60-х рр. 19 ст. почала розвива- 
тися техніка натурного знімання 
(Р. Ламар у Франції, А. Кейлі в 
Англії, С. Саврасов у Росії та ін.). 
У 2-й пол. 19 ст. з'явилася етногра- 
фічна фотографія. Виник жанр 
фоторепортажу (Р. Фентон в Анг- 
лії, Б. Брейд в Америці, О. Іванов 
Росії та ін.). 
27.МІП 1919 В. І. 
декрет про передач 
ної та нена тонрафінної проми- 
словості у відання Наркомосу. 
Піднесенню радянського Ф. сприя- 
ли лист Наркомосу (1922) про 
використання фотографії в галузі 
політ. пропаганди, складений на 
підставі | усних вказівок В. Ї. 
Леніна, а також видання журналів 
«Фотограф» (1926--30), «СССР на 
стройке» (з 1930), «Наши дости- 
жения» (1929--37) та ін. Пошири- 
лися документальне Ф. (зокрема 
фоторепортаж 20--30-х рр.), сту- 
дійна фотографія (портрети В. І. 
Леніна роботи М. Наппельбаума 
та П. Оцупа), жанр фотопейзажу 
(М. Андрєєв, С. Іванов-Аллілуєв, 
А. Скуріхін, К. Лішко). В ужит- 
ковому Ф.широко використовува- 
лася техніка фотомонтажу (О. 
Родченко, Л. Лисицький). 
Новою віхою в розвитку радянсь- 
кого документального  Ф. стали 
фоторепортажі, періоду Великої 
Вітчизняної війни. Майстри сучас. 
Ф. спеціалізуються в різних на- 
прямах фототворчості. Створення 
Агентства Преси Новини (АПН) 
і видавництва «Планета», діяль- 
ність фотохроніки ТАРС, видан- 
ня спеціальних («Советское фо- 
то») та ілюстрованих журналів 
(«Советский Союз», «Огонек» та 
ін), фотоальбомів зумовили даль- 
ший розвиток вітчизн. Ф. Серед 
відомих сучас. фотомайстрів -- О. 
Макаров, А. Гаранін, В. Генпде- 
Роте, В. Тарасевич, В. Малишев, 
В. Лебедєв, І. Уткін, А. Купчюс, 
А. Маціяускас, А. Суткус. 
Початок Ф. на Україні пов'язаний 
з поширенням дагеротипів у Ки- 
єві (1844). У 19 ст. набули попу- 
лярності майстри  фотопортрета 
І. Гудовський (автор трьох фото- 
портретів Т. Г. Шевченка, зробле- 
них 1859), В. Висоцький, а та- 
кож майстри Ф. у галузі місь- 
кого пейзажу Г. Чугаєвич і М. 
Рауль. На Україні працював з ка- 
мерою-обскурою вихованець  пе- 
терб. АМ Л. Плахов. Події рос.- 
тур. війни 1877--78 знімав харків- 
ський фотограф О. Іванов. Пол- 
тавський майстер Й. Хмелівський 
у 80--90-х рр. 19 ст. зробив багато 
етногр. знімків на Полтавщині, а 
також видав фотоальбом «Гоголь на 
батьківщині» (1902). У 1901 в Киє- 
ві було створено т-во фотоаматорів 
«Дагер» (серед засновників -- фо- 
топейзажист М. Бобир, автор кни- 
ги «Художня фотографія», 1907). З 
1906 головою товариства став М. 
Петров. 
Єдиною в Росії школою фотоспра- 
ви була Київ. школа друкарської 
справи, заснована 1903 В. Куль- 
женком. У Києві відбулися 1-а 
Міжнар; фотографічна виставка 
та 2-й з'їзд рос. діячів фотографіч- 
ної справи (1908), Міжнар. салон 
(виставка) худож.  світлопису 
(1911),  фотографічна виставка, 
влаштована 1922 Київським фото- 


Ленін підписав 
фотографіч- 


графічним ін-том. Почала видава- 
тися спец. л-ра (перша праця укр. 
мовою -- «Порадник фотографа» 
Л. Скрипника, 1927). Популяри- 
зації Ф. сприяла періодика: жур- 
нали «Фото-- кино» (Х., 1922--23), 
«Фото -- кіно» (Х., 1927), «Фото -- 
соцбудівництву» СХ., 1928--34), 
«Фотогазета | ,,Дніпробуд''» (За- 
поріжжя, 1929). 

Серед відомих майстрів Ф. 30-х 
рр.-- Д. Демуцький, С. Аршеневсь- 
кий, П. Єзерський та ін. У 1936 
відбулася 1-а Всеукраїнська ви- 
ставка Ф. На зх.-укр. землях дія- 
ло Укр. фотографічне т-во (Ю. 
Дорош, Д. Фіголь, С. Щурат та 
ін.). З 1957 при Спілці журналіс- 
тів УРСР діє фотосекція. Серед 
відомих майстрів сучас. укр. Ф.-- 
Р. Баран, Б. Градов, Я. Давидзон, 
Є. Дерлеменко, М. Козловський, 
М. Мельник, Г. Угринович та ін. 
Літ.: Морозов С. А. Русская худо- 
жественная фотография. М., 1961; 
Морозов С. А. Советская художест- 
венная фотография. М., 1958; Зніма- 
ють фотоаматори. К., 1974; Пондопу- 
ло Г. К. Фотография и современность. 
М., 1982. С. І. Білокінь. 
ФОТОН (від грец. Фіос(фатос) -- 
світло) -- квант поля електромаг- 
нітного випромінювання (у вузь- 


кому розумінні -- світла); елемен-, 


тарна частинка, що рухається у 
вакуумі відносно довільної інер- 
ціальної системи відліку з швид- 
кістю світла с. Енергія Ф. є - 
-їао, імпульс ро- Вба/с, де Б -- 
Планка стала, й -- частота випро- 
мінювання; його спін дорівнює 1. 

Ф. не має маси спокою, електр. за- 
ряду, магн. моменту і збігається зі 
своєю античастинкою. Він є бо- 
зоном і підпорядковується Бозе-- 
Ейнштейна статистиці. Ф. бе- 
ре участь в електромагнітних і гра- 
вітаційних взаємодіях елементар- 
них частинок і виявляє хвильові 
і корпускулярні властивості (див., 

напр., Комптона явище,, Люміне- 
сценція, Фотоефект). Його взає- 
модію з іншими елементарними 
частинками описує квантова тео- 
рія поля, яка, зокрема, розглядає 
взаємодію між зарядженими ча- 
стинками як процес обміну вір- 
туальними  Ф. (див. Віртуальні 
частинки). Джерелами Ф. є при- 
родні джерела світла, рентгенів- 
ські трубки, лазери тощо. Гіпоте- 
зу про квантову природу світла 
вперше висловив (1900) М. Планк. 
Цю ідею розвинув і узагальнив 
(1905) А. Ейнштейн, поширивши 
й стосовно до електромагн. хвиль 
будь-якої частоти. 

Назву частинці дав 1929 Г. Льюіс. 
Ф. високої енергії часто називають 
у-квантом. 

ФОТОННА РАКЕТА -- ракета з 
гілотетичним  фотонним  (кванто- 
вим, лазерним) ракетним двигу- 
ном. У такому двигуні реактивна 
сила створюється внаслідок виті- 
кання фотонів з його реактивного 
сопла. Георетично Ф. р. може пе- 
реміщуватись з макс. можливою 
у природі швидкістю, оскільки 
робочим тілом в її двигуні є фото- 
ни, що рухаються із швидкістю 
світла. Ф. р. має бути найпридат- 
нішою для здійснення наддалеких 
космічних польотів. 

М. Аа. Кочегура. 
ФОТОПЕРІОДИЗМ (від фото... 
ігрец. лєріобос -- обертання, чер- 
гування) -- реакція організмів на 
співвідношення між довжиною дня 


38 


і ночі. Ф. у тварин контролює на- 
стання шлюбного періоду, плодю- 
чість, перехід до сплячки, міграції 
тварин тощо (див. Біологічні рит- 
ми). Ф. у рослин -- потреба рос- 
лини в певному співвідношенні 
світлого і темного періодів доби 
для переходу до цвітіння. Осн. 
фотоперіодичні групи рослин: ко - 
роткоденні рослини 
у яких потреба в тривалості освіт- 
лення для формування репродук- 
тивних органів не перевищує 12 
год (наприклад, рис, просо, сор- 
го, коноплі, кукурудза); довго- 
денні рослини-- тривалість 
дня, що сприяє початку їхнього 
генеративного розвитку, становить 


не менше  12--14 год (напри- 
клад, овес, пшениця яра, жи- 
то озиме, ячмінь, кріп); ней - 
тральні рослини -- у 


яких перехід до цвітіння може 
відбуватися при будь-якій довжині 
дня  (напр., гречка, соняшник, 
помідори). Короткоденні рослини 
мають пд., довгоденні рослини -- 
пн. походження, а нейтральні зви- 
чайно є космополітами. Ф. змі- 
нюється в онтогенезі і залежить 
також від т-ри, якості світла, во- 


логості, мінерального | живлення 
рослин.  Фотоперіодичні подраз- 
нення сприймаються листками, 


в яких утворюються речовини, що 
зумовлюють розвиток квіткових 
бруньок (зокрема, фітогормони). 
У здійсненні Ф. відіграє роль та- 
кож  фітохром. Співвідношення 
тривалості дня і ночі впливає 
також на швидкість росту, діяль- 
ність камбію, утворення бульб, 
цибулин та ін. запасаючих органів, 
листопад, перехід до стану спокою, 
проростання насіння тощо. 

На явище Ф. зважають в селек- 
ції, при районуванні культурних 
рослин. 

ФОТОПЛІВКА -- гнучка плівка, 
що складається з прозорої негорю- 
чої основи «прианеза тпелюлози або 
синтетичних полімерів) і нанесе- 
ної на неї фотографічної емуль- 
сії; вид фотографічних матеріа- 
лів. Розрізняють Ф.: для створен- 
ня чорно-білих і кольорових фото- 
зображень; негативні (див. Нега- 
тив), позитивні (див. Позитив) 
та оборотні (див. Обернення у фо- 
тографії); заг. призначення і спе- 
ціальні (напр., для мікрофільму- 
вання). В УРСР великим підпри- 
ємством, що виробляє Ф., є шо- 
сткинське виробниче об'єднання 
«Свема». 

ФОТОПРОВІДНІСТЬ -- зростан- 
ня  електропровідності речовин 
під діянням світла. В напівпро- 
відниках осн. роль відіграє кон - 
центраційна Ф., зумовлена 
внутр. фотоефектом: переходом 
електронів при поглинанні фото- 
нів з валентної зони енергетичної 
в зону провідності (в ласна Ф.) 
або перерозподілом електронів між 
домішковими рівнями енергії |і 
дозволеними рівнями єнерг. зон 
(Ддомішкова Ф.). онцент- 
раційна Ф. має місце лише при 
енергіях фотонів, що перевищують 
ширину забороненої зони напів- 
провідника або енергію  іоніза- 
ції атомів домішок. В металах 
Ф. значно менша, ніж у напів- 
провідниках, і визначається змі- 
ною розсіяння електронів провід- 
ності при збудженні їх світлом 
(рухлива Ф.; вона існує і при 


малих енергіях фотонів). Ф. вико- 
ристовують при створенні фото- 
резисторів, приймачів випроміню- 
вання тощо. В. Л. Вінецький. 
ФОТОРЕЗИСТОР (від фото... ї 
резистор) -- напівпровідниковий 
резистор, що його електричний опір 
залежить від освітленості (див. 
Фотопровідність); засіб опто- 
електроніки. Осн. частиною Ф. 
(мал.) є світлочутливий шар на- 
півпровідника (сульфідів свинцю 
або кадмію, селеніду кадмію то- 
що), нанесений на діелектричну 
(див. Діелектрики) основу, або 
пластинка напівпровідника. На на- 
півпровідниковому шарі (пластин- 
ці) розташовують струмопідвідні 
контакти (електроди). Від вологи 
та ін. зовн. впливів Ф. захищають 
спец. покриттям або герметизують. 
Ф. відзначаються значною пито- 
мою інтегральною чутливістю |до 
кількох мА/(В - лм)), але вони 
порівняно інерційні, їхня світло- 
ва характеристика нелінійна. 

Ф. використовують для вимірю- 
вання інтенсивності інфрачерво- 
ного, видимого, ультрафіолетово- 
го, рентгенівського і гамма-ви- 
промінювання, в пірометрії і фо- 
тотелеграфному зв'язку, в при- 
строях для відтворювання звуку 
тощо. 

ФОТОСЙИНТЕЗ (від фото... 1 
грец. обудєсіс -- з'єднання) -- ут- 
ворення вищими рослинами, водо- 
ростями, фотосинтезуючими мі- 
кроорганізмами органічних речо- 
вин за допомогою світлової енергії, 
що поглинається хлорофілом та 
ін. фотосинтезуючими  пігмента- 
ми. В процесі Ф. в рослині відбу- 
вається перетворення світлової 
енергії на енергію хім. зв'язків 
(так, напр., при засвоєнні однієї 
грам-молекули СО, в рослині на- 
громаджується бл. 470 кДж хім. 
енергії); за рахунок цієї енергії 
рослини ростуть і розвиваються. 
Ф. є осн. процесом новоутворення 
органічних речовин на Землі. Вна- 
слідок Ф. на Землі утворюється 
щороку від 100 до 200 млрд. т су- 
хої органічної речовини, за раху- 
нок якої підтримується життєді- 
яльність усіх гетеротрофних орга- 
нізмів (див. Гетеротрофи). При Ф. 
в атмосферу виділяється кисень, 
необхідний для дихання живих 
організмів, а з неї поглинається 
вуглекислий газ. Кількість енергії, 
яка щороку зв'язується фотосин- 
тезуючими організмами (3 Х 1088 
кДж), у 10 разів перевищує світове 
споживання палива і у 200 разів -- 
продуктів харчування. Внаслідок 
Ф. в минулі геол. епохи в надрах 
і на новерхні Землі та на дні во- 
дойм нагромадились значні запаси 
багатих на енергію органічних ре- 
човин у вигляді кам'яного вугілля, 
горючих газів, сланців, торфу та 
нафти. Процес Ф. у вищих зе- 
лених рослин здійснюється у спе- 
цифічних  органелах клітин 
хлоропластах, будова яких забез- 
печує просторове розділення і від- 
повідну локалізацію речовин та 
реакцій. В процесі еволюції па- 
ралельно відбувались становлення 
структури та удосконалення функ- 


ції | фотосинтетичного апарату. 
Так, фотосинтезуючі прокаріоти 
(бактерії, синьо-зелені водорості) 


не мають фотосинтетичних орга- 
нел. Їх фотосинтезуючий апарат 
представлений ще недостатньо ди- 


35 





ФОТОСИНТЕЗ 





Зовнішній вигляд і схе 
ма  фоторезистора ва 
скляній основі, на яку 
нанесено тонкий шар 
металу (в металі про- 
різано щілини, що утаве- 
рюють два гребенепе- 
дібні електроди). 


36 


ФОТОСИНТЕЗУЮЧІ 
МІКРООРГАНІЗМИ 








Фотоскладальна  ма- 
єїина. Фотоскладаль- 
ний автомат ФА-500: 
1 -- частина корпусу, 
в якій розміщено елек- 
тронний керуючий при- 
стрій; 

2 -- частина корпусу, в 
якій розміщено фото- 
складальний пристрій; 
З -- зчитуючий  при- 
стрій; 

4 -- пульт керування; 
5 -- касета з світлочут- 
яивим матеріалом. 


ференційованою мембранною систе» 
мою і містить пігмент бактеріохло- 
рофіл (у бактерій) або хлорофіл а 
(у синьо-зелених водоростей). У 
представників ін. видів водоростей 
спостерігається еволюційна проба 
добору пігментів (хлорофіли а, 6, 
с, ад, е), структурної організації 
та кінцевих продуктів Ф. Мем- 
бранні системи хлоропластів зе- 
лених водоростей і насінних рос- 
лин у заг. рисах подібні і пред- 
ставлені купками плоских дисків 
(гранами) і окремими дисками (ти- 
лакоїдами), які складаються з двох 
близькорозташованих мембран |і 
щілястого простору між ними (ло- 
кули). 

У деяких рослин тропічного поход- 
ження (кукурудза, просо) в кліти- 
нах мезофілу і паренхімних обкла- 
док судинних пучків хлоропласти 
мають різну будову, і первинні 
продукти фіксації СО» в них неод- 
накові: з трьома і чотирма атома- 
ми вуглецю. Тому розрізняють два 


типи пластид з С; і Со метабо- 
лізмом фіксації СО,. Узагальне- 
но Ф. зображують рівнянням: 


вСоІно у? СеНиОг 


рофіл 
ь 6бН.О -- бО, - 2815,68 кДж. 


Кисень, що виділяється, походить 
з води. При бактеріальному Ф. ки- 
сень не виділяється. Такий Ф. мож- 
на зобразити у вигляді рівняння: 


Н-А світло ЗА - он, 


2" бактеріохлорофіл 
де Н,А може бути представлене 
Н.5, ізопропанолом та ін. Процес 
Ф. умовно поділяють на світлову 
і темнову стадії. 

Світлова стадія починається 
з фотохімічного (див. Фотохімія) 
розкладу води («фотолізу»), що 
йде за участю хлорофілу і супро- 
водиться виділенням молекуляр- 
ного кисню. Молекули хлорофілу 
за рахунок поглинутої енергії 
світла переходять у збуджений 
стан. Збуджений хлорофіл (Хл») 
передає електрон якомусь акцеп- 
тору, що перетворюється на ради- 


кал А, і переходить у форму 
пу 
окисленого радикала Хлї: Хл ---» 


з Хля 25, Хлб з А. | Окисле- 
ний хлорофіл (Хл') негайно реа- 
гує, одержуючи електрон від пев- 
ного донора. Час перебування мо- 
лекули хлорофілу у збудженому 
стані (т) коливається від 1,5 до 
0,13 нс і залежить від її структур- 
ної організації і молекулярного 
оточення. Далі відбувається ряд 
окислювально-відновних реакцій і 
фотосинтетичне фосфорилювання, 
в результаті яких утворюються 
НАДФ" (див. Нікотинамідаденін- 
динуклеотидфосфат) та АТФ 
(див. Аденозинфосфорні кислоти), 
де запасається енергія світла. В ре- 
зультаті темнової стадії Ф. 
відновлюється СО; і утворюється 
багато різноманітних сполук, се- 
ред яких перше місце посідають 
вуглеводи. Для відновлення однієї 
молекули СО;, що супроводиться 
виділенням однієї молекули кис- 
ню, необхідно не менш як 8--9 
квантів світла. У поглинанні одно- 
го кванта світла беруть участь бл. 
400 молекул хлорофілу, які пра- 
цюють як єдина світлозбираюча си- 
стема. у 

Загальний фонд хлорофілу розпо- 


діляється в хлоропластах між дво- 
ма фотосистемами (ФС І та ФС П), 
різними за функціями, набором 
спектральних форм хлорофілу, ак- 
цепторами та донорами електро- 
нів. Ф СІ активується червоним 
світлом з довж. хвилі бл. 700 нм, 
а ФС П-- червоним світлом з 
більш високою енергією (з довж. 
хвилі бл. 680 нм). Кожна з ФС 
складається з опеЦИФи чних комп- 


лексів хлорофілу з білками, фос- 


фоліпідами і  галактозилдіацил- 
гліцеридами, які становлять ре- 
акційні центри, що містять мо- 


лекулу хлорофілу а 700 в ФС І та 
молекулу хлорофілуаб80 в ФСП, 
або світлозбираючі системи -- чан- 
тени». Допоміжні пігменти (напр., 
у зелених рослин -- каротиної- 
ди і хлорофіл б, у червоних водо- 
ростей каротиноїди, фікоери- 
трини і хлорофіл а, у бурих водо- 
ростей -- каротиноїди і хлорофіл 
ай синьо-зелених -- каротиноїди 
і фікойідни) поглинають звичайно 
світло більш високих енергій, ніж 
реакційні центри. Тому фотосинте- 
зуючі організми поглинають світ- 
ло у широкому діапазоні довжин 
хвиль, і вся поглинута енергія далі 
надходить до реакційних центрів. 
В процесі функціонування ФС 
П відбувається виділення кисню. 
Просторово в хлоропласті обидві 
ФС локалізовані в різних місцях: 
ФС І--в міжгранних тилакоїдах 
і тилакоїдах гран, а ФС П -- 
переважно у тилакоїдах гран. 
Інгенсивність Ф., яка залежить 
від умов існування: освітлення, 
мінерального живлення рослин, 
водного обміну рослин та ін. 
факторів, визначає кількість та 
якість утворюваних рослиною ор- 
ганічних речовин. За рахунок Ф. 
створюється до 95 9 біомаси рос- 
лин. Вивчення умов, які сприя- 
ють Ф., має велике значення для 
с. г. Створення оптимальних умов 
для Ф. необхідно також при світ- 
локультурі. Регулюючи умови ви- 
рощування рослин, можна керува- 
ти складом продуктів Ф. і тим 
самим -- хімічним складом рослин 
в цілому. 

Літ.: Тимирязев К. А. Солнце, жизнь 
и хлорофилл. М., 1956; Ничипорович 
А. А. Световое и углеродное питание 
растений фотосинтез. М., 1955; 
Фотохимические системьш хлороплас- 
тов. К., 1975; Судьина Е. Г., Лозовая 
Г. И. Основь зволюционной биохимиий 
растений. К., 1982; Епсусіорефіа ої 
ріапі РБузіоїову. Мечу  5егіе5, У. 5 


РБбофозупібезі5 1. Вегіїп -- Неідеї: 
регя -- Мем УогК, 1977. 

О. Г. Судьніна, Г. І. Лозова. 
ФОТОСИНТЕЗУЮЧІ МІКРО- 


ОРГАНІЗМИ -- мікроорганізми, 
які використовують світло (проме- 
нисту енергію) як енергію для 
життєдіяльності. До Ф. м. нале- 
жать пурпурні бактерії, зелені 
бактерії, синьо-зелені водорості 
(ціанобактерії). Ф. м.є грамнега- 
тивними (див. Грама метод). Пур- 
пурні і зелені бактерії здійснюють 
аноксигенний (не супроводиться 
виділенням кисню) фотосинтез, 
при якому поряд з СО, як джерело 
вуглецю можуть  використовува- 
тись також ацетати, пірувати та 
ін. органічні сполуки. Ціанобакте- 
рії здійснюють оксигенний фото- 
синтез. Більшість Ф. м. засвою- 
ють молекулярний азот, є фотоав- 
тотрофами, деякі -- фотогетеро- 
трофами (потребують наявності 
органічних речовин). 


До Ф. м. останнім часом відносять 
також безхлорофільні гетеротроф- 
ні бактерії Наіорасіегіцт, які за 
участю хромопротеїду бактеріо- 
родопсину використовують проме- 
нисту енергію для синтезу АТФ 
(див. Аденозинфосфорні кислоти). 
ФОТОСКЛАДАЛЬНА  МАШИ- 
НА -- поліграфічна машина для 
фотографічного складання тексту 
на світлочутливому матеріалі -- 
фотоплівці або фотопапері; тип 
складальної машини; основне ус- 
таткування фотоскладальних си- 
стем (комплексів), де, крім Ф.м., 
є складально-програмуючі, скла- 
дально-коректуючі та ін. апарати і 
пристрої. Текст на Ф. м. одержу- 
ють (оптичним  проеціюванням 
знаків шрифтоносія) у вигляді 
діапозитивів або негативів, що їх 
копіюють (див. Фотокопіювання) 
на матеріал майбутньої друкарсь- 
кої форми для плоского, глибокого 
чи високого друку. Малюнок і нак- 
реслення шрифту, одержуваного 
на Ф. м. і на складально-ливарній 
машині (лінотипі, монотипі), од- 
накові; необхідного кегля шриф- 
ту на Ф. м. досягають зміною мас- 
штабу знімання знаків алфавіту, 
що їх фотографують. До найпоши- 
реніших Ф. м. (мал.) належать 
електронно-мех. напівавтомати й 
автомати (швидкість фотографу- 
вання ними -- до 100 знаків за се- 
кунду) і машини з електронно- 
променевою трубкою (знаки фор- 
муються на її екрані та проецію- 
ються на світлочутливий матеріал; 
швидкість фотографування -- до 
кількох тисяч знаків за секунду). 
Перспективні найпродуктивніші 
Ф. м. з лазерним джерелом світ- 
ла. Порівняно з лінотипом і моно- 
типом Ф. м. забезпечує вищу 
якість складання, прискорює скла- 
дальні процеси, сприяє поліпшен- 
ню умов праці. Т.О. Стародуб. 
ФОТОСПАЛАХ -- див. Лампа- 


спалах. 
ФОТОСФЕРА (від фото... і 
грец. офаоїіро -- куля) -- нижня 


. частина зоряної атмосфери. З Ф. 


виходить майже все спостережува- 
не випромінювання зорі. Товщина 
Ф. Сонця не перевищує 0,001 його 
радіуса. Спектр Ф. є неперервним 
з накладеними на нього фраунго- 
феровими лініями. З активних со- 
нячних утворень для Ф. характер- 
ні сонячні плями та факели. 
ФОТОТЕЛЕГРАФ (від фото... 
і телеграф) -- загальноприйнята 
скорочена назва фототелеграф- 
ного зв'язку. 
ФОТОТЕЛЕГРАФІЯ (від фото... 
і телеграфія) -- галузь науки і 
техніки, пов'язана з вивченням 
принципів побудови систем фак- 
симілького зв'язку (фототелеграф- 
ного зв'язку), розробленням спо- 
собів і апаратури передавання й 
приймання нерухомих плоских 30- 
бражень (фотографій, тексту то- 
що), а також з оцінкою якості 
передавання цих зображень по ка- 
налах зв'язку; історично є одним 
з розділів телеграфії. Грунтується 
на досягненнях тех. електроніки 
(зокрема, оптоелектроніки), а та- 
кож радіотехніки, електротехні- 
ки, світлотехніки та ін. Завдання 
Ф. полягають у перетворюванні 
оптичних зображень на електр. 
сигнали (і навпаки), розроблянні 
способів запису оптичних зобра- 
жень, перетворенні аналогової 


(безперервної) інформації на дис- 
кретну (перервну), у створенні 
систем розгортки зображення. В 
СРСР проблеми Ф. досліджують 
у Київському відділенні Централь- 
ного н.-д. ін-ту зв'язку (Москва). 

Літ.: Федорцов Б. Ф. Фототелегра- 
фия. М.- Л., 1960; Теоретическиєе ос- 
новь: злектрической передачи изобра- 
жений. Телевидение и фототелегра- 
фия. М., 1962; Орловский Е. Л. Пере- 
дача  факсимильньжх  изображений. 


М., 1980. 3 
ФОТОТЕЛЕГРАФНИЙ АПА- 
РАТ -- факсимільний апарат для 
передавання або (і) приймання 
нерухомих  напівтонових  зобра- 
жень з реєстрацією їх фотографіч- 
ними способами (напр., в СРСР -- 
для передавання фотознімків фо- 


тохроніки  ТАРС.. 
ФОТОТЕЛЕГРАФНИЙ  3зв'Я- 
З0К -- факсимільний зв'язок з 
реєстрацією одержуваних напівто- 
нових зображень  фотографічни- 
ми способами. 

ФОТОТИПІЯ (від фото... і грец. 


толог -- відбиток) -- спосіб тлос- 
кого друку за допомогою фото- 
типних друкарських форм -- скля- 
них або металевих пластин, вкри- 
тих желатиновим рівнозернистим 
світлочутливим шаром, на який, 
використовуючи потужне джерело 
світла, копіюють напівтоновий не- 
гатив відтворюваного зображення. 
Оскільки негатив регулює ступінь 
дії світла на світлочутливий шар, 
зерна желатини по-різному задуб- 
люються, тобто різною мірою 
втрачають здатність набухати у 
воді. Якщо одержану копію зану- 
рити у воду, вони набухають тим 
більше, чим менше світла на них 
подіяло -- на готовій формі утво- 
рюється  желатиновий рельєф з 
зерен різної величини. Друкарська 
фарба наноситься на форму за 
принципом вибіркового змочуван- 
ня -- чим сильніше задубились 


зерна, тим більше на них буде 
фарби. Фототипним способом з 
макс. точністю без застосування 


растра відтворюють найскладніші 
напівтонові зображення, зокрема 
оригінали з акварелей, малюнків 
олівцем. Тональність зображень пе- 
редається зміною товщини шару 
фарби та розмірів друкуючих еле- 
ментів. Для Ф. застосовують плос- 


кодрукарські і ротаційні машини. 
ФОТОТРАНЗИ СТОР (від  фо- 
то... ії транзистор) -- напівпро- 


відниковий прилад (транзистор), 
що реагує на опромінення світлом 
і. підсилює електричний струм 
(фотострум), який при цьому вини- 
кає (див. Фотоєфект); засіб оп- 
тоелектроніки. Основна частина 
фототранзистора (мал.) -- напів- 
провідникова пластина (германію, 
кремнію або арсеніду галію) з 
трьома областями: базою (як пра- 
вило, без спец. виводу), колекто- 
ром і емітером (обидва -- з виво- 
дами). При опроміненні світлом 
в базі утворюються парні носії 
зарядів електрони і дірки. 
УФ. на основі напівпровідників з 
п-провідністю дірки є для бази 
неосновними носіями зарядів, то- 
му вони втягуються електричним 
полем колекторного переходу 
(див. Електронно-дірковий пере- 
хід) в колектор, збільшуючи струм 
у його колі. Електрони (основні но- 
сії зарядів), на відміну від дірок, 
нагромаджуються (через відсут- 
ність виводу) в базі, створюють 


просторовий заряд, який знижує 
висоту потенціального бар'єра 
емітерного переходу; при цьому 
полегшується переміщення дірок 
у базу, а потім у колектор, що зу- 
мовлює ще більше зростання ко- 
лекторного струму (фотоструму). 
Якщо у бази Ф. зробити вивод, 
виникають додаткові можливості 
використання приладу: на його 
вхід, крім світлового сигналу, 
можна подавати сигнал електрич- 
ний. Широко застосовують також 
Ф. з переходом метал -- напівпро- 
відник (т. з. бар'єром Шотткі), ге- 
теропереходом. Інтегральна чут- 
ливість Ф. досягає 10 А/лм, інер- 
ційність не перевищує кількох со- 
тень мікросекунд. Ф. використо- 
вують в оптопарах, як лічильни- 
ки і детектори випромінювань, 
для звуковідтворювання в кіно- 
установках тощо. 


ФОТОХІМІЧНІ РЕАКЦІЇ - хім. 
реакції, що відбуваються внаслідок 
діяння світла на речовину. Най- 


важливішими Ф. р. є: розклад, 
окислення і відновлення, приєд- 
нання, ізомеризація -- зміна про- 


сторового розміщення атомів або 
атомних груп у молекулах органіч- 
них сполук. Ф. р. відбуваються в 
живих рослинних організмах при 
фотосинтезі. Вони лежать в осно- 
ві фотографічного процесу. Див. 
Фотохімія. 

ФОТОХІМІЯ (від фото... і хі- 
мія) -- розділ фізичної хімії, в 
якому вивчаються хімічні реакції 
за участю молекул, що під діянням 
світла перебувають у стані елект- 
ронного збудження. Ф. тісно по- 
в'язана з оптикою. У 1818 прибал- 
тійський учений К. Гротгус (1785-- 
1822) встановив, що світло, погли- 
нуте молекулою, може зумовити 
хім. реакцію (закон Гротгуса). 
Згідно закону  фотохім. еквіва- 
лентності, відкритого 1912--13 А. 
Ейнштейном, кожний поглинутий 
квант світлової енергії зумовлює 
одну елементарну реакцію, яка 
може полягати у хім. перетворен- 
ні молекул речовини або в їхньому 
фіз. збудженні і випромінюванні 
поглинутої енергії (або перетворен- 
ні цієї енергії на теплову). Найваж- 
ливішою характеристикою фото- 
хімічних реакцій є квантовий ви- 
хід, що дорівнює відношенню кіль- 
кості молекул, які вступили у фото- 
хім. реакцію, до кількості погли- 
нутих квантів світла. Квантові 
виходи, менші за одиницю, є ха- 
рактерними для реакцій, що від- 
буваються з втратою енергії збуд- 
женими молекулами при зіткненні 
або внаслідок випромінювання, 
більші за одиницю -- для ланцюго- 
вих реакцій. Поглинання світла 
супроводиться істотними деформа- 
ціями електронної структури мо- 
лекули. При цьому полегшуються 
процеси перенесення електронів 
(див. Переносу явище), а також 
може відбуватися іонізація (див. 
Фотоїонізація) та дисоціація мо- 
лекул. 

Ф. відіграє суттєву роль у бага- 
тьох практично важливих проце- 
сах: при фотосинтезі, фотолізі, 
фотополімеризації та у процесах, 
які зумовлюють фотохімічний за- 
пис інформації, органічний фото- 
хімічний синтез та ін. 

Літ.: Теренин А. н. Фотоника моле 
кул красителей и родственньжх орга- 
нических соединений. Л., 1967; Крю- 


ков А. И., Шерстюк В. П., Дилунг 
И. И. Фотоперенос злектрона и его 
прикладнье аспектьм. К., 1982. 
Й. Ділунг. 
ФОТОХРОНІКА -- хроніка по- 
дій і явищ сучасності, відображена 
у. фотографіях. Оперативні мате- 
бази для Ф. зарубіжних і радян- 
ських (центр., респ. і місцевих) ви- 
дань готує Гол. ред. фотоінформа- 
ції ТАРС (фотохроніка ТАРС), 
що має свої територіальні розгалу- 
ження. На Україні - це Гол. ред. 
фотоінформації РАТАУ  (фото- 
хроніка РАТЛАУ). в. П. Олійник. 


ФОТОЯДЕРНІ РЕАКЦІЇ, ядер- 
ний фотоефект перетворення 
атомних ядер внаслідок їхньої 
взаємодії з гамма-квантами (фото- 
нами). При взаємодіях з ядром 
фотон пружно чи непружно роз- 
сіюється (див. Розсіяння мікроча- 
стинок) або поглинається (див. 
Поглинання світла). При погли- 
нанні гамма-кванта досить великої 
енергії атомне ядро випромінює 
один або кілька нуклонів чи ді- 
литься на уламки. Найімовірні- 
шими є Ф. р. з випромінюванням 
нейтрона --т. з. фотонейт- 
ронні реакції. Ф.р.єпоро- 
говими реакціями, тобто відбуваю- 
ться лише тоді, коли енергія фо- 
тонів перевищує енергію зв'язку 
продуктів реакції в ядрі. Харак- 
терною властивістю Ф. р. є наяв- 
ність у функціях збудження ши- 
рокого максимуму, який дістав 
назву гігантського  ре- 
зонанс у. Його ширина стано- 
вить 3--4 МеВ. Макс. значення 
ефективного перерізу Ф. р. в об- 
ласті цього резонансу досягає 
10-28 см2. Енергія гамма-квантів, 
які відповідають макс. перерізу 
Ф. р., залежить від числа нукло- 
нів у ядрі і змінюється від 13 
Мев у важких ядрах до 25 МеВ у 
легких ядрах. Із збільшенням енер- 
гії фоні можливе також безпо- 
середнє вибивання частинок з яд- 
ра(т з, прямий ядерний 
фотоефект), а при енергіях, 
що перевищують 150 МеВ,-- фо- 
тонародження л-мезонів (див. Ме- 
зони на ядрі або окремому нукло- 
. Для пояснення Ф. р. викори- 
о оУютЬ різні моделі. Дослід- 
жують Ф. р., зокрема, за допомо- 
гою анігіляційного (див. Анігіля- 
ція) і гальмівного випромінюван- 
ня. використовують Ф. р. знауко- 
вою  (напр., шля дослідження 
структури ядра) і прикладною ме- 
тою (зокрема, для вивчення еле- 
ментного складу гірських порід, 
сплавів, сумішей тощо). 
Лп.: Проблемь ядерной физики и 


физики  злементарньх  частиц. М., 
1975. Д. І. Сікора. 


ФОФАНОВ Аникита Федорович 
(р. н. невід., Псков після 
1518, Москва) -- рос. друкар і 
письменник. Діяльність почав у 
Москві, де 1609 надрукував Мінею 
загальну (книгу молитов). В роки 
польсько-шведської інтервенції 
(поч. 17 ст.) вивіз свою друкарню 
в Нижній Новгород (тепер Горь- 
кий), де 1613 виготовив новий 
шрифт, т. з. никитинську азбуку, 
яким користувалися протягом 1-Ї 
пол. 17 ст. В 1613 надрукував т. 3. 
Пам'ятку  нижегородського дру- 
уу, що розповідала про події поч. 
17 ст. В 1614 повернувся до Моск- 
ви й видав тут Псалтир (1615) 
і Октоїх (1618). Книги, видані Ф., 


37 





ФОФАНОВ 


ї 
А 
4 
х 
Х 
Х 
м 
5 
5 М 





Фототранзистор: 
1 -- колектор; 
2 -- емітер; 
3 -- скляне вікно; 
4 -- напівпровідникова 
пластина; 
-- база. 








Ж.О. Фрагонар. 
Поцілунок крадькома. 
ДЕ у Ленінграді. 





т. Б. пра 
Натюрморт. 


супроводилися гравюрами, 
мовами та пПолимОна ви: 


Г на НО 
ФОШ (Косф) 


перед- 


В. 
Фердінал (2.Х 





франц. військ. діяч, маршал Фран- 
ції (1918). В 1887 закінчив Вищу 
військ. академію (1895--1900 
професор, 1908--11 -- нач. акаде- 
мії). Під час першої світової вій- 
ни 1914--18 командував корпу- 
сом, армією (брала участь у итві 
на Марні), групою армій «Північ». 
У 1917 -- нач. Генштабу, з 1918 -- 
верховний головнокоманд. армія- 
ми Антанти. Ф.-- один з органі- 
заторів і керівників воєнної інтер- 
венції проти Рад. Росії 1918--20. 
Автор воєнно-теоретичних праць, 
мемуарів. 

ФРАГМЕНТ (від лат. їгадтепійт 
-- уламок) -- частина твору мис- 
тецтва, уривок тексту тощо. 
ФРАГОНАР  (Егадопагі) | Жан 
Оноре (5.ГУ 1732, Грас, Прованс 
-- 22.МИ 1806, Париж) -- франц. 
живописець |і графік. Навчався у 
Парижі у Ж. Б. С. Шардена і 
Ф. Буше. Автор жанрових, побу- 
тових і міфологічних композицій, 
портретів, пейзажів («Натхнення», 
1769; «Свято в Сен-Клу», 1775; 
«Пралі», «Діти фермера», «Поці- 
лунок крадькома» та ін.). Ф. ві- 


домий також як рисувальник | 
офортист. 
Літ.: Флрагонар. Альбом. М., 1982. 


ФРАДКІН Мойсей Залманович 
(28.ІХ 1904, Борзна, тепер місто 
Черніг. обл.-- 11.МІШ 1974, Хар- 
ків) -- укр. рад. графік. У 1922-- 
2/7 навчався в Харківському ху- 
дожньому ін-ті. В 1934--36 викла- 
дав у Харків. поліграф. ін-ті, 
1931--71 (з перервами) -- в Хар- 
ків. худож. інституті. Твори: се- 
рія «Барикади» (1934--35, у спів- 


авт.), станкові гравюри -- «Похо- 
рон у містечку» (1927), «Тихий 
вечір» (1942), «Весна» (1956), 


«Згадки про дитинство» (1959), 
ілюстрації до «Вибраних творів» 
Шолом-Алейхема (1939), до рома- 
ну «Легенда про Тіля Уленшпіге- 
ля і Ламме Гудзака...» ЦІ. де Ко- 
стера (1935, у співавт.), до казок 
Франка (1947) та ін. 
ФРАВ РАЙ Теофіл Борисович 
(16.11 1883, м. Бердичів, тепер 
Житомир. обл.-- 7.Ї 1957, Одеса) 
-- укр. рад. живописець. У 1897-- 
1902 навчався в Одес. худож. 
уч-щі у К. Костанді, 1903 -- в 
мюнхенській АМ і студії А. Ажбе, 
1905 --в паризькій АМ. Твори: 
«Робітник», «Кравець», «Шлях» 
(1940), «Березки» (1954), «О. С. 
Пушкін» (1955), «Бетховен», «Іван 
Грозний» (обидва -- 1956). З 1920 
викладав у Одес. худож. уч-щі (з 
1935 -- професор). Серед учнів 
-- Є. Кибрик, С. Отрощенко, 
О. Постель. 
Літ.: Виставка творів Теофіла Бори 
совича Фраєрмана. Каталог. К., 1957. 
ФРАЗА (від грец. Фодбоїс -- спосіб 
вираження, стиль) -  1)У мово- 
знавстві -- висловлення, що 
характеризується смисловою за- 
вершеністю, синтаксично- фонетич- 
ною цілісністю й  інтонаційною 
оформленістю. Межею Ф. є паузи, 
а на її кінцевих складах тон зни- 
жується. Ф.-- осн. одиниця мов- 
лення. У межах Ф. на фонетично- 
му стику відбуваються властиві 
даній мові закономірні зміни -- 
чергування звуків, асиміляція то- 


що. Ф. поділяються на вимовні 
такти, або синтагми, що скла- 
даються з одного чи кількох слів 
і відбивають внутр. членування 
думки на окремі смислові оди- 
ниці. Термін «фраза» іноді вжива- 
ється (переважно в зарубіжному 
монознавеннк) в значенні речення. 
2) У музиці -- відносно закін: 
чена частина мелодії; у вченні 
про музичні форми -- побудова, 
середня між мотивом і муз. речен- 
ням. Ф. може бути суцільною або 
поділятися на мотиви. 

ДВ 4. Жовтобрюх 

су мовознавстві). 
ФРАЗЕОЛОГІЗМ (від грец. Фра- 
Го Па (фзйсєсс) -- спосіб виражен- 
ня, стиль і ХОуштиоз -- судження|, 
фразеологічна одиниця, фразеоло- 
гічний зворот лексично непо- 
дільне, стійке за складом, цілісне 
за значенням сполучення слів, 
відтворюване як усталена мовна 
одиниця. Є кілька класифікацій 
Ф. За однією із них (В. В. Вино- 
градов) розрізняють фразеологіч- 
ні зрощення, або ідіоми (собаку 
з'їсти -- «набути досвіду»), фразе- 
ологічні єдності (не нюхати поро- 
ху -- «не бувати в боях») і фразео- 
логічні сполучення (жаль бере). 
Виділяють також фразеологічні 
вирази прислів'я, приказки, 
крилаті вирази тощо. Ф.-- об'єкт 
вивчення З зазвології На Україні 
видано ряд фразеологічних слов- 
ників: Г. М. Удовиченка «Фра- 
зеологічний словник україн вної 
мови» (т. 1--2, 1984), С. Олій- 
ника та М. М. он 
«Українсько-російський і росій- 
сько-український фразеологічний 
словник» (1971) та інші. 

Лк; Скрипник. 
ФРАЗЕОЛОГІЯ |від грец. фрдоіс 
(фойоєсс) -- спосіб вираження, 
стиль і Хбуос -- вчення| -- 1) Роз- 
діл мовознавства, що вивчає фра- 
зеологічний склад мови, його су- 
часний стан та істор. розвиток. 
Деякі мовознавці вважають Ф. 
складовою частиною  лексиколо- 
гії. До фразеологічного складу 
мови в широкому розумінні вклю- 
чають усі усталені звороти та вис- 
лови мови (в т. ч. прислів'я й при- 
казки), а в вузькому -- лише фра- 
зеологізми, співвідносні зі словом. 
Як самостійна лінгвістична дис- 
ципліна виникла в рад. мовознав- 
стві в 40--50-1 рр. (праці В. В. 
Виноградова та його школи). 
Значний внесок у її вивчення зро- 
били Л. А. Булаховський, С. І. 
Ожегов, Б. О. Ларін, І.К. Білодід 
та ін. Ф. тісно пов'язана із син- 
таксисом і стилістикою. 
2) Сукупність фразеологізмів 
певної мови (напр., Ф. укр. мови). 
3) Сукупність фразеологізмів, вла- 
стивих певній соціальній групі, 
якомусь авторові або літературно- 
публіцистичному напрямові (напр., 
фразеологія Т. Г. Шевченка). 
Літ.: Бабкин А. М. Русская фразеоло- 
гия, ее развитие? и источники. У 
1970; Скрипник Л. Г. Фразеологія 
української мови. К., 1973; Мокиен- 
ко В. Славянская фразеология. 
М., 1980. Г. Скрипник. 


ФРАЗОВИЙ НАГОЛОС -- різно- 
вид наголосу, виділення слова в 
реченні посиленням артикуляції, 
зміною висоти голосового тону і 
збільшенням тривалості. Розрізня- 
ють Ф. н. синтагматичний -- виді- 
лення кінцевого повнозначного сло- 
ва синтагми; логічний наголос; 


емфатичний (емоційний) -- емо- 
ційне виділення слова засобами 
голосового тембру. Ф. н. виконує 
в реченні конститутивну (органі- 
зуючу) і делімітативну (розділову) 
функції, а також уточнює його 
змістові відтінки; пов'язаний з 
поняттями такту, ритму й ритміч- 
ної групи. УЗН Міщенко. 
ФРАЗУВАННЯ в музиці - 
логічна побудова муз. речення, 
фрази, періоду; виразне виділен- 
ня головного емоційного змісту 
твору. Своєрідність Ф.-- один з 
осн. елементів, що характеризують 
стиль виконавця. 


ФРАЙБЕРГ -- місто на Пд. НДР. 
Розташований на р. Фрайсбергер- 
Мульде. Вузол з-ць. 51 тис. ж. 
(1976). Центр видобування поліме- 
талевих руд і кольорової металур- 


гії. Виробн. пром. устаткування. 
Фарфорові, текст., швейні, взут. 
підприємства. Г ірнича академія 


(з 1765) і гірничий музей. Архіт. 
пам'ятки 15--16 ст. 
ФРАКАСТОРО (Егаса5біого) Джі- 
роламо (1478, м. Верона -- 8.МПЇ 
1553, там же) -- італ. лікар, вче- 
ний-енциклопедист, астроном, поет 
епохи Відродження. В 1502 закін- 
чив Падуанський ун-т, згодом -- 
професор цього ун-ту. Праці Ф. 
стосуються питань геології, геогра- 
фії, оптики, механіки, астрономії, 
філософії, психології, медицини. 
автор видатних медичних 
творів: поеми «Сифіліс, або Про 
галльську хворобу» (1530) та «Про 
контагій, контагіозні хвороби 1 
лікування» (1546). Вперше в меди- 
цині запропонував термін «інфек- 
ція». Описав ряд заразних хвороб 
(віспу, кір, чуму, сказ та ін.), 
висловив думку про існування най- 
дрібніших невидимих матеріаль- 
них чинників інфекційних хвороб, 
які передаються від хворого до 
здорових. Заклав перші основи 
клініки інфекційних хвороб і епі- 
деміології. 


ФРАКІЙЦІ -- група давніх індо- 
європейських племен (даки, одри- 
си, гети та ін.), які населяли тер. 
Фракії та Пн. Зх. Малої Азії. 
Перебували на стадії розкладу 
первіснообщинного ладу. Займа- 
лися землеробством і скотарством, 
у них були розвинуті обробка ме- 
талів, керамічне виробн. В ході 
великого переселення народів змі- 
шалися з різними племенами і 
стали одним з етнічних елементів 
при формуванні болгар та ін. 
ФРАКІЯ -- історична область на 
Сх. Балканського п-ова, між Егей- 
ським, Чорним і Ма муровим мо- 
рями. У давнину була заселена 
фракійцями. З 46 провінція 
Старод. Риму, з 395 -- у складі 
Візантії. В 6 ст. заселена слов'я- 
нами. Частково входила до складу 
Першого  Болг. царства  (680-- 
1018). У 15 ст. Ф. завоювала Ос- 
манська імперія. В 1885 частина, 
а в травні 1913 майже вся тер. Ф. 
перейшла до Болгарії. В серпні 
1913 частина Зх. Ф. була передана 
Греції, Сх. Ф.-- Османській ім- 
перії. Після 1-ї світової війни ча- 
стина Зх. і Сх. Ф. 1920 відійшла 
від Болгарії до Греції. За Лозанн- 
ським | мирним договором 1923 
Сх. Ф. з Адріанополем відійшла 
до Туреччини, Зх. Ф. залишилася 
в Греції, частина Внутр. Ф.-- у 
Болгарії. 


ФРАХТОГРАФІЯ (від лат. бгас- 
(5 -- зламаний і грец. урафо -- 
пишу) -- вівчення поверхні зламу 
металів (сплавів) після мех. руй- 
нування. На відміну від метало- 
графії цю поверхню, як правило, 
не піддають шліфуванню, поліру- 
ванню, травленню або ін. діянню. 
Фрактографічні дослідження про- 
вадять здебільшого неозброєним 
оком, за допомогою лути, світло- 
вого або електронного мікроско- 
па. Якщо користуються  просві- 
чуючим електронним мікроскопом, 
вивчають не поверхню зламу, а 
відбиток (репліку) з неї. Растро- 
вим електронним мікроскопом дос- 
ліджують саму поверхню руйну- 
вання. Ф., що є одним з методів 
металознавства, дає змогу контро- 
лювати якість виробів, виявляти 
неоднорідність сплавів (при ме- 
талографічних дослідженнях вони 
здаються однорідними) і природ- 
ні недосконалості кристалів, виз- 
начати схильність сталі до крих- 
кого руйнування тощо. 


ФРАКЦІЯ (від лат. Йїтасііо -- роз- 
ламування) -- 1) (застаріле) Гру- 
па людей, об'єднаних професій- 
ними цеховими інтересами. 2) Ор- 
ганізована група членів політ. пар- 
тії, створювана з метою проведен- 
ня її лінії в парламенті, органах 
місц. самоврядування та ін. орг- 
ціях. 3) Угруповання всередині 
політ. партії, яке має свій орг. 
центр, виступає з власною політ. 
платформою, відмінною від основ- 
ної (ген.) лінії партії, і бореться 
проти політики, здійснюваної біль- 
шістю членів партії. За Статутом 
КПРС фракційність у партії не- 
припустима, прояви її несумісні з 
марксистсько-ленінською  партій- 
ністю, з перебуванням у партії. 


ФРАНЖОЛІ Андрій Опанасович 
(13 (25).Х1 1848, Херсон -- 6 (18). 
УПІ 1883, Женева| -- революц. 
народник. Син дрібного купця. 
В 1871 навчався в Петерб. техно- 
логічному ін-ті. В 1873--74 -- член 
одес. гуртка чайковців, учасник 
«ходіння в народ». Після 3-річного 
ув'язнення виправданий за «тро- 
цесом 193-х», але в адм. порядку 
висланий до Сольвичегодська (те- 
пер місто Арх. обл. РРФСР). Піс- 
ля втечі в лютому 1880 із заслан- 
ня Ф. примкнув до «Народної во- 
лі», став членом її Виконавчого 
к-ту, вів пропаганду серед робітни- 
ків. З поч. 1883 -- в еміграції. 

ФРАНК (ЕгапК) Бруно(13.УІ1887, 
Штутгарт -- 20.МІ 1945, Беверлі- 
Гілс, штат Каліфорнія, США) -- 
нім. письменник. Виступав як поет, 
драматург, новеліст, романіст. 
З 1933-- в еміграції (Австралія, 
Англія, США). У творах на істор. 
теми матеріал минулого осмислю- 
вав з позицій сучасності (роман 
«Тренк», 1926). В біографічному 
романі «Сервантес» (1934) образ 
великого ісп. письменника, відтво- 
рений на істор. фоні, є символом 
протесту проти соціального й ду- 
ховного поневолення, проти сва- 
волі й реакції. Автор антифашист. 
романів «Закордонний паспорт» 
(1937), «Дочка» (1943; дія відбу- 
вається в Зх. Україні до 1939). 


Тв.: Укр. перекл.- На крилах 
світла. Х., 1925; Рос. перекл.- 
Сервантес. М., бо 


Баканов. 


ФРАНК Гліб Ман б Г11 
(24). У 1904, Нижній Новгород, те- 


пер м. Горький -- 10.Х 1976, Моск- 
ва рад. біофізик, акад. АН 
СРСР (з 1966), член-кор. АМН 
СРСР (з 1945). Чл. КПРС з 
1947. Брат І. М. Франка. Закін- 
чив Кримський ун-т (1925). В 
1929--33 працював в  Ленінгр. 
фізико-тех. ін-ті. В 1933--46 
зав. біофіз. відділом Всесоюзного 
ін-ту експериментальної медицини; 
в 1946--48 -- Радіаційною лабора- 
торією (з 1948 -- Ін-т біофізики 
АМН СРСР; 1948--51 -- дирек- 
тор). В 1943--52 -- зав. Лабора- 
торією біофізики ізотопів і випро- 
мінювань АН СРСР (з 1952 -- Ін-т 
біол. фізики АН СРСР; з 1957 - 
директор). Осн. праці з біол. дії 
ультрафіолетового випромінюван- 
ня, біофізики м'язового скорочен- 
ня, нервового збудження. Наго- 
роджений 2 орденами Леніна, ін. 
орденами, медалями. Держ. пре- 
мія СРСР, 1949, 1951, 1978 по 
смертно). 

ФРАНК (ЕгапсК) Джеймс (26.УПІ 
1882, Гамбург -- 21.У 1964, Гет- 
тінген) -- нім. фізик, член Лондон. 
королівського т-ва (з 1964), іноз. 
чл. кор. АН СРСР (з 1927). За- 
кінчив Гейдельберзький (1902) і 
Берлінський (1906) ун-ти. 

Осн. наук. праці -- з атомної і 
ядерної фізики, мол. спектроско- 
пії, фотосинтезу. Разом з Г. Гер- 
цом провів (1913) т. з. Франка-- 
Герца досліди, що підтвердили 
існування дискретних рівнів енер- 
гії атомів. Пояснив зв 'язок між 
внутрішньомол. силами і спектра- 
ми молекул, сформулював т. з. 
принцип Франка- -Кондона (збере- 
ження відносного розташування |і 
швидкостей атомів при електрон- 
них переходах молекул). Нобелів- 
ська премія, 1925. 

ФРАН Ілля Михайлович Гн. 
10 (23).Х 1908, Петербургі -- рос. 
рад. фізик, акад. АН СРСР (з 
1968). Закінчив (1930) Моск. ун-т. 
У  1930--34 працював, у Держ. 
оптичному ін-ті (Ленінград), у 
1934-70 -- у Фіз. інті АН СРСР 

з 1957 - в об єднаному інститу- 
ті ядерних досліджень (Дубна), 
одночасно (з 1971) -- в Ін-ті ядер- 
них досліджень АН СРСР. У 1937 
разом з І. Таммом пояснив 
Черенкова -- Вавилова випроміню- 
вання. Разом з В. Л. Гінзбургом 
вперше розглянув т. з. перехідне 
випромінювання. ШРозвинув  тео- 
рію Доплера ефекту в заломлю- 
вальному середовищі. Разом з 
співробітниками  експерименталь- 
но дослідив народження пар елек- 
трон -- позитрон. Цикл праць Ф. 
присвячено нейтронній фізиці. На- 
городжений трьома орденами Ле- 


ніна, ін. орденами, медалями. Зо- 
лота медаль ім. С. І. Вавилова 
АН СРСР, 1979. Держ. премія 


СРСР, 1946, 1954, 1971. Нобелів- 
ська премія, 1958. 

ФРАНК (ЕтапК) Леонгард (4.ІХ 
1882, Вюрцбург -- 18.МПІ 1961, 
Мюнхен) -- німецький письменник 
(ФРН). З 1933 жив в еміграції. 
В 1950 оселився в Мюнхені. В 
зб. оповідань «Людина -- добра» 
(1917), «В останньому вагоні» 
(1925), повістях «Причина» (1915), 
«Карл і Анна» (1927), романах 
«Ватага розбійників» (1914), «Ок- 
сенфуртський чоловічий квартет» 
(1927), «З трьох мільйонів троє» 
(1932), «Матільда» (1948), «Учні 
Ісуса» (1949) та ін. критикував 


бурж. суспільство, засуджував мі- 
літаризм і фашизм, відстоював 
ідеї гуманізму, з симпатією ноя 
жував трудящих. В автобіогр. 

мані «Зліва, де серце» (1952) здо 
шов до утвердження думки про не- 
минучість перемоги соціалізму. В 


1955 побував в СРСР. 
Тв.: Укр. перекл.- Різникова 
кухня. К., 1926; Зліва, де серце.-- 


Карл і Анна.- Оповідання. К., 1975; 
Рос. перекл. - Избранног. М., 

1958; Матильда. М., 1962; Причина. 
Повести и рассказь. М., 1969; Пьесь. 


М., 1972. 
Літ.: Житомирская 3. В. Леонгард 
Франк. Биобиблиографический ука- 


затель. М., 1967. Н. М. Матузова. 


ФРАНК (ЕгапсК) Себастьян (20. 
1499, Донауверт -- 1542 чи 1543, 
Базель) -- німецький гуманіст, 
історик і філософ, діяч радикаль- 
но-бюргерського напряму ФРефор- 
мації. В 1528 відмовився від ду- 
ховного сану і примкнув до анабап- 
тистів. У своїх творах, написа- 
них німецького мовою («Хроніка, 
літопис і історична біблія», 1531; 
«Космографія», 1533, та ін.), Ф. 
виступив як спіритуаліст (див. 
Спіритуалізм).  Боровся проти 
церк. догматики та будь-якої церк. 
організації. Вбачав гол. зло у 
приватній власності. Розвиток 
історії розумів як боротьбу між 
народом і гнобителями, доводив 
неминучість торжества  справед- 
ливості. Одним з перших почав 
збирання та публікацію нім. нар. 
прислів'їв («Прислів'я», 1541). 
О. Б Дьомін. 
ФРАНК (ЕКгапск) Сезар Огюст 
(0.ХП 1822, Льєж, Бельгія 
8.ХІ 1890, Париж) франц. 
композитор, органіст і педагог. 
Навчався в Паризькій консерва- 
торії (1835--42; з 1872 -- її про- 
фесор). Один з засновників Нац. 
муз. т-ва (1871; з 1886 -- його го- 
лова). Осн. місце у творчості Ф. 
посідають інструм. жанри: симфо- 
нія (1888), симф. поеми «Еоліди» 
(1876), «Проклятий мисливець» 
(1882) та «Псіхея» (1888, з хором), 
поема «Джини» (1884), «Симфо- 
нічні варіації» для фп. і оркестру 
(1885), камерно-інструм. музика, 
твори для фортепіано і органа. 
Ф.-- також автор  ораторій |і 
опер «Гульда» (1885) 1 «Гізела» 
(не закінчена, пост. 1896). 
ФРАНК (франц. капс) -- 
1) Франц. золота й срібна монета 
до 1914. 2) Грошова одиниця Фран- 
ції, поділяється на 100 сантимів. 
Франц. Ф.-- провідна валюта зони 
франц. франка (див. Валютні зо- 
ни). За курсом Держбанку СРСР 
на 1.Х 1984 100 франц. франків 
дорівнюють 9,11 крб. 3) Грошова 
одиниця Бельгії, Бурунді, Джібу- 
ті, Коморських Островів, Люксем- 
бургу, Швейцарії, а також деяких 
ін. країн, поділяється на 100 сан- 
тимів; грошова одиниця Республі- 
ки Малі, поділяється на 10 санти- 
мів. За курсом Держбанку СРСР 
на 1.Х 1984 1000 бельгійських 
франків дорівнюють 13,77 крб.; 
100 швейцарських франків -- 33,73 


крб. - 

ФРАНКА І. Я. МУЗЕЇ -- 1) У 
Львові -- літ.-меморіальний музей. 
Засн. 1940 в будинку, де 1902-- 
16 жив І. Я. Франко. Музей розмі- 
щений у двох будинках: у першо- 
му, меморіальному, де висвітлює- 
ться життєвий і творчий шлях пись- 
менника (5 кімнат), і в другому, 








39 


ФРАНКА І. Я. 
МУЗЕЇ 


Г.М. Франк. 


І М. Франк. 





Франка І. Я. музей 
у Львові. 


40 


ФРАНКА--ГЕРЦА 
ДОСЛІД 





Л. франкель. 





Б. Франклін. 





Мал. 1. Схема Фран- 
ка -- Герца досліду: 

-- електронна лампа 
(К -- катод, С, і С» -- 


прискорююча і  галь- 
муюча сітки, 4 -- анод); 
Го-- гальванометр. 





47 У 


49 88 


Мал. 2. Залежність 
сили струму від вели- 
чини прискорюючого 
потенціалу у Франка -- 
Герца досліді. 


експонати якого розкривають зна- 
чення творчості Франка та розпо- 
відають про вшанування його па- 
м'яті (6 кімнат). В експозиції, 
фондах та б-ці зберігаються при: 
життєві видання творів Франка, 
газети, журнали, які він видавав 
та в яких публікував свої твори. 
Серед експонатів -- рукописи, най- 
повніша колекція оригінальних фо- 
тографій письменника, його сім'ї, 
друзів, знайомих. У музеї пред 
ставлено твори художників І. Тру- 
ша, Ф. Красицького, О. Кульчиць- 
кої, І. Їжакевича, А. Манастирсь- 
кого, В. Касіяна, М. Івасюка, Л. 
Левицького, С. Караффи- Корбут 
та ін., роботи скульпторів, твори 
нар. мистецтва. Відновлено ро 
чий кабінет І. Франка. У музеї 
зберігається багато матеріалів про 
західноукр. письменників, створе- 
но окремі фонди композитора 
Людкевича і співачки С. Кру- 
шельницької. 
У с. Івана Франка (колишнє с. На- 


гуєвичі, де набодинея письменник, 
тепер Дрогобицького р-ну Львів. 
обл.) -- філіал Львівського ,Музею. 


В 1981 тут відкрито меморіальний 
комплекс:  музей-садибу І. Я. 
Франка, в якому відтворено хату, 
клуню-стайню, кузню та ін. госп. 
будівлі. Край села у лісі прокла- 
дено «Стежку Івана Франка», 
обік якої стоять дерев'яні скульп- 
тури, що зображують героїв його 
творів. У селі встановлено пам'ят- 
ник І. Франкові. В. Л. Бонь. 
2) В с. Криворівні Верховинсько- 
го р-ну Івано-Фр. обл.-- літ.-ме- 
моріальний музей. Розміщений у 
будинку, в якому 1906--14 жив 
і працював Франко. Відкрито 
1953. В 4-х кімнатах та одному 
залі розміщено музейну експози- 
цію, побудовану за темами: «Іван 
Франко | Гуцульщина», «Сучас- 
ники Франка», «На оновленій 
Гуцульщині», «Вшанування пам'я- 
ті Франка». Експозиція музею 
розповідає про видатних діячів 
укр. науки, культури і л-ри, які 
бували в Криворівні, про минуле 
й сучасне життя села. 

М. І. Дзурак. 
Літ.: Бонь В., Стець 3. Літературно- 
меморіальний музей Івана Франка 
у Львові. Путівник. Львів, 1972; Да- 
видова М. Літературно- -меморі- 
альний музей Івана Франка у Криво- 
рівні. Путівник. Ужгород, 1976. 
ФРАНКА-ГЕРЦА ДОСЛІД -- 
дослід з розсіяння електронів на 


парі ртуті, в якому було доведе- 
но існування дискретних рівнів 
енергії в атомах. Проведений 


Дж. Франком і Г. Герцом 1913-- 
16. У скляній чотирьохелектродній 
лампі електронній (мал. 1), за- 
повненій парою ртуті при тиску 
100 Па, між розжареним катодом 
і прискорюючою сіткою прикладе- 
но різницю потенціалів У, яка при- 
скорює емітовані катодом елек- 
трони (див. Термоелектронна 
емісія). Поки кінетична енергія 
електронів, яка дорівнює еУМ (де 
е-- заряд електрона), не переви- 
щує різниці енергій першого збуд- 
женого рівня Е, й осн. стану атома 
Е,, розсіяння електронів на атомах 
ртуті відбувається без втрат енер- 
гії (пружне розсіяння мікрочасти- 
нок), і анодний струм І, зростає. 
Але як тільки У досягає критичного 
значення Укр (Е, -- Ео)/е, елек- 
трони витрачають свою енергію на 
збудження атомів (непружне роз- 


сіяння; ці електрони затримують- 
ся від'ємним потенціалом, прикла- 
деним між гальмівною сіткою та 
анодом), при цьому анодний струм 
різко спадає (мал. 2). При даль- 
шому зростанні У струм І, спочат- 
ку зростає за рахунок прискорен- 
ня електронів, а потім знов спа- 
дає при напрузі У, -- (Е, -- Еодіе, 
де Е, -- енергія другого збуджено- 
го рівня атома. 

Результати Ф.--Г. д. є одним з 
перших  експериментальних під- 
тверджень осн. положень теорії 
Н. Бора про квантування енергії 
атома (див. Квантова механіка). 
Літ.: Блохинцев Д. И. Основьг1 кван- 


товой механики. М., 1976. б 
Е. А. Пашицькийцй. 


ФРАНКЕЛЬ (ЕгапКе!) Лео (24.П 
1844, м. Обуда, тепер у складі 
Будапешта -- 29.ПІ 1896, Париж) 
-- діяч угор. і міжнародного ро- 
бітничого руху. Н. в сім'ї лікаря. 
За фахом ювелір. У 1867 виїхав 
до Франції. Один із керівників 
Федерації паризьких секцій Інтер- 
націоналу 1-го. Бувчленом ЦК На- 
ціональної гвардії. Під час Паризь- 
кої комуни 1871 -- учасник нар. 
повстання 18.ПІ, керівник Комісії 
праці, пром-сті та обміну, член 
Викон. комісії та Комісії фінансів. 
Після падіння Комуни в травні 
1871 емігрував до Швейцарії. За- 
очно засуджений до страти. В 
серпні 1871 переїхав в Англію, 
ввійшов до складу Ген. ради 1-го 
Інтернаціоналу. Підтримував боро- 
тьбу К. Маркса і Ф. Енгельса 
проти бакунізму. В 1876 повер- 
нувся на батьківщину. Один із 
засновників Заг. робітн. партії 
(1880--90). З 1889 жив у Пари- 
жі. Брав участь у заснуванні Ін- 
тернаціоналу 2-20. Був похова- 
ний ша кладовищі  Пер-Лашез, 
19683 його прах перевезено до Бу- 
дапешта. 

ФРАНКИ (лат. Егапсі, нім. Егап- 
Кеп) -- група племен зх. герман- 
ців (див. Германці стародавні). 
Племінний союз Ф. вперше зга- 
дується в З ст. В л-рі Ф. поділя- 
ють на салічних (приморських, 
ло серед. 4 ст. жили в пониззі 
Рейну, суспільний лад їх відобра- 
жено в «Салічній правді») та ри- 
пуарських (берегових, заселяли бе- 
реги Рейну до Майна). 

В 5 ст. салічні Ф. оволоділи 
Галлією і утворили Франкську 
державу. Ф., які жили в межиріч- 
чі Маасу і Луари, стали одним з 
компонентів пн. франц. і вал- 
лонської, а Ф., які жили на Пд. 
від Луари, -- провансальської на: 
родностей. Ф., які жили в районі 
Рейну, відіграли значну роль в 
етногенезі голландців і фламандл- 


ців. 
ФРАНКЛЕНД (ЕгапКіапа) Еду- 
ард (18.1 1825, Черчтаун, Ланка- 
шір -- 9.УПІ 1899, Голо, Норве- 
гія) -- англ. хімік-органік, член 
Лондон. королівського т-ва (з 
1853) і франц. Академії наук (з 
1895), іноземний чл.-кор. Петерб. 
АН (з 1876). У 1847 разом з 
А. В. Г. Кольбе (1818--84) ви- 
найшов метод одержування карбо- 
нових к-т через нітрили із сполук 
з меншою кількістю вуглецевих 
атомів. Відкрив (1849) цинкалкіли 
і винайшов спосіб добування наси- 
чених вуглеводнів (дією цинку на 
йодалкіли). Поклав початок учен- 
ню про валентність.  Дослідив 


три- і п "ятивалентність азоту, фос- 
фору, миш'яку, сурми. Розробив 
(1864) метод одержування насиче- 
них і ненасичених оксикислот 3 
щавлевокислого ефіру і цинкалкі- 
лів. 

ФРАНКЛІН (ЕгапКіїп) Бенджа- 
мін (17.1 1706, Бостон -- 17. ІМ 
1790, Філадельфія -- амер. політ. 
діяч і дипломат, бурж. демократ, 
просвітитель, учений, почесний 
член Рос. АН (з 1789). Заснував 
першу в США публічну бібліотеку 
(1731), Амер. філософське т-во 
(1743), Філадельфійську академію 
(1751), що стала основою Пенсіль- 
ванського ун-ту. В 1757--62 і 1765 
--75 представник  пн.-амер. 
колоній у Великобританії. На по- 
чатку війни за незалежність у Пів- 
нічній Америці 1775--83  повер- 
нувся на батьківщину. Виступав 
проти рабства негрів. Брав участь 
у підготовці Декларації незалеж- 
ності 1776, конституції США. В 
1776--85 -- посланник США у 
Франції. За участю Ф. було укла- 
дено Версальський мирний дого- 
вір 1783, за яким Великобританія 
визнала незалежність США. В по- 
літ. економії Ф. задовго до А. Смі- 
та сформулював трудову теорію 
вартості. Як природодослілник 
Ф. працював у галузі фізики (гол. 
чин. електрики). Довів електр. 
природу блискавки; йому належить 
ідея блискавковідводу. 
ФРАНКЛІН  (КгапКіїп) Джон 
(16. ТУ 1786, Спілсбі, Лінкольн- 
шір -- 11.МІ 1847, о. Кінг-Уїльям) 
-- англ. полярний дослідник, мор- 
ський офіцер. На чолі експедицій 
1819--22 і 1825--27  досліджу- 
вав пн. узбережжя і внутр. райо- 
ни Пн. Америки. В 1845 очолив 
полярну експедицію на кораблях 
«Терор» і «Еребус», споряджену 
для відкриття Північно-Західного 
проходу. Всі учасники експедиції 
загинули. На розшуки їх було від- 
правлено бл. 50 експедицій, які 
відіграли значну роль у дослід- 
женні Канадського арктичного 
архіпелагу. Ім'ям Ф. названо мис, 
гори, затоку й протоку в Пн. 
Америці. 

ФРАНІ КЛІНІЗАЦІЯ застосу- 
вання з лікувальною метою постій- 
ного електричного поля високої 
напруги; метод електролікування. 
Названий за ім'ям амер. вченого 
В. Франкліна, який розробив спо- 
сіб одержання статичної електрики. 
Внаслідок Ф. активізується діяль- 
ність вегетативної нервової систе- 
ми, поліпшується обмін речовин, 
стимулюється кровотворення. За- 
стосовують Ф. при неврозах, дея- 
ких дерматозах, для лікування 
ран і виразок, що довго не заго- 
ЮЮться. 

ФРАНКО ЇІван Якович (27.МПІ 
1856, с. Нагуєвичі, тепер с. Івана 
Франка Дрогобицького р-ну Львів. 
обл.-- 28.М 1916, Львів) -- укр. 
письменник, учений і громад. діяч, 
революційний демократ. Н. в сім'ї 
сільс. коваля. Вчився в початко- 
вій школі с. Ясениці-Сільної. 
У 1875 закінчив гімназію в Дрого- 
бичі і вступив до Львів. ун-ту на 
філос. ф-т. В ун-ті Ф. включився 
в роботу студентського «акаде- 
мічного гуртка» та його органу -- 
журн. «Друг», де друкував поетич- 
ні й прозові твори, переклади і 
критичні статті. В 1875 Ф. став 
членом редакції «Друга». У 1877 


разом з М. Павликом, О. Терлець- 
ким та іншими членами редакції 
жур їалу «Друг» Ф. був заарешто- 
ваний за соціалістичну пропаганду; 
перебував в ув'язненні майже 8 
міс. У цей же час Ф. виявив інте- 
рес до наук. соціалізму К. Маркса 
1 Ф. Енгельса, брав участь у ство- 
ренні Робітничого коту у Львові, 
читав лекції з політекономії для 
робітників, виступав на сторінках 
польс. робітн. газ. «Праца» («Пра- 
ця») як активний кореспондент 1 
редактор. Разом з М. Павликом і 
за участю О. Терлецького органі- 
зував 1878 новий журн. «Громад- 
ський друг», два номери якого було 
конфісковано. Міняючи не тільки 
назву, а й тип видання, вони випу- 
стили в світ збірники «Дзвін» і 
«Молот», які також було конфіс- 
ковано. У 1878 Ф. організував 
видання «Дрібної бібліотеки» -- 
серії брошур з різних галузей знан- 
ня. В березні 1880 Ф. заарештува: 
ли вдруге. Після звільнення (6 чер- 
вня) з в'язниці його відправили 
до с. Нагуєвичів, де він жив трива- 
лий час під жандармським нагля- 
дом. В 1877--82 Ф. написав визнач- 
ні твори політ. лірики -- «Гімн» 
(«Вічний революціонер»), «Каме- 
нярі», «Товаришам із тюрми» та 
ін., повісті «Воа соп5(гісіог», «Бо- 
рислав сміється», «Захар Беркут», 
ряд літ.-критичних і публіцистич- 
них статей. Після закриття журн. 
«Світ» він змушений був співро- 
бітничати в «народовських» видан- 
нях -- журн. «Зоря» і газ. «Діло», 
але постійні сутички з реакційно 
настроєними «народовцями» приз- 
вели зрешгою до повного 3 ними 
розриву. У 1883 Ф. переїхав до 
Львова. З метою організації де- 
мократичного журналу Ф. двічі 
(1885 і 1886) їздив до Києва, де 
встановив контакти з прогрес. 
студентською молоддю, познайо- 
мився з М. Лисенком, М. Стариць- 
ким та ін. Після невдалих спроб за- 
снувати новий журнал Ф. вступив 
1887 до редакції польс. прогрес. 
газ. «Кур'єр Львовскі» («Львів- 
ський кур'єр»). За допомогою і 
за участю Ф. видано альманахи 
«Ватра», «Веселка», «Перший 
вінок». Того ж року вийшла в світ 
зб. поезій Ф. «З вершин і низин». 
16.УПІ 1889 Ф. втретє заарештова- 
но. По виході з в'язниці Ф. ра- 
зом з М. Павликом, при підтримці 
М. Драгоманова став одним із ор- 
ганізаторів радикальної партії з 
демократичною програмою. Орга- 
нами партії були два тижневики: 
для інтелігенції «Народ» (з 
1890), для селянства -- «Хлібо- 
роб» (з 1891). Закінчивши (після 
десятирічної перерви) Чернів. ун-т 
(1891), Ф. з 1892 працював у 
Відні під керівництвом проф. й 
Ягича над докторською дисерта- 
цією, яку захистив 1.УП 1893 при 
Віден. ун-ті. Але правляча верхів- 
ка та націоналістична професура 
не допустили до університетської 
кафедри |  вченого-революціонера. 
В 1894--97 він разом з дружиною 
О. Франко видавав журн. «Житє 
і слово». Наростання революц. по- 
дій в Росії і перша рос. революція 
1905--07 викликали у Ф. нове 
творче піднесення. В статтях, звер- 
нених до молоді, Ф. підкреслю- 
вав важливість для Галичини ре- 
волюції 1905--07. В статті «Мак- 
сим Горький» він протестував про- 


ти ув'язнення пролет. письменни- 
ка. Творчість Ф. кінця 19 ст. 
спрямована проти модерністських 
течій у літерагурі, проти декаден- 
тів. Незважаючи на різке погір- 
шення з 1908 стану його здоров'я, 
Ф. продовжував працювати до кін- 
ця життя. В ці роки він створив 
відомі наук. праці, присвячені 
історії л-ри і фольклору («Нарис 
історії українсько:руської літера- 
тури до 1890 р.», 1910; «Студії над 
українськими народними  пісня- 
ми», 1913, та ін.), зробив багато пе- 
рекладів з світової епічної поезії. 
Літ. і наукова спадщина Ф. ве- 
личезна й різноманітна. Глибоке 
знання життя, участь у революц. 
боротьбі, вплив передової укр., 
рос. та зарубіж. л-ри й марксизму 
сприяли виробленню  реалістич- 
ного творчого методу у Ф. Від Т. 
Шевченка й М. Чернишевського 
Ф. успадкував традиції революц. 
демократизму, гуманізму, патріо- 
тизму, глибокої любові до трудя- 
щих усіх націй. В укр. л-рі Ф. був 
видатним  поетом-новатором, що 
виявилося в його першій зрілій 
зб. «З вершин і низин» (1887), особ- 
ливо в 2-му її виданні 1893. Тут 
він виступив також поетом гряду- 
щої революції. Ф сміливо ламав 
застарілі канони поезії, демокра- 
тизуючи старі форми, створюючи 
нові. Бурж.-націоналістична кри- 
тика вороже зустріла збірку «З 
вершин і низин», а царська цензу- 
ра заборонила її розповсюдження 
в Росії. Тривала боротьба з реакц. 
силами бурж. суспільства, тяжкі 
особисті переживання лишили слід 
на наступних збірках «Зів'яле ли- 
стя» (1886) та «Мій Ізмарагд» 
(1897). Тут переважають мотиви ін- 
тимної Й філос. лірики. Лірична 
драма «Зів'яле листя» багатством 
народнопоетичних форм і музичні- 
стю привертала і привертає творчий 
інтерес композиторів. У зб. «Мій 
Ізмарагд», продовжуючи лінію 
політ. поезії, Ф. зосереджується 
на філос. роздумах над питаннями 
добра, зла, дружби, громадян. 
обов'язку, змісту людського жит- 
тя. Зміна мотивів лірики вела за 
собою зміни в її жанрах. З'явля- 
ються поетичні афоризми, притчі, 
легенди, розширюється елемент 
епічний. 36. «Із днів журби» 
(1900) ніби продовжує мотиви і на- 
строї «Зів'ялого листя». У зб. 
«Зетрег ііго» (1906) Ф., критикую- 
чи модернізм, обстоював принци- 
пи реалістич. мистецтва. В спад- 
щині Ф. налічується кілька де- 
сятків поем. Про страшну сваво- 
лю  панів-кріпосників розповіда- 
ється в поемі «Панські жарти» 
(1887). Велику увагу приділяв Ф. 
політико-філос. проблемам:  ге- 
рой і натовп, вождь і маса, особа і 
колектив. В поемах «Смерть Каї- 
на» (1889), «Похорон» (1899), «Іван 


Вишенський» (1900), «Мойсей» 
(1905) та ін. Ф. дав бій бурж. 
індивідуалізму, різко засудив 


підступність, егоїзм, себелюбство і 
зраду, проголосив святість обов'яз- 
ку людини перед народом. 

Видатним художником-новатором 
був Ф. і в прозі, яка налічує понад 
100 лворів малої форми та дев'ять 
повістей і романів. Найзначнішими 
творами Ф. малої прози є опові- 
дання т. з. «бориславського циклу» 
і циклу «галицьких  образків», 
присвячені життю робітників |і 


селян. Серед творів великої епіч- 
ної форми -- повісті: «Воа сопзігіс- 
бог» (1878) -- про капіталістичний 
Борислав, «Борислав сміється» 
(1882) -- про Борислав робітничий, 
істор. повість «Захар. Беркут» 
(1883) і цілий ряд повістей 80-- 
90-х рр., у яких викривається 
паразитичне життя «верхів» сус- 
пільства: «Лель і Полель», «Для 
домашнього вогнища», «Основи су- 
спільності», «Перехресні стежки» 
тощо. Ф. одним із перших у світо- 
вій л-рі відобразив початкові фор- 
ми революц. боротьби робітн. кла- 
су проти капіталістичної експлуа- 
тації. 

Ф. боровся за народний театр, 
який він розглядав як«школу жит- 
тя». У 90-х рр. написав драм. тво- 
ри «Сон князя Святослава», «Учи- 
тель», «Кам'яна душа», «Будка 
ч. 27» та ін. Однією з найвидатні- 
ших п'єс Ф. є його соціальна дра- 
ма «Украдене щастя» (1894), яка 
відзначається глибоким реалізмом; 
ФФ. активно популяризував кращі 
твори світової л-ри, перекладаючи 
До польс., чеської, серб., хорв., 
нім., англ. " франц., старогрец., 
рим. ; араб., ассіро-вавілонської 
та індійської л-р. Він збирав і 
глибоко вивчав нар. творчість. 
Праці Ф. з історії і теорії л-ри 
відіграли визначальну роль у роз- 
витку укр.  літературознавства 
кін. 19 -- поч. 20 ст. Найголовніші 
з них: «Література, її завдання і 
найважніші ціхи», «Нариси з істо- 
рії української літератури в Гали- 
чині», «Із секретів поетичної твор- 
чості», «З останніх десятиліть» 
та ін. Ф. належить ряд цінних 
праць про творчість Т. Шевченка, 
він один з перших поставив питан- 
ня про його світове значення. 
Велику увагу приділяв Ф. розвит- 
кові укр. літ. мови. Своїми худож. 
творами і теоретичними працями 
Ф. сприяв удосконаленню й уніфі- 
кації укр. літ. мови. За видатні 
заслуги в галузі філології Наук. 
рада Харків. ун-ту 1906 одноголос- 
но присудила письменникові по- 
чесний ступінь доктора рос. сло- 
весності. Рос. академіки О. Шах- 
матов і Ф. Корш висунули 1907 
кандидатуру Ф. в ординарні ака- 
деміки Петерб. АН, проте царизм 
заборонив обрання. Велику цін- 
ність мають праці Ф. в галузі ет- 
нографії. З 1898 він керував Етно- 
граф. комісією при Наук. т- з 
їм. Шевченка і брав участь у 
дагуванні «Етнографічного з ча 
ника». Ф. написав грунтовні пра- 
ці про життя і побут робітників 
і селян Галичини -- про поселення, 
житло, сім'ю, одяг, харчування, 
образотворче мистецтво, нар. те- 
атр тощо. 

Ф. був переконаним і войовничим 
матеріалістом. В своєму філос. 
розвитку йшов від антропологіч- 
ного матеріалізму Л. Фейєрбаха і 
М. Г. Чернишевського до діалек- 
тичного матеріалізму К. Маркса 
і Ф. Енгельса. Він був полум'яним 
борцем за матеріалізм, проти іде- 
алізму. Матеріалістичні погляди 
Ф. пов'язані з діалектичним під- 
ходом до явищ природи і суспіль- 
ства. Він розглядав всі явища в ру- 
сі, розвитку. Все, що нині існує, 
твердив Ф., постало з розвитку 
минувшини, а з сучасного з'явить- 
ся майбутнє. З позицій матеріаліз- 
му розв'язував Ф. і питання піз- 


41 





ФРАНКО 





І. Я. Франко. 





Пам'ятник І. Я. Фран- 
кові на Личаківському 


кладовищі 


у Львові 


42 





ФРАНКО 





Франколін. 


нання теорії, вважаючи, що люд- 
ська свідомість спроможна пра- 
вильно відображати | матеріальний 
світ і закономірності його розвитку. 
В діалектиці він вбачав важливий 
метод наук. пізнання. Проте Ф. 
не зміг послідовно застосовувати 
принципи діалектики та матеріа- 
лізму до пояснення сусп. явищ, 
хоч з ряду питань піднявся до ма- 
теріалістичного розуміння історії. 
Він визнавав об'єктивну законо- 
мірність її розвитку, вважав, що 
історики повинні не обмежуватись 
описом подій і фактів, а розкри: 
вати об"! но діючі закони роз- 
витку сусп. явищ, різко критику- 
вав погляди на історію як наслі- 
док діяльності видатних осіб. Ру- 
шійною силою розвитку антагоні- 
стичного суспільства  Ф. вважав 
класову боротьбу. Суспільно-по- 
літичні погляди Ф. зазнали впливу 
марксизму. Він вивчав твори К. 
Маркса і Ф. Енгельса, поширював 
окремі їхні ідеї. Ф. був глибоко 
переконаний в закономірності |і 
неминучості зміни  капіталістич- 
ного ладу соціалістичним, розумів 
істор. роль пролетаріату. Перехід 
ло соціалізму Ф. пов'язував з нар. 
революцією, яку вважав бажаним 
здійснити мирним шляхом, але не 
відкидав можливості вдатися до 
зброї, якщо в цьому буде настійна 
потреба. Революцію розглядав як 
великий поворот в істор. розвитку, 
що здійсніоється на основі змін в 
економіці. Наук., політ., роли 
естетичні та ін. ідеологічні фо 
сусп. життя Ф. вважав відобр 
женням екон. розвитку. протей б 
деяких своїх працях  ототожню- 
вав утопічний і наук. соціалізм, 
не розумів необхідності д-ви пе- 
рехідного періоду, до складу ро- 
бітників включав інтелігенцію, се- 
лянство і дрібних власників. Це 
свідчить, що Ф. залишився зага- 
лом на позиціях революційного 
демократизму. 

Твори Ф. пройняті духом войов- 
ничого атеїзму. Він вважав, що 
всяка релігія затьмарює свідомість 
трудящих і виправдовує соціальне 
та нац. гноблення. Особливо різко 
Ф. критикував християнство, зо- 
крема католицизм. Ф. обстоював 
рівноправність і дружбу народів, 
викривав український буржуазний 
націоналізм. 

Значною заслугою Ф. є викриття 
ним реакційної суті расизму, со- 
ціального дарвінізму, мальтузіан- 
ства тощо. Філос. погляди Ф. 
відіграли значну роль у розвитку 
прогресивної сусп. думки на Ук- 
раїні, в боротьбі за матеріалізм, 
проти ідеалізму і релігії. 

Осн. змістом екон. праць Ф. було 
розкриття експлуататор. суті ка- 
піталізму, показ тяжкого станови- 
ща робітн. класу, зокрема Сх. Га- 
личини, та його революц. боротьби 
за своє соціальне і нац. визволення. 
Ф. був першим перекладачем укр. 
мовою окремих розділів «Капіта- 
лу» К. Маркса ї «Анти-Дюрінга» 
Ф. Енгельса. Екон. становищу ро- 
бітників присвячені праці «Про 
працю» (1881) та ін. З метою попу- 
ляризації марксист, теорії про суть 
і функції грошей Ф. написав 

цю «Розмова про гроші і каббй 
(1883). На прикладі Галичини Ф. 
показав процес розшарування укр. 
селянства, його зубожіння в умо- 
вах капіталізму, причини й нас- 


лідки еміграції галицьких селян. 
Значну увагу приділяв агр. питан- 
ню, осн. шляхом розв'язання якого 
вважав націоналізацію землі; в 
період революції 1905--07 в Росії 
Ф. виступав уже за експропріапію 
землі. 

Твори Ф. перекладено багатьма 
мовами народів Союзу РСР і 
світу. Чимало його поезій покла- 
дено на музику. Б. Лятошинсь- 
кий за мотивами повісті «Захар 
Беркут» створив оперу «Золотий 
обруч» (1930), чеський композитор 
В. Амброз оперу «Украдене 
щастя» ( 1924), А. Кос-Анатольсь- 
кий балет «Сойчине крило» 
(1956). Ряд творів Ф. екранізова 
но і інсценізовано («Борислав 
сміється», 1927; «Якби каміння го- 
ворило», 1957; «Захар Беркут», 
1970, тощо). Ім'ям Ф. названо обл. 
центр -- Івано-Франківськ (кол. 
Станіслав) і область, а також рід- 
не село, вузи, театри, школи, кол- 
госпи. У Львові, Івано- Франківсь- 
ку, у селах Івана Франка та Кри- 
ворівні створено Франка І. Я. му- 
зеї. У Києві, Львові, Дрогобичі 
споруджено пам'ятники письмен- 
никові. В 1956 відкрито пам'ятник 
Ф. і музей письменника у Вінні- 
пегу (Канада). У 1979 встановле- 
но премію Академії наук УРСР 
ім. І. Я. Франка за видатні праці 
в галузі філології, етнографії та 
мистецтвознавства. В 1963 спущено 
на воду океанський лайнер «Їван 
Франко». У 1956 за рішенням Все- 
світньої Ради Миру все прогресив- 
не людство відзначало 100-річчя 
з дня народження Франка. Іл. 
див. також на окремому аркуші, 
с. 512--513. 


Тв.: Твори, і. 1-20. К., 1950--56; 
Зібрання творів, т. 1-42. К., 1976- 
84 |в 50-ти т.); Рос. перекл.- 
Сочинения, т. 1-10. М., 1956--59. 


Літ.: Коцюбинський М. М. (Їван 
Франко. К., 1917; Іван Франко. До- 
кументи і матеріали. 1856-- 1965. К., 
1966; Возняк М. С. З життя і творчос: 


ті Івана Франка. К., 1955; Дей 
О. І. Іван Франко і народна твор- 
чість. К., 1955; Білецький О. І., Басс 


Кисельов О. І. Іван Франко. К., 
1956; Кобилецький Ю. Творчість 
Івана Франка. К., 1956; Білоштан 
Я. П. Драматургія Івана Франка. 
К., 1956; Брагінець А. С. Філософсь- 
кії суспільно-політичні погляди Івана 
Франка. Львів,1956; Вірник Д. Ф., 
порувововка Є. А. Економічні погля- 
Я. Франка. К., 1956; Шаховсь 
ее Ге М. Майстерність Івана Фран- 
ка. К., 1956;Колесник П. Син народу. 
К., 1957; Ломова М. Ф. Етнографічна 
діяльність І. Франка. К., 1957; Лисен- 
ко О. Соціологічні погляди Івана 
Франка. К., 1958; Возняк М. С. Ве- 
летень думки і праці. К., 1958; Журав- 
ська І. Ю. Іван Франко і зарубіжні 
літератури. К., 1961; Басс І. Художня 
проза Івана Франка. К., 1965; Пархо- 
менко М. Н. Зстетические взглядь 
Ивана Франко. М., 1966; Дорошенко 
І. І. Іван Франко -- літературний кри- 
тик. Львів, 1966; Кирилюк Є. Вічний 
революціонер. К.. 1966; Басс І. І., Ка- 
спрука. А. Іван Франко. К., 1983; Іван 
Франко у спогадах сучасників. Львів, 
1972; Руда Т. П. Іван Франко -- дос- 
лідник слов'янського фольклору. К. 
1974; Мороз О. Іван Франко. Семіна: 
рій. К., 1977; Бойко І. З. Іван Франко. 
Бібліографічний покажчик. К., 1956; 
Мороз М. О. Іван Франко. Бібліогра- 
фія дров 1874--1964. К., 1966. 
Колесник (літ. творчість), 
Д. ца Острянин (філософські погля- 
ди). 
ФРАНКО Ольга Федорівна (ді- 
воче прізв.-- Хоружинська, 24.М П 


1864, с. Бірки, тепер Гадяцького 


1 ко і 


р-ну Полтав. обл.-- 17.МП 1941, 
Львів) -- укр. громадська діячка 
і видавець. Дружина І. Франка 
(одружилися в травні 1886 в Киє- 
ві). Учасниця демократичного жі- 
ночого руху в Галичині. В альма- 
насі «Перший вінок» (1887) опуб- 
лікувала розвідку «Карпатські 
бойки та їх родинне життя». В 
1894--97 разом з І. Франком вида- 
вала журнал «Житє ії слово». Зби- 


рала нар. творчість, допомагала 
переправляти до Росії нелегальну 
революц.. літературу. О. І. Дей. 


ФРАНКО Петро Іванович (21.МІ 
1890, Львів -- 1941) -- укр. пись- 
менник і педагог. Син І. Я. Фран- 
ка. Закінчив Львів. політех. ін-т. 
Був учителем у м. Коломиї. Пере- 
їхавши 1927 на Рад. Україну, пра- 
цював на заводах Харкова. В 1936 
повернувся на Зх. Україну. Піс- 
ля 1939 завідував кафедрою Львів. 
торговельно-екон. ін-ту, був дирек- 
тором музею І. Франка у Львові. 
Учасник Народних Зборів Зх. 
України. В 1940 обраний депута- 
том Верховної Ради УРСР. Писав 
оповідання, публіцистичні статті, 
перекладав твори Дж. Лондона, 
видав спогади про батька «Їван 
Франко зблизька» (1937), повість 
І. Франка «Борислав сміється» зі 
своїм заключним розділом. Напи- 
сав кіносценарій за цією повістю. 
Інсценізував інші твори І. Франка. 

О. І. Дей. 
ФРАНКО  (Егапсо) Франсіско 
(1892--1975) -- диктатор Іспанії. 
Прийшов до влади внаслідок 
військ..фашист. заколоту 1936 та 
італо-нім. інтервенції 1936--39 про- 
ти Ісп. республіки. В березні 1939 
в Іспанії було встановлено фашист. 
диктатуру Ф. (тривала до листо- 
пада 1975). Водночас очолював 
Іспанську фалангу (з 1937) і був 
головою ради міністрів (до 1973). 
ФРАНКО (італ. бгапсо, букв.-- 
вільний) -- у торговельних угодах 
вказівка про розподіл обов'язків 
між постачальником (продав- 
цем) і одержувачем (покупцем) по 


транспортуванню товару. Напр., 
вказівка в прейскуранті або до- 
говорі про встановлення ціни на 


товар «франко-вагон (судно) стан- 
ція (пристань) призначення» озна- 
чає, що обов'язки по доставці то- 
вару до цієї станції (пристані) по- 


кладено на постачальника і що в 
ціну товару включено вартість 
зв'язаних із цим транспортних 


витрат (див. також Сіф, Фоб). 
ФРАНКОЛІН, турач  (Егапсої!- 
пи5 вгапсоїі пиз) -- птах род. фа- 
занових ряду куроподібних. Довж. 
36--38 см, маса 400--550 г. Опе- 
рення самця чорне з вохристо- 
жовтими і білими смугами та пля- 
мами на шиї. Поширений в Європі 
та Азії; в СРСР -- в Сх. Закавказ- 
зі і Серед. Азії. Селиться на при- 
річкових рівнинах. Гніздо -- на 
землі. Кладку з 7--18 яєць у квітні 
-- травні насиджує самка. Пташе- 
нята виводкового типу (див. Ви- 
водкові птахи). Живиться ягода- 
ми, насінням, пагонами рослин. 
Як рідкісний птах включений до 
Червоної книги СРСР. 
ФРАНКОНІЯ -- історична об- 
ласть Німеччини. Тепер територія 
в складі ФРН. У серед. 1-1го тис. 
була заселена франками (звідси 
назва). З кін. 9 ст. до 939 Ф.-- 
одне з герцогств королівства НІ- 
меччини. В період феод. роздроб- 


леності розпалася на ряд феод. 
володінь. Назва  Ф. збереглася 
лише за Сх. Ф. Вона була одним 
з гол. районів Селянської війни 
1524--26. У 1803 Ф. було поділено 
між Баварією, Вюртембергом, Ба- 
деном (після цього її наймену- 
вання збереглося в назві трьох 
округів Баварії -- Верхня, Серед. і 
Нижня  Франконія). 
ФРАНКОНСЬКА ДИНАСТІЯ, 
Салічна династія -- династія коро- 
лів Німеччини та імператорів 
«Священної | Римської імперії» 
(1024--1125). Спиралась на нім. 
лицарство. За правління Ф. д. до 
«Священної Рим. імперії» було 
приєднано Бургундію (1034), по- 
ставлено у васальну залежність 
Чехію (1041). Представники Ф. д.: 
Конрад П (правив 1024--39), Ген- 
ріх ПІ (1039--56), Генріх ІМ 
(1056--1106) і Генріх У (1106--25). 
ФРАНКО-ПРУССЬКА ВІЙНА 
1870--71 -- війна між Пруссією, 
що прагнула об'єднати під своєю 
зверхністю всю Німеччину, |і 
Францією, яка намагалася пере- 
шкодити цьому об'єднанню і за 
допомогою переможної війни зміц- 
нити режим Другої імперії, шо 
перебував у глибокій кризі. 19.М1І 
уряд Наполеона ЇЇ офіційно ого- 
лосив війну Пруссії. Проти франц. 
армії (бл. 500 тис. чол., у т. ч. дію- 
ча Рейнська армія) Пруссія, під- 
тримана ін. нім. д-вами, мобілізу- 
вала понад 1 млн. чол. Вже на 
поч. війни, в серпні, прусська ар- 
мія під заг. командуванням Г. 
Мольтке Старшого здобула ряд 
перемог над франц. військами, 
а 2.ІХ франц. армія капітулювала 
під Седаном. Седанська катастро- 
а стала поштовхом до повстання 
ІХ 1870 в Парижі, що заверши- 
лося поваленням Другої імперії 1 
проголошенням «Франції  респуб- 
лікою. Наляканий революц. ру- 
хом в країні, франц. уряд у січні 
1871, зрадивши нац. інтереси, ук- 
лав перемир'я з Пруссією. Пруссь- 
кі війська окупували значну части- 
ну Франції, уряд Пруссії допоміг 
франц. буржуазії в розгромі Па- 
ризької комуни 1871. В січні 1871 
було проголошено Німецьку імпе- 
рію. 
Ф. п. в. завершилася підписан- 
ням грабіжницького для Франції 
Франкфуртського миру 1871. 
ФРАНКО-РОСІЙСЬКИЙ СОЮЗ 
-- воєнно-політ. союз Росії та 
Франції 1891--1917. Був спрямо- 
ваний проти ін. імперіалістичної 
коаліції -- Троїстого союзу. Осн. 
причиною утворення Ф.-р. с. було 
посилення Німеччини після її пе- 
ремоги у франко-прусській війні 
1870--71. В 1891 між Росією і 
Францією було укладено політ. 
угоду, а 1892 -- таємну воєнну кон- 
венцію. Керівна роль у Ф.-р. с. 
спочатку належала Росії, а після 
поразки її у російсько-японській 
війні 1904--05 перейшла до Фран- 
ції. Рос. царизм, беручи у Флран- 
ції все нові позики, потрапляв у 
фінанс. залежність від неї. Рос.- 
франц. воєнно-морська конвенція, 
укладена 1912, далі зміцнила 
Ф.р. с. Цей союз сприяв перемозі 
Антанти у першій світовій війні 
1914--18. Анульовано Декретом 
про мир 1917. 
ФРАНКСЬКА ДЕРЖАВА -- ран- 
ньофеодальна держава, що виник- 
ла в кін. 5 ст. на частині території 


колишньої Західної Римської ім- 
перії під час завоювання франка- 
ми на чолі з Хлодвігом І Галлії. 
Внаслідок завоювань Карла Ве- 
ликого включила майже всю Зх. 
і частину Центр. Європи. У Ф. д. 
правили королі з дин. Меровін- 
гів і (з 751) Каролінгів (з 800 -- 
імператори). З серед. 7 ст. влада 
у Ф. д. фактично перебувала в ру- 
ках майордомів. За Верденським 
договором 843 Ф. д. було поділено 
між онуками Карла Великого -- 
Лотарем, Карлом Лисим і Людові- 
ком Німецьким. 

ФРАНКФУРТ,  Франкфурт-на- 
Майні -- місто в центр. частині 
ФРН, в землі Гессен. Річковий 
порт на р. Майні, поблизу її впа- 
діння в Рейн. Вузол з-ць і авто- 
шляхів, метрополітен, міжнар. 
аеропорт Рейн-Майн (найбільший 
у ФРН). 635 тис. ж. (1977). Центр 
Рейнсько-Майнської пром. агло- 
мерації. Найрозвинутіше машино- 
будування -- електротех. верста- 
тобудування, виробн. поліграф. ма- 
шин, точна механіка. Значна хім. 
(виробн. пластмас, штучних воло- 
кон, барвмиків, фарм. виробів) і 
нафтопереробна пром-сть; оптика. 
В околицях міста -- металург., 
автомобілебуд. і | шкіряні  під- 
приємства. Значний  торг.-фінанс. 


; В. 
"мох , 
'. Ці 
й зо 
1) з - 
и "Чі Див 
2, 786 79902, 
кі, М 
У чу 5 з 
М ь 


ТТ 
00 | 


центр країни. Ун-тім. Й. В. Гете. 
Філософсько-теологічний ін-т, Ви- 
ща школа мистецтв, пед. ін-т. 
Франкфуртський н.-д. атомний 
центр, «Німецька метеослужба». 
Музеї: істор., первісної і дав- 
ньої історії, худож. ремесел, бу- 
динок-музей Гете, міська галерея 
та ін. Бот. та зоол. сади. Теат- 
ри. Старе місто з численними па- 
м'ятками середньовіч. архітекту- 
ри було зруйновано під час англо- 
амер. бомбардувань 1943--45. Се- 
ред реставрованих пам'яток -- ро- 
манська князівська резиденція 
Зальгоф (12 ст.), готичний собор 
Санкт-Бартоломеус (бл. 1250 -- 
16 ст.), «Ремер» (ратуша 15--18 
ст.), «Кам'яний будинок» (з 1464), 
«Соляний будинок» (бл. 1600). 
Пам'ятник Л. Бетховену (1927-- 
47, скульптор Г. Кольбе). У Ф. 
народився Й. В. Гете. Місто впер- 
ше згадується 794. 
ФРАНКФУРТ,  Франкфурт-на- 
Одері -- місто на Сх. НДР, адм. 
ц. округу Франкфурт. Порт на р. 
Одері, вузол 3-ць і автошляхів. 
74,8 тис. ж. (1976). Великий 
з-д по виробництву  напівпровід- 
ників. Металообробна,  деревооб- 
робна, текстильна (зокрема бавов- 
няна) та харчова промисловість. 
Права міста має з 1253. 


160 


Се 
3 у 
У 


чи» 





, з 
/ зр о 
ЕФ прати 


43 








ФРАНКФУРТ 


ФРАНКСЬКА ДЕРЖАВА 


320 ки 





44 


ФРАНКФУРТСЬКА 
ШКОЛА 





А. Франс. 


Рі 


ек 


-- 


Жено 


- 


«ть 


І. М. Францевич. 





ФРАНКФУРТСЬКА ШКОЛА - 
ліворадикальний напрям у нім. 
філософії й соціології, що виник 
на початку 30-х рр. 20 ст. у Франк- 
фуртському ін-ті соціальних дос- 
ліджень; варіант т. з. неомарксиз- 
му. Гол. представники: М. Хорк- 
хаймер, Т. Адорно, Г. Маркузе, 
Е. Фромм, Ю. Хабермас, Х. Ю. 
Краль та ін. Філос. погляди пред- 
ставників Ф. ш. сформувалися 
під впливом нім. екзистенціаліз- 
му, неофрейдизму і неогегельянст- 
ва. Використовуючи окремі поло- 
ження марксизму для критики су- 
час. «високорозвинутого індустрі- 
ального суспільства», Ф. ш. водно- 
час виступила з «ліворадикальною» 
критикою реально існуючого соціа- 
лізму. Ф. ш. пройшла складний 
шлях ідейної еволюції, що в кінце- 
вому підсумку привело її представ- 
ників до вульгарно-соціологічного 
тлумачення сусп. відносин. Попу- 
лярність Ф. ш. зростала на За- 
ході з розвитком руху «нових лі- 
вих», теор. основою якого був 
властивий Ф. ш. дрібнобурж. ра- 
дикалізм. На поч. 70-х рр. з пог- 
либленням суперечностей всереди- 
ні Ф. ш. вона розпалась. 

Т.В. Павлова. 
ФРАНКФУРТСЬКИЙ МИР 
1871 -- мирний договір між НІ- 
меччиною і Францією, підписаний 
10.У у Франкфурті-на-Майні. За- 
вершив ранко-прусську війну 
1870--71. За Ф. м. Німеччина 
анексувала франц. землі -- Ель- 
зас і Пн.-Сх. Лотарінгію. Франція 
зобов'язувалась сплатити у три- 
річний строк 5 млрд. франків кон- 
трибуції. Нім. окупаційні війська 
залишалися на тер. Франції до 
повної сплати контрибуції. Ф. м. 
значно ослабив Францію, позба- 
вивши її важливих пром. провін- 
цій, сприяв швидкому зростанню 
німецької промисловості. Ф. м. 
зберігав силу до поч. 1-ї світової 
війни (1914). Офіційно скасований 
В ОС ОЛЬСОКЦЯ мирним договором 
1919 
ФРАНС (Егапсе) Анатоль (справж. 
ім'я та прізв.-- Анатоль Франсуа 
Тібо; 16.1У 1844, Париж -- 12.Х 
1924, Сен-Сір-сюр-Луар) 
франц. письменник. Член Франц. 
академії з 1896. Ранні твори -- зб. 
віршів «Золоті поеми» (1873), драм. 
поема «Корінфське весілля» (1876). 
Визнання здобув романом «Зло- 
чин Сільвестра Боннара» (1881). 
Філос. погляди Ф. втілено у зб. 
афоризмів «Сад Епікура» (1894). 
Автор  історико-філос. романів 
«Таїс» (1890), «Харчевня королеви 
Гусячі лапки» (1892) та «Мірку- 
вання пана Жерома Куаньяра» 
(1893). В цих творах, у збірках 
оповідань «Валтасар» (1889), «Пер- 
ламутрова скринька» (1892), «Ко- 
лодязь святої Клари» (1895), 
«Кліо» (1900) виступав проти цер- 
ковного мракобісся, стверджував 
силу природних людських почут- 
тів. Тетралогії «Сучасна історія» 
(романи «В затінку  берестів», 
«Лозовий манекен», обидва -- 1897; 
«Аметистовий перстень», 1899; 
«Пан Бержере в Парижі», 1901), зб. 
«Кренкебіль, Пютуа, Ріке і багато 
інших корисних оповідань» (1904) 
притаманна загострена увага до 
соціальних проблем. На поч. 20 
ст. зблизився з соціалістичним ру- 
хом. Публіцистика Ф. була спря- 
мована проти реакції. Підтримував 


рос. революцію 1905--07. В цей пе- 
ріод створив визначні твори -- са- 
тиричний антибурж. роман «Ост- 
рів пінгвінів» (1908), роман «Боги 
жадають» (1912), присвячений 
франц. бурж. революції 1789--94, 
соціально-фантастичний роман 
«Повстання ангелів» (1914). Був 
другом Рад. Росії. З 1920 солідари- 
зувався з Франц. компартією, брав 
участь у діяльності її друк. орга- 
нів, у створенні міжнар. об'єд- 
нання прогресивних  письменни- 
ків «Кларте». Нобелівська премія, 


1921. 

Тв.:Укр.перекл.-- Твори, т. 1- 
9. Х. --К., 1930--33; Твори, т. 1--5. 
К., 1976-- 77; Рос. перекл Соб- 
рание сочинений, т. 1--8. , 1957 -- 


Літ.: Фрид Я. В. Анатоль Франс и 
его время. М., 1975. 
О. Шахова. 


К. 

ФРАНС ПРЕСС, Агентство Франс 
Пресс, АФП (франц. ДЕР; Адеп- 
се  Егапсе-Ргез5е) -- інформацій- 
не агентство Франції. Засн. 1944. 
Поширює міжнар. інформацію в 
багатьох країнах світу франц., 
англ., ісп., португ., нім., араб. 
мовами. Діє як комерційне підпри- 
ємство. Має понад 110 відділень і 
кореспондентських пунктів за 
кордоном (1981). Центр -- у Па- 
рижі. Член Європейського альянсу 
агентств преси. 

ФРАНСЬКИЙ ВІК І ЯРУС (від 
назви селища Фран у Бельгії) -- 
ранній вік пізньодевонської епохи 
та відклади, що утворилися в той 
час. На Україні відклади Ф. я. 
(аргіліти, мергелі, вапняки, піс- 
ковики, ангідрити, кам. сіль) по- 
ширені в Дніпровсько-Донецькій 
западині, на Донбасі, Волино-По- 
дільській плиті, в, Галицько- 
Волинській синеклізі. Їхня потуж- 
ність до 2 тис. м і більше. З від- 
кладами Ф. я. пов'язані поклади 
нафти і газу, бокситів, кам. солі. 


Див. також Девонський період і 
евонська система. 
ФРАНТИРЕРИ (франц. Кгапс5- 


йгеиг5 -- вільні стрільці) -- парти- 
зани-добровольці, що брали участь 
у боротьбі проти ворожих військ, 
які вдиралися до Франції. Вперше 
загони Ф. з'явилися 1792 після 
вторгнення до Франції прусських 
інтервентів. Ф. вели активні бойо- 
ві дії під час франко-прусської 
війни 1870--71. У період окупації 


Франції  1940--44 нім.-фашист. 
загарбниками Ф. (організація 
Ф. і партизанів) разом, з макі 


відіграли важливу роль у Русі 
Опору і визволенні Франції від 
нім.-фашист. окупантів. 

ФРАНТІШКОВІ ЛАЗНЕ -- баль- 
неогрязьовий курорт Чехословач- 
чини (Західно-Чеська обл.). Роз- 
ташовані за 5 км на Пн. від м. 
Хеба на території рівнинних (на 
висоті 450 м над р. м.) парків, які 
переходять в густі ліси. Лікуваль- 
ні засоби: вода 24 мінеральних 
джерел з великим вмістом вільно- 
го вуглекислого газу (вода більшос- 
ті джерел має також значну кіль- 


кість глауберової солі, решти -- 
солей заліза); грязі заказника 
Соос. 


Показання: гінекологічні за- 
хворювання, хвороби серцево-су- 
динної системи, органів руху та 
опори тощо. 

ФРАНЦ ЙОСИФ І (Егап7 озері; 
18. УП 1830, Відень -- 21.ХІ 
1916, там же) -- імператор Авст- 


рії і король Угорщини з 1848 (ко- 
ронований угор. королем 1867) з 
династії Габсбургів. За його прав- 
ління за допомогою царської Росії 
було придушено революцію 13848-- 
49 в Австрії, революцію 1848-- 
49 в Угорщині. В 1867 Австр. ім- 
перію перетворено на двоєдину 
монархію Австро-Угорщину, 
яка проводила політику соціально- 
го і нац. гноблення, підкорення 
народів, зокрема щодо населення 
Галичини, Пн. Буковини, Закарп. 
України, які перебували у складі 
Австро- Угорщини на становищі 
колоній. У 1879 уряд Ф.Й. І при- 
єднався до агресивного Троїстого 
союзу. За Ф. Й. І Австро- Угор- 
щина вступила в тершу світову 
війну 1914--18 на боці Німеч- 
чини. Ж 

ФРАНЦА-ЙОСИФА ЗЕМЛЯ 
архіпелаг на Пн. Баренцового м., 
входить до Арх. обл. РРФСР. 
Складається з 191 острова, заг. 
пл. 16,1 тис. км?. Найбільші ост- 
рови архіпелагу -- Земля Вільче- 
ка, Земля Георга, Греем-Белл та 
ін. Поверхня переважно платопо- 
дібна, вис. до 606 м. Понад 85 9; 
площі архіпелагу вкрито кригою 
завтовшки 100--500 м, серед якої 
місцями виступають нунатаки. На 
островах багато озер, є невеликі 
річки. Рослинність  розріджена, 
переважають мохи та лишайники. 
З тварин трапляються білий вед- 


мідь, песець, на Пд. -- птахи. 
Полярні / станції. 
ФРАНЦЕВИЧ (Їван Микитович 


Гн. 21 (3).МПІ 1905, Полтава| -- 
укр. рад. вчений у галузі фізичної 
хімії та матеріалознавства, акад. 
АН УРСР (з 1961), засл. діяч 
науки і техніки УРСР (з 1965), 
Герой Соціалістичної Праці (1969). 
Член КПРС з 1940. Закінчив 
(1929) Харків. ін-т народної осві- 
ти. Працював в Укр. н.-д. ін-ті 
металів (1929--41), Ін-ті чорної 
металургії АН УРСР (з 1939-- заст. 
директора), одночасно (з 1930) 
викладав у Харківському ун-ті. 
В 1945--57 -- зав. кафедрою Київ- 
ського ун-ту, 1952--55 -- керівник 
Лабораторії спеціальних сплавів 
АН УРСР, 1955--73 -- директор 
Ін-т проблем матеріалознавства 
АН УРСР. З 1973 -- зав. відділом 
цього ін-ту. Осн. напрями діяль- 
ності: розробка теор. основ жаро- 
міцності і високотемпературного 
окислення металів,  електрохім. 
принципів комплексного захисту 
від корозії підземних та морських 
споруд, методів розрахунку моду- 
лів пружності твердих гіл; ство- 
рення надтвердих порошкових ін- 
струментальних матеріалів. Наго- 
роджений двома орденами Леніна, 
їн. орденами, медалями. Держ. 
премія СРСР, 1950. Держ. премія 
УРСР, 1969. Премія Ради Мініст- 
рів СРСР, 1981. 

«ФРАНЦИСКАНСЬКА МЕТРИ- 
КА», францисканський кадастр-- 
перепис і екон. оцінка земельних 
угідь Галичини, проведена австр. 
урядом 1819--20. Назва від 
імені австр. імператора Франца І, 
під час правління якого (1804-- 
35) було проведено перепис. «Ф. 
м.» докладно описує розміри по- 
міщицьких маєтків і сел. громад, 
якість грунту і стан використання 
зем. угідь, поземельні доходи, 
відображає зміни в землекористу- 
ванні, що сталися за час після 


складення пертюого поземельного 


кадастру -- «Йосифинської мет- 
рики». 
Літ.: | Йосифінська  (1785-- 1788) 1 


Францисканська (1819--1820) метри- 
ки -- перші поземельні кадастри Га- 
личини. К., 1965. 

ФРАНЦІЙ  (Егапсійт; від лат. 
РЕгапсіа -- Франція), Ег -- радіо- 
активний хім. елемент І групи пе- 
ріодичної системи елементів Д. І. 


Менделєєва, ат. н. 87; належить 
до лужних металів. Стабільних 
ізотопів не має. Відомо понад 20 
ізотопів Ф. з масовими числами 
від 203 до 229; усі вони нестійкі; 
довгоживучий В-радіоактивний 
23Рг (Ту, ш- 21,8 хв) зустрічаєть- 
ся у природі. Існування Ф. і дея- 
кі його властивості передбачив 
1870 Д. І. Менделєєв, назвавши 
елемент екацезієм. Відкрила Ф. 
1939 франц. дослідниця М. Перей 
як продукт с-розпаду ізотопу 
ю1Ас. Ф.-- один з найрідкісніших 
і найменш стійких з усіх радіоак- 





- 
я. У 


Бі скабйська м 


ре 
т 


9. Олерокл)) 8 


| 

| Мк 

! затока Л - я 
| 4 




















) 


тивних елементів, що є в природі. 
Властивості його вивчено недостат- 
ньо, за оцінкою кгуст. 2500 кг/м3; 
і бл. 8":С: 2... 6207С. За хім. 
властивостями -- аналог рубідію 
та цезію. Виділяють його різними 
методами з продуктів розпаду 
21Дс, з уранових руд, з продук- 
тів опромінювання торію й урану 
швидкими протонами та ін. За до- 
помогою Ф. визначають наявність 
актинію в природних об'єктах. 
Ізотоп  23Ег застосовують в біол. 
дослідженнях. 
ФРАНЦІСК І (Егапсоіз І; 12.ІХ 
1494, Коньяк -- 31.ПІ 1547, Рам- 
буйє) -- король Франції 1515--47 
з династії Валуа. Проводив по- 
літику зміцнення центр. влади, 
розширив повноваження короля, 
створив постійну армію, домігся 
незалежності франц. церкви від 
Ватікану (Болонський конкордат 
1516). За його правління Франція 
продовжувала Італійські війни 
1494--1559. 






АНЦІЯ 


ТРАТИВНИ 


ФР 
ре 















5 01 я ЄС Ф ук 
Бо "1 Х як - 
1 9 ЄЛЮКСЕМБУРТУ.Х 
но а9д 
Мезьс є є чо У | 






9 
Р гі 
роз б У 
Х 


ОССБКРЕДЗЕМНЕ 
МОРЕ 


ПРА ЧИ ЧИН ЗРО ОО А о ни - 


й б 


ФРАНЦІСК АССІЗЬКИЙ (Глат. 
РЕгапсізси5 Аззізіепзі5, італ. Етап- 
сезсо  д'А55і5і; справж. імя та 
прізв. -- Джованні  Бернардоне; 
1131 або 1182, Ассізі -- З (або 4).Х 
1226, там же) -- італ. реліг. діяч. 
Походив з купецької сім'ї. Відмо- 
вився від багатства. Проповідував 
аскетизм. В 1207--09 заснував 
братство міноритів («менших бра- 
тів»), згодом перетворене на черне- 
чий орден францісканців. У 1228 
церква канонізувала Ф. А. Відо- 
мий також як реліг. і світський 
поет. 

ФРАНЦІСКАНЦІ -- ченці «жеб- 
рущого» католицького ордену, за- 
снованого в Італії Франціском Ас- 
сізьким (звідси й назва). Органі- 
зація  Ф. виникла на основі 
засн. 1207--09 реліг. братства мі- 
норитів («менших братів», від лат. 
піпог -- менший), метою якого бу- 
ла проповідь євангельських  доб- 
рочесностей (бідність, аскетизм, 
любов до ближнього тощо). В 
13 ст. орден став великим земле- 
власником. Поряд з домініканцями 
Ф. брали участь в інквізиції. 
В 1525 виник як відгалуження Ф. 
орден капуцинів. Орден Ф.,як і ін. 
чернечі ордени,-- знаряддя кле- 
рикалізму. Поширений в Їталії, 
Їспанії та деяких ін. капіталістич- 
них країнах. 

ФРАНЦІЯ, Французька Респуб- 
ліка -- держава в Зх. Європі. На 
Пн. омивається протоками  Ла- 
Манш і Па-де-Кале, на Зх.-- Біс- 
кайською зат. Атлантичного ок., 
на Пд.-- Середземним м. У адм. 
відношенні поділяється на 96 де- 
партаментів, що створені на тер. 
істор. провінцій, і 5 заморських 
департаментів (Гваделупа, Гвіа- 
на, ШМартініка, Реюньйон, Сен- 
П'єр і Мікелон). До складу Ф. 
також входять замор. території 
(Нова Каледонія, Французька 
Полінезія та ін.). Карти див. на 
окремому аркуші, с. 32--33. 
Державний лад. Ф.-- республіка. 
Діє конституція 1958 з наступни- 
ми змінами і доповненнями. Гла- 
ва д-ви -- президент, що обира- 
ється населенням на 7 років. Він 
призначає прем'єр-міністра і чле- 
нів уряду без затвердження парла- 
ментом, є верховним головноко- 
мандуючим, може оголошувати 
надзвичайний стан. Найвищий ор- 
ган законодавчої влади -- двопа- 
латний парламент, що складається 
з Національних зборів і Сенату. 
Нац. збори (491 депутат) обира- 
ються прямим голосуванням на 
з років за мажоритарною  систе- 
мою в два тури. 

Сенат (304 члени) обирається не- 
прямими виборами на 9 років (онов- 
люється на 1/3 кожні З роки) спец. 
колегією виборщиків, що склада- 
ється з депутатів Нац. зборів, 
ген. і муніципальних радників. 
Виконавчу владу здійснюють пре- 
зидент та уряд -- Рада міністрів, 
фактично не підконтрольна  пар- 
ламентові. В. І. Євінтов. 
Природа. Берегова лінія розчле- 
нована мало. Найбільші півостро- 
ви -- Бретань і Котансен. Більша 
частина тер. Ф.-- рівнина. На Пн. 
простягається Пн.-Французька 
низовина (Паризький басейн), на 
Зх. та Пд. Зх.-- Луарська й Га- 
роннська (Аквітанська) низовини. 
Центр. частину країни займає 
Центральний Французький масив. 


45 





ФРАНЦІЯ 





Герб Франції. 


ФРАНЦІЯ 


Площа -- 
551 тис. км? 
Населення - 
54,3 млн. 
чол. (1983) 
Столиця - 
м. Париж 


46 





ФРАНЦІЯ 


Париж. Вид на собор 
Паризької богоматері. 
1163--1257. 





З Пд. Сх. до нього прилягають 
Зх. Альпи з найвищою вершиною 
Ф.-- г. Монблан (вис. 4807 м). 
На Пн. Сх. підносяться гори Во- 
гези та частина Арденн, на Сх.-- 
гори Юра, на кордоні з Іспанією -- 
Піренеї. Надра країни багаті на 
заліз. та поліметалеві руди, бок- 
сити, калійні солі; родовища кам. 
вугілля, урану, природного газу. 
Клімат переважно помірний, на 
Пд. -- субтропічний, середземно- 
морський. Пересічні температури 
взимку на рівнинах та низько- 
гір'ях -- на Сх. та Пн. Сх. від 
-1 до --3" (бувають морози до 
--207), на Зх. та Пд. Зх. від 4-5 
до 4-7", на Пд. від 4-8 до 4-10"; 
влітку від 416 на Пн. до 424 
на Пд. Найбільша кількість опа: 
дів (1500--2000 мм) на схилах гір, 
на Пн. Зх. країни -- 800--1200 мм, 
на решті території -- 600--800 мм. 
Найбільші ріки -- Луара, Рона з 
Соною, Сена, Гаронна  (судно- 
плавні). Багато річок сполучаю- 
ться каналами. В грунтовому по- 
криві переважають бурі лісові 
та дерново-карбонатні грунти, на 
Пд.-- коричневі. Під лісами -- бл. 
20 9, площі країни. Серед найбіль- 
ших природоохоронних об'єктів -- 
нац. парки Вануаз, Екрен, запо- 
відники Камарг, Лозаньє. 
Населення. Понад 90 9; нас. ста- 
новлять французи. У Ф. живуть 
також ельзасці, бретонці, італій- 
ці, португальці, іспанці, корсікан- 
ці, каталонці, баски, араби, вал- 
лони, росіяни, поляки, євреї, вір- 
мени, греки, українці та ін. Держ. 
мова французька. Пересічна 
густота нас.-- 98,5 чол. на 1 км? 
(1983). Найгустіше заселені пн.- 
сх. райони Ф. і долина р. Рони, 
менше заселені припіренейські та 
приальпійські райони. Міське на- 
селення становить 73 20 (1975). 
Найбільші міста: Париж, Мар- 
сель, Ліон, Тулуза, Ніцца, Нант, 
Бордо, Страсбур, Гавр. 

Історія. На тер. Ф. люди жили з 
найдавніших часів (можливо, 1 
млн. років тому). Знайдено багато 
пам'яток палеоліту (див., зокре- 
ма, Ла-Шапель-о-Сен). За окре- 
мими франц. місцевостями, де 
були значні археол. знахідки, в 
науці названо осн. культури па- 
леоліту і мезоліту. В 1-му тис. 
до н. е. тер. Ф. була населена кель- 
тами (римляни називали їх галла- 
ми, звідси назва всієї країни Гал- 
лія). В кін. 2-- серед. Іст. дон. е. 
Галлію завоював  Старод. Рим, 
який утворив на Її території ряд 
провінцій. У 3--6 ст. н. е. Галлію 
завоювали герм. племена (вестго- 
ти, бургунди, франки). Вони ство- 
рили на тер. Галлії ряд «варвар- 
ських» д-в, найбільшою з яких на 


- 


серед. 6 ст. була Франкська дер- 
жава. За Верденським договором 
843 її було поділено на три частини, 
що поклало початок утворенню 
трьох самостійних д-в: Ф. (назва 
з 10 ст.), Німеччини, Італії. Пер- 
шу королівську дин. Каролінгів 
у Ф. 987 змінила дин. Капетін- 
гів. У 9--11 ст. у Ф. відбувався 
процес формування феод. відно- 
син. Номінально єдине королівство 
поділялося на численні феод. воло- 
діння. Виникла основана на позе- 








береже я Піревеїв. 
Краєвид у верхній течії Рони. 


мельних відносинах феод. ієрар- 
хія з характерною для неї систе- 
мою васалітету. Почало оформля- 
тися лицарство, виникли духов- 
но-лицарські ордени. Вільні селя- 
ни (вілани) поступово перетвори- 
лися на кріпаків (сервів). Тривало 
відокремлення ремесла від с. г. 
З 10 ст. почали виникати нові і 
відроджуватися старі (римські) 
міста як центри ремесла і торгівлі. 
В 11--12 ст. внаслідок боротьби 
проти влади феодалів багато міст 
домоглося статусу комуни. В 11-- 
13 ст. франц. лицарство взяло ак- 
тивну участь у хрестових похо- 
дах. У 13--14 ст. у зв'язку з зро- 
станням товарності сел. г-ва йшов 
процес звільнення (за викуп) селян 
від особистої залежності від фео- 
далів. Починаючи з 12 ст. у Ф. 
відбувався процес об'єднання не- 
залежних феод. володінь в єдину 
державу і поступового посилення 
королівської влади. В 1302 ко- 
роль Філіпп ІУ, прагнучи здобути 
у боротьбі проти великих феода- 
лів підтримку різних верств насе- 
лення, скликав Генеральні штати 
з представників духівництва, дво- 
рянства і третього стану. З того 
часу державний лад Ф. набув фор- 
ми станової монархії. 

Столітня війна 1337--1453 Ф. з 
Англією, що велася на франц. 
території, затримала розвиток кра- 
їни, призвела до її розорення. 
В 2-й пол. 14 ст. невдоволення на- 
роду вилилось у Паризьке повстан- 
ня 1357--358, Жакерію. Перемога 
франц. військ, очолених Жанною 


д'Арк, знаменувала перелом у 
ході Столітньої війни, яка закін- 
чилася перемогою Ф. В кін. 15 ст. 
за дин. Валуа було завершено 
об'єднання франц. земель в єдину 
централізовану д-ву. З кін. 15 ст. 
у Ф. в надрах феод. ладу почав 
зароджуватися капіталістичний 
уклад. З'явилися мануфактури, 
розширилася внутр. і зовн. торгів- 
ля (див. Ост-Індські компанії). 
Капіталістичні відносини в с. г. 
набули у Ф. в 16 ст. форми орен- 
ди. В 16 ст. у Ф. склалася абсо- 
лютна монархія (див. Абсолю- 
тизм), яка досягла найбільшого 
розквіту після закінчення релігій- 
них воєн (1562--94; див. також 
Варфоломіївська ніч). У 1589 
до влади прийшов Генріх ТУ з дин. 
Бурбонів. У 1635 Ф., яка прагнула 
протидіяти претензіям Габсбургів 
на | загальноєв панування, 
вступила в Три рату ни війну 
1618--48. У французькому вій- 
ську билося бл. 2500 українсь- 
ких козаків. За Вестфальським 
миром 1648 Ф. одержала значну 
частину Ельзасу. Збільшення по- 
датків під час війни погіршило 
становище населення і викликало 
численні повстання («босоногих» 
1639 та ін.). Почався антиабсолю- 
тистський рух (див. Фронда). В 
період правління Людовіка ХІМ 
(1643--1715) франц. абсолютизм 
досяг найбільшого розвитку. Набу- 
ла активності зовн. політика Ф. 
Внаслідок ряду воєн вона значно 
розширила свою територію і доби- 
лася політ. гегемонії в Європі, 
яку, проте, втратила після війни 
за Іспанську спадщину 1701--14. 
Внаслідок експедицій у Пн. Аме- 
рику, Африку, Індію та ін. райони 
землі Ф. перетворилася на коло- 
ніальну д-ву. У 18 ст. в пром-сті 
утвердився капіталістичний уклад, 
у с. г. посилилися капіталістичні 
елементи.  Дальшому розвиткові 
продуктивних сил заважав феод.- 
абсолютистський лад. За Людові- 
ка ХУЇ (правив 1774--92) Ф. 
вступила в період гострої кризи 
абсолютизму. В 1788--89 у Ф. 
склалася революц. ситуація, яка 
привела до Великої французької 
революції. Завдяки активній 
участі народу революція розвива- 
лася по висхідній лінії. Було ска- 
совано всі станові привілеї, при- 
йнято Декларацію прав людини і 
громадянина, конфісковано церк. 
землі, проведено ряд бурж.-демо- 
кратичних перетворень, 1792 лік- 
відовано монархію і встановлено 


чо 





Ніцца. Вид частини міста. 


республіку. Найвищим етапом ре- 
волюції було встановлення рево- 
люц.-демократичної якобінської 
диктатури (червень 1793 -- ли- 
пень 1794). 27/28.МП 1794 у Ф. 
стався | контрреволюц.  термідо- 
ріанський переворот, який привів 
до влади правих (гол. чин. нову 
буржуазію). У Ф. почався період 
реакції. В період термідоріансь- 


кого Конвенту (1794--95), Дирек- 
торії (1795--99) велика буржуа- 
ія, яка повернулась до влади, 


зія, 





Париж. На другому плані -- Буди- 
нок радіо. Архітектор А. Бернар. 
1959--63. 


в запеклій боротьбі проти нар. 
мас ліквідувала закони революц. 
періоду, що не відповідали її інте- 
ресам. В 1796 було розгромлено 
революц. рух, спрямований проти 
контрреволюц. бурж. диктатури 
(див. «Змова рівних»), очолений 
Г. Бабефом. Капіталістична еко- 
номіка і бурж. суспільство дістали 
широкий простір для дальшого 
розвитку. В результаті контррево- 
люц. перевороту вісімнадцятого 
брюмера (9.ХІ 1799), здійсненого 
Наполеоном  Бонапартом (див. 
Наполеон І), у Ф. було скинуто 
уряд Директорії і встановлено во- 
єн. диктатуру у формі Консульст- 
ва. Ставши 1804 імператором, На- 
полеон І (див. Бонапартизм, Пер- 
ша імперія) розв'язав у Європі 
ряд загарбницьких, кграбіжниць- 
ких воєн, метою яких було завою- 
вання нових земель і встановлення 
в Європі та в усьому світі гегемо- 
нії франц. буржуазії. В процесі 
цих воєн Наполеону І вдалося за- 
хопити значну частину земель 
європ. країн. У 1812 на тер. Росії 
армію Наполеона І було розгром- 
лено (див. Вітчизняна війна 1812), 
Внаслідок поразки в Лейпцігській 
битві 1813 Ф. була позбавлена 
всіх завоювань у Європі. 6.ТМ 1814 
Наполеон І зрікся престолу, 1815 
знову захопив його (див. Сто 
днів). Після поразки Наполеона І 
при Ватерлоо у Ф. було понов- 
лено | дин. Бурбонів (спочатку 
Людовік ХУПЇІ, потім Карл Х: 
див. Реставрація). Уряд Ф. про- 
водив реакційну внутр. і зовн. 
політику. В 1823, виконуючи рі- 
шення Священного союзу, Ф. при- 
душила революцію в Іспанії. В ре- 
зультаті бурж. Липневої револю- 
ції 1830 дин. Бурбонів було пова- 


лено. У  Ф. було встановлено 
бурж. монархію на чолі з пред- 
ставником Орлеанського дому Луї 
Філіппом. період Липневої мо- 
нархії (1830--48) у Ф. швидкими 
темпами відбувався пром. перево- 
рот (завершився в 50--60-х рр. 19 
ст.), зріс індустр. пролетаріат, за- 
гострилася класова боротьба (див. 
Ліонські повстання 1831 і 1834). 
Серед передових робітників почали 
поширюватися ідеї утопічного ко- 
мунізму. Виступили ідеологи дріб- 
нобурж. утопічного соціалізму 
Л. Блан, П. Ж. Прудон та ін. Ви- 
никли різні таємні революц. това- 
риства. В результаті Лютневої 
бурж.-демократичної революції 
1348 (див. Революція 1848 у Фран- 
ції, Червневе повстання 1848 в 
Парижі) монархічний лад було 
повалено. В країні було встановле- 
но Другу республіку (1848--52); 
2.ХП 1851 -- режим військово-бур- 
жуазної диктатури Луї Наполео- 
на Бонапарта, який згодом (2.ХП 
1852) був проголошений імперато- 
ром (Наполеон 1/1). В період Дру- 
гої  ймперії (1852--70) антинар. 
внутр. і антинац. зовн. політика 
уряду (див. Кримська війна 1853-- 
56, Австро-італо-французька вій- 
на 1859, Англо-франко-китайська 
війна 1856--60, Франко-прусська 
війна 1870--71) викликала невдо- 
волення в країні. У вересні 1870 
внаслідок повстання народу Па- 
брижа монархію було ліквідовано, 
| Ф. знову проголошено  рес- 
публікою. Намагання буржуазії 
роззброїти робітн. клас, що віді- 
грав осн. роль у цій революції, 
привело до нового революц. вибу- 
ху. 18.ПІ 1871 паризький пролета- 
ріат зі зброєю в руках взяв вла- 
ду в свої руки, перемогла перша в 
світі пролет. революція -- Паризь- 
ка комуна РУ Зусиллями внутр. 
(див. Версальці) і зовн. контрре- 
волюції Паризька комуна була 
жорстоко придушена. Буржуазія 
поновила свою владу. В 1875 Нац. 
збори затвердили конституцію 
Третьої республіки (1870--1940). 
З 70-х рр. 19 ст. у Ф. почалося 
нове піднесення робітн. руху. В 
1880 було оформлено Робітничу 
партію Ф. В 1895 засн. Заг. кон- 
федерацію праці  Ф., 1905 - 
Франц. соціалістичну партію. В 
кін. 19 ст. в основному заверши- 
лося утворення франц. колоніаль- 
ної імперії. На межі 20 ст. франц. 
капіталізм вступив у стадію імпе- 
ріалізму. В кін. 19 -- на поч. 20 
ст. Ф. проводила активну зовн. 
політику. Побоюючись агресії з 
боку Німеччини і маючи свої ім- 
періалістичні плани, Ф. пішла на 
зближення з Росією і 1891--93 ук- 
лала з нею воєн. союз (див. Фран- 
ко-російський союз). У 1904 Ф. 
уклала угоду з Великобританією, 
що поклало початок утворенню 
Антанти. В її складі Ф. взяла 
участь у першій світовій війні 
1914--18. Після капітуляції НІі- 
меччини в листопаді 1918 між нею 
і д-вами Антанти було укладено 
Комп'єнське перемир'я 1918. Біль- 
шість його положень лягла в осно- 
ву Версальського мирного догово- 
ру 1919 (див. також Версальсько- 
Вашінгтонська система). Після 
перемоги Великої Жовтн. соціалі- 
стич. революції в Росії імперіалі- 
стичний уряд Ф. став одним згол. 
організаторів і учасників антирад. 


інтервенції. У відповідь на це по 
всій Ф. розгорнувся рух на за- 
хист Країни Рад (див. «Руки геть 
від Росії»). Під впливом Великого 
Жовтня значно зросла політ. сві- 
домість і революц. загартованість 
франц. пролетаріату. В 1918--20 
У було піднесення революц. 
руху. Відбувалися революц. за- 
ворушення серед солдатів і моря- 
ків, які брали участь в антирад. 
інтервенції (див. Чорноморське 
повстання французького флоту 
1919). В 1920 засновано Франц. 
компартію (ФКП). В 1924 уряд 
Ф. встановив дипломатичні від- 
носини з СРСР. У 30-х рр. Ф. охо- 
пила екон. криз». Праві кабінети 
А. Ббріана (1929), А. Тардьє (1929-- 


30, 1932), П. Лаваля (1931--32, 
1935--36) проводили реакційну 
внутр. і зовн. політику. В 1934 


демократичні сили Ф. зірвали спро- 
бу ультраправих встановити в краї- 
ні фашист. режим. У січні 1936 
демократичні сили Ф., очолені 
ФКП, створили Народний фронт, 
який розгорнув боротьбу проти за- 
грози фашизму і війни. Уряди 
Нар. фронту заборонили фашист. 
орг-ції, здійснили ряд заходів де- 
мократичного характеру. В 1935 
Ф. підписала з СРСР договір про 
взаємну допомогу. В 1938 Нар. 
фронт розпався. Уряд Е. Даладьє 
(1938--40) підписав Мюнхенську 
угоду 1938 та франко-нім. декла- 
рацію 1938 (фактично перекресли- 
ла  франко-рад. договір 1935), 
що сприяло розв'язуванню фашист. 
агресії в Європі. 3.ІХ 1939 Ф. ого- 
лосила війну Німеччині, яка напа- 


РУХ ОПОРУ у ФРАНЦІЇ 
в 1940-44 роках 





























47 


р - т . 
-- Й 
ста м М. 
УТ 


ФРАНЦІЯ 





150 км о - СА 
р « Речі М Ф 
ні С оС В 
ведиковРа ваної бої Фе и, 
ее Й єть ме М Ж у "ж ом Уа 1 «Й К 
єї з осї З 1 22 ХО алйо БРЮССЕЛЬ 1 2 
| Булої ХА, А Я; 
ді ь п Ли і ї ИЙ я чі М я УА3, Ї 53177 т. 
0 ди Й юксемБуРГ | .. 
СО НО ж Жоайномомо |. 
р СУ чі ж м та! ) і СПОРУ аль КГ 
чий КОЮ, гро З ж Нам а» - 
Ї Р Ра з " аРй че з А 1 Уч а, в 
| Се - УШі: сно ФУ ПАРИЖ 0 «ооо а з 
| івтх А ла й 9 - 25 У - а? 
| го Хо 9 МИ М ут руч Ж Я ь)в ФВ я г 
Ко «КАК й. г 
| 71»; РУ, 4 - 
| 5 ? 


Біскайська 


затадка 


(СРРЕДЗКМН; МОРЕ 
ф» 1 


АНДОРРА Зкамуо 
ьо | 0 


Мкудау 


ї в 1943-44 


ртиза Ьь фі умування вор 
А Фран кими людьми 

фаши каторги таб 

йськов 


як? В 
урге 


радян 
"КС 
оненнх 


В 
фра 


|нфрамн 
І Андорра 


узькими 






амн Опору 


війсь 
атні 1943 в 
ча карті поз 
ЧИ Люксем 


амн 


бург 





держесь 


ш Монгк 


оте яютттю ВО То Те аю аю ота т ой зн 





ФРАНЦІЯ 


Виробництво основних 


48 


видів промислогої 





продукції 

Продукція 1982 
Електроенергія, 
млрд. кВт:'год 265,2 

у т.ч. на АЕС, 

млрд. кВт год 103,2 
Кам'яне  вугіл- 
ля, млн. т 16,8 
Нафта (перероб- 
ка), млн. т 83,4 
Природний газ, 
млрд. м? 9,4 
Залізна руда, 
млн. т 19,2 
Боксити, млн. т 1 5 
Чавун, млн. т 15,1 
Сталь, млн. т 18,0 
Мідь  (рафіно- 
вана), тис. т 46,2 
Свинець (рафі- 
нований), тис. т 216,0 
Цинк (у дзлив- 
ках), тис. т 240,0 
Алюміній (пер- 
винний), тис. т 390,0 
Пластмаси, 
млн. т 3,4 
Калійні солі 
(К.0), млн. т 1,7 
Сірчана  кисло- 
та, млн. т 4,1 
Торговельні суд- 
на (спущено на 
воду), тис. т 304,0 
Автомобілі. 
тис. шт. 3502,9 

у т. ч. легкові, 

тис. шт. 386,4 
Бавовняні  тка- 
нини, тис. т 126,0 
Синтетичні  во- 
локна, тис. т 205,2 
Вовняні  ткани- 
ни, тис. т 50,4 


Судноверф у Нанті. 


ла на союзника Ф. Польщу. Проте 
практичної допомоги Польщі по- 
дано не було. В травні 1940 фа- 
шист. війська обійшли з Пн. «Ма- 
жіно лінію» і вдерлись у межі Ф. 
Частина франц. армії евакуювала- 
ся до Великобританії (див. Дюн- 
керкська операція 1940). 14.МІ 
1940 фашист. війська вступили в 
Париж. А. Ф. Петен, який на той 
час очолив уряд Ф., уклав з фа- 
шист. Німеччиною Комтп'єнське пе- 
ремир'я 1940, згідно з яким 2/з тер. 
Ф. було окуповано фашист. Ні- 
меччиною, Ельзас і частину Лота- 
рінгії включено до складу Німеч- 
чини. В неокупованій зоні виник 
профашист. режим «Віші». 

11.Х1 1942 неокуповану частину 
Ф. зайняли нім. війська. У Ф. 
розгорнувся Рух Опору, який очо- 
лила ФКП. В рядах франц. Руху 
Опору діяли рад. люди, в т. ч. 
українці (див. В. Порик, «Щорс», 
Перше об'єднання червоних пар- 
тизанів у Франції, «Союз росіїй- 
ських патріотів»). На радянсько- 
німецькому фронті билися фран- 


цузькі патріоти (див. «Норман- 
дія -- Німань). Важливу роль 
у. боротьбі проти нім. фашис- 


тів відіграла «Вільна Франція» 
(з 1942 -- «Франція, що бореть- 
ся»), створена  Ш. де Голлем. 
З.МІ 1943 був створений Франц. 
к-т нац. визволення, перетворений 
1944 на Тимчасовий уряд Франц. 
Республіки. До вересня 1944 в 
умовах переможного наступу Ра- 
дянської Армії майже всю терито- 
рію Ф. було визволено від нім.- 
фашист. окупантів внутрішніми 
силами Опору (див. Паризьке пов- 
стання 1944) і франко-англо-амер. 
військами. 

10.ХП 1944 уряд Ф. підписав з 
СРСР договір про союз і взаємо- 
допомогу. Перші післявоєнні уря- 
ди Ф. (в т. ч. 1945--46 -- уряд Ш. 
де Голля) включали представників 
ФКП, Франц. соціалістичної пар- 
тії та Нар.-респ. руху. В 1946 бу- 
ло прийнято конституцію Четвер- 
тої республіки (1946--58). Було 
здійснено часткову націоналіза- 
цію деяких галузей пром-сті і ве- 
ликих банків, дещо поліпшено ста- 
новище трудящих мас. У 1947 під 
тиском внутрішньої і зовнішньої 
реакції було виведено з уряду ко- 
муністів. В 1943 Ф. приєдналася 
до Маршалла плану, 1949 всту- 
пила до НАТО, підписала Паризь- 
кі угоди 1954. В 1946--54 Ф. вела 
колоніальну війну у В'єтнамі, яка 
закінчилася поразкою Ф. В 1954 
франц. імперіалісти розв'язали 
колоніальну війну в Алжірі. Уряд 
Ф., разом з урядами США, Вели- 
кобританії та ін. капіталістичних 





д-в, став на шлях проведення щодо 
СРСР та ін. соціалістичних країн 
політики «холодної війни». Все це 
змусило Рад. Союз 1955 анулювати 
рад.-франц. договір 1944. 

ФФ. взяла участь в англо-франко- 
ізраїльській агресії проти Єгип- 
ту 1956. В 1958 внаслідок кризи 
режиму Четвертої республіки до 
влади знову прийшов уряд ШІ. 
де Голля (з грудня 1958 -- прези- 
дент). У 1958 прийнято конститу- 
цію П'ятої республіки, яка нада- 
ла президентові надзвичайно ши- 


рокі повноваження. 
До 1960 в обстановці розпаду 
колоніальної системи імперіаліз- 


му більшість колоній Ф. в Афри- 
ці здобула незалежність. Визнання 
франц. урядом 1959 прав алжір- 
ського народу на самовизначення 
викликало виступи у Ф. і в Алжі- 
рі ультраколоніалістського угру- 
повання  військ.-фашист. типу 
(див. ОАС). Після завоювання Ал- 
жіром незалежності (1962) ОАС 
було знешкоджено. Прагнучи зміц- 
нити міжнар. позиції та забезпе- 
чити  зовнішньополіт.  самостій- 
ність, Ф. вийшла з військ. орг-ції 
НАТО (1966), активізувала спів- 
робітництво з СРСР та ін. соціалі- 
стичними країнами. Зовнішньопо- 
літ. курс, розпочатий ШІ. де Гол- 
лем, був продовжений президен- 
тами Ж. Помпіду та В. Жіскар 


д'Естеном. У 1981 в умовах 
гострої екон. кризи, зростання 
безробіття, дальшого поглиблен- 


ня класових суперечностей і кла- 
сової боротьби в країні до вла- 
ди у Ф. прийшов блок лівих 
партій (до складу уряду до липня 
1984 входили комуністи). Прези- 
дентом став Ф. Міттеран. Уря- 
дом Ф. здійснено націоналізацію 
ряду банків, деяких пром. ком- 
паній, дещо децентралізовано вла- 
ду та проведено ряд ін. заходів. 
Ф. розвиває взаємовигідні зв'язки і 
контакти з соціалістичними країна- 
ми. В 60--70-хрр. між Ф.і СРСР 
підписано ряд основоположних 
документів, зокрема «Принципи 
співробітництва між Союзом Ра- 
дянських Соціалістичних Респуб- 
лік і Францією» (1971), Деклара- 
цію про дальший розвиток дружби 
і співробітництва між СРСР і Ф. 
(1975), Довгострокову програму 
поглиблення екон., пром. і тех. 
співробітництва між СРСР і Ф. 
на період 1980--90 (1979) та ін. 
(див. ФРадянсько-французькі до- 
кументи). Висловлюючись за мир 
і мирне співіснування д-в, уряд Ф. 
в той же час посилює зв'язки з 
НАТО, підтримує гонку озброєнь, 
розміщення амер. ракет в Європі. 
З 1945 Ф.-- член ООН. 
Ф.-- член Європейської ради, Єв- 
ропейського об'єднання вугілля 
і сталі, Євратому, Європейсько- 
го економічного товариства, За- 
хідноєвропейського союзу. 

К.О. Джеджула. 
Політичні партії, профспілки. 
Французька соціалістична пар- 
тія, засн. 1905, реорганізована 
1969--71. Входить до  Соціалі- 
стичного інтернаціоналу. З 1981 
формує уряд. Рух лівих 
радикалів, засн. 1972. Об/- 
єднана соціалістич- 
на партія, засн. 1960. Фран- 
цузька комуністична партія, 
засн. 1920. Об'єднання на 
підтримку  республі- 


ки, засн. 1958. Буржуазна пар- 
тія. Республіканська 
партія, аби 1966. Партія ве- 
ликої буржуазії. Національ" 
ний центр незалеж- 
них 1 селян, засн. 1949. 
Об'єднує промисловців і великих 
землевласників. Партія радика- 
лів і радикал-соціалістів, засн. 
1869, оформилася остаточно 1901. 
Буржуазна. Центр соці- 
альних демократів, 
засн. 1976.  Правоцентристська 
партія. Республіканська партія, 
Партія радикалів і радикал-соціа- 
лістів та Центр соціальних демок- 
ратів утворюють з 1978 федерацію 
Союз за французьку 
демократію. Загальна кон- 
федерація праці, засн. 1895. Вхо- 
дить до ВФП. Французька 
демократична конфе- 
дерація праці, засн. 1964. 
«Форс уврієр», засн. 1948. 
Входить до МКВП. Фран- 
цузька конфедерація 
християнських трудя- 
щи х. Входить до Всесвітньої кон- 
федерації праці. Федера ція 
національної освіти. 
Загальна конфедера- 
ція кадрів. К. ОО. Джеджула. 
Господарство.  Ф.--індустр.-агр. 
країна, одна з найрозвинутіших 
у капіталістичному світі. В 1982 
за обсягом валового нац. продукту 
посідала 4-е місце серед несоціа- 
лістичних країн (після США, Япо- 
нії та ФРН). У 1981 на Ф. припа- 
дало 6,1 7, пром. виробн. і 5,7 98 
експорту товарів капіталістичних 
країн. Характерний високий рі- 
вень концентрації капіталу і ви- 
робн. поряд з широким розвитком 
у о деяких галузях господарства 
(с. г., торгівля, легка пром-сть) 
дрібного і серед. виробництва. Ве- 
ликого розвитку набув держ.-мо- 
нополістичний капіталізм. Зростає 
роль держ. сектора, в якому 1981 
створювалося бл. 20 9, валового 
внутр. продукту і було зайнято 
22,3 9 самодіяльного населення 
країни. Націоналізовано ряд вели- 
ких промислових компаній та 
банків. Державі належить також 
більша частина залізничного тран- 
спорту, пошта і телеграф, ка- 
нали, н.-д. заклади. Значні держ. 
капіталовкладення в економіку 
кол. колоній Ф. та країн Євро- 
пейського економічного  товари- 
ства. В деяких галузях (нафтова 
промисловість, машинобудуван- 
ня та ін. У, значні позиції утримує 
іноземний капітал, гол. чин. США. 
Заг. криза світового капіталістич- 
ного г-ва і великі воєнні виграти 
призводять до погіршення екон. 
становища Ф. й зниження життєво- 
го рівня широких мас трудящих. 
У 1982 роздрібні ціни зросли на 
9,7 22, збанкрутувало бл. 21 тис. 
компаній, число безробітних 1983 
становило 9,8 94 всієї робочої сили. 
Промисловість. У пром-сті 
створюється 30 2 валового внутр. 
продукту і зайнято 24,6 9; самоді- 
яльного населення ( 1982). Незва- 
жаючи на відносно високі темпи 
розвитку важкої пром-сті після 
2-ї світової війни, значне оновлен- 
ня осн. капіталу в ній, розвиток ба- 
гатьох нових галузей, велику роль 
продовжують відігравати галузі 
групи Б 

Паливно-енерг. ресурсами країна 
забезпечена недостатньо. Бл. 65 9 


До ст. Фреска. 

1. Ритуальне читання та принесення жертви. Деталь розпису «Діонісійські 
містерії» на віллі Містерій у Помпеях. Середина 1 ст. до н. е. 2. Невідомий 
святий. Фреска собору Різдва богородиці Антонієвого монастиря в Новгоро- 
ді. 1125. 3. Джотто. Зустріч Йоакіма та Анни. Фрагмент фрески капели 
дель Арена в Падуї. Бл. 1305. 4. Ангел. Деталь фрескової композиції «Жони- 
мироносиці» в церкві св. Миколая в Кінцвісі. Грузія. Початок 13 ст. 5. Ан- 
дрій Рубльов. Апостол Петро з групою святих. Деталь фрески на склепінні 


Фі. 
оф 


- 
ч 


й 
й 





південного нефа Успенського собору у Владимирі. 1408. 6. Воскресіння 
Лазаря. Фреска церкви монастиря Пантанасса в Містрі. Греція. Близько 
1428. 7. Перуджіно. Передача ключів св. Петру. Фреска Сікстинської капе- 
ли в Ватікані. Рим. Близько 1481. 8. Рафаель. Амур і три грації. Фреска 
вілли Фарнезіна в Римі. 1518. 9. В. А. Фаворський. Фрагмент розпису в 
Московському музеї охорони материнства й дитинства. 1933. 10. Д. Рівера. 
Смерть революціонера. Фреска в Міністерстві народної освіти в Мехіко. 
1923--24. 


ст» 


СУА ої бом 


я 


7 се -. 


у. 5 г рз 4 - | Є ; ї ч ом 
» У хожАє о 
7 . '. 
У» о фу С а Х » 1 


|о ст, Фреска. 
р 


1. Архангел Михаїл. Церква Єпаса на Берестоні 
в Києві. 1644 | 46. 


2. Кирило повчає в соборі. Кирилівська церква в 
Києві. 12 ст. 


3. Невідомий святий. Кінець 15 ст. 


4. Свята Текля. Спаський собор у Чернігові. Перша: 
половина 11 ст. 


5. Покров богоматері. Фрагмент. Кінець 15 ст, 
6. Г. А. Довженко. Партизани. 1968. 


3 і 5 -- Онуфріївська церкна в селі Лаврові Старо- 
самбірського району Львівської області. 





палива імпортується. Видобува- 
ють кам. вугілля (Лотарінгський, 
Північний, Центр -- Південь ба- 
сейни), в невеликій кількості при- 
родний газ і нафту. Більша части- 
на електроенергії виробляється на 
ТЕС (працюють переважно на ім- 
портному паливі), значна частина 
- на АЕС (за потужністю АЕС 
країна посідає 2-е місце в світі). 
Розробляють також родовища за- 
ліз. руди (гол. чин. у Лотарінгії), 
уранової руди (Ла-Крузьєр, Л'Ес- 
карп'є та інші родовища), бок- 
ситів (у департаментах Вар і Еро 
на Півдні країни); в невеликій 
кількості -- цинк, свинець, воль- 
фрам, золото, калійні солі, сірку, 
кам. сіль та ін. На базі місцевих 
ресурсів, переважно в місцях ви- 
добування сировини (Лотарінгія та 
Північний район), діють металург. 
підприємства, найбільші металург. 
комбінати (у Дюнкерку та Фосі) 
працюють на довізній заліз. руді. 
Виплавляють якісну сталь (Ле- 
Крезо,  Сент-Етьєн), алюміній 
(Гардан, Салендр, Ногер та ін.), 


мідь (Ле-Пале), свинець і цинк 
(Нуайєль-Годо, Ліон, Вів'є), ні- 
кель (Гавр), кобальт, вольфрам 


тощо. Основні центри атомної 
пром-сті -- Ле-Буше під Парижем, 
П'єрлат, Маркуль. Найрозвинуті- 
ша галузь пром-сті -- машинобуду- 
вання. За випуском автомобілів 
(гол. центри -- Париж, Монбель- 
яр, Ліон) та продукції авіакосміч- 
ної галузі (у т. ч. військ. та цивіль- 





ракетна й космічна техніка; осн. 
центри -- Париж, Тулуза, Бордо) 
Ф.-- на одному з провідних місць 
у капіталістичному світі. Значне 
суднобудування (Нант, Дюнкерк, 
Марсель). Виробляють також ло- 
комотиви і вагони, верстати, трак- 
тори, електротех. устаткування, 
електронну апаратуру, с.-г. маши- 
ни та ін. Більшість підприємств 
електротехнічної та електронної 
пром-сті зосереджена в Парижі. 
Ф.-- значний виробник зброї, в 
т. ч. на експорт. Хімічна та 
нафтохім. (на довізній сировині) 
пром-сть представлена виробн. 
пластмас, синтетичного каучуку та 
смол, хім. волокна, миючих засо- 
бів, продукції воєн. хімії, міне- 
ральних добрив, фарм. препаратів, 
аміаку, соди, барвників, парфю- 
мерних виробів та ін. Осн. центри 
о Париж і його міста-супутники, 
Ліон, райони Гавра й Марселя. 
Найбільші підприємства по виробн. 
автомоб. шин та ін. гумових виро- 
бів у Клермон-Феррані і Монлю- 
соні. г ол. галузь легкої пром-сті -- 


текстильна, зокрема бавовняна, 
вовняна, лляна, джутова, три- 
котажна (Париж, Лілль, Арман- 


тьєр, Рубе -- Туркуен, Мюлуз, 
Епіналь, Труа, район Ліона та ін.). 
Розвинута швейна й галантерейна 
(Париж, який вважається «законо- 
давцем мод»), а також взуттєва (за 
випуском взуття Ф. займає одне 
з перших місць у світі) пром-сть. 
Значна харчосмакова пром-сть. 


ні літаки, вертольоти, двигуни, відома своїми коньяками, лікера- 
М , Й 4 ФРАНЦІЯ 
Ж и ні Я. моденноюю є ЮССЕЛЬ| КАРТА СІЛЬСЬКОГО 
ДО, А 0. Р зе 
М «У па с є а До й 
ді, С 5 те бе 0 км 


ВЕ ЕЕРРРРРА.АІ« РР РР 

















ТРЕХАЗЕМНЕ МОР 


ми, шампанськими, бордоськими 
і бургундськими винами (щороку 
виробляється більш як 600 млн. л 
спиртних напоїв). 

Сільське оцю Др 1. 
в о. У с. г. виробляється 5 90 вало- 
вого внутр. продукту й зайнято 
8,5 90 самодіяльного населення 
(1982). Ф.-- найбільший у Зх. 
Європі виробник і експортер с.-г. 
продукції. Переважають дрібні й 
середні сел. г-ва. У виробн. товар- 
ної продукції гол. роль відіграють 
великі капіталістичні г-ва. Поши- 
рені оренда землі, пес давно. 
збутова кооперація. труктурі 
с. г. за вартістю (бл. 55 з о) пере- 
важає продукція тваринництва. 
Поголів'я (млн., 1982): великої 
рогатої худоби -- 24,5, овець -- 
13,5, свиней -- 11,5. С.-г. угіддя 
займають бл. 60 2 тер. країни. 
Понад 54 9; усіх с.-г. угідь -- під 
орними ин понад 40 96 -- 
під пасовищами й  сіножатями. 
Гол. зернова культура -- пшени- 
ця. Гі вирощують переважно на 
Пн.-Французькій низовині. Велике 
значення мають ячмінь і кукуру- 
дза. На бідних грунтах Централь- 
ного Французького масиву культи- 
вують жито, в дельті Рони -- рис. 
З тех. вультир найбільше значення 
мають цукр. буряки, льон, хміль 
і тютюн. Значні площі--під вино- 
градниками, більшість їх зосере- 
джена в районі Бордо та в долинах 
річок Рони, Сони, Гаронни, Дор- 
доні |і Луари. Розвинуте овочів- 
ництво й садівництво. В лісах -- 
заготівля деревини. В 1982 було 
виловлено 0,75 млн. т риби. 
Транспорт. Ф. має, добре 
розвинуту трансп. сітку радіальної 
конфігурації з центром у Парижі. 
У внутр. перевезеннях переважає 
автомо . транспорт. Довж. (тис. км, 
19380): автошляхів -- 801,4 (у т. ч. 


3,9 -- автострад), з-ць заг. кори- 
стування -- 34,5, з них електри- 
фікованих -- 7, 3 (на окремих лі- 


ніях пасажирські поїзди розвива- 
ють швидкість до 300 км/год), 
внутр. водних шляхів -- 8,6, наф- 

то- і продуктопроводів 3.5 
(1982). Тоннаж мор. торг. флоту -- 
10,3 млн. брутто реєстрових т. 
Найбільші мор. порти -- Марсель, 

Гавр, Дюнкерк, Нант-- Сен-Назер, 
Бордо; міжнар. аеропорт-- Париж. 
Зовнішня торгівля. За 
обсягом зовн. торгівлі, експор- 
том капіталу, імпортом робочої си- 
ли та числом іноз. туристів (1982 
країну відвідало 28 млн. іноз. 
туристів) Ф.-- на одному з провід- 
них місць у капіталістичному світі. 

Осн. статті експорту -- машини і 


пром. устаткування, сировина і на- 
пвфах рикати, хім. товари, вироби 
легкої пром-сті, с.-г. продукція, 


товари широкого вжитку. Дово- 
зять сировину й напівфабрикати, 
нафту, кам. вугілля, машини |і 
устаткування, споживчі товари то- 
що. Гол. торг. партнери -- країни 
Європейського економічного това- 
риства. На основі довгострокових 
урядових угод розвиваються дво- 
сторонні екон. відносини з СРСР, 
зокрема, у металург., автомобіле- 
будівній, хім., газовій, парфюмер- 
ній та ін. галузях. Оборот торгівлі 
між обома країнами 1982 дсесяг 
3,5 р крб. Грош. одиниця -- 
франц. франк. За курсом Держ- 
анку СРСР 100 франків 2- 9,11 
крб. (вересень 1984). О.Є. Слука. 





49 





ФРАНЦІЯ 


ДИНАМІНА ЗРОСТАННЯ 
ІНДЕКСУ РОЗДРІБНИХ 
ЦІН (1970-1007) 


1975 1979 1982 


Виробництво основних 
видів сільськогоспо- 
дарської продукції 
(тис. т) 





Продукція 1982 
Пшениця 25 110 
Ячмінь 10100 
Овес 1800 
Жито 340 
Кукурудза 9500 
Рис 27 


Цукрові буряки 29052 


Яловичина 1600 
Свинина 1300 
Молоко, млн. гл. 258 


50 


ФРАНЦІЯ 





Портал монастирської 
церкви  Сен-Трофім у 
Арлі. Прованс. 1180 -- 
1200. 





Собор Нотр-Дам у Ла- 
ні. 1150-1215, 





Нотр-Дам 


Церква 
у Паре-ле-Моньяль. 
Бургундія. Основне 
будівництво в 11 ст. 


Медичне обслуговування. За да- 
ними ВООЗ, 1976 в країні було 
бл. 558 тис. лікарняних ліжок 
(105 ліжок на 10 тис. ж.). Мед. 
допомогу подавали 86,3 тис. ліка- 
рів (понад 16 лікарів на 10 тис. ж.); 
1975 працювало 26,3 тис. зубних 
лікарів і 31,5 тис. фармацевтів. 
Підготовка лікарів здійснюється 
на 33 мед. ф-тах ун-тів. На тер. 
Ф. розміщені відомі курорти: баль- 
неологічні і грязьові -- Віттель, 
Віші, Пломб'єр-ле-Бен, Екс-ле-Бен 
та ін., кліматичні -- Антіб, Біар- 
ріц, Дьєп, Кан, Ментона, Ніцца. 
4. М. Сточик. 
Освіта і культурно-освітні закла- 
ди. Структура навч. закладів, 
навч. програми й плани регламен- 
товані інструкціями М-ва нац. 
освіти. Тер. Ф. поділено на 25 
академій (навч. округів), кожна 
складається з департаментів. На 
чолі академії стоїть ректор, депар- 
таменту інспектор академії; 
вони здійсніоють контроль за ви- 
конанням розпоряджень центр. 
властей. Держ. школа відокрем- 
лена від церкви, але більшість 
приватних шкіл перебуває під 
впливом католицької церкви 
(1980/31 з навч. р.-- 16 94 усіх 
учнів). Обов'язкове навчання 10- 
річне, починається з 6 років (за 
законом 1975 при належній під- 
готовці дозволяється з 5 років). 
Воно здійснюється у 5-річній поч. 
школі (1980/81 навч. р.-- 4,4 млн. 
учнів) і наступному 1-му циклі 
серед. освіти -- 4-річному колежі 
з єдиною загальноосв. підготов- 
кою, що доповнюється в двох о0с- 
танніх класах системою предметів 
за вибором  (1980/81 навч. р.-- 
2,8 млн. учнів). 2-й цикл серед. 
освіти має два напрями: загально- 
освітній і профес.-технічний. Пов- 
ну серед. освіту здобувають у 
ліцеях (1980/81 навч. р.-- 1,1 млн. 
учнів). Нинішня структура ліцею 
засн. на поступовій диференціа- 
ції навчання, особливо яскраво 
вираженій у випускному класі, 
який поділяється на 11 секцій від- 
повідно до профілів вузів. Випуск- 
ники ліцею здобувають ступінь ба- 
калавра. Профес.-тех. підготовка 
здійснюється в трирічних ліцеях 
тех. освіти (1980/81 навч. р.-- бл. 
700 тис. учнів), що випускають 
робітників серед. кваліфікації, 
або на дворічних профес. курсах, 
що дають майбутнім робітникам 
елементарну виробничу підготов- 
ку. Вищу освіту дають ун-ти Й ви- 
щі школи, причому в ун-тах на- 
вчається бл. 90 9 усіх студентів. 
Бакалаврів приймають без екзаме- 
нів, кількість студентів на 1-му 
курсі не лімітується, згодом знач- 
на частина їх відсівається. В 1981 
було 73 ун-ти (бл. 840 тис. студен- 
тів): у Парижі, Ліоні, Марселі, 
Монпельє, Страсбурі та ін. При 
ун-тах створено дворічні техноло- 
гічні інсти, що готують спеціалі- 
стів вузького профілю. Найбіль- 
ший вуз -- Паризький універси- 
тет. Вищі школи (інженерні, агро- 
номічні, комерційні та ін.) -- спе- 
ціалізовані навч. заклади, прийом 
до яких проводиться на основі 
конкурсних екзаменів. Для всту- 
пу до вищих шкіл, або т. з. вели- 
ких шкіл, необхідно після ліцею 
закінчити 2-річні класи. Найбільш 
відомі й привілейовані: Вища нор- 
мальна школа, Нац. політех. ін-т, 


Вища практична школа, Нац. шко- 
ла адміністрації, Вища гірнича 
школа. За академіч. рівнем і соціа- 
льним престижем вони стоять вище 
ніж ун-ти (1980/81 навч. р. 
бл. 40 тис. єтудентів). Особливе 
місце в системі освіти Ф. посідає 
Колеж де Франс (засн. 1530). Най- 
більші 6-ки: Бібліотека національ- 
на, 6-ка Інституту Франції, б-ка 
Сорбонни, 6-ка ун-ту Сент-Женев!'- 
єв, б-ка Арсеналу, всі -- в Парижі, 
Нац. й університетська -- в Страс- 
бурі. Найвідоміші музеї містяться 
в Парижі та його околицях: Лувр, 
Версаль, Карнавале (історія Па- 
рижа), Національний музей сучас- 
ного мистецтва, Музей імпресіо- 
нізму, Гіме (мистедтво країн Схо- 
ду), Людини, природничої історії, 
армії; меморіальні Родена, 
Бальзака, Гюго та ін., там же -- 
квартира-музей В. І. Леніна; Фон- 
тенбло; в Ліоні - Музей галло- 
римської цивілізації, у фортеці 
на о. Іф, поблизу Марселя -- 
т. з. замок графа Монте-Крісто, 
Музей Ф. Леже під Ніццою та ін. 

О. Б. Лисова. 
Наука і наукові усганови. Розви- 
ток науки на тер. Ф. бере початок 
у ранньому середньовіччі. Центра- 
ми збирання наук. відомостей були 
монастирі, а з розвитком міст -- 
ремісничі колегії. У 1253--57 зас- 
новано Сорбонну. В 13 ст. виникли 
перші ун-ти, серед них -- Паризь- 
кий університет. У 1530 створено 
Колеж де Франс. Розвиток науки 
в 16 ст. пов'язаний з іменами 
гуманіста Ф. Рабле, філософа 
М. Монтеня, хірурга А. Паре, 
математика Ж. Фернеля, геолога 
Б. Паліссі. У розвитку фіз.-матем. 
науки 17 ст. велику роль відіграли 
праці П. Гассенді, Р. Декарта, 
Б. Паскаля, П. Ферма, Е. Маріот- 
та. Цінну історико-геогр. працю 
про Україну видав Г. Л. Боплан 
(1650). Значний внесок у дослід- 
ження Пн. Америки зробив гідро- 
граф С. Шамплен, у систематику 
рослин-- Ж. Турнефор. Розвит- 
кові шннауки сприяло відкриття 
Франц. академії (засн. 1635), Па- 
ризької академії наук (1666). В 
17 ст. у Ф. виникло бурж. екон. 
вчення -- Меркантилізм. Заснов- 
ником класичної буржуазної  по- 
літичної економії у Ф. був П. 
Буагільбер. Ранніми провісника- 
ми франц. матеріалізму висту- 
пили просвітителі Ш. Л. Монте- 
ск'є і Вольтер. Великою подією 
культур. життя серед 18 ст. ста- 
ло видання «Енциклопедії, або 
Тлумачного словника наук, ми- 
стецтв і ремесел», в якому взяли 
участь Д. Дідро, Ж. Л. Д'Алам- 
бер, Ж. Ж. Руссо, Ш. Л. Мон- 
теск'є, К. А. Гельвецій, Ж. Ла- 
метрі, П. А. Гольбах та ін. ен- 
циклопедисти. Французький ма- 
теріалізм 18 ст. мав значний вплив 
на розвиток світової філос. думки. 
Видатним представником утопічно- 
го комунізму був Г. Бабеф. З 
кінця 18 ст. франц. філософія в 
осн. втратила мвою  революцій- 
ність, у філос. науці запанував 
містико-ідеалістичний напрям. У 
1795 засновано Інститут Фран- 
ції, що об'єднав діяльність наук. 
і худож. академій. Значних ус- 
піхів було досягнуто в галузі 
природничих і тех. наук у 18 ст. 
Істотний вплив на розвиток при- 
родознавства мали праці Ж. Бюф- 


фона, Ж. Л. Д'Аламбера, Ж. 
Лагранжа, А. Лежандра, Ш. Ку- 
лона. А. Л. Лавуазьє створив ос- 
нови кисневої теорії горіння, бу- 
ло винайдено візок з паровим дви- 
гуном (Н. Ж. Кюньйо), тепловий 
аеростат (брати Ж. та Е. Монголь- 
ф'є); здійснено плавання навколо 
світу (Л. А. Бугенвіль і Ж. Ф. 
Лаперуз). Ф.-- батьківщина мет- 
ричної системи мір, прийнятої 
декретом Конвенту 1795, тут ви- 
никло вчення фізіократів. У 1-й 
пол. 19 ст. закладено основи термо- 
динаміки (Н. Карно), електродина- 
міки (А. Ампер), розроблялися 
теор. питання математики (Ж. 
Фур'є, О. Коші, Е. Галуа), хімії 
(Б. Куртуа відкрив йод, Ж. Гей- 
Люссак -- закони теплового роз- 
ширення газів). П. Лаплас висунув 
космогонічну гіпотезу утворення 
Сонячної системи, І. Фізо й Ж. 
Фуко здійснили досліди по вимірю- 
ванню швидкості світла у воді й по- 
вітрі. О. Френель розробив теорію 
дифракції й інтерференції, вгалузі 
астрономії, оптики, електромагне- 
тизму, метеорології працював Д. Ф. 
Араго, астроном У. Ж. Ж. Ле- 
вер'є склав точні таблиці руху пла- 
нет, вирахував положення плане- 
ти Нептун та ін. Засновником єгип- 
тології став Ж. Ф. Шампольйон, 
палеонтології -- Ж. Кюв'є, знач- 
ний внесок у кристалографію зро- 
бив Р. Ж. Аюї. В галузі геології 
заслуговують на увагу праці Ж. Б. 
Л. Елі де Бомона. В галузі біо- 
логії Ж. Б. Ламарк і Е. Жоффруа 


Сент-Ілер висловили передові, 
еволюційні ідеї. Засновником 
вульгарної політичної економії 


був Ж. Б. Сей. Значного поширен- 
ня набула дрібнобуржуазна полі- 
тична економія. Історики епохи 
реставрації (О. Тьєррі, Ф. Гізо, 
Ф. Міньє) створили бурж. теорію 
класів і класової боротьби. Ф.-- 
батьківщина К. А. Сен-Сімона 
та Ф. М. Фур'є -- визначних пред- 
ставників утотічного соціалізму, 
що став одним з теор. джерел мар- 
ксизму. З 40-х рр. 19 ст. у Ф. по- 
чало поширюватися марксистське 
вчення, 1843--45 К. Марксі Ф. Ен- 
гельс брали безпосередню участь 
у революц. русі в Парижі. Пропа- 
гандистами марксизму виступали 
П. Лафарг, Ж. Гед та ін. 

2-а пол. 19 ст. і наступні роки 
характерні для франц. науки ваго- 
мими досягненнями в усіх галузях 
знань. Значного розвитку набула 
медієвістика; слов'янознавству при- 
свячені праці Е. Дені, А. Рам- 
бо, Л. Леже. У галузі техніки -- 
створення верстатів для текст. 
пром-сті (Ж. Жаккар), винайден- 
ня методу одержання литої сталі 
(П. Мартен), залізобетону (Ж. 
Моньє), досягнення у будівницт- 
ві (А. Ейфель), винайдення кіно 
(брати О. їі Л. Ж. Люм'єр), фото- 
графії (Л. Ж. М. Дагер) та ін.; в 
галузі фізики -- відкриття А. А. 
Беккерелем радіоактивності урану, 
відкриття радіоактивних елементів 
полонію та радію П. Кюрі та 
М. Склодовською-Кюрі. Ш. Фрі- 
дель синтезував гліцерин з аце- 
тону, Ф.Ф. А. Муассан одер- 
жав вільний фтор. В астрономії 
істотну роль відіграли праці Ш. 
Делоне їі Ф. Тіссерана про рух 
Місяця, спектр. метод  спосте- 
реження сонячних протуберанців 
поза затемненням,  запропонова- 


ний П. Жансеном. Одним із зас- 
новників з наук. агрохімії став 
Ж. Б. Буссенго. Ж. А. Пуанкаре 
-- автор значних праць у різних 
галузях математики. Роботи Л. 
Пастера стали визначною подією 
в історії біології та медицини. 
В цих галузях відомі досліджен- 
ня Ш. Лаверана, який виявив 
збудника малярії, Ф. Відаля й 
Ш. Ніколя з імунодіагностики 
черевного | Й - висипного  тифів, 
П. Жане, Ж. Шарко -- в галу- 
зії невропатології та психіатрії. 
Визначним представником  психо- 
логії кін. 19 -- поч. 20 ст. став 
Т. А. Рібо. В галузі психофізіоло- 
гії відомі праці А. П'єрона, дослі- 
дження складних структур спри- 
ймання часу П. Фреса. 

В сучас. Ф. значного розвитку 
досягнуто у  фіз.-матем. науках 
(математики А. Лебег, Е. Борель, 
Ж. Адамар; фізики П. Ланжевен, 
Л. де Бройль). Визначне місце 
в ядерній фізиці належить Ф. Жо- 
ліо-Кюрі та його дружині І. Жо- 
ліо-Кюрі. В 1948 створено перший 
франц. ядерний реактор. У ядер- 
ній фізиці відомі праці Ф. Пер- 
рена, А. Абрагама, Б. П. Грегорі 
та ін. Великих успіхів досягнуто 
у вивченні проблем радіоспектро- 
скопії й фізики магнітних явищ. 
Л. Неєлю 1970 присуджено Нобе- 
лівську премію. 

Ведуться роботи по керованому 
термоядерному синтезу, ядерному 
магнітному резонансу, квантовій 
електроніці. Відомі праці франц. 
математиків А. Данжуа, Ж. Лере, 
А.П. Картана, П. Леві, М.Фреше та 
ін. в галузі теорії функцій і функ- 
ціонального аналізу, а також узага- 
льнюючий виклад осн. розділів ма- 
тематики, здійснюваний групою, 
яка працює під псевдонімом Н. 
Бурбак?. Широко відомі океаноло- 
гічні експедиції Ж. І. Кусто. Ф.-- 
активний учасник досліджень в Ан- 
тарктиді. Створено значні праці, 
присвячені Середземному морю 
(Ж. Дреш, П. Біро, П. Себ), Азії 
(П. Гуру), Африці (Р. Капо-Рей), 
дослідженням з геоморфології, 
кліматології тощо. В молекуляр. 
біології найвидатніші досліджен- 
ня пов'язані з іменами нобелівсь- 
ких лауреатів (1965) -- А. Львова, 
що відкрив спадкову природу лі" 
зогеніі, Ф. Жакоба й Ж. Моно, 
які розробили концепцію  меха- 
нізму регуляції активності генів. 
У медицині широко відомі праці 
франц. імунологів, онкологів, хі- 
рургів. Значні досягнення франц. 
с-т. науки в галузі селекції 
(Р. де Вільморен, Ж. Бюстарре). 
У тех. науках значне місце по- 
сідають розробки в галузі екс- 
периментальної ядерної техніки 
(установка «Мірабель»), у авіабу- 
дуванні (пасажирські літаки «Ка- 
равелла», спільно з англ. фірмами 
-- Конкорд»), в енергетиці (атом- 
на електростанція в  Маркулі, 
1956; одна з перших у світі при- 
пливних електростанцій в естуарії 
р. Ранс, 1966). Ряд принципово 
нових конструктивних рішень у 
буд-ві запропонував Е. Фрейсіне, 
в архітектурі -- Ш. Е. Ле Кор- 
бюзьє. 

З 60-х рр. проводяться космічні 
дослідження: створено французь- 
кі штучні супутники Землі «Асте- 
ріск-1», «Діапазон» та ін., ори- 
гінальне обладнання для автом. 


49 


міжпланетних станцій (влітку 
1977 в СРСР запущено франц. 
штучний супутник Землі «Сніг-3»). 
З 1966 почалося співробітництво Ф. 
й СРСР у галузі атомної енерге- 
тики, ядерної фізики, розробки 
кольорового телебачення тощо. В 
Ін-ті фізики високих енергій АН 
СРСР проводяться спільні дослід- 
ження на франц. установці «Мі- 
рабель», здійснено підготовку й 
політ 24.У1--2.УП 1982 франц.- 
рад. косміч. екіпажу в складі 
льотчиків-космонавтів СРСР В.О. 
Джанібекова, О. С. Іванченкова 
й громадянина Франції Жан Лу 
Кретьєна (див. т. 12, Додаток). 

В останні десятиліття у франц. 
історичній науці приділяють ува- 


гу історії матеріального життя 
суспільства, історії «економічних 
кон'юнктур», промисловості. Роз- 


виваються соціально-істор. психо- 
логія, істор. демографія. Дослід- 
жується історія робітн. класу й 
робітн. руху (А. Кріжель), роз- 
вивається «політологія» (А. Зіг- 
фрід). За післявоєнні роки знач- 
но посилився марксистський нап- 
рям (Ш. Парен, П. Вілар, К. Віл- 
лар, Ж. Коньйо, Ж. Дюкло, Ж. 
Дотрі, Е. Терсан). 
Вийшли колективні праці з істо- 
рії ФКП, Народного фронту, Ру- 
ху Опору, досліджується історія 
народів кол. франц. колоній. У 
геогр. науці дедалі частіше засто- 
совуються кількісно-матем. мето- 
ди й екон.-геогр. показники, поси- 
люється спеціалізація в науці, 
відокремлюється географія насе- 
лення (Ж. Боже-Гарньє, Ж. Вейре- 
Верне). У 1959 створено Центр 
марксистських досліджень, 1964 - - 
Ін-т М. Тореза при ЦК ФКП. 
Розвиток франц. юрид. науки піс- 
ля 2-ї світової війни виявляє тен- 
денцію до соціологізації й політи- 
зації. соцірдоція. права представ- 
лена працями Г. Гурвича, Л. Леві- 
Брюля, Ж. Карбоньє. Соціальна 
боротьба робітн. класу сприяла 
розвиткові науки трудового права 
(А. Давід, Г. Камерлінк). 
Період сучас. наук.-тех. револю- 
ції у Ф. характеризується знач- 
ним зростанням ролі д-ви у фінан- 
суванні й координації наук. дос- 
ліджень. Діють держ. н.-д. уста- 
нови: Нац. центр наук. дослід- 
жень, Нац. центр космічних дос- 
ліджень (засн. 1946), Центр дослід- 
жень з океанографії й біології мо- 
ря (засн. 1946), Комісаріат з атом- 
ної енергії, Нац. ін-т мед. дослід- 
жень й охорони здоров'я, Нац. 
ін-т с.-г. досліджень, Академія хі- 
рургії, Нац. академія медицини, 
Французька с.-г. академія, Ака- 
демія архітектури, Мор. академія, 
Франц. вет. академія та ін. Н.-д. 
орг-ції зосереджено, крім держ. 
сектора, в секторах вищої школи, 
приватнопромисловому й  неко- 
мерційному. Основний обсяг фун- 
даментальних досліджень прово- 
диться в секторі вищої школи: 
в ун-тах, Колеж де Франс, На- 
ціональному центрі наукових до- 
о рмрмен, Вищій нормальній шко- 
, Вищій практичній школі та ін. 
У" приватному секторі приклад- 
ні дослідження проводять фірми: 
«Сен-Гобен» (хімія, атомна енер- 
гетика), атомно-промисловий кон- 
церн  «Франс-Атом»,  «Хустон», 
«Мерлен-Жерен» (радіоелектроні- 
ка), «Крезо» й «Шинейдер» (пром. 


реалізація атомних досліджень). 
Наук. роботу проводять також 
бл. 90 профес.-тех. асоціацій. До 
некомерційного сектора належать 
фонди: державні (Фонд наук.-тех. 
досліджень, Фонд екон. і соціаль- 
ного розвитку та ін.) і приватні 
(Фонд. солідарності), атакож Ін-т 
Франції й деякі мед. установи 
(Асоціація К. Бернара, Пастерів- 
ський ін-т та ін.). О. Б. Лисова. 
Преса, радіомовлення, телебачен- 
ня. В 1981 у Ф. видавалося понад 
80 щоденних газет 1 14 тис. ін. пе- 
ріодич. видань. Найвпливовіші що- 
денні газети: «Монд» («Мир», з 
1944), «Фігаро» («Фігаро», з 1826), 
«Орор» («Зоря», з 1944), «Парізь- 
єн лібере» («Вільний парижанин», 
з 1944), «Франс-суар» («Вечірня 
Франція», з 1941). Осн. громад.- 
політ. щотижн. журнали: «Нувель 
обсерватер» («Новий оглядач», з 
1964), «Експрес» («Експрес», з 
1953). Видання Французької ком- 
партії: газета «Юманіте» (з 1904; 
з | 1920-- ЦО  ФКП), журнал 
«Кайє дю коммюнісм» («Зошити 
комунізму», з 1924) --теоретичний 
орган ФКП. Інформ. агентство -- 
ранс Пресс, засн. 1944, автоном- 
не комерційне підприємство. Ра- 
діомовлення й телебачення перебу- 
вають у віданні 7 автономних держ. 
компаній. Телебачення -- з 1954. 
Література. До 9 ст. на тер. Ф. до- 
мінувала л-ра лат. мовою. Л-ра 
франц. мовою почала формувати- 
ся в 9--11 ст. в Пн. Франції. В цей 
час поширювався фольклор. Перші 
літературні пам'ятки «Канти- 
лена про святу  Євлалію» (кін. 
9 ст.), «Житіє святого Леодега- 
рія» (10 ст.). В 10 ст. з'явилися 
й перші епічні поеми, творцями й 
поширювачами яких були жонгле- 
ри (мандрівні актори). Розвивало- 
ся мистецтво менестрелів. У 12 
--14 ст. Ф. посідала провідне 
місце в розвитку зх,-європ. куль- 
тури й літератури. Їхніми центра- 
ми стали двори великих феода- 
лів, а з 13 ст. -- і міста. Л-ра 
все більше набувала світського 
характеру. В 12 ст. в Пн. Ф. 
склалася поезія труверів. Оста- 
точно оформилися і були записа- 
ні героїчні епічні поеми (жести), 
зокрема «Пісня тро Роланда». 
Виник лицарський (куртуазний) 
роман (див. Куртуазна літерату- 
ра); серед його груп і циклів -- 
найзначніші романи про Трістана 
й  Ізольду (див. «Трістан та 
Ізольда»). В містах розвивалася 
опозиційна до куртуазної культу- 
ри л-ра, що характеризувалася 
практичним підходом до життя, 
нахилом до дидактики й сатири. 
В ній знаходила вираження нар. 
сміхова культура середньовіччя 
(фабліо, «Роман про Лиса» тощо). 
В 13 ст. виник повчально-алего- 
ричний «Роман про Розу», розпо- 
чатий Г. де Лоррісом у куртуаз- 
ному дусі й завершений Ж. де 
Меном у дусі міської л-ри. В міс- 
тах Пн. Ф. зароджувалася драма- 
тургія як церковна (міраклі, місте- 
рії), так і світська (мораліте, 
фарси, соті). Перехід до Відро- 
дження відбувався в 15 ст. Найви- 
датніший представник франц. Пе- 
редвідродження -- Ф. Війон. На- 
прикінці 15 -- в 1-й третині 16 ст. 
бурхливо розвивався гуманізм, 
формувалася ренесансна л-ра, роз- 
квіт якої припадає на серед. 16 








51 





ФРАНЦІЯ 





Музей Мегг у Сен- 
Поль-де-Вансі поблизу: 
Ніцци. Архітектор 


Ж. Л. Серт. 70-і роки 
20 ст. 


Комплекс Мен-Монпар- 
нас у Парижі. Архітек- 
тори Е. Бодуен та ін. 
1973. 


Ж. 


Благовіст пастухів. 
1418--25. Часослов 
Рогана. Національна 
бібліотека. Париж. 


52 





ФРАНЦІЯ 





ж. Клуе Молодший. 
Портрет Франціска І. 
Близько 1525--30. 
Лувр. Париж. 





Л. Лімозен. Портрет 
конетабля Монморан- 
сі. Розписна емаль. 
Лімож. 1556. Лувр. 
Париж. 


Ж. де 
лина з 


Датур. Магда- 
світильником. 
1630--35. Лувр. Париж. 





ст. Її вершина -- роман Ф. Рабле 
«Гаргантюа й Пантагрюель»; до 
видатних літ. явищ належить та- 
кож творчість Б. Депер'є. Знач- 
ного розвитку набула новелістика 
(зб. «Гептамерон» Маргарити На- 
варрської гощо). Але особливого 
злету зазнала ренесансна поезія, 
починаючи з К. Маро і кінчаючи 
поетами «Плеяди» (П. де демоцо: 
Ж. Дю Белле, Ж. А. де Баїф, Е. 
Жодель, Р. Белло, П. де Тіар). В 
останній третині 16 ст. під впливом 
релігійних воєн Ф. почалася 
криза гуманізму 1 культури Від- 
родження. Відбувався перехід до 
барокко, що стало провідним на- 
прямом л-ри кін. 16 -- 1-ї третини 
17 ст., не зникаючи й на наступ- 
ному етапі. Елементи барокко про- 
явилися в поезії Т. А. д'Обіньє, в 
драматургії Р.Гарньє, у філос. про- 
зі М. де Монтеня. Л- -ра барокко 
1-ї пол. 17 ст. представлена ідейно 
неоднорідними, але художньо бли- 
зькими явищами, такими, як твор- 
чість т. з. лібертинів, або «вільно- 
думців» (Т. де Віо, С. Сірано де 
Бержерак та ін.), преціозна літе- 
ратура (В. Вуатюр, О. д'Юрфе, 
Мадлен де Скюдері та ін.), мари- 
нізм тощо. Одні з них виражали 
ідеологію феод. аристократії, інші 
були пов'язані з передовими ідей- 
ними рухами епохи. Водночас від- 
бувалося формування класицизму. 
Першим його поетом і теоретиком 
на поч. 17 ст. виступив Ф. де Ма- 
лерб. Розквіт класицизму припадає 
на серед. 17 ст. (теоретик-- Н. Буа- 
ло), оплотом його стає Франц. 
академія. Провідними жанрами 
були трагедія і комедія. Верши- 
на жанру трагедії -- творчість 
П. Корнеля ї Ж. Расіна, комедії -- 
твори Мольєра, яким властиве нар. 
начало, що проявилося і в байках 
Ж. де Лафонтена. Значного роз- 
витку набула проза, представлена 
жанрами епістоли, промови, діа- 
логу, трактату, мемуарів тощо. 
Розвивався побутовий роман (ШІ. 
Сорель, П. Скаррон, А. Фюреть- 
єр). У 18 ст. в основному з аристо- 
кратичним суспільством була по- 
в'язана / література рококо. Їй 
протистояла література Просвіти- 
тельства, якій властиві висока 
громадянська активність, прагнен- 
ня виховувати людей, виправ- 
ляти суспільні й моральні вади. 
При відносній світоглядно-ідео- 
логічній цілісності вона не була 
єдиною естетико-худож- системою, 
в ній було кілька взаємопов'яза- 
них напрямів і течій. Один з них 
-- просвітительський класицизм, 
який виражав ідеологію третього 
стану. Найвидатніший його пред- 
ставник -- Вольтер. Теоретиком і 
провідним митцем другого напря- 
му -- просвітительського реалізму 
-- виступав Д. Дідро. В 2-й пол. 
18 ст. поширилися сентимента- 
лізм і передромантизм. Найвидат- 
ніша постать л-рицього періоду -- 
Ж. Ж. Руссо. Визначальна роль 
у л-рі 18 ст. належала також 
драм. жанрам. Поряд з класи- 
цистичною драматургією Вольтера 
і його послідовників розвивалася 
міщанська драма (Д. Дідро, М. Ж. 
Седен, Л. С. Мерсьє та ін.). 
З жкомедіями виступали П. К. 
Маріво і П. О. К. де Бомарше. 


У прозі зростає роль роману. 
Традицію так званого шах- 
райського роману продовжили 


А.Р. Лесаж, А. Ф. Прево. Роз- 
квітають філософський роман |і 
повість (Вольтер, Д. Дідро та ін.), 
розвивається сентиментальний ро- 
ман (Ж. Ж. Руссо, Ж. А. Бернар- 
ден де Сен-П'єр та іін.). 

В літературі періоду франц. 
буржуазної революції 1789 -- 94 
переважав  революц. класицизм. 
Найповніше вираження  знай- 
шов він у поезії (А. М. Ше- 
ньє, Е. А. Лебрен) і прац сурни 
(М. Ж. Шеньє). В кін. 18 -- на 
поч. 19 ст. все більшого розвит- 
ку набуває передромантизм, що 
переростає в романтизм. Уже на 
цьому етапі визначалися в ньому 
протилежні ідеологічні  орієнта- 
ції -- консервативна (Ф. Р. де 
Шатобріан) і прогресивна (А. 
Л. Ж. де Сталь). Розквіт роман- 
тизму припадає на період Рестав- 
рації  (1814--30). Консервативна 
лінія продовжується в творчості 
А. М. Л. де Ламартіна, почасти -- 
А. В. де Віньї. Але задає тон ро- 
мантизм прогресивного  спряму- 
вання, представлений насамперед 
творчістю В. Гюго і Жорж Занод; їм 
притаманне зближення з утопіч- 
ним соціалізмом. Визначними пое- 
тами-ліриками були А. де Мтюссе 
і Ж. де Нерваль. Серед прозаїків 
велику популярність мали А. Дю- 
ма (Дюма-батько), Е. Сю. Роман- 
тизм посідав важливе місце і в 
л-рі наступних десятиліть. Проте 
провідним напрямом уже в 30-- 
40-х рр. став критичний реалізм, 
який характеризувався антибурж. 
спрямованістю. Перший етап йо- 
го розвитку у Ф. представлений 
творчістю Стендаля і О. де 
Бальзака. Найповніше критичний 
реалізм проявився в жанрі роману, 
але водночас він охопив і новелі- 
стику (П. Меріме) і поезію (П. Ж. 
Беранже). Прояви реалізму мали 
місце і в драматургії, проте в ній 
переважали розважальні п'єси, 
мелодрами ГА. Дюма (Дюма-син), 
Е. Скріб, В. Сарду та ін.). Найви- 
значніший прояв другого етапу 
критичного реалізму у Ф. (2-а 
пол. 19 ст.) -- творчість Г. Фло- 
бера. Складністю й неоднознач- 
ністю змісту відзначається поезія 
Ш. Бодлера, що загалом має ан- 
тибурж. спрямування. Естетські 
тенденції проявлялися в поетів 
групи «Парнас» (Ш. М. Р. о некОНИ 
де Ліль, Ж. М. де Ередіа, Т. де 
Банвіль та ін.). В літ. процесі кін. 
19 -- поч. 20 ст. посилилася поля- 
ризація прогресивних і реакційних 
сил. З одного боку, на грунті кри- 
зи бурж. суспільства та його куль- 
тури виникали занепадницькі де- 
кадентські течії (див. Декадентст- 
во), з другого -- розвивалася пере- 
дова л-ра, пов'язана з робітн. і 
соціалістичним рухом, найяскраві- 
шим проявом її є л-ра Паризької 
комуни 1871 (Е. Потьє, Ж. Б. 
Клеман, Ж. Валлес та ін.). Про- 
відним напрямом і цього етапу за- 
лишався критичний реалізм. У 
творах Гі де Мопассана, А. Доде, 
Ж. Ренара та ін. він продовжував 
традиції реалізму 19 ст., в творах 
А. Франса, Р. Роллана, Ш. Л. 
Філіппа та ін. набував нових якос- 
тей і рис, характерних для 20 ст. 
Жанр науково-фантастичного ро- 
ману розробляв Ж. Верн. Значне 
місце в тогочасному літ. процесі 
належало натуралізму, який по- 
чав складатися ще в 60-х рр. 19ст. 


Ранні його представники Е. Золя 
та брати Е. і Ж. Гонкур не порива- 
ли зв'язків з реалізмом,  зверта- 
лися до соціальної тематики, зо- 
крема  змальовували життя про- 
стого народу. Негативні риси на- 
туралізму виразно проявилися в 
творах письменників «меданської 
групи» (назва від будинку Е. Золя 
у Медані; А. Сеар, Л. Еннік, 
П. Алексіс та ін.). До певної міри 
реакцією на натуралізм був сим- 
волізм (А. Рембо, П. Верлен, 
С. Малларме), який надалі злив- 
ся з декадансом. Активізувалася 
також література, що була без- 
посереднім виразником ідеології 
імперіалістичної реакції (Ш. Мор- 
рас, М. Баррес та ін.). Новітній 
період л-ри характеризувався 
дальшим ускладненням літ. про- 
цесу, загостренням боротьби гпро- 
гресивних і реакційних течій. У 
20-х рр. піднімається хвиля мо- 
дернізму й авангардизму, які пре- 
тендували на провідну рольу 
л-рі й вели боротьбу проти реаліз- 
му (А. П. Г. Жід та йогогрупа, 
кубо-футуризм, сюрреалізм та ін.). 
Виникло також чимало проміжних 
явищ, у яких поєднувалися реа- 
лістичні й нереалістичні, зокрема 
модерністські, елементи й тенден- 
ції. Такий характер мала творчість 
групи  унанімістів (див. Унані- 
мізм), психологічний роман М. 
Пруста та ін. Внутрішньою склад- 
ністю позначена поезія Г. Аполлі- 
нера. Проте і на даному еєтапі 
важливе місце належало  пред- 
ставникам критичного реалізму. 
Після закінчення 1-ї світової вій- 
ни і до початку 2-Її світової війні 
продовжувалася активна  діяль- 
ність у л-рі Р.Роллана;Р. Мар- 
тен дю Гар створив  роман-епо- 
пею «Сім'я  Тібо» (1922 -- 40), 
з'явилися нові твори Ф. Моргіака, 
Ж. Бернаноса, А. Моруа та ін. 
Творчість А. Барбюса (роман «Во- 
гонь», 1916, та ін.) поклала поча- 
ток соціалістичному реалізму 
в л-рі Ф. В 20--30-х рр. у руслі 


цього напряму виступали П. 
Вайян-Кутюр'є, Р. Лефевр, Л. 
Муссінак, Л. Арагон, П. Елюар 


та ін. Під час 2-ї світової війни, в 
умовах окупації склалася  літера- 
тура Опору, яка об'єднувала 
патріотичні сили. Активну роль 
відігравали в ній  письменники- 
комуністи. 

В л-рі повоєнних десятиліть від- 
бивається гострота  суспільно-по- 
літ. та ідеологічної боротьби. В 
модерністській л-рі значне поши- 
рення набувають екзистенціалізм 
(Ж. П. Сартр, А. Камю, С. де 
Бовуар), згодом -- «новий роман» 
(Н. Саррот, А. Роб-Грійє, М. Бю- 
тор) і театр абсурду (Е. Іонеско, 
С. Беккет та ін.), в 60-х рр. акти- 
візувався неоавангардизм (Ф. Сол- 
лерс та ін.). Як і раніше, важливу 
роль відіграє критичний реалізм, 
що відзначається широтою ідейно- 
тематичного діапазону, жанрово- 
стильовою розмаїтістю (Веркор, 
М. Дрюон, Е. Базен, Р. Ж. Ж. 
Мерль, Б. Клавель, Ж. Перек 
та ін.). Великою популярністю 
користуються твори Ж. Сіменона, 
який вводить серйозний життєвий 
зміст у жанр детективного рома- 
ну. В повоєнні десятиліття на 
новий щабель розвитку підніма- 
ється соціалістичний реалізм, в 
який вливаються нові сили (А. 


Стіль, Е. Тріоле, Ж.П. Шаброль, 
П. Гамарра, П. Куртад та ін.). 
В 70-х рр. спостерігається зростан- 
ня авторитету реалізму, звернен- 
ня до нього численних митців. 
Франц.-укр. літ. зв'язки беруть 
початок з часів Київ. Русі. У 
франц. епічних поемах і лицарсь- 
ких романах 12--13 ст. трапляють- 
ся численні згадки про Київ. Русь, 
образи руських воїнів і купців. 
Значний відгомін у франц. л-рі 
17 ст. знайшла боротьба укр. наро- 
ду з тур.-тат. навалою і особливо 
визвольна війна 1648--54. У 18 ст. 
на Україні поширювались ідеї 
французьких просвітителів, що 
знайшли своє відображення, зо- 
крема, у творчості Г. Полети- 
ки, Я. Козловського та ін. Істо- 
рію України висвітлювали в істо- 
ричній прозі франц. просвітителі 
(Вольтер, Н. Леклерк, Ж. Б. Ше- 


рер та ін. ). В кін. 18 -- на поч. 
19 ст. з'являється зацікавлення 
укр. фольклором, публікуються 


статті про нього й добірки перекла- 
дів. Інтерес до укр. фольклору не 
згасав і в 2- -й пол. 19 ст., про що, 
зокрема, свідчить дослідження А. 
Рамбо. В 1-й пол. 19 ст. на Україні 
побували А. Л. Ж. де Сталь і О. 
Бальзак, що відображено в їхній 
творчості (автобіографічна кн. «Де- 
сятирічне вигнання» А. Л. Ж. де 
Сталь, «Лист про Київ» О. Баль- 
зака). Значне місце укр. істор. 
тематика посіла в творчості П. 
Меріме (нарис «Козаки України 
і їхні останні атамани», дослід- 
ження «Богдан Хмельницький» та 
ін. праці). В останній третині 
19 ст. у Ф. пробуджується інтерес 
до Т. Шевченка, чому сприяли 
статті Е. А. Дюрана, С. Арно, роз- 
діли в книзі А. д'Авріля і особли- 
во в кн. Барона де Бея «В Мало- 
росії» (1903). 

Тісні стосунки з франц. культурою 
і л-рою підтримувала Марко Вов- 
чок, яка, зокрема, перекладала 
твори багатьох франц. письмен- 
ників рос. мовою (Ж. Верна, Ерк- 
мана-Шатріана та ін.). На Украї- 
ні значної популярності набули 
твори О. Бальзака, Е. Золя, Гі де 
Мопассана, А. Франса та ін. З 
поч. 20-х рр. 20 ст. до вивчення 
укр. л-ри й мови вдаються відомі 
славісти Л. П. М. Леже, А. Мазон, 
А. Мейє та ін. 

Новий етап розвитку франц.-укр. 
літ. взаємин настав після Великої 
Жовтневої соціалістич. революції. 
Він характеризується численними 
перекладами франц. авторів |зіб- 
рання творів Е. Золя, Гі де Мо- 
пассана, А. Франса, видання ан- 
тології «Сузір'я французької пое- 
зії» (т. 1--2. К., 1971)). Особли- 
во значний внесок в поширення 
франц. л-ри на Україні зробили 
М. Рильський, М. Терещенко, 
В. Підмогильний, Д. Паламарчук 
та ін. У Ф. зростає інтерес до укр. 
л-ри, насамперед до творчості Т. 
Шевченка (вийшла збірка його 
поезій у перекладі Е. Гільвіка). 
Видаються також переклади тво- 
рів укр. рад. письменників О. Дов- 
женка, Ю. Яновського, О. Гончара 
та Ін. Р/ ОТ Наливайко. 
Архітектура. На тер. Ф. від часів 
неоліту та бронзи збереглися чис- 
ленні мегалітичні споруди. Після 
завоювання цієї території Римом 
Стародавнім в містах будували 
кам'яні храми (храм у Німі), 


театри (амфітеатр і театр в Арлі), 
арки тріумфальні (в Сен-Ремі), 
цирки й акведуки (в Німі). 

До ранльосередньовіччя належить 
ряд пам'яток Меровінгського ми- 
стецтва (5--8 ст.) та «Каролінг- 
ського відродження» (8--9 ст.). 

В 10--12 ст. поширився роман- 
ський стиль. У цей період сфор- 
мувалося середньовічне франц. 
місто з нерегулярною забудовою 
та вузькими вулицями: будували 
храми й монастирі (абатство Клю- 
ні, 10 ст.; собор Нотр-Дам-ла- 
Гран у Пуатьє, 11--16 ст.; церква 
Сент-Етьєн у Кані, бл. 1064--77), 
а також замки (Жізор, 1161--84), 
що відбивали стилістичні напрями 
місц. шкіл -- нормандської, Пуа- 
тьє,  провансальської, 0 бургунд- 
ської, овернської та ін. У 2-й пол. 
12 ст. зародилася готика. В цей 
період перебудовувалися й укріп- 
лювалися старі міста, виникали но- 
ві з прямокутною сіткою вулиць, 
щільною забудовою, соборними та 
ринковими площами. Гол. громад. 
спорудою став собор -- 3--5-неф- 
на базиліка з трансептом, висо- 
ким |і просторим інтер'єром, з 
З перспективними порталами та 
готичною розою в центрі (церква 
абатства Сен-Дені, 1137--44; Па- 
ризької богоматері собор; собори 
в Сансі, бл. 1140, Шартрі, 1194-- 
1260, Реймсі, 1211--1311; капела 
Сент-Шапель. у Парижі, 1243-- 48). 
При будівництві замків велику 
увагу приділяли функціональним 
вимогам житла (Каркасон, 1240 

85; П'єрфон, 1390--1420). З 2-і ї 
пол. 15 ст. почав формуватися 
стиль франц. Відродження, який 
набув самобутньо-нац. форм. 
Будувалися замки-палаци (Фон- 
тенбло, з 1527; ЩШамбор, 1519-40; 
Шенонсо, 1515--55) та величні па- 
лацові ансамблі (Лувр, 1546-- 
74, арх. П. Леско; Тюільрі, буд-во 
почато 1563, арх. Ф. Делорм; 
обидва -- у Парижі). Особливо- 
го розвитку досягла архітектура 
Ф. у 17 ст. коли домінуючим 
стилем став класицизм. У цей пе- 
ріод Париж прикрасили геометрич- 
но правильні, єдині за стилем пло- 
щі (Дофіна, Вогезів, Перемог, 
Вандомська); було споруджено ре- 
гулярні за композицією палаци 
(Пале-Руайаль, 1629--36, арх. Ж. 
Лемерсьє), громад. будівлі (Бу- 
динок інвалідів, 1671--76, арх. 
Л. Брюан, з Собором інвалідів, 
1680--1706, арх. Ж. Ардуен- "Ман- 
сар; будинок Сорбонни з церквою, 
1629--54, арх. Ж. Лемерсьє), ве- 
личні тріумфальні арки (брама 
Сен-Дені, 1672, арх. Ф. Блон- 
дель), мости. Заміські замки пере- 
творилися на комплекси палацо- 
вих і службових приміщень з ре- 
гулярними «французькими» пар- 
ками (Во-ле- Віконт, арх. А. Ле- 
нотр, Л. Лево; іл. див. на окре- 


б 
р 


пе префектури в місті Сержі- 
Понтуаз. Архітектор А. Бернар. 1970. 


- 


173 ." 


- «вчу 





мому аркуші до ст. Садово-парко 
ве мистецтво, т. 9, с. 448--449; 
Версаль, арх. Л. Лево, Ж. Арду- 
ен-Мансар, А. Леногр та ін.). У 
1-й пол. 18 ст. у Ф. деякий час 
був поширений стиль рококо 
(арх. Ж. Бофран, Ж. М. Оппе- 
нор, Ж. О. Месоньє). У 2-й поло- 
вині 18 ст. у, стилі класицизму 
споруджували нові типи міських 
ансамблів (площа Згоди, 1755-- 
63, арх. Ж. А. Габрієль), громад- 
ських (Пантеон, 1758--90, арх. 
Ж. Ж. Суфло; іл. див. на окре- 
мому аркуші до ст. Архітектура, 
т. 1, с. 224--225; Класицизм, т. 5, 
с. 96-- 97) та житл. будинків. Спо- 
руди періоду наполеонівської ім- 
перії будували в парадному, тріум- 
фальному дусі, в т. з. стилі ампір 
(церква Мадлен, поч. 19 ст., арх. 
П. Віньйон; іл. див. до ст. Ампір, 
т. 1.5. 166; тріумфальна арка на 
площі де Г олля, 1806--37, арх. 
Ж. Ф. Шальгрен; Вандомська 
колона, 1806--10, арх. Ж. Б. Ле- 
пер, Ж. Гондуен; всі -- у Парижі). 
В серед. 19 ст. у Парижі велися 
великі містобудівні роботи (під 
керівництвом арх. Ж. Е. Османа), 
в кін. 19 -- на поч. 20 ст. частково 
реконструйовано ін. міста (Ам'єн, 
Нант, Орлеан, Тулуза та ін.). У 
2-й пол. 19ст. буд- во велося в дусі 
еклектизму (театр  «Гранд-Опе- 
ра»; базиліка Сакре-Кер, з 1875, 
арх. П. Абаді; обидві -- в Пари- 
жі). З'явилися нові типи громад. 


і тех. споруд -- криті ринки, уні- 
версальні магазини, б-ки, депо 
(б-ка  Сент-Женев'єв,  1843--50; 


Нац. б-ка, 1861--69; обидві -- в 
Парижі, арх. А. Лабруст; Ейфе- 
лева башта; палац Лоншан у Мар- 
селі, 1862--69, арх. Т. А. Еспе- 
рандьє). На рубежі 19 1 20 «ст. 
зводили будівлі у стилі модерн 
(готель «Кастель Беранже» в Па- 


рижі, 1897--98, арх. Е. Гімар). 
На поч. 20 ст. сформувалися гол. 
риси нової архітектури -- функ- 


ціональна та конструктивна зу- 
мовленість форм, широке засто- 
сування бетону, скла, сталі. В 
1903 в Парижі за проектом арх. 
О. Перре було споруджено пер- 
ший у світі залізобетонний буди- 
нок. Серед споруд: вілла Савой у 
Пуасі поблизу Парижа (1929-- 
31, арх. Ле Корбюзьє), шкільний 
комплекс ім. К. Маркса у Віль- 
жюїфі поблизу Парижа (1931--33, 
арх. А. Люрса) та ін. Після 2-ї 
світової війни 1939--45 відбудо- 
вували зруйновані міста (Гавр, за 
проектом арх. О. Перре). З серед. 
90-х рр. у житловому будівницт- 
ві утвердився принцип створення 
житлових масивів з вільним ком- 
понуванням будинків (житловий 
будинок на 1600 ж. у Марселі, 
1947 - 52, арх. Ле Корбюзьє; житл. 
комплекс Муренс у деп. Атлантич- 
ні Піренеї, 1958--60, арх. Р. Ку- 
лон та ін.; «Ле- Куртільєр» побли- 
зу Парижа, 1959--61, арх. Е. Айо). 
На творчість франц. архітекторів 
60--70-х рр. великий вплив мали 
споруди арх. Ле Корбюзьє (капе- 
ла  Нотр-Дам-дю- О в Роншані, 
1950--54, та ін.), в яких внутр. 
простір підпорядкований складній 
гармонії ірраціональних співвід- 
ношень. У спорудах 70-х рр. широ- 
ко застосовуються легкі алюмініє- 
ві та сталеві конструкції, навісні 
панелі, різних форм склепіння та 
оболонки. Серед споруд: Виставоч- 





ФРАНЦІЯ 


Ж. Б. Шарден. Роз- 
нощиця. 1739. Лувр. : 
Париж. 





О. Пажу. Портрет гра- 
фині Дюбаррі. 1773. 
Лувр. Париж. 





Ав- 
топортрет. 1790. Гале- 
рея Уффіці. Флорен- 
ція. 


Е. Віже-Лебрен. 


54 
ФРАНЦІЯ 






- 
П. Гоген. Коли ти підеш 
заміж? 1892. Публічне 
художнє зібрання. Ба- 
зель. 


| т 4 
"КЕ. А. Бурдель. Танець 
покривал. 1910. 
Музей образотворчих 
мистецтв імені з 
Пушкіна в Москві. 





Ж. Бернар. Жінка з 
дитиною. Бронза. 1911. 
Приватна збірка. Фран- 
ція. 


ний залт Нац. центру пром-сті й 
техніки в Парижі (1958, Р. Каме- 
ло, Ж. де Маї, Б. Зерфюсс, інж. 
Н. Есквіллан), будинок ЮНЕСКО 
в Парижі (1953--57, арх. М. 
Брейєр, Б. Зерфюсс, інж. П. Нер- 
ві; іл. див. на окремому аркуші до 
ст. Архітектура, т. 1, с. 224--225), 
Будинок радіо (1959--63, арх. А. 
Бернар), житл. будинок у парку 
«Іль-верт» у Греноблі (19563--67, 
арх. Р. А. Анже та ін.), комплекс 
Мен-Монпарнас у Парижі (1973, 
арх. Е. Бодуен та ін.), Музей Мегг 
у Сен-Поль-де-Вансі поблизу Ніц- 
ци (70-і рр. 20 ст., арх. Ж. Л. 
Серт), Нац. центр мистецтва | 
культури ім. Ж. Помпіду у Пари- 
жі (1977, арх. Р. Піано, Р. Род- 
жерс та ін.), житл. комплекси у 
Парижі -- Італі (буд-во розпочато 
1968, арх. фірма «Ательє місто- 
будівного оновлення»), Дефанс (з 
1976, арх. Е. Айо) та ін. Іл. див. 
також до статей про окремі міста 
Ф. та франц. архітекторів. 

Ю. С. Аєсєєв. 


Образотворче мистецтво. Пам'ят- 
ки первісного мист. на тер. Ф. на- 
лежать до доби палеоліту. Всесвіт- 
ньо відомі поліхромні настінні 
розписи у печерах Дордоні, Ар'є- 
жа. До періоду енеоліту можна 
віднести алеї менгірів (напр., Кар- 
нак). Іноді на таких каменях 
трапляються схематичні зображен- 
ня людей, орнаменти. У 2--1 ст. 
до н. е. поширювався вплив рим. 
мистецтва, що поєднувався з місц. 
традицією (мистецтво кельтів). 
Історія власне франц. мистецтва 
починається з епохи  середньо- 
віччя. Собори, що були центра- 
ми реліг. і міськ. життя, оздоб- 
лювали скульптурами, фресками, 
вітражами. Романська скульпту- 
ра, перш за все рельєфи (собори 
Сен-Лазар у Огені, Сен-П'єр у 
Муассаку), відзначаються орна- 
ментальністю. Ці ж риси прита- 
манні монументальному  живопи- 
су (фрески церкви  Сен-Савен- 
сюр-Гартамп, поч. 12 ст.) і мі- 
ніатюрі («Псалтир Людовіка Свя- 
того», 1254--70). З часом образи 
стали більш конкретними, життє- 
вими (скульптури 13 ст. у собо- 
рах  Шартра, Реймса, Страсбу- 
ра). В надгробках (Карла У, 
14 ст.; Філіппа По, 15 ст.) з'я- 
вилися чітко виражені портретні 
риси. Готичні вітражі (собор у 
Шартрі, 13 ст.; Сент-Шапель у 
Парижі, 13 ст.) витісняють стри- 
мані за кольоровою гамою роман- 
ські фрески. В мініатюрі відчу- 
вається прагнення до зображен- 
ня реального середовища, зокрема 
пейзажів (брати Лімбурги, «Роз- 
кішний часослов герцога Беррійсь- 
кого», 15 ст.). У період Відроджен- 
ня (2-а пол. 15--16 ст.) мистецтво 
Ф. набуває світського характеру. 
Поряд з художниками, що прибу- 
ли з Італії (Леонардо да Вінчі, 
Андреа дель Сарто, Б. Челліні), 
у Франції працювали місц. майст- 
ри: Ж. Фуке, члени родини Клує, 
Ж. Гужон, Ж. Пілон. 

Вагомим був внесок французьких 
живописців і рисувальників у іс- 
торію портрета. Суворо-урочисті 
портрети 15 ст. (Ж. Фуке) в 
16 ст. замінюються  декоративни- 
ми, проте не втрачають при цьому 
повноти реалістичних характери- 
стик (Ж. Клуе). У 1648 було 
утворено  Королівську академію 


живопису і скульптури, яку після 
об'єднання з Королівською акаде- 
мією архітектури 1695 реорганізо- 
вано в Академію красних мистецтв. 
Мистецтво 1-і пол. 17 ст. різнома- 
нітне. Класицизм, який досяг у 
творчості Н. Пуссена апогею, спов- 
нений віри в сили розуму, пройня- 
тий ідеями високої моралі, під- 
несеної любові. 

Піднесене уявлення про людину 
знайшло відображення в реалістич- 
них портретах Ф. де Шампеня. Реа- 
лізм у франц. мистецтві 1-Ї пол. 
17 ст. виділився в окремий нап- 
рям; його представники: графік Ж. 
Калло, живописці Ж. де Латур, 
брати Ленен. У 2-й пол. 17 ст. 
класицизм набуває офіц. харак- 
теру, втрачає прогресивні риси й 
відверто служить прославленню 
короля Людовіка ХІУ (картини 
Ш. Лебрена). Найзначнішою па- 
м'яткою мистецтва 2-і пол. 17 
ст. є Версаль, в ансамблі яко- 
го проявився синтез архітектури, 
скульптури, живопису,  садово- 
паркового й ужиткового мистецтва. 
Біля джерел франц. мистецтва 
18 ст. стоїть А. ВБатто. Під його 
впливом працювали й майстри 
рококо, пов'язані з дворянсько- 
аристократичними колами, і жи- 
вописці третього стану. Хоч стиль 
рококо найповніше розкрився у 
декор.-ужитковому мистецтві, він 
вплинув і на живопис (Ф. Буше, 
О. Фрагонар, Ж. М. Натьє) і на 
скульптуру (Ж. Б. Лемуан, ранні 
твори Е. М. Фальконе). Демокра- 
тичні ідеали епохи найповніше 
відображено в творчості Ж. Б. 
Шародена, М. К. де Латура. Сен- 
тиментально-повчальний напрям 
проявився в творчості Ж. Б. Греза. 
Ідеали громадськості знайшли вті- 
лення у творах скульпторів Фаль- 
коне, Ж. А.Гудона. На мистецтво 
кін. 18 -- 1-ї пол. 19 ст. великий 
вплив справили ідеї франц. рево- 
люції 1789--94. Цими ідеями прой- 
нята творчість Ж. Л. Давіда. Його 
учні А. Гро, Ф. Жерар відійшли 
від принципу громадянськості і 
перейшли до відвертого прослав- 
ляння Наполеона І, як, зрештою 
і сам Давід. Франц. романтизм 
був тісно пов'язаний з прогресив- 
ними йїдеями епохи, пройнятий 
історизмом, громадянськістю  по- 
зицій, гуманістичним пафосом 
(Т. Жеріко, Е. Делакруа, Ф. Рюд). 
Романтизм вплинув на творчість 
багатьох митців 1-ї пол. 19ст., 
серед яких чільне місце посідає 
Ж.О. Д. Енгр, який дотримувався 
у своїх істор. картинах доктрин 
класицизму. Спираючись на реа- 
лістичні традиції, демократичний 
реалізм у серед. 19 ст. посів про- 
відне місце. Темі праці й побуту 
простих людей присвятили свою 
творчість О. В. Дом'є, Ж. Ф.Міл- 
ле, Г. Курбе та ін. Новою віхою 
у розвитку реалізму стали твори 
Е. Мачей Е. Дега. В 70-х рр. 19 
ст. до них приєднались імпресіоніс- 
ти (див. Імпресіонізм) К. Моне, 
К. Піссарро, А. Сіслей, які зроби- 
ли великий внесок у розвиток пей- 
зажу. Пошуки барбізонців (див. 
Барбізонська школа) у зображенні 
природи продовжили Т. Руссо, 
Ж. Дюпре, Ш. Добіньї, а також 
К. Коро. О. Ренуар використову- 
вав імпресіоністичну техніку при 
створенні жанрових сцен і порт- 
ретів. 


У кращих творах художників- 
постімпресіоністів (див. Постім- 
пресіонізм) П. Гогена, П. Сезанча і 
В. ван Гога та неоімпресіоністів Ж. 
Сера і П. Сіньяка відчувається 
вірність великим традиціям нац. 
мистецтва. Видатними графіками 
кін. 19 ст. були А. Тулуз-Лотрек, 
який реформував мистецтво пла- 
ката, і Т. А. Стейнлен, у творчості 
якого відображено життя проле- 
таріату Ф. Наприкінці 19 ст. все- 
бічно розкрився талант О. Роде- 
на, який вивів франц. скульптуру 
з стану затяжної кризи. Його учнем 
був Е. А. Бурдель. Суперечності, 
що намітилися у франц. мистецтві 
наприкінці 19 ст. і розвивалися в 
умовах кризи бурж. суспільства, 
вилились у 20 ст. в гострі конф- 
лікти, різні модерністські напря- 
ми (фовізм кубізм, після 1-Ї сві- 
тової війни -- сюрреалізм, після 
2-ї світової війни -- абстракт- 
не мистецтво). 

Проте творчість найвідоміших жи- 
вописців і скульпторів Франції 
20 ст. (ПІ. Боннара, Е. Вюйяра, 
А. Матісса, А. Марке, А. Дерена, 
Р. Дюфі, Ж. Брака, Ф. Леже, 
М. Утрілло, А. Майоля, Ш. Де- 
спйо та ін.), незважаючи на всю 
свою суперечливість, місгить яс- 
краво виражене прагнення проти- 
ставити модернізмові мистецтво, по- 
в'язане з життям і людиною. Для 
творчості Ф. Леже, А. Марке, П. 
Пікассо характерна активна пози- 
ція в боротьбі прогресивних сил 
проти фашизму і загрози війни. 
На поч. 20 ст. великий внесок у 
художнє життя Ф. зробили майст- 
ри т. з. паризької школи, які ство- 
рили свій варіант «ліричного 
експресіонізму» (А. Модільяні, 
Ж. Пасхін, М. Шиагал, Х. Сутін 
та ін.). З піднесенням демократич- 
ного руху після 2-ї світової війни 
тісно пов'язана творчість неореа- 
лістів (А. Фужерон, Б. Тасліць- 
кий, Ж. Люрса), які виступали в 
40--50-х рр. 20 ст. У післявоєн- 
ний час широку популярність здо- 
були малюнки Ж. Еффеля. В се- 
ред. 50-х рр. поширилися різні 
модерністські напрями -- абстракт- 
ний експресіонізм, абстрактний 
сюрреалізм (Х. Е. Хартунг, П. 
Сулаж), ташизм (Н. де Сталь). 
Вплив пою-арта і «ою-арта» вия- 
вився гол. чин. у скульптурі (В. 
Вазареллі) й плакаті. На рубежі 
50 і 60-х рр. 20 ст. з'явилося кон- 
цептуальне мистецтво (1. Клайну). 
У 70-х рр. поширився г/мерреа- 
лізм. У 40--70-х рр. значного 
розвитку набув політ. плакат (Р. 
Савіньяк, П. Колен, Ш. Лупо). 


/ 





П. Сезанн. Купальниці. 1898-1906. 


" Філадельфійський музей мистецтва. 


В скульптурі зберігалися реалі- 
стичні життєстверджуючі тенден- 
ції франц. пластики кін. 19-- 
поч. 20 ст. (Ж. Бернар, М. ЖІі- 
мон, Р. Влерік). Однак такі 
майстри, як Р. Дюшан- Війон, А. 
Лоран, Ж. Ріш'є, Н. Габо, пізні- 
ше А. Ж. Адан, Ж. Тенглі та ін., 
продовжували працювати в модер- 
ністських традиціях. Г уманістич- 
на лінія франц. скульптури про- 
стежується в творах Ж. Саландра, 
П. Морле, Ф. Сальмона, Ж. Бец, 
Б. Мужена. Твори франц. образо- 
творчого мистецтва зберігаються 
в багатьох музеях України, 30- 
крема в Київ. музеї зх. і сх. 
мистецтва, Львів. картинній га- 
лереї, Одес. музеї зх. і сх. мистецт- 
ва та ін. 
У Ф. в різні часи жили і працюва- 
ли М. Башкирцева, С. Костенко, 
М. Пимоненко, І. Похитонов, П. 
Нілус, О. Архипенко, М. Глущен- 
ко, І. Кавалерідзе, Р. Турін, М. 
Андрієнко-Нечитайло, К. Редько, 
Л. Крамаренко, М. Сельська, 
Г. Смольський та ін. В різні роки у 
Ф. експонувалися твори укр. ху- 
дожників К. Білокур, М. Глу- 
щенка, О. Данченка, М. Дерегуса, 
В. Касіяна, Т. Яблонської та ін. 
На тер. Ф. споруджено пам'ятни- 
ки Герою Рад. Союзу В. Порику 
(1967, м. Енен-Льєтар, скульпто- 
ри Г. Кальченко, В. Зноба, арх. 
А. Їгнащенко),  Т. Шевченкові 
(1978, Париж, скульптор М. Ли- 
сенко, арх. Ігнащенко), П. Пікас- 
со (1984, Тулуза, скульптор М. 
Грицюк) та ін. Іл. див. на окремому 
аркуші, с. 448--449, а також до 
ст. Давід Ж. Л., т. 3, с. 80--81; 
Дом'є О., т. 3, с. 272--273; Живо- 
пис, т. 4, с. 120--121; Імпресіо- 
нізм, т. 4, с. 120--121; Роден О,., 
т. 9, с. 336--337; Сезанн П., т. 10, 
с. 144--145, до ст. про окремих 
франц. художників. 

Н.М. Калитіна. 
Музика. Франц. нар. муз. мистецт- 
во різноманітне. З ним тісно по- 
в'язана творчість менестрелів |і 
жонглерів. У 10 ст. склалися ка- 
нони католицької літургії (меса). 
В 11--13 ст. поширилося муз.-пое- 
тичне мистецтво трубадурів і тру- 
верів. У період Раннього Відрод- 
ження (14 ст.) розвинулося бага- 
тоголосся. Муз. естетика цього 
періоду виявилась у творчості 
композитора і поета Г. де Машо 
та композитора і муз. теоретика Ф. 
де Вітрі. В 15--16 ст. поліфоніч- 
ну музику писали композитори Г. 
Дюфаї, Жоскен Депре, Й. Окегем, 
К. Жанекен, К. Гудімель, К. де 
Сермізі, О. Лассо. 
За часів абсолютизму великого зна- 
чення набуло муз.-театр. придвор- 
не мистецтво. В 1581 у Луврі було 
поставлено перший балеванй спек- 
такль «Комедійний балет короле- 
ви» Ж. де Больє та Ж. Сальмона 
(балетмейстер Б. ді Бельджойозо). 
Перші нац. опери («Пастораль», 
1659, і «Помона», 1671) створили 
поет П. Перрен і композитор Р. 
Камбер. У 1671 в Парижі відкрито 
«Королівську академію музики»-- 
постійний оперний театр, для яко- 
го писали твори Ж. Б. Люллі 
(17 ст.), Ж. Ф. Рамо (18 ст.) та ін. 
Розвивалася нац. школа інструм., 
зокрема клавесинної, музики (твор- 
чість Ф. Куперена, 18 ст.). У 2-й 
пол. 18 ст. балет виділився у само- 
стійний вид мистецтва (балетмей- 


стери Ж. Ж. Новер, Ж. Добер- 
валь). 

Класичним зразком нового демо- 
кратичного музичного мистецтва 18 
ст. була комічна опера «Сільський 
чаклун» Ж. Ж. Руссо (1752), тра- 
диції якого розвивали композито- 
ри Е. Дуні, Ф. А. Філідор, П. А. 
Монсіньт, А. Е. М. Гретрі. Опери 
К. В. Глюка сприяли виникнен- 
ню нового оперного стилю, в яко- 
му втілилися естетичні ідеали 
третього стану. Революція 1789-- 
94 зумовила зародження нових 
жанрів і форм франц. музики. 
Створювалися патріотичні і рево- 
люц. пісні («Пісня 14 липня» 
Ф. Ж. Госсека, «Марсельєза», 
«Карманьйола» та ін.), монумен- 
тальні муз. спектаклі і вокально- 
симф. твори Госсека, Е. Н. Мегю- 
ля, Гретрі, «опери порятунку» Л. 
Керубіні. В 1793 в Парижі відкрито 
Нац. муз. ін-т (з 1795 -- консер- 
ваторія музики і декламації). В 
30--40-х рр..19 ст. Париж став 
одним з центрів світової муз. куль- 
тури. Розквітла оперна, балетна 
і симф. творчість композиторів 
романтичного і реалістичного на- 
прямів А. Буальдьє, Ф. Обера, 
Дж. Мейєрбера, Г. Берліоза. Ут- 
вердився романтичний балет (твор- 
чість балетмейстера Ф. Тальйоні 
і танцівниці М. Тальйоні; поста- 
новка 1841 балетмейстерами Ж. 
Кораллі та Ж. Перро балету «ЖІі- 
зель» А. Адана). Всесвітньо відо- 


мими стали франц. скрипкова 
(Дж. Б. Віотті, П. Байо, П. Роде, 
Р. Крейцер), вокальна «Д. Арто, 


Нуррі, Ж. Л. Дюпре) та ін. 
школи. В Парижі творили музи- 
канти з ін. країн, зокрема піаністи 
і композитори Ф. Ліст і Ф. Шо- 
пен, співачки П. Віардо- Гарсіа 
і М. Малібран. У 2-й пол. 19 ст. 
посилилися реалістичні  тенден- 
ції, зокрема в опері. В цьому жан- 
рі працювали Ш. Гуно («Фаусть», 
1859, «Ромео і Джульєтта», 1865), 
А. Тома («Міньйон», 1866, «Гам- 
лет», 1868), Л. Деліб («Лакме», 
1883), Ж. Массне («Манон», 1884, 
«Вертер», 1886), К.  Сен-Санс 
(«Самсон і Даліла», 1876). Верши- т 
ною оперного реалізму у французь- 
кій музиці була творчість Ж. 
Бізе («Шукачі перлин», 1863, 
«Кармен», 1874). Оперети  пи- 
сали Ж. Оффенбах, Ф. Ерве, 
Ш. Лекок, Р. Планкет. Розвитко- 
ві французької симфонічної музи: 
ки сприяла організація «Народних 
концертів класичної музики» (1861) 
і Нац. муз. т-ва (1871). Серед ком- 
позиторів цього періоду С. 
Франк, Г. Форе, Е. Шоссон, Е. 
Лало. В муз. житті Ф. часів Па- 
ризької комуни видатну роль ві- 
діграв композитор і фольклорист 
Ф. Сальвадор-Данієль -- директор 
консерваторії і муз. комісар Ко- 
муни. В 1838 П. Дегейтер написав 
музику до «Інтернаціоналу». Із 
занепадом романтизму (70 -- 90-і 
рр.) балет деградував. Його від- 
родження пов'язане з Російськими 
сезонами в Парижі, а також з ді- 
яльністю трупи Російський балет 
С. Дягілєва (1911--29; М. Фокін, 
Л. Мясін, Б. Ніжинська, Дж. 
Баланчин, С. Лифар (1930--59 
очолював трупу Паризької опери)). 
На межі 191 20ст. в муз. культурі 
Ф. зародився новий напрям 
імпресіонізм (К. Дебюссі, частко- 
во М. Равель), після 1-Ї світової 


війни 1914--18 посилилися тенден- 
ції неокласицизму, експресіонізму, 
конструктивізму. В 20-х рр. 20 
ст. виникла творча співдружність 
франц. композиторів  «Шістка» 
(А. Онеггер, Д. Мійо, Ф. Пуленк, 
Ж. Орік, Л. Дюрей, Ж. Тайфер), 
1935 -- Нар. муз. федерація, що 
згуртувала навколо себе передо- 
вих діячів муз. культури (А. Рус- 
сель, ГІ. Кеклен та ін.), творча 
група «Молода Франція» (О. Мес- 
стан, А. Жоліве, І. Бодріє, Данієль- 
Лесюру. 

У роки фашистської окупації 
передові музиканти в своїй творчо- 
сті відображали настрої народних 
мас (пісні Опору; «Чотири пісні 
страждаючої Франції»  Оріка, 
«Патріотична кантата» Пуленка). 
Серед сучас. прогресивних компо- 
зиторів Косма (ораторія 
«В краю шахтарів»), С. Ніг (симф. 
поема «Про полоненого поета», 
присвячена | Назиму  Хікмету), 
Ж. Ж. Дамаз. Широко відомі ви- 
конавці: диригенти ШІ. Мюнш, 
П. Паре, А. Клюїтенс, Ж. Марті- 
нон, І. Маркевич; піаністи А. Кор- 
то, М. Лонг, Р. Казадезюс, М. 
Лаз; скрипалі Ж. Тібо, З. Фран- 
ческатті, Ж. Неве; віолончелісти 
П. Фурньє, М. Тортельє, С. Ма- 
решаль; органісти Ш. Турнемір, 
Ш. Відор, М. Дюпре; співаки Д. 
Дюваль, Ж. Креспен, Ж. Жіроду; 
шансоньє А. Брюан, М. Шевальє, 
Е. Піаф, Ж. Беко, Ж. Греко, 


Дж. Дассен, М. Матьє. Серед ба- | 


летмейстерів -- Р. Пті, М. Бежар, | 
. Адре; артистів балету -- І. 
Шовіре, Р. Жанмер, Л. Дейде, 


Ж. Ам'єль, Н. Тібон, Г. Тесмар, 
А. Алабіс, Ж. П. Бонфу, Ж. Пі- 


летта. В Парижі працюють театри (У 


«Гранд-Опера» (тут виступали укр. 
співаки І. Алчевський, С. 


вич та ін.), «Театр Націй» (засн. 
1954), 5 симф. оркестрів, у т. ч. 
Паризький оркестр (засн. 1967), 
консерваторія, «Схола канторум» 
(засн. 1894), Академія грамплатів- 
ки ім. Кро, Нац. муз. комі- 
Ен Ф. Серед відомих балетних 
уп -- «Балет Єлісейських полів» 
(1945-51) «Балет Парижа» (1948 
--67), «Балет 20 століття» (з 1960), 
«Сучасний балет Парижа» (з 1955), 
«Балет Марселя» (з 1972). У Ф. 
проводяться Міжнар. конкурси: 
скрипалів і піаністів ім. М. Лонг-- 
Ж. Тібо, вокалістів -- у Тулузі (у 
ньому, зокрема, брали участь укр. 
рад. співаки А. Кікоть, Н. Куделя, 
Б. Руденко, 3. Христичу), дири- 
гентів-- у Безансоні, Міжнар. ба- 
летний фестиваль. У Парижі -- 
Міжнародна музична рада при 
ЮНЕСКО. 
На Україні гастролювали симфо- 
нічний оркестр Нац. радіо і те- 
лебачення Ф. під керуванням ДА. 
Клюїітенса; диригент І. Маркевич; 
співаки Ш. Азнавур, Ж. Брассенс, 
Дж. Дассен, Ж. Греко, Ш. Трене; 
піаністи Ж. Еймар, Ф. Парро, К. 
Ельфер; скрипалі М. Оклер, М. 
Бруссіно; балерини І. Шовіре, 
Л. Дейде та ін. У Ф. виступали 


капела «Думка», Ансамбль тан- 
цю УРСР, Ансамбль пісні і тан- 
цю КВО, солісти Київ. театру 


опери та балету. Українські рад. 
митці С. Турчак і Л. Венедиктов 
поставили у Ф. опери «Борис Го- 
дунов» і«Хованщина» М. Мусорг- 
ського (Ніцца). Композитори М. 


Кру- | 
шельницька, О. Мишуга, П. Цесе- 


55 





ФРАНЦІЯ 





П. Колен. Плакат «Ви- 
зволення Франції». 
1944. 





Матісс. Портрет 
Дилекторської. 1947. 


р» ни м 





П. Пікассо. Юність. 
Літографія. 1950. 





Сцена з опери «Кар- 
мен» Ж. Бізе. «Гранд- 
Опера». Париж. 


56 





ФРАНЦІЯ 


м. Ж. Фавар у ролі 
Роксолани («Сулейман 
Ії, або Три султанші» 
Ш. С. Фавара). Театр 


«Комеді італьсн». Па- 
риж. 1761. Гравюра 
Ж.Ф. Жаніне. 





- ї С у; 


Кадр з фільму «Стара 
діва». Режисер Ж. П. 
Блан. 1971. 





Кадр з фільму «Черво- 


не 1 чорне». Режисер 
К. Отан-Лара. 1954. 





Леонтович, К. Стеценко, Я. Сте- 
повий, В. Фемеліді, Г. Верьовка 
обробляли франц. революц. пісні. 

М.П. Загайкевич. 
Театр. Джерела франц. професій- 
ного театру в нар. карнавалах, 
виступах мандрівних акторів -- 
жонглерів і вагантів. У 9 ст. ви- 
ник жанр церк. театру -- літур- 
гійна драма. Збагачуючися реалі- 
стичними елементами, вона пере- 
творилася на напівлітургійну дра- 
му (13 ст.). У містах розвинулися 
жанри середньовічної реліг. дра- 
ми -- міракль (1З3Зст.) та містерія 
(4 ст.), мораліте й фарс (15 ст.). 
В 1548 в Парижі збудовано перше 
театр. приміщення «Бургундський 
отель». У 1599 тут почала дія- 
ти перша трупа акторів-професіо- 
налів. У 17 ст. у франц. теат- 
рі утвердився класицизм. В 1634 
в Парижі відкрився театр «Маре». 
Посиленню реалістичних  тенден- 
цій сприяла режисерська та ак- 
торська діяльність драматурга 
Ж. Б. Мольєра, що працював у 
театрі «Пале-Руайаль». У 1680 в 
Парижі створено театр «Комеді 
Франсез», в якому сформувалися 
такі актори, як А. Лекуврер, М. 
Барон, І. Клерон, М. Дюменіль, 
А. (Лекен. Тут ставили твори 
П. Корнеля, Ж. Расіна, Воль- 
тера, П. Бомарше, Ж. Б. Мольє- 
ра. Діяли також ярмаркові теат- 
ри, з 60-х рр. 18 ст.--т. з. 
«театри бульварів». Революція 
кін. 18 ст. значно активізувала 
театр. життя. Актори одержали 
громадян. права (1791 прийнято 
«Декрет про свободу театрів»). 
Ідеї просвітительства, риси рево- 
люц. класицизму дістали найпов- 
ніше розкриття в творчості актора 
Ф. Ж. Тальма. Напередодні рево- 
люції 1848 героїчна тема з великою 
силою прозвучала В мистецтві 
Рашель. 


У 1-й половині 19 ст. у театраль- 
ному житті Ф. утверджувалися 
романтизм і реалізм. Ініціатора- 
ми боротьби за нове, прогресивне 
мистецтво стали «театри  буль- 
варів»--«Амбігю комік», «Порт- 
Сен-Мартен», «Жімназ»ь та ін., в 
репертуарі яких були твори В. Гю- 
го, О. Дюма-батька, А. де Віньї, 
О. де Бальзака.  Виразниками 
естетики романтичного театру були 
М. Дорваль, П. Бокаж, Фреде- 
рік-Леметр, Ж. Б. Дебюро. В дні 
Паризької комуни 1871 відродили- 
ся прогресивні тенденції театру 
Ф., однак політична реакція, що 
настала після падіння Комуни, 
викликала глибоку ідейну й твор- 
чу кризу театрів. У творчості тра- 
гедійних акторів С. Бернар (зокре- 
ма, гастролювала на Україні 
1881, 1909), Ж. Муче-Сюллі пере- 
важали риси  академізму і сти- 
лізації. Реалістичні традиції збе- 
рігалися в комедії і драмі (Ф. Е. 
Го; Б. К. Коклен, зокрема, гастро- 
лював на Україні 1882, 1889). Про- 
ти віджилих театр. традицій висту- 
пив режисер і актор А. Антуан 
(засновник «Вільного театру», 
1887, і «Театру Антуана», 1897). 
У його театрах йшли п'єси Е. Золя, 
Л. Толстого, Г. Ібсена, Г. Гауптма- 
на. 

В кін. 19 -- на поч. 20 ст. виникли 
експериментальні театри -- Ху- 
дожній театр (засн. 1890), «Твор- 
чість» (1893), Театр мистецтв 
(1910), «Театр старої голуб ятні» 


(1913), в репертуарі яких були 
п'єси Г. Ібсена, Й. А. Стріндберга, 
М. Горького, М. Метерлінка, дра- 
матургів-модерністів. Провідні ак- 
тори кін. 19 -- поч. 20 ст.: Г. Ре- 
жан, Л. Гітрі, Ф. Жем'є, Ш. Дюл- 
лен, Л. Жуве. В 1893 у Ф. гастро- 
лювала українська Трупа Г. И. 
Деркача. Після 1-1 світової війни 
поглибилася диференціація серед 


театр. діячів  Ф. У репертуарі 
«театрів бульварів» переважали 
розважальні вистави. Проти ко- 


мерційного театру вели боротьбу 
режисери, що належали до т. 3. 
групи« Авангард». В 1926 було ство- 
рено театр «Картель», навколо 
якого згуртувалися режисери ЩШ. 
ллен, Л. Жуве, Ж. Пітоєв, 
Г. Баті. В репертуарі цих театрів 
-- твори Ж. Б. Мольєра, У. Шек- 
спіра, А. Чехова, Б. Шоу, А. Са- 
лакру, Ж. Жіроду, Ж. Ануя. 
В 1920 почав діяти у Парижі Нац. 
нар. театр, актор і режисер якого 
Жем'є прагнув здійснити на 
його сцені принципи нар. театру, 
розроблені Р. Ролланом. Широко 
розвивається самодіяльний робітн. 
театр. У 1932 створено «Федера- 
цію робітничого театру Франції», 
згодом -- «Союз незалежних теат- 
рів Франції». 


Після закінчення 2-ї світової вій- 
ни у Ф. почався швидкий  про- 
цес відродження театрального 
мистецтва. З 1970 театр «Комеді 
Франсез» очолює П'єр Дюкс, за 
ініціативою якого мгв репертуар 
включаються, крім нац. класики, 
і п'єси сучас. авторів; з 1983 
театр очолює Ж. П. Венсан (те- 
атр гастролював у СРСР 1954, 
1973). В 1951 засновано Нац. нар. 
театр (ТНП), який очолив Ж. В/- 
лар (з 1963 очолював Ж. Віль- 
сон, з 1971 -- Р. Планшон). В його 
репертуарі твори В. Гюго, А. Мюс- 
се, Ж. Б. Мольєра, У. Шекспіра, 
Арістофана, Б. Брехта, А. Чехова. 
Театр став центром передового 
демократичного мистецтва (гастро- 
лював в СРСР 1956, 1961, зокре- 
ма в Києві -- 1978). У 1968 відкри- 
то міський театр Парижа -- «Те- 
атр де ля Вілльь» (реж. Ж. Мер- 
кюр). У театрі «Одеон» 1958--68 
працювала трупа «Компані Мадлен 
Рено--Жан Луї Барро» (гастролі в 
СРСР 1962, 1976). У Ф. діє ряд 
приватних геатрів: «Ательє» (за- 
снований  Ш. ШДюлленом, 1921, 
1940--73 ним керував А. Барсак, 
з 1973 -- П. Франк; гастролі в 
СРСР 1965, 1971), театр «В'є ко- 
ломб'є» (гастролі в СРСР 1960). 
В 60-х рр. виникли театри робітн. 
передмість Парижа: «Театр де ла 
Коммюн» у  Обервільє, «Театр 
Жерара Філіпа» в  Сен-Дені, 
«Театр Ромена Роллана» у Віль- 
жюїфі. 

В кінці 60-х рр. посилилась 
активність молодіжних театрів 
(«Театр Бюль», «Великий магічний 
цирк», «Театр дю солей»), які 
відроджують традиції вуличних 
театрів, прагнуть перетворити свої 
вистави на яскраві театралізовані 
видовища з використанням еле- 
ментів політ. театру (вистави ре- 
жисера А. ШМинушкіної «1789», 
«1793», «Золотий вік»). Працюють 
також театри: «Компані дю Ко- 
тюрн» у Ліоні (гастролі в СРСР 
1974, зокрема в Києві), Новий 
нац. театр у Марселі (гастролі в 


СРСР. 1979) та ін. Провідні актори 
і режисери 50--30-х рр.: Ж. Ві- 
лар, Ж. Філіп, Ж. Л. Барро, Д. 
Сорано, Ж. Вільсон, М. Рено, С. 
Флон, А. Барсак, П. Шерро, Р. 
Планшон, Ж. Меркюр, П. Брас- 
сер, Р. Оссейн, актор-мім М. Мар- 
со (гастролі в СРСР 1968). Поряд 
з прогресивними демократичними 
тенденціями в розвитку театру 
помітне захоплення модернізмом 
(постановки п'єс т. з. театру 
абсурду). Іл. див. також до ст. 
Театр, т. 11, с. 448--449. 

1. Г. Посудовська. 


Кіно. Перший у світі публічний 
сеанс кінематографа, винайдено- 
го братами Л. Ж. і О. Люм'єр, 
відбувся в Парижі 28. ХП 1895. 
Важливий внесок у розвиток тех- 
ніки кінознімання |і  становлен- 
ня кіно зробив реж. Мельєс 
(створив першу кіностудію). 

В 10-х рр. 20 ст. популярність здо- 
була серія кінокомедій за участю 
М. Ліндера, а також гостроаван- 
тюрні стрічки Л. Фейада. В 1919-- 
22 створено ряд антивоєн. фільмів: 
«Я звинувачую» (реж. А. Ганс), 
«Земля» (за Е. Золя) та «Арлезіан- 
ка» (за А. Доде), обидва -- реж. 
А. Антуан. У цей же період ви- 
ник напрям «Авангард», представ- 
никам якого притаманні пошу- 
ки кінематографічної виразності. 
Водночас значні картини було 
створено режисерами  реалістич- 
ного спрямування Ж. Фейдером 
(«Кренкебіль», 1922), Ж. Ренуа- 
ром («Нана», 1926, та «Маленька 
продавщиця сірників», 1928), Р. 
Клером («Солом'яний  капелю- 
шок», 1927). На поч. 30-х рр. кі- 
новиробництво Ф. перейшло на 
масовий випуск звукових фільмів. 
У цей час провідна роль у франц. 
кіно належала режисерам-реаліс- 
там, у творах яких проявилися со- 
ціально-критичні тенденції: «Під 
дахами Парижа» (1930), «Свобо- 
ду нам» (1932; обидва реж. 
Р. Клер), «Сука» (1931), «Тоні» 
(1934; обидва -- реж. Ж. Ренуар), 
«Нуль за поведінку» (1932), «Ата- 
ланта» (1934; обидва -- реж. Ж. 
Віго) та ін. В серед. 30-х рр. ви- 
никли група «Жовтень»,  об'єд- 
нання «Вільне кіно», пов'язані 
з рухом Народного фронту. До- 
сягненням французького кіно цьо- 
го періоду стала творчість Ж. 
Ренуара («Велика ілюзія», 1937, 
та «Марсельєза», 1938), Ж. Дю- 
вів'є («Дружна компанія», 1936), 
політ. сатира Р. Клера («Остан- 
ній мільярдер», 1934). Гворча спів- 
дружність  поета-сценариста | Ж. 
Превера та реж. М. Карне визна- 
чила спрямованість фільмів «пое- 
тичного реалізму» -- «Набережна 
туманів» (1938), «День починаєть- 
ся» (1939). Всесвітньо відомою ста- 
ла акторська школа франц. кіно: 
Ж. Габен, Л. Жуве, Ж. Л. Барро, 
Ф. М. Сімон, М. Морган, Фер- 
нандель, Д. Дарйо. 


В роки 2-ї світової війни створюва- 
лися У з які закликали до 
боротьби з окупантами. Підпіль- 
ним визвольним комітетом франц. 
кіно (створений 1943) було ви- 
пущено фільм «Визвол ння Па- 
рижа» (1944). У 1945 М. Карне 
здійснив постановку фільму «Діти 
райка» (за сценарієм Ж. Преве- 
ра). У 1946 був створений фільм 
«Битва на рейках» (реж. Р. Кле- 


ман), присвячений подіям 2-Її сві- 
тової війни і учасникам Руху 
Опору. У французькому кіно 40-- 
50-х рр. знаходить відображен- 
ня тема післявоєнного життя: 


«Антуан і | Антуанетта» (реж. 
Ж. Беккер), «Адреса невідома» 
(реж. Ж. П. Ле ЩШануа), «Світа- 


нок» (реж. Л. Дакен). Створюва- 
лися фільми, які підіймали мо- 
рально-етичні проблеми («Всі ми 
убивці», реж. А. Кайат). Визнання 
дістали екранізації франц. кла- 
сики: «Пармський монастир» (реж. 
Крістіан-Жак), «Червоне і чорне» 
(реж. К. Отан-Лара; обидва -- за 
Стендалем), «Тереза Ракен» (реж. 
Карне) та «Жервеза» (реж. Кле- 
ман; обидва -- за Е.Золя). Серед 
акторів 50-х рр.-- Ж. Філіп, 
Бурвіль, Ж. Маре, Д. Робен, С. 
Сіньйоре, Н. Курсель, А. Еме, 
Ж. К. Паскаль, С. Реджані. В 
умовах кризи кіновиробництва ви- 
ник напрям «Нова хвиля» (провід- 
ні режисери -- Ф. Трюффо, Ж. Л. 
Годар, К. ШЩаброль, К. Лелуш, 
А. Рене), який вплинув на розши- 
рення зображальних засобів кіно. 
Проте невдовзі він втратив про- 
гресивне значення. Фільми 60-х 
рр.-- «Загін» (реж. А. Гатті), «Чи 
горить Париж?» (реж. Р. Клеман), 
«Нормандія -- Німан» (реж. Ж. 
Древіль, спільне франко-рад. ви- 
робн.) -- розкривали тему анти- 
фашист. боротьби. Створюються 
фільми-мюзикли «Шербурзькі па- 
расольки» та «Дівчата з Рошфору» 
(обидва -- реж. Ж. Демі). Після 
1968 посилюється політ. проблема- 
тика франц. кіно (фільми К. Соте, 
І. Буассе, Б. Поля), порушуються 
соціальні питання («Слідчий |і 
вбивця», реж. Б. Таверньє). 

Франц. школа комедії в післявоєн- 
ний час представлена фільмами 
Ж. Таті, Крістіан-Жака та ін. По- 
пулярність здобули  короткомет- 
ражні стрічки А. Ламоріса, доку- 
ментальні «фільми-есе» К. Мар- 
кера, соціологічні фільми Ж. Ру- 
ша. В 70--80-х рр. поряд з філь- 
мами розважального характеру 
виходили фільми соціальної спря- 
мованості: «Розпещені діти» (1977), 
«Тижнева відпустка» (1980; обид- 
ва-- реж.  Таверньє), «Останнє 
метро» (1980, реж. Ф. Трюффо), 
«Знедолені» (1982, реж. Р. Оссейну). 
Відомі франц. актори 60--80-х рр.: 
Ж. Моро, Б. Бардо, М. Владі, 
Ж. Л. Трентіньян, Ж. П. Бель- 
мондо, Денев, А. Делон, А. 
Жірардо, Р. Шнайдер, Е. Юп- 
пер, І. Аджані, Ж. Депардьє, 
Ф. Нуаре, П. Рішар, П. Дева- 
ер, Л. де Фюнес. Великий внесок 
у дослідження історії й теорії кіно 
зробили кінознавці Л. Муссінак, 
Ж. Садуль, А. Базента ін. Праців- 
ників кіно готує Ін-т вищої кіно- 
освіти (з 1943). З 1946 щороку 


(крім | 1948, 1950)  проводить- 
ся | Міжнар. кінофестиваль у 
Кані. 

Іл. (див. на окремому аркуші, 
с. 448--449.  Л. І. Брюховецька. 
Літ.: Маркс К.1і Енгельс Ф. Твори: 
т. 7. Маркс К. Класова боротьба у 


Франції з 1848 по 1850 р.; т. 8. Маркс 
К. Вісімнадцяте брюмера Луї Бона- 
парта; т. 17. Маркс К. Громадянська 
війна у Франції; т. 22. Енгельс Ф. 
Селянське питання у Франції і НІі- 
меччині; Ленін В. І. Повне зібрання 
творів: т. 16. Уроки Комуни; т. 21. 
Принципові питання виборчої кампа- 
нії; т. 34. Про тези з аграрного питан- 
ня Французької комуністичної пар- 


тії; История Франции, т. 1-3. М., 
1972-73; Джеджула К. О. Історія 
Франції. К., 1954; Манфред А. 3. 
Очерки истории Франции ХУПІ-ХХ 
вв. М., 1961; Манфред А. 3. Тра- 
диции  дружбью и  сотрудничества. 
Из историий русско-французских и 
советско-французских  связей.  М., 
1967; Советско-французские отноше- 
ния во время Великой Отечественной 
войнь 1941--1945. Документь: и ма- 
териаль, т. 1--2. М., 1983; Витвер 
И. А., Слука А. Е. Франция. Зконо- 
мическая география. М., 1958; Фран- 
ция. М., 1973; Арсеньев З. А. Фран- 
ция: проблемью и политика. М., 1978; 
Актуальнье зкономические и социаль- 


нье проблемь Франции. М., 1982; 
Франция. М., 1982; История фран- 
цузской литературь, т. 1-4. М. 


Л., 1946--63; Черневич М. Н. |та ін.). 
История французской  литературь. 
М., 1965; Обломиевский Д. Д. Фран- 
цузский классицизм. М., 1968; Вели- 
ковский С. . Позть французских 
революций. 1789--1848.  М., 1963; 
Трущенко Е. Ф. Социалистический 
реализм во французской литературе. 
М., 1972;  Обломиевский 5 » 
Французский символизм. М., 1973; 
Якимович Т. К. Французская драма- 
тургия на рубеже 1960--1970-х годов. 
К., 1973; Андреев Л. Г. Современная 
литература Франции. 60-е годі. М., 
1977; Анисимов И. И. Французская 
классика со времен Рабле до Ромена 
Роллана. М., 1977; Реизов Б. Г. Фран- 
цузский роман ХІХ века. М., 1977; 
Наркирьер Ф. С. Французский ро- 
ман наших дней. Нравственньие и со- 
циальнье искания. М., 1980; Якимо- 
вич Т. К. З художнього світу Франції. 
К., 1981; Брунов Н. Дворцьюм Франции 
ХУП и ХМПІ веков. Л., 1938; Аркин 
Д. Е. Архитектура зпохи Француз- 
ской  буржуазной мреволюции. М., 
1940; Соловьев Н. К., Турчин В. С., 
Фирсанов В. М. Современная архитек- 
тура  Франции. М., 1981; ЦПетру- 
севич Н. Б. Искусство Франции ХУ-- 
ХУЇ веков. Л., 1973; Каптерева Т., 
Бьков В. Искусство Франции ХУЇЇ 
века. М.,1969; Кожина Е. Ф. Искусст- 
во Франции ХУПІ века. Л., 1971; 
Раздольская В. И. Искусство Франции 
второй половинь ХІХ века. Л., 1981; 
Яворская Н. В. Пейзаж Барбизонской 
школь. М., 1962; Бродский В. Я. 
Художники  ШПарижской  коммуньг. 
М., 1971; Калитина Н. Н. Француз- 
ская пейзажная живопись. Л., 1972; 
Яворская Н. В. Современная фран- 
цузская живопись. М., 1977; Чего- 
даев А. Д. Статьи об искусстве Фран- 
ции, Англий, США 18--20 вв. М., 
1978; Моран А. История декоративно- 
прикладного искусства от древнейших 
времен до наших дней. Пер. с франц. 
М., 1982; Шнеерсон Г. Музька Фран- 
ции. М., 1958; Шнеерсон Г. Француз- 
ская музнка ХХ века. М., 1970; Тепер 
Франция. Рекомендательньй 
указатель литературь. М., 1975; Са- 
дуль Ж. Всеобщая история кино, 
т. 1--4, 6. Пер. сфранц. М., 1958--82; 
Французское киноискусство. Сборник 
статей. М., 1960; Юткевич С. Фран- 
ция -- кадр за кадром. М., 1970; Ба- 
зен А. Что такое кино? Пер. с франц. 
М., 1972. 
ФРАНЦОВ  (Францев) Георгій 
(Юрій) Павлович Ц|18.ІХ (1.Х) 
1903, Москва -- 18.ГУ 1969, там 
же) -- рад. філософ, соціолог і 
громад. діяч, акад. АН СРСР (з 
1964). Член КПРС з 1940. Закін- 
чив Ленінгр. ун-т (1924). З 1931 -- 
на викладацькій роботі у вузах 
Ленінграда. В 1945--49 -- дирек- 
тор Ін-ту міжнар. відносин у Моск- 
ві. З 1949 -- на керівній роботі 
у МЗС СРСР та парт. пресі. В 
1959--64 -- ректор Академії сусп. 
наук при ЦК КПРС. У 1964--68 
шеф-редактор журн. «Проблеми 
мира и социализма», з 1968 -- заст. 
директора Ін-ту марксизму-лені- 
нізму при ЦК КПРС. Автор праць 
з історії релігії та атеїзму, проб- 


лем істор. матеріалізму і наук. 
комунізму, методології | історії, 
критики бурж. соціології. З 1961 
обирався кандидатом у члени ЦК 
КПРС. Нагороджений орденом 
Леніна, ін. орденами і медалями. 
Тв.: Философия и социология. Из- 
браннье трудь. М., 1971; Борьба за 
мир. Избраннье трудь. М., 1971; 
Научньй атеизм. Избраннье трудьк. 
М., 72. 

ФРАНЦОЗ (Егапгоб) Карл Еміль 
(25.Х 1848, м. Чортків, тепер Тер- 
ноп. обл.-- 28.1 1904, Берлін) -- 
австр. письменник, літературозна- 
вець, перекладач. Автор реалістич- 
них оповідань, повістей і романів 
з життя народів, які населяли 
Австро-Угорську імперію, зокрема 
українців. У романі «За правду» 
(1882; інсценізований М. Стари- 
цьким під назвою «Юрко Дов- 
биш») відобразив нінфевл. рух 
на Прикарпатті в серед. 19 ст. Дос- 
ліджував 1 популяризував укр. 
л-ру, опублікував праці про укр. 
фольклор, творчість Т. Шевченка. 
Перекладав укр. нар. пісні. 

Тв.: Укр. перекл.-- Тарас Шев- 
ченко. В кн.: Світова велич ШЩіІевчен- 
ка, т. 3. К., 1964; За правду. Ужго- 
род, 1982., Я. М. Погребенник. 
ФРАНЦУЗ Олена Йосипівна (н. 
6.ХІ 1925, с. Березівка, тепер у 
складі смт Ярмолинці Ярмолине- 
цького р-ну Хмельн. обл.) -- укр. 
рад. художниця тканин і килимів, 
засл. майстер нар. творчості УРСР 
(з 1977). Член КПРС з 1955. У 
1952 закінчила Київ. уч-ще при- 
кладного мистецтва. Працює на 
Чернів. текстильному комбінаті. 
Створює малюнки для декор. тка- 
нин 1 килимів масового машинно- 


го виробн. («Черемшина», «Вер- 
ховина», 1967 «Поділля», 1970). 
Ф.-- автор орнаментальних і те- 


матичних килимів ручного виго- 
товлення («Квіти Буковини», 1963; 
«Тарасова верба», 1964; «Злітайте, 


голуби!», 1965; «На полонину», 
1970). 
ФРАНЦУЗИ -- нація, основне 


насєлення Франції. Живуть також 
в Алжірі, Тунісі, Марокко, Вели- 
кобританії, Італії, Бельгії, США, 
Канаді та ін. країнах. Заг. чисель- 
ність -- 45,8 млн. чол. (1980, оцін- 
ка), зних у Франції -- 44,3 млн. 
Говорять французькою мовою. 
Віруючі Ф.-- переважно католики, 
частково -- протестанти (кальвіні- 
сти). Осн. етнічним елементом при 


формуванні Ф. були кельтські 
племена галлів. Після завоюван- 
ня Римом їхньої країни -- Галлії 
(кін. 2 -- серед. 1 ст. до н. е.) 


почалася романізація її населен- 
ня; виникла галло-римська народ- 
ність. У 9 ст. в результаті змішан- 
ня кгалло-римської народності з 
герм. племенами -- вестготами, 
бургундами, франками -- сфор- 
мувалися нові пн.-франц. і про- 
вансальська народності (назва 
«французи» походить від франків), 
які із сформуванням заг.-франц. 
культури в 16--19 ст. і розвитком 
капіталістичних відносин консолі- 
дувалися в єдину націю. Етногр. 
відмінності між різними групами 
Ф., особливо між населенням Пн. 
і Пд. Франції, збгрігаються до на- 
шого часу. Докладніше про (істо- 
рію, г-во, культуру  Ф. див. 
Франція. 

Літ.: Народьи зарубежной Европь(, 
т. 2. М., 1965; Брук С. Население 
мира.  Фтнодемографический  спра- 


57 





ФРАНЦУЗИ 





Г.П. Францов. 





О. Й. Француз. Тка» 
нина для сумки «То- 
пірціь. Вовна, ткацтво. 
1973. 


58 





«ФРАНЦУЗЬКА 
БУРЖУАЗНА 
РЕВОЛЮЦІЯ КІНЦЯ 
18 СТОЛІТТЯ 





Фосійський фрегат 
«Гектор». 1775. 
Модель. 


Схема роботи фрез 
трунтових з різним 
кріпленням робочих 
органів: 

а -- з жорстким; 

б -- з шарнірним; 

я -- за допомогою 
пружини. 





Фрегатові. Фрегат 
великий. 





вочник. М., 1981; Виллар Ж., Виллар 
К. Формированиє французской нации 


(Х -- начало ХІ в.). Пер. с франц. 
М., 1957. 
ФРАНЦУЗЬКА БУРЖУАЗНА 


РЕВОЛЮЦІЯ КІНЦЯ 18 СТОЛІТ- 
тя див. Велика французька 
революція. - 
ФРАНЦУЗЬКА КОМУНІСТИЧ- 
НА ПАРТІЯ (ФКП). Засн. 29. ХІІ 
1920 на з'їзді в м. Турі лівою біль- 
шістю Французької соціалістич- 
ної партії (ФСП), яка прийняла 
рішення про приєднання до Комін- 
терну. Серед засновників ФК 
були М. Кашен, П. Вайян-Ку- 
тюр'є, П. Семар та ін. І з'їзд 
ФКП (грудень 1921) намітив курс 
на розгортання боротьби проти 
мілітаристської націоналістичної 
політики франц. буржуазії, під- 
креслив необхідність роботи ко- 
муністів у профспілках, прийняв 
агр. програму партії, що передба- 
чала конфіскацію великих земель- 
них володінь. 
В 1930 ген. секретарем партії був 
обраний М. Торез. У 1935 за ініціа- 
тивою ФКП створено Народний 
фронт, до якого ввійшли ФКП, 
ФСП і Партія радикалів і ради- 
кал-соціалістів. 26.1Х. 1939, після 
поч. 2-і світ. війни 1939--45, ФКТІ 
була заборонена і пішла в підпіл- 
ля. Під час нім.-фашист. окупації 
Франції (1940--44) виступала про- 
відною силою Руху онави Після 
визволення країни (1944) ФКП 
вийшла з підпілля. В 1944--47 її 
предо гавники входили до уряду. 
той період ФКЛП добилася націо- 
налізації деяких галузей пром-сті, 
великих банків, прийняття соці- 
ального законодавства, демокра- 
тичної конституції 1946. З поч. 
«холодної війни» очолювала бо- 
ротьбу франц. трудящих за збе- 
реження миру. В 1946--54 висту- 
пала за припинення колоніальної 
війни Франції у В'єтнамі, 1954-- 
62 -- в Алжірі. В 1971 ФКП ви- 
робила Програму демократичного 
уряду нар. єдності. На її основі 
1972 ФКП, ФСП і Рух лівих ради- 
калів (засн. 1972) прийняли спіль- 
ну урядову програму, на базі 
якої було створено союз лівих 
сил. У / 1981--84 представники 
ФКП входили до складу уряду. 
ХХІУ з'їзд ФКП (лютий 1982) 
прийняв політ. резолюцію, в якій 
намічено дальші завдання партії 
в боротьбі за демократичні пере- 
творення в інтересах трудящих, за 
просування Франції по шляху ми- 
ру і соціалізму. Під керівництвом 
ФКП працюють Рух комуністичної 
молоді та ін. демократичні орг-ції. 
ФКП брала участь у нарадах кому- 
ністичних і робітн. партій 1957, 
1960 і 1969, європ. конференціях 
комуністичних і робітн. партій 
1967 і 1976, у Паризькій зустрічі 
комуністичних |і робітн. партій 
Європи 1980. Чисельність -- понад 
710 тис. чол. (1982). Ген. секретар 
-- Ж. Марше (з 1972). Друк. орга- 
ни: ЦО -- газ. «Юманіте», теор.-- 
щомісячний о журнал «Кайє дю 
коммюнісм» («Зошити комунізму », 
з 1924) та ін. 
Літ.: Торез М. Избраннюе статьи и 
речи. Пер. с франц. М., 1966; Роше В. 
Избраннье статьи и речи. Пер. с 
франц. М., 1972; Дюкло Ж. пон 
рь, т. 1--2. Пер. с франц. М., 1974-- 
75; Перминова А. И. Боевой авангард 


трудящихся Франции. М., 1980. 
С. Я. Єлисаветський. 


ФРАНЦУЗЬКА МОВА -- нале- 
жить до романської групи індо- 


європейської сім'ї мов. Ф. м. 
говорять у «Франції, частина на- 
селення у Бельгії, Швейцарії, 


Канаді, Монако, Андоррі, в дея- 
ких країнах Африки (Сенегал, 
Гвінея, Конго, Бенін, Марокко, 
Алжір тощо), а також у ряді ін. 
країн світу. Ф. м.-- одна з офіц. 
і робочих мов ООН. На тер. 
Франції у Ф. м. розрізняють осн. 
діалекти: франсійський, норманд- 
ський, валлонський, пікардійсь- 
кий, лотарінгський, бургундський 
та ін. Літ. Ф. м. почала формува- 
тися з 14 ст. на основі франсійсь- 
кого діалекту. Літ. Ф. м. у Бельгії, 
Швейцарії та Канаді має специфіч- 
ні риси (особливо в лексиці). На 
основі Ф. м. виникли деякі кре- 
ольські мови. Ф. м.-- результат 
еволюції латинської мови (точні- 
ше -- нар. латині) на території 
Галлії, завойованої римлянами в 
1ст. до н. е. Впливом галльського 
субстрату і германського супер- 
страту (в 5 ст. н. е. Галлію завою- 
вали франки) пояснюються деякі 
особливості звукової та граматич- 
ної будови Ф. м. Історію Ф. м. 
поділяють на періоди: галло-ро- 
манський (5--8 ст.); старофранц. 
(9--13 ст.); середньофранц. (14-- 
15 ст.); ранньоновофранц. (16 ст.); 
новофранц. класичний (17--18 ст.) 
і новофранц. сучасний (з 19 ст.). 
Найдавніші писемні свідчення Ф. 
м. належать до 8 ст. (т. з. Рейхе- 
науські глоси), перший зв'язний 
текст -- до 842 («Страсбурзька 
клятва»). У 16 ст. формується нац. 
Ф. м. У 17 ст. встановилась літ. 
мовна норма, що зберігається в 
основному й досі. З 17--18 ст. Ф. 
м. почали використовувати як між- 
народну. Характерні риси Ф. м.: 
наявність 15 голосних (з них 4 
носові) і 20 приголосних фонем, 
артикуляція чітка: ненаголошені 
голосні не редукуються, приголос- 
ні не оглушуються. Наголос -- на 
останньому складі слова. За ти- 
пологією Ф. м.-- аналітична мо- 
ва. Імена мають 2 числа й 2 роди, 
категорії відмінка немає. три 
види артикля (означений, неозна- 
чений і частковий). Для дієслова 
характерні категорії особи, числа 
(іноді й роду), способу, стану і 
розгалужена система часів. У син- 
таксисі:  двоскладність речення 
(обов'язкове вираження підмета), 
дієслівність присудка. Алфавіт 
. м. -- на основі латинського. 
Див. також Французи. 
Літ. Сергиевский М. В. История 
французского язька. М., 1947; Степа- 
нов Ю. С. Французская стилистика. 
М., 1965; Реферовская Е.А., Василь- 





Жеребець франпузької рисистої по- 
роди. 


р" 





ева А. К. Теоретическая грамматика 
современного  французского  язька, 
ч. 1--2. Л.. 1973; Балли Ш. Общая 
лингвистика и вопрось французского 
язька. Пер. с франц. М., 1955; 
АпадгієузКка А. А. Сойг5 дае іІехісоіорбіе 
ігапсаїз5е. Кіеу, 1958; АпагіеузКаїіа А. А. 
Зупіахе ди ітапсаїз5 птодегпе. Кіему, 1973. 


Я Г.Ф. Венгреновська. 
ФРАНЦУЗЬКА РИСИСТА ПО- 
РОДА КОНЕЙ -- порода легко- 
запряжних коней. Виведена в Нор- 
мандії схрещуванням місцевих ко- 
ней з арабською, чистокровною 
верховою породою коней, нор- 
фолькською, американським риса- 
ком та ін. породами. Тварини з 
міцним кістяком, добре розвинути- 
ми холкою і спиною, сильні, вит- 
ривалі, але пізньоспілі по жвавості. 
Осн. масть гніда, рідше руда. Ко- 
ней цієї породи використовують 
у кінному спорті, для поліпшення 
якостей робочих коней. Розводять 
також в Італії, НДР, ФРН, Шве- 
ції та ін. В СРСР завезені франц. 
рисаки використовувались для по- 
ліпшення жвавості російської ри- 
систої породи коней. 

Б. М. Гопка. 
ФРАНЦУЗЬКА РІВ'ЄРА -- сму- 
га узбережжя Середземного м. на 
Пд. Сх. Франції. Див. Лазуровий 
берег. 
ФРАНЦУЗЬКА СОЦІАЛІСТИЧ- 
НА ПАРТІЯ (ФСП). Засн. 1905. 
Входить до Соціалістичного ін- 
тернаціоналу. Основною соціаль- 
ною базою ФСП є дрібнобуржуаз- 
ні верстви міста і села, частина ро- 
бітників. До 1969 партія мала наз- 
ву Французька секція Робітничо- 
го інтернаціоналу. В 1968 ого- 
лосила про саморозпуск і створен- 
ня нової партії шляхом злиття 
попередньої з лівими некомуністич- 
ними партіями. В 1971 оформила- 
ся як ФСП. Основою політ. про- 
грами і діяльності ФСП є рефор- 
мізм. У 1972 разом з Французькою 
комуністичною партією (ФКІП) 
утворила союз лівих сил на основі 
спільної урядової програми, що 
сприяло посиленню позицій і зро- 
станню чисельності ФСП. На пре- 
зидентських виборах 1981 ФСП, 
завдяки підтримці ФКП, здобу- 
ла перемогу. Президентом краї- 
ни став соціаліст Ф. Міттеран. 
На позачергових виборах до Нац. 
зборів Франції 1981 здобули пере- 
могу ліві сили. Внаслідок цього 
у Франції було сформовано коалі- 
ційний уряд (до липня 1984 до ньо- 
го входили комуністи), що прого- 
лосив політику соціальних і екон. 
реформ, зміцнення нац. незалеж- 
ності; в той же час уряд підтримує 
план НАТО про розміщення нової 
амер. ракетно-ядерної зброї в Єв- 
ропі. ФСП налічує бл. 210 тис. 
членів (1982). Найвищий орган 
ФСП -- з'їзд, що обирає Керівний 
к-т, Нац. бюро і Секретаріат. Парт. 
орган щотижневик  «Юніте» 
(«Єдність»). 
ФРАНШ-КОНТЕ -- історична об- 
ласть на Сх. Франції. Гол. місто -- 
Безансон. Тер. області з 10 ст. ма- 
ла статус графства (з 14 ст.-- су- 
час. назва). В 11 ст. Ф.-К. увійшла 
до складу «Священної Римської 
імперії». В 1316--22 Ф.-К.-- воло- 
діння короля Франції, 1322 
1361 і 1384--1477 -- герцогів Бур- 
гундії, потім Габсбургів. З 1678 -- 
в складі «Франції (округ Мон- 
бельяр з 1793). Під час Великої 
французької революції поділена 


на департаменти Ду, Юра, Верхня 
Сона, Бельфор (частково). 

ФРАНЬКО Дмитро Васильович 
(25.Х 1913, с. Натягайлівка, те- 
пер у межах м. Вознесенська Ми- 
кол. обл.-- 4.ХІ 1982, Київ) -- 
рос. і укр. рад. актор, нар. арт. 
УРСР (з 1969). Після закінчення 


1938 Київ. ін-ту театр. мистецтва 
працював у Київ. театрі Червоної 
Армії, 1947--82 -- в Київ. рос. 


драм. театрі ім. Лесі Українки. 
Ролі: Ноздрьов («Мертві душі» за 
Гоголем), Митрич (єВлада тем- 
ряви» Л. Толстого), Бубнов («На 
дні» М. Горького), Бублик («Пла- 
тон Кречет» Корнійчука), Магар 
(«І відлетимо з вітрами» Заруд- 
ного), Т. Г. Шевченко («Безсмерт- 
на ліра поета» Івицького), Рікардо 
(«Собака на сіні» Лопе де Вега). 
Знявся у кінофільмах «Визволен- 
ня», «Високе звання» та ін. Ви- 
кладав у Київ. ін-ті театр. мис- 
тецтва ім. І. Карпенка-Карого. 
Нагороджений орденом Трудового 
Червоного Прапора, медалями. 

С. М. Грін. 
ФРАТРІЯ (грец. фростріо) -- фор- 
ма соціальної організації в Старо- 
давній Греції, проміжна між родом 
і філою. Члени Ф., як правило, ма- 
ли спільну власність, органи само- 
управління, культ. Термін «фрат- 
рія» запровадив Л. Г. Морган, 
який виявив схожу організацію 
у пн.-амер. індіанців. Ф.-- екзо- 
гамна (див.  Екзогамія) група 
споріднених родів, представникам 
якої дозволялися шлюби лише з 
членами ін. Ф. Дуальна організа- 
ція з двох Ф. становила плем'я. 


ФРАУНГОФЕР (ЕгаийпРоїег) Йо- 
зеф (6.1П 1787, м. Штраубінг -- 
7.МІ 1826, Мюнхен) -- нім. фізик. 
Освіту здобув самостійно. Дирек- 
тор матем. і оптич. ін-ту в Мюн- 
хені (з 1818). Осн. наук. дослід- 
ження -- з фіз. оптики. Ф. вивчав 
спектри планет, Сонця. Пояснив 
(1814) наявність темних ліній вби- 
рання у сонячному спектрі, т. 3. 
фраунгоферових ліній. Подав спо- 
сіб спостерігання дифракції світла 
у паралельних променях (див. 
Фраунгофера дифрахція, і впер- 
ше (1821) застосував дифракційні 
гратки для вивчення спектрів. 
ФРАУНГОФЕРА ДИФРАКЦІЯ 
-- дифракція плоскої світлової 
хвилі (практично паралельного 
пучка світлових променів) на неод- 
норідності. Відбувається, зокрема, 
на отворі в непрозорому екрані, 
якщо між розміром отвору 5, від- 
даллю від точки спостереження до 
екрана 2 і довжиною хвилі 35 має 


місце співвідношення Б « У г. 
При цьому паралельний пучок про- 
менів стає розбіжним з кутом роз- 
біжності Ф- М/Ь (дифракційна 
розбіжність). Названо ім'ям Й. 
Фраунгофера. 

ФРАУНГОФЕРОВІ | лінії -- 
спектральні лінії поглинання в 
спектрі Сонця. Зумовлені погли- 
нанням світла сонячною або зем- 
ною атмосферою (т. з. телуричні 
лінії) В інфрачервоній, видимій 
та ультрафіолетовій ділянках спек- 
тра електромагн. хвиль спостері- 
гають понад 20 тис. Ф.л. Довжи- 
на найкоротшої з них 2 -- 155 нм. 
Багато з Ф. л. ототожнено з спек- 
тральними лініями відомих хім. 
елементів, найінтенсивніші з них 
у видимій ділянці спектра наведено 


в табл. Вивчення Ф. л. дає змогу 
з'ясувати хім. склад сонячної ат- 
мосфери, фіз. умови на Сонці 
тощо. Названі ім'ям Й. Фраунго- 
фера. Їл. див. до ст. Спектри 
оптичні, т. 10, с. 304--305. 

ФРАХТ (нім. ЕгасПі -- вантаж) -- 
плата за перевезення вантажів або 
за викорисгання суден по тайм- 
чартеру. Найбільш поширений у 
морського перевезення договорі. В 
СРСР порядок розрахунків за Ф. 
встановлено Кодексом торговель- 
ного мореплавства СРСР. Ф.спла- 
чує відправник у порту відправки 
одночасно з передачею вантажу. 
Якщо відправник сплатив не весь 
Ф., решту сплачує одержувач у 
порту призначення. Розміри Ф. 
при каботажі визначаються тари- 
фами, затверджуваними Держпла- 
ном СРСР; при місц. і приміських 
сполученнях тарифи затверджує 
М-во мор. флоту СРСР. У дого- 
ворі мор. перевезення, що стосу- 
ється торгівлі, розмір Ф. встанов- 
люється за згодою сторін. 

ФРАШЕРІ (Ега5ббгі) Наїм (25.М 
1846, с. Фрашері -- 20.Х 1900, 
Стамбул) -- алб. поет, діяч нац. 
Відродження. З 1882 жив у Стам- 
булі. Один з основоположників 
нової алб. л-ри. Виступав як про- 
гресивний романтик. Автор збірок 
«Мрії» (1885, перс. мовою), «Літні 
квіти» (1890), «Рай і влучні слова» 
(1894), комедії «Стада і ниви» 
(1886), поем «Кербела», «Їсторія 
Скандербега» (обидві -- 1898). У 
поемі «Щире бажання албанців» 
(1886, грец. мовою) закликав наро- 
ди Балкан до дружби. Патріотичні, 
пройняті пафосом боротьби твори 
Ф. відіграли значну роль у роз- 
витку алб. л-ри і в формуванні 


алб. літ. мови. 

Тв.: Рос. перекл.-- Стихотворе- 
ния.  М., 1956 

ФРЕБЕЛІВСЬКИЙ ЖІНОЧИЙ 
ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ -- 


вищий жіночий пед. навч. заклад 
у Києві для підготовки виховате- 
льок дітей дошкільного віку. Засн. 
1908 Київським  фребелівським 
т-вом (голова -- І. О. Сікорський). 
Названо за прізвищем теоретика і 
практика дошкільного виховання 
Ф. В. А. Фребеля. Протягом трьох 
років навчання слухачки вивчали 
біологію, анатомію й фізіологію 
людини, заг. гігієну, психологію, 
педагогіку, історію пед. учень, 
філософію, дит. л-ру, іноз. мови, 
ігри, ручну працю тощо. При ін-ті 
були психолого-пед. амбулаторія, 
нар. дит. садок, дит. притулок (яс- 
ла), поч. школа для практичних за- 
нять студенток. Київський ін-т був 
одним з найбільших жіночих пед. 
закладів Росії, в 1913/14 навч. р. 
у ньому налічувалося 338 слуха- 
чок. У 1920 ін-т увійшов до складу 
Київ. ін-ту нар. освіти. 

П. Д. Соломуха. 
ФРЕБЕЛІВСЬКІ ТОВАРИСТВА 
-- об'єднання педагогів, діячів нар. 
освіти Й лікарів-педіатрів у Росії 
та на Україні, які ставили за мету 
поширення ідей Ф. В. А. Фребеля, 
розробку проблем дошкільного ви- 
ховання, підготовку виховательок 
для дит. садків, відкриття дошкіль- 
них закладів. Пе ше т-во, створе- 
не 1871 у Петербурзі, відкривало 
річні курси для підготовки нянь і 
керівниць дит. садків, доброчинні 
дошкільні заклади. Київ. т-во 
(1908--20) розробляло теор. питан- 


ня дошкільного виховання; орга- 
нізувало Фребелівський жіночий 
педагогічний інститут, нар. дит. 
садок, поч. школу й психолого-пед. 
амбулаторію, видавало книги з 
питань дошкільного виховання. 
В т-ві точилася напружена бороть- 
ба між послідовними фребеліста- 
ми й прихильниками пед. ідей 
К. Д. Ушинського, П. Ф. Лесгаф- 
та та ін. вітчизн. педагогів, які 
критикували систему Фребеля за Її 
педантизм, містицизм та ін., хоча 
й позитивно оцінювали  орг-цію 
дошкільних закладів і пед. пропа- 
ганду серед батьків. Після Вели- 
кої Жовтн. соціалістич. революції 
Ф. т. припинили існування. 
Б.Н. Митюров. 
ФРЕБЕЛЬ  (ЕгбЬе!) Фрідріх 
Вільгельм Август (21.ГУ 1782, с. 
Обервайсбах, Тюрінгія, тепер на 
тер. НДР -- 21.МІ 1852, Марієн- 
таль, Тюрінгія) -- нім. педагог, 
теоретик бурж. системи дошкіль- 
ного виховання. В 1799--1801 сл 
хав лекції в Ієнському ун-ті, 180 
1808--10 працював у Й. Г. Песта- 
лоцці в Івердонському ін-ті. В 


1837 у Бланкенбургу (Тюрінгія) Д. В. Франько. 


відкрив заклад для ігор і занять 
дітей молодшого віку, який зго- 
дом наз. «КіпдегРагіеп» -- дит. 
сад. Був прихильником всебічно- 
го розвитку Дітей, урахування їх- 
ніх вікових особливостей. Створив 
систему дидактичних ігор, т. 3. 
шість дарів Ф. В 1849 організував 
у Лібенштейні підготовку вихова- 
тельок («садівниць») для дит. 
садків. На пед. систему Ф. мала 
вплив нім. ідеалістична філософія 
і педагогіка; її негативні сторони -- 
надмірна регламентація діяльнос- 
ті дітей, що призводило до обме- 
ження їхньої самостійності, вихо- 
вання  педантизму, містицизм. 
Див. також Флребелівські това- 
риства. 


в.: Рос. перек л.-- Педагогичес- 
кие сочинения, т. 1-2. М., 1913. 


Б.Н. Митюров. 
ФРЕГАТ (голл. Йераї, франц. 
ігерагїе, з італ. 


Фераба) -- клас 
військ. кораблів. 1) У гребному 
флоті -- легка галера. В тарусно- 
му флоті -- швидкісний трищо- 
гловий військ. корабель для розвід- 
ки і воєнних дій. Ф.-- другий за 
потужністю озброєння (до 60 гар- 
мат) і водотоннажністю після л/- 
нійного корабля, але перевищував 
його за швидкістю. З серед. 19 ст. 
з'явилися парові Ф. В кін. 19ст. 
Ф. було перейменовано на крей- 
сер. 2) У флотах Великобританії, 
Франції та США Ф. наз. сторожо- 
ві кораблі і лідери есмінців, що 
охороняють транспорти та ведуть 
боротьбу проти підводних човнів. 
ФРЕГАТОВІ (БЕгеваіідає) -- 
дина птахів ряду релів одогів. 
них. Довж. бл. 100 см, маса до 2 
кг, размах крил до 2 м. Оперення 
в осн. чорне з металічним блиском. 
Підборіддя, горло, частина вола -- 
голі, у самців -- яскраво-червоні. 
Дзьоб довгий, загнутий гачком, 
ноги маленькі з редукованими пла- 
вальними перетинками. Ф. добре 
літають, по землі пересуваються 
погано, рідко сідають на воду, не 
пірнають. Гніздяться колоніями 
на морських о-вах, гнізда на ске- 
лях або на деревах. Кладку з 1 
яйця насиджують самець і самка 
протягом 6--/ тижнів. Пташенята 
нагніздного типу (див. Нагніздні 


59 





ФРЕГАТОВІ 








Фрези: 

1- циліндричні; 

2 -- кінцева з конічним 
хвостовиком; 
З -- торцева насадна з 


вставними 
4 -- черв'ячна. 


зубами; 


Фраунгоферові лінії 





Дов- Хіміч- 
Позна- | жина ний 
чення | хвилі еле- 
ліні |в мкм мент 
А 0,761 О 
В 0,687 О 
С 0,656 На 
р 0,589 Ма 
є 0,527 Бе 
Е 0,486 НВ 
С 0,431 Са 
Н, 0,397 Са 
Н 0,393 Са 


60 


ФРЕГЕ 





Фредерік-Леметр. 





Фрезерні верстати: 
1-- горизонтально- 
фрезерний; 

2 -- вертикально- 
фрезерний; 

3 -- по. товжньо- 
фрезерний. 





птахи). Живляться рибою, молюс- 
ками, ракоподібними, яких схоп- 
люють з поверхні води. В родині 
1 рід Егебаїа з 5 видами, пошире- 
ними у тропічних і субтропічних 
зонах. В СРСР (пд. Примор'я) 
зустрічаються в період кочівель 
після гніздування. 

М. А. Воїнственський. 
ФРЕГЕ (Егеяе) Готлоб (8.ХІ 1848, 
Вісмар -- 26.УП 1925, Бад-Клай- 
нен, тепер на тер. НДР) -- нім. 
логік, математик і філософ. За- 
кінчив Ієнський ун-т (1873), 1879-- 
1918 -- його професор. Праці Ф. 
відкрили новий етап у розвитку 
математичної логіки. Ф. уперше 
здійснив аксіоматичну побудову 
логіки висловлювань та логіки 
предикатів і поклав початок тео- 
рії матем. доведення. Гол. праця -- 
«Основні закони арифметики» 
(1893--1903), в якій він побудував 
систему формалізованої арифме- 
тики, намагаючись обгрунтувати 
ідею зведення математики до логі- 
ки (див. Логіцизм). Праці Ф. 
заклали основи логічної семан- 
тики. 
ФРЕДГОЛЬМ  (Егедібоїт) Ерік 
Івар (7.ГУ 1866, Стокгольм 
17.УПІ 1927, Мербю) -- шведсь- 
кий математик, член Стокгольм- 
ської АН. Осн. праці стосуються 
інтегральних рівнянь. Ф. перший 
почав їх досліджувати і розробив 
загальні методи розв'язування де- 
яких їхніх видів (т. з. рівнянь Ф.). 
Важливі результати одержав та- 
кож у галузі диференціальних 
рівнянь. 
ФРЕДЕРІК-ЛЕМЕТР ЦЕгеегіск 
І. етаїсге; справжнє ім'я та прізв. -- 
Антуан Луї Проспер ав 29. 
МІ 1800, Гавр -- 26.1 1876, Па- 
риж) -- франц. актор, представ- 
ник демократичного романтизму, 
засн. критичного реалізму у франц. 
театрі. На сцені -- з 1816. Працю- 
вав переважно в театрах бульва- 
рів Парижа. 
Серед ролей -- Рюі Блаз («Рюі 
Блаз» В. Гюго), Кін («Кін, або 
Безпутство та геній» О. Дюма- 
батька) та ін. Найбільшу славу 
здобув Ф.-Л. в ролі Робера Макера 
(«Заїжджий двір Андре» Антье, 
Сент-Амана та  Полізанта), якій 
надав прогрес. політ.  спряму- 
вання. 1. Г. Посудовська. 
ФРЕДРО (Егедго) Александр (20. 
МІ 1793, Сурохув, поблизу м. 
Ярослава, тепер ПНР -- 15.УП 
1876, Львів) -- польс. драматург. 
З 1857 жив у Львові. Друкуватися 
почав 1816 (вірші й поеми). Визнан- 
ня принесла йому комедійно-сати- 
рич. п'єса «Пан Гельдгаб» (1818, 
пост. 1821). У комедіях «Чоловік 
і жінка» (пост. 1822, опубл. 1823), 
«Чужоземщина», «Новий Дон-Кі- 
хот, або Сто безумств» (обидві -- 
1822, пост. 1824) викривав ницість 
звичаїв і моралі шляхти. 
Психологічно-побутові картини з 
життя шляхти реалістично відтво- 
рив у комедіях «Дами й гусари» 
(1825, опубл. 1826), «Пан Иов'яль- 
ський» (1832, опубл. 1835), «Дівочі 
обітниці, або Моагнетизм серця. 
(пост. 1833, опубл. 1834), «Помста» 
(пост. 1834, опубл. 1838), «Довіч- 
на рента» (1835, опубл. 1838), «Ве- 
лика людина на маленькі справи» 


(1866--67),  одноактній комедії 
«Пробі, що робиться!» (1826, пост. 
18335). 


Тв.:Укр.перекл.- Які хорі, та- 


кі доктори. Львів, 1928; Рос. пе- 
рек л.-- Комедии. М., 1956; Свечка 
погасла. -- Два шрама. М., 1957. 

С. В. Далавурак. 
ФРЕЗА (від франц. Їаігзе) -- 1) Рі- 
зальний інструмент для обробки 
(фрезерування) металевих і неме- 
талевих матеріалів. Ф. склада- 
ється з корпуса і різальних зубів 
з загостреними вершинами. Ф. 
розрізняють за формою корпуса -- 
циліндричні, дискові, кутові, паль- 
цьові, гребінчасті, модульні, тор- 
цеві, фасонні, черв'ячні тощо; за 
перерізом зуба -- гострокінцеві, 
затиловані (з обробленими задні- 
ми поверхнями інструмента). 
Залежно від способу кріплення 
на верстаті Ф. бувають насадні |і 
кінцеві (з конічним або цилінд- 
ричним хвостовиком). Є Ф. су- 
цільні, складані, збірні, з встав- 
ними зубами, комбіновані. Су- 
цільні Ф. виготовляють 3 швид- 
корізальних сталей; корпус збір- 
них Ф.-- звичайно з вуглецевої 
сталі, зуби -- з швидкорізальної 
сталі або твердих сплавів. Ф. вста- 
новлюють на фрезерних, рейсму- 
сових, деревообробних  стругаль- 
них та ін. верстатах, в пантогра- 
фах гравірувальних верстатів. За- 
стосовують Ф. для обробки  пло- 
щин, пазів, криволінійних повер- 
хонь, тіл обертання, обробки і 
виготовлення зубців зубчастих ко- 
ліс (див. Зубообробний верстат, 
Зуборізний інструмент), для на- 
різування різьби (див. Різьбооб- 
робний верстат, Різьбонарізний 
інструмент), розпилювання  (ви- 
пилювання) каменю (див. Камене- 
обробка, Каменерізні машини). 
2) Робочий орган (у вигляді ба- 
рабана, до дисків якого прикрі- 
плено ножі) канавокопачів, сні- 
гоприбиральних | машин та ін. 


Іл. с. 59. 

ФРЕЗА ГРУНТОВА -- с.т. ма- 
шина для розпушування та пере- 
мішування грунту (див. Фрезеру- 
вання грунту). Розрізняють Ф. г. 
длясуцільного обробіт- 
ку грунту -- в СРСР, у т. ч. 
на Україні, застосовують болотні 


фрези ФБН-1,5, ФБН-2, лісові 
(див. Лісові машини) і польові 
Ф. г. а також  Ф. г. для 


міжрядного обробітку 
грунт у -- це садові і просапні 
Ф. г. (ФПШ-200, ФСН-О,9Г і ін.). 
В окрему групу виділяють фрезер- 
ні канавокопачі. Робочий орган 
Ф. г.-- обертовий фрезерний бара- 
бан (мал.), до дисків якого рівно- 
мірно по колу кріплять ножі (зуби) 
прямої чи зігнутої форми або роз- 
пушувальні долота та польові гач- 
ки (схему див. на мал.). Діаметр 
фрезерних барабанів 


800 мм, залежно від цього глибина 
обробітку може бути -- 5--25 см. 
Ширина захвату Ф. 


г.-- 0,7--4,2 





Фреза грунтова: /-- кожух фрезбара- 


бана; 2 -- редуктор; 3 - рама; 4 - 
решітка; 5 -- фрезбарабан; 6 -- лижа; 
7 -- карданна передача; 8 -- ніж. 


м, продуктивність -- 0,03--2,0 
га/г.. Іл. с.58.. В. С. Гапоненко. 
ФРЕЗА ДОРОЖНЯ -- машина, 
якою розпушують грунт і змішу- 
ють його з в'яжучими речовинами 
при створенні дорожніх покриттів, 
основ і покриттів аеродромів тощо. 
Робочим органом Ф. д. є ротор з 
пружними, жорсткими або шарнір- 
но підвішеними лопатками (різця- 
ми). Він може різати грунт згори 
вниз та знизу вгору (мал.). Розріз- 
няють Ф. д.: самохідні, причіпні 
та навісні; з бічним (одно- або 
двостороннім) та з центральним 
приводом ротора. Глибина розпу- 
шування ними грунту -- 5--30 см, 


ширина оброблюваної смуги -- 
1,8--2,5 м. Іл. с. 64. 

ФРЕЗЕРНИЙ ВЕРСТАТ -- 1) 
Металорізальний верстат для 


фрезерування зовн. і внутр. плос- 
ких або фасонних поверхонь, зуб- 
ців зубчастих коліс, різьб тощо. 
Осн. частини Ф. в.: станина, ро- 
бочий стіл, фрезерна головка (ча- 
стина верстата з шпинделем). ко- 
робка подач та коробка швидкос- 
тей. Розрізняють Ф. в. (мал.) 
універсальні (горизонтально-, вер- 
тикально- і поздовжньо-фрезерні) 
та спеціалізовані, напр. барабанно- 
і карусельно-фрезерні, копіюваль- 
но-фрезерні (див. Копіювальний 
верстат), зубофрезерні (див. Зу- 
бообробний верстат), різьбофре- 
зерні (див. Різьбообробний  вер- 
стат). На Ф. в. широко застосо- 
вують системи програмного керу- 
вання. 2) Деревообробний верстат 
для фрезерування площин, про- 
фільних і фасонних поверхонь. 
Розрізняють Ф. в. звичайні (з од- 
ним або багатьма шпинделями) і 
спеціалізовані -- карусельні, Ко- 
піювальні.  Ф. в. застосовують 
також для обробки колод (див. 
Лісопиляння), шипорізних та ін. 
робіт. Л. Г. Лубенець. 
ФРЕЗЕРУВАННЯ -- обробка ма- 
теріалів різанням за допомогою 
фрези. Провадиться на фдрезер- 
них верстатах; у деревообробці, 
крім того, її можна виконувати на 
рейсмусових верстатах,  фугу- 
вальних верстатах та ін. Під час 
Ф. фреза обертається, а матеріал 
рухається поступально. Фрезеру- 
ванню піддають плоскі і фасонні 
поверхні, зубці зубчастих і черв'я- 
чних коліс тощо. 
ФРЕЗЕРУВАННЯ ГРУНТУ -- 
розпушування і перемішування 
грунту на всю глибину орного ша- 
ру болотною фрезою. Застосову- 
ють при освоєнні осушених земель, 
поліпшенні лук і пасовищ, вирощу- 
ванні овочевих і технічних культур 
на заплавних і торф'яних грунтах, 
а також в лісівництзі. В резуль- 
таті Ф. г. створюється пухкий шар, 
поверхня стає вирівняною, приско- 
рюється розкладання органічних 
решток і нагромадження в грунті 
доступних для рослин поживних 
речовин. Див. також Культуртех- 
нічні роботи. І. Б. Чорний. 
ФРЕЙБУРЗЬКА ШКОЛА, фрай- 
бурзька школа -- ідеалістичний 
напрям у нім. бурж. філософії 
кін. 19 -- поч. 20 ст. Див. Баден- 
ська школа. 

ФРЕЙД (Бгеицд) Зігмунд (6.У 
1856, Фрайберг, Австро-Угорщи- 


на, нині Пршібор, Чехословаччи- 
на -- 23.ТХ 1939, Гемпстед, побли- 
зу Лондона) -- австр. невропато- 


лог, психіатр і психолог; засновник 


психоаналізу. Закінчив мед. ф-т 
Віденського ун-ту. Працював у 
Віденському фізіол. ін-ті (1876-- 
82), в паризькій клініці Ж. Шарко 
(1885--86). З 1902 -- професор 
Віденського ун-ту. Один із зас- 
новників Міжнар. психоаналітич- 
ної асоціації (1910). У 1938 емігру- 
вав до Англії. У ранніх працях роз- 
робляв питання анатомії й фізіо- 
логії мозку. Виявив болетамуваль- 
ну дію кокаїну, що лягло в основу 
місцевої анестезії (1884). Енерге- 
тичні концепції Г. Гельмгольца 
зумовили вчення Ф. про психо- 
динаміку. В 1895 розробив техніку 


психоаналізу. Вчення Ф. породило 
антинаукові,  реакц. концепції 
фрейдизму та неофрейдизму. 


О. Т. Губко. 

ФРЕЙДИЗМ -- заг. назва різних 
шкіл і течій, які застосовують пси- 
хологічне вчення 3. Фрейда для 
тлумачення явищ культури, про- 
цесів творчості й суспільства в ці- 
лому; у вужчому значенні -- юси- 
хоаналіз як конкретний метод вив- 
чення несвідомих психічних про- 
цесів, принципам якого надається 
універсального значення. Наук. 
неспроможність і соціальна шкід- 
ливість Ф. полягає в тому, що він 
ігнорує соціальні умови  життє- 
діяльності людини Й на основі ін- 
стинктів самозбереження, сексу- 
альності намагається з'ясувати не 
лише психічний розвиток окремого 
індивіда, а й усю історію людської 
культури. Ф. з самого початку 
виникнення не був цілісним учен- 
ням. Осн. рушійним фактором 
розвитку психіки «Фрейд визна- 
вав енергію несвідомих психосек- 
суальних потягів; А. Адлер у засн. 
ним індивідуальній психології цю 
роль відводив комплексу неповно- 


цінності й прагненню до самоут- 
вердження; в школі аналітичної 
психології К. Юнга -- це колек- 


тивне несвідоме і його архетипи; 
в О. Ранка -- переборення первіс- 
ної «травми народження». Особ- 
ливо поширився Ф. на Заході 
після 1-ї світової війни, при цьому 
різні напрями Ф., спираючись на 
різні філос. і соціологічні доктри- 
ни, намагались модернізувати його. 
Так, біологізаторська течія схиля- 
ється до позитивізму й біхевіо- 
ризму (найпоширеніший в США); 
т. з. соціальний Ф. розглядає куль- 
турні, соціальні та політ. явища 
як результат сублімації психосек- 
суальної енергії. В 30-х рр. 20 ст. 
виник неофрейдизм, що особливо 
поширився після 2-ї світової війни 
в США (Е. Фромм, К. Хорні, Г. 
Салліван). Вплив Ф. відчутно 
виявився в зарубіжній соціальній 
психології, етнографії, літерату- 
рознавстві, мистецтвознавстві (див. 
Сюрреалізм. 

ФРЕЙЗЕР -- ріка на Пл. Зх. 
Канади. Довж. 1370 км, площа 
бас. 231 тис. км?. Бере початок 
у Скелястих горах, перетинає Вну- 
трішнє плато, впадає у зат. Джорд- 
жія Тихого ок. Живлення гол. 
чин. снігове і дощове. Пересічна 
витрата води 3550 м/с. ГЕС. У 
пониззі судноплавний. 
ФРЕЙЛІГРАТ (Фрайліграт; Егеі- 
Пягась) Фердінанд (17.УІ 1810, 
м. Детмольд, тепер ФРН-- 18. ПІ 
1876, м. Канштатт) -- нім. поет, 
громад. діяч. Член Союзу кому- 
ністів. У 1845 познайомився з К. 
Марксом, співробітничав з ним 


у «Новій Рейнській газеті». У 
зб. «Символ віри» (1844) і «Це 
буде!» (1846) відобразив класову 
боротьбу нім. пролетаріату. Вірші 
1848--51 про революц. події 1848 
були широко популярними серед 
народу. Зазнав переслідувань ре- 
акц. прусського режиму. В 1851 
емігрував до Англії, відійшов від 
революц. боротьби. В 1868 повер- 
нувся до Німеччини. За відхід 
від революц. позицій зазнав кри- 
тики К. Маркса і Ф. Енгельса. 
Укр. мовою твори Ф. переклада- 
ли П. Грабовський, І. Франко. 


Тв.: Рос. перекл.-- Избранние 
произведения. М., 56. 

Б Я. М. Погребенник. 
ФРЕЙНДЛІХ Аліса 9 Брунівна 


(н. 8.ХП 1934, Ленінград) -- рос. 
рад. актриса, нар. арт. СРСР (з 
1981). Дочка Б. А. Фрейндліха. 
З 1957, після закінчення Ленінгр. 
театр. ін-ту, дебютувала в ролі 
Котьки («Світіть нам, зорі!» Ї. 
Микитенка) в театрі ім. В. Коміс- 
саржевської (Ленінград); 1961--84 
-- в Театрі ім. Ленради, з 1984 -- 
у Великому драм. театрі ім. М. 
Горького (обидва -- в Ленінграді). 
Серед ролей -- Катерина Іванівна 
(«Злочин і кара» за Достоєвським), 
Таня («Таня» Арбузова), Гелена 
(«Варшавська мелодія» Зоріна), 
Селія Пічем («Тригрошова опера» 
Брехта). Знімається в кіно; ролі 
у фільмах «Мелодії Верійського 
кварталу», «Моє життя», «Анна 
і командор», «Службовий роман» 
та ін. В. Г. Давидов. 
ФРЕЙНДЛІХ Бруно Артурович 
Гн. 27.1Х. (10.Х) 1909, Петербургі-- 
рос. рад. актор, нар. арт. СРСР 
(з 1974). Навчався в Ленінгр. театр; 
технікумі. В 1941--45 -- в Театрі 
юного глядача, 1946--48 -- у Вели- 
кому драм. театрі ім. М. Горького, 
з 1948 -- в Театрі драми ім. О.С. 
Пушкіна (всі в Ленінграді). 
Ролі: Барон («Скупий лицар» Пуш- 
кіна), Хлестаков («Ревізор» М. 
Гоголя),  Граціанський  («Росій- 
ський ліс» за Леоновим), Гамлет, 
Мальволіо («Гамлет», «Дванадця- 
та ніч» Шекспіра). Знімається в 
кіно: фільми «Росія молода», 1981, 
та ін. Нагороджений орденом 
Дружби народів. Держ. премія 
СРЕР, Ї. В. Г. Давидов. 
ФРЕЙСІНЕ (Егеуззіпегї) | Ежен 
(13.УП 1879, Обжа, деп. Коррез -- 
8.МІ 1962,  Сен- -Мартен- Везюбі, 
деп. Приморські Альпи) -- франц. 
інженер і вчений у галузі залізо- 
бетонних конструкцій, один з твор- 
ців попередньо напруженого залі- 
зобетону. Закінчив (1904) Нац. 
школу мостів і шляхів. У 1905-- 


Френеля зони: 0 -- джерело хвилі; 
5-- поверхня хвилі;Р -- точка, в якій 
визначається характер хвильового 
процесу; -- довжина хвилі. 


А 
т 





28 за проектами і під керівництвом 
Ф. побудовано значну кількість 
залізобетонних мостів та інших 
інженерних споруд. З 1928 Ф. 
розробляв і досліджував поперед- 
ньо напружені залізобетонні кон- 
струкції, організував (1932) перше 
пром. виробн. попередньо напруже- 
них щогл, паль, шпал. Запропо- 
нував і запровадив нові конструк- 
тивні рішення мостів, гідротех. 
споруд і великопрогонових покрит- 
тів з попередньо напруженого залі- 
зобетону. 

ФРЕНЕЛЯ ДИФРАКЦІЯ -- диф- 
ракція сферич. світлової хвилі на 
неоднорідності. Відбувається, 30- 
крема, на отворі непрозорого екра- 
на, якщо між розміром отвору 2, 
віддаллю від точки спостереження 
до екрана г і довжиною хвилі 3. має 


місце співвідношення Р У 2й.. 
Якщо отвір залишає відкритим 
парну кількість Френеля зон, то в 
центрі дифракційної картини спо- 
стерігається темна пляма, при не- 
парній їх кількості світла. 
Названо ім'ям О. Ж. Френеля. 
ФРЕНЕЛЯ ЗОНИ -- ділянки, на 
які поділяють поверхню сферич- 
ної електромагнітної або звукової 
хвилі для розрахунку результатів 
її дифракції. Визначають їх за та- 
ким методом. З точки Р, в якій 
вивчають хвильовий процес, зу- 
мовлений сферичною хвилею, що 
поширюється від світлової точки 
О (мал.), проводять сфери радіу- 
сами РО; Ра - РО - 2/2; РЬ с- 
-- Ра 4 М2, Ре з рь 2 іт. д. 
Кільцеподібні ділянки поверхні 
хвилі, що відсікаються на ній ци- 
ми сферами, відповідають Ф. з. 
х відлічують від точки О. Хвильо- 
вий процес у точці Р розглядають 
як результат додавання коливань, 
спричинюваних у ній кожною з 
Ф. з. Метод Ф. з. застосовують 
при вивченні поширення, орієнта- 
ції, фокусування звукових, радіо- 
і світлових хвиль. Названо на честь 
О. Ж. Френеля. 

ФРЕНЕЛЬ (Егезпе!) Огюстен Жан 
(10.У 1788, Брольї -- 14.МПП 1827, 
Віль-д Авре, поблизу Парижа) -- 
франц. фізик, один з основополож- 
ників хвильової оптики, член 
франц. Академії наук (з 1823). 
Закінчив | Політехнічну школу 
(1806) і Школу шляхів (1809) у 
Парижі. Осн. наук. праці -- з оп- 
тики. Дослідив (1815--23) дифрак- 
цію і поляризацію світла. Неза- 
лежно від Т. Юнга створив теорію 
дифракції, поклавши в її основу 
принцип Г юйгенса і доповнивши 
його ідеєю про інтерференцію еле- 
ментарних хвиль (див. Гюйгенса -- 
Френеля принцип). Запропонував 
(1815--19) наближений метод роз- 
рахунку дифракційної картини, 
який грунтується | на | розбитті 
хвильового фронту на зони (див. 
Френеля зони), дослідив дифрак- 
цію від круглого отвору і краю 
екрана (див. Френеля дифракція). 
Портрет с. 62. 

ФРЕНІ (Егепі) Мірелла (н. 27.11 
1935, м. Модена) -- італ. співачка 
(лірич. сопрано). В 1956 дебюту- 
вала на сцені Моденського театру. 
З 1960 виступає на найбільших 
оперних сценах світу: «Ковент- 
Гарден» (Лондон), «Ла Скала» 
(Мілан), «Метрополітен-опера» 
(Нью-Йорк) та ін. Разом з театром 
«Ла Скала» гастролювала в СРСР 








61 





ФРЕНІ 


Ф. Фрейліграт. 


А. Б. Фрейндліх. 





Б. А. Фрейндліх. 


62 





ФРЕНКЕЛЬ 








й 


4 





О. Ж. Френель. 





М. Френі. 





Я. А. Френкель. 





Фреска. Та, що бичує. 
Деталь розпису 
«Діонісійські містерії» 
на віллі Містерій у 
Помпеях. Середина 
1ст. дон. є, 





РАБОИЕЬ Си и 1 


(1964, 1974, Москва). Серед пар- 
тій: Церліна («Дон Жуан» Моцар- 
та), Ельвіра («Пуритани» Белліні), 
Маргарита («Мефістофель» Бой- 
то), Манон (однойменна опера 
Массне). Знялась у фільмах-опе- 
рах «Богема» і «Травіата». 

І. Д. Гамкало. 
ФРЕНКЕЛЬ Яків Ілліч  |29.І 
(10.11) 1894, Ростов-на-Дону 
23.І 1952, Ленінград) -- рос. рад. 
фізик-теоретик, чл.-кор. АН СРСР 
(з 1929). Закінчив (1916) Петро- 
градський ун-т. У 1918--21 працю- 
вав у Таврійському (тепер Крим- 
ський) ун-ті, з 1921 -- у Фіз.-тех. 
ін-ті АН СРСР і одночасно в Ле- 


нінгр. політех. ін-ті. Осн. наук. 
праці стосуються мол. фізики, 
електронної теорії твердих тіл, 


фізики атомного ядра, заг. питань 
квантової механіки Й електродина- 
міки, астро-, біо- і геофізики та 
ін. Ф. побудував (1926) кінетичну 
теор риог рідин: незалежно від В. К. 
Гейзенберга розробив (1928) пер- 
шу квантовомех. теорію ферома?г- 
нетизму, а незалежно від Н. Бора 
краплинну модель атомного 
ядра (у 1936); запровадив поняття 
екситона у фізику твердого тіла 
і термодинамічні поняття у ядерну 
фізику; пояснив явище спікання 
металевих порошків, що стало теор. 
основою порошкової металургії. 
Нагороджений орденом Трудового 
Червоного Прапора. Держ. премія 
СРСР, 1947. 

ФРЕНКЕЛЬ Ян Абрамович (н. 
21.ХІ 1920, Київ) -- рос. рад. 
композитор, нар. арт. РРФСР (з 
1978). В 1938--41 навчався у Київ. 
консерваторії (клас Я. Магазине- 
ра). У 1944--45 -- у складі фрон- 
тового театру. З 1946 живе в Моск- 
ві. Провідний жанр творчості -- 
пісня. Серед пісень Ф.-- «Калина 
червона» (1963), «Вальс розста- 
вання» (1965), «Російське поле» 
(1967), «Журавлі» (1969), «Бала- 
да про гітару і трубу» (1970), «Для 
тебе» (1976). Автор музики до 60 
кінофільмів. Держ. рено СРСР, 
1982. . С. Мурза. 
ФРЕНОЛОГІЯ (від ери Фопу -- 
душа, розум і Хбуог -- вчення) -- 
антинаукове вчення, за яким ніби- 
то будова і зовнішня форма черепа 
визначають психічний склад осо- 
бистості. Ідеї Ф. висунув австр. 
лікар і анатом Ф. Галль (1758-- 
1828). Оскільки кожна психічна 
властивість, вважав він,  кон- 
центрується в певному місці ве- 
ликих півкуль мозку, то за опук- 
лістю або западинами на поверхні 
черепа можна судити про наявність 
чи відсутність у людини відповід- 
них якостей. Ф. поширилась у 
1-й пол. 19 ст., у Зх. Європі з'яви- 
лися френологічні т-ва. Досягнен- 
ня фізіол. науки показали неспро- 
можність Ф. У 70-х рр. 19 ст. ви- 
никли наук. уявлення про локалі- 
зацію психічних функцій у різних 
зонах кори репиких півкуль голов- 


ного мозку. Т. Л. Пономаренко. 
ФРЕНСІС (Егапсіз5) Джеймс (18. М 
1815, Саутлі, Великобританія -- 


18.ІХ 1892, Лоуелл, США) -- аме- 
риканський гідротехнік. З 1833 
працював на буд-ві залізниць, 
гідротехнічних каналів та ін. спо- 
руд. Запропонував (1847) конст- 
рукцію лопатевої гідравлічної тур- 
біни з зовн. підведенням води до 
робочого колеса. Її вдосконален- 
ня привело до створення сучас. 


радіально-осьових турбін великої 
потужності (понад 600 МВт), які 
нерідко наз. іменем Френсіса. 
ФРЕОНИ (франц. їгбоп5, від лат. 
їіди5 -- холод), хладони -- тех- 
нічна назва групи фторхлор- і 
фторбромпохідних аліфатичних 
вуглеводнів (гол. чин. метану й 
етану), які застосовуються як 
холодоагенти в холодильних ма- 
шинах. Ф.-- безбарвні гази або 
рідини, практично не шкідливі для 
людини, негорючі, не утворюють 
вибухових сумішей з повітрям, 
нерозчинні у воді, добре розчиня- 
ються в органічних розчинниках, 
хімічно стійкі, не взаємодіють з 
більшістю металів. Одержують Ф. 
дією фторуючих агентів на відпо- 
відні поліхлорвуглеводні, суміс- 
ною дією фтороводню та хлору на 
парафіни й олефіни та ін. способа- 
ми. Для позначення Ф. прийнято 
спец. назви-- з літери Ф. і три- 
значного числа, в якому перша 
цифра -- число атомів вуглецю, 
зменшене на одиницю; друга циф- 
ра -- число атомів водню, збільше- 
не на одиницю; третя цифра -- 
число атомів фтору. Число атомів 
хлору не вказують; нуль у назвах 
Ф. звичайно не пишуть. Буквою 
В позначають атом брому. Напр. 
(назва, формула, Їкип): 
Ф-11,ССІЕ,23,8 "С; 
Ф-12,ССІ.Е.,- 29,8 "С; 
Ф-13,ССІЕз, 81,5 7С; 
Ф-22,СНСІЕ,, - 40,8 "С; 
Фо113,ССІ.ЕССІЕ,, 47,57С; 
Фо-114, ССІЕ.ССІЕ., 3,5 "С; 
Фо13В1, СВгЕ»з,--57,87С. 


Поряд з позначенням Ф. вжива- 
ють позначення Хл, напр. Хл-11 
(хладон-11). Використовують  Ф. 
також у побутових холодильниках, 
як розчинники, як сировину для 
одержання деяких фторорганіч- 
них сполук та ін. 

Л. М. Ягупольський. 
ФРЕС (БЕгаїз5е) Поль (н. 20.ПІ 
1911, Сент-Етьєн) -- франц. пси- 
холог. Закінчив Левенський ун-т у 
Бельгії (1945). Директор ін-ту пси- 
хології Париз. ун-ту (1961--69), 
професор цього ун-ту. Президент 
Франц. т-ва психології (з 1962), 
президент Міжнар. союзу наук. 
психологічних т-в (1966- -69). Гол. 
праці присвячено психології сприй- 
мання та експериментальній пси- 
хології. Разом з Ж. Піаже з 1963 
видавав 9-томну «Експерименталь- 
ну психологію». 
Тв.: Рос. перек л.-- Зксперимен- 
тальная шпсихология, в. 1--6. М., 
1966--78 (|у співавт.). 

Т. Губко. 


ФРЕСКА (італ. Кгесо, букв.-- 
свіжий)-- техніка живопису фар- 
бами (водяними або на вапняному 
молоці) по свіжій штукатурці; 
окремий твір, виконаний цією 
технікою. 

Тонка прозора плівка кристаліч- 
ного кальцію, що утворюється на 
поверхні штукатурки після проси- 
хання, міцно закріплює земляні 
натуральні пігменти (охри, умбри 
тощо) і робить Ф. довговічною. Ф. 
відома ще з 2-го тис. до н. е.; поши- 
рена була за античних часів ів пер- 
ші століття н. е. в різних країнах 
світу (в Індії, Серед. Азії). Мист. 
Ф. особливо розквітло за доби 
Відродження в Італії (Джотто, 
Чімабуе, Мазаччо, Рафаель, Мі- 
келанджело). В 17/--18 ст. у Зх. 
Європі воно занепало. Нового під- 


несення мистецтво Ф. зазнало у 
19--20 ст. (роботи художників 
назарейців, швейцарських майстрів 
Ф. Ходлера, Х. Ерні і, особливо, 
мексиканських монументалістів Д. 
Рівери, Д. А. Сікейроса, Х. К. 
Ороско, італійського художника А. 
Боргонцоні). 
В Київ. Русі Ф. відома з 10 ст., зо- 
крема, Ф. були розписані Десятин- 
на церква (10 ст.), Софійський і 
Михайлівський Золотоверхий со- 
бори (11 ст.), Кирилівська церква 
(12 ст.), всі -- у Києві; Спасо-Пре- 
ображенський собор (11 ст.) і 
Борисоглібський собор (12 ст.) у 
Чернігові; Вірменська церква (15-- 
16 ст.) у Львові; Онуфріївська 
церква (15 ст.) у с. Лаврові (тепер 
Старосамбір. р-ну Львів. обл.), 
Горянська ротонда (14 ст.) побли- 
зу Ужгорода та ін. У 14--17 ст. 
у техніці Ф. працювали Феофан 
Грек, А. Рубльов, Діонісій. У рад. 
час до Ф. звернулися художники 
Є. Лансере, В. Фаворський, Л. 
Бруні, А. Гончаров, П. Корін, М. 
Чернишов, О. Філатчев; на Украї- 
ні -- М. Рокицький, ЛЕ Крама- 
ренко, І. Жданко, О. Мизін, Д. 
Шавикін, А. Чернов та ін. Ф. були 
розписані Селянський санаторій ім. 
ВУЦВК (1928) і Будинок друку 
(1929--30), обидва в Одесі; 
конференц-зал АН УРСР (1930) у 
Києві та ін. Див. Настінні роз- 
писи, Софійський собор у Києві. 
Іл. див. на окремому аркуші, 
с. 48--49 та на с. 
Літ.: ЧерньшЄев Н. Искусство фре- 
ски в древней Руси. М., 1954; Мамо- 
лат Є. С. Монументально-декоративне 
мистецтво. К., 1963; Лобановський 
Б. Б. Мозаїка і фреска. К., 1966; Тол- 
стой В. П. Монументальное искусство 
СССР. М., 1978; Валериус С. С. Мо- 
нументальная  живопись. Современ- 
нье проблемьв. М., 1979. 

Л. Є. Жоголь. 
ФРЕСКОБАЛЬДІ  (Егессобаї4і) 
Джіроламо (12.1Х 1583, Феррара-- 
1.ПІ 1643, Рим) -- італ. компози- 
тор і органіст. Основоположник 
італ. органної школи. З 1608 
органіст собору св. Петра у Римі. 
Автор творів для органа і клаве- 
сина, а також вокальної музики. 
ФРЕШЕ (Егбсіеї) Мо оріс Рене 
(2.ГХ 1878, Маліньї -- 4.УМІ 1973, 
Париж) -- франц. математик, член 
франц. АН (з 1956). 
Закінчив Нормальну школу в Па- 
рижі. Професор  Страсбурзького 
(1919--27) і Паризького (1928-- 
49) ун-тів. У топології Ф. запро- 
вадив поняття метричного просто- 
ру, компактності, повноти та 
ін.,; у функціональному аналізі -- 
заг. поняття функціоналу, понят- 
тя т. з. диференціала Фреше та ін. 
Деякі праці Ф. стосуються теорії 
імовірностей. 
ФРИГАНА (відгрец. фобуауду -- 
хмиз) угруповання рослин з 
низькорослих  ксерофітних (див. 
Корофіті) чагарників (держи- 
дерево, ожина, астрагал та ін.), 
напівчагарників та багаторічних 
трав (шавлія, полин, лаванда, мо- 
лочай тощо); характерне гол. чин. 
для сухих кам '"янистих схилів Се- 
редземномор'я. Рослинний  по- 
крив розріджений. В СРСР угру- 
повання рослин, подібні до Ф., т. 
з. нагірні ксерофіти, є в горах 
Кавказу та Серед. Азії. 
ФРИГІДНІСТЬ (від лат. бгі?яі- 
Чи5 -- холодний), анафродизія -- 
те саме, що й статева холодність. 


-ь 


ФРИЗ (франц. Бізе) -- 1) Серед- 
ня горизонтальна частина анта- 
блемента, що міститься між архі- 
травом і карнизом. У доричному 
архітектурному ордері Ф. чле- 
нується на  метопи (квадратні 
плити, іноді прикрашені барельє- 
фом або розписом) і тригліфи 
(прямокутні плити з вертикальни- 
ми жолобами); в іонічному та ко- 
рінфському  ордерах  Ф. являє 
собою гладеньку або з рельєфними 
зображеннями суцільну смугу. 
2) Суцільна декоративна (орна- 
ментальна чи однокольорова) сму- 
га, що обрамляє площину підлоги, 
верх, стіни тощо. 


ФРИЗИ -- народ, який живе в 
Нідерландах і в пн.-зх. районах 
ФРН, включаючи  Пн.-Фризькі 


о-ви і о. Гельголанд. Заг. чисель- 
ність -- 410 тис. чол. (1978). Гово- 
рять фризькою мовою. Віруючі 
Ф.-- кальвіністи. Осн. заняття -- 
тваринництво, землеробство і ри- 
бальство; частина Ф. працює в 
промисловості. 

ФРИЗЬКА МОВА -- мова фри- 
зів. Належить до зх.-герм. мов ін- 
доєвроп. сім'ї. У Ф.м. розрізняють 
три групи говорів: західну, східну 
й північну. Генетично Ф. м. пов'я- 
зана з давньоангл. мовою. Харак- 
терні риси сучас. Ф. м.: багатство 
вокалізму (є носові голосні, диф- 
тонги й трифтонги); іменник має 
два роди, відмінювання майже 
втрачено. Перші пам'ятки Ф. м.-- 
від 13 ст. Писемність -- на  ос- 
нові , лат. алфавіту. , 

ФРИЗЬКІ ОСТРОВИ, Фрислан- 
дські острови -- група островів 
у пд.сх. частині Північного м. 
Складаються з  Зх.-Фризьких 
(входять до складу Нідерландів), 
Сх.-Фризьких (у складі ФРН) та 
Пн. Фризьких (у складі Данії 
і ФРН) островів. Простягаються 
на 250 км. Площа бл. 480 км?2 
(обриси та розміри несталі). По- 
верхня низовинна, вздовж берегів 
-- дюни, подекуди марші. Пошире- 
ні луки, вересовища, масиви на- 
саджених соснових лісів. Багато 
мор. птахів. Мор. курорти. 
ФРИКЦІЙНА ПЕРЕДАЧА (від 
лат. фгісііо -- тертя) -- механічна 
передача, що передає обертальний 
рух від ведучої ланки (вала, осі) 
до веденої внаслідок тертя, яке 
виникає між тілами кочення (дис- 
ками, конусами та ін.), притисну- 
тими одне до одного. Є Ф. п., що 
перетворюють обертальний рух на 
гвинтовий або поступальний. Ф. п. 
бувають з постійним і непостійним 
передаточним відношенням. Від- 
значаються нескладністю виготов- 
лення і рівномірним обертанням 
тіл кочення, можливістю безсту- 
пінчастого регулювання частоти 
обертання (фрикційні безступінча- 
сті передачі), безшумністю. Ва- 
ди Ф. п.:значний тиск на вали (осі) 
й опори, відсутність жорсткого 
кінематичного зв'язку між тілами 
кочення, неможливість експлуата- 
ції без натискних пристроїв. Ф. п. 
застосовують у приладах,  вер- 
статах, вантажопідйомних (див. 
Лебідка) і трансп. машинах тощо. 
ФРИКЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ 
матеріали з високими коефіцієнта- 
ми тертя і підвищеною стійкістю 
проти зношування. Ф. м. прита- 
манна значна фрикційна тепло- 
стійкість, достатні мех. міцність 
і корозійна стійкість. Вони ха- 


рактеризуються опором з'єднуван- 
ню (схоплюванню) контактних по- 
верхонь, стиранню і тепловій втом- 
люваності, плавністю і безшум- 
ністю | зчеплення та ковзання. 
Ф. м. швидко переходять з вихід- 
ного в експлуатац. стан. Розрізня- 
ють Ф. м. для легких (т-ра 250 "С), 
середніх (6002 С), важких і надваж- 
ких (т-ра 1000 "С) умов експлуата- 
ції. Матеріалами, що їх викори- 
стовують у легких умовах експлуа- 
тації, служать сталі, чавуни |1 
бронзи (через нестабільність коеф. 
тертя їх поступово замінюють 
пластмасами). До Ф. м. для серед- 
ніх умов експлуатації належать 
порошкові матеріали на мідній 
основі, а також матеріали на осно- 
ві азбесту (зв'язуючі речовини -- 
каучук, формальдегідні і феноло- 
формальдегідні смоли) або азбе- 
стової тканини (див. Текстоліт). 
У важких і надважких умовах ек- 
сплуатації користуються порошко- 
вими матеріалами на залізній ос- 
нові (як правило, при терті без 
мащення). З Ф. м. виготовляють 
диски гальмових пристроїв, муф- 
ти зачеплення, тіла кочення фрик- 
ційних передач тощо. 

ФРИТИ (від англ. бгів -- спікати, 
сплавляти) -- скловидні, кераміч- 
ні добрива, що являють собою 
сплав солей мікроелементів (залі- 
за, міді, марганцю, молібдену, бо- 
ру, кобальту та ін.) або сумішей 
їх чи комплексів у різних співвід- 
ношеннях зі склом. 

Ф., як і ін. мікродобрива, вносять 
у грунт в поєднанні з органіч. й 
мінеральними добривами. Ф. є 
джерелом поступового й рівномір- 
ного живлення рослин протягом 
кількох років. 
ФРИТРЕДЕРСТВО (4щ(від англ. 
ее ігаде -- вільна торгівля) -- 
напрям в екон. теорії та політиці 
пром. буржуазії, зміст якого поля- 
гає у ліквідації обмежень зовніш- 
ньої торгівлі, невтручанні держави 
у приватнопідприємницьку діяль- 
ність. Виникло в кінці 18 ст. у Ве- 
ликобританії в умовах розгортан- 
ня промислового перевороту. Те- 
оретичні основи  Ф. викладені 
(різною мірою) в працях фізіо- 
кратів А. Сміта, Д. Рікардо. 
В 20-х рр. 19ст. у Великобританії 
в інтересах пром. буржуазії були 
проведені реформи митної систе- 
ми. В ін. країнах Європи, зокрема 
в Росії, Ф. менш поширювалося, 
оскільки мито використовувалося 
для захисту вітчизн. пром-сті. 

За імперіалізму Ф. втратило своє 
первісне значення. Для цього пе- 
ріоду характерне протиборство 
тенденцій до лібералізації митної 
політики в деяких вигідних для 
державно-монополістичного капі- 
талізму сферах (напр., в масшта- 
бах Європейського економічного 
товариства) і створення цілої 
системи нетарифних бар'єрів в ін. 
сферах для боротьби проти кон- 
курентів. Див. також Протекціо- 
нізм. М. Лозюк. 
ФРИЧ-МОДЖЕВСЬКИЙ (Егус?2- 
Модгоемзкі) Анджей (Моджевсь- 
кий-Фрич; бл. 1503, Вольбуж, 
тепер Пьотркувського воєводства, 
ПНР -- 1572, там же) -- польс. 
письменник-гуманіст, публіцист, 
громадський діяч. У 1519 закін- 
чив Краківський ун-т. 

У своїй основній праці «Про ви- 
правлення держави» (1551, додат- 


и 


кове видання 1554) відстоював 
ідеї рівності всіх станів перед за- 
коном, посилення центр. влади, 
виступав проти  кріпосницького 
гноблення, засуджував війни, про- 
голошував необхідність розвитку 
освіти і науки, гостро критикував 
церкву. Твір Ф.-М. був забороне- 
ний шпапською курією. Погляди 
Ф.М. мали вплив на польську 
та європейську громадську думку. 

А. Мельничук. 
ФРІГІЇЙЦІ -- давні індоєвропейсь- 
кі племена, які в 2-му тис. дон. е. 
переселилися з Македонії і Фра- 
кії до Фрігії. Мова Ф., на думку 
одних вчених, була споріднена 
з вірм. мовою, на думку інших -- 
з грец. групою мов. Ф. займалися 
землеробством, скотарством, ре- 
меслами, вели торгівлю з греками і 
римлянами. В 13 ст. до н. е. Ф. 
допомагали Трої у війні проти гре- 
ків, після Троянської війни вста- 


новили своє панування над Троа-! | 


дою. 
ФРІГІЯ -- в давнину область у 
пн.-зх. частині Малої Азії, населе- 
на фрігійцями. В 10--8 ст. дон. е. 
Ф. була царством з столицею в 
м. Гордіон. У 9 ст. до н. е. Ф. 
встановила своє панування на Егей- 
ському м. В 70-х рр. 7 ст. дон. є. 
значну частину  Ф. захопили 
кіммерійці. В бст. дон. е. Ф. пот- 
рапила під владу Лідії, 546 до 
н. е.-- перс. царя К/ра ІЇ, в 4Аст. 
до н. е.-- Александра Македонсь- 
кого. В 275 дон. е. сх. частину Ф. 
захопили галати, західну -- Пер- 


гам. У 133 до н. е. західна, 25 до 


н. е.-- сх. частина Ф. ввійшли до 


складу Старод. Риму (рим. про- 


вінції Азія і Галатія). 
ФРІДЕЛЯ--КРАФТСА РЕАКЦІЯ 
-- метод алкілування й ацилюван- 
ня ароматичних сполук при наяв- 
ності каталізаторів: 


СН -- СН,СН,СІ АС», 
СНоСоН. 4- НСІ, 


СвНе -- СНЬСОСІ З СІ» , 

-з СьЬНОСОСН: - НСІ. 
Як каталізатори використовують 
безводні АЇСІ,;, ВЕз, 2аСі;, ЕеСІі, 
тощо; алкілуючі агенти -- алкіл- 
галогеніди, спирти, олефіни та ін.; 
ацилюючі агенти -- карбонові к-ти, 
їхні галогенангідриди й ангідри- 
ди. Цю реакцію широко застосо- 
вують у пром-сті для одержання го- 
мологів ароматичних та гетероцик- 
лічних вуглеводнів, кетонів, аль- 
дегідів, високооктанових палив 
тощо. Ф.--К. р. відкрили 1877--78 
Ш. Фрідель і амер. хімік Дж. М. 
Крафтс (1839--1917). 
ФРІДЕЛЬ (Егіеде!) Шарль (12.ПІ 
1832, Страсбург -- 20.1У 1899, 
Монтобан) -- франц. хімік-орга- 
нік і мінералог, член франц. Ака- 
демії наук (з 1878), іноз. чл.-кор. 
Петерб. АН (з 1894). Закінчив 
(1852) Страсбурзький ун-т. 
1876 -- професор Паризького ун-ту. 
Вперше синтезував молочну к-ту 
з бромпропіонової к-ти, вторинний 
пропіловий спирт і гліцерин -- 
з ацетону, мелісинову й мезокам- 
форну к-ти.  Дослідив сполуки 
кремнію й титану, запропонував 
методи алкілування й ацилювання 
ароматичних сполук (Фріделя -- 
Крафтса реакція). Ф. одержав 
штучно кварц, рутил, топаз та ін. 
мінерали. 
ФРІДЛІН Семен Давидович |н. 
15 (28).П 1909, Кременчук) -- укр. 











63 





ФРІДЛІН. 


Фреска. Мікеландже- 
ло. Пророк Ієзекіїль. 
Фреска плафона  Сік- 
стинської капели у Ва7 
тікані. 1508--12. 





Фреска. Х. К. Ороско. 
Революціонери. Фре- 
ска в галереї Великого 
палацу Національної 
ПІДГОТОВЧОЇ ШКОЛИ. 
1926--27. 





Фреска. О. Т. Павлен- 
ко. Фізкультура і 
спорт. Фреска в Чер- 
вонозаводському театрі 
в Харкові. 1933--35. 






россосоко Нокоооюсоко | пит 


пі 





64 


ФРІДМАН 





Фреска. М. Л. Бой- 
чук, А. М. Іванова. 
Фреска в Селянському 
санаторії імені ВУЦВК 
5 Одесі. 1928. 





Ек. М. Фрідман. По- 
братими. Бронза. 1959. 
ДМУОМ у Києві. 





Фреза дорожня. Схеми 
різання грунту ротором 
машини: 

а -- різання згори вниз; 
б -- різання знизу вго- 


ру: 
1 -- лопать фрези; 

2 -- змінна лопатка 
«різець; 

3 -- труба для розподі- 
лу бітуму (води); 

4 -- кожух. 


рад. архітектор, засл. арх. Молд. 
РСР (з 1974). Член КПРС з 1948. 
У 1932 закінчив Дніпроп. інже- 
нерно-буд. ін-т. Серед споруд -- 
муз. драм. театри в Запоріжжі 
(1952). і Чернігові (1958), Центр. 
критий ринок у Києві (1959), Бу- 
динок уряду Молд. РСР (1960-- 
64) і палац культури «Октомбріє» 
(1974) в Кишиневі, 18-поверховий 
інженерний корпус Київ. ін-ту 
електрозварювання ім. Є. О. Па- 
тона АН УРСР (1975). У 1932--38 
викладав у Дніпроп. інженерно- 
буд. ін-ті та Дніпроп. ін-ті інжене- 
рів (транспорту. 

ФРІДМАН  БЕліус  Мойсейович 
(22.1Х град Кишинів -- 21.1 1982, 
Київ) кр. рад. скульптор. 
Член КПРС З 1946. У 1929 за- 
кінчив Одес. художній ін-т. Твори: 
пам'ятники героям-стратонав- 
там (1938, встановлено у Донецьку 
1953), В. 1. Леніну в Кривому Розі 
(1957), Г. І, Котовському в Ума- 
ні (1959; всі -- у співавт. з 
Ю. Білостоцьким), композиційні 
скульптури, зокрема «К. Маркс і 
Ф. Енгельс» (1951), портрети нар. 
артистів СРСР Ю. Шумського та 
А. Бучми (обидва -- 1946), акад. 
Л. Булаховського (1962), Героя 
Рад. Союзу М. Маркелова (1968); 
композиція «Побратими» (1959) та 
ін. Нагороджений орденом «Знак 
Пошани», медалями. 

ФРІДМАН Олександр Олександ- 
рович | 17 (29).УЇ 1888, Петербург-- 
16.ІХ 1925, Ленінграді -- рос. рад. 
фізик, один з засновників сучас. 
динамічної метеорології. Закінчив 
(1910) Петербурзький ун-т. З 1920 


-- 


працював у Головній фізичній 
обсерваторії та в ряді вузів 
Петрограда. Ф. вивів заг. рів- 
няння для визначення  вихору 


швидкості, яке набуло фундамен- 
тального значення в теорії прогно- 
зу погоди; разом зі співробітника- 
ми заклав основи сучас. статис- 
тичної теорії турбулентності; 
запропонував модель  нестаціо- 
нарного Всесвіту, яка лягла в ос- 
нову сучас. космології. Премія ім. 
В. етан. ка 


УРідріХ рарбаровсах (Егід- 
гіср І а Батовіа кв.-- Фрідріх 
І Рудобородий; бл. 1125--10.УЇ 


1190) -- король Німеччини з 1152, 
імператор «Священної Римської 
імперії» з 1155. Походив з дин. 
Гогенштауфенів. Прагнув зміцни- 
ти королівську владу. Вів бороть- 
бу за підкорення міст Ломбардії, 
проте 1176 зазнав поразки від 
Ломбардської ліги. За Ф. І імпе- 
рія досягла найвищого розквіту. 
Потонув у р. Салефа в Малій Азії 
під час 3-го хрестового походу 
ФРІДРІХ П (Егідгісі П; 24.І 1712, 
Берлін -- 17.МПІ 1786, Потсдам) 
-- король Пруссії з 1740. Походив 
з дин. Гогенцоллернів. Виражав ін- 
тереси юнкерства. У внутр. полі- 
тиці провів ряд реформ у дусі 
освіченого абсолютизму. Прово- 
див меркантилістську і прогекціо- 
ністську політику. Створив сильну 
армію. В результаті Сілезьких во- 
єн 1740--42 1 1744--45 захопив у 
Австрії більшу частину Сілезії. 
Розв'язав Семидітню війну 1756 
--63, в якій зазнав поразки від 
рос. військ. Внаслідок 1-го поділу 
Польщі (1772) до Пруссії відійшли 
землі по нижній течії Вісли. 
ФРІДРІХ й Штауфен (Гоген- 
штауфен; Егідгісь П уоп Нофеп- 


5баціеп; 26.ХП 1194, Єзі, пров. 
Анкона 13. ХП 1250, замок 
Фйорентіно, біля м. Лучера, Іта- 
лія) -- король Німеччини з 1212, 
імператор «Священної Римської 
імперії» з 1220, король Сіцілій- 
ського королівства з 1197. Вів бо- 
ротьбу проти пап Григорія ЇХ та 
Інокентія ГУ, які підтримували 
Ломбардську лігу. Був організа- 
тором 6-го хрестового поход 
ФРІДРІХ ВІЛЬГЕЛЬМ 1 (Егід- 
гісрь М/іїеїт; 3.МПІ 1770, Потс- 
дам-- 7.МІ 1840, Берлін) -- прус- 
ський король (1797--1840) з дина- 
стії Гогенцоллернів. У 1806 приєд- 
нався до 4-ї антифранц. коаліції; 
того самого ж року армію - 
ПІ розгромив Наполеон І. За 
Тільзітським миром 1807 посту- 
пився Франції половиною тер. 
Пруссії. В 1807--14 змушений був 
провести в країні ряд бурж. ре- 
фарм. У 1812 війська Ф. В. ПІ 
рали участь у поході наполеонів- 


ської армії проти Росії. Учасник 
створення Священного союзу 
(1815). 


ФРІНГС (Егіпяз5) Теодор (23.УП 
1886, м. Дюлькен, тепер у ФРН 
6.УІ 1968, Лейпціг) -- нім. мово- 
знавець, акад. Нім. АН у Берліні 
(з 1946), Саксонської АН у Лейпці- 
гу (з 1930; 1948--65-- її  прези- 
ден» Професор Боннського (1917 
27) ії Лейпцігського (з 1927) 
ун-тів. Директор Їн-ту нім. мови 
й л-ри в Берліні (з 1952). Один 
з засновників нім. школи лінгві- 
стичної географії. Автор праць з 
історії та діалектології німецької 
мови, з німецької літератури. 
М. Задорожний. 
ФРІС (Угіе5) Тейн де (справж. 
ім'я та прізв. -- Тейніс Мільке; 
н. 26.ГУ 1907, Венвауден) -- ні- 
дерл. письменник. Член Компар- 
тії Нідерландів з 1936. Учасник 
Руху Опору. У дилогії «Земля- 
мачуха» (1936) та «Колесо форту- 
ни» (1938) показав класову бороть- 
бу в Нідерландах на межі 19--20 
ст. Історико-революц. темі присвя- 
чено роман «Воля ходить у черво- 
них шатах» (1945), трилогію «Хре- 
щення вогнем» (1948--54). У рома- 
нах «Колабораціоніст» (вид. неле- 
гально 1944), «Дівчина з рудими 
косами» (1956), «Лютий» (1962) та 
ін. зображено Рух Опору в НІі- 
дерландах. Вершина творчості 
Ф.-- цикл романів «Фуга часу», 
до якого увійшли «Анна Каспарі 
або Туга» (1952), «Бог Пан серед 
людей» (1954), «Мотет для карди- 
нала» (1960), «Вовча доба» (1965), 
«Людина, що живе двічі» (1972). 
Тв.: Рос. перекл.-- Рембрандт. 
он 1956; ШРьиюжеволосая девушка. 
1959 Є. Попович. 
ФеРГТАУН столиця Сьєрра- 
Леоне. Гол. політ., торг.-пром. 
і культурний центр країни. Мор. 
порт на узбережжі Атлантичного 
ок. Автошляхами сполучений з ін. 


містами країни. Поблизу Ф. -- 
міжнар. аеропорт. 275 тис. ж. 
(1979). Окремі підприємства суд- 
норем., буд. матеріалів, дерево- 
обр., шкіряної, текст., харчосмако- 
вої пром-сті. Ун- ст, тех. ін-т. Б-ка 
ун-ту, Нац. музей. Ф. засн. 1792. 
Іл. див. до ст. Сьєрра-Леоне, 
т. 11, с. 98. 


«ФРІХЕТЕН» («Фрігетен»; «Егі- 
Беїеп» -- «Свобода») -- щотижнева 
газета, ЦО Комуністичної партії 
Норвегії. Засн. 1923 під назвою 


«Арбейдерен» («Робітник»). З 1940 
виходить під сучас. назвою. Ви- 
дається в Осло. 

ФРІЧ (Егіс) ЙИосеф Вацлав (5.ІХ 
1829, Прага -- 14.Х 1890, там же) 
-- чес. політ. діяч бурж. -демокра- 
тичного напряму, письменник. Нав- 
чався на юрид. ф-ті Празького 
ун-ту. Учасник Празького пов- 
стання 1848. В 1849 заарештова- 
ний австр. владою і до 1854 пере- 
бував в ув'язненні. В 1859--79 --в 
еміграції. Ф. підтримував зв'язки з 
О. І. Герценом, І. С. Тургенєвим, 
Марком Вовчком, Л. Кошутом, а 
також з польс. і нім. демократич- 
ною еміграцією. Ф. належать п "єси, 
оповідання, публіцистичні статті, 
поеми («Вампір», 1849), цикли 
віршів («Пісні з бастіону», 1854 
--61, та ін.), в яких він за- 
кликав чес. народ до боротьби за 
свої соціальні та політ. права, 
за нац. незалежність. Перекладав 
чес. мовою твори рос. класиків, 
Т. Г. Шевченка. Автор ряду ста- 
тей про Україну. Поборник друж- 
би слов'ян. народів. 

ФРІЧЕ Володимир Максимович 
П15 (27).Х 1870, Москва -- 4.ІХ 
1929, там же) -- рос. рад. літера- 
турознавець і мистецтвознавець, 
акад. АН СРСР (з 1929). Член Ко- 
муністичної партії з 1917. Був гол. 
редактором «Литературной знци- 
клопедийи» (т. 1--2, 1929). У 
своїх працях розкрив тісний 
зв'язок культури з соціально-екон. 
розвитком суспільства, виступав 
за революц. мистецтво, проти де- 
кадентства. Осн. праці: «Західно- 
європейська література ХХ сто- 
ліття в її найголовніших проявах» 
(1926), «Проблеми |  мистецтво- 
знавства» (1930) та ін. Припускав- 
ся помилок  вульгарно-соціологіч- 


ного характеру. Автор статті про 
Т. Шевченка (1918) 
ФРІШ (ЕгізсЬ) Карл (н. 20.ХІ 


1886, Відень -- 12.МІ 1982, Мюн- 


хен) -- нім. фізіолог. Закінчив 
Віденський ун-т (1910). З 1925 
працював у Мюнхені (з 1950 -- 


професор). Праці присвячені вив- 
ченню органів чуття у риб і комах. 
Досліджував  фізіол, і біол. особ- 
ливості бджіл. Нобелівська пре- 
мія, 1973 (разом з К. Лоренцом і 
Н. Тінбергеному. 


ФРІШ (ЕгізвсЬ) Макс (н. 15.М 1911, 
Цюріх) -- швейцар. письменник. 
Пише нім. мовою. За фахом архі- 
тектор. Провідна тема романів 
«Ното Кабег» (1957), «Штіллер» 
(1959), «Назву себе Гантенбайном» 
(1964) та ін., повістей і оповідань-- 
відчуження людини в капіталістич- 
ному світі. В драмах «Китайський 
мур» (1947), «Пан Бідерман і палії» 
(1958), «Андорра» (1961), «Біогра- 
фія» (1967) та ін. підносить ак- 
туальні політ., соціальні, моральні 
та ін. проблеми. Творчість Ф. ха- 
рактерна для інтелектуальної течії 
критичного реалізму 20 ст. 
Тв.:Укр.перек л.-- Штіллер. К., 
1970; Китайський мур. «Всесвіт», 
1972,26 4; Рос.перек л.-- Пьесьг. 
М., 1970; Монток.-- Человек появля- 
тс в зпоху голоцена. Повести. М., 
Д. С. Наливайко. 
ФРОЛЕН КО Михайло Федоро- 
вич (листопад 1848, Ставрополь -- 
18.П 1938, Москва) -- революц. 
народник. Член Комуністичної 
партії з 1936. Навчався в Петерб. 
технологіч. ін-ті, з 1871 -- у Пет- 
ровській землероб. і лісовій акаде- 





4 с. чо 


, зона ер 
- о ох » Я 
я 7 ак ськ ак ДВ С ьсягат зи а а ге гваомаєва о и дет .Ї 
УМ ни засаду б уні ре У Ф 4 аЗьхм Йоють з Феєз у Фі 
7 мо» сього аа »ічее 
«у С., аУПм» р -« Р и о "Лоу Роду « У Ть 
2 ета р дл» ФО о «375 у 
су -- ог Па я «ГоЖано одн фриз . ї о що 


я ба Кон, кій" -»а ме чого фе 
«я 7 


2.8 ії А з 5 фам оч поза . реч ч ЛЯ 12 
зоб?» ч Уздот б о ее й МУ - з ї 
ее меча -утбяву п Ку 12 » "г о. о 7. ож з 
- осот Ф «атак ьФ вили 
Рауй усе) 
а Р пмообенудь ої за? у РР ууду 







С ня «на --зг 


фак Фа: бає» "г 


аз ці 


- Рофоач о М а 


. 


б пливу 


шко 2 «вт 





До ст. Хмельницький Б. М. 


І. В'їзд Богдана Хмельницького в Київ. 
образотворчого мистецтва в Києві. 2. 


1 
й 


Художник М. І. Івасюк. 1892 - 1912. Державний музей українського 
Наказ Б. Хмельницького про заборону міщанам і козакам Пріорки за 
ювати землі й сіножаті київського магістрату від 2 (12).У 1 1653. Львівський історичний музей 
Хмельницького. Мініатюра з літопису С, Величка. 1720. 4. Шабля Б. Хмельницького. 
ький історичний музей. 5. Універсал Б. Хмельницького Києво-Братському 
нтральна наукова АН УРСР. 


. 3. Портрет 
Переяслав-Хмельні 


монастирю від 18(28).УЇ 1655 
бібліотека 


"ого | 
5 делОдрей " 
з й Р се нон 


ба та Ук аб є. 1.6 є. «б 


-д До бок з. і Я 


Ан ауто У 
«7 


Зо б Й 7 "Й ч.». 
мн 


ПІ Ран роя Як хх 


ЯР 2-1 


А дн У слу р б а 
в Ук. - По 4 р 4 РО ом вв 92 Фа Ж Фа 
ГИ 


ФІ пива, Ж «РУ ю. зтес. 2 я 


Є вдала о» г» єї ПОЖСМРО му ри є ее, 
яр. зі 
81. є. рю ем сь гу ве дчузв зом тре 
з «Й Жжег'ю 
- с 








4 


До ст. Ярошенко М. 0. 


1. Портрет П. А. Стрепетової. 1884. 2. Всюди життя. 1888. 3: Портрет художника М. М. Ге. 1890. Державний Російський музей в Ленінграді. 
4. Сліпі каліки під Києвом. 1879. Куйбишевський художній музей. 1 і 2 -- Державна Третьяковська галерея в Москві. 





мії в Москві. В 1873--79 Ф. вхо- 
див до | народницьких гуртків 
Москви, Одеси, Миколаєва, Киє- 
ва, 1878 вступив до «Землі і волі». 
Брав участь у «ходінні в народ». 
В 1879 увійшов до Виконавчого 
кту «Народної волі». Заарештова- 
ний у березні 1881 і за «процесом 
20-ти» (1882) засуджений до стра- 
ти, яку було замінено довічною 
каторгою. Покарання відбував в 
Олексіївському равеліні (до 1884) 
і Шліссельбурзькій фортеці (до 
1905). Автор мемуарів і кількох 
праць з історії народництва. 
ФРОЛОВ Олександр  Матвійо- 
вич |25.МПІ (6. ще 1870, Царське 
Село, тепер м. шкін Ленінгр. 
обл.-- 15. МП об Ленінград - 
рад. вчений у галузі буд. техніки 
й гідротехніки, акад. АН УРСР 
(з 1939), засл. діяч науки і техніки 
РРФСР (з 1947). Після закінчен- 
ня (1894) Петербурзького і інституту 
інженерів шляхів займався про- 
ектуванням і буд-вом залізниць 
(Великої Сибірської магістралі та 
ін.), працював (1899 -- 1902) на 
буд-ві, Віндавського (тепер Вентспі- 
лський, Латв. РСР) порту. В 1909-- 
96 викладав у Петерб. (Ленінгр.) 
політех. ін-ті, з 1911 одночасно -- 
у Петерб. ін-ті інженерів шляхів. 
Осн. праці присвячені буд-ву за- 
лізниць і гідротех. споруд. На- 
городжений орденом Леніна, ін. 
орденами, медалями. 
ФРОЛЬКІС Володимир Веніамі- 
нович (н. 27.1 1924, м. Житомир) -- 
укр. рад. фізіолог, геронтолог, 
чл.-кор. АН УРСР (з 1978). Член 
КПРС з 1945. В 1945 закінчив 
Військово-мед. академію в Ленін- 
граді. В 1949--59 працював в Київ. 
мед. ін-ті (з 1957 -- професор). З 
1959 - - керівник експериментально- 
го сектора і зав. лабораторією ІЇн- 
ту геронтології АМН СРСР. Осн. 
праці з геронтології, фізіології та 
експериментальної патології кро- 
вообігу. Премія ім. О. О. Бого- 
мольця АН УРСР, 1970. 
ФРОММ (Егоппі) Еріх (23.ПІ 
1900, Франкфурт-на-Майні 
18. Пі 1980, Муральто, Швейцарія) 
-- нім. -амер. психолог і соціо- 
лог, один з лідерів неофрейдизму. 
пошуках концепції цілісної 
особистості спробував інтегрувати 
фрейдизм з марксизмом, залишаю- 
чись на позиціях, близьких до ек- 
зистенціалізму й антропологічно- 
го психологізму. Зв'язок між пси- 
хікою індивіда й соціальною струк- 
турою суспільства вбачав у соціаль- 
ному характері, типи якого (на- 


-- 


громаджувальний,  експлуататор- 
ський, пасивний риночний) збі- 
гаються, за Ф., істор. типами 


самовідчуженої Юдін Критику- 
ючи капіталізм як хворе «суспіль- 
ство тотальної відчуженості», Ф. 
пропонував лікувати його з боку 
суспільства методами «соціальної 
терапії». В.Ф. Рибаченко. 
ФРОНДА (франц. БЕгопде, від 
фопде -- праща) -- політ. рух про- 
ти абсолютизму у Франції 1648-- 
93. Тягар Тридцятилітньої війни 
1618--48, посилення податкового 
гніту викликали численні сел. і 
плебейські повстання. В 1648--49 
паризький парламент і пов'язані 
з ним кола буржуазії тимчасово 
блокувалися з нар. сан і ви- 
ступили з вимогами реформ («пар- 
ламентська Ф.»). 26--27.М ПІ 1648 
в Парижі почалося збройне пов- 


5 УРЕ,т. 12 


стання, яке підтримав ряд про- 
вінцій. Буржуазія, налякана заго- 
стренням класової боротьби, 1649 
уклала угоду з урядом, але нар. 
заворушення тривали. В 1650-- 
53 опозицію урядові очолили арис- 
тократичні кола («Ф. принців»). 
У 1652--53 Дж. Мазаріні поступ- 
ками добився примирення з біль- 
шістю  фрондерів. Поразка МФ. 
призвела до зміцнення абсолютиз- 
му у Франції. Т. Г. Солтановська. 
ФРОНТ |франц. Йїгопі, від лат. 
їгоп5 (Їгопііз) -- чоло, чільний бік) 
-- 1) Оперативно-стратегічне об'єд- 
нання збройних сил, створюване 
звичайно на початку війни. Приз- 
начається для розв'язання опера- 
тивно-стратегічних завдань на кон- 
тинентальному театрі воєнних 
дій. З початком 1-Ї світової війни 
виерцю Ф. були створені в Росії 
(5 Ф 2); у арміях зх.-європ. дер- 
жав з'явилися аналогічні об'єд- 
нання -- групи армій. Під час гро- 
мадян. війни в Рад. Армії було 
6-7 Ф.; Великій Вітчизняній 
війні -- 10--15. 2) Лінія розгор- 
тання збройних сил та їхнього 
зіткнення з противником. 3) Ра- 
йон (смуга, зона) території, на 
якій п овадяться бойові дії. 4) Сто- 
рона бойового порядку (оператив- 
ного шикування) військ, обернена 
до супротивника. 
ФРОНТ АТМОСФЕРНИЙ -- пе- 
рехідна зона між двома різними за 
фіз. властивостями повітряними 
масами. Характеризується різкою 
зміною значень метеорологічних 
елементів -- т-ри, а також тиску і 
вологості повітря. Ф. а. простяга- 
ються у вигляді вузьких (до кіль- 
кох сотень кілометрів) смуг на сот- 
ні й тисячі кілометрів. Градієнти 
горизонтального розподілу значень 
метеорологічних елементів досяга- 
ють максимумів вздовж центр. 
частини Ф. а. Заг. перепад т-ри у 
цій фронтальній зоні досягає 10-- 
15" і більше. Просторово фронталь- 
ні зони нахилені у бік холодного 
повітря. Ф. а. класифікують за 
температурою (теплі й холодні), за 
висотою приземні, висотні, а 
також тропосферні, що охоплюють 
всю тропосферу. Зміни метеоро- 
логічних елементів у Ф. а. зумов- 
люють розвиток циклонів та анти- 
циклонів, утворення фронтальних 
систем вертикальних рухів, хмар та 
опадів. Переміщення Ф. а. супро- 
водиться різкими локальними змі- 
нами погоди, особливо у серед. та 
високих широтах. А. І. Ромов. 
ФРОНТ ВИЗВОЛЕННЯ  МО- 
ЗАМБІКУ, ФРЕЛІМО (португ. 
Егейто; Егепіє Фе ІлЬегідасао Че 
Мосатрбіаце) -- масова політ. ор- 
ганізація, заснована 1962, на базі 
якої 1977 була створена Партія 
Фрелімо -- правляча і єдина пар- 
тія Народної Республіки Мозам- 
бік. Партія Фрелімо є авангард- 
ною партією робітників і селян. 
Статут партії проголошує її керів- 
ною силою д-ви.  Ідеологічною 
основою партії є принципи марк- 
сизму-ленінізму. Партія Фрелімо 
налічує понад 100 тис. членів 
(1983). Голова партії -- С. Машел. 
Друкований орган -- журнал «Вож 
да револусау» («Голос - Резолювців), 


ФРОНТ ДЕМОКРАТІЇ. і Оці: 
АЛІСТИЧНОЇ ЄДНОСТІ (ФДСЄ) 
Румунії -- політ. організація в 
СРР, що об'єднує Румунську ко- 


муністичну партію, всі масові 
громадські і профспілкові органі- 
зації навколо спільної програми 
соціалістичного будівництва. До 
січня 1980 наз. Фронт соціалістич- 
ної єдності (засн. 1968 замість 
Фронту нар. демократії, що діяв з 
1948). У рамках ФДСЄ діють 
(засн. 1968) ради трудящих угор., 
нім., серб., укр. національностей, 
які живуть у Румунії. Керівні ор- 
гани ФДСЄ -- Нац. рада і Вико- 
навче бюро. Голова Нац. ради -- 


Н. Чаушеску. Друковані органи -- , 


газ. «Роминія  лібере» («Вільна 
Румунія»), «Ельоре» («Вперед»), 
«Нойер вег» («Новий и 
с. Б ригоришин. 
ФРОНТ ЄДНОСТІ "НАРОДУ 
(ФЄН) Польщі -- масова політич- 
на організація, що об'єднувала 
всі прогресивні сили в ПНР. Засн. 
1952 (до жовтня 1956 Нац. 
фронт). Основу ФЄН становила 
взаємодія Польської об'єднаної 
робітничої партії (ПОРП), Об'єд- 
наної сел. партії і Демократичної 
партії при керівній ролі ПОРП. До 
складу ФЄН входили також проф- 
спілки, Федерація соціалістичних 
спілок польської молоді та інші 
громадські організації. В 1983 
ФСЄ припинив свою діяльність. 
Спадкоємцем його став Патріотич- 
ний рух національного відроджен- 
ня, що оформився у пранні йо 
ФРОНТ НАЦІОНАЛЬНОГО БУ- 
ДІВНИЦТВА ЛАОСУ політ. 
організація, що об'єднує всі верст- 
ви населення країни. Засн. 1956. 
До 1979 називався Патріотичний 
фронт Лаосу. Діє під керівницт- 
вом Народно-революційної партії 
Лаосу (НРПЛ). Очолював бороть- 
бу лаоського народу проти імпе- 
ріалістичної агресії та внутр. реак- 
ції. Після перемоги нац.-демокра- 
тичної революції і утворення 1975 
Лаоської Нар.-Демократичної Рес- 
публіки завданням орг-ції є об'єд- 
нання і згуртування всіх верств 
населення навколо НРПЛ і нар. 
влади для розв'язання завдань 
соціалістичного будівництва. Го- 
лова ЦК фронту -- Суфанувонг. 
Ю. І. Патлажан. 


ФРОНТ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИ- 
ЗВОЛЕННЯ (ФНВ) Алжіру 
правляча  революц.-демократична 
партія країни. Засн. 1954 як пат- 
ріотична орг-ція, що очолювала 
збройну боротьбу алжір. народу 
проти франц. колонізаторів (1954-- 
62). Як правляча партія організа- 
ційно оформилася на ШІ з'їзді 
ФНВ (1964). Програмним доку- 
ментом партії ФНВ є Нац. хартія, 
схвалена на референдумі 27.УЇ 
1976. Визначені хартією істор. зав- 
дання  Алжіру полягають у зміц- 
ненні нац. незалежності, побудові 
суспільства, вільного від експлуа- 
тації людини людиною. ІМ з'їзд 
ФНВ (27--31.1 1979) затвердив 
статут партії, який проголошує 
ФНВ єдиною партією в країні, а 
Нац. хартію -- її основополож- 
ним документом. Під керівництвом 
СФНВ працюють усі громад. орг-ції 


країни. Генеральний секретар 
ФНО -- Б. Шадлі. Друковані ор- 
гани -- щотижневики «Аль-Муд- 


жахід» («Борець», виходить араб- 
ською мовою) і «Революсьйон Аф- 
рикен» («Африканська революція», 
французькою мовою). 

О. К. Дубина. 








65 





ФРОНТ 
НАЦІОНАЛЬНОГО 
ВИЗВОЛЕННЯ 


В. М. Фріче. 


О. М. Фролов. 





ФРОНТ 
НАЦІОНАЛЬНОГО 
ВИЗВОЛЕННЯ 

ІМЕНІ ФАРАБУНДО 
МАРТІ 


66 





Р.Л.Фрост. 





О. Н. Фрумків. 


СН.Он 

| 

ив'яьо 

Нно-С-ОнН 
ія 
СН,Он 

7 
Фруктоза: 


І. 7 форми. 


черг 


снон 
що 
неон 
но-Сон 
пово 
снон 


2 
Ї-(1) та 


ФРОНТ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИ- 
ЗВОЛЕННЯ ЇМЕНІ ФАРАБУН- 
ДО МАРТІ в Сальвадорі --військ.- 
політ. організація. Засн. 1980. 
Своїм завданням проголошує зни- 
щення проімперіалістичного режи- 
му та встановлення революц.-де- 
мократичного ладу в Сальвадорі 
на основі об'єднання всіх прогре- 
сивних сил. До фронту входять: 
Комуністична партія Сальвадору, 
Нар. сили визволення ім. Ф. Мар- 
ті, Революц. армія народу, Нац. 
опір і Революц. партія трудящих 
Центр. Америки  (сальвадорська 
секція). Фронт очолює збройну 
боротьбу сальвадорського народу 
проти правлячого в країні уряду. 
Контролює значну частину терито- 
рії країни. У визволених  райо- 
нах фронт сформував органи 
нар. влади. Фронт має радіостан- 
ції «Венсеремось («Ми переможе- 
мо») та ім. Ф. Марті; газ. «Вен- 
серемос» і бюлетень радіостанції 
«Венсеремос» -- «Сеньяль де лі- 
бертад» («Сигнал свободи»). 

О. К. Дубина. 
ФРОНТАЛЬНА ПЛОЩИНА (від 
лат. Фопіаїїз -- лобовий) -- уявна 
площина, яка проходить через 
тіло тварин та людини від однієї 
бічної поверхні до іншої паралель- 
но поверхні лоба (звідси назва) 
і поділяє його на вентральну -- 
черевну і дорсальну -- спинну ча- 
стини. У тварин Ф. п. проходить 
горизонтально вздовж тіла (при 
горизонтально витягнутій голові); 
у людини вертикально, на- 
приклад, через обидва тазостегнові 


суглоби 

ронтиспіс Іфранц. Йгопіїз- 
рісе, від лат. Егоп5 (Їгоп(і5) -- чоло, 
чільний бік і зрісіо -- дивлюсь) -- 
ілюстрація в книзі, вміщена на лі- 
вому | боці розвороту титульної 
сторінки. Як Ф. звичайно викори- 
стовують ілюстрацію, яка передає 
осн. ідею твору або відбиває його 
найхарактерніший епізод, іноді -- 
карту. На Ф. також може бути 
портрет автора книги або особи, 
якій присвячено її зміст. 
ФРОНТИТ |від лат. боп5 (Йтоп- 
1і5) -- чоло| -- запалення лобних 
пазух. Здебільшого виникає як 
ускладнення інфекційних захво- 
рювань. В етіології Ф. значна роль 
належить патогенній флорі. Ф. 
поділяються на гострі (катараль- 
ні та гнійні) і хронічні (гнійні, 
серозно- катаральні і змішані). Оз- 
наки гострого Ф.: головний біль 
(переважно у лобній ділянці), біль 
в очах, слизові чи гнійні виділен- 
ня з носа, гарячковий стан; при 
хронічному Ф.-- тривалий, стій- 
кий нежить (виділення, гол. чин., 
з однієї ніздрі), на рентгенівських 
знімках ділянка лобних пазух зі 
зниженою прозорістю. Хронічний 
Ф., як правило, комбінується з 
ураженням клітин  решітчастого 
лабіринту, наслідком чого є утво- 
рення поліпів. Лікування: 
введення у порожнину носа суди- 
нозвужуючих засобів (ефедрин, 
адреналін); при гострому 
сульфаніламідні препарати, анти- 
біотики, фізіотерапевтичні засоби 
(теплові процедури); іноді вдають- 
ся до хірург. втручання 


- 
. 


Гербачевський. 
ФРОНТОВІ "БРИГАДИ -- ви- 
робничі  комсомольсько-молодіж- 


ні бригади, що існували під час 
Великої Вітчизн. війни 1941--45. 


Патріотичний рух Ф. б. виник во- 
сени 1941 на Уралмашзаводі та 
Горьковському  автозаводі. Гол. 
мета Ф. б.-- дострокове і якісне 
виконання замовлень для фронту. 
Працювали під девізом: «В труді, 
як в бою!». В 1942 ЦК ВЛКСМ ра- 
зом з відповідними наркоматами 
організували  Всесоюзне  соціалі- 
стичне змагання  кОмСОмМОЛлЛЬСЬКО- 
молодіжних бригад за право нази- 
ватися фронтовими. 

В. В. Стецкевич. 
ФРОНТОВІ ТЕАТРИ -- профе: 
сійні театр. колективи, які висту- 
пали з спектаклями і концертами 
під час громадян. та Великої Віт- 
чизн. воєн у військ. частинах на 
фронтах і в прифронтових зонах, у 
госпіталях тощо. В роки громалян. 
війни такими, зокрема, були Театр 
Червоної Армії, «Кийдрамте», 
Перший театр Української Ра- 
дянської Республіки ім. Шевченка 
(всі -- Київ), театр. трупи у складі 
агітпоїздів і агітпароплавів. Серед 
відомих Ф. т., що діяли під час 
Великої Вітчизн. війни,-- Театр 
Київ. військ. округу тепер Львів- 
ський російський драматичний 
театр Радянської Армії), Чорно- 
морського Червонопрапорного фло- 
ту російський драматичний те- 
атр та ін. Популярними серед 
бійців були фронтові бригади Ма- 
лого театру, Театру ім. Є. Вахтан- 
гова, Ленінгр. Великого драм. 
театру ім. М. Горького, ів. 
укр. драм. театру їм І. Франка, 
Київ. театру опери та балету ім. 
Т.Г. Шевченка, Харків. укр. драм. 
театру ім. Т. Г. Шевченка, Дні- 
проп. укр. драм. театру ім. Т. Г. 
Шевченка та ін. Актори Черніг. 
укр. драм. театру ім. Т. Г. Шевчен- 
ка виступали в партизанських за- 
гонах. У репертуарі укр. Ф. т. 
були п'єси укр. класики, твори 
рад. драматургів і поетів, а також 
нар. пісні і танці. 
Літ.: Дмитриев Ю. А. Фронтовне те- 
атрь. В кн.: Очерки историй русского 
советского драматического театра, т. 2. 
М., 1960; Посудовський П. І. Театри 
України 1 Радянська Армія. К., 1970; 
Музи тоді не мовчали. 1941--1945. К., 
1976; Когда пушки гремели... 1941 -- 
1945. М., 1978. М. Г. Лабінський. 
ФРОНТОН (франц. ігопіоп, від 
лат. йоп5 (гопіі5) -- чоло, чільний 
бік) -- верхня частина фасаду бу- 
динку, портика або колонади 
вигляді трикутної площини, 0 
меженої з боків двома схилами 
даху, а біля основи -- карнизом. 
Поле  Ф. часто прикрашають 
скульптурою. 


Фронтов. 


ФРОНТПРОЄКЦІЇ МЕТОД 
Гвід лат, фопз (Фгопііз) -- чоло, 
чільний бік) -- метод комбінова- 
ного кінознімання, за яким в од- 


ному кадрі проекційно суміщують 


зображення реальних об'єктів і 
зображення фону, створене проек- 
ційним апаратом на світловідбив- 
ному кіноекрані (див. Проекцій- 
них суміщень метод). При зні- 
манні за Ф. м. кінознімальний 


«апарат і проекційний апарат (кі- 


но- або діапроектор), що діють син- 
хронно, розміщують по один бік 
екрана. Їх встановлюють на деякій 
віддалі один за одним (тоді на 
екрані можуть виникнути т. 3. 
паразитні тіні, що обмежують зону 
знімання) або на заг. основі під 
кутом один до одного (оптичні ОСІ 
апаратів лежать в одній площині 
і перехрещуються під кутом 907). 
точці перехрещення оптичних 
осей апаратів встанавлюють під 
кутом 45" до напряму світла кіно- 
проектора напівпрозоре дзеркало 
або дзеркало з отвором, що забез- 
печує суміщення оптичних осей 
кінокамери і відбитого дзеркалом 
світлового потоку. Внаслідок цьо- 
го тіні на екрані не потрапляють в 
об'єктив кінознімального апарата. 
Знімання за Ф. м. здійснюють у 
покадровому м або їн. режимах; 
масштаб фону відносно об'єкта, 
що його знімають, визначається 
співвідношенням фокусних  віо- 
далей об'єктивів кінопроектора |і 
кінокамери. Для Ф. м. використо- 
вують гостронапрямлені растрові 
екрани (площею до 350 м?), екрани 
дифузні, які забезпечують постійну 
яскравість фону у межах великих 
кутів проекції і знімання, та ін. 
Вони можуть складатися з окремих 
елементів, розміщених в різних 
площинах, що дає змогу актору 
виходити з фону івходити в нього. 
Перевагами цього методу перед 
рирпроекції методом є можли- 
вість використання меншої (у 2-- 
З рази) площі павільйону кінозні- 
мального і зменшення (у 10--20 
разів) потужності світлового пото- 

ку вінопроєклова , 
Янушевський. 


О. 

ФРОСТ (Егобі) робо Лі (26.11 
1874, Сан-Франціско -- 29.І 1963, 
Бостон) -- американський поет. 
Перша збірка -- «Воля хлопчика» 
(1913). У збірках «Струмок тече 
на захід» (1928), «Далекий хре- 
бет» (1936), «Дерево-свідок» (1942), 
«На вирубці» (1962) оспівував 
цільність, оптимізм людини праці, 
близької до природи. Пейзажна й 
філософська лірика Ф. відзнача- 
ється глибиною думки, класичною 
ясністю форми. В 1962 побував 
у СРСР. 

Тв.: Укр. екон Кат ГВірші). 
«Всесвіт», 1964, Хе 7; (Вірші). «Дні- 
про», 1969, Хо і; Г Вірші). «Жовтень», 
1977, 35 3; Г Сонети 1. «Всесвіт», 1983, 


Хо 2: Рос. перекл.- Из девяти 
книг. М., 1963 . І. Яценко. 
ФРОУЕРД -- мис, крайня пд. 
точка материка Пд. Америка 
(53"54" пд. ш., 71718" зх. д.), на 
півострові  Брансуїк у межах 
Чілі. 


ФРУАССАР (Егоіззагі) Жан (бл. 
1337, Валансьєн, тепер деп. Нор -- 
після 1404, Шіме, тепер деп. Ено)-- 
франц. хроніст і поет. Автор 
«Хронік» з історії Франції, Англії 
та ін. країн, в яких викладено воєн- 
ні та політ. події 1327--1400 (гол. 
чин. Столітньої війни 1337-1453). 
У «Хроніках» не раз змінював по- 
літ. орієнтацію відповідно до інте- 
ресів своїх покровителів (спочатку 
англійців, потім французів). Вір- 
ші і поеми Ф. написані в дусі 
лицарської куртуазної літерату- 


ри. 
ФРУКТОЗА (від лат. Їгисіц5 -- 
плід), левульоза СН Об -- про- 


-стий вуглевод з групи моносахари- 


дів. Гексоза (кетогексоза). Біла кри- 
сталічна речовина, добре розчинна 


у воді, солодка на смак (солодша 
за цукор на 70 2). Має оптичну 
активність; у природі зустріча- 
ється лише лівообертаючий стерео- 
ізомер  Ф. (див. Ізомерія) -- Рр- 
фруктоза (тому Ф. часто звуть 
левульозою). Дуже поширена ре- 
човина: вільна Ф. міститься в ме- 
ду (40--42 20) і плодах (плодовий 
цукор), спермі, сироватці крові; 
у складі дисахаридів -- У фруктах 
(фруктовий цукор), коренеплодах; 
полімери Ф.-- у деяких мікроор- 
ганізмах, в стеблах і коренях рос- 
лин. Бере участь у вуглеводному 
обміні. Застосовується в медици- 
ні, харчовій пром-сті тощо. 


ФРУМІН Ісидор Ілліч (25.ХІ 
(8. ХІТ) 1912, Київ -- 6.П 1984, там 
же) -- укр. рад. вчений у галузі 


зварювання, доктор тех. наук (З 
1960), професор (з 1961). Закінчив 
41936) Київ. індустріальний (тепер 
політех.) ін-т. 1937 -- в Ін-ті 
електрозварювання ім. Є. О. Па- 
тона АН УРСР. Осн. праці -- з 
технології та металургії дугового 
звапювання, створення зварюваль- 
них матеріалів, наплавлення коро- 
зійностійких і стійких проти зно- 
шування: матеріалів. Нагородже- 
ний двома орденами Вітчизняної 
війни 1-го ступеня, ін. орденами, 
медалями. Премія ім. Є. О. Пато- 
на АН УРСР, 1965. Держ. премія 
СРСР, 1978. 

ФРУМКІН: Олександр Наумович 
(112 (24).Х 1895, Кишинів -- 27.М 
1976, Тула; похований у Москві|-- 
рад. фізикохімік, акад. АН СРСР 
(з 1932), Герой  Соціалієтичної 
Праці (1965). Закінчив (1915) Но- 
воросійський ун-т в Одесі; 1920 -- 
22 -- професор Одеського ін-ту 
нар. освіти. З 1922 працював у 
н.-д. установах АН СРСР, Моск. 
ун-ті: У  1958--76 директор 
Ін-ту електрохімії АН СРСР. Осн. 
праці в галузі теорії поверхневих 
явищ і електрохім. процесів. Роз- 
винув тео ію впливу електр. поля 
на адсорбцію молекул і одержав 
дані про полярність молекул орга- 
нічних речовин. Розробив теорію 
швидкостей електрохім. процесів, 
розвинув теорію дифузійних про- 
цесів, що відбуваються в розчинах 
в умовах впливу електр. поля та 
ін. Нагороджений трьома орде- 
нами Леніна, ін. орденами, меда- 
лями. Премія і їм. В. І. Леніна, 1931. 
п премія СРСР, 1941, 1949, 


ФРУМКІН Яків Павлович (4 
(17) МІ 1902, м. Смоленськ -- 
2.Х 1978, Київ| -- укр. рад. пси- 
хіатр, професор (з 1932), доктор 
мед. наук (з 1940), засл. діяч на- 
уки УРСР (з 1964). Член КПРС з 
1943. У.1924 закінчив мед. ф-т 1-го 
Моск. ун-ту і до 1930 працював в 
психіатр. клініці 2-го Моск. ун-ту. 
3 1933 -- зав. кафедрою психіат- 
рії Київ. мед. ін-ту. Праці Ф. при- 
свячені питанням клініки, діагно- 
стики та лікування психічних зах- 
ворювань, організації психіатрич- 


ної допомоги і викладання психіат- . 


рії, методологічним питанням пси- 
хіатрії. 

ФРУНЗЕ Михайло Васильович 
1211 (2.11) 1885, м. Пішпек,. тепер 
м. Фрунзе Кирг. РСР --31.Х 1925, 
Москва| радянський  парт., 

держ. і військ. діяч. Член Кому- 
ністичної партії з 1904. Н. в сім'ї 
військ. фельдшера.В 1904--17 про- 
водив революц. роботу в Петер- 


ож 


ФРУНЗЕ | 


бурзі, Іваново-Вознесенську, За- 
байкаллі, Білорусії, в м. Щуї. 

Не раз зазнавав арештів, заслань, 
двічі був засуджений до страти. 
Учасник Жовтн. збройного пов- 
стання в Москві. В 1918-20 -- 
командуючий 4-ю армією Сх. фрон- 
ту, Пд. групою Сх. фронту, Тур- 
кестанським і Пд. фронтами. Під 
командуванням  Ф. війська Пд. 
фронту розгромили врангелівщи- 
ну. З грудня 1920 -- уповноваже- 
ний Реввійськради Республіки на 
Україні, командуючий збройними 
силами України і Криму.  Здійс- 
нював заг. керівництво ліквідацією 
політичного бандитизму на Украї- 
ні. Водночас із лютого 1922 
до березня 1924 -- заст. Голови 
Раднаркому УРСР, заст. голови 
Укр. Екон. Ради. В 1924--25 -- 
заст. голови і голова Реввійськради 
СРЄСР, заст. наркома і нарком у 
військ. і мор. справах СРСР, од- 
ночасно нач. Штабу РСЧА, член 
Ради Праці і Оборони. З 1921 -- 
член ЦК РКП(б), з 1924 --канди- 
дат у члени Політбюро ЦК. На 
У--УП конференціях КП(б)У оби- 
рався членом ЦК, 1921--24 -- член 
Політбюро ЦК КП(б)У. Член 
ВЦВК і ЦВК СРСР. Нагородже- 
ний 2 орденами Червоного Прапора 
ії Почесною революц. зброєю. Похо- 
ваний у Москві на Красній пло- 
щі. Пам'ятники Ф. встановлено 
в Москві, Фрунзе, Києві, Іваново- 
Вознесенську тощо. 


це Избраннье шпроизведения. М., 

1977. 

то Архангельский В. Фрунзе. М. 
970. І. Юрчук. 


ФРУНЗЕ Тимур Михайлович (5. 
ГУ 1923, Харків -- 19.1 1942) -- 
рад. дльотчик-винищувач,  лейте- 
нант, Герой Рад. Союзу (1942, 
посмертно). Син М. В. Фрунзе. 
Член ВЛКСМ з 1938. Брав участь 
у. боях проти нім.-фашист. окупан- 
тів під Москвою і на Пн.-Зх. фрон- 
ті. 19.1 1942 Ф. ї командир його 
ескадрильї І. Шутов під час вико- 
нання бойового завдання в районі 
Старої Руси атакували 30 воро- 
жих бомбардувальників і знищили 
кілька літаків. Захищаючи  по- 
шкоджений літак командира, Ф. 
загинув. 


«ФРУНЗЕ (до 1926 -- Пішпек) -- 


столиця Кирг. РСР. Значний пром. 
і культурний центр республіки. 


вольно-суконним комбінатом, 


(У 1981182 навч. 





Розташований у Чуйській долині, 
біля підніжжя Киргизького хр., 
на вис. 750--900 м над р. м. Пло- 
ща -- 123 км2. Населення -- 590 
тис. ж. (1984). Поділяється на 
4 міські райони. 

Засн. 1864 як рос. військ. поселен- 
ня на місці кол. фортеці Кокано- 
ського ханства Пішпек (виникла 
1825; 1860 і 1862 її займали рос. 
війська). З 1878 Пішпек -- місто. 
В жовтні 1917 тут створено більшо- 
вицьку орг-цію. Рад. владу вста- 
новлено 1 (14).І1 1918. З 1924 -- 
центр Кара-Кирг. (з 1925 -- Кирг.) 
а. о. В 1926 місто перейменовано на 
честь М. В. Фрунзе, що народився 
тут. З 1926 Ф.-- столиця Кирг. 


.АРСР (з 1936 -- Кирг. РСР). Ф. 


нагороджено орденом Трудового 
Червоного Прапора (1978). 
Провідна галузь пром-сті -- маши- 
нобудування, у т. ч. с.-г., електро- 
технічне, верстато-, приладо- та.ав- 
томобілебудування (найбільші під- 
приємства: виробниче об'єднання 
«Киргизавтомаш»; заводи:  сіль- 
госп. машин ім. М. В. Фрунзе, 
«Важелектромаш», «Киргизелект- 
родвигун», дослідний  електрова- 
куумного машинобудування, конт- 
рольно-вимірювальних приладів). 
Легка пром-сть представлена кам- 
ДІ- 
ють також швейна ф-ка «40 років 
Жовтня», трикот., два швейні та 
взуттєве виробничі об'єднання. 
Найбільші підприємства харч. 
пром-сті -- м'ясний і шампанських 
вин комбінати, виробничо-конди- 
терське та хлібобулочне об'єднан- 
ня. Серед підприємств ін. галузей 
-- об'єднання «Киргизмеблі», до- 
мобудівний комбінат і з-ди залізо- 
бетонних виробів. ТЕЦ. Ф.-- вузол 
автомоб. шляхів, у місті -- дві 
залізничні станції (Ф. і Пішпек), 
ееронор «Манас». 

-- важливий культурний центр. 
р. у Ф. було 


32 загальноосв. школи (73,6 тис. 


учнів), 11 муз. та худож. шкіл, 
14 серед. спец. навч. закладів 
(22 тис. учнів), 17 профес.-тех. 


уч-щ (12,9 тис. учнів). У 8 вищих 
навч. закладах навчалося 46,5 тис. 
студентів. Вузи: Киргизький уні- 
верситет їмені 50-річчя СРСР, 
ін-ти -- Кирг. с.-г., політех., Кирг. 
мед., пед. рос. мови та л-ри, Кирг. 
жіночий пед., Кирг. ін-т мистецтв, 


"Кирг. ін-т фіз. культури. У Ф.-- 


Академія наук Киргизької РСР і 
17 її н.-д. установ. Працюють н.-д. 
ін-ти онкології й радіології, аку- 
шерства і педіатрії, епідеміології, 
мікробіології й гігієни, комплекс- 
ної автоматизації меліоратив- 
них систем та ін. н.-д. установи. 
В місті 87 масових бібліотек з фон- 


) дом 3 млн. одиниць зберігання, 


найбільша | Держ. б-ка  Кирг. 
РСР ім. М. Г. Чернишевського 
з фондом понад 4 млн. одиниць 
зберігання, 24 клубні заклади, 
Філармонія їм. Токтогула Сатил- 
ганова, цирк, 60 кіноустановок, 
4 театри -- Кирг. театр опери та 
балету, Кирг. драм. театр, Рос. 
драм. театр ім. Н. К. Крупської, 
Респ. театр ляльок, кіностудія 
«Киргизфільм», 4 музеї -- Держ. 


істор. музей, Держ. музей образо- 


творчих мистецтв, Будинок-музей 
М. В. Фрунзе, Музей природи. 
Позашкільні заклади: Палац піо- 
нерів та школярів, станція юних 


техніків, 19 дит. спорт. шкіл тощо. --. 








67 





ФРУНЗЕ 


т. М. Фрунзе. 


68 





ФРУНЗЕ 


Місто Фрунзе. 
Радянська площа. 


У Ф. працюють вид-ва «Киргиз- 
стан», «Мектеп», «Ала-Тоо», Гол. 
редакція Кирг. Рад. Енциклопедії. 
Виходять 21 журнал, 9 респ. га- 
зет, міська -- «Вечірній Фрунзе» 
(кирг. та рос. мовами). 

З 1936 працює респ. інформ. орган 
Кирг. телеграфне агентство 
(КирТАГ).  Місц. радіопередачі 
ведуться кирг., рос., дунганською 
та нім. мовами, транслюються про- 
грами Всесоюзного радіо. Теле- 
центр, місц. телепередачі -- кирг. 
і рос. мовами, транслюються теле- 
програми «Восток», «Орбіта» з 
Москви та Алма-Атинської і Ташк. 
телестудій. 

Серед споруд рад. часу: М-во куль- 
тури Кирг. РСР (1926, інж. О. 
Зенков), Будинок Уряду Кирг. 
РСР (1934, арх. Ю. Дубов), Кирг. 
театр опери та балету (1955, арх. 
О. Лабуренко та ін.), б-ка ім. 
М. Г. Чернишевського (1957--62, 


арх. В. Нусов), Будинок-музей 
М. В. роубо- (1968, арх. Ю. Ка- 
рих, Кутателадзе), Палац 
спорту ім. В. І. Леніна (1974, про- 
ект ін-ту  «Союзспортпроект»), 
Держ. музей образотворчих мис- 


тецтв (1974, арх. Д. Ирискулив, 
Ш. Джекшенбаєв та ін.), Будинок 
політ. освіти (1975, арх. В. Ша- 
пошник та ін.). Пам'ятники: І. й. 
Панфілову (1942, скульптори О. 
А. Мануїлови), В. І. Леніну (1948, 
скульптор Г. Нерода), М. В. Фрун- 
зе (1972, скульптори Л. Дубинов- 
ський та ін.), монумент Дружби 
(1974, скулентори Садиков 
та ін.). М. Молдобаєв. 
ФРУНЗЕ (до 1910 -- Новоселівка, 
до 1930 -- Сентянівка) -- селище 
міського типу Слов'яносербського 
р-ну Ворошиловгр. обл. УРСР. 
Розташоване на р. Лугані. Заліз- 
нична ст. Сентянівка. 4,8 тис. ж. 
(1984). У Ф.-- вагонне та локомо- 
тивне депо, райсільгосптехніка, 
райсільгоспхімія, будинок побуту. 
Середня школа; лікарня, поліклі- 
ніка. Ф. засн. в серед. 19 ст., с-ще 
міськ. типу -- з 1938. 
ФРУНЗЕНСЬКЕ (до 1945 -- 
Партеніт) -- селище міського типу 
Крим. обл. УРСР, підпорядковане 
Алуштинській міськраді. Розта- 
шоване в Партенітській долині, за 
39 км від залізнич. ст. Сімферо- 
поль. 9,4 тис. ж. (1984). В Ф.-- 
винзавод «Партеніт», дослідне г-во 
«Примо орської (відділення Нікіт- 
ського бот. саду), комбінат побуто- ц 
вого обслуговування, санаторії, бу- 
динки відпочинку. Заг.-осв. та му- 
зична школи; поліклініка; 4 клу- 
би, кінотеатр, 6 б-к. С- -ще міськ. 
типу, -- з 1963. 

ФРУНЗІВКА -- селище міського 
типу Одес. обл. УРСР, райцентр, 
за 12 км від залізнич. ст. Затишшя. 
4,9 тис. ж. (1984). Засн. в 2-й пол. 
18 ст. під назвою Захар'ївка. Рад. 
владу встановлено в кінці січня 
1918. В 1927 Захар'ївку на честь 
М. В. Фрунзе перейменовано на 
Ф. 3 1963 Ф.-- с-ще міськ. типу. 


"оетаю: 





У Ф.-- хлібний, комбікормовий 
і цегельний з-ди, мол. цех Красно- 
окнянського сироробного з-ду, 
дільниця | Котовського  соко-кон- 
сервного заводу, райсільгоспхімія, 
комбінати по утового обслугову- 
вання та комунальних підприємств. 
З заг.- осв. та музична школи, лі- 
карня, Будинок культури, З б-ки, 
істор.-краєзнавчий музей. 

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОН - у 
зх. частині Одес. обл. УРСР. Утво- 
рений 1923. Площа бл. 1 тис. км2. 


ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОН 
ОДЕСЬНОЇ ОБЛАСТІ 


5 
2 
т 
м 
о 
х 


ї 
| 
І 

й І 

Ц| 





Нас. 22,7 тис. чол. (1984). В райо- 
ні -- 69 населених пунктів, підпо- 
рядкованих 2 селищним і 9 сільс. 
Радам нар. депутатів. Центр -- 
смт Фрунзівка. Тер. району зай- 
нята південними відрогами Поділь- 
ської височини. Корисні копали- 
ни: пісок, глини, вапняки. Най- 
більша річка -- Кучурган. Грунти 
чорноземні. Пн.-зх. частина району 
розташована у лісостеповій зоні, 
пд.сх.-- у степовій. Площа лісів 
(ясен, клен, кримська сосна, бе- 
рест, дуб) 8,7 тис. га. Найбільші 
пром. підприємства: фрунзівські 
комбікормовий, хлібний з-ди. Ком- 
бінат побутового обслуговування 
(Фрунзівка) та 6 будинків побуту. 
Землеробство району спеціалізу- 
ється на вирощуванні зернових 
(озимої пшениці, озимого та ярого 
ячменю, кукурудзи), соняшнику, 
цукр. буряків; тваринництво м'ясо- 
мол. напряму (м'ясо-мол. скотар- 
ство, свинарство, вівчарство, пта- 
хівництво). Площа с.-г. угідь 1983 
становила 79,4 тис. га, у т. ч. орні 
землі -- 62,6 тис. га. У Ф.р.-- 14 
колгоспів, радгосп, райсільгосптех- 
ніка, райсільгоспхімія. Залізнич. 
станції -- Затишшя та Перехресто- 
ве. Автомоб. шляхів 4 км, у 
т. ч. з твердим покриттям -- 158 
км. У районі -- 21 заг.-осв. та му- 
зична школи, 29 лік. закладів, у 
т. ч. 4 лікарні. 29 клубних закла- 
дів, 26 кіноустановок, 32 б-ки, 
істор.-краєзнавчий музей. У Ф.р. 
видається газ. «Колгоспний  ра- 
нок» (з 1931). В. А. Ткач. 
ФРУСТРАЦІЯ (лат. їгизігаціо -- 
омана, невдача, марне сподіван- 
ня) -- психічний стан дезорганіза- 
ції свідомості й поведінки людини, 
що виникає в ситуаціях, які пе- 
решкоджають досягненню мети 
чи задоволенню потреб, загрожую- 
чи гідності, престижу або життю. 


Стан фрустації спричинює типові 
стенічні або астенічні реакції: аг- 
ресію, спрямовану на подолання 
реальної причини перешкоди; агре- 
сію, спрямовану на себе; агресію, 
спрямовану на уявного «винуват- 
ця»; переоцінку бажань, цілей; 
депресивні переживання; заг. «ре- 
грес» поведінки, тобто перехід до 
легших, примітивних способів дії, 
частої зміни занять тощо. Інтен- 
сивність стану Ф. залежить від 
природи фрустраторів (причин), а 
також від якостей людини, на яку 
вони діють, здатності протистояти 
виникненню Ф. Подолати Ф. мож- 
на шляхом релаксації, ослаблен- 
ня фрустраційної ситуації тощо. 
Зарубіжні вчені часто наз. Ф. са- 
му ситуацію, обставини, що викли- 
кають такий стан. 

Марисова. 


кУ Л.Й. 
ФТАБАТЕЙ СІМЕЙ (справж. 
прізв. та ім'я -- Хасегава Тацунос- 
ке; 28.П 1864, Токіо 10.М 
1909, Сінгапур) -- япон. письмен- 
ник. Основоположник япон. кри- 
тичного реалізму, сучасної літ. 
япон. мови, худож. перекладу. 
Навчався на рос. відділенні То- 
кійського ін-ту іноз. мов. Погляди 
на суть мистецтва й л-ри виклав 
у статті «Загальна теорія роману» 
(1886). У першому романі япон. 
критичного реалізму «Хмарка, що 
пливе» (1887--88) відтворив про- 
цес становлення бурж. суспільства. 
Автор соціально-психологічних ро- 
манів «Його обличчя» (1906), «Зви- 
чайна людина» (1907). Відвідав 
Росію, по дорозі на батьківщину 
помер. Переклав ряд творів ЇЇ. 
Тургенєва, М. Гоголя, І. Гончаро- 
ва, В. Бєлінського, М. Добролюбо- 
ва, М. Горького та ін. 

Тв.: Рос. перекл.-- Мои прин- 
ЦиИПпьЬ художественного перевода. «Вос- 
тоОчнЬьЙй альманах», 1957, в. 1 
Літ.: Карлина Р. Творческие связи 
Хасзгава Фтабатзя с русской литера- 
турой. В кн.: Японская литература. 
Исследования и материальх. М., 1959 
Б. П. Яценко. 


ФТАЛАЗОЛ -- лікарський суль- 
фаніламідний препарат, який на- 
лежить до групи препаратів над- 
тривалої дії. Важкорозчинний, по- 
гано всмоктується. Затримання Ф. 
у кишечнику, в поєднанні з актив- 
ністю препарату щодо кишкової 
флори, забезпечує велику ефектив- 
ність Призначають для ліку- 
вання дизентерії, виразкових ко- 
літів, гастроентеритів у порош- 
ках або таблетках. Ефективність 
Ф. підвищується при вживанні ра- 
зом з тетрацикліном або ін. ан- 
тибіотиками. Ф. малотоксичний, 
побічних явищ не внклий є. 
Сологуб. 
ФТАЛЕВИЙ АНГІДРИД, СНОз 
-- ангідрид орто-фталевої к-ти; без- 
барвні кристали; густ. 1527 кг/м3; 
іпл 130,8 "С; Їкип 284,5 "С; май- 
же нерозчинні у воді, помірно роз- 
чинні в органічних розчинниках. 
Легко вступає в реакції конденса- 
ції. Одержують Ф. а. каталітич- 
ним окисленням нафталіну, а 
також  ортоксилолу повітрям у 
газовій фазі. Конденсацією Ф. а. 
з фенолами одержують барвники, 
напр. фенолфталеїн. Значну кіль- 
кість Ф. а. використовують у ви- 
робн. алкідних смол, проміжних 
продуктів і барвників м похідних 
флуоресцеїну, родаміну й антра- 
хінону, лікар. препаратів, напр. 
фталазолу, феніліну тощо. 


ФТАЛЕВІ КИСЛОТИ, бензолди- 
карбонові кислоти, С,Н4А( СООН), 
-- двохосновні карбонові кислоти 
ароматичного ряду. Відомі орто- 
Ф. к., або фталева к-та (пл 200 "СУ; 
мета-Ф. к., або ізофталева к-та 
(іл 3487"С); пара-Ф. к., або те- 
рефталева к-та (їпл 425 7С) (див. 
Мета-, орто-, пара- в хімії). Ф. 
к.-- безбарвні кристали, майже 
нерозчинні у воді. Орто-Ф. к. одер- 
жують окисленням нафталіну та 
ін. методами, мета- і пара- Ф. к.-- 
окисленням мета- і пара-ксилолів. 
Орто-Ф. к. застосовують гол. чин. 
у вигляді її ангідриду (див. Фта- 
левий ангідрид). Практичне зна- 
чення мають складні ефіри орто- 
Ф.к. С,Н,(СООВ);, -- висококип- 
лячі рідини, що служать як 
пластифікатори  полівінілхлори- 
ду, полістиролу та ін. полімерів, 
як репеленти (напр., диметилфта- 
лат); динітрил орто-Ф. к. (фтало- 
нітрил) використовують у виробн. 
фталоціанінових барвників і полі- 
фталоціанінів. Широко  застосо- 
вують поліефірні смоли на основі 
орто-Ф. к. та багатоосновних спир- 
тів, напр. гліцерину й пентаерит- 
риту, наз. відповідно гліфталеви- 
ми й  пентафталевими смолами 
(див. Алкідні смоли). На основі 
мета- Ф. к. і пара-Ф. к. у пром-сті 
виробляють поліаміди і поліари- 


лати. 
ФТАЛОЦІАНЇНОВІ  БАРВНИ- 
КИ -- синтетичні органічні барв- 
ники, основу структури яких ста- 
новлять чотири сполучені в кільце 
ізоіндольні ланки. Відомо бл. 
46 елементів, які можуть займати 
місце центр. атома молекули барв- 
ника. Серед них мідь, залізо, ко- 
бальт, марганець, ртуть тощо. 
Найбільше тех. значення має фта- 
лоціанін міді; він відзначається 
яскравістю кольору, надзвичайною 
стійкістю проти дії світла, к-т, лу- 
гів, термостійкістю (сублімується 
вище т-ри 550 "С), вступає в реак- 
ції електрофільного заміщення 
(напр., галогенування, хлормети- 
лювання). Ф. 6. використовують як 
фарбуючі пігменти.  Введенням 
різних замісників у ядро фтало- 
ціаніну можна створювати барвни- 
ки для фарбування штучного й 
синтетичного волокон. 

В. О. Ковтуненко. 
ФТИВАЗИД -- лікарський пре- 
парат, який належить до протиту- 
беркульозних засобів. Є похід- 
ним гідразиду ізонікотинової кис- 
лоти. Добре всмоктується кишеч- 
ником. Легко проникає в різні 
тканини та рідини організму. За- 
стосовується (у вигляді порошків 
та таблеток) для профілактики і 
лікування активної форми тубер- 
кульозу різної локалізації у дорос- 
лих та дітей. Протипоказаний при 
стенокардії і пороках серця з де- 
компенсацією, при органічних зах- 
ворюваннях центр. нервової систе- 
ми, захворюваннях нирок нетубер- 
кульозного характеру. 


П. Я. Сологуб. 
ФТИЗІАТРІЯ (від грец. Фдісіс -- 
сухоти та істреїс -- лікування) -- 
розділ медицини, що вивчає причи- 
ни виникнення, механізм розвитку, 
клініку, лікування, епідеміологію 
і профілактику туберкульозу. В 
самостійну дисципліну Ф. відо- 
кремилася з терапії. В СРСР після 
Великої Жовтн. соціалістич. ре- 
волюції вивчення епідеміології ту- 


беркульозу стало основою сан.-про- 
філактичних заходів. У 1918--20 
відкрито перші протитуберкульозні 
диспансери. В сучас. Ф. застосо- 
вуються нові діагностичні методи 
(рентгенологічні, ендоскопічні, біо- 
хімічні, бактеріологічні, імуноло- 
гічні та ін.), нова симптоматична 
і протитуберкульозна терапія, нові 
методи хірургічного втручання то- 
що. Спеціальними розділами Ф. є 
фтизіохірургія,  фтизіопедіатрія, 
фтизіоурологія та ін. Лікарі-фти- 
зіатри в СРСР об'єднані у Всесо- 
юзне наук. т-во фтизіатрів (засн. 
у 1947). Див. також Пульмонологія. 
Літ.: Ломако М. Н., Судник С.И., 
Соболь С. А. Руководство по фтизи- 
атрий. Минск, 1978; Ященко Б. П. 
Актуальньюе вопросью туберкулбза ор- 
ганов дьхания. К., 1980. 

ФТОР (від грец. Фдордбс -- заги- 
бель; лат. ЕЇїцогит), Е -- хім. 
елемент УП групи періодичної 
системи елементів Д. І. Менделєє- 
ва, ат. н. 9, ат. м. 18,9984; нале- 
жить до галогенів. Природний Ф. 
складається з стабільного ізотопу 
Е. Відкрив 1886 франц. хімік 
А. Муассан. Вміст Ф. у земній корі 
8,0 - 10329, за масою. Трапля- 
ється гол. чин. у вигляді флюори- 
ту, кріоліту, фторапатиту. Віль- 
ний Ф.-- блідо-зеленкувато-жов- 
тий газ з різким запахом, при т-рі 
--188,13"С (їкип) скраплюється в 
жовту рідину; густ. газу 1,693 кг/м3 
(при 0"С), рідини 1512 кгі/м3 
(при (їкип)- Найактивніший неме- 
тал; реагує з усіма елементами 
(крім гелію, неону й аргону), утво- 
рюючи фториди. Взаємодія Ф. 
з багатьма речовинами часто про- 
тікає з горінням і вибухом. Ф. руй- 
нує багато матеріалів. Одержують 
його електролізом розплавленого 
КНЕ, або КН.Е,. Ф. надзвичайно 
токсичний; гранично допустима 
концентрація у повітрі 0,2 мкг/л. 
Застосовують як окислювач ра- 
кетних палив, для одержання 
фторорганічних сполук (фреони, 
фторопласти), шфторидів  (напр., 
СЕ) таїн. Ф.в організмі-- 
біогенний елемент. В рослини Ф. 
надходить з грунту як мікроеле- 
мент. До організму тварин та лю- 
дини Ф. потрапляє гол. чин. з во- 
дою (оптимальна конц. Ф. 1--1,5 
мг/л) та рослинною їжею. Ф. при- 
скорює кальцифікацію кісткової 
тканини, поліпшує формування 
зубної тканини, запобігає карієсу 
та розвиткові остеомієліту при 
травмах кісток. Тривале надхо- 
дження підвищених конц. Ф.вор- 
ганізм викликає хронічне отруєн- 
ня (флюороз). 

ФТОРИДИ -- хім. сполуки фто- 
ру з ін. елементами. Висока актив- 
ність фтору дає змогу одержувати 
сполуки навіть з інертними газа- 
ми. Ф. більшості металів (солі 
фтористоводневої кислоти) 
тверді речовини з високими т-рами 
плавлення; одні з них добре роз- 
чиняються у воді (напр., КЕ, 
АСЕ, ТІЕ), інші (МаЄЕ, ПЕ, СаЕ, 
тощо) -- важкорозчинні. Ф. неме- 
талів -- тверді речовини, рідини 
або гази, деякі з них (ХеЕ,, КгЕ», 
ВгЕ, та ін.) мають сильні окислю- 
вальні властивості. Одержують 
Ф. взаємодією фтору з елемента- 
ми та ін. способами. Застосовують 
Ф. для одержання фтору (КНЕ;), 
алюмінію (Мазі АТЕБ6 1), урану 
(СЕ,), в оптиці (СаБК.,, ПІР), як 


теплоносії і ядерне пальне в атом. 
ній енергетиці тощо. Міжгалоген 
ні сполуки фтору зхлором -- окис 
лювачі ракетних пталив. Ф. є 
у природі (флюорит, кріоліт). 

ФТОРИСТОВОДНЕВА КИСЛО- 
ТА, фтороводнева кислота, фто- 
ридна кислота, плавикова кислота 
розчин фтороводню у воді. 
Ф. к. реагує з оксидами, основа- 
ми, карбонатами та ін, утворюючи 
фториди. Використовують при 
поліруванні й травленні скла, про- 
світленні оптики, для добування 
фторидів, у технології вилучення 
й розділення цирконію та гафнію, 
ніобію, танталу і титану тощо. 


ФТОРКАУЧУКИ синтетичні 
фторвмісні каучукоподібні мате- 
ріали (т з.ї еластомери), які 
відзначаються винятково високою 
термостійкістю, хім. стійкістю, 
стійкістю проти діяння окислюва- 
чів, масел, палив; негорючі. Ф. є 
гол. чин. продуктами смівполіме- 
ризації  фторолефінів.  Перетво- 
рення Ф. на гуму (вулканізацією) 
здійснюється діамінами, бісфено- 
лами або діянням випромінювань 
високої енергії. При вулканізації 
застосовують стабілізатори, що 
зв'язують  галогеноводні (НЕ |і 
НСІ), оксиди магнію, кальцію ста 
цинку. Наповнювачами для гумо- 
вих сумішей Ф. служить сажа, 
каолін, флюорит. Гуму з Ф. вико- 
ристовують в авіац. і космічній 
техніці, атомній, хім. і кабельній 
пром-сті -- в агресивних середови- 
щах при високих та низьких тем- 
пературах; особливо широко -- у 
виробн. різних ущільнювачів (гер- 
метиків), ємкостей для зберіган- 
ня пального, кілець, діафрагм та 
ін. виробів. Різновид Ф.-- пер- 
фторакрилатний латекс, ним просо- 
чують тканини для спецодягу. 
Літ.: Галил-огль  Ф. А., Новиков 
А. С., Нудельмав 3. Н. Фторкаучу- 
ки и резинью на их основе. М., 1966; 
Синтетический каучук. Л., 1976. 
Л.М. Ягупольський. 


ФТОРОВОДЕНЬ, НЕ хім. 
сполука фтору з воднем. Вище 
т-ри 19,43"С -- безбарвний газ з 
різким запахом, нижче цієї т-ри 
-- рухлива рідина. Добре розчи- 
няється у воді, утворюючи фто- 
ристоводневу кислоту. У пром-сті 
Ф. одержують нагріванням флюо- 
риту з концентрованою сірчаною 
к-тою. Застосовують для одержан- 
ня синтетичного кріоліту, для син- 
тезу фторорганічних сполук, трав- 
лення скла, як каталізатор тощо. 
Ф.-- отруйний, подразнює дихаль- 
ні шляхи, руйнує кістки; гранично 
допустима концентрація пари Ф. 
0,0005 мгіл. 


ФТОРОПЛАСТИ -- прийнята в 
СРСР технічна назва фторвмісних 
пластичних мас. Являють собою 
гомополімери фторпохідних етиле- 
ну та їхні сополімери, напр. з ін. 
фторвмісними  олефінами. Най- 
більше значення мають політетра- 
фторетилен (85 92 світового ви- 
робн. усіх Ф.) і політрифторхлор- 
етилен -- кристалічні полімери 
білого кольору. Ф. характеризу- 
ються високою хім. стійкістю, тер- 
мо-, морозо- й атмосферостійкіс- 
тю, цінним комплексом фіз. вла- 
стивостей. Вироби з Ф. застосову- 
ють в електро- і радіотехніці, авіа- 
ції й ракетній техніці, машинобуду- 
ванні, хімічній та атомній про- 
мисловості тощо. 


- 





69 
ФТОРОПЛАСТИ 





Фтабатей Сімей. 


еО 


Фталевий ангідрил. 


70 


ФТОРОРГАНІЧНІ 
СПОЛУКИ 





Фугувальний верстат. 


ять Й. 


А. Фужерон. Остання 
надія. Кольорова літо- 
графія. 1961. 





Фузулініди веретено- 
видної (а), кулевидної 

) та сочевицевидної 
(в) форм. 


Фудзіяма. 





, ЦЯ, 





ФТОРОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ -- 
органічні сполуки, в яких атом фто- 
ру безпосередньо зв'язаний з ато- 
мом вуглецю. Відомі Ф. с. усіх 
класів органічних сполук. Власти- 
вості Ф.с. зумовлені міцністю зв'я- 
зку С -- Е (436,8--478,8 кДж/моль), 
малим розміром атома фтору. 
Одержують такі сполуки: заміщен- 
ням атомів водню фтором, діян- 
ням СОЕз або АЯБЕ;,; електрохіміч- 
ним фторуванням у середовищі 
фтороводню; обміном атомів хло- 
ру на фтор за допомогою фторо- 
водню, фторидів сурми, калію, 
срібла: заміщенням атома кисню 
на фтор за допомогою тетрафтори- 
ду сірки. Застосовують Ф. с. як не- 
токсичні фреони, негорючі масти- 
ла, гідравлічні рідини, пластичні 
маси (напр., фторопласт), термо- 
стійкі фторкаучуки, поверхнево- 
активні речовини, інсектициди, 
гербіциди, речовини для гасіння 
пожеж та ін. У медицині  Ф.с. 
використовують для  виготовлен- 
ня штучних судин, клапанів сер- 
лікар. препаратів -- анестети- 
ків (фторотан), кровозамінників, 
протиракових засобів (фторафур) 
тощо. М. Ягупольський. 
ФУВА Тецудзо (справж. ім'я і 
прізв.- Кендзіро Уеда; н. 26.Ї 
1930, Токіо) -- діяч комуністично- 
го руху Японії. Н. в сім'ї службов- 
ця. В 1947 вступив до КП Японії 
(КПЯ). В 1953 закінчив Токійсь- 
кий ун-т. З 1966 -- член ЦК КПЯ. 
З липня 1982 -- голова Президії 


ЦК КПЯ. Депутат парламенту 
з -1969. 

ФУГА (італ. Ми9а, букв.-- втеча) -- 
-- форма поліфонічної музики 


(див. Поліфонія). Засн. на інтона- 
ційному проведенні однієї, рідше 
2-х і більше тем у всіх голосах. Ф. 
бувають прості (на одну тему) і 
складні (подвійні -- на 2, по- 
трійні -- на З теми і т. д.). Число 
голосів Ф.-- від 2 до 5 і більше. 
Осн. частина  Ф.-- експозиція. 
У розробці тема проводиться в різ- 
них тональностях і перетвореннях. 
У заключній частині (репризі) -- 
в головній тональності. Тема 
-- здебільшого коротка, вираз- 
на мелодія. Ф. існує як само- 
стійний твір або частина цикліч- 
ної форми і як розділ великого 
твору. Менші за розміром та тема- 
тичним розвитком різновиди Ф.-- 
фугато і фугета. Ф. сформувалась 
у 17 ст. (Дж. Фрескобальді) і на- 
була " довершеності в творчості 
И. С. Баха та Г. Ф. Генделя. Ви- 
сокохудожні зразки Ф. створили 
А. Моцарт, Л. Бетховен, С. 
Франк, С. Танєєв. Ф. використо- 
вуються і в сучас. музиці, 
Д. Кирейко. 
ФУГАС (франц. сабо -- заряд 
вибухової речовини (ВР), який 





закладають у грунт, всередину 
якого-небудь об'єкта або занурю- 
ють у воду, щоб вибухом зруйнува- 
ти укріплені об'єкти противника, 
завдати йому втрат у живій силі й 
техніці. Крім ВР, деякі Ф. міс- 
тять вогнепальні речовини, метале- 
ві осколки, отруйні речовини, ядер- 
ні заряди (ядерні міни). З 70-х рр. 
замість назви «фугас» застосову- 
ють «заряд ВР», «об'єктна міна» 
тощо. В 17--18 ст. Ф. називали 
підкопи під укріплення противни- 
ка з камерами для розміщення по- 
рохових зарядів. 
ФУГОЛЬ Ірина Яківна (н. 6.1М 
1932, Харків) - укр. рад. фізик, 
доктор фіз.-матем. наук (з 1971), 
професор (з 1978). Закінчила (1954) 
Харків. ун-т. У 1954--58 працюва- 
ла в Ін-ті фізики АН УРСР, з 
1960 -- у: Фіз.-тех. ін-ті низьких 
т-р АН УРСР. Осн. наук. праці 
стосуються вивчення динаміки ек- 
ситонів фононів у кристалах 
атвечнлЙх газів: при низьких 
т-рах в областях вакуумного уль- 
трафіолетового проміння і далекій 
інфрачервоній. Під керівництвом 
Ф. в кріокристалах вперше дослі- 
джено, зокрема, взаємодію елемен- 
тарних збуджень між собою і з 
фотонами електромагн. поля, від- 
крито співіснування когерентних і 
автолокалізованих екситонів. Дер- 
жавна премія УРСР, 1977. 
ФУГУВАЛЬНИЙ ВЕРСТАТ 
деревообробний верстат для пря- 
молінійного стругання (фрезеру- 
вання) або стругання під кутом 
(фугування) брусків або щитів по 
площинах чи ребрах; різновид де- 
ревообробного стругального вер- 
стата. Різальним інструментом 
Ф.в. (мал.) є горизонтальний ножо- 
вий вал (довга фреза). Деякі Ф. в. 
обладнані, крім того, вертикаль- 
ною ножовою (фрезерною) голов- 
кою. Звичайно на Ф. в. обробля- 
ють одну площину або одне ребро. 
Якщо їх необхідно обробити одно- 
часно, діють і ножовий вал, і но- 
жова головка, розміщена перпен- 
дикулярно до поверхні робочого 
стола. Для стругання верхньої і 
нижньої поверхонь застосовують 
фугувально-рейсмусовий уверстат, 
у якому Ф. в. суміщений з рей- 
смусовим верстатом. 
«ФУДЗІ», «Фуйо» -- фінансово- 
монополістична група Японії. Утво- 
рилася на поч. 70-х рр. Очолює 
групу «Фудзі банк» (засн. 1880), 
що входить у число 30 найбільших 
банків світу. Ядро групи «Ф.» 
становлять, крім «Флудзі банка», 
найбільший електротехнічний кон- 
церн «Хітачі» (входить у шіст- 
ку провідних електротех. монопо- 
лій світу), орг. фірма «Марубе- 
ні корпорейшень, металургійна |і 
суднобудівна компанія  «Ніппон 
кокан», машинобудівна компанія 
«Ніссан мотор». 

С. В. П'ятенко. 


ФУДЗІМОРІ  Сейкіті (28. УПІ 
1892, префектура Нагано -- 1976) 
-- япон. письменник. Діяч руху 
«Пролетарська література» 20-- 
30-х рр. У 1930 представляв Япон. 
федерацію пролет. мистецтва на 
2-й конференції Міжнар. об'єднан- 
ня революц. письменників у Хар- 
кові. В 1932 за фінанс. підтримку 
Компартії Японії був заарештова- 
ний. Після 2-ї світової війни -- ак- 
тивний учасник демократичного 
руху в літературі, член Товариства 


- 


нової японської літератури. Дру- 
куватися почав 1914 (повість «Хви- 
ля»). Основна тема творів Ф. 
життя японського селянства, бо- 
ротьба трудящих проти гнобителів. 
Автор романів «Гора» (1918), «Ста- 
рий учитель» (1919), «Сумне ко- 
хання» (1954), «Нерозпізнаний ге- 
ній» (1965), драм «Розіп'ятий Мод- 
заемон», «Жертва» (обидві - - 1926), 
о роману «Ватанабе Кадзан» 
Тв.: Укр. перек л.-- Чоловік, що 
не аплодирував. В кн.: Японія. Х., 
1934; Рос. перекл.- Человек, 
боторних не аплодировал. В кн.: Япо- 
ния. 5 . Яценко. 
ФУДЗІЯМА Фудзісан -- діючий 
вулкан на о. Хонсю, в Японії, 
за 90 км на Пд. Зх. від м. Токіо. 
Вис. 3776 м (найвища вершина 
Японії). Являє собою правильний 
конус з глибоким (до 100 м) кра- 
тером. Протягом 10 міс. вершина 
Ф. вкрита снігом. Нац. парк. 
Останнє виверження було 1707-- 
08. Ф. вважають в Японії священ- 
ною горою, це місце реліг. палом- 
ництва. Район туризму. 

ФУЖЕРОН  (Коцяегоп) | Андре 
(н. 1.Х 1913, Париж) -- франц. 
живописець і графік. Член Франц. 
комуністичної партії з 1939. В 
1939- 45 брав участь у Русі Опору: 
Твори: «Смерть і голод. Іспанія» 
(1937), «Бретань. Рибалки» (1946), 
«Честь і слава оре Ульє» (1949); 
серія картин «Країна шахт» (1950), 
«У гаражі» обо «Вид на Моск- 
ворецький міст» (1964), «В'єтнам 
1967» (1967) та ін. Відвідав СРСР. 
Літ.: о зпитина Н.Н. Фужерон. Л.- 


М., 1962... 

ФУЗАРІЙ (Бивагіит) -- рід не- 
завершених грибів. Грибниця зде- 
більшого розвивається в субстраті, 
іноді -- на його поверхні. Розмно- 
жується конідіями, хламідоспора- 
ми, лише деякі види Ф. мають 
сумчасте спороношення. 

Іноді у Ф. утворюються склероції. 
Види Ф. дуже мінливі: одні авто- 
ри налічують їх 26, інші -- до 
65. Пошир. по всій земній кулі, 
крім Антарктиди. Сторофіти 1 
паразити. Багато видів спричиню- 
ють у рослин захворювання 
фузаріози. Ряд Ф. паразитує на 
тваринах, зокрема комахах. Деякі, 
напр. Е. зроговгісбіеНа, розвива- 
ються на зерні, що перезимувало 
в полі. При вживанні такого зерна 
виникає тяжке захворювання 

алейкія аліментарно-токсична. 
ФУЗАРІФЗИ -- група хвороб рос- 
лин, спричинюваних різними вида- 
ми грибів роду фузарій. Ф. зни- 
жують урожай с.-г. культур, при- 
зводять до часткової або повної 
загибелі рослин, до утворення от- 
руйного зерна (див. П'янкий хліб), 
а також отруйної льонової олії. 
У часнику, цибулі та ін. спостері- 
гається відмирання окремих час- 
тин рослини, зокрема кореневої 
шийки, у картоплі в'януть стебла 
й загнивають бульби (суха, гниль), 
у конюшини при Ф. в'яне Й загни- 
ває коренева шийка, в льону пони- 
кають верхівки. Ф. уражають та- 
кож бавовник, гарбузові рослини, 
хвойні деревні породи тощо. Ве- 
ликої шкоди завдають Ф. хлібним 
злакам, спричинюючи загибель схо- 
дів, білостеблість, відмирання сте- 
бел, неплідність колоса (білоколо- 
сиця). До Ф. відносять і сні- 
гову плісень (збудник Еи- 
вагійт ие) Вона спричинює 


- 


випрівання шгрослин. На листках 
рослин, які перезимували, з'явля- 
ються водянисті плями, уражені 
рослини втрачають частину лист- 
ків або гинуть. 


Заходи боротьби: добір 
СТІЙКИХ сортів, знезараження 
посівного матеріалу, вапнування 


кислих грунтів, осушення надмір- 
но зволожених земель, весняне 
підживлення озимини фосфорно- 
калійними добривами тощо. 
ФУЗАРІОТОКСИКОЗИ -- отру- 
єння с.-г. тварин, що виникають 
від поїдання кормів, уражених ток- 
сичними грибами роду Бибагійцт. 
На Ф. найчастіше хворіють коні, 
свині, велика рог. худоба, кури, 
качки. Отруєння проявляється 
симптомами ураження центр. нер- 
вової системи (корчі, паралічі), 
розладом травлення,  некрозами 
шкіри губ і слизової оболонки рота, 
зміною складу крові. При гострій 
формі перебігу хвороби тварини 
гинуть на 2--16-й день після от- 
руєння. Заходи  бороть- 
б и: промивання шлунка адсорбую- 
чими засобами, призначення про- 
носного, слизових відварів, дієта. 
Профілактика -- вет.-сан. конт- 
роль за якістю кормів. Див. також 
Мікотоксикози. 

ФУЗІЯ (від лат. Ги5іо -- злит- 
тя)-- тісне з'єднання змінюваного 
кореня з багатозначними нестан- 
дартними афіксами, яке приво- 
дить до стирання меж між морфе- 
мами (напр. у формах ног-а, 
ноз-і, ног-ами, нож-н-ий, ніж-к-а 
видно змінність кореня при бага- 
тозначності афіксів). Ф.-- явище, 
протилежне аглютинації. Мови, 
яким властиве явище Ф., наз. фу- 
зійними (до них, зокрема, нале- 
жать індоєвроп. мови). 


. Б. Ткаченко. 
ФУЗУЛІНЇДИ (Кизиїіпіда) -- 
ряд викопних одноклітинних тва- 
рин підкласу форамініфер. Жили 
в карбоновому і пермському періо- 
дах у теплих морях в складі бен- 
тосу на глиб. до 200 м. Мали спі- 
рально-площинну  вапнякову  че- 
репашку сочевицевидної, кулястої, 
веретеновидної (звідси й назва, 
від лат. Ги5и5 -- веретено), зрідка 
циліндричної форми розмірами від 
часток мм до кількох см. Численні 
завитки черепашки виростами сті- 
нок -- септами розділені на каме- 
ри. В УРСР трапляються в карбо- 
нових відкладах Донецького та 
Львівсько-Волинського басейнів. 
Ф. мають значення для детального 
розчленування  кам'яновугільних 
і пермських відкладів. 
М. В. Вдовенко. 
ФУКІДІД (вочиобідтсі бл. 460-- 
400 до н. е.) -- давньогрец. істо- 
рик. Походив з аристократичної 
сім'ї. Здобув широку освіту в 
Афінах. Прихильник поміркова- 
ної олігархії. Під час Пелопонне- 
ської війни 431--404 до н. е. Ф. 
був обраний 424 до н. е. афін- 
ським стратегом. Після втрати 
Амфіполя Ф., несправедливо об- 
винувачений у держ. зраді, змуше- 
ний був залишити батьківщину. 
Повернувся 404 до н. е. Автор 
твору «Історія» (8 книг), присвя- 
ченого ШПелопоннеській війні. У 
своїй праці Ф. наводить цікаві 
відомості про скіфів. Ф. перший 
з істориків почав використовувати 
як історичні джерела державні 
документи. 


Тв.: Рос. перекл.-- История, 
т. 1-2. М., 1915. 
ФУКО (Боисації) Жан Бернар 


Леон (18.1Х 1819, Париж -- 11.П 
13868, там же) -- франц. фізик, 
член франц. Академії наук (з 
1865), чл.-кор. Петербурзької АН 
(з 1860). Здобув медичну освіту, 
однак наукова діяльність пов'я- 
зана з експериментальною фізи- 
кою. Працював у Паризькій об- 
серваторії (з 1855). У 1844--47 
спільно з франц. фізиком І. Фізо 
(1819--96) виконав ряд  дослі- 
джень з фіз. оптики. Виміряв 1850 
швидкість світла у повітрі й воді 
за методом дзеркала, що оберта- 
ється. За допомогою Фуко маят- 
ника наочно показав 1851 добове 
обертання Землі навколо осі, від- 
крив вихрові струми, т. з. струми 
Фуко, побудував фотометр та ін. 


прилади. 
ФУК (Боисайії) Мішель Поль 
(н. 15.Х 1926, Пуатьє) -- франц. 
філософ, історик і теоретик куль- 
тури, один з представників франц. 
структуралізму. Розглядає сталі 
мислені структури (т. з. епістеми) 
різних періодів розвитку європ. 
науки, які, на думку Ф., зале- 
жать від співвідношення «слів» 
і «речей», що нібито зумовлює як 
форми усвідомлення світу люди- 
ною, так і способи її практичної 
діяльності у певний культурно- 
істор. період. Дисципліну, що вив- 
чає ці системи, Ф. називає «архео- 
логією знання». Виділяючи в зх.- 
європ. культурі три єепістеми 
(Ренесанс, класичний раціоналізм 
17--18 ст., сучасність 19--20 ст.), 
Ф. тлумачить їх ідеалістично. 

В. Г. Табачковський. 


ФУКО МАЯТНИК -- фізичний 
маятник, який використовується 
для демонстрацій, що підтвержу- 
ють факт добового обертання Зем- 
лі навколо осі. 

Ф. м.-- масивний вантаж, підві- 
шений на пружній нитці, віль- 
ний кінець якої закріплений так, 


що дає змогу вантажеві  колива- 
тися в довільній вертикальній 
площині. Сила натягу нитки |і 


сила тяжіння, що діє на вантаж, 
перебувають у площині коливання 
маятника і не можуть спричинити 
її обертання, тому відносно інер- 
ціальної системи відліку, пов'я- 
заної з зірками, ця площина збері- 
гає незмінне положення. Однак 
спостерігач, який перебуває на 
Землі і обертається разом з нею, 
бачить, що площина коливання 
Ф. м. повертається відносно земної 
поверхні. Цим підтверджується 
факт добового обертання Землі 
навколо своєї осі. В пункті земної 
поверхні, геогр. широта Якої до- 
рівнює Ф, площина горизонту обер- 
тається навколо вертикалі з ку- 
товою швидкістю а 8іп Ф, де -- 
кутова швидкість Землі. Названо 
ім'ям Ж. Б. Л. Фуко, який демон- 
стрував (1851) у Пантеонів Па- 
рижі дослід з маятником (довж. 
підвісу 67 м, маса мідної кулі -- 
28 кг). В Ленінграді в Ісакіївсько- 
му соборі демонструється найбіль- 
ший Ф. м. (довж. підвісу 98 м). 
ФУКО СТРУМИ -- див. Вихрові 
струми. 

ФУКОЇДИ (від грец. фбхос-- во- 
дорості та єїдос -- вигляд), хонд- 
рити -- розгалужені в одній пло- 
щині скам'янілі (див. Скам'янін- 
ня) трубчасті ходи червів мулої- 


дів у морському грунті. Раніше 
помилково приймались за відбит- 
ки сучас. мор. водоростей -- фуку- 
сів. Поширені у кембрійських -- 
палеогенових відкладах. Ф. мають 
значення як показник нормального 
або перевернутого залягання пла- 
стів, ботрапляються в осадках, де 
немає інших органічних решток. 

М Д. Є. Макаренко. 
ФУКСІЯ (Кисізіа) -- рід рослин 
родини онагрових. Кущі, невели- 
кі дерева і ліани. Листки овальні 
чи довальноеліптичні, супротивні 
або чергові. Квітки правильні, 
двостатеві, на довгих квітконіж- 
ках, звисаючі, з яскраво забарвле- 
ною в різні кольори чашечкою та 
віночком. Плід -- ягода. Бл. 70 
видів, пошир. переважно в тропіч. 
лісах Америки. Багато видів виро- 
щують як декоративні оранжерей- 
ні та кімнатні рослини. Найчасті- 
ше в культурі, зокрема на Україні, 
вирощують численні сорти Ф. ма- 
гелланської (Е. таЯяеПапіса). 
ФУКУДЗАВА Юкіті (12.ХП 1834, 
Осака -- 3.П 1901, Токіо) -- япон. 
просвітитель, ідеолог ліберальної 
буржуазії останньої третини 19ст., 
перший президент Токійської 
(Япон.) АН (засн. 1879). В 1858 
заснував школу «зх. наук» (з 1868 
-- школа «Кейо гідзюку», з 1890 -- 
ун-т Кейо), яка стала ідейною ба- 
зою япон. просвітительства. Вва- 
жався ідейним наставником «пар- 
тії реформ» (засн. 1882). Прагнув 
за допомогою європ. знань «онови- 
ти» основу япон. нар. культури. 
Спираючись на теорію «природ- 
ного права», Ф. відстоював прин- 
цип свободи людини. Прихильник 
ідеї загального розвитку, але у 
формі «поступового прогресу». 
Автор праць «Становище справ 
на Заході» (1866), «Заклик до 
знань» (1872), «Короткий нарис 
теорії цивілізації» (1875). 

Г. А. Джеджула. 
ФУКУЇ Кеніті (н. 4.Х 1918) -- 
япон. учений. Закінчив (1941) 
ун-т у Кіото, з 1943 працював у 
ньому. В 1948 здобув ступінь 
доктора, з 1951 -- професор хімії 
в ун-ті Кіото. Праці стосуються 
розвитку теорії процесів хім. реак- 
цій. Нобелівська премія, 1981. 
ФУКУОКА місто в Японії, 
на Пн. о. Кюсю, адм. ц. префекту- 
ри Фукуока. Значний порт на 
узбережжі зат. Хаката. Вузол за- 
лізниць. Аеропорт і база гідролі- 
таків. 935,6 тис. ж. (1975). Під- 
приємства машинобудівної, метало- 
обробної, хім., скляно-керамічної, 
деревообр. і текст. (шовкової та 
бавовняної) пром-сті. Розвинуті 
кустарні промисли (виробн. тка- 
нин, іграшок). Ун-т (засн. 1911). 
ФУКУСІМА -- місто в Японії, 
на Сх. о. Хонсю, на р. Абукума; 
адм. ц. префектури Фукусіма. Ву- 
зол з-ць та автошляхів. 246 тис. ж. 
(1975). Центр текст. (зокрема 
шовкової) пром-сті. Машинобудів- 
ні, хім. і деревообр. підприємст- 
ва. АЕС. Університет. 
ФУКУСОВІ ВОДОРОСТІ (Киса- 
іе5) -- порядок бурих водоростей. 
Слань багаторічна, велика, до 1 м 
завдовжки, іноді довша, досить 
різноманітної форми -- має ви- 
гляд дихотомічно розгалужених 
стрічкоподібних пластинок (рід 
РКиси5), диференційована на стеб- 
ловидні й листкоподібні частини 
(напр., саргасові водорості) тощо 


11 





М 


Фукідід. 


Ж. Б.Л. 





Фуксія 


ФУКУСОВІ 
ВОДОРОСТІ 








Фуко. 


магелланська. 





ФУЛЛЕР 


72 





Ч. Фуллертон. 


Р. Фултон. 





Ф умігатор. 





--і складної будови -- диференці- 
йована на асиміляційну, опорну й 
провідну тканини. Розмноження 
вегетативне (частинами слані) Й 
статеве. Статевий процес -- о0га- 
мія. У Чорному м. зустрічаються 
представники роду  цистозира 
(Сузіозеіга) та саргасум (БЗагбаз- 
зит зайсівоНит). 

ФУЛЛЕР (ЕКиПег) Річард Бак- 
мінстер (12.ХП 1895, Мілтон, Мас- 
сачусетс -- 1.УП 1983, США) -- 
амер. архітектор та інженер. У 
1913--15 навчався в Гарвардському 
ун-ті. З 1947 розробляв «геодезич- 
ні куполи» -- легкі та міцні про- 
сторові конструкції, утворені із 
стандартних  багатокутових  еле- 
ментів. Твори: купол  ротонди 
«Форд мотор компані» у Детройті 
(1953), готель у Гонолулу (1957), 
«Золотий купол» для амер. вистав- 
ки у Москві (1959), Клайматрон 
у Сент-Луїсі (1960), Палац спорту 
в Парижі (1960), павільйон США 
на Всесвітній виставці в Монреалі 
(1967). Автор т. з. теорії «тоталь- 
ного дизайну» -- перебудови жит- 
тя засобами раціональної техноло- 
гії. Іл. див. до ст. Архітектурна 
біоніка, т. 1., с. 268. 

й О. В. Замостьян. 
ФУЛЛЕРТОН (Кийегіоп) Чарлз 
(н. 11.Х 1936, Рочестер, шт. Нью- 
Иорк) -- астронавт США, підпол- 
ковник ВПС. Закінчив (1957) Ка- 
ліфорнійський технологічний ін-т, 
здобувши ступінь бакалавра на- 
ук і магістра наук (1958) у га- 
лузі механіки. Закінчив також 
школу підготовки пілотів для аеро- 
космічних досліджень. З 1969 -- 
у групі астронавтів. Разом з Дж. 
Лусмою 22--30.ПІ 1982 здійснив 
політ на трансп. космічному ко- 
раблі багаторазового використання 
«Шаттл». 

ФУЛТОН (Киїсп) Роберт (14.ХІ 
1765, Літл-Брітен, тепер м. Фул- 
тон, шт. Пенсільванія -- 24.ЇЇ 
1815, Нью-Иорк) -- амер. винахід- 


ник, творець першого практично 
придатного пароплава. З 1786 
жив у Великобританії, де брав 


участь у буд-ві каналів, шлюзів і 
водопроводів. У 1797 Ф. переї- 
хав до Парижа. Тут сконструював 
і випробував плавучу міну і під- 
водний човен «Наутілус», демон- 
стрував (1803) на р. Сені перше па- 
рове судно, швидкість руху якого 
становила бл. 7,5 км/год. Пізні- 
ше, працюючи в США, збудував 
(1807) перший у світі колісний 
пароплав «Клермонт». 

ФУЛЬБЕ -- народ, який живе в 
Зх. Африці (у Гвінеї, Нігерії, 
Сенегалі, Малі, Камеруні та ін.). 
Заг. чисельність Ф.-- 15 млн. чол. 
(1980, оцінка). Мова -- фула, на- 
лежить до нігеро-кордофанських 
мов. За релігією Ф.-- мусульмани, 
у деяких скотарських племен збе- 
рігаються культ предків і культи 
сил природи. За антропологічним 
типом  Ф. близькі до народів 
ефіопської раси. В 19 ст., до єв- 
роп. колонізації, у Ф. існували 
феод. держ. утворення. Ф. мали 
свою давню оригінальну худож. 
л-ру. Осн. заняття Ф. -- кочове 
скотарство, землеробство, , ремесла. 
ФУМАРОВА КИСЛОТА -- один 
з двох геометричних ізомерів 
(транс-ізомер, див. також Ізоме- 
рія) етилендикарбонової кислоти 
НООССН -- СНСООН. Безбарв- 


на кристалічна речовина, Їня 


2867"С); ікип 290 "С. Практично не- 
розчинна у воді і більшості орга- 
нічних розчинників. Ф. к. пере- 
творюється на малеїнову кислоту 
під діянням  ультрафіолетового 
проміння. Одержують з яблучної 
к-ти. Є в деяких видах грибів, 
лишайників та їн. рослин. 
ФУМАРОЛИ (італ. Митаг(и)біе, 
від лат. Рита5 -- дим| -- виділен- 
ня гарячих газів і водяної пари 
з невеликих каналів і тріщин на 
схилах вулканів, а також з лаво- 
вих потоків. Осн. компонентами 
цих газів є НСІ, НЕ, 5О., СО», 
СО, Н,5, Н.. Т-ра їх понад 180". 
У місцях поширення Ф. іноді утво- 
рюються скупчення самородної 
сірки. 
ФУМІГАНТИ (від лат. Гитіяапз 
(Гитізапіїз) -- той, що димить) -- 
хімічні речовини, що їх застосо- 
вують для знищення шкідників 
і збудників хвороб с.-г. рослин в 
грунті, для знезаражування склад- 
ських приміщень, овочесховищ, 
теплиць і парників способом фумі- 
гації. Ф. належать до пестицидів. 
В СРСР, в т. ч. на Україні, най- 
частіше застосовують такі  Ф.: 
бромистий метил,  1,2-дихлоре- 
тан, немагон, препарат ДД та ін. 
Інсектицидними аерозолями (див. 
Інсектициди) знищують мух та 
ін. літаючих комах у закритих при- 
міщеннях.  Ф. -- отруйні, тому 
необхідно суворо дотримуватися 
правил їх зберігання, транспорту- 
вання й використання. 

М. С. Корнійчук. 
ФУМІГАТОР -- машина для об- 
робітку фумігантами грунту, на- 
саджень і місць зберігання с.-г. 
продукції. Розрізняють грун- 
тові Ф. (їх монтують на вино- 
градниковому  плузі, використо- 
вують для внесення фумігантів 
у грунт при боротьбі з онеєною; 
продуктивність 0,87 га/год) і па- 
латкові Ф.-- застосовують для 
хімічного обробітку чайних шпа- 
лер (чайний Ф. навішують на са- 
мохідне шасі, продуктивність 0,4 
га/год) або цитрусових насаджень 
(цитрусовий Ф., його розміщують 
на самохідному візку; продуктив- 
ність -- 32 дерева за годину). На 
хмільникових плантаціях України 
широко використовують Ф. марки 
ПФХО2 (мал.). С. О. Карпенко. 
ФУМІГАЦІЯ (лат. Китізагіо, від 
ГРипіяо -- обкурюю, димлю) -- спо- 
сіб боротьби з шкідниками й хворо- 
бами с.-г. рослин, шкідниками с.-г. 
продуктів, нашкірними паразита- 
ми с.-г. тварин та хатніми парази- 
тами за допомогою отруйної пари 
або газів фумігантів. Проводять 
Ф. спец. машинами -- фумігато- 
рами. Застосовують Ф. для знеза- 
ражування грунту, зерносховищ, 
млинів, парників 1 теплиць, овоче- 
сховищ, тари, с.-г. продукції, а 
також у карантинній справі (див. 
Карантин). М. С. Корнійчук. 
ФУНАФУТІ -- столиця д-ви Ту- 
валу. Розташована на атолі Фуна- 
футі в зх. частині Тихого ок. Аеро- 
порт та мор. порт. Понад 1500 ж. 
(1980). Осн. заняття населення -- 
тропічне землеробство та рибаль- 
ство. Вивіз копри. 
ФУНГІЦИДИ (від лат. Гипдця -- 
гриб і саедо -- вбиваю) -- хімічні 
речовини, що їх застосовують для 
боротьби з грибними, а також бак- 
теріальними хворобами рослин. 
Залежно від характеру дії фунгі- 


циди поділяють на дві великі 
групи: захисні (профілактичні) і 
лікувальні (викорінювальні, тера- 
певтичні, знищувальні та ін.). За- 
хисні Ф. запобігають зараженню 
рослин фітопатогенними грибами, 
але не здатні вилікувати хвору 
рослину, їх в свою чергу поділяють 
на контактні і системні. До сучас- 
них контактних Ф. належать: бор- 
доська рідина, хлорокис міді, по- 
лікарбацин, цинеб, ТМТД та ін. 
З групи системних Ф. поширені 
препарати: афуган, беноміл, БМК 
таін. Лікувальні Ф. здатні 
знищувати фітопатогенні організ- 
ми, які вже проникли в рослинні 
тканини. Вони також бувають кон- 
тактні і системні. До контактних 
Ф. належать хлористий нікель, 
сульфатгексагідрат нікелю та ін. 
препарати, що їх застосовують в 
боротьбі з іржею рослин (злакових 
культур), хінометіонат і динокап -- 
в боротьбі з борошнистою росою, 
а також ДНОКК, нітрафен, залізний 
купорос і ін. Оскільки в оптималь- 
них концентраціях вони мають 
сильну фітонцидну дію, застосо- 
вують їх в садах ранньою весною 
(до розпускання бруньок) або піз- 
но восени (після опадання  лис- 
тя). Залежно від призначення |і 
способів застосування Ф. поділя- 
ють на такі групи: а) для застосу- 
вання на вегетуючих рослинах; 
б) для обробки рослин в період 
спокою; в) для протруювання на- 
сіння; г) для внесення в грунт. 
Літ.: Гольшин Н. М. Фунгицидьг6 в 
сельском хозяйстве. М., 1982. 

М. С. Корнійчук. 
ФУНДАЛЬНІ ЗАЛОЗИ (від лат. 
Гипдиз -- дно) -- прості, нерозгалу- 
жені, трубчасті залози слизової 
оболонки шлунка. Зосереджені гол. 
чин. в ділянці дна шлунка (звідси 
й назва). До складу Ф. з. входять 
З групи епітеліальних (див. Етіте- 
лій) клітин: головні -- вироб- 
ляють профермент пепсиноген, що 


перетворюється на тепсин; об- 
кладові -- виділяють соляну 
кислоту; додаткові -- муко- 


їдні речовини. 

Відкриваються Ф. з. в шлункові 
ямки (мал.), клітини яких вироб- 
ляють слиз, що захищає тканини 


шлунка від перетравлюючої дії 
шлункового соку. 
ФУНДАМЕНТ (від лат. Кипда- 


птепійит -- основа) -- 1) Підземна 
(підводна) частина споруд (будин- 
ків), що безпосередньо сприймає 
навантаження від верхньої будови 
і передає його на грунт основи спо- 
руди. Розрізняють Ф.: на при- 
родній основі й основі штучній, 
що її закріплено фізико-механіч- 
ним способами (див. Закріплення 
грунтів); мілкого та глибокого за- 
кладення. Фундаменти мілкого за- 
кладення, або звичайні, бувають 
(див. мал.): стрічкові, суцільні 
(плитні, коробчасті), окремі (стовп- 
часті, плитні) та масивні; бетонні й 
залізобетонні (монолітні, збірні); 
цегляні, бутові та з ін. матеріалу; 
жорсткі та гнучкі. Їх зводять зви- 
чайно у котлованах або траншеях. 
Ф. глибокого закладення створю- 
ють з використанням паль (пальо- 
вий Ф.), глибоких опор (бурових, 
з тонкостінних оболонок), опуск- 
них колодязів, кесонів, за мето- 
дом «стіна в грунті». Ф. роблять 
водо- і морозостійкими, від дії 
грунтових вод їх захищають гідро- 


ізоляцією. Проектують Ф. (в осн. 
визначають розміри нижньої час- 
тини -- підошви), виходячи з не- 
сучої здатності, допустимих дефор- 
мацій або стійкості основи. Набу- 
ває поширення розрахунок Ф. в 
системі: основа споруди -- фун- 
даменти -- надземні конструкції. 
Особливими є Ф. під машини. 
В проектуванні та розрахунках та- 
ких Ф. (вони бувають масивні, 
ступінчасті, рамні) враховують ди- 
намічні навантаження під час дії 
машини, передбачають в них амор- 
тизатори і демпфери. 

2) Переносно -- основа, опо- 
ра, підвалина. О. В. Касілов. 
ФУНДАМЕНТАЛІЗМ -- крайньо 
консервативна течія в сучас. тро- 
тестантизмі, спрямована проти 
ліберально-протестантського | ра- 
ціоналізму. Виник у 10-х рр. 20 ст. 
в пд. штатах США. Ф. вимагає 
брати за основу («фундамент») 
віри буквальне розуміння тексту 
Біблії, відкидає будь-яку модерні- 
зацію біблійного світогляду, від- 
верто й безкомпромісно бореться 
проти науки. Фундаменталісти ма- 
ють міжнародне об'єднання -- 
«Міжнародну раду церков» (з 
1948). У соціально-політ. питаннях 
Ф. виступає беззастережним за- 
хисником капіталізму, союзником 
антикомуністичних сил. 


ФУНДАМЕНТАЛЬНІ  АСТРО- 
НОМІЧНІ СТАЛІ -- спеціально 
відібрані параметри, що характе- 
ризують орбіти, маси, розміри, 
форму, орієнтацію і обертання не- 
есних тіл, їхній фізико-хім. стан. 
Відіграють важливу роль при 
розв'язуванні задач динаміки Со- 
нячної системи, прикладних за- 
дач геодезії, картографії, космо- 
навтики, використовуються для 
обчислювання  єефемерид  Сон- 
ця, Місяця, планет, комет тощо, 
для переходу від безпосередньо 
спостережуваних координат не- 
бесних до геліоцентричних і гео- 
центричних, для перетворення ко- 
ординат до ін. епохи. Ф.а. с. виз- 
начаються з численних астр. спо- 
стережень, деякі з них виводять- 
ся теор. шляхом. Їхня точність за- 
лежить від кількості і якості спо- 
стережень і підвищується з розвит- 
ком науки і техніки. Сучас. систе- 
му Ф. а. с. прийнято 1976 на Ген. 
асамблеї Міжнародного астроно- 
мічного союзу (МАС) в Греноблі 
й остаточно затверджено 1979 на 
Ген. асамблеї МАС у Монреалі. 
Вона складається з п'яти груп: 
однієї визначальної сталої, 10 
первинних осн. сталих, 8 похід- 
них сталих (табл.), мас і еквато- 
ріальних радіусів великих планет 
1 Сонця. 

Літ.: Куликов К. А. Новая система 
астрономических ПОСТОЯННЬІХ. М. 
1969; Абалакин В. К. Основьг зфеме- 


ридной астрономий. М., 1979. 
П. Андрієнко. 


ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ! ПРИ- 
КЛАДНІ НАУКИ -- традиційний 
поділ наук за принципом їхньої 
цілеспрямованості, відношенням до 
практики. Відповідно до цього 
функція фундаментальних наук 
полягає в пізнанні законів реаль- 
ної дійсності в «чистому вигляді», 
безвідносно до їх можливого прак- 
тичного застосування (через що 
ці науки нерідко називають «чис- 
тими»), прикладних -- у дослі- 
дженні більщ конкретних форм 


прояву об'єктивних законів, роз- 
в'язанні проблем не тільки пізна- 
вального, а й соціально-практично- 
го характеру. Фундаментальні нау- 
ки покликані пояснювати навко- 
лишній світ, а прикладні, спираю- 
чись на їхні досягнення, -- пере- 
творювати, змінювати його. За- 
кони й методи фундаментальних 
наук мають більш заг. характер, 
прикладних -- конкретний, обме- 
жений, вузький. У системі наук 
провідне місце належить фунда- 
ментальним наукам, які станов- 
лять передній край пізнавальної 
діяльності і власне тому назива- 
ються фундаментальними, що на 
їхній основі можна здійснювати 
різні прикладні дослідження. Ф. 
і п. н. перебувають у тісній взає- 
модії, що постійно посилюється. 
Відіграючи, поряд із соціальною 
практикою, вирішальну роль у 
визначенні осн. напрямів розвитку 


Система фундаментальних 
астрономічних сталих 





Прийняте зна- 


Назва сталої чення 


Визначальна стала 


Гауссова стала тя- 


жіння В с- 0,01720209895 


Первинні основні сталі 


Швидкість світла у с -- 299792458 
вакуумі м'с 


Світловий  промі- 
жок для ОДИНИЧНОЇ що 


Екваторіальний ра- ш 
діус Землі 

Динамічний коефі- 
цієнт фігури (фор- 


аг -- 6378140 м 


ми) Землі ., -- 0,00108263 
Геоцентрична стала СБ аз о 986005 - 1014 
тяжіння міс 

Стала тяжіння 

Ньютона -- Кавен- ой 
діша (гравітаційна б є- Фе 672010 
стала) мі'кго 1зс 2 
Відношення | масш»з0 0.01230002 -- ше 
Місяця і Землі ше 1/81, 30068 
Загальна  прецесія 

в довготі за 

Юліанське століття 

в стандартну епоху 

2000,0 р -- 5029,0966" 
Нахил екліптики 


до екватора в стан- 
дартну епоху 2000,0 є -- 23226"21,448" 


Стала  нутації в 
стандартну епоху 
2000,0 М -- 9,2025" 


Похідні сталі 
Одинична віддаль стдо- А:- 
-- 1,49597870 х 


х 101! м 
Паралакс Сонця  агс5іп (а,/А) є- 
- Ло з 8,794148" 
Стала аберації для Х 7- 20,49552" 
стандартної епохи 
2000,0 
Стиснення Землі й п о 
Геліоцентрична АЗк2/Д2 -- С8 с 
стала тяжіння -- 1,32712438 х 


хХ 1029 м3-с 2 


Відношення мас  (С5)/(СЕ) -- 5/Е -- 


Сонця і Землі уз 332946,0 
Відношення маси  (5/Е)/(1 -К м) з 
Сонця до маси -- 328900,5 
системи єЗемля -Ь 

-Ь Місяць» 

Маса Сонця (С5)/С з 5 як 


шо 1,9891-1099 кг 


досліджень у прикладних науках, 
фундаментальні з науки значною 
ою впливають на прогрес самих 
цих наук. У свою чергу, відбува- 
ється зворотний вплив прикладних 
наук на фундаментальні, оскіль- 
ки результати останніх на практи- 
ці можуть бути реалізовані лише 
через прикладні науки. Нерідко 
потреби практики виробництва, 
що виражаються через прикладні 
науки, викликають і стимулюють 
постановку відповідних дослі- 
джень у фундаментальних науках, 
приводять до відкриттів фунда- 
ментального характеру. Критері- 
єм ефективності фундаментальних 
наук є не тільки успіх в досягнен- 
ні об'єктивних знань про предмет- 
ний світ, а й реальна чи потенці- 
альна можливість практичного за- 
стосування цих знань; критерієм 
ефективності прикладних наук є 
як міра задоволення соціального 
замовлення, так і здатність пояс- 
нювати природні процеси та явища. 
Поділ на Ф. і п. н. є загальноприй- 
нятим і має принципово важливе 
значення, зокрема в плані регулю- 
вання оптимального співвідношен- 
ня їхнього розвитку. Проте цей 
поділ має обмежений характер. 
Відсутність чітких дефініцій цих 
наук, критеріїв вичленення і про- 
тиставлення їх вимагає дальшої 
розробки цього питання. Розрізня- 
ють також фундаментальні ї при- 
кладні дослідження, розуміючи 
під першими теор. та експеримен- 
тальні дослідження, спрямовані на 
пошук заг. законів об'єктивної 
реальності, продукування  оригі- 
нальних і фундаментальних знань, 
розробку потужних засобів дослі- 
дження тощо, а під другими -- до- 
слідження, спрямовані на знахо- 
дження предметних форм, структур 
та ін., в яких реалізуються ці за- 
кони, знання, на модернізацію 
існуючих засобів пізнання. 

О. Я. Мороз. 
ФУНДАМЕНТАЛЬНІ КАТАЛО- 
ГИ -- сукупність даних про точні 
положення (середні екваторіаль- 
ні координати) деякої кількості 
рівномірно розподілених по не- 
бесній сфері зір для обраної стан- 
дартної епохи і їх змін внаслідок 
прецесії і власних рухів зір. Кож- 
ний Ф. к. задає фундаментальну 
систему координат, в якій визна- 
чається положення небесних світил, 
азимути і координати географіч- 
ні точок на поверхні Землі, а та- 
кож час. За допомогою Ф.к. вив- 
чають рухи світил, структуру і 
кінематику Галактики, визнача- 
ють астр. сталі і поліпшують тео- 
рію руху тіл Сонячної системи. 
Нуль-пункти фундаментальної си- 
стеми (орієнтація площини еквато- 
ра і положення точки весняного 
рівнодення) визначаються за спо- 
стереженнями тіл Сонячної систе- 
ми. Сучас. фундаментальні систе- 
ми задаються різними Ф. к. Най- 
точнішим є Ф. к. ЕК4, прийнятий 
1964 як міжнар. стандарт. По- 
ложення його зір наводяться в 
астр. щорічниках і служать, зокре- 
ма, для астрогеодезичних робіт, 
потреб навігації, служби часу то- 
що. Він містить 1535 яскравих зір 
усього неба. В СРСР створено зве- 
Дений каталог фундаментальних 
слабких зір зі схиленнями від 
--90" до --207. 

Літ.: Подобед В. В. Фундаменталь- 


13 





ФУНДАМЕНТАЛЬНІ 
КАТ 





АЛОгГиИ 


Фундальні залози 


шлунка соб 
зів 
клітини; 
2 -- додаткові 
3 -- поверхневі 
епітелій 


аки:, 
ендокринні 


Кк лі ТИНИ; 
ий 


4 шлункова ямка 


2 обк ладові 
6 головні К 








Фундаменти: 
1 -- суцільний 
(плитний); 

2 -- стрічковий 
(збірнийх; 

3 -- окремий 
(стовпчастий). 


клітини 


птини. 








ФУНДУК: 


14 





Фунікулер У Тбілісі. 





Фуражир зунівероацв: 


ний ФН-І, 


о 
Фурнн. 

Го, С 
Фурфурол. 


р 
чен 


ная астрометрия. М., 1968; Баку- 
лин П.И. Фундаментальнье каталоги 
звезд. М., 1980; Зверев М. С. |та ін.). 
Сводньй каталог фундаментальнькх 
слабьжх звезд со склонениями от -К90? 
до --20"? (ПФКСЗ-2). К., 1980. 


В Д. П. " Андрієнко. 
ФУНДУК, ломбардський горіх 
(Согуїа5 тахіта) -- вид рослин 
роду ліщина. Кущ або дерево до 
З м заввишки. Дико росте на Бал- 
канському п-ові і в пд.-сх. частині 
Малої Азії. Листки округлі, до ши- 
рокоовальних, коротко загострені. 
Сережки довгі і товщі, ніж у лі- 
щини звичайної (С. ахейапа). Го- 
ріх довгасто-яйцевидний, овально- 
довгастий або сплющений, заго- 
стрений. Ядро смачне, з жовтаво- 
білою 'або пурпуровою оболонкою, 
містить до /3 9, олії і 14 --18 9, 
білків. Споживають плоди свіжи- 
ми і підсмаженими, використову- 
ють у кондитерській пром-сті. В 
СРСР промислова культура Ф. по- 
ширена на Закавказзі, в Серед. 
Азії, на Пн. Кавказі, в Криму, 
Молдавській РСР. 
ФУНДУШЕВІ МАЄТНОСТІ (від 
польс. Гипди5х -- фонд, достатки) 
-- з 16 ст. в шляхетській Польщі, 
феод. Литві та на загарбаних ними 
укр. і білорус. землях земельні 
маєтності, подаровані державою, 
магнатами, шляхтою католицькій 
церкві. З 17--18 ст. на Лівобереж- 
ній Україні Ф. м. називалися 
маєтності, подаровані рос. царями 
і укр. гетьманами православним 
монастирям. Царський уряд кон- 
фіскував Ф. м. в Білорусії, Литві, 
на Україні 1841--44, в Польщі -- 
1864--65, перетворивши їх на дер- 
жавні, т. з. подуховні, маєтності, 
прибутки з яких йшли на утриман- 
ня духівництва. 

ФУНЕВ Їван (н. 24. УП 1900, 
Горна Бешовиця, Врачанський ок- 
руг) -- болг. скульптор, нар. ху- 
дожник Болгарії (з 1961). Член 
Болг. комуністичної партії з 1944. 
У 1930 закінчив АМ у Софії. Один 
із засновників «Товариства нових 
художників» (з 1931). Працює в 
галузі монументальної і станкової 
скульптури: «Робкори» (1931); «У 
вагоні третього класу», «Збори» 
(обидва -- 1936), один із співавто- 
рів монументу на честь Рад. Ар- 
мії в Софії (1954). З 1945 -- про- 
фесор АМ у Софії. Премія ім. 
Димитрова. Іл. див. до ст. Болга- 
рія, т. 1, с. 448--449. 

Літ.: Цончева М. Иван Фунев. Со- 
фия, 1974. 

ФУНІКУЛЕР (франц. Нипісиіаі- 
ге, букв.-- канатний, від лат. 
бапісиіця -- мотузка) -- залізниця 
з канатною тягою, призначена для 
переміщування пасажирів і ванта- 
жів на коротку віддаль по крутих 
підйомах і спусках. Вантажні Ф. 
частіше наз. підйомниками або 
елеваторами. Вперше Ф. як засіб 
пасажирського транспорту викори- 
стано (1854) в Італії (Генуя) й 
Австрії (Зоммерінг). В Росії Ф. 
стали до ладу на поч. 20 ст. у Ниж- 
ньо Новгороді (1901), Києві 
(1903) та ін. містах. У 1934 поча- 
лась експлуатація першого рад. 
Ф., збудованого Київ. з-дом елек- 
тротранспорту для сочинського са- 
наторію М-ва оборони. Осн. ча- 
стини Ф. (мал.): рейкова колія 
(на взіадуках, єстакадах, у ту- 
нелях тощо); верхня (з електродви- 
гунами, що забезпечують канатну 
тягу) і нижня станції з посадочни- 


ми платформами (іноді є і проміж- 
на посадочна платформа на 
роз'їзді) і вагони (на похилій ра- 
мі, з ступінчастою або горизон- 
тальною підлогою), що рухаються 
за допомогою канату (він ковзає 
по роликах, прокладених між 
рейками фунікулера). Ф. бува- 
ють: ОДНОШЛЯХОВІ (найпоширені- 
ші, з роз' їздом посередині), дво- 
шляхові й трирейкові; з одним 
або кількома вагонами. Вагони об- 
ладнують аварійними гальмовими 
пристроями, засобами сигналізації. 
зв'язку і блокування. Середня дов- 
жина ліній Ф.-- 400 м (іноді по- 
над 1600), похил шляху -- до 0,78 
(780 4о), шир. колії 0,75--1,2 м, 
провізна здатність -- до 2 тис. па- 
сажирів за годину (в один бік), 
місткість вагонів 60--200 паса- 
жирів, швидкість руху вагонів 
2-5 міс. В СРСР Ф. функціо- 
нують у Баку, Владивостоці, Кау- 
насі, Києві, Сочі та Тбілісі. 
Є. О. Рейцен. 

ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ -- основні 
напрями діяльності держави, в 
яких проявляються її класова суть, 
соціальне призначення на певно- 
му етапі розвитку суспільства. 
Ф. д. поділяються на внутрішні 
і зовнішні, основні та додаткові. 
Основними внутрішніми функція- 
ми  експлуататорських держав є 
гноблення трудящих і експлуато- 
ваних мас, охорона приватної влас- 
ності, підтримка порядків, що від- 
повідають інтересам пануючих кла- 
сів. Зовн. функції експлуататор- 
ських о д-в підпорядковані зав- 
данням захисту й розширенню те- 
риторій, на які розповсюджуєть- 
ся їхнє панування. Внутр. і зовн. 
функції імперіалістичних д-в у су- 
часну епоху спрямовано на приду- 
шення революц. і національно-виз- 
вольного руху, на розв'язуван- 
ня агресивних воєн, порушення 
нац. суверенітету ін. країн (див. 
Буржуазна держава), 
Зміст функцій соціалістичної дер- 
жави зумовлюється інтересами тру- 
дящих, внутр. завданнями будів- 
ництва соціалізму і комунізму, ми- 
ролюбною зовн. політикою, прин- 
ципами пролет., соціалістичного ін- 
тернаціоналізму. Функція приду- 
шення спрямована проти меншості 
суспільства -- повалених експлуа- 
таторських класів і існує до пе- 
ріоду переростання держави дик- 
татури пролетаріату в загально- 
народну соціалістичну державу. 

Н. С. Прозорова. 
ФУНКЦІЙ ТЕФРІЯ -- розділ ма- 
тематики, в якому вивчаються за- 
гальні властивості окремих функ- 
цій і класів функцій. Являє собою 
одну з осн. частин матем. аналізу. 
Ф. т. базується на множин тео- 


рії. Складається з двох великих 
частин: Ф. т. дійсної змінної 
(ТФДЗ) і Ф. т. комплексної змін- 
ної (ТФК3). 


Осн. об'єктами вивчення в ТФДЗ 
є питання класифікації функцій, 
теорії міри й інтеграла, теорії ря- 
дів (що включає теорію ортого- 
нальних рядів, зокрема Фур'є 
рядів, теорію підсумовування ря- 
дів та іїн.), теорії наближення 
функцій, диференційованих функ- 
цій, інтегральних перетворень, 
моментів та ін. Осн. об'єктами вив- 
чення в ТФКЗ є інтегральні по- 
дання функцій, теорія конформ- 
них і квазіконформних відобра- 


жень, теорія граничних власти- 
востей аналітичних функцій, тео- 
рії цілих і мероморфних функцій, 
ріманових поверхонь, гармонічних 
і субгармонічних функцій, теорія 
апроксимації, теорія функцій ба- 
гатьох комплексних змінних тощо. 
Окремі факти Ф. т. були відомі 
ще в 19 ст. Систематично Ф. т. 
почала розвиватись на поч. 20 ст. 
Значний внесок у Ф. т. зробили 
О. Л. Коші, Г. Ф. Б. Ріман, 
К. Т. В. Вейєрштрасс, Е. Борель, 
А. Лебег, А. Данжуа, фін. мате- 
матик Р. Г. Неванлінна (1895-- 
1981), вітчизн. вчені П. Л. Чеби- 
шов, Д. Ф. Єгоров, М. М. Лузін, 
П. С. Алексанадров, А. М. Колмо- 
горов, С. М. Нікольський, укр. 
вчені С. Н. Бернштєйн, М. О. 
Лаврентьєв, Н. І. оно Є. Я. 
Ремез, В. К. Дзядик, М. П. Кор- 
нійчук та ін. 

Літ.: Маркушевич А. И. Теория ана- 
литических функций, т. 1-2. М., 
1967--68; Колмогоров А. Н., Фомин 
С. В. Злементьш теории, функций и 
функционального анализа. М., 1976. 


ФУНКЦІОНАЛ -- числова функ- 
ція, визначена на деякому, просто- 
рі, зокрема лінійному. Приклади 
Ф.: площа, обмежена замкненою 
кривою, як функція кривої; робо- 
та силового поля ВЗДОВЖ ТОГО ЧИ 
ін. шляху тощо. Див. також Ва- 
ріаційне числення, Функціональ- 
ний аналіз. 

ФУНКЦІОНАЛІЗМ -- напрям у 
зарубіжній архітектурі, що ба- 
зується на принципах відповід- 
ності форми споруди її утилітарно- 
му призначенню. Виник на почат- 
ку 20 ст. Основоположники Ф.-- 
Л. Г. Саллівен 1 Ф. Л. Райт 
(термін «функціоналізм» запрова» 
див швейцарський арх. 3. Гідіон). 
У 20-х рр. Ф. набув характеру 
«міжнар. стилю». Принципи Ф. 
розвинули арх. Ле Корбюзьє у 
Франції, а також арх. В. Гропіус, 
Л. Міс ван дер Рое, Г. Мейєр 


та ін., які були пов'язані з «Бау- 
гаузом» (навч. заклад та архіт. 
худож. об'єднання у Німеччині, 


що розробили осн. принципи ес 
тетики Ф.). У 20--30-х рр., спи- 
раючись на метод Ф., архітекто- 
ри Фінляндії (зокрема арх. А. Дал- 
то), Швеції (арх. С. Маркеліус 
та ін.), Японії (арх. К. Танге та 
ін.), Бразілії (арх. О. Німейєр) 
розробляли прийоми відповідно 
до нац. специфіки своїх країн. 

Після 2-ї світової війни архітек- 
тура Ф. відродилася під час від- 
будови зруйнованих міст, але єд- 
ність «міжнародного стилю» оста- 
точно розпалася. Проти Ф. висту- 
пили (прихильники  бруталізму, 
неокласицизму та ін. Див. також 
Конструктивізм, Раціоналізм в 
архітектурі. В. Є. Ясієвич. 


ФУНКЦІОНАЛІЗМ у соціо- 
логії -- 1) Один з компонентів 
системного тідходу, суть якого 
полягає у виявленні функцій окре- 
мих елементів і підрозділів певно- 
го соціального утворення. Функ- 
ціональний аналіз соціальних си- 
стем і явищ передбачає встановлен- 
ня залежності кожного з елементів 
чи підрозділів від ін. складових 
частин відповідної системи, особ- 
ливостей способу дії кожного з 
елементів та підрозділів, позитив- 
ного чи негативного значення (в 
останньому випадку говорять про 
дисфункцію) діяльності певного 


елемента або підрозділу для са- 
мозбереження системи і взагалі 
для здійснення її заг. завдань і ці- 
лей, сукупності тих вимог (очіку- 
вань), які виникають внаслідок 
розподілу праці (диференціації 
завдань) у ін. елементів та під- 
розділів системи до даного елемен- 
ту чи підрозділу. 2) Характерна 
риса поширеного в бурж., особли- 
во американській, соціології на- 
пряму -- т. з. структурно-функ- 
ціонального аналізу, якому власти- 
ві протиставлення функціонуван- 
ня соціальних систем істор. дина- 
міці й розвиткові їх, загострення 
уваги переважно на позитивно цін- 
них для системи функціях її еле- 
ментів і підрозділів, ідеалістичне 
перебільшення та абсолютизація 
ролі нормативно-ціннісних  утво- 
рень і духовної культури взагалі, 


метафізичний відрив функції від 
й носія і, зрештою, буржуазно- 
консервативна тенденція в по- 
літиці. 

ФУНКЦІОНАЛЬНА психо- 
ЛОГІЯ -- напрям, що склався у 
психології в кінці 19 -- на поч. 
20 ст. під впливом еволюційної 
теорії  Ч. Дарвіна. Світоглядні 


позиції представників Ф. п. були 
ідеалістичними (Ф. Брентано, К. 
Штумпф, У. Джемс, Дж. Дьюї) й 
приводнимо: матеріалістичними (Т. 
Рібо, А. Біне, М. М. Ланге, Г. І. 
Россолімо). Предметом вивчення 
Ф. п. вважала психічні функції й 
тлумачила їх як пристосувальні 
акти організму до динамічного 
природного й соціального середо- 
вища. Не маючи цілісної теор. 
концепції, Ф. п. як напрям зго- 
дом втратила значення. Здобутки 
. п. у галузі психологічного 
експерименту залишилися надбан- 
ням наук. психології під назвою 
функціонального підходу, в руслі 
якого психічна реальність вивча- 
ється як динамічна, саморегульо- 
вана, цілісна система. З 40-х рр. 
20 ст. функціональний підхід зас- 
тосовують у психофізіології. 

В. І. Войтко. 
ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ 
- 1)У математиці -- розділ 
сучасного математичного аналізу, 
основним змістом якого є дослід- 
ження функцій у -- / (х), де хоча б 
одна із змінних х, у змінюється 
по нескінченновимірному просто- 
ру. Таке дослідження включає 
вивчення  запроваджуваних  не- 
скінченновимірних просторів, з30о- 
крема функціональних  просто- 
рів; функціоналів, тобто функцій, 
у яких х є нескінченновимірним, а 
у -- одновимірним; загальних фун- 
кцій вказаного типу -- операто- 
рів. Найкраще вивчено т. з. лі- 
нійні оператори, теорія яких є, по 
суті, узагальненням на нескінчен- 
новимірний випадок проблематики 
лінійної алгебри. 

Ряд розділів Ф. а. (напр., теорія 

операторів, узагальнені функції) є 

матем. апаратом теор. фізики. 

Ідеї Ф. а. можна проілюструвати 

на такому прикладі. Розглянемо 

інтегральне рівняння х (1) 
Б 


-Їк о 5) х (5) 5 са у (І), де 
К, РВНРУТН І ах -- шукана функ- 
ція. Запровадимо лінійний  опе- 
ратор А, дія .якого на функцію 


х задається лівою частиною цього 


рівняння; тоді рівняння можна 
записати в вигляді Ах -- у і роз- 
глядати його в деякому просторі 
Е функцій на (а, Ь). Замінюючи Е 
на п-вимірний евклідів простір, 
одержимо замість досліджуваного 
рівняння систему п лінійних рів- 
нянь. Після цього теорію даного 
інтегрального рівняння можна бу- 
дувати за аналогією до елементар- 
ної теорії розв'язування одержа- 
ної системи. Ф. а. виник у першій 
половині 20 ст. завдяки працям 
В. Вольтерри, М. Р. Фреше, 
Д. Гільберта, Ф. Ріса, С. Банаха, 
Н. Вінера та ін. В СРСР питання- 
ми Ф. а. почали займатися в 30-х 
рр. (М. М. Боголюбов, М. М. Кри- 
лов, А. М. Колмогоров, С. Л. Со- 
болєв, М. Г. Крейн, І. М. Гель- 
фанд та ін.). В СРСР існує науко- 
ва школа з Ф. а., одна з най- 
визначніших у світі. 


2) У хімії -- сукупність хім. і 
фіз. методів аналізу, якими якіс- 
но і кількісно визначають в орга- 
нічних сполуках реакційноздатні 
атоми або групи атомів, що їх 
назж. функціональними 
групами. Такими групами є: 
надроксильне --ОН, карбоніль- 


на усе о (в тому числі альдегід- 


на --СНО), карбоксильна 
--СООН, аміногрупа --МН, 
(первинна), --МН-- (вторинна), 


--М 4 (третинна), нітрогрупа 


--МО;, нітрильна -- СМ, азогрупа 
сульфогрупа --З5ОзН 
тощо. Ф. а. використовується для 
з'ясування структури молекул не- 
відомих сполук, а також для 
підтвердження хім. будови моле- 
кул відомих речовин з метою конт- 
ролю протікання хім. реакцій у ла- 
бораторії і на виробництві. Хіміч- 
ні методи Ф. а. грунтуються на пе- 
ретвореннях функціональних груп. 
Наприклад, для визначення аль- 
дегідів служить реакція «срібного 
дзеркала», основана на відновлен- 
ні аміачного розчину оксиду сріб- 
ла сполуками, що містять групу 
-- СНО, до металевого срібла, яке 
вилучається у вигляді блискучого 
нальоту на стінках посуду. З фіз. 
методів у Ф. а. використовують 
спектральний аналіз, ядерний 
магнітний шррезонанс, полярогра- 
фію, хроматографію, масспектро- 
метрію та інші. 
Літ.: Банах С. Курс функціонального 
аналізу. (Лінійні операції). К., 1948; 
Ахиезер Н. И., Глазман И. М. Теория 
линейньжх операторов в гильбертовом 
пространстве, т. 1--2. Х., 1977--78; 
История отечественной математики, 
т. 4, кн. 1. К., 1970. 
Ю. М. Березанський 
(в математиці), 
М.Ю. Корнилов (у хімії). 


ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПРОСТІР 
нескінченновимірний тростір, 
точками якого є функції. Ф. п. 
вивчають у функціональному ана- 
лізі та Його застосуваннях; як пра- 
вило, конкретні задачі при роз- 
в'язуванні їх методами функціо- 
нального аналізу формулюються 
в термінах того чи іншого Ф. п. 
Приклади  Ф. п.: 1) простір 
С (Га, Ь1), що складається з сукуп- 
ності всіх неперервних функцій 
х (1) (2 Є Га, 6Б)) з нормою | х || -- 
о х (1)|; 2)гільбертів про- 
а, 
стір І; (а, Б) сумовних з квад- 
ратом функцій х (7) на (а, Ь) зі 


м- дан 


екаларним добутком (х, у) 


. х (8) у (1) а; 3) банахові про- 


но Ї» (а, Б) (р 2 1)-- узагаль- 
нення 1. (а, Б) на випадок функцій, 
сумовних з р-м степенем та ін. 
Лінійні операції у Ф. п.-- звичай- 
ні додавання функцій і множення 
їх на скаляр. Ю. М. Березанський. 


ФУНКЦІЯ (від лат. бипсіїо -- ви- 
конання, звершення)вматема- 
тиці -- правило /; (закон), яке 
кожному елементу х (аргументу, 
або незалежній змінній) з деякої 
множини Х ставить у відповідність 
один і тільки один елемент у з 
деякої, взагалі кажучи іншої, мно- 
жини У. Еквівалентний зміст ма- 
ють терміни відображення, опера- 
тор. При цьому кажуть, що на 
множині Х задано Ф. 5 зі значен- 
нями в множині У, і пишуть Й: 
:Х-- У або х-»у сеї (х), х є 
є Х. Множина Х наз. при цьому 
областю визначення Ф. 
Її, а множина (/ (х)) всіх значень 
Ї(х) |позначається / (Х)1-- об - 

ластю значень |. Ф. можна 
задавати аналітично (за допомогою 
однієї або кількох формул), гра- 
фічно (див. Графік функції) або 
використовуючи таблиці матема- 
тичні, а також описово. Див. також 
Аналітичні функції, Елементар- 
ні функції, Неперервні функції, 
Обернена функція, Спеціальні 
функції, Узагальнені функції, 
Функцій теорія. 

Літ.: Фихтенгольц Г. М. Курс диффе- 
ренциального и интегрального исчисле- 
ния, т. 1. М., 1970; Давидов М. О. 
Курс математичного аналізу, ч. х 
К., 1976; Зорич В. А. Математический 
анализ, ч. 1. М., 1981. В.К. Дзядик. 
ФУНКЦІЯ у філософії -- 
поняття, в | якому фіксується 
стійкий спосіб активного взаємо- 
відношення речей. При цьому змі- 
ни в одних речах супроводяться 
змінами в інших. У функції реа- 
лізуються потенції сутності речі в 
залежності від умов існування. 
Характер Ф. визначається приро- 
дою її елементів та їхніми струк- 
турними взаємозв 'язками. Струк- 
тура і Ф. тісно пов'язані між со- 
бою. Від типу структури залежить 
тип Ф. Дана структура в певних 
межах може  характеризуватися 
відносно різними Ф., як і дана 
Ф. може виступати способом діян- 
ня відносно різних у певних межах 
структур. Функціональні відно- 
шення характерні тільки для пев- 
ним чином організованих речей, 
здатних до самозбереження, спря- 
мованих і цілеспрямованих сис- 
тем, тобто для явищ живої природи 
і суспільства. В науці широко за- 
стосовуються функціональні до- 
слідження. В соціології Ф.-- це 
роль, яку виконує певний соціаль- 
ний інститут щодо суспільства 
(напр. Ф. д-ви, сім'ї, учбових 
закладів тощо). М. О. Парнюк. 
ФУНКЦІЯ РОЗПОДІЛУ -- функ- 
ція, що характеризує густину 
імовірності розподілу частинок 
макроскопічної системи за різними 
можливими станами (див. Гіббса 
розподіл, Максвелла розподілу; 
одне з основних понять стати- 
стичної фізики. Для ідеального 
газу у стані рівноваги статистич- 
ної розподіл частинок за швид- 
костями описується Ф. р. Макс- 
велла -- Больцмана (див. Больцма- 


75 











ФУНКЦІЯ 
РОЗПОДІЛУ 
Чемпіони 
Олімпійських ігор 
з футболу 
Рік Країна 
19090 Великобрита- 
нія 
1904 Канада 
1908 Великобрита- 
1912 нія 
1920 Бельгія 
1924 У М 
1928 дак 
1936 Італія 
1948 ДЦівеція 
1952 Угорщина 
1956 СРСР 
1960 Югославія 
1964 
1968 Угорщина 
1972 Польща 
1976 НДР 
1980 ЧССР 
1984 | Франція 


Чемпіони світу 








з футболу 
Рік Країна 
1930 Уругвай 
1934 
1938 Італія 
1950 Уругвай 
1954 ФРН 
1958 
1962 Бразілія 
1966  Великобрита- 
нія 
1970 Бразіліи 
1974 ФРН 
1978 Аргентіна 
1982 Італія 


Чемпіони Європи 


з футболу 
Рік Країна 
1960 СРСР 
1964 Іспанія 
1968 італія 
1972 ФРН 
1976 ЧССР 
1980 ФРН 
1984 Франція 


ФУНТ 


16 





Ж. Б. Ж. Фур'є. 


Чемпіони СРСР 





з футболу 
Команда Рік 

«Динамо», 1936 -- вес- 

Москва на, 
1937, 1940, 
1945, 1949, 
1954, 1955, 
1957, 1959, 
1963, 
1976 -- 
весна 

«Спартак», 1936-- 

Москва осінь, 
1938, 1939, 
1952, 1953, 
1956, 1958, 
1962, 1969, 
1979 

ЦСКА 1946, 1947, 
1948, 1950, 
1951, 1970 

«Торпедо», 1960, 1965, 

Москва 1976 - 
осінь 

«Динамо», 1961, 1966, 

енав 1967, 1968, 
1971, 1974, 
1975, 1977, 
1980, 1981 

«Динамо», 1964, 1978 

Тбілісі 

«Зоря», 1972 

Вороши- 

ловград 

«Арарат», 1973 

Єреван 

«Динамо», 1982 

Мінськ 

«Дніпро», 1983 

Дніпро- 

петровськ 

«Зеніт», 1984 

Ленінград 


на статистика). Для реальних 
розріджених газів Ф. р. визнача- 
ється кінетичним рівнянням Больц- 
мана, що описує  нерівноважні 
процеси в газах (див. Кінетика 
фізична). О. Г. Ситенко. 
ФУНТ (польс. Гипі, з нім. Ріипд, 
від лат. ропдиз5 -- вага, важок) у 
метрології -- 1) Давньорусь- 
ка одиниця маси (ваги), що засто- 
совувалась з 10 ст. до запроваджен- 
ня метричної системи мір. Ця 


одиниця наз. велика гри- 
венка, пізніше -- ансир. 
Назвою «фунт» їх замінено у 


17 ст. 1 Ф.-- 32 лотам -- 96 зо- 
лотникам -- ,, пуда. За визна- 
ченням Д. І. Менделєєва, 1 
ши 409,51241 г. В Росії використо- 
вувався також аптекарський Ф., 
що відповідав 358,323 г. 2) До 70-х 
-- 1-ї половини 80-х рр.-- міра 
ваги в США, Англії та ін. країнах 
з англійською системою мір, т. 3. 
торговельний Ф., що відповідає 
453,592 г. У цих країнах засто- 
совують також  аптекарський |і 
трійський (монетний) Ф., які до- 
рівнюють 373,242 г. 
ФУНТ 1) Грошова одиниця 
Арабської Республіки Єгипет, поді- 
ляється на 100 тіастрів, або на 
1000 мільємів; Сірії, Лівану, поді- 
ляється на 100 піастрів. За курсом 
Держбанку СРСР на 1.Х 1984 
1 єгип. Ф. дорівнює 1,21 крб.; 
100 сірійських Ф.-- 21,54 крб.; 
100 ліванських Ф.--11,91 крб. 
2) Грошова одиниця Ірландії, 
Кіпру, Судану, Мальти та деяких 
ін. країн. 
ФУНТ СТЕРЛІНГІВ (англ. ро- 
апа, роийпа з5кегійпє) -- грошова 
одиниця Великобританії, поділяє- 
ться на 100 пенсів. З 11 ст. кар- 
бували монети Ф. с. з срібла, з 
серед. 14 ст. -- також із золота. 
Випуск банкнот у Ф. с. почався з 
1694. За курсом Держбанку СРСР 
на 1.Х 1984 100 Ф. с. дорівнюють 
105,39 крб. 
ФУНШАЛ -- гол. місто і порт 
о. Мадейра в Португалії, адм. ц. 
округу Фуншал. Близько 40 тис. ж. 
Харч. (виноробні та цукр.) під- 
приємства. База для заправки па- 
ливом мор. суден. Рибальство. 
Мор. курорт і центр туризму. Ар- 
хіт. та істор. пам'ятки 15--16 ст. 
Ф. засн. 1421. 
ФУРАЖ (франц. Боштаде) -- сухі 
корми рослинного походження 
(сіно, солома, полова, овес, ячмінь, 
висівки, макуха, шріт та ін.), 
які заготовляють для с.-г. тварин 
(див. Кормові культури). Розріз- 
няють Ф. грубооб'ємистий (сіно, 
солома) і зерновий. Фуражний 
фонд -- запас грубих, соковитих і 
концентрованих кормів, який 
створюється для годівлі сільсько- 
господарських тварин. Розмір 
його має забезпечити повну річну 
потребу громадського тваринниц- 
тва у кормах, зврахуванням підго- 
дівлі тварин в пасовищний період 
та приросту поголів'я. Розрахунок 
потреби Ф. ведуть по кожному ви- 
ду худоби окремо за встановлени- 
ми нормами заготівлі кормів на 
рік. Особливу увагу звертають на 
рівномірність забезпечення худо- 
би різними повноцінними кормами 
протягом всього року. В доповнен- 
ня до основного фуражного фонду 
із зібраного врожаю господарство 
виділяє страховий фонд. 

В.М. Хрящевський. 


--- 


ФУРАЖИР -- кормозаготівель- 
на машина. В СРСР, у т. ч. на 
Україні, застосовують Ф. уні- 
версальний ФН-1,4 (мал.)- 
призначений для подрібнення со- 
ломи з скирд і вантаження Її в 
причепи, а також для вантаження 
силосу з буртів у роздавачі кормів 
і трансп. засоби. Переобладнаний 
пневмопідбирачем Ф. може під- 
бирати солому, укладену в валки, 
при  комбайновому збиранні з 
пристроєм до комбайна ПУН-5 
і ПУН-6. Агрегатують з трактора- 
ми  МТ3-80/82, ЮМЗ3-6, Т-74, 
ДТ-75. Продуктивність 4 ті/г. Об- 
слуговує тракторист. Іл. с. 74. 

С. О. Карпенко. 
ФУРАН, фурфуран -- гетеро- 
циклічна сполука; безбарвна ріди- 
на з запахом хлороформу, густи- 
на 936,6 кг/м3; йкип 31,33 "С; ал 
--85,687"С; слабо розчиняється у 
воді. Змішується у всіх співвідно- 
шеннях з органічними розчинника- 
ми. Одержують гол. чин. з фур- 
фуролу. Ф.-- проміжний про- 
ДУЮт ун оННТеНІ тетрагідрофурану. 
л. с. 74. 
ФУРАЦИЛІН -- лікарський пре- 
парат, який належить до протимі- 
кробних засобів. Похідне фурану. 
Діє на різні грампозитивні та грам- 
негативні (див. Грама метод) мі- 
кроби (стафілококи, стрептококи, 
дизентерійну паличку, збудників 
газової гангрени, паличку парати- 
фу тощо). Вживається зовнішньо 
при анаеробній рановій інфекції, 
опіках (у вигляді водних та слаб- 
ких спиртових розчинів, мазей) та 
всередину для лікування бакте- 
ріальної дизентерії в порошках, 
таблетках. В. С. Даниленко. 
ФУР'Є (Коигіег) Жан Батіст Жо- 
зеф (21.Ш 1768, Осер 16.М 
1830, Париж) -- франц. матема- 
тик, член франц. АН (з 1817), по- 
чесний член Петерб. АН (з 1829). 
Основні наукові досягнення при- 
свячені математичній фізиці. В 
«Аналітичній теорії тепла» (1822) 
вивів теплопровідності рівнян- 
ня та розробив для його розв'я- 
зування метод розділяння змін- 
них (т. з. метод Ф.), що полягає 
у поданні функцій тригонометрич- 
ними рядами -- Фур'є рядами. 
Ф. працював також у галузі алгеб- 
ри і методів чисельного розв'язу- 
вання рівнянь. 
ФУР'Є (БКоигіег) Франсуа Марі 
Шарль (7.1У 1772, Безансон -- 
10.Х 1837, Париж) франц. 
соціаліст-утопіст. Виступав із гли- 
бокою критикою капіталістичного 
суспільства, доводив необхідність 
заміни його соціалістичним ладом; 
створив вчення про новий лад -- 
лад «гармонії», в якому зможуть 
розвинутися всі людські здібності. 
В розробці плану майбутнього су- 
спільства Ф. виходив з положень 
франц. матеріалістів про вирішаль- 
ну роль середовища й виховання у 
формуванні людини. За Ф., осе- 
редком нового суспільства буде 
фаланга, яка складатиметься з 
кількох пром. і с.-г. серій, де 
завдяки усуненню вузького про- 
фесіоналізму, внаслідок  творчо- 
го характеру праці, яка стане 
потребою і насолодою для людини, 
високої продуктивності праці бу- 
де досягнуто достаток матеріаль- 
них благ, розподіл яких здійсню- 
ватиметься за вкладеним капіта- 
лом, працею і здібностями. Цінни- 


ми є здогадки Ф. про ліквідацію 
протилежностей між розумовою 
і фіз. працею, між містом 1 селом 
та ін. Проте в системі Ф. зберіга- 
лися приватна власність, нетрудо- 
ві доходи, капіталісти і робітники. 
Для Ф., як і для ін. утопічних со- 
ціалістів, характерне нерозуміння 
істор. ролі пролетаріату, відмова 
від революції як засобу перетво- 
рення існуючого суспільства. Він 
намагався досягти своєї мети шля- 
хом мирної пропаганди соціалі- 
стичних ідей, у т. ч. серед капіта- 
лістів. К. Маркс і Ф. Енгельс 
вважали Ф. поряд з К. А. Сен- 
Сімоном і Р. Оуеном одним з мис- 
лителів, які «геніально передба- 
чили дуже багато таких (їстин, 
правильність яких ми доводимо 
тепер науково»  (Тв., т. 18, 
с. 479). Т. В. Павлова. 
ФУР'Є РЯДИ--ряди, щослужать 
для розкладу періодичних функ- 
цій на гармонічні компоненти (див. 
Гармонічний аналіз). Якщо Ї (х)є 
періодичною функцією з періодом 
2Т, то її Ф.р.є ряд: 


ор 
до 
5 5 У (зи Со5 
позі 


. дах 
- бл зіп І) . де 


лих 
тот 











1 З лих 
а. ГО Її (0) со5 т ах 
--Т 
(поз0, 1, 2 ), 
Т 
1 ) Р лих 
бл ай з і Ї (ю) 5іп Т ах 
-Т 


Приз До, 


Узагальненням Ф. р. при Т -» ю 
є т. з. інтеграл Фур'є. 
Розкладання функції у Ф. р. є 
окремим випадком розкладання 
функції за ортогональними функ- 
ціями. р. названі за ім'ям 
Ж.Б.Ж. Фур'є, який вперше за- 
провадив їх. 

ФУРІЇ (лат. Кигіає) -- у рим. 
міфології богині помсти і докорів 
сумління. В грец. міфології їм 
відповідають ерінії. 

ФУРКАЛО Микола Кузьмич 
(н. 26.ПІ 1923, с. Триліси, тепер 
Олександрівського р-ну Кіровогр. 
обл.) -- укр. рад. кардіолог, док- 
тор мед. наук (з 1969), професор 
(з 1973). Член КПРС з 1957. В 
1953 закінчив Івано- Франківський 
медичний ін-т. В 1956-- 74 працю- 
вав в Київ. ін-ті удосконалення лі- 
карів, з 1974 -- директор Україн- 
ського наук.-дослідного ін-ту кар- 
діології ім. акад. М. Д. Стражес- 
ка. Праці Ф. присвячені розробці 
патогенетичних основ атеросклеро- 
зу і ішемічної хвороби серця (ТХС), 
вивченню ролі нейрогуморальних, 
метаболічних,  мікроциркулятор- 
них, реологічних і морфологічних 
змін у розвитку атеросклеротичного 
процесу і коронарної недостатнос- 
ті, розробці й впровадженню в 
медичну практику комплексу за- 
ходів щодо боротьби з ІХС, ін- 
фарктом міокарда тощо. Держ. 
премія УРСР, 1980. 

ФУРКАТ (справж. ім'я та прізв. 
-- Закірджан Халмухамедов; 


1858, Коканд -- 1909, Яркенд) -- 
узб. поет, просвітитель, публіцист, 
один з основоположників  узб. 
журналістики. 

У 1894, переслідуваний знаттю за 
викривальні вірші, змушений був 
оселитися в Яркенді (Кашгарія, 
тепер на тер. КНР). В ліричних 
газелях оспівував любов, дружбу, 
природу тощо. В сатиричних тво- 
рах виступав проти соціальної 
несправедливості, деспотизму й 
тиранії; писав про тяжке життя 
трудового народу, засуджував не- 
справедливі суспільні порядки. 
Просв. ідеї Ф. відіграли значну 
роль у розвитку узб. філос. думки, 
в становленні демократичних тен- 
денцій в узб. літературі. 

Тв.: Рос. перек л.-- Избраннье 


произведения. Ташкент, 1958. 
3.У. Умарбекова. 


ФУРКАЦІЯ (від лат. Гигсаїиз -- 
поділений) -- побудова навч. пла- 
нів старших класів середньої 
загальноосв. школи за циклами 
(потоками) та ухилами (гумані- 
тарний, природничо-матем., тех., 
с.-г. та ін.) з переважанням одного 
циклу навч. предметів. Ф. засто- 
совують з метою поглибленого вив- 
чення профілюючих предметів. Іс- 
нують також біфуркація й поліфур- 
кація. Ф. поширена у Великобри- 
танії, Франції, США та ін. бурж. 
країнах, де не дотримують прин- 
ципу єдиного обов'язкового для 
всіх обсягу загальноосв. знань. У 
рад. школі для поглиблення загаль- 
ноосв. знань і трудової політех. 
підготовки учнів, а також для 
професійної орієнтації з 1960 за- 
проваджено факультативні занят- 
тя (див. Факультативний курс); 
працюють школи з поглибленим 
вивченням у 8--10 класах окремих 
або групи предметів. Проте подібна 
диференціація не обмежує обо- 
в'язкового обсягу знань, необхід- 
ного кожній освіченій людині не- 
залежно від її майбутньої профе- 
сії. Л.Л. Момот. 
ФУРМА (від нім. Рогт, букв.- 
форма) -- пристрій, Через який 
вдувають повітря або кисень У 
металургійні печі та агрегати. В 
домнах являє собою отвір круглого 
перерізу з подвійними стінками, 
між якими циркулює охолодна во- 
да, у вагранках і ватержакетних 
печах -- отвір щілиновидного пе- 
рерізу з вогнетривкими стінками. 
В конверторах, мартенівських |і 
двованних сталеплавильних печах 
Ф. має вигляд труби з наконечни- 
ком, яка охолоджується водою. 
Таку Ф. оснащують механізмом 
підйому й опускання. 

ФУРМАНОВ Дмитро Андрійович 
(26. Х. (7.ХТ) 1891, с. Середа, тепер 
м. Фурманов Іван. обл.-- 15.ПІ 
1926, Москва!) -- рос. рад. письмен- 
ник. Член Комуністичної партії з 
1918. Учасник 1-ї світової і гро- 
мадянської воєн, Великої Жовтн. 
соціалістич. революції. У 1919-- 
21 -- комісар 25-1 Чапаєвської ди- 
візії, нач. політуправління Турке- 
станського фронту. З 1921 на літ.- 
видавничій роботі. Друкуватися 
почав 1912 як поет. Перший знач- 
ний твір Ф.-- повість «Червоний 
десант» (1922). У романі «Чапа- 
єв» (1923; однойм. фільм, 1934; 
однойм. опера Б. А. Мокроусо- 
ва, 1942) створив образ нар. пол- 
ководця. Роман «Заколот» (1925, 
однойм. п'єса у співавт. з С. Поли- 


вановим; ставилася театрами Ук- 
раїни) -- про героїзм воїнів-кому- 
ністів. Працював також у жанрі 
нарису (зокрема, нарис про М. В. 
Фрунзе), писав літ.-критичні й 
публіцистичні статті, рецензії то- 
що. Нагороджений орденом Черво- 
ного Прапора. 
Тв.: Сочинения, т. 1--2. Л., 1971; За- 
метки о литературе. М., 1979; Мятеж. 
М., 1982; Укр. перек л.-- Вибра- 
ні твори. К., 1951; Чапаєв. К., 1973. 
Літ.: Фурманов в воспоминаниях со- 
временников. М., 1959; Горбунов Г. 
Дмитрий Фурманов. б 1967. 

. Я. Буран. 
ФУРНАДЖІЄВ пре ви (27. М 


1903, м. Пазарджик -- 26.І 1968, 
Софія) -- болг. поет, засл. діяч 
культури Болгарії (з 1965). Член 
Болг. компартії з 1944. В збірках 
«Весняний вітер» (1925), «Райду- 
га» (1928), «Вірші» (1938) передано 
героїко-романтичну атмосферу ан- 
тифашист. Вересневого повстання 
1923, трагізм його поразки, віру 
в щасливе майбутнє. В збірках 
«Твоїми шляхами я йшов» (1958), 
«Сонце над горами» (1961), «Най- 
тяжче» (1964) оспівував нову, 
соціалістичну батьківщину,  ду- 
ховний світ сучасника. Автор вір- 
шів для дітей. Відвідав Рад. 
Союз, побував на Україні, присвя- 
тив їй вірші. 

Тє.: Укр. перекл.-- (Вірші). 
В кн.: Світло над Болгарією. К., 1954; 
| Вірші ). В кн.: Антологія болгарської 
поезії, т. 2.К., 71974; Рос.перекл. 
о Солнце над горами. М., 1963. 

В. О. Захаржевська. 
ФУРУНКУЛ (лат. Гигипсиійя -- 
чиряк), чиряк гостре гнійно- 
некротичне запалення волосяного 
мішечка та оточуючої сполучної 
тканини. Спричинюється гол. чин. 
стафілококом, іноді -- стрепто- 
коком. Виникненню Ф. сприяють 
забруднення шкіри, мікротравми, 
а також порушення обміну речо- 
вин. Найчастіше Ф. виникає на 
шкірі шиї, потилиці, обличчя, спи- 
ни тощо. Ознаки: поява болючого 
щільного вузлика й почервоніння 
шкіри навколо волосу, через кіль- 
ка днів у центрі вузлика настає 
змертвіння (гнійне розплавлення 
тканин). Після відторгнення не- 
кротичної тканини загоювання про- 
ходить шляхом рубцювання. Поя- 
ва множинних Ф. зветься фурун- 
кульозом. Лікування: зма- 
щування ураженої ділянки йод- 
ною настойкою, обколювання ан- 
тибіотиками (в деяких випадках 
їх приймають всередину), фізіо- 
терапія, іноді хірургічне. 
ФУРУНКУЛЬОЗ -- поява чис- 
ленних фурункулів на різних ді- 
лянках тіла. Ф. може виникати на 
обмеженій ділянці шкіри, найчас- 
тіше шиї, попереку, передпліччя 
або сідниць (локалізований, або 
місцевий), чи на різних ділянках 
шкірного покриву (загальний, або 
поширений). В розвитку місцевого 
Ф. особливе значення має постійне 
забруднення шкіри і тертя одягом, 
мікротравми, а також неправильне 
лікування першого фурункула (по- 
ширення інфекції по кровоносних 
і лімфатичних судинах). Виник- 
ненню заг. Ф. сприяють виснажли- 
ві хронічні захворювання, недо- 
крів'я, розлади функцій шлунко- 
во-кишкового тракту, авітамінози, 
розлади обміну речовин і, особли- 
во, цукровий діабет. Перебіг Ф. 
може бути гострим і хронічним. 
Лікування Ф. комплексне: 


антибіотики, сульфаніламідні пре- 
парати, вітамінотерапія,  автоге- 
мотерапія, переливання крові (дро- 
полями дозами), фізіотерапія то- 


ФУРФУРОЛ (від лат. Ригбиг -- 
висівки та оіецт -- олія), фурфу- 
раль, С5Н5О; -- гетероциклічний 
альдегід; блідо-жовта оліїста рі- 
дина з запахом свіжого житнього 
хліба; густ. 1159 кг/м?) іхип 162 "С; 
Їпл -- 96,5 "С; розчинний у воді, 
добре розчинний в органічних роз- 
чинниках. Хім. властивості Ф. 
близькі до властивостей бензой- 
ного альдегіду. Одержують гідро- 
лізом відходів різної с.-г. продук- 
ції (соняшникового лушпиння, со- 
ломи, висівок тощо). Ф.--сирови- 
на для одержання фурану, фу- 
ранових смол, фунгіцидів, лікар. 
засобів (фурацилін),  застосову- 
ють як розчинник тощо. Іл. с. 74. 
ФУСС (Киз5) Микола Іванович 
(29.1 1755, Базель-- 23.ХП 1825 
(411826), Петербург) росій- 
ський математик, академік Петерб. 
АН (з 1783). У 1773 на запрошення 
Л. Ейлера приїхав до Росії. Наук. 
праці Ф. стосуються сферичної 
геометрії і тригонометрії, теорії 
рядів, інтегрування  диференці- 
альних рівнянь, а також механіки, 
астрономії і геодезії. Ф.-- автор 
кількох посібників з математики. 
ФУТ (англ. босі, букв.-- ступня)-- 
1) Стара російська міра довжини, 
якою користувалися з початку 
18 ст. до запровадження метрич- 
ної системи мір. 1 Ф.-- 1, саж- 
ня -- 12 дюймам (2. 30,48 см). 
2) Міра довжини в США, Англії 
та інших країнах з англ. системою 
мір. 1 Ф. /, ярда-- 12 дюй- 
мам (ях 30, 48 см). Розмір Ф. 
ряді краї коливається від 28,3 
до 32,5. с 

ФУТБОЛ. (англ.  ооїраїй, від 
Росії -- нога та Ра! -- м'яч) -- ко- 
мандна спортивна гра, в якій бе- 
руть участь 2 команди по 11 чоло- 
вік у кожній (воротар, захисники, 
півзахисники та нападаючі). Гра 
проводиться на спец. полі (мал.), 
що має переважно трав'яний по- 
крив; грають шкіряним м'ячем 
масою  396--453 г, окружністю 
680--710 мм, протягом 90 хв (два 
тайми по 45 хв з 10--15-хвилин- 
ною перервою). Мета гри: забити 
у ворота суперника якомога більшу 
кількість м'ячів (голів) у зазначе- 
ний час, намагаючись не пропусти- 
ти м'яч у свої ворота, використо- 
вуючи при цьому, відповідно до 
правил гри, різні технічні та так- 
тичні прийоми ведення і переда- 
вання м'яча партнерам ногами або 
ін. частиною тіла (крім рук). Ру- 
ками дозволяється грати воротаре- 
ві в штрафному майданчику та 
гравцям, що викидають м'яч із-за 
бокової лінії. За порушення пра- 
вил призначаються вільні та 
штрафні удари (за порушення в 
штрафному майданчику удар 
з відстані 11 м в напрямку воріт). 
Ігри з м'ячем, що нагадували Ф., 
були відомі ще в середні віки. Осн. 
правила сучас. Ф. розроблені в 
Англії 1863. З 1900 Ф. входить до 
програми Олімпійських ігор (крім 
1932). В 1904 засновано Міжнар. 
федерацію футбольних асоціацій 
(ФІФА), що об'єднує 150 нац. 
федерацій (1983); в 1954 -- Єв- 
роп. союз футбольних асоціацій 
(УЕФА), який включає 34 країни 








77 


ФУТБОЛ 


Ф.М.ш. Фур'є. 


Д. А. Фурманов. 





Футбол (поле для гри): 


1 -- кутовий прапор; 
2 -- 11-метрова відміт- 
ка, р 

3 -- середня лінія; 

4 -- бокова лінія; 

5 -- штрафний майдан- 
чик; 

6 -- майданчик воріт; 
7 -- лінія воріт. 





ФУТУРИЗМ 





Футуризм. 


ріні. 


Володарі кубка СРСР 








Дж. Севе- 
Бронепоїізд. 1915. 


78 


з футболу 
Команда Рік 

«Локомо- 1936, 1957 

тив», 

Москва 

«Динамо», 1937, 1953, 

Москва 1967, 1970, 
1977, 1984 

«Спартак», 1938, 1939, 

Москва 1946, 1947, 
1950, 1958, 
1963, 1965, 
1971 

«Зеніт», 1944 

Ленінград 

ЦСКА 1945, 1948, 
1951, 1955 

«Торпедо», 1949, 1952, 

Москва 1959, 1960, 
1968, 1972 

«Динамо», 1954, 1964, 

Київ 966, 1974, 
1978, 1982 

«Шахтар», 1961, 1962, 

Донецьк 1980, 1983 

«Карпа- 1969 

ти», Львів 

«Арарат», 1973, 1975 

Єреван 

«Динамо», 1976, 1979 

Тбілісі 

СКА, 1981 

Ростов 


«ними літ. 


(1983). З 1930 проводяться чемпіо- 
нати світу з Ф. (спочатку першість 
світу, або Кубок Жюля Ріме), з 


1955 -- Кубок європ. чемпіонів, 


з 1960 -- чемпіонати Європи (спо- 
чатку наз. «Кубок Європи») і Ку- 
бок володарів кубків європ. країн; 
з 1971 -- Кубок УЕФА. В Росії 
Ф. з'явився в 70-х рр. 19 ст. В 
1912 проведено перший чемпіонат 
Росії. В 1924 створено Всесоюзну 
секцію футболу -- тепер Федера- 
ція футболу СРСР, яка з 1946 
входить до складу  ФІФА і з 
1954 -- УЕФА. З 1936 проводять- 
ся чемпіонат озиграш Кубка 
СРСР серед Вр их команд. Се- 
ред кращих команд СРСР: укр. 
футбольна команда «Динамо» (во- 
лодар Кубка володарів кубків та 
Суперкубка Європи, 1975), «Дина- 
мо» Тбілісі (володар Кубка воло- 
дарів Буда. 1981) та ін. (табл. 
с. 75, 76, 78.). О. М. Джус. 
ФУТУРИЗМ (від лат. Гикигит -- 
майбутнє) -- формалістичний аван- 
гардистський напрям у бурж. літе- 
ратурі і мистецтві, представники 
якого, відкидаючи реалізм і кла- 
сичну спадщину, намагалися ство- 
рити «синтетичне мистецтво май- 
бутнього», що відповідало б новій 
добі з її тех. прогресом, новими 
ритмами тощо. Виник напередодні 
1-ї світової війни в Італії. «Мані- 
фест футуризму» (1909) виражав 
ідеологію  войовничої  імперіалі- 
стичної буржуазії. Його автором 
і зачинателем Ф. був італ. поет Ма- 
рінетті -- апологет мілітаризму, 
а згодом фашизму. Для Ф. харак- 
терні культ машинної техніки, яка 
в умовах бурж. виробництва ро- 
бить людину автоматом, проповідь 
індивідуалізму, насильства 1 вар- 
варства. Борючись проти класич., 
реалістичної л-ри 1 мистецтва, 
футуристи ставали на шлях край- 
нього формалізму, відкидали за- 
гальноприйняті мовні норми й 
творили свою «заумну мову». В 
ін. європ. країнах Ф. мав нечис- 
ленних послідовників, які об'єд- 
нувалися в різні групки: в Англії-- 
вортцисти та представники 
імажинізму, у Франції -- ку- 
бісти, пароксисти, си- 
мультаністи та ін. У Росії 
Ф. поширився 1910--11 під назвою 
кубофутуризм у (Д. Бур- 
люк, В. Каменський, О. Круче- 
них, В. Хлєбников) і егофу- 
туризму (1. Севєрянін). На 
ранньому етапі творчості впливу 
Ф. зазнав В. Маяковський, який, 
проте, швидко і рішуче порвав із 
ним. В укр. л-рі прояви Ф. мали 
місце на поч. 20-х рр. (М. Семен- 
ко, Г. Шкурупій); укр. футурис- 
ти стояли на позиції «деструкції 
форми», нігілістичного ставлення 
до мистецтва взагалі (див. також 
«Аспанфуть). 
В образотворчому мистецтві Ф. 
виявився в довільному руйнуванні 
природних життєвих форм, хао- 
тичному порушенні композиції та 
в кольоровій дисгармонії. Теорети- 
ки і практики Ф. по-суб'єктиві- 
стському використовували нату- 


ралістично  трактовані елементи 
реальності або  умоглядно-аб- 
«страктні символи та знаки, що 


супроводилися штучно ускладне- 
поясненнями. Худож- 
ники-футуристи, особливо в Іта- 
лії (У. Боччоні, Дж. Северіні, 
К. Карра, Л. Руссоло, Д.Н. Балла 


та ін.), у 10--20-і рр. 20 ст. влаш- 
товували виставки своїх творів, 
одночасно публікуючи програмні 
«маніфести» («Технічний  мані- 
фест скульптури», 1912; «Абсо- 
лютний живопис», 1932, та ін.). В 
Росії деякі художники Петербур- 
га ії Москви, а також Одеси, Хар- 
кова й Києва Ізокрема, члени уг- 
руповань «Ослячий хвіст» (М. Ла- 
ріонов, К. Малевич та ін.) і «Спіл- 
ки молоді» (Д. Бурлюк, П. Філо- 
нов та ін.)) виявили свою прихиль- 
ність до заяв поетів і літераторів- 
футуристів і організували ряд 
виставок («Мішень», 1913; « Мо 4», 
1914; «Трамвай Б», 1915, та ін.), 
на яких експонували твори, поз- 
начені авангардистськими тенден- 
ціями (див. Авангардизм). Проте 
у вітчизн. образотворчому, мист. 
СФ. не дістав цілісної послідовної 
естетичної програми і тому не на- 
був поширення. Рос. і укр. Ф. при- 
пинив своє існування в кінці 
20-х рр. Реакційний по своїй суті 
і спрямованості, Ф. є одним з 
попередників безпредметного аб- 


страктного мистецтва. Див. та- 


кож Декадентство. 
Літ.: Модернизм. Анализ и критика 
основньжх направлений. Сборник ста- 
тей. М., 0. 

В.М. Лесин (Ф. у літературі). 


ФУТУРОЛОГІЯ (від лат. Кики- 
гипто-- майбутнє і грец. Хдбубс -- 
вчення) -- в широкому розумінні 
сукупність уявлень про майбутнє 
людства, у вузькому галузь 
наук. знань, що охоплює перспек- 
тиви розвитку соціальних проце- 
сів; часто вживається як синонім 
прогнозування й прогностики. В 
марксистській соціології цим тер- 
міном найчастіше позначають су- 
часні  немарксистські теорії та 
концепції майбутнього. Термін 
«футурологія» запровадив 1943 
нім. соціолог О. Флехтгайм як 
назву якоїсь надкласової «філо- 
софії майбутнього». Футурологіч- 
ні концепції поширилися на Захо- 
ді з 60-х рр. 20 ст. у зв'язку з роз- 


гортанням науково-технічної ре- 
волюції. В бурж. Ф. виділилося 
кілька напрямів: апологетичний, 


що зводить соціальний прогрес сус- 
пільства виключно до зростання 
рівня техніко-екон. розвитку (3. 
Бжезінський, Р. Арон, Г. Кан, Б. 
де Жувенель, Ж. Фурастьє), лі- 
ворадикальний, представники яко- 
го доводять неминучість катастро- 
фи «західної цивілізації» внаслідок 
науково-тех. революції (А. Ускоу 
та ін.), реформістський, що спи- 
рається на «конвергенції теорію» 
(Д. Белл, А. Тофлер, Ф. Бааде, 
Ф. Полак та ін.). На поч. 70-х рр. 
на перший план висунулася кон- 
цепція неминучості «глобальної 
катастрофи» при існуючих тенден- 
ціях сусп. розвитку людства. Ця 
концепція пов'язана з діяльністю 
«Римського клубу», за ініціативою 
якого було розгорнуто моделюван- 
ня перспектив розвитку людства 
на основі використання електрон- 
них обчислювальних машин. Футу- 
рологи поділилися на два напря- 
ми: частина з них розвиває нео- 
мальтузіанські ідеї соціального 
песимізму, інші намагаються до- 
вести можливість уникнути ката- 
строфи за допомогою  вдоскона- 
лення («оптимізації ») державно- 
монополістичного капіталізму. 
Концепціям бурж. Ф. протистоїть 


марксистсько-ленінське  передба- 
чення наукове, що спирається на 
методологію діалектичного та іс- 
торичного матеріалізму. 


О. М. Гончаренко. 
ФУТШТОК (нім. КибзіосК) 
рейка з поділками, яку встанов- 
люють на водомірних постах для 
спостережень за рівнем води у 
морі, річці або озері. В СРСР від 
нуля Ф. в Кронштадті визначають 
абсолютні висоти. 

ФУЦЗЯНЬ -- провінція на Пд. 
Сх. Китаю. Омивається водами 
Сх. Китайського м. Площа 120 
тис. км2?. Нас.-- 25,2 млн. чол. 
(1980). Адм. ц.-- м.  Фучжоу. 
Рельєф кгористий. Вздовж  узбе- 
режжя -- невеликі низовини. Клі- 
мат субтропічний, мусонний. Збе- 
реглися масиви субтропічних вічно- 
зелених лісів. Основа економіки -- 
с. г., переважно землеробство. Гол. 
культури- - рис і батат. Вирощують 
також чай, цукр. тростину, тютюн, 


--- 


арахіс, цитрусові, банани тощо. 
Рибальство. Заготівля деревини. 
"Видобувають кам. вугілля, за- 


лізну й марганцеву руди. На узбе- 
режжі -- випарювання солі з мор. 
води. З галузей обробної пром-сті 
найрозвинутіша харч. (чаєоброб- 
на, цукр. та ін.). Металург., маши- 
нобудівні, металообр., деревообр., 
паперові, текст. (виробн. шовко- 
вих тканин) підприємства. Кустар- 
ні промисли. Гол. пром. центр -- 
Фучжоу. Осн. мор. порт -- Ся- 
минь. М. В. Фурманов. 
ФУЧЖОУ -- місто на Сх. Китаю, 
адм. ц. пров. Фуцзянь. Доступний 
для мор. суден порт на р. Міньц- 
зяні, поблизу її впадіння в Сх.- 
Китайське м. Залізнична станція, 
вузол автошляхів. 740 тис. ж. 
(1975). Металург., металообр., де- 
ревообр., паперова і харч. (у т. ч. 
чаєобробна та цукр.) пром-сть. 
Старовинний художньо-ремісничий 
центр (вироби з фарфору, бам- 
бука, шкіри, ширми тощо). Най- 
старіша в країні судноверф (з 
1866). Рибальство і мор. промис- 
ли. С.-г. та мед. інститути. 

ФУЧІК (КисбіК) Юліус (23.П 1903, 
Прага -- 8.ІХ 1943, Берлін) -- чес. 
письменник, критик, публіцист, 
національний герой ЧССР. Член 
Компартії Чехословаччини з 1921. 
У 20--30-х рр. був одним з редак- 
торів органів КПЧ «Руде право» 
і «Творба» («Творчість»), де дру- 
кував свої нариси й репортажі 
про боротьбу трудящих Чехосло- 
ваччини за соціальні й політ. 
права, статті з питань л-ри й теат- 
ру, в яких відстоював передове 
мистецтво. В 1930 і 1934--36 жив 
в СРСР. Життю Рад. країни при- 
святив книги «В країні, де наше 
завтра є вже вчорашнім днем» 
(1932) та «У країні любимій» 
(вид. 1949). В роки фашист. оку- 
пації Ф.-- член підпільного ЦК 
КПЧ, редагував нелегальні кому- 
ністичні видання, написав ряд 
статей і есе про демократичні тра- 
диції чес. культури («Божена Нем- 
цова, яка бореться», 1940, та ін.), 
гострі антифашист. статті (опубл. 
в нелегальних виданнях, посмерт- 
но -- в кн. «Ми любимо свій на- 
род», 1948). 24.ГУ 1942 заарешто- 
ваний гестапо, влітку 1943 вивезе- 
ний до Німеччини і страчений. У 
празькій в'язниці Панкрац ство- 
рив кн. «Репортаж, писаний під 
шибеницею» (опубл. 1945, в рос. 


перекл.-- «Слово перед казнью», 
перекл. ще 70 мовами), де розпо- 
вів про героїзм борців Руху Опору, 
закликав до пильності, до бороть- 
би за мир. День смерті Ф. від- 
значається як Міжнар. день жур- 
налістів. Міжнар. премія Миру, 
1950 (посмертно). В ЧССР Спіл- 
кою журналістів засн. премію ім. 
Фучіка. 

Тв.:Укр.перекл.-- Слово перед 
стратою. К., 1948; Статті. К., 1952; Ре- 
портаж, писаний під шибеницею. К., 
1971; Рос. перек л.-- Избранное. 
ре 1980; Избранное, кн. 1-2. М., 


Літ.: Іллічевський А. Юліус Фучік. 
В кн.: Сучасні письменники Чехосло- 
ваччини. К., 1963; Юлиус Фучик с 
нами. Воспоминания. Ташкент, 1971; 
Фучикова Г. Воспоминания о Фучике. 
М., 1974; Токсина И. В. Юлиус Фучик. 
Биобиблиографический указатель. М., 
1953. В. 4. Моторний. 
ФУШЕ (Койсье) Жозеф (21.У 
1759, Ле-Пельрен, побл. Нанта -- 
25 або 26.ХП 1820, Трієст) -- 
франц. політичний діяч, герцог От- 
рантський (1809). Під час Великої 
французької революції член 
Конвенту. Один з організаторів 
і керівників  термідоріанського 
перевороту. В період Директорії, 
консульства та імперії обіймав 
дипломатичні посади, був міні- 
стром поліції.  Безпринципний, 
обачливий політ. кар'єрист, Ф. 
служив усім режимам (республі- 
ці, Наполеонові І, Бурбонам) і 
зраджував їх усіх. З 1816 -- в 
еміграції. 

ФУШУНЬ -- місто на Пн. Сх. 
Китаю, в пров. Ляонін. Розташо- 
ваний на р. Хуньхе. Залізнична 
станція. 1040 тис. ж. (1974). На ба- 
зі значних покладів кам. вугілля, 
горючих сланців, заліз. руди 
працює коксохім., металург., слан- 
цепереробна  пром-сть. Машино- 
будування, виробн. синтетичного 
палива, мінеральних добрив, кис- 
лот, вогнетривів, буд. матеріалів 
та їн. ТЕЦ. 

ФЮЗЕЛЯЖ (франц. Миееіаєе, від 
Са5еай -- веретено) -- корпус лі- 
таків, планерів та інших літаль- 
них апаратів. Несе на собі крило, 
оперення (див. Оперення літака) 
і шасі, у вертольотів -- несучий 
гвинт. Розрізняють Ф.: балкові 
(мал.), що складаються з поздовж- 
ніх (лонжеронів, стрингерів) і 
поперечних (штангоутів) елемен- 
тів, до яких прикріплено обшивку 
(вона сприймає навантаження); 
фермові -- у вигляді просторової 
ферми, що її обшивка надає кор- 
пусу обтічної форми, і мішаної 
конструкції (напр., передня ча- 
стина -- балкова, хвостова -- фер- 
мова). На літальних апаратах де- 
яких типів Ф. заміняють хвосто- 
вими балками або об'єднують з 
крилом. Є гідролітаки, що їхній 
корпус має вигляд човна. У Ф. 
розміщують екіпаж, пасажирів, 


вантажі, спец. устаткування, іно- 
ді двигуни тощо. 





Фюзеляж «балкової (зі стрингерами) 
конструкції: / -- шпангоути; 
стрингери. | 


ФЮН -- острів у Балтійському 
м. між протоками Бельт Вели- 
кий і Бельт Малий. Тер. Данії. 
Пл. 2976 км?. Рельєф переважно 
рівнинний, погорбований, вис. до 
131 м. Часто бувають тумани. 
Поширені луки, є ліси (бук, дуб). 
Вирощують пшеницю, ячмінь, овес, 
кормові буряки. Городництво. Ри- 
бальство. Залізнич. поромом та 
мостом Ф. сполучений з п-овом 
Ютландія. Гол. місто і порт -- 
Оденсе. 

ФЮСТЕЛЬ ДЕ КУЛАНЖ (Бизіе! 
де Соціапя?е5) Нюма Дені (18.ПІ 
1830, Париж -- 12.ІХ 1889, там же) 
-- франц. бурж. історик, член Ака- 
демії моральних і політ. наук (з 
1875). В 1853 закінчив Вищу нор- 
мальну школу. В 1861--70 -- про- 


фесор Страсбурзького ун-ту, 
1870--75 -- Вищої нормальної 
школи  (1880--83 очолював її), 


1875--80 ії 1883--88 -- Сорбонни. 
Досліджував питання старод. істо- 
рії та середньовіччя. Заперечував 
революц. шлях розвитку суспільст- 
ва, проголошував споконвічність 
приватної власності, класів, а отже 
експлуатації людини людиною. 


Х --двадцять п'ята буква укр. ал- 
фавіту. Є в усіх алфавітах, ство- 
рених на слов'яно-кириличній гра- 
фічній основі. За формою накрес- 
лення -- видозмінена кирилична 
літера, що походить від грецької. 
В сучас. укр. літ. мові буквою «х» 
позначають шумний щілинний глу- 
хий задньоязиковий приголосний 
звук, який може бути твердий 
(хата, хмиз, холодний) чи напівпо- 
м'якшений -- перед і (хімія, сухі, 
хітин). 
ХААВА Анна |справж. ім'я та 
прізв.-- Анна Розаліє Хааваківі; 
З (15).Х 1864, волость Пала, тепер 
Иигеваський р-н Ест. РСР-- 13.ПІ 
1957, Тарту)-- ест. рад. поетеса, 
нар. письменниця Ест. РСР (з 1954). 
Друкуватися почала 1886. Опуб- 
лікувала 9 збірок віршів. В зб. 
«Вірші» (кн. 1--3, 1888--97) пере- 
важають зразки романтичної лю- 
бовної лірики. У зб. «Хвилі» (1906) 
посилюються реалістичні тенден- 
ції. У зб. «Про наші дні» (1920) 
розкрила суперечності сучасного 
бурж. суспільстна, виразила про- 
тест проти соціальної несправед- 
ливості, влади грошей. У пізніших 
творах помітні настрої самотнос- 
ті. Багато віршів покладено на 
музику. Книга прози «Маленькі 
картинки Естонії» (1911). Нагоро- 
джена орденом «Знак Пошани». 
Тв.: Рос. перекл.- Г|Вірші). В 
кн.: Антология зстонской поззии, т. 2. 
С. Г. Ісаков. 
(Наапрда)  Пентті 
(14. Х. 1905, Піппола -- 30.1Х 1955, 
там же) -- фін. письменник. Збір- 
ки оповідань «По шосейній доро- 
зі» (1925), «Вітер віє над ними» 
(1927) -- про тяжке життя трудя- 
щих. Зб. оповідань «Плац і казар- 
ма» (1928), у якій відображено 
протест проти армійської муштри, 


зазнала нападів реакц. "критики. 


В романах  «Зачароване коло» 
(1931), «Хазяї та тіні хазяїв» 
(1935) порушував гострі соціальні 
проблеми. Роман «Чоботи дев'я- 
ти солдатів» (1945), новела «Війна 
лісового Аапелі» (опубл. 1956) -- 
антифашист., роман «Випадок з 
фельдфебелем Сато» (1935, опубл. 
1956) антимілітарист. спрямуван- 


ня. Автор істор. роману «Борош- 
но» (1949). 5 

Тв.: Рос. перекл.-- Повести и 
рассказь. М., 1956; Заколдованньїй 
круг Петрозаводск, 1961; Новелльг. 


1978; Избранное. М., 1981. 

Е. А. Лисецька. 
ХАБАНЕРА (ісп. Бабапега, від 
Нарапа -- Гавана; правильніше -- 
абанера) -- кубинський танець і 
пісня; відомий також під назвою 
«данса». Муз. розмір 2/,, темп по- 
вільний. Оразок Х.-- «Ла палома» 
(«Голубка») С. Ірадьєра. 
ХАБАРНИЦТВО -- за рад. кри- 
мінальним правом корисливий зло- 
чин, який полягає в одержанні 
службовою особою їй особисто, або 
через посередників у будь-якому 
вигляді матеріальних цінностей, 
грошей, майнової вигоди тощо за 
виконання або невиконання в інте- 
ресах того, хто дає хабара, будь- 
якої дії, яку службова особа по- 
винна була або могла вчинити з 
використанням свого службового 
становища. До Х. закон (в УРСР-- 
ст. 168--170 КК УРСР) відносить 
три види злочинів: одержання ха- 
бара, дача хабара і посередництво 
в Х. Хабарництво є одним з найне- 
безпечніших службових злочинів, 
боротьбу з якими Рад. д-ва вважає 
одним з найважливіших завдань 
правоохоронних органів. Одержан- 
ня хабара карається позбавленням 
волі на строк до 10 років з кон- 
фіскацією майна, за обтяжливих 
обставин -- до 15 років з кон- 
фіскацією майна і з засланням 
на строк до 5 років чи без заслання, 
а за особливо обтяжливих об- 
ставин -- смертною карою з кон- 
фіскацією майна. Дача хабара і 
посередництво в Х. карається 
позбавленням волі на строк до 8 
років, за обтяжливих обставин -- 
до 15 років. 
Особа, яка дала хабар, звільняєть- 
ся від кримінальної відповідаль- 
ності, коли щодо неї мало місце 
вимагательство хабара або якщо 
ця особа після дачі хабара доб- 
ровільно заявила про те, що стало- 
ся. Законодавство УРСР передба- 
чає відповідальність і за провока- 
цію хабара (ст. 171 КК УРСРУ. 
В капіталістичних країнах факти 
Х. в держ. апараті є однією з 
форм корупції. О. Я. Свєтлов. 
ХАБАРОВ Єрофій Павлович (бл. 
1610, с. Дмитрієво, тепер Нюксен- 
ського р-ну Волог. обл. -- після 
1667) -- рос.  землепроходець і 
промисловець. В 1649--53 здійс- 
нив походи до Приамур'я (по рі- 
ках Лені й Ольокмі через Стано- 
вий хр. до Амуру). В 1652 Х. 
досяг гирла Уссурі. Склав перші 
картосхеми Приамур'я. Ім'ям Х. 
названо м. Хабаровськ і заліз- 
ничну станцію Єрофій Павлович 
на Транссибірській магістралі. 


ХАБАРОВСЬК -- місто, крайовий 
та районний центр РРФСР. Розта- 
шований на р. Амур. Річковий 
порт, залізнична ст. Хабаровськ І 
на  Транссибірській магістралі, 
аеропорт. 560 тис. ж. (1983). Поді- 





79 





ХАБАРОВСЬК. 





Ю. Фучік, 


СИСТЕМИ РОЗВИТОК 
ПИСЬМА ФОРМ БУКВИ Х 


СЕРЕ 
Ж'ьвькахь 


ХАБАРОВСЬКИЙ 
КРАЙ 


Хабаровський край. 

В одному з цехів Хаба- 

фовського  суднобудів- 

ного заводу. 

В цеху універсального 
льніуго заводу 

«Амуркабель» імені 

50-річчя СРСР у Ха- 

баровську. 

На Амурському целю- 

люзно-картонному ком- 

бінаті. 


ляється на 5 міськ. районів. Засн. 
1858 як військ. пост, згодом -- ста- 
ниця Хабаровка (названа на честь 
рос. землепрохідця Є. П. Хаба- 
рова). З 1880 -- місто, адм. центр 
Приморської обл., з 1884 -- ії При- 
амурського  генерал-губернаторст- 
ва. В 1893 перейменоване на Х. 
В 1906 в Х. виникла с.-д. група, 
1907 вона оформилася в орг-цію 
РСДРП. Рад. владу встановлено 
6 (19). ХП 1917. Після Волочаєв- 
ського бою 1922 Нар.-революц. ар- 





сечо - й 


Хабаровськ. Вид частини міста. 
мія | Далекосхідної республіки 
(ДСР) 14.П 1922 визволила Х.. від 
білогвард. військ. У листопаді 
1922 Х. у складі ДСР увійшов до 
РРФСР. 3 1926 Х.-- центр Дале- 
косхідного краю, з 1938 -- Хаба- 
ровського краю. Місто  нагоро- 
джено орденом Жовтневої Рево- 
люції (1971). 
Провідні галузі пром-сті -- маши- 
нобудування та металообробка, 
паливна, деревообр., харч. та лег- 
ка, виробн. буд. матеріалів. Най- 
більші підприємства-- з-ди: «Даль- 
дизель», енергетичного  машино- 
будування, універсальний кабель- 
ний «Амуркабель» імені 50-річчя 
СРСР, верстатобуд., хіміко-фарма- 
цевтичний та ін. ТЕЦ. 

В Х.-- 8 вузів, заочний філіал Но- 
восиб. електротех. ін-ту зв'язку, 
філіал заочного ін-ту рад. торгівлі, 
ф-т Всесоюзного юрид. заочного 
ін-ту, філіал Всесоюзного заочного 
фінансово-екон. ін-ту, 17 серед. 
спец. навч. закладів, н.-д. ін-ти, 
у т. ч. далекосхідні лісової пром- 
сті, мінеральної сировини, с. Г., 
лісового господарства та ін. Музеї: 
краєзнавчий, літературний, худож- 





Го 





ній, геологічний та КОМСОМОЛЬСЬКОЇ 
слави. Театри: драми, муз. коме- 
дії, юного глядача; філармонія. 
ХАБАРОВСЬКИЙ КРАЙ - у 
складі РРФСР. Утворений 20.Х 
1938. Розташований на Далекому 
Сході СРСР, включає Шантарські 
та ін. о-ви. На Пд. Зх. краю про- 
ходить частина держ. кордону 
СРСР з КНР, на Сх. омивається 
Охотським м. і Татарською прот. 
Площа 824,6 тис. км2. Нас. 1663 
тис. чол. (на 1.1 1983). Осн. насе- 
лення -- росіяни, живуть також 
українці, народності Півночі (на- 
найці, евенки, ульчі, нівхи, еве- 
ни, удегейці, орочі та ін.), євреї, 
татари, білоруси. Міськ. нас.-- 
80 ої. До складу краю входить 
Єврейська автономна область. 
Поділяється на 22 райони, має 9 
міст і 43 с-ща міськ. типу. Центр -- 
м. Хабаровськ. Х. к. нагороджено 
орденом Леніна (1965). Рельєф 
краю переважно  середньогірний. 
Значну частину території займа- 
ють хребти: Сунтар-Хаята (вис. до 
2933 м), Джугджур, Турана, Буре- 
їнський, на Пд. Сх.--Сіхоте-дДлінь. 
На рівнини припадає бл. 25 9 
тер. Х. к.; вони розташовані вздовж 
Амуру та ін. рік, заболочені. Ко- 
рисні копалини: кам. і буре ву- 
гілля, залізна та марганцева руди, 
руди кольорових металів (зокре- 
ма, олова), фосфорна сировина, 
графіт, брусит, буд. матеріали; 
є джерела мінеральних вод. Клі- 
мат мусонний. Пересічна т-ра січ- 
ня від --22, --24? на Пд. до --36, 
--40"? на Пн., липня відповідно 
від -К14, - 16" до -20, 4-21". Опа- 
дів на Пн. 300--400 мм, на Пд.-- 
600--800 мм на рік (70--75 9; 
випадає влітку). У пн. та центр. 
районах -- багаторічна мерзлота. 
Гол. ріки -- Амур та його притоки 
Уссурі (права), Бурея, Амгунь 
(ліві), на Пн.-- ріки бас. Лени 
(Мая, Учур). Для рік басейну 
Амуру характерні літні паводки 
та повені. Грунти переважно гір- 
ські, тундрові, підзолисті, бурі 
гірсько-лісові, болотні. Ліси зай- 
мають 42,1 млн. га (модрина 
даурська, ялина аянська,  яли- 
ця дбілокора, кедр корейський, 
ясен, бархат амурський, лимон- 
ник, актинідія); по долинах рі- 
чок -- луки. В межах Х. к. -- Боль- 
ше-хехцірський та Комсомольський 
заповідники. 

Провідними галузями  економі- 
ки, що визначають спеціалізацію 
Х. к., є машинобудування та ме- 
талообробка, лісова,  деревообр. 
і | целюлозно-паперова  пром-сть, 
чорна металургія, а також гірничо- 
добувна, нафтопереробна та рибна 


пром-сть. Енергетика бавується в 
осн. на довізному вугіллі (ТЕЦ 
-- у Хабаровську, Комсомольську- 
на-Амурі, Амурську). Машинобу- 
дування і металообробка представ- 
лені виробн. устаткування для 
ливарних цехів, металорізальних 
верстатів, мор. і річкових суден, 
трансформаторів, компресорів, ка- 
белю, пральних машин тощо (Ха- 
баровськ, Комсомольськ-на-Амурі, 
Біробіджан,  Совєтська  Гавань, 
Ніколаєвськ-на-Амурі). Створено 





Порт Ваніно. 


чорну металургію (зокрема, з-д 
«Амурсталь» у Комсомольську-на- 
Амурі). ФРозвинуте виробн. пи- 
ломатеріалів, деревноволокнистих 
плит, стандартних будинків, фане- 
ри; на відходах виробн. та низько- 
якісній деревині працює гідро- 
лізна пром-сть..У м. Амурську -- 
найбільший на Далекому Сході 
целюлозно-картонний комбінат. 
Пром-сть буд. матеріалів -- у 
Хабаровську,  Комсомольську-на- 
Амурі, Теплоозьорську, Лондоко 
таїн. У Комсомольську-на- Амурі 
та Хабаровську -- нафтопереробні 
з-ди. Розвинута легка та харч. 
пром-сть. С. г. спеціалізується на 
виробн. молока, м'яса, овочів, кар- 
топлі, сої та птахівництві. Прова- 
дяться значні меліоративні роботи. 
Вирощують також зернові (пшени- 
ця, овес, ячмінь) й кормові культу- 
ри. Навколо міст формуються 
с.-г. зони з підприємствами ін- 
дустр. типу. На Пн. краю-- оле- 
нярство, на ШПд.--бджільництво, 
мисливство. Тер. краю проходить 
Транссибірська магістраль,  за- 
лізничні лінії: Ізвєсткова -- Чег- 
домин, Волочаєвка Комсо- 
мольськ-на-Амурі -- Совєтська Га- 
вань, а також траса Байкало-Амур- 
ської магістралі. Судноплавство 





порти: Ваніно (діє поромна пере- 
права Ваніно -- Холмськ), Ніко" 
лаєвськ-на-Амурі, Охотськ та ін. 
Осн. автомоб. шляхи: Хаба- 
ровськ -- Владивосток, Хабаровськ 
-- Біробіджан, Хабаровськ -- Ком- 
сомольськ-на- Амурі. Важливе зна- 
чення має повітр. транспорт. На 


тер. краю -- нафтопровід Оха 
(о. Сахалін) --  Комсомольськ- 
на-Амурі. 


УХ. к.-- 10 вузів, ут. ч.8-- у Ха- 
баровську, пед. та політех. ін-ти 
у Комсомольську-на-Амурі; 34 се- 
ред. спец. навч. заклади. Н.-д. 
їн-ти Далекосхідного наукового 
центру АН СРСР, у т. ч. Ха- 
баровський комплексний,  текто- 
ніки та геофізики, екон. дослід- 
жень; далекосхідні н.-д. ін-ти: мі- 
неральної сировини, с. г., лісового 
г-ва, лісової пром-сті та ін. (в Ха- 
баровську). Музеї: худож., крає- 
знавчий (філіали -- в Совєтській 
Гавані, на ст. Волочаєвка та ін.), 
комсомольської слави та ін.--в Ха- 
баровську, образотворчого мистецт- 
ва та краєзнавчий -- в Комсомоль- 
ську-на-Амурі, краєзнавчий -- в 
Ніколаєвську-на-Амурі. 4 театри, 
у т.ч. 3-- в Хабаровську, 1 (дра- 
матичний) -- у Комсомольську-на- 
Амурі. Бальнеологічний курорт 
Кульдур. 

Літ.: Гладьшев А. Н., Куликов А. В., 
Шапалин Б. Ф. Проблемь развития 
и размещения проийизводительнььіх сил 


-ЬКИЙ КРАЙ 


Дальнего Востока. М., 1974; Черньй 
К. Край снєріений и мужества. 


М., 1982. Д С. Вишневський. 
ХАББЛ (Габол; Нибріе) Едвін 


Пауелл (20.ХІ 1889, Маршфілд, 
шт. Міссурі -- 28. ІХ 1953, Сан- 
Маріно, шт. Каліфорнія) -- амер 
астроном, член Нац. АН США і 
1927). Осн. наукові праці при- 
свячені вивченню галактик. Х. за- 
провадив поділ туманностей на 
галактичні та позагалактичні; до- 
вів, що близькі до Землі галакти- 
ки являють собою зоряні системи, 
подібні до нашої Галактики; вста- 
новив залежність між червоним 
зміщенням галактик і віддаллю 
до. них (див. Хаббла закон). 
ХАББЛА ЗАКОН -- закон, згід- 
но з яким космологічне червоне 
зміщення або швидкість руху га- 
лактик зростає приблизно  про- 
порційно віддалі до них. Встано- 
вив 1929 Е. П. Хаббл. Див. також 
Космологія. 

ХАБІБІ (псевд.; справж. ім'я 
невідоме; бл. 1470, с. Баргюшад 
-- 1520) -- азерб. поет. Вихову- 
вався при дворі правителя Султа- 
на Якуба (1478--90). Був «царем 
поетів» при дворі шаха Ісмаїла І. 
Останні роки життя провів у Ту- 
реччині. В газелях та ін. віршах 
оспівував красу людини. Пое- 
зія Х. тісно пов'язана з життям, 
відзначається багатством думок, 
емоційністю мови. 








ХАБІБІ Еміль (псевдоніми -- аль- 
Джухейн, Абу Салем; н. 1921, м. 
Хайфа) -- араб. письменник, жур- 
наліст і політ. діяч (Палестина). 
Член Компартії Ізраїлю. Член 
Політбюро ЦК Компартії Ізраї- 
лю, член кнессету (парламенту), 
гол. редактор органу Компартії 
Ізраїлю газ. «Аль- -Іттіхад» («Єд- 
ність»). Зазнав переслідувань сіо- 
ніст. влади. В комуністичній пресі 
співробітничає з 1943. В своїх 
творах захищає права трудящих, 
відстоює справу миру дружби 
між народами. Автор зб. опорідИВи 
«Шість оповідей шести днів» (1969), 
повісті «Дивні події, пов'язані із 
зникненням Саїда Абу ан-Нахса 
аль-Муташаїля» (1972--74). 
Тв.: Рос. перекл.-- ГОповідан- 
няї. В кн.: Горсть родной земли. М., 
1981; Страннье собьтия... В кн.: Про- 
пасть терпения. М., 1. 

М. Кочубей. 


ХАВКІН Володимир  Аронович 
(Маркус Вульф Аронович; З (15). 
ПІ 1860, Одеса -- 26.Х 1930, Ло- 
занна| -- вітчизняний бактеріолог 
і епідеміолог. Учень І. І. Мечни- 
кова. У 1884 закінчив Новоросійсь- 
кий ун-т в Одесі. У 1888 -- викла- 
дач Женевського ун-ту, у 1889-- 
93 -- співробітник Пастерівського 
ін-ту в Парижі, 1893--1915 працю- 
вав в Індії: бактеріолог уряду 
Індії (1893--1904), одночасно у 
1896--1904 -- директор протичум- 
ної лабораторії в Бомбеї, створеної 
за його ініціативою (з 1925 -- ін-т 
його імені). Осн. праці присвяче- 
ні дослідженням чуми і холери. 
Розробив ефективні протихолерну 
(1892) і протичумну (1896) вакци- 
ни, з якими провів досліди на собі. 
Брав безпосередню участь у вакци- 
нації населення Індії під час 
епідемій холери (1893--95) і чу- 
ми (1896--1902). 
ХАВКІН Оскар Григорович (н. 
2.У 1923, ст. Межова, тепер смт 
Межівського р-ну Дніпроп. обл.) 
-- укр. рад. архітектор, засл. арх. 
УРСР (з 1976). Член КПРС з 
1947. В 1944--48 навчався у Дні- 
проп. інженерно-буд. ін-ті. Серед 
споруд (всі -- у Дніпропетровську ) 
-- житл. масиви Західний (1956-- 
58), Сонячний (1967-- 72), Перемо- 
га (1970--78; всі -- у .співавторст- 
ві), школи, лікувальні комплекси. 
Держ. премія СРСР, 1983. 


ХАВКІНА Любов Борисівна (12 
(24.ТУ 1871, Харків -- 2.МІ 1949, 
Москва | -- рад. бібліотекознавець 
і бібліограф, засл. діяч науки 
РРФСР (з 1945), доктор пед. наук 
(з 1949). В 1890--1912 працювала 
в Харків. публічній б-ці. Брала 
активну участь у роботі Харківсь- 
кої жіночої недільної школи Х. Д. 
Алчевської, очолювала Рос. біб- 
ліотечне т-во в Москві, була почес- 
ним членом кількох зарубіж. наук. 


бібліотечних асоціацій. В 1924-- 
28 -- директор н.-д. ін-ту бібліо- 
текознавства в Москві. З 1928 -- 


на науковій і літературній роботі. 
Автор багатьох праць з бібліо- 
текознавства. Нагороджена орде- 
ном «Знак Пошани». 

ХАГАНІ ШИРВАНІ Афзаладдін 
Ібрагім Алі-огли (1120, Шемаха -- 
1199, Тебріз) -- азерб. поет-мис- 
литель. Був придворним поетом 
ширваншаха. Написав філос. каси- 
ду про руїни давньої столиці саса- 
нідських шахів -- Мадаїна (Кте- 
сифона). В газелях, касидах, ру- 





81 
ХАГАНІ ШИРВАНІ 


М 
В. А. Хавкін. 


ХАГГІНС 





б 
Б. Е. Хайкін. 


82 





Хайгетське кладови- 
ще. Пам'ятник на моги- 
лі К. Маркса. Скульп- 


тор Л. Бредшоу. 


1956. 


баї оспівував красу і розум люди- 
ни. В кращих творах, особливо в 
касидах «Хабсіє» та в поемі «Пода- 
рунок двох Граків», викривав со- 
ціальну нерівність, косність і са- 
модурство феод. правителів, висту- 
пав проти жорстокості і сваволі, 
релігійно-феод. гніту, славив лю- 
бов до вітчизни, працю, відстою- 
вав розвиток науки та освіти. 
Тв.: Рос. перекл.-- Избраннье 
произведения. Баку, 1959; Лирика. 
М., 1980; Рубам. Баку, 1982. 

В. І. Ціпко. 


ХАГГІНС (Гаггінс; Ниєяіп5) Чарлз 
Брентон (н. 22.ІХ 1901, Галіфакс, 
Канада) -- амер. хірург і онколог, 
член Нац. АН США (з 1949). З 
1927 працював в Чікагському ун-ті 
(з 1936 професор хірургії). 
В 1951--69 -- директор лаборато- 
рії з досліджень раку в клініці 
Бен-Мей. Праці Х. присвячені пи- 
танням гормонального лікування 
раку передміхурової залози. Вони 
поклали початок гормонотерапії і 
сприяли розвитку хіміотерапії ра- 
ку. Нобелівська премія, 1966 
(разом з Ф. П. Роусом) за дослід- 
ження в онкології. 
ХАГЕНМЮЛЛЕР  (Наяепптиїіег) 
Поль (н. 3.МПІ 1921, Страсбур) -- 
франц. хімік, іноз. член АН СРСР 
(з 1976). Закінчив ф-т природничих 
наук Паризького ун-ту. Основні 
наук. праці присвячені вивченню 
залежності між структурою кри- 
сталів оксидів і фторидів перехід- 
них металів та їхніми фіз. власти- 
востями (магнітними, оптичними, 
електричними тощо). 
ХАГЕРУП (Гагеруп; Наяегир) Ін- 
гер (н. 12.ГМ 1905, Берген) -- норв. 
поетеса. Перша зб.-- «Я заблукала 
в лісах» (1939). Під час 2-Ї світової 
війни патріотичні вірші Х., спря- 
мовані проти фашист. окупантів, 
поширювалися нелегально. В 1943 
емігрувала до Швеції, де 1944 
вийшла її зб. «Далі». Автор фі- 
лос.-психологічних та ліричних 
збірок «Сьома ніч» (1947), «Ти хо- 
чеш, щоб я була такою» (1949), 
«Пливе мій корабель» (1951), «З 
кратера серця» (1964), книг спога- 
дів «Приходить дівчинка» (1965) 
та «Чого ти шукаєш тут?» (1966), 
радіоп'єс, творів для дітей. 
Тв.: Рос. перекл.-- Стихотворе- 
ния. М., 1956; | Вірші). В кн.: Голоса 
позтов. М., 1965; Г|Вірші). В кн.: Из 
норвежской поззий. М., 1967. 

Е. 4. Жежерун. 
ХАДДЕРСФІЛД, Гаддерсфілд -- 
місто в центр. частині Великобри- 
танії, в метрополітенському граф- 
стві Зх. Иоркшір Вузол з-ць. 
Разом з м. Дьюсбері та прилегли- 
ми районами утворює адм. округ 
Керкліс з нас. більше 371 тис. 
чол.  Текст.,  електротех., вер- 
стато- та ін. машинобудування. 
Значна вовняна пром-сть, кили- 
марство. Підприємства хім. (барв- 
ники) та швейної промисловості. 
ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ ЛИМАН 
один з Одеських лиманів, на пн.- 
зх. узбережжі Одеської зат. Чор- 
ного м. Площа 70 км?. Довж. бл. 
40 км, шир. до 3,5 км, глиб. до 12 
м. Від моря відокремлений піщано- 
черепашковим пересипом завшириі- 
ки до 4,5 км. У лиман впадає р. 
Малий Куяльник. Т-ра води влітку 
до -Ь28, --30", пересічна соло- 
ність її 22 Фо. Дно лиману вкрите 
чорним мулом. У районі Х. л.-- 
санаторії ім. Жовтневої револю- 
ції в с. Холодна Балка (тут 1902 


працював лікарем земської грязе- 
лікарні Д. І. Ульянов) та Хаджи- 
бей. Поблизу Х. л. у Нерубайських 
катакомбах -- музей  партизан- 
ської слави. Ю. О. Амброз. 
ХАДЖИДЕР -- річка в Моллд. 
РСР (верхів'я) та Одес. обл. УРСР. 
Довж. 94 км, площа бас. 894 км?. 
Тече ШПричорноморською  низови- 
ною, впадає в оз. Хаджидер. Жив- 
лення переважно снігове. Влітку 
місцями пересихає. На річці спо- 
руджено водосховище (використо- 
вують для зрошування й рибороз- 
ведення) та 4 шлюзи-регулятори. 
ХАДЖІ-ГІРЕЙ (р. н. невід.-- п. 
1466) -- хан (проголошений 1443), 
засновник Кримського ханства, 
родоначальник династії Гіреїв. 
У зовн. політиці орієнтувався на 
феод. Литву. Вів боротьбу проти 
Золотої орди. 

ХАЗАН Михайло Давидович (29. 
МИПІ (11.1Х) 1911, м. Кривий Ріг -- 
1943) -- укр. рад. письменник. 
Закінчив робітфак. Працював на 
шахті, з 1929 -- у редакції криво- 
різької газ. «Червоний гірник». 
З 1931 жив у Чернігові, працював 
у редакції газ. «Більшовик». Автор 
зб. оповідань «Новели» (1938), 
«Вічна зірка» (1939), «Серце знає 
дорогу» (1940). Під час Великої 
Вітчизн. війни був у партизансько- 
му загоні, загинув у бою. 

Тв.: Новели. К., 1949; Новели. К., 
1957. Ф. Т. Кириченко. 
ХАЗАРЕЙЦІ, хазара -- народність 
монг. походження, що населяє 
центр. гірську частину  Афгані- 
стану (Хазараджат). Заг. чисель- 
ність - - 1,45 млн. чол. (1980, оцін- 
ка). Говорять особливим  діалек- 
том тадж. мови (хазарагі) з вели- 
кою кількістю монг. і тюрк. слів. 
За релігією Х.-- мусульмани-шиї- 
ти.  Зберігали незалежність до 
1892, коли їх підкорив афганський 
емір. Осн. заняття -- землероб- 
ство і скотарство; ремесла (пере- 
важно ткацтво). 

ХАЗМОГАМІЯ, хасмогамія (від 
грец. убдсно-- зів, паща і убцос -- 
шлюб) -- запилення у квітках, 
оцвітина яких розкривається під 
час цвітіння (т. з. хазмогамні квіт- 
ки). Х. є пристосуванням до пере- 
хресного запилення. Див. також 
Клейстогамія. 

ХАЗНАДАР Мухаммад аш-Шад- 
лі (1881--1954) -- араб. поет (Ту- 
ніс). Один з родоначальників су- 
час. туніс. поезії. За участь у нац.- 
визвольному русі, виступи проти 
французьких колонізаторів зазнав 
переслідувань. 1-й том його 
дивану (збірки поезій) вийшов 
1923, 2-й -- 1925. В традиційні 
за формою вірші вклав новий 
зміст -- у них звучав протест про- 
ти колоніального становища краї- 
ни, відстоювалися необхідність со- 
ціальних реформ, передові погля- 
ди. В деяких творах помітна ідеа- 
лізація минулого. Автор теоретич- 
ної праці «Життя арабської поезії 
іїї розвиток». Ю. М. Кочубей. 
ХАЙГЕТСЬКЕ КЛАДОВИЩЕ. 
Розташоване в пн. частині Велико- 
го Лондона, на території колиш- 
нього передмістя  Хайгет. 17.ПІ 
1883 на Х. к. поховано К. Маркса 
(там же поховано його дружину 
Ж. Маркс і дочку Елеонору). В 
1903 могилу Маркса відвідали 
В. І. Ленін та ін. делегати П з'їзду 
РСДРП. 14.ПІ 1956 на могилі 
встановлено пам'ятник К. Марксу. 


На Х. к. поховані також Г. Спен- 
сер, М. Фарадей, Дж. Еліот та 
ін. видатні діячі англ. науки | 
культури. 
ХАЙДАРАБАД -- місто в Індії. 
Див. Гайдарабад. 
ХАЙДАРАБАД -- місто в Паки- 
стані. Див. Гайдарабад. 
ХАЙДЕГГЕР (Гайдеггер; Неідея- 
сег) Мартін (26.1Х 1889, Мескірх, 
Баден -- 26.У 1976, там же) -- нім. 
філософ-ідеаліст, один із засновни- 
ків екзистенціалізму. Професор 
Марбурзького (1923--28) і Фрай- 
бурзького (1928--51) ун-тів. 
В праці «Буття і час» (1927) сфор- 
мулював вихідні принципи філосо- 
фії екзистенціалізму, згідно з 
якими життя сучас. людини в сві- 
ті науково-тех. цивілізації є ні- 
бито «несправжнім» існуванням. 
«Справжнє» існування досягаєть- 
ся, за Х., лише відмовою від раціо- 
налістично-наук. способу  життє- 
діяльності на користь ірраціона- 
лістичного «переживання» -- т. 3. 
екзистенції, осн. смисл ЯКОЇ вияЯв- 
ляє лише смерть. Тільки перед ли- 
цем смерті людина ніби пізнає 
«смисл буття», усвідомлюючи тлін- 
ність людського існування. В ос- 
танні роки життя багато уваги 
приділяв «екзистенціальному ана- 
лізу» мови, звідки бере початок 
«феноменологічна герменевтика». 
1. В. Бичко. 
ХАЙКІН Борис Еммануїлович (13 
(26).Х 1904, Мінськ -- 10.У 1978, 
Москва| рос. рад. диригент, 
нар. арт. СРСР (з 1972). Член 
КПРС з 1940. У 1928 закінчив 
Моск. консерваторію. В 1928--35-- 
диригент, з 1935 -- гол. диригент 
Оперного театру ім. К. С. Стані- 
славського (Москва). В 1936--43 -- 
худож. керівник і гол. диригент 
Ленінгр. Малого оперного театру, 
1944--53 -- Ленінгр. театру опери 
та балету ім. С. М. Кірова. В 1954 
--78 -- диригент Великого театру 
СРСР. З 1935-- професор Ле- 
нігр., 1954--78 -- Моск. консерва- 
торій. Нагороджений орденами 
Жовтневої Революції і Трудового 
Червоного Прапора. Держ. премія 
СРСР, 1946 (двічі), 1951. 
ХАЙКОУ -- місто в Китаї. Розта- 
шоване на Пн. о. Хайнань, у пров. 
Гуандун. Мор. порт, вузол авто- 
шляхів. Понад 100 тис. ж. (1970). 
Маш.-буд., металообр., хім. (зо- 
крема, гумова), буд. матеріалів, 
шкіряна, текст. і харчосмакова (ви- 
робн. кокосової олії, рибних кон- 
сервів, | цукру, обробка чаю) 
пром-сть. Один з центрів рибальст- 
ва. Кустарні промисли. , 
ХАЙНАНЬ, Цюньяй -- острів у 
Пд.-Китайському м. Тер. Китаю 
(входить до пров. Гуандун). Пл. 
33,7 тис. км?. Від материка відо- 
кремлений прот. Хайнань. Пн. ча- 
стина Х. рівнинна, пд. 1 центр. -- 
гориста. Є заліз. руди та кам. сіль, 
на целирі поблизу Х. виявлено 
нафту. Клімат тропічний, мусон- 
ний. Часто бувають тайфуни. У 
горах -- вічнозелені ліси (панда- 
нуси, тунгове і камфорне дерева, 
пальми та ін.). На рівнинах виро- 
щують рис, цукр. тростину, бавов- 
ник. Культивують також кавове 
дерево, кокосову пальму, банани, 
ананаси, манго, ефіроолійні куль- 
тури. Шовківництво. Мор. про- 
мисли. Гол. місто і порт - - Хайкоу. 
ХАЙФА -- місто на Пн. Ізраїлю. 
Порт на узбережжі Середземного 


м. Вузол з-ць і автошляхів. 227 
тис. ж. (1975). Підприємства мета- 
лург., автоскладальної,  метало- 
обр., електротех., нафтоперероб- 
ної, хім.,  текст., харчосмакової 
та ін. пром-сті. Гідротех. і тех- 
нологічний ін-ти. Музеї: старо- 
винного мистецтва, сучас. мистец- 
тва,, мистецтва Японії. 

ХАЙФОН місто на Пн. Сх. 
В'єтнаму. Мор. порт у дельті р. 
Хонгха (Червоної), поблизу її впа- 
діння в зат. Бакбо Пд.-Китайсько- 
го м. З-цею та автошляхом зво 
чений з Ханоєм. Аеропорт Катбі. 
1,3 млн. ж. (1976). Значний торг.- 
пром. центр країни. Підприємства 
суднобуд., суднорем., авторем., 
металообр., хім., скляної, цем., 
текст. і харчосмакової пром-сті. 
Кустарні промисли. Рибальство. 
Засн. в 70-х рр. 19 ст. 

ХАЙЯМ Омар Гіясаддін Абу-ль- 
Фатх ібн Ібрагім (бл. 1048 -- після 


122) -- перс. і тадж. поет. Див. 
Омар Хайям Гіясаддін Абу-ль- 
Фатх., ібн Ібрагім. 


ХАКАСИ -- народ, який живе пе- 
реважно в Хакас. а. о. Чисель- 
ність-- 71 тис. чол. (1979, пере- 
пис). Мова -- хакаська (див. 
Хакаська мова). До Великої 
Жовтн. соціалістич. революції бу- 
ли відомі під заг. назвою мінусін- 
ських і абаканських татар або тюр- 
ків. У 17 -- на поч. 18 ст. добро- 
вільно ввійшли до складу Росії. 
Культура і побут Х. були дуже 
відсталими. За релігією Х. були 
шаманістами, хоча формально 
вважалися православними. Про- 
цес консолідації Х. у народність 
завершився за Радянської влади. 
Про історію, г-во, культуру Х. 
див. Хакаська автономна область. 
ХАКАСЬКА АВТОНОМНА ОБ- 
ЛАСТЬ, Хакасія -- у складі Крас- 
нояр. краю РРФСР. Утворена 
20.Х 1930. Площа 61,9 тис. км2. 
Нас. 523 тис. чол. (на 1.1 1983). 
Поділяється на 8 районів, має 5 
міст та 17 с-щ міськ. типу. Центр -- 
м. Абакан. 

Природа. Х. розташована на Пд. 
Східного Сибіру. На заході -- 
схили Кузнецького Алатау (вис. 
20 2178 м, г. Верхній Зуб), на 
Пд. Зх. -- Абаканського хр., на 
Пд.-- схили Зх. Саяну (вис. до 
2930 м, г. Харахаш). На Сх. в ме- 
жах Х.-- частини Мінусінської 
та Чулимо-Єнісейської улоговин. 
Корисні копалини: кам. вугілля, 
залізна руда, мідь, молібден, воль- 
фрам та ін. Клімат різко континен- 
тальний. Пересічна  т-ра січня 
-19, --21"? (в улоговинах) та 
-15, --17? (у передгір'ях), липня 
відповідно 6-18, --20"7 та -н17, 
12187. Опадів 300--700 мм на рік. 
Гол. ріки -- Єнісей з прит. Абакан, 
атакож Том, Чорний Їюс та Білий 





Абакан. У центральній частині міста. 


ба 





Іюс (прит. Обі), Красноярське та 
Саяно-Шушенське водосховища. 
Степова рослинність на пд. чор- 
ноземах, у передгір'ях -- опідзо- 
лені і вилуговані грунти, рослин- 
ність лісостепова. В горах -- гір- 
сько-лісові й  дерново-підзолисті 
грунти під хвойними Й листяними 


лісами, на вершинах -- гірська 
тундра, місцями субальп. та альп. 
луки. 


Населення. В області живуть ха- 
каси (11,4 20; тут і нижче перепис, 
1979), росіяни (79,5 92), українці 


88 - 


«ф'» Є, 


сс до 


Уч Дн; 
"ЙБаликся /іскамжа, 7 
ге / і бу 4 о | 


УК і 
на Тетб 
м яю 


7 


7/7, ее й 


(2 9), татари, мордва та 
Пересічна густота населення 
8,5 чол. на 1 км? (1983). Міське 
нас. становить 72 9, (1983). Великі 
міста: Абакан, Черногорськ. 
Історія. Тер. сучас. Х. було засе- 
лено з часів палеоліту. На кін. 
17 ст. у племен, які населяли Х., 
виникли ранньофеод. князівства. 
В 17 -- на поч. 18 ст. князівства Іі 
групи племен (предки сучас. ха- 
касів) добровільно ввійшли до 
складу Рос. д-ви. Це прогресивно 
вплинуло на розвиток їхньої еко- 
номіки і культури. З серед. 19 ст. 
на тер. Х. почали зароджуватися 
капіталістичні відносини. Рад. 
владу в  Мінусінському повіті 
Єнісейської губ. (в ньому прожи- 
вала осн. частина хакасів) встанов- 
лено в листопаді 1917. На тер. Х. 
боротьба проти  білогвардійсько- 
байських банд тривала до 1923. 
В кін. 1923 було утворено Хакас. 
нац. повіт, 1925 його перетворено 
на округ. 20.Х 1930 утворено Ха- 
кас. а. о. За роки довоєнних п'яти- 
річок у Х. було ліквідовано еко- 
номічну відсталість, створено 
місц. пром-сть,  колективізовано 
с. г. (до 1934), здійснено культур. 
революцію. Під час Великої Віт- 
чизн. війни 1941--45 19 тис. воїнів 
з Х. нагороджено орденами і меда- 
лями, 20 чол. удостоєно звання 
Героя Рад. Союзу. В післявоєн- 
ний період область досягла нових 
успіхів у соціалістичному будів- 
ництві. Х. нагороджено орденами 
Леніна (1967), Дружби народів 
(1972). 





Народне господарсгво. Провідні 
галузі пром-сті Х. -- гірничодо- 
бувна, лісова, деревообр., буді- 
вельних матеріалів та легка. Елек- 
троенергетика базується на місце- 
вому вугіллі, діє Саяно-Шушенсь- 
ка ГЕС на р. Єнісеї. Гірничодобув- 
на пром-сть представлена видобу- 
ванням кам. вугілля в Мінусін- 
ському вугільному басейні (Черно- 
горський та Їзихський вуг. розрі- 
зи), заліз. руди (Абаканський руд- 
ник поблизу м. Абаза, Тейське ро- 
довище біля с-ща Вершина Теї), 
видобуванням та збагаченням ко- 
льорових металів. Лісова пром-сть 
зосереджена у верхів'ях Чулиму 
й Абакану, деревообр. -- в с-щах 
Бельтирському та Усть-Абакані, 
в м. Абазі (лісопереробні комбіна- 
ти). Гідролізний з-д у с-щі Усть- 
Абакані. Підприємства пром-сті 
буд. матеріалів виробляють залі- 
зобетонні конструкції та деталі, 
буд. цеглу. Каменеобр. комбінат 
«Саянмармур» у м. Саяногорську. 
Значного розвитку набула легка 
пром-сть -- трикотажна та взут. 
(ф-ки: трикотажна «Хакасія», та 
взут. «Саяни» в Абакані, комбінат 
штучних шкір у Черногорську). 
Діє камвольно-суконний комбінат 
у Черногорську (один з найбіль- 
ших у Х.). Харч. пром-сть пов'я- 
зана з первинною обробкою с.-г. 
сировини. В Х. розвивається Саян- 
ський тер.-виробничий комплекс. 
Х.--важливий район по вирощу- 
ванню зернових культур у Сх. 
Сибіру. Вирощують також картоп- 
лю, овочі, кормові культури. Діє 
Койбальська зрошувальна систе- 
ма. Провідна галузь тваринницт- 
ва -- вівчарство. Розводять велику 
рогату худобу, свиней. Бджіль- 
ництво. Звірівництво. Осн. види 
гранспорту -- залізничний (заліз- 
ничні лінії Ачинськ -- Абакан з від- 
галуженням на Черногорськ, Тай- 
шет -- Абакан -- Новокузнецьк -- 
Магнітогорськ з відгалуженнями 
на міста Абаза та Саяногорськ), 
річковий (судноплавство по Єні- 
сею) та автомоб. (Усинський та 
Абазинський тракти та інші авто- 


мобільні шляхи). В Абакані -- 
аеропорт. 
Культура. До встановлення Рад. 


влади на тер. нинішньої Х. а. о. бу- 
ло 17 поч. шкіл, серед. спец. навч. 
закладів не було. За даними пе- 
репису 1926, серед корінного на- 
селення письменних чоловіків бу- 
ло 16 9, жінок -- 6,5 90. У 1983/84 
навч. р. в області діяло 252 загаль- 
ноосв. школи (69,7 тис. учнів), 23 
дитячі музичні, 2 художні школи, 
16 профес.-тех. уч-щ (6,5 тис. уч- 
нів), муз. уч-ще (810 учнів), 9 


83 





ХАКАСЬКА 
АВТОНОМНА 
ОБЛАСТЬ 


В одному з цехів трико- 
тажної фабрики «Хака- 
сія» в місті Абакані. 


На Саяногорському ка- 
менеобробному  комбі- 
наті. 





84 
ХАКАСЬКА МОВА 








Хакаська автономна 
область. 

Золота посудина. 7--8 
ст. Історичний музей. 
Москва. 


серед. спец. навч. закладів (6,1 
тис. учнів), два вузи -- пед. ін-ті 
філіал Красноярського політех. 
ін-ту (обидва -- в Абакані), в яких 
навчалося 4,5 тис. студентів. В 
Абакані працює Хакас. н.-д. ін-т 
історії, мови й л-ри. Функціону- 
ють 427 масових 6-к з фондом 6,49 
млн. одиниць зберігання, 258 клуб- 
них закладів, 343 кіноустановки, 
обл. краєзнавчий музей в Абака- 
ні, обл. драм. театр ім. М. Ю. Лер- 
монтова з двома нац. трупами -- 
рос. і хакаською, театр ляльок 
«Казка», нар. хореографічний ан- 
самбль «Жарки». В області вихо- 
дять 16 газет, з них 2 обласні: 
«Ленін чоли» («Ленінський шлях», 
хакас. мовою) і «Советская Хака- 
сия», альманах «Ах тасхиль («Бі- 
ла вершина», хакас. мовою). Пра- 
цюють Хакас. відділення Красно- 
ярського крайового книжкового 
вид-ва, обл. комітет по  телеба- 
ченню і радіомовленню. Ретранс- 
люються передачі Всесоюзного і 
крайового радіо, телепередачі по 
системі «Орбіта». Місцеве радіо 
і телебачення ведуться хакас. і 


рос. мовами. 
Хакас. народ має багату усну нар. 
творчість -- сказання, міфи, каз- 


ки, пісні тощо. Писемна л-ра ви- 
никла після Великої Жовтн. со- 
ціалістич. революції (1926 створе- 
но писемність хакас. мовою). За- 
чинателями хакас. рад. л-ри бу- 
ли В. Кобяков, О. Топанов, А. Ку- 
зугашев. У поетичних творах М. 

окова, М. Аршанова, П. Штига- 
шева відображено життя  хакас. 
села. В роки Великої Вітчизн. 
війни з патріотичними творами ви- 
ступали М. Доможаков, Ї. Котю- 
шев, І. Костяков. Серед сучасних 
поетів відомі М. Баїнов, М. Чебо- 
даєв, М. Кільчичаков, В. Майна- 


шев, А. Халларов, прозаїки М. 
Тиніков, К. Нербишев, Г. Каза- 
чинова, драматург В. Шулбаєва 


та ін., літературознавці М. Унг- 
вицька, П. Трояков, К. Антошин, 
А. Кизласова та ін. М. Доможаков 
перекладав твори Т. Шевченка та 
деяких укр. рад. поетів. В 1949 
організовано Хакас. відділення СП 
РРФСР. 

Традиційне нар. житло -- юрти 
(круглі з берестяною або повстя- 
ною покрівлею та зрубні 6--14- 
кутні з тесовою або залізною по- 
крівлею), а також намети з жердин, 
напівземлянки, 4А-зрубні будинки. 
За рад. часу виросли міста (Аба- 
кан, Черногорськ, Абаза, Саяно- 
горськ), збудовано багато житл., 
громад. та культурно-побутових 
споруд. 

На тер. Х. а. о. знайдено художні 
вироби 7--8 ст. з заліза, золота, 
олова та ін. металів (посуд, зброя, 
бляхи тощо). Тут здавна розвину- 
ті різні види народної творчості: 
різьблення на дереві, вишивання. 


Ох 
- 
"Я Рч 
о 
« р у г 
я 
п - д РР - 
"Р. з ай, п і 
т «й маг най - 





Черногорський ривнймй розріз. 


Після встановлення Рад. влади 
з'явилося станкове мистецтво (жи- 
вописці М. Бурнаков, В. Новосе- 
лов, М. Сереі ряков; графіки В. 
Тодиков, В. Бутанаєв). 

Музика представлена в основному 
нар. піснями: короткими -- тах- 
пах (трудові, обрядові, ліричні, 
пісні соціального протесту; їм влас- 
тива імпровізаційність) і довгими- - 
ир (ігрові діалоги, весільно-обря- 
дові; мають канонічний текст). Ир 
входив і до епічних творів героїч- 


Молочне стадо радгоспу «Сонський» 
Пириневкого району. 


-- ум нан и " - "р - м 
г ій 1 Ж зонах , 
й я - - з 
З. 
г. і - 
- . - 
- "из 
4 - | ко 7 
т 
я?" 
- 
. 
С 4 й й ь 
' ють ПАН ні бо 
У тепличному господарстві радгоспу 


«Усть-Абаканський». 


ного (алиптир нимах) та героїко-іс- 
тор. (кіп-чоох) характеру. Сказан- 
ня (« Албинчі», «Алтин Ариг» тощо) 
виконуються в горловій манері 
(хай) під акомпанемент чатхана 
(струнно-щипковий інструмент). 
Серед інструментів: струнні -- хо- 
мис, йих; духовий -- ниргі, удар- 
ний -- тюр (бубон). У 20 ст. по- 
ширилися балалайка, гітара, ман- 
доліна, баян. Носії нар. муз. мис- 
тецтва -- хайджі (оповідачі і ви- 
конавці на чатхані), серед них: 
С. Кадишев (учень Х. Балахчина, 
19 ст.), М. Добров та ін. Професі: 
ональна музика почала розвива- 
тися після встановлення Рад. вла- 
ди. Серед композиторів -- О.О. 
Кенель (перші хакас. інструм. тво- 
ри, опери, музика до драм. ви- 
став), Г. Челбораков, Г. Колмаков, 
Н. Катаєва. 
Літ.: Очерки истории Хакасиий со- 
ветского периода. 1917--1961. Абакан, 
1963. ро О. Косов (культура), 
Кизласова (література). 
ХАКАСЬКА МОВА -- мова хака- 
сів. Належить до тюркських мов. 
Розмовляють нею понад 57 тис. 
чол. (1979, перепис). У Х. м. роз- 
різняють кілька діалектів. Літ. 
Х. м. базується на сагайському та 
качинському діалектах. Характер- 
ні риси Х. м.: багатство голосних 
(є 17 голосних, у т. ч. довгі), син- 
гармонізм; іменникові властиві ка- 
тегорії числа, відмінка, присвій- 
ності, присудковості, дієслову 
категорії стану, особи, способу, ча- 
су та ін.) широко вживаються 
післяйменники. Алфавіт Х. м. 
створено 1926 на основі російсько- 


го (1929--38 вживався алфавіт на 


базі латинського). 
ди б рамматика хакасского язька. 
75. 


ХАКІМ Сібгат Тазійович Гсправж. 
прізв.-- Хакімов; н. 4 (17). ХІІ 
1911, с. Кулле-Кімі, тепер Арсько- 
го р-ну Тат. АРСР) -- тат. рад. 
поет, громад. діяч. Член КПРС з 
1943. Друкуватися почав 1931. 
Перша зб. віршів -- «Перші піс- 
ні» (1938). Автор поем про Г. Ту- 
кая «Пара гнідих» (1939), ди. 
тинство поета» (1940) і «Сороковий 
номер» (1971), багатьох віршів. 
Ленінській тематиці присвятив 
збірки поезій «На заклик  Ле- 
ніна» (1958), «З Леніним серце 
моє говорить» (1970) та ін. Героїзм 
рад. народу в роки Великої Віт- 
чизн: війни, боротьбу за мир 
відобразив у поемах «Курська ду- 
га» (1948), «Дуга» (1969), «Шука- 
ють по Європі» (1982). Автор вір- 
шів, присвячених подвигові Муси 
Джаліля. Творчу працю рад. лю- 
дей, дружбу народів оспівав у пое- 
мах «Через кручі» (1964--66), «Во- 
рота часів» (1973). Багато віршів Х. 
стали нар. піснями. Ряд віршів -- 
на укр. теми («Сигнал з Донбасу», 
«Україна», «Два соколи»). Наго- 
роджений орденом Леніна, ін. ор- 
денами, медалями. 


Тв.: Рос. перек л.-- Избранноє. 
Казань, 1952; Стихи. М., 1964; Сти- 
хи последних лет. М. 1973; Врата 


врембн. М., 1977; Вся синь веснь. 
М., 1981; Десять ключей на горе. Ка- 
зань, 1981. Р. К. Ганієва. 
ХАКІМ (аль-Хакім) Хусейн Тау- 
фік (н. 1898) -- араб. письменник 
(Єгипет). Див. Тауфік аль-Хакім 
Хусейн. 

ХАКОДАТЕ -- місто в Японії, на 
Пд. о. Хоккайдо. Порт на узбереж- 
жі прот. Цугару (Сангарської). 
Вузол з-ць. 315,2 тис. ж. (1979). 
Підприємства маш.-буд.  (судно- 
та верстатобуд., судноремонтної), 
нафтоперероб., хім., цем., дерево- 
обр. та рибоконсервної пром-сті. 
Рибальство і мор. промисли. Ун-т. 
ХАКСЛІ (Гакслі; Нихівєу) Ендрю 
Філдінг (н. 22.ХІ 1917, Лондон) -- 
англ. фізіолог. Член Лондонського 
королівського т-ва (1953). Закін- 
чив Кембріджський ун-т (1938). 
З 1960 -- професор фізіологічного 
відділення університетського ко- 
леджу в Лондоні. Х. створив тео- 
рію м'язового скорочення (1957), 
описав тонку структуру міофіб- 
рил; де лідЖжуван синапси нерво- 
вих волокон і фізико-хім. зміни 
при бе едаванні нервового імпуль- 
су тощо. Нобелівська премія, 1963 
(разом з А. Л. Ходжкіном і Дж. 
К. Екклсом). , 

ХАЛАБУДНИЙ Яків Романович 
(8.Х1 1897, с. Жуки, тепер Глобин- 
ського р-ну Полтав. обл.-- 1949, 
Полтава) -- укр. рад. майстер різь- 
блення на дереві. Твори: декора- 
гивні тарілки, полички для посу- 
ду, оздоблені орнаментом, вико- 
наним у техніці тригранної виїм- 
частої різьби, скульптура малих 
форм («Казка про рибака і рибку», 








Хакаська автономна область. 


Фігурки оленів, де скачуть. Бронза. 
700--100 до н. 


. ДЕ у Ленінграді. 





«Руслан і Людмила», «Казка про 
царя Салтана», «Щорс»). Твори 
зберігаються в ДМУНДМ у 
Києві та ін. музеях України. 
Літ.: Лапа В. П. Полтавські різьбярі 


Яків Халабудний, Василь Гарбуз. 
К.-Х., 1937. 

ХАЛАЛ -- розмінна монета Сау- 
дівської Аравії, дорівнює "ідо 
ріала. 


ХАЛАНСЬКИЙ Михайло Георгі- 
йович |1 (13).ХІ 1857, с. Расхо- 
вець, тепер Совєтського р-ну Кур- 
ської обл.-- 29.ПІ (11.1У) 1910, 
Харків) -- рос. і укр. фольклорист, 
мовознавець, чл.-кор.  Петерб. 
АН (з 1909). Закінчив Харків. 
ун-т (1881), професор цього ун-ту 
(з 1892). Осн. праці з фольклори- 
стики: «Великоруські билини київ- 
ського циклу» (1885), «Південно- 
слов'янські сказання про Крале- 
вича Марка в зв'язку з творами 
російського | билинного епосу» 
(т. 1--4, 1893--96), «Про деякі 
географічні назви в російському 
та південнослов'янському героїч- 
ному епосі» (1901--02) тощо. До- 
сліджував питання укр. фолькло- 
ру -- «Малоруська дума про Бай- 
ду» (1905) та ін. Х. належать також 
праці з рос. та укр. діалектології 
(«Народні говори Курської губер- 
нії», 1904, та ін.). 
Літ.:: Ляпунов Б. М. Изучение восточ- 
нославянских говоров в трудах про- 
фессора М. Г. Халанского. В кн.: 
Русские говорь на Украйне. К., 1982. 
С. В. Мишанич. 


ХАЛАТНІСТЬ -- за рад. правом 
один із службових злочинів, що 
полягає в невиконанні або неналеж- 
ному виконанні службовою осо- 
бою своїх службових обов'язків 
через недбале або несумлінне став- 
лення до них. Наслідком Х. є 
завдання істотної шкоди держ. чи 
громад. інтересам (напр., матері- 
альних збитків установі чи орг-ції 
на суму понад 300 крб.) або охоро- 
нюваним законом правам чи інте- 
ресам окремих громадян. Відпові- 
дальність за Х. передбачено кримі- 
нальними кодексами союзних рес- 
публік. В УРСР відповідно до ст. 
167 КК УРСР Х. карається поз- 
бавленням волі на строк до 2 років 
або виправними роботами на той же 
строк, або штрафом. 
ХАЛАТОВ Віктор Михайлович 
(справжнє прізв.-- ШПоросьонков; 
12 (25)П 1901, Порхов, тепер 
ше обл.-- 13.П 1969, Ки- 
-- рос. рад. актор, нар. арт. 
ер (з Т94Т, нар. арт. Чечено- 
Інгушської АРСР (з 1944). Н. в 
акторській сім'ї. Сценічну діяль- 
ність почав 1917. Працював у Мо- 
скві в кол. театрі Корша та в 
ін. містах. З 1929 -- на Україні 
(Дніпропетровськ, Одеса, Сімфе- 


рополь), з 1936 -- актор Київ- 
ського рос. драм. театру імені 
Лесі Українки. Ролі: Щеасливцев 


(«Лісь О. Островського), Манілов 
(«Мертві душі» за М. Гоголем), 
Расплюєв («Весілля Кречинського» 
Сухово-Кобиліна), Лука («На дні» 
М. Горького), Сганарель («Камін- 
ний господар» Лесі Українки), 
Бублик («Платон Кречет»ь Корній- 
чука) та ін. Знімався в кіно. На- 
городжений орденом Леніна, ін. 
орденами, медалями. 
Літ.: Виктор Халатов. Сборник ста- 
тей, очерков и воспоминаний. К., 1973. 
С.М. г рін. 
ХАЛВА (араб.) -- цукристий кон- 
дитерський виріб,  виготовлюва- 


ний з обсмаженого тертого олій- 
ного насіння і збитої з піноутво- 
рюючою речовиною карамельної 
маси (увареного цукрового сиропу 
з патокою). Залежно від виду 
олійного насіння розрізняють Х. 
арахісову (див. Арахіс), горіхову, 
соєву, соняшникову, тахінну (з 
насіння кунжута) і комбіновану 
(з насіння кількох видів). Піно- 
утворюючою речовиною служить 
відвар мильного або солодкового 
(див. Солодка) кореня. Є Х., вяку 
додають смакові речовини: вані- 
лін, ізюм тощо. Калорійність 100 г 
Х. 2 ,27--2,3 МДж. 

ХАЛДЕЇ -- семітські племена, які 
в 1-й пол. 1-го тис. до н. е. засели- 
ли пн.зх. узбережжя Перської 
затоки. З 9 ст. до н. е. вели війни 
з Ассірією за Вавілонію. В 626 до 
н. е. Х. завоювали Вавілонію і 
заснували там Халдейську дина- 
стію (626--538 до н. е.). Згодом 
Х. асимілювалися з місц. насе- 
ленням. 

ХАЛДСЬКА МОВА -- мова на- 
селення стародавньої держави 
Урарту. Див. Урартська мова. 
ХАЛЕБ, Алеппо -- місто на Пн. 
Зх. Сірії, адм. ц. мухафази (об- 
ласті) Халеб (Алеппо). Вузол 
з-ць. Аеропорт. 779 тис. ж. (1975). 
Другий після Дамаска за значен- 
ням екон. і культур. центр країни. 
Металообр., цем., шкіряно-взут., 

текст. (зокрема, шовкова та бавов- 
няна) і харчосмакова (у т. ч. олій- 


ницька й цукр.) пром-сть. Кили- 
марство. Кустарні промисли. 
Торг. центр с.-г. району. Ун-т. 


Нац. музей. Архіт. пам'ятки 12-- 
16 ст. Одне з найстаріших міст 
Близького Сходу, відоме з 20 
ст. до н. е. 


ХАЛІД Расул |н. 20.М1 (3.МП) 
1911, Ташкент) -- узб. рад. поет, 
перекладач, літературознавець. 
Член КПРС з 1940. Друкуватися 
почав 1931. Перша зб. поезій -- 
«Пісня серця» (1931). У збірках 
«Залізні крила» (1935), «Весна 
життя» (1939), поемі «Райхан» 
(1938) оспівував перемогу Вели- 
кої Жовтн. соціалістич. револю- 
ції, дружбу народів, рад. дійс- 
ність. Автор поеми «Тарас» (1939) 
-- про Т. Шевченка; монографії 
«Проблема народності в узбець- 
кій епічній поезії (18 -- перша по- 
ловина 19 ст.)» (1973). Дослідник 
творчості  Фурката. Перекладач 
творів М. Лермонтова, І. Крило- 
ва, Джамбула Джабаєва та ін. 


З. Умарбекова. 
ХАЛІКОТЕРІЄВІ «Свайсоіегі: 
дае) -- родина вимерлих ссавців 
ряду непарнокопитих. Існували 
з еоцену до плейстоцену в Євразії, 
Африці та Пн. Америці. Розміри 
від вівці до великого коня. Мали 
довгу шию, невелику голову, зуби 
рослиноїдного, горбкувато-гребін- 
частого типу, Передні кінцівки 
чотирипалі, задні -- трипалі з роз- 
щепленими, як у хижаків, іноді 
зрослими фалангами.  Живилися 
листям дерев, чагарників або, мож- 
ливо, підземним соковитим корін- 
ням і бульбами, що їх викопували 
передніми кінцівками. На терито- 


рії СРСР відомі з олігоценових 
відкладів Казахстану, пізньоміо- 
ценових -- Кавказу і України 


(див. аа); 

О. Л. Короткевич. 
ХАЛІЛ Зейнал (справж. ім'я 1 
прізв.--- Зейнал Рза-огли Халілов; 


22.ПІ 1914, Гянджа, тепер Кіро- 
вабад -- 11. УПІ 1973, Баку! -- 
азерб. рад. поет і драматург, засл. 
діяч мистецтв Азерб. РСР. Член 
КПРС з 1939. Друкуватися почав 
1934. Автор поем «Меч» (1940), 
«Катир Мамед» (1941), «Тетяна» 
(1942). До збірок «Вірші» (1954), 
«Мак» (1955), «Фіалка» (1956) уві- 
йшли в основному ліричні твори. 
Роман у віршах «Зірки» (1961) -- 
про життя азерб. села в роки Ве- 
ликої Вітчизн. війни. Автор п'єс 
«Помста» (1941), «Молоді майст- 
ри» (1954), «Батьківська дорога» 
(11966) та ін. Присвятив Т. Шевчен- 
кові поему «Тарас» (1939). Висту- 
пав як перекладач. Нагороджений 
орденом «Знак Пошани», медаля- 
и 
Рос. перекл.- Родник. М., 

195. Осень и я. М., 1967; Стихи о 
горной тропинке. М., 1973. 


ХАЛІЛОВ Курбан Алі-огли |н. 
2 (15).ХІ 1906, с-ще Кехралан, 
тепер м. Ардебіль в Їранському 
Азербайджані) рад. держав- 
ний і парт. діяч. Член КПРС з 
1926. Н. в робітн. сім'ї. Після за- 
кінчення 1933 Азерб. індустріаль- 
ного ін-ту ім. М. А. Азізбекова -- 
на інж.-тех. роботі. В 1937--42 -- 
директор ряду маш.-буд. з-дів у 
Баку. В 1942--45 -- секретар Ба- 
кинського міськкому партії, 1945-- 
55 -- на адм.-госп. і держ. роботі, 
1956--58 -- міністр місц. пром-сті, 
1958--69 -- міністр фінансів Аз. 
РСР. З 1969-- Голова Президії 
Верховної Ради Аз. РСР, заст. 
Голови Президії Верховної Ради 
СРСР (з 1970). З 1971 -- член 
Центр. ревізійної комісії КПРС. 
Депутат Верховної Ради СРСР 8-- 
11-го скликань. Нагороджений 4 
орденами Леніна, орденом Жовт- 
невої Революції, їн. орденами 
і медалями. 
ХАЛІЛЬ (аль-Халіль) Ібн-Ахмед 
аль-Фарахіді (бл. 719, Оман -- 
бл. 791, Басра) -- араб. філолог. 
Досліджував питання фонетики 
й лексики араб. мови. Автор араб. 
словника «Книга айна», в основу 
якого покладено фонетичний прин- 
цип, і трактату про музику «Книга 
повчання ». Розробив систему 
араб. метрики -- аруд, якою послу- 
гуються й досі (до поч. 20 ст. вона 
була єдиною в араб. поезії). 
Літ.: Крьмский А. История арабов 
и арабской литературьт, светской и 
духовной, ч. 1911; Звегинцев 
В. А. ІЙсторня арабского язьікознания. 
М. 58. Ю. М. Кочубей. 
ХАліФ, каліф (від араб. халіфа-- 
наступник, спадкоємець) за 
феодалізму в ряді країн мусуль- 
манського Сходу титул верховного 
правителя, який об'єднував у своїх 
руках духовну і світську владу. 
АЛІФАТ -- система мусульман- 
СЬКОЇ теократії (див. Іслам), а та- 
кож прийнята в мусульманській 
літературі назва феод. арабо-му- 
сульманської держави, очоленої 
халіфом (Х. Омейядів, Аббасидів, 
Фатимідів, Х. в Османській ім- 
перії та ін.). В Зх. Європі 929-- 
1031 існував Кордовський халі- 
фат, який утворився в результаті 
араб. завоювань ст. 
ХАЛКІДІКІ, Халкідонський пів- 
острів -- на Пн. Сх. Греції, між 
затоками Егейського м.-- Термаї- 
кос і Стрімонікос. Вдається в море 
на 120 км, утворюючи три висту- 
пи -- півострови  Касандра, Сі- 
тонья і Айон-Орос. Вис. до 2033 м 





85 





ХАЛКІДІКІ 


В. М. Халатов. 





К. А. Халілов. 





Я. Р. Халабудний. 
Декоративна тарілка. 
Дерево. Різьблення. 
1936. Державний музей 
українського народно- 
го декоративного мис: 
тецтва в Києві. 





Халікотерієві. Анкіло- 
терій. 


86 





ХАЛТУРІН 





С. М. Халтурін. 


Хальциди: 

1 -- хейлонеурус Бол- 
дирєва; 

2 -- тетрамеза пшенич- 
на гадова. 





(г. Афон). Родовища заліз. руди, 
сірчаного колчедану. Рослинність 


середземномор. типу.  Плантації 
цитрусових культур, виноградни- 
ки. На Пн. Зх.-- м. Салоніки. 


ХАЛТУРІН Степан Миколайович 
(21.ХП 1856 (2.1 1857), с. Хале- 
винська, тепер с. Верхні Журавлі 
Халтурінського р-ну Кіров. обл.-- 
22.ПІ (3.1У) 1882, Одеса) -- рос. 
робітник-революціонер. За  про- 
фесією столяр. Восени 1875 пере- 
їхав до Петербурга. Тут Х. вста- 
новив зв'язки з революц. народни- 
ками (див. ШНародництво), вів 
пропаганду в  робітн. гуртках. 
З жовтня 18/7 на  нелегаль- 
ному становищі. Разом з В. П. 
Обнорським у кін. 1878 органі- 
зував і очолив революц. робітн. 
орг-цію «Північний союз росій- 
ських робітників». Восени 1879 
приєднався до «Народної волі». 
В лютому 1880 Х. з метою вбив- 
ства Олександра ЇЇ влаштував 
вибух у Зимовому палаці. Після 
вбивства царя 1381 народовольця- 
ми (див. Первомартовці) Х. уві- 
йшов до виконавчого к-ту «Народ- 
ної волі», вів революц. пропаган- 
ду в Москві й Одесі. Х. страчено 
в Одесі за участь у вбивстві (бе- 
резень 1882) одес. військ. проку- 
рора. В. І. Ленін назвав Х. у чис- 
лі найвидатніших діячів революц. 
руху 70-х рр. 19 ст. (див. Повне 
зібр. тв., т. 25, с. 91). 


Літ.: Нагаєв Г. Казнен неопознан- 
ньм.. М., 1970; осот В.А. Степан 
Халтурин. Киров, 


ХАЛУПКА Р ірнА) Само (27. 
П 1812, Горна Легота, тепер Схід- 
но-Словацької обл. -- 10.М 1883, 
там же) -- словац. поет. Учас- 
ник польс. повстання  1830--31. 
З віршами (спершу чес. мовою) 
виступив 1831. Після 1843 писав 
тільки словац. мовою. Належав 
до групи романтиків на чолі з 
Л. Штуром. В баладах і піс- 
нях ХХ. переважали патріотичні 
теми, мотиви боротьби проти со- 
ціального та нац. поневолення, 
оспівування героїчного минулого 
словац. народу (вірші «Турчин 
Понічан», 1863; «Тни його!», «Бран- 
ко», обидва -- 1864). Збирач і зна- 
вець фольклору. Поезії складав у 
дусі нар. пісні, іноді української 
(«Козак», 1845). Осн. частина спад- 


щини Х. ввійшла до зб. «Співи» 
(1868). Укр. мовою вірші Х. пере- 
кладали І. Франко, П. Грабов- 
ський, М. Рильський. 

Тв.: Укр. перекл.- (Вірші). 
В кн.: Словацька поезія. Антологія. 


К., 1964; Рос. перекл.- ГВірші). 
В кн.: Словацкая поззия ХІХ-- ХХ вв. 
М.. 1964. . Кочур. 
ХАЛУПКА (СЬаїйрка) Ян (28.Х 
1791, с. Горна Мічіна, тепер Схід- 
но- «Словацької обл.-- 15.МІП 1871, 
м. Брезно, тепер Східно-Слова- 
цької обл.) -- словац. письменник. 
Брат С. Халупки. Був учителем, 
з 1824 і до кінця життя -- священи- 
ком. Основоположник нац. драма- 
тургії. Перша комедія «Коцурко- 
во...» (1830) антиміщанської 
спрямованості («коцурков' янин» 
стало прозивним ім'ям обмеженого 
і самовдоволеного міщанина). Ця 
тенденція властива й комедіям 
«Все навпаки...» (1832), «Тряси- 
хвістка...» (1833), «Тринадцята го- 
дина...» (1835) та ін. Писав також 
угор. й нім. мовами. Серед творів 
нім. мовою -- найвизначніші пуб- 
ліцистичні памфлети на захист 


прав словац. народу та із нрнаний 
роман «Бендегуз...» (1841). 

Г. П. Кочур. 
ХАЛУПНИКИ -- категорія фео- 
дально залежних селян і міської 
бідноти в шляхетській Польщі, 
феод. Литві й на загарбаних ними 
укр. землях у 2-й пол. 16--18 ст., 
на захоплених Австрією зх.-укр. 
землях до серед. 19 ст. і в дорефор- 
мений період на Україні, що вхо- 
дила до складу Росії. Х. були без- 
земельні. Вони володіли хатами- 
халупами (звідси назва) та іноді 
невеликими садибами. Х. з'явили- 
ся після видання польс.-шляхет. 
урядом «Устави на волоки» 1557, 
за якою магнати і шляхта дістали 
право загарбувати сел. землі для 
розширення власного г-ва (див. 
Фільварок). Х. відбували пішу 
панщину та ряд ін. повинностей. 
Після скасування кріпацтва стали 
одним з джерел формування пром. 
і с.-г. пролетаріату. 
ХАЛХІН-ГОЛ -- ріка у Китаї та 
МНР. Довж. 233 км, площа бас. 
17 тис. км2. Бере початок на зх. 
схилах Великого Хінгану. у по- 
низзі розгалужується на два рука- 
ви: правий впадає у р. Орчун-Гол, 
лівий -- воз. Буйр-Нур. Осн. жив- 
лення дощове. У районі Х.-Г. 
з 28.У по 15.ГХ 1939 рад.-монг. 
війська розгромили япон. загарб- 
ників, які вдерлися на тер. МНР. 
Япон. війська 28.М проникли з 
окупованої ними тер. Китаю в 
МНР і почали просуватися до 
Х.-Г. Частини Червоної Армії, 
які підійшли на допомогу Ммонтг. 
військам, зупинили просування 
япон. військ і 29.У відкинули їх 
за межі монг.-кит. кордону. 2.МИ, 
скориставшись з своєї чисельної пе- 
реваги (38 тис. чол.), япон. війсь- 
ка перейшли в наступ; 3.УП вони 
форсували Х.-Г., захопили гору 
Баян-Цаган і створили загрозу 
оточення рад.-монг. військ. Про- 
те рад.-монг. війська під команду- 
ванням комкора Г. К. Жукова в 
ході триденних боїв розгромили 
ударне угруповання японців, а його 
залишки відкинули на сх. бе п 
Х.-Г. 10.МПІ япон. війська (добі 
ні частини Квантунської РкСн 
чисельністю до 75 тис. чол. були 
зведені в 6-у армію, почали готу- 
ватися до нового наступу. Рад.- 
монг. війська (57 тис. чол., коман- 
дування монг. військами очолював 
маршал МНР Х. Чойбалсан) у 
боях 20--31.М1ПІ оточили і знищи- 
ли япон. угруповання. Япон. мі- 
літаристи, втративши до 61 тис. 
солдатів і офщерів, були змушені 
16.ІХ підписати угоду про припи: 
нення воєнних дій. За мужність 1 
відвагу в боях на Х.-Г. 17 121 чол. 
було відзначено держ. нагорода- 
ми, 70 рад. воїнам присвоєно зван- 
ня Героя Рад. Союзу, а льотчики 
С. І. Грицевець, Г. П. Кравченко, 
Я. В. Смушкевич першими в Рад. 
країні аку ов Героями Рад. 
Союзу. Р. Кошкін (історія). 
ХАЛЦЕДОН: (грец. уаЛипдфу, від 
назви старод. міста Халцедон на 
березі Мармурового м.) -- міне- 
рал класу силікатів, волокниста 
прихованокристалічна відміна 
кварцу. 510. Сингонія тригональ- 
на. Густ. 2,55--2,64. Твердість 
6,5--7,0. Звичайний  Х. сірого 
кольору. Блиск восковий, жирний. 
Утворює кілька відмін: сапфі- 
рин (синюватого кодьору), сер- 


долік (від блідо-рожевого до чер- 
воного), хризопраз (зелений), агат 
(смугастий) та ін. У Рад. Союзі 
родовища Х. є в РРФСР, на За- 
кавказзі, Україні (зокрема, на 
Волині, Закарпатті, в Криму), 
за рубежем -- в Індії, Уругваї, 
Мадагаскарі. Х. одержують |і 
штучно. Використовують як абра- 
зиви, у точному приладобудуванні, 
гарно забарвлені напівпрозорі від- 
міни -- в ювелірній справі та як 
виробне каміння. 


ХАЛЬКОГЕНИ (від грец. усАмоз 
-- мідь і уєуудо -- породжую) 
хім. елементи УЇ групи періодич- 
ної системи елементів Д. І. Менде- 
лєєва: сірка 5, селен Зе, телур Те. 
До Х. іноді відносять кисень О 
і радіоактивний полоній Ро. Перші 
чотири елементи -- неметали. Вони 
активно взаємодіють з ін. речови- 
нами, утворюючи сполуки (див. 
Халькогеніди), які мають прак- 
тичне значення у сучас. техпіці. 


| 4. 4. Великанов.| 


ХАЛЬКОГЕНІДИ сполуки 
халькогенів з більш електропози- 
тивними елементами. В практиці 
найширше застосовуються сульфі- 
ди, телуриди і селеніди. Для Х. 
характерні властивості  діелек- 
триків, напівпровідників, металів. 
Розрізняють Х. прості й складні. 
До простих належать бінарні Х., 
до складних -- Х., утворені біль- 
шою, ніж два, кількістю вихідних 
компонентів. Одержують Х. сплав- 
ленням вихідних компонентів, ре- 
акціями осадження, витиснення, 
обміну, співосадження, напрямле- 
ною кристалізацією, у вигляді по- 
лі- і монокристалів та ін. Застосо- 
вують для добування індивідуаль- 
них халькогенів та їхніх сполук, 
кольорових металів, як матеріа- 
ли для мікро- та оптоелектроніки 
при виготовленні фотоелементів, 
прозорих контактів, безконтакт- 
них перемикачів, перетворювачів 
зображення, світлових  індикато- 
рів, люмінофорів, термоелектр. 
та голографічних пристроїв тощо. 


|4. А. Великанов.) 


ХАЛЬКОЗИН (від грец. уад хбс - 

мідь) -- мінерал класу сульфідів. 
Си»9. Сингонія ромбічна. Густ. 
5,5--9,8. Твердість 3,0--3,5. Ко- 
лір свинцево-сірий. Блиск метале- 
вий. Крихкий. Слабо анізотроп- 
ний (див. Анізотропія у фізиці). 
Пром. скупчення Х. відомі в США, 
Чілі, НДР, Заїрі; у Рад. Союзі -- 
на Уралі, в Казахстані, Узбекиста- 
ні, на Україні Х. одержують і штуч- 
но. Використовують як мідну руду. 


ХАЛЬКОПІРИТ (від грец. уаА- 
ибс-- мідьі пірит), мідний колче- 


дан -- мінерал класу сульфідів. 
Сиве5,. Сингонія тетрагональна. 
Густ. 4,1--4,3. Твердість  3--4. 


олір жовтий. Блиск металевий. 
Родовища Х. відомі в США, Чілі, 
Фінляндії, НДР, Зімбабве та ін.; 
в Рад. Союзі -- на Уралі, в Казах- 
стані, на Україні (трапляється в 
Донбасі, Закарпатті, Придністро- 
в'ї). Мідна руда. 


ХАЛЬКОФІЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ 
(від грец. ус Амос -- мідь і фіЛЕФ-- 
люблю) -- хім. елементи, переваж- 
ній більшості яких властиво, по- 
дібно до міді, утворювати стійкі 
сульфіди. Відомо 19 Х. є.: 5, 
Си, 2п, Са, Се, Д5, 5е, Ая, С4, 
Іп, 5п, 5Ь, Те, Ай, НЯ, ТІ, РЬ, 


Ві, Ро. У природних умовах біль- 
шість Х. е. трапляється в само- 
родному стані. В земній корі вони 
концентруються в родовищах суль- 
фідних руд і кварцових жилах. Їх 
використовують у металург. і хім. 
пром-сті та електротехніці. 

б О. Л. Литвин. 
ХАЛЬЦИДИ  (Сраїісідоідеа) -- 
надродина паразитичних комах 
ряду птеретинчастокрилих. Тіло 
(довж. 1--10 мм) здебільшого зе- 
лене або синє з металічним від- 
блиском. Дорослі Х. живляться 
нектаром квіток. Личинки розви- 


ваються в личинках або яйцях 
(таких  Х. відносять до групи 
яйцеїдів) різних комах, рідше 


кліщів, а також в стеблах злаків, 
насінні бобових, кісточкових порід 
дерев тощо. Відомо бл. 100 тис. 
видів (19 родин), поширених на 
всіх материках, крім Антарктиди, 
з них в Європ. частині СРСР -- 
бл. З тис. видів, більшість з яких 
представлена в фауні України, 
у т. ч. тетрамеза пшенична галова 
(Текгатеза (гійісі), товстоніжки, 
злакові ізозоми та ін.-- шкідники 
с-г. культур. Багато Х., напр., 
хейлонеурус | Болдирєва  (Сбеї- 
І|опейгуз б Пдігеуі) та ін., є природ- 
ними о регуляторами чисельності 
деяких рослиноїдних комах; три- 
хограму,  афелінуса  використо- 
вують у системі біол. засобів бо- 
ротьби з комахами-шкідниками. 

М. Д. Зерова. 


ХАМ -- за біблійною легендою, 
один із трьох синів Ноя (Х., 
Сім, Яфет), який за насмішки 
над батьком був проклятий богом 
і приречений бути «рабом рабів 
у братів своїх». Міф про Х. вико- 
ристовували іудейське жрецтво і 
рабовласники для виправдання 
рабства. Переносно-- неввіч- 
лива, груба людина. 
ХАМАДАН (стародавня Екбата- 
на)-- місто на Зх. Ірану. Вузол ав- 
тошляхів. Бл. 114,5 тис. ж. (1976). 
Незначна  деревообр., шкіряна, 
текст. і харчосмакова пром-сть. 
Розвинуте кустарне килимарство, 
виготовлення вовняних і бавовня- 
них тканин, виробів з міді. В Х. 
жив і працював видатний тадж. 
вчений і поет Ібн-Сіна (в місті 
його могила). Архіт. пам'ятки 
12 ст. Згадується з 11 ст. дон. е. 
ХАМАМАЦУ -- місто в Японії, 
розташоване на Пд. о. Хонсю. 
Вузол  з-ць. 472 тис. ж. (1975). 
Машинобудівна (зокрема, виробн. 
мотоциклів), металург., хім., де- 
ревообр., текст. (переважно бавов- 
няна) пром-сть. таровинне  ви- 
робн. муз. інструментів. 
ХАМЕДОРЕЯ (Сіапаєдогеа) -- 
рід дводомних мгрослин родини 
пальмових. Ліани, кущі і дерева 
з тонким невисоким  штамбом. 
Листки здебільшого перисті. Квіт- 
ки дрібні, запашні, жовті або чер- 
воні, зібрані у волоть. Плід -- яго- 
да. Бл. 100 видів, пошир. в лісах 
Центр. і частково Пд. Америки. 
Більшість видів вирощують як 
оранжерейні й кімнатні рослини. 
а відміну від інших пальм Х. 
в оранжереях цвітуть і іноді пло- 
доносять. В культурі найчастіше 
зустрічаються Х. висока (СЬ. еЇа- 
цог), Х. красива (СЮ. еіебап5) 
та ін. Суцвіття деяких Х. (напр., 
СЬ. едиїї5) використовують в їжу. 
ХАМЕЛЕОНОВІ  (Сбапаєїеопії- 
дае) -- родина ящірок. Тіло (довж. 


від 33 мм до 60 см) сплющене з бо- 
ків, голова шоломоподібна, часто 
з гребенястими чи роговидними 
виростами, горбками тощо. Хвіст у 
більшості видів цупкий, може за- 
кручуватись. Ноги п'ятипалі, паль- 
ці розташовані групами (по 2 і 3), 
протиставленими одна одній. Шкі- 
ра зерниста або горбкувата, забарв- 
лення її змінюється залежно від 
стану тварин та зовн. умов. Очі 
великі, прикриті шкірястими по- 
віками. Характерна здатність очей 
незалежно одне від одного обер- 
татися на 180", що дає змогу Х., 
не повертаючи голови, бачити, що 
робиться навкруги. В родині -- 4 
роди, бл. 90 видів, поширених в 
Африці, на Мадагаскарі та прилег- 
лих о-вах, а також у Пд. Європі, 
Зх. ї Пд. Азії. Живуть на деревах 
і кущах. Живляться переважно 
комахами, яких вони здобувають 
за допомогою довгого липкого язи- 
ка. Розмножуються, відкладаючи 
яйця, деяким видам властиве 
яйцеживородіння. Їл. див. на ок- 
ремому аркуші до ст. Плазуни. 

М.М. Щербак. 


ХАМЕНЕРІЙ ВУЗЬКОЛИСТИЙ 
-- багаторічна трав яниста коре- 


непаросткова рослина родини 
онагрових. Те саме, що Й 
іван-чай. 


ХАМЕРОПС (Срагпаєегорз) -- рід 
рослин родини тальмових. Кущі 
до 3 м заввишки або дерева до б м 
заввишки. Стовбур вкритий жорст- 
кими рудувато-бурими волосками. 
Крона з великих віяловидних лист- 
ків з довгими черешками. Квітки 
дрібні, зеленувато-жовті, зібрані 
в гіллясті суцвіття до 40 см зав- 
довжки. Плід -- ягода. 2 види: 
Х. низький (СЬ. Бипійз) і 
Х. деревовидний (СЬ. аг- 
Богеа), дико ростуть в пд. і сх. 
частинах Піренейського п-ова, на 
о. Сіцілія 1 в Пн. Африці. В 
СРСР, зокрема в УРСР, Х. низь- 
кий вирощують як декоративну 
рослину в кімнатах і оранжереях, 
атакож (на Пд. березі Криму 


чорноморському узбережжі Кав- 
казу) у відкритому грунті. 
ХАМЗА Хакімзаде Ніязі |22.П 


(6.1) 1889, м. Коканд -- 18.ПІ 
1929, кишлак Шахімардан, тепер 
кишлак Хамзаабад  Ферганської 
області) -- узбецький рад. поет, 
драматург 1 громад. діяч, нар. 
поет Узб. РСР (з 1926). Основопо- 
ложник л-ри і театру соціалістич- 


ного реалізму узбецькою мовою. 
Член Комуністичної партії з 1920. 
Перші опубліковані твори -- 


вірш «Рамазан» (1914), повість 
«Нове щастя» (1915), п'єса «Отрує- 
не життя» (1916) пройняті ідея- 
ми просвітительства. Вірші, що 
увійшли до зб. «Пахуча троянда» 
(1919),-- перші зразки  пролет. 
поезії узб. мовою. В 1918 створив 
пересувну театральну трупу, що 
обслуговувала частини Червоної 
Армії на Туркестанському фронті. 
Автор п'єс «Бай і батрак» (1918), 
«Витівки Майсари» (1926), «Та- 
ємниці паранджі» (1927) та ін. 
По-звірячому вбитий релігійними 
мракобісами. Окремі твори Х. 
укр. мовою переклав М. Терещен- 
ко. Відомий також як композитор 
і музикант. 
Тв.: Рос. перекл.-- Избраннье 
произведения. Л., 1970; Избраннье 
произведения, т. 1-2. Ташкент, 1979. 
М. М. Плісецький. 


ХАМІСІ (аль-Хамісі) Абдуррах- 
ман (н. 12.ХІ 1920, Порт-Саїд) -- 
араб. письменник, публіцист, гро- 
мад. діяч (Єгипет). Активний учас- 
ник нац.-визвольної боротьби. У 
збірках новел «Нова ,, Тисяча й одна 
ніч''», «Глибини» (1949), «Крики 
народу» (1952), «Скривавлені со- 
рочки», «Ми не помремо» (1953), 
«Кров не холоне» (1956) показав 
тяжке життя простих єгиптян, їх- 
ню боротьбу проти англ. колоніза- 
торів. Актуальні соціальні  про- 
блеми араб. світу порушив у п'єсах 
«Шлях» (1958), «Хасан і Наїма» 
(1960), зб. одноактних п'єс «Чудо- 
вий  акробат  Ахмад  Кішкіш» 
(1961), кіносценаріях «Відплата» 
(1965), «Омар Мухтар» (1968). 
Чимало віршів присвятив Рад. 
країні, її людям. У 1970 вийшов 
його «Диван» (збірка поетичних 
творів). Автор зб. нарисів про дія- 
чів нац. визвольного руху Єгипту 
і прогресивних діячів ін. країн 
світу «Борці» (1951) і кн. «Мис- 
тецтво, необхідне нам» (1966), 
де обстоює соціалістичне мистецтво. 
Міжнар. Ленінська премія «За 
зміцнення миру між народами», 
1930. Деякі новели Х. перекладе- 
но укр. мовою. 

Тв.: Рос. перекл.- Монолог. 
М., 1973; Клятва. М., 1979; Книга 
любви. М., 1980; Любимая! Когда б 
они смогли... Позмь. М., 1984. 

Літ.: Ходжаева Р. У. Художествен- 


ная проза и драматургия Абд ар-Рах- 
мана ал-Хамиси. Ташкент, 1975. 


. М. Кочубей. 
ХАММУРАПІ -- цар Вавілонії 
(1792--50 до н. е.) з аморейської 
династії. За часів правління Х. 
Вавілонія досягла найвищої екон. 
і політ. могутності. Внаслідок 
тривалих воєн Х. об'єднав під 
своєю владою тер. Ассірії, пд. і 
серед. частини Месопотамії. Ви- 
дав Хаммурапі закони. 
ХАММУРАПІ ЗАКОНИ -- ко- 
декс вавілонського рабовласниць- 
кого права, виданий бл. 1760 до 
н. е. царем Хаммурапі (звідси й 
назва); одна з визначних пам'яток 
права давньосхідного суспільства. 
з. мали відверто класовий 
характер, відображали  привіле- 
йоване становище рабовласницької 
верхівки. Складалися з 282 статей, 
пролога та епілога, в яких місти- 
лися норми про судочинство, 
власність, шлюб, сім'ю, працю то- 
що. Х. з. встановлювали смертну 
кару за крадіжку, грабіж, перехо- 
вування рабів та ін. Висічені на 
діоритовій стелі Х. з. виявлено 
1901--02 франц. археолог. експе- 
дицією. Зберігається в Луврі. 
ХАМСА -- спільна назва підвидів 
європейського анчоуса. Довж. тіла 
до 16 см, маса бл. 12 г. Характерні 
великий рот і округле черевце. 
Поширена вздовж узбережжя Єв- 
ропи від Північного до Середземно- 
го моря. В Чорному та Азовському 
морях зустрічаються Х. чорно- 


морська (Епягаціїз  епсга5і- 
споПпз ропіїсиз) та Х. азовсь- 
ка (Е. е.  таєобіси5) -- дрібні 


зграйні риби, зимують у Чорному 
м., навесні мігрують до місць роз- 
множення і нагулу (Х. азовська -- 
в Азовське м.). Їкру (20--25 тис. 
шт.) відкладає починаючи від 
травня до вересня. Тривалість 
життя 3--4 роки. Живиться зо0- 
планктоном, сама є кормом для хи- 
жих риб, дельфінів, буревісників, 


мартинів. Цінний об'єкт промислу. Хамса чорноморська, 


87 





ХАМСА 


А. Хамісі. 


с- М 

ж У, 

.. зриді ; 

2 МІРИ 

і, ня 1 МЕ. 
М С 


з 


З. 
р" - " 
я 


Хамеропс низький. 

















М.О. Хан. 


ХАМХИН -- місто в центр. ча- 
стині КНДР, адм. ц. провінції 
Хамгьон-Намдо. Вузол з-ць і ав- 
тошляхів. Понад 200 тис. ж. (1973). 
Найбільший центр хім. (виробн. 
пластмас, синтетичних смол та ін.) 
пром-сті країни. Розвинуті маши- 
нобудування та металургія (ви- 
плавка алюмінію). Буд.  мате- 
ріалів, взут., текст. (шовкова, вов- 
няна), харчосмакова (у т. ч. тю- 
тюнова) пром-сть. У районі Х.-- 
каскади ГЕС. Політех. і мед. ін-ти. 
Філіал Корейської академії наук. 
Міська б-ка. Музеї. 

ХАН Микола Олексійович (10.ІХ 
1924, м. Нижньо-Уссурійськ, тепер 
Ворошилов Приморського краю -- 
21.ПІ 1981, Київ) -- укр. рад. жи- 
вописець, засл. художник УРСР 
(з 1974). Член КПРС з 1964. У 
1952 закінчив Київ. художній 
ін-т. Твори: картини -- «Розлив» 
(1960), «З останнього підпілля» 
(1963), «Збулося» (1970); діорами 
«Спалене село» (1974, Український 
музей історії Великої Вітчизн. 
війни 1941--45 рр.), «Повстання 
робітників київського заводу ,, Ар- 
сенал"" у січні 1918 року» (1978, 
Держ. історичний музей УРСР). 
Держ. премія УРСР, 1983 (по- 
смертно). 

ХАН (тюрк.) -- тюркський і монг. 
титул. Спочатку означав вождя 
племені. За Сельджукідів і хо- 
резмшахів -- титул князя. В монг. 
імперії 13--14 ст.-- правитель 
улусу, а після розпаду її -- титул 
государя. В Османській імперії 
титул Х. мали султани. В Ірані 
за Сефевідів Х.-- правитель об- 
ласті, а також один з титулів 
військ.-феод. знаті. 

ХАНААН -- стародавня назва тер. 
Палестини, Сірії 1 Фінікії. В 
16--15 ст. дон. е. Х. був під впли- 
вом Старод. Єгипту. В 13 ст. до 
н. е. тер. Х. була поділена між 
Єгиптом і царством хеттів. З 13 
ст. до н. е. почалося завоювання 
Х. ізраїльськими племенами. Піз- 
ніше назва «Ханаан» вживалася 
щодо Фінікії. 

ХАНАЄВ  Никандр Сергійович 
Г27.М (8.УТ) 1990, с. Пісочня, тепер 
Шиловського р-ну Рязан. обл.-- 
23.УП 1974, Москва) -- рос. рад. 
співак (драм. тенор), нар. арт. 
СРСР (з 1951). У 1921--24 навчав- 


ся в Моск. консерваторії; 1926 
--04 -- соліст Великого театру 
СРСР. Партії: Герман («Пікова 
дама» Чайковського), Григо- 


рій Мелехов («Тихий Дон» Дзер- 
жинського). Нагороджений орде- 
ном Трудового Червоного Прапо- 
ра, ін. орденами, медалями. 
Держ. премія СРСР, 1943, 1949, 
1950. 

ХАНГАЙ -- нагір'я в центр. час- 
тині МНР. Довж. майже 700 км, 
шир. до 200 км. Макс. вис. 3905 м. 
Вершини переважно плескаті, схи- 
ли порізані широкими річковими 
долинами. Родовища заліз. руди, 
золота, виробного каміння, міне- 
ральні джерела. Переважає різно- 
травно-злакова рослинність, на пн. 
схилах -- окремі масиви лісів. 
Через Х. прокладено шосе Улан- 
Батор -- Кобдо. 

ХАНДКЕ (Гандке; Напаке) Пе- 
тер (н. 6.ХП 1942, Гріффен, тепер 
федеральна провінція на кордоні 
з Італією та СФРЮ) -- австр. пись- 
менник. Літературну діяльність 
почав у 60-х рр. Антироман 


«Шершні» (1966) та антидраму 
«Наруга шнад публікою» (1966) 
написав у | дусі авангардизму. 
В романах «Короткий лист до дов- 
гої розлуки», «Небажане горе» 
(обидва -- 1972) тяжіє до реалі- 
стичної манери письма. На п'є- 
сах «Каспар» (1968) і «Верхи 
через Боденське озеро» (1971) по- 
значився вплив Ф. Кафки та ідеа- 
лістичних мовознавчих течій. Ав- 
тор повісті «Повільне повернен- 
ня» (1979). 
Тв.:Укр.перек л.-- Жінка-лівша. 
«Всесвіт», 1980, 2: Рос.перекл. 
Повести. М., 1980. 
Літ.: Затонський Д. Петер Хандке 
і реалізм. В кн.: Затонський Д. Мину- 
ле, сучасне, майбутнє. К., 1982. 

М. Гавришків. 


Б. 
ХАНДРИКОВ Митрофан Федо- 
рович Г1 (13).1 1837, Москва -- 
25.МП (7.УПІ) 1915) - рос. і укр. 
астроном і геодезист, чл.-кор. Пе- 
терб. АН (з 1896). Закінчив (1858) 
Моск. ун-т. З 1862 -- астроном- 
спостерігач Моск. астр. обсерва- 
торії, з 1870 -- професор Київ. 
ун-ту, в 1870--1901 -- директор 
Київської астрономічної  обсер- 
ваторії, де під його керівництвом 
установлено меридіанний круг і 
розпочато систематичні меридіан- 
ні спостереження. Праці стосують- 
ся теор. і спостережної астрономії 
та геодезії. Х. розробляв теорію 
визначення орбіт планет і комет і 
теорію передобчислень затемнень. 
ХАНЕНКИ -- великі укр. помі- 
щики, які походили з козацько- 
старшинської верхівки, власники 
маєтностей на Лівобережній Украї- 
ні в кін. 17 -- на поч. 20 ст. Ми- 


хайло Степанович Х. 
(рр. н. і см. невід.) -- гетьман 
Правобережної України  (1670-- 


74). Микола Данилович 
Х. |З0.ХІ (10.Х11) 1691 -- 27.І 
(7.11) 1760) укр. мемуарист, 
політ. діяч, генеральний хорун- 
жий (з 1741). Внук Михайла Сте- 
пановича Х. Закінчив Львівську 
братську шву Залишив «Діа- 
ріуш» (вид. 1858) -- щоденник за 
1-у пол. 1722 -- і «Щоденник ге- 
нерального  хорунжого Миколи 
Ханенка. 1727--1753 рр.» (вид. 
1884), в яких подано відомості з 
історіі України. Олександр 
Іванович Х. (1805--95) -- укр. 
поміщик, внук Миколи Данилови- 
ча Х. Склав «Їсторичний опис 
деяких місцевостей Чернігівської 
губернії» (1887), «Фамільні до- 
кументи роду Ханенків» (1889). 
Див. також Б. І. Ханенко. 

ХАНЕНКО Богдан Іванович (11 
(23).1 1848, Чернігівщина -- 26.М 
(8.М1) 1917, Київ| -- укр. колек- 
ціонер-меценат і археолог. Почес- 
ний член петерб. АМ (з 1910). В 
1871 закінчив Моск. ун-т. Зібрав 
колекцію творів мистецтва, на ба- 
зі якої було засновано «Музей 
мистецтва ВУАН» (тепер Каиївсь- 
кий музей західного та східного 
мистецтва). На кошти Х. і за 
його участю проводили археол. 
розкопки, гол. чин. на тер. Київ. 
губ. Видав (разом з дружиною 
В. Н. Ханенко) «Старожитності 
Придніпров'я» (в. 1--6, 1899-- 
1907). С. І. Білокінь. 
ХАНЖОНКОВ Олександр Олек- 
сійович (8.УПІ 1877, маєток по- 
близу ст. Ханженкове, тепер До- 
нец. обл.-- 26.ІХ 1945, Ялта) -- 
рос. діяч дореволюц. і радянського 
кіно. Роботу в кіно почав 1906 як 


представник іноз. фірм, 1907--08 
налагодив випуск вітчизн. худож. 
фільмів. У 1911--12 організував 
«Акціонерне товариство О. Хан- 
жонков» у Москві, побудував кі- 
ноательє з найновішою технікою 
того часу. Під керівництвом Х. 
починали роботу в кіно П. Чар- 
динін, Л. Кулешов, В. Старевич, 
І. Мозжухін, В. Холодна та ін. 
Після Великої Жовтн. соціаліс- 
тич. революції працював консуль- 
тантом «Держкіно», зав. вироб- 
ництвом  «Пролеткіно». У 1937 
випустив кн. «Перші роки росій- 
ської кінематографії». 

ХАНКА -- озеро на Далекому Схо- 
ді СРСР (Примор. край РРФСР), 
на кордоні з Китаєм. Лежить на 
Приханкайській низовині у текто- 
нічній улоговині. Довж. 95 км, 
шир. 65 км, пл. 4190 км?2. Пересіч- 
на глиб. 4 м, найбільша -- 10,6 м. 
В Х. впадає 13 річок, витікає Сун- 
гача (прит. Уссурі). Замерзає на- 
прикінці листопада, скресає у 
квітні. Дно вкрите потужним ша- 
ром мулу. З риб водяться сазан, 
карась, щука, сом, окунь та ін.; Є 
черепахи. Багатий рослинний 
світ -- реліктовий лотос, гігант- 
ське латаття евріала, листя якого 
досягає 2 м, водяний горіх та ін. 
Місце гніздування птахів. 


ХАНКО -- півострів на Пд. Зх. 
Фінляндії. Вдається на 35 км у 
Фінську зат. Балтійського м. По- 
верхня погорбована рівнина, 
вкрита хвойними та мішаними лі- 
сами. На пд.-зх. узбережжі -- не- 
замерзаючий порт Ханко. Поблизу 
Х. (Тангута) відбувся Гангутський 
бій 1714. За договором з Фінлян- 
дією 1940 Х. було передано СРСР 
в аренду на 30 років і на ньому бу- 
ло створено ввійськ.-мор. базу. 
Відповідно до угоди про пере- 
мир'я з Фінляндією 1944, закріпле- 
ної мирним договором 1947, СРСР 
відмОВИВСяЯ від своїх прав на арен- 
ду Ханко. 

ХАННА Жорж (Джурджі; 1891; 
Шувейфат, Ліван -- 13.ПІ 1969, 
Бейрут) ліван. письменник, 
філософ, громад. діяч. За фахом 
лікар. У циклі політ. брошур по- 
рушував проблеми нац.-визв. бо- 
ротьби і розвитку араб. л-ри. Ав- 
тор книг про СРСР: «Я повертаю- 
ся з Москви» (1947), «Мандрівка 
в новий світ» (1951), «Другий раз 
у Москві» (1955). У повісті «Жер- 
ці храму» (1953) вперше в араб. 


л-рі показав організовану боротьбу 


робітників за свої права, нац. виз- 
волення і мир. Роман «Біженка» 
(1953) -- про тяжку долю пале- 
стин. біженців. Життю простих 
людей присвятив романи «Могут- 
ній Убейд» (1955), «Сім'я Аліф 
Каф» (1956), «Трагедія матері» 
(1959), «Два роки» (1960). Був чле- 
ном Всесвітньої Ради Миру. В 1963 
вийшли його мемуари «Перед від- 
ХОДОМ». 

Тв.: Укр. перек л.- Жерці хра- 
му. К., 1958; Рос.перек л.-- Жре- 
ць храма. М., 1955; Шумиха в фило- 
софийи. М., 1965. Ю. М. Кочубей. 
ХАНОВ Олександр Олександро- 
вич |Гн. 29.1У (12.У) 1904, Петер- 
бург) -- рос. рад. актор, нар. арт. 
СРСР (з 1973). 

В 1924--34 працював у Моск. 
театрі Пролеткульту, з 1934 -- ак- 
тор Театру Революції (тепер Театр 
їм. В. Маяковського). Серед ро- 
лей -- Щульга («Молода гвардія» 


за Фадєєвим), Стрижень, Огнєв 
(«Загибель ескадри», «Фронт» 
Корнійчука), Едіп («Цар Едіп» 
Софокла). Знімався в кіно (роль 
Козьми Мініна у фільмі «Мінін 


і | Пожарський»). Держ. премія 
СРСР, 1941, 1947, 1949. 
ХАНОЙ -- столиця В'єтнаму. 


Гол. політ., екон. і культур. центр 
країни. Розташований на р. Хонг- 
ха (Червоній). Вузол з-ць 1 авто- 
шляхів, річковий порт, міжнар. 
аеропорт (у передмісті Зялам). 
2,6 млн. ж. (1979, з передмістями). 
Місто засн. в 5ст. (за ін. даними -- 
у 8 ст.). У 9--11 ст. мало назву 
Дайла, в 11 ст.-- 1833 -- Тхангла- 
унг або Донгкінь. З серед. 80-х рр. 
19 ст. Х.- адм. ц. франц. протек- 
торату Тонкін, з 1902 -- столи- 
ця Франц. Індокитаю. Під час 2-Ї 
світової війни Х. з 1940 був окупо- 
ваний япон. військами. В ході 
Серпневої революції 1945 у В'єт- 
намі влада в Х. 19.МПІ 1945 пе- 
рейшла до рук народу. 2.1Х 1945 в 
Х. проголошено утворення Демо- 
кратичної Республіки В'єтнам 
(ДРВ). З 1945 Х.-- столиця ДРВ. 
Під час Війни Опору в'єтнамсько- 
го народу 1945--54 Х. окуповува- 
ли франц. війська. З 2.МІ 1976 
Х. -- столиця  СРВ. Розвинута 
маш.-буд. пром-сть. Підприємства 
деревообр., керамічної, буд. ма- 
теріалів, текст. (шовкової та ба- 
вовняної), швейної і харчосмако- 
вої (у т. ч. рисоочисної і тютюно- 
вої) пром-сті, по ремонту вагонів, 
паровозів та автомашин. Розвину- 
ті кустарні промисли й художні 
ремесла.  Ханойський  універси- 
тет, політехнічний (збудований з 
допомогою СРСР), пед., фінанс,., 
мед. фарм., автомобільного і за- 
лізничного транспорту, іригації та 
енергетики, економіки і плануван- 
ня та ін. ін-ти; консерваторія, Шко- 
ла нац. муз. театру, Вища драм. 
школа та їн. вузи. Держ. комітет 
сусп. наук СРВ, в який входять 
н.д. ін-ти л-ри, економіки, істо- 
рії, філософії, права; Держ. к-т 
по науці і техніці, куди входять 
н.д. ін-ти хімії, лісівництва, ри- 
борозведення, мір і стандартів, 
відділи математики та фізики, 
н.д. центр «Нгіадо» (створений з 
допомогою СРСР), де проводяться 
дослідження в галузі математики, 
фізики, хімії, біології й наук про 
Землю та ін. наукові заклади. Най- 
більші б-ки -- Нац. СРВ, Центр. 
наукова, ун-ту. Музеї: Хо Ші 
Міна, Революції, історичний, В'єт- 
нам. нар. армії, художній, бороть- 
би в'єтнам. народу проти амер. і 
кит. вояччини. Бот. сад. Театри: 


Держ. опери та балету, Центр. 
драм., Міський, ляльок; цирк, 
кіностудія. 


Серед архіт. пам'яток: середньо- 
вічні -- пагода Дьєн-Бо на одному 





Ханой. На одній з вулиць міста. 


стовпі (Мот-Кот, 1049; відбудо- 
вано 1955), Храм двох сестер 
Чинг, Храм Нефритової гори на 
оз. Поверненого меча, Храм Чан- 
Ву, Храм л-ри, присвячений Кон- 
фуцію (1070); Мавзолей Хо ШІ 
Міна (1975), Політехнічний  ін- 
ститут (1965, рад. арх. Є. Будник 
та ін.). 

Іл. див. також на окремому арку- 
ші до ст. В'єтнам, т. 2, с. 
449. , 
ХАНОЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ. 
Засн. 1913. З 1956 починається 
шлях сучас. Х. у. В 1982/83 навч. 
р. в ун-ті були ф-ти: природни- 
чих наук, геології і географії, 
л-ри і філології, історії, в'єтнам- 
ської мови (для зарубіжних сту- 
дентів), на яких навчалося 1500 
студентів. Виходить «Університет- 
ський журнал». 4. В. Санцевич. 
ХАНСЕН (Гансен; Напсеп) Алвін 
(23.(УПІ 1887. Вайборг, шт. Пд. 
Дакота -- 1976) -- амер. бурж. 
економіст, представник неокейн- 
сіанства. Навчався у Вісконсін- 
ському ун-ті. З 1915 -- на викла- 
дацькій роботі в різних ун-тах. Х. 
розглядав кризи, хронічне недо- 
вантаження підприємств тощо не 
як результат суперечностей капі- 
талізму, а як наслідок недостатньо- 
го втручання д-ви в економіку. Х., 
зокрема, рекомендував збільшува- 
ти субсидії монополіям, посилюва- 
ти мілітаризацію економіки, не- 
зважаючи на інфляцію та ін. Х.-- 
прихильник | бурж.-реформістсь- 
ких концепцій «мішаної економі- 
ки», «загального добробуту дер- 
жави». 

ХАН-ТЕНГРІ -- гірська вершина 
в Центр. Тянь-Шані, на межі 
Кирг. РСР і Каз. РСР. Вис. 6995 
м. Має форму тіка. У районі 
Х.-Т. значне зледеніння. Перше 
сходження на Х.-Т. здійснили рад. 
альпіністи 1931. Пік досліджува- 
ли український геолог В. В. Р/із- 
ниченко, а також українська ек- 
спедиція (1932). 

ХАНТИ (самоназва ханте -- люди- 
на; застаріла назва -- остяки) -- 
народ, який живе в нижній течії 
р. Обі, Іртишу та по їхніх прито- 
ках в Ямало-Ненецькому авт. ок- 
рузі і Ханти-Мансійському авто- 
номному окрузі Тюмен. обл., а 
також у Том. обл. РРФСР. Чи- 


сельність -- 21 тис. чол. (1979, 
перепис). Мова --  хантийська 
(див. Хантийська мова). За мо- 


вою, г-вом, культурою Х. близькі 
до мансі. Х. сформувалися на ме- 
жі нашої ери внаслідок змішання 
місц. населення з грами, що 
прийшли з Приіртишшя. Осн. за- 
няттями Х. були мисливство 1 ри- 
бальство, у пн. Х.-- також оле- 
нярство. В Х. існували тотемічні 
вірування . (див. Тотемізм). У 
18 ст. уних було формально запро- 
ваджено православ'я. За роки Рад. 
влади життя Х. докорінно зміни- 
лося. ,, 

ХАНТИЙСЬКА МОВА -- мова 
хантів. Належить до угорської 
групи фінно-угорської сім'ї мов. 
Розмовляють нею понад 14 тис. 
цол. (1979, перепис). У Х. м. є 
багато діалектів, які об'єднують 
у дві групи: західну Й східну. 
Єдиної літ. Х. м. немає, писем- 
ність створено на 4 діалектах. 
Характерні риси Х. м.: наявність 
довгих і коротких голосних; імен- 
ник має категорії числа, особової 


присвійності й відмінка, дієслово 
-- категорії способу, часу, стану, 
особи,  означеності неозначе- 
ності. Алфавіт з 1930 на лат. гра- 
фічний основі, а з 1937 -- на ро- 
сійській. 
Літ.: Тервешкин Н. И. Хантьйский 
язькк. В кн.: Язьки народов СССР, 
т. 3. Финно-угорские и самодийские 
язьки. М., 1966. 

Терьошкін. 


М. І. 

ХАНТИ-МАНСІЙСЬК (до 1940 -- 
Остяко-Вогульськ) -- місто, центр 
Ханти-Манс. авт. округу Тюмен. 
обл. РРФСР, райцентр. Розташо- 
ваний на р. Іртиші (прит. Обі). 
Річковий порт, аеропорт. Рибо- 
консервний комбінат, виробниче 
об'єднання  «Хантимансійськліс». 
Підприємства харч. пром-сті. До- 
слідна станція н.-д. ін-ту с. г. Пн. 
Зауралля, відділення Сибірського 
н.-д. ін-ту рибного господарства. 
Педагогічне, медичне та торгово- 
кооперативне училища. Краєзнав- 
чий музей. Х.М. засн. 1931, 
місто з 1950. б " 
ХАНТИ-МАНСІЇЙСЬКИЙ АВ- 
ТОНОМНИЙ ОКРУГ (до 1940 -- 
Остяко-Вогульський нац. округ, 
до 1977 -- Ханти-Мансійський нац. 
округ) -- у складі Тюменської 
обл. РРФСР. Утворений 10.ХІП 
1930. Розташований в центр. части- 
ні Зх.-Сибірської рівнини. Площа 
923,1 тис. км2. Нас. 831 тис. чол. 
(на 1.1 1983). В окрузі живуть 
ханти, мансі, росіяни, татари, ук- 
раїнці та ін. Міського населення 
83 90. 
Поділяється на 7 районів, має 6 
міст і 21 с-ще міськ. типу. Центр -- 
м. Ханти-Мансійськ. Х.-М. а. о. 
нагороджено орденом Леніна 
(1970) і орденом Дружби народів 
(1972). Поверхня рівнинна (Серед- 
ньообська і Кондинська низовини), 
на Зх.-- схили Пн. та Приполярно- 
го Уралу. Корисні копалини: наф- 
та, газ, буре вугілля, торф. Клімат 
континентальний. Пересічна т-ра 
січня --20, --227, липня --16, 
-18". Опадів 400--500 мм на рік. 
Найбільші ріки -- Об (у межах 
округу 1218 км) з прит. Іртишем. 
Багато озер і боліт. Грунти пере- 
важно торфово-болотні й підзо- 
листі. Під лісом понад 30 92 тер. 
округу. Переважають хвойні по- 
роди (сосна, ялина, кедр), на край- 
ній Пн.-- тундра. В межах округу 
Кондо-Сосьвинський  боброво-со- 
болиний заповідник. 





89 


ХАНТИ- МАНСІЙСЬ- 
КИЙ АВТОНОМНИЙ 
ОКРУГ 





гтижрароь жа 





Ханти-Мансійський 
автономний округ. 
Бронзова бляха з антро- 
поморфними зображен- 
нями. 1-е тисячоліття. 





оно 0 одур жизни оту кожну нь чн о 
возанноїо - 


90 





ХАНУМ 


Е. Хара. 





Провідні кгалузі пром-сті: наф- 
това, газова, електроенергетична, 
лісова та рибна. Родовища нафти 
--. Самотлорське, Усть-Балик- 
ське, Мамонтовське та ін. Газ пе- 
реробляють на 8 з-дах. Працює 
Сургутська ДРЕС. Лісозаготівлі, 
виробн. пиломатеріалів і шпал 
(Кондинський лісопром. комбінат 
- найбільший у Зх. Сибіру, вироб- 
ниче об'єднання «Хантиман- 
сійськлісь у  Ханти-Мансійську, 
лісопильно-деревообр. комбінат у 
с-щі Совєтському). Рибокомбіна- 
ти та рибозаводи -- в містах Ханти- 
Мансійську,  Нижньовартовську, 
Сургуті, смт Березовому, Кондин- 
ському, Октябрському. Спеціалі- 
зація с. г. -- оленярство (пн. ра- 
йони), хутровий промисел, клітко- 
ве звірівництво (сріблясто- чорна 
лисиця, голубий песець, норка). 
Розводять також велику рогату 
худобу, свиней, коней. Вирощу- 
ють кормові культури, картоплю, 
овочі. Навколо міст -- тепличні 
г-ва. Осн. види транспорту -- річ- 
ковий (судноплавство по Обі, Ір- 
тишу), повітр. (аеропорти в Сургу- 
ті, Нижньовартовську, Нефтеюган- 
ську,  Березовому, Ханти-Ман- 
сійську та ін.) і трубопровідний 
(нафтопроводи:  Шаїм -- Тюмень, 
Усть-Балик -- Омськ, Усть-Балик 
-- Курган-- Уфа -- Альметьєвськ, 
Нижньовартовськ -- Куйбишев, 
Сургут -- Полоцьк; газопроводи 
Уренгой -- Грязовець, Уренгой -- 
Челябінськ та ін.). З-ці: Тавда -- 
Сотник, Івдель -- Об, Тюмень -- 
Сургут -- Нижньовартовськ. 

До Великої Жовтн. соціалістич. 
революції на тер. нинішнього Х.- 
М. а. о. налічувалося 35 поч. шкіл, 
серед. спец. навч. закладів не було. 
В 1983/84 навч. р. в окрузі діяло 
225 загальноосв. шкіл (понад 131 
тис. учнів), 25 дитячих музично- 
худож. шкіл, 9 профес.-тех. учи- 
лищ (5,7 тис. учнів), б серед. спец. 
навч. закладів (3,9 тис. учнів). 
Функціонують 422 масові б-ки з 
фондом бл. 5 млн. одиниць збе- 
рігання, 271 клубний заклад, 411 


кіноустановок, 3 держ. музеї, 
нар. ансамблі танцю «Сургут» 
і «Хорам», нар. вокально-етногр. 


ансамбль «Місне». В окрузі вихо- 
дять 17 газет, з них 2 окружні: 
«Ленін пант хуват» («По ленінсь- 
кому шляху», хантийською мовою) 
і «Ленинская правда». ШПрацює 
окружний комітет по телебаченню 
і радіомовленню. Транслюються 
передачі Всесоюзного, окружного |і 
обласного радіо. Передачі окруж- 
ного радіо ведуться мовами ханти 
і російською. Телепередачі ретран- 
слюються по системі «Орбіта». На 
території Х.-М. а. о. під час архео- 
логічних розкопок знайдено ке- 
рамічні посудини, оздоблені орна- 
ментом. Здавна розвинуті різні 
види декоративно-ужиткового мис- 
тецтва (художньо розшитий одяг 
зі шкіри і хутра; посудини і 
скриньки з лубу). 

. М. Трифонов (культура). 
ХАНУМ Тамара (н. 1906) -- узб. 
рад. співачка і танцівниця, нар. 
арт. СРСР. Див. Тамара Ханум. 
ХАНЧЕВ Веселин Симеонов (4.1 
1919, м. Стара Загора -- 4.ХІ 1966, 
Софія)-- болгарський письменник. 
Член Болг. компартії з 1944. В 
першій зб. віршів «Іспанія на 
хресті» (1937) виступив на захист 
респ. Іспанії. В ліричному щоден- 


нику «Вірші в па трозтаци» (1954) 
оспівав героїзм болг. народу в 
боротьбі проти фашизму. пое- 
тичних збірках «Лірика» (1960), 
«Щоб залишитись» (1965) ствер- 
джував активну життєву позицію 
сучасника. Автор п'єс «Золото», 
«Отруйний хліб», «Двоє і смерть» 
та ін. Звертався також до гумору 
і сатири (зб. «Смішний пантеон», 
1957, та ін.). Писав і для дітей. 
Перекладав твори франц., рос. та 
укр. поетів. 
Тв.: Укр. перекл.-  (|Вірші). 
В кн.: Антологія болгарської поезії, 
т. 2. К., 1974; Рос. перекл.- Из: 
бранпая лирича. р 970. 
Захаржевська. 


ХАНЧЕРЛІОЇЛУ, Орхан  (Нап- 
сегПовбіий; н. 19.УПІ 1916, Стамбул) 
-- тур. письменник. Літ. діяль- 
ність почав як поет (зб. віршів 
«Іскра», 1936). Популярність здо- 
був прозовими творами. рома- 
нах «Світ темряви» (1951), «Неза- 
сіяні землі» (1954) показав тяжке 
становище тур. селян. Провідна 
тема творів -- життя й побут різ- 
них соціальних верств сучасного 
капіталістичного міста. Автор ро- 
манів «Великі риби» (1952), «Гра» 
(1953), «Алі» (1955), «Сьомий 
день» (1957), «Море, що б'ється 
в наш берег» (1960) та ін., статей 
і нарисів, зокрема про рос. літе- 


ретуру- 
Тв.:Укр.перек л.-- Великі риби. 
К., 1958; Р К., 1960; Рос. кН 


рек л.-- Город без людей. М. 

О. І. Ганусець. 
ХАНЧЖОУ -- місто на Сх. Ки- 
таю, адм. ц. провінції Чжецзян. 
Значний порт при впадінні р. 
Фучуньцзяну в зат. Ханчжоувань 
Сх.-Китайського  м., кінцевий 
пункт пд. частини Великого кана- 
лу. Залізнична станція. 960 тис. ж. 
(1970). Найрозвинутіша шовкова 
пром-сть.  Металообр., джутові, 
гумові, буд. матеріалів, паперові, 
чаєобробні підприємства. БЕлект- 
ронна пром-сть. Кустарні промис- 
ли (у т. ч. вироби з бамбуку, 
вишивання по шовку). Ун-т та ін. 
вузи. Передмістя Х., зокрема ма- 
льовничий район оз. Сіху, є ку- 
рортною зоною. Х. засн. 589. 
ХАНЬ -- імператорська династія 
в Китаї, яка правила з 206 до н. е. 
до 220 н. е. Засновник династії 
Х. Лю Бан (до цього був керівни- 
ком повстання, яке скинуло дин. 
Цін) об'єднав країну, ствОриниця 
централізовану імперію. Офіц. 
ідеологією за дин. Х. стало кон- 
фуціанство. Імператори з дин. Х. 
вели загарбницькі війни, що знач- 
но розширило тер. д-ви. За прав- 
ління Х. було встановлено куль- 
тур. і торг. зв'язки з д-вами Серед. 


Азії та Індії. Дин. Х. втратила 
владу внаслідок сел. повстань 
(див. «Червонобрових»  повстан- 


ня, «Жовтих пов'язок» повстан- 
ня) і міжусобної боротьби військ.- 
феод. клік. 
ХАНЬ ФЕЙ (Хань Фейцзи; 280-- 
233 до н. е.) - - один із засновників 
легістської школи (фацзя) в Ста- 
родавньому Китаї. Сановник. Ав- 
тор більшості розділів трактату 
ань Фейцзи». Намагаючись по- 
єднати даосизм із вченням школи 
Фацзя, тлумачив дао як юрид. за- 
кон, шгякому  підпорядковується 
все, крім самого «дао» і правителя. 
Обстоюючи абсолютизм,  деспо- 
тичну форму правління (див. Дес- 
потія), розробив конкретні заходи 


щодо управління адміністративним 
апаратом. Був противником  релі- 
гійної містики. 

ХАНЬ ЮЙ (768, м. Наньян, пров. 
Хенань -- 824) -- китайський пи- 
сьменник і мислитель. Займав ви- 
сокі державні посади, писав жит- 
тєписи, есе, вірші, оди тощо. Ви- 
ступав проти буддизму, даосиз- 
му, монастирів, служителів куль- 
ту, що грабували народ і країну, 
мріяв про суспільство «великого 
єднання», основане на ідеалах 
старод. конфуціанства (трак- 
тати «Про шлях», «Про людину», 
доповідь «Про кістку Будди» та 
ін.). В л-рі боровся за «старо- 
давній стиль», простий за мовою, 
вільний за формою. 

Тв.: Рос. перекл.-- |Твори). В 
кн.: Хань Юй, Лю Цзун-юань. Избран- 
ное. М., 1979. І. К. Чирко. 
ХАО -- розмінна монета Соціалі- 
стичної Республіки В'єтнам, дорів- 
нює о донга. 

ХАОС (грец. хбос, від хайма -- 
розверзаюсь) -- 1У грец. міфоло- 
гії вічний темний безмежний про- 
стір, що існував до створення світу. 
Х.-- джерело Всесвіту, він поро- 
див Гею (Землю), Ерота (кохан- 
ня), Ереба (морок) і Нюкту (ніч), 
від яких нібито походить усе жи- 
ве на Землі. 2) Переносно 
Х.-- цілковите безладдя. 


ХАПХАЛ -- ущелина на пд. схи- 
лі Головного тасма Кримських 
гір, біля с. Генеральського (на 
Пн. Сх. від Алушти). По дну Х. 
протікає р. Улу-Узень з порогами 
та водоспадами (найбільший -- 
Джур-Джур). На схилах -- бу- 
ковий і грабовий ліс з домішкою 
дуба, липи, кизилу; трапляється 
тис, плющ. Ландшафтний  заказ- 
ник респ. значення. Об'єкт туриз- 
му. О. В. Єна. 


ХАРА (ага) Віктор (28.ІХ. 1938, 
м. Чільян -- 15.ІХ 1973, Сантьяго) 
-- чіл. співак, композитор, театр. 
режисер. Член ЦК Спілки кому- 
ністичної молоді Чілі. Був одним 
із представників руху «нова чі- 
лійська пісня», що об'єднував де- 
мократичні кола митців у бороть- 
бі за народне мистецтво. Був со- 
лістом і худож. керівником кіль- 
кох фольклорних ансамблів, по- 
становником масових вистав. До 
своїх пісень писав сам і музику. 
Найвідоміші пісні Х.: «Заклик 
до землероба», «Вільна пісня», 
«Право жити в мирі», «Пам'ятаю 
тебе,  Амандо», «Маніфест». У 
1959 та 1971 був як співак на гаст- 
ролях у Рад. Союзі. Заарештова- 
ний 11.ЇХ 1973 і вбитий фашистами 
в Сантьяго. 

Тв.: Укр 
«Дніпро», 
сніто, 1981, 
кн.: Нескорені. 


перекл.-- Пісні). 
1975, М 4; (Пісні). «Все- 
хх 6; Стадіон Чілі. 
К., 1982. 

. Борщевський. 
ХАРА (ага) Еріберто (10.М1 1879, 
Орісаба -- 17.ГМ 1968, Мехіко) -- 
держ. і громадський діяч Мексі- 
ки, генерал (1926). Учасник Мек- 
сіканської революції 1910--17. У 
1934--40 -- -У складі уряду Л. 
Карденаса-і- -дель-Ріо, 1941--46 -- 
морський міністр. У післявоєнні 
роки -- активний учасник Руху 
прихильників миру. Член Все- 
світньої Ради Миру (з 1950). 
Почесний президент Мекс. к-ту 
захисту миру. Міжнар. Ленінська 
премія «За зміцнення миру між 
народами», 1951. 


ХАРАДЗЕ Євген Кирилович |н. 
18 (31).Х 1907, Тбілісі) -- груз. 
рад. астроном, президент АН 
Груз. РСР (з 1978), акад. АН Груз. 
РСР (з 1955), чл.-кор. АН СРСР 
(з 1979), засл. діяч науки Груз. 
РСР (з 1961). Член КПРС з 1942. 
Закінчив (1930) Тбіліський ун-т. 
З 1932 (з дня заснування) -- ди- 
ректор  Абастуманської астрофіз. 
обсерваторії АН Груз. РСР, од- 


ночасно  (1937--68) працював у 
Тбіліському дн ті (з 1949 -- профе- 
сор, 1959--65 -- ректор). У 1960 


--73 -- голова Комісії зоряної аст- 
рономії Астроради АН СРСР. У 
1976--82 -- віце-президент Міжнар. 
астр. союзу. Осн. наук. праці в 
галузі дослідження міжзоряного 
поглинання світла зір. Депутат 


Верх. Ради СРСР 9 -- 11-го скли- 
кань. Нагороджений орденом Ле- 
ніна. 


ХАРАКІРІ (япон., від хара -- жи- 
віт і кіру -- різати), сепуку -- спо- 
сіб самогубства в Японії за часів 
феодалізму і пізніше. Було поши- 
рене серед самураїв. Х. викону- 
валося як покарання за ухвалою 
суду або добровільно (на ознаку 
вірності самурая сюзеренові, про- 
тесту самурая в разі приниження 
його гідності тощо). 

ХАРАКС -- римський укріплений 
військ. табір на мисі Ай-Тодор у 
Криму (руїни його за 8,5 км на Пд. 
від Ялти). Засн. в 70-х рр. 1 ст. 
н. е. на місці ранішого поселення 
таврів за правління імп. Веспа- 
сіана для захисту античних дер- 
жав Північного Причорномор'я від 
скіфів та ін. племен. Після того, 
як рим. війська в серед. 3 ст. за- 
лишили Х., фортеця стала схови- 
щем для місц. населення. Археол. 
розкопки провадяться з серед. 
19 ст. Відкрито фундаменти будин- 
ків, оздоблений мозаїкою водний 
басейн, водопровід з череп'яних 
труб та ін. Поза фортечними му- 
рами виявлено святилище 2 ст. і 
некрополь 4 ст. 

ХАРАКТЕР (від грец. ухромттір-- 
відбиток, ознака, риса,  особли- 
вість) -- сукупність відносно ста- 
лих психічних рис людини, що 
виявляються в її поведінці й ді- 
яльності, ставленні до суспільства, 
колективу, самої себе. У структурі 
Х. насамперед виділяють риси 
спрямованості людини, а також 
вольові риси, що виявляються у 
здатності й готовності людини ре- 
гулювати свою діяльність як за 
сприятливих, так і за несприятли- 
вих умов. В Х. фіксується ціліс- 
ність духовного життя людини, 
один з гол. показників її індиві- 
дуальності. Конкретно виявляється 
в складі розуму, звичках людини, 
її вдачі, особливостях емоційного 
життя. Х. настільки глибинна й 
типова ознака людини, що його час- 
то ототожнюють з ПОНЯТТЯМ «ОСО- 
бистість». Природною основою Х. 
є темперамент. Х. може бути ви- 
значеним -- при наявності однієї 
або кількох чітко визначених гол. 
рис; цілісним -- при єдності дум- 
ки, почуттів і поведінки людини; 
визначеним |і цілісним протисто- 
ять Х. невизначені й нецілісні (роз- 
кидані). В умовах соціалістичного 
суспільства сформувався новий 
типо Х.-- радянський, якому при- 
таманні вірність ідеалам кому- 
нізму, інтернаціоналізм, соціалі- 
стичний патріотизм, колективізм, 


моральна чистота, працелюбність, 
гуманізм та ін. позитивні людські 
якості. Формування повноцінного 
рад. Х. у кожних юнака й дівчи- 
ни, в кожної рад. людини є одним 
з найважливіших завдань кому- 
ністичного виховання. Істотне зна- 
чення у формуванні Х. має само- 


виховання. Закономірності вияв- 
лення й формування Х. вивчає 
характерологія. 


Літ.: Теплов Б. М. Проблемьг инди- 
видуальньх  различий.  М., 1961; 
Леонтьев А.Н. Деятельность. Созна- 
ние. Личность. М., А. 

1. Войтко. 


ХАРАКТЕРИСТИКА від грец. 
хоромтпрійтидбс -- той, що слу- 
жить відмітною ознакою) -- сукуп- 
ність специфічних ознак, власти- 
востей, відомостей, позитивних рис 
чи недоліків особи, явища, предме- 
та тощо. Щодо людини Х. може 
бути політ., трудовою, службовою, 
моральною. Існує художня Х. 
персонажів. У педагогіці Й пед. 
психології говорять про психоло- 
го-пед. Х. учня; студента, слухача. 
ХАРА КТЕРИСТИ КА ЛОГА- 
РИФМА -- ціла частина десятко- 
вого логарифма числа. 

ХАРАКТЕРИСТИЧНЕ РІВНЯН- 


НЯ - 1) Матриці -- алге- 
браїчне рівняння виду 

аї:-Х з Р'РУВИК НИ є Ст 

аз ар -М ... а, р 

а а недо ласо ДО 


лі п2 пп 


де числа а, визначника в лівій 
частині рівняння становлять певну 
квадратну матрицю А-- | ацу|| 
п-го порядку. Лівою частиною Х. 
р. єт. з, характеристич- 
ний многочлен відносно 2, 
старший мчлен якого дорівнює 
(--1)"2". Корені Х.р.М, Аг, ---, 
наз. власними характерис- 
тичними числами  мат- 
риці А. До вивчення Х. р. приво- 
дить ряд задач з математики, фі- 
зики тощо. 

2) Х.р. лінійного дифе- 
ренціального рівнян- 
ня зісталими коефіці- 
єнтами ау"? - ау" 24..5 
в анчу З адм се 0 -- алгебр- 
рівняння ас" 4 ал"... з 
рканііф Ва, з о яке утворюють з 
даного диференціального рівняння, 
замінюючи функцію та її похідні 
відповідними степенями 2. 
ХАРАКТЕРИСТИЧНІ СПЕКТРИ 
-- лінійчасті рентгенівські спект- 
ри. Зумовлені електронними  пе- 
реходами на внутр. оболонки ато- 
мів. Довжини хвиль Х. с. лежать в 
інтервалі від 1032 нм до 50 нм і 
залежать від атомного номера еле- 
мента (див. Мозлі закон). Х. с. 
не виявляють періодичних законо- 
мірностей, властивих  спектрам 
оптичним, оскільки різні елементи 
мають подібну будову своїх внутр: 
оболонок. Див. також Рентгенів- 
ське троміння. 
ХАРАКТЕРОЛОГІЯ (від харак- 
тер і грец. Хбуос -- вчення) -- 
вчення про характер. Як галузь 
дослідження розвинулась гол. 
чином у нім. психології 1-Ї пол. 
20 ст. Термін запровадив нім. фі- 
лософ Ю. Банзен (1867). Перший 
систематичний аналіз аспектів ха- 
рактеру зробив Л. Клагес. Бурж. 
Х. розглядає характер як незмін- 
ну структуру рис, пов'язаних з 
природженими факторами -- ендо- 


кринним (Е. Кречмер) чи морфо- 
логічним (У. Шелдон), або як ут- 
ворення, що є результатом розв'я- 
зання конфліктних ситуацій у ран- 
ньому дитинстві (психоаналіз). У 
фрейдизмі та окремих течіях гли- 
бинної психології характер з'ясо- 
вується на основі інстинктів, не- 
свідомого та ірраціонального. Діа- 
лектико-матеріалістичне тлумачен- 
ня характеру людини виходить з 
того, що в ньому нерозривно поєд- 
нуються індивідуальне й типоло- 
гічне, успадковане (задатки) й 
набуте в ході  соціально-істор. 
розвитку. На противагу метафіз. 
розумінню характеру як незмінної, 
генетично  запрограмованої  сут- 
ності, природного «захисного пан- 
цира» особи, рад. психологія під- 
креслює соціальну зумовленість 
характеру, формування його під 
впливом соціальних яв і вихо- 
вання. Козіна. 
ХАРАМБАШИЧ (Нагашіані) Ав- 
густ (псевдоніми: С. Гетьманов, 
Тугоміл, Хорват та ін.; 14.МП 
1861, м. Доний Михоляць -- 16.У ПП 
1911, м. Стеневаць) хорват. 
письменник, публіцист і перекла- 
дач. Автор збірок «Свобода» (1883), 
«Раб» (1888), «Поеми» (1889), «Ви- 
брані поезії» (1895), «Римські со- 
нети» (1899). Кращі твори Х. прой- 
няті ідеями боротьби за визволен- 
ня поневоленої батьківщини, єд- 
нання всіх слов'ян. У 1887 видав 
книгу своїх перекладів «Тарас 
Шевченко. Поеми» (серед 9 пере- 
кладених творів -- «Гайдамаки», 
«Катерина», «Наймичка», «Нео- 
фіти») з великою статтею про жит- 
тя і творчість укр. поета. У 1888-- 
99 опублікував переклади ще 5 
поем і 12 поезій Т. Шевченка. В кн. 
«Марко Вовчок. Народні оповідан- 
ня» (1899) увійшли переклади 18 
творів укр. письменниці. В пе- 
редмові до книги Х. підкреслив 
антикріпосницький, демократичний 
характер Її творів. 
Літ.: Ющук І. П. Т. Г. Шевченко в 
перекладах А. Харамбашича. В кн. 
Міжслов'янські літературні взаємини, 
в. 2. К., 1961; Базилівський М. П. 
Тарас Шевченко і Август Харамбашич. 
«Всесвіт», 1962, Хе 3. 

М. П. Базилівський. 
ХАРАППА -- руїни одного з основ- 
них центрів хараппської цивіліза- 
ції (археологічна культура серед. 
3-го тис.-- 17--16 ст. до н. е. на 
тер. сучасних Їндії та Пакистану) 
поблизу старого русла р. Раві в 
покнетания Поселення відкрито 
ХАРАРЕ (до 1982 -- Солсбері) -- 
столиця Зімбабве, гол. політ. і 
екон. центр країни. Вузол з-ць 
і автошляхів, аеропорт. 641 тис. ж. 
(1979). Підприємства маш.-буд., 
металообр., хім., буд. матеріалів, 
меблевої, текст., швейної, харчо- 
смакової (зокрема цукр. і тютю- 
нової) пром-сті. В районі міста -- 
видобування золота. Ун-т, політех. 
та пед. коледжі. Нац. галерея Зім- 
бабве. Х. засн. 1890. 
ХАРА-ХОТО --руїни міста-форте- 
ці Едзіна (або Хейжунчен) у пониз- 
зі р. Едзін-Голу на території МНР. 
Вперше місто згадується на поч. 
11 ст., 1226 зруйноване Чінгісха- 
ном. Археол. дослідження руїн 
Х.-Х. провадила експедиція під 
керівництвом П. К. Козлова 1908, 
1909, 1926. Відкрито залишки фор- 
течних стін з баштами, культових 
будівель, жител, храмів, знайдено 





94 





ХАРА-ХОТО 





Є. К. Харадзе. 


А. Харамбашич. 


92 


ХАРБІН 





О. О. Харкевич. 


ри 
р 


Харити. Мармур. 3 ст. 
до н. е. 





Харіус європейський. 





знаряддя праці, вироби з кераміки, 
шовку, вовни, шкіри, бавовни, фар- 
фору, монети, паперові гроші, а 
також понад 2 тис. книжок і руко- 
писів тангутською, китайською, 
тібетською та ін. мовами. Знахід- 
пи з Х.-Х. зберігаються в Ерміта- 


ХАРБІН -- місто на Пн. Сх. Ки- 
таю, адм. ц. провінції Хейлунцзян. 
Розташований на р. Сунгарі. Ву- 
зол з-ць і автошляхів, річковий 
порт, аеропорт. Бл. млн. ж. 
(1974). Найрозвинутіше машино- 
будування: електроенерг., судно-, 
приладо-, верстато- і вагонобуду- 
вання, виробн. с.г. техніки тощо. 
Хім., деревообр., буд. матеріалів, 
паперова, шкіряна, текст. (у т. ч. 
льонокомбінат, збудований з допо- 
могою СРСР) 1  харчосмакова 
пром-сть. В місті -- вищі учбові 
заклади, н.д. ін-ти. Х. засн. 1898 
у зв'язку з буд-вом Росією Кит.- 
Сх. залізниці. 
ХАРДІ (Гарді; Нагду) Годфрі 
Гаролд (7.П 1877, Кранлі -- 1.ХП 
1947, Кембрідж) -- англ. мате- 
матик, член Лондонського королів- 
ського т-ва (з 1910), почесний член 
АН СРСР (з 1934). Навчався в 
Кембріджському ун-ті. Основні 
наукові праці в галузі теорії чи- 
сел і теорії функцій. В теорії чисел 
Х. займався діофантовими набли- 
женнями, адитивною теорією чи- 
сел, простими числами і дзета- 
функцією; в теорії функцій -- три- 
гонометричними рядами і дослі- 
дженням нерівностей. Ряд праць 
Х. присвячено теорії інтегральних 
перетворень і теорії інтегральних 
івнянь, а також генетиці. 
ХАРДІ" Томас (1840--1928) -- англ. 
письменник. Див. Гарді Томас. 
ХАРДІ ВАЙНБЕРГА ФОР- 
МУЛА, Харді -- Вайнберга закон 
-- основна математична формула 
популяційної генетики, за якою в 
нескінченно 0 великій популяції 
(при наявності панміксії та від- 
сутності тиску  мутаційного про- 
цесу, міграції, добору природного) 
починаючи з другого покоління 
встановлюються такі співвідношен- 
ня між частотами генотипів АА, 
Да, аа: 


р :2р(1-- р) :(1-- р)», 


де р -- довільно задана початкова 
частота алеля А. Одержана 1908 
незалежно англ. математиком Г. 
Харді й нім. лікарем В. Вайнбер- 
гом. Широко застосовується, особ- 
ливо в генетиці медичній, для на- 
ближеної оцінки частоти гетерози- 
гот Ла при повному домінуванні 
(див. Домінантність).  Викори- 
стовуючи Х.--В. ф., С.С. Четве- 
риков (1926) передбачив немину- 


чість великої генетичної гетеро- 
генності природних популяцій. 
М. В. Глотов. 


ХАРЕР, Харар -- місто на Сх. 
Ефіопії, адм. ц. провінції Харер. 
51 тис. ж. (1975). Центр обробки 
і торгівлі кавою та ін. с.-г. продук- 
тами. Текст. та олійницькі підпри- 
ємства. Кустарне виготовлення ме- 
талевих та гончарних виробів, 
вичинка шкір. 

ХАРИДЖИТИ (від араб. хава- 
рідж -- ті, що вийшли, обурились), 
ін. назва шура (ті, які жерт- 
вують собою за переконання) що 
прибічники однієї з радикальних 
сект у ранньому ісламі. Рух Х. 
зародився в 7 ст. у період гострої 


боротьби за верховну владу в 
араб. Халіфаті: і відобразив про- 
тест трудящих верств населення 
Граку та Західного Ірану  про- 
ти гніту династії Омейядів. У 
684 | серед  Х. стався розкол, 
який призвів до утворення нових 
угруповань і течій, зокрема Х.- 
ібадитів (абадитів), азракітів, соф- 
ритів і нуккаритів. Х. нині є в 
Омані, ряді д-в Пн. Африки і де- 
яких ін. араб. країнах. 

ХАРИТИ (Харітес) -- 1) У грец. 
міфології богині вроди, принад- 
ності й витонченості; їх вважали 
дочками Зевса. Х. було три: Єв- 
фросинія -- радість, Талія -- про- 


цвітання та Аглая -- ран Х. 
скрізь  супроводили році ти» 
Гермеса, Діоніса та Ні огів. 

рим. міфології Їм на ва 
грації. 2) Переносно (іноді 


іронічно) Х.-- досконалі красуні. 
ХАРИТОН Юлій Борисович Ін. З 
(27) П 1904, Петербург) -- 

рад. фізик, акад. АН СРСР. о 
1953), тричі Герой Соціалістичної 
Праці. Член КПРС з 1956. Закін- 
чив (1925) Ленінгр. політех. ін-т. 
У 1921--31 працював у Фіз.-тех. 
інті АН СРСР, 1926--28 -- у 
Кавендішській лабораторії У Е. 
Резерфорда. З 1931 -- в Їн-ті хім. 
фізики та ін. н.д. закладах. Ви- 
значив критичний тиск кисню при 
окисленні пари фосфору. Розро- 
бив теорію розділення газів цент- 
рифугуванням. Х. та його учням 
належать основоположні праці з 
фізики горіння та вибуху. Разом 
з Я. Б. Зельдовичем уперше (1939) 
розрахував ланцюгову реакцію по- 
ділу урану. Депутат Верх. Ради 
СРСР 3--11-го скликань. Нагоро- 
джений 6 орденами Леніна, ін. ор- 
денами, медалями. Ленінська 
премія, 1956. Держ. премія СРСР, 


1949, 1951, 1954. Золота медаль 
по В. Ломоносова АН СРСР, 
2. 


ХАРИТОНЕНКИ -- укр. капіта- 
лісти-цукрозаводчики 1  земле- 
власники серед. 19 -- поч. 20 ст. 
Походили з селян-чумаків Сумсь- 
кого пов. Харків. губ. Їм належа- 
ли в Сумському пов. цукрові 3-ди, 
с.-г. економії. Іван Гераси- 
мовичхХ. |1820, слобода Нижня 
Сироватка, тепер село Сумського 
р-ену Сум. обл. -- 30.ХІ (12.ХІ11) 
1891). Розбагатів на бакалійній 
торгівлі, орендував землі, пром. 
підприємства. Після скасування 
кріпацтва з купував поміщицькі 
землі, будував цукрові з-ди. В 
1890 -- один з гол. членів синди- 
кату рафінадних цукрозаводчиків. 
ХАРИТОНОВ Федір Михайло- 
вич І|11 (24).І 1899, с. Васильєвсь- 
ке, тепер Рибінського р-ну Яросл. 
обл.-- 28.М 1943, Москва| -- рад. 
військ. діяч, генерал-лейтенант 
(1942). Член Комуністичної партії 
з 1918. В Рад. Армії з 1919. Учас- 


ник громадян. війни. В 1931 за- 
кінчив вищі стрілецькі курси, 
1941 -- курси вищого начальниць- 


кого складу при Академії Геншта- 
бу. Під час Великої Вітчизн. вій- 
ни 1941--45 -- заст. нач. штабу 
Пд. фронту, команд. 9-ю армією 
Пд. фронту, а потім 6-ю армією 
Ворон. фронту. Очолені Х. війсь- 
ка 6-ї армії брали участь у боях за 
визволення України. Нагородже- 
ний орденом Червоного Прапора, 
орденом Кутузова 1-го ступеня, 
медаллю. 


ХАРІУС (Трутайизя) -- рід риб 
род. харіусових ряду лососеподіб- 
них. Довж. тіла 25--35 см, маса до 
1,5 кг. Спинний плавець високий, 
складається з 17 променів. Відомо 
о видів, поширених у ріках, рідше 
озерах помірного і холодного поясу 
Пн. півкулі. В СРСР - 4 види, у 
т. ч. на Україні (бас. Дунаю, Дні- 
стра, річки Закарпаття) 
1: Х. європейський, або 
звичайний  (ТЬ. МБутаПиз5). 
Тіло (довж. 25-- 35 см, маса-- до 
1,5 кг) видовжене, веретеновидне, 
вкрите щільною лускою. Спина 
темно-сіра з дрібними чорними 
цяточками, черевце -- сріблясто- 
біле, парні плавці жовті або черво- 
ні, непарні -- фіолетові. Живить- 
ся безхребетними, а також маль- 
ками та ікрою риб. Нерест у квіт- 
ні -- травні. Плодючість 3--8 тис. 
ікринок. Статева зрілість настає 
на 2--3 році життя. Об'єкт місце- 
вого промислу та штучного роз- 
ведення. 


ХАРІШЧАНДРА | Бхаратенду 
(1850, Бенарес -- 1885) -- інд. 
письменник, основоположник бага- 
тьох жанрів новітньої л-ри гіної 
мовою. Літ. діяльність починав 
поезіями і зільними перекладами 
з санскриту у формі драм («Від!- 
ясундар», 1868, «Справедливий 
Харішчандра», 1874, та ін.). Су- 
часну драматургію гінді започат- 
кував драмами «Віддана кохан- 
ню» (1875), «Чандравалі» (1876), 
«Горе Індії» (1380) та ін., сатир. 
комедією «Темне містечко» (1881). 
Автор першого роману гінді мовою 
(незакінч.), літ.-критичних, пуб- 
ліцистичних статей, памфлетів. За- 
снував кілька журналів. Твори Х. 
сповнені патріотизму, пройняті 
ненавистю до чужоземних гноби- 
телів Індії, протестом проти поне- 
волення людей. З ім'ям Х. пов'я- 
зують цілий період у культур. роз- 


витку Індії -- «Бхаратенду-юг» 
(1850--1900). Ю. В. Покальчук. 
ХАРКЕВИЧ Олександр  Олек- 


сандрович |21.І (3.П) 1904, Петер- 
бург -- 30.ПІ 1965, Москва -- рад. 
вчений у галузі електрозв'язку та 
електроакустики, акад. АН СРСР 
(з 1964). Закінчив (1930) Ленінгр. 
електротех. ін-т імені В. І. Ульяно- 
ва (Леніна). Працював (1929-- 
32) у Центр. радіолабораторії 
(Ленінград), викладав у Ленінгр. 
вищих навч, закладах, Львівсько- 
му політехнічному ін-ті (1944-48), 
Моск. електротех. ін-ті зв'язку 
(1952--62). Проводив н.-д. роботу 
у Фіз.-тех. ін-ті (1941--44), Ін-ті 
фізики АН УРСР (1948--52). 
З 1952 -- в Ін-ті проблем передачі 
інформації АН СРСР (Москва), 
з 1962 -- його директор. Осн. пра- 
ці--з теорії та розрахунку електро- 
акустичних апаратів, теорії інфор- 
мації, з радіотехніки. Нагородже- 
ний орденами Леніна і Трудового 
Червоного Прапора. 


ХАРКІВ -- річка у Бєлг. обл. 
РРФСР та Харків. обл. УРСР, лі- 
ва прит. Лопані (бас. Сіверського 
Дінця). Довж. 74 км, площа бас. 
1160 км2?. Бере початок на пд. схи- 
лах Середньоросійської височини. 
Живлення в основному снігове і 
дощове. Води річки -- одне з дже- 
рел водопостачання м. Харкова (у 
межах якого Х. впадає у р. Ло- 
пань), використовуються і для зро- 
шування. 


ХАРКІВ -- місто, обласний і ра- 
йонний центр УРСР. Розташований 
при злитті річок Харкова, Лопані 
та Уди (бас. Сіверського Дінця). 
Площа -- понад 300 км2. Населен- 
ня -- 1535 гис. чол. (1984, друге 
після Києва за кількістю жителів 
місто УРСР). Поділяється на 9 
міських районів. 

Засн. на поч. 50-х рр. 17 ст. Вперше 
згадується (в джерелах) під 1655. 
В 1656--59 в Х. збудовано форте- 
цю для захисту Слобідської Украї- 
ни від нападів крим. і ногайських 
татар. З кін. 50-х рр. 17 ст. до 
1765 Х.-- полкове місто Харків- 
ського полку. У 2-й пол. 18 ст. в 
Х. з'явилися перші пром. підпри- 
ємства (цегляні, пивоварні та ін. 
з-ди). В кін. 18 ст. Х. став значним 


торг. містом, екон. і культур. 
центром Слобожанщини. У 1765-- 
80 -- центр  Слобіосько-Україн- 


ської губернії, 1780--96 -- Хар- 
ківського намісництва, з 1796 -- 
Слобідсько-Укр. губернії, яку 1835 
перейменовано на Харківську 
губгрнію. З 20-х рр. 18 ст. діяв 
Харківський колегіум. У 1805 в 
місті відкрито ун-т. У 1869 в Х. 
засновано «Харківське товарист- 
во грамотності». В Х. вело рево- 
люційно-демократичну  пропаган- 
ду  Харківсько-Київське таємне 
товариство (1856--58), відбувся 
Харківського університету сту- 
дентів виступ 1858. У 60--70-х 
рр. 19 ст. Х. був одним з центрів 
народницького руху на Україні. 
У зровогі орг-ції «Народна воля» 
в Х. брали участь А. І. Желябов, 
С. Л. Перовська, В. М. Фігнер. 
У 2-й пол. 19 ст. в місті розвива- 
лася маш.-буд. пром-сть. У 1872 в 
Х. відбувся перший масовий ви- 
ступ робітників і міської бідноти. 
В 1886--89 тут діяла одна з перших 
на Україні революційних органі- 
зацій перехідного типу від народ- 
ництва до марксизму -- харків- 
ська «Соціально-революційна гру- 
па робітників». На початку 90-х 
рр. 19ст.в Х. виникли перші мар- 
ксистські гуртки і групи |див. Хар- 
ківська організація РСДРП(Сб)|. 
У 1893 відбувся перший робітн. 
страйк (у залізничних майстернях). 
У серпні 1898 було створено Хар- 


о о о о, 
дитнад залтаниця 


ч 
Мала Південно 
о 


М 


УЧ 


В Заг й 
Фо 3/5 у є 
ох 


"8 


пара ик У. Що ня 
зав та 





ків. к-т РСДРП, під керівництвом 
якого відбулися Харківська полі- 
тична демонстрація 1900, студент- 
ські виступи і робітн. демонстра- 
ції 1901. На поч. 1901 було створе- 
но Пд. відділ газ. «Искра», виник 
харківський «Союз боротьби за 
визволення робітничого класу». 
В січні 1905 в Х. утворено більшо- 
вицьку групу «Впербд» на чолі з 
Артемом (Ф. А. Сергєєвим), яку 
згодом було перетворено на місь- 
кий комітет РСДРІП. Робітники 


15 центр 


гвардійці разом з прибулими на 
допомогу петрогр. моряками й ро- 
бітниками роззброїли контррево- 
люц. частини Центральної ради 1 
встановили в місті Рад. владу. 
11--12 (24--25). ХП 1917 в Х. від- 
бувся Перший Всеукраїнський 
з'їзд Рад, що проголосив Україну 
Республікою Рад. У грудні 1918 
місто захопила бурж:-націоналіс- 
тична Директорія, проти якої ви- 
бухнуло Харківське січневе зброй- 
не повстання 1919. В Х. відбу- 
лися Третій з'їзд КП(б) України і 
Третій Всеукраїнський з'їзд Рад. 
У червні 1919 Х. захопили  Дені- 
кінці. В грудні в результаті Хар- 
ківської операції 1919 Х. визво- 
лено від білогвардійців. З грудня 
1919 до червня 1934 Х.-- столи- 
ця УРСР, 1925--30 -- одночасно 
округу. На  Сьомому 


«ЇЙ й Всеукраїнському з'їзді Рад (10-- 


Пам'ятник Т. Г. Шевченкові. Скуль- 
птор М. Г. Манізер, архітектор И. Г. 
Лангбард. 1935. 


міста брали участь у Жовтнево- 
му всеросійському політичному 
страйку 1905. У листопаді 1905 
було створено Федеративну Раду 
харківських комітетів РСДРП. У 
грудні - спалахнуло Харківське 
збройне повстання 1905. Восени 
1912 страйковий рух у Х. набрав 
масового характеру (див. Харків- 
ський страйк робітників парово- 
зобудівного заводу 1912--13). У 
червні -- серпні вибухнув Хар- 
ківський страйк чорноробів 1917. 
Після Лютневої революції  2--3 
(15--16).ПІ 1917 в Х. створено Ра- 
ду робітн. і селян. депутатів. Вно- 
чі проти 9 (22).ХП 1917 червоно- 


1 Памятник В І Леніну 
2 Університет їм 0 М Горького 
З Памвдтник Т Г. Шевченнові 
4 Театр опери та балету їм. М В Лисен- 
на 
| 5 Український драматичний театр 
4 м Т Г. Шевченна 
6 Театр ляльок ім. Н К Крупської 
Т Театр музнчної комеди 
8 Палац культури залізничників 
9 Монумент на честь проголошісння Радян- 
ської владн на Україн 
10 Меморіальнки компленс радянським 
воїнам ! громадянам, які загинули 1 Д 
час Велинсї Вітчизняної війни 
1941-45 ро 
її Собор 17 ст 
12 Дзвіниця 19 ст 


«о 


між радянськими 





14. ХП 1922), що відбувся в Х., 


схвалено Декларацію тро утво- 


рення СРСР. 3 1932 Х.-- обл. 
центр (див. Харківська обласна 
партійна організація). Під час 
Великої Вітчизн. війни в період 
нім.-фашист. окупації Х. (24.Х 
1941--23.У ПІ 1943) в місті діяли 
підпільні обком і 4райкоми партії, 
обком комсомолу. В 1942 і 1943 
в районі Х. точилися запеклі бої 
військами та 
нім.-фашист. окупантами (див. 
Харківська операція 1942, Харків- 
ські операції 1943). Місто нагоро- 
джено орденами Леніна (1970), 
Жовтневої Революції (1983). 
У Х. народилися укр. рад. астро- 
ном М. П. Барабашов, рад. парт. 
і госп. діяч А. О. Близниченко, 
рад. льотчиця В. С. Гризодубова, 
укр. рад. фізіолог В. Я. Данилев- 
ський, рос. і укр. біохімік О. Я. 
Данилевський, рад. археолог П. П. 
Єфименко, рос. історик і літ. 
критик М. Т. Каченовський, віт- 
чизн. вчений у галузі статистики, 
етнографії, географії П. І. Кеппен, 
вітчизн. історик, етнограф, юрист, 
політ. діяч М. М. Ковалевський, 
вітчизн. педагог і методист М. О. 
Корф, вітчизн. астрономи Г. В. 
Левицький, І. І. Федоренко, рад 
вчений у галузі механіки Л. 
Лейбензон, укр. ботанік А. О. 
Потебня, укр. рад. селекціонер 
Б. П. Соколов, укр. рад. фарма- 
колог О. І. Черкес, рад. парт. і 
держ. діячі В. І. Межлаук, Ї. Ї. 
Межлаук, Г. І. Петровський. З 
. пов'язана діяльність рад. парт. 
діячів М. І. Калініна, О. Д. Цюру- 
пи, М. В. Фрунзе, В. Я. Чубаря. 
Тут працювали вчені В. Н. Кара- 
зін, І. І. Мечников, М. В. Ост- 
роградський, І. І. Срезневський, 
О. Потебня, Л.А. Булахов- 
ський, О. І. Білецький та ін. 
Х.-- один з найбільших індустр., 
наук. і культур. центрів країни. 


93 





ХАРКІВ 


У місті -- понад 250 пром. підпри- (/..Ї, 


ємств. У галузевій структурі пром. 


комплексу Х. визначальна роль на- ! 


лежить маш.-буд. і металообр., 


харч. 


третій в країні після Москви і 
Ленінграда і провідний на Україні 
центр машинобудування. Осн. га- 
лузь -- енергетичне та електро- 
тех. машинобудування Ц|виробничі 
об'єднання: Харківський турбін- 
ний завод імені С. М. Кірова, 
«Укрелектромаш» (див. Харків- 
ський електротехнічний завод), 


і легкій галузям пром-сті ї 
та виробн. буд. матеріалів. Х.-- 





Меморіальний комплекс 
радянським воїнам і 
громадянам, які заги- 
нули під час Великої 
Вітчизняної війни 1941 
-- 45. Скульптори В. Ї. 
Агібалов, Я. Й. Рик, 
М.Ф. Овсянкін. Гра- 
ніт. 1978. 





ХАРКІВ 


Пам'ятник А. С. Мака- 
ренкові. Скульптор 


М. 


архітектор Е. Ю. Чер- 


касов. 


Овсянкін, 


1969. 


94 





Харківський  електромеханічний 
завод імені 50-річчя Великої Жовт- 
невої соціалістичної революції 
(ХЕМЗ); з-ди: харківський завод 
«Електроважмаш» імені В. І. Лені- 
на, електроапарат., «Електромаши- 
на», харківський кабельний завод 
«Південкабель» та ін.). Швидкими 
темпами розвивається тракторне і 
с.-г. машинобудування |виробничі 
об'єднання: Харківський  трак- 
торний завод імені Серго Орджо- 
нікідзе та ряд спеціалізованих 
підприємств-суміжників, «Серп 1 
молот» (див. Харківський моторо- 
будівний завод «Серп і молот»), 
«Харківтракторозапчастина»; 3-ди: 
тракторних двигунів, тракторних 
самохідних шасі та ін.). Широкого 
розвитку набули верстатобудуван- 
ня та інструм. пром-сть |виробни- 
чі о об'єднання:  верстатобудівне 
(див. Харківський верстатобудів- 
ний завод імені С. В. Косіора), 
по випуску агрегатних верстатів, 
дослідний технологічної оснастки; 
інструментальний з-д  тощо|, а 
також приладобудування (з-ди: ім. 
Т. Г. Шевченка, дослідний ДКБ 
«Теплоавтомат», точного медично- 
го приладобудування, НВО по 
системам автоматизованого  уп- 
равління та ін.). Близькість Х. 
до металосировинних та паливних 
баз зумовила спеціалізацію його 
на  металомісткому  машинобуду- 
ванні, зокрема транспортному |ви- 
робничі об'єднання «Завод імені 
В. О. Малишева» (див. Харківсь- 
кий завод транспортного машино- 
будування імені В. О. Малишева), 
Харківське авіаційне об'єднання 
ім. Ленінського комсомолу, Хар- 
ківський велосипедний завод імені 
Г. І. Петровського, Харківський 
восьмий  тпідшипниковий завод 
імені В. І. Леніна|, а також гір- 
ничо-шахтному, підйомно-трансп. 
і | будівельно-шляховому  (3-дДи: 
«Світло шахтаря», підйомно-тран- 


спортного устаткування,  об'єд- 
нання «Будгідравліка» та (ін.). 
Виробництво технологічного  ус- 


таткування для підприємств торгів- 
лі, комунального г-ва (об'єднання 
«Кондиціонер», «Торгхолодмаш», 
«Електропобутприлад», завод торг. 
машинобудування). Легка проми- 
словість представлена  Харків- 
ським виробничим швейним об'єд- 
нанням імені Тинякова, виробн. 
об'єднаннями «Червона нитка», ба- 
вовняним, взут., хутровим, шкіря- 
ним «Більшовик», швейними «Хар- 
ків», «Дитодяг» і «Комунар» та 
ф-ками панчішною і первинної об- 
робки вовни і Харківським канат- 
ним заводом. Багатогалузева харч. 
пром-сть: м'ясо-молочна  (м'ясо- 
комбінат, міський молочний ком- 
бінат та ін. підприємства), олійно- 
жирова (жировий комбінат), кон- 
дитерська (Харківське виробниче 
об'єднання | кондитерської  про- 
мисловості), пивоварна, парфю- 
мерна, тютюнова, виноробна (ви- 
робн. шампанських вин). Вели- 
кий розмах буд-ва у місті сприяв 
значному зростанню пром-сті буд. 
матеріалів, яка базується на бага- 
тій сировинній базі області. Під- 
приємства цієї галузі виробляють 
залізобетонні конструкції, обли- 
цьовувальні і метлаські плитки, 
стінові, покрівельні, азбестоцем., 
ізоляційні матеріали, гіпс, суху 
штукатурку тощо. Найбільші під- 
приємства: Харківський  домобу- 


дівний комбінат М 1, Харків- 
ський плитковий завод імені 60- 
річчя Великої Жовтневої соціалі- 
стичної революції. Хім. промисло- 
вість представлена науково-вироб- 
ничим об'єднанням «Монокристал- 
реактив», заводами  «Харпласт- 
мас», хімпобутвиробів, автогенним, 
лакофарбовим «Червоний хімік»; 
хім.-фарм. і мед. промисловість -- 
харківським виробничим  хіміко- 
фармацевтичним об'єднанням 
«Здоров'я», з-дами  «Точмедпри- 
лад», мед. пластмас і стоматологіч- 
них матеріалів, хім.-фармацевтич- 
ним «Червона зірка». Працюють 
Харківський меблевий комбінат 
імені М. О. Щорса, деревообр. ком- 
бінат, лісопильні і тарні з-ди. Роз- 
винута поліграфічна пром-сть (по- 
ліграфічний комбінат, книжкова 
ф-ка). Х. -- значний вузол заліз- 
ничних, автомоб. та повітр. сполу- 
чень. З 1975 діє Харківський 
метрополітен. 

Х.-- важливий науковий 1 куль- 
турний центр республіки. У 
1981/82 навч. р. у місті налічува- 
лося 188 загальноосв. шкіл (бл. 
180 тис. учнів), 53 муз., одна хо- 
реографічна й 8 худож. шкіл, 38 
серед. спец. навч. закладів (56,6 
тис. учнів), у системі профес.-тех. 
освіти -- 46 уч-щ (28,5 тис. учнів), 
20 вищих навч. закладів, а також 
спортивний ф-т Київ. ін-су фіз. 
культури (всього -- 128 тис. сту- 
дентів). Вузи: Харківський уні- 
верситет їмені О. М. Горького, 
Харківський політехнічний інсти- 
тут імені В. І. Леніна, Харків- 
ський авіаційний інститут імені 
М. Є. Жуковського, Харківський 
інститут радіоелектроніки імені 
академіка М. К. Янгеля, Харків- 
ський юридичний інститут імені 
Ф. Е. Дзержинського, Харківський 
інститут мистецтв імені І. П. 
Котляревського, інститути -- інже- 
нерно-будівельний, інженерів за- 
лізничного транспорту, культури, 
інженерно-екон., мед., пед., гро- 
мад. харчування, інженерів кому- 
нального буд-ва, механізації та 
електрифікації с. г., автомобільно- 
дорожній, с.-г., зоовет., худож.-про- 
мисловий, фармацевтичний (див. 
статті про окремі вузи). Працює бл. 
150 наук. установ і проектно-кон- 
структорських орг-цій: Організа- 
ції та механізації шахтного бу- 
дівництва всесоюзний науково-до- 
слідний інститут, н.-д. інститути 
технології електромашинобудуван- 
ня, осн. хімії, Харківська астроно- 
мічна обсерваторія, Фізикс-тех- 
нічний інститут АН УРСР, Кріо- 
біології і кріомедицини проблем ін- 
ститут АН УРСР, Радіофізики і 
електроніки інститут АН УРСР, 
Рослинництва, селекції і генети- 
ки український  науково-досліо- 
ний інститут імені В. Я. Юр'є- 
ва, Ветеринарії експерименталь- 
ної український науково-дослідний 
інститут,  Тваринництва Лісо- 
степу і Полісся УРСР. науково- 
дослідний | інститут,  «Діпро- 
сталь», «Діпрококс» та ін. Для 
координації фундаментальних те- 
ор. досліджень у галузі природни- 
чих, тех. і сусп. наук створено 
Північно-Східний науковий центр 
АН УРСР (до 1981 -- Харків. на- 
ук. центр АН УРСР). У місті -- 
249 б-к різних підпорядкувань і 
відомств (фонд -- понад 12 млн. 
одиниць зберігання), серед най- 


більших книжкових зібрань -- Біб- 
ліотека харківська наукова імені 
В. Г. Короленка (фонд -- понад 
о млн. одиниць зберігання) й б-ка 
Харків. ун-ту (фонд -- понад З 
млн. одиниць зберігання), 79 па- 
лаців культури Й клубів, 22 кі- 
нотеатри, 5 парків культури й від- 
починку. Є філармонія, цирк, 6 
профес. театрів, 2 держ. музеї -- 
Харківський історичний музей |і 
Харківський художній музей, 38 
музеїв, що працюють на громад. 
засадах. У Х.-- 10 палаців і бу- 
динків піонерів та школярів, 13 
дит. спорт. шкіл, 8 станцій юних 
техніків, дит. залізниця та ін. по- 
зашкільні заклади. Працюють 
вид-ва: «Соціалістична Харківщи- 
на» -- обкому Компартії України, 
«Прапор» -- респ. вид-во системи 
Держкомвидаву УРСР та при 
Харків. ун-ті -- видавничого об'єд- 
нання «Вища школа». У Х. міс- 
титься Книжкова палата УРСР 
імені Івана «Федорова. Виходять 
обл. газети -- «Соціалістична Хар- 
ківщина», «Красное знамя» і «Ле- 
нінська зміна», міська -- «Вечір- 
ній Харків», ряд багатотиражних 
газет, видається журн. «Прапор». 
Обл. к-т по радіомовленню й теле- 
баченню. Телецентр. 

З 2-ї пол. 18 ст. зросла роль Х. у 
розвитку укр. культури і л-ри. 
Осередком літ. життя на цей час 
був Харківський колегіум, у яко- 
му працював укр. письменник і 
філософ-просвітитель Г. С. Ско- 
ворода. З відкриттям університету 
(1805) Х. стає визначним центром 
л-ри й філологічної науки. Тут бе- 
ре початок укр. журналістика 
(журн. «Харьковский Демокрит», 
«Украйнский вестник», альмана- 
хи «Сніп», «Молодик»). У Х. жи- 
ли і працювали Г. Квітка-Осно- 
в'яненко, П. Гулак-Артемовський, 
поети-романтики  Л. Боровиков- 
ський, А. Меглинський, М. Петрен- 
ко, О. Корсун та ін.; у 2-Й пол. 
19 -- на поч. 20 ст.-- П. Грабов- 
ський, Я. Щоголев, І. Манжура, В. 
Александров, Х. Алчевська, М. 
Кропивницький, Г. Данилевський 
та ін. Письменники Х. підтриму- 
вали тісні зв'язки з діячами рос. 
л-ри. Л. Боровиковський був одним 
з перших перекладачів творів О. 
Пушкіна укр. мовою. У Х. бували 
В. Жуковський, М. Гоголь, В. 
Бєлінський, Л. Толстой, А. Чехов, 
В. Короленко. У Харків. ун-ті пра- 
цювали видатні вчені фідологи І. 
Срезневський, О. Потебня, М. Су- 
мцов, Д. Овсянико-Куликовський 
та ін. Після встановлення Рад. 
влади Х. став центром літ. життя 
України. В умовах гострої ідеоло- 
гічної боротьби тут розгорнули 
свою діяльність літ. об'єднання 
й угруповання ВУСПП, «Молод- 
няк», «Гарт», «Плуг», Вапліте, 
Пролітфронт та ін. У 20-х рр. 
в Х. виходило багато періодичних 
видань: «Літературна газета», 
журнали і альманахи «Червоний 
шлях», «Гарт», «Плуг», «Всесвіт», 
«Літературний журнал», «Молод- 
няк», «Молодий більшовик», «ЛІі- 
тературний ярмарок» та їн. З 
Х. пов'язані життя | творчість 
П. Тичини, В. Сосюри, М. Бажана, 
В. Блакитного, Остапа Вишні, 
І.  Микитенка, Ю. Яновського, 
О. Довженка, М. Ірчана, І. Кули- 
ка, М. Куліша, Г. Хоткевича, А. 
Макаренка, С. Борзенка та ін. 


ВХ. в різний час працювали 
письменники Ю. Смолич, П. Панч, 


Я. Мамонтов, Ю. Шовкопляс, 
І. Багмут, І. Вирган, І. Му- 
ратов, М. Трублаїні. У 1934 в 


Х. почав свою роботу 1-й з'їзд 
письменників України, на якому 
було створено Спілку письменни- 
ків України. У Х. відбулася 2-а 
міжнародна конференція  рево- 
люц. письменників (1930), у якій 
взяли участь відомі рад. та зару- 
біжні письменники О. Серафимо- 
вич, О. Фадєєв, И. Бехер, А. Зе- 
герс, Д. Джерманетто, Сяо Сань 
(Емі Сяо), В. Броневський, М. 
Залка та ін. 

У різні роки Х. відвідали М. Горь- 
кий, В. Маяковський, Р. Роллан, 
А. Барбюс, Т. Драйзер, Ю. Фучік. 
Харків. орг-ція Спілки письмен- 
ників України (з 1934). 

Архіт. пам'ятки: Покровський со- 
бор (1689), Успенський собор 
(1771, дзвіниця -- 1824--33, арх. 
Є. Васильєв; іл. див. до ст. Дзві- 
ниця, т. 3, с. 337), Катеринин- 
ський палац (18 ст.; тепер гол. кор- 
пус Укр. заочного політех. ін-ту), 
будинок кол. казенного  уч-ща 
(1785; тепер індустр. технікум), 
архієрейський будинок (тепер іс- 
тор. музей), провіантські склади 
(обидва -- 18 ст., арх. П. Ярослав- 
ський); Земельний (1898) та Моск. 
(1900) банки, будинки б-ки ім. 
В. Г. Короленка (1898), мед. т-ва 
(1911; тепер ім. І. І. Мечникова; 
всі -- арх. О. Бекетов); худож. 
школа (1913, арх. К. Жуков; те- 
пер худож.-пром. ін-т), прибутко- 
вий будинок т-ва «Саламандра» 
(1913-14, арх. М. Верьовкін). 
Серед споруд рад. часу -- Дзер- 
жинського площа, житл. с-ща па- 
ровозобуд. з-ду (1924, арх. В. 
Троценко) і тракторного заводу 
(1931, група архітекторів під керів- 
ництвом П. Альошина), поліклі- 
ніка (1927, арх. В. Егстрович), 
гуртожиток  «Гігант»  (1928--29, 
арх. О. Молокін), Палац куль- 
тури залізничників (1932, арх. 
О. Дмитрієв), залізничний вокзал 
(1952, арх. Є. Лимар та |ін.), 
міськрада (1956, арх. В. Костен- 
ко), кіноконцертний зал «Україна» 
(1963, арх. В. Васильєв та ін.), 
центр. універмаг «Харків» (1968, 
арх. О. Бондаренко, М. Євсиков), 
інфекційна лікарня (1970, арх. 
Ф. Макаренко та ін.), Будинок 
політ. освіти (1979, арх. Б. Клейн 
та ін.); житл. масиви Павлове По- 
ле (1970--74, арх. Л. Тюльпа та 
ін.), Салтове (1970--77, арх. Тюль- 
па та І. Демешко). Пам'ятники: 
В. Н. Каразіну (1905, скульптор 
І. Андріотті, арх. О. Бекетов), 
Т. Шевченкові (1935, скульптор 
М. Манізер, арх. И. Лангбард), 
борцям  Жовтн. революції (1957, 
арх. Л. Гурова), М. Коцюбинсь- 
кому (1957, скульптор М. Рябі- 
нін), В. І. Леніну (1963, скульпто- 
ри М. Вронський, О. Олійник, 
арх. О. Сидоренко), М.О. Скрип- 
нику (1968, скульптор М. Овсян- 
кін) П. П. Постишеву (1977, 
скульптор Б. Корольков) та ін. 
Монумент на честь проголошення 
Рад. влади на Україні (1975, 
скульптори В. Агібалов, Я. Рик, 
М. Овсянкін), меморіальний комп- 
лекс рад. воїнам і громадянам, 
які загинули під час Великої Віт- 
чизн. війни 1941--45 (1978, скульп- 
тори Агібалов, Рик, Овсянкін). 


Харків. орг-ція Спілки архітек- 
торів України (з 1934). 

Х.-- один з найбільших мистець- 
ких осередків УРСР. В 1768 при 
Харків. колегіумі було відкрито 
художні класи, якими керував Ї. 
Саблуков. Тут здобули освіту 
художники Л. Калиновський, 
Маяцький, В. Неминущий, А. 
Лук'янов, арх. П. Ярославський. 
У 1-й пол. 19 ст. живопис вивчали 
в Харків. ун-ті, де здобули мис- 
тецьку освіту М. Башилов, Г. Се- 
мирадський, І. Бецький; при ун-ті 
існував Музей красних мистецтв. 
У 1869 засновано приватну Хар- 
ківську рисувальну школу М. Ра- 
євської-Їванової, яка 1896 стала 
Міською школою рисування і жи- 
вопису, а 1912 -- Худож. уч-щем. 
У 2-й пол. 19-- на поч. 20 ст. 
в Х. експонувалися виставки творів 
передвижників і місц. живописців. 
В 1886 засн. Міський художньо- 
пром. музей, який став базою для 
створення Харків. худож. музею. 
У перші пожовтневі десятиліття 
Х. був центром мистецького жит- 
тя УРСР. У 1927 тут організо- 
вано Художній ін-т (з 1963 -- Ху- 
дожньо-промисловий); у 20-х рр. 
було засновано осередки АХЧУ, 
АРМУ, ОСМУ, влаштовувалися 
перші виставки укр. рад. образо- 
творчого мистецтва. У місті жили 
й працювали художники Д. Без- 
перчий, С. Васильківський, П. 
Левченко, М. Ткаченко, М. Бер- 
кос, О. Сластіон, М. Самокиш, 
М. Бурачек, О. Довгаль, О. Лю- 
бимський, В. Мироненко, І. Шуль- 
га, А. Страхов та ін. Харків. 
орг-ція Спілки художників Украї- 
ни (з 1938). 

Муз. життя Х. розвивалося з 18 
ст. З 1773 у Харків. колегіумі 
під керівництвом М. Концевича 
працювали класи вокальної та ін- 
струм. музики, де викладали А. 
Ведель, Г. Сковорода, Я. Цих. У 
міськ. театрі (1780--96) ставили- 
ся балетні дивертисменти, опери 
М. Соколовського, В. Пашкевича 
та ін. Популярними були виступи 
хору Гол. нар. уч-ща (засн. 1789), а 
також симф. оркестру. В розвит- 
ку муз. культури велику роль ві- 
діграв ун-т, при якому 1805--59 
функціонували муз. класи. У 1818 
муз. теоретик і композитор Г. Гесс 
де Кальве видав «Теорію музики». 
В 1868 в Х. відкрився Малий 
торі у якому диригентом (до 
1874) був композитор К. Вільбоа. 
У 1874 споруджено спец. будинок 
театру. Тут вперше поставлено опе- 
ри «Різдвяна ніч» (1883) та «Утоп- 
лена» (1885) М. Лисенка. В 1871 
І. Слатін при сприянні А. Рубін- 
штейна заснував Харків. відділен- 
ня Рос. муз. т-ва з муз. класами, 
які 1883 перетворив на муз. уч-ще. 
У 1896 П. Кравцов організував 
муз. гурток, вякому брали участь 
робітники. В 2-й пол. 19 -- на поч. 
20 ст. у Х. гастролювали П. Чай- 
ковський, О. Глазунов, О. Спен- 
діаров, А. Нікіш, Л. АДуер, М. 
Іполитов-Їванов, А. та М. Рубін- 
штейни, С. Рахманінов, О. Скря- 
бін, С. Танєєв, піаністи Ю. Веняв- 
ський, О. Гольденвейзер, скрипалі 
Г. Венявський, П. Сарасате, спі- 
ваки Ф. Шаляпін, М. Баттістіні, 
Тітта Руффо та ін., оркестри С. 
Кусевицького, В. Андрєєва. Після 
Великої Жовтн. соціалістич. ре- 
волюції розгорнулася діяльність 


95 





хорових гуртків (у концертах брав 
участь І. Дунаєвський), особливо 
хору С. Кучина. Активно пропа- 
гував нар. музику Ансамбль бан- 
дуристів Г. Хоткевича. Було ство- 
рено камерні ансамблі -- кварте- 
ти їм. Вільйома (1920), ім. Леон- 
товича (1926). У 1917 муз. уч-ще 
було перетворено на Харківську 
консерваторію, одночасно 1917-- 
19 діяла Консерваторія ім. М. А. 
Римського-Корсакова (на базі Фі- 
лармонічного товариства). Було 
створено дит. оперу (існувала до 
серед. 20-х рр.), першу Нар. опе- 
ру (1918; див. Харківський театр 
опери та балету), Харківський 
театр музичної комедії (1929), 
філармонію (1928), до складу якої 
входили  симф. оркестр (засн. 
1929), ансамбль нар. інструментів 
«Коробейники», естрадний  ан- 
самбль. У 30-х рр. значну роль у 
концертному житті Х. відіграв і 
симф. оркестр радіо. 

В Х. народилися укр. композитори 
П. Сокальський, Ф. Акименко 1 Я. 
Степовий, співаки Г.та І. Алчев- 
ські; нар. арт. СРСР-- Н. Дудин- 
ська та К. Шульженко. З Х. пов'я- 
зана творчість композиторів В. Со- 
кальського, В. Барабашова, С. Бо- 
гатирьова, Ф. Богданова, В. Бори- 
сова, П. Гайдамаки, В. Губаренка, 
Д. Клебанова, І. Ковача, П. Кози- 
цького, М. Коляди, В. Нахабіна, 
М. Тіца, Б. Яровинського, музико- 


ХАРКІВ 





Пам'ятник М.О. Руд- 


знавця Я. Полфьорова, дириген- 
тів  О. Климова, Н. Рахліна, НЄВУ. вульнтор В. П. 
співаків З. Гайдай, М. Гришка, і 9 


Ю. Кипоренка-Доманського, М. 
Литвиненко-Вольгемут,  П. Голу- 
бєва, М. Микиші, Червонюка 
та ін. 

У місті працюють театри: опери та 
балету, муз. комедії, філармонія, 
Харківський інститут мистецтв 
імені І. П. Котляревського, Муз. 
уч-ще імені Б. М. Лятошинського, 
середня спец. муз. школа, балет- 
на школа, мережа муз. шкіл, муз. 
студії. Харків. організація Спіл- 
ки композиторів України (з 1932). 
Перші театр. вистави в Х. відбу- 
лися 1791 (трупа під керівництвом 
Д. Москвичова). У 1789 у Х. бу- 
ло створено рос.-укр. драматичний 
театр (див. Харківський вільний 
театр). У 1-й пол. 19 ст. в Х. 
працювали трупи Ї. Штейна |і 
Л. Млотковського, в яких висту- 
пали М. Щепкін, К. Соленик, Л. 
Млотковська, М. Рибаков та ін. 
У 2-й пол. 19 ст. тут грала рос. 
трупа, гастролювали видатні акто- 


ри -- російські (М. Єрмолова, 
В. Коміссаржевська), українські 
(М. Заньковецька, ропив- 


ницький, М. Садовський, П. Сак- 
саганський) та зарубіжні (Е. Ду- 
зе, С. Бернар, Е. Россі). На поч. 
20 ст. розвиток театру в Х. пов'я- 
заний з діяльністю актора, режисе- 
ра і антрепренера М. Синельнико- 


Палац Праці. Архітек- 
тор Верьовкін. 
1910. 


' с гар ТИ | 


ре 
- 
Р 

ї 
з г 
то 





96 





ва. Він створив у місті стаціонар- 
ний театр, який продовжував ро- 
боту і в рад. час (див. Харків- 
ський міський театр). У цьому 
театрі працювали такі видатні 
актори, як С. Кузнецов, В. Петі- 
па, М. Тарханов. Уже в перші 
роки Рад. влади в Х. були створе- 
ні нові рос. і укр. театр. колективи. 
Серед них -- Перший Рад. театр 
(1919), Перший держ. укр. драм. 
театр. ім. Т. Г. Шевченка (1920), 
Харківський героїчний театр 
(1921), Театр революційної сати- 


«ХАРКІВ» 


и (1921), Харківський перший 
ержавний театр для ітей 
(1922), Харківський Червоноза- 


водський російський  драматич- 
ний театр (1922), Український 
народний театр (1924), Харків- 
ський театр  округової | ради 
профспілок (ХОРПС), о цоклесоний 
театр «Веселий пролетар» (обид- 
ва -- 1926), Харківський Червоно- 
заводський український  драма- 
тичний театр (1927). З 1923ьвХ. 
працював Театр ім. І. Франка, 
1926 цей театр переведено в Київ, 
а на його місце з Києва -- театр 
«Березіль» (з 1935 -- Харківський 
український драматичний театр 
імені Т. Г. Шевченка), 1931 заснова- 
но Харківський Театр Революції. 
В Х. працюють (1984): Харків. 
укр. драм. театр ім. Т. Г. Шев- 
ченка, Харківський російський 
драматичний театр імені О. С. 
Пушкіна (засн. 1933), Харківський 
театр ляльок імені Н. К. Круп- 
ської (1939), Харківський театр 
юного глядача імені Ленінського 
комсомолу (1960), кілька само- 
діяльних нар. театрів. З Х. пов'я- 
зана творчість видатних діячів укр. 
театру -- І. Мар'яненка, Д. Анто- 
новича, Леся Курбаса, Г. Юри, 
А. Бучми, Н. Ужвій, В. Чистяко- 
вої, П. Куманченко, О. Крамова, 
М. Крушельницького, В. Даль- 
ського, О. Сердюка та ін. Театр. 
і муз. кадри готує Харків. ін-т 
мистецтв ім. І. П. Котляревського. 
В Х. народилися актор укр. до- 
жовтневого театру, один з перших 
укр. кінорежисерів О. Олексієнко, 
рос. рад. режисер і художник М. 
Акимов, укр. рад. актор Є. Бон- 
даренко, укр. рад. художник теат- 
ру С. Евенбах. Відділення Укр. 
театр. т-ва (з 1948). 

Перші фільми були зняті у Х. 
1896 (документальні фільми «Джи- 
гітування козаків 1-го Оренбурзь- 
кого козачого полку», «Вид Хар- 
ківського вокзалу в момент від- 
ходу поїзда», «Народні гуляння 
на Кінній площі» А. Федецького 
та ін.). У 1909 укр. актор і кіноре- 
жисер О. Олексієнко ставив ху- 
дожні фільми за творами М. Го- 
голя, М. Старицького та ін. Після 
націоналізації кінопідприємств і 
кінотеатрів (1919) у Х. було створе- 
но Всеукраїнський  кінокомітет 
(1922 реорганізований у Всеукра- 
їнське фотокіноуправління 
ВУФКУ). В 1922 в Х. почав вихо- 
дити журнал ВУФКУ «Фото-кі- 
но». В 1927 у Х. засновано муль- 
типлікаційну майстерню (з 1928 -- 
у Києві), яка випустила перші на 
Україні мальовані фільми. Іл. див. 
на окремому аркуші, с. 128--129. 





Пам'ятник М. О. 
Скрипнику в Харкові. 
Скульптор М. Ф. Ов- 
сянкін, архітектор В. Г. 
Гнєздилов. 1968. 


Літ.: Михайлик А. Ф. Харькову -- 
300 лет. Х., 1958; Борисова Т., Дья- 


ченко Н. Т., Уманский М. В. Истори"- . 
ко-революционньюве памятники Харь-: 


ковщинбі. Х., 1977; Безхутрий М. М. 


Художники Харкова. Х., 1967; Ми- 
клашевський И. М. Музична і теат- 
ральна культура Харкова кінця 
ХУПІ першої половини ХІХ ст. 
К., 1967; Богатьрев С. С. Исследова- 
ния, статьи, воспоминания. М., 1972; 
Харьков. Справочная книга. Х., 1980; 
Андреева Г. К., Олейник В. В. Зна- 
комьтесь -- Харьков.  Путеводитель. 
Х., 1982; Дьяченко Н. Т. Улицьш и 
площади Харькова. Х., 1977. і 
К.В. Хірний 
(історія, господарство, освіта), 
М.Ф. Гетьманець (література), 
С. К. Кілессо (архітектура), 
М Безхутрий 
(образотворче мистецтво), 
Щербинін (музика). 
«ХАРКІВ» -- укр. літ.-художній 
та громадсько-політ. альманах, 
орган Харків. організації СПУ. Ви- 
ходив 1952--55 (8 книг). В альма- 
насі друкувалися твори П. Панча, 
Муратова, Ю. Шовкопляса, 
Виргана, К. Гордієнка, Б. Котля- 
рова, М. Шаповала та ін. ба 
книга (1954) присвячена 300-річчю 
возз'єднання України з Росією. 
З січня 1956 замість альманаху 
«Х.» видається журнал «Прапор». 
М. Гетьманець. 


ХАРКІВСЬКА 0 АСТРОНОМІЧ- 
НА ОБСЕРВАТОРІЯ, Астроно- 
мічна обсерваторія Харківського 
університету -- науково-дослідна 
установа. Заснована 1883 за без- 
посередньою участю Г. В. Леви- 
цького на базі астр. кабінету, ство- 
реного 1808. До складу Х. а. о. 
входить спостережна станція по- 
близу м. Чугуєва. Гол. інструмен- 
ти: меридіанний круг, спектроге- 
ліоскоп, 70-см планетний телескоп 
та ін. Осн. напрями роботи: астро- 
метрія (меридіанна астрономія і 
служба часу), астрофізика (фізи- 
ка Місяця 1 планет, фізика соняч- 
ної активності), когерентно-оптич- 
ні методи обробки астр. зображень, 
одержаних з Землі або з космосу. 

Х. а. о. пов'язана діяльність 
Л.О. Струве, М. М. Євдокимо- 
ва, В. Г. Фесенкова, Б. П. Оста- 
щенка-Кудрявцева, М. П. Бара- 
башова, Б. П. Герасимовича (1889 
-1937) та ін. Х. а. о. видає астро- 
номічну серію «Вестника Харь- 
ковского университета». 

Ю. В. Александров. 
ХАРКІВСЬКА ГУБЕРНІЯ -- 
адм.-тер. одиниця в пн.-сх. частині 
України з кін. 18 до поч. 20 ст. 
Після ліквідації за царським ука- 
зом від 12 (23). ХП 1796 Харківсь- 
кого намісництва утворено Сло- 
бідсько-Українську губ. За ука- 
зом від 5 (17). ХП 1835 її перейме- 
новано на Х. г. Адм. центром був 
Харків. Х. г. складалася з 11 пові- 
тів. За даними 1910, в Х. г. було 
4218 населених пунктів, з них 17 
міст; населення -- 3417 тис. чол. 
В екон. відношенні Х. г. була 
аграрно-промисловою. За даними 
1901, на 340 пром. підприємствах 
працювали 38 372 робітники. 

В серпні 1898 створено Харків- 
ський комітет РСДРП. Робітни- 
ки Х.г. брали участь у Загальному 
страйку на Півдні Росії 1903, в 
політ. страйках і збройних висту- 
пах під час революції 1905--07 в 
Росії (див. Люботинське збройне 
повстання 1905). Селяни брали 
участь у Полтавсько-Харківсько- 
му селянському товстанні 1902, 
агр. виступах під час революції 
1905--07 в Росії. Рад. владу в Х. г. 
встановлено в грудні 1917. За по- 
становою ВУЦВК від 3.МІ 1925 


Х. г. було ліквідовано, а її терито- 
рія ввійшла до складу Ізюмського, 
Куп'янського, Старобільського, 
Сум. 1 Харків. округів. 
Літ.: Історія міст і сіл Української 
РСР. Харківська область. К., 1967; 
Статистика землевладения 1905 г,., 
в. 33. Харьковская губерния. СПБ, 
1906. 
ХАРКІВСЬКА ЖІНОЧА НЕДІЛЬ- 
НА ШКОЛА. Засн. 1862 Х. Д. 
Алчевською. Була одним з пед. 
центрів освіти дорослих на Украї- 
ні і в Росії. Навчання проводилось 
безплатно. В 1862--70 школа пра- 
цювала нелегально, але й після 
іщ. дозволу зазнавала всіляких 
обмежень з боку царської влади. 
Заняття велись за класно-урочною 
системою. В школі поряд з вивчен- 
ням обов'язкових предметів учні 
читали твори класиків укр. (зо- 
крема «Кобзар» Т. Шевченка), 
рос. та ін. -л-р. Колектив учителів 
школи під керівництвом Х. Д. Ал- 
чевської взяв участь у підготовці 
тритомного бібліографічного  по- 
сібника «Що читати народові?» 
(1888--1906, схвально зустрінутий 
прогресивною громадськістю й ви- 
соко оцінений Л. Толстим, А. Че- 
ховим, Г. Успенським, Е. Ожеш- 
ко, М. Лисенком), навч. посібни- 
ка «Книга дорослих» (вип. 1--3, 
1899--1900, витримав 17 видань) 
та ін. Активну участь у складанні 
методичних посібників брали відо- 
мі діячі науки й культури, педа- 
гоги: Д. І. Багалій, М. М. Бекетов, 
В. Я. Данилевський, М. О. Корф, 
В. А. Євтушевський, В. І. Водо- 
возов, М. Ф. Бунаков, В. П. Вах- 
теров та ін. Школа здобувала 
першість на міжнар. пед. вистав- 
ках. Існувала до 1919. Див. також 
Недільні школи. 
Літ.: Мазуркевич О. Р. Визначні ук- 
раїшнські педагоги -- народні просвіти- 
телі. К., 1963.  О. Р. Мазуркевич. 
ХАРКІВСЬКА  КОНСЕРВАТО- 
РІЯ вищий муз. навчальний 
заклад М-ва культури УРСР. Ство- 
рена 1917 на базі муз. уч-ща (засн. 
1883) Харків. відділення Рос. 
муз. т-ва. В 1923 Х. к. реорганізо- 
вано в муз.-драм. ін-т. З 1934 
відновлено в попередньому профілі 
(ф-ти: фортепіанний, вокальний, 
оркестровий, історико-теоретичний 
і диригентсько-хоровий). Серед ви- 
хованців консерваторії -- компози- 
тори А. Щтогаренко, Б. Яровин- 
ський, В. Губаренко. У 1963 на ос- 
нові Х. к. і арківського теат- 
рального інституту створено 
Харківський інститут мистецтв 
імені І. П. Котляревського. 
ХАРКІВСЬКА МАЇВКА 1900 -- 
див. Харківська політична де- 
монстрація 1900. 
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ПАР- 
ТІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ -- одна з 
обласних орг-цій Комуністичної 
партії України. Х. о. п. о. продов- 
жує історію Харківської органі- 
зації РСДРИП(б), на основі якої 
1918--19 склалася Харків. губ. 
парт. орг-ція. Ця парт. орг-ція 
відіграла значну роль у створен- 
ні КП(б)У. На І з'їзді КП(б)У 
(1918) від Харків. організації, 
яка працювала в підпіллі, було 7 
делегатів. Харків. більшовицька 
орг-ція очолила визвольну боротьбу 
трудящих під час австро- німе- 


цької окупації України 1918, проти 
петлюрівської Директорії, Оені- 
кінщини, за відновлення на тер. 


ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ 


ма схід вІД' Омема 


МАСШТАБ | ! 750 000 
0 і75 


ШКАЛА ВИСІТ у МЕТРАХ 


наяче | Ю0 150 900 | вище 


ЕКОНОМІЧНА КАРТА 


ДОДАТКОНІ УМОЇЇНІ ПОЗНАЧЕННЯ | ом 
Пархд «(вход 
ОБРОБНА ПРОМИСПОВІСТЬ ори снок; 


Паливна 
Порнтадобудування 


Тракториє й СІ/льсько"юе паверське машннебудування 


Бежиишно мельне - круп яна ! кОм! куумііна о 5 Іовоукраїнсь | Ж ЕР, 
- 0-4 є зо . вохховське Б 


Р 7 5 5 Асвсі , Зинасьм - 
Вигобування б хто» й 1 Е Комсомольське 7 : ЯР о 
Ь "М й 9, ; зо  Амдріівка зла і, о ? 
) / - У . б ой й . " 


гитк'в формувальних (СУ, цементно"' "ировнни "з Череомоосскільське ко || 
ь СД М. ех ) 


чеків сктяниХ 7 мінерятьних феро 


СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО 


Зернове ож педаргтво буряківнниятв"? м'ясо-мотечне 
скртарстве | свинатоти» 


Зермове "осПидарство буряк вни/м в" і виробництв 
пиняшнику моРОчнием'ясне "кб"ай"те''ТВвИНаргув" 


Овоче-молочне господарстві примитькогії " м) я 
виребниціяюм зерна й ттєнічних кра»тур 


МАСШТАБ! 2 000 я» | 
Р 0 2 вм . тм, . Л. ч 
і Й ь ч 


ПЮтячтинічко 





ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ 














Пп ри ч о Р 
Березнегувате | 







сандрівка 









ч - -- т тю 
м В ною 1 
















7 др ка З Ре й -ль 
авидів Бр м Ч ним зала Білозерка 
Нова Кам'янка о ? 7 
Дудчані и 
чно о Ує, ; с-г сбелене 
и Катеринівка 







7 зе-Г, игорхекіа Омиколаївка 


застосо УР), | , кардіо о 
- і і ь- 
чайні З. СИ бю з 3 | Першовокровка , 
- я, / Її ар і 


Ра - 
, г Баратів 


ка 












оФрунзе 
ФВолодимиро-Іллінка 
го 










Одрадівка 
о Сибаське 4 
ке 

















жарилгаць 
МАСШТАБ 1:1750 000 о. Джаролеца 
0 І7.5 












ШКАЛА ГЛИБИН | ВИСОТ У МЕТРАХ 





ЕКОНОМІЧНА КАРТА 







руеворомацимсац у ДОДАТКОВІ УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ 


е і 





ОБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ 






Суднобудування і судноремонт 






Внноробство 






Плодоовочева | плодоконсервна 










Підприємства комбікормової промисловості 






Видобування 










вапняку (5 піску будівельного 


СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО 










Зернове господарство, внробництво 
соняшнику й рицннн., молочно-м'ясне 
скотарство, свннарство, птахівництво 
й вівчарство 











Зернове господарство, внробннцтво 
соняшнику. овочівництво, СсадівВннЦ- 
тво, баш' анництво з ареаламн внно- 
градарства. молочно-м'ясне скотар 

ство,свннарство і птахівництво 










Гола Пристань 


т т Ж 
се З 







Овоче-молочне господарство примісь 
кого типу з внробннцтвом зерна й 
технічних культур 

















жорчагобб)чько зопооо 
о. Джарил ЧО ка 






Районн пошнрення 







467 













чад 1) 
о кФКраскопе Пі). Р 
човнеЕ каре Ж Ре 
" 





баштан 
іній о ництва 











МАСШТАБ | 2250000 





20.5 0 295 
і іабінбідь кі нон нки і занаоаннннннним 









Харківщини Рад. влади. В склад- 
них умовах початкового періоду 
соціалістичного будівництва Хар- 
ків. губ. парт. орг-ція кількісно 
зросла, політично і організаційно 
зміцніла. На квітень 1924 вона 
налічувала понад 14 тис. чол. У 
1925 у зв'язку з ліквідацією гу- 
берній Харків., Куп'янський, Сум- 
ський та Ізюмський окружкоми 
перейшли в безпосереднє підпоряд- 
кування ЦК КП(6)У. В 1930 окру- 
ги було ліквідовано, райкоми пар- 
тії підпорядковано ЦК КП(б)У. 
В 1932 з утворенням Харківської 
області оформилась Х. о. п. о. За 
роки довоєнних п'ятирічок трудя- 
щі Харківщини, керовані обл. 
парт. орг-цією, зробили значний 
внесок у справу побудови соціа- 
лізму в нашій країні. В Харкові 
стали до ладу нові заводи, збудо- 
вані в рекордно короткі строки: 
ХТЗ, завод тракторних деталей, 
«Поршень», турбогенераторний, 
верстатобудівний та ін. На  кі- 
нець 2-ї п'ятирічки було завер- 
шено колективізацію с. г., досягну- 
то значних результатів в орг.-госп. 
зміцненні колгоспів. Поліпшилися 
матеріальне становище і культур- 
но-побутове обслуговування трудя- 
щих. На 1.1 1941 Х.о. п. о. налічу- 
вала 68017 комуністів. 

У перші дні Великої Вітчизн. війни 
бл. 19 тис. комуністів і понад 86 
тис. комсомольців пішли на фронт 
і в партизан. загони. На тимчасо- 
во окупованій фашистами терито- 
рії області діяли підпільні обко- 
ми КП(б)У (секретар І. І. Бакулін) 
та комсомолу, 9 підпільних рай- 
комів партії, партизан. загони, 
диверсійні групи. У вересні 1943 
Харків. обл. було повністю ви- 
зволено від нім.-фашист. окупан- 
тів. На 1.1 1944 Х. о. п. о. налічу- 
вала 7161 комуніста. Вона прове- 
ла велику роботу по мобілізації 
трудящих на відбудову і дальший 
розвиток нар. г-ва. З допомогою 
всього рад. народу, завдяки само- 
відданій праці харків'ян у 1948 
пром-сть області за обсягом вироб- 
ництва досягла довоєнного рівня, 
а незабаром перевищила його. По- 
ряд з відбудовою підприємств, 
що діяли до війни, було спорудже- 
но нові заводи: підшипниковий, 
«Електроважмаш»,  трактороскла- 
дальний, а також ряд підприємств 
електротех., будівельної, легкої 
та харч. пром-сті. В наступні роки 
великі пром. підприємства стали 
до ладу в Харкові, Ізюмі, Куп'ян- 
ську, Лозовій, Балаклії, Чугуєві 
та ін. містах. Значну увагу приді- 
ляє Х. о. п. о. успішному розвит- 
кові с.г. Виконанню народногосп. 
планів активно сприяє соціалістич- 
не змагання трудящих області з 
трудящими ін. областей УРСР і 
братніх республік. Обл. парт. 
орг-ція виховала чимало передови- 
ків і новаторів виробництва. Се- 
ред них понад 260 удостоєно зван- 
ня Героя Соціалістичної Праці. 
В боротьбі за перетворення в жит- 
тя рішень ХХУЇ з'їзду партії, 
наступних пленумів ЦК КПРС, 
ХХУЇ з'їзду Компартії України 
обл. парт. орг-ція неухильно під- 
вищує свою боєздатність і провід- 
ну роль, спрямовує творчі сили 
робітників, колгоспників, інтелі- 
генції на успішне виконання пла- 
нів комуністичного будівництва, 
всебічне впровадження в усі га- 


7 УРЕ, т. 12 


лузі нар. г-ва досягнень науково- 
тех. прогресу і переведення еконо- 
міки на інтенсивний шлях розвит- 
ку, більш раціональне використан- 
ня виробн. і наукового потенціалу, 
поліпшення якості роботи; постійна 
увага приділяється вихованню тру- 
дящих у дусі рад. патріотизму і 
пролет.  інтернаціоналізму,  від- 
даності | Комуністичній партії, 
дружби народів СРСР. 

Обл. парт. орг-ція складається 
(на 1.1 1984) з 5 міських 130 рай- 
онних парт. орг-цій і налічує 
226 145 членів і кандидатів у чле- 
ни КПРС. На 1984 відбулося 25 
обл. парт. конференцій. В різний 
час обл. парт. орг-цію очолювали: 
К. О. Кіркіж, Р. Я. Терехов, 
П. П. Постишев, М. Н. Демченко, 
М. Ф. Гикало, О. О. Єпішев, 
В. М. Чураєв, Г. І. Ващенко, 
І. З. Соколов та ін. Бойовим поміч- 
ником обл. парт. орг-ції є обл. 
комсомольська орг-ція, яка налі- 
чує 428011 комсомольців (на 1.Ї 
1984). Друковані органи Х.о. п. о. 
-- газ. «Соціалістична Харківщи- 
на» і «Красное знамя». Про роз- 
виток економіки і культури о 
ласті див. також Харківська об- 
ласть. 

Літ.: Очерки историй Харьковской 
областной партийной организации. Х., 
1980. В..П. Мисниченко. 
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ -- у 
складі Української РСР. Утворена 
27.П 1932. Розташована у пн.-сх. 
частині республіки, переважно в 
бас. Сіверського Дінця. В області 
-- 25 районів, 328 сільрад, 16 міст, 
62 с-ща міськ. типу. Х. о. нагоро- 
джено 2 орденами Леніна (1958 та 
1968). Карти див. на окремому ар- 
куші, с. 96--97. 





у Золочівському районі, 


Красвил 


Природа. Поверхня області -- сла- 
бопохилена на Пд. Зх. ї Пд. Сх. 
хвиляста рівнина, розчленована 
річковими долинами, балками, 
ярами. Більша частина області 
лежить у межах Придніпровської 
низовини. На Пн. і Пн. Сх. значні 
площі займають відроги Середньо- 
російської височини, на Пд. Сх.-- 
відроги Донецького кряжа. Одна 
з осн. корисних копалин -- при- 
родний газ (Дніпровсько-Донець- 
ка нафтогазоносна область -- Ще- 
белинське, Єфремівське, Зх.-Хре- 


стищенське, Кегичівське,  Спі- 
ваківське,  Зх.-Соснівське,  Ме- 
лихівське, Миролюбівське, Пн.- 
Голубівське родовища). В Х.о. є 


також поклади нафти, кам'яного 
(Петрівське родовище) та бурого 
(Новодмитрівське родовище) ву- 


гілля. В області значні запаси 
крейди (Куп'янське, Вовчанське, 
Бабенківське родовища), глин 


(для виробн. цементу -- Шебелин 
ське родовище, а також цегельно- 
черепичних), пісків (скляні 
Новоселівське родовище, бетонні 


-- Куп'янське, Куряжське, Гаври- 
лівське, Основ'янське родовища), 
вапняків (Смирновське родовище). 
Є джерела мінеральних вод. Клі- 
мат помірно континентальний. Пе- 
ресічна т-ра січня --7, --8", липня 
20, --21,5". Вегетаційний період 
120--210 днів. Річна кількість 
опадів від 457 (на Сх.) до 586 мм 
(на Зх.). Найбільша ріка області -- 
Сіверський Донець (бас. Дону) з 
прит. Уди, Мож, Чепіль, Берека 
(праві), Вовча, Великий Бурлук, 
Оскіл (ліві) На Зх. та Пд.-Зх. 
області беруть початок річки бас. 


Дніпра-- Мерло, Коломак, Ор- 
чик, Берестова, Багата, Оріль, 
Орілька, Тернівка. Озера: Ли- 


ман, Борове, Біле та ін., а також 
Печенізьке водосховище та Чер- 
вонооскільське водосховище. Тери- 
торією області проходить траса 
Дніпро -- Донбас каналу. Х. о. роз- 
ташована в межах лісостепової 
(пн.зх. частина) та степової зон. 
У грунтовому покриві області пе- 
реважають чорноземи звичайні, 
у лісостеповій частині -- опідзо- 
лені чорноземи та темно-сірі опід- 
золені грунти; по долинах річок -- 
лугові, болотні та дерново-підзо- 
листі грунти. Ліси (дуб, клен, ли- 
па, ясен, берест, дика груша, сос- 
на) займають 11 9 тер. області. З 
ссавців трапляються вовк, лисиця, 
борсук, тхір, заєць, лось, олень, 
козуля, дика свиня, ховрах, бай- 
бак, кріт, їжак; з птахів -- орлан- 
білохвіст, сарич, лунь, сова, ку- 
ріпка, перепел, сіра чапля, лелека 
та ін. У водоймах -- лящ, короп, 
щука, линь, плітка, сом, карась. 
У Х. о. 116 природно-заповідних 
об'єктів (15,1 тис. га), у т. ч. 2 
держ. заказники (Бурлуцький та 
Катеринівський), пам'ятки садо- 
во-паркового мистецтва -- Наталь- 
їнський, ЩШаровський, ЄСтаромер- 
чицький парки; Краснокутський 
дендропарк та бот. сал Харків- 


ського ун-ту. 
Населення. Осн. населення -- 
українці, живуть також росіяни, 
євреї, білоруси та ін. Пересічна 
густота нас.-- 99,5 чол. на 1 км? 
(1984). Найгустіше заселена пн.- 
зх. лісостепова частина області. 
Міське населення становить 77 9; 
(1984). Найбільші міста: Харків, 
ізюм, Лозова, Чугуїв, Куп янськ, 
Балаклія, Люботин. 

Народне господарство. До Великої 
Жовтн.  соціалістич. революції 
Харківщина була переважно агр. 
губернією. Пром-сть зосереджува- 
лася у Харкові, за його межами бу- 
ли лише дрібні кустарні підпри- 
ємства харч., зокрема цукрової, 
і легкої пром-сті. 

За роки Рад. влади Харківщина 
перетворилася на область потуж- 


97 





ХАРКІ 


ВСЬКА 


ОБЛАСТЬ 


ХАРКІВСЬКА 


ОБЛАСТЬ 
Площа - 


31,4 тис. км? 


Населення -- 
3125,7 тис. чол. 


(на 1.1 19 


Центр - 
м. Харків 


Харків. 
Прос пект 
лінграда. 


84) 


Героїв 


Ста»- 





98 





ХАРКІВСЬКА 
ОБЛАСТЬ 


1. В одному з цехів 
Харківського турбін- 
ного заводу імені С. М. 
Кірова. 

2. На Харківському 
восьмому  підшипнико- 
вому Заводі імені В. І. 
Леніна. 

3. В Харківському аві- 
аційному об'єднанні 
імені Ленінського ком- 
сомолу. 

4. Шебелинський газо- 
промисел. 


ної індустрії з високорозвинутим 
і багатогалузевим с. г. Сучас. госп. 
комплекс області -- один з найбіль- 
ших на Україні. Х. о. виділяється 
високим рівнем розвитку машино- 
будування і металообробки, газо- 
вої, харч. пром-сті, багатогалузе- 
вого с. г., осн. видів транспорту. 
Промисловість. Характер- 
ною особливістю галузевої струк- 
тури пром-сті є висока питома вага 
важкої промисловості; переважає 
обробна промисловість над  до- 
бувною. Основу електроенергети- 
ки області становлять місц. при- 
одний газ, Зміївська ДРЕС імені 
. М. Кржижановського, ДРЕС-2 
(смт  Есхар), ряд харківських 
ТЕЦ. У структурі промисловості 
Х. о. на маш.-буд. і металооб- 
робну промисловість припадає 
51 20 товарної пром. продукції. 
Ця галузь визначає спеціалізацію 
області в нар.-госп. комплексі краї- 
ни. Провідними є тракторне і с.-г. 


машинобудування, підприємства 
якого зосереджені гол. чин. у 
Харкові (виробничі об'єднання: 


Харківський тракторний завод 
імені Серго Орджонікідзе, «Серп 
і молот» (див. Харківський мото- 
робудівний завод «Серп і молот»), 
«Харківтракторозапчастина»; з-ди: 
тракторних двигунів, тракторних 
самохідних шасі та ін.). 
Енергетичне машинобудування 1 
електротех. пром-сть спеціалізу- 
ються на випуску потужних тур- 
бін для атомних, теплових і гідрав- 
лічних електростанцій, генерато- 
рів, електродвигунів та ін. елект- 
ротех. устаткування (виробничі 
об'єднання: Харківський турбін- 
ний завод імені С. М. Кірова, 
«Укрелектромаш» (див. Харків- 
ський електротехнічний завод), 
Харківський  електромеханічний 
завод імені  50-річчя | Великої 
Жовтневої соціалістичної револю- 
ції (ХЕМЗ): з-ди: харківський за- 
вод «Електроважмаш» імені В. І. 
Леніна, харківський завод «Елек- 
тромашина», Харківський електро- 
апаратний, харківський кабельний 
завод «Південкабель»/). 

Широкого розвитку в області набу- 
ло трансп. машинобудування |ви- 
робничі об'єднання: «Завод імені 
В. О. Малишева» (див. Харків- 
ський завод транспортного маши- 
нобудування імені В. О. Малише- 


. , . ч ; п-й а 
бо -- - ре " 
чи олово В в 


попа лайка яз 


"ке 





ва); Харківське авіаційне об'єднан- 
ня імені Ленінського комсомолу, 
Харківський велосипедний завод 
імені Г. І. Петровського, Харків- 
ський восьмий підшипниковий за- 
вод імені В. І. Леніна; з-ди: тепло- 
возорем. у ЇІзюмі, вагонорем. у 
Харкові і Панютиному). Розвину- 
ті верстатобуд. та інструментальна 
пром-сть  Г|харківські виробничі 
об'єднання: верстатобудівне (див. 
Харківський верстатобудівний 


завод імені С. В. Косіора), по ви- 





я» | РУ 
Балаклійський, цементно-шиферний 
комбінат імені 50-річчя СРСР. 


пуску агрегатних верстатів, дос- 
лідний технологічної оснастки; 
з-ди: інструментальний |і «Гідро- 
привод»), а також приладобуду- 
вання (харківські з-ди: дослідний 
систем автоматизованого управлін- 
ня, точного медичного приладобу- 
дування, дослідний ДКБ «Теплоав- 
томат»). Гірничошахтне, підйомно- 
трансп. та буд.-шшляхове машино- 
будування представлені харків. 
з-дами «Світло шахтаря»,  під- 
йомно-трансп. устаткування, об'єд- 
нанням «Будгідравліка» та ін. 
Виробн. технологічного  устатку- 
вання для підприємств торгівлі, 
комунального г-ва (харківські ви- 


робничі об'єднання  «Кондиціо- 
нер», «Торгхолодмаш», «Електро- 
побутприлад», завод торг. ма- 


шинобудування). Важливими галу- 
зями пром-сті є харч. (15,3 9 то- 
варної пром. продукції області) та 
Провідні 


легка (14.3 94). галузі 


харч. пром-сті: м'ясна (7 м'ясоком- 
бінатів -- у Харкові, Куп'янську, 
Краснограді, Ізюмі, Вовчанську, 
Чугуєві та Богодухові, птахоком- 
бінат у Харкові), олійно-жирова 
(Харків, Вовчанськ, с. Приколот- 
не Великобурлуцького р-ну), мо- 
лочна (22 підприємства, найбільші 
-- у Харкові й Куп'янську), цу- 
крова (11 з-дів, у т. ч. в Куп'янсь- 
ку та Орільці), спиртова (6 з-дів), 
пивоварна, борошномельно-кру- 
п'яна (Харків, Красноград, Лозо- 
ва). У Харкові працюють 3-ди 
шампанських вин і лікеро-горіл- 
чаний; тютюнова та парфюмерно- 
косметична факи; Харківське ви- 
робниче об'єднання кондитерської 
промисловості. Серед галузей лег- 
кої промисловості найрозвинуті- 
ші текстильна, у тому числі ви- 
готовлення вовняних і бавовняних 
тканин, трикот. та конопледжуто- 
вих виробів (Харків, Красноград, 
Вовчанськ, Люботин), швейна 
(Харківське виробниче швейне 
об'єднання імені Тинякова, Валки, 
Вільшани, Куп'янськ, Лозова, Бо- 
годухів), шкіряно-взут. і хутрова 
(Харків). Підприємства хімічної, 
хім.-фарм. і медичної пром-сті 
зосереджені у Харкові (харків- 
ське виробниче хіміко-фармацев- 
тичне об'єднання «Здоров'я», нау- 
ково-виробниче об'єднання «Мо- 
нокристалреактив»? з-ди:  «Хар- 
пластмас», хімпобутвиробів,  ла- 
кофарбовий «Червоний хімік», 
«Точмедприлад», медичних пласт- 
мас і стоматологічних  матеріа- 
лів, хіміко-фармацевтичний «Чер- 
вона зірка»), у Первомайську 
(хім. з-д) та ЇІзюмі (оптико-мех. 
з-д). Переробка газу здійснюється 
на газопереробному з-ді в смт Ан- 
дріївці. У Х. о. створено потужну 
пром-сть буд. матеріалів (Балак- 
лійський цементно-шиферний ком- 
бінат, Харківський плитковий за- 
вод імені 60-річчя Великої Жовт- 
невої соціалістичної революції, а 
також  кераміко-трубний,  метла- 
ської плитки з-ди-- у Харкові та 
ін.). Працюють склоробний з-д у 
Мерефі, будянський  фаянсовий 
завод «Серп і молоть. Підприємст- 
ва деревообр. і целюлозно-паперо- 
вої пром-сті розташовані у Харко- 
ві (Харківський меблевий комбі- 
нат імені М. О. Щорса), Чугує- 
ві, Краснограді, Солоницівці; це- 





люлозно-паперової -- У Рогані 
(картонна ф-ка), м. Готвальді (па- 
перова ф-ка). 


Сільське господарст- 
во Х. о. виділяється серед ін. об- 
ластей України високим рівнем 
розвитку виробн. зерна, цукр. бу- 
ряків, соняшнику та інтенсивним 
тваринництвом мол.-м'ясного на- 
пряму. Навколо Харкова створе- 
но овочево-мол. г-ва. С. г. добре 
забезпечене с.-г. технікою (табл.). 
На кін. 1983 в області налічувало- 





тава -- Київ -- Львів, Харків -- 
Красноград Новомосковськ, 
Харків -- Куп'янськ -- Валуйки. 
Найбільші залізничні вузли: Хар- 
ків, Куп'янськ, Лозова, Люботин. 
Довжина автошляхів -- 8,3 тис. 
км, у т. ч. зтвердим покриттям -- 
6,6 тис. км. Найважливіші авто- 
магістралі: Москва -- Харків -- 
Сімферополь, Київ -- Харків -- 
Ростов-на-Дону, Харків -- Суми, 
Харків уп'янськ,  Красно- 
град -- Полтава. 


У Харкові -- 


Загальний вид села Сніжкова Валківського району. 


ся 274 колгоспи, 158 радгоспів, 
36 об'єднань райсільгосптехніки 
та їхніх виробничих відділень, 
25 об'єднань  райсільгоспхімії. 
Створено 25 агрохімкомплексів. 
У області з 2673 тис. га, що пере- 
бувають у користуванні с.-г. під- 
приємств і г-в, 2418 тис. га -- 
під с.-г. угіддями, з них 1994 
тис. га орних земель (частка с.-г. 
угідь і орних земель в області ви- 
ща, ніж в середньому по республі- 
ці), 382 тис. га -- сіножатей |і 
пасовищ. Площа зрошуваних зе- 
мель 97,3 тис. га, осушених 
8,7 тис. га. Серед зернових куль- 
тур провідними є озима пшениця 
та ячмінь. Вирощують також яру 
пшеницю, жито, кукурудзу, овес, 
просо, гречку; з технічних 
цукр. буряки, соняшник; з кормо- 
вих -- кормові коренеплоди, куку- 
рудзу на силос, однорічні та ба- 
гаторічні трави, кормові буряки. 
Осн. галузі тваринництва -- ско- 
тарство, свинарство і птахівництво. 
Розвиваються вівчарство, кролів- 
ництво, бджільництво, рибництво. 
Кормовою базою для тваринницт- 
ва є вирощування кормових куль- 
тур, продукція комбікормової 
пром-сті (10 з-дів, у т. ч. Харків- 
ський,  Булацелівський,  Граків- 
ський, 1984), відходи харчової 
пром-сті (олійно-жирової, цукр., 
спиртової). Осн. породи: великої 
рогатої худоби -- симентальська, 
чорно-ряба, червона степова і ле- 
бединська; свиней -- велика біла, 
овець -- прекос. У 1982 в області 
нараховувався 61 тваринницький 
комплекс, у т. ч. 32 -- по виробн. 
молока, 12 -- по відгодівлі великої 
рогатої худоби, 13 -- по відгодівлі 
свиней, 4 -- по вирощуванню і 
відгодівлі птиці. 

Транспорт. Високий рівень 
екон. потенціалу області, густа 
заселеність території зумовили 
розвиток у межах області різнома- 
нітних видів транспорту: залізнич- 
ного, автомобільного, трубопровід- 
ного 1 повітряного. Осн. видом 
є залізничний. Експлуатаційна 
довж. 3-ць заг. користування 
1521 км (1983). Гол. залізничні 
магістралі: Москва -- Харків -- 
Лозова -- Севастополь, Брянськ -- 
Харків -- Жданов, Харків -- Пол- 


г Аз 


аеропорт. Територією області про- 
ходять траси газопроводів від Ше- 


белинки до Харкова, Полтави, 
Сум, Кременчука, Дніпропетров- 
ська, Одеси, Кишинева, Києва, 


Орла, Брянська, Москви, а також 
газопровід «Союз». 
Будівництво. Капітальні 
вкладення в нар. г-во області 
1976--83 становили (в порівнян- 
них цінах) 9999 млн. крб., у т. ч. 
1983 -- 1309 млн. крб. У Х. о. 
діють 220 держ. і кооп. та 58 між- 
госп. первинних підрядних буд. і 
монтажних орг-оцій. За 1976--83 
збудовано 10 687 тис. м? житл. пло- 
щі, в т. ч. 1983 -- 1265 тис. м2. 
Торгівля й побутове 
обслуговування. В 1983 
у Х. о. було 10,7 тис. підпри- 
ємств роздрібної торгівлі й громад. 
харчування. Заг. обсяг  роздріб- 
ного товарообороту держ. і кооп. 
торгівлі, включаючи громад. хар- 
чування, 1983 зріс проти 1975 в 
1,3 раза. На кін. 1983 в області 
діяло 3118 підприємств побутового 





Свинофабрика-радгосп імені 60-річчя 
Великого Жовтня. 
Табун коней Лозівського конезаводу. 


обслуговування, в т. ч. 698 у сільс. 
місцевості. Обсяг реалізації побу- 
тових послуг 1983 зріс проти 1975 
в 1,7 раза. 

Охорона здоров'я. В 1983 в облас- 
ті було 39,5 тис. лікарняних ліжок 
(126,9 ліжка на 10 тис. ж.); ме- 
дичну допомогу подавали 13,9 тис. 
лікарів (44,8 лікаря на 10 тис. ж.). 
У Х. о. 262 жіночі консультації, 
дитячі поліклініки та амбулаторії. 
В Дергачівському р-ні розміщений 
курорт Березівські мінеральні во- 
ди, в Харківському р-ні -- курорт 
Рай-Оленівка. Основні лікуваль- 
ні засоби -- слабомінералізована 
кремниста гідрокарбонатно-кальці- 
єво-натрієво-магнієва вода, яку ви- 


. користовують для пиття та ванн, 


озокерит. На тер. Вовчанського, 
Харківського, Готвальдівського, 
Чугуївського р-нів та в містах Лю- 
ботин, Південне є будинки від- 
починку. 

Культура. В 1983/84 навч. р. в об- 


о ласті було 1035 загальноосв. шкіл 


(403 тис. учнів), 49 серед. спец. 
навч. закладів (60,5 тис. учнів), 
у системі профес.-тех. освіти -- 
97 уч-щ (36,/ тис. учнів), 21 ви- 
щий навч. заклад, а також спортив- 
ний ф-т Київ. ін-ту фіз. культури 
(всього -- 132,4 тис. студентів). 
Вузи: Харківський університет 
їмені О. М. Горького, Харківський 
політехнічний інститут імені 
В. І. Леніна, Харківський інсти- 
тут радіоелектроніки імені ака- 
деміка М. К. Янгеля, Харківський 
юридичний інститут імені Ф. Е. 
Дзержинського, Харківський авіа- 
ційний інститут імені М. Є. 
Жуковського, Харківський інсти- 
тут інженерів залізничного тран- 
спорту ім. С. М. Кірова, Харків- 
ський медичний інститут, Хар- 
ківський інститут мистецтв 
імені І. П. Котляревського, ін-ти 
-- інженерно-буд., зооветеринарний 
імені М. М. Борисенка (смт Ма- 
ла Данилівка Дергачівського р-ну), 
культури, інженерно-екон., пед., 
громад. харчування, інженерів ко- 
мунального буд-ва, механізації та 
електрифікації с. г., автомобільно- 
дорожній, сільськогосподарський, 
фармацевтичний та художньо-про- 
мисловий (див. окремі статті). 
Працюють 180 наук. установ і про- 
ектно-конструкторських  орг-цій: 
Організації та механізації шахт- 
ного будівництва всесоюзний нау- 
ково-дослідний інститут, н.-д. 
їн-ти технології електромаши- 
нобудування, осн. хімії, Харків- 
ська астрономічна обсерваторія, 
Фізико-технічний інститут АН 
УРСР, Радіофізики і електроні- 
ки інститут АН УРСР, Кріобіо- 
логії і кріомедицини проблем ін- 
ститут АН УРСР, Рослинницт- 
ва, селекції і генетики україн- 
ський  науково-дослідний інсти- 
тут імені В. Я. Юр'єва, Ветери- 
нарії експериментальної українсь- 
кий науково-дослідний інститут, 
Тваринництва Лісостепу і По- 
лісся УРСР науково-дослідний ін- 
ститут, «Діпросталь», «Діпро- 
кокс» та ін. Для координації фун- 
даментальних теор. досліджень у 
галузі природничих, тех. і сусп. 
наук створено Північно-Східний 
науковий центр АН УРСР (до 
1981 -- Харківський наук. центр 
АН УРСР). У Х. о. діють орга- 
нізації творчих спілок архітек- 
торів (з .1934), художників (з 





ХАРКІВСЬКА 
ОБЛАСТЬ 


Парк основних 
сільськогосподарсь- 
ких машин в колгос- 
пах і радгоспах 








(тис. шт.) 

1983 
Трактори 
(фіз. одиниць) 21,2 
Зернозбираль- 
ні комбайни 4,9 


ПОСІВНІ ПЛОЩІ 
ОСНОВНИХ СІЛЬСЬНО- 
ГОСПОДАРСЬНИХ 
НУЛЬТУР 

аавз") 





22 Озима пшениця 
Й ячмінь 


шини Нукурудза 


З Соняшник 


: Нартопля та 
овочево -баштаниї 


ЧНО Багаторічні трави 


ти Інші мультури 





ХАРКІВСЬКА 
ОБЛАСТЬ 






; КА А 


- 


Церква в селі Мурафі 
Краснокутського райо- 
ну. Архітектор О. В. 
Щусєв. 19 ст. 


ОСНОВНІ ПАМ'ЯТНИКИ 
; ПАМ'ЯТНІ МІСЦЯ 
ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 


"о 
ра нокутсїк о 
Г.Я зво 

«1. 

| З. ХУ П5 
РОС 72; У ас 
ка 
7.3). 4ртемівка 22 / 
ідо ов 


ктябрське 


2 

ра УА 3 
.Й3.Красноград | | 

ЕОТЙ 

БУ 65-68 69 М. 


зале а Я 
7.7. й лінійне ж М 
3 Зачепилівка | 


о єЧь 


МИ, 


Пам'ятники В І Леніну 


С 
Богодухів 


1938), письменників (з 1934), ком- 
позиторів (з 1932), журналістів (з 
1959), відділення Музичного т-ва 
УРСР (з 1959) та міжобласне Те- 
атр. това УРСР (з 1944), б дер- 
жавних театрів -- Харківський 
театр опери та балету імені 
М. В. Лисенка, Харківський 
український драматичний театр 
імені Т. Г. Шевченка, Харківський 
російський драматичний театр 
імені О. С. Пушкіна, Харківський 
театр юного глядача імені  Ле- 
нінського комсомолу, Харківський 
театр музичної комедії, Харків- 
ський театр ляльок імені Н. К. 
Крупської, обл. філармонія, цирк. 
У 1983 в області було 1247 масових 


6-к (фонд -- 27,4 млн. одиниць 
зберігання). Серед найбільших 
книжкових зібрань -- Бібліотека 
харківська наукова імені В. Г. 


До карти ОСНОВНІ ПАМ'ЯТНИКИ 


1. Пам'ятник  піонерові-герою Вані 
Васильченку. вбитому куркулями 
1932. 

2. Пам'ятка аркітектури 18--19 ст. 

(садиба). 

Місце народження одного з керів- 

ників повстання на  бронсносці 

«Потьомкін» П. М. Матюшенка. 

Пам'ятник П. М. Малтюшенку. 

. Місце народження укр. історика, 

археолога, етнографа, фолькло- 
риста, письменника Д. І. Явор- 
ницького. 

5. Місце народження укр. рад. жи- 

вописця і графіка М. Г. Дерегуса. 

Городище й могильник 8--10 ст., 

що дали назву археол. салтів- 

ській культурі. 

Пам'ятка архітектури 19 ст. (са- 

диба). 

8. Місце 


ні 


народження Героя Рад. 


ЛУ РСОМАСОЇ 


бу 


( є 
ха; 4 ( 72 б 
ндрівка 
/ 
Золочів 
А 


7. - 
Володимирівка."  ..7 


У0 . 
шарівкд, 7 о 
Ь МО Старий Мерчак 0 


Бе 
Валки (ї ) 
55.56 
Це 98 є 
хове 
"Таранівка 
Паресковія п ТУ жу 
| К.Г Єфремівка  М.. 
З Дячківка 2 й 


ЧІ ! 
Первомайський 


о - 
УНова Водолага -- 
У 


1 
60 


то) 
ат) , Кегичівка || і 
2 о й , 
2 ой 
РУД 


А 
ч- 
,7 Сахновщина с. 


ун 


71 

У 

, 2 г 
7 

У 

- С 7 КУ 
рч 5 

Фа? 

У 79 

К 77, атеринівка 0 
1 ДЖЕ - "7 


,7" Лозова) 
/ 


Пам'ятники и пам'ятні місця гсторико-рево 


вїйин 


Пам'ятники й пам'яти! місця Великої 


Вітчизняної війни 1941-45 рр. 


Пам'ятники Й пам'ятні місня, пов'язані з 
жаттям | діяльністю державних. політичних 
І ВІЙСЬКОВИХ ДІЯЧІВ, діячів науки й культури 


героїв праці 


! 


зони а 
4. ан Я аб . ,7 РАХ 
хх ЛЮЦцІіЙНИХ ГОДІЙ Та ПОДІЙ громадятської ба 2 "о ;. Мк і І 2 о 7, 
р АН До соморо 


Веселе уВертній Салтів 
М 
У 


- т." і ол ; 
б амано ПРО ткретарідкай -Я 


і 


"7 
80 ; 
У 9 Данилівка 
р Барвінкове 


7ЯМ 


Короленка (близько 6 млн. оди- 
ниць зберігання) й б-ка Харківсько- 
го ун-ту (понад З млн. одиниць 
зберігання). В області 1134 клуб- 
ні заклади, 1169 кіноустановок з 
платним показом, 6 держ. музеїв -- 
Харківський історичний музей 
(філіали -- краєзнавчі музеї в 
Краснограді й Ізюмі, відділ-- Му- 
зей рад.-чехосл. дружби в с. Со- 
коловому Готвальдівського р-ну), 
Харківський художній музей, 
Худож.-меморіальний Рєпіна І. Ю. 
музей в Чугуєві, Літ.-меморіаль- 
ний музей Г. С. Сковороди в с. 
Сковородинівці Золочівського р-ну 
(див. Сковороди Г. С. музеї); 
крім того, 212 музеїв Гу т. ч. Тара- 
нівський музей бойової слави ши- 
ронінців  (Готвальдівський р-н), 
Пархомівський історико-худож. 
музей (Краснокутський  г-н) та 


І ПАМ'ЯТНІ МІСЦЯ ХАРКІВСЬКОЇ 


Союзу К. Ф. Ольшанського, який 
очолював мор. десант під час виз- 
волення Миколаєва від нім.-фа- 
шист. загарбників. Пам'ятник 
К. Ф. Ольшанському. 

9. Покровська церква поч. 19 ст. 

10. історико-худож. музей. 

11. Пам'ятний знак на честь перемоги 

рос. військ над шведськими вій 

ськами у лютому 1709 під час 

Північної війни 1700--21. 

Місце народження засновника 

Харків. ун-ту В. Н. Киаразіна. 

Дендропарк поч. 19 ст. 

Парк 2-1 половини 19 ст. 

. Палац і парк поч. 19 ст. 

. Місце народження Г. С. Сковоро- 
ди. Могила Г. С. Сковороди. 
Пам'ятник Г. С. Сковороді. 

. Монумент на честь проголошення 
Рад. влади на Україні. 


/ 
об? г 
Васи тивка 8 
с "їв 
- о 
М Ф 
г рам 
: Великий Бурлук с 
І ги 
! / 
і з 
и "Дворічна 
"а с 


«м 


Іізюмір 


во 


4 Кам'янка 


а Червоний Оскил' др 4. 
2272. кообюо 


«сторичні памятки 


ЕР 7.1 
З рони Лиман |, 


Р 


Архітектурні памятки 





Археологічні пам ятки 
Музеї 


Залишки фортець Українсько 
укріпленої лінії, споруджено. 
в 1731-42 рр для захисту 
п'вденних окраїн Російської 
держави 

Заповідні місця та пам'ятки 
природи 


с 


й 90 км 


У й . . | | | 


", Добропілля . 
.-Ї. ЧА о п ОВ 





ін.) і музейних кімнат, що працю- 
ють на громад. засадах; 21 музею 
присвоєно звання народного. При 
культурно-освітніх закладах -- 
9,5 тисяч колективів художньої 
самодіяльності, в яких беруть 
участь понад 147 тис. аматорів, 


74 колективи удостоєно звання 
народних. | 
Серед художніх колективів 


Х. о. -- народні самодіяльні хорові 
колективи Золочівського районного 
будинку культури, Катеринівсь- 
кого сільського будинку культури 
Лозівського р-ну, академічна хоро- 
ва капела Богодухівського район- 
ного будинку культури, нар. са- 
модіяльна чоловіча капела ветера- 
нів Великої Вітчизн. війни та пра- 
цюючої молоді м. Валки, нар. 
самодіяльний ансамбль бандурис- 
тів й агіткультбригада Красноград- 


ОБЛАСТІ. 
18. 


19. 


Пам'ятник борцям Жовтневої ре- 
волюції. 

Будинок, у якому в грудні 1917 -- 
січні 1918 працював перший Рад. 
Уряд України. 

Меморіальний комплекс рад. воїе 
нам і громадянам, які загинули 
в роки Великої Вітчизн. війни. 
Пам'ятник С. М. Кірову. 
Пам'ятник Г. К. Орджонікідзе. 
. Пам'ятник Я. М. Свердлову. 
. Пам'ятник Ф. Е. Дзержинському. 
Пам'ятник героєві громадян. вій- 
ни М. О. Руднєву. 

. Пам'ятник Т. Г. Шевченкові. 

. Пам'ятник М. О. Скрипнику. 

. Пам'ятник П. П. Постишеву. 
Пам'ятник робітнику-революціо- 
неру І. Ф. Котлову. 

. Пам'ятник М. М. Коцюбинському. 
Пам'ятник А. С. Макаренку. 
Пам'ятник О. С. Пушкіну. 

; Пам'ятник М. В. Гоголю. 


20. 


Пам'ятник М. О. Островському. 

Пам'ятник двічі Герою Соціалі- 

стичної Праці В. Я. Юр'єву. 

. Пам'ятник двічі Герою Рад. Сою- 
зу С. І. Грицевцю. 

. Пам'ятник В. Н. Каразіну. 

Місце народження укр. письмен- 

ника Г. Ф. Квітки-Основ'яненка. 

Місце народження ГГ. І. Петров- 

ського. 

Місце народження укр. поета І. І. 

Манжури. 

Місце народження укр. рад. архі- 

тектора О. М. Бекетова. 

Місце народження укр. компози- 

тора Я. С. Степового. 

Пам'ятки архітектури: Покровсь- 

кий собор 17 ст., Успенський со- 

бор 18 ст. й дзвіниця 19 ст.; буди- 

нок Держпрому (1925--29); старе 

приміщення Харків. ун-ту (2-а 

пол. 18 ст.). 

. Харківський історичний музей. 

. Харківський художній музви. 


39. 
40. 
41. 
42. 
43. 


46. Музей природознавства Харків. 
ун-ту. 

47. Бот. сад Харків. ун-ту. 

48. Палацовий ансамбль ї парк 2-1 
пол. 18 ст. 

49. Пам'ятка архітектури 19 ст. (са- 
диба). 

50. Парк 19 ст. 

51. Місце народження рос. художни- 
ка І. Ю. Рєпіна. Пам'ятник І. Ю. 
Рєпіну. Рєпіна І. Ю. музей. 

52. Пам'ятки архітектури: училище 
(кін. 18 ст.), будинок міської 
управи (кін. 18 ст.), Покров- 
ський собор (19 ст.), торгові ряди 
(поч. 19 ст.). 

53. Місце народження художника 
Г. Семирадського. 

54. Місце народження І. І. Мечнико- 
ва. 

55. Стела з барельєфом з нагоди від- 
бування солдатчини укр. поетом- 
революціонером П. А. Грабов- 
ським. 

56. Місце народження укр. рад. 
письменника П. Панча. 


ського районного будинку культу- 
ри, нар. самодіяльні хореографіч- 
ні колективи Вовчанського й Пер- 


вомайського районних будинків 
культури. 
Велику  культурно-освітню  ро- 


боту проводять палаци культури 
тракторного й електромеханічного 
з-дів, а також будівельників іме- 
ні О. М. Горького -- в Харкові, 
клуби Зміївської ДРЕС бо да 
дівський р-н), заводу їм. Дзержин- 
ського -- в Ізюмі, радгоспів «Гло- 
бівський» Краснокутського р-ну, 
ім. 60-річчя | Великого Жовтня 
Чугуївського р-ну, обл. наук.- 
методичний центр нар. творчості 
і культурно-осв. роботи, обласний 
міжспілковий Будинок самодіяль- 
ної творчості та ін. Широкого 
розвитку набуло самодіяльне об- 
разотворче й декоративно-ужитко- 


57. Пам'ятники на братських могилах 
рад. і чехословацьких воїнів, які 
загинули в боях проти нім.-фа- 
шист. загарбників. Пам'ятник 
«Братерство по зброї». 
Музей  радянсько-чехословацької 
дружби. 
Пам'ятник командирові бронепоїз- 
да 35 3 «Влада -- Радам» Л. Г. 
Мокієвській, яка загинула 1919 
у боях з білогвардійцями. 
Пам'ятники на братських могилах 
рад. воїнів і 19-ти Героїв Рад. 
Союзу бійців взводу гвардії 
лейтенанта П. М. Широніна, які 
героїчно загинули під чає оборо- 
ни Таранівки від  нім.-фашист. 
загарбників. 
Музей бойової слави широнанців. 
Місце народження двічі Героя 
Рад. Союзу 3. К. Слюсаренка. 
Погруддя 3. К. (.люсаренка. 
Місце чарок ові льотчика-кос- 
монавта СРСР І, Ії. Волка (див. 
т. 12, Додаток). 
Пам'ятник на могилі рос. і укр. 
письменника Г.П. Данилевського. 
Місце народження укр. рад. спі- 
вачки О. А. Петрусенко. 
Пам'ятник 96-ти червоноармійцям- 
естонцям, які загинули в боротьбі 
за встановлення Рад. влади. 
Пам'ятник на могилі першого голо- 
ви ревкому Костянтиноградського 
повіту С. С. Щучки. 
Стела на могилі укр. художника 
П. Д. Мартиновича. 
. Місце народження 
письменника О. (|. 
69. Краєзнавчий музей. 
79. Пам'ятник на могилі Героя Рад. 
Союзу генерал- майора В. О. Коп- 
цова, який загинув у бою проти 
нім. гфашист. загарбників поблизу 
залізнич. ст. Лихачеве. 
Пам'ятник генерал-лейтенанту бро- 
нетанкових військ П. В. Волоху, 
який загинув під час визволення 


59. 


60. 


61. 
62. 


6За. 


63. 
64. 
65. 


66. 


67. 


укр. рад. 
Копиленка. 


71. 


Ізюма від нім.-фашист. загарб- 
ників. 
72. Місце народження двічі Героя 


Рад. Союзу А. К. Недбайла. По- 
груддя А. К. Недбайла. 

Місце народження укр. художни- 
ка С. І. Васильківського. 
Пам'ятки архітектури: ШПреобра- 
женський собор 17 ст., Всіхсвят- 
ська церква 1-Ї пол. 19 ст. Мико- 
лаївська церква поч. 19 ст. 
Краєзнавчий музей. 

Пам'ятний знак на місці фортеці 
Цареборисів, що була одним з 
центрів селянської війни під 
проводом С. Т. Разіна 1667--71. 
Пам'ятник на могилі укр. рад. 
письменника Олекси Десняка. 
Могила декабриста А. Є. Розена. 
Місце народження двічі Героя 
Соціалістичної Праці Г. С. Мо- 
гильченка. Погруддя Г. С. Могиль- 
ченка. 

Місце народження рос. і укр. 
письменника Г. П. Данилевського. 


73. 
174. 


15. 
76. 


ТІ. 


78. 
79. 


80. 


ве мистецтво. В області  пра- 
цюють бл. 700 самодіяльних ху- 
дожників і майстрів нар. творчості. 
Серед них -- самодіяльні худож- 
ники засл. майстри нар. творчості 
Г. П. Чернишенко та А. С. Гунько, 
художник по малюнку на бересті, 
засл. майстер нар. творчості Б. І. 
Чурилов (усі -- в Харкові), учасни- 
ки багатьох респ., всесоюз. і між- 
нар. виставок декоративного мисте- 
цтва різьбяр Б. А. Лубенець (с. 
Артемівка Чугуївського р-ну), са- 
модіяльний художник О. П. Золо- 
гухін, майстер худож. в'язання й 
вишивання Ф. М. Соколовська 
(усі -- в Харкові). Серед позашкіль- 
них закладів Х. о.-- 2 палаци й 
38 будинків піонерів і школярів, 
39 станцій юних натуралістів і 


юних техніків,  екскурсійно-ту- 
ристська станція, 29 дит. спорт. 
шкіл, дит. парк, дит. стадіон, 


дит. залізниця «Мала Південна». 
Працюють видавництва: «Соціалі- 
стична Харківщина» обкому 
Компартії України, «Прапор» -- 
респ. вид-во системи  Держком- 
видаву УРСР та при Харків. ун-ті 
-- видавничого об'єднання «Ви- 
ща школа». Виходять обл. газети 
-- «Соціалістична Харківщина», 
«Красноє знамя» та «Ленінська 
зміна», міська «Вечірній Харків», 
25 районних газет; літ.-худож. та 
громад.-політ. журнал «Прапор». 
У Харкові міститься Книжкова 
палата УРСР імені Івана Федоро- 
ва. Обл. к-т по телебаченню (пра- 
цює но 3 програмах) і радіомов- 
ленню (працює по 5 програмах). 
Телецентр у Харкові. Трудящі 
Харківщини підтримують екон., 

наук. та культур. зв'язки з трудя- 
щими Познанського й Калішсько- 
го воєводств ПНР (1976). 

Х. о. багата на істор., археол., 
архіт., етногр. пам'ятки. Взято 
д-вою під охорону 1853 пам'ятки 
історії та культури. В області чи- 
мало пам'ятних місць, пов'язаних 
з життям і діяльністю революц., 
держ. і парт. діячів, відомих пред- 
ставників вітчизн. науки й куль- 
тури (див. карту Основні пам'ят- 
ники і пам'ятні місця Харківської 
області, окремі статті про райони, 
райцентри та ін. населені пункти 
області). 

Літ.: История городов и сел Украйн- 
ской ССР. Харьковская область. К., 

1976; Голиков А. П., Благов В. П. 
Харьковская область (зкономико-гео- 
графическая характеристика). «Зко- 
номическая  география»,  1980--81, 


в. 28, 30; Народне господарство Укра: 
їнської РСР у 1982 році. Статистичний 


щорічник. К., 1983. 

В. ПП. Мибєниченко. 
ХАРКІВСЬКА ОПЕРАЦІЯ 1919 
-- о наступальна операція рад. 


військ павденного фронту (коман- 
дуючий О. І. Єгоров) під час гро- 
мадянської війни. В о. взяли 
участь 13-а, 14-а, 1-а Кінна армії, 
які, переслідуючи  денікінців, у 
кінці листопада 1919 почали бої на 
Харків. напрямі. 1-а Кінна армія 
25.ХІ оволоділа Новим Осколом, 
14-а армія 28.ХІ визволила Суми. 
На поч. грудня 1-а Кінна і 13-а 
армії, розгромивши  денікінське 
угруповання, 8.ХП оволоділи Вов- 
чанськом, 9.ХП Валуйками. 
14-а армія, що наступала на Хар- 
ків з Пн., АХ визволила Охтир- 
ку, 6.ХП -- Краснокутськ. 7.ХІ 
Латиська  д-зія оволоділа  Бєл- 
городом.  Визволивши Валки |і 


ст. Мерефа, 14-а армія відрізала 
денікінцям шлях відходу з Харко- 
ва. Вночі проти 12.ХП Латиська 
і 8-а кав. д-зії вийшли на околиці 
міста. 12.ХП Харків було визво- 
лено. Успішне здійснення Х. о. 
дало змогу радянським військам 
перейти у вирішальний наступ на 
Донбас. 

ХАРКІВСЬКА ОПЕРАЦІЯ 1942 -- 
бойові дії рад. військ Пд.-Зх. нап- 
ряму 12--29.УМ під час Великої Віт- 
чизн. війни. 12.У почався наступ 
військ Пд.-Зх. фронту (команд.-- 
Маршал Рад. Союзу С. К. Тимо- 
шенко, він же  головнокоманд. 
Пд.-Зх. напрямом) з метою роз- 
грому харків. угруповання нім.- 
фашист. військ і визволення Хар- 
кова. З Пн. Сх., з району Вовчан- 
ська, завдавала удар 28-а армія, з 
Пд., з барвінківського виступу,-- 
гол. угруповання фронту в складі 
6-ї армії і армійської оперативної 
групи. Пд. фронт (команд.-- гене- 
рал-лейтенант Р. Я. Малиновський) 
мав забезпечити наступ гол. удар- 
ного угруповання Пд.-Зх. фрон- 
ту надійною обороною пд. фасу 
барвінківського виступу. За З дні 
запеклих боїв ударне угруповання 
Пл.-Зх. фронту прорвало оборону 
противника і просунулося на 18-- 
25 км на Пн. і на 25--50 км на Пд. 
від Харкова. Але противник, пе- 
регрупувавши сили і підтягнувши 
резерви, 17.У перейшов у контр- 
наступ. 23.У нім.-фашист. війсь- 
ка прорвали оборону Пд. фронту 
ії на Пд. від Балаклії з'єдналися 
з армією, що наступала з Пн. Зх. 
Рад. війська в барвінківському 
виступі опинилися в оточенні. 
Невдале для рад. військ закінчен- 
ня Х. о. значно ускладнило заг. 
воєнну обстановку на Пд.-Зх. на- 
прямі. Є. М. Дьяченко. 
ХАРКІВСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ 
РСДРП(б6) -- одна з провідних 
організацій більшовицької партії 
на Україні.  Попередниками Її 
були с.-д. робітн. гуртки, що ви- 
никли в Харкові в 90-х рр. 19 ст. 
В серпні 1898 утворився Харків. 
к-т РСДРП. Він об'єднав частину 
с.-д. гуртків, здійснив перехід від 
пропаганди до агітації серед робіт- 
ників, вів боротьбу проти «еконо- 
мізму», керував страйками, політ. 
виступами, зокрема Харківською 
політичною демонстрацією 1900. 
Дальше згуртування революц. со- 
ціал-демократів Харкова проходи- 
ло під впливом ленінської «Иск- 
рь», в боротьбі з «економістами» 
і центристами прихильниками 
групи «Южньй рабочий». З трав- 
ня 1901 в місті діяли Південний 
відділ «Искрь», ії агент О. Д. Цю- 


рупа; розповсюджувалася «Йск- 
ра», твори В. І. Леніна. В кін. 
1900 -- на поч. 1901 виник хар- 


ківський «Союз боротьби за ви- 
зволення робітничого класу». В 
липні 1902 «Союз боротьби» об'є- 
днався з Харківським комітетом 
РСДРП. В жовтні 1902 комітет 
прийняв резолюцію про солідар- 








101 





ХАРКІВСЬКА 
ОРГАНІЗАЦІЯ 
РСДРП(б) 





Харківська область. 

Монумент, Вічної Сла- 
ви в місті Барвінково- 
му. Скульптор В. М. 


Савченко, архітектор 
М.Ф. Чорноморченко,. 
1969. 


Харківська область. 
Музей радянсько-чехоч 
словацької дружби в 
селі Соколовому Гот- 
вальдівського району. 


102 





ХАРКІВСЬКА 
ПОЛІТИЧНА 
ДЕМОНСТРАЦІЯ 
1900 


ність з «Искрой». Зміцненню по- 
зицій іскрівців в орг-ції сприяло 
перебування в Харкові в 1902-- 
03 Організаційного комітету по 
скликанню Другого з'їзду РСДРП 
(ОК). Переїзд ОК у Київ і масові 
арешти в Х. о. РСДРП навесні 1903 
зумовили посилення в ній впливу 
групи «Южньй рабочий». Після 
ІП з'їзду РСДРП (1903) Харків. 
комітет перейшов до рук меншо- 
виків. 
У січні 1905 більшовики відокре- 
милися від к-ту, створивши групу 
«Вперед». До її керівного центру 
ввійшли Артем (Ф. А. Сергєєв), 
М. М. Кабаненко, М. К. Муранов, 
О. Г. Скороход та ін. Обраний на 
ПІ з'їзді РСДРП ЦК в липні 1905 
надав групі права Харків. к-ту 
РСДРП. Пролетарі Харкова під 
керівництвом к-ту взяли участь у 
Жовтневому всеросійському полі- 
тичному страйкові 1905. 12 (25). 
ХП 1905 відбулося Харківське 
збройне повстання 1905, кероване 
більшовиками. В листопаді 1905 
більшовики вступили в федератив- 
не об'єднання з меншовиками (див. 
Федеративна Рада харківських 
комітетів РСДРП). В січні 1906 
було утворено Об'єднаний к-т 
РСДРП. В умовах спаду револю- 
ції позиції більшовиків у Х. о. 
РСДРП були досить міцними. Орг- 
ція була представлена на ТУ та У 
з'їздах РСДРП. В 1907 вона налі- 
чувала 800 чол. У роки реакції 
(1907--10) кількість членів Х. Оо. 
РСДРИ різко зменшилася, к-т 
був ліквідований. У підпіллі діяли 
невеликі групи більшовиків. Бо- 
ротьба за відновлення оформле- 
ної парт. орг-ції посилилася 1911. 
У лютому 1912 було обрано біль- 
шовицький Харків. к-т РСДРП, 
який встановив зв'язок з В. І. Ле- 
ніним і ЦК партії. На Ленський 
розстріл 1912 керовані більшови- 
ками робітники Харкова відповіли 
страйками протесту. Згодом страй- 
ки набрали масового характеру. 
Найбільшим був харківський 
страйк робітників  паровозобу- 
дівного заводу 1912--13. В 1912-- 
14 в Х. о. РСДРІП працювали на- 
правлені ЦК партії професіональ- 
ні революціонери І. Арманд, А. С. 
Бубнов, М. В. Криленко, С. В. 
Косіор, В. В. Куйбишев, В. І. 
Невський, М. О. Савельєв. Вели- 
ку допомогу орг-ції подала газ. 
«Правда», з якою вона підтриму- 
вала тісні зв'язки. Визначним 
успіхом більшовиків була перемо- 
га на виборах до 4-ї Держ. думи по 
робітничій курії, депутатом від 
якої обрали більшовика М. К. Му- 
ранова. 
В роки 1-і світової війни Харків. 
к-т РСДРП зазнав репресій -- його 
склад заарештовували 24 рази. Про- 
те більшовики продовжували бо- 
розкоу з царизмом. У кін. 1915 

о. РСДРІ складалася з Зрайон- 
них к-тів, що об'єднували 19 парт. 
груп. У 1916 орг-ція видала 2 но- 
мери газ. «Голос социал-демокра- 
та». Вийшовши з підпілля після 
Лютн. революції 1917, більшовиць- 
ка орг-ція Харкова налічувала 
100 чол. У березні 1917 було обра- 
но легальний Харків. к-т РСДРП, 
почав виходити ЙОГО друкований 
орган -- газ. «Пролетарий». 

квітні 1917 загальні збори 
орг-ції схвалили Квітневі тези 
В. І. Леніна. В кін. квітня Х. о. 


РСДРІП(б) налічувала 1200, в кін- 
ці липня -- 2400 чол. В її складі 
діяли районні та військова орг-ції. 
Обраний у липні 1917 обласний 
комітет РСДРІП(6) Донецько-Кри- 
ворізького басейну на чолі з Ар- 
темом (Ф. А. Сергєєвим) працю- 
вав у Харкові. Здійснюючи рішен- 
ня УІ з'їзду РСДРІИ(б), більшо- 
вики Харкова розгорнули  під- 
готовку до збройного повстання. 
Було утворено загони Червоної 
гвардії, посилено роботу у війсь- 
ках і масових орг-ціях, запровад- 
жувався робітничий контроль на 
підприємствах. 
Вночі проти 9 (22). ХІЇ в Харкові 
було роззброєно війська Цент- 
ральної ради і встановлено Ра- 
дянську владу в місті. 11--12 (24-- 
25).ХП 1917 тут відбувся Перший 
Всеукраїнський з'їзд Рад, який 
проголосив Україну Республікою 
Рад. Х. о. РСДРІ(6) відіграла 
важливу роль у здійсненні соціа- 
лістичної революції на Україні. 
На її основі 1918--19 склалася 
Харків. губ. парт. орг-ція. 
Літ.: Очерки истории Харьковской 
областной партийной организации. Х., 
1980; Куличенко И. Ленин и 
Харьковская большевистская органи- 
зация (1895--1917 гг.). Х., 3: 
П.Л. Варгатюк. 
ХАРКІВСЬКА ПОЛІТИЧНА ДЕ- 
МОНСТРАЦІЯ 1900 -- перший 
масовий політ. виступ робітників 
на Україні. Відбулася 1 (14).У. 
Демонстрацію підготували Харків. 
к-т РСДРП, с.-д. групи на з-дах 
18 ельферіх-Саде (тепер з-д «Серп 
і молот»), паровозобудівному, за- 
лізничних майстернях. Демонстран- 
ти вимагали встановлення 8-годин- 
ного робочого дня і політ. свобод. 
Козачі та поліцейські частини ро- 
зігнали демонстрантів, бл. 140 
чол. було заарештовано. Того са- 
мого дня страйкували робітники 
з-дів паровозобудівного, Гельфе- 
ріх-Саде, керамічного, залізнич- 
них майстерень, депо та ряду ін. 
підприємств. На 12-у годину дня в 
місті не працювало понад 20 з-дів 
і ф-к, багато дрібних майстерень, 
кілька друкарень. Загалом у 
Х. п.д. взяло участь бл. 10 тис. чол. 
Страйки, які тривали кілька днів, 
на деяких підприємствах закін- 
чилися | перемогою робітників. 
В. І. Ленін писав: «Харківська ма- 
ївка показує, якою великою полі: 
тичною демонстрацією може стати 
святкування робітничого свята...» 
(Повне зібр. тв., т. 4, с. 347). 


ХАРКІВСЬКА РИСУВАЛЬНА 
ШКОЛА. Засн. 1869 художницею 
і педагогом М. Д. Раєвською-Іва- 
новою як приватна загальнодо- 
ступна; 1896 Х. р. ш. перетворено 
на Міську школу рисування і жи- 
вопису, яку 1912 реорганізовано 
в Художнє училище. На його базі в 
рад. час. було утворено художній 
технікум (1921), а пізніше (1927)-- 
художній інститут. Школа готува- 
ла майстрів технічно-ремісничого 
профілю (худож. обробка шкіри, 
випалювання на дереві тощо). 
Тут викладали художники Р. Пе- 
стриков, П. Левченко, К. Перву- 
хін та ін.; школі надавали  до- 
помогу І. Крамськой, І. Рєпін, 
С. Васильківський та інші. 

ХАРКІВСЬКА «СОЦІАЛЬНО- 
РЕВОЛЮЦІЙНА ГРУПА РО- 
БІТНИКІВ» одна з перших 
на Україні революційних органі- 


зацій перехідного типу від народ- 
ництва до марксизм Виникла 
в лютому 1886 внаслідок злиття 
місц.  робітн. гуртків «Чорного 
переділу» і «Народної волі». Орга- 
нізаторами й активними учасника- 
ми її були І. Веденьєв, А. Кондра- 
тенко, В. Соколов, С. Крутиков, 
В. Вєтров, І. Радченко та ін. Чле- 
ни групи організували в Харкові 
7 робітн. гуртків, встановили зв'яз- 
ки з революц. народницькими орг- 
ціями Бєлгорода, Таганрога, Оде- 
си; створили ряд гуртків у Ростові- 
на-Дону, Олександрівську (тепер 
м. Запоріжжя) та їн. містах. По- 
дібно до програм ін. гуртків рево- 
люц. народників 80-х рр., програ- 
ма харків. групи (вироблена в 
травні 1887) під робітн. класом 
розуміла всіх «працюючих» -- і 
селян, і робітників, причому пер- 
шорядну роль у політ. та екон. 
перетвореннях відводила селянст- 
ву; помилково вважала передання 
землі сільс. землеробським общи- 
нам з подальшим перерозподілом 
її органами самоврядування соціа- 
лістичним заходом. Зі вступом 
до групи Ю. Д. Мельникова (весна 
1888) вона почала активно розпов- 
сюджувати марксистську  літера- 
і ру, нелегальні видання групи 
изволення праці». У серпні -- 
вересні 1889 через арешти припи- 
нила діяльність. С. О. Сосновчик. 
ХАРКІВСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ 
ОБ'ЄДНАННЯ  КОНДИТЕРСЬ- 
КОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Утво- 
рено 1976 на основі харків. ф-к: 
кондитерської «Жовтень» (гол. 
підприємство) та бісквітної. Ф-ка 
«Жовтень» засн. 1896. Робітники 
підприємства брали активну участь 
у революц. боротьбі. В 1922 ф-ці 
присвоєно назву «Жовтень». До 
складу об'єднання входять 8 осн. 
виробничих та 15 допоміжних 
цехів і дільниць. Випускає 80 тис. 
т кондитерських виробів на рік 
(всього понад 460 назв). 
Ю.О. Кулик. 
ХАРКІВСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ 
ХІМІКО-ФАРМАЦЕВТИЧНЕ 
ОБ'ЄДНАННЯ «ЗДОРОВ'Я». 
Створено 1977. До складу об'єд- 
нання входять: харків. хім.-фарм. 
з-д «Здоров'я трудящим» (гол. 
підприємство; організоване як 
ф-ка 1907 акц. т-вом «Галеніка», 
виготовляла настої, мазі, пластирі; 
після націоналізації перейменова- 
на на ф-ку «Здоров'я трудящим»), 
Харків. з-д ендокринних препара- 
тів (створений 1919). Об'єднання 
випускає фітохім. та синтетичні 
лікувальні препарати, в 1. ч. гор- 
мональні, готові ліки, перев'язу- 
вальні матеріали та ін. вироби мед. 
призначення. П. М. Макаренко. 
ХАРКІВСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ 
ШВЕЙНЕ ОБ'ЄДНАННЯ імені Ю. 
Д. Тинякова. Утворено 1976 на ба- 
зі швейної ф-ки ім. Ю. Д. Тинякова, 
створеної 1920 внаслідок об'єднан- 
ня дрібних кустарних майстерень. 
У 1922 ф-ці присвоєно ім'я Ю. Д. 
Тинякова -- революціонера, члена 
РСДРП з 1912. 
До складу підприємства входять: 
експериментальний, підготовчий, 
закрійний, 7 пошивних і ряд до- 
поміжних цехів. Осн. продукція: 
чоловічий і жіночий верхній одяг 
(всього 17 найменувань виробів). 
Ф- -ку нагороджено орденом Трудо- 
вого Червоного Прапора (1940). 
М. В. Сиавків. 


ХАРКІВСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ ІН- 
СТИТУТУ ЕКОНОМІКИ АН 
УРСР. Засн. 1965. Осн. напря- 
ми роботи: дослідження з проблем 
підвищення ефективності сусп. ви- 
робн. на основі його інтенсифіка- 
ції, вивчення соціально-екон. проб- 
лем тех. прогресу, вдосконалення 
організації виробництва і праці на 
пром. підприємствах і в об 'єднан- 
нях, підвищення ефективності ви- 
користання трудових ресурсів у 
регіоні. 4. М. Золотарьов. 
ХАРКІВСЬКЕ ЗБРОЙНЕ ПОВ- 
СТАННЯ 1905 -- збройний виступ 
робітників Харкова проти самодер- 
жавства в грудні 1905 під час 
революції 1905--07 в Росії. Поча- 
лося під впливом Грудневого зброй- 
ного повстання 1905 в Москві. 
Напередодні виступу більшовики 
опублікували листівку «До всіх 
громадян», в якій закликали до 
збройної боротьби. Місц. влада, 
якій став відомий план повстання, 
заздалегідь  розставила в місті 
військ. сили, роззброїла солдатів 
Тамбовського полку, що готували- 
ся виступити разом з робітниками. 
Повстання почалося 12 (25). ХП. 
Озброєні бойові дружини робіт- 
ників зібралися на з-ді Гельферіх- 
Саде (тепер з-д «Серп і молот»). 
З-д з усіх боків оточили війська і 
поліція, почався його арт. обстріл. 
На допомогу бойовим дружинам 
вирушили робітники наровозобу- 
дівного з-ду, залізничних майсте- 
рень. Між робітниками |і військ. 
частинами в різних районах міста 
виникли збройні сутички. Було 
вбито і поранено бл. 200 чол. З 
Х. з. п. було безпосередньо пов'я- 
зане Лю оці збройне пов- 
стання 1905. Я. Мірошников. 
ХАРКІВСЬКЕ МАТЕМАТИЧНЕ 
ТОВАРИСТВО -- наукове това- 
риство математиків. Засноване 
1879 при Харків. ун-ті з ініціативи 
В. Г. Імшенецького. Членами Х. 
м. т. були С. Н. Бернштейн, О. М. 
Ляпунов, В. А. Стеклов, Н. І. 
Ахієзер, Д. О. Граве, Д. М. Син- 
цов та ін. У 194/ затверджено но- 
вий Статут Х.м. т., за яким воно 
складається з н.-д. і педагогічної 
(що займається питаннями викла- 
дання математики у вищій та се- 
ред. школі) секцій. З 1879 Х. м. т. 
видає наук. журнал. З 1957 він 
входить у серію «Учені записки» 
Харківського університету. 
ХАРКІВСЬКЕ НАМІСНИЦТВО 
-- адм.-тер. одиниця на Україні у 
80--90-х рр. 18 ст. Створено за ука- 
зом царського уряду від 9 (20).ХП 
1780. До Х. н. ввійшли Ізюмська, 
Охтирська, Сумська, Харківська 
провінції ліквідованої 1780 Сло- 
бідсько-Української губернії і не- 
велика частина території Беєлго- 
родської губ. Х. н. поділялося на 
15 округів-повітів. Адм. центром 
Х.н. був Харків. За даними 1788, 
в Х. н. налічувалося 15 міст і 
1177 ін. населених пунктів, в яких 
жило 796 808 чол. (без дворян. 
Феодально залежних селян було 
401 778 чол. (50,6 90), військ. оби- 
вателів --271 752 (34,3 96 ). За ука- 
зом Павла І від 12 (23). ХП 1796 
Х. н. було ліквідовано, а його те- 
риторію включено до складу знов 
утвореної Слобідсько-Української 
губ., а ннОї 1835 на Хар- 
ківську губерн 

ХАРКІВСЬКЕ СІЧНЕВЕ ЗБРОЙ- 
НЕ.ПОВСТАННЯ 1919 -- зброй- 


ний виступ харків. робітників про- 
ти бурж.-націоналістичної Дирек- 
торії. Почалося під керівництвом 
більшовицького  військ.-революц. 
к-ту 1.І під час просування до Хар- 
кова рад. військ. Робітничі заго- 
ни розгромили петлюрівські вій- 
ська. Вночі проти 2.1 Харків. рев- 
ком оголосив про перехід влади 
в місті до рук Ради робітн. депу- 
татів. Надвечір 2.Ї все місто 
фактично було в руках повстанців. 
Одночасно робітн. і сел. загони 
визволили від петлюрівців Чугу- 
їв, Ізюм та ряд ін. міст і сіл Хар- 
ківщини. 3.І війська Другої Ук- 
раїнської радянської дивізії, що 
28.ХП 1918 в запеклому бою біля 
ст. Козача Лопань розгромили пет- 
люрівців, вступили в Хаоків. 
«ХАРКІВСЬКЕ ТОВАРИСТВО 
ГРАМОТНОСТІ», Харківське то- 
вариство поширення в народі гра- 
мотності. Засн. 1869 прогресивною 
інтелігенцією міста на чолі з проф. 
М. М. Бекетовим. За час ену 
вання відкрило в рано ряд нар. 
шкіл, жіночу ремісничу, декора- 
тивно-малювальну й " недільні 
школи, а також 5 безплатних біб- 
ліотек-читалень; 1903 засн. народ- 
ний будинок. Т-во видавало наук.- 
популярну та худож. л-ру, зо- 
крема «Народную знциклопедию 
научньх и прикладньх знаний», 
створило музей навч.-наочних по- 
сібників тощо. Мало 7 відділень, 
через які проводило культур.- 
освітню роботу в повітах Харків. 
губ. У роботі т-ва активну участь 
брали укр. учені Й письменники 
Д. І. Багалій, В. Я. Данилевський, 
зе со Сумцов, професори Харків. 
у І. П. Осипов, Є. К. Редін;. 
АРКІВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ 
ІНСТИТУТ імені М. Є. Жуковсь- 
кого -- вищий навчальний заклад 
М-ва вищої і середньої спеціаль- 
ної освіти СРСР. Засн. 1930 на 
базі авіац. відділення Харків. 





Харкінський авіаційний інститут. 
Головний корпус. 


(тепер політех.) 
ін-ту. ін-том пов'язана діяль- 
ність О. К. Антонова, А. М. 
Люльки, Г. Ф. Проскури та ін. 
вчених. В ін-ті (1984) 6 ф-тів: 
літакобудівний, літальних апара- 
тів, авіаційних двигунів, радіо- 
тех. систем, систем керування |і ве- 
чірній. Є підготовче відділеншя, 
аспірантура, фізико- мат. школа, 
наук.-дослідний сектор, спец. кон- 
структорське бюро. «Фонд б-ки 
налічує (1983) понад 700 тис. оди- 
ниць зберігання. В Х. а. і. навча- 
ється (1983) понад 8 тис. студентів. 
За роки існування в ін-ті підго- 
товлено понад 27 тис. спеціалі- 
стів. Х. а. і. нагороджено (1980) 
орденом Леніна. 


тех ноОЛог ічного 


|В. Г. Кононенко. | 


ХАРКІВСЬКИЙ АВТОМОБІЛЬ- 
НО-ДОРОЖНІЙ ІНСТИТУТ (іме- 


ні Комсомолу України -- вищий 
навчальний заклад М-ва вищої 
і | середньої спеціальної освіти 


УРСР. Заснований 1930 у Харко- 


ві на базі дорожньо-буд. ф-ту 
Київ. ін-ту шляхів, дорожнього 
ф-ту Житомир. індустріального 
ін-ту, дорожньо-мостового відді- 
лення Київ. політех. ін-ту і дорож- 
нього відділення Полтавського 


с.-г. ін-ту. У 1979 ін-ту присвоєно 
ім'я Комсомолу України. В ін-ті 
(1983) 6 ф-тів: автомобільний, 
дорожньо- будівельний, інженерно- 
економічний, механічний, вечірній 
та заочний. Є підготовче відділен- 
ня, ф-т підвищення краліфлкації 
інженерно-технічних кадрів, н.-д. 
сектор, аспірантура. Фонд б-ки 
налічує (1983) 400 тис. одиниць 
зберігання. У 1983/84 навч. році 
кількість студентів становила по- 
над 6,8 тис. За роки існування 
ін-том підготовлено понад 27 тис. 
спеціалістів. І. М. Грушко. 
ХАРКІВСЬКИЙ  ВЕЛОСИПЕД- 
НИЙ ЗАВОД імені Г. І. Петров- 
ського підприємство автомо- 
більної промисловості. Засн. 1923. 
Виробляв чоловічі дорожні вело- 
сипеди «Україна» та велосипеди 
для дітей. До 1941 випустив 1 млн. 
машин. На поч. Великої Вітчизн. 
війни 1941--45 устаткування з-ду 
було евакуйовано в Серед. Азію. 
Першу  післявоєнну продукцію 
одержано 1945. Х. в. з. випускає 
дорожні, спортивно-туристські, 
спортивні (єдине в СРСР підпри- 
ємство) та спец. спортивні велоси- 
педи (всього 10 моделей). На 1982 
виготовлено 22 а велосипедів. 

Малько. 


І. 

ХАРКІВСЬКИЙ ВЕРСТАТОБУ: 
ДІВНИЙ ЗАВОД імені С. В. Ко- 
сіора. Буд-во підприємства почато 
1930. Першу продукцію -- радіаль- 
но-свердлильні та круглошліфу- 
вальні верстати -- одержано 1933. 
Став до ладу на повну потужність 
1936. В післявоєнні роки підприєм- 
ство повністю відбудовано й ре- 
конструйовано, споруджено нові 
цехи, оснащені найновішою техні- 
кою. Основна продукція підпри- 
ємства -- великі, важкі й унікаль- 
ні круглошліфувальні верстати за- 
гального та спец. призначення ва- 
гою від 4,5 до 120 т, верстати з ви- 
соким ступенем автоматизації ро- 
бочого циклу напівавтомати, 
автомати, автом. лінії, верстати з 
числовим програмним керуванням. 
В 1964 підприємству присвоєно 
ім'я С. В. Косіора. 31975 Х. в. 3.-- 
гол. підприємство Харків. верста- 
гобудівного виробничого  об'єд- 
нання. Х. в. з. нагороджено орде- 
ном еКовененог.. Революції (1971). 
М. Кривицький. 

ХАРКІВСЬКИЙ ВІЛЬНИЙ ТЕ- 
ТР -- перший постійний рос.- 
укр. професіональний театр на Ук- 
раїні. Засн. 1789 у Харкові (ан- 
трепренером  1795--96 був  Т. 
онстантинов). У репертуарі -- 
«Недоросток» Д. Фонвізіна, «Не- 
щастя від карети» Я. Княжні- 
на, «Мельник-чаклун, дурисвіт і 
сват» О. Аблесимова, «Добрі сол- 
дати» М. Хераскова, «Наніна, або 
Переможений забобон» Вольтера 
та ін. У 1796 трупа розпалася. Ді- 
яльність рос. профес. трупи в Хар- 
кові відновилася 1808 і тривала 
до поч. 1812. Восени 1812 до Хар- 


103 





ХАРКІВСЬКИЙ 
ВІЛЬНИЙ ТЕАТР 


104 


ХАРКІВСЬКИЙ 
ВОСЬМИЙ 
ПІДШИПНИКОВИЙ 
ЗАВОД 


кова переїхала з Полтави трупа 
Й. Калиновського (див. Полтав- 
ський вільний театр). У 1816--17 
спільно з Й. Калиновським театр 
утримував І. Штейн. Тоді ж до 
трупи вступили П. Барсов, М. 
Щепкін, Т. Пряженковська та ін. 
У репертуарі опера «Леста, 
Дніпровська русалка» (варіант 
комічної опери С. Кауера «Ду- 
найська русалка»),  опера-воде- 
віль «Козак- -віршописець» О. Ша- 
ховського, у якій роль Климов- 
ського (написану укр. мовою) 
виконував М. Щепкін. У 1818 
трупа переїхала в Полтаву і до 
1821 періодично виступала у Хар- 
кові (грала, зокрема, виставу 
«Наталка Полтавка» І. Котлярев- 
ського, 1821). Директором харків- 
ського театру 1812--18 та під 
час гастролей полтав. трупи 1818-- 
21 був Г. Квітка-Основ'яненко. 
У 1822 на базі полтав. рос.-укр. 
трупи (розпалася 1821) було ство- 
рено нову рос.-укр. Штейна І. Ф. 
трупу. У 1836--43 в Харкові по- 
стійно виступала рос.-укр. трупа 
Л.Ю. Млотковського. 
Літ.:  Квітка-Основ'яненко г. Ф. 
История театра в Харкове. В кн.: Квіт- 
ка-Основ'яненко Г. Ф. Зібрання тво- 
рів, т.7. К., 1981; Плетнев А.:У исто- 
ков харьковского театра. Х., 1960. 
Р. Я. Пилипчук. 


ХАРКІВСЬКИЙ ВОСЬМИЙ 
ПІДШИПНИКОВИЙ ЗАВОД 
імені В. І. Леніна. Буд-во почато 
в кін. 1944. Введено в дію 1947. 
3-д випускає підшипники кочен- 
ня, які застосовують у с.-г. маши- 
нобудуванні, автомоб. пром-сті, 
локомотиво-вагонобудуванні, елек- 
тротех. пром-сті та ін. галузях. 
Всього виробляють підшипники 
бл. 400 типорозмірів. На підпри- 
ємстві діє понад 100 автом. ліній. 
З-д нагороджено орденом Трудо- 
вого Червоного Прапора, (1966). 


З іванов. 
ХАРКІВСЬКИЙ "ТЕРОЇЧНИЙ 
ТЕАТР -- рос. драм. театр у Хар- 
кові. Засн. 1921, з 1922 -- Центр. 
показова студія. Худож. керівни- 
ком театру був Г. Авлов, худож- 
ником -- О., Хвостенко-Хвостов, 
зав. літ. частиною -- О. Білецький. 
Репертуар:  «Містерія-буф» В. 
Маяковського (вперше на Україні), 
«Жерці» К. Цагарелі, «Взяття Ба- 
стилії» Р. Роллана. В 1922 театр 
припинив п 


Давидова. 


ХАРКІВСЬКИЙ СДОМОБУДІВ: 
НИЙ КОМБІНАТ Ме 1. Створений 
1961 на базі керамзитового й домо- 
будівного цехів Харків. з-ду за- 
лізобетонних конструкцій Хе 1. В 
1982 потужність підприємства ра- 
зом з філіалами становила 850 тис. 
м2, або понад 15 тис. квартир на 
рік. Комбінат виготовляє залізо- 
бетонні конструкції для п'яти осп. 
серій 9-, 12- та  16-поверхових 
великопанельних будинків,  спо- 
руджує будинки 29 модифікацій 
з 12 типами кутових і поворотних 
архіт. вставок, а також будує шко- 
ли та дит. дошкільні заклади у 
великопанельному виконанні. 
д. к. Хо» 1 нагороджено орденом 
«Знак Пошани» ан 

Юдін. 


1. 
ХАРКІВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОМЕ: 
ХАНІЧНИЙ ЗАВОД (їімені 50- 
річчя Великої Жовтневої соціалі- 
стичної революції (ХЕМЗ) -- під- 
приємство  електротех. пром-сті. 
Засн. 1887 в м. Ризі як Російсько- 


Балтійський  електротех. з-д. У 
1915 під час 1-ї світової війни ева- 
куйований в Харків. Робітники 
підприємства брали активну участь 
у революц. подіях 1917 (з-д був 
арсеналом харків. Червоної гвар- 
дії), громадян. війні, встановленні 
Рад. влади на Україні. За роки 
соціалістич. буд-ва підприємство 
докорінно реконструйовано. В до- 
воєнний час з-д випускав електро- 
устаткування для металург., вуг., 

маш.-буд. та ін. галузей пром-сті. 
ХЕМЗ (1984) спеціалізований на 
випуску великих електр. машин 
потужністю від 200 кВт до 25 тис. 
кВт (змінного струму) та від 200 
кВт ло 12 тис. кВт (постійного 
струму), заглибних електродвигу- 
нів для добування нафти, електро- 
двигунів постійного і змінного 
струму, тиристорних перетворюва- 
чів, комплектних пристроїв, автом. 
вимикачів, контакторів, товарів 
нар. споживання. В 1976 на базі 
ХЕМЗ утворено виробниче об'єд- 
нання «Харківський електромеха - 
нічний завод». Підприємство наго- 
роджено орденом Леніна (1965), 
орденом Георгія Димитрова (НРБ, 
1965), орденом командога г цар 
кою (ПНР, 1976). 

ХАРКІВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОТЕХ: 
НІЧНИЙ ЗАВОД -- підприємство 
електротех. промисловості. Ство- 
рений 1932. В травні 1945 було 
виготовлено 1056 електродвигунів; 
1949 випуск їх перевищив довоєн- 
ний рівень у 2 рази. Х. е. з. спеціа- 
лізований на випуску  низько- 
вольтних асинхронних електродви" | 


гунів потужністю від 0,25 до 100 


кВт. За роки існування на з-ді 


освоєно дев "ять серій електродви- , 


гунів і п'ять серій магн. установок. 
Продукція, вироблена на підпри- 


ємстві, постачається  верстатобу- 
дівній, металургійній, хімічній 
промисловості, с. Г., новобудовам 


та ін. З 1975 Х. е. з.-- гол. під- 
приємство виробничого об'єднан- 
ня секрелектроматия 


. Білоус. 
ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД «ЕЛЕК- 
ТРОВАЖМАШ» імені В. І. 
Леніна -- підприємство електро- 
тех. пром-сті. Став до ладу 1946 
як 3-д по виробн. тепловозного 
устаткування (ХЕТЗ). У 1947 тут 
виготовлено перший електродвигун 
для тепловоза ТЕ-1. З 1954 на під- 
приємстві почато також виробн. 
потужних  турбогенераторів для 
теплових і атомних електростанцій, 
гідрогенераторів вертикального і 
капсульного типу для звичайних 
і гідроакумулюючих електростан- 
цій, унікальних машин постійного 
ою В 1959 з-д церенценогатнь 


у чі сно 


ке 






Електродвигун постійного струму по- 
тужністю 800 тис. кВт, виготовлений 
на харківському заводі «Електроваж- 
маш» імені В. І. Леніна. 


на «Електроважмать», йому при- 
своєно ім'я В. І. Леніна. Х. з. 
«Е.» (1982) випускає кості 98 - 
тори одиничної потужності 200, 
300 і 500 тис. кВт з частотою обер- 
тання 3 тис. об/хв і 500 тис. кВт-- 
1500 об/хв. Тут збудовано гідроге- 
нератори для Київської, Канівсь- 
кої, Кременчуцької, Дніпровської, 
Каховської, Дністровської та ін. 
ГЕС. Приводними електродвигуна- 
ми, виготовленими на з-ді, облад- 
нано прокатні стани провідних 
металург. з-дів країни. На базі 
завод. лабораторій і конструктор- 
ських відділів створено н.-д. ін-т. 
Х. з. «Е.» ралородкено орденом 
Леніна (1966). естноднй. 
ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВ Д ТРАН- 
СПОРТНОГО МАШИНОБУДУ. 
ВАННЯ імені В. О. Малишева -- 
підприємство транспортного  ма- 
шинобудування. Засн. 1885; нале- 
жав «Російському паровозобудів- 
ному і механічному т-ву». Вироб- 
ляв паровози (з 1897), атакож па- 
рові котли, різні верстати, с.-г. 
машини, з 1913 почато випуск дви- 
гунів внутр. згоряння. Робітники 
з-ду були активними учасниками 
революц. подій. В 1897 тут відбув- 
ся перший страйк, згодом парово- 
зобудівники виступили організато- 
рами першотравневої Харківської 
політичної демонстрації 1900, 
брали участь у Харківському 


- 





Дільниця обробки циліндрів мотоци- 
клетного двигуна механічного цеху 


Харківського заводу транспортного 
машинобудування імені В. О. Мали- 
шева. 


збройному повстанні 1905. Відбуь- 
ся Харківський страйк робітни- 
ків | паровозобудівного | заводу 
1912--13. Паровозобудівники були 
в авангарді боротьби проти цариз- 
му, за встановлення Рад. влади 
на Україні. 

В 1920 з-д було націоналізовано. 
За роки Рад. влади з-д докорінно 
реконструйовано і значно розши- 
рено. Освоєно нові типи паровозів 
(зокрема, в 30 х рр. почато серій- 
ний випуск вантажного паровоза 
«Серго Орджонікідзе»), дизельних 
двигунів для тракторів та ін. про- 
дукції. Під час Великої Вітчизн. 
війни 1941--45 устаткування з-ду 
було евакуйовано на Урал. Його 
корпуси зруйнували нім.-фашист. 
загарбники. Після визволення Хар- 
кова (1943) почалася відбудова під- 
приємства на новій тех. базі, знач- 


но зросли його потужності. 3 1947 
на підприємстві почато випуск 
магістральних тепловозів. В 1957 


з-ду присвоєно ім я В. О. Малише- 
ва. З-д виготовляє важкі  гу- 
сеничні машини, металург. заго- 
товки, тепловозні двигуни, двигу- 
ни для мотоциклів, товари нар. 
споживання. З 1978 Х. з. т. м.- 
гол. підприємство виробничого об'- 
єднання «Завод імені В. О. Мали- 


шева». Х. з. т. м. нагороджено ор- 
денами Леніна (1941, 1976), Трудо- 
вого Червоного Прапора (1942), 
Червоної Зірки (1943), Жовтневої 
Революції (1970). В. П. Удод. 
ХАРКІВСЬКИЙ ЗООВЕТЕРИ- 
НАРНИЙ ІНСТИТУТ імені М. М. 
Борисенка -- вищий навч.  зак- 
лад у системі М-вас. г. СРСР. Міс- 
титься в смт Малій Данилівці поб- 
лизу Харкова, в 1980 ін-ту присвоє- 
но ім'я М. М. Борисенка. Створе- 
ний 1960 внаслідок об'єднання Хар- 
ків. ветеринарного (засн. 1851) і 
Харків. зоотехнічного (засн. 1922) 
ін-тів. В ін-ті (1984) ф-ти: зооінже- 
нерний і ветеринарний, ф-т заоч- 
ної підготовки з вет. і зобінженер. 
відділеннями, ф-т по роботі з іно- 
земними студентами, ф-ти підви- 
щення кваліфікації (ФПК) керів- 
ників та зооветспеціалістів колгос- 
пів, радгоспів і птахофабрик, ви- 
клалачів с.-г. вузів і технікумів. 
Готує зобінженерів і ветеринарних 
лікарів. В ін-ті -- астінрантура, 2 
учбово-дослідні г-ва («Прогрес» і 
«Шевченківське») площею 7063 га, 
в т.ч. 4747 гаорної, племінний з- Д 
симентальської худоби їі пром. 
молочний комплекс. 
Фонд бібліотеки -- понад 389 тис. 
книг. У 1983 в ін-ті навчалось 
2119 студентів на стаціонарі та 
1743 -- на заочному відділенні. 
Ін-т видає наук. збірники. 

і. Ф. Храбустовський. 
ХАРКІВСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО- 
БУДІВЕЛЬНИЙ ІНСТИТУТ -- 
вищий навчальний заклал М-ва 
вищої і середньої спеціальної осві- 
ти УРСР. Засн. 1930 у Харкові на 
базі будівельного ф-ту Харків. 
технолог. ін-ту і архітектурного 
ф-ту Харків. художнього ін-ту. 
В їн-ті (1983) 6 ф-тів: архітек- 
турний, будівельний, санітарно- 
технічний, механіко- технологіч- 
ний, вечірній та заочний. Є підго- 
товче відділення, аспірантура. 
Фонд бібліотеки налічує (1983) 
бл. 477 тис. одиниць зберігання. У 
1983/84 навч. році кількість студен- 
тів становила бл. 5,7 тис. За роки 
існування ін-том підготовлено по- 
над 29 тис. спеціалістів. Ін-т на- 
городжено (1980) Почесною Грамо- 

Стревиді Бор давно Ради 
УРСР. 


. Болотських. 
ХАРКІВСЬКИЙ. ІНЖЕНЕРНО: 
ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ -- 
вищий навч. заклад М-ва вищої 
і середньої спец. освіти УРСР. 
Створений 1930 на базі пром. ф-ту 
кол. Харків. інституту народного 
г-ва. Ф-ти: маш.-буд., хім., ор- 
ганізації механізованої обробки з 
екон. інформації, організації і 
нормування праці, економічний. Є 
підготовче, вечірнє й заочне від- 
ділення, ф-т підготовки організа- 
торів пром. виробн.; аспірантура. 
У фонді б-ки -- 454 тис. одиниць 
зберігання (1983). В 1983/84 навч. 
р. в ін-ті навчалося 4932 студен- 
ти, у т. ч. на денному відділенні -- 
2237. В ін-ті працює н.-д. сектор, 
що проводить н.-д. роботу по вдо- 
сконаленню організації та плану- 
вання виробн., управління і наук. 
організації праці на підприємст- 
вах з використанням матем. ме- 
тодів та ЕОМ. З часу заснування 
у вузі пиолотовлено понад 25 тис. 
спеціалістів. Сіроштан. 
ХАРКІВСЬКИЙ: інститут 
ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАН- 
НЯ -- вищий навчальний заклад 


М-ва торгівлі УРСР. Створений 
1967 на базі Харків. філіалу До- 
нецького інституту радянської 
торгівлі. Має технологічний та 
екон. ф-ти. Є заочне відділення. В 
1982/83 навч. р. в ін-ті навчалося 
4568 студентів, в т. ч. на денному 
відділенні -- 2082. У фонді б-ки -- 
250 тис. одиниць зберігання (1983). 
При ін-ті працює ф-т підвищення 
кваліфікації працівників громад. 
харчування. З часу заснування 
у вузі підготовлено 12 633 спеціа- 
лісти. І. Г. Бережний. 
ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІН- 
ЖЕНЕРІВ ЗАЛІЗНИЧНОГО 
ТРАНСПОРТУ імені С. М. Кіро- 
ва вищий навчальний заклад 
М-ва шляхів СРСР. Засн. 1930 у 
Харкові, 1936 ін-ту присвоєно ім Я 
С. М. Кірова. В ін-ті (1983) 5 
факультетів з денною формою нав- 
чання: механічний, дівельний, 
автоматики, телемеханіки і зв'яз- 
ку, керування процесами переве- 
зень, економічний, а також ф-ти 
вечірній та заочний. Є ф-т підви- 
щення кваліфікації інженерних 
кадрів, аспірантура. Фонд б-ки 
налічує (1983) 500 тис. одиниць 
зберігання. У  1983/84 навч. р. 
кількість студентів становила 8,5 
тис. За роки існування ін-том під- 
готовлено 36 тис. спеціалістів. Ін-т 
нагороджено (1980) Почесною Гра- 
мотою Президії рана Ради 
УРСР. . Соболєв. 
ХАРКІВСЬКИЙ "інститут ІН- 
ЖЕНЕРІВ | КОМУНАЛЬНОГО 
БУДІВНИЦТВА -- вищий навч. 
заклад М-ва вищої і середньої 
спеціальної освіти УРСР. Засн. 
1930 у Харкові як Ін-т комунально- 
го г-вва НКВС УРСР (сучасна 
назва з 1955). В ін-ті (1983) 6 
ф-тів: містобудівний, будівельний, 
міськ. електротранспорту, електро- 
постачання й освітлення міст, ін- 
женерно-економічний, вечірнього 
та заочного навчання, є підготовче 
відділення, аспірантура. Фонд 
б-ки налічує (1983) понад 570 тис. 
одиниць зберігання. У  1983/84 
навч. р. кількість студентів ста- 
новила бл. 5 тис. За роки існуван- 
ня ін-том підготовлено понад 16 
тис. спеціалістів. Ін-т нагородже- 
но (1980) Почесною Грамотою Пре- 
зидії Верховної Ради УРСР. 

Л. М. Шутенко. 
ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ 
КУЛЬТУРИ -- вищий навч. за- 
клад М-ва культури УРСР. Засн. 
1929 на базі ф-ту політ. освіти 
Харків. інституту нар. освіти. З 
1939 -- Держ. бібліотечний ін-т, 

1964 -- Харків. держ. ін-т куль- 
тури. В 1983/84 навч. р. у складі 
ін-ту два ф-ти -- бібліотечний і 
культурно-осв. роботи, на яких 
навчалося 4,0 тис. студентів, зо- 
крема на денному відділенні -- 
1,8 тис. Є заочне відділення та 
ф-т підвищення кваліфікації ви- 
кладачів культурно-осв. уч-щ. 
б-ці ін-ту -- понад 346 тис. одиниць 
зберігання (1984). Видає навч.- 
методичні матеріали. З часу засну- 
вання підготував 19 тис. спеціа- 
лістів. 

У 1979 вуз нагороджено Почесною 
Грамотою Президії Верховної Ради 
УРСР. 2 1 М.В. Дяченко. 
ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ МЕ- 
ХАНІЗАЦІЇ ТА ЕЛЕКТРИФІКА- 
ЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАР- 
СТВА -- вищий навч. заклад у 
системі М-ва с. г. СРСР. Міс- 


титься в Харкові. 
на базі відділення механізації 
сільського господарства Харків. 
та Полтав. с.-г. ін-тів. У 1983/84 
навч. р. у складі ін-ту 5 ф-тів: 
механізації с. г.; електрифікації 
с. г.; сільського будівництва; заоч- 
ний; підвищення кваліфікації; 
учбово-дослідне г-во (2638 га зем- 
лі, у т. ч. орної -- 1433 га: тварин- 
ницькі ферми). Навчалося 5780 
студентів, у т. ч. 2487 -- заочно. 
аспірантура. Фонд бібліотеки 
понад 300 тис. книг. Інститут ви- 

дає зб. наукових прапе. 
П. Єєсюков. 


ХАРКІВСЬКИЙ інститут 
МИСТЕЦТВ імені І. П. Котлярев- 
ського -- вищий навч. заклад М-ва 
культури УРСР. Створений 1963 
на базі Харківської консерваторії 
і Харківського театрального ін- 
ституту. З 1969 -- ім. І. Гі. Кот- 
ляревського. У 1983/84 навч. р. 
у складі ін-ту 10 ф-тів: акторський 
(драматичний), акторський театру 
ляльок, театрознавчий, режисер- 
ський, фортепіанний, оркестровий, 
вокальний, нар. інструментів, ди- 
ригентсько-хоровий,  історико-тео- 
ретичний (з відділенням компози- 
ції). Навчалося понад 800 студен- 
тів. Серед педагогів: нар. артисти 
СРСР М. Манойло, О. Сердюк, 
Л. Тарабаринов, засл. діячі мис- 
тецтв УРСР Г. Авер'янов, П. Бо- 
рисов, Т. Веске, А. Калабухін, 
І. Ковач, Ф. Коровай та ін. Серед 
випускників -- нар. артисти СРСР 
Н. Ткаченко, В. Третяк, Н. Сур- 
жина, нар. арт. УРСР Г. Ципола. 
Т. Альошина-Олександровська та 
інші. Н. Л. Очеретовська. 
ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ РА- 
ДІОЕЛЕКТРОНІКИ їмені акале- 
міка М. К. Янгеля -- вищий навч. 
заклал М-ва вищої і середньої спе- 
ціальної освіти УРСР. Засн. 1930 
як будівельний ін-т, з 1966 -- Х. 
і. р. У складі ото 6 ф-тів: 
систем керування, обчислювальної 


Заснований 1930 


техніки, радіотехнічний, електро- 
ніки, конструювання радіо- та 
обчислювальної гехніки, ф-т за- 


очного навчання. Є аспірантура. 
З 1966 в ін-ті підготовлено понад 
20,5 тис. спеціалістів. Ін-т наго- 
роджено (1981) орденом Трулово- 
го Червоного Прапора. 


|В. Г. Новиков. | 


ХАРКІВСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ 
МУЗЕЙ. Створений 1920 на базі 
міського пром.-худож. музею, за- 
снованого 1886. Має 4 відділи: 
історії первісного суспільства, до- 
рад. періоду, рад. часу, рад.-чехо- 
словацької дружби (в с. Соколо- 
вому Готвальд. р-ну). В музеї збе- 
рігаються понад 200 тис. експона- 
тів (1984). Серед них -- археоло- 
гічні, етнографічні, нумізматичні 
збірки, колекції зброї, прапорів, 
творів живопису, а також істор. 
документи, меморіальні предме- 
ти. Експозиція відділу рад. сус- 
пільства відображає участь трудя- 
щих Харківщини в революц. бо- 
ротьбі проти царизму, у Великій 
Жовтн.  соціалістич. революції, 
громадян. і Великій Вітчизн. вій- 
нах, у побудові розвинутого со- 
ціалістичного суспільства. Музей 
має 2 філіали: Красноградський і 
Їзюмський краєзнавчі музеї. 

Іл. с. 106. 


Літ.: Харьковский исторический му- 
зей. Х., 1981. Їм. 4. Воєводін. 


105 


ХАРКІВСЬКИМ 


ІСТОРИЧНИЙ 
МУЗЕЙ 


106 


ХАРКІВСЬКИЙ 
КАБЕЛЬНИЙ 
ЗАВОД 
«ПІВДЕНКАБЕЛЬ» 





Харківський медичний 
інститут. 


ХАРКІВСЬКИЙ КАБЕЛЬНИЙ 
ЗАВОД «ПІВДЕНКАБЕЛЬ» 
підприємство електротех. пром-сті. 
Буд-во з-ду почато наприкінці 
1943, в березні 1944 випущено пер- 
шу продукцію. Виготовляє прово- 
ди і кабелі бл. 5 тис. розмірів різ- 
них марок, а також товари на- 
родного споживання (телевипуски 
для приймання телевізійних пере- 
дач, подовжувачі для електронно- 
побутових виробів, шнури-подов- 
жувачі тощо). На Х. к. з.«П. » впер- 
ше в Рад. Союзі впроваджено й 
освоєно виробн. емаль-проводів 
без застосування розчинників, що 
дало можливість значно підвищи- 


ти їхні нагрівостійкість, мех. та 
електр. міцність і тим самим змен- 
шити габарити електр. машин; 


застосовано устаткування для су- 
місного волочіння 1 відпалювання 
дротів на машинах З о воОЛлО- 


ЧІННЯ ТОЩО. . Карасьов; 
ХАРКІВСЬКИЙ "КАнХТНИЙ 
ЗАВОД -- підприємство конопле- 
джутової пром-сті. Засн. 1890. 


Випускав канати. Робітники з-ду 
брали активну участь у революц. 
подіях 1905. За роки довоєнних 
п'ятирічок підприємство було ос- 
нащено новим технологічним устат- 
куванням. Виготовляє (1983) кана- 
товолокнисті й шпагатні вироби 
з конопель, льону, хімічних ни- 
ток і сизалю та сталеві канати. 
Єдине підприємство у Рад. Сою- 
зі, на якому виготовлено плоскі 
сталеві канати. Жовтуха. 
ХАРКІВСЬКИЙ КОЛЕПУМ 
навч. заклад, створений за зразком 
Києво-Могилянської колегії. Засн. 
1721 у бБілгороді як семінарія. 
У 172/ переведений до Харкова. 
В колегіумі вивчали граматику, 
піітику, риторику, філософію та 
ін. У 1765 створено додаткові кла- 
си для світських осіб, яким викла- 
дали нові мови, рос. л-ру й мову, 
математику, географію, інженер- 
ну справу, архітектуру, артилерію 
з геодезією, малювання, а зго- 
дом -- і фізику та природничу іс- 
торію (1773 ці класи виділилися 
в окреме Казенне училище). Х. к. 
був центром освіти Слобідської 
України до поч. 19 ст. В колегіу- 
мі навчалися представники всіх 
верств населення. З нього вийшло 
чимало відомих діячів вітчизн. 
науки й культури, зокрема перший 
ректор Моск. ун-ту Т. Каче- 
човський, директор Петерб. пед. 
ін-ту Я. В. Толмачов, лікарі Є. И. 
Мухін та Г. І. Базилевич (перший 
рос. клініцист), поет і перший пе- 
рекладач «Іліади» М. І. Гнєдич 
та ін. У колегіумі викладав Г. С. 
Сковорода (1759--64). Після від- 
криття Харків. ун-ту (1805) Х. к. 
став вузькостановим навч. закла- 
дом, пізніше -- духовною семіна- 
рією. Л.Д. Попова. 
ХАРКІВСЬКИЙ МЕБЛЕВИЙ 
КОМБІНАТ імені М. О. Щорса. 
Утворений 1934 в результаті об'єд- 
нання деревообр. з-ду (засн. 1922) 
і ряду дрібних деревообр. підпри- 
ємств Харкова. В 1937 комбінату 
присвоєно ім'я М. О. Щорса. В 
післявоєнні роки до складу ком- 
бінату ввійшло ще кілька невели- 
ких деревообр. і меблевих під- 
приємств; одночасно  здійснюва- 
лась реконструкція, створювались 
нові виробничі цехи, вдосконалю- 
валась технологія виробн. Продук- 
ція Х. м. к. набори корпусних 


побутових меблів, шафи гардероб- 
ні, трельяжі, книжкові полиці, 
дивани-ліжка, крісла-ліжка тощо. 
3 1975 Х. м.к.-- гол. підприємство 
виробничого дере ворор. об" нодним, 
ня, «Харківдерев»., Цап 
ХАРКІВСЬКИЙ мЕДИЧНИЙ 
ІНСТИТУТ -- вищий навч. за- 
клад Міністерства охорони здо- 
ров'я УРСР. Засн. 1805 як мед. 
ф-т Харків. ун-ту, 1920 після об'- 
єднання з жіночим мед. ін-том 
(який було утворено у 1910) реор- 
ганізований в Харків. мед. акаде- 
мію, а 1921 перейменований на Хар- 
ків. мед. ін-т. У 1936 було створе- 
но 2-й Харків. мед. ін-т. В 1943 
вони були об'єднані. Х. м. 1. має 
(1983) ф-ти: лікувальний, педіат- 
ричний, сан.-гігієнічний, стомато- 
логічний; підготовче відділення; 
аспірантуру. В 1983/84 навч. р. 
в ін-ті було бл. 5 тис. студентів. 
За роки Рад. влади ін-т підготував 
бл. 40 тис. лікарів. В ін-ті 60 ка- 
федр, Центр. н.-д. лабораторія і 
проблемні (кардіологічна, по 
вивченню вірусів і антибіотиків, 
мікрохірургії ока, фізіології | 
патології репродуктивної функ- 
ції жінок), учбові музеї, б-ка 
(620 тис. томів). Гол. напрями 
наук. робіт ін-ту: фізіологія і 
патологія серцево- судинної систе- 
ми, охорона здоров'я жінки, ма- 
тері і новонародженого, охорона 
навколишнього середовища, віко- 
ві особливості дитячого організму 
в нормі і патології, епідеміоло- 
гія і клініка інфекційних захворю- 
вань тощо. З історією Х. м. і. 
пов'язана діяльність В. П. Во- 
робйова, В. Я. Данилевського, 
О. М. Марзєєва, О. В. Мельни- 
кова, М. Ф. Мельникова-Разее- 
денкова, О. В. Палладіна, В. П. 
Протопопова, Г. В. Фольборта, 
За М. Шамова, О. ГУ Черкеса та 
В.Д. Черненко. 
ХАРКІВСЬКИЙ МЕТРОПОЛІ: 
ТЕН. Буд-во почато 1968; 8 стан- 
цій першої черги введено в дію 
1975. Регулярний рух поїздів по 
всій лінії першої черги було по- 
чато 11.УПІ 1978. Експлуатаційна 
довжина лінії -- 17,3 км. На ній 
розміщено 13 станцій. Вона пе- 
ретинає місто з Зх. на Сх., спо- 
лучаючи пром. райони з центр. 
частиною міста. Будується друга 
черга Х. м., експлуатаційна дов- 
жина якої становитиме 10,97 км. 
Вона з'єднає центр. частину мі- 
ста з Салтівським житл. масивом. 
У 1984 введено в дію 5 станцій цієї 
черги (6,4 км). Планується буд-во 
третьої лінії Х. м., яка перетинати- 





Харківський історичний музей. 





ме місто з Пн. Зх. на Пд. Сх. Що- 
доби Х. м. перевозить у середньому 
490 тис. пасажирів (1983). Х. м. 
оснащений сучас. устаткуванням, 
широко застосовуються автомати- 
ка й телемеханіка. Архітектура та 
оздоблення станцій відтворюють 
багату на революц. й бойові події 
історію Харкова, розквіт економі- 
ки, науки і культури укр. народу. 
Л. І. Вставський. 
ХАРКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ТЕ- 
АТР рос. драматичний театр. 
Засн. 1910 М. Синельниковим. 
У 1919 був націоналізсваний |і 
перейменований у Перший рад. 
драм. театр. У складі трупи були: 
режисер Б. КГлаголін, актори 
В. Драга-Сумарокова, С. Кузне- 
цов, В. Петіпа, М. Тарханов, 
А. Пасхалова, С. Межинський, 
Б. Плотников, М. Рибников та 
ін. У репертуарі: «Остання жерт- 
ва» О. Островського, «Три сестри» 
А. Чехова, «Ревізор» М. Гоголя, 
«Смерть Іоанна Грозного» О. К. 
Толстого, «Марія Стюарт» Ф. 
Шіллера. В 1924Х. м. т. був реор- 
ганізований у «Трудовий колек- 
тив драматичних артистів». 
Літ.: Плетнев А. У истоков Харьков- 
ского театра. Х., 1960; Слонова Н. 
Николай  Николаевич Синельников. 
М., 1956 І. М. Давидова. 
ХАРКІВСЬКИЙ  МОТОРОБУ- 
ДІВНИЙ ЗАВОД «СЕРП І МО- 
ЛОТь -- підприємство с.-г. маши- 
нобудування. Засн. 1882 (з 1895 
акціонерне підприємство Т-во 
Гельферіх-Саде); виробляв плуги, 
борони та ін. с.-г. інвентар. Робіт- 
ники з-ду брали активну участь 
революц. виєтупах 1900, 1905. В 
лютому 1905 на з-ді виникла біль- 
шовицька орг-ція. В 1917 сотні 
робітників з-ду вступили ло Чер- 
воної гвардії. В 1918 підприємство 
було націоналізовано. В 1922 йому 
присвоєно назву «Серп і молот». У 
роки перших п'ятирічок на з-ді ос- 
воєно випуск і організовано масо- 
ве виробн. тракторних молотарок. 
В період тимчас. окупації міста 
нім.-фашист. загарбниками з-д був 
повністю зруйнований. Після ви- 
зволення Харкова підприємство у 
стислі строки відбудовано і 1944 
відновлено випуск с.-г. техніки. 
З 1949 3-д перейшов до виготов- 
лення бензин. двигунів потужністю 
40 к. с. для причепних зернозби- 
ральних комбайнів; 1961 освоєно 
випуск уніфікованих дизельних 
двигунів для тракторів і комбай- 
нів. Основна продукція заводу: 
двигуни шгдля тракторів (потуж- 
ністю 80 к. с.), двигуни підвищеної 
потужності з турбонаддувом для 
комбайнів «Сибіряк» і «Нива». 
З 1974 завод-- головне підприєм- 
ство моторобудівного виробничого 
об'єднання «Серп і молот». Під- 
приємство нагороджено орденами 
Леніна (1966), Жовтневої Рево- 
люції (1971), Трудового Червоно- 
го Прапора (1982). В.О. Коляда. 
ХАРКІВСЬКИЙ  МУЗИЧНО- 
ДРАМАТИЧНИЙ ІНСТИТУТ. 
Створений 1923 в результаті ре- 
організації Харківської консерва- 
торії. На драм. відділенні викла- 
дали І. Мар'яненко, Л. Курбас, 
Я. Мамонтов та ін., на музично- 
му -- С. Богатирьов, П. Голубєв, 
М. Тіцта ін. В не ін-т поипинив 
діяльність.  Н. . Очеретовська. 
ХАРКІВСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧ- 
НИЙ ІНСТИТУТ імені Г. С. Ско- 


заклад 


вороди вищий навч. 
1919 


М-ва освіти УРСР. Засн. 
на основі трирічних пед. курсів 
підготовки вчителів, які 1920 
об'єдналися з ф-том соціального 
виховання Харків. ін-ту нар. ос- 
віти. З 1933 існує як Х. п. і. 

1945 йому присвоєно ім'я Г. С. 
Сковороди. В 1983/84 навч. р. у 
складі ін-ту 5 ф-тів: філол., фіз.- 
матем., природничий, підготовки 
вчителів поч. класів, фіз. вихо- 
вання, на яких навчалося 4,7 тис. 
студентів, зокрема на денному від- 
діленні -- 3,1 тис. Є заочне та під- 


готовче відділення, аспірантура. 
В б-ці ін-ту -- 485 тис. одиниць 
зберігання (1984). В різні роки 


в ін-ті працювали О. І. Білецький, 
А. Булаховський, О. О. Гал- 
кін, О. В. Запорожець, О. М. 
Леонтьєв, О. М. Румянцев, В. П. 
Шестопалов. Серед випускників 
ін-ту 6 Героїв Радянського Союзу, 
2 Герої Соціалістичної Праці, по- 
над 150 заслужених учителів. За 
час існування у вузі підготовлено 
98,3 тис. спеціалістів. У 1969 ін-т 
нагороджено Почесною Грамотою 
Президії Верховної Ради УРСР. 
В. І. Євдокимов. 
ХАРКІВСЬКИЙ ПЕРШИЙ ДЕР- 
ЖАВНИЙ ТЕАТР ДЛЯ ДІТЕЙ. 
Засн. 1922 як Театр казки на ба- 
зі Вищої театральної школи в 
Харкові (існувала з 1920). Згодом 
перейменовано в Перший держ. 
театр для дітей (з 1936 -- ТЮГ 
ім. М. Горького). В театрі працю- 
вали режисери В. Скляренко, 
В. Вільнер, В. Неллі, М. Вер- 
хацький, художники Б. Косарєв, 
Л. Писаренко, О. Хвостенко- 
Хвостов, композитори І. Дуна- 
євський, Д. Клебанов, А. Штога- 
ренко. Серед акторів -- О. Янчу- 
ков. В репертуарі -- п'єси О. Бі- 
лецького (під псевдонімом Р. По- 
бєдимського), Я. Мамонтова, О. 
Корнійчука, А. Шияна, Ж. Б. 
Мольєра та ін. З 1944 театр -- У 
Львові (див. Львівський театр 
юного глядача нен М. Горького). 
- Г. Лабінський. 
ХАРКІВСЬКИЙ. | ПЛИТКОВИЙ 
ЗАВОД імені 60-річчя Великої 
Жовтневої соціалістичної револю- 
ції -- підприємство пром-сті буд. 
матеріалів. Буд-во почато 1936. 
До 1941 збудовано приміщення 
цеху плиток для підлог, зведено 
корпус цеху облицьовувальних 
плиток та ряд допоміжних цехів, 
але введений в дію не був. На поч. 
1946 став до ладу. Х. п. 3.-- одне 
з найбільших підприємств країни 
по випуску буд. кераміки. Осн. 
продукція (1984): плитки кера- 
мічні для підлог, внутр. облицьо- 
вування стін, фасадні плитки та 
радіокерамічні вироби. Х. п. з. 
нагороджено дорденом Трудового 
Червоного ранора (1966). 
Ф.П. Страшних. 
ХАРКІВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧ- 
НИЙ ІНСТИТУТ імені В. І. 
Леніна вищий навч. заклад 
М-ва вищої і середньої спеціальної 
освіти УРСР. Заснований 1885 
як практичний технологічний ін-т, 
з 1898 -- технологічний, у 1929 1 
; 1950 -- політехнічний. Перший 
директор інституту -- В. Л. Кир- 
пичов. У Х. п. і. працювали 
М. М. Бекетов, П. П. Будников, 
І. М. Бабаков, А. К. Вальтер, 
М. А. Валяшко, К.О. Зворикін, 
Пп. П. Карпухін, П.П. Копняєв, 


Л. Д. Ландау, О. М. Ляпунов, 
В. М. Маковський, Є. І. Орлов, 
Б. О. Носков, Г. Ф. Проскура, 
В. А. Стеклов, С. С. Уразовський, 
А. П. Філіппов, В. М. Хрущов 
та ін. вчені. Вихованцями ін-ту 


були Л. Б. Красін, Й. Е. Якір та 
їн. В ін-ті (1983) 13 ф-тів: інженер- 
но-фізичний, фізико-технічний, 
машинобудівний, транспортного 
машинобудування, механіко-мета- 
лургійний, енергомашинобудівний, 
електроенергетичний,  електрома- 
шинобудівний, автоматики і прила- 
добудування, хімічного машинобу- 
дування, технології неорганічних 
речовин, технології органічних ре- 
човин, вечірній при Харків. трак- 
торному з-ді ім. С. Орджонікідзе. 
Є підготовчий ф-т для іноз. грома- 
дян, ф-т дипломованих  інжене- 
рів, ф-т по перепідготовці інженер- 
них кадрів, ф-т підвищення квалі- 
фікації викладачів середніх спец. 
навч. закладів, курси підвищен- 
ня кваліфікації керівних праців- 
ників і спеціалістів нар. г-ва, під- 
готовче відділення |і підготовчі 
курси, аспірантура. Філіали у Су- 
мах і Кременчуці. Фонд б-ки на- 
лічує (1983) бл. 2 млн. одиниць 
зберігання. В 1983/84 навч. році 
кількість студентів становила 
24 тис. За час існування тут під- 
готовлено 96,6 тис. спеціалістів. 
Ін-т нагороджено орденом Леніна 
(1967), орденом Дружби Соціалі- 
стичної Республіки В'єтнам (1978). 
. Т. Костенко. 
ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛК -- адм.- 
тер. і військ. одиниця на Слобід- 
ській Україні в 17--18 ст. Створе- 
ний у кінці 50-х рр. 17 ст. пересе- 
ленцями з Лівобережної України. 
В 1677 до Х. п. було приєднано 
Балаклійський полк. У кін. 70 -- 
на поч. 80-х рр. 17 ст. в Х. п. 
налічувалося 15 сотень. Полковим 
центром було м. Харків. Після 
створення 1685 Ізюмського толку 
від Х. п. відійшли 13 містечок. 
Населення Х. п. брало активну 
участь у боротьбі проти гетьманів 
І. Виговського, І. Брюховецького, 
П. Дорошенка, які намагалися 
відірвати Україну від Росії. В ро- 
ки селянської війни під проводом 
С. Т. Разіна 1667--71 на тер. 
Х.п., зокрема в Чугуєві, Царебо- 
рисові (тепер с. Червоний Оскіл 
Ізюмського р-ну Харків. обл.), 
Балаклії і Мерефі, відбулися ан- 
тифеод. виступи. Козаки Х. п. 
в складі рос. армії брали участь 
у Кримських походах 1687 1 1689, 
Азовських походах 1695--96, Пів- 
нічній війні 1700--21, рос.-тур. 
війні 1735--39, Семилітній війні 
1756--63, а також у будівництві 
Української лінії. За переписом 
1732, населення Х. п. становило 
37 363 душі чоловічої статі (в т. ч. 
9878 виборних козаків, 11 787 
підпомічників, 462  підсусідків, 
13 368 феодально залежних селян). 
З ліквідацією полкового устрою на 
Слобідській Україні (1765) Х. п. 
як військ. одиниця був перетворе- 
ний на гусарський полк. Тер. Х. п. 
ввійшла до складу утвореної Сло- 
бідсько-Української губернії. 

б Зі 1. Путро. 
ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОН -- упн. 
частині Харків. обл. УРСР. Утво- 
рений 1932. Площа 1,5 тис. км?2. 
Нас. 228,9 тис. чол. (1934). У 
районі -- 115 населених пунктів, 
підпорядкованих 3 міським, 14 


селищним і 11 сільс. Радам нар. 
депутатів. Центр м. Харків. 
У межі Х. р. заходять відроги Се- 
редньоросійської височини, роз- 
членовані долинами річок на окре- 
мі хвилясті вододільні плато. 
Річки -- Уди, Мож, Харків, Мере- 
фа, Лопань (бас. Сіверського 
Дінця). Грунти чорноземні опід- 
золені та типові. Лежить у лісо- 
степовій зоні. Ліси (дуб, клен, 
липа, ясен) займають 18,8 тис. га. 
У районі розвинуті склоробна, 
фарфоро-фаянсова, буд. матеріа- 
лів, легка, деревообр. та харч. 
галузі пром-сті. Найбільші під- 
приємства -- будянський фаянсо- 
вий завод «Серп і молоть та Ме- 
реф'янський склоробний з-д. Рай- 
онний комбінат побутового об- 
слуговування (м. Мерефа), 8 бу- 
динків побуту. С. г. району при- 
міського типу (землеробство зер- 
ново-овочівницького і тваринниц- 
тво мол. напрямів). Площа сіль- 
ськогосподарських угідь 1983 ста- 
новила 97,0 тис. га, у т. ч. орні 
землі -- 7 2 тис. га. 
У Х. р.- 19 радгоспів, З птахо- 
фабрики, райсільгосптехніка, рай- 
сільгоспхімія. У районі -- Укр. 
н.д. ін-т овочівництва і баштан- 
ництва (Мерефа) та його дослідне 
г-во (с-ще Селекційне), н.д. ін-т 
тваринництва Лісостепу і Полісся 
УРСР (смт Кулиничі) та Його до- 
слідне г-во (смт Кулиничі і с-ще 
Кутузівка), укр. філіал Всесоюз- 
ного н.-д. технологічного ін-ту 
ремонту і експлуатації машинно- 
тракторного парку (Харків), укр. 
наук.-виробниче об'єднання «Укр- 
полем Дена», дослідне господарство 
н.д. ін-ту рослинництва  «Еліт- 
не». Залізничні станції: Харків, 
Мерефа, Люботин. Автомоб. шля- 
хів -- 321 км, у т. ч. з твердим 
покриттям -- 225 км. 
У районі -- тех. уч-ще (м. Любо- 
тин), 69 заг.-осв., б муз., художня 
та спорт. школи; 76 лік. закладів, 
у т. ч. 16 лікарень, 2 санаторії 
(смт Пісочин), 4 будинки відпочин- 


СХЕМА ЛІНІЙ ХАРКІВСЬКОГО 


о Перемоги 
о 


Інтернаціональна 


о 
Ко серпні 
- 


Батанічний СД 


о 


просп Леніна 
вул Свердлова 
Південним вОКЗАЛ 


Дзержинсьна 


Цечтральним ринок Раднаркомівсьча 


Радянська 


вул Урицького 
просп Гагаріна 


Інкинокі У 
мтаоміУ 


Одесьна 9 


гроектують я 


пл Повстання 


3-4 


Жовтн?ва 


'яе 
О СС о Ліни, що будуються 


Зі Станий пересадок 


Д юча лінія 


Ф. 


нівСсьна 


о 
ушнінська 





107 


нь 


ХАРКІВСЬКИЙ 
РАЙОН 





Харківський  політех- 
нічний інститут. 
Головний корпус. 


МЕТРОПОЛІТЕНУ 


код праці 
9 


бо и 


ин Лавлава 
мо дн 


їм Малишеза 
Мосисвський По02Г 
Комсомольська 
ш Радянської Аоми 


Транторким 3-д 


Пролетарська 





Р ці 


ХАРКІВСЬКИЙ 
РОСІЙСЬКИЙ 
ДРАМАТИЧНИЙ 


ТЕАТР 





ку (міста Південне ії Люботин, смт 
Високий); 7 будинків культури, 
52 клуби, 2 кінотеатри, 62 кіно- 
установки, 124 б-ки, музей рево- 
люц., бойової і трудової слави де- 
по ст. Люботин. У м. МерефіХ.р. 
народилися укр. рад. фізик О. 3. 
Голик та укр. рад. художник Д. П. 
Овчаренко, у с. Веселому -- укр. 
рад. живописець М. Г. Дерегус, у 
с. Руських Тишках -- укр. рад. 
хімік А. І. Кіпріанов, у с. Борисів- 
ці -- укр. історик і археолог Д. І. 
Яворницький. У с. Бабаї (тепер 
с-ще міськ. гипу) 1774 жив укр. 
просвітитель-гуманіст Г. С. Ско- 
ворода. У Х. р. видається газ. 
«Трибуна трудящих» укр. (з 1937) 
та рос. (з 1965) мовами. 

.Є. П. Бондаренко. 
ХАРКІВСЬКИЙ РОСІЙСЬКИЙ 
ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР (імені 
О. С. Пушкіна. Засн. 1933. З 1949 
-- імені О. С. Пушкіна, з 1971 -- 
академічний. У репертуарі: твори 
рос., укр. га зарубіжної класики 
(«Три сестри» Чехова, «Анна Каре- 
ніна» за Л. Толстим, «Маскарад» 
Лермонтова, «Лісова пісня» Лесі 
Українки, «Сон князя Святослава» 
Франка, «П'ята колона» Хемін- 


гуея). п'єси радянських драма- 
тургів. В театрі працювали: на- 
ролні артисти СРСР О. Кора- 


мов, О. Воронович, В. Хохряков, 
нар. артисти УРСР М. Синельни- 
ков, В. Арістов, П. Антонов- 
Дружинін, О. Волін, Л. Колобов, 
В. Лизогуб, Ї. Любич, В. Ненашев, 
Н. Подовалова, Н. Тамарова, нар. 
артисти РРФСР М. Петров, Л. 
Скопіна, засл. арт. РРФСР Д. 
Зеркалова та ін. У трупі (1984): 
нар. артисти УРСР О. Барсегян 
(з 1975 -- гол. режисер), Ю. 
Жбаков, Є. Лисенко, Б. Табаров- 
ський, засл. діяч мист. УРСР М. 
Гіляровський, засл. артисти УРСР 
В. Гурін, Л. Дерягіна, В. Ка- 
ракоз, М. Рачинський, О. Сидо- 
ренко, А. Столярова, М. Тягнієнко, 
А. Кубанцев. Театр нагороджено 
орденом Трудового Червоного Пра- 
пора (1983). Г. Я. Ботунова. 
ХАРКІВСЬКИЙ, СІЛЬСЬКОГО- 
СПОДАРСЬКИЙ ІНСТИТУТ 
імені В. В. Докучаєва -- вищий 
навч. заклад у системі М-ва с. г. 
СРСР. Розташований у Харкові. 
Засн. 1816 в Маримонті (побли- 
зу Варшави). У 1862 переведений 


но 








ння 


до Новоолександрії (тепер Пулави, 
ПНР), а 1914 евакуйований до 
Харкова. У 1921 перейменовано на 
Харківський ін-т с. г. і лісівни- 
цтва, у 1933 після реорганізації 
дістав назву Харківський с.-г. 
ін-т; 1946 ін-тові присвоєно ім'я 
В. В. Докучаєва. В ін-ті (1984) -- 
8 факультетів, спеціальне дослід- 
не конструкторське бюро тех. за- 
собів навчання, 2 навчально-дос- 
лідні г-ва (заг. площа землі 11 700 
га), тваринницькі ферми, машин- 
но-тракторний парк. У  1983/84 
навч. р. було 8900 студентів, у 
т. ч. 4120 -- заочників. З 1977 
діє філіал ін-ту у м. Сумах з 5 
ф-тами. Фонд бібліотеки -- понад 
650 тис. книг. Ін-т має аспірантуру. 
Видає наук. праці. Нагородже- 
ний орденом Трудового Червоного 
Прапора (1941). Г.Ф. Наумов. 
ХАРКІВСЬКИЙ «СОЮЗ БО- 
РОТЬБИ ЗА ВИЗВОЛЕННЯ РО- 
БІТНИЧОГО КЛАСУ» -- с.-д. 
організація, що виникла в кінці 
1900 -- на поч. 1901. Діяв пара- 
лельно з Харків. к-том РСДРП. 
Одним з організаторів і керівни- 
ків «Союзу» був В. О. Карпінсь- 
кий. Спочатку «Союз» вів пропа- 
ганду в робітн. гуртках. Під впли- 
вом ленінської газ. «Искра» пере- 
йшов до агітаційної діяльності, 
випускав листівки, проводив схоОд- 
ки і демонстрації, організовував 
страйки. В жовтні 1901 видав один 
номер газ. «Харьковский пролета- 
рий». У липні 1902 «Союз» злився 
з Харків. к-том РСДРПЇ, який подо- 
лав вплив «економістів» і в жовтні 
1902 став на позиції «Искрь». В 
кін. 1902 були спроби відновити 
орг-цію. В кін. січня 1903 «Союз» 
припинив діяльність. | 

ХАРКІВСЬКИЙ СТРАЙК РО- 
БІТНИКІВ  ПАРОВОЗОБУДІВ- 
НОГО ЗАВОДУ 1912--13 -- один 
з найбільших страйків на Україні 
в роки нового революц. піднесен- 
ня. Страйк почався 12 (25).ХІ 
1912. За ініціативою заводської 
більшовицької групи було обрано 
страйковий к-т. Робітники вимага- 
ли підвищення заробітної плати, 
скорочення робочого дня, поліп- 
шення умов праці тощо. Страйку- 
вали всі робітники з-ду (2 тис. 
чол.), їх підтримали пролетарі ін. 


підприємств міста. Адміністрація 
з-ду відмовилася задовольнити 
вимоги  страйкарів. Губернатор, 


оголосивши з-д на воєнному ста- 
новищі, надіслав туди війська і 
поліцію. Страйковий к-т випустив 
листівку «До всіх громадян м. 
Харкова» про подання матеріаль- 
ної допомоги страйкарям. Листів- 
ку було розиовсюджено не тільки 
в Харкові, а й у Москві, Катери- 
нославі, Миколаєві та ін. містах. 
Газ. «Правда» через с.-д. фракцію 
Державної думи організувала зби- 
ання коштів для  страйкарів. 
21.1 (3.ПП) 1913 робітники добились 
часткового задоволення своїх ви- 
мог. 

ХАРКІВСЬКИЙ СТРАЙК ЧОР- 
НОРОБІВ 1917 -- масовий виступ 
харків. робітників проти сваволі 
підприємців. Почався 12 (25).МІ 
1917 на Харків. паровозобудівно- 
му з-ді (ХПЗ) після відхилення 
адміністрацією вимог про підви- 
щення поденної плати 
бам. Представники страйкарів ве- 
ли з адміністрацією переговори, 
які закінчилися безрезультатно. 


чорноро- | м 


29. УП (11.УПІ) чорнороби відно- 
вили страйк. До страйкарів ХПЗ 
(понад 7 тис.) приєдналися робіт- 
ники ін. з-дів. / (20).МПІ на за- 
гальних зборах робітників ХПЗ бу- 
ло обрано страйковий комітет. По- 
силення у вересні страйкового руху 
металістів примусило підприєм- 
ців погодитися на часткове підви- 
щення заробітної плати чорноро- 
ам. ЕВ Б. М. Барак. 
ХАРКІВСЬКИЙ ТЕАТР «ВЕСЕ- 
ЛИЙ ПРОЛЕТАР». Заснований 
Укрпрофрадою 1 театром «Бере- 
зіль» 1926. Разом з Харківським 
Червонозаводським українським 
драматичним театром представ- 
ляв Україну на Першій Всесоюз- 
ній олімпіаді мистецтв (Москва, 
1930). У склалі трупи були: режи- 
сер Я. Бортник, актори О. Івашу- 
тич, Г. Лойко, М. Волошин, Н. 
Лихо, В. Бжеська, М. Доброволь- 
ський та ін. В роботі театру брали 
участь режисери Л. Курбас, Л. Ду- 
бовик, Б. Балабан, художник В. 
Меллер, композитор Ю. Мейтус, 
письменники Остап Вишня, М. Ку- 
ліш та ін. До репертуару вхолили 
твори  сатирично-гумористичного 
плану, п'єси «Постріл» О. Бе- 
зименського, «Комуна в степах» 
М. Куліша. 


о. 4. Казимиров.| 


ХАРКІВСЬКИЙ ТЕАТР  ЇМЕНІ 
ЛЕНІНСЬКОГО КОМСОМОЛУ. 
Створений 1937 після об'єднання 
Харківського театру робітничої 
молоді та Харківського театру 
Революції. Художній керівник Ї. 
Юхименко, режисер В. Довбищен- 
ко, актори В. Мізиненко, П. Міх- 
невич, В. Сокирко, Т. Вечора та ін. 
В репертуарі: «Лісова пісня» Лесі 
Українки, «Дума про Британку» 
Ю. Яновського, «Павло Греков» 
Б. Войтехова і Л. Ленча, «Нілях 
до перемоги» О. Толстого (образ 
В. І. Леніна створив актор П. 
Столяренко-Муратев), «Таня» О. 
Арбузова, «Отелло» У. Шекспіра. 
В 1940 театр було переведено на 
Рад. Буковину (див. Чернівецький 
український  музично-драматич- 
ний театр імені О. Ю. Кобилян- 
ської). . 4. 1. Кулішенко. 
ХАРКІВСЬКИЙ ТЕАТР  Ля- 
ЛЬОК імені Н. К. Крупської. 
Засн. 1939. В репертуарі: вистави 
для дітей -- «РВР», «Військова 
таємниця» за А. Гайдаром, «Гор- 
боконик» за П. Єршовим, «Казка 
про Попа і робітника його Балду» 
за О. Пушкіним; для дорослих -- 
«Запорожець за Дунаєм» С. Гула- 
ка-Артемовського, «Чортів млин» 
І. Штока, «Український вертеп», 
«Комедія про Петрушку» та ін. 
В театрі працювали: нар. арт. 
УРСР В. Афанасьєв (в 1952-83 -- 


ій 


Харківський театр ляльок імені 
Н. К. Крупської. Архітектор О. Б. 
Бекетов. 1907 


директор ї худож. керівник), засл. 
арт. УРСР П. Янчуков та ін. У 
трупі (1984): засл. артисти УРСР 
Л. Гнатченко, Ф. Грошева та ін. 
Респ. комсомольська премія ім. 
М. Островського, 1976. Іл. див. 
до ст. Театр ляльок, т. 11, 
ц. |, с. 168. В. А. Афанасьєв. 
ХАРКІВСЬКИЙ ТЕАТР  МУ- 
ЗИЧНОЇ КОМЕДІЇ. Створений 
1929. Основу колективу становили 
митці театру «Березіль»: режисер 
Б. Балабан, актори О. Івашу- 
тич, Ф. Радчук; артисти з 
українських  опереткових труп, 


зокрема В. Новинська, Д. Василь- | 
чиков, В. Мізиненко, П. Павлу- | 


сенко. В репертуарі: «Весілля в 
Малинівці» О. Рябова, «Зоряний 
час» А. та В. Філіпенків, «Витів- 
ки Хануми» Г. Канчелі (за А. Ца- 
гарелі), «Періколаь» Ж. Оффен- 
баха, «Граф Люксембург» Ф. Ле- 
гара, «Летюча миша» Й. Штрауса 
та ін. В різні роки в театрі працю- 
вали: нар. артисти УРСР Д. Ко- 
зачківський, Д. Пономаренко, нар. 
арт. Уз. РСР Л. Івашутич, засл. 
діяч мист. Латв. РСР Б. Рощин 
та ін. В трупі (1984): засл. артисти 
УРСР В. Парчеллі, В. Подсадний, 
В. Робертов, Н.  Левантовська- 
Сіль, Є. Холодов, М. Свірська. 


М. М. Самойлова. 
ХАРКІВСЬКИЙ ТЕАТР ОКРУ- 
ГОВОЇ РАДИ ПРОФСПІЛОК, 


Театр  ХОРПС рос. драм. 
театр. Засн. 1926 (худож. керів- 
ник Д. Крамськой). В репертуарі: 
«Бронепоїзд 14-69» В. Іванова, 
«Квадратура круга» В. Катаєва, 
«Костянтин Терьохін» В. Кіршо- 
на, «Розлом» Б. Лавреньова та ін. 
Виїздив у пром. р-ни Донбасу. У 
1933 припинив діяльність. 

. 1. М. Давидова. 
ХАРКІВСЬКИЙ ТЕАТР ОПЕРИ 
ТА БАЛЕТУ імені М. В. Лисенка, 
Харківський державний академіч- 
ний театр опери та балету імені 
М. В. Лисенка -- перший укр. 
рад. оперний театр. Відкритий 
1925 (оперою «Сорочинський яр- 
марок» М. Мусоргського) на ба- 
зі постійної оперної антрепризи, 
яка існувала в Харкові з 1880. 
Тут уперше поставлено опери 
«Різдвяна ніч» (1883) та «Утопле- 
на» (1885) М. Лисенка. З кін. 
1918 працювала Народна опера. 
У 1920 створено Рос. держ. оперу 
(1924 вперше поставлено укр. мо- 
вою оперу «Тарас Бульба» М. Ли- 
сенка). В 1925 театр дістав назву 
Укр. держ. столична опера, з 
1931 -- сучас. назва (з 1934 -- ака- 
демічний, з 1944 -- імені М. В. 
Лисенка). В роки Великої Вітчиз- 
няної війни 1941--45 театр працю- 
вав у Читі, Іркутську (спільно з 
Київ. театром опери та балету). 
В 1945 поновив діяльність у Хар- 
кові. В театрі працювали режисе- 
ри І. Лапицький, В. Манзій, М. 
Смолич, М. Форреггер, Ю. Леєков, 
В. Скляренко, Д. Смолич, М. Сте- 
фанович; диригенти М. Вериків- 
ський, А. Маргулян, А. Пазовсь- 
кий, М. Покровський, В. Тольба, 
Є. Дущенко, І. Зак, В. Пірадов; 
співаки З. Гайдай, Б. Гмиря, М. 
Гришко, В. Гужова, М. Донець, 
М. Донець-Тессейр, Ю. Кипоренко- 
Доманський, М. Литвиненко-Воль- 
гемут, М. Микиша, І. Паторжин- 
ський, М. Рейзен, М. Роменський, 
О. Ропська, М. Частій, П. Цесе- 
вич, Є. Червонюк та ін. Балетні 


вистави здійснювали Р. Баланот- 
ті, М. Болотов, К. Голейзовський, 
А. Мессерер, М. Мойсєєв, П. Вір- 
ський, В. Литвиненко, П. ИЙоркін; 
серед артистів балету -- В. Дулен- 
ко, О. Соболь, А. Яригіна. На сце- 
ні театру було поставлено твори 
укр. рад. композиторів: опери 
«Золотий обруч» Б. Лятошинсько- 
го, «Перекоп» Ю. Мейтуса, В. 
Рибальченка, М. Тіца (обидві -- У 
30-х рр.), «Богдан Хмельницький » 
К. Данькевича (1953), «Комуніст» 


«Ре сьо -а- 


- о 





"Р 


, ЧИЮ | ї 


пВурУВВААЙ з 10 


Харківський театр опери та балету 
імені М. В. Лисенка. 189 (рекон- 
струкції: 1885, архітектор Б. Г. Ми- 
халовський; 1932, архітектори В. К 
Пропенко та ін.). 


Д. Клебанова (1965), «Молода 
гвардія» Ю. Мейтуса (1975, нова 
ред.), «Листи кохання» В. Губа- 





ренка (1979); балети -- «Пан 
Каньовський» М. Вериківського, 
(1931), «Лілея» К. Данькевича 


(1946), «Данко» В. Нахабіна (1948), 
«Лісова пісня» М. Скорульсь- 
кого (1970), «Камінний господар» 
В. Губаренка (1972) та ін.; ста- 
вились також твори композиторів 
братніх республік (опери «Абеса- 
лом і Етері» та «Даїсі» 3. Паліа- 
швілі). Серед класичних творів 
у репертуарі -- опери «Запоро- 
жець за Дунаєм» С. Гулака-Арте- 
мовського, «Тарас Бульба» 1 «На- 
талка Полтавка» М. Лисенка, 
«Іван Сусанін» М. Глинки, «Князь 
ор» О. Бородіна, «Євгеній Онє- 
гін», «Пікова дама» П. Чайковсь- 
кого, «Дон Карлос» Дж. Верді, 
«Кармен» Ж. Бізе, «Фауст» Ш. Гу- 
но, «Лоенгрін» Р. Вагнера (1927 
партію оеницна укр: МОВОЮ вИкО- 
нував Л. Собінов); балети П. Чай- 
ковського, О. Глазунова та ін. 
У трупі театру (1984): співаки -- 
нар. арт. СРСР М. Манойло, нар. 
артисти УРСР В. Арканова, Л. 
Попова, засл. артисти УРСР О. 
Арцемюк, Л. Джурмій, О. Дубинін, 
В. Журавльов, Я. Іванов, В. Лома- 
кін, Л. Морозова-Тарасова, А. 
Рєзилова, К. Шаша; солісти бале- 
ту -- нар. артисти УРСР С. Коли- 
ванова, Т. Попеску, засл. арт. 
УРСР Л. Марков та ін.; гол. 
диригент -- Я. Скибинський, гол. 
режисер -- засл. арт. УРСР В. 
Лукашов, гол. балетмейстер -- В. 
Шкілько, гол. хормейстер -- засл. 
діяч мист. УРСР О. Конопльова, 
гол. художник -- нар. художник 
УРСР Л. Братченко. В 1960 театр 
нагороджено орденом Трудового 
Червоного Прапора. 
Станішевський. 


Ю. О. 
ХАРКІВСЬКИЙ ТЕАТР РЕВО- 
ЛЮЦІЇ. Засн. 1931. В театрі пра- 
цювали: худож. керівник М. Тере- 
щенко, гол. художник А. Петриць- 
кий, зав. літ. частиною І. Мики- 
тенко, зав. муз. частиною М. Ве 
риківський, хореограф П. Вірсь- 
кий, актори -- В. Варецька, В. 
Сокирко, П. Міхневич, Г. Януше- 
вич, М. Яковченко, М. Донець, 
Є. Сидоренко, режисери Б. 


Борін, 1. Земгано га ін., художни- 
ки Б. Косарєв, Г. Цапок. В репер- 
туарі: «Жандарм» Ї. Кулика, за 
мотивами драми І. Франка «Укра- 
дене щастя», «Дівчата нашої краї- 
ни» І. Микитенка, «Майстри ча- 
су» І. Кочерги, «Страх» О. Афі- 
ногенова, «Віндзорські витівниці» 
У. Шекспіра та ін. В 1937 Х.Т.Р. 
об'єднано з Харківським теат- 
ром робітничої молоді і перей- 
меновано на Харківський театр 
імені Ленінського комсомолу. 

пу 4.11. Кулішенко. 
ХАРКІВСЬКИЙ ТЕАТР РОБІТ- 
НИЧОЇ МОЛОДІ (Харківський 
ТРОМ) - укр. драм. театр. Засн. 
1925 на базі театру Пролеткульту 
при ЦК ЛКСМУ. До складу теат- 
ру ввійшли представники молоді 


харків. заводів, яка поєднувала 
участь у виставах з роботою на 
виробництві. З 1930 -- Харків. 


центр. ТРОМ. У складі трупи: 
П. Куманченко, 
та їн. При театрі діяла драм. 
студія. В репертуарі: твори  Ї. 
Карпенка-Карого, М. Кропивниць- 
кого, М. Старицького, М. Куліша 
та ін. В 1937 на базі Харківського 
ТРОМУ та Харківського театру 
Революції було створено Харківсь- 
кий театр імені Ленінського ком- 
сомолу (з 1940 -- Чернівецький ук- 
раїнський  музично-драматичний 
театр імені О. Ю. Кобилянської). 

4. 1. Кулішенко. 
ХАРКІВСЬКИЙ ТЕАТР ЮНО- 
ГО ГЛЯДАЧА імені Ленінського 
комсомолу. Засн. 1960. З 1979 -- 
імені Ленінського комсомолу. В 
репертуарі: «Доки сонце зійде, 
роса очі виїстьь» М. Кропивницько- 
го, «Юність Тараса» В. Суходоль- 
ського, «Одруження» М. Гоголя, 
«На дні» М. Горького, «Ім'ям рево- 
люції» М. Шатрова, «20 років то- 
му» М. Свєтлова, «Людина на всі 
часи» Р. Болта, «Витівки Скапена» 
Ж. Б. Мольєра, «Підступність і 
кохання» Ф. Шіллера, а також 
вистави для підлітків. трупі 
(1984): нар. арт. УРСР В. Чайкін, 
засл. артисти УРСР В. Анто- 
нов, В. Поляков. Респ. комсомоль- 
ська премія імені М. Островсько- 
ГО, 1979. Л; Г. Філіпенко. 
ХАРКІВСЬКИЙ ТЕАТРАЛЬ- 
НИЙ ІНСТИТУТ -- вищий навч. 
заклад. Працював 1941--63. В ро- 
ки Великої Вітчизн. війни Х. т. 1. 
перебував у Саратові (як укр. від- 
діл Держ. ін-ту театр. мистецтва 
ім. А. В. Луначарського). З кін. 
1943 -- у Харкові. Спочатку -- фі- 
ліал Київ. ін-ту театрального мис- 
тецтва. В 1945 виділився в окремий 
навч. заклад. Ін-т готував акторів 
і режисерів драм. театру, театро- 
знавців. В 1963 на основі Х. т. 1. 
та | Харківської консерваторії 
створено Харківський інститут 
мистецтв імені І. П. Котлярев- 
ського. / Р. О. Черкашин: 
ХАРКІВСЬКИЙ ТРАКТОРНИЙ 
ЗАВОД імені Серго Орджонікідзе 
(ХТ3) -- підприємство тракторо- 
будування. Буд-во почато 1930. 
Став до ладу 1.Х 1931. Того ж року 
підприємству присвоєно ім'я Сер- 
го Орджонікідзе. Спочатку тут 
виробляли колісні трактори СХТЗ, 
а з 1937 -- гусеничні СХТЗ3З -- 
НАТІ. На поч. Великої Вітчизн. 
війни 1941--45 устаткування з-ду 
було евакуйовано на схід країни, 
де на його базі було створено 
Алтайський тракторний завод. 


В. Мізиненко 





109 


ХАРКІВСЬКИЙ 
ТРАКТОРНИЙ 
ЗАВОД 





Харківський театр 
музичної комедії. 


ХАРКІВСЬКИЙ 
ТРЕТІЙ 
РОБІТНИЧО- 
СЕЛЯНСЬКИЙ 
ТЕАТР 





україн- 
ський драматичний те- 


Харківський 


атр імені Т. Г. Шев- 
ченка. Арх. А. А. Тон. 
1841 (реконструкції: 
1893, арх. Б. Г. Миха- 
ловський; 1965, арх. 
Б. Г. Клейн, н: є: 
Фурманова). 


Споруди підприємства / під час 
тимчасової окупації міста майже 
повністю зруйнували нім.-фашист. 
загарбники. В серпні 1943 після 
визволення Харкова почалася від- 
будова з-ду, а наприкінці 1944 
було випущено першу післявоєнну 
продукцію. З 1949 з-д почав ви- 
робн. гусеничних тракторів ДІ- 
54 з дизельним двигуном; з 1960-- 
Т-75, з 1962 -- Т-74. В 1947 на з-ді 
створено колісні трактори для са- 
дів 1 городів ХТ3-/, 1955 -- ДІ- 
14, 1958 -- ДТ-20, 1969 -- Т-254. 
ба виробн. потужних коліс- 
них  тракторів-тягачів Т-125. У 
1971 на ХТЗ почато випуск нового 
швидкісного гусеничного трактора 
Т-150, на базі якого розроблено й 
освоєно виробн. колісної модифі- 
кації його -- Т-150К. Крім того, 
на підприємстві виготовляють за- 
пасні частини до тракторів, литво, 
гарячі штамповки. 16.УЇ 1982 на 
ХТЗ випущено  двохмільйонний 
трактор. З 1974 ХТЗ -- голов- 
ний з-д виробничого об'єднання 
«Харківський тракторний завод» 
імені Серго Орджонікідзе. ХТЗ 
нагороджено 2 орденами Леніна 
(1932, 1967), орденами Трудового 
Червоного Прапора (1948), Жовтне- 
вої Революції (1981), орденом 
Георгія Димитрова (НРБ, 1975). 
. Г..0О.,Правилов. 
ХАРКІВСЬКИЙ ТРЕТІЙ РОБІТ- 
НИЧО-СЕЛЯНСЬКИЙ ТЕАТР. 
Діяв протягом 1930--41. В репер- 
туарі: «Мартин Боруля» І. Кар- 
пенка-Карого, «Дай серцю волю, 
заведе в неволю» М. Кропивниць- 
кого, «Лісова пісня» Лесі Україн- 
ки, «Мірандоліна» К. Гольдоні, 
«Фуенте овехуна» Лопе де Веги 
та інші п'єси. , М 
ХАРКІВСЬКИЙ  ТУРБІННИЙ 
ЗАВОД імені С. М. Кірова -- під- 
приємство енергетичного машино- 
будування. Став до ладу 1934. 
У 1935 тут вперше в СРСР спору- 
джено парову т турбіну потужністю 
50 тис. кВт, 1938 -- парову турбі- 
ну і Бо Го потужністю 100 
тис. кВт. У 1940 підприємству 
присвоєно ім'я С. М. Кірова. На 
поч. Великої Вітчизн. війни 1941-- 
45 усе устаткування з-ду було 
евакуйовано на Урал. В 1944 від- 
будовано основні цехи й виготовле- 
но першу післявоєнну турбіну. У 
1954--55 на заводі виготовлено 
перші зразки гідравлічних тур- 
бін для Каховської, Іркутської та 
інших ГЕС. 
На Х. т. з. освоєно виробн. турбін 
одиничної потужності 220, 
750 і 1000 тис. кВт для атомних 
електростанцій і гідравлічних ра- 
діально-осьових і поворотно-лопа- 
тевих турбін потужністю до 30Отис. 
кВт. Парові турбіни потужністю 
220 ії 500 тис. кВт експлуатуються 
на ряді АЕС. Турбіни потужністю 
1000 тис. кВт постачаються Пів- 
денно-Українській, Калінінській, 
Запорізькій АЕС. "У 1982 виготов- 
лено турбіну для  Ігналінської 
ДЕС потужністю 750 тис. кВт для 
реактора одиничної потужності 
1, млн. кВт (вперше в світі). З 
1977 Х. т. з.-- виробниче об'єд- 
нання атомного турбобудування 
«Харківський  турбінний 


імені С. М. Кірова. Підприємст- 


во нагороджено орденами Леніна | 


(1966), Трудового Червоного Пра- 
пора (1976), Жовтневої Революції 
(1984). В.Ф. Абрамовський. 


завод» | 


ХАРКІВСЬКИЙ УКРАЇНСЬ- 
кий ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР 
імені Т. Г. Шевченка. Утворився 
1922 в Києві як театр «Березіль» 
(худож. керівник Л. Курбас). У 
1926 театр переведено до Харко- 
ва; з 1935 -- імені Т. Г. Шевченка. 
В 1933 худож. керівником театру 
став М. Крушельницький. У 30-- 
40-х рр. здійснено нові постановки 
класичних творів укр., рос. та за- 
рубіжної драматургії («Дай серцю 
волю, заведе в неволю» М. Кропив- 
ницького, «Талань» М. Стариць- 
кого, «Мартин Боруля» І. Карпен- 
ка-Карого, «Васса Желєзнова» М. 
Горького, «Гроза» і «Ліс» О. Ост- 
ровського, 4 вгенія Гранде» за О. 
де Бальзаком), п'єс укр. і рос. рад. 
авторів («Загибель ескадри», «Пла- 
тон Кречет», «Правда», «Богдан 
Хмельницький» ОО. Корнійчука, 
«Любов Ярова» К. Треньова та ін. ). 
В роки Великої Вітчизн. війни те- 
атр працював у Воронежі, на Уралі 
та в Узб. РСР (вистави «Шельмен- 
ко-денщик» Г. Квітки-Основ'янен- 
ка та «Російські люди» К. Симо- 
нова; фронтові філіали театру 
виступали і в діючій армії). Се- 
ред спектаклів післявоєнних ро- 
ків -- «Ярослав Мудрий» І. Ко- 
черги (Держ. премія СРСР, 1947), 
«Любов на світанні» Я. Галана, «Не 
називаючи прізвищ» В. Минка, 
«Генерал Ватутін» Л. Дмитерка 
(Держ. премія СРСР, 1948), «Єгор 
Буличов та інші» М. г орького, 
«Гамлет» У. Шекспіра. В реперту- 
арі 60--80-х рр.-- «Гайдамаки» 
за  Т. Шевченком (інсценізація 
Леся Курбаса), «Сватання на Гон- 
чарівці» Г. Квітки-Основ'яненка, 
«За двома зайцями» М. Стариць- 
кого, «Патетична соната» М. Ку- 
ліша, «Голубі олені», «Фараони» 
о. Коломійця, «Живий труп» Л 
Толстого, «Марія» П. Салинсько- 
го, «Трибунал» А. Макайонка, 
«Тригрошова опера» Б. Брехта. 
В різні роки в театрі працювали: 
нар. артисти СРСР Д. Антонович, 
А. Бучма, І. Мар'яненко, Н. Уж- 
вій, Є. Бондаренко, О. Сердюк, 
П. Куманченко, В. Дальський, нар. 
артисти УРСР Л. Биков, Я. Ге- 
ляс, Л. Дубовик, В. Івченко, Б. 
Мешкіс, М. Кононенко, Л. Кри- 
ницька, Г. Козаченко, В. Мізи- 
ненко, Б. Норд, Є. Петрова, 
Ф. Радчук, В. Покотило, Б. Тягно, 
С. Федорцева, В. Чистякова, засл. 
артисти УРСР Р. Черкашин, М. 
Дикова, А. Смерека, С. Кошачев- 
ський, 1. Костюченко та ін., засл. 
діячі мист. УРСР В. Крайничен- 
ко, В. Оглоблін, художники, 
засл. діячі мист. УРСР М. Бура- 
чек, В. Меллер, В. Греченко, ком- 
позитори, нар. арт. УРСР Ю. Мей- 


Конвейєр по складанню тракторів 
Т-150К на 
ному заводі 
кідзе. 


Харківському трактор- 
їмені Серго Орджоні- 





тус, засл. діяч мист. УРСР Д. Кле- 
банов. У трупі (1984): нар. арт. 
СРСР Л. Тарабаринов, нар. ар- 
тисти УРСР Р. Колосова, В. Ма- 
ляр, С. Чибісова, засл. артисти 
УРСР О. Бєляцький (з 1983 -- 
гол. режисер), В. Висовень, А. 
Дзвонарчук, О. Качан, Р. Кіріна, 
О. Місевра, Л. Попова, Л. Пла- 
тонова, А. Свистунова, Л. Стілик, 
С. Соловйова, Ш. Шабельник, В. 
Шестопалов. 
При театрі діє музей його істо- 
рії. В 1947 театр нагороджено ор- 
деном Леніна. 
Літ.: Горбенко А. Г. Харківський те- 
атр імені Т. Г. Шевченка. К. 
4. ЯР з орбенко. 
ХАРКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИ- 
ТЕТ імені О. М. Горького -- один 
з найстаріших ун-тів країни. Засн. 
1805 за ініціативою В. Н. Каразі- 
на. До Великої Жовтин. соціалістич. 
революції у складі Х. у. було 4 
ф-ти: фізико-матем., історико-фі- 
лол., мед. і юридичний, З наук. 
т-в, астр. обсерваторія, фундамен- 
тальна б-ка. Численні наук. школи, 
які виникли в Х. у., сприяли ста- 
новленню вітчизн. науки. В ун-ті 
навчались і о працювали відомі 
вчені: математики Т. Ф. Осипов- 
ський, В. Остроградський, 
В. Г. Імшенецький, О. Ляпу- 
нов, В. А. Стеклов, фізикохімік 
М. М. Бекетов, хімік В. Ф. Тимо- 
фев, фізіолог В. Я. Данилевсь- 
кий, історик Д. І. Багалій, філоло- 
ги О. О. Потебня, І. І. "Срезнев- 
ський, поет П. П. "Тулак-Артемов- 
ський, ботанік-географ А. М. Крас- 
нов, геологи І. Ф. Леваковський, 
О. В. Гуров, соталік Л. С. Ценков- 
ський, фізики М. Д. Пильчиков, 
Д. А. Рожанський, хірург М. П. 
Трінклер. офтальмолог Л. Л. Гірш- 
ман та ін. Тут училися біолог 
І. І. Мечников, історик Ко- 
стомаров, геолог Н. Д. Борисяк, 
композитор М. В. Лисенко, пись- 
менник М. П. Старицький, історик 
і правознавець М. Ковалев- 
ський, грузинський рад. психологі 
філософ Д. М. Узналзе та ін. Х. у. 
відіграв важливу роль у розвитку 
нац. культури укр. народу. 
1816--19 видавав журнал «Укра- 
инский вестник», а 1824--25 
«Украйнский журнал». В кін. 
50-х рр. 19 ст. відбувся антиурядо- 
вий Харківського університету 
студентів виступ 1858. За роки 
Рад. влади Х. у. виріс в один з 
найбільших наук.-навч. закладів. 
У 1920--33 на його базі функ- 
ціонували Академія  теоретич- 
них знань (1920--21), Ін-т нар. ос- 
віти (1921--30), Ін-т профес. осві- 
ти та ізико-хіміко-матем. ін-т 
(1930--33). Мед. і юрид. ф-ти було 
перетворено на самостійні їін-ти. 
Як ун-т відновлено 1933. У 1936 
йому присвоєно ім'я О. М. Горь- 
кого. В 1942--43 перебував в ева- 
куації у м. Кзил-Орді Казах. 
РСР. У рад. період з Х. у. пов'я- 
зана діяльність таких відомих уче- 
них, як Н. І. Ахієзер, М. П. Бара- 


башов, С. Н. Бернштейн, О. Ї. 
Білецький, І. К. Білодід, І. М. 
Буланкін, Л. А. Булаховський, 


А. К. Вальтер, Б. І. Вєркін, В. й 
Залеський, В. Є. Іванов, М. 

Ізмайлов, Л. Д. Ландау, І. М. ліф. 
шиць, В. О. Марченко, О. В. На- 
горний, О. В. Погорєлов, К. Д. 
Синельников, А. О. Слуцкін, 
О. Я. Усиков, В. Г. Хоткевич. 


У 1983/84 навч. р. в ун-ті було 11 
ф-тів: механіко-матем., фіз., фі- 
зико-технічний, радіофіз., хім., 
біол., геолого-геогр., екон., істор., 
філол., іноз. мов, на яких навча- 
лося 11048 студентів, зокрема на 
денному відділенні -- 6756. Є під- 
готовчий ф-т для іноз. громадян, 
ф-т підвищення кваліфікації ви- 
кладачів вузів, підготовче, вечірнє 
та заочне відділення, аспірантура. 
При ун-ті працюють н.-д. ін-ти хі- 
мії та біології, астрономічна обсер- 





Харківський університет імені О. М. 
Горького. Головний корпус. 


ваторія, обчислювальний центр, 
н.-д. частина, 4 проблемні та 8 га- 
лузевих наук. лабораторій, біол. 
станція, бот. сад, музеї, наук. б-ка 
(фонд -- понад З млн. одиниць збе- 
рігання). 

За час існування ун-т підготував 
понад 80 тис. спеціалістів, зокре- 
ма 65 333 -- за роки Рад. влади. 
Х. у. нагороджений орденом Тру- 
дового Червоного Прапора (1955) і 
орденом Дружби народів (1980). 
Літ.: Харьковский кгосударственньїшй 
университет им. Горького за 
150 лет. Х., 1955; Харьковский госу- 
да ратневньш университем, 1805-- 1980. 


Х. й пі . Є. Тарапов. 
ХАРКІВСЬКИЙ ФАРМАЦЕВ- 
ТИЧНИЙ ІНСТИТУТ -- вищий 
навчальний заклад М-ва охорони 
здоров'я УРСР. Заснований 1921 
на базі фарм. відділення мед. 
ф-ту Харків. ун-ту, яке, в свою 
чергу, було створено 1812 з фарм. 
лабораторії. Ін-т готує провізорів; 
працівників аптечних установ, 
фарм. підприємств; хіміків-аналі- 
тиків; експертів-хіміків для кон- 
трольно-аналітичних заводських |і 
судово-мед. лабораторій. В 1983/84 
в ін-ті навчалось бл, 1377 студентів. 
У складі ін-ту (1983 20 ка- 
федр, лабораторії, бібліотека. При 
ін-ті існує аспірантура. Наук. 
напрямом ін-ту є створення нових 
високоефективних ліків на основі 
природних або синтетичних речо- 
вин, а також вивчення їхньої дії 
на організм. Х. ф. і.-- гол. наук. 
центр фармації на Україні, при 
якому функціонує респ. проблем- 
на комісія «Фармація». 


В. ПП. Черних. 
ХАРКІВСЬКИЙ ХУДОЖНІЙ 
МУЗЕЙ. Виник на базі колекцій 
Харків. ун-ту, яка збиралась з 
1805, і Міського худож. музею, 
відкритого 1886. Має відділи: ук- 
раїнського, російського, дожовтне- 
вого та рад. а також зарубіж. ми- 
стецтва, укр. народно-прикладного 
і театр.-декораційного мистецтка. В 
музеї експонуються твори: А. Ло- 
сенка, В. Боровиковського,  Т. 
Шевченка, В. Тропініна, М. Яро- 
шенка, І. Шишкіна, В. Сурикова, 
М. Нестерова, І. Рєпіна, Д. Без- 
перчого, С. Васильківського, М. 


Пимоненка, О. Мурашка, П. Лев- 
ченка, П. Мартиновича, М. Тка- 
ченка, М. Бурачека, М. Самоки- 
ша, Т. Яблонської та ін. 

Літ.: Харьковский художественньій 


музей. Х., 1980... 
ХАРКІВСЬКИЙ | ХУДОЖНЬО- 
ПРОМИСЛОВИЙ ІНСТИТУТ - 
вищий мистецький навч. заклад 
М-ва вищої і середньої спец. осві- 
ти УРСР. Створений 1963 на базі 
Харків. художнього ін-ту (1927-- 
63), попередниками якого були 
художній технікум і Харківська 
рисувальна школа. Їн-т має два 
ф-ти: 1) промислове мистецтво з 
відділами художнього конструю- 
вання пром. обладнання, засобів 
гранспорту і виробів культурно- 
побутового призначення; пром. гра- 
фіка та упаковка; 2) інтер'єр та 
обладнання з відділами проекту- 
вання інтер'єрів, виставок, реклам, 
малих архітектурних форм тощо, 
а також монументально-декоратив- 
ного мистецтва. Ін-т готує худож- 
ників-конструкторів і оформлюва: 
чів. В ін-ті навчається бл. 650 сту- 
дентів. Б-ка -- 77 тис. одиниць 
зберігання. З часу заснування у ву- 
зі підготовлено понад 2 тис. спе- 
ціалістів. р 

ХАРКІВСЬКИЙ  ЧЕРВОНОЗА- 
ВОДСЬКИЙ , РОСІЙСЬКИЙ 
ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР. Засн. 
1922 на базі аматорського театру 
Харків. народного будинку. 
театрі працювали: худож. керівни- 
ки Бертельс, В. Неллі; ак- 
тори В. Високов, Д. Крамськой, 
І. Єфремов, П. Россій, А. Дам'є, 
В. шинцева, Н. Зінов'єва, К. 
Шульженко. У репертуарі: «Свято 
крові» за романом «Овід» Е. Л. 
Войнич, «Кінець Криворильська» 
Б. Ромашова, «Любов Ярова» К. 
Треньова,«Полум'ярі» А. Луначар- 
ського, «Гаряче серце» О. Остров- 
ського. В 1927 театр припинив ді- 
ЯЛЬНІСТЬ. І. М. Давидова. 
ХАРКІВСЬКИЙ  ЧЕРВОНОЗА- 
ВОДСЬКИЙ УКРАЇНСЬКИЙ 
ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР. Засн. 
1927 в Червонозаводському р-ні 
Харкова. Активну роль у створен- 
ні театру взяли Я. Мамонтов, 
Остап Вишня, П. Тичина. Худож- 
нє керівництво здійснював О. За- 
гаров, пізніше-- В. Василько. В 
театрі працювали: Є. Зарницька, 
И. Маяк, Л. Гаккебуш, М. Пет- 
лішенко, А. Крамаренко, І. Твер- 
дохліб, В. Добровольський, В. 
Маслюченко та ін. В репертуарі: 
«Республіка на колесах» Я. Ма- 
монтова, «Диктатура» І. Микитен- 
ка, «Підземна Галичина» М. Ір- 
чана, «Марко в пеклі» І. Кочерги, 
«Коммольці»  Л. Первомайсько- 








Харківський художній музей. 





го, «Заколоть за Д. Фурмановим, 
«Розлом» Б. Лавреньова, «Мій 
брат» М. Погодіна. В 1933 театр 
було переведено до м. Сталіно (До- 
нецьк). Див. Донецький україн- 
ський музично-драматичний те- 
атр їмені Артема. З 
ХАРКІВСЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ 
ІНСТИТУТ імені Ф. Е. Дзержин- 
ського -- вищий навч. заклад М-ва 
вищої і середньої спец. освіти 
УРСР. Засн. 1920 у складі об'єд- 
нання гуманітарних вузів. З 1930 
його виділено в самостійний Ін-т 
рад. будівництва і права, 1932 
включено в систему комуністичних 
вузів. З 1937 ін-т має сучас. назву. 
В 1977 йому присвоєно ім'я Ф. |. 
Дзержинського. В ін-ті -- 5 факу- 
льтетів (1982; 3 денні, вечірній і 
заочний). На всіх факультетах у 
1983/8984 навч. р. було понад 7 тис. 
студентів. Ін-т готує юристів-пра- 
вознавців, гол. чин. для прокурор- 
сько-слідчих і судових органів, 
станов юстиції. Діє аспірантура. 
аук. б-ка налічує бл. 0,5 млн. 
томів. Видається респ. міжвідом- 
чий наук. збірник «Проблеми со- 
ціалістичної законності ». За 1946-- 
82 у вузі підготовлено бл. 24 тис. 
спеціалістів. Серед його випуск- 
ників -- 13 Героїв Рад. Союзу. 
Ін-т нагороджено орденом Трудо- 
вого Червоного Прапора (1981). 
В. П. Маслов. 
ХАРКІВСЬКІ КУРСИ ДЛЯ РО- 
БІТНИКІВ -- позашкільний освіт- 
ній заклад, організований 1900 з 
ініціативи прогресивної інтеліген- 
ції. З обов'язкових дисциплін тут 
викладали рос., франц. інім. мови, 
арифметику, алгебру, геометрію, 
тригонометрію, бухгалтерію, крес- 
лення й малювання. Слухачі одер- 
жували також знання з політ. еко- 
номії, рос. і заг. історії, законодав- 
ства, географії, ботаніки, фізіоло- 
гії й анатомії людини, гігієни, 
електротехніки тощо. Заняття 
проводились у вечірній час і в не- 
ділю. В 1907 при курсах було ство- 
рено спец. відділення для жінок. 
Протягом кількох років курси очо- 
лював професор Харків. ун-ту 
А. М. Краснов. Припинили іс- 
нування в період полії. реакції 
1907--10. Л.І. Юрченко. 
ХАРКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ 1943 -- 
наступальна та оборонна операції 
військ Воронезького фронту (ко- 
мандуючий -- генерал-полковник 
П. І. Голиков) та частини військ 
Пд.Зх. фронту (командуючий -- 
генерал армії Р. Я. Малиновський) 
на Харківському напрямі під час 
Великої Вітчизн. війни 1941--45. 
Наступальна операція (проведена 
2.П--3.ПІ) почалась ударами 3-ї 
танк. і 69-ї армій Воронез. фронту 
та 6-ї армії Пд. Зх. фронту. Роз- 
виваючи наступ, рад. війська зла- 
мали оборону противника і 8.П 
визволили Курськ, 9.П -- Бєлго- 
род, 16.П -- Харків. У результаті 
наступальної операції рад. війська 
просунулись на Зх. на 100--200 км. 
19.П війська правого крила Пд.- 
Зх. фронту внаслідок контрнасту- 
пу нім.-фашист. військ відійшли 
на Сіверський Донець, оголивши 
ліве крило Воронез. фронту. 3.ПІ 
війська Воронез. фронту, не маю- 
чи резервів, перейшли до оборони. 
Ворог зосередив на Харківськ. на- 
прямі велике угруповання військ 
(30 д-зій, з них 13 танк. і мотори- 
зованих) і 4. ПІ перейшов у контр- 


111 


Р У 


ХАРКІВСЬКІ 
ОПЕРАЦІЇ 1943 





фгарма- 


Харківський 
цевтичний інститут. 





худож- 


Харківський 
ньо-промисловий ін- 
ститут. Архітектор 
К. М. Жуков. 1914. 


112 





ХАРКІВСЬКОГО 
УНІВЕРСИТЕТУ 
СТУДЕНТІВ 
ВИСТУП 1858 








Г. Хартсфіла. 





Дж. Хартфілд. Смерть 


поліпа війни. 
монтаж. 1937. 


Фото- 


наступ. Йому вдалося просунутися 
з Пд. до Богодухова, з Пн. про- 
рватися до Харкова. Рад. війська 
змушені були залишити Харків. 
18.ПІ противник захопив Бєлго- 
род. Проте спроби його розвинути 
наступ на Вовчанськ та Обоянь 
були відбиті. 25.ПІ війська Воро- 
нез. фронту, які відійшли на 100-- 
150 км, зупинили ворога. В резуль- 
таті оборонної операції рад. військ 
(провелена 4--25.ПТ) противник не 
зміг оточити їх у районі Харкова. 
Нім.-фашист. командуванню не 
вдалося повернути стратегічну іні- 
ціативу. М. Р, Кошкін. 
ХАРКІВСЬКОГО  УНІВЕРСИ- 
ТЕТУ СТУДЕНТІВ 4 ВИСТУП 
1858. Був спрямований проти сва- 
волі адміністрації. 14 (26).ГУ 1858 
сталася сутичка учасників студент- 
ської вечірки з поліцією. Частину 
студентів, які вчинили опір, було 
посаджено до карцера, двох ви- 
ключено з ун-ту. За ініціативою 
Я. М. Бекмана було скликано сход- 
ку. Студенти вимагали повернути 
до ун-ту виключених товаришів. 
На відмову попечителя учб. окру- 
гу задовольнити їхню вимогу 198 
студентів подали заяви про звіль- 
нення з ун-ту. Заняття в ун-ті май- 
же припинились. Правління ун-ту 
винесло рішення, затверджене 
7 (19).У1 1858 царем, за яким 2 
ун-ту було виключено 39 найактив- 
ніших учасників виступу, 14 
посаджено до карцера, інших 
попереджено. Серед виключених 
були керівники Харківсько-Київ- 
ського таємного товариства 
Я. М. Бекман, П. В. Завадський і 
М. Д. Муравський. Виступ сту- 
дентів викликав співчуття прогре- 
сивної громадськості Росії. 
ХАРКІВСЬКО-КИЇВСЬКЕ  ТА- 
ЄМНЕ ТОВАРИСТВО -- ревс- 
люц.-демократична організація 
різночинної інтелігенції, що утво- 
рилася 1856 в Харків. ун-ті. За- 
сновниками її були студенти Я. М. 
Бекман, М. Д. Муравський, П. С. 
Єфименко, П. В. Завадський. У 
1857 кількість членів досягла 40 
чол. Т-во мало на меті повалення 
революц. шляхом самодержавства 
1 встановлення респ. ладу в Росії. 
Осн. засобами боротьби т-во вва- 
жало пропаганду революц. ідей 
серед селян, солдатів, студентської 
молоді. Т-во розповсюджувало за- 
боронені твори, склало кілька рево- 
люц. прокламацій, підпільно вида- 
вало рукописні журнали «Свобод- 
ное слово» (в Харкові), «Гласность» 
(у Києві) та ін. У травні -- червні 
1858 більшість членів т-ва -- учас- 
ників Харківського університету 
студентів виступу 1858 -- було 
виключено з ун-ту. Вони переїха- 
ли до Києва, де продовжували ре- 
волюц. діяльність. За участю про- 
фесора П. В. Павлова члени т-ва 
організовували недільні школи, 
в яких порял з навчанням велася 
революц.-демократична  пропаган- 
да. В кін. 1859 т-во об'єднувало 
понад 100 чол. В січні -- лютому 
1860 було заарештовано й засудже- 
но до заслання 22 членів т-ва. 
1861 -- па поч. 1863 окремі члени 
г-ва ввійшли до складу «Землі 1 
волі». В 2-й пол. 1363 Х.-К. т. 1. 
припинило своє існування. 
Літ.: Барабой А. З. Харьковско-Ки 
евское революционное тайное обще 
ство 1856--1860 гг. «Историческиє за 


писки», 1955, т. 52. |А. 55 Барабой. | 


ХАРКОТИННЯ -- виділення, що 
відходять при кашлю з дихальних 
шляхів. Ці виділення  спосте- 
рігаються тільки при патологіч- 
ному стані організму. Кількість Х. 
та його зовп. вигляд мають діагно- 
стичне значення при захворюван- 
ні органів дихання. Лабораторне 
дослідження  Х. (мікроскопічні, 
бактеріологічні, цитологічні |та 
ін.) дозволяє виявити в ньому хво- 
роботворні мікроорганізми, клі- 
тини злоякісних пухлин, визна- 
чити чутливість бактеріальної фло- 
ри ло антибіотиків. 
ХАРЛАМОВ Павло Васильович 
(н. 25.МІ1 1924, с. Гахово, тепер 
Медвєнського р-ну Курської обл.) 
-- укр. рад. вчений-механік, чл.- 
кор. АН УРСР (з 1965). Закінчив 
(1952) Моск. держ. ун-т. Працю- 
вав у Донецькому індустр. (тепер 


політех.) ін-ті (1952--59), в Ін-ті 
гідродинаміки Сибірського  від- 
ділення АН СРСР (1959--65). 


З 1965 -- в Ін-ті прикладної мате- 
матики і механіки АН УРСР (зав. 
відділом). Одночасно (з 1972) -- 
професор Донецького політех. ін- 
ту. Осн. напрями діяльності -- заг. 
механіка, прикладна математика, 
диференціальні рівняння. В тео- 
рії диференціальних рівнянь кон- 
структивно запровадив поняття ін- 
варіантного співвідношення, побу- 
дував нові класи точних розв'яз- 
ків різних задач динаміки твердого 
тіла. Нагороджений орденом Чер- 
воної Зірки, медалями. 

ХАРЛАМОВА Валентина Бори- 
сівна Цн. 23.П (8.ПІ) 1911, станція 
Упюпінська. тепер м. Урюпінськ 


я 
| Ф : 
яйбахєво гар НУ 
часлін М, 4 п9, доро ча 


; 7 ролетарськії й 
У 


(доста зії 


Й 
Тростянець" /) 


УР 


7478 ПСО 


вл 


Фе 
Занькив" 


є 74 
Опішня Гдз 


4ПФ 





ду 


ГРУПА АРМІЙ ПІВДЕНЬ" 


| 





Волгогр. обл. | -- рос. рад. актриса, 
нар. арт. СРСР (з 1959). На про- 
фес. сцені з 1933. Працювала в 
театрах м. Горького, Иошкар-Оли 
(Мар. АРСР), Мурома, з 1937 -- 
в  Алма-Атинському рос. драм. 
театрі. Серед ролей Лариса 
(«Безприданниця» О. Островсько- 
го), Раневська («Вишневий сад» 
Чехова), Ярова («Любов Ярова» 
Треньова), Гонерілья («Король 
Лір» Шекспіра), Жустайлок («Ніч- 
ні розкоти» Ауезова). 

ХАРЛАМПОВИЧ Костянтин Ва- 
сильович |18 (30).У1І 1870, с. Рога- 
чі кол. Брестського пов. Грод- 
ненської губ.-- 23.ПІ 1932| - укр. 
і рос. історик бурж.-ліберального 
напряму, чл.-кор. Петерб. АН (з 
1916), акад. АН УРСР. (з 1919). 
Закінчив Петерб. духовну акаде- 
мію (1894). Приват-доцент (1899) 
ії професор (1909--21) Казанського 
ун-ту. Праці з історії освіти, 
фольклору і культури України 
друкував у журн. «Киевская ста- 
рина», «Чтения в Обществе исто- 
рий ши до древностей», «Червоний 
шлях», «Україна» та ін. Член 
Археологічної комісії АН УРСР. 
Тв.: Западно-русские  православнье 
чтколь ХУЇ и начала ХМІЇ века ... Ка- 
зань, 1898. С. І. Білокінь. 
ХАРОВІ ВОДОРОСТІ (Сраго- 
ріусеає) -- клас зелених водорос- 
тей. Слань здебільшого одноріч- 
на, у деяких видів багаторічна, до 
0,5 м заввичіки, зовні схожа на 
хвощі -- головна вісь і пагони роз- 
членовані на вузли і меживузля; 
від вузлів кільцями відходять 
короткі гілочки, які теж мають 


о Кастори 


ще 


ць 
Р 
та 
Да «Й 
баси брицй Оскол 


ВОРОНЕЗЬКИЙ 


ЗВА Гори 


с 


о о (рода 


у Новий Оскол 


ФРОНТ 
Белгород 





"ЯЗовчанськ 


ОГ .Ланц" 


"ФРОНТІ 17 ПА 


М 
КУ Покровськ 
м Фе 
М, 
"Р . а 


ХАРКІВСЬКА НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 2 лютого--3 березня І943 року 


Лінія фронту наприкінці 
ілютого (для 60.38.40 А- 
чаприкінці 2 лютого) 


Напрями ударів радянських 
військ 2(3)- 17 лютого 


Лінія френту наприкінці 
17 лютого 


Лінія фроиту мнаприкіиці 
во З березия 


Напрями ударів радянських 
2 військ ІВ лютого-3 березия, 35 


ВЕУ ЛВ СНУ 





До ст. Херсонес Таврійський. 

І. Руїни стародавнього Херсонеса. Сучасний вигляд. 
2. Золоті прикраси. 4--3 ст. до н.е. 

3. Мармуровий саркофаг. 2--34 ст. н. е. 


4. Золота серга. 4 ст. до н.е. 


5. Мідна монета із зображенням богині здоров'я Гігієї. Початок 3 ст. н. е. 


6. Відбиток, виконаний за формою для відливання рельєфів елліністичного 
часу. 


7. Фрагмент мозаїчної підлоги з херсонеської базиліки. 10 ст. 


8. Макет херсонеської середньовічної базиліки. Реконструкція О. І. Домбров-: 
ського. 


9. Розмальований глечик з червоної глини. 13 ст. 








ДУ ддання 
рриовоЯСВЕ" 

р ТІВ 5ГоСЕЇї, 
у: нти о Є 
Й із! 









ГІ) 1 з 


ау ати, ПО 





- і бе обає 
уфачн РИМІ чл 





- 


До ст. Харків. 


1. Пам'ятник В. І. Леніну на площі Ф. Е. Дзержинського. 
Скульптори М. Вронський та О. Олійник, архітектор О. Сидорен- 
ко. 1963. 

2. Привокзальна площа. 

3. Набережна річки Лопані. 

1. Площа Рози Люксембург. 

5. Монумент на честь проголошення Радянської влади на 
Україні. Скульптори В. Агібалов, Я. Рик, М. Овсянкін, архі- 
тектори Е. Черкасов та ін., художник С. Світлорусов. 19175. 

6. Прибутковий будинок товариства є«Саламандра» (тепер -- 
житловий будинок). Архітектор М. Верьовкін. 1913--14. 

7. Покровський собор. 1689. 

8. Житловий масив Павлове Поле. Архітектори Л. Тюльпа 
та ін. 1970--74. 

9. Палац спорту. Архітектори С. Носовицька та Є. Карцев, 
інженер Є. Лановой. 1977. 

10. Кіноконцертний зал «Україна». Архітектори В. Васильєв та 
ін. 1963. 

11. Готель «Мир». Архітектори Є. Миргородський, І. Іванов та 
ін., інженер В. Кузякін. 1977. 









щі "ях. . - 
дазл3 ро ї 
й і зо В 
и окт Р І рерарафах - : 
. ні жо» й -е тя . 
| " ДО німця ч 777 7 ди я . 779 99 ср же ; : 
уечано ор ВИ тю . Н 
ПУЛУ ХГ ак , : 
догоо ор? При о ; ї 
мою ра Р 
Чит п ооорєтим 


"ТО нет 
- 


п' збі ню 






Мч 





членисту будову. До субстрату 
Х. в. прикріплюються за допомо- 
гою ризоїдів. Розмножуються ве- 
гетативно частинами слані й 
особливими  бульбочками. Стате- 
вий процес -- оогамія. Бл. 300 ви- 
дів, поширені в чистих стоячих 
прісних і солонуватих водах всієї 
земної кулі, крім Антарктиди. 
ХАРОВ'ЮК Данило Юрійович 
(25.ХП 1883, с. Підзахаричі, тепер 
Путильського р-ну Чернів. обл.-- 
йХ 1916) - укр. письменник. За- 
кінчив Чернів. учительську семі- 
нарію (1905), учителював на Бу- 
ковині. В 1914 був мобілізований 
до австро-угор. армії, під час війни 
захворів 1 помер. В оповіданнях 
«Палагна» (1907), «Посліднє ве- 
рем'є» (1908), «Смерть Сороканю- 
кового Юри» (1913) та ін. правди- 
во відобразив процес зубожіння 
буковинського селянства. 


ХАРОН (Хдбрау) -- у грец. міфо- 


логії перевізник душ померлих 
через річку підземного царства 
Ахерон, син Ереба й Нюкти. За 
перевіз у човні Х. брав плату, томі 
мерцеві клали в рот монету. Об- 
раз Х. відтворено в л-рі (Вергілій, 
Данте, В. Жуковський та їн., в 
українській -- І. Котляревський) 
та мистецтві (Дж. М. Креспі, А. 
Беклін та, ін.). 

ХАРТЛАЙН  (Гартлайн; Нагі(ії- 
пе) Голден Кеффер (н. 22.ХП 
1903, Блумсберг, Пенсільванія) -- 
амер. фізіолог і біофізик. Член 


Нац. АН США. Закінчив ун-т 
Джонса  Гопкінса в  Балтіморі 
(1927). В 1943--49 -- професор 


біофізики Пенсільванського ун-ту, 
в 1949--53 -- професор біофізики 
і'керівник відділу в ун-ті Джонса 
Гопкінса, 1953--74 професор 
біофізики, Рокфеллерівського ун- 
ту (Нью-Иорк). Праці Х. присвя- 
чені нейрофізіол. вивченню функ- 
ціональної організації поодиноких 
нейронів сітківки хребетних, дос- 
лідженню гальмівного взаємовпли- 
ву між сусідніми фоторецепторами 
сітківки ока мечохвостів. Нобе- 
лівська премія, 1967 (разом з 
Р. Гранітом і Дж. Уолдом). , 
ХАРТРІ СИСТЕМА ОДИНИЦЬ 
-- одна з природних систем оди- 
ниць. В ній за осн. одиниці прийня- 
то фундаментальні фізичні сталі: 
заряд і маса електрона, Бора ра- 
діус, Планка стала, а одиниця 
часу дорівнює приблизно 2,419 Х 
Х 10-97 с. Застосовується в ядер- 
ній фізиці і квантовій механіці. 
Запропонував 1928 англ. фізик 
Д. Хартрі (Гартрі; 1897--1958). 
ХАРТСФІЛД (Гартсфілд; Нагіз- 
Бе) Генрі (н. 21.ХІ 1933, Бірмін- 
гем, шт. Алабама) -- астронавт 
США. Закінчив університет Обер- 
на (1954) і ун-т Теннесі (1971). 
Закінчив також школу підготовки 
пілотів для аерокосмічних дослід- 
жень. З 1969 -- у групі астронав- 
тів. Разом з Т. Маттінглі 27.МІ-- 
4 УП 1982 здійснив політ на бага- 
торазовому трансп. космічному ко- 
раблі «Шаттл». 

ХАРТУМ -- столиця Судану, гол. 
політ., екон. і культур. центр краї- 
ни. Розташований біля злиття Го- 
лубого Нілу і Білого Нілу. Річко- 
вий порт, вузол з-ць і автошляхів, 
міжнар. аеропорт. Разом з містами 
Пн. Хартумом та Омдурманом 
утворює т. з. потрійне місто з нас. 
понад 1,2 млн. чол. (1980). Х. засн. 
у 20-х рр. 19 ст. З 1899 -- адм. 


8 УРЕ, т. 12 





центр Англо-Єгип. Судану. З 1956 
-- столИЦЯ незалежної Республіки 
Судан, з 1969 -- Демократичної 
Республіки Судан. Провідні галу- 
зі пром-сті -- текст. (зокрема ба- 
вовняна) та харч. Підприємства 
взут. фарм., скляної, буд. мате- 
ріалів пром-сті, виробн. металево- 
го посуду. Кустарні промисли. 


Хартумський ун-т (з 1956), філіал 
Каїрського ун-ту, політех., інже- 
нерно-мех., інженерів текст. пром- 
вищий тех., 


АЙ 


сті, вищий фінанс. 


т 
1 | 


Хартум. Будинок університету. 


комерції ін-ти. Нац. рада дослід- 
жень, Ін-т пром. досліджень, Фі- 
лос. т-во та ін. наук. заклади. 
Б-ка Хартумського ун-ту та ін. 
Музеї: Нац. Судану, етногр., при- 
родничої історії Судану. Сучас. 
суданський театр. Архіт. пам'ят- 
ки, 19 ст. 

ХАРТФІЛД  (Гартфілд; Неагі- 
Неї) Джон Ц|справжнє прізвище 
та ім'я -- Герцфельде Гельмут; 
19.У1 1891, Берлін -- 26.ГУ 1968, 
там  же)-- німецький художник, 
плакатист і декоратор, член АМ 
НДР (з 1956). Член Компартії 
Німеччини з 1918. В 1907--11 на- 
вчався в Мюнхен. школі приклад- 
ного мистецтва,  1912--14 -- в 
Уч-щі худож. ремесла в Берліні -- 
Шарлоттенбурзі. У 1930--31 жив в 
СРСР, 1933-50 -- в Празі, Лондо- 
ні, з 1950 працював у НДР. Х.-- 
майстер антифашист. і антиімпе- 
ріалістичного фотомонтажного пла- 
кату («Борітеся разом з нами, 
обирайте комуністіві», 1930; «Оз- 
броєння приносить лихо», 1932: 
«Передбачення Леніна стало дійс- 
ністю...», 1934; «Геть сонячне за- 
темнення на Рейні!», 1957, та ін.), 
книжкової ілюстрації тощо.  Їл. 
див. також до ст. Плакат, т. 8, 
с. 384--385. 

Літ.: Вьставка произведений Джона 
Хартфильда. Каталог. М., 1972. 
ХАРТФОРД, Гартфорд -- місто 
на Пн. Сх. США, адм. ц. штату 
Коннектікут. Порт на р. Коннек- 
тікут, вузол автошляхів, залізнич- 
на станція. 664 тис. ж. (1975, з 
передмістями). Машинобудування, 
металообробна і воєнна (виробни- 
цтво вогнепальної зброї) пром -сть. 
У Х. зосереджено правління вели- 
ких страхових компаній країни. 
Ун-т. Місто засн. 1633. 
ХАРУНОБУ Судзукі |справж. 
прізв.-- Ходзумі Дзіхей; 1717 (за 
ін. джерелами 1724 або 1725), 
Едо (тепер Токіо) -- 1770, там 
же)-- япон. графік і живописець, 
представник школи Укійо-е. Х. 
винайшов кольорову гравюру на 
дереві. Твори: «Красуні, які зри- 
вають гілку сливи» (1764), «Зако- 


хані у засніженому саду»  (60-і 
рр. 18 ст.); серії -- «Шість видів 
ріки Томагава», «Сто поетів», «Ві- 
сім елегантних видів Едо», «Пое- 
зія всіх пір року» (1764--70) та ін. 
ХАРЦИЗЬК місто обласного 
підпорядкування Донецької обл. 
УРСР. Залізнична станція. 65 
тис. ж. (1984). Початок сучас. міс- 
ту поклала залізнична станція 
Харцизьк, яка стала до ладу 
1869. В 1902 в Х. виникла с.-д. 
група. Робітники Х. були учасни- 
ками Жовтневого всеросійського 
політичного страйку 1905. В 
грудні 1905 в Х. організовано бо- 
йову робітн. дружину (понад 100 
чол.), що брала участь у Горлів- 
ському збройному повстанні 1905. 
Рад. владу встановлено в листопа- 
ді 1917. З 1938 Х.-- місто. У міс- 
ті -- Харцизький трубний завод, 
сталедротоканатний, маш.-буд., 
арматурного лиття «Армлит», 
металовиробів, харчових концен- 
тратів з-ди, хлібний комбінат, 
виробниче об'єднання по видобу- 
ванню вугілля, комбінат побуто- 
вого обслуговування. Металург. 
технікум, тех. уч-ще, 10 заг.-осв., 
музична, художня і спорт. школи; 
лікарня; 2 палаци культури, клуб, 
кінотеатр, З б-ки, музей історії 
міста. , й Й й 
ХАРЦИЗЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗА- 
ВОД. Розташований у м. Харцизь- 
ку Донецької обл. Засн. 1895 як 
механічний завод. У 1920 завод 
дістав назву ЖХарцизький  труб- 
ний з-д Макіївського комбінату 
металург. тресту  «Південсталь». 
В 1939 виділений у самостійне під- 
приємство. До 1937 Х. т. з. був єди- 
ним заводом країни, який виго- 
товляв труби великого діаметра. 
У післявоєнні роки Х. т. з. пер- 
шим у країні (1949) почав виготов- 
ляти дослідно-промислові партії 
електрозварних труб великого діа- 
метра для магістральних газонаф- 
топроводів. До 1974 завод виго- 
товляв сталеві електрозварні пря- 
мошовні труби великого діаметра 
(530--1420 мм) для трубопроводів 
заг. призначення і труби діаметром 
930, 720 і 1020 мм для магістраль- 
них газонафтопроводів. У 1974 на 
підприємстві введено в експлуата- 
цію цех електрозварних труб діа- 
метром 1220--1620 мм. НахХ. т. з. 
виробляють  електрозварні труби 
діаметром 1420 мм, зокрема для 
газопроводу Уренгой -- Ужгород, 
а також виливниці для розливан- 
ня сталі і піддони, електрозварні 
балони для зрідженого газу, това- 
ри нар. споживання. 

4. С. Роззуваєв. 
ХАРЦІЄВ Василь Іванович (31. 
ХП 1865 (12.1 1866), м. Катерино- 
слав, тепер (Дніпропетровськ 
29. ХІ 1937, Харків| -- укр. і рос. 
філолог, педагог. Закінчив Хар- 
ків. ун-т (1890), викладав рос. 
мову в навч. закладах Харкова. 
Був членом та секретарем (1892-- 
94) Історико-філологічного това- 
риства при Харківському універ- 


ситеті, членом «Харківського то- 


вариства грамотності». У своїх 
працях з теорії літератури, психо- 
логії творчості, педагогіки 1 мето- 


дики виступав як учень 0. О. По- 


113 





ХАРЧЕНКО 





В. І. Харченко. 





2 еч 


| ой - 


тебні (див. також Психологічна 
школа). Л. П. Юрченко. 
ХАРЧЕНКО Василь Іванович ! 


Г1 (14). 1910, м. Кам'янка, те- 
пер Черкас. обл.-- 26.Х 1971, 


С. Харунобу. 


чини і гуси. 18 





Дві дів- 
ст. 


114 





ХАРЧЕНКО 





М. Ф. Харченко. 


Виробництво основних 
промисловості УРСР 


Київ| -- укр. рад. режисер, нар. 
арт. УРСР (з 1954). Член КПРС 
з 1940. У 1929--33 вчився у Київ. 
муз. драм. ін-ті імені М. В. Ли- 
сенка. В 1933--47 -- режисер і ак- 
тор Запорізького (з 1944 -- Львів. 
укр. драм. театру імені М. Зань- 
ковецької), 1947--52 худож. 
керівник Львів. театру юного гля- 


дача ім. М. Горького, 1952-- 
56 -- гол. режисер Львів. театру 
опери та балету ім. І. Франка, в 


1956--57 -- Київ. укр. драм. теат- 
ру ім. І. Франка, 1957--60 -- Київ. 
театру оперети. Вистави: «Гайда- 
маки» Т. Шевченка (за власною 
інсценізацією), «Лимерівна» Па- 
наса Мирного, «Платон Кречет» 
О. Корнійчука; муз.-- «Богдан 
Хмельницький»  К.  Данькевича, 
«Отелло» Дж. Верді. З 1956 
викладав у Київ. ін-ті театр. 
мистецтва ім. І. Карпенка-Карого 
(з 1971 -- професор). Нагородже- 
ний орденами Трудового Червоного 
ж рапора і «Знак Пошани», медаля- 
О. В. Харченко. 

ХАРЧЕНКО Марія Федорівна 
(н. 13.ТУ 1924, с. Нова Буда, тепер 
Корсунь- Шевченківського р-ну 
Черкас. обл.) -- укр. рад. актриса, 
нар. арт. УРСР й 1981). В 1954 
закінчила Ужгород. муз. уч-ще. 
З 1949 -- в Закарп. укр. муз.-драм. 
театрі (Ужгород). Ролі: Аза («Ци- 
ганка Аза» Старицького), Оксана, 
Одарка («Запорожець за Дунаєм» 
С. Гулака-Артемовського), Марія 
Іллівна Ульянова («Більшовики» 
Шатрова), Мати («Суд матері» Ї. 
Рачади), Матінка Кураж («Матін- 
ка Кураж та Її діти» Брехта). 
Нагороджена орденами Трудового 
Червоного Прапора і «Знак Поша- 
ни». Кк. О. Силіна. 
ХАРЧЕНКО Микола (Семенович 
Гн. 19.Х (1.ХІ) 1906, м. Ананьїв, 
тепер Одеська обл.) україн" 
ський радянський  фармаколог, 
доктор медичних наук (з 1940), 
професор (з 1941), засл. діяч нау- 

ки УРСР (з 1968). Член КПРС з 
1951. У 1930 закінчив Одес. мед. 


ін-т. З 1944 -- зав. кафедрою, 
професор, консультант Харків. 
мед. ін-ту. Праці Х. присвячені 


питанням експериментальної фар- 
макології й ендокринології, одер- 
жанню нових серцево-судинних за- 
собів, проблемі тканинної терапії 
тощо. Нагороджений орденом Тру- 
дового Червоного Прапора, меда- 
лями. 

ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ -- 
сукупність галузей промисловості, 
підприємства | яких виробляють 


видів продукції харчової 








Продукція 1940 1970 1975 1982 
ДЦукор-пісок, тис. т 1580 5973 6035 6608 
М'ясо (включаючи субпро- 
дукти 1-ї категорії), тис. т 299 1565 2215 2055 
Тваринне масло, тис. т 33,3 245,2 313,7 322,0 
Продукція з незбираного мо- 
лока в перерахунку на моло- 
ко, тис. т. а 3936 4801 9103 
Олія, тис. т 159 1071 1144 939 
Маргаринова продукція, 
тис. т 15,2 151,4 202,1 304,3 
Консерви, млн. умовних ба- 
нок 339 2642 3658 3894 
Кондитерські вироби, тис. т 191,8 601,2 694,6 841,6 
Сіль (видобуток), тис. т 1987 9093 6141 7162 


продукти харчування, а також тю- 
тюнові вироби, мило Й мийні засо- 
би, парфюмерно-косметичну про- 
дукцію. До Х. п. належать понад 
40 галузей і виробництв, серед яких 
основні: м'ясна промисловість, 
молочна промисловість, цукрова 
промисловість, борошномельно- 
круп'яна промисловість, хлібо- 
пекарна промисловість,  конди- 
терська промисловість, макарон- 
на промисловість, олійно-жирова 
промисловість, рибна птромисло- 
вість,  плодоовочева  промисло- 


Виробництво найважливіших видів 
продукції харчової промисловості 
в окремих соціалістичних країнах 
(1982) 





з с 
зо! |за |. 
«8,128 |2. 
88.1 8853188 
ав сз| ево|з 
"тб й ж 
е52|8хб|98" 
т «| 90 -| 5292 т 
вех|У8чІі5оев 
ЧесР255|Х2Ц45 
СРСР 6,8 1290 9,3 
Болгарія 0,4 2) 0,5 
Угорщина 0,5 32 0,8 
НДР 09 266 1,5 
Польща 1,8 224 1,9 
Румунія 0,6 38 1,1 
Чехословач- 
чина 0,9 138 1,1 


вість, крохмале-патокова промис- 
ловість, соляна промисловість, 
консервна промисловість, спирто- 
ва промисловість, виноробна про- 


мисловість, пиво-безалкогольна 
промисловість. 
В Росії, в т.ч. на Україні, фаб- 


рично-заводське виробництво харч. 
продуктів виникло в 2-й пол. 19 
ст. і займало значне місце в струк- 
турі пром-сті країни. Однак пере- 
важали дрібні напівкустарні під- 
приємства. Найбільші підприємст- 
ва були в цукровій, борошномель- 
ній, олійницькій, спиртовій, кон- 
дитерській, тютюновій галузях. 
Х. п. було розміщено нерівномір- 
но. Майже вся цукрова й спирто- 
ва пром-сть зосереджувалась на 
Україні і в центрально-чорнозем- 
них областях, виробн. кондитер- 
ських виробів. -- Гол. чин. у Моск- 
ві, Петербурзі, Харкові й Одесі, 
пром. виробн. тваринного масла -- 
в Зх. Сибіру, пн.-зх. губерніях і 
центр. районах Росії. До 40 9; кон- 
сервів вироблялось на підприєм- 
ствах Петербурга і Москви. За 
роки Рад. влади харч. пром-сть 
СРСР перетворилася на потужну 
галузь соціалістичної індустрії. 
Поряд з інтенсивним розвитком 
старих галузей харчової промис- 
ловості створено ряд нових -- 
молочноконсервну,  маргаринову, 
харчових концентратів промис- 
ловість тощо. Значно зміцніла 
сировинна база Х. п. Суттєво по- 
ліпшилося геогр. розміщення під- 
приємств, створено сотні вироб- 
ничих і агропром. об'єднань. У 
1982 у Х. п. країни налічувалося 
8513 виробничих і наук.-виробн. 
об'єднань, комбінатів і підприєм- 
ств, що перебували на самостійному 
балансі, в т. ч. на Україні - 1452. 
На Україні обсяг виробн. продук- 
ції галузі збільшився 1982 порів- 
няно з 1970 у 1,1 раза, продук- 
тивність праці -- в 1,3 раза, пром.- 


виробничі осн. фонди зросли в 2,1 
раза, фондоозброєність  промис- 
лово-виробничого персоналу -- в 
2,0 раза. ЇІнтенсифікації і під- 
вищенню ефективності виробн. 
харч. продуктів значною мірою 
сприяє дальший розвиток спеціа- 
лізації, кооперування і особливо 
комбінування в Х. п. Зміцнюються 
виробничі зв'язки між с.-г. і пром. 
підприємствами шляхом поєднан- 
ня виробн. с.-г. сировини з пром. 
переробкою Її. Набувають даль- 
шого розвитку агропромислові 
об'єднання, агропромислові комп- 
лекси, внаслідок чого ефективні- 
ше використовуються техніка, ка- 
пітальні вкладення, трудові Й ма- 
теріальні ресурси, ширше застосо- 
вуються індустріальні методи ви- 
робн. харч. та інших продуктів. 
Розміщення Х. п. раціоналізує- 
ться розвитком пром-сті в сиро- 
винних районах, наближенням си- 
ровинної бази до великих пром. 
центрів в результаті створення 
спеціалізованих індустріальних 
баз по виробн. сировини. 
Дальший розвиток Х. п. здійснює- 
ться згідно з вимогами, висуну- 
тими  Продовольчою програмою 
СРСР на період до 1990 року. 
Літ.: Матеріали ХХУІ з'їзду КПРС. 
К. 1981) Матеріали ХХУЇ з'їзду 
Комуністичної партії України. К., 
1981; Продовольча програма СРСР на 
період до 1990 року і заходи по Її 
реалізації. Матеріали травневого 
Пленуму ЦК КПРС 1982 року. К., 
1982; Куроченко А. В. Совершенство" 
вание показателей зкономической зф- 
фективности работь предприятий и 
обьединений пищевой промьшіленно- 
сти. К., 1980; Зкономика пищевой 
промьішленности. М., 1981; Народное 
хозяйство СССР в 1982 г. Статисти- 
ческий ежегодник. М., 1983; Народне 
господарство Української РСР у 1982 
році. Статистичний нцорічни, К., 
1983. . П. Жеребкін. 
ХАРЧОВИХ КОНЦЕНТВАНІВ 
ПРОМИСЛОВІСТЬ галузь 
харчової промисловості, підпри- 
ємства якої виробляють харчові 
концентрати, соєву продукцію. 
продукти з кукурудзи, вівса та ін. 
зернових культур, дитячі поживні 
суміші, дитяче борошно, цикорій, 
натуральну каву, сурогати кави, 
чайні й кавові напої, розфасовують 
суміші та прянощі тощо. В СРСР 
в окрему галузь Х. к. п. виділилась 
у роки восьмої п'ятирічки (1966-- 
70). Випускає продукцію понад 
150 назв. На Україні Х. к. п. пред- 
ставлена 4 спеціалізованими під- 
приємствами -- Одеським комбі- 
натом харч. концентратів, Дніпро- 
петровським з-дом харч. концент- 
ратів, Колиндянським концентрат- 
но-дріжджовим комбінатом (Тер- 
ноп. обл.) та Харцизьким з-дом 
харч. концентратів (Донец. обл.). 
Крім того, продукцію галузі ви- 
робляють також овочесушильні й 
консервні підприємства, цехи харч. 
комбінатів республіки тощо. 

В. П. Васютинський. 
ХАРЧОВІ МОНОПОЛІЇ -- неве- 
лика група корпорацій, які контро- 
люють основні галузі харчової 
промисловості в капіталістичному 
світі. м.  ш являють собою 
диверсифіковані об'єднання (див. 
Монополії капіталістичні), які 
виробляють різні види харчосма- 
кових продуктів. Найбільші Х. м. 
є транснаціональними монополія- 
ми. Зокрема, англо-голландська 
«Юнілевер» і швейцарська «Нест- 


ле» діють більш ніж у 110 країнах. 
Внаслідок експорту продукції і ка- 
піталу Х. м. встановили контроль 
над світовими капіталістичними 
ринками багатьох прод. товарів. 
Монополізувавши виробн. прод. 
товарів і підтримуючи монопольно 
високі роздрібні ціни на свою про- 
дукцію і надзвичайно низькі заку- 
півельні ціни на сировину, Х. м. 
експлуатують фермерські г-ва, на- 
селення економічно слаборозвину- 
тих країн, одержують великі над- 
прибутки. В. 4. Колибанов. 
ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ -- захво- 
рювання, зумовлені потраплянням 
з їжею отруйних продуктів бак- 
теріальної або  небактеріальної 
природи. Х. о. характеризуються 
раптовим початком, коротким пе- 
ребігом, не передаються від хво- 
рого до здорового. До групи бакте- 
ріальних Х. о. належать захворю- 
вання, що викликаються токсич- 
ною дією патогенних мікробів і ток- 
синів, які потрапили у шлунково- 
кишковий тракт людини з харчо- 
вими продуктами внаслідок пору- 
шення санітарних норм зберіган- 
ня, перевезення |і технології їх 
виробництва. Бактеріальні Х. о. 
наз. харчовими токсикоінфекція- 
ми. Х. о. небактеріального по- 
ходження виникають внаслідок 
вживання продуктів, отруйних за 
своєю природою, забруднених от- 
руйними домішками та ін. (напр., 
отруйні гриби, ягоди, ядра кістя- 
нок абрикоса тощо). Х. о., викли- 
кані хімічними отрутами, (миш'я- 
ком, міддю, свинцем, азотистим 
натрієм та ін.), можуть наставати 
внаслідок випадкового вживання 
протруюваного насіння, а також 
продуктів домашнього консервуван- 
ня таін. Хворі з явищами тяжкого 
Х. о. підлягають терміновій гос- 
піталізації. Див. також Отруєння. 
ХАРЧОВІ ТОКСИКОІНФЕК- 
ЦІЇ ТА ІНТОКСИКАЦІЇ -- гострі 
захворювання, що виникають вна- 
слідок вживання їжі, яка зараже- 
на певними видами мікроорганіз- 
мів або містить продукти їхньої 
життєдіяльності -- токсини. Збуд- 
ники Х. т. та і. дуже поширені в 
природі і нерідко присутні в ки- 
шечнику тварини і людини. Х. т. 
та і. більш ніж у 70 9; випадків ви- 
кликаються споживанням м'ясних 
(фарші, паштети, холодці та ін.), 
рибних, молочних, деяких овочевих 
страв (салатів, вінегретів та ін.), 
що заражені збудниками. 


Найбільші харчові монополії 








5 ЗЕ 
т о 
і |87 18 
Назви 5, 8 а хо 
монополій З н З сі 
Не Ск РЕ 
ж 35е| 28 
а ОЯЗ| «км 
«Юнілевер» 
(Великобри- 
танія -- Нідер- 
ланди) 1929 12,4 11,8 
«Нестле» 
(Швейцарія) 1866 8,6 10,1 
США 
«Беатріс 
фудс» 1924 7,8 4,0 
«Свіфт 
енд КО» 1855 7,6 2,4 
«Крафтко» 1923 6,8 25 


8" 


Перебіг Х. т.та і. переважно у фор- 
мі гострого гастроентериту. | 
Харчові токсикоінфекції відріз- 
няються від харчових інтоксикацій 
тим, що вони виникають при над- 
ходженні їжі, яка містить токси- 
ни -- отруйні речовини, що проду- 
куються деякими мікроорганізма- 
ми. До харч. інтоксикацій відно- 
сять ботулізм та інтоксикації, які 
викликані стафілококами, здатни- 
ми виробляти в харчових продук- 
тах токсичні речовини. Джерелом 
зараження їжі стафілококами є 
люди, які беруть участь у приго- 
туванні їжі: хворі на фурункульоз, 
піодермію та ін. гноячкові захво- 
рювання шкіри, а також хворі на 
катар верхніх дихальних шляхів і 
ангіну. Стафілококові інтоксика- 
ції відрізняються коротким прихо- 
ваним інкубаційним періодом (2-- 
4 год). Х. т. та і. починаються 
заг. поганим самопочуттям, тяж- 
кістю в шлунку, сильним болем 
під грудьми, нудотою, блюванням. 
Профілактика: додержання 
правил особистої гігієни обслуго- 
вуючим персоналом, достатня теп- 
лова обробка харчових продуктів 
тощо. 
Лікування: швидке проми- 
вання шлунка, застосування сольо- 
вих проносних засобів, сувора діє- 
та тощо. 
ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ 
ХАРКІВСЬКИЙ ПРОЕКТНО- 
КОНСТРУКТОРСЬКИЙ І ТЕХ- 
НОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ 
установа М-ва харчової промисло- 
вості СРСР. Засн. 1978 у Харко- 
ві на базі філіалу 1-го держ. ін-ту 
проектування харч. пром-сті. 
складі інституту (1983) - - 10 від- 
ділів. Основні напрями діяльнос- 
ті інституту: удосконалення тех. 
обслуговування і ремонту осн. ви- 
робничих фондів, роботи пром. 
транспорту, системи  тех.-екон. 
норм по використанню матеріалів 
і устаткування, галузевої системи 
керування якістю продукції ре- 
монтно-мех. заводів, систем без- 
пеки і поліпшення умов праці; 
підвищення ефективності  вико- 
ристання паливно-енерг. ресурсів, 
тех. переозброєння підприємств 
і підвищення ефективності вико- 
ристання виробничих фондів; про- 
ектування буд-ва і реконструкції 
ремонтно-мех. з-дів та ін. об'єктів. 
П. 4. Шеліст. 
ХАРЧУВАННЯ -- процес надход- 
ження в організм людини пожив- 
них речовин, необхідних для його 
життєдіяльності, та засвоєння цих 
речовин; складова частина обміну 
речовин. Дорослий організм пови- 
нен одержувати з їжею хім. речо- 
вини та енергію, що міститься в 
них, у кількостях, які дорівнюють 
витраченим у процесі життєдіяль- 
ності; ростучий організм потребує 
більше поживних речовин. Тому 
харчовий раціон необхідно склада- 
ти з урахуванням енерг. та пла- 
стичної цінності їжі (див. табл.). 
Енерг. цінність їжі визначається 
кількістю енергії, що вивільнюєть- 
ся після повного розпаду Й окис- 
лення ворг-мі поживних речовин. 
Вуглеводи й жири -- осн. енерг. 
матеріал організму. Так, 1 г жиру 
при повному окисленні вивільняє 
37,66 кДж, білків і вуглеводів -- 
по 16,74 кДж. Залежно від енерг. 
витрат розрізняють 5 груп людей. 
Першу кгрупу становлять особи, 


які не пов'язані з фіз. працею 
(переважно працівники розумової 
праці); їхні  енерг. витрати -- 
9205--11 715 кДж на добу. Дру- 
га група -- працівники механізо- 
ваних виробництв та сфери обслу- 
говування (медсестри, продавці, 
зв'язківці та ін.) -- 12 552 кДж. 
Третя група -- особи, пов'язані із 
значною фіз. працею (верстатники, 
текстильники, водії транспорту, 
агрономи та ін.); їхні енерг. ви- 
трати -- бл. 13 338 кДж. Четверта 
група -- люди, які займаються важ- 
кою фіз. працею (гірники, робіт- 
ники, металурги) з добовою витра- 
тою енергії до 15480 кДж. 

П'ята група -- працівники, зайняті 
особливо важкою фіз. працею (ста- 
левари, землекопи, лісоруби); їх- 
ні енерг. витрати -- до 17 991 кДж. 
Пластична цінність їжі визначаєть- 
ся тими її хім. речовинами, які 
необхідні для побу дови органів 
і тканин. До них відносять білки, 
частково жири і деякі мінеральні 
речовини (кальцій, фосфор то- 
що). Пластична цінність білків 
залежить від їхнього амінокислот- 
ного складу (наявності незамінних 
амінокислот). У їжі повинні обо- 
в'язково міститися тваринні білки 
(до 55 94 ), жири рослинного й тва- 
ринного походження.  Ростучий 
організм потребує більше білків, 
ніж дорослий; потреба дітей у біл- 
ках (на 1 кг маси тіла) тим вища, 
чим менший вік дитини. Між вели- 
чиною енерг. витрат та інтенсив- 
ністю процесів самооновлення тка- 
нин існує пряма залежність, тому 
кількість білків, жирів і вуглево- 
дів у добовому раціоні повинна 
бути тим більша, чим більші енерг. 
витрати організму. Співвідношення 
між кількістю білків, жирів та вуг- 
леводів у харчовому раціоні виз- 
начає збалансоганість і повноцін- 
ність Х. й повинно становити в 95 
для І групи-- 13:33:54; для П 
і ПІ-- 12:33:55; для ІУ та У -- 


11:33:56 добової енерг. цінності 
раціону. 
Велике значення в Х. організ- 


му мають також мінеральні речо- 
вини, вода та вітаміни. Так, фос- 
форно- кальцієві солі є осн. складо- 
вою частиною кісток. Велику роль 
в життєдіяльності організму віді- 
грають також мікроелементи, зо- 
крема залізо й мідь беруть участь у 
кровотворенні. Х. дітей враховує 
інтенсивність обміну речовин у 
зв'язку з їхнім розвитком і рос- 
том та високу потребу в білках, 
жирах, мінер. речовинах і вітамі- 
нах. 

Раціональне Х. передбачає певний 
режим Х. залежно від віку та фі- 
зіол. стану організму (фіз. напру- 
ження, вагітність тощо). В СРСР 
для дорослих осіб, не зайнятих 
важкою фіз. працею, передбачає- 
ться  4-разове приймання їжі з та- 
ким розподілом: сніданок 25 9 до- 
бового раціону, обід 35 90, полуде- 
нок 15 9; , вечеря 25 90, з інтервала- 
ми між ними по год, але не 
менш ніж за 2--3 год до сну. На 
Україні питаннями Х. займаються 
Гігієни харчування київський на- 
уково-дослідний інститут, від- 
повідні кафедри Київ., Харків. 
і Львів. мед. ін-тів. Основи ра- 
ціонального Х. розробляє гігієна 
харчування та дієтологія (див. 
Лікувальне харчування). Про по- 
рушення Х. див. Ожиріння, Ви- 


115 





ХАРЧУВАННЯ 


ХАРЧУВАННЯ 
ШТУЧНЕ 


116 


снаження, Вітамінна недостат- 
ність, Дистрофія аліментарна. 
Літ.: Молчанова О. П. Основьт рацио- 
нального питания. М., 1958; Барченко 

жа та здоров'я. К., 1963; Петров- 
ский К.С. Гигиена питания. М., 1975. 


їм. І. Путилін.| 


ХАРЧУВАННЯ ШТУЧНЕ -- вве- 
дення поживних речовин в організм 
за допомогою зонда, фістул, кліз- 
ми або шляхом ін'єкції у вену, рід- 
ко -- під шкіру чи внутрішньо- 
м'язово. До Х. ш. вдаються в тих 
випадках, коли харчування при- 
родним шляхом неможливе або 


коли порушені процеси засвоєння 
харчових речовин. Х. ш. через зонд 
звичайно призначають при уражен- 
нях  щелепно- -ЛИЦЬОВОЇ ділянки, 
звуженні стравоходу, невтримній 
блювоті, деяких психічних та ін. 
захворюваннях. Склад сумішей: 
бульйон, молоко, масло, сирі яйця, 
фруктові соки та ін. компоненти, 
що не містять грубих частинок їжі. 
При Х. ш. через фістули вводять 
м'ясо, хліб, рибу. Фістули накла- 
дають при непрохідності страво- 
ходу (фістула шлунка), воротаря 
шлунка (фістула тонкої кишки). 


Енергетична цінність і хімічний склад деяких продуктів 


(в 100 г продукту) 





В б. Вітаміни, мг ро 
з - - я 
Продукти ваазаані 5 5 вн в виннемо 
кДж на 3 ок А Ї Є 
я |Жж |ак Са | К 
Молоко 243 28 32 4,7 0,02 0,03 1,0 4| 121 146 
Сметана 862 28 20,9 3,2 0,5 0,03 0,3 86 109 
Сир жирний 945 14,0 180 1,3 0,10 0,05 | 0,5 | 150 112 
» нежирний 360 180 0,6 1,5 -- 0,04 0,5 | 176 4 115 
Сир твердий 1510 26,8 27,3 - 0,21 0,03 2,8 1040 130 
Морозиво вершко- 
ве 745 3,3 10,0 | 5,8 0,04 0,03 0,6 | 148 156 
Яловичина | ка- 
тегорії 782 18,9 124  -  -- 006  - 9 315 
Яловичина П ка- 
тегорії 602 20,2 7,0 кі -- 0,07 бо 10 334 
Баранина І кате- 
горії 849 16,3 15,3 -- -- 0,08 | - 9 270 
Свинина м'ясна 1485 14,6 33,0 - -- 0,52 я 7 242 
» жирна 2046 11,4 49,3 - оо 040  - 6 189 
Ковбаса люби- 
тельська (варена) 1259 12,2 28,0 - - 0,5 | - 7 211 
Хек 360 16,6 2,2 шо - 0,2 3,2 20 257 
Минтай 293 15,0 0,7 о - 0,08 | - -- 428 
Яйця 657 12,7 11,5 07 035 0,07 | - | 55 153 
Хліб житній 795 65 10 401 | -- 0,18  -- | 38 206 
» пшеничний 849 81 1,2 42,0 -- 0,21  - 37 185 
Цукор 1565 а --і 99,6 че а о 2 З 
Мед 1289 0,8 -- 80,3 - 0,01 2,0 4 25 
Шоколад 2259 5,4 35,3 52,6 -- 004  - з 535 
Макарони 1393 10,7 13 74,2 еюо 0,250 зязо 24 3. 412 
Крупа гречана 1377 12,6 2,6 68,0 - 0,53  -- 70 167 
» пшенична 1364 12,5 0,7 71,8 кенсіо (ОЮ «сса5' Убао о озсно 
» манна 1364 113 0,7 73,3 - 0,414  -- 20 120 
Рис 1351 7,0 0,6 | 77,3 - 0,8  -- 24 | 54 
Горох 1268 23,0 1,2 | 53,3 -- 0,81 -- 115 873 
Квасоля 1293 223 1,7 54,5 -- 0,50 | -- 150 1100 
Картопля осіння 347 2,0 0, 19,7 - 0,12 20 | 10 568 
Масло вершкове 3130 0,6 825 0,9 0,50  - зе 920 103 
» топлене 3711 0,3 98,0 0,6 0,6 не со о 
Олія рослинна 3761 -оо 199,9 ез а. се зн з ЗК 
Капуста  білого- 
лова (свіжа) 117 1,8 щу 5,4 -- 0,06 50 | 48 185 
Морква 138 13 01 7,0 -- 0,06 5 51 200 
Цибуля зелена 92 13  -- 43 -- 0,02 30 121 258 
» ріпка 180 1,7 шо 9,5 -- 0,05 10 | 31 175 
Огірки свіжі 63 0,8 -- 3,0 - 0,03 10 23 141 
Помідори червоні 79 0,6 м 4,2 м 0,06 25 14 290 
Кавун 159 0,7 -- 9,2 що 0,04 7 14 64 
Яблука 192 0,4 -- 11,3 - 0,01 13 16 248 
Груші 176 04 | -- 10,7 -- 0,02 5 19 | 155 
Виноград 289 0,4 | -- 17,5 -- 0,05 6 45 255 
Смородина чорна 167 1,0 б 8,0 - 0,02 200 36 372 
» червона 159 0,6 - 8,0 - 0,01 25 36 275 
Суниця 172 18  - 8,1 -- 0,03 | 60 | 40 161 
Лимони 130 0,9 -- 3,6 -- 0,04 40 | 40 163 
Апельсини 159 0,9 о 8,4 -- 0,04 60 34 197 
Вишня 205 0,8 -- 11,3 -- 0,03 15 37 256 
Слива 180 0,8 м 9,9 -- 0,06 10 28 214 
Гриби білі 105 зд. 31087 1,6 - 0,02 30 | 27 о 
Горіхи волоські 2793 20,5 60,2 | 11,2 - т -- 23,5 м 








Через пряму кишку за допомогою 
клізми вводять гол. чин. рідини і 
розчини кухонної солі. При вве- 
денні речовин внутрішньовенно, 
підшкірно або внутрішньом'язово 
використовують спец. білкові пре- 
парати (гідролізат казеїну, гідро- 
лізин, амінопептид та ін.), жирові 
емульсії, а також вітаміни, розчи- 
ни глюкози тощо. Х.ш. використо- 
вують часто як додаткове харчу- 
вання при невтримній блювоті, 


проносах, кровотечах, інтоксика- 
ціях тощо. 
ХАР'ЯНА, Гар'яна -- штат на 


Пн. Зх. Індії. Площа 44 тис. км?2. 
Нас. 12 млн. чол. (1980). Столи- 
ця -- м. Чандігарх. Розташована 
на Індо-Гангській рівнині. Основа 
економіки -- с. г., переважно зро- 
шуване землеробство. Вирощують 
пшеницю, ячмінь, просо, бобові, 
з технічних культур -- бавовник, 
цукр. тростину, арахіс. Розводять 
високопродуктивну велику рогату 
худобу. Розробляють родовища 
вапняку та піску. З галузей оброб- 
ної пром-сті розвинуті текст. (ба- 
вовняна, вовняна і шовкова) та 
харчосмакова. Підприємства маш.- 
буд. металообр., скляної, цем., 

лісопильної і паперової пром-сті. 
Кустарне виготовлення вовняних 
ковдр, взуття, тканин. Головні 
промислові центри -- Амбала, Бхі- 
вані. 

ХАРЬКОВ Євген Йосипович (н. 
13.П 1926, с. Каменка, тепер Бєлін- 
ського р-ну Пенз. обл. збе укр. рад. 
фізик, доктор фізико-матем. наук 
(з 1967), професор (з 1969). Член 
КПРС з 1973. Після закінчення 
(1956) Київ. ун-ту працює в ньому. 
Осн. наук. праці -- в галузі ви- 
вчення закономірностей процесів 
електроперенесення, термодинаміч- 
них властивостей і квантової тео- 
рії металів. Виявив разом з П. П. 
Кузьменко (див. т. 12, Додаток) і 
дослідив явище захоплення іонів 
потоком електронів (т. з. «елек- 
тронний вітер») у металах при 
проходженні крізь нього електр. 
струму (1959--67). Держ. премія 
УРСР, 1983. 

«ХАРЬКОВСКИЕ ИЗВЕСТИЯ»-- 
щотижнева літ. газета. Засн. 1817 
журналістом А. А. Вербицьким. 
З 1819 видання газети перейшло 
до ради Харків. ун-ту, її редагу- 
вали П. Гулак-Артемовський, Є. 
Філомафітський та ін. Загально- 
політ. відомості дозволялося лише 
передруковувати з петерб. газет. 
У газеті друкувалися, зокрема, 
вірші  Г. Квітки- Основ'яненка. 
У 1823 видання кгазети  припи- 
нилось. 

«ХАРЬКОВСКИЙ ДЕМОКРИТ» 
-- перший на Україні журнал са- 
тири й гумору. Виходив 1816 в 
Харкові за ред. В. Масловича. 
Журнал мав загалом ліберально- 
поміркований характер, проте ок- 
ремі сатиричні вірші та байки Я. 

Нахімова, В. Масловича мали ан- 
тикріпосницьке спрямування. В 
«Х. Д.» виступив з гумористични- 
ми віршами Г. Квітка-Основ'я- 
ненко. Тут уперше в укр. періоди- 
ці опубліковано кілька творів укр. 

мовою. 

Літ.: Федченко П. М. Матеріали з 
історії української журналістики, в. 1. 

К., 1959. П. М. Федченко. 


«ХАРЬКОВСКИЙ  ЕЖЕНЕ- 
ДЕЛЬНИКь -- перша газета на 
Сх. Україні. Виходила 1312 в Хар- 


кові. Мала в основному екон. ха- 
рактер. В окремих номерах друку- 
валися статті з історії, етнографії, 
естетики, а також інформація про 
місцеві події, торговельні та ме- 
теорологічні бюлетені. Проіснува- 
ла три місяці. П.М. Федченко. 
ХАСАВ'ЮРТ -- місто респ. під- 
порядкування Даг. АРСР, рай- 
центр. Розташований на р. Яриксу. 
Залізнична станція. 71 тис. ж. 
(1983). Розвинута харч. пром-сть 
(консервні з-ди; комбінати: м'я- 
сопереробний, харч., хлібопродук- 
тів). Серед ін. підприємств -- заво- 
ди: приладобуд.,  дослідно-експе- 
римент., рем.-мех., цегельний, за- 
лізобетонний; швейна й меблева 
ф-ки. С.-г. технікум, філіал Ма- 
хачкалинського "буд. технікуму, 
пед. уч-ще. Х. утворено 1931. 
ХАСАН -- озеро на Далекому Схо- 
ді СРСР (Примор. край РРФСР), 
на кордоні з КНДР, поблизу зат. 
Посьєт. Пл. 2,23 км?. Має стік у 
р. Танбогатий. В районі оз. Х. з 
29.УП по 11.УПІ 1938 відбувся 
воєнний конфлікт,  розв'язаний 
япон. військами, які вдерлися на 
тер. СРСР. 29.У1Т| япон. війська 
перейшли кордон і захопили висо- 
ту Безіменну, а потім Заозерну. 
Рад. війська 1-ї Особливої Черво- 
нопрапорної Далекосхідної армії 
(команд. -- Маршал Рад. Союзу 
К. Блюхер, нач. штабу ком- 
кор Г. М. Штерн) при підтримці 
авіації в запеклих боях зламали 
опір ворога і 9.УПІ оволоділи ви- 
сотами. Внаслідок переговорів 
11.УПІ 1938 державний кордон 
СРСР було відновлено. За муж- 
ність і відвагу в захисті кордонів 
СРСР 6,5 тис. радянських воїнів 
нагороджено орденами і медаля- 
ми, 26 -- присвоєно звання Героя 
Радяпського Єоюзу. 
ХАСАН І (Мулай Хасан Алауї; 
н. 9. МП 1929, Рабат) -- король 
Марокко. В 1952 закінчив ун-т у 
Бордо (Франція). З 1956 -- нач. 
генштабу збройних сил, з 1960 -- 
прем'єр-міністр і міністр оборони. 
З 1961 -- король і реліг. глава 
мусульман Марокко. 
ХАСИДИЗМ (від давньоєвр. ха- 
сід -- благочестивий) -- релігійно- 
містична течія в іудаїзмі. Виникла 
в 30-х рр. 18 ст. на Волині, Поділ- 
лі, в Галичині як опозиція офіц. 
іудаїзму, зокрема рабинату. Х. 
характеризується крайнім місти- 
цизмом, реліг. фанатизмом. 
ХАСІНТО (асіпіо) Еміліо (15.Х.П 
1875, Тондо -- 16.ГУ 1899, Махай- 
хай, пров. Лагуна) -- діяч нац.- 
визвольного руху на Філіппінах. 
У 1892 разом з А. Боніфасіо засну- 
вав таємну антиїспанську революц. 
орг-цію Катіпунан (1895 -- його 
секретар). Під час Філіппінської 
революції 1896--98 керував виз- 
вольним повстанням народу Фі- 
ліппін проти ісп. колонізаторів 
у пров. Лагуна. Автор осн. про- 
грамних документів Катіпунана 
та редактор його друк. органу; 
автор творів, написаних у формі 
афоризмів. 
ХАССЕЛЬ (Гассель; Наззє!) Одд 
(н. 17.М 1897, Осло -- 11.М 1981, 
там же) -- норвезький фізикохі- 
мік, член норвезької АН в Осло 
про но ун-т в Осло 
- рофесор цього н-т 
(1934--64). Один з беновонелой 
ників конформаційного аналізу, 
автор багатьох фундаментальних 


праць з стереохімії і кристалохі- 
мії. Вперше рентгенографічно до- 
слідив циклогексаб і показав, що 
його шестичленний цикл має фор- 
му (конформацію) «крісла», що 
таку ж конформацію мають похід- 
ні циклогексану, деякі сахари 
та ін.; запропонував номенклатуру 
й позначення замісників у різних 
положеннях циклу. Нобелівська 
премія, 1969. 

ХАТА -- тип житлової будівлі на 
селі. На Україні Х. дореволюц. 
часів звичайно мали не тільки су- 
то житл., а й господарські примі- 
щення. Були поширені різні типи 
планування Х. («хата і хатина», 
«дві хати підряд», «хата через сі- 
ни», «хата на дві половипи» тощо). 








Хати: вгорі -- в Уманському повіті 
Київської губернії. Початок 20) ст.; 
внизу -- в Черкаській області. 1957. 


Природні та істор. особливості ок- 
ремих районів України сприяли 
утворенню місцевих рис в архітек- 
турі Х. На Поліссі стіни Х. буду- 
вали в зруб. Х. Правобережжя й 
Поділля мали рублені, глинобитні 
або складені з каменю та обмазані 
глиною стіни, іноді багато оздоб- 
лені декоративними розписами; 
дах чотирисхилий солом'яний. Х. 
Лівобережної України мали також 
рублені або глинобитні стіни, об- 
мазані глиною і побілені, різьбле- 
ні віконні лиштви, піддашки на 
стовпчиках або опасання на крон- 
штейнах і також солом'яні дахи. 
Гуцули і бойки робили рублені Х., 
покрівлю з гонти; спереду хати 
будували галереї, ззаду та з боків 
були «притули» -- приміщення для 
овець, комори, стайні. 

«ХАТАь -- укр. літературно-ху- 
дожній альманах. Виданий 1860 
у Петербурзі за ред. П. Куліша. 
В альманасі надруковано кілька 
поезій Т. Шевченка, твори Марка 
Вовчка, Є. Гребінки, Я. Щоголе- 
ва, П. Куліша, Ганни Барвінок, 
П. Кузьменка, М. Номиса. В пе- 
редмові і вступних статтях до тво- 
рів окремих письменників П. Ку- 
ліш обстоював свої консервативні 
погляди. Ф. К. Сарана. 
ХАТАЄВИЧ Мендель Маркович 
10 (22)11 1893 -- 1.П 1939) -- 
рад. партійний і державний діяч. 
Член Комуністичної партії з 1913. 
Н. у м. Гомелі в сім'ї дрібно- 
го торговця. З 1917--на парт. 


роботі, зокрема з 1923 -- секретар 
Одес. губкому партії. В 1924-- 
25 -- в апараті ЦК ВКП(б), з 
1925 -- секретар Татарського об- 
кому, з 1928 -- Середньоволзько- 
го крайкому ВКП(б). У жовтні 
1932 обраний другим секретарем 
ЦК КП(6)У, 1933 -- першим сек- 
ретарем Дніпроп. обкому партії. 
З березня 1937 -- другий секре- 
тар ЦК КП(б)У. З 1925 -- член 
Центр. ревізійної комісії, з 1927 -- 
кандидат у члени ЦК, з 1930 -- 
член ЦК ВКП(о). З 1932 -- член 
ЦК КП(б)У, член Політбюро ЦК 
КП(б)У. Був членом ВУЦВК та 
ЦВК СРСР. Нагороджений орде- 
ном Леніна. 

ХАТАНГА -- ріка у Сх. Сибіру, 
в Тайм. (Долгано-Ненец. ) авт. ок- 
рузі Краснояр. краю РРФеР. 
Утворюється злиттям річок Ко- 
тую і Хети, що беруть початок на 
плато Путорана. Довж. від вито- 
ків Котую 1636 км, власне Х.-- 
227 км. Плоша бас. 364 тис. км?. 
Тече Пн.-Сибірською низовиноїо, 
впадає у Хатангську зат. моря 
Лаптєвих, утворюючи  єстуарій. 
Живлення мішанє, з персважанням 
снігового. Пересічна витрата води 


3320  мд/с, найбільша -- 18 3060 
м/с. Замерзає у вересні -- жовт- 
ні, скресає ва поч. червня. Ру- 


бальство (муксун, омуль, таймень, 
ряпушка). Судноплавна. На Х.-- 
населений пункт Хатанга. В бас. 
ріки -- окремі ділянки Таймир- 
ського заповідника. 

ХАТИНЬ -- білорус. село за 54 
км на Пн. Зх. від Мінська. Нама- 
гаючись придушити партизан. рух, 
гітлерівські карателі 22.ПІ 1943 
оточили село, зігнали всіх жите- 
лів у великий сарай і запалили 
його. Жертвами трагедії в Х. ста- 
ли 149 чол., у т.ч. 75 дітей. В па- 
м'ять жителів білорус. сіл, знище- 
них нім.-фашист. окупантами, в 
Х. 1969 відкрито меморіальний 
архіт.-скульптурний комплекс (ар- 
хітектори Ю. Градов, В. Занкович, 
Л. Левін, скульптор С. Селіха- 
нов). Іл. див. на окремому аркуші 


до | ст. Меморіальні споруди, 
т. б, с. 448--449. 
ХАТКОВ Ахмед  Джанхотович 


(26.ХП 1901, аул Хатажукай, те- 
пер Шовгеновського р-ну Адиг. 
а. о.-- 23.ХІ 1937) -- адиг. рад. 
поет. Один з основоположників 
адиг. л-ри. Член Комуністичної 
партії з 1926. Друкуватися почав 
1923. Автор вірша «Бувальщина 
про трьох дівчат» (1926), опові- 
дання «Жертва грошей» (1928). 
В поемах «Хто гине, куди ми йде- 
мо?» (1931), «Живи, людино!» 
(1937) реалістично показав тяж- 
ке життя адиг. народу в минулому. 
Людей і побут нової Адигеї відо- 
бразив у збірках «Мелодії» (1931), 


«Вартовий» (рос. мовою, 1935), 
«Мужність» (рос. мовою, 1938). 
В. І. Леніну о присвятив вірші 
«Вчення Леніна -- наша зброя» 


(1931), «Наш Ленін» (1936). Дея- 
кі вірші Х. стали нар. піснями 
(«Червона косинка», «Вартовий», 
«Колгоспна пісня» та ін.). Пере- 
кладав твори О. Пушкіна. об 
ХАТОР -- у давньоєгип. релігії 
богиня неба й родючості. В най- 
давніші часи зображували п у 
вигляді корови, а в пізніші -- жін- 
кою з коров'ячою головою. Х. вша- 
новували і як покровительку жі- 
нок, дітей та дерев. 


117 





ХАТОР 









- 
. 


М. М. Хатаєвич. 





бони а --ій от 
"зна ог УШРЕЕС 
"ЧА енд» ому мм 
би 77 сжщивесіюо | 
г; ума" З ттнобої 
рю З арери 
п Бжкия 
Хатор | Ра-Гарахуті. 


Розпис гробниці цари- 
ці Нефертарі у Фівах. 
Близько 1250 до н. е. 


118 





ХАТЧЕСОН 





Т. С. Хачатуров. 











Огороджувальні хвиле- 
ломи: 

1--3 вертикального 
профілю (гравітаційно- 
го типу, пальової кон- 
струкції, з циліндрич- 
них оболонок); 

4 -- укісного профілю; 
5 -- плавучий; 

6 -- наскрізний; 

7 -- пневматичний. 


ХАТЧЕСОН  (Гатчесон; Ниїсре- 
зоп) Френсіс (8.МП 1694, Пн. 
Ірландія -- 1747, Глазго) -- шот- 
ландський ілософ:. Представник 
суб'єктивно-ідеалістичної теорії 
морального почуття, вихідним 
пунктом якої є положення А. 
Шефтсбері про природжену схиль- 
ність людини до порядку 1 гармо- 
нії, що виявляється в доброчесно- 
сті ї красі. За Х., творець природи 
зробив добро осн. формою спону- 
кання до дій, дав людині сильні 
пристрасті як стимул до доброчес- 
них вчинків. Критерій доброчес- 
ності вчинку -- його спрямованість 
до сприяння заг. благу. Морально 
байдужими  Х. вважав вчинки, 
джерелом яких є самолюбство. 
Естетичні погляди Х. базувалися 
на визнанні чуттєвого походження 
прекрасного. А. І. Ісай. 
ХАУЇ Жорж (н. 1938) -- діяч ко- 
муністичного руху Лівану. Член 
Ліванської КП (ЛКП) з 1956 
(1948--58 ЛКП входила до складу 
єдиної КП Сірії та Лівану). В 1962 
--66 -- секретар міськкому лкКП 
Бейрута, відповідальний директор 
органу ЛКП газ. «Ан-Ніда» («За- 
клик»). З 1966-- член ЦК, секре- 
тар ЦК ЛКП. З 1968 -- член По- 
літбюро ЦК ЛКП. З липня 1979 -- 
ген. секретар ЦК ЛКП. 

ХАУСА -- народ, що живе пере- 
важно в Нігерії та Нігері, а також 
у Камеруні, Чаді, Центральноафр. 
Республіці та інших країнах. Заг. 
чисельність 19,7 млн. чол. 
(1980, оцінка). Говорять хауса 
мовою. За релігією -- мусульма- 
ни. Осн. заняття -- землеробство, 
займаються також тваринни- 
цтвом. Здавна розвинуті ремесла. 
ХАУСА МОВА мова народу 
хауса. Належить до чадської групи 
(гілки) семіто-хамітських мов. 
Використовується в Зх. Африці 
як засіб міжнац. спілкування. Ха- 
рактерні риси Х. м.: наявність 
довгих і коротких голосних, глу- 
хих, дзвінких і кглоталізованих 
приголосних; є система муз. то- 
нів, які мають лексичне й грама- 
тичне значення. Іменникові вла- 
стиві категорії роду, числа, діє- 
слову складна система видо- 
часових форм тощо. Писемність 
на основі арабського (т. з. аджа- 
мі) та лат. алфавітів. Про л-ру 
Х. м. див. Нігерія, Гана, Каме- 
рун, розділ Література. 

Літ.: Ольдерогге Д. А. Язьк хауса. 
Ло, 94. В. Я. Порхомовський. 
ХАУСДОРФ (Гаусдорф; Нацфе- 
догі) Фелікс (8.ХІ 1868, Бреслау, 
тепер Вроцлав -- 26.Ї 1942, Бонн) 
нім. математик. Закінчив 
(1891) Лейпцігський ун-т. Х. зро- 
бив значний внесок у топологію, 
теорію множин, функціональний 
аналіз, теорію неперервних груп, 
теорію чисел. Визначив і детально 
вивчив один з важливих класів 
топологіцних  тросторів (див. 
Хаусдорфів простір); одночасно 
з І.С. Александровим і незалеж- 
но від нього розв'язав проблему 
потужності борелівських множин; 
запровадив поняття міри множи- 
ни, топологічної границі тощо. Під 
загрозою потрапити разом з сім'єю 
до гітлерівського концтабору по- 
кінчив життя самогубством. 
ХАУСДОРФІВ ПРОСТІР -- то- 
пологічний тростір, кожні дві 
точки якого мають  неперетинні 
околи. Запровадив і детально до- 


слідив (у книзі «Основи теорії мно- 
жин», 1914) Ф. Хаусдорф. 

ХАУСТОВ Павло Прокопович 
Г2 (14).ХІ 1882, с. Шариновське 
Том. губ.-- 26.1Х. 1949, Київ) -- 
укр. рад. архітектор. У 1915 за- 
кінчив Моск. інженерно-будівель- 
ний, 1933 -- Київ. інженерно-буді- 
вельний ін-ти. Під керівництвом 
Х. розроблено генеральні плани 


міст Запоріжжя (Великого За- 
поріжжя), Києва,  Ясинуватої, 
Ворошиловграда, Білої Церкви. 


Автор наук. праць з питань місто- 
будування. 
ХАУФ (Гауф; Нашії) Вільгельм 
(29.ХІ 1802, Штутгарт -- 18.ХІ 
1827, там же) -- нім. письменник- 
романтик. Автор зб. «Військові й 
солдатські пісні» (1824), роману 
«Людина з Місяця», гумористично- 
го твору «Мемуари сатани», істор. 
роману «Ліхтенштейн» (усі 
1826). Найцінніші у спадщині Х. 
-- «Казки для синів і дочок осві- 
чених станів» (кн. 1--3, 1826--28), 
в яких використано мотиви нім. 
фольклору й тематику араб. казок. 
Тв.: Укр. перекл.-- Маленький 
Мук. К., 1957; Рос. перекл.- 
Сказки. М., 1977; Сказки. Л., 1979. 
ХАФІЗ (бл. 1325--1389 чи 1390) -- 
перс. і тадж. поет. Див. Г афіз. 
ХАФІЗ ІБРАГІМ (повне ім'я та 
прізв.- Мухаммед Хафіз (ібн- 
Ібрагім Фахмі; 1871, Дайрут -- 
З1.УП 1932, Каїр) -- єгип. пись- 
мен журналіст. Відомий в 
л-рі як «поет Ніла». В 1901 вийшов 
перший диван (збірка віршів) 
Х. І. в неокласичному стилі. Ліри- 
ка 1906--22 (вірші «До відставки 
Кромера», «На смерть Мустафи 
Кемаля», «Ми -- араби», «Суец -- 
багатство мого народу», «Арабська 
мова» та багато ін., що ввійшли 
до дивану 1922) -- антиколоніаль- 
ного спрямування. Автор повісті 
«Ночі Сатиха» (1906), присвяче- 
ної араб. історії, великої касиди 
«Омарійа» («Про Омара», 1918); 
елегії на смерть Л. Толстого. 
Тв.: Укр. перекл.-- Арабська 
мова. «Всесвіт», 1958, Ж» 3; Рос. 
перекл.-- |Вірші). В кн.: Стихи 
позтов Египта. М., 1956. 
Літ.: Крьмский А. ЕЄ. История новой 
арабской литературь. М., 1971. 

; Ю. Кочубей. 
ХАФУН,  Рас-Хафун мис, 
крайня сх. точка Африки (10726" 
пн. ш., 51223" сх. д.), на п-ові 
Хафун. у межах д-ви Сомалі. 
ХАЧАТУРОВ Тігран Сергійович 
Гн. 231Х (6.Х) 1906, Москва| - 
рад. економіст, акад, АН СРСР 
(з 1966). Член КПРС з 1945. Закін- 
чив (1928) Моск. ун-т. З 1931 -- на 
викладацькій роботі у вузах Мо- 
скви; 1954--59 -- директор Ін-ту 
комплексних трансп. проблем 
АН СРСР, з 1966 -- гол. редактор 
журн. «Вопрось зкономики». З 
1964 -- професор Академії сусп. 
наук при ЦК КПРС. Праці з питань 
теорії соціалістичного відтворення, 
ефективності капітальних  вкла- 
день, нової техніки, наук.-тех. 
прогресу, розміщення продуктив- 
них сил, економіки транспорту, 
природокористування та ін. 
Нагороджений дорденом  Жовтне- 
вої Революції, ін. орденами, ме- 
далями. Ю. М. Канигін. 
ХАЧАТУРЯН Арам Ілліч |24.М 
(6.У1) 1903, Коджорі, поблизу 
Тбілісі -- 1.М 1978, Москва, по- 
хований в Єревані) -- вірм. рад. 
композитор, диригент, педагог, 


муз.-громад. діяч, нар. арт. СРСР 
(з 1954), акад. АН Вірм. РСР 
(з 1963), Герой Соціалістичної 
Праці (1973). Член КПРС з 1943. 
У 1934 закінчив Моск. консерва- 
торію. З 1950 -- викладач (з 1952-- 
професор) Муз.-пед. ін-ту ім. Гне- 
сіних і Моск. консерваторії. Му- 
зика Х. різноманітна за тематикою, 
їй притаманні поетичність образів, 
глибока емоційність і повнозвуччя 
гармонії. Твори: балети «Гаяне» 
(1942), «Спартак» (1954); для со- 
лістів, хору і оркестру «Ода ра- 
дості» (1956), «Балада про Бать- 
ківщину» (1961); для оркестру -- 
З симфонії (1934; 1943; симфонія- 
поема, 1947); для окремих інстру- 
ментів з оркестром -- концерти: 
для фортепіано (1936), скрипки 
(1940), віолончелі (1946) та ін.; 
музика до вистав, зокрема «Мас- 
карад» М. Лермонтова (1941), 
«Кремлівські куранти» М. Пого- 
діна (1942), «Макбет» (1955) і 
«Король Лір» (1958) У. Шекспіра, 
кінофільмів (у т. ч. «Отелло», 
1955), обробки нар. пісень. Автор 
Держ. гімну Вірм. РСР (1944). 
Х. не раз бував на Україні з автор- 
ськими симф. концертами, висту- 
пав у пресі зі статтями про розви- 
ток укр. рад. музики, використо- 
вував укр. нар. мелодії (музика 
до драми «Справа честі» І. Мики- 
тенка -- 1931; гопак у балеті «Гая- 
не»). Нагороджений 3 орденами 
Леніна, ін. орденами, медалями. 
Ленінська премія, 1959. Держ. 
премія СРСР, 1941, 1943, 1946, 
1950, 1971. 

Тв.: Статьи и воспоминания. М., 1980. 
Літ.: Хубов Г. Арам Хачатурян. М., 


1967; Арам Ильич Хачатурян. М., 
1975. В. С. Мурза. 


ХАШДЕУ (Гашдеу; Наздеий) Бог- 
дан Петричейку |16 (28).П 1836, 
с. Керстенці, тепер Хотинського 
р-ну Чернів. обл.-- 25.УПІ 1907, 
Кимпіна, Румунія| -- рум. і молд. 
письменник, вчений, академік 
Румунської. (з 1877) та член-кор. 
Петерб. (з 1883) АН. Син А. Хиж- 
деу. Навчався у Харків. ун-ті 
(1855--56). Писати почав рос. 
мовою. Монографія «Йон-воєвода 
Лютий» (1865) про допомогу 
укр. козаків молд. народові в 
боротьбі проти тур. загарбників. 
Використовував укр. матеріал в 
істор., мовознавчих, фольклори- 
стичних працях, у худож. творах. 
Осн. твори: драма «Резван і Відра» 
(1869), «Слов'янська мова у руму- 
нів до 1400 року» (1869), поецічь 
(1873), «Русинська народна поезія 
і історія румунів» (1876), «Слова 
предків» (т. 1--3, 1878--81), «Ос- 
нови мовознавства» (1881), «Вели- 
кий етимологічний словник румун- 
ської мови» (т. .1--4, 1887--98). 
С. В. Семчинський. 
ХАШІМІЇТИ -- династія правите- 
лів у деяких країнах Араб. Сходу. 
Названа за ім'ям легендарного Ха- 
шіма, сина родоначальника племені 
курейш, до якого нібито нале- 
жав Мухаммед. Представники 
Х. правили в Хіджазі а 
Сірії (1920), Граку (1921-58). 
1921 дин. Х. править в а 
нії (з 1952 -- король Хусейн ібн 
Талал). 
ХАЩЕВАЦЬКИЙ Мойсей Ізраї- 
льович (30.І 1897, Буки, тепер смт 
Маньківського р-ну Черкас. обл.-- 
17.ХІ 1943) євр. рад. поет. 
Учасник Великої Вітчизн. війни. 


Друкуватися почав 1918. Збірки 
поезій «Спрага» (1922), «Рапорти» 
(1931), «Останній бій» (1932), 
«Рука в руку» (1935) присвячені 
громадян. війні, героям перших 
п'ятирічок. Один з кращих тноріе 
Х.-- поема «Ленін» (1934). Про. 
зові твори -- «Подорож у Біро 
жан», «Ошер Шварцман» (1939); 
п'єса «Мрії» (1939) -- про молодого 
Шолом-Алейхема. Вірші періоду 
Великої Вітчизн. війни об'єднані 
у зб. «Сьогодні й завтра» (1943). 
Перекладав твори Т. Шевченка, 
Лесі Українки, П. Тичини, М. 
з блесекОГо та ін. Загинув на фрон- 
Г. І. Полянкер. 
ХАЯ КАВА (Науакама) Семюель 
(н. 18.М11 1906, Канада) -- один 
з основних представників загальної 
семантики. Японець за походжен- 
З 1929 -- у США. Причину 
взаємного непорозуміння людей 
і конфліктів між ними вбачав у 
неправильному використанні мо- 
ви. У зв'язку з цим розробляв ме- 
тодологічні настанови заг. семан- 
тики, які зводились до аналізу 
функцій мови в процесі спілкуван- 
ня людей, виявлення аномалій у 
використанні мови, що нібито поля- 
гають у захопленні абстрактними 
словами та в патологічних пору- 
шеннях нервової системи. Філос. 
погляди Х. близькі до неопозити- 


візму пневістичної философи: . 
Р Заїченко. 
ХВАЛИНСЬКЕ МОРЕ -- дав- 


ньоруська назва Каспійського мо- 
ря. Можливо, походить від дав- 
ньоруського найменування  насе- 
лення Хорезму -- «хваліси». 
ХВАЛИНСЬКИЙ БАСЕЙН 
морський басейн, що існував з кін- 
ця плейстоцену до середнього голо- 
цену на місці сучасного Каспійсько- 
го м., Прикаспійської низовини 
й Передуралля. В розвитку Х. б. 
розрізняють ранньохвалинський 
бас., що мав макс. розміри, і 
пізньохвалинський бас. На пери- 
ферії басейну мор. піщані відкла- 
ди переверствовувалися з конти- 
нентальними відкладами, в остан- 
ніх виявлено палеолітичну стоян- 
ку (Суха Мечетка) біля м. Волго- 
града. Внаслідок регресії Х. б. 
утворилося Каспійське море. 

ХВИЛЕЛОМ, брекватер -- гідро- 
технічна споруда, що захищає ак- 
ваторію порту, а також причали 
та регові ділянки водойм від 
вітрових хвиль. Розрізняють Х. 
(мал.) огороджувальні (суцільні, 
наскрізні, плавучі, пневматичні, 
гідравлічні), оточені водним прос- 
тором, і берегозахисні, розташова- 
ні біля берега (див. Берегоукріп- 





Хвилі. 
Напрям поширення хвилі 


зміщення частинок 
аажнжнниої цс» вні 
оссоввовов оо 
оссссмовогво о 
оссоєвосов о о о0осове 


о о0овес 
. 
. 
оосососсавосовсо ? ововово 
. 
. 
. 
. 


о ососсосвввовов о 
оососовововов о 
о со осссвово» о 
о ооссссосоевоо о 
. оосовоовов о о товосво 
. ососовеовоево о оосове 
. ососоєюовсово о о о осеф 
. оосоввмосово о о о оссо 


а 


Напрям поширення хвилі 





б Напрям зміщення частинок 


ні споруди). Суцільні Х. бувають 
вертикального профілю (гравіта- 
ційні, пальові) й укісного (у вигля- 
ді піщаних дамб з укріпленими 
укосами або накиді з каменю, бе- 
тонних блоків тощо). Наскрізні 
Х. являють собою  хвилезахисні 
екрани, закріплені на опорах мос- 
тового типу; плавучі Х.-- понто- 
ни або ін. плавучі пристрої на яко- 
рях. Пневматичні Х. гасять енер- 
гію хвилі струменем стиснутого 
повітря, яке виходить з перфоро- 
ваного (з отворами) трубопроводу, 
гідравлічні Х.-- струменем води, 
яка надходить з трубопроводів. 
ХВИЛЕМІР -- 1) Прилад, яким 
вимірюють довжину хвилі або, 
точніше, частоту коливань єлек- 
тромагнітних хвиль у діапазоні 
від г» 10 кГц до десятків гігагерц. 
Розрізняють Х. резонансні (див. 
Резонанс) і гетеродинні (див. Ге- 
теродинний частотомір). 2) При- 
лад, за допомогою якого визнача- 
ють висоту, довжину, період коли- 
вань, швидкість і напрям поши- 
рення хвиль морських. Найчасті- 
ше використовують оптичний Х., 
що являє собою зорову трубу з 
спец. вимірювальними  пристосу- 
ваннями. 
ХВИЛИНА -- позасистемна оди- 
ниця часу. Позначається хв. 1 хв.- 
««60са-1/60 | год. 1/1440 доби. 
ХВИЛІ -- збурення стану речо- 
виви або поля, що поширюються у 
просторі з скінченою швидкістю. 
упроводяться перенесенням енер- 
її з перенесення речовини. РІіз- 
ним видам збурень (механічним, 
тепловим, електромагнітним тощо) 
відповідають різні види Х. Пруж- 
ні Х.-- поширення пружних де- 
формацій у газах, рідинах, твер- 
дих тілах (напр., звук). Поверхне- 
ві | Х.-- Х. що поширюються 
вздовж поверхні поділу двох се- 
редовищ. Електромагнітні хвилі, 
зокрема радіохвилі і світло, є 
поширювані збурення електромагн. 
поля. Гравітаційні хвилі -- поши- 
рювані збурення гравітаційного 
поля, що виникають з прискорен- 
ням руху мас. При теор. розгляді 
Х. звичайно вводять поняття гар- 
монічної (синусоїдної) Х., в якій 
збурення відбувається за законом 
гармонічних коливань. До осн. ха- 
рактеристик таких Х. належать 
амплітуда, період коливань | 
довжина хвилі. Залежно від орієн- 
тації збурення відносно напряму 
поширення розрізняють поз- 
довжні і поперечні Х. 
Звукові Х. в рідинах і газах є по- 
здовжніми: частини речовини коли- 
ваються вздовж напряму поширен- 
ня Х. (мал., а). Коливання струни 
являють собою поперечні хвилі: 
зміщення частинок відбувається у 
напрямі, перпендикулярному до 
напряму поширення Х. (мал., б). 
Електромагнітні Х.-- поперечні; 
вони характеризуються певною по- 
ляризацією (див. Поляризація 
хвиль). При падінні на межі поді- 
лу двох середовищ Х. зазнають 
відбиття і заломлення (див. Віо- 
биття світла, Заломлення 
хвиль). При відбитті можуть утво- 
рюватись стоячі хвилі. Х. здатні 
огинати перешкоди (див. Дифрак- 
ція), при додаванні кількох коге- 
рентних Х. (див. Когерентність 
хвиль) спостерігається  інтерфе- 
ренція хвиль. В реальних середо- 
вищах хвилі зазнають поглинання 


(див. Поглинання хвиль): їхня ам- 

плітуда поступово зменшується, а 

енергія переходить в тепло. 

т Горелик Г. С. Колебания и вол- 
1. М., 1959; Берклеевский курс фи- 

нн т. 3. Крауфорд Ф. Волнь. Пер. 


с англ. М., 1974 

. М. Левитіський. 
ХВИЛІ МОРСЬКІ --о складні 
коливальні рухи води, що вини- 


кають на поверхні моря або оксану 
від дії вітру, припл: чвоутворю- 
ючого впливу Сонця й Місяця 
(див. Припливи та відплизи) і 
підводних землетрусів (див. Цу- 
намі), атакож при змінах атм. тис- 
ку (див. Сейші). Х. м. характери- 
зуються висотою (вертикальна 
віддаль від підошви до гребеня), 
довжиною (віддаль між підошва- 
ми або гребенями двох хвиль, що 
йдуть одна за одною) та періодом 
(час, за який окрема частинка хви- 
лі проходить віддаль, що дорівнює 
ї довжині). Довж. Х. м. досягає 
400 м, вис.-- 18 м (в окремих ви- 
падках, під час землетрусів 
90 м). Вивчення Х. м. має велике 
значення для мореплавства, мор. 


гідротех. буд-ва, суднобудування 
тощо. 

ХВИЛІВНИК (Агі5 соЇосНіа) -- рід 
рослин родини  хвилівникових. 


Трав'янисті або виткі дерев'янисті 
рослини. Листки чергові, серце- 
видні. Квітки неправильні, мають 
складне пристосування до пере- 
хресного запилення комахами. 
Плід -- коробочка. Бл. 350 видів, 
поширених переважно в тропіках. 
В СРСР -- 7 дикорослих видів, 
ут.ч.в УРСР-- 1: Х.звичай- 
ний (А. сіегпасівї5) заввишки до 
90 см; росте в лісах, на заливних 
луках, серед чагарників, по бо- 
лотах; отруйний. Деякі види, 
напр. Х. широколистий 
(А. тасгорруПйа), вирощують в 
СРСР, зокрема в УРСР, як деко- 
ративні. 

ХВИЛЯНКОВІ (Огдуїдає, сино- 
нім БГутапігііда?) -- родина мете- 
лівкових. Крила (розмах 30--70 
мм) у більшості видів однобарвні, 
світлі, білувато-сірі; черевце 
товсте, волохате. Гусениці вкри- 
ті волосками, зібраними в пучки, 
і бородавками, мають залози з 
отруйним секретом, що спричинює 
запалення шкіри у людини: жив- 
ляться листками, гол. чин. дерев- 
них рослин. Бл. 4 тис. видів Х., 
поширених на всіх материках, 
крім Антарктиди. В СРСР, у т.ч. 
на Україні, бл. 90 видів. Деякі 
з них (напр., непарний шовко- 


пряд, золотогузка, монашка) є 
шкідниками плодових дерев і лі- 
сових порід. 

ХВИЛЬОВА МЕХАНІКА -- те 


саме, що й квантова механіка. 
ХВИЛЬОВА ПЕРЕДАЧА -- тип 
передачі, в якій крутний момент 
передається хвилями пружної де- 
формації, що виникають у гнучко- 
му елементі; різновид тланетар- 
ної передачі. Принцип дії Х. п. 
полягає у переміщенні хвилі де- 
формації гнучкого елемента (тон- 
костінного стакана, кільця, мем- 
брани тощо), що його деформує 
генератор хвиль (напр., овальний 





Середній 
рівень 
моря 


Гребінь 


Висота 
«вилі 


Підошва 
хвилі 








119 





ХВИЛЬОВА 
ПЕРЕДАЧА 






те 
- 
лей 





А. І. Хачатурян. 


звичайний: 
гілка; 


Хвилівник 
1 -- квітуча 
2 -- квітка в поздовж- 
ньому розрізі; 

3 -- плід. 


Хвилі морські. 
Схема хвилі. 


120 





ХВИЛЬОВА 
ФУНКЦІЯ 








Хвильова передача 
(двохвильова): 
1 -- механічний 
ратор хвиль; 

2 -- гнучкий елемент; 
3 -- жорсткий елемент. 


гене- 


кулачок з кулькопідшипником), 
по жорсткому елементу  (напр., 
товстостінному стакану, зубчасто- 
му вінцю). Хвилі збуджують мех. 
(найпоширенішим), гідравлічним, 
пневматичним, електромагн. або 
комбінованим способом. Розрізня- 
ють Х. п. зубчасті, фрикційні (з 
використанням сил тертя) і гвинто- 
ві. Найпоширеніші  двохвильові 
Х. п. (з деформуванням гнучкого 
елемента в двох місцях, мал.). 
Застосовують також одно-, три- 
і багатохвильові передачі. Х. п. 
відзначається підвищеною кінема- 
тичною точністю, меншим шумом. 
Оптимальне передаточне  відно- 
шення, що залежить від матеріалу 
гнучкого елемента, становить 75-- 
320. Ккд (при передаточному від- 
ношенні 100) -- 0,9. Є також гер- 
метичні Х. п., які передають обер- 
тання в герметизовані порожнини 
з хім. агресивним або радіоактив- 
ним середовищем, у порожнини з 
глибоким вакуумом, а також та- 
кі, що служать приводами герме- 
тичних вентилів. Х. п. застосо- 
вують в авіац. і космічній техніці, 
в приводах вантажопідйомних ма- 
шин, верстатів, о воньейеі в тощо. 
І. Гончаренко. 
ХВИЛЬОВА Функція -- вели- 
чина, що повністю описує стан 
квантової системи (напр., елект- 
рона, атома, молекули, кристала) 
і застосовується для розрахунків 
значень фіз. величин у цьому 
стані. Х. ф. ф (4) є комплексною, 
однозначною і неперервною функ- 
цією сукупності координат 4 си- 
стеми. Якщо д - х, у, 2, то Х. ф. 
задана в координатному поданні, 
якщо 4 є ру Ру, Р; -- в імпульс- 
ном поданні. Всі можливі подан- 
ня ф. еквівалентні. З часом 
стан зу о системи, а з ним і 
Х. ф. змінюються. Залежність 
Х. ф. від часу і змінних 4 визна- 
чається диференціальним Шредін- 
гера рівнянням. Опис властивостей 
квантової системи за допомогою 
Х. ф. має імовірнісний характер. 
Квадрат абс. значення Х. ф. 
І Ф (4) І? визначає Імовірність того, 
що при вимірюванні в момент 
часу і можна знайти значення змін- 
них системи в інтервалі 4, 4 -- 
- ад. Б. М. Ніцович. 
Хвильові РІВНЯННЯ -- одне 
з рівнянь математичної фізики. 
Описує процеси збурень, що від- 
буваються з певною швидкістю в 
деякому середовищі. 
ХВИЛЬОВЕ ЧИСЛО -- величи- 
на, пов'язана з довжиною хвилі 
2 співвідношенням Б Злі). 
В спектроскопії Х. ч. часто наз. 
лання обернену довжині хви- 
ЛІ 
ХВИЛЬОВИЙ ВЕКТОР -- век- 
тор Е, напрям якого збігається з 
напрямом поширення біжучої хви- 
лі; чисельно дорівнює хвильовому 
числу 
ХВІСТ -- більш або менш відособ- 
лений і рухливий задній відділ 
тіла хребетних тварин, що виконує 
різні функції. У риб, китів, сирен 
на Х. розвинений плавець, що слу- 
жить органом руху. У хвостатих 
земноводних і плазунів Х. є допо- 
міжпим органом руху. У ссавців 
Х.-- хватальний орган, що допо- 
магає при лазінні (опосум, деякі 
мурахоїди, мавпи), іноді -- орган 
опори (кенгуру) тощо. Х. є на ран- 
ніх стадіях розвитку і у зародка 


людини, наявність його у людини 
в постембріональний період -- при- 
клад атавізму. 
ХВОЙКА (Хвойко) Вікентій Вя- 
чеславович 11850, с. Семин, тепер 
ЧССР -- 20.Х.(2.ХГ) 1914, Київ)-- 
укр. археолог. Чех за походжен- 
ням. У 1876 приїхав до Росії, жив 
Києві, працював учителем. В 
1893--1903 досліджував Кирилів- 
ську стоянку. В 1896 відкрив 
перші пам'ятки трипільської куль- 
тури в Серед. Придніпров'ї. Ви- 
вчав пам'ятки бронзового віку, 
городища й кургани лісостепових 
племен скіфського часу, зокрема 
Пастирське городище. З ім'ям 
Х. пов'язане відкриття і розкопки 
т.з. полів поховань. Вивчав також 
пам'ятки сх. слов'ян 7--10 ст., 


висунув прогресивну концепцію 
про  автохтонність населення в 
Серед. Придніпров'ї. Особливу 


увагу приділяв вивченню пам'я- 
ток Київської Русі, насамперед 
Києва (розкопки на горі К иселівці, 
Старокиївській горі). Х.-- один 
із засновників Київ. міського му- 
зею старовини і мистецтва (тепер 
Історичний музей УРСР), де за- 
відував археол. відділом. 

Літ.: Шовкопляс Г. М. В. В. Хвойка. 
«Український історичний журнал», 
1970, Ме 5. 

ХВОЙНІ (Ріпорзіда, син. Сопі- 
Регае) -- клас голонасінних рос- 
лин. Одно-, рідше дводомні дере- 
ва і кущі, переважно моноподі- 
ально розгалужені (див. Галужен- 
ня у рослин). Листки голчасті 
(хвоя) або лусковидні. Макроспо- 
рофіли, на яких відкрито розмі- 
щені насінні зачатки, разом з по- 
кривними лусками, як правило, 
зібрані в жіночі шишки; мікроспо- 
рофіли зібрані в стробіли. Насін- 
ня горішковидне, з крильцем або 
без нього. Бл. 400 сучасних видів 
(50 родів), пошир. в теплих, по- 
мірних і холодних областях зем- 
ної кулі, більшість -- у Пн. пів- 
кулі. На території СРСР вони 
пошир. на величезній площі, де 
утворюють зону хвойних лісів -- 
тайгу. В СРСР бл. 60 дикорослих 
видів Х., з них в УРСР -- бл. 
20 видів. На території України, 
де у палеогеновий період Х. були 
представлені 22 родами, зберегли- 
ся представники лише 6 родів, а 
саме: тис, ялиця (смерека), яли- 
на, сосна, модрина, яловець (дея- 
кі автори виділяють ще два окре- 
мі роди), сабінус (Забіпи5) і кед- 
рина (Сепіга). Найпошир. Х. в 
УРСР є сосна звичайна (Ріпи5 
5Ше5(гі5), що росте по всій тери- 
торії, крім Пд. Степу, сосна Фо- 
міна (Р. Їотіпі), яка росте у тих 
же місцях, крім Криму і Україн- 
ських Карпат, сосна Палласа, або 
кримська (Р. раПазіапа) --в Кри- 
му та сосна муго (Ріпи5 ти»?о) -- 
у високогір'ї Карпат. Деяк! Х., 
що ростуть в УРСР, є реліктами, 
зокрема тис ягідний (Тахиз5 Басса- 
ха), модрина польська (Іагіх ро- 
Ї|опіса), сосна Станкевича (Ріпи5 
5капКеуїссі). Деревина Х. засто- 
совується у будівництві, меблевій 
пром-сті тощо, іде на виготовлен- 
ня паперу, штучного шовку та ін., 
з неї одержують смоли, терпентин, 
бальзам. дубильні речовини, віта- 
міни та ін. Х. використовуються 
у зеленому будівництві. Х. з'яви- 
лися у пермський період, макси- 
мального розвитку досягли в кінці 


мезозойської -- на поч. кайнозой- 
ської ери. Більшість учених вва- 
жають, що Х. розвинулися з кор- 
даїтів; деякі ботаніки дотримують- 
ся думки, що Х. беруть свій поча- 
ток від плауновидних. 


В. І. Чопик. 
ХВОЛЬСОН Орест Данилович 
Г22.ХІ (4. ХПП) 1852, Петербург -- 
11.У 1934, Ленінграді) рос. 
радянський фізик, почесний член 
АН СРСР (з 1920), Герой Пра- 
ці (1926). Закінчив (1873) Петерб. 
ун-т. З 1876 викладав у ньому 
(з 1891 -- професор), а також 
в ін. вузах Петербурга. Осн. 
наук. праці стосуються  елек- 
трики, магнетизму,  фотометрії, 
актинометрії. Сконструював кра- 
щі на той час актинометр 1 пір- 
геліометр. Після 1896 займався 
гол. чин. складанням  5-томного 
«Курсу фізики», який тривалий 
час залишався осн. посібником для 
вузів. Нагороджений орденом 
Трудового Червоного Прапора. 
ХВОРОБА -- конкретне захворю- 
вання окремої людини або уза- 
гальнене уявлення про захворю- 
вання як біологічне чи соціаль- 
не явище. У зв'язку з надзви- 
чайною різноманітністю існуючих 
Х., різними поглядами і підхо- 
дом до розмежування поняття «здо- 
ров'я» і «хвороба» щодо визначен- 
ня змісту цього терміна загально- 
прийнятого тлумачення поняття 
«хвороба» немає. Найчастіше Х. 
визначають як реакцію організму 
(порушення його життєдіяльності) 
на діяння несприятливих зовн. або 
внутр. подразників. Ця реакція 
супроводиться насамперед  пору- 
шенням  нервово-гуморальної ре- 
гуляції діяльності різних органів 
і систем. При розгляді Х. не- 
обхідно зважати на причину (її 
виникнення (етіологію), механізм 
розвитку патологічних процесів 
(патогенез) і клінічні прояви (03- 
наки, або симптоми). У виникнен- 
ні хвороб відіграють роль різно- 


манітні фактори: механічні, фі- 
зичні, хімічні, біологічні, психо- 
генні, спадковості. Для Х. харак- 


терний різний перебіг (гострий, 
хронічний, рецидивний). Х. може 
супроводитися різними  усклад- 
неннями, іноді з стійкими зміна- 
ми тих чи ін. органів і мати різний 
кінець -- видужання (повне або 
часткове) або смерть. Х. не є по- 
стійним явищем. Змінюється струк- 
тура захворюваності населення 
(стають частішими одні Х., рідки- 
ми інші), а також клінічна картина 
хвороб (патоморфоз), що зумовле- 
но мінливістю Х. як біологічного 
явища, впливом на неї лікуваль- 
но-профілактичних заходів,  со- 
ціальних причин і заходів. Див. 
також статті про окремі хвороби. 


Г. І. Бурчинський. 
ХВОРОБИ РОСЛИН -- пору- 
шення нормальної життєдіяльнос- 


ті рослинного організму, яке про- 
являється в розладі його фізіоло- 
гічних функцій і структури. Х.р. 
призводять до ураження окремих 
органів або загибелі всієї росли- 
ни, отже -- до зниження урожаю 
і якості рослинницької продук- 
ції. Причиною Х. р. можуть бути 
патогенні фактори (віруси, бакте- 
рії та ін. організми) й несприятли- 
ві умови середовища. Розрізня- 
ють інфекційні |і неінфекційні 
Х. р. Інфекційні Х. р. за- 


лежно від збудників поділяють 
на грибні хвороби рослин, бакте- 
ріальні Х. р. (див. Бактеріози); 
вірусні хвороби рослин, нематод- 
ні хвороби рослин і хвороби, 
збудниками яких є рослини-пара- 
зити (див. Омела, Вовчок, Пови- 
тиця та ін.). 

Неінфекційні хвороби рос- 
лин виникають внаслідок високої 
або низької температури, різких 
коливань температури повітря й 
грунту (напр., вигоряння посівів, 
вимерзання рослин,  випирання 
рослин); внаслідок надлишку або 
нестачі вологи (наприклад,  ви- 
мокання посівів, стікання рос- 
лин, передчасне в'янення рослин); 
порушення м режиму  мінерально- 
го живлення рослин, неправиль- 
ного співвідношення елементів 
живлення в грунті та ін. Залеж- 


но від локалізації розрізняють 
місцеві і загальні Х. р. Міс- 
цеві Х. р. характеризуються 


ураженням окремих органів рос- 
лини у вигляді плямистостей (цер- 
коспороз буряків, картоплі, септо- 
ріоз злаків, коколікоз вишні | 
черешні), пустул (див. Іржа рос- 
лин), порошковидного або паву- 
тинного нальоту (див. Борошниста 
роса, Несправжня борошниста ро- 
са), наростів (пухирчаста сажка 
кукурудзи). При загальних 

р. найчастіше спостерігається 
в'янення рослин в цілому внаслі- 
док ураження судинної системи 
(напр., фузаріози льону, вілт 
бавовника, картоплі, соняшника 
та ін.). За характером прояву 
виділяють латентні (приховані) 
Х. р., які протікають без симпто- 
мів (деякі вірусні, мікоплазмо- 
ві і бактеріальні хвороби); хро- 
нічні Х.р., коли рослина хворіє 
тривалий період або увесь період 
життя (гниль деревини, чорний рак 
яблуні). Х. р. передаються з насін- 
ням і садивним матеріалом, рос- 
линними рештками, через грунт, 
інвентар, комахами, вітром, во- 
дою тощо. Заходи бороть- 
би спрямовані насамперед на за- 
побігання хворобам: дотримання 
законів землеробства і агротехні- 
ки, створенням цим самим найкра- 
щих умов для росту і розвитку 
с-т. культур, вирощування стій- 
ких до хвороб сортів і гібридів, 
створення здорового посівного і 
садивного матеріалу, застосуван- 
ня біологічних, фізичних, меха- 
нічних і хімічних засобів захисту 
рослин, додержання карантинних 
заходів. Іл. див. на окремому ар- 


куші, с. 240--241. 
Літ.: Страхов Т. Д. Введение в общую 
фитопатологию. К., 1962; Пересип- 


кін В. Ф. Хвороби сільськогосподарсь- 
ких культур. К., 1973; Вірусні хворо- 
би сільськогосподарських культур. 
К., 1975; Исаєева Е. В. Атлас болезней 
ПЛОДОВЬІХ и ягодньх культур. К., 
1977; Тарр С. Основьв патологиий рас- 
тений. Пер. с англ. М., 1975. 

В. Ф. Пересипкін. 


ХВОРОБИ  СІЛЬСЬКОГОСПО- 
ДАРСЬКИХ ТВАРИН -- пору- 
шення нормальних життєвих функ- 
цій у тварин, що спричинюють фі- 
зіол. Й морфологічні зміни в їх- 
ніх органах і тканинах. Причина- 
ми виникнення хвороби можуть 
бути різні фіз. (мех. ушкодження 
-- рани, ушиби, переломи, виви- 
хи; дія променевої енергії, опіки, 
відморожування), хім. (кислоти, 
луги) і біол. (мікроорганізми, ві- 


руси, гельмінти, найпростіші, клі- 
щі, комахи) подразники. Х.с. т. 
завдають великої екон. шкоди 
нар. г-ву, знижуючи продуктив- 
ність і роботоздатність тварин, 
збільшуючи передчасне  вибраку- 
вання їх, погіршуючи якість харч. 
продуктів тваринництва і сирови- 
ни. Розрізняють незаразні і зараз- 
ні Х. с. т. Перші виникають вна- 
слідок неправильної годівлі, ут- 
римання і використання тварин, 
другі спричинюються біол. подраз- 


никами. Незаразні Х. с. т. 
поділяють на внутрішні, зовніш- 
ні і хвороби статевої системи. 


Заразні Х.с. т. поділяють на 
інфекційні хвороби та інвазійні 
хвороби. Деякі збудники заразних 
хвороб спільні для тварин і лю- 
дини (антропозоонози), інші діють 
лише на певний вид тварин (див. 
Зоонози). Заразні хвороби вини- 
кають в одиничних випадках, |, 
якщо не прийняти належних за- 
ходів, швидко поширюються (див. 
Панзоотія, Ензоостіїя, Епізоотія). 
Заходи боротьби і про- 
філактика спрямовані на 
оздоровлення зовн. середовища, 
підвищення стійкості організму, 
застосування лікувальних засобів, 
запобіжних щеплень, діагностич- 
них обстежень, введення обмежу- 
вальних заходів (див. Карантин). 
До інфекційних хвороб, спільних 
для багатьох видів тварин, нале- 
жать: сибірка, правець, туберку- 
льоз, бруцельоз, лептоспіроз, не- 
кробактеріоз, пастерельоз, лісте- 
ріоз, актиномікоз, сказ, стригу- 
чий лишай, ящур, ботулізм, ту- 
ляремія, віспа, хвороба Дуєскі; 
до інвазійних: фасціольоз, дикро- 
целіоз, ехінококоз. 

Хвороби великої  рога- 
тої худоби: емфізематозний 
карбункул, паратуберкульоз, чу- 
ма, пошесне запалення легень, 
злоякісна  катаральна гарячка, 
вібріоз, диктіокаульоз, гіподерма- 
тоз, бабезіоз, трихомоноз та ін. 
Хвороби овець: брадзот, ін- 
фекційна г ентеротоксемія, конта- 
гіозна агалактія, ценуроз, цисти- 
церкоз, естроз, трихомоноз та 
ін. Хвороби свиней: чума, 
бешиха, атрофічний інфекційний 
риніт, енцефаломієліт, грип, ас- 
каридоз,  цистицеркоз  (фіноз), 
кокцидіоз та ін. Хвороби ко- 
ней: сап, лімфангоїт, інфекц. 
анемія, мит, контагіозна плевро- 
пневмонія, інфлуенца, заразний 
катар верхніх дихальних шляхів, 
інфекц. аборт, гастрофільоз, ну- 
таліоз, парувальна хвороба. Хво- 
роби птиці: чума, пулороз, 
тиф, віспа, дифтерит, орнітоз, 





І. Ф. Хворостецький. Комсомолка на 
селі. 1927. ДМУОМ у Києві 


канату, 
Кк З 





ларинготрахеїт, ас- 
аскаридіоз,  філіко- 
кокцидіози, лейкоцитози 

Хвороби хутрових 
звірів : ензоотичний енцефало- 
мієліт, чума, вірусний ентерит, 
опісторхоз,  трихінельоз та ін. 
Хвороби кролів: стафілоко- 
коз, септицемія,  пастерельоз, ін- 
фекційний риніт, міксоматоз, кок- 


інфекційний 
пергільоз, 
льоз, 
та ін. 


цидіоз | та ін. Хвороби риб: 
краснуха,  дерматомікоз, віспа, 
зяброва гниль, іхтіофтиріоз, ко- 


стіоз, лернеоз, лігульоз, дактило- 
гіроз, чорнильна хвороба та ін. 
Хвороби бджіл ії роз- 
плоду: паратиф, септицемія, 
меланоз, браульоз, вароатоз, но- 
зематоз; розплоду -- гнилець, ас- 
пергільоз, перицистимікоз та ін. 
Хвороби шовкопряда: мус- 
кардина, жовтяниця, пебрина, 
мертвотність, чахлість, септицемія: 
Див. також статті про окремі хво- 
роби с.-г. тварин. 

Літ.: Кучеренко 3. О. Хвороби туто- 
вого шовкопряда. К., 1964; Хвороби 
сільськогосподарських тварин. К. 
1971; Алексєєнко Ф. М. Хвороби 
бджіл. К., 1972; Дорошко І. М. |та 
ін. ). Хвороби птиці. К., 1972; Щерби- 
на А. К. Болезни рьб. К., 1973. 
ХВОРОСТЕЦЬКИЙ Іван Федо- 
рович (18.ГУ 1888, с. Юридика, те- 
пер у складі м. Почаєва Терноп. 
обл.-- 19.ХІ 1958, м. Почаїв, Тер- 
ноп. обл.) -- укр. рад. живопи- 
сець. У  1908--15 шннавчався в 
Київ. художньому уч-щі, 1925-- 
28-- в Київ. художньому ін-ті. 
Твори:  «Комсомолка на селі» 
(1927), «Пралі» (1929), «Зима» 
(1947), «Озеро в Тернополі» (1955), 
«Замкова гора в Кременці» (1956), 
«Пасіка» (1957), «Почаївський мо- 
тив» (1958). Картини Х. зберіга- 
ються в ДМУОМ у Києві, Мико- 
лаїв. худож. музеї, Терноп. крає- 
знавчому музеї. 

Літ.: Павлов В. Іван Хворостецький. 
К., 1981. 

ХВОСТАТІ ЗЕМНОВОДНІ (Сац- 
дака) -- ряд класу земноводних. 
Тіло (довж. від кількох см до 1 м) 
видовжене, поділене на головний, 
тулубовий і хвостовий відділи. 
Шкіра гладенька або горбкувата, 
секрет шкірних залоз отруйний 
(див. Отруйні тварини). Найго- 
ловніші анатомічні особливості: 
лобні кістки не зрощені з тім'яни- 
ми, задній кінець верхньощелепо- 
вої кістки вільний, не сполучений 
з квадратною кісткою, іноді верх- 
ньощелепових кісток немає; в хреб- 
ті Х. з., на відміну від безхвос- 
тих земноводних, до 100 і біль- 
ше хребців, барабанної перетин- 
ки і барабанної порожнини немає. 
Більшість Х. з. усе життя прово- 
дять у воді, окремі водяться на су- 
ходолі в затінених місцях і повер- 
таються в воду лише для розмно- 
ження. Розмножуються, відклада- 
ючи яйця, деяким властиві живоро- 
діння ! яйцеживородіння. Заплід- 
нення у переважної більшості 
внутрішнє, відбувається за допо- 
могою сперматофорів. У частини 
Х. з. відома неотенія. Живляться 
в осн. безхребетними. Бл. 280 су- 
час. видів Х. з., поширених у 
помірному поясі Зх. і Сх. півкуль. 
В СРСР -- 1 видів, ут.ч. в УРСР 
-- 5: саламандра плямиста та 4 
види тритонів. Викопні рештки 
відомі починаючи з ранньої крей- 
ди. Іл. див. на окремому аркуші до 
ст. Земноводні. В. І. Таращук: 


121 
ХВОРОСТЕЦЬКИЙ 








В. В. Хвойка. 





О. Д. Хвольсон. 


Ми 
у і 


чи7 
2 
172 


А 772 
А 


ЛИ 
і 


це 


М 





Хвощ польовий, неплід- 
ний і плідний пагони: 
1 -- гілочка; 

2 -- піхва плідного 
стебла; 

3 -- споролистик; 

4 -- спора. 


122 





ХВОСТЕНКО- 
ХВОСТОВ 





О. В. Хпостенко- 
Хвостов. 





О. В. Хвостенко- 
Хвостов. Плакат. 1921. 





В. М. Хвостов. 





Хвостокол ; 
ський, або морський кіт. 


європей- 


ХВОСТЕНКО-ХВОСТОВ  Олек- 
сандр Веніамінович Гсправж. прізв. 
-- Хвостенко; 5 (17).ГУ 1895, сло- 
бода Борисівка, тепер Бєлг. обл.-- 
16.П 1968, Київ) -- укр. рад. те- 
атр. художник, графік, нар. ху- 
дожник УРСР (з 1945). Був чле- 
ном АРМУ Й ОСМУ. В 1907--17 
навчався в Московському уч-щі 
живопису, скульптури та архітек- 
тури у К. Коровіна. В 1916--18 
публікував сатиричні малюнки в 
журн.«Будильник» (Москва) і пра- 
цював у ряді московських театрів. 
1920--21 брав участь у діяльно- 
сті УкрРОСТА у Харкові (плака- 
ти, оформлення свят, розписи ін- 
тер'єрів та агітпоїздів). У 20-х рр. 
під впливом  супрематизму (|і 
конструктивізму оформив виста- 
ви: «Містерія-буф» В. Маяков- 
ського (1921, Героїчний театр, Хар- 
ків), «Севільський цирульник» 
Дж. Россіні (1925), «Русалка» 
О. Даргомижського (1928), «Валь- 
кірія» Р. Вагнера (1929; всі 
Держ. опера, Харків, тепер Хар- 
ків. театр опери та балету ім. М. В. 
Лисенка); «Червоний мак» Р. Гліє- 
ра (1928); «Золотий обруч» Б. 
Лятошинського (1931; обидві 
Київ. держ. укр. опера); «Пікова 
дама» П. Чайковського (1927; Ве- 
ликий театр, Москва). У цей же 
час створював сатиричні малюнки 
для газет «Коммунист», «Харьков- 
ский пролетарий», журналів «Чер- 
воний перець» (Харків) і «Крас- 
ньй перец» (Москва). В 30--50-х 
рр. Х.Х. оформив вистави: «Кар- 
мен» Ж. Бізе (1934), «Щорс» Б 
Лятошинського (1937), «Лісова 
пісня» М. Скорульського (1946), 
«Молода гвардія» Ю. Мейтуса 
(1947), «Іван Сусанін» М. Глинки 
(1948), всі -- Київ. театр опери та 
балету ім. Т. Г. Шевченка. У 1921-- 
34, 1938--41, 1945--47 -- професор 
Харків. худож. ін-ту. Держ. пре- 
мія СРСР, 1949. Іл. див. на ок- 
ремому аркуші, с. 160--161. 
Літ.: Драк А. Олександр Веніаміно- 
вич  Хвостенко-Хвостов. К., 196 
О. Горбачов. 
ХВОСТОВ Володимир Михайло- 
вич (11 (24).У1 1905, Казань-- 9.ПІ 
1972, Москва| рад. історик, 
акад. АН СРСР (з 1964), прези- 
дент Академії пед. наук СРСР 
(1967--71). Член КПРС з 1943. 
Навчався в Казан. пед. ін-ті 
(1922--26). В 1934--41 викладав 
у Моск. ун-ті, професор. В 1941-- 
44 -- в Рад. Армії. В 1944--45, 
1957--59 -- в апараті ЦК КПРС. 
У 1946--54 -- керівник кафедри 
міжнар. відносин Академії сусп. 
наук при ЦК КПРС. У 1946-- 
57 -- нач. Управління і член Коле- 
гії МЗС СРСР. У 1959--67 -- ди- 
ректор Ін-ту історії АН СРСР. Ав- 
тор праць з історії нового часу і 
міжнар. відносин. Нагороджений 
2 орденами Леніна, ін. орденами, 


медалями. Держ. премія СРСР, 
1942, 1946. 
ХВОСТОКОЛ (ГРазуайіз) -- рід 


хрящових риб род. хвостоколових. 
Переважна більшість видів поши- 
ені в тропіч. широтах. В Чорному 
1 Азовському морях трапляється 
1вид-- Х. європейський, 
або морський кіт. Тіло 
(довж. понад 1 м, маса до 22 кг) 
сплющене в спинно-черевному на- 
прямі, оторочене грудними плав- 
цями, що, з'єднуючись спереду, ут- 
ворюють кінець рила. Хвіст дов- 


гий, посередині з зазубреною ко- 
лючкою (звідки й назва), в жолоб- 
ках якої залягають отруйні за- 
лози. Трапляється на мілководді, 
часто закопується в грунт. Жи- 
виться рибами і придонними без- 
хребетними. Живородящий; самка 
за раз народжує 4--12 малят. Про- 
мисл. значення невелике (викори- 
стовують печінку, яка містить до 
63 9 жиру, багата | на вітамін Р). 

. Я. Щербуха. 
Хвощ «Есіїзвнацо), -- рід рослин 
порядку хвощів відділу папороте- 
видних. Здебільшого невисокі (до 
1--1,5 м) багаторічні трав'янисті 
рослини з членистими підземними 
кореневищами та надземними па- 
гонами з прямим борозенчастим 
простим або кільчасто розгалуже- 
ним стеблом з  недорозвиненими 
листками, що зростаються у зуб- 
часті піхви. Лише Х. велетенський 
(Е. ріжапіеит) з Пд. Америки до- 
сягає вис. 10 м. Стебла і гілочки 
зелені (здійснюють процес фото- 
синтезу). Споролистки з споран- 
гіями зібрані в кінцеві колоски 
або на кінці стебла вегетативних 
рослин, або (у деяких видів, 
напр. у Х. польового) на кінці 
спеціальних спороносних пагонів, 
що з'являються весною. Бл. 30 
видів, пошир. в усіх частинах 
світу, крім Австралії і Антаркти- 
ди; в СРСР -- 13. видів, у т. ч. на 
Україні -- 9, з них найпошир. Х. 
польовий (Е. агуеп5е), Х. лучний 
(Е. рга(еп5е), Х. болотяний (Е. 


раїизіге) і Х. лісовий (Е. зіЇча- 
йсит). Іл. ге РІ 1 А 
ХВОЯ, глиця -- листки багатьох 


хвойних рослин. Звичайно голчас- 
ті або лусковидні, від 1 мм (напр., 
у туї) до 30 см (у деяких сосен) 
завдовжки. Х. у більшості рослин 
багаторічна, опадає неодночасно. 
Епідерміс Х. має товсту рим цлм 
заглиблені продихи. Мезофіл Х 
складається з паренхімних клі- 
тин, стінки яких мають впинання, 
що збільшує фотосинтезуючу по- 
верхню. В центрі Х. містяться 1-- 
2 провідні пучки. В Х. більшості 
хвойних є смоляні ходи. Х. виді- 
ляє фітонциди. З Х. деяких порід 
добувають олії, вітаміни, хвойне 
борошно, рослинну шерсть. 
ХЕБЕЙ -- провінція на Сх. Ки- 
таю. Омивається водами Жовтого 
м. Площа 185 тис. км2?. Нас. 53 
млн. чол. (1982). Адм. ц.-- м. 
Шіцзячжуан. Більшу частину те- 
риторії займає Велика Китайська 
рівнина. Клімат помірно континен- 
тальний. Найбільші ріки -- Луань- 
хе і Хайхе. Видобувають кам. ву- 
гілля, нафту, залізну, мідну та 
ін. руди, буд. матеріали, золото. 
На узбережжі -- випарювання со- 
лі. Розвинуті металургія та маши- 
нобудування. Підприємства нафто- 
хімічної, будівельних матеріалів, 
скляної, фарфоро-фаянсової, тек- 
стильної, харчової пром-сті. Гол. 
пром. центри-- Таншань, Хань- 
дань, Шіцзячжуан. Гол. галузь 
с.  г.-- землеробство.  Вирощу- 
ють пшеницю, кукурудзу, гаолян, 
просо, рис, з тех. культур 
бавовник, арахіс, сою, тютюн то- 
що. Розводять велику рогату ху- 
добу, овець, свиней. На узбереж- 
жі -- рибальство. Х. має розгалу- 
жену сітку з-ць, автомоб. та внутр. 
водних шляхів. Основний морський 
порт -- Ціньхуандао. 

М. В. Фурманов. 


ХЕВЕШІ (Гевеші; Неуезу) Георг 
(Дердь) (1.У ПІ 1885, Будапешт -- 
5.УП 1966, Фрайбург, ФРН) - 
угор. хімік, почесний акад. Угор. 
АН, іноз. член Лондон. королів- 
ського т-ва (з 1939). У 1908 закін- 
чив Будапештський ун-т. Спільно 
з нідерл. фізиком Д. Костером 
(1889--1950) відкрив (1922) хім. 
елемент гафній. Спільно з нім. уче- 
ним Ф. Панетом (1887--1958) роз- 
робив метод дослідження, назва- 
ний методом мічених атомів (1913) 
і вперше застосував його для біол. 
дою прдакеньа Нобелівська премія, 
ХЕВІСАЙД (Гевісайд; Неауізіде) 
Олівер (18.У 1850, Лондон -- 3.П 
1925, Торкі) -- англ. фізик, член 
Лондон. королівського т-ва (з 
1891). Наук. праці з електромагне- 
тизму; вивчав поширення електро- 
магн. коливань по одно- і двопро- 
відних лініях, запровадив (неза- 
лежно від Дж.Г. Пойнтінгаї М.О. 
Умова) вектор густини потоку 
електромагн. енергії (див. Умова -- 
Пойнтінга вектор), створив тео- 
рію передавання сигналів на дале- 
кі віддалі. Показав (1892), що маса 
зарядженої частинки змінюється 
зі швидкістю. Вказав 1902 на існу- 
вання іонізованого шару атмосфе- 
ри, що відбиває електромагн. хви- 
лі. Застосував операційне числен- 
ня до розв'язування електротех. 
проблем. 
ХЕГГІНС (Нирдіп5) Уїльям (7.П 
1824, Лондон -- 12.У 1910, там 
же) -- англ. астроном, член Лон- 
дон. королівського т-ва (з 1865), 
його президент (1900--05). Одним 
з перших застосував в астрономії 
спектральний аналіз і фотогра- 
фію. Х. встановив 1864 існування 
газових туманностей; досліджував 
хім. склад зір; 1868 визначив про- 
меневі швидкості деяких яскра- 
вих зір за зсувом ліній у їхніх 
спектрах; одним з перших спосте- 
рігав протуберанці на Сонці, коли 
немає затемнення; 1882 без затем- 
нення одержав фотографію соняч- 
ної корони; 1902--05 дослідив 
спектр радію. 
ХЕДАЯТ Садег (17.П 1903, Теге- 
ран -- 9.ГУ 1951, Париж) -- іран. 
письменник, філолог і громад. ді- 
яч. В оповіданнях і памфлетах 
30-х рр. проявилися реалістич. тен- 
денції. В збірках оповідань «Бро- 
дячий пес» (1943), «Розпуста» 
(1944) виступав проти фашизму 
й колоніалізму. Переклав сучас. 
перс. мовою багато пам'яток се- 
редньоперської літератури, фольк- 
лору й етнографії. Х. належать 
також  літературно-критичні й ет- 
нографічні статті. В 1950 виїхав 
до Парижа. Покінчив життя само- 


губством. 

Тв.: Рос. перекл.-- Избранноєе. 
М., 1957; Бродяга Аколь. М., 1960; 
Избраннье произведения. М., 1969. 


Літ.: Комиссаров Д. С. Садек Хедаят. 
М., 1967; Комиссаров Д. С., Розен- 
фельд А. З. Садек Хедаят. Биобиб- 
лиографический указатель. М., 1958. 
ХЕДИ В (перс.-- пан, государ) м 
титул  єгип. правителів  1867-- 
1914. 

ХЕЙВУД  (Гейвуд;  Наумооа) 
Уїльям Дадлі (4.П 1869, м. Солт- 
Лейк-Сіті -- 18.М 1928, Москва) -- 
діяч робітничого руху США. За 
фахом шахтар. У 1901 вступив 
до Соціалістичної партії США 
(засн. 1900--01). Став одним з ке- 
рівників її лівого крила, засновни- 


ків (1905) і 
зації «Індустріальні 
світу». 

В 1919 вступив до Комуністичної 
робітн. партії Америки (див. Ко- 
муністична партія Сполучених 
Штатів Америки). Не раз зазна- 
вав репресій. В 1921 емігрував 
до СРСР. Працював у Комінтерні, 
Профінтерні, Міжнародній орга- 
нізації допомоги борцям револю- 
ції. Після кремації частину праху 
Х. поховано у Москві, біля Крем- 
лівської стіни, іншу, згідно з його 
волею -- в Чікаго, у братській 
могилі страчених 1887 лідерів ро- 
бітн. руху. 

Літ.: Лапицкий М. И. Уильям Хей- 
вуд. М., 1974. 

ХЕЙЄРДАЛ  (Гейєрдал;  Неуєг- 
ча) Тур (н. 6.Х 1914, м. Ларвік) 
норв. учений, мандрівник |і 
письменник. У 1933--38 навчався 
на природничо-геогр. ф-ті ун-ту 
в Осло. В роки 2-ї світової війни 
1939--45 -- учасник норв. Руху 
Опору. Досліджує наступність 
культур і можливість трансокеан- 
ських міграцій народів. В 1947 Х. 
разом з 5 супутниками на плоту 
«Кон-Тікі» проплив від м. Кальяо 
(Перу) до о-вів Туамоту (Поліне- 
зія). В 1969 і 1970 організував ек- 
спедиції на папірусних човнах «Ра» 
і «Ра-2» від зх. берегів Марокко 
до берегів Америки, 1977 на папі- 
русному човні «Тігріс» -- від бе- 
регів Граку до берегів Джібуті 
(порт Массава). В 1955--56 про- 
вадив дархеол. дослідження на 
о-ввах Пасхи, Рапа-Іті ії Маркізь- 
ких. 

Тв.: Рос. перекл. --Путешествие 
на «Кон-Тики». На плоту от Перу до 
Полинезим. М., 1957; Аку-Аку. Тайна 
острова Пасхи. М., 1959; В поисках 


керівників органі- 
робітники 


-- 


рая. М., 1964; Приключения одной 
теории. Л., 1969; Зкспедиция «Кон- 
Тики». -- «Ра». М., 


1972; Древний 
человек и океан. М., 1982. 

ХЕЙЛ (Гейл; Наїе) Джордж Елле- 
рі (29.УІТ 1868, Чікаго 21.П 
1938, Пасадена) -- амер. астроном, 
член Національної АН США (з 
1902). Закінчив (1890) Массачу- 
сетський технологічний інститут. 
Наукові праці -- з фізики Сонця 


та зір. Х. перший застосував 
для о спостережень Сонця  спек- 
трогеліоскоп, спектрогеліограф |і 


баштовий телескоп; передбачив і 
обгрунтував існування магн. поля 
сонячних плям. 
ХЕЙЛІ (Гейлі; Наїшеу) 4 Артур 
(н. 5.ТУ 1920, Лутон, Англія) -- 
амер. письменник. Під час 2-Ї 
світової війни служив в авіації. 
До 1965 жив у Канаді. Дебютував 
1956 телеп'єсою «Рейс у небезпе- 
ку». В гостросюжетних романах 
«Остаточний діагноз» (1959), «У 
вищих сферах» (1962), «Готель» 
(1965), «Аеропорт» (1968), «Коле- 
са» (1971), «Міняйли» (1975), 
«Перевантаження» (1979) передає 
атмосферу великих суспільних ор- 
ганізмів епохи науково-тех. рево- 
люції: аеропорту, лікарні, заводу, 
банку, електростанції без глибо- 
кого проникнення в характери, 
соціальну природу життя СЩА. 
В 1977 побував в СРСР, зокрема 
в Києві. 
Тв.: Укр. перекл.-- Готель. 
«Всесвіт», 1972, Мо 8-9; Рос. пе- 
рек л.--  Окончательньй  диагноз. 
«Наука и жизнь», 1973, Ж» 4--6; Ко- 
леса. «Наука и жизнь», 1974, 6 1--6; 
Отель.-- Азропорт. М., 1978. 

В. І. Яценко. 


ХЕЙЛУНЦЗЯН -- провінція на 
Пн. Сх. Китаю, в басейні р. Амуру. 


Площа 460 тис. км2. Нас. 32,7 
млн. чол. (1982). Адм. ц.-- м. 
Харбін. Рельєф переважно рів- 


нинний, в серед. частині -- Хін- 
ган Малий. Клімат континенталь- 
ний. Гол. судноплавна ріка -- 
Амур з прит. Сунгарі. В горах -- 
хвойні та мішані ліси. Видобува- 
ють нафту (Дацін), кам. вугілля 
(Хеган), горючі сланці, залізну 
руду та кольорові метали. Розвину- 
те машинобудування. Металург. 
пром-сть. Нафтопереробні, хім., 
буд. матеріалів, целюлозно-папе- 
рові, деревообр., текст., харчо- 
смакові підприємства. Гол. пром. 
центри -- Харбін, Ціцікар, Цзя- 
муси. Вирощують пшеницю, куку- 
рудзу, гаолян, ячмінь, овес, кар- 
топлю. За збором цукр. буряків, 
сої, льону-довгунця, соняшнику Х. 
займає провідне місце в країні. 
Значні лісозаготівлі. ШПасовищне 
скотарство, рибальство. 
М. В. Фурманов. 
ХЕЙС (Гейс; Наїзе) Фред (н. М. 
ХІ 1933, Білоксі, шт. Міссісіпі) -- 
астронавт США. Закінчив  Ок- 
лахомський ун-т (1959) і школу 
підготовки пілотів для аєрокос- 
мічних досліджень (1964). З 1966-- 
групі астронавтів. 11--17.І1М 
1970 разом з Дж. Ловеллом і Дж. 
Суіджертом здійснив політ до МІі- 
сяця як пілот місяцевої кабіни 
«Аполлона-13» (див. «Аполлон»). 
ХЕЙФІЦ Йосип Юхимович (|н. 
4 (17) ХП 1905, Мінськ) -- рос. 
рад. кінорежисер, кінодраматург, 
нар. арт. СРСР (з 1964). Герой Со- 
ціалістичної Праці (1975). Член 
КПРС з 1945. Закінчив Ленінгр. 
технікум екранного мист. (1927) і 
кінофакультет Ін-ту історії мист. 
(1928). В кіно з 1928. Серед філь- 
мів, поставлених спільно з О. Зар- 
хі,-- «Гарячі деньки» (1935), «Де- 
путат Балтики» (1937), «Член уря- 
ду» (1940), «Його звуть Сухе-Ба- 
тор» (1942), «Малахів курган» 
(1944); документальний -- «Роз- 
гром Японії» (1945). Х. створив 
фільми: «Велика сім'я» (1954), 
«Справа Рум'янцева» (1956), «До- 
рога моя людино» (1958), «Дама з 
собачкою» (1960), «Салют, Ма- 
рієї» (1970), «Єдина» (1976), 
«Вперше замужем» (1980). Наго- 
роджений 2 орденами Леніна, ін. 
орденами, медалями. Держ. пре- 
мія СРСР, 1941, 1946. 
ХЕК СРІБЛЯСТИЙ, мерлуза сріб- 
ляста (Мегіиссій5 ЬНпеагі5) -- ри- 
ба род. мерлузових. Тіло (довж. 
до 70 см, здебільшого 30--35 см) 
видовжене, досить товсте. Рот ве- 
ликий, кінцевий, щелепи міцні 
з конічними зубами, на підборідді 
вусика немає. Поширений в Атлан- 
тичному ок. поблизу берегів Пн. 
Америки. Зустрічається на глиб. 
до 300 м. Хижак -- живиться ри- 
бою, креветками, кальмарами, 
молодь -- дрібними планктонними 
ракоподібними. Нерест з травня 
по жовтень. Самка відкладає кіль- 
кома порціями до 400 ікринок. Ік- 
ра пелагічна (плаваюча). Стате- 
возрілим Х. с. стає на 3--4 році 
життя. Цінний об'єкт промислу. 
Ю. В. Мовчан. 
ХЕЛІЦЕРИ (від грец. уп - 
клешня, кіготь і мероо -- ріг) -- 
перша пара головних кінцівок У 
членистоногих тварин підтипу хелі- 
цероносних, функцією яких є под- 


рібнювання і роздавлювання їжі. 
Розташовані попереду рота, зде- 
більшого складаються з З члеників 
і мають клешню. У павукоподіб- 
них Х. мають кігтевидний кінце- 
вий членик, а у паразитичних клі- 
щів Х. часто перетворені на колю- 
чі стилети або мають лопаті й гач- 
ки. Гомологами Х. є мандибули. 
ХЕЛІЦЕРОНОСНІ, хеліцерові 
(Среїсегаба) -- підтип безхребет- 
них тварин типу членистоногих. 
Тіло найчастіше розчленоване на 
головогруди і черевце. На голо- 
вогрудях є 6(7) пар кінцівок; у 
більшості видів перші дві пари 
(хеліцери і педипальпи) викону- 
ють функцію щелеп, інші -- хо- 
дильні. Черевні ніжки або редуко- 
вані, або перетворилися на зябро- 
носні та ін. органи. Х. поширені 
на всіх континентах, крім Антарк- 
тиди. Відомо бл. 60000 видів, 
більшість населяє суходіл. Х. по- 
діляють на З класи: мечохвости, 
ракоскорпіони, або велетенські 
щитні (Сірапіо5ігаса), й павукопо- 
дібні. Викопні Х. відомі починаю- 
чи з кембрію. 

О. П. Маркевич. 
ХЕЛМ, Холм -- місто на Сх. Поль- 
щі, адм. ц. Хелмського воєводст- 
ва. Розташований на р. Ухерці 
(прит. Бугу). Вузол з-ць. 49 тис. 
ж. (1977). Підприємства  цем., 
скляної, харч. пром-сті. Виробн. 
с.-г. знарядь. Музей. Архітектур- 
ні пам'ятки 18 ст. Х. засновано 
бл. 1237. 
ХЕЛМАН (Гелман; Неїітап) Ліл- 
ліан (20.У1 1905, Новий Орлеан 
-- червень 1984) -- американська 
письменниця, драматург, кіносце- 
нарист. Реалістична, соціально 
спрямована творчість Х. пройня- 
та увагою до внутрішнього світу 
людини. дилогії «Лисички» 
(1939) і «За лісами» (1947; на рад. 
сцені йшла під назвою «Леді і 
джентльмени») розкрито історію 
збагачення й розпаду буржуазної 
сім'ї. 
Під час 2-1 світової війни створи- 
ла антифашист. п'єси «Варта на 
Рейні» (1941), «Порив вітру» 
(1944), сценарій про героїчну бо- 
ротьбу рад. партизанів «Полярна 
зірка» (1943). В соціально-психо- 
логічних драмах «Осінній сад» 
(1951), «Іграшки на горищі» (1960) 
та ін. відображено складну долю 
амер. інтелігенції. Х. належить та- 
кож автобіогр. роман «Недоско- 
нала жінка» (1969). Активна учас- 
ниця демократичного руху в США. 
В 1944 ії 1967 побувала в Рад. 
Союзі (1944 -- і в Києві). П'єси 
Х. ставилися в Радянському Со- 
юзі, зокрема на Україні (в росій- 
ських театрах Харкова, Одеси, 
Львова). 
Тв.: Рос. перекл.- Пьесь. М., 
1958; Погоня. Киносценарий. М., 
1971. . 1. І. Барабан. 
ХЕЛМОНСЬКИЙ  (Среїпойзкі) 
Юзеф (7.ХІ 1849, с. Бочки, побли- 
зу Ловича -- 6.ГУ 1914, с. Кук- 
лювка, Варшавське воєводство) -- 
польс. живописець. Навчався у 
В. Герсона в Рисувальному кла- 
сі у Варшаві (1867--71) та в АМ 
у Мюнхені (1872--74). В 1875-- 
87 жив у Парижі. Відвідав Украї- 
ну, Литву і Росію. Твори: «Спра- 
ва у війта» (1873), «На фоль- 
варку» (1875), «Журавлі» (1900) 
та ін. Картини Х. зберігаються, 
зокрема, у Львів. картинній гале- 
реї. Іл. с. 124. 








123 
ХЕЛМОНСЬКИЙ 


Й. Ю. Хейфіц. 





Хек сріблястий. 





ХЕЛУ 


ФАРАДЖАЛЛА 


Хельсінкі. 


Вид з моря. 





124 


ХЕЛУ ФАРАДЖАЛЛА (1906, Лі- 
ван--26.УЇТ 1959, Дамаск) -- діяч 
комуністич. руху Лівану і Сірії. 
Н. в сел. сім'ї. За фахом учитель. 
У 1931 вступив до Сірійської ко- 
муністичної партії (СКП). З 
1935 -- член, з 1937 -- секретар 
ЦК СКП. В 1939-41 -- в ув'яз- 
ненні. В 1944--48 та з листопада 
1958 -- секретар ЦК Ліванської 
КП. В 1948--58 -- член ЦК і Нац. 
керівництва КП Сірії та Лівану. 
Автор праць з питань нац.-виз- 
вольного руху Сірії та Лівану. 
25.УІ 1959 заарештований в Да- 
маску. Закатований поліцією. 
ХЕЛУАН, Хельван -- місто в Єгип- 
ті, передмістя  Каїру. Понад 
200 тис. ж. Найбільший в країні 
металург. комбінат (1-а черга збу- 
дована з допомогою СРСР). З-ди 
по виробн. залізнич. вагонів, це- 
менту, мінеральних добрив, шов- 
коткацька ф-ка. Поблизу міста -- 
Хелуанський некрополь 30--27 ст. 
до н. е. 

ХЕЛЬСІНКІ, Гельсінгфорс -- сто- 
лиця Фінляндії, гол. політ., екон. 
і культур. центр країни. Адм. ц. 


о сєопоравоввєсов4сго,о о 
р сррідачнатвецьввєвом « 
о і, 


Фо 


реїачого зо о Ру 





ХЕЛЬСІНКІ 
0 917 км 








ляни (повіту) Усіма. Розташова- 
ний на Пд. країни, на узбережжі 
Фінської зат. Балтійського м. Ву- 
зол 3-ць і автошляхів, мор. порт 
та міжнар. аеропорт. 484 тис. ж. 
(1982). Х. разом з містами-супут- 
никами утворює столичну область. 
Засн. 1550. Після приєднання Фін- 
ляндії до Рос. імперії (1809) і 
утворення Великого князівства 
Фінляндського Х. з 1812 -- його 
гол. місто. В листопаді 1905, січ- 
ні (лютому), березні -- квітні 
1906, листопаді і грудні 1907 тут 
жив В. І. Ленін. Після проголо- 
шення незалежності Фінляндії 
(грудень 1917) Х.-- столиця Фінл. 
республіки. Тут перебуває секре- 
таріат Всесвітньої Ради Миру. 
В Х. відбулися ХУ Олімпійські 
ігри (1952), ряд міжнар. форумів, 
зокрема 1-й (липень 1973) і 3-й 
(липень -- серпень 1975) етапи 
Наради з питань безпеки і спів- 
робітництва в Європі. 

В Х. найрозвинутіше машинобу- 
дування (зокрема,  електротех., 
електронне, судно- та приладобу- 
дування; виробн.  папероробних 
машин, підйомно-кранового устат- 
кування та ін.). Підприємства 
хім., поліграф., фарфоро-фаянсо- 
вої, меблевої, паперової, текст. 
(у т. ч. бавовняної), швейної, шкі- 
ряно-взуттєвої та жхарчосмакової 
пром-сті. Хельсінкський універси- 
тет. Вищі технічна, фін. і швед. 
комерційні школи, Вет. школа, 
академії музики, образотворчих 
мистецтв та ін. вузи. Академія 
Фінляндії, Центр тех.  дослід- 
жень, численні н.-д. ін-ти (у т. ч. 
економіки, математики, с. Гг., 
охорони лісу та ін.) 1 наук. т-ва. 


Найбільші б-ки: ун-ту, Міська, 
Парламенту. Музеї: Нац., Місь- 
кий, худож. «Атенеум», Зо0л. 


ун-ту. Бот. сад. Фін. Нац. театр, 
Фін. Нац. опера, Нац. швед. театр, 
Нар. робітн. театр та ін. Х.-- центр 
туризму. Пам'ятки архітектури: 
в стилі класицизму -- кол. Сенат 
(1818--22), собор св. Миколая 
(1830--52), ун-т з обсерваторією 
та б-кою (1828--45), всі -- арх. 
К. Енгель; Фін. Нац. театр (1901, 
арх. О. Тарьянне, нова прибудова, 
1954, арх. К. і Х. Сірен), Нац. 
музей (1906--09, арх. Е. Саарінен 
та ін.), парламент (1927--31, арх. 
И. Сірен), комплекс Олімпійсь- 
кого стадіону (1934--40, арх. Ю. 
Ліндегрен і Т. Янтті) та Олімпій- 
ське містечко (1938--40, арх. Х. 
Екелунд, М. Вялікангас), Будинок 
культури робітників (1955--358), 
палац «Фінляндія»  (1967--71), 
обидва -- арх. А. Аалто. Пам'ят- 
ники і монументи: И. Л. Рунебер- 
гу (1885, скульптор В. Рунеберг), 
Е. Льонроту (1902, скульптор Е. 
Вікстрьом), Я. Сібеліусу (1961-- 
67, скульптор Е. Хілтунен), «Пісня 
миру» (1968, скульптор Е. Рен- 
валл), «Повстання» (1970, скульп- 
тор Т. Мартіскайнен). 

ХЕЛЬСІНКСЬКИЙ УНІВЕРСИ- 
ТЕТ. Засн. 1640 в м. Турку (Або) 
--. тодішній столиці Фінляндії 
(на той час була у складі Швеції). 
У 1828 переведений до Хельсінкі 
(офіц. назва -- Імператорський 
Олександрівський ун-т у Фінлян- 
дії). Мови викладання: фінська і 
шведська. У 1982/83 до складу 
ун-ту входило 6 ф-тів, в т. ч. 
юрид., мед., філос. (з відділен- 
нями мистецтв, природничонаук,., 


пед.), суспільних наук, сільс. і лі- 
сового г-ва, на яких навчалося бл. 
25 тис. студентів. Має зоол. та бот. 
музеї. Б-ка Х. у. є водночас Нац. 
б-кою Фінляндії, налічує бл. 2 
млн. томів, зокрема 350 першодру- 
ків, багато манускриптів. 


А.В. Санцевич. 
ХЕЛЬЧІЦЬКИЙ (СБеЇїсіску) 
Петр (бл. 1390 -- бл. 1460) -- чес. 
філософ і громадський діяч, ідео- 
лог поміркованих  таборитів у 
гуситському революційному русі. 
В своїх працях критикував феод. 
лад, виступав за створення суспіль- 
ства, заснованого на рівності і 
обов'язковій праці всіх його чле- 
нів. Засуджував багатство і політ. 
владу католицької церкви. Ідеї 
Х. мали впливна членів громади 
Чеські брати. 
ХЕМІЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ -- лю- 
мінесценція, що супроводить дея- 
кі екзотермічні хімічні реакції. 
Спостерігається при протіканні га- 
зофазних, рідкофазних і гетеро- 
генних реакцій. Яскравість Х. про- 
порційна швидкості реакції та 
ефективності Х. Спектр Х. міс- 
титься в широкому діапазоні ча- 
стот -- від інфрачервоного до 
ультрафіолетового. При Х. від- 
бувається пряме перетворення хім. 
енергії на світлову. Одним з при- 
кладів її є біолюмінесценція. Х. 
застосовують для дослідження ме- 
ханізмів і швидкостей різних реак- 
цій; на ній грунтується робота хім. 
лазерів. М 
ХЕМІНГУЕЙ (Нетіпрмау) Ер- 
нест Міллер (21.УМ1 1899, Оук- 
Парк, штат Іллінойс -- 2.МП 1961, 
Кетчум, штат Айдахо) -- амер. 
письменник. З квітня 1918 -- 
учасник 1-і світової війни, в липні 
1918 був тяжко поранений. З 1921 
-- кореспондент канад. газети в 
Парижі; там опублікував свої пер- 
ші книги «Три оповідання і десять 
віршів» (1923) та «В наш час» 
(1925). Перший роман «І сходить 
сонце» (їн. назва -- «Фієста», 
1926) присвятив т. з. загубленому 
поколінню. Почуття гіркого роз- 
чарування, відчаю контрастує в 
ньому з пошуком смислу життя. 
Широку популярність Х. приніс 
роман про 1-у світову війну «Про- 
щавай, зброє!» (1929), Славу май- 
стра новели закріпили за Х. збір- 
ки «Чоловіки без жінок» (1927), 
«Переможець не одержує нічого» 
(1933). В книгах «Смерть після 
полудня» (1932) і «Зелені горби 
Африки» (1935) репортажне на- 
чало переплітається з філос. роз- 
думами, відступами на різні теми. 
Роман «Маєш і не маєш» (1937) -- 
соціально-критичного  спрямуван- 
ня. В роки нац.-революц. війни 
ісп. народу 1936--39 Х.-- серед 





Ю. Хелмонський. Журавлі. 1900. 
Національний музей. Варшава. 


я» 





республіканців, героїзм яких пока- 
зав у серії нарисів і репортажів, 
у п'єсі «П'ята колона» (1938). Ро- 
ман «По кому б'є дзвін» (1940) 
сповнений любові до Іспанії, до 
її трудящих, ненависті до фа- 
шизму. Як журналіст Х. брав 
участь у 2-й світовій війні. Один 
з кращих повоєнних творів Х., 
гімн людській мужності -- повість- 
притча «Старий і море» (1952). 
Нобелівська премія, 1954. 

Тв.: Укр. перекл.- Твори, 
т.1-4.К., 1979-81; Рос.перекл. 
-- Собраниє сочинений, Т. ; РИ 
1968; Собрание сочинений, т. 1-4. 
М., 1981--82. 

Літ.: Кашкин И. Зрнест Хемингузі. 
М., 1966; Денисова Т. Ернест Хемін- 
гуей. К., 1972; Лидский Ю. Творче- 
ство 9. Хемингузя. К., 1978; Грибанов 
Б. Т. Зрнест Хемингузй: герой и 
время. М., 1980; Хемінгуєй Л. Мій 
брат, Ернест Хемінгуей. Перекл. З 
англ. К., 1968; Левидова И. М., Пар- 
чевская Б. Зрнест Хемингузі. 
Биобиблиографический указатель. М., 
1970. В. І. Яценко. 
ХЕМНІЦЕР Іван Іванович (35(16).Ї 
1745, Єнотаєвська фортеця, тепер 
с. Єнотаєвка, центр  однойменно- 
го р-ну  Астраханської обл.-- 19 
(30).ПІ 1784, Бурнав, побл. Смір- 
ни (тепер Ізмір), Туреччина| -- 
рос. поет. У 1779--84 -- рос. ген. 
консул у Смірні. Автор байок, 
казок у віршах, дорожнього що- 
денника. ШПерша кн. «Байки ії 
казки М. М., у віршах» (1779). 
Посмертно вийшли «Байки і казки 
І, І. Хемніцера» (ч. 1--3, 1799). В 
байках висміював бундючність дво- 
рян, користолюбство чиновників. 
Тв.: Полное собрание стихотворений. 
М.--Л., 1963. М. М. Сулима. 
ХЕМО... (від лат. сбетіа - - хімія) 
частина складних слів, що 
вказує на відношення до хімії або 
хім. процесів (хеморецепція, хе- 
мосинтез). 

ХЕМОГЕННІ ВІДКЛАДИ (від 
хемо... і грец. уєсуубоо -- породжую, 
створюю) -- геол. відклади, що 
утворюються внаслідок осаджен- 
ня різних хім. сполук з природних 
розчинів і нагромадження їх на 
дні ВОДОЙМ. грориуюлься в мор. 
і континентальних басейнах. Осад- 
ження відбувається внаслідок хім. 
і біокім. реакцій, зміни т-ри, кис- 
лотності середовища (див. Бодне- 
вий показник), а також в резуль- 
таті | хімічного вивітрювання. 
Склад Х. в. значною мірою зале- 
жить від кліматичних умов. В умо- 
вах вологого клімату утворюються 
залізні й марганцеві руди, бокси- 
ти, фосфорити, хемогенні вапняки, 
кремнисті породи. В посушливих 
зонах у мор. басейнах з підви- 
щеною солоністю води при соло- 
ності 0,30--0,35 З» і більше осад- 
жуються калійні й калійно-маг- 
нієві солі -- сильвін, карналіт, 
каїніт, лангбейніт К,Мея, Г5О4|з, 
полігаліт К.Са;Мя |50,); : 2Н.О 


тощо; при солоності бл. 0,25 Зо -- 
галіт; бл. 0,15 4.  -- доломіт, 


гіпс, целестин, ангідрит, магне- 
зит та ін. В калійних і магнієвих 
мінералах концентруються також 
В, 11, ВЬ та деякі ін. хім. елемен- 
ти. У континентальних солоних 
озерах утворюються галіт, гіпс, 
мірабіліт, тенардит Ма; (504). 
Іноді ці мінерали містять домішки 
Е, Зг, Вг та ін. Х. в. поширені в 
осадочних гірських породах усіх 
геол. систем. З ними пов'язані ро- 
довища заліз. і марганцевих руд, 


бокситів, фосфоритів, кам. і ка- 
лійних солей, гіпсу, магнезиту та 
ін. 4.М.Муліка. 
ХЕМОРЕЦЕПЦІЯ (від хемо... і 
лат. гесерііо прийняття) 
сприйняття додноклітинним  орга- 
нізмом або спеціалізованими клі- 
тинами (хеморецепторами) багато- 
клітинного організму хім. подраз- 
ників зовн. і внутр. середовища. 
Властива всім тваринним організ- 
мам, а також більшості бактерій, 
міксоміцетам і статевим клітинам 
водоростей. У багатоклітинних ор- 
ганізмів на основі Х. розвинулися 
чуттів органи, зокрема у назем- 
них тварин -- органи смаку і ню- 
ху. Див. також Інтерорецепція, 


Рецептори. ; 
ХЕМОСИНТЕЗ (від хемо... 1 
синтез) -- утворення органічних 


речовин з вуглекислого газу дея- 
кими безбарвними бактеріями в 
ході їхньої життєдіяльності за ра- 
хунок енергії окислення неорганіч- 
них речовин; тип живлення (хемо- 
літоавтотрофія). Х. відбувається 
без участі світла подібно до темно- 
вої фази фотосинтезу. Хемосинте- 
зуючі мікроорганізми є облігатни- 
ми аеробами; відповідно до таксо- 
номічної належності окислюють 
неорганічні сполуки різних хім. 
елементів: Н, М, 5, Бе, Мп, 
5Ь; деякі органічні-- метан, окис 
вуглецю; див. рівняння реакцій 
Х. у деяких бактерій: 


мні -з/,0, з МОГ --Н,О он", 
ДЕ «з -97,6 - 104 Дж; (1) 


МО; -мьО; з» МОз, 


ДЕ «з -- 7,6 - 10є Дж; (2) 
Не 1/0, - Н.О, 
ДЕ з -- 93,5 - 109 Дж; (3) 
Н,5-КМр0; - Н.О я 52, 
ДЕ аз -- 17,2 - 104 Дж: (4) 
59 -ь 1/.0, НО - Н,З0,, 
ДЕ с -- 49,8 . 10 Дж; (5) 
5,023 -р20,--н,О з 2502 4 2Н», 
ДАЕ зе -- 88,6 - 104 Дж; (6) 
4ре?" -р4ні -6504 0, з 


-- 2Бе, (5О,)5 - 2Н.О, 
ДЕ со -- 46,9 - 109 Дж (7) 
1-2-- у нітрифікуючих; 3-- у водне- 
вих; 6-- у сіркобактерій; 7-- у 
залізобактерій. 
Відкрив явище Х. (1887) та описав 
найважливіші хемосинтезуючі ор- 
ганізми (нітрифікуючі бактерії, 
сіркобактерії, залізобактерії) С. 
М. Виноградський. Х. і фотосинтез 
є єдиними процесами на Землі, 
що забезпечують новоутворення 
органічних речовин (Х. в плане- 
тарному масштабі складає не біль- 
ше 1 9; фотосинтезу). Х. має важ- 
ливе значення в біологічному кру- 
гообігу речовин та геохім. перетво- 
еннях. 4. П. Дем'яненко. 
ХЕМОСОРБЦІЯ (від хемо... і 
содоці м) -- поглинання рідиною 
або твердим тілом речовин з нав- 
колишнього середовища,  супро- 
воджуване утворенням хімічних 
сполук (наприклад, оксидної плів- 
ки при Х. кисню металом). При 
Х. виділяється теплота -- зви- 
чайно 84--126 кДж/моль, а при Х. 
кисню на металах може перевищу- 
вати 420 кДж/моль. Із зростанням 
т-ри Х. прискорюється (т. з. ак- 
тивована адсорбція). Для вивчен- 
ня Х. використовують спектро- 


скопію, електронний  парамагніт- 
ний, ядерний магнітний резонан- 
си та ін. фіз. методи. Х. застосо- 
вують у пром-сті для очищування 
газів, у вакуумній техніці, ге- 
терогенному каталізі тощо. 


ХЕМОТРОНІКА |від хемо... і 
(елек)утроніка) -- науково-техніч- 
ний напрям, пов'язаний з розроб- 
кою, дослідженням і застосуван- 
ням приладів і пристроїв автома- 
тики, вимірювальної та обчислю- 
вальної техніки, дія яких грунту- 
ється на електрохімічних процесах 
і явищах. В Х. використовують 
процеси, що відбуваються на межі 
електрод -- електроліт при пропу- 
сканні електр. струму, явище елек- 
троосмосу та ін. В хемотрон- 
них приладах використовують 
БЬАєаІ;, ДАЄззїта їн. тверді елек- 
троліти з аномально високою 
іонною провідністю; електроди 
в них виготовляють з Рі, Ає, АЇ 
та ін. Для цих приладів характер- 
ні висока чутливість за напругою 
(10-3 В) і струмом (10-98 А), ма- 
ле споживання потужності (10 8-- 
10-3 Вт), низький рівень власних 
шумів і висока надійність. Вони 
працюють у діапазоні частот 107 7-- 
10 Гц. На базі хемотронних прила- 
дів створюють мініатюрні підси- 
лювачі, датчики швидкості, при- 
скорення, т-ри, реле часу, індика- 
тори тощо. 

Літ.: Воронков Г. Я., Гуревич М. А., 
Федорин В. А. Хемотроннье уст- 
ройства. М., 1965; Стрижевский И. В., 
Дмитриев В. И., Финкельштейн 9. Б. 
Хемотроника. М., 1974. 


ХЕНАНЬ -- провінція в центр. 
частині Китаю. Пл. 167 тис. км?2. 
Нас. 74,4 млн. чол. (1982). Адм. 
центр -- м. Чженчжоу. Рельєф 
сх. частини рівнинний, зх.-- го- 
ристий. Клімат помірний, мусон- 
ний. Найбільша ріка -- Хуанхе. 
Добувають кам. вугілля, залізну 
руду, сірку. Значне машинобуду- 
вання, кольорова металургія (ви- 


плавка алюмінію). Хім., цем., 
чаперова, текст. харч. пром-сть. 
Гол. пром. центри -- Чженчжоу, 


Лоян, Кайфин. Вирощують пше- 
ницю, кукурудзу, гаолян, бобові, 
рис; з тех. культур -- бавовник, 
арахіс, кунжут, тютюн, чай. Са- 
дівництво. Розводять велику ро- 


гату худобу та овець. Шовків- 
ництво. М. В. Фурманов. 
ХЕНГ САМРІН (н. 25.У 1934, 


с. Как, пров. Прейвенг) -- держ. 
і політ. діяч Кампучії. Н. в сел. 
сім'ї. В 1959 вступив до Нар.- 
революц. партії Кампучії (НРПК; 
засн. 1951). З 1959 -- в революц. 
армії. З 1977 -- член Виконкому 
НРПК. В 1978 очолив військові 
частини, що повстали проти дик- 
таторського режиму Пол Пота -- 
Ієнг Сарі. З 1978 -- голова Єдино- 
го фронту нац. будівництва і за- 
хисту Кампучії (створений 1978 
Єдиний фронт нац. порятунку 
Кампучії). З 1979 -- член Політбю- 
ро ЦК НРПК. В 1979--81 -- голова 
Нар.-революц. ради, з липня 
1981 -- голова Держ. ради Кампу- 
чії. З грудня 1981 -- ген. секретар 
ЦК НРПК. Золота медаль Миру 
ім. Ф. Жоліо-Кюрі (1980). 

ХЕНОМЕЛЕС (Сраепотеїез) 
рід рослин родини розових. Лист- 
ки чергові, суцільні, овальні або 
обернено-яйцевидні, по краю дріб- 
ногострозубчасті з неопадаючими 
серцевидними або нирковидними, 


125 





ХЕНОМЕЛЕС 





Е. М. Хемінгуей. 





Хенг Самрін. 





Хеномелес Маулея. 
Пагін з квітками та 
пагін з плодом. 





ХЕНЦИНСЬКИЙ 





В. І. Хенцинський. 


по краю зубчастими прилистками. 
Квітки великі, двостатеві, зібрані 
по 2--6 в пазухах листків. Плід 
кулястий, ароматний. З види, по- 
шир. в Сх. Азії. В СРСР культи- 


вують як декоративну і плодову 
рослину  Х. прекрасну (С. 
зресіоза) -- чагарник бл. 2 м зав- 


вишки, з яйцевидними або довгас- 
тими глистками та Х. Маулея 
(СЬ. птацієї). На Україні (в Кри- 
му і на Закарпатті) культивують Х. 
японську, або айву японську (СП. 
іаропіса), що походить з Японії. 
ХЕНЦИНСЬКИЙ Віктор (Чеслав) 
Іванович Гб (18).ПІ 1851, Варшава 
-- 24.М (6.УТ) 1916, Одеса) - укр. 
патолог. Закінчив мед. ф-т Вар- 
шав. ун-ту (1876). Працював в 
Одесі лікарем госпіталю, потім 
прозектором міськ. лікарні, до- 
центом патологічної анатомії мед. 
ф-ту. Одночасно викладав пато- 
логіч. анатомію в зуболікарській 
школі. В 1889 захистив дисертацію 
(про збудника малярії). Автор 
оригінального методу подвійного 
фарбування клітин крові та кро- 
в'яних паразитів. Праці Х. при- 
свячені боротьбі з холерою та 
чумою в Одесі, зокрема патоло- 
гічним змінам ци цих хворобах. 

. М. Старченко. 
ХЕОПС (грец. Хо, Хуфу -- 
єгип. фараон поч. 27 ст. до н. е. 
Геродот характеризував Х. як 
деспота, який завдав лиха Єгипто- 
ві. Збереглися рештки папірусу, 
який належить до часу правління 
Х., і наскельний барельєф, що зо- 
бражує перемогу Х. над бедуїна- 
ми на Сінайському п-ові. Пірамі- 
да Х. вГізі (іл. див. до ст. Архітек- 
тура, т. 1, с. 224--225) -- найбіль- 
ша з єгип. "пірамід (висота 146,6 м). 
ХЕПЕНІНГ, гепенінг (англ. Барре- 
піпя -- випадок, подія) -- 1) На- 
прям у модернізмі 60--70-х рр. 





20 ст., прихильники якого вважа- 
ють найважливішим видом твор- 
чості «художні події або процеси», 
які здійснюються | або самим 
художником, або помічниками й 
глядачами, що діють за планом. 
2) Зразок такої «художньої події 
або процесу». Х. можуть бути 
своєрідними мікровиставами з еле- 
ментами сюжетності й складним 
реквізитом | або  абстрагованими 
просторово-ритмічними «живими 
композиціями». Представники Х. 
(частина майстрів поп-арту: Дж. 
Дайн, К. Ольденбург, А. Кепроу 
--в США, Джільберт і Джордж -- 
У Великобританії, Й. Бойюс -- у 
ФРН, О. Мюель, Р. Шварцког- 
лер -- в Австрії та ін.), намагаю- 
чись стерти межі між мистецтвом 
і життям, в цілому не виходять із 
сфери чисто формальних експе- 
риментів; окремі з них використо- 
вують форму Х. для антибурж. 
протесту. 

Літ.: Войнова З. Хзппенинг и его тео- 
ретики. В кн.: Современное буржуаз- 
ное искусство. Критика и размьшіле- 
ния. М., 1975. м. М. Соколов. 
ХЕРАСКОВ Михайло Матвійо- 
вич |25.Х (5.ХІ) 1733, Переяслав, 
тепер Переяслав-Хмельницький 
Київ. обл.-- 27.ІХ (9.Х) 1807, 
Москва | -- рос. письменник, пред- 
ставник класицизму. Був дирек- 
тором Моск. ун-ту (1763--70), 
його  попечителем  (1778--1802), 
видавцем журналів «Полезное уве- 
селение» (1760--62), «Свободнье 
чась» (1763), «Утренний  свет» 
(1777--80, разом з М. Новиковим). 
Друкуватися почав 1755.Писав пое- 
ми. трагедії, комедії, «слізні дра- 
ми», повчальні повісті та байки, 
оди. Автор епічної поеми «Россіа- 
да» (1779) -- про підкорення  Їва- 
ном ГУ Казанського ханства. 

Тв.: Избраннье  произведения. Л., 
1961. . М. Сулима. 
ХЕРДАЛЬ (Гердаль; Негааї) Га- 
ральд (1.УП 1900, Копенгаген -- 
28.Х.П 1978, там же) -- дат. пись- 
менник. У поетичних і прозових 
творах змальовував' життя робітн. 
кварталів Копенгагена. Героям 
його притаманне почуття класової 
солідарності, непримиренності до 
бурж. моралі. Автор збірок віршів 
«Новий дух» (1929), «Квітучі тер- 
ни» (1941), «Соловейко» (1949), 
«Мрійник» (1951), романів «Ї все- 
таки варто жити» (1934), «Неско- 
рена людина» (1949), «Похмурі дні 
літа» (1952), трилогії «Перший 
світ» (1936), «Поки ми доростемо» 
(1937), «Куточок краю» (1939), 
книг спогадів «Дитинство» (1944), 


| «Юність» (1945), «Роки навчання» 


(1946), «Липень і серпень 1914» 
(1960), кількох збірок оповідань, 
кн. есе «Між книжок і портретів» 
(1970). О. Д. Сенюк. 


них сисних комах підряду птпопе- 
лиць. Включає 2 підродини: філок- 
сери і хермеси (Аде Яїпає, синонім 
Срфегтезіпає), які на відміну від 
філоксер паразитують лише на 
хвойних рослинах, завдаючи знач- 
ної шкоди. Гетерогонія і явище 
зміни рослин-хазяїв чітко виявле- 
ні. Відомо бл. 40 видів Х., поши- 
рених переважно в помірній зоні 
Пн. півкулі; в СРСР -- 20 видів, 
у т. ч. на Україні -- 17 видів. 
В. А. Мамонтова. 

ХЕРМЛІН (Гермлін; Негтіїп) Сте- 
фан (справж. ім'я та прізв.-- Ру- 
дольф Ледер; н. 13.ТУ 1915, Хемніц, 
тепер Карл-Маркс- Штадт) -- нім. 
письменник (НДР). Член Академії 
мистецтв НДР (з 1950). В 1931 
вступив до Комуністичної спілки 
молоді Німеччини. Боровся в під- 
піллі проти фашизму. В 1936--45 
-- в еміграції. Брав участь у нац.- 
революц. війні ісп. народу 1936-- 
39, в Русі Опору у Франції під час 
2-ї світової війни. Автор поетич- 
них збірок «Дванадцять балад про 
великі міста» (1945), «Двадцять 
дві балади» (1947), «Політ голу- 
ба» (1952), «Вірші» (1981) та ін. 
збірок прози й публіцистики «Час 
колективізму» (1949), «Перша ше- 
ренга» (1951), «Оповідання» (1966), 
книг «Російські враження» (1948), 
«Вечірнє світло» (1979) та ін. Ви- 
ступає також як перекладач і літ. 
критик. Не раз бував у СРСР. 
Тв.: Укр. перекл.- У темному 
світі. «Всесвіт», 1974, Хе 6; Перша ше- 
ренга. К., 1981; ГВірші). «Всесвіт», 
1983, Хе 5; Рос. перекл.- Из: 
бранное. М., 1974. 
Літ.:; Рихло П. Поезія великих обши- 
рів (Про творчість Стефана Гермліна). 
«Всесвіт», 1983, Хе 5. 

Нн. М. Матузова. 
ХЕРСОН -- місто, обласний центр 
УРСР. Розташований на правому 
березі Дніпра, за 25 км від Дні- 
провського лиману Чорного м. 
340 тис. ж. (1984). Поділяється на 
З міські райони. 
Засн. 18(29).У1 1778 як місто з фор- 
тецею і кораблебудівною верф'ю на 
місці рос. укріплення (існувало з 
1737). Названо на честь античного 
Херсонеса. Одним з керівників 
будування кораблів для Чорно- 
морського флоту 1783--85 на місце- 
вій верфі був рос. флотоводець 
Ф.Ф. Ушаков. У 1787/--91 будів- 
ництвом укріплень у місті керу- 
вав О. В. Суворов. З 1803 Х.- 
адм. центр Херсонської губернії. 
На поч. 20 ст. Х.став значним торг. 
портом. У 1-й пол. 70-х рр. 19 ст. 
у місті почали діяти гуртки рево- 
люц. народників, у 90-х рр.-- пер- 
ші марксистські гуртки на чолі 
з О. Д. Цюрупою. Херсон. ю-т 
РСДРП, створений 1902, мав зв'я- 
зок з ленінською газ. «ИЙскра». 
Робітники міста брали участь у 


ХЕРЛЯ (Негівеа) Ніколає (н. 28 


У 


загальному страйку на Півдні 


І 
о , | МІП 1927, Бухарест) -- рум. спі- Росії 1903. Під час революції 
Го | вак (баритон), нар. арт. СРР (з 1905--07 відбувалися страйки |і 
| Рок 1962). По закінченні Бухарест- солдатські заворушення. У березні 
Х во ської консерваторії (1951)-- со- 1917 офо ормилаєь об'єднана орга- 
| з ь ліст Рум. театру опери та балету. нізація РСДРП, у вересні 1917 -- 
| 7 2 | Співав на сценах найзначніших Херсонська організація РСДРПС(б). 
9 а | оперних театрів світу (у т. ч. Ве- Рад. владу в Х. встановлено 18 
| Ф-- й - | ликого театру СРСР). Партії: (31).1 1918. У місті відбулося 
7/ ПІ 222 Фігаро («Севільський цирульник» Херсонське збройне повстання 


1918 проти австро-нім. окупантів. 
У роки Великої Вітчизняної вій- 
ни в період нім.-фашист. окупа- 
ції Х.(19.У1П 1941--13.ПІ 1944) 
в місті діяли підпільні органі- 
зації «Центр»,  комсомольська 


У | Россіні), Ріголетто (однойменна 
«чи г п о опера Верді), Ескамільйо («Кар- 
| мен» Бізе). Не раз виступав на 
Україні. 

ХЕРМЕСОВІ (Адеізідае, синонім 
| Срегтезі дае) -- родина паразитич- 


орг-ція «Патріот Батьківщини» 
(керівник І. О. Кулик) та ін. 
3 30. 1944 Х.-- центр Херсон. 
обл. (див. також Херсонська об- 
ласна партійна організація). Х. 
нагороджено орденом Трудового 
Червоного Прапора (1978). 

Х.-- значний пром. центр Пд. 
України, його спеціалізацію визна- 
чають суднобудування і судноре- 
монт, | с.-г. машинобудування, 
текст. і консервна галузі пром-сті, 
що мають загальносоюзне значен- 
ня. Суднобудування |і судноре- 
монт представлені суднобуд. 
виробничим об'єднанням (випус- 
кає сучасні океанські танкери, су- 
ховантажні судна, контейнеровози, 
залізобетонні доки,  ліхтеровози) 
та суднобуд.-суднорем. з-дом (па- 
сажирські  теплоходи, самохідні 
річкові баржі тощо), с.-г. машино- 
будування виробничим об'єд- 
нанням | Херсонський  комбайно- 
вий завод імені Г. І. Петровського. 
Працюють також з-ди карданних 
валів та електромашинобудівний. 
Серед підприємств легкої пром-сті 
провідне місце займає Херсонсь- 
кий бавовняний комбінат імені 
ХХУ! з'їзду КПРС. В Х.-- та- 
кож ф-ки: швейна, взут., спорт. 
виробів тощо. Значного розвитку 
в місті набула харч. пром-сть 
(Херсонський консервний комбі- 
нат, хлібний, молочний, винороб- 
ний, пивобезалкогольних напоїв 
з-ди; м'ясний, рибний, хлібопро- 
дуктів комбінати; кондитерська, 
макаронна, харчосмакова ф-ки). 
Промисловість будівельних матері- 
алів представлена домобуд. і пром. 
буд. матеріалів комбінатами, ви- 
робничим об'єднанням буд. мате- 
ріалів, з-сдами залізобетонних ви- 
робів, буд. деталей. Працюють 
Херсонський нафтопереробний за- 
вод імені Серго Орджонікідзе та з-д 
скловиробів. Х. -- значний трансп. 
вузол, у якому перетинаються по- 
токи залізничного, мор., річкового 
та повітр. сполучень -- залізнич- 
ний вузол, мор. та річковий порти 
(див. Херсонський порт), аеропорт. 
Х.-- важливий культур. центр 
республіки. В 1982/83 навч. р. у 
місті налічувалося 352 загально- 
осв. школи (46,3 тис. учнів), 11 
серед. спец. навч. закладів (13,5 
тис. учнів), 15 профес.-тех. і тех. 
уч-щ (8 тис. учнів), З вищі навч. 
заклади -- Херсонський індустрі- 
альний інститут, Херсонський 
педагогічний інститут імені Н. К. 
Крупської, Херсонський сільсько- 
господарський інститут імені 
О. Д. Цюрупи, (14,0 тис. студентів) 
та вечірній філіал Миколаївсько- 
го кораблебудівного інституту 
імені адмірала С. О. Макарова. 
Працюють  Зрошуваного  земле- 
робства український науково-до- 
слідний інститут з комплексним 
селекційним центром по рослинни- 
цтву в умовах зрошення, Пд.-ук- 
раїнська машиновипробувальна 
станція та ін. наук. установи і 
проектно-конструкторські орг-ції. 
В місті 67 масових б-к (фонд -- 
бл. 1,5 млн. одиниць зберігання), 
31 клубний заклад, кіноконцерт- 
ний зал, 21 кіноустановка з плат- 
ним показом, у т. ч. 10 кінотеатрів, 
2 держ. театри -- Херсонський ук- 
раїнський  музично-драматичний 
театр і Херсонський театр ля- 
льок, обл. філармонія; 2 держ. му- 
зеї -- Херсонський краєзнавчий 


--- 


"П. Ярославський). Архіт. 


музей та Херсон. художній музей 
їмені О. О. Шовкуненка. Поза- 
шкільні заклади: Палац піонерів 
і школярів, З будинки піонерів, 
5 дит. спорт. шкіл, 2 станції ЮНИХ 
техніків, станція юних натураліс- 
тів, дитяча туристська станція, 
клуб юних моряків. Є планетарій. 
Працює вид-во змадднні янська 
правда». Виходять дві л. газе- 
ти -- пнадднінючьської правда» 
та «Ленінський прапор». Обл. к-т 
по телебаченню і радіомовленню. 
Телецентр. 

Перший регулярний план міста 
складено 17783 (інженер-полковник 
Герман, генерал-цехмейстер Ган- 
нібал), відкореговано 1809 (арх. 
пам'ят- 
ки: арсенал (18 ст.),  Греко-Со- 
фійська церква (1780), Петер- 
бурзька та Очаківська брами 
Херсон. фортеці (80-і рр. 18 ст.), 
Катерининський собор (1736) і дзві- 
ниця (1806), б-ка (1886--87, арх. 
М. Толвінський), житлові бу- 
динки 18--19 ст. За рад. часу 
споруджено: будинок с.-г. ін-ту 
(1930--32, арх. М. Максимов), 
кінотеатр «Україна» (1954), бу- 
динок обкому Компартії України 
(1959; обидва -- арх. ібн Трудлер), 
кіноконцертний зал «Ювілейний» 


(1970, арх. Г. Соколовський, Г. 
Скрипченко), магазин «Парус» 
(1972, арх. Л. Щеглова), гол. 


поштамт (1975, арх. Н. Шевчук), 
будинок міськкому Компартії Ук- 
раїни та міськвиконкому (1977, 
арх. М. Костюченко). Пам'ятни- 
ки: О. В. Суворову (1950, скульп- 
тор Є. Рукавишников), Ф. Ф.Уша- 
кову (1957, скульптори П. Крав- 
ченко і А. Чубін), В. І. Леніну 
(1965, скульптори Ю. Лоховінін 
і Л. Родіонов), Т. Шевченкові 
(1971, скульптор І. Білокур, арх. 
Ю. Тарасов), першим корабелам 
Чорноморського флоту (1972, 
скульптори І. Білокур, В. Потре- 
бенко, В. Шкуропат, арх. Ю. Та- 
расову). 

В Х. народилися укр. рад. пись- 
менник Д. І. Бузько, укр. ірос. 
рад. фізик Л. Ф. Верещагін, рад. 
держ. і парт. діяч М. К. Вла- 
димиров, профес. революціонерка 
С. І. Гопнер, укр. рад. актор С. Г. 
Карпенко, укр. рад. живописці 
Г.В. Курнаков, О. О. Шовкунен- 
ко, юрос. рад. письменник Б. А. 
Лавреньов, укр. рад. фітопатолог 
В. П. Муравйов, укр. рад. хімік- 
органік П. І. Петренко-Критченко, 
революц. народник А. О. Франжо- 
лі. У 1818--19 в місті жив рос. 
письменник і військ. діяч Д. В. 
Давидов. Х. відвідали О. С. Пуш- 
кін (1820, 1824), В. Г. Бєлінський 


(1846), укр. і рос. письменник, 
історик, мовознавець і етнограф 
О. Афанасьєв-Чужбинський. 


У Х. поховано Г. О. Потьомкіна. 
Літ.: Херсон. Симферополь, 1982. 

М. Павлов, 
С. К. Кілессо (архітектура). 


ХЕРСОНЕС Таврійський (за се- 
редніх віків -- Херсон, Корсунь)-- 
давнє місто на пд.-зх. березі Кри- 
му (на тер. м. Севастополя). Засн. 
422--421 до н. е. переселенцями з 
Гераклеї Понтійської -- грецького 
(дорійського) міста на пд. узбереж- 
жі Чорного моря. Історію Х. поді- 
ляють на 2 періоди: античний (від 
заснування до кін. 4 ст. н. е.; був 
центром  давньогрец. полісу) |і 
середньовічний (5--15 ст.). Осно- 


вою економіки Х. були с. г., ви- 
норобство, різноманітні ремесла, 
рибний промисел, торгівля. До 
складу володінь Х. в 4--3 ст. до 
н.е. входили Керкінітіда, Калос- 


Лімен і ряд укріплень. З 179 до 
н. е. Х. був у союзі з Понтійським 
царством. У 110 до н. е. військо 


понтійського полководця Діофан- 
та розбило скіфів, що обложили 
місто. Пізніше Х. перебував у за- 
лежності від понтійського царя 
Мітрідата УТ Євпатора, Боспор- 
ської держави та Римської імперії, 
після падіння якої ввійшов до 
складу Візантії. На поч. 8 ст. Х. 
потрапив під владу хозарів. У 989 
його здобуло військо великого кня- 
зя київського Володимира Свято- 
славича. Посилилися контакти Х. 
з Руссю. В серед. 12 ст. Х. підпав 
під владу половців, а на поч. 
13 ст.-- Трапезундської імперії. 
В 15 ст. місто перестало існувати 
під ударами турків. Систематич- 
ні розкопки Х. провадяться з 1876. 
Територія Х. входить до складу 
Херсонеського  історико-археоло- 
гічного заповідника. Їл. див. на 
окремому аркуші, с. 112--113. 
Літ.: Якобсон А. Л. Средневековьшй 
Херсонес (ХІП1--ХТУ вв.). М.-Л., 
1950; Якобсон А. Л. Раннесредневеко- 
вьй Херсонес. М.--Л., 1959; Херсо- 
нес Таврический. Ремесло и культура. 
К., 1974; Анохин В. А. Монетное дело 
Херсонеса (ТУ в. дон. 3.-- ХІЇ в. н. 3.). 
К., 1977; Кадеев В. И. Херсонес Тав- 
рический в первьіх веках нашей зрьБІ. 
Х., 1981; Зубарь В. М. Некрополь 
Херсонеса уавриненкого І--ГУ вв. 
н.3.К., 1982. . 1. 4. Антонова. 
ХЕРСОНЕСЬКИЙ., історико: 
АРХЕОЛОГІЧНИЙ  ЗАПОВІД- 
НИК. Створений 1979 на базі 
Херсонеського і она археологіч- 
ного музею (формування його 
колекції почалося 1888). До запо- 
відника входять городище (на його 
території музей), некрополь |і 
с.-г. округа (132 га) Херсонеса 
Таврійського. Філіали заповідни- 
ка -- в м. Білокам'янську (фортеця 
6--17 ст. Каламіта) і Балаклаві 
(генуезька фортеця 13 ст. Чемба- 
ло). Музей має три відділи: ан- 
тичний, середньовічний, озко- 
пок. В експозиції просто неба від- 
ділу розкопок -- пам'ятки 4 ст. 
до н. е.-- 15 ст. н. е.: залиш- 
ки античних оборонних стін, ву- 
лиць, площ, будинків, театру (на 
З тис. місць), християнських хра- 
мів, монетного двору та ін. 
музеї зберігаються археологічні, 
епіграфічні, нумізматичні та ін. 
колекції. Іл. див. також на окре- 
мому аркуші до ст. Херсонес Тав- 
рійський. І. 4. Антонова. 
ХЕРСОНЕСЬКИЙ МИС, мис 
Херсонес -- мис на Пд.- Зх. Крим- 
ського п-ова. Назва від античного 
міста Херсонеса Таврійського. Зай- 
має окраїнну частину рівнинного 
Гераклійського плато, що має на- 








127 


ХЕРСОНЕСЬКИЙ 
МИС 





у - - | 

/ "І ь ч 1 
' М -" 3 ж. 

- уч ранізь- з. А. и 
Херсон. 


Пам'ятник першим ко- 
рабелам Чорноморсько- 
го флоту. Скульптори 


І. Білокур, Потре- 
бенко і В. Шкуропат. 
1972. 


Хермесові. 

Хермес жовтий: 

1-- крилата самка; 

2 -- безкрила самка; 

З --гали на гілці ялини. 


Херсонеський істори- 
ко-археологічний за- 
повідник., Музей. 


128 


ХЕРСОНСЬКА 
ГУБЕРНІЯ 


ХЕРСОНСЬКА 
ОБЛАСТЬ 

Площа - 

28,5 тис. км? 
Населення -- 1205,0 
тис. чол. 

(на 1. 1984) 
Центр -- м. Херсон 


ПОСІВНІ ПЛОЩІ 
ОСНОВНИХ СІЛЬСЬНО- 
ГОСПОДАРСЬНИХ 
НУЛЬТУР 


(983,7) 





Ж 


Озима пшениця 
Ячмінь 


Технічні 


зл: Картопля Рі 
"г" та овочево-баштанні 


АТ Багаторічні трави 


"о культури 





Херсон. У центральній 
частині міста. 





хил на Пн. Вкритий ксерофітною 
степовою рослинністю. 12.У 1944 на 
Х. м. було завершено розгром фа- 
шист. військ при звільненні Кри- 
му (див. Кримська операція 1944). 
Пам'ятник воїнам Рад. Армії та 
морякам Чорномор. флоту. 


В. Г. Єна. 
ГУБЕРНІЯ -- 


ХЕРСОНСЬКА 
адм.-тер. одиниця на Україні в 
19 -- на поч. 20 ст. Створена за 


царським указом від 31.МПІ (12. 
ГХ) 1803. До Х. г. входила терито- 
рія ліквідованої Миколаївської 
губ. Адм. центром був Херсон. На 
поч. 20 ст. Х. г. складалася з 6 по- 
вітів. Міста Одеса і Миколаїв були 
виділені в окремі градоначальства. 
За даними 1901, в Х. г. було бл. 
9900 населених пунктів (з них 19 
міст і 50 містечок). У 1903вХ.. г. 
налічувалося 13 818 пром. підпри- 
ємств (переважна більшість їх була 
ремісничого типу), на яких працю- 
вало 26 228 робітників. У с. г. 
провідну роль відігравало велике 
поміщицьке і капіталістичне зем- 
леволодіння. Серед сел. г-в знач- 
ним був прошарок куркульських 
і заможних (20,5 9). У кін. 19 -- 
на поч. 20 ст. зростав робітн. рух 
у пром. центрах Х. г.-- Херсоні, 
Миколаєві й Одесі. Сел. виступи у 
Х. г. поширилися під час прове- 
дення сел. реформи 1861, а також 
в ході революції 1905--07. Рад. 
владу в Х. г. встановлено в січні 
1918. Трудящі брали участь у бо- 
ротьбі проти австро-нім. окупантів, 


| петлюрівців, білогвардійців, англо- 


франц. інтервентів (див. Херсон- 
ське збройне повстання 1918, 
Баштанська республіка 1919, Ви- 
сунська республіка 1919). В січні 
1920 Х. г. було поділено на Одесь- 
ку 1 Херсонську губернії. За по- 
становою ВУЦВК від 6.1 1921 Х. г. 
перейменовано на Миколаївську, 
за постановою ВУЦВК від 3.МІ 
1925 її ліквідовано. 

Літ.: Історія Української РСР, т. З 
-- 5. К., 1977--78; Статистико-зконо- 
мический обзор Херсонской губерний 


за 1912 год. Херсон, 1914. 
ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСНА ПАР- 


ТІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ -- одна 
з обласних організацій Комуні- 
стичної партії України, створена 
в березні 1944. Бере свій поча- 
ток від Херсонської організації 
РСДРИ(б), під керівництвом якої 
в січні 1918 було встановлено Рад. 
владу в Херсоні. Під час австро- 
німецької окупації України 1918 
більшовики очолили боротьбу тру- 
дящих Херсонщини проти загарб- 
ників (див., зокрема, Херсонське 
збройне повстання 1918). В Херсо- 
ні було створено окружний під- 
пільний військ.-революц. к-т. 


період англо-франц. окупації біль- 
шовики Херсона під керівництвом 
Одеського обл. к-ту КП(б)У вели 
революц. пропаганду серед окупа- 
ційних військ. В Олешках, Кахов- 
ці, Голій Пристані, Старій Маяч- 
ці, Чалбасах, Горностаївці діяли 


підпільні більшовицькі осередки, 
в Хорлах, Каланчаку, Чаплинці -- 
партизан. загін П. І. Тарана. 
Комуністи Херсонщини брали ак- 
тивну участь у боротьбі проти бі- 
логвардійців, у 82-денній обороні 
Каховського плацдарму, в оста- 
точному розгромі врангелівщини. 
Бериславська і Каховська парт. 
орг-ції в повному складі добро- 
вільно пішли на фронт. Після за- 
кінчення громадян. війни комуніс- 
ти Херсонщини очолили боротьбу 
трудящих за відбудову нар. г-ва. 
В ході боротьби за відродження 
нар. г-ва зростали ряди парт. 
орг-ції. В період ленінського при- 
зову у партію було прийнято по- 
над 500 чол. Відповідно до змін 
адм.-тер. поділу республіки зміню- 
валася і структура парт. орг-цій 
Херсонщини. В 1923--30 Херсон 
був окружним центром, 1930--32 
районні парт. орг-ції підпорядко- 
вувалися безпосередньо ЦК 
КП(б)У, з 1932 входили до складу 
Одес. обл. парт. орг-ції, з 1937 -- 
Миколаївської і Дніпропетровсь- 
кої, згодом -- Запорізької (1939). 
Велику увагу Херсон. парт. орг- 
ція приділяла здійсненню колекти- 
візації, розвиткові пром-сті. 

В роки Великої Вітчизн. війни 
комуністи Херсон. парт. орг-ції 
організували й очолили партизан. 
і підпільну боротьбу трудящих 
проти фашист. окупантів. В тилу 
ворога діяли партизанські загони: 
Херсонський під командуванням 
О. Ю. Гірського і О. К. Ладичу- 
ка, Бериславський -- М. І. Пав- 
ловського, Нижньосірогозький -- 
М. В. Купрія й І. Д. Височина; 
підпільна комсомольська організа- 
ція «Патріот Батьківщини». В 
Херсоні діяла підпільна  патріо- 
тична орг-ція «Центр». В березні 
1944 радянські війська визволи- 
ли Херсонщину від нім.-фашист. 
окупантів. 30.ПШ 1944 утворено 
Херсон. область. Оформилась обл. 
парт. орг-ція, яка налічувала тоді 
понад 1000 комуністів. У лютому 
1943 відбулася 1-а обл. парт. 
конференція, яка намітила зав- 
дання парт. орг-ції по відбудові 
і дальшому розвитку всіх галузей 
нар. г-ва. До 1950 у всіх р-нах об- 
ласті було повністю освоєно посів- 
ні площі, на кін. 1951 пром-сть об- 
ласті перевершила довоєнний рі- 
вень на 35 2. У наступні роки 
трудящі Херсонщини під керів- 
ництвом обл. парт. орг-ції домог- 
лися значних успіхів у розвитку 
економіки і культури, в піднесен- 
ні життєвого рівня. Обл. парт. 
орг-ція виховала багатьох передо- 
виків і новаторів виробництва. 
85 з них удостоєні звання Героя 
Соціалістичної Праці, комбайнер 
М. А. Брага цього звання удостоє- 
ний двічі. Здійснюючи рішення 
ХХУЇ з'їзду партії, наступних 
пленумів ЦК КПРС, ХХУІ з'їзду 
Компартії України, обл. парт. 
орг-ція спрямовує всю орг. і масо- 
во-політ. роботу на виконання 
завдань комуністичного буд-ва, на 
забезпечення  авангардної ролі 
комуністів, підвищення політ. і 
трудової активності трудящих, на 
виховання їх у дусі рад. патріотиз- 
му і пролет. інтернаціоналізму. 
На 1.1 1984 Х. о. п. о. складалася 
з З міських, 20 районних парт. 
орг-цій і налічувала 75 997 кому- 
ністів; відбулося 19 обл. парт. кон- 





ференцій. У різний час обл. парт. 
орг-цію очолювали О. Ф. Федо- 
ров, Т. Є. Гришко, В. М. Дружи- 
нін, П. М. Єлистратов, І. О. Моз- 
говий та ін. 

Надійним помічником парт. орг- 
ції є комсомольська організація 
області, яка на 1.1 1984 налічувала 
158209 комсомольців.  Новока- 
ховська  комсомольська  орг-ція 
нагороджена 1968 орденом «Знак 
Пошани». Друк. орган Х.о. п.о.-- 
газ.«Наддніпрянська правда». Див. 
також ст. Херсонська область. 
Літ.: Очерки историй  Херсонской 
областной  партийной организации. 
Симферополь, 1981. 

4. М. Гіренко. 
ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ - 
у складі Української РСР. Утво- 
рена 30. ПІ 1944. Розташована на 
Пд. України, в бас. нижньої течії 
Дніпра. 

На Пд. омивається Чорним і Азов- 
ським морями. В області -- 18 ра- 
йонів, 237 сільрад, 9 міст, 30 
с-щ міськ. типу. Х. о. нагородже- 
но орденом Леніна (1967). Карти 
див. на окремому аркуші, с. 
96--97. 

Природа. Берегова лінія області 
значною мірою розчленована за- 
токами та лиманами (Дніпровсь- 
кий лиман, Ягорлицька затока, 
Тендрівська затока, Сиваш, Джа- 
рилгацька та ін.). Вздовж узбе- 
режжя простягаються коси: Тенод- 
рівська коса, Кінбурнська коса, 
Арабатська Стрілка (частина) та 
ін. Найбільші півострови: Ягор- 
лицький Кут (частина), Чонгар- 
ський. Найбільший острів -- Джа- 
рилгач. Область лежить у ме- 
жах Причорноморської низовини. 
Поверхня -- хвиляста рівнина, яка 
поступово знижується з Пн. (вис. 
бл. 100 м над р. м.) на Пд. (20-- 
10 му) і крутим уступом обриває- 
ться до моря. Для пн. частини об- 
ласті характерний високий ступінь 
розчленування поверхні балками 
та ярами, в пд. частині на широких 
вододільних просторах  трапля- 
ються неглибокі замкнуті знижен- 
ня (поди). Значні площі займають 
піщані масиви (див. Олешківські 


піски). Корисні копалини в об- 
ласті -- мінеральні будівельні 
матеріали (пісок, глина,  вап- 


Головна насосна споруда Каховського 


магістрального каналу імені В. Ї. 


Леніна. 






До ст. Фінляндія. 


1. Краєвид у центральній частині країни. 

2. Панорама міста Хельсінкі. 

3. Заготівля деревини. 

4. В одному з цехів металургійного заводу в 
Рахе. 

5. Будівництво бурових платформ. 

6. Палац «Фінляндія» в Хельсінкі. Архітектор 
А. Аалто. 1967--11. 


"ото ТР пт 





ри 


7. Замок Олавінлінна у м. Савонлінна. 15-- 
По мм з 

8. Е. Ярнефельт. Портрет професора Ю. Р. Да- 
нієльсона-Кальмарі. 1896. Земляцтво губернії 
Хяме. Хельсінкі. 

9. П. Халонен. Повернення з роботи. 1905. 
Атенеум. Хельсінкі. 

10. В. Аалтонен. Пам'ятник «Дружба почина- 
ється» в Турку. Бронза. 1951--55. 











До ст. Яйце. 
Яйця птахів: 1 -- ластівки звичайної (Нігипдо гивііса); 2 -- міської 
ластівки (Реіїспоп игріса); 3 -- перепілки звичайної (Софигпіх совигпіх); 


4-- королька  жовтоголового  (Вериійзв  геєиційз); 5 -- крячка малого 
(8єегпа аїБіїгоп5); 6 -- завирушки лісової (Ргипеіїа тодиіагіз); 7 -- жайво- 
ронка польового (АЇїайда агуеп5і8); 8 -- вільшанки звичайної (ЕгіїБаси5 
гиресиіа); 9 -- боривітра звичайного (Сегсіпеїз біппипсиїиз); 10 -- зозулі 
глухої (Сисиійз заїигаїц5); 11 -- ремеза звичайного (Ветіх репадишіїпи5); 
12 -- ворони звичайної (Согуйцз8 согопе); 13 -- синиці великої (Раги5 тадог); 
14 -- шпака звичайного (5ічтпо5 учіратіз); 15 - вівчарика весняного 
(РруПозсориз ігоспіїшзя); 16 -- осоїда звичайного (Регпіз аріуоги5); 17 -- 
чаплі сірої (Агдеа сіпегеа); 18 -- чайки звичайної (УХапейиз5 уапеіїи5); 


19 -- дрозда співочого (Тигдиз рНііїотеїоз); 20 -- костолуза звичайного 


(Соссоїргайзіе5 соссоїпгацяіе5); 21 -- сороки звичайної (Ріса ріса); 22 - 
горобця домового (Раз5ег дотезіісцзя); 23 -- кроншнепа великого (Митепіця 
агдиаїиз); 24 -- вівсянки звичайної (Етіегіза сіїгіпейа); 25 -- сойки зви- 
чайної (Саггиіїй5 Ркіапдагійз); 26 -- товстодзьобої очеретянки (РРргає тайі- 
соїа); 27 -- щеврика длучного (АпіНби5  ргафеп5і8); 28 -- щеврика  лі- 
сового (Апіпи8 (їгіміаїіз); 29-- мухоловки сірої (Мивсісара  взігіаба); 
30 -- слукви лісової (5соїорах ги5іісоїа); 31 -- мартина річкового (ГІа- 
гиз гідірипдиз); 32 -- соловейка звичайного (Пизсіпіа Іизсіпіа); 33 -- пи- 
щухи звичайної (Сетідіа Катііїїатіз); 34 - талям звичайної (Соїоеч5 
топедиїіа); 35 -- крука (Согуйз согах); 36 -- дрімлюги звичайного (Сатргі- 
тис и5 епгоравиз); 37 - скопи звичайної (Рапдаіоп панавіиз); 38 - вивільги 


звичайної (Огіоїшц5 огіоїцз); 39 -- тетерева звичайного (Щугиги5 (іеїгіх). 


няк), солі Сиваша, торф. Є також 
лік. грязі. Клімат помірно конти- 
нентальний. Пересічна т-ра січня 
--9,--3", липня 421,57. Літо жар- 
ке, сухе. Вегетаційний період 200-- 
230 днів. Річна кількість опадів 
від 300 мм на Пд. до 420 мм на Пн.; 
максимум у весняно-літній  пе- 
ріод. Зими малосніжні. Для облас- 
ті характерні засухи та суховії. 
Ріки Х. о. належать до басейнів 
Чорного та Азовського морів, 
найбільші з них -- Дніпро та його 
права притока Інгулець. У пд. 
частині постійних водотоків немає. 
У межах області -- більша частина 
Каховського водосховища. 
лежить у степовій зоні. На Пн. пе- 
реважають пд. малогумусні чор- 


ноземи, які змінюються темно-каш- 1 


тановими кгрунтами. В  примор. 
частині -- каштанові солонцюваті 
грунти в комплексі з солонцями., 
Степові простори області майже: 
повністю розорані. Цілинні тип- 
чаково-ковилові та полинові ділян- 
ки збереглися лише на схилах ба- 
лок, на островах, у заповідниках. 
У плавнях Дніпра -- деревно-ча- 
гарникова рослинність (верба, ло- 
за, осокір). Ліси (біла акація, дуб, 
липа, клен, верба, сосна) займають 
135,5 тис. га. З ссавців на тер. 
області трапляються лисиця, сі- 
рий заєць, ховрахи, хом'як, хо- 
м'ячок, полівки та ін. дрібні гри- 
зуни.  Акліматизовано  ондатру, 
фазана. У лісових насадженнях -- 
олень, дика свиня, козуля, лось. 
З птахів -- орли степовий та біло- 
хвостий, яструби, дрофа, сіра ку- 
ріпка, перепілка, жайворонок та 
ін; в плавнях Дніпра -- качки, 


че 





котяче бу Лози" 
| З і, й -- 
р 
ГУ "а 


Й 







РР, 

т прозафніль | 5, «а 

«По 0-1 З, і 
«. 


му о Ра жагою гей 0 є 
Р ьо г 






Отара овець племрадгоспу «Червоний 
чабань Каланчацького району. 


Збирання кукурудзи на силос у кол- 
госпі імені 60-річчя Великої Жовтне- 


вої соціалістичної революції Геніче- 


ського району. 
Херсонські кавуни перед відправкою. 
Гола Пристань. 


9 УРЕ, т. 12 


Х. о.: 





гуси, кулики, лисухи. З риб -- 
осетрові, лящ, карась, сом, тараня, 
рибець, окунь, тюлька, камбала, 
бички та ін. У Х.о. 70 природно-за- 
повідних об'єктів, у т. ч. держ. за- 
повідники Асканія-Нова і Чорно- 
морський заповідник, 5 держ. за- 
казників (Бакайський, «Березові 
колки», Джарилгацький,  Ягор- 
лицький, урочище «Саги»). 

Населення. Осн. населення -- ук- 


раїнці (76,7 9). Живуть також 
росіяни, білоруси, євреї та ін. 
, ко 1 оо - 








» ді 

оф дня 

По с | « ? 

е й ч-д 
ЧК 

г 


я - 
і Дій 
у М Ті 


а 
ф Б 


ма 


? Р ї д , і - а Ра 
Пересічна густота населення -- бл. 
42,3 чол. на 1 км? (1984). Найгусті- 
ше заселені пд.-зх. райони. Міське 
населення становить 60 9 (1984). 


Найбільші міста: Херсон, Нова 
Каховка, Каховка, Генічеськ, 
Скадовськ, Цюрупинськ. 

Народне господарство. У дорево- 
люц. час Херсонщина була типо- 
вим агр. районом, що спеціалізу- 
вався на виробн. зерна (гол. чин. 
пшениці) в основному на експорт. 
Пром-сть була представлена пере- 
важно переробкою с.-г. сировини, 
суднобудуванням та виробн. не- 
складних с.-г. знарядь. Г-во су- 
часної Х. о.-- розвинутий індустр.- 


агр. комплекс, що включає маш.- 
буд., нафтопереробну, легку га 
харчову пром-сть, багатогалузеве 


с. г. й осн. види транспорту. 

Промисловість. Пром. по- 
тенціал області нараховує 176 
пром. підприємств і об'єднань. 
Основу електроенергетики станов- 
лять Каховська ГЕС і Херсонська 
ТЕЦ. У структурі пром-сті на 
маш.буд. і металообр. пром-сть 
припадає 30,6 2, товарної продук- 
ції, легку -- 23,1 9, харчову -- 
20,7 92, паливну -- 10,5 95 (1983). 
Серед галузей маш.-буд. і мета- 
лообр. пром-сті провідними є суд- 
нобудування і судноремонт, які 
представлені херсонськими судно- 
буд. виробничим об'єднанням, суд- 
нобуд.-судноремонтним та судно- 
рем. з-дами (випускають океансь- 
кі танкери, суховантажні судна, 
контейнеровози, ліхтеровози, па- 
сажирські теплоходи тощо), та 
с.-г. машинобудування (виробни- 
че об'єднання Херсонський ком- 
байновий завод імені Г. І. Петров- 
ського). У заг. обсязі пром. виробн. 
важливе місце займає продукція 
з-дів -- карданних валів і електро- 
машинобудівного (Херсон), елек- 
трозварювального | устаткування 
(Каховка). електромашинобудів- 
ного (Нова Каховка),  машино- 
будівного (Берислав) та ін. У 
Херсоні працюють  нафтоперероб- 
ний з-д та один з найбіль- 
ших в СРСР з-д скловиробів, у 
Цюрупинську целюлозно-па- 
перовий з-д. З галузей легкої 
пром-сті найрозвинутіші текстиль- 
на (Херсонський бавовняний ком- 
бінат імені ХХУЇ з'їзду КПРС.. 


Підприємства швейної, взут., три- 
котажної та ін. галузей (Херсон, 
Генічеськ, Цюрупинськ). У струк- 
турі харч. пром-сті провідною 
галуззю є консервна (Херсонсь- 
кий консервний комбінат, Хер- 
сонський консервний завод ім. 
8 Березня); розвинуті також вино- 


робна, молочна, маслосироробна 
(20 з-дів: Скадовськ, Берислав, 
Генічеськ, Херсон), м'ясна (Нова 


Каховка, Новотроїцьке), борошно- 
мельно-круп'яна, рибна (Херсон, 


; оностафлбне » 
пою - Р 


розу 


Генічеськ) та ін. галузі. На базі 
запасів місц. сировини зростає 
виробн. буд. матеріалів: з-ди залі- 
зобетонних виробів та  вапнові 
(Херсон, Нова Каховка, Каховка, 
Біла Криниця,  Архангельське), 
домобуд. комбінати (Херсон, Нова 
Каховка). 

Сільське господарст- 
во Х. о. характеризується розви- 
нутим зерновим г-вом у поєднан- 
ні з овочівництвом, баштанницт- 
вом, виноградарством, садівницт- 
вом і тваринництвом м'ясо-мол. 
напряму. С. г. області добре забез- 
печене технікою (табл. ). 

На кін. 1983 в області було 147 
колгоспів, 145 радгоспів, 28 об'єд- 
нань райсільгосптехніки та їхніх 
виробничих відділень, 18 об'єд- 
нань райсільгоспхімії. В області 
2190 тис. га земель, що перебува- 
ють у користуванні с.-г. підпри- 
ємств і орг-цій, з них 1964 тис. га -- 
під с.-г. угіддями, в т. ч. 1745 тис. 
га орних земель, 170 тис. га сіно- 
жатей і пасовищ. Збільшуються 
площі зрошуваних і обводнюваль- 
них земель (Північно-Кримський 
канал імені Комсомолу України, 
ЇІнгулецька зрошувально-обводню- 
вальна система, Каховська зрошу- 
вальна система, Краснознам'ян- 
ська зрошувальна система). Пло- 
ща зрошуваних земель 1983 ста- 
новила 397,1 тис. га. Провідні 
зернові культури -- Озима пшени- 
ця, кукурудза, ячмінь, зернобобо- 
ві, рис, просо. Значні площі під 
тех. культурами -- соняшником, 
рициною. Серед кормових -- ку- 
курудза, люцерна, кормові коре- 
неплоди. На поливних землях -- 
овочівництво. В області розвинуте 
баштанництво (23,2 тис. га). Пло- 


ща  плодово-Яягідних насаджень 
(яблуні, груші, айва, черешні) 
1983 становила 15,6 тис. га, в 
т. ч. у плодоносному віці -- 9,6 





129 





ХЕРСОНСЬКА 
ОБЛАСТЬ 





В одному з цехів Ново- 
каховського  електро- 
машинобудівного заво- 
ду. 

Прядильне виробництво 
Херсонського  бавовня- 
ного комбінату імені 
ХХУІ| з'їзду КПРС. 


Парк основних сіль- 
ськогосподарських 
машин у колгоспах 
і радгоспах 








(тис. шт.) 

1983 
Грактори 
(фіз. одиниць) 16,7 
Зернозби- 
сальні ком- 
байни 4,9 


Добування солі на Гені- 
чеському солепромислі. 


130 





ХЕРСОНСЬКА 
ОБЛАСТЬ 





Пам'ятник російсько- 
му флотоводцю адмі- 
ралу . Ушакову 
в Херсоні. Скульптори 
П. Кравченко 1 А. Чу- 
бін. 1957. 







я 


тис. га, виноградників відповідно 
25,7 тис. га і 19,4 тис. га. Осн.галу- 
зі тваринництва скотарство 
м'ясо-мол. напряму, свинарство, 
тонкорунне вівчарство та птахів- 
ництво. Рибальство на Чорному і 
Азовському морях, Дніпрі й ІЇн- 
гульці. Шовківництво, рибництво. 
Кормовою базою тваринництва є 
польове кормовиробництво (бага- 
торічні трави, кормові буряки), 
продукція комбікормової пром-сті 


(19 з-дів, 1984), відходи харч. 
пром-сті. Осн. породи: великої 
рогатої худоби -- червона степо- 
ва; свиней -- укр. степова біла, 


укр. степова ряба і велика біла; 
овець -- асканійська тонкорунна. 
В області діють 23 спец. г-ва по 
виробн. яловичини, 32 -- свинини, 
99 -- молока, 17 -- по вирощуван- 
ню нетелів, 24 -- по виробн. яєць 
і м'яса птиці, 2 птахофабрики, 15 
птахоінкубаторних станцій. 

Транспорт. Експлуатаційна 
довж. з-ць заг. користування 1983 
становила 456 км. Територією об- 
ласті проходять залізничні  лі- 
нії: Херсон Дніпропетровськ, 


Херсон -- Джанкой -- Сімферо- 
поль, Херсон -- Миколаїв, Федо- 
рівка -- Каховка -- Снігурівка. 
Загальносоюзне значення має мор. 
транспорт -- Херсонський мор. 
порт (див. Херсонський порт), 
Скадовський, Генічеський. Суд- 
ноплавство по Дніпру (Херсон- 
ський їічковий порт, порти у 
Новій Каховці та Голій Приста- 
ні). Довж. автомоб. шляхів 
2,3 тис. км, у т. ч. з твердим по- 


криттям -- 4,5 тис. км. Автомагі- 
стралі: Москва -- Сімферополь, 
Ростов-на-Дону -- Одеса -- Рені, 


Каховка -- Генічеськ та ін. Аеро- 
порт у Херсоні. Територією області 
проходять траси  аміакопроводу 
Тольятті Одеса, газопроводу 
Шебелинка Одеса. 

Будівництво. Капітальні 
вкладення в нар. г-во області за 
1976--83 становили (у порівнянних 
цінах) 4313 млн. крб., у т. ч. 1983-- 
261 млн. крб. Діють 102 держ. і 
кооп. та 35 міжгосп. первинних 
підрядних буд. і монтажних орг- 
цій. За 1976--83 держ. і кооп. 
підприємства і орг-ції, колгоспи і 


населення збудували 4395 тис. м2 
житл. площі, у т. ч. 1983 -- 531 
тис. м2. 

Торгівля й побутове 
обслуговування. На кін. 
1983 в області було 5,2 тис. під- 
приємств роздрібної торгівлі та 
громад. харчування. Заг. обсяг 
роздрібного товарообороту держ. 
ї кооп. торгівлі й громад. харчу- 
вання 1983 зріс проти 1975 в 1,4 
раза. Підприємств побутового об- 
слуговування було 1681, у т. ч. 
в сільс. місцевості -- 678. Обсяг 
реалізації побутових послуг насе- 
ленню 1983 зріс проти 1975 в 
1,7 раза. 

Охорона здоров'я. У 1983 в облас- 
і було 15,1 тис. лікарняних ліжок 
(124,8 ліжка на 10 тис. ж.); мед. 
допомогу подавали бл. 4,0 тис. 
лікарів (33,1 лікаря на 10 тис. ж.). 
У Х. о. 119 жіночих консульта- 
цій, дит. поліклінік та амбулато- 
рій. Курорти -- Гола Пристань, 
Скадовськ, курортна місцевість -- 
Арабатська Стрілка. 

Культура. В 1983/84 навч. р. в об- 
ласті було 586 загальноосв. шкіл 


До карти ОСНОВНІ ПАМ'ЯТНИКИ І ПАМ'ЯТНІ МІСЦЯ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 


1. Будівля першої на Україні гідро- 
електростанції, споруджена 1928, 

пам'ятка соціалістичного бу- 

дівництва. 

Багатошарове поселення мідного 

та раннього бронзового віку 3-- 

2-го тис. дО Н. е. 

Городище 3-2 ст. дон.е. 

. Городище пізньоскіфського часу. 

. Городище пізньоскіфського часу. 

Городище сарматського часу. 

Місце, де 1709--11 розміщувалася 

Кам'янська Січ. Залишки кладо- 

вища запорізьких козаків. 

. Городище пізньоскіфського часу. 

. Городище сарматського часу. 

. Пам'ятка архітектури -- Введен- 
ська церква 1726. РА . 

. Братська могила рос. воїнів, які 


пе 


челюю 


росою 





загинули в роки Кримської війни 
1853--56. 

Історичний музей. 

Городище сарматського часу. 
Пам'ятка архітектури -- Григоріє- 
Бізюків монастир 18 ст. 
Сарматське городище 3 ст. до н. е. 
З ст. н. е. 

Городище сарматського часу. 
Городище  сарматського часу. 
Пам'ятник героям громадян. вій: 
ни «Легендарна тачанка» на місці 
прориву Червоною Армією лінії 
укріплення врангелівських військ 
1920. 

Обеліск на кургані, де 1920 міс- 
тився командний пункт В. К. 
Блюхера. 

20. Пам'ятник танкістам, які Загину- 


12. 
13. 
14. 


15. 
16. 


17. 
18. 


19. 





ОСНОВНІ 
ПАМ'ЯТНІ 


ПАМ'ЯТНИКИ і 
МІСЦЯ 





ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
7 1| 
т 


- 
М - з О 
о 


ли 1943 в боях за визволення Ка- 
ховки від нім.-фашист. загарбни- 
ків. 


21. Пам'ятник М. В. Фрунзе. 

22. Пам'ятник В. К. Блюхеру. 

23. Музей історії міста. 

24. Пам'ятник першим комсомольцям 
Херсона. 

25, рратсько могили борців за владу 

ад. 

26. Могила Невідомого солдата. 

27. Монумент (танк Т-34) на честьград. 
воїнів -- визволителів Херсона 
від нім. -фашист. загарбників. 

28. Пам'ятний знак «Бронекатер» на 
честь моряків Дунайської флоти- 
лії, які героїчно захищали Херсон 
у серпні 1941. 

29. Пам'ятний знак на честь військ 
3-го Українського фронту, які 
форсували Дніпро в березні 1944. 

30. Братські могили жертв фашизму. 

31. Пам'ятник Герою Рад. Союзу 
М. М. Суботі, який загинув під 
час визволення Херсона від нім.- 
фашист. загарбників 1944. 

32. Пам'ятник Карлу Марксу. 

33. Пам'ятник Т. Г. Шевченкові. 

34. Пам'ятник О. В. Суворову. 

35. Пам'ятник адміралу Ф.Ф. Уша- 
кову. й 

36. Пам'ятник рад. держ. і парт. дія- 
чеві О. Д. Цюрупі. 

37. Пам'ятник керівникові підпільної 
комсомольсько-молодіжної орг-ції 
«Патріот Батьківщини» Герою 
Рад. Союзу І. О. Кулику. 

38. Обеліск на честь англ. лікаря 
Джона Говарда, який брав активну 
участь у ліквідації епідемії тифу 
в Херсоні в кін. 18 ст. 

39. Місце народження рос. рад. 
письменника Б. А. Лавреньова. 

40. Місце поховання рос. держ. і 
військ. діяча Г. О. Потьомкіна. 

41. Пам'ятник першим  корабелам 
Чорноморського флоту. 

42. Пам'ятки архітектури: фортеця 
18--19 ст.. Греко-Софійська церк- 
ва 1780. 

43. Херсонський краєзнавчий музей. 

44. Херсонський художній музей іме- 
ні О. О. Шовкуненка. 

45. Місце народження рад. держ. і 
парт. діяча Д. Цюрупи. Буди- 
нок-музей О. о Цюрупи. Пам'ят- 
ник О. Д. Цюрупі. 

46. Пам'ятник на могилі голови Дні- 
провського райкому В. С. Птахо- 
ва і члена ревкому Т. Є. Кожу- 
щенка, які загинули в боротьбі 
за Рад. владу 1919. 

47. Могила російського винахідника 


в галузі електротехніки Ф. А. Пі 
роцького. 


(197 тис. учнів), 41 муз. школа, 

серед. спец. навч. закладів 
(21,7 тис. учнів), 24 профес.-тех. 
уч-ща (12,5 тис. учнів), 3 вищі 
навч. заклади: Херсонський інду- 
стріальний інститут, Херсон- 
ський педагогічний інститут іме- 
ні Н. К. Крупської, Херсонський 
сільськогосподарський інститут 
імені О. Д. Цюрупи (14,0 тис. 
студентів) та вечірній філіал Ми- 
колаївського кораблебудівного ін- 
ституту. Працюють  Зрошува- 
ного землеробства український 
науково-дослідний інститут з 
комплексним селекційним центром 
по рослинництву в умовах зро- 
шення, Пд.-українська машинови- 
проогвально станція -- у Херсо- 

, Тваринництва степових райо- 
й український  науково-дослід- 
ний інститут імені М. Ф. Іва- 
нова «Асканія-Нова» в смт Аска- 
нія-Нова Чаплинського р-ну та ін. 
наук. установи і проектно-конст- 
рукторські орг-ції. В області діють 
обл. відділення творчих спілок 
письменників (з 1959), художни- 


48, Місце, де 1711--28 була Олеш- 
ківська Січ. 
49. Пам'ятка архітектури -- Корсун- 


ський монастир 18 ст. 

50. Обеліск на честь бійців 4-го Ла- 
тиського полку Латиської стрі- 
лецької дивізії, які загинули в бо- 
ротьбі за Рад. владу 1920. 

91. Обеліск на передньому краю обо- 
рони Каховського плацдарму. 
92. Пам" ятник героям громадянської 

війни. 

99. Картинна галерея. 

94. Місце народження двічі Героя 
Рад. Союзу генерал-майора авіа- 
ції П. О. Покришева. Погруддя на 
могилі П. О. Покришева. 

55. Погруддя двічі Героя Соціалістич- 
ної Праці, новатора с.-г. вироб- 
ництва М. А. Браги. 

56. Погруддя двічі Героя Соціалі- 
стичної Праці І. І. Стрельченка. 

97. Музей природи Чорноморського 
заповідника. 

53. Пам' ятник рад.  парашутистам, 
розстріляним гітлерівцями 1941. 

99. Погруддя академіка ВАСГНІЛ 
М. Ф. Іванова. 


60. Державний заповідник «Асканія- 
Нова». Асканійський дендропарк 
і зоопарк. 

61. Пам'ятник партизанам, які за- 
гинули в бою з  нім.-фашист. 
загарбниками 1941. 

62. Місце народження укр. рад. 
письменника-драматурга М. Г. 
Куліша. 


63. Погруддя Героя Рад. Союзу І. Д. 
Кудрі. 

64. Меморіальний комплекс на брат- 

ських могилах воїнів Червоної 

Армії, які загинули під час фор- 

сування Сиваша 1920, і рад. вої- 

нів, які загинули 1943 в боях 
проти нім.-фашист. загарбників. 

У комплексі -- могили А. Т. Пет- 

ренка -- провідника військ через 

Сиваш 1920 та І. І. Оленчука -- 

провідника військ через Сивапі 

1920 і 1943. 

Пам'ятний знак на честь Скадов- 

ської авіаційної групи, яка віді- 

грала важливу роль у боях з нім.- 
фашист. загарбниками. 

Пам'ятник на братській могилі 

рад. воїнів, які загинули 1943 

під час штурму Перекопу. 

67. Місце переправи рад. військ че- 
рез Сиваш 1943--44. 

68. Меморіальна дошка на честь від- 
биття Червоною Армією денікін- 
ського морського десанту 1919. 

69. Монумент «Дружба» на честь 
дружби укр. і груз. народів. 

70. Краєзнавчий музей. 


65. 


66. 


9» 


ків (з 1971), журналістів (з 1957), 
архітекторів (з 1961), два театри -- 
Херсонський український музич- 
но-драматичний театр і Херсон- 
ський театр ляльок, обл. філар- 
монія. В Х. о. 604 масові 6-ки 
(фонд -- 9,2 млн. одиниць збері- 
гання), 647 клубних закладів, 862 
кіноустановхи з платним показом, 
З держ. музеї: Херсонський крає- 
знавчий музей, Херсонський ху- 
дожній музей імені О. О. Шовку- 
ненка, музей-заповідник «Асканія- 
Нова»; 158 музеїв та музейних кім- 
нат, що працюють на громад. за- 
садах. При культурно-осв. закла- 
дах -- 5,4 тис. колективів худож. 
самодіяльності, в яких еруть 
участь 86,4 тис. аматорів, 60 ко- 
лективам присвоєно звання заслу- 
жених і народних, серед них -- 
нар. самодіяльний ансамбль «Мо- 


лодістьь Новокаховського  пала- 
цу культури, «Веселі  ложкарі» 
Херсонського будинку культури 


профтехосвіти, «Зіронька» Пала- 
цу культури і техніки текстиль- 


ників, лауреат Республіканської 
комсомольської премії імені М. 
Островського танцювальний ан- 


самбль «Веселі чобітки» Херсон- 
ського палацу піонерів і школярів 
та ін. Серед позашкільних закла- 
дів -- 27 палаців і будинків піоне- 
рів, 13 станцій юних техніків, 
клуб юних моряків, 32 дит. спорт. 
школи та ін. Працює вид-во «Нал- 
дніпрянська правда». Виходять 
дві обл. газети -- «Наддніпрянська 
правда» та «Ленінський прапор», 
одна міська, одна міськрайонна, 
17 районних. Обл. к-т по телеба- 
ченню | радіомовленню.  Теле- 
центр-- у Херсоні. Трудящі Х.о. 
підтримують дружні зв'язки з тру- 
дящими області Зала УНР, Шу- 


менського округу НРБ. 





Пам'ятник танкістам, які загинули 
1943 у боях за визволення Каховки. 
1977. 


Тер. області багата на істор., 
археол., етногр. і архітектурні 
пам'ятки. 7348 пам'яток історії 


: культури взято д-вою під охоро- 
ну. На Херсонщині чимало пам'ят- 
них місць, пов'язаних з життям 
і діяльністю революц., держ. |і 
парт. діячів, відомих представни- 
ків вітчизн. науки й культури 
(див. карту «Основні пам'ятники 
і пам'ятні місця Херсонської об- 
ласті», окремі статті про райони, 
райцентри та ін. населені пункти 
області). 
Літ.: История городов и сел Украйн- 
ской ССР. Херсонская область. К., 
1983; Народне господарство Україн- 
ської РСР у 1982 році. Статистичний 
щорічник К., 1983. 

ренко. 


ХЕРСОНСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ 
РСДРП(б) -- більшовицька органі- 
зація, що виросла з марксистських 
гуртків, які утворилися в 90-х рр. 
19 ст. у Херсоні. Активну участь 


У створенні їх брав О. Д. Цюруна. 
Після І з'їзду РСДРІИ (1898) на 
основі цих гуртків було утворено 
с.-д. групу. В листопаді 1902 орга- 
нізовано Херсон. к-т РСДРП, який 
незабаром заявив про свою солі- 
дарність з «Искрой». У листопаді 
1905 утворений Херсон. губ. к-т 
сільських орг-цій РСДРП, який 
керував с.-д. орг-ціями, створени- 
ми в Олешках, Хорлах, Верхньо- 
му Рогачику, Каховці. В роки ре- 
акції масові арешти призвели до 
ослаблення роботи орг-ції. Після 
Лютн. революції 1917 у Херсоні 
було утворено об'єднану орг-цію 
РСДРИ, більшовицька частина 
якої з червня підтримувала зв'я- 
зок з ЦК РСДРІП(б). У вересні 
1917 більшовики міста виділилися 
в самостійну орг- цію (на поч. 
жовтня налічувала 120 чол.). В 
грудні 1917 більшовики здобули 
більшість у Херсонській Раді ро- 
бітничих і солдатських депутатів, 
очолили боротьбу за встановлення 
у Херсоні влади Рад. 
Б. І. Корольов. 
ХЕРСОНСЬКА ЧЕТВЕРТА ПЕ- 
РЕСУВНА УКРАЇНСЬКА ОПЕ- 
РА -- укр. оперний театр. Засн. 
1930 в Херсоні. В організації теат- 
ру брав участь П. Козицький. 
У репертуарі -- твори М. Лисенка, 
А. Вахнянина, П. Чайковського, 
О. Бородіна, Ш. Гуно. Театр га- 
стролював у містах України, 1931 
припинив діяльність. 
К. Медведик. 
ХЕРСОНСЬКЕ ЗБРОЙНЕ ПОВ- 
СТАННЯ 1918 -- збройний виступ 
робітників і солдатів у Херсоні 
проти австро-німецьких окупантів. 
20.ПІ повстанці під керівницт- 
вом місцевої більшовицької орга- 
нізації вигнали окупаційні війсь- 
ка з Херсона і взяли владу в 
свої руки. На допомогу повстан- 
цям прийшли загін чорноморсь- 
ких матросів на чолі з О. В. 
Мокроусовим і червоногвардійці 
Одеси. Майже три тижні точили- 
ся бої між повстанцями і перева- 
жаючими силами окупантів. Лише 
9.ІУ після запеклих барикадних 
боїв повстанці залишили Херсон 
ї відійшли на лівий берег Дніпра. 
ХЕРСОНСЬКИЙ БАВОВНЯ- 
НИЙ КОМБІНАТ імені ХХУЇ 
з'їзду КПРС -- підприємство тек- 
стильної пром-сті. Буд-во почато 
1952. Першу чергу комбінату вве- 
дено в дію 1961, другу -- 1964. 
До складу комбінату входять три 
прядильно-ткацькі, оздоблювальна 
та  прядильна фабрики. 
Комбінат випускає пряжу з ба- 
вовняного, штапельного, а також 
штучного й синтетичного волокна, 


тканини (білизняні,  платтяні, 
ворсові, портьєрні, меблево-деко- 
ративні, махрові, плащові), това- 


ри нар. споживання. Х. б. к. наго- 
роджено орденом Леніна (1966). 


П.В. Сакович. 
ХЕРСОНСЬКИЙ, ІНДУСТРІ- 
АЛЬНИЙ ІНСТИТУТ -- вищий 


навчальний заклад М-ва вищої 
і середньої спец. освіти УРСР. 
Засн. 1957 у Херсоні як учбово- 
консультаційний пункт Київ. тех- 
нологічного ін-ту легкої пром-сті, 
з 1980--Х. і. і. В інституті (1984) 
7 факультетів: технології пря- 
діння і якості, механіко-техноло- 
гічний, машинобудування, автома- 
тики, економічний, вечірній і за- 
очний. Є також підготовче відді- 








131 


ХЕРСОНСЬКИЙ 
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ 
ІНСТИТУТ 


Херсонська область. 
Пам'ятник героям гро- 
мадянської війни в Но- 
вій Каховці. Скульп- 
тор М. Вронський. 
1967. 


Херсонська область. 

Пам'ятник радянським 
парашутистам,  роа- 

стріляним, гітлерівцями 
наприкінці, 1941 в Ас- 
канії-Новій. Скульп- 
тор М. Брацун. 1969. 





Херсонська область. 


Введенська 
місті Бериславі 
рев'яна). 1726. 


церква в 
(де- 


132 





ХЕРСОНСЬКИЙ 
КОМБАЙНОВИЙ 
ЗАВОД 





Хетти. Рельєф із з0об- 
раженням двох геніїв. 
З міста Кархеміша. 

8 ст. до н. е. Археоло- 
гічний музей. Анкара. 


. 


рою! 
де 
- 
си 
ро 


-- 
й « 
, ЖЕ 
у чі 
3 о, - 
"Р 
чі А 
за 
У 4 "Й 
. б 
з М 
4 Й 
гою - 
й 
- й 
' 


'а 
в 


бло м 





Хетти. Жінка з козою, 
Рельєф з міста Кархе- 
міша. Базальт. 7 ст. до 
н. е. 


«Піт.: є 
зей. Путівник. Одеса, ДЯ 


лення, аспірантура. Фонд б-ки на- 
лічує (1983) 220 тис. одиниць збе- 
рігання. У 1983/84 навчальному ро- 
ці кількість студентів становила 
більш як 4,5 тис. За роки існуван- 
ня інститутом підготовлено понад 
10 тис. спеціалістів. 

Грицак. 


Б. 1. 

ХЕРСОНСЬКИЙ  КОМБАЙНО- 
ВИЙ ЗАВОД (імені Г. І. Петров- 
ського -- підприємство с.-г. маши- 
нобудування. Засн. 1887 як чаву- 
ноливарні майстерні; 1909 їх пере- 
творено на з-д с.-г. машинобуду- 
вання. На поч. 1920 з-д націоналі- 
зовано; 1923 йому присвоєно ім'я 
Г. ІТ. Пстровського. За довоєнні 
роки підприємство було реконст- 
руйовано. Освоєно випуск нафто- 
двигунів, рядних тракторних сі- 
валок, тракторних борін і бавов- 
нозбиральних машин. В 1934--41 
з-д випускав локомобілі та вітро- 
двигуни. В 1945 на підприємстві ви- 
пущено першу післявоєнну продук: 
цію -- локомобілі, виробн. яких 
гривало до 1956. З 1956 Х. к.з. спе- 
ціалізований на випуску кукуруд- 
зозбиральних комбайнів «Херсо- 
нець», з 1965 освоєно випуск тех- 
ніки для меліорації й зрошуваного 
землеробства  (дощувальні  уста- 
новки та агрегати). З 1981 на базі 
з-ду організовано виробниче об'єд- 
нання «Херсонський комбайновий 
завод» імені Г. І. Петровського. 
Х. к.з. нагороджено орденом Тру- 
дового Червоного Прапора (1971). 

М. К. Афанасьєв. 


ХЕРСОНСЬКИЙ КОНСЕРВ- 
НИЙ КОМБІНАТ -- підприємст- 
во харчової промисловості. Вве- 
дено в експлуатацію як завод 1932 
проектною потужністю 70 млн. 
умовних банок плодоовочевих кон- 
сервів на рік. У післявоєн. роки з-д 
значно розширено, оснащено най- 
новішою технікою; 1964 його пе- 
ретворено на комбінат, до складу 
якого ввійшли 2 спеціалізовані 
радгоспи. Х. к. к. переробляє щодо- 
би понад Зтис. товочів і випускає 
до 3,5 млн. умовних банок консер- 
вів. Основна продукція: овочеві, 
фруктові та м'ясні консерви, то» 
мати, халва, харчові порошки. 
На Х. к. к. разом з радгоспом 
«Овочевий» вперше в СРСР засто- 
совано комплексну індустріальну 
технологію вирощування, збиран- 
ня й переробки томатів. Х. к. к. 


нагороджено орденом Леніна 
(1971). В. 1. Жураковський. 
ХЕРСОНСЬКИЙ КРАЄЗНАВ- 


ЧИЙ МУЗЕЙ. Створений 1963 
в результаті об'єднання Історично- 
го музею (засн. 1890 В. І. Гошке- 
вичем) та природознавчого (засн. 
1899). Музей має відділи: приро- 
ди, дорад. періоду, історії рад. су- 
спільства 191/--45 та з 1946. В му- 
зеї зберігається бл. 103 тис. експо- 
натів (1984), у т. ч. в експозиції -- 
10 тис. Серед експонатів -- архе- 
ол. знахідки з тер. краю, з розко- 
пок Ольвії і Березані, матеріали 
про встановлення і зміцнення Рад. 
влади на Херсонщині, про героїзм 
трудящих у роки Великої Вітчизн. 
війни, їхню участь у соціалістично- 
му і комуністичному будівництві. 
Музей має Каховський філіал, Бе- 
риславський і Генічеський відділи, 
меморіальний музей О. Д. Цюру- 
пи в м. Цюрупинську. 

Херсонський краєзнавчий му- 


О. Кравв. 


ХЕРСОНСЬКИЙ НАФТОПЕ- 
РЕРОБНИЙ ЗАВОД імені Серго 
Орджонікідзе. Будівництво  по- 
чато 1935. Першу продукцію (бен- 
зин) одержано 1938. У післявоєнні 
роки завод відбудували на базі 
нового устаткування. Перша черга 
підприємства стала до ладу 1951. 
Основна сировина -- нафта з наф- 
топроводу «Дружба». В 1983 на 
з-ді діяло 11 установок. Осн. про- 


дукція: зріджений газ, бензин 
різних марок, бітуми, кокс тощо. 

. 1. О. Удовенко. 
ХЕРСОНСЬКИЙ  ПЕДАГОГІЧ- 
НИЙ ІНСТИТУТ імені Н. К. 
Крупської -- вищий навч. заклад 
М-ва освіти УРСР. Засн. 1917 на 
базі Юр'єва 


евакуйованого з м. 





інститут 


Херсонський педагогічний 
Навчально- 


імені Н. К. Крупської. 
лабораторний корпус. 


(Тарту) учительського ін-ту. В 
1924 вузу присвоєно ім'я Н. К. 
Крупської. В 1983/84 навч. р. у 
складі ін-ту 5 ф-тів: філол., фіз.- 


матем., підготовки вчителів за- 
гальнотех. дисциплін і праці, 
природничий, підготовки  вчите- 


лів поч. класів, на яких навчалося 
4,4 тис. студентів, зокрема на ден- 
ному відділенні -- 2,7 тис. Є заочне 
та підготовче відділення. Ін-т має 
обчислювальний центр, б-ку (300 
тис. одиниць зберігання), 2 галузе- 
ві н.-д. лабораторії. За роки існу- 
вання у вузі підготовлено понад 27 
тис. спеціалістів. Серед його вихо- 
ванців -- 25 заслужених учителів 
УРСР та нар. учитель СРСР Ю. М. 
Черненко. В 1967 ін-т нагороджено 
Почесною Грамотою Президії Вер- 
ховної Ради УРСР. Є. П. Поліщук. 
ХЕРСОНСЬКИЙ ПОРТ. Розта- 
шований на правому березі Дніпра, 
за 25 км від Дніпровського лиману 
та за 96 км від Чорного м. Засн. 
1778. Складається з морського і 
річкового (засн. 1946). Х. п. мор- 
ський торговельний підпорядко- 
ваний Чорноморському  морсько- 
му пароплавству. Приймає й об- 
робляє значну кількість суден з 
експортно-імпортними і каботаж- 
ними вантажами (цемент, бавов- 
на, метал, боксити, зерно, буд. 
матеріали). Є елеватор, нафтобаза. 
Обслуговує щорічно понад 100 тис. 
пасажирів. 
Х. п. річковий підпорядкова- 
ний Головному управлінню річко- 
вого флоту при Раді Міністрів 
УРСР. До складу порту входять 
2 портопункти -- Нова Каховка і 
Гола Пристань. Щороку судна пор- 
ту перевозять бл. 4 млн. т ванта- 
жів та понад 10 млн. пасажирів. 
В. Б. Крутевич, Е.О. Петров. 
ХЕРСОНСЬКИЙ СІЛЬСЬКО- 
ГОСПОДАРСЬКИЙ ІНСТИТУТ 
імені О. Д. Цюрупи вищий 
навчальний заклад у системі М-ва 
с.г. СРСР. Розташований у Херсо- 


ні. Засн. 1928 на базі Херсонського 
землеробського училища (створене 
у 1874), перетвореного згодом в 
Херсонську вищу с.-г. школу, а 
потім (1920) в Херсонський с.-г. 
технікум, що діяв на правах ви- 
щої школи. В ін-ті (1984) 6 ф-тів: 
агрономічний; зобінженерний; гід- 
ромеліоративний; економічний; 
підвищення кваліфікації  керів- 
них кадрів; заочного навчання. 
Є 2 галузеві лабораторії, 1 учбово- 
дослідне г-во (заг. площа землі 
7689 га, вт. ч. 1855 га зрошуваної). 
У 1983/84 навчалось 4406 студен- 
тів, в т. ч. 2350 заочно. Фонд біб- 
ліотеки -- близько 300 тис. книг. 
Ін-т має аспірантуру. Нагородже- 
ний орденом Трудового Червоного 
Прапора (1974). В.О. Ушкаренко. 
ХЕРСОНСЬКИЙ ТЕАТР  ля- 
ЛЬОК. Засн. 1971. В репертуарі: 
«Я -- курчатко, ти -- курчатко» 
Ю. Чеповецького, «Блакитне цуце- 
ня» Д. Урбана, «Дивний Вовка» 
К. Жуковської, «Лісова казка» 
М. Шурінової, «Біла троянда» 
Ю. Юнгера. - 

ХЕРСОНСЬКИЙ УКРАЇНСЬ- 
КИЙ  МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧ- 
НИЙ ТЕАТР. Засн. 1936. Під час 
Великої Вітчизн. війни працював 
у Тадж. РСР, Кирг. РСР та Узб. 
РСР. У репертуарі: «Оргія» Лесі 
Українки, «Маклена Граса» М. 
Куліша, «Потомки запорожців» 
О. Довженка, «В степах України» 
О. Корнійчука, «Дума про любов» 
М. Стельмаха, «Таврія» за О. 
Гончаром, «Дороги, які ми виби- 
раємо», «Вірність» М. Зарудного, 
«Майська ніч» за М. Гоголем, 
«Міщани» М. Горького, «Закон віч- 
ності» Н. Думбадзе, «Замок Броу- 
ді» за А. Кроніном. В театрі пра- 
цювали: нар. арт. УРСР М. Ра- 
вицький, Н. Рудницька, Г. Ла- 
зарєв, засл. діяч мист. Мол. 
РСР Д. Бондаренко. У складі тру- 
пи (1984): нар. арт. УРСР Л. Лит- 
виненко, засл. артисти УРСР В. 
Галл-Совальська, І. Голубєв, Л. 
Карпенко-Гадзевич, В. Карпенко 
(з 1980 -- гол. режисер), Г. Кузь- 
менко, А. Манойло, М. Микуць- 
кий, А. Толок, В. Чорношкур, А. 
Щітка, засл. худож. УРСР В. 
Балаш (з 1963 -- гол. художник). 





український 
драматичний театр. 


Херсонський музично- 


ХЕРСОНСЬКИЙ УКРАЇН- 
СЬКИЙ ТЕАТР. Засн. 1918 в 
Херсоні (на базі Сагатовського 
І. Л. трупи). В театрі працюва- 
ли режисер І. Сагатовський, 
диригент П. Бойченко, концерт- 


мейстер С. Стручевський, актори 


В. Варецька, К. Лучицька, О. 
Петрусенко, Ю. Шумський, |. 
Селюк та ін. В репертуарі - 


«Наталка Полтавка» І. Котлярев- 
ського, «Запорожець за Дунаєм» 
С. Гулака-Артемовського, «Кате- 
рина» М. Аркаса, «Пошились у 
дурні» М. Кропивницького, «Ма- 


руся Богуславка» М. Старицького. 
В 1922 театр припинив діяльність. 
П..К. Медведик. 
ХЕРСОНСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗ- 
НОСГПАПЕРОВИЙ ЗАВОД -- 
підприємство целюлозно-паперової 
пром-сті. Розташований у м. Цю- 
рупинську Херсон. обл. Буд-во 
почато 1958. Перша черга стала до 
ладу 1962; випускав небілену це- 
люлозу з очерету. В 1964 на Х. ц.- 
п. з. вперше в СРСР розроблено 
і впроваджено у виробн. техноло- 
гію одержання біленої сульфатної 
целюлози з малоцінної деревної 
породи -- осики. У 1973--74 збу- 
довано цех по виробн. фільтру- 
вальних паперу та картону. У 1979 
введено в дію цех по виготовленню 
паперу-основи для виробн. синте- 
тичного | шпону для меблевої 
пром-сті, С. С. Вайханський. 
ХЕРУВИМ (давньоєвр.)-- в іудей- 
ській і | християн.  міфологіях 
один із дев'яти рангів ангелів. 
ХЕРУСКИ (лат. Срегизсі) -- гер- 
манське плем'я, що заселяло з 
1 ст. до н. е. територію між Ве- 
зером і Ельбою на Пн. від Гар- 
цу. В 4 н. е. були підкорені Ри- 
мом; визволилися в 9 внаслідок 
антирим. повстання  герм. пле- 
мен, очоленого Армінієм. В 4 ст. 
були підкорені саксами й асимілю- 
валися ними. 
ХЕРШІ (Герші; Нег5реу) Алфред 
Дей (н. 4.ХП 1908, Лансінг, шт. 
Мічіган) -- амер. вірусолог, член 
Амер. академії мистецтв і наук, 
Нац. АН США (з 1958). У 1930 
закінчив Мічіганський ун-т. Док- 
тор філософії (з 1934). У 1934--50 
викладав бактеріологію у Вашінг- 
тонському ун-ті. З 1950 прапював 
в ін-ті Карнегі (з 1962 -- дирек- 
тор). Осн. праці з генетики бакте- 
ріофагів, хімії вірусної ДНК. По- 
будував першу генетичну карту 
хромосом бактеріофагів (разом 
з амер. ученим Р. Ротманом). У 
1952 Х. разом з М. Чейзом пока- 
зав, що матеріальним носієм спад- 
ковості бактеріофага є його ДНК. 
Виявив у процесі розмноження бак- 
теріофага після стадії відтворення 
фагової ДНК стадію синтезу фа- 
гового білка. Кімберівська премія 
з генетики, 1965. Нобелівська пре- 
мія, 1969 (разом з М. Дельбрю- 
ком і С. Лурія). 
ХЕТАГУРОВ Коста (Костянтин) 
Леванович Гдрукувався під ім'ям 
Коста; З (15).Х 1859, с. Нар, те- 
пер Алагірського р-ну Пн.-Осет. 
АРСР -- 19.ПІ (1.ТГУ) 1906, Геор- 
гієвсько-Осетинське Кубан. обл., 
тепер с. ім. Коста Хетагурова Ка- 
рач. Черкес. а.о.; похований у Вла- 
дикавказі, тепер Орджонікідзе | -- 
осетин. поет і художник, громад. 
діяч, революц. демократ. Осно- 
воположник осетин. л-ри і живопи- 
су. Навчався в петерб. АМ (1881-- 
85). Писав осет. і рос. мовами. 
У публіцистичних статтях порушив 
проблеми соціально-екон. та куль- 
тур. життя осетинів та ін. народів 
Пн. Кавказу. Осн. тема віршів і 
поем Х.-- доля трудового народу 
(«Пісня бідняка», 1898; «Мати 
сиріт», «Кубади», обидві -- 1899; 
рос. мовою -- поеми «Фатіма», 
1889; «Перед судом», 1893). В пое- 
зіях «Тривога», «Не докоряй мені» 
(1893) писав про волю, про необ- 
хідність революц. повалення само- 
державства. Осн. збірка поезій 
рідною мовою -- «Осетинська  лі- 


ра» (1899). Автор байок, п'єс, 
оповідань. нарисів. Створив жан- 
рові картини, пейзажі, портрети. 
Деякий час жив на Україні -- в 
Херсоні га Очакові (1899-- 1900 
відбував заслання). Х. з повагою 
ставився до українського народу, 
його культури («Театр», «На чу- 
жині»), популяризував творчість 
Т. Шевченка, М. Кропивницького. 
В м. Орджонікідзе відкрито му- 
зей Х., 1955 йому споруджено 

пам'ятник. 

Тв.: Укр. перек л.-- Осетинська 
ліра. К., 1950; Рос. перекл.- 
Собрание сочинений, т. 1-5. М., 
1959--61; Собрание сочинений, т. 1--3. 
М., 1974; Осетинская лира. М., 1977. 
Літ.: Луценко І. А. Хетагуров і Ук- 
раїна. Херсон, 1961; Еремеева Н. М., 
Дубовик Н. Г. Коста Хетагуров. Биб- 
лиографический  указатель.  Орджо- 
никидзе, 1979. М.М. Плісецький. 
ХЕТТИ -- народ, який населяв 
з кін. З -- поч. 2-го тис. до н. е. 


до кінця 8 ст. до н. е. центр. 
частину Малої Азії. Деякі вчені 
вважають, що Х. переселилися 


до Малої Азії через Кавказ або 
через Балканський п-ів, інші -- 
що Х. належали до давнього насе- 
лення Малої Азії. На межі 3 ії 
2-го тис. до н. е. Х. перебували 
на стадії розкладу родового ладу. 
Осн. заняттям Х. було скотарство, 
значна увага приділялася садів- 
ництву і виноробству, За хеттсько- 
го царя аАнітта (бл. 18 ст. до 
н. е.), який завоював м. Неса і Хат- 
тусас, почалося об'єднання облас- 
тей Анатолії. Остаточно д-ва Х. 
склалася за Лабарна (1680--1650 
до н. е.), коли володіння Х. досяг- 
ли узбережжя Чорного м. За прав- 
ління Мурсілі 1 (1620--1590 до 
н. е.) військ. могутність Х. досягла 
найбільшого піднесення. В 1595 до 
н. е. Х. захопили і пограбували 
Вавілон. Після смерті Мурсілі Ї 
протягом 100 років у д-ві Х. точи- 
лася міжусобна боротьба. В 16 ст. 
до н. е. було складено хеттські за- 
кони. В 14-- на поч. 12ст. дон. е. 
на чолі хеттської д-ви були хури- 
ти. Цар Суппілуліума Ї (поч. 14 
ст. до н. е.) підкорив державу 
Мітанні і зробив своїм васалом 
Угаріт. З кін. 14 ст. дон. е. д-ва 
Х. і Єгипет почали боротьбу за пе- 
ревагу в Передній Азії. За догово- 
ром 1280 до н. е. вони поділили 
між собою Сірію і Фінікію. В кін. 
13 -- на поч. 12 ст. до н. е. проти 
д-ви Х. виступила коаліція д-в 
(Ахіява, Арцава та ін.). Пересе- 
лення на Сх. «народів моря» 
(ахейців, філістимлян та ін.) ста- 
ло поштовхом до падіння д-ви 
Х. В кін. 12 ст. до н. е. цар Ассі- 
рій Тіглатпаласар | підкорив д-ву 
Х. Окремі хеттські князівства іс- 
нували до кін. 8 ст. дон. е. і були 

остаточно поглинуті Ассірією. Х. 
розчинилися пізніше серед форі- 
гійців та арамеїв. 

Мистецтво Х. пов'язане з худож. 
традиціями країн Малої Азії. До 
протохеттського періоду належать 
золоті, бронзові й мідні штандар- 
ти-емблеми, статуетки з зображен- 
ням тварин (2-а пол. 3-го тис. 
до н. е.), монохромна й поліхром- 
на кераміка. В 2-му тис. до н. е. 
на мист. Х. вплинули давньоєгип. 
та шумеро-вавілонська культури. 
Будинки оздоблювали рельєфами. 
Розвинулася й кругла скульптура 
(зображення левів, сфінксів на 
будинках у Хаттусасі, 15--12 ст. 


до н. е. тощо). В серед. 9--6 ст. 
пізньохеттське мистецтво втрачає 
своєрідність. Про мову Х. див. 
Хеттська ієрогліфічна мова, Хет- 
тська мова. 

О. М. Мальований (історія), 
Л.М. Сак (образотворче мистецтво). 
ХЕТТО-ЛУВІЙСЬКІ МОВИ, 
анатолійські мови -- група мерт- 
вих мов індоєвропейської сім'ї. 
Були поширені на тер. Малої Азії 
та прилеглих районів у 2--1-му 
тис. дон. е. До Х.-л. м. належать 
хеттська мова, лувійська клипо- 
писна мова; хеттська ієрогліфіч- 
на мова, палайська, лікійська, лі- 
дійська, карійська та ін. мови. 
Вивчення пам'яток Х.-л. м. має 
важливе значення для індоєвроп. 
порівняльно-істор. мовознавства. 
Літ.: Древниє язьки Малой Азии. 


Пер. с нем. М., 1980. 

ХЕТТСЬКА ІЄРОГЛІФІЧНА 
МОВА,  лувійська (ієрогліфічна 
мова мертва мова, яка була 
поширена в Малій Азії. Належить 
до хетто-лувійських мов індо- 
європ. сім'ї. Відома з пам'яток 
хеттського ієрогліфічного письма. 
Написи Х. і. м. з Малої Азії дату- 
ються 14--13 ст. до н. е., з Пн. 
Сірії -- 10--8 ст. до н. е. 

Літ.: Дунаєвская И. М. Язьк хетт- 
ских иероглифов. М., 1969. 
ХЕТТСЬКА МОВА, хеттська кли- 
нописна мова, несійська мова -- 
мова хеттів. Належить до вимег- 
лих хетто-лувійських мов індо- 
європ. сім'ї. Початок досліджен- 
ню Х. м. поклав чес. учений Б. 
Грозний, який 1915 дешифрував 
клиноподібні написи Х. м. і до- 
вів, що вона належить до індоєв- 
роп. мов. В історії розвитку Х. м. 
виділяють три періоди: давній 
(18--16 ст. до н. е.), середній 
(15 -- поч. 14 ст. до н. е.) тано- 


вий (14 -- поч. 12 ст. до н. е.). 
Унікальним архаїчним явищем, 
властивим Х. м., є збереження 


ларингального звука (див. Ларин- 
гальна теорія). 

Літ.: Иванов В. В. Хеттский язькк. 
М., 1963; Фридрих И. Краткая грам: 
матика хеттского язьІіКка. Пер. с нем. 
М., 1952. 

ХЕФЕЙ -- місто на Сх. Китаю, 
адм. ц. провінції Аньхой. Розташо- 
ваний на р. Фейшуй. Залізнична 
станція, вузол автошляхів, аеро- 
порт. Бл. 350 тис. ж. (1971). Під- 





133 








К. Хетагуров. 





ХЕФЕЙ. 





Хеттська ієрогліфічна 
Напис хеттським 
ієрогліфічним письмом 
на камені. 9 ст. дон. е 


мова. 








ще 


| ХЕТТСЬКЕ ЦАРСТВ 














ооо 


. . 
МСУЧСЯЮ 


ь»ососсссру» 4 





Фе. 


панни о 


Реве 


зі 


ес; 


» о? 


134 


ХЕФРЕН 





Р.О. Хилько. 





фе 


Зо зв 


Т. О. Хитрова. Силсс 
іде. Фрагмент. 1957. 
Харківський художній 
музей. 


приємства машинобудівної,  ме- 
талург. (чорної й кольорової), хім., 
бавовняної, шкіряної та харчо- 
смакової (рисоочисної, олійниць- 
кої) пром-сті. Університет. 
ХЕФРЕН (грец. Хєфрту), Хафра-- 
єгип. фараон ГУ династії кін. 27 -- 
поч. 26 ст. до н. е. Син або брат 
Хеопса, продовжувач його деспо- 
тичної політики (за характеристи- 
кою Геродота). Піраміда Х. в 
Гізі -- З за величиною (вис. 
143,5 м 

хелЛлАНн (КіеПапа) Александр 
ла (18.П 1849, Ставангер -- 
6.ТУ 1906, Берген) -- норв. пись- 
менник. Перша зб. оповідань -- 
«Новелети» (1897). Започаткував 
критичний реалізм у норв. новелі- 
стиці. В дилогії «Гарман і Ворше» 
(1880), «Шкіпер Ворше» (1882), 
трилогії «Отрута» (1883), «Форту- 
на» (1884), «Свято Іванового дня» 
(1887), романі-памфлеті «Якоб» 
(1891) критикував норв. бурж. 
кола, протиставляв їм здорові си- 
ли простого народу. 
Тв.: Рос. перекл.- 
произведения. М., 98. 


Избранньте 


Е. 4. Жежерун. 


ХИЖАЦТВО -- форма взаємо- 
відносин між організмами різних 
видів, з яких один (хижак) поїдає 
іншого (жертву), на якого він спо- 
чатку нападає і якого вбиває. Х. 
відіграє важливу роль у регулю- 
ванні кількісного складу топуля- 
цій. Див. також Симбіоз, Пара- 
зитизм, Коменсалізм. 

ХИЖДЕУ (Хашдеу) Александру 


(30.ХІ 1811, с. Мізюринці, тепер 
Шумського -ну Тернопільської 
обл.-- 9.Х1 1872, м. Хотин, по- 
хований в с. Керстенці, тепер 


Хотинського р-ну Чернів. обл.) -- 
молд. письменник і вчений, почес- 
ний член Рум. АН (1870). Писав 
рос. мовою. Навчався в Харків. 
ун-ті (1829--32). Вчителював у 
Вінниці, Кам'янці-Подільському, 
Хотині. Поезія Х. сповнена глибо- 
кими патріотичними почуттями й 
уславленням  рос.-укр.-молдавсь- 
кої дружби. У повісті «Дука» 
(1830) відтворив істор. події в 
Молдавії 17 ст. Один з перших 
дослідників філос. і поетичної 
творчості Г. Сковороди та збира- 


чів укр. і молд. фольклору. 

С. В. Семчинський. 
ХИЖІ ЗВІРІ (Сагпіуога) -- ряд 
ссавців підкласу  плацентних. 


Об'єднує переважно ссавців, при- 
стосованих до живлення тварин- 
ною їжею, окремі (напр., ведме- 
ді, борсуки) використовують рос- 
линні корми. Тіло Х. з. від видов- 
женої гнучкої форми до масивної 
валькуватої, довж. від 26 см (лас- 
ка) до 317 см (тигр), маса відпо- 
відно від 100 г до 850 кг. Кінцівки 
стопохідні,  напівстопохідні або 
пальцехідні, кігті у деяких видів 
втяжні. Зуби добре диференційова- 
ні, змінюються один раз за життя; 
найсильніше розвинені ікла, ха- 
рактерні т. 3. хижні зуби -- остан- 
ній верхній передкутній і перший 
нижній кутній, за допомогою яких 
тварини розривають м'ясо. Х. 3. 
поширені по всій земній кулі, в 
Австралію завезені людиною. Ві- 
домо 240 видів, яких об'єднують 
у 7 родин: котячі, віверові, гієно- 
ві, собачі, ведмедеві, єнотові, 
куницеві. У фауні СРСР є пред- 
ставники всіх родин, крім віверо- 
вих, в УРСР з род. котячих -- 4 


види, собачих -- 4 види, ведмеде- 
вих -- 1 вид, куницевих -- 11 видів. 


Серед ХХ. з. чимало хутрових 
звірів (соболь, куниця, норка, 
видра звичайна, песець, калан, 


лисиця та ін.), які є об'єктами 
промислу або звірівництва. Бага- 
то видів, які винищують шкід- 
ливих у с. г. тварин,-- корисні. 
Окремі (вовк, рись та ін.) завда- 
ють подекуди шкоди тваринницт- 
ву і мисливському г-ву. Деякі ви- 
ди (тигр, гепард, червоний вовк 
та ін.) стали рідкісними і перебу- 
вають під загрозою зникнення; в 
різних країнах вони включені у 
Червоні книги та взяті під охорону 
О 


закону и . П. Корнєєв 
хи Ж | ПТАХИ , соколоподібні 
(Каїсопібогтез) -- ряд птахів. 


Тіло (довж. від 30 см до 1 м, маса 
від 60 г до 12 кг) струнке, оперен- 
ня щільне, оурихо с рих ії чорних 
кольорів, іноді ілим. Дзьоб 
гострий, енролеЙбно загнутий до- 
низу, при основі надзьобка є вос- 
ковиця ділянка голої шкіри, 
на якій розташовані ніздрі. 
С. поширені майже по всій земній 
кулі, крім Антарктиди. Населя- 
ють різноманітні ландшафти; осілі 
або перелітні птахи. Живляться 
дрібними ссавцями, птахами, ско- 
па -- рибою, деякі безхребетни- 
ми тваринами, окремі -- падлом, 
2 види -- плодами дерев. С. вла- 
стива моногамія. Відкладають 1--2 
(великі види) або 4--7 яєць. Насид- 
жують обидва птахи пари протя- 
гом 28--55 діб. Нагніздні птахи. 
Статевозрілими стають великі ви- 
ди на 3--4-й рік, дрібні та серед- 
ні -- на рік життя. Ряд вклю- 
чає 2 підряди: американські грифи 
(СафБагіає) та справжні хижі пта- 
хи (Баїсопез), що об'єднують 5 
родин з 81 родом і понад 270 сучас. 
видами. У фауні СРСР, у т. ч. 
УРСР, З родини підряду справжніх 
хижих птахів: яструбові, соколо- 
ві (Каїісопідає) та скопові (Рап- 
діЗіопідає). В. М. Зубаровський. 
ХИЖНЯК Антон Федорович (|н. 
25.ХІ (8.ХІІ) 1907, с. Зачепилівка, 
тепер с-ще міського типу Зачепи- 
лівського р-ну Харківської обл. )-- 
укр. рад. письменник. Член КПРС 
932. Закінчив Харків. пед. ін-т 
(1941). Був гол. редактором «Літе- 
ратурної газети» (1950--61). Дру- 
куватися почав 1927.Автор історич- 
них романів «Данило Галицький» 
(1951), «Крізь століття» (1982), 
повістей «Тамара» (1959), «Невга- 
мовна» (1961), «Онуки спитають» 
(1963), «Нільська пе рено (1965, 
Міжнародна премія ім. Г. А. На- 
сера, 1973), «Київська прелолія, 
(1977) та їн., збірок оповідань |і 
нарисів, п'єси «На велику. землю» 
(1949). Нагороджений орденами 
Трудового | Червоного Прапора, 
«Знак Пошани», медалями. 
Тв.: Твори, т. 1--2. Ко 1977. 


О. Бандура. 
ХИЖНЯК Микола 


Антонович 
(н. 18.М 1929, с. Черкаська Лозова, 
тепер Дергачів. р-ну Харків. обл.) 
-- укр. рад. фізик, доктор фіз.- 
матем. наук (з 1969), професор 
(з 1969). Член КПРС з 1957. Закін- 
чив (1952) Харків. ун-т. З 1953 
працює у Харків. фіз.-тех. ін-ті 
АН УРСР. Наук. зр елект- 


родинаміки, радіофізики, фізики 
твердого тіла, фіз. електроніки і 
радіоелектроніки. Держ. премія 
СРСР, 1979. 


ХИЛЬКО Раїса Олексіївна (н. 
21.ІХ 1950, Дніпропетровськ) -- 
укр. рад. артистка балету, нар. 
арт. УРСР (з 1978). Член КПРС з 
1976. В 1968 закінчила Київ. хо- 
реографічне уч-ще. Відтоді -- в 
Київ. театрі опери та балету. 
Партії: Одетта-Оділлія, Аврора 
(«Лебедине озеро», «Спляча кра- 
суня» Чайковського),  Раймонда 
(«Раймонда» Глазунова), Жізель 
(«Жізель» дАдана), Егіна («Спар- 
так» Хачатуряна), Ольга («Ольга» 
Станковича). 
ХИМЕРА (Хіроспра) -- 1) У грец. 
міфології страховище з головою 
лева, тулубом кози й хвостом дра- 
кона. За Гесіодом -- породження 
Тіфона та Єхидни, що мало три го- 
лови: лева, кози й дракона. 2) 
Переносно Х.-- витвір хво- 
робливої уяви, фантастична, не- 
здійсненна мрія. Іл. див. до ст. Мі- 
фологія, т. 7, с. 432--433. 
ХИМЕРИ в біологі ї -- орга- 
нізм або його частина, що склада- 
ється з генетично різнорідних ді- 
лянок тканин або клітин. Можуть 
виникати штучно -- при пересад- 
жуванні органів, тканин або клі- 
тин (напр., у рослин -- прищепні 
Х.; у тварин -- алофенні миші, 
одержані внаслідок  толерант- 
чості імунологічної; у людини -- 
двояйцеві близнюки є кров'яними 
Х.), спонтанно -- при порушенні 
мітозу або в результаті виникнен- 
ня мутацій (напр., у плодових му- 
шок дрозофіл іноді чаєтина ока 
має червоні фасетки, а частина -- 
білі) тощо. Нащадки Х. відпові- 
дають генотипу клітин, з яких 
вони походять. Методи генетичної 
інженерії дають змогу конструю- 
вати  молекулярно-генетичні Х., 
напр. Х. плазмід, що являють со- 
бою гібрид плазмід бактерій та 
дезоксирибонуклеїнової | кислоти 
хромосом іншого організму і ма- 
ють властивості того й іншого. 
Вперше термін «химери» застосу- 
вав нім. ботанік Г. Вінклер (1907). 
Ю. М. Александров. 
ХИМЕРОПОДІВБНІ (Срітаєгі- 
Рогтез) -- ряд морських хрящових 
риб. Тіло видовжене. Зябрових 
щілин 5, зних 4 вкриті згортками 
шкіри. Зуби у вигляді жуйних пла- 
стинок. Хорда вкрита численними 
вапняковими кільцями. Глибоко- 
водні тварини. Живляться молюс- 
ками, рибою та ін. З сучас. родини: 
звичайні Х. (Сбітаєгідає), довго- 
рилі Х. (БКрБупосріптаєгідає), гач- 
корилі Х. (СаПогрупсбрідає); поши- 
рені в Атлантичному, Індійсько- 
му і Тихому океанах та океаніч- 
них водах Пд. півкулі. В СРСР, в 
зх. частині Баренцового м., зрід- 
ка трапляється химера єв- 
ропейська (Сріптаєга  поп- 
5їга), довж. до 1,5 м. Промисл. 
значення Х. не вн Викопні 
Х. відомі починаючи з пізнього 
девону. Іл. див. на окремому арку- 
ші, до ст. Риби. 
ХИМИЧ Андрій Іванович (н. 14. 
ХП 1937, с. Макіївка Варвинсько- 
го р-ну Черніг. обл.) -- укр. рад. 
спортсмен, засл. майстер спорту 
(з 1964), засл. тренер УРСР (з 
1966; веслування на каное). Член 
КПРС з 1960. Олімпійський чем- 
піон (1964) на каное-двійці на дис- 
танції 1000 м. Чемпіон Європи 
(1961, 1965) та чемпіон СРСР (1961 
--66) у складі різних екіпажів 
на різні дистанції. 


ХИННАМ -- місто на Сх. КНДР, 
входить до складу м. Хамхина. 
Мор. порт на узбережжі Сх.-Ко- 
рейської зат. Японського м. Заліз- 
нична станція. 260 тис. ж. (1976). 
Металург. (виплавка алюмінію), 
хім. (виробн. мінеральних добрив), 
буд. матеріалів та харч. пром-сть. 
Суднобудування. Рибальство. 

ХИРІВ -- місто Старосамбірсько- 
го р-ну Львів. обл. УРСР, на р. 
Стривігорі (прит. Дністра). Заліз- 
нична станція. Вперше згадується 
1374. Х. був під владою шляхет. 
Польщі. Після 1-го поділу Поль- 
щі (1772) підпав під владу Авст- 
рії (з 1867 -- Австро-Угорщина). 
Після розпаду Австро-Угорщини 
(1918) Х. 1919 загарбала бурж.- 
поміщицька Польща. У 1927--29 
в Х. діяв підпільний осередок 
КПЗУ. В 1939 Х. у складі Зх. 
України возз'єднано з УРСР. З 
1940 Х.-- місто. У Х.-- валяльно- 
повстяна ф-ка, 2 цегельні з3-ди, 


меблевий | цех Добромильського 
деревообр. комбінату, інкубатор- 
но-птахівнича станція,  старосам- 


бірські райсільгосптехніка та рай- 
сільгоспхімія, підприємства побу- 
тового обслуговування. 2 заг.-осв. 
школи; лікарня; Будинок культу- 
ри, кінотеатр, бібліотека. В Х. 
народилася укр. актриса Е. Піо0- 
висоцька. 
ХИТАВИЦЯ СУДНА -- коливаль- 
ні рухи плаваючого судна від діян- 
ня вітру і хвиль. Період і ампліту- 
да таких рухів залежать від стану 
водної поверхні, лінійних розмі- 
рів (габаритів) судна і їхнього 
співвідношення, форми обводів 
судна і розподілу на ньому ванта- 
жів. Осн. види Х. с.: бортова (з 
борту на борт), кільова (на ніс і 
корму) і вертикальна. Хитавиця 
знижує швидкість ходу судна, 
погіршує умови експлуатації суд- 
нових механізмів і приладів, нега- 
тивно впливає на організм людини 
та ін. Заспокоювачами хитавиці 
(переважно бортової) служать ску- 
лові (бортові) кілі, бортові висув- 
ні рулі, цистерни з водою, масивні 
гіростабілізатори тощо. 
ХИТРИК Свирид Йосипович 
П (13). ХІ 1895, с. Летківка Кам'я- 
нець-Подільської губернії, тепер 
зрортянецькомо р-ну Вінницької 
обл.-- 1.ГУ 1980, Дніпропетровськ| 
-- укр. рад. вчений у галузі мета- 
лургії, доктор тех. наук (з 1954), 
професор (з 1954), засл. діяч на- 
уки і техніки УРСР (з 1966). Член 
КПРС з 1939. Закінчив (1926) 
Дніпроп. гірничий ін-т, викладав 
у цьому вузі (1926--30), у Дні- 
проп. металург. ін-ті (1930-41, 
1943--80). Осн. праці -- з теорії й 
практики виробн. спец. сталей і 
феросплавів. Нагороджений  ор- 
деном Леніна, 2 орденами Трудово- 
го Червоного Прапора, медалями. 
3 М. І. Гиасик. 
ХИТРИКОВ Василь Пимонович 
(н. 12.1 1922, Катеринослав, тепер 
Дніпропетровськ) -- укр. радянсь- 
кий живописець, народний худож- 
ник УРСР (з 1977). У 1950 закін- 


чив Київ. художній ін-т, де нав- | 


чався у А. Петрицького та К. 


(1975), «Ми -- мирні люди» (1977) 
та ін. 

ХИТРОВА Тамара Олександрів- 
на (н. 9.І 1913, Псков) -- укр. рад. 
художник, засл. художник УРСР 
(з 1983). У 1931--34 навчалася в 
Одес., 1934--40 -- у Київ. худож. 
ін-тах. Працює в галузі станково- 
го живопису. Твори: «Колгосп- 
ниця-мотоциклістка» (1940), «Кон- 
церт у госпіталі» (1945), «Маль- 
ви» (1950), «Колгоспне  солін- 
ня овочів» (1952), «Силос іде» 
(1957), «Вітаємо героя космосу» 
(1963), «З піснею» (1969), «Хліб» 
(1978), «Півонії» (1981), «У Київ- 
ському ботанічному саду» (1983). 


Іл. див. на окремому аркуші 
до ст. Натюрморт, РР 
288--289. Р. Л. Вартиванова. 


ХІАЗМИ (від грец. ушиибс -- 
хрестоподібне розміщення) в ге- 
нетиці характерні фігури 
(у вигляді косих хрестів), що ут- 
ворюються в профазі 1-го мейозу 
на стадії диплотени в результаті 
кон'югації гомологічних  хромо- 
сом, кожна з яких складається з 
двох хроматид (бівалентів). Є 
наслідком кросинговеру. В кожній 
парі кон'югуючих хромосом зви- 
чайно утворюються кілька Х. До 
кінців бівалента число Х. посту- 
пово зменшується (терміналізація 
Х.). Формування Х. не є необхід- 
ною умовою для успішного мейозу, 
напр. у самців дрозофіли не знай- 
дено Х. і відсутній кросинговер 
(ахіазматичний мейоз). 

Ю. М. Александров. 
ХІБІНИ -- найбільший гірський 
масив Кольського п-ова, у Мурм. 
обл. РРФСР. Лежить на Зх. від 
Умбозера. Площа бл. 1300 км?. 
Вис. до 1191 м, г. Часначорр. Вер- 
шини платоподібні, схили круті, з 
численними сніжниками і Льодо- 
виками. Бувають лавини. Родовища 
апатито-нефелінових руд. На схи- 
лах до вис. 320--420 м -- ліси з 
сосни та ялини, вище -- лісотунд- 
рова рослинність, що змінюється 
гірською тундрою. У Х. на г. 
Вуд'єврчорр -- Полярно-альп. бот. 


сад. 
ХІБІНІТ (від назви гір Хібін) 
магматична кристалічна луж- 
на гірська порода: різновид не- 
фелінового сієніту. Складається 
з  мікроклін-пертиту (44 94), не- 
феліну (33 94), егірину ! арф- 
ведсоніту (20 9), евдіаліту, тита- 
ніту, іноді лампрофіліту. Колір 
світло-сірий. У Рад. Союзі є на 
Кольському п-ові. Використову- 
ють як облицьовувальний  мате- 
ріал та сировину для керамічної 
промисловості. 

ХІВА -- місто обласного підпоряд- 
кування Хорезм. обл. Узб. РСР, 
райцентр. Розташована в Хорезм. 


В. Пп. Хитриков. Творчість. 1970. 


ДМУОМ у Києві 


Єлеви. Твори: «В. І. Ленін на ПІ "ТИ 


з'їзді комсомолу» (1952), «Бесіда 
з Іллічем» (1957), «Ленінський при- 
зов» (1960), «У рідній хаті» (1964), 


серія портретів «Наш сучасник» 


(1968--69), «Творчість» (1970), 


«Ливарники» (1972), «З Іллічем» |! 





оазисі, за 30 км від залізнич. 
ст. Ургенч. За археол. даними, Х. 
засн. на межі нашої ери. З поч. 
4 ст. у складі Хорезму. З кін. 16 
ст. до 1920 Х.-- столиця Хівинсь- 
кого ханства. В 1920--24 -- столи- 
ця Хорезмської народної радян- 
ської республіки. У місті -- бавов- 
ноочисний і керамічний з-ди, швей- 
на та сувенірна ф-ки, килимовий 


комбінат. С.-г. технікум, пед. 
ї мед. училища. Центр туризму. 
Х.-- місто-музей (архітектура Х 


гол. чин. 19-- поч. 20 ст.). На тери- 
торії внутр. міста Ічан-кали (тепер 
істор.-архіт. музей-заповідник) 1 
зовнішнього Лішан-кали розташо- 
вані Джума-мечеть (кінець 18 ст.), 
мавзолеї Сеїд-Аллауддіна (1303) 
і Пахлаван Махмуда (закл. 1810): 
цитадель Куня-арк з будівлями 
19 ст., палаци Таш-Хаулі (1830-- 
38) та  Нуруллабай  (1904--12), 
комплекс Алла-Кулі-хана (19 ст.), 
ансамбль М ухаммед-Амін-хана 
(1851--52) та ін. Народні художні 
ремесла (різьблення на дереві, 
кераміка, карбування на міді), ки- 
лимарство. 

Літ.: Булатова В. А., Ноткин И. И. 
Архитектурнье памятники Хивь(. 
(Путеводитель). Ташкент, 1972. 
ХІВИНСЬКЕ ХАНСТВО -- феод. 
держава в Середній Азії. Виникла 


1512.  Включала тер. давнього 
Хорезму, пн. частини Хорасану й 
Туркменії. Торг. і дипломатичні 


відносини Х. х. з Росією почалися 
з серед. 16 ст. У 1700, 1703, 1714 
посли хана Шах-Ніяза вели пере- 
говори з Петром І про прийняття 
Х. х. у рос. підданство. В 1740 
його завоював правитель Ірану 
Надір-Шах. У 1763 Х. х. об'єдна- 
лося під владою дин. Кунграт. У 
1873 Х. х. визнало протекторат Ро- 
сії, зберігши внутр. автономію. 
Після Великої Жовтн. соціалістич. 
революції в Х. х. почалася гостра 
політ. боротьба. 2.П 1920 нар. пов- 
стання скинуло владу хана. 26.1М 
1920 було проголошено Хорезмську 
народну радянську республіку. 

ХІДЖАЗ -- історична область у 
Саудівській Аравії. Гол. місто Х. 
-- Мекка. З 7 ст. Х.-- у складі 
Халіфату, а після його розпаду -- 
д-в Фатимідів, Айюбідів, мамлю- 
ків. У 1517 увійшов до Османської 
імперії. В 1916--25 Х.-- незалеж- 
не королівство. В 1925 Х. завою- 
вав правитель Неджду іІбн-Сауд. 


З 1932 Х.-- провінція в Саудів- 
ській Аравії, адм. центр -- м. 
Джідда. 


ХІДЖРА -- див. Гіджра. 

ХІДНОВИЦЬКЕ РОДОВИЩЕ 
ГАЗУ -- у Львів. обл. УРСР. По- 
в'язане з зовн. зоною Передкар- 
патського прогину. Площа 104 км?2. 
Має 7 пластових покладів, які 
містяться у пісковиках  сармат- 
ського ярусу (див. Сарматський 
вік і ярус) неогену. Глиб. заляган- 


ня покладів --  850--1250 м. 
Газ метановий (містить 97,45-- 
98,89 9 метану, густина 0,5578 
--0,0667 кг/м3. Родовище відкри- 
то 1963. В. М. Щерба. 


ХІДОЯТОВ Абрар (14.УПІ 1900, 
Ташкент -- 3.Х 1958, там же) -- 


узб. рад. актор, нар. арт. СРСР 


(з 1945). Член КПРС з 1922. В 
1918 почав творчу діяльність як 
актор трупи М. Уйгура (з 1919 -- 
театр ім. К. Маркса, Ташкент). 
У 1924, після закінчення театр. 
студії при Узб. Будинку освіти 


135 





ХІДОЯТОВ 








В. П. Хитриков. 





А. Хідоятов. 


Хіва. 
база. 





Брама Ата-Дар- 
18--19 ст. 


136 


ХІКМЕТ НАЗИМ 
РАН 





Хікмет Назим Ран. 





ч 
Р ч- м) 
а 
? / 
І ре 1197 -4 
| 
Рі 5. / 2 
«4 ХХ Р/ 
5 
Хілодонела: 
1 --глотка; 
-- макронуклеус; 
-- мікронуклеус; 


4-- травні вакуолі; 


5 - - скоротлива вакуоля. 


(Москва), вступив до трупи УЗб. 
драм. театру в Самарканді (те- 
пер Держ. узб. театр драми ім. 
Х. Хамзи, Ташкент). Ролі: Га- 
фур («Бай і батрак»  Хамази), 
Арслан («Два комуністи» Яшена), 
Городничий («Ревізор» М. Гоголя), 
Отелло, Гамлет (однойменні тра- 


гедії Шекспіра). Нагороджений 
орденом Леніна, ін. орденами, 
медалями. Держ. премія СРСР, 
1949. 


ХІКМЕТ НАЗИМ РАН (Назим 
Хікмет Ран; НіКптеї МаАгіт Вап; 
20.1 1902, м. Салоніки -- 3.МІ 
1963, Москва) -- турецький  пись- 
менник, громадський діяч. Осно- 
воположник революційного напря- 
му в турецькій літературі. В 1922, 
навчаючись у Комуністичному ун- 
ті трудящих Сходу в Москві, всту- 
пив до лав ВКЦО, з 1924 -- член 
Компартії Туреччини. У 1938 за- 
суджений тур. владою на 28 років 
ув'язнення. Під тиском світової 
громадськості 1950 звільнений з 
тюрми. У 1951 емігрував до СРСР. 
Автор збірок ліричних, революц. 
та ін. віршів «Пісня тих, що п'ють 
Сонце» (1928), «835 рядків» (1929), 
«Місто, що втратило голос» (1931), 
поем «Джоконда і Сі Я-у» (1929), 
«Людська панорама» (опубл. 1-й 
розділ, 1966), п'єс «Череп» (1932), 
«Фархад і Шірін» (вид. 1965), 
«Розповідь про Туреччину» (1952), 
романів«Кров промовляти не мо- 
же» (вид. 1965), «Життя -- гарпа 
річ, мій брате» (вид. 1967) та ін., 
казок, літ. мініатюр тощо. За сце- 
наріями Х. Н. Р. знято фільми 
«Двоє з одного кварталу», «Закоха- 
на хмарина», «Мир оселі моїй», 
поставлено балет «Легенда про 
кохання». 

Кілька разів бував на Україні. 
В 1954 з нагоди святкування 300- 
річчя возз'єднання України з Ро- 
сією виступив у Києві з промовою. 
Високо цінував Т. Шевченка, на- 
зивав його поетом «всіх міст, всіх 
сіл, всіх народів», написав про 
нього кілька статей, згадував у 
присвяченому Києву вірші. Під- 
тримував дружні стосунки з О. 
Довженком, цікавився творчістю 
О. Корнійчука. Був членом Бюро 
(з 1951) ї Президії (з 1959) Всесвіт- 
ньої Ради Миру. Міжнар. премія 
Миру, 1950. 

Укр. мовою твори Х. Н. Р. пере- 
кладали М. Рильський, П. Тичи- 
на, В. Сосюра, А. Малишко, М. 


Бажан та ін. 
Тв.: Укр. перек л.-- Поезії. К., 
1951; Вибране. К., 1954; Розповідь 


про Туреччину. К., 1954; Я буду жи- 
ти. К., 1955; Перший день свята. (., 
1956; Колискова моєму синові. К., 
1969; Романтика. К., 1975; Лірика. 
К., 1981; Рос, перек л.-- Избран- 


нье сочинения, т. 1--2. М., 1957; 
Избраннье стихи. 1921--1961. М.. 
1962; Избранное. М., 74 


Літ.: Кухалапвілі В. К. Назим Хік:- 
мет. К., 1976; Фиш Р. Назьм Хикмет. 
М., 1984; Сверчевская А. К. Назьм 
Хикмет. Биобиблиографический ука- 
затель. М., 1962. . 1. Ганусець. 
ХІЛІАЗМ (від грец. уїиідс -- ти- 
сяча) -- реліг. вчення про тисячо- 
літнє царство боже, яке нібито 
буде на землі після перемоги «сил 
небесних» над «силами зла». Ідеї 
Х. ясно виражені у ранньохрист. 
творі «Одкровення Іоанна». Зго- 
дом Х. був засуджений церквою 
як єресь. За капіталізму ідеї Х. 
відроджуються у віровченні ряду 
сект (адвентисти, єговісти та ін.). 


ХІЛЛ (Гілл; НІЙ) Арчібалд Ві- 
вієн (н. 26.ІХ 1886, Брістоль, 
Англія -- 3.М1 1977, Кембрідж) -- 
англ. фізіолог, член Лондонського 
королівського т-ва (з 1918). За- 
кінчив Кембріджський ун-т (1907). 
Осн. праці з термодинаміки м'я- 
зової діяльності й механізму м'я- 
зового скорочення. Нобелівська 
премія, 1922 (разом з О. Мейєр- 
гофом). 

ХІЛЛ (Гілл; НІЙ) Джо (Тілстром 
Джозеф; справж. ім'я та прізв. 
-- Иоель Емануель Хеглунд; 7.Х 
1879, м. Євле, Швеція -- 19.ХІ 
1915, м. Солт-Лейк-Сіті, штат Юта, 
США) -- амер. пролет. поет-пісняр. 
З 1902 жив у США. У 1910 став 
активним діячем організації «Інду- 
стріальні робітники світу». Пісні 
Х. закликали до солідарності ро- 
бітників («Кейсі Джонс -- штрейк- 
брехер», «Проповідник |і раб», 
«Охлялий Білл», «Якщо я солда- 
том буду»; Е. Г. Флінн присвячена 
пісня «Дівчина-бунтарка»). Пісні 
друкувалися в робітн. газетах, 
у вигляді листівок, їх співали на 
мітингах. Заарештований за фаль- 
шивим звинуваченням у вбивстві 
і страчений у тюрмі після 22 міся- 
ців суду. Перед смертю написав 
вірш «Заповіт Джо Хілла». 


Тв.: Укр. перекл.- Поезії). 
«Всесвіт», 1979, Хо 11; Рос. пе- 
АР л. -- Песни Джо Хилла. М., 


Літ.: Гіленсон Б. Непереможна пісня 
Джо Хілла. «Всесвіт», 1979, Хо 11; 
Флинн 9.Г. Свойми словами. Пер. с 
англ. М., 1962; Фонер Ф. С. Дело 
Джо Хилла. Пер. с англ. Л., 1970. 
В. І. Яценко. 
ХІЛЛЕРІ (Гіллері; англ. НіШегу, 
ірл. рІгі?бііе) Патрік Джон 
(н. 2.М 1923, Мілтаун Молбей) -- 
їірл. держ. і політ. діяч. За фахом 
лікар. У 1947 закінчив дублінське 
відділення Нац. ун-ту Ірландії. 
В 1959--72 обіймав ряд міністер- 
ських посад. З грудня 1976 -- пре- 
зидент Їрл. Республіки. 
С. В. Толстов. 
ХІЛОДОНЕЛА, хілодон (Сріїо- 
допейа, синонім Сбіїодоп) -- рід 
найпростіших тварин класу інфу- 
зорій. Тіло (довж. 0,03--0,09 мм) 
овальне, сплющене, із зміщеним 
вбік ротовим отвором. Відомо ба- 
гато видів, поширених в прісно- 
водних та солонуватоводних во- 
доймах усіх частин світу; більшість 
-- вільноживучі орми, окремі -- 
ектопаразити риб і земноводних. 
У водоймах УРСР зустрічаються 
4 види, у т. ч. Х. коропова 
(СЬ. сургіпі) -- збудник хілодо- 
нельозу коропових і лососевих. 
Боротьба полягає в  вапнуванні 
ставків і купанні заражених риб у 
0,5 99-ному розчині кухонної солі. 
М В. П. Коваль. 
ХІЛОТЕРІЙ (Сііїоїегійт) -- рід 
вимерлих  непарнокопитих  ссав- 
ців г родини  носорогових, підро- 
дини ацератерієвих (безрогі носо- 
роги). Жили з пізнього міоцену 
до серед. пліоцену в Євразії. Були 
мешканцями вологих біотопів, жи- 
вилися  болотяною рослинністю. 
Мали масивний тулуб довжиною 
до 4 м, вкорочені кінцівки, перед- 
шо -- трипалі, розширену нижню 
щелепу з двома великими, загост- 
реними з внутр. сторони різцями. 
Рештки двох з 10 відомих видів 
знайдено в пізньосарматських від- 
кладах Пд. України. 
О. Л. Короткевич. 


ХІЛЬ ХІЛЬБЕРТ (Сі! СіїБегі) 
Енріке (9.УП 1912, Гуаякіль -- 
21.1 1973, там же) -- еквадор. 
письменник і громад. діяч. Член 
Компартії Еквадору з 1932. Член 
її ЦК -- з 1946, Виконкому і Сек- 
ретаріату ЦК -- з 1952. В 1944-- 
49 -- депутат нац. конгресу. В 
1952--68 -- член Всесвітньої Ради 
Миру. Був викладачем (історії 
ун-ту Гуаякіля. Автор збірок опо- 
відань «Спекотлива низипа» 
(1933), «Розповіді Еммануєеля...» 
(1939), «,, Голова дитини в смітни- 
ку" та інші оповідання» (1967). 
Вершина реалізму Х. Х.-- роман 
«Наш хліб» (1941), у якому він 
відтворив життя й побут андсько- 
го регіону Пд. Америки, викривав 
соціальну нерівність та нещадний 
визиск селян. 

Тв.: Рос. перекл.- Наш хлеб. 
М., 1964. В. С. Харитонов. 
ХІМАЧАЛ-ПРАДЕШ, Гімачал- 
Прадеш -- штат на Пн. Індії. Пло- 
ща 56 тис. км2?. Нас. 4 млн. чол. 
(1980). Адм. ц.-- Шімла. Розта- 
шований в Зх. Гімалаях. Рельєф 
гористий. Поширені хвойні й ши- 
роколистяні ліси. Вирощують яблу- 
ка, субтропічні культури, картоп- 
лю, овочі, лікар. трави, чай, 
рис, пшеницю та ін. Вівчарство. 
Видобувають кам. сіль та шифер- 
ний сланець. Окремі підприємст- 
ва лісопильної, ливарної, паперо- 
вої, буд. матеріалів, харч. пром-сті. 
Кустарне виготовлення вовняних 
шалей та виробів з бамбуку. 
ХІМЕДЗІ місто в Японії, у 
пд.зх. частині о. Хонсю на узбе- 
режжі Внутрішнього Японського 
м., в гирлі р. Іті. Залізнич. вузол. 
435 тис. ж (1975). Підприємства 
маш.-буд.,  хім.,  нафтоперероб- 
ної, деревообр., шкіряної, текст. 
і харч. пром-сті. Поблизу Х.-- ве- 
ликий металург. комбінат. 


ХІМЕНЕС (Ліпєпег) Хуан Рамон 
(2А4.ХП 1881, Могер, пров. Уель- 
ва -- 29.У 1958, Сан-Хуан, Пуерто- 
Ріко) -- ісп. поет. Був зв'язаний з 
«Поколінням 1898 року» (див. 
Іспанія, розділ Література). Пер- 
ші збірки «Фіолетові душі», 
«Німфи» (обидві 1900). Пое- 
зіі збірок «Сумні арії» (1903), 
«Далекі сади» (1904), «Весняні 
балади» (1910),  «Меланхолія» 
(1910--11) позначені впливом мо- 
дернізму. У збірках віршів «Ду- 
ховні сонети» (1917), «Щеоденник 
поета-молодожона» (1916), «Віч- 
ність» (1917), збірках ліричної про- 
зи «Платеро і я» (1914), «Звір із 
глибини душі» (1949) звернувся 
до внутр. світу людини. Автор 
есе «Іспанці трьох світів» (1942), 
«Безперервний потік» (1961). Но- 
белівська премія, 1956. 

Тв.: Укр. перек л.-- (|Вірші). 
«Всесвіт», 1981, Хо 12; «Дніпро», 1982, 
» 1; Рос. перек л.-- Избранное. 
М., 1981. Р.Ф. Естрела-Льопіс. 
ХІМІЗАЦІЯ народного господарстя 
ва -- один з основних напрямів 
науково-технічного трогресу, що 
характеризується широким засто- 
суванням методів хім. техноло- 
гії, хім. сировини, матеріалів і 
виробів з них у матеріальному ви- 
робництві і в невиробничій сфері. 
Першою сферою хімізації пром. 
виробн. стала текст. пром-сть (ви- 
білювання тканин  вапняною  во- 
дою, розвиток фарбувальної спра- 
ви). Хімізація землеробства по- 
чалася в 2-й пол. 19 ст. і була 


пов'язана з досягненнями агроно- 
мії, розвитком теорії мінерального 
живлення рослин, організацією 
пром. виробн. добрив. Сучас. етап 
Х. почався в 20--30-х рр. 20 ст. 
Він характеризується використан- 
ням хім. полімерів як сировини 
і осн. матеріалів, створенням |і 
впровадженням принципово  но- 
вих матеріалів з наперед заданими 
властивостями і методів хім. гех- 
нології, що замінюють або допов- 
нюють мех. методи, практично 
в усіх галузях нар. г-ва; застосу- 
ванням нових органічних і неорга- 
нічних препаратів, штучно одер- 
жаних вітамінів (див. Вітамінна 
промисловість), білкових речовин, 
антибіотиків, отрутохімікатів 
для боротьби з шкідниками і хво- 
робами рослин і тварин, виробів 
особистого споживання з хім. си- 
ровини, продуктів побутової хі- 
мії. 
В 1928 було прийнято постанову 
РНК ЄРСР «Про заходи по хімі- 
зації народного | господарства 
СРСР», організовано к-т по хімі- 
зації нар. г-гва СРСР. В 1929--40 
створено великі підприємства по 
виробн. синтетичного каучуку, азо- 
тних, фосфорних і калійних доб- 
рив, автопокришок тощо. 
Важливе значення для Х. мала по- 
станова Травневого пленуму ЦК 
КПРС 1958 «Про прискорення 
розвитку хімічної промисловості 
! особливо виробництва синтетич- 
них матеріалів і виробів з них 
для задоволення потреб населення 
і потреб народного господарства». 
В умовах розвинутого соціалізму 
Х. на основі досягнень науково- 
технічної революції перетворила- 
ся на один з найважливіших фак- 
торів інтенсифікації нар. г-ва, 
підвищення економічної ефектив- 
ності соціалістичного виробницт- 
ва і зростання добробуту народу. 
За обсягом виробн. і споживання 
продукції хім. пром-сті СРСР 
вийшов на 1-е місце в Європі і 
2-е в світі. 
Хімізація забезпечує розширення 
сировинної бази пром-сті і поліп- 
шення структури сировинного ба- 
лансу, розвиток і вдосконалення 
паливно-енерг. бази, поліпшення 
якості матеріалів і виробів. Висо- 
ким рівнем хімізації виробн. в 
пром-сті відзначається | машино- 
будування. Важливими  матеріа- 
лами | машинобудування стали 
пластичні маси, синтетичні кау- 
чуки і смоли, лакофарбова  про- 
дукція. Пластмаси застосовують як 
конструкційні, ізоляційні, фрик- 
ційні, антифрикційні, декоратив- 
ні та ін. матеріали. Використання 
полімерів збільшує довговічність 
техніки, оскільки вони витриму- 
ють наднизькі і надвисокі т-ри, 
набагато легші за метал, жорсткі 
й еластичні. У добувних галузях 
використовують хім. розчини для 
обробки кислотами нафтових |і 
газових свердловин, вибухові ре- 
човини при добуванні руд, реаген- 
ти для їхньої флотації і збагачен- 
ня та ін. У металург. пром-сті 
застосовують методи хім. техноло- 
гії (кисневе дуття, травлення мета- 
лів к-тами і д.), хім. методи 
збагачення і вилучення металів, 
покриття металів пластмасами. У 
деревообр. і целюлозно-паперовій 
пром-сті широко здійснюється ме- 
ханіко-хім. переробка деревини. 


Застосування хім. волокон роз- 
ширює можливість впровадження 
прогресивних технологій у текст. 
пром-сті. Збільшення виробн. 
штучної шкіри та плівкових мате- 
ріалів сприяє зростанню випуску 
продукції взуттєвої та ін. галузей 
легкої пром-сті. Різко зріс випуск 
виробів побутової хімії, ліків і 
фарм. препаратів тощо. У харчо- 
вих галузях пром-сті пироко вико- 
ристовують полімерні плівки для 
пакування продукції. Синтетичні 
матеріали застосовують у буд. 
індустрії і буд-ві, зокрема вироби 
з пластмас, поліхлорвініловий лі- 
нолеум, облицьовувальні плитки, 
склопластики, труби і листи з 
полімерів, лаки і фарби, дсинте- 


тичні клеї, що дає змогу впровад- 
жувати сучас. індустріальні мето- 
ди в буд-ві, підвищувати якість 
будівництва і екон. ефективність 
галузі. 


Хімізація с. г. включає застосу- 
вання мінеральних добрив, хім. 
засобів захист ту рослин від шкід- 
ників і хвороб (див. Пестициди), 
а також хім. засобів боротьби з 
бур'янами (див. Гербіциди), кор- 
мових антибіотитів, стимуляторів 
росту рослин і тварин, полімерних 
та ін. хімічних матеріалів у ме- 
ліорації. 
Науково обгрунтоване застосуван- 
ня мінеральних добрив забезпечує 
підвищення врожайності і поліп- 
шення якості с.-г. продукції. Важ- 
ливу роль у підвищенні  врожай- 
ності відіграють вапнування грун- 
тів і гіпсування грунтів. Напря- 
ми розвитку хімізації с. г. країни 
на сучас. етапі намічено постано- 
вою Липневого пленуму ЦК КПРС 
1978 «Про дальший розвиток сіль- 
ського господарства СРСР», рішен- 
нями ХХУЇ з'їзду КПРС, Про- 
довольчою програмою СРСР на 
період до 1990 року. Відповідно до 
здійснюваної в СРСР аграрної 
політики КПРС створено потуж- 
ну індустрію хімізації с. г., Дер- 
жавну агрохім. службу. В 1981 
ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР 
прийняли постанову «Про заходи 
по зміцненню матеріально-техніч- 
ної бази агрохімічної служби |і 
підвищенню ефективності хіміза- 
ції сільського господарства | в 
1980--1985 роках». У ній передба- 
чено комплекс заходів щодо роз- 
витку виробничої бази хімізації 
підрозділів системи об'єднання 
Союзсільгоспхімія, колгоспів, рад- 
госпів та ін. підприємств. Див. 
також Хімічна птромисловість. 

| . П. Тимошенко. 
ХІМІЇ  ВИСОКОМОЛЕКУЛЯР- 
НИХ СПОЛУК ІНСТИТУТ АН 
УРСР -- науково-дослідна уста- 
нова. Створений 1959 у Києві 
(до 1964 -- Ін-т хімії полімерів та 
мономерів) на базі лабораторії 
полімеризаційних і поліконденса- 
ційних процесів Ін-ту органічної 
хімії АН УРСР. У складі ін-ту 
(1984) 11 відділів, 6 лабораторій, 
дослідне виробництво, аспіранту- 
ра. Осн. напрями діяльності: хі- 
мія та фізикохімія  композицій- 
них полімерних матеріалів. В 
ін-ті створено нові гібридні зв'я- 
зуючі для композиційних матеріа- 
лів на основі сумішей і сплавів 
полімерів, взаємопроникаючих по- 
лімерних сіток. одержано нові 
поліуретанові матеріали й біосу- 
місні полімери. З Їн-том пов'яза- 


на діяльність К. А. Корнєва, Ю. С. 
Ліпатова та ін. Ін-т видає збірник 
«Композиционнье полимернье ма- 
териаль». 


ХІМІЇ ЗАГАЛЬНОЇ ТА НЕОРГА- 
НІЧНОЇ ІНСТИТУТ АН УРСР - 
див. Загальної та неорганічної 
хімії інститут АН УРСР. 


ХІМІКО-МЕХАНІЧНА ОБРОБ- 
КА -- обробка поверхні твердих 
матеріалів способом руйнівного 
впливу на неї товерхнево-актив- 
них речовин з одночасним механіч- 
ним видаленням поверхневих ша- 
рів. Х.-м. о. підвищує швидкість 
ії точність обробки матеріалів. 
Див. також Адсорбція. Поліру- 
вання. 

ХІМІКО-ТЕРМІЧНА ОБРОБКА 
металів -- обробка металів (спла- 
вів) нагріванням їх у хімічно ак- 
тивному середовищі. В процесі 
Х.-т. о. відбувається  дифузійне 
(див. Дифузія) насичення поверх- 
ні металів (сплавів) хім. елемен- 
тами газового, рідкого або твердого 
середовища. Хіміко-термічною об- 
робкою, що її провадять у електр. 
вакуумних або ванних печах. під- 
вищують гвердість, міцність, ко- 
розійну стійкість,  теплопровід- 
ність, стійкість проти зношування 
або ін. властивості поверхневого 
шару виробів. До Х.-т. о. належать 
азотування, алітування, бору- 
вання, нітроцементація, силіцію- 
вання, цементація, ціанування. 
Див. також Термохіміко-механіч- 
на обробка металів. 


ХІМІКОФАРМАЦЕВТИЧНА 
ПРОМИСЛОВІСТЬ галузь 
медичної тромисловості, підпри- 
ємства якої виробляють лікарські 
засоби. Осн. продукція: синтетич- 
ні лікарські засоби, медикамен- 
ти з рослинної й тваринної сирови- 
ни, вітаміни, ендокринні та бакте- 
ріальні препарати, ферменти | 
коферменти мед. призначення, 
антибіотики, кровозамінники, го- 
тові ліки, галенові препарати, пе- 
рев'язувальні та шовні матеріали, 
дезинфекційні засоби тощо. 

В СРСР створено потужну Х.-ф. п. 
На Україні промислове виробн. 
медикаментів почалося у 80-х рр. 
19 ст. на хім. з-дах Одеси. В 1881 
почало працювати перше спеціалі- 
зоване підприємство Х.-ф. п. у 
Києві. Пізніше були засновані 
підприємства у Миколаєві, Харко- 
ві, Одесі, Кременчуці та ін. містах. 
Особливо прискореними темпами 
розвивалась Х.-ф. п. у післявоєнні 
роки в напрямі збільшення обся- 
гів виробн., оновлення асортимен- 
ту лікарських засобів за рахунок 
нових біологічно активних речо- 
вин. Широкого розмаху набуло ви- 
робн. антибіотиків, сульфаніламі- 
дів, вітамінів, гормонів, глікози- 
дів та з ін. сучасних препаратів. 
Збудовано Київський завод  ме- 
дичних препаратів, створено ві- 
тамінні з-ди в Києві, Одесі, Умані, 
збудовано Черкаську ф-ку гігро- 
скопічної вати, фармацевтичні 
ф-ки в Тернополі ї Артемівську, 
виробничі комплекси для виробни- 
чих  хім.-фарм. об'єднань «Дар- 
ниця» (Київ) і імені  60-річчя 
СРСР (Одеса), реконструйовано 1 
значно розширено хім.-фарм. з-ди 
імені М. В. Ломоносова (Київ), 
«Здоров'я трудящим» (Харків), 
Львівський та Лубенський  з3-ди. 
На Україні діють З виробничі об'- 


137 





ХІМІКО- 


ФАРМАЦЕВТИЧНА 
ПРОМИСЛОВІСТЬ 


Хілотерій. 





138 





ХІМІОТЕРАПІЯ 


Хімічна промисло- 
вість. 

1. Загальний вигляд за- 
воду спиртів сєверодо- 
нецького виробничого 
об'єднання «Азот». 

2. Комплекс по вироб- 
ництву мінеральних до- 
брив черкаського вироб- 
ничого об'єднання 
«Азот». 

3. Цех фосфатних солей 
(станція фільтрації) 
слов'янського виробни- 
чого об'єднання «Хім- 
пром». 

4. У прядильному цеху 
черкаського виробничо- 
го об'єднання «Хімво- 
ЛОКНО». 


єднання, 15 з-дів, 28 ф-к галузі. 
Наук. проблеми розвитку Х.-ф. п. 
на Україні розробляють Всесоюз- 
ний н.-д. ін-т хімії і технології 
лікарських засобів (Харків), Ен- 
докринології та хімії гормонів 
харківський науково-дослідний ін- 
ститут, Фармакології і токси- 
кології київський науково-досліо- 
ний інститут. М. Г. бна. 
ХІМІОТЕРАПІЯ (від хімія і те- 
рапія) -- лікування інфекційних, 
паразитарних захворювань і но- 
воутворень лікарськими засобами, 
що мають вибірковий (специфіч- 
ний) вплив на збудників хвороби 
(хвороботворних мікробів і пара- 
зитів), а також на клітини пухлин. 
Цим Х. відрізняється від фарма- 
котерапії, в основі якої лежить 
діяння хім. препаратів на організм 
хворого. Як самостійний напрям 
медицини Х. виникла на поч. 
20 ст. Основоположником Х. є 
П. Ерліх, який, виходячи з можли- 
вості вибіркової дії хім. речовин 
на мікроорганізми, вперше синте- 
зував ряд сполук миш'яку з про- 
тимікробною активністю і засто- 
сував їх для лікування деяких ін- 
фекційних та паразитарних зах- 
ворювань. Синтетичні лікар. ре- 
човини та препарати природного 
походження, що застосовуються 
для Х., наз. хіміотерапевтичними 
засобами. За спектром дії поділя- 
ють на протибактеріальні, проти- 
грибкові, протитуберкульозні, про- 


тиспірохетозні, противірусні то- 
що. 
«ХИМИЧЕСКАЯ ТЕХНОЛО- 


ГИЯь -- науково-виробничий збір- 
ник, орган Відділення хімії та хім. 
технології АН УРСР і Українсько- 
го  республіканського правління 
Всесоюзного хім. т-ва ім. Д. І. Мен- 
делєєва. Висвітлює питання техно- 
логії неорганічних та органічних 
речовин, полімерів, хім. волокон, 
мінеральних добрив, технології пе- 
реробки нафти й газу. Вміщує 
матеріали з автоматизації Й моде- 
лювання хім. процесів, про нові 
види устаткування, про хім. ме- 
тоди очищення газових викидів 
хім.  металург. та ін. виробництв. 
Видається в Києві з 1960 (6 номе- 
рів на рік). Попередні назви 


«Х.т.»: до 1965-- «Хімічна промис- 





ловість», з 1965 до 1971 -- «Хими- 
ческая промьішленность Укранйнь», 
з 1971 -- сучасна назва. 

В. Ф. Копитов. 
ХІМІЧНА ЗБРОЯ -- зброя масо- 
вого ураження, дія якої основана 
на токсичних властивостях хім. 
речовин -- т. з. бойових отруйних 
речовин (ОР). Застосовується у 
вигляді хім. боєприпасів (споряд- 
жені ОР бойові частини ракет, 
арт. снаряди, міни, авіац. мби, 
касети, фугаси, гранати і т. п.), 
а також за допомогою авіац. при- 
ладів і розпилювачів. Застосуван- 
ня Х. з. було заборонено Женев- 
ськими протоколами 1925. Однак 
капіталістичні д-ви не раз порушу- 
вали їх у локальних війнах (напр. 
США у В'єтнамі, Ізраїль у Лівані). 
СРСР послідовно бореться за забо- 
рону застосування, розробки і ви- 
робництва Х. з. і за повне знищен- 
ня її. Див. Захист від зброї масо- 
вого ураження. 
Літ.: Степанов А. А., Попов В. Н. 
Химическое оружие и основь проти- 
вохимической защить. М., 1962; Херш 
С. М. Химическое и биологическое 
оружие. Пер. сангл. М., 1970. 

4. Я. Зотов. 

ХІМІЧНА КІНЕТИКА -- див. 
Кінетика хімічна. 
ХІМІЧНА МЕЛІОРАЦІЯ ГРУН- 
ТУ -- комплекс заходів хімічного 
впливу на грунт, спрямованих на 
докорінне поліпшення його вла- 
стивостей, підвищення врожайнос- 
ті с.-г. культур. При Х. м. г. із 
коренезаселених шарів грунту ви- 
даляють шкідливі для с.-г. рослин 
солі. На кислих грунтах  вно- 
сять вапно (див. Вапнування грун- 
тів), на лужних (засолених) про- 
водять гіпсування грунтів. Х. м. 
ггобов'язково поєднують з гідро- 
тех. меліорацією (промивання со- 
лонців, дренаж), а також з агро- 
тех. заходами (правильний обро- 
біток грунту, внесення відповід- 
них добрив, "добір с.-г. куль- 
тур тощо). І. Б. Чорний. 
ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ-- 
галузь важкої індустрії, на під- 
приємствах якої, застосовуючи хім. 
методи переробки сировини та ма- 
теріалів, одержують різну хім. 
продукцію -- органічні й неорга- 
нічні хімікати, мінеральні добри- 
ва та сировину для них, содопро- 
дукти, хлор, бром, барвники, реак- 
тиви, хім. волокна, товари побуто- 
вої хімії тощо. До Х. п. належать 
гірничохімічна промисловість, 
азотна промисловість,  содова 
промисловість, органічного синте- 
зу промисловість, хлорна промис- 
ловість, хімічних волокон промис- 
ловість, фосфатних добрив про- 
мисловість, лакофарбова промис- 
ловість, синтетичних смол |і 
пластичних мас промисловість та 
їн. Деякі галузі пром-сті, що засто- 
совують методи хім. технології, 
за класифікацією ЦСУ СРСР не 
належать до Х. п. (нафтохімічна, 
хіміко-фармацевтична, коксохі- 
мічна, лісохімічна, мікробіологіч- 
на та ін.). Х. п.-- основа хіміза- 
ції народного господарства. Вона 
є однією з визначальних у приско- 
ренні науково-технічного прогре- 
су країни. Х. п. відрізняється від 
інших галузей важкої індустрії 
відносно меншою трудомісткістю, 
високою капітало-, матеріало- та 
енергоємністю. В Х. п. широко 
застосовують комбінування виробн. 
на основі комплексної переробки 


сировини. Це забезпечує  раціо- 
нальне використання сировинних, 
енерг. та ін. матеріальних ресур- 
сів, скорочує капітальні вкладен- 
ня, знижує виробничі втрати. 

В дореволюц. Росії Х. п. була пред- 


ставлена дрібними  напівкустар- 
ними підприємствами, більшість 
яких залежала від іноземного 


капіталу. Після Великої Жовтин. 
соціалістич. революції за роки до- 
воєнних п'ятирічок поряд з ре- 
конструкцією на новій тех. базі 
і розширенням діючих хім. з-дів 
збудовано ряд нових підприємств 
і виробництв галузі. Було освоєно 
технологічні процеси одержання 
аміаку, мінеральних добрив, ок- 
ремих видів органічних продуктів, 
хім. засобів захисту рослин та ін. 
В цей час в СРСР відкрито покла- 
ди апатитів, калійних руд і почато 
експлуатацію їх. Великого розвит- 
ку набула Х. п. у післявоєнні ро- 
ки, особливо після Травневого пле- 
нуму ЦК КПРС 1958, на якому 
було прийнято програму створення 
в країні великої хімії. Було збу- 
довано багато нових великих під- 
приємств, освоєно виробництво но- 
вих видів продукції. В СРСР ли- 
ше за 1970--82 заг. обсяг вироб- 
ництва хім. продукції збільшився в 
2,» раза, продукції основної хімії 
-- в 2,6 раза, хім. волокон і ниток 
-- у 2,6 раза, синтетичних смол і 


пластичних мас -- в 2,0 раза, 
лакофарбової продукції -- в 1,6 
раза. 


На Україні Х. п. як індустріальна 
галузь почала розвиватися напри- 
кінці 19 -- на поч. 20 ст. Напів- 
кустарні з-ди виробляли барвники, 
соду, суперфосфат, лакофарбову 
продукцію. В 1913 на Україну 
припадало бл. 14 9 загальнорос. 
виробн. хім. продукції. За Рад. 
влади Х. п. України перетворено 
на потужну високорозвинуту га- 
лузь. У роки довоєнних п'ятирічок 
реконструйовано діючі підприєм- 
ства, зокрема з-д у Рубіжному (те- 
пер рубіжанське виробниче об'єд- 
нання «Краситель») і збудовано 
нові -- Горлівський азотно-туко- 
вий з-д (тепер горлівське вироб- 
ниче об'єднання «Стирол»ь) та 
Дніпродзержинський азотно-туко- 
вий 3-д (тепер дніпродзержинське 
виробниче об'єднання зазощо) 
Перекопський  бромний завод, 
Шосткинську ф-ку кіноплівки (те- 
пер шосткинське виробниче об'єд- 
нання «Свема»), ф-ку віскозного 
штапельного волокна «Київволок- 
но» (тепер київське виробниче 
об'єднання «Хімволокно») та ін. 
В цей час в УРСР уперше в Рад. 
Союзі було організовано виробн. 
аміаку з коксового газу. В 1940 
питома вага УРСР у загальносоюз- 
ному виробн. хім. продукції ста- 


новила: по мінеральних  добри- 
вах -- 31 9, сірчаній к-ті -- 25 9/, 
соді кальцинованій -- 81 9, хім. 
волокнах -- 14 94. 


В післявоєнні роки стали до ла- 
ду високомеханізовані підприємст- 
ва по добуванню сірки в Роздолі 
(див. Роздольське виробниче об'єд- 
нання «Сірка») і Яворові, по ви- 
робництву азотної продукції в Чер- 
касах і Ровно, хімічних волокон 
у Чернігові (див. Чернігівське ви- 
робниче об'єднання «Хімволокно»), 
Житомирі, Черкасах (див. Черка- 
ське виробниче об'єднання «Хім- 
волокно»), Сокалі,  багатопро- 


фільне підприємство в Калуші 
(див. Калуське виробниче об'єд- 
нання «Хлорвініль), Крим. содовий 
зд, Кримський завод двоокису 
титану (тепер ВО «Титан»), з-ди 
пластмас у Броварах (Київ. обл.), 
Луцьку, ШСєверодонецьке  вироб- 
ниче об'єднання  склопластиків, 
Ївано-Фр. з-д тонкого органічного 
синтезу та ін. З метою дальшої хі- 
мізації с. г. нарощувались потуж- 
ності по виробн. мінеральних доб- 
рив і хім. засобів захисту рослин 


Виробництво окремих видів 
продукції хімічної промисловості 
УРСР (тис. т) 








48 з 
со М А НА РР 
а8| За |Е | 82 |з 
по ДОББАІЗА  сраше цоВ 
35 | 88 р ях | 358 | з8 
«р98| 88 | ах | аг | АВ 
х|.я 3 ож Ко чо ХВ 
сІ1іХ2аг)|0г|0х|о05х1м3.. 
1928 57 72 167 39,4 - 
1940 1012 407 413 77,6 1,6 
1950 1536 395 5931 41,4 2,9 
1960 3853 1311 713 104,4 | 14,2 
1970 11541 2223 871 217,7 65,3 
1983 24398 4505 1301 401,3 181,7 
та їн. Введено в дію комплекси 


по виробн. полівінілхлориду, по- 
лістиролу і поліетилену на Перво- 
майському хім. з-ді, дніпродзер- 
жинському виробничому об'єднан- 
ні «Азот» і сєверодонецькому ви- 
робничому об'єднанні «Азот». 
Значно розширилась сировинна ба- 
за галузі. | Хім. підприємства 
УРСР (1982) виробляють майже 
20 9, загальносоюзного виробн. хім. 
продукції, бл. 50 94 сірки, 40 9; 
білих пігментів, 23 9 кальцинова- 
ної соди. 

Вагомий внесок у розвиток Х. п. 
України роблять н.-д. і проектні 
інсти хім. профілю. Серед них 
їін-ти АН УРСР, багато спеціалізо- 
ваних ін-тів і лабораторій навч. 
закладів, зокрема Всесоюзний н.-д. 
і проектний ін-т сірчаної пром-сті 


(Львів), Харківське науково-ви- 
робниче об'єднання  «Карбонат» 
та ін. 


Літ.: Матеріали ХХУІ з'їзду КПРС. 
К., 1981; Матеріали ХХУІ з'їзду Ко- 
муністичної партії України. К., 1981; 
Химическая промьшленность Украй- 
нь за 50 лет Советской власти. К., 
1967; Меньшова В. П., Тобелко И. Л. 
Зкономика химической промьшілен- 
ности. М., 1982; Народное хозяйство 
СССР в 1982 г. Статистический еже- 
годник. М., 1983; Народне господар- 
ство Української РСР у 1982 році. Ста- 
тистичний щорічник. К., 1983. 


В., В. Костенко. 
ХІМІЧНА СПОЛУКА -- хім. 
індивідуальна речовина, в якій 


атоми одного (напр., М., О».) або 
різних (МО, Н.50О, КС, СН.) 
елементів сполучені між собою тим 
чи іншим типом хімічного зв'язку. 
Склад Х. с. записують за допомо- 
гою формул хімічних. Здебільшо- 
го склад Х. с. відповідає сталості 
складу закону і кратних відно- 
шень закону; такі сполуки наз. 
дальтонідами. Є сполуки, 
які не підлягають цим законам, 
їх наз. бертолідами-. Одер- 


жують Х. с. в результаті хімічних 
реакцій. Сполуки з однаковим 
складом, але різною будовою (див. 
Ізомерія) відрізняються властиво- 
стями. Х. с. поділяють на неорга- 
нічні (див. Неорганічна хімія) і 
органічні (див. Органічна хімія). 
Відомо близько 100 тис. неорганіч- 
них сполук і близько 5 млн. орга- 
нічних. 

ХІМІЧНА ФІЗИКА -- галузь 
науки, що межує з хімією і новими 
розділами фізики (квантовою ме- 
ханікою, електрон. теорією атомів 
і молекул). Виникла у 30-х рр. 
20 ст. Вивчає фізичні основи хім. 
перетворень і розв'язує осн. зав- 
дання хімії, пов'язані з встанов- 
ленням хім. будови речовин | 
механізмів їхніх різноманітних 
реакцій. Х. ф. широко використо- 
вує методи й апарат квантової ме- 
ханіки для квантовохім. розра- 
хунків електронної й геом. будови 
і властивостей хімічних сполук. 
У Х. ф. застосовують фіз. мето- 
ди досліджень:  спектрально-оп- 
тичні (див. Стпектроскопія  оп- 
тична, Спектральний аналіз), 
ядерний квадрупольний резонанс, 
електронний  парамагнітний  ре- 
зонанс, ядерний магнітний резо- 
нанс, подвійні резонанси, хімічну 
поляризацію електронів та ядер, 


гамма-резонансну | спектроскопію 
(див. | Ядерна спектроскопія), 
мас-спектроскопію, рентгено- 


структурний аналіз, електронну 
мікроскопію, імпульсні методи до- 
слідження швидких процесів та 
ін. На сучас. етапі Х. ф. вивчає 
кінетику й механізм хім. реакцій, 
які розглядаються як складна 
сукупність елементарних актів за 
участю молекул, атомів, іонів, 
вільних радикалів, збуджених ча- 
стинок. Важливе місце займають 
дослідження з метою встановлення 
зв'язку між хім. будовою і реак- 
ційною здатністю різних сполук. 
Велика увага приділяється  вив- 
ченню кінетики й механізму фото- 
хімічних реакцій, особливо у зв'яз- 
ку з проблемами фотосинтезу, 
фотографії та ін. Х. ф. займаєть- 
ся також питаннями, які стосу- 
ються хімії низьких т-р, хімії 
високих енергій і тисків, плазмо- 
хімії, ядерної хімії тощо. Зростає 
роль і значення об'єднаних досяг- 
нень Х. ф. ії біофізики, спрямо- 
ваних на розв'язування принципо- 
вих проблем біології та медицини. 
Великий внесок у розвиток Х. ф. 
зробили М. М. Семенов, В. М. 
Кондратьєв, Ю. Б. Харитон, 
М. М. Емануель, зокрема в УРСР 
Л.В. Писаржевський, О. І. Брод-: 
ський, В. А. Ройтер та ін. 
Літ.: Семенов Н. Н., Кондратьев 
В. Н., Зманузль Н. М. Химическая 
физика в Академий наук СССР. 
«Вестник | Академий наук СССР», 
1974, 3» 2; Семенов Н. Н. Химическая 
физика (Физические основь  химиче: 
ской кинетики). Черноголовка, 1975; 
Зйкен А. Курс химической физики, 
в. 1--3. Пер. с нем. М.--Л., 1933--35. 
В. Д. Походенко. 
ХІМІЧНЕ ВИВІТРЮВАННЯ -- 
процес зміни гірських порід і мі- 
нералів під діянням хім. чинни- 
ків -- води, кисню, вуглекислого 
газу, органічних кислот. Внаслідок 
Х. в. відбувається руйнування од- 
них мінералів і утворення інших, 
стійкіших до процесів вивітрюван- 
ня. Найінтенсивніше воно відбу- 
вається в тропічному і субтропіч- 


ному поясах. Х. в.-- одна з осн. 
причин утворення хори вивітрю- 
вання, з якою пов'язані боксити, 
каоліни, магнезити та деякі ін. 
корисні копалини. Х. в. тісно 
пов'язане з фізичним  вивітрю- 
ванням і органічним вивітрюван- 
ням. М. В. Щербакова. 
ХІМІЧНЕ | НАФТОВЕ МАШИ- 
НОБУДУВАННЯ -- галузь маши- 
нобудування, підприємства якої 
виробляють спеціальне й типове 
устаткування та апаратуру для 
хімічної, нафтохімічної, нафтової, 
газової, мікробіологічної пром-сті, 
а також для хім. процесів в інших 
галузях -- металургійній, вугіль- 
ній, целюлозно-паперовій, харчо- 
вій, легкій тощо. Осн. продукція 
Х. ін. м.: ємнісна апаратура, теп- 
лообмінники,  випарна, колонна 
і змішувальна апаратура, апарати 
з обертовими барабанами, сушиль- 
не й фільтрувальне устаткування, 
центрифуги і сепаратори, емальо- 
вана апаратура, устаткування для 
виробн. пластмас, гуми, техноло- 
гічні лінії для виробн. мінераль- 
них добрив, нафтоапаратура, ком- 
пресори, насоси, холодильні маши- 
ни тощо. В Рад. Союзі Х. ін. м. 
як самостійну кгалузь створено 
в роки першої п'ятирічки, набу- 
ла швидкого розвитку в післявоєн- 
ні роки. Рад. Союз за виробн. 
багатьох видів продукції Х. ін. м. 
посідає одне з перших місць у світі. 
В УРСР у роки першої п'ятирічки 
було переведено на виробн. хім. 
устаткування Сумський маш.-буд. 
з-д ім. М. В. Фрунзе (тепер Сум- 
ське | машинобудівне виробниче 
об'єднання імені М. В. Фрунзе), 
київський маш.-буд. з-д «Біль- 
шовик» (тепер київське виробниче 
об'єднання полімерного  машино- 
будування «Більшовик»), берди- 
чівський 3-д хімічного машинобу- 
дування «Прогрес», фастівський 
зеод хімічного машинобудування 
«Червоний Жовтень», які стали 
первістками Х. і н. м. в СРСР Іі 
найбільшими підприємствами на 
Україні. 

В післявоєнний час стали до ладу 
з-ди хім. машинобудування в Пол- 
таві, Бахмачі (Черніг. обл.), рекон- 
струйовано й розширено на новій 
тех. базі з-ди в Коростені (Жито- 
мир. обл.), Сніжному (Донец. 
обл.), Павлограді (Дніпроп. обл.) 
та ін. В наступні роки розвиток 
галузі в країні був пов'язаний з 
дальшою спеціалізацією, комплекс- 
ною механізацією і автоматизацією 
виробн.. впровадженням  прогре- 
сивних технологічних процесів, 
створенням устаткування з висо- 
ким рівнем автоматизації, еконо- 
мічності і надійності в роботі. 
УРСР дає (1982) 30 98 загально- 
союзного виробн. продукції галузі. 
Наук. проблемами розвитку Х. 
ін. м., зокрема на Україні, займа- 
ються Укр. н.д. і конструкторсь- 
кий ін-т хім. машинобудування в 
Харкові, Н.-д. і конструкторський 
ін-т емальованого хім. устатку- 
вання в Полтаві, Укр. н.-д. і кон- 
структорський ін-т по розробці 
машин і устаткування для перероб- 
ки пластмас, гуми і штучної шкіри 
в Києві та інші. М.Р.Маруженко. 
ХІМІЧНИЙ ЗВ'ЯЗОК -- взаємо- 
дія між атомами, що приводить 
до утворення молекул або криста- 
лів з атомною чи іонною граткою. 
Усі хім. перетворення  супрово- 


139 





ХІМІЧНИЙ 
ЗВ'ЯЗОК 


140 





ХІМІЧНИЙ 
МЕТОД 
ЗАХИСТУ 
РОСЛИН 


Виробництво хімічних 
волокон і ниток за 


видами в УРСР 
(тис. т) 


Продукція | 1970 


Хімічні 
волокна 
і нитки 


штучні 
волокна 
і нитки 


синтетичні 
волокна 
і нитки 


65,3 


23,3 


42,0 


1983 


181,7 


73,1 


108,6 


дяться утворенням або руйнуван- 
ням Х. з. Розрізняють три осн. 
типи Х. з.: іонний (гетерополяр- 
ний, електровалентний), ковалент- 
ний (гомеополярний, атомний) 1 
металічний. Іонний зв'язок вини- 
кає внаслідок електростатичної 
взаємодії між протилежно заря- 
дженими іонами 1 полярними (див. 
Диполь електричний) молекулами 
(іон-дипольний зв'язок), напр. у 
кристалах МаСі, КСІ, СаЕ»,, гідра- 
тованих іонах та іонних парах у 
розчинах, газоподібних іонних мо- 
лекулах (КЕ, 5гЕ; та ін.). При ут- 
воренні ковалентного зв'язку між 
атомами виникають області з під- 
вищеною електронною густиною. 
У цьому разі електрони перебу- 
вають під діянням електр. полів, 
створених кількома атомними яд- 
рами. В сучас. квантовій хімії 
виділяють різновиди ковалентно- 
го зв'язку -- т. з. о- і л-зв'язки. 
Напр., у молекулі водню Н; 
утворюється  о0-зв'язок, тоді як 
у молекулі бензолу -- 0- і л-зв'яз- 
ки. Важливий різновид ковалент- 
ного Х. з.-- донорно-акцепторний 
зв'язок (координаційний). При 
його утворенні один з партнерів 
(донор) надає у заг. користування 
вільну (неподільну) пару електро- 
нів, а другий приймає її на вакант- 
ну орбіталь. Такий тип Х. з. ха- 
рактерний для координаційних 
сполук. Коли електрони на атом- 
ній орбіталі й узагальнених орбі- 
талях слабо зв'язані з ядром, то 
такий Х. з. наз. металічним зв'яз- 
ком. Він виникає внаслідок змен- 
шення кінетичної енергії електро- 
нів при збільшенні об'єму, у якому 
вони рухаються  (делокалізація 
електронів). В результаті цього ре- 
човини з металічним Х. з. мають 
високу електропровідність і теп- 
лопровідність. Існують проміж- 
ні типи Х. 3.-- між іонним та ко- 
валентним, а також між ковалент- 
ним і металічним. 

Наук. теорії Х. з. виникли лише 
після того, як було відкрито будо- 
ву атома. Основи електронної 
теорії хім. зв'язку закладено пра- 
цями Г. Н. Льюїса. Теорію іонного 
хім. зв'язку запропонував нім. 
фізик В. Коссель (1888--1956). 
Розробка квантової механіки |і 
використання багатьох  експери- 
ментальних методів (мол. спектро- 
скопії, рентгенографії кристалів, 
методів вивчення магн. властивос- 
тей та ін.) для визначення довжини 
зв'язків, кутів між зв'язками та 
ін. структурних параметрів моле- 
кул і кристалів привели до глиб- 
шого розуміння Х. з., який опису- 
ється квантовою хімією. 


Див. Періодична система єле- 
ментів Д. і. Менделєєва, Ва- 
лентність. 

Літ.: Яцимирский К. Б., Яцимир- 


ский В. К. Химическая связь. К., 
1975; Маррел Дж., Кеттл С., Теддер 
Дж. Химическая связь. Пер. с англ. 
М., 1980. К. Б. Яцимирський. 


ХІМІЧНИЙ МЕТОД ЗАХИСТУ 
РОСЛИН -- боротьба з шкідни- 
ками, збудниками хвороб рослин 
і з переносниками цих хвороб, а 
також з різними бур'янами за до- 
помогою хімічних засобів (пести- 
цидів). Використовують Х. м. з. р. 
з метою збереження врожаю, по- 
ліпшення якості продукції, під- 
вищення продуктивності праці в 
сільському і лісовому господарстві. 


ХІМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ, и, - 
функція стану, застосовна для опи- 
су термодинамічної системи із 
змінним числом частинок. Визна- 
чається як приріст довільного тер- 
модинамічного потенціалу систе- 
ми при збільшенні її на одиницю 
кількості п, і-тої компоненти при 
певних сталих параметрах стану: 


зи (зу, б бе з 
а Е-ЯРОРТЬ я г їз 5,р,п 


і 


де 0 -- внутрішня енергія, Ф -- 
гіббсова енергія, А -- гельмгольцо- 


ва енергія, Н -- ентальпія, 5 -- 
ентропія, У -- об'єм, р -- тиск, 
Т -- тора, пу -- кількість кожного 


з компонентів, що не зазнають 
змін ( з Ї; індексами при похід- 
них позначено сталі параметри). 
Збільшенню системи на 1 моль, 
і кгі одну частинку відповідають 
молярний, питомий і віднесений 
до однієї частинки Х. п. У Між- 
народній системі одиниць (СТ) 
вони виражаються відповідно у 
Дж/моль, Дж/кг і Дж. При тер- 
модинамічній рівновазі значення 
Х. п. для частинок кожного ком- 
понента однакові у всіх фазах. 
Запровадив 1875 Дж. У. Гіббс. 


ХІМІЧНИЙ РАКЕТНИЙ ДВИ- 
ГУН -- реактивний двигун, що 
працює на хімічному паливі (див. 
Ракетне паливо). У ньому потен- 
ціальна енергія палива перетворю- 
ється на теплову енергію, яка пе- 
реходить у кінетичну енергію 
газового струменя. До осн. частин 
Х.р. д. належать камера згоряння, 
де паливо перетворюється на роз- 
жарені гази, та реактивне сопло, 
з якого ці гази витікають і утво- 
рюють при розширенні реактивну 
силу. Х. р. д. розвивають тягу 
від часток Н до десятків МН. У 
них використовують тверде, рідке 
та гібридне ракетне паливо, тому 
розрізняють твердопаливні, рідин- 
ні й гібридні Х. р. д. Найефектив- 
нішим є рідинний Х. р. д. Основи 
його теорії заклав К. Е. Ціол- 
ковський. Х. р. д. застосовують 
на снарядах ракетної артилерії 
(див. Ракетна зброя) і на кос- 
мічних ракетах. М. А. Кочегура. 


ХІМІЧНИХ ВОЛОКОН ПРО- 
МИСЛОВІСТЬ -- галузь хімічц- 
ної промисловості, підприємства 
якої з природних високомолеку- 
лярних речовин і синтетичних по- 
лімерів виробляють хім. (штучні 
й синтетичні) волокна. Х. в. п. 
випускає також целофан, сульфат 
натрію, на базі відходів вироб- 
ництва -- різні товари нар. спожи- 
вання. Осн. сировина для виробн. 
хім. волокон капролактам, 
целюлоза, сірчана к-та, каустична 
сода. 

В дореволюц. Росії ф-ку по виробн. 
віскозного шовку засновано на 
поч. 20 ст. в Митищах (тепер 
Моск. обл.). У 1921--25 в країні 
почато буд-во великих підприємств 
Х. в. п. в Могильові (БРСР), Ле- 
нінграді та ін. містах. Як самостій- 
на галузь Х. в. п. вРад. Союзі ство- 
рена за роки перших п'ятирічок. 
Х. в. п. стала і складовою части- 
ною хімізації народного господар- 
ства. Рад. Союз за виробн. хім. 
волокон посідає 3-є місце в світі 
(1982). 


На Україні первістком Х. в. п. 
ула ф-ка віскозного шовку в Киє- 
ві «Хімволокно» (1936; тепер ки- 
ївське виробниче об! єднання «Хім- 
волокно», що Є одним з найбіль- 
ших у галузі). Найбільшими під- 
приємствами галузі є також чер- 
каське виробниче об'єднання «Хім- 
волокно», чернігівське виробниче 
об'єднання «Хімволокно», Сокаль- 
ський та Житомирський з-ди хім. 
волокна. Наук. проблеми розвитку 
Х. в. п. на Україні розробляють 
Укр. н.-д. ін-т по переробці штуч- 
них і синтетичних волокон (Київ), 
Всесоюзний н.-д. ін-т машин для 
виробництва синтетичних волокон 
(Чернігів), Київський технологіц- 


ний інститут легкої промисло- 
вості, філіал Всесоюзного н.-д. 
і проектного ін-ту штучного во- 


локна (Київ) та інші установи. 
Н.П. Каданцева. 
ХІМІЧНИХ РЕАКТИВІВ ПРО- 
МИСЛОВІСТЬ -- галузь хімічної 
промисловості, підприємства якої 
виробляють органічні й неорга- 
нічні продукти, необхідні для 
контролю технологічних процесів 
виробництва і якості продукції в 
пром-сті та с. г., для н.-д. робіт, 
як хімічно чиста сировина для 
тех. потреб та ін. Продукцію га- 
лузі умовно класифікують на такі 
осн. групи: хім. реактиви й особ- 
ливо чисті речовини  технологіч- 
ного та аналітичного призначення, 
люмінофори і люмогени, монокри- 
стали, сцинтилятори і корунди, 
феритові порошки (див. Ферити), 
п'єзо- і сегнетоелектричні матеріа- 
ли (див. П'єзоелектрики, Сегнето- 
електрики), каталізатори та ін. 
хім. продукти спец. призначення. 
В перші роки Радянської влади 
в країні організовано Їн-т хім. ре- 
активів, який, поряд з розробкою 
способів виготовлення, в невели- 
кій кількості виробляв їх. Пізніше 
хім. реактиви та особливо чисті 
речовини (поряд з осн. продукцією) 
виробляли | підприємства хім. 
пром-сті. Лише 1946 підприємст- 
ва, що виробляли хім. реактиви, 
було виділено в окрему галузь. 
В СРСР 1969 було вироблено 10 
тис. найменувань хім. реактивів, 
1982 -- понад 12 тис. На Україні 
діють шість спеціалізованих під- 
приємств Х. р. п.-- в Києві, Хар- 
кові, Шостці (Сум. обл.), Донець- 
ку, Черкасах та Львові. Крім того, 
хім. реактиви випускають хім. 
підприємства | в Дніпродзержин- 
ську, Сєверодонецьку, Сумах, Ру- 
біжному та ін. На Україні випуск 
хім. реактивів 1982 становив бл. 
7 тис. найменувань (1969 -- 4 тис.). 
Н.д. роботу і проектування в га- 
лузі Х. р. п. на Україні веде 
«ВНДіІреактивелектрон» у Донець- 
ку, Діпрохімреактив у Харкові та 
його філіал у зай 
Я ЗРО Коробко. 
ХІМІЧНІ ВІЙСЬКА -- спец. вій- 
ська, призначені для хім. забезпе- 
чення бойових дій збройних сил. 


З'явилися під час 1-ї світової 
війни, коли імперіалістичні д-ви 
почали | застосовувати хімічну 


зброю. В роки Великої Вітчизн. 
війни рад. Х. в. (бригади, ба- 
тальйони, роти) проводили розвід- 
ку з метою виявлення можливого 
хім. нападу противника. За зраз- 
кове забезпечення бойової готов- 
ності військ до захисту від мож: 
ливого хім. нападу противника |і 


застосування | вогнеметно-запалю- 
вальних засобів, здійснення мас- 
кування тисячі воїнів Х. в. було 
нагороджено орденами і медалями, 
а 28 з них удостоєно звання Героя 
Рад. Союзу. Сучасні Х. в. призна- 
чені для виконання завдань по ра- 
діаційній, хім., біол. розвідці, 
дезактивації,  єгазації і дезин- 
фекції зброї, техніки, обмундиру- 
вання і місцевості. й 

ХІМІЧНІ МОНОПОЛІЇ -- група 
промкомпаній країн Зх. Європи, 
США і Японії, пануючих у хім. 
пром-сті капіталістич. світу. Ви- 
никнення перших Х. м. пов'язано з 
пром. використанням відкриттів у 
галузі хімії, зроблених у 19 ст. 
(барвники, сода, вибухові речови- 
ни). До 2-ї світової війни 1939--45 
найбільшою Х. м. був нім. концерн 
«І. Г. Фарбеніндустрі». Серед су- 
часних найбільших Х. м. -- зх.-ні- 
мецькі компаніі «БАСФ», «Байєр» 
і «Хехст» (всі -- засн. 1952), «Ім- 
піріал кемікал індастріз» (Велико- 
британія, 1926), «Монтедісон» (Іта- 
лія, 1884), «Доу кемікал» (США, 
1947). Х. м. є важливим елемен- 
том  воєнно-промислового  комп- 
лекси. С.В. П'ятенко. 
ХІМІЧНІ РЕАКЦІЇ -- процеси пе- 
ретворення одних хімічних речо- 
вин (вихідних) на інші (продукти 
реакції), які відрізняються від 
вихідних хім. складом, будовою 
і властивостями. Х. р. виникають 
при діянні на речовини т-ри, тис- 
ку, освітлення, електр. струму 
та ін. факторів, а також при взає- 
модії двох або кількох вихідних 
речовин у відповідних зовн. умо- 
вах. При Х. р. строго здійснюється 
закон збереження маси (див. Маса 
у фізиці), еквівалентів закон. 
Кількість атомів кожного елемен- 
та хімічного, яка входить до скла- 
ду вихідної речовини, дорівнює 
кількості атомів того ж елемента 
у продуктах реакції. Хім. елемен- 
ти при Х. р., на відміну від ядер- 
них реакцій, не змінюються. Мо- 
жуть змінюватися лише окислення 
ступінь атомів елементів, розри- 
ватися старі й утворюватися нові 
хімічні зв'язки (див. Окислюваль- 
но-відновні реакції). Початковий 
і кінцевий стан Х. р. зображують 
рівняннями хімічними. Х. р. харак- 
теризується швидкістю, тобто ве- 
личиною змінювання концентра- 
ції реагуючих речовин (вихідної 
або продукту реакції) за одиницю 
часу. Кожна Х. р. є оборотною 
реакцією, але швидкості прямої 
і зворотної реакції можуть значно 
відрізнятися. Тоді Х. р. практично 
вважають необоротною реакцією. 
Коли швидкість прямої і зворотної 
реакції рівна, система перебуває 
у стані рівноваги хімічної. Умови 
перебігу Х. р. вивчає кінетика хі- 
мічна. Класифікують Х. р. за різ- 
ними ознаками. За енергетичним 
ефектом Х. р. поділяють на екзо- 
термічні реакції і ендотермічні 
реакції. За кількістю вихідних 
речовин і продуктів реакції роз- 
різняють Х. р розкладання 
(одна речовина розкладається на 
дві або більше нових речовин), 
напр. ЗН2О - 2Няо - О., і спо- 
лучення (з двох або більше 
речовин одержують одну нову), 
напр. Н, - Сі, - 2НСІ. Існують 
Х.р.заміщенняйобміну, 
які можна звести до Х. р. розкла- 
дання і сполучення, що  відбува- 


ються одночасно. Обширний клас 
Х. р. становлять каталітичні реак- 
ції (див. Каталіз). Є також велика 
кількість Х. р., що мають багато 
проміжних стадій з утворенням і 
наступним розкладанням малостій- 
ких продуктів (див., напр., Лан- 
цюгові реакції). В. Л. Павлов. 
ХІМІЧНІ СИМВОЛИ див. 
Знаки хімічні. 


ХІМІЧНОЇ БУДОВИ ТЕОРІЯ -- 
теорія органічної хімії, що грун- 
тується на положенні про залеж- 
ність властивостей органічних спо- 
лук від їхньої хім. будови, тобто 
від послідовності зв'язків між 
атомами в молекулах. Осн. по- 
ложення Х. 6. т.: 1) в органічних 
сполуках існує певна послідов- 
ність зв'язків між атомами, спо- 
лученими між собою відповідно 
до їхньої валентності; 2) власти- 
вості органічних сполук залежать 
не тільки від природи й кількості 
атомів, що входять до їхнього скла- 
ду, а й від хім. будови молекул: 
3) хім. будову сполуки можна виз- 
начати на підставі хім. властивос- 
тей і способів одержання її; 4) ок- 
ремі частини молекул (радикали 
хімічні), що беруть участь у реак- 
ціях, можуть зберігати хім. будо- 
ву незмінною; 5) ізомери різняться 
своїми властивостями тому, що 
мають різну хім. будову (див. Ізо- 
мерія); 6) для кожної емпіричної 
формули можна вивести певну 
кількість теоретично можливих 
ізомерів; 7) для кожної органічної 
сполуки є тільки одна формула 
хім. будови; 8) в молекулі існує 
взаємний вплив атомів, що зумов- 
лює, зокрема, різні властивості 
ізомерів. ШПравильність окремих 
положень Х. 6. т. було підтвердже- 
но всією історією розвитку орга- 
нічного синтезу. Основи Х. б. т. за- 
кладено О. М. Бутлеровим, її до- 
повнено в подальших працях ви- 
датних учених в галузі органічної 
хімії. Так, В. В. Марковников зро- 
бив внесок у розробку вчення про 
взаємний вплив атомів у молеку- 
лах (див. Марковникова правило); 
М.О. Меншуткін встановив струк- 
турно-кінетичні закономірності; 
поняття про просторову будову 
молекул запровадили Я. Г. Вант- 
Гофф і франц. хімік А. Ж. Ле 
Бель (1847-- 1930), про кратні зв'яз- 
ки-- нім. хімік Е. Ерленмейєр 
(1825--1909); формулу бензолу за- 
пропонував Ф. А. Кекуле. Вели- 
ке значення для розвитку Х. б. т. 
мало електронне тлумачення при- 
роди хімічного зв'язку. Сучас. 
Х. б. т. грунтується на електрон- 
ній теорії будови і на теорії реак- 
ційної здатності органічних сполук. 
Класична форма Х. б. т. викори- 
стовується в органічному синтезі, 
для якісного пояснення  власти- 
востей нових сполук, для побудо- 
ви номенклатури хімічної тощо. 
Див. Молекула, Квантова хімія, 
Резонансу теорія, Стереохімія. 
Літ.: Татевский В. М. Классическая 
теория строения молекул и квантовая 
механика. М., 1973. 

М. Ю. Корнилов. 
ХІМІЯ (можливо, від грец. Х пріс-- 
Єгипет, тобто «єгипетська наука») 
-- галузь природознавства, в якій 
вивчаються хімічні елементи (ато- 
ми), утворювані ними прості і 
складні речовини (молекули), їх- 
ні перетворення, склад, будова і 
властивості. В Х. досліджують про- 


141 


цеси перетворення молекул внаслі- 
док сполучення, розкладу або пе- 
регрупування атомів і визначають 
умови і закономірності цих пере- 
творень -- хімічних реакцій. Х. 
поділяють на неорганічну хімію і 
органічну хімію. На межі цих роз- 
ділів Х. виникла Х. елементоорга- 
нічних сполук. Методи хім. аналі- 
зу, застосовуваного в усіх галузях 
Х. та хім. пром-сті, розглядаються 





ХІМІЯ 


Найважливіші події в історії розвитку хімії 








Дата Подія 

До почат- Одержання заліза (3400 до н. е.), бронзи (2300 до 

КУ н.е. н. е.), олова (1850 до н. е.), соди, поташу, скла 
(1500 до н. е.), свинцю (1475 до н. е.) в Єгипті. 

5--4 ст. до Висловлення ідеї про атомістичну будову тіл (Лев- 

н. е. кіп, Демокріт). 

4--16 ст Виникнення і попійирення алхімії 

5--б ст Винайдення пороху в Китаї. 

16 ст Зародження ятрохімії -- науки приготування ліків 
(Т. Парацельс). 

16--17 ст. | Початок технічної хімії 1 металургії (Т. Агрікола), 
виробн. різних кислот і солей (Й. Глаубер). 

40 рр. Поява пневмохімії (вивчення хімічних властиво- 

17 ст. стей газів, Й. Ван Гельмонт). 

1661 Пояснення хімічних реакцій на основі поняття 
хім. елемента (Р. Бойль). 

1697 Поява теорії флогістону (ГТ. Шталь). 

1748 Відкриття закону збереження маси (М. В. Ломе- 
носов). 

1774--77 Визначення складу повітря, одержання кисню і 
з'ясування його ролі у процесах горіння ! дихан- 
ня (А. Л. Лавуазьє). 

1802--08 Розвиток атоміст. теорії в хімії (Дж. Дальтон) 

1811--14 Закладення основ молекулярної теорії (А. Аво- 
гадро). 

1814 Запровадження символів хімічних елементів 
Й, Я. Берцеліус). 

1828 Перший синтез органічної речовини -- сечовини 
(Ф. Велер), 

1833 Сформулювання законів електролізу (М. Фара- 
дей). 

1840 Відкриття основного закону термохімії -- закону 
сталості суми тепла (Г. І. Гесс). 

1852 Запровадження поняття про валентність елементів 
(Е. Франкленд). 

1861 Створення теорії хімічної будови органічних спо- 
лук (О. М. Бутлеров). 

1869 Відкриття періодичного закону і створення періо- 
дичної системи елементів (Д. І. Менделєєв). 

1874 Створення стереохімії (Ж. Ле Бель. Я. Г. Вант- 
Гофф) 

1882 Синтез сечової (уреатної) кислоти (1. Я. Горбачев- 
ський). 

1882--87 Розроблення | георії електролітичної дисоціації 
(С. А. Арреніус). 

1889--91 Запроваджено поняття про сольватацію іонів (І.О 
Каблуков, В. О. Кістяківський). 

1891 Створення координаційної теорії будови ком плекс- 
них сполук (А. Вернер). 

1896 Відкриття природної радіоактивності (А. Бекке- 
рель). 

1895 Відкриття радіоактивних елементів полонію й 
радію (М. Склодовська-Кюрі, П. Кюрі). 

1903 Відкриття хроматографії (М. С. Цевєт). 

1908--13 Експериментальне доведення існування молекул 
(броунівський рух; Ж. Перрену). 

1911 Встановлення існування атомних ядер і створення 
планетарної моделі атома (Е. Резерфорд). 

1921 Пояснення принципу послідовного заповнення 
електронних оболонок атома (Н. Бор). 

1926--30 Розроблення шпромислової технології одержання 
синтетичного каучуку (С. В. Лебедєв). 

1927 Закладення основ квантової хімії (В. Гайтлер, 
Ф. Лондон). 

1926--34 Відкриття штучної  радіоактивност! елементів 
И. та Ф. Жоліо-Кюрі). 

1956 Створення теорії ланцюгових реакцій «М.М. Се- 
менов ії С. Гіншелвуд). 

40--80-і рр. Синтез трансуранових елементів (Т. Сіборі га ін. 

20 ст. -- США: Г. М. Фльоров та ін. -( СРСР). 

1961 Народження хімії благородних газів (Н. Бартлет). 


142 





ХІМІЯ 


в аналітичній хімії. Х. тісно по- 
в'язана з фізикою і широко вико- 
ристовує для вивчення хім. об'єк- 
тіві явищ фіз. методи. Це зумови- 
ло виникнення фізичної хімії, 
яка охоплює термодинаміку хі- 
мічну, кінетику хімічну, електро- 
хімію, каталіз, вчення про будо- 
ву і властивості молекул, іонів, 
радикалів, про хім. рівновагу, роз- 
чини тощо. Методи квантової ме- 
ханіки та електронної теорії ато- 
мів і молекул застосовуються у 

хімічній фізиці. Самостійною га- 
луззю Х. є колоїдна хімія. Ме ха- 
нохімія -- нова ділянка Х., 
що досліджує вплив тертя, удару, 
вибуху, ультразвуку тощо на пере- 
біг хім. реакцій. В Х. яскраво 
виявляються діалектична єдність 
процесів інтеграції та диференціа- 
ції наук. Взаємопроникнення тео- 
рій і методів Х. таїн. природничих 
наук веде до утворення проміжних 
галузей. Так, на стику Х. з біоло- 
гією та геологією виникли біохімія, 


біоорганічна хімія, молекулярна 
біологія, геохімія,  біогеохімія. 
Останнім часом з'явились нові 
галузі Х.-- космохімія, фізи- 


ко-хімічна механіка -- 
наука про залежність мех. власти- 
востей твердих тіл і дисперсних 
структур від хім. складу й будо- 
ви їх. На нерозривність і тісну 
взаємодію наук вказував ще Ф. 
Енгельс, називаючи фізику механі- 
кою молекул, хімію -- фізикою 
атомів, а біологію -- хімією біл- 
ків (див. Маркс К., Енгельс Ф. 
Тв., т. 20, с. 525). Хімія впливає 
на розвиток філософії і сама заз- 
нає її впливу через пізнання хіміч- 
них форм руху матерії, що збага- 
чує заг. вчення про розвиток при: 
роди, еволюцію речовини у Все- 
світі і сприяє становленню матері- 
алістичної картини світу. Водночас 
Х. належить важлива роль у впливі 
людини на природу, у використан- 
ні її ресурсів, у створенні нових 
матеріалів методами хім. техноло- 
гії, яка зумовлює розвиток хім. 
індустрії -- однієї з основ мате- 
ріально-технічної бази комунізму 
в СРСР (див. Хімізація народно- 
го господарства). 

своїй практичній діяльності 
людство використовує хім. проце- 
си з глибокої давнини (див. табл.). 
Походження слова «хімія» точно 
не з'ясовано. Найчаєтіше його по- 
в'язують з давньогрец. назвою 
Старод. Єгипту «Хемія», де прак- 
тична Х. досягла значних успіхів. 
У 3--4 ст. н. є. в арабів зароди- 
лась алхімія, в основі якої лежала 
ідея про можливість перетворення 
неблагородних металів на золото 
і срібло. 
Згодом почали розвиватися такі 
практичні напрями Х., як ятрохі- 
мія ( Парацельс, 16 ст.), обробка руд 
(Г. Агрікола, 16 ст.), виробн. скла, 
селітри тощо (Й. Р. Глаубер, 17 
ст.) та ін. В 1661 Р. Бойль завдав 
нищівного удару алхімічним уяв- 
ленням про три начала (сірка, 
ртуть, сіль)ї чотири стихії (вогонь, 
повітря, вода і земля), давши упер- 
ше наук. визначення поняття хім. 
елемента. Першою хім. теорією бу- 
ла теорія флогістону. Незважаю- 
чи на свою помилковість, вона 
узагальнила широкі дослідження 
процесів горіння і випалювання 
металів. Гіпотезу про існування 
флогістону спростував А. Л. Ла- 


вуазьє, встановивши склад повітря 
і розвинувши кисневу теорію го- 
ріння. І. Ньютон ввів ваговий ме- 
тод дослідження речовин. У 1748 
М. В. Ломоносов, а пізніше Ла- 
вуазьє відкрили закон збережен- 
ня ваги (маси) речовин при хім. 
реакціях. М. В. Ломоносов ство- 
рив атомно-мол. вчення -- пПідва- 
лини сучас. Х. Для розвитку ато- 
містичних уявлень у Х. важливе 
значення мали дослідження Дж. 
Дальтона, Й. Я. Берцеліуса, 
Ж. Л. Гей-Люссака та ін. Гіпотеза 
А. Авогадро сприяла остаточному 
утвердженню атомно-мол. теорії. 
Могутнім поштовхом у розвитку 
Х. стали видатні відкриття О. М. 
Бутлерова та Д. І. Менделєєва. 
У 1861 О. М. Бутлеров створив 
хімічної будови теорію органіч- 
них сполук. У 1869 Д. І. Менде- 
лєєв відкрив періодичний закон, 
який було покладено в основу роз- 
робки періодичної системи елемен- 
тів (див. Періодична система еле- 
ментів Д. І. Менделєєва). У 19 ст. 
швидко розвивалась фізична Х. 
Вивчення теплових ефектів реак- 
цій привело до виникнення термо- 
хімії (Т. І. Гесс та ін.), становлен- 
ня вчення про фази і рівновагу 
хім. редній хім. термодинаміку 
(Дж. У. Г іббс). Відкриття зако- 
нів неті (М. Фарадей) та 
з'ясування його механізму завер- 
шилось створенням теорії електро- 
літичної дисоціації (С. А. Арре- 
ніус). Дослідження електрохіміч- 
них явищ зумовило виникнення 
електрохімії спершу водних, а 
пізніше і неводних розчинів. Вна- 
слідок поширення законів про вла- 
стивості газів на розчини (Я. Г. 
Вант-Гофф) та розгляду розчину 
як хім. системи (Д. І. Менделєєв, 
1865--87) розвинулось вчення про 
розчин і розроблено фізико-хіміч- 
ний аналіз (М. С. Курнаков). 
У цей період створюються колоїд- 
на Х. (Т. Грем, І. Г. Борщов), Х. 
комплексних сполук, розроблено 
координаційну теорію (А. Вернер). 
Наприкінці 19 ст. почався новий 
етап у розвитку Х. Відкриття у фі- 
зиці рентгенівського проміння, 
явища радіоактивності, електро- 
на і атомного ядра привело до з'я- 
сування складної будови атома, 
а створення вчення про будову 
атома, особливо його електронних 
орбіталей, покладено в основу тео- 
рії хімічного зв'язку і теор. об- 
грунтування періодичної системи 
Д. І. Менделєєва. До найвизначні- 
ших успіхів Х. 20 ст. слід віднести 
появу і розвиток квантової хімії, 
хім. фізики, радіохімії, радіацій- 
ної хімії, плазмохімії, фотохімії, 
мол. біології, хімії полімерів, 
фізико-органічної хімії та ін. Су- 
час. етап розвитку Х. характери- 
зується детальним вивченням кі- 
нетики і механізму реакцій, розроб- 
кою і поширенням квантовохім. 
методу мол. орбіталей, "просторо- 
вих уявлень про будову речовини 
(стереохімія), теорії ланцюгових 
реакцій, взаємодії речовини з ви- 
промінюванням і частинками висо- 
ких енергій. Ведуться пошуки но- 
вих хім. джерел струму, дослід- 
жуються топохім. реакції твер- 
дих тіл, механізми каталітичної 
полімеризації і ферментно-каталі- 
тичних процесів у хім. реакціях, 
розробляються нові методи синте- 
зу багатьох білків тощо. Відбу- 


ваються докорінні зміни в методах 
хім. досліджень; з'явились |і вдо- 
сконалюються методи мікрохіміч- 
ного, рентгеноспектрального, рент- 
геноструктурного і фіз. -хім. аналі- 
зу, хроматографія, електроногра- 
фія, полярографія, мол. спектро- 
скопія, радіоспектроскопія,  мас- 
спектрометрія, люмінесцентні, ізо- 
топні, адсорбційні, реологічні й ін. 
методи. Великий внесок у розвиток 
Х. зробили такі видатні рад. вчені, 
як М. С. Курнаков, М. Д. Зелін- 
ський, В. О. Кістяківський, О. М. 
Бах, І. Л. Кнунянц, М. М. Семе- 
нов, О. М. Несмєянов, О. Є. Ар- 
бузов, О. Н. Фрумкін, П. О. Ре- 
біндер, Л. О. Чугаєв. І. І. Черня- 
єв та інші. 

На Україні важливу роль у розвит- 
ку Х. відіграли праці М. М. Беке- 
това, який організував 1868 при 
Харків. ун-ті першу в світі лабора- 
торію фіз. хімії, А. В. Думан- 
ського, ЯКИЙ 1913 заснував першу 
в Росії колоїдно-хім. лабораторію, 
Л. В. Писаржевського -- заснов- 
ника електронної теорії в хімії, 
зокрема в  каталізі (1928-34), 
О. І. Бродського -- автора заг. 
теорії розділення ізотопів 1 мето- 
дів їх аналізу, В. О. Плотникова, 
що заклав підвалини електрохімії 
неводних розчинів та ін. 

Істотний внесок в розвиток Х. зро- 
били також С. М. Реформатський, 
А.К. Бабко, Є. О. Шилов, А. І. 
Кіпріанов, О. В. Кірсанов та ін. 
В СРСР розвиткові Х. і хім. пром- 
сті надається винятково важливе 
значення; КПРС передбачено роз- 
в'язання " проблеми розробки хім.- 
технологічних процесів одержання 
нових речовин ї матеріалів з за- 
даними властивостями і всебічного 
використання досягнень наук.-тех, 
прогресу в розвитку хімічної про- 
мисловості, нафтохімічної про- 
мисловості, коксохімічної проми- 
словості, хімічних волокон про- 
мисловості та ін. галузей пром-сті. 
Сучас. технологія передбачає одер- 
жання композиційних полімерних, 
надчистих і надтвердих, вогнетрив- 
ких і надміцних матеріалів, напів- 
провідників, неорганічних поліме- 
рів, ядерного, ракетного, мотор- 
ного та ін. палива, буд. матеріалів, 
синтетичних волокон, хім. добрив, 
вітамінів, миючих засобів, пести- 
цидів, лікувальних препаратів, 
барвників тощо. Для одержання 
нових матеріалів широко викори- 
стовуються продукти переробки 
нафти, газу, вугілля, деревини, 
джерела сировини світового океа- 
ну, мінеральних покладів. Роз- 
робляються безвідхідні техноло- 
гії і замкнені технологічні цикли 
з метою усунення небезпеки заха- 
ращення, забруднення і отруєння 
навколишнього середовища. 

На Україні, зокрема, наук. уста- 
новами в галузі Х. є: Фізичної 
хімії інститут ім. Л. В. Писар- 
жевського АН УРСР, Загальної 
та неорганічної хімії інститут 
АН УРСР, Колоїдної хімії та хі- 
мії води інститут ім. А. В. Ду- 
манського АН УРСР, Органічної 
хімії інститут АН УРСР, Хімії 
високомолекулярних сполук ін- 
ститут АН РСР, Фізико-хі- 
мічний інститут АН УРСР, Фі 
зико-органічної хімії та вуглехімії 
інститут АН УРСР, Гаизу ін- 
ститут АН УРСР. В УРСР ви- 
даються журнали: «Украйнский 


химический журнал», «Теорети- 
ческая и зкспериментальная хи- 
мия», «Химическая технология», 
«Химия и технология водь». В 
СРСР хіміків об'єднує Всесоюз- 
не хімічне товариство імені Д. Ї. 
Менделєєва. Діє Міжнародний со- 
юз теоретичної та прикладної хі- 
мії ІЮПАК. 

Літ.: Матеріали ХХУ! з'їзду КПРС. 
К., 1981; Некрасов Б. В. Основь общей 
химий, т. 1--2. 1973; Развитие 
химической технологий на Украйне, 
т. 1-2. К., 1976; Кедров Б. М. Знгельс 
о развитий химини. М., 1979; Овчарен- 
ко Ф. Д. Развитие химической науки 
на Украйне. «Вопросью историй есте- 
ствознания и теАниьма, 1983, Хе 1. 


Овчаренко. 
«ХИМИЯ И ТЕХНОЛОГИЯ ВО- 
ДЬ» -- науковий журнал, орган 


Відділення загальної і технічної 
хіміі АНСРСР і Відділення хімії 
та хімічної технології АН УРСР. 
Публікує статті з питань теорії і 
практики хімії та фізики води, 
фіз. хімії процесів обробки, аналі- 
зу природних і стічних вод, техно- 
логії водопідготовки і демінералі- 
зації, біологічних методів очищен- 
ня води, автоматизації технологіч- 
них процесів і розробки апаратури 
для підготовки, комплексної пе- 
реробки поверхневих, підземних 
та стічних вод. Видається у Києві 
з 1979 (6 номерів на рік). 

4. Т. Пилипенко. 
хімки місто обласного під- 
порядкування Моск. обл. РРФСР, 
райцентр. Розташований на каналі 
імені Москви. 122 тис. ж. (1983). 
Залізнична станція. У місті -- 
Моск. ін-т культури, вечірній ф-т 
Всесоюзного заочного  маш.-буд. 
ін-ту, Моск. культур.-осв. уч-ще. 
Х. утворені 1939. 

ХІМОЗИН -- те саме, що й сичуж- 
ний фермент. , 

ХІМОТРИПСИН фермент з 
класу гідролаз, який в молекулах 
білків розщеплює пептидні зв'яз- 
ки, утворені гол. чин. СООН -- 
групами ароматич. амінокислот -- 
тирозину, фенілаланіну, трипто- 
фану. Існують різні форми Х.: 
А, В, С. Біосинтез Х. відбуваєть- 
ся в клітинах підшлункової зало- 
зи, в секреті якої Х. виявляється 
у вигляді суміші хімотрипсиноге- 
ну А і хімотрипсиногену В. Пе- 
ретворення проферменту А у Х. 
відбувається під дією трипсину 
в кишечнику. Процес активізації 
включає розщеплення одного пев- 
ного пептидного зв'язку в молеку- 
лі хімотрипсиногену, в результаті 
чого відбуваються  конформац. 
перебудова молекули білка й оста- 
точне формування активного цент- 
ру Х., до складу якого входять за- 
лишки серину, а також аспарагі- 
нової к-ти Й гістидину. 

ХІМУС (від грец. уордбс -- сік) -- 
вміст тонких кишок тварин і люди- 
ни. Рідка або напіврідка суміш 
продуктів перетравлювання їжі 
в шлунку, жовчі, секрету підшлун- 
кової й кишкових залоз тощо. 
Склад Х. залежить від характеру 
живлення тварини ї харчування 
людини, а також від секреторної 
діяльності травних залоз. 
ХІМ'ЯРИТСЬКЕ ЦАРСТВО -- 
держава, що існувала з кін. 2 ст. 
до н. е. до б ст. на пд. заході Пд. 
Аравії. Володіла частиною  узбе- 
режжя Сх. зарики і значною 
частиною тер. Саби (тепер тер. 
Иєменської Араб. Республіки). В 


кін. 2 -- на поч. 4ст. н. е. перебу- 
вало в залежності від Саби. На 
поч. 6.ст. тер. Х. ц. завоювали 
ефіопи, в 70-х рр. 6 ст.-- Сасаніди. 
ХІНАЯНА |санскр.-- мала коліс- 
ниця, вузький шлях (спасіння)) -- 
один із двох (поряд з махаяною) 
гол. напрямів буддизму. Виникла 
в 1 ст. н. е. За віровченням Х.., 
«спасіння» доступне тільки внаслі- 
док особистих зусиль віруючих, 
а нірвани можуть досягти шля- 
хом роздумів, морального само- 
вдосконалення лише обрані, які 
цілком присвятили себе служінню 
Будді та проповіді його вчення. 
ХІНГАН ВЕЛИКИЙ -- гірська 
система на Пн. Сх. Китаю і на Сх. 
МНР. Довж. майже 1200 км, шир. 
до 400 км. Вис. до 2034 м, г. Хуан- 
ганшань. Вершини плескаті, зх. 
схил пологий, сх.-- крутіший. По- 
ширена багаторічна мерзлота. Пн. 
частина Х. В. вкрита світлохвой- 
ною тайгою (переважно із даур- 
ської модрини), на Пд.-- мішані 
ліси, що змінюються лісостеповою 
і степовою рослинністю. 
ХІНГАН МАЛИЙ -- гірська систе- 
ма на Пн. Сх. Китаю і в СРСР (Ха- 
баров. кр. і Амур. обл. РРФСР). 
Довж. майже 500 км. Пересіч. 
висоти 400--800 м, макс.-- 
1150 м (г. Дуймяньшань). Перева- 
жає середньогірний рельєф 3 по- 
логими куполоподібними  верши- 
нами. Родовища вугілля, графіту, 
золота, заліз. і олов'яних руд. 
Схили вкриті лісами (на Пн.-- 
з ялини, модрини, берези, на Пд.-- 
з дуба, клена, липи, бархата амур- 
ського). 
ХІНДЕМІТ (Гіндеміт; Ніпаетііі) 
Пауль (16.Х.1 1895, Ганау -- 28.Х.І 
1963,  Франкфурт-на-Майні) 
нім. композитор, муз. теоретик, 
диригент, скрипаль, альтист. Нав- 
чався в консерваторії Франкфур- 
та-на-Майні. В 1927--37 -- профе- 
сор Вищої муз. школи в Берліні. 
В 1938 емігрував з фашист. Ні- 
меччини, жив у Швейцарії (до 1940 
та з 1953), в 1940--53 -- у США. 
Представник неокласицизму в нім. 
музиці. Твори: опери -- «Вбивця, 
надія жінок» (пост. 1921), «Кар- 
дильяк» (пост. 1926), «Художник 
Матіс» (пост. 1938), «Гармонія 
світу» (1957), «Довга різдвяна тра- 
пеза» (1961) та ін.; балети 
«Чотири темпераменти» (пост. 
1946) та ін, 5 симфоній; концерти; 
камерно-інструм., вокальна музи- 
ка; музика для театру і кіно. Ав- 
тор книг «Посібник з композиції» 
(т. 1--3, 1937--70), «Світ компози- 
тора» (1952). 
ХІНДІ МОВА -- див. Гінді мова. 
ХІНІН -- лікарський протималя- 
рійний препарат; алкалоїд за хім. 
будовою. Білий дрібнокристаліч- 
ний порошок, гіркий на смак, по- 
гано розчинний у воді, добре -- 
в спирті, ефірі, хлороформ 
Одержують з кори хінного дерева 
та синтетичним способом. Порушує 
життєдіяльність  еритроцитарних 
форм малярійних плазмодіїв, приг- 
нічує функції центральної нерво- 
вої системи, зменшує збудливість 
серцевого м'яза, посилює скоро- 
чення м'язів матки. Застосовують 
солі Х. При внутрішньовенному 
введенні Х. необхідно пересвід- 
читись у відсутності ідіосинкразії 
до нього. Вживають тільки за при- 
значенням лікаря. 

Б. М. Клебанов. 


ХІННЕ ДЕРЕВО, цинхона (Сіп- 
сропа) -- рід рослин родини маре- 
нових. Вічнозелені дерева до 15 
(іноді 25) м заввишки, рідше вели- 
кі кущі. Листки шкірясті, еліптич- 
ні, супротивні. Квітки жовто-білі, 
рожеві або малинові, запашні, зі- 
брані у великі волоті. Плід -- коро- 
бочка. Бл. 40 (за ін. джерелами -- 
100) видів, пошир. у Пд. Америці. 
Цінні лікарські рослини. В Х. д. 
міститься бл. 20 алкалоїдів: хінін, 
хінідин, цинхонін, цинхонідин та 
ін. Вирощують переважно Х. д. 
Леджера (С. іІедядегіапа), Х. д. 
червоносокове (С. зиссігифга), Х. 
д. лікарське (Є. оббісіпа!їіз) та ін. 
види, які містять у корі до 7 94 
(іноді до 11 9) хініну. В СРСР 
(на Чорноморському узбережжі 
Кавказу) освоєно однорічну куль- 
туру хінного дерева. 


ХІНОЛІН, бензопіридин, С,Н;М-- 
гетероциклічна сполука, безбарв- 
на рідина з характерним солодку- 
ватим запахом; густ. 1097 кг/м3, 
Їкип  237,17С; мало розчинна у 
воді, розчиняється в спирті, бен- 
золі, ефірі. Х.-- слабка основа, з 
к-тами утворює солі. Одержують 
Х. з кам.-вуг. смоли, а також син- 
тетично. Похідні Х. використову- 
ють у виробн. ціанінових барвни- 
ків та лікар. засобів (атофан, ен- 
теросептол,  плазмоцид та |ін.). 
Ядро Х. входить до складу бага- 
тьох алкалоїдів (напр., хініну). 
ХІНОНИ -- циклічні ненасичені 
дикетони, в молекулах яких міс- 
титься дві  карбонільні групи 
СО. Х.-- забарвлені кристали, 
наприклад п -- бензохінон (мал.), 
антрахінон й 1,4-нафтохінон -- 
жовтого кольору (Іпл 116і 128,5 "С 
відповідно), о-бензохінон (ал 70-- 
80"С з розкладанням) черво- 
ного кольору та ін. Х. легко від- 
новлюються до двохатомних фено- 
лів, активно вступають у дієно- 
вий синтез та ін. Одержують Х. 
окисленням ароматичних вуглевод- 
нів або їхніх окси- та амінопохід- 
них (напр., п-бензохінон -- окис- 
ленням аніліну м або  гідрохі- 
нону) та ін. способами. Міститься 
у природних пігментах. Х. та їхні 


похідні -- проміжні продукти 
виробн. барвників (див. Антрахі- 
нонові барвники); застосовують 


також як фунгіциди, інсектициди, 
дубильні речовини тощо. 

ХІНТ Ааду |н. 283.ХП 1909 (10.1 
1910), с. Їга на о. Муху|) -- ест. 
рад. письменник, нар. письмен- 
ник Ест. РСР (з 1965). Член КПРС 
з 1940. Ранні романи-- «Проказа» 
(1934), «Лепрозорій Ватку» (1936). 
36. оповідань «Дикі гуси» (1945) -- 
про героїзм ест. народу в минулому 
і в роки Великої Вітчизн. війни. 
В тетралогії «Берег вітрів» (кн. 
1--4, 1951--66; окремі частини ін- 
сценізовано й екранізовано) роз- 
криває життя ест. народу з поч. 
20 ст. до кін. 30-х рр. Автор п'єс 
«Шхуна рибаків із УТагаранна» 
(1947) і «Куди йдеш, товаришу ди- 
ректоре?» (1949). Нагороджений 
орденом Леніна, ін. орденами, ме- 
далями. 

Тв.: Укр. перекл.- Син Вессе. 
К., 1958; Берег вітрів, кн. 1-2. К., 
1914; Рос. перекл.- Берег вет- 


ров, т. 1-2. М., 1980. 
С. Г. Ісаков. 


ХІНЧИН (Олександр Якович (7 
(19) УП 1894, с. Кондрово, тепер 
місто Дзержинського р-ну Калузь- 


143 





ХІНЧИН 
р РИ 
ра 
М аа Да 
Я | М У 3 
ФА й г 
«з - у 7 
Ти ХА. їз 12 . 4 
Р, б і. чу ! 
«рр ла Ч 
; че У, 
«а і М 
м ак 
- КИЙ 
А ДР 
" 





Хінне дерево  Ледже- 
ра. Квітуча гілка, квіт- 
ка та плоди. 


У 


Хінолін. 


з: 
в 
- 
0 О0 о 


144 
ХІНШЕЛВУД 





А». Хіросіге. На поклін 
до храму, з якого вид- 
но гору Фудзі. З серії 
4100 видів Едо». Ко- 
льорова гравюра на де- 
реві. 1856--358. 


кої обл.-- 18.ХІ 1959, Москва) -- 
рос. рад. математик, чл.-кор. АН 
СРСР (з 1939). Закінчив (1916) 
Моск. ун-т. 1922 -- професор 
цього ун-ту, одночасно (з 1939) 
працював у Матем. ін-ті ім. В. А. 
Стеклова АН СРСР. Осн. праці -- 
в галузі теорії функцій дійсної 
змінної і теорії імовірностей. Ме- 
тоди і результати теорії імовірнос- 
тей Х. використовував як матем. 
апарат статистичної фізики; він 
розробив матем. методи теорії ма- 
сового обслуговування. Нагород- 
жений орденом Леніна, ін. орде- 
нами, медалями. Держ. премія 
СРСР, 1941. 

ХІНШЕЛВУД Сірілл Норман -- 
див. Гіншелвуд Сірілл Норман. 
ХІОЛІТИ (НуоіієБа) --клас викоп- 
них безхребетних тварин типу 
молюсків, в якому виділяють 8 
рядів. Х. жили на морському дні. 
Відомі з кембрію до пермі. Чере- 
пашка Х. вапнякова, 10 -- 40 мм 
завдовжки, конічної або пірамі- 
дальної форми. В апікальній 
частині черепашки у деяких видів 
є суцільні перегородки, що утво- 
рюють повітряні камери. Тіло 
молюска містилося в розширеній 
частині черепашки. Отвір чере- 
пашки, від якого відходили два 
вусикоподібні придатки, прикри- 
вався плоскою або низькоконічною 
кришечкою. Припускають, що до 
придатків прикріплювалася ман- 
тія, що сприяло уловлюванню їжі. 
Деякі види Х. є провідними для 
кембрійських відкладів. 

Д. Є. Макаренко. 
ХІОНОСФЕРА |від грец. уіфу -- 
сніг і (тропо) сфера) -- шар тропо- 
сфери, у якому можливе утворен- 
ня та існування на поверхні су- 
ходолу багаторічних сніжників і 
льодовиків. У Х. річна кількість 
твердих атм. опадів переважає вит- 
рати їх на танення та випарову- 
вання. Верхня межа Х. відповідає 
нульовому балансу твердих опа- 
Дів, нижня -- у гірських районах 
збігається з сніговою межею. Най- 
більша потужність Х. (до 10 км) 
у горах екваторіального поясу та 
низьких широтах помірних поясів, 
найменша в Антарктиці, де 
снігова межа опускається до рівня 
моря. Поняття «хіоносфера» ввів 
рад. вчений С. В. Калесник 1933. 

В.М. Котляков. 
ХІОС -- острів в Егейському м., 
поблизу п-ова Мала Азія. Нале- 
жить Греції. Площа 830 км2. Нас. 
бл. 73 тис. чол. (1971). Рельєф 
переважно гірський, вис. до 
1297 м. Поклади руд сурми. По- 
ширена чагарникова рослинність 
середземномор. типу. Х.-- один з 
центрів егейської культури. З 


2-ї пол. 1 ст. н. е.-- під владою 
Старод. Риму, в кін. 4--13 ст.-- 
Візантії, згодом -- генуезців, з 
1566 -- Османської імперії. З 


1912 -- у складі Греції. Осн. за- 
няття населення вирощування 
олив, цитрусових, винограду. Роз- 
водять кіз. Шовківництво. Рибаль- 
ство. На Сх. острова -- порт Хіос. 
Архіт. пам'ятки античного та ві- 
зантійського періодів. 
ХІРБЕТ-КУМРАН залишки 
поселення релігійної общини (кін. 
1-го тис. дон. е.-- 68 н.е.) врайоні 
Ваді-Кумран, на зх. узбережжі 
Зертвого моря. В печерах поблизу 
Х.К. знайдено Мертвого моря 
рукописи. 





ХІРОМАНТІЯ (від грец. уєір-- 
рука Й шосмтєа -- пророкування, 
віщування) -- один із видів марно- 
вірства, згідно з яким по лініях 
і горбках долоней рук можна ро- 
бити висновок про характер люди- 
ни, ії схильності, минуле й май- 
бутнє. Деякі бурж. учені робили 
спроби підвести теор. базу під Х., 
що не має нічого спільного з нау- 
кою. Лженауковість Х. доведено 
вченими-матеріалістами. 

О. Т. Губко. 
ХІРОСІГЕ Андо (псевдонім 
Утагава Хіросіге; 1797, Едо, тепер 
Токіо -- 12.Х 1858, там же|-- 
япон. графік, представник школи 
Укійо-е. Навчався у художника 
Тойохіро. Твори: «53 станції доро- 
ги Токайдо» (1833--34), «Понад 
60 видів провінцій» (1853--56), 
«36 видів гори Фудзі» (1854--58), 
«100 видів Едо» (1856--58) та ін. 
ХІРОСІМА місто в Японії, 
адм. ц. префектури Хіросіма. Роз- 
ташоване на Пд. Зх. о. Хонсю. 
Порт при впадінні р. Ота у Внут- 
рішнє Японське м. Вузол з-ць. 832 
тис. ж. (1975). Розвинуте машино- 
будування. Гумотех., деревообр., 
паперова і харч. пром-сть. Ун-т 
(засн. 1949). 
Місто виросло 


навколо замка 
феод. князя Морі, збудованого 
1591. Під час 2-ї світової війни 
1939--45 США без будь-якої воєн- 
ної необхідності 6.У ПІ 1945 скину- 
ли на Х. першу атомну бомбу, 
внаслідок чого значну частину мі- 
ста було зруйновано і понад 140 
тис. чол. вбито і поранено. В піс- 
лявоєнний час Х. повністю від- 
будована. З 1959 в Х. не раз про- 
ходили міжнар. конференції бор- 
ців проти ядерної зоре. На місці 
вибуху атомної бомби в Х. 1956 
відкрито меморіальний комплекс 
миру (іл. див. на окремому аркуші 
до ст. Архітектура, т. 1, с. 
225). 

ХІРОХІТО (н. 29.ГУ 1901, Токіо) 
-- імператор Японії з 1926. В 1921 
в зв'язку з хворобою свого батька 
Їосіхіто був принцом-регентом, піс- 
ля його смерті вступив на престол. 
ХІРУРГІЇ ЗАГАЛЬНОЇ І НЕВІД- 
КЛАДНОЇ ХАРКІВСЬКИЙ 
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ (ІнНн- 
СТИТУТ -- установа М-ва охоро- 
ни здоров'я УРСР. Створений 1965 
на базі Харків. н.-д. ін-ту перели- 
вання крові та невідкладної хі- 
рургії. Ін-т складається (1984) з 
4 відділів: клінічного, лаборатор- 
но-експериментального,  науково- 
організаційного, інформаційного. 
Ін-т розробляє проблеми хірургіч- 
ного лікування гострих шлунково- 
кишкових захворювань (зокрема, 
перитоніту), захворювань і травм 
судин, травматичного шоку, опіків, 
зменшення крововтрати при хірур- 
гічному втручанні тощо. В ін-ті 


5 . в . є 
тоябст о о ом я й 
чно обов шо юваю зі 
те рос ма ще за: 
ро золоте м 


| : г ці 
оч боб Йо зв Тра Зі ЗОЛОТОМ ТТ 









Харківський науково-дослідний інсти- 
тут загальної і невідкладної хірургії. 


працювали В. М. Шамоєв, О. О. 
Шалімов та ін. вчені. 
Зайцев. 


В..Т. 
ХІРУРГІЇ КЛІНІЧНОЇ ТА ЕК- 
СПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ КИЇВСЬ- 
КИЙ  НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ 
ІНСТИТУТ -- установа М-ва охо- 
рони здоров'я УРСР. Засн. 1972 в 
Києві. У складі ін-ту (1984) -- З 
відділи, у т. ч. лабораторно-експе- 
риментальний з 9 н.-д. лабораторія- 
ми, клінічний на 7 відділень і 
науково-організаційний. Осн. на- 





є Ре | 
Центральний корпус Київського нау- 


ково-дослідного інституту клінічної 
та експериментальної хірургії. 


прям роботи ін-ту -- вдоскона- 
лення і розробка нових методів 
діагностики 1 лікування хірургіч- 
них захворювань органів системи 
травлення і кровоносних судин. 
Ін-т є респ. центром хірургії су- 
дин і портальної гіпертензії. З 
часу заснування ін-т очолює акад. 
АН УРСР О. О. Шалімов. 


В. П. Хохоля. 
ХІРУРГІЯ (грец. уєщопруїж -- 
ручна праця, від єр -- рука і 
Єруоу --робота) -- галузь медицини, 
що вивчає захворювання, в ліку- 
ванні яких найважливішим є опе- 
ративне втручання. Значного роз- 
витку досягла Х. у стародавніх 
Єгипті, Індії, а пізніше -- Гре- 
ції та Римі. В ті часи уже здійсню- 
вали трепанації черепа, видален- 
ня каменів сечового міхура, вико- 
нували операції з приводу гриж, 
кишкової непрохідності, пластичні 
операції та ін. Найвизначніші до- 
сягнення давньогрец, медицини |і 
хірургії, зокрема, пов'язані з іме- 
нем Гіппократа. В епоху середньо- 
віччя видатні досягнення античної 
Х. були забуті і втрачені. Окремі 
хірургічні операції виконувались 
не лікарями, аю ремісниками- 
цирульниками. Кращими здобут- 
ками у цей час відзначалась Х. 
в арабських країнах, особливо на 
території Середньої Азії, де пра- 
цював видатний лікар Ібн-Сіна. 
Нового розвитку досягла Х. в 
епоху Відродження; яскравою сто- 
рінкою в ньому була діяльність 
відомого франц. хірурга А. Паре. 
В 1731 в Парижі була створена 
хірургічна академія. 
У Київській Русі хірургічну до- 
помогу подавали в основному пред- 
ставники народної медицини 
«костоправи», «різальники», «зу 
волоки» та ін. Наприкінці 16 ст. 
в Росії був створений Аптекар- 
ський приказ, що відав підго- 
товкою лікарів, перш за все для 
армії. За Петра Ї були відкриті 
1707 госпітальних, 1733 медико-хі- 
рургічні школи, які були, 1786 
об'єднані в медико-хірургічні учи- 
лища. В 1798 в Петербурзі й Моск- 
ві на їх базі було створено медико- 
хірургічні академії. Успіхи Х. по- 
в'язані з розвитком анатомії, фі- 
зіології, мікробіології, фармако- 
логії та ін. галузей науки. 19 сто- 


ліття ознаменувалося значним роз- 
витком Х. Вдосконалювалися й 
розроблялися нові методи хірур- 
гічних операцій, були створені 
нові інструменти. Виросла ціла 
плеяда видатних хірургів як за 
кордоном, так і в Росії. Серед них 
-- Г. Дюпюітрен (Франція), Е. Ку- 
пер (Великобританія), І. Діффен- 
бах, Б. Лангенбек (Німеччина), 
І. Ф. Буш, І. В. Буяльський (Ро- 
сія) та багато ін. Значний вклад у 
розвиток вітчизн. Х. вніс М. Ї. 
Пирогов, який розробив наукові 
основи Х., створивши хірургічну 
анатомію, обгрунтував основні 
положення  воєнно-польової Х., 
запропонував ряд ефективних хі- 
рургічних операцій.  Продовжу- 
вачами його справи і фундатора- 
ми наукової Х. на Україні були 
В. О. Караваєв, Ю. К. Шима- 
новський, О. С. Яценко та ін. 
Особливого розквіту досягла Х. 
після | запровадження наркозу 
(1846) та засобів боротьби з гній- 
ними ускладненнями операцій -- 
асептики й антисептики (1867), 
що пов'язані з іменами Т. Морто- 
на, Дж. Лістера (Англія), Е. Берг- 
мана, С. Щіммельбуша (Німеччи- 
на), а в Росії -- М. І. Пирогова, 
Ф. І. ТІноземцева, М. В. Скліфо- 
совського, М. О. Вельямінова та 
ін. Значний розвиток Х. сприяв її 
спеціалізації, зокрема у 2-й поло- 
вині 19 ст. від неї відокремлюють- 
ся офтальмологія, гінекологія, 
оториноларингологія, а пізніше -- 
урологія, нейрохірургія, торакаль- 
на Х. та ін. Великих успіхів до- 
сягла вітчизн. Х. після Великої 
Жовтневої соціалістич. революції. 
Значний внесок в розвиток рад. і 
світової хірургії зробили такі ви- 
датні хірурги, як С. П. Федоров, 
В. А. Оппель, С. І. Спасокуко- 
цький, С. С. Юдін, О. М. Бакулєв, 
О. В. Вишневський, М. Н. Бурден- 
ко, В. М. Шамов, Б. В. Петров- 
ський, зокрема на Україні-- М. М. 
Волкович, О. П. Кримов, І. М. 
Іщенко, О. М. Авілова, О. І. Ару- 
тюнов, М. М. Амосов, А. П. Ро- 
моданов, О. О. Шалімов та ба- 
гато ін. 

Сучасна Х.-- великий, розгалуже- 
ний розділ медичної науки і прак- 
тичної медицини. Протягом остан- 
ніх десятиріч значно поглибилась 
спеціалізація хірургії -- виникли 
такі нові галузі, як хірургічна га- 
строентерологія, ендокринологія, 
проктологія, Серцева, судинна хі- 
рургія та ін. Дедалі більшого 
застосування набувають реконст- 
руктивні, відновні, органозберігаю- 
чі, мікрохірургічні операції. Нау- 
ково-технічний прогрес, розвиток 
суміжних розділів їології та ме- 
Дицини сприяли виникненню та- 
ких нових напрямів в хірургії, 
як кріохірургія, лазерна, ендоско- 
пічна, ендоваскулярна Х. та ін. 
Наукові дослідження в СРСР в 
галузі хірургії проводять Всесо- 
юзний науковий центр хірургії 
АМН СРСР (Москва) та інші, на 
Україні, зокрема, Хірургії клініц- 
ної та експериментальної київ- 
ський  науково-дослідний інсти- 
тут, Хірургії загальної і невід- 
кладної харківський науково-дос- 
лідний інститут та ін. Питання 
з проблем Х. висвітлюються в 
журналах «Хирургия» (Москва), 
«Вестник хирургиий» (Ленінград), 
«Клиническая хирургия» (Київ) та 


10 УРЕ, т. 12 


ін. Хірурги країни об'єднані у 
Всесоюзне т-во хірургів. 
Х. ветеринарна наука 
про хвороби тварин, для лікуван- 
ня яких застосовують різні меха- 
нічні прийоми або оперативне втру- 
чання. Тісно пов'язана з анатомі- 
єю і фізіологією тварин, рентге- 
нологією та ін. науками. Вет. Х. 
поділяють на загальну, спеціаль- 
ну, оперативну, ортопедію, оф- 
тальмологію. Значний внесок у 
розвиток рад. Х., внесли укр. уче- 
ні В.К. Чубар, І. І. Магда, І.О. 
Поваженко, А. Ф. Бурденюк, І. О. 
Калашник, С. І. Братюха та ін. 
Літ.: Дейнека І. Я., Мар'єнко Ф. С. 
Короткі нариси історії хірургії в 
Українській РСР. К., 1968; Шалімов 
О. О., Хохоля В. П. Про хірургів 
1 хірургію. К., 1979; Терновой К. С. 
Достижения советской хирургиий. 
«Клиническая хирургия», 1982, Хе 12. 
й О. О. Шалімов, В. П. Хохоля. 
ХІТИН (від грец. уштфу -- одяг, 
покрив, оболонка) -- природний, 
азотовмісний полісахарид, який 
складається з залишків М-ацетил- 
О-глюкозаміну. За будовою, фіз.- 
хім. властивостями Х. аналогіч- 
ний целюлозі рослин. Нерозчин- 
ний у воді, розчинний у концент- 
рованих розчинах солей та міне- 
ральних к-т. Є осн. компонентом 
зовн. скелета (кутикули) рако- 
подібних, павуків, комах, а та- 
кож входить до складу оболонок 
клітин деяких грибів. Х. в кліти- 
нах живих організмів завжди асо- 
ційований з білками, неорганічни- 
ми солями тощо. Виконує опорну 
й захисну функції. 
ХІТОН (грец. уїтфу) -- чоловічий 
і жіночий лляний або вовняний 
одяг у давніх греків. Мав вигляд 
сорочки з рукавів. Підперізу- 
вався поясом. Х. були довгі Й 
короткі. Х. оздоблювалися кай- 
мою, вишивкою тощо. 
ХІТОНИ клас молюсків. Те 
саме, що Й танцирні молюски. 
ХІХОН -- місто на Пн. Іспанії, 
в  Астурії, у провінції Ов'єдо. 
Порт на узбережжі Біскайської 
зат. Атлантичного ок. Залізнич. 
станція. 187 тис. ж. (1970). Центр 
чорної металургії; суднобудуван- 
ня, підприємства буд. матеріалів, 
керамічної, скляної, текст., хар- 
чосмакової (у т. ч. тютюнової) 
пром-сті. Рибальство. В районі 
міста -- вуг. шахти. Ін-ти морепла- 
вства, мінералогії і математики. 
Курорт. 
ХЛАДОНИ -- те саме, що й фрео- 


ни. 
ХЛАМІДОМОНАДА  (Сратудо- 
птопа5) -- рід одноклітинних зеле- 
них водоростей. Клітини здебіль- 
шого яйцевидної форми, з зеле- 
ним, переважно чашовидним хро- 
матофором у задній частині і чер- 
воним вічком на передньому кін- 
ці. Розмножуються зооспорами. У 
багатьох відомий статевий ізогам- 
ний (див. Ізогамія) процес. По- 
ширені по всій земній кулі в пріс- 
новодних водоймах, на сирому 
грунті, деякі -- в морях. При масо- 
вому розвитку викликають «цві- 
тіння» води. На тер. СРСР налі- 
чується бл. 100 видів. 
ХЛЄБНИКОВ Велимир (|Вікто 
Володимирович; 28.Х (9.ХІ) 1885, 
с. Малі Дербети кол. Астр. губ. -- 
28.У1 1922, с. Санталово, тепер 
Новгор. обл.)-- рос. рад. поет. Літ. 
твори почав друкувати 1908. З 1910 
-- провідний учасник групи футу- 


ристів. У поемах «Війна в мишо- 
ловці» (1915--19), «Берег невіль- 
ників» (1921) висловив протест 
проти імперіалістичної війни. В 
поемах «Праля», «Ніч перед Ра- 
дами», «Нічний обшук», «Ладо- 
мир» (всі - 1921) оспівував Ве- 
лику Жовтн. соціалістичну револю- 
цію і перебудову суспільства. Під 
впливом перебування на Украї- 
ні (Харків, Одеса) у творчості 
Х. з'явилися укр. мотиви (вірші 
«Смерть Паливоди», «Ніч у Га- 
личині», прозові твори «Лубни», 
«Малинова шабля» та ін.). 

Тв.: Стихотворения и позмь6. Л., 1960. 
Літ.: Степанов Н. Велимир Хлеб- 
ников. М,., 1975. О.О. Білявська. 
ХЛИСТИ (самоназва -- «люди 
божі») -- секта т. з. духовних хри- 
стиян, яка виникла в Росії в 17 ст. 
Х. вважають можливим безпосе- 
реднє спілкування зі «святим 
духом», втілення бога в конкрет- 
них людях -- праведних  сектан- 
тах, які стають для Х. «христами», 
«богородицями». Х. проповідують 
крайній аскетизм, аж до заборони 
мати сім'ю, припускають вільне 
тлумачення Біблії. Гол. обряд 
Х.-- т. з. радіння -- молитовні 
збори, на яких доводять себе до 
реліг. екстазу. Невеликі громади 
Х. є в Тамбовській, Куйбишевсь- 
кій і Оренбурзькій областях, на 
Пн. Кавказі та Україні. 

ХЛІБ -- харчовий продукт, що 
його випікають з розпушеного пе- 
карськими дріжджами чи заквас- 
ками тіста. Часто хлібом назива- 
ють с.-г. культури (пшеницю, жи- 
то тощо), а також зерно цих куль- 
тур і виготовлене з нього борошно. 
Х.-- найпоширеніший харч. про- 
дукт, який виготовляли ще за 
кілька тисяч років до н.е. Він ви- 
сокопоживний, легко засвоюється 
організмом, відзначається добрими 
смаковими якостями, порівняно 
стійкий при тривалому зберіган- 
ні, нескладний щодо виготовлення. 
Містить необхідні людині вугле- 
води, гол. чин. крохмаль (50-- 
60 94), білки (6--12), жири (1- 
10), мінеральні речовини (до 1 722), 
вітаміни, органічні к-ти. Черст- 
віння його сповільнюють додаван- 
ням у тісто модифікованого крох- 
малю, молока, молочної сироват- 
ки, глибоким заморожуванням, 
вміщенням у герметичну упаков- 
ку тощо. Х. і хлібобулочні вироби 
(табл.) випікають переважно з 


145 








ХЛІБ 


Хітени жіночий (ліво»- 
чоловічий. 


руч) 1 





Хламідомонада. 


Фізико-хімічні показники деяких видів хліба і хлібобулоч- 


них виробів 


А вач 





Ф Ф Р Р 
Є В сн з 
дк р про 
вна о» по 
ою и р ря 
Назва Борошно о бо 50о 
от г щ е Я 
2 2 она 
о з 9 з ще 
со55 ІІ: оо 
Хліб український  Житнє обдирне 
новий і ппіеничне 2-го 
сорту 47 57 8 
Хліб київський Житнє  сіяне 
і пшеничне 2-го 
сорту 46,5 60 6,0 
Булки міські Пшеничне 1-го 
сорту 43 790 3,5 
Булочки україн- Пшеничне вищого 
ські сорту 34 ю 2,9 
Сухарі україн» Пшеничне вищого 
ські сорту 10 -- 3,5 
Хлібці лікарські Пшеничне вищого 
сорту 44 -- 4 


146 





ХЛІБНА 
ЖУЖЕЛИЦЯ 





Хлібна жужелиця: 

1 -- жук; 

2 -- личинка на ушкод- 
женій нею рослині. 





Хлібне дерево. 

Гілка з супліддям і 
булавовидним тичинко- 
вим суцвіттям. 


житнього і пшеничного борошна 
(див. Хлібопечення). Форма і маса 
їх -- різноманітні. До національних 
сортів Х. належать лаваш, паляни- 
ця українська, патир тощо. На 
підприємствах хлібопекарної про- 
мисловості СРСР виробляють бл. 
600 найменувань Х. і хлібобулоч- 
них виробів, зокрема в УРСР -- 
понад 100. 
Літ.: Хлебобулочнье изделия. Ката- 
лог. К., 1980. М. Т. Богдан. 
ХЛІБНА ЖУЖЕЛИЦЯ, хлібний 
турун звичайний (ЛДабги5 іепебгіо- 
іде5) -- жук род. жужелицевих. 
Шкідник зернових злаків. Тіло 
(довж. 14--16 мм) опукле, чорного 
кольору, ннадкрила з  поздовж. 
цяткованими розенками.  Жи- 
виться зерном на колосках. Самка 
в серпні відкладає у грунт до 270 
яєць. Личинка (довж. до 38 мм) 
жовто-біла, голова і груди чорно- 
руді; живе у грунті, вдень хова- 
ється в нірці, вночі переповзає 
на рослини, листям яких живить- 
ся. Зимує у фазі личинки. Заляль- 
ковується в травні. Цикл розвит- 
ку однорічний. Заходи бо- 
ротьби. Агротехнічні: чергу- 
вання культур у сівозміні, лущен- 
ня стерні, рання зяблева оранка 
тощо. Хімічні: застосування  пе- 
стицидів (хлорофосу, метафосу) 
для знищення жуків і личинок, а 
також передпосівна обробка на- 
сіння інсектицидами. 

І. К. Загайкевич. 
ХЛІБНЕ ДЕРЕВО -- назва пере- 
важно двох видів рослин роду 
Агіосагриз родини шовковицевих: 
А. іпсіза та А. іпісергібойа. Вічно- 
зелені тропічні дерева з широкою 
кроною. Плоди -- кістянки, що 
утворюють супліддя (до 20--25 
кг); містять крохмаль (60--80 92), 
цукор (до 15 92), жирну олію 
(0,8 94), вітаміни. Споживають їх 
вареними і підсмаженими. З них 
виготовляють продукт, що за сма- 
ком нагадує м'якуш печеного хлі- 
ба, змішаного з картоплею. Дере- 
вину використовують у будівницт- 
ві. Х. д. дико ростуть у вологих 
лісах в Індокитаї, на Молуккських 
і Зондських о-вах. На о-вах Океа- 
нії культивують як важливе дже- 
ело харчування. 
ХЛІБНІ КЛІЩІ -- група без- 
хребетних тварин надродини ака- 
роїдних кліщів. Див. Комірні 
кліщі. 
ХЛІБНІ КЛОПИ -- група комах 
ряду клопів, ушкоджують хліб- 
ні культури. До Х. к. нале- 
жать клопи-щитники з родів клоп- 
черепашка (КЕигуфазіег) та еєлія, 
або кгостроголові клопи (АеНа), 
клопи-сліпняки з родів лігус (1 у- 


Ецо), тригонотилюс  (Тгуропогу- 
и5), рідше -- стенодема  (5іе- 
подета) і нотостира (Мобо5іїга). 


Найбільшої шкоди завдають шкід- 
лива черепашка, юмаврська (Е. 
ташга) та австрійська (Е. ай5ігіа- 
са) черепашки, лігуси трав'яний 
(1. гирийреппіз) та польовий (І.. 
рга(еп5і5) та ін. Виявляють певну 
кормову спеціалізацію. Характер 
ушкоджень рослин Х. к.-- відми- 
рання стебла, деформація зернин, 
білоколосиця. Борошно з ушкод- 
женого зерна має гіршу харчову 
й тех. якість. Заходи бо- 
ротьби: хімічні (застосовують 
хлорофос, метафос та ін. інсекти- 
циди) і агротехнічні. 

В. Г. Пучков. 


ХЛІБОПЕКАРНА ПРОМИСЛО- 
ВІСТЬ -- галузь харчової промис- 
ловості, підприємства якої вироб- 
ляють різні види хліба і хлібобу- 
лочних виробів (булки різних сор- 
тів, пиріжки, бублики, сушки, 
сухарі тощо). На підприємствах 
Х. п. виготовляють також борошня- 
ні кондитерські вироби -- печиво, 
пряники, кекси, торти, тістечка 
тощо. У дореволюц. Росії було 
кілька великих хлібопекарних під- 
приємств у Петербурзі, Москві та 
ін. Однак переважали дрібні 
кустарні пекарні. Потреби біль- 
шості населення у хлібобулочних 
виробах задовольнялися  домаш- 
нім виготовленням їх. За роки Рад. 
влади в СРСР створено потужну 
високомеханізовану Х. п., яка пов- 
ністю забезпечує населення країни 
високоякісними  хлібобулочними 
виробами. На Україні перший 
хлібозавод збудовано в Одесі 1930. 
В наступні роки введено в дію 
хлібозаводи в Києві, Харкові, 
майже в усіх містах Донбасу та ін. 
промислових центрах УРСР. В 
1982 на Україні обсяг промисло- 
вого виробництва хліба і хлібо- 
булочних виробів збільшився про- 
ти 1940 в 1,9 раза. Основна кіль- 
кість випікається на підприємствах 
М-ва харч. пром-сті УРСР (59 9/ 
заг. обсягу) та Укоопспілки (37 94). 
На кін. 1982 в республіці в систе- 


мі М-ва харч. пром-сті налічу- 
валось понад 450 підприємств 
Х. п. Укоопспілки -- понад 800. 


В галузі систематично проводить- 
ся робота щодо розширення й по- 
ліпшення асортименту, якості і 
харч. властивостей хлібобулочних 
виробів, механізації і автоматиза- 
ції виробничих процесів, а також 
щодо економічного та раціонально- 
го використання хлібних ресурсів. 
Значну увагу Х. п. приділено в 
Продовольчій програмі СРСР на 
період до 1990 року, передбачено 
підвищити тех. рівень харч. галу- 
зей пром-сті, вт.ч.Х. п., збільши- 
ти виробн. борошняних кондитер- 
ських виробів із зниженим вмістом 
цукру. Наук. проблемами  роз- 
витку Х. п. на Україні займається 
Київський технологічний інсти- 
тут харчової промисловості. 
Див. також Хлібопечення. 

Г. І. Бугайова. 
ХЛІБОПЕЧЕННЯ -- виготовлен- 
ня хліба і хлібобулочних виробів 
з тіста. Сировиною, з якої їх одер- 
жують, служать борошно (пере- 
важно пшеничне, житнє), пекар- 
ські дріжджі, вода, кухонна сіль, 
цукор, жир, молочна сироватка 
та ін. речовини. Пшеничне тісто 
готують на опарі (суміші рідшого 
тіста з 50--70 9 заг. маси борош- 
на, води та всієї кількості дріжд- 
жів) або без опари. За опарним 
способом спочатку замішують опа- 
ру. Через 3--4 год до неї дода- 
ють решту борошна та ін. компо- 
ненти сировини, після чого замі- 
шують тісто, яке бродить (див. 
Бродіння) прибл. 1 год. За безо- 
парним способом всю сировину 
замішують одночасно; тісто ви- 
броджує 2--3 год. Є й способи 
прискореного одержання пшенич- 
ного тіста, напр. на рідкій опарі 
(прибл. з 30 9, борошна), з викори- 
станням поверхнево-активних ре- 
човин (напр., моно- і дигліцеридів, 
див. Гліцериди). Житнє тісто го- 
тують на заквасках, що містять 


дріжджі та чисті культури молоч- 
нокислих бактерій. Наступні опе- 
рації Х.-- розділяння тіста на без- 
формні куски, надання їм певної 
рерми (куски тіста з пшеничного 
рошна перед цим округлюють) 
і вистоювання сформованих виро- 
бів, в процесі якого тісто стає 
пухким, пористим (тісто з пше- 
ничного борошна вистоюється дві- 
чі, перший раз -- після округлен- 
ня). Далі напівфабрикати  випі- 
кають у хлібопекарних печах (в 
металевих формах або на поду) при 
т-рі 220--230 "С. Хліб перед від- 
правленням у торг. мережу охолод- 
жують до т-ри 30--40 "С, хлібо- 
булочні вироби можна й не охолод- 
жувати. До тех. засобів Х. нале- 
жать дозатори борошна та ін. 
частин сировини, апарати для бро- 
діння, тістоділильні, тістоокруг- 
лювальні і тістозакачувальні ма- 
шини, установки для вистоюван- 
ня тіста, лотоки, на яких охолод- 
жують хліб, тощо. Див. також Хлі- 
бопекарна промисловість. 
Літ.: ДАузрман Л. Я. Технология хле- 
бопекарного производства. М., 1972; 
Справочник по хлебопекарному произ- 
водству, т. 1-2. М., 1977. 
М. Т. Богдан. 
«ХЛІБОРОБь»-- перша на Наддні- 
прянській Україні газета укр. мо- 
вою; видавалась у листопаді 
грудні 1905 в Лубнах. Загалом 
ліберально-бурж. напряму, разом 
з тим у ряді матеріалів підтриму- 
вала політ. вимоги революц. ро- 
бітників і селян (8-годинний робо- 
чий день, загальні, прямі, рівні 
й таємні вибори, передання землі 
селянам, відкриття укр. шкіл то- 
що), інформувала про рух на за- 
хист потьомкінців (див. «Потьом- 
кін»), про Грудневе збройне пов- 
стання в Москві, викривала облуд- 
ність царського маніфесту 17 жовт- 
ня. В газеті також друкувалися 
твори Х. О. Алчевської, Ю. Я. 
Будяка та ін. Б. С. Ванцак. 


«ХЛІБОРОБ УКРАЇНИ» -- що- 
місячний масовий науково-вироб- 
ничий журнал, орган М-ва с. г. 
УРСР. Видається в Києві. Вихо- 
дить з 1924. Журнал висвітлює 
питання землеробства, економіки, 
с.-г. виробництва, наук.-тех. про- 
гресу, управління і наук. організа- 
ції праці, механізації та електри- 
фікації с. г., роботу н.-д. установ. 
Пропагуються досягнення с.-г. нау- 
ки та досвід передовиків; висвіт- 
люються масово-політична й куль- 
турно-освітня робота на селі, ді- 
яльність партійних та профспілко- 
вих організацій. С. М. Шафета. 


ХЛОДВІГ І (СЬіодміє; бл. 466 -- 
27.Х.1 511, Париж) -- король саліч- 
них франків з 481, пізніше -- всієї 
Франкської держави, походив з 
династії Меровінгів. У 486 розши- 
рив володіння салічних франків до 
Луари, що стало вихідним етапом 
в утворенні Франкської д-ви. За- 
воював більшу частину земель але- 
манів (496), вигнав вестготів з 
Пд. Галлії (507), підкорив франків, 
які жили по серед. течії Рейну. 
Зміцнив центр. владу, своєю сто- 
лицею зробив Париж. За Х. було 
записано «ЄСалічну правду». 

З. 1. Мухіна. 
ХЛОНЬ Олександра Іванівна 
(25. ТУ 1891, с. Великі Будища, 
тепер Диканського р-ну Полтав. 
обл.-- 12.ПІ 1980, там же) -- укр. 
рад. килимарниця, майстер нар. 


мистецтва (з 1936). Навчалася у 
матері, килимарниці Т. Кононен- 
ко. Працювала в артілі ім. 14-річ- 
чя Жовтневої революції, виготов- 
ляла килими з рослинним і геом. 
орнаментами. Учасниця  вистав- 
ки укр. нар. мистецтва в Києві, 
Москві та Ленінграді (1936). 

В. М. Ханко. 
ХЛОПИ (польс. сЬіорі) -- залеж- 
ні селяни в феод. Польщі. Див. 
Холопи. 
ХЛОПІН Віталій Григорович 
14 (26).1 1890, Перм -- 10.МІЇ 
1950, Ленінград) -- рос. рад. хі- 
мік, акад. АН СРСР (з 1939), Ге- 
рой Соціалістичної Праці (1949). 
Закінчив Геттінгенський ун-т (1911) 
і Петерб. ун-т (1912), де працював 
до 1915. У 1915--21 працював у 
Радіологічній лабораторії Росій- 
ської АН, з 1922 -- у Радієвому 
інті АНСРСР (з 1939 -- дирек- 
тор). Одночасно викладав у Ле- 
нінгр. ун-ті (з 1924). Осн. наук. 
праці стосуються радіохімії і тех- 
нології радіоактивних речовин. У 
1918--21 керував створенням пер- 
шого в СРСР радієвого з-ду, одер- 
жав перші рад. препарати радію й 
організував дослідження з хімії та 
геохімії радіоелементів. Х. від- 
крив закон розподілу мікрокомпо- 
нентів між твердою і рідкою фаза- 
ми (закон Х.). Нагороджений двома 
орденами Леніна, медалями. Держ. 
премія СРСР, 1943, 1946, 1949. 
ХЛОПІН Микола Григорович 
16 (28).УП 1897, м. Юр'єв, тепер 
м. Тарту -- 21.М1 1961, Ленін- 
град) -- рад. гістолог, акад. АМН 
СРСР (з 1945). Генерал-майор 
мед. служби. Брат В. Г. Хлопіна. 
Закінчив  Військово-мед.  акаде- 
мію (ВМА; 1921) й ун-т у Петро- 
граді (1922). В 1936--55 -- началь- 
ник кафедри гістології з ембріоло- 
гією ВМА; одночасно працював у 
Онкологічному ін-ті в Ленінграді 
(1928--38), Їн-ті експерименталь- 
ної медицини (1932--54). З 1955 -- 
зав. Лабораторією експерименталь- 
ної морфології Ін-ту онкології 
АМН СРСР в Ленінграді. Х.-- 
один з основоположників (разом 
з О. О. Заварзіним) еволюційної 
гістології. Осн. праці -- по вивчен- 
ню епітеліальних і м'язових тка- 
нин, нейроглії й судинного ендоте- 
лію. Нагороджений орденом Лені- 
на, ін. орденами, медалями. Держ. 
премія СРСР, 1947. 
ХЛОПКА ПОВСТАННЯ 1603 -- 
рух. холопів і кріпаків, центр. 
подія першого періоду селянської 
війни початку 17 століття в 
Росії. Вибухнуло внаслідок поси- 
лення закріпачення селянства |і 
голоду 1601--03. Охопило значну 
кількість повітів Зх., Центру і Пд. 
країни. Осн. сили повстанців ви- 
рушили до Москви. У вересні в 
ході запеклого бою під Москвою 
їх розгромили царські війська. 
Керівника повстання ЖХлопка в 
цьому бою було тяжко поранено, 
взято в полон і, ймовірно, Як і ін. 
полонених повстанців, страчено. 
Залишки повстанських загонів 
відійшли на тер. України. 
ХЛОР (Сііогит; від грец. ула- 
рбс -- жовто-зелений), СІ-- хім. 
елемент МІЇ групи періодичної си- 
стеми елементів Д. І. Менделєє- 
ва, ат. н. 17, ат. м. 35, 453; нале- 
жить до галогенів. Природний Х. 
складається з г двох стабільних 
ізотопів З С (75,93 94) і | ЗТСІ 


19" 


(24,47 9 ); відомо 7 радіоактивних 
ізотопів. Відкрив 1774 швед. хі- 
мік К. Шеєле (1742--86). Вміст 
Х. у земній корі 4,5 - 1032 9; за 
масою. Є у мор. воді (до 2 94 хло- 
ридів), у вигляді покладів -- гГа- 
літу, сильвіну, карналіту та ін. 
Газ жовто-зеленого кольору з різ- 
ким запахом; густ. 3,214 кг/м3; 
Їпл -- 1017С; ікип - - 34,05 "С. Хі- 
мічно Х. дуже активний, безпо- 
середньо з'єднується з більшіс- 
тю неметалів (крім вуглецю, азо- 
ту, кисню та інертних газів) і май- 
же з усіма металами, утворюючи 
хлориди. Х. взаємодіє з ін. гало- 
генами з утворенням міжгалоген- 
них сполук. Непрямим шляхом 
можуть бути м одержані оксиди 
СЬО, СІО,, СІ.О, й СІ.О,, яким 
відповідають к-ти: кгіпохлоритна 
НСЮ, хлоритна НСІО,, хлоратна 
НСІО; й перхлоратна НСІО,. 
Одержують Х. в осн. єлектролі- 
зом водних розчинів та розплавів 
хлоридів. Застосовують у виробн. 
хлорвмісних органічних сполук 
(вінілхлорид, хлоропрен, чотири- 
хлористий вуглець, хлороформ, 
хлорбензол, барвники, лікар. пре- 
парати, отрутохімікати та |ін.), 
неорганічних речовин (напр., со- 
ляна кислота), для вибілювання 
тканини, паперу, целюлози, зне- 
заражування води тощо. Отруйний; 
дуже подразнює дихальні шляхи, 
гранично допустима концентрація 
в повітрі 1 мкг/м3. 
ворганізмі -- біогенний 
елемент, постійний компонент 
тканин рослин і тварин. Містить- 
ся у вигляді іона СІ". До організ- 
му потрапляє з хлоридами пожив- 
них речовин. Легко проходить 
через мембрани біологічні. Бере 
участь в регуляції водно-сольово- 
го обміну та кислотно-лужної рів- 
новаги; в створенні осмотичного 
тиску рідин організму; в енерге- 
тичному обміні у рослин, активую- 
чи як фотосинтетичне, так і окис- 
лювальне фосфорилювання, пози- 
тивно впливає на вбирання коре- 
нями кисню. Багато Х. в галофі- 
тах. У тварин і людини виділя- 
ється з організму гол. чин. з 
сечею і потом. Виділення та обмін 
Х. регулюються гормонами задньої 
частки гіпофіза та щитовидної 
залози. Потреба організму людини 
в Х. становить 2--4 г на добу. 
ХЛОРАРГІРИТ (від хлор і грец. 
бруюорос -- срібло) -- мінерал кла- 
су хлоридів. ДАЄСІ. Сингонія ку- 
бічна. Густ. 5,56. Твердість бл. 
2,о. Безбарвний, білий, сіруватий, 
зеленуватий, бурий. Блиск алмаз- 
ний. Значні скупчення хлораргі- 
риту відомі в США, Чілі, НДР, 
Чехословаччині; у Радянському 
Союзі є на Уралі, в Казахстані. 
Срібна. руда. 
ХЛОРАТИ -- солі хлоратної кис- 
лоти НСІОз. Кристалічні речови- 
ни, стійкі при звичайній  т-рі. 
Розкладаються при нагріванні з ви- 
діленням кисню або кисню й хлору. 
Розчинні у воді. З органічними 
речовинами, фосфором, сіркою 
та ін. Х. утворюють вибухові су- 
міші. Найбільше практичне зна- 
чення має Х. калію КСІО- -- бер- 
толетова сіль, а також Х. натрію 
МаСіОз, Х. магнію Мя (СІОД),. 
Застосовують Х. як окислювачі, 
гербіциди, дефоліанти. 
ХЛОРАЦЕТОФЕНОН -- органіч- 
на сполука, СН; -- СО -- СН.СІ; 


безбарвні кристали; (іп 09"СЄС; 
Їкип 244--245 "С. Погано розчиня- 
ється у воді, добре -- в органічних 
розчинниках. Одержують хлору- 
ванням ацетофенону. Одна з най- 
більш сильнодіючих  сльозоточи- 
вих речовин лакриматорів. 
Небезпечна концентрація у повіт- 
і 0,002 мг/л (2 хв). 

ЛОРБЕНЗОЛ, С,Н.СІ -- гало- 
генпохідне бензолу; безбарвна рі- 
дина з характерним запахом; густ. 
ІНЮ кг/м іншо 192 000 5, 
45,6"С. Практично нерозчинний у 
воді, змішується з органічними 
розчинниками. Вибухонебезпеч- 
ний, токсичний, гранично допусти- 
ма концентрація у повітрі 50 мг/м2. 
У пром-сті одержують каталітич- 
ним хлоруванням бензолу (т-ра 
75--80 "С, каталізатор -- металеве 
залізо). Застосовують як розчин- 
ник, а також у синтезі багатьох 
органічних продуктів -- фенолу, 
барвників, інсектицидів та ін. 
ХЛОРЕЛА (СііогеНа) -- рід од- 
ноклітинних зелених водоростей 
з порядку протококових. Клітини 
поодинокі, кулястої або еліпсовид- 
ної форми, 2,0--16 мкм в діаметрі. 


Бл. 30 видів, пошир. повсюдно 
в континентальних водоймах та 
грунтах; деякі -- в морях. Часто 


живуть як симбіонти (див. Сим- 
біоз) у тілі нижчих тварин -- коре- 
неніжок, інфузорій, гідр, губок та 
деяких ін. (у цьому разі їх наз. 
зоохлорелами), входять до скла- 
ду багатьох лишайників. На тер. 
СРСР -- 8 видів. Деякі види Х. 
добре ростуть у штучних умовах, 
можуть бути додатковим джерелом 
одержання білків, вітамінів та ін. 
Іл. див. до ст. Водорості, т. 2, 
с. 352--353. 

ХЛОРЕНХІМА -- основна ткани- 
на рослин (таренхіма), клітини 
якої містять хлоропласти. У Х. 
відбуваються фотосинтез і нагро- 
мадження пластичних речовин 
(крохмалю, цукрів, білкових спо- 
лук, олій і т. п.). Х. добре розви- 
нута в мезофілі листків, властива 
клітинам тервинної кори стебла, 
а також видозміненим  стеблам, 
які виконують функцію листків 
(напр., У кактусів). 

ХЛОРИДИ сполуки хлору з 
металами й неметалами (крім азо- 
ту, кисню й фтору). Х. металів 
(або солі соляної кислоти) -- твер- 
ді речовини, більшість з них пла- 
виться або сублімується без роз- 
кладання. В осн. Х. металів добре 
розчиняються у воді; АЄСІ, СиСІ, 


Не.СіІ», ТІСІ, РЬСІ,- мало 3- 
чинні. Х. неметалів можуть бути 
газоподібними (НС), рідкими 


(РСІ,, 51СІ,) або твердими (РСІ.). 
Усі вони, крім НСІ, легко гідролі- 
зують (див. Гідроліз). Х. натрію, 
калію, магнію, кальцію утворю- 
ють мінерали -- галіт, карналіт, 
сильвін тощо. Х. натрію, калію і 
магнію використовують як хім. 
сировину, Х. калію -- як добри- 
во. Див. також Калію сполуки, 
Натрію сполуки, Магнію сполуки, 
Кальцію сполуки та ін. 
ХЛОРИСТИЙ АМОНІЙ -- див. 
Амонію хлорид. є 
ХЛОРИСТИЙ КАЛІЙ 
Калію сполуки. 
ХЛОРИСТОВОДНЕВА КИСЛО- 
ТА -- див. Соляна кислота. 
ХЛОРИТИ (від грец. уЛлаорос-- 
зелений) -- група мінералів кла- 
су силікатів. Загальна формула 


див. 


147 





ХЛОРИТИ 





В. Г. Хлопін. 








Хлібні клопи: 
1-- черепашка 
маврська; 

2 -- гостреголовий 
щитник. 


148 





ХЛОРНА 
ПРОМИСЛОВІСТЬ 





Будова  хлоропласта. 
А. Поздовжній розріз 
(схема): 

7 -- грани, утворені 


тилакоїдами; 
2 -- оболонка; 
3 -- строма; 


4 -- ламели. 

Б. Тривимірна схема 
розміщення гран (/) і 
ламел (2). 


Я 
сна Сн 
чан, 
о З й 
он ке Сн ноя 
сн, Х- 
о он, 
о соосн, 
ен, 
сн 
й 
Та 
ці. 
Сн, 
сн-сн, 
а 
Сн, 
іо 
ОН СнЕСнеОнСн, 
сн, ан, 


Хлорофіл а--В - СН); 
хлорофіл Р -- БВ-- СНО. 


ХХ, «(ОН), ГУДОгої, де Х -- Ма, 
Беж", Еез" ДІ, Сг, Мп, Мі, І; 
У -- 51, ДАІ, Ее?", Сг3Я. До Х. від- 
носять: клінохлор, шамозит Кех 
х (Ре, А), (ОН) А1,812О, о, пенан- 
тит Мп,ДЇ, ГОНУ,АЇ8і.ОД1, дон- 
басит та ін. Сингонія частіше мо- 
ноклінна. Густ. 2,5--3,3. Твердість 


2--3. Колір зелений, рожевий, 
фіолетовий, білий. Для забарв- 
лених Х. характерний  плеохро- 


їзм. У Рад. Союзі Х. є в РРФСР 
(на Уралі, Пн. Кавказі), на Ук- 
раїні (зокрема, в Карпатах і Ук- 
раїнському щиті). Використову- 
ють у паперовій пром-сті, залізисті 
Х.-- як залізні руди. 
В. І. Павлишин. 
ХЛОРНА ПРОМИСЛОВІСТЬ -- 
галузь хімічної промисловості, 
підприємства якої виробляють 
хлор, луги або лужні метали (за- 
лежно від фізичного стану хлори- 
дів, які застосовують для електро- 
лізу), органічні й неорганічні хлор- 
похідні продукти. Основною ви- 
хідною сировиною для виробницт- 
ва хлору є хлористий натрій (ку- 
хонна сіль), хлорпохідних продук- 
тів -- різні газоподібні і зрідже- 
ні вуглеводні, продукти коксохімії. 
Росії виробництво хлору хім. 
способом почато 1889 на хім. з-ді 
в Тихих Горах на Камі (Вятська 
губ.), пізніше в Костянтинівці 
(Донбас) та в Саратові. В 1900 
вперше застосовано електролізний 
метод сумісного одержання хлору 
і каустичної соди на Донецькому 
(в Лисичанську) і 1901 на Слов'ян- 
ському содових з-дах. В роки І1-Ї 
світової війни почало діяти хлор- 
не виробн. на ст. Рубіжне. За роки 
Рад. влади фактично перебудовано 
технологію виробн. хлору. Вдоско- 
налено конструкції  електролізе- 
рів, випарних систем та ін. устат- 
кування, збільшено їхню потуж- 
ність. У 1982 в країні діяло 21 
спеціалізоване підприємство в хім. 
пром-сті та 7 виробництв для ви- 
готовлення хлору і хлорпродуктів 
на підприємствах ін. галузей. 
Значне місце в Х. п. країни зай- 
мають електрохім. підприємства 
України. 
Важливий етап у розвитку галузі 
в республіці почався із введенням 
у дію 1954 першої черги виробн. 
хлору і каустичної соди. У 1965 
виробн. хлору почато на калусько- 
му виробничому об'єднанні «Хлор- 
вініл»; 1968 збудовано комплекс 
по виробн. каустичної соди і хлору 
на дніпродзержинському виробни- 
чому об'єднанні «Азот»; 1975 ста- 
ло до ладу первомайське виробни- 
че об'єднання «Хімпром». У 1982 
в республіці обсяг виробн. хлору 
збільшився проти 1960 майже в 11 
раз. На підприємствах Х. п. здійс- 
нюється комплексна автоматиза- 
ція взаємопов'язаних цехів. 
Л. О. Рудь. 
ХЛОРОБАКТЕРІЇ -- те саме, що 
й зелені бактерії. 
ХЛОРОВОДЕНЬ, НСІ -- сполука 
хлору з воднем. Безбарвний газ з 
різким запахом, димить на повітрі, 
утворюючи з парою води дрібні 
крапельки соляної кислоти; густ. 
1,64 кг/м3; Їкип оз 84,8 "С Їпл 
114,2"С. обре розчиняється 
воді (500 об'ємів НС! в 1 об'ємі 
Н.О). Хімічностійкий. Без наяв- 
ності вологи реакційна здатність Х. 
низька. При нагріванні з киснем 
до т-ри 400--500 "С з каталізато- 


ром СиСі, Х. окислюється до хло- 
ру. Одержують Х. синтезом з вод- 
ню й хлору у спец. печах (т-ра бл. 
2400 "С), як побічний продукт при 
хлоруванні органічних сполук 
та ін. Застосовують гол. чин. У ви- 
робн. соляної к-ти, органічних 
хлорпохідних тощо. 

ХЛОРОЗ (від грец. уЛарбс -- зе- 
ленувато- чи блідо-жовтий), блі- 
да неміч, залізодефіцитна анемія-- 
недостача в організмі заліза. За- 
лізо входить до складу гемоглобі- 
ну еритроцитів, міоглобіну м'язів 
та цитохромів і майже не виво- 
диться з організму. Дефіцит залі- 
за виникає внаслідок крововтрат 
(тривалі менструації, кровоточи- 
вий геморой тощо). Розвиткові Х. 
сприяє зниження секреції шлун- 
кового соку, що погіршує всмок- 
тування заліза з їжі. Х. спостері- 
гається у дітей на першому році 
життя, якщо в організмі матері 
була недостатня кількість заліза, 
у недоношених дітей. 

Ознаки Х. такі самі, як і при ане- 
мії. Лікування препаратами 
заліза в поєднанні з аскорбіновою 
к-ТОЮ. О. Д. Пустильник. 


ХЛОРОЗИ РОСЛИН -- пожовк- 
нення листків внаслідок функціо- 
нального або інфекційного  захво- 
рювання. Х. буває при порушеннях 
умов живлення, надмірній воло- 
гості, ураженні вірусами, бакте- 
ріями й мікроскопічними грибами. 
Найпошир. формою функціональ- 
ного Х. р. є хлороз вапняковий, 
що виникає здебільшого у багато- 
річних рослин на грунтах з висо- 
ким вмістом карбонату кальцію 
(до 10 9 і більше). При сильних 
проявах вапнякового Х. р. у дерев 
всихають верхівки; часто рослини 
гинуть. Заходи боротьби. 
Проти  інфекц. Х. р. застосо- 
вують відповідні сівозміни, ізо- 
ляцію рослин, знищують збудни- 
ків хвороб. Проти вапнякового Х. 
р. застосовують сполуки заліза. 
Літ.: Комплексоньг как средство про- 
тив известкового хлороза растений. К., 
1965; Островская Л. К., Макарова 
Г. М., Яковенко Г. М. Карбонатньй 
хлороз и хелатнье удобрения. К., 
1973. Л.К. Островська. 
ХЛОРОПЛАСТИ (від грец. уЛо- 
006 -- зелений і лластбс -- виліп- 
лений, утворений) пластиди 
у рослин, які забарвлені пігмен- 
том хлорофілом у зелений колір 
і беруть участь у фотосинтезі. 
Х. мають дисковидну, лінзоподіб- 
ну, сферичну форму і розміри 
від 1 до 10 мкм. Зовні Х. мають 
подвійну білково-ліпідну мембра- 
ну. Тіло Х. складається із строми, 
пронизаної системою двомембран- 
них пластинчастих  ламел, які 
утворюють плоскі мішечки -- 
тилакоїди, що розміщуються один 
над одним у вигляді т. з. гран. 
В мембранах тилакоїдів міститься 
хлорофіл. Структурними елемен- 
тами Х. є також рибосоми, нитки 
дезоксирибонуклеїнової кислоти, 
різні види рибонуклеїнової кисло- 
ти, ферменти, крохмальні зерна 
тощо, тому Х. є самовідновлюва- 
ними, генетично автономними 
органоїдами. Х. властиві фото- 
таксис, хемотаксис (див. Таксиси). 
ХЛОРОПРЕН,  2-хлорбутадієн- 
1,3, СН,--СН--ССІ-СН,; -- хлор- 
заміщений шненасичений  вуглево- 
день. Безбарвна рідина,  густ. 
959 кг/м35; Ікип 99,47С; розчиня- 


ється в органічних розчинниках. 
Приєднує (в місці подвійного 
зв'язку) галогени, галогеноводні, 
вступає в реакції дієнового синте- 
зу, легко піддається полімеризації. 
Одержують Х. гідрохлоруванням 
вінілацетилену при т-рі 0--20 "С 
при наявності хлориду міді СиСІ, 
й хлориду амонію МН,СІ. Застосо- 
вують для виробн. хлоропреново- 
го каучуку. Токсичний; гранично 
допустима концентрація пари Х. 
у повітрі 2 мг/м3. , Р 

ХЛОРОПРЕНОВИЙ КАУЧУК, 
1--СН,--ССЇіеСН-СН, 1, син 
тетичний каучук, продукт поліме- 
ризації хлоропрену; ясно-жовтого 
кольору; густ. Х. к. 1200--1240 
кг/м3. Х. к.-- негорючий, нероз- 
чинний у більшості органічних 
розчинників, стійкий проти дії 
озону, сонячного світла, лугів, 
більшості к-т, розчинів неорганіч- 
них солей тощо. Розчиняється в 
ароматичних вуглеводнях з утво- 
ренням клеїв, може вулканізува- 
тися (див. Вулканізація) без сір- 
ки при наявності оксидів магнію й 
цинку. Гума з Х. к. атмосферо-, 
бензо- й маслостійка. Застосовують 
її для зовн. ізоляції кабелів (за- 
мість свинцю), у виробн. масло- і 


бензостійких шлангів, транспор- 
терних стрічок тощо. ШПоширені 
торг. назви -- наїрит  (СРСРУ, 


неопрен (США). 

ХЛОРОФІЛ (від грец. уЛорбе -- 
зелений і ФОАЛОУ -- листок) -- зе- 
лений пігмент клітин, здатних до 
фотосинтезу. В 1817 франц. кі- 
міки П. Пельтьє і Ж. Каванту 
одержали спиртовий екстракт з 
зелених листків і назвали його 
«Х.». Молекула Х. складається 
з чотирьох пірольних кілець, коор- 
динаційно зв'язаних з Мя?Т", та 
одного бічного ланцюга, утворено- 
го спиртом фітолом. Х. міститься 
в хлоропластах справжніх водо- 
ростей і вищих рослин та хлоро- 
біум-везикулах  фотосинтезуючих 
бактерій. Розрізняють Х. а, ф, с 
та 4. Вперше суміш Х. а та р 
розділив М. С. Цвєт (1903). 
Більшість фотосинтезуючих клі- 
тин, які виділяють кисень, містять 
два різні Х., один з яких завжди 
Х. а, другий -- Х. Б (у зелених 
рослин) або Х. с (у бурих та діа- 
томових водоростей, динофлаге- 
лят), або Х. (у червоних водо- 
ростей). Фотосинтезуючі клітини, 
які не виділяють кисень, містять 
у собі звичайно тільки бакте- 
ріохлорофіл, або хло- 
робіумхлорофіл; іноді-- 
і той, і інший. Х. поглинає видиме 
світло, енергія якого використо- 
вується для здійснення хім. реак- 
цій у клітині (напр., фотолізу во- 
ди, виділення або поглинання кис- 
ню, біосинтезу цукрів тощо). 
ХЛОРОФІЛОВІ ЗЕРНА -- заста- 
ріла назва хлоропластів вищих 
рослин. 

ХЛОРОФОРМ, трихлорметан, 
СНСЬ -- похідне метану; безбарв- 
на рідина з характерним солод- 
куватим запахом; густина 1488 
кг/м3; ол -- 63,6 "С; Іхкип 61,2 "С. 
Практично не розчиняється у воді, 
змішується з органічними роз- 
чинниками. На світлі окислюється 
киснем повітря з утворенням хло- 
ру, хлороводню, фосгену, мура- 
шиної к-ти. Одержують Х. хлору- 
ванням органічних сполук, напр. 
метану, ацетону або спирту. За- 


стосовують як розчинник жирів, 
смол та ін. речовин; у виробн. 
фреонів. Х. має сильні наркотичні 
властивості, але через токсичність 
для наркозу майже не застосову- 
ється. 


ХЛОРСУЛЬФОВАНИЙ  ПОЛІ- 


ЕТИЛЕН, сульфохлорований по- 

ліетилен, | -(СН:СН,.--СН; -- 

Ба ен г КУ орех 
СІ ЗО-СІ 


синтетичний каучук, продукт 
хім. модифікації поліетилену хло- 
ром і сірчистим ангідридом; густ. 
1110--1260 кг/м?. Не розчиняється 
в аліфатичних вуглеводнях і спир- 
тах, малорозчинний у кетонах |і 
складних ефірах, добре -- в аро- 
матичних (толуол, ксилол) і хлоро- 
ваних  вуглеводнях, утворюючи 
клеї. Х. п.-- вогне- і маслостійкий, 
стійкий проти дії мікроорганізмів, 
відзначається адгезією до різних 
поверхонь. Застосовують у виробн. 
транспортних стрічок, покриття 
підлоги, виготовлення кгумованих 
тканин, для антикорозійного по- 
криття, для ізоляції кабелів та ін. 
Торг. назви ХСПЕ (СРСР), 
хайпалон (СПА). 


ХЛОРСУЛЬФОНОВА КИСЛО- 
ТА, НОЗО,СІ -- монохлорангід- 
рид сірчаної кислоти; безбарвна 
рідина; густ. 1750 кг/м3; Їпл 
807"С; їкип (при атм. тиску) 155 С 
(з розкладанням). Дуже реакцій- 
ноздатна. З водою бурхливо реа- 
гує з утворенням сірчаної та соля- 
ної к-т, у вологому повітрі димить. 
Взаємодіє з багатьма органічними 
й неорганічними сполуками. Одер- 
жують при взаємодії хлороводню з 
сірчаним ангідридом. Застосову- 
ють ву виробн. барвників, миючих 

ів і лікар. речовин, як димо- 
зтнорюючу речовину. 


ХЛОРУВАННЯ -- 1) Х. вор- 
ганічній хімії -- процес 
прямого заміщення в органічних 
снолуках атомів водню атомами 
хлору. Напр., СН, СІ, » СН. СІЧ 
-НСІ. Х. може бути здійснене ді- 
янням вільного хлору або речовин, 
які легко віддають хлор (напр., 
хлористим сульфурилом 50О.СІ,;). 
Механізм Х. визначається приро- 
дою органічної сполуки й умовами 
реакції. ШНапр., насичені вугле- 
водні взаємодіють з хлором при 
ультрафіолетовому опромінюван- 
ні за радикально-ланцюговим ме- 
ханізмом (див. Ланцюгові реакції, 
Радикали хімічні), Х. ароматич- 
них вуглеводнів відбувається за 
іонним механізмом. Х. широко 
використовують у техніці для одер- 
жання розчинників, фреонів, 
пластичних мас, синтетичних кау- 
чуків, барвників та ін. 2) Х. у 
кольоровій металур- 
гії -- технологічний процес на- 
грівання матеріалів (що містять 
кольорові метали) в атмосфері 
хлору, хлорвмісних газів або при 
наявності хлоридів металів для 
розділення кольорових металів. 
3) Х.води -- обробка води хло- 
ром або його сполуками з метою 
знезаражування; грунтується на 
здатності вільного хлору і його 
сполук пригнічувати ферментні 
системи мікробів, які каталізують 
окислювально-відновні процеси. 
Х. застосовують також для знеза- 
ражування стічних вод, води пла- 
вальних басейнів, знебарвлювання, 


знезалізнювання виробничих вод 
тощо. 
ХЛОРХОЛІНХЛОРИД -- Хіміч- 
на сполука, пю її застосовують для 
регулювання росту рослин. 
Пром-сть постачає сільс. г-ву пре- 
парати ССС, «Тур». Спосіб засто- 
сування -- внесення в грунт перед 
сівбою (5--83 кг на га) або обпри- 
скування рослин в період вегета- 
ції: злаків у фазі 5--6 листків 
(4--6 кг Х. на га)-- проти по- 
лягання рослин, для збільшення 
врожаю зерна; яблунь, суниць і 
ін. культур -- для затримання роз- 
витку пазушних бруньок, в резуль- 
таці чого посилюється плодоношен- 
С. І. Лебедєв. 
ХЛУП (СЬир) Отокар (31.(УШІ 
1875, Босковіце, Моравія -- 14.М 
1965, Прага) -- чес. педагог, ака- 
демік АН ЧССР (з 1952). Член 
Комуністичної партії Чехословач- 
чини з 1921. Закінчив Празький 
ун-т, 1919--22 викладав у ньому 
педагогіку (з 1953 -- професор), 
1922--39 -- в ун-ті у Брно. Праці 
Х. 20--30-х рр. присвячені пед. 
психології, моральному вихован- 
ню Й психології розвитку дітей, 
боротьбі за демократизацію шко- 
ли. Після 1945 Х. розробляв теор. 
засади соціалістичної шкільної 
системи, вищої пед. освіти, ОЧОЛЮ- 
вав створений за його ініціативою 
Ін-т педагогіки Я. А. Коменського 
(до 1960). Нагороджений рад. ме- 
даллю К. Д. Ушинського. 
Тв.: Избранньюе педагогические сочи- 
нения. М., 1966 І. Д. Бех. 
ХМАРА Андрій Хомич |н. 2 (14).Х 
1896, с. Михайлівка, тепер смт Ми- 
хайлівського р-ну Запоріз. обл.-- 
1968, Київ, похований у Черка- 
сах) -- укр. рад. хоровий диригент, 
засл. діяч мист. УРСР (з 1964). 
Працював у Харкові, Дніпропет- 
ровську, Кіровограді, Черкасах. 
Упорядкував збірки пісень «Спі- 
ває Кіровоградщина», «Співає 
Черкащина», «Народні пісні на 
слова Т. Г. Шевченка». 
ХМАРИ -- скупчення в атмосфе- 
рі продуктів конденсації водяної 
пари у вигляді дуже дрібних крап- 
линок води, кристалів льоду або 
їхньої суміші; важлива ланка 
кругообігу води на Землі. Х. вмі- 
щують у завислому стані до 10? т 
води. Формуються вони переваж- 
но у тропосфері, де зосереджена 
осн. кількість водяної пари. Вини- 
кають при умові насичення повіт- 
ря водяною парою та конденсації 
її на ядрах конденсації. Умови на- 
сичення створюються при охолод- 
женні повітря внаслідок адіабат- 
ного розширення його при верти- 
кальному підніманні (див. 40їа- 
батні процеси), турбулентному 
обміні, подоланні гірських пере- 
шкод, а також при радіаційному 
охолодженні тощо. При подаль- 
шому зростанні крапель у процесі 
конденсації і коагуляції з Х. мо- 
жуть випадати опади атмосферні. 
Основними фізичними характери- 
стиками Х. є агрегатний стан їхніх 
частинок, розміри крапель, розмі- 
ри й форма твердих частинок, 
об'ємна концентрація (кількість 
частинок в одиниці об'єму), вод- 
ність (вміст сконденсованої води в 
одиниці об'єму). Важливе значен- 


ня для розвитку Х. мають також 
електр. заряди частинок, їхній 
хім. склад, радіоактивність, т-ра, 


вологість тощо. Вміст рідкої води 


у Х.-- від часток грама до кількох 
грамів на 1 м3. За агрегатним ста- 
ном розрізняють такі Х.: крапе- 
льні, або водяні; змішані; льодяні, 
або кристалічні. Краплі У Х. мо- 
жуть бути переохолодженими, за- 
лишаючись рідкими до --30" і 
нижче. При т-рі нижче --40? усі 
краплі практично замерзають. 
Розміри крапель у Х. становлять 
тисячні й соті частки міліметра, а 
їхня концентрація -- сотні в 1 см2. 
Першу міжнар. класифікацію Х. 
було розроблено наприкінці 80-х 
рр. 19 ст. У наш час їхню форму 
визначають за Міжнар. атласом 
хмар. В основу класифікації по- 
кладено два принципи -- висота 
Х. та їхній зовн. вигляд. За висо- 
тою розрізняють Х. верх., серед. 
та нижнього ярусів, а також Х. 
вертикального розвитку. Осн. фор- 
ми Х. нижнього ярусу -- шарува- 
ті, шарувато-купчасті й шарувато- 
дощові; серед. ярусу -- високоша- 
руваті й  висококупчасті; верх. 
ярусу -- перисті, перисто-шарува- 
ті та перисто-купчасті; вертикаль- 
ного розвитку -- купчасті, потуж- 
нокупчасті й  купчасто- дощові. 
Крім того, у стратосфері можуть 
виникати перламутрові Х. (на 
вис. бл. 25 км), у мезосфері -- 
сріблясті (на вис. бл. 80 км). Сту- 
пінь покриття небосхилу Х. визна- 
чають за 10-бальною шкалою (див. 
Хмарність). Х. значно впливають 
на формування погоди та клімату. 
Штучно змінюючи їхній фазовий 
стан та структуру, можна керу- 
вати деякими процесами у Х. В 
СРСР (зокрема, на Україні, в 
Молдавії, республіках Закавказзя) 
ведуться експериментальні робо- 
ти у галузі штучного регулювання 
і перерозподілу опадів, у т. ч. для 
запобігання градобою (див. Опади 
штучні). Див. також іл. до ст. 
Атмосфера Землі, т. 1, с. 288-- 


289. КОТ лоно 


ХМАРНІСТЬ -- ступінь покриття 
небосхилу хмарами. Визначають на 
око: кількість хмар -- за 10-баль- 
ною шкалою, їхню форму -- за 
міжнар. класифікацією хмар. 
Нуль балів відповідає безхмарному 
небу, 10 балів -- суцільній Х. Хмар- 
ність залежить від геогр. широти 
місцевості, пори року та доби. Над 
океанами вона дещо вища, ніж над 
суходолом. Взимку та вночі Х. 
перешкоджає охолодженню земної 
поверхні й приземного шару по- 
вітря. Влітку та вдень Х., розсію- 
ючи сонячну радіацію, зменшує 
нагрівання поверхні Землі. Х.-- 
один з найважливіших в горге 
що характеризують пого і клі- 


мат. ЇК. Т. Логвинов.| 
ХМЕЛЕГРАБ  (Огзігуа) -- рід 


рослин родини ліщинових. Одно- 
домні листопадні дерева до 25 м 
заввишки з глибоко розтрісканою 
бурою корою. Листки яйцевидні, 
чергові. Чоловічі квітки зібрані в 
циліндричні сережки; жіночі 
в коротких шишковидних колосках 
на кінцях пагонів. Плід -- горішок 
в плівчастій обгортці. Супліддя 
Х. нагадує шишки хмелю, а лист- 
ки його схожі на листки граба (звід- 
ки й назва). Відомо 5 (за ін. дже- 
релами, 10) видів, пошир. в Пн. 
Америці, Японії, Малій Азії і 
Пд. Європі. В СРСР (на Чорно- 
морському узбережжі Кавказу) 
один дикорослий вид -- Х. звичай- 


149 








ХМЕЛЕГРАБ 


Хмелеграб звичайний. 
Гілка з плодючими се- 


режками 
сережка. 


і 


тичинкова 


150 





ХМЕЛЯРСТВА 
ІНСТИТУТ 





М. І. Хмелько. 





Хмельницька область. 
Пам'ятник М. О. Ост- 
ровському в місті Шепе- 
тівці. Скульптор В. І. 
Зноба, архітектор І. С. 
Ланько. 1966. 


М. І. Хмелько. 
Парад Перемоги. 1970. 


ний (О. сагріпібона). На Україні 
в парках вирощують Х. віргінсь- 
кий (О. уігозіпіапа) і Х. звичай- 
ний. 

ХМЕЛЯРСТВА НАУКОВО-ДО- 
СЛІДНИЙ І ПРОЕКТНО-ТЕХ- 
НОЛОГІЧНИЙ (ІНСТИТУТ 
установа М-ва с. г. УРСР. Про- 
відний в СРСР науковий заклад 
в галузі хмелярства. Засн. 1976 на 
базі Української дослідної стан- 
ції хмелярства в Житомирі. В 
структурі ін-ту (1984) 3 відділів, 
6 самостійних лабораторій, дослід- 
не г-во «Вереси», З опорні пунк- 
ти. Основні завдання ін-ту: ство- 
рення і впровадження у виробницт- 
во високоврожайних сортів хмелю 
з добрими пивоварними якостями; 
розробка і впровадження у вироб- 
ництво технології вирощування | 
післязбиральної обробки хмелю в 
різних кгрунтово-кліматичних  з0- 
нах з застосуванням зрошення, 


ефективних засобів боротьби з 
шкідниками і хворобами хмелю; 
дослідження і визначення най- 


ефективнішого комплексу машин 
і обладнання для хмелярства та 
ін. Ін-т видає наук. збірник «Хме- 
леводство». В. Зіновчук. 
ХМЕЛЯРСТВО галузь рос- 
линництва, що займається виро- 
щуваниям хмелю для одержання 
суцвіть (шишок), які містять гіркі, 
дубильні та ароматичні речовини, 
і використовуються для пивоварст- 
ва. Крім того, їх застосовують для 
вироблення дріжджів, різних лі- 
карських препаратів та косметич- 
них засобів, лаків, світлостійких 
фарб. Х. виникло в Ч0ст. В СРСР 
хміль вирощують у  Чуваській 
АРСР та Марійській АРСР, КІі- 
ров., Бєлг., Воронезькій обла- 
стях, Алтайському краї. Укр. РСР 
за виробн. хмелю посідає 1-е місце 
в Рад. Союзі (60 9, загальносоюз- 


них площ хмелю). Культивують 
хміль у 8 областях -- Житомир- 
ській, Ровенській, Вінницькій, 


Київській, Волинській, Львівській, 
Чернігівській, Хмельницькій. Про: 
відною є Житомир. обл., на яку 
припадає 66 98 усіх хмільників 
та 77 9 валового збору шишок в 
республіці. 

В Українській РСР створено агро- 
промислове об'єднання по виробн. 
та переробці хмелю «Укрхміль», 
до складу якого входять 58 спеціа- 
лізованих хмелерадгоспів, 5 хме- 
лефабрик, які обслуговують 299 
колгоспів по вирощуванню хмелю, 
Хмелярства науково- дослідний 
і проектно-технологічний інсти- 
тут, ряд буд. і трансп. організа- 
цій. В. М. Нелеп. 
ХМЕЛЬКО Михайло Іванович 


(н. 23.Х 1919, Київ) -- укр. рад. 
живописець, нар. художник УРСР 
(з 1963). Член КПРС з 1952. Учас- 
ник Великої 


Вітчизн. війни. У 





1946 закінчив Київський художній 
ін-т, де навчався у К. Трохимен- 
ка. Твори: «Форсування Дніпра» 
(1946), «Навіки з Москвою, наві- 
ки з російським народом» (1951-- 
54), «Шахтарське весілля» (1956), 
«Т. Шевченко і М. Щепкін у Моск" 
ві» (1956), «На вірність партії. 
1-й з'їзд ВЛКСМ» (1958), «Над 
Києвом прапор Перемоги» (1975), 
«Білі журавлі» (1980). Картини 
зберігаються в ДМУОМ у Києві, 
ДТГ в Москві. В 1948--73 викладав 
у Київ. худож. ін-ті (з 1962 -- 
професор). Нагороджений ордена- 
ми Леніна, Трудового Червоного 
Прапора і медалями. Держ. пре- 
мія СРСР, 1949, 1950. 

ХМЕЛЬНИ ЦЬКА ОБЛАСНА 
ПАРТІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ 
одна з обл. орг-цій Комуністичної 
партії України, створена 1937. 
Її історія починається з марксист. 
гуртків, які виникли і діяли на тер. 
Подільської губ. в кін. 19 -- на 
поч. 20 ст. В 1901--03 соціал-демо- 
крати Поділля за дорученням 
Н. К. Крупської брали участь у 
транспортуванні революц. л-ри і 
ленінської «Искрі» через Кам'я- 
нець-Подільський, Проскурів і Те- 
офіполь до пром. центрів Росії, 
поширювали її серед трудящих. 
Під час першої рос. революції 
1905--07 вони організували ряд 
виступів робітників і селян. Після 
поразки революції с.-д. орг-ції на 
Поділлі були розгромлені. Після 
перемоги  Лютн. бурж.-демокра- 
тичної революції 1917 більшовики, 
вийшовши з підпілля, спочатку 
входили разом з меншовиками до 
об'єднаних партійних організацій. 
Створення самостійних більшови- 
цьких організацій почалося після 
липневих днів 1917. Тоді офор- 
милися організації РСДРП(б) у 
Проскурові |тепер м. Хмельниць- 
кий; див. Проскурівська орга- 
нізація РСДРІП(6)), Кам' янці-По- 
дільському, дещо пізніше -- в 
Дунаївцях,  Летичеві,  Староко- 
стянтинові, Волочиську, Городку, 
Славуті, Шепетівці. В січні 1918 
було встановлено Рад. владу на 
всій тер. сучас. Хмельницької обл. 
В березні 1918 цю територію окупу- 
вали австро-нім. війська; в грудні 
владу захопила Директорія. У ве- 
ресні 1913 відбулася 1-а Поділь- 
ська губ. парт. копожренція. яка 
обрала підпільний губком КП(б)У. 
У лютому 1919 під керівництвом 
більшовицьких орг-цій відбулося 
Проскурівське збройне повстання 
1919 проти Директорії. В листо- 
паді 1920 на Поділлі було оста- 
точно відновлено Рад. владу. Біль- 
шовики очолили боротьбу трудя- 
щих краю за відбудову народного 
г-ва. В 1923 на тер. нинішньої 
Хмельн. області утворено Проску- 
рівську, Кам'янець-Подільську і 
Шепетівську окружні парт. орг-ції. 
Під їхнім керівництвом у 20-х рр. 
здійснювалися соціалістичні пере- 
творення. В 1930 районні парт. 
орг-ції було підпорядковано без- 
посередньо ЦК КП(б)У. В 1932 
вони ввійшли до складу Вінницької 
обласної партійної організації. 
22.ІХ 1937 утворено Кам' янець- 
Подільську область, організацій- 
но оформилася Кам' янець-Поділь- 
ська обл. парт. орг-ція (з 1954, 
після перейменування нового обл. 
РУ оскурова в Хмельниць- 
кий, ласті -- в Хмельницьку, 


-- Х.о. п. о.). 1-а обл. партконфе- 
ренція відбулася 28--31. У 1938. 
З поч. Великої Вітчизн. війни обл. 
парт. орг-ція очолила боротьбу 
трудящих проти окупантів, сСтво- 
рювалися підпільні парт. і комсо- 
мольські орг-ції (зокрема, Про- 
скурівська окружна  підпільно- 
партизанська організація, Славу- 
тська підпільна комуністична 
організація), партизан. загони, 
антифашист. групи, а згодом -- 
5 партизанських з'єднань. З серп- 
ня 1941 в Проскурові, Дунаївцях, 


Кам'янці-Подільському.  Михал- 
полі, Шепетівці, Славуті діяли 
підпільні райкоми партії. Михал- 


пільський райком на чолі з І. К. 
Николюком тривалий час викону- 
вав функції підпільного обкому 
партії. В квітні 1943 утворено під- 
пільний обком партії та обл. штаб 
партизан. руху на чолі з С. А. 
Олексенком. Організаторами і ке- 
рівниками партизанських загонів 
і: підпільних організацій стали 
комуністи О. Г. Іванов, І. О. Му- 
зальов, А. З. Одуха, М. Л. Пет- 
ров, М. А. Храновський, Ф. М. 
Михайлов та ін. Підпільний обком 
КП(б)У видавав газ. «Зоря По- 
ділля». З березня 1944, коли об- 
ласть. була повністю  визволена 
від нім.-фашист. загарбників, під 
керівництвом обл. парт. органі- 
зації почалася напружена робота 
по відродженню нар. г-ва. В 1947 
в основному завершено відбудову 
пром-сті, с. г. та закладів культу- 
ри. В післявоєнні роки значними 
темпами розвивалися с. г., харчо- 
ва, деревообробна, паперова, елек- 
тротех.  пром-сть,  верстатобуду- 
вання, металообробка. 
Керуючись рішеннями ХХУІ з'їзду 
партії, наступних пленумів ЦК 
КПРС, ХХУЇ з'їзду Компартії 
України, Х. о. п. о. спрямовує зу- 
силля трудящих області на вико- 
нання планів комуністичного бу- 
дівництва, проводить велику робо- 
ту по вихованню трудящих у дусі 
рад. бін і пролет. інте 
націоналізм зміцнення дружби 
народів. О л. парт. орг-ція вихе- 
вала багатьох передовиків і нова- 
торів виробництва. 96 з них удо- 
стоєно звання Героя  Соціалістич- 
ної Праці, Д. В. Бойко та Г. Ї. 
Ткачук цього звання удостоєні 
двічі. Успішному виконанню нар.- 
госп. планів сприяє традиційне 
змагання трудящих області з тру- 
дящими ін. областей УРСР і 
братніх республік. 

На 1984 відбулися 23 обл. парт. 
конференції. 

Х.о.п.о. об'єднує 4 міські та 13 
сільс. районних парт. орг-цій, 
в яких на 1.І 1984 налічувалося 
77,9 тис. комуністів. У різний 
час обл. партійну орг-цію оОчолю- 
вали С. А. Олексенко, О. Й. Вла- 
сов, А. І. Устенко, В. А. Бегма, 
О. Ф. Ватченко, М. Д. Бубнов- 
ський. Надійним помічником парт. 
орг-ції є обл. комсомольська орг- 
ція, що налічує 215 417 чол. (на 
1.1 1984). Шепетівську міську ком- 
сомольську орг-цію нагороджено 
орденом Червоного Прапора (19638). 
Друк. органом Х. о. п. о. є газ. 
«Радянське Поділля». Про розви- 
ток економіки і культури області 
див. у ст. Хмельницька область. 


Літ.: Нариси історії Хмельницької 
обласної партійної організації. Львів, 
982. 1.1: Лісовий. 


ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ (до 
1954 -- Кам'янець-Подільська) -- 
у складі Української РСР. Утво- 
рена 22.ІХ. 1937. Розташована в зх. 
частині республіки. В області -- 
2) районів, 465 сільрад, 11 міст 
і26 сещ міськ. типу. Х. 0. нагор - 
джено орденом Леніна (1958). 
Карти див. на окремому аркуші, 
с. 192--193. 

Природа. Майже вся Х.о. розташо- 
вана в межах Подільської височи- 
ни, крайня пн. частина -- в межах 


Волинської височини. За харак- 
тером рельєфу це -- пологохви- 
ляста | рівнина (макс. висота 


396 м), яка поступово знижується 
від центру в пн. та пд. напрямах. 
Поверхня дуже розчленована гли- 
бокими каньйоноподібними доли- 
нами річок, подекуди ярами, бал- 
ками, особливо у Придністров'ї. 
Для пд. частини області харак- 
терні вапнякові пасма -- Товтри. 
Виявлено поклади торфу (Вал- 
ківське родовище) і горючих слан- 
ців  (Флоріанівське родовище). 
Область багата г на | мінеральні 
буд. матеріали, зокрема  каоліни 
(Купинське,  Судимонтське та 
Майдан-Вильське родовища), бен- 
тонітові | й вогнетривкі глини 
(відповідно Пижівське та Полон- 
ське родовища), піски, вапняки 
(Іванковецьке, Гуменецьке, Нігин- 
сько-Вербецьке,  Ларга-Дністров- 
ське, ФСиворогівське родовища), 
крейду, цементні глини (Колубаїв- 
ське родовище), гіпс (Кудринецьке 
родовище), граніти,  магматити, 
глини тощо. Є джерела мінераль- 
них вод. Клімат помірно конти- 
нентальний. Пересічна т-ра січ- 
ня -5, -- 67, липня -К18, --197. 
Взимку бувають заметілі, ожеле- 
ді. Вегетаційний період 207--216 
днів. Річна кількість опадів 576-- 
628 мм. Річки Х. о. належать до 
басейнів Дніпра, Пд. Бугу і Дніст- 
ра. На Пн.-- верхів'я Горині, Слу- 
чі, Хомори (бас. Дніпра); в центр. 
частині -- Пд. Буг (верхів'я) і 
його притоки Бужок, Вовк, Іква; 
на Пд.-- Дністер і його притоки 
Збруч, Жванчик, Смотрич, Мук- 
ша, Тернава, Студениця, Ушиця, 
Калюс, Лядова. На річках багато 
ставків і водосховищ (пл. 12,6 
тис. га), які переважно використо- 
вують для риборозведення; най- 
більші -- Шедрівське,  Анастав- 
ське, Кузьминське. На Пн. області 
поширені дерново-підзолисті грун- 
ти в комплексі з дерновими карбо- 
натними і чорноземними, в центрі 
-- малогумусні чорноземи, на 
Пд.-- сірі й світло-сірі опідзолені 
суглинисті грунти. Майже вся тер. 
Х. о. розташована в межах лісо- 
степової зони, лише пн. її частина 
-- в зоні мішаних лісів. На Пн. 
ростуть соснові ліси з домішкою 
берези й осики, на Пд. по долинах 
річок і вододілах -- острівні ліси 
з дуба, граба, клена, липи, ясена 
та бука. Площа лісів -- 270,2 тис. 
га (понад 13 98 тер. області). З 
тварин трапляються козуля, лось, 
дика свиня, борсук, вовк, лисиця, 
білка, заєць, кріт, їжак, куниця 
кам'яна, ховрах, хом'як; на бере- 
гах ВОДОЙМ видра, норка; у 
водоймах -- короп, лящ, окунь, 
лин, щука, білий амур, товстоло- 
бик. У Х. о. 241 природно-запо- 
відний об'єкт, у т. ч. 13 заказни- 
ків («Сатанівська дача», «Карма- 
люкова гора», «Панівецька дача», 


«Совий яр», «Башта», Моломолин- 
цівський, Моначинський, Циків- 
ський, Івахновецький, Кошарнин- 
ський, Городоцький, Княжпіль- 
ський та Іванковецький), 15 па- 
м'яток природи республіканського 
значення (у т. ч. Товтра Самови- 
та, карстова печера  «Атланти- 
да»), 9 парків (Кам'янець-Поділь- 
ський бот. сад, Антонінський, Ве- 
ликоновоселицький, Голозубинець- 
кий, Малієвецький, Михайлівсь- 
кий, Новоселицький, Полонський, 
Самчиківський). 

Населення. Осн. населення -- ук- 
раїнці (90,8 92). Живуть  та- 
кож росіяни, поляки, євреї, біло- 
руси та ін. Пересічна густота 
нас.-- 74,5 чол. на 1 км2? (1984). 
Найгустіше заселені центр. і пд. 
частини області. Міське населення 
становить 42 9, (1984). Найбільші 
міста: Хмельницький, Кам'янець- 


Подільський, Шепетівка, Славута. 
Народне господарство. До Великої 


Жовтн.  соціалістич. революції 
Подільська губ., куди входила і 
тер. сучасної Х. о., була типовим 
агр. районом Росії з окремими 
пром. підприємствами по  пере- 
робці с.-г. сировини -- цукровими, 
спирто-горілчаними і борошномель- 
ними. За роки Рад. влади значно 
вдосконалено галузеву структуру 
пром-сті області. Багатогалузевим 
і високомеханізованим стало с. г. 
Промисловість. У заг. об- 
сязі говарної продукції пром. ви- 
робництва Х. о. 1983 на  хар- 
чов промисловість припадало 
346 9, машинобудівну і метало- 
обробну -- 31,9 96, легку-- 13,9 90, 
буд. матеріалів -- 7,7 92, лісову, 
деревообр., меблеву і целюлозно- 
паперову -- 4,6 90. Електроенер- 


умо шфооф 





Пер 


гетика області базується на довіз- 
ному вугіллі і нафті, природному 
газі, місц. покладах торфу. Буду- 


ється (1984) Хмельн. АЕС. Се- 
ред галузей харч. пром-сті най- 
розвинутіша цукрова. Х. о.-- 


один з найбільших на Україні 
районів цукроваріння (1983 ви- 
роблено 536 тис. т цукру-піску). 
Діють 16 заводів, найбільші з 
них: Теофіпольський, Кам'янець- 
Подільський, Наркевицький, Ста- 
рокостянтинівський, Волочись- 
кий. Значне місце займає м'яс- 
на (Хмельницький, Кам'янець-По- 
дільський, Шепетівський  м'ясо- 
комбінати) і молочна пром-сть 
(12 підприємств по виробн. про- 
дуктів з незбираного молока, мас- 
ла тваринного і сироваріння, у 
т. ч. 2 -- по виробн. сухого молока; 
Городоцький  молочноконсервний 
комбінат). Широкого розвитку на- 


була овочеконсервна (з-ди у Ка- 
м'янці-Подільському, Новій Уши- 
ці, Меджибожі, Віньківцях, Сата- 
нові), кондитерська (Хмельниць- 
кий), спиртова (Ганнопіль, Довжок, 
Маниківці), пивоварна (Хмельни- 
цький, Славута, Зіньків), борошно- 
мельно-круп'яна (Богданівці, Во- 
лочиськ, Кам'янець-Подільський, 
Полонне, Славута, Хмельницький) 
галузі.  Маш.-буд. і металообр. 
пром-сть виробляє  трансформа- 
тори -- хмельницьке виробниче об'- 
єднання «Укрелектроапарат» (див. 
Хмельницький завод трансфор- 
маторних підстанцій), коваль- 
сько-пресові машини -- хмельни- 
цьке виробниче об'єднання «Термо- 
пластавтомат» (див. Хмельни- 
цький завод термопластавтома- 
тів), Хмельницький з-д коваль- 
сько-пресового устаткування, при- 


-чашо ГИРІ 


151 





ХМЕЛЬНИЦЬКА 
ОБЛАСТЬ 


ХМЕЛЬНИЦЬКА 
ОБЛАСТЬ 
Площа - 

20,6 тис. км? 


Населення - 
1535,3 тис. чол. 
(на 1.1 1984) 


Центр - 
м. Хмельницький 





Долина річки Тернави. 


Місто Хмельницький. 
Площа В. І. Леніна. 


1. В цеху магнітопрово- 
дів Хмельницького за- 
воду трансформаторних 
підстанцій. 

2. Кам'янець-Поділь- 
ський цементний завод. 
3. На Понінківській па- 
перовій фабриці. . 

4. В одному з цехів 
Дунаєвецької суконної 
фабрики. 





152 


ХМЕЛЬНИЦЬКА 
ОБЛАСТЬ 





ПОСІВНІ ПЛОЩІ 
ОСНОВНИХ СІЛЬСЬНО - 
ГОСПОДАРСЬНИХ 
НУЛЬТУР 


1983.) 





ХХ Озима пшениця 
ПМ Ячмінь 


: Цукрові буряки 


м Нартопля 
та овочево-баштанні 


НЯ Однорічні трави 
й Інші культури 








Парк основних сіль- 
ськогосподарських ма- 
шин У колгоспах 

і радгоспах (тис. шт.) 


1983 
Трактори 
(фіз. одиниць) 16,5 
Зернозбираль- 
ні комбайни 4,7 
Тваринницький  комп- 


лекс колгоспу «Радян- 
ська Україна» Краси- 
лівського району. 
Заготівля деревини в 
Ізяславському лісгоспі. 
Обробіток цукрових 
буряків у колгоспі 
«Україна» Волочи- 
ського району. 


зорові 
Ро 


од ведлчасбьо пк 


лади і засоби автоматизації -- Ка- 
м'янець-Подільський приладобуд. 
з-д, с.-г. машини, запасні частини 
до тракторів і автомобілів -- заво- 
ди: сільгоспмашин (Кам'янець- По- 
дільський), тракторних агрегатів 
(Хмельницький), тракторних вту- 
лок (Шепетівка), гехнологічне ус- 
таткування для харчової промис- 
ловості і запасні частини для 
нього (Красилів). Провідні галузі 
легкої промисловості -- текстильна 
(Дунаєвецька та Славутська сукон- 
ні, Кам'янець-Подільська бавовня- 
ноткацька ф-ки) і швейна (хмельн. 
виробниче об'єднання «Спецодяг» 
і Кам'янець-Подільська швейна 
ф-ка). Працюють взут., трикот., 
шкіряно-галантерейна фабрики у 
Хмельницькому. 

На базі місцевих покладів міне- 
ральних будівельних матеріа- 
лів в області значного розвитку 
досягла пром-сть буд. матеріалів: 
Кам'янець-Подільський  цемент- 
ний завод, Кам'янець-Подільський 
комбінат в'яжучих і облицюваль- 
них матеріалів (плитка фасадна, 
гіпс будівельний), Романинський 
цегельний з-д (труби дренажні), 
заводи залізобетонних конструк- 
цій (Хмельницький, Кам'янець-По- 
дільський Славута), з-д силікат- 
них стінових матеріалів (Славута), 
13 держ. цегельних з-дів, Майдан- 
Вильський та Буртинський з-ди 
вогнетривів. Деревообр. і меблеві 
підприємства у Хмельницькому, 
Шепетівці, Ізяславі, Кам'янці-По- 
дільському, Вовковинцях, Лети- 
чеві, Дунаївцях, Славуті, паперо- 
ві ф-ки у Понінці і Поляні, картон- 
на ф-ка у Проскурівці. Серед під- 
приємств ін. галузей пром-сті 
з-ди «Будфарфор» і склоробний 
у (Славуті, виробниче об'єднання 
«Фарфор» і з-д худож. кераміки 
у Полонному. Розвинуті нар. ху- 
дожні промисли (плетіння з лози, 
виготовлення керамічних виробів, 
вишивання). 

Сільське господарст- 
в о. Землеробство області має зер- 
ново- -буряківничий, тваринництво 
-- м'ясо-мол. напрям. У структурі 
с. г. за валовою продукцією рос- 
линництво займає перше місце 
(50,3 92). Сільське господарство 
забезпечене сільськогосподарською 
технікою (табл. ). 

На кін. 1983 в області налічувало- 
ся 437 колгоспів, 34 радгоспи, 41 
об'єднання райсільгосптехніки та 
їхні виробничі відділення, 20 
об'єднань райсільгоспхімії. В об- 
ласті 1790 тис. га земель у кори- 
стуванні с.-г. підприємств і г-в, 
у т. ч. 1568 тис. га с.-г. угідь, з 
них 1388 тис. га орних земель, 133 
тис. га сіножатей і пасовищ. Осу- 
шено 80,7 тис. га перезволожених 
земель (осушувальні системи: Пд.- 


Бузька, «Горинь», «Хомора»). Про- г 


відні культури серед зернових -- 
озима пшениця, ячмінь, зернобо- 
бові, кукурудза; вирощують та- 
кож овес, просо, гречку; серед тех- 
нічних -- цукр. буряки; серед кор- 
мових кормові коренеплоди, 
кукурудза на силос і зелений корм, 
конюшина, люцерна. Важливе міс- 
це займає картоплярство, овочів- 
ництво, тютюнництво. Розвинуті 
садівництво (яблуні, груші, випе 
ні, сливи) і ягідництво. Площа 
плодово-ягідних насаджень 1983 
становила 64,6 тис. га, в тому 
числі у плодоносному віці -- 45,/ 
тис. га. 

У тваринництві Х. о. провідне 
місце займають скотарство м'ясо- 
молочного напряму і свинарство. 
Розвинуті птахівництво, ставкове 
рибництво та бджільництво. Кор- 
мова база тваринництва області: 
відходи харч. пром-сті (цукр., 
спиртові та плодоовочеконсервної), 
вирощування кормових культур 
( коренеплодів, кукурудзи на силос, 
однорічних та багаторічних трав), 
продукція комбікормової пром-сті 
(27 з-дів 1983, у т. ч. Хмель- 
ницький, Старокостянтинівський, 
Кам'янець-Подільський,  Ізяслав- 
ський). Осн. породи великої ро- 
гатої худоби -- чорно-ряба  по- 
дільська, симентальська й укра- 
їнська білоголова; свиней -- вели- 
ка біла, подільська породна група; 
овець -- прекос. В області діють 
6 птахофабрик, 7 тваринницьких 
комплексів по виробн. молока, 
8 -- по виробн. яловичини, 2 -- по 
виробн. свинини. 
Транспорт. Експлуатаційна 
довж. з-ць заг. користування 1983 
становила 732 км. Гол. залізничні 


магістралі: Київ -- Львів, Берди- 
чів -- Ровно, Київ -- Кам'янець- 
Подільський. Залізничні вузли: 


Гречани, Шепетівка. Довж. авто- 
шляхів -- 7 тис. км, у т. ч. з твер- 
дим покриттям -- б тис. км. Осн. 
автомагістралі: Київ -- Вінниця-- 
Хмельницький Львів, Хмель- 
ницький Кам'янець-Подільсь- 
кий -- Чернівці, Вінниця -- Хмель- 
ницький -- Шепетівка -- Ровно. У 
Хмельницькому -- аеропорт. 
Будівництво. Капітальні 
вкладення дз нар. г-во області 
1976--83 становили (у порівнян- 
них цінах ) 3339 млн. крб., у т. ч. 
1983 -- 505 млн. крб. В Х. о. ді- 
ють 65 держ. і кооп. та 40 міжгосп. 
первинних підрядних буд. і мон- 
тажних орг-цій. За 1976--83 збу- 
довано 3982 тис. м? житл. площі, 
у т. ч. 1983--512 тис. м2. 
Торгівля й побутове 
обслуговування. ЗУ 1983 
в Х. о. було 6,5 тис. підприємств 
роздрібної торгівлі й громад. хар- 
чування. Заг. обсяг роздрібного 
і кооп. тор- 


товарообороту держ. 
гівлі, 





включаючи епромал: харчу- 


вання, 1983 зріс проти 1975 в 
1,4 раза. На кін. 1983 в області 
діяло 1826 підприємств побутового 
обслуговування, в т. ч. 890 -- у 
сільс. місцевості. Обсяг побутових 
послуг 1983 зріс проти 1975 в 1,8 
раза. 

Охорона здоров'я. У 1983 в облас- 
ті було 19,3 тис. лікарняних лі- 
жок (125,6 ліжка на 10 тис. ж.); 
мед. допомогу подавали понад 
4,5 тис. лікарів (29,6 лікаря на 10 
тис. ж.). У Х. о.-- 193 жіночі 
консультації, дит. поліклініки та 
амбулаторії. В Полонському, Ка- 
м'янець-Подільському і  Дунає- 
вецькому р-нах є санаторії і бу- 
динки відпочинку. 

Культура. В 1983/84 навч. р. в об- 
ласті було 1047 загальноосв. шкіл 
(230 тис. учнів), 17 серед. спец. 
навч. закладів (17,8 тис. учнів), 
37 профес.-тех. уч-щ (19,8 тис. уч- 
нів), вищі навч. заклади -- 
Хмельницький технологічний ін- 
ститут побутового обслугову- 
вання, Кам'янець-Подільський 
педагогічний інститут та Кам'я- 
нець-Подільський  сільськогоспо- 
дарський інститут (16,2 тис. 
студентів), а також загальнотех. 
ф-т Хмельн. технологічного ін-ту 
побутового обслуговування в Ка- 
м'янці-Подільському. 

В області працюють Хмельн. між- 
галузевий тер. центр наук.-тех. 
інформації і пропаганди Укрндін- 
ті  Держплану УРСР, Хмельн. 
обл. державна с.-г. дослідна стан- 
ція та ін. наук. установи і проект- 
но-конструкторські орг-ції. Діють 
обл. орг-ції творчих спілок журна- 
лістів (з 1957), письменників (з 
1980), архітекторів (з 1980), два 
театри -- Хмельницький україн- 
ський музично-драматичний те- 
атр імені Г. І. Петровського та 
Хмельницький театр ляльок, обл. 
філармонія. В Х.о. (1983) - 1298 
масових б-к з фондом 16,6 млн. 
одиниць зберігання, 1492 клубні 
заклади, 1261 кіноустановка, три 
держ. музеї --, Хмельницький крає- 
знавчий музей, Кам'янець- -Поділь- 
ський історичний музей-заповід- 
ник та Щепетівський літ.-меморі- 
альний комплекс М. О. Остров- 
ського, 330 музеїв і музейних кім- 
нат, що працюють на громад. 
засадах. 

У Хмельницькому є дендропарк. 
При культ.-осв. закладах -- понад 
11,5 тис. колективів худож. само- 
діяльності, в яких беруть участь 
бл. 174 тис. аматорів, 44 колекти- 
вам присвоєно звання народних, 
серед них нар. драм. театр, 
нар. ансамбль танцю «Веселка», 
нар. фольклорно-етнографічний 
ансамбль танцю «Поділля», нар. 
ансамбль танцю «Юність Поділля», 
нар. ансамбль танцю «Радість», 
нар. ансамбль пісні і танцю «Сві- 


танок», 


нар. хор вчителів, нар. 


капела бандуристів (усі -- в Хмель- 
ницькому). Позашкільні заклади: 


26 


палаців та будинків піонерів, 


15 дит.спюрт. шкіл, б станцій юних 
техніків і натуралістів, екскурсій- 
но-турист. станція. Виходять 2 обл. 
газети -- «Радянське Поділля» та 


«Корчагінець», 


20 міськрайонних 


і районних газет. Обл. к-т по те- 
лебаченню і радіомовленню. Тру- 


дящі Х. о. підтримують дружні 
зв'язки з трудящими Силистрин- 
ського округу НРБ, Остролен- 
ського та Цеханувського воєводств 
ПНР. 

Х. о. багата на історичні, ар- 
хіт., етногр. і археологічні пам'ят- 
ки. 1975 пам'яток історії та куль- 
тури взято д-вою під охорону. В 
Х. о. чимало пам'ятних Місць, 
пов'язаних з життям і діяльністю 


153 





революц., держ. і парт. діячів, 
відомих представників  вітчизн. ХМЕЛЬНИЦЬК. 
науки й культури (див. карту ОБЛАСТ 
«Основні пам'ятники і пам'ятні 


місця Хмельницької області», ок- 
ремі статті про райони, райцентри 
та ін. населені пункти області). 
Іл. див. також с. 154, 155. 

Літ.: Історія міст і сіл Української 
РСР. Хмельницька область. К., 1971; 
Природа Хмельницької області. Львів, 


До карти ОСНОВНІ ПАМ'ЯТНИКИ І ПАМ'ЯТНІ МІСЦЯ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 


1 


зерен ре 


10. 


11. 


12, 
13. 
14. 


15. 


16. 
17. 


18. 
19. 
20. 
21. 
22; 
23. 


24. 


25. 


26. 
21. 


28. 


29. 
31. 


32. 


93. 


34. 


Кімната-музей у будинку, де міс- 
тився райком комсомолу, першим 
секретарем якого 1923 був М. О. 
Островський. 


- Братська могила 150 тисяч рад. 


військовополонених, закатованих 
і розстріляних фашистами в конц- 
таборі. 

Пам'ятник на місці розташування 
1942 партизанського загону їм. 
Ф.М. М ихайлова, яким команду- 
вав Герой Рад. Союзу А. 3. Одуха. 


. Пам'ятник на братській могилі 


борців за Рад. владу, закатованих 
інтервентами 25 березня 1920. 
Пам'ятник героям- танкістам, виз- 
волителям Шепетівки від нім.- 
фашист. загарбників. 

Пам'ятник М. О. Островському. 
Пам'ятник  піонеру-партизану 
В. Котику. 

Історичний музей. 
Літ.-меморіальний комплекс М.О. 
Островського. 

Тут 1924 жив і працював М. О. 
Островський. Пам'ятник письмен- 
нику. 

Пам'ятки архітектури: замок 16 
ст., костьоли кафедральний 
16 ст. місіонерів і бернардинців 
(обидва -- 17 ст.), мури з брамою 
та баштами 17 ст., палац 18 ст. 


Нам'ятка архітектури -- замок 
16 ст. 
Городище 12--13 ст. -- залишки 


давньоруського міста Ізяславля. 
Братська могила членів підпіль- 
ного ревкому, закатованих петлю- 
рівцями в квітні 1919. 

Залишки земляних кріпосних ваз 
лів 17 ст. 

Парк кінця 19 ст. 
Пам'ятка архітектури 
фортеці 16 ст. 
Тихомельське городище 10 ст. 
Давньоруське городище 11--13 ст. 
Парк кінця 19 ст. 

Пам'ятка архітектури -- садиба 
19 ст. 

Парк 1-1 пол. 19ст. 

Місце народження рад. парт. і 
держ. діяча, академіка АН УРСР 
Д. 3. Мануіїльського. 

Місце битви селянсько-козацьких 
полків на чолі з М. Кривоносом 
проти польсько-шляхетського вій- 
ська 1648. 


руїни 


Нам'ятка архітектури -- замок 
1571. 

Городище 12--13 ст. -- залишки 
міста Губин. 


Місце народження революц. дія- 
ча Володарського В. Пам'ятник 
В. Володарському. 
Меморіальний комплекс рад. вої- 
нам, які загинули в боях проти 
нім. -фашист. загарбників під час 
Великої Вітчизн. війни 1941--45. 
Парк поч. 19 ст. 


. Парк кінця 18 ст. 


Пам'ятник воїнам 53-і -(1 танкової 
бригади, які загинули під час виз- 
волення села Бубнівки від нім.- 
фашист. загарбників. 

Тут 1855--58 жив і працював учи- 
телем поет-байкар Л. Ї. Глібов. 
Літ.-меморіальна музейна кімна- 
та Л. І. Глібова. 

Пам'ятник на могилі сподвижника 
Б. Хмельницького козацького пол- 
ковника Ї. Ганжі, який загинув 
1648. 

Монумент на місці розгрому поль- 
сько-шляхетських військ селян- 
сько-козацькими військами під ке- 
рівництвом Б. Хмельницького. 


Пам! ятник на честь  300-річчя 
возз'єднання України з Росією. 
Пам'ятник уродженцю с. Данюки 
Герою Рад. Союзу Д. В. Козаку. 
Пам'ятник (танк Т-34) військовим 
частинам та з'єднанням, які виз- 
волили Проскурів у березні 1944 
від нім.- фашист. загарбників. 
Меморіальний комплекс рад. вої- 
нам, які загинули під час визво- 
лення Проскурова 1944. 

. Пам'ятник Т. Г. Шевченкові. 

. Пам'ятник Б. (Хмельницькому. 
Пам'ятник В. П. Затонському. 

. Пам'ятник О. М. Горькому. 

. Місце народження рос. рад. гра- 
фіка Г. С. Верейського. Мемо- 
ріальний будинок-музей Г. С. 
Верейського. й 
Хмельницький краєзнавчий  му- 
зей. 

Пам'ятки архітектури: 
14--16 ст., палац 16 ст., 
троїцький костьол 16 ст. . 
Пам'ятки архітектури: міська 
брама 15--18 ст., замок 15--18 ст. 
Місце народження польс. і укр. 
композитора М. Завадського. 
Пам'ятник активному учаснику 
боротьби за владу Рад на Поділлі 
М. Я. Ревуцькому. . 
Могила ватажка  антикріпосни- 
цького селянського руху У. Я. 
Кармалюка. Пам'ятник У. Я. Кар- 
малюку. 

Пам'ятки архітектури: мури з баш- 
тою 14--18 ст., костьол 1561. 
М ісце народження рад. воєначаль- 
ника Героя Рад. Союзу І. Т. Пав- 
ловського. 

Пам'ятка архітектури -- церква- 
фортеця 15-- 16 ст. 
Пам'ятки архітектури: 
лівська церква 1769 
13--14 ст., костьол 1450. 
М ісце народження двічі Героя 
Соціалістичної Праці новатора 
с.-г. виробництва Д. В. Бойка. 
Погруддя Д. В. Бойка. 

Місце народження польс. і укр. 
композитора В. І. Заремби. 
Парк 1-Ї пол. 19 ст. , 
Пам'ятник на братській могилі 
учасників селянського повстання, 
які загинули 1906. 

Парк 2-1 пол. 19ст. 

Парк середини 18 ст. 

Місце народження рад. парт. і 
держ. діяча В. П. Затонського. 
Пам'ятник героям громадянської 
війни, які загинули в боротьбі 
за владу Рад 1917--20. 
Пам'ятник героям-танкістам, які 
загинули 1944 під час визволення 
Кам'янця-Подільського від нім.- 
фашист. загарбників. 

Могила Невідомого солдата. 
Місце народження укр. рад. пое- 
та, акад. АН УРСР М. Бажана. 
Місце народження рос. рад. 
письменника В. П. Бєляєва. 
Місце народження Адмірала фло- 
ту Рад. Союзу Героя Рад. Союзу 
С. Г. Горшкова. 

Місце народження рос. рад. біо- 
хіміка Героя Соціалістичної Пра- 
ці Б. І. Збарського. 
Місце народження рос. 
М. Г. Савіної. 
Кам'янець-Подільський 
ний  музей- заповідник. 
Пам'ятки архітектури: середньо- 
вічні укріплення 14--16 ст.-- Гон- 
чарна, Кравецька, Кушнірська 
та ін. башти, Руська та Польська 
брами 16--18 ст., брама 1781, 


35. 
36. 
37. 


44. 
45. 


замок 
Свято- 


46. 
47. 
48. 


49. 


50. 
51. 


52. 


53. Михай- 


фортеця 
54. 


55. 


26. 
57. 


39. 
60. 


61. 


62. 


63. 
64. 


65. 
66. 


67. 


68. 
69. 
70. 


актриси 


історич- 


Петропавлівська церква 16 ст., 
готичний кафедральний костьол 
16 ст., монастирі -- франціскан- 
ців 16--17 ст., домініканців 16-- 
18 ст., ратуша 16 ст., садиба тур. 
намісника | 17 ст. Тріумфальна 
арка 18 ст. дерев' яна Харесто- 
воздвиженська церква на Карваса- 
рах 18 ст. 











71. Ботанічний сад. 
72. Пам'ятник на честь збройного 
повстання селян проти петлюрів- 
ців і білопольських інтервентів у 
грудні 1919. й 
73. Місце битви восени 1653 військ 
Б. Хмельницького проти  поль- 
сько-шляхетського війська. 
74. Пам'ятка архітектури: замок 16 ст. 
Го. Гончарний центр 3-го тис. до н. е. 
76. Слов'янське поселення кін. 12-- 
13 ст. Залишки скельного монасти- 
ря літописного міста Бакота 11-- Папська (Кармелюко 
15 ст. ва) башта в місті Ка 
77. Давньорус. городище 11--13 ст. м'янці-Подільському. 
16 ст. 
зелезаноюю ще 5 7 ОХ 7Т| ОСНОВНІ ПАМ'ЯТНИКУ 
41 1. ще Її; "ДИ ЩО; ї ПАМ'ЯТНІ МІСЦЯ 
бе сао 72 ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ 
г ко ве 7 ОБЛАСТІ 
ЕК Ор С ЗУ / ОСІ " о 
б рудої дев 
ба ор Славута З і же 
ДНЕФЕ | б ТР СЕС ум 
- хе ау У; в виранівйо гозЧа 
о лі о 8.9 КДЖ о М 
о Кум" бу 7, а 
7 м юб и ь ни - 7 ЗРК жі, 
Ши 7 "о С о вв ; м Їв - 57, о. 
: Я 5 Гободище ЩО 77 ЗОБРА Р 
Ф: ж вонр'я, а чі п У " йолонне Й. У В 
і ль о 5 хожоїя м «З я овосеки ЯМ з Ді 5 и й 
/А Гизомеле. б Ук і 4 Ко Гри его 2» сарі й . М о і 
"Й, 9 озна; се. У а І9 ЗАС «Ле, 5 
зо ільське цю ж ) б | У о Р: 3 
бо Де, О | Отеофіполь, ( о - и Р ; 
«/. 2 ГО фо» 88 і б ее ; 
рн У Д 5 | Актоніни с 2 ж ", 
У мб ами, б йтрогуяі - 
ші Зо о г Старокостянтині »» пам у Фх "Р. Хо 
ДВ а 12 -Туц 26 МЕ п р ж : 
З п Красилів її 7 ДН фо б 
к (О Волочиськ оо о 
о 7 Хмількійк б 
я о Ро ЧИе Дакюки й ро 














й 5 Зої 
- ва, - по Летичі чо 
БУД ої чно ВУ 
уми 70 Сатанів У 0 Ре Лтин о 
НД» М Михалківцід 79 - У: є 
і 72 ОЖи пес "Ярмолинці Деражня су і 
; бів а Р Ж 
Те зна ТА х 2 
ре а 72, дк ке З з 
З й й 
Чемерівці Віньківці У ТЯ 7 Я 
хор ДЯ. . жи о. а 
О Летава Карижау - З б . тмеринко. 
Й Ви НИХ 
Я є З о ЛЬ ВЕ 
я б й 1 72 о Фу Х . С Рай з і 
В З Михайлівка 0 обо яд 7 і 7 нео за 
оо ад |Лисец Нові Ушиця. 3): 13,: ? 
и . 
ві 82.63 64-66 |69 70 іл ) суд 
у ь -б цу/. 
М . 7 - 5 5 
. ам'янець- 4 із Й. Пам'ятники й пам'ятні місця, 
ой Ж Польський Ул ОКульчіівці Ч пов'язані З ЖИТТЯМ І ДІЯЛЬНІСТК 
є. 75 АН С 8 державних, політичних І війсь- 
б Жванець ТАС ЛИ кових діячів, діячів науки й 
22; ль а 577 37 777 7 культури, героїв праці 
пк ОЗ 7 ДА. ен 
Со МЕР б. 2, и ра з ем Археологічні пам'ятки 
човРРОН ДИВ: зни 
ФО Музеї 
| Йаназнаки ВООЛЕННУ Пам'ятники Й пам'ятні місця 
бони сірінньс ВІРНО 4 Заповідні місця та пам'ятки 


приро. 
Пам'ятникн Й пам'ятні місця М 
історико-революційннх подій А Історичні пам'ятки Я й 


та подій громадямської війнн 20 ки 


БО ОВАРОНЕ АЕН РЕВЕ | 


В Архітектурні пам'ятки 


154 





ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ 








5 | 





Ч/«5- 


Б. М. Хмельницький. 





Хмельницька область. 
Пам'ятник Богдану 
Хмельницькому в місті 
Хмельницькому. 1958. 














1980; Народне господарство Україн- 
ської РСР у 1983 році. Статистичний 
щорічник. К., 1984. Т. Г. Лісовий. 
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Богдан (3Зі- 
новій) Михайлович  |бл. 1595, 
ймовірно, Чигирин, тепер місто 
Черкаської обл.-- 27.МП (6.У ШІ) 
1657, там же; похований у с. Су- 
ботові, тепер Чигиринського р-ну 
Черкас. обл.) -- гетьман України 
(з 1648), держ. діяч і полководець. 
Походив з дрібної укр. шляхти. 
Освіту здобув в єзуїтській колегії 
у | Львові. Крім української, 
польс. і рос., знав також лат., тур. 
і тат. мови; мав грунтовні знання 
з історії, географії, юриспруденції 
та ін. наук. З юнацтва був обізна- 
ний з військ. справою. В 1620 
разом з батьком брав участь у похо- 
ді польс.-шляхет. війська у Молда- 
вію проти турків. У Цецорській 
битві 1620 Х. потрапив у тур. по- 
лон, де пробув два роки. Після 
повернення з полону Х. вступив до 
реєстрового козац. війська (див. 
Реєстрові козаки). Учасник нар. 
повстань 1637--38. В 1637 обій- 
мав посаду військ. писаря, 1638-- 
46 -- чигиринського сотника. Пере- 
слідуваний польс. урядом, в кін. 
1647 втік на Запорізьку Січ, де 
під його проводом у січні 1648 
вибухнуло повстання, яке поклало 
початок визвольній війні україн- 
ського народу 1648--54 проти шля- 
хет. Польщі. Під керівництвом Х. 
було здобуто перемоги в Жовто- 
водській битві 1648, Корсунській 
битві 1648, Пилявецькій битві 
1648. 8 (18).МІ 1648 Х. надіслав 
царю Олексію Михайловичу листа 
з проханням прийняти Україну 
під владу Росії і подати їй військ. 
допомогу. В січні 1649 Х. відпра- 
вив до Москви свого посла Є. А. 
Мужиловського з тим же прохан- 
ням. Царський уряд погодився по- 
давати Україні дипломатичну, 
екон. і військ. допомогу. В лютому 
1649 в Переяславі почалися пере- 
говори з польс. комісарами. Не 
домігшись від Х. поступок, шля- 
хет. Польща відновила воєнні 
дії. Укр. війська на чолі з Х. пе- 
ремогли польс. військо в Зборів- 
ській битві 1649, але зрада союз- 
ника -- крим. хана -- примусила 
Х. підписати Зборівський договір 
1649. Щоб забезпечити флан: з 
боку Молдавії, Х. влітку 1650 
послав туди військо й змусив 
молд. господаря В. Лупу укласти 
союзний договір з Україною (див. 
Молдавські походи Б. Хмельниць- 





ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ 


кого 1650 і 1652). В Берестецькій 
битві 1651 через зраду крим. ха- 
на сел.-козац. військо зазнало по- 
разки. Внаслідок воєнних невдач 
Х. змушений був укласти з шляхет. 
Польщею Білоцерківський договір 
1651. Збройна боротьба укр. наро- 
ду під керівництвом Х. тривала і 
привела до поразки польс.-шляхет. 
війська в Батозькій битві 1652. 
Після рішення Земського собору 
1653 про прийняття України до 
складу Рос. д-ви і оголошення Ро- 
сією війни Речі Посполитій Пере- 
яславська рада 1654 при керів- 
ній участі Х. здійснила возз'єд- 
нання України з Росією 1654. Х. 
очолював гетьманську адміністра- 
цію до кінця свого життя. Х. при- 
свячено багато нар. дум, істор. 
пісень, переказів. Х. як герой нар.- 
визвольної війни 1648--54 відоб- 
ражений у творах Т. Г. Шевчен- 
ка, Є. П. Гребінки, І. Я. Франка, 
М. П. Старицького, рос. письмен- 
ників К. Ф. Рилєєва, Ф. М. 
Глинки. Мотиви й образи нар. дум 
та істор. пісень про Х. широко 
використано в творах укр. рад. 


письменників О. Є. Корнійчука, 
П. Г. Тичини, М. Т. Рильського, 
М. П. Бажана, І. Ле, А. С. Ма- 


лишка, П. А. Загребельного. 

Укр. рад. композитор К. Ф. 
Данькевич створив оперу «Богдан 
Хмельницький». Образ Х. відтво- 
рено в кіно. 10.Х 1943 встановлено 
Богдана (Хмельницького орден, 
12.Х 1943 м. Переяслав переймено- 
вано на м. Переяслав-Хмельниць- 
кий, 16.1 1954 м. Проскурів -- на 
м. Хмельницький, а Кам'янець- 
Подільську обл.-- на Хмельниць- 
ку обл. Х. встановлено пам'ятни- 
ки в Києві (1888; скульптор М. И. 
Микешин; іл. див. т. 35, с. 121), 
Хмельницькому, Берестечку, Чер- 
нігові. Іл. див. на окр. аркуші, 
с. 64--65. 

Літ.: Історія Української РСР, т. 2. 
К., 1979; Документи Богдана Хмель- 
ницького. 1648--1657. К., 1961; Кри- 
п'якевич І. П. Богдан Хмельницький. 
К., 1954; Голобуцкий В. А. Дипло- 
матическая история освободительной 
войнь украийнского народа 1648-- 1654 
гг. К., 1962. В. О. Голобуцький. 


ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (Іван Парфе- 
нович (січень 1742--13.1 1794) -- 
вітчизняний  філософ-ідеаліст. З 
роду Хмельницьких, по лінії бра- 
тів Б. М. Хмельницького. Навчав- 
ся в Київській академії та Ке- 
нігсберзькому ун-ті. З 1761 -- док- 
тор філософії. Повернувшись на 
батьківщину, жив у Петербурзі, 
служив  обер-секретарем сенату, 
був членом комісії для складання 
проекту «Нового уложення» (зі- 
брання законів).  Філос. праці 
(«Міркування про основи філосо- 
фічні», «Міркування про рабство 
за законами природними і звичаю 
всенародному» та ін.),, написані з 
ідеалістичних позицій, містять 
елементи діалектики. 


Р О. Пашкова. | 


ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Микола ІЇва- 
нович 11 (22).УПІ 1791, Петербург 
-- 8 (20).ІХ 1845, там же) -- рос. 
драматург. Син І. П. Хмельниць- 
кого. З роду Б. М. Хмельницького. 
Літ. діяльність почав 1811. Автор 
п'єс «Своя сім'я, або Заміжня на- 
речена» (у співавт. з ОО. Грибоє- 
довим ії О. Шаховським), «Зіно- 
вій Богдан Хмельницький». Пе- 
рекладав комедії Ж. Б. Мольєра. 


ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ  Олександ 
Анатолійович  (н. 2.У1П 1924, 
Харків) -- укр. рад. живописець, 
нар. художник УРСР (з 1984). 
Учасник Великої Вітчизн. війни 
1941--45. У 1953 закінчив Харків. 
художній ін-т. Твори: «Навіки 
разом» (1953), «Юність батьків. 
Рік 1905» (1957), «Радянську вла- 
ду на Україні проголошено. Хар- 
ків. 1917 рік» (1960, у співавторет- 
ві), «Перемога» (1961), «В ім'я 
життя» (1967), «Був місяць тра- 





Р 


О.А. Хмельницький. Перемога. 1961. 
ДМУОМ у Києві. 


вень» (1975), «Нічні поїзди» 
(1980). Викладає в Харків. худож.- 
пром. ін-ті, професор (з 1978). 
Нагороджений юдорденами Слави 
3-го ступеня і «Знак Пошани», ме- 
далями. Іл. див. до статей Велика 
Жовтнева соціалістична револю- 
ція, т. 2, с. 88--89, Українське ра- 
дянське образотворче мистецтво, 
т. 11, кн. 2, с. 379. , 
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Олександр 
Ісакович (30.Х. 1889, Одеса -- 7. ХП 
1919, Москва) -- укр. рад. дер- 
жавний діяч. Член Комуністичної 
партії з 1917. Н. в сім'ї адвоката. 
В 1911 закінчив Новоросійський 
ун-т в Одесі. Редактор газ. «Голос 
пролетария» (1917). З червня 
1917 -- голова Одес. більшови- 
цького к-ту. Учасник Одеського 
січневого | збройного повстання 
1918. З січня 1918 -- на рад. ро- 
боті в Москві. В 1919 був членом 
Президії ВУЦВК, наркомом юсти- 
ції УРСР, працював на ін. поса- 
дах. На ПІ з'їзді КП(б)У обраний 
членом ЦК. Автор перших праць 
з рад. праваїна Україні. 
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Тиміш Бог- 
данович |бл. 1632 з (15). ІХ 
1653, м. Сучава, тепер СРР, по- 
хований у с. Суботові, тепер Чиги- 
ринського р-ну Черкас. обл.) -- 
діяч визвольної війни українсько- 
го народу 1648--54. Старший син 
Б. М. Хмельницького. Весною 1648 
був залишений заложником у крим. 
хана, зяким Б. М. Хмельницький 
вів переговори про укладення сою- 
зу проти шляхет. Польщі. З 1648 
-- чигирин. сотник, брав участь 
у багатьох походах і битвах (під 
Пилявцями, Зборовом, Берестеч- 
ком, Батогом). Ім'я Х. пов'язане 
гол. чин. з молдавськими похода- 
ми Б. Хмельницького 1650 і 1652, 
метою яких було примусити гос- 
подаря В. Лупу розірвати союз 
з Польщею. 2(12).ЇХ смертельно 
поранений під час Сучавської обо- 
рони 1653., В 
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Юрій Богда- 
нович (бл. 1641, с. Суботів, тепер 
Чигиринського р-ну Черкас. обл.-- 
1685, м. Кам'янець-Подільський, 


тепер Хмельн. обл.) -- гетьман 
України (1659--63), молодший син 
Б.М. Хмельницького. Слухняний 
виконавець волі козац. старшини, 
зв'язаної з шляхет. Польщею. Ук- 
лав з польс.-шляхет. урядом Сло- 
бодищенський трактат 1660, за 
яким Україна розривала союз з 
Росією і підпадала під владу шля- 
хет. Польщі. В результаті нар. 
повстань | проти  польс.-шляхет. 
загарбників Х. на поч. 1663 від- 
мовився від гетьманства |і по- 
стригся в ченці. В 1664--67 Х. був 
ув'язнений в Марієнбурзькій фор- 
теці. В 1673 його захопили в полон 
крим. татари і відправили в Стам- 
бул. Під час Чигиринських похо- 
дів 1677 і 1678 тур. уряд проголо- 
сив Х. «гетьманом», пізніше «кня- 
зем Малоросійської України». Ко- 
ли спроби тур.-тат. агресорів при- 
душити всенар. рух проти Х. за- 
знали краху, султанський уряд 
16381 позбавив Х. «гетьманства». 
В 1685 його знову було призначено 
«гетьманом України». Незабаром 
страчений за наказом, тур. уряду. 
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (до 1954 
-- Проскурів) -- місто, обласний 
і районний центр УРСР, на р. 
Пд. Бузі при впадінні в нього р. 
Плоскої. Вузол залізничних та 
автомоб. шляхів, аеропорт. 210 
тис. ж. (1984). 

Х. вперше згадується в історич- 
них джерелах 1493 під назвою 
Плоскирів. У 2-й пол. 16 ст. тут 
було збудовано фо олтоцю; Населен- 
ня ШПлоскирова брало участь у 
Наливайка повстанні  1594--96, 
визвольній війні українського на- 
роду 1648--54, Палія повстанні 
1702---04, гайдамацькому русі 30-- 
60-х рр. 18 ст. У 80-х рр. 18 ст. 
Плоскирів перейменовано на Про- 
скурів. Після 2-го поділу Польщі 
(1793) місто в складі Правобереж- 
ної України возз'єднано з Росією. 
В 1902 тут виникла с.-д. група, 
1905 -- орг-ція РСДРП. У місті 
під час революції 1905--07 відбу- 
лися політ. демонстрації і страйки. 
В серпні 1917 виникла Проскурів- 
ська організація РСДРП(б). Рад. 
владу встановлено 20.ХІ (3.Х1І) 
1917. Залізничники Проскурова 
брали участь у Всеукраїнському 
страйку залізничників 1918. В 
місті відбулося | Проскурівське 
збройне повстання 1919 проти пет- 
люрівської Директорії. З 1941 
Проскурів -- обл. центр. Під час 
Великої Вітчизн. війни в період 
нім.-фашист. окупації (8.М1І 1941 
--25.ПІ 1944) тут діяла Проску- 
рівська окружна підпільно-парти- 
занська організація. Місто  виз- 
волено від нім.-фашист. загарбни- 
ків внаслідок Проскурівсько-Чер- 
нівецької операції 1944. На від- 
значення  300-річчя возз'єднання 
України з Росією Проскурів 1954 


зем 


око 
я б 


чи 


Місто Хмельницький. На розі вулиць 
К. Маркса і К. Лібкнехта. 


перейменовано на Хмельницький. 
До Великої Жовтн. соціалістич. 
революції в місті була значна 
кількість напівкустарних підпри- 
ємств (тютюнова та екіпажна ф-ки, 
миловарня тощо). За роки рад. 
влади тут реконструйовано старі 
і збудовано нові пром. підприємст- 
ва. Сучасний Х.-- значний пром. 
центр Поділля. У 1982 в місті бу- 
ло 44 пром. підприємства, які ви- 
робляли 25,1 2 всієї товарної про- 


дукції області. Провідне місце 
посідає машинобудування (59 90 
пром. продукції міста), в т. ч. 


приладобудування і верстатобуду- 
вання (Хмельницький завод тер- 
мопластавтоматів,  Хмельниць- 
кий завод трансформаторних під- 
станцій, з-ди «Катіон», коваль- 
сько-пресового устаткування, трак- 
торних агрегатів). Розвинута легка 
пром-сть, яка представлена взут., 
швейною, трикот., шкіргаланте- 
рейною ф-ками. Харч. пром-сть ба- 
зується на місц. сировинних ре- 
сурсах -- м'ясокомбінат, хлібний, 
міськ. молочний з-ди, макаронна 
та кондитерська ф-ки. Пром-сть 
буд. матеріалів (з-ди:  велико- 
панельного домобудування, залізо- 
бетонних конструкцій і цегельний). 
Меблева ф-ка, ливарно-мех., хім. 
(виробляє фарби, лаки, поліетиле- 
нові труби для с. г., поліетиленову 
плівку, пластмасові вироби) з-ди. 
Х.-- важливий культур. центр 
республіки. У 1982/83 навч. р. у 
місті налічувалося 27 загальноосв. 
шкіл (27,6 тис. учнів), З муз. та ху- 
дожня школи, 6 серед. спец. навч. 
закладів (бл. 4 тис. учнів), 9 про- 
фес.-тех. уч-щ (бл. 4 тис. учнів), 
у Хмельницькому  технологічно- 
му інституті побутового обслу- 
говування навчалося понад б тис. 
студентів. Працюють Хмельн. між- 
галузевий тер. центр наук.-тех. 
інформації і пропаганди Укрндін- 
ті Держплану УРСР та ін. наук. 
установи і проектно-конструктор. 
орг-ції. В Х. -- 96 б-к (фонд-- 
3,7 млн. одиниць зберігання), 29 
клубних закладів, 19 кіноустано- 
вок, у т. ч. 5 кінотеатрів, 2 держ. 
театри -- Хмельницький україн- 
ський музично-драматичний те- 
атр імені Г. І. Петровського та 
Хмельницький театр ляльок, обл. 
філармонія, Хмельницький крає- 
знавчий музей. У Х. є дендропарк. 
Позашкільні заклади: Палац піо- 
нерів, 5 дит. спорт. шкіл, станції 
юних техніків і натуралістів. Пра- 
цює видавництво «Поділля». Ви- 
ходять дві обл. газети -- «Радян- 
ське Поділля» та «Корчагінець». 
Обл. комітет по телебаченню і ра- 
діомовленню. Пам'ятники: В. І. Ле- 
ніну (1970, скульптор Е. Кун- 
цевич), В. П. Затонському (1970, 
скульптор М. Лисенко) та ін. У 
1846 в місті двічі побував Т. Г. 
Шевченко, в різний час приїздили 
Л. І. Глібов (1855--58), С. В. Ру- 
данський. У 1890--94 тут служив 
О. І. Купрін. Іл. див. також с. 156. 

Ю. О. Гиврик. 
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЗАВОД ТЕР- 
МОПЛАСТАВТОМАТІВ -- під- 
приємство верстатобудування. 
Буд-во почато 1966. Першу продук- 
цію одержано 1971.  Випускає 
термо- і реактопластавтомати (ма- 
шини для лиття пластичних мате- 
ріалів під тиском), автом. ма- 
ніпулятори. Оснащений верстата- 
ми з числовим програмним керу- 


ванням. Впроваджено прогресив- 
ні технологічні процеси, систему 
«Ритм», автоматизовану систему 
управління підприємством. 

1976 Х. з. т.-- гол. підприємство 
виробничого об'єднання «Термо- 
пластавтомат» (з 1981 -- ім. ХХУІЇ 
з'їзду КПРС). Г, Й. Трачук. 
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЗАВОД 
ТРАНСФОРМАТОРНИХ  ПІД- 
СТАНЦІЙ імені 50-річчя СРСР -- 
підприємство електротех. пром-сті. 
Буд-во почато 1957. Першу про- 
дукцію (роз'єднувачі і приводи 
до них) одержано 1958, перший 
трансформатор і першу комплект- 
ну трансформаторну підстанцію -- 
1960. З-д випускає (1983) силові 
масляні трансформатори  потуж- 
ністю 400, 630, 1000 і 1600 квВа, 
спец. трансформатори для жив- 
лення електропечей, електровозів 
ії електропоїздів, комплектні транс- 
форматорні підстанції, внутр. | 
зовн. установки потужністю 400, 
630, 1000 і 1600 кВа, комплектні 
високовольтні розподільні прист- 
рої напругою 6, 10 кВ. Крім того, 
тут виробляють товари нар. спо- 
живання. З 1976 Х. з. т. п.-- гол. 
підприємство виробн. об'єднання 
«Укрелектроапарат». З-д нагород- 
жено орденом Трудового Червоно- 
го Прапора (1976).  Г. С. Жарий. 
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ КРАЄЗНАВ- 
ЧИЙ МУЗЕЙ -- створений 1925 
на базі музею бджільництва (засн. 
1909) як музей краєзнавства і са- 
нітарної гігієни. З 1945 -- обл. 
краєзнавчий музей. Має відділи 
(1984): природи, історії  дорад. 
часу, історії рад. суспільства. 
Відділами музею також є Шепе- 
тівський і Волочиський істор. му- 
зеї, худож. музеї в Меджибожі і 
акад. Г. С. ВБерейського в Хмель- 
ницькому. На 1983 в музеї збері- 
галося бл. 57 тис. експонатів. 
Серед них --цінні колекції фауни і 
флори області, матеріали археол. 
досліджень  давньорус. городищ 
на тер. області, колекції подільсь- 
кого фарфору, старовин. укр. муз. 
інструментів, 
кін. 19 ст. У відділі історії рад. 
суспільства фотографії, доку- 
менти, листівки. ллакати, зброя, 
зразки продукції підприємств 
області та ін. матеріали періодів 
Великої Жовтн. соціалістич. ре- 
волюції, громадянської та Великої 
Вітчизн. воєн |і сопіалзтиносо 
будівництва. Гасюк. 
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОН ее 
у центр. частині Хмельн. обл. 
УРСР. Утворений 1965. Площа 
1,3 тис. км2?. Нас. 67,2 тис. чол. 
(1984). В районі -- 73 населених 


килимових виробів 





155 


ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ 


РАЙОН 





б 
Місто Хмельницький. 
Монумент Вічної Сла- 


ви. Скульптор В. ЇЇ. 
Зноба. 1983. 


Хмельницька область. 
Пам'ятник піонеру-пар- 
тизану В. Котику в мі- 
сті Шепетівці. Скульп- 
тори А. Г. Скиба 1Ї. М. 
Самотос. 1958. 


ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОН 
ХМЕЛЬНИЦЬНО! ОБЛАСТІ 


Хмельницьким 


денний 0 0 
Пашківці 


Лісові Гринавц! 


Олешин 


ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ о 


Давиак.8ц 


копитні о 


Ружичанка 


РИ/ Ла ЇЙ з 


У нат ці. 
9 


ли 
// РТ. 


Печеськи А,Моломолинці? 
(,) м 


| Аркадивці? 
Терешия 
"7 ОС 


Стуфчинці о є 
Жовтиєає У 


Партом аа Й 
2/. 


Пирогівці й 
чаю - бо 


о 
Богдани ци Масівцік 


І Територія гідпорядкована 
Хмельницькій міськрад 





156 


ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ 
ТЕАТР ЛЯЛЬОК 








Місто Хмельницький. 
Пам'ятник В. П. За- 
тонському. Скульптор 
М. Г. Лисенко, архітек- 
тор А. Ф. Ігнащенко. 
1970. 





Хміль звичайний: 


1 - жіночі суцвіття; 
2 -- чоловічі суцвіття: 
3 -- гілка з шишками. 





Ховрах сірий. 


пунктів, підпорядкованих селищ- 
ній і 32 сільс. Радам нар. депута- 
тів. Центр -- м. Хмельницький. 
Х. р. розташований в межах По- 
дільської височини. Переважають 
хвилясті останцево-вододільні міс- 
цевості. Корисні копалини: торф, 
пісок, глина. Річки -- Південний 
Буг та його прит. Бужок. Грунти 
малогумусні та опідзолені чорно- 
земи. Лежить у лісостеповій зоні. 
Ліси (дуб, сосна, береза, осика, 
граб, липа) займають 3,6 тис. га. 
В межах району -- частина Моло- 
молинцівського держ. заказника. 
Осн. пром. і культур. центр райо- 
ну -- місто обл. підпорядкування 
Хмельницький. Найбільші пром. 
підприємства у районі -- Хмельн. 
цукр. з-д, Богдановецький комбі- 
нат хлібопродуктів, Чорноострів- 
ська трикотажна ф-ка. Районний 
комбінат побутового  обслугову- 
вання (Хмельницький) та будинок 
побуту. Землеробство району спе- 
ціалізується на вирощуванні цукр. 
буряків і зернових культур, тва- 
ринництво -- на виробн. м'яса, 
молока, яєць. Площа с.-г. угідь 
1983 становила 94,3 тис. га, у т. ч. 
орні землі -- 84,5 тис. га. Осушено 
4,6 тис. га. У Х. р.- 24 колгоспи, 
6 радгоспів, райсільгосптехніка, 
райсільгоспхімія. Залізничні стан- 
ції: Хмельницький, Чорний Ост- 
рів, Богданівці, Скібнєво. Автомоб. 
шляхів - 365 км, у т. ч. з твер- 
дим покриттям -- 319 км. У районі 
-- сільс. профес.-тех. уч-ще (смт 
Чорний Острів), 56 заг.-осв., 2 муз. 
щколи: 72 лік. заклади, у т.ч. 
9 лікарень. 73 клубні установи, 
75 кіноустановок, 74 б-ки. У с. За- 
харівцях Х. р. народився укр. 
рад. архітектор А. Ф. Ігнащенко. 
В Х.р. видається газ. «Прибузька 
зоря» (з 1919). І. М. Бондар. 
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ТЕАТР ля- 
ЛЬОК. Засн. 1970. В репертуарі: 
«Котигорошок» Г. Усача, «Козе- 
нята і сірий вовк» Ю. Гімельфар- 
ба, «Казка про Ємелю» В. Судаш- 
кіна, «Російські казки» Н. Ново- 
селицької, «Троє поросят» С. Ми- 
халкова, «Божественна комедія» 
І. Штока, «Зачарована мишка» 
А. Балінта, «Куди ти, Конику?» 
Р. Москова. В тела з працювали: 
засл. артисти УРСР С. Єфремов, 
О. Смирнова. Гол. режисер (З 
1977) -- засл. арт. УРСР Л. Попов. 
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ  ТЕХНОЛО- 
ГІЧНИЙ ІНСТИТУТ ПОБУТО- 
ВОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ 
вищий навчальний заклад М-ва 
вищої і середньої спеціальної ос- 
віти УРСР. Засн. 1967. В ін-ті 
(1984) -- 7 ф-тів: мех., технологіч- 
ний,  інженерно-економічний, ве- 
чірньої і заочної форми навчання, 
підвищення кваліфікації керівних 
кадрів, 2 загальнотехнічні (один 
з них-- у Кам'янці-Подільському 
Хмельницької обл.). Є підготовче 
відділення, обчислювальний центр. 
Фонд б-ки налічує (1983) 533 тис. 
одиниць зберігання. В ін-ті навча- 
ється (1983) бл. 6,4 тис. студентів. 
За роки існування в ньому підго- 
товлено понад 8,3 тис. спеціалістів. 

І. Силін. 
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УКРАЇНСЬ- 
КИЙ МУЗИЧНО- ДРАМАТИЧ- 
НИЙ ТЕАТР імені Г. І. Петровсь- 
кого. Засн. 1931 в Новочеркаську 
як  Пн.Кавказ. крайовий укр. 
драм. театр. З 1932 -- імені Г. І. 
Петровського. В 1933 переїхав на 


Україну, з 1934 -- Вінн. пересув- 
ний робітн.-колг. театр ім. Г. І. 
Петровського. В 1938 переіменова- 
но на Кам'янець-Подільський те- 
атр ім. Г. І. Петровського, з 1954 -- 
сучас. назва. В репертуарі: «Ой не 
ходи, Грицю, та й на вечорниці» 
М. Старицького, «Чому посміха- 
лися зорі» О. Корнійчука, «Ди- 
кий Ангел» О. Коломійця, «Теп- 
леньке місце» О. Островського, 
«Сині коні на червоній траві» 
М. Шатрова, «Ханума» за мотива- 
ми п'єси А. Цагарелі, «Макбет» 


і , . уч - 
и | 2 ь Й 

і но зу й 
З ж- я 
чь 


є жо 
Ї данній 1 Кі Я мо 
на Же зе: 


о й 
АЖ - 2 


чек Р 


Ро 


ож оо о лю 


зір є 


нім 


У. Шекспіра. В театрі працювали: 
засл. діячі мистецтв УРСР Д. 
Лазуренко, М. Янковський, засл. 
артисти УРСР Л. Сабінін, М. Ста- 
ніславський, Д. Чайковський та 
ін. В трупі (1984): нар. арт. УРСР 
І. Жулкевський (лив. т. 12, До- 
даток), засл. артист УРСР В. "Кар- 
пенко (з 1976-- гол. режисер), 
Н. Балабан, В. Гриценко, Л. Га- 
дзевич, В. Калініна. 

Літ.: Скорський М. А. Хмельницький 


театр імені Г. І. Петровського. К., 
1981. Рі Скорський. 
Х М ЕЛЬОВ Микола Павлович 


(28. МПП (10.У ПІТ) 1901, м. Сормово, 
тепер у складі м. Горького -- 1.ХІ 
1945, Москва| -- рос. рад. актор 
і режисер, нар. арт. СРСР (з 
1937). Член Комуністичної партії 
з 1941. В 1919 вступив до 2-Її сту- 
ді МХАТу, з 1924 артист 
МХАТу (1943-45 -- худож. ке- 
рівник). Учень К. Станіславсько- 
го 1 В. Немировича-Данченка. Ро- 
лі: Каренін («Анна Кареніна» за 
Л. Толстим), Федір («Цар Федір 
Іоаннович» О. К. Толстого), Олек- 
сій Турбін («Дні Турбіних» Бул- 
гакова), Пеклеванов («Бронепоїзд 
14--69» В. Іванова). В 1932--37 
очолював Театр-студію у Москві 
(з 1937 -- Моск. драм. театр ім. 
М. Єрмолової). Знімався в кіно 
(«Людина у футлярі» та ін.). На- 


городжений орденом Трудового 
Червоного Прапора, медалями. 
1941, 1942, 


дере премія СРСР, 
1946. 


Літ.: Комиссаржевский В. Хмелев 
за режиссерским столом. М., 1956; 
Новицкий П. Хмелев. М., 1964. 

В. Г. Давидов. 
ХМІЛЬ Іван Сергійович (н. 16.Х 
1923, с. Старі Шепеличі, тепер 
Чорнобильського р-ну Київ. обл.) 
-- укр. рад. історик, доктор істо- 
ричних наук (з 1976), засл. діяч 
науки УРСР (з 1982). Член КПРС 
з 1944. В 1951 закінчив Київський 
університет. В 1960--63 -- гол. ре- 
дактор вид-ва АН УРСР. У 1965 
--71 -- в апараті Секретаріату 
ООН. З 1971 -- в Ін-ті історії АН 
УРСР. Автор праць з питань істо- 
рії о зовнішньополіт. діяльності 
УРСР і історіографії історії УРСР, 
з міжнар. відносин, і деологічної 
боротьби. Нагороджений орденами 
Олександра Невського і Вітчиз- 
няної війни 1-го та 2-го ступенів, 
медалями. 


ХМІЛЬ (Ништиіиз) -- рід багато- 
річних або однорічних дводомних 
витких рослин родини шовковице- 
вих. Відомо 2 види (за ін. джере- 
лами -- 4), пошир. в країнах по- 
мірного поясу. В СРСР -- 2 биди. 
Х. звичайний (Н. Іийриїіий5) і 
японський (Н. іаропісиз), в т. і 
на Україні -- один -- Х. звичай- 
ний. Х. звичайний -- бага- 
торічна рослина з м'ясистим роз- 
галуженим кореневищем. Стебло 
до 10 м завдовжки, гранчасте, на 
зиму відмирає. Листки  довго- 
черешкові, при основі серцевидні, 
3--5-лопатеві. Суцвіття в пазухах 
верхніх листків і верхівкові. Чо- 
ловічі квітки утворюють волоть; 
жіночі зібрані в колосовидні 
суцвіття (шишки). Плід -- горі- 
шок. Шишки Х. використовують 
у пивоварній, дріжджовій і хлібо- 
пекарській пром-сті, медицині. Х. 
дико росте в Європі, Малій Азії, 
Пн. Америці. В СРСР Х. вирощу- 
ють на Україні і в ряді областей 
РРФСР. За площею Х. Україна 
займає перше місце в Рад. Союзі. 
На Україні найпошир. (1984) сор- 
ти Х.: Житомирський 25, Істрин- 
ський 15, Клон 18, Поліський. Х. 
японський -- однорічна вит- 
ка рослина. Культивується як 
декоративна рослина. 
Літ.: Питання інтенсифікації хме- 
лярства. К., 1972; фо моленодотно, К., 
1975; Технічні культури. К. 
В. П оці. 
ХМІЛЬНИК місто обласного 
підпорядкування Вінн. обл. УРСР, 
райцентр, на р. Пд. Буг. Заліз- 
нична станція. Вперше згадується 
1362. В 1434 його загарбали польс. 
додали В 1448 Х. дістав магде- 
урзьке право. В 16 ст. тут було 
засн. социніанську школу (див. 
Социніани). Населення Х. брало 


участь у Наливайка повстанні 
1594--96, | Павлюка повстанні 
1637, визвольній війні україн- 


ського народу 1648--54. В 1672-- 
99 Х. перебував під владою сул- 
танської Туреччини. Після Карло- 
вицького конгресу 1698--99 знову 
відійшов до шляхет. Польщі. Піс- 
ля 2-го поділу Польщі (1793) Х. у 
складі Правобережної України 
возз'єднано з Росією. Рад. владу 
встановлено в січні 1918. В роки 
Великої Вітчизн. війни в період 
нім.-фашист. окупації Х. (13.УП 
1941--18.ПІ 1944) тут діяв підпіль- 
ний райком партії. 

З 1957 Х.-- місто. У Х.-- авто- 
рем., асфальтовий, комбікормовий, 
сухого знежиреного молока, прод. 
товарів  з-ди, меблева, швейна, 
бавовняна прядильно-ткацька 
ф-ки, філіал Вінн. взут. виробни- 
чого об" єднання, райсільгосптех- 
ніка, райсільгоспхімія, комбінат 
побутового обслуговування. Сільс. 
профес.-тех. уч-ще, 4 заг.-осв., 
музична та спорт. школи; лікарня. 
Будинок культури, 2 кінотеатри, 
4 б-ки. 

Х.-- бальнеологічний курорт рес- 
публіканського значення. Осн. лі- 
кувальні засоби: радонові та вуг- 
лекисло-радонові мінеральні води, 
які використовують для ванн, тор- 
ф'яні грязі. Показання: захворю- 
вання органів руху та опори, нер- 
вової та серцево-судинної систем, 
шкіри, гінекологічні захворюван- 
ня. Функціонує цілий рік. 
Літ.: Лис В. М., Майданик К. І, 
Хмільник. Одеса, 1972. 


ХМІЛЬНИЦЬКИЙ ЛлІТОПИС -- 
історичне джерело і пам'ятка істо- 
ріографії серед. 17 ст. Належить 
до т. з. місцевих літописів. Скла- 
дений невідомою особою, яка жила, 
ймовірно, в м. Хмільнику (тепер 
Вінн. обл.). Автор літопису корот- 
ко реєстрував істор. події 1636-- 
50, що відбувалися на Правобереж- 
ній Україні, особливо в м. Хміль- 
нику та його околицях. У хроноло- 
гічному порядку описано козац.- 
сел. повстання 1637--38 під про- 
водом Павлюка, К. Скидана, пер- 
ші два роки визвольної війни 
українського народу 1648--54 під 
керівництвом Б. Хмельницького, 
до якого літописець ставився з 
симпатією. Автор описав єпусто- 
шення міст і сіл Поділля 1637--49 
під час тат.-тур. набігів, послі- 
довно відзначив неврожайні роки, 
різні стихійні лиха, навів ціни на 
зернові культури, пиво та ін. 
Літописець співчував простому лю- 
дові. Х. л. є і визначною пам'ят- 
кою української мови та літера- 
тури. М . , 

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОН -- на 
Пн. Зх. Вінн. обл. УРСР. Утво- 
рений 1923. Площа 1,3 тис. км2. 
Нас. 53,3 тис. чол. (1984). У райо- 
ні -- 80 населених пунктів, підпо- 
рядкованих 28 сільс. Радам нар. 
депутатів. Центр -- м. Хмільник. 
Х. р. розташований в межах При- 
дніпровської височини. Поверхня 
-- слабо дреновані міжрічкові рів- 
нини. Корисні копалини: торф, гра- 
ніт, глини, піски. Мінеральні дже- 
рела. Річки -- Південний Буг та 
його прит. Снивода. Грунти в ос- 
новному чорноземні. Лежить у 
лісостеповій зоні. Ліси і лісосмуги 
(дуб, акація, клен, ясен, сосна, 
ялина) займають 10,8 тис. га. В 
межах району -- держ. заказник 
Хмільницька дача. Осн. пром. і 
культур. центр району -- місто 
обл. підпорядкування Хмільник. 
Найбільше пром. підприємство 
району -- Жданівський цукр. ком- 
бінат, хмільницькі авторемонтний 
завод, меблева  ф-ка. 2 ком- 
бінати побутового обслуговуван- 
ня (Хмільник, с. Уланів). Спе- 
ціалізація | с. г.-- землеробство 
зерново-буряківничого, тваринниц- 
тво м'ясо-мол. напрямів. Площа 
с.-г. угідь 1984 становила 96,2 тис. 
га, у т. ч. орні землі -- 87,0 тис. 
га. Гол. культури: озима пшени- 
ця, ячмінь, горох, цукр. буряки. 
У Х. р.-- 29 колгоспів, З радгоспи, 
птахофабрика,  міжколг.  об'єд- 
нання по виробн. м'яса, райсіль- 
госптехніка з 2 виробничими від- 
діленнями, райсільгоспхімія. За- 
лізнична станція Хмільник. Авто- 
моб. шляхів -- 412 км, у т. ч. з 
твердим покриттям -- 2/4 км. У 
районі-- сільс. профес.-тех. уч-ще 
(Хмільник), 63 заг.-осв. школи, 
61 лік. заклад, у т. ч. 8 лікарень. 
26 будинків культури, 48 клубів, 
66 кіноустановок, 74 б-ки; музеї: 
історії району (Хмільник), укр. 
рад. поета Я. Шпорти на його 
батьківщині в с. Сальниці, Героя 
Рад. Союзу і нац. героя Франції 
В. В. Порика на його батьківщині 
в с. Порику. У с. Рогинцях Х. р. 
народився укр. рад. письменник 
Я. В. Гримайло, у с. Курилівці -- 
польс. композитор І. Я. Падерев- 


ський. У Х. р. видається газ. 
«Червоний прапор» (з 1930). 
В. С. Бондарчук. 


ХНА (араб.) -- оранжево-червона 
фарба, яку одержують із сухих 
листків лавсонії (І амзопіа іпег- 
ті5). Використовують для фарбу- 
вання гол. чин. волосся і нігтів, 
а також тканин (шерсті, шовку), 
харчових продуктів. Іноді Х. наз. 
також саму рослину. 
ХОАНИ (від грец. уодбуп -- лій- 
ка) -- внутріїнні отвори носа у хре- 
бетних тварин і людини, що сполу- 
чають носову порожнину з глот- 
кою. Утворились в процесі ево- 
люц. розвитку тварин у зв'язку 
з виникненням у них потреби 
постійно або періодично дихати 
повітрям. Вперше  Х.  з'яви- 
лися у кистеперих та дводиш- 
них. 
ХОБОТ -- витягнута носова ча- 
стина морди з ніздрями на кінці у 
деяких хребетних тварин (м'які 
черепахи, більшість комахоїдних, 
тапіри, слони та ін.). Виконує 
функцію дихання, є органом нюху, 
дотику й хапання предметів, з0- 
крема й їжі. Особливо добре роз- 
винений Х. у слонів; він утворю- 
ється внаслідок зростання верхньої 
губи з витягнутим носом і має на 
кінці пальцеподібний рухомий при- 
даток. Х. наз. також видозміне- 
ний передній відділ тіла у деяких 
безхребетних тварин (див. Хобо- 
току). 
ХОБОТНІ (Ргорбозсідеа) ряд 
ссавців. Включає три вимерлі під- 
ряди -- меритерії (Моегійегіоі- 
деа), дейнотерії (РДеіпобрегіоідеа), 
баритерії (ВагукБегіоі деа) і підряд 
-- слоноподібні (ЕЇеррапіоідеа) з 
двома вимерлими та однією сучас- 
ною родиною -- слонові. Най- 
давніші хоботні відрізнялися від 
сучасних слонів. Вони були неве- 
ликі за розмірами, не мали хобо- 
та, у верхній щелепі в них були 
ще ікла. У пізніших форм -- збіль- 
шені розміри, значний розвиток хо- 
бота, верхні різці видовжені у ве- 
ликі бивні, зуби редуковані. У су- 
час. хоботних корінні зуби (по 1 з 
кожного боку щелеп) мають широ- 
ку жуйну поверхню, зношуючись, 
поступово замінюються новими. У 
давніх Х. зуби були з дентину та 
емалі, у пізніших (зокрема, у дея- 
ких стегодонтів) з'являється це- 
мент і у сучас. слонів пластини 
з'єднуються прошарками цементу. 
Найдавніші Х. відомі з пізнього 
міоцену Єгипту, пізніше вони бу- 
ли поширені в Африці, Європі, 
Азії й Америці. Сучас. Х. живуть 
в Африці й Пд.-Сх. Азії. На Ук- 
раїні викопні рештки відомі почи- 
наючи з міоцену. Див. також Ма- 
монт, Мастодонти. 

Н. Л. Корнієць. 
ХОБОТОК -- 1) Витягнутий у виг- 
ляді трубки ротовий апарат дея- 
ких членистоногих тварин; присто- 
сований до ссання рідкої їжі. Роз- 
різняють сисний (волохокрилі, ме- 
телики та ін. комахи) і колючо-сис- 
ний (більшість кліщів, з комах -- 
клопи, воші, блохи та ін.) Х. 
2) Звужена передня частина тіла 
у безхребет. тварин, виконує чут- 
тєву функцію (деякі турбелярії) 
або функцію живлення (ехіуриди). 
3) Рухомий орган на передньому 
кінці тіла для захоплювання здо- 
бичі у деяких війчастих червів. 
4) Орган прикріплення у парази- 
тичних червів. 5) Глотка деяких 
кільчастих червів, що висовується 
назовні. 


ХОБТА Олена Семенівна (15 (27). 
У 1882, с. Гайшин, тепер Пере- 
яслав-Хмельницького р-ну Київ. 
обл.-- 23. ТУ 1960) -- один з іні- 
ціаторів масового руху колгосп- 
ників за одержання високих урожа- 
їв с.-г. культур, Герой Соціалістич- 
ної Праці (1948). Член КПРС з 
1940. З перших днів колективіза- 
ції -- колгоспниця, з 1936 -- ланко- 
ва колгоспу імені Івана Франка 
(тепер Гайшинська  птахофабри- 
ка Переяслав-Хмельницького р-ну 
Київ. обл.). У 1947 очолювана Х. 
ланка зібрала по 75,7 ц/га куку- 
рудзи, в наступні роки -- по 102-- 


145 ц/га, а в 1950 -- по 145 ц/га 


кукурудзи і по 565 ц/га картоплі. 
Х.-- делегат ХУМП--ХУМИШ і ХІХ 
з'їздів Компартії України, депу- 
тат Верховної Ради УРСР 3--4-го 
скликань. Нагороджена 2 ордена- 
ми Леніна. 

«ХОВАНЩИНА» -- вживана ін- 
коли в історичній літературі назва 
Московського повстання 1682. 
ХОВРАХ (СісеПиз) -- рід гризунів 
род. білячих. Довж. тіла 14--40 
см, хвоста 4--25 см. Волосяний 
покрив м'який, забарвлення зви- 
чайно жовто-сіре, іноді з світлими 
плямами або смугами. Поширений 
в Євразії й Пн. Америці. Населює 
степові, лісостепові та лучно-сте- 
пові ландшафти. Живиться над- 
земними і підземними частинами 
рослин, насінням, зрідка комаха- 
ми. На зиму впадає у сплячку. 
Розмножується весною. Самка за 
рік має 1 приплід з 2--13 малят. 
Тривалість вагітності 23--28 днів. 
В роді - - 20 видів, знихв СРСР -- 
12, ут.ч. в УРСР-- 3: Х.крап- 
частий (С. 5а5Нїси5з), Х.євро- 
пейський (С. сікреПНиз) і Х. сі- 
рий,або малий (С. руєтаєцйз). 
Більшість видів Х. завдають шко- 
ди с. г. Деякі (напр., Х. жовтий -- 
С. Фиїми5, Х. довгохвостий -- С. 
ипдціаги5) -- об'єкти хутрового 
промислу. Х., особливо Х. сірий, 
можуть бути носіями збудників 
чуми та ін. зоонозів. - 
ХОДЕЙДА -- місто на Зх. ЙАР, 
гол. мор. порт країни на Червоно- 
му м., вузол автошляхів. 100 тис. 
ж. (1974). 3-д по виробн. метале- 
вої тари, механічна і деревообр. 
майстерні, рибний холодильник, 
портовий комплекс (всі збудовано з 
допомогою СРСР) та ін. Розвину- 
ті кустарні промисли. 
ХОДЕЦЬКИЙ  Старіон  Марти- 
ніанович Г5.Ш (21.П) 1821, Сімфе- 
рополь -- 22 (10). П 1887, Київ| -- 
вітчизн. біолог, тваринник, лісів- 


ХМІЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОН 
ВІННИЦЬНОЇ ОБЛАСТІ 


Р/ 7, 77 


У 


зМар'янівка 


ДО 


б 
Сулквка сСкаржинці 


а "То н 
Терештиль Ен 

Маркуш" 

о 

о 


7 о 
7 ачанівка о 


 оЖжданівка Пустовійти 


7/8 


Ха» Вел Митник Сьомаки Д 
(о) 


Соколова 
Березна о 
(-) 


Липятин о 
Петриківці 
зСальниця 
(,.) 
" Вел Острожок 
Уланів Ж 


. 
Чернятинці 


157 





ХОДЕЦЬКИЙ 





М. Пп. Хмельов. 


О. С. Хобта. 








Ходуличник. 


Й 


о 
/3 - поборожна 
Сміла 


7 


о 
Кропцвна 


Вишенька 
(2) 


аЛозна 
Кустіаціф, Й 
"огинці ІВ 
5 Й 7 


ОВінниця 








ХОДЖА 


158 





П. С. Ходченко. 


Чемпіони Олімпій- 
ських ігор з хокею 


з шайбою 


Країна 


Канада 


Велико- 
британія 


СРСР 


США 


Рік 


1920, 1924, 
1928, 1932, 
1948, 1952 


1936 


1956, 1964, 
1968, 1972, 
1976, 1984 


1960, 1980 


ник. Професор (з 1852). Закінчив 
Петерб. ун-т (1842); в 1842--44 
працював у с.-г. установах Англії, 
Німеччини, Голландії, Швейцарії. 
В 1844--51 -- викладач курсів по 
с. г. у Харкові. З 1852--78 -- про- 
фесор і зав. кафедрою Київ. ун-ту; 
гол. редактор «Университетских 
известий» (Київ, 1863--73). Наук. 
праці з рослинництва і тваринницт- 
ва. Розробив першу рос. терміноло- 
гію вовни (1847). Вивчав причини 
мінливості організмів і селекцію 
с.-г. тварин, запропонував ряд 
агротехніч. методів по вирощу- 
ванню лісів у степу. Автор підруч- 
ників з тваринництва, рільництва, 
зоології і ботаніки. 

С.О. Матвєєнко. 
ХОДЖА (Нохпба) Енвер (н. 16.Х 
1908, м. Гірокастра) -- політ. 
і держ. діяч Албанії. В 1930--36 
навчався в ун-тах у м. Монпельє 
(Франція) і Брюсселі. За фахом -- 
учитель. З 1941 -- член Алб. партії 
праці (АПП; до 1948-- КП Алба- 
нії), керівник її тимчасового ЦК. 
В 1943--54-- генеральн. секретар 
ЦК, з 1954 -- перший секре- 
тар ЦК АПП; 1946--54 -- голова 
Ради Міністрів. Одночасно 1944-- 
94 -- головнокомандуючий Нар. 
армією (до 1945 -- Нац.-визвольна 
армія), 1946--53 -- міністр закорд. 
справ. Голова Ген. ради Демокра- 
тичного фронту Албанії з 1942. 
Головнокомандуючий збройними 
силами і голова Ради оборони з 


1976. 
ХОДЖЕНТ -- колишня (до 1936) 
назва м. Ленінабада. 


ХОДЖКІН (Годжкін; Нодякіп) 
Алан Ллойд (н. 5.П 1914, Банбері, 
Оксфордшір) -- англ. фізіолог, 


член Лондонського королівського 
т-ва (1948, в  1970--75 -- прези- 
дент). Іноз. член АН СРСР (з 
1976). Закінчив  Кембріджський 
ун-т (1936). Осн. праці з фізіоло- 
гії нервової клітини, механізмів 
збудження і гальмування. Х. до- 
вів, що виникнення біоелектрич- 
них потенціалів пов'язане з вибір- 
ковою проникністю клітинної 
мембрани для іонів. Розробив і 
застосував метод фіксації потен- 
ціалу на мембрані. Автор осн. тео- 
рій про роль іонних градієнтів у 
генерації нервового імпульсу. Но- 
белівська премія, 1963 (разом з 
Е.Ф. Хакслі ї Дж. К. Екклсом). 
ХОДЗЬКО (Срод?ко) Александер 
(ЗО.УПІ 1804, містечко Кривичі, 
тепер смт Мядельського р-ну Мін. 
обл. БРСР -- 19.ХП 1891, Нуазі- 
ле-Сек, похований у Монморансі, 
Франція) -- польс. поет і перекла- 
дач, славіст і сходознавець. Під 
час навчання у Віленському ун-ті 
за участь у т-ві «філаретів» 1823 
був заарештований. У  1824--31 
навчався у Петерб. ін-ті східних 
мов. Перша зб.-- «Поезії» (1829). 
У 1831--41 -- на дипломатичній 
службі в Персії. З 1842 жив у Па- 
рижі. В 1857--93 -- професор 
слов'ян. л-р у Колеж де Франс. 
Автор славістичних праць, дослід- 
жень про Персію, граматики перс. 
мови.  Надрукував деякі укр. 
нар. легенди у своєму перекладі 
франц. мовою в кн. «Легенди сло- 
в'янських селян і пастухів» (1864). 
Переклади укр. істор. пісень 
(франц. мовою) із зб. В. Антоно- 
вича і М. Драгоманова «Йстори- 
ческие песни малорусского народа» 
(т. 1--2. К., 1874--75) видав кни- 


гою «Історичні пісні України і ла- 


тиські пісні з берегів Західної 
Двіни» (1879). 
Тв.: Укр. перекл.-- Малина. В 


кн.: Антологія польської поезії, т. 1. 
К., 1979. Р Головин. 
ХОДІН Андрій Васильович (|З 
(17).1Х 1847, побл. м. Новочер- 
каська, тепер Рост. обл.-- 10 (23). 
П 1905, Київ| -- рос. і укр. офталь- 
молог. Закінчив петерб. Медико- 
хірургіч. академію (1871); з 1877 -- 
співробітник цієї ж академії; з 
1881 --професор Київ. ун-ту. Пра- 
ці Х. присвячені вивченню питань 
рефракції ока, світловідчування, 
кольоровідчування, фізіології оч- 
них м'язів, клініки очних хво- 
роб. Х.-- автор ряду посібників 
з офтальмології. З 1884 почав 
видавати в Києві перший рос. оф- 
тальмологічний журнал «Вестник 
офтальмологин». 

ХОДІННЯ -- один з видів локо- 
моції тварин і людини, що здійс- 
нюється завдяки послідовній та 
координованій діяльності скелет- 
них м'язів і кінцівок. Розрізня- 
ють Х. на двох кінцівках (людина, 
людиноподібні мавпи, кенгуру, 
птахи) та на багатьох, що склада- 
ється з сукупності елементів Х. 
на двох кінцівках. Цикл Х. скла- 
дається для кожної кінцівки з 
опорного інтервалу та інтервалу 
перенесення кінцівки. При Х. лю- 
дина здійснює стереотипні рухи й 
підтримує рівновагу.  Послідов- 
ність і координація рухів при Х. 
забезпечуються генератором  кро- 
кування, що знаходиться у спин- 
ному мозку й підпорядкований 
гол. чин. субталамічній ділянні 
проміжного мозку. 

«ХОДІННЯ В НАРОД» -- рух 
різночинно-демократичної  інтелі- 
генції в 70-х рр. 19 ст. з метою 
підготовки селянської революції. 
Лозунг «В народі» вперше висунув 
1861 через «Колокол» О. І. Герцен. 
У 60-х рр. спроби втілити його 


в життя здійснювали учасники 
«Землі і волі»,  ішутінського 
гуртка,  долгушинці.  Дальший 


розвиток ідея «Х. в н.» дістала в 
70-х рр. у працях П. Л. Лаврова 
і М.О. Бакуніна, в програмних 
документах і практичній діяль- 
ності народників (див. Народни- 
цтво). Важливу роль у підготовці 
«Х. в н.» відіграла «Київська ко- 
муна» (1873--74). Навесні 1874 
почалося масове «Х. в н.», яке 
охопило 37 губерній Рос. імперії, 
в т. ч. всі губернії України. Мого 
учасники поширювали серед на- 
роду ідеї «общинного соціалізму», 
закликали до революц. перетво- 
рення суспільства. На кін. 1874 
осн. сили учасників «Х. в н.» було 
розгромлено, найактивніших з них 
засуджено за «процесом 193-х». 
Однак рух тривав. У 2-й пол. 
70-х рр. учасники «Х. в н.» зміни- 
ли тактику: вони перейшли до 
організації поселень на селі. На 
Україні діяльність розгорнули 
часники революц. гуртків Києва 
ії Одеси (див., зокрема, Чигирин- 
ська змова 1877). З 1873 до берез- 


ня 1879 до суд. і адм. відпові- 
дальності було притягнуто 2564 
чол. «Х. в н.» зазнало поразки 


насамперед тому, що ідеї, на які 
опиралися його учасники, були 
утопічні. Однак цей рух зробив 
значний внесок у вироблення ре- 
волюц. тактики, прискорив ство- 


рення централізованої орг-ції, під- 
готував відхід від  бакунізму, 
сприяв переходові до політ. бороть- 
би. В. І. Ленін назвав «Х. в н.» 
«розквітом дійового народництва» 
(Повне зібр. тв., т. 22, с. 290). 
С. О. Сосновчик. 
ХОДНЄВ Олексій Іванович Г6 
(18). 1818, Петербург -- 5 (17). 
ПІ 1883, там же| -- вітчизн. біохі- 
мік. Основоположник біохімії на 
Україні. Закінчив Головний педа- 
гогічний ін-т у Петербурзі (1841). 
В 1846--54 працював у Харків. 
ун-ті (з 1847 -- ад'юнкт, з 1848 -- 
професор). Захистив докторську 
дисертацію «Про об'єднання міне- 
ральної та органічної хімії в єдине 
ціле» (1848). В 1854 переїхав до 
Петербурга, де займався публі- 
цистичною діяльністю. Наукові 
праці присвячені вивченню т. 3. 
драглистих рослинних  (пектино- 
вих) речовин, фізико-хімічних 
властивостей грунтів, теорії ката- 
літичних явищ. Автор першого 
вітчизн. підручника з біохімії -- 
«Курс фізіологічної хімії» (1847). 
ХОДОРІВ -- місто Жидачівсько- 
го р-ну Львів. обл. УРСР, на р. 
Лугу (прит. Дністра). Залізнич. 
вузол. Уперліе згадується 1394. 
В багатьох документах Х. називав- 
ся Ходорів-став або Ходоростав. 
Х. був під владою шляхет. Польщі. 
Після 1-го поділу Польщі (1772) 
Х. загарбала Австрія (з 1867 -- 
Австро-Угорщина). Після розпаду 
Австро-Угорщини (1918) Х. 1919 
захопила бурж.-поміщицька Поль- 
ща. З серед. 20-х рр. у Х. діяли 
комуністичні осередки. В 1939 Х. 
у складі Зх. України возз'єднано 
з УРСР. З 1940 Х.-- місто. У Х.-- 
цукр., м'ясний та харч. комбіна- 
ти, поліграф. машин і хлібний з-ди, 
меблева та харчосмакова  ф-ки, 
Жидачівська  райсільгосптехніка, 
міжколг. буд. орг-ція, комбінат 
побутового обслуговування. Про- 
фес.-тех. уч-ще, 3 заг.-осв. та му- 
зична школи; лікарня; Будинок 
культури, клуб, 2 бібліотеки. У 
1768 було збудовано одну з ви- 
значних пам'яток дерев'яної ар- 
хітектури -- церкву Різдва богоро- 
диці (не збереглася). В Х. наро- 
дився польс. бурж. історик права 
О. М. Бальцер. | М 
ХОДОРІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ 
КОМБІНАТ -- підприємство цук- 
рової пром-сті. Розташований у 
м. Ходорові Жидачівського р-ну 
Львів. обл. Цукровий з-д з цукро- 
рафінадним відділенням початко- 
вою потужністю 8 тис. ц перероб- 
ки цукр. буряків і 125 т цукру- 
рафінаду став до ладу 1913. До 
возз'єднання Зх. України з Укр. 
РСР (1939) з-д належав акціонер- 
ній компанії. Комбінат утворено 
1939, коли до з-ду було приєднано 
бурякорадгосп. За роки післявоєн- 
них п'ятирічок Х. ц. к. перетворе- 
но на одне з найбільших підпри- 
ємств цукр. пром-сті УРСР. До 
його складу входять (1983): цукро- 
вий з-д (по переробці буряків -- 
3000 т за добу), цукрорафінадний 
з-д (450 т цукру-рафінаду за добу), 
спирто-дріжджовий цех (З тис. дал 
спирту-ректифікату за добу), цех 
сушеного бардяного жому (2 т су- 
хих кормових дріжджів за добу), 
бурякорадгосп. Основна продук- 
ція: цукор-пісок, цукор-рафінад, 
спирт-ректифікат. Х. ц. к.-- єдине 
підприємство в СРЄР, що виробляє 


сахарозу кристалічну для виготов- 
лення шампанського. 

В. Грищенко. 
ХОДОРОВСЬ кий Григорій Ко- 
стянтинович Гсправж. прізв.-- Мо- 
роз-Ходоровський; 20.ХІ (2.ХІ1) 
1853, с. Кохнівка, тепер с. Свічнів- 
ка Драбівського р-ну Черкаської 
області -- 1.УП 1927,  Севасто- 
поль| -- укр. радянський піаніст, 
композитор і педагог. Навчався 3 
Лейпцігській (1865--69) та Петер 
(1870--72) консерваторіях. З 1875 
в Києві вів клас фортепіано у муз. 
уч-щі Рос. муз. т-ва, з 1913 -- про- 
фесор консерваторії. Серед учнів 
Ревуцький і К. Квітка. 
Організатор нар. консерваторії у 
Севастополі. Автор укр. рапсодії, 
14 укр. пісень для ф-но, романсів. 
ХОДУЛИЧНИК (Нітапіориз Рі- 
тапіори5) -- птах род. сивкових. 
Довж. 35--39 см, маса бл. 150 г. 
Оперення спини чорне з металіч- 
ним блиском, черева -- біле; дзьоб 
рівний, чорний; ноги довгі, черво- 
ні, між пальцями невеликі пере- 
тинки. Поширений в Пн. і Пд. 
Америці, Пд. Європі, Пд. Азії, 
Африці, "Австралії, Новій Зеландії. 
Гніздиться в СРСР, у т. ч. на Ук- 
раїні -- по узбережжю Чорного 
і Азовського морів, на Пн. дохо- 


дить ло Київ. і Полтав. обл. 
Кладку з 3--4 яєць насиджують 
самка і самець у травні, інкубація 


25--26 діб. Живиться комахами та 
ін. безхребетними. Викопні решт- 
ки відомі з плейстоцену. Як не- 
численний птах Х. включений до 
Червоної книги Української РСР. 
Іл. с. 157. 

ХОДУЛОВ Дмитро Федорович 
(н. 4 (17). УПІ 1912, Мегіно-Кан- 
галаський  улус, тепер  Мегіно- 
Кангаласький р-н Якут. АРСРІ| -- 
якут. рад. актор, нар. арт. СРСР 
(з 1958). З 1934 після закінчення 
драм. студії при Якутському муз.- 
драм. театрі (з 1971 -- Якут. драм. 
театр ім. П. Ойунського) був при- 
йнятий у трупу цього театру. Ролі: 
Джуур («Коваль Кюкюр» Сивце- 
ва), Єгор Буличов («Єгор Буличов 
та інші» М. Горького), Платон 
Кречет (однойменна п'єса Корній- 
чука), Отелло («Отелло» Шекспі- 
ра). Створив образ В. І. Леніна 
(«Від імені якутів» Данилова). 
Нагороджений орденами Жовтне- 
вої Революції, Трудового Черво- 
ного Прапора, медалями. 


ХОДЧЕНКО Павло Семенович 
(З (15).1 1880, с. Лук'янівка, тепер 
Миколаївського р-ну Микол. 
обл.-- 11.1 1967, Київ) -- укр. 
рад. письменник. Член КПРС з 
1920. Учасник першої рос. револю- 
ції 1905--07. За фахом учитель. 
Перший твір -- повість «На хуто- 
рах» (1929). У романі «Сорочин- 
ська трагедія» (1940--57) та книзі 
мемуарів «Випробування зрілос- 
ті» (1958) відтворив події 1905-- 
07 та громадян. війни. В ряді тво- 
рів змалював боротьбу рад. наро- 
ду проти фашизму («П'єси», 1944; 
повість «Степова хвиля», 1945), 
післявоєнну відбудову (роман 
«Зростання», 1956, та їн.). Наго- 
роджений орденом Трудового Чер- 
воного Прапора. 
Тв.: Твори. К., 1955; Досвітні заграви. 
К., 1967. Пп. І. Орлик. 
ХОЖУВ -- місто на Пд. Польщі, 
в Катовіцькому воєводстві. Вузол 
з-ць. 157 тис. ж. (1977). Пром. 
центр Верхньосілезького кам.-вуг. 


басейну. Розвинута чорна металур- 
гія. Коксохім. комбінат, азотно- 
туковий та сталевих конструкцій 


з-ди. Істор.-етногр. музей. В райо- 
ні міста -- вуг. шахти. 
ХОЗАРИ -- давні  напівкочові 


племена. В б ст. жили в т. з. Бер- 
сілії (на тер. сучас. Пн. Дагестану). 
Мова Х. близька до мови булгар 
і печенігів. Між 567 1 571 Х. під- 
пали під владу Зх.-Тюркського 
каганату. Згодом зайняли панівне 
становище серед населення, яке жи- 
ло між Азовським і Каспійським 
морями. Х. перебували на ста- 
дії розкладу родового ладу і фор- 
мування класового суспільства. 
Осн. заняттям Х. було скотарст- 
во. Після розпаду Зх.-Тюркського 
каганату Х. стали незалежними, 
утворивши в серед. 7 ст. Хозарсь- 
кий каганат. У Х. існувала істор. 
л-ра (генеалогії та літописи). В 
10 ст. після падіння Хозарсь- 
кого каганату, Х. змішалися з 
кочовиками Пд. Сх. Європи. 

В. К. Міхєєв. 
ХОЗАРСЬКА МОВА мова 
хозарів. Належить до тюркських 
мов. Мертва мова, про яку збе- 
реглися незначні відомості (влас- 
ні назви у візантійських, араб. 
та давньоєвр. документах). Х. м. 
досліджував укр. учений А. Ю. 
Кримський. 


ХОЗАРСЬКИЙ  КАГАНАТ 
ранньофеодальна держава, що ви- 
никла в серед. 7 ст. в степах між 
Каспійським та Азовським морями 
після розпаду Зх. Тюркського ка- 
ганату (див. Тюркський каганат). 
Х. к. являв собою федерацію пле- 
мен прикаспійських і причорно- 
морських степів на чолі з хозара- 
ми. Столицею Х. к. було м. Семен- 
дер (на Пн. Дагестану), а з серед. 
8 ст.-- Ітіль (на Нижній Волзі). 
На чолі Х. к. стояли каган (вер- 
ховний володар) і цар-вамісник, 
що фактично правив д-вою. Вій- 
сько Х. к. складалося з найманих 
загонів та ополчення. До 70-- 
80-х рр. 7 ст. Х. к., витіснивши з 
Приазов'я булгар, поширив свою 
владу шна Пн. Причорномор'я, 
включаючи частково і Крим. Про- 
тягом 8 ст. Х. к. оволодів Тамансь- 
ким п-овом, Боспором, степовим і 
пд. Кримом, відібравши їх у ВІі- 
зантії. Давньоруський літопис від- 
значає, що деякі слов'ян. племе- 
на -- поляни, радимичі, в'ятичі, 
сіверяни сплачували хозарам 
данину. В 883--885 київ. князь 
Олег визволив більшість цих пле- 
мен з-під залежності Х. к. Значно- 
го розвитку в Х. к. набула торгів- 
ля. На поч. 9 ст. офіц. релігією 
Х. к. став іудаїзм, але заг. поши- 
рення він не набув. Князь Ігор 
у війні проти Візантії (941) кори- 
стувався підтримкою Х. к. Варяго- 
руські дружини інколи наймалися 
на службу до хозар. царя. Разом 
з тим у складі дружин Ігоря були 
хозари християнського віроспові- 
дання. Рус. купці вели торгівлю 
в Ітілі, де були окремі слов'ян. 
квартали. Під впливом внутр. су- 
перечностей та під ударами угор. 
племен і печенігів Х. к. з 2-ї пол. 
9 ст. почав занепадати. Остаточного 
удару в 60-х рр. 10 ст. йому завда- 
ла Київська Русь (похід Святосла- 
ва Ігоровича). 


Літ.: Артамонов М. И. История хазар. 
ле. 1962; Плетнева С. А. Хазарьг. 
М., 197 6. В. К. Міхєєв. 


ХОЙНОВСЬКИЙ (Сроіпо»мзкі) 
Пьотр (1835 -- 3.УЇ 1863, Жито- 
мир) -- діяч польс. визвольного 
руху, інженер-прапорщик рос. ар- 
мії. Навчався в Київ. ун-ті. З 
1859 -- навійськ. службі. В 1860-- 
62 навчався в Петерб. військ.- 
інженерній академ, Був членом 
таємного революц. ртка З. Се- 
раковського в Пе урзі, підтри- 
муваз зв'язки з польс. повстан- 
ськими орг-ціями на Україні. Під 
час польського повстання 15863-- 
64 очолив повстанців Сквирського 
пов. Київ. губ. У сутичці з царсь- 
кими військами під Івницею (тепер 
Андрушівського р-ну Житомир. 
обл.) 10.У 1863 загін, очолений Х.., 
було розбито, його самого взято в 
полон. За вироком військ.-польо- 
вого суду Х. було розстріляно. 
Г. І. Марахов. 
ХОКЕЙ (англ. росКеу) -- команд- 
ні спорт. ігри, що їх проводять на 
льодовому або трав'яному майдан- 
чику з ключками і м'ячем (або 
шайбою). Мета гри: забити у воро- 
та противника якомога більшу 
кількість м'ячів (шайб) і не про- 
пустити їх у свої, використовуючи 
при цьому різні тех. і тактичні 
прийоми ведення та передавання 
м'яча (шайби). На льоду гравці 
пересуваються на ковзанах. Роз- 
різняють 3 види Х.: Х. з шайбою, 
Х. з м'ячем та Х. на траві. Х. з 
шайбою проводиться на спец. 
льодовому майданчику  (мал.) 
ключками (довжина ручки до 140 
см, а довжина гака -- 32 см) і 
шайбою (плоский круглий диск з 
гуми завтовшки 2,54 см, діаметром 
7,62 см, масою 156--170 г). Хокеїс- 
ти грають у спец. захисному спо- 
дженні, в кожній команді 18-- 
чоловік, але безпосередньо в 
и беруть участь 6 чоловік (воро- 
тар, двоє захисників і троє напа- 
даючих). Гра триває 60 хв «чистого 
часу» (З періоди по 20 хв з 10- 
хвилинними перервами). Зародив- 
ся Х. в Канаді 1860. В 1879 сфор- 
мульовано перші правила гри, а 
1886 опубліковано офіційні пра- 
вила. В 1908 організовано Між- 
нар. лігу Х. на льоду (ЛІХГ), до 
складу якої входить 31 нап. феде- 
рація (1981; СРСР з 1953). В 1910 
ЛІХГ провела перший чемпіонат 
Європи. З 1920 Х. з шайбою вхо- 
дить до програми Олімпійських 
ігор, а з 1924 всіх зимових 
Олімпійських ігор. З 1930 щорічно 
проводяться чемпіонати світу. В 
СРСР Х. з шайбою культивується 
з 1946. В 1947 засн. Всесоюзну 
секцію (тепер Федерація Х. з 
шайбою). З 1946 проводяться чем- 
піонати СРСР, а з 1951 -- ігри на 
Кубок СРСР. Чемпіонами СРСР 
були ЦСКА (1948--50, 1955, 1956, 
1958--61, 1963--66, 1968, 1970-- 
73, 1975, 1977--82), «Спартак» 
(1962, 1967, 1969, 1976), «Динамо» 
(1947, 1954), всі -- Москва. З укр. 
команд у вищій лізі виступає з 
1973 київ. «Сокіл» (1963--73 -- 
«Динамо»). З 1954 збірна команда 
рад. хокеїстів бере участь в Олім- 
пійських іграх, чемпіонатах світу, 
Європи та ін. міжнар. турнірах 
(табл. с. 158, 161). Х. з м'ячем 
проводиться на спец. льод. майдан- 
чику (мал.) ключками (завдовж- 
ки 120 см, завширшки до 6,5 см, 
масою до 450 г) і м'ячем (діамет- 
ром 6 см, масою 58--62 г). Гра- 
ють дві команди по 11 гравців у 





ХОКЕЙ 





Поле для гри в хокей 
з шайбою: | 
1 -- лінія площі воріт; 
2 -- лінія зони; 

3 -- середня, лінія; 

4 -- точка крндо вого 
вкидання (4-- 0,6) 

5 -- лінія зони судді 
(всі розміри подано в 
метрах). 


Поле для гри в хокей з 
м'ячем: 

1-- лінія воріт; 

2 -- відмітка 12-метро- 
вого удару; 

3.-- бокова лінія; 

4-- середня лінія; 

5 -- центр поля; 

6 -- точка вільного уда- 
ру (всі розміри подано 
в метрах). 


160 





ХОККАЙДО 


Поле для гри в хокей 
на траві: 

7 -- лінія воріт; 

2 -- 22,9-метрова лінія; 


3 -- бокова лінія; 

4 -- середня лінія; й 
5 -- коло удару (всі 
розміри подано в мет- 
рах). 


Чемпіони Олімпій- 
ських ігор з хокею 
на траві 


Країна Рік 
чоловіки 
Велико- 
британія 1908, 1920 
Індія 1928, 1932, 
1936, 1948, 
1952, 1955, 
1964, 1980 
Пакистан 1960, 1968, 
1981 
ФРН 1972 
Нова Зе- 1976 
ландія 
жінки 
Індія 1980 
Нідер- 1981 
ланди 


Чемпіони світу 
з хокею на траві 





Країна Рік 





чоловіки 
Пакистан 1971, 1978, 
1982 


Нідерланди 1973 
Індія 1975 


жінки 
Нідерланди 1974, 1978, 
1983 


ФРН 1976, 1981 





кожній; гра триває 90 хв (два 
тайми по 45 хв з 10-хвилинною пе- 
рервою). Виник Х. з м'ячем під 
назвою Х.-бенді у серед. 19 ст. 
у Великобританії, де 1891 було 
засн. нац. асоціацію і прийнято 
перші офіційні правила гри. В 
1955 створено Міжнар. федерацію 
Х. з м'ячем (ІБФ) і сформульова- 
но та затверджено єдипі міжнар. 
правила. З 1957 проводяться чем- 
піонати світу (з 1961 раз на 2 ро- 
ки). В Росії Х. з м'ячем культи- 
вується з 60-х рр. 19 ст. (1898 
розроблено перші правила). В 
1914 організовано Всерос. хокей- 
ний союз, 1928 -- Всесоюзну сек- 
цію (з 1967 -- Федерація Х. з 
м'ячем на льоду і на траві, яка 
з 1976 входить до складу ІБФ). 
З 1936 проводяться чемпіонати 
СРСР (з 1950 -- щорічно, тільки 
для чоловіків). В 1937--54 прово- 
дилися змагання на Кубок СРСР 
(1937--47 -- серед жінок). У 1982 
поновлено ігри на Кубок СРСР се- 
ред чоловіків. З 1957 рад. хокеї- 
сти беруть участь у чемпіонатах 
світу (з 12 чемпіонатів -- 11 раз 
були переможцями; табл.). Х. 
на траві проводиться на тра- 
в'яному полі (мал.) ключкою (ма- 
сою 794 г -- для чоловіків, 652 г -- 
для жінок) і м'ячем (масою 156 -- 
163 г), що виготовляється з корка 
та повсті, обплітається мотузкою 
Й обтягується зовні білою шкірою. 
Грають дві команди по 11 чоловік 
в кожній, протягом 70 хв (два 
тайми по 35 хв з 10-хвилинною пе- 
рервою). Виник у Великобританії 
1861. В 1875 розребльно перші 
правила. В 1924 створено Міжнар. 
федерацію (ФІХ); 1927 -- Між- 
нар. федерацію жіночих асоціацій 
(ФУХА); 1969 -- Європ. Феде- 
рацію Х. на траві (ЄХФ), З 1908 
(крім 1912, 1924) входить до про- 
грами Олімпійських ігор (жінки 
з 1980; табл.); з 1971 проводяться 
чемпіонати світу (серед жінок -- 


з 1974; табл.); з 1970 -- чемпіо- 
нати Європи; з 1969 -- Кубок Єв- 
роп. чемпіонів (серед жінок -- З 


1974). В СРСР культивується з 
серед. 60-х рр. З 1969 Федерація 
Х. з м'ячем на льоду і на траві 
(створена 1967) входить до ФІХ, 
а з 1970 -- до ЄХФ. З 1970 прово- 
дяться чемпіонати СРСР (для жі- 
нок -- з 1979; 1983 чемпіоном 
СРСР стала команда «Колос» з 
м. Борисполя Київ. обл.). З 1980 
чоловіча і жіноча збірні команди 
СРСР вперше брали участь у 
Олімпійських іграх. О.М. Джус. 
ХОККАЙДО -- острів на Пн. Япо- 
нії. Пл. 77,7 тис. км? (другий за 
величиною в країні). Нас. 5,4 
млн. чол. (1972). Вис. до 2290 м 
(г. Асахі). Часто бувають землетру- 
си, є діючі вулкани (Усу). Родови- 
ща кам. вугілля, заліз. руди, сір- 
ки. Клімат помірний, мусонний. 
Пересічна т-ра січня від --3 до 
--117", липня від 4-17 до -217. 
Опадів 800--1500 мм на рік. Рі- 
ки (Ісікарі, Тесіо, Токаті, Кусіро) 
багаті на гідроенергію. Бл. 60 9/ 
площі Х. під хвойними (на Пн.) 
і широколистяними (на Пд.) ліса- 
ми. На рівнинах -- посіви рису 
та ін. зернових культур. Рибаль- 
ство. Найбільші міста -- Саппоро, 
Хакодате. 

ХОКУ, хайку -- традиційна на- 
ціональна форма в японській пое- 
зії; ліричний вірш із трьох рядків, 


у якому здебільшого зображено 
картину природи. У давнину Х. 
становила першу строфу поетичної 
форми танка, від якої відокре- 
милась і стала самостійним жан- 
ром у 16 ст, Кожен рядок Х. має 
постійну кількість складів: 1-й 
і 3-й -- по 5 складів, 2-й -- 7, 
усього -- 17 складів. При перекла- 
ді рос. і укр. мовами метрика ори- 
гіналу не зберігається. Як і танка, 
Х. відзначаються незвичайною ви- 
тонченістю почуття і лаконізмом: 
«Над простором полів // Нічим до 
землі не прив'язаний // Жайворо- 
нок дзвенить» (Басьо). Поета, який 
пише Х., називають хайдзином. 
Літ.: Из японской поззий. Пер. с 
япон. М., 1964. В. П. Іванисенко. 
ХОКУСАЙ  Кацусіка (вересень 
1760, Едо, тепер Токіо -- 18.ІМ 
1849, там же) -- япон. художник, 
представник школи  Укійо-е. В 
1777--78 навчався у гравера Кацу- 
кава Сюнсо та ін. майстрів. На 
творчості Х. позначився вплив К. 
Утамаро. З 1780 виступав як ілю- 
стратор, виконав іл. до 500 кни- 
жок. В 1797--1810 працював як 
майстер «суримоно» (гравіровані 
поздоровчі листівки). Х.-- автор 
пейзажних серій: «36 видів го- 
ри Фудзі» (між 1823--29), «По- 
дорож по  водоспадах різних 
провінцій»  (1827--33), «Мости» 
(1827--30), «100 видів гори Фуд- 
зі» (1834--35), а також серій 
«Великі квіти» (1828), «Поети Ки- 
таю та Японії» (1830), «100 поем, 
які розповідала | няня» (1839). 
Демократична, реалістична твор- 
чість Х. вплинула на європ. живо- 
пис і графіку кін. 19-- поч. 20 ст. 
Іл. див. на окр. арк., с 176--177. 
Літ.: Воронова Б. б; Кацусика Хо- 
кусай. Графика. М., 1975. 
ХОЛАНГІТ (від грец. убМі -- 
жовч і йаууєїом -- судина), ангіохо- 
літ -- запалення жовчних проток 
внаслідок проникнення в них ін- 
фекції з жовчного міхура, кишеч- 
ника, кровоносних судин або по 
лімфатичних шляхах. Осн. зна- 
чення в розвитку Х. має застій 
жовчі в протоках при порушенні 
їх моторики або при утворенні 
каменів. За клінічним перебігом 
Х. поділяються на гострі і хроніч- 


ні. За характером патоморфоло- 
гічного процесу -- катаральні, 
гнійні | і некротичні. Ознаки: 


підвищення т-ри тіла, диспепсич- 
ні розлади (нудота, блювота, схуд- 
нення тощо), жовтяниця, болі У 
правому підребер'ї і, зміни крові 
тощо. Лікування таке саме, 
як і при холециститі. 
ХОЛДЕЙН  (Голдейн; Наї4апе) 
Джон Бердон Сандерсон (5.ХІ 
1892, Оксфорд, Англія -- 1.ХІЇ 
1964, м. Бхубанешвар, шт. Орісса, 
Індія) -- англ. біолог, член Лон- 
донського королівського т-ва (з 
1932). Інозем. почесний член АН 
СРСР (з 1942). Член Комуністич- 
ної партії Великобританії (з 1937) 
та член її керівництва (1942--45). 
Закінчив Оксфорд. ун-т (1914). 
Праці з генетики, біохімії, біомет- 
рії і матем. статистики, підводної 
фізіології. Розробив матем. тео- 
рі моделювання гена і кінетики 
ферментативного каталізу, пока- 
зав, що елементарною одиницею 
еволюції є популяція тощо. Під- 
готовив перше видання «Діалек- 
тики природи» Ф. Енгельса англ. 
мовою. 


«ХОЛДИНГ-КОМПАНІ» (англ. 
поідіпя сотрапу, від Боі4 -- дер- 
жати, володіти) -- холдингова або 
держательська компанія, яка во- 
лодіє контрольними пакетами ак- 
цій ін. компаній з метою контролю 
і управління їхньою діяльністю. 
«Х. к.» -- одна з важливих ланок 
у.т. з. системі участі. У всіх ка- 
піталістичних країнах трести або 
концерни очолюють «Х.-к.», а дея- 
кі, головним чином багатонаціо- 
нальні монополії, очолює система 
«Х.-к.». 
ХОЛЕНЗИМ -- лікарський пре- 
парат, який належить до жовчо- 
гінних засобів м'якої дії. Скла- 
дається з сухих жовчі та тканин 
підшлункової залози Й слизової 
оболонки тонкої кишки великої 
рогатої худоби. Застосовують при 
гепатитах, холециститах, гастри- 
тах, ентероколітах тощо. 
Ю. І. Лисункін. 

ХОЛЕРА (грец. у02боа, від уодд-- 
жовч) -- гостра інфекційна хворо- 
ба людини. Характеризується ура- 
женням тонкого кишечника, за- 
гальним тяжким станом і збезвод- 
нюванням організму; особливо не- 
безпечна  (карантинна) хвороба. 
Збудником Х. є холерний вібріон, 
відкритий Р. Кохом (1883). Збуд- 
ники Х. -- Уібгіо србоіебгае біотип 
сроіегае і біотип еїбог тривалий час 
залишаються життєздатними. Так, 
у молоці та ін. продуктах холер- 
ний вібріон зберігає  життєздат- 
ність до 7--14 діб, у відкритих 
водоймах -- кілька місяців. Зара- 
ження Х. відбувається при вжи- 
ванні води, рідше харчових про- 

дуктів, що забруднені вібріоном, 
при догляді за хворими на Х., 
при купанні у забруднених водой- 
мах тощо. 
Розповсюдженню цієї хвороби 
сприяють носії збудника, що виді- 
ляють вібріонів з випорожненнями, 
а хворі також з блювотними маса- 
ми, мухи. Інкубаційний період 
до 5--6 діб (найчастіше 3--4 доби). 
Захворювання починається рапто- 
вим проносом, що дедалі частішає 
і з часом набуває вигляду рисового 
відвару. До проносу незабаром 
приєднується нестримне блювання. 
Організм значно  збезводнюється 
(до 7 лрідини з блювотою і30 л з 
проносом). Разом з рідиною хворий 
втрачає велику кількість хлористо- 
го натрію і калію, внаслідок чого 
шкіра стає зморшкуватою, кро- 
в'яний тиск падає, т-ра тіла зни- 
жується, з'являються болючі корчі 
(в руках та литках), голос стає 
сиплим тощо. Існує також легка 
форма Х., при якій пронос і блю- 
вання можуть бути одноразовими, 
а заг. стан задовільним. Профі- 
лактика: очищення населених 
місць, очищення стічних вод, 
санітарна охорона водойм, ре- 
тельний сан. нагляд за харч. про- 
дуктами та джерелами водопоста- 


чання, проведення карантинних 
заходів (див. Карантин), сані- 
тарна охорона кордонів, додер- 


жання правил гігієни тощо. ЛІ- 
кування спрямоване на віднов- 
лення водно-сольового балансу ор- 
ганізму (вливання великої кіль- 
кості фізіологічного розчину, пе- 
реливання крові або плазми), ан- 
тибіотики тощо. 

ХОЛЕРИК (від грец. хо Кос о 
хворий на жовчну хворобу) -- 
1) Один із чотирьох основних типів 


До ст. Хома П. П. 5. Літо. 1972. 
Всі - панно; папір, гуаші. 


І. Букет лілій. 1977. Й 1--5 -- Державний музей 
2. Квіти рідна п українського пародного 
3. Квітучий Жовтень. 1977. декоративного мистецтва 
4, Бладіолуєн та жоржини. УРСР. Київ. 


1977. 








у З Як'Х , 
ї З й 


она кає 


























До єт. Хностенко-Хпостокв О. 1). 


І. Кскіз декорації до опери М. А. Римського-Корсакова «Каз 
ка нро царя Салтана», 1926. Харківський театр опери та балету 
імені М. В. Лисенка. 


2. Ескіз завіси до вистави В. В. Маяковського «Містерія 
буф». 1921. Харківський героїчний театр. Центральний теат 
ральний музей імені О. О. Бахрушина. 


3. Ескіз костюмів до опери Б. Сметани «Продана наречена». 
1936- 37. Київський театр опери та балету імені Т. Г. Шев: 
ченка. 


4. Ескіз костюма до опери О. С. Даргомижського «Русалка». 
1928--29. Харків. театр опери та балету ім. М. В. Лисенка. 


5. Під Жовтими Водами. Ескіз декорації до опери К. Ф. Дань: 
кевича «Богдан Хмельницький», 1951. 


1, 3--5 -- приватна збірка в Києві. 


темпераменту (поряд з меланхо- 
ліком, сангвініком, флегматиком), 
фізіологічною ОСНОВОЮ ЯКОГО Є 
сильний неврівноважений тип нер- 
вової системи. 2) Людина, для 
якої характерні енергія, рухли- 
вість,  поривчастість, бурхлива 
реакція, здатність віддаватися 
справі з пристрасністю, але й різка 
зміна настрою, схильність до емо- 
ційних, «вибухів», нестриманість. 
«ХОЛЕРНІ БУНТИ» -- стихійні 
антикріпосницькі повстання  мі- 
щан, селян і солдатів у Росії 
1830--31 під час епідемії холери. 
Приводом до «Х. 6.» стали заходи 
царського уряду для боротьби з хо- 
лерою (карантини, збройні кордо- 
ни, заборона пересування тощо), 
запровадження яких супроводи- 


лося зловживаннями, сваволею |і 
хабарництвом місц. урядовців. 
Проходили у Тамбові (листопад 


1830), у Петербурзі (червень 1831). 
Найгостріші «Х. 6.» відбулися в 
Севастополі (див. Севастопольське 
повстання 1830), а також влітку 
1831 у військових поселеннях Нов- 
город. губ., де вони переросли в 
збройне повстання. «Х. б.»були 
жорстоко  придушені царськими 
військами. 

ХОЛЕСТЕРИН -- органічна спо- 
лука з класу стероїдів. Безбарвні 
кристали, нерозчинні у воді, розчи- 
няються в органіч. розчинниках, 
вперше виділені з жовчних каме- 
нів. У хребетних тварин вели- 
ка кількість Х. міститься в нерво- 
вій тканині, яйцях та спермі, в 
надниркових залозах, шкірному 
салі, еритроцитах тощо. В організ- 
мі тварин Х. перетворюється на 
гормон прогестерон, відкриваючи 
ланцюг біосинтезу стероїдних ста- 
тевих гормонів і кортикостерої- 


дів; бере з участь в утворенні 
жовчних кислот та вітаміну Дз 
(холекальциферолу), регуляції 


проникності клітинних мембран та 
захисті еритроцитів крові від дії 
гемолітичних отрут тощо. У лю- 
дини вміст Х. в крові може по- 
мітно збільшуватись (особливо у 
30--60-річному віці) при вживан- 


ні великої кількості жирів. Це 
спричинює закупорку жовчних 
протоків, жирову інфільтрацію 


печінки, утворення жовчних каме- 
нів і атеросклеротичних бляшок 
в стінках кровоносних судин. З 
організму Х. видаляється у  ви- 
гляді копростерину з екскремента- 
ми. В фармацевтич. пром-сті Х. 
використовується як вихідна сиро- 
вина для одержання багатьох сте- 
роїдних лікарських препаратів. 


сн, 
СнеснеСнУсСнУС згас, 
Сн, Сн, 
Сн, 
но 
Холестерин. 


ХОЛЕЦИСТИТ (від грец. уоМм) -- 
жовчі хдотіс -- міхур) -- Ззапален- 
ня жовчного міхура. Найчастіше 
Х. розвивається при наявності 
каменів у жовчному міхурі (див. 
Жовчнокам'яна хвороба). Причи- 
ною Х. може також бути пору- 
шення відтікання жовчі, інфек- 
ція (кишкова паличка, стафілокок, 


1) УРЕ, т. 12 


стрептокок). За перебігом Х. мо- 
же бути гострим і хронічним. Оз- 
наки гострого: біль у правому під- 
ребер'ї (віддає під праву лопатку), 


нудота, блювання, підвищення 
т-ри тіла, іноді -- жовтяниця 
тощо; при хронічному Х.-- від- 


чуття тяжкості, тупого болю (по- 
силюються після приймання жир- 
ної їжі), порушення функцій шлун- 
ково-кишкового тракту, періодич- 
ні загострення. Лікування: 
при гострому Х.-- болезаспокійли- 
ві засоби, антибіотики, іноді 
хірургічне; при хронічному Х.-- 
дієта, жовчогінні Рарсаго курортне 
лікування. устильник. 
ХОЛЕЦИСТОГРАФІЯ. бід грец. 
ходи жовч, хХФоОтІС міхур 
і урафе» -- пишу) -- метод рентге- 
нологічного дослідження  жовч- 
ного | міхура шляхом введення 
контрастних речовин. Х. дає змо- 
гу з'ясувати анатомічну будову й 
функціональний стан жовчного мі- 
хура, виявити наявність в ньому 


каменів, запальних змін (лхоле- 
цистит, холангіт), порушення 
спорожнення  (дискінезію). 


холізм (від грец. бос -- цілий, 
увесь), «цілісності філософія» -- 
ідеалістичне вчення у сучас. бурж. 
філософії. Розглядає світ як ці- 
лісність, що є результатом твор- 
чої еволюції, яка спрямовується 
нематеріальним і непізнаванним 
«фактором цілісності». Термін за- 
провадив Я. Х. Сметс у книзі 
«Холізм і еволюція» (1926). 
ХОЛІН Борис Георгійович (н. 
6.УПІ 1930, м. Лисичанськ Воро- 
шиловгр. обл. )-- укр. рад. вчений 
у галузі процесів і апаратів хім. 
виробництва, доктор тех. наук (з 
1977) професор (з 1980). Член 
КПРС з 1959. Закінчив (1954) Хар- 
ків. політех. ін-т. Працював у 
Сєверодонецьку: на хім. комбіна- 
ті (1954--61), у філіалі НДіІхім- 
маш (1961--63). З 1965 працює в 
Сумському філіалі Харків. полі- 
тех. ін-ту (з 1977 -- заст. директо- 
ра). Осн. праці -- в галузі грану- 
ляції мінеральних добрив, розпи- 
лення рідин у масообмінних апара- 
тах. Премія Ради Міністрів СРСР, 
1981. Держ. премія УРСР, 1983. 
холін (від грец. у0021)-- жовч), 
НО (СНз)з ХМСН.-СН,ОН -- біоло- 
гічно активна сполука, яка впливає 
на процеси обміну речовин в тка- 
нинах рослин і тварин. Біосинтез 
Х. відбувається з етаноламіну й 
метіоніну. Х. у тварин синте- 
зується ацетилхолін -- один з 
найважливіших медіаторів  нер- 
вової системи. Х. є донором ме- 
тильних груп, входить до складу 
фосфоліпідів, | має  ліпотропну 
властивість. Недостача Х. в їжі 
призводить до жирового перерод- 
ження, геморагічної дегенерації 
печінки й нирок, інволюції зобної 
залози. ШПриродні джерела Х.-- 
пшениця, овес, соя, яловичина, 
печінка, нирки, оселедці, раки, 
яєчний жовток. мед. практиці 
застосовують Х. хлорид при гепа- 
титах, цирозі печінки, гіпотирео- 
зі, цистинурії, атеросклерозі, хро- 
нічному апкогонзмі; 


ХОЛІНЕСТЕРАЗИ 
з класу ездюолаз. які діють на 
свдалноваирні зв'язки (підклас 
естераз). За хім. будовою Х.-- 
прості білки. Молекули їх склада- 
ються з чотирьох субодиниць. 


І. Лисункін. 
ферменти 


Активний центр Х. має дві части- 
ни: аніонну (див. Аніон), яка здійс- 
нює приєднання субстрату до моле- 
кули Х., та естеразну, яка здійс- 
нює його розщеплення. За суб- 
стратною специфічністю розрізня- 
ють ацетилхолінестеразу та холі- 
нестеразу. Найбільше біол. зна- 
чення має ацетилхолінестераза, яка 
розщеплює ацетилхолін в синап- 
сах, усуваючи нагромадження цьо- 
го дуже активного десатори; 

П. Дядюша. 
Холл (Най) Гес Р о ім'я і 
прізв.-- Арво Гас Халберг; н. 8.Х 
1910, м. Айрон, шт. Міннесота) -- 
діяч амер. і міжнар. ,комуністично- 
го руху. Н. в сім'ї шахтаря. У 
1927 вступив до КП США. В 20-- 
30-х рр. був організатором страйко- 
вого руху в шт. Міннесота, Огайо 
та Пенсільванія. В 1938--42 |і 
1946--49 -- керівник орг-цій КП 
США в різних районах країни. 
В 1942--46 служив у ВМФ. З 
1944 -- член Нац. к-ту, з 1947 -- 
Нац. виконбюро Нац. к-ту КП 
США. З 1949 -- секретар Нац. 
к-ту КП США. З 1959 -- ген. секре- 
тар КП США. Не раз зазнавав реп- 
ресій, 1951--57 перебував в ув'яз- 
ненні. Автор праць з питань амер. 
ї міжнар. робітн. руху. Нагород- 
жений орденом Леніна, 2 орденами 
Дружби народів. 
Тв.: Рос. перекл.- Революцион- 
ное рабочее движение и современньій 
империализм. М. 74. 
Літ.: Лапицкий М. И. Сьн трудовой 
Америки. М., 1980. 
ХОЛЛ (Най) Гренвілл Стенлі 
(1.П 1846, Ашфілд, шт. Массачу- 
сетс--24.ЇМ 1924, Вустер, шт. Мас- 
сачусетс) амер. психолог. У 
1878--80 навчався в Німеччині, 
зокрема у Г. Т.Фехнера й В. Вунд- 
та. В 1381--88 -- професор ун-ту 
Дж.  Гопкінса (м. Балтімор), 
1889--1920 -- професор психології 
й президент Кларкського ун-ту, 
де створив перший у США ін-т 
дитячої психології. Один з орга- 
нізаторів і перший президент 
(1892) Амер. психологічної асоціа- 
ції. Створив теорію рекапітуляції, 
за якою дитина в своєму індиві- 
дуальному розвитку повторює гол. 
етапи історії людського роду. За 
Х., дит. психіка має біол. детермі- 
націю. Із застосуванням біогене- 
тичного закону до психіки дитини 
Х. зробив реакційні для пед. прак- 
ТИКИ висновки. Йому належить 
ідея створення педології. Х.-- один 
із засновників психології зтерівни; 

Д. Бех. 

Холл (На!) Едвін Гербері (7. ХІ 
1855, Горем, штат Мен -- 20.ХІ 


1938, Кембрідж, штат  Массачу- 
сетс) -- американський фізик, 
член Національної АН США (з 
1911). Закінчив (1878) Бодойн- 


ський коледж. З 1895 -- професор 
Гарвардського ун-ту. Осн. пра- 
ці присвячені дослідженню термо- 
електричних, термомагнітних, теп- 
лових та ін. явищ у провідниках. 
Відкрив (1879) одне з гальвано- 
магнітних явищ, пізніше назване 
його ім'ям (див. Холла явище). 
ХОЛЛА ЯВИЩЕ -- виникнення 
в провіднику з електричним стру- 
- 


мом густиною ), вміщеному в маг- 
-- 


нітне поле Н, електричного поля 
-» - -ь 


Е,  перпендикулярного до Н і 
(мал.). Належить до гальваномаг- 
нітних явищ. Пояснюється діян- 


161 


ХОЛЛА ЯВИЩЕ 





К. Хокусай. Автопорт- 
рет. Гравюра на дереві. 
Перша половина 19 ст. 


Чемпіони світу 
з хокею з шайбою 


Країна 


Канада 


США 


Велико- 
британія 


ЧССР 


Швеція 


СРСР 


Рік 





1924, 1928, 
1930, 1931, 
1932, 1934, 
1937, 
1939, 
, 1950, 
1952, 
1955, 1958, 
1959, 1961 


1933, 1960 


1936 


1947, 1949, 
1972, 1976, 
1977 
1953, 1957, 
1962 


1954, 1956, 
1963, 1964, 
1965, 1966, 
1967, 1968, 
1969, 1970, 
1971, 1973, 
1974, 1975, 
1978, 1979, 
1981, 1982, 
1983 


Чемпіони світу 
з хокею з м'ячем 





Країна 


СРСР 


Швнеція 


Рік 


1957, 1961, 
1963, 1965, 
1967, 1969, 
1971, 1973, 
1975, 1977, 
1979 


1981, 1983 


162 





ХОЛЛІ 





Холм Слави у Львові. 
Скульптурна група 
«Мати-Вітчизна». 
Скульптор М. Г. Ли- 
сенко. 1945. 


о- 


їз 


Холла явище. 





Схема  парокомпресій- 
ної холодильної маши- 
ни: 

1-- компресор; 

2-- конденсатор; 

3 -- дросельний прист- 
рій; 

4 -- випарник (стрілка- 
ми показано напрям 


руху холодоагенту). 





Гусак холмогорської 
породи, 


ням Лоренца сили на носії заряду, 
в результаті якого на протилежних 
гранях провідника скінченних 
розмірів накопичується заряд |і 
виникає електростатичне поле, 
т. з поле Холла. Його на- 
пруженість: 


Е -КН,зіпа - 0,/Б, 


дес--кут між векторами Н і 7) 
(с «с 1807), 0,--т.з.ерс Хол- 
ла (див. Електрорушійна сила), 
що вимірюється між електродами, 
розташованими на середині бічних 
граней перпендикулярно до стру- 
му, рф -- віддаль між цими граня- 
ми, К - коефіцієнт Хол- 
п а, який є осн. характеристикою 
. Я. 

Для металів, наприклад, К зале- 
жить від зонної структури (див. 
Зони енергетичні в кристалах) і 
форми Фермі поверхні. Використо- 
вують Х. я. для визначення енерг. 
спектра і концентрації носіїв за- 
ряду в металах і напівпровідни- 
ках, вимірювання напруженості 
магн. поля Відкрив 1879 Е. Холл. 
ХОЛЛІ (Ноіеу) Роберт Уїльям 
(н. 28.1 1922, Ербана, шт. Іллінойс, 
США) -- амер. біохімік. Закінчив 
ун-т шт. Іллінойс (1942). Працю- 
вав у різних наук. центрах, в Ін-ті 
Солка (з 1966). Осн. наук. праці 
з розшифровки будови індивіду- 
альних транспортних рибонуклеї- 
нових к-т (ТРНК). В 1965 встановив 
будову аланінової тРНК. Нобе- 
лівська премія, 1968 (разом з 
Г. Г. Кораною та М. У. Ніренбер- 
гом). 

ХОЛМ СЛАВИ у Львові -- мемо- 
ріальне військове кладовище. Зак- 
ладено 1945 за проектом арх. О. 
Натальченка, Г. Швецько-Вінець- 
кого, І. Персикова. На Х. С. на 
братських могилах рад. воїнів 
встановлено композиції «Присяга» 
і «Мати-Вітчизна» (скульптор М. 
Лисенко), скульптуру «Воїн з пра- 
пором» (скульптор В. Форостець- 
кий). В центрі Х. С.-- Алея героїв. 
У 1958 при вході на кладовище 
встановлено двометровий бронзо- 
вий світильник і запалено Вічний 
вогонь. У 1960 на Х. С. перенесено 
останки легендарного розвідника, 
Героя Рад. Союзу М. Ї. Кузнецова. 
ХОЛМИ -- селище міського типу 
Корюківського р-ну Черніг. обл. 
УРСР. Розташовані на правому 
березі р. Убеді (прит. Десни). 3,8 
тис. ж. (1984). У Х.-- спиртовий 
та цегельний з-ди, лісгоспзаг, ви- 
робниче відділення Корюківської 
райсільгосптехніки, комплексний 
пункт побутового обслуговування. 
Заг.-осв. школа; лікарня, полік- 
лініка; Будинок культури, б-ка. 
Х. засн. в серед. 17 ст., с-ще міськ. 
типу -- з 1958. 

ХОЛМІНОВ Олександр Микола- 
йович (н. 8.1Х 1925, Москва) -- 
рос. рад. композитор, нар. арт. 
СРСР (з 1984). В 1950 закінчив 
Моск. консерваторію. Твори: «Ук- 
раїнська фантазія» (1954); канта- 
ти «Ленін з нами» (1967), «Заради 
життя на землі» (1975), «Ленін» 
(на слова В. Маяковського; 1980); 
опери «Оптимістична трагедія» 
(1965), «Коляска» (1975), «Бра- 
ти Карамазови» (1981), «Гарячий 
сніг» (1984). Автор симфоній, пі- 
сень, музики до кінофільмів. На- 
городжений орденами Трудового 
Червоного Прапора, «Знак Поша- 
ни». Держ. премія СРСР, 1978. 


ХОЛМОГОРСЬКА ПОРОДА ве- 
ликої рогатої худоби -- порода 
молочного напряму. Виведена у 
18 ст. в Холмогорському і Архан- 
гельському повітах Архангельської 
губернії схрещуванням місцевої 
худоби з голландською породою, 
в умовах добрих заплавних лук 
і пасовищ. Осн. масть чорно-ряба, 
зустрічається червоно-ряба, чорна. 

тварин міцний кістяк, голова 
видовжена, шия довга, тонка, спина 
рівна, груди неглибокі, з невели- 






| венами 

ї лк. М З 
| ; ря й і . . 

умгз Я - 7 яких и рю 

1 АР о о 


Корова холмогорської породи. 


ким підгруддям, вим'я добре і 
рівномірно розвинене. Жива маса 
бугаїв 800--1000 кг, корів 500-- 
550 кг. Середньорічні надої 3500-- 
4000 кг (рекорд 10 000 кг) молока 
жирністю 3,6--3,8 9. У тварин 
непогані м ясні якості. Худоба 
Х. п. добре акліматизується, що 
сприяло її поширенню та розведен- 
ню в пн. і центр. р-нах Європ. час- 
тини СРСР і в Сх. Сибіру. 
ХОЛМОГОРСЬКА ПОРОДА ГУ- 
СЕЙ -- порода гуски свійської, 
виведена в 19 ст. у Центральночор- 
ноземній зоні Росії схрещуванням 
місцевих гусей з китайськими (гер- 
гелі). Гуси великі, з широким та 
глибоким тулубом, на животі і під 
дзьобом -- складки шкіри, голо- 
ва велика, з шишкою на лобі. Опе- 
рення біле і сіре, ноги жовто-оран- 
жеві. Жива маса гусаків 8--10 
кг, гусок 7--7,» кг. Середньорічна 
несучість 30--40 яєць, маса яйця 
180--220 г. Гуси цієї породи від- 
значаються високими м'ясними яко- 
стями, молодняк швидко і добре 
відгодовується ( у віці 60--75 днів 
важить 4--5 кг). Х. п. г. викори- 
стовують для схрещування з ін. 
породами. Розводять в Централь- 
ночорноземній зоні РРФСР та 
ін. р-нах СРСР, зокрема на Украї- 
ні-- в Сум., Харків., Вороши- 
ловгр. та ін. областях. 
ХОЛМОГОРСЬКА РІЗЬБЛЕНА 
КІСТКА -- один з видів рос. 
різьблення на кістці. Назва похо- 
дить від старод. міста Холмогори 
Архангельської обл., в якому, а 
також у навколишніх селах в 17 ст. 
сформувався художній промисел. 
Серед художніх прийомів -- мі- 
ніатюрне ажурне та рельєфне 
різьблення, кольорове  гравіру- 
вання, зафарбовування пластин 


ЗО РР р 
бі оби, є, «со «НІГ М 













як НнННАНАНА уж 


зав Жан 


Холмогорська різьблена кістка. 
Скринька. 18 ст. 


кістки. Наприкінці 19 ст. промисел 
занепав, відродився в рад. час. 
В 1930 було створено профтехшко- 
лу, 1932 -- холмогорську косторіз- 
ну артіль ім. М. В. Ломоносова 
(тепер ф-ка худож. різьблення 
на кістці ім. М. В. Ломоносова в 
с.  Ломоносово  Холмогорського 
р-ну Арх. області). 

Літ.: Митлянская Т. Б. Русская рез- 
ная кость. Альбом. М., 1961. 

Т. Б. Митлянська. 
ХОЛМЩИНА, Забужжя -- істо- 
рична область на р. Бузі (тепер 
у ПНР). Назву дістала від м. Хол- 
ма (тепер Хелм), заснованого в 13 
ст. кн. Данилом Галицьким. З 
13 ст. по 1340 Х. входила до Га- 
лицько-Волинського князівства, 
1340--77 перебувала під владою 


Литви, 1377--87 -- Угорщини, 
1387--1795 -- Польщі, 1795--1809 
-- Австрії, 1809--15 -- Варшав- 
ського герцогства, 1815--1914 -- 
Росії,  1914--18 --  австро-нім. 
окупантів. З 1919 Х.-- в складі 


Польщі. За угодою між урядом 
УРСР і Польс. к-том нац. визво- 
лення, підписаною 9.ІХ 1944 в 
Любліні, більшість українців, які 
жили на Х., добровільно пересе- 
лилися на тер. УРСР. 

Я. С. Мельничук. 


ХОЛОДИЛЬНА МАШИНА 
машина для створення і підтриман- 
ня штучного холоду. Принцип її 
дії полягає у відведенні  хо- 
лодоагентом (переважно  форео- 
нами або аміаком) тепла від охо- 
лоджуваного об'єкта до охолод- 
ного середовища (здебільшого во- 
ди). До найпоширеніших належать 
парокомпресійні  Х. м. (мал.). 
їхніми осн. частинами, з'єднаними 
між собою герметичними  трубо- 
проводами, є: випарник, в якому 
випаровується холодоагент, заби- 
раючи тепло від охолоджуваного 
об'єкта; компресор, що засмоктує 
(з випарника) і стискує пару хо- 
лодоагенту (її т-ра внаслідок цього 
підвищується); конденсатор, де 
пара холодоагенту  зріджується, 
віддаючи тепло ОхоЛлОодній воді, 
та дросельний пристрій (див. Дро- 
сельний клапан), через який рід- 
кий холодоагент, тиск якого змен- 
шується, повертається у випарник. 
Т-ра охолодження в парокомпре- 
сійних Х. м. залежить в осн. від 
застосовуваного холодоагенту. 
Щоб підвищити їхню енерг. ефек- 
тивність, користуються сумішшю 
(двох і більше) холодоагентів (при 
одержанні т-р нижче --30 "С) або 
послідовно вмикають кілька ма- 
шин (каскадні Х. м.), де викори- 
стовують холодоагенти з різними 
т-рами кипіння (до --150 "С.). 
Крім парокомпресійних, є Х. м.: 
абсоредійні (див. Абсорбція), в 
яких компресора немає, а робочою 
речовиною служить розчин  хо- 
лодоагенту і абсорбера (поглинача); 
пароежекторні, де стиснута водя- 
на пара, розширюючись в ежекто- 
рі, створює розрідження у випар- 
нику, що дає змогу довести т-ру 
кипіння води до прибл. 5 "С (вона 
використовується як холодоагент); 
повітряно-розширні (газові), об- 
ладнані детандерами, в яких хо- 
лодоагент розширюється й охоло- 
джується. Х. м. застосовують у ба- 
гатьох галузях г-ва і в побуті 
(див. Холодильник промисловий, 


"Холодильник побутовий). 


В. Ф. Возний. 


ХОЛОДИЛЬНА ТЕХНІКА -- га- 
лузь техніки, пов'язана з одержан- 
ням, підтриманням і використан- 
ням штучного холоду в межах т-р 
від 10 до --150"С (від 283 до 
123 К). Нижчі т-ри стосуються 
кріогемної техніки. До засобів 
Х. т. належать холодильники 
(див. Холодильник тромисловий, 
Холодильник побутовий) і рефри- 
жератори, в яких штучний холод 
одержують за допомогою  холо- 
дильних машин, а також льодогене- 
ратори, термобарокамери, спец. 
електронні термобатареї, морозиль- 
ні установки, заморожувальні тру- 
би (колонки), охолодні речовини -- 
водяний і «сухий лід» (див. Лід 
штучний), скраплені гази тощо. 
В СРСР проблеми Х. т. дослі- 
джують гол. чин. в наук.-виробн. 
об'єднанні ВНДіхолодмаш (Мо- 
сква), Фізико-технічному інсти- 
туті низьких температур АН 
УРСР, Одеському технологічному 
інституті холодильної промисло- 
вості. Розвиткові Х. т. сприяли 
праці Б. І. Вєркіна, В. С. Марти- 
новського, І. Г. Чумака, І. М. Зе- 
ліковського, Е. І. Каухчешвілі, 
В. Б. Якобсона та ін. Засоби і 
методи Х. т. використовують у 
машинобудуванні, будівництві, 
хім., нафтопереробній і харчовій 
промисловості, медицині, біології 
тощо. 

Літ.: Якобсон В. Б. Малье холодиль- 
ние машиньюм. М., 1977; Чумак И. Г. 
|та ін.). Холодоснабжениє предприя- 
тий мясной и молочной промьвішлен- 
ности. К., 1979; Холодильная техника. 
Зациклопедический справочник, кн. 
1-3. М., 1960--62. 

В. Ф. Возний. 
ХОЛОДИЛЬНИК ПОБУТОВИЙ, 
холодильник домашній -- апарат 
для короткочасного зберігання охо- 
лоджених і тривалого зберігання 
заморожених харчових продуктів, 
а також приготування харчового 
льоду в побутових умовах. Охо- 
лоджені продукти можна зберіга- 
ти в Х. п. кілька діб, заморожені -- 
від 2 до 12 місяців. Місткість Х. по, 
що їх випускають в СРСР,-- від 12 
до 500 л. Вони бувають одно- і 
двокамерні. Розрізняють Х. п. 
(мал. ) компресійні (з парокомпре- 
сійною  холодильною машиною, 
найпоширеніші), абсорбційні (з аб. 
сорбційною  холодильною  маши- 
ною) і термоелектричні (з напів- 
провідниковими охолодними при- 
строями, дія яких грунтується на 
Пельтьє явищі). В компресійних 
Х. п. холодоагентом служить пе- 
реважно газ -- хладон-12 (див. 
Фреони). Абсорбційні Х. п. ек- 
сплуатують на суміші аміаку з 
водою і воднем. Порівняно з ком- 
пресійними вони простіші у ви- 
готовленні, безшумні, надійніші 
(через відсутність комароена). 
проте споживають у 1,5--2 рази 
більше електроенергії. В них мож- 
на використовувати рідке і газо- 
подібне паливо, утилізоване тепло. 
Термоелектричні Х. п. живляться 
постійним електр. струмом, що 
зумовлює переважне застосування 
їх на трансп. засобах. Перші Х. п. 
(компресійні) почали  використо- 
вувати 1910 в США. В СРСР серій- 
не виробн. компресійних Х. п. 
налагоджено 1939 (на Харків. 
тракторному з-ді), абсорбційних-- 
1945, дослідні зразки термоелект- 
ричних Х. п. виготовлено 1951. 
Заг. обсяг випуску Х. п. в СРСР 


117 


досяг (1983) бл. 6 млн., в т. ч. в 
УРСР -- бл. 700 тис. На Україні 
їх виготовляють у Донецьку, Дні- 
пропетровську і Василькові. 

В. Ф. Возний. 
ХОЛОДИЛЬНИК ПРОМИСЛО- 
ВИЙ -- споруда (ємкість), де охо- 
лоджують, заморожують і збері- 
гають при низькій т-рі харчові 
продукти, що швидко псуються 
(див. Заморожування харчових 
продуктів, Охолоджування хар- 
чових продуктів). Великі Х. п. 
є самостійними підприємствами зі 
складами, морозильними камера- 
ми, відповідним устаткуванням то- 
що. Є Х. п.: заготовчі, виробничі 
(ці холодильники можуть бути це- 
хами м'ясокомбінатів та ін. харч. 


підприємств), базисні (резервні), 
розподільні (такі холодильники 
з цехами по виробн. морозива, 


фасування масла тощо наз. холо- 
докомбінатами), портові і  тор- 
говельні. Місткість їх від 10 (тор- 
говельні Х. п.) до 35 тис. т (ба- 
зисні, розподільні Х. п.). Т-ра 
охолодження продуктів у них 
від 10--12 (заготовчі Х. п.) до 
--20-- 30 "С (базисні, розподільні 
Х. п.). Штучний холод у Х. п. ство- 
рюється холодильними машинами 
або охолодними речовинами (льо- 
дом штучним, скрапленими газа- 
ми тощо). Іноді використовуєть- 
ся природний холод навколишньо- 
го середовища.  Заготовчі і торг. 
Х. п. являють собою звичайно ка- 
мери (шафи), інші Х. п.-- одно- 
або багатоповерхові будинки з 
теплоізоляцією. В УРСР най- 
більші Х. п. (холодокомбінати) 
місткістю по 16 тис. т споруджено 
в Києві та Одесі. 

В. Ф. Возний. 
ХОЛОДНА Віра Василівна (діво- 
че прізвище -- Левченко; 1893, 
Полтава -- 17.П 1919, Одеса) -- 
рос. кіноактриса. Навчалася в ба- 
летній студії Великого театру 
(Москва). З 1914 знімалася в кіно 
у режисерів Є. Бауера, П. Чарди- 
ніна та їн., одна з кінозірок «німо- 
го» дореволюційного кіно. Філь- 
ми: «Міражі» (1915), «Життя за 
життя» (1916), «Забудь про ка- 
мін, в нім погасли вогні», «Мовчи, 
смутку, мовчи», «Живий труп», 
«Останнє танго» (всі -- 1917--18). 
Літ.: Гинзбург С. С. Кинематография 
дореволюционной России. М., 1963. 
«ХОЛОДНА ВІЙНА» -- агресив- 
ний політ. курс імперіалістич. 
держав, передусім США, щодо 
Рад. Союзу та інших соціалістич- 
них країн після 2-ї світової війни. 
Політику «Х. в.» проголосив у 
програмному виступі У.  Чер- 
чілль (5.ПІ 1946 в м. Фултоні, 
США), в якому він закликав до 
створення англо-амер. союзу для 
боротьби проти «світового кому- 
нізму на чолі з Рад. Росією». 
Політика «Х. в.» спрямована про- 
ти мирного співіснування держав 
з різним сусп. ладом, на посилен- 
ня міжнар. напруженості шляхом 
розпалювання воєнної істерії, за- 
лякування народів загрозою но- 
вої війни з застосуванням атом- 
ної та ін. зброї масового знищення, 
на переслідування прогресивних 
сил у капіталістичних країнах, на 
зрив розрядки міжнародної на- 
пруженості. Н.М. Маркіна. 
ХОЛОДНА ЗБРОЯ -- зброя, бо- 
йове використання якої не пов'яза- 
не з застосуванням вибухових ре- 


човин. Є найпростійшою зброєю і 
призначена для рукопашного бою. 
Поділяють на ударну (палиця, 
булава, пернач тощо), коблючу 
(шпага, рапіра, багнет, спис, про- 


тазан), р рузаючу (бойова сокира, 
сокира, бердиш), рубаючо-кдлючу 
(меч, кинджал, шабля,  палаш, 


алебарда). З'явилася на первісній 
стадії розвитку людського суспіль- 
ства як засіб полювання. Спочат- 
ку для виготовлення Х. з. викори- 
стовували дерево, кістку, камінь, 
пізніше -- різні метали. До 16 ст. 
Х. з. була гол. видом зброї. З роз- 
витком вогнепальної зброї Х. з. 
поступово втратила своє значення. 
Окремі види Х. з. збереглися як 
бойова або почесна (нагородна) 
зброя  (кортик, шабля). 
Літ.: Отечественное холодное оружиє. 
Каталог коллекции. М., 1978. 
ХОЛОДНА ПРОКАТКА -- оброб- 
ка тиском (прокатка) металів і 
металевих сплавів у холодному 
стані (при т- рі нижче т- ри ре юр 
сталізації і відпочинку) між обер- 
товими валками прокатних ста- 
нів. Нею виготовляють листи і 
стрічки, тонкостінні труби, про- 
філі невеликого перерізу, надають 
термомагнітним сплавам необхід- 
них магн. властивостей. Для Х. п. 
використовують безперервні або 
одноклітьові реверсивні і неревер- 
сивні прокатні стани, трубопро- 
катні агрегати, спец. стани. Піс- 
ля прокатки вироби піддають ре- 
кристалізаційному відпалу, іноді 
на них наносять покриття з олова, 
цинку, лакові покриття та ін. 
ХОЛОДНЕ ЗВАРЮВАННЯ 
зварювання матеріалів тиском без 
їхнього нагрівання -- при кімнат- 
ній т-рі і навіть при т-рі, нижчій 

О "С. Полягає у стискуванні з'єд- 
нуваних матеріалів (тиск 1 ГПа і 
більше) на пресах (вироби з вели- 
ким перерізом) або кліщами (ви- 
роби з невеликим перерізом). При 
стискуванні холодні матеріали те- 
чуть (наче рідина) вздовж поверх- 
ні їхнього розділу, поверхневі ша- 
ри руйнуються, на поверхню вихо- 
дять чисті шари, які й утворюють 
з'єднання. В такий спосіб зварю- 
ють метали з кгранецентрованою 
кубічною граткою (напр., алюмі- 
ній, мідь, нікель, срібло), деякі 
пластмаси, смоли тощо. Х. з. різно- 
рідних металів дає змогу уникати 
утворення в місці з'єднання крих- 
ких металідів. До Х. з. вдаються 
при з'єднанні проводів, каркасів 
і оболонок великих конструкцій, 
виготовленні тонкостінних алюмі- 
нієвих труб, облицьовуванні алю- 
мінієвих шин міддю мощо. 

. Корнієнко. 

ХОЛОДНЕ ШТАМПУВАННЯ о 
обробка тиском (в штампах) ме- 
талевих і неметалевих заготовок 
без їхнього нагрівання. Буває ли- 
стове (див. Листове штампуван- 
ня) і об'ємне (див. Об'ємне штам- 
пування). Провадиться на штам- 
пувальних молотах, пресах, хо- 
лодновисадних автоматах. Холод- 
ним штампуванням одержують ви- 
роби високого класу точності, з 
поверхнею доброї якості, що їх 
здебільшого не потрібно додатково 
обробляти різанням. Обробка за- 
готовок без нагрівання сприяє ме- 
ханізації Й автоматизації техно- 
логічного процесу, що поліпшує 
умови й підвищує продуктивність 
праці. 


163 





ХОЛОДНЕ 
ШТАМПУВАННЯ 





» 
М 


В. В. Холодна. 


Холодильники побуто- 
ві: 

1-- компресійний дво- 
камерний  «Минск-22»; 
2 - компресійний одно- 
камерний «Донбасс-8»:; 
3 - абсорбційний дво: 
камерний «Кристалл-9». 


164 


ХОЛОДНИЙ 





М. Г. Холодний. 





І. О. Холоменюк. 
Портрет Ї. Левицького 
-- переможця у Все- 
союзних змаганнях 
орачів. 1971. 





М. В. Холостенко. 
Житловий | Пмаденом 
у Києві 


ХОЛОДНИЙ Микола Григорович 
(95 (22).МІ 1882, Тамбов -- 4.М 
953, Київ) -- укр. рад. ботанік 
і мікробіолог, акад, АН УРСР 
(з 1929), засл. діяч науки УРСР 
(з 1944). У 1906 закінчив Київ. 
ун-т. У 1906--41 викладав у цьому 
ж ун-ті (з 1926 -- професор, зав. 
кафедрами фізіології ії анатомії 
рослин, мікробіології, останню 
заснував 1933). Одночасно з 1920-- 
наук. співробітник АН УРСР, 
1931--49 - зав. відділом Ін-ту бо- 
таніки АН УРСР, якому 1971 було 
присвоєно його ім'я. Праці з пи- 
тань фізіології, анатомії та еколо- 
гії рослин, мікробіології, фітоген- 
них речовин атмосфери, виникнен- 
ня життя на Землі, проблем дарві- 
нізму та ін. Створив наук. школу 
фізіологів рослин. Х. є одним з 
основоположників вчення про фі- 
тогормони, 1927, майже одночас- 
но з голл. ботаніком Ф. Вентом 
запропонував фітогормональну 
теорію тропізмів (теорія Холод- 
ного -- Вента). Нагороджений ор- 
деном Леніна. Встановлено премію 
ім. М. Г. Холодного АН УРСР. 


Тв.: Избраннье трудь. К., 1982. 

Літ.: Ситник К. М., Ромашко Я. Д. 
Микола Григорович Холодний. К., 
1979. Я. Д. Ромашко. 


ХОЛОДНИЙ «Федір Федорович 
(справж. прізв.-- Гриценко; бл. 
1814, с. Глинське, тепер Зіньківсь- 
кого р-ну Полтав. обл.-- бл. 1892) 
-- укр. кобзар. У 13-річному віці 
осліп. Мав бандуру з 45 струна- 
ми. За свідченням кобзарів-су- 
часників, не було йому рівного 
щодо експресії співу й краси гри 
на бандурі. Репертуар Х. станови- 
ли укр. нар. пісні й псалми, а 
також 7 дум («Івась Коновченко, 
Вдовиченко», «Сестра |і брат», 
«Бідна вдова і три сини» та ін.). 
Думи, пісні й псалми від Х. запи- 
сував 1885--86 П. Мартинович. 
Лт.:; Кирдан Б., Омельченко А. На- 


родні ав музиканти на Україні. 
П. Полотай. 


К. М. 

Холодний ЯР -- урочище в 
лісі побл. м. Чигирина Черкас. обл. 
Пересічений западинами і горба- 
ми, вкритими густим лісом, Х. Я. 
у давні часи був для навколишньо- 
го населення надійним захистом 


під час нападів крим. татар і ка- 
ральних загонів лит. і польс.- 
шляхет. загарбників. У 18 ст. в 


Х. Я. (поблизу Мотронинського 
Троїцького монастиря) збиралися 
селяни-втікачі й запорожці, які 
створювали  гайдамацькі загони. 
Навесні 1768 виступом з Х. Я. 
гайдамацького загону під проводом 
М. Залізняка почалося на Право- 
бережній Україні велике антифеод. 
повстання -- Коліївщина. Бороть- 
бі гайдамаків Т. Г. Шевченко при- 
святив вірш «Холодний Яр» (1845). 
В роки громадян. війни у Х. Я. 
діяли загони рад. партизанів про- 
ти білогвардійців і петлюрівців. 
Під час Великої Вітчизн. війни 
Х. Я. був базою партизан. загонів, 
зокрема загону «Москва». Х. Я.-- 
пам'ятка природи реа значення. 


Червінський. 
холодновисАдНИйЙ АВТО- 
МАТ -- автомат для висадки за- 


готовок у холодному (без нагрі- 
вання) стані. Розрізняють Х. а.: з 
суцільними |і секційно-рознімни- 
ми матрицями; одно-, дво- і три- 
ударні. Х. а.-- високопродуктив- 
ні машини, що забезпечують малі 
відходи оброблюваного матеріалу, 


високу точність обробки виробів. 
На Х. а. виготовляють заклепки, 
болти, гвинти, шурупи та ін. дета- 
лі з каліброваних прутків або дро- 
ту. Крім висадки, на Х. а. вико- 
нують ін. операції, напр. нака- 
тують різьбу. Й 
ХОЛОДНОКРОВНІ ТВАРИНИ 
-- те саме, що й пойкілотермні 
тварини. 
ХОЛОДОВ Андрій Михайлович 
(19. МТ (1.М ПІ) 1916, м. Брацлав, 
тепер смт Вінницької ой 
укр. рад. вчений у галузі будівель- 
ного і дорожнього машинобудуван- 
ня, доктор тех. наук (з 1967), 
професор (з 1968), засл. діяч 
науки УРСР (з 1980). Член 
КПРС з 1940. Після закінчення 
(1939) Харків. автомоб.-дорожньо- 
го ін-ту викладав у цьому ж вузі. 
1946 -- в Харків. автомоб.-дорож- 
ньому ін-ті. Осн. праці -- з заг. 
питань теорії і розрахунку машин 
для земляних робіт, динаміки 
землерийно-трансп. машин. Наго- 
роджений орденами Вітчизняної 
війни 2-го ступеня і «Знак Поша- 
ни», медалями. В. В. Нічке. 
ХОЛОДОВ Юрій Борисович (н. 
25.Х1І 1937, Харків) - укр. рад. 
альтист, засл. арт. УРСР (з 1973). 
В 1961 закінчив Київ. консервато- 
рію, відтоді -- у складі струнного 
Квартету імені М. В. Лисенка 
Київ. філармонії. Держ. премія 
УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1977. 
ХОЛОДОК (Аврагавиз) рід 
рослин родини лілійних. Здебіль- 
шого дводомні кореневищні тра- 
в'янисті рослини і півкущі з дуже 
розгалуженим стеблом, деякі тро- 
пічні види -- ліани. Листки луско- 
видні, їхню функцію виконують 
зелені шпильковидні гілочки (кла- 
додії). Квітки зеленувані або жов- 
туваті, поодинокі чи по 2--3 в 
пазухах листків. Плід -- червона 
ягода. Бл. 150 видів, пошир. у Сх. 
півкулі, переважно в Пд. і Т оц 
ній Африці. В СРСР -- 
видів, зних в УРСР -- 8. найбіль. 
ше значення має Х. лікар- 
ський, або спаржа (А. оббісіпа 5) 
-- цінна овочева рослина. Іл див. 
до ст. Спаржа, т. 10, с. З 
ХОЛОДОСТІЙКІСТЬ у техні- 
ці-- здатність матеріалів, пере- 
важно металів, зберігати пластич- 
ність і в'язкість зі зниженням 
т-ри. Характеризується т. з. т-рами 
переходу в крихкий стан або кри- 
тичними т-рами крихкості, що їх 
визначають мех. випробуваннями. 
Х. металу залежить від хім. скла- 
ду і структури, швидкості наван- 
тажування, наявності концентрато- 
рів напружень тощо. Підвищують 
.  термомеханічною обробкою. 
ХОЛОДОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН 
здатність рослин витримувати 
тривалий вплив низьких плюсових 
температур (від 1" до 107С.. 
Холодостійкість властива росли- 
нам помірної зони (напр., ячмінь, 
овес, горошок, льон та ін.). Визна- 
чається здатністю рослин в  пе- 
ріод охолодження відповідно пе- 
ребудовувати свій обмін речовин 
і характеризується збереженням 
структури цитоплазми і нормаль- 
ним функціонуванням фермента- 
тивних систем (див. Ферменти). 
У різних органів рослин ступінь 
холодостійкості неоднаковий. 
Напр., у кукурудзи і гречки най- 
менш холодостійкі стебла, в огір- 
ків і арахісу -- корені. Х. р. зро- 


стає при внесенні калійних добрив, 
підвищенні вологості грунту і по- 
вітря (зрошенні), достатньому ос- 
вітленні, при відповідному загар- 
товуванні рослин, зокрема дією 
низьких плюсових температур на 
проросле насіння теплолюбних 
рослин тощо. Велике значення 
має виведення холодостійких сор- 
тів. Див. також Зимостійкість 
рослин. 


ХОЛОМЕНЮК Іван Олександро- 
вич (н. 14.Х 1926, с. Мизинівка, 
тепер Звенигородського р-ну Чер- 
каської обл.) -- укр. рад. живопи- 
сець, засл. діяч мист. УРСР (з 
1970). Член КПРС з 1961. В 1948-- 
90 навчався в Київ. худож. ін-ті, 
1954 закінчив Львів. ін-т при- 
кладного та декоративного мист., 
де навчався у Й. Бокшая. Твори: 
«Т.Г. Шевченко на етапі» (1961), 
«Лісоруби» (1963),  «Інтернаціо- 
нал» (1967), «Хотинці» (1968), 
«Опришки» (1969--70), «Перемож- 
ці» (1975), «Народні комісари» 
(1977--78) та ін. 

ХОЛОПИ, хлопи -- 1) В Київ- 
ській Русі та згодом (до 18 ст.) на 
рос., укр. і білорус. землях кате- 
горія населення, що перебувала 
в різних формах особистої залеж- 
ності від феодалів; за своїм пра- 
вовим становищем близька до ра- 
бів. Згідно з «Руською правдою» 
господар міг Х. продати, подару- 
вати, покарати і навіть вбити. Х. 
ставали діти Х., за борги, військо- 
вополонені, особи, які одружу- 
валися з Х. чи холопкою, та ін. 
За часів Київської Русі з Х. скла- 
далася прислуга (див. Челядь). Х. 
іноді виконували і польові роботи 
у феод. г-ві. З розвитком феод. від- 
носин малопродуктивну працю Х. 
заступала кріпацька праця (див. 
Кріпосне право). Зокрема, на укр. 
землях, що входили до складу 
Великого князівства Литовського, 
частина «непохожих» селян похо- 
дила від Х. Після запровадження в 
Росії подушної податі (1724) Х. 
за своїм юрид. становищем були 
зрівняні з кріпаками. Х. були 
активними учасниками антифеод. 
боротьби. 2) В Польщі Х. (хлопи) 
-- феодально залежне селянство. 
На Україні назва «хлопи» пошири- 
лася після Люблінської унії 1569. 
Літ.: Зимин А. А. Холопьт на Руси. 
М., 1973. Я. С. Мельничук. 
ХОЛОПОВ Георгій Костянтино- 
вич |н. 27.Х (9.Х1) 1914, м. Шема- 
ха, тепер Азерб. РСР| -- рос. рад 
письменник. Член КПРС з 1948. 
Друкуватися почав 1934. В 1940 
вийшли перші книги Х. -- зб. 
оповідань «Втеча Сусанни» і ро- 
ман «Ведмеже лігвище», в після- 
воєнні роки -- романи «Вогні у 
бухті» (1947), «Грізний рік» (1955), 
«Гренада» (1961), «Докер» (1965), 
зб. оповідань «Невигадані опові- 
дання про війну» (1960) та ін. 
Переважна більшість творів -- про 
наших сучасників. Значне місце 
в творчості Х. займає українська 
тематика -- повісті «Достойність», 
«Іванів день», «Мандрівка в Бур- 
кут», цикл карпатських та кілька 
воєнних оповідань. Гол. ред. ле- 
нінгр. журн. «Звезда» (з 1957). 
Нагороджений орденом Леніна, ін. 
орденами, медалями. 

Тв.: Избранноє, т. 1-2. Л., 1982; Ива- 
нов день. Л., 1981; ме перекл. 


-- Іванів день. К., 198 
Ф.К. Сарана. 


ХОЛОСТЕНКО Євген Вячесла- 
вович (травень 1904, м. Лодзь, те- 
пер ПНР -- 1945, Югославія) -- 
укр. рал. живописець і мистецтво- 
знавець. У 1928 закінчив Київ. ху- 
дожній ін-т (навчався у М. Бойчу- 
ка). Був членом АРМУ. Працював 
у галузі монументального і стан- 
кового живопису. Брав участь у 
розписах Селянського санаторію 
їм. ВУЦВК в Одесі (1928). Автор 
монографій «Василь Овчинников» 
(1932), «Бела Уїтц» (1933), «Бер- 
нард Кратко», «Зиновій Толка- 
чов», «Микола Рокицький» (всі -- 
1933), «Василь Седляр» (1934), 
альбомів «Монументальне маляр- 
ство Радянської України» (1932), 
«Український революційний пла- 
кат» (1933, у співавт.) та статей 
у журналах і газетах. Загинув 
на фронті під час Великої Вітчизн. 
війни. 

ХОЛОСТЕНКО Микола Вячесла- 
вович (7.Х.П1 1902, м. Лодзь, тепер 
ПНР -- 3.У 1978, Київ) -- укр. 
рад. архітектор. У 1929 закінчив 
Київ. худож. ін-т. За проектами Х. 
споруджено ряд житл. будинків, 
а також забудовано селища Вете- 
ранів (1947--55), Верстатозаводу 


(1948--50), Жовтневе (1950--56), 
комплекс Центр. ботанічного саду 
АН УРСР (1951--64), всі -- у 


Києві. Автор проектів реставра- 
ції Борисоглібського (1947--53) і 
Спаського | (1953--56) соборів, 
П'ятницької церкви (1947--51), всі 
-- у Чернігові, Кирилівської церк- 
ви у Києві (1955), Великої дзві- 
ниці Києво-Печерської лаври (1959 
--60; всі -- у співавторстві). 

ке С. К., Кілессо. 
ХОЛУЙСЬКА МІНІАТЮРА 
вид рос. мініатюрного живопису 
на лакових виробах з пап'є-маше 
(скриньки, картини тощо). Виник- 
ла 1934 в селищі Холуй Івановської 
обл. на базі місцевого (відомий з 
16 ст.) іконописного промислу. 
Спочатку існувала худож. артіль, 
з 1960 -- Холуйська ф-ка худож. 
лакової мініатюри. Х. м. відзнача- 
ється підкресленою декоративністю 
кольорового вирішення, романтич- 
ністю образів казкових, билинних 
та істор. сюжетів, а також реаль- 
ними формами пейзажу та архітек- 
тури у творах ліричного (пісен- 
ного) і сучас. змісту. Майстри: 
С. Мокін, В. Пузанов, К. Косте- 
рін, В. Бєлов та ін. 
Літ.: Искусство Холуя. (Сборник ста- 
тей). Ярославль. 1980. 

Б. І. Коромислов. 

ХОМА Параска Петрівна (н. 10. 
ХІ 1933, с. Чернятин, тепер Горо- 
денківського р-ну Івано-Фр. РА ) 
-- укр. рад. майстер нар. розпису, 
засл. майстер нар. творчості (з 
1973). У творчості Х. переважають 
квітково-рослинні композиції у 
вигляді букета, виконані на папе- 
рі олівцем, акварельними фарба- 
ми, інколи -- тушшю та білила- 
ми.  Створила серії: «Польові 
квіти», «Садові квіти», «Жоржи- 
ни», «Гілка жоржини», «Бузок цві- 
те», «Пісні». Твори зберігаються 
у Київському музеї Т. Г. Щев- 
ченка, ДМУНДМ у Києві та ін. 
музеях. Іл. лив. на окремому ар- 
куші, с. 160--161. 
НО Параска Хома. Альбом. К., 
ХОМЕНКО Василь Опанасович 
Г18 (30). 1899, с. Петровське, 
тепер Борисоглєбського р-ну Во- 
рон. обл.-- 9.ХІ 1943) -- рад. 


військ. діяч,  генерал-лейтенант 
(1943). Член Комуністичної пар- 
тії з 1919. В Рад. Армії з 1918. 
Учасник громадян. війни. В 1928 
закінчив курси вищого начальниць- 
кого складу при Військ. академії 
ім. М. В. Фрунзе. В 1940--41 -- 
нач. прикордонних військ Молд. 
РСР і Укр. РСР. На поч. Великої 
Вітчизн. війни 1941--45 війська 
під командуванням Х. стійко би- 
лися в ході прикордонних боїв. 
У 1941--43 командував 30, 24, 
98 і 44-ю арміями на Зх., Калінін., 
Закавказ., Пд., Пд.-Зх. і 4-му Укр. 
фронтах. Загинув біля м. Ніко- 
поля. Нагороджений 2 орденами 
Червоного Прапора, орденами Ку- 
тузова 1-го ступеня, Червоної 
Зірки. 

ХОМЕНКО Віктор Кирилович 
(12.ІХ 1926, Кременчук -- 5.ХП 
1942, Миколаїв) -- учасник парти- 
занського руху на Україні під час 
Великої Вітчизн. війни 1941--45. 
На поч. війни вступив до однієї з 
орг-цій «Миколаївського центру», 
був розвідником |і зв'язківцем. 
Навесні 1942 Х. разом зі своїм 
товаришем О. П. Кобером доста- 
вив через лінію фронту лист з 
донесенням до штабу партизан. 
руху в Москві. Повернувшись у 
Миколаїв, продовжував підпільну 
роботу. Х. було заарештовано й 
страчено разом з ін. підпільника- 
ми. Нагороджений орденом Віт- 
чизняної війни 1-го ступеня. Хо- 
менкові і О. Коберу встановлено 
в Миколаєві пам'ятник. Іл. див. 


т. 6, с.. 498. 

ХОМЕНКО  (ЇІван Євтихійович 
(29.ІХ 1919, с. Зелене, тепер 
Петрівського району  Кіровогр. 


обл.--14.МІПШ 1968, Київ) -- укр. 
рад. письменник. Учасник Великої 
Вітчизн. війни. Закінчив Дніпроп. 
театр. уч-ще (1938). Перша збір- 
ка поезій -- «Дуби не хиляться» 
(1958). Автор книжок віршів |і 
поем «Схід сонця» (1960), «Со- 
лов'їні світанки» (1962), «Правда 
не вмирає» (1964), «Живе зерно» 
(1965), драм. поеми «Марина Чу- 


рай» (1967), творів для дітей. 

Нагороджений орденом Червоної 

Зірки, медалями. 

Тв.: В дорозі до вершин. К., 1969. 
П Сердюк. 


ХОМЕНКО (Їван Петрович (26. 
МПІ (7.ІХ) 1882, с. Кобі, тепер 
Душетського району Грузинської 
РСР -- 7.УПІ 1935, під час експе- 
диції на о. Сахалін, похований 
в м. Александровську на о. Са- 
халін| -- укр. рад. палеонтолог. 
У 1908 закінчив Новоросійський 
ун-т в Одесі. У 1918--25 -- про- 
фесор Одеського с.-г. ін-ту, 1925 -- 
професор Владивостоцького ун-ту, 
1926--31 співробітник Геол. 
комітету, 1931--35 -- Нафтового 
ін-ту (Ленінград). Досліджував 
гіпаріонову фауну Пд. України 
і Молдавії, фауну молюсків па- 


леогенових, неогенових і четвер- 
тинних відкладів Пд. України, 
Сахаліну.  Палеонтологічні  дос- 


лідження Х. поєднував з питання- 
ми стратиграфії, зокрема пов'я- 
заними з пошуками нафти, вугіл- 
ля тощо. Д. Є. Макаренко, 
ХОМИН Нестор Васильович (22. 
П 1891, с. Лани Польські, тепер 
с. ШПрибужани Кам'янсько-Бузь- 
кого р-ну Львів. обл.-- 1941) -- 
учасник революц. руху на Зх. 
Україні. Член Комуністичної пар- 


"ща бас. 1465 км?Щ2. 


тії з 1918. Навчався у Львів., по- 
тім Краківському  ун-тах. Під 
час 1-Ї світової війни був мобілізо- 
ваний до австро-угор. армії, в 
травні 1915 здався в полон до ро- 
сіян. Брав участь у боротьбі за 
встановлення і зміцнення Рад. вла- 
ди в Туркестані. В 1920 працю- 
вав у ЦК КПСГ (див. Комуністич- 
на партія Західної України), був 
редактором газ. «Вісті». На Свя- 
тоюрському троцесі 1922--23 за- 
суджений на два з половиною ро- 
ки ув'язнення, на Володимиро- 
Волинському процесі  1926--27-- 
на довічне ув'язнення. В 1932 
виїхав на Рад. Україну. Пра- 
цював у; ВУЦВК. 

ХОМИНА МОГИЛА -- скіф- 
ський курган (3,2 м заввишки) кін. 
4 -- поч. З ст. до н. е. поблизу 
м. Орджонікідзе Дніпроп. обл. 
Під час розкопок (провадилися 
1970) виявлено три поховання -- 
основне (пограбоване в давнину) 
і 2 впускні (після того, як було 
насипано курган). В одному з 
впускних, що залишилося цілим, 
було поховано молодого воїна, 
в другому (пограбоване в давнину) 
-- заможну жінку. В підбоях вхід- 
ної Ями виявлено два кінські по- 
ховання. Серед знахідок: оздоби 
кінських вуздечок, високомистець- 
ка | лита золота  скульптурка 
дикого кабана -- ручка дерев'я- 
ної посудини. Матеріали кургану 
мають велике значення для вив- 
чення зв'язків Скіфії з зх. кель- 
то-фракійськими племенами. 
ХОМІНГ (англ. Ботіпя -- повер- 
нення додому) -- те саме, що Й 
інстинкт дому. 

ХОМОРА -- річка в УРСР, у 
межах Хмельн. та Житомир. (по- 
низзя) областей, ліва прит. Случі 
(бас. Дніпра). Довж. 114 км, пло- 


ською височиною. Воду використо- 
вують для тех. водопостачання. 
Рибництво. На Х.-- м. Полонне. 
У басейні річки, біля села 
Хижівки. виявлено давньоруське 
поселення. 

ХОМС -- місто на Зх. Сірії, адм. 
ц. мухафази Хомс. Вузол з-ць, 
автошляхів, нафто- та продукто- 
проводів. 267 тис. ж. (1975). Під- 
приємства нафтопереробної, хім., 
цем., текст. (шовкоткацької), шкі- 
ряної і харч. (зокрема,  Олій- 
ницької, цукр. та фруктоконсерв- 
ної) промисловості. Торговельний 
центр сільськогосподарського ра- 
йону. 

ХОМУТЕЦЬ -- село Миргородсь- 
кого р-ну Полтав. обл. УРСР. Роз- 
ташований у межиріччі р. Хоролуї 
його правої прит. р. Хомутця, за 
20) км від райцентру та найближ- 


чої залізнич. ст. Миргород. Перші : 


письмові згадки про Х. зустріча- 
ються в кін. 16 ст. (належало кня- 
зям  Вишневецьким). З 1805 в 
Х. постійно жив І. М. Муравийов- 
Апостол; тут бували П. І. Пес- 
тель, М. І. Лорер, М. П. Бесту- 
жев-Рюмін та ін. члени Південно- 
го товариства декабристів. Зберіг- 
ся будинок, в якому вони збирали- 
ся. В Х. нераз бував А. П. Чехов. 
На поч. 19 ст. значна частина се- 
лян Х. займалася кгончарством. 
Гончар П. Калашник один з пер- 
ших на Миргородщині застосу- 
вав свинцеву поливу для виготов- 
лення глиняного посуду. На почат- 
ку 20 ст. Полтавське земство 


Тече  Поділь-! 





165 


ХОМУТЕЦЬ 
| ї і 
. я. Є 





Є. В. Холостенко. 


Холуйська мініг тюра. 
В. А. Бєлов. Панно 
«Горбоконик». Підла- 
ковий розпис. 1978. 


всяк Я 
со 


козу б. г че 


- Зо ч-- Р 
Хома П. П. Квіткова 


ваза. ШПакір, гуаш. 
1975. 


166 





ХОМУТІВСЬКИЙ 
СТЕП 





Хом'як звичайний. 








Хондрила ситниковид- 


на. 


Пагін з квітками. 


відкрило у Х. зразкову майстерню 
рогового промислу. Х.-- один із 
осередків гончарства та худож. 
вишивання. . Т.О. Дениско. 
ХОМУТІВСЬКИЙ СТЕП -- філі- 
ал Українського степового запо- 
відника. 

хом: Як (Сгісека5) -- рід гризу- 
нів род. хом'якових. В роді єди- 
ний сучас. вид -- Х. звичай- 
ний (С. сгісеси5), поширений в 
Зх. Європі, Європ. частині СРСР, 
у т. ч. й в УРСР. Довж. тіла 24-- 
34 см. Волосяний покрив густий і 
м'який, забарвлення на спині 
вох исто-буре,, на череві -- чорне, 
на боках -- світлі плями. Населяє 
лісостепи, степи, заходить в лісову 
зону і передгір'я, оселюється і на 
окультурених ділянках. Активний 
смерком. Живиться різними части- 
нами рослин, на зиму робить за- 
паси кормів, впадає в сплячку. 
За рік має 2--3 приплоди, в кож- 
ному по 10 малят в середньому. 
Може завдавати шкоди с. г. При- 
родний носій збудників туляре- 
мії або  кліщової сипно-тифоз- 
ної пропасниці. Шкурки Х. ви- 
користовують як хутрову сиро- 
вину 

хо Мя КОВ Олексій Степанович 
ПО (13).У 1804, Москва -- 23.ІХ 
(5.Х) 1860, с. Івановське, тепер 
Данковського р-ну Липецької обл., 
похований у Москві, -- рос. по- 
ет, публіцист. Друкуватися почав 
1821. Ідеолог слов'янофілів. Сус- 
пільно-політ. погляди Х. супереч- 
ливі: ідеалізував православ'я, пат- 
ріархальні підвалини рос. життя, 
однак залишався противником 
кріпацтва. Поетичні твори Х.-- 
віршовані трагедії «Єрмак» (пост. 
1827), «Димитрій  Самозванець» 
(пост. і видана 1833), ліричні вірші 
тісно пов'язані з його філос. та 


істор. поглядами, пройняті гро- 
мадян. пафосом («Росії», «На- 
вуходоносор» та | ін.). Автор 
вірша «Київ» (1841), «Записок 
про всесвітню історію» (ч. 1--2, 
1871--73). 

ХОН (англ. Бопе -- брусок, то- 
чильний камінь), хонінгувальна 
головка -- металорізальний інст- 


румент для хонінгування. Закріп- 
люється в шпинделі хонінгуваль- 
ного верстата. Осн. робочими 
частинами Х. (мал.), що обертаєть- 
ся навколо своєї осі й одночасно 
рухається зворотно-поступально, є 
абразивні (у т. ч. алмазні) бруски 


(ролики), які притискуються до 
оброблюваної поверхні. 
ХОНАГБЕЙ  К(Балджи)  Лівон 


10 (22).ІХ. 1853, с. Сартана, тепер 
с. Приморське Першотравневого 
р-ну Донец. обл.-- серпень 1918) -- 
грец. (румейський) поет. Жив і 
працював на Україні. Твори пи- 
сав грец., укр., рос. і тат. мовами. 
Більшість з них -- автобіографіч- 
ного характеру, близькі до фоль- 
клору.  Х. належить «Грецька 
п'єса» (1882), вісім пісень «Про 
Марію та Лівона» (1870--77) та 
ін. твори, які за життя поета не 
були надруковані. Сатиричні вір- 
ші Х. спрямовані проти місцевих 
куркулів, попів, царських чинов- 
ників. 

ХОНГХА, Червона ріка -- ріка 
у Пд. Сх. Азії. Тече в межах 
Китаю та В'єтнаму. Довжина 1183 
км, площа басейну бл. 158 тис. 
км?. Бере початок на Юньнаньсь- 
кому нагір'ї, впадає у зат. Бакбо 


(Тонкінську) Пд.-Китайського м., 
утворюючи дельту пл. бл. 15 тис. 
км?. Живлення дощове. Під час 
літніх мусонних дощів рівень під- 
німається до 10--12 м. Пересічна 
витрата води 3800 м/с, макс.-- 
до 35000 м/с. Щорічно Х. вино- 
сить у дельту бл. 130 млн. т чер- 
воного мулу. Судноплавна у по- 
низзі. ГЕС. Використовують для 
зрошування. Рибальство. На Х.-- 
м. Ханой. 

ХОНДРИЛА (СропагіНа) -- рід 
багаторічних трав'янистих рослин 
родини складноцвітих. Корінь 
стрижневий, стебла до 1 м заввиш- 
ки. Гілкування здебільшого від са- 
мої основи. Листки вузькі, плеска- 
ті або згорнуті в трубочку. Квітки 
жовті, зібрані в дрібні кошики. 
Плід -- сім'янка. 42 види, що зу- 
стрічаються в степових, напівпу- 
стельних і частково пустельних 
р-нах Пд. Європи і Середньої Азії. 
В СРСР -- понад 20 видів, ут. ч. 
на Україні -- чотири. Найпошире- 
ніші Х. ситниковидна (СЮ. )ипсеа) 
і Х. колючолускова (СЬ. асапіПо- 
Іеріз). Всі види -- каучуконосні 
рослини, але каучук з них мало- 
придатний для гумової пром-сті. 
ХОНДРІОМ -- сукупність усіх 
хондріосом, | або  мітохонорій, 
клітини. 

ХОНДРІОСОМИ (від грец. у0- 
удріом -- зернятко і офна -- тіло) 
те саме, що й мітохондрії. 
ХОНДРОМА (від грец. убуброс -- 
хрящ і бумфис -- пухлина) -- до- 
броякісна пухлина із зрілої хря- 
щової тканини. Х. може досягати 
величезних розмірів (напр., Х. 
кісток таза) і не завжди чітко об- 
межена. Х. бувають поодинокі і 
множинні. Виникають найчастіше 
в хрящах скелета, рідше -- у поза- 
скелетних хрящах (гортань, тра- 
хея). Х. може супроводитися боля- 
ми, пов'язаними з тиском на над- 
кісницю. Деформація, що викли- 
кається Х., може спричинити рухо- 
ві розлади, особливо при локаліза- 
ції Х. у колінному суглобі. Лі - 
кування хірургічне. 
ХОНЕККЕР  (НопесКег) Еріх 
(н. 25.МПІ 1912, м. Нойнкір- 
хен, тепер земля Саар, ФРН) 
-- діяч німецького і міжнар. 
комуністичного руху, парт. і держ. 
діяч НДР. Н. в сім'ї шахтаря. З 
1926 -- член Комуністичної спілки 
молоді Німеччини (КСМН). В 
1929 вступив до Комуністичної 
партії Німеччини (КПН). В 1930-- 
31 навчався в Міжнародній  ле- 
нінській школі Комінтерну - в 
Москві. В 1931--33 -- на партійній 
роботі в  Саар. області.  Піс- 
ля встановлення в Німеччині фа- 
шист. диктатури в працював у 
підпіллі. З 1934 -- член ЦК 
КСМН. В 1935--45 перебував в 


Хомутець. Колишня садиба І. М. Му- 
равйова-Апостола (тепер  зооветери- 





нарний технікум). 19 ст. 





ув'язненні. З 1945 -- секретар 
ЦК КПН по роботі серед молоді, 
керівник | Центр.  антифашист. 
молодіжної комісії. Один із зас- 
новників Спілки вільної нім. мо- 
лоді (1946), 1946--55 -- голова її 
Центр. ради. В 1946 -- член ЦК 
КПН. Учасник створення СЄПН 
(1946), з 1946 -- член ЦК (до 
1949 Правління) СЄПН. В 
1949--55 член Виконкому 
Всесвітньої федерації демокра- 
тичної молоді. 
З 1949 -- депутат Нар. палати. 
З 1950 -- кандидат у члени, з 
1958 -- член Політбюро ЦК, сек- 
ретар ЦК СЄПН. В 1955--56 на- 
вчався у ВПШ при ЦК КПРС в 
Москві. З 1971 -- 1-й секретар, 
з 1976 -- Ген. секретар ЦК СЄПН. 
З 1971 -- Голова Нац. ради оборо- 
ни, член Держ. ради. З 1976 -- 
Голова Державної ради. Герой 
Праці НДР (1972), Герой НДР 
(1982). Герой Рад. Союзу (1982). 
Нагороджений орденом Леніна, 
орденом Жовтневої Революції. 
ОНІАРА -- столиця Соломоно- 
вих островів. Розташована на о. 
Гуадалканал, мор. порт. Понад 
20 тис. ж. (1980). Рибальство, 
кустарні промисли. Туризм. В око- 
лицях Х.-- плантації кокосової 
пальми. Ві 
ХОНІНГУВАЛЬНИЙ ВЕРСТАТ 
-- шліфувально-притиральний ме- 
талорізальний верстат з обертовим 
і одночасно дзворотно-поступаль- 
ним рухом інструмента (хона), 
закріпленого в шпинделі. Розріз- 
няють Х. в. (мал.): одно- і багато- 
шпиндельні; для обробки отворів 
і зовн. поверхонь; вертикальні, 
горизонтальні і похилі; універсаль- 
ні і спеціалізовані; напівавтома- 
тичні (найпоширеніші) й автома- 
тичні. А. С. Зенкін. 
ХОНІНГУВАННЯ (англ. Бопіпя) 
-- викінчувальна обробка металів 
різанням на хонінгувальному вер- 
статі; вид абразивної обробки, 
зокрема алмазної обробки. Про- 
вадиться після розточування, про- 
тягання, розвертування або шлі- 
фування заготовок. Хонінгуванню 
піддають гол. чин. циліндричні 
наскрізні отвори, рідше -- отвори 
глухі і ступінчасті, зовнішні по- 
верхні. 
ХОНСЮ, Хондо -- найбільший 
острів Японії. Довж. бл. 1400 км, 
пл. (разом з прилеглими невели- 
кими островами) майже 230 тис. 
км?. Нас. 90 млн. чол. (1977). 
Рельєф переважно низько- і серед- 
ньогірний, вис. до 2500--3000 м. 
Багато вулканів, у т. ч. Фудзіяма 
(3776 м -- найвища точка Японії). 
Район активної сейсмічної діяль- 
ності. Родовища сірки, заліз., 
мідних і свинцево-цинкових руд, 
нафти і природного газу. Клімат 
пн. частини Х. помірний мусонний, 
пд.-- субтропічний. Часті тайфу- 
ни. Річки короткі, порожисті, ба- 
гаті на гідроенергію (осн.-- Сіна- 
но, Тоне, Кісо), використовують 
для зрошування. Значні площі гір 
вкриті лісами: на Пн.-- широко- 
листяними, на ШПд.-- субтропіч- 
ними. Найбільші міста, -- Токіо, 
Осака, Нагоя, Кіото, Йокогама, 


-- ріка в РРФСР, у 
межах Пенз., Сарат., Ворон. і 
Волгогр. областей, ліва  прит. 
Дону. Довж. 979 км, площа бас. 
61,6 тис. км2?. Бере початок на При- 


волзькій височині. Найбільші при- 
токи: Сердоба, Бузулук (ліві), 
Ворона, Савала (праві). Пересіч- 
на витрата води у пониззі бл. 150 
мз/с. Судноплавний на 323 км від 
гирла. 

На Хопрі-- міста Балашов, Но- 
вохоперськ, Урюпінськ; у пониз- 
зі -- Хоперський заповідник. 
ХОР (грец. хорбс) -- 1) Співочий 
колектив. За складом голосів Х. 
бувають однорідні (жіночі, чолові- 
чі, дитячі) і мішані, що склада- 
ються з жіночих (або дитячих) і 
чоловічих голосів; за кількістю 
виконавців малі (12 голосів) 
і великі (100--120 голосів). Міша- 
ний Х. має 4 хорові партії: сопра- 
но, альти (жіночі голоси), тено- 
ри, баси (чоловічі голоси). Залеж- 
но від кількості голосового складу 
та розподілу на партії Х. бувають 
одноголосі, двоголосі, триголосі, 
чотириголосі та багатоголосі. Кож- 
на хорова партія теж може діли- 
тись на самостійні партії. За ви- 
конавським профілем Х. діляться 
на капели (на Україні -- «Думка», 
«Трембіта» та ін.), нар. хори 
(Український народний хор імені 
Г. Г. Верьовки, Черкаський укра- 
їнський народний хор та ін.), 
ансамблі тісні і танцю, оперні 
хори тощо. Див. також Хорове 
мистецтво. 2) Муз. твір, призна- 
чений для хорового виконання. 
Може бути а капела чи мати муз. 
супровід -- інструментальний або 
оркестровий. 3) У струнних муз. 
інструментах струни парні, 
потрійні тощо. 4) Обов'язковий ко- 
лективний учасник давньогрец. ви- 
стави (5 ст. до н. е.). 

ХОР БУРСИ ТОВАРИСТВА 


«СТАВРОПІГІЙСЬКИЙ ІНСТИ- 
ТУТь -- український хор. Діяв 
1931--1914 у Львові. Виконував 


українську хорову музику (зокре- 
ма, М. Вербицького, І. Лаврів- 
ського, О. Нижанківського, В. 
Матюка), класичні твори зарубіж- 
них і  вітчизн. композиторів 
(Д. Бортнянського, А. Веделя та 
ін.). Диригентами хору були М. 
Вербицький, М. Рудковський, П. 
Бажанський, І. Цьорох; серед 
учасників хору (вихованців бурси) 
-- КкоМмпПОЗИТОр В. Матюк, оперні 
співаки Ю. Закржевський, О. Ми- 
шута. П. К. Медведик. 
ХОР СЕЛЯНСЬКИЙ О. ВІТО- 
ШИНСЬКОГО -- чоловічий хор, 
один із перших українських 
нар. хорів у Галичині. Діяв 1868-- 
1914. Хор створив диригент О. 
Вітошинський (керував ним до 
1901) в с. Денисові (тепер Козів- 
ського р-ну Терноп. обл.). Висту- 
пав з концертами на Тернопільщи- 
ні, Львівщині, Прикарпатті. Ви- 
конував твори укр. композиторів 
М. Вербицького, С. Воробкевича, 
М. Лисенка, О. Нижанківського, 
В. Матюка, а також класичну 
хорову музику і нар. пісні. У 1880 
Вітошинський відкрив при хорі 
нар. школу диригентів. 

Пп. К. Медведик. 
ХОР УКРАЇНСЬКОГО  ТЕЛЕ- 
БАЧЕННЯ І! РАДІО. Створений 
1932 при Укр. комітеті радіомов- 
лення в Харкові; з 1934 -- в Киє- 
ві (1941--44 -- у Саратові). У 
репертуарі: класична хорова му- 
зика | твори рад., зокрема укр., 
композиторів. Колективом керу- 
вали Г. Таранов (1934--41), В. 
Минько (1941--44), Ю. Таранченко 


(1944--68), Г. Куляба (1968--74). 
З 1974 худож. керівник -- засл. 
арт. УРСР В. Мальцев. 

Т. Ю. Філенко. 
ХОРАВА ДАкакій Олексійович 
17 (29). ГУ 1895, с. Очхомурі, 
тепер Чхороцкуського р-ну Груз. 
РСР -- 23.МІ 1972, Тбілісі| 
груз. рад. актор, нар. арт. СРСР 
(з 1936). Член КПРС з 1939. В 
1914--17 навчався в Київ. ун-ті. 
Був заарештований за участь у де- 
монстрації київ. сгудентів, що ви- 
ступили проти заборони царською 
владою вшановувати пам'ять Т. 
Шевченка. Після навчання в театр. 
студії А. Пагави (Тбілісі) вступив 
1922 до Театру ім. Ш. Руставелі 
(1949--55 -- директор цього теат- 
ру), де працював під керівницт- 


вом К. Марджанішвілі та О. Ах- 
метелі. Серед ролей -- Анзор 
(«Анзор» Шаншіашвілі), Джемал 


(«Затоплене каміння» Мосашвілі), 
Борис Годунов (однойменний твір 
Пушкіна), Вожак («Оптимістична 
трагедія» Вишневського), Платон 
Кречет («Платон Кречет» Корній- 
чука), Отелло («Отелло» Шекспі- 
ра). З 1922 знімався у фільмах 
(«Георгій Саакадзе» та ін.). З 
1939 -- викладач Тбіліського те- 
атр. інституту ім. Ш. Руставелі 
(1939--48 -- директор, з 1947 -- 
професор). Нагороджений 2 орде- 
нами Леніна, ін. орденами, меда- 
лями. Держ. премія СРСР, 1941, 
1943, 1946 (двічі), 1951. 

ХОРАЛ (лат. срогаїіз -- хоровий, 
від грец. уброс -- хор) -- вид ре- 
лігійного співу. В католицькій 
церкві -- одноголосий григоріансь- 
кий Х., у протестантській -- бага- 
тоголосий спів у супроводі органа. 
До Х. належать і гуситські пісні. 
В поезії -- умовна назва урочисто- 
го твору. 

ХОРВАТ Іван Самійлович (О т - 
куртич; р. н. невід.-- п. 1780) 
-- правитель Нової Сербії, гене- 
рал-поручик. Походив із серб- 
ських дворян. У 1751 на чолі групи 
сербів переселився до Росії, 1752 
його призначено правителем Но- 
вої Сербії, командиром корпусу 
військ. поселенців. Домігся від 
царського уряду приєднання до Но- 
вої Сербії значної частини воло- 
дінь Запорізької Січі. Жорстоко 
придушував виступи військ. посе- 
ленців. За великі зловживання 
(розкрадання держ. грошей, майна, 
земель) Х. 1762 позбавлено чи- 
нів і заслано у Вологду. 

ХОРВАТИ -- нація в Югославії. 
Заг. чисельність -- 5,55 млн. чол. 
(1980, оцінка). Осн. маса Х. живе 
в Хорватії (3,5 млн. чол., 1978, 
оцінка), решта -- в Боснії і Гер- 
цеговині, Сербії та ін. республі- 
ках країни. Х. живуть також в 
Австрії, Угорщині, країнах Аме- 
рики (гол. чин. у США), в Авст- 
ралії. Х. говорять сербохорват- 
ською мовою. За релігією біль- 
шість віруючих Х.-- католики, не- 
значна частина православні, 
протестанти ! мусульмани. Про 
історію, г-во, культуру Х. див. 
Хорватія, Югославія. 
ХОРВАТІЯ, Соціалістична Рес- 
публіка Хорватія -- союзна рес- 
публіка у складі Югославії 
(СФРЮ). Розтапювана в пн.-зх. 
частині країни, омивається Адріа- 
тичним м. Площа 56,5 тис. км2. 
Населення 4,6 млн. чол. (1982). 
Столиця -- м. Загреб. 


Найвищий орган держ. влади -- 
сабор Х. в складі 3 палат (Ві- 
че об'єднаної праці, Громадсько- 
політ. віче і Віче общину. Урядом 
республіки є Виконавче віче са- 
бора Х. 

Рельєф центр. і зх. частин Х. го- 
ристий (Динарське нагір'я зав- 
вишки до 1831 м). На Сх.-- погор- 
бована рівнина. Клімат помірно 
континентальний, на узбережжі -- 
середземноморський. Гол. ріки -- 
Сава і Драва. Поширені мішані 
ліси, вздовж узбережжя -- серед- 
земноморська рослинність. 

Осн. населення Х.-- хорвати. 
Пересічна густота нас.-- 81 чол. 
на 1 км2? (1982). Найбільші міста: 
Загреб, Сплит, Рієка. Тер. Х. за- 
селена з раннього талеоліту, з 
6--7 ст.-- слов'ян. племенами. В 
9 ст. виникла хорватська д-ва, 
в якій розвивалися феод. відноси- 
ни. Згідно з угор.-хорватською 
унією 1102 Х. перейшла під владу 
угор. королів, зберігши внутр. 
самоврядування. На кін. 16 ст. 
Османська імперія захопила біль- 
шу частину Х. Частина земель за- 
лишилася під владою Габсбургів. 
В кін. 17 -- на поч. 18 ст. визволе- 
ні від тур. панування землі ввійш- 
ли до складу Австрії (з 1867 -- 

Австро-Угорщина). В кінці 18-- 
на поч. 19 ст. в умовах розкладу 
феодалізму і розвитку капіталі- 
стичних відносин посилився про- 
цес формування хорватської нації. 
Виник громад.-політ. та культур. 
рух хорватське Відродження 
(див. Ілліризм). Під впливом ре- 
волюції 1848--49 в Австрії в Х. 
посилились антигабсбурзькі  ви- 
ступи, класова боротьба. У кін. 
19 ст. в Х. зародився робітн. рух. 
У 1894 засновано С.-д. партію Х. 
і Славонії. Після розпаду Австро- 
Угорщини (1918) Х. ввійшла до 
складу Королівства сербів, хор- 
ватів і словенців (з 1929 -- Коро- 
лівство Югославія). В серпні 1939 
внаслідок угоди між серб. і хор- 
ватською буржуазією Х. одержала 
автономію. В квітні 1941 на оку- 
пованій фашистами території було 
проголошено маріонеткову «Неза- 
лежну д-ву Х.». Під керівництвом 
Компартії Югославії населення Х. 
боролося проти окупантів та їхніх 
поплічників (усташів). До 15.М 
1945 тер. Х. було повністю визво- 
лено югосл. армією від окупантів. 
В листопаді 1945 Х. ввійшла до 
складу Федеративної Нар. Респуб- 
ліки Югославії. З 1963 Х.-- соціа- 
лістична республіка (СРХ.) в скла- 
ді СФРЮ. 

Х.-- важливий гірничодобувний, 
маш.-буд. та нафтопереробний 
район Югославії. За видобутком 
кам. вугілля (у Раші), нафти і га- 
зу, бокситів і цем. сировини (в 
примор. районах), солі (з мор. 
води), по виробн. верстатів, елек- 
тротех. виробів, мор. суден, це- 
менту і взуття республіка посідає 
провідне місце в країні. З галу- 
зей машинобудування розвинуті 
паровозо- та вагонобудування, ви- 
робн. енергосилового устаткуван- 
ня та ін. Підприємства нафтохім. 
пром-сті виробляють пластмаси, 
фарм. препарати тощо. Значна 
металург. пром-сть. Цем., дере- 
вообр.,  шкіряно-взут., текст. 1 
харч. підприємства. Більша ча- 
стина електроенергії виробляється 
на ГЕС. Осн. пром. центри: За- 








ХОРВАТІЯ 


А. О. Хорава. 





Вертикальний хонінгу- 
вальний верстат. 


168 





ХОРВАТІЯ 





Біржа в Загребі. 
В. Ковачич. 


тектор 
1923--27. 


Н. 
Св. 


матері 
Дубровнику. 


Архі- 





Божидаревич. 

Мартин. Фрагмент 
триптиха церкви 
на ШДанпах у 


Бого- 


1517. 





Монетний двір у Дуб- 


ровнику. 


та І. Андріїчі. 
21 


Архітектори 
П. Миличевич, Б. 


Пп. 
1516-- 


греб, Славонський Брод, Сплит. 
с. г. переважає землеробство. 
Вирощують пшеницю, кукурудзу, 
картоплю, цукр. буряки, соняшник, 
льон, коноплі, кормові культури. 
Садівництво (переважно яблука 
й сливи) та виноградарство. Роз- 
водять велику рогату худобу, сви- 
ней, овець та коней. Лісозаготівлі. 
На узбережжі -- рибальство. Гол. 
мор. порти -- Рієка (найбільший 
у країні), Сплит. Численні курор- 
ти. Туризм. 
Система народної освіти в Х. 
побудована відповідно до заг. 
закону про освіту Югославії Й 
реформи, проведеної в країні у 
70-х рр. У 1979/30 навч. р. у 
налічувалося 2,9 тис. основних 
8-річних шкіл (505,8 гис. учнів); 
674 заг. серед. школи (360,51 тис. 
учнів), 209 шкіл цілеспрямованої 
освіти (87,1 тис. учнів). В респуб- 
ліці функціонувало 15 гімназій, 
серед. ії нижчих профес. шкіл, ще 
не охоплених реформою (1390 
учнів), 43 т. з. додаткові школи, 
що діють на основі 8-річних шкіл 
і дають робітничу кваліфікацію 
(9697 учнів); 46 осн. шкіл для 
дорослих (5343 учні), в серед. шко- 
лах для дорослих -- 13 936 учнів. 
У Х. діють 29 напіввищих (113 
тис. студентів) і 52 вищі навчальні 
заклади, серед них один з най- 
більших вузів Югославії -- Загреб- 
ський університет (засн. 1669; 
1983/84 навч. р.-- 40,9 тис. студен- 
тів), при якому працює ряд н.-д. 
установ й ін-тів. Ун-ти є в Рієці 
(засн. 1973; 1983/84 навч. р.-- 13,3 
тис. студентів), Сплиті (засн. 1974; 
1983/84 навч. р.-- 11,/ тис. студен- 
тів). Крім того, в Загребі містять- 
ся академії  красних мистецтв 
(засн. 1907), прикладних (Мистецтв 
і ремесел; театру, кіно й телеба- 
чення; у Рієці - мор. школа. У 
Загребі працюють Югослов'янська 
академія наук і мистецтв (засн. 
1867), у складі якої 14 н.-д. ін-тів, 
а також ін-ти архітектури й мі- 
ського планування (засн. 1952), по 
вивченню фольклору (засн. 1948), 
мед. досліджень (засн. 1947), охо- 
рони природи (засн. 1961), охоро- 
ни істор. і культур. пам'яток 
(засн. 1910),  гідрометеорології 
(засн. 1947), 14 наук. асоціацій: 
фіз. фармацевтична, Геогр. т-во, 
Матиця хорватська (див. Мати- 
ці) та ін.; у Сплиті -- ін-ти океано- 
логії Й рибальства (засн. 1930) та 
охорони й вивчення іст пам'я- 
ток Далмації (засн. 1834). Най- 
більші б-ки: Нац. та вана кі 
ська (засн. на поч. 17 ст.), Югосло- 
в'янської академії наук і мистецтв 
(засн. 1868) та ін. , Держ. архів з 
б-кою (засн. 1643), усі -- в Загре- 
бі; наук. б-ки: в Рієці (засн. 1627), 
Задарі (засн. 1850), у Дубровнику 
(засн. 1936), Міська в Сплиті 
(засн. 1903), Міська у Вараждині 
(засн. 1838) та ін. Більшість му- 
зеїв -- у Загребі: Міська галерея 
(засн. 1961), Археологічний музей 
(засн. 1846), Етнографічний (засн. 
1919), Геолого-палеонтологічний 
(засн. 1846), Шкільно-пед. музей 
Х. (засн. 1901), Народної револю- 
ції (засн. 1945), Музей історії 
Х. (засн. 1846), Зоологічний (засн. 
1846), Галерея Штросмайєра (засн. 
1884), колекція скульптури й фре- 
сок (засн. 1937) та ін.; у Сплиті 
містяться Археологічний (засн. 
1820), Етнографічний (засн. 1910), 


Природничонауковий (засн. 1824) 
музеї, Галерея І. Мештровича 
(засн. 1952) та ін.; у Дубровнику -- 
Церковний музей (зібрання порт- 
ретів та ікон, засн. 1953); у Рієці -- 
Музей сучас. мистецтва (засн. 
1948), Природничий (засн. 1946). 
Поряд з загребським виданням 
газ. «Борба» в Х. виходять газети 
«В'єсник» («Вісник») та «В'єсник 
у срієду» («Вісник на середу») 
сербохорв. мовою -- органи Со- 
ціалістичного трудового народу 
Х., журн. «Републіка» («Республі- 
ка») та ін. Респ. радіомовлення й 
телебачення. 

Перша мовна і юридична пам'ят- 
ка з елементами народної хорваг- 
ської мови -- «Башчанська плита» 
(близько 1100). Формуванню ху- 
дож. л-ри сприяла усна нар. твор- 
чість, зокрема героїчний хорват. 
епос. Складова частина  хорват. 
письменства 15--18 ст.-- л-ра Дуб- 
ровника (див. Дубровницька рес- 
публіка) та Далмації, що розвива- 
лася під впливом гуманізму й італ. 
ренесансної поезії. В 15--16 ст. на 
зміну латиномовним авторам  Ї. 
Чесмицькому, Ю. Шижгоричу, Я. 
Буничу та ін. приходять поети, 
які звертаються до рідної мови,-- 
М. рарулич. Ш. Менчетич, Дж. 
Држич, Луцич, П. Гекторович, 
Н. Ветрапович-Чавчич, М. Држич. 
Видатною постаттю л-ри 17 ст. є 
І. Гундулич -- автор епічної пое- 
ми «Осман» (вид. 1826), що оспі- 
вує єдність слов'ян у боротьбі про- 
ти турків, зокрема спільні дії 
польс. війська і укр. козаків у бит- 
ві під Хотином. У 17--18 ст. писа- 
ли також Дж. Палмотич, Ю. Кри- 
жанич, Н. і П. Зринські та ін. 
Для періоду хорват. нац. Відро- 
дження (кін. 18 -- серед. 19 ст.) 
характерна просвітительська л-ра 
(М. А. Релькович, Т. Брезовачкі), 
а згодом -- л-ра романтизму, пред- 
ставниками якого були Л. Гай, 
Д. Деметер, Станко Враз -- видат- 
ні діячі патріотичної течії іллі- 
ризму. Філос. та історико-патріо- 
тичну тематику розробляли поети 
П. Прерадович, І. Мажуранич. 
Представником реалізму 80-х рр. 
19 ст. був поет, прозаїк і критик 
А. Шеноа. Прозаїки К.Ш. Джаль- 
ський, Й. Козараць, В. Новак, 
Я. Лесковар, Й. Косор, В. Цар- 
Емин, поети А. Харамбашич, С. С. 
Краньчевич викривали несправед- 
ливість бурж. устрою, оспівували 
людину праці, ідеї нац.-визволь- 
ної боротьби. Помітну роль у роз- 
витку літ. процесу кін. 19 -- поч. 
20 ст. відіграла худож. течія 
«хорватський модерн», що виникла 
з руху протесту проти бурж. ладу. 
До течії належали письменники 
різних  ідейно-худож. тенденцій 
(М. Дежман, В. Видрич, Д. Ши- 
мунович, М. Мар'янович та ін.). 
Широкого профілю літераторами 
були В. Назорі А. Г. Матош. 
Після 1918 активізувався літ. про- 
цес та загострилася ідейна бороть- 
ба між різними художніми  течія- 
ми. Центральною постаттю л-ри 
в період між 1-ю та 2-ю світо- 
вими війнами був засновник ві- 
домих революц. традиціями жур- 
налів «Пламен» і «Книжевна ре- 
публика», поет, прозаїк, драматург 
М. Крлежа. 

Важлива роль у 30-х рр. нале- 
жала прогресивній літературній 
течії «соціальний реалізм», пред- 


ставниками якої були переважно 
літератори-комуністи та близькі 
до робітн. руху А. Цесарець, С. 
Галогажа, Х. Кикич, Н. Симич та 
ін., з марксист. позицій в літ. кри- 
тиці виступили ОО. Кершовані, 
О. ШПриця. Провідним жанром 
періоду Нар.-визвольної війни в 
Югославії 1941--45 проти нім.- 
фашист. окупації була патріотич- 
на, революц. поезія (В. Назор, 
. Г. Ковачич, Г. Витез, Ю. Каш- 
телан, М. Фюраничевич, В. Попо- 
вич, Ю. Франичевич-Плочар, Ж. 
Єличичу). 

Тема визвольної боротьби і рево- 
люції є провідною і в післявоєнний 
час у їхніх творах, а також у 
прозаїків І. Дончевича, В. Кале- 
ба, М. Ножинича, Й. Хорвата, 
М. Божича та ін. Будівництву 
нового життя присвячено поезії 
М. Франичевича та Весни Парун. 
У 60--70-х рр. в умовах захоплен- 
ня сюрреалістичними, неоекспре- 
сіоністичними та деякими ін. тен- 
денціями  загальногуманістичним 
звучанням виділяється творчість 
О. Шольця, Н. Миличевича, 3. 
Голоба, С. Михалича, М. Слави- 
чека, Т. Сабляка, Н. Петрака, 
Ж. Сабола, Л. Цар-Матутинович 
та ін. 

Широке коло проблем і різно- 
манітні  літературно-худож. тен- 
денції характерні для  після- 
воєнної прози -- від реалістичного 
осмислення буття (В. Десниця, Н. 
Симич, Р. Маринкович, В. Єлич, 
С. Новак) до забарвлених часом 
суб'єктивізмом худож. досліджень 
різних соціальних і морально-етич- 
них питань (Н. Ідризович, К. Шпо- 
ляр, І. Сламниг, Ч. Приця та ін.). 
Соціально значимим худож. дослі- 
дженням є останній твір М. Крле- 
жі роман-епопея «Прапори». 
Широко відома драм. творчість 
П. Будака, І. Раоса, Ф. Хаджи- 
ча, Д. Роксандича. В галузі кри- 
тики й літературознавства створе- 
ні А. Барацем, Й. Торбариною, 
І. Хергешичем традиції  продов- 
жуюгь І. Франгеш, А. Флакер, 
М. Ваупотич, М. Шицель, В. Пав- 
летич, П. Матвеєвич, Т. Ладан, 
Б. Донат, І. Мандич. 

Біля джерел українознавства, і 
зокрема шевченкознавства, стояли 
такі літератори і вчені, як А. Ше- 
ноа, Ф. Рачкі, С. С. Краньчевич. 
Їхні традиції продовжували М. 
Петанек, П. Гргець, Ф. Бучар, 
А.Г. Матош, І. Козарчанин, після 
2-ї світової війни-- Й. Бадалич, 
А. Флакер. 

З перекладами творів укр. л-ри 
виступають А. Менаць, яка є й упо- 
рядником (у співавт.) «Україн- 
сько-хорватського або сербського 
словника» (1979), Ф. Гажі. На 
Україні серед перекладачів і по- 
пуляризаторів  хорват.  письмен- 
ства -- М. Рильський, С. Панько, 
І. Ющук, Д. Павличко, Р. Луб- 
ківський, З. Гончарук, Ю. Чикири- 
сов, А. Лисенко, В. Гримич. 

На території Х. збереглися за- 
лишки укріплених поселень, руї- 
ни численних античних, гол. чин. 
рим., міст на узбережжі  Ад- 
ріатичного м. Салона, поблизу 
сучас. Солина), пам'ятки давньо- 
рим. архітектури (храм Августа 
в Пулі, 1 ст. н. е.; палац Діоклетіа- 
на в Сплиті, бл. 300 н. е.). У 5-6 
ст. споруджували християнські 
базиліки, оздоблені мозаїкою (в 


Поречі, Салоні та ін. містах), 
у кін. 9 -- на поч. 12 ст.-- кам. 
церкви, різні за формами, з риса- 
ми візант. і центральноєвроп. ар- 
хітектури та ін., а також князів- 
ські палаци (в Біячах поблизу 
Сплита). В кін. 12 ст. поширився 
романський стиль (церква св. 
Кршевана, 1175, та ін. в Задарі), 
в 13 ст.-- готика (культові будів- 
лі в Загребі). В 15--16 ст. зростали 
міста, споруджувалися кам. укріп- 
лення. Цей період характеризу- 
вався переходом від готики до 
Відродження (собор у Шибенику, 
1431--1505, арх. Юрай Далмати- 
нець, Никола Флорентинець та 
ін; княжий двір в Дубровни- 
ку, 2-а пол. 15 ст.). В 17--18 ст. 
поширився стиль барокко (палаци 
Оршич-Раухов у Загребі, Пата- 
тичів у Варажлині). На поч. 19ст. 
з'явилися будівлі у стилі класициз- 
му (палаци арх. Б. Фелбінгера у 
Загребі). У 2-й пол. 19 ст. спо- 
руджено ряд громад. будівель у 
дусі неоренесансу та необарокко 
(Югослов'янська академія наук і 
мистецтв у Загребі, 1879--80; 
театри в Загребі, Сплиті, Дубров- 
нику). На поч. 20 ст. тенденції 
неокласицизму (біржа в Загре- 
бі, 1923--27, арх. В. Ковачич) 
поступово замінилися функціона- 
лізмом (будівлі арх. С. Гомбоша, 
Д. Іблера та ін. у Загребі та Дуб- 
ровнику). Після 1945 буд-во було 
переведено на індустр. основу. 
Споруджують пром. підприємст- 
ва, нові житл. райони. Серед су- 
час. споруд: наук. центр «Руджер 
Бошкович», 1950--65, арх. К. Ост- 
рогович; аеропорт, 1965--67, арх. 
І. Ухлик, обидва -- в Загребі; го- 
тель «Мар'ян» у ШЄСплиті, 1965, 
арх. Л. Перкович. 

В Х. знайдено кераміку доби нео- 
літу, від пізніших часів зберегли- 
ся металеві художні вироби, 
пам'ятки античної скульптури 
(статуї, рельєфи), мозаїки. До 
6--7 ст. чалежать твори мисте- 
цтва аварів і давніх слов'ян (фі- 
були, сережки тощо). 

В 13 ст. в скульптурі Х. поши- 
рився романський стиль (рельє- 
фи майстра Андрія Бувини), з'яви- 
лися перші розписи. За часів Дуб- 
ровницької республіки відбувався 
перехід від готики до Відроджен- 
ня (скульптурні оздоблення сх. 
фасаду собору в Шибенику робо- 
ти Юрая Далматинця, серед. 15 
ст., станковий живопис Н. Божи- 
даревича, М. Хамзича та (ін.). 
В кін. 16 ст. розвинувся вівтарний 
живопис. В кін. 17 -- на поч. 18 
ст. поширилися живопис і скульп- 
тура в стилі барокко (твори Ф. 
Бенковича та Б. Бобича, фрески 
І. Рангера). В 15--18 ст. досягли 
розквіту різьблення на  Дереві, 
худож. ткацтво, обробка металу 
тощо. На поч. 19 ст. в образотвор- 
чому мист. з'явилися світські жан- 
ри (портрети та істор. композиції 
В. Караса). Романтичними рисами 
позначені твори  Ф. Кикереза, 
В. Буковаця, Ц. Медовича. У твор- 
чості живописців М. Кралевича, 
И. Рачича, графіка Т. Кризмана 
були закладені основи  хорват. 
школи живопису 20 ст. На розви- 
ток мистецтва скульптури мала 
великий вплив творчість І. Меш- 
тровича. Його традиції розвинули 
А. Августинчич та їн. Створення 
1918 самостійної д-ви сприяло під- 


несенню нац. образотворчого ми- 
стецтва Х. Природу й побут наро- 
ду відтворювали художники В. 
Бецич, Л. Бабич, Й. Мише. Разом 
з тим у цей час поширилися різні 
модерністські течії (твори О. Гли- 
ха та ін.). Одночасно митці угру- 
повання «Земля» намагалися від- 
родити нар. мистецтво (К. Хеге- 
душич). Серед митців-примітивіс- 
тів виділилися Ф. Мраз, І. Гене- 
ралич. У 30-х рр. в мистецтві Х. 
склався соціально-критичний на- 
прям (графіки ОО. Посіружник, 
М. Детоні). Після перемоги в Х. 
нар. влади (1945) в образотворчо- 
му мистецтві розвинулися прогре- 


сивні нац. художні традиції. Мо- 
нументальні композиції, що від- 
творюють героїзм народу, події 


нар.-визвольної боротьби, створю- 
ють скульптори А. Августинчич, 
Ф. Кршинич. Історико-патріотич- 
ній тематиці присвячені живопис- 
ні і графічні твори М. Детоні, Ф. 
Мраза, З. Приці. Нового розвитку 
набув живопис примітивістів, для 
якого характерне самобутнє ві- 
дображення життя сільс. трударів. 
До форм абстрактного  мис- 
тецтва звернулися живописці Е. 
Муртич, І. Войводич, рисами сюр- 
реалізму позначені твори М. Стан- 
чича. Розвиваються різні види 
декор.-ужиткового мистецтва. В 
Києві 1980 відбулася виставка 
скульптури Хорватії. 

Нар. пісні грунтуються на 7-сту- 
пеневих натуральних ладах, іноді 
на пентатоніці, їм властиві ладо- 
ва змінність, синкопи, перемінні 
розміри. Профес. музика розви- 
валася з 16 ст. Відомі музиканти 
18 ст.-- Н. Стьєпан (Сгадина), 
скрипаль і композитор І. М. Яр- 
нович (деякий час жив у Росії) 
та ін. У 1827 в Загребі було ство- 
рено муз. т-во «Музикферайн» 
(згодом -- «Хрватські  глазбені 
завод») з муз. школою (засн. 1829, 
з 1916 -- консерваторія) і оркест- 
ром, а також Нар. іллірійське 
хорове т-во (1839). У 1834 збудова- 


но театр (пізніше -- Хорват. нац. 
театр). Перший хорват. нац. муз. 
спектакль-зингшпіль -- «Юран і 


Соф'я» І. Кукулевича-Сакцин- 
ського з музикою Ливадича (1840); 
автором перших опер «Кохання і 
злоба» (1846) та «Порин» (1851, 
пост. 1897) був В. Лисинський. 
В 60-х рр. 19 ст. розгорнулася ді- 
яльність хорових т-в, утворилися 
нові об'єднання («Зора» в Карло- 
ваці, «Коло» в Загребі і «Венець» 
у Вараждині та ін.). 

Для розвитку хорватської музич- 
ної культури велике значення ма- 
ла діяльність фольклориста Ф. 
Кухача, диригента і композитора 
І. Зайця (засновник і керівник 
оперної трупи Хорват. нац. теат- 
ру, 1870), диригента Н. Фаллера, 
композиторів Б. Берси та Й. Хат- 
зе. Після утворення єдиної держа- 
ви 1918 сформувалася  хорват. 
нац. композиторська школа. Цьо- 
му сприяв розвиток муз. освіти: 
консерваторія 1920 стала держав- 
ною (з 1922 -- Муз. академія); 
відкрилися муз. школи в Загребі 
та ін. містах; утворено муз. ко- 
лективи і заклади: Загребський 
струнний квартет (1919), Загреб- 
ська філармонія (1920), оркестри 
при «Хрватскі глазбені завод» і 
при Муз. академії. Серед компози- 
торів 20--30-х рр.-- К. Барано- 


вич, Я. Готоваць, Й. Славенський, 
Б. Берса. Під час Нар.-визвольної 
війни 1941--45 поширилися масо- 
ві антифашист. пісні І. Тьярдови- 
ча, Н. Херцигоні, С. Златича, Н. 
Девчича, С. Бомбарделі, Т. Мар- 
коваця. Після 1945 створено хор 
т-ва «Братство і єдність» у Загре- 
бі, «Єдність» у Сплиті, ансамбль 
нар. пісні і танцю «Ладо» в Загре- 
бі та ін. Серед композиторів -- І. 
Брканович, М. Келемен, Б. Папан- 
допуло, С. Хорват, Р. Радика, Д. 
Детоні. 
Світський театр у Х. виник в 16ст. 
(аматорські трупи в Дубровни- 
ку, профес. трупи в містах Дал- 
мації). В 17--18 ст. розвинувся 
шкільний театр. У 1797--1834 у 
Загребі функціонував перший по- 
стійний «Театр Амадея», на сцені 
якого грали пересувні нім. трупи. 
В 1834 відкрито «Старий театр» 
(з 1861 -- Національний). В 1896-- 
98 працювала перша акторська 
школа. Великий внесок у роз- 
виток хорв. і всього югосл. теат- 
ру зробив Б. Гавелла, який ут- 
верджував реалістичні принципи 
акторської гри, включив до репер- 
туару нац. п'єси прогрес. спряму- 
вання М. Крлежі, І. Цанкара, 
твори У. Шекспіра, Ф. Достоєв- 
ського, Л. Толстого, М. Горького, 
Б. Шоу, К. Чапека, Б. Нушича. 
В Х. діють також Драм. театр 
ім. Б. Гавелли, дитячі і лялькові 
театри. З 1950 працює Академія 
театру, музики, кіно і телебачен- 
ня (Загреб). В 1943 при Югосло- 
в'янській академії наук і мистецтв 
у Загребі створено Ін-т літератури 
і театру. пар також ст. Югославія. 
М. Даниленко (історія), 
В. 3. РР нн Д. Пп. Мансфельд 
(освіта, наукові та культурно- 
освітні закладп), 
В. Г. Гримич (література). 


ХОРДА (грец. убрбй -- струна), 
спинна струна, спинний тяж 
первинний осьовий скелет хордо- 
вих. Має вигляд пружного еластич- 
ного нерозчленованого тяжа. По- 
ложення Х. в тілі тварин різне. 
У безчерепних (головохордових), 
деяких покривників (апендикуля- 
рій), хребетних (круглоротих та 
хрящових риб) Х. зберігається 
протягом усього життя. У решти 
тварин і людини Х. є тільки в пе- 
ріод ембріонального розвитку. У 
вищих хребетних ви Х. 
(скелетної осі тіла) виконує хре- 


бет. 

ХОРДА в математиці 
прямолінійний відрізок, що сполу- 
чає дві довільні точки кривої лі- 
нії або поверхні. 


ХОРДОВІ (Сіогіага) -- тип ба- 
гатоклітинних тварин. Належать 
до групи вторинноротих з двобіч- 
ною симетрією тіла. Для Х. ха- 
рактерні: наявність хорди на ран- 
ніх стадіях розвитку або протягом 
усього життя; розміщення центр. 
нервової системи, що має вигляд 
порожнистої трубки, на спинній 
стороні над хордою; наявність на 
передньому відділі кишечника 
(глотковій трубці) зябрових щілин, 
що сполучають його з зовн. середо- 
вищем; як і хорда, вони зберіга- 
ються протягом усього життя або 
лише до певної стадії розвитку. 
Усім Х. властиві наявність вто- 
ринної порожнини тіла і метамер- 
на (див. Метамерія) будова голов- 
них систем органів. Тип об'єднує 





169 





ХОРДОВІ 





жии я й 


сю. 


ато І. Мештро» 
вич. Мати. Мармур. 
1908. Народний музей, 
Бєлград. 


( 





Ф. Кріи- 


Хорватія. 
нич. Споглядання. Мар- 
мур. 1943. Народний 
музей. Бєлград. 
є Й І 
Р ; . , 


- 


Хорватія. І. Генералич. 
Подравський 0 живопи- 
сець. Олія (по склу). 
1972. 


170 





ХОРЕВИЦЯ 


бл. 43 тис. видів і поділяється на 
З підтипи: покривники, безчереп- 
ні, хребетні. Іноді в тип Х. вклю- 
чають підтип первиннохордових, 
але частіше цю групу вважають 


самостійним типом. 
О. П. Корнєєв. 


ХОРЕВИЦЯ -- історична місце- 
вість, один з київ. пагорбів, пов'я- 
заних з заснуванням Києва. Назва 
походить від імені Хорива (за літо- 
писним переказом, одного з трьох 
братів -- засновників міста; див. 
Кий, Щек, Хорив і Либідь), який 
нібито жив у цій місцевості. Про 
місцезнаходження Х. в істор. л-рі 
існують дві думки: одні дослідни- 
ки ототожнюють її з горою Кисе- 
лівкою, інші -- з горою Юркови- 
цею (неподалік від Киселівки). 


ХОРЕЗМ -- історична область і 
давня держава в Середній Азії, в 
нижній течії р. Амудар'ї. Найдав- 
ніші археол. пам'ятки Х. нале- 
жать до епохи неоліту. Д-ва Х. 
виникла в 7 - - бст. до н. е. Столи- 
ці -- Ургенч, Хіва. Була країною 
розвинутого  іригаційного земле- 
робства, ремесла й торгівлі, висо- 
кої культури. В перших століттях 
н. е. Х. був залежним від Кушан- 
ського царства. 4--6 ст.-- початок 
складання феод. відносин у Х. В 
712 Х. завоювали араби. З 1220 -- 
у складі Монг. імперії, згодом -- 
улусу хана Джучі. В 1388 Х. під- 
корив Тімур. З поч. 16 ст. більша 
частина тер. Х. увійшла до Хівин- 
ського ханства, яке за місц. офіц. 
термінологією називалося Хорезм- 
ською д-вою, чим і ПОЯСНЮЄТЬСЯ 
назва створеної 1920 Хорезмської 
народної радянської республіки. 
Найвизначнішими пам'ятками в 
Х. є руїни міст-фортець Кой- 
Крилган-Кала, Топрак-Кала. 

Літ.: Толстов С. П. Древний Хорезм. 
М., 1948; Трудь Хорезмской археоло- 


го-зтнографической зкспедиции, т. 1-- 
13. М., 1952--81. 


ХОРЕЗМІ Мухаммед бен Муса -- 
узб. вчений 9 ст. Н. у Хіві. Праці 
стосуються математики, астроно- 
мії, географії га історії. Завдяки 
лат. перекладу його арифм. трак- 
тату в Європі у 12 ст. дізнались 
про інд. десяткову систему чис- 
лення та арабські цифри. В «Кни- 
зі про відновлення і протистав- 
лення» Х. вперше розглянув ал- 
гебру як самостійну дисципліну, 
подав правила дій над алгебр. 
кількостями, правила  розв'язу- 
вання рівнянь. 

Від запровадженої Х. назви «аль- 
джебр» (що означає «відновлен- 
ня») походить назва «алгебра». 
Їм'я аль-Хорезмі (лат. Аіїзогії ті) 
ввійшло в математику як позначен- 
ня арифметики, що базується на 
інд. нумерації, а потім як заг. 
назва системи обчислень, що ви- 
конуються за строго визначеними 
правилами (див. Алгоритм). 
ХОРЕЗМСЬКА НАРОДНА РА- 
ДЯНСЬКА РЕСПУБЛІКА (ХНРР) 
-- рад. республіка Середньої Азії, 
утворена в результаті перемоги ан- 
тифеод., антиімперіалістичної нар. 
революції, підтриманої частинами 
Червоної Армії, в лютому 1920 на 
території колишнього Хівинського 
ханства. 1-й Всехівинський ку- 
рада (з'їзд), який відбувся 26-- 
0. ТУ 1920, проголосив утворення 
ХНРР і обрав органи нар. влади. 
ХНРР була своєрідною перехідною 
нар.-демократичною державою. 


13.ІХ. 1920 було підписано союзний 
договір і екон. угоду між РРФСР 
і ХНРР. Допомога рос. народу 
дала змогу почати відбудову г-ва 
і соціалістичні перетворення в 
ХНРР. В грудні 1921 було органі- 
заційно оформлено Комуністич- 
ну партію Хорезму, яка на поч. 
1922 ввійшла до складу РКП(б). 
17--20. Х 1923 4-й Всехорезмський 
з'їзд Рад проголосив республіку 
соціалістичною. В 1924 внаслідок 
національно-державного розмежу- 
вання радянських республік Се- 
редньої Азії ХНРР було ліквідо- 
вано, Її землі ввійшли до складу 
Узб. РСР і Туркм. РСР. 
ХОРЕЗМСЬКА ОБЛАСТЬ -- 
складі Узб. РСР. Утворена 15. 
1938. Розташована в пн.-зх. ча- 
стині республіки. Пл. 6,3 тис. км.2. 
Нас. 840 тис. чол. (на 1.1 1983). 
Осн. населення -- узбеки, живуть 
також росіяни, казахи, татари, ко- 
рейці та ін. Міськ. нас.-- 2596. По- 
діляється на 10 районів, має б міст 
та 2 с-ща міськ. типу. Центр -- 
м. Ургенч. Х. о. нагороджено орде- 
нами Леніна (1963), Трудового 
Червоного Прапора (1971). Поверх- 
ня Х. о. переважно рівнинна (час- 
тина давньої дельти  Амудар'ї). 
На Зх. та Пд. Зх. межує з пустелею 
Каракуми. Клімат різко конти- 
нентальний. Пересічна температу- 
ра січня-- 5,1", липня -28,5". 
Опадів  100--120 мм на рік. 
Гол. ріка -- Амудар'я, води ЇЇ 
широко використовують для зро- 
шування. Грунти лучні, лучно-бо- 
лотні, піщані й типово солончако- 
ві. Більша частина тер. Х. о. зай- 
нята культурно-поливними грун- 
тами. Природна рослинність збе- 
реглася в заплаві Амудар'ї (тугаї) 
та на пісках (саксаул, вузьколисті 
й безлисті чагарники). 
Провідні галузі господарства об- 
ласті -- бавовництво,  тваринни- 
цтво, шовківництво, вирощування 
рису та промисловість по перероб- 
ці с.г. продукції. Підприємства 
буд. матеріалів та металообр. га- 
лузей пром-сті. Розвинута легка 
(бавовноочисна,  шовкомотальна, 
швейна, килимова) та харч. (олій- 
на, м'ясо-мол., рисоочисна, вино- 


робна, кондитерська та ін.) 
пром-сть. Осн. пром. центри -- 
Ургенч та Хіва. Підприємства 


пром-сті буд. матеріалів-- в Ур- 
генчі, Хіві, Дружбі. Електроенер- 
гія надходить від Тахіаташської 
ДРЕС (Каракалп. АРСР). Земле- 
робство -- на зрошуваних землях. 
Діють зрошувальні канали: Ташса- 
кінський, Палван-Газават, Шават 
та ін. Провідна галузь с. г. облас- 
ті -- бавовництво (796 бавовни-сир- 
цю республіки). Вирощують також 
зернові, овоче-баштанні культури. 


ЧАРДЖОУСЬКА 
ОБЛ 





Садівництво, виноградарство. Роз- 
водять мвелику рогату худобу, 
овець (каракульських) і кіз, пти- 
цю. Шовківництво. Х. о. перети- 
нають з-ця Чарджоу -- Кунград -- 


Макат -- Александров Гай, газо- 
проводи: Бухара -- Урал, Серед- 
ня Азія -- Центр. Розвинутий та- 


кож автомоб. та повітр. (в Ургенчі 
-- аеропорт) транспорт. У Х. о.-- 
пед. ін-т (Ургенч), 8 серед. спец. 
навч. закладів. Театр муз. драми 
і комедії в Ургенчі, Хівинський 
істор.-архітектурний  музей-запо- 
відник «Ічан-Кала» (об'єкт всесо- 
юзного та міжнародного туризму). 
і ) 


й Салієв. 
ХОРЕЙ (грец. уобрєїос, букв.-- 
танцювальний) -- 1) В античному 
віршуванні двоскладова стопа з 


першим довгим складом і другим 


коротким (сом). 2) В силабо- 
тонічному віршуванні двоскладова 
стопа з наголосом на першому 
складі (У). Х. завжди поєдну- 
ється з пірихієм (стопа з двох не- 
наголошених складів). Наприклад: 
«Здалека під небом в вирій летю- 
чи, гблосно курличуть журавлів 
ключі» (Я. Щоголев). 


ХОРЕОГРАФІЯ (від грец. уобре- 
(со -- танок і урйфо -- пишу) -- 
1) Запис танцю за допомогою умов- 
них знаків. Записувнати танцюваль- 
ні рухи почали давні єгиптяни, 
римляни та ін. народи. У Європі 
перші спроби запису танцю було 
зроблено в кін. 15 -- на поч. Ібст. 
Систему запису танц. рухів винай- 
дено в кін. 17 -- на поч. 18 ст. 
у Франції (балетмейстер П. Бо- 
шан). Термін «хореографія» засто- 
сований вперше франц. балетмей- 
стером Р. О. Фейє (1700). Х. удо- 
сконалювалась з розвитком ба- 
лету. В 90-х рр. 19 ст. за допо- 
могою системи Х. рос. балетмейсте- 
ра В. Степанова записано 27 бале- 
тів Маріїнського театру (Петер- 
бург). В СРСР Х. розробляли К. 
Сотонін, С. Лісіціан, А. Татадзе, 
Х. Сумі та ін. 2) Мистецтво ство- 
рення танців і балетів. Видатними 
хореографами були Г. Анджоліні 
(талія), Ж. Доберваль, Ж. Пер- 
ро (Франція), Ш. Дідло, М. Пе- 
тіпа, О. Горський, М. Фокін (Ро- 
сія). Серед рад. хореографів -- 
І. Бєльський, В. Вайнонен, А. 
Ваганова, О. Виноградов, Ю. Гри- 
горович, Р. Захаров, Л. Лавров- 
ський, І. Мойсєєв, К. Сергєєв, 
В. Чабукіані, Л. Якобсон, зокрема 
укр. -- В. Верховинець, А. Бере- 
зова, М. Болотов, П. Вірський, 
В. Вронський, В. Литвиненко, С. 
Сергєєв та ін. 3) Танцювальне ми- 
стецтво в усіх його різновидах 


(фольклорні, ритуальні, народ- 
носценічні, альні, | спортивні 
танці). 


Літ.: Верховинець В. М. Теорія ук- 
раїнського народного танцю. К., 1968; 
Карп П. О балете. М., 1967; Добро- 
вольская Г. Танец. Пантомима. Балет. 
Л., 1975. Див. також літ. до ст. Ба- 
лет і Танець. В. Д. Туркевич. 
ХОРЕЯ (від грец. уореїс -- танок) 
-- один з різновидів гіперкінезу, 
який спричинюється органічними 
ураженнями деяких відділів го- 
ловного мозку. В дитячому |і 
юнацькому віці може виникати у 
осіб, що страждають ревматиз- 
мом (мала хорея. або «танок свя- 
того Вітта»). Відмічаються підви- 
щена втомлюваність і зниження 
уваги, з'являються мимовільні не- 


помітні рухи. Пізніше поштовхопо- 
дібні рухи стають грубими. У хво- 
рого раптово починає сіпатися ру- 
ка або нога. Мимовільні рухи м'я- 
зів обличчя створюють враження 
гримасування. Х. може з'явитися 
іноді при вагітності, особливо у 
першій її половині (звичайно у 
жінок, що хворіють на ревматизм). 
Т. з. пізня Х. може виникати у 
людей середнього і похилого віку, 
є спадково-дегенеративним  зах- 
ворюванням, при якому мимовіль- 
ні рухи захоплюють м'язи кінці- 
вок, тулуба і язика. Хворому важ- 
ко говорити, їсти, ходити. Знижу- 
ються розумові здібності. Все це 
призводить до інвалідності. З роз- 
витком захворювання хворі на 
Х. потребують догляду. Ліку- 
вання малої Х.: протиревма- 
тичні засоби (саліцилати та ін.), 
седативні і протиалергічні (димед- 
рол, супрастин тощо); пізньої Х.-- 
аміназин, резерпін, холінолітичні 
та ін. засоби. 
ХОРИ в архітектурі -- 
верхня відкрита галерея або бал- 
кон всередині церкви. 
ХОРИС Логвин Андрійович (22.ПІ 
1795, Катеринослав, тепер Дніпро- 
петровськ -- 22.ПІ 1828, м. Вера- 
крус, Мексіка) -- укр. художник 
і мандрівник. У 1814--15 навчав- 
ся в петерб. АМ. Брав участь 
у наукових експедиціях, виконав 
велику кількість пейзажних ма- 
люнків, етнографічних зарисовок, 
портретів жителів різних країн 
Пд. і Пн. Америки, Азії, остро- 
вів Тихого океану, народів Росії, 
зокрема українців. Його малюнки 
вміщено в книжках капітана О. 
Коцебу «Подорож навколо світу 
на бригу ,Рюрик'" 1815--1818 рр.» 
(1848), «Нова мандрівка навколо 
світу 1823--1826 рр.» (1859); в 
альбомі «Колекція портретів |і 
костюмів народів, що проживають 
в Росії» (1826) та ін. 

Т. Й. Лещук. 


ХОРІОЇДИТ (від грец. убріу -- 


оболонка) -- запалення судинної 
оболонки ока. До Х. можуть спри- 
чинитися туберкульоз, сифіліс, 


післяродовий сепсис, травматичні 
ураження ока тощо. Іноді Х. поєд- 
нується з запаленням сітківки 
(хоріоретиніт). Звичайно збудник 
проникає в судинну оболонку ге- 
матогенним шляхом (плином кро- 
ві). Здебільшого Х. має вогнище- 
вий характер; після закінчення за- 
пального процесу уражені ділянки 
оболонки зазнають атрофії, що 
є причиною зниження гостроти 
зору. Лікування: загальне -- 
залежно від причини, що виклика- 
ла Х. (антибіотики); місцеве -- 
протизапальні засоби. 

ХОРІОН (грец. удрюу -- оболон- 
ка) -- 1) Зовнішня зародкова 
оболонка птахів, плазунів, ссав- 
ців, у т. ч. людини, на початкових 
стадіях їхнього розвитку. За допо- 
могою Х. відбувається обмін речо- 
вин між зародком і навколишнім 
середовищем. Х. птахів і плазунів 
зливається з алантоїсом, утворю- 
ючи алантоїдну оболонку. Х. ссав- 
ців, у т. ч. людини, вкритий вор- 
синками і бере участь в утворенні 
плаценти. 2) Вторинна оболонка 
яйцеклітин безхребетних і деяких 
нижчих хребетних тварин. 
ХОРІОНЕПІТЕЛІОМА (від хо- 
ріон, епітелій та грец. бумшро -- 
пухлина) -- злоякісна пухлина, що 


утворюється з епітеліальних клі- 
тин хоріона після або під час вагіт- 
ності. Виникає гол. чин. у жінок 
25--35 років, найчастіше після мі- 
хурового заносу, аборту, рідше -- 
після родів. Спочатку розташову- 
ється у матці, а потім метастазує 
(див. Метастаз) у легені, голов- 
ний мозок, піхву, печінку та ін. 
органи. Ознаки: поява кров'яни- 
стих виділень (іноді під час вагіт- 
ності, після її завершення або че- 
рез багато років, навіть тоді, коли 
настає клімакс). Можуть виникати 
профузні кровотечі, підвищується 
т-ра тіла, розвиваються анемія і 
кахексія. ЛДікування: хіміо- 
терапія, променева терапія в поєд- 
нанні з хірургічним втручанням, 
гормонотерапія. 
ХОР -- болг. нар. танець- хоро- 
Ук Муз. розмір непарний -- "/в, 
"/в. Темп повільний, помір- 
ний і швидкий. Супроводиться 
співом та грою на нар. інструмен- 
тах, переважно на гадулці. Вико- 
навці беруться за руки чи пояси 
або кладуть руки один одному на 
плечі, стають колом, півколом, 
звивистою лінією. Танц. рухи від- 
значаються складною ритмічною 
структурою. 
ХОРОВЕ МИСТЕЦТВО, хоровий 
спів -- мистецтво колективного ви- 
конання вокальної музики. Хоро- 
вий спів буває одноголосий (див. 
Унісон) і багатоголосий, з муз. су- 
проводом або без нього -- а капела. 
Це найбільш масовий вид муз. ми- 
стецтва. Професійне Х. м. відоме 
з часів Стародавньої Греції (див. 
в тій ст. розділи Музика і Театр). 
Воно здавна було невід'ємною 
частиною відправлення реліг. куль- 
тів (див. Церковна музика). Пер- 
ші співочі школи засн. в Римі 
(5 ст.). Розвиткові Х. м. сприяло 
багатоголосся (11 ст.). Завдяки 
творчості композиторів 15--16 ст. 
Палестріни, К. Жанекена, О. Лас- 
со розвинувся спів а капела. 
Піднесення Х. м. пов'язане з поя- 
вою кантати і ораторії, а згодом 
-- опери. Наприкінці 18--19 ст. 
виникли аматорські хорові об'єд- 
нання в Зх. Європі, в кін. 19-- 
20 ст.-- аматорські і професійні 
хори (Боргезький хор у Швеції, 
Центр. япон. хор у Токіо, амер. 
хор під керівництвом Р. Шоу), 
дит. хори («Добра смяна» в Бол- 
гарії, «Томанер хор» у Німеч- 
чині) та ін. 
У Київ. Русі центрами хорового 
мистецтва були монастирі та кня- 
жі двори. В 11 ст. при Андріїв- 
ському (Янчиному) монастирі 
(Київ) було відкрито жіночу шко- 
лу, де вчили і хорового співу, 
Такі школи існували і в Суздалі 
(13 ст.), з 15 ст.-- у Москві, Нов- 
городі та ін. містах. У 16--17 ст. 
Х. м. розвивалося на Україні в 
братських школах, зокрема в Ки- 
ївській (пізніше -- в академії, де 
був хор, який мав понад 300 спі- 
ваків). Хоровим співом супрово- 
дились вистави вертепу. 
В кін. 16 -- на поч. 17 ст. на Укра- 
їні, а згодом і в Росії поширився 
партесний спів. Серед його жанрів 
найбільшої популярності набув 
духовний концерт, що дістав 
найвищого розвитку в творчості 
М. Ділецького, М. Березовського, 
Д. Бортнянського, А. Веделя. На 
зміну крюковій (див. Крюки) бу- 
ло запроваджено п'ятилінійну но- 


тацію, що сприяло розвиткові хо- 
рового мистецтва. У 18 ст. в Глухо- 
ві (див. Глухівська співацька шко- 
ла), Києві, Харкові, а в 19 ст.-- 

в Петербурзі, Москві, Львові, 
Перемишлі, Чернівцях відкрилися 
школи хорового співу і музики. 
У 18--19 ст. склалися великі хо- 
рові колективи у Росії: Придворна 
співацька капела (виникла 1479 
в Москві як чоловічий хор держав- 
них співочих дяків, 1701 реорга- 
нізовано в Придворний хор, 1703 
переведено до Петербурга), Мос- 
ковський синодальний хор (засн. 
на поч. 18 ст.), хор Шереметєвих 
(засн. у 50-х рр. 18 ст.), «Слов'ян- 


ська капела» в Москві; на Украї- 
ні -- Хор бурси товариства 
«Ставропігійський інституть», 


хор М. Завадського, Охматівський 
народний хор П. Демуцького, Хор 
селянський О. Вітошинського та 
ін. Розвиткові російського Х. м. 
сприяла творчість М. Глинки, 
О. Даргомижського, композито- 
рів «Могучої кучки», П. Чай- 
ковського, С. Танєєва; україн- 
ського -- С. Г улака-Артемовсько- 
го, П. Сокальського, М. Аркаса, 
П. Ніщинського, М. Вербицького, 
А. Вахнянина, Д. Січинського та 
ін. Великий внесок у Х. м. Украї- 
ни зробив М. Лисенко. Створений 
ним аматорський хор заклав ос- 
нови укр. профес. Х. м. Його по- 
слідовниками були М. Леонтович, 
К. Стеценко, О. Кошиць, Я. Степо- 
вий, С. Людкевич. 

Радянське хорове  мисгецтво -- 
якісно новий етап у розвитку ко- 
лективного вокального виконавст- 
ва. Воно посідає також чільне міс- 
це як у художній самодіяльності, 
так і в повсякденному побуті тру- 
дящих, олімпіадах та святах пісні. 
Навчання Х. м. передбачено си- 
стемою музичного виховання й 
музичної освіти. В кожній союз- 
ній і автономній республіці є висо- 
кохудожні профес. хори. Вели- 
кий внесок у хорову культуру рад. 
народу зробили  диригенти  П. 
Чесноков, М. Данилін, О. Єгоров, 
І. Дмитревський, о. Александров, 
О. Свєшников, К. Птиця, О. Риб- 
нов (РРФСР), Г. Ширма, Г. Ци- 
тович (БРСР), Г. Ернесакс (Ест. 
РСР), В. Верховинець, Г. Дави- 
довський, Я. Яциневич, Г. Верьов- 
ка, К. Пігров, О. Сорока, О. Мінь- 
ківський, А. Авдієвський, Л. Ве- 
недиктов (УРСР) та ін. 

Літ.: Дмитревський Г. Хорознавство і 
керування хором. К., 1961; Пігров К. 
Керування хором. о 1962; Гуменюк 


. Український народний хор. К., 
1969. 1. І. Муравський. 


ХОРОВОД, танок -- вид нар. 
танц. мистецтва, поширений у ба- 
гатьох народів світу, зокрема у 
слов'ян (згадки про Х. трапля- 
ються в літ. пам'ятках 11 ст.). У 
Х. танц. рухи поєднуються з драм. 
дією і піснею. Деякі Х. викону- 
ються повільно, плавно, інші -- 
швидко з чітким пританцьовуван- 
ням. Учасники тримаються за ру- 
ки, за кінці хусточок або йдуть 
один за одним. Часто має сю- 
жетний характер. Очолює Х. хо- 
роводник (хороводниця). Відомі 
укр. хороводні  танці-ігри  вес- 
нянки. 

ХОРОГ -- місто, центр Горно- 
Бадахш. а. о. Тадж. РСР. Роз- 
ташований у пд.-зх. частині Памі- 
ру, на вис. 2200 м надр. м., по- 


171 





ХОРОГ 


172 





ХОРОГВА 








А.П. Хорошун. 


близу впадіння р. Гунт у Пяндж. 
Автомоб. трактом сполучений з 
містами Душанбе та Ош. Аеропорт. 
У місті -- з-ди: м'ясо-мол., залізо- 
бетонних конструкцій; "швейна 
ф-ка. Мед. уч- ще. Театр муз. коме- 
дії, Жраєзнавчий музей. Памір- 
ський біол. ін-т АН Тадж. РСР. Х. 
утворено 1932. 

ХОРОГВА -- те саме, що й ко- 
рогва. 

ХОРОЛ -- ріка у Сум. і Полтав. 
областях УРСР, права прит. Псла 
(бас. Дніпра). Довж. 308 км, пло- 
ща бас. 3870 км?. Тече Придні- 
провською низовиною. Живлення 
переважно дощове. Замерзає на- 
прикінці листопада -- на поч. груд- 
ня, скресає в березні. На річці 
споруджено 7 шлюзів-регуляторів. 
Використовують для  водопоста- 
чання і зрошування. На Х.-- м. 
Миргород. У долині ріки виявлено 
поселення бронзового віку, а та- 
кож  ранньослов'янські  поселен- 
ня та могильник черняхівської 
культури. 

ХОРОЛ -- місто Полтав. обл. 
УРСР, райцентр, на р. Хоролі 
(бас. Дніпра). Залізнична станція. 
Вперше згадується в грамоті Во- 
лодимира Мономаха від 1083 (не 
виключено, що в грамоті йдеть- 
ся про р. Хорол). В 20-х рр. 
17 ст. Х. загарбали укр. магнати 
Вишневецькі. Жителі Х. брали 
участь в Острянина товстанні 
1638. В 1654Х. у складі Лівобереж- 
ної України возз'єднано з Росією. 
В 1781 Х. дістав статус міста. Під 
час революції 1905--07 в повіті 
відбулися сел. заворушення. Ро- 
бітники міста брали участь у 
Жовтневому всеросійському полі- 
тичному страйку 1905. Рад. вла- 
ду встановлено в січні 1918. У 
місті -- молочноконсервний комбі- 
нат дитячих продуктів, мех., кон- 
сервний, буд. матеріалів  з-ди, 
ф-ка госп. виробів, харчосмакова 
ф-ка, райсільгосптехніка, райсіль- 
госпхімія, комбінат побутового об- 
слуговування. Технікум механіза- 
ції с. г., сільс. профес.-тех. уч-ще, 
З заг.-осв., музична та спорт. шко- 
ли; лікарня. Будинок культури, 
кінотеатр, 5 6-к, істор. музей. Па- 
м'ятки архітектури:  Миколаїв- 
ська церква (1790), у стилі класи- 
цизму -- казарми та полковий ла- 
зарет (1 а пол. 19 ст., арх. М. 
Амвросимов). В Х. народилися 
укр. і рос. фольклорист М. А. 
Цертелєв, укр. рад. живописець 
И. І. Карась. У 1845 Х. відвідав 
Т. Г. Шевченко. 

Літ.: Хвиль М. М., Зима П. П. Хо- 
рол. Х., 1969. 
ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОН 
зх. частині Полтав. обл. УРСР. Ут- 
ворений 1923. Площа 1,1 тис. км2. 
Нас. 48,1 тис. чол. (1984). У ра- 
йоні -- 96 населених пунктів, під- 
порядкованих міській, 17 сільс. 
Радам нар. депутатів. Центр -- 
м. Хорол. Х. р. розташований в 
межах Придніпровської низовини. 
Поверхня -- слабохвиляста рівни- 
на, розчленована долинами річок, 
балками та ярами. Річки -- Сула 
і Хорол (бас. Дніпра). Грунти в ос- 
новному чорноземні. Лежить у 
лісостеповій зоні. Ліси (дуб, ясен, 


берест, клен) займають 2,8 тис. 
га. Найбільші пром. підприємст- 
ва:  хорольські  мол.-консервний 


комбінат дит. продуктів, мех. 3-д, 
ф-ка госп. виробів, Вишняківсь- 


кий спиртовий з-д. Комбінат по- 
бутового обслуговування (Хорол). 
Спеціалізація с. г. -- землеробст- 
во зерново- буряківничого напряму, 
м'ясо-мол. тваринництво (скотар- 
ство, свинарство, вівчарство, пта- 
хівництво). Площа с.-г. угідь 
1984 стансвила 81,4 тис. га, у т. ч. 
орні землі 69,9 тис. га. Гол. куль- 
тури: озима пшениця, кукурудза, 
горох, цукр. бурякн, картопля, 
овочеві. . ре 17 колгоспів, 
2 радгоспи, райсільгосптехніка з 


РАЙОН 
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 





2 виробничими відділеннями, рай- 
сільгоспхімія. Залізнична станція 
Хорол. Автомоб. шляхів -- 372 
км, у т. ч. з твердим покриттям -- 
306 км. У районі -- технікум меха- 
нізації с. г., 2 сільс. профес.-тех. 
уч-ща (Хорол, с. Софине), 40 заг.- 
осв., музична та спорт. школи; 
93 лік. заклади, у т. ч. 8 лікарень. 
19 будинків культури, 33 клуби, 
кінотеатр, 60 кіноустановок, 44 
б-ки, 2 музеї (їстор.-- в Хоролі 
та істор.-краєзнавчий в с. Ново- 
аврамівці). У с. Мелюшках Х. р. 
народився укр. письменник Л. Ї. 
Боровиковський, у с. Трубайцях 
-- укр. революц. діяч П. В. Завад- 
ський. У Х.р. видається газ. «Кол- 
госпна правда» (з 1919). 

І. І. Полтавець. 
ХОРОСТКІВ -- місто Гусятинсь- 
кого р-ну Терноп. обл. УРСР. Роз- 
ташований на р. Тайні (бас. Дні- 
пра). Залізнична станція. У Х.-- 
спиртовий, цукр., комбікормовий 
з-ди, комбінат хлібопродуктів. 
Терноп. с.-г. дослідна станція, 
міжколг. спеціалізована станція 
по багаторічних травах, зональна 
агрохім. лабораторія; 2 міжгосп. 
підприємства по виробн. ялови- 
чини. Комбінат побутового обслу- 


говування.  Профес.-тех.  уч-ще, 
З заг.-осв., початкова і музичка 
школи; лікарня, поліклініка; З 


будинки культури, З клуби, 8 б-к. 
Перша писемна згадка про Х. да- 
тується 1564, місто -- з 1977. 
ХОРОСТКІВСЬКИЙ ЦУКРО- 
ВИЙ ЗАВОД «КОМСОМО- 
ЛЕЦЬ». Розташований у м. Хо- 
росткові Гусятинського р-ну Тер- 
ноп. обл. Буд-во почато 1954. 
Першу продукцію одержано 1958. 
Початкова потужність -- 3 тис. т 
переробки цукр. буряків за добу. 
В 1974--80 здійснено комплексну 
реконструкцію з-ду, внаслідок чо- 
го потужність збільшено до 6 тис. 
т. Структура підприємства -- без- 
цехова. Продукція з-ду -- цукор- 
зи патока, свіжий і сушений 
м.аАа. Науменко. 
ХОРОШЕВЕ -- селище міського 
типу Харківського р-ну Харків. 
обл. УРСР, поблизу залізнич. 


ст. Жихор. 4,8 тис. ж. (1984). На 
тер. селища -- відділення радгоспу 
«Безлюдівський» овоче-мол. напря- 
му, комбінат комунальних послуг. 
Заг.-осв. школа; лікарня, поліклі- 
ніка. Будинок культури, б-ка. 
Х. засн. в серед. 17 ст., с-ще міськ. 
типу -- з 1938. 
ХОРОШУН Антон Панасович 
(23.МП! 1893, с. Тулинці, тепер 
Миронівського р-ну Київ. обл.-- 
9.Ш 1970, Дніпропетровськ) -- 
укр. рад. актор, нар. арт. УРСР 
(з 1953). Член КПРС з 1944. З 
1914 грав у Т-ві укр. артистів під 
керівництвом  Д. Запорожця у 
Києві. В 1921--23 -- актор Першо- 
го театру Укр. Рад. Республіки ім. 
Шевченка, з 1927 (з перервами) -- 
Дніпроп. укр. драм. театру ім. 
Т. Г. Шевченка. Ролі: Гонта («Гай- 
дамаки», за Шевченком, івсценіза- 
ція Л. Курбаса), Командор («Ка- 
мінний господар» Лесі Українки), 
Вожак («Оптимістична трагедія» 
Вишневського), Отелло (одноймен- 
на трагедія Шекспіра). Знімався 
в кіно (фільми «Загибель зраря: 
га"», «Фата моргана» та ін.). 
городжений орденом дзаривани 
Червоного Прапора, медалями. 
Кк. О. Силіна. 
ХОРС -- у міфології сх. слов'ян 
один з головних язичницьких богів. 
Вважають, що Х. вшановували як 
бога Сонця. Згадка про Х. є в лі- 
тописі під 980, а також «Слові 
о полку Ігоревім». 
ХОРТИЦЯ (кол. Велика Хортиця) 
-- острів на Дніпрі нижче Дніпро- 
вих порогів (тепер біля Дніпрогесу 
ім. В. І. Леніна). Входить у міську 
смугу Запоріжжя. Вперше Х. зга- 
дується під назвою о. Святий Гри- 
горій у праці Константина УЇЇ 
Багрянородного «Про управління 
імперією» (складена  946--953). 
Пізніше Х. відігравала роль важ- 
ливого стратегічного опорного 
пункту Запорізької Січі. До 1775 
(з перервами) Х. входила до скла- 


ду володінь Запорізької Січі. 
теє свіже зуб па о 

с нн" їз 
чи 





Острів Хортиця. Вид з правого берега 
Дніпра. 


Залишки запорізьких укріплень 
збереглися на Совутиній скелі 
та в ін. місцях острова. Звідси ви- 
ступали у визвольні походи пов- 


станські війська під проводом 
Т. Федоровича, І. Сулими, Б. 
Хмельницького, Ї. Сірка. На Х. 


збереглися також залишки укріп- 
лень, збудованих рос. військами 
під час рос.-тур. війни 1735--39. 
Постановою Ради Міністрів УРСР 
від 18.ГХ 1965 «Про увічнення 
пам'ятних місць, зв'язаних з істо- 
рією запорізького козацтва» Х. 
перетворено на держ. істор.-куль- 
тур. заповідник. п.с. Репченко. 
ХОРТІ (Ногібу) Міклош (1868-- 
1957) фашистський диктатор 
Угорщини  1920--44; контр-адмі- 
рал австро-угор. флоту (1918). 
Керував придушенням Которсько- 
го повстання 1918. В 1920 прого- 


лошений регентом; встановив у 
країні фашист. режим. У 1941 
хортистський уряд втягнув Угор- 
щину у війну проти СРСР на 
боці фашист. Німеччини. З 1949Х. 
жив у Португалії. 

ХОРУНЖИЙ Анатолій  Мефо- 
дійович |н. 23.Х (5.ХГ) 1915, с. 
Маломихайлівка, тепер  Покров- 
ського р-ну Дніпроп. обл.) -- укр. 
рад. письменник. Член КПРС з 
1943. Учасник Великої Вітчизн. 
війни. Закінчив Харків. ін-т жур- 
налістики (1938). Друкується з 
1936. Окремими виданнями вий- 
шли збірки оповідань і нарисів 
«Буковинські оповідання» (1949), 
«Ми з тобою, поле» (1972) та ін., 
повісті «Ковила» (1960), «Місто 
над нами» (1952), «Три верби» 
(1964), «Дужчий за океан» (1978), 
«Степан Супрун» (1980) та ін. На- 


городжений орденом Вітчизняної 
війни 2-го ступеня, ін. орденами, 
медалями. Премія ім. О. О. Фа- 
дєєва, 1977. 


8.: Давня французька пісенька. К., 
1931; Рос. перекл.-- Неокончен- 
1982. 


нь,й  полет. М., 
В. Х. Косян. 


ХОРУНЖИЙ -- 1) Спочатку (з 
11 ст.) прапороносець у війську 
більшості слов'янських країн; піз- 
ніше (з 14 ст.) -- особа, яка очолю- 
вала військ. підрозділ (корогву), 
ополчення у середньовічних Поль- 
щі та Литві. 2) В 17--18 ст. в ко- 
зацькому війську на Україні -- 
особа, яка входила до складу ге- 
неральної старшини, виконувала 
функції інспектора військ. справи 
і певною мірою -- ад'ютанта, охо- 
ронця особи гетьмана. Полкові 
і сотенні Х. відали стройовою ча- 
стиною; на них покладалась також 
охорона полкового і малого пра- 
пора (т. з. значка). 3) Перший 
офіцерський чин у козачих війсь- 
ках дореволюд. Росії, що відпові- 
дав чинові корнета (в кавалерії) і 
підпоручика (в піхоті). 4) Молод- 
ше офіцерське звання в сучас. 
Війську Польському. 


ХОРХОТ Олександр Якович (н. 
26.ПІ 1907, Київ) -- укр. рад. ар- 
хітектор, засл. арх. УРСР (з 1970), 
дактор архітектури (з 1967). Член 
КПРС з 1955. У 1931 закінчив 
Київ. інженерно-буд. ін-т, де нав- 


чався у П. Альошина, В. Рикова, 
О. Вербицького. Осн. споруди: 
клуб МВС у Києві (1930--32), 


театр-цирк та будівлі другої черги 
Волгогр. тракторного з-ду (1932-- 
33), Монінський га Київ. текст. 
комбінати (1934--36), Київ., Моск. 
і Горьк. верстатобудівні. з-ди 
(1934--38), генеральний план Сх. 
району Запоріжжя, окремих райо- 
нів Черкас, Тернополя, Калуша 
(1958--62; всі -- у співавт.). Ав- 
тор наук. праць з питань архітек- 
тури та буд-ва. З 1935 викладає 
в Київ. інженерно-буд. ін-ті (з 
1968 -- професор). 

ХОСРОВСЬКИЙ ЗАПОВІДНИК 
-- на Пд. Вірм. РСР, узх. відрогах 
Гегамського хр. Засн. 1958. Пл. 
23,4 тис. га. Складається з двох ді- 
лянок -- Гарнійської і Хосров- 
ської. Переважає середньогірний 
рельєф. Флора налічує 1600 ви- 
дів рослин, у т. ч. рідкісні й енде- 
мічні; є бл. 210 видів хребетних 
тварин, 130 видів птахів, численні 
плазуни й земноводні. Деяких тва- 
рин занесено до Червоної книги 
СРСР -- передньоазіатський лео- 


пард, закавказький бурий 
мідь, перев'язка та ін. 

Б. О. Гейлікман. 
ХОСТА -- курортне селище, яке 
входить до складу курорту Сочі. 
Міститься за 18 км від центру Ве- 
ликого Сочі. Основним лікуваль- 
ним засобом  Х. є  термальна 
(-- 46" С) концентрована сірковод- 
нева вода. 
Показання: захворювання 
органів кровообігу, руху, гінеколо- 
гічні захворювання. В Х. є санато- 
рії, курортна поліклініка з будів- 
лею для ванн. Функціонує цілий 


вед- 


рік. 
ХОТА (ісп. іога) -- ісп. нар. та- 
нець-пісня. Розмір 3/, або 2/.. 
Темпо швидкий.  Супроводиться 
грою на гітарі, мандоліні, каста- 
ньєтах. 
ХОТИН місто Чернів. Обл. 
УРСР, райцентр. Розташований на 
р. Дністрі, за 20 км від залізнич. 
ст. Кам'янець-Подільський. У 10-- 
11 ст. Х. був у складі Київської 
Русі. В 12 ст. увійшов до Галиць- 
кого (з 1199 -- Галицько-Волин- 
ське) князівства. З 2-ї пол. 14ст. 
-- в складі Молдавського князів- 
ства. Населення Х. брало участь 
у Мухи повстанні 1490--92, русі 
опришків. На межі 15--16 ст. Х. 
потрапив у васальну залежність 
від султанської Туреччини. За умо- 
вами Хотинського миру 1621 Х. 
залишився в складі Молд. князів- 
ства, яке було васалом Туреччини. 
Під час  нар.-визвольної війни 
1648--54 Х. двічі оволодівали сел.- 
козац. загони (1650 і 1653). В 1673 
місто загарбала шляхет. Польща. 
З 1711 -- знову під владою Туреч- 
чини. За Бухарестським мирним 
договором 1812 Х. ввійшов до скла- 
ду Росії. На поч. 20 ст. в місті 
виникла с.-д. група. Під час рево- 
люції 1905--07 в Х. відбулися ви- 
ступи робітників, а в повіті -- сел. 
заворушення. Рад. владу встанов- 
лено в січні 1918. Але 28.П 1918 
Х. окупували війська боярської 
Румунії. В січні спалахнуло Хо- 
тинське повстання 1919 проти 
рум. окупантів. У 1930 в Х. ство- 
рено підпільну молодіжну орг-цію. 
В 1940 місто в складі Пн. Букови- 
ни возз'єднано з УРСР. В роки Ве- 
ликої Вітчизн. війни в період нім.- 
ашист. окупації Х. (6.М ІП 1941-- 
.ГУ 1944) в місті діяла Хотинська 
підпільна комсомольська органі- 
зація, в районі -- партизан. загін. 
У місті -- пивоварний, виноробний, 
сироробний, хлібний, цегельний 
з-ди, лісокомбінат, ф-ка худож. 
виробів, швейне виробництво гер- 
цаївського виробничого об'єднан- 
ня «Прут», комбінати побутового 
обслуговування та комунальних 
підприємств. С.-г. технікум, З 
заг.-осв., музична та спорт. шко- 
ли; 5 лік. закладів, у т. ч. лікарня. 
Будинок культури, кінотеатр, 
4 б-ки, істор. музей. Архіт. пам'ят- 
ки: комплекс споруд фортеці (за- 
мок, 13--15 ст., перебудовувався 
в 16--17 ст.; палац князя, 15 ст. 
замкова каплиця). Пам'ятники хо- 
тинським  комсомольцям-підпіль- 
никам (1969, скульптори М. та 
П. Фліт, арх. О. Єгоров), учасни- 
кам Хотинського повстання 1919 
(1977, скульптори В. Борисенко, 
В. Подольський; іл. див. на окре- 
мому аркуші до ст. Меморіальні 
споруди, т. 6, с. 448--449)., У Х. 
народився рад. підпільник, Герой 


Рад. Союзу К. І. Галкін. У 50-х рр. 
19 ст. тут жив О. С. Афанасьєв- 
Чужбинський. 

Літ.: Деркачук Д. А., Тимощук Б. А. 
Хотин; Ужгород, 1977. 
ХОТИНСЬКА ВИСОЧИНА 
горбисте пасмо в межиріччі Дніст- 
ра і Пруту, в межах Чернів. обл. 
УРСР. Пересічна вис. 380 м, макс. 
-- 515 м (т. Берда -- найвища точ- 
ка рівнинної частини України). 
Переважають горбисто-пасмові міс- 
цевості з сірими лісовими й опід- 
золеними грунтами. Вкрита лісами 
-- переважно буковими і дубово- 


грабовими. Подекуди -- луки, 
орні землі. Район туризму, бази 
відпочинку. Їж. І. Геренчук | 


ХОТИНСЬКА ВІЙНА 1620--21-- 
війна султанської Туреччини проти 
Речі Посполитої з метою загарбан- 
ня польс. і укр. земель. Війну по- 
чала Туреччина. В  Цецорській 
битві 1620 вона завдала поразки 
польс. армії та загонові укр. реє- 
стрових козаків. Навесні 1621 тур. 
армія (понад 150 тис. чол.)вируши- 
ла до Молдавії. До неї приєднала- 
ся крим. орда (понад 60 тис. чол.). 
Козацька рада, на якій представ- 
ник польс. уряду просив допомоги, 
вирішила піти назустріч прохан- 
ню за умови, що будуть задоволені 
вимоги козаків. Для ведення пере- 
говорів у Варшаву було послано 
делегацію на чолі з П. К. Сагай- 
дачним. Ще до закінчення їх геть- 
ман Я. Бородавка повів своє вій- 
сько на допомогу польському, що 
зупинилося під Хотином (тепер 
місто Чернів. обл.). Козац. військо 
(14 520 чол.), в складі якого був за- 
гін донських козаків, очолив П. К. 
Сагайдачний. У польс. війську 
було 30 990 чол. 22. МПІ (1.ІХ.) ко- 
заки зайняли позицію ліворуч від 
поляків, утворивши таким чином 
лівий фланг об'єднаної армії. На- 
ступного дня під Хотин прибула 
тур.тат. армія, яка в той самий 
день почала наступ на козац. табір. 
Головнокомандуючий К. Ходке- 
вич послав на допомогу козакам 
польс. загони. Бої закінчилися піз- 
но ввечері. Ворог змушений був 
відступити. 24.УМШ (3.ІХ) гол. 
удар був знову спрямований проти 
козаків. Втрати турків становили 
20 тис. чол. Наступного дня, контр- 
атакуючи, козаки проникли в тур. 
табір, що внесло в ряди противни- 
ка паніку. 18 (28).ГХ було прове- 
дено останній штурм. Козаки уда- 
рами з флангів розгромили ворога. 
Хотинська битва, що тривала до 
23.ІХ  (3.Х), закінчилася  пере- 
могою польс.-укр. війська. Вирі- 
шальну роль у ній відіграло укр. 
козацтво, яке врятувало Польщу 
і Україну від поневолення султан- 
ською Туреччиною, а польс. армію 
від нового розгрому. 23--25. ІХ 
(3--5.Х) було укладено Хотинсь- 
кий мир 1621. Перемога під Хоти- 
ном ослабила Османську імперію. 
Літ.: Алекберли М. А. Борьба укра- 
инского народа против турецко- татар- 
ской агрессий во второй половине 
ХУЇІ -- первой половине ХУПЇ веков. 
Саратов, 1961. М.М. Кравець. 
ХОТИНСЬКА ПІДПІЛЬНА КОМ- 
СОМОЛЬСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ -- 
нелегальна орг-ція комсомольців і 
молоді, що діяла в тилу фашист. 
окупантів у м. Хотині Чернів. 
обл. під час Великої Вітчизн. вій- 
ни 1941--45. Створена в серпні 
1941 на чолі з комсомольцем К. І. 





173 


ХОТИНСЬКА 
ПІДПІЛЬНА 
КОМСОМОЛЬСЬКА 
ОРГАНІЗАЦІЯ 


Пам'ятник учасникам 


Хотинської підпіль- 
ної комсомольської 

організації. Скульпто- 
ри М. В. та П. Б. Фліт. 
Бронза, пісковик. 1969, 





ХОТИНСЬКЕ 
ПОВСТАННЯ 1919 





ГТ. М. Хоткевич. 


о 
зав 
є 





К. П. Хохлов. 





АНАРІЯ МАЛИШКО е лОЛлУдЕнЬ ВІКУ 





П. Хотінок. Супер- 


А. С. Малишка «Полу- 


Галкіним. Члени орг-ції, яка налі- 
чувала 15 патріотів, писали й роз- 
повсюджували листівки із зведен- 
нями Радінформбюро, закликами 
чинити опір усім заходам окупан- 
тів, добували зброю й вибухів- 
ку, чинили диверсії. 7.ХІ 1941 і 
1.У 1942 підпільники вивісили в 
місті червоні прапори. Влітку 
1942 підпільників виказав зрад- 
ник. Після тортур К. І. Галкін, 
В.Ф. Манченко, О. І. Непомня- 
щий, М. М. Салтанчук і Д. А. Се- 
менчук 24.Х 1942 були страчені, 
інших підпільників ув'язнили в 
концентраційних таборах. Комсо- 
мольцям-підпільникам у | Хотині 
встановлено пам'ятник (1969, 
скульптор П. Б. Фліт). Їх подвигу 
присвячена повість В. І. Петльо- 
ваного «Хотинці». 
ХОТИНСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1919 
-- повстання трудящих Хотинсько- 
го повіту (Пн. Буковина) проти 
рум. окупантів, за відновлення 
влади Рад і возз'єднання з Рад. 
Україною. Почалося вночі проти 
23.1. Організатором повстання був 
підпільний ревком, створений Хо- 
тинською більшовицькою орг-цією. 
Повстанці здобули Хотин і протя- 
гом трьох днів визволили терито- 
рію повіту. Влада перейшла до 
ревкому, що утворив Хотинську 
директорію. Проте рум. загарбни- 
ки, підтягнувши значні військ. 
сили, вночі проти 1.ЇЇ захопили 
Хотин. Рум. окупанти жорстоко 
розправилися з населенням Хотин- 
щини. Десятки сіл було спалено, 
понад 15 тис. селян убито, багато 
тисяч ув'язнено. До 4 тис. повстан- 
ців відступили за Дністер разом 
з 50 тис. біженців з Хотинщини. 
З учасників Х. п. було сформо- 
вано 1-й і 2-й Бессарабські по- 
встанські полки, які згодом вли- 
лися в 45-у стрілецьку д-зію Чер- 
воної , Армії. 
ХОТИНСЬКИЙ Євген Семенович 
Г13 (25).ХП 1877, Петербург -- 
ЗО.УІ 1959, Харків| -- укр. рад. 
хімік-органік, засл. діяч науки 
УРСР (з 1949). Закінчив ун-т у 
Женеві. У 1904 повернувся до Ро- 
сії, працював спочатку на содо- 
вому, а потім на цукровому заво- 
ді. З 1909 до кінця життя -- у Хар- 
ків. ун-ті (професор з 1934). Оси. 
наук. праці стосуються бромуван- 
ня і відновлення піролу та Його 
похідних. Досліджував сполуки з 
кам.-вуг. смоли, розробляв методи 
аналізу органічних сполук. Наго- 
роджений орденом Леніна. 
ХОТИНСЬКИЙ МИР 1621 - уго- 
да між шляхетською Польщею |і 
султанською Туреччиною, укладе- 
на після поразки тур.-тат. військ 
у Хотинській війні 1620--21. За 
Х. м. кордон між Польщею і Ту- 
реччиною встановлювався по р. 
Дністру, Туреччина і Крим. ханст- 
во зобов'язувалися не чинити гра- 
біжницьких походів на Україну 
і Польщу. З свого боку, Поль- 
ща віддавала васалові Туреччини 
Молд. князівству Хотин, зобо- 
в'язувалася щорічно платити крим. 
ханові упоминки (подарунки гріш- 
ми, хутром та коштовностями), але 
не як данину, а як нібито плату за 
військ. допомогу Польщі. Крім 
того, польс.-шшляхет. уряд пого- 
дився заборонити укр. козакам 
походи на Крим і Туреччину. Укр. 
козацтво було невдоволене Х. м., 
спрямованим на припинення бо- 


ротьби козацтва проти тур.-тат. 
агресії. 

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОН -- на Пн. 
Сх. Чернів. обл. УРСР. Утворений 
1940. Площа 0,7 тис. км2. Нас. 
75,4 тис. чол. (1984). У районі -- 
39 населених пунктів, підпоряд- 
кованих міській та 24 сільс. Ра- 
дам нар. депутатів. 

Центр -- м. Хотин. Х. р. розташо- 
ваний в межах Прут-Дністровсько- 
го межиріччя, займає вододіл і 
пн. схили Хотинської височини. 


ХОТИНСЬКИЙ 
тк БАЛо 
Перебиківці | рий 
Ї ЧЕРНІВЕЦЬНОЇ 
, ОБЛАСТІ ПЕ ЕНН 
ЛЕ 
таки 
ригородок У 
КУ 
Хотин У, 
ча 
Да арабаки 
Капмекак 
Данківці) 
вход" 
птрананимо о ташичаці 
Керстенці руглик Крутеньн 
о Р Білівці 


Бочкивці 
ни жи 


 Колінківці 


Зарожани? рю |Долиняни 
о 


То - «ХОМ УМ КУ 


Санківці 
(2) 


» 





Переважає хвилясто-пасмовий тип 
місцевості. Корисні копалини: мер- 
гелі, пісковики, гіпс, глини, гра- 
вій. Найбільша ріка -- Дністер, 
по якій проходить пн. межа району. 
Грунти в основному чорноземи, 
опідзолені, сірі, світло-сірі й тем- 
но-сірі опідзолені. Лежить у лісо- 
степовій зоні. Ліси (дуб, граб, 
липа, бук, дика черешня, сосна, 
ялина) займають 17,6 тис. га. Най- 
більші пром. підприємства району 
-- Зарожанський  цукр., Влади- 
чанський консервний, хотинські 
пивоварний | виноробний з-ди, 
ф-ка худож. виробів, лісокомбі- 
нат. Комбінат побутового обслуго- 
вування (Хотин) та 7 будинків по- 
буту. Землеробство  спеціалізу- 
ється на вирощуванні цукр. буря- 
ків, озимої пшениці, кукурудзи; 
садівництво, Овочівництво.  Тва- 
ринництво о м'ясо-мол. напряму. 
Площа с.-г. угідь 1983 становила 
39,8 тис. га, у т. ч. орні землі -- 
30, 7 тис. га, сіножаті й пасовища -- 
6,1 тис. га, сади -- 1,9 тис. га. УХ. 
р- -- 16 колгоспів, 4 радгоспи, 
райсільгосптехніка,  райсільгосп- 
хімія. Автомоб. шляхів -- 302 км, 

т. ч. з твердим покриттям 
284 км. У районі -- с.-г. технікум, 
сільс. профес.-тех. уч-ще (с. Став- 
чани), 38 заг.-осв., З муз. і худож- 
ня школи; 48 лік. закладів, у т. 
ч. 7 лікарень; 19 будинків культу- 
ри, 25 клубів, кінотеатр, 51 кіно- 
установка, 53 б-ки, істор. музей. 
У с. Зарожанах Х. р. народився но- 
ватор с.-г. виробн. Ф. І. Дубко- 
вецький, у с. Атаках -- рад. вче- 
ний у галузі тваринництва Ю. Ф. 
Лискун, у с. Клішківцях -- учасник 
франц. Руху Опору Й. Л. Кліщ. 
Видається газ. с рвена зірка» (з 
1940). . 4. Вихристюк. 
ХОТІНОК Ісак обловию (Пінху- 
сович) Г18 (31).ХП 1908, село 
Борзна, тепер місто Чернігівської 
області -- 14.ХІ 1980, Київ) -- 
укр. рад. графік, засл. художник 
УРСР (з 1974). Учасник Вели- 
кої Вітчизн. війни. Закінчив Хар- 
ків. художній ін-т. Працював у га- 
лузі станкової та книжкової графі- 


ки, медальєрного мистецтва. Твори: 
станкові -- сері орки «Облич- 
чя ворога» (19 портрет Анрі 
Барбюса (1949); іл. та оформлення 
до книжок «Мати» М. Горького 
(1936), «Богдан Хмельницький» 
І. Крип'якевича (1954); «Витязь 
в тигровій шкурі» Шота Руставелі 
(1957), «Українська Радянська 
Енциклопедія» (1-е вид.), «Твори» 
Ю. Словацького (1959), «Далекі 
орбіти» А. Малишка (1962) та ін.; 
ескізи пам'ятних медалей. Наго- 
роджений орденом Червоної Зірки, 
медалями. 

Літ.: Ісак Павлович Хотінок. Каталог 
виставки. К., 1, 

ХОТіНЬ -- селище міського типу 
Сумського р-ну Сум. обл. УРСР. 
Розташована на р. Олешні (прит. 
Псла), за 25 км від залізнич. ст. 
Суми. 3,8 тис. ж. (1984). У Х.-- 
хлібний з-д, райсільгосптехніка, 
міжгосп. буд. орг-ція, комбінат 
комунальних підприємств, буди- 
нок побуту. Сільс. профес.-тех. 
уч-ще, 2 заг.-осв. та музична шко- 
ли; лікарня; Будинок культури, 
клуб, 2 б-ки. Х. відома з 2-ї пол. 
17 ст., с-ще міськ. типу -- з 1968. 
ХОТКЕВИЧ Володимир Гнатович 
(29.11 (11.ТУ) 1913, Київ -- 9.УПІ 
1982, Харків) -- укр рад. фізик, 
чл.-кор. АН УРСР (з 967). Член 
КПРС з 1949. Син Г. М. Хот- 
кевича. Закінчив (1935) Харків. 
механіко-машинобудівний (тепер 
політех.) ін-т. У 1932--50 працю- 
вав у Харків. фіз.-тех. інсті АН 
УРСР, з 1950 -- в Харків. ун-ті 
(1966--75 -- ректор). Наук. пра- 
ці стосуються  надпровідності 1 
низькотемпературної  металофізи- 
ки. Нагороджений орденом Леніна, 
ін. орденами, медалями. 
ХОТКЕВИЧ Гнат Мартинович 
( літ. псевд. -- Гнат Галайда; 
19 (31).ХП 1877, Харків -- 8.Х 
1938)-- укр. рад. письменник, ак- 
тор, мистецтвознавець, режисер. 
Закінчив Харків. технологічний 
ін-т (1900). У 1895 організував у с. 
Дергачах на Харківщині селян. 
театр, 1901 -- перший укр. робітн. 
театр у Харкові. З 1896 виступав 
з концертами як бандурист. Брав 
участь у барикадних боях під час 
збройного повстання 1905 у Хар- 
кові. Після поразки революції 
емігрував у Галичину. В с. Красно- 
їлові (тепер Верховинського р-ну 
Івано-Фр. обл.) організував Гу- 
цульський театр, з яким гастро- 
лював у містах і селах Галичини, 
Буковини. В 1912 повернувся. на 
Наддніпрянську Україну, де був 
заарештований і до 1917 перебував 
у Воронежі як політ. засланець. 
Після перемоги Великої Жовтн. 
соціалістичної революції працював 
педагогом. У 1927 організував ка- 
пелу бандуристів у Полтаві, з 
1934 вів клас бандури В, Харків. 
муз.-драм. ін-ті. Автор п'єс «Дов- 
буш» (1909), «Гуцульський рік» 
(1910) та ін., повістей «Камінна 
душа» (1911) та «Довбуш» (опубл. 
1965), зб. оповідань «Гірські ак- 
варелі» тощо. В окремих творах 
на істор. теми, написаних до 
1917 (драм. тетралогія «Богдан 
Хмельницький», роман «Берестеч- 
ко»), помітний вплив бурж. історіо- 
графії. Х.-- автор наук. розвідок 
про Г. Сковороду, Т. Шевченка, 
Ю. Федьковича, О. Кобилянську, 
про укр. музику і театр, підруч- 
ників гри на бандурі. Написав 


романси на слова Т. Шевченка, 
І. Франка, Лесі Українки, Ю. 
Федьковича, Я. Щоголева. Пере- 
кладав укр. мовою п'єси У. Шек- 


спіра,  Ф. Шіллера, В. Гюго, 
Калідаси, твори ін. зарубіж. кла- 
сиків. 

Тв.: Твори, т. 1-8. Х., 1928--32; 


Твори, т. 1-2. К., 1966; Музичні ін- 
струменти. українського народу. Х., 
0; Камінна душа. з ДК 

М. Солоненко. 
ХОТОВИЦЬКИЙ Степан Хомич 
ПІ794, с. Красилів, тепер місто 
Хмельн. обл. -- 30.ПІ (11.ІУ) 
1885, Петербург) -- укр. та рос. лі- 
кар, один з основоположників 
вітчизн. наукової педіатрії. Закін- 
чив петерб. Медико-хірург. акаде- 
мію (1817), в якій працював до 
1847. В 1823 захистив дисертацію 
(підсумкова праця з питань світо- 
вої педіатрії та гінекології). З 1832 
-- професор кафедри акушерст- 
ва та судової медицини. Був редак- 
тором «Военно-медицинского жур- 
нала» (1833--39). В 1844 видав 
«Лікарсько-народний порадник 
для духовних училищ» -- перший 
вітчизн. посібник з шкільної гі- 
гієни. В 1847 надрукував «Педі- 
ятрику» -- оригінальний посібник 
з педіатрії. М. К. Бородій. 


ХОФМАН (Гофман; Нобйпапп) 
Роалд (н. 18. УП 1937, Польща) -- 
амер. учений-хімік. 3 1949 живе У 
США. Закінчив (1960) Г арвард- 
ський ун-т. Праці присвячені роз- 
витку теорії процесів хім. реакцій. 
Нобелівська премія, 1981. 


ХОФСТЕДТЕР  (Гофштадтер; 
Ноїзіадіег) нос (н. 5.П 1915, 
Нью-Йорк) -- ам фізик, член 
Нац. АН США (з Чозв). Закінчив 
(1938) Прінстонський ун-т. Праці 
з ядерної фізики. Створив (1948) 
сцинтиляційний лічильник, де 
як сцинтилятор використав йодид 
натрію, активований талієм, і за- 
стосував його в у-спектроскопії; 
розробив лічильники для реєстра- 
ції нейтронів і рентгенівських про- 
менів; вперше одержав кількісну 
інформацію про розміри нуклона 
і розподіл електр. зарядів у ньо- 
му. Нобелівська премія, 1961. 


ХОХЛОВ Костянтин Павлович 
Г20.Х (1.Х1) 1885, Москва -- 1.І 
1956, Ленінград) -- рос. рад. ре- 
жисер, актор і педагог, нар. арт. 
СРСР (з 1944). Після закінчення 
1908 Моск. театр. уч-ща (педагог 
О. П. Ленський) до 1920 працював 
актором Моск. удо театру (те- 
пер МХАТ), 1921--234 -- актор і 
режисер (з 1922 -- гол. режисер) 
Великого драм. театру  (Петро- 
град), 1925--30 -- режисер  Ле- 
нінгр. театру драми, 1931--38 -- 
Малого театру (Москва), 1938--54 
-- худож. керівник Київ. рос. 
драм. театру ім. Лесі Українки. 
Серед вистав -- «Вовки і вівці» 
О. Островського, «Плоди освіти» 
Л. Толстого, «Мертві душі» за 
М. Гоголем, «Зикови» М. Горько- 
го, «Навала» Л. Леонова, «Камін- 
ний господар» Лесі Українки. В 
роки війни очолював Башкирський 
театр драми в Уфі. Знімався в 
кінофільмах ««Фатальні мотиви» 
(1916), «Подорож в Арзрум» (1937) 
таін. З 1925 викладав у театраль- 
них інститутах Москви,  Ленін- 
града, Києва (з 1950 -- професор). 
Нагороджений орденом Леніна, ін. 
орденами, медалями. 


Літ.: Народньй артист Союза ССР 
К. П. Хохлов. Сборник статей и вос- 
поминаний современнямов К., 1968. 

М. Давидова. 
ХОХЛОВ Рем вікчодовна (15. УП 
1926, м. Ливни, теперь Орлов. 
обл.-- 8. МИ 1977, Москва) 
рос. рад. фізик, акад. АН СРСР 
(з 1974). Член КПРС з 1951. Закін- 
чив (1948) Моск. ун-т. З 1952 пра- 
цював у ньому (з 1973 -- ректор). 
З 1975 -- член Президії АН СРСР. 
Х.-- один з основоположників 
нелінійної оптики. Зробив також 
великий внесок у розвиток нелі- 
нійної радіофізики, нелінійної аку- 
стики, квантової електродинамі- 
ки, теорії коливань. Запропону- 
вав новий тип генератора когерент- 
них коливань параметричний 
генератор світла, що перестроюєть- 
ся за частотою. Брав участь у 
створенні лазерів. Депутат Верх. 
Ради СРСР 9-го скликання. Наго- 
роджений орденами Леніна і Тру- 
дового Червоного Прапора, медаля- 
ми. Ленінська премія, 1970. 


ХОХЛОМСЬКИЙ РОЗПИС 
рос. нар. художній промисел. 
Виник на межі 17 і 18 ст. на терито- 
рії сучас. Ковернінського р-ну 
Горьков. обл., назва -- від с. Хох- 
лома, яке було центром збуту ви- 
робів Х. р. Для Х. р. характерні 
витонченість і поетичність рослин- 
ного орнаменту, поєднання черво- 
ного і чорного кольорів з золотим. 
Сучас. центри Х. р.-- ф-ка «Хох- 
ломський художник» (с. Сьоміно), 
виробниче об'єднання «Хохломсь- 
кий розпис», профтехшкола (обид- 
ва -- м. Семенов), що випускають 
посуд, ложки, меблі, сувеніри. 
Майстри: Ф. Бєдін, О. і С. Весе- 
лови та ін. Іл. див. також до ст. 
Народна творчість, т. 7, с. 234. 
Літ.: Хохлома (Фотоальбомі. М., 
1980. В. Вишневська. 


ХОХОЛ Олена Миколаївна |22.У 
«3.УТ) 1897, м. Устилуг, тепер Во- 
лин. обл.-- 17.У 1964, Київ) -- 
укр. рад. педіатр, засл. діяч нау- 
ки УРСР (з 1958), чл.-кор. АМН 
СРСР (з 1953). Член КПРС з 1953. 
В 1921 закінчила Київ. мед. ін-т. 
З 1925 працювала у мед. закладах 
Києва; 1941--44 -- співробітник 
військ. госпіталю та М-ва охорони 
здоров'я УРСР, з 1944 -- Київ. 
мед. ін-ту (1946--64 -- зав. кафед- 
рою). Праці Х. присвячені пробле- 
мам фізіології та патології дітей 
раннього віку (питанням шлунково- 
кишкових захворювань, порушень 
кровообігу, дієтетики тощо); запро- 
понувала ряд методів увигодову- 
вання дітей. На ХУПІ з'їзді Ком- 
партії України (1954) була обрана 
кандидатом у члени її ЦК. Депу- 
тат Верховної Ради УРСР 3--4А-го 
скликань. Нагороджена орденом 
Леніна. 

ХОХРЯКОВ Віктор Іванович а. 
13 (26)УП 1913, Уфа! -- рос. 
актор, нар. арт. СРСР (з 1973). 
Член КПРС з 1939. В 1933 закінчив 
Ленінгр. театр. технікум. У 1933-- 
40 працював у Харків. театрі рос. 
драми, 1940--53 -- моск. Центр. 
театрі транспорту, з 1953-- в Мало- 
му театрі (Москва). Серед ролей -- 
Фамусов («Лихо з розуму» Грибо- 
єдова), Андрій ШПрозоров («Три 
сестри» А. Чехова), Шельменко 
(«Шельменко- -денщик» Квітки- Ос- 
нов'яненка), Живота («Доктор фі- 
лософії» Нушича). Знімався в кі- 
но; ролі: Проценко («Молода гвар- 


дія»), Рябов («Мічурін»), Бальзак 
(«Помилка Оноре де Бальзака»), 
два останні -- на Київ. студії 
худож. фільмів ім. О. П. Довжен- 
ка. Нагороджений орденом Жовт- 
невої Революції, ін. орденами, ме- 
дальні: Держ. премія СРСР, 1949, 


ХОХРЯКОВ Семен Васильович 
Г18 (31).Х1І 1915, с. Коєлга, тепер 
Єткульського р-ну Челяб. обл.-- 
17.ТМ 1945) -- рад. військовослуж- 
бовець, гвардії манори двічі Герой 
Рад. Союзу (1944, 1945). Член 
Комуністичної партії з 1939. В 
Рад. Армії з 1937. Учасник боїв 
проти япон. загарбників на р. 
Халхін-Г олі (1939). Під. час Вели- 
кої Вітчизн. війни -- військ. комі- 
сар, заст. командира танк. баталь- 
йону по політ. частині на Зх. і 
Калінін. фронтах. З січня 1944 -- 


командир танк. батальйону на 1-му . 


Укр. фронті. Загинув, виконуючи 
бойове завдання. Похований у м. 
Василькові Київ. обл. Нагородже- 
ний орденом Леніна, медаллю. 


ХОХУЛЯ ЗВИЧАЙНА, вихухіль 
звичайний (Шезптапа пиозсраїа) -- 
ссавець род. вихухолевих ряду 
комахоїдних. Довж. тіла до 23 
см, маса до 520 г. Волосяний пок- 
рив бурувато-коричневого кольору, 
на животі -- сріблястого. Хвіст 
майже дорівнює довжині тіла. Ніс 
витягнутий у рухливий хоботок. 


Вушних раковин немає, слухові 
отвори замикаються шкірною 
складкою. Пальці ніг з'єднані 


плавальними перетинками. Х. з. 
живе в стоячих або малопроточних 
водоймах, риє в берегах нори, 
спритно плаває й пірнає; живиться 
безхребетними й рослинними кор- 
мами. Самка двічі на рік наро- 
джує 1--5 малят. Поширена в бас. 
річок Дону, Волги й Уралу; в 
УРСР -- по ріці Сейм (Сум. обл.), 


175 


ХО ШІ Мін 





В. І. Хохряков. 





до 1970 населяла води Сіверського С. В. Хохряков. 


Дінця. Дуже давній реліктовий 
вид, ендемік фауни СРСР. У мину- 
лому -- цінний хутровий звір. Пе- 
ребуває під охороною. В СРСР 
створено ряд вихухолевих заповід- 
ників (напр., Хоперський, Клязь- 
минський, Окський). Іл. с. 176. 

|в. І. абеленцев.| 


хдцький ПАГОРБ -- валопо- 
дібне підвищення на Придніпров- 
ській низовині, в межиріччі Тру- 
бежу і Супою, в межах Київ. обл. 
УРСР, поблизу с. Хоцьки. Вис. до 
154 м. Складений переважно з піс- 
ків, перекритих лесовидними суг- 
линками. Поширені еолові форми 
рельєфу. Ю. Л. Грубрін. 
ХО ШІ МІН «(НО СЬ: Міпь; 
справж. ім'я -- Нгуєн Тат Тхань; 
19.У 1890, с. Кімлієн, тепер пров. 
Нгетінь -- 3.ІХ 1969, Ханой) -- 
діяч в'єтн. і міжнар. комуністич- 
ного руху, держ. діяч ДРВ. Н. в 
сім'ї вчителя. Навчався у Нац. 
колежі в м. Хюе, потім викладав 
франц. і в'єтн. мови. Учасник 
Установчого з'їзду Французької 
КП (1920), під час якого вступив 
до її рядів. У 1921 заснував у Па- 
рижі Лігу колоніальних народів. 
У 1923 приїхав до СРСР, взяв 
участь у роботі Селянського Ін- 
тернаціоналу. З 1924 -- член Схід- 
ного відділу ВККІ. З 1924 жив у 
Китаї, з 1926-- у різних країнах 
Азії. В 1925 в Г уанчжоу  органі- 
зував Товариство революційної 
молоді В'єтнаму. Не раз зазнавав 








Хохломський розпис. 


О. 


Розпис. 


П. Лушина. Чашка. 


1972. 


176 





ХОШІМІН 





М. Б. Храпченко. 





Жребет людини: 

І -- шийний нядділ; 

2 -- грудний відділ: 
3-- поперековий відділ; 
4 -- крижовий відділ; 

5 -- куприковий відділ. 





Хохуля звичайна. 


репресій. Один із засновників КП 
В'єтнаму (КПВ, 1930; 1930--51-- 
КП Індокитаю, 1951--76 -- Пар- 
тія трудящих В'єтнаму, ПТВ). 
В 1934--38 учився в Комуністич- 
ному ун-ті трудящих Сходу в 
Москві. З 1941 -- на батьківщині. 
В 1941 став ініціатором створення 
Ліги боротьби за незалежність 
В'єтнаму (В'єтмінь), обраний її 
головою. З серпня 1945 -- спочат- 
ку голова Нац. к-ту визволення, 
потім, після перемоги Серпневої 
революції 1945 у В'єтнамі,-- голо- 
ва Тимчас. революц. уряду ДРВ. 
З 1946 -- президент, 1946--55 -- 
одночасно прем'єр-міністр ДРВ. 
З 1951 -- голова ЦК, 1956--60 
одночасно -- Генеральний секретар 
ЦК ПТВ. 

Автор праць з проблем робітн. і 
нац.-визвольного руху, побудови 
соціалізму у В'єтнамі. Нагородже- 
ний орденом Леніна. В СРВ на 
честь його м. Сайгон перейменова- 
но на місто Хошімін. 


Тв.: Рос. пероекл.- О Ленине, 
ленинизме ши  нерушимой  советско- 
вьетнамской дружбе. М., 1970; Из- 


бранное. М., 1979. 

Літ.: Кобелев Е. В. Хо Ши Мин. М., 
1979. М. І. Обушний. 
ХОШІМІН -- місто на Пд. В'єтна- 
му. Розташований на р. Сайгоні, 
за 80 км від її впадіння у Пд.- 
Китайське м. Значний мор. та річ- 
ковий порт, вузол з-ць і автошля- 
хів, аеропорти (Таншонят і Б'єн- 
хоа). 3,4 млн. ж. (1979, з передмі- 
стями). Місто засн. 1778, мало наз- 
ву Сайгон. З 1867 -- адм. Центр 
франц. колонії Кохінхіни (пд. 
оба ласті В'єтнаму). В 1940-45 оку- 
пований япон. мілітаристами. 25. 
УПІ 1945 в Сайгоні перемогла нар. 
революція (див. Серпнева револю- 
ція 1945 у В'єтнамі), проте 23.ІХ 
1945 він був зайнятий англо-франц. 
десантом. У 1954--75 Сайгон -- 
місцеперебування  маріонеткового 
пд. в'єтнамського уряду. 30.ГУ 
1975 визволений збройними сила- 
ми Тимчасового революц. уряду 
Республіки Пд. В'єтнам. З 1976 -- 
в складі Соціалістичної Республі- 
ки В'єтнам. Того самого року пе- 
рейменований на Х. на честь Хо 
Ш?і Міна. Розвинута харчосмакова 
(рисоочисна, цукр., олійницька, 
спирто-горілчана, чає-, каво- 1 
рибообробна), шкіряна |і текст. 
(бавовняна, шовкова)  пром-сть. 
Підприємства маш.-буд., метало- 
обр., хім., фарм., деревообр., буд. 
матеріалів та паперової пром-сті. 
Художні промисли (обробка сло- 
нової кістки і бронзи, гончарні, 
плетені й лакові вироби). 

Ун-т. Держ. музична школа. Серед 
н.д. закладів -- інститути наук, 
археології, бактеріології і патоло- 
гії тварин, с.-г. досліджень. Нау- 
кові та суспільних наук б-ки. Му- 
зеї: міста Хошіміна з Бот. садом 
та злочинів американських агре- 
сорів. Іл. див. до ст. В'єтнам, т. 
2, с. 448--449. 


ХРАМ -- 1) Спец. споруда для 
відправлення релігійного культу. 
2) Реліг. свято на честь «святого» 
(або події), іменем якого названо 
церкву. 

ХРАМОВНИКИ -- інша | назва 
членів католицького духовно-ли- 
царського ордену тамплієрів. 


ХРАПЧЕНКО Михайло Борисо- 
вич Гн. 8 (21).ХІ 1904, с. Чижовка, 
тепер Рославльського р-ну Смол. 


обл.) -- рос. рад. літературозна- 
вець, акад. АН СРСР (з 1966), 
Герой Соціалістичної Праці (1984). 
Член КПРС з 1928. Дослідження 
присвячені закономірностям, тен- 
денціям та особливостям літ, про- 
цесу, творчій спадщині рос. кла- 
сиків, проблемам світогляду пись- 
менника, стилю й методу рад. 
л-ри. Осн. праці: «Творчість Го- 
голя» (1954), «Лев Толстой як 
художник» (1963), «Творча їін- 
дивідуальність письменника і роз- 
виток літератури» (1970; Ленін- 
ська премія, 1974), «Художня твор- 
чість, дійсність, людина» (1976; 
Державна премія СРСР, 1980) та 
ін. Х.-- президент Міжнародної 
асоціації викладачів рос. мови та 
л-ри. Нагороджений 2 орденами 
Леніна, ін. орденами, медалями. 
Тв.: Собрание сочинений, т. 1--4. 


М., 1930-82; Укр. перекл.- 
Творча індивідуальність письменника 


і розвиток літератури. К., 1976. 
. Я. Буран. 
ХРЕБЕТ, хребетний стовп -- 


осьовий скелет тулуба хребетних 
тварин і людини. Виконує опорно- 
рухову (забезпечує статику і дина- 
міку тіла) та захисну (охороняє 
спинний мозок, який проходить 
всередині уздовж Х.) функції. 
Складається з хребців хрящових 
(у круглоротих, дводишних, су- 
цільноголових і осетрових риб) або 
кісткових. Історично поява Х. 
пов'язана зі збільшенням рухомос- 
ті і швидкості руху у водному се- 
редовищі, а також з набуттям тва- 
ринами здатності виконувати різні 
форми руху при переході на сушу. 
На початкових єтапах еволюції 
хребетних тварин Х. мав однако- 
ву будову на всьому протязі і 
складався з великого числа хреб- 
ців, зв'язаних з ребрами (за винят- 
ком хвостового відділу). Надалі 
еволюція хребетних привела до 
відокремлення руху голови і шиї, 
до редукції багатьох ребер і функ" 
ціональної та морфологічної ди- 
ференціації Х. на відділи, число 
яких збільшується від нижчих хре- 
бетних до вищих. У круглоротих 
та риб два відділи Х.: тулубовий 
(з ребрами) і хвостовий (без ребер); 
у оземноводних з'являється ще 
шийний відділ; у плазунів і вищих 
хребетних -- 4-5 відділів: ший- 
ний, грудний, поперековий, кри- 
жовий, хвостовий. Поділ Х. на 
5 відділів чітко виражений у ссав- 
ців. У людини (мал.) шийний від- 
діл Х. складається з 7 хребців, 
грудний -- 12, поперековий -- 5, 
крижовий -- 31-5 і куприковий -- 
3--6 (всього від 32 до 35). 

Формування осн. морфологічних 
особливостей Х. людини йшло у 
напрямі пристосування до двоно- 
гості і прямоходіння та привело 
до 5-подібної зігнутості Х., яка 
забезпечує пом'якшення  поштов- 
хів при ходінні й бігу, урівнова- 
ження голови, правильну поставу. 
Х. людини має такі фізіологічні 
вигини: вперед (лордоз) -- в ший- 
ному і поперековому відділах та 
назад (кіфоз) -- в грудному і 
крижовому. Патологія: згладжу- 
вання вигинів (т. з. плоска спина) 
або збільшення їх кривизни (круг- 
ла спина), бічні вигини (див. Ви- 
кривлення хребта, Сколіоз), за- 
пальні захворювання  (туберку- 
льозний спондиліт, остеомієліт Х., 
хроніч. інфекційний спондиліт), 


деформуючий спондильоз та між- 
хребцевий остеохондроз. 
ХРЕБЕТ ГІРСЬКИЙ -- лінійно- 
витягнуте підняття земної поверх- 
ні, обмежоване добре вираженими 
схилами; одна з форм рельєфу 
Землі. Звичайно Х. г. складається 
з кількох пасом гір, розчленованих 
долинами. За висотою Х. г. поді- 
ляють на високі (понад 2000 м), 
середньовисокі (2000--1000 м) та 
низькі (менше 1000 м). Утворення 
їх пов'язане гол. чин. з тектоніч- 
ними рухами. Див. також Гори. 
ХРЕБЕТНІ, черепні (Мегіебгага, 
синонім Сгапіоєа) -- підтип най- 
вище організованих тварин типу 
хордових. Тіло Х. двобічно-си- 
метричне, осьовий скелет -- хря- 
щовий або кістковий хребетний 
стовп -- хребет (звідки і їх назва). 
Х. характеризуються  прогресив- 
ним розвитком центральної нер- 
вової системи, що складається з 
головного мозку, розміщеного в 
спец. частині черепа черепній 
коробці, і спинного мозку, наяв- 
ністю замкненої кровоносної си- 
стеми, відокремленого від черев- 
ної судини дво-, три- і чотирика- 
мерного серця, артерій, вен, капі- 
лярів. Органами дихання У вод- 
них Х. є зябра, у наземних -- ле- 
гені, органами виділення -- нир- 
ки. Органи чуттів (зору, нюху, 
слуху) високо розвинені. Х. роз- 
дільностатеві. Розмножуються, від- 
кладаючи яйця або  народжую- 
чи живих малят. Ведуть рухомий 
спосіб життя, активно здобуваючи 
їжу. Живуть у водоймах і на сухо- 
долі, зустрічаються в найрізнома- 
нітніших місцях і населяють усі 
р-ни Землі. Відомо бл. 42 тис. ви- 
дів сучас. Х., зних в СРСР-- 1,5 
тис. Підтип включає 7 сучас. кла- 
сів: круглороті, хрящові риби, 
кісткові риби, земноводні (усі 
вони об'єднуються в групу анам- 
ній), плазуни, птахи та єсавці 
(група амніот). Багато Х. мають 
велике значення як джерело про- 
дуктів харчування для людини і 
сировини для промисловості. Деякі 
Х.-- шкідники с. г. або носії збуд- 
ників інфекційних хвороб. Пред- 
ками Х. вважають давніх первин- 
них безчерепних тварин, які жи- 
ли, ймовірно, в проточних прісних 
водах. У викопному стані перші 
Х. відомі з силуру. 

Л.О. Смогоржевський. 
ХРЕБЦІ елементи осьового 
скелета, з яких складається хре- 
бет людини і хребетних тварин. 
Кожний Х. у філогенезі та онто- 
генезі розвивається з кількох хря- 
щових закладок. У круглоротих 
і нижчих риб Х. залишаються на 
все життя хрящовими, а у кістко- 
вих риб і наземних хребетних вони 
з віком костеніють. Осн. частини 
Х.-- тіло, дуги та відростки (мал. У); 
форма і розмір Х. різні по всій 
довжині хребта. За формою тіла 
Х. бувають амффіцельними 
-- Тіло Х. двовгнуте (риби, деякі 
земноводні та плазуни); про- 
цельними вгнуте спереду 
і опукле ззаду (безхвості земно- 


водні);  опістоцельними-- 
опукле спереду и вгнуте ззаду 
(деякі земноводні, деякі ссавці); 


гетероцельними -- обид- 
ві поверхні тіла опукло-венуті (у 
птахів) та платицельними 
-- тіло Х. плоско-вгнутої форми 
(у ссавців). 


й і; МА 


т 


га 

5 || 
і 
"А 





Р 


б 





« й М - ча. і 





ки і, М 


















ці 







"чию НУ 
МУ . и к; "м ЛИ 
М ММ і 3 пробами 

рю У ри Д 


и" 
У 





б Р ДИ ЧК 


Мел М! 


1 ЦІ 


ДСАУ Ср 


у А 


До ст. Кацусіка Хокусай. 


І. Переможний вітер. Ясний день (Червона 
Фудзі). 1825. З серії «36 видів гори Фудзі». 1823 -- 
29. 

2. Поет Тоба у вигнанні. З серії «Поети Китаю та 
Японії». 1830 

3. Фрагмент сувою «Дві красуні». 
шовку. Близько 1800. 

4. Водоспад Йосіцуне на горі Йосіно. З серії «По- 
дорож по водоспадах різних провінцій». 1827-- 
33. 

1.2 1 4-- кольорова ксилографія. 


живблИє на 





УР -авій 





До ст. Цвілик Її. Й. 


Декоративна тарілка, 1959, 
Калач. 1962. 

Ваза. 1960. 

Вироби П. И. Цвілик, 1958--59, 
Ваза. 1962. 

Підсвічник. 1960. 


. Баранчик з підставкою для вазона. 1959, Всі -- глина, гравірування, глазур; 


Державний музей українського народного декоративного мистецтва УРСР. 
Київ. 


метаююм 


| 


Ф- 





«3 


ХРЕЛКОВ Николай Радев (28.ХІЇ 
1894, м. Бяла ФСлатина, тепер 
Врачанського округу 26. МІ 
1950, Софія) -- болг. поет. Член 
Болг. компартії з 1918. В поезії 
кін. 20--30-х рр. звертався до 
героїко-трагічних подій антифа- 
шист. Вересневого повстання 1923, 
інтернац. мотивів, викривав мі- 
літаризм капіталістичного світу. 
Вершина антифашист. поезії Х.-- 
революц.-романтич. поема «Нічний 
конгрес» (1932, доповнене вид. 
1950). У зб. «Довгожданий день» 
(1952) та ін. оспівував будівниц- 
тво соціалістичної Болгарії. Автор 
сатиричної зб.«Неповторне» (1953). 
Перекладав твори  західноєвроп. 
л-ри, рос. та укр. (зокрема, Т. 
Шевченка) поезії. 

Тв.: Укр. перекл.- (Вірші). В 
кн.: Світло над Болгарією. К., 1954; 
|Вірші). В кн.: Антологія болгарської 
поезії, т. 2. К., 1974; Рос.перекл. 
-- ГВірші). В кн.: Болгарская поззия, 


т. 1. М., 1970. 

В. О. Захаржевська. 
ХРЕСТ -- один із головних хри- 
стиянських символів і предметів 
християнського культу, якому 
приписуються магічні надприрод- 
ні властивості. Культ Х. було вста- 
новлено і запроваджено в христи- 
янське богослужіння в 4 ст. Хри- 
стиянська церква пов'язує покло- 
ніння Х. з євангельським міфом 
про розп'яття на Х. Ісуса Христа. 
Зображення Х. з часом перейшло 
в геральдику і світську символіку 
(герби, ордени, емблеми). 
ХРЕСТОВИЙ ПЕРЕВАЛ, Гуда- 
урський перевал -- перевал через 
Вододільний хр. Великого Кавка- 
зу, між долинами річок Тереку та 
Арагві. Вис. 2379 м над р. м. Че- 
рез Х. п. проходить Військово- 
Грузинська дорога, яка з'єднує 
м. Орджонікідзе (Пн.-Осет. АРСР) 
і м. Тбілісі (Груз. РСРУ. 
ХРЕСТОВИЙ ПОХІД ПРОТИ 
СЛОВ'ЯН 1147 -- загарбницький 
похід європейських (гол. чин. ні- 
мецьких) феодалів проти  полаб- 
сько-прибалтійських слов'ян. Від- 
бувався одночасно з 2-м хрестовим 
походом у Палестину (див. Хре- 
стові походи). В поході брали 
участь війська Генріха Льва, які 
діяли проти бодричів, і Альбрехта 
Ведмідя, що діяли проти лютичів 
і поморян. Завдяки мужності сло- 
в'ян хрестоносці зазнали поразки. 
Проте в 50--60-х рр. 12 ст. нім. 
феодалам вдалося загарбати землі 
лютичів і бодричів. 
ХРЕСТОВІ ПОХОДИ -- загарб- 
ницькі походи хрестоносців на 
Схід, які проводилися 1096--1270 
за ініціативою католицької церк- 
ви під релігійними гаслами бо- 
ротьби християн проти «невірних» 
(мусульман) та визволення «гробу 
господнього» і «святої землі» -- 
Палестини. Учасники Х. п. нашива- 
ли на одяг знак хреста (звідси наз- 
ва походів). Відбулося 8 великих 
Х. п. і багато дрібних. 1-й Х. п. 
(1096--99) завершився  загарбан- 
ням Єрусалима та заснуванням 
Єрусалимського королівства. 2-й 
Х. п. (1147--49) закінчився пораз- 
кою хрестоносців. Після загарбан- 
ня 1187 єгип. султаном Салах-ад- 
діном Єрусалима  1189--92 від- 
бувся 3-й Х. п., який очолювали 
франц. король Філіпп І Август, 
нім. імнератор Фрідріх І Барба- 
роса і англ. король Річард І Лево- 
ве Серце. Результатом походу було 


12 УРЕ, т. 12 


завоювання фортеці ДАкки і о. 
тор. Під час 4-го Х. п. (1199-- 
1204) хрестоносці, змінивши спо- 
чатку накреслений напрям походу, 
розгромили і завоювали християн. 
міста (Задар у Далмації, сто- 
лицю Візантії Константинополь) 
і заснували т. з. Латинську імпе- 
рію. 5-й (1217--21), 6-й (1228--29), 
7-й (1248--54) і 8-й (1270) Х. п. 
були невдалими для хрестоносців. 
До кін. 13 ст. д-ви хрестоносців 
перестали існувати. Х. п. назива- 
ють також походи нім. феодалів 
проти слов'ян та ін. сх.-європ. 
народів, нім. і франц. лицарів 
проти альбігойців. Х. п. нім. фео- 
далів проти слов'ян і народів При- 
балтики припадають на 12--13 ст. 
(див. Хрестовий похід проти сло- 
в'ян 1147). Давньорус. війська 
дали рішучу відсіч загарбницьким 
намаганням нім. лицарів під До- 
рогичином (1238, за ін. даними -- 
1237) та в Льодовому побоіщі 
1242. 

ХРЕСТОМАТІЯ (грец. урпотора- 
бєко, від урпотоз -- корисний і 
цадос -- знання) -- навчальна кни- 
га, що складається з літератур- 
но-художніх, науково-популярних 
документів, мемуарних творів чи 
уривків з них, систематизованих 
і підібраних за програмою з 
певного навч. предмета або з ме- 
тою самоосвіти. В сучас. середній 
1 вищій школі видаються Х. з 
сусп.-політ. дисциплін, предме- 
тів природничо-матем. циклу, л-ри, 
мовознавства, мистецтва тощо. Різ- 
новидом Х. є книжки для читання 
в 1--4-х класах загальноосв. шко- 
ли, за якими учні здобувають поч. 
знання з різних галузей. 
ХРЕСТОНОСЦІ -- учасники за- 
гарбницьких хрестових походів 
зх.-європейських феодалів 1096-- 
1270. Осн. масу Х. становили фео- 
дали, збідніле лицарство, які спо- 
дівалися на збагачення під час 
походів. Х. називали також членів 
духовно-лицарських орденів -- 
тамплієрів, тевтонського ордену 
та ін. 

ХРЕСТОЦВІТИЙ КЛОП (Ешу- 
ета) -- рід комах род. справжніх 
щитників. Небезпечні шкідники 





Сучасний вигляд. 


Хрещатик. 





Хрещатик. Фото. Початок 20 ст. 





і переносники збудників вірусних 
хвороб хрестоцвітих рослин: ка- 
пусти, ріпи, рапсу, гірчиці та ін. 
Тіло (довж. 5--10 мм) чорне, 
темно-зелене з металічним відтін- 
ком або синє з червоним, жовтим 
або білим рисунком. В роді 26 ви- 
дів, поширених у Європі, Азії та 
Пн. Африці, з них в СРСР -- 13, 
у т. ч. на Україні -- 6 видів, се- 
ред них Х. к. капустяний 
(Е. уепігайз), Х. к. гірчич- 
ний (Е. Резііча) і Х.к. рапсо- 
вий (Е. оіегасеа). Заходи 
боротьби: агротехнічні і хі- 
мічні. Іл. с. 180. В. Г. Пучков. 
ХРЕСТОЦВІТІ (Стисіїегае) -- 
родина дводольних  роздільнопе- 
люсткових рослин. Одно-, дво- і 
багаторічні трави, деякі -- неве- 
ликі півкущі або кущі. Листки 
перистороздільні, рідше суцільні, 
без прилистків, чергові, іноді зіб- 
рані в прикореневу розетку. Квітки 
двостатеві, переважно правильні, 
здебільшого білі або жовті, рідше 
рожеві чи лілові, зібрані у волоте- 
видні або щиткові суцвіття. Ча- 
шечка з 4 чашолистків; віночок 
з 4 пелюсток, розміщених  нав- 
хрест (звідки і назва родини). 
Тичинок 6, з них 2 короткі і 4 
довгі, нитки тичинок іноді розши- 
рені і мають криловидні зубці. 
Зав'язь верхня, двогнізда. Плід-- 
стручок або стручечок, іноді -- 
горішок. Насіння без ендоспер- 
му. В насінні Х. містяться жирні 
олії і глікозиди. Бл. 3000 видів 
(350 родів), пошир. майже по всій 
земній кулі, переважна більшість 
росте в Пн. півкулі, зокрема в 
Середземномор'ї. В СРСР -- понад 
800 дикорослих видів (128 родів), 
з них в УРСР-- бл. 200 видів (57 
родів). Серед Х. є цінні овочеєї 
культури -- капуста, бруква, 
ріпа, редиска, редька та ін.; пря- 
ні -- гірчиця, хрін та ін., лікар- 
ські - - ложечниця лікарська, жов- 


тушник  лакфіолевидний;  деко- 
ративні -- лакфіоль, левкой та 
їн.,; медоноси -- гірчиця біла, 


катран понтійський та ін. Багато 
хрестоцвітих є бур'янами -- гри- 
цики звичайні, сухоребрик  висо- 
кий та ін. 

ХРЕЩАЛЬНЯ -- спеціальне при- 
міщення в храмі або окрема будів- 
ля для виконання обряду хрещен- 
ня. Те саме, що й баптистерій. 
ХРЕЩАТИК -- центр. вулиця та 
архіт. ансамбль Києва. За часів 
Київської Русі місцевість, де роз- 
ташований Х., являла собою доли- 
ну, вкриту лісом. Давні назви міс- 
цевості -- Перевісище (тут розві- 
шували сіті для відлову диких зві- 
рів) та Хрещата долина. На поч. 
18 ст. через долину було прокладе- 
но шлях між районами міста Подо- 
лом і Печерськом. У 1797 на Х. 
з'явилися перші житл. будинки. В 
1804--06 на Х. споруджено перший 
у Києві міськ. театр (арх. А. Ме- 
ленський). У забудові Х. брав 
участь арх. О. Беретті. З 2-ї пол. 
19 ст. Х.-- гол. магістраль міста. 
В кін. 19 -- на поч. 20 ст. тут спо- 
руджували банки, магазини, го- 
телі, кінотеатри тощо, в архітекту- 
рі яких переважають еклектизм і 
модерн (Міська дума, 1876, арх. 
А. Шілле; банки -- Петербурзький, 
1911--14, арх. А. Бенуа; Волзько- 
Камський, 1912--13, арх. П. Анд- 
рєєв; Російський для зовн. торгів- 
лі, 1913--15, арх. Ф. Лідваль; 


177 





ХРЕЩАТИК 








Хребці: 

А -- хрящовий хребець 
нижчих ри (ту лубо- 
вий); 

Б--В -- кістковий 
хребець людини 
(грудний): 

1 -- верхня дуга; 
нижня дуга; 

тіло хребця; 
хорда; 

хребтовий отвір. 


ул м ю 
ПН 


178 





ХРЕЩЕННЯ 





Т. М. Хрєнников. 





К. К. Хрєнов. 





оч 


Н.А. Хржонщевськні. 


"княгиня Ольга. 


Бессарабський критий ринок, 1910, 
проект арх. Г. Гая, будував М. 
Бобрусов; реконстр. 1960). Х. був 
місцем революц. виступів трудя- 
щих Києва (політ. демонстрації 
1.1 та 6.М 1901, 2 та 3.П 1902, 
червнева демонстрація 1917). За 
роки Рад. влади Х. реконструйо- 
вано, забудовано новими адм. спо- 
рудами. Під час Великої Вітчизн. 
війни 1941--45 Х. було зруйновано 
нім.-фашист. окупантами. 

У післявоєнні роки внаслідок 
реконетружції (арх. О. Власов, 
А. Добровольський, В. Єлізаров, 
Б. Приймак, О. Малиновський, 
О. Заваров) Х. розширено вдвічі 
(до 100 м), тут споруджено житл. 
та адм. будинки. Серед громад. 
споруд -- державна консерваторія 
ім. П. Чайковського (1956--58, 
арх. Л. Каток та ін.), поштамт 
(1953-- 56, арх. Б. Приймак та В. 
Ладний), міськвиконком (1952-- 
57, арх. О. Власов, О. Заваров, 
О. Малиновський), будинок Укр. 
респ. ради профспілок (1978, арх. 
Малиновський та В. Суський), 
готелі «Москва» (1954--61, арх. 
А. Добровольський, В. Созан- 
ський, Б. Приймак, А. Милецький 
та О. Косенко), «Дніпро» (1956-- 
64, арх. В. Єлізаров, Н. Чмутіна). 
На Жовтневої Революції площі 
встановлено монумент Великої 
Жовтневої соціалістичної револю- 
ції (1977, скульптори В. Бородай, 
В. та І. Зноби та ін.). На Х. спо- 
руджено новий будинок Київ. фі- 
ліалу Центр. музею В. І. Леніна 
(1978--81, арх. В. Гопкало та ін.). 
Х.-- місце святкових демонстра- 
цій. Іл. див. до ст. Київ, т. 5, 
с. 112--113. О. В. Замостьян. 
ХРЕЩЕННЯ -- одне з гол. хри- 
стиянських таїнств; обряд, який 
здійснюється на знак залучення 
людини до церкви і який нібито 
очищає її від «гріхів». Відправ- 
ляється шляхом занурення у воду 
(у православних), обливання (у 
католиків), окроплення (у про- 
тестантів). 

ХРЕЩЕННЯ РУСІ -- запровад- 
ження в Київській Русі християн- 
ства (за зразком Візантії) як 
держ. релігії (див. Православ'я). 
Відбулося бл. 988--989 за князю- 
вання Володимира Святославича 
в умовах розвитку і утвердження 
феодальних відносин. До того ча- 
су східні слов'яни додержували- 
ся  поганства (язичництва). Хри- 
стиянство на Русі почало поши- 
рюватися ще в 9 ст.: його прий- 
няли частина дружинників київ. 
князя Ігоря, 955 -- його дружина 
Сам Володимир 
здійснив обряд під час походу на 
Корсунь (Херсонес). Перший акт 
Х. Р. було проведено в Києві, а 
потім воно примусово поширюва- 
лося в ін. давньорус. землях. 
Запровадження його відіграло пев- 
ну прогресивну роль, сприяло по- 
силенню  великокнязівської  вла- 
ди, зміцненню єдності давньорус. 
д-ви, збагаченню давньорус. куль- 
тури, встановленню і розвитку по- 
літ. і культур. зв'язків Київської 
Русі з Візантією, Болгарією, краї- 
нами Зх. Європи, Бл. Сходу. Ра- 
зом з тим нова релігія була вірною 
прислужницею феод. д-ви; вона 
освячувала панування меншості 
і закликала трудове населення Русі 
до покірливості і терпіння. Ідеоло- 
гія християнства, що сприяла ут- 


вердженню класового суспільства, 
відповідала інтересам феод. вер- 
хівки Давньої Русі. 
ХРЄННИКОВ Тихон Миколайо- 
вич |н. 28.У (10.У1) 1913, м. Єлець, 
тепер Липецької обл. РРФСРІ р 
рос. рад. композитор і громад- 
ський діяч, нар.арт. СРСР (з 1963), 
Герой Соціалістичної Праці (1973). 
Член КПРС з 1947. У 1936 закін- 
чив Моск. консерваторію (клас 
композиції В. Шебаліна, фортепіа- 
но -- Г. Нейгауза; з 1961 -- викла- 
дач цієї консерваторії, з 1966 -- 
професор). В 1948--57 -- генераль- 
ний, з 1957 -- перший секретар 
правління Спілки композиторів 
СРСР. Твори: опери -- «В бурю» 
(1939, 2-а ред. 1952), «Фрол Ско- 
бєєв» (1950, 2-а ред.-- «Безродний 
зонти 1966), «Мати» (1957), 
пера. казка  «Хлопчик-велетень» 
(19 9); оперети -- «Сто чортів і 
одна дівчина» (1963), «Біла ніч» 
(1967); балети «Наш дв 
(1970), «Любов'ю за любов» ср» ; 
«Гусарська балада» (1979); муз. 
комедія «Доротея» (1982); З сим- 
фенії (1935, 1942, 1974), концерти 
оркое гром для "фп. (1933, 1972, 
193 ) для скрипки (1959, 1975), 
для віолончелі (1964); музика 
до кінофільмів «Свинарка і пас- 
тух» (1941), «О шостій годині ве- 
чора після війни» (1944), «Вірні 
друзі» (1954) та ін. Член Рад. 
комітету захисту миру. З 1976 -- 
кандидат у члени ЦК КПРС. Депу- 
тат Верховної Ради СРСР 6-- 11-го 
скликань. Нагороджений 3 орде- 
нами Леніна, ін. орденами, меда- 
лями. Де я премія СРСР, 1942, 
1946, 1952, 1967. Ленінська пре- 
мія, 1974. 
Літ.: Тихон Хренников. Статьи 0 
творчестве композитора. М., 1974. 
В. С. Мурза. 
ХРЄНОВ Костянтин Костянтино- 
вич (13 (25).П 1894, м. Боровськ, 
тепер Калуз. обл. -- 11.Х 1984, 
Київ| -- український рад. вчений 
у галузі електрозварювання, ака- 
демік АН УРСР (з 1945), чл.- 
кор. АН СРСР (з 1953), засл. 
діяч | науки і техніки УРСР 
(з 1955). Член КПРС з 1955. Після 
закінчення (1918) Петроградського 
електротех. ін-ту був на інженер- 
ній роботі, викладав у вузах Ле- 
нінграда і Москви. Працював 
(1945--63) у наукових установах 
АН УРСР. Одночасно викладав 
(1947--58) у Київському політех- 
нічному ін-ті. З 1963 -- в (Ін-ті 
електрозварювання ім. Є. О. Па- 
тона АН УРСР. Вивчав фіз. і хім. 
процеси у зварювальній дузі. Роз- 
обив метод дугового зварювання 
1 різання під водою. Дослідив мето- 
ди конденсаторного і холодного 
зварювання, газокисневого і по- 
вітряно-плазмового різання. Наго- 
роджений орденом Леніна, ін. орде- 
денами, медалями. Держ. премія 
СРСР, 1946. 
Тв.: Злектрическая сварочная дуга. 
К.--М., 1949; Автоматическая дуго- 
вая злектросварка. М., 1949 Гу спів- 
авт. |; Сварка, резка и пайка металлов. 
1959; Керамические флюсьш 
для автоматической сварки и наплав- 
ки. К., 1961 Гу співавт. 
ХРЖОНЩ ВСЬКИЙ Никанор 
Адамович |26.УП (7.УПІ) 1838, 
Перм -- 19. МІ (1.ІХ) 1906, Ки- 
їв| -- вітчизн. фізіолог і гістолог. 
В 1859 закінчив Казан. ун-т. 
1867 -- професор Харків., а з 1869 
-- Київського ун-тів. Праці при- 


свячені вивченню будови і фі- 
зіологіч. функцій легень, нирок, 
печінки, судин, функції шкіри, 


нервової системи тощо. В 1864 впер- 
ше застосував для вивчення діяль- 
ності нирок прижиттєве фарбуван- 
ня, чим поклав початок гістофізіо- 
логії, експериментально довів здат- 
ність клітин печінки утворювати 
жовч. У 1869--72 та 1886--89 очо- 
лював Т-во київ. лікарів. У 1886 з 
ініціативи Х. у Києві вперше в 
світі почали проводитись система- 
тичні народні мед. читання. Видав 
ряд популярних брошур на сан.- 
освітні теми. М. К. Бородій. 
ХРИЗАНТЕМА (СігузапіБбетит) 
-- рід одно- і багаторічних тра- 
в'янистих рослин і напівкущів 
складноцвітих. Стебло пряме, роз- 
галужене, 25--200 см заввишки. 
Листки чергові цілокраї або роз- 
різані. Суцвіття -- кошик, махро- 
ве або просте, різних кольорів. 
Бл. 150 видів, пошир. переважно 
в Європі, Азії, частково в Африці. 
В СРСР -- 4 види однорічних Х., 
на Україні -- 3. Х. увінчану 
(СЬ. согопагіит) і Х. кілюва- 
ту (СЬ. сагіпакигі) використову- 
ють для квітників та на зрізуван- 
ня. З багаторічних Х. найбільше 
значення мають: Х. великоквітко- 
ва (СЮ. птахіпиг) та Х. індійська 
(СЬ. іпдісит). Виведено багато сор- 
тів хризантем. 
Х. посівна (СЬ. зересит) -- бур'ян, 
росте на полях переважно в зх. 
частині України.  К.Д. Харченко. 
ХРИЗОБЕРИЛ (від грец. Хрю- 
06с -- золото та берил) -- міне- 
рал класу оксидів і гідроксидів. 
АЇ;Ве0,;. Сингонія ромбічна. Густ. 
З, 72 Твердість 8,5. Колір зелену- 
вато-жовтий, рідше -- безбарвний. 
Блиск скляний. Рідкісний мінерал. 
Відміна Х., яка містить хром, наз. 
олександритом. Х. є в родовищах 
з ін. цінними мінералами в Бразі- 
лії, США, Шрі-Ланці й на Мада- 
гаскарі; у Рад. Союзі -- в РРФСР 
(Урал) і на Україні. Х. одержують 
і штучно. Гарно забарвлені прозо- 
і відміни Х. використовують як 
орогоцінне каміння. 
ХРИЗОЛІТ (грец. хрчосінвог, від 
хросбс -- золото і МІдо: -- камінь) 
-- мінерал класу силікатів, прозо- 
ра відміна олівіну жовтувато-зе- 
леного кольору. Великі кристали 
Х. відомі в Бірмі, США, Пд.-Афри- 
канській Республіці, Танзанії; у 
Рад. Союзі є в Якутії, Краснояр. 
краї. Використовують як дорого- 
цінне каміння 
ХРИЗОФІТОБІ ВОДОРОСТІ -- 
див. Золотисті водорості. 
ХРИПОТА -- зміна голосу з втра- 
тою чистоти звучання. Х. виникає 
при ураженні голосових зв'язок 
вдихуваним запиленим повітрям, 
при деяких захворюваннях (катар 
верхніх дихальних шляхів, диф- 
терія тощо), перенапруженні голо- 
су, тривалому і надмірному палін- 
ні тютюну, зловживанні алкого- 
лем; іноді причиною Х. можуть 
бути нервово-психічні травми. Л І - 
кування полягає в усуненні 
хворобливого процесу в гортані, 
що спричинився до хрипоти. 
ХРИСТЕВ Асен Васильович (3.УЇ 
1884, Софія -- 5.МІП 1924, Ленін- 
град) -- учасник боротьби за владу 
Рад на Україні. Член Комуністич- 
ної партії з 1905. Навчався в Ново- 
російському ун-ті в Одесі. В жовт- 
ні 1905 за участь у студентських 


страйках виключений з ун-ту. 
З грудня 1917 -- заст. голови і ке- 
руючий справами Румчероду. Був 
одним з керівників Одеського січ- 
невого збройного повстання 1918. 
В 1918--20 брав участь у бороть- 
бі проти іноз. інтервентів та внутр. 
контрреволюції на Пд. України. 
3 1921 -- на госп. роботі. 
пн Дихан М. Асен Христєв. Одеса, 
1969. 
ХРИСТИАНОВИЧ Сергій Олек- 
зн 27.Х (9.Х1) 1908, Пе- 
тербург) -- рос. рад. вчений у галу- 
зі механіки, акад. АН СРСР (з 
1943), Герой Соціалістичної Праці 
(1969). Член КПРС з 1949. Закін- 
чив (1930) Ленінградський ун-т. 
Працював у Держ. гідрологічному 
(1930--37), Центральному  аеро- 
гідродинамічному  (1937--53) ін- 
тах, ін. н.-д. установах. Директор 
Ін-ту теор. і прикладної механіки 
Сибірського відділення АН СРСР 
(1957--65). З 1972 -- в Ін-ті проб- 
лем механіки АН СРСР. Осн. пра- 
ці -- з механіки рідини і газу, а 
також твердого тіла, підданого де- 
формуванню. Керував створенням 
перших в СР трансзвукових 
аеродинамічних труб, розробив тео- 
рії гідравлічного розриву пласта, 
а також пластичного деформуван- 
ня зміцнюючих матеріалів. Наго- 
роджений 6 орденами Леніна, ін. 
орденами, медалями. Держ. пре- 
мія СРСР, 1942, 1946, 1952. 
ХРИСТИНІВКА -- місто Черкас. 
обл. УРСР, райцентр. Залізнич- 
ний вузол. Вперше згадується в 
документах під 1574 як містечко 
Христигород. Був під владою 
Польщі. З серед. 17 ст. має сучас. 
назву. Населення Х. брало участь 
визвольній війні українського 
народу 1648--54. Після 2-го поді- 
лу Польщі (1793) Х. у складі Пра- 
вобережної України  возз'єднано 
з Росією. В 1905 в Х. виникла с.-д. 
група. Під час революції 1905--07 
залізничники Х. брали участь у 
Жовтневому  всеросійському  по- 
літичному страйку 1905. Рад. 
владу встановлено в 2-й пол. лю- 
того 1918. З 1956 Х.-- місто. У Х.-- 
підприємства по обслуговуванню 
залізнич. транспорту; виноробний 
і комбікормовий з-ди, цех Уман- 
ського міськ. мол. з-ду, 2 хлібні 
комбінати, міжгосп. буд. орг-ція, 
райсільгосптехніка,  райсільгосп- 
хімія, комбінат побутового обслу- 
говування. 2 заг.-осв. та музична 
школи; 2 лікарні, 2 поліклініки; 
2 будинки культури, клуб, кіно- 
театр, 6 6-к, краєзнавчий музей. 
В Х.народилися укр. рад. пись- 
менник О. Є. Корнійчук, укр. рад. 
вчені М. Л. Голего, К. аблон- 
ський, парт. і держ. діяч УРСР 
Ю. П. Коломієць. , . 
ХРИСТИНІВСЬКИЙ РАЙОН - 
у пд.зх. частині Черкас. обл. 
УРСР. Утворений 1923. Площа 
0,6 тис. км2. Нас. 45,4 тис. чол. 
(1984). У районі -- 35 населених 
пунктів, підпорядкованих  місь- 
кій, селищній 1 17 сільс. Радам 
нар. депутатів. Центр-- м. Хрис- 
тинівка. Х. р. розташований в 
межах Придніпровської височини. 
Поверхня району -- хвиляста рів- 
нина, значною мірою розчленова- 
на. Корисні копалини: торф, гра- 
ніти, каолін. Ріки належать до бас. 
Пд. Бугу (верхів'я Удича, Кібли- 
ча, Синиці та Ятрані). Лежить 
лісостеповій зоні. Ліси (дуб, ог 


12" 


сосна, липа, клен, ясен) займають 
3,7 тис. га. 

Найбільші пром. підприємства: 
христинівські прод. товарів, ком- 
бікормовий, мол. з-ди та Верхняць- 
кий цукр. з-д. Комбінат побут. об- 
слуговування (Христинівка). Зем- 
леробство зерново-буряківни- 
чого напряму, тваринництво -- м'я- 
со-молочного (скотарство, свинар- 
ство). Площа с.-г. угідь (1983)-- 
48,3 тис. га, у т. ч. орні землі -- 
46,1 тис. га. Осн. культури: озима 


м-н 


ХРИСТИНІВСЬКИЙ 
РАЙОН Я 
ЧЕРНАСЬНОЇ ОБЛАСТІ 






о 
Ботвинівка 








Шукаивова 
о 


о 
Христинівка 7 
берхнячка 





Ск т 
чи ач Вербувата фі 
Мала Чо 7// 
Севастянівка нак 
7) 


ож бус 
С ичівк 
т/, 







у очи 7 
- хОрадівки чи Р 
- ДВ, Ягубець /7. «7 
т 
лу 
РА 
ШеЛьпагівко / "| | Заячкивка 
7 Ф 
я і Синиця Ф 
У Кузьмина 
Гребля 9 
ДЖ датна) 





пшениця, цукр. буряки, ячмінь, 
горох. Х. р.-- 16 колгоспів, 
2 радгоспи,  дослідно-селекційна 
станція (смт Верхнячка), райсіль- 
госптехніка, райсільгоспхімія. За- 
лізнич. вузол Христинівка, заліз- 
ничні станції: Ліщинівка, Розсіш- 
ки, Севастянівка. Автомоб. шляхів 
-- 209 км, у т. ч. з твердим покрит- 
тям -- 191 км. У районі -- 25 заг.- 
осв., 2 муз. школи; 45 лік. закла- 
дів, у т.ч. 7 лика рю нь, 21 будинок 
культури, 17 клубів, 2 кінотеатри, 
36 кіноустановок, 35 б-к; крає- 
знавчі музеї у Христинівці та в 
с. Великій Севастянівці, у с. Сини- 
ці -- дендропарк 18 ст.-- пам'ят- 
ка  садово-паркової архітектури. 
У с. Розсішках Х. р. народився 
один з керівників Коліївщини -- 
І. Гонта, у с. Сичівці -- укр. поет 
і громад. діяч К. А. Ткач. УХ. р. 
видається газ. «Трибуна хліборо- 
ба» (з 1931). В. І. Криницький. 
ХРИСТИНОПІЛЬСЬКИЙ АПО- 
СТОЛ пам'ятка  давньорус. 
писемності. Див. Городиський апо- 
стол. 

ХРИСТИЧ Володимир Олександ- 
рович (н. 7.1 1929, Полтава) -- укр. 
рад. вчений у галузі теплоенерге- 
тики, доктор тех. наук (з 1972), 
професор (з 1974), засл. діяч нау- 
ки УРСР (з 1982). Член КПРС з 
1953. Закінчив (1950) Київ. полі- 
тех. ін-т, працює в цьому ж вузі. 
Осн. праці -- з фізики горіння в 
камерах згоряння газових турбін, 
парогазових установок і магніто- 
гідродинамічних генераторів. Роз- 
робив метод  високоефективного 
спалювання палива при високому 
і змінному надлишку повітря. 
ХРИСТИЧ Зоя Петрівна (н. 1.ХІ 
1932, м. Тирасполь Молд. РСР) -- 
укр. рад. співачка (ліричне сопра- 
но) і педагог, нар. арт. УРСР (з 


1965). Член КПРС з 1954. У 1956 
закінчила Одес. консерваторію. 
В 1956--81 -- солістка Київ. театру 
опери та балету. З 1965 -- викла- 
дач (з 1984 -- професор) Київської 
консерваторії. Осн. партії: Оксана 
(«Запорожець за Дунаєм» Гулака- 
Артемовського), Наталка, Оксана 
(«Наталка Полтавка», «Різдвяна 
ніч» Лисенка), Катерина («Кате- 
рина» Аркаса), Іоланта  («Їолан- 
та» Чайковського), Леонора («Тру- 
бадур» Верді). Виступає з ка- 
мерним репертуаром. Нагородже- 
на орденом «Знак Пошани». 


Літ.: Яворський Е. Зоя Христич. 
К., 1975. А.П. Ткачук. 
ХРИСТИЧ  (Христип) Стеван 


(19.УІ 1885, Бєлград -- 21.МПІ 
1958, там же) -- сербський компо- 
зитор і диригент. Член Сербської 
академії наук і мистецтв (з 1950). 
Навчався в Лейпцігській консер- 
ваторії (1904--08). З 1908 -- викла- 
дав у сербській муз. школі, з 
1912 -- диригент Нац. театру в 
Бєлграді (1924--34 -- директор). 
В 1937--50 -- професор Бєлград- 
ської муз. академії. Твори: муз. 
драма «Сутінки» (1925), балет 
«Охридська легенда» (1947), рап- 
содія для фортепіано з оркестром, 
симф. і вокальні твори, музика для 
театру і кіно. 

ХРИСТИЯНСТВО -- одна з трьох 
(поряд з буддизмом та ісламом) 
т. з. світових релігій. Поширене 
в основному в країнах Європи й 
Америки, проте християн. церкви 
існують на всіх континентах. Осн. 
течії: католицизм, православ'я 
і протестантизм. Віросповідні 
джерела догматики і культу 
«святе письмо» (Біблія) і «свя- 
щенний переказ». Сутність хрис- 
тиян. богослов'я зводиться до чо- 
тирьох ідей: бог послав на землю 
свого сина в образі боголюдини 
Ісуса Христа (звідси й назва релі- 
гії; див. Христос), щоб він свої- 
ми стражданнями і мученицькою 
смертю спокутував гріхи людства; 
Христос помер, але воскрес, воз- 
нісся на небо і вдруге повернеть- 
ся на землю; відбудеться суд над 
живими й мертвими, під час якого 
Христос покарає грішників і ви- 
нагородить  празедників; після 
«страшного суду» для праведників 
настане «царство небесне» -- вічне 
життя і блаженство. Х. виникло 
в сх. провінціях Рим. імперії у 
2-й пол. 1 ст.н.е. в умовах розкла- 
ду рабовласницького ладу і поси- 
лення соціального, політ. і духов- 
ного гноблення експлуатованих мас 
як форма протесту і сподівань нар. 
мас на вихід з тяжкого станови- 
ща за допомогою надприродного ря- 
тівника -- месії. Месіанські ідеї 
й лягли в основу нової релігії. 
Х. сформувалося на основі давніх 
сх. і греко-римських релігій, на- 
самперед іудаїзму й мітраїзму, 
а також вульгаризованої античної 
філософії (зокрема неоплатоніз- 
му і стоїцизму). Раннє Х. висту- 
пало як релігія пригноблених, у 
ньому виявлялися бунтарські тен- 
денції. 

В процесі дальшого розкладу ра- 
бовласницького ладу змінився 
соціальний склад християн. гро- 
мад, що привело до змін в ідео- 
логії Х., де почали переважати 
ідеї виправдання поділу суспільст- 
ва на багатих і бідних, непротив- 
лення злу. На поч. 4 ст. гоніння з 


179 
ХРИСТИЯНСТВО 


| 











З. П. Христич. 


амеЙАІХ/У, 


ИЙ, оз ОО 
А У 





Хризантеми індійські: 
, 2 -- великоквіткові; 
3, 4 -- дрібноквіткові. 





ХРИСТИЯНСЬКИЙ 
СОЦІАЛІЗМ 





Хрів звичайний: 
1 -- корінь; 
2 -- листок; 
3 -- верхня 
рослини. 


частина 





Хрестоцвітий клоп - 
капустяний, 


боку влади змінилося активною 
підтримкою Х. як універсальної 
релігії, що мала вплив на маси 
1 догмати якої служили ідеологіч. 
та політ. знаряддями поневолен- 
ня їх. 

У 324 міланським едиктом христи- 
янам дозволено вільну діяльність, 
а 325 Нікейський собор прийняв 
«символ віри» Х. і проголосив його 
держ. релігією Рим. імперії. В тео- 
логічному відношенні Х. ніколи 
не було єдиною течією. Вже в пер- 
шому християнському творі Апо- 
каліпсисі йшлося про ворогуючі 
в ньому групи. У 2 ст. офіц. церк- 
ва вела боротьбу проти монтаніз- 
му, гностицизму та іудео-христи- 
янства. В 3--4 ст. з'явився ряд но- 
вих сект (непотіанів, неватіанів, 
донатистів та ін.). Суперечки нав- 
коло питання про природу Христа 
в 4--7 ст. породили аріанство, 
несторіанство,  монофіситство, 
монофелітство. Відокремлення про- 
вінцій Рим. д-ви привело до ут- 
ворення перших автокефальних 
церков. Тривала боротьба між рим- 
ською і візантійською церквами за 
зверхність у Х. закінчилася 1054 
розділенням церков і утворенням 
римсько-католицької і православ- 
ної церков. 

В 16 ст. на основі широкого анти- 
феод. і антикатолицького руху 
в Зх. Європі виник протестантизм, 
з його численними церквами і сек- 
тами. 

У Київську Русь Х. було занесено 
з Візантії в кін. 10 ст. (див. Хре- 
щення Русі) і набрало специфіч- 
ного вигляду руського православ'я. 
Католицизм з'явився в  пд.-зх. 
областях Росії внаслідок Флорен- 
тійської унії 1439, в зх. областях -- 
Брестської унії 1596. Протестант- 
ські течії почали проникати в Ро- 
сію з 2-ї пол. 19 ст. 

В СРСР існують: Руська право- 
славна церква, вірменська апос- 
тольська церква, грузинська пра- 
вославна церква, католицька цер- 
ква,  старообрядницька церква 
(див. Старообрядництво), люте- 
ранська церква (див. Лютеранст- 
во), реформатська церква, церква 
євангельських християн-бапти- 
стів, секти адвентистів, п'яти- 
десятників, єговістів, менонітів, 
та ін. (див. Сектантство релі- 
гійне). 

За час свого існування Х. не раз 
вносило зміни в соціально-політ., 
моральні доктрини, догматику і 
культ, пристосовуючись до існую- 
чих обставин (див. Модернізм у 
релігії). | Нині воно переживає 
глибоку кризу, зумовлену впли- 
вом сучас. соціального і науково- 
тех. прогресу. Спроби подолати 
кризу ведуться в напрямах модер- 
нізації (переважно) і консерватиза- 
ції віровчення і культу. Але і 
традиційний, і модерністський ва- 
ріанти Х. за своєю сутністю одна- 
ково о антинаукові |! відіграють 
негативну соціальну роль. Потреби 
дальшого соціального і духовного 
розвитку вимагають формування 
у всіх верств населення наук. світо- 
гляду і основаної на ньому жит- 
тєвої позиції. В цьому велику роль 
відіграють науково-атеїстична 
пропаганда та атеїстичне вихо- 
вання. 

Див. також розділи Релігія і церк- 
ва у ст. Союз Радянських Соціа- 
лістичних Республік та у томі 


Українська Радянська  Соціалі- 
стична Республіка (т. 11, кн. 2). 


О. С. Онищенко. 
ХРИСТИЯНСЬКИЙ СОЦІА- 
ЛІЗМ -- напрям суспільної думки, 
який намагається надати христи- 
янству соціалістич. забарвлення. 
Різновид феодального соціалізму. 
Виник у 30--40-х рр. 19 ст. Иого 
засновники Ф. Ламенне (Франція), 
Ф. Д. Моріс (Великобританія) 
проповідували гармонію класів, 
їдеї перетворення суспільства шля- 
хом морального самовдосконален- 
ня людей. Представники раннього 
Х. с. критикували з феод.-христи- 
янських позицій вади бурж. сус- 
пільства. В 60-х рр. 19 ст. Х. с. 
почав набувати апологетичного що- 
до капіталізму характеру. З поч. 
20 ст. Х. с. дедалі тісніше переплі- 
тається з бурж. лібералізмом і со- 
ціал-реформізмом. У сучас. Х. с. 
виділяються два осн. напрями -- 
клерикальний і демократичний. 
Клерикальний Х. с. представлений 
гол. чином соціальною доктриною 
католицизму, на якій базується 
ідеологія і політика клерикальних 
партій, християнських профспі- 
лок; у сучас. ідеологічній боротьбі 
є знаряддям антикомунізму. Пред- 
ставники демократичного напряму 
виступають за єднання християнст- 
ва з комунізмом і співробітництво 
з лівими силами, в т. ч. комуніста- 
ми. Виступаючи за спільні дії з 
демократичним крилом Х. с. в 
боротьбі за мир і соціальний про- 
грес, марксистсько-ленінські партії 
разом з тим послідовно викрива- 
ють наук.-ідеологічну неспромож- 
ність християнського соціалізму, 
його бурж.-реформістський харак- 


тер. Ю.М. Охріменко. 
ХРИСТИЯНСЬКІ  ПРОФСПІЛ- 
КИ -- професійні об'єднання ре- 


формістського характеру, що ви- 
никли наприкінці 19 ст. в ряді 
європ. країн за активною участю 
католицької церкви і перебувають 
під ії впливом. Метою їх є викори- 
стання реліг. переконань віруючих 
трудящих проти революц. робітн. 
руху, розз'єднання його лав. Ідео- 
логічні засади Х. п. (проповідь 
співробітництва праці і капіталу, 
одвічності класового поділу сус- 
пільства, збереження приватної 
власності тощо) викладено в ен- 
цикліці папи римського «Вегит 
помагит» -- «Нові справи» (1891). 
В 1920 об'єдналися в Міжнар. 
конфедерацію християн. профспі- 
лок (МКХП). Після 2-ї світ. війни 
під впливом масового руху проти 
реліг. догматичної обмеженості в 
діяльності Х. п. відбулася певна 
«дехристиянізація» їх, що вияви- 
лося, зокрема, в перейменуванні 
МКХП 1968 на Всесвітню конфе- 
дерацію профспілок (ВКП). Х. п. 
мають і регіональні об'єднання -- 
Латиноамер.  профцентр  трудя- 
щих і Братство азіат. профспілок. 
На кінець 1982 до ВКП входили 
85 нац. профцентрів 82 країн заг. 
чисельністю бл. 14 млн. чол. 
Незважаючи на протидію реакц. 
керівництва ряду Х. п., значна 
частина їх співробітничає з прогре- 
сивними профспілками в питаннях 
боротьби за мир, за відвернення 
ядерної війни. 

ХРИСТИЯНСЬКО - ДЕМОКРА- 
ТИЧНА ПАРТІЯ (ХДП) їІталії. 
Засн. 1943. Провідна бурж. партія 
країни. Зв'язана з Ватіканом. Ви- 


ражає інтереси монополістичного 
капіталу. В 1945--83 очолювала 
коаліційні уряди (з перервою: 
червень 1931 -- листопад 1982). 
З серпня 1983 -- в урядовій коалі- 
ції. В галузі зовн. політики орієн- 
тується на НАТО і США. ХДП 
налічує понад 1,8 млн. членів 
(1982). Голова Нац. ради партії-- 
Ф. Пікколі. Центральний партій- 
ний орган-- газ. «Пополо» («На- 
род»). 

ХРИСТИЯНСЬКО - ДЕМОКРА- 
ТИЧНИЙ СОЮЗ (ХДС) у ФРН. 
Виник 1945, оформився як єдина 
зх.-нім. бурж. партія католиків 
1950. Виражає інтереси монополіс- 
тич. капіталу. В бундестазі утво- 
рює єдину фракцію з Християн- 
сько-соціальним союзом  (ХСС.. 
У 1949--69, коли лідери ХДС очо- 
лювали уряд ФРН, його політ. 


курс був спрямований на розкол 
Німеччини, реставрацію влади 
монополій, відновлення  воєнно- 


пром. потенціалу ФРН, включення 
ФРН у систему екон. і агресивних 
воєнних союзів зх. д-в. ХДСне ви- 
знавав існуючих європ. кордонів, 
вимагав доступу ФРН до ядерної 
зброї. З жовтня 1982 ХДС -- знову 
при владі (в складі нової урядової 
коаліції -- ХДС/ХСС і Вільна 
демократична партія). Налічує 715 
тис. членів (1982). Голова ХДС -- 
Г. Коль. В. Н. Гулевич. 
ХРИСТИЯНСЬКО-СОЦІАЛЬ- 
НИЙ СОЮЗ у ФРН -- бурж. по- 
літ. партія католиків, що діє в 
Баварії. Засн. 1945. Виражає ін- 
тереси реакційних верств монопо- 
лістичного капіталу.  Примикає 
до Християнсько-демократичного 
союзу (ХДС) і утворює з ним у 
бундестазі | єдину фракцію -- 
ХДС/ХСС. У 1949--69 і з жовтня 
1982 представники ХСС -- в урядо- 
вій коаліції. Програмні настано- 
ви ХСС в основному збігаються з 
настановами, офіційно проголоше- 
ними ХДС. Проте з деяких пи- 
тань, особливо в галузі зовн. полі- 
тики, ХСС займає більш реакцій- 
ні позиції. Налічує понад 175 тис. 
членів (1982). Голова ХСС -- Ф.Й. 
Штраус. В. Н. Гулевич. 
ХРИСТОВ рорие (н. 18.М 1914, 
Пловдив) -- лг. співак (бас), 
нар. арт. НРБ (з 1975). Співу на- 
вчався в Італії, де дебютував як 
оперний співак (1945). З 1946 -- 
соліст італ. театрів, у т. ч. «Ла 
Скала» (Мілан). Партії: Годунов 
(«Борис Годунов» Мусоргського), 
Кончак, Галицький («Князь Ігор» 
Бородіна), Філіпп П («Дон Кар- 
лос» Верді), Мефістофель (одно- 
йменна опера Бойто). 

ХРИСТОВ Добри (14.ХІЇ 1875, 
Варна -- 23.1 1941, Софія) -- болг. 
композитор, хоровий диригент, 
муз. теоретик, педагог, член Болг. 
АН (з 1929). Навчався в Празь- 
кій консерваторії у А. Дворжака. 
У 1922--33 викладав у Держ. му- 
зичній академії. Заклав основи 
національної професійної пісенної 
творчості. Автор симф. увертю- 
ри «Ївайло» (1906), хорової ба- 
лади «Добринка і Сонце» (1931) 
та  ін.; теоретичних праць 
«Ритмічні основи народної музи- 
ки» (1913), «Технічна структура 


болгарської народної музики» 
(1928). 
Літ.: Михайлов М. М. Болгарська 


музична культура. К., 1963, 


ХРИСТОС, Ісус Христос (грец. 
Хріатос, букв. - помазаник) -- мі- 
фічний засновник християнства. 
За євангельською легендою Х.-- 
спаситель людей, боголюдина, не- 
порочно зачата й народжена в 
Галілеї (Палестина) дівою Марією. 
Нібито проповідував з 12 своїми 
учнями (апостолами) нову релі- 
гію в Палестині, здійснив багато 
чудес. Запроданий за 30 серебря- 
ників Іудою Іскаріотом своїм во- 
рогам, був розп'ятий на хресті. 
На третій день після смерті вос- 
крес ї вознісся на небо. Євангель- 
ську оповідь про Х. піддавали різ- 
кій критиці ще з 2 ст. Праці вче- 
них тюбінгенської і міфологічної 
шкіл в історіографії християнства 
завдали нищівного удару по цер- 
ковних догмах про історичність 
Х. Образ Х. широко відображено 
в л-рі й мистецтві. 

П. Л. Яроцький. 
ХРИСТОФОР ФІЛАЛЕТ -- псев- 
донім автора полемічного твору 
кінця 16 -- поч. 17 ст. «Апокри- 
сису». Див. Філалет Христофор. 
ХРИСТОФОРІВКА -- селище 
міського типу Криворізького р-ну 
Дніпроп. обл. УРСР. Розташована 
на р. Боковеньці (прит. Інгульця), 
за 10 км від залізнич. ст. Гейківка. 
2,3 тис. ж. (1984). У Х.-- з-д жа- 
ростійких блоків, комбінат побу- 
тового обслуговування. Заг.-осв. 
школа; лікарня; б-ка. Х. засн. у 
30-х рр. 19 ст., смт.-- з 1958. 
ХРІН (Агтогасіа) -- рід багато- 
річних трав'янистих рослин роди- 
ни хрестоцвітих. 5 видів, пошир. 
в Європі і Пн. Азії. В СРСР - 2 
види, у т.ч. на Україні -- один -- 
Х. звичайний (А. ги5сісапа). Стеб- 
ло прямостояче, 50--150 см заввиш- 
ки. Прикореневі листки великі, 
довгасті, нижні стеблові -- пери- 
стороздільні, решта суцільні, 
чергові. Квітки білі двостатеві, 
правильні, зібрані в китицю. Плід є 
-- стручечок. В умовах України Х. 
розмножують вегетативно. Корінь 
вживають як приправу до їжі. Х. 
має бактерицидні і лікувальні 
властивості. Сік з коренів викори- 
стовують як протицинготний засіб. 
Урожайність 50--100 ц/га. 
ХРІННИЦЯ (Іерідїит) -- рід рос- 
лин родини хрестоцвітих. Одно», 
дво- або багаторічні трави, рідше 
півкущі. Квітки з білими або жов- 
тими дрібними пелюстками, іноді 
їх нема. Плід -- двонасінний стру- 
чечок. Росте на солончаках і на за- 
солених грунтах лук, а також як 
бур'ян на полях біля доріг. Понад 
150 видів, пошир. поза арктич. 
обл., втропіках -- вгорах. В СРСР 
-- бл. 35 видів, з них в УРСР -- 
16, найпошир. Х. смердюча (І.. 
гидегаїе); на городах як салатну 
рослину розводять Х. посівну, 
або крес-салат (1.. зайіушт). 
ХРОМ (СіЬготіит; від грец. у06- 
шо -- колір, забарвлення) -- хім. 
елемент УЇ групи періодичної си- 
стеми елементів, ат. н. 24, ат. м. 
51,996. У природі є чотири стабіль- 
ні ізотопи Х. з масовими числа- 
ми 50,52--54і добуто 6 радіоактив- 
них. Відкрив Х. 1797 франц. хімік 
Л. Н. Вокелен (1763-- 1829). Вміст 
Х. у земній корі 3,2 - 103220 за 
масою. Найпоширеніший мінерал 
Х.-- хроміт (див. Хромітові ру- 
ди). Х.-- сріблястий метал, гус- 
тина 7200 кг/м3; пл 1875 С; їн 
2430 "С. Найтвердіший з металів, 


проте високочистий Х. пластичний. 
Хім. природою Х. нагадує залізо, 
хоч не кородує на повітрі (див. 
Корозія металів). При нагріванні 
реагує з киснем, азотом, вуглецем 
та ін. В азотній та концентрованій 
сірчаній к-тах Х. пасивується 
(див. Пасивування), а в соляній 
і розведеній сірчаній -- розчиня- 
ється й утворює солі Сг (П). До- 
бувають Х. алюмінотермією 
СтзОз, а високочистий -- електро- 
лізом водних розчинів Стг.(5О;,)з чи 
СгОз і очищенням катодного Х. 
воднем при т-рі 1600 "С або йодо- 
термією. Застосовується у виробн. 
жароміцних, надтвердих і кислото- 
стійких сплавів (див. Хрому спла- 
ви), нержавіючих сталей, для на- 
несення покриттів, стійких до коро- 
зії ії стирання (див. Хромування) 
тощо. М. Д. Василега-Дерибас. 
ХРОМАТИ -- солі хромових к-т 
у ступенях окислення хрому -Ь4, 
5511-56. К-там Н.-СгОмз, НаСгО, 
і Н.ьСГО,, які не існують у вільно- 
му стані, відповідають хромати-4 
типу ВаСгО»з і Ва;Сто, та темно- 
зелені термічно нестійкі хрома- 
ти-5: Саз( СГО)., І аСгО, тощо. Чер- 
воний оксид хрому СгОз у водно- 
му розчині утворює хромову к-ту 
Н.-СгО,, яка дає жовті солі -- Х., 
напр. К.СтОг, 5ГСгОг, ТЬ (СгО)); Х 
х ЗН,О та ізополіхромові к-ти, 
що утворюють оранжеві дихрома- 
ти К.Сг.О;, темно-червоні трихро- 
мати Сз;СтзОо та ін. Х. лужних 
металів, амонію, магнію добре 
розчиняються у воді, решта Х.-- 
погано. Х. використовують для 
синтезу ін. хрому сполук, як ката- 
лізатори, окислювачі, інгібітори 
корозії, пігменти, для дублення 
шкір, миття лаборатор.посуду (див. 
Хромова суміш) тощо. Всі Х. от- 
руйні. М. Д. Василега-Дерибас. 
ХРОМАТИДА Гвід грец. урбфих 
(хофриослос) -- колір, забарвлення і 
бос -- вигляд| -- одна з двох 
половинок хромосом. У  мітозі 
кожна з двох Х. хромосоми після 
розходження в дочірні ядра стає 
самостійною хромосомою. У мейо- 
зі гомологічні хромосоми, зближу- 
ючись попарно, утворюють струк- 
туру з чотирьох Х. (тетраду). 
ХРОМАТИЗМ Гвід грец. урфрсх 
(хофролтог) -- колір, забарвлення) 
-- зміна діатонічного ступеня ладу 
на півтон. Позначається знаками 
альтерації -- дієзом або бемолем. 
Хроматичний півтон складається 
з двох різних звуків одного ступе- 
ня (напр. фа -- фа-діез), на від- 
міну від діатонічного півтону, що 
утворюється різними ступенями 
(див. Діатоніка). Під Х. розумі- 
ють і безпосередню зміну звуку 
в одному голосі, на відміну від 
альтерації -- ширшого поняття, 
яке включає також сполучення або 
зіставлення різноманітних звуків 
даного ступеня в різних голосах. 


Див. Хроматична гама. 
р В. Д. Кирейко. 
ХРОМАТИН (від грец. уєсбфих 


(хоФистос) -- колір, забарвлення| 
-- нуклеопротеїд, що знаходиться 
в хромосомах ядра тваринних і 
рослинних клітин, забарвлюється 
основними барвниками. Розрізня- 
ють еухроматин і гетерохрома- 
тин. Термін «хроматин» ввів 1880 
В. Флеммінг. 

ХРОМАТИЧНА  АБЕРАЦІЯ 
одна з основних аберацій оптич- 
них систем; похибка зображення 


в оптичних системах, зумовлена 
залежністю заломлення показни- 
ків прозорих середовищ від дов- 
жини хвилі світла (див. Дисперсія 
світла). Існує два типи Х. а.: 
хроматизм положен- 
ня зображення і хроматизм 
збільшення. При Х. а. пер- 
шого типу точка на оптичній осі 
системи зображується у вигляді 
сукупності кольорових кіл. Це 
пояснюється тим, що для променів 
світла різної довжини хвилі поло- 
ження головних фокусів на оптич- 
ній осі не збігаються. При Х. а. 
другого типу зображення предме- 
тів, утворені променями різної 
довжини хвилі, відрізняються за 
величиною і мають по краях ко- 
льорову смугу. Це спричинено 
різним положенням головних пло- 
щин оптичної системи для  та- 
ких променів. Х. а. усувається, 
зокрема, добором різних сортів 
стекол (див., напр., Апохромат, 
Ахромат). Дзеркальним системам 
Х. а. не властива. 

С. П. Парняков. 
ХРОМАТИЧНА ГАМА гама 
з півтоновою віддаллю між ступе- 
нями. У повній Х. г. 12 звуків; між 
сусідніми звуками інтервал у пів- 
тон. Черговість хроматичних і діа- 
тонічних півтонів у Х.г. залежить 
від ладового нахилу (мажорний 
або мінорний), а також від напря- 
му руху (висхідний або низхід- 
ний). Див. Альтерація, Гама, Діа- 
тоніка, Хроматизм. 

В.Д. Кирейко. 
ХРОМАТОГРАФІЯ (від грец. 
хобис (хофиалос) -- колір, забарв- 
лення і урафао -- пишу) -- фізико- 
хім. метод розділення близьких за 
властивостями речовин. Розробив 
1903 М. С. Цеєєт. Розрізнюють 
Х.: за середовищем, в якому відбу- 
вається розділення (газова і рідин- 
на Х.); за механізмом розділення 
(молекулярна, іоннообмінна, оса- 
дова і розподільча Х.); за техні- 
кою проведення розділення (ко- 
лонкова, капілярна, тонкошарова 
і Х. на папері). Х. грунтується 
на використанні різної сорбції ре- 
човин у двофазних системах «твер- 
да фаза -- рідина (газ)» або «рід- 
ка фаза -- рідина (газ)» в дина- 
мічних умовах, коли перша з фаз 
є нерухомою, друга -- рухомою. 
Розділення звичайно здійснюють 
у колонці, заповненій сорбентом, 
крізь який пропускають суміш роз- 
ділюваних речовин (т. 3. ко лон- 
кова Х.). Якщо речовини сорбу- 
ються по-різному, то під діянням 
потоку розчинника або інертного 
газу-носія вони рухаються вздовж 
колонки з різною швидкістю, в 
результаті чого відбувається їхнє 
розділення. Замість колонки мож- 
на використовувати спец. хрома- 
тографічний папір (Х. на папе- 
р і) або тонкий шар сорбенту, на- 
несений на скляну або іншу пла- 
стинку (тонкошарова Х.). 
Х. застосовується також для кон- 
центрування  мікродомішок, виз- 
начення концентрації розчинів со- 
лей тощо. 

Літ.: Гольберт К. А., Вигдергауз 
М. С. Курс газовой хроматографим. 
М., 1974; Набиванец Б. И., Мазурен- 
ко Е. А. Хроматографический анализ. 
К., 1979. Б. Набиванець. 
ХРОМАТОФОРИ Гвід грец. хрб- 
ох (хофистос) -- колір, забарв- 
лення і форбо -- носій) -- 1) У 


181 





ХРОМАТОФОРИ 
ГУ І 2 є 
А Ж. 
44 і 
ю 
й 
ЛА Т 
кю М М, Ї ж 
Ж У 7 
Р С Чу Ур 
У 4 ЧУ 
Х ї г Й 
Зк | У Ф 
ей 4 ї У 
Чо УМ ФУ 
)/ Ж т 
у МУ 


Хрінниця смердюча: 


1 -- гілочки з листками 
та квітками; 

2 - квітка; 

3 -- плід. 


182 





ХРОМАФІННІ 
КЛІТИНИ 





Хромосоми. Схема мо- 
лекулярної будови: 

1 -- дезоксприбонуклеї- 
нова кислота (ДНК); 
2 -- гістони; 

З -- нуклеосома. 


тварин і людини -- те саме, що й 
пігментні клітини. 2) У рослин -- 
пластиди в клітинах зелених, бу- 
рих, діатомових та червоних водо- 

стей; те саме, що й хлоропласти. 

РОМАФІННІ КЛІТИНИ (від 
грец. хрфца -- колір, забарвлення 
і лат. аббіпіз -- споріднений), адре- 
налові клітини -- внутрішньосек- 
реторні клітини хребетних тварин 
і людини, що виробляють і виді- 
ляють у кров адреналін, норадре- 
налін, а можливо, й ін. катехо- 
ламіни. У організмі становлять 
т.з. адреналову систему. У вищих 
хребетних тварин і людини Х. к. 
утворюють скупчення (птараганг- 
лії), найбільше з них -- мозкова 
речовина надниркових залоз. У 
нижчих хребетних Х. к. дифузно 
розподілені в стінках великих су- 
дин і в товщі серцевого м'яза. 
ХРОМИЙ  (Срьготу) Броніслав 
(н. З.М1 1925, с. Леньчі, поблизу 
Кракова) -- польс. скульптор. У 
1950--56 навчався в Академії крас- 
них мистецтв у Кракові у К. Дуні- 
ковського. Автор монументальних 
і станкових скульптурних компози- 
цій: цикл «Освенцім» (1960--63), 
«Шопену» (1966), «Народження 
зірки» і«Смок Вавельський» (обид- 
ва-- 1972), пам'ятник братерства 
по зброї рад. і польським партиза- 
нам поблизу Любліна (1974), па- 
м'ятник польс. солдату в Катові- 
це (1978), пам'ятник радянсько- 
польс. братерства по зброї в Ряза- 
ні (1983) та ін. 
ХРОМИЙ Олексій Григорович 
сер кашенин Лесько; р. н. невід.-- 
п. бл. 1671) -- запорізький козак, 
сподвижник С. Т. Разіна. Родом 
з-під Опішні (тепер смт Зіньків- 
ського р-ну Полтав. обл.). Один 
з керівників повстанського вій- 
ська, що брало участь у здобутті 
Царицина (1669). На поч. вересня 
1670 очолений Х. загін за розпо- 
рядженням С. Т. Разіна прибув 
на Слобідську Україну піднімати 
повстання (див. Дзиковського по- 
встання 1670). Загін Х. (бл. 700 
чол.) 14 (24).Х оволодів містами 
Маяцьком 1 Цареборисовом. У 
Змієві повстанські загони Х. об'- 
єдналися з загонами Ф. Т. Разі- 
на. На поч. листопада відбулися 
кровопролитні бої між повстанця- 
ми та урядовими військами. Заго- 
ни Х. змушені були відступити. Х. 
загинув у сутичці з заможними 
донськими козаками. 
ХРОМІТ -- мінерал класу окси- 
дів і гідроксидів, групи хромшті- 
нелідів. ЕеСт. Од. Звичайно містить 
домішки. Власне Х. знайдений 
тільки в метеоритах. Густ. 4,5-- 
4,8. Твердість 5,5--7,5. Колір чор- 
ний. Блиск металевий. Родовища 
Х. відомі у Замбії, нао. Нова Ка- 
ледонія; в Рад. Союзі -- на Ура- 
лі (в Саранівському родовищі хро- 
мітових руд). Використовують як 
хромітову руду. 
ХРОМІТОВІ РУДИ -- мінераль- 
ні утворення (руди), що містять 
хром. Осн. мінерали Х. р.- 
хроміт (містить понад 67 9 Сг.Оз) 
і магнезіохроміт (Мя, Бе), Сг.О, 
(понад 79 9 Сг.Оз). В Рад. Союзі 
найбільші пром. родовища Х. р.-- 
на Уралі (Саранівське родовище 
хромітових руд та ін.); за рубе- 
жем-- у Пд. Африканській Респуб- 
ліці, Зімбабве, Фінляндії, Туреч- 
чині, Індії, Філіппінах. 

Ф. Р. Польський. 


ХРОМОВ Павло Олексійович 
(15 (28).Х 1907, с. Коверін, тепер 
Влад. обл.) рад. економіст, 
чл.-кор. АН УРСР (з 1939), засл. 
діяч науки РРФСР (з 1969). Член 
КПРС з 1929. Закінчив 1930 Про- 
мислово-екон.  політехнікум (м. 
Владимир).З 1931 -- на пед. робо- 
ті. З 1936 -- в Ін-ті економіки АН 
СРСР (з 1938 -- зав. сектором, 
1943--48 -- директор). Професор 
МДУ (1943--57) і Академії сусп. 
наук при ЦК КПРС (1946--78). 
Праці з проблем теорії соціаліс- 
тичної економіки, продуктивності 
праці, екон. історії тощо. Наго- 
роджений орденом Трудового Чер- 
воного Прапора, ін. орденами, ме- 
далями. 

ХРОМОВА СУМІШ -- суміш рів- 
них об'ємів насиченого водного роз- 
чину дихромату калію К,Сг;,О, 
та концентрованої сірчаної к-ти 
Н.50О,. Сильний окислювач. Засто- 
совують для очищування хім. посу- 
ду від забруднень -- вуглеводнів, 
жирів тощо. Залишки спиртів, ефі- 
рів та ін. від контакту з Х. с. мо- 
жуть займатися з вибухом. Тому 
хім. посуд попередньо миють гаря- 
чою водою, содою або лугом. Пра- 
цювати з Х. с. слід під тягою і обо- 
в'язково в захисних окулярах чи 
масці. 

ХРОМОГЕНИ |від грец. урфис -- 
колір, забарвлення і уєумайш -- по- 
роджую, створюю| речовини, 
що містять хромофорні групи, які 
зумовлюють колір сполук (див. 
Кольоровості теорія). Х. нази- 
вали також безбарвні речовини, 
тваринних і рослинних тканин, що 
здатні набувати забарвлення при 
окисленні. За теорією В. І. Палла- 
діна про дихання рослин т. з. ди- 
хальні Х. оборотно окислюються 
в дихальні пігменти. В сучас. 
біол. літературі термін «хромоге- 
ни» не вживають. 
ХРОМОМЕРИ (від грец. урфис-- 
колір, забарвлення і шеЄрос -- ча- 
стина) -- потовщені, щільно спі- 
ралізовані ділянки хроматид, з 
яких складається хромосома. Під 
мікроскопом найчіткіше  виявля- 
ються в профазі мітозу й мейозу 
і мають вигляд темних гранул, 
розташованих вздовж хромосоми. 
ХРОМОПЛАСТИ (від грец. у0бо- 
па -- колір, забарвлення і ллжо- 
т6с -- утворений) -- пластиди різ- 
ної форми у рослин, забарвлені 
пігментами каротиноїдами в жов- 
тий, оранжевий, червоний кольо- 
ри. Утворюються з хлоропластів, 
зрідка -- з лейкопластів. 
ХРОМОПРОТЕЇДИ ((від грец. 
хобфуис, -- колір, забарвлення і про- 
теїди) -- група складних білків, 
молекула яких при гідролізі розпа- 
дається на простий білок та небіл- 
кову забарвлену частину. За хім. 
природою небілкової частини роз- 
різняють: гемопротеїди, гемеритри- 
ни, гемоціани та флавопротеїди. 
Гемопротеїди -- Х., молекули яких 
містять залізо гему. До них нале- 
жать дихальні пігменти хребет- 
них тварин (гемоглобін, міогло- 
бін), деяких безхребетних (еритро- 
круорин) та деяких багатощетин- 
кових червів  (хлорокруорини); 
ферменти: дихальні -- цитохро- 
ми, окислювальні -- каталаза, пе- 
роксидаза тощо. 

Гемеритрини та гемоціани -- Х., 
що містять, відповідно, негемове 
залізо та мідь. До них належать 


пігменти крові безхребетних тва- 
рин. Крім того, до Х. відносять 
світлочутливі пігменти паличок 
(родопсин) та колбочок (порфіроп- 
син) сітківки ока, пігменти рослин 
(фітохром), зокрема водоростей 
(фікоеритрини, фікоціани) тощо. 
Т.П. Угарова. 
ХРОМОСОМИ (від грец. урфиа-- 
колір, забарвлення і сис -- тіло) 
-- Структури клітинного ядра, що 
забезпечують передавання спадко- 
вої інформації від клітини до клі- 
тини та від покоління до поколін- 
ня, а також реалізацію цієї інфор- 
мації в процесі індивідуального 
розвитку організму (див. Хромо- 
сомна теорія спадковості). Впер- 
ше Х. описав нім. вчений В. Валь- 
дейєр 1888 як компоненти клітин- 
ного ядра, що інтенсивно забарв- 
люються основними барвниками. 
Для кожного виду рослин або тва- 
рин характерна певна постійна 
кількість Х. в клітині (див. Ка- 
ріотип). Соматичні клітини вищих 
рослин і тварин мають подвійний 
(диплоїдний) набір Х., причому 
Х., за винятком статевих хромо- 
сом, представлені парами відпо- 
відних одна одній гомологічних Х. 
(одна Х. в кожній парі одержана 
організмом від батька, інша -- від 
матері). їхні статеві клітини (га- 
мети) мають одинарний (гапло- 
їдний) набір Х., тобто містять по 
одній Х. з кожної пари. В основі 
молекуляр. будови Х. лежить нит- 
часта структура -- хроматида, що 
складається з дезоксирибонуклеї- 
нової кислоти (ДНК), осн. біл- 
ків -- гістонів і кислих білків. 
ДНК здійснює перенесення запи- 
саної в ній генетичної інформації; 
білки не несуть генетичної інфор- 
мації й забезпечують регуляцію 
активності генів і упакування ДНК 
в складну морфологічну структу- 
ру. Копіювання структури Х. 
(див. Реплікація) і реалізація за- 
писаної в їх ДНК генетичної ін- 
формації відбуваються в інтерфа- 
зі. В цей період Х. має вигляд гі- 
гантської двоспіральної молекули 
ДНК завдовжки до кількох санти- 
метрів, що обвивається у вигляді 
спіралі навколо кулястих молекул 
гістонів і утворює разом з ними 
т. з. нуклеосоми (мал.). В свою 
чергу, ця конструкція утворює ще 
більшу спіраль, щільність упаку- 
вання р якої різко збільшується 
під час переходу клітини до проце- 
су поділу (див. Мітоз, Мейоз). 
она Х. ядра в профазі склада- 
ється з двох ниток -- хроматаід, 
які утворились внаслідок  поз- 
довжнього поділу хромосоми в 
інтерфазі. Поступово профазні Х. 
в результаті спіралізації хроматид 
укорочуються і потовщуються, і до 
початку метафази Х. укорочують- 
ся порівняно з інтерфазною Х. до 
10 тис. разів і мають довжину від 
1 до 30 мкм. Кожна метафазна Х. 
має центромеру, що ділить Х. на 
два плеча. Залежно від локалі- 
зації центромери Х. бувають рів- 
ноплечими (метацентричними), не- 
рівноплечими  (субметацентрични- 
ми) або майже паличковидними 
(акроцентричними). На кінцях 
плечей Х. розташовані щільні ді- 
лянки -- теломери; по всій дов- 
жині  Х.-- о численні потовщені 
ділянки -- хромомери. Спец. ме- 
тодами забарвлення Х. встановле- 
но більш спіралізовані -- гетеро- 


хроматинові (див. Гетерохрома- 
тин) і менш щільні -- еухромати- 
нові (див. Еухроматин) ділянки. 
Прокаріоти і віруси мають одну 
лінійну або кільцеву Х., що скла- 
дається з однієї молекули ДНК 
(у деяких вірусів -- з РНК). 

Літ.: Кикнадзе- И. И. Функциональ- 
ная организация хромосом. Л., 1972; 
Гершензон М. Основь современ- 
ной генетики. К., 1983; Босток К., 
Самнер З. Хромосома  зукариотиче- 
ской клетки. Пер. с англ. М., 1981; 
Зенгбуш П. Молекулярная п клеточ- 
ная биология, т. 1--3. Пер. с нем. М., 
1982. В. А. Труханов. 
ХРОМОСОМНА ТЕОРІЯ СПАД- 
КОВОСТІ -- теорія, за якою мате- 
ріальними носіями спадковості є 
хромосоми. Це як припущення бу- 
ло висловлено ще в 80--90-х рр. 
19 ст. після вивчення процесів 
мітозу й мейозу і розкриття меха- 
нізмів збереження кількісної та 
якісної специфіки хромосомних 
наборів у наступних поколіннях. 
Але виникнення Х. т. с. відно- 
сять до поч. 20 ст., коли відбуло- 
ся об'єднання досягнень цитоло- 
гій й вчення Г. Менделя про дис- 
кретні «спадкові фактори» -- гени. 
У 1902 У. Сеттон у США |і Т. Бо- 
вері в Німеччині, зіставляючи 
дані гібридологічного аналізу й 
поведінки хромосом у мітозі та 
мейозі, всебічно обгрунтували хро- 
мосомну гіпотезу спадковості. Ця 
гіпотеза була підтверджена резуль- 
татами аналізу  успадковування 
статі у тварин, який показав, що 
стать нащадків визначається ста- 
тевими хромосомами. Подальше 
експериментальне обгрунтування 
Х. т. с. належить амер. вченим Т. 
Моргану, А. Г. Стертеванту, К. 
Бріджесу та ін. Вони в серії робіт 
з генетики окремих ознак, що су- 
проводилися цитогенетичним ана- 
лізом, довели: конкретні гени ло- 
калізовані в певних хромосомах; 
спільне успадкування генів, роз- 
ташованих в одній хромосомі (див. 
Зчеплення генів); кількість груп 
зчеплення відповідає кількості пар 
хромосом (див. Каріотип); групи 
зчеплених ознак успадковуються 
незалежно. Внаслідок останнього 
закон незалежного комбінування 
ознак (див. Менделя закони) до- 
держується тільки у випадку роз- 
міщення відповідних генів у різ- 
них негомологічних хромосомах. 
З розвитком Х. т. с. було з'ясова- 
но можливість розриву зчеплених 
генів внаслідок перехресту хро- 
мосом в мейозі (див. Кросинго- 
вер) і залежність частоти цих роз- 
ривів від відстані між генами. Це 
лягло в основу складання генетич- 
них карт хромосом. У 30-х рр. 
20 ст. у СШАФ.Г. Добржанський 
довів, що розміщення генів на ге- 
нетичних і цитологічних картах 
хромосом збігається. Значний 
вклад у розвиток Х. т. с. зробили 
рад. генетики, які обгрунтували 
уявлення про складиу будову гена 
(О. С. Серебровський, М. П. Ду- 
бинін); довели можливість одер- 
жання у тварин плодючих алопо- 
ліплоїдів (див. Алополіплоїдія), 
тобто міжвидових гібридів (Б. Л. 
Астауров); розробили теорію ге- 
нетичного регулювання статі тва- 
рин (Астауров, В. О. Струнников) 
і запровадили її в практику; пока- 
зали шляхи й засоби використання 
поліплоїдії для утворення нових 
високопродуктивних форм  с-т. 


рослин і подолання неплідності 
віддалених гібридів (Т. Д. Карпе- 
ченко, О. М. Лутков) тощо. 
Х.т.с. є фундаментом всієї сучас. 
генетики (див. Молекулярна гене- 
тика), служить методичною осно- 
вою цілеспрямованого створення 
нових порід тварин і сортів рослин 
(див. Генетика тварин, Генетика 
рослин), пізнання спадкових вла- 
стивостей людини (див. Генетика 
людини), подолання спадкових 
хвороб (див. Генетика медична). 
Літ.: Гершензон С. М. Основьг сов- 
ременной генетики. К., 1983; Морган 
Т.Г. Избраннье работь по генетике. 
Пер. сангл. М.--Л., 1937. 

В. І. Євсиков. 


ХРОМОСОМНИЙ НАБІР -- те 
саме, що й каріотип. 

ХРОМОСОМНІ ПЕРЕБУДО- 
ВИ, аберації хромосом -- хромо- 
сомні мутації, що змінюють струк- 
туру хромосом шляхом втрати 
або збільшення кількості окремих 
фрагментів, а також зміни місця 
й порядку їх локалізації. Виника- 
ють спонтанно, але частота Х. п. 
збільшується під впливом мута- 
генних факторів (див. Мутагени, 
Мутагенез). Х. п. можуть виника- 
ти як в межах однієї хромосоми, 
так і між гомологічними й негомо- 
логічними хромосомами. В осно- 
ві Х. п. лежить розрив хромосом 
з наступним об'єднанням утворе- 
них фрагментів у нові сполучення. 
Х. п. спостерігаються в мітозі або 
мейозі. До Х. п. відносять нестачі 
(втрата кінцевих фрагментів хромо- 
соми), транспозиції (вставка фра- 
гмента, що містить гени, не влас- 
тиві цій ділянці хромосоми), деле- 
ції, дуплікації, інверсії, транс- 
локації. Нестачі й делеції, залеж- 
но від величини втраченого фраг- 
мента і важливості генів, що в 
нього входили, можуть виклика- 
ти загибель організму, спадкову 
патологію або незначну зміну фе- 
нотипу. Дуплікації (гол. джерело 
збільшення кількості генів) та 
транслокації (підвищують мінли- 
вість організму за рахунок пере- 
комбінації генів) відіграють  ве- 
лику роль в еволюції організмів. 
Х. п. використовують для зміни 
груп зчеплення генів, що визна- 
чають господарсько цінні ознаки 
організмів. В. 4. Труханов. 


ХРОМОСОМНІ ХВОРОБИ 
спадкові хвороби, що зумовлені 
зміною структури або числа хромо- 
сом, тобто хромосомними або ге- 
номними мутаціями. Розрізняють 
кілька типових змін у кількості 
хромосом: анеуплоїдію, поліплої- 
дію, а також структурні зміни в 
них, пов'язані з розривом, поворо- 
тами, зміщеннями та ін. деформа- 
ціями. При анеуплоїдії у людини 
замість 46 хромосом у каріотипі 
може виявлятися 45 або 44, а при 
поліплоїдії -- 47 або більше хромо- 
сом. Організми зі зменшеною кіль- 
кістю хромосом в якій-небудь па- 
рі хромосом (моносомія) або зі 
збільшеною кількістю (трисомія, 
тетрасомія, пентасомія) -- мо- 
жуть виникати під час злиття га- 
мет. Ушкодження хромосом мо- 
жуть виникати також в процесі 
утворення гамет, на різних стадіях 
дроблення зиготи внаслідок деле- 
цій, інверсій, дуплікацій, а також 
транслокацій. Нерозходження 
хромосом та структурні зміни, що 
відбуваються на ранніх стадіях 


дроблення зиготи, ведуть до роз- 
витку мозаїцизму: появи в одному 
і тому ж організмі клітин з різни- 
ми каріотипами. Чим більше ано- 
мальних клітин, тим яскравіше 
виявлені симптоми хвороби. 

До факторів, що сприяють виник- 
ненню Х. х., відносять віковий 
ценз батьків, особливо матері (35 
і більше років). У осіб похилого 
віку є схильність до виникнення 
аберацій хромосом як аутосом, 
так і статевих хромосом, що по- 
яснюється віковим зниженням кі- 
нетики біологічних процесів. Від- 
мічено шкідливий вплив на хромо- 
сомні перетворення іонізуючої ра- 
діації, гормональних зрушень, ві- 
русних інфекцій, деяких хімічних 
агентів, у т. ч. фармакологічних 
препаратів. Хромосомні аномалії 
людини спостерігаються приблизно 
у 3--4 99 всіх зародків, 9/.о З НИХ 
припиняють свій розвиток на ран- 
ніх стадіях вагітності спонтанни- 
ми абортами і тільки "/ о 3 них 
народжується. Приблизно 10 9; 
хромосомних аномалій збалансо- 
вані і, очевидно, нешкідливі для 
організму. Решта виявляється тим 
чи іншим хворобливим станом. Ві- 
домо більше 500 Х. х. Найбільш 
поширеними і достатньо вивчени- 
ми Х. х. вважають синдром Клайн- 
фельтера (у чоловіків), Шерешев- 
ського -- Тернера (у жінок), Дау- 
на хворобу,  адреногенітальний 
синдром, гермафродитизм та ін. 
Для діагностики Х. х. використо- 
вують  клініко-генеалогічні дані 
(генеалогічний метод), одержані 
на основі детального вивчення ро- 
доводу хворого (пробанда) з озна- 
йомленням про стан здоров'я 
близьких і віддалених кровних ро- 
дичів (сибсів), та дані цитогенетич- 
ного дослідження. В профілактиці 
Х. х. важливу роль відіграють ме- 
дико-генетичні консультації, які 
виявляють сім'ї з підвищеним ри- 
зиком народження хворої дитини. 
Лікування -- загальнозміц- 
нювальні, стимулюючі та підтри- 
муючі засоби, в т. ч. гормони, та 
ін. І. Ф. Юнда. 
ХРОМОСФЕРА (від грец. урф- 
по -- колір, забарвлення і (атмо)- 
сфера) -- шар атмосфери Сонця, 
розміщений безпосередньо над фо- 
тосферою. Неозброєним оком вид- 
но під час повних сонячних затем- 
нень як рожеве кільце, що оточує 
темний диск (звідси назва). 

ХРОМОФОРИ (від грец. урфис-- 
колір, забарвлення і фОрбе -- но- 
сій) -- групи атомів (--М-М--, 


-снаесно, ом, сао 


та ін.), наявність яких в органічних 
сполуках зумовлює забарвлення 
речовини. Поглиблення і підсилен- 
ня забарвлення досягається введен- 
ням груп -- т. з. ауксохро- 
мів, до яких належать --ОН, 
--МН-, --5Н, -- МНВ та ін, Див. 
Кольоровості теорія. 

ХРОМОЦЕНТР (від грец. хофис 
-- колір, забарвлення і центр) -- 
щільно спіралізована гетерохрома- 
тинова (див. Гетерохроматин) ді- 
лянка хромосоми. Виявляється 
(після спец. забарвлення) в інтер- 
фазному ядрі (див. Іінтерфаза). 
Великі Х. спостерігаються пере- 
важно в центромерній (див. Цент- 
ромера) або  теломерній (див. 
Теломера) ділянках хромосоми 
(напр., Х. у політенних  хромо- 


183 





ХРОМОЦЕНТР 


184 
ХРОМУ СПЛАВИ 








Хрущ західний: 
1 -- жук; . 
2 -- личинка, що під- 


гризає коренеплід цук- 
рових буряків; 

3 -- кладка яєць; 

4 -- лялечка. 





Хрущаки борошняні: 
1 -- великий борошня- 
ний хрущак (жук і ли- 
чинка); 

2 -- малий борошняний 
хрущак (жук і личин- 
ка). 


сомах двокрилих комах). Функції 
Х. не з'ясовано. В. А. Труханов. 
ХРОМУ СПЛАВИ -- сплави на 
основі хрому. Належать до туго- 
плавких сплавів. Відзначаються 
високою жаростійкістю на повіт- 
рі (до т-ри 1200, іноді 1300-- 
1350 оС), достатньою кислото- і лу- 
гостійкістю. Корозійностійкі в ба- 
гатьох агресивних середовищах |і 
в продуктах згоряння палива. Їхні 
мех. властивості поліпшують комп- 
лексним легуванням титаном, тан- 
талом і ніобієм. Добавка вольфра- 
му і молібдену зміцнює сплави. 
Невелика кількість ванадію спри- 
яє підвищенню їхньої | ударної 
в'язкості. Метали церієвої підгрупи 
зумовлюють значну пластичність. 
Вадою багатьох Х. с., яка часто 
перешкоджає широкому застосу- 
ванню їх, є низькотемпературна 
крихкість. З Х. с. виготовляють 
труби, чохли термопар, деталі дви- 
гунів, котлів, нагрівальних печей, 
магнітогідродинамічних  генерато- 
рів, паливної і вимірювальної апа- 
ратури тощо. Х. с. (системи Сг-- 
Мі--Со--ТІіС) використовують для 
наплавлення зношених поверхонь 
деталей, що їх експлуатують при 
т-рі до 12007С в агресивному се- 
редовищі. 
ХРОМУ СПОЛУКИ -- сполуки 
хрому у ступенях окислення від 
0 до --6 з ін. елементами. Найваж- 
ливішими є сполуки хрому з кис- 
нем -- оксиди та відповідні їм 
гідроксиди і солі. Червоному моно- 
ксиду СгО і жовтому дигідрок- 
сиду Ст (ОН); відповідають во- 
лошкові солі типу СгСІ,  4АН,О, 
Сг50О; - 7Н.О -- сильні відновни- 
ки, а зеленому сесквіоксиду Ст, Оз 
і сіро-блакитному тригідроксиду 
Сг (ОН), що проявляє амфотер- 
ність, -- фіолетові та зелені солі 
СгСіз : 6Н.О, КСг (50), 128.0, 
Сг (МОз)з | 9Н.О та ін., які засто- 
совують для синтезу ін. Х. с., 
дублення шкір, як протраву при 
фарбуванні тканин тощо, а також 
хроміти типу Мазі Сг (ОН)б |, 
МаясСт,О,, УСгОз, з яких виготов- 
ляють каталізатори, електроди 
МГД-генераторів, нагрівачі елект- 
ропечей і т. ін. Хроміт СиСт.О, 
прискорює горіння твердого ра- 
кетного палива-- пороху. Ст. Оз 
-- сировина для добування метале- 
вого хрому, керамічних матеріа- 
лів; пігмент для фарфору і скла, 
полірувальний абразивний мате- 
ріал, каталізатор тощо. Чорний 
діоксид СгО; використовують як 
феритний матеріал. Отруйні тем- 
но-червоні кристали СгОз утворю- 
ють з водою хромові к-ти Н,СгО,, 
Н.Ст.О; та ін. Застосовують СгОз 
для електролітичного хромування, 
як енергійний окислювач, для син- 
тезу хроматів. Відомо багато ко- 
ординаційних сполук хрому, напр. 
(Сг (СО, ГСг (Со): СІО,. 
Д. Василега- Дерибию. 
ХРОМУВАННЯ -- нанесення на 
поверхню металевих виробів шару 
хрому або хрому сплавів. Товщина 
такого покриття становить від ча- 
сток мікрометра до кількох мілі- 
метрів. Хромуванням створюють 
захисно-декоративні і захисні по- 
криття, підвищують стійкість 
проти | зношування, поверхневу 
твердість і жаростійкість виробів 
тощо. Розрізняють Х. електролі- 
тичне, або гальванічне (див. Галь- 
ванічні покриття, Гальванотех- 


ніка, Електроліз), і дифузійне 
(див. Дифузійні покриття). Для 
електролітичного Х. використову- 
ють розчини хромової к-ти або роз- 
плавлені солі. Таким Х. найчасті- 
ше обробляють вироби з вуглеце- 
вої сталі, рідше -- З міді, цинку, 
алюмінію, магнію або їхніх спла- 
вів. Дифузійне Х. провадять у 
твердому середовищі (в порошку 
хрому або ферохрому, змішаному 
з спец. речовинами), в середовищі 
рідкому (в розплаві, що містить 
хлористий натрій, хлористий хром 
і ферохром) або газовому (в парі 
хлористого хрому). Дифузійному 
Х. піддають гол. чин. сталеві і 
чавунні вироби. Х. застосовують у 
машинобудуванні, хім., харч. та 
ін. галузях пром-сті. 
ХРОМШПІНЕЛІДИ -- мінерали 
класу оксидів, групи шпінелей. 
Заг. рента (Моя, Бе) (Сг, АЇ, 
Ее). О Гол. мінерали: хроміт, 
магнезіохроміт (Мя, Бе) Сг.Ом, 
алюмохроміт Ее (Сг, АГ),О;, хром- 
пікотит (Мя, Ее) (Сг, АІ).О,. Ха- 
рактерні ізоморфні домішки 
Ті, У, Ме, Х2п, Мі, Со. Кристалі- 
зуються Х. в кубічній сингонії. 
Густ. 4,2--5,1. Твердість 5,5-- 
7,5. Колір чорний. Х.-- осн. міне- 
рали хромітових руд. 

С. А. Галій. 
ХРОНАКСІЯ (від грец. хобуос -- 
час і ФЕ6о, -- ціна, міра)-- наймен- 
ший час, протягом якого постійний 
електричний струм, удвічі більший 
за пороговий (див. Поріг подраз- 
нення), має діяти на живу тка- 
нину, щоб викликати її збуджен- 
ня. Розрізняють конститу- 
ційн у (властива будь-яким тка- 
нинам і не залежить від їхніх 
нервових зв'язків з організмом) 
та субординаційну Х. 
(властива тканинам, що перебу- 
вають у природних зв'язках З ор- 
ганізмом, зокрема з центр. нерво- 
вою системою). Х. різних тканин 
неоднакова (напр., найкоротшу Х. 
мають нервові волокна, найдов- 
шу -- гладенькі м'язи). Поняття 
«хронаксія» введено франц. фізіо- 
логом Л. Лапіком 1909. 
ХРОНІКА (грец. уроміма -- літо- 
пис, від урбубс -- час) -- 1) Літ. 
твір, у якому рік за роком викла- 
дено історію певних суспільних 
або сімейних подій протягом три- 
валого часу. 2) Один з інформа- 
ційних жанрів періодичної преси, 
кіно, (телебачення, Н. М. Шудря. 
«ХРОНІКА КИЄВО-МИХАЙ- 
ЛІВСЬКОГО  ЗОЛОТОВЕРХО- 
ГО МОНАСТИРЯ» -- монастир- 
ський літопис, складений 1701 
і 1736. Разом з додатками охоп- 
лює період з 11 до поч. 19 ст. В 
«Хроніці» викладено події суспіль- 
но-політ. життя: про напад орд 
Батия, лит.-польс. панування, по- 
дано негативну характеристику ді- 
яльності І. Мазепи і позитивну -- 
Петра І, схвально написано про 
миргородського полковника П. Д. 
Апостола. Осн. увагу приділено 
історії монастиря. 
Уривки з «Хроніки» опубліковано 
в «Прибавлениях к Киевским епар- 
хиальньшм ведомостям» (1861, 
Ло 13, 14, 16). 
«ХРОНІКА МОТРОНИНСЬКО- 
ГО МОНАСТИРЯ» -- короткий 
козацький літопис, складений у 
Мотронинському Троїцькому мо- 
настирі. Охоплює істор. події 
з 1516 по 1749. На двох піварку- 


шах рукописного тексту коротко 
занотовано найважливіші істор. 
події 16--18 ст.: про козац. геть- 
мана П. Лянцкоронського, козац.- 
сел. повстання, очолені Т. Федоро- 
вичем (1630), Павлюком іК. Ски- 
даном (1637), Я. Острянином і 
Д. Гунею (1638), М. Пушкарем 
і Я. Барабашем (1657--58); про 
скинення з гетьманства Ї. Самойї- 
ловича (1687). 

ХРОНІКИ -- записи істор. подій 
у часовій послідовності, один з ос- 
новних видів історичних творів 
у середньовічній Європі. Від ан- 
налів відрізняються більш деталь- 
ним і зв'язним викладом подій. 
До ІЗ ст. центрами хроністики 
були монастирі, писалися Х., як 
правило, лат. мовою. За часів ран- 
нього середньовіччя особливо по- 
пулярні були т. з. всесвітні, або 
універсальні Х., зі створенням нац. 
д-в -- нац. Х. У Давній Русі та 
ряді ін. слов'ян. країн істор. 
твори, аналогічні Х., наз. літопи- 
сами (літописцями) і хроногра- 
фами. 

ХРОНОГРАФ (від грец. убрбмос -- 
час і урафо -- пишу) -- прилад 
для вимірювання коротких інтер- 
валів часу та реєстрації моментів 
часу за точним годинником. Най- 
поширенішими є електро- 
магнітні Х.-- пишучі, друку- 
ючі та фотографуючі. Для вимірю- 
вання проміжків часу з високою 
точністю застосовують елект- 
ронні та електронно- 
променеві Х., при вимірю- 
ванні якими похибка менша за 
1079 с. Х. застосовують у різних 
галузях науки і техніки і особливо 
широко в службі часу. 
ХРОНОГРАФИ -- середньовічні 


твори з всесвітньої історії. Вклю- 
чали відомості істор., літ., геогр. 
характеру. В Зх. Європі твори 


типу Х. відомі з 7 ст., у Візантії -- 
в 6--15 ст. На Русі в 11--15 ст. 
були поширені переклади Х., до- 
повнені рос. відомостями. Викс» 
ристані в «Повісті временних літ». 
У кін. 15 ст. (чи на поч. 16ст.) ви- 
ник т. з. «Російський хронограф». 
Цінним джерелом з історії Росії 
поч. 17 ст. є Х. редакції 1617. 
В Росії Х. складали до серед. 18 
ст. Відомо кілька списків Х., 
складених на Україні, зокрема на 
Волині, в 2-й пол. 17 ст. 
ХРОНОЗОНА (відгрец. Хрбу0с -- 
час і зона) -- одиниця міжнар. (за- 
гальної) стратиграфічної шкали, 
складова частина геол. ярусу. 
Включає верстви гірських порід, 
які за віком відповідають часові 
існування одного або кількох ке- 
рівних видів викопних організмів. 
У геол. л-рі Х. здебільшого наз. 
зоною, іноді помилково ототожню- 
ють її з місц. зоною лоною 
(локальною зоною), яку на відмі- 
ну від Х. виділяють не за керівни- 
ми видами, а за комплексом будь- 
яких видів викопних організмів. 
1. М. Ямниченко. 
ХРОНОЛОГІЯ (від грец. урбуос-- 
час і Хбуос -- вчення) -- 1) Послі- 
довність істор. подій у часі. 2) Нау- 
ка про вимір часу. Астр. Х. вив- 
чає закономірності небесних явищ, 
що повторюються, і встановлює 
точний астр. час. Істор. Х.-- до- 
поміжна істор. дисципліна, що 
вивчає системи літочислення і ка- 
лендарі різних народів і країн, 
встановлює зв'язок між істор. 


подіями в часі. Вона вивчає досто- 
вірність істор. дат у документах. 
Її завдання -- перевести на сучас. 
літочислення дати ін. літочислень 
і календарів минулого. Хроноло- 
гічних систем налічується понад 
200. У різних народів існували різ- 
ні ери в їхніх календарних систе- 
мах. Еру «від різдва Христового» 
встановлено в багатьох європ. краї- 
нах 532, поширилася вона з 1431. 
Застосовували її паралельно з 
ін. вигаданою ерою -- «від створен- 
ня світу». 3) Хронологічна, табли- 
ця, перелік історичних подій, пода- 
них у хронологічній (календарній) 
послідовності. 

|в: І. Стрельський, | 


ХРОНОМЕТРАЖ (франц. сіго- 
погєсгабе, від грец. Хрбуос 
час і цєтрбо -- вимірюю) -- один 
з методів вивчення затрат робо- 
чого часу, що використовується 
для розробки нормативів чи вста- 
новлення норм затрат праці (див. 
Нормування праці). Під час про- 
ведення Х. в складі операції ви- 
діляють елементи, що циклічно по- 
вторюються. На листі спостережен- 
ня завчасно зазначають зміст і 
послідовність виконання трудових 
прийомів, визначають  фіксажні 
точки початку і закінчення кожного 
елемента. На основі замірів визна- 
чають затрати часу на виконан- 
ня їх. Хронометражні спостере- 
ження бувають безперервними і 
вибірковими. На підприємствах 
пром-сті використовують  фото- 
хронометраж, під час якого одно- 
часно заміряють і вивчають трива- 
лість часу виконання окремих еле- 
ментів операції та затрати часу 
протягом всієї робочої зміни або 
частини ЇЇ. В. А. Фере. 
ХРУКАЛОВА Зінаїда Семенівна 
(н. 25.МІ 1907, с. Новоєгорлик, те- 
пер реонжоєряо р-ну Ростов. обл.) 
р. рад. актриса, нар. арт. 
урсСР (з 1951). Член КПРС з 
1940. Навчалась у  Муз.-драм. 
ін-ті ім. М. Лисенка в Києві 
(1925--29). Працювала в театрах 
Києва, Одеси, 1933--62-- у Дні- 
проп. укр. драм. театрі ім. Т. 
Шевченка. Ролі: Анна («Украдене 
щастя» Франка), Маруся («Ма- 
руся Богуславка» Старицького), 
Оксана («Загибель ескадри» Кор- 
нійчука), Комісар («Оптимістич- 
на трагедія» Вишневського), Ма- 
рія Тюдор («Марія Тюдор» Гюго). 
Нагороджена 2 орденами «Знак 
Пошани», медалями. Держ. пре- 
мія СРСР, 1951. 
ХРУЛЬОВ Андрій Васильович 
Г18 (30).ІХ 1892, с. Велика Длек- 
сандровка, тепер Кінгісеппського 
р-ну Ленінгр. обл.-- 9.МІ 1962, 
Москва| -- рад. військ. і дер- 
жавний діяч, генерал армії (1943). 
Член КПРС з 1918. В Рад. Армії з 
1918. Учасник Жовтневого зброй- 
ного повстання в Петрограді і 
громадян. війни. Під час Великої 
Вітчизн. війни 1941--45 -- заст. 
наркома оборони СРСР -- нач. 
Гол. управління тилу Рад. Армії. 
З 1946 -- на керівних посадах 
у Рад. Армії і м-вах СРСР. Де- 
путат Верховної Ради СРСР 2-го 
скликання. Нагороджений 2 ор- 
денами Леніна, 4 орденами Чер- 
воного Прапора, іншими  орде- 
нами, медалями. Похований на 
Красній площі біля Кремлівської 
стіни. 


ХРУЛЬОВ Степан Олександрович 
(1807, Тульська губ.-- 22.М (3.УМІ) 
1870, похований у Севастополі | -- 
генерал-лейтенант (1853), герой 
Севастопольської оборони 1854-- 
55, В армії з 1826. Згрудня 1854 -- 
учасник оборони Севастополя, ко- 
мандував д-зією. З травня 1855 
командував пд.-сх. ділянкою обо- 
рони міста, з червня -- обороною 
Корабельної сторони (в т. ч. Ма- 
лахового кургану). В Севастополі 
Х. встановлено пам'ятник. 

ХРУНОВ Євген Васильович (н. 
10.ІХ 1933, с. Пруди Воловсько- 
го р-ну Тульської обл.) -- льот- 
чик-космонавт СРСР, Герой Ра- 
дянського Союзу (1969), полков- 
ник. Член КПРС з 1959. Закінчив 


військ. -авіац. школу (1953), Ба- 
тайське  військ.авіац. училище 
(1956),  Військово-повітряну  ін- 


женерну академію ім. М. Є. Жу- 
ковського (1968) і Військово-по- 


літ. академію ім. В. І. Леніна 
(1972). Канд. тех. наук (з 1974). 
В загоні космонавтів -- з 1960. 


Разом з Б. В. Волиновим і О. С. 
Єлисєєвим Х. як інженер-дослід- 
ник 15--17.І 1969 здійснив політ 
на кораблі «Союз-5» (див. «Союз»). 
16.1 було здійснено ручне стику- 
вання кораблів «Союз-5» і «Союз- 
4» (цим самим було створено пер- 
шу в світі експериментальну кос- 
мічну станцію). Х. разом з О. 
Єлисєєвим через відкритий космос 
перейшли у «Союз-4» (який піло- 
тував В. О. Шаталов). На цьому 
кораблі космонавти повернулись 
на Землю. Нагороджений орденами 
Леніна і Червоної Зірки, меда- 
лями. 

ХРУСТАЛЬНЕ -- селище місько- 
го типу Ворошиловгр. обл. УРСР, 
підпорядковане Краснолуцькій 
міськраді. Розташоване на р. Хру- 
стальній (прит. Міусу), за 7 км 
від залізнич. ст. Красний Луч. 
2,4 тис. ж. (1984). У Х.-- Красно- 
луцький цех термоантрациту Ко- 
мунарського коксохім. з-ду. Вось- 
мирічна школа; лікарня; клуб, 
б-ка. Засн. 1784, с-ще міськ. типу 
-- 3 1938. 

ХРУЩ, травневий хрущ (Меїіоіоп- 
Ба) - рід жуків род. пластинча- 
стовусих. Завдає шкоди плодовим 
і ягідним культурам, полезахис- 
ним і лісовим насадженням. Жук 
(довж. 20--28 мм) чорний з біли- 
ми плямами по боках черевця, над- 
крила жовтувато-коричневі. Літає 
переважно у травні (звідси Й 
друга назва -- травневий хрущ), 


ушкоджує листя дуба, берези та 
їн. листяних порід. 
Личинки (борозняки), завдовжки 


до 60 мм, жовтувато-білі, жи- 
вуть у грунті і живляться гол. чин. 
коренями рослин. В роді 36 видів, 
поширених в Євразії, з них в СРСР 
-- 9 видів, у т. ч. на Україні -- 2: 
Х.східний (М. рірросазіапі) і 
Х. західний (М. теіоіопіНа). 
Заходи боротьби: глибо- 
ка оранка грунту, приваблювання 
корисних птахів, передпосівна 
хімічна обробка насіння та коре- 
нів сіянців, знищення жуків на 
кормових реелинах : інсектицида- 
ми тощо. К. Загайкевич. 
ХРУЩАКИ  ВоРОШНЯНІ 
група жуків родини чорнотілко- 
вих, або чорнишевих, що ушкод- 
жують харчові продукти (борошно, 
висівки, крупи тощо). Найбільшої 
шкоди завдають Х.б.великий, 


або чорниш великий (Те- 
пебгіо птоіїгог), довж. тіла 12--15 
мм, забарвлення смоляно-буре або 
чорне, личинка (довж. до 30 мм) 
відома під назвою борошняний 
черв'як; Х. б. малий (ТгібБоіі- 
шо сопбизит), довж. 3--3,5 мм, 
забарвлення |  червоно-коричневе, 
личинка до 7 мм завдовжки. До 
цієї групи належать також хрущак 
рогатий (С пайпосегиз согпиіц5), 
хрущак сплюснутий (Раїоги5 зиб- 
дергеззиз5) та ін. Про заходи 
боротьби з Х. б. див. Шкідо- 
ники зерна і зернових продуктів. 
І. К. Загайкевич. 
ХРУЩІ (Меїіоіопібіпає) -- підро- 
дина  пластинчастовусих. Тіло 
(довж. 13--36 мм) від буро-черво- 
ного до світло-жовтого забарвлен- 
ня, вкрите волосками і лусочками, 
які створюють різноколірні пля- 
ми і смуги. Жуки літають весною 
і влітку (1--2 місяці), живляться 
листям, окремі види не живляться. 
Самки відкладають яйця у грунт 
купками. Личинки (довж. до 75 
мм) С- подібно зігнуті, розвива- 
ються в грунті від кількох місяців 
до 3--4 років, живляться перег- 
ноєм і корінням рослин. Понад 
5600 видів, поширених по всій зем- 
ній кулі, крім полярних областей. 
В СРСР 240 видів, у т.ч. на Украї- 
ні -- 34. Серед Х. багато шкідни- 
ків сільського та лісового г-ва. В 
СРСР як шкідників рослин заре- 
єстровано 36 видів, з них на Украї- 
ні 15: хрущ західний 
(Меіоіопіба теіоїопіфра), хрущ 
східний (М. іірросазіапі), 
мармуровий х х р У ущ зви- 
чайний (Роіурруйа риїо) та 
ін. Заходи боротьби 
агротехнічні та хімічні (застосу- 
ро інсектицидів). Див. також 
Хру О. П. Кришталь. 
ХРУЩОВ Василь Михайлович 
(31.У (12.УГ) 1882, Петербург -- 
19. ХП 1941, Уфа| -- укр. рад. 
вчений у галузі електротехніки, 
акад. АН УРСР (з 1939). Член 
КПРС з 1940. Закінчив (1908) 
Томський технологічний ін-т, ви- 
кладав (1908--23) у цьому ж вузі 
(з 1920 -- професор). Професор 
Харків. технолог. (з 1923) і Хар- 
ків. електротех. (з 1930) ін-тів. 
З 1939 -- директор Ін-ту енергети- 
ки АН УРСР. Осн. праці присвяча- 
ні вивченню колекторних машин 
змінного струму, питанням пере- 
дачі і розподілу електр. енергії, 
розрахунку електр. мереж і стру- 
мів короткого замикання електр. 
машин, дослідженню мех. і дуго- 
вих випрямлячів, автом. регулю- 
ванню напруги синхронних генера- 
торів. 
ХБУЩ ОВ Микита Сергійович 
За ГУ 1894, с. Калиновка, тепер 
Хомутовського р-ну Курської що 
11.ІХ 1971, Москва) -- 
держ. і парт. діяч. Член кивС. З 
1918. Н. в сім'ї робітника-шахтаря. 
З 1908 працював на шахтах Дон- 
басу. Учасник громадян. війни 
1918--20, потім -- на госп. і парт. 
роботі в Донбасі та в Києві. В 1929 
навчався у Москві в Пром. акаде- 
мії. З 1931 -- на парт. роботі в 
Москві, з 1935 -- перший секретар 
Моск. міськкому та обкому пар- 
тії. В 1938 -- 49 (з перервою кві- 
тень -- листопад 1947) -- перший 
секретар ЦК КП(б)У. В 1944--47 
одночасно -- Голова Раднаркому (з 
1946 -- Ради Міністрів) УРСР. 


- 


185 





ХРУЩОВ 





З. С. Хрукалова. 











В. М. Хрущов. 





М. С. Хрущов. 


186 





ХРЮКІН 





ТТ. Т. Хрюкін. 





Ріка Хуанхе. 


Під час Великої Вітчизн. війни 
1941--45 -- член Військ. рад ряду 
фронтів,  ген.-лейтенант (1943). 
З 1949 -- секретар ЦК і перший 
секретар Моск. обкому КПРС. З 
березня 1953 -- секретар, з вересня 
1953 до жовтня 1964 -- перший 
секретар ЦК КПРС, одночасно 
1958--64 -- Голова Ради Мініст- 
рів СРСР. 

На ХУП--ХХП з'їздах партії обра- 
ний членом ЦК, з 1938 -- кандидат 
у члени Політбюро ЦК, 1939--52 
- член Політбюро ЦК, 1952--64 -- 
член Президії ЦК КПРС. На ХІУ 
--ХУІ з'їздах КП(6)У обирався 
членом ЦК КП(б)У. В 1938-49 -- 
член Політбюро ЦК КП(б)У. Де- 
путат Верховної Ради СРСР 
6-го скликань. Депутат Верховної 
Ради УРСР 1--4-го скликань. У 
діяльності Х. мали місце прояви 
суб'єктивізму та волюнтаризму. 
ХРЮКІН Тимофій Тимофійович 
І8 (21).МІ 1910, м. Єйськ, тепер 
Краснодар. краю-- 19.МП 1953, 
Москва| рад. військ. діяч, 
генерал-полковник авіації (1944), 
двічі Герой Рад. Союзу (1939, 
1945). Член КПРС з 1929. В Рад. 
Армії з 1932. Учасник нац.-виз- 
вольної війни ісп. народу 1936-- 
39 і рад.-фінл. війни 1939-40. 
В 1941 закінчив курси вдосконален- 
ня вищого командного складу при 
Академії Генштабу. Під час Вели- 
кої Вітчизн. війни 1941--45 коман- 
дував ВПС 12-1ї армії, Карель- 
ського і Пд.-Зх. фронтів, повітр. 
арміями на Сталінградському, Пд. 
(4-му Укр.), 3-му Білорус. фрон- 
тах. Після війни Х.-- на керівній 
роботі у ВПС Рад. Армії. Наго- 
роджений орденом Леніна, З орде- 
нами Червоного Прапора, ін. ор- 
Дденами, медалями. 

ХРЯЩ -- різновид сполучної тка- 
нини організму людини, хребетних 
тварин і деяких безхребетних 
(напр., головоногих молюсків). 
Виконує механічну (опорну) функ- 
цію; входить до складу скелета 
(у хрящових риб і круглоротих 
скелет побудований тільки З 

та деяких внутр. органів (трахеї, 
бронхів та ін.); розвивається з 
мезенхіми. Складається Х. з клі- 
тин (хондроцитів) та основної 
(міжклітинної) речовини. Розріз- 
няють Х. гіаліновий (скло- 
видний) -- вньому переважає осн. 
речовина, вкриває суглобові по- 
верхні всіх кісток і становить 
більшу частину скелета зародків; 
еластичний -- відрізняється 
від гіалінового наявністю у між- 
клітинній речовині еластичних 
волокон, міститься у надгортан- 
нику, вушній раковині тощо; 
волокнистий -- має колаге- 
нові волокна, утворює міжхребце- 
ві диски, трапляється в місцях при» 
кріплення зв'язок, сухожилків то- 
що.Х. позбавлений кровоносних су- 
дин; живиться за рахунок охрястя. 
ХРЯЩ-МОЛОЧНИК, груздь (Іа- 
сіагійз5  гезіпіи5) шапинковий 
гриб сз роду хрящів (молочників). 
Шапинка 5--20 см в діаметрі, 
з мохнатим краєм, білувата. Ніж- 
ка коротка, товста, порожниста. 
М'якуш у більшості видів їдкий. 
Росте гол. чин. в березових лісах. 
Цінний їстівний гриб. 
ХРЯЩОВІ ГАНОЇДИ, хрящокіст- 
кові риби, осетроподібні (СБопа- 
гозіеі, синонім Асіреп5егібогтез) -- 
ряд (надряд) класу кісткових риб. 


-- 


Тіло голе чи з 5 рядами великих 
кісткових пластинок -- жучок; то- 
вста ганоїдна луска є на основі 
верхньої лопаті хвостового плав- 
ця. Хвостовий плавець гетероцер- 
кальний (нерівнолопатевий). Кіль- 
кість променів у спинному і під- 
хвостовому шплавцях більша від 
кількості радіалій -- опірних ске- 
летних елементів плавців. Скелет 
Х. г. хрящовий, основа Його -- 
нескостеніла пружна хорда, тіла 
хребців немає. В кишечнику є спі- 
ральний клапан, серце з арте- 
ріальним конусом. Рот нижній, 
висувний, перед ним 4 вусики. 
Рило видовжене; голова вкрита 
шкірними кістками. В ряді одна 
родина -- осетрові. 

2 14. Я. Щербуха. 
ХРЯЩОВІ РИБИ (СропагісріБбу- 
е5) -- клас хребет. тварин надкла- 
су риб розділу щелепноротих. Ті- 
ло (довж. від 15 см до 20 м, маса 
до 15 т) вкрите плакоїдною (зубо- 
видною) лускою або голе. Внутр. 
скелет хрящовий, у серці є артері- 
альний конус, кишечник з спі- 
ральним клапаном, плавального 
міхура не мають. Переважна біль- 
шість Х. р. живе у морях і океа- 
нах, окремі -- прісноводні. Хижа- 
ки, є бентофаги, деякі -- планкто- 
фаги. Запліднення майже в усіх 
видів внутрішнє. Розмножуються, 
відкладаючи яйця, відомі також 


яйцеживородіння та живородін- 
ня. Клас включає 2 підкласи: 
пластинчастозяброві  (ЕЇазтофгап- 


сбіі) та суцільноголові (Ноіосер- 
раї), що об'єднують бл. 630 ви- 
дів. У водоймах УРСР, зокрема 
в Чорному м., трапляються кат- 
ран, скати шипуватий та хвосто- 
кол. Багато видів Х. р. є об єктами 
промислу. Викопні рештки Х. р. 
відомі з кінця девону. 
Ю. В. Мовчан. 
ХУАЙХЕ -- ріка на Сх. Китаю. 
Довж. 813 км, площа бас. 187 тис. 
км2. Бере початок на схилах хр. 
Дабешань, впадає в оз. Хунцзе- 
ху. Тече Великою Китайською рів- 
ниною. Пересічна витрата води 
у пониззі бл. 1000 м/с. Частина 
води через систему Гол. зрошу- 
вального каналу надходить у Жов- 
те м. та через систему Великого 
каналу -- у р. Янцзи. У пониззі 
судноплавна. На Х.-- міста Хуай- 
нань, Бенбу. Басейн ріки -- один 
з осн. с.-г. районів Китаю. 
ХУАН КАРЛОС І (мап Сагіоб; 
н. 5.1 1938, Рим) -- король Іспанії 
(з листопада 1975). Онук скинуто- 
го (1931) короля Альфонса ХПІ. 
З 1948 -- в Іспанії. Здобув військ. 
освіту, пройшов курс наук у Мад- 
рідському ун-ті. 23.УП 1969 офі- 
ційно проголошений спадкоємцем 
Ф. Франко (після його смерті) -- 
главою д-ви 3 титулом короля. 
ХУАН ФУМІ (Ван Фу; 215-- 
282) -- кит. лікар. Н. в повіті 
Лінте провінції Каншу. Широко 
застосовував метод акупунктури 
(голкотерапії) і значно його удо- 
сконалив; свій досвід виклав у 
книзі «Тя-і-тин»; опрацьовував і 
метод припікання. Книга Х. Ф. 
набула великого поширення у Ки- 
таї, Японії та ряді ін. країн Азії. 
ХУАНХЕ, Жовта ріка -- ріка на 
Сх. Китаю, одна з найбільших в 
Азії. Довж. 4875 км, площа бас. 
745 тис. км2. Бере початок з хр. 
Баян-Хара-Ула на  Тібетському 
нагір'ї, впадає у зат. Бохайвань 


Жовтого м., утворюючи велику 
дельту. У верхів'ї -- гірська, по- 
рожиста ріка. Нижче огинає пла- 
то Ордос і виходить на рівнину 
Хетао та Лесове плато,  вино- 
сить велику кількість піску та му- 
лу, що відкладаються у нижній 
течії у межах Великої Китайської 
рівнини. Внаслідок цього річище 
лежить вище навколишньої місце- 
вості на 5--8 м і більше. Для регу- 
лювання стоку та боротьби з павод- 
ками вздовж Х. споруджено дамби 
протяжністю бл. 700 км та греблі. 
Гол. притоки: Удінхе, Вейхе (пра- 
ві), Финьхе, Ціньхе (ліві). Жив- 
лення переважно дощове, у вер- 
хів'ї -- снігове. Пересічна витрата 
води у пониззі 2000 м?/с, макс.-- 
30000 м?/с. Об'єм стоку 47 км?3. 
Твердий стік досягає 1380 млн. т 
на рік. На Х. споруджено ГЕС та 
водосховища (зокрема, Саньминь- 
ся). Воду ріки використовують для 
зрошування. Судноплавна на ок- 
ремих ділянках у серед. течії та 
пониззі. Басейн ріки -- густонасе- 
лений район Китаю, тут розташо- 
вані міста  Ланьчжоу,  Баотоу, 
Чженчжоу, Цзінань та ін. 

4.М. Оліферов. 
ХУАРЕС (идгег) Беніто Пабло 
(2111 1806, Сан-Пабло-Гелатао, 
Оахака -- 18.МП 1872, Мехіко) -- 
держ. і політ. діяч Мексіки, нац. 
герой. Учасник бурж. революції 
1854--60 в Мексіці (боровся в ар- 
мії лібералів). У 1858--61 -- глава 
уряду, 1861--72 президент 
Мекс. республіки. Під час грома- 
дян. війни 1858--60, розв'язаної 
консерваторами в ході революції, 
уряд Х. 1859 видав закони про ві- 
докремлення церкви від д-ви, лік- 
відацію чернечих орденів, конфіс- 
кацію церк. майна та ін. Під прово- 
дом Х. мексіканський народ від- 
бив англо-франко-іспанську інтер- 
венцію (див. Мексіканська  експе- 
диція 1861--67). 
ХУАСТЕКИ -- індіанська народ- 
ність у пн.-сх. Мексіці (штати Ве- 
ракрус, Сан-Луїс-Потосі, Тамаулі- 
пас). Чисельність -- 140 тис. чол. 
(1978, оцінка). Мова належить 
до мовної сім'ї пенуті. Історія Х. 
до ісп. завоювання (16 ст.) мало 
відома. Культура Х. розвивалася 
під впливом культури тольтеків 
у Центр. Мексіці. Сучас. Х. пра- 
цюють на нафтопромислах, рудни- 
ках, плантаціях. 
ХУБЕЙ провінція в центр. 
частині Китаю. Пл. 180 тис. км?2. 
Нас. 47,8 млн. чол. (1982). Адм. 
ц.-- м. Ухань. Рельєф переважно 
рівнинний. Клімат субтропічний. 
Річкова сітка густа. Найбільша 
річка -- Янцзи, численні озера. 
Поклади заліз. руди, кам. вугілля, 
фосфоритів, кам. солі, буд. ма- 
теріалів, мідної руди. Х.-- одна 
з гол. баз важкої пром-сті країни. 
Провідне значення мають металур- 
гія (виплавка сталі й міді) та ма- 
шинобудування (енерг., електро- 
тех., текст., с.г., транспортне). 
Підприємства хім., цем., бавовня- 
ної, харч. пром-сті. Гол. пром. 
центри -- Ухань, Хуанші, Ічан. 
Вирощують рис (поливний), пше- 
ницю, ячмінь, кукурудзу, просо, 
з тех. культур -- бавовник, рамі, 
кунжут, арахіс, рапс, чай, тютюн, 
цукр. тростину тощо. Садівницт- 
во. Розводять велику рогату ху- 
добу (переважно тяглову) та сви- 
ней. Лісове г-во (заготівлі плодів 


- 


пунового дерева, деревини, кор- 
ку). Судноплавство по р. Янцзи та 
її притоках. М. В. Фурманов. 
ХУБІЄВ Осман Ахіяйович (н. 
17.П 1918, аул Верхня Теберда, 
тепер Карачаєвського р-ну Карач.- 
Черкес. а. о.) -- карач. рад. 
письменник. ло КПРС з 1956. 
Друкуватися почав 1934. Перша 
зб. віршів «Комсомольські пісні» 
(1936). Перші дві книги роману- 
трилогії | «Аманат»  (1959--61), 
романи «Люди» (1966), «Помста» 


(1971) та ін. присвячені подіям 
Великої Вітчизн. війни. Третя 
книга  роману-трилогії «Аманат» 
(1965), роман  «Безсонні ночі» 
(1969), збірки віршів «Мурат» 
(1968), «Роки» (1974), «Говорять 


гори» (1981) та ін.-- про повоєнну 
мирну працю, моральне виховання. 
Автор книги «Життя і талант» 
(1982). Перекладав твори Т. Шев- 
ченка. Нагороджений орденами 
Дружби народів, «Знак Пошани», 
медалями. 
Тв.: Рос. перекл.-- Время. Сти- 
хи. Черкесск, 1957; Люди. М., 1974; 
В пути. Ставрополь, 1930. 

М. 4. Хубієв. 
ХУБІЛАЙ (23.ІХ 1215--18.П 1294, 
Пекін) п'ятий монг. великий 
хан (з 1260), онук Чінгісхана. В 
1271 дав монг. династії чінгісидів 
кит. назву Да Юань (див. Юань). 
У 1279 підкорив увесь Китай. 
Військ. експедиції Х. до Японії 
(1274 ії 1281), на Яву (1293), по- 
ходи на В'єтнам (1257--88) та 
Бірму (1277--87) зазнали невда- 
чі. На службі у Х. перебував 
М. Поло. 
ХУДАЙ БЕРДИЄВ  Нармахонма- 
ді Джурайович (н. 10.П 1928, 
кишлак Ятак, тепер Фарішського 
р-ну Джизацької обл. Узб. РСР)-- 
рад. держ. і парт. діяч. Член КПРС 
з 1948. Н. в сел. сім'ї. Закінчив 
Узб. с.-г. інст ім. В. В. Куйбише- 
ва (1949), кандидат вет. наук 
(1953). У 1952--54 -- на викла- 
дацькій, з 1954 -- на рад. і парт. 
роботі. В 1960--61 -- заст. Голови 
Ради Міністрів Узб. РСР, 1961-- 
62 -- перший секретар Сурхандар'" - 
їнського обкому, 1962--65 -- секре- 
тар ЦК КП Узбекистану, 1965-- 
71 -- міністр с. г. Узб. РСР. З 
1971 
Узб. РСР. Кандидат у члени ЦК 
КПРС 1961--66. З 1971 -- член 
ЦК КПРС. Депутат Верховної Ра- 
ди СРСР 6 і 9--11-го скликань. 
Нагороджений 2 орденами Леніна, 
ін. орденами, медалями. 


ХУДОЖНЄ 
складова естетичного виховання; 


формування засобами мистецтва - 


естетичного сприймання, розвиток 
художньо-творчих здібностей лю- 
дини в різноманітних галузях мис- 
тецтва, потреби вносити в життя 
прекрасне. Метою Х. в. є розвиток 
інтересу до мистецтва, формування 
в людини вміння відповідно до 
норм комуністичної моралі сприй- 
мати, розуміти й оцінювати твори 
мистецтва, естетичної сві домоєлі 
(смаків, поглядів, потре 6) тощо. 
Х. в. здійснюється в сім'ї,  00- 
шкільних закладах, у загальноосв. 
школах, серед. і вищих навч. за- 
кладах, у позашкільних закладах, 
у культур.осв. закладах, в ху- 
дожній самодіяльності тощо. 
Х. в. має важливе значення у ви- 
рішенні завдань комуністичного 
виховання. Л.О. Хлєбникова. 


Голова Ради Міністрів / 


виховання -- 


ХУДОЖНЄ  КОНСТРУЮВАН- 
НЯ конструювання об'єктів 
промислового виробництва з додер- 
жанням єдності утилітарних і ес- 
тетичних вимог, що ставляться до 
них; складова частина процесу про- 
ектування. При Х. к. здійснюєть- 
ся синтез науки (даних економіки, 
ергономіки, семіотики, системо- 
техніки тощо), техніки і мистецт- 
ва. Теор. основи Х. к. розробляє м 
технічна естетика. Для сучас. 
Х. к. характерним є моделювання 
об'єкта на всіх етапах його розроб- 
ки з метою перевірки і виявлення 
оптимальних варіантів компози- 
ційних, кольорографічних та ерго- 
номічних рішень. Х. к. як метод 
виникло на поч. 20 ст. в Німеччині 
та Бельгії (основи його заклали 
В. Гропіус, Г. Земпер, Ле Кор- 
бюзьє, Міс ван дер Рое та ін.), 
у 30--40-х рр. Х. к. у формі дизай- 
ну поширилося у США. В СРСР 
значну роль у розвитку Х. к. ві- 
діграли Вищі державні художньо- 
техніч. майстерні -- ВХУТЕМАС 
(В. Є. Татлін, О. М. Радченко, 
К.С. Малевич та ін.). Першу спе- 
ціалізовану орг-цію з Х. к.-- Ар- 
хітектурно-художнє бюро М-ва 
трансп. машинобудування СРСР 
створено 1946. У 60--70-х рр. спец. 
художньо-конструкторські підроз- 
діли почали діяти на багатьох 
пром. підприємствах, у н.-д. ін-тах, 
ін. установах. У 1962 створено на- 
ук. і методологічний центр з Х. к.-- 
Всесоюзний н.-д. ін-т технічної 
естетики (Москва). З 1965 СРСР -- 
член Міжнародної Ради орг-цій з 
художнього конструювання. 
Літ.: Шпара П. Е. Техническая зсте- 
тика и основь художественного кон- 
струирования. К., 1978. | 

О. В. Касілов. 
ХУДОЖНЄ ЧИТАННЯ -- пуб- 
лічне виконання творів літерату- 
ри, а також публіцистики; жанр 
естрадного мистецтва. Усна твор- 
чість поетів-імпровізаторів, мис- 


тецтво декламації були відомі у 


Старод. Греції і Старод. Римі. 
Виразне усне слово становило осно- 
ву мист. казкарів, скоморохів, 
вірм. і азерб. ашугів, казах. і кирг. 
акинів та ін. Особливе місце в 
Х. ч. займають т. з. авторські чи- 
тання. Засновником професівного 
мист. Х. ч. в Росії був М. Щепкін. 
Видом Х. ч. є Театр одного актора. 
Різновидом Х. ч. є мелодекла- 


мація. 
ХУДОЖНІ МУЗЕЇ -- культурно- 
освітні та науково-дослідні закла- 
ди, які збирають, зберігають, вив- 
чають і експонують пам'ятки обра- 
зотворчого та декоративно-ужитко- 
вого мистецтва. Х. м. виникли в 
давні часи. Вже в старод. Єгипті, 
Греції і Римі були зібрання ху- 
дож. творів. Систематизувати їх 
почали за доби Відродження в 
Італії (Уффіці у Флоренції, музеї 
Ватікану в Римі), Іспанії (Прадо 
в Мадріді), Франції (Лувр у Па- 
рижі), Німеччині  (Дрезденська 
картинна галерея). 

В Росії до заснування Х. м. 
у 19 ст. мистецькі твори зберіга- 
лися в церквах, соборах, монасти- 
рях, у приватних зібраннях. Після 
перемоги Великої Жовтн. соціа- 
лістич. революції створено систему 
держ. Х. м. і картинних галерей. 
Це започатковано підписаним В. І. 
Леніним Декретом Раднаркому 
РРФСР від 21.У (3.УПГ) 1918 про 
націоналізацію Третьяковської га- 
лереї. В СРСР -- бл. 170 Х. м. 
Серед найбільших -- Ермітаж 
і Російський музей у Ленінграді, 
Третьяковська галерея, Музей об- 
разотворчих мистецтв ім. О. 
Пушкіна, Оружейна палата, Му- 
зей декоративного мистецтва СРСР 
(всі -- у Москві) та ін. 

На Україні Х. м. з'явилися на- 
прикінці 19 -- на поч. 20 ст. на 
основі приватних збірок Б. і 
В. Ханенків, Ф. та М. Терещен- 
ків, В. Щавинського. В УРСР 
(1984) працює 29 Х. м. (частина з 
них має назву картинні галереї). 





187 
ХУДОЖНІ МУЗЕЇ 





Н. Д. Худайбердиєв. 


Художнє 
конструювання 

1. Теплохід для внут- 
рішньоміських ліній 
(дизайнери ЇЇ. . Ма- 
лов, Я. О. Файнлейб; 
1977). 

2. Тепловоз  ТЕ-109 
(О. В. Бессарабов; 
1964). . 

3. Автомобіль КрАЗ 
(Я. О. Файнлейб, М.Н 
Обезюк; 1965). 

4. Пошуковий селектор 
(В. Я. Замурцев, Г. Ф. 
Дзюба, В. К. Петрен- 
ко; 1979). 

5. Друкарська машинка 
«Листвиця» (Ю. А. Ли- 


хацький, В. Я. Замур- 
цев, Я. О. Файнлейб, 
В. П. Кашуба; 1979). 


6. Магнітофон «Весна- 
207» (:Ю. М. Єкоков, 
В. М. (Іванченков; 
1979). 





ХУДОЖНІ 
ПРОМИСЛИ 





М. С. Худолій. 


Найбільші: Київський музей ук- 
раїнського образотворчого  мис- 
тецтва, Київський музей росій- 
ського мистецтва, Київський му- 
зей західного та східного мис- 
тецтва, Харківський художній 
музей, Львівський музей україн- 
ського мистецтва, Одеський му- 
зей західного та східного мисте- 
цтва та їн. Див. током статті про 
окремі музеї. 1. М. Блюміна. 
ХУДОЖНІ ПРОМИСЛИ -- див. 
Народні художні промисли. 
ХУДОЖНІЙ ФОНД СРСР 
громадська орг-ція при Спілці 
художників СРСР. Утворений 
1940. сіошуї затверджений 1957. 
Завдання Х. ф. СРСР -- сприян- 
ня творч. діяльності художників -- 
членів фонду, а також поліпшення 
їхнього матеріального та побуто- 
вого становища. Керівним органом 
Х. ф. СРСР є правління. Х. ф. 
СРСР має виробничу базу (заводи, 
фабрики, комбінати, майстерні то- 
що), дсалони-магазини, будинки 
творчості та ін. Х. ф. СРСР через 
підприємства виконує замовлення 
держ., громадських та ін. орг-цій 
і установ на створення виробів 
образотворчого мистецтва, а також 
оформлення виставок, громад. спо- 
руд, виготовлення сувенірів тощо. 
Відділення Х. ф. СРСР існують 
і при респ. Спілках художників. 
В. І. Володін. 
ХУДОЖНІЙ ФОНД УРСР - 
громадська організація при Сптіл- 
ці художників України. Засн. 
1940 як філіал Художнього фонду 
СРСР, 1958 перетворений на респ. 
орг-цію у складі Художнього фон- 
ду СРСР. Керівним органом 
Х. ф. УРСР є правління Спіл- 
ки художників УРСР. Завдання 
Х.ф. УРСР -- сприяння творчій 
діяльності художників, мистецтво- 
знавців, нар. майстрів, поліпшен- 
ня їхнього матеріального і побу- 
тового становища. Х. ф. УРСР має 
художньо-виробничі  підприємст- 
ва, художні салони, будинки твор- 
чості. 
ХУДОЖНЯ ГІМНАСТИКА 
вид спорту, що включає змагання 
жінок з різних пластичних, дина- 
мічних і танцювальних вправ під 
музику. Поділяється на основну 
(використовується в дитячих сад- 
ках і навчальних закладах), при- 
кладну (при підготовці спортсменів 
з ін. видів спорту) та Х. г. з спорт. 
напрямом. Х. г. включає: вправи 
без предмета (рівноваги, оберти, 
стрибки, змахи тощо); вправи з 
предметами (м'ячем, обручем, ска- 
калкою, булавами, стрічкою): еле- 
менти класичних, народних, істо- 
рико-побутових і сучас. танців. 
Як вид спорту Х. г. виникла і сфор- 
мувалась у 40-х рр. 20 ст. в СРСР. 
В 1945 створено Всесоюзну секцію 
Х. г. (з 1963 -- Федерація Х. г. 
СРСР). У 1950 розроблено Єдину 
Всесоюзну спорт. класифікаційну 
програму і правила змагань з Х. г. 
З 1949 щороку проводяться чемпіо- 
нати СРСР, з 1965 -- змагання на 
Кубок СРСР з Х. г. В 1953 при 
Міжнар. федерації гімнастики 
(ФІЖ; засн. 1881) створено тех- 
ком з Х.г., з цього ж року прово- 
дяться чемпіонати світу, з 1978 -- 
чемпіонати Європи. З 1984 Х. г. 
включено до програми Олімпій- 
ських ігор. Серед кращих рад. 
гімнасток -- укр. спортсменки О. 
Бірюк (десятиразова абсолютна 


чемпіонка України; абсолютна 
чемпіонка СРСР 1956--58, 1963), 
Л. Парадієва (чемпіонка світу 


1967; чемпіонка СРСР 1963, 1965-- 
67, 1970); І. Дерюгіна (абсолютна 
чемпіонка світу 1977, 1979; п'яти- 
разова володарка Кубка СРСР і 
чемпіонка СРСР 1975--79) та ін. 
О. В. Бірюк. 
ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА -- 
один з видів мистецтва. Див. 
Література. 
ХУДОЖНЯ ПРОМИСЛОВІСТЬ 
-- виготовлення переважно машин- 
ним способом  декоративно-ужит- 
кових художніх виробів, які вико- 
ристовують для оформлення по- 
буту й інтер'єру (одяг, платтяні 
та декоративні тканини, килими 
машинного вироблення, художнє 
скло тощо). Х. п. є частиною пром. 
виробн., що виготовляє предмети 
широкого вжитку на підприємст- 
вах різного підпорядкування та 
різного тех. призначення. Вироби 
Х. п. часом відповідають творам 
декоративно-ужиткового мистец- 
тва. Застосування машин відріз- 
няє підприємства Х. п. від під- 
приємств народних художніх про- 
мислів, для яких характерне 
застосування ручної праці. Див. 
також Тканини художні, Фар- 
фор, Фаянс. Н. Д. Головачевська. 
ХУДОЖНЯ САМОДІЯЛЬНІСТЬ 
-- творчість народних мас у галузі 
театрального, музичного і вокаль- 
ного, хореографічного, образотвор- 
чого і  декоративно-ужиткового, 
циркового, кіно- і фотомистецтва. 
Х. с.-- невід'ємна складова части- 
на єдиної багатонац. культури на- 
родів СРСР, важливий фактор ко- 
муністич. виховання, розвитку по- 
літ. і соціальної активності трудя- 
щих, орг- -ції дозвілля і прилучен- 
ня найширших нар. мас до духов- 
них цінностей, безпосередньої уча- 
сті в їхньому творенні. В постанові 
ЦК КПРС «Про заходи по даль- 
шому розвитку самодіяльної ху- 
дожньої творчості » (1978), ін. парт. 
документах визначено шляхи даль- 
шого розвитку Х. с., підвищення 
її ролі в політ. і культур. житті 
суспільства. Х. с. розвивається 
в єдиному руслі з професійним 
мистецтвом на Основі принципів 
партійності, народності, методу 
соціалістичного реалізму. 
З перших днів після перемоги Ве- 
ликої Жовтневої соціалістич. ре- 
волюції Х. с. почала служити спра- 
ві культурної революції. В часи 
громадян. війни колективи Х. с. 
брали участь у  концертах-мітин- 
гах серед робітників, селян, у 
червоноармійських частинах. У 
період відбудови | нар. г-ва в Х. с. 
народилися нові форми агітаційно- 
естрадних виступів -- «жива газе- 
та», «синя блуза». В кін. 20-х рр. 
широкого розвитку в Х. с. набули 
ансамблі пісні й танцю, в 30-х рр. 
і в післявоєнний час з'явилися агіт- 
бригади. Під час Великої Вітчиз- 
няної війни концерти і вистави 
Х. с. що відбувалися на фронті 
і в тилу, відіграли значну роль у 
вихованні і зміцненні віри в пере- 
могу, рад. патріотизму. Зростання 
Х. с. в галузі сценічного мист. зу- 
мовило появу народних самодіяль- 
них театрів, у муз. мист. відпо- 
відно -- хорів, оркестрів, ансамб- 
лів танціб тощо. Ряду нар. само- 
діяльних колективів присвоєно по- 
чесне звання заслужених колекти- 


вів республіки. Починаючи з 30-х 
рр. широкого розвитку досягло 
ве даю, образотворче. (живопис, 
графіка, скульптура) й ужиткове 
(вишивання, різьблення, інкруста- 
ція тощо) мистецтво. Перша Все- 
союзна виставка самодіяльної ху- 
дож. творчості відбулась 1954 у 
Москві. Розвиваються також са- 
модіяльні кіностудії, що створю- 
ють документальні й худож. філь- 
ми. Показ досягнень Х. с. прохо- 
дить на всесоюзних, респ., облас- 
них оглядах, конкурсах і фести- 
валях. 

Перша муз. олімпіада Х. с. на Ук- 
раїні відбулась 1931, всесоюзна -- 
1932, перша олімпіада всіх мис- 
тецтв УРСР -- 1936. З 1946 в 
СРСР, у т. ч. на Україні, систе- 
матично проводяться районні та 
обласні свята пісні. У післявоєнні 
роки респ. огляди Х. с. відбува- 
ються кожні 2--3 роки. Підготов- 
ка кадрів керівників Х. с. прово- 
диться в Київському інституті 
культури імені О. Є. Корнійчука, 
Харківському інституті культу- 
ри, Ровенському інституті куль- 
тури та в 25 культур.-осв. уч-щах. 
В СРСР у Х. с. (1984) брало участь 
бл.25 млн. робітників, колгоспни- 
ків, службовців, студентів, учнів, 
об'єднаних у мистецькі колективи, 
зокрема на Україні -- бл. 8 млн. 
На 1.1 1984 в УРСР функціону- 
вало понад 275 тис. хорових, тан- 
цювальних, муз., драм. колекти- 
вів, образотворчих, кіно- і фото- 
студій. Значного розвитку в СРСР 
набула дитяча Х. с. Худож. гурт- 
ки, ансамблі, піонерські театри, 
хори та оркестри, хореографічні 
студії та ін. форми Х. с. існують 
при школах, будинках і палацах 
піонерів, дит. секторах  робітн. 
клубів та будинків культури, бу- 
динкоуправліннях тощо. Х. с. 
організується з урахуванням ін- 
тересів і запитів дітей та їхніх 
вікових особливостей. 

На початку 80-х рр. в УРСР діяло 
бл. 66 тис. гуртків дитячої Х.с., 
що об'єднували 41 млн. учасників, 
в т. ч. понад 18 тис. хорових, 8 
тис. хореографічних колективів, 
бл. 2 тис. оркестрів духових і нар. 
інструментів, 12 тис. драматичних, 
4,5 тис. агіткультбригад, 8,1 тис. 
гуртків образотворчого й декора- 
тивно-ужиткового мистецтва. 

В СРСР створено систему держ. ке- 


рівництва розвитком Х. с.-- рес- 
публіканські, обласні й районні 
Народної творчості та куль- 


турно-освітньої роботи науково- 
методичні центри. Див. також 
розділи Народна творчість, Ху- 
дожня самодіяльність у т. 11, 
кн. 2, Українська Радянська Со- 
ціалістична Республіка. 

Р. М. Висоцький. 
ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВА 
ШКОЛА в Кам'янці-Подільсько- 
му. Діяла 1905--31. Її організато- 
ром і першим директором бу 
В. Розвадовський. Мала різні про- 
філі й назви: Рисувальні класи з 
керамічним відділенням  (1905-- 
08),  Художньо-реміснича навч. 
майстерня (1909--20), Художньо- 
пром. технікум ім. Г. Сковороди 
(1921--23), Художньо-пром. шко- 
ла (1923--31). Школа випускала 
майстрів нар. промислів, виготов- 
ляла зразки худож. кераміки за 
мотивами подільського орнаменту 
і фольклору. 


у 1921--31 літографія й друкар- 
ня школи випустили 0 127 ви- 
дань, зокрема альбоми «Стінні 
розписи на Уманщині», «Вишив- 
ки низзю на Поділлі», «Тульчин- 
щина» (всі -- 1927), «Настільні па- 
перові прикраси» і «Сільські на- 
стінні розписи на Кам'янеччині» 
(обидва -- 1930). В 1931 була ре- 
організована у склопорцеляновий 
технікум, згодом -- Кам'янець-По- 
дільську дитячу художню школу. 

П.К. Медведик. 
ХУДОЛІЙ Марта Савівна (вере- 
сень 1892, с. Веприн, тепер Радо- 
мишльського р-ну Житомир. обл. 
-- 25.П1І 1964, там же) -- одна з 
організаторів колгоспного руху на 
Україні, новатор с.-г. виробницт- 
ва, Герой Соціалістичної Праці 
(1958). Член КПРС з 1940. У 1929 
в с. Веприн очолила ланку колгос- 
пу ім. Петровського (з 1980 -- 
колгосп ім. Марти Худолій), якою 
керувала до 1964. Очолювана Х. 
ланка славилась високими стали- 
ми врожаями картоплі (рекордним 
був 600 ц/га), а також льону, ін. 
с-г. культур. Х.-- делегат ХХІЇ 
з'їзду КПРС, депутат Верховної 
Ради Української РСР 4--6-го 
скликань. Нагороджена 2 ордена- 
ми Леніна, ін. орденами, меда- 
лями. Б. М. Попов. 
ХУДЯКОВ Юрій Федорович (н. 
15 М ПІ 1934, Київ) -- укр. рад. 
архітектор, засл. арх. УРСР (з 
1981). У 1952--58 навчався в Ки- 
їв. інженерно-буд. ін-ті. Автор 
проектів ген. плану і забудови міст 


Калуша  Івано- рр обл. (1960-- 
75) і Ровно (1961), житл. будин- 
ків у Києві (1967), спорт. комп- 


лексу «Метеор» (1967--83) і жит- 
лових будинків у Дніпропетров- 
ську (1970--83), смт Кузнецовську 
Володимирецького р-ну Ровен. 
обл. (1974--83), Кіровогр. муз.- 
драматичного театру, Переяслав- 
Хмельницького музею возз'єднан- 
ня України з Росією (всі У спів- 
авторстві). 


ХУЕЙ -- народність у КНР. Жи- 
вуть здебільшого в Нінся-Хуейсь- 
кому і Сіньцзян- Уйгурському авт. 
районах, у ряді провінцій і міст 
КНР. Заг. чисельність -- 5,9 млн. 
чол. (1978, оцінка). Говорять пе- 
реважно пн. діалектами китай- 
ської мови. За релігією -- мусуль- 
мани-суніти (див. Сунізм). Осн. 
заняття Х.-- землеробство, скотар- 
ство, птахівництво, у містах -- ре- 
месла, торгівля. 
ХУ ЄПІНЬ (4.У 1903, м. Фучжоу, 
пров. Фуцзянь -- 7. й 1931, Шан- 
хай) кит. письменник. Член 
Компартії Китаю з 1930. Був од- 
ним з активних діячів Ліги лівих 
письменників Китаю. Друкуватися 
почав 1924. Збірки оповідань 
з брудрий зуононно (1927), «Живі 
уди йти?» (обидві 
З «На пасовиську», «Чотири 
на (обидві -- 1929) -- з життя 
молоді. В повісті «В Москву» 
(1929) показав зростання революц. 
свідомості кит. інтелігенції. По- 
вість «Світло попереду» (1930) -- 
про нодії  антиімперіалістичного 
руху «30 травня» 1925, розстріли 
трудящих у Шанхаї, та Ціндао. 
Писав також вірші, п'єси. Розстрі- 
ляний гоміндавівцями. 
Тв.: Укр. перек л.-- Світло по- 
переду. К., 1958; Рос. перекл.- 
Свет впереди. М., 1955. 
І К. Чирко. 


ХУЗАНГАЙ Петро (Педер) Пет- 
рович |9 (22).І1 1907, с. Сиктерме, 
тепер Хузангаєво "Алькеєвського 
р-ну Тат. АРСР -- 4.ПІ 1970, Че- 
боксари)| -- чув. рад. поет, нар. 
поет Чув. АРСР (з 1950). Член 
КПРС з 1943. Учасник Великої 
Вітчизн. війни. Писав чув. та рос. 
мовами. 

Перший літературний твір надру- 
кований 1924. Поеми «Двадцять 
шість» (1927), «Магніт-гора» 
(1933), «Таня» (1942), «Будинок 
у Горках» (1952), «Велике серце» 
(1963), роман у віршах «Сім'я 
Аптраман» (1941--54), зб. віршів 
«Пісні Тіллі» (1962), «Здиблені 
хвилі» (1968), «Вибране» (1968-- 
70) та ін.-- про ратні і трудові 
подвиги рад. людей, дружбу на- 
родів. Ряд віршів присвятив Ук- 
раїні. Перекладав твори рос. і 
укр. (Т. Шевченко) поетів. Наго- 
роджений 2 орденами Трудового 
Червоного Прапора, Червоної Зір- 


ки, медалями. . 
Тв.: Укр. перекл.-- (Вірші). 
В кн.: Весняний вітер. К., 1961; Са- 
лам тобі, Україно! К. 1968. 

П. М. Чичканов. 


ХУЛІГАНСТВО (англ. Бодіїізап -- 
розбишака; власне ім'я, що стало 
прозивним) -- за рад. правом нав- 
мисні дії, що грубо порушують 
громадський порядок і виражають 
явну неповагу м до суспільства. 
Одне з найнебезпечніших злочин- 
них посягань на громадський поря- 
док, права і законні інтереси гро- 
мадян, що завдає великої шкоди 
суспільству, правилам соціалістич- 
ного співжиття. Прояви Х. можуть 
бути  найрізноманітнішими: 3- 
причинне приставання та образли- 
ве ставлення до громадян, нане- 
сення ударів, побоїв, знищення 
або пошкодження майна тощо. 
Відповідальність за Х. передба- 
чена кримінальними кодексами 
союзних республік В УРСР -- 
ст. 206 КК УРСР). Х. карається 
позбавленням волі на строк до од- 
ного року або виправними робота- 
ми на той же строк, або штрафом 
у розмірі до 200 крб.; ; злісне Х.-- 
позбавленням волі на строк від 
1 до 5 років, особливо злісне Х. 
(із застосуванням зброї) -- від 
З до 7 років. Відповідальність за 
Х. настає з 16 років, за злісне і 
особливо злісне Х.-- з 14 років. 
Від Х., яке карається в кримі- 
нальному порядку, слід відрізня- 
ти дрібне Х.-- адм. правопо- 
рушення, за яке може бути накла- 
дено адм. штраф, призначено ви- 
правні роботи або вчинено арешт 
на строк до 15 діб. 
Я. П. Нагнойний. 
ХУМСА -- розмінна монета Мав- 
рітанії, дорівнює "/; угії. 
ХУНАНЬ -- провінція в центр. 
частині Китаю. Площа 200 тис. км?. 
Нас. 54,0 млн. чол. (1982). Адм. 
ц.-- м. Чанша. Розташована в 
улоговині, оточеній горами. Клі- 
мат субтропічний, мусонний. Най- 
більші річки -- Юаньцзян, Цзи- 
шуй, Сянцзян. На Пн.-- оз. Дун- 
тінху. В горах поширені ліси. 
Найрозвинутіша гірничодобувна 
і металург. (виплавка сурми, мі- 
ді, свинцю і цинку) пром-сть. 
Машинобудування, хім., паперова, 


текст. і харч. пром-сть. Кустарні 
промисли. 

Головні промислові центри- -Чан- 
ша, Сянтань, Чжучжоу. Виро- 


щують рис, кукурудзу, ячмінь; 
з технічних -- рамі, бавовник, 
чай, джут, арахіс. Садівництво. 


Розводять переважно свиней. Ри- 
бальство. Заготівлі деревини та 
плодів тунгового дерева. 

М. В. Фурманов. 
ХУНВЕЙБІНИ (кит. -- червоні 
охоронці) -- учасники погромниць- 
ких молодіжних загонів у маоїст- 
ському Китаї, створених 1966 з 
одурманених націоналізмом,  по- 
літично незрілих учнів старших 
класів і частково студентів для 
проведення т. з. «культурної ре- 
волюції». Загони Х. і цзаофанів 
були використані для розправи з 
політ. противниками Мао Цзедуна. 
Після того, як Х. відіграли свою 
роль, маоїсти з осені 1968 почали 
розпускати їхні загони. 
ХУНЕДОАРА -- місто в центр. 
частині Румунії. Залізнична стан- 
ція, вузол автошляхів. 80 тис. 
ж. (1976). Центр чорної металур- 
гії країни (на місц. заліз. руді та 
коксівному кам. вугіллі Петро- 
шенського басейну). Коксохім. 
3-д, агломераційна  ф-ка; хім., 
буд. матеріалів і харч. підпри- 
ємства. ТЕЦ. Архіт. пам'ятка 13 
ст.-- замок Хуньяді, в якому істор. 
музей. 

ХУН СЮЦЮАНЬ (1.І 1814, повіт 
Хуасянь, пров. Гуандун -- 30.УЇ 
1864, Нанкін) організатор і 
керівник Тайпінського повстання 
1850--64 у Китаї. Був сільс. учи- 
телем. Проповідував  утопічну 
ідею створення ладу «заг. єдності». 
В 1843 заснував з метою підготов- 
ки повстання для скинення маньч- 
журської дин. Цін Т-во поклонін- 
ня богу (Байшандіхой). Влітку 
1850 за наказом Х. С. члени т-ва 
підняли повстання у пров. Гуансі. 
Х. С. проголосив створення Небес- 
ної д-ви великого благоденства. 
В 1853 відійшов від керівництва 
повстанням. Коли виявилась неми- 
нучість поразки повстання, Х. С. 
заподіяв собі смерть. 
ХУНТА (ісп. |ипіа збори, 
об'єднання) -- 1) Громадсько-по- 
літ. орг-ція, об'єднання, збори то- 
що в іспаномовних країнах (Пспа- 
нія та більшість країн Лат. Аме- 
рики). 2) Х. військова -- в ряді 
капіталістичних  д-в  реакційний 
військ. союз або орг-ція, які прий- 
шли до влади шляхом військ. пере- 
вороту і встановлюють, як правило, 
режим диктатури фашист. або про- 
фашист. типу. 
ХУРАМІТИ,; хурамдіни -- учас- 
ники боротьби проти арабського 
Халіфату й ісламу в Ірані, Азер- 
байджані й Серед. Азії у 8--9 ст. 
Були прихильниками маздакізму 
(див. Маздакітський рух), висту- 
пали за соціальну рівність. До Х. 
належали переважно селяни, а та- 
кож ремісники й міська біднота. 
Х. брали участь у ряді повстань, 
у т. ч. під проводом Аб М усліма 
(147-115), Муканни (70--80-і рр. 
8 ст.) та у Бабека повстанні 
(9 ст.). 
ХУРИТИ передньоазійські 
племена, відомі з писемних дже- 
рел серед. 3-го -- поч. 1-го тис. до 
н. е. на Пн. Месопотамії та Сірії. 
Мова Х. близька до урартської, 
її вважають спорідненою сучас. 
дагестанським мовам. У своїй 
писемності Х. використовували різ- 
ні види клинопису. Бл. 16 ст. до 
н. е. дрібні володіння Х. були 





ХУРИТИ 





П. П. Хузангай. 


190 
ривеелниве вену инн и 
ХУРИТСЬКА МОВА 


об'єднані в д-ву Мітанні. В 13 
ст. до н. е. Х. підкорила Ассірія. 
3 В. В. Отрощенко. 
ХУРИТСЬКА МОВА -- мова ху- 
ритів. Споріднена з урартською 
мовою, разом з якою належить 
до хурі-урартської сім'ї. Х. м. 
засвідчена текстами 3--2-го тис. 
до н. е., виконаними власне 
хуритським (аккадським клинопо- 
дібним) письмом, ієрогліфічним 
староаккадським і  угаритським 
письмом. Для Х. м. характерні 
розвинена флексія, розгалужена 
система відмінків, наявність ерга- 
тивної конструкції речення. 
Літ.: Дьяконов И. М. Язьки древней 
Передней Азии. М., 1967. 
ХУРМА (ГРіовругоз) -- рід суб- 
тропіч. і тропіч. листопадних де- 
рев та кущів родини ебенових. 
Бл. 200 видів, з яких 4 (за ін. 
даними -- 5) -- плодові рослини 
і 10 видів дають цінну деревину 
(чорне, або ебенове дерево). Для 
СРСР мають значення Х. східна, 
Х. кавказька і Х. віргінська. 
Х. східна (Р. КаКі) -- дерево 
до 10--12 м заввишки, з овально- 
еліптичними і яйцевидними лист- 
ками. Плід -- велика (до 500 г) 
соковита ягода. Медонос. Плоди 
містять цукри (до 20 9), білок 
(0,5--1,5 96), | зольні | речовини 
(2--3 90), таніди, вітамін С і прові- 
тамін А. Споживають плоди сві- 
жими й сушеними, виготовляють 
вина, лікери та ін. Походить з 
Китаю. Вирощується в субтропі- 
ках багатьох країн; в СРСР -- в 
Зх. Грузії, Азербайджані, Крас- 
нодарському краї. Х.кавказь- 
ка (Ю. Іоби5) відзначається 
дрібними густо опушеними лист- 
ками й дрібними їстівними плода- 
ми. Цінний медонос. Пошир. на 
Закавказзі. Х. віргінська 
(,О. уігріпіапа) має вузькі й дріб- 
ні листки. Плоди невеликі, аро- 
матні, за якістю наближаються 
до Х. східної, але з вищим вмістом 
цукру (до 32 92). Іл. див. на окре- 
мому аркуші до ст. Плодові 
культури, т. 8, с. 416--417. 
ХУСЕЙН ІБН ТАЛАЛ (Хусейн 
бен Талал, Хусейн Г; н. 14.ХІ 1935, 
Амман) король Йорданії (з 
1952) з династії Хашімітів. Ос- 
віту здобув в ісламському колед- 
жі в м. Аммані, в коледжі в м. 
Александрії (Єгипет) та в військ. 
академії у Сандхерсті (Великобри- 
танія). Відвідав СРСР з офіц. 
візитом 1967, 1976 і 19381. 
ХУСТ -- місто Закарп. обл. УРСР, 
райцентр. Розташований біля впа- 
діння р. Ріки в Тису. Залізнич- 
на станція. Вузол автомоб. шля- 
хів. Як укріплений населений 
пункт Х. існував у 10 ст. Входив 
до складу Київської Русі. В 2-й 
пол. 11 ст. його захопили угор. 
феодали. В 1281--1321 входив до 
складу Галицько-Волинського кня- 
зівства, пізніше його знову загар- 
бала Угорщина. Населення Х. 
брало участь у Дожі Дєрдя  пов- 
станні 1514. З 1526 Х.-- у складі 
Трансільванського князівства. На 
поч. 18 ст. місто загарбала Австрія 
(з 1867 -- Австро-Угорщина). Тру- 
дящі Х. брали участь у Ракоці 
Ференца ЇЇ русі 1703--11. 241.1 
1919 в Х. відбулися Закарпатські 
всенародні збори 1919, на яких 
представники трудящих вислови- 
лися за возз'єднання з Рад. Укра- 
їною. 23.ПІ 1919 в Х. проголошено 


Рад. владу. 18.ГМ 1919 Х. окупу- 
вали рум. війська, восени 1919 -- 
війська бурж. Чехословаччини. 
В 1921 було створено хустськ 
орг-гцію КПЧ. В Х. 1922, 1925, 
1927--29, 1931--33 відбулися 
страйки і демонстрації робітників. 
У 1938--44 Х.-- під владою хор- 
тистської Угорщини. У 1945 Х. у 
складі Закарп. України возз'єд- 
нано з УРСР. З 1946 Х.-- місто. 
У Х.-- фетро-фільцова, взут., 
худож. виробів ф-ки,  лісокомбі- 





ПР Р ь- ь 


Хуст. Замок. 14 ст. Гравюра 18 ст. 


нат, експериментальний каменеоб- 
робний, керамічний, каменедро- 
бильний, буд. матеріалів, плодо- 
консервний, соко-винний, масло- 
сироробний, нестандартного  0б- 
ладнання і монтажних заготовок 
з-ди, м'ясний і хлібний комбіна- 
ти, райсільгосптехніка, райсіль- 
госпхімія, комбінат побутового об- 
слуговування. Лісотехнікум, мед., 
культурно-осв. та  профес.-тех. 
і тех. уч-ща, 7 заг.-осв., музична 
та спорт. школи; лікарня, турбаза 
«Нарцис». Будинок культури, 7 
клубів, 2 кінотеатри, З б-ки, істор. 
музей. Збереглися руїни замку 
(14 ст., перебудови 16--17 ст.), 
Єлизаветинська церква (14 ст.). 
В Х. народилися укр. рад. живо- 
писець Ю. Г. Віраг, укр. рад. пись- 
менник О. І. Маркуш. 

ХУСТСЬКИЙ РАЙОН - у пад. 
частині Закарп. обл. УРСР. Ут- 
ворений 1944. Площа 1 тис. 
км?. Нас. 122,2 тис. чол. (1984). 
В районі -- 61 населений пункт, 
підпорядкований міській, селищ- 
ній та 23 сільс. Радам нар. депу- 
татів. Центр -- м. Хуст. Поверхня 
переважно гориста. Більша части- 
на тер. району лежить у межах 
Карпат Українських; вздовж р. 
Тиси та її прит. Ріки -- низовини. 


ХУСТСЬКИЙ 
РАЙОН 


ЗАНАРПАТСЬНОЇ 
ОБЛАСТІ Уа 


Й 
У 


РО, 
7 Вільшан-: 


Золотареве 4 


2 Крива Х 


|. 
Данилове», 
/ 
- М о Олександрівка 
Жжредягикм А го окиркиця У 
Й 


2 
с МХ 7 
Ужгород се 


о 
Борокява 7 


о 
Стеблидка З// 
ке Р Р 
СТ Гага 
Вишкове «І 


Д 





с.г. 
' тис. га, у т. ч. орні землі-- 7,8 
і тис. га, сади -- 4,6 тис. га. У Х. р. 
| -- 8 колгоспів, З радгоспи, райсіль- 





, У районі -- лісотехнікум, 
' культурно-осв., 2 профес.-техніч- 


Корисні копалини: кам. сіль, 
ртутна руда, андезити, вапняки. 
Грунти бурі лісові, дерново-підзо- 
листі. Ліси (бук, граб, дуб, ялина, 
сосна, ялиця) займають бл. 40 96 
тер. району. Найбільші пром. під- 
приємства: хустські лісокомбінат, 
фетро-фільцова, взут. і худож. 
виробів ф-ки, експериментальний 
каменеобробний та керамічний 
з-ди. Комбінат побутового обслу- 
говування (Хуст). Землеробство 
району спеціалізується на вирощу- 
званні кукурудзи, картоплі, ово- 
чевих культур; садівництво. Тна- 


ринництво - м ясо-мол. напряму 
(скотарство, вівчарство). ШПлоща 
угідь 1984 становила 33,2 


госптехніка, райсільгоспхімія. За- 
лізничні станції -- Хуст, Рокосо- 
ве. Автомоб. шляхів -- 375 км, у 
т.ч.5 твердим покриттям--270 км. 
мед., 


ні уч-ща, 68 заг. осв. З муз. і 
спорт. школи; 46 лік. закладів, 
у т. ч. З лікарні; санаторій «Шаян» 
(смт Вишкове), турбаза «Нарцис». 
64 будинки культури і клуби, 2 
кінотеатри, 56 кіноустановок, 70 
б-к, Хустський філіал обл. істор.- 
краєзнавчого музею. Архіт. па- 
м'ятки: костьол в с. Вишковому 
(13--14 ст.); пам'ятки дерев'яної 
архітектури: церкви з  дзвіни- 
цями Різдва в с. Стеблівці 
(1640), Михайлівська в с. Крайни- 
ковому (1668), Параскеви в с. 
Олександрівці, Миколаївська в 
с. Сокирниці (обидві -- 17 ст.), 
Миколаївська в с. Даниловому 
(1779). У Х. р. видається газ. 
«Ленінська правда» (з 1945). 

Ю. І. Попович. 
ХУТІР -- сільське, часто одно- 
двірне поселення. Х. виникли в пе- 
ріод феодалізму в процесі освоєн- 
ня нових земель. На Україні, Ку- 
бані, Дону Х. часто називали ви- 
селки з сіл та козачих станиць, 
незалежно від кількості дворів 
(див., зокрема, Зимівник). Після 
революції 1905--07 в Росії царсь- 
кий уряд сприяв виділенню на Х. 
куркулів. На Україні Х. подекуди 
існували до 1940, - 
ХУТІР-МИХАЙЛІВСЬКИЙ -- 
колишня (до 1962) назва м. Друж- 


би. 
ХУТОРНА Єлизавета Олексіїв- 
на (справж. прізв.-- Островерхо- 
ва; 11.МІ 1886, с. Ізносково, тепер 
Льговського р-ну Курської обл. 
-- 8.І 1980, Київ) -- укр. актриса 
дореволюц. і рад. театру, засл. 
арт. УРСР (з 1951). Творчу діяль- 
ність розпочала 1906 в Театрі 
Миколи Садовського, де грала 
до 1920. Працювала в театрах Ро- 
мен, Одеси, Донбасу, Полтави та 
ін. міст, 1942--57 -- в Житомир- 
ському (з 1944 -- Запорізькому) 
укр. муз.-драм. театрі ім. М. Щор- 
са. Серед ролей -- Василина («Сує- 
та» Карпенка-Карого), Орися 
(«Зимовий вечір» Старицького), 
Долорес («Камінний господар» Ле- 
сі Українки), Марія Тарасівна 
(«Платон Кречет» Корнійчука), 
Ганна Андріївна («Ревізор» М. 
Гоголя) та ін. Знімалася в кіно- 
фільмах («Райдуга» та ін.). На- 
городжена орденом Трудового Чер- 
воного Прапора. 

В. М. Гайдабура. 


ХУТОРЯН Антон Семенович |літ. 
псевд. -- Ант. Лісовий та ін.; 
14 (26). 1892, с. Війтівці, тепер 
с. Поділля Баришівського р-ну 
Київ. обл.-- 9.МП 1955, Київ| -- 
укр. рад. письменник. "Член Ко- 
муністичної партії з 1929. Працю- 
вав на видавничій роботі. Пере- 
кладав твори М. Гоголя, Л. Тол- 
стого, В. Короленка, М. Горького 
та ін. Окремими виданнями вийш- 
ли книги поезій Х. «Гасла» (1925) 

і фейлетонів «Виродки з роду» 
(1930). 


ХУТРО натуральне -- напівфаб- 
рикати і вироби з шкури тварин, 
яка зберегла волосяний покрив 
повністю або частково. Сировиною 
для Х. служать шкури хугрових 
диких звірів або звірів, що їх роз- 
водять у неволі (песців, лисиць, 
соболів, норок та ін.), а також 
тварин -- свійських (лошат, кіз, 
кролів, овець) і морських (тюле- 
нів, нерп та ін.). Виробн. Х. скла- 
дається з первинної обробки, ви- 
чинювання 1, якщо необхідно, 
фарбування сировини. Первинна 
його обробка полягає у знежирю- 
ванні шкур, знятих з туш тварин, 
їхньому вирівнюванні й консерву- 
ванні.  Вичинюванню передують 
підготовчі операції, протягом яких 
відмивають консервуючі речови- 
ни, видаляють підшкірну клітко- 
вину (див. Міздріння), жирові ре- 
човини (з волосяного покриву 1 з 
шкірної тканини) та ін. Власне ви- 
чинюванням (пікелюванням, м'як- 
шенням, дубленням, жируванням) 
надають шкірній тканині м'якості 
й тягучості, підвищують стійкість 
шкур до атмосферних, мех. і бак- 
теріальних дій. Після вичинюван- 
ня шкури висушують, розмина- 
ють, витягують, шліфують і стри- 
жуть. Дешеве і масове Х. фарбу- 
ють, імітуючи цінніше  (напр., 
шкуркам кролів надають вигляду 
соболиних). 

Якість хутра визначають за гу- 
стотою, висотою, блиском |і ко- 
льором волосяного покриву, м'я- 
кістю, тягучістю і міцністю шкір- 
ної тканини, а також носкістю. 
З Х. шиють пальта, головні уборя, 
виготовляють коміри та ін. вироби. 
Див. також Каракуль, Каракуль- 
ча, Овчина, Смушок, Хутрова 
промисловість, Хутро штучне. 
Літ.: Стефанович И. П. Технология 
меха. М., 1967; Аронина Ю. Е 
Ефремова П. Я., Есина Г. Ф. Техно- 


логия меха. М., "1974. 
"А. Є. Український. 


ХУТРО ШТУЧНЕ -- текстильний 
виріб, що імітує хутро натураль- 
не. Складається з несучої основи 
(звичайно з бавовняної пряжі) і 
ворсового покриву (з вовняної 
пряжі, хім. волокон та ін.). Роз- 
різняють Х. ш. ткане, трикотажне, 
прошивне (неткане). і  клейове. 
Виготовлення тканого Х. ш. по- 
лягає у зв'язуванні двох несучих 
основ ворсовими нитками, що ут- 
ворюють після розрізування ворс. 
Трикотажне Х. ш. створюєть- 
ся вв'язуванням пучків волокна 
у петлі несучої основи на кругло- 
в'язальних машинах (див. Трико- 
тажна шммашина).  Прошиванням 
ворсу на несучу основу одержують 
прошивне Х. ш., наклеюванням 
ворсу -- клейове Х. ш. Опоряджен- 
ня Х. ш. забезпечує стійкість вор- 
сового покриву до зминання, пух- 
настість виробу, його високі теп- 


лоізоляційні і водовідштовхуваль- 
ні властивості. Виробляють Х. ш. 
різних кольорів і малюнків. Най- 
поширеніше -- ткане і трикотажне 
Х. ш., що імітує натуральне хутро 
норки, куниці, єнота, ондатри, яг- 
нят каракульської породи овець то- 
що. З Х. ш. шиють одяг, головні 
убори, його використовують як 
оббивальний і прокладковий мате- 
ріал. На Україні Х. ш. виготовля- 
ють Дарницький шовковий комбі- 
нат, Київське виробниче трико- 
тажне об'єднання, ф-ки Жовтих 
Вод  (Дніпропетровської  обл.), 
Ясіні (смт Закарпатської обл.). 
ХУТРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ -- 
галузь легкої промисловості, під- 
приємства якої переробляють хут- 
рову сировину (шкури диких зві- 
рів, домашніх тварин, звірів кліт- 
кового розведення) і виготовля- 
ють хутрові й шубні вироби. Пер- 
шу хутрову ф-ку було заснова- 
но 1893 поблизу м. Слободського 
Вятської губ. (тепер Кіров. обл.). 
В СРСР Х. п. як галузь пром. ви- 
роби. створено в період довоєнних 
п'ятирічок. Найбільші сучас. під- 
приємства Х. п. розташовані в 
РРФСР, УРСР, Лит. РСР, Молд. 
РСР, Каз. РСР. У 1982 в країні 
випущено хутрових виробів (тис. 
шт.): пальто і напівпальто для до- 
рослих -- 703, дит. пальто -- 724, 
комірів -- 18,9 млн. шт., головних 
уборів -- 33,2 млн. шт. (1965 від- 
повідно -- 394, 1967, 16,9, 19,4). 
СРСР -- один з експортерів хутро- 
вої сировини, напівфабриналів і 
виробів на зовн. ринки. На Украї- 
ні першу хутрову ф-ку засновано 
1931 в Харкові. В післявоєнні 
роки в республіці було збудовано 
ще 6 підприємств Х. п. Найбіль- 
ші з них -- хутрове виробниче об'- 
єднання «Тисмениця» (Івано-Фр. 
обл.) і Харків. хутрове виробниче 
об'єднання. Наук. питання розвит- 
ку Х. п. розробляє Центр. н.-д. 
ін-т хутрової пром-сті М-ва легкої 
пром-сті СРСР у Москві. 

ХУТРОВІ ЗВІРІ -- ссавці (дикі й 
ті, яких розводять у неволі), шкур- 
ки яких є сировиною для хутрової 
пром-сті. В межах СРСР налічу- 
ється бл. 100 видів Х. з. Цінне 
хутро дають соболь, калан (мор- 
ська видра), лісова і кам'яна куни- 


ці, колонок, горностай, звичайний 
і степовий тхори, лисиця, білий 
і блакитний песці, єнотовидвий 


білка, бобер річковий, 
зайці, котик, видра, нутрія та ін. 
На Україні 30 видів Х. 3.: 16 ви- 
дів ряду хижаків, 12 видів ряду 
гризунів, 2 види ряду комахоїд- 
них. Серед хижаків основу хутро- 
вого промислу республіки стано- 
вить лисиця, що поширена по всій 
території УРСР. Особливо цінне 
хутро одержують з куниці, зокре- 
ма кам'яної (лісостепові й лісові 
зони). Майже в усіх областях 
зустрічаються видра і норка (пере- 
бувають під охороною). Серед Х. 
з. України першорядне значення 
має заєць-русак, пошир. в пд. об- 
ластях. В зх. областях і нижньо- 
дніпровських плавнях добувають 
ондатру, яка акліматизувалась на 
Україні. В ряді р-нів Полісся і 
Дніпра зустрічається бобер річ- 
ковий (полювання заборонено). 
Особлива увага приділяється за- 
готівлям шкурок ховрахів, хом'я- 
ків і водяних щурів, що є шкідни- 
ками с. г. Серед комахоїдних в 


собака, 


УРСР найбільше добувають кро- 
тів. Вихухіль, лісовий кіт, пере- 
в'язка, степовий тхір і тюлень- 
монах занесені в Червону книгу 
УРСР і знаходяться під охороною. 
Деякі види Х. 3. розводять в кліт- 
ках або в умовах напіввільного 
утримання (сріблясто-чорна лиси- 
ця, норка, нутрія, блакитний пе- 
сець). Див. також Звірівництво, 
Звіробійний птромисел, Мислив- 
ство. О. П. Корнєєв. 
ХУХ-ХОТО -- місто на Пн. Ки- 
таю, адм. ц. авт. району Внутріш- 
ня Монголія. Вузол автошляхів, 


залізнична станція. 700 тис. ж. 
(1971). Підприємства  металург. 
(чорної),  маш.-буд.  (верстато-, 


тракторо- і автомобілебудівної, по 
виребн. с.-г. машин, гідротурбін, 
двигунів), хім., текст. і харч. 
пром-сті. Кустарні промисли. Ун-т 
та ін. вузи. Місто засн. у 16 ст. 
ХЦКОНК -- середньовічний вірм. 
монастирський комплекс (10--11 
ст.). Розташований поблизу Діго- 
ру, в ущелині р. Дігор (тепер на 
тер. Туреччини). Зберігся в руї- 
нах. До складу ансамблю входять 
церкви Карапета (10 ст.), Аства- 
цацін (1006), Саркіса (1027, хрес- 
товокупольна, 20-гранна зовні та 
4-абсидна юввсередині), Степаноса 
(ПІ ст.; триконхова з 4 приділами). 
За 1 км від Х.-- церква Григорія 
Лусаворича (11 ст.). Збереглися 
хачкари (кам'яні плити з різьб- 
леним зображенням хреста, 10-- 
11 ст.). 

ХЮЄ -- місто на Сх. В'єтнаму, 
адм. ц. провінції Біньчітх'єн. Роз- 
ташоване поблизу узбережжя Пд.- 
Китайського м. Залізнична стан- 
ція. 209 тис. ж. (1973). Буд. мате- 
ріалів, лісопильна, текст. (бавов- 
няна та шовкова), харч. (у т. ч. 
рисоочисна) пром-сть. Колишня 
резиденція в'єтнамських королів. 
Архіт. пам'ятки 13--19 ст. Поселен- 
ня на місці Х. відоме з Зст. дон.е. 
Іл. див. на окремому аркуші до 
ст. В'єтнам, т. 2, с. 448--449. 
Х'ЮЗ (Нияез) Ленгстон (1.П 
1902, Джоплін, Міссурі -- 22.М 
1967, Нью- -Йорк) -- амер. письмен- 
ник. Н. у негр. сім'ї. У збірках 
«Стомлені блюзи» (1926), «Нова 
пісня» (1938), «Шекспір у Гарле- 
мі» (1942), «Квиток в один кінець» 
(1949), «Пантера й батіг» (1967) 
оспівував трудящих, виступав про- 
ти расової дискримінації, викори- 
стовуючи ритми й образи негр. 
фольклору. Життю амер. негрів 
присвятив роман «Сміх крізь 
сльози» (1930), зб. оповідань «Зви- 
чаї білих» (1934). У книгах «Сімпл 
висловлює свою думку» (1950), 
«Сімпл одружується» (1953) гумор 
поєднується з  сатир. картиною 
амер. звичаїв. У 1932--33 відві- 
дав СРСР. Враженнями від цієї 
поїздки поділився в кн. «Негр ди- 











- 


191 





х'ЮЗ 





Є. О. Хуторна. 


Хцконк. Загальний ви" 
гляд. 10--11 ст. 


виться на радянську Середню 
Азію» (1934). Автор роману «Пе- 
реможні бубни» (1958), ряду п'єс. 
Тв.: Укр. перекл.-- Діти з 
Гаїті. К., 1962 Гу співавт.Ї); Рос. 
перекл.-- Здравствуй, революция! 
м.-л., 1933; «Неприятное проис- 
шествие с ангелами» и другие расска- 


зьі. М., 1955; Избраннье стихи. М., 
В Яценко. 


1964. дО; 

Х'ЮЇШ (Нем/зб) Ентоні (н. 11.М 
1924, м. Фой, графство Корнуолл) 
-- англ. астроном, член Лондон- 
ського королівського т-ва (з 1968). 
Освіту здобув у Кембріджському 
ун-ті. З 1946 працює в Маллардсь- 
кій радіоастр. обсерваторії Кемб- 
ріджського ун-ту. Праці з радіо- 
астрономії. Х. дослідив сцинти- 
ляцію радіоджерел малих куто- 
вих розмірів і запропонував один 
з методів вивчення зовн. шарів 
сонячної корони. Керував групою 
радіоастрономів, яка 1967 відкрила 
пульсари. Нобелівська премія, 
1974 (спільно з М. Райлом). 
Х'ЮСТОН -- місто на Пд. США, 
в штаті Техас. Розташований на р. 
Сан-Джасінто, судноплавним ка- 
налом (довж. 80 км) сполучений з 
Мексіканською зат. Значний мор. 
порт, вузол 3-ць, автошляхів 1 
трубопроводів, міжнар. аеропорт. 
13 млн. ж. (1975). Гол. центр 
нафтопереробної і хім. пром-сті 
країни. Підприємства металург., 
маш.-буд. (суднобуд., по виробн. 
нафтогазового устаткування), ме- 
талообр. (виробн. труб), дерево- 
обр. і харч. пром-сті. Видобуван- 
ня нафти. Ун-т, технологічний ін-т. 
У Х.-- Центр управління пілото- 
ваними і космічними польотами 
ім. Л. Джонсона. Х. засн. 1836. 


Ц -- двадцять шоста буква укр. 
алфавіту. Є в більшості алфаві- 
тів, створених на слов'яно-кири- 
личній графічній основі. За фор- 
мою накреслення -- видозмінена 
кирилична літера. В сучасній укр. 
літ. мові буквою «ц» позначають 
передньоязиковий шумний глухий 
приголосний звук; за способом 
творення звук «ць -- африката. 
Може бути м'який  (цямрина, 
цього), рідше -- твердий (сонце, 
циган). 

ЦАГАРАЄВ Максим Миколайо- 
вич |н. 22.ГУ (5.У) 1916, м. Ала- 
гір, тепер Пн.-Осет. АРСР) -- осет. 
рад. письменник. Член КПРС з 
1949. В 1947 видав повість «До- 
рогою щастя», кн. воєнних нарисів 
«На заході». Повісті «Пастух чор- 
ної гори» (1961), «Похідна пісня» 
(1965), «Коли пробуджується ка- 
міння» (1970) -- про життя колг. 
села. Нагороджений орденом Віт- 
чизняної війни 2-го ступеня, 2 
орденами Трудового Червоного 
Прапора, ін. орденами, медалями. 
ЦАГАРЕЛІ Авксентій Антонович 
19 (21).П 1857, с. Дігомі, тепер 
Гардабанського р-ну Груз. РСР -- 
12 (25).МПІ 1902, Тбілієї | -- груз. 
драматург. У 1878--83 -- актор 


Тбіліського груз. театру. В остан- 
ні роки життя був режисером Тбі- 
ліського нар. театру. Один 3 виз- 
начних представників реалістич. 
драми, автор побутових комедій: 


«Інші тепер часи» (пост. 1879), 
«Ханума» (пост. 1882), «З чим 
прийдеш, з тим підеш» (пост. 


1902) та ін. Сюжет комедії «Хану- 
ма» використано в комічній опері 
В. Долідзе «Кето і Котеь та в 
кінофільмах «Ханума» (1926) й 
«Кето і Коте» (1948). 

ЦАДАСА КГамзат |9 (21). УПІ 
1877, аул Цада, тепер село Хун- 
захського р-ну Даг. АРСР -- 11.МІ 
1951, Махачкала) аварський 
рад. поет, нар. поет Дагестану 
(з 1934). Батько Р. Г. Гамзато- 
ва. Поетичну діяльність почав 1891. 
Виступав як сатирик, викривав ду- 
хівництво, торгашів, хабарництво. 
Пропагував ідеї Великого ЖОовт- 
ня («Радіомачта на сусідній саклі», 
1927; «Старе і нове життя», 1930, 
та ін.), оспівував дружбу з рос. 
народом. Велике значення мала 
зб. «Мітла адатів» (1934). В кін. 
30-х рр. написав автобіографічну 
поему «Моє життя». У роки Вели- 
кої Вітчизн. війни виступав з пат- 
ріотичними творами (зб. «За Бать- 
ківщину»).  Реалістична поема 
«Сказання про чабана» (1949--50) 
увійшла до зб. «Вибране» (Держ. 
премія СРСР, 1951). Писав драми 
і комедії, перші в аварців байки, 
вірші і казки для дітей. Багато 
його творів стали нар. піснями. 
Автор послання «Привіт Україні» 
(1939). У с. Цада 1967 відкрито 
музей Ц. У Махачкалі Ц. спору- 
джено пам'ятник. У 1965 встанов- 
лено щорічну літ. респ. премію ім. 
Цадаси за кращий драм. твір. 
Нагороджений двома орденами 
Леніна, ін. орденами, медалями. 


Тв.: Рос. перекл.-- Избранное. 
М., 1977. М.М. Плісецький. 


ЦАКАЛОВ (Тоахблоф) Афанасіос 
(бл. 1790, Яніна, Греція - -1851) -- 
діяч грец. нац.-визвольного руху. 
В 1814 разом з Е. Ксантосом і 
Н. Скуфасом заснував в Одесі 
таємне революц. т-во «Філікі ете- 
рія». В грудні 1817 переїхав до 
Стамбула, куди 1818 було перене- 
сено центр «Філікі етерії». Під 
час грецької національно-визволь- 
ної революції 1821--29 брав участь 
у воєнних діях у Валахії і Греції. 
За правління в Греції І. Каподіст- 
рії (1827--31) обіймав ряд офіц. 
посад. З 1832 жив у Москві. 

Г. Л. Арш. 
ЦАМБЛАК Григорій (бл. 1364, 
Тирново -- 1420) -- церк. діяч і 
письменник. Иого діяльність по- 
в'язана з Болгарією, Візантією, 
Сербією, Молдавією, Румунією, 
Литвою і Пд. Руссю. З 1415 -- ки- 
їв. митрополит. Автор багатьох 
похвальних слів і житій: «Похваль- 
не слово тирновському патріарху 
Євфимію»,  «Похвальне слово 
митрополиту Кипріяну», «Житіє 
Стефана  Дечанського»,  «Розпо- 
відь про перенесення мощів Петки 
Тирновської у Відін і Сербію» 
та ін. В. Н. Климчук. 
ЦАНДЕР Фрідріх 9| Артурович 
Г11 (23).МПІ 1887, Рига -- 28.1 
1933, Кисловодськ) -- рад. вчений 
і винахідник, один з піонерів ра- 
кетної техніки. Закінчив (1914) 
Ризький політехнічний інститут. 
Питаннями космічних польотів по- 
чав займатись 1908, В 1921 Ц. роз- 


робив проект міжпланетного ко- 
рабля-аероплана; 1924 у статті 
«Перелеть з на другие планеть» 
виклав свою осн. ідею -- поєднан- 
ня ракети з літаком для зльоту з 
Землі і наступне використання в 
польоті металевих частин літака як 
пального для ракетного двигуна; 
був одним з перших конструкторів 
рад. рідинних ракетних двигунів 
тощо. Один з організаторів Групи 
вивчення реактивного руху. Ц. вніс 
значний вклад у розвиток хкосмо- 
навтики, зокрема в розв'язання 
питань теорії і практики ракетної 
техніки і міжпланетних польотів. 
Ім'ям Ц. названо кратер на зворот- 
ному боці Місяця. С. С. Лузін. 
ЦАНКАР  (СапКаг) Іван (10.М 
1876, м. Врхника, поблизу Любля- 
ни -- 11.ХП 1918, Любляна) -- 
словен. письменник, один із за- 
сновників прогресивної літ. течії 
«словенський модерн», основопо- 
ложник словен. пролед, л-ри. Пер- 
шим книгам -- зб. поезій «Ероти- 
ка», зб. новел «Віньєтки» (обидві -- 
1899) притаманні антибурж. 
тенденції, поєднані, проте, з еле- 
ментами декадансу й символізму. 
Романи «На узвозі» (1902) і «Мар- 
тін Качур. Життєпис ідеаліста» 
(1906); «Повість про Симона Си- 
ротника» (1909); п'єси «Для народ- 
ного добробуту» (1901), «Король 
Бетайнови» (1902),  «Наймити» 
(1910) та ін. мають гостро критичне 
соціальне спрямування. Вер шина 
творчості Ц.-- повість «Наймит- 
ська правда» (1907). Виступав та- 
кож як літ. критик, публіцист. 
Тв.: Укр. перекл.-- Наймитська 
правда. Повісті та оповідання. К., 
1976; Рос. перекл.-- Избранное, 
т. 1--2. М., 1981. В. Г. Гримич. 
ЦАНКОВ Олександр (1879--1959) 
-- лідер болг. фашистів, один з 
організаторів держ. перевороту 
1923 в Болгарії. В 1923--26 очолю- 
вав уряд фашист. диктатури, який 
жорстоко придушив  Вересневе 
антифашистське повстання 1923, 
1924 заборонив діяльність компар- 
тії та ін. демократичних орг-цій. 
У 1932 заснував фашист. партію. 
Під час 2-ї світової війни 1939-- 
45 Ц. виступав за союз Болгарії 
з фашист. Німеччиною. У вересні 
1944 втік в Аргентіну, де з 1949 
очолив болг. фашист. еміграцію. 
ЦАО СЮЕЦІНЬ (справж. прізв.-- 
Цао Чжань; бл. 1715, Нанкін -- 
1762, поблизу Пекіна (за ін. да- 
ними, 1724--64)) -- кит. письмен- 
ник. Автор роману «Сон у черво- 
ному теремі» (перша назва 
«Історія каменю»), закінченого і 
виданого 1791 Гао Е, який допи- 
сав 80--120-й розділи. В романі, 
близькому за худож. методом до 
реалізму, показано соціальні су- 
перечності, занепад феод. ладу в 
Китаї. Твір -- важливий етап у 
розвитку класичного реалізму в 
кит. літературі. 

Тв.: Рос. перекл.-- Сон в крас- 
ном тереме, т. 1-2. М., 1958. 

Літ.: Зйдлин Л. Великий реалист 
Цао Сюз-цинь. «Иностранная лите- 
ратура», 1964, Хо 8. 1. К. Чирко. 
ЦАО ЦЗІНХУА (н. 11.УПІ 1897, 
с. Улічуань, повіт Луші, пров. 
Хенань) -- кит. літературознавець, 
перекладач, громад. діяч. У 1922-- 
25 навчався в  Комуністичному 
ун-ті трудящих Сходу в Москві, 
в 30-і рр.-- професор Ленінгр. 
ун-ту, з 1933 був професором кіль- 
кох ун-тів у Китаї. Після утворен- 


ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ ч-и 


26? на схід ВД Грінемча 


Сла вута У 29 


М - й 
2 ть З Х 
Куїме лужне 
а 


Теліжинці 
зудомоїя 


у 


ове сіна 


УА и Ли . є " лоні 
ХУ 7 "Теофіполь ./ ВолицяхПдтьова к 
4 " Кременчука 2 

-ь У 


Миролюбне 
Їх ва? 





адунці 
. ул ка 
Писарівкід 


Якнро 
МВібтівиго 030 


Я йитонівці 
/ Михайлівка 
С акО 





| КС 
4 ярмолиніи С -0 396 


ря ь 0 пря ківцу 


; «согірка , 


ДнькІВ 


Вел панно | Міфшкиє 


О 


-"Дун ви, Р М й е Віньк ' 
г, 3 


Повар 


РУг ПКаррчивці 








й М с 
«Соколівхю ож 


Дашківц б 
» 


С т 


сбурківці г, 


|ненопіль 


Стара ния 


а Синявкі 


исанівці я 


й 
чий 


Я ражня 
Зяньківім | 


- | 
Вовковни 
Коричинм»-- 


2 


м 
Добк ці Петраш ті Ж 
( о | і етечинії лу 


МАСШТАБ | "400 000 
0 м 


ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ 


й 
нияче | ЮО0 | 50 | 200 4 250 0 300 4|- 600 


пт з 


Ь 





ЕКОНОМІЧНА КАРТА 


збу дннопіль МАСШТАБ | 1750 000 


- 15 0 
«Кривинське 4 м 
"зЗМПолянь 


лубівка 
роучитьнобоїкім 


Ем У со й -а 


У 
ью- 


Антоніни 


Слу, жо 


арокостянтіинів 


не й іо Си Синява 
й | уже! 2 оч 
і СУ 8, Чо Я шо 


їх з б рний Остірів 
ДЗ) Волочиськ яоне 7 - 


о Ми. 


| - и 
АВ 
А і з пана» 


біж 7 
Смотрич 


ст СкибНеве і 
| ло5а18) "Черажня .м 
Г |В Сатанів ть. (7 


-- чо ч г, , 
Крути коМаниківці "яв і 
а планці Вовковинц 
"Ч2)Городок  ) 
(5 Ти / - , 


акупне 


ДОДАТКОВІ УМОВН! ПОЗНАЧЕННЯ 


ОБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ Видобування 


о Снито Й еріреро- о цементної сировнин 


н т гнетривів 
Виробництво во р фехнсовь 


Деревообробна | мебтева Ве Комб' кормова вапняку 


СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО 
М'ясо-молічне Єкотарство внробнмятво зерна. буряківництво 1 саннарство 
М'ясо- молечне скотарство, зернове господарство буряківництво. свинарство. ОовочіВНнНЦТВО 
й садівннцтво 3 ареаламн тютюнннцтва 
Райони поширення 


картоплі 'ю Птахівниц! во 


ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ 





ЕКОНОМІЧНА КАРТА 


ПипАТКОІ Юм! 
ПОЗНАЧЕННЯ 


пбюорна ПРОМИЄОМОМІОТЬ 
ізир'оо з, не "ругів 


Ппре-всуту аїувення 


реко 


Сіпоєьке ГОСПОДАМО МИ 


"є ояі'де'я': Сююнтьсгою 
чи гічні " 
;|ж'м о" ябеєб'нюву 


-- г ьнечую ням і 
- 


ч - М .- Р 
. : і - бо і з ; ь "й , у - 
-ь | Ж огма ї: уп. раоані / 718 4 ' | а 
- 4 Й вка і гада її у , 
У - ро а ьй - М 
в ч олувацій -: ом 
і в з 4 чо - , 4 "Ф.М 
ьо 7 лі - Новоардангельськ 
7 ; Ї и, 2 з 
, тайнь 17 "Ємолине 


ут 


ня КНР (1949) -- зав. кафедрою 
рос. філології, декан ф-ту рос. 
мови та л-ри Пекін. ун-ту. Пере- 
кладав кит. мовою твори М. Горь- 
кого, А. Чехова, російських рад. 
письменників. Автор численних 
статей про рос. класичну та рад. 
л-ру і вплив її на кит. реалістичну 
л-ру, спогадів про Рад. Союз 
(1962). На ювілейному вечорі в 
Пекіні 1961 з нагоди 100-річчя з 
дня смерті Т. Шевченка виголосив 
доповідь «Донеси, весняний вітре, 
наше ,,цнезле тихе слово" до Та- 
раса», а також присвятив укр. 
поетові вірш. Переклав повість 
В. Василевської «Райдуга» (1946). 
Тв.: Укр. перекл.- Тарасові. 
«Вітчизна», 1961, Хо 5. І.К. Чирко. 
ЦАПОК Георгій Антонович (19.1У 
(1.У) 1896, Харків -- 21.МІ 1971, 
там же) -- укр. рад. театр. худож- 
ник і графік. В 1914--18 навчався 
в Харків. худож. уч-щі у М. Пест- 
рикова та О. Любимова. В роки 
громадян. війни створював агіта- 
ційні плакати, розписував агіт- 
поїзди. Оформлення до вистав: 
«Перікола» Ж. Оффенбаха (1917, 
Харків. театр оперети), «Одру- 
ження» М. Гоголя (1927, Перший 
харків. театр для дітей), «Зако- 
лот» за Д. Фурмановим (1928, 
Київ. укр. драм. театр ім. І. Фран- 
ка), «Глитай, або ж Павук» М. 
Кропивницького (1936, Театр Ре- 
волюції у Харкові), «Кремлівські 
куранти» М.  Погодіна (1947, 
Харків. російський драматичний 
театр). 

ЦАР - у Росії та (до 1946) в Бол- 
гарії офіційний титул глави держа- 
ви (див. Монархія). Першим царем 
у Росії 1547 став Іван ГУ. У 1721 
Петро І прийняв титул імперато- 
ра, однак поряд з цим аж до пова- 
лення самодержавства 1917 в Ро- 
сії існував і титул царя. 
ЦАРГОРОД, Царград -- назва 
Константинополя (сучас. Стам- 
бул) поширена на Русі в офіцій- 
них документах, літературі, фоль- 
клорі з часів Київської Русі гол. 
чин. до 17 ст. У 18 -- на поч. 20 
ст. ця назва вживалася в істор. 
літературі, інколи в публіцистиці 
і поезії. 

ЦАРИК Григорій Якович |н. 8 
(21).1 1909, с. Лісняки, тепер у 
складі м. Яготина Київ. обл.-- 
З0.МІ 1974, Київ) -- токар київ- 
ського з-ду «Арсенал» ім. В. І. Ле- 
ніна, Герой Соціалістичної ШПра- 
ці (1964). Член КПРС з 1932. Тру- 
дову діяльність почав з 1922. З 
1927 працював на з-ді «Арсенал». 
Ц.-- один з перших стахановців 
на підприємстві, зачинатель руху 
за комуністичне ставлення до пра- 
ці, раціоналізатор, організатор і 
керівник перших шкіл передових 
методів праці.  Делегат ХХІ, 
ХХПІ, ХХІГУ з'їздів КПРС, ХУІ-- 
ХІХ та ХХІ і ХХП з'їздів Компар- 
тіі України. Депутат Верховної 
Ради УРСР 2--8-го скликань, з 
1959 -- член Президії Верховної 
Ради УРСР. Нагороджений 2 ор- 
денами Леніна, ін. орденами, ме- 
далями. В. П. Печорога. 


ЦАРИЦИН -- колишня (до 1925) 
назва м. Волгограда. 


ЦАРИЦИНСЬКА ОБОРОНА 
1918--19 -- бойові дії рад. військ, 
робітн. загонів і Волзької військ. 
флотилії з липня 1918 до лютого 
1919 по обороні Царицина (тепер 


13 УРЕ, т. 12 


Волгоград) від білокозачих військ 
генерала П. М. Краснова в пе- 
ріод громадянської війни в СРСР. 
В липні 1918 Донська білокозача 
армія почала наступ на Царицин 
з метою встановлення єдиного 
фронту з контрреволюцією на Сх. 
країни. Осн. силою Ц. о. були 
частини 3-ї і 5-ї Укр. армій, які 
під командуванням К. Є. Воро- 
шилова з боями пробилися з Дон- 
басу до Царицина, а також загони 
царицинських робітників. У за- 
пеклих боях на ближніх підсту- 
пах до міста рад. війська 18-- 
20.УПІ зупинили ворога і, пере- 
йшовши в наступ, до 7.ІХ відкину- 
ли білокозаків за Дон. Наприкінці 
вересня 1918 білокозачі війська 
Краснова почали 2-й наступ на 
Царицин. У жовтні 1918 всі рад. 
частини і загони в районі Царици- 
на було об'єднано в 10-у армію 
під командуванням К. Є. Вороши- 
лова. 18.Х рад. війська перейшли 
в контрнаступ і до 25.Х 1918 зно- 
ву відкинули білокозаків за Дон. 
1.1 1919 білокозача армія Красно- 
ва втретє почала наступ на Цари- 
цин, який закінчився її поразкою. 

С. Я. Єлисаветський. 
ЦАРИЧАНКА -- селище міського 
типу Дніпроп. обл. УРСР, рай- 
центр. Розташована на р. Орелі 
(прит. Дніпра), за 54 км від за- 
лізнич. ст. Баловка. 7,6 тис. ж. 
(1984). Засн. 1604 як запорізький 
зимівник. Населення Ц. брало 
участь у  пікінерів повстанні 
1769--70. Рад. владу встановлено 
в кінці грудня 1917. З 1957 Ц.-- 
с-ще міськ. типу. У Ц. -- консерв- 
ний, маслоробний, по розливу мі- 
неральної води та хлібний з3-ди, 
цех Петриківської ф-ки худож. 
виробів, міжколг. підприємство 
по виробн. молодняка птиці, рай- 
сільгосптехніка, райсільгоспхімія, 
комбінати побутового обслугову- 
вання та комунальних підпри- 
ємств. 2 заг.-осв. та музична шко- 
ли; лікарня; Будинок культури, 
2 б-ки, істор.-краєзнавчий музей. 
В Ц. народився укр. рад. еконо- 
міст, статистик, економгеограф 





ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОН 
ДНІПРОПЕТРОВСЬНОЇ 





| 
| 
| 
| 
| 


К.Г. Воблий. У 1780 в Ц. лікував- 
ся від ран О. В. Суворов. 


ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОН -- на 
Пн. Дніпроп. обл. УРСР. Утворе- 
ний 1923. Площа 1,8 тис. км2. Нас. 
98,6 тис. чол. (1984). В районі -- 
70 населених пунктів, підпоряд- 
кованих 4 селищним і 12 сільс. 
Радам нар. депутатів. Центр -- 
смт Царичанка. На Пд. Зх. район 
омиває Дніпродзержинське водо- 
сховище. Ц. р. розташований в ме- 
жах Придніпровської низовини. 
Поверхня слабо розчленована. Ко- 
рисні копалини: кам. вугілля, при- 
родний газ, глини, Піски. мі- 
неральні води, лік. грязі. Річки -- 
Дніпро та його прит. Оріль. Понад 
20 невеликих озер. Грунти в основ- 
ному чорноземні. Лежить у степо- 
вій зоні. Найбільші пром. підпри- 
ємства району Петриківська 
ф-ка худож. виробів, царичанські 
консервний, маслоробний та по 
розливу мінерал. води з-ди. Ком- 
бінат побутового  облуговування 
(Царичанка). Спеціалізація с. г.-- 
землеробство зернового, тварин- 
ництво  мол.-м'ясного напрямів. 
Площа с.-г. угідь 1983 становила 
116,1 тис. га, у т. ч. орні землі -- 
84,6 тис. га, сіножаті й пасовища -- 
30,1 тис. га. Гол. культури: ози- 
ма пшениця, жито, ячмінь, овес, 
просо, кукурудза, цукр. буряки, 
овочі, соняшник. У Ц. р.-- 19 кол- 
госпів, З радгоспи, райсільгосп- 
техніка з виробничим  відділен- 
ням, райсільгоспхімія. 

Автомоб. шляхів -- 454 км, у т. ч. 
з твердим покриттям -- 420 км. 

У районі -- профес.-тех. уч-ще 
(смт Петриківка), 31 заг.-осв., 
музична і спорт. школи; 41 лік. 
заклад, у т. ч. 7 лікарень. 17 бу- 
динків культури, 17 клубів, 39 
кіноустановок, 35 6-к, істор.-кра- 
єзнавчий музей. У с. Бабайківці 
Ц. р. народився укр. рад. письмен- 
ник І. А. Багмут, у с. Могилеві -- 
укр. рад. економіст М. О. Брасла- 
вець, у смт Петриківці -- укр. рад. 
живописець С. Л. Кошовий, укр. 
рад. майстри нар. декоративного 
розпису П. І. Глущенко, Т. Я. 
Пата і М. К. Тимченко, у с. Іва- 
нівці (тепер с. Колгоспівка) -- укр. 
рад. скульптор О. П. Олійник, 
у кол. с. Заочіпському (тепер 
зняте з обліку) -- укр. рад. пись- 
менник П. М. Усенко. У Ц. р. 
видається газета  «Приорільська 
правда» (з 1931). А. М. Бровко. 


ЦАРСТВО в біології -- 1) Од- 
на з найвищих таксономічних ка- 
тегорїй в систематиці біологічній. 


| З часів Арістотеля серед усіх 


живих організмів виділяли два 
Ц.-- рослини і тварини. За су- 
час. поглядами всі організми поді- 
ляють на два надцарства: прока- 


р ріотів і евкаріотів. До складу 


прокаріотів входить одне Ц.-- 
дроб'янки (з підцарствами -- бак- 
терії і ціанеї, або синьо-зелені 


і водорості); до складу евкаріотів -- 


три Ц.: рослини (з підцарствами -- 


| нижчі рослини і вищі рослини), 
| гриби (з підцарствами -- нижчі 
| гриби і вищі гриби), тварини (з 


підцарствами найпростіші |і 
багатоклітинні тварини). 2) Най- 


| вищий підрозділ при біогеографіч- 
ному районуванні. 


| ЦАРСТВО ПОЛЬСЬКЕ -- одна з 


назв Королівства Польського в 


! царській Росії. 








193 





ЦАРСТВО 
ПОЛЬСЬКЕ 





аа 

ХК, 
В 
А Я 


П. Й. Цвілик. Баклага. 
Гравірування.  Підгла- 
зурний розпис, 1960. 


194 
«ЦАРСЬКА ВОДА» 











М. І. Царьов у ролі 
Огнєва («Фронт» О. Є. 
Корнійчука). 





Цвіркун степовий 
(самка). 


Царський курган. 
Схематичний розріз. 


«ЦАРСЬКА ВОДА», «царська 
водка» -- суміш концентрованих 
кислот: однієї частини об'єму азот- 
ної кислоти НМО і трьох частин 
соляної кислоти НОСІ. Прозора 
безбарвна рідина, що швидко жов- 
тіє, пахне хлором. Сильний окис- 
лювач, розчиняє «царя» і «цари- 
цю» металів -- золото і платину, 
метали і сплави, які не розчиняють- 
ся у звичайних к-тах. За серед- 
ньовіччя алхіміки суміш НМО» і 
НСІ називали «королівською во- 
дою». В Росії і на Україні напри- 
кінці 18 ст. прикметник -- «ко- 
ролівська» було змінено на «цар- 
ська». 

ЦАРСЬКЕ СЕЛО -- колишня (до 
1918) назва, м. Пушкіна. 
ЦАРСЬКИЙ КУРГАН -- великий 
(висота до розкопок 17 м, окруж- 
ність 260 м) курган 4 ст. до н. е. 
на пн.-сх. околиці м. Керчі Крим. 
обл. Розкопки його було розпоча- 
то 1837. Курган пограбовано в 
давнину. Вважають, що тут було 
поховано одного з боспорських 
царів (звідси й назва кургану). 
Курган шгнасипано над великим 
склепом, збудованим з добре об- 
роблених квадрів (тесаних каме- 
нів). Навколо нього була кам'яна 
огорожа (крепіда). Всередину ве- 
де коридор (дромос) 36 м завдовж- 
ки і 7 м заввишки. Стіни дромоса, 
облицьовані каменями, майстерно 
оздобленими рустом (див. Русти- 


ка), утворюють величне стріль- 
часте склепіння. Дромос закін- 
чується входом до поховальної 


камери. Стіни прямокутної похо- 
вальної камери плавно переходять 
у високий уступчастий купол, що 
на висоті 8 м від підлоги увін- 
чується круглою плитою. Ц. к.-- 
видатна пам'ятка антич. архітек- 
тури. Іл. див. також т. 3, с. 176. 
ЦАРЬОВ Михайло Іванович Гн. 
18. ХІ (1.ХП) 1903, м. Твер, тепер 
м. Калінін| -- рос. рад. актор, 
режисер і педагог, нар. арт. СРСР 
(з 1949), Герой Соціалістич. Пра- 
ці (1973). Член КПРС з 1949. В 
1919--21 навчався в Петрогр. школі 
рос. драми (педагог Ю. Юр'єв). 
Працював у театрах  Ленінгра- 
да, Сімферополя та ін. міст. У 
1933--37 -- в Театрі ім. В. Мейєр- 
хольда, з 1937 -- актор Малого 
театру (з 1950 -- директор і худ. 
керівник). Серед ролей: Чацький, 
Фамусов («Лихо з розуму» Грибоє- 
дова), Незнамов («Без вини вину- 
ваті» Островського), Огнєв, 
Ромодан («Фронт», «Крила» Кор- 
нійчука), Макбет («Макбет» Шекс- 
піра), Маттіас Клаузен («Перед 
заходом сонця» Гауптмана). Зні- 
мався в кіно. З 1935 веде пед. 
роботу; з 1941 -- в Моск. театр. 
уч-щі ім. М. Щепкіна (з 1962 -- 
професор). З 1964 -- голова пре- 
зидії правління Всерос. театр. 
т-ва, з 1959 -- президент рад. Нац. 
центру Міжнар. ін-ту театру. Де- 





НА 


ДЦ) 


легат ХХІ--ХХУІ з'їздів КПРС. 
Нагороджений З орденами Леніна, 
ін. орденами, медалями. Держ. 
премія СРСР, 1947, 1969. 
Тв.: Что такое театр. М., 1960; Непов- 
торимьте мгновения. М., 1975. 
Літ.: Михайл ЦарЄв. Жизнь и твор- 
чество, М., 1983. 
ЦВЕЙГ (7меія) Арнольд (10.ХІ 
1887, Грос-Глогау, тепер Глогув, 
ПНР -- 26.ХІ 1968, Берлін) -- нім. 
письменник і громад. діяч (НДР). 
Учасник 1-1 світової війни. В 1933-- 
8 -- в еміграції. Співробітничав 
у антифашист. емігрантській пре- 
сі. Осн. твір -- семитомна епопея 
«Велика війна білих людей» про 
1-у світову війну та повоєнні ре- 
волюц. події, що складається з ро- 
манів: «Час настав» (1957), «Моло- 
да жінка 1914 року» (1931), «Вихо- 
вання під Верденом» (1935), «Су- 
перечка про унтера Гришу» (1927), 
«Припинення вогню» (1954), «Ко- 
роля зводять на престол» (1937), 
«Крига скресла» (не закінч.). Ро- 
мани «Сокира Вандсбека» (1943), 
«Мрія коштує дорого» (1962) -- 
антифашист. спрямування. Автор 
збірок новел, віршів, п'єс, літера- 
турознавчих праць, публіцистич- 
них статей і нарисів. Був депута- 
том Нар. палати (1949--67), пре- 
зидентом Нім. академії мист. 
(1950--53), членом Всесвітньої Ра- 
ди Миру. Міжнар. Ленінська пре- 
мія «За зміцнення миру між наро- 
дами», 1958. 
Тв.: Укр. перекл.-- Щастя Отто 
Темке. «Всесвіт», 1959, М» 5; Рос. 
перекл.-- Воспитаниє под Верде- 
ном. М., 1954; Затишье. М., 1959; 
Радуга. М., 1960; Спор об унтере 
Грише. М., 1961. 
Літ.: Топер П. М. Арнольд Цвейг. 
М., 1960; Закс Е. М. Арнольд Цвейг. 
Биобиблиографический указатель. М., 
1961., Н. М. Матузова. 
ЦВЕЙГ (7меіє) Стефан (28.ХІ 
1881, Відень -- 23.П 1942, Петро- 
поліс, Бразілія) -- австр. письмен- 
ник. Збірки новел «Перші пере- 
живання» (1911), «Амок» (1922), 
«Збентежені почуття» (1927) від- 
значаються глибоким  психологіз- 
мом. В 1928 побував у СРСР на 
святкуванні 100-річчя з дня наро- 
дження Л. Толстого. З захопленням 
писав про трудовий героїзм рад. 
людей у кн. «Подорож до Росії» 
(1929). Етично-психологічні проб- 
леми порушив у багатьох новелах, 
романі «Нетерпіння серця» (1939). 
Антифашист. спрямування має 
«Шахова шновела» (1941). Автор 
белетризованих біографій Стенда- 
ля, Л. Толстого, З. Фрейда, О. 
Бальзака, циклу нарисів «Будів- 
ники світу» про Ф. Достоєвського, 
Ч. Діккенса, Й. Х. Ф. Гельдерлі- 
на, Г. Клейста, 3б. «Зустрічі з 
людьми, книгами, містами» (1937). 
З 1934 жив в Англії, 1940 пересе- 
лився в Нью-Йорк, потім -- до Бра- 
зілії. Розлука з батьківщиною, 
жахи 2-Їі світової війни довели 
Ц. до самогубства. 
Тв.: Укр. перекл.-- Збірник тво- 
рів. К., 1929; Новели. К., 1929; Амок. 
К., 1929; Лист незнайомої. Новели. 
К., 1981; Рос. перекл.-- Собра- 
ние сочинений, т. 1-7. М., 1963. 
Літ.:  Житомирская 3. В. Стефан 
Цвейг. Библиографический указатель. 
М., 1976. Б. М. Гавришків. 
ЦВЄТ Михайло Семенович (14. 
1872, м. Асті, Італія -- 26.МІ1 1919, 
Воронеж) -- рос. фізіолог рослин і 
біохімік. У 1893 закінчив Женев- 
ський ун-т. З 1896 -- декор Же- 
невського ун-ту. Викладав ботані- 


ку на курсах при петерб.Біологіч. 
лабораторії (з 1897), у Варшав. 
ун-ті (з 1902) і в політехніч. ін-ті 
(з 1908). З 1917 -- професор Юр/- 
євського (тепер Тартуський), з 
1918 -- Воронезького ун-тів. 
Осн. праці присвячені вивченню 
пластид і пігментів рослин, у т. ч. 
природи хлоропластів, хлорофілу, 
механізмів фотосинтезу. Одер- 
жав у чистому виді хлорофіли а, 
Ь, с та ряд ізомерів ксантофілу, 
запропонував метод розділення ре- 
човин (1903, 1906--10; див. Хро- 
матографія). 

ЦВЄТАЄВ Вячеслав Дмитрович (5 
(17).1 1893, м. Малоархангельськ, 
тепер Орловської обл. -- 11.УПІ 
1950, Москва| -- рад. військ. діяч, 
генерал-полковник (1943), Герой 
Рад. Союзу (1945). Член Комуні- 
стичної партії з 1943. Участник 1-ї 
світової і громадян. воєн. У Рад. 
Армії з 1918. В 1922 і 1927 закінчив 
курси вищого начальницького 
складу. Під час Великої Вітчизн. 
війни 1941--45 був, зокрема, ко- 
манд. арміями, заст. команд. 1-м 
Білорус. фронтом. Очолені Ц. 
війська брали участь у визволенні 
тер. України. Після війни Ц.- 
заст. Головнокоманд. і Головно- 
команд. Пд. групою військ. Наго- 
роджений 2 орденами Леніна, 40р- 
денами Червоного Прапора, ін. 
орденами, медалями. 


ЦВЄТАЄВ (Іван Володимирович 
14 (16).У 1847, с. Дроздово Влади- 
мирської губ.-- ЗО0.МПІ (12.ІХ) 
1913, Москва) -- рос. філолог, істо- 
рик та мистецтвознавець, чл.-кор. 
Петерб. АН (з 1904), дійсний член 
петерб. АМ (з 1903). Батько М. І. 
Цвєтаєвої. Закінчив Петерб. ун-т 
(1870). Професор Варшавського 
(1872--73), Київ. (1876--77) та 
Моск. (з 1877) ун-тів. Директор 
Румянцевського музею (1900--10), 
засновник і перший директор (з 
1911) Музею красних мистецтв у 
Москві (тепер Музей образотвор- 
чих мистецтв ім. О. С. Пушкіна). 
Автор праць з античної філології, 
епіграфіки, мистецтва Й культури 
стародавніх народів. 

С. В. Мишанич. 
ЦВЄТАЄВА Марина (Іванівна 
126.ІХ (8.Х) 1892, Москва -- 31. 
УТИ 1941, Єлабуга| -- рос. рад. 
поетеса. Перші збірки -- «Вечірній 
альбом» (1910), «Верстви» (1916, 
вид. 1921). Не сприйнявши Великої 
Жовтн. соціалістичної революції, 
Ц. емігрувала (1922). В поезії 
періоду еміграції з'являються ан- 
тибуржуазні мотиви (поема «Кри- 
солов», вірші «Хвала багатим», 
«Читачі газет» та ін.), роздуми 
про життя в Рад. Союзі («Туга за 
батьківщиною! Давно...», «Світа- 
нок на рейках», «Челюскінці»). У 
циклі «Вірші до сина» (1932) писа- 
ла про Рад. Союз як про новий світ 
людей. У 1938--39 створила анти- 
фашист. твори (цикл «Вірші до 
Чехії»). Автор літературознавчих 
досліджень («Мій Пушкін», 1937, 
та ін.). Перекладала твори укр. 
поетів (І. Франка, Лесі Українки) 
та ін. У 1939 повернулась на Бать- 
ківщину. 
Тв.: Избраннье произведения. М.- 
Л., 1965; Сочинения, т. 1-2. М., 
1980; Мой Пушкин. М., 1981. 

І. Т. Крук. 

ЦВЄТКОВ Віктор Васильович (н. 
23.-Ш 1923, с. Каменка, тепер Ко- 
ломенського р-ну Моск. обл.) - 


укр. рад. юрист, чл.-кор. АН УРСР 
(з 1972). Член КПРС з 1943. Учас- 
ник Великої Вітчизн. війни 1941-- 
45. Закінчив юрид. ф-т Київ. ун-ту 
(1950) і Академію сусп. наук при 
ЦК КПРС (1954). В 1954--58 і 
1968--72 працював в апараті ЦК 
Компартії України. В 1958--68 -- 
проректор, зав. кафедрою Київ. 
ун-ту. З 1973 -- зав. відділом Ін-ту 
держави і права АН УРСР. Осн. 
праці присвячено питанням держ. 
права і управління. На ХХІГУ з'їз- 
ді Компартії України обирався чле- 
ном ЦК. Депутат Верховної Ради 
УРСР 8-го скликання. Нагородже- 
ний орденом Трудового Червоного 
Прапора, ін. орденами і медалями. 
Тв.: Социальнье и кгосударственно- 
правовью  аспекть управления в 
СССР. К., 1978; Зффективность и ка- 
чество управленческой деятельности. 
К., 1980 (у співавт.І|; Совершенствова- 
ние аппарата государственного управ- 
ления. К., 82. 

цвєткОв Гліб Миколайович 
(н. 27.М1 1922, Тирасполь, тепер 
Молд. РСР) -- укр. рад. історик, 
доктор істор. наук (з 1973), про- 
фесор (з 1973), засл. діяч науки 
УРСР (з 1981). Член КПРС з 1945. 
Учасник Великої Вітчизн. війни 
1941--45. В 1952 закінчив Київ. 
ун-т, в якому працює з 1955 (1962-- 
73 -- проректор, з 1969 -- зав. 
кафедрою). Наук. праці в галузі 
історії рад.-амер. відносин. Член 
делегацій УРСР на сесіях Гене- 
ральної конференції ЮНЕСКО 
(1968, 1980, 1982), член Виконав- 
чої Ради ЮНЕСКО (з 1981). На- 
городжений "орденами Трудового 
Червсного Прапора, Червоної Зір- 
ки, «Знак Пошани». 

ЦВІККАУ -- місто на Пд. НДР, 
в окрузі Карл-Маркс-Штадт. Роз- 
ташоване на р. Цвіккауер-Мульде. 
Залізнична станція. 122 тис. ж. 
(1976). Розвинута вуг. пром-сть 
(кам.-вуг. бас. Цвіккау -- Ельсніц). 
Значне машинобудування (особли- 
во автомобілебудування, а також 
виробн. трансп. контейнерів). 
Електротех., керамічна, текст. 
пром-сть. Бища інженерна школа, 
пед. ін-т, консерваторія. Будинок- 
музей композитора Р. Шумана. 
Архіт. пам'ятки 15--16 ст. 
ЦВІКЛІВСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ -- 
поселення пізнього періоду три- 
пільської культури в с. Цвіклів- 
цях Кам'янець-Подільського р-ну 
Хмельн. обл., в гирлі р. Смотрича. 
Досліджувалося 1960--61. Розко- 
пано залишки напівземлянок, госп. 
та культові ями, ритуальне похо- 
вання молодого чоловіка з обря- 
дом трупоспалення в ямі під скле- 
пінням печі. Знайдено знаряддя 
праці з кременю, серед яких мі- 
кросвердла, а також з кістки, 
глиняний посуд (в т. ч. унікальну 
грушовидну посудину з антропо- 
морфними пучками) та скарб при- 
крас, в т. ч. мідні браслети, нами- 
сто, пронизки. Поселення датуєть- 
ся поч. 2-і пол. 3-го тис. до н. е. 
Літ.: Мовша Т. Г. Новое позднетри- 


польское поселениє  Цвикловць в 
Среднем  Поднестровье.  «Советская 
археология», 1964, Хо - 

Г. Мовша. 


ЦВІЛИК Павлина осипірна (22. 
ІМ 1891, м. Косів, тепер Івано-Фр. 
обл.-- З1.ПІ 1964, там же) -- укр. 
рад. майстер художньої кераміки. 
Мистецтва гончарства навчалася 
у свого батька -- Й. Совіздраню- 
ка. Вироби Ц. (вази, глечики, мис- 


13" 


ки,  тарілі,  горнятка-двійнятка, 
плесканці, винні сервізи, свічни- 
ки) оздоблені рослинним орнамен- 
том або зображенням тварин і пта- 
хів. Розпис виконано на білому тлі 
зеленими, жовтими й коричневими 
фарбами. Твори зберігаються в 
музеях України, Москви та Ленін- 
града. Іл. с. 193, а також див. на 
окремому аркуші, с. 176--177. 
Дн Павлина Цвілик. Альбом. К., 


цвін ГЛІ (7муіпяїі) Ульріх (Гульд- 
рейх; 1.1 1484, Вільдгауз -- 11.Х 
1531, поблизу Каппеля) -- швейц. 
церк. реформатор і політ. діяч, 
ідеолог одного з найрадикальніших 
напрямів у тротестантизмі 
цвінгліанства. В 1522 порвав з ка- 
толицькою церквою, зрікся сану 
священика. В 1523 в Цюріху під 
його керівництвом почала здій- 
снюватися реформа католицької 
церкви ії політичної системи (в 
респ. дусі). Релігійна система Ц. 
близька до лютеранства. Вороже 
ставився до антифеод. руху пле- 
бейських мас, до анабаптистів. 
ЦВІРКА Пятрас (12.1П 1909, с. 
Клангяй, тепер Юрбаркський р-н 

Лит. РСР -- 2.У 1947, Вільнюс) -- 
лит. рад. письменник. Член Кому- 
ністичної партії з 1940. Навчався 
в худож. уч-щі в Каунасі (1926-- 
30). Виступив 1924 як поет і нове- 
ліст. Перша зб. віршів «Перша ме- 
са» (1928) конфіскована цензурою. 
Збірки оповідань «Присмерки в 
Нікській волості» (1930), «Повсяк- 
денні історії» (1938), сатиричний 
роман «Франк Крук» (т. 1--2, 
1934), соціальний роман «Земля- 
матінка» (1935) -- з життя бурж. 
Литви. У романі «Майстер і сини» 
(1936) показав участь лит. народу 
у революції 1905--07. Одне з пер- 
ших оповідань про Рад. Литву -- 
«Дуб» (1940). Оповідання і публі- 
цистичні статті періоду Великої 
Вітчизн. війни об'єднані у збірках 
«Караюча рука», «Срібна куля» 
(обидві 1942), «Повісті про 
окупантів» (1943). У зб. оповідань 
«Насіння братерства» (1947), неза- 
кінч. романі «Річка не тече назад» 
відображено нові явища соціалі- 

стичної дійсності в житті лит. 
народу. 

Тв. Укр. перекл.-- Вибране. К., 

1950; Земля-матінка. К., 1969; Рос. 
перекл.-  Собрание сочинений, 
т. 1--3. М., 1967--68; Избраннье про- 
изведения. М., 1948. 

ЦВІРКУН «СгуПаз) -- рід комах 
надродини цвіркунових. Довж. тіла 
2--35 мм. Самці мають звуковий 
апарат, за допомогою якого Ц. ви- 
дають стрекотальні звуки. Ц. поши- 
рені всесвітньо (за винятком Ан- 
тарктиди); в СРСР зустрічається 
понад 10 видів, на Україні -- 6, 
з них Ц. степовий (СО. дебег- 
шш5), Ц. польовий (С. сат- 
резігіз) та ін. можуть. ушкоджува- 
ти с.г. культури; Ц. хатній 
(С. дотезііси5), довж. тіла 16-- 
20 мм, зустрічається в житлах лю- 
дини, живиться різними харчови- 
ми рештками рослинного  похо- 
дження. В.М. Єрмоленко. 
ЦВІРКУНОВІ (СгуПоідвеа) -- над- 
родина трямокрилих. Тіло 2-- 
35 мм, вкрите шовковистими волос- 
ками і щетинками. Голова оваль- 
на, вусики нитковидні, ротовий 
апарат гризучий; у самок -- голко- 
видний яйцеклад. У самців біль- 
шості видів на надкрилах є орган 
відтворення звуку -- стрекотання. 


Розвиток з неповним перетворен- 
ням. Яйця відкладають у грунт, 
іноді в стебла рослин. Живуть в 
різних біотопах (лісах, полях, 
луках), кілька видів трапляється 
в приміщеннях людини. Активні 
вночі. Рослиноїдні, всеїдні, зрідка 
хижаки. Деякі види ушкоджують 
с.-г. культури. Відомо бл. 2 тис. 
видів, поширених переважно в тро- 
піках і субтропіках. В СРСР -- бл. 
50 видів (17 родів, 7 родин), зокре- 
ма на Україні -- бл. 20 видів з 
5 родин, у т. ч. шкідники: вовчок 
звичайний, деякі | цвіркуни. 
Єрмоленко. 


М. 
«ЦВІТІННЯ» води -- природне 


явище, зовні виявлене в зміні 
кольору і прозорості води у во- 
доймах внаслідок інтенсивного 


розмноження мікроскопічних во- 
оростей. Колір води при її «цві- 
тінні» буває від яскраво-зелено- 
го, жовто-зеленого, каштанового 
або сірого до яскраво-червоного; 
інтенсивність забарвлення води за- 
лежить від забарвлення і концент- 
рації організмів, що зумовлюють 
«Ц». в. В океанах та морях «Ц». в 
зумовлене розмноженням динофі- 
тових, деяких зелених, діатомо- 
вих, іноді синьо-зелених та хризо- 
фітових; в прісних водоймах -- 
найчастіше синьо-зелених (влітку, 
восени), діатомових (навесні, восе- 
ни, іноді узимку), зелених (вліт- 
ку), рідше -- динофітових водорос- 
тей. Слабке та помірне «Ц.» в. 
корисне. Інтенсивне «Ц.» в., т. з. 
біол. забруднення, негативно впли- 
ває на якість води 1 біологічну 
продуктивність водойм. Осн. 
причина двиникнення «Ц.» в.-- 
порушення екологічної рівноваги 
в водних екосистемах внаслідок 
зміни гідрологічних, гідрохім. 
умов та біол. режиму водойм під 
впливом природних або антропі- 
чних екологічних факторів. 

Л. Я. Стіренко. 
ЦВІТКОВЕ -- селище міського 
типу Городищенського р-ну Чер- 
кас. обл. УРСР. Залізнична стан- 
ція. 1,4 тис. ж. (1984). У Ц.-- за- 
лізничне депо, комбінат побутово- 
го обслуговування, заг.-осв. шко- 
ла; лікарня; 2 б-ки. Ц. відоме з 


1876, с-ще міськ. типу -- з 1960. 
ЦВІТНА КАПУСТА  (Вгаз5іса 
саційПога) -- однорічна овочева 


рослина роду капуста. Як їжу 
використовують білі щільні ГОЛОВ- 
ки (0,3--2 кг), що утворюються в 
центрі листкової розетки. При роз- 
ростанні головки утворюється не- 
щільна китиця з дуже розгалуже- 
ним квітконосом, вкритим жовтими 
або білими квітками. Пізніше утво- 
рюються стручки з насінням. Го- 
ловка містить білки (до 3,7--4,995 ), 
вітаміни (С, В, В», В», РР), 
мінеральні солі (калію, фосфору, 
кальцію, натрію, магнію). Пере- 
січний урожай Ц. к.-- 120-- 
150 ц/га. Пошир. на Україні (1984) 
сорти: Гарантія, Мовір 74, Сні- 
жинка. Іл. див. на окремому ар- 
куші до ст. Овочеві культури, 
т. 7, с. 464--465. Ф. Я. Попович. 
ЦЕБРИ КОВЕ -- селище міського 
типу  Великомихайлівського р-ну 
Одес. обл. УРСР. Розташоване 
на р. Малому Куяльнику, за 12 км 
від залізнич. ст. Веселий Кут. 
3,9 тис. ж. (1984). У Ц.-- комбі- 
кормовий з-д, птахоінкубаторна 
станція, виробн. відділення Вели- 
комихайлівської райсільгосптехні- 





195 





ЦЕБРИКОВЕ 





А. Цвейг. 





є 
и - і 
- г . 
-еш-в 
П. Цвірка. 


ЦЕБУСОВІ 


196 





Целозії гребінчаста 


(вгорі) 


та 


периста. 


ки, дільниця побутового обслугову- 
вання Великомихайлівського побу- 
тового комбінату. 2 заг.-осв. шко- 
ли; лікарня; Будинок культури, 
б-ка. Ц. виникло наприкінці 18 ст., 
с-ще міськ. типу -- з 1961. 
ЦЕБУСОВІ, капуцинові, чіпкохво- 
сті | мавпи  (Себідає) -- родина 
широконосих мавп. Довж. тіла 
42--65 см, хвоста 16--70 см. Воло- 
сяний покрив бурого, темно-сірого, 
блідо-жовтого або ін. кольорів. 
Зубів 36. Сосків (на грудях) 2. 
Ведуть майже виключно деревний 
спосіб життя. Тримаються групами 
(5--9 і більше самок, молоді тва- 
рини і самець) або парами. Жив- 
ляться рослинною їжею, а також 
дрібними тваринами тощо. Роз- 
множуються протягом усього року. 
У виплоді 1 маля. В родині 11 ро- 
дів, 29 видів, поширених у Центр. 
і Пд. Америці. Найвідоміші роди: 
капуцин, коата, ревун. 

ЦЕГЛА -- штучний кам'яний ма- 
теріал (виріб) правильної форми, 
звичайно вигляді прямокутного 
паралелепіпеда. Розрізняють Ц. 
будівельну, вогнетривку (див. 
Вогнетривкі матеріали), а також 
тугоплавку  (вогнетривкість не 
менша 1350 7С). Буд. Ц. (суціль- 
ну, порожнисту) поділяють на 
глиняну випалену (звичайну, ли- 
цьову, легку і спец. призначення, 
напр.  кислотостійку, дорожній 
клінкер) і вапняно-піщану авто- 
клавну (див. Силікатні вироби). 
В СРСР Ц. виготовляють Гол. 
чин. розміром 250 х 120 х 65мм 
(одинарна Ц.) та 250 х 120 х 88 мм 
(модульна Ц.). Марки Ц. (за міц- 
ністю на стиск, кгс/см?) -- 75, 
100, 125, 150, 200, 250 і 300. 
Ц.-- один з осн. буд. матеріалів. 
Цегляний щебінь використовують 
як заповнювач для бетонів. Див. 
також  ЮВеликоблокові конструк- 
ції, Кам'яні роботи, Кам'яні ма- 
теріали і конструкції, Кераміч- 
ні матеріали. , 
ЦЕГЛИНСЬКИЙ Григорій  Їва- 
нович (літ. псевд.-- Григорій Гри- 
горієвич; 9.ПІ 1853, м. Калуш, те- 
пер Івано-Фр. обл.-- 23.Х 1912, 
Відень, похований у м. Перемишлі, 
тепер  Пшемисль, ПНР)-- укр. 
письменник і громадський діяч лі- 
берально-бурж. напряму. Закін- 
чив Віден. ун-т (1879). У 1887-- 
88 -- редактор журн. «Зоря», з 
1888 -- директор укр. гімназії в 
Перемишлі. У своїх комедіях кри- 
тикував бурж. інтелігенцію і мі- 
щанство («На  добродійні цілі», 
1883; «Соколики», 1884), пиха- 
тість зубожілої шляхти («Шлях- 
та ходачкова», 1886). Писав вірші, 
літ.-критичні статті. На творчості 
Ц. позначились його консервативні 
погляди. . Ф. Кирчів. 
ЦЕГЛЯР Яків Самійлович |н. 16 
(29). 1912, Київ! -- укр. рад. ком- 
позитор, засл. діяч мист. УРСР (з 
1972). Член КПРС з 1942. Учас- 
ник Великої Вітчизн. війни 1941-- 
45. У 1939 закінчив Київ. муз. 
уч-ще (клас Л. Ревуцького), 1946-- 
Тбіліську консерваторію (клас А. 
Баланчивадзе). Твори: оперети -- 
«Бажаємо щастя» (1957), «Гість 
з Відня» (1960), «Дівчина і море» 
(1965), «Щасливий долі поворот» 
(1983); муз. комедія «Весь світ і 
навіть більше» (1967); вокально- 
симф. музика (кантата «Безсмерт- 
ному Кобзарю», 1963, 2-а ред. 
1972); вокально-симф. поема «Лю- 


бов поета» (1962); «Концертний 
вальс» для голосу з оркестром 
(1975);  камерно-інструм. твори, 
хори, романси, пісні, музика до 
драм. вистав і кінофільмів. 
ЦЕДЕНБАЛ Юмжагійн (н. 17.ІХ 
1916,  Убсунурський  аймак) -- 
партійний і державний діяч МНР, 
Герой Праці МНР (1961), Герой 
МНР (1966), Маршал МНР (1979). 
Член  Монгольської  народно-ре- 
волюційної партії (МНРП) з 1939. 
В 1938 закінчив фінансово-екон. 
ін-т в Іркутську. З 1940 -- член 
ЦК МНРП і Президії (з 1943-- 
Політбюро) ЦК МНРП. У 1940-- 
34 і 1981--84-- ген. (1958--81 -- 
перший) секретар ЦК МНРП. Од- 
ночасно 1952 --74 -- голова Ради 
Міністрів МНР, 1974 - - 84 -- го- 
лова Президії Великого нар. ху- 
ралу МНР. Золота медаль Миру 
їм.  Жоліо-Кюрі, 1973. Нагоро- 
джений трьома орденами Леніна, 
орденами Жовтневої Революції 
і Кутузова 1-го ступеня. 
ЦЕДЕНДОРЖ Мишигійн (1932, 
Гобі-Алтайський аймак -- 1982, 
Улан-Батор) -- монг. письменник, 
перекладач. Закінчив Літ. інсти- 
тут ім. О. М. Горького в Москві. 
Поетичні збірки «Низка перлів» 
(1959), «Дев'ять бажань» (1965) 
таін. створив під впливом народ- 
ної творчості, збиранням і вивчен- 
ням якої він займався. Основне 
місце в збірках «Сивий дуб» 
(1957), «Гімни Жовтню» (1967), 
«Радість живих» (1968), «Рідний 
камінь» (1975) посідає громадян. 
лірика. Автор кн. для дітей «Стро- 
ката повість» (1959), численних 
оповідань, кн. нарисів про соціа- 
лістичне будівництво «Боги прийш- 
ли в долину Бурхант» (1966) тощо. 
Перекладав твори М. Горького, 
Р. Тагора, Е. Хемінгуея, Т. Шев- 
ченка, П. Тичини та ін. В перекла- 
дах Ц. видано «Антологію радян- 
ської поезії народів СРСР» (т. 1, 
1969) та кн. «Іноземці про Мон- 
голію» (1971). Йому належить і 
впорядкування цих книг. 

Тв.: Укр. перекл.-- (|Віршії. 
В кн.: Поезія народної Монголії. 
К., 1971; Рос. перек л.-- ГВірші|). 
В кн.: Из современной монгольской 
поззии. М., 1971. І. О. Дяченко. 


ЦЕЗАР (лат. Саєзаг), кесар -- у 
Стародавньому Римі спочатку 
власне ім'я одного з відгалужень 
патриціанського роду Юліїв, до 
якого належав Юлій Цезар; у пе- 
ріод імперії титул імператора |і 
його спадкоємця. 

ЦЕЗІЙ (лат. Саєзіип, від сае5ійя5 - 
блакитний), С5 -- хім. елемент І 
групи періодичної системи елемен- 
тів Д. І. Менделєєва, ат. н. 52, 
ат. м. 132,9054; належить до луж- 
них металів. Природний Ц. скла- 
дається з стабільного ізотопу і33С5. 
Одержано 22 радіоактивні ізото- 
пи, з яких найбільше практичне 
застосування має ізотоп 3"С8 з 
Та, -- 33 р. Відкрили Ц. 1860 
Р. В. Бунзені Г. Р. Кірхгоф. Ц.-- 
рідкісний елемент. Вміст його у 
земній корі 3,7 1039 9; за масою. 
Пром. значення має лише один з 
мінералів Ц.-- полуцит. Ц.-- лег- 
кий, м'який метал блідо-золотис- 
того кольору; густ. 1900 кг/м3 
(тера 207С) 0 зар 285370) існи 
686 "С. Відзначається дуже висо- 
кою реакційною здатністю. На 
повітрі спалахує, вибухає від кон- 
такту з водою, енергійно реагує з 


галогенами, сіркою та ін. речови- 
нами. При т-рі вище 300 "С руй- 
нує скло, відновлюючи кремній з 
510; і силікатів. Застосовують гол. 
чин. у виробн. фотоелементів, 
як гетер та ін.; ізотоп 13ЗС5 -- у 
квантових стандартах частоти, 
137С3 -- у радіології. 
ЦЕЗУРА (лат. саезига -- розсічен- 
ня) -- 1) У віршуванні -- 
особлива ритмічна пауза в середи- 
ні віршового рядка, яка ділить 
його на два піврядки. Напр.: «За- 
брався я на шпиль...// Внизу носи- 
лись хмари... // Дививсь у дале- 
чінь: // на море, на Бейрут» (А. 
Кримський). Якщо рядок ділиться 
на дві рівні або приблизно рівні 
половини, то така Ц. називається 
великою, або постійною. Ц. під- 
креслює інтонацію і надає довгому 
рядкові чіткішого ритмічного зву- 
чання. 2) В музиці -- коротка, 
не позначена у нотописі пауза між 
частинами муз. твору або окреми- 
ми його побудовами. Функція Ц. 
близька до функції розділових зна- 
ків у мові, зокрема у віршуванні. 
Місце Ц. визначає виконавець, 
інколи сам автор. 
ЦЕЙЛОН -- до 1972 назва острова 
і держави Шрі-Ланка. 
ЦЕЙТНОТ (нім. 7Теійпоє, від 
7еій -- часі Мої -- потреба) -- не- 
стача часу на обдумування ходів 
у шахових або шашкових партіях; 
виникає внаслідок втрати  вста- 
новленого регламентом часу на об- 
думування попередніх ходів. Вва- 
жають, шщо гравець перебуває 
в Ц., коли в нього залишаєть- 
ся хвилина або менше на один 
хід. 2) Переносно-- нестача 
часу. 
ЦЕЙТРАФЕРНЕ КІНОЗНІ- 
МАННЯ (від нім. 7еії -- час і 
гайеп -- збирати, тут -- ущільню- 
вати) -- сповільнене кінознімання 
з постійним заданим інтервалом 
часу між експонуваннями (див. 
Експозиція) послідовних кадрів. 
Цей інтервал може становити 0,5-- 
5 с (при зніманні процесів трива- 
лістю 20--60 хв), 5--60 с (для 
2--10-годинних процесів), 5 хв - 
2 год, ато й більше (для процесів, 
що тривають кілька діб). Сюжет, 
знятий за методом Ц. к., спостері- 
гається на екрані прискореним, 
ніби стиснутим, у часі (якщо ін- 
тервал знімання становить 1 хв, 
а частота проекції 24 кадрі/с, про- 
цес на екрані прискорюється у 
1440 раз). Для Ц. к. використо- 
вують кінознімальні апарати з 
електроприводом, який переміщує 
кіноплівку на один кадр, і спец. 
пристроєм спе птредтюм) з мех. 
або електронним датчиком часу 
(інтервалометром), що за допомо- 
гою електромагн. реле періодич- 
но вмикає і вимикає стрічкопро- 
тяжний механізм  кінокамери | 
освітлювальну апаратуру. Ц. к. 
застосовують шпри наук.  дослі- 
дженнях дуже повільних процесів 
(напр. проростання насіння), 
створенні наук. і худож. фільмів. 
О. А. Янушевський. 
ЦЕККІ (7ессбі) Карло (н. 8.МП 
1903, Рим) -- італ. піаніст і ди- 
игент. Муз. освіту здобув у 
имі і Берліні. Творчу діяльність 
почав 1920 як піаніст. Гастролю- 
вав в СРСР (вперше 1928; висту- 
пав у Києві). У 2-й пол. 30-х рр. 
припинив виступи (через травму). 
З 1941 виступав як диригент. 


кін. 50-х рр. веде клас вищої фп. 


майстерності в академії «Санта- 
Чечілія» в Римі. . 
ЦЕЛЕВИЧ Юліан Андрійович 


(23.ПІ 1843, с. Павелча, теперс. 
Павлівка Івано-Франківського 
р-ну Івано-Фр. обл.-- 24.ХП 1892, 
Львів) -- укр. бурж. історик, пе- 
дагог. Н. в сім'ї священика. Нав- 
чався у Львів. (1862--65) і Віден- 
ському (1865--68) ун-тах. З 1868 
працював викладачем у гімназіях 
Львова й Станіслава. З 1878-- 
доктор філософії. В 1892 -- голова 
Наукового товариства імені Шев- 
ченка. Опублікував ряд істор. 
праць («Історія скиту Манявсько- 
го», 1887, «Опришки», 1897, та ін.), 
в яких уперше в укр. історіогра- 
фії дослідив рух опришків, ви- 
крив негативний вплив церк. унії 
на істор. розвиток Галичини та За- 
карпаття, політику онімечування, 
що її проводив австр. уряд щодо 
укр. населення Галичини. 
ЦЕЛЕСТИН (від лат. саєіез5(ііз -- 
небесний) -- мінерал класу суль- 
фатів. З5г І50,). Сингонія ромбіч- 
на. Густ. 3,95. Твердість 3--3,5. 
Безбарвний, білий,  блідо-голу- 
бий, червонуватий, зеленуватий. У 
Рад. Союзі осн. родовища Ц.-- в 
Серед. Азії, на Поволжі, Уралі, 
на Україні скупчення Ц. відомі 
в родовищах ШПередкарпатського 
сірконосного басейну, за рубежем 
-- у Великобританії, ФРН, США, 
Італії. Ц. -- сировина для вилу- 
чення сполук стронцію. 
ЦЕЛЕСТИНЦІ -- члени католиць- 
кого чернечого ордену, засновано- 
го в Пд. Італії (як відгалуження 
ордену бенедиктинців) у середині 
13 ст. ченцем П'єтро да Морро- 
не (згодом папа Целестін І, звідси 
й назва). В 1263 Ц. прийняли ста- 


тут  бенедиктинців. Наприкінці 
18 -- на поч. 19 ст. орден припинив 
існування. 


ЦЕЛІБАТ (лат. саеїйБаби5 -- без- 
шлюбність чоловіка, від саєїебз -- 
неодружений) -- обов'язкова без- 
шлюбність католицького духів- 
ництва. Запроваджений в 11 ст. 
Клюнійською реформою папи Гри- 
горія УП. Практично Ц. утвердив- 
ся з 13 ст. Гол. причиною запро- 
вадження Ц. було прагнення церк- 
ви зберегти свою зем. власність 
(землі не дробились між спадко- 
ємцями). Протестанти відкидають 
Ц. У православних церквах Ц. 
обов'язковий лише для чернецтва. 
ЦЕЛОЗІЯ (Сеїозіа) -- рід одно- 
і багаторічних рослин родини щи- 
рицевих. Заввишки до 60 см. Ли- 
стки великі, яйцевидні або серце- 
видні, загострені на кінці. Квітки 


дрібні, червоні, рожеві, жовті, 
оранжеві, зібрані в щільні коло- 
совидні, волотевидні або голов- 


часті суцвіття. Бл. 60 видів, по- 
шир. в помірних обл. та в тропіках 
Америки, Африки та Азії. В СРСР, 
в т. ч. УРСР, Ц.гребінчас- 
ту, або півнячий г ребі- 
нець (С. сгізгага), з плескатими 
стеблами і суцвіттям, схожим на 
півнячий гребінець, і Ц. перисту, 
або пірамідальну (С. ріийтова), 
вирощують як декоративні росли- 
ни. 

ЦЕЛОМ (від грец. моб -- за- 
глиблення, порожнина) -- те саме, 
що й вторинна порожнина тіла. 
ЦЕЛОСТАТ (від лат. саєїшт -- 
небо і грец. остотбсо -- стоячий, 
нерухомий) -- допоміжна астроно- 


мічна установка, що служить для 
компенсації видимого руху небес- 
них світил. Являє собою систему 
двох плоских дзеркал. Дзеркало 
А (мал. 1) рівномірно обертається 
навколо осі ОО" годинниковим 
механізмом або електроприводом 
у напрямі добового руху небесної 
сфери зі швидкістю один оберт 
за 48 годин. Відбитий ним пучок 
променів від небесного світила, 
зберігаючи нерухомість, потрап- 
ляє на додаткове дзеркало Б так, 
що від нього спрямовується в те- 
лескоп горизонтального чи верти- 
кального типу. Використовуючи 
Ц., будують нерухоме зображення 
об'єкта. Ц. (мал. 2) звичайно вико- 
ристовують у коронографах (під 
час сонячних затемнень) та ін. со- 
нячних телескопах. 
П.М. Полупан. 
ЦЕЛОФАН (від целюлоза і грец. 
фоудс -- світлий) -- прозора, без- 
барвна гнучка плівка, що її одер- 
жують з віскози. Відзначається 
високою паро- й вологопроникніс- 
тю, стійкістю до діяння жирів. 
Іноді готовий Ц. покривають ніт- 
ролаком або лаком на основі син- 
тетичного полімеру. Застосовують 
Ц. як пакувальний матеріал для 
товарів широкого вжитку і деяких 
тех. продуктів; лакований -- як 
оболонку, ковбасних виробів тощо. 
ЕЛУЛОЇД (від целюлоза і грец. 
єїбос -- вигляд) -- пластична маса 
на основі нітрату целюлози (ко- 
локсиліну). Містить пластифіка- 
тор  (дибутилфталат,  рицинову 
олію або вазелінове масло, синте- 
тичну камфору) і барвник. Харак- 
теризується добрими діелектрич. 
властивостями, стійкий щодо ді- 
яння розведених розчинів к-т і 
лугів. Застосовують для виготов- 
лення планшетів, лінійок, різних 
галантерейних товарів, іграшок 
та ін. У зв'язку з надзвичайною 
вогненебезпечністю використання 
Ц. значно скорочується. 
ЦЕЛЮЛАЗИ -- тривіальна назва 
комплексу ферментів з класу 
гідролаз, які розщеплюють 1,4- 
В-глікозидні зв'язки в молекулах 
целюлози та її похідних з утво- 
ренням глюкози. Комплекс Ц. 
включає ендо-1,4-В-глюканазу, 
екзо-1,4-Б-глюкозидазу та цело- 
біазу як необхідні компоненти 
для повного перетворення целю- 
лози. Ці ферменти виробляються 
різними видами бактерій та грибів 
1 здійснюють осн. розщеплення 
всього рослинного матеріалу на 
планеті. Продуценти Ц. як симбіон- 
ти (див. Симбіоз) містяться в руб- 
ці жуйних тварин та кишковому 


тракті комах, де перетравлюють 
клітковину. т. М. Сургова. 
ЦЕЛЮЛОЗА (франц. сейиїіоге, 
від лат. сейиіа -- комірка, кліт- 


ка), клітковина -- головна складо- 
ва речовина оболонок рослинних 
клітин. За хім. природою -- полі- 
сахарид, побудований з залишків 
О-глюкози, з'єднаних між собою 
1,4-В-глюкозидними зв'язками в 
лінійні  нерозгалужені ланцюги. 
Первинним елементом надмолеку- 
лярної структури Ц. є мікрофіб- 
рила, яка складається з кількох 
сотень макромолекул і має форму 
спіралі (завтовшки 3,5--10 нм, 
завдовжки 50--60 нм і більше). 
Мікрофібрили об'єднуються в 
більші утворення, які по-різному 
орієнтовані в різних шарах клі- 


тинної оболонки, що зумовлює мех. 
міцність та еластичність рослин- 
них тканин. В організмі рослин 
Ц. є гол. чин. будівельним мате- 
ріалом і в обміні речовин майже 
не бере участі. Молекула Ц. не 
розщеплюється ферментами шлун- 
ково-кишкового тракту (амілазою, 
мальтазою) і розпадається під 
діянням  целюлозорозщеплюючих 
ферментів -- целюлаз. 

Т е хнічна Ц. -- волокнистий 
напівфабрикат, одержуваний очи- 





Їл-2 


щуванням волокон рослинних тка- 
нин від нецелюлозних компонен- 
тів (білків, жирів, восків, смол, 
лігніну, а також полісахаридів -- 
супутників Ц.). Найчастіше Ц. 
виділяють з деревини, вдаючись 
в осн. до лужного, сульфітного 
або сульфатного варіння під тис- 
ком. Лужний спосіб полягає в 
обробці сировини розведеним роз- 
чином їдкого натру з наступним 
вибілюванням (напр., гіпохлори- 
том натрію), сульфітний -- в 0б- 
робці сировини водними розчина- 
ми бісульфіту кальцію, магнію, 
натрію або амонію; сульфатний 
спосіб -- в її обробці сумішшю 
їдкого натру та сульфіду натрію. 
З соломи Ц. виділяють хлорно- 
лужним способом. Ц. широко ви- 
користовується у пром-сті, зокре- 
ма у виробн. паперу, картону, 
штучних волокон, плівок (цело- 
фан), пластичних мас, лаків; при- 
родні й штучні волокна Ц. засто- 
совують у текстильній пром-сті. 
Похідні Ц. (гол. чин. ефіри) слу- 
жать  загусниками друкарських 
фарб, стабілізаторами суспензій 
(при виготовленні пороху) тощо. 
1. П. Галич. 
ЦЕЛЮЛОЗИ ЕФІРИ -- продук- 
ти хім. обробки целюлози заг. 
формул (СНО; (ОБ), -- прості 
і ІСЬН,О; (ОСОВУзі, -- складні, 
де к Нз, --С.Не, - МО; 
та ін. Прості Ц. е. синтезують 
взаємодією лужної целюлози го- 
ловним чином з  алкілгалогені- 
дами (метилхлорид, етилхлорид). 
Складні Ц. е. одержують етери- 
фікацією (ацилюванням). З Ц. е. 
найбільше практичне значення ма- 
ють віскоза, нітрати целюлози, 
ацетилцелюлоза. Відомі також 
мішані Ц. е., що містять різні 
алкільні й  ацильні замісники, 
напр.  ацетобутирати целюлози, 
використовувані для виробн. пла- 
стичних мас, лаків. Ц. є., які міс- 
тять аліфатичні або ароматичні 
аміногрупи, застосовують як іоно- 
обмінні смоли, а також як вихідні 
речовини для дальшої переробки 
на прищеплені співполімери, на 
основі яких добувають пластмаси, 
т. з. етроли. Останні викори- 
стовують у виробн. деталей теле- 
фонних апаратів, труб для пере- 
качування природного газу, галан- 
терейних виробів тощо. 
ЦЕЛЮЛОЗНО- ПАПЕРОВА 
ПРОМИСЛОВІСТЬ-- галузь про- 
мисловості, підприємства якої ви- 
робляють папір, картон, тех. це- 
люлозу, штучне волокно та виро- 


-- 


197 





ЦЕЛЮЛОЗНО- 


ПАПЕРОВА 


ПРОМИСЛОВІСТЬ 








Зі 


1. Принципова схема 


целостата. 





2. Зовнішній вигляд це- 
лдостата для баштового 


сонячного 


телескопа. 


198 





ЦЕЛЮЛОЗО- : 
РУЙНУЮЧІ 


МІКРООРГАНІЗМИ 





Цемент-гармата з шлю- 
зовим барабаном. 


би з них. Побічними продуктами 
галузі є етиловий спирт, кормові 
дріжджі, каніфоль, скипидар та 
жирні к-ти. Росії паперове 
виробн. виникло в 16 ст. Перші 
паперові пром. підприємства збу- 
довано на поч. 18 ст. Машинне ви- 


робн. паперу виникло на поч. 
19 ст. Перші целюлозні заводи 
введено в дію у 80-х рр. 19 ст. В 


1913 в країні налічувалося понад 
200 целюлозно-паперових підпри- 
ємств в основному  напівкустар- 


Виробництво целюлози; паперу 
і картону в СРСР (тис. т) 











1940 1982 
д, бу аб» 
о | 261 0 | 79 
б. на| а. нби 
О о» | О рр» 
Целюлоза 592 3 7444 118 
Папір 838 28 5439 257 
Картон 153 21 3539 396 
ного типу. За роки Рад. влади 


Ц.п. п. СРСР перетворилась на 
одну з великих, технічно оснаще- 
них галузей промисловості. 
Змінилася сировинна база. Поряд 
з використанням деревини хвойних 
порід, почалось інтенсивне засто- 
сування малоцінної деревини м'я- 
ких листяних порід, відходів де- 
ревообробки. За виробн. паперу 
й картону СРСР посідає одне з 
провідних місць у світі. 

На Україні паперове виробницт- 
во виникло в 17 сг. Однакбіль- 
шість підприємств галузі було 
споруджено у  18--19 ст.-- у 
Понінці і Славуті (тепер Хмельн. 
обл.), в Малині (тепер Житомир. 
обл.), в фРогані (тепер Харків. 
обл.) та ін. В 1913 на Україні 
діяло бл. 40 паперових ф-к. Целю- 
лозного виробн. тут майже не було. 
Ц.-п. п. республіки представлена 
19 підприємствами (1983); найбіль- 
ші зних: Жидачівський целюлоз- 
но-картонний завод, Понінківсь- 
ка картонно-паперова фабрика, 
Малинська паперова фабрика, 
Херсонський целюлозно-паперовий 
завод та ін. Проблеми розвитку Ц.- 
п. п., зокрема на Україні, розроб- 
ляють Укр.  науково-виробниче 
об'єднання паперової пром-сті 
(Київ) та їн. установи. 

х М. А. Гонтар. 
ЦЕЛЮЛОЗОРУЙНУЮЧІ  МІК- 
РООРГАНІЗМИ -- мікроорганіз- 
ми, що мають здатність розщеплю- 
вати клітковину (целюлозу). До 
ЦД. м. належать деякі гриби, бакте- 
рії, в т. ч. актиноміцети. Вперше 
Ц. м. (ВасіНи5 отеіапзКії) в куль- 
турі були одержані 1891 В. Л. 
Омелянським. Всі Ц. м. розщеп- 
люють целюлозу за допомогою 
целюлаз: сапрофіти -- для одер- 
жання глюкози (через целобіозу), 
яку вони використовують як дже- 
рело вуглецю та енергії; фітопа- 
тогенні Ц. м.-- для пошкодження 
клітинної стінки рослин і проник- 
нення в цитоплазму. Більшість 
Ц. м. утворюють також фермент 
ксиланазу, який розщеплює гемі- 
целюлозу. Серед анаеробних Ц. м. 
(див. Анаероби) є мезофіли і тер- 
мофіли, зокрема Сіозігідійт (ег- 
гзосейит, СІ. сеПобіорагит, Васії- 
пз діз50іуепз, бактерії рубця шлун- 
ка жуйних -- представники родів 
Васіегоідез, Кипіпососси5 та ін. 





За аеробних умов (див. Аєроби) 
целюлозу розщеплюють гриби (Тгі- 
сродегта, СБаеботійт, Кизагіцт 
та ін.), бактерії (Суборбазба, Зро- 
госусорбаяа, Сейуіргіо та ін.), а 
також термофільні актиноміцети. 
Ц. м. відіграють важливу роль у 
процесах мінералізації та круго- 
обігу вуглецю в природі. Ц. м. 
мають госп. значення, зокрема під- 
вищують харчову цінність грубих 
кормів для тварин; їх застосову- 
ють у фарм. пром-сті та плодово- 
ягідному виноробстві. Ц. м. мо- 
жуть завдавати значних збитків, 
руйнуючи деревину, папір, бавов- 
няні тканини, рибальські сітки 
тощо. А.П. Дем'яненко. 
ЦЕЛЮЛЯРНА ПАТОЛОГІЯ, клі- 
тинна патологія -- теорія, за якою 
в основі будь-якого захворювання 
людини і тварин лежить ураження 
окремих клітин організму, спричи- 
нене безпосереднім діянням збуд- 
ника хвороби. Основоположник 
Ц. п.- Р. Вірхов. Теорія Ц. п.-- 
важливий етап в розвитку біології 
і медицини, логічне продовжен- 
ня клітинної теорії. Проте Ц. п. 
грунтувалася на  механістичних 
уявленнях (ігнорувала складні 
процеси взаємодії в організмі, 
не брала до уваги провідної ро- 
лі центральної нервової  систе- 
ми). Обмеженість поглядів Вірхо- 
ва довели прихильники теорії 
нервізму, зокрема І. М. Сєченов, 
С. П. Боткін, І. П. Павлов та 
ін. Див. також Патологія. 

ЦЕЛЬСІЙ (Сеізіцз5) Андерс (27.ХІ 
1701, Упсала -- 25.ІУ 1744, там же) 
-- шведський астроном і фізик, 
член Стокгольмської АН. Навчав- 
ся в ун-ті в Упсалі, з 1730 -- про- 
фесор цього ун-ту, одночасно з 


1740 -- директор Упсальської 
астр. обсерваторії. У  1736--37 
брав участь у Лапландській екс- 


педиції по вимірюванню дуги ме- 
ридіана. Наук. праці стосуються 
астрономії, геофізики і фізики 
У 1742 Ц. запропонував стоградус- 
ну. температурну шкалу. 
ЦЕЛЬСІЯ ШКАЛА -- див. Тем- 
пературні шкали. 

ЦЕМЕНТ (нім. Детепі, від лат. 
саетепіит -- щебінь, битий ка- 
мінь) -- узагальнена назва штуч- 
них неорганічних в'яжучих речо- 
вин, переважно гідравлічних. 
Один з найважливіших будівель- 
них матеріалів, що являє собою 
тонкоподрібнений порошок, який 
при змішуванні з водою (водними 
розчинами солей, іншими рідина- 
ми) спочатку тужавіє, а потім твер- 
дне, з'єднуючи заповнювачі або 
камені. Осн. напівфабрикатом, 
застосовуваним при виробн. Ц., є 
цементний клінкер, що ЙОГО под- 
рібнюють разом з гіпсовим каменем 
(3--5 90), який регулює строки ту- 
жавіння Ц., та ін. добавками (за- 
лежно від призначення Ц.). При 
виготовленні деяких Ц. викорис- 
товують також пром. відходи -- 
золу ТЕС, металургійні шлаки, не- 
феліновий шлам (див. Нефеліно- 
вий цемент) тощо. Розрізняють це- 
мент на основі портландцементного 
клінкеру (портландцемент, порт- 
ландцемент з мінеральними добав- 
ками, туцолановий портландце- 
мент, шлакопортландцемент), на 
основі клінкеру  кглиноземистого 
(Ц. глиноземистий, високоглинозе- 
мистий, гіпсоглиноземистий) і без- 
клінкерний Ц. (напр., Ц. кислото- 


тривкий, ангідритовий, шлаковий, 
безклінкерний). За міцністю на 
стиск (кг/см2) Ц. поділяють на 
високомарочний (марки 550, 600 
і вище), підвищеної міцності (500), 
рядовий (300--400) і низькомароч- 
ний (марки нижчі за 300). Він бу- 
ває: звичайний, швидкотверднучий 
(див. Швидкотверднучий порт- 
ландцемент) і особливо швидко- 
тверднучий (з нормуванням міц- 
ності відповідно через 28 діб, З 
і 28 діб, 1 добу і менше); повіль- 
но-, нормально- і швидкотужавію- 
чий (початок тужавіння спостері- 
гається відповідно більш як через 
1 год 45 хв, 45 хв -- 1 год 30 хв, 
менше 45 хв). За спец. власти- 
востями розрізняють  гідрофоб- 
ний портландцемент, кольоровий 
цемент,  напружуючий цемент, 
пластифікований портландце- 
мент, розширний цемент, тампо- 
нажний цемент, Ц. безусадковий, 
кислототривкий, низькотермічний, 
сульфатостійкий та ін. У буд-ві Ц. 
використовували з давніх часів 
(романцемент -- у Старод. Римі, 
цементівку -- у Київ. Русі). У 
сучас. буд-ві Ц. застосовують пе- 
реважно у виробн. бетонних і за- 
лізобетонних виробів і конструк- 
цій, для виготовлення буд. розчи- 
нів. Див. також Цементна промис- 
ловість. 


вяжущих веществ. М., 1951; Знцикло 
педия неорганических материало 

т. 1-2. К., 1977; Строительнье мат 
риаль. М., 1982 М. Р. Чермянін 
ЦЕМЕНТ ЗУБНИЙ гканина 
яка вкриває корінь і шийку 
більшості хребетних тварин і лк 

дини, укріплює його в кістковій 
альвеолі. За структурою нагадує 
грубоволокнисту кістку. Склада- 
ється з основної речовини, просяк- 
нутої солями кальцію, та колаге- 
нових волокон. Розрізняють Ц. 3. 
безклітинний, або | первинний 
(вкриває бокові поверхні кореня), 
та клітинний, або вторинний (міс- 
тить клітини -- цементоцити; роз- 
міщений гол. чин. біля верхівки 
кореня). На відміну від кістки 
Ц. з. не має кровоносних судин; 
живиться за рахунок кореневої 
оболонки (періодонта) шляхом 
дифузії. 

ЦЕМЕНТАЦІЯ -1)У метало- 
обробці дифузійне (див. 
дифузії насичення вуглецем по- 
верхні сталевих виробів; різновид 
хіміко-термічної обробки металів. 
Товщина цементованого шару зви- 
чайно 0,5--2 мм (оптимальний 
вміст у ньому вуглецю 0,8--1,1 90, 
іноді більше). Цементацією з на- 
ступною термічною обробкою 
(гартуванням, низьким  відпус- 
ком металу) надають виробам ви- 
сокої поверхневої твердості, стій- 
кості проти зношування і підвище- 
ної міцності від втомлюваності, за- 
лишаючи в'язкою їхню серцевину. 
Ц. провадять переважно в газових 
середовищах (напр., у природному 
газі), рідше -- в рідких (розплав- 
лених солях) або твердих (напр., 
в деревному вугіллі з вуглекисли- 
ми солями). До Ц. вдаюгься у 
виробн. шестерень, осей, валів 
тощо. 2)В кольоровій ме- 
талургії -- осаджування (ви- 
тиснення) більш електропозитив- 
них металів з розчинів їхніх спо- 
лук менш електропозитивними, що 
перебувають у твердому стані. 


ОС 


В такий спосіб очищають розчини 
від домішок (напр., електроліти 
у виробн. нікелю), вилучають ме- 
тали (напр., золото з його ціанис- 
тих розчинів) тощо. Див. також 
Гідрометалургія. 3) У будів- 
ництві -- закріплення грунтів, 
гірських порід, кам'яної і бетонної 
кладки рідким цементним розчи- 
ном або цементною суспензією, що 
їх нагнітають у щілини, пори тощо. 
ЦЕМЕНТ-ГАРМАТА -- будівель- 
на машина, якою на поверхню бе- 
тонованої конструкції (або форми 
для її виготовлення) чи конструк- 
ції цегляної набризкують бетонну 
суміш або будівельний розчин 
(див. Торкретування). В СРСР 
Ц.-г. (мал.) виготовляють з шлю- 
зовим барабаном (для сумішей з 
заповнювачем крупністю до 10 
мм) або шлюзовою камерою (круп- 
ність заповнювача до 25 мм). Про- 
дуктивність таких Ц.-г. відповід- 
но 1,5 і 4 м/год, витрата стисну- 
того повітря -- 3і8--10 м?/хв, да- 
лекість подачі бетонної суміші 
або буд. розчину (по горизонталі) 
-- 70 м. Ц.-г. використовують при 
буд-ві й ремонті гідротех., пром. 
і громад. споруд, як піскострумин- 
ний апарал. 

ЦЕМЕНТИТ -- структурна складо- 
ва залізовуглецевих сплавів, що 
являє собою хімічну сполуку залі- 
за з вуглецем; складова частина 
ледебуриту, перліту, сорбіту і 
трооститу. Утворюється при твер- 
дненні розплаву (первинний Ц.), 
з аустеніту (вторинний Ц.), вна- 
слідок виділення вуглецю з фери- 
ту (третинний Ц.), а також в про- 
цесі відпуску (див. Відпуск ме- 
талу) загартованої на мартенсит 
сталі. У сплавів з структурою Ц. 
(мал.) високі твердість і крих- 
кість, вони  феромагнітні (див. 
Феромагнетизм). Щоб знизити 
твердість і підвищити пластичність 
вуглецевих сталей, вдаються до 
сфероїідизації. 

ЦЕМЕНТНА ПРОМИСЛОВІСТЬ 
-- галузь будівельних матеріалів 
промисловості, підприємства якої 
виробляють різні види цементу. 
Осн. продукція -- портландце- 
мент та його різновиди. 

Перше велике підприємство для 
виготовлення цементу в Росії ста- 
ло до ладу 1856. У 1913 за заг. 
обсягом випуску цементу (1,8 млн. 
т) Росія посідала 5-е місце в світі 
і 4-е в Європі. СРСР 1962 за заг. 
обсягом виробн. цементу вийшов 
на 1-е місце в світі. В 1982 в краї- 
ні було вироблено 123,7 млн. т 
цементу (1940 -- 5,8 млн. т). На 
Україні перші цем. з-ди стали до 
ладу наприкін. 19 ст.-- Амвросіїв- 
ський (тепер у Донец. обл.) -- 
1896, Здолбунівський (тепер у 
Ровен. обл.) -- 1898. У 1913 налічу- 
валось 8 цем. підприємств, які 
виробили 0,27 млн. т цементу. 
За роки Рад. влади Ц. п. респуб- 
ліки перетворилась на потужну 
високомеханізовану галузь виробн. 
В довоєнні роки було реконстру- 
йовано Амвросіївський і Крама- 
торський цем. з-ди (Донец. обл.), 
збудовано нові -- Дніпродзержин- 
ський (Дніпроп. обл.) і Єнакіїв- 
ський (Донец. обл.) з-ди. В 1940 
виробн. цементу на Україні по- 
рівняно з 1913 значно зросло. 
Незважаючи на великі руйнування, 
заподіяні Ц. п. України під час 
тимчасової окупації нім.-фашист. 


загарбниками, вже 1948 в респуб- 
ліці було досягнуто рівня виробн. 
цементу 1940. За післявоєнні роки 
докорінно реконструйовано й роз- 
ширено цем. з-ди, збудовано і вве- 
дено в дію ряд високомеханізова- 
них потужних підприємств. Серед 
них найбільші: Миколаївський 
цементно-гірничий комбінат 
(Львів. обл.), Балаклійський це- 
ментно-шиферний комбінат, Но- 
воамвросіївський (див.  Амвро- 
сіївський цементний комбінат), 
Новоздолбунівський (див. Здол- 
бунівський  цементно-шиферний 
комбінат імені 50-річчя Великої 
Жовтневої соціалістичної револю- 
ції), Криворізький з-ди, Ольшан- 
ський цементний завод (Микол. 
обл.), Кам'янець-Подільський це- 
ментний завод, Ямницький (Івано- 
Фр. обл.) цем. з-д. Крім держ. під- 
приємств, міжколг. об'єднання збу- 
дували ряд цем. з-дів серед. по- 
тужності. 

Наук. питання розвитку Ц. п., зо- 
крема на Україні, розробляють 
н.-д. і проектний ін-т «Південді- 
процементь» (Харків), Н.-д. ін-т 
буд. матеріалів і виробів (Київ) 
та інші. Ю. О. Гриненко. 
ЦЕМЕНТНА СИРОВИНА -- гір- 
ські породи і відходи виробниц- 
тва, які використовують для виго- 
товлення цементу. До Ц. с. нале- 
жать вапняки (з вмістом СаСОз 
не менше як 43,5 26), мармур, 
крейда, глини, лес, глинисті слан- 
ці, вапняковий туф, а також зола 
і шлаки. Для регулювання часу 
твердіння цементу до сировинної 
суміші додають гіпс, ангідрит, 
барит тощо. Для коригування скла- 
ду цементного клінкеру і як ак- 
тивні мінеральні компоненти, що 
підвищують стійкість бетону, ви- 
користовують кремнеземисті, гли- 
ноземисті й залізисті добавки. На 
Україні великі родовища Ц. с. 
є в Донец., Харків., Крим., Ро- 
вен. і Львів. областях. 

В В. С. Міщенко. 
ЦЕМЕНТНИЙ БЕТОН -- бетон 
на основі тортландцементу та 
його різновидів. Буває щільної і 
пористої структури (див. Важ- 
кий бетон, Легкий бетон, Нізод- 
рюватий бетон). Відзначається 
високими фіз.-мех. властивостями. 
Ц. 6.-- найпоширеніший матеріал 
у сучасному буд-ві. З нього виго- 
товляють монолітні конструкції, 
збірні бетонні вироби і конструк- 
ції, залізобетонні конструкції, 
дорожній одяг тощо. 

ЦЕМЕСЬКА БУХТА, Новоросій- 
ська бухта -- бухта у пн. частині 
чорноморського узбережжя Кав- 
казу. Вдається в суходіл між Суд- 
жуцькою косою та мисом Дооб. 
Довж. 15 км, шир. біля входу до 
9 км, глиб. до 27 м. Не замерзає. 
Восени і взимку характерний ві- 
тер бора. У Ц. б.-- місто і порт 
Новоросійськ. Під час Великої 
Вітчизн. війни 1941--45 у бухті 
були проведені десантні операції 
рад. військ (див. Новоросійсько- 
Таманська операція 1943). 

ЦЕНЗ (плат. сеп5и5, від сеп5ео -- 
роблю опис, перепис) - - 1) У Ста- 
родавньому Римі перепис грома- 
дян із зазначенням майна для ви- 
значення їхнього соціально-політ., 
військ. і податного становища. За- 
провадження Ц. антична традиція 
приписує Сервію Туллію (6 ст. 
до н. е.). Контролювали проведен- 


ня Ц. царі, потім консули, з 443 
до н. е.-- цензори, в епоху імперії 
-- імператори. 2) За середніх ві- 
ків у Зх. і Центр. Європі селянсь- 
ка подать, оброк. 3) У статис- 
тиці-- а) перепис статистичний 
(промислові переписи у США і Ве- 
ликобританії); 6) ряд характер- 
них ознак, при наявності яких яви- 
ща й об'єкти, що їх вивчають, від- 
носять до досліджуваної статис- 
тичної сукупності (напр., Ц. пром. 
підприємства). Ці ознаки встанов- 
люють при проведенні статистичних 


робі)» (переписів, вибіркових о0б6- 
стежень). , 
ЦЕНЗИ ВИБОРЧІ -- умови на- 


дання виборчого трава, встанов- 
лені бурж. конституційними нор- 
мами або виборчими законами. 
Введені у 18--19 ст. Найпоширені- 
шими були майновий ценз (право 
надавалось громадянам, що воло- 
діли майном досить високої вар- 
тості), освітній ценз (для участі 
у виборах необхідно мати певний 
рівень освіти, знати закони, вміти 
тлумачити їх тощо), ценз осідлос- 
ті (вимога тривалого проживання в 
даній країні, місцевості), статевий 
ценз (права участі у виборах у 
ряді країн позбавлялися жінки), 
расовий ценз (позбавлення права 
голосу представників певних рас 
і національностей); віковий ценз 
(до виборів у ряді випадків не до- 
пускалася молодь до 20--25 років). 
Ц. в. фактично зводили нанівець 
проголошене бурж. конституція- 
ми загальне виборче право. Вна- 
слідок класової боротьби трудя- 
щих на чолі з робітн. класом у 
бурж. д-вах більшість Ц. в. ска- 
совано, проте зберігається чимало 
перешкод для дійсного волевияв- 
лення нар. мас під час виборів 
(див.. зокрема, Мажоритарна 
система, Антиробітниче законо- 
давство). У соціалістичних д-вах 
Ц. в. не існує, крім вікового, який, 
як правило, становить 18 років. 
Ю. І. Нипорко. 
ЦЕНЗОР (лат. сепбог, від сеп5ео -- 
роблю опис, перепис) -- 1) У Ста- 
родавньому Римі з 443 до н. е. 
до 1 ст. н. е. один 3 вищих 
держ. сановників (магістратур). 
Ц. (було двоє) обиралися в центу- 
ріатних коміціях на 5 років. Про- 
водили ценз, нагляд за мораль- 
ністю, контролювали держ. фі- 
нанси тощо. 2) Службова особа, 
яка здійснює цензуру. 
ЦЕНЗУРА (лат. сепзига -- суво- 
ре судження, вимоглива  крити- 
ка) -- система держ. нагляду (кон- 
тролю) за змістом, випуском у світ 
і розповсюдженням друк. Видань, 
театр. вистав, кінофільмів, радіо- 
й телевізійних передач, а інколи 
і приватного листування.  Здій- 
снюється 3 метою не допустити 
або обмежити поширення їдей і 
відомостей, що визнаються урядом 
небажаними, таємними або шкід- 
ливими. В усіх сучас. бурж. д-вах 
створено систему держ. заходів, 
спрямованих на здійснення жор- 
сткої Ц., як засобу боротьби з ре- 
волюц. рухом, демократич. л-рою, 
публіцистикою і мистецтвом. Кон- 
ституція СРСР відповідно до інте- 
ресів трудового народу і з метою 
зміцнення та дальшого розвитку 
соціалістич. ладу гарантує гро- 
мадянам свободу друку. Держ. 
контроль встановлено з тим, щоб 
не мдопустити опублікування у 


199 





ЦЕНЗУРА 





А. Цельсій. 





Цемевтит (біла складо- 


ва) в структурі чавуну. 
Мікроструктура (збіль- 


шено в 2500 раз). 


Виробництво цементу 





в СРСР 
Роки Тис. т 
1940 5773 
1960 45 520 
1965 72388 
1970 95248 
1975 122 057 
1982 123 681 


200 
ЦЕНКОВСЬКИЙ 





Схема розміщення ос- 
новних служб Центру 
керування польотом: 
1 -- головний зал керу- 
вання; 

2 -- інформаційно-об- 
числювальний комплекс 
(3--5-й поверхи); 

3 -- установка  аварій- 
ного енергоживлення; 
4-- групи підтримки; 
5 -- комплекс  енерго- 
забезпечення і конди- 
ціювання; 

6 -- вузол зв'язку (1-й 
поверху); 

7 -- оперативні зали ке- 


рування  (2--3-й  по- 
верхи); 5 

8 -- зали нарад 1 служ- 
бові приміщення. 





відкритій пресі відомостей, які 
становлять держ. таємницю, 1 
поширення засобами масової ін- 
формації ін. відомостей, що мо- 
жуть завдати шкоди інтересам 
трудящих. М 
ЦЕНКОВСЬКИЙ Лев Семенович 
ГІ (3).Х 1822, Варшава -- 25.ГХ 
1887, Лейпціг) -- вітчизн. бота- 
нік, протозоолог і бактеріолог, чл.- 
кор. Петерб. АН (з 1881). В 1844 
закінчив  Петерб. ун-т. Професор 
Демидовського ліцею в Ярославлі 
(1850--54), Петерб. (1854--59), Но- 
воросійського в Одесі (1865--71) 
та Харків. (1872--37) ун-тів. На 
основі вивчення онтогенетичного 
розвитку нижчих рослин (водо- 
ростей, грибів) та найпростіших 
(інфузорій, радіолярій) зробив ви- 
сновок, що між рослинним і тва- 
ринним світом немає різких меж; 
довів їхню філогенетичну спорід- 
неність. Розробив методи  одер- 
жання мвакцини шпроти сибірки. 
Сприяв організації пастерівської 
станції в Харкові (1887). Створив 
школу мікробіологів. 
ЦЕНОГЕНЕЗИ (від грец. хопубс-- 
новий і убуєсіс -- народження) 
пристосування організму до 
специфічних умов існування, що 
виникають на стадії зародка (пло- 
да) або личинки і не зберігаються 
в дорослої особини. До Ц. нале- 
жать залози для прядіння коконів 
у личинок комах, зовн. зябра і 
глоткові зуби у пуголовків, жов- 
ток яйцеклітини і зародкові обо- 
лонки (хоріон, алантоїс і амніон) 
у вищих тварин тощо. За Е. Гек- 
келем, який 1366 запровадив цей 
термін, Ц. затіняють в онтогенезі 
виявлення палінгенезів, які відоб- 
ражають історію розвитку виду. 
Див. також  Філембріогенези. 
ЦЕНОЗ (від грец. мобідбс -- за- 
гальний) -- те саме, що й біоценоз. 
ЦЕНТ (англ., голл. сепі, від лат. 
сепійит -- сто) -- розмінна монета 
Австралії, Канади, США (дорівнює 
шо  Оолара); Нідерландів ("/подо 
гульдена, або флорина); Ліберії 
(М/о ліберійського долара); Шрі- 
Ланки  (ї/ со рупії Шрі-Ланки); 
Кенії (/ шо кенійського шилінга); 
Нової Зеландії ("/ 90 новВОЗеландД- 
ського долара); Белізу, Барбадосу, 
Гайани, Гренади, Мальти, Танза- 
нії, Уганди та деяких ін. країн. 
ЦЕНТАВР, Кентавр сузір'я 
Пд. півкулі зоряного неба. Най- 
яскравіші зорі 0,06 і 0,6 візуальної 
зоряної величини. В Ц. міститься 
найближча до Сонячної системи 
зоря -- Проксима Ц., віддаль до 
якої 4,3 світлового року. Видно 
частково в пд. районах СРСЕСР, най- 


краще в березні -- квітні. Див. 
карту до ст. Зоряне небо. 

ЦЕНТАВРИ -- див. Кентаври. 
ЦЕНТНЕР (нім. Лепіпег, від лат. 
сепіепагійз5 -- той, що містить сто 
одиниць), ц, 94 позасистемна 
одиниця маси. Розрізняють: 1) Ц. 
метричний, що дорівнює 100 кг, 
або 0,1 тонни; 2) Ц. британський 
довгий, що відповідає 112 британ- 
ським фунтам, або 50,8023 кг; 
Ц. британський короткий, який 
дорівнює 100 британським фунтам, 
або 45,3592 кг; 3) Ц., застосову- 
ваний у Бельгії, Данії, Угорщині 
та ін. країнах, становить 50 кг. 
На Україні, в Росії, Польщі, Лит- 
ві в 15--18 ст. одиницю маси бл. 


1 Ц. наз. корець. 
ЦЕНТР (лат. сепігит, від грец. 
мбУТОбУ -- стрекало, осереддя) -- 


1) Середина; середня частина речі, 
місцевості тощо. 2) Місце зосере- 
дження будь-якої діяльності, орга- 
нів управління тощо (наук. Ц., 
пром. Ц., адм. Ц., телевізійний Ц.). 
3) Місто або ін. населений пункт, 
які мають адм., пром., культурне 
та ін. значення для будь-якої 
місцевості, країни. 4) Вищий ке- 
рівний орган чи органи. 5) У бурж. 
парламентах -- назва буржуазних 
партій, груп, угруповань, що 
займають проміжне становище 
між лівими і правими партіями; в 
політичних партіях -- групи | 
фракції, що стоять між лівим 
і правим крилом цих партій. 

6) Група нервових клітин, які ре- 
гулюють яку-небудь функцію ор- 
ганізму (напр., руховий Ц., ди- 
хальний Ц.). 7) У техніці -- де- 
галь металорізального верстата у 
вигляді конуса для встановлення 
оброблюваних заготовок. 

ЦЕНТР у математиці 
1) ЦД. кола (кулі) -- точка, однако- 
во віддалена від усіх точок кола 
(поверхні кулі). 2) Ц. кривини -- 
див. Кривина. 3) Ц. симетрії -- 
точка геом. фігури, при повертан- 
ні навколо якої на певний кут фі- 
гура накладається сама на себе 
(див. Симетрія). 4) Ц. гомотетії -- 
точка перетину прямих, що прохо- 
дять через відповідні точки двох 
гомотетичних фігур (див. Гомоте- 
тія, Подібність). 5) Ц. проецію- 
вання -- точка простору, з якої 
проводять промені через усі точки 
проеційованої фігури до перетину 
з площиною троекцій. 6) Особли- 
ва точка диференціального рів- 
няння, в околі якої всі інтегральні 
криві рівняння є замкнутими |і 
містять цю точку всередині себе. 
7) Сукупність елементів групи 
(див. Груп теорія), перестановоч- 
них з усіма Її елементами (тобго 
таких елементів 2, що 249 42 
для всіх елементів 4 цієї групи). 
ЦЕНТР КЕРУВАННЯ  ПОЛЬО- 
ТОМ (ЦКП), центральний пункт 
керування польотами космічних 
літальних апаратів (КЛА) -- основ- 
на ланка наземного комплексу ке- 
рування польотами КЛА. Забез- 


| печує взаємодію керівників польо- 


ту й оперативного персоналу з 
об'єктами керування шляхом пере- 
дачі команд |і програм, обміну 
різноманітною інформацією з кос- 
монавтами, КЛА, наземними, ко- 
рабельними і літаковими вимірю- 
вальними комплексами, координа- 
ційно-обчислювальним центром та 
ін. службами ракетно-космічної 
системи. До персоналу ЦКП вхо- 


дять: керівники польоту; ведучі 
спеціалісти по бортових системах 
КЛА, а також по аналізу польоту 
і різних видах його забезпечення 
(балістичне, медичне, оперативне 
планування робіт з КЛА, реаліза- 
ція прийнятих рішень по Керуван- 
ню тощо); спеціалісти груп під- 
тримки, що аналізують хід польо- 
ту, роблять висновки і видають ре- 
комендації, в тому числі по лікві- 
дації аварійних і непередбачених 
ситуацій, які можуть виникнути 
в польоті. В ЦКП, що мають ряд 
служб  (мал.), встановлюються 
візуальні кінцеві пристрої відобра- 
ження інформації колективного 
й індивідуального користування 
про динаміку польоту, роботу бор- 
тового й наземного устаткування, 
стан космонавтів: мнемонічні схе- 
ми; кольорові ла чорно-білі в/- 
деоконтрольні пристрої  (моні- 
тори); алфавітно-цифрові й гра- 
фічні дисплеї; самописи; індикато- 
ри з міні-ЕОМ та ін. З ЦКП керу- 
ють польотом одного чи кількох 
КЛА. В СРСР є ЦКПІ, які керують 
пілотованими КЛА та автом. між- 
планетними станціями. 

В. Г. Денисов. 
ЦЕНТР МАС, центр інерції -- точ- 
ка, яка характеризує розподіл мас 
у тілі або механічній системі. Ру- 
хається як матеріальна точка, 
в якій зосереджена вся маса систе- 
ми і на яку діють усі прикладені 
до системи зовн. сили. Координа- 
ти Ц. м. визначаються так: 


кни ХДт,х; є ХтУ; В 
Хт; Хт; 
пов Хті2; 
Хт. "| 


де Хі, у;, 2: -- КООрдинати елемен- 
тів тіла або системи, т; -- маси 
ЦИХ елементів. Положення Ц. м. 
тіла у однорідному полі тяжіння 
збігається з положенням Його 
центра тяжіння. 

ЦЕНТР ТЯЖІННЯ -- незмінно 
пов'язана з твердим тілом геом. 
точка, через яку проходить рів- 
нодійна всіх сил тяжіння, що 
діють на дане тіло при його довіль- 
ному розташуванні у просторі. 
Положення Ц. т. збігається з по- 
ложенням центра симетрії тіла і 
його центра мас. Ц. т. має лише 
тверде тіло, що перебуває в одно- 
рідному полі тяжіння (див. Поля 
фізичні). й 

ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИ- 
ЦТВА -- об'єднання ряду вироб- 
ництв в одне велике підприємство; 
збільшення масштабів виробницт- 
ва на основі об'єктивного процесу 
розвитку тродуктивних сил на 
базі машинної техніки. За капі- 
талізму Ц. в. відбувається в ході 
конкурентної боротьби, розорення 
дрібних виробн. і поглинання їх 
великими, злиття великих під- 
приємств у надвеликі і на певному 
етапі свого розвитку приводить до 
виникнення монополій. Цей про- 
цес відбувається на основі центра- 
лізації капіталу і утворення фі- 
нансового капіталу. Концентра- 
ція і Ц. в. і капіталу -- одна з 
осн. екон. ознак імперіалізму. 
В соціалістичному суспільстві Ц. в. 
зумовлює кооперацію праці в 
масштабах усього нар. г-ва і плано- 
мірне регулювання виробн. в ін- 
тересах всього суспільства. Плано- 


мірний розвиток Ц. в. дає можли- 
вість неухильно підвищувати еко- 
номічну ефективність  соціалі- 
стичного виробництва і підвищу- 
вати на цій базі добробут народу. 
ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ КАПІТАЛУ -- 
процес об'єднання окремих капі- 
талів в один великий або погли- 
нання одним капіталом інших. 
Ц. к. відбувається в результаті 
гострої конкурентної боротьби мо- 
нополій (див. Фінансовий капі- 
тал). Процес Ц. к. тісно пов'яза- 
ний з концентрацією капіталу. 
Однією з форм Ц. к. є акціонерні 
товариства. Концентрація і Ц. к. 
посилюють концентрацію вироб- 
ництва, процес усуспільнення ви- 
робництва. 
ЦЕНТРАЛІЗМ -- принцип орга- 
нізації системи управління, що 
полягає в підпорядкуванні місце- 
вих органів, ланок управління, 
установ центральним органам. 
Див. також Демократичний цент- 
ралізм. а 
ЦЕНТРАЛІЗОВАНИЙ ОБЛІК -- 
прогресивна форма організації ста- 
тистичного і бухгалтер. обліку в 
нар. г-ві, основана на застосу- 
ванні обчислювальної техніки. Об- 
робка обліково-звітної документа- 
ції проводиться обчислювальним 
центром (машинолічильною стан- 
цією, бюро) централізованої бух- 
галтерії або системи ЦСУ СРСР. 
Централізовані бухгалтерії ство- 
рюють при гол. управлінні м-ва 
(відомства) або пром. (госп. ) об'єд- 
наннях. Підвідомчі підприємства 
та орг-ції, зберігаючи госп. само- 
стійність, всі фінанс. операції 
проводять через розрахункові ра- 
хунки вищестоящих організацій. 
І. Д. Олещенко. 
ЦЕНТРАЛЬНА АЗІЯ -- природна 
країна у внутрішній частині Азії, 
в межах КНР і МНР. На Зх. і 
Пн. межа Ц. А. співпадає з держ. 
кордоном СРСР з КНР, на Пд. 
проходить вздовж р. Брахмапутри, 
на Сх. обмежована Хінганом Ве- 
ликим, хр. Тайханшань і Сіно- 
Тібетськими горами. Пл. майже 
б млн. км?. У рельєфі перева- 
жають підвищені рівнини та плос- 
когір'я (Тібетське нагір'я, Джун- 
гарська і Тарімська рівнини та 
ін.), які оточені гірськими систгма- 
ми Сх. Тянь-Шаню, Каракоруму, 
Куньлуню, Наньшаню, Монголь- 
ського Алтаю та ін. Найвища точка 
. А.-- г. Чогорі у Каракорумі 
(8611 м). Між гірськими пасмами 
лежать великі пустелі -- Такла- 
Макан, Гобі, Алашань та ін. Ро- 
довища нафти, кам. і бурого ву- 


гілля, заліз. руди тощо. Клімат 
різко континентальний, сухий. Пл. 
зледеніння ДЦ. А.-- бл. 50--60 


тис. км?. У горах беруть початок 


найбільші ріки Азії: Хуанхе, 
Янцзи, Меконг. Найбільше озе- 
ро -- Кукунор (Цінхай). Пере- 


важають пустельні й напівпустель- 
ні ландшафти, на Пн. -- степові. 
ЦЕНТРАЛЬНА АМЕРИКА -- 
південна, найбільш звужена час- 
тина Пн. Америки.  Простяга- 
ється на 2400 км з Пн. Зх. на Пд. 
Сх. від западини Бальсас до 
Дар'єнської затоки. На Сх. оми- 
вається Мексіканською зат. і Ка- 
рибським м., на Зх.-- Тихим ок. 
Шир. від 48 до 960 км. Площа бл. 
770 тис. км2?. Нас. бл. 29 млн. 
чол. (1980). Поверхня більшої 
частини Ц. А. гориста, низовини є 


лише вздовж узбережжя. Перева- 
жають середньовисокі гори та вул- 
канічні хребти, що входять до 
системи Корділь'єр Північної Аме- 
рики. Район активного вулканіз- 
му (у т. ч. діючий вулкан Таху- 


мулько, 4217 м -- найвища точка 
Ц. А.) і високої сейсмічності. 


Родовища міді, хромітів, ртуті, 
золота, срібла, нафти, газу, сірки 
та ін. Клімат тропічний та субеква- 
торіальний. Пересічна т-ра січня 
-Ь22, -26" (у горах -12, -К18/), 
липня --026, --28? (у горах --20, 
--247). Опадів від 1000 до 5000 мм 
(місцями 7000 мм), в улоговинах -- 
менше 500 мм на рік. Переважають 
короткі, порожисті річки, числен- 
ні озера (найбільші -- Нікарагуа, 
Манагуа). Грунти  червонувато- 
жовті, червоні фералітові й корич- 
нювато-червоні.  Пн.-сх. частина 
Ц. А. вкрита вологими тропічними 
лісами, пд.-зх. і пн.-- листопад- 
ними лісами, саванами та чагар- 
никовою рослинністю. На тер. Ц. 
А. розташовані д-ви: Гватемала, 
Сальвадор, Гондурас, Нікарагуа, 
Коста-Ріка, Панама, Беліз, част- 
ково Мексіка. Див. також Латин- 
ська Америка. Карту див. т. 8, с. 
336--337. Ю. О. Амброз. 
ЦЕНТРАЛЬНА ГРАНИЧНА ТЕО- 
РЕМА в теорії імовір- 
ностей -- сукупність теорем, 
що дають умови, за яких розподіл 
суми великої кількості незалежних 
доданків близький до нормально- 
го розподілу. Достатні умови ви- 
конання Ц. г. т. встановив О. М. 
Ляпунов. Нехай Е,, 8; ««. Вп»: 
-- послідовність незалежних ви- 
падкових величин, ак -- матема- 
тичне сподівання Е,, Бе -- Її ди- 
сперсія, 
п 


- р У Вк 
ща 


Якщо існує таке 0.2» 0, що при 
п-о осо 


Ві 


п 
і 
2-ьб 
двУ мів -аіюзо 
п козі 
то при п -» со імовірність нерів- 
ності 


п 
Щ 
У «(в-- ад « В,х 
кезі 
прямує до величини 
і р і? 
зе е" За. 
У 9л 5 


У практично заг. умовах Ц. г. т. 
вперше довів А. А. Марков. 
ЦЕНТРАЛЬНА | КІНОСТУДІЯ 
ДИТЯЧИХ І ЮНАЦЬКИХ ФІЛЬ- 
МІВ імені М. Горького. Створена 
1924 в Москві як кінофабрика 





«Межрабпом-Русь». В різні ро- 
ки називалась: |  «Межрабпом- 
фильм»  (1928--36),  «Союздет- 
фильм»  (1936--48), Московська 


кіностудія по виробництву худож. 
фільмів ім. М. Горького (1948-- 
63); з 1963 -- сучас. назва. Студія 
має філіал -- Ялтинську кіносту- 
дію художніх фільмів. Нагород- 
жена орденами Жовтневої Револю- 
ції (1974) і Трудового Червоного 
Прапора, (1967).  Т. А. Симачова. 
ЦЕНТРАЛЬНА КОНТРОЛЬНА 
КОМІСІЯ ВКЛ (6) (ЦКК) -- най- 
вищий орган парт. понтрошю 1921-- 
34. Попередницею ЦКК була обра- 


на 1920 на ІХ конференції РКП(б) 
Контрольна комісія. ЦКК обрана 
на Х з'їзді РКП(б) (1921). ХІІ 
з'їзд партії (1923) за порадою В. Ї. 
Леніна створив об'єднаний парт.- 
держ. орган -- ЦКК -- НКРСІ. На 
нього було покладено завдання 
охорони і зміцнення єдності пар- 
тії, парт. та держ. дисципліни, 
поліпшення роботи держ. апара- 
ту. ХУП з'їзд ВКП(б) (1934) ухва- 
лив перетворити ЦКК на Комісію 
партійного контролю при ЦК 
ВКП(б), що обиралася з'їздом 
партії, аапарат НК РСІ було реор- 
ганізовано в Комісію рад. конт- 
ролю при Раднаркомі СРСР. ХІХ 
з'їзд КПРС (1952) реорганізував 
Комісію парт. контролю в Комі- 
тет партійного контролю при 
ЦК КПРС. 

ЦЕНТРАЛЬНА НАУКОВА БІБ- 
ЛІОТЕКА АН УРСР див. 
Бібліотека центральна наукова 
АН УРСР. 

ЦЕНТРАЛЬНА НЕРВОВА СИ- 
СТЕМА -- основна частина нер- 
вової системи тварин і людини, 
що складається з нервових клітин 
(нейронів), які з'єднані за допомо- 
гою своїх відростків у морфофунк- 
ціональні структури. Ц. н. с. у 
безхребетних являє собою систему 
тісно зв'язаних один з одним нер- 
вових вузлів (гангліїв), у хребет- 
них представлена спинним мозком 
і головним мозком. Ц. н. с. утво- 
рює єдине ціле з териферичною 
нервовою системою і через чутливі 
(аферентні) і рухові (еферентні) 
нервові волокна зв'язана зі всіма 
органами і тканинами організму. 
Осн. функціями Ц. н. с. є спри- 
йняття, переробка, передача і збе- 
реження інформації про зовн. се- 
редовище і зміни в органах і ткани- 
нах організму, регуляція діяль- 
ності всіх систем організму і здійс- 
нення взаємодії між ними, забез- 
печення цілісності організму. 

В процесі еволюції у безхре- 
бетни х сформувалися 2 осн. ти- 
пи будови Ц.н.с.: дифузно-вузло- 
ва Ц. н. с. зчутливими і руховими 
нейронами (напр., у кишковопо- 
рожнинних) і складніше органі- 
зована вузлова Ц. н. с., яка міс- 
тить більше нервових елементів 
(напр., у вищих червів, членисто- 
ногих, кголкошкірих, молюсків). 
Ц. н.с. хребетних заклада- 
ється у зародка у вигляді суціль- 
ної нервової трубки; у примітив- 
них форм (напр., у ланцетника) 
зберігається також і у дорослому 
стані, у вище організованих хре- 
бетних нервова трубка в процесі 
зародкового розвитку  диферен- 
ціюється шляхом  потовщень на 
гол. кінці, які дають початок від- 
ділам головного мозку (передньо- 
му, середньому і ромбовидному). 
Передній мозок поділяється на кін- 
цевий і проміжний мозок, а ромбо- 
видний мозок -- на вароліїв міст, 
мозочок і довгастий мозок. У пла- 
зунів і птахів інтенсивно розви- 
ваються підкіркові структури пе- 
реднього мозку (базальні ганглії, 
проміжний мозок) при помірному 
розвитку кори великих півкуль 
головного мозку, яка у ссавців 
становить найбільшу частину го- 
ловного мозку. Головний мозок, 
як і спинний, містить лише про- 
міжні і рухові нейрони. Тіла чут- 
ливих нейронів розташовані поза 
мозком, в гангліях. Відносна кіль- 


201 





ЦЕНТРАЛЬНА 
НЕРВОВА 
СИСТЕМА 


202 





ЦЕНТРАЛЬНА 
РАДА 


кість проміжних нейронів у філо- 
генезі хребетних зростає. У вищих 
приматів проміжні нейрони станов- 
лять 99,95 98 від заг. кількості 
нейронів мозку (1019). В Ц. н. с. 
містяться також клітини нейрог- 
лії. Функції Ц. н. с. здійснюють- 
ся за допомогою рефлексів. В ос- 
нові психічних процесів (навчання, 
пам'яті, мовлення, свідомості, 
мислення та ін.) лежать умовні 
рефлекси. Матеріальною основою 
будь-якого рефлексу є рефлектор- 
ні дуги. Для рефлекторних дуг 
характерні спеціалізовані до пев- 
них видів подразнень рецептори, 
які лежать в обмежених рецептив- 
них полях, однобічне проведення 
імпульсів нервових,  синаптична 
передача (див. Синапси) між ней- 
ронами, виникнення функціональ- 
ної відповіді у виконавчому орга- 
ні. Центральні частини рефлек- 
торних дуг мають також системи 
контролю вхідних і вихідних 
потоків. 

Найпростішими рефлекторними 
дугами в Ц. н. с. ссавців є моно- 
синаптичні, кількість яких обме- 
жена. Звичайно в Ц. н. с. хребет- 
них рефлекторні дуги являють со- 
бою складні об'єднання нервових 
клітин, що виходять за межі ок- 
ремих підрозділів мозку. Ц. н. с. 
існує як єдина, злагоджена систе- 
ма, що легко перебудовується зав- 
дяки інтеграції (об'єднанню) різ- 
них рефлексів. Інтегративні си- 
стеми утворені приблизно однако- 
вими функціональними елемента- 
ми, які взаємодіють один з одним 
за допомогою обмеженої кількості 
нервових процесів (збуджуючі |і 
гальмуючі постсинаптичні  потен- 
ціали, потенціали дії) і спричиня- 
ють зміни функціонального стану 
всередині рефлекторних дуг (су- 
мація, іррадіація збудження, пре- 
синаптичне кгальмування тощо). 
Прикладом відносно просто органі- 
зованих інтегративних систем є 
рефлекси спинного мозку. Існу- 
ють інтегративні системи з нейро- 
нальними програмами, які у відпо- 
відь на зовн. або внутр. аферент- 
ний сигнал запускають ряд послі- 
довних і чітко скоординованих 
рефлексів, що забезпечують вико- 
нання складних актів (дихання, 
локомоція, ковтання). За участю 
інтегративних систем стовбура 
мозку регулюються потоки чутли- 
вої інформації в передній мозок, 
а також вихідні сигнали до мото- 
нейронів спинного мозку. Ряд 
інтегративних систем Ц. н. с. ле- 
жить в основі емоційних реакцій. 
Особливі групи нейронів стовбура 
мозку, аксони яких ідуть до діля- 
нок Ц. н.с., що виконують високо- 
спеціалізовані функції, виробля- 
ють нейромедіатори (моноаміни, 
пептиди, у т. ч. ендорфіни, аміно- 
кислоти та ін.), які виділяються 
поблизу нейронів цих ділянок і 
активують або пригнічують склад- 
ні функції, і входять до складу 
т. 3. нейромодулюючих систем. 
Такими системами є норадренергіч- 
на система, що бере участь в під- 
триманні неспання, регуляції на- 
строю, сновидіння; дофамінергіч- 
на система, що регулює емоційні 
реакції, складні рухи, неспання, 
відчуття насолоди; серотонінергіч- 
на система, що бере участь у термо- 
регуляції, чутливому сприйманні, 
переході до сну. 


Взаємодія нейромодулюючих си- 
стем з інтегративними системами 
розширює можливості Ц. н. с. 
в здійсненні тонкої регуляції склад- 
них фізіол. функцій. 
Літ.: Костюк |. Г. Физиология цент- 
ральной нервной системь. К., 1977; 
Общая физиология нервной системі. 
Л., 1979; Частная физиология нервной 
системьх. Л., 1983; Сравнительная фи- 
зиология животньх, т. 3. Пер. сангл. 
М., 1978; Мозг. Пер. с англ. М., 1982. 
Ю. П. Ліманський. 
ЦЕНТРАЛЬНА РАДА -- контрре- 
волюц. бурж.-націоналістична орг- 
ція, що діяла на Україні 1917-- 
18. Створена в Києві 4 (17).ПІ 
1917 укр. бурж. і дрібнобурж. на- 
ціоналістичними партіями й орг- 
ціями (Українська партія соціа- 
лістів-революціонерів, Українсь- 
ка соціал-демократична робітни- 
ча партія, Українська партія 
соціалістів-федералістів та ін.), 
які намагалися з її допомогою 
очолити нац.-визвольний рух укр. 
народу, щоб використати Його в 
інтересах укр. буржуазії. Лідера- 
ми Ц. р. були М. Грушевський 
(голова Ц. р.) В. Винниченко, 
С. Петлюра, С. Єфремов, М. 
Порш. Прагнучи захопити владу 
на Україні, Ц. р. створила свої 
виконавчі органи центральні 
(спочатку Малу раду, а з червня 
1917 «уряд» -- т. з. Генеральний 
секретаріат) і місцеві (губернські, 
повітові «нац.» ради), почала фор- 
мувати «українізовані» військ. час- 
тини і загони «вільного козацтва» 
з куркулів, які, поряд з поміщика- 
ми, міською буржуазією, націо- 
налістичною інтелігенцією, стано- 
вили соціальну базу Ц. р. Відстою- 
ючи класові інтереси укр. буржуа- 
зії, Ц. р. фактично була в одному 
таборі з контрреволюц. Тимчасо- 
вим урядом у Росії. Вже 9 (22).ПІ 
1917 вона закликала укр. народ 
до підтримки внутр. і зовн. полі- 
тики бурж. Тимчасового уряду. 
Навіть у нац. питанні, в якому ні- 
бито у Ц. р. були незгоди з ним, 
Ц. р. пішла на поступки, погодив- 
шись обмежити тер. України 5 
губерніями (з 9) й відкласти пи- 
тання про її автономію до скликан- 
ня всерос. Установчих зборів. 
Свою антинар. політику Ц. р. 
прикривала соціальною ї особли- 
во нац. демагогією. Вона вороже 
зустріла перемогу Великої Жовт- 
невої соціалістичної революції, 
а після перемоги Київського жовт- 
невого збройного повстання 1917 
підступно захопила владу в свої 
руки і 1 (14). ХІ проголосила се- 
бе єдиною владою на Україні, яку 
в своєму 1-му універсалі 7 (20).Х.І 
демагогічно назвала «Укр. нар. 
республікою». Ц. р. вдалася до 
жорстокого терору проти трудя- 
щих, зв'язалася з контрреволюц. 
силами в ін. районах країни, зокре- 
ма з білогвардійцями Дону (див. 
Каледінщина), куди пропускала 
через тер. України контрреволюц. 
військ. частини, й перетворилася 
на один з центрів загальнорос. 
контрреволюції. Свої антинар. дії 
Ц. р. прикривала псевдореволюц. 
фразеологією, демагогічними обі- 
цянками віддати селянам землю, 
запровадити 8-годинний робочий 
день тощо. Більшовики викривали 
контрреволюц. сутність Ц. р. В 
написаному В. І. Леніним «Мані- 
фесті до українського народу 
з ультимативними вимогами до 


Української ради» Рад. уряд за- 
жадав від Ц. р. припинити зрад- 
ницькі дії щодо Рад. Росії. Після 
того, як Ц. р. зірвала проведення 
в Києві Першого Всеукраїнського 
з'їзду Рад, з'їзд, що зібрався 11-- 
12 (24--25). ХІЇ 1917 в Харкові, 
проголосив Україну Республікою 
Рад й оголосив Ц. р. поза законом. 
Створений після з'їзду Укр. Рад. 
уряд -- Народний Секретаріат -- 
очолив боротьбу нар. мас проти 
Ц. р. Повсталі робітники і солда- 
ти (див. Катеринославське зброй- 
не повстання 1917, Київське січ- 
неве збройне птповстання 1918, 
Одеське січневе збройне повстан- 
ня 1918) при братерській підтрим- 
ці трудящих Росії розгромили Ц. р. 
26.1 (8.11) 1918 Ц. р. втекла з 
Києва. 27.1 (9.П) вона підписала 
зрадницьку Брест-Литовську уго- 
ду 1918, якою запродала Україну 
австро-нім. імперіалістам. В їх- 
ньому обозі Ц. р. у лютому -- бе- 
резні повернулася на Україну. 
Але вже 29.ГУ 1918 окупанти розі- 
гнали Ц. р., яка виявилася неспро- 
можною придушити революц. рух 
трудящих України, й замінили її 
маріонетковим «урядом» гетьмана 
П. Скоропадського (див. Гетьман- 
щина). В. С. Левін. 
ЦЕНТРАЛЬНА РАДА НАРОДО- 
ВА (Сепігаїпа гада пагодома -- 
Центральна народна рада) -- по- 
літ. бурж.-ліберальна організація 
польс. поміщиків і буржуазії в 
Галичині. Створена 13.ГУ 1848 у 
Львові. Була керівним органом 
польс. нац.-визвольного руху, до- 
магалася перетворення Галичини 
на польс. автономну провінцію в 
складі Австрії та проведення бурж. 
реформ. Захищаючи екон. і політ, 
інтереси польс. поміщиків і буржу- 
азії, заперечувала право укр. насе- 
лення Сх. Галичини на нац. роз- 
виток і займала ворожу позицію 
щодо укр. нац.-визвольного руху. 
З метою спрямувати укр. нац.-ви- 
звольний рух в інтересах польс. 
шляхти і буржуазії за ініціативою 
Ц. р. н. на противагу Головній 
руській раді було створено «Русь- 
кий собор». Під час Львівського 
збройного товстання 1848 рада 
займала капітулянтську позицію. 
Припинила своє існування в листо- 
паді 1848 в зв'язку з забороною 
австр. урядом усіх політ. орг-цій 
і товариств. 5 
ЦЕНТРАЛЬНА РЕВІЗІЙНА КО- 
МІСІЯ КПРС (ЦРК) -- виборний 
орган КПРС. Ревізує швидкість 
і правильність проходження справ 
у центр. органах партії, касу і під- 
приємства ЦК КПРС (видавницт- 
ва та ін.). Обирається з'їздом пар- 
тії і звітує перед ним. Уперше 
рішення про утворення ЦРК при- 
йнято 1917 на УІ з'їзді РСДРП(б). 
ХІ з'їзд партії (1922) затвердив 
«Положення про Центральну Ре- 
візійну Комісію»; починаючи з ХІП 
з'їзду партії (1923) всі з'їзди 
заслуховують звіти ЦРК і обира- 
ють її новий склад. На ХХУЇ 
з'їзді КПРС (1981) ЦРК обрано в 
складі 75 чол., голова-- Г. Ф. 
Сизов. я 
ЦЕНТРАЛЬНА СИЛА -- прикла- 
дена до тіла сила, що Її лінія дії 
при будь-якому положенні тіла 
завжди проходить через одну Й ту 
саму точку (центр сили). Прикла- 
дом Ц. с. є сила тяжіння, сила 
електростатичної взаємодії між 


точковими зарядами (див. Куло- 
на закон) та ін. Рух вільної мате- 
ріальної точки під діянням Ц. с. 
завжди відбувається по траєкто- 
рі, що міститься у площині, яка 
проходить через центр сили, а 
відрізок прямої, що сполучає цю 
точку з центром сили, описує за 
рівні проміжки часу рівні площі. 
Рух тіл під впливом Ц. с. вивча- 
ють, зокрема, в небесній механіці. 
ЦЕНТРАЛЬНА СТУДІЯ  ДО- 
КУМЕНТАЛЬНИХ ФІЛЬМІВ 
(ЦСДФ) -- кіностудія хронікаль- 
но-документальних фільмів. Міс- 
титься в Москві. Створена 1931 
(при «Радкіно») як Всесоюзна фаб- 
рика  кінохроніки -- «Союз-кіно- 
хроніка», 1936 перейменовано на 
Моск. студію кінохроніки, 1940-- 
Центр. студію кінохроніки. Сучасна 
назва -- з 1944. Щороку випускає 
близько 150 хронікально-докумен- 
тальних фільмів і понад 100 номе- 
рів кіножурналів («Новости дня», 
«Иностранная кинохроника», «Со- 
ветский спорт», «Пионерия» та 
ін.). Студію нагороджено ордена- 
ми Леніна (1971) і Червоного 
Прапора (1944).  Т. А. Симачова. 
ЦЕНТРАЛЬНА УЛОГОВИНА -- 
1) Зниження дна на Пн. Сх. ІЇн- 
дійського океану. Довжина 6000 
км, ширина 1600 км, глибина 
до 6090 м. Ц. у. перетинає хр. 
Ланка з г. Афанасія Нікітіна 
(1549 м). У межах улоговини поши- 
рені теригенні та радіолярієві му- 
ли; є залізомарганцеві конкреції. 
2) Улоговина у Тихому ок., між 
островами Маршалловими, Тувалу 
і Гілберта на Зх. та о-вами Лайн 
на Сх. Глиб. до 6957 м. У межах 
улоговини підносяться окремі го- 
ри (г. Витязь, 814 м) та пасмо гір 
вулканічного походження. Дно 
улоговини вкрите переважно чер- 
воними глинами та радіолярієвими 
мулами. 

ЦЕНТРАЛЬНА ФЕДЕРАЦІЯ 
ІНОЗЕМНИХ ГРУП РКП(б) -- 
керівний орган іноземців-комуні- 
стів, які входили до лав РКП(б) 
і брали участь у боротьбі за владу 
Рад на тер. Рад. країни. Затвер- 
джена ЦК РКП (б) у травні 1918. 
Перебувала в Москві. Першим го- 
ловою федерації був Б. Кун. 
До складу її на поч. 1919 входи- 
ли англо-амер., болг., нім., рум., 
угор., франц., чехословацька, юго- 
слов'янська комуністичні групи. 
Під керівництвом Центр. федера- 
ції з допомогою парт. органів ство- 
рювалися і діяли її відділи на міс- 
цях (див. зокрема, Федерація 
іноземних груп на Україні). Фе- 
дерація вела роботу по революц. 
вихованню кол. військовополоне- 
них, усіх зарубіжних трудящих, 
що перебували на території Рад. 
країни, активно пропагувала марк- 
систсько-ленінські ідеї через пресу 
та листівки іноз. груп, шляхом ус- 
ної інформації. Брала участь у 
формуванні інтернац. частин Чер- 
воної Армії, в політ. роботі серед 
військ інтервентів, займалася від- 
правкою на батьківщину комуні- 
стів-інтернаціоналістів. | Зробила 
внесок у створення Комуністично- 
20 Інтернаціоналу. Припинила ді- 
яльність у лютому 1920, коли при 
парт. к-тах почали створюватися 
нац. бюро агітації і пропаганди. 
Про шсвою діяльність федерація 
звітувала УМПІ з'їздові РКП(б). 
У доповіді на з'їзді В. І. Ленін від- 


значив, що робота іноз. груп «ста- 
новила одну з найважливіших сто- 
рінок у діяльності Російської ко- 
муністичної партії» (Повне зібр. 
тв., т. 38, с. 145). 
Літ.: Интернационалисть. Трудящие- 
ся зарубежньжх стран участники 
борьбьши за власть Советов. М., 1967 
В. Ю. Мельниченко. 


ЦЕНТРАЛЬНЕ ДИСПЕТЧЕР- 
СЬКЕ УПРАВЛІННЯ об'єднаних 
електроенергетичних систем «Мир» 
(ЦДУ ОЕС) -- спеціалізована між- 
нар. організація країн -- членів 
Ради Економічної Взаємодопомо- 
ги (РЕВ). Засн. на підставі угоди, 
підписаної 25.УП 1962 уповнова- 


женими представниками  НРБ, 
НДР, ПНР, СРР, УНР, СРСР і 
ЧССР. Осн. завдання -- органі- 


зація паралельної роботи об'єдна- 
них електроенерг. систем «Мир», 
координація планово-режимної та 
оперативної діяльності держ. дис- 
петчерських управлінь (ЦДУ) об'- 
єднаних енергетичних систем, уз- 
годження між ними графіків пере- 
дачі потужностей. Керівний ор- 
ган -- Рада у складі представни- 
ків компетентних органів країн -- 
учасниць угоди. Постійний вико- 
навчий орган -- Дирекція. Місце- 
перебування ЦДУ -- Прага. 
В..І. Дудчак. 
ЦЕНТРАЛЬНЕ РОЗВІДУВАЛЬ- 
НЕ УПРАВЛІННЯ (ЦРУ) -- ко- 
ординуючий центр цивільної |і 
військ. розвідки США. Засн. 1947. 
Разом з ін. амер. секретними служ- 
бами ЦРУ організує пересліду- 
вання прогресивних діячів країни, 
масове стеження за громадянами 
США, веде шпигунську й підривну 
діяльність проти соціалістичних 
д-в, країн, що розвиваються (на- 
самперед з прогресивними режима- 
ми), революц. і нац.-визвольного 
руху. ЦРУ в глобальних масшта- 
бах проводить антикомуністичну 
пропаганду. Цітаб-квартира -- в 
Ленглі (шт. Віргінія). 
ЦЕНТРАЛЬНЕ СТАТИСТИЧНЕ 
УПРАВЛІННЯ СРСР  (ЦСУ 
СРСР) союзно-республікансь- 
кий орган, що здійснює централі- 
зоване керівництво обліком і ста- 
тистикою в СРСР. Декрет про ор- 
ганізацію ЦСУ був підписаний В. І. 
Леніним 25.УП 1918. В 1930--48 
перебувало у віданні Держплану 
СРСР, з 1948 -- при Раді Мініст- 
рів СРСР. Гол. завдання: збиран- 
ня, розробка і своєчасне подан- 
ня до керівних органів науково 
обгрунтованих статистичних  да- 
них, що характеризують хід вико- 
нання держ. планів, соціалістич- 
ного змагання, ефективність сусп. 
виробн., наук.-тех. прогресу, роз- 
виток галузей нар. г-ва, окремих 
регіонів країни, зростання добро- 
буту ікультурирад. народу; даль- 
ше вдосконалення системи стати- 
стики; публікація статистичних 
матеріалів, у т. ч. щорічника «На- 
родне господарство СРСР»; веден- 
ня міжнар. статистики; забезпе- 
чення ефективного функціонуван- 
ня автоматизованої системи дер- 
жавної статистики (АСДОС) та ін. 
В ЦСУ СРСР є Гол. управління 
обчислювальних робіт, що керує 
механізацією статистичних робіт у 
країні, Гол. обчислювальний центр. 
При ЦСУ СРСР працює Н.-д. ін-т 
по проектуванню обчислювальних 
центрів і систем екон. інформації і 
Всесоюзний держ. проектно-техно- 


логічний ін-т по механізації обліку 
і обчислювальних робіт. Свою ді- 
яльність ЦСУ СРСР здійснює че- 
рез ЦСУ союзних республік, міс- 
цеві органи держ. статистики. 

ЦЕНТРАЛЬНЕ СТАТИСТИЧ- 
НЕ УПРАВЛІННЯ УРСР (ЦСУ 
УРСР) -- союзно-респ. (з 1960) 
орган держ. централізованого об- 
ліку й статистики в республіці. 
Міститься в Києві. Підпорядкова- 
не Раді Міністрів УРСР і Цент- 
ральному статистичному управ- 
лінню СРСР. Одним з осн. завдань 
ЦСУ УРСР є облік і аналіз вико- 
нання держ. плану екон. і соці- 
ального розвитку УРСР. На ЦСУ 
УРСР покладено: збирання, роз- 
робка і своєчасне подання керів- 
ним, плановим і госп. органам нау- 
ково обгрунтованих даних поточ- 
ної звітності, одноразових облі- 
ків і переписів; забезпечення м-в 
і відомств, звітність яких центра- 
лізовано, а також громад. орг-цій 
необхідними обліково-статистични- 
ми та аналітичними даними; орга- 
нізація роботи щодо розвитку ме- 
ханізації і автоматизації обліково- 
обчислювальних робіт у нар. г-ві. 
ЦСУ здійснює контроль за станом 
обліку і звітності й вірогідності 
звітних даних в усіх галузях нар. 
г-ва; видає статистичні збірники, 
публікує в пресі повідомлення про 
виконання планів екон. і соціаль- 
ного розвитку та ін. статистичних 
матеріалів тощо. При ЦСУ УРСР 
функціонує Наук.-експертна рада 
і Наук.-тех. рада. У складі ЦСУ 
УРСР на госпрозрахункових заса- 
дах діють Укр. респ. об'єднання 
по інформаційно-обчислювальному 
обслуговуванню «Укрмашінформ», 
яке керує обчислювальною мере- 
жею системи ЦСУ республіки та 
Управління підготовки і підвищен- 
ня кваліфікації працівників обліку 
з розгалуженою (за областями) ме- 
режею навч. комбінатів і бухгал- 
терських шкіл. В безпосередньому 
підпорядкуванні ЦСУ УРСР пере- 
бувають статистичні управління 
областей, і Києва. О. І. Троян. 
ЦЕНТРАЛЬНЕ  ТЕЛЕГРАФНЕ 
АГЕНТСТВО КОРЕЇ -- інформа- 
ційне агентство КНДР. Засн. 1946. 
Розповсюджує внутр. і міжнар. 
інформацію всередині країни і 
за кордоном. Має відділення в ба- 


гатьох країнах світу. Центр -- 
у Пхеньяні. х 
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВИКОНАВ- 


ЧИЙ КОМІТЕТ СРСР (ЦВК 
СРСР) -- найвищий орган держ. 
влади СРСР у період між з'їздами 
Рад, який діяв з часу утворення 
СРСР (1922) до обрання відпо- 
відно до Конституції СРСР 1936 
Верховної Ради СРСР 1-го скли- 
кання. Конституція СРСР 1924 
законодавчо закріпила двопалат- 
ну систему ЦВК СРСР у складі 
Союзної Ради і Ради Національ- 
ностей. ЦВК СРСР обирав Пре- 
зидію ЦВК СРСР, яка була най- 
вищим органом влади в період 
між сесіями ЦВК СРСР. До компе- 
тенції ЦВК СРСР входило скли- 
кання з'їздів Рад, утворення Ра- 
ди Народних Комісарів (РНК) 
СРСР, прийняття декретів та ін. 
законодавчих актів, а також об'єд- 
нання роботи по законодавству та 


управлінню. У 
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВИКОНАВ- 
ЧИЙ КОМІТЕТ УРСР (ЦВК 


УРСР) -- найвищий орган держ. 


203 





ЦЕНТРАЛЬНИЙ 
ВИКОНАВЧИЙ 
КОМІТЕТ УРСР 


204 


ЦЕНТРАЛЬНИЙ 
ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУ- 
ВАЛЬНИЙ 
КОМБІНАТ 





Центральний кут. 


влади УРСР 1935--38. До Тринад- 
цятого Всеукраїнського з'їзду 
Рад називався (1919--35) Всеук- 
раїнським Центральним Виконав- 
чим Комітетом (ВУЦВК). ЦВК 
УРСР припинив свою діяльність 
після обрання (1938) на основі 
Конституції УРСР 1937 Верхов- 
ної Ради УРСР 1-го скликання. 


ЦЕНТРАЛЬНИЙ, ГІРНИЧО- 
ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІ- 
НАТ імені 50-річчя Радянської 
України -- підприємство залізо- 
рудної пром-сті. Розташований 
у м. Кривому Розі Дніпроп. обл. 
Будівництво почато 1957. Введе- 
но в експлуатацію 1961. В 1968 
Ц. г.-з. к. присвоєно ім'я 50-річчя 
Радянської України. Сировинною 
базою є родовища залізистих квар- 
цитів Криворізького залізорудного 
басейну. В складі комбінату -- 
8 основних технологічних цехів: 
2 рудники, дробильна, збагачуваль- 
на, випалювальна, огрудкувальна 
ф-ки, цех технологічного  авто- 
транспорту, управління залізнич. 
транспорту; 10 допоміжних і об- 
слуговуючих цехів. На комбінаті 
добувають магнетитові й окислені 
залізисті  кварцити, виробляють 
залізорудний концентрат та офлю- 
совані окатиші. Підприємство ос- 
нащено сучас. гірничо-трансп. |і 
збагачувальним устаткуванням. 
Продукцію Ц. г.-з. к. поставляє 
багатьом металург. з-дам країни. 
На комбінаті вперше в світі впро- 
ваджено випал-магнітне збагачен- 
ня залізистих кварцитів; вперше 
в СРСР освоєно виробн. залізоруд- 
ного концентрату з вмістом заліза 
понад 669 , вперше на Україні -- 
виробн. офлюсованих окатишів. 

БУ В. І. Козлов. 
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ 
АРХІВ-МУЗЕЙ ЛІТЕРАТУРИ І 
МИСТЕЦТВА УРСР (ЦДАМЛМ 
УРСР) -- створений 1966 у Києві. 
В архіві зберігаються  докумен- 
ти установ, організацій і творчих 
спілок УРСР літературно-мистець- 
кого профілю та  документи-па- 
м'ятки особового походження -- ді- 
ячів укр. л-ри і мист. дореволюц. 
і рад. періодів. Матеріали фон- 
дів відображають розвиток л-ри 
і мистецтва у республіці на різ- 
них етапах, взаємозв'язки братніх 
культур, провідну роль Комуні- 
стичної партії у спрямуванні літ.- 
мистецького процесу. З особових 
фондів найбільшим є фонд П. Г. 
Тичини -- понад 17 тис. справ. 
У музейній частині створено по- 
стійно діючу експозицію «Україн- 
ська радянська література», від- 
крито меморіальні кабінети укр. 
рад. письменників П. Панча, Ї. 
Микитенка, Л. Первомайського, 
Ю. Яновського, Ю. Смолича, А. 
Малишка, Н. Рибака, А. Головка, 
меморіальну кімнату О. Довженка, 
меморіальну майстерню нар. ху- 
дожника СРСР М. П. Глущенка. 
У віданні музею -- Корнійчука 
О. Є. музей у с. Плютах. 

. М. І. Крячок. 
ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ 
ВЛКСМ (ЦК ВЛКСМ) -- найви- 
щий колективний орган, що керує 
всією роботою комсомолу, місце- 
вих комсомольських органів у пе- 
ріоди між з'їздами ВЛКСМ, пред- 
ставляє ВЛКСМ у держ. і громад. 
установах і орг-ціях, затверджує 
редакцію ЦО ВЛКСМ, -- газ. 
«Комсомольская травда», редак- 


ції ін. видань ЦК ВЛКСМ, розпо- 
діляє кошти комсомольського бюд- 
жету і контролює його виконання. 
Працює під керівництвом ЦК 
КПРС. ЦК ВЛКСМ обирається 


з'їздом комсомолу і регулярно 
інформує  комсомольські орг-ції 
про свою роботу. Пленум ЦК 


ВЛКСМ скликається не рідше од- 
ного разу на 6 місяців. ХІХ. з'їзд 
ВЛКСМ (1982) обрав ЦК ускладі 
267 членів ЦК 1 67 кандидатів 
у члени ЦК. Перший секретар ЦК 
ВЛКСМ-- В. М, Мішин (з 1982). 
ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ КО- 
МУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ РАДЯН- 
СЬКОГО СОЮЗУ (ЦК КПРО) -- 
найвищий керівний колективний 
орган Комуністичної партії Ра- 
дянського Союзу між з'їздами 
КПРС, її теоретичний, ідейний та 
орг. центр. У своїй діяльності ЦК 
ПРС керується Програмою Ко- 
муністичної партії Радянського 
Союзу і Статутом Комуністич- 
ної партії Радянського Союзу, рі- 
шеннями з'їздів КПРС, звітує 
перед з'їздами партії. ЦК обира- 
ється у складі, що його встановлює 
з'їзд КПРС. До складу ЦК КПРС 
входять члени й кандидати у чле- 
ни ЦК. При виборах ЦК КПРС до- 
держується | принцип  система- 
тичного оновлення його складу та 
наступності керівництва. В разі 
вибуття членів ЦК склад його по- 
повнюється з числа обраних з'їз- 
дом кандидатів у члени ЦК КПРС. 
Значення ЦК партії як органу 
політ. керівництва, що володіє 
всією повнотою влади в партії, Її 
теор. й ідеологічного центру, який 
користується загальним довір'ям 
членів партії, не раз підкреслював 
В. Ї. Ленін. Він рішуче виступав 
проти меншовиків та ін. опортуні- 
стів, які намагалися обмежити й 
урізати права ЦК, принизити його 
роль, ослабити вплив на місцеві 
парт. орг-ції. ЦК партії вперше 
було обрано на Першому з'їзді 
РСДРП у складі трьох членів. На 
Двадцять шостому з'їзді КПРС 
(див. т. 12, Додаток) до ЦК обрано 
319 членів і 151 кандидат у члени 
ЦК КПРС. 
Відповідно до Статуту КПРС ЦК 
КПРС керує всією діяльністю пар- 
тії, місцевих парт. органів, здійс- 
нює добір і розстановку керівних 
кадрів, спрямовує роботу центр. 
держ. і громад. орг-цій трудящих 
через парт. групи в них, створює 
різні органи, установи та підпри- 
ємства партії і керує їхньою діяль- 
ністю, призначає редакції центр. 
газет і журналів, що працюють під 
його контролем, розподіляє кошти 
парт. бюджету і контролює його 
виконання. ЦК представляє КПРС 
у зносинах з ін. партіями. Про 
свою роботу регулярно інформує 
парт. орг-ції. У встановленому Ста- 
тутом КПРС порядку ЦК скликає 
чергові (не рідше одного разу на 
з років) і позачергові (надзвичайні) 
з'їзди КПРС. В період між з'їзда- 
ми ЦК в міру потреби може скли- 
кати для обговорення назрілих 
питань політики партії Всесоюзні 
парт. конференції. ЦК КПРС-- ав- 
торитетний колектив керівників, 
що безмежно віддані справі партії, 
тісно зв'язані з масами, глибоко 
знають життя. До ЦК обирають ви- 
датних парт. і держ. діячів, пра- 
цівників госп. органів, громад- 
ських орг-цій, передовиків виробни- 


цтва, діячів науки і культури, ди- 
пломатів, військових. Це дає змо- 
гу ЦК КПРС глибоко проника- 
ти в сутність процесів, що відбу- 
ваються в екон., соціально-політ. 
і духовному житті країни, своєчас- 
но приймати рішення, які відоб- 
ражають потреби суспільного роз- 
витку, враховують різнобічний до- 
свід усіх членів партії. 

Вся діяльність ЦК КПРС є втілен- 
ням ленінського стилю керівницт- 
ва. Вона характеризується наук. 
підходом, діловитістю, суворим 
дотриманням колективності в ро- 
боті, що випливає з основополож- 
ного ленінського принципу парт. 
будівництва демократичного 
централізму. Періодично (не рід- 
ше одного разу на 6 місяців) ЦК 
КПРС проводить пленарні засі- 
дання, на яких обговорюються 
найважливіші питання життя |і 
діяльності партії і держави. 
Кандидати у члени ЦК присутні 
на засіданнях пленумів ЦК з пра- 
вом дорадчого голосу. За практи- 
кою, що склалася, на пленарних 
засіданнях присутні з правом до- 
радчого голосу також члени Цент- 
ральної ревізійної комісії КПРС. 
В періоди між з'їздами партії 
пленумом ЦК КПРС більшістю 
двох третин членів ЦК вирішуєть- 
ся питання про виключення з пар- 
тії члена, кандидата в члени ЦК 
КПРС, члена Центральної реві- 
зійної комісії. На пленумі шляхом 
закритого (таємного) голосування 
вирішується питання про виведен- 
ня із складу ЦК КПРС члена, кан- 
дидата в члени ЦК, що заплямував 
свою честь і гідність. На плену- 
мах ЦК КПРС обираються Полі- 
тичне бюро ЦК КПРС, Секрета- 
ріат ЦК КПРС, а також Генераль- 
ний секретар ЦК КПРС. ЦК 
КПРС постійно піклується про під- 
вищення ролі й відповідальності 
республіканських, крайових, об- 
ласних, окружних, міських та ра- 
йонних парт. орг-цій, грунтовно 
вивчає стан справ на місцях, за- 
слуховує звіти місцевих парт. орга- 
нів, організовує при ЦК Комітет 
партійного контролю. Під керів- 
ництвом ЦК КПРС працює Цент- 
ральний Комітет ВЛКСМ. Керів- 
ництво парт. роботою у Збройних 
Силах СРСР ЦК КПРС здійснює 
через Головне політ. управління 
Радянської Армії та Військово- 
Морського Флоту, яке працює на 
правах відділу ЦК. 

Діяльність ЦК КПРС пройнята 
ленінською турботою про єдність 
партії, гарантіями якої є згурто- 
ваність і монолітність ЦК, його 
керівного ядра, дружна, колектив- 
на робота всіх членів ЦК, непоруш- 
на вірність марксизму-ленінізму, 
послідовність політичного курсу 
КПРС. 

Наступність внутр. і зовн. політи- 
ки нашої партії, її непохитна рішу- 
чість твердо йти далі ленінським 
шляхом з новою силою були під- 
тверджені на Лютневому і Квітне- 
вому пленумах ЦК КПРС 1984. 
Всією своєю багатогранною політ., 
теор. та орг. діяльністю, що спира- 
ється на колективний досвід і ко- 
лективну мудрість партії, на широ- 
ку ініціативу керівних кадрів, 
усіх комуністів, ЦК КПРС забез- 
печує науково обгрунтоване керів- 
ництво партією і країною, послі- 
довне здійснення планів комуні- 


стичного будівництва в СРСР. Ге- 
неральний секретар ЦК КПРС -- 
К. У. Черненко (з 1984). 

Літ.: Ленін В. І. Повне зібрання тво- 
рів. Про ЦК КПРС див. предметний 
покажчик Довідкового тому до Пов- 
ного зібрання творів В. І. Ленінаї; 
Коммунистическая партия Советского 
Союза в резолюциях и решениях сьез- 
дов, конференций и пленумов ЦК, 
т. 1--14. М., 1970--82; Матеріали 
ХХУЇІ з'їзду КПРС. К., 1981; Історія 
Комуністичної партії Радянського 
Союзу, т. 1-5. К., 1965--82; История 
Коммунистической партий Советского 
Союза. М., 1983; Партийное строитель- 
ство. М., 1981. |  Г. К. Крючков. 
ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ КО- 
МУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ УКРАЇ- 
НИ (ПК Компартії України) -- 
найвищий керівний колективний 
орган Комуністичної партії Ук- 
раїни між її з'їздами. У своїй 
діяльності ЦК керується Програ- 
мою Комуністичної партії Радян- 
ського Союзу і Статутом Кому- 
ністичної партії Радянського 
Союзу, рішеннями з'їздів КПРС 
і пленумів ЦК КПРС та з'їздів 
Компартії України. Обирається 
ЦК у складі, що його встановлює 
з'їзд партії. До складу ЦК Компар- 
тій "України входять члени і кан- 
дидати у члени ЦК. При виборах 
ЦК Компартії України додержу- 
ється принцип систематичного онов- 
лення його складу і наступності 
керівництва. В разі вибуття членів 
ЦК його склад поповнюється з 
числа обраних з'їздом кандидатів 
у члени ЦК. На Першому з'їзді 
КП(б) України до складу ЦК було 
обрано 15 членів і 6 кандидатів 
у члени ЦК.-На Двадцять шосто- 
му з'їзді | Компартії України 
(див. т. 12, Додаток) обрано 195 
членів і 93 кандидати у члени ЦК. 
Відповідно до Статуту КПРС ЦК 
Компартії України керує діяль- 
ністю Компартії України, прово- 
дить у межах УРСР всю роботу 
по здійсненню політики партії, 
організовує виконання директив 
ЦК КПРС, спрямовує і перевіряє 
діяльність обл., міських та район- 
них парт. орг-цій, систематично за- 
слуховує звіти обл., міських |і 
районних к-тів партії. Відповідно 
до керівного принципу орг. побу- 
дови партії -- принципу демокра- 
тичного централізму ЦК звітує 
про свою діяльність перед з'їзда- 
ми Компартії України та перед 
Центральним Комітетом Кому- 
ністичної партії Радянського Со- 
юзу, систематично інформує парт. 
організації про свою роботу. У 
визначеному Статутом КПРС по- 
рядку ЦК Компартії України скли- 
кає чергові (не рідше одного разу 
на 5 років) та позачергові (надзви- 
чайні) з'їзди Компартії України. 
Для обговорення найважливіших 
питань діяльності респ. парт. орг- 
ції в період між з'їздами ЦК Ком- 
партії України може в міру потре- 
би скликати республіканські парт. 
конференції. 

В діяльності ЦК Компартії Украї- 
ни суворо дотримується принцип 
колективності керівництва. Не рід- 
ше одного разу на 4 місяці скли- 
каються пленарні засідання ЦК, 
на яких всебічно обговорюються і 
вирішуються найважливіші  пи- 
тання життя і діяльності Компар- 
тії України, розвитку нар. г-ва, 
науки і культури республіки. Пи- 
тання про виведення із складу ЦК 
члена, кандидата в члени ЦК, що 


заплямував свою честь і гідність, 
вирішується на пленумі ЦК Ком- 
партії України. На пленумі також 
приймається рішення про виклю- 
чення з партії члена, кандидата в 
члени ЦК, члена Ревізійної комі- 
сії Компартії України. Для обго- 
ворення найважливіших рішень 
партії та вироблення заходів по 
здійсненню їх, а також для роз- 
гляду актуальних питань життя 
республіки ЦК скликає збори 
активу респ. парт. орг-ції. На 
пленарному засіданні ЦК обира- 
ються Політичне бюро ЦК Ком- 
партії України, Секретаріат ЦК 
Компартії України. ЦК затвер- 
джує голову Комісії парт. контро- 
лю при ЦК Компартії України, 
зав. відділами ЦК, гол. редакторів 
республіканських партійних газет 
і журналів. 

ЦК Компартії України спрямовує 
діяльність усіх держ. і громад. 
орг-цій республіки, проводить ве- 
лику і всебічну орг. й політ. роботу 
по мобілізації трудящих на здійс- 
нення завдань комуністичного бу- 
дівництва. ЦК спрямовує і конт- 
ролює діяльність Ленінської Кому- 
ністичної Спілки Молоді Украї- 
ни, спирається на комсомольські 
орг-ції в роботі по комуністично- 
му вихованню молоді, підтримує 
і розповсюджує їхні корисні по- 
чинання. Під безпосереднім керів- 
ництвом ЦК КПРС ЦК Компартії 
України послідовно і наполегливо 
проводить у життя генеральну лі- 
нію партії, спрямовує діяльність 
парт., держ. і громад. орг-цій рес- 
публіки, творчу ініціативу мас на 
здійснення завдань комуністично- 
го будівництва. Перший секретар 
ЦК Компартії України -- В. В. 
Щербицький (з 1972). 

Літ.: Ленін В. І. Про Україну, ч. 1- 
2. К., 1977; Комуністична партія Ук- 
раїни в резолюціях з'їздів, конферен- 
цій і пленумів ЦК, т. 1--2. К., 1976-- 
77; Матеріали ХХУІ з'їзду Комуні- 
стичної партії України. К., 1981; 


Нариси історії Комуністичної партії 
України. К., 1977. Г. К. Крючков. 


ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ 
ЛКСМУ -- найвищий орган Ле- 
нінської Комуністичної Спілки 
Молоді України, що керує всією Її 
роботою в період між з'їздами 
ЛКСМУ, представляє комсомол 
у держ. і громад. установах та 
орг-ціях республіки. Працює під 
керівництвом ЦК Компартії Ук- 
раїни і ЦК ВЛКСМ. Обирається 
з'їздом комсомолу республіки. 
Пленум ЦК ЛКСМУ скликається 
не рідше одного разу на 4 місяці; 
для керівництва роботою респ. 
комсомольської орг-ції між плену- 
мами він обирає бюро ЦК ЛКСМУ, 
а для поточної роботи організацій- 
но-виконавчого характеру -- секре- 


таріат. Перший секретар ЦК 
ЛКСМУ -- В. І. Мироненко (з 
1983). 


ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ 
РАДЯНСЬКИХ ПОЛОНЕНИХ 
(ЦКРП) у Франції -- організація 
Руху Опору рад. військовополо- 
нених, що діяла під час 2-Ї світо- 
вої війни (грудень 1943 -- грудень 
1944). Створений у Парижі за іні- 
ціативою ЦК Франц. компартії. 
Діяльність ЦКРІП поширювалася 
на пн. і сх. департаменти країни. 
Активну участь у його роботі 
брав В. В. Порик. ЦКРП випускав 
і розповсюджував листівки, звер- 
нення й відозви до громадян СРСР, 


які перебували у фашист. неволі, 
із закликами боротися проти нім.- 
фашист. окупантів, організовував 
саботаж і диверсії на шахтах, ін. 
підприємствах, втечі полонених 
з концтаборів, створив ряд парти- 
зан. загонів, що брали участь у 
збройній боротьбі франц. народу 
проти фашист. загарбників. З лю- 
того 1944 видавав газ. «Советский 
патриот», яку до того випускав 
«Союз російських патріотів». 

4; В. Кудрицький. 
ЦЕНТРАЛЬНИЙ КУТ кут, 
вершина якого збігається з цент- 
ром даного кола (на мал. / АОВ). 
Містить стільки кутових градусів, 
скільки дугових градусів має дуга 
між кінцями його радіусів. Ц. к., 
довжина дуги якого дорівнює ра- 
діусові, наз. радіаном. 


ЦЕНТРАЛЬНИЙ МУЗЕЙ В. І. 
ЛЕНІНА -- наук. центр, найбагат- 
ша скарбниця матеріалів, пов'я- 
заних з життям і діяльністю В. Ї. 
Леніна. 


Розташований у Москві. 





Створений 1924 спочатку як му- 
зейний відділ при Інституті В. І. 
Леніна, 1935 рішенням ЦК ВКП(б) 
і Радянського уряду реорганізова- 
ний на Центр. музей В. Ї. Леніна. 
Музей відкрито для відвідуван- 
ня 15.У 1936. У 34 його залах 
розміщено 12,5 тис. експонатів 
(1982). Серед них -- копії ленін- 
ських рукописів, особисті речі В. Ї. 
Леніна, перші видання його книг 
і брошур, твори В. І. Леніна 120 
мовами народів світу, унікальні 
записи ленінських промов, доку- 
ментальні фотознімки, кінокадри, 
присвячені В. І. Леніну, твори о0б- 
разотворчого мистецтва, в т. ч. 
створені за його життя, оригінали 
газет із статтями В. І. Леніна, лис- 
тівки, відозви, перші декрети Рад. 
влади, постанови Раднаркому, які 
написав і підписав В. Ї. Ленін. Тут 
створено копію робочого кабінету 
В. І. Леніна в Кремлі. Документи 
і матеріали, що експонуються в 
історико-хронологічному порядку, 
розкривають діяльність В. І. Ле- 
ніна по створенню марксистської 
партії | нового типу, показують 
В. І. Леніна як геніального теоре- 
тика, стратега, вождя Великої 
Жовтн. соціалістичної революції 
та міжнар. комуністичного і ро- 
бітн. руху, організатора й керівни- 
ка першої в світі соціалістичної 
держави. Експозиція музею роз- 
повідає також про здійснення 
рад. народом під проводом КПРС 
заповітів В. І. Леніна. Під керів- 
ництвом Ц. м. В. І. Леніна працю- 
ють 12 його філіалів (у т.ч. Київ- 
ський філіал Центрального музею 
В. І. Леніна, Львівський філіал 
Центрального музею В. І. Леніна), 
27 ленінських музеїв, створених 
у будинках і квартирах, де жив 
В. І. Ленін. За час існування му- 
зею його відвідало бл. 55 млн. 
чоловік. О. С. Кривошеїна. 


205 





ЦЕНТРАЛЬНИЙ 
МУЗЕЙ 
В. І. ЛЕНІНА 


206 


ЦЕНТРАЛЬНИЙ 
МУЗЕЙ ЗБРОЙНИХ 
СИЛ СРСР 





ЦЕНТРАЛЬНИЙ МУЗЕЙ 
ЗБРОЙНИХ СИЛ СРСР (ЦМ3С) 
-- зібрання пам'яток рад. воєнної 
історії, реліквій бойової слави 
рад. народу,  політико-освітня, 
н.д. установа, методичний центр 
музейної роботи в Рад. Збройних 
Силах. Міститься в Москві. Засн. 
1919 (сучас. назва з 1964). Примі- 
щення музею збудовано 1965. Ек- 
спозиція, розміщена в 25 залах, 
відображає зародження збройних 
сил рос. пролетаріату, створення 
Червоної Армії і ВМФ, їхні пер- 
ші перемоги в роки громадян. вій- 
ни, розвиток Рад. Збройних Сил 
у мирний час соціалістичного бу- 
дівництва, їхні перемоги під час 
Великої Вітчизн. війни. Значне 
місце в експозиції відведено діяль- 
ності Рад. Збройних Сил під ке- 
рівництвом КПРС і Рад. уряду 
в ім'я миру і безпеки народів на 
сучас. етапі, бойовій співдружності 
армій країн -- учасниць Варшав- 
ського Договору. Всього у фондах 
музею -- бл. 650 тис. одиниць 
зберігання (1983). ЦМЗС нагоро- 
джений орденом Червоної Зірки 
(1975). Б. Д. Ожгибесов. 
ЦЕНТРАЛЬНИЙ НАУКОВО- 
ПРИРОДНИЧИЙ МУЗЕЙ АН 
УРСР -- єдиний експозиційно-те- 
риторіальний музейний комплекс 
АН УРСР (м. Київ). Створений 
1966. Об'єднує кілька музеїв, що 
є відділами відповідних ін-тів 
АН УРСР. 

Зоологічний музей. Ство- 
рений 1919. Організатором його 
був М.Ф. Кащенко; в основі 
експозиції -- колекції В. О. Ка- 
раваєва. Демонструються представ- 
ники всіх осн. груп тварин світу: 
від мікроскопічних найпростіших 
до гігантських ссавців; висвітлю- 
ються їх походження, морфоло- 
гія, екологія, значення в житті лю- 
дини. Унікальні експонати: гате- 
рія, реліктова чайка, лускатий кро- 
халь, кінь Пржевальського, гепард, 
сніжний барс, медоїд та ін. 
Ботанічний музей. Орга- 
нізований 1921. Йому передува- 
ли Ботанічний кабінет і Герба- 
рій АН УРСР, створений О. В. Фо- 
міним, Д. Зеровим, А. М. 
Окснером та ін. Експонати осн. 
груп рослинного світу розкрива- 
ють особливості гол. природно- 
географічних зон й флористичних 
районів України, СРСР і земної 
кулі. Значне місце відведено мор- 


фології, систематиці, еволюції Й 
практичному використанню  рос- 
лин. 


Геологічний музей. Ство- 
рений 1927. В основі експози- 
ції -- колекції й матеріали, зібра- 
ні К. М. Феофілактовим, П. А. 
Тутковським, М. І. Безбородьком, 
В. Ї. Лучицьким та ін. Висвітлю- 
ється історія геол. розвитку тери- 
торії України, багатство мінераль- 
ного світу, корисні копалини. Уні- 
кальні експонати: стовбур рослини 


кам'яновугільного періоду -- си- 
гілярії, друзи  моріону, аметис- 
ту тощо. 


Палеонтологічнй музей. 
Створений 1935. Засновником йо- 
го був І. Г. Підоплічко. В експо- 
зиції представлені викопні гру- 
пи організмів, відображені їх сис- 
тематика й філогенія; простежують- 
ся поява і розвиток рослинності, 
окремих груп тварин. Характер 
експозиції зумовлений гол. чин. 


геол. структурою території УРСР 
та її палеонтологічною  специфі- 
кою. Унікальну основу фондової 
колекції музею становлять решт- 
ки хребетних кайнозою. 
Археологічний музей. 
Організований 1935. В експо- 
зиції -- пам'ятки матеріальної і 
духовної культури населення Ук- 
раїни з найдавніших часів до 
14--17 ст. Представлені унікальні 
матеріали археологічних  дослід- 
жень території України. 

Ц. н.п. м. АН УРСР є методич. 
центром музейної справи природ- 
ничих музеїв в СРСР. Робота по 
створенню Ц. н.п. м. АН УРСР 
віданадена Держ. премією УРСР, 
ЦЕНТРАЛЬНИЙ СТАДІОН 
ІМЕНІ В. І. ЛЕНІНА див. 
Стадіон імені В. І. Леніна цент- 
ральний. Ми 
ЦЕНТРАЛЬНИЙ  ФРАНЦУЗЬ- 
КИЙ МАСИВ, Центральний ма- 
сив -- гірський масив у Франції. 
Довж. 450 км, шир. 350 км. Вис. 
до 1885 м. Поверхня -- хвилясте 
плоскогір'я, глибоко розчленоване 
долинами рік, у пд.-зх. частині по- 
ширений карст. Родовища урано- 
вих руд, кам. вугілля, буд. мате- 
ріалів; мінеральні джерела (Віші 
та ін.). На схилах -- широколистя- 
ні (дуб, бук, каштан) і соснові ліси, 
вище (до 1400 м) -- переважно яли- 
цеві ліси, що змінюються чагарни- 
ками та субальп. луками. Район 


туризму. М 
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ЦИЛІНДР, 
осьовий циліндр, стела -- внут- 


рішня частина стебла і кореня ви- 
щих рослин, що оточена первинною 
корою. До складу Ц. ц. входять 
провідні тканини рослин, а та- 
кож паренхімна (див. Паренхіма) 
серцевина і один або кілька шарів 
перициклу. Їноді Ц. ц. складаєть- 
ся лише з провідних тканин (напр., 
в протостелі). Див. також Сте- 
лярна теорія. , 
ЦЕНТРАЛЬНИЙ ШТАБ  ЧЕР- 
ВОНОЇ ГВАРДІЇ ДОНБАСУ. 
Створений за рішенням Бюро 
військ.-революц. комітетів Дон- 
басу в 2-й пол. грудня 1917 для 
формування Червоної гвардії та 
керівництва збройною боротьбою 
проти каледінщини. Центр. штаб 
(нач.-- більшовик Д. І. Понома- 
рьов) перебував на ст. Микитівка, 
працював у контакті з командую- 
чим рад. військами В. О. Антоно- 
вим-Овсієнком. За рішенням Все- 
рос. військ. колегії ії Раднаркому 
Донецько-Криворізької  Радянсь- 
кої республіки 17.П 1918 перей- 
менований на Центр. штаб Черво- 
ної Армії Донбасу. Після цього 
перебазувався в  Юзівку і вів 
далі роботу по формуванню 
частин Червоної Армії, керівни- 
цтву боротьбою проти нім. оку- 
пантів. Припинив свою діяльність 
у квітні 1918 у зв'язку з окупа- 
цією Донбасу німецькими  війсь- 
ками. 

ЦЕНТРАЛЬНІ АРХІВИ в СРСР, 


Центральні державні архіви в 
СРСР (ЦДА СРСР)-- науково- 
дослідні установи, методичні 
центри по організації прийому, 


зберігання і використання доку- 
ментів Державного архівного фон- 
ду СРСР в наукових, народно- 
госп., пропагандистських і куль- 
турних цілях. До ЦДА СРСР, 
підпорядкованих безпосередньо 


Гол. архівному управлінню при 
Раді Міністрів СРСР, належать 11 
архівів (1984): Центр. держ. ар- 
ХІВ Жовтневої революції, вищих 
органів державної влади |і орга- 
нів держ. управління (ЦДАЖРУ 
СРСР -- утворено 1920 в Москві, 
зберігає документи починаючи з 
1917; Центр. держ. архів нар. г-ва 
(ЦДАНГ) СРСР -- засн. 1961 у 
Москві, зберігає документи почи- 
наючи з 1917; Центр. держ. ар- 
хів | науково-тех. документації 
(ЦДАНТД) СРСР -- організовано 
1968 в Куйбишеві; Центр. держ. 
архів Рад. Армії (ЦДАРА) -- ство- 
рено 1920 в Москві, зберігає до- 
кументи військ. установ, військ. 
формувань, навч. закладів Чер- 
воної Армії за 1918--40; Центр. 
держ. архів Військово- Мор. Фло- 
ту (ЦДАВМФ) СРСР засн. 
1934 в Ленінграді, зберігає доку- 
менти з історії вітчизн. флоту з 
кін. 17 ст. до 1940; Центр. держ. 
архів л-ри і мистецтва (ЦДАЛМ) 
СРСР -- створено 1941 в Москві, 
зберігає документи з кін. 18 ст.; 
Центр. держ. архів давніх актів 
(ЦДАДА) СРСР -- утворено 1925 
в Москві, зберігає документи з іс- 
торії Росії 13--19 ст.; Центр. держ. 
істор. архів (ЦДІА) СРСР --ство- 
рено 1941 в Ленінграді, зберігає до- 
кументи найвищих урядових орга- 
нів і громад. орг-цій царської Росії 
19 -- поч. 20 ст.; Центр. держ. 
воєнно-істор. архів (ЦДВІА) СРСР 
-- засн. 1925 в Москві для збері- 
гання документів центр. управ- 
лінь і установ рос. армії з кін. 
18 ст. до 1918; Центр. держ. архів 
кінофотодокументів  (ЦДАКФД) 
СРСР -- утворено 1926 в м. Крас- 
ногорську Моск. обл., зберігає 
відповідні документи починаючи 
з 1854; Центр. держ. архів звуко- 
записів (ЦДАЗ) СРСР -- створе- 
но 1932 в Москві. 

Ц. а. існують також у всіх союз- 
них республіках. Централь- 
ні архіви на Україні: 
ЦДАЖР УРСР -- засн. 1943 в 
Харкові, з 1970 міститься в Киє- 
ві, зберігає документи починаючи 
з 1917; ЦДІА УРСР в Києві -- ут- 
ворено 1944, зберігає документи 
центр. і місц. установ, що діяли 
на Україні з 14 ст. до 1917; ЦДІА 
УРСР у Львові -- засн. 1946, збе- 
рігає документи з історії зх.-укр. 
земель з 14 ст. до 1939; Центр. 
держ. архів кінофотофонодоку- 
ментів (ПДАКФФД) УРСР -- засн. 
1932 в Києві, зберігає документи 
починаючи з кін. 19 ст.) ПДАНТД 
УРСР -- засн. 1969 в Харкові; 
Центральний архів-музей літера- 
тури і мистецтва УРСР. Див. 
також Архіви. 

Літ.: Центральнье государственнье 
архивь (СССР. Краткий справочник. 
М., 1983; Державні архіви Україн- 
ської РСР. Короткий довідник. К., 
1972. Г. В. Папакін. 


ЦЕНТРАЛЬНОАМЕРИКАН- 
СЬКИЙ СПІЛЬНИЙ РИНОК 
(ЦАСР) -- регіональна екон. ор- 
ганізація. Ген. договір про цент- 
ральноамер. екон. інтеграцію був 
підписаний 1960 в м. Манагуа 
(Нікарагуа). Набув чинності в 
червні 1961. До складу орг-ції 
входять Гватемала, Коста-Ріка, 
Нікарагуа, Сальвадор (1983). До 
1971 в ЦАСР брав участь Гондурас. 
Створення ЦАСР не привело до 
розв'язання найбільш гострих про- 


блем соціально-екон. розвитку в 
країнах-учасницях. Найвищий ор- 
ган -- Рада. Нітаб-квартира -- в 
м. Гватемалі (Гватемала). 

О. К. Єременко. 
ЦЕНТРАЛЬНОАФРИКАНСЬКА 
РЕСПУБЛІКА, ЦАР -- держава 
в Центральній Африці. В адм. від- 
ношенні поділяється на 14 префек- 
тур та 2 економічні префектури. 
Державний лад. ЦАР -- республі- 
ка. Після держ. перевороту 1981 
вся влада належить Військ. комі- 
тету нац. відродження (ВКНВ), 
голова якого Є главою держави і 
уряду. , 

Природа. Більшу частину тер. 
країни займає погорбована висо- 
чина Азанде заввишки 600--900 м. 
Надра країни вивчені мало, вияв- 
лено поклади алмазів, уранової 
руди, лігнітів, залізних руд, міді 
та ін. Клімат екваторіальний, му- 
сонний. Т-ра повітря протягом ро- 
ку коливається від --21 до --31". 
Річна сума опадів від 1000 мм на 
Пн. до 1600 мм на Пд. Річкова 
сітка густа, найбільша  ріка-- 
Убангі (права притока Конго). По- 
ширена високотравна савана на 
червоних та червоно-жовтих лате- 
ритних грунтах, на Пд.-- вологі 
екваторіальні ліси з цінними по- 
родами дерев (червоне, чорне, 
рожеве та ін.), по долинах річок -- 
галерейні ліси. В країні створено 
нац. парки Андре-Фелікс, Бамін- 
гі-Бангоран, Сен-Флоріс. 
Населення. Бл. 70 9 нас. станов- 
лять народи, які говорять діалек- 
тами мови санго,-- банда, гбайя і 
нгбанді. Живуть також  азаноде, 
мака, нгірі та ін. Офіц. мова -- 
французька. Пересічна густота 
нас.-- 3,7 чол. на 1 км? (1980, 
оцінка). Міське населення стано- 
вить 20 9 (1975). Найбільші мі- 
ста: Бангі, Бамбарі. 

Історія. Старод. історія ЦАР ви- 
вчена недостатньо. В кін. 19 ст. 
більша частина її території увійш- 
ла до складу афр. д-ви Раббаха. 
В кін. 19 ст. почалося проникнен- 
ня сюди франц. колонізаторів, які 
1904 включили тер. ЦАР до скла- 
ду колонії Убангі-Шарі -- Чад. У 
1910 ця колонія ввійшла до Франц. 
Екваторіальної Африки (з 1914 -- 
самостійна колонія  Убангі-Шарі 
в Її складі). Після 2-Ї світової 
війни 1939--45 в Убангі-Шарі роз- 
горнувся  нац.-визвольний рух. 
У 1946 вона здобула статус «за- 
морської території» Франції, а 
1958 була проголошена авт. респуб- 
лікою в складі франц. Стівтова- 
риства і перейменована на ЦАР. 
13 УПІ 1960 ЦАР проголошена 
незалежною д-вою. В 1960 вона 
встановила дипломатичні  відно- 
сини з СРСР. 1.1 1966 в країні 
відбувся військ. переворот. Прези- 
дентом став полковник Ж. Б. Бо- 
касса. В 1976 ЦАР була перетво- 





Мбалі. 


Водоспад Боалі на річці 


рена на конституційну монархію 
під назвою Центральноафрикансь- 
ка ІЇмперія (ЦАТ) на чолі з імпера- 
тором Бокассою Ї. 20.ІХ 1979 в ре- 
зультаті нового держ. перевороту 
імператора було скинуто, країну 
знову проголошено спублікою. 
1.ГХ 1981 в ЦАР відбувся військ. 
переворот. Влада перейшла до 
Військового к-ту нац. відродження. 
Дію конституції припинено. У 
внутр. політиці уряд ЦАР висту- 
пає за капіталістичну орієнтацію 








Сушіння кави. 


країни, широке залучення іноз. 
капіталу, підтримує тісні зв'язки 
з зх. країнами, насамперед з 
Францією. Між ЦАР і СРСР ук- 
ладено угоди про культур. і наук. 
співробітництво (1965), про повітр. 
сполучення (1965), довгострокову 
торговельну (1969), про екон. і 
тех. співробітництво (1970) та ін. 
З 1960 ЦАР -- член ООН. ЦАР -- 
член Організації африканської 
єдності, Загальної афро-маврі- 
кійської організації, асоційований 
член Європейського економічного 
товариства. 

Діяльність політичних партій і 
громадських організацій з 1981 за- 
боронено. Опозиційні партії Рух 
за визволення  центральноафри- 
канського народу та Убангійський 
патріотичний фронт -- партія пра- 
ці діють нелегально. 


. Д. Несук. 
Господарство. ЦАР -- економічно 
слаборозвинута агр. країна. За 


роки незалежності націоналізова- 
но юряд іноз. приватних пром. 
підприємств і компаній,  ство- 
рено держ. та мішаний сектори в 
пром-сті, в с. г.--держ. с.-г. фер- 
ми, виробничі і постачально-збутові 
кооперативи тощо. Проте головну 
роль в економіці відіграє іноз. 
(переважно франц.) капітал. В 
с. г. зайнято 85 2 самодіяльного 
населення. Площа с.-г. угідь -- 
5,9 млн. га. Переважає общинне 
землекористування, кращі землі 
належать іноз. власникам. Техні- 
ка обробітку землі відстала. На 
експорт вирощують (збір, тис. 
т, 1981): бавовник -- 6,3 бавовни- 
волокна, каву -- 8,6, тютюн; для 
власного споживання -- касаву -- 
257, просо -- 47, кукурудзу -- 34, 
маніок, рис, батат, банани, ара- 
хіс тощо. Поголів'я (тис., 1980): 
великої рогатої худоби -- 1150, 
свиней -- 130, овець і кіз - - 955. У 
лісах -- заготівлі деревини цінних 
порід (340,3 тис. м2, 1981). У 1980 
було виловлено бл. 12 тис. т риби. 
Розробляють родовища алмазів 
(341,7 тис. каратів, 1980) та урану. 
Обробна пром-сть базується гол. 
чин.Їїна переробці с.-г. продукції 
(борошномельна, олійницька, пи- 
воварна та ін.). Окремі підприєм- 
ства по складанню автомобілів, 


мотоциклів, велосипедів,  радіо- 
приймачів, текст. і деревообр. 
комбінати. В 1979 вироблено 60,7 
млн. кВт - год електроенергії. 


Осн. пром. центр -- Бангі. З-ць у 
країні немає. Довж. автошляхів 
(тис. км, 1980) -- 22,6, у т. ч.ас- 
фальтованих -- 0,44. Гол. річко- 
вий порт та міжнар. аеропорт -- 
Бангі. З ЦАР вивозять алмази, 
уран, каву, бавовну, деревину та 
ін.; довозять прод. товари, устат- 
кування, трансп. засоби, пальне, 
товари широкого вжитку тощо. 
Осн. торг. партнери -- Франція, 
ФРН, Японія. Грош. одиниця -- 
афр. франк. 1 афр. франк - 0,02 
франц. франка. І. Д. Шевченко. 
Медичне обслуговування. За да- 
ними ВООЗ, 1977 було бл. 3 тис. 
лікарняних ліжок (9,9 ліжка 
на 10 тис. ж.), більшість яких 
належить  д-ві; мед. допомогу 
подавали 106 лікарів (0,35 лікаря 
на 10 тис. ж.); 1976 працювали 
1 зубний лікар і 5 фармацевтів. 
Лікарі здобувають освіту за кордо- 
ном. А.М. Сточик. 
Освіта, наукові та культурно-ос- 
вітні заклади. Наприкінці 70-х рр. 
понад 75 9 дорослого населення 
було неписьменним. В країні фор- 
мально проголошено безплатне на- 
вчання дітей віком від б до 14 ро- 
ків. Поряд з державними існують 
приватні навч. заклади. 
Викладання в усіх школах прово- 
диться франц. мовою. Строк нав- 
чання в поч. школі б років. Функ- 
ціонують два типи серед. школи: 
неповна середня -річний за- 
гальноосв. колеж і повна середня 
7-річний ліцей (4 -- 3). У 
1980/81 навч. р. у поч. школах на- 
лічувалося 248,0 тис. учнів, у се- 
ред. навч. закладах -- 45, 8 тис. 
учнів. У м. Бангі є ун-т (засн. 
1969--70; 1982/83 навч. р.-- 1580 
студентів) і Вища нормальна (пед. ) 
школа. Працює ряд коледжів, що 
не дають закінченої вищої освіти. 
В країні діють Наук.-тех. дослід- 
ницьке бюро (засн. 1948), Пасте- 
рівський ін-т (засн. 1961), Ін-т ба- 
вовни, дослідний  агрономічний 
ін-т Центр. Африки, всі -- в Бан- 
гі, Ін-т кави й какао та Центр агро- 
номічних досліджень (засн. 1948) 
-- у Боукоко. Б-ки: ун-ту в Бангі, 
Центру агрономічних досліджень у 
Боукоко. В Бангі містяться Етно- 
логічний музей, Нац. центр реме- 
сел і мистецтв (засн. 1975) та ін. 
В. З. Клепиков. 
Преса, радіомовлення, телебачен- 
ня. ЦАР видаються францу- 
зькою мовою (1981) газ. «Та Тене» 






ЦЕНТРАЛЬНОАФРИКАНСЬКА 
РЕСПУБЛІКА 





207 





ЦЕНТРАЛЬНО- 
АФРИКАНСЬКА 
РЕСПУБЛІКА 


10 Км 2 
зни я ь П 1 раю 
- У 
М і ММ РУ, 







/ 


ль ге, 45 С ч 


Герб 
Центрально- 
африканської 
Республіки. 


ЦЕНТРАЛЬНО- 
АФРИКАНСЬКА 
РЕСПУБЛІКА 


Площа -- 623 
тис. км? 


Населення - 
2,3 млн. чол. 
(1980, оцінка) 


Столиця -- 
м. Бангі 


208 





ЦЕНТРАЛЬНО- 
ІНДІЙСЬКИЙ 
ХРЕБЕТ 


Центральноафрикан- 
ська Республіка. Бан: 
гі. Панорама частини 


міста. 





(«Істина», з 1974), щоденний ін- 
форм. бюлетень «Сантрафрікпрес» 
(«Центральноафриканська преса», 
з 1971), щомісячний ілюстрований 
журнал «Бангі-матч» («Зустрічі 
в Бангі», з 1974). Центральноафр. 
агентство преси засн. 1974. Цен- 
тральноафр. нац. радіомовлення, 
засн. 1958, -- урядова служба. Пе- 


редачі ведуться франц., англ., 
санго мовами. Телепередачі -- з 
1974. 


Література перебуває на поч. ста- 
дії розвитку. Поширені гол. чин. 
фольклорні форми: ліричні, ве- 
сільні, мисливські та ін. пісні, що 
виконуються нар. співцями. Ві- 
дома творчість письменника П'є- 
ра Макомбо Бамботе (н. 1932), 
автора поем «Траурна пісня на 
честь героя Африки» (1962, при- 
свячена ШПатрісові Лумумбі) та 
«Пісня моїх двох дядьків» (1971). 
Йому належать і кілька оповідань 
та одноактних п'єс. 
В. К. Кухалашвілі. 

Архітектура, образотворче мистец- 
тво, музика. Нар. житло -- глино- 
битні або каркасні, круглі або чоти- 
рикутні в плані хатини з дуже 
загостреними  покрівлями. Міста 
(Бангі,  Бербераті, ЮБангасу та 
ін.) забудовані багатоповерховими 
адм. спорудами та особняками су- 
час. архітектури. Розвинуті різні 
види декор.-ужиткового мистецтва: 
різьблення на дереві (чаші, таці, 
різноманітні посудини, ослінчики), 
плетіння, виготовлення гончарних 
виробів (посудини, люльки для 
куріння), прикрас із заліза й сло- 
нової кістки з геом. орнаментом. 
В ЦАР поширене колективне об- 
рядове дійство (спів солістів і 
хору в супроводі інструм. ансамб- 
лю, танці) і сольне виконання пое- 
тами-співцями істор. епосу, лірич- 
них пісень тощо. Муз. інструмен- 
ти: барабани (ндуму), дзвін (ма- 
кембе), брязкальця, 2-струнна ар- 
фа (нгомбі). В Бангі працює Служ- 
а мистецтв і культури, Відділ 
нар. мистецтв і традицій Нац. му- 
зею Бартелемі Боганди (тут зібра- 
но заниси традиційної музики), 
Нац. школа мистецтв (з 1966). 
Літ.: Федоров Б. И. Центральноаф- 
риканская  Республика. М., 1975. 
ЦЕНТРАЛЬНОНДІЙСЬКИЙ 
ХРЕБЕТ -- центр. частина сере- 
динноокеанічного хребта в Індій- 
ському ок. Простягається між Ара- 
військо-Індійським хребтом та 
Австрало-Антарктичним піднят- 
тям майже на 2000 км. Шир. 
до 900 км. Переважні глибини над 
гребенем  2500--3000 м. У пд.- 
сх. частині Ц. х.-- підводне плато 
Амстердам, найвищі вершини яко- 
го утворюють острови Амстердам 
та Сен-Поль. 


ЦЕНТРИ ДІЇ АТМОСФЕРИ -- 
стійкі області високого та низь- 
кого атмосферного тиску над 
певними районами земної кулі. 
Ц. д. а. визначають на кліматич- 
них багаторічних картах як ста- 
тистичний результат переважання 
у шоданому районі циклонів або 
антициклонів. Розрізняють  по- 
стійні (перманентні) та сезонні 
Ц. д. а. Постійні Ц. д. а. виявле- 
но на кліматичних картах усіх 
місяців року (або всіх сезонів). 
До них належать екваторіальна 
депресія, субтропічні антицикло- 
ни, полярні антициклони та ін. 
Сезонними Ц. д. а. є зимові облас- 
ті високого тиску у помірних ши- 
ротах над материками, які влітку 
змінюються депресіями.  Розпо- 
діл Ц. д. а. визначає характер заг. 
циркуляції атмосфери. 

З М. Б. Барабаш. 

ЦЕНТРИЗМ -- різновид опорту- 
нізму, що виник на поч. 20 ст. в 
ході боротьби між марксизмом 
і ревізіонізмом у партіях Інтер- 
націоналу 2-20. Ц. намагався згла- 
дити непримиренні суперечності 
між обома напрямами шляхом по- 
ступок ревізіонізму і реформізму 
в кардинальних програмних і так- 
тичних питаннях робітн. руху, 
прикриваючись при цьому «орто- 
доксальною» марксистською фразе- 
ологією. 
Основною течією Ц. в міжнар. ро- 
бітн. русі було каутськіанство (див. 
Каутський Карл), а в Росії -- 
троцькізм. При деяких незначних 
відмінностях у поглядах для всіх 
угруповань центристів характер- 
ними були заперечення соціалі- 
стичної революції і диктатури 
пролетаріату, боротьба проти ре- 
волюц. тактики лівих соціалістів- 
інтернаціоналістів у роки 1-ї світо- 
вої війни 1914--18, коли прибіч- 
ники Ц., обмежуючись абстракт- 
ною пацифістською пропагандою, 
фактично підтримали соціал-шові- 
нізм. Центристи вороже зустріли 
Велику Жовтн. соціалістичну 
революцію і створення Комуні- 
стичного Інтернаціоналу, вели 
боротьбу проти міжнар. комуніс- 
тичного руху. В 1921 вони утвори- 
ли «Інтернаціонал 21/,-й», а після 
його злиття 1923 з відверто опор- 
туністичним ЮБернським  інтерна- 
ціоналом Ц. фактично перейшли 
на позиції ревізіонізму і реформіз- 
му. к А.Г. Слюсаренко. 
ЦЕНТРИФУГА (від лат. сепі- 
гапт -- осереддя, центр і Мияа -- 
втеча) -- 1) Апарат (установка) 
для центрифугування. Осп. ча- 
стиною Ц. є ротор, що швидко 
обертається навколо своєї осі, 
створюючи поле відцентрових 
сил, під дією яких відбувається 
розділення неоднорідних сумішей. 
Розрізняють центрифуги: осаджу- 
вальні (відстійні), фільтрувальні 
і  сепарувальні (або  подільні); 
періодичної і безперервної дії. 
Ц. застосовують у хім., харч., 
гірничій промисловості, будівни- 
цтві, медицині, біології тощо. 
2) Наземна або бортова (літального 
апарата) установка, що (імітує 
тривалодіюче прискорення. Ц. 
(мал.) застосовують для підготов- 
ки космонавтів і льотчиків, дос- 
ліджень впливу прискорення на 
живі організми, випробувань різ- 
них пристроїв літальних апа- 
ратів, 


ЦЕНТРИФУГУВАННЯ роз- 
ділення неоднорідних систем (су- 
спензій, шламів, емульсій), що 
відбувається в центрифугах під 
дією відцентрових сил з метою 
виділення твердої або освітленої 
фаз. Для дослідження високомо- 
лекулярних сполук (білків, нук- 
леїнових кислот) використовують 
ультрацентрифугування. 

В. Г. Бабський. 
ЦЕНТРІОЛЬ -- складова частина 
центросоми. Має форму циліндра 
завдовжки 0,2--0,8 мкм і діамет- 
ром 0,1--0,15 мкм. Стінка цилінд- 
ра складається з 9 груп мікротру- 
бочок, утворених фібрилами. До 
складу клітини входить 1--2, іно- 
ді більше Ц. Між Ц. у профазі 
виникає веретено поділу кліти- 


ни. Подвоєння Ц. відбувається 
переважно наприкінці поділу 
клітини. 

«ЦЕНТРНАУКФІЛЬМ»,  Цент- 


ральна студія науково-популяр- 
них і навчальних фільмів. За- 
снована 1933 як «Мостехфільм» 
(Московська студія тех. філь- 
мів). В 1941--44--« Воєнтехфільм», 


1945--66 -- «Моснаукфільм», з 
1966 -- сучас. назва. Кіноперіо- 
дика студії -- «Наука і техні- 


ка», «Будівництво і архітектура», 
«Здоров'я», «Альманах кіноподо- 
рожей»; кінозбірники «Зірочка», 
«Горизонт» і ін. Студія має спе- 
ціальну зоологічну базу (Володи- 
мирська обл.). Нагороджена орде- 
ном Червоної Зірки (1944). 

Т. А. Симачова. 
ЦЕНТРОБАЛТ, Центральний 
комітет Балтійського флоту -- най- 
вищий виборний керівний революц. 
орган моряків Балтійського фло- 
ту. Створений у квітні (травні) 
1917. Першим коловою Ц. був 
П.Ю. Дибенко. Ц. працював під 
керівництвом Гельсінгфорського 
к-ту РСДРІЇ(б) і військової орг-ції 
при ЦК і Петроградському к-ті 
РСДРИ(б). Після липневих днів 
1917 Ц. взяв під революц. кон- 
троль діяльність командування 
Балтійського флоту. 19.ІХ (2.Х) 
на розширеному засіданні Ц. було 
прийнято рішення про невизнання 
бурж. Тимчас. уряду. 24.Х (6.ХІ) 
Ц. послав у Петроград з Кронш- 
тадта і Гельсінгфорса для участі 
в Жовтневому збройному повстан- 
ні 11 бойових кораблів (у т. ч. 
крейсер «Аєрора») і 10-тисячний 
загін матросів, що відіграло велику 
роль у перемозі повстання. За 
вказівкою В. Ї. Леніна Ц. забезпе- 
чив участь загонів революц. матро- 
сів у розгромі Керенського -- Крас- 
нова заколоту 1917. З 6 (19). ХП 
1917 Ц. прийняв на себе команду- 
вання Балт. флотом. 31.Ї (13.11) 
1918 в зв'язку із створенням нового 
органу революц. командування -- 





Центрифуга для підготовки 
навтів. 


космо- 



















-- . М іні я і - і 
ярорт о В УРА а о ет о 
ОЇ СОМ ро. у - 
чериє ПАМ У . 
РА о - А по5.Ї | 19) ззрарж, б 

1 2 З тр - . 


" 7 и » є, 
з , х 
Ж житт 7 , 
й 
7 
є , 


і г во іч-ь ь- 


Ради комісарів Балтійського фло- 
ту -- Ц. було розпущено. 

. В. Мусієнко. 
ЦЕНТРОМЕРА (від лат. сепігит 
-- осереддя, центр і грец. церог -- 
частина),  кінетохор щільне 
тільце в ділянці первинної пере- 
тяжки хромосоми. До Ц. під час 
мітозу або мейозу прикріплюють- 
ся нитки веретена поділу кліти- 
ни, які сприяють розходженню 
дочірніх хромосом в анафазі до 
полюсів клітини. Ц., будучи ча- 
стиною хромосоми, здатні само- 
відтворюватися. Хромосоми, що 
не мають Ц., не беруть участі у 
поділі клітини і не включаються 
в дочірні клітини. 


ЦЕНТРОСИБІР, Центральний 
виконавчий комітет Рад Сибіру -- 
найвищий орган краю між зага- 
льносибір. з'їздами Рад у 1917-- 
18. Обраний на їх 1-му з'їзді, що 
відбувся 16--23.Х (29.Х -- 5.ХІ) 
1917 в Іркутську і проходив під 
впливом більшовиків. Після пере- 
моги Жовтн. збройного повстання 
в Петрограді Ц. прийняв резолю- 
цію про перехід влади до Рад (в 
краї Рад. владу встановлено в 
листопаді 1917). Ц. проводив ве- 
лику роботу по здійсненню пер- 
ших соціалістичних перетворень, 
організації відсічі інтервентам і 
внутрішній контрреволюції. Вліт- 
ку 1918, після загарбання Сибіру 
білогвардійцями, Ц. припинив іс- 
нування. 
ЦЕНТРОСОМА (від лат. сепі- 
гит -- осереддя, центр і грец. с0- 
ис -- тіло), клітинний центр --ор- 
ганела, що міститься переважно 
біля ядра; виявлена в усіх кліти- 
нах багатоклітинних тварин, най- 
простіших і нижчих рослин. Скла- 
дається з 1--2, а іноді більше цент- 
ріолей, що оточені щільним ша- 
ром цитоплазми -- центросферою. 
Ц. має значення в процесі поді- 
лу клітини (визначає орієнтацію 
веретена поділу клітини і бере 
участь у розходженні хромосом 
до полюсів), а також у розвитку 
джгутиків, миготливих війок. 
«ЦЕНТРОСТУДІЯ» -- експери- 
ментальний театр-студія. Засн. 
1920 в Києві. У березні 1921 пере- 
йменовано на Всеукр. держ. сту- 
дію з правом вищої мистецької 
школи. Керівним органом студії 
була Художня рада в складі М. 
Терещенка, В. Меллера, Б. НІі- 
жинської, А. Буцького та ін. 
До трупи входили актори: Н. Ба- 
тієнко, А. Гарпник, Г. Коляденко, 
Г. Москальцова та ін. У травні 
1921 «Ц.» перейменовано на театр 
ім. Г. Михайличенка. Спочатку ко- 
лектив ставив власні сценічні ком- 
позиції: «Перший Будинок нового 
світу» -- за віршами П. Тичини, 
В. Блакитного (Еллана), М. Се- 
менка, В. Чумака, Е. Верхарна 
та ін. «Карнавал» за п'єсою Р. 
Роллана «Лілюлі»; сценічні ком- 
позиції «Печаль остання», «Поема 
відваги»; «Небо горить» та ін. 
В 1922--23 в репертуарі: «Уні- 
версальний некрополь» за творами 
І. Еренбурга «Хуліо Хуреніто» та 
«Трест Д. Е.», 1924--25 -- «Соро- 
чинський ярмарок» М. Стариць- 
кого за М. Гоголем, «Вир» Ю. 
Стабового, «97» М. Куліша. В 
19 6«Ц.»ввійшла до складу Одесь- 
кого держ. драм. театру (з 1930 -- 
імені Жовтневої революції). 

М. Г. Лабінський. 


14 УРЕ, т. 12 


ЦЕНТРОСФЕРА (від лат. сепі- 
ги осереддя, центр і грец. 
офопро -- куля) -- ущільнена час- 
тина | цитоплазми, що оточує 
центріолі і входить до складу 
центросоми. 

ЦЕНТРОФЛОТІ, Центральний ко- 
мітет Чорноморського флоту -- ви- 
борний революц. орган моряків 
Чорноморського флоту. Створе- 
ний у серпні 1917 в Севастополі. 
До складу Ц. входили  представ- 
ники від частин і кораблів флоту. 
Незважаючи на те, що більшість у 
Ц. належала меншовикам і есе- 
рам, більшовики при підтримці 
революц. матросів добивались ух- 
вали рішень в інтересах трудящих 
мас. Ц. вітав перемогу Жовтневого 
збройного повстання в Петрограді. 
Скликаний Ц. на поч. листопада 
1917 Перший дзагальночорномор- 
ський з'їзд обрав гол. комісаром 
Чорномор. флоту більшовика В. В. 
Роменця. Однак у листопаді -- 
грудні 1917 Ц. не вжив рішучих 
заходів для утвердження Рад. 
влади в Криму. На поч. січня 1918 
Ц. було переобрано. Проте на 
Другом загальночорноморсько- 
му з'їзді до складу Ц. ввійшли пе- 
реважно угодовці. Ц. припинив 
діяльність у кінці квітня 1918 в 


зв'язку з австро-нім. окупацією 
Криму. В. В. Мусієнко. 
ЦЕНТУРІЯ (лат. сепіигіа, від 


сепісип -- сто) -- одиниця військ.- 
політ. поділу громадян у Стародав- 
ньому Римі. За легендою, поділ 
на Ц. запровадив Сервій Туллій 
(всього було 193 Ц.). Ц. комплек- 
тувалися залежно від майнового 
і вікового цензу. Дві Ц. становили 
маніпулу -- частину легіону. За 
Ц. відбувалися вибори до нар. 
зборів; кожна Ц. мала один голос. 
Ц. зберігала з значення військ. 
підрозділу в епоху імперії. 
ЦЕНУРОЗ ОВЕЦЬ, вертячка -- 
гельмінтозна хвороба копитних 
тварин, переважно овець, та дея- 
ких гризунів (зайців), спричиню- 
вана личинками (ценурами) стьож- 
кових червів, що оселяються в 
головному або спинному мозку, 
м'язах. Іноді хворіє людина. Осн. 
джерело зараження собаки, 
вовки, лисиці, ін. м'ясоїдні, в 
кишечнику яких паразитують зрі- 
лі черви. Тварини заражаються, 
проковтуючи разом з кормами або 
водою яйця червів, що їх виділя- 
ють м'ясоїдні з екскрементами, а 
м'ясоїдні -- при поїданні мозку 
і м'язів хворих на ценуроз тварин. 
Найтяжче хворіють вівці, вони 
худнуть, часто втрачають зір і в 
корчах гинуть. Заходи бо- 
ротьби-- хірургічне видалення 
ценура з мозку. Планова дегель- 
мінтизація собак, знищення бро- 
дячих собак. 

ЦЕНХРУС (Сепсіги5) -- рід тра- 
в'янистих рослин родини злако- 
вих. Бл. 25 видів, пошир. у Амери- 
ці й Австралії. В СРСР, у т. ч. на 
Україні, -- 1 вид -- Ц. малоквітко- 
вий, або якірцевий (С. рашсіб|огц5, 
син. С. ігіриіоідез5) -- однорічний 
карантинний бур'ян, походить з 


Америки. Стебло -- соломина, 
20--60 см заввишки. Листки лі- 
нійні. Суцвіття -- колосовидна 


переривчаста волоть з 8--15 колос- 
ків. Колоски двоквіткові, в колю- 
чій обгортці. Плід -- зернівка. 
Зустрічається на приморських піс- 
ках і супіщаних грунтах Голо- 


пристанського р-ну Херсон. обл., 
засмічує просапні культури, па- 
совища, сади, виноградники, уз- 
біччя доріг. Заходи бороть- 
би. Старанний основний обробі- 
ток грунту у міжряддях просапних 
культур; очищення насінного ма- 
теріалу. Застосовують гербіциди. 
ЦЕОЛІТИ (від грец. ба -- 
киплю і2000с -- камінь) -- міне- 
рали класу силікатів, алюмоси- 
лікати натрію, кальцію, калію, 
рідше барію і стронцію. До Ц. 
входить понад 30 мінеральних ви- 
дів. Основні з них: морденіт, 
анальцим КМа;| А15і.О,) - 2Н.О, ло- 
монтит Са ГАІЗ1.О6|, | АН.О, фі- 
ліпсит КСа | А15515О!6) : 6Н.О, на- 
троліт Ма. ( А1,5ізО |») 2Н.О. Єин- 
гонія частіше  моноклінна, рід- 
ше -- тригональна або ромбічна. 
Густ. 2,0--2,5. Твердість 3--5. 
Блиск скляний, іноді перламутро- 
вий. У Рад. Союзі родовища Ц. 
є на Закавказзі, Україні (на За- 
карпатті, в Криму, а також в 
ін. районах), в РРФСР (Сибір, 
п-ів Камчатка), за рубежем -- у 
Новій Зеландії, Японії, США, 
Ісландії. Ц. одержують і штучно. 
Застосовують як адсорбент (див. 
Адсорбція), як каталізатори при 
крекінгу нафти, а також для одер- 
жання цементу; у тваринництві 
(добавка до корму) тощо. 

В. І. Павлишин. 
ЦЕПКО Іван Григорович (11.ЇХ 
1899, с. Коршилів, тепер Зборів- 
ського р-ну Терноп. обл.-- 28.Х 
1922) -- один з керівників зброй- 
ної боротьби трудящих зх.-укр. 
земель проти окупац. режиму пан- 
ської Польщі. Член Комуністич- 
ної партії з 1920. Н. в сел. сім'ї. 
З вересня 1918 служив у австр. 
армії, з грудня -- в Українській 
галицькій армії, з підрозділами 
якої в січні 1920 перейшов на бік 
Червоної Армії; брав участь у бо- 
ях проти військ бурж.-поміщиць- 
кої Польщі. Делегат 1-ї конфе- 
ренції галицьких і буковинських 
комуністів у Києві (квітень 1920). 
Восени 1922 разом з С. О. Мель- 
ничуком і П. М. Шереметою очо- 
лив підпільну партизан. групу 
«Червона дванадцятка», яка дія- 
ла на Тернопільщині. Загинув у 
бою з польс. жандармами. 
ЦЕПЛІС Алвіл Карлович Г25.М 
(6.УТ) 1897, хутір Мустурі, Гал- 
гауська волость, тепер Гулбенський 
р-н Латв. РСР -- 1937) -- латис. 
рад. письменник. З 1916 служив в 
латис. стрілецьких полках. В 1918 
в складі 9 латис. стрілецького 
полку брав участь в охороні Моск. 
Кремля. Жив і працював у Рад. 
Союзі. Друкуватися почав 1917. 
Збірки віршів: «Моя Малієна» 
(1922), «Мої друзі» (1935), збір- 
ки оповідань і повістей «Запере- 
чувачі» (1925), «Малієнські вов- 
ки» (1925), романи «Наймити» 
(1933), «Земля» (1936) -- про до- 
лю латис. народу на поч. 20 ст. 
Оспівував дружбу латис. і укр. на- 
родів (вірш: «Україні», «Біля 
пам'ятника Тарасу Шевченку в 
Харкові»; оповідання  «Батьків- 
щина», «Втікачі» та ін.). Перекла- 
дав твори П. Тичини, П. Усенка 
та ін. 
Тв.:Укр.перек л.-- Спогади Анд- 
ра Вітола. Х.-К., 1931; Рос. пе- 
рек л.-- Малиенские волки. М.--Л., 
1926; Отрицатели. М., 1930; Синяя 
лошадь. Рига, 1966. 

Б. К. Звайгзне. 


209 





она 





ЦЕПЛІС 





Ценхрус малоквітко- 
вий: 


1 -- загальний вигляд 
рослини; 

2 -- колосок; 

3 -- зернівка: 


а -- з спинного боку; 
б -- з черевного боку. 





Схема осаджувальної 
центрифуги безперерв- 
ної дії: 


1 -- ротор; й 
2 -- вивантажувальний 
шнек; 


3 -- пристрій для пода- 
вання суспензії; 
4 -- отвір для виванта- 
жування осаду; 
5 -- отвір для відведен- 
ня освітленої рідини. 


210 





ЦЕППЕЛІН 





Геракл 
Розпис 
до н. е. 


із 
амфори. 4 


Цербером. 


ст. 





Церера. Мармур. 2-1 
ст. до н. е. Національ- 
ний музей. Рим. 


Церіантарії. 


гіапіби5 





зоіікагій5 


трубкою. 


Расбусе- 


з 


ЦЕППЕЛІН (7ерреїіп) Фердінанд 
(9.МП 1838, Констанц -- 8.ПІ 1917, 
Шарлоттенбург, поблизу Берліна) 
-- нім. конструктор дирижаблів; 
граф. Закінчив (1854) військ. ака- 
демію у Людьігсбурзі. Брав участь 
у громадянській війні в США 1861 
--65 (на боці північних штатів), 
австро-прусській (1866) і франко: 
прусській (1870--71) війнах. Роз- 
робив конструкцію  дирижабля 
жорсткої системи з металевим 
каркасом, обтягнутим тканиною. 
Перший його дирижабль  (об'є- 
мом 11300 м3) здійснив політ 
2.УП 1900. До 1914 було збудовано 
25 дирижаблів 1 (єцепелінів»), у 
т. ч. 6 пасажирських. Військ. 
дирижаблі Ц. використовували під 
час 1-ї світової війни. 

ЦЕРБЕР (Кербер; Керберос) -- 
1) У грец. міфології страхітливий 
триголовий пес, що охороняв вхід 
до потойбічного світу -- діду. 
2) Переносно Ц. -- лютий 
невсипущий сторож. 

ЦЕРЕБРОЗИДИ (від лат. сегеб- 
гипто -- головний мозок), сфінголі- 
піди -- сполуки, що належать до 
складних ліпідів, зокрема гліко- 
ліпідів. Молекули Ц. утворені 
залишками аміноспирту сфін- 
гозин у, вищих жирних кислот, 
вуглеводів (гол. чин. галактози). Ц. 
відрізняються жирними кКислота- 
ми: цереброн містить цере- 
бронову ксту,керазин--лінго- 
церинову кту; нервон -- нер- 
вонову юк-ту. Ц. містяться Гол. 
чин. в нервовій тканині, а також 
в селезінці, легенях. Виконують 
структурну і метаболічну функ- 


ції. 
ЦЕРЕБРОСПІНАЛЬНА РІДИ- 
(від лат. сегебгит -- ГОЛОВНИЙ 


мозок і зріпаіз -- спинномозко- 
вий) -- те саме, що Й спинномозко- 
ва рідина. 


ЦЕРЕЗИН (від лаг. сега -- віск) 
суміш твердих ациклічних і 
циклічних витокомодекуларних 
насичених вуглеводнів.  Дрібно- 
кристалічний продукт від білого 
до коричневого кольору, схожий 
на віск. Виготовляють Ц. з озо- 
кериту, виділяють з деяких про- 
дуктів нафтопереробки, а також 
одержують синтетично з оксиду 
вуглецю і водню. Застосовують для 
виробн. пластичних консистентних 
мастил, як  електроізоляційний 
матеріал, для захисту апаратури 
від корозії (див. Корозія металів), 
просочування паперу й тканин, 
для виготовлення косметичних ма- 
зей, кремів тощо. 

ЦЕРЕМ -- річка у Житомир. обл. 
УРСР, ліва прит. р (бас. Дніп- 
ра). Довж. 98 км, площа бас. 611 
км2?. Використовують для зрошу- 
вання. На берегах Ц., поблизу сіл 
Великої Горбаші та Малої Горба- 
ші, виявлено поселення бронзо- 
вого віку і скіфського часу та дав- 
ньоруські поховання 9--10 ст. 
ЦЕРЕРА (лат. Сегез5) -- у рим. мі- 
фології богиня землеробства й ро- 
дючості. На її честь влаштовували 
народні свята -- цереалії. Ц. від- 
повідає грец. богині Деметрі. 
ЦЕРЕРА -- найбільша мала пла- 
нета. Діаметр Ц. 1003 км, серед. 
віддаль від Сонця 2,77 астрономіч- 
ної одиниці, період обертання 4,6 
року, серед. зоряна величина у 
протистоянні (див. Протистоян- 
ня планети) 7,4. Відкрив Ц. 
1.1 1801 італ. астроном Дж. Піацці. 


ЦЕРЕТЕЛІ |щАкакій. Ростомович 
(9 (21).УМ1 1840, с. Схвіторі, тепер 
Сачхерського р-ну Груз. РСР -- 
26.1 (8.1) 1915, там же, похований 
у Тбілісі на горі Мтацмінда |) о 
груз. поет і громад. діяч. Поряд 
з 1. Чавчавадзе був основополож- 
ником нової груз. л-ри і одним з 
представників нац.-визвольного 
руху груз. народу. В 1897--1900 
видавав журн. «Щомісячний збір- 
ник Акакія». В 1905 редагував 
антиурядовий сатиричний журн. 
«Жартівник», за що був заарешто- 
ваний. Літ. діяльність почав 1853. 
Громадянські мотиви звучать у 
поезіях «Пісня женців», «Сповідь 
селянина» (1863), «Їмеретинська 
колискова» (1864). У поезіях 80-х 
рр. закликав до боротьби проти 
самодержавства («Весна», «Кинд- 
жал»ь, «Робітництву»). Визвольни- 
ми ідеями пройняті істор. поеми 
Ц. «Баграт Великий» (1875), «Тор- 
ніке Еріставі» (1884), «Натела» 
(1900) та істор. драма «Малень- 
кий кахетинець» (1890). Захопле- 
но зустрів першу рос. революцію 
(цикл поезій «До молоді», «Геть!»), 
переклав груз. мовою «ЇІнтернаціо- 
нал» Е. Потьє. Ліричні вірші «Сві- 
танок», «Моя голівонька», «Сулі- 
ко» покладені на музику і стали 
нар. піснями. Писав прозові тво- 
ри -- повість «Баші-Ачукі» (1895-- 
96) і автобіограф. повість «Пе- 
режите» (1894--99), комедії та 
водевілі. ДЦ. бував на Україні, 
зустрічався | з | Т. Шевченком, 
дружив з українськими діячами 


злам 
Твори Ц. укр. мовою переклада- 
ли П. Г ра овський, Б. Грінченко, 


М. Бажан, М. Рильський, П. Тичи- 
на, П. Усенко, М. Терещенко, Л. 
Первомайський, О. Новицький та 
ін. В с. Схвіторі відкрито музей 
А. Церетелі. 
Тв.:Укр.перекл.-- Вибрані тво- 
ри. К., 1940; Вибрані твори. К., 1953; 
Зустріч з Т. Шевченком. В кн.: 
Спогади про Шевченка. К., 1958; 
ГВірші). В кн.: Поезія грузинського 
народу. р т. 1. К., 1961: 
Рос. перекл.-- Стихотворения и 
позмь. М.--Л., 63. 
Літ.: Асатиани Л. Жизнь Акакия 
Церетели. Тбилиси, 1971; Новицький 
О. Тарас Шевченко і Акакій Церетелі. 
«Україна», 1948, Ме 3; Імедадзе В. Шев- 
ченко 1 Церетелі. В кн.: Імедадзе 
В. Т. Г. Шевченко 1 Грузія. К., 1963. 
Д. М. Косарик- "Коваленко. 
ЦЕРЕТЕЛІ Георгій Васильович 
18 (21).Х 1904, Тіанеті, тепер смт, 
райцентр Груз. РСР -- 9.ІХ 1973, 
Тбілісі | -- груз. рад. сходознавець, 
акад. АН СРСР (з 1968), акад. 
АН Груз. РСР (з 1946), засл. діяч 
науки Груз. РСР (з 1961). Закін- 
чив Тбіліський ун-т (1927), профе- 
сор цього ун-ту (з 1943). Був віце- 
президентом АН Груз. РСР (1967-- 
70), директором Ін-ту сходознавст- 
ва АН Груз. РСР (з 1960). Автор 
праць з арабістики, семітології, 
палеографії, груз. мовознавства 
й літературознавства тощо. Наго- 
роджений 2 орденами Трудового 
Червоного Прапора, ін. орденами, 
медалями. 
Літ.: Гвелесиани С. И. Востоковед 
Георгий Цесретели. Тбилиси, 1976. 
ЦЕРЕТЕЛІ Георгій Юхимович 
(14 (26).У 1842, с. Горіса, тепер 
Сачхерського р-ну Груз. РСР -- 
12 (24).1 1900, Тбілісі) -- груз. 
письменник і громадський діяч. 
Редагував кілька груз. газет і жур- 
налів. Виступав як літ. критик 


і публіцист. В л-рі відстоював 
позиції критичного реалізму. В 
романі «Перший крок» (1890--91) 
відобразив складний процес за- 
родження капіталізму в Грузії. 
Автор роману «Гулкан» (1868), 
повісті «Тітонька Асмать (1888), 
оповідання «Сірий вовк» (1892). 

Р. Ш. Чилачава. 
ЦЕРЕТЕЛІ Зураб Костянтинович 
(н. 4.1 1934, м. Цулукідзе) -- груз. 
рад. живописець-монументаліст, 
нар. художник СРСР (з 1980), 
чл.-кор. АМ СРСР (з 1980). Член 
КПРС з 1965. У 1958 закінчив 
Тбіліську АМ. Осн. роботи: оформ- 
лення курортного комплексу в Пі- 
цунді (1967), дит. комплексу в Ад- 
лері, автовокзалу в Тбілісі (обид- 
ва -- 1973), посольства СРСР у 
Бразілії в м. Бразіліа та ін. Мону- 
мент «Дружба навіки» в Москві 
присвячений  200-річчю приєд- 
нання Грузії до Росії (1983, арх. 
поет А. Вознесенський). З 1980 
викладає в Тбіліській АМ. Нагоро- 
джений орденом Дружби народів. 
Держ. премія СРСР, 1970, 1982. 
Ленінська премія, 1976. 
ЦЕРЕУС (Сегец5з) -- рід багаторіч- 
них рослин родини кактусових. 
Стебло соковите, м'ясисте, з часом 
дерев'яніє; прямостояче (у деяких 
видів до 20 м заввишки) або пов- 
зуче чи сланке; просте чи розгалу- 
жене, здебільшого вкрите колюч- 
ками. Квітки гоодинокі великі, 
білі, червоні або жовті, у багатьох 
видів запашні. Плоди -- м'ясисті 
ягоди, у деяких видів їстівні. Бл. 
50 видів, пошир. в Америці (пе- 
реважно в пустелях Центр. і Пд. 
Америки). Багато видів культи- 
вують як декоративні кімнатні рос- 


ЦЕРІАНТАРІЇ (СегіапіБагіа) 
ряд морських кишковопорожнин- 
них тварин класу коралових полі- 
пів. Тіло (вис. 2--70 см) м'яке, 
без скелета, яскравозабарвлене. 
Поодинокі форми. Живуть у мулі, 
з нього ж будують трубки, зміц- 
нені затвердіваючим слизом, що 
виділяється ектодермою. З трубки 
висовується передній кінець тіла 
з віночком щупалець навколо ро- 
тового отвору. Живляться органіч. 
рештками придонного шару води 
та дрібними організмами. Відомо 
бл. 50 видів Ц., поширених го- 
ловним чином в тропічних морях. 
В Чорному м. лише 1 вид-- Ра- 
сбусегіапЕБиз 5о0Нкагіцз. 

М О. П. Маркевич. 
ЦЕРІЙ (Сегіит; від назви планети 
Церери), Се -- хім. елемент ПІ 
групи періодичної системи елемен- 
тів Д. І. Менделєєва, ат. н. 58, 
ат. м. 140, 12; належить до ланта- 
ноїдів. Відкрили Ц. 1803 нім. хі- 
мік М. Г. Клапрот і швед. учені 
Й. Я. Берцеліус і В. Гізінгер. 
Вміст у земній корі 4,5 | 10739; 
за масою. Ц. -- м'який метал сі- 
рого кольору; густ. 6770 кг/м; 
Їпл 799 "С; Їки 3467"С. Хімічно 
активний; безпосередньо реагує з 


азотом, сіркою та іншими еле- 
ментами. 
Осн. сировиною для добування 


Ц. є мінерал монацит. Ц. викори- 
стовують як присадку для сплавів, 
діоксид Ц. Се0, -- у виробн. скла 
(для його знебарвлення), у ядер- 
ній техніці тощо. 

ЦЕРКАРІЯ (від грец. мермос -- 
хвіст) -- одна із стадій розвитку 
червів класу дигенетичних присис- 


нів. Ц. наз. також і сам організм 
на цій стадії. Тіло 0,3--1 мм; має 
ротову і черевну присоски, хвіст; 
розгалужений кишечник, нервову 
систему, головні залози, тпрото- 
нефридії, іноді очка. Розвивається 
в організмі першого проміжного 
хазяїна (молюска) в результаті 
партеногенезу попередньої  ста- 
дії -- редії. Далі Ц. активно про- 
никають у тіло другого проміжно- 
го хазяїна (переважно риби), 
перетворюючись на метацеркарії, 
або осідають на прибережній рос- 
линності, перетворюючись на адо- 
лескарій у фасціоли печінкової. 
Іл. с. 212. 

ЦЕРКВА |від грец. моріамт (0іхіа) 
-- божий дім|-- 1) Синонім релі- 
гії або великої реліг. течії («пра- 
вославна церква», «католицька 
церква» тощо). 2) Орг. форма 
об'єднання послідовників будь-якої 
релігії чи її окремих напрямів або 
течій. Виникла з появою монотеї- 
стич. релігій (див. Монотеїзм), 
існує в усіх їх осн. течіях. Ц. як 
орг-ція передбачає наявність спіль- 
них для віруючих догматики |і 
культу, канонізованих «священних 
книг» і богослужебної л-ри; цент- 
ралізовану структуру, в якій про- 
відна роль належить духівництву, 
що, в свою чергу, утворює сувору 
ієрархію. Ц. виступає символічним 
уособленням відповідної реліг. те- 
чії. В класово антагоністичних 
суспільствах духівництво займає 
привілейоване становище і духов- 
но, політично, економічно експлу- 
атує рядових віруючих. У соціалі- 
стичних країнах Ц. здійснює ви- 
ключно реліг. функції. Як носій і 
розповсюджувач антинаук. ідеоло- 
гії Ц. завжди відігравала негатив- 
ну соціальну роль, стоїть на пере- 
шкоді соціального, науково-тех., 
культур. прогресу. Орієнтацією 
на потойбічне життя Ц. намага- 
ється відвернути увагу віруючих 
трудящих від розв'язання життє- 
во важливих проблем. Навіть ко- 
ли Ц. підтримувала чи підтримує 
прогресивні захсди світської вла- 


ди або виступає на боці нац.- 
визвольних рухів, відносно про- 
гресивне значення її діяльності 


нейтралізується 


обмежується і 
ідеологічною  по- 


антинауковою 
зицією. 
На сучас. етапі об'єктивно прогре- 
сивне значення мають виступи ре- 
ліг. орг-цій за мир, проти гонки 
озброєнь, за відвернення ядерної 
війни, проти неоколоніалізму й 
расизму. На Україні є об'єднання 
віруючих Руської православної 
церкви, католицької, старообряд- 
ницької, реформатської церков, 
Ц. євангельських  християн-бап- 
тистів. 
3) Культова споруда для проведен- 
ня богослужінь та обрядів у хрис- 
тиянській релігії. Осн. елементом 
Ц. є вівтар, орієнтований, як пра- 
вило, на схід. Гол. Ц. міста чи 
монастиря наз. собором, католиць- 
ка Ц.-- костьолом, лютеранська-- 
кіркою.  Церк. спорудою у му- 
сульман є мечеть, в іудаїстів -- 
синагога, у ламаїстів -- дацан, у 
синтоїстів -- дзиндзя. Узагальне- 
но церковну і ширше -- культову 
споруду нерідко наз. храмом. 

О. С. Онишенко. 
ЦЕРКВА ІОАННА ПРЕДТЕЧІ в 
Керчі -- пам'ятка  нізантійської 
архітектури. Дослідження остан- 


14" 


ніх років дають підставу датувати 
будівлю 12--13 ст. Шестистовпний 
хрестово-купольний храм з нар- 
тексом та чотирма мармуровими 
колонами з ранньовізант. корінф- 
ськими капітелями (6 ст.) в центр. 
частині. Стовбури колон і капіте- 
лі належали невідомій боспорській 
середньовічній будівлі.  Спору- 
ду завершує високий барабан з 
півсферичним куполом. Сх. части- 
на її закінчується гранчастими аб- 
сидами з нішами та півколонками 
на фасадах, які оформлено багато- 
профільованими пілястрами. Все- 
редині збереглися фрагменти фре- 
сок 13--14 ст. Іл. с. 212. 
Г. Н. Логвин. 

ЦЕРКОВНА МУЗИКА -- музи- 
ка, що супроводить церковне бого- 
служіння. Є різновидом релігій- 
ної (духовної) музики, що включає 
й твори, які виконуються в побуті 
(канти, псалми) і в концертах. 
Відома з давнини у всіх народів 
світу. Залежно від істор. умов і 
особливостей муз. культури наро- 
ду церква виробила принципи муз. 
оформлення богослужіння. В ос- 
нові православної Ц. м.-- знамен- 
ний розспів (див. також Крюки) -- 
спів церковно-слов'ян. мовою без 
муз. супроводу. Спочатку був од- 
ноголосий, з 16 ст.-- багатоголо- 
сий (див. Партесний спів). Като- 
лицька Ц. м. грунтується на гри- 
горіанському  хоралі (спів лат. 
мовою у супроводі органа або ор- 
кестру), лютеранська -- на проте- 
стантському (спів рідною мовою 
в супроводі органа або ін. муз. 
інструментів). У процесі розвитку 

м. зазнала впливу нар. і світ- 
ської музики. У жанрах Ц. м. тво- 
рили И. С. Бах, В. А. Моцарт, 
Л. Бетховен, А. Ведель, Д. Борт- 
нянський, М. Березовський, К. 
Стеценко. 
Літ.: Герасимова-Персидська Н. О. 
Хоровий концерт на Україні в ХУНП-- 
ХУМНЇ ст. К., 1978. 
ЦЕРКОВНІ СЕЛЯНИ -- катего- 
рія феодально залежних селян у 
Росії, які належали церк. устано- 
вам і церк. феодалам. Виникнен- 
ня Ц. с. пов'язане із заснуванням 
у Київ. Русі монастирів, яким 
князі й бояри дарували землі ра- 
зом з селянами. В 1764 в Рос. д-ві 
було бл. 992 тис. душ Ц. с. чол. 
статі. В 1768 на Лівобережній 
Україні 61 монастиреві належало 
бл. 160 тис. кріпаків. Внаслідок 
секуляризації церк. маєтностей у 
Росії (1764) на Лівобережній і 
Пд. Україні (1786--88) кол. Ц. с. 
було перетворено на економічних 
селян. 
ЦЕРКОВНІ СОБОРИ з'їзди 
вищого духівництва  християн- 
ської церкви, які збираються для 
вирішення питань віровчення, 
культу, церк. устрою, обрання 
найвищих ієрархів тощо. 
Ц. с. поділяються на  вселен- 
ські собори (собори представників 
усіх самостійних місцевих церков) 
і помісні собори (з'їзди представ- 
ників вищого духівництва само- 
стійної місц. церкви або церк. 
ієрархів певного адм. -геогр. регіо- 
ну). Православна церква визнає 
вселенськими лише перші 7 собо- 
рів, що відбулися до розділення 
християнської церкви на право- 
славну і католицьку (1054). Після 
цього вселенські собори, які скли- 
калися римськими папами, пред- 


ставляли лише католицьку церкву. 
В 1962--65 відбувся 21-й (2-й Ва- 
тіканський) вселенський собор. У 
православ'ї збираються лише по- 
місні собори (черговий Ц. с. Ру- 
ської православної церкви відбув- 
ся 1971). Пп. Л. Яроцький. 
ЦЕРКОВНО-АРХЕОЛОГІЧНЕ 
ТОВАРИСТВО в Києві. Створе- 
не 1872 при Київській духовній 
академії. Збирало, описувало, ви- 
давало пам'ятки старовини. Од- 
ночасно при т-ві було засновано му- 
зей. Серед Його експонатів були 
пам'ятки скульптури, живопису, 
графіки, стародруки, акти, грамо- 
ти, рідкісні рукописи. Ц.-а. т. 
видавало щорічні звіти. З 1901 
називалось Церк.-історичним і ар- 
хеологічним т-вом. У 1919 припи- 
нило діяльність. Стародруки, ру- 
кописи, грамоти були передані 
Всенар. 6-ці України (тепер Центр. 
наук. б-ка АН УРСР). 
ЦЕРКОВНО-ПАРАФІЯЛЬНІ 
ШКОЛИ -- початкові школи при 
церковних парафіях. Див. Пара- 
іяльні школи. 

ЦЕРКОВСЬКИЙ  (Церковський- 
Бакалов; справж. ім'я -- Цанко 
Генов Бакалов: 16.Х 1869, с. Бяла 
Черква, тепер Тирновського окру- 
гу -- 2.М 1926, Софія) -- болг. 
письменник, громад. і політ. діяч. 
Один із засновників Болг. земле- 
робського нар. союзу (1899). Пра- 
цював учителем, співробітником 
і видавцем газет. У 1918--23 -- 
міністр в уряді А. С. Стамболій- 
ського. Після фашист. переворо- 
ту був ув'язнений (1923--26). У 
збірках віршів «Сумні часи» 
(1895), «Пісні полів» (1905) зобра- 
жував страждання селянина, оспі- 
вував Його високі моральні якості, 
закликав до громадян. активності. 
Писав також драми, твори для ді- 
тей. Посмертно вийшов роман мо- 
ралізаторського характеру «із 
складок серця» (1926). 

В.Н. Климчук. 
ЦЕРКОСПОРОЗ -- хвороба рос- 
лин, спричинювана грибами роду 
Сегсозрога. Ц. уражує буряки, 
гречку, виноградну лозу, плодові 
та ін. рослини. Ознаками хвороби 
є з'явлення на листках і стеблах 
світло-рудуватих плям, оточених 
темно-бурою або червонуватою об- 
лямівкою. Хворі листки передчас- 
но відмирають. Збудник Ц. зимує 
на рослинних рештках. Поширює- 
ться хвороба спорами. Найбільшої 
шкоди Ц. завдає цукровим буря- 
кам. Заходи боротьов 
сівба насінням сортів, стійких 
проти Ц., обприскування посівів 
гербіцидами. 
ЧЕРНІКЕ (7егпіске) Фріц (16.МІ 
1888, Амстердам -- 10.ПІ 1966, 
Гронінген) -- нідерл. фізик, член 
Королівської нідерландської АН 
(з 1946). Закінчив  Амстердам- 
ський ун-т. Праці--3 електромагне- 
тизму, оптики, матем. статистики. 
Розробляв теорію оптичних при- 
ладів, винайшов т. з. гальванометр 
Ц., ряд електромагнітів і приладів 
ультрафіолетової та інфррачервох 
ної спектроскопії. Розробив (1935) 
метод фазового контрасту і ство- 
рив фазоконтрастний мікроскоп. 
Нобелівська премія, 1953. 
ЦЕРТЕЛЄВ (Церетелі) Микола 
Андрійович (1790, м. Хорол, тепер 
Полтав. обл.-- 8 (20).ІХ 1869, м. 
Моршанськ, тепер Тамб. обл.| 
-- укр. та рос. фольклорист, один з 


211 





ЦЕРТЕЛЄВ 











Р. Церетелі. 


З. К. Церетелі. Компо- 


зиція «Людина і сонце». 


Мідь. 1981. 


Тбілісі. 


212 
ЦЕРУСИТ 





Церква Іоанна Предте- 
чі в Керчі. 12--13 ст. 





Церкарія: 

1 -- ротовий отвір; 

2 -- кишечник; 

3 -- черевна присоска; 
4 -- хвіст. 





Церцис стручковий: 
1-- верхня частина 
квітучої рослини; 

2 -- стручок; тей 
3 -- насінина в розрізі. 





перших дослідників 1 видавців 
укр. нар. поетичної творчості. Н. 
у сім'ї військового, що походив 
з груз. князівського роду. Навчав- 
ся в Харківському, потім у Моск. 
ун-ті (закінчив 1814). З 1823 -- 
директор уч-щ на ЖТамбовщині, 
потім на Полтавщині. З 1839 -- 
помічник попечителя Харків. навч. 
округу. Підтримував дружні сто- 
сунки з багатьма діячами культу- 
ри Росії та України. У 1820--23 був 
членом декабристського «Вільного 
товариства аматорів російської сло- 
весності». Видав (із своєю перед- 
мовою) зб. «Опьт собрания ста- 
ринньх  малороссийских песней» 
(СПБ, 1819), чим фактично по- 
клав початок укр. фольклористиці. 
Тут Ц. уперше опублікував зразки 
укр. дум, записаних на Полтавщині 
від кобзарів, у т. ч. думи про на- 
родно-визвольну війну на Украї- 
ні 1648--54. Автор віршів та пое- 
ми, написаних рос. мовою. Опуб- 
лікував статті про укр. пісні: 
«Про народні малоросійські вір- 
ші» (1825), «Про народні вірші» 
(1827). Ц. належать також роз- 
відки з рос. словесності та педаго- 
гіки: «Погляд на старовинні ро- 
сійські казки та пісні» (1820), 
«Нарис загальних правил віршу- 
вання» (1820) тощо. У 30-х рр. Ц. 
фактично відійшов від літ.-наук. 


діяльності. | 
Літ.; Дей О. І. Сторінки з історії 
української фольклористики. К., 


1975; Гвинчидзе О. Ш. Николай Андре- 
евич Цертелев. Тбилиси, 1980. . 
П. Березовський. 


ЦЕРУСИТ (від лат. сегизза -- бі- 
лило) -- мінерал класу карбона- 
тів. РЬ | СОз|. Сингонія ромбічна. 
Густ. 6,55--6,57. Твердість 3,5-- 
З, 22. Колір білий з сіруватим, 
жовтуватим або буруватим відтін- 
ками. Блиск алмазний. Значні 
скупчення Ц. відомі в США, Ав- 
стралії. У Рад. Союзі родовища 
Ц. є в РРФСР (Сх. Забайкалля, 
Алтай), Казахстані, на Україні 
(зокрема, в Донбасі й на Закарпат- 
ті). Ц. одержують і штучно. Вико- 
ристовують як свинцеву руду та 
для виготовлення свинцевих білил. 


ЦЕРЦИС (Сегсіз) -- рід невисо- 
ких листопадних дерев або кущів 
родини бобових. 5 видів, пошир. 
в Пн. Америці, Середземномор'ї, 
Серед. та Сх. Азії. В СРСР один 
дикорослий вид (в Серед. Азії) 
ії два види в культурі як декоратив- 
ні (в пд. і зх. р-нах УРСР, на Кав- 
казі, в Серед. Азії): Ц. європейсь- 
кий, або Ц. стручковий (С. 5іЦ- 
дча5ігит), до8 м заввишки, з рр 
летово-рожевими квітками, зібра- 
ними по 3--б в пучки на старих 
гілках і стовбурі (т. з. кауліфло- 
рія), і Ц. канадський (С. сападеп- 
515), до 18 м заввишки, з рожевими 
квітками. 

ЦЕСАРКА ЗВИЧАЙНА (Митіда 
пеЇїеаргіз) -- свійський птах ряду 
куроподібних. Походить від ди- 
кої Ц., яка водиться в Зх. Африці. 
Тулуб Ц. довгий, овальний. На 
голові роговидний  блакитно-бі- 
лий виріст. Шия коротка, хвіст 
спущений. Оперення  сіро-крап- 
часте, блакитне, біле. Жива маса 
самців 2--2,5 кг, самок 1,6--1,8 
Кг. Несучість 70--120 яєць на рік; 
маса яйця 42--45 г, має дуже тов- 
сту шкаралупу, що збільшує строк 
їх зберігання. Поширені Ц. в 
багатьох країнах світу. Розводять 


їх для одержання м'яса, що має 
добрий смак. Ц. годують так са- 
мо, як і несучих курей. В СРСР, 
в т. ч. на Україні, Ц. розводять у 
невеликій кількості. 
ЦЕСЕВИЧ Володимир Платоно- 
вич |28.ІХ (11.Х) 1907, Київ -- 
28.Х 1983, Одеса|-- український 
рад. астроном, чл.-кор. АН УРСР 
(з 1948), заслуж. діяч науки 
УРСР (з 1964). Член КПРС з 
1943. Син П. І. Цесевича. Закін- 
чив (1927) Ленінградський ун-т. 
У 1933--37 був директором астр. 
обсерваторії в Душанбе, 1937-- 
42 працював у Астр. ін-ті АН СРСР 
(Ленінград). З 1944 -- директор 
Одеської астрономічної обсерва- 
торії, одночасно (в 1948--50) 
директор Головної астрономічної 
обсерваторії АН УРСР. Осн. 
праці присвячені змінним зорям, 
зокрема дослідженню змін їЇхньо- 
го блиску, теорії затемнень змін- 
них зір та складанню таблиць 
для визначення елементів затемню- 
ваних подвійних зір. Вивчав та- 
кож обертання штучних супутни- 
ків Землі та астероїдів за зміною 
їхнього блиску. 
ЦЕСЕВИЧ Платон Іванович (25. 
ХІ (7.ХП) 1879, Негневичі, тепер 
село Новогрудського р-ну Грод. 
обл. БРСР -- 30.ХІ 1958, Москва) 
-- укр. та російський рад. співак 
(бас), нар. арт. РРФСР (з 1947). 
Вокальну освіту здобув приватно. 
Сцен. діяльність почав 1901 в укр. 
трупах Д. Гайдамаки, І. Яро- 
шенка, О. Суслова. 3 1904 спі- 
вав у театрах Росії (1915--16 -- 
Великий театр, 1916--19 -- опера 
Зиміна Москва) і України 
(1904--05, 1924 -- Харків., 1907-- 
10, 1912--15 Київ., 1911--12, 
1919-21 -- Одес. оперні театри). 
У 1933--53 соліст Гастрольбюро 
і Всесоюзного держ. концертного 
об'єднання СРСР. Партії: Карась 
(«Запорожець за Дунаєм» Гулака- 
Артемовського), Тарас («Тарас 
Бульба» Лисенка, перше виконан- 
ня), Борис, Досифей («Борис Го- 
дунов», «Хованщина» Мусоргсько- 
го), Кочубей («Мазепа» Чайков- 
ського), Мефістофель  («Мефіс- 
тофель» Бойто, «Фауст» Гуно). 
Відомий і як камерний співак. 
І. М. Лисенко. 
ЦЕСІЯ (лат. сез55іо -- уступка) -- 
див. Уступка вимоги. 
ЦЕСТОДИ -- клас плоских червів. 
Те саме, що й стьожкові черви. 
ЦЕСТОДОЗИ група  хво- 
роб тварин, а також людини, що 
їх спричинюють стьожкові черви 
(цестоди). До Ц. належать моніє- 
зіози, ехінококози, цистицеркози, 
ценуроз овець та ін. Ц. знижують 
продуктивність тварин, призводять 
до їх падежу, особливо молодня- 
ка. Поділяють Ц. на 2 групи: 
спричинювані дорослими  цесто- 
дами, що живуть у травному трак- 
ті хазяїна, та Ц. від личинок цес- 
тод (ларвоцистів). Лікуван- 
ня. Ц. тварин, викликані дорос- 
лими цестодами, успішно  ліку- 
ють екстрактом чоловічої папороті, 
камалою, ареколіном та ін., а 
спричинені ларвоцистами не 
мають ще надійного лікування. 
Захворювання тварин на Ц. часто 
набувають характеру епізоотій. 
Профілактика Ц. основана на пла- 
новій дегельмінтизації тварин і 
додержанні вет.-сан. правил ут- 
римання. 


ЦЕТАН, гексадекан -- насичений 
вуглеводень СНЯСН, СН»; без- 
барвна рідина; густ. 770 кг/м3 (т-ра 
25908) го1859273С00 го. 285870 
не розчиняється у воді Й спирті, 
розчинний у бензолі, ефірі та ін. 
органічних розчинниках.  Одер- 
жують Ц. нагріванням октилбромі- 
ду з натрієм та ін. методами. Його 
використовують як еталон для ви- 


значення цетанового числа, яке 
характеризує якість  ДИиЗельного 
палива. 


ЦЕТАНОВЕ ЧИСЛО -- показник, 
який характеризує самозаймання 
дизельного палива у циліндрі 
двигуна. Визначення Ц. ч. дизель- 
ного палива провадиться подібно 
до визначення октанового числа 
бензинів, тобто зразок дизельного 
палива порівнюють з еталоном, Ц. 
ч. якого відоме. Як еталон застосо- 
вують цетан (звідси й назва) Й 
с-метилнафталін, Ц. ч. яких прий- 
нято за 100 й 0 відповідно. Скла- 
даючи суміші цих вуглеводнів, 
можна утворювати еталони з Ц. ч. 
від 0 до 100. Для підвищення Ц. ч. 
застосовують присадки -- птерок- 
сиди і нітрати. Для сучас. ди- 


вн палив Ц. ч. дорівнює 
--45 
ЦЕТИЛОВИ Й СПИРТ, гексаде- 


циловий спирт, снУСноуСнЬОн 
насичений первинний спирт 
аліфатичного ряду; безбарвні кри- 


стали, нерозчинні у воді, розчи- 
няються у спирті й ефірі; Їпл 
49,277"С; іки»о 3440"С. У вигляді 


ефіру з пальмітиновою к-тою є 
гол. складовою частиною сперма- 
цету. Одержують (поряд з ін. ви- 
щими спиртами) каталітичним при- 
єднанням оксиду вуглецю й водню 
до олефінів з наступним  віднов- 
ленням одержаних альдегідів у 
спирти, відновленням пальмітино- 
вої к-ти та ін. способами. Засто- 
совують у парфюмерії, як сирови- 
ну у виробн. поверхнево-активних 
речовин. 

ЦЕТКІН (7ефкіп) Клара (5.МП 
1857, с. Відерау, Саксонія -- 20.УЇ 
1933, с. Архангельське, поблизу 
Москви) -- діячка нім. і міжнар. 
робітн. руху. Член Комуністич- 
ної партії Німеччини  (КПН) 
з часу її заснування (1919). Н. 
в сім'ї сільс. вчителя. В 1881 
вступила до Нім. соціалістич. пар- 
тії. Брала активну участь у засни. 
ванні Інтернаціоналу 2-го (1889), 
в усіх його конгресах. Ц. очолю- 
вала с.-д. жін. рух у Німеччині, 
1892--1917 була відповідальним 
редактором с.-д. газети нім. ро- 
бітниць «Глайхгайт» («Рівність»). 
Разом з Р. Люксембург, К. Ліб- 
кнехтом і Ф. Мерінгом очолювала 
ліве крило нім. соціал-демократії. 
Ініціатор скликання 1907 1-ї Між- 
нар. жін. конференції (де її обра- 
но секретарем Міжнародного жі- 
ночого секретаріату), Міжнарод- 
ної соціалістичної жіночої кон- 
ференції проти імперіалістичної 
війни (1915), запровадження свят- 
кування Міжнар. жін. дня 8 бе- 

резня (1910). Одна із засновників 
«Спартака союзу» і створеної на 
його основі КПН. З 1919 -- член 
ЦК КПН. Учасниця ІЇ--МПІ кон- 
гресів Комінтерну. З 1921 -- член 
Президії Викочкому Комінтерну. 
Очолювала Міжнар. жін. секрета- 
ріат Комінтерну. 1925 -- голо- 
ва ЦК Міжнародної організації до- 
помоги борцям революції. З 1920-- 


депутат нім. рейхстагу. Підтриму- 
вала дружні відносини з В. Ї. 
Леніним і Н. К. Крупською. Наго- 
роджена орденом Леніна і орде- 
ном Червоного Прапора. Похована 
в Москві на Красній площі біля 
Кремлівської стіни. В НДР вста- 
новлено медаль Клари Цеткін. 
Літ.: Родіна Л. В. Клара Цеткін і 
Україна. К., 1980. М. І. Обушний. 
ЦЕФЕЇДИ -- фізичні змінні зо- 
рі, строго періодичні зміни блиску 
яких зумовлені пульсацією зов- 
нішніх шарів зорі. Дістали назву 
від зорі б Цефея. Розрізняють ко- 
роткоперіодичні і довгоперіодичні 
Ц. Блиск короткоперіо- 
дичних Ц. (іноді їх наз. зоря- 
ми типу ВЕ Ліри) змінюється з 
періодом від 0,05 до 1,2 доби, 
довгоперіодичних Ц.- 
від 1 до 70, у деяких до 218 діб. 
ЦЕФЕЙ (|за ім'ям міфологічного 
родоначальника персів Кефея (Це- 
фея)) -- біляполярне сузір'я Пн. 
півкулі неба, найяскравіша зоря 
2,4 візуальної зоряної величини. 
Зоря 6 Ц. є першою зорею, відне- 
сеною до типу фіз. змінних зір, 
названого її ім'ям (див. Цефеїди). 
Видно на всій території СРСР про- 
тягом року (найкраще -- в липні -- 
вересні). Див. карту до ст. Зоряне 
небо. 

ЦЕХ (нім. СеБбКе, спочатку -- ре- 
міснича спілка) -- Основний ви- 
робничий підрозділ пром. під- 
приємства (заводу, фабрики), який 
випускає готову продукцію або її 
частину, виконує допоміжні та 
госп. роботи по обслуговуванню 
основного виробництва або під- 
приємства в цілому. Склад |і 
структура Ц. на підприємствах за- 
лежать від галузі пром-сті, харак- 
теру виготовлюваної продукції та 
масштабів виробн. За призначен- 
ням Ц. поділяють на основні 
(в яких осн. матеріали перетворю- 
ють на закінчену продукцію, від- 
повідну до профілю підприємст- 
ва), допоміжні (обслугову- 
ють шосн. виробничий процес), 
обслуговуючі (виконують 
функції госп. та частково тех. 
бтуговурання осн. виробн.), пі д- 
собні (подають електроенергію, 
стиснуте повітря, виготовляють та- 
ру тощо), побічні (виготов- 
ляють додаткову продукцію з від- 
ходів виробн.). Існує й безце- 
хова структура підприємства. 
ЦЕХАНОВЕЦЬКИЙ Григорій 
Матвійович (1833, Чернігівщина -- 


1898) -- рос. і укр. економіст та 
статистик. У 1855 закінчив Київ. 
ун-т, 1871 -- проректор цього ж 


ун-ту. З 1873 і до кінця життя -- 
професор кафедри політ. економії 
Харків. ун-ту, з 1881--84 -- рек- 
тор цього ж ун-ту. В своїх лекціях 
висвітлював питання економічної 
теорії К. Маркса, хоч сам кри- 
тично ставився до Його вчення. 
Проте був звинувачений у пропа- 
ганді марксизму і 1884 звільнений 
з посади ректора ун-ту. Праці з 
питань політ. економії, історії 
екон. думки, залізнич. справи Ро- 
сії та, ін. 

ЦЕХИ -- об'єднання ремісників 
(однієї або близьких спеціальнос- 
тей) міст в епоху феодалізму; 
замкнуті корпорації, що захища- 
ли станові інтереси ремісників як 
дрібних виробників. Внутр. струк- 
тура Ц. відображала характерну 
для феодалізму соціальну ієрар- 


хію: панівне становище займали 
майстри, які експлуатували під- 
майстрів та учнів. Ц. склалися 
в 11--12 ст. в країнах Зх. Європи, 
а також в містах Київської Русі. 
В 16--17 ст. Ц. набули розвитку, 
зокрема, в укр. містах -- Києві, 
Львові, Луцьку та ін. З виник- 
ненням капіталізму почався роз- 
клад Ц., які об'єктивно гальму- 
вали дальший розвиток виробн.і 
тех. прогресу. Згодом їх витіснили 
капіталістична мануфактура та 


фабрика. 
ЦЕХІН (італ. тессбіпо, від 2есса -- 
монетний двір) -- золота високо- 


пробна монета вагою бл. 3,5 г, 
що її з 1284 карбували у Венеції. 
Іноді Ц. називали дукатами. В 
14--19 ст. Ц. карбували в Міла- 
ні, Флоренції, Римі й Неаполі. 
Протягом кількох століть Ц. були 
в обігу в Європі, на Бл. Сході, 
доходили навіть до Індії. На Ук- 
раїні Ц. трапляються в скарбах 
15--16 ст., знайдених на Поділлі. 
ЦЕХНОВІЦЕР Марко Мойсейо- 
вич (1890, м. Старий Оскол, тепер 
Бєлг. обл.-- 13.У 1945, Москва) -- 
рад. мікробіолог, акад. АМН 
СРСР (з 1944), засл. діяч науки 
УРСР (з 1943). Закінчив природ- 
ничий (1913) і мед. (1915) ф-ти 
Харків. ун-ту. З 1925 -- зав. від- 
ділом (з 1932 -- директор) Хар- 
ків. бактеріологічного ін-ту. Од- 
ночасно з 1930 -- професор Хар- 
ків. ун-ту, у 1930--35 -- зав. ка- 
федрою мікробіології Харків. ін-ту 
удосконалення лікарів, з 1935 -- 
1-го Харків. мед. ін-ту. З 1942 -- 
співробітник Центр. ін-ту конт- 
ролю сироваток і вакцин ім. Л.О. 
Тарасевича в Москві, з 1944 -- член 
бюро Відділення гігієни, мікробіо- 
логії та епідеміології АМН СРСР. 
Праці Ц. з питань мікробіології 
та імунології дит. інфекцій, тубер- 
кульозу,  рикетсіозів, висипного 
тифу, ранової інфекції і анаероб- 
них збудників, малярії, сказу та 
ін. С. О. Матвєєнко. 
ЦЕХОВІ ШКОЛИ -- світські поч. 
загальноосв. школи для дітей ре- 
місників. Існували в 13--14 ст. 
у містах Зх. Європи. Відкривалися 
й утримувалися цехами. В Ц. ш. 
навчали читання, письма, лічби, 
елементарної геометрії й природо- 
знавства. Ремеслом учні оволоді- 
вали в сім'ї або в цеху. В кінці 
середніх віків Ц. ш. поступово 
перетворились на міські або бюр- 
герські, що утримувалися коштом 
міськ. самоврядування. На Ук- 
раїні цехи у Львові, Перемишлі, 


Києві, Кам'янці (тепер Кам'я- 
нець-Подільський) та ін. містах 
організовували профес. навчання 


ремесел цеховими майстрами. В 
16--17 ст. на Україні та в Білору- 
сії ремісничі цехи відіграли ви- 
значну роль у створенні братських 
шкіл. 

ЦЕЦЕ, це-це (Соззіпа) -- рід кро- 
восисних комах род. мух справж- 
ніх. Довж. тіла 6--14 мм, харак- 
терний довгий колючий хоботок. 
Бл. 20 видів, поширених в тропіч. 
і субтропіч. Африці, живуть у 
вологих місцях, гол. чин. лісах. 
Живляться кров'ю хребетних тва- 
рин і людини. Багато видів Ц.-- 
переносники трипаносом, які па- 
разитують у крові тварин і люди- 
ни, спричинюючи трипаносомози, 
напр. С. раїрайз, С. тог5ібап5 -- 
переносники збудника сонної хво- 


роби людини, С. пог5ікап5 -- та- 
кож збудника т. з. нагани вел. 
рог. худоби та коней. Заходи 
боротьби з Ц. розроблені 
недостатньо. а Г. В. Бошко. 
ЦЕЦОРСЬКА БИТВА 1620 -- бит- 
ва польс.-шляхет. війська з тур.- 
тат. армією під с. Цецорою побли- 
зу Ясс (тепер СРР). Відбулася 
під час Хотинської війни 1620-- 
21, яку почала Туреччина, щоб за- 
гарбати польс. і укр. землі. На 
поч. вересня 1620 польс.-шляхет. 
військо на чолі з вел. коронним 
гетьманом С. Жолкевським (по- 
над 8 тис. чол.) та кількасот най- 
маних стрільців рушили до Ясс. 
На допомогу Жолкевському молд. 
господар привів невеликий загін 
(бл. 600 чол.). 10 (20).ІХ 1620 підс. 
Цецорою  польс.-шляхет. військо 
зустрілося з великими  тур.-тат. 
силами (40 тис. чол.). 

Під час битви польс.-шляхет. вій- 
сько почало безладно відступа- 
ти до Дністра. 27.ІХ (7.Х) 1620 
їхній табір під ШМогилевом був 
оточений  тур.-тат. силами. На- 
ступного дня польс.-шляхет. війсь- 
ко було цілком розгромлене. В 
бою загинув С. Жолкевський. В 
Ц. 6. потрапив у полон Б. Хмель- 
ницький, який брав участь у Ц. 6. 
в складі реєстрових козаків. Тур.- 
тат. агресори спустошили Поділля 
і Сх. Галичину. В подальшій бо- 
ротьбі об'єднане польс.-укр. вій- 
сько вщент розгромило тур.-тат. 
нападників у битві 1621 під Хо- 
тином. 

ЦЄЛИКОВ Олександр Іванович 
Г7 (20).ГУ 1904, Москва -- 28.Х 
1984, там же|-- радянський вче- 
ний галузі металургії, акад. 
АН СРСР (з 1964), двічі Герой 
Соціалістичної Праці (1964, 1984). 
Член КПРС з 1945. Закінчив (1928) 
Вище тех. училище ім. М. Е. Бау- 
мана (Москва), працював конст- 
руктором. У  1945--59 -- нач. 
Центр. конструкторського бюро, 
з 1959 директор Всесоюзного 
н.д. і  конструкторського ін-ту 
металург. машинобудування. Роз- 
робив теорію прокатки і методи 
розрахунку прокатних станів. Під 
керівництвом і за участю Ц. ство- 
рено й запроваджено у пром-сть 
оригінальні стани Й агрегати. Роз- 
роблено технологію й агрегати су- 
міщення безперервного лиття ме- 
талів з прокаткою і зварювання 
труб з прокаткою, принципово но- 
ві процеси прокатки періодичних 
профілів, куль та різних інших 
виробів. Нагороджений З орденами 
Леніна, ін. орденами, медалями. 
Держ. премія СРСР, 1947, 1948, 
1951. Ленінська премія, 1964. Зо- 
лота медаль ім. М. В. Ломоносо- 
ва АН СРСР, 1974. 

ЦЗАОФАНІ (кит., букв. -- бун- 
тівники) -- учасники погромниць- 
ких молодіжних загонів у мао- 
іїстському Китаї, створених 1966 з 
одурманеної націоналізмом, по- 
літично недосвідченої працюючої 
молоді для проведення т. з. «куль- 


турної революції». Ц., як і хун- 
вейбіни, були використані для 
розправи з політ. противниками 


Мао Цзедуна. Загони Ц. було роз- 
пущено у вересні 1968. 

ЦЗІНАНЬ -- місто на Сх. Китаю, 
адм. ц. провінції Шаньдун. Роз- 
ташований на р. Хуанхе. Вузол 
з-ць і автошляхів. 1,1 млн. ж. 
(1970), Харчова (борошномельна, 


213 





ЦЗІНАНЬ 








К. Цеткін. 





М.М. Цехновіцер. 





О. І. Цєликов. 





Цесарки. 


214 





ЦЗІНЬЧЖОУ 





Орел. ТГуш. 
ей мистецтв 


Мо 


Ци Байші. 
1931. Муз 


народів Сход 
ВІ. 





Цибуля городня: 


1 -- загальний вигляд 
рослини; 
2 -- квітка; 


3 -- суцвіття. 


олійницька, м'ясна, спиртова та 
ін.) пром-сть. Машинобудування, 
металург., хім., нафтохім. і текст. 
пром-сть. Виробн. взуття, кустар- 
не виготовлення фарфорових |і 
гончарних виробів. Ун-т. Пром,., 
мед. 1 с.-г. академії. 
ЦЗІНЬЧЖОУ -- місто на Пн. Сх. 
Китаю, на р. Сяолінхе, поблизу 
її впадіння в Ляодунську зат. Жов- 
того м. Бл. 400 тис. ж. (1971). 
Підприємства  маш.-буд.,  мета- 
лург. (виробництво феросплавів), 
нафтопереробної, хім., буд. мате- 
ріалів, паперової,  фарфорової, 
текст. і харч. пром-сті. 
ЦЗЯЛІНЦІЯЯН -- ріка на Пд. Сх. 
Китаю, ліва прит. Янцзи. Довж. 
1119 км, площа бас. 160 тис. км2. 
Бере початок на пд. схилах хр. 
Ціньлін. Характерні літні  па- 
водки. Пересічна витрата води у 
пониззі бл. 2100 м/с. Судноплав- 
на до м. Наньчуна. Воду викори- 
стовують для зрошування. У гир- 
лі Ц.-- м., Чунцін. 

ЦЗЯМУСИ -- місто на Пн. Сх. 
Китаю. Річковий порт на р. Сун- 
гарі. Залізнична станція. Понад 
200 тис. ж. (1971). Машинобуду- 
вання (трансп., електротех., с.-г., 


виробн. гірничого устаткування), 
деревообр., паперова, харч. про- 
мисловість. 

ЦЗЯНСІ -- провінція на Сх. Ки- 


таю. Площа 160 тис. км?2. Нас. 33,2 
млн. чол. (1982). Адм. ц.- м. 
Наньчан. Більша частина терито- 
рії зайнята невисокими горами, на 
Пн.-- рівнина оз. Поянху. Клімат 
субтропічний, мусонний. Гол. річ- 
ка -- Ганьцзян. У горах поширені 
ліси. Основа економіки -- с. г., 
переважно землеробство. Вирощу- 
ють рис, пшеницю, ячмінь, батат, 
бобові, цитрусові; з тех. культур -- 
бавовник, чай, джут, рамі, тю- 
тюн, цукр. тростину тощо. Розво- 
дять велику рогату худобу (у т. ч. 
буйволів), свиней; птахівництво, 
рибальство. Значні лісорозробки. 
Видобувають вольфрам, свинець, 
олово, молібден, цинк, марганець, 
золото, мідь, уран, кам. вугілля. 
Підприємства  металург.,  маш.- 
буд.  хім., скляної, паперової, 
текст. і харч. пром-сті. Гол. пром. 
центр -- Наньчан. У Цзіндечжа- 
ні -- старовинний центр виробн. 
фарфору, найбільша в країні фар- 
форова фабрика. 

М. В. Фурманов. 
ЦЗЯНСУ -- провінція на Сх. Ки- 
таю, на узбережжі Жовтого і Сх.- 
Китайського морів. Площа 100 тис. 
км?. Нас. 60,5 млн. чол. (1982). 
Адм. ц.-- м. Нанкін. Займає ча- 
стину Великої Китайської рівни- 
ни. Клімат субтропічний, мусон- 
ний. Найбільша річка -- Янцзи 
(нижня течія). Видобувають заліз- 
ну руду, кам. вугілля, апатити, 
каолін. Металургійна,  машино- 
буд., текст. пром-сть. Хім., нафто- 
хім., цем., харч. підприємства. 
Кустарні промисли та художні 
ремесла (вироби з фарфору й бам- 
буку). Гол. пром. центри -- Нан- 
кін, Усі, Сучжоу. Осн. прод. куль- 


тура-- рис. Вирощують також 
пшеницю, ячмінь, боби, кукуруд- 
зу, батат; з технічних -- бавовник. 


Овочівництво. Провідна галузь тва- 
ринництва -- свинарство. Шовків- 
ництво. Рибальство та мор. про- 
мисли. Осн. річковий порт -- Нан- 
кін, морський -- Ляньюньган. 

М. В. Фурманов. 


ЦЗЯО -- розмінна монета КНР, 
дорівнює Й/4о юаня. 

ЦИ БАЙШІ (А-чжі, Хуан; 1860, 
пров. Хунань -- 16.ІХ 1957, Пе- 
кін) -- кит. живописець, каліграф 
і поет, представник живопису 20- 
хуа. Твори: «Квітуча слива» (20-і 
рр. 20 ст.), «Буйвол біля верби» 
(30-і рр.), «Орел» (1931); «Кревет- 
ки серед водоростей», «Орел на сос- 
ні» (всі -- 1946), «Квітка  лото- 
са», «Гімн миру» (обидва -- 1954), 
«Цикада на червоному листку» 
(1955). Зберігаються в Музеї Гу- 
гун в Пекіні, Музеї мистецтв наро- 
дів Сходу в Москві. В 1920--37 
був професором Худож. ін-ту в 
Пекіні. Міжнародна премія миру, 
1955. Іл. див. на окремому арку- 
ші, с. 496--497, а також до статей 
Гохуа, т. 3, с. 133, Графіка, т. 3, с. 
144--145; Китай, т. 5, с. 448--449. 
Літ.: Завадская Е. В. Ци Бай-ши. 
М., 1982. 


ЦИБУЛЕНКО Віктор Сергійович 


(н. 13.МІ 1930, с. Веприк, тепер 
Фастів. району Київ. обл.) -- 
укр. рад. легкоатлет, засл. май- 


стер спорту (з 1956). Член КПРС 
з 1968. Олімпійський чемпіон з 
метання списа (1960), чемпіон 
СРСР (1952, 1955--57, 1959). На- 
городжений орденами Трудового 
Червоного Прапора, «Знак  По- 
шани». , 

ЦИБУЛИНА -- видозмінений па- 
гін, звичайно підземний, що має 
дуже вкорочене стебло (т. з. ден- 
це) з лускоподібними, щільно роз- 
міщеними листками, в яких відкла- 
даються запасні поживні речовини. 
У Ц. з моноподіальним 
галуженням (невизначені Ц.) вер- 
хівкова брунька дає нову Ц. (під- 
сніжник, нарцис, амариліс), а 
надземний пагін розвивається з 
пазушної бруньки; у Ц. з сим- 
подіальним галуженням (ви- 
значені Ц.) нова Ц. формується з 
пазушної бруньки (цибуля, тюль- 
пан, гіацинт), а надземний пагін -- 
з верхівкової. Якщо починають рос- 
ти відразу кілька бруньок, то Ц. 
галузиться (вегетативне розмно- 
ження). Ц., з пазушних бруньок 
яких формуються кілька дочірніх 
Ц. (т. з. Ц.-дітки), наз. складними 
(часник). Іноді Ц. розвиваються 
в суцвіттях (дикі цибулі), в пазу- 
хах листків надземних пагонів 
(зубниця, лілії), на кореневищах 
(ломикамінь). 

ЦИБУЛІВ -- селище міського типу 
Монастирищенського р-ну Черкас. 
обл. УРСР. Розташований на р. 
Цибулівці (прит. Гірського Тіки- 
чу), поблизу залізнич. ст. Івахни. 
4,2 тис. ж. (1984). У Ц.-- цукр. 
комбінат, 2 комбінати побутового 
обслуговування. Заг.-осв. школа; 
лікарня. Будинок культури, 2 
клуби, З б-ки. Ц. виник у 16 ст., 
с-ще міськ. типу -- з 1965. | 
ЦИБУЛЯ (АШит) -- рід дворіч- 
них або багаторічних трав'янистих 
рослин родини лілійних. Листки 
прикореневі циліндричні або на- 
півциліндричні, рідше еліптичні. 
Квітки дрібні, зібрані в зонтико- 
видне кулясте суцвіття. Плід -- 
коробочка; насіння дрібне, гранчас- 
те або майже кулясте. Бл. 400 ви- 
дів, пошир. в Європі, Серед. і Пе- 
ред. Азії, на Кавказі, в Пн. Аф- 
риці, Пн. і частково Пд. Америці. 
В СРСР -- понад 230 видів, у т. ч. 
на Україні 43. Залежно від сорту 
і умов вирощування в цибулині 


міститься (в 9): цукрів 2--14, 
азотистих речовин до 2,5, мінераль- 
них -- до 0,65, вітаміну С 5--8 
мг 99, в листках вітаміну С 30-- 
40 мг, В, -- 0,08, В, -- 0,02, 
каротину до 6 9. Використовують 
Ц. в їжу, в медицині, консервному 
виробництві тощо. Як овочеву куль- 
туру вирощують Ц. звичайну, або 
ріпчасту. На Україні вирощують 
районовані (1984) сорти (табл.). 
Урожай товарної  Ц. становить 
180--250 ц/га. Деякі види Ц.- 
переможна (А. уісіогіайз) і цибу- 
ля ведмежа, або левурда, ростуть 
переважно в Карпатах. 

ЦИБУЛЬСЬКИЙ (СубиізКі) Збіг- 
нев (3.ХІ 1927, Княже -- 8.І 1967, 
Вроцлав) -- польс. кіноактор. У 
1953 закінчив Держ. вищу театр. 
школу. Працював у театрах Вар- 
шави, Гданська. У 1954 дебютував 


у кіно. Серед ролей -- Мацек 
Хелмицький («Попіл і діамант», 
1958), Сташек («Поїзд», 1959; у 


рад. прокаті -- «Загадковий паса- 
жир»), Рись («Любов двадцятиліт- 
ніх», 1962), Анджей («Їхні будні», 
1963; в рад. прокаті -- «Історія 
однієї суперечки»). Знімався та- 
кож у фільмах «Злочинець і дів- 
чина» (1963; в рад. прокаті -- 
«Дівчина з банку»), «Зошит, знай- 
дений у ФСарагосі» (1965), «Пін- 
гвін» (1965; в рад. прокаті - - «За- 
коханий пінгвін»), «Повний впе- 
ред» (1967) та ін. 
ЦИВІЛІЗАЦІЯ (від лат. сіміїіз -- 
громадянський, державний) 
1) В широкому розумінні -- будь- 
яка форма існування живих істот, 
наділених розумом. 2) Синонім 
культури. В марксист. л-рі термін 
вживається також для означення 
матеріальної культури. 3) Істор. 
типо культури, локалізованої в 
часі і просторі (давні Ц. Єгипту, 
Месопотамії, Індії тощо). 4) Етап 
сусп. розвитку, що приходить на 
зміну варварству (Л. Морган, 
Ф. Енгельс). 
Термін виник у 18 ст. в тісному 
зв'язку з поняттям «культура». 
Бурж. філософи під Ц. розуміють 
здебільшого  матеріально-тех.  до- 
сягнення суспільства, а під культу- 
рою -- лише його духовні цінності. 
Деякі з них (М. Я. Данилевський, 
Шпенглер) протиставляли 
ці поняття. Бурж. концепції Ц. 
озглядають основу розвитку Ц. 
1 культури або з ідеалістичних 
позицій (вбачаючи цю основу в 
релігії, в удосконаленні етичних 
норм, естетичних здібностей люди- 
ни тощо), або з вульгарно-матері- 
алістичних (зумовленість розвит- 
ку культури лише розвитком тех- 
ніки). Марксист. філософія вважає 
основою людської («земної») Ц. і 
культури перетворюючу діяльність 
людини. Спираючись на класовий 
підхід до аналізу суспільно-еконо- 
мічних формацій як закономірних 
ступенів розвитку історії, марк- 
сизм-ленінізм м розкрив  антагоні- 
стичний характер досоціалістичних 
типів Ц., показав необхідність ре- 
волюц. переходу до неантагоніс- 
тичного, вищого типу Ц.-- соціа- 
лізму й комунізму. О. І. Цедік. 
ЦИВІЛІСТИКА (від лат. сіміїіз -- 
громадянський) -- узагальнююче 
поняття, яке іноді вживають для 
позначення суспільних відносин, 
пов'язаних з цивільним правом та 
практикою цивільно-правових від- 
носин. 


ЦИВІЛЬНА АВІАЦІЯ СРСР -- 
галузь нар. господарства, яка об- 
слуговує потреби нар. господарст- 
ва і населення у повітряних пере- 
везеннях. Використовується також 
для авіахім. захисту с.-г. рослин 
від шкідників, бур'янів, для під- 
живлення мрослин мінеральними 
добривами, вивчення лісових ма- 
сивів та охорони їх від пожеж і 
шкідників. Ц. а. бере участь в ос- 
воєнні районів Крайньої Півночі, 
проводить розвідку льодів у бас. 
Північного Льодовитого ок., об- 
слуговує рибні та звіробійні про- 
мисли, подає допомогу у прове- 
денні  науково-розвідувальних | 
дослідницьких робіт, проводить 
аерофотознімання місцевості та 
виконує ін. роботи, замінюючи на- 
земну техніку. В СРСР Ц. а. по- 
чала розвиватися з 1923, коли 
було створено Всеросійське т-во 
добровільного повітряного флоту 
«Доброльот» (на Україні -- укр. 
т-во повітряних ліній «Укрповіт- 
рошлях»). У цьому ж році відкри- 
то першу авіалінію. В 1930 створе- 
но Всесоюзне об'єднання Цивіль- 
ного повітр. флоту (ВОЦПФ), ре- 
організоване 1932 у Гол. управлін- 
ня ЦПФ (ГУЦПФ -- «Аерофлот»). 
у 1964 ГУЦПФ реорганізовано в 
союзне М-во цивільної авіації. 
Підприємства Ц. а. об'єднано за 
тер. принципом. Їхньою роботою 


керують відповідні управління, 
зокрема в УРСР -- Українське 
управління цивільної авіації. В 


1982 Ц. а. СРСР перевезено: паса- 
жирів -- 108,1 млн. чол., вантажів 
і пошти -- 3105 тис. т, обсяг авіа- 
хім. робіт у сільс. і лісовому г-ві 
становив 102,7 млн. га, на Україні 
відповідно 12,7 млн. чол., 
272 тис. т, 20,2 млн. га. Ц. а. має 
у своєму розпорядженні парк су- 
час. літаків і вертольотів, сітку 
повітряних ліній, аеропорти, аеро- 
дроми з системою тех. споруд, 
радіо- і метеостанціями, з-ди |і 
рем.тех. бази, н.-д. установи, се- 
ред. і вищі навч. заклади. На Ук- 
раїні кадри для Ц. а. готують 
Київський інститут інженерів 
цивільної авіації, Харківський 
авіаційний інститут, Кірово- 
градське льотно-штурманське учи- 
лище цивільної авіації. Див. та- 
кож Авіація, Авіаційна промис- 
ловість, мевинижиси транспорт. 

М. Горяшко. 
ЦИВІЛЬНА ОБОРФНА (ЦО) -- 
складова частина системи загально- 
державних оборонних, заходів, 
які провадять у мирний і воєнний 
час з метою захисту населення |і 
нар. господарства від зброї масо- 
вого ураження та інших засобів 
нападу противника, а також прове- 
дення рятувальних і невідклад- 
них аварійно-відбудовних робіт 
у вогнищах ураження  (заражен- 
ня) і районах стихійного лиха. 
ЦО набула особливого значення в 
зв'язку з появою і розвитком ра- 
кетно-ядерної зброї та ін. зброї 
масового ураження. В СРСР ЦО 
створено 1961 на базі Місцевої 
протиповітр. оборони, організу- 
ється за тер.-виробничим принци- 
пом. Здійснюється всіма органами 
держ. управління, орг-ціями, ус- 
тановами і підприємствами. Заг. 
керівництво ЦО СРСР здійснює 
Рада Міністрів СРСР, безпосеред- 
ньо -- М-во оборони. Осн. завдан- 
ня ЦО -- завчасна підготовка за- 


-- 


хисних споруд, навчання населен- 
ня по ЦО і забезпечення його ін- 
дивідуальними засобами захисту, 
організація та проведення розосе- 
редження і евакуації населення 
з великих міст, забезпечення 
безперебійної роботи об'єктів нар. 
г-ва, створення і підготовка сил 
ЦО, ліквідація наслідків нападу 
противника, подання допомоги по- 
терпілим та ін. Сили ЦО склада- 
ються з військ. частин, невоєнізо- 
ваних формувань, а також різних 
установ (мед., комунального г-ва 
та ін.) і орг-цій, залучених до ви- 
конання спец. завдань ЦО. Для 
забезпечення | надійного  управ- 
ління силами і засобами ЦО ство- 
рено штаби, служби, командні 
пункти та підрозділи зв'язку. 
Літ.: Егоров П. Т. |та ін.). Граждан- 
ская оборона. М., 77. 

І. Д. Єршов. 
ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО -- в СРСР 
галузь радянського  соціалістич- 
ного права, норми якої регулюють 
майнові і пов'язані з ними особис- 
ті немайнові відносини. У випад- 
ках, передбачених законом, Ц. п. 
регулює і особисті немайнові від- 
носини (напр., відносини з приво- 
ду захисту честі і гідності), не 
пов'язані з майновими відносина- 


ми. Учасниками цивільних пра- 
вовідносин є як громадяни, так і 
соціалістичні орг-ції. Рад. закон 


передбачає, ,що учасниками цих 
відносин можуть бути і ін. орг-ції 
(напр., мішані орг-ції типу акціо- 
нерних товариств). Осн. джере- 
лами Ц. п. є: Конституція СРСР, 
конституції союзних і авт. рес- 
публік, Основи цивільного  за- 
конодавства Союзу РСР і союз- 
них республік, цивільні кодекси 
союзних республік (див. Цивіль- 
ний кодекс УРСР). Регульовані 
Ц. п. відносини різноманітні за 
змістом.  Ц. п. складається з 
двох частин -- загальної та особ- 
ливої. Загальна частина включає 
норми, які вирішують загальні 
для всіх регульованих Ц. п. відно- 
син питання (правоздатність |і 
дієздатність громадян і юридич- 
них осіб, угоди, позовна давність, 
засоби захисту прав та ін.); особ- 
лива -- норми, які регулюють ок- 
ремі види правовідносин і насам- 
перед право власності. Особлива 
частина охоплює норми зобов'я- 
зального права, договори (купівлі- 
продажу договір, поставки дого- 
вір, майнового найму договір, да- 
рування договір та ін.), норми ав- 
торського права, права на від- 
криття, винахідницького права, 
спадкового права. Ц. п. сприяє 
зміцненню екон. системи СРСР, 
основу якої становить соціалістич- 
на власність, зміцненню планової 
і договірної дисципліни, господар- 
ського розрахунку, розвитку ін. 
екон. підойм і стимулів, творчої 
ініціативи в галузі науки і техні- 
ки, л-ри і мистецтва. Норми Ц. п. 
не лише охороняють, а й регулю- 
ють особисті відносини громадян, 
захист яких передбачено нормами 
Ц. п. В інших країнах со- 
ціалістичної співдружності норми 
Ц. п. в основному сприяють здійс- 
ненню тих самих завдань, що й рад. 
Ц. п. Бурж. Ц. п. вепоху держав- 
но-монополістичного капіталізму 
забезпечує перш за все захист при- 
ватної власності монополістичних 
об'єднань, воно захищає свободу 


т. з. договірних відносин з метою 
посилення експлуатації трудящих, 
зберігаючи прояви нерівності за 
расовими та статевими ознаками 
тощо. 
Літ.: Конституція (Основний Закон) 
Союзу Радянських Соціалістичних 
Республік. К., 1983; Советское граж- 
данское право, ч. 1. З а 

ушкін. 
ЦИВІЛЬНЕ ПРОЦЕСУХЛЬНЕ 
ПРАВО - галузь рад. права, що 
регулює суспільні відносини, які 
пов'язані із здійсненням соціалі- 
стичного правосуддя у цивільних 
справах. Визначає зміст цивільних 
процесуальних прав і обов'язків 


суду, сторін, третіх осіб, проку-. 


рора та ін. учасників процесу, по- 
слідовність провадження  проце- 
суальних дій (див. Процесуальні 
стадії), порядок виконання судо- 
вих рішень. Процесуальні дії суду 
по розгляду цивільних справ і 
примусовому виконанню судового 


рішення, процесуальні дії осіб, 
які беруть участь у справі, наби- 
рають процесуальної форми, ви- 


значеної процесуальним законом. 
Порядок здійснення правосуддя 
у цивільних справах (див. Процес 
цивільний), який регулюється Ц. 
п. п., базується на основі справ- 
ді соціалістичного демократизму, 
який проявляється в конституці й- 
них принципах судочинства, за- 
кріплених Конституцією СРСР, 
конституціями союзних і авт. рес- 
публік (в УРСР -- ст. 152--162 
Конституції УРСР), Основами ци- 
вільного судочинства Союзу РСР 
і союзних республік,  цивільни- 
ми процесуальними кодексами со- 
юзних республік (в УРСР -- Ци- 
вільним процесуальним кодексом 
УРСР). Ц. п. п. встановлює по- 
рядок розгляду справ у спорах, 
які виникають у процесі цивіль- 
них, сімейних, трудових і колгосп- 
них правовідносин, справ, які ви- 
никають з адм.-правових відносин, 
та справ окремого провадження. 
Ц. п. п. виражає інтереси рад. на- 
роду і має на меті забезпечити охо- 
рону політ. і екон. системи СРСР, 
захист політ., трудових, житлових 
та ін. особистих і майнових прав 
громадян і організацій, зміцнення 
соціалістичної законності і пра- 
вопорядку, а також виховання гро- 
мадян у дусі неухильного виконан- 
ня рад. законів і правил соціалі- 
стичного співжиття. 

Літ.: Советский гражданский процесс. 
М., б І. Штефан. 
ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО 
визначений нормами цивільно-про- 
цесуального права порядок про- 
вадження в цивільних справах і 
виконання судових рішень. Ц. с. 
регламентують Основи цивільно- 
го судочинства Союзу РСР і 
союзних республік, цивільні про- 
цесуальні кодекси союзних рес- 
публік (див. Цивільний  проце- 
суальний кодекс УРСР). В поряд- 
ку Ц. с. розглядаються не лише 
справи про цивільні права, а й спо- 
ри, що випливають з сімейних, 
трудових, колг. правовідносин, а 
також з підвідомчих судам справ по 
адм.-правових відносинах (напр. 
скарги на неправильне  накла- 
дання штрафів) та справи окремо- 
го провадження. 

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УРСР 
(ЦивК УРСР) -- єдиний законо- 
давчий акт, в якому систематизо- 
вано норми цивільного права, що 





215 


ЦИВІЛЬНИЙ 
КОДЕКС УРСР 





З. Цибульський. 


Районовані 
на Україні сорти 
цибулі (1984) 


Цибуля 
ріпчаста 
Безсонівська місцева 
Донецька золотиста 
Золотиста 

Каба дніпропетровська 
Каратальська 
Луганська 
Марківська місцева 
Молдавська 
Жовтнева 
Павлоградська 
Сквирська 

Сонячна 

Союз 


Стригунівська 
носівська 


Чернігівська 
Чоботарська мібцева 
Чорноморська, 
Ялтинська місцева 
Цибуля на 
зелене перо 
Кущівка харківська 
Кущівка місцева 
Одеська зимова 12 
Цибуля-батун 


216 





ЦИВІЛЬНИЙ ПОЗОВ 





Баран цигайської 
роди. 


по- 





Цикламени Кузнецова 
(вгорі) і перський. 





Цикадкові: 

1 -- піестикрапкова 
цикадка; 

2 -- смугаста цикадка. 


діють ша території республіки. 
Затверджений Верховною Радою 
УРСР 18.УП 1963; введений у дію 
з 1.1 1964. Кодекс розроблено у 
повній відповідності з Основами 
цивільного законодавства Союзу 
РСР і союзних республік. Крім 
того, він регулює ряд відносин, не 
передбачених Основами (даруван- 
ня договір, зберігання та ін.), 
ЦивК УРСР складається з 8 розді- 
лів, що містять 578 статей, згрупо- 
ваних у 24 главах (розділи ГУ-- 
УПІ поділу на глави не мають). 
Розділ І містить норми, що визна- 
чають осн. положення, завдання 
ЦивК УРСР, основи виникнення 
і порядок охорони громадян. прав, 
заг. положення про птправоздат- 
ність і дієздатність громадян та 
юрид. осіб, угоди, позовну дав- 
ність. Розділ П містить норми, 
що регулюють право власності 
(держ. власність; власність колгос- 
пів, ін. кооп. орг-цій, їхніх об'єд- 
нань; власність профспілкових та 
ін. громад. орг-цій; особисту влас- 
ність, спільну власність); захист 
права власності. Розділ ПІ присвя- 
чено зобов'язальному праву, вт. ч. 
окремим видам зобов'язань. Нор- 
ми авторського права викладено 
в розділі ГУ; право на відкриття-- 
в розділі У; винахідницьке право-- 
в розділі МІ. Розділ МП визначає 
спадкове право. У розділі УПІ 
йдеться про норми, які стосуються 
правоздатності іноземців та осіб 
без громадянства, а також про за- 


стосування | цивільних законів 
іноз. д-в, договорів міжнародних 
і угод. 


Літ.: Цивільний кодекс Української 
ков іаумевозиренінаний коментар. 
Цивільний ПОЗОВ у кримі- 
нальній справі -- за рад. правом, 
вимога відшкодування матеріаль- 
них збитків, заподіяних громадя- 
нинові або юридичній особі зло- 
чином, яка розглядається судом 
разом із кримінальною справою. 
Передбачений ст. 25 Основ кримі- 
нального судочинства Союзу РСР 
і союзних республік (в УРСР -- ст. 
28 КПК УРСР). Пред'являється 
обвинуваченому або особам, що 
несуть матеріальну  відповідаль- 
ність за його дії. Ц. п. звільняєть- 
ся від держ. мита і може бути 
пред'явлений у будь-який момент 
кримінального судочинства, але 
до початку суд. слідства. Ц. п. 
має право пред'явити або підтрима- 
ти прокурор, якщо цього вимагає 
охорона держ. або громад. інтере- 
сів чи прав громадян, котрі з 
якихось причин не можуть захис- 
тити свої законні інтереси. Заінте- 
ресована особа, що не пред'явила 
Ц. п., а також особа, позов якої в 
кримінальному процесі залишив- 
ся без розгляду, має право пода- 
ти його в порядку цивільного су- 
дочинства. ДЦ. п. не може бути 
пред! явлений, якщо позивачеві бу- 
ло в ньому відмовлено у цивільно- 
му судочинстві. В. В. Леоненко. 
ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬ- 
НИЙ КОДЕКС УРСР (ЦПК 
УРСР) єдиний законодавчий 
акт, в якому систематизовано нор- 
ми цивільного процесуального пра- 
ва, що діють на території УРСР. 
Затверджений Верховною Радою 
УРСР 18.УП 1963, введений у 
дію з 1.Ї 1964. Кодекс розроблено 
у повній відповідності з Основами 


цивільного судочинства Союзу 
РСР і союзних республік. ЦПК 
УРСР складається з 6 розділів, 
які містять 431 статтю, згруповану 
в 50 главах (розділ МІ поділу на 
глави не має). Розділ І містить нор- 
ми, що визначають завдання ци- 
вільного судочинства і осн. прин- 
ципи його, регулює питання, пов'я- 
зані зі складом суду, відводами, 
підвідомчістю цивільних справ. 
Окремі глави цього розділу при- 
свячено суд. доказам, суд. витра- 
там, суд. штрафам, процесуальним 
строкам, суд. викликам та пові дом- 
ленням. Розділ П визначає склад 
осіб, які беруть участь у справі, 
їхні права та обов'язки. У розділі 
ПІ докладно регулюється проце- 
суальний порядок провадження 
справ у суді 1-Ї інстанції, в т. ч. 
провадження справ, які виникають 
з адм.-правових відносин, а також 
справ окремого провадження. У 
розділі ГУ розглядається порядок 
провадження справ у касаційній 
і наглядовій інстанціях. Розділ 
У регулює порядок виконання су- 
дових рішень. Цивільним процесу- 
альним правам іноземців та осіб 
без громадянства присвячено роз- 
діл УХІ. У ньому ж викладено пра- 
вила пред'явлення позовів іноз. 
д-вам, правила виконання суд. 
доручень і рішень іноз. судів та 
ін. ЦПК УРСР має також допов- 
нення: про порядок відновлення 
втраченого суд. або виконавчого 
провадження, перелік видів май- 
на громадян, на яке не може бути 
звернене стягнення за виконавчи- 
ми документами, положення про 
третейський суд. 
Літ.: Цивільний процесуальний ко- 
декс Української РСР. К., 1973. 
цивільного СілЛЬСЬКОГО 
БУДІВНИЦТВА УКРАЇНСЬКИЙ 
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРО- 
ЕКТНИЙ ІНСТИТУТ - уста- 
нова Держбуду УРСР. Заснований 
1971 у Києві на базі Київ. вироб- 
ництва ін-ту «Укрміськбудпроект». 
У складі ін-ту (1983) проектне і 
наук. відділення, філіал у Білій 
Церкві. Ін-т проводить наук. до- 
слідження і проектні роботи, по- 
в'язані з районним плануванням 
сільс. адм. р-нів УРСР, плануван- 
ням і забудовою сіл, розробляє но- 
ві типи житл. і громад. будинків, 
узагальнює і впроваджує у виробн. 
досвід експеримент. показового 
буд-ва. Розробляє також інструк- 
тивно-нормативну документацію, 
координує н.-д. роботи по цивіль- 
ному сільс. буд-ву в УРСР, забез- 
печує проектно-кошторисною доку- 
ментацією об'єкти житлово-цивіль- 
ного буд-ва у містах, селищах і се- 
лах Київ. обл. Ін-т удостоєний 
премій Ради Міністрів СРСР за 
створення нових сіл Кодаки, Ка- 
лита і Циблі Київ. обл. (1971, 
1976, 1980) та Шляхова Вінн. обл. 
(1979). Видає (з 1971) зб. праць 
«Планировка, застройка и благо- 
устройство сел Украийнской ССР». 
б М. М. Мельников. 
ЦИГАЙСЬКА ПОРОДА ОВЕЦЬ 
-- давня порода напівтонкорунної 
вівці свійської вовново-м'ясо-мо- 
лочного напряму. Походить з Ма- 
лої Азії; в Росію завезена з Руму- 
нії й Болгарії у 19ст. Ц. п.о. най- 
численніша серед напівтонкорун- 
них порід овець, яких розводять 
в СРСР; на Україні вона становить 
понад 50 92 всіх породних овець. 


Цигайські вівці мають міцну будо- 
ву тіла. Жива маса баранів 80-- 
90 кг, вівцематок 45--50 кг. Річний 
настриг вовни від баранів 7--7,5 
кг, від вівцематок 3,5-- 4. Вовна 
біла, напівтонка, однорідна, пруж- 
на і міцна, 46-56 якості, довж. 
8--9 см (14 см), гігроскопічна, ду- 
же цінна для виготовлення спец. 
тех. сукон. Вихід чистої вовни 56-- 
98 20. З овчин роблять коміри, 
шапки, жакети. Хутра в торгівлі 
відомі під назвою цигейки; з шкі- 
ри виготовляють сап'ян. Плодю- 
чість 115--150 ягнят на 100 вівце- 
маток. Після відлучення ягнят від 
вівцематки одержують 45--50 кг 


молока жирністю 7,5--7,8 9. М'я- 
со тонковолокнисте, смачне, за- 
бійний вихід 92--55 94. Вівці доб- 
ре акліматизуються, невибагливі. 


ЦИГАЛЬ Володимир Юхимович 
Гн. 17 (30).Х 1917, Одеса) -- рос. 
рад. скульптор, нар. художник 
СРСР (з 1978), дійсний член АМ 
СРСР (з 1978). Член КПРС з 1952. 
У 1948 закінчив Моск. художній 
ін-т ім. В. І. Сурикова. В 1942-- 
44 -- військовий художник Гол. 
політич. управління Чорноморсь- 
кого флоту. Твори: композиції -- 
«В. І. Ленін -- гімназист» (1949), 
«М. Г. Чернишевський» (1961), 
«Портрет скульптора Й. М. Чай- 
кова» (1965), «В. Маяковський» 
(1973), пам'ятники -- В. І. Леніну в 
Казані та Ульяновську (1954), ге- 
нерал-лейтенанту Д. М. Карбишеву 
в Маутгаузені (Австрія; 1962), С 
Єсеніну в Москві (1972), меморі- 
альний комплекс героям громадян. 
і Великої Вітчизн. воєн у Ново- 
російську (1982, у співавт.). Держ. 
премія СРСР, 1950. Ленінська 
премія, 1984. 

ЦИГАНИ (самоназва -- рома) -- 
народ, який живе невеликими гру- 
пами майже в усіх країнах світу. 
Заг. чисельність -- 1230 тис. чол. 
(1978, оцінка). В СРСР, за пере- 
писом 1979,-- 209 тис. чол. Мова -- 
циганська (див. Циганська мова); 
більшість Ц. двомовні, другою мо- 
вою є мова народу, серед якого во- 
ни живуть. Ц.-- вихідці з Індії, 
звідки вони почали розселятися в 
11 ст. На тер. України з'явилися 
в 15--16 ст. (спочатку в пд. ра- 
йонах і в Криму). Майже вкожній 
країні Ц. є кочові, напівкочові та 
осілі. Традиційне заняття Ц.-- ре- 
месла (ковальство, лудіння, лож- 
карство), конярство, музика, тан- 
ці, спів, ворожіння. В СРСР та ін. 
соціалістичних країнах Ц. здобули 
широкі можливості для госп. і 
культур. розвитку; тут відбува- 
ється активний процес осідання Ц. 
і залучення їх до праці вс. г., 
пром-сті, в галузі культури. Ци- 
ганську писемність вперше створе- 
но 1926 в СРСР (на основі рос. ал- 
фавіту). Є циганська література 
(оригінальна і перекладна). В 1931 
в Москві засновано циганський 
театр «Ромен». 

ЦИГАНОВ Віктор Вікторович 
17 (19).ХІ 1896, м. Нижній Новго- 
род, тепер м. Горький -- 25.МІ 
1944, Москва| -- рад. військ. діяч, 
генерал-лейтенант (1943). Член Ко- 
муністичної партії з 1941. В Рад. 
Армії з 1918. Учасник 1-ї світової 
(прапорщик) і громадянської во- 
єн. У 1933 закінчив Військ. ака- 
демію ім. М. В. Фрунзе. Під час 
Великої Вітчизн. війни 1941--45 
заст. нач. штабу Головкома Пд.- 


Зх. напряму, команд. 38-ю і 56-ю 
арміями, пом. команд. військами 
Моск. військ. округу. Очолені Ц. 
війська 38-ї армії брали участь у 
Київській оборонній операції 1941 
і Харківській операції 1942. На- 
городжений юрденами Червоного 
Прапора, Вітчизняної війни 1-го 
ступеня, медаллю. 

ЦИГАНОВ Олексій Іванович (н. 
ЗО УП 1928, м. Каховка, тепер 
Херсон. обл.) -- укр. рад. отола- 
ринголог, доктор мед. наук (з 1970). 
Член КПРС з 1957. В 1952 закін- 
чив Одеський медичний інститут. 
У 1952 -- 55 працював в Одес. 
мед. ін-ті, 1955--59-- в лікуваль- 
них закладах Херсона. З 1961 -- 
в Київ. н.-д. ін-ті отоларингології 
(з 1974 -- директор). Праці Ц. 
присвячені проблемам  онкологіч- 
них захворювань в отоларинголо- 
гії, використанню фіз. методів лі- 
кування, дослідженню і впрова- 
дженню кріохірургічних методів і 
апаратури в клінічну практику. 
Нагороджений орденом «Знак По- 
шани». Держ. премія УРСР, 1977. 
ЦИГАНСЬКА ЛІТЕРАТУРА -- 
література циган різних країн сві- 
ту. Фольклор циган зазнав впливу 
фольклору країн, в яких цигани 
живуть або через територію яких 
вони мігрували. Проте циганські 
етнічні групи, які живуть на знач- 
ній віддалі одна від одної, мають 
спільні фольклорні сюжети. Суто 
циганські сюжети переважають у 
піснях (рідше в баладах, створе- 
них у новий час), в яких відобра- 
жено побут циган у минулому. 
Сюжети казок здебільшого запо- 
зичені. 

В СРСР Ц. л. з'явилася в се- 
редині 20-х рр. із створенням ци- 
ганської писемності. Основи рад. 
Ц. л. заклали письменники О. 
Германо, М. Панков. Циганською 
мовою виходили  громадсько-по- 
літ. і худож. журнали «Романи 
зоря» («Циганська зоря», 1927-- 
30) і «Нево уроме («Новий шлях», 
1930--32). кін. 20-х -- на поч. 
30-х рр. з Брока виступили ЇЇ. 
Безлюдський, І.  Ром-Лебедєв, 
О. Панкова, Вано Тимофеєєво (І. 
Хрустальов), Л. Євєтлов та ін. 
Розвинулася циганська драматур- 
гія. Спектаклі за п'єсами циган- 
ських письменників ставить моск. 
театр «Ромен». Ц.л. в СРСР роз- 
вивається місцевими циганськими 
діалектами й мовами населення 
республік. У Молдавії видано 
вірші Г. В. Канті, в Латвії -- К. 
Рудевича і Лекси Мануша Беєлу- 
гіна; на Алтаї -- вірші Вано Рома- 
но (1. Панченка) та ін. В 1974 вида- 
но зб. віршів циганських поетів 
«Вогнища» (упорядник М. Сатке- 
вич). 

В країнах Зх. і Пд. Європи піс- 
ля 2-ї світової війни опублікова- 
но твори різних жанрів циганської 
л-ри. поетичними збірками ви- 
ступили в Болгарії -- У. Керім 
(«Пісні з шатра», 1955), полиці 
-- поетеса | Папуша Броніслава 
Вайс («Пісні Папуші», 1956), Че- 
хословаччині -- Д. Банга («Пісня 
над вітром», 1964), Югославії -- 
Р. Джурич («Циган шукає місця 
під сонцем», 1970), з поезією і про- 
зою -- в Угорщині -- И. Дароці 
Чолі, М. Барі, М. Лакатош, А. 
Лолеште. У Франції Асоціація по 
вивченню циган опубл. зб. «Пое- 
зія циган» (1974). Видано романи: 


у Франції «Передбачення» 
(1946) і «Сьома дочка» (1967) М. 
Максимова, у Фінляндії -- «Сяю- 
ча дорога» (1969) В. Бальтазара. 
В Швеції працює письменниця |і 
публіцист Катаріна Тайкон. Ци- 
ган. мовою перекладаються твори 
світової л-ри, зокрема російської 
(в Болгарії -- твори О. Пушкіна). 
У зв'язку з відсутністю єдиної літ. 
циган. мови все більше прозаїків, 
поетів і драматургів користуються 
мовами тих країн, де вони живуть. 


ЦИГАНСЬКА МОВА -- мова 
циган. Належить до індійських 
мов індоєвроп, сім'ї. Сформувалась 
ізольовано від  близькоспорідне- 
них мов, зберігши осн. лексич- 
ний фонд давньоінд. мов і типоло- 
гічну близькість до середньо- й 
новоінд. мов. Зазнала значною мі- 
рою впливу тих мов, серед яких ци- 
гани кочували. У Ц. м. виділяєть- 
ся ряд діалектів (балтійський, ук- 
раїнський, карпатський, валаський, 
німецький, балканський, австрій- 
ський, іспанський та ін.). Харак- 
терні риси Ц. м.: оглушування 
дзвінких аспірат і африкат; утво- 
рення нової відмінкової флексії З 
післяйменників, поява складних 
форм майбутнього часу тощо. Ц. 
м. в СРСР і за кордоном створено 
циганську літературу. 
Літ.: Сергиевский М. В. Цьтанский 
язьк. М., 1931; Баранніков О. Ук- 
раінські та південноросійські циган- 
ські діалекти. Л., 1933; Вентцель 
Т. В. Цьганский ВВ. М., 1964. 
С. Мельничук. 

ЦИКАДКОВІ (Сісачеїідає) -- ро- 
дина комах ряду рівнокрилих 
хоботних. Довж. тіла 2--20 мм. 
Дуже рухливі, стрибаючі комахи. 
Живуть на нижній поверхні лист- 
ків і на стеблах переважно різно- 
манітних трав'янистих рослин. 
Живляться їх соками, завдаючи 
цим безпосередньої шкоди, крім 
того, деякі види переносять збуд- 
ників вірусних хвороб рослин. В 
родині понад 4000 видів, пошире- 
них на всіх материках, за винятком 
Антарктиди; в СРСР понад 
1000, у т.ч. в УРСР-- бл. 600, се- 
ред них злаковим культурам зав- 
дають шкоди шестикрап- 
кова цикадка (Масгозбіеіе5 
(аеуіз), смугастацикадка 
(Рзаттоїенсїх айепиз5), городнім 
культурам-- жовта цикад- 
к а (Етроазса ріегідіз). 

Їв: М. Логвиненко | 


ЦИКАДОВІ, цикадини (Аийсрепо- 
групсба) серія сисних комах 
ряду рівнокрилих хоботних. Довж. 
тіла звичайно 2--30 мм (лише у 
співочих цикад -- до 62 мм). Жив- 
ляться соками рослин. Дорослі ко- 
махи зустрічаються на трав'яни- 
стих рослинах, деревах і чагарни- 
ках. Яйця відкладають у тканини 
рослин. Личинки розвиваються на 
тих самих рослинах, на яких жи- 
вуть дорослі комахи, деякі -- в 
грунті на корінні рослин, в гніздах 
мурашок або в піні, яку вони самі 
виділяють. Поширені в усіх части- 
нах світу, крім арктичних і ан- 
тарктичних областей. Серія об'єд- 
нує бл. 17 тис. видів (41 родина, 
з яких типова цикадкові), в 
СРСР -- бл. 1500 видів (20 родин), 
у т. ч. на Україні -- понад 700 ви- 
дів (13 родин). Серед Ц.-- багато 
шкідників с.-г. культур, особливо 
небезпечні види, що переносять 
вірусні хвороби рослин. У викоп- 


ному стані Ц. відомі починаючи з 
пермських відкладів, 

|в: М. Логвиненко. | 
ЦИКАС, саговник (Сусаз) -- рід 
дводомних рослин класу саговни- 
ків відділу голонасінних. Стебла 
нерозгалужені, з кроною з великих 
пористих листків. Бл. 20 видів, 
пошир. у тропічній Азії, Поліне- 
зії, Австралії. Багата на крохмаль 
серцевина стебла деяких видів 
Ц. використовується в тропіч. краї- 
нах для виготовлення крупи саго. 
Ц. відігнутий (С. геуоїціа), родом 
з Пд. Японії, вирощують в СРСР, 
зокрема в УРСР, в оранжереях і 
відкритому грунті (на чорномор- 
ському узбережжі Кавказу і Пд. 
березі Криму). 
ЦИКЛ (від грец. ифиЛос -- коло)-- 
1) Сукупність взаємопов'язаних 
явищ, процесів, що створюють за- 
кінчене коло, струнку систему 
розвитку протягом якогось проміж- 
ку часу (напр. цикл життєвий, 
Ц. виробничий, Ц, парової машини, 
двигуна внутрішнього згоряння). 
2) Певна група наук (природничих, 
суспільних, технічних). 3) Закін- 
чений ряд лекцій, концертів тощо, 
об'єднаних спільною темою. 4) Ряд 
худож. творів, об'єднаних спіль- 
ністю тематики, персонажів тощо 
(напр., Ц. новел, ліричний цикл). 


ЦИКЛ ЖИТТЄВИЙ у психології 
-- послідовність вікових фаз інди- 
від. розвитку людини від народ- 
ження до смерті. Поняття «жит- 
тєвий цикл» відображає психофі- 
зіол. еволюцію організму індивіда 
протягом біол. життєвого часу. Ві- 
кова періодизація Ц. ж. включає 
фази: вік немовляти, раннє ди- 
тинство, дитинство, отроцтво (під- 
літковий вік), юнацький вік, моло- 
дість, зрілість, похилий вік, ста- 
рість, дряхлість. Генетичний пере- 
хід від однієї фази до іншої є дис- 
кретною, «критичною» точкою роз- 
витку. Рівень соматичної і нерво- 
во-психологічної зрілості організ- 
му на кожній фазі Ц. ж. визначає 
психофізіологічні можливості ос- 
воєння індивідом соціального до- 
свіду, є біол. основою соціалізації. 
Протягом Ц. ж. людина здійснює 
своє соціальне призначення, про- 
ходить свій життєвий шлях. 

В. Ф. Рибаченко. 
ЦИКЛ ТЕРМОДИНАМІЧНИЙ -- 
замкнений круговий процес, який 
здійснює термодинамічна систе: 
ма. Являє собою сукупність адіа- 
батних процесів, ізотермних про- 
цесів, ізобарних процесів, ізохор- 
них троцесів та ін. Прикладом 
Ц. т. є Карно цикл. Використову- 
ють, зокрема, для вивчення зако- 
номірності роботи теплових дви- 
гунів, холодильних пристроїв. 
ЦИКЛАМЕН, альпійська фіал- 
ка (Сусіатеп) -- рід рослин роди- 
ни первоцвітих. Безстеблові бага- 
торічні трави з бульбоподібними 
кореневищами. Листки прикорене- 
і, довгочерешкові, серцевидні або 
нирковидні. Квіти червоні, білі, 
рожеві, поодинокі, пониклі, на до- 
вгих квітконіжках. Відомо, 90 ви- 
дів, пошир. в Середземномор'ї і 
Перед. Азії; ростуть переважно в 
горах. Отруйні. В СРСР -- 7 видів, 
з них в УРСР (в Криму) один вид-- 
Ц. Кузнецова (С. кизпейгомії). 
Багато Ц. декоративні. На Україні 
в садах вирощують Ц. європей- 
ський (С. ейгораеит)-- родом з 





217 





ЦИКЛАМЕН 





В.Ю. Цигаль. 





-- 


В. Ю. Цигаль. Пам'ят- 
ник  генерал-лейтенан- 
тові Д. М. Карбишеву 
в Маутгаузені в Авст- 
рії. Граніт. 1962. 





Схема дії циклона. 


218 


ЦИКЛІВ ЕКОНО- 
МІЧНИХ ТЕОРІЇ 





я че 
| 
не .2н, 


СН, 
Циклогексан. 


і. вн, 
Сн, 


Циклогексанол 





Х 


та Ха За 4Ла 


Звичайна циклоїда. 


/ 


990 995 1000 


Циклон (цифрами поз- 
начено тиск у міліба- 
рах). 





Циклопи. Сусіорз5 5іге- 
рпийз: 

1 -- око; 

2 -- антенула; 

3 -- антена; 

4-- голова; 


5 -- грудні сегменти; 
6 -- статевий сегмент 
черевця; 


7 -- яйцевий мішок; 
8 -- вилочка; 

9 -- кишечник; 

10 -- поздовжні м'язи 
грудей; 

11 -- яєчник. 


Центр. Європи. В кімнатній | 
оранжерейній культурі пошир. гіб- 
рид. сорти Ц. перського (С. рег5і- 
сига), який дико росте на о. Кіпр, 
в Сірії та Палестині. Іл. с. 216. 
ЦИКЛІВ ЕКОНОМІЧНИХ ТЕО- 
РІЇ - розділ бурж. політ. еконо- 
мії, що досліджує механізм цик- 
лічної нестійкості капіталістичної 
економіки (див. Капіталістичний 
цикл). Ц. е. т. 70-х рр. 19 і20-хрр. 
20 ст. були пов'язані з постулата- 
ми неокласичної школи про нібито 
загальноекон. рівновагу та автома- 
тичне пристосування капіталістич- 
ної економіки до будь-яких пору- 
шень попиту і пропозиції. Кризи 
розглядалися як випадкові явища, 
не пов'язані з внутр. закономірно- 
стями екон. розвитку капіталізму. 
У. С. Джевонс, напр., екон. цикл 
ставив у залежність від інтенсив- 
ності сонячних плям (згідно з кон- 
цепцією, це нібито викликає коли- 
вання врожайності); Т. Мальтус-- 
від  недоспоживання, зубожіння 
трудящих мас, внаслідок діяння 
народонаселення закону; К. Вік- 
сель та ін. пояснювали цикл особ- 
ливістю нагромадження капіталу 
як самокерованого процесу. Пев- 
ною мірою згадана вище ідея стала 
втілюватися в сучас. монетарній 
теорії циклу М. Фрідмена (США). 
Кейнсіанське трактування циклу 
(див. Кейнсіанство), яке з 30-х рр. 
20 ст. протистоїть неокласичному, 
виходить з визнання необхідності 
держ. втручання в процес відтво- 
рення за допомогою бюджетної |і 
кредитно-грош. політики. Однак 
таке регулювання призводить на 
практиці до зростання бюджетних 
дефіцитів, інфляції, що особливо 
виявилося в серед. 70-х рр. 20 ст. 
Воно не усуває внутр. причин 
циклічного розвитку капіталістич- 
ної економіки. Див. також Пост- 
кейнсіанство. А. І. Кредісов. 


ЦИКЛІЧНИЙ ПРИСКОРЮВАЧ 
прискорювач заряджених ча- 
стинок, в якому частинки багато- 
разово проходять крізь одні й ті 
самі  прискорюючі електроди |і 
рухаються по орбітах, близьких до 
колових або спіральних. 
ЦИКЛІЧНОСТІ ТЕОРІЯ те 
саме, що й історичного коловоро- 
ту теорія. 

ЦИКЛОГЕКСАН,  гексаметилен, 
гексагідробензол, СН; -- наси- 
чений вуглеводень аліциклічного 
ряду; безбарвна рідина, густ. 778 
кг/м? (т-ра 207С); ід 6,557С; 
Їкип 80,74 "С; нерозчинний у воді, 
змішується з багатьма органічними 
розчинниками. Для Ц. можливі 
дві конформації: «ванна» й «кріс- 
ло»; при звичайній т-рі переважає 
друга форма (див. Конформацій- 
ний аналіз). Ц. синтезують каталі- 
тичним гідруванням бензолу, ви- 
діляють з нафтопродуктів. Засто- 
совують як сировину в синтезі 
органічних сполук, напр. нітрозу- 
ванням Ц. за допомогою МОСІ 
одержують  циклогексаноноксим, 
який використовують для виробн. 
капролактаму. 


ЦИКЛОГЕКСАНОЛ -- аліцикліч- 
ний спирт; безбарвні кристали з 
слабким запахом камфори; густ. 
942 кг/м3 (т-ра 30 "СУ; пл 25,15 "С; 
Їїкип 161,1 "С; розчиняється у воді 
(4--5 9 при т-рі 20"С), змішуєть- 
ся з більшістю органічних розчин- 
ників, розчиняє багато масел, воски 


й полімери. Ц. утворює всі харак- 
терні для спиртів похідні (алкого- 
ляти, складні ефіри тощо); вна- 
слідок каталітичного окислення 
його киснем повітря утворюється 
циклогексанон (напівпро- 
дукт для виробн. капролактеами. 
а в жорсткіших умовах - - ади- 
пінова кислота. Одержують Ц. 
гідрогенізацією фенолу, окислен- 
ням циклогексану та ін. способа- 
ми. Застосовують як напівпродукт 
у виробництві капролактаму 1 як 
розчинник. 

ЦИКЛОЇДА (від грец. момЛоєщбтіс 
-- колоподібний, круглий) -- плос- 
ка крива лінія, яку описує довіль- 
на точка Р, розміщена на віддалі 
а від центра круга радіуса т, що 
котиться без ковзання по прямій. 
При а - г одержують зви чай- 
ну Ц. (мал.), приа г -- уко- 
рочену,приа»г--видов- 
жену Ц. Довжина одного витка 
звичайної Ц. 8", площа, обмежена 
цим виткомі прямою,-- Злі?, Рів: 
няння Ц. в параметричній формі: 


.5іп і 
о дра зо 


г У; 
Ми, і а-со5 
уза кіно Ї 


Див. також Трохоїда. 

ЦИКЛОН (від грец. мохАФфу--той, 
що обертається) -- область низько- 
го тиску в атмосфері (з мінімумом 
у центрі) діаметром від сотень до 
кількох тисяч кілометрів. Для 
Ц. характерне переміщення повіт- 
ря навколо центр. частини проти 
стрілки годинника (у Пн. півкулі), 
за стрілкою -- у Південній. На 
картах Ц. позначають системою 
замкнутих ізобар (див. Ізолінії). 
Розрізняють позатропічні Ц., поши- 
рені у помірних широтах, тропічні 
циклони, а також термічні депре- 
сії -- малорозвинуті Ц., що вини- 
кають над теплими ділянками під- 
стилаючої поверхні. У процесі 
розвитку Ц. висхідні рухи повітря 
1 великі перепади атм. тиску зу- 
мовлюють хмарну погоду з трива- 
лими опадами та сильними вітра- 
ми (у тропічних Ц. 80--100 м/с і 
більше). Тривалість Ц.--кілька діб, 
інколи кілька тижнів. Ц. разом з 
антициклонами -- важливі скла- 
дові заг. циркуляції атмосфери. 
Над тер. України щорічно прохо- 
дить понад 40 Ц., найчастіше вони 
спостерігаються у о листопаді 
березні. 

ЦИКЛОН у техніці -- апа- 
рат, в якому газ (повітря) очища- 
ють від завислих твердих части- 
нок під дією відцентрових сил. 
Очищуваний газ, що надходить 
через вхідний патрубок, набуває 
в циклоні обертового руху, внаслі- 
док чого тверді частинки відкида- 
ються до стінок апарата, а далі 
зсипаються у нижню його частину, 
звідки й вивантажуються. Очище- 
ний газ виводиться з Ц. по вихід- 
ному патрубку. В найдссконалі- 
ших Ц. можна досить повно влов- 
лювати частинки розміром 5 мкм і 
більше. Ц. застосовують у системах 
пило- і золовловлювання, газоочи- 
щення та ін. Див. також Гідро- 
циклон. Іл. с. 217. 
ЦИКЛОПАРАФІНИ, циклоалка- 
ни, циклани -- насичені аліцик- 
лічні сполуки, в молекулах яких 
атоми вуглецю зв'язані між собою 
простим зв'язком С--С, напр., 


циклопропан, циклобутан. Деякі 
Ц., що містяться гол. чин. у нафті, 
наз. нафтенами, напр. циклогек- 
сан, циклопентан. За фіз. і хім. 
властивостями подібні до насиче- 
них вуглеводнів, за винятком ци- 
клопропану. Одержують Ц. від- 
щепленням галогену від дигало- 
генпохідних вуглеводнів, сухою 
перегонкою кальцієвих солей дво- 
основних карбонових к-т та ін. 
способами. 
ЦИКЛОПИ -- див. Кіклопи. 
ЦИКЛОПИ, циклопові (Сусіорі- 
дае) -- родина членистоногих тва- 
рин ряду веслоногих ракоподібних. 
Довжина тіла 0,3--5,5 мм. На го- 
лові є лобне око (звідки й назва); 
у самок на черевці -- два яйцеві 
мішки. В родині бл. 430 видів, по- 
ширених в усіх частинах світу 
у т. ч. і в оазисах Антарктиди). 
В СРСР -- бл. 140 видів, з них на 
Україні -- 80 видів. Більшість Ц. 
-- прісноводні організми. Живуть 
поблизу дна водойм, іноді в тов- 
щі води. Живляться дрібними без- 
хребетними, а також одноклітин- 
ними рослинами та їхніми решт- 
ками. Самі Ц. є їжею багатьох риб. 
Проміжні хазяї бл. 150 видів чер- 
вів (ришти, стьожака широкого 
та ін.) -- паразитів людини, водо- 
плавних птахів і риб. 
В. І. Монченко. 

ЦИКЛОПІЧНІ СПОРУДИ, кікло- 
пічні споруди -- кладки з великих 
кам'яних брил без зв'язуючого 
розчину (вапна, цементу тощо) 
оборонного, культового, побутово- 
го призначення; включають і ме- 
галітичні споруди. Класичним 
зразком Ц. с. є фортеця 13 ст. до 
н.е. у Тірінфі (Греція), збудована, 
згідно з легендою, одноокими ве- 
летнями циклопами  (кіклопами; 
звідси й назва). Ц. с. відкриті у 
багатьох, гол. чин. приморських, 
багатих | на камінь районах (у 
Єгипті, Греції, Італії, на Кавказі 
тощо), а також на деяких островах 
(Сардінія, Мальта, острів Пасхи 
та ін.). Ц. с. зводили переважно 
за мідного віку (3-є тис. до н. е.), 
пізнього етапу бронзового віку і 
раннього залізного віку (кінець 2-- 
поч. 1-го тис. до н. е.), у ранньому 
середньовіччі (1-а пол. 1-го тис. 
н. е.). На тер. УРСР Ц. с. відомі 
в Гірському Криму. Іл. с. 221. 

В. В. Отрощенко. 


ЦИКЛОПРОПАН, триметилен, 
СзНв - - найпростіший  циклопара- 
фін, безбарвний газ, густина 


720 кг/м? (т-ра --797СУ), ікип 
--32,8 "С; не розчиняється у воді, 
розчиняється в спирті, ефірі. Цикл 
Ц. відзначається  ненасиченістю, 
для нього характерні реакції по- 
двійного зв'язку, напр., при вза- 
ємодії Ц.з бромом утворюється 1,3- 
дибромпропан  ВгСсСН.СН.СН,В г. 
Одержують Ц. (і вуглеводні, що 
містять тричленні цикли) з 1,3- 
дигалогенпохідних дією цинково- 
го пилу, приєднанням карбенів до 
олефінів та ін. способами. Кільце 
Ц. буває у біологічно важливих 
природних сполуках (піретрини), 
сам Ц. застосовують для наркозу. 
ЦИКЛОТРОН |від грец. мбхЛос-- 
коло і (елек)трон| -- резонансний 
циклічний прискорювач зарядже- 
них частинок, у якому частота при- 
скорювального електр. поля і ве- 
дучого магн. поля сталі у часі. 
Застосовують для прискорення 
важких частинок (протонів, дей- 


тронів, альфа- частинок та іонів) 
до енергій у кілька десятків МеВ 
на нуклон. Таке прискорення від- 
бувається доти, доки частинки ру- 
хаються з резонанс з прискорю- 
вальним полем. Перший у Радян- 
ському Союзі Ц. був створений 
1937. Один з найбільших у світі 
240-сантиметровий ізохронний Ц. 
«У-240» створено (1976) в Ядерних 
досліджень інституті АН УРСР. 
У ньому можна прискорювати іони 
до швидкості понад 100 тис. км/с. 
ЦИКЛОТРОННА ЧАСТОТА 

частота (2 обертання електрона в 
постійному магнітному полі з 


напруженістю поля Н У | площині, 


перпендикулярній до Н. Ц. ч. 
нерелятивістського вільного елект- 
рона (гіромагнітна частота) 0 -- 
-ш еН/тоус, де е і т, -- заряд і 
маса електрона, с-- швидкість 
світла у вакуумі. Для релятивіст- 
ського вільного електрона 
зшесН/Е, де Е-- його енергія. 
Якщо в металі або напівпровідни- 
ку закон дисперсії (залежність 
енергії від квазіїмпульсу) електро- 
на відрізняється від квадратично- 
го, то Ц. ч. 0 - еН/т'"с, де тх-- 
т. з. ефективна циклотронна маса 
електрона провідності. 
ЦИКЛОТРОННИЙ РЕЗОНАНС 
-- дуже різка зміна повного по- 
верхневого опору провідників у 
високочастотному електромагніт- 
ному і постійному магнітному по- 
лях (див. Повний опір). Спостері- 
гається в металах, напівпровідни- 
ках, газовій плазмі, а також у т. з. 
двовимірних системах. Напр., у 
металах Ц. р. пов'язаний з син- 
хронним прискоренням  електро- 
нів провідності електромагн. по- 
лем всередині  скін-шару (див. 
Скін-ефект). Зокрема, при низь- 
ких т-рах у чистому монокриста- 
лічному зразку металу, вміщеному 


велектромагн. поле з частотою 
--У 


ів магн. поле з напруженістю Н, 
паралельною плоскій границі зраз- 
ка, Ц. р. спостерігається, якщо 
с дорівнює або є кратною цикло- 
тронній частоті (2 електронів: 
фе пО,деп- 1,2, 3, і викону- 
ється умова 0 2» 1/т, де т -- час 
вільного пробігу електронів. На 
відміну від т. з. діамагнітного (ци- 
клотронного) резонансу в напівпро- 
відниках Ц. р. у металах існує 
на кратних частотах електромагн. 
поля, при довільній його поляри- 
-» 


відносно вектора Н і при 
паралельності 


зації 
достатньо строгій 
-- 


Н поверхні зразка. Поблизу Ц. р. 
поглинання енергії електромагн. 
поля у металах має мінімум (у 
напівпровідниках максимум). 
Ці та ін. характерні особливості 
Ц. р. в металах зумовлені тим, 
що резонанс відбувається в умо- 
вах аномального скін-ефекту, ко- 
ли товщина  скін-шару менша 
за діаметр орбіти електрона 2К 
(мал.). Якщо циклотронна частота 
неоднакова для різних груп елек- 
тронів, Ц. р. відбувається на гар- 
моніках т. з. екстремальних частот 
єк» причому для електронів різ- 
них ділянок Фермі поверхні він 
спостерігається при певній ліній- 
ній поляризації електромагн. по- 
ля. Ц. р. широко використовують 
для радіоспектроскопії електронів 
провідності. Е. 4. Канер. 


ци КОРІЙ (Сісрогіит) рід 
трав'янистих рослин родини склад- 
ноцвітих. Відомо 11 (за ін. дже- 
релами -- 9) видів, пошир. в Зх. 
Європі, Перед. Азії, Африці, Аме- 
риці, Австралії. В СРСР, в т. ч. й 
на Україні, вкультурі -- два види, 
Ц. дикий, або звичайний, 
петрові батоги (С. іпбу- 
Ьи5) -- багаторічна рослина з дов- 
гим стрижневим коренем. Стебло 
до 1,5 м заввишки. Нижні листки 
струговидно-ліровидні, верхні лан- 
цетні, квітки блакитні або білі. 
Плід -- сім'янка. Корені Ц. міс- 
тять інулін (56,4--65,2 9 від аб- 
солютно сухої ваги), фруктозу 
(5,2--8,5 96), гіркий на смак глі- 
козид інтибін. Ц. салатний, 
ендивій (С. епдіміа) -- одно- 
або дворічна рослина до 1 м зав- 
вишки. Корінь розгалужений. 
Листки різної форми. Вирощують 
як салатну рослину. Іл. с. 224. 
ЦИКУТА, віха (Сісиіа) -- рід рос- 
лин родини зонтичних. Багаторіч- 
ні трави з черговими двічі- а 
тричіперисторозсіченими  листка- 
ми. Стебло прямостояче, розгалу- 
жене, ребристе. Квітки дрібні, 
білі, зібрані в складні зонтики. 
Плід -- двосім янка. Бл. 20 видів, 
пошир. переважно в Пн. Америці. 
В СРСР, вт.ч. УРСР, одинвид -- 
Ц. отруйна (С. уігоза) з товстим, по- 
діленим на порожнисті камери ко- 
реневищем; росте по берегах річок, 
ставків, на болотах і вологих лу- 
ках. Вся рослина, особливо  ко- 
реневище цикути, дуже отруйна 
(містить смолисту речовину цику- 
тотоксин). 
ЦИЛІАРНЕ ТІЛО (від лат. сіїа -- 
повіки), війкове тіло -- частина 
ока наземних хребетних тварин і 
людини; являє собою кільцевидну 
потовщену ділянку судинної обо- 
а продукує  внутрішньооч- 
ідину. спереду переходить в 
ій ужну оболонку. Містить вій- 
ковий (циліарний) м'яз, що віді- 
грає важливу роль в акомодації 
ока. При запаленні циліарного 
тіла виникають т. з. цикліти та 
іридоцикліт. 
ЦИЛІНДР (грец. мбМміуброс, від 
уоМуба -- катаю, кручу) -- тіло, 
обмежене замкненою  циліндрич- 
ною поверхнею та двома паралель- 
ними січними площинами. Части- 
ни цих площин, що обмежують 


Ц., наз. його основами, віддаль 
між ними -- висотою Ц. Якщо 
твірні  Ц. перпендикулярні до 


його основ, то Ц. наз. прямим 
(мал., 1), якщо не перпендикуляр- 
ні-- похилим (мал. 2). ЦД. 
наз. коловим, якщо його осно- 
ви -- круги. Об'єм прямого колово- 
го Ц. У ш лкК2й, бічна поверхня 
5 шдОлки, де л - 3,14159..., К -- 
радіус основи, Р -- висота цилінд- 


а. 
ЦИЛІНДРИЧНА ПОВЕРХНЯ - 
поверхня, утворена рухом прямої 
(твірної) в просторі так, що ця 
пряма весь час паралельна задано- 
му напрямові і перетинає дану кри- 
ву лінію (напрямну). На- 
прямною Ц. п. може бути коло, 
еліпс чи ін. замкнена крива (відо. 
повідну назву одержує обмежу- 
ваний цією поверхнею цилінор), 
гіпербола, парабола тощо. В ана- 
літичній геометрії циліндричну 
поверхню часто називають ци- 
ліндром. Див. також Призматич- 
на поверхня. 


ЦИЛІНДРИЧНІ МАГНІТНІ 
ДОМЕНИ -- циліндричні ділянки 
перпендикулярно намагніченої 
плоскопаралельної платівки магне- 
тика (фери- або феромагнетика), 
напрям намагніченості яких па- 
ралельний їхнім твірним і проти- 
лежний напрямові намагніченості 
решти платівки (мал.). Ц. м. д. 
спостерігаються в монокристалах 
ортоферитів, гексаферитів, фери- 
тів-гранатів рідкоземельних мета- 
лів (див. Ферити) і аморфних 
сполук /- і 4-металів (див. Пере- 
хідні елементи) з т. з. віссю лег- 
кого намагнічування, що напрям- 
лена вздовж нормалі до поверхні 
платівки. Розміри Ц. м. д. і тов- 
щини зразків, що містять їх, дорів- 
нюють »-» 1--100 мкм. Ц. м. д. 
можуть існувати у вигляді відо- 
кремлених доменів або утворюва- 
ти правильну гексагональну грат- 
ку під діянням т. з. магнітодиполь- 
них сил відштовхування. Особли- 
вістю їх є можливість зміщення 
вздовж поверхні зразка при наяв- 
ності просторово неоднорідного 
магн. поля або градієнта т-ри. У 
гратках Ц. м. д. можуть збуджува- 
тись коливання зміщень доменів, 
такі, як коливання кристалічної 
гратки у твердому тілі. Існують 
аналоги Ц. м. д. в платівках анти- 
феромагнетиків поблизу магн. фа- 
зових переходів і надпровідників 
1-го роду (див. Надпровідність) 
у  магн. полі. Спостереження 
Ц. м. д. і їхніх аналогів прово- 
диться магнітооптич. методами й 
т. з. методом порошкових фігур. 
Ц. м. д. широко використовують 
у пристроях для запису й пере- 
дачі інформації в ЕОМ. 

Літ.: Лисовский Ф. В. Физика ци- 
линдрических магнитньаіх доменов. 
М., 1979; Барьяхтар В. Г. |та ін.). 
Цилиндрические магнитньюе  домень. 


«Успехи рнзнцесних з наук», 1977, 
т. 121, в. 4. Ю. 1. Горобець. 
ЦИЛІНДРИЧНІ ФУНКЦІЇ - 


спеціальні функції, які є розв'яз- 
ками диференціального рівняння 
Бесселя 


а? | 
2 


ду 
422 2 


аг 


п2 


чіл зо 


а 1 


де п -- дійсне число, г -- дійсна або 


комплексна змінна. Рівняння (1) 
трапляється при розв'язуванні 
крайових задач потенціалу для 


циліндричної області (звідси наз- 
ва «циліндричні фунлцій») Роз- 
різняють такі осн. Ц. 

функції Бесселя 1-го роду 


У 3 ри рЕЕТ)Х 
Х (5 уро (2) 
2 
де Г (х) -- гамма- финечія якщо 
п--ціле число, пі адозев 


сх (-- 1)" 7, (2)); 


функції Бесселя 2-го роду (або 
функції Неймана) 
Ми (2) же 
1 
о Г./, (2) соз пло -- п (2)), 
(За) 
пово, ЖІ, к2, 


219 





ЦИЛІНДРИЧНІ 
ФУНКЦІЇ 


5 
«є (І) 





КІ ОВІ рак 
тронів . металі 
циклотронному 
нансі. 


орі ( сії 
при 
резо 





Цикута отруйна: 

1 -- гілка з квітками; 
2 -- плід; 

3 -- поздовжній розріз 
кореневища. 





похилий 


Прямий (1) 
(2) циліндри. 


С "н. 


Циклопропан. 





Ізольований циліндрич- 
ний магнітний домен 
(1) у платівці магнети- 
ка (2) з однією віссю 
легкого намагнічуван- 
ня: Н -- підмагнічува- 
льне поле, напрям 
якого збігається з віс- 
сю легкого намагнічу- 
вання, | -- намагні- 
ченість  магнетика. 


220 





ЦИМБАЛ 





Цимбалка. Золотий 
кінський налобник. 





Цимбали. 





Цинерарія гібридна. 





Цинодон  пальчастий. 
Загальний вигляд рос- 
лини та колосок. 


2 2 
Ма 2 пра Па о 


оо сей 
нії У ТУ Е лаку 
л Що! | 2 
вто 
В і п-К І 
ХП У -- в ре 
і за 
1 дан БРВ а уд 
л 31 2 у 
коч0 (36) 
п-0, кіІ, 52, 


де С -- стала Ейлера -- Маскеро- 
ні, останню суму в формулі . Об) 
беруть рівною нулеві при п - 0; 
функції Ганкеля 1-го і 2-го роду 


но) (2) -з /, (2) -К ЇМ, (2). 


ні) 


(2) з /, (2) -- ІМ, (2. | (9 


Кожна Ц. ф. є лінійною комбіна- 
цією функцій 


(1) (2) 


"Р (2) 1 М (2) або Н, (2) їН, (2). 
Значення Ц. ф. (2), (3) і (4) виз- 
начені для |аго 2 | « л; якщо 


| агє г | 22- л, то ці значення одер- 
жують з формул: 
іЕЛл. -гіпкл 
"п (е 2) ее є "п (2), 


зарано МІ о РР 
- ді (2) зіппАел сір пл. 


За допомогою Ц. ф. записують роз- 
в'язки деяких диференціальних 
рівнянь математичної фізики і 
дають розклади функцій в ряди 
Фур'є -- Бесселя. 
Літ.: Лебедев Н. Н. Специальнье 
функции и их приложения. М.--Л., 
1963; Корн Г., Корн Т. Справочник по 
математике для научньх работников 
и инженеров. Пер. с англ. М., 1974. 
й А.М. Самойленко. 
ЦИМБАЛ Андрій Калинович 
Гн. 30.ХІ (13.ХІП) 1916, с. Табури- 
щі, тепер у складі м. Світловод- 
ська Кіровогр. обл.| -- учасник 
партизан. руху на Україні під час 
Великої Вітчизн. війни 1941--45, 
старший лейтенант, Герой Рад. 
Союзу (1945). Член КПРС з 1944. 
В Рад. Армії з 1938. З ве- 
ресня 1941 -- боєць, командир гру- 
пи (роти) в партизан. загоні, потім 
з'єднанні під командуванням С. А. 
Ковпака. Відзначився в операції 
«Сарненський хрест». З січня 
1944 -- комісар батальйону в 1-й 
Укр. партизан. д-зії під команду- 
ванням П. П. Вершигори. З листо- 
пада 1944 -- на госп. роботі в Кіро- 
вогр. обл. Нагороджений 2 орде- 
нами Леніна, ін. орденами, меда- 
лями. 
ЦИМБАЛ Тетяна Василівна (н. 
14.ТХ 1946, Київ) -- укр. рад. 
актриса, нар. арт. УРСР (з 1983). 
В 1974 закінчила Київ. ун-т. З 
1969 -- диктор Укр. телебачення. 
Ведуча програм: «Актуальна ка- 
мера», «Голосую за професію», 
«Мистецтво народу», «Майстри 
мистецтв України», «Новини кіно- 
екрану» та ін. З 1979 -- викладач 
кафедри тележурна мотики в Ки- 
їв. ун-ті. . Дворниченко. 
ци МБАЛИ ло пбаїу; пер- 
шоджерело: грец. б одоу -- кім- 


вал) -- струнний ударний муз. ін- 
струмент. Має дерев'яний корпус 
трапецієвидної форми, над яким 
натягнуто струни. Звук видобува- 
ють ударами паличок по струнах. 
Народні Ц. виконавець кладе на 
коліна, удосконалені сучас. Ц. 
стоять на ніжках. Поширені здав- 
на, зокрема на Україні (входять 
до складу троїстої музики). Ви- 
користовуються також в оркест- 
рах народних інструментів. 
ЦИМБАЛИСТ (Іван Єлисейович 
(115 (27).Х 1911, с. Мощенка, тепер 
Городнянського р-ну Черніг. обл.-- 
1.Х. 1960, Чернігів) - учасник пар- 
тизан. руху на Україні під час Ве- 
ликої Вітчизн. війни 1941--45, Ге- 
рой Рад. Союзу (1944). Член 
КПРС з 1938. За фахом учитель. 
У 1939--40 і 1941 -- в Рад. Армії. 
У вересні 1941, потрапивши у воро- 
же оточення, вступив до Черніг. 
обласного партизан. загону. Боєць, 
політрук саперного взводу, коман- 
дир групи підривників у партизан- 
ських з'єднаннях під команду- 
ванням О. Ф. Федорова ії М. М. 
Попудренка. Був членом Черніг. 
підпільного обкому КП(6)У. Після 
війни -- на ; рад. і парт. роботі. 
ЦИМБАЛІСТ Віктор Петрович 
(н. 25.1 1930, с. Червоне, тепер 
смт Андрушівського і ан Жито- 
мир. обл.) -- р. актор, 
нар. арт. УРСР. О 1982). В 1952 
закінчив Київ. ін-т театр. мистецт- 
ва ім. І. К. Карпенка-Карого (педа- 
гог--Г. Юра), 1957--Київ. консер- 
ваторію ім. П. І. Чайковського 
(клас І. Паторжинського). З 1952 
працює в Київ. укр. драм. театрі 
ім. І. Франка. Серед ролей -- 
Гриць, Василь («Ой не ходи, Гри- 
цю, та й на вечорниці», «Циганка 
Аза» Старицького), Михайло Гур- 
ман («Украдене щастя» Франка), 
Свічка («Свіччине весілля» Ко- 
черги), Криницький («Павлинка» 
Янки Купали), Едмунд («Король 
Лір» Шекспіра). Нагороджений ор- 
деном Трудового Червоного Пра- 
пора, медалями. Ю.В. Петров. 
ЦИМБАЛКА -- кургани на право- 
му березі р. Білозерки біля зх. 
околиці с. Великої Білозерки Ка- 
м'янсько-Дніпровського р-ну За- 
поріз, обл. 1)Велика Ц.--скіф- 
ський курган 4ст. дон. е. Дослі- 
джував його 1867--68 І. Є. Забе- 
лін. У насипі кургану (15 м зав- 
вишки) відкрито центр. поховання 
і поховання 6 коней. Збруя 4 ко- 
ней була срібною, двох інших 
золотою. Інтерес становлять 2 довгі 
золоті налобні пластини: одна з фі- 
гурою змієногої богині (іл. див. 
до ст. Міфологія, т. 7, с. 432-- 
433), друга прикрашена двома гри- 
фонами, що стоять на задніх лапах, 
а також 2 пари нащічників у вигля- 
ді листа, що закінчується стилізо- 
ваним зображенням голови дель- 
фіна.2)Ма лацЦ.-- курган брон- 
зового віку біля Великої Ц., дос- 
ліджений І. Є. Забєліним 11868. 
У похованні 9 ст. дон. е. знайдено 
5 кістяних і 5 бронзових наконеч- 
ників стріл, бронзові стременопо- 
дібні вудила, золоту платівку, 
чорнолощений горщик з пастовою 
інкрустацією. Ю. В. Болтрик. 
ЦИНГА, скорбут -- захворювання 
людини, спричинюване нестачею 
в організмі вітаміну С (аскорбіно- 
вої кислоти). Розвивається при не- 
достатньому надходженні вітамі- 
ну С з їжею, може виникати також 


і при повноцінному харчуванні, 
якщо порушується засвоєння орга- 
нізмом вітаміну С. Для Ц. харак- 
терні порушення в центральній 
нервовій системі (неврастенія) та 
зміни на шкірі і слизових оболон- 
ках. Шкіра стає блідою, сухою, 
шорсткою, ясна спочатку бліді, 
згодом червоніють, набрякають, 
починають кровоточити. Зуби роз- 
хитуються і випадають. На шкірі 
з'являється дрібнокрапковий ви- 
сип, виникають анемія та крово- 
виливи у м'язи, серозно-геморагіч- 
ний випіт у плевру, перикард то- 
що. Порушуються функції шлун- 
ково-кишкового тракту, серцево- 
судинної системи, знижується тиск 
крові. Профілактика: зба- 
лансоване харчування (споживан- 
ня овочів та фруктів, що містять 
багато вітаміну С), приймання пре- 
паратів вітаміну С. Лік уван- 
н я: аскорбінова к-та, препарати 
вітаміну С в поєднанні з вітамі- 
ном Р. 

ЦИНЕРАРІЯ (Сіпегагіа) -- рід 
рослин родини складноцвітих. 
Трав'янисті рослини і півкущі з 
повстистоопушеними листками. 
Квітки різного кольору, в одному 
кошику або всі вони язичкові, або 
крайові -- язичкові, а серединні -- 
трубчасті. Бл. 26 видів, пошир. в 
Пд. Африці. В СРСР, зокрема 
в УРСР, як декоративні культи- 
вують два види: Ц. примор- 
ську (С. тагіїіта), яку вирощу- 
ють як бордюрну рослину, Ц. гіб- 
ридну (С. Бубгіфа) з строкатими 
квітками; культивують як декора- 
тивну кімнатну рослину. 
ЦИНІЗМ (від грец. моміонос -- 
вчення  кініків) презирливе 
ставлення до культури суспільст- 
ва, до його духовних і особливо 
моральних цінностей та загально- 
прийнятих норм поведінки; безсо- 
ромність. Див. також Аморалізм. 
ЦИНІЯ рід рослин родини 
ад тоцвняя: Те саме, що й ма- 


цинк (2іпсит; від нім. 7іпкК), 
Спо-- хім. елемент ІП групи періо- 
дичної системи елементів Д. І. Мен- 
делєєва, ат. н. 30, ат. м.65,38. При- 
родний Ц. складається з п'яти 
стабільних ізотопів, одержано де- 
в'ять радіоактивних ізотопів. Ц. 
відомий з давніх часів. Вміст його 
у земній корі 8,3 " 10 9 9; за ма- 
сою. Є багато мінералів, до скла- 
ду яких входить Ц., напр., сфа- 
лерит, смітсоніт (див. Цинкові 
руди). У вигляді сполук є в по- 
ліметалевих рудах. Ц.-- метал 
сріблясто- блакитнуватого кольору; 
густ. 7130 кг/м?) | іпл 419,5"С; 
Їхип 907 "С. На повітрі окислюєть- 
ся, покриваючись захисною  плів- 
кою. При нагріванні в середовищі, 
де є кисень, інтенсивно згоряє з 
утворенням оксиду 2пО. Реагує з 
галогенами, сіркою, розчиняється 
в к-тах, лугах тощо (див. Цинку 
сполуки). Дуже чистий Ц. невзає- 
модіє з сірчан. к-тою. Добувають, 
випалюючи збагачену флотацією 
сульфідну руду. З оксиду метале- 
вий Ц. одержують піро- або гідро- 
металургійним способами. Засто- 
совують для нанесення покриттів 
(див. Цинкування), виробництва 
цинку сплавів, виготовлення по- 
ліграфічних кліше (див. Цинко- 
графія), гальванічних елементів, 
як відновник при вилученні індію, 
талію, золота та ін., у хім. аналізі 


тощо. ДЦ. ворганізмі -- біо- 
генний елемент. Вміст Ц. у біль- 
шості організмів становить тисяч- 
ні частки процента їхньої маси. 
Багаті на Ц. гриби, особливо от- 
руйні, лишайники, хвойні рослини 
та деякі безхребетні морські тва- 
рини (напр., устриці). В рослини Ц. 
потрапляє з грунту і води, в орга- 
нізм тварин і людини -- 3 їжею. 
Серед рослин є концентратори Ц. 
(напр., деякі фіалки). Ц. підви- 
щує посухо-, жаро- та холодостій- 
кість рослин, а недостача Ц. при- 
зводить до появи у них різних 
функціональних хвороб. Явище 
цинкової недостачі у тварин та лю- 
дини в природних умовах майже 
не виникає. Добова потреба дорос- 
лої людини у Ц. не перевищує 16 
мг і покривається звичайно добо- 
вим харчовим раціоном. 
Ж. Д. Гудзенко 

, (Ц.- хім. елемент). 
ЦИНКОВА ОБМАНКА -- міне- 
рал, те саме, що й сфалерит. 
ЦИНКОВИЙ ШПАТ -- мінерал, 
те, саме, що й смітсоніт. 
ЦИНКОВІ ДОБРИВА -- хімічні 
сполуки, що містять цинк у доступ- 
ній для рослин формі; один із 
видів мікродобрив. Недостача цин- 
ку в грунті порушує утворення 
ауксинів у рослинах, що затримує 
їхній ріст; ослаблюється синтез 
складних вуглеводів (сахарози і 
крохмалю). Особливо чутливі до 
недостачі цинку плодові і цитру- 
сові, кукурудза, соя і деякі овоче- 
ві культури. На Україні у біль- 
шості типів грунтів достатня вало- 
ва кількість цинку, але він мало 
доступний для рослин. Тому на 
грунтах, де не вистачає рослинам 
цинку, виникає потреба в застосу- 
ванні Ц. д. Як Ц. д. використову- 
ють сульфат цинку, мінеральні 
добрива, збагачені цинком, цинко- 


вмісні відходи  мідеплавильних 
заводів іїін. 
ЦИНКОВІ РУДИ -- природні 


мінеральні утворення, які містять 
цинк у таких кількостях, що його 
економічно доцільно вилучати за 
сучасного рівня розвитку науки і 
техніки. Осн. джерело одержання 
цинку -- поліметалеві руди. Гол. 
пром. мінерали Ц. р.-- сфалерит 
(містить понад 67 95 цинку), сміт- 
соніт (понад 64 9 7пО), тенантит 
СизСиаАзд9;з (містить домішки 
2п). У Рад. Союзі родовища Ц. р. 
є в РРФСР (на Уралі, Алтаї, в 
Забайкаллі), Таджикистані, на 
Україні (зокрема, в Донбасі й на 
Закарпатті); за рубежем -- у 
США, Канаді, Австралії. 

В. В. Науменко. 
ЦИНКОГРАФІЯ (від цинк і грец. 
убафа -- пишу)-- 1) Спосіб виго- 
товлення друкарських форм висо- 
кого друку (кліше) фотографічним 
перенесенням зображень на пла- 
стину з цинку або ін. матеріалу. 
За цинкографським способом не- 
гативне зображення (див. Негатив) 
відтворюваного оригіналу (напр., 
кресленика) копіюють на вкриту 
світлочутливим шаром пластину; 
при цьому частини світлочутливо- 
го шару, що на них крізь прозорі 
місця негатива потрапляє світло, 
задублюються (сгають  нерозчин- 
ними у воді), а після проявлення у 
воді (незадублені частини в ній 
розчиняються) утворюють позитив- 
не зображення (див. Позитив), яке 
складається з штрихів або растро- 


вих точок. Щоб поглибити незадуб- 
лені (пробільні) елементи, їх під- 
дають травленню. Щтрихові клі- 
ше травлять переважно на глибину 
0,04--1, растрові -- 0,035--0,12 мм. 
2) Підприємство або цех, де виго- 
товляють  цинкографські кліше. 
ЦИНКОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ 
-- металоорганічні сполуки, що 
містять у молекулі зв'язок цинк -- 
вуглець. Існують повні Ц. с. 
К;Сп і мішані В.72аХ., дев. -- вугле- 
водневі радикали (однакові або 
різні), напр. СН», С-.Н:; Х -- кис- 
лотний залишок (найчастіше Вг, 
Г). Ц. с.-- рідини |напр., діетил- 
цинк (С;,Н.),72п) або тверді речо- 
вини |дифенілцинк (СН), п та 
ін.|; на повітрі нестійкі, нижчі 
члени В;2п (до В а- С.Н,а) само- 
займаються й енергійно розклада- 
ються водою. За хім. властивостя- 
ми Ц. с. аналогічні ін. металоорга- 
нічним сполукам, але менш реак- 
ційноздатні. Застосовують для 
синтезу кетонів, як каталізатори 
полімеризації оксидів олефінів, 
карбонільних сполук (див. Рефор- 
матського реакція) тощо. 

ЦИНКУ СПЛАВИ -- сплави на 
основі цинку. У Ц. с. невисока т-ра 
плавлення, добра рідкотекучість, 
їх можна легко обробляти різан- 
ням і тиском, зварювати і паяти. 
Вади Ц. с.: низькі мех. властивос- 
ті при підвищеній т-рі, незначна 
корозійна стійкість в кислих |і 
лужних середовищах, вони схиль- 
ні до зміни розмірів у процесі 
природного старіння металів. 
Щоб підвищити корозійну стій- 
кість і поліпшити  ЗОВН. ВИГЛЯД, 
на Ц. с. наносять хромові, ніке- 
леві або кадмієві захисно-декора- 
тивні і захисні покриття. Найпо- 
ширеніші -- сплави цинку з алю- 
мінієм і міддю, в яких міститься 
також невелика кількість магнію, 
свинцю, олова та ін. елементів. 
Ц. с. бувають ливарні й деформів- 
ні. Є й антифрикційні Ц. с. (див. 
Антифрикційні матеріали), що 
їх використовують як замінники 
олов'янистих бронз і бабітів у 
підшипниках ковзання важких 
металорізальних верстатів,  пре- 
сів, підйомних машин і прокатних 
станів. Ц. с. застосовують в ав- 
томобіле- і вагонобудуванні, елек- 
тротех. і приладобудівній пром- 
сті, поліграфії тощо. 

ЦИНКУ СПОЛУКИ -- хім. спо- 
луки, що містять цинк у ступені 
окислення -2. Оксид цинку 
200 -- білий порошок, густ. 5470 
кг/м3, іпл 1800 "С; виявляє амфо- 
терні властивості (див. Амфотер- 
ність). Застосовують у виробн. 
т. з цинкових білил, як 
наповнювач гуми, пластмас, а та- 
кож у парфюмерії, косметиці, 
медицині (у вигляді мазей, паст, 
присипок при шкірних захворю- 
ваннях) тощо. Хлорид цин- 
ку 7пСІ, -- білі гігроскопічні 
кристали; густ. 2900 кг/м2; Їпл 
322 "С; їхкип 7227С; добре розчи- 
няється у воді. Одержують, роз- 
чиняючи цинк або його оксид у 
соляній к-ті та ін. способами. Ви- 
користовують для просочування 
деревини, травлення металів (див. 
Травлення в техніці), як дзневод- 
нюючу речовину тощо. Суль- 
фід цинку 72п5-- білий поро- 
шок, густ. 3980--4090 кг/м3; не- 
розчинний у воді, розчиняється в 
к-тах; одержують діянням сульфі- 


ду амонію на розчини солей цинку. 
Застосовують як люмінофор, ле- 
гований міддю або сріблом у сумі- 
ші з С45 для виготовлення телеві- 
зійних трубок і екранів, у виробн. 
високоякісних, нетоксичних фарб, 
зокрема т. з. літопону, як напів- 
провідник для лазерів. Сульфат 
цинку -- 2050; : "Н.О (цинко- 
вий купорос) -- добре розчинний 
у воді; застосовують у виробн. віс- 
кози, мінеральних фарб, емалі, у 
металургії, медицині тощо. 
Ж. Д. Гудзенко. 

ЦИНКУВАННЯ -- нанесення на 
поверхню металевих (переважно 
сталевих і чавунних) виробів ша- 
ру цинку або цинку сплавів. Тов- 
щина такого покриття становить 
найчастіше 20--40, іноді 200--250 
мкм. Розрізняють Ц.: «гарячим» 
способом (витримуванням виробів 
у розплавленому цинку), способом 
електролітичним (електролізом у 
лужних і кислих електролітах), 
дифузійним (див. Дифузійні по- 
криття) і розпилюванням гаря- 
чого металу спец. апаратами. До 
Ц. вдаються у буд-ві, автомобіле- 
будуванні, електротех., хімічній 
та ін. галузях промисловості, щоб 
захистити листи, стрічки, тру- 
би та ін. вироби від корозії ме- 
талів. 
ЦИНОДОН, свинорий (Суподоп)-- 
рід трав'янистих багаторічних рос- 
лин родини злакових. Відомо 10 
видів, пошир. в тропіч. і субтропіч. 
районах Пд. Африки й Австралії. 
В СРСР, у т. ч. на Україні -- один 
вид . пальчастий, свинорий 
(С. дасісуїоп). Стебло 10--60 см 
заввишки. Листки лінійно-ланцет- 
ні, блакитнувато-зелені, здебіль- 
шого опушені. Колоски дрібні, 
одноквіткові, сидячі. Суцвіття 
пальчасте -- складається з 3--7 ко- 
лосковидних гілочок. Плід -- зер- 
нівка. Росте на піскуватих, гли- 
нистих, засолених і галькових грун- 
тах. Як бур'ян росте у посівах зер- 
нових та просапних культур в пів- 
денних р-нах Степу і в Гірському 
Криму. 
Заходи боротьби. Лу- 
щення стерні; культивація площ 
просапних культур. Хімічні 
внесення в грунт гербіцидів. 
ЦИПОЛА  Гізела |Альбертівна 
(н. 27.1Х. 1944, с. Гать, тепер Бере- 
гівського р-ну Закарп. обл.) -- 
укр. рад. співачка (лірико-драма- 
тичне сопрано), нар. арт. УРСР 
(з 1976). У 1969 закінчила Харків. 
ін-т мистецтв ім. І. П. Котлярев- 
ського. З 1969 -- солістка Київ. 
театру опери та балету. Партії: 
Оксана («Запорожець за Дунаєм» 
Гулака-Артемовського),  Мариль- 
ця («Тарас Бульба» Лисенка), 
Татьяна, Ліза («Євгеній Онєгін», 
«Пікова дама» Чайковського), Дез- 
демона («Отелло» Верді), Чіо- 
Чіо-сан (однойменна опера Пуччі- 
ні), Наталья («Тихий Дон» Дзер- 
жинського), Мар'яна,  Інгігерда 
(«Арсенал», «Ярослав Мудрий» 
Г. Майбороди). Камерна співачка. 
Держ. премія Груз. РСР ім. 3. П. 
Паліашвілі, 1973. 

В. Д. Туркевич. 
ЦИР, Бреща -- річка у Волин. обл. 
УРСР, права  прит. Прип'яті 
(бас. Дніпра). Довж. 51 км, пло- 
ща бас. 725 км2?. Тече Поліською 


низовиною, заплава заболочена. 
На ічці -- м. Камінь-Кашир- 
ський. 


221 





ЦИР 





Т. В. Цимбал. 








В. П. Цембаліст. 









ЖЕ з 





споруди. 


Циклопічні 
Кладка стіни урартсь- 
кої фортеці Хайкаберд, 


222 





ЦИРК 





Цирк. Дресирувальни- 
ця І. М. Бугримова. 





Цирк. Повітряні 
гімнасти 

. А. Разумов 
іП. С. Чернега. 





Цирк. Джигіти 
Кантемірови. 


ЦИРК (від лат. сігси5 -- коло) -- 
1) Різновид видовищного мистец- 
тва. Циркова програма включає 
гімнастичні та акробатичні вправи, 
клоунаду, муз. ексцентрику, ви- 
ступи з дресированими тваринами, 
верхову їзду, жонглювання, ілю- 
зіонізм, пантоміму тощо. Елементи 
циркового мистецтва відомі ще в 
старод, Єгипті, Греції і Римі; на те- 
риторії СРСР-- у Вірменії і вГру- 
зії (І ст. н. е.). За середньовіччя 
на ярмарках і народних гуляннях 
виступали мандрівні актори: гі- 
стріони, жонглери, шпільмани -- 
в Зх. Європі; дорвози (канатохід- 
ці), найрангбози (фокусники) -- 
в Серед. Азії, скоморохи -- в Київ. 
Русі. В 1780 на базі однієї з шкіл 
верхової їзди Ф. Астлей створив 
у Лондоні перший стаціонарний 
Ц. (т. з. Амфітеатр Астлея). В 19 
ст. стаціонарні Ц. з'явилися у 
багатьох містах Європи й Америки: 
у Парижі -- (1807), Відні (1808), 
Берліні (1856). В 1887 у Гамбурзі 
К. Гагенбек створив перший т. з. 
зооцирк. У 1883 в США почав 
діяти Ц. під назвою «Дикий За- 
хід». У 20 ст. в країнах Зх. Євро- 
пи, Америки, Азії працюють гол. 


чин. пересувні цирки. 
До створення в Росії і на Україні 
стаціонарних  цирків існували 


мандрівні циркові трупи, балага- 
ни, а також звіринці. В Росії пер- 
ші стаціонарні Ц. виникли в 19ст.: 
в Петербурзі (1827), Москві (1866), 
Києві (1875; див. Київський цирк). 
Серед артистів дореволюц. рос. Ц. 
-- А. і В. Дурови, В. Лазаренко, І. 
Радунський, П. Крутиков, М. Си- 
чов, В. Соболевський, К. і М. Па- 
щенки, Ф. Молодцов, І. Піддуб- 
ний, Я. Польді. Деякі з них пра- 
цювали і в рад. час. 
Програми рад. Ц. будуються за те- 
матичним принципом як цілісні 
вистави. В них багато уваги при- 
діляється номерам, які демонстру- 
ють мистецтво народів СРСР. Се- 
ред майстрів рад. Ц.: І. Бугримо- 
ва, М. Рум'янцев (Карандаш), Є, 
Мілаєв, Ю. Нікулін, М. Ольхо- 
виков, В. Оскал-оол, О. Попов, 
родина Кіо, В. Філатов, зокрема 
укр. артисти Ц. - В. і Л. Шевчен- 
ки, антиподисти Микитюки, брати 
Французови та ін. (див. також 
підрозділ Цирк в т. 11, кн. 2, Ук- 
раїнська Радянська Соціалістич- 
на Республіка). 
В СРСР (на 1984) -- 69 стаціонар- 
них та 15 пересувних Ц., 13 зоо- 
цирків, 6 дирекцій «Цирк на сце- 
ні» (Московська, Ленінградська, 
Українська, Новосибірська, Рос- 
товська, Ташкентська). 
У 1938 в Москві створено перше 
в світі Державне уч-ще цирково- 
го (з 1961 -- і естрадного) мисте- 
цтва. В Державному ін-ті театр. 
мистецтва ім. А. В. Луначарського 
відкрито відділення режисерів ЦН. 
(1966) і кафедру Ц. (1973). На Ук- 
раїні (з 1975) підготовку кадрів 
здійснює Київ. держ. уч-ще естрад- 
но-циркового мистецтва. 2) Спору- 
да з ареною та амфітеатром, де 
відбуваються циркові вистави. 
Літ.: Дмитриев Ю. Цирк в России. 
От истоков до 1917 г. М., 1977; Дмит- 
риев Ю. История советского цирка в 
самом  кратком  очерке. М., 1980; 
Черненко Й. М. Мистецтво цирку. К., 
1962; Цирк. Маленькая знциклопедия. 
М., 1979; Жандо Д. История мирово- 
го цирка. Пер. с франц. М., 1984. 

Б. Кордіані. 


ЦИРК ГІРСЬКИЙ -- природне 
чашоподібне заглиблення на схи- 
лах гір з крутими скелястими схи- 
лами і полого-ввігнутим днищем. 
Утворюються в результаті зсувів 
та ерозійної діяльності льодовиків. 
ЦИРКОН (нім. 7ігкоп; першодже- 
рело: перс. заргун -- золотистий)- - 
мінерал класу силікатів. 71|510,,). 
Сингонія тетрагональна. Густ. 4,7. 
Твердість /о Колір оранжевий, 
жовтий, коричневий, рожевий, чер- 
воний. Блиск алмазний. Ц.-- ра- 
діоактивний мінерал. Виділяють 
такі відміни Ц.: гіацинт, малакон 
і циртоліт (містять уран, торій і 
рідкісноземельні елементи), аль- 
віт (гафній і торій) та інші. 
Ц.-- акцесорний мінерал гранітів, 
сієнітів та ін. гірських порід. 
Значні запаси Ц. відомі в США, 
Шрі-Ланці, Сх. Австралії. В Рад. 
Союзі є на Уралі, в Зх. Сибіру, 
на Україні та в ін. районах. Його 
одержують і штучно. Ц.-- осн. 
джерело цирконію і гафнію, Його 
використовують також для виробн. 
вогнетривкої кераміки, глазурі, 
емалі; прозорі, гарно забарвлені 
відміни в ювелірній справі. 
ЦИРКОНІЙ (7ігсопійт; від нім. 
Дігкоп -- циркон), 2г -- хім. еле- 
мент ГУ групи періодичної систе- 
ми елементів Д. І. Менделєєва, ат. 
н. 40, ат. м. 91,22. Природний 


ЦД. те дається з ізотопів  297г 
(51,5 90), 917го (11,2 90), рег 
(71 0 3 на (17,4 ої 1 ЗЙ 
(2,8 22). Відомі радіоактивні ізо- 
топи. М відкрив 1789 нім. хімік 


М. Г. Клапрот (1743--1817). Мета- 
левий Ц. одержав 1824 Й. Я. Бер- 
целіус. Вміст Ц. у земній корі 
1,7-:1072 9 за масою. У природі по- 
ширені переважно мінерали циркон 
і баделеїт. Ц.-- сріблясто-білий 
метал; хімічно чистий -- надзви- 
чайно ковкий; густ. 6450 кг/м3; 
Їпл 1852 "С; ікип 4330 "С. На повіт- 
рі вкривається захисною плівкою 
цирконію діоксиду, яка захищає 
метал від корозії. Не розчиняєть- 
ся в лугах, у соляній та азотній 
к-тах. Металевий Ц. одержують 
гол. чин. магнієтермічним спосо- 
бом з тетрахлориду 7тСЇ,. Ц., очи- 
щений від гафнію, є конструкцій- 
ним матеріалом ядерних реакто- 
рів (див. Атомна енергетика); 
його вводять у сталі й сплави для 
підвищення їхніх мех. властивос- 
тей (див. Цирконію сплави), поро- 
шок Ц. використовують як гетер 
в електровакуумній техніці тощо. 
ЦИРКОНІЮ ДІОКСИД, оксид 
цирконію (ТУ), 2гО», -- безбарвні 
кристали, пл 2900"С; не розчи- 
няється у воді, у розчинах біль- 
шості к-т, лугів 1 солей; розчиня- 
ється у фтористоводневій кисло- 
ті, концентрованій сірчаній, роз- 
плавленому склі. Має амфотерні 
властивості (див. Амфотерність). 
У природі існує у вигляді мінералу 
баделеіту. У пром-сті одержують 
прожарюванням сульфатів або 
нітратів цирконію. Застосовують у 
виробн. вогнетривких  матеріа- 
лів, керамічних матеріалів, ема- 
лей, скла; служить сировиною для 
одержання цирконію. Синтетичні 
кристали на основі стабілізованих 
оксидів цирконію і гафнію наз. 
фіанітами. 

ЦИРКОНІЮ СПЛАВИ -- сплави 
на основі цирконію з добавками 
олова, заліза, хрому та ін. легую- 
чих елементів. Відзначаються ма- 


лим ефективним перерізом погли- 
нання теплових нейтронів, висо- 
кою і стабільною корозійною стій- 
кістю у воді та парі високих пара- 
метрів, в ін. агресивних середови- 
щах, доброю пластичністю, задо- 
вільною міцністю. Їх використо- 
вують в атомній енергетиці (з них 
виготовляють,  напр., елементи 
конструкції активної зони тепло- 
вих реакторів), у металургії (ни- 
ми легують, модифікують або роз- 
кислюють сталь). 

ЦИРКУЛЯР (від лат. сігсиіагіз -- 
круговий), обіжник -- письмове 
розпорядження директивного ха- 
рактеру, що надсилається держ. 
чи громадським органом підлег- 
лим підвідомчим установам або 
підлеглим службовим особам. 
ЦИРКУЛЯЦІЯ АТМОСФЕРИ 
(лат, сігсиіасіо -- кругообіг, коло- 
ворот) -- сукупність повітряних 
течій в атмосфері. Пов'язана з 
неоднаковим розподілом  атмос- 
ферного тиску, зумовленим нерів- 
номірним припливом сонячної ра- 
діації, неоднорідністю земної по- 
верхні та обертанням Землі навко- 
ло своєї осі. Розрізняють заг. і 
місцеву циркуляції. Загальна 
Ц. а. включає тпасати, мусони, 
повітр. течії, пов'язані з проход- 
женням циклонів та антициклонів 
(у межах тропосфери), зональні -- 


зх. і сх. течії (у стратосфері), а 
також струминні течії. Доміс- 
цевої Ц. а. належать бризи, бо- 


ра, фени, гірсько-долинні та ін. 
вітри місцеві. 

Характер заг. Ц. а. визначається 
переміщенням теплих та холодних 
повітряних мас. Біля екватора по- 
вітря нагрівається і піднімається 
вгору, переміщуючись у напрямі 
полюсів, на його місце надходить 
холодне повітря. Під дією Коріо- 
ліса сили повітряні маси відхиля- 
ються від меридіонального напря- 
му до широтного, набувають зо- 
нального характеру і не досягають 
полюсів. Внаслідок цього у помір- 
них широтах створюються знач- 
ні горизонтальні градієнти темпе- 
ратури і тиску (див. Баричний 
градієнт), що зумовлюють розви- 
ток активної циклонічної діяльнос- 
ті. Вплив циклонічної діяльності 
зменшує температурні контрасти 
між тропічними та полярними рай- 
онами. Відповідно до розподілу 
атм. тиску над земною поверхнею 
перенос повітря відбувається в ці- 
лому зонально. Найкраще зональ- 
ний перенос у тропосфері виявле- 
ний у тропічних широтах. У ниж- 
ній тропосфері (особливо над океа- 
нами) переважають постійні сх. 
течії пасати, у верх. -- течії 
протилежного напряму -- антипа- 
сати. З вис. понад 5 км вплив під- 
стилаючої поверхні та циклонічної 
діяльності на структуру областей 
тиску зменшується, зх. перенос по- 
вітря встановлюється над усією 
земною кулею (за винятком приек- 
ваторіальної зони). Їстотну роль 
у процесах поглинання та відбиття 
сонячної радіації відіграє неодно- 
рідність тідстилаючої поверхні. 
Нагрівання та охолодження сухо- 
долу відбувається швидше, ніж 
водної поверхні, тому над матери- 
ками перепади добових (день -- 
ніч) та сезонних (літо -- зима) 
температур досягають значних ве- 
личин. Нерівномірний розподіл 
суходолу та моря зумовлює утво- 


рення сезонних центрів дії атмо- 
сфери. Внаслідок різниці між тем- 
пературою суходолу та моря у 
ряді районів формуються мусони. 
Місцева Ц. а. з добовою періодич- 
ністю пов'язана з нерівномірним 
нагріванням суходолу й води, а 
також особливостями  орографії. 
Ц. а. забезпечує теплообмін 1 во- 
логообмін на земній кулі, вона 
є важливим кліматоутворюючим 
фактором, що визначає особливос- 
ті погоди і клімату певного регіо- 
ну. Всебічне вивчення Ц. а. має 
велике наук. та практичне значен- 
ня, зокрема для складання птро- 
гнозів погоди. У Т. Логвинов.| 
ЦИРКУЛЬ (від лат. сігсиій5 
коло, круг) -- 1) Креслярський ін- 
струмент для проведення кіл та 
їхніх дуг, вимірювання довжини 
відрізків і перенесення розмірів, 
а також для кратного збільшення 
чи зменшення даних відрізків 
(пропорційний циркуль). Склада- 
ється з двох шарнірно з'єднаних 
ніжок. Див. також Штангенцир- 
куль. 2) Ц. еліптичний, 
еліпсограф -- інструмент для ви- 
креслювання еліпсів (мал.). Якщо 
аї Б -- півосі еліпса, то муфту М 
і шарнір В слід закріпити так, щоб 
АМ -аї ВМ - р. 3) Сузір'я Пд. 
півкулі неба. На території СРСР 
не видно. 

ЦИРОЗ (від грец. міробі -- ли- 
монно-жовтий) -- рубцеве змор- 
щення |і п но органа у 
зв'язку з інфекційним  захворю- 
ванням, інтоксикацією, порушен- 
ням обміну речовин та ін. причина- 
ми. В основі більшості Ц. лежить 
розвиток вогнищ дистрофії та 
некрозу з наступною заміною їх 
сполучною тканиною (склероз) і 
одночасним розвитком осередків 
регенерації паренхіми. Ц. в осн. 
вражає печінку (див. Цироз пе- 
ен нирки (нефроцироз), леге- 

і (пневмоцироз) та ін. 

ЦИРОЗ ПЕЧІНКИ хронічне 
захворювання печінки у людини 
і тварин. Характеризується  ди- 
строфією печінкових клітин,  ди- 
фузним розростанням сполучної 
тканини, вузловою регенерацією 
печінкової тканини, перебудовою 
часток печінки та її судинної ар- 
хітектоніки. Здебільшого Ц. п. 
виникає внаслідок гострих чи хро- 
нічних запалень печінки (при хво- 
робі Боткіна, малярії та ін. інфек- 
ційних хворобах), хроніч. алкого- 
лізмі, отруєннях, неповноцінному 
харчуванні. Ознаки Ц. п.: заг. 
кволість, нудота, втрата апетиту, 
проноси або запори, чосові крово- 
течі, печінка та селезінка збільшу- 
ються і ущільнюються. Може ви- 
никати асцит або жовтяниця. 
Перебіг хвороби хронічний. Лі - 
кування: дієта, обмеження пси- 
хічних і фізичних навантажень. 
медикаментозне. 


ЦИРУЛЬНИК (польс. сугийїк) -- 
особа, що подавала певні види 
хірургічної допомоги  (кровопус- 
кання, вправлення вивихів тощо). 
Ц. практикували в країнах Євро- 
пи, переважно за часів середньо- 
віччя (подекуди -- і в серед. 
19 ст.); виконували також обов'яз- 
ки перукарів. 

ЦИС- (лат. сіз5 -- по цей бік, з 
цього боку) у хімії -- пристав- 
ка в назвах хім. сполук. Показує, 
що замісники у молекулі одного 


з двох геом. ізомерів розтащова- 
ні з одного боку відносно лінії 
подвійного зв'язку або  площи- 
ни кільця. Див. також Транс- у 
хімії, Ізомерія, Номенклатура 
хімічна. 

ЦИСОЇДА (від грец. міособз 
плющ і єїдос -- вигляд) -- плоска 
крива лінія, що являє собою гео- 
метричне місце точок М пучка 
прямих з центром О (який лежить 
на колі), для яких ОМ - РО 
(мал.). ТутР1О -- точки перетину 
прямої ОМ відповідно з колом 
і дотичною г, що проведена до кола 
в точці, діаметрально протилежній 
точці О. Рівняння Ц. в декартових 
координатах: у? ху(а -- х); 
у полярних: р с: а 5іп? ф/со5 ф. По- 
чаток координат О є особливою 
точкою -- точкою звороту, пряма 
х ше а -- асимптотою. Площа між 
Ц. і асимптотою 5 Зла?/4. 
ЦИСС Григорій Іванович 112 (24). 
ГУ 1869, Ровно -- 30.ХІП 1934, 
Полтава | український радян- 
ський живописець. З 1889 нав- 
чався в Моск. уч-щі живопису, 
скульптури та архітектури, 1896-- 
1900 -- в петерб. АМ у І. Рєпіна. 
Автор портретів: художників В. 
Волкова, г Мясоєдова (1900--01), 
О. Печерської (1903), артиста М. 
Вільшанського в костюмі запорізь- 
кого козака (1907), художника В. 
Магденка (1916--17), О. Бокій 
(1920--21), Т. Шевченка (1929), 
І. Персіянової (1931), М. В. Фрун- 
зе (1933). В 1920--25 викладав у 
худож. студіях Полтави. Твори 
зберігаються в Полгав. худож. му- 
зеї, ДМУОМ у Києві, Київ. му- 
зеї Т. Г. Шевченка. В. М. Ханко. 
ЦИСТА (від грец. хфотіс -- міхур) 
-- тимчасова форма існування ба- 
гатьох одноклітинних організмів, 
що характеризується / наявністю 
більш-менш щільної захисної обо- 
лонки, яка також наз. Ц. З тварин 
Ц. утворюють найпростіші (деякі 


джгутикові, корененіжки, споро- 
вики, інфузорії), з рослин -- пери- 
динієві водорості, хризомонади, 


евглени та ін. Ц. найчастіше утво- 
рюються при різкій зміні умов 
існування. У вигляді Ц. організм 
може існувати кілька років. У 
деяких тваринних організмів ут- 
ворюються Ц. розмноження, які 
мають тонку оболонку, існують ко- 
роткий період. 

ЦИСТЕЇН, а-аміно-В-тіопропіоно- 
ва кислота, СзоН,МО» -- сірко- 
вмісна моноаміномонокарбонова 
амінокислота. Похідне аланіну. 
Біосинтез відбувається з метіоні- 
ну і серину. Наявність в молекулі 
ЦД. сульфгідрильної групи (--5Н--) 
зумовлює його значну біол. актив- 
ність. У складі пептидів (зокрема, 
глютатіону), ферментів та ін. 
білків Ц. бере участь у багатьох 
процесах обміну речовин. При гід- 
ролізі цистеінвмісних білків Ц. 
перетворюється на цистин. 
ЦИСТЕРНА (лат. сізсегпа -- во- 
дойма, водосховище) закрита 
ємність (споруда), в якій зберіга- 
ють або перевозять рідини, зрідже- 
ні гази, сипкі матеріали. Стаціо- 
нарні Ц. бувають: кам'яні, бетонні, 
залізобетонні та металеві; підзем- 
ні, заглиблені й наземні (на фун- 
даменті). Пересувні Ц. являють со- 
бою резервуари (з сталі, спла- 
вів алюмінію, пластмаси), змонто- 
вані на залізничних візках (Ц.- 
вагони), на автомоб. шасі (автомо- 


білі-цистерни, мал.) або буксиро- 
вані автомобілями- -тягачами. В 
СРСР місткість залізнич. Ц.-- до 
140, автомобільних Ц.-- звичайно 
1 52-5 м3. 

ЧИСТЕРЦІАНЦІ, бернардинці -- 
члени католицького «жебрущого» 
чернечого ордену, заснованого бе- 
недиктинцями 1098 у містечку 
Цістерціумі (Франція). В 1125 
створено жіночий орден Ц. У 18-- 
19 ст. більшість монастирів Ц. бу- 
ло ліквідовано. Нечисленні об'єд- 
нання Ц. існують в капіталістич- 
них країнах і досі. 

цистин, 3,  3"-дитіо-біс-2-амі- 
нопропіонова  к-та -- дисульфід 
цистеїну; діамінодикарбонова амі- 
нокислота. Входить до складу май- 
же всіх білків тварин та людини. 
Вперше Ц. одержано 1810 з сечово- 
го піску; 1899 -- з кератину волос- 
ся. Ц. також утворюється при гі0- 
ролізі білків їжі. Біосинтез Ц. 
відбувається з цистеїну в результа- 
ті його окислення. Біол. роль Ц. 
полягає в идаримаці дисулефід. 
ними зв'язками (--5--9--) між 
окремими  ноліпептидними  лан- 
цюгами і всередині них певної про- 
сторової структури молекул білків 
і біологічно активних пептидів 
та наданні їм стабілізації і харак- 
терних , властивостей. 

ЦИСТИТ (від грец. иФотіс -- се- 
човий міхур)-- запалення слизової 
оболонки сечового міхура. Спри- 
чинюється проникненням в нього 
збудників інфекції (кишкової па- 
лички, стафілокока, стрептоко- 
ка тощо). Ц. може виникати вна- 
слідок переохолодження, при от- 
руєннях хім. сполуками (медика- 
ментами), перевтоми, інфекційних 
захворювань (грип, запалення ле- 
гень, сепсис); причиною т. з. вто- 
ринних Ц. часто бувають камені 
та пухлини сечового міхура. За 
перебігом розрізняють Ц. гострий 
та хронічний, за характером змін 
у слизовій оболонці -- катараль- 
ний (поверхневий) і гангренозний 
(глибокий). При гострому Ц. спо- 
стерігаються різкий біль внизу 
живота, в промежині, часті позиви 
на сечовипускання, біль та різі 
під час нього. Сеча каламутна, 
нерідко з домішками крові. При 
хронічному Ц. ці прояви менш 
виявлені. Лікування гостро- 
го Ц.-- постільний режим, тепло, 
дієта (з вилученням гострих страв), 
збільшення кількості рідини, про- 
тимікробні засоби. При хронічно- 
му Ц. застосовують промивання 
сечового міхура, усувають причи- 
ни захворювання. Л. 4. Пиріг. 
ЦИСТИЦЕРКОЗ -- захворюван- 
ня, спричинюване паразитуванням 
у тканинах людини або тварин ци- 
стицерків (личинкової стадії стьо- 
жкових червів, здебільшого ціпт'я- 
ків). Ц. у людини виникає при 
потраплянні яєць свинячого солі- 
тера до шлунка (через забруднені 
руки, при споживанні немитих 
сирих овочів, непровареного м'я- 
са тощо), де личинка звільняється 
від оболонки і плином крові зано- 
ситься у тканини (мозок, очі, 
шкіру, м'язи та ін.). В тканинах 
утворюється цистицерк, який, від- 
мираючи, звапнюється. При моз- 
ковій його локалізації спостеріга- 
ються головні болі, нудота, блюван- 
ня, напади корчів, можлива рапто- 
ва смерть, при очній -- порушення 
і втрата зору і т. д. Діагностують 


223 


Р 


ЦИСТИЦЕРКОЗ 





7 «ою 
г. ї, Цисс. і. ї, Шев- 
ченко. 1929. Київський 


музей Т. Г. Шевченка. 








Цисоїда. 


снагЯН 
сном, 
оон 
Цистеїн. 


Сне-8--5-Сн, 
ЧІ на 
Сон соон 


Цистин. 





Автомобіль-цистерна, 


224 





ЦИСТОГРАФІЯ 





г. І. Цитович. 


Цикорій звичайний: 

1 -- нижня частина 
стебла; 

2 -- гілка з суцвіттями; 
3 -- коренеплід  куль- 
турного цикорію. 





Цитварний полин: 

1 -- гілка квітучої рос- 
лини; 

2 -- верхня частина ко- 
реня з основами стебел; 
3 -- квітка; 

4 -- плід. 





Ц. за допомогою рентгенологічно- 
го обстеження, аналізів крові. 
Профілактика -- особиста 
гігієна, вет.-сан. контроль за 
забоєм худоби, термічна обробка 
м'яса. Лікування -- хірур- 
гічне, симптоматичне. 

Ц. у тварин викликається ци- 
стицерками  (фінами) -- личинка- 
ми стьожкових червів свинячого 
або бичачого ціп'яка родини Таєе- 
пііфає. Поширені повсюдно. Хво- 
ріють велика і дрібна рог. худоба, 
свині, коні, собаки, верблюди, дея- 
кі гризуни. В організмі тварин, 
які є проміжними хазяями, цисти- 
церки локалізуються в усіх орга- 
нах і тканинах, особливо в сполуч- 
ній тканині  поперечносмугастих 
м'язів. Джерело зараження тва- 
рин -- уражена ціп'яком людина, 
яка виділяє в зовн. середовище 
членики з яйцями паразита. Клі- 
нічні ознаки Ц. у тварин не вира- 
жені. Прижиттєвий діагноз не роз- 
роблено. Дуже уражені цистицер- 
ками туші утилізують. Заходи 
боротьби. Дотримання зага- 
льногігієніч. вимог, щорічні гель- 
мінтологічні обстеження працівни- 
ків тваринницьких ферм. 

Л.4. Пиріг (ЩЦ. у людини). 
ЦИСТОГРАФІЯ (від грец. мботіс 
-- сечовий міхур і урафо -- пишу) 
-- метод рентгенографічного дос- 
лідження (див. Рентгенографія) 
сечового міхура за допомогою за- 
повнення його рентгеноконтраст- 
ною речовиною (сергозином, вугле- 
кислим газом та ін.). Ц. може бути 
висхідною  (ретроградною), коли 
одну з контрастних речовин вво- 
дять в сечовий міхур через катетер, 
і низхідною (екскреторною), коли 
контрастну речовину вводять вну- 
трішньовенно. Ц. дозволяє виявити 
аномалії та захворювання сечово- 
го міхура, такі, як камені, дивер- 
тикули, пухлини та ін. 
ЦИСТОЗИРА, цистозейра (Субіо- 
зеіга) -- рід бурих водоростей по- 
рядку фукусових. Слань розгалу- 
жена з наповненими повітрям пу- 
хирцями. Розмноження вегетатив- 
не і статеве. Статевий процес оога- 
мія. Бл. 60 видів, поширених в 
прибережній зоні переважно теп- 
лих морів. В СРСР (в Чорному 
морі) -- один вид: С. Баграїа -- 
найбільша (понад 1 м) водорість 


цього роду 
ЦИисСТтоО ДЕЇ, морські пухирі (Су- 
5соідеа) -- клас викопних безхре- 


бетних тварин типу голкошкірих. 
Жили з серед. кембрію до серед. 
девону, розквіту досягли в ордо- 
вику.  Налічується близько 90 
родів. Скелет Ц. складався з ку- 
лястої або мішковидної теки (ча- 
шечки), пронизаної численними по- 
рами. В верхній частині теки міс- 
тився ротовий отвір, на бічній 
стороні -- анальний. Їжа уловлю- 
валася і надходила до рота по ка- 
нальцях завдяки наявності дво- 
рядних брахіол, кількість яких 
варіювала у, різних видів від 2 до 
400. Більшість родів Ц. вільно 
лежали на дні, деякі прикріплюва- 
лися до субстрату е еластичним стеб- 
лом. ..Є. Макаренко. 
цистоскопія бо грец. мбо- 
тіс -- сечовий міхур і смолі -- 
розглядаю) -- огляд сечового мі- 
хура за допомогою спеціального 
інструмента цистоскопа, що 
його вводять через сечівник. Цисто- 
скоп складається з порожнистого 


металевого корпусу, в який вмон- 
товано оптичну систему. Методом 
Ц. виявляють патологічні зміни 
у сечовому міхурі (запалення, 
пухлини, камені тощо), а також 
запальні і пухлинні захворювання 
суміжних з сечовим міхуром ор- 
ганів (матки і піхви у жінок, пе- 
редміхурової залози і прямої киш- 
ки у - чоловіків). Застосування 
спец. цистоскопів дозволяє прово- 
дити катетеризацію сечовода і нир- 
кових мисок (з діагностичною або 
лікувальною метою), біопсію, 
електрокоагуляцію пухлин сечо- 
вого міхура, подрібнення каменів 
тощо. 

ЦИС-ТРАНС-ІЗОМЕРІЯ, геомет- 
рична ізомерія -- один з видів про- 
сторової ізомерії хім. сполук. Вла- 
стива сполукам з подвійним зв'яз- 
ком або неароматичними циклами 
(напр., циклогексановим). У моле- 
кулах цих сполук немає вільного 
обертання замісників навколо под- 
війного зв'язку або циклу. При- 
кладом цис-транс-ізомерів є ма- 
леїнова кислота і фумарова кис- 


НООС удДОМ вно 


ни -/ 
У ок Мн 


лота (мал., де 1-- цис-ізомер, 
2 --транс-ізомер). 


ЦИС-ТРАНС-ТЕСТ (лат. сіз -- 
по цей бік, ігап5 -- через і англ. 
ге5і -- випробування) -- метод 


генетичного аналізу, що дозволяє 
визначити знаходження двох му- 
тацій в одному чи в різних генах. 
При проведенні Ц.-т.-т. досліджу- 
вані рецесивні (див. Рецесивність) 
мутації поєднують у т. з. транс- 
і цис-положеннях. При схрещу- 
ванні двох особин, кожна з яких 
має по одній мутантній ознаці, 
виникає зигота з транс-конфігура- 
цією цих мутацій. У випадку комп- 
лементарності (див. Комплемен- 
тація в генетиці) мутацій, тобто 
при утворенні гібрида нормально- 
го (дикого) фенотипу, вони нале- 
жать до різних генів; при появі 
мутантного за фенотипом гібрида 
обидві вихідні мутації виникають 
в одному гені (мутації некомпле- 
ментарні, тобто далельні; див. 
Алелізм). При схрещуванні осо- 
бин, одна з яких несе відразу обид- 
ві мутації, а інша має нормальний 
фенотип, виникає зигота з цис- 
конфігурацією. В цьому випадку 
гібрид дикого фенотипу виявля- 
ється при виникненні мутацій як 
в одному, так і в різних генах. Ме- 
тод Ц.-т.-т. запропонував 1951 
амер. генетик Е. Льюїс. Одиниця, 
що визначається за ДОПОМОГОЮ 
Ц.-т.-т., наз. цистроном. 

Ю. М. Александров. 
ЦИСТРОН -- ділянка хромосо- 
ми, що відповідає за синтез од- 
ного білка (або поліпептиду), од- 
нієї рибосомальної чи транспорт- 
ної рибонуклеїнової кислоти і 
визначає їхню специфічність. Ц. 
містить від 400 до 4000 нуклео- 
тидів. В сучас. генетиці в біль- 
шості випадків Ц. застосовують 
як синонім терміна «структурний 
ген». Термін  «цистрон» запропо- 
нував 1957 американський генетик 
С. Бензер. 
ЦИТАДЕЛЬ (італ.  сіїсадд?Па, 
букв.-- маленьке місто) -- 1) Най- 


укріпленіша центр. частина форте- 
ці або міста, пристосована до само- 
стійної оборони. У Старод. Греції 
наз. акрополем, у Старод. Римі -- 
капітолієм, на Русі -- дитинцем, 
а з 14 ст.-- кремлем. 2) Броньова- 
ний об'єм корабля, призначений 
для розташування життєво важли- 
вих йогочастин. 3)Переносно 
-- опорний пункт (центр) будь-якої 
організації (політичної тощо), твер- 
диня, оплот. 

ЦИТАДЕЛЬ ЛЬВІВСЬКА -- фор- 
теця, збудована австр. урядом 
1852--56 в центрі Львова на горі 
Каліча (Шембека). У липні 1941 
нім.-фашист. окупанти створили 
тут концентраційний табір для рад. 
військовополонених. Починаючи з 
1942 в табір направляли й франц. 
військовополонених, з 1943 після 
окупації фашист. Німеччиною Іта- 
лії -- італ. солдатів і офіцерів. 
За час існування табору (до липня 
1944) в ньому утримувалося понад 
280 тис. чол., з них від хвороб, 
голоду, непосильної роботи, кату- 
вань загинуло понад 140 гис. чол. 
Див. також Янівський концтабір 


у Львові. І. Л. Бутич. 
ЦИТАТА (від лат. сіго--приводжу, 
наводжу) -- дослівний уривок із 


твору, чийсь вислів, що наводиться 
(письмово або усно) як підтверд- 
ження або заперечення певної дум- 
ки чи ілюстрація до фактичного 
матеріалу. Ц. можуть бути афо- 
ризми, прислів'я, крилаті слова. 
Часто Ц. використовують в епі- 
графах до творів або окремих роз- 
ділів для дидкре лення авторської 
ідеї. . М. Шудоря. 
ЦИТВАРНЕ сім'я. -- народна 
назва висушених нерозпуклих су- 
цвіть цитварного полину. Містить 
не менш як 2 20 сантоніну. У здріб- 
неному вигляді (з варенням, цук- 
ром, медом, сиропом) застосову- 
ють як тротиглисний засіб при 
аскаридозі. 

ЦИТВАРНИЙ ПОЛИН, сантоні- 
новий полин, дармін ( Агіетізіа 
сіпа) багаторічна напівкущова 
рослина родини складноцвітих. 


Росте в степах Серед. Азії. Стеб- 
ла червонувато-жовті, 40--70 см 
заввишки, гіллясті. Нижні  лист- 
ки перисторозсічені, верхні прос- 
ті, лінійні. Квітки жовтуваті, ут- 
ворюють дрібні кошики, зібрані 
у волоть. Плід -- сім'янка. Ц. п. 


має своєрідний запах, схожий на 
запах камфори; отруйний. Квітко- 
ві кошики і листя містять сантонін 
(протиглисний засіб), смоли, ефір- 
ну олію (дармінол), що використо- 
вуються в медицині як антисептич- 
ний засіб, як ліки проти ревматиз- 
му та деяких ін. хвороб. З нероз- 
пуклих кошиків виготовляють цит- 
варне сім'я. 

ЦИТОВИЧ Геннадій Іванович 
Гн. 25.МП (7.У1П) 1910, с. Новий 
Погост, тепер Міорського р-ну 
Вітеб. обл. БРСР| -- білорус. рад. 
музикознавець, хоровий диригент 
і муз. етнограф, нар. арт. СРСР 
(з 1968). У 1939 закінчив консерва- 
торію в Вільно (тепер Вільнюс). 
Організатор (1952) та худож. ке- 
рівник (до 1974) Держ. нар. хору 
БРСР, у репертуарі якого були і 
і укр. пісні. Автор гармонізацій 
нар. пісень, теор. праць з муз. 
творчості слов'ян. народів, упо- 
рядник пісенних збірників. Наго- 
роджений 3 орденами Трудового 
Червоного Прапора, медалями. 


Тв.: Украйнско-белорусские связи в 
народной музьке. «Советская музьк- 
ка», 1954, 25 7; Білоруські народні 
пісні. К., 1977; Анталогія беларускай 


народнай песні. Мінск, 1975; О бе- 
лорусском песенном фольклоре. 
Минск, 1976. М.П. Полотай. 


ЦИТОГЕНЕТИКА (від грец. и9- 
тог -- вмістище, тут -- клітина і 
генетика) -- наука, що вивчає за- 
кономірності спадковості у взає- 
мозв'язку з будовою і функціями 
внутрішньоклітинних структур. 
Досліджує переважно зміни струк- 
тур хромосом, їхню поведінку в 
мітозі й мейозі, рекомбінації ге- 
нів, передавання їх від клітини 
до клітини, від батьків нащадкам. 
Ц. тісно пов'язана з цитологією, 
генетикою, молекулярною генети- 
кою, цитохімією, каріологією та 
ін. науками і використовує їх ме- 
тоди дослідження. Методами цито- 
хімії та молекулярної генетики 
встановлено структурні і функ- 
ціональні зміни хромосом в клі- 
тині, що ділиться, та в інтерфазно- 
му ядрі клітини (див. Іінтерфаза). 


Ц. виникла на поч. ст. після 
перевідкриття Менделя законів 
ї внаслідок виявлення  ідентич- 


ності поведінки хромосом і генів 
при схрещуванні та розщепленні 
гібридів. На цей час було вже 
одержано дані з морфології хро- 
мосом і поведінки їх під час поді- 
лу клітини (рос. вченим І. Д. Чис- 
тяковим, П. І. Перемежком, нім.-- 
Е. Страсбургером, В. Флеммінгом, 
Т. Бовері, О. Гертвігом та ін.). 
Теор. основою Ц. стали осн. поло- 
ження хромосомної теорії спадко- 
вості. Значний вклад у розвиток 
Ц. зробили рос. вчені С. Г. Ниава- 
шин, Г. Д. Карпеченко, М. К. Коль- 
цов, Г. А. Левитський, О.О. Про- 
коф'єва-Бельговська та ін. Важли- 
вими етапами у розвитку Ц. було 
з'ясування явищ розщеплення, не- 
залежного розподілу генів, зчеп- 
лення генів, кросинговеру. Засто- 
сувания в Ц. методів електронної 
мікроскопії, радіоактивних ізото- 
пів, рентгеноструктурного аналізу 
та ін. дало змогу виявити тонку 
структуру хромосом (див. Хрома- 
тида, Хромомери, Хроматин), 
будову і функції хромосом на 
молекулярному рівні (див. Реплі- 
кація, Транскрипція в генетиці, 
Трансляція в генетиці) тощо. В 
СРСР проблеми Ц. розробляють 
Ін-т цитології АН СРСР, ІЇн-т 
мед. генетики АМН СРСР, Ін-т 
цитології і генетики Сибірського 
відділення АН СРСР, на Україні, 
зокрема,-- Ін-т молекулярної біо- 
логії та генетики АН УРСР, Ін-т 
проблем онкології АН УРСР та 
ін. Видаються журнали «Цитоло- 
гия», «Генетика», в УРСР-- «Цито- 
логия ий генетика». 

Літ.: Основь цитогенетики человека. 
М., 1969; Константинов А. В. Цитоге- 
нетика. Минск, 1971; Суонсон К., 
Мерц Т., Янг У. Цитогенетика. Пер. 
с англ. М., 1969. Ю. Б. Вахтін. 
ЦИТОЗИН, 2-окси-4-амінопіри- 
мідин, СНОМ; -- природна азо- 
товмісна органіч. сполука з гру- 
пи піримідинових основ. Білі 
кристали з мол. м. 111,1. У скла- 
ді нуклеотидів наявний в клі- 
тинах усіх організмів. З вуглево- 
дом рибозою утворює нуклеозид 
цитидин, який є складовою части- 
ною рибонуклеїнових кислот. У 
подвійній спіралі молекули дезо- 
ксирибонуклеїнової кислоти Ц. є 


15 УРЕ, т. 12 


комплементарною (див. Компле- 
ментарність) до гуаніну основою. 
ЦИТОКІНЕЗ (від грец. ибтос -- 
клітина і міупоїс -- рух), цитото- 
мія -- процес поділу тіла материн- 
ської клітини у телофазі мітозу 
з утворенням двох дочірніх клі- 
тин. Настає після поділу ядра. 
При відсутності Ц. виникають дво- 
ядерні клітини. 

ЦИТОКІНІНИ (від грец. мбгос -- 
клітина і кініни) -- й брогвоьавоо у 
що активують поділ клітин, проро- 
стання насіння, а також сприяють 
закладці бруньок у рослин. Ц. 
гол. чин. є похідними пуринів. Най- 
поширенішими в рослинах Ц. є 
зеатин та його похідні. Штучно 
одержані не властиві зеленим рос- 
линам речовини -- кінетин та бен- 
зиламінопурин (БАП), які мають 
сильну цитокінінову дію, викори- 
стовуються у наук. дослідженнях. 


О. Б. Бойчук. 
ЦИТОЛОГІЧНІ КАРТИ ХРОМО- 
СОМ -- схематичне зображення 
хромосом із зазначенням місця 
розташування на них генів, яке 
визначається за допомогою цитоло- 
гічних методів. На відміну від 
генетичних карт хромосом, зроб- 
лених на підставі даних рекомбіна- 
ційного аналізу, локалізацію генів 
на Ц. к. х. встановлюють за допо- 
могою дрібних хромосомних пере- 
будов (спонтанних або індукова- 
них). Для складання Ц. к. х. особ- 
ливо зручними є велетенські хро- 
мосоми комах ряду  двокрилих. 
Вони мають поперечну покресле- 
ність, завдяки чергуванню темних 
(дисків) та світлих (міждисків) 
ділянок, яка має для кожної хро- 
мосоми характерний малюнок, тоб- 
то кількість і положення дисків, 
що служать маркерами, строго 
специфічні. За цими даними мож- 
на визначити характер і розміри 
хромосомних перебудов, а також 
реальне положення генів. Ц.к. х. 
повністю підтверджують послідов- 
ність генів, що встановлена гене- 
тичним методом, але щільність роз- 
поділу генів на обох видах карт 
виявляється різною (напр., на Ц. 
к. х. гени поблизу центромери 
розміщені значно далі один від 
одного, ніж на генетичних картах) 
завдяки неоднаковій частоті кро- 
синговера в різних ділянках хро- 
мосом. Сучас. методи цитології й 
генетики дали змогу побудувати 
Ц. к. х. для багатьох організмів, 
в т. ч. для людини. 
Ю. М. Александров. 
ЦИТОЛОГІЯ (від грец. мбтос -- 
клітина і 26у0с -- вчення) -- наука 
про будову, функції та розвиток 
клітин. Вивчає клітини багатоклі- 
тинних тварин і рослин, ядерно- 
цитоплазматичні комплекси, що 
не розчленовані на клітини (сим- 
пласти, синцитії), одноклітинні 
тваринні й рослинні організми та 
бактерії. Ц. є складовою частиною 
гістології, анатомії рослин, про- 
тистології, мікробіології та ін. 
наук. Однією з гол. передумов 
виникнення Ц. був винахід мікро- 
скопа. Вперше клітини у рослин 
виявив Р. Гук (1665). Пізніше з'я- 
вились дослідження М. Мальптігі, 
Н. Грю, А. Левенгука. На поч. 
19 ст. істотний вклад у розвиток 
вчення про клітину внесли Я. 
Пуркинє (вперше застосував тер- 
мін «протоплазма»), Р. Броун 
(відкрив ядро), Г. Моль (вперше 


спостерігав поділ клітини), ТТ. 
Шванн, який на основі праць 
М. Шлейдена сформулював (1838 
--39) клітинну теорію. Важливе 
значення для розвитку Ц. мали ро- 
боти Р. Вірхова, зокрема його 
вчення про целюлярну патологію. 
У другій пол. 19 ст. було визначе- 
но складність будови протоплазми, 
виявлено її спеціалізовані структу- 
ри -- органели: центросоми (бельг. 
вчений Е. ван Бенеден, 1876), мі- 
тохонодрії (нім. вчені К. Бенда -- 
у тварин, 1897--98; Ф. Мевес -- 
у рослин, 1904), Гольджі комплекс 
(К. Гольджі, 1898); відкрито хро- 
мосоми в ядрі та непрямий поділ 
клітини (мітоз) у рослин (1874 -- 
І. Д. Чистяков; 1875 -- Е. Страс- 
бургер) та тварин (1878 -- П. І. 
Перемежко, 1882 -- В. Флеммінг). 
Було запропоновано теорію інди- 
відуальності хромосом і правило 
постійності їх кількості (1887 -- 
Т. Бовері); вивчено редукцію кіль- 
кості хромосом при мейозі, вста- 
новлено, що при заплідненні від- 
бувається злиття ядра ягцекліти- 
ни з ядром сперматозоїда у тварин 
(1875 -- нім. вчений О. КГертвіг) 
і рослин (1880--83 -- І. М. Го- 
рожанкін), виявлено подвійне за- 
пліднення у рослин (1898 -- С. Г. 
Навашин) та ін. 

Використання в Ц. різних видів 
мікроскопічної техніки, зокрема 
електронної мікроскопії, надвисо- 
кочастотної та растрової електрон- 
них мікроскопій, ультрамікрото- 
мії дає змогу вивчати клітину не 
тільки на мікроскопічному, а й на 
субмікроскопічному та молекуляр- 
ному рівнях  (цитоморфологія), 
досліджувати функціонування та 
відтворення клітин (цитофізіоло- 
гія), хім. склад клітинних струк- 
тур і обмін речовин (цитохімія), 
закономірності спадковості у вза- 
ємозв'язку з будовою і функціями 
внутрішньоклітинних структур то- 
що. Значний вклад у розвиток Ц. 
в 20 ст. внесли рос. вчені О. О. 
Заварзін, Д. М. Насонов, А.С. 
Трошин, Г. О. Роскін та ін. Див. 
Цитогенетика. 

Літ.: Руководство по цитологии, т. 1-- 
2. М.--Л., 1965--66; Цитология. М., 
1970; Цитологія. К., 1972; Лбви А., 
Сикевиц Ф. Структура и функции 
клетки. Пер. с англ. М., 1971; Свен- 
сон К., Узбстер П. Клетка. Пер. с 
англ. М., 1980. 


о: В. Денисьєвський | 


«ЦИТОЛОГИЯ И ГЕНЕТИКА»-- 
науковий періодичний орган Ін-ту 
молекулярної біології та генетики 
АН УРСР. Засн. 1967 (Київ). Пуб- 
лікує статті з цитології та генетики, 
зокрема з питань структури і функ- 
ції клітин, організації й репродук- 
ції клітинних структур, заг. та мо- 
лекулярної генетики, генетичних 
основ селекції, мед. генетики, ге- 
нетичної інженерії тощо. Видаєть- 
ся раз на 2 місяці. Перекладається 
англ. мовою в США. 


ЦИТОПЛАЗМА (відгрец. мбтос -- 
клітина і ладбоно -- виліплене, 
утворене) -- частина клітини без 
ядра і його оболонки. Складається 
з гіалоплазми (власне Ц.) та роз- 
міщених в ній органоїдів та вклю- 
чень клітини. Термін «цитоплаз- 
ма» запропонував 1882 Е. Страс- 
бургер. Див. також Протоплазма. 
ЦИТОХІМІЯ (від грец. хбтос -- 
клітина і хімія) -- розділ цитоло- 
гії, який вивчає хім. склад клі- 


225 





ЦИТОХІМІЯ 
мн, 
4 
ен 
І І) 
1 
Н 
Цитозин, 
СН. 
НИЯ-СНо СН С 
Снон 
м і - 
чи 
н 
Цитокініни. Зеатин. 


226 





ЦИТОХРОМИ 





М. В. Цицин. 


тинних структур. Швидкий розви- 
ток Ц. почався з серед. 19 ст., коли 
1859 з'явилася перша справжня 
фіксуюча (див. Фіксація в біо- 
логії) суміш Мюллера («мюлле- 
рівська рідина») та були розроб- 
лені методи забарвлення карміном 
вуглеводів, ліпідів, білків, аміно- 
кислот. З 70-х рр. мікротом витіс- 
няє виготовлення цитологіч. зрі- 
зів, зроблених від руки. Техніка 
мікротомування вимагала нових 
методик: згущення й заливки тка- 
нин, забарвлення гемотоксиліном 
(з протравленням галунами залі- 
за), аніліновими барвниками тощо. 
За останні роки набули розвит- 
ку  єлектронно-мікроскопічна Ц. 
та імуноцитохімія. Осн. методич. 
підхід Ц.-- проведення відповід- 
них хім. реакцій в цитологіч, препа- 
ратах та виявлення забарвлених 
продуктів цих реакцій під мікро- 
скопом. Оцінка результатів у Ц. 
може бути якісною (візуальною) 
та кількісною (напр., за допомо- 
гою методів цитофотометрії, авто- 
радіографії). Методи Ц. застосо- 
вують в медицині при біопсії. 

Д. Ф. Глузман. 
ЦИТОХРОМИ (від грец. хбтос -- 
клітина і уріфиос -- колір, забарв- 
лення) -- складні білки, небілкова 
частина молекули яких являє со- 
бою гем. В клітинах усіх аеробних 
організмів Ц. виконують Функцію 
ферментів класу оксидоредуктаз, 
які переносять електрони під час 
окислювально-відновних реакцій. 
Містяться в мембранах (див. Мем- 
брани біологічні) клітинних струк- 
тур, зокрема мітохондрій, ендо- 
плазматичної сітки, хлоропластів 
та хроматофорів. Ц. існують в 
окисленій та відновленій рорная 
Перенесення електронів відбува- 
ється шляхом зворотної зміни ва- 
лентності залізагему і супроводи- 
ться утворенням багатої на енер- 
гію сполуки -- АТФ (див. Адено- 
зинфосфорні кислоти). Віднов- 
лені форми Ц. мають характерний 
спектр поглинання світла, який 
знаходиться в діапазоні довжини 
хвилі 400--600 нм. Ці спектри ви- 
користовуються для виявлення Ц. 
Залежно від хім. будови раму В 
різняють 4 осн. групи Ц.: 5, 
с, 4. В деяких Ц. присутні ре різ- 
ні огеми (напр., Ц. са або Ц. ааз 
тощо). Ц. ааз, який має назву та- 
кож цитохромоксидаза, або  ди- 
хальний фермент, і деякі ін. Ц. 
здатні зв'язуватися з ціанідами та 
окислом вуглецю. При цьому втра- 
чається їхня властивість перено- 
сити електрони, що може привести 
до смерті у зв'язку з припиненням 
тканинного дихання. Ц. беруть 
участь у процесах окислення біо- 
логічного, окислювального  фос- 
форилювання, фотосинтезу, хе- 
мосинтезу, утворення стероїдних 
гормонів, окислення чужорідних 
сполук, що потрапляють до організ- 
му. Див. також Хромопротеїди. 


й О. С. Микоша. 
ЦИТРА (нім. ЛіфБег, від грец. 
мідара -- кіфара) -- струнний 
щипковий муз. інструмент. Кор- 
пус -- у вигляді скриньки з фігур- 
ними обрисами, гриф -- з метале- 
вими ладами. Ц. має 29--30 ладів, 
хроматичний звукоряд, 5 струн 
над грифом (защипуються плект- 
ром) для виконання мелодії |і 
24--39 над декою для акомпануван- 
ня (защипуються пальцями). Гра- 


ють на Ц. сидячи, поклавши Її на 
стіл. Відома в Європі з кін. 18 ст., 
в Росії -- з 2-ї пол. 19ст. 
ЦИТРОН (Сіїги5 тедіса) -- віч- 
нозелена рослина роду цитрус ро- 
дини рутових. Походить з Індії 
або Китаю. Кущ чи деревце до 3 м 
заввишки з колючками в пазухах 
листків. Листки овальні, черешки 
безкрилі. Квітки білі, поодинокі. 
Плоди бувають великі, овально- 
довгасті. Шкірка товста, лимон- 
но-жовта або оранжева, ароматна. 
М'якуш кислий, іноді солодкува- 
тий, трохи гіркий. З плодів виготов- 
ляють варення і цукати. Розво- 
дять Ц. у субтропіч, країнах. В 
СРСР у невеликій кількості його 
вирощують на чорноморському уз- 
бережжі Грузії. , 
ЦИТРУСОВІ КУЛЬТУРИ -- суб- 
тропічні і тропічні плодові дерева 
та кущі родини рутових. До Ц. к. 
належать три роди: цитрус (Сій- 
ги5), фортунела (КЕогіипеПа) і пон- 
цирус (Ропсіги5). До роду цитрус 
належить більшість Ц. к. (звідси 
й назва всієї групи) -- апельсин, 
лимон, мандарин, шеддок, грейп- 
фрут, цитрон та ін.; до роду фор- 
тунела -- кінкан; до роду понци- 
рус -- Ропсігиз5 сгіоНаба (див. Три- 
фоліата). Батьківщина Ц. к.-- 
Китай, Їндія, Індонезія. Плоди 
Ц. к. мають високі смакові якості 
та цінні дієтичні властивості, міс- 
тять багато вітамінів (С, В, Р, 
каротин тощо); їх споживають сві- 
жими, виготовляють зних варен- 
ня, цукати, пастили, безалкоголь- 
ні напої тощо. З квіток, листків 
та молодих гілок одержують ефір- 
ну олію, есенції, пектин, лимонну 
к-ту. Деревину Щ. к. використову- 
ють в столярній і токарній справі. 
Ц. к. розводять в усіх країнах, 
де є райони з субтропіч. кліматом. 
В СРСР Ц. к. пошир. в Грузії, 
Азербайджані, Краснодарському 
краї. Іл. див. на окремому аркуші, 
т. 8, с. 416--417. 

ЦИФГРНІ ШКОЛИ, арифметичні 
школи -- державні поч. школи з 
математичним ухилом для дітей 
дворян, духівництва, урядовців, 
міщан. Засн. 1714 за Указом Пет- 
ра І. В школах навчали грамоти, 
арифметики, елементарної алгеб- 
ри, геометрії, тригонометрії. Ц. ш. 
(безплатні) готували письменних 
людей для держ. установ, армії та 
флоту, пром-сті й торгівлі, а та- 
кож до вступу в профес. школи -- 
навігацькі, адміралтейські та ін. 
У 1723 в Росії налічувалося лише 
42 Ц. ш., згодом вони почали зли- 
ватися з гарнізонними, архієрей- 
ськими, гірничозаводськими та ін. 
Існували до 1744. 

ЦИФРИ (від араб. сіфр -- нуль) 
-- умовні знаки для позначення 
чисел.  Найранішим є  запису- 
вання чисел словами. З розвит- 
ком економіки виникла потреба у 
створенні для них досконаліших 
позначень і в розробці принципів 
їх запису -- систем числення. Пер- 
ші відомі нам Ц. з'явились за 
3000--2000 рр. до н. е. (Вавілон, 
Старод. Єгипет, Китай). З 1-го 
тис. дон. е. у багатьох народів з 
алфавітною  писемністю (давніх 
греків, семітських народів, сло- 
в'ян, вірмен, грузинів та ін.) як 
Ц. вживали літери алфавіту. Слов. 
Ц. позначались літерами слов. ал- 
фавіту (кирилиці, рідше глаголи- 
ці) з спец. знаком -- титло. З 


давніх часів до нашого часу вжи: 
ваються римські цифри, які виник- 
ли в етрусків бл. 500 р. дон. е. 
Прообрази сучас. загальновжива- 
них Ц. (10 знаків, включаючи нуль) 
з'явились в Індії, мабуть, не пізні- 
ше 5 ст. н. е. В Європі інд. Ц. ста- 
ли відомі завдяки творам араб. 
авторів (див. Арабські цифри). 
ЦИФРО ВА ОБЧИСЛЮВАЛЬ- 
НА МАШИНА, ЦОМ -- електрон- 
на обчислювальна машина (ЕОМ), 
у якій інформація подається циф- 
ровими (дискретними) кодами ма- 
тематичних величин. Для такого 
подання найбільш вживаною є 
двійкова система числення, що 
зумовлено наявністю надійних, 
економічних і швидкодіючих еле- 
ментів з двома стійкими станами, а 
також простотою реалізації о0б6- 
числювальних операцій у такій 
системі числення. Розв'язування 
деякої задачі на ЦОМ відбува- 
ється згідно програми ЦОМ, по- 
даною в системі команд (див. 
Операції машинні) цієї машини; 
робота ЦОМ полягає у послідов- 


ному виконанні команд такої 
програми, яка звичайно одержу- 
ється | в в результаті трансляції 


(див. Транслятор) деякої вхідної 
програми, складеної певною мо- 
вою програмування  (алгоритміч- 
ною мовою), напр. АЛГОЛом, 
ФОРТРАНоОм, на відповідну мову 
машинну. 

Сучас. ЦОМ складається з таких 
осн. частин: запам'ятовувальний 
пристрій; арифметичний прист- 
рій; пристрій введення, призначе- 
ний для введення інформації у 
пам'ять обчислювальної машини; 
пристрій виведення, призначений 
для виведення результатів обчис- 
лень; пристрій керування, що син- 
хронізує роботу всіх пристроїв 
ЦОМ у процесі виконання програ- 
ми. ЦОМ значно перевершують 
аналогові обчислювальні машини 
за точністю обчислень і кількістю 
галузей застосування. В аналого- 
цифрових ЕОМ використовують 
обидві форми подання інформації, 
причому аналогові способи пере- 
робки інформації використовують- 
ся, як правило, для власне обчис- 
лень, а цифрові -- для керування 
і обробки логічної інформації. За 
ступенем універсальності  ЦОМ 
поділяють на спеціалізовані (ви- 
користовувані для розв'язування 
вузького класу задач) та універ- 
сальні (для розв'язування широко- 
го кола задач). Див. також Єдина 
система електронних  обчислю- 
вальних машин, Обчислювальна 
машина, Обчислювальна техніка, 


Програмування. 
Літ.: Енциклопедія кібернетики, 
т. 1--2. К., 1973. 


Л. Я. Карпман, О. А. Ющенко. 


ЦИФРОВА СИСТЕМА в музи- 
ц і -- система запису музики за до- 
помогою цифр. Застосовується для 
полегшення навчання гри на нар. 
муз. інструментах з ладами. Ц. с. 
для струнних інструментів (бала- 
лайки, домри та ін.) не потребує 
нотоносця; він замінюється лінія- 
ми (відповідно до кількості струн), 
на яких пишуть цифри, що позна- 
чають лади на грифі згідно їхньої 
порядкової нумерації. До Ц. с. 
належить і (цифрова, табулатура. 
ЦИФРОВІ ВИМІРЮВАЛЬНІ 
ПРИЛАДИ -- вимірювальні при- 
лади з цифровим відліковим при- 


строєм, на якому в процесі вимі- 
рювання виникають цифри, що 
утворюють числове значення вимі- 
рюваної фізичної величини. Роз- 
різняють Ц. в. п. з відліковим при- 
строєм електронним, світловим, 
проекційним, на рідких криста- 
лах та ін. Найпоширеніші Ц. в. п. 
з електронним відліковим прист- 
роєм на цифрових індикаторних 
лампах (переважно  газорозряд- 
них, див. Іонні прилади). На відмі- 
ну від аналогових вимірювальних 
приладів, показання яких є без- 
перервною функцією вимірюваної 
фіз. величини, показання Ц. в. п.-- 
дискретні, тобто змінюються стриб- 
коподібно навіть при плавній змі- 
ні цієї величини. Осн. переваги 
Ц. в. п. порівняно з аналоговими 
вимірювальними приладами: ви- 
сока швидкодія, незалежність по- 
казань від положення спостеріга- 
ча. Цифровими випускають вольт- 
метри, годинники, частот мли 
та ін. прилади. Р. В. Якірін. 
ЦИЦАЛЮК Григорій Никифоро- 
вич (н. 23.ІХ 1929, с. Подільське, 
тепер Летичівського р-ну Хмельн. 
обл.) укр. рад. композитор, 
засл. діяч мист. УРСР (з 1977). 
Член КПРС з 1953. У 1953 закін- 
чив Львів. консерваторію (клас 
комнозиції С. юдкевича). В 
1953--57 -- худож. керівник Вінн. 
обл. філармонії, з 1961 -- викла- 
дач Харків. ін-ту культури, з 1962 
-- Харків. ін-ту мистецтв ім. І. П. 
Котляревського. Твори: для симф. 
оркестру -- «Легендарні партиза- 
ни» (1954), «Епічна поема» (1963), 
симфонія (1968), поема «Отакар 
Ярош» (1974), інструментальні ан- 
самблі, вокальна і театральна му- 
зика. 

ЦИЦАНІЯ -- див. Зизанія. 
ЦИЦИН Микола Васильович 
(6 (18). ХПП 1898, Саратов -- 17.УП 
1980, Москва) -- рад. ботанік, 
генетик і селекціонер, акад. АН 
СРСР (з 1939), дійсний член 
ВАСГНІЛ (з 1938; 1938- 48 -- віце- 
президент), двічі Герой Соціаліс- 
тич. Праці (1968, 1978). Член КПРС 
з 1938. Після закінчення Саратов. 
ін-ту с. г. і меліорації у 1927 працю- 
вав на Саратов. обласній дослід- 
ній станції. З 1937 протягом ряду 
років очолював Сибір. н.-д. ін-т 
зернового г-ва і н.-д. ін-т зерново- 
го г-ва Нечорноземної зони. Ц.-- 
один із організаторів Всесоюзної 
с.-г. виставки в Москві (в 1938-- 
49 і 1953--57 -- її директор). З 
1945 -- директор Гол. ботаніч. са- 
ду АН СРСР. Осн. праці присвя- 
чені віддаленій гібридизації рос- 
лин. Ц. розробив теор. основи ство- 
рення нових видів, форм і сортів 
рослин, автор ряду сортів пшени- 
ці, жита, ін. культур. Великий 
його внесок і в розвиток теор. основ 
інтродукції, акліматизації  рос- 
лин, охорони рослинного світу. 
Депутат Верховної Ради СРСР І, 3 
і 4-го скликань. Нагороджений 7 
орденами Леніна, ін. орденами, 
медалями. Держ. премія СРСР, 
1943. Ленінська премія, 1978. 

Ф. Прохорова. 

ЦИЦУРИН Федір Степанович 
Г11 (23).МІ 1814, м. Бирюч, тепер 
с. Красногвардійське Бєлг. обл.-- 

7 (19). ХП 1895, Петербург) -- віт- 
чизн. терапевт. Перший київ. про- 

жесор-терапевт, засновник мед. 

ібліотеки при Київ. ун-ті. Закін- 
чив мед. ф-т Харків. ун-ту (1835), 


15" 


працював лікарем Харків. губ. 
В 1839--41 працював над дисер- 
тацією (про черевний тиф) в 
Дерптському (тепер Тартуський) 
ун-ті, яку захистив у 1841. В 
1844--57 очолював кафедру тера- 
пії Київ. ун-ту. З 1857-- президент 
Варшав. медико-хірург. академії. 
Учасник боротьби з холерою в 
Києві (1847), опублікував звіт 
про цю епідемію. Знав і неоднора- 
зово лікував М. В. Гоголя. 

Е . М. К. Бородій. 
цишинський (Барт-Цишин- 
ський, Барт-Чишинський; Вагі-Сі- 
5зіп5Кі; справж.  прізв.-- Барт) 
Якуб 020. УШІ 1856, с. Куккау, те- 
пер округ Дрезден, НДР -- 16.Х 
1909, с. Паншвіц, тепер округ 
Дрезден) -- серболужицький пись- 
менник, громад. діяч. За антиім- 
періалістичні погляди зазнавав пе- 
реслідувань. Автор поетичних збі- 
рок «Книга сонетів» (1884), «Фор- 
ми» (1888), «Сербські звуки» 
(1897) та ін., драм «У фортеці» 
(1380) та ін., повістей «Патріот і 
ренегат» (1897) тощо. Твори Ц. 
пройняті соціальними й патріотич- 
ними мотивами і відіграли важли- 
ву роль у становленні реалістич- 
ної серболужицької л-ри, форму- 
ванні верхньолужицької літ. мови. 
Укр. мовою твори Ц. перекладали 
Д. Павличко, В. Лучук, Р. Луб- 
ківський та ін. 


Тв.: Укр. перекл.-- (Вірші). 
В кн.: Поезія лужицьких сербів. 
Антологія. К., 1971. 


К. К. Трофимович. 
ЦІАН, диціан -- динітрил щавле- 
вої кислоти ХМ єв С--СаеМ; без- 
барвний з різким запахом газ, 


Їпл оо 2 8 «Є Їхип ака 21, 15 "С; об- 
межено розчиняється у воді, кра- 
ще -- у спирті, ефірі, оцтовій 


к-ті. Отруйний, горить яскравим 
іолетовим полум'ям з  т-рою 
00 "С. Властивостями подібний 
до галогенів. Одержують каталі- 
тичним окисленням синильної кис- 
лоти, взаємодією розжареного кок- 
су з азотом, дегідратацією діа- 
міду щавлевої к-ти та ін. способа- 
ми. Використовують в органічному 
синтезі. 
ЦІАНАТИ -- солі й ефіри ціано- 
вої кислоти. Ц. лужних металів 
розчиняються у воді, не розчиня- 
ються у спирті й ефірі. Одержують 
їх окисленням відповідних ціані- 
дів киснем повітря, оксидами свин- 
цю та ін. способами. Застосовують 
у різних синтезах, напр. для добу- 
вання сечовини та її похідних. Ефі- 
ри ціанової к-ти існують у двох 
ізомерних формах: КОСМ (власне 
Ц.)і ВМСО (ізоціанати). Ц. КОСМ 
практичного значення не мають. 
Ізоціанати використовують у пром- 
сті для виробн. поліуретанів, гер- 
біцидів. 
ЦІАНИСТОВОДНЕВА кисло- 
ТА, синильна кислота, НСМ 
безбарвна летка рідина. з запахом 
гіркого мигдалю, густ. 688 кг/м3; 
Іпл -- 13,17С; ікип 292,7 "С. Змішу- 
ється з водою і багатьма органіч- 
ними розчинниками. Суміщ Ц. к. 
з повітрям при підпалюванні вибу- 
хає. Ц. к.-- дуже слабка одноос- 
новна к-та, її солі наз. ціанідами, 
а органічні похідні -- нітрилами. 
Є у гіркому мигдалі, у кісточках 
персика, абрикосів, слив, вишні 
тощо. У пром-сті Ц. к. добувають 
окисленням суміші аміаку і мета- 
ну повітрям при наявності плати- 


.такрилату, 


нового каталізатора.  Застосову- 
ється як вихідний продукт у ви- 
робн. акрилонітрилу, метилме- 
на основі яких одер- 
жують різні полімерні матеріали; 
для обробки вагонів, амбарів, су- 
ден та ін. з метою дезинсекції і 
дератизації. Ц. к. найсильніша 
отруйна речовина, блокує дихаль- 
ний фермент цитохромоксидазу, 
викликаючи кисневе голодування 
тканин. Смертельна доза Ц. к. -- 
60 мг. Відкрив Ц. к. (1782) 
шведський хімік К. В. Шеєлє. 
ЦІАНЇДИ -- солі ціанистоводне- 
вої кислоти. Ц. лужних і лужно- 
земельних металів добре розчиня- 
ються у воді, а Ц. важких металів 
(крім Нє (СМ),| нерозчинні. При 
окисленні Ц. утворюються ціана- 
ти. Серед Ц. найбільше практичне 
значення мають Ц. калію КСМ і 
натрію МаСМ. Їх одержують в 
осн. взаємодією лугів з ціановод- 
нем. Багато металів при діянні 
надлишку КСМ і МаСМ утворюють 
координаційні сполуки, що їх 
використовують, напр., для вилу- 
чення золота й срібла з руд (див. 
Ціанування). Застосовують Ц. для 
гальванічного покриття металами 
різних виробів (золочення), в орга- 
нічному синтезі тощо. Ц.-- дуже 
отруйні. 

ЦІАНЇНОВІ БАРВНИКИ -- ор- 
ганічні синтетичні барвники. Най- 
простіший Ц. 6. добуто 1856 і на- 
звано ціаніном, звідки й пішла на- 
зва всього класу барвників. Ц. 6.-- 
гол. чин. іонні сполуки з забарвле- 
ним катіоном, у якому двоє гете- 
роциклічних ядер зв'язані поліме- 
тиновим ланцюгом у єдину хромо- 
форну л-систему (див. Кольоро- 
вості теорія). Прикладом може 
бути ряд бензотіазольних Ц. б. 


/ 
ях во 
І 
де п'- 0,1,..., 6. 


Ц. 6. відзначаються яскравим і 
чистим кольором. Нестійкі проти 
дії лугів, мінеральних к-т і світла. 
Структурними змінами в ядрах та 
ланцюгу можна досягти будь- -яко- 
го кольору. При достатній довжині 
поліметинового ланцюга  погли- 
нають інфрачервоне  випроміню- 
вання. Застосовують їх гол. чин. 
як оптичні сенсибілізатори фото- 
графічних матеріалів, у кванто- 
вій електроніці -- як активні се- 
редовища та модулятори доброт- 
ності лазерів. Великий внесок у 
вивчення Ц.б. вніс А. Ї. Кіпріанов. 
Літ.: Киприанов А. И. Введение в 
злектронную теорию органических соєе- 
динений. К., 1975; Джеймс Т. Теория 
це но процесса. Пер. с 


англ. Л., 

4. Михайленко. 
ЦІАН КОБАЛАМІН -- фармако- 
логічна форма кобаламіну, вітамін 


Ви. 

ЦІАНУВАННЯ -- 1) У мета- 
лообробці-- дифузійне (див. 
Дифузія) насичення поверхні ста- 
левих або чавунних виробів одно- 
часно азотом і вуглецем переважно 
у розплавах, що містять ціанисті 
солі; різновид хіміко- термічної об- 
робки металів. Товщина ціановано- 
го шару 0,05--2 мм. Ціануванням 
підвищують поверхневу твердість 
виробів, стійкість проти зношуван- 
ня, границю витривалості. Ц. про- 





227 





ЦІАНУВАННЯ 


Я. Цишинський, 





228 





ЦІВІЛІС 





Г. Цілле. «Брати, до 
сонця, до свободи!». 
Тупі. 


вадять при т-рі 450--950 С. Від 
цементації та азотування воно 
відрізняється більшою швидкістю 
процесу. Після Ц. вироби піддають 
гартуванню і низькому відпуску 
металу. Див. також Нітроце- 
ментація. 2) В гідромета- 
лургії вилучення металів 
(золота, срібла) з руди (або рудно- 
го концентрату), що грунтується 
на їхньому вибірковому розчинен- 
ні в слабких ціанистих розчинах, 
які містять ціанисті солі та майже 
не взаємодіють з іншими компо- 
нентами руди (концентрату). З роз- 
чинів метали осаджують цинковим 
пилом, сорбцією аніонітами (див. 
Іоніти) або активним вугіллям. 
Див., також Гідрометалиургія. 
ЦІВГЛІС Клавдій Юлій (Сіайдіиз 
Лійиз Сіміїіз; рр. н. і см. невід.)-- 
керівник антиримського повстан- 
ня в Галлії 69--70. Був вождем 
герм. племені батавів. Доля Ц. 
після придушення повстання не- 
відома. 

ЦІВКА -- 1) Кісгка ноги птахів, 
що міститься між голінкою і паль- 
цями. Утворилася внаслідок зро- 
стання п'яткової кістки з трьома 
кістками плесна. У різних видів 
птахів довжина Ц. різна; найдовша 
у птахів, що бродять по воді й 
болотах, найкоротша у тих, що доб- 
ре лазять. 2) Округла або трубчас- 
та гладенька деревина (палиця, 
стовбур). 3) Частина прядки 
шпулька, на яку намотується нит- 
ка під час прядіння. 4) Ствол руш- 
ниці. 5) Тонкий струмінь води або 
якої-небудь ін. рідини. 

ЦІГЛЕР (7іеріег) Карл Вальдемар 
(26.ХІ 1898, Гельза, поблизу Кас- 
селя -- 11.МПІ 1973, Мюльгайм, 
Рур) -- нім. хімік (ФРН). Закін- 
чив Марбур. ун-т (1920). Праці -- 
з органічної хімії і хімії високо- 
мол. сполук. Відкрив (1953) міша- 
ний  титан-алюмінієвий каталіза- 
тор («каталізатор Ц.»), на якому 
було одержано поліетилен з ре- 
гулярною структурою. Розробив 
пром. способи одержання бута- 
дієну, вищих о-олефінів, вищих 
спиртів і карбонових к-т. Нобелів- 
ська премія (1963, разом з Дж. 
Натта/). 

ЦІЛЕ -- категорія діалектичного 
матеріалізму. Див. Частина і ціле. 
ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ -- смисло- 
утворюючий зміст практики, що 
полягає у формуванні цілі як 
суб'єктивно-ідеального образу ба- 
жаного (цілеформування) і вті- 
ленні її в об'єктивно-реальному 
результаті діяльності (цілереалі- 
зація).  Свідомим формуванням 
цілей, розробкою програми дій 
шляхом вільного вибору можли- 
востей і мотивів, створенням засо- 
бів праці людська діяльність прив- 
ципово відрізняється від інстинк- 
тивної поведінки тварин. Ц. є 
найвищим виявом активності сві- 
домості людини, виявом її свобо- 
ди. Воно є вираженням і способом 
розв'язання суперечностей між 
суб'єктом і об'єктом, зняттям 
протилежностей ідеального і ма- 
теріального, суб'єктивного та 
об'єктивного. Ціль реалізується за 
допомогою засобів, які являють 
собою сукупність об'єктивних ма- 
теріальних факторів і способів 
дій людини, що ведуть до досяг- 
нення цілі. Ціль і засоби  взає- 
мозумовлюють, взаємозаперечують 
одне одного і міняються місцями: 


створення засобів стає найближ- 
чою ціллю; всяка реалізована ціль 
стає засобом постановки і реалі- 
зації ін. цілей. Це виражається 
в діалектиці ближчих і віддале- 
них, загальної і окремої, кінцевої 
і проміжних цілей. Ціль співвід- 
носна з результатом діяльності, 
який збігається з нею більшою чи 
меншою мірою залежно від ступе- 
ня істинності пізнання й доско- 
налості сусп.-істор. практики. Всі 
невраховані пізнанням властивос- 
ті засобу переносяться на резуль- 
тат, надаючи йому непередбачено- 
го змісту. Засоби, які не станов- 
лять діалектичної єдності з ціллю, 
спотворюють її в процесі реалі- 
зації. В  класово  антагоністич- 
них формаціях Ц. має обмежений 
частковий зміст, істор. необхід- 
ність набуває відчуженого примусо- 
вого характеру і виключає свободу. 
Вироблені людством засоби (тобто 
все матеріальне й духовне багатст- 
во) набувають дедалі більшої са- 
мостійності й диктують людям 
цілі. Ціль тут перетворюється на 
засіб, а засіб -- на самоціль. Ко- 
муністична організація суспільст- 
ва, для якої найвищою самоціллю 
є вільний гармонійний розвиток 
особистості, дає змогу свідомо пла- 
нувати сусп. розвиток і цим наслід- 
ки діяльності приводити у відпо- 
відність із сусп. цілями та ідеа- 
лами, О. І. Яценко. 
ЦІЛИК -- порівняно невеликий 
масив корисної копалини, який за- 
лишають непорушним при підзем- 
ній розробці її родовища. Є Ц.: 
запобіжні, бар'єрні, опорні, проти- 
пожежні та ін. З метою зменшен- 
ня втрат корисної копалини дедалі 
ширше застосовують штучні Ц.-- 
спец. конструкції з бетону та ін. 
матеріалів. 

ЦІЛИНА -- покрита природною 
трав'яною рослинністю земля, що 
не розорювалась віками або ж ос- 
танні 25--30 років. Ц. характери- 
зується різко вираженою  щіль- 
ною дерниною в шарі 10--13 см, 
підвищеною кількістю гумусу, 
доброю  зернистою структурою 
грунту, значною сухістю і висо- 
кою родючістю грунту (особли- 
во чорноземна і каштанова Ц.). 
Осн. типи Ц. в СРСР: степова 
Ц. на чорноземах і каштанових 
грунтах -- в Європ. частині, як 
виняток, в заповідниках (Асканія- 
Нова); Ц. пд. степової напівпусте- 
лі (Центр. і Пд. Казахстан, Серед- 
ня Азія і ін.), деосвоєння Ц. поєд- 
нують зі зрошенням; заплавна 
Ц. (в осн. в Нечорноземній зоні), 
освоюють її осушенням земель; 
болотна Ц. (болота в Нечорнозем- 
ній зоні, в Сибіру, на Далекому 
Сході, в Закавказзі), для освоєн- 
ня її також необхідні осуніення і 
культуртехнічні роботи. 
ЦІЛИННІ І ПЕРЕЛОГОВІ ЗЕМ- 


ЛІ -- земельні масиви, придатні 
під розорювання і посіви с.-г. 
культур. Освоєння їх -- один з 


важливих факторів збільшення ви- 
роби. зерна та ін. с.-г. продуктів. 
В СРСР у великих масштабах 
проводилось 1954--60 в Казахста- 
ні, районах Поволжя, Уралу, Зх. 


і Сх. Сибіру, Далекого Сходу. 
Крім східних районів, освоєння 
нових земель проводиться  та- 


кож в ін. районах, зокрема в Не- 
чорноземній зоні РРФСР. Відпо- 
відно де постанови Лютнево-берез- 


невого (1954) пленуму ЦК КПРС 
«Про дальше збільшення вироб- 
ництва зерна в країні і про освоєн- 
ня цілинних і перелогових земель» 
у сх. районах створено сотні рад- 
госпів, оснащених потужною тех- 
нікою. Значний внесок у справу 
освоєння Ц. і п. з. зробила й Рад. 
Україна. В 1954--60 в країні бу- 
ло розорано 41,8 млн. га цілинних 
і перелогових земель, у т. ч. 16,3 
млн. га в РРФСР і 25,5 млн. га 
в Казахстані. В результаті розши- 
рення й інтенсивного використання 
ріллі в цих районах значно збіль- 
шилися площі під зерновими куль- 
турами, зросли валові збори і 
держ. закупівлі зерна. Поряд із 
зерновим г-вом у багатьох районах 
(Алтайський край, Башк. АРСР, 
Сарат. обл., Каз. РСР тощо) розви- 
нулось виробн. ін. с.-г. культур, 
створено сприятливі умови для 
тваринництва. 

ЦІЛИНОГРАД -- місто, обласний 
та районний центр Каз. РСР. Роз- 
ташований на р. Шшимі. Залізнич. 
вузол, аеропорт. 253 тис. ж. (1983). 
Поділяється на 2 міські райони. 
Засн. рос. військами 1830 як фор- 
теця Акмоли. З 1832 -- місто Ак- 
молінськ. Рад. владу встановлено 
25.ХП 1917 (7.І 1918). З 1920-- у 
складі Кирг. (Каз.) АРСР, 1920 -- 


28 -- центр Акмолінської губ. З 
1936 -- у складі Каз. РСР. У 
1939--60 -- центр Акмолінської 


обл. З 1954 Акмолінськ став орга- 
нізаційним центром освоєння ці- 
линних земель. У 1961 переймено- 
ваний на Цілиноград, став обл. 
центром. Ц. -- значний пром. і 
культур. центр Пн. Казахстану. 
Розвинуті  машинобуд., зокрема 
с.-т., металообробка (з-ди: «Казах- 
сільмаш»,  «Цілиноградсільмашь, 
насосний, експеримент. газ. апара- 
тури, вагонорем. та ін.), харч. і лег- 
ка пром-сть. Виробн. буд. матеріа- 
лів. 2 ТЕЦ. У Ц.- 4вузи, філіали 
алмаатинських ін-тів нар. г-ва та 
інженерів залізнич. транспорту, 
12 серед. спец. навч. закладів. 
Драм. театр, краєзнавчий та обра- 
зотворчих мистецтв музеї. 

ЦІЛИНОГРАДСЬКА ОБЛАСТЬ-- 
у складі Каз. РСР. Утворена 14. 
Х 1939 як Акмолінська область, 
26.ХП 1960 її ліквідовано, 24.ГУ 
1961 утворено Ц. о. Площа 124,6 
тис. км2. Нас. 837 тис. чол. (на 
1.1 1983). Осн. населення -- каза- 
хи, живуть також росіяни, німці, 
українці, білоруси, татари, удмур- 
ти, башкири, мордва та ін. Міськ. 
нас. -- 59 90. Поділяється на 14 
районів, має 5 міст та 11 с-щ міськ. 
типу. Центр м. Цілиноград. 
Нагороджена орденом Леніна 
(1958). Більша частина області -- 
в межах пн.-зх. окраїни Казах- 
ського дрібносопковика (вис. 300-- 
400 м). На Сх.-- гори Єрментау, 
на Пд. Зх.-- Тенгіз-Кургальджин- 
ська западина, на Пн.-- Кокче- 
тавська височина. Корисні копа- 
лини: кам. вугілля, каолінові гли- 
ни, кварцові піски та ін. Клімат 
різко континентальний. Пересічна 
т-ра січня --16, --18", липня 
-20, -22". Опадів 200--350 мм 
на рік. Характерні сильні вітри. 
Найбільші ріки -- Ішим (басейн 
Обі) з притоками Колутон та Жа- 
бай (праві), а також Нура. Багато 
озер -- солоних (Тенгіз, Кіякти) 
та прісних (Кургальджин, Кожа- 
коль, Ітемген). Для водопостачан- 


ня пром. центрів та с.-г. районів 
збудовано Вячеславське водосхо- 
вище, Нуринський і Селетинський 
водоводи. Більша частина області 
лежить у степовій зоні. Переважа- 
ють темно-каштанові і каштанові 
грунти з різнотравно-типчаково-ко- 
виловою рослинністю, на Пд. -- 
світло-каштанові грунти з полино- 
во-стипчаковою рослинністю, на 
Пн. -- звичайні й пд. чорноземи, 
які майже повністю розорано. В 
горах збереглися невеликі ділянки 
сосново-березових лісів. На тери- 
торії області -- Кургальджинський 
заповідник. Ц. о.-- один з важ- 
ливих зернових районів на Сх. 
країни. Гол. галузі г-ва: неполив- 
не зернове землеробство, м'ясо- 
вовнове тваринництво, пром-сть по 
переробці с.-г. сировини. Електро- 
енергетика базується в основному 
на вугіллі Карагандинського ву- 
гільного басейну, Екібастузько- 
го | кам'яновугільного басейну 
(ТЕС -- у Цілинограді). Розвину- 
ті гірничодобувна (видобування 
руд кольорових металів у селищах 
Акбеїт, Аксу, Бестобе, Жолимбет 
та ін.), маш.-буд. і металообр. (ви- 
робн. с.-г. машин, насосів, порш- 
невих кілець тощо), харч. (м'яс- 
на, борошномельна, мол., олійна) 
та легка (у т. ч. швейна) пром-сть. 
Виробн. буд. матеріалів. Гол. пром. 
центри: Цілиноград, Макінськ, Аг- 
басар, Алексєєвка, Шортанди. В 
1954--58 у Ц. о. було освоєно 2,5 
млн. га цілинних та перелогових 
земель. Посівна площа під зерно- 
вими 3007 тис. га (1982). Вирощу- 
ють яру пшеницю, ячмінь, овес, 
просо, кормові культури. Значну 
частину с.-г. угідь займають пасо- 
вища. Розводять велику рогату 
худобу, овець, свиней, коней, пти- 
цю. На р. Шимі та в прісних 
озерах -- рибальство, в межах Ка- 
захського дрібносопковика -- мис- 
ливство. Гол. залізничні магістра- 


лі: Петропавловськ -- Цілиноград 
-- Караганда -- Чу, Магніто- 
горськ -- Цілиноград -- Павло- 


дар -- Новокузнецьк. Гол. автома- 
гістралі: Цілиноград -- Атбасар -- 
Кокчетав, Цілиноград -- Караган- 
да. У Ц. о.-- 4 вузи (Цілиноград), 
15 серед. спец. навч. закладів. 
Всесоюзний інститут зернового 
г-ва (смт Шортанди), Цілиногр. 
відділення ін-ту грунтознавства 
АН Каз. РСР та ін. Драм. театр, 
краєзнавчий та образотворчих 
мистецтв музеї (Цілиноград). 

й М. Ш. Ярмухамедов. 
ЦІЛІ ЧИСЛА -- числа виду « п, 
де п -- число натурального ряду. 
Множина Ц. ч. утворює кільце. 
Див.. Число, Чисел теорія. 
ЦІЛІНСЬКИЙ КГунар Алфредо- 
вич (н. 23.МУ 1931, м. Огра, тепер 
Латв. РСР) -- латис. рад. актор 
театру і кіно, кінорежисер, нар. 
арт. СРСР (з 1979), Закінчив 
(1955) акторський ф-т Латв. кон- 
серваторії у Ризі. В 1955--75 -- 
актор Латв. театру драми ім. А. 
Упіта. Серед ролей -- Оскар Кля- 
ва («Син рибалки» за Лацісом), Ла- 
ерт («Гамлет» Шекспіра), Нехлю- 
дов («Воскресіння» за Л. Толстим), 
Сергій («Іркутська історія» Арбу- 
зова). Ролі в кіно: Платайс («Армія 
,, Грясогузки".», 1964), Жорж 
(«Ноктюрн», 1966), Микола Кузне- 
цов («Сильні духом», 1967), Бір- 
кенбаум («В затінку смерті», 1971) 
та ін. Поставив фільми: «Соната 


над озером» (1976), «Ніч без пта- 
хів» (1979), «Рання іржа» (1980), 
«Таран» (1982). 
ЦІЛІСНА ПСИХОЛОГІЯ -- один 
з напрямів психологічного дослі- 
дження, запропонований лейпціг- 
ською психологічною школою на 
поч. 20 ст., який виходив з визнан- 
ня цілісного характеру психічної 
діяльності. Оскільки засновники 
Ц. п. за своїм світорозумінням бу- 
ли переважно  ідеалістами, то й 
цілісність психіки вони тлумачи- 
ли однобічно (див. Гештальтпси- 
хологія). У сучас. наук. пізнанні 
принцип цілісності є одним з ви- 
хідних. Щодо психології він озна- 
чає розгляд психіки як відносно 
стійкої, внутрішньо збалансованої 
системи. За сучас. уявленнями, 
психічні процеси й стани є ціліс- 
ними об'єктами, вони об'єднані у 
вищу системну цілісність. Див. 
також Структурна психологія. 
В. І. Войтко. 
ЦІЛІСНІСТЬ -- внутрішня єдність 
об'єкта, його відносна автоном- 
ність, незалежність від навколиш- 
нього середовища. Іноді під Ц. 
розуміють і сам об'єкт, наділений 
цими властивостями.  Розкрива- 
ється в діалектиці частини і ціло- 
го. Поняття Ц. відіграє істотну 
роль у випадках, коли завданням 
дослідження є одержання синте- 
тичного (узагальненого) знання про 
об'єкт і коли сам об'єкт є досить 
складним. Поняття Ц.-- один з 
гол. компонентів системного піз- 
нання дійсності. Див. також Си- 
стемний підхід. 
«ЦІЛІСНОСТІ ФІЛОСОФІЯ» -- 
те. саме, що Й холізм. 
ЦІЛЛЕ (7іНе) Генріх (10.1 1858, 
Радебург, Саксонія 9. УТ 
1929, Берлін) -- нім. графік, пред- 
ставник критичного реалізму 
ст. З 1872 навчався в Худож. шко- 
лі в Берліні. Рисунки і літогра- 
фії ДЦ. правдиво відтворюють жит- 
тя пролетарів Німеччини. Разом 
з О. Нагелем 1928 заснував сати- 
ричний журнал «Ейленшпігель». 
Твори: цикли «Діти вулиці» (1912), 
«Моє середовище» (1918), «Ході- 
мо, Карлінкен»ь (1925), «Навколо 
Александерплац» (1926). 
ЦІЛУВАЛЬНИКОВ Ігор Васи- 
льович (н. 2.1 1944, Єреван) -- укр. 
рад. велосипедист, засл. майстер 
спорту (з 1972). Олімпійський чем- 
піон у гонці на тандемах (1972; 
з В. Семенцем). Чемпіон СРСР 


(1967, 1971--74 в гонці на тан- 
демах, 1968 -- в гіті на 1000 м з 
місця). 


ЦІЛЬ -- 1) Ідеальний, наперед виз- 
начений результат людської діяль- 
ності, спрямованої на перетворен- 
ня дійсності відповідно до усві- 
домленої людиною потреби. Ц. є 
безпосереднім, внутрішньо спону- 
кальним мотивом людської Оіяль- 
ності. Вона визначає і спрямовує 
цю діяльність, мобілізує волю та 
енергію людини (див. Цілепокла- 
дання). 2 У кібернетиці-- 
результат поведінки функціоную- 
чої системи, що його досягають за 
допомогою зворотних зв'язків і 
кінцевим ефектом якого є збере- 
ження стану, заданого поперед- 
ньою інформацією. В такому ро- 
зумінні термін «ціль» вживають і 
в теорії систем. 

ЦІЛЬОВА КОМПЛЕКСНА ПРО- 
ГРАМА в СРСР -- система соці- 
ально-екон., науково-гех. і орг.- 


господарських заходів, спрямова- 
них на реалізацію поставленої ме- 
ти і досягнення високих кінцевих 
результатів у певній галузі діяль- 
ності й розвитку окремих регіо- 
нів; складова частина перспектив- 
них планів екон. і соціального 
розвитку країни; один з важли- 
вих інструментів планового уп- 
равління народним господарст- 
вом. Кожна така програма має 
своїм завданням комплексне роз- 
в'язання великих нар.-госп., між- 
галузевих і регіональних проблем, 
має сприяти збалансованості й оп- 
тимізації планових рішень, узго- 
дженості цілей і ресурсів, забезпе- 
чувати підвищення рівня екон. 
обгрунтованості структури і про- 
порцій в нар. г-ві (див. Пропорції 
суспільного виробництва). В су- 
час. умовах система комплексних 
програм є важливим фактором ін- 
тенсифікації сусп. виробн. і під- 
вищення його ефективності, раціо- 
нального використання виробни- 
чого і потенціалу науково-техніч- 
ного країни, економного витрачан- 
ня сировини, палива, енергії. Ін- 
тенсивна розробка Ц. к. п. поча- 
лася після ХХУ з'їзду КПРС. На 
одинадцяту п'ятирічку Держ. 
к-том по науці і техніці СРСР 
спільно з Держпланом і Академією 
наук СРСР затверджено понад 40 
цільових і 170 наук.-тех. програм. 
Серед Ц. к. п.: Продовольча про- 
грама СРСР на період до 1990 ро- 
ку, Енергетична програма СРСР 
(див. т. 12, Додаток), комплексна 
програма  науково-тех. прогресу 
на 20 років (за п'ятирічками), дов- 
гострокова програма меліорації; 
соціально-екон. програми  вироб- 
ництва товарів народного спожи- 
вання, скорочення ручної праці, 
економії матеріальних ресурсів, 
освоєння зони БАМу, охорони 
навколишнього середовища та ін. 
В УРСР затверджено до реаліза- 
ції б загальноресп. Ц. к. п.-- «Ме- 
тал», «Матеріаломісткість», «Енер- 
гокомплекс», «Агрокомплекс», «Цу- 
кор», «Праця» і 35 програм з най- 
важливіших  наук.-тех. проблем 
різних галузей нар. г-ва. Крім того, 


68 


229 





ЦІЛЬОВА 


КОМПЛЕКСНА 
ПРОГРАМА 


"7 - б 


г. да. Цілінський. 











Р ни 





І "Ки 


ВР араоунци 
У ,К 1 Ї А )» , Ї 
//72/720 - З 

Ти а 


- 
З - 






Р РАК З СЯ, 
«ера меді зо 
| б 7; ой ка оо чем. : 
ЩЯ | / я чи? 
й ву м 3 - . г. 
5291 Ж н . 
пог ЗУМК запеги , 
То Атб ьо й 
| 1,АХ | 
1/ -б "" м 
Й 7 З | о, че 
| 2 Л 
М УД ; 5 Ь 
А АЇ 
І ч п 
-- 42 2 РУ, и 
- Я з ) 
2719 2 к 
б, 7 Ар Мод 
ВУ ЗО : 
| 7/2 я 
і" 77 е и є 
Ро, | ра 
Гед», 
са 7 
У) я 
5 я 
рою Ля у 








ЦІЛИНОГРАДСЬКА 
ОБЛАСТЬ 


0 6 











230 





ЦІММЕР- 
ВАЛЬДСЬКА 
КОНФЕРЕНЦІЯ 


«Форботе» («Провісник»). 


розроблено і здійснюється ряд 
регіональних програм на рівні 
областей і великих міст. Зважаю- 
чи на роль програмно-цільового 
підходу до планування і управлін- 
ня нар. г-вом, ХХУІ з'їзд КПРС 
поставив завдання ширше викори- 
стовувати Ц. к. п. як органічні 
складові частини держ. перспек- 
тивних планів екон. і соціального 
розвитку. Довгострокові Ц. к. п. 
відіграють велику роль в даль- 
шому поглибленні соціалістичної 
економічної негр ат 

. | Хилько. 
ЦІММЕРВАЛЬДСЬКА КОНФЕ- 
РЕНЦІЯ -- міжнар. соціалістична 
конференція, що відбулася 5--2. 
ГХ 1915 в Ціммервальді (Щвейца- 
рія) за участю 38 делегатів з 11 єв- 
роп. країн. Більшість делегатів 
становили центристи (див. Цент- 
ризм), яким протистояла створе- 
на В. І. Леніним напередодні 
Ц. к. група інтернаціоналістів -- 
Ціммервальдська ліва. Прийнятий 
Ц. к. компромісний маніфест від- 
значав імперіалістичний характер 
війни, таврував зрадницьку шові- 
ністичну політику лідерів Інтер- 
націоналу 2-го, що В. Ї. Ленін від- 
мічав як «крок до ідейного і прак- 
тичного розриву з опортунізмом 
і соціал-шовінізмом» (Повне зібр. 
тв. т. 27, с. 36). Проте цей мані- 
фест не містив чітких політ. вимог 
перетворення імперіалістич. війни 
на громадянську, поразки свого 
уряду, повного розриву з опорту- 
ністами. Ц. к. обрала Інтернац. 
соціалістичну комісію, яка фактич- 
но стала мана соціалістичним 
центром. П. С. Кившинов. 
ЦІММЕРВАЛЬДСЬКА ЛІВА 
міжнар. група революц. соціалі- 
стів, створена за ініціативою В. І. 
Леніна  4.ІХ 1915 напередодні 
Ціммервальдської конференції на 
нараді лівих соціалістів -- делега- 
тів конференції. Після конферен- 
ції, на якій Ц. л. піддала гострій 
критиці центрист. погляди більшос- 
ті делегатів, В. І. Ленін розгорнув 
пропаганду ідей Ц. л. Навколо 


очолюваного В. І. Леніним Бюро 
Ц. л. групувалися ліві елементи 
соціал-демократії європ. країн. 


Бюро видало 2 номери теор. журн. 
Ц. л. ви- 
ступила на Кінтальській конфе- 
ренції (1916) з антивоєн. резолю- 
цією. П. С. Кувшинов. 
ЦІММЕРІНГ (7іпптегіпя) Макс 
(16.ХІ 1909, Пірна -- 15.ІХ 1973, 
Дрезден) нім. письменник 
(НДР). З 1930 -- член Компартії 
Німеччини, з 1946 -- СЄПН. З 
1963 -- канд. в члени ЦК СЄПН. 
У 1933--46 -- в еміграції. Ос- 
новні теми творчості -- боротьба 
пролетаріату проти німецького 
мілітаризму й фашизму, будівни- 
цтво соціалізму в НДР. Автор вір- 
шів, багато з яких стали нар. піс- 
нями, роману «Фосфор і бузок» 
(1954), численних творів для ді- 
тей і юнацтва: повісті «Погоня за 
чоботом» (1932), «Буттьє Пітер 
і його герой» (1951), «Лі і червоні 
альпіністи» (1967) тощо. Не раз 
бував у Рад. Союзі. 
Тв.: Укр. перекл.-- Погоня за 
чоботом. К., 1958, Вимушена подо- 
рож навколо світу. К., 1959; Рос. 
г ерекл.- округ света поневоле. 
ордою; «ГВІвшат В кн.: Поззия ГДР. 
М 1973 Н.М. Матузова. 
ЦІН імператор. династія, що 
правила в Китаї з 1644, після за- 


воювання його  маньчжурами. 
Своєю політикою наприкінці 19 ст. 
дин. Ц. сприяла перетворенню Ки- 
таю на напівколонію імперіалістич- 
них д-в. Була повалена внаслідок 
Сіньхайської революції 1911--12 
(офіц. зречення останнього імпе- 
ратора Пу І--12.П 1912). 
ЦІНА -- грошовий вираз вартос- 
ті товару, що базується на суспіль- 
но необхідних затратах праці 
(див. Ціноутворення). В умовах 
капіталістичного товарного вироб- 
ництва Ц. під впливом конкурен- 
ції та анархії виробництва сти- 
хійно коливаються навколо вар- 
тості, залежно від співвідношення 
попиту і пропозиції товарів. За 
імперіалізму поширилася  прак- 
тика застосування монопольних 
цін з метою захоплення ринків 
і одержання максимального при- 
бутку. Екон. політика капіталі- 
стичних д-в спрямована на регу- 
лювання Ц. товарів в інтересах 
монополій. Але, незважаючи на 
втручання бурж. д-ви в цей про- 
цес, ціноутворення має стихійний 
характер. За соціалізму функціо- 
нування Ц. зумовлюється існуван- 
ням товарно-грош. відносин і діян- 
ням вартості закону. На основі 
сусп. власності на засоби виробн., 
плановості виробн. і діяння основ- 
ного економічного закону соціа- 
лізму формуються планові Ц., 
які є одним з важливих важелів 
господарського механізму. В со- 
ціалістичному суспільстві існує 
взаємопов'язана з держ. планом 
і бюджетом система Ц., яка скла- 
дається з оптових Ц. на пром. 
продукцію, закупівельних Ц. на 
продукцію с. г., роздрібних Ц. 
на товари нар. споживання, тари- 
фів і Ц. на комунальні та побуто- 
ві послуги, послуги транспорту, 
зв'язку, електро- і теплоенергію 
тощо. До роздрібних цін належать 
також Ц. колг. ринку, що форму- 
ються під впливом співвідношення 
попиту і пропозиції, рівня держ. 
роздрібних Ц. та наявності товарів 
у сфері держ. торгівлі. 

Серед оптових цін пром-сті роз- 
різняють оптові Ц. підприємств 
(собівартість плюс прибуток), 
якими продукцію реалізують 
підприємства, а також оптові Ц. 
пром-сті (складаються з оптових 
Ц. підприємств і постачально-збу- 
тової націнки), за якими підприєм- 
ства одержують пром. продукцію. 
Крім того, оптові Ц. на деякі види 
продукції, залежно від рівня 
трансп. витрат, а також роздрібні 
Ц., залежно від рівня заробітної 
плати в тому чи іншому регіоні, 
місця виробн. і споживання ок- 
ремих видів продукції, поділяють 
наєдині та поясн і (зональ- 
ні). Встановлюють також оптові 
розрахункові Ц., які затверджу- 
ють диференційовано для підпри- 
ємств певної га пу або регіону з 
неоднаковими об'єктивними умо- 
вами виробн., а отже і різними ви- 
робничими затратами. Такі роз- 
рахункові Ц. діють в межах даної 
галузі (району). Реалізацію про- 
дукції ін. галузям здійснюють за 
цінами єдиного рівня. Серед опто- 
вих і роздрібних Ц. єсезонні 
(на овочі, фрукти тощо) і тим- 
часові (на товари нар. спожи- 
вання підвищеної якості та ін.), 
договірні оптові Ц. на окре- 
мі партії нових видів товарів. 


В СРСР діє система органів ціно- 
утворення, за допомогою яких 
соціалістична д-ва здійснює єди- 
ну політику Ц., спрямовану на 
дальше підвищення ефективності 
сусп. виробн. і добробуту трудя- 
щих. Органи ціноутворення очолює 
Держ. к-т СРСР по цінах (Держ- 
комцін СРСР). В союзних і авт. 
республіках функціонують відпо- 
відні респ. держ. к-ти по цінах, а 
в областях (краях) -- обласні 
(крайові) відділи Ц.; всі вони 
мають подвійну підпорядкованість 
(відповідно -- Раді Міністрів рес- 
публік і Держкомцін СРСР, об- 
ласним Радам нар. депутатів і 
Держкомцін союзної республіки). 
Держкомцін союзних республік 
затверджує оптові Ц. на засоби 
виробн., що випускають підпри- 
ємства респ. підпорядкованості, а 
також оптові й роздрібні Ц. на 
значну групу товарів нар. спожи- 
вання. Обласні (крайові) відділи 
Ц. затверджують Ц. на продукцію 
місц. виробн. (овочі й фрукти, 
сувенірні вироби, тарифи на ко- 
мунальні й побутові послуги тощо). 
Відповідні права щодо встанов- 
лення Ц. мають також м-ва, об'єд- 
нання і підприємства (продукція 
внутрішньогалузевого  споживан- 
ня, запасні частини та ін.). В краї- 
ні й республіці відповідно до рі- 
шень партії і уряду здійснюється 
єдина держ. політика стабільності 
Ц. на основні продовольчі й непро- 
довольчі товари для населення з 
метою підвищення добробуту тру- 
дящих в умовах постійного зро- 
стання рівня заробітної плати і 
суспільних фондів споживання, 
збільшення виробництва товарів 
нар. споживання, поліпшення Їх- 
ньої якості й асортименту. На ве- 
лику групу товарів першорядного 
значення рівень роздрібних Ц. не 
змінюється протягом більш як 
20 років (хліб, борошно, крупи, 
м'ясо, молоко, масло, цукор то- 
що), а квартирна плата залишаєть- 
ся незмінною з 1930 і є значно ниж- 
чою, ніж витрати на д-во Й 
утримання житла. Рой ні Ц. на 
товари дитячого асортименту, на 
більшість медикаментів, на м'ясо- 
мол. п одукцію нижчі від суспіль- 
но необхідних витрат на їх виробн., 
і ця різниця покривається з держ. 
бюджету. Водночас, беручи до ува- 
ги характер потреб, що їх задоволь- 
няють ті чи ін. товари, співвідно- 
шення попиту і пропозиції на них, 
на деякі товари встановлюють Ц. 
вищі від їхньої вартості (автомо- 
білі, ювелірні вироби та ін.). В 
міру нагромадження відповідних 
товарів нар. споживання і зни- 
ження витрат на їхнє виробн. Ц. 
на них знижують. На однакові ви- 
ди товарів однієї споживної вар- 
тості Ц. встановлюють ОДНОГО Й 
того самого рівня, незалежно від 
величини собівартості їхнього ви- 
робн. на різних підприємствах і 
з урахуванням рівня якості това- 
рів. 

Для забезпечення  госпрозрахун- 
кових умов роботи підприємств, 
поліпшення еквівалентності обмі- 
ну продукції, зростання виробн. і 
підвищення його ефективності в 
країні й республіці за останні 
роки проведено дві масові зміни 
оптових Ц. у пром-сті (1967 та 
1982); відповідно до рішень Трав- 
невого (1982) пленуму ЦК КПРС 


1.1 1983 підвищено закупівельні 
ціни на м'ясо, молоко, зерно, цук- 
рові буряки, картоплю та ін. с.-г. 
продукцію. 
Літ.: Маркс К. Заробітна плата, ціна 
і прибуток. Маркс К. і Енгельс Ф. 
Твори, т. 16; Ленін В. І. Про єдиний 
господарський план. Повне зібрання 
творів, т. 42; Козлова К. Б., Знтов 
Р. М. Теория цень. М., 1972; "Яковец 
Ю. В. Ценьг в плановом хозяйстве. М., 
1974; Лукинов И. ИЙ. Воспроизводство 
и цень. М., 1977; Цена в хозяйствен- 
ном механизме. М., 1983. 

М. С. Калита. 
ЦІНА ВИРОБНИЦТВА -- ціна 
товару, виробленого в капіталі- 
стичному господарстві, що дорів- 
нює витратам виробництва та 
середньому прибутку; перетворе- 
на форма вартості товару. Ц. в.-- 
ціна, навколо якої коливаються 
ринкові ціни. Перетворення вар- 
тості на Ц. в. є результатом трива- 
лого істор. розвитку капіталістич- 
ного виробн., перетворення просто- 
го товарного виробництва на капі- 
талістичне. На ранніх етапах роз- 
витку капіталізму обмін товарів 
відбувався | за їхньою вартістю, 
тобто вартості закон діяв у своїй 
безпосередній формі. Це виявля- 
лося в сталих галузевих нормах 
прибутку. З дальшим розвитком 
капіталізму, із загостренням кон- 
курентної боротьби між капіталі- 
стами, міжгалузевої конкуренції 
зростають відмінності в умовах гос- 
подарювання, спричинені  тех.- 
екон., кон'юнктурними та ін. фак- 
торами. Осн. причиною міжгалу- 
зевих відмінностей у нормах при- 
бутку є нерівність органічної бу- 
дови капіталу і неоднаковість 
швидкості обороту капіталу. Вна- 
слідок міжгалузевої конкуренції 
в гонитві за найбільш вигідною 
сферою прикладення капіталу від- 
бувається безперервне переливан- 
ня капіталів з однієї галузі в іншу, 
В результаті постійної міграції 
капіталу об! єктивно складаються 
більш-менш однакові умови госпо- 
дарювання в галузях з різною ор- 
ганіч. будовою капіталу. Це ве- 
де до формування такого рівня 
ринкових цін, який би забезпечив 
заміщення витрат виробн., одер- 
жання середнього прибутку кож- 
ному капіталістові. Такою серед- 
ньою ринковою ціною на домоно- 
полістичній стадії капіталізму є 
ДЦ. в. За імперіалізму великі моно- 
полії продають свої товари не за 
Ц. в., а за монопольними цінами, 
які значно перевищують ціни ви- 


робництва. 
ЦІНА ЗЕМЛІ -- грошова сума, 
одержувана 4-д земельним  власни- 


ком за одиницю площі при її реалі- 
зації. Земля не є продуктом праці 
і тому не має вартості. Отже, 
Ц. з. як грош. вираз її вартості 
є ірраціональною (невідповідною 
змістові) категорією. За капіталіз- 
му земля перебуває у приватній 
власності і внаслідок цього пе- 
ретворюється на товар, об'єкт 
купівлі-продажу. Продаж її озна- 
чає передачу права на доход від 
експлуатації землі (див. Земельна 
рента). Ц. з. залежить від розміру 
ренти і рівня банківського позич- 
кового процента. Вона може вклю- 
чати і процент на вкладений у зем- 
лю капітал (меліорація, багаторіч- 
ні насадження, будівлі й споруди). 
Оскільки земля як товар на капіта- 
лістичному ринку має монополь- 


ний характер, Ц. з. може значно 
перевищувати суму капіталізова- 
ної ренти і процента на капітал. З 
розвитком капіталізму рента має 
тенденцію до підвищення, тому 
ДЦ. з. зростає, що підвищує ціни на 
с.-г. продукти, погіршуючи мате- 
ріальне становище трудящих. В 
СРСР земля є держ. власністю, 
її виключено з товарного обороту 
і заборонено використовувати для 
одержання  нетрудових доходів. 
Згідно з Конституцією СРСР та 
зем. законодавством (див. Основи 
земельного законодавства Союзу 
РСР і союзних республік) земля 
надається в безплатне користуван- 
ня. Тому Ц. з. в Рад. Союзі не іс- 
нує (див. Економічна оцінка зем- 
лі). Пп. Ф. Веденичев. 
ЦІНГЕР Микола Васильович 
П11 (03).У 1866, Москва -- 18.У 
1923, Харків) -- вітчизн. ботанік. 
У 1890 закінчив Моск. ун-т. З 
1895 -- консерватор бот. саду, з 
1898 -- приват-доцент Київ. ун-ту. 
З 1903 -- професор  Новоолек- 
сандрійського (тепер у м. Пулави 
Люблінського воєводства ПНР) 
ін-ту с. г. і лісівництва, який пере- 
ведено 1914 в Харків. Вивчав 
процеси добору природного. Пра- 
ці ДЦ., в яких досліджувалися 
процеси видоутворення у бур'я- 
нів льону (рижію, шпергеля), утво- 
рення сезонних рас у дзвінця, бу- 
ли першими вітчизняними праця- 
ми з біосистематики. Премія ім. 
В. І. Леніна, 1928. 
ЦІНДАО -- місто на Сх. Китаю. 
Мор. порт на узбережжі зат. Цзяо- 
чжоувань Жовтого м., вузол з-ць і 
автошляхів. Бл. 1,5 млн. ж. (1971). 
Значний центр текст. пром-сті 
країни (за обсягом продукції -- 
2-е місце після Шанхаю). Розви- 
нуте машинобудування (транспорт- 
не, виробн. парових турбін, радіо- 
устаткування, велосипедів та ін.). 
Сталеплавильний та алюм. 3-ди. 
Хім., цементна, шкіряна та хар- 
чосмакова (олійницька, борошно- 
мельна, тютюнова) пром-сть. Ри- 
бальство. Випарювання солі з мор. 
води. Н.-д. ін-т  океанографії. 
Мор. музей. Мор. курорт. 
ЦІННЕР (72іппег) Гедда (псевд.-- 
Елізабет Франк, Ганхен  Лобе- 
зам; н. 20.У 1907, Відень) -- нім. 
письменниця, перекладачка (НДР). 
Член Компартії Німеччини з 1929, 
з 1946 -- Соціалістичної єдиної 
партії Німеччини. В  1935--45 
жила в Рад. Союзі. Літ. діяльність 
почала 1930. Авторка віршів, 
оповідань на теми виховання моло- 
ді, антифашист. Руху Опору. В 
них звучить протест проти міліта- 
ристської політики правлячих кіл 
ОФРН.  Перекладала твори  Т. 
Шевченка («Іван Підкова», «Запо- 
віт» та ін.), які ввійшли до дво- 
томної збірки творів Т. Шевченка 
нім. мовою, виданої 1951 в Москві. 
. М.. Погребенник. 
ЦІННІ ПАПЕРИ -- форма втілен- 
ня фіктивного капіталу; свідоцт- 
во, що виражає право власни- 
ка цих паперів на володіння або 
надання кредиту, позички. До 
Ц. п. належать акції, облігації, 
векселі, заставні листи іпотечних 
банків тощо. Ц. п. не мають влас- 
ної вартості, однак вони є предме- 
том купівлі- продажу на фондовій 
біржі, їхній курс або ціна прямо 
пропорційна доходу, який вони 
приносять, і обернено пропорційна 


нормі позичкового процента. Ц. п. 
відображають певну кількість 
фіктивного капіталу, за ними ви- 
плачують прибуток у вигляді про- 
цента або дивіденда. Ц. п. випу- 
скають пред'явницькі, іменні, ор- 
дерні тощо. 
Ц. п. є засобом збагачення фінан- 
сової олігархії за рахунок одер- 
жання засновницького або емісій- 
ного прибутку. Поширення цих па- 
перів сприяє акумуляції додатко- 
вих капіталів за рахунок дрібних 
вкладників і заощаджень трудя- 
щих, які першими зазнають фі- 
нанс. втрат під час криз та бан- 
крутств, знецінення Ц. п. тощо. 
В СРСР єдиним видом Ц. п. є 
облігації держ. позик. 

В. М. Лінников. 
ЦІННІСТЬ -- соціально-філософ- 
ська категорія, що позначає пози- 
тивне чи негативне значення явищ 
природи, продуктів сусп. вироб- 
ництва, форм сусп. організації, 
істор. подій, моральних учинків, 
духовних витворів (носіїв Ц.) для 
людства, окремого суспільства, 
народу, класу, соціальної групи 
чи особи (адресатів Ц.) на кон- 
кретному етапі істор. розвитку. 
Поняття ДЦ. відображає один з 
найсуттєвіших моментів практич- 
ної взаємодії людини з навколиш- 
нім середовищем та ін. людьми: 
спрямованість зрушення, що від- 
бувається в життєвому стані та 
розвитку конкретного адресата Ц. 
під впливом відповідного носія 
Ц. Якісні й кількісні характери- 
стики Ц. перебувають у подвійній 
залежності -- від внутр. властивос- 
тей її носія та від потреб і праг- 
нень сусп. людини, яка виступає 
адресатом Ц. Збільшення й наро- 
стання якісної різноманітності 
людських потреб у процесі істор. 
розвитку суспільства, поява нових 
засобів задоволення їх внаслідок 
науково-тех. прогресу й революц. 
змін у соціально-класових відно- 
синах спричиняють глибокі зру- 
шення у сфері людських Ц. Про- 
відним фактором розвитку Ц., 
їхніх якісних змін і кількісного 
нагромадження є соціально-істор. 
практика, Крім осн. поділу на по- 
зитивні й негативні, розрізняють 
ЦД. реальні й потенціальні, безпосе- 
редні й опосередковані, абсолютні 
й відносні; соціально-політ., мо- 
ральні, естетич., наук., реліг. 
тощо. Беручи до уваги рівень орга- 


нізації адресата  Ц., розрізняють 
загальнолюдські, загальнонародні 
(національні), класові, групові, 


особисті Ц. 

У класово антагоністичному сус- 
пільстві класам-антагоністам при- 
таманні різні уявлення про Ц. 
тих самих істор. подій і соціаль- 
них явищ. Навколо поняття Ц. то- 
читься гостра боротьба марксистсь- 
ко-ленінського та бурж. світогля- 
дів. Відкидаючи ідеалістичні уяв- 
лення про позаістор. й надсоціаль- 
ну природу Ц., марксизм-ленінізм 
підкреслює їхню суспільно-прак- 
тичну та соціально-істор. сутність, 
обстоюючи  класово-парт. підхід 
до оцінки їх. Див. також Ціннос- 
тей теорія, В. О. Василенко. 
ЦІННОСТЕЙ ТЕОРІЯ, аксіоло- 
гія -- філософське вчення, яке 
з'ясовує природу і спосіб буття 
людських цінностей, класифікує 
їх, встановлює та обгрунтовує їх- 
ню ієрархію; досліджує співвідно- 


231 





ЦІННОСТЕЙ 
ТЕОРІЯ 


232 





ЦІНОУТВОРЕННЯ 





з 


К.Е. Ціолковський. 





Цмин піщаний: 


1 -- загальний вигляд 
рослини; 
-- квітка; 


3 -- сім'янка. 


шення ціннісних і внутрішніх вла- 
стивостей носіїв цінності -- речей 
і явищ, діалектику співвідношен- 
ня цінності та її оцінки, роль і 
форму прояву ціннісних критеріїв 
у розвитку наук. пізнання, логічну 
специфіку оціночних суджень. 
Першу спробу надати поняттю цін- 
ності  філософсько-узагальнюючо- 
го значення зробили стоїки. Проте 
безпосереднім поштовхом до роз- 
витку Ц. т. як специфічної галузі 
філос. знання було вчення Ї. Кан- 
та про практичний розум, за яким 
об'єкти реально не існують, проте 
допускається можливість їхнього 
існування в суто практичних ці- 
лях. У 2-й пол. 19 ст. проблема цін- 
ності набула самостійного значен- 
ня і перетворилася на центр філо- 
софії неокантіанства. В 20 ст. 
майже кожний філос. напрям по- 
ряд з онтологією і пізнання тео- 
рією, розвиває свою Ц. т. Характер 
вирішення ціннісної проблематики 
зумовлюється, в першу чергу, від- 
повіддю на основне питання фі- 
лософії та класовою позицією тео- 
ретика цінностей. В межах суб'єк- 
тивно-ідеалістич. напряму Ц. т. 
(прагматизм, екзистенціалізм, 
неопозитивізм) власне цінність 
ототожнюється з її оцінкою, зво- 
диться до суб'єктивної зацікав- 
леності, вільного волевиявлення 
та цілепокладання окремої особи. 
Об'єктивно-ідеалістичні концеп- 
ції Ц. т. (баденська школа, фено- 
менологія,  персоналізм,  неото- 
мізм,  неопротестантизм) наголо- 
шують на об'єктивності, незалеж- 
ності цінностей від сваволі оціноч- 
них поглядів окремої людини, але 
самі цінності тлумачать як іде- 
альні, вічні, незмінні, трансцен- 
дентальні сутності або як сту- 
пінь закладеної богом у кожну 
річ потенціальної довершеності. 
Всім ідеалістичним Ц. т. протисто- 
їть марксистська, яка розглядає 
цінності в їхній соціально-істор., 
екон. і класовій зумовленості. 
Марксизм-ленінізм використовує 
аналіз цінностей при вивченні істо- 
рії культури, науки, сусп. свідо- 
мості та особи. 

В. О. Василенко. 
ЦІНОУТВОРЕННЯ -- процес 
формування цін, їхніх рівнів і 
співвідношень в умовах товарно- 
го виробництва. Ц.-- складний 
процес, на який впливають екон. 
і соціально-політ. фактори. За 
капіталізму цей процес відбува- 
ється стихійно, з коливанням цін 
навколо вартості під впливом 
змін у співвідношенні між тмопи- 
том і пропозицією. За імперіаліз- 
му характерним є встановлення 
монопольних цін, що забезпечує 
монополістам макс. прибуток, па- 
нівною тенденцією стає інфляційне 
зростання цін (див. Інфляція), 
що загострює і поглиблює прита- 
манні  капіталістичній економіці 
суперечності. В умовах соціалі- 
стичного виробн. Ц. є плановим, 
свідомо регульованим процесом, 
що його здійснює д-ва відповідно 
до діяння скономічних законів і 
потреб  зозвитку соціалістичного 
суспіле.тва (див. Вартості за- 
кон). Зміст і методи планового 
Ц. на різних етапах становлення 
й розвитку  соціалістич. суспіль- 
ства змінювалися відповідно до 
конкретних завдань певного періо- 
ду. Політика цін спрямована на на- 


ближення цін до суспільно необхід- 
них затрат праці на виробн. різних 
видів продукції з метою зміцнення 
госпрозрахункових відносин (див. 
Господарський розрахунок) між 
підприємствами і галузями; на 
екон. стимулювання прискореного 
розвитку галузей, що забезпечують 
наук.-тех. прогрес, прогресивних 
змін структури нар. г-ва, створен- 
ня і впровадження нової техніки 
й технології, зниження затрат 
сусп. праці на одиницю продукції, 
поліпшення її якості й асортимен- 
ту; на стимулювання ефективні- 
шого використання виробничих ре- 
сурсів і підвищення продуктивнос- 
ті праці; на вирішення соціально- 
екон. завдань -- створення умов 
для подолання істотних відміннос- 
тей між містом і селом, зростання 
реальних доходів населення, по- 
ліпшення умов праці й побуту тру- 
дящих; підвищення ефективності 
зовнішньоекон. зв'язків тощо. Пла- 
нове Ц. є важливим інструментом 
управління народним господарст- 
вом. 
В СРСР Ц. здійснюється з метою 
забезпечення | госпрозрахункових 
умов роботи соціалістичних під- 
приємств і посилення їхньої екон. 
заінтересованості в більш раціо- 
нальному використанні виробни- 
чих і природних ресурсів. Для 
цього, зокрема, здійснюється пла- 
нове регулювання оптових цін на 
промислову і закупівельних цін 
на с.-г. продукцію. Водночас, для 
зміцнення госпрозрахункових від- 
носин, запроваджено відносну ста- 
більність оптових цін у пром-сті; 
вони, як правило, можуть зміню- 
ватися не більше як один раз на 
п'ятирічку. Це забезпечує гнуч- 
кість цін. 
Введення системи надбавок і зни- 
жок до оптових і закупівельних 
цін та застосування лімітних цін 
на стадії проектування нової про- 
дукції стимулюють прискорення 
науково-технічного прогресу та 
підвищення його ефективності, по- 
ліпшення якості продукції й роз- 
ширення її асортименту. 
Науково обгрунтоване  встанов- 
лення цін, які б максимально на- 
ближались до рівня суспільно 
необхідних затрат, вимагає вдоско- 
налення методів визначення собі- 
вартості продукції, нормативного 
рівня рентабельності виробн. про- 
дукції, за ДОПОМОГОЮ ЯКОГО ВСТА- 
новлюють частку прибутку, що 
включається до ціни. Проекти цін, 
враховуючи всі статті виробничих 
витрат за прогресивними нормати- 
вами на базі середньогалузевої 
(середньозональної) собівартості Й 
оптимального нормативу  рента- 
бельності підприємства і галузі, 
подають на затвердження відпо- 
відному держ. органу Ц. Збір- 
ники цін за відповідними групами 
товарів складають і видають для 
користування у вигляді прейску- 
рантів цін за відповідною фор- 
мою. 
Літ. див. до ст. Ціна. 

С. Калита. 
ЦІНХАЙ -- провінція на Пн. Зх. 
Китаю. Площа 720 тис. км?. Нас. 
3,9 млн. чол. (1982). Адм. ц.-- м. 
Сінін. У рельєфі переважають го- 
ри і плоскогір'я. Клімат різко 
континентальний. Поширена рос- 
линність гірських степів та напів- 
пустель. У межах Ц. беруть поча- 


ток численні ріки (у т. ч. Янцзи, 
Хуанхе,  Меконг). Багато озер 
(найбільше -- Кукунор). Малона- 
селена і економічно слаборозвину- 
та провінція. В с. г. переважає 
пасовищне тваринництво,  особ- 
ливо вівчарство. Вирощують хо- 
лодостійкі сорти пшениці, ячменю, 
вівса, кукурудзи.  Видобувають 
нафту, кам. вугілля, слюду, свин- 
цево-цинкові руди, сіль. Металург., 
машщ.-буд., нафтопереробні й харч. 
підприємства. Воєнна (зокрема 
ракетна та атомна) пром-сть. Гол. 
пром. центр Сінін. Тер. Н. 
проходить Цінхай-Тібетське шосе. 


М. В. Фурманов. 
ЦІНЦІННАТІ місто на Сх. 


США, в штаті Огайо. Порт на р. 
Огайо. Вузол з-ць і автошляхів. 
Бл. 500 тис. ж. (1980). Значний 
центр машинобудування країни, 
зокрема верстатобудування, а та- 
кож  електротех., радіоелектрон- 
ного, виробн. ракет, авіамоторів, 
побутових приладів і машин  то- 
що. Металообр., хім., меблева, па- 
перова, фарм., парфюмерна і хар- 
чосмакова пром-сть. Виробн. муз. 
інструментів. Ун-т (засн. 1874). 
Ц. засн. 1788. 

ЦІНЬЛІН -- гірський хребет на 
Сх. Китаю, частина вододілу Хуан- 
хе і Янцзи. Довж. 1000 км. Вис. до 
3666 м (г. Тайбайшань). Родовище 
молібденових руд. На пн. схилах-- 
сухі степи й листопадні ліси по- 
мірного поясу, на пд.-- вічнозеле- 
ні субтропічні мішані ліси. 

ЦІНЬ ШІХУАНДІ (Ін | Чжен; 
259--210 до н. е.) -- правитель 
царства Цінь 246--221 до н. е., 
імператор Китаю 221--210 дон. е. 
Завоював ряд кит. царств і утво- 
рив 221 до н. е. єдину централізо- 
вану кит. д-ву. За його правління 
країну було поділено на 36 адм. 
округів, уніфіковано писемність, 
створено єдину систему мір та ва- 
гів, з215 дон. е. велося будівчицт- 
во Великої китайської стіни. 
ЦІОЛКОВСЬКИЙ Костянтин 
Едуардович |5(17).ТХ 1857, с. 
Їжевське, тепер ФСпаського р-ну 
Рязан. обл.-- 19.ІХ 1935, Калуга! 
-- рос. рад. вчений і винахідник у 
галузі авіації і динаміки ракет; 
засновник сучасної космонавтики. 
Самостійно вивчав фізику і мате- 
матику. У 1879 екстерном склав 
екзамени на звання вчителя |і 
1880 призначений учителем ариф- 
метики і геометрії в Боровське по- 
вітове уч-ще Калузької губернії. 
З 1892 викладав математику і фі- 
зику в гімназії та єпархіальному 
училищі в Калузі. 

Осн. праці Ц. після 1884 пов'язані 
з наук. обгрунтуванням суцільно- 
металевого  безкаркасного  дири- 
жабля, обтічного літака (для цього 
збудував першу в Росії аеродина- 
мічну трубу). З 1896 Ц. систематич- 
но займався теорією руху реактив- 
них апаратів (зокрема розробив 
основи теорії та принципову схему 
рідинних ракетних двигунів) і 
запропонував ряд схем ракет дале- 
кої дії і ракет для міжпланетних 
подорожей. Після 1917 він багато 
і плідно працював над створенням 
теорії польоту реактивних літаків, 
запропонував свою схему газотур- 
бінного двигуна; 1927 опубліку- 
вав теорію і схему поїзда на по- 
вітряній подушці. 

Важливі наук. результати одержав 
Ц. у ракетодинаміці. Він створив 


ча 


строгу матем. теорію реактивного 
руху; обгрунтував реальну мож- 
ливість застосування ракет для 
міжпланетних сполучень; розв'я- 
зав задачу посадки космічного апа- 
рата на поверхню планети, позбав- 
леної атмосфери; розробив теорію 
багатоступеневих ракет; першим 
вивчив питання про ракету -- 
штучний супутник Землі і ви- 
словив ідею створення навколо- 
земних орбітальних станцій то- 
що. Нагороджений орденом Трудо- 
вого Червоного Прапора. 

Праці Ц. сприяли розвиткові ра- 
кетної і косміч. техніки в СРСР та 
ін. країнах. У зв'язку з 100-річ- 
чям з дня народження Ц. АН 
СРСР встановила 1954 золоту ме- 
даль ім. К. Е. Ціолковського «За 
видатні роботи в галузі міжпланет- 
них сполучень». У Калузі і Москві 
споруджено пам'ятники Ц.; ство- 
рено меморіальний будинок-музей 
у Калузі; його ім'я присвоєно 
держ. музею історії космонавти- 
ки і пед. ін-тові в Калузі, Моск. 
авіац. технологічному  інститу- 
тові. Ім'ям Ц. названо кратер на 
Місяці. 

Тв.: Собрание сочинений, т. 1--4. М., 
1951--64. 

Літ.: Нагаєв Г. Д. Піонери Всесвіту. 
К., 1977. 

ЦІП'ЯКИ (СусіорпуПіадеа) -- ряд 
стьожкових червів. Тіло (довж. 
від 1 мм до 10--12 м) почленоване 
на 3--1000 (зрідка більше) члени- 
ків. Головка з чотирма присоска- 
ми, часто ще й з віночком кутику- 
ляр. гачків. Розвиток відбувається 
в осн. за допомогою одного проміж- 
ного хазяїна (хребетні тварини, 
комахи, кліщі, зрідка людина). 
Остаточний хазяїн -- ссавці і пта- 
хи, рідше -- ін. хребетні та люди- 
на. Дорослі Ц. паразитують у ки- 
шечнику остаточного хазяїна, ли- 
чинки -- в порожнині тіла, у м'я- 
зах та різних органах проміжного 
хазяїна. В ряді 18 родин, що об'єд- 
нують бл. 2500 видів (понад 200 
родів), поширених у всіх частинах 
світу. Ц., напр. Ц. озброєний (Тає- 
піа зоїїит), Ц. неозброєний (Таєе- 
піагпупсби5 заріпасиз5), ехінокок 
та ін., спричинюють тяжкі захворю- 
вання людини і тварин -- ехіно- 
кокоз, цистицеркоз та ін. Про за- 
ходи омргеннь о и див. Гель- 


мінтози. П. Коваль. 
ЦІРКЕЛЬ (гігкеї) Фердінанд 
(20.У 1838, Бонн -- 11.МІ 1912, 


там же) -- нім. геолог і петрограф. 
Закінчив Боннський ун-т. З 1863-- 
професор Львів., з 1868 -- Кіль- 
ського, 1870--1909 -- Лейпціг. 
ун-тів. Перший застосував криста- 
лооптичний /метод мікроскопічно- 
го вивчення й діагностики гірських 
порід. Авто підручника з петро- 
графії (1893-- 94), який неоднора- 
зово перевидавався. На честь Ц. 
названо мінерал циркеліт. 
ЦІРЦЕЯ (Кірка; лат. Сігсе, з 
грец. Кірит) -- 1) У грец. міфоло- 
гії німфа-чарівниця, дочка Геліо- 
са. Коли на Її острів потрапив 
Одіссей, Ц. обернула його супут- 
ників на свиней, а самого Одіссея 
тримала при собі цілий рік. Одіс- 
сей хитрощами здолав чари Ц. 
і змусив її перетворити його супут- 
ників на людей. 2) Переносно 
Д.-- знадлива красуня. 

ЦІЦЕЙКА (Тіїеіса) Шербан (н. 
27.ПІ 1908, Бухарест) рум. 
фізик-теоретик, член Академії 


СРР (з 1955), її віце-президент (з 
1963), іноз. член АН СРСР (з 
1966). Закінчив (1929) ун-т у Бу- 
харесті, з 1937 -- професор цього 
ун-ту. З 1956 -- заступник директо- 
ра Ін-ту атомної енергії в Бухарес- 
ті, 1962--63 -- віце-директор Об'єд- 
наного ін-ту ядерних досліджень 
(Дубна). Осн. праці стосуються 
ядерної фізики і фізики елементар- 
них частинок. Зокрема, займався 
теорією руху електрона в магн. 
полі, теорією позитрона. 
ЦІГЦЕРО 1) Друкарський 
шрифт, кегель якого дорівнює 12 
пунктам, або 4,351 мм. Шрифтом 
такого розміру було вперше надру- 
ковано (1467) «Листи» Ціцерона 
(звідси назва). Ц. застосовують для 
складання (див. Складальні про- 
цеси) переважно тексту дитячих 
книжок та підручників, що ними 
користуються в перші роки нав- 
чання. 2) Одиниця лінійних мір, 
якою вимірюють довжину рядків 
тексту, пробільних матеріалів, тов- 
щину стереотипів тощо. Дорівнює 
ш квадрата. Див. також Типо- 
метрія. 
ЦІЦЕРОН Марк Туллій (Магси5 
ТиШиз Сісего; 3.1 106 до н. е. 
Арпінум -- 7. ХП 43 дон.е., біля 
Кайєти, сучас. Гаета) -- давньо- 
римський політ. діяч, оратор, пись- 
менник. Походив із стану вершни- 
ків. Політ. кар'єру почав після 
зречення Сулли (79 до н. е.), до 
якого був в опозиції. В б6б дон.е.-- 
претор, 63 до н. е.-- консул. 
Програмою Ц. був блок сенатсько- 
го і вершницького станів проти 
демократії та претендентів на мо- 
нархічну владу. Такий блок він 
створив 63 до н. е. проти змови 
Катіліни. В 51--50 до н. е.-- 
проконсул у Кілікії. Під час гро- 
мадян. війни 49--47 до н. е. робив 
спроби примирити Юлія Цезаря 
і Помпея. Після вбивства Цезаря 
Ц.-- вождь сенату і республікан- 
ців. До цього часу належать Його 
14 промов проти Антонія. Після 
утворення 2-го тріумвірату (43 до 
н. е.) Ц. було занесено до проскрип- 
цій і вбито. За філос. поглядами 
Ц.-- представник еклектизму. В 
теорії пізнання схилявся до скеп- 
тицизму. У філос. працях гол. 
увагу приділяв питанням етики. 
Розробив лат. філос. термінологію. 
До нашого часу дійшло 58 судових 
і політ. промов, 19 трактатів і понад 
800 листів Ц. Стилістичні засоби 
Ц. використовували в 17--18 ст., 
зокрема українські письменники 
І. Вишенський, Ф. Прокопович. 
Г. Сковороді належить переклад 
твору М «ро старість». 

о. Шиловцева (історія). 
ЦІЦІКАВ -- місто на Пн. Сх. Ки- 
таю, на р. Неньцзян. Вузол з-ць, 
річкова пристань. Понад 760 тис. 
ж. (1974). Машинобудування, ви- 
плавка спец. сортів сталі. Підпри- 
ємства буд. матеріалів, скляної, 
деревообр. та харч. (м'ясної, мол., 
олійницької, цукр., та ін.) пром- 
сті. Шкіряно- хутрове виробництво. 
Кустарні промисли. 
ЦМИН, сухоцвіт (НеЇісігузит) -- 
рід рослин родини складноцвітих. 
Багато-, рідко однорічні повсти- 
сто опушені трави; в тропіках і 
субтропіках -- півкущі і кущі. 
Листки чергові, цілісні. Квітки 
трубчасті, в дрібних кошиках, зі- 
брані у щільні щитки. Плід -- сі- 
м'янка з летючкою з волосків. Бл. 


900 видів, пошир. у Сх. півкулі. 
В СРСР -- 16 видів, ут.ч.в УРСР 
-- 5, 3 них найпошир. Ц. при- 
квітниковий, або без- 
смертник (Н. Ьгасіеабит), з 
великими білими, жовтими, оран- 
жевими, темно-червоними суцвіт- 
тями, культивують як декоратив- 
ний однорічник. Ц. пісчаний (Н. 
агепагішт), настойки, відвари, а 
також препарати, виготовлені з 
його квіток, використовують при 
захворюваннях печінки. 


ЦМОКАЛЕНКО Дмитро Гнатович 
(н. 25.ІХ 1922, с. Бетяги, тепер 
у складі с. Великі Кринки Глобин- 
ського р-ну Полтав. обл.) -- укр. 
рад. письменник, заслужений пра- 
цівник культури УРСР (з 1969). 
Член КПРС з 1942. Учасник Вели- 
кої Вітчизн. війни. Закінчив Вищу 
партійну школу при ЦК Компар- 
тії України (1951). В 1963--66 -- 
гол. редактор газ. «Літературна 
Україна». В 1966--72 -- заступник 
зав. відділом культури ЦК Ком- 
партії України. У 1972-- 84 -- 
перший заст. голови Держкомвида- 
ву УРСР. Автор збірок оповідань 
і нарисів «Зірниці над Дніпром» 
(1952), «Шахтарська сторона» 
(1954), «Право на дружбу» (1956), 
повісті «Суворе повноліття» (1959), 
кіноповісті «Суддями будемо ми» 
(1961) та ін. У книгах памфлетів і 
новел «Таємниці далеких берегів» 
(1965, Респ. премія ім. Я. Галана, 
1965), «Бувальщини тривожних 
літ» (1967), «Втікачі» (1968) викри- 
ває зрадницьку роль укр. бурж. 
націоналістів. Нагороджений орде- 
ном Трудового Червоного Прапора, 
ін. орденами, медалями. 


Тв.: Суворе повноліття. К., 1982; 
Рос. перекл.-- Тайна убежпща 
«РКогіипа». М., 1969. 


Н.М. Шудря. 


ЦОКОЛЬ (італ. г2бссоіо) - 1) Ниж- 
ня, трохи виступаюча (або запа- 
даюча) частина зовн. стін будинків, 
постаментів або ін. споруд, що 
безпосередньо спирається на фун- 
дамент. Захищає споруду від зовн. 
механічних і гідрогеологічних ді- 
янь на рівні землі, декоративно 
підкреслює основу споруди. 2) 
Конструктивна частина електрон- 
них або ін. ламп, призначена для 
встановлювання їх (у патрон, лам- 
пову панель) і з'єднання з зовн. 
електр. колом. 


ЦОРН (Логп) Андерс Леонард 
(18.П 1360, Мора, Даларна -- 
22.УПІ 1920, там же) швед. 
художник. У 1875--77 навчався 
в Худож.-пром. школі, 1877--81-- 
АМ у Стокгольмі. Працював у 
Франції, Англії, США, Пн. Афри- 
ці. У 1897 перебував у Петербурзі, 
де написав портрет С. Мамонтова. 
Писав жанрові сцени 3 сел. життя 
(«Танець в Іванову ніч», 1897), 
портрети (актора Коклена, 1889; 
автопортрет з моделлю, 1897; го- 
лова хлопчика, Київ. музей зх. 
та сх. мистецтва), пейзажі. Відо- 
мий також як скульптор. Твори 
зберігаються у Нац. музеї в Сток- 
гольмі. 

Літ.: Андерс Цорни пото современники. 
Каталог вьіставки. 81. 


очні 
ЦРНЯНСЬКИЙ она) Ми- 


лош (26.Х 1893, м. Чонград, тепер М 


Угор. Нар. Республіка -- 30.Х 

1977, Бєлград) - серб. ве о 
ник. З 1941 до 1965 жив в Англії. 
Перша кн.-- комедія у віршах 
«Маска» (1918). Автор зб. віршів 


233 
ЦРНЯНСЬКИЙ 





Ціцерон. 





Ре 


А. Л. Цорн. Голова 
хлопчика. Київський 
музей західного та схід- 
ного мистецтва. 


234 


ЦУКАТИ 





Цукеркове дерево: 

1 -- квітуча гілка; 

2 -- квітка; 

3 -- суцвіття з плодами; 
4-- плід у поперечному 
розрізі. 


куда 


у за 
АК Й! 
АЕС 





ПОКАМА Лк 





Цукрова пальма. 


«Лірика ЇІтаки» (1919), антивоєн- 
ного роману «Щоденник про Чар- 
ноєвича» (1921), реалістичної 
епопеї «Переселення» (кн. 1, 2; 
1929, 62), в якій змалював важ- 
ливі істор. події життя серб. наро- 
ду у 18 ст., зокрема, оселення сер- 
бів на пд. України, на землях ко- 
лишньої Слов'яно-Сербії. Ц. на- 
лежать також «Роман про Лондон» 
(1971), ін. прозові і поетичні твори, 
літературознавчі розвідки, книги 
есе, мемуарів тощо. 

Тв.: Рос. перек л.-- Переселениєе, 
кн. 1-2. М., 1978. В.Г. Гримич. 
ЦУКАТИ (польс. сиКабу; першо- 
джерело: лат. 5иси5 -- сік) -- за- 
цукровані плоди або їхні частинки. 
Готують Ц. з доброякісних стиг- 
лих яблук, груш, айви, абрикосів, 
персиків, лимонів, апельсинів, ман- 
даринів, з зелених волоських го- 
ріхів, шкурок динь, кавунів тощо. 
Цукатну сировину (вимиту у чЧис- 
тій холодній воді, без плодоніжок) 
спочатку варять у цукровому або 
цукровопатоковому сиропі. Далі 
зварені плоди або їхні частинки 
відкидають на решето, після чого 
підсушують і обсипають цукром. 
Використовують Ц. при виготов- 
ленні кондитерських виробів, сир- 
кової маси тощо. 

ЦУКЕРКИ -- кондитерські виро- 
бч, що їх виготовляють з цукрово- 
патокового сиропу, додаючи мас- 
ло, молоко, ароматизуючі речови- 
ни та ін. харчову сировину. Відо- 
мі бл. трьох століть. Вперше Ц. 
почали виробляти в Німеччині (се- 
редина 18 ст.) і деяких ін. європ. 
країнах; в Росії (Петербург, Моск- 
ва)-- у 2-й пол. 18 ст. На Україні 
основними центрами виробництва 


кондитерських виробів, у т. ч. 
Ц., були Харків, Київ і Одеса. 
Розрізняють Ц. глазуровані, на 


корпус (основу) яких нанесено 
жирове, помадне, шоколадне або 
ін. покриття, неглазуровані і шо- 
коладні з начинкою. Деякі Ц. обси- 
пають цукровою пудрою, шоко- 
ладною, горіховою або вафельною 
кришкою та ін. Залежно від виду 
цукеркової маси Ц. бувають по- 
мадні, фруктові, збивні, горіхо- 
вні, марципанові, молочні, лікерні, 
кремові, грильяжні, на карамель- 
ній основі тощо. Є Ц. лікувальні 
(з сорбітом чи ксилітом) та дитячі 
(з молоком, глюкозою і зменше- 
ним вмістом какаопродуктів). Ви- 
робн. Ц. полягає у готуванні гаря- 
чої цукеркової маси, формуванні 
з неї корпусів з наступною оброб- 
кою їх (глазуруванням, обсипан- 
ням) або без обробки, у загортан- 
ні (див. Загортальна машина) або 
укладанні готових виробів у короб- 
ки. Перспективним є одержання Ц. 
холодним способом  (випресову- 
ванням, вібрацією), що дає змогу 
скоротити час виробництва, збіль- 
шити випуск і поліпшити якість 
виробів. 
На підприємствах кондитерської 
промисловості СРСР виробляють 
Ц. бл. 1000 найменувань. В УРСР 
серед найбільших підприємств, що 
виготовляють Ц.: Київська конди- 
терська фабрика, львівське вироб- 
ниче об'єднання кондитерської 
промисловості «Світоч», Харків- 
ське виробниче об'єднання конди- 
терської промисловості. 

4. Р. Саламатова. 
ЦУКЕРКОВЕ ДЕРЕВО, говенія 
(Ноуепіа диісі5) -- дерево родини 


крушинових. Вис. до 10 (іно- 
ді 20 м). Стовбур прямий; крона 
широка, округла. Листки черго- 
ві, черешкові, серцевидно-овальні, 
темно-зелені, блискучі, на зиму 
опадають. Квітки непоказні, зеле- 
нувато-білі, зібрані в  цимозні 
суцвіття. Плоди нерозкривні, в 
супліддях. При достиганні плодів 
вісі суцвіть розростаються, стають 
м'ясистими 1 солодкими (містять 
до 26 9, цукру); вживаються в їжу 
свіжими і сушеними. Ц. д. дико 
росте в Кореї, Китаї, Японії. В 
СРСР культивується на Кавказі, 
в Серед. Азії і в Криму. 
ЦУКЕРНИК Лев Веніамінович 
Гн. 14 (27). ХП 1907, Харків) -- 
укр. рад. вчений у галузі електро- 
енергетики, доктор тех. наук (з 
1962), професор (з 1964), засл. діяч 
науки УРСР (з 1978). Член КПРС 
з 1928. Після закінчення (1932) 
Харків. електротех. ін-ту викладав 
у цьому ж вузі, працював (1939-- 
47) у Ін-ті енергетики АН УРСР. 
З 1947 -- в Їн-ті електротехніки 
(тепер Ін-т електродинаміки) АН 
УРСР. Праці з теорії компаунду- 
вання синхронних електр. машин, 
методів | розрахунку стійкості 
енергосистем, матем. моделюван- 
ня режимів енергосистем при засто- 
суванні ЕОМ. Нагороджений орде- 
ном Трудового Червоного Прапора, 
медалями. Держ. премія СРСР, 
1950. . 

ЦУКМАЙЄР (7искпауег) Карл 
(27.ХП 1896, Наккенгайм -- 19.Ї 


1977, Цюріх) -- нім. письменник 
(ФРН). Літ. діяльність почав 
експресіоністськими віршами та 


п'єсами. В 20--30-х рр. здобув по- 
пулярність як драматург, що роз- 
вивав традиції нар. театру. Ко- 
медія «Капітан з Кепеніка» (1931) 
-- сатира на бюрократичний апа- 
рат, мілітаристські кола Веймар- 
ської республіки. В 1933--46 -- 
в еміграції. Критикував фашизм 
з абстрактно-гуманістичних  пози- 
цій. З 1958 жив у Швейцарії. В 
повоєнній творчості Ц. антифа- 
шист. тенденція поєднувалася з 
буржуазно-консервативними  сус- 
пільно-політичними ідеями (драма 
«Генерал диявола», 1946). Автор 
оповідань, мемуарів. 
з 4. Г. Баканов. 
ЦУКОР (нім. ЛисКег) -- високо- 
поживний харчовий продукт, 
одержуваний гол. чин. з цукрового 
буряку або цукрової тростини. 
Має солодкий смак, легко розчи- 
няється у воді, швидко засвоюєть- 
ся організмом людини. Виробля- 
ється у вигляді кристалічного Ц.- 
піску і Ц.-рафінаду (див. Цукро- 
ве виробництво). Містить сахаро- 
зу (99,75 99 до маси сухих речовин 
в Ц.-піску, 99,9 94 -- в Ц.-рафіна- 
ді), невелику кількість редукую- 
чих речовин (суміші глюкози |і 
фруктози), золи (0,03 90), вологи 
(не більше 0,14 95 ) ії деяких домі- 
шок (напр., заліза). Калорійність 
100 г Ц.-- 1,68 МДж. Ц. використо- 
вують, крім безпосереднього вжи- 
вання, в кондитерському (див. 
Кондитерські вироби), консервно- 
му, хлібопекарному, виноробному 
та ін. виробництвах. 
Ю. Д. Головняк. 
ЦУКРОВА ПАЛЬМА (Агепда 
засспагіїега) -- однодомне  дере- 
во родини тальмових, заввишки 
до 15 м. Листки перисторозсічені, 
6--8,5 м завдовжки. Квітки одно- 


статеві, зібрані в розгалужені по- 
чатки до З м завдовжки. Цвіте Ц.п. 
у віці 9--10 років і після першо- 
го плодоношення гине. Росте в 
Індостані, Індокитаї, на о-вах Ма- 
лайського архіпелагу та о. Ява. З 
стовбура Ц. п. в місці видалення 
молодих початків витікає сік, в 
якому є до 6 9 сахарози; з соку 
виготовляють вино, цукор, із ба- 
гатої на крохмаль серцевини Ц. п. 
-- крупу саго. В СРСР Ц. п. ви- 
рощують в приміщеннях як де- 
коративну. 

ЦУКРОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ 
-- галузь харчової промисловості, 
підприємства якої виробляють цу- 
кор-пісок з цукрових буряків та 
цукор-рафінад з цукру-піску. В 
країнах, розташованих у тропіч. 
поясі та субтропіках, цукор вироб- 
ляють переважно з цукрової тро- 
стини. В СРСР бл. 48 9 цукру- 
піску йде на переробку в ін. галу- 
зі харч. пром-сті. Осн. сировиною 
галузі в СРСР, зокрема на Україні, 
є цукрові буряки (див. Буряків- 
ництво). Частину цукру виробля- 
ють у країні з тростинного цукру- 
сирцю, який довозять з Куби. 
Багатокомпонентний склад цукр. 
буряків, який, крім цукру, містить 
пектинові речовини, бетаїн, аміди, 
органічні к-ти тощо, створює пе- 
редумови для розвитку комбіно- 
ваних виробництв на базі комп- 
Лексного використання сировини. 
Відходи Ц. п. використовують у 
тваринництві, а також як добрива. 
Цукор з цукрової тростини одер- 
жували здавна. Иого пром. виробн. 
почалося в 16 ст. в Їндії. Цукр. 
виробн. в Росії виникло на поч. 
18 ст., коли в Петербурзі 1719 бу- 
ло збудовано перший цукрорафі- 
надний з-д, який працював на до- 
візному тростинному цукрі-сирці. 
З  вітчизн. сировини (буряків) 
цукор почали виробляти на поч. 
19 ст. Ц. п. була зосереджена в 
основному на Україні і центр. 
чорноземних губерніях. Відзнача- 
лась високим рівнем концентрації 
виробн. і була однією з перших 
галузей пром-сті, в якій виникли 
великі монополістичні об'єднання. 


б | 








Вакуум-фільтри на Лохвицькому цук- 
ровому комбінаті. Полтавська  06- 
ласть. 

Дільниця автоматизованих центрифуг 
на Сумському Червонозоряному цу- 
крорафінадному заводі. 


За роки 1-ї світової та громадянсь- 
кої воєн буряківництво і Ц. п. 
повністю занепали. 

В СРСР Ц. п. набула якісно ново- 
го розвитку. В результаті колек- 
тивізації с. г. створено міцну сиро- 
винну базу. Суттєві зміни відбу- 
лися в розміщенні галузі. Буряко- 
сіяння та Ц. п. розвинулися в ря- 
ді нових районів -- Кирі. РСР, 
Каз. РСР, БРСР, Груз. РСР, Вірм. 
РСР, у Сибіру, Поволжі тощо. 
В післявоєнні роки розгорнулось 
буд-во цукр. з-дів в РРФСР, 
Казахстані, Білорусії. 

Новий великий район Ц. п. ство- 
рено у Краснодарському краї. 
В 1982 в країні було вироблено 
12 млн. т. цукру-піску, в т. ч. 
6,8 млн. т цукру-піску з цукр. бу- 
ряків, на Україні відповідно -- 
6,6 млн. ті 4,3 млн. т. 

Значні зміни відбулися в розмі- 
щенні Ц. п. на Україні. Нові з-ди 
збудовано в Одес., Харків., Кіро- 
вогр., Волин., Львів., Ровен., Тер- 
ноп. областях. У 1982 на Україні 
діяв 191 цукр. 3-д. 

Найбільшими підприємствами Ц. п. 
рес ом дтеи є Лохвицький цукровий 
комбінат, Долинський цукровий 
завод, Куп'янський цукровий ком- 
бінат, Сумський Червонозоряний 
цукрорафінадний завод, Одеський 
цукрорафінадний завод та ін. 
Важливими напрямами розвитку 
Ц. п. СРСР є комплексна механі- 
зація і автоматизація  виробн., 
удосконалення техніки зберігання 
і переробки буряків з метою підви- 
щення виходу цукру тощо. Ц. п. 
входить до складу агропромисло- 
вого комплексу країни і має важ- 
ливе значення для виконання 
Продовольчої програми СРСР на 
період до 1990 року. На Україні 
над проблемами вдосконалення й 
дальшого розвитку цукр. виробн. 
працюють Цукрової промисловос- 
ті всесоюзний науково-дослідний 
інститут, Київський  техноло- 
гічний інститут харчової промис- 
ловості та ін. 

В. В. Васютинський. 

ЦУКРОВА ТРОСТИНА (Зассра- 
гит) -- рід багаторічних тропічних, 
рідше субтропічних рослин роди- 
ни злакових. 13 видів, пошир. 
у Пд.Сх. Азії і на прилеглих 
о-вах Індійського і Тихого океанів. 
У заплавах річок Серед. Азії зу- 
стрічається Ц. т. дика (5. 5роп- 
капешит). Культурний вид -- Ц. т. 
благородна (5. овббісіпагит), 
має багаторічне кореневище, стеб- 
ло до 5--б6 м заввишки і до 5 см в 
діаметрі, листки довгі, широкі, з 
піхвами, що охоплюють стебло. 
Суцвіття -- волоть. Колоски од- 
ноквіткові. Цвіте тільки в тропіч. 
країнах. З Ц. т. добувають трос- 
тинний цукор, виробляють також 
ром, спирт. В СРСР Ц. т. вирощу- 
ють у Таджицькій РСР і в Узбець- 
кій РСР. 

ЦУКРОВА ХВОРОБА -- хроніч- 
не захворювання, що характеризу- 
ється розладами усіх видів обміну 
речовин, у першу чергу вуглеводів. 
Див. Діабет. 

ЦУКРОВЕ ВИРОБНИЦТВО 
виготовлення цукру гол. чин. з 
цукрових буряків і цукрової тро- 
стини. В Росії перший цукрорафі- 
надний з-д, що працював на при- 
возній сировині, став до ладу 
1719. На поч. 19 ст. рос. винахід- 
ник Я. С. Єсипов розробив техно- 


логію одержання цукру з буряків 
і побудував перший у Росії буря- 
коцукровий з-д. У бурякоцукрово- 
му виробн. велика увага приділя- 
ється технології приймання і збері- 
гання буряків (у кагатах). Ретель- 
но встановлюється послідовність 
їхнього збирання, визначається 
цукровість коренів тощо. Щоб 
буряки не проростали і не загни- 
вали, їх обробляють біологічно ак- 
тивними речовинами, піддають 
вентиляції, укривають. З кагатів 
буряки надходять на з-д по гідрав- 
лічних транспортерах. Буряки ми- 
ють, зважують на автом. вагах 
і под ібнюють на стружку, з якої 
в дифузійних апаратах безперерв- 
ної дії одержують дифузійний бу- 
ряковий сік (знецукрену стружку 
-- жом використовують як корм 
для худоби). Потім сік очищають 
вапном (див. Дефекація у цукро- 
вому виробництві) і вуглекислим 
газом (див. Сатуратор), фільтру- 
ють і прояснюють сірчистим газом. 
Очищений сік (містить прибл. 
13 90 сухих речовин) згущують у 
багатокорпусній  випарній  уста- 
новці, одержуючи сироп, де міс- 
титься 65 76 сухих речовин. Сироп 
обробляють сірчистим газом, філь- 
трують, після чого уварюють у ва- 
куум-апаратах до концентрації бл. 
93 9 сухих речовин, одержуючи 
фель -- суміш кристалів цукру 
і міжкристального розчину (цукру, 
що не викристалізувався, і нецу- 
кристих речовин), з якого на цент- 
рифугах відокремлюють кристали 
цукру. Їх висушують, охолоджу- 
ють і пакують у мішки або направ- 
ляють на склади для безтарного 
зберігання. Залежно від якості 
буряків утфель уварюють двічі 
або тричі: перший утфель дає 
білий цукор-пісок; другий -- жов- 
тий цукор, який після розчинення 
в очищеному дифузійному соку 
повертається в сироп для додатко- 
вої кристалізації (див. Кристалі- 
затор); третій -- жовтий цукор, 
який після додаткового очищення 
також направляють на додаткову 
кристалізацію. Після центрифугу- 
вання другого або третього утфеля 
залишається меляса, що її викори- 
стовують у виробн. спирту, як до- 
бавку до комбікормів тощо. Ви- 
робн. цукру з цук ової тростини 
відрізняється від бурякоцукрово- 
го виробн. тим, що сік з подрібне- 
ної тростини віджимають на валь- 
цьових пресах; для очищення соку 
використовують вапно у невеликій 
кількості (0,1 20). Цукор-рафінад 
виробляють з цукру-піску або тро- 
стинного цукру-сирцю на цукро- 
рафінадних з-дах або відділеннях 
при бурякоцукрових з-дах. Цукор 
розчиняють у воді, додатково зне- 
барвлюють, ретельно фільтрують, 
після чого уварюють і кристалізу- 
ють кілька разів. Потім вологий 
цукор пресують, висушують і ко- 
лять на шматочки або одразу вису- 
шують залежно від асортименту 
продукції. Див. Цукрова промис- 
ловість. 
Літ.: Силин П. М. Технология саха- 
ра. М., 1967; Архипович Н. А. Об- 
щая технология сахаристьи веществ. 
К., 1970. Ю. Д. Головняк. 
ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ВСЕ- 
СОЮЗНИЙ НАУКОВО-ДО- 
СЛІДНИЙ ІНСТИТУТ -- науко- 
вий і методичний центр з буряків- 
ництва і селекції цукр. буряків 


в системі М-ва сільського господар- 
ства СРСР. Організований в Киє- 
ві в 1922 під назвою Науковий 
ін-т селекції. Сучасна назва з 
1945. В ін-ті (1984) 20 відділів, 4 
лабораторії. В віданні ін-ту -- Пів- 
нічно-Кавказький філіал ((Красно- 
дар. кр.), дослідно-селекційні стан- 
ції -- Білоцерківська (Київ. обл.), 
Бійська (Алт. кр.), Верхняцька 
(Черкас. обл.), Веселоподолянсь- 
ка (Полтавська обл.). Іванівська 
(Сум. обл.), Льговська (Кур. обл.), 
Уладово-Люлинецька і Ялтушків- 
ська (Вінн. обл.), Центр. селе- 
кційно- генетична станція (Черкас. 
обл.), 2 елітно- насінницькі радгос- 
пи. Ін-т і його мережа здійснюють 
роботу по насінництву цукр. буря- 
ків на Україні. Ін-т розробив інду- 
стріальну технологію вирощуван- 
ня цукр. буряків для г-в різних 
агрокліматич. зон СРСР, у т. ч. 
для зрошуваного землеробства. В 
ін-ті вперше в світі створено одно- 
насінні буряки (О. К. Коломієць 
і ін.). На 1984 районовано 29 сор- 
тів і гібридів буряків, виведених 
ін-том і його дослідними установа- 
ми. В ін-ті є аспірантура, видають- 
ся тематичні збірники. Їн-т наго- 
роджений орденом сна (1971). 
Ф. Зубенко. 
ЦУКРОВІ БУРЯКИ -- рід одно- 
річних і дворічних рослин родини 
лободових. . Див. Бур 
ЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОС- 
ТІ ВСЕСОЮЗНИЙ  НАУКОВО- 
ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ 
установа М-ва харчової промисло- 
вості СРСР. Заснований (1927) У 
Києві на базі кафедри технології 
с.-г. виробництва Київ. політех. 
ін-ту. Гол. організація науково- 
виробничого об! єднання «Цукор». 
У складі ін-ту (1983) 9 відділів і 13 
лабораторій. Є філіал у Курську. 
Аспірантура. Осн. напрями діяль- 
ності ін-ту: удосконалення техніки 
приймання і зберігання буряків; 
розробка досконаліших  техноло- 
гічних процесів, устаткування |і 
методів контролю при переробці 
буряків, тростинного цукру-сирцю 
і вцукрорафінадному виробництві; 
поліпшення теплоенерг. господарст- 
ва цукр. з-дів; механізація трудо- 
містких робіт і автоматизація ви- 
робничих процесів. В ін-ті прова- 
дяться дослідження в галузі на- 
ук. організації й охорони праці, 
економіки і організації цукр. ви- 
робн., охорони навколишнього се- 
редовища. Ін-т нагороджено (1977) 
орденом оудового Червоного 
Прапора. . Д. Головняк. 
ЦУКУРИНЕ -о ла міського 
типу Донец. обл. УРСР, підпоряд- 
коване  Селидівській міськраді. 
Залізнична ст. Цукуриха. 3,1 тис. 
ж. (1984). На тер. Ц.-- шахта- 
дільниця Ж» 105 шахти «Горняк», 
шахтоуправління «Горняк», Ново- 
селидівська птахофабрика. 2 заг.- 
осв. школи; відділення Селидів- 
ської лікарні; клуб, б-ка. Ц. ут- 
ворене 1939, с-ще міськ. типу -- 
з 1956. 
ЦУЛУКІДЗЕ Олександр Григоро- 
вич Г1 (13).ХІ 1876, м. Хоні, тепер 
м. Цулукідзе Груз. РСР -- 8 ДЯ 
МІ 1905, Кутаїсі, похований у Хо- 
ні) -- діяч рос. революц. руху, 
літературознавець. Н. у дворян- 
ській сім'ї. В 1896 вступив у 
кутаїську с.-д. групу, вів революц. 
роботу в Тбілісі, Баку. В 1897-- 
99 був вільним слухачем юрид. 


235 


р 


ЦУЛУКІДЗЕ 











О, Г. Цулукідзе. 


Виробництво цукру 

з вітчизняної сировини 
в окремих країнах 

в 1982 





Країни мое 
СРСР 6,8 
Болгарія 0,4 
Куба 8,2 з 
Угорщина 0,5 
НДР 0,9 
Польща 1,8 
Румунія 0,6 
Чехословаччина 0.9 
Югославія 0,7 
Індія 8,3 ? 
Великобританія 1,43 
Італія 1,4 
США 4,8 
ФРН 3,2 
Франція 4,4 


« 1981/1982 -- цукор-си- 
рець. 


су 
4 


у 
|) 


) 


3) 


ЧАЙ 
7 
3 
/ 


г 
ВР 


в чу г 
А 


ЧУ 


У 


Б 
Х 


У 
КУ, 
ж | 
7... 


? 
- 


с 


Дб 
У і-ї чий т но 





й 


Цукрова тростина 
благородна. 





ЦУМАНЬ 





з 


М. Г. Цхакая. 


Цюй Цюбо. 


236 









ф-ту Моск. ун-ту; член студент. 
марксист. гуртка. В 1899 по- 
вернувся на Кавказ, вів парт. ро- 
боту в Тбілісі. В 1900--03 -- на 
парт. роботі в Батумі та Кутаїсі. 
В 1903 -- один з організаторів 
Кавказ. союзного к-ту РСДРП. 
Після П з'їзду РСДРП -- більшо- 
вик. За революц. роботу зазнавав 
репресій. У своїх літ.-публіцистич- 
них статтях обгрунтовував актив- 
ну суспільно-виховну роль л-ри. 
Помер від туберкульозу. 
ЦУМАНЬ -- селище міського типу 
Ківерцівського р-ну Волин. обл. 
УРСР. Розташована на р. Путилів- 
ці (бас. Прип'яті), за 7 км від 
залізнич. ст. Цумань. 4,9 тис. ж. 
(1984). У Ц.-- деревообр. комбі- 
нат, рибний цех «Цумань», ліс- 
госпзаг, звірівницьке г-во, комбі- 
нат комунальних підприємств, бу- 
динок побуту. Заг.-осв. та музична 
школи; лікарня; Будинок культу- 
ри, 26-ки. Поблизу Ц., в урочищі 
Лопань, де базувався загін Д. М 
Медведєва, -- меморіальний ком- 
плекс «Партизанська слава». Ц. 
уперше згадується в істор. джере- 
лах 1557, с-ще міськ. типу-- з 1940. 
ЦУНАМІ (япон.) -- морські хви- 
лі, що виникають на поверхні 
океану внаслідок сильних підвод- 
них землетрусів, інколи при 
виверженні підводних вулканів. 
Поширюються з швидкістю 50-- 
1000 км/год. Вис. хвиль зростає 
від 0,1--5 м (у відкритому океані) 
до 10--50 м і більше (біля узбереж- 
жя). Найчастіше спостерігаються 
біля берегів Тихого ок. Ц. спричи- 
нюють значні, інколи катастрофіч- 
ні руйнування. У СРСР, США, 
Японії діє служба попередження 
Ц. Вона базується на даних сейс- 
мічних і акустичних спостережень, 
а також показаннях мареографів 
На Далекому Сході СРСР діє Єди- 
на автоматизована система прогно- 
зування Ц. Для часткового захисту 
від Ц. будують берегоукріпні спо- 
руди та хвилеломи. 

ЦУПЕНКО Петро Йосипович (Цу- 
пов; 1875, Луганськ, тепер Воро- Р 
шиловград -- 1918) -- професіо- 
нальний революціонер. Член Ко- 
муністичної партії з 1903. Вів 
революц. роботу в Луганську. Учас- 
ник революції 1905--07. В 1907-- 
17 -- голова профспілки металіс- 
тів паровозобудівного з-ду. Після 
Лютневої революції 1917 -- голова 
Луганського військ. греволюц. к-ту. 
В 1918 -- на підпільній роботі в 
Донбасі. Розстріляний  контрроз- 
відкою гетьмана Скоропадського. 
У Ворошиловграді Ц. встановлено 
пам'ятник. . 
ЦУРКОВСЬКИЙ Ярослав Івано- 
вич (н. 1.І 1905, Тернопіль)-- укр. 
рад. психолог, поет. Закінчив 
Львів. (1927) та Празький (1929) 
ун-ти. Автор збірок віршів «Про- 
золоть світанку» (1925), «Смоло- 
скипи» (1926), «Моменти й віч- 
ність» ( 1927), пройнятих ідеєю воз- 
з'єднання Зх. України з Рад. Укра- 
їною. Поема «Збентежений літак» 
(1928) через революц. спрямова- 
ність була конфіскована поліцією. 
У 1932--39 -- директор Ін-ту пси- 
хологіч. досліджень інтегральним 
методом. Після 1939 був відпові- 
дальним секретарем журн. «Літе- 
ратура і мистецтво» та Орг. ко- 
мітету Львів. письменників. Твори 
з психології праці та інженерної 
психології. Організував першу в 


країні наук.-практичну лаборато- 
рію психології та фізіології праці 
на Львів. з-ді автонавантажувачів 
(з 1966 -- Центр. галузева лабора- 
торія психології, ізіології та 
умов праці М-ва автомобільної 
пром-сті СРСР). Ц.-- засновник 
теорії психічної контрольності; ви- 
нахідник Р психодіагностики 
-- контролографа. О. Т. Губко. 
ЦУСЇМС СЬКА ПРОТОКА, Кру- 
зенштерна прохід -- колишня наз- 
ва Східного проходу Кореїської 
протоки між о-вами Цусіма та 
о-вами Їкі й Окіносіма. Через 
протоку з Сх.-Китайського м. у 
Японське м. проходить тепла Цу- 
сімська течія. Під час рос.-япон. 
війни 1904--05 у Ц. п. відбувся 
Цусімський бій 1905. 
ЦУСІМСЬКИЙ БІЙ 1905 -- мор- 
ська битва 14--15 (27--28). У між 
рос. 2-ю Тихоокеанською ескадрою 
(команд. -- віце-адмірал З. ЧТ 
Рожественський) і япон. флотом 
(команд. -- адм. Х. Того) під час 
російсько-японської війни 1904-- 
05. У жовтні 1904 рос. ескадра 
вийшла з Лібави (Лієпаї) із зав- 
данням прорватися до Владивосто- 
ка. 14 (27).МУ 1905 ескадра ввійшла 
до Корейської протоки, тут біля 
о-вів Цусіма її зустрів готовий до 
бою япон. флот, що мав перевагу 
в силах, артилерії та швидкості. 
Ц. 6., незважаючи на героїзм рос. 
моряків, закінчився поразкою рос. 
ескадри. Її втрати становили 27 
бойових кораблів і понад 35 тис. 
чол. 
ЦХАКАЯ Михайло Григорович 
(22.ГУ (4.У) 1865, с. Хунці, тепер 
Гегечкорського р-ну Груз. РСР -- 
19.ПІ 1950, Москва, похований у 
Тбілісі | -- рад. держ. і парт. діяч. 
Член Комуністичної партії з 1898. 
Н. в сім'ї священика. В революц. 
русі з 1880. В 1898--1900 вів парт. 
роботу в Харкові й Катеринославі, 
співробітничав у газ. «Южньй 
рабочий». У 1900 його було заареш- 
товано й вислано на Кавказ. Один 
івників Кавказ. союзного к-ту 
РОДІ. Брав участь у підготовці 
П з'їзду РСДРП ( 1903). У У 1907-- 
17 -- в еміграції (в Женеві). Після 
Лютн. революції 1917 вів парт. ро- 
боту на Кавказі. Один з організа- 
торів боротьби за владу Рад у 
Грузії. В 1923--30-- голова ЦВК 
ЗРФСР, член Президії ЦВК 
СРСР, заст. голови ЦВК СРСР. 
Делегат П--УТП конгресів Комін- 
терну, член Виконкому Комінтер- 
ну. Депутат Верховної Ради СРСР 
1--3-го скликань. Нагороджений 
орденом , Леніна. 
ЦХАЛТУБО -- бальнеологічний 
передгірний курорт Груз. РСР. 
Розташоване за 12 км на Пн. Зх. 
від Кутаїсі, за 70 км від Чорного 
моря, в мальовничій долині р. 
Цхалтубо; оточене з трьох боків 
узгір'ям пд. схилу Головного 
хребта Великого Кавказу. Дуже 
тепле літо і м'яка зима. Опадів -- 
1700 мм на рік. Лікувальні засоби: 
термальна (33--35 "С), з невели- 
ким вмістом радону, азотна вода 
«Цхалтубо» для ванн та зрошу- 
вань. Показання: хвороби 
шкіри, органів руху, нервової та 
серцево-судинної систем, гінеколо- 
гічні захворювання. 
ЦХІНВАЛІ (1934--61 -- Сталінірі) 
-- місто, центр Пд.-Осет. а. о, 
Груз. РСР. Розташоване на р. Вели- 
кій Ліахві (прит. Кури). Залізнич- 


на станція. У Ц.-- з-ди: «Емаль- 
провід»,  «Електровібромашина», 
автобусорем., механіч.; лісокомбі- 
нат, комбінат буд. матеріалів; 
білизняного трикотажу та швейна 
ф-ки. Педагогічний ін-т, 4 серед. 
спец. навч. заклади. Драматичний 
театр, краєзнавчий музей. Ц. ут- 
ворено 1922. 

ЦЮЙ ЦЮБО (29.1 1899, Чанчжоу, 
пров. Цзянсу -- 18.У1Ї 1935, Чан- 
тін, пров. Фуцзянь) -- кит. публі- 
цист, літературознавець, перекла- 
дач, громад. і політ. діяч. Член 
Компартії Китаю з 1922. Навчався 
в Пекін. ін-ті рос. мови. Брав 
участь в  антиімперіалістичному 
«Четвертого травня» русі (1919), 
революції 1925--27 в Китаї. В 
1921--22 -- кореспондент газ. 
«Ченьбао» в Москві. В 1923--27 -- 
член ЦК КПК, 1927--28 -- ген. 
секретар ЦК КПК, 1928--30 -- 
член Виконкому та Президії Ви- 
конкому Комінтерну, 1934 -- нар- 
ком освіти Кит. Рад. республіки. 
Був захоплений гомінданівцями 
в полон і страчений ними. Автор 
праць з питань революц. і робітн. 
руху в Китаї, марксистської літ. 
критики, партійності мистецтва. 
У статтях, збірках нарисів«Дорож- 
ні нотатки про нову Росію» (1922), 
«Враження від Червоної столиці» 
(1924) розповів про Велику Жовтин. 
соціалістич. революцію, про зуст- 
річі з В. І. Леніним, А. В. Луна- 
чарським, про будівництво соціа- 
лізму в СРСР, закликав до друж- 
би кит. та рад. народів. Переклав 
ряд праць Ф. Енгельса, В. І. Ле- 
ніна, Г. В. Плеханова, творів 
рос. письменників. 

Тв.: Рос. перекл.-- Очерки и 
статьи. М., 1959; Избранное. М., 


1975; Публицистика разньжх лет. М., 
1979. 1. К. Чирко. 


ЦЮЙ ЮАНЬ (бл. 340 -- бл. 278 
до н. е.) -- кит. поет. Збереглося 
25 поетичних творів Ц. Ю., най- 
відоміші з них: поема «Лісао0» 
(«Скорбота  знехтуваного»), «Де- 
в'ять наспівів», «Дев'ять елегій», 
«Питання до неба» та ін., в яких 
висловлював турботу про долю на- 
роду, викривав лицемірство при- 
лворних. Близькі до нар. пісень, 
тісно пов'язані з міфологією, твори 
Ц. Ю. мали великий вплив на роз- 
виток кит. поезії. 

Тв.: Рос. перекл.- Стихи. М., 
1956. 

Літ.: Федоренко Н. Т. Китайское 
литературное наследиє и современ- 
ность. М., а . Чирко. 
ЦЮПА Іван Антонович Гн. 16 (29). 
Х 1911, с. Бірки, тепер нн 
кого р-ну Полтав. обл.)-- укр. р 
письменник. Члев КПРС з 1943. 
Закінчив Харків. комуністичний 
ін-т журналістики (1937). Працю- 
вав у пресі, на видавничій роботі. 
Автор книжок оповідань, нарисів 
і повістей «Чотири вітри» (1946), 
«Новели рідного краю» (1964), 
«Василь Сухомлинський» (1973), 
«Миргородська криниця» (1977) 
та ін. романів «Брати» (1950), 
«Назустріч долі» (1956), «Вічний 
вогонь» (кн. 1--2, 1960--62), «Че- 
рез терни до зірок» (1966), «Края- 
ни» (1971), «Мужній вершник» 
(1974, Респ. комсомольська премія 
їм. М. Островського, 1974), «Гомін 
Дніпровського косогору» (1977), 
«Дзвони янтарного літа» (1981). На- 
городжений орденом Дружби на- 
родів, медалями. 


в.: Вибрані твори, т. 1-2. К., 1981. 


ЦІОРІХ -- місто на Пн. Швейцарії, 
адм. ц. кантону Цюріх. Розташо- 
ваний на Цюріхському 03. Вузол 
з-ць і автошляхів, пристань, між- 
нар. аеропорт. 390 тис. ж. (1976). 
Підприємства маш. -буд., метало- 
обр., хім., паперової, текст., швей- 
НОЇ пром- сті. Значна поліграф. 
пром-сть. Ун-т (з 1833). Федераль- 
ний технолог. ін-т, консерваторія. 
Швейцарський ін-т по вивченню 
міжнар. відносин. Музеї: Нац., 
худож. ремесел, Сходу, картинна 
галерея у приміщенні Будинку мис- 
тецтв (Кунстгауз). Оперний і і драм. 
театри. Серед архіт. пам'яток: ро- 
мансько-готичні собори Гросмюн- 
стер (12--15 ст.) та Фраумюнстер 
(13--14 ст.), домініканська церк- 
ва Прадіхнкірхе (13 ст.; барокко- 
ві перебудови 1611--14), готична 
церква  Вассеркірхе  (1479--84, 
арх. Г. Фельдер), ренесансна рату- 
ша (1694--98, арх. ИЙ. Я. Келлер), 
численні бароккові будинки гіль- 


дій (17--18 ст.), Федеральний 
технологічний інститут  (1864-- 
71, арх. Г. Земпер та ін.), Бу- 
динок мистецтв (Кунстгауз; 1907 
--10) і університет  (1911--14; 
обидва -- арх. К. Мозер), універ- 
ситетський госпіталь  (1942--53, 


арх. Р. Штейзер, В. Мозер та ін.), 


«Будинок Людини» (Центр Ле 
Корбюзьє; 1967; за проектом 
Ш. Е. Ле Корбюзьє). У 19 -- на 
поч. 20 ст. Ц.-- один з центрів 


рос. революц. еміграції. В 1916 і 
на поч. 1917 у Ц. жив і працював 
В. І. Ленін. Як місто вперше зга- 
дується 929. 

ЦЮРІХСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ. 
Засн. 1833 на базі школи, створе- 
ної 1523 церковним реформатором 
У. Цвінглі. У 1982/83 навч. р. мав 


6 ф-тів: теологічний; права та 
політики; медичний (із стома- 
тологічним йін-том при ньому); 


ветеринарний; філос. 1-й -- з гума- 
нітарним ухилом (мистецтво, істо- 
рія, філософія, л-ра, соціологія, 
педагогіка та ін.); філос. 2-й -- з 
природничо-матем. ухилом (мате- 
матика, фізика, хімія, біологія, 
геологія, географія та ін.). При 
ЦД. у. є бот. саді музей (засн. 1836); 
музеї зоологічний (засн. 1837) і на- 
леонтологічний (засн. 1956). Вик- 
ладання нім. мовою. У 1982/83 0О 
навч. р. в університеті навчалося 
14770 студентів. Бібліотека налі- 
чує 1,66 мли. томів. 

4. В. Санцевич. 
ЦЮРУПА Олександр Дмитрович 
Г19.1Х (1.Х) 1870, м. Олешки, те- 
пер м. Цюрупинськ Херсон. обл.-- 
3.У 1928, с. Мухалатка, тепер 
у складі с-ща Олива Крим. обл.)-- 
професіональний революціонер, 
рад. держ. і парт. діяч. Член Ко- 
муністичної партії з 1898. Н. в 
сім'ї службовця. В 1887 вступив 
до Херсон. с.-г. уч-ща, де 1891 
організував марксист. гурток. У 
1894, працюючи на лісопильному 
з-ді, а потім статистиком Херсон. 
повітової зем. управи, вів рево- 
люц. роботу серед робітників та 
інтелігенції. Один з організаторів 
с.-д. гуртка в Херсоні. З кін. 1900 
вів революц. роботу в Харкові, з 
лютого 1901 -- член Харків. к-ту 
РСДРП. Був агентом «Йскри». 
У вересні 1901 виїхав до Миколає- 
ва та Херсона, де разом із братом 
М. Д. Цюрупою налагодив зв'язки 
херсон. групи соціал-демократів з 
редакцією «Йскрь». В 1902--17 


працював у Тульській та Уфімсь- 
кій орг-ціях РСДРП. За революц. 
рерогу, не раз зазнавав репресій. 
дні Жовтневого збройного пов- 
стання -- член Уфімського ревко- 
му. З листопада 1917 -- заст. нар- 
кома продовольства, з лютого 
1918 нарком продовольства 
РРФСР. У грудні 1921 -- заст. Го- 
лови Раднаркому і Ради Праці та 
Оборони (РПО) РРФСеСР. Після 
утворення СРСР -- заст. Голови 
РН і РПО СРСР. Одночасно 
очолював Наркомат РСІ (1922-- 
23), Держплан (1923--25) та Нар- 
комат внутр. і зовн. торгівлі (з ли- 
стопада 1925). З 1923 -- член ЦК 
партії. В 1922--28 -- член Прези- 
дії ВЦВК, потім ЦВК СРСР. По- 
хований у Москві на Красній 
площі; 
ЦЮРУПИНСЬК -- місто Херсон. 
обл. УРСР, райцентр, за 9 км від 
залізнич. ст. Цюрупинськ. При- 
стань на рукаві Дніпра -- Конці. 
Засн. 1784 під назвою Олешки. В 
1711--28 на цьому місці була 
Олешківська Січ. У 1905 в Олеш- 
ках утворено групу РСДРІЇ. Під 
час революції 1905--07 в повіті 
відбулися революц. виступи селян 
і с.-г. робітників. У вересні 1917 
виникла Олешківська парт. орг- 
ція. Рад. владу встановлено в січ- 
ні 1918. В 1928 Олешки переймено- 
вано на Ц. на честь держ. і парт. 
діяча О. Д. Цюрупи, який наро- 
дився тут. У роки! ен ой Вітчизн. 
війни в період нім.-фашист. ок 
пації Ц. (10.1Х 1941--4. ХІ 1943) 
тут діяла підпільна комсомольсь- 
ко-молодіжна антифашистська ор- 
ганізація «Юнармія». З 1956 Ц. -- 
місто. 
У Ц.-- целюлозно-паперовий, мас- 
лоробний і виноробний з-ди, швей- 
на та харчосмакова ф-ки, рибне 
г-во Херсон. рибного комбінату, 
лісгоспзаг, райсільгосптехніка, 
райсільгоспхімія, комбінат побу- 
тового обслуговування. Нижньо- 
дніпровська н.-д. станція залісен- 
ня пісків і виноградарства на піс- 
ках, 2 будинки побуту. З заг.- 
осв., музична, 2 спорт. і мистецтв 
школи; лікарня, поліклініка, сана- 
торій. Будинок культури, 2 кіно- 
театри 4  6-ки, будинок-музей 
Д. Цюрупи. 
В Ц. народилися рос. рад. письмен- 
ник К. Г. Кудієвський, учасник 
громадян. війни в Росії І. І. Мат- 
вєєв, укр. рад. живописець Ю. С. 
Михайлів. Тут провів юнацькі 
роки укр. рад. письменник М. Г. 
Куміш, в 20-х рр. жив рос. рад. 
письменник Л. М. Леонов. 


УОЗ Нова. аячаї 
ція удо 
п У Со 


-я М Раденськ! 
ди з 


| колінної 
У о Р 
й КУ б здано Й 
ро фе 
Костогри зове Е 


о 

КУ вк 5 
око рикосі 

"Вел ко М С 
"ХО | Тарасівка 


Видрофаве» Брилівка 


| Привітне б 
7 Й Ф 
А 
Херсон пла 


ол 


ЦЮРУПИНСЬКИЙ РАЙОН 
ХЕРСОНСЬНОЇ ОБЛАСТІ 





ЦЮРУПИНСЬКИЙ РАЙОН -- 
на Зх. Херсон. обл. УРСР. Утво- 
рений 1923. Площа 1,8 тис. км2. 
Нас. 68,2 тис. чол. (1984). У райо- 
ні -- 32 населені пункти, підпо- 
рядковані міській, 2 селищним 
і 12 сільс. Радам нар. депутатів. 
Центр -- м. Цюрупинськ. Ц. р. 
розташований в межах Причорно- 
морської низовини. Поверхня -- 
хвиляста рівнина. Пн.-зх. межа 
району проходить по р. Дніпру. 
В сх. частині -- траса Північно- 
Кримського каналу імені Комсо- 
молу України. Грунти чорноземні 
й каштанові. Значні площі зай- 
мають піски. Лежить у степовій 
зоні. В межах району держ. за- 
казник -- урочище «Саги». Най- 
більші пром. підприємства: цюру- 
пинські целюлозно-паперовий з3-д, 
швейна ф-ка, маслоробний завод; 
Брилівський з-д залізобетонних 
виробів. Комбінат побутового об- 
слуговування (Цюрупинськ), 6 бу- 
динків побуту. Землеробство райо- 
ну спеціалізується на виробн. зер- 
на, винограду, фруктів, овочів та 
насіння овочевих культур; тварин- 
ництво -- на виробн. молока, м'яса, 
вовни (скотарство м'ясо-мол. на- 
пряму,  тонкорунне вівчарство). 
Площа с.-г. угідь 1984 становила 
77,5 тис. га, у т. ч. орні землі -- 
60,8 тис. га, сади і виноградники -- 
7,4 тис. га, пасовища -- 8,0 тис. га. 
У Ц. р. -- 13 радгоспів, колгосп, 
міжгосп. підприємство по виробн. 
м'яса птиці, Нижньодніпровська 
н.-д. єтанція по залісенню пісків 
та виноградарства на пісках (Цю- 
рупинськ) і Брилівська дослідна 
станція зрошуваного землеробст- 
ва (С. Привітне), райсільгосптехні; 
ка, райсільгоспхімія. Залізничні 
станції: Цюрупинськ, Раденське, 
Великі Копані, Брилівка. Авто- 
моб. шляхів - - 380 км, у т. ч. з 
твердим покриттям -- 230 км. У 
районі -- 24 заг.-осв., 4 муз., 
мистецтв та 2 спорт. школи; 29 
лік. закладів, у т. ч. 6 лікарень; 
2 санаторії (Цюрупинськ та смт 
Нова Маячка). 17 будинків куль- 
тури, 10 клубів, 2 кінотеатри, 23 кі- 
ноустановки, 30 б-к, будинок-му- 
зей О. Д. Цюрупи. У с. Козачих 
Лагерях народилася новатор с.-г. 
виробн. О. П. Кондратюк. У Ц.р. 
видається газ. «Шляхом Леніна» 
(з 1920). В. О. Біловецький. 
ЦЬОГОРІЧКИ -- риба цього літа; 
вікова назва риби першого року 
життя. У ставковому рибному гоє- 
подарстві Ц. наз. молодь риб від 
моменту посадки мальків у виро- 
щувальні стави рибоводні до вес- 
няного вилову її із зимувальних 
єтавів. Ц., що перезимували, наз. 
однорічками. Вирощування Ц. -- 
складний рибоводний процес, від 
якого залежать  рибопродуктив- 
ність ставів і якість товарної риби. 
Щоб одержати восени Ц. стандарт- 
ної маси (для Ц. коропа 25--30 г, 
білого амура і товстолоба 15--30 ї, 
райдужної форелі 20 г, в'язя 
15 г, лина 5 г), забезпечують опти- 
мальну густоту посадки мальків 
у вирощувальні стави, правильний 
догляд і повноцінну годівлю риби. 
Див. також Риборозплідник. 

ПП. Т. Галасун. 
ЦЬОТКА (|псевд.; справж. прізв., 
ім'я та по батькові -- Пашкевич 
Алоїза Степанівна; 3 (15).МІ 
1876, фільварок Піщин, поблизу 
с. Василишки, тепер Шучинського 








237 





ЦЬОТКА 


О. Д. Цюрупа. 


Цьотка. 


238 





ЧААДАЄВ 





Пп. Я. Чаадаєв. 





В. М. Чабукіані. 





Є. І. Чавдар. 





СИСТЕМИ 
ПИСЬМА 





Глаголиця 








м 


р-ну Грод. обл.-- 4 (17). 1916, 
с. Новий Двір, тепер тих самих 
р-ну і обл.) -- білорус. поетеса. 
Перші вірші опублікувала 1905 
у вигляді листівок- прокламацій. 
За революц. діяльність зазнала 
переслідувань і в кінці 1905 виїха- 
ла до Галичини, де 1906 видала 
збірки поезій «Хрещення на свобо- 
ду», «Скрипка білоруська» та зб. 
перекладів укр. прози «Гостинець 
для малих дітей». З 1911 жила у 
Мінську і Вільно, видавала жур- 
нал «Лучинка» (1914), співробіт- 
ничала в газ. «Наша ніва». Осн. 
тема творчості Ц.-- народ і револю- 
ція. У вірші «Сусідам у неволі» 
(1906) закликала рос., укр. і біло- 
руський народи до спільної бороть- 
би проти царизму. Писала опові- 
дання |«Клятва над кривавими 
межами» (1906), «Новорічний 
лист», «Михаська», «Зельонка» та 
ін.|, публіцистичні твори, нариси, 
підручники, наукові розвідки з 
полорІ білорус. нар. театру. 

: Творьі. Мінск, 1976; Укр. пе- 
о Вибране. К., 1976; Рос. 
перекл.- Избранноє. М., 1976. 

В. Я. Буран. 


Ч -- двадцять сьома буква укр. 
алфавіту. Є в усіх алфавітах, 
створених шнна  слов'яно-кирилич- 
ній графічній основі. За формою 
накреслення -- видозмінена кири- 
лична літера. В сучасній укр. мо- 
ві буквою «ч» позначають передньо- 
язиковий шумний глухий приго- 
лосний звук; за способом творення 
звук «ч» -- африката. Може бути 
твердий (час, сич) і м'який (чіп, 
ніччю). 

ЧААДАЄВ Петро Якович |27.У 
(7.УТ) 1794, Москва -- 14 (26).1У 


1856, там же) -- рос. філософ- 
ідеаліст. У 1808--11 навчався в 
Моск. ун-ті. Учасник Вітчизняної 


війни 1812. З 1816 -- член масон- 
ської ложі, з 1819 -- член таємного 
т-ва «Союз благоденства», з 1821 -- 
Пн. т-ва декабристів. У 1823--26 -- 
за кордоном. Після повернення на- 
писав у  1829--31 «Філософічні 
листи», спрямовані проти право- 
слав'я, самодержавства і кріпос- 
ництва. Один з листів 1836 був над- 
рукований у журн. «Телескоп», 
за що журнал було закрито, а Ч. 
оголошено божевільним. У 1837 
написав «Апологію божевільного», 
де висловив віру в історичне май- 
бутнє Росії. За філос. поглядами-- 
представник об'єктивного  ідеа- 
лізму. Виступи Ч. проти царизму 
і кріпосництва відіграли револю- 
ціонізуючу роль у формуванні 
передової громадської думки 30 
--40-х рр, 19 ст. 

ЧААР- АЙ МАКИ -- загальна наз- 


ОРМ БУКВИ ч- |ва групи нечисленних народностей 


змішаного іранського і тюрко- 


ФУХЧ Ц|монг. походження, які живуть у 


пн.-зх. Афганістані (джамшиди, 
таймані, теймури, фірузкухі). Заг. 
чисельність -- 450 тис. чол. (1978, 
оцінка). Говорять діалектами мо- 
ви  дарі. За релігією -- суніти 


(див. Сунізм). Оси. заняття -- зем- 
леробство і скотарство, ремесла. 

ЧАБАНЕНКО (Іван Іванович |4 
(7).ХП 1900, м. Чигирин, тепер 
Черкас.обл.-- 30.У 1972, Київ)-- 
укр. рад. режисер, актор і педагог, 
засл. діяч мист. УРСР (з 1948). 
Член КПРС з 1942. Після закін- 
чення 1930 Київ. муз.-драм. ін-ту 
ім. М. В. Лисенка працював у 
Запоріз. укр. драм. театрі ім. 
М. Заньковецької (1930--32), в 
Київ. театрі робітничої молоді 
(1932--33). Серед вистав: «Невідо- 
мі солдати» Л. Первомайського, 
«Отелло» У. Шекспіра. Ролі: Ци- 
ган («Комуна в степах» М. Кулі- 
ша), Дилда («Голос надр» Білль- 
Білоцерковського). В 1932--72 на 
пед. роботі (з 1961 -- професор, 
1961--65 -- ректор Київ. ін-ту 
театр. мистецтва). Нагороджений 


орденами Жовтневої Революції, 
Трудового Червоного Прапора, 
медалями. 

Тв.: Записки театрального педагога. 
К., 1980. І. ОО. Волошин. 
ЧАБАНИ -- селище міськ. типу 


Києво-Святошинського р-ну Київ. 
обл. УРСР. Розташовані на авто- 
магістралі Ленінград Одеса. 
2,6 тис. ж. (1984). В Ч.-- дослід- 
ний з-д ВНДіІжитломаш, комбінат 
побутового обслуговування. Укра- 
їнський н.-д. ін-т землеробства Гід. 
відділення ВАСГНІЛ, філіал Ук- 
раїнського н.-д. ін-ту захисту рос- 
лин. Заг.-осв. та муз. школи; фель- 
дшерсько-акушер. пункт; б-ка. 
Засн. на поч. 18 ст., с-ще міськ. 
типу -- з 1981. 


ЧАБАНИ -- укр. нар. танець. 
Муз. розмір 2/4. Колись був лише 
чоловічим, з часом став мішаним 
(парним). Веде танок «ватажок 
чабанів». Відображає побут і зви- 
чаї карпатських, чабанів. 
ЧАБАНІВСЬКИЙ Михайло Іва- 
нович (справж. прізв.-- Циба; 
З.Х (18.ІХ) 1910, с. Лигівка, те- 
пер Сахновщинського р-ну она 
обл.-- 4.ГУ 1973, Київ|-- укр. р 
письменник. Член КПРС з 1943. 
Учасник Великої Вітчизн. війни. 
Друкуватися почав 1931. Автор 
романів «Балканська весна» (ч. 1-- 
3, 1954--60) і «Тече вода в синє 
море» (1961), ряду повістей, зокре- 
ма «Стоїть явір над водою» (1959), 
«Катюша» (1960), «За півгодини 
до щастя» (1963), «Дорога додому» 
(1966), «Заповіт» (1972), збірок 
оповідань і нарисів. Нагородже- 
ний орденами Вітчизняної війни 
2-го ступеня, Червоної Зірки, ме- 


датами. 

Твори, т. 1--2. К., 1980; Рос. 
Щ б р е кол.2- Лебединьй залив. М., 
1974. Г. Бандура. 


ЧАБАРАШКА -- давній побуто- 
вий укр. нар. танець. Муз. розмір 
2/4. Мелодія близька до козачка. 
П'єсу «Чабарашка» (для скрипки 
в супроводі фортепіано) написав 
. Людкевич. 
ЧАБЕР (ХЗаїигеіа) -- рід рослин 
родини губоцвітих. Однорічні тра- 
ви, кущі та напівкущі. Бл. 30 видів, 
пошир. переважно в країнах Се- 
редземномор'я. В СРСР -- 13--15 
видів, з них на Україні -- 2: Ч. 
кримський (5. іайгіса), на- 
півкущик 10--40 см заввишки, рос- 
те на вапнякових відслоненнях та 
Ч. садовий (5. Богіеп5і5), ОД- 
норічник. Стебла галузисті, опу- 
шені, 15--35 см заввишки. Листки 
лінійно-ланцетні,  крапчасто-зало- 


зисті, запашні. Квітки дрібні, лі- 
лові, білі, рожеві з пурпурними 
плямами, зібрані у кільця. Ч. са- 
довий містить 0,3--3,0 2 ефірної 
олії. Культивують як ефіроолійну, 
пряну Й декоративну рослину. Іл. 
с. 248. І. Б. Чорний. 


ЧАБУКІАНІ Вахтанг Михайло- 
вич |н. 27. (12.ПТ) 1910, Тбілісі) 
-- груз. і рос. рад. артист балету, 
балетмейстер і педагог; нар. арт. 
СРСР (з 1950). 1924 закінчив 
балетну студію М. пе в Тбілісі, 
1926--29 вдосконалював майстер- 
ність у Ленінгр. хореографічному 
уч-щі. В 1929--41-- соліст Ленінгр. 
театру опери та балету ім. С. М. 
Кірова; 1941--73 -- артист балету 
і гол. балетмейстер Груз. театру 
опери та балету (Тбілісі); 1950-- 
73 -- пед. діяльність у Тбіліському 
хореографічному  уч-щі і театр. 
ін-ті. Виконував гол. партії в ба- 
летах Чайковського, а також партії 
Альберта («Жізель» Адана), Ба- 
зіля («Дон Кіхот» Мінкуса), Анд- 
рія («Тарас Бульба» Соловйова- 
Сєдого) та ін. Вистави: «Сінатле» 
Г. Кіладзе, «Горда» Д. Торадзе, 
«Отелло» О. Мачаваріані, «Демон» 
С. Цинцадзе, всі у Тбілісі. 
На сцені Київ. театру опери та бале- 
лету поставив балет «Лауренсія» 
О. Крейна (1939). Нагороджений 
З орденами Леніна, ін. орденами. 
Держ. премія СРСР, 1941, 1948, 
1951. Ленінська премія, 1958. 
Д. Туркевич. 
ЧАВАЙН Сергій Григорович (6.Х 
1888, с. Малі Карамаси, тепер 
Моркінського р-ну Мар. АРСР -- 
16.Х 1942, Йошкар-Ола) -- марій- 
ський рад. письменник. Один з 
основоположників л-ри народу 
марі. В 1905 написав перший ори- 
гінальний вірш «Гай». Автор вір- 
ша «Знання сильніше бога» (1908), 
зб. «Давнє життя народу марі» 
(1908), п'єси «Дика качка» (1910). 
Після Великої Жовти. соціалістич. 
революції писав вірші, поеми, п'є- 
си, в яких вітав революцію, ста- 
новлення нового життя в рідному 
краї. П'єси «Пасіка» (пост. 1929), 
«Акпатир» (1935). Повість «Дезер- 
тири» (1929) присвячена класовій 
боротьбі в мар. селі під час грома- 
дян. війни. В романі Ч. «Елнет» 
(ч. 1, 1936, ч. 2, опубл. 1962) відо- 
бражено ідейне зростання мар. ін- 
телігенції і селян у період 1908-- 
17. В Йошкар-Олі Ч. встановлено 
пам'ятник. 
Тв.: Укр. перекл.- (Вірші). 
«Жовтень 11982, а; РОС. пе- 
рек л.-- Я песни новьте пою. Йошкар- 
О ла, 1968; Злнет. М., і 


К. Васін. 
ЧАВДАР 


Єлизавета | Іванівна 
(н. 23.П 1925, Одеса) -- укр. рад. 
співачка (лірико-колоратурне со- 
прано) і педагог, нар. арт. СРСР 
(з 1952). Член КПРС з 1953. У 
1943 закінчила Одес. консервато- 
рію. В 1948--68 -- солістка Київ. 
театру опери та балету. З 1968 -- 
викладач (з 1979 -- професор) Ки- 
їв. консерваторії. Серед партій -- 
Марильця, Венера («Тарас Буль- 
ба», «Енеїда» Лисенка), Йолан, 
Ярина, Оксана («Милана», «Ар- 
сенал», «Тарас Шевченко» Г. Май- 
бороди), Марфа («Царева нарече- 
на» Римського-Корсакова), Віолет- 
та («Травіата» Верді). Нагородже- 
на орденом Леніна, ін. орденами. 
ЧАВДАРОВ Сава Христофорович 
128. УП (9.ПІ) 1892, с. Бешалма, 


тепер Комратського р-ну Молдав- 
ської РСР -- 20.ІХ 1962, Київ| -- 
укр. рад. учений і педагог, засл. 
діяч науки УРСР (з 1943), член- 
кор. АПН РРФСР (з 1947). У 
1917 закінчив Київ. ун-т. У 1917-- 
30 викладав укр. і рос. мови в 
школах, педагогіку й методику 
укр. і рос. мов у пед. вузах Києва. 
1939--41 професор Київ. 
ун-ту, 1941--43 -- Сухумського 
пед. ін-ту, 1944--62 -- зав. ка- 
федрою педагогіки Київ. ун-ту. В 
1944--56 -- директор Н.-д. ін-ту 
педагогіки УРСР. Наук. праці з 
проблем політех. навчання, фор- 
мування  наук.- матеріалістичного 
світогляду учнів, пед. майстер- 
ності вчителя тощо. Ряд праць 
присвятив дослідженню пед. спад- 
щини К. Д. Ушинського, Т. Г. Шев- 
ченка, І. Я. Франка, Н. К. Круп- 
ської, М. І. Калініна, А. С. Мака- 
ренка. Автор підручників з укр. 
мови для 1--4-х класів шкіл УРСР 
(понад 30 видань). 
Тв.: Методика викладання  україн- 
ської мови в початковій школі. К., 
1937; Методика викладання укрр ше 
ської мови в середній школі. К.-- 
1946; Принципи радянської Реклам 
ки. К., 1949; Педагогічні ідеї Тараса 
г ригоровича Шевченка. К., 1953; 
Російсько-українські зв'язки у роз- 
витку вітчизняної педагогіки. К., 1954. 


ІС: 4. Литвинов | 


ЧАВУН -- сплав заліза з вуглецем 
(понад 2 95) і деякими їн. еле- 
ментами; один із залізовуглеце- 
вих сплавів. На відміну від ста- 
лі важко (через малу пластичність) 
обробляється тиском. Відзнача- 
ється великою  рідкотекучістю. 
Ч.-- первинний продукт переробки 
залізорудних матеріалів у домен- 
них печах (длв. також Доменний 
чавун), що його використовують у 
виробн. сталі, а також як складову 
частину шихти у чавуноливарно- 
му виробн. (див. Ливарне вироб- 
ництво). Перші відомості про Ч. 
належать до б ст. дон. е. (Китай). 
В країнах Зх. Європи його почали 
виробляти з середини 14 ст., в 
Росії пізніше (див. Доменне 
виробництво). Розрізняють: ли- 
варний чавун, переробний чавун 
(див. також Мартенівський чавун, 
Томасівський чавун) і спеціаль- 
ний (див. Феросплави, Дзеркаль- 
ний чавун); сірий чавун, білий 
чавун (див. також Вибілений ча- 
вун) і половинчастий. Буває Ч.: 
доевтектичний, евтектичний (див. 
Евтектика) і заевтектичний; з 
пластинчастим, кулястим (див. Ви- 
сокоміцний чавун) або пластівча- 
стим графітом. Ч. поділяють на 
перлітний (див. Перліт у метало- 
знавстві), феритний (див. Ферит), 
перлітоферитний, сорбітний (див. 
Сорбіт у  металознавстві), тро- 
оститний (див. Троостит), бейніт- 
ний (див. Бейніт), мартенситний 
(див. Мартенсит), трооститофе- 
ритний і аустенітний (див. Аусте- 
ніт). Є легований чавун (напр., 
алюмінієвий чавун), модифікова- 
ний чавун, жароміцний чавун, 
жаростійкий чавун, ковкий чавун, 
немагнітний чавун, чавун анти- 
фрикційний (див. Антифрикційні 
матеріали), корозійностійкий 
(див. Корозійностійкі матеріа- 
ли), лугостійкий (див. Лугостійкі 
матеріали) тощо. Крім доменних 
печей, Ч. одержують у вагранках, 
іноді -- дуплекс-процесом. Власти- 


вості Ч. поліпшують легуванням, 
модифікуванням, термічною об- 
робкою. Використовують Ч. в хім., 
нафтовому і с.-г. машинобудуван- 
ні, верстато-, автомобіле- і трак- 
торобудуванні, буд-ві тощо. В 
СРСР 1983 вироблено 110 млн. т 
чавуну. 

Літ.: Конструкционнье  матерналь(, 
т. 2--3. М., 1964--65; Знциклопедия 


неорганических материалов, т. 1--2. 
К., 1977. 

ЧАВЧАВАДЗЕ Ілля Григорович 
Г27.Х (8.Х1) 1837, с. Кварелі, те- 
пер місто Кварельського р-ну Груз. 
РСР -- ЗО. УПШ (12.ІХ) 1907, у 
дорозі з Тбілісі до Сагурамо, по- 
хований в Тбілісі на горі Мтац- 
мінда)-- грузинський письменник 
і громад. діяч. Основоположник 
реалістичної школи в груз. л-рі. 
У своїх творах показав життя і 
побут тогочасного груз. суспільст- 
ва. Автор повісті «Вдова Отарашві- 
лі» (1887), віршів, поем, публіцис- 
тич. нарису «Записки подорожньо- 
го» (1861), критичних статей. 


Ч. бував на Україні, сприяв 
перекладу й пропаганді творів 
Т. Шевченка. ШЦікавився  твор- 


чістю українських діячів О. Нав- 
роцького, М. Гулака. Твори Ч. 
перекладали Б. Грінченко, П. Гра- 
бовський, П. Тичина, М. Бажан, 
О. Новицький, О. Синиченко та ін. 
Меморіальні музеї Ч. відкрито в 
Сагурамо (1951), в Кварелі (1937), 
Тбілісі (1957). В Тбілісі споруд- 
жено пам'ятник Ч.; поблизу Сагу- 
рамо, на місці, де вбито поета 
найманцями царської охранки, 
встановлено пам'ятний обеліск. 

Тв.: Укр. перекл.-- (Вірші). 
В кн.: Поезія грузинського народу. 
Антологія, т. 1. К., 1961; І це людина? 


-- Вдова Отарашвілі. К., 1964; Рос. 
перекл.-- Сочинения, т. 1--2. 
М., 1960; Стихотворения и позмь. 


Л., 1979. О. М. Новицький. 
ЧАВЧАВАДЗЕ Олександр Гарсе- 
ванович (1736, Петербург -- 6 
(18). ХІ 1846, Тбілісі) - Труз. поет 
і громад. діяч; князь. Тесть О. 
Г рибоєдова. Закінчив петерб. Па- 
жеський корпус (1809). Учасник 
Вітчизн. війни 1812. З 1814 жив у 
Грузії, обіймав різні військово-адм. 
посади, кгенерал-лейтенант. Був 
близький до засланих у Грузію 
декабристів. Ч.-- зачинатель груз. 
романтизму. Основна тематика 
творчості -- істор. минуле Грузії. 
Ч.-- автор поезій «Озеро Гокча», 
«Ох, часи, часи», «Кохання, силі 
твоїй!», «Тлінному світові...» та 
ін. Похований у Кахетії, в родово- 
му некрополі на тер. монастиря 
Шуамта. В с. Цинандалі відкрито 
будинок-музей Ч. Сан 


Р. Ш. Чилачава. 
ЧАГА -- річка у Молд. РСР та 
Одес. 


обл. УРСР, ліва притока 
Когильниа. Довж. 116 км, пло- 
ща бас. 1250 км?. Бере початок на 
схилах Центральномолдавської 
височини, тече Причорноморською 
низовиною. Живлення переважно 
снігове. Воду використовують для 
зрошування. У бас. Ч., біля смт 
Бородіна, знайдено Бородінський 
скарб. 
ЧАГ А, березовий чорний гриб -- 
неплідна Верна базидіального гри- 
ба Іпопосгиз5 обПашиз порядку афі- 
лофоральних. Паразитує в основ- 
ному на стовбурах дорослих беріз. 
Має вигляд  неправильно-округ- 
лих (до 30--40 см у діаметрі) або 
видовжених до 1--1,» м наростів, 


утворених затверділим сплетінням 
гіфів гриба. Плодоношення спосте- 
рігається досить рідко; плодові 
тіла (тобто власне «гриб») мають 
вигляд коричневих видовжених 
коржів, що облягають стовбур до 
4 см завтовшки і до 2 м завдовж- 
ки. Нарости Ч. у 10--15-річному 
віці досягають маси 5 кг і більше. 
Найчастіше Ч. пошир. в пн. лісах. 
І. оБПашиз є збудником т. з. білої 
серцевинної гнилі деревини. Ч.-- 
старовинний народно-медичний за- 
сіб. Використовується як сурогат 
чаю (т. з. березовий чай), при 
лікуванні злоякісних пухлин дея- 
ких внутрішніх органів. Іл. с. 248. 
ЧАГАРНИК -- 1) Життєва фор- 
ма рослин, що представлена багато- 
річними  дерев'янистими  росли- 
нами, які не мають чітко виявле- 
ного головного стовбура і галузять- 
ся біля самого пов, Висота Ч.-- 
від 0,8 до 6 м. Ч. є бузок, барба- 
рис, смородина, шипшина, тавол- 
га тощо. Деякі види рослин можуть 
рости і в формі Ч. і в формі де- 
рева (жостір, горобина). Ч. поши- 
рені у всіх рослинних зонах, най- 
більш різноманітні в умовах сухо- 
го, континентального і субтропіч- 
ного клімату, в субальпійському 
висотному поясі. В лісах помірних 
поясів звичайно утворюють  піо- 
лісок. Вважають, що Ч. виникли 
в ході еволюції рослинного світу 
з дерев і дали, в свою чергу, поча- 
ток чагарничкам і багаторічним 
трав'янистим рослинам. 2) Зарос- 
ті чагарникової рослинності. Див. 
також Кущ. 
ЧАГАРНИЧОК -- життєва фор- 
ма рослин, що представлена бага- 
торічними низькорослими росли- 
нами (заввишки від 5 до 60 см) із 
здерев'янілими пагонами, які ду- 
же галузяться; не мають чітко ви- 
явленого головного стовбура. Для 
Ч. характерні довге кореневище 
(чорниця, брусниця), повзучі па- 
гони (журавлина). Ч. високогір'я 
часто мають педуши видно, форму 
(діапенсія лапландська). пере- 
важають в тундрі (види бере, 
верби, вересових), іноді утворюють 
суцільний ярус в хвойних лісах, 
панують на сфагнових болотах 
(буяхи, андромеда, касандра, ба- 
гно), пустищах (див. Вересовище). 
ЧАГОВЕЦЬ Василь Юрійович 
Г18 (30).ГУ 1873, хутір Патичис 
Роменського повіту Полтавської 
губ., тепер Роменського р-ну Сум- 
ської обл.-- 19.М 1941, Київі -- 
укр. рад. фізіолог, один з осново- 
положників електрофізіології, 
акад. АН УРСР (з 1939). Закінчив 
Військ. -мед. академію (1897), в 
якій у 1903--09 викладав фізіоло- 
гію і працював у лабораторії І. П. 
Павлова. З 1910 -- професор і зав. 
кафедрою фізіології Київ. ун-ту, 
з 1921 -- Київ. мед. ін-ту й одно- 
часно з 1936 -- 2-го Київ. мед. ін- 
ту. Осн. праці присвячені дослід- 
женню фіз.-хім. природи електр. 
потенціалів у живих тканинах і 
механізмів їх електр. подразнен- 
ня, вперше застосував для пояс- 
нення цих процесів теорію електро- 
літичної дисоціації.  Запропону- 
вав іонну теорію походження біо- 
електричних потенціалів і розви- 
нув конденсаторну теорію електр. 
подразнення живих тканин тощо. 
ГОВЕЦЬ Всеволод Андрійович 
(5 (17).П 1877, м. Старокостянти- 
нів, тепер Хмельн. обл.-- 20.ХП 





239 


веорніну МЕР ОРОРНЕЛРНЕ РЕ 
ЧАГОВЕЦЬ 





|. Г. Чавчавадзе. 





О. Г. Чавчавадзе. 





В. Ю. Чаговець. 


240 


Їм 


ЧАГОВЕЦЬ 


, у 
г дУДИДІДІЙ 
ААУ ЛУ 


й 


КААААСИ. 


для 


Я МАО 


У Я 
о 





Герб Чаду. 


ЧАД 


Площа - 
1284 тис. км? 


Населення - 
4,42 млн. чол. 
41979, оцінка) 


Столиця -- 
м. Нджамена 





Чад. 
Типові селянські 
житла. 





Чад. 

Культура Сао. 
Стилізована голова. 
Теракота. 1-а половина 
10 ст. 


1950, Київ)-- укр. рад. театрозна- 
вець, журналіст. У 1900 закінчив 
істор.-філологічний ф-т Київ. 
ун-ту. В 1901--18 працював у Київ. 
пресі як театр. рецензент. Брав 
участь у формуванні репертуару 
та в режисерській роботі Театру 
Миколи Садовського. В рад. час 
інсценізував твори М. Гоголя («Та- 
рас Бульба»), М. Горького («Ма- 
ти», «Дитинство»), О. Купріна 
(«Поєдинок»), написав п'єсу «Дой- 
на», лібретто балетів «Лілея» К. 
Данькевича, «Маруся Богуславка» 
А. Свєчникова. Автор спогадів 
про видатних діячів укр. театру. 
Тв.: Життя і сцена. К., 1956. 

|Р. В. Чаговець.| 


ЧАГОВЕЦЬ Ростислав  Всеволо- 
дович |8 (21).ІХ 1904, Київ -- 11. 
ІХ 1982, Київ) -- укр. рад. біохі- 
мік. Академік АН УРСР (з 1967), 
засл. діяч науки УРСР (з 1964). 
Член КПРС з 1945. Син В. А. Ча- 
говця. Закінчив біол. факультет 
Київ. ін-ту народної освіти (1925) 
В 1932--50 працював у Київ. мед 
ін-ті, одночасно з 1933 -- співро- 
бітник Ін-ту біохімії АН УРСР (в 
1948--76 -- зав. відділом). Праці 
з питань біохімії м'язів, експери- 
ментальних основ вітамінотерапії. 
біохімії вітаміновмісних фермен- 
тів, історії вітамінології, філос. 
питань біології тощо. 
Нагороджений орденами Трудово- 
го Червоного Прапора та «Знак 
Пошани», медалями. 

ЧАД -- озеро в Центр. Африці, в 
межах Нігеру, Нігерії, Камеруну 
та Республіки Чад. Лежить у без- 
стічній улоговині на вис. 250 м над 
р. м. Площа озера змінюється за- 
лежно від сезонних та багаторіч- 
них коливань рівня від 10 до 26 
тис. км2. Пересічна глибина бл. 
2 м, макс.-- до 12 м. Живиться во- 
дами річок, гол. чин. Шарі. В озері 
водяться  ламантини, крокодили 
та ін.; багато птахів. Судноплавне. 
Рибальство. 


ЧАД, Республіка Чад -- держава 
в Центр. Африці. В адм. відношен- 
ні поділяється на 14 префектур. 
Державний лад. Ч.-- республіка. 
Основи держ. ладу визначено ордо- 
нансом від 16.МПЇ 1975, який вна- 
слідок багаторічної громадян. вій- 
ни сили не має. З серпня 1979 
до червня 1982 влада в країні на- 


г лежала Перехідному урядові нац. 


єдності (ПУНЄ). В червні 1982 
до влади прийшло угруповання, 
очолюване Х. Хабре. 

Природа. Ч. розташований у ме- 
жах посушливих областей пустелі 
Сахари. Рельєф більшої частини 
території рівнинний (вис. 250-- 
300 м). На Пн.--нагір'я Тібесті 
з найвищою вершиною країни -- г. 
Емі-Кусі (вис. 3415 м), на Пн. Сх. 
-- плато Ерді та Еннеді. Надра 
країни вивчені слабо. Виявлено 
поклади природної соди, бокситів, 


заліз. руди, олова, вольфраму, 
урану та ін. Клімат на Пн. тро- 
пічний, посушливий, на Пд.-- 


екваторіально-мусонний. Пересіч- 
на т-ра січня -- 15", липня від --30 
до -Ь35"7. Річна кількість опадів 
100--250 мм, на Пд.-- до 1000 мм. 
Часто бувають посухи, суховії. 
Найбільша річка -- Шарі, на біль- 
шій частині території постійних 
річок немає. На Зх. лежить 03. 
Чад. Поширена пустельна рослин- 
ність на піщаних і кам'янистих 


грунтах, на Пд.-- савана на чер- 
воно-бурих та червоно-коричневих 
грунтах. 

Населення. В країні живуть наро- 
ди сара, багірмі, тубу, мубі, маса, 
мбум, канурі, хауса, араби та ін. 
Пересічна густота нас. -- 3,4 
чол. на 1 км? (1979, оцінка). Офіц. 
мова -- французька. Міське на- 
селення становить бл. 15 90 (1977). 


Найбільше місто -- Нджамена. 
Історія. Тер. сучас. Ч.була заселе- 
на з давніх часів. У 9--19 ст. на 


зер. Ч. існував ряд д-в, які в кін. 
19 ст. увійшли до складу д-ви Раб- 
баха. В 1900 франц. колонізатори 
розгромили армію Раббаха і оголо- 
сили країну франц. військ. тери- 
торією. В 1904 тер. Ч. було вклю- 
чено до складу франц. колонії 
Убангі-Шарі Чад, яка 1910 
увійшла до колоніальної федера- 
ції Франц. Екваторіальна Африка 
(ФЕДУ. В 1914 Ч. було виділено в 
окрему колонію в складі ФЕА. Піс- 
ля 2-ї світової війни в Ч. посилив- 
ся нац.-визвольний рух. У 1946 
Ч. здобув статус франц. «замор- 
ської території» в складі ФЕД, 
1958 -- республіки в складі франц. 
Співтовариства. З 11.МПІ 1960 
Ч. -- незалежна д-ва. В 1964 Ч. 
встановив дипломатичні відносини 
з СРСР. Між Ч. і СРСР укладено 
угоди про наук. і культур. (1966), 
торг. (1967), екон. і тех. (1968) 
співробітництво, про повітр. сполу- 
чення (1974) та ін. В 1975 армійсь- 
кі офіцери здійснили держ. пере- 
ворот. В 1978 було створено Уряд 
нац. єдності. З 1979 в країні 
внаслідок загострення нац., со- 
ціальних та реліг. суперечностей, 





Краєвид на півночі країни. 





ускладнених втручанням імперіа- 
лістичних д-в, точиться громадян. 
війна. З 1979 до червня 1982 в Ч. 
діяв Перехідний уряд нац. єдності 
(до його складу входили пред- 
ставники осн. військово-політичних 
угруповань) на чолі з У. Гукуні. 
7. УІ 1982 війська збройних сил 
Півночі під командуванням Х. 
Хабре оволоділи м. Нджамена. 
Х. Хабре срормував держ. раду і 
оголосив себе главою уряду. У. Гу- 
куні створив на Пн. Ч. Уряд нац. 
порятунку, до складу якого 
увійшли лідери провідних політ. 
формувань Ч. В липні 1983 в 
країні почалися воєнні дії між 
військами Х. Хабре і У. Гукуні. 
У події в Ч. втручаються Франція 
і США, які підтримують режим 
Х. Хабре. З 1960 Ч.--член ООН. Ч. 
-- член Організації африканської 
єдності, асоційований член Євро- 
пейського економічного  товари- 
ства. В країні діє ряд військ.- 
політ. угруповань, з яких деякі 
мають політ. програми і виступа- 
ють як партії. І. Д. Шевченко. 
Господарство. Ч.-- економічно сла- 
борозвинута агр. країна, залежна 
від іноз. капіталу (гол. чин. 
французького). У с. г. створюєть- 
ся бл. 809, внутр. продукту і 
зайнято 85 90 самодіяльного насе- 
лення. В обробітку -- 13 9; тер. 
країни. С. г. малопродуктивне. 
Переважає общинне землекористу- 
вання. Осн. галузь с. г.-- земле- 
робство. Гол. експортна культура-- 
бавовник, за збором якого Ч. посі- 
дає одне з перших місць в Африці. 
В 1981/82 було зібрано 71,3 тис. т 
бавовнику і вироблено 25 9 тис. т 
бавовни-волокна. Для власного 
споживання вирощують просо, 
пшеницю, кукурудзу, касаву, рис, 
арахіс тощо; в базисах -- фінікову 
пальму. Розвинуте тваринництво, 
що має експортне значення. Пого- 
лів'я (млн., 1980): великої рогатої 
худоби -- 4, овець і кіз -- 4,6, 
свиней -- 0,6. У 1980 виловлено бл. 
120 тис. т риби, гол. чин. в озерах. 
У невеликій кількості видобува- 
ють соду. Обробна пром-сть пред- 
ставлена дрібними підприємства- 
ми харч. (борошномельної, м'ясо- 
холодобійної, олійницької, цукр., 
пивоварної, рисоочисної) і текст. 
(у т. ч. бавовноочисної) галузей. 

егельний, по складанню радіо- 
приймачів, велосипедів з-ди, взут- 
тєва ф-ка. Електростанції працю- 
ють на довізній нафті. В 1977 
вироблено 61 млн. кВт - год елек- 
троенергії. Гол. пром. центр 
Нджамена. З-ць в країні немає. 
Довж. автошляхів (1980) -- 40 тис. 
км. У Нджамені -- міжнар. аеро- 
порт. З Ч. вивозять бавовну 
(бл. 70 95 вартості експорту), м'я- 
со, шкури, живу худобу, рибу то- 
що; довозять машини і устатку- 
вання, нафтопродукти, буд. мате- 
ріали, хім. товари, продовольство. 
Гол. торг. партнер -- Франція. 
Грош. одиниця -- афр. франк. 
1 афр. франк-- 0,02 франц. фран- 
ка. О. Д. Якушев. 
Медичне обслуговування. За дани- 
ми ВООЗ, 1977 у країні буле 
3,6 тис. лікарняних ліжок (8,5 
ліжка на 10 тис. ж.), всі належать 
д-ві; мед. допомогу подавали 100 
лікарів (0,24 лікаря на 10 тис. ж.); 
працювало 5 зубних лікарів та 8 
фармацевтів. Лікарі одержують 
освіту за кордоном. А.М. Сточик. 





До ст. Хвороби рослин. 


1. Жовта іржа злаків. 2. Бура іржа пшениці. 3. Лінійна стеблова іржа 
злаків. 4. Тверда сажка пшениці. 5. Летюча сажка пшениці. 6. Борошниста 
роса злаків. 7. Септоріоз пшениці. 8. Фузаріоз колоса злаків. 9. Кореневі 
гнилі пшениці: а-- фузаріозна; б -- церкоспорельозна; в -- офіобольозна. 
10. Смугаста плямистість ячменю. 11. Сітчаста плямистість ячменю. 
12. Корончаста іржа вівса. 13. Пухирчаста сажка кукурудзи. 14. Гельмінто- 


споріоз кукурудзи. 15. Фузаріоз кукурудзи. 16. Вугільна гниль кукурудзи. 
17. Хлороз кукурудзи: а -- від нестачі калію; б -- від нестачі азоту; в -- нор- 
мальний листок. 18. Пірикуляріоз рису. 19. Аскохітоз гороху: а -- тем- 
ний; б6-- блідий. 20. Коричневий бактеріоз сорго. 21. Іржава плямистість 
сої. 22. Бактеріальний опік сої. 


До ст. Хвороби рослин. 


1. Біла гниль соняшника. 2. Сіра гниль соняшника. 3. Несправжня бо- 
рошниста роса соняшника. 4. Антракноз льону. 5. Поліспороз льону. 
6. Фузаріоз льону. 7. Церкоспороз буряків. 8. Несправжня борошниста 
роса (пероноспороз) буряків. 9. Несправжня борошниста роса (пероноспо- 





роз) тютюну. 10. Антракноз огірків. 11. Фітофтороз картоплі. 12. Рак Жжар- 
топлі. 13. Чорна бактеріальна плямистість помідорів. 14. Бактеріальний 
рак помідорів. 15. Мозаїка помідорів. 16. Сіра гниль суниць. 17. Плодова 
гниль абрикоса. 18. Парші груші. 19. Борошниста роса яблуні. 20. Кокомікоз 
вишні. 21. Сіра гниль винограду. 


Освіта, наукові та культурно-ос- 
вітні заклади. В 1980 бл. 90 98 
нас. було шнеписьменним. Фор- 
мально поч. школа є обов'язковою 
і безплатною для дітей віком 
від 6--8 до 14 років, однак біль- 
шість дітей нею не охоплено. Строк 
поч. навчання 6 років (у сільс. 
місцевості Є школи з неповним, 
4-річним строком). У 1976/77 навч. 
р. у поч. школах налічувалося 
210,8 тис. учнів, або бл. 30 9 ді- 
тей відповідного віку. Строк нав- 
чання в серед. школі 7 (4 -- 3) ро- 
ків. В 1976/77 навч. р. в усіх се- 
ред. навч. закладах було 19,6 
тис. учнів. Поряд з державними 
є приватні школи. Викладання 
в усіх навч. закладах франц. 
мовою. Ун-т Ч. у Нджамені (засн. 
1971; 1979/80 навч. р.-- 800 студен- 
тів). Існує ряд ін-тів і коледжів, що 
не дають закінченої вищої освіти: 
Нац. адм. школа, зоотех. і ветери- 
нарний ін-ти, Мед. школа, всі -- 
в Нджамені, Нац. школа зв'язку в 
Сарху. і 
Наук. установи: Бюро по науці й 
техніці, Ін-т тропічної ветерина- 
рії (засн. 1959), Ін-т бавовни Й 
ткацтва (засн. 1939), Нац. ін-т 
гуманітарних досліджень (засн. 
1961), с.-г. бюро, всі -- в Нджаме- 
ні, дослідницька геогр. станція в 
Тібесті. В Нджамені містяться 
б-ка ун-ту, Нац. музей (засн. 1963) 
і планетарій. В. З. Клепиков. 
Преса, радіомовлення. В Ч. вида- 
ються (1981): «Юніте» («Єдність») 
-- щоденна урядова газета; «Жур- 
наль офісьєль де ла Репюблік дю 
Чад» («Офіційний вісник Респуб- 
ліки Чад», з 1959) -- урядовий 
вісник, виходить 2 рази на тиж- 
день; «Інфо-Чад» («Інформація 
Чад», з 1964) -- щоденний бюле- 
тень; «Енформасьйон економік» 
(«Економічна інформація») -- що- 
тижневий екон. бюлетень; «Чад е 
кюльтюр» («Чад і культура») -- 
журнал, виходить 8 раз на рік; 
всі франц. мовою. Агентство 
преси Ч. засн. 1964. Нац. радіо- 
мовлення Ч.-- урядова служба. 
Передачі ведуться франц., араб. 
та 7 місц. мовами. 

Література Ч. розвивається франц. 
та місцевими мовами. Перебуває 
переважно на рівні фольклору. 
Широко розповсюджені пісні, каз- 
ки, прислів'я тощо. Літ. твори поз- 
начені великим впливом усної нар. 
творчості. В 60-х рр. з'явилися 
публіцистичні та поетичні твори 
франц. мовою. Найвідоміший по- 
ет -- Жозеф'Брагім Сейд (н. 1927), 
автор патріотичних поем «Чадові, 
під зорями» (1962) та «Дитина 
Чаду» (1967). | В. К. Кухалашвілі. 
Архітектура та образотворче мис- 
тецтво. Нар. житло хатини, 
круглі та прямокутні у плані, з 





Збирання бавовни. 


16 УРЕ, т. 12 


глинобитними стінами та гостро- 
верхими дахами. В містах-- бу- 
динки з внутр. подвір'ями, плос- 
кими покрівлями, оточені зубча- 
стими мурами. На Пд. Ч. знайдено 
пам'ятки давньої культури Сао 
(8--10 ст.): побутова кераміка, ста- 
туетки з теракоти і бронзи з зобра- 
женням людей і тварин, людські 
голови з глини, які мають дещо 
деформовані пропорції. Здавна 
розвинуті різні види декор.-ужит- 
кового мистецтва: ткацтво, виши- 
вання, худож. обробка металу, 
плетіння, гончарство тощо. 
Музика. Для нар. пісень характер- 
ні пентатоніка, обсяг -- у межах 
октави, низхідний мелодичний рух, 
антифонне виконання (соліст -- 
хор або переклик 2 хорів). Серед 
танців -- мдомданг (танець мис- 
ливців), ндон мбесі, байян, н'да- 
сьйон (обрядові), саї, басака (свят- 
кові). Муз. інструменти: ударні -- 
барабани (популярні ансамблі з 
З барабанів), брязкальця, дзвони, 
ксилофони; духові алгаїта 
(тип гобою), тростинний попереч- 
ний кларнет та ін. У профес. ан- 
самблях духові інструменти поєд- 
нуються з барабанами. В 1970 ство- 
рено Нац. ансамбль танцю (впер- 
ше гастролював в СРСР 1975). 
Літ.: Страньгю и народьж. Африка. За- 
падная и Центральная Африка. М., 
1979. 

ЧАД, чадний газ, окис вуглецю, 
СО» -- продукт неповного згоряння 
різних видів палива. Ч. безбарв- 
ний, без запаху, дуже отруйний. 
Отруйна дія Ч. зумовлена його 
властивістю вступати в реакцію 
з гемоглобіном крові, утворюючи 
при цьому карбоксигемоглобін, що 
не зв'язує кисень. Отруєння Ч. 
може виникати в житлових при- 
міщеннях з пічним  Опаленням, 
коли в'юшку зачиняють раніш, 
ніж остаточно прогоріло паливо, 
або при ночівлі в легковому авто- 
мобілі з працюючим двигуном, у 
виробничих приміщеннях. Ознаки 
отруєння Ч.: запаморочення, дзвін 
у вухах, заг. кволість, нудота, 
блювання. В тяжких випадках -- 
втрата притомності, кома. Лі- 
кування: свіже повітря, вди- 
хання кисню (в разі потреби вда- 
ються до штучного дихання), збуд- 
жувальні засоби, зокрема чай, ка- 


ва. 
ЧАДАНТРОП (від Чад і грец. 
бсудраолос -- людина) -- викопний 
примат, кістки якого було знай- 
дено 1961 в пустелі Джураб на Пн. 
Республіки Чад. Деякі антрополо- 
ги відносять його до австралопі- 
теків, інші -- зближають з піте- 
кантропами. Приблизна давність 
Ч.-- бл. 1,5 млн. років. 

ЧАДРА (тюрк.) -- полотнище бі- 
лого, синього або чорного кольору, 
в яке жінки-мусульманки, вихо- 
дячи з дому, загортаються з голови 
до ніг, залишаючи щілину для 
очей. Ч. була поширена у деяких 
народів Ірану, Афганістану, в 
араб. країнах. Поступово Ч. ви- 
ходить з ужитку. В СРСР у наро- 
дів Сходу звичай носити Ч. зник. 
Іл. с. 248. 

ЧАЗОВ Євген Іванович (н. 10. 
УХ1 1929, м. Горький) -- рад. тера- 
певт, держ. і громадський діяч, 
акад. АМН (з 19/1)1 АН СРСР (з 
1979), член Президії АМН СРСР 
(з 1972), засл. діяч науки РРФСР 
(з 1974). Герой Соціалістичної 


Праці (1978). Член КПРС з 1962. 
Після закінчення Київ. мед. ін-ту 
(1953) працював у 1-му Моск. мед. 
ін-ті та Їн-ті терапії АМН СРСР 
під керівництвом О. Л. Мяснико- 
ва. З 1965 -- професор і директор 
Ін-ту терапії; з 1968--заст. міністра 
охорони здоров'я СРСР і одночасно 
зав. відділенням невідкладної кар- 
діології Ін-ту кардіології ім. О. Л. 
Мясникова; організатор і гене- 
ральний директор (з 1976) Всесо- 
юзного  кардіологіч. наукового 
центру АМН СРСР. Осн. праці 
присвячені проблемам тромбозів, 
інфаркту міокарда та ін. питан- 
ням кардіології. Голова Всесоюз- 
ного кардіологіч. т-ва (з 19735), 
Почесний м«лен ДАмер. асоціації 
серця, Шведського наук. мед. т-ва, 
Академії наук НДР. Делегат ХХУ 
і ХХУЇ з'їздів КПРС. Член ЦК 
КПРС з 1982. Депутат Верховної 
Ради СРСР 9--11-го скликань. 
Нагороджений 2 орденами Леніна, 
медалями. Державна премія СРСР, 
1969, 1976. Ленінська премія, 1982. 
ЧАЙ (від кит. ча -- напій), ТРреа -- 
рід вічнозелених багаторічних 
рослин родини чайних. Відомо 2 
(за ін. джерелами -- 4) види: Ч. 
китайський (ТЬ. 5іпеп5зі5) -- галу- 
зистий кущ і Ч. індійський, або 
ассамський (ТЬ. аззашіса) -- роз- 
логе дерево до 10 м заввишки. Ди- 
ко ростуть у Пд.-Сх. Азії. Обидва 
види давно введено в культуру, 
кожний з них має багато різно- 
видностей. Листки чергові, довга- 
сто-овальні. Квітки білі (інколи 
рожеві), запашні. Плід -- коро- 
бочка. Вирощують Ч. заради вер- 
хівкових частин пагонів з 2--3 
недорозвиненими листочками 
(флешів), з яких виготовляють ал- 
калоїдно-вітамінозний напій. Ви- 
рощують Ч. у тропічних і вологих 
субтропічних районах. Найбільші 
площі Ч. в Індії, Шрі-Ланці, Ки- 
таї і Індонезії. В СРСРЧ. виро- 
щують у Грузії, Азербайджані, 
Краснодар. краї РРФСР. Урожай- 
ність чайного листя становить 30-- 
40 ц/га, в передових г-вах -- 60-- 
70 ц/га. Товарний Ч. (продукт) 
поділяють на байховий (листковий) 
-- чорний і зелений та пресова- 
ний -- цегловидний і плитковий. 
. є кофеїн (2--5 20), таніц 
(15--20 92 ), ефірні олії й вітаміни, 
які зумовлюють його тонізуючий 
вплив на організм, надають насто- 
єві приємного смаку й аромату. 
ЧАЙКА  Андроник 0 Архипович 
(17 (29).У 1881, с. Ручки, тепер 
Гадяцького р-ну Полтав. обл.-- 
19.УП 1968, Київ) -- укр. рад. 
уролог, засл. діяч науки УРСР 
(з 1946), генерал-майор мед. служ- 
би. Член КПРС з 1943. У 1911 
закінчив петербурзьку Військово- 
мед. академію. У 1922--28 -- до- 
цент урології Київ. мед. ін-ту, 
1928--41 -- професор Київ. ін-ту 
удосконалення лікарів, 1944--62-- 
зав. кафедрою урології Київ. мед. 
ін-ту. Праці Ч. присвячені питан- 
ням заг. хірургії, оперативного 
лікування хворих на аденому та 
рак тередміхурової залози, вив- 
ченню етіології та патогенезу зах- 
ворювань органів сечостатевої си- 
стеми тощо. Нагороджений орде- 
ном Леніна, ін. орденами, меда- 
лями. 
ЧАЙ КА Євген Іванович (12 (25).П 
1902, с. Розбишівка, тепер Гадяць- 
кого р-ну Полтав. обл.-- 16.ХІ 








241 


ЧАЙКА 


Р.В. Чаговець. 


Чай: 

1 -- квітуча гілочка 

рослини; Ж 

2 -- квітка в розрізі; 
3 -- плід; 

4 -- насінина. 


242 





ЧАЙКА 





В.К. Чайкін. 





Я. І. Чайка. 


Я б 
Галан -- трибун. Мар- 
мур. 1957. 





Чайка 


1976, Київ|) -- укр. рад. патоло- 
гаанатом, доктор мед. наук (з 
1940), професор (з о засл. 
діяч науки УРСР (з 1957). У 1927 
закінчив Київ. мед. ін-т. З 1934 
працював у Київ. мед. ін-ті, одно- 
часно в 1943--58 проректор. 
Праці Ч. присвячені вивченню ре- 
активних змін сполучної тканини, 
бруцельозу,  брайтової хвороби, 
панкреатиту, хвороб крові тощо. 
Нагороджений орденами Леніна, 
червоної Зірки, ін. орденами, ме- 
даля 

ЧАЙ КА Юрій Вікторович (н. 27. 
МІ 1943, с. Новиково, тепер Па- 
рабельського р-ну Том. обл.) -- 
укр. рад. режисер, засл. діяч 
мист. УРСР (з 1981). Член КПРС 
з 1979. Після закінчення (1974) 
Київ. ін-ту театр. мист. ім. І. К. 
Карпенка-Карого працював режи- 
сером Одес. театру опери та бале- 
ту. З 1977 -- режисер, з 1979 -- 
гол. режисер (Дніпропетровського 
театру опери та балету. Вистави: 
«Брати Ульянови» Ю. Мейтуса, 
«Борис Годунов» б М усоргсько- 
го, «Аїда» Дж. Вер 

ЧАЙКА Яків іл б 10.1У 1918, 
с. Бродки, тепер Миколаївсько- 
го р-ну Львів. обл.) -- укр. рад. 
скульптор, нар. художник УРСР 
(з 1968). Член КПРС з 1953. У 
1939 закінчив Львів. ін-т пластич- 
них мистецтв. Твори: станкові -- 


«Портрет хлопчика Мирослава» 
(1947), «Ярослав Галан -- трибун», 
«Портрет Героя Соціалістичної 


Праці В. Гургаля» (обидва -- 1952), 


«Лани мої широкі...» (1962), «Ф. Е. 
Дзержинський» (1967), «Леся Ук- 
раїнка» (1970), «В. Стефаник» 
(1971), «Материнство» (1979); па- 
м'ятники -- І. Франку у Львові 
(1964, у співавт.) та Дрогобичі 
(1966, у співавт.). Нагороджений 
орденами «Лір адовоге Червоного 
Прапора |і нак Пошани». 

Іл. див. також до ст. Львів, т. 6, 


с..267. 
ЧАЙКА, чибіс (МапеНйиз уапейи5) 
-- птах род. сивкових. Довж. до 
35 см, маса бл. 200 г. Дзьоб корот- 
кий, здутий на кінці, чорного ко- 
льору. На голові чуб з довгих пер. 
Ноги бурувато-червоні. Оперення 
рудувато-буре з жовтими смугами 
1 плямами. Поширена переважно 
в помірній смузі Євразії. В УРСР 
-- гніздовий птах усієї території. 
Оселюється невеликими колонія- 
ми поблизу водойм. Гніздо -- ямка 
в землі. Кладка в квітні з 4 яєць, 
насиджують самець і самка 27-- 
29 діб. Живиться гол. чин. кома- 
хами. 
ЧАЙКА -- судно. Те саме, що й 
байдак. 
ЧАЙКІН Всеволод Костянтинович 
(н. 30.ХІ 1935, Дніпропетровськ)-- 
укр. рад. актор, нар. арт. 
З 1981). В 1953--56 навчався в 
Харків. театр. ін-ті (викладач -- 
І. Мар'яненко), 1956--59 -- у Київ. 
ін-ті театр. мистецтва ім. І. К. 


Карпенка- рез Працював У 
Дніпроп. драм театрі ім. 
й повні (19 9--61), з 1961-- 


в Харків. театрі юного глядача ім. 
Ленінського комсомолу. Серед ро- 
лей -- Тарас Шевченко («Тарасо- 
ва юність» В. Суходольського), 
Яїшниця («Одруження» М. Го- 
голя), Бубнов («На дні» М. Горь- 
кого), Карлсон («Нові пригоди 
Карлсона» за А. Ліндгрен). Ство- 
рив образ В. І. Леніна («Їм'ям 


революції» М. Шатрова). Наго- 
роджений орденом Дружби наро- 


дів., 
ЧАЙКІНА Єлизавета Іванівна 
(28.М1П 1918, с. Руна, тепер Пєнов- 
ського р-ну Калінін. обл.-- 22.ХІ 
1941, смт Пеєно) партизанка, 
Герой Рад. Союзу (1942). Член 
Комуністичної партії з 1939. З 
1939 -- секретар Пєновського рай- 
кому ВЛКСМ. У період тимчасо- 
вої нім.-фашист. окупації Ч. ли- 
шилася секретарем підпільного 
райкому ВЛКСМ, брала активну 
участь в Організації партизан. за- 
гону та ЙОГО бойових діях. Заареш- 
тована фашистами і після жорсто- 
ких тортур розстріляна. В смт 
Пєно встановлено пам'ятник Ч. 
(1944, скульптор М. В. Томський). 
Літ,: Наша Чайка. М., 1976. 
ЧАЙКОВ Йосип  Мойсейович 
ПО (3)ХП1 1888, Київ 4.ПІ 
1979, Москва) -- рос. рад. скульп- 
тор, засл. діяч мист. РРФСР (з 
1959). Навчався в Парижі, зокре- 
ма в АМ (1910--13). З 1920 жив 
у Москві. Твори: пам'ятники -- 
К. Лібкнехту (1919) ії К. Марксу 
(1922) в Києві (не збереглися); 
композиції «Ленін-оратор» 
(1924), «Парашутист»ь (1932), про- 
пілеї перед входом в рад. павіль- 
йон на Всесвітній виставці 1937 
в Парижі; портрети -- Т. Шевчен- 
ка (1930), В. Маяковського (1940), 
акад. Л. Ландау (1970). В 1920-- 
21 та 1924--31 викладав у Моск. 
ВХУТЕМАСІ -- ВХУТЕІНІ. Зо- 
лота медаль АМ СРСР, 1979. 
ЧАЙКОВСЬКИЙ Андрій Якович 
(15.У 1857, м. Самбір, тепер Львів. 
обл.-- 2.МІ 1935, м. Коломия, те- 
пер Івано-Фр. обл.) -- укр. пись- 
менник. Закінчив Львівський ун-т 
(1883). Працював адвокатом. Дру- 
куватися почав 1892. Кращі по- 
вісті 90-х рр. «Олюнька» (1895), «В 
чужім гнізді» (1896) схвально оці- 
нювали І. Франко та О. Маковей. 
Ці твори, а також оповідання «Їз 
судового залу», «Рекрут», «Обра- 
за гонору», «Хто винен?», «Краще 
смерть, ніж неволя» правдиво від- 
творюють тяжке життя трудового 
селянства. Ч.-- автор творів на 
істор. теми («За сестрою», 1907; 
«На уходах», 1925, та ін.). Значна 
частина з них позначена впливом 
бурж. -націоналістичних | концеп- 
цій у висвітленні минулого («Від- 
дячився», «Олексій Корнієнко», 
«Сонце заходить» та ін.). 

Тв.: За сестрою. Львів, 1958; Олюнь- 
ка. Львів, 1966. 

Літ.: Франко І. З останніх десятиліть 
ХІХ в. В кн.: Франко І. Зібрання тво- 
рів, т. 41. К., 1983; Бєляєв В. Г. Об'єк- 
тивність чи " об'єктивізм? «Радянське 


літературознавство», 1960, 
В. Г. Беляєв. 
ЧАЙКОВСЬКИЙ Едуард Фелік- 
Р сович (17.ХІ 1921, Іванівка 
Ярмолинецького  р- М Хмельн. 
обл.-- 30.1 1984, арк). -- укр. 
рад. фізик, доктор і3.-матем. 


наук (з 1967), професор (з 1970), 
засл. діяч науки УРСР (з 1982). 
Член КПРС з 1945. Закінчив (1952) 
Харків. ун-т; працював у ньому. 
З 1961 -- у Всесоюзному н.-д. 
ін-ті монокристалів; з 1976 -- у на- 
ук.-виробничому об'єднанні «Мо- 
нокристалреактив». Осн. праці -- 
з фізики твердого тіла і фіз. елек- 
пров. Нагороджений орденом 
рудового Червоного Прапора. 
чйКОвСЬ КИЙ Микола Анд- 
рійович (2.1 1887, м. Бережани, 





тепер райцентр Тернопільської 
обл.-- 7.Х 1970, Львів) -- укра- 
їнський рад. математик, професор 
(з 1961). Син А. Я. Чайковського. 
Матем. освіту здобув в ун-тах 
Праги та Відня. В 1911 у Віден- 
ському ун-ті одержав ступінь док- 
тора ілософії. Дійсний член 
Наукового товариства імені Шев- 
ченка (з 1913). В 1922--24 викла- 
дав у таємному укр. ун-ті у Льво- 
ві. Після 1929 працював у різних 
рад. вузах, з 1956 -- у Львів. 
пед. ін-ті та ун-ті. Осн. праці Ч.- 
з алгебри, теорії чисел та історії 
математики. Створив методичні 
посібники з тригонометрії й алгеб- 
ри. Зробив внесок в українську 
математичну термінологію та укра- 
їнську математичну наблограйню. 
. Пташник. 
ЧАЙКОВСЬКИ й (Сзаїкомекі) 
Міхал (Садик-паша; 1804, с. Галь- 
чин, тепер Бердичівського р-ну 
Житомир. обл.-- 4.1 1886, с. Пар- 
химів, тепер Козелецького р-ну 
Черніг. обл.) -- польс. письменник. 
Представник т. з. української шко- 
ли в польс. л-рі. Учасник польсь- 
кого повстання 1830--31, після 
придушення якого жив у Парижі, 
Римі, а з 1841-- у Стамбулі, де 
1850 прийняв іслам та ім'я Мех- 
мед Садик. Під час Кримської 
війни 1853--56 перебував у складі 
тур. війська. В 1872 був амністо- 
ваний рос. урядом і повернувся на 
Україну. Автор романтичних по- 
вістей з історії України («Козаць- 
кі повісті», 1837; «Вернигора, ук- 
раїнський пророк», 1838; «Геть- 
ман України», 1841; «Українки», 
1841, та ін.), нарисів, оповідань, 
спогадів, де перекручував істор. 
минуле укр. народу. 
Р. Я. Пилипчук. 
ЧАЙКОВСЬКИЙ перо Ілліч 
Г25.1У (7.У) 1840, с-ще при Кам- 
сько-Воткінському заводі, Вятської 
губернії, тепер м. Воткінськ Удм. 
АРСР -- 25.Х (6.ХГ) 1893, Петер- 
бургі-- рос. композитор, чл.-кор. 
Академії красних мистецтв Фран- 
ції (з 1892), доктор музики Кем- 
бріджського ун-ту. У 1859 закін- 
чив Уч-ще правознавства (Петер- 
бург), 1865 -- Петерб. консервато- 
рію (класи М. а емби і А. Рубін- 
штейна). В --78 викладав 
теор. а ниліви в Моск. консер- 
ваторії (серед учнів -- С. Танєєв). 
В цей період створив З симфонії 
(1866, «Зимові мрії»; 1872; 1875), 
програмні оркестрові з твори -- 
увертюру-фантазію «Ромео і 
Джульєтта» (1869, 2-а ред. 1870, 
З-я -- 1880), симф. фантазії «Бу: 
ря» (1873) та Франческа да Рімі- 


ні» (1876), 1-й концерт для форте- 
піано з оркестром (1875); опери -- 
«Воєвода» (1868),  «Опричник» 


1. Чайковського 


О.С. Пушкіна яр б 
музей у Кам'янці Черкаської області. 


(1872), «Коваль Вакула» (1874; 
2-а ред. -- «Черевички», 1885); 
балет «Лебедине озеро» (1876), 
музику до п'єси «Снігуронька» 
О. Островського (1873); З струн- 
них квартети (1871, 1874, 1876), 
фп. п'єси (зокрема, цикл «Пори ро- 
ку», 1876) та ін. У 1877 Ч. виїхав 
за кордон. 

Серед творів кін. 70-х поч. 
80-х рр.- 4 аю симфонія (1877); 
опери -- «Євгеній Онєгін» (1878), 
«Орлеанська діва» (18379), «Мазе- 
па» (1883); кантата «Москва» 
(1883), «Урочиста увертюра 1812 
рік», «Італійське каприччіо» (обид- 
ва -- 1880), З сюїти для оркестру 
(1879, 1883, 1884), концерти для 
фортепіано (1875), скрипки з ор- 
кестром (1878), фп. тріо  «Па- 
м'яті великого митця» (1882, на 
смерть М. Рубінштейна), 2-й кон- 
церт для фортепіано з оркестром 
(1880); редакція Повного зібрання 
творів Д. Бортнянського (1881-- 
82). Повернувшись 1385 до Моск- 
ви, включився у муз.-громадську 
діяльність (з 188 директор 
Моск. відділення Рос. муз. т-ва). 
Постійно жив у Підмосков'ї (з 
1892 -- в Клину). В 1887--93 висту- 
пав | як диригент (переважно з 
власними симф. творами і опера- 
ми) в Петербурзі, Москві, Києві, 
Харкові, Одесі, Тбілісі та за кордо- 
ном (Німеччина, Австро-Угорщи- 
на, Франція, Англія, США). У ці 
роки написав опери «Чародійка» 
(1887), «Пікова дама» (1890), 
«Іоланта» (1891); балети «Спляча 
красуня» (1889), «Лускунчик» 
(1892); програмну симфонію «Ман- 
фред» (1885), 5-у (1888) і б6-у 
(«Патетична», 1893) симфонії; фп. 
п'єси (зокрема, «Думка», 1886). 
Муз. спадщина Ч.-- одна з вершин 
світового мистецтва. Ч.-- один з 
найвидатніших  симфоністів, він 
зробив величезний внесок і у роз- 
виток оперного мистецтва, здійс- 
нив реформу хореографічного жан- 
ру. Автор 104 романсів. 

Тісними були зв'язки композито- 
ра з Україною (його дід Петро 
Чайка родом з Полтавщини, вихо- 
ванець Київ. академії). З 1864 Ч. 
майже щороку по кілька місяців 
жив на Україні -- в маєтку Низи 
(тепер смт Сумського р-ну Сум. 
обл.), у м. Кам'янці (тепер Чер- 
каської обл.), в с. Браїлові (тепер 
смт Жмеринського р-ну Вінниць- 


кої обл.), в с. Копилів (тепер 
Макарівського району Київської 
обл.). Серед написаних  (част- 


ково або повністю) на Україні 
30 творів-- 2-а і 3-я симфонії, 


1-й та 2-й концерти для фор- 
тепіано з оркестром, 1-а, 2-а і 
3-я симф. сюїти, 2-й квартет, 


опери «Коваль Вакула», «Оприч- 
ник», «Євгеній Онєгін», «Орлеан- 
ська діва», «Мазепа», балет «Ле- 
бедине озеро», а також пісня-ро- 
манс «Вечір» («Садок вишневий 
коло хати») і дует «Навгороді 
коло броду» (обидва -- на слова 
Т. Шевченка). Ч. бував у Києві, 
Одесі, Харкові. Зустрічався з ба- 
гатьма діячами укр. мистецтва, 
з М. Лисенком (1891), творчість 
якого (зокрема, оперу «Тарас 
Бульба») високо цінував. Укр. 
мелос використав в операх «Чере- 
вички» і«Мазепа», в 2-й симфо- 
нії, 1-му фп. концерті, «Російсько- 
му скерцо», «Гуморесці». 

Опери Ч. ставилися на Україні 


16" 


ще в 19 ст.: у Київ. рос. опері 
йшли «Опричник» (1874), «Пікова 
дама» (1890), «Євгеній Онєгін» 
(1984). Твори композитора постій- 
но в репертуарі і укр. рад. муз. 
театрів та окремих виконавців. 
Ім'ям Ч. названо Моск. і Київ. 
консерваторії, Пермський театр 
опери та балету, концертний зал 
у Москві. З 1958 в Москві прово- 
дяться Міжнар. конкурси ім. П. Ї 
Чайковського. Меморіальні му- 
зеї Ч. є в Клину і Воткінську; на 
Україні -- в Низах і Кам'янці 
(див. Пушкіна О. С. і Чайковсько- 
го П. Ї. музей). Пам'ятники компо- 
зитору встановлено в Москві (1954, 
скульптор В. Мухіна), Кам'янці 
(1958), Шахтарську Донец. обл. 
(1958, скульптор О. Скобликов). 
Тв.:  Полное  собраниє? сочинений, 
т. 1-62. М., 1940--74. 

Літ.: Чайковский М. Жизнь Петра 
Ильича ШЧайковского, т. 1--3. М., 
1900; Грінченко М. О. Чайковський і 
класики української музики -- Лисен- 
ко, Стеценко, Степовий. «Радянська 
музика», 1940, )6 2; Тюменєва Г. Чай- 
ковський | Україна. К., 1955; Тюменє- 
ва Г. О. Чайковський і українська 
народна пісня. К., 1956; Альшванг 
А. И. Чайковский. М., 1970; Гор- 
дійчук М.М. На музичних дорогах. 
К., 1973; Прибегина Г. А. Петр Ильич 
Чайковский. М., 1983. 


А: Й. Кос- Анатольський. | 


ЧАЙКОВСЬКИЙ -- місто облас- 
ного підпорядкування Перм. обл. 
РРФСР, райцентр. Розташований 
на березі Воткінського водосхови- 
ща. Залізнична ст. Сайгатка. 74 
тис. ж. (1983). У Ч.-- комбінати 
шовкових тканин та м'ясний; з-ди: 
«Буддеталь»,  рем.-мех., дерево- 
обр., молочний. ТЕЦ. Філіал Че- 
ляб. ін-ту фіз. культури, З серед. 
спец. навч. заклади. Драм. театр, 
краєзнавчий музей, картинна гале- 
рея. Ч. виник 1955 у зв'язку з 
буд-вом Воткінської ГЕС, місто 
-- з 1962. Названий на честь П. І. 
Чайковського. 
ЧАЙКОВЦІ, Велике товариство 
пропаганди революц. народ- 
ницька організація  (1869--74). 
Зародилося в Петербурзі як гур- 
ток М. А. Натансона, М. В. Чай- 
ковського (за його прізвищем умов- 
но названо орг-цію) та ін. про- 
тивників С. Г. Нечаєва. В 1871-- 
72 відбулося об'єднання з гурт- 
ком С. Л. Перовської, незабаром 
до т-ва примкнули Є. М. Кравчин- 
ський, С. С. Синьогуб, Д. О. Кле- 
мениц, М. А. Чарушин (заг. чисель- 
ність -- бл. 100 чол.). Було вста- 
новлено зв'язки з гуртками в Мо- 
скві (М. О. Морозов, М. Ф. Фро- 
ленко та ін.), Києві (П. Б. Аксель- 
род, Я. В. Стефанович та ін.), 
Одесі й Херсоні (А. І. Желябов, 
А.О. Франжолі та ін.). Ч. були 
прихильниками сел. революції, 
виступили ініціаторами «ходіння 
в народ». Багатьох Ч. було засу- 
джено за «процесом 193-х». 


ЧАЙЛАХЯН Михайло Христофо- 
рович Гн. 8 (21). 1902, м. Нахіче- 
вань-на-Дону, тепер у складі м. 
Ростова-на-Дону| -- рад. фізіолог 
рослин, акад. АН СРСР з 1968, 
акад. АН Вірм. РСР з 1971, засл. 
діяч науки Вірм. РСР з 1967. У 
1926 закінчив Єреванський ун-т. З 
1935-- зав. лабораторією в Ін-ті фі- 
зіології рослин ім. К. А. Тімірязе- 
ва АН СРСР. В 1941--48 -- зав. 
кафедрою фізіології і анатомії рос- 
лин Єреванського ун-ту (з 1943 -- 


професор); одночасно у 1941--46-- 
зав. кафедрою фізіології рослин 
і мікробіології Вірм. с.-г. ін-ту. 
Праці з проблем росту і розвит- 
ку рослин, закономірностей Дх он- 
тогенезу, температурної і фото- 
періодичної регуляції цвітіння то- 
що. Розробив методи застосування 
фітогормонів у с. г. Нагород- 
жений 2 орденами Леніна, ордена- 
ми Жовтневої Революції і Черво- 
ної Зірки, медалями. 

ЧАЙНА ПРОМИСЛОВІСТЬ 
галузь харчової  тромисловості, 
що виробляє чай байховий (чорний 
і зелений) пресований, розфасова- 
ний із листків рослини. Виробн. 
чаю почалося в старод. Китаї, 
звідти воно поширилося в ін. тро- 
пічні й субтропічні країни. В Ро- 
сії Ч. п. по суті не було, чай вво- 
зили 3-за кордону (1913 -- 75,8 тис. 
т, або 22 о, світового експорту). 
За роки Рад. влади в СРСР ство- 
рено вітчизн. сировинну базу Ч. п. 
(під плантаціями чайних  наса- 
джень 1982 бл. 80 тис. га). Підпри- 
ємства первинної переробки чайно- 
го листу і випуску пресованого 
чаю (90 9 ) розміщені в районах 
його вирощування -- Груз. РСР, 
Аз. РСР, Краснодарському краї 
РРФСР. На Україні Ч. п. пред- 
ставлена Одес. чаєрозважувальною 
фабрикою. В 1982 виробн. чаю 
в СРСР становило 221 тис. т. В 
СРСР виробляють чай і з іншої 
сировини (липовий,  морковний, 
фруктово-ягідний, з лікар. трав). 
Проблеми розвитку галузі розроб- 
ляють Всесоюзний н.-д. ін-т чай- 
ної пром-сті і Всесоюзний н.-д. 
ін-т чаю і субтропічних культур 
(обидва -- у смт Анасеулі Маха- 
радзевського р-ну Груз. РСР). 

Г 


М А . П. Жеребкін. 
«ЧАЙНИЙ ГРИБ», 


«японський 
гриб» -- культура мікроорганізмів; 
симбіоз дріжджів (Зассбаготусо- 
дез Інду їяїі) та оцтовокислих бак- 
терій  (Асесобасіег  асебі  5ифер. 
хуйпит). Культивується на на- 
стойці чаю з 10 9, вмістом цукру 
при кімнатній т-рі та вільному до- 
ступі повітря; має вигляд товстої 
слизової плівки на поверхні рідини. 
Дріжджі «Ч. г.». зброджують цу- 
кор, утворюючи невелику кількість 
спирту та вуглекислоти, а оцто- 
вокислі бактерії окислюють спирт 
до оцтової кислоти. Внаслідок цьо- 
го одержують приємний слабко- 
кислий газований напій, що має 
протимікробні властивості і міс- 
тить вітаміни. Вперше «Ч. г.» 
почали культивувати в країнах 
Сходу (в Японії, Індії, Індонезії), 
звідти він поширився на Захід. 

з 4. П. Дем'яненко. 
ЧАЙНИКОВ Кузьма Павлович 
ГКузебай Герд; (14).1 1898, с. 
Большая Док'я, тепер Вавожсько- 
го р-ну Удм. АРСР -- 2.ХІ 1941| 
-- удм. рад. поет, фольклорист. 
Друкуватися почав 1914. У збір- 
никах віршів «Гусляр» (1922), 
«Квітуча земля» (1927), «Сходи- 
ни» (1931) правдиво показав тяж- 
ке життя удм. народу за царизму, 
закликав народ до пробудження, 
створив вірші про громадян. вій- 
ну, які стали нар. піснями, про 
нове життя удмуртів. Створив пер- 
шу в удм. л-рі поему пров. І. Ле- 
ніна (1925), а також поеми «Вій- 
на» (1916), «Завод» (1921), «Де- 
сять років» (1931) та ін. Написав 


243 


ЧАЙНИКОВ 


Є. І. Чайкіна. 











М.Х. Чайлахян. 





Й. М. Чайков. Портрет 


композитора 


А. І. Ха- 


вірш «Співцям України» (1929). чатуряна. Бронза. 1972. 


244 





ЧАЙОТ 


О. Б. Чаковський. 





Р. Чандра. 


Чайот: 

1 -- квітка; 

2 м листок; 
3 -- плід; 
45- бульби. 








Автор тнорів для дітей, шкіль- 
них цідручників. Основоположник 
удм. критики і літературознавства. 
Вивчав удм. фольклор, опубліку- 
вав три збірки нар. пісень і ряд 
статей з фольклору та етнографії 
удмуртів. ,Переклав удм. мовою 
біографії В. І. Леніна і Карла 
Маркса (1920). 
Тв.: РОС. перекл.- Лирика. 
дае й 1965. Ф.К. Єрмаков. 
чайота, мексіканський 
ад (Зесііита) -- рід багаторіч- 
них рослин родини гарбузових. 
ЦО роду належить лише один вид-- 
їстівний (5. едиіе) -- велика 
лазяча рослина. Листки 5-лопате- 
ві, до 20 см завдовжки. Квітки 
жовтувато- -білі одностатеві, чоло- 
вічі -- в китицях, жіночі - - ОДИНОЧ- 
ні. Плоди великі, до 1 кг (частіше 
250--500 г). Ч. вирощують в Мек- 
сіці, Центр. Америці, а також на 
Пд. США. Ч.-- цінна високовро- 
жайна харчова рослина. Викори- 
стовують недозрілі плоди у свіжо- 
му, тушкованому, вареному, під- 
смаженому вигляді. Молоді паго- 
ни Ч. вживають як шпинат і спар- 
жу. Із стебел одержують матеріал 
для виготовлення капелюшків та 
ін. плетених виробів. 
ЧАКЛУНСТВО, чарівництво -- 
за нар. повір'ям, магічні дії, «та- 
Ємничі» маніпуляції (заговори, 
заклинання, молитви, ворожіння 
тощо), за допомогою яких нібито 
можна впливати на навколишній 
світ, зціляти людей або, навпаки, 
завдавати їм шкоди. Див. Магія, 
Шаманство, Знахарство. 
ЧАКОВСЬКИЙ Олександр Бори- 
сович Гн. 13 (26).МІП 1913, Петер- 
бург) -- рос. рад. письменник, 
громад. діяч, Г ерой Соціалістичної 
Праці (1973). Член КПРС з 1941. 
Друкуватися почав 1937 як кри- 
тик. Трилогія «Це було в Ленін- 
граді» (1944), «Ліда» (1945), «Мир- 
ні дні» (1947) і роман «Блокада» 
(кн. 1--5, 1968--75, Ленінська 
премія, 1978) -- про життя і бо- 
ротьбу, Ленінграда під час Вели- 
кої Вітчизн. війни та в перші по- 
воєнні роки. Роман «У нас уже 
ранок» (1949; Держ. премія СРСР, 
1950) -- про соціалістичні пере- 
творення на Пд. Сахаліні. Романи 
і повісті «Рік життя» (1956), «До- 
роги, які ми вибираємо» (1960), 
«Світло далекої зорі» (1962), «На- 
речена» (1966) -- про морально- 
етичні проблеми сучасності. Ав- 
тор політ. романів «Перемога» 
(1978--82; Держ. премія СРСР, 
1983), «Незакінчений портрет» 
(1983--84), публіцистичних праць. 
Гол. ред. «Литературной газеть» 
(з 1962). З 1971 -- кандидат у чле- 
ни ЦК КПРС. Депутат Верховної 
Ради СРСР 7--11-го скликань. 
Нагороджений 4 орденами Леніна, 
ін. орденами, медалями. 
Тв.: Собрание сочинений, т. 1--6. 
М., 1974-77; Укр. перекл.- 
У нас уже. ранок. К., 1951; Світло 
далекої зорі. К., 1964; Блокада, кн. 
--у. К., 1975--76. Л. І. Шевченко. 
ЧАКОНА (ісп. србасопа) -- ста- 
ровинний танець. Відомий в Іспа- 
нії з кін. 16ст. З 17 ст. поширився 
у. Франції. Темп повільний, роз- 
мір 34. Ж. Б. Люллі ввів Ч. як 
заключну частину в балет. У 17-- 
1 ст. Ч.-- інструм. п'єса у формі 
іацій. 
ХЛИЙ Богдан Йосипович (н. 
РУ МІ 1924, Київ) -- укр. рад. 
письменник. Член! КПРС з 1945. 


Учасник Великої Вітчизн. війни. 
Працював у редакціях молодіжних 
газет, гол. редактором журн. «Бар- 
вінок». Автор поетичних і прозових 
книжок для дітей: «Ясного соняч- 
ного ранку» (1947), «Про відваж- 
ного Барвінка та Коника-Дзвони- 
ка» (у співавт. з П. Глазовим, 
1958), «Як Барвінок та Ромашка 
у вирій літали» (1968), «Ласкаво 
просимо» (1969), «Барвінок у 
школі» (1977) та ін., публіцистич- 
них книжок, сценарію худож. кіно- 
фільму «Закон Антарктиди» (1963), 
п'єс для дітей. Нагороджений 
орденами Червоної Зірки, «Знак 
Пошани», медалями. Республікан- 
ська комсомольська премія ім. 
М. Островського, 1972. 
Н 


ЗУ ..М.. Гаєвська. 
ЧАЛИЙ Михайло  Корнійович 


Г1816, м. Новгород-Сіверський, те- 
пер Черніг. обл.-- 6 (19).1Ї 1907, 
Київ) -- укр. педагог, культурно- 
осв. діяч, біограф Т. Г. Шевченка. 
Закінчив Київ. ун-т (1844). Протя- 
гом 30 років викладав у гімназіях 
Немирова, Києва, Білої Церкви, 
в Ніжинському ліцеї. Учасник ру- 
за створення недільних шкіл. 
У 1859 познайомився з Шевченком, 
листувався з ним, а після смерті 
поета брав активну участь в органі- 
зації його похорону на Україні. З 
1882 член редколегії журн. 
«Києвская старина», де опубліку- 
вав свої «Спогади» (1889, 1892-- 
95), «З листування Т. Г. Шевченка 
з різними особами» (1897) та ін. 
матеріали. У 1882 вийшла його 
книга «Життя і твори Тараса Шев- 
ченка», найповніша на той час біо- 
графія поета. 
Тв.: Жизнь и произведения Тараса 
Шевченко. К., 1882. 
ЧАЛМА (тюрк.) -- головний убір 
чоловіків-мусульман у країнах 
Пн. Африки, Передньої Азії, Ін- 
дії та ін. За кольором, тканиною, 
розміром, способом обгортання Ч. 
встановлюють нац. і соціальну на- 
лежність людини. 


ЧАМАТА Павло Романович (16 
(28). УП 1898, с. Бабичі, тепер 
Канівського р-ну Черкас. обл.-- 
14. УП 1969, Київ) -- укр. рад. 
психолог і педагог. Член КПРС з 
1941. По закінченні (1930) Київ. 
ін-ту нар. освіти -- на пед. і н.-д. 
роботі. Викладав, зокрема, у Київ. 
пед. ін-ті ( 1947--51 -- його дирек- 
тор). У 1943--45 -- директор н.-д. 
ін-ту педагогіки, 1951--66 -- за- 
ступник директора н.-д. ін-ту пси- 
хології (обидва -- Київ). Розроб- 
ляв заг.-теор. питання психології, 
ї вітчизн. історії. Заснував на 
Україні наукову школу з проблем 
самосвідемовтиї О. Т. Губко, 

Й. Боришевський. 
ЧАМНИ- БУРУЙ -- гора Голов- 
ного пасма Кримських гір, на Пд. 
Зх. від Алушти. Має конусоподіб- 
ну форму. Вис. до 1212 м. Ч.-Б. 
найвищий інтрузивний (див. 
Інтрузія) масив у Криму, складе- 
ний з магматичних гірських порід 
(зокрема, габро та діабазів). На 


схилах -- грабово-буковий і сос- 
новий ліс, місцями -- реліктова 
береза. О. В. бна. 
ЧАМПОЛІ (Сіатроїї) Доменіко 


(1855, Атесса, Серед. Італія 
1929) -- італ. письменник, перекла- 
дач. В оповіданнях і романах 
(«Гірські квіти», 1878; «Абруцькі 
оповідання», 1880; «В лісах», 1890; 
«Невидиме», 1897, та ін.) змальо- 


вував життя селян з позицій ве- 
ризму. Побував у Росії і на Ук- 
раїні. Перекладав «Слово о полку 
Поревім», твори рос. та укр. (І. 
Квітки-Основ'яненка) письменни- 
ків. Досліджував рос. і укр. фоль- 
клор («Російські мелодії», 1831; 
«Українські історичні пісні», 1883), 
історію укр. народу (кн. «Козаки», 
1889). В кн. «Слов'янські літера- 


тури» (т. 1, 1889) подав огляд 
укр. л-ри, зокрема творчості Т» 
Шевченка. 


ЧАНГМАРІН (Срапяпагіп) Кар- 
лос Франсіско (н. 1922) -- панам. 
письменник, громад. діяч. Член 
Нар. партії Панами. Рання твор- 
чість Ч. позначена авангардист- 
ськими тенденціями. В багатьох 
віршах із збірок «Вістря й плачі» 
(1948), «Поеми тіла» (1956), «Вір- 
ші народу» (1973) закликав трудя- 
щих до боротьби за свої права й 
нове життя. В збірках оповідань 
«Фарагуаль» (1961), «Життя в тем- 
ряві» (1962) вперше в панам. л-рі 
створив образи борців-комуністів. 
За участь у боротьбі проти амер. 
імперіалізму зазнавав пересліду- 
вань. 
Тв.: Рос. перекл.- Жизнь во 
мраке. ШРассказь о  Панаме. М., 
1964; Месть Тауро. М., 1964. 

В. С. Харитонов. 
ЧАНДАР Крішан (19.ХІ 1913, 
Вазірабад -- 7.ШІ 1977, Бомбей) -- 
інд. письменник. Писав переважно 
мовою урду. Перша зб. оповідань-- 
«Талісман. думки» (1935). У зб. 
«Повітряні палаци», романі «Пораз- 
ка» (1944) романтизоване зобра- 
ження дійсності поєднується з 
критичним аналізом її. У повісті 
«Коли пробудилися поля» (1951) 
помітні елементи соціалістичного 
реалізму. Роман «Грона бурі» 
(1954) та ряд повістей -- про жит- 
тя кашмірських трудящих. Доля 
творчої інтелігенції є темою рома- 
нів «П'ятдесят дві карти» (1956), 
«Скрипка на березі океану», «Сріб- 
на рана» (обидва -- 1964). Автор 
сатиричної трилогії «Витівки ос- 
ла» (1958--65), творів для дітей, 
багатьох збірок оповідань та публі- 
цистики. Був членом Всесвітньої 
сади Миру. 

Укр. перекл.- Вибране. К., 
Тозі. Полум'я і квітка. К., 1954: 
Чародійне дерево. К., 1964; Дівчина і 
тисяча безумців. -- Коли пробудилися 


поля. К., 1971; Пагони бурі. К., 1972; 
Рос пе рек л.-- Избранноєе. М., 
1955; Когда пробудились поля. -- Чи- 


нарь моих воспоминаний.-- Рассказьк. 
М., 1972; Глинянье фигурки. По- 
весть и рассказьк. 1979. 

Літ.: Сухочев А. Кришан Чандар. В 
кн.: Чандар К. Когда пробудились 


поля... М., 1972 

Ю. В. Покальчук. 
ЧАНДІГАРХ -- місто на Пи. Зх. 
Індії, адм. ц. штатів Пенджаб і 
Хар'яна, одночасно союзна тери- 
торія  Чандігарх. Розташований 
біля підніжжя Гімалаїв, на р. Сук- 
хна. Залізнич. станція. 495 тис. ж. 


(1980). Підприємства маш.-буд., 
металообр., електротех., фарм., 
текст. і харч. пром-сті. "Ун-т. Ч. 


збудований 1951--56 за проектом 
інд. та іноз. архітекторів на чолі 
з Ле Корбюзьє. 

ЧАНДРА Ромеш (н. 30.11 1919, 
Лайлпур) -- діяч інд. робітничого 
руху, один з керівників Руху 
прихильників миру. Журналіст. 
Закінчив Лахорський і Кембрідж- 
ський ун-ти. З 1939 -- член Ком- 
партії Індії (КПІ), з 1952 -- член 


ЦК, з 1958 -- член Нац. ради 
КПІ і член її Щентр. виконкому. 
В 1963--66 -- редактор ЦО КПІ 
газ. «Нью ейдж». У 1952--63 -- 
ген. секретар Всеінд. ради миру. 
З 1953 -- член Всесвітньої Ради 
Миру (ВРМ), з 1966 -- ген. секре- 
тар і член Президії ВРМ, з 1977 -- 
президент ВРМ. Нагороджений ор- 
денами Леніна, Дружби народів, 
Золотою медаллю миру ім. й 
Жоліо-Кюрі, 1964. Міжнар. Ле- 
нінська премія «За зміцнення 
ми між народами», 1968. 
ЧАНДРАСЕКАР (СбапагазеКНаг) 
Субрахманьян (н. 19.Х 1910, Ла- 
хор, Індія) -- амер. фізик і астро- 
фізик, член Лондон. королівсько- 
го т-ва (з 1944) і Нац. АН США 
(з 1955). Закінчив (1930 ) ун-т у 
Мадрасі. З 1933 працює у США. 
Осн. праці стосуються досліджен- 
ня будови зір, їхніх атмосфер та 
динаміки зоряних систем. Ч. роз- 
винув теорію білих карликів, яка 
передбачає існування верхньої 
границі їхніх мас (т. з. границі 
Ч.) і дає універсальне співвідно- 
шення маси і радіуса зорі; дослі- 
див перенесення променистої енер- 
гії в плоско-паралельних атмосфе- 
рах зір; розглянув проблеми гідро- 
динамічної і гідромагн. стійкості 
в рамках заг. теорії відносності. 
Нобелівська премія, 1983. 

ЧАНИ -- етнографічна група гру- 
зинів. Див. Лази. 

ЧАНИ безстічне солонувате 
озеро в Новосиб. обл. РРФСР, 
у Барабинському степу. Площа 
залежно від водності коливається 
від 1990 до 2600 км?2. Глиб. до 9 м. 
Береги низькі, дуже розчленовані. 
Багато островів. Живлення пере- 
важно снігове. Взимку замерзає. 
Сполучене протоками з озерами 
Малі Чани та Яркуль. Судноплав- 
не. Рибальство (окунь, в'язь, че- 
бак, сазан). 

ЧАН КАЙШІ (Цзян Цзеші; 31.Х 
1887, Финхуа, пров. Чжецзян -- 
9.ГУ 1975, Тайбей) -- глава реак- 
ційного гомінданівського режиму, 
скинутого в результаті народної 
революції в Китаї 1949. Закінчив 
військ. академію. В 1-й пол. 20-х 
рр. удаючи з себе лівого члена 
гоміндану, виступав на боці Сунь 
Ятсена. 12.ГУ 1927 здійснив контр- 
революц. переворот, встановив у 
країні реакційний режим диктату- 
ри. В 1930--34 очолював 5 караль- 
них походів проти районів, які 
контролювала Компартія Китаю 
(КПК). У період антияпон. війни 
1937--45 змушений був піти на 
створення єдиного нац. фронту, 
проте значну частину своїх військ 
використовував для боротьби проти 
збройних сил КПК. У 1946 роз- 
в'язав нову громадян. війну. В 
1949 із залишками своїх військ 
утік на о. Тайвань. 


Ю. В. Чудобдбєєв. 
ЧАН СІ (н. 7.М 1934, пров. Кам- 
понгчнанг) -- держ. і політ. діяч 


Нар. Республіки Кампучії (НРК). 
Член Нар.-революц. партії Кам- 
пучії (НРПК). В 1949--53 брав 
активну участь у нац.-визвольній 
боротьбі проти франц. колонізато- 
рів, 1970--75 -- у поваленні про- 
амер. лоннолівського режиму, а 
потім у боротьбі проти антинар. 
полпотівської кліки. Після пере- 
моги революц.-патріотичних сил 
і утворення НРК (1979) Ч. С.-- 
заст. голови Ради Міністрів і мі- 


ністр оборони НРК. З 1981 -- член 
Політбюро ЦК НРІПК. З 1982 -- 
голова Ради Міністрів НРК. 
ЧАНЦЗЯН -- ріка в Китаї, див. 
Янизи., 

ЧАНЧУНЬ -- місто на Пн. Сх. 
Китаю, адм. ц. провінції Гірін. 
Розташоване на р. Ітунхе (бас. 
Сунгарі). Вузол з-ць, аеропорт. 
Понад 1,5 млн. ж. (1970). Ч. ви- 
ник на поч. 19 ст. Після побудови 
Китайської чанчунської залізни- 
ці (1897--1903) -- торг.-транспорт- 
ний центр. У 1931 окупований япон. 
мілітаристами, які оголосили його 
столицею маріонеткової д-ви 
Маньчжоу-Го. В серпні 1945 виз- 
волений Рад. Армією. 

Чанчунь -- центр машинобудуван- 
ня, створений 1953--57 з допомо- 
гою СРСР. Металург. з-д. Розви- 
нута хімічна і фармацевтична 
пром-сть. Підприємства  дерево- 
обр., паперової, керамічної, шкі- 
ряної, текст., тютюнової галузей. 
Кустарні промисли, зокрема ки- 
лимарство. Ун-т. Філіал АН Ки- 
таю. 

ЧАНША -- місто на Пд. Сх. Ки- 
таю, адм. ц. провінції Хунань. 
Розташоване на р. Сянцзяні. Ву- 
зол 3-ць і автошляхів. 825 тис. ж. 
(1970). Підприємства кольорової 
металургії (виплавка сурми та цин- 
ку), маш.-буд., фарм., фарфо- 
рової текст. та харч. пром-сті. 
ЧАПАЄВ Василь Іванович Ц28.І 
(9.П) 1887, с. Будайки, тепер у 
складі м. Чебоксар Чув. АРСР -- 
9.ІХ 1919, біля м. Лбищенська, 
тепер м. Чапаєв Уральської обл. 
Каз. РСР) - герой громадянської 
війни. Член Комуністичної пар- 
тії з 1917. Н. в селянській сім'ї. 
Учасник 1-ї світової війни, підпра- 
порщик. У 1917--18 брав участь 
у встановленні Радянської влади 
в Поволжі. Після навчання в Ака- 
демії Генштабу (листопад 1918 -- 
лютий 1919) -- командир Олек- 
сандрово-Гайської групи 4-ї ар- 
мії. З квітня 1919 командир 
25-ї стрілецької д-зії, яка вела 
бої проти колчаківців на Уралі. 
Загинув у бою. Нагороджений ор- 
деном Червоного Прапора. Ім'я 
Ч. присвоєно 25-й д-зії. Образ Ч. 
відтворено в романі Д. А. Фур- 


манова  «Чапаєв», однойменному 
фільмі, ін. творах л-ри і мис- 
тецтва. 


ЧАПАЄВЕ -- селище міського ти- 
пу  Кегичівського р-ну Харків. 
обл. УРСР, за 11 км від залізнич. 
ст. Кегичівка. 3,0 тис. ж. (1984). 
У Ч.-- цукр. комбінат. Заг.-осв. 
школа, філіал Кегичівської му- 
зичної школи; лікарня; Будинок 
культури, б-ка. Ч. засн. у 2-й пол. 
19 ст., с-ще міськ. типу -- з 1957. 
ЧАПАЄВСЬК (до 1927 -- Іващен- 
кове) -- місто обласного підпоряд- 
кування Куйб. обл. РРФСР. Роз- 
ташований на правому березі р. 
Чапаєвки  (прит. Волги). Заліз- 
нична станція. 86 тис. ж. (1983). 
У Ч.-- з-ди: хім. добрив, силікат- 
ний, залізобетонних виробів, кон- 
сервний, мол.; м'ясний та харч. 
комбінати, швейна ф-ка. Хім.- 
технологічний технікум, пед. уч- 
ще. Перейменований на честь В. І. 
Чапаєва. 

ЧАПЕК (Сарек) Карел (9.1 1890, 
Мале Сватоньовіце, тепер Східно- 
Чеської обл.-- 25.ХП 1938, Прага) 
-- чес. письменник. Закінчив Кар- 
лів ун-т (Прага). Перша збірка 


оповідань «Осяйні глибини» 
(1916, у співавт.), Критикував ка- 
піталізм, але часом ототожнював 
його розвиток з розвитком людст- 
ва. П'єси «В. 0. В.» |«Р. У. Р.» 
(«Россумові універсальні роботи»); 
1920, слово «робот» підказав Ч. 
брат Иосеф Чапек|, «Рецепт Мак- 
ропулоса» (1922), романи «Фаб- 
рика Абсолюту» (1922), «Кра- 
катит» (1924) збагатили світову 
соціальну фантастику. Поступово 
долав філософію релятивізму 
(трилогія «Гордубал», 1933, дія 
відбувається на Закарпатті; «Ме- 
теор» та «Звичайне життя», обид- 
ва -- 1934). В романі «Війна з са- 
ламандрами» (1936), повісті «Пер- 
ша рятувальна» (1937), п'єсах 
«Біла хвороба» (1937), «Мати» 
(1938) викривав бурж. суспільст- 
во, застерігав людство від нової 
світової війни. 


Тв.: Укр. перекл.- Вибрані 
твори. Ужгород, 1951; Новели. К., 
1954; Кракатит. К., 1961; Казки. 


К., 1968; Оповідання з обох кишень. 
К., 1970; Гордубал. Ужгород, 1972; 
Війна з саламандрами.-  Мати.-- 
Оповідання. К., 1978; Рос. пег 
рек л.-- Собрание сочинений. т. 1-- 
7. М., 1974--77. | 
Літ.: Шевчук В. І. Карел Чапек. ан 
тифашистські твори. К., 1958; Берні 
штейн И. А. Карел Чапек. Творческий 
путь. М., 1969; Волков А. Р. Драма- 
тургія Карела Чапека. Львів, 1972; 
Никольский С. В. Карел Чапек - 
фантаст и сатирик. М., 1973; Токсина 
И. В. Карел Чапек. Биобиблиографи: 
ческий указатель. М., 1959. 


й В. К. Житник. 
ЧАПИГІН Олексій Павлович 


Г5 (17).Х 1870, с. Большой Угол, те- 
пер Арх. обл.-- 21.Х 1937, Ленін- 
град) -- рос. рад. письменник. У 
1918--19 жив у Харкові. Друкува- 
тися почав 1903 (нарис «Зрячі»). 
Життя петерб. ремісників змальо- 
вано в першій зб. оповідань «Не- 


людимі» (1913). У т. з. північних | 


оповіданнях, романі «Білий скит» 
(1913) відобразив життя та побут 
селян Півночі. Істор. трилогія «Ра- 
зін Степан» (т. 1--3, 1926--27), 
роман «Гулящі люди» (1935--37, 
незакінч.) -- про селян. повстання 
17 ст. Ч. належать автобіографічні 
твори, кіноспенарії, нариси, статті 
про літературу. 

Тв.: Собраниє сочинений, т. 1-5. 
Л., 1967-69; Укр. перекл.-- Сте- 


пан Разін. Х.-- Одеса, 1937. 
М. Полотай. 


1 
ЧАПЛЕВІ (Агаеїдае) -- родина 
птахів ряду лелекоподібних. Тіло 
дрібних, серед. і великих розмірів 
(довж. 50--110 см, маса від 100 г 
до 3--4 кг), дзьоб, шия і ноги дов- 
гі. Передні пальні при основі 
з'єднані перетинкою; на кігті се- 
реднього пальця з внутр. боку є 
зубці (т. з. гребінка). Вуздечка і 
простір навколо ока  неоперені. 
Моногами. Гніздяться поблизу во- 
дойм колоніями, як виняток 
окремими парами. Кладку з 3--9 
яєць насиджують самка і самець 
протягом 19--30 діб. Пташенята 
нагніздного типу (див. Нагніздні 


птахи).  Статевозрілими стають 
на 2--3 році життя. Живляться 
дрібними тваринами. В родині 


14 родів, представлених 65 вида- 
ми, поширеними на всіх континен- 
тах, крім Антарктиди. В СРСР -- 
16 видів, що належать до 9 родів, 
у т. ч. в УРСР - 9 видів з 7 ро- 
дів: чапля, біла чапля, єгипетська 
чапля, жовта чапля, квак, бугай, 
бугайчик. Викопні рештки відомі 


245 


ік РН РРО 
ЧАПЛЕВІ 


В. І. Чапаєв. 





К. Чапек. 





Чалма. 








246 


РО ЧО ин 


ЧАПЛИГІН 





С.О. Чаплигін. 








Ч. С. Чаплін. Кадр з 
фільму «Малюк». 1920. 





Чаполоч гахуча. Ниж- 
ня й верхня частини 
рослини. 


починаючи з  нижньоеоценових 
відкладів Англії; на Україні вияв- 
лено рештки 5 видів. 

Л. О. Смогоржевський. 
ЧАПЛИГІН Сергій Олексійович 
Г24.ПІ (5.1У) 1869, м. Раненбург, 
тепер м. Чаплигін Липец. обл.-- 
8.Х 1942, Новосибірськ) -- рад. 
вчений у галузі теоретичної меха- 
ніки, гідро- і аеромеханіки, акад. 
АН СРСР (з 1929), Герой Сонпіа- 
лістичної Праці (1941). Учень і 
соратник 5 . Жуковського. 
Закінчив (1890) Моєк. ун-т, вик- 
ладав у цьому ж вузі, у Моск. 
вищому тех. і Моск. інженерному 
уч-щах. Брав участь в організації 
Центр. аерогідродинамічного ін-ту 
(1928--31 -- його директор-началь- 
ник). Ч. дав геом. інтерпретацію 
законів руху твердих тіл у рідині, 
вперше вивів заг. рівняння руху 
неголономних систем, розробив ме- 
тод дослідження струминних рухів 
газу при будь-яких дозвукових 
швидкостях тощо. Праці Ч. при- 
свячені також теорії механізовано- 
го крила, питанням аналітичної 
механіки, балістики, теорії дифе- 
ренціальних рівнянь тощо. Ч. на- 
городжений 2 орденами Леніна, 
ін. орденами. Премія ім. М. Є. 
Жуковського, 1925. Академією 
наук СРСР встановлено (1942) 
премію ім. С. О. Чаплигіна. Ім'ям 
Ч. названо кратер на зворотному 
боці Місяця. 

Тв.: Собрание сочинений, т. 1-4. 
М.--Л., 1948-50; Избраннье трудьг. 
М., 1976. 

Літ.: Голубев В. В. Сергей Алексеевич 
Чапльгин. М., 1947. 

ЧАПЛИНЕ селище міського 
типу Васильківського р-ну Дні- 
проп. обл. УРСР. Залізнична стан- 
ція. 5,/ тис. ж. (1984). У Ч.-- локо- 
могивне депо. З-ди: пресових вуз- 
лів Дніпроп. виробничого об'єд- 
нання по випуску важких пресів, 
прод. товарів (філіал Павлоград- 
ського з-ду прод. товарів), плодо- 
шовковичний розсадник, хлібоза- 
вод, комбінат побутового обслуго- 
вування; 2 заг.-осв. школи; лікар- 
ня, поліклініка; клуб, 4 6-ки. Засн. 
Ч. в зв'язку з будівництвом Ка- 
теринославської залізниці (1881-- 
84), селище міського типу 
з 1938. 


ЧАПЛИНКА -- селище міського 
типу Херсон. обл. УРСР, райцентр, 
за 16 км від залізнич. ст. Калан- 
чак. 9,8 тис. ж. (1984). Виникла 
1794. Рад. владу встановлено в 
січні 1918. Ч.-- центр Чаплинсько- 
го товстання 1919. З 1956 Ч.-- 
с-ще міськ. типу. 

У Ч.-- маслосироробний та ком- 
бікормовий заводи, міжколг. буд. 
орг-ція, райсільгосптехніка, рай- 
сільгоспхімія, комбінат побутово- 
го обслуговування. 4  заг.-осв., 
музична та спорт. школи; лікарня, 
поліклініка. Будинок культури, 
клуб, кінотеатр, 2 б-ки. В Ч. наро- 
дився укр. рад. письменник-дра- 
матург М. Г. Куліш. 
ЧАТПЛИНСЬКЕ ПОВСТАННЯ 
1919 -- збройний виступ селян с. 
Чаплинки (тепер смт Херсон. обл.) 
проти англо-франц. інтервентів і 
денікінців. Почалося в січні 1919, 
коли селяни роззброїли денікін- 
ських офіцерів, які прибули в село 
для мобілізації населення в армію 
Денікіна. 21--22.1 1919 в районі 
Олешок -- Чаплинки повстанці роз- 
громили денікінський каральний 


загін. На поч. лютого 1919, з про- 
суванням Червоної Армії на Пд., 
Чаплинка -- центр активних бо- 
йових операцій, що їх здійснюва- 
ли партизан. загони (бл. 2 тис.чол.) 
Дніпровського пов. Керували пар- 
тизанами більшовики. Згідно з 
директивою Одеського підпільно- 
го обласного комітету КП(б)У 
всі сили придніпровських більшо- 
виків було мобілізовано на під- 
тримку Ч. п. За рішенням підпіль- 
ного Херсон. к-ту КП(6)У до пар- 
тизанів влилися робітн. дружина 
та загін моряків-чорноморців. Чап- 
линські партизани діяли до поч. 
квітня, коли рад. війська визво- 
лили цей район. | З 
ЧАПЛИНСЬКИЙ МОГИЛЬ- 
НИК -- могильник поблизу с. Чап- 
лів (тепер с-ще, підпорядковане 
Дніпропетровській міськраді) на 
лівому березі Дніпра. Досліджу- 
вався 1950. Виявлено 25 поховань, 
з яких 5 належать до епохи мезо- 
літу, 15 до часів неоліту, 
2 -- до мідного віку. В мезолітич- 
них похованнях знайдено кістя- 
ки померлих, яких ховали в скор- 
ченому положенні, на боці. В по- 
хованнях епохи неоліту, крім кі- 
стяків померлих, яких ховали у 
випростаному положенні на спині, 
знайдено прикраси (підвіски, ви- 
готовлені з зубів оленя і хижаків). 
Інтерес становлять поховання мід- 
ного віку в ямах, обкладених ка- 
менями, з обрядом трупопокладен- 
ня на спині з підігнутими ногами. 
В них знайдено знаряддя праці 
(крем'яні ножі, рогові мотики) та 
численні мідні прикраси (браслети, 
намисто). Переважна більшість 
кістяків у похованнях Ч. м. по- 
сипана червоною вохрою. 
ЧАПЛИНСЬКИЙ РАЙОН -- на 
Пд. Херсон. обл. УРСР. Утворе- 
ний 1923. Площа 1,7 тис. км?. Нас. 
42,0 тис. чол. (1984). У районі -- 
46 населених пунктів, підпоряд- 
кованих 2 селищним і 16 сільс. Ра- 
дам нар. депутатів. Центр -- Смт 
Чаплинка. На Пд. Сх. район оми- 
ває зат. Сиваш. Розташований в 
межах Причорноморської низови- 
ни, поширені поди. Грунти кашта- 
нові й темно-каштанові у комп- 
лексі з солонцями. В межах райо- 
ну-- держ. заповідник Асканія- 
Нова. Лежить у степовій зоні. Най- 
більші пром. підприємства: чап- 
линські маслосироробний та ком- 
бікормовий з-ди. Комбінат побуто- 
вого обслуговування (Чаплинка). 
Спеціалізація с. г.-- землеробство 
зернового, тваринництво м'ясо-мол. 
напрямів. Площа с.-г. угідь 1983 
становила 132,8 тис. га, у т. ч. орні 
землі -- 125,6 тис. га. Зрошується 
50,6 тис. га (відгалуження Північ- 
но-Кримського каналу імені Ком- 


б 





панартевчунаннннно 





жан вавеннннхх ме сан 









чо д 
) М 


ЧАПЛИНСЬКНИЙ РАЙОН | 
ХЕРСОНСЬНОЇ ОБЛАСТІ | 


знанню Я 





сомолу України та Каховської 
зрошувальної системи). Гол. куль- 
тури: озима пшениця, ячмінь, ку- 
курудза, соняшник, багаторічні 
трави, овочеві та баштанні. Ско- 
тарство, свинарство, вівчарство, 
птахівництво. У Ч. р.-- 10 колгос- 
пів, 9 радгоспів, тваринництва 
степових районів український 
науково-дослідний інститут імені 
М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» та 
його 2 дослідних г-ва (смт Асканія- 
Нова, с-ще Маркеєв), 6 міжгосп. 
об'єднань по виробн. тваринниць- 
кої продукції (З -- яловичини, 3 -- 
свинини), райсільгосптехніка, рай- 
сільгоспхімія. Автомоб. шляхів -- 
222 км, у т. ч. з твердим покрит- 
тям -- 131 км. У районі -- 29 заг.- 
осв., 2 муз. та спортивна школи; 
45 лік. закладів, у т. ч. З лікарні. 
14 будинків культури, 9 клубів, 
кінотеатр, 42 кіноустановки, 28 
б-к, наук. музей н.-д. ін-ту «Аска- 
нія-Нова». З с. Строганівки Ч. р. 
двічі починалось бування Си- 
ваша (див. Перекопсько-Чонгар- 
ська операція 1920, Мелітополь- 
ська операція 1943). В районі вида- 
ється газ. «Радянська Таврія» 
(з , 1933). В. І. Деменникова. 
ЧАПЛІН (Сраріїп) Чарлз Спен- 
сер (16.ГУ 1889, Лондон -- 25.ХП 
1977, Веве, Швейцарія) -- амер. 
кінорежисер, актор, сценарист, 
продюсер. Виступав на сцені з 
1897. В кіно дебютував 1914 (стріч- 
ка «Заробляючи на життя»). В 
цей же час виступив як режисер 
і сценарист. У ряді фільмів 
(1915--20) створив образ «малень- 
кої людини», розчавленої капіталі- 
стичною дійсністю -- «Волоцюга», 
«Іммігрант», «Малюк» та ін. У 
1922 Ч. заснував власну кінофір- 
му «Чарлз Чапліз філм корпо- 
рейшен». В наступні роки Ч. ство- 
рив фільми, в яких виступив як 
творець психологічної драми в 
кіно: «Пілігрим» (1922), «Золота 
лихоманка» (1925), «Цирк» (1928), 
«Вогні великого міста» (1931), 
«Нові часи» (1936), «Мсьє Верду» 
(1947), «Вогні рампи» (1952). Ч.- 
автор антифашист. кінопамфлета 
«Великий диктатор» (1941). В 
1952, через переслідування амер. 
реакції, Ч. переїхав до Швейцарії. 
В 1957 створив фільм фКороль У 


Нью-Иорку», 1967 -- «Графиня з 
Гонконгу». Міжнародна премія 
Миру, 1954. 


Іл. див. також на окремому арку- 
ші до статей Кіномистецтво, т. 5, 
с. 448--449, та Сполучені Штати 
Америки, т. 10, с. 512--3513. 


Літ.: Кукаркин А. Чарли Чаплин. 
М., 1960 


ЧАПЛЯ (Агава) -- рід птахів род. 
чаплевих. Довж. тіла до 110 см, 
маса до 2 кг. Оперення звичайно 
рудуватих та сірих кольорів. Гні- 
здяться колоніями на деревах, в 
рчереті, на землі. В кладці 3-7 
яєць, інкубація 25--27 діб. 11 ви- 
дів, поширених по всіх материках, 
крім Антарктиди. В СРСР, в 
т. ч. в УРСР,-- 2: Ч. руда (А. 
ригригеа), Ч. сіра (А. сіпегеа). 
Живляться дрібними рибами, зем- 
новодними, безхребетними | тощо. 
Ч. сіра може шкодити рибному 
г-ву. Викопні рештки відомі почи- 
наючи з міоцену. Іл. с. 248. 
Л.О. Смогоржевський. 
ЧАПОЛОЧ (Ніегосбіов) -- рід рос- 
лин родини злакових. Багаторіч- 
ні трави з волотистим суцвіттям 


і широкояйцевидними золотисти- 
ми колосками. Бл. 30 видів, по- 
шир. у помірних і холодних зонах 
земної кулі. В СРСР -- 8 видів, 
вт.ч. в УРСР-- три: Ч. степова 
(Н. зкеррогит); Ч. південна (Н. 
айзігаїїз), Ч. пахуча (Н. одогаїа); 
останню використовують в лікеро- 
горілчаному виробництві для ви- 
готовлення ароматичних  насто- 
йок «зубрівки» та ін. 

ЧАРВАКА (санскр.) -- атеїстич- 
на й матеріалістична школа в дав- 
ній та середньовічній інд. філосо- 
фії. Див  Локаята. 

ЧАРГАФФ  (Срагзаїб) Ервін 
(н. 11. М. 1905, м. Чернівці) -- 
амер. біохімік. Закінчив Віден- 
ський ун-т (1928). В 1928--30 пра- 
цював в Йєльському ун-ті (США), 
1930--33 -- в Берлінському ун-ті, 
1933--34 -- в Пастерівському ін-ті 
в Парижі, 1935--74 -- у Колум- 
бійському ун-ті в США (з 1952 -- 
професор). Осн. праці -- з хімії 
нуклеїнових кислот. Вперше одер- 
жав (1947) ДНК у чистому вигля- 
ді. Встановив (1950--53) ряд ос- 
новних закономірностей будови 
і структури дезоксирибонуклеїно- 
вих кислот, що стало ключем 
для визначення структури ДНК. 
ЧАРДАШ (угор. сзагід5, від сзаг- 
Ча -- шинок, корчма) -- угор. 
парний нар. танець імпровізацій- 
ного характеру. Муз. розмір 7/4. 
Складається з повільної і швидкої 
частин. Ритм синкопований. На 
основі народного створено баль- 
ний танець. Останній поширився 
на поч. 20 ст. в Росії під назвою 
«угорка». 


ЧАРДЖОУ місто, обласний 
центр Туркм. РСР. Розташоване 
на лівому березі р. Амудар'ї. За- 
лізнична станція, пристань, аеро- 
порт. 152 тис. ж. (1983). Засн. 
1886 як місто Новий Чарджуй на 
тер. Бухарського ханства. Був 
торг. і трансп. центром Серед. 
Азії. В 1918--24 -- у складі Тур- 
кестанської АРСР, з 1924 -- 
Туркм. РСР. З 1937 місто має су- 
час. назву. В 1939--63 і з 1970 Ч.-- 
обл. центр. У Ч. розвинута легка 
(шовковий комбінат; ф-ки -- вов- 
нова  прядильно-ткацька,  ватна, 
трикотажна, швейна, взут.; з-ди -- 
каракулевий, бавовноочисний) та 
харч. пром-сть. Хімічний та буді- 
вельних матеріалів заводи, мебле- 


ва ф-ка. Всесоюзне об'єднання 
«Союзлакриця». Нафтоперероб- 
ний 3-д. У місті -- пед. ін-т, 


серед. спец. навч. закладів, Туркм. 


дослідна станція  шовківництва, 
дослідно-меліоративна станція. 
Муз.-драм. театр, історико-крає- 


знавчий музей. 

ЧАРДЖОУСЬКА ОБЛАСТЬ -- 
у складі Туркм. РСР. Утворена 
14.ХИП 1970 (вперше утворена 21. 
ХІ 1939, ліквідована 10.1 1963). 
На Сх. межує з Узб. РСР, на Пд.-- 
частина держ. кордону СРСР з 
Афганістаном. Площа 93,8 тис. 
км2?. Нас. 638 тис. чол. (на 1.Ї 
1983). Осн. населення -- туркме- 
ни, живуть також узбеки, росія- 
ни, татари, казахи та ін. Міськ. 
нас.-- 46 90. ШПоділяється на 12 
районів, має 2 міста і 21 с-ще 
міськ. типу. Центр -- м. Чарджоу. 
Ч. о. нагороджено орденом Леніна 
(1974). Поверхня більшої частини 
області рівнинна, зайнята пусте- 
лями (Каракуми та окраїна Кизил- 


куму) й оазисами. На Сх.-- хр. 
Кугітангтау (вис. до 3139 м, г. 
Айрібаба -- найвища точка Туркм. 
РСР). Корисні копалини: самород- 
на сірка, кам. та калійна солі, 
природний газ, мінеральні буд. 
матеріали. Клімат різко конти- 
нентальний, посушливий. Пересіч- 
на т-ра січня від --4 до --27, лип- 
ня -29,57. Опадів від 87 мм до 
293 мм на рік. Гол. ріка -- Аму- 
дар'я (в межах області -- 830 км. 
Тер. області проходить частина 
траси Каракумського каналу імені 
В. І. Леніна (220 км). Переважають 
сіроземи, алювіально-лучні, таки- 
ровидні грунти і солончаки. Рос- 
линність пустельного типу. На тер. 
Ч. о.-- Репетецький заповідник. 
Ч. о.-- один з важливих районів 
хім. газодобувної, бавовноочис- 
ної, шовкоткацької пром-сті рес- 
публіки. Видобування газу (родо- 
вища Ачак, Наїп, Гугуртлі, 
Сакар та ін.), калійної солі (Кар- 
люк). Хім. пром-сть представлена 
одним з найбільших підприємств 
республіки -- Чарджоуським хім. 
з-дом.  Маш.-буд. і металообр. 
пром-сть об'єднує підприємства 
по ремонту с.-г. техніки і річко- 
вих суден у містах Чарджоу та 
Керкі. Діє Чарджоуський нафто- 
переробний завод. Розвивається 
пром-сть буд. матеріалів. Важливе 
місце в економіці області посідає 
легка пром-сть -- бавовноочисна, 
бавовняна, шовкова, трикотажна, 
килимова, хутрова; центри: Чар- 
джоу, Московськ, Керкі, смт Саят 
та ін. Осн. галузі харч. пром-сті -- 
м'ясо-мол., олійна, борошномель- 
но-круп'яна, хлібобулочна, кон- 
дитерська, виноробна та пивоварна. 
У м. Чарджоу -- олійноекстракцій- 
ний з-д (виробн. екстракту та по- 
рошку з солодкового кореня). С. г. 
спеціалізується на бавовництві, ви- 
ноградарстві, вирощуванні овоче- 
баштанних культур, вівчарстві, 
м'ясо-мол. скотарстві й шовків- 
ництві. Важливу роль у розвитку 
землеробства Ч. о. відіграє зрошу- 
вання, діє 13 іригаційних систем. 
Провідна культура -- бавовник, 
вирощують також зернові. Розво- 
дять овець (у т. ч. каракульських) 
і кіз, велику рогату худобу, сви- 
ней, коней, верблюдів. 

На Ч. о. припадає 50 9 заготі- 
вель коконів шовкопряду в рес- 
публіці. Гол. залізничні лінії: 
Красноводськ -- Мари-- Чарджоу 
-- Ташкент, Чарджоу -- Кунград-- 
Макат; автомобільні: Чарджоу -- 
Репетек -- Байрам-Алі -- Мари, 
Чарджоу -- Нефтезаводськ -- Дар- 
ган-Ата -- Ташауз. Судноплавст- 
во по Амудар'ї та Каракумському 
каналу. Тер. області проходять га- 
зопроводи -- Газ-Ачак -- Центр 
та Сакар -- Чарджоу, будується 
(1984) нафтопровід Тюмень -- Пав- 
лодар Чимкент Чарджоу. 
В Чарджоу -- аеропорт. В Ч.о.- 
пед. ін-т (Чарджоу), 7 серед. спец. 
навч. закладів; Туркм. дослідна 
станція шовківництва в Чарджоу, 
Муз.-драм. театр, істор.-краєзнав- 
чий музей -- в Чарджоу. 


З Н.О. Ораєв. 
ЧАРДИНІН Петро Іванович 
(справж. прізв.-- Красавчиков; 


1873, м. Чердинь, тепер Перм. 
обл.-- 14. МПІ 1934, Одеса) -- ро- 
сійський та український  радян- 
ський кінорежисер. У кіно -- з 
1907. Працював у фірмі О. Хан- 


жонкова. З 1909 ставив фільми 
за власними сценаріями (інсце- 
нівки класичних творів, зокрема 
«Боярин Орша», «ЇІдіот», «Мертві 
душі», «Катюша Маслова», «Вій- 
на і мир», «Будиночок у Коломні »). 
З 1923 працював на Україні. 
Тут створив фільми «Укразія» 
(1925), «Тарас Шевченко» (1926), 
«Тарас Трясило» (1927), «Чере- 
вички» (1928), «Червінці» (1930). 
У фільмах Ч. знялись актори 
В. Максимов, І. Мозжухін, В. Хо- 
лодна, А. Бучма, І. Замичков- 
ський, Н. Ужвій. 

ЧАРЕНЦ Єгіше |справж. прізв.-- 
Согомонян Єгіше Абгарович; 13 
(25). ПІ 1897, Карс, тепер Туреч- 
чина -- 29.ХІ 1937, Єреван) -- 

вірм. рад. поет, прозаїк. Член 
Комуністичної партії з 1918. В 
1913--19 у Червоній Армії. 
Друкуватися почав 1912. Рання 
лірика позначена впливом симво- 
лізму. Поема «Дантова легенда» 
(1916) сповнена протесту проти 
імперіалістичної війни. У поемах 
«Сома» (1918), «Шалений натовп» 
(1919), «Всепоема» (1920--21), цик- 


лі віршів  «Жертовний вогонь» 
1918--20)  Ч. оспівав Велику 
Жовтневу  соціалістич.  револю- 


цію. Збірка «Епічний світанок» 
(1930) присвячена проблемам мис- 
тецтва. Протягом 1923--28 ство- 
рив цикл поем і балад «Ілліч і я», 
«Ленін», «Дядько Ленін», «Ленін 
і Алі» та ін. Тематичною різно- 
манітністю і худож. виразністю 
відзначається зб. творів «Книга 
шляху» (1934). 

Перекладав твори українських (М. 
Рильського, П. Тичини) і росій- 
ських письменників. В Єревані 
відкрито будинок-музей Чаренца. 
Тв.: Укр. перекл.- Вибране. 
К., 1957; Вибране. К., 1977; Рос. 
перекл.- Стихи. М., 1977. 

Літ.: Рильський М. Єгіше Чаренц. 
В кн.: Рильський М. Наша кровна 
справа. К., 1959; Бажан М. Смак 
сонця в слові (Про Є. Чаренца). В 
кн.: Бажан М. Думи і спогади. К., 


1982. Г. Амарян. 
ЧАРЛЬСТОН, чарлстон (англ. 
сбагієзіроп) -- бальний танець; 


одна з форм джазової музики. 
Виник у 20-х рр. 20 ст. у м. Чарл- 
стоні (США) на основі негритян- 
ських танців. Муз. розмір 7/,. 


1 
ГТУ 





247 





ЧАРЛЬСТОН 


П. І. Чардинін. 








Є. Чаренц. 


ЧАРДЖОУСЬКА ОБЛАСТЬ 


0 75 150 км 


! Хорезмська область 
2 Сурхандаріїнська область 


АШАУЗЬБКАУ":: 


У КОРА ОН 
"Центральній Ро 


т 
Х 


(11 ЧАРДЖОУЛЖЕКС. 


в Даракуни А 
яв о й 


КО 
ж й од 


г 
ськуц: Кі зд - 
п а х діл" с 


же 


сло кка рещ, и. ніс 


"йо . 
аУнопаган, САМ АР-КІ-НОД СЬКА 
Ж . Комо 5 


Ма отв А Нурабат 
ДИ А и 
"9Мубарен' 1.5 зніБлняе 
«ка: рРоши. н'єДь-ьк/й й. 
САС К АСДЗАВРОЇ НОСКА /Й 
ЗНУ БАРУ ШІ 
з М. 


УКеркічі га 
| Достлук Одрібоб 23139 
Кор є БЕ ЗИ. 
5 у М укря ти 
7) 


ча ршанга 
1/3 В 





248 





ЧАРМ 





Чабер садовий: 
1 -- верхня частина 
рослини; 


2 -- листок; 
3 -- квітка; 
4 -- плід. 





Чага: 

1 -- плодове тіло гриба 
на стовбурі берези; 

2 -- плодоветіло в 
розрізі; 

3 -- гіфи гриба. 





42 


ЧАРМ -- те саме, що й 
Див. Квантове число. 
ЧАРНЕЦЬКИЙ Степан Микола- 
йович (літ. псевд.-- Тіберій Горо- 
бець; 21.1 1881, с. Шманьківці, 
тепер Чортківського р-ну Терноп. 
обл.-- 2.Х 1944, Львів) -- укр. 
поет і театр. діяч. Закінчив Львів. 
політех. ін-т. З 1913 -- режисер 
і худож. керівник театру товари- 
ства «Руська бесіда» у Львові. 
З 1939 -- наук. співробітник бібліо- 
теки АН УРСР у Львові. У зб. 
поезій «В годині сумерку» (1908), 
«В годині задуми» (1917), «Сумні 
їідемь (1920) показав трагічну 
долю кгалицького селянина. Ча- 
стина поезій Ч. пройнята  дека- 
дентськими мотивами. У 1921 ви- 
йшла збірка фейлетонів і новел 
«Дикий виноград». Автор «Нарису 
історії українського театру в Га- 
личині» (1934). 
Тв.: Вибране. Львів, 1959. 
ЧАРНЕЦЬКИЙ (СзлагпіесКкі) Сте- 
фан (1599, с. Чарнця, тепер ПНР-- 
16.11 1665, Соколув, тепер ПНР) -- 
польс. політ. і військ. діяч. Н. 
у шляхет. сім'ї. З 1648 брав участь 
у боротьбі проти сел.-козаг. війсь- 
ка на Україні. Під час Жовтовод- 
ської битви 1648 потрапив у по- 
лон до козаків. Повернувшись з 
полону, Ч. брав участь у Зборовсь- 
кій битві 1649, Берестецькій бит- 
ві 1651, Батозькій битві 1652. 
За наказом Ч. польс.-шляхет. вій- 
сько руйнувало укр. міста і села, 
винищувало мирне населення. На- 
весні 1653 козаки під проводом 
І. Богуна розгромили на Поділлі 
очолене Ч. військо. В 1665 Ч.-- 
польний коронний гетьман. 

З. І. Мухіна. 
ЧАРНОКІТ -- магматична гірсь- 
ка порода, різновид гіперстенового 
граніту. Колір кголубувато-зеле- 
ний. Структура середньо- або круп- 
нозерниста. Поклади Ч. є в Рад. 
Союзі (зокрема, на Україні), в Ін- 
дії та ін. країнах. Використовують 
у будівництві. | 
ЧАРНОЦЬКИЙ Адам  (1784-- 
1825) -- польс. і укр. фольклорист, 
етнограф і археолог. Див. Зоріан 
Доленга-Ходаковський. 
ЧАРТЕР,  чартер-парті (англ. 
сБагіег, сбагіег-рагсу -- фрахто- 
вий контракт) один, з видів 
морського перевезення договору, 
що укладається з умовою надання 
для перевезення вантажів усього 
судна, частини його або певних 
суднових приміщень.  Найчасті- 
ше застосовується рейсовий Ч.-- 
фрахтування судна на один або 
кілька рейсів. Відносини за дого- 
вором Ч. в СРСР регулює Ко- 
декс торгсвельного мореплавства 
СРСР. Наявність Ч. не усуває не- 
обхідності оформлення коносамен- 
ту. Від Ч. слід відрізняти тайм- 


шарм. 


чартер. 
ЧАРТИЗМ (англ. сбрагбізт, від 
сбагіег -- хартія) -- революц. 
рух англ. пролетаріату 30--50-х 


рр. 19 ст. Назву дістав від т. з. 
Нар. хартії -- петиції (1838), по- 
даної учасниками руху до парла- 
менту. Робітники вбачали в хар- 
тії засіб для ліквідації політ. па- 
нування буржуазії і землевласни- 
ків. 4.П 1839 в Лондоні відбувся 
1-й конгрес чартистів. У 1840 в 
Манчестері створено Нац. чартист- 
ську асоціацію -- першу в історії 
масову робітн. партію (бл. 40 тис. 
членів). У 1840, 1342, 1848 чартис- 


ти вносили до парламенту петиції 
з вимогою введення заг. виборчого 
права (для чоловіків), обмеження 
робочого дня, збільшення заробіт- 
ної плати тощо. Петиції було від- 
хилено, але 134/ парламент зму- 
шений був прийняти акт про 10- 
годинний робочий день. В серед. 
40-х рр. сформувалося ліве, со- 
ціалістичне крило Ч. В 1845 лі- 
ві чартисти разом з революційни- 
ми емігрантами ряду країн Європи 
утворили в Лондоні міжнар. то- 
вариство «Братські демократи», 
лідери його лівого крила Дж. Гар- 
ні, Е. Джонс вступили до Союзу 
комуністів.  Чартистська преса 
опублікувала англійський  пере- 
клад «Маніфесту  Комуністич- 
ної партії». 

Після 1848 Ч. пішов на спад. В 
1851 чартистський Конвент прий- 
няв нову програму руху, що вима- 
гала соціалістичного перетворення 
суспільства. В 1854 чартисти скли- 
кали в Манчестері Робітн. парла- 
мент, але масову пролетар. орг- 
цію чартистам створити не вдало- 
ся. Із зростанням реформістських 
тенденцій у робітн. русі (див. Ре- 
формізм) Ч. зійшов з політ. арени 
Великобританії. За характеристи- 
кою В. І. Леніна, Ч. являв собою 
«перший широкий, справді масо- 
вий, політично оформлений, про- 
летарсько-революційний рух» 
(Повне зібр. ть., т. 38, с. 294). 

Ю. М. Барабанов. 
ЧАРТОРИЙСЬКІ (Сгагіогузсу) -- 
литовсько-білоруський, пізніше по- 
лонізований князівський рід. Ч. 
обіймали високі держ. посади у 
феод. Литві, шляхет. Польщі, 
царській Росії. Сприяли укладен- 
ню Люблінської унії 1569. Мали 
великі земельні володіння на Во- 
лині, в Галичині. Адам Єжи 
(Ю рій) Ч. (14.1 1770--15.МП 
1861) -- польс. і рос. державний і 
політ. діяч, один з найближчих 
друзів Олександра І, член Неглас- 
ного к-ту, 1804--06 міністр 
закорд. справ. Висунув програму 
об'єднання під владою Олександ- 
ра І всіх польс. земель. Під час 
польського повстання 1830--31 як 
голова Нац. уряду проводив кон- 
сервативну політику. Після пораз- 
ки повстання очолював польс. 
консервативно-монархічну ємігра- 
цію у Франції. Владислав. 
МТ 1828--23.МІ 1894) -- польс. 
політ діяч, син Адама Єжи Ч. Піс- 
ля смерті батька очолював польс. 
консервативно-монархічну еємігра- 
цію у Франції. Учасник польсько- 
го повстання 1863--64. Виступав 
проти союзу польс. народу з рево- 
люц. силами ін. народів. 

х Я. С. Мельничук. 
ЧАРУШИН Микола Аполлонович 
(23.ХП 1851 (4.1 1852), Орлов, те- 
пер м. Халтурін -- 6.ПІ 1937, 
м. Кіров) -- рос. революціонер-на- 
родник. З дворян. У 1871--72 нав- 
чався в  ШПетерб. технологічному 
ін-ті. Член гуртка чайковців, один 
з організаторів перших  робітн. 
гуртків у Петербурзі. На поч. 
1373 був відряджений для об'їзду 
відділень т-ва чайковців у Москві, 
Орлі, Києві, Одесі, Херсоні, Хар- 
кові та ін. Заарештований у січні 
1874, за «процесом 193-х» засудже- 
ний до 9 років каторги (відбував 
на Карі). В 1881--95 -- на поселен- 
ні в Забайкаллі. З 1895 жив у 
Вятці (тепер м. Кіров). Автор 


мемуарів «Про далеке минуле» 
(2-е вид. 1973). 

ЧАС -- одна з основних, поряд із 
простором, форм існування мате- 
рії, що виражає тривалість і 
послідовність протікання матері- 
альних процесів. Вимірювання Ч. 
грунтується на спостереженнях 
періодичних процесів. Обертання 
Землі навколо осі визначає добу. 
Для вимірювання довших проміж- 
ків Ч. застосовують місяць та рік. 
Кожна точка на Землі має власний 
місцевий час. Він виражається 
через годинний кут Сонця або 
точки весняного рівнодення. Змі- 
на швидкості обервання Землі 
та рух її полюсів зумовлюють не- 
рівномірність плину Ч., визначе- 
ного з астр. спостережень. Рівно- 
мірний Ч., звільнений від цих 
впливів, наз. ефемеридним часом. 
У більшості країн світу користу- 
ються поясним часом. В СРСР та 
багатьох ін. країнах запроваджено 
декретний час. Для «зберігання» 
й «видачі» Ч. існують різноманіт- 
ні годинники. Винятково висока 
стабільність ходу квантових го- 
динників дала змогу запровадити 
т.из.матомнийЧ., який успішно 
використовують у багатьох сучас. 
тех. задачах. Визначає точний Ч. 
служба часу. Для лічби великих 
проміжків Ч. служить календар. 
Див. також Простір і час. 

Літ.: Куликов К. А. Курс сфериче- 
ской астрономим. М., 1969; Аппарату- 
ра для частотньжх и временньїтх изме- 
рений. М., 1971; Абалакин В. К. Ос- 
новь: зфемеридной астрономийи. М 


1979. ; В. К. Дрофа. 
ЧАС ВИРОБНИЦТВА -- період 
перебування капіталу (за капіта- 
лізму) або засобів підприємств 
(за соціалізму) у сфері виробницт- 
ва. Охоплює весь процес створення 
певного товару від моменту над- 
ходження засобів виробн. на під- 
приємства до виготовлення про- 
дукції. Ч. в. складається з робочо- 
го періоду, тобто часу з'єднання 
робочої сили з засобами виробницт- 
ва і створення нового продукту; 
часу перебування засобів виробн. 
у виробничих запасах  (сирови- 
на, паливо, допоміжні матеріали 
тощо). Ч. в. включає також час 
перерв у процесі праці, які зумов- 
лені двома причинами -- перерва- 
ми орг. характеру (міжопераційні 
перерви, простої та ін.) та необхід- 
ністю в деяких галузях, виробн. 
піддавати предмети праці діянню 
природних біол., фіз. 1 хім. проце- 
сів (достигання рослин, сушіння 
деревини, хім. технологія та ін.). 
В капіталістичному суспільстві Ч. 
в.-- це період виробн. додаткової 
вартості. Скорочення його дає 
можливість прискорити оборот ка- 
піталу. За соціалізму скорочення 
Ч. в. прискорює оборот засобів 
виробн. соціалістичних об'єднань 
(підприємств), є важливим фак- 
тором прискорення темпів соціа- 
лістичного відтворення, збільшен- 
ня випуску продукції. 

Ф.М. Протас. 
ЧАС ДІЄСЛОВА -- граматична 
категорія, що виражає відношен- 
ня дії чи стану до моменту мовлен- 
ня. Відповідно до цього розрізня- 
ють теперішній, минулий і майбут- 
ній Ч. д. Кожна з цих часових 
форм, крім основного, має ИЙ Ін. 
значення. У давніх слов'ян. мовах 
було 4 форми минулого часу (збе- 
реглись у  пд.-слов'ян. мовах). 


У сучас. сх.-слов'ян. мовах -- рос., 
укр. та білоруській -- є три форми 
Ч. д.- теперішній (пишу), мину- 
лий (писав, написав) і майбутній 
(буду писати, напишу). В укр. мо- 
ві ереінноя залишки форм дав- 
номинулого часу (написав був). 
Категорія Ч. д. тісно пов "язана 
з категоріями виду дієслова й 
способу дієслова. 

В. М. Русанівський. 
ЧАС ОБІГУ -- період перебуван- 
ня капіталу (за капіталізму) або 
засобів підприємств (за соціаліз 
му) у сфері обігу. Ч. о. включає: 
час, протягом якого вироблена 
продукція, що призначена для реа- 
лізації, перебуває на складі; час 
транспортування її до місця збуту; 
час реалізації продукції; час, про- 
тягом якого відбувається придбан- 
ня засобів виробництва на одер- 
жані від реалізації гроші для 
продовження виробничого циклу. 
Ч. о. включає також період пере- 
бування готової продукції у фор- 
мі товарного запасу. За капіталіз- 
му Ч. о. (як складова часу обороту 
капіталу) являє собою період 
перетворення грошового капіталу 
на продуктивний і товарного капі- 
талу на грошовий. В умовах соціа- 
лізму планомірна організація со- 
ціалістичного господарювання 
спрямована на скорочення часу 
перебування матеріальних фондів 
підприємств у сфері обігу і на при- 
скорення їх кругообороту. Скоро- 
чення Ч. о. цих фондів забезпечує 
зростання фондовіддачі, що є важ- 
ливим показником ефективності 
й якості роботи соціалістичних 
об'єднань (підприємств). 

Ф.М. Протас. 

ЧАСІВ ЯР -- місто Донец. обл. 
УРСР, підпорядковане Артемів- 
ській міськраді нар. депутатів. 
Засн. в останній чверті 19 ст. Рад. 
владу встановлено в грудні 1917. 
З 1938 Ч. Я.-- місто. У місті 
-- Часово-Ярський  вогнетривний 
комбінат; з-ди: «Гідрозалізобе- 
тон», дослідно-експериментальний, 
хлібний. ШПрофес.-тех. уч-ще, 5 
заг.-осв. шкіл; лікарня, профілак- 
торій; Палац культури, 5 клубів, 
8 бібліотек. 


ЧАСНИК (АШЩипі засіуит) -- тра- 
в'яниста рослина родини лілійних 
(цибулинних). Дико росте в Євро- 
пі й Азії. Культурний Ч. вирощу- 
ють переважно як овочеву рослину, 
щоє складається з 4--30 зубків. 
лина містить пересічно 
пи. ) води 68. азотистих речовин 7, 

Р й екстрактивних речо- 
вин 25, жиру 0,1, золи й клітко- 
вини по 1,5,а також 10 мг 90 віта 
міну С. У"Ч. висока бактерицид- 
ність (здатність вбивати мікроби). 
Ч. використовують у кулінарії, 
м'ясопереробній пром-сті, у ков- 
сервному виробництві і як "лікарсь- 
ку рослину. Розрізняють 2 підви- 
ди Ч.: ярий та озимий. Насіння 
культурний Ч. не утворює. На 
Україні пересічна урожайність 
Ч. 50--60 ц/га, у передових г-вах 
80--100 ц/га. Поширені (1984) на 
Україні сорти перелічено в табл. 
ЧАСНИЧНИЦЕВІ, земляні жаби 
(Реїоракідає) -- родина безхвос- 
тих земноводних. Довж. тіла 15-- 
80 мм. В родині 12 родів і бл. 50 
видів, поширених в Пн. Америці, 
Пн. Африці, Європі, Зх. і Пд. -Сх. 
Азії, на деяких о-вах. В СРСР -- 
З види, знихв УРСР --1--час- 


ничниця звичайна (Реїо- 
Басез5 Кизси5), трапляється в лі- 
сах, степах, городах, парках то- 
що по всій території республіки; 
забарвлення шкіри в осн. сіре з 
темними плямами; має запах час- 
нику (звідси й назва). Розмножен- 
ня у березні -- травні. Розвиток 
ікри триває 7 днів, пуголовків -- 
75--110 днів. Статевозрілими ста- 
ють на 3 році життя. Викопні 
рештки Ч. відомі починаючи з 
олігоцену. Іл. див. на окремому 
аркуші до ст. Земноводні, т. 4, 
с. 160--161. М.М. Щербак. 
ЧАСОВОЯРСЬКЕ РОДОВИЩЕ 
ВОГНЕТРИВКИХ ГЛИН. Місти- 
ться у межах м. Часового Яру До- 
нец. обл. УРСР. Пл. 50 км2. Роз- 
відано 15 ділянок. Запаси пром. ка- 
тегорій вогнетривких глин-- 40,3 
млн. т (1982). Глини залягають 
у відкладах міоценового віку (див. 
Міоценова єпоха |і міоценовий 
відділ). Потужність пласта від 
0,5 до 15 км. Глиб. залягання від 
5--8 до 50--60 м. Глини мають 
низьку спікливість, високу плас- 
тичність і вогнетривкість. Родови- 
ще відоме з 19 ст. Детально розві- 
дане 1929--31. Промислову роз- 
робку його почато 1934. Глини ро- 
довища використовують у  мета- 
лург., керамічній, нафт., цем., ра- 
діотех., електронній та | інших 
галузях нромибловості, 


Суходольський. 
ЧАСО во-ярський ВОГНЕ- 
ТРИВНИЙ КОМБІНАТ -- під- 
приємство вогнетривких матеріа- 
лів промисловості. Міститься в 
м. Часовому Ярі Донецької обл. 
Комбінат утворений 1959 в резуль- 
таті об'єднання з-ду ім. С. Орджо- 
нікідзе (створений 1950 на базі 
часово-ярських з-дів по виробн. 
вогнетривів, заснованих у 90-х 
рр. 19 ст.) та рудоуправління по 


видобуванню вогнетривких глин 
і формувального піску. В складі 
комбінату (1983) б осн. цехів 


по виробн. вогнетривів, 4 рудники 
по  видобуванню вогнетривких 
глин і один по видобуванню фор- 
мувального піску та ряд допоміж- 
них цехів. Підприємство випускає 
вогнетривкі вирсби понад 24 ви- 
дів. М. І. Кульбаба. 
ЧАСТЕК (Сазіек) Славояр (1894, 
м. Пісек, тепер ЧССР -- 1920, 
Пенза) учасник боротьби за 
владу Рад на Україні. За похо- 
дженням чех. Під час 1-ї світової 
війни мобілізований до австро- 
угор. армії, потрапив у рос. по- 
лон. Після Великої Жовтн. соціа- 
лістич. революції перейшов на бік 
революц. пролетаріату Радянської 
Росії. З 1918 -- член Чехослова- 
цької комуністичної групи (секції) 
РКП(б). У травні 1918 очолював 
загін інтернаціоналістів, який бо- 
ровся проти Чехословацького кор- 
пусу заколоту 1918. З серпня 1918 
командував полком на Сх. фронті. 
З квітня 1919 очолив Управління 
по формуванню інтернац. частин 
Червоної Армії. З липня 1919 -- 
командир сформованої на Україні 
1-ї бригади інтернац. д-зії, що бра- 
ла участь у боях проти банд 
Петлюри, Зеленого, Григор'єва і 
військ Денікіна. 

ЧАСТИКОВА РИБА, частик 
промислова назва групи риб. До 
Ч. р. належать представники род. 
коропових, докуневих, шщукових, 
сомових та ін. (крім осетрових, 


оселедцевих, лососевих, тріскових 
і камбалових). Розрізняють вели- 
кий частик (напр., сазан, лящ, 
судак, щука, вирезуб) і дрібний 
частик (плітка, тараня, красно- 
пірка, верховодка, густера та 
ін. дрібні риби). З багатьох видів 
праця риб одержують части- 
кову 
ЧАСТИ НА ІЦІЛЕ -- філос. кате- 
горії, за допомогою яких пізна- 
ється цілісна сутність об'єкта на 
рівні, коли ця сутність мислено 
розчленовується на складові ча- 
стини на основі такого ж розчлену- 
вання в суспільній практиці. 
категорії ціле фіксується суть 
в органічній єдності її частин. 
категорії частина фіксуються 
компоненти, які становлять суть 
як єдине ціле. У своєму розвитко- 
і, формуванні та реалізації мож- 
ливостей сутність як абстрактна 
цілісність диференціюється на виз- 
начені частини, стає конкретною 
системою частин. Спочатку ці ча- 
стини однорідні, згодом вони наби- 
рають різних визначень, викону- 
ють різноманітні функції в пев- 
ній цілісній системі. Ч. і ц. 
взаємно покладають і зумовлюють 
одне одного. При утворенні цілого 
з частин виникають нові ЙОГО ВИЗ- 
начення, що не зводяться до меха- 
нічної суми визначень частин, але 
зумовлюються природою частин, 
їхньою кількістю і певними струк- 
турними відношеннями між ними. 
Відношення між частинами ціло- 
го в усіх галузях дійсності характе- 
ризується координацією; на пев- 
них етапах розвитку живої приро- 
ди і суспільства складаються від- 
ношення субординації між части- 
нами. Пізнання цілого з позицій 
діалектики реалізується на основі 
пізнання частин і, навпаки, піз- 
нання частин повинно спиратися 
на попереднє пізнання цілого. 
Тому мислений аналіз цілого і син- 
тез знань про частини повинні за- 
стосовуватися в їхній діалектичній 
єдності. Категорії Ч. і ц. мають 
велике методологічне значення для 
де Ор. пізнання в усіх галузях нау- 
Рі ДР Я Парнюк. 
ЧАСТИНИ МОВИ -- класи слів, 
які виділяють на основі власти- 
вих їм узагальнених лексичних 
значень, морфологічних категорій, 
синтаксичних функцій та засобів 
словотвору. Деякі Ч. м. можуть 
мати не всі, а лише окремі ознаки, 
на основі яких їх і виділяють 
в узагальнені класи. Загально- 
прийнятої класифікації Ч. м. не- 
має. Найпоширенішою є традицій- 
на система, що веде початок ще 
з античних часів і тепер включає 
десять частин мови, з них шість 
самостійних (іменник, прикмет- 
ник, числівник, займенник, діє- 
слово, прислівник), три службові 
(прийменник, сполучник, частка) 
та вигук. Такої класифікації до- 
держуються в багатьох наук. пра- 
цях та в шкільних підручниках. 
Але в науці розроблено й ін. кла- 
сифікації. За однією з них, Ч. м. 
вважають лише слова з номінатив- 
ним значенням, а також ті, що ви- 
конують роль вказівних еквіва- 
лентів цих значень (іменник, прик- 
метник, числівник, займенник, 
дієслово, прислівник), а решту 
слів визначають як частки мови 
або синтаксичні афікси. У деяких 
класифікаціях окремими Ч. м. 


249 
ЧАСТИНИ МОВИ 








Часник: | 
1 -- суцвіття стрілкую- 


чого часника (а по- 
вітряна цибулинка, б -- 
квітка); . 
2 -- цибулина і її розріз 
у стрілкуючої форми; 

3 -- цибулина іїї роз- 
різ у  'нестрілкуючов 
форми. 


Поширені на Україні 
сорти часнику (1984) 
Білоруський 
Богуславський 10 
Донецький фіолетовий 
Одеський 13 

Побєда 

Польот 

Сакський 
Старобільський 
місцевий 
Тянь-Шанський 320 
Український білий 
гуляйпільський 
Харківський 1 
Ювілейний грибовський: 


, / 
ТІ 


Х Ч/м 
Я (, " - 
и У Й упар У, 
, -. ча че 
А. В. Чебикін. Тереза. 
Ілюстрація до  ОПОВІ- 
дання О. Гончара «Мод- 
ри камінь». Гравюра су- 
хою голкою. 1975. 





250 





ЧАСТИНИ 
ОСОБЛИВОГО 
ПРИЗНАЧЕННЯ 





М. А. Частій. 





Електромеханічний зі- 
браційний частотомір: 


а -- шкала приладу; 
б -- схема приладу; 
1 -- обмотка електро- 
магніту; 


2 -- пружинне кріпиль- 
не пристосування; 


3.-- якір  електромаг- 
ніту; 
4 -- основа; 


5 -- металева пластина. 





Частуха подорожнико- 


ва: 
1 -- нижня частина: 
рослини; 

2 -- суцвіття; 

3 - квітка; 


4 -- плід. 


вважаються дієприкметники та 
дієприслівники і т. д. 
Літ.: Сучасна українська літературна 
мова. Морфологія. К., 1969; Русская 
грамматика, т. 1. М. " 1980. 

м. А. Жовтобрюх. 


ЧАСТИНИ ОСОБЛИВОГО 
ПРИЗНАЧЕННЯ (ЧОП) -- вій- 
ськово-партійні загони, створені в 
РРФСР і на Україні під час грома- 
дян. війни на основі постанови 
ЦК РКП(б) від 17.ГУ 1919 для 
боротьби проти контрреволюції. 
Формувались за типом частин 
Червоної Армії. Заг. керівництво 
ЧОП здійснював ЦК РКП(б), ана 
місцях -- парт. органи через гу- 
бернські і повітові Ради. В 1921 за 
рішенням Х з'їзду РКП(б) їх бу- 
ло включено в міліційні частини 
Червоної Армії. В 1924--25 ЧОП 
ЧАСТИНИ С 

ТИНИ СВІТУ -- найбільші 
ділянки суходолу, що територіаль- 
но включають материки або їхні 
частини разом з прилеглими остро- 
вами. Виділяють шість Ч. с.: 
Європу і Азію (утворюють один ма- 
терик -- Євразію), Америку (вклю- 
чає два материки -- Пн. і Пд. Аме- 


рику), Африку, Австралію (з 
Океанією), Антарктиду. 
ЧАСТІВКИ, частушки -- коро- 


тенькі римовані пісні. Один з най- 
поширеніших видів, народнопісен- 
ної й муз. творчості. Осн. темати- 
ка -- любовна й сімейно-побутова, 
є багато Ч. соціального характеру. 
Характерні риси: злободенність, 
гостре ідейно-тематичне спрямуван- 
ня,  документальність,  лаконіч- 
ність. Назва Ч. походить від рос. 
«частье песни», тобто нар. поезія 
швидкого ритму. На Україні Ч. 
мають ще назви -- витребеньки, 
дрібушки, триндички та ін. Вірш 
Ч. -- хореїчний, строфа дво- й 
чотирирядкова. Найпоширенішою 
є монологічна форма з однією 
парою рим. Муз. основою Ч. є 
короткі одночастинні , рідше -- дво- 


частинні мелодії. Ч. близькі до 
коломийок. М. Т. Яценко. 
ЧАСТІЙ Микола Андрійович 


(25.ПІ (7.ГУ) 1905, м. Валки, тепер 
Харків. обл.-- 18.ХІ 1962, Київ| 
-- укр. рад. співак (бас), нар. 
арт. УРСР (з 1941). У 1929 закін- 
чив Харків. муз.-драм. інститут. 
Був солістом Харків. (1927--35), 
Тбіліського  (1941--44) та Київ. 
(1935--41, 1944--58) театрів опери 
та балету. Партії: Тарас, Виборний 
(«Тарас Бульба», «Наталка Пол- 
тавка» Лисенка), Кривоніс, По- 
тоцький («Богдан Хмельницький» 
Данькевича), Сусанін («Їван Су- 
санін» Глинки), Мельник («Русал- 
ка» Даргомижського),  Цангала 
(«Даїсіь» Паліашвілі). Виступав і 
як камерний співак. Знімався у 
фільмі «Щит Джургая» (1949). 
Держ. премія СРСР, 1950. 

І. Д. Гамкало. 
ЧАСТКИ незмінні службові 
слова, що надають слову або ре- 
ченню певних семантичних або гра- 
матичних значень. Ч. не мають са- 
мостійного лексичного значення |і 
не виступають членами речення. 
В укр. мові Ч. поділяють на фра- 
зові, словотворчі та формотворчі. 
Серед фразових Ч. розрізняють 
такі групи: вказівні (ось, то, 
це), означальні (якраз, справді), 
видільні (навіть, лише, аж), при- 
єднувальні (також, ще й), питаль- 
ні (чи, хіба), власне модальні 


(мабуть, ледве чи, навряд чи), 
стверджувальні (еге, авжеж), запе- 
рочні, (не, ні) та ін. Словотворчі 
Ч. (будь-, -небудь, хтозна-, -би, 
не-, ні-) завжди виступають У скла- 
ді похідних слів (хто-небудь, 
хтозна-хто, якби, недбальство, ні- 
як). Формотворчі Ч. (хай, най-, 
-ся, -Яяк, би та ін.) деякі вчені вва- 
жають не Ч., а словотворчими 
формантами. Якщо Ч. стоять пе- 
ред словами, до яких вони відно- 
сяться, їх наз. препозитивними 
(ніде, ну й сказаві), а якщо після 
слів -- постпозитивними (ходи-но, 
ходімо-бо , сміється). 

ЧАСТКОВА ВЛАСНІСТЬ -- 
спільна власність кількох осіб, 
за якою кожний учасник має пра- 
во на певну частку. Ч. в. виникає 
внаслідок спільної праці, купівлі, 
спадкування тощо. Зміст права 
Ч. в. визначено в УРСР ст. 113 
ЦивК УРСР. Володіння, користу- 
вання і розпорядження майном 
при Ч. в. провадиться за згодою 
всіх учасників, а при відсутності 
згоди спір вирішується судом. Ви- 
трати на утримання Ч. в. (сплата 
податків, платежів) та ін. розподі- 
ляються пропорційно часткам влас- 
ників. Так само пропорційно част- 
кам розподіляються прибутки від 
спільного майна. Кожний учасник 
Ч. в. має право продажу, дару- 
вання тощо своєї частки в Ч. в. 
Решта власників має право приві- 
лейованої купівлі частки, що про- 
дається. Право на частку перехо- 
дить за спадщиною. Кожний влас- 
ник має право вимагати виділення 
своєї частки зі спільного майна. 
На засадах Ч. в. діють міжколг., 
держ.-колг. і держ.-кооп. орг-ції. 
Громадяни не можуть бути учасни- 


ками держ., кооп. чи ін. гро- 
б часткової власності. 
СТНИК Сергій Петрович 


(6 (18). МП 1874, Таврійська губ.-- 
б (19). 1906, о. Березань) -- мат- 
рос-більшовик, один з керівників 
збройного повстання на крейсері 
«Очаків». Разом з більшовиком 
М. Г. Антоненком очолював с.-д. 
орг-цію на крейсері. Під час пов- 
стання його обрали старшим офі- 
цером корабля. Був у числі най- 
ближчих помічників П. П. Шмідта, 
доклав багато зусиль, щоб активі- 
зувати розвиток повстання. За 
вироком військ. суду розстріля- 
ний разом з ін. керівниками пов- 
стання. 

ЧАСТОКІЛ -- огорожа, тин з 
кілків, жердин, паль, вбитих у 
землю близько одне від одного. 
ЧАСТОТА в теорії імовір- 
ностей відношення т|п 
кількості т появ якої-небудь по- 
діі А в даній послідовності випро- 
бувань до загальної кількості г 
випробувань. Якщо випробування 
незалежні та існує певна імовір- 
ність р появи події А в окремому 
випробуванні, то за великих чисел 
законом Ч. цієї події при необме- 
женому збільшенні кількості ви- 
пробувань наближається до імо- 
вірності р. Термін «Ч.» якоїсь 
ознаки вживають також у матем. 
статистиці на означення кількості 
елементів сукупності, яким прита- 
манна ця ознака. 

ЧАСТОТА КОЛИВАНЬ -- кіль- 
кість коливань за одиницю часу 
(лінійна Ч.) або за З2л одиниць ча- 
су (кругова або циклічна Ч.). 
Одиницею лінійної Ч. є гери. Пе- 


род коливань Т, лінійна 8 і цик- 


лічна й частоти пов'язані спів- 
відношеннями: 
-іТ, оадл/Т ша Ол). 


ЧАСТОТНИЙ СЛОВНИК -- тип 
словника, в якому наводиться ча- 
стота вживання слів, словоформ 
чи словосполучень у певній сукуп- 
ності текстів. Як правило, Ч. с. 
містять два списки: алфавітно- 
частотний і ранговий, у якому 
слова впорядковано за спадом час- 
тоти вживання і кожному надано 
порядковий номер, або ранг. Ч. с. 
почали укладати з кін. 19 ст. Вико- 
ристовують їх у стилістичних дос- 
лідженнях, для визначення лексич- 
ного мінімуму при вивченні іноз. 
мови, для вдосконалення стеногра» 
фії, для кодування мовної інфор- 
мації в ЕОМ при її автом. опра- 
цюванні, для підвищення  про- 
пускної 'здатності каналів зв'язку 
тощо. 

Літ.: Частотний словник сучасної 
української художньої прози, т. 1-- 
2. К., 1981; Перебийніс В. с Прин- 
ципи "укладання частотного словника 
української мови. «Вісник АН УРСР», 
19/11, Ме В. С. Перебийніс. 
ЧАСТОТОМІР -- прилад, яким 
вимірюють частоту коливань. 
Найпоширеніші Ч., що ними виз- 
начають частоту електр. коливань. 
До них належать Ч. електродина- 
мічні (осн. елемент -- логометр з 
коливальним контуром), електро- 
механічні вібраційні (мал.), елек- 
тронні (напр., резонансні хвилемі- 
ри -- з коливальним контуром, на- 
строюваним в резонанс з вимірю- 
ваною частотою; гетеродинні ча- 
стотоміри; частотоміри цифрові-- 
ними з великою точністю підрахо- 
вують число періодів коливань за 
певний проміжок часу, що зада- 
ється таймером) та ін. Цифрови- 
ми Ч. з різними вимірювальними 
перетворювачами можна  визна- 
чати також т-ру, вібрацію, тиск, 
деформацію тощо. Частоту мех. 
коливань вимірюють мех. і електр. 
Ч., частоту обертання валів машин 
і механізмів тахометрами. 
Діапазон частот, вимірюваних ча- 
стотомірами різних типів,-- від 
часток кгерца до десятків гіга- 
герц. 

ЧАСТУХА (АіЇзта) -- рід водя- 
них та болотяних багаторічних 
трав'янистих рослин родини часту- 
хових. Листки зібрані в прикоре- 
неву розетку. Квітки двостатеві, 
з тричленною подвійною оОцвіти- 
ною, зібрані у велике розгалуже- 
не о волотевидне суцвіття. Плід 
складний, з багатьох сім'янок, що 
сидять на злегка опуклому квітко- 
ложі. Відомо 10 видів, пошир. по 
всій земній кулі, крім Антаркти- 
ди. В СРСР -- 6 видів, з них в 
УРСР -- 3. Найпошир. Ч. подорож- 
никова (А. ріапкаєо-адиабіса); рос- 
те на берегах річок, заболочених 
луках, болотах; отруйна. 


ЧАТАЛ-ХЮЮК -- неолітичне по- 
селення в долині р. Конья на Пд. 
Анатолії (Туреччина). При розкоп- 
ках 1961--63 житл. пагорба (тель) 
пл. 13 га виявлено 12 буд. горизон- 
тів, що датуються 6500--5650 до 
н. е. Відкрито залишки будинків 
з сирцевої цегли, святилищ-хра- 
мів, оздоблених багатобарвним на- 
стінним | розписом,  глиняними 
скульптурами матері-богині та свя- 
щенних тварин. Знайдено числен- 


ні культові статуетки, прикраси 
з самородної міді та свинцю (одні 
К| найдавніших металевих виробів); 
кераміку виявлено лише у досить 
пізніх горизонтах. Жителі Ч.-Х. 
вирощували кілька видів пшениці, 
ячмінь, горох, розводили овець 
і велику рогату худобу, займалися 
полюванням. В. Г. Збенович. 
ЧАТИРДАГ, Шатро-гора -- гір- 
ський масив у центр. частині Го- 
ловного пасма Кримських гір, 
поблизу м. Алушти. Переважні 
висоти 1200--1300 м, макс.-- 

1527 м. На Зх. від Ч.- Кебітсь- 
кий перевал, на Сх.-- онгарський. 
Поверхня платоподібна. клада- 
ється переважно з вапняків. Роз- 
винутий карст; відомо 135 підзем- 
них порожнин -- печери Аянська, 
Бінбаш-Коба («Печера тисячі го- 
лів»), Суук-Коба та ін. На схи- 
лах -- ліси з бука, граба, сосни, 
на вершині -- ксерофітна рослин- 
ність. Пам'ятка природи. 

В 


. Г. Єна. 
ЧАТКАЛЬСЬКИЙ ГІРСЬКО- 
ЛІСОВИЙ ЗАПОВІДНИК 
Ташк. обл. Узб. РСР. Засн. 1947. 
Пл. 35,8 тис. га. Складається з 
двох ділянок -- Башкизилсайської 
та Майдантальської, розташова- 
них на схилах Чаткальського хр. 
«Зх. Тянь- Шань). Флора налічує 
бл. 1100 видів вищих рослин, у 
т. ч. 72 -- рідкісні й ендемічні. 





Рослинність представлена арчею 
туркестанською, полиново-лігу- 
лярієвим і злаковим лукостепом 
та луками. У фауні Ч. з.-- 109 
видів птахів, 31 вид ссавців, 10 
видів плазунів; численні -- дика 
свиня, гірський козел, козуля, ди- 
кобраз; з птахів -- беркут, чорний 
гриф та ін. По берегах р. Терек- 
Сай -- наскельні збора з ення, 
С. Линов. 
ЧАТТЕРДЖІ Суніті К Кумар (26. ХІ 
1890, Сібпур -- 29.М 1977, Каль- 
кутта) -- інд. філолог і громадсь- 
кий діяч. Закінчив Калькуттський 
окружний коледж (1913). Профе- 
сор Калькуттського ун-ту (з 1922). 
З 1969 -- президент Літ. академії 
в Делі. Осн. праці: «Походження і 
розвиток бенгальської мови» (т. 1-- 
2, 1926), «Індоарійська мова й 
гінді» (1942), «Мови та літератури 
сучасної Індії» (1963), «Балти й 
індоарійці на індоєвропейському 
фоні» (1968) та ін. Досліджував 
культурно-мовні зв'язки давніх 
індоарійців із слов'ян. та балт. 
народами. 
Тв.: Рос. перекл.-- Введение в 
индоарийское язькознание. М. Гая 
В. М. Топоров. 
ЧАУДА -- мис на Пд. Зх. Керчен- 
ського півострова. Обмежовує зі 
Сх. Феодосійську зат. На 
стратотип чаудинського горизон- 
ту -- вапняки Й піски з викопною 
фауною молюсків (див. Чаудин- 
ське море). Вони утворюють тера- 
су, підняту над р. м. на 20 м. 
Пам'ятка природи. О. В. Єна. 


ЧАУДИНСЬ КЕ МОРЕ (від Чау- 
да) -- опріснений мор. басейн, 
що існував на початку антропоге- 
нового періоду на Пд. Європи. У 
межах України м мав контури, 
близькі до сучас. Азовського ії 
Чорного морів. Ч. м. через Босфор 
сполучалося з мор. басейном, що 
виповнював западину сучас. Мар- 
мурового м., і, можливо, через 
Манич -- з Бакинським бас. (у 
межах сучас. Каспійського м. і 
Прикаспійської западини). Вапня- 
ки і піски Ч. м. трансгресивно 
(див. Трансгресія) залягають на 
відкладах від пізньопліоценових 
на Кавказі до олігоценових у Кри- 


му. Деякі дослідники відносять 
чаудинські відклади до пізнього 
пліоцену 


ЧАУСЬКИЙ ПОЛК -- адм.-тер. 
і військ. одиниця укр. козацтва на 
тер. Білорусії 1654. Див. Біло- 
руський полк. 

ЧАУШЕСКУ (Сеайзезси) Ніколає 
(н. 26.1 1918, с. Скорнічешті, повіт 
Олт) -- діяч рум. і міжнар. ко- 
муністичного руху, держ. і політ. 
діяч СРР. Н. в сел. сім'ї. З 1932 
брав участь у революц. робітн. 
русі. 1933 -- член Спілки ко- 
муністичної молоді (СКМ; засн. 
1922), член її ЦК. В 1936 вступив 
до Румунської КП (РКП). В 
1939--40 -- секретар Бухарестсь- 
кого міськ. к-ту СКМ, член Центр. 
комісії по роботі серед молоді при 


 ЦКРКП. В 1936--39 і 1940-44 -- 


в ув'язненні. В 1944--45 -- секре- 
тар ЦК СКМ. З 1945 -- канд. у 
члени ЦК РКП. В 1945--46 -- сек- 
ретар к-ту РКП 1-го сектора Буха- 


реста, 1946--48 -- секретар к-ту 
РКП обл. Добруджа, потім Ол- 
тенія. В 1948--50 -- заст. мініст- 
ра с. 1951--54 -- заст. міністра 


нац. барони, З 1952 -- член ЦК, 
з 1954 -- канд. у члени Політбю- 
ро, секретар ЦК, з 1955 -- член 
Політбюро ЦК РКП. З березня 
1965 -- 1-й секретар, злипня 1965 
-- ген. секретар ЦК РКП. З серп- 
ня 1969 -- ген. секретар РКП. З 
грудня 1967 голова Держ. 
ради. З березня 1974 -- президент 
СРР. Голова Нац. ради Фронту 
демократії і соціалістичної єд- 
ності (з 1968). Ге ой Соціалістич- 
ної Праці Республіки (1964). Ге- 
рой СРР (1971). Нагороджений ор- 
денами Леніна і Жовтневої Рево- 


люції. 
(Сраб'ее) Роджер (15.П 


ЧАФФІ 
1935, Гранд-Рапідс, шт. Мічіган -- 
27.1 1967, випробувальний полі- 
гон на мисі Кеннеді) -- астронавт 
США, лейтенант ВМС. У 1957 
закінчив ун-т Пердью у м. Ла- 
фейєтт (шт. Індіана). З 1963 -- у 
групі астронавтів. Загинув разом 
з В. Гріссомом і Е. Уайтом під час 
наземних випробувань першого 
корабля «Аполлон». Ім'ям Ч. наз- 
вано кратер на зворотному боці 
Місяця. 

ЧАЦЬКИЙ (Сгаскі) Тадеуш (28. 
МПІ 1765, с. Порицьк, тепер с. 
Павлівка Іваничівського р-ну Во- 
лин. обл.-- 8.П 1813, м. Дубно, 
тепер Ровен. обл.) -- польс. уче- 
ний і діяч у галузі освіти й куль- 
тури. Вивчав історію, економіку, 
с. г. Польщі, запропонував сей- 
мові ряд проектів госп. реформ. 
Один з організаторів Товариства 
аматорів наук у Варшаві (1800), 
Комерційного т-ва (1803). З 1803 
працював інспектором шкіл Во- 


лин., Київ. та Подільської губер- 
ній, розширив мережу нар. шкіл, 
створював ін. нові навч. заклади. 
Разом з Г. Коллонтаєм засн. 
Кременецький ліцей. Осн. праці: 
«Про литовські і польські закони» 
(1800--01), «Про назву ,,Украї- 
на" і зародження козацтва» (1301), 
«Чи римські закони були осно- 
вою польських законіни» (1809). 
В. Далавурак. 
ЧАШЕЧКА квітки -- зовнішнє 
коло листочків (чашолистків) под- 
війної оцвітини квітки. Чашо- 
листки бувають зрощені чи незро- 
щені, звичайно зелені. Ч. к. за- 
хищає внутр. частини квітки. 
У багатьох рослин Ч. к. зали- 
шається Й при плодах  (напр., 
у яблуні, груші), іноді розроста- 
ється і бере участь в утворенні 
плода або перетворюється на во- 
лоски, чубчики, гачечки, що сприя- 
ють розповсюдженню насіння. У 
деяких рослин (напр., у гортен- 
зії, вересу) Ч. к. яскраво забарвле- 
на і виконує функції недорозвине- 
ного віночка квітки. 
ЧАШНИКИ, калікстинці, подо- 
бої, утраквісти представники 
поміркованого крила в гуситсь- 
кому революційному русі 1-ї пол. 
15 ст. в Чехії. Виражали інтереси 
середніх верств міськ. населення, 
дрібних і частини великих чес. 
феодалів. У своїй програмі (Празь- 
кі статті 1420) вимагали права 
причащання всіх віруючих не тіль- 
ки хлібом, а й вином (останнє в 
католицькій церкві привілей 
духівництва), прагнули до лікві- 
дації в Чехії засилля нім. феода- 
лів, домагалися секуляризації 
церк. земель, свободи проповіді 
в дусі гусизму (див. Я. Гус). В 
1433 Ч. пішли на згоду з феод.- 
католицьким табором, виступили 
проти таборитів, завдавши Їм 
поразки в бою під Ліпанами (1434). 
З. І. Мухіна. 
ЧАЮПІ (Саїирі; впраож; прізв.-- 
Чако, пізніше Зако) Андон 
(27. ШІ 1866, с. Шепері -- 11.МП 
1930, Ель-Мата ія, околиця Каїра, 
Єгипет) -- алб. поет. Діяч нац. 
Відродження. Більшу частину 
життя прожив у Каїрі. Літ, діяль- 
ність почав у кін. 90-х рр. Поетич- 
на зб. «Батько Томорі» (1902) ут- 
вердила тенденції критичного реа- 
лізму в алб. поезії. У віршах «Єги- 
пет», «Липень», «Албанець» за- 
кликав до збройного повстання 
проти тур. поневолювачів. У сати- 
ричних творах гостро критикував 
феод. лад в Албанії, алб. політи- 
ків, що допомагали іноз. загарбни- 
кам гнобити свій народ (памфлет 
«Салонікський клуб», 1909), бурж. 
порядки в Єгипті, показував страж- 
дання трудящих. Автор драми про 
Скандербега «Герой землі», коме- 
дії «Після смерті» (опубл. 1937), 


251 





ЧАЮПІ 





С.П. Частник. 





Н. Чаушеску. 





г 
« 
В 


Р. Чаффі. 





Чатирдаг. 





ЧВЕРТКО 


252 





І. 1. Чебаненко. 


В. Я. Чебаник. 


Ліногравюра. 





Шорт- 
рет Г. С. Сковороди. 


1972. 


зб. віршів «Старий завіт» (опубл. 
1957). Перекладав байки Ж. Ла- 
фонтена, поезії Г. Гейне, інд. пое- 
зію («Квіти гінді», 1922). 

Тв.: Рос. перек л.-- Стихотворе- 
ния. М., 1955. 

ЧВЕРТКО Анатолій Іванович 
Гн. 21.П (6.ПІ) 1914, с. Вороніж, 
тепер смт Шосткинського р-ну 
Сумської обл.| -- укр. рад. вче- 
ний у галузі механізації та авто- 
матизації зварювальних процесів, 
доктор тех. наук (з 1975). Член 
КПРС з 1961. Закінчив (1941) Ки- 
їв. індустріальний (тепер політех.) 
ін-т, працюзав на з-дах Києва і 
Новосибірська. З 1946 -- в Ін-ті 
електрозварювання ім. Є. О. Пато- 
на АН УРСР (з 1959 -- нач. До- 
слідного  конструкторсько-техно- 
логічного бюро ін-ту). Праці з роз- 
робки устаткування для механі- 
зованого й м оавтоматичного  зва- 
рювання і наплавлення, а також 
устаткування для спец. електро- 
металургії. Нагороджений  орде- 
ном Дружби народів, медалями. 
Держ. премія УРСР, 1980. 
ЧЕБАН Тамара Савеліївна (н. 
9 (22).Х 1914, с. Березложі, тепер 
Оргєєвського р-ну Молд. РСРІ| -- 
молд. рад. співачка (сопрано) і 
муз.-громадський діяч, нар. арт. 
СРСР (з 1960). Член КПРС з 1953. 
В 1946 закінчила Кишинівську 
консерваторію. В 1944--51 -- солі- 
стка Молд. радіо; 1951--73 висту- 
пала з оркестром молд. нар. інст- 
рументів «Флуєраш». З 1973-- 
викладач Кишинівського ін-ту ми- 
стецтв. Почесний голова Муз.-хо- 
рового т-ва Молд. РСР (з 1973). 


Нагороджена орденом Леніна, 
іншими орденами. Держ. премія 
СРСР, 1950. 


ЧЕБАНЕНКО Іван Ілліч (н. 31.ПІ 
1925, с. Матвіївка, тепер підпоряд- 
коване Центр. райраді м. Микола- 
єва УРСР) -- укр. рад. геолог, 
акад. АН УРСР (з 1982). Член 
КПРС з 1962. Закінчив Одес. ун-т 
(1953). З 1957 -- наук. співробіт- 
ник Ін-ту геол. наук АН УРСР 
(1972--73 і 1977--80 -- заст. дирек- 
тора). Наук. праці -- з питань 
методології геотектонічних дослід- 
жень, заг. геології, теор. і регіо- 
нальної тектоніки, зокрема з про- 
блем планетарних деформацій 
земної кори, методики пошуків 
родовищ корисних копалин. 
Один з перших виявив геом. за- 
кономірності просторового розмі- 
щення глибинних розломів земної 
кори, вказав на їхнє значення у 
формуванні регіональних  текто- 
нічних структур і розміщенні ро- 
довищ корисних копалин. 

М. 1. Трипольська. 
ЧЕБАНИК Василь Якович (н. 
9З.УПІ 1933, с. Клішківці, тепер 
Хотинського р-ну Чернів. обл.) -- 
укр. рад. графік, засл. діяч мист. 
УРСР (з 1979). Член КПРС з 1967. 
В 1957--63 навчався в Київ. ху- 
дож. ін-ті у В. Касіяна та І. Пле- 
щинського. Автор ілюстрацій та 
оформлень до драми «Камінний 
господар» Лесі Українки (1965), 
до збірки сонетів У. Шекспіра 
(1966), зб. «П'єси» О. Корнійчу- 
ка (1969), поеми «Нічні роздуми 
старого майстра» М. Бажана, ро- 
ману «Собор Паризької богомате- 
рі» В. Гюго (два останні -- 1976), 
зб. поезій «Вічно молодий» (1982); 
худож. листівок-портретів «Кла- 
сики | української літератури» 


(1966) та ін. З 1962 викладає в 
Київ. худож. ін-ті (з 1980 -- про- 
фесор). 

ЧЕБИКІН Андрій Володимирович 
(н. 14.ГУ 1946, м. Гайсин Вінн. 
обл.) -- укр. рад. графік, засл. 
діяч мист. УРСР (з 1979). Член 
КПРС з 1975. В 1964--70 навчав- 
ся в Київ. худож. ін-ті у І. Селі- 
ванова. Твори: серії -- «Десять 
днів, що потрясли світ» (1970, за 
мотивами книги Дж. Ріда), «Сол- 
датські будні» (1972--73), «Кос- 


мічні  офорти» (1976), «Мир» 
(1978), «Всесвіт» (1979--80); ілю- 
страції до зб. поезій «Кредо» 


Б. Олійника (1977) та вірша «Ка- 
менярі» І. Франка (1981--82). З 
1970 викладає в Київ. худож. 
ін-ті (з 1980 -- професор). Премія 


Ленінського комсомолу, 1977. Іл. 
с. 249. 
ЧЕБИШОВ  Пафнутій | Львович 


Г14 (26).У 1821, с. Окатово, тепер 
Жуковського р-ну Калуз. обл.-- 
26.ХІ (8.ХП) 1894, Петербургі-- 
рос. математик і механік, акад. 
Петерб. АН (з 1856). Закінчив 
(1841) Моск. ун-т. У 1847--82 пра- 
цював у Петерб. ун-ті (з 1850 -- 
професор). Ч. -- засновник петерб. 
матем. наукової школи. Поряд з 
В. Я. Буняковським і М. В. Ост- 
роградським Ч. відіграв важливу 
роль у піднесенні наук. рівня вик- 
додання математики у вищій шко- 
. Осн. наук. праці Ч. присвяче- 
Чі імовірностей теорії та мате- 
матичній статистиці, арифме- 
тиці й чисел теорії, матем. ана- 
лізу, аналітичній механіці, зо- 
крема синтезу механізмів. В тео- 
рії імовірностей Ч. довів великих 
чисел закон для незалежних виптад- 
кових величин з обмеженою дис- 
персією, подав т. з. метод моментів 
для центральної граничної тео- 
реми тощо. В теорії чисел встано- 
вив закономірності розподілу про- 
стих чисел, наближень ірраціо- 
нальних чисел раціональними (що 
зіграло важливу роль У, озвитку 
теорії  діофантових лижень) 
тощо. Праці Ч. з клем аналізу 
стосуються гол. чин. інтеграль- 
ного | числення, ортогональних 
функцій та параболічної інтерпо- 
ляції. Ч.-- засновник конструк- 
тивної функцій теорії, осн. скла- 
дова частина якої -- теорія най- 
кращого наближення функцій. 
Розробляв питання синтезу шар- 
нірних механізмів. В 1944 АН 
СРСР встановила премію ім. П. Л. 
Чебишова. 
Тв.: Полное собрание сочинений, т. 
1-5, М.-Л., 1944--51. 
Літ.: Гнеденко Б.В. Пасоцу ли Льво- 
вич Чебьшев. В кн.: Люди русской 
науки. М., 1961. 
ЧЕБОКСАРИ столиця Чув. 
АРСР. Розташовані на правому 
березі Волги. Залізнична станція, 
вузол автомоб. шляхів, річковий 
порт. Аеропорт. 364 тис. ж. (1983). 
Поділяються на 3 міські райони. 
Відомі з 1469, з 1555 -- й ортеця 
Рос. д-ви. Рад. владу встановле- 
но 30.Х (12.ХГ) 1917. З 1920 Ч.-- 
центр Чув. а. юо., з 1925 -- столиця 
Чув. АРСР. Ч.-- значний пром. 
та культур. центр республіки. Про- 
відні галузі пром-сті -- машино- 
будування  (з-ди: промислових 
тракторів, агрегатний, маш.-буд.,. 
електроапаратний, електровимі- 
рювальних приладів) і легка (ба- 
вовняний комбінат, панчішно-три- 


котажна,  стрічкоткацька  ф-ки, 
швейне об! "єднання «Світанок »). Се- 
ред ін. підприємств -- виробничі 
об'єднання «Промприлад» та «Чу- 
вашмеблі». Виробництво будівель- 
них матеріалів. 2 ТЕЦ. Чебок- 
сарська ГЕС. В Ч.-- Чуваський 
університет, пед. та с.-г. ін-ти, 
філіал Моск. кооперативного 
ін-ту, 15 серед. спец. навч. закла- 
дів, ряд наук. установ. Краєзнав- 
чий музей (філіали -- музеї В. І. 
Чапаєва, літературний), художня 
галерея, 5 театрів (чуваські драм. 
та муз., рос. драм., юного гляда- 
ча, ляльковий), філармонія. В с. 
а (тепер у межах міста) 
В. І. Чапаєв. Іл. див. с. 346. 
ЧЕБОТАРЬОВ Дмитро Федоро- 
вич |н. 4 (17).ІХ 1908, Київ)-- укр. 
рад.  терапевт-геронтолог, акад. 
АМН СРСР (з 1966). Член КПРС 
з 1962. Закінчив Київ. мед. ін-т 
(1933). 3 1934 працював у 2-му Ки- 
їв. мед. ін-ті; 1945--52 -- співро- 
бітник Їн-ту клінічної фізіології 
АН УРСР, 1952-54 -- Українсь- 
кого н.-д. ін-ту клінічної медицини 
їм. М. Д. Стражеска; 1955--61 -- 
професор Київ. ін-ту  удоскона- 
лення лікарів; з 1961 очолює /н- 
ститут геронтології АМН СРСР. 
Праці Ч. присвячені вивченню за- 
хворювань  шлунково-кишкового 
тракту, стану внутр. органів у 
вагітних (зокрема, при токсикозах 
вагітності), питанням  геронтоло- 
гії, зокрема геріатрії. тощо. Наго- 
роджений орденом Жовтневої Ре- 
волюції, З орденами Трудового 
Червоного Прапора, медалями. 
ЧЕБОТАРЬОВ Євген Юхимович 
(н. 24. ХП 1918, м. Азов, тепер 
Ростов. обл.) -- укр. рад. радіобіо- 
лог, доктор мед. наук (з 1967), 
засл. діяч науки УРСР (з 1978). 
Член КПРС з 1945. В 1942 за- 
кінчив  Дагестанський мед. ін-т 
(м. Махачкала). В 1945--53 працю- 
вав в Ін-ті експериментальної біо- 


логії та патології МОЗ УРСР, 
1953--69 -- Інституті фізіології 
ім. О. О. Богомольця АН УРСР, 
з 1974 -- в Інституті проблем 


онкології АН УРСР. Осн. праці 
присвячені вивченню біол. дії 
швидких нейтронів, захисту і від- 
новленню при грроменевих уражен- 
нях, радіаційному канцерогенезу. 
М.О. Дружина. 
ЧЕБОТАРЬОВ Микола Григоро- 
вич |З (15).М1 1894, м. Кам'янець- 
Подільський, тепер Хмельн. обл.-- 
2.МІП 1947, Москва| -- рад. мате- 
матик, чл.-кор. АН СРСР (з 1929), 
засл. діяч науки РРФСР (з 1943). 
Закінчив (1916) Київ. ун-т. Пра- 
цював 1921--27 у вузах Одеси. 
З 1928 -- професор Казанського 
ун-ту. Осн. наук. праці присвяче- 
ні сучас. алгебрі. Ч. встановив кри- 
терії, при яких корені трансцен- 
дентних рівнянь дійсні, удоскона- 
лив доведення теореми Кронеке- 
ра -- Вебера, розв'язав преблему 
Фробеніуса; праці його стосуються 
також Галуа теорії (проблема ре- 
зольвент),  діофантових  набли- 
жень тощо. Нагороджений орденом 
Леніна, ін. орденами, медалями. 
Держ. премія СРСР, 1948. 
ЧЕБРЕЦЬ (Трути5з) -- рід напів- 
кущів родини губоцвттих. Стебла 


(стовбурці) численні, здерев 'Я- 
нілі, повзучі. Листки цілокраї, 
вкриті  крапчастими  залозками, 


пахучі. Квітки дрібні білі, рожеві, 
зібрані в головчасті суцвіття або 


розміщені кільцями в пазухах лист- 
ків на кінці пагонів. Плід з чоти- 
рьох горішків. Бл. 400 видів, 
пошир. в Європі, Азії, Пн. та Пн.- 
Сх. Африці й Пн. "Америці. В 
СРСР -- бл. 150 видів, з них на 
Україні -- 36. Найпошир. на Укра- 
їні є Ч. широколистий (ТЬ. Іабі- 
Рой иц5, син. ТП. ппагесваШапи5) іЧ. 
звичайний, боровий, повзучий (ТП. 
зегруПиту). Усі Ч. -- ароматичні 
рослини, містять ефірні олії, які 
використовують у фармацевтичній, 
парфюмерній ї харчовій  промис- 
ловості. Іл. с. 

ЧЕБРИКОВ Віктор Михайлович 
(н. 27.Х 1923, м. Катеринослав, 
тепер Дніпропетровськ) рад. 
державний і парт. діяч, генерал 
армії (1983). Член КПРС з 1944. 
Закінчив Дніпроп. металург. ін-т 
(1950). В 1941--46 -- в Радянській 


Армії, учасник Великої Вітчизн. 
війни. З 1951 -- на парт. роботі. 
В 1958--59 -- другий секретар, 


1961--63 -- перший секретар Дні- 
проп. міськкому, 1964--65 -- сек- 
ретар, 1965--67 -- другий секре- 
тар Дніпроп. обкому Компартії 
України. З 1967 -- в апараті Б 
при Раді Міністрів СРСР. З 1968 
-- заступник, з 1982 -- перший за- 
ступник голови КДБ СРСР, з 
грудня 1982 -- голова КДБ СРСР. 
З 1971 -- кандидат у члени ЦК 
КПРС, з 1981 -- член ЦК КПРС. 
3 1983 -- кандидат у члени Політ- 
бюро ЦК КПРС. Депутат Верхов- 
ної Ради СРСР 9--11-го скликань. 
Нагороджений 2 орденами Леніна, 
орденом Жовтневої Революції, ор- 
деном Червоного Прапора, орде- 
ном Олександра Невського, 3 ор- 
денами Трудового Червоного Пра- 


пора, медалями. Держ. премія 
СРСР, 1980. 

ЧЕГЛИК,  чеглок, підсоколик 
(Каїсо зибЬшіео) -- хижий птах 
роду сокіл. 


Довж. до 35 см, маса до 250 г. 
Оперення верху тіла сизо-буре, 
низу -- білувате з поздовжніми 
темно-бурими пістрявинами. Біля 
кутів рота -- темні «вуса». Пошире- 
ний в Євразії та Пн. Африці. В 
УРСР гніздиться скрізь, крім 
степових безлісних районів. Пе- 
релітний птах, зимує на Пд. Аф- 
рики й Азії. Живиться дрібними 
птахами і комахами, яких ловить 
на льоту. Гнізда влаштовує на 
високих деревах. Кладка з 2--4 


(іноді більше) яєць наприкінці 
квітня -- в травні, насиджує сам- 
ка 28 діб. Іл. с. . 

ЧЕГРАВА  (Нудгоргояпе) -- рід 


птахів род. мартинових ряду мар- 
тиноподібних. Єдиним представ- 
ником роду є звичайна 
(Н. ізспевгама). Довж. бл. 50 см, 
маса 650 г. Оперення біле, верх го- 
лови -- чорний, Дзьоб довгий, міц- 
ний, червоного кольору. Поширена 
в Серед. і Пд, Європі та Азії, Ав- 
стралії і Пн. Америці. В УРСР 
гніздиться на о-вах Чорного м. 
між ШДніпровсько-Бузьким  лима- 
ном і Кримом. Оселяється коло- 
ніями. Гніздо -- невелика ямка. 
Кладка з 2--3 яєць у першій поло- 
вині травня; насиджують обидва 
птахи пари 20--22 дн Живиться 
в осн. бою. Іл 
а То іл У до Джеймс (20.Х 
1891, Манчестер -- 24.МП 1974, 
Кембрідж) --англ. фізик, чл. Лон- 
дон. королівського т-ва (з 1927). 
Закінчив, Манчестерський і Кем- 


бріджський  ун-ти. В  1943--45 
очолював групу вчених, що пра- 
цювала в Лос-Аламосі (США) над 
проектом атомної бомби. З 1948 -- 
директор коледжу Гонвілл і Кіз 
Кембріджського ун-ту. Осн. пра- 
ці -- з фізики атомного ядра. 
Разом з Е. Резерфордом вивчав 
штучне перетворення хім. елемен- 
тів під діянням альфа-частинок. 
Експериментально довів (1920) 
рівність заряду ядра порядково- 
му номеру елемента. Відкрив 
(1932) нейтрон, вперше встановив 
значення його маси. Разом з англ. 
фізиком М. Гольдгабером (н. 1911) 
вперше вивчив (1934) ядерний фо- 
тоефект (див. Фотоядерні реак- 
ції). Нобелівська премія, 1935. 
ЧЕДЖУДО, Чечжудо - острів у 
пн. частині Сх.-Китайського м. 
Від Корейського п-ова відокрем- 
лений прот. Чеджу. Тер. Пд. Ко- 
реї. Пл. 1850 км?. Рельєф пере- 
важно гірський, вис. до 1950 м 
(вулкан Халласан). Клімат суб- 
тропічний, мусонний. Поширені 
широколистяні та хвойні ліси. 
Вирощують рис, ячмінь, пшеницю. 
Рибальство. Гол. місто -- Чеджу. 
ЧЕЙЗ (СбБа5е) Стюарт (н. 8.ПІ 
1888, Сомерсуерт, Нью-Гемпшір) 
-- амер. бурж. економіст, один з 
представників кейнсіанства. Ос- 
віту здобув у Массачусетському 
технологічному ін-ті (1907--08) і 
Гарвардському ун-ті (1910). У 
праці «Трагедія марнотратства» 
(1925) Ч. навів значний фактичний 
матеріал, що характеризує марні 
витрати продуктивних сил суспіль- 
ства в умовах капіталізму. Ви- 
ступив з апологетичною теорією 
«мішаної економіки», що обстоює 
державно-монополістичний капіта- 


лізм. 
ЧЕЙН (Сраіп) Ернст Боріс (19.УІ 
1906, Берлін -- 1979)-- англ. біо- 
хімік, член Лондонського коро- 
лівського товариства (з 1949). За- 
кінчив Берлінський ун-т (1930). 
В 1933 емігрував до Великобрита- 
нії. Працював в Їн-ті біохімії в 
Кембріджі (1933--35), в Оксфорд» 
ському ун-ті (1935--48). З 1948 
директор Міжнар. центру хім. 
мікробіології в Римі; 1950--61 -- 
там же професор біохімії та на п 
директор. З 1961 -- професор 
хімії Лондонського ун-ту. раці 
по вивченню мікробних антибак- 
теріальних речовин, механізму дії 
інсуліну, розробці технології мі- 
кробіол. виробництва тощо. В 1939 
очолив роботи по виділенню й очи- 
щенню пеніциліну, встановив його 
хім. будову. Іноз. член АН СРСР 
(з 1976). Нобелівська премія, 
1945 (разом з А. Флемінгом та 
Г. Флорі). 

ЧЕК (англ. сресКк, средие) -- 1) 
Складений за встановленою фор- 
мою грошовий документ, який 
містить письмове розпорядження 


власника рахунку (чекодавця) 
кредитній установі, що його об- 
слуговує, сплатити певну суму 


грошей чекодержателеві; вид цін- 
ного паперу. 2) Талон каси, який 
стверджує сплату (певної суми 
за товар або надання послуги. 
ЧЕКАЛІН Олександр Павлович 
(25.П1 1925, с. Пєсковатське, тепер 
Суворовського р-ну Тульської 
обл.-- 6.ХІ 1941, м. Лихвін, тепер 
м. Чекалін) юний партизан, 
Герой Радянського Союзу (1942). 
Член ВЛКСМ з 1939. З пер- 


ших днів війни перебував у вини- 
щувальному загоні, потім у парти- 
зан. загоні; був розвідником. 4 
листопаді 1941 тяжко хворого Ч. 
партизани доставили до рідного 
села, де його виказав зрадник. 
Страчений на площі м. Лихвіна. 
В 1958 в м. Чекаліні героєві вста- 
новлено пам'ятник. 

ЧЕКАН (бЗахісоіа) -- рід птахів 
род. дроздових. Довж. 12--20 см, 
маса 12--16 г. Ноги відносно ви- 
сокі, хвіст короткий, заокругле- 
ний. 4 види, поширені в Євразії та 
Африці; всі гніздяться на тер. 
СРСР, ут.ч. в УРСР -- 2 види: Ч. 
лучний (5. гибеїга) та Ч. чор- 
ноголовий (5. богдцака). Пе- 
релітні. Зустрічаються здебільшо- 
го на луках, порослих чагарника- 
ми. Гнізда мостять на землі. Клад- 
ка з 5--6 яєць в кінці травня; 
нАоидж самка 12--13 див Жи- 
виться Ч. комахами. ІЇл, с. 256. 
ЧЕКАНАУСКАС Вітаутас  Аль- 
гірдо (н. 13.М 1930, Щяуляй) -- 
лит. рад. архітектор, нар. арх. 
СРСР (з 1975), чл.-кор. АМ (з 
1979). У 1955 закінчив Худож. 
ін-т Лит. РСР у Вільнюсі. Твори: 
Палац виставок (1967), житловий 
район Лаздінай (1967--79, у спів- 
авторстві, обидва -- у Вільнюсі). 
Ленінська премія, 1974. Іл. див. 
с. 256 і на окр. аркуші до ст. 4р- 
хітектура, т. 1, с. 224--225. 
ЧЕКАНОВСЬКИЙ Олександр 
Лаврентійович Г|12 (24).П 1835, 
м. Кременець, тепер Терноп. обл. 
УРСР -- 18 (30)Х 1876, Петер- 
бург) -- рос. геолог і географ, дос- 
лідник Сх. Сибіру. Вчився в Київ. 
ун-ті, з 1855 -- в Юр! євському 
(тепер Тартуський) ун-ті. За участь 
у польському повстанні 1863--64 
був засланий до Сибіру, де прожив 
до 1876. Провадив геол. досліджен- 
ня Пд. Іркутської губ., пониззя 
Лени та Оленьоку, відкрив родо- 
вища кам. вугілля й графіту у 
бас. Нижньої Тунгуски. Склав 
геол. карти досліджуваних районів. 
Ім'ям Ч. названо гірський кряж 
в Якут. АРСР, викопні рослини. 
ЧЕКАНЮК Андрій Терентійович 
Гн. 16 (29).Х 1906, с. Кам'ян- 
ка, тепер Липовецького району 
Вінн. обл.) -- укр. рад. історик, 
громад. діяч, член-кор. АН УРСР 
б 1964), професор (з 1964), засл. 
працівник вищої школи УРСР (з 
1976). Член КПРС з 1928. Н. в 
сім'ї селянина-бідняка. В 1925-- 
34 -- на комсомольській, профспіл- 
ковій та парт. роботі. 


в Києві. В 1937--38 -- зав. відді- 
лом, 1938--43 -- відповідальний 
редактор газ. «Комуніст» -- «Ра- 
дянська Україна». Учасник Вели- 
кої Вітчизн. війни. В  1943--46 
працював у ЦК КП(б)У. В 1946-- 
73 -- ректор ВИШ при ЦК комнар" 
тії України. 

Автор ряду праць з історії партії. 
На ХІУ--ХУІ з'їздах КП(б)У 
обирався кандидатом у члени ЦК, 
на ХУП--ХХІУ з'їздах -- членом 
ЦК Компартії України. Депутат 
Верховної Ради УРСР 1-го скли- 
кання. Нагороджений двома орде- 
нами Леніна, ін. орденами. 
ЧЕКАНЮК Вілен 9 Андрійович 
(н. 12.Х 1932, м. Жмеринка Вінн. 
обл.) -- укр. радянський живопи- 
сець, народний художник УРСР 
(з 1982). Син А. Т. Чеканюка. 
Член КПРС з 1967. В 1952-- 








ЧЕКАНЮК 


Д.Ф. Чеботарьов. 


В. М. Чебриков. 


В 1934--37 шо. 
вчився в Ін-ті червоної професури " 





О. П. Чекалін. 





В. А. Чеканаускас. 


254 
ЧЕКАНЬОВ 





О. П. Чекмарьов. 





А. В. Чекунов. 





Ф. Л. Челаковський. 


28 навчався в Київ. художньому 
ін-ті у В. Пузиркова, М. Хмелька 
і С. Григор'єва. Твори: «Перший 
комсомольський осередок на селі» 
(19538), «З роботи», «Перше зна- 
йомство» (обидва -- 1960), «Ранок 
Сибіру» (1963), «Китобої» (1966), 
«За землю» (1967), «Кармалюк» 
(1969), «Зенітники. В'єтнам» (1970 
--71), «Партизани» (1975), «Арсе- 
нальці» (1982) та ін. Викладає в 
Київ. худож. ін-ті (1959--67 і з 
1972). Іл. с. я 
ЧЕКАНЬОВ Костянтин Іванович 
(н. 8.1 1931, с. Андріївка, тепер 
са Бердянського р-ну Запоріз. 
обл.) -- укр. рад. скульптор, засл. 
художник УРСР (з 1976). В 1956 
закінчив Дніпроп. художнє уч-ще, 
1962 -- Харків. художній ін-т. 
Твори: «Агроном» (1962), «Моряк» 
(1964), «Полудень» (1968), «Буді- 
вельниці» (1969), «Монтажник» 
(1974, у співавт.); пам'ятники сту- 
дентам-медикам, які полягли в 
боротьбі проти фашистів (1970, 
у співавт.), Г. І. Петровському 
(1976), обидва о у здашропенрове 
ську, та ін. Іл. с. 
ЧЕКМАРЬОВ родний Петро- 
вич |З0.УПП (12.ІХ) 1902, с. Ве- 
лика Знам'янка, тепер "Василів- 
ського р-ну Запоріз. обл.-- 11.ПІ 
1975, Дніпропетровськ | -- укр. 
рад. вчений у галузі обробки ме- 
талів тиском, акад. АН СРСР (з 
1968), акад. АН УРСР (з 1948), 
Герой Соціалістичної Праці (1972), 
засл. діяч науки і техніки УРСР 
(з 1962). Член КПРС з 1945. За- 
кінчив (1927) Дніпроп. гірничий 
інститут. Працював (1925--30) на 
Дніпроп. металург. з-ді ім. Г. І. 
Петровського. З 1930 -- у Дні- 
проп. металург. ін-ті (з 1931 -- зав. 
кафедрою обробки металів тиском). 
Одночасно (1948-- 70) -- зав. від- 
ділом Ін-ту чорної металургії АН 
УРСР (тепер М-ва чорної металур- 
гії СРСР). Наук. дослідження 
стосуються розробки основ прокат- 
ки металів, рейкового, трубо-, сор- 
то- і листопрокатного виробн. На- 
городжений орденом Леніна, ін. 
орденами, медалями. Держ. пре- 
мія СРСР, 1941, 1949. Держ. пре- 
мія УРСР, 1970. 
Тв.: Рельсь. Их служба, качество и 
производство. Х.--К., 1934; Точная 
прокатка. К., 1952; Прокатка зконо- 
мичньжх профилей. к., 1963. 
Літ.: Шаповал Ї. М. Олександр Чек- 
марьов. К., 1981. 
ЧЕКУНОВ Анатолій Васильович 
і 24.11 1932, м. Харків) -- укр 
геофізик, акад. АН УРСР 
б 979). Член КПРС з 1973. За- 
кінчив Київ. ун-т (1954). У 1957-- 
59 працював у н.-д. секторі цього 
ун-ту. З 1959 -- наук. співробітник 
Ін-ту геол. наук АН УРСР. З 
1960 працює в Їн-ті геофізики АН 
УРСР (з 1973 -- зав. відділом, 
з 1976 -- директор ін-ту). Дослід- 
жував глибинну будову Пд. Європ. 
частини СРСР. Ч.-- один з ініціа- 
торів застосування методу глибин- 
ного сейсмічного зондування на 
Україні. Праці -- з тектоніки та 
глибинної будови й еволюції зем- 
ної кори. Нагороджений орденом 
Трудового Червоного Прапора, 
медалями. Премія ім. В. І. Вер- 
надського АН УРСР, 1976. 

О. м: Харитонов. 
ЧЕЛАКОВСЬКИЙ  (Сеіако»зКку) 
Франтішек Ладіслав (7.ПІ 1799, 
м. Страконіце -- 5.МП 1852, Пра- 


га) -- чес. поет і фольклорист. 
Навчався в Карловому ун-ті (Пра- 
га), В 1842--52 -- професор сла- 
вістики в ун-тах Вроцлава і Пра- 
ги. Автор збірок «Різні вірші» 
(1822), «Відгомін російських пі- 
сень» (1829), «Відгомін чеських 
пісень» (1839), філос.-дидактич- 
ної поеми «Стопелюсткова троян- 
да» (1840). Виступав за дружбу 
слов'ян. народів, розвиток їхніх 
культур. Зібрав, переклав і видав 
«Слов'янські національні пісні» 
(т. 1--3, 1822--27), серед яких 
15 укр., «Литовські національні 
пісні» (1827), «Мудрість слов'ян- 
ських народів у прислів'ях» (1852). 
Перекладав твори рос. поетів. 
Перший чес. перекладач укр. л-ри 
(1833 -- пісня Наталки Полтавки 
з однойменної п'єси І. Котляревсь- 
кого, 1842 -- добірка з 10 віршів 
(А. Метлинський, М. Костомаров, 
О. Шпигоцький, М. Щашкевич, 
Л. Боровиковський)). Твори Ч. 
перекладав укр. мовою А. Метлин- 
ський («Думки і пісні та ще дещо», 


1839). 
Тв.: Укр. перекл.- ГВірші). 
В кн. Могила А., Галка І. Поезії. 
К., 1972; (Вірші). В кн.: Чеська пое- 
зія. Антологія. к:, 1964; Рос. пе- 
рек л.-- |Вірші). В кн.: Антология 
чешодой позани ХІХ-ХХ  веков, 
ЕСЧА В. К. Житник. 
ЧЕЛ СТА Ж сеїд5ба, від се- 
Ісзге -- небесний) -- платівковий 
ударно-клавішний муз.  інстру- 


мент. Виготовлена 1836 паризькою 
фірмою О. Мюстель. Має форму 
невеликого піаніно, механізм типу 
фортепіанного і набір металевих 
хроматично настроєних платівок 
або трубок (діапазон: «до» першої 
-- «до» п'ятої октав), розміщених 
на коробчастих резонаторах. Зву- 
чання ніжне, подібне до звучання 
дзвіночків. Використовують в ор- 
кестрі. Іл. с. 

ЧЕЛИЩЕВ Петро Іванович (14 
(25). МП 1745--25.41Х (7.Х) 1811) 
-- рос. просвітитель. З дворян. 
Навчався у Лейпцігському ун-ті 
разом з О. М. Радищевим. Кате- 
рина ЇЇ деякий час вважала Ч. 
автором «Подорожі з Петербурга 
в Москву», написаної О. М. Ради- 
щевим. Під час поїздки по губер- 
ніях 1791 Ч. вів дорожній щоден- 
ник (журнал), опублікований 1886 
в Петербурзі під назвою «Подо- 
рож по Півночі Росії 1791 року». 
Щоденник включає статистичний, 
істор. та етногр. матеріали про рос. 
Північ кін. 18 ст., критику само- 
державно-кріпосницького ладу в 

дусі рос. просвітительства. 

ЧЕЛЛІНІ (Сейіпі) Бенвенуто 
(3.ХІ 1500, Флоренція -- 13.П 
1571, там же) -- італ. скульптор, 
ювелір і письменник. Працював у 
Флоренції, Пізі, Болоньї, Вене- 


ції, Римі (1532-40), Парижі та 
Фонтенбло при шгдворі  Франціс- 
ка І (1540--45). Твори: «Персей» 


(1545--54), портрет Козімо Меді- 
чі (1545--48), рельєфи, ювелірні 
вироби та ін. Автор трактатів про 
ювелірне мистецтво, скульптуру; 
автобіографії Г«Життя Бенвенуто, 
сина маєстро Джованні Челліні, 
флорентинця, написане ним самим 
у Флоренції» (рос. переклад, 2-е 
вид., 1958)). Іл. с. 259. 

ЧЕЛНОКОВ Микола Васильович 
Г(26.ГУ (9.У) 1906, м. Іркутськ -- 
16.М1І 1974, Москва) -- радянський 
льотчик, генерал-майор авіації 
(1949), двічі Герой Радянського 


Союзу (1942, 1944). Член КПРС 
з 1940. В Рад. Армії з 1928. Учас- 
ник рад.-фінл. війни  1939--40, 
Під час Великої Вітчизн. війни 
1941--45 як командир ескадрильї, 
гвард.  штурмового  авіаполку, 
авіац. з'єднання воював у складі 
ВПС Балт. і Чорномор. флотів. 
Здійснив понад 270 бойових вильо- 
тів, особисто потопив 5 ворожих 
кораблів і бл. 40 у складі групи. 
Після війни -- на  відповідаль- 
них посадах у Рад. Армії. В 1949 
закінчив Академію Генштабу. З 
1954 -- в запасі. Нагороджений З 
орденами Леніна, 4 орденами Чер- 
воного Прапора, ін. орденами. 


ЧЕЛОМЕЙ Володимир Миколайо- 
вич |17 (30).МІ 1914, м. Сед- 
лець, тепер Седльце в ПНР -- 
8.ХП. 1984, Москва| радянський 
вчений у галузі механіки і про- 
цесів керування, академік АН 
СРСР (з 1962), двічі Герой Соціа- 
лістичної Праці (1959, 1963). Член 
КПРС з 1941. Після закінчення 
(1937) Київ. авіаційного ін-ту ви- 
кладав у цьому ж вузі, одночасно 
працював в Ін-ті прикладної мате- 
матики і механіки АН УРСР. З 
1941 -- в Центр. ін-ті авіаційного 
моторобудування, де створив (1942) 
перший в СРСР пульсуючий повіт- 
ряно-реактивний двигун. З 1944 -- 
гол. конструктор, з 1959 -- ген. 
конструктор авіац. техніки; з 1952 
-- професор Моск. вищого тех. 
училища ім. М. Е. Баумана. Під 
керівництвом Ч. створено важ- 
ливі об'єкти авіац., ракетної і кос- 
мічної техніки. Осн. праці присвя- 
чені конструкції і динаміці машин, 
теорії коливань, динамічній стій- 
кості пружних систем, теорії сер- 
вомеханізмів. Ч.-- дійсний член 
Міжнародної академії астронав- 
синий ом 2, Делегат ХХІП, ХХТУ-- 
ХХУЇ с'їздів КПРС. Депутат Вер- 
ховної Ради СРСР 9--11-го скли- 
кань. Нагороджений 5 орденами 
Леніна, орденом Жовтневої Рево- 
люції, медалями. Ленінська пре- 
мія, 1959. Держ. премія СРСР, 
1967, 1974, 1982. Золота медаль 
ім. М. Є. Жуковського АН СРСР, 
1964. Золота медаль ім. О. М. 
Ляпунова АН СРСР, 1977. 

Тв.: Динамическая устойчивость зле- 
ментов авиационньжх конструкций. М., 
1939; Пневмогидравлические системьі 
двигательньжх установок С жЖидкостнь- 
ми ракетньми двигателями. М., 1978. 
ЧЕЛПАНОВ Георгій Іванович (16 
(28) ТУ 1862, Маріуполь, тепер 
Жданов -- 13. 1936, Москва) -- 
укр. і рос. психолог, філософ і ло- 
гік. Закінчив Новоросійський ун-т 
в Одесі (1890). Працюючи профе- 
сором Київ. ун-ту (1891--1907), 
вів тут т. з. психологічний семіна- 
рій і заснував першу в ун-ті пси- 
холог. лабораторію (1897). У 
1907--23 -- професор Моск. ун-ту. 
В 1912 засн. перший у Росії Ін-т 
психології 1 до 1923 був його ди- 
ректором. Автор підручників з пси- 
хології й логіки. Ідеаліст за світог- 
лядом, Ч. виступав проти перебу- 
дови рад. психології на матеріалі- 
стичних засадах. О. Т. Губко. 
ЧЕЛЮСКІН Семен Іванович (бл. 
1700 -- після 1760) -- рос. поляр- 
ний дослідник, морський офіцер. 
Навчався в Моск. навігаційній 
школі (з 1714). З 1726 служив на 
Балт. флоті. Учасник Великої Пн. 
експедиції 1733--43. У 1741--42 
досліджував узбережжя півостро- 


ва Таймир, у травні 1742 досяг 
крайньої пн. точки Азії, яку пізні- 
ше (1843) було названо його ім'ям 
(див. Челюскін мис). 
ЧЕЛЮСКІЗ МИС - на Пн. п-ова 
Таймир, крайня пн. точка матери- 
кової частини Азії (77743" пн. ш. 
і 104" 18" сх. д.). Названий на 
честь. С. І. Челюскіна. 
ЧЕЛЮСКІНЦІ -- учасники рад. 
полярної експедиції 1933--34 на 
пароплаві «Челюскін», яка мала 
на меті пройти за одну навігацію 
Північний морський шлях. Очолю- 
вав експедицію О. Ю. Шмідт, ка- 
пітаном пароплава був В. І. Воро- 
нін. 16.МП 1933 пароплав вийшов 
з Ленінграда і всередині вересня 
досяг прот. Лонга (між Сх.-Си- 
бірським і Чукотським морями). 
Пробиваючись через кригу, паро- 
плав одержав пошкодження. Дрей- 
фуючи, він потрапив у Берінгову 
прот., а потім був винесений зно- 
ву в Чукотське м. 13.П 1934 паро- 
плав затонув, роздавлений кригою. 
104 чол., Які були на ньому, у т. 
ч. 10 жінок і двоє дітей, висадили- 
ся на кригу. Протягом двох місяців 
Ч. з винятковою мужністю в кри- 
жаному таборі продовжували наук. 
дослідження. Ч. вивезли на ма- 
терик рад. полярні льотчики -- 
М. В. Водоп'янов, І. В. Доронін, 
М. П. Каманін, С. О. Леваневсь- 
кий, А. В. Ляпідевський, В. С. 
Молоков та М. Т. Слєпньов. За 
проявлену під час дрейфу муж- 
ність та організованість Ч. були 
нагороджені шоюрденами Червоної 
Зірки, а льотчики, які евакуювали 
їх, уперше були удостоєні звання 
Героя Радянського Союзу. 

М.О. Волков. 
ЧЕЛЯБІНСЬК -- місто, обласний 
центр РРФСР. Розташований на 
сх. схилі Пд. Уралу, на березі 
р. Міасу (бас. Обі). Вузол заліз- 
нич. та автомоб. шляхів, аеропорт. 
1036 тис. ж. (1984). Поділяється 
на б міськ. районів. Засн. 1736 як 
рос. фортеця на місці башк. по- 
селення Селяба (Челяба). Насе- 
лений пункт, що виник тут, пере- 
творено 1787 на місто Ч. У 1896 
в Ч. було утворено «Уральський 
робітн. союз», 1903 групу 
Уральського союзу РСДРП. Рад. 
владу швстановлено 26.Х (8.ХГ) 
1917. В травні 1918 місто захопили 
білочехи (див.  Чехословацького 
корпусу заколот 1918), згодом -- 
колчаківці. Місто визволено Чер- 
воною Армією в липні 1919. З 
1934 Ч. -- обл. центр. У період 
Великої Вітчизн. війни 1941--45 
в Ч. було евакуйовано бл. 60 
пром. підприємств, у т. ч. з УРСР. 
Місто нагороджено орденом Лені- 
на (1980). Ч.-- важливий екон., 


культур. та науковий центр. 
Провідні галузі пром-сті: чорна 
металургія (з-ди -- металург. і 


трубопрокатний, електрометалург. 
комбінат та ін.), машинобудуван- 
ня і металообробка, у т. ч. при- 


ладобудування  (з-ди: шляхових 
машин, верстатобуд., ковальсько- 
пресовий, інструм., автотрактор- 


них причепів, тракторобуд. об'єд- 
нання). Пром-сть буд. матеріалів. 
Розвинуті енергетика, кольорова 
металургія, а також хім., легка, 
харч. та деревообр. пром-сть. У 
місті -- 7 вузів, у т. ч. Челябінсь- 
кий університет, політех. ін-т, 
філіал Урал. електромех. ін-ту ін- 
женерів залізнич. транспорту, 


ф-ти Всесоюзного заочного фінанс.- 
екон. ін-ту та заочного ін-ту рад. 


торгівлі; 25 серед. спец. навч. 
закладів. Н.-д. і проектні ін-ти. 
Театри: драми, опери та балету, 


ляльок, юного глядача; філармо- 
нія, цирк. Краєзнавчий музей, 
картинна галерея. Серед споруд -- 
будинок обкому КПРС (1938, арх. 
І. Голомбек), Театр опери та балету 
ім. М. І. Глинки (1954, арх. М. 
Куренний), Палац спорту (1967, 
арх. С. Філімонов та ін.), торго- 
вельний центр (1975, арх. Ф. Се- 


лицький та ін.), житловий та 
культурно-побутовий комплекс 
(1975) та ін. 


Пам'ятники: В. 1. Леніну (1959, 
скульптори Л. Головницький, В. 
Зайков), комсомольцям -- героям 
Жовтневої революції та громадян. 
війни на Уралі («Орля», 1958, 
скульптор Л. Головницький). 

ЧЕЛЯБІНСЬКА ОБЛАСТЬ -- у 
складі РРФСР. Утворена 17.1 
1934. Розташована на схилах Пд. 
та Серед. Уралу та в Заураллі. Пл. 
87,9 тис. км2. Нас. 3512 тис. чол. 
(на 1.І 1983). Осн. населення -- 
росіяни. Живуть також татари, ук- 


раїнці, башкири та ін. Міськ. 
нас.-- 82 26. Поділяється на 24 
райони, має 27 міст та 29 с-щ 


міськ. типу. Центр -- м. Челя- 
бінськ. Ч. о. нагороджено 2 орде- 
нами Леніна (1956, 1970). За ха- 
рактером рельєфу Ч. о. ділять на 
дві частини: західну, зайняту 
хребтами і пасмами Пд. й Серед. 
Уралу, та східну, зайняту За- 
уральською рівниною. Крайня пн.- 
сх. частина області в межах 
Зх.-Сибірської низовини. Корисні 
копалини: буре вугілля, заліз. ру- 
да, руди кольорових металів, фос- 

орити, магнезит, мармур, гра- 

іт, дорогоцінне та виробне камін- 


ня. Клімат континентальний. Пе- 
ресічна т-ра січня --16, --17" 
(мінімальна -- 45,47), липня від 


415,7" до 4-20". Опадів 266--520 
мм на рік. Найбільші ріки: Урал, 
Уфа, Сінара, Теча, Міас та ін. 
В області багато озер; Верхньо- 
уральське та ін. водосховища. У 
сх. частині переважають чорнозе- 
ми, у зх.-- підзолисті грунти, на 
Пд.-- темно-каштанові грунти, со- 
лонці. Під лісом -- 2,6 млн. га, 
у т. ч. під хвойними -- 25 20, у 
центр. частині переважає лісосте- 
пова рослинність, на Пд.-- степо- 
ва. На тер. Ч. о. -- Ільменський 
заповідник імені В І. Леніна. 
Ч. о.-- одна з найрозвинутіших 
індустр.-ааграрних областей СРСР, 
пром. комплекс якої спеціалізу- 
ється на важкій пром-сті. Ос- 
нову енергетики становлять Пд.- 
Уральська і Троїцька ДРЕС, ТЕЦ 
у  Магнітогорську, Челябінську, 
Аргаяші. Гірничодобувна пром-сть 
представлена видобуванням заліз. 
руд, оруд кольорових металів, 
магнезиту, бурого вугілля, гра- 
фіту та ін. Створено значну чор- 
ну металургію (найбільші  під- 
приємства: Магнітогорський ме- 
талургійний комбінат; з-ди: 
челябінські металург. і трубопро- 
катний, електрометалургійний ком- 
бінат, а також з-ди в Златоусті, 
Аші, Чебаркулі). Виробн. вогне- 
тривів на з-ді «Магнезит» у м. Сат- 
ка. Кольорова металургія пред- 
ставлена виробн. міді (Карабаш), 
цинку (Челябінськ), нікелю (Верх- 
ній Уфалей). Провідні галузі ма- 


пинобу дування транспортне, 
будівельно-шляхове, гірничошахт- 
не та с.-г., розвиваються верстато- 
та приладобудування (у т. ч. ви- 
робництво годинників). Найбільші 
підприємства: Челябінське трак- 
торобуд. об'єднання, Уральський 
автомоб. та Копейський маш.-буд. 
з-ди. Підприємства хім. пром-сті 
виробляють лаки, емалі, фарби, 
купорос тощо (Челябінськ, Магні- 
тогорськ, Киштим); лісохімія 
у м. Аші. Здавна відоме художнє 
чавунне литво (Каслі, Куса) та 
граверні роботи по металу (Зла- 
тоуст). Розвивається легка і харч. 
пром-сть. Гол. пром. центри: Че- 
лябінськ, Магнітогорськ, Міас, 
Копейськ, Троїцьк, Златоуст. 
С. г. зерново-тваринницького на- 
пряму. Вирощують яру пшеницю, 
зернобобові, кормові, овоче-баш- 
танні культури, картоплю. Тва- 
ринництво мол.-м'ясного напряму. 
Гол. з-ці: Уфа -- Челябінськ -- 
Курган, Бєлорєцьк Магніто- 
горськ -- Картали, Орськ -- Кар- 
тали -- Троїцьк -- Челябінськ -- 
Свердловськ. Розвивається авто- 
моб. (магістралі: Уфа -- Аша -- 
Міас Челябінськ Курган, 
Троїцьк -- Челябінськ -- Сверд- 
ловськ), повітр. і трубопровідний 
транспорт. У Ч. о. -- 10 вузів, 
у т. ч. ун-т, політех. ін-т (Челя- 
бінськ), пед. та гірничо-металург. 
ін-ти в Магнітогорську, ветеринар- 
ний -- у Троїцьку, 70 серед. спец. 
навч. закладів. Н.-д. установи. 
13 музеїв, у т. ч. худож. литва в 
м. Каслі та Ільменського заповід- 
ника в Міасі. 7 театрів (опери і ба- 
лету, драми, юного глядача, ля- 
льковий -- у Челябінську, драм. -- 
в Магнітогорську та Златоусті). 
На тер. області -- 30 санаторіїв, у 
т.ч. кумисолікувальний в Троїць- 
кому районі. .Є С. Соломеєнцев. 
ЧЕЛЯБІНСЬКИЙ УНІВЕРСИ- 
ТЕТ -- вищий навч. заклад М-ва 
вищої і серед. освіти РРФСР. 


-ЗСЛЯБІНС 








ЧЕЛЯБІНСЬКИЙ 
УНІВЕРСИТЕТ 


М. В. Челноков. 





В.М. Челомей. 


ь 
5 
. 


чі 


ч 





256 





чЕЛЯДЬ 





Чебрець звичайний: 


1 -- загальний вигляд 


квітучої рослини; 
2 -- квітка): 


З -- 


горішок. 








Чекан лучний. 





заотется 


РИН 


зо ВР ЗЛОГО 


Пе 


В. А. Чеканаускас. Па- 
лац виставок у Вільню- 
1967 


сі. 


Засн. 1976. В 1983/84 навч. р. у 
складі ун-ту було 5 ф-тів: матем., 
фіз., екон., істор., філологічний, 
на яких навчалося 1,76 тис. студен- 
тів. Є підготовче відділення. Пра- 
цюють археологічний музей, наук. 
б-ка (фонд -- понад 252 тис. оди- 
ниць зберігання). За час існування 
у вузі підготовлено 1170 спеці- 
алістів. С. Є. Матушкін. 
ЧЕЛЯДЬ -- у Київській Русі за- 
лежне населення (холопи, закупи, 
смерди та ін.). В Рос. д-ві з 17 ст. 
до 1861 -- дворові люди поміщи- 
ків. На Україні Ч. називали також 
наймитів козац. старшини. 
ЧЕЛЬГРЕН (Кіеійогеп) Юсеф (13. 
ХІ 1907, Мерке, Седерманланд -- 
8.ТУ 1948, Стокгольм) -- швед. 
письменник. Один із зачинателів 
соціалістичного напряму в швед. 
л-рі. Почав друкуватися в робітн. 
пресі в 2-й пол. 20-х рр. У кн. на- 
рисів «Безплатним пасажиром по 
Європі» (1930), збірках віршів 
«Світло маяка» (1931), «Захід» 
(1933), зб. нарисів і віршів «Тем- 
за тече мимо» (1937) оспівував ідеї 
інтернаціоналізму, велич праці та 
людини. В зб. оповідань «Пробої- 
на на ватерлінії» (1936) та в драмі 
«Невідомий шведський солдат» 
(1938) засуджував фашизм. У 
романі «Люди і міст» (1935) пока- 
зав життя робітн. класу, створив 
образ комуніста. Ідеї пролет. со- 
лідарності звучать у  тетралогії 
«Смарагд» (1939), «Золотий лан- 
цюг» (1940), «Чоловіча дружба» 
(1947), «Я виходжу в море» (не- 
закінч., вид. 1943, посмертно). 
Автор творів для дітей «Пригоди 
в шхерах» (1941), «Нові пригоди 
в шхерах» (1942). 
Тв.:.Рос.перекл.-- Люди и мост. 
М., 1957. Е. А. Жежерин. 
ЧЕМБАЛО, чимбало (італ. сет- 
Ьаїо, скор. від  сіауісептіаїо) -- 
італ. назва клавесина. 
ЧЕМБЕРЛЕН (Срапіегіаіп) Не- 
вілл (18.1 1869, Еджбастон, Бір- 
мінгем 9.ХІ 1940, Гекфілд, 
побл. Рідінга) -- держ. діяч Вели- 
кобританії. Закінчив Бірмінгемсь- 
кий коледж. У 1937--40 -- прем'єр- 
міністр і лідер Консервативної 
партії. Уряд Ч. проводив політи- 
ку заохочення агресії фашист. д-в, 
прагнучи спрямувати її проти Рад. 
оюзу.  Підписав  Мюнхенську 
угоду 1938 (був одним з гол. її 
авторів). Уряд Ч. відповідальний 
за зрив Московських переговорів 
1939, одночасно з якими вів таєм- 
ні переговори з фашист. Німеччи- 
ною (див. Лондонські переговори 
1939). Політика уряду Ч. сприяла 
розв'язанню другої світової війни 


1939-45. 


ЧЕМБЕРЛЕН (Срашьегіаїп) Оуен 
(н. 10.УП 1920, Сан-Франціско) -- 
амер. фізик, член Нац. АН США 
(з 1960). Закінчив коледж у Дорт- 
мунді (1941). У 1942--46 працю- 
вав у Лос-Аламоській лабораторії 
над створенням атомної бомби. 
1948 -- в Каліфорнійському ун-ті 
в Берклі (з 1958 -- професор). 
Осн. дослідження Ч. присвячені 
ядерній фізиці, нейтронній фізи- 
ці, фізиці високих енергій. В 1955 
разом з Е. Сегре та ін. відкрив ан- 
типротон. Нобелівська премія, 
1959. 

ЧЕМБЕРЛІН (СбапЬегіїп) Еду- 
ард Хейстінтс (18.У 1899, Ла-Кон- 
нер, шт. Вашінгтон 1967) -- 
амер. економіст. Освіту здобув 


у Мічіганському й Гарвардському 
ун-тах. Досліджував питання про 
співвідношення монополії і кон- 
куренції, виступав з відвертою 
апологією монополістич. капіталу. 
Окремі теоретичні положення Ч. 
використовуються вульгарною по- 
літ. економією, зокрема неокейн- 
сіанством. 

ЧЕМЕРИЦЯ (Уегаїгит) -- рід 
трав'янистих багаторічних рослин 
родини лілійних. Стебло пряме, 
облиснене, у верхній частині опу- 
шене, з потовщеним кореневищем. 
Листки великі, еліптичні, на кін- 
цях загострені. Квітки білуваті, 
жовтувато-зелені або червоні, зіб- 
рані в волотисте суцвіття. Плід -- 
коробочка. Ч. дуже отруйні. Бл. 
90 (за ін. джерелами, до 25) видів, 
пошир. у Пн. півкулі. В СРСР -- 
9 видів, з них на Україні -- 
3: Ч. біла (У. аїБит), росте на 
високогірних луках Карпат; Ч. 
Лобеля (У. Іоренапит) і Ч. 
чорна (У. пі?гит) -- у лісах, 
серед чагарників, на узліссях. З 
кореневищ і коренів Ч. виготовля- 
ють препарати, які використову- 
ють у медицині і ветеринарії для 
лікування захворювань шкіри. 
ЧЕМЕРІВЦІ -- селище міського 
типу Хмельн. обл. УРСР, рай- 
центр. Розташовані на р. Жванчи- 
ку (прит. Дністра), за 15 км від 
залізнич. ст. Закупне. 4,1 тис. ж. 
(1984). Вперше згадуються 1565. 
Були під владою шляхет. Польщі. 
Трудящі Ч. брали участь у Нали- 
вайка повстанні 1594--96. Після 
2-го поділу Польщі (1793) Ч. у 
складі Правобережної України 
возз'єднано з Росією. Рад. влад 
встановлено в січні 1918. З 1959 
Ч.-- с-ще міськ. типу. У Ч.-- 
хлібний з-д, маслоробний цех Го- 
родоцького мол.-консервного ком- 
бінату, райсільгосптехніка, рай- 
сільгоспхімія, міжколг. буд. ор- 
ганізація, птахоінкубаторна стан- 
ція, комбінат побутового обслуго- 
вування. Мед. уч-ще, 2 заг.-осв., 
музична та спорт. школи; лікар- 
ня, 2 медичні пункти. Будинок 
культури, кінотеатр, 2 бібліо- 


теки. 

ЧЕМЕРНИК (Неїйерогиз5) -- рід 
багаторічних рослин родини жов- 
тецевих. Листки пальчасторозсі- 
чені, шкірясті. Квітки великі з 
з зеленуватими, білуватими або 
пурпуровими чашолистками і дріб- 
ними пелюстками. Плід -- багато- 
листянка. Бл. 25 видів, пошир. в 
Серед. Європі і Середземномор'ї. 
В СРСР -- 3(4) види, знихна Ук- 
раїні -- 2 (дикорослі): Ч. черво- 
нуватий (Н. ригригазсеп5) ії Ч. 
чорний (Н. підег). Ч. чагарнико- 
вий (Н. диштебогит) ії Ч. зелений 
(Н. уігідіз) вирощують як деко- 
ративні рослини. Всі види -- от- 
руйні рослини. Містять глікозиди, 
які спричинюють розлад серцевої 
діяльності. З коренів і корене- 
вищ Ч. виготовляють лік. препа- 
рат корельборин, який  призна- 
чають при декомпенсації серцево- 
судинної діяльності. Деякі види 
Ч.-- медоноси. З 5 
ЧЕМЕРОВЕЦЬКИЙ РАЙОН -- 
у пд.зх. частині Хмельн. обл. 
УРСР. Утворений 1923. Площа 
0,9 тис. км2?. Нас. 59,6 тис. чол. 
(1984). У районі -- 70 населених 
пунктів, підпорядкованих 2 се- 
лищним і 25 сільс. Радам нар. де- 
путатів. Центр -- смт Чемерівці. 


Ч. р. розташований у межах По- 
дільської височини. Поверхня має 
вигляд східчастої рівнини, розчле- 
нованої глибокими долинами рі- 
чок (з Пн. Зх. на Пд. Сх. простяга- 
ються Товтри). Корисні копалини: 
піски, глини, вапняки. Річки -- 
Збруч, Жванчик, Смотрич (при- 
токи Дністра). Грунти чорноземні 
й сірі опідзолені. Лежить у лісо- 
степовій зоні. Ліси (граб, береза, 
дуб, липа, ясен, ялина) займають 
10 90 території району. Найбіль- 
ші пром. підприємства -- Вишнів- 


ЧЕМЕРОВЕЦЬКИЙ РАЙОН 
ХМЕЛЬНИЦЬНОЇ ОБЛАСТІ 


7, 
78 
Р, / 


2 Вівся 


ЗГоленищеве 





-) 
7 
ееЦуЗакупне 7Д 
А Вільживці 
127 паь С 


«У 
Твах нівці 


5Свіршківці 
Вишнівчик ,; 
ДЮрківці 


КУ Чемерівш 





чицький цукр. з-д, 
кар'єроуправління. 
бутового обслуговування  (Чеме- 
рівці), 4 будинки побуту. Земле- 
робство району має зерново-бу- 
ряківничий, тваринництво -- мол.- 
м'ясний напрям. Площа с.-г. угідь 
1983 становила 67,1 тис. га, у т. ч. 
орні землі -- 62,4 тис. га. Гол. 
культури: озима пшениця, жито, 
ячмінь, горох, овес, просо, греч- 
ка, цукр. буряки, картопля, ово- 
чеві. Скотарство, свинарство, пта- 
хівництво. У Ч. р.-- 21 колгосп, 2 
радгоспи, райсільгосптехніка, рай- 
сільгоспхімія. Залізнична станція 
Закупне. Автомоб. шляхів -- 329 
км, у т. ч. з твердим покриттям -- 
31 км. У районі -- мед. (Чемерів- 
ці) та сільс. профес.-тех. (с. Кут- 
ківці) уч-ща, 45 заг.-осв., музична 
та спорт. школи; 57 лік. закладів, 
у т. ч. 8 лікарень. 71 клубна уста- 
нова, кінотеатр, 64 кіноустановки, 
57 б-к, 2 музеї (історії сіл Білої 
та Чорної). У с. Летаві Ч. р. на- 
родився новатор с.-г. виробн. Д. В. 
Бойко. У районі видається газ. 
«Нове життя» (з 1930). 


Н. Я. Демчишина. 
ЧЕМПІОНАТ (від англ. сбатрі- 
оп -- переможець у змаганні, чем- 
піон; першоджерело: лат. саштриз-- 
-- поле битви) -- офіційні спорт. 
змагання, на яких розігрується пер- 
шість з певного виду спорту для 
виявлення переможця серед ко- 
лективів, спортсменів, команд то- 
що. Термін «чемпіонат» засто- 
совують також до виставок-зма- 
гань тварин з метою виявлення най- 
кращих у будь-якій породі. 
ЧЕМУЛЬПО -- друга назва міста 
ЇІнчхон у Пд. Кореї. 


зВекупнянське 
Комбінат по- 


До ст. Шкідинки сільськогосподарських культур. 


1. Стебловий метелик (Ругацзіа пибіїаїіз): а-- метелик, б -- гусениця і 
ушкоджене стебло кукурудзи. 2. Озима совка (Арєгобів зереїит): а-- мете- 
лик, б -- гусениця ушкоджує сходи озимини. 3. Ковалик посівний (А єтіоіез 
зрибабог): а -- жук, б -- личинки й ушкоджені ними рослина і зерно. 4. Зер- 
ноїд гороховий (ВгисНив різогит): а-- жук, б -- личинка, в -- ушкоджене 
зерно. 5. Американський білий метелик (Нурбапігіа сипеа): а-- метелик, 
б -- гусениця ушкоджує рослину. 6. Шкідлива черепашка (КЕигубазіег 
іпіеєгісерв): а -- клоп, б, в, г -- ушкоджені молода рослина, зерно й колос. 
7. Буряковий довгоносик (Вофбуподегез рипсбіуепогіз): а-- жук, б -- ли- 
-чинки і об'їдений ними корінь, в -- ушкоджена молода рослина. 8. Східна 





плодожерка (Сгаріпоїїїба тоіезіа): а -- метелик, б -- личинка ушкоджує 
гілку яблуні, в -- личинка ушкоджує яблуко. 9. Весняна капустяна муха 
(Срогіорійа Бгазвісає): а -- муха, б -- личинка, в -- ушкоджена личинками 
рослина. 10. Яблунева плодожерка (І азреугезвіа ротопеПйа): а -- метелик, 
б-- ушкоджене яблуко. 11. Глідівниця (Арогіа сгабаеєі): а-- метелик, 
б -- гусениця, в -- зимуюче гніздо гусені. 12. Яблунева міль (Нуропотеліа 
тайпейиз): а-- метелик, 6 -- павутинне гніздо з коконами. 13. Лучний 
метелик (Ругацзіа збісіісайїз); а-- метелик, б -- гусінь на листку, в - 
кокони. 


.! 


До ст. Черепашка. 


1. Черепашкова амеба дифлюгія (Ріїйиєіа рігіїогтіз). Форамініфе- 
ри: 2 -- Войуіпа аїіафа, З -- Гепіїсиїїпа есбіпаїа. 4. Плечоноге (Тегебгайшії- 
па сариї-5егрепіїз) -- зі спинного боку і збоку. Черепашкові рачки: 
5 -- ІГеріосуїпеге рейисіда, 6 -- Сеїдегідеа рарійоза. 7. Морський жолудь 
(Ваіапиз ніпкбіппабиїцт гоза). 8. Панцирний молюск хітон (Ріасірпогейа 
зйтрзопі). Черевоногі молюски: 9-- касис (Сазв8віз  согпиіа), 
10 -- УНКагопіа ігібопіз, 11 -- натика (Мабйіса уіїеПиз), 12 -- легеневий чере- 
воногий молюск ахатина (АсНафііпа Їйіїіса), 13 -- ципрея (Кггопеа сайгіса) -- 
з черевного і спинного боків, 14-- стромбусє (5іготЬи5 біваз), 15 -- мітра 





(Міка ерізсораїз). Двостулкові молюски: 16-- тридакна (Тгі- 
даспа здацатоза), 17 -- спондилюс (8ропдауійз рісіогит), 18 -- устриця пів- 
нячий гребінець (Озігеа сгівіара!ії), 19 -- перлівниця прісноводна (Магка- 
гійіега таграгіїіїега), 20 -- мідія зелена (Мийіїцз уігідіз), 21 - великий 
гребінець (Ресіеп тахітиз). Головоногі молюски: 22 -- кораблик 
(Маційив ротріїйиз) -- черепашка в поздовжньому розрізі, 23 -- амоніт 
(8херрапосегав нитріуї), 24 -- каракатиця (беріа оїГісіпа!із) -- внутрішня 
черепашка з черевного боку. Наземні молюски: -- 25 -- 2ебгіпа 
суппадтіса, 26 -- СацсазоїасНнеа аїгоіабіама. 


ЧЕНДЕЙ Іван Михайлович (н. 
20.У 1922, с. Дубове, тепер смт 
Тячівського р-ну Закарп. обл.) -- 
укр. рад. письменник. Закінчив 
Ужгородський ун-т (1952) та Ви- 
щі літературні курси при Літ. 
інституті ім. О. М. Горького. Пер- 
ша зб. новел -- «Чайки летять на 
Схід» (1955). Автор книжок опові- 
дань і повістей «Вітер з полонини» 
(1958), «Ватри не згасають» (1960), 
«Чорнокнижник» (1961), «Поєди- 
нок» (1962), «Терен цвіте» (1967), 
«Зелена Верховина» (1975), «Сва- 
лявські зустрічі» (1977), «Теплий 
дощ», «Казка білого інею» (обид- 
ві -- 1979), роману «Птахи поли- 
шають гнізда» (1965) та ін. Кіно- 


сценарії, переклади з угорської 
мови. , , 
ЧЕНДУ -- місто в центр. частині 


Китаю, адм. ц. провінції Сичуань. 
Розташоване на р. Міньцзяні. 
Вузол з-ць і"'автошляхів. 2,2 млн. 
ж. (1975). Підприємства кольоро- 
вої металургії (виплавка міді й 
алюмінію), маш.-буд., хім., дере- 
вообр., буд. матеріалів, шкіряної, 
текст., швейної і харч. пром-сті. 
Художні промисли (шовкоткацтво, 
вироби із срібла). ТЕС. Ун-т та 


ін. вузи, музеї, театри. Архіт. 
) 

пам'ятки 1--18 ст. Ч. засн. у 4 

ст. до н. е. 


ЧЕНСТОХОВА -- місто на Пд. 
Польщі, адм. ц. Ченстоховського 
воєводства. Розташоване на р. 
Варті. Вузол з-ць. 237 тис. ж. 
(1981). Провідна галузь пром-сті -- 
металург. (на місц. покладах за- 
ліз. руди). Розвинута текст. (вов- 
няна, льняна) та харч. пром-сть. 
Виробн. буд. матеріалів, скла, сір- 
ників та ін. Політехнічний ін-т, 
музей, театр, філармонія. Архіт. 
пам'ятка монастир  паулінів 
(17--18 ст., у костьолі -- ікона 
«Ченстоковська богоматір», 14 ст.). 
Права міста отримала 1356. 
ЧЕНТЕЗИМО (італ. сепідзіто, 
букв.-- сотий) -- розмінна монета 
Італії (дорівнює / со італ. ліри), 
Ватікану і Сан-Маріно (дорівнює 
Чо італ. ліри). 

ЧЕПА Андріян Іванович (1760 -- 
бл. 1822) -- колекціонер докумен- 
тів з історії України. Походив з 
укр. поміщицької сім'ї. В 1779-- 
89 служив у канцелярії малоро- 
сійського генерал-губернатора 
П. О. Румянцева. Колекцією доку- 
ментів Ч. користувалися українсь- 
кі історики М. Берлинський, 
Д. М. Бантиш-Каменський, Я. М. 
Маркович. Свого наміру видати 
збірники матеріалів з історії Ук- 
раїни Ч. не здійснив. Переважна 
більшість зібраних ним істор. до- 
кументів загинула. 

ЧЕПЕЛЄВ Василь Іванович (н. 
25. ХП 1918, с. Росоші, тепер Ро- 
сош Реп'євського р-ну Ворон. обл.) 
-- укр. рад. педагог, член-корес- 
пондент АПН СРСР (з 1968), про- 
фесор (з 1976). Член КПРС з 
1941. Закінчив Львів. пед. ін-т 
(1950), 1954--59 викладав у тому ж 
ін-ті. З 1959 -- зав. сектором, за- 
ступник директора, 1964--71 
директор Н.-д. ін-ту педагогіки 
УРСР. З 1971 -- проректор і зав. 
кафедрою Київ. ін-ту культури 
ім. О. Є. Коонійчука. В 1966--72-- 
президент Пед. т-ва УРСР. Осн. 
праці -- з історії нар. освіти і 
пед. науки в Укр. РСР, дидакти- 
ки, культур.-осв. роботи. Нагород- 
жений орденом Трудового Черво- 


1; УРЕ, т. 12 


ного Прапора, медалями. Удостоє- 
ний медалі А. С. Макаренка. 


с. 4. Литвинов. | 


ЧЕПІГА-ЗЕЛЕНКЕВИЧ Яків Фео- 
фанович (12.У 1875--22.МПІ 1938) 
-- укр. рад педагог і ОСв. діяч. 
Закінчив  Новобузьку семінарію 
(1898), вчителював у Донбасі, вик- 
ладав у вищих школах Києва, 
1928--34 працював у Харкові в 
Н.-д. ін-ті педагогіки УРСР. Ав- 
тор праць з проблем морального і 
трудового виховання, методичних 
посібників і підручників з укр. 
мови й арифметики для поч. шко- 


ли. 
ЧЕПІЖНИЙ Олександр Кузь- 
мич (н. 6.МП 1919, м. Катерино- 
слав, тепер Дніпропетровськ) -- 
рос. рад. письменник. Член КПРС 
з 1943. Живе на Україні. Друку- 
ватися почав 1950. Автор повістей 
«Хлоп'ята з ,, Пролетарки"! » (1954), 
«Горіти не згораючи» (1959); кни- 
жок оповідань «Гармошка» (1960), 
«Мій друг Тимко» (1962); епопеї 
«Гагаї», що складається з п'яти 
частин: «Крутий Яр» (1965), «На 
бурунних закрутах» (1968), «Ли- 
холіття» (1969), «Лють» (1973), 
«Добрий вогонь» (1976); роману 
«Глибокі горизонти» (1980), в яких 
показав найважливіші етапи бо- 
ротьби за соціалізм, великі соці- 
ально-екон. перетворення в Дон- 
басі. Нагороджений орденами Віт- 
чизняної війни 2-го ступеня, «Знак 
Пошани», медалями. 
Тв.: Гагай, кн. 1-5. К., 1977--79; 
Глубокие горизонть. К., 1980. 

Ф. Гетьманець. 


ЧЕПРАГА -- твір декоративно- 
ужиткового мистецтва; металева 
пряжка для шкіряних поясів. 


Була поширена в 18--19 ст. як де- 
таль гуцульського убрання. Див. 
Мосяжництво. 


ЧЕПУРНИЙ Дмитро Іванович 
(12 (25).Х 1908, м. Бровари, те- 
пер Київ. обл.-- 2.МІ 1944, Моск- 
ва|-- укр. рад. поет і перекладач. 
Навчався в Київ. ін-ті нар. освіти. 
Друкуватися почав з 1925 в періо- 
дичній пресі. Належав до літ. 
орг-цій «Молодняк», ВУСПІП. Ок- 
ремими виданнями вийшли книги 
поезій Ч. «Комсомольські будні» 
(1929), «Земля» (1930), «Сімнад- 
цять» (1931), «Зміна йде», «Фрон- 
ти» (обидві -- 1932), «Фрагменти» 
(1934), п'єси «Завтрашній колгосп- 
ник», «Зустрічі весни» (обидві -- 
1933). 


Тв.: Наша молодіств цвіте. К., 1963. 


5 . Кириченко. 
ЧЕПУРОВ Костянтин Павлович 
(н. 18.У 1918, с. Мілове, тепер 
смт Міловського р-ну Вороши- 
ловгр. обл.) -- укр. рад. мікробіо- 
лог, доктор вет. наук (з 1953), про- 
фесор (з 1954), засл. діяч науки 
УРСР (з 1968). Член КПРС з 
1948. В 1938 закінчив Харків. 
вет. ін-т і працював у Далекосхід- 
ному н.-д. ін-сті в м. Благовєщен- 
ську. В 1955--61 -- зав. кафед- 
рою мікробіології Узбецького с.-г. 
ін-ту, з 1961 -- Полтав. с.-г. ін-ту. 
Наукові праці присвячені вивчен- 
ню збудників інфекційних хвороб 
с.г. тварин, створенню біол. пре- 
паратів. Держ. премія СРСР, 
1952. . Н.А. Наумова. 
ЧЕРВЕНСЬКИЙ (Сгегу/іепзКі) Бо- 


леслав (3.ГУ 1851, Львів -- 3.ГУ 
1838, там же) -- польс. письмен- 
ник, публіцист, громад. діяч. 


Один з перших організаторів со- 


ціалістичного руху в Галичині. 
Закінчив Львів. ун-т. Разом з 
І. Франком та Л. Інлендером ук- 
лав «Програму польських і русин- 
ських соціалістів Східної Галичи- 
ни» (1881). Сприяв появі 1880--82 
в робітн. газ. «Праца» («Праця») 
статей та вірша «Вічний револю- 
ціонер» І. Франка і кореспонден- 
цій М. Павлика. Автор збірок 
«Поезії» (1881), «Обірвані раби» 
(1886), оповідань з робітн. життя, 
істор. драми «Невольник» (пост. 
1881), п'єси «Небіжчик» (пост. 
1883), поезій на українську те- 
матику («Платонові Костецькому», 
«Смерть Шевченка»),  революц. 
пісні «Червоний 
укр. перекл. Б. Грінченка, 1905). 
У прозовій поемі «Два побачення» 
(1887) в художньо-публіцистичній 
формі популяризував учення 
Маркса. Твори Ч. перекладали 
Р. Лубківський, В. Лучук. 

Тв.: Укр. перекл.- (Вірпн). 


В кн.: Поезія -- 1977, в. 3. К., 1977; | 


ГВірші). В кн.: Антологія польської 
поезії, т. 1. К., 1979; Рос.перекл. 

Красное знамя. В кн.: Польская 
поззия, т. 2. М., 63. 

І. М. Лозинський. 
ЧЕРВЕНСЬКІ МІСТА, Червенські 
гради -- група міст і феодаль- 
них замків 10--12 ст. у Волинсь- 
кій землі на зх. окраїнах Русі. 
Термін «Червенські міста» трап- 
ляється в давньорус. літописах 
під 1018 і 1031, а їхній центр -- 
м. Червен згадується починаючи 
з 981. За результатами археол. 
досліджень, які провадили в 50-- 
60-х рр. 20 ст., м. Червеп локалі- 
зується на тер. сучасного с. Черм- 
но (ПНР), а тер. Ч. м.-- на ліво- 
бережжі Бугу і ототожнюється в 
основному з тер. пізнішої (13 ст.) 
Червенської землі. До складу 
Ч. м. входили, крім Червена, м. 
Волинь на р. Бузі (тепер с. Гру- 
дек Надбужний), Сутейськ (тепер 
с. Сонсядка) на р. Пор та деякі 
ін., від яких збереглися залишки 
у вигляді городищ. Тер. Ч. м. 
у 2-й пол. 1-го тис. н.е. була засе- 
лена сх.-слов'ян. племенами ду- 
лібів, бужан, волинян. Ч. м. як 
укріплені поселення виникли в хо- 
ді формування феод. відносин у 
сх.-слов'ян. племінного об'єднан- 
ня на чолі з дулібами. На поч. 
10 ст. посилилися політ. зв'язки 
Ч. м. з Київською Руссю, але в 
3-й чверті 10 ст. місц. племінна 


верхівка потрапила в залежність 


від Чехії. В 981 київ. князь Воло- 
димир  Святославич приєднав 
Ч. м. до Київ. Русі. В 1018 польс. 
князь Болеслав І Хоробрий, по- 
вертаючись з походу на Київ, 
знову захопив Ч. м., але 1031 Яро- 
слав і Мстислав Володимировичі 
відвоювали їх. У 11--12 ст. тер. 
Ч. м. частково входила до складу 
Володимиро-Волинського  князів- 
ства, в 13--14 ст.-- до Галицько- 
Волинського князівства. В серед. 
13 ст. Ч. м. зруйнували орди Ба- 
тия й вони занепали. В 14 ст. тер. 
Ч. м. загарбали польс. і лит. фео- 
дали. 

Літ.: Ісаєвич Я. Д. Територія і насе- 
лення  «Червенських  градів» (Х-- 
ХПІ ст.). В кн.: Український істори- 
ко-географічний збірник, в. 1. К., 
1971. 

ЧЕРВЕЦІ -- назва комах кількох 
родин підряду кокцид. Тіло самки 
(довж. 0,5--15 мм) червоподібне, 
майже не розчленоване, без крил, 


прапор» (1881, | | 


257 





ЧЕРВЕЦІ 





Мч че- 
ч- и! 
мара 

Ре 


Челеста. 





Лобеля: 


Чемериця 
1 -- нижня, 
2 -- середня, 

3 -- верхня частини 
рослини; 

4-- квітка. 


Чемерник червонува- 
тий. Квітки, листки та 
кореневище. 





Чепрага. 








А. Чеканюк. 
млю. 1967. 





К. І. Чеканьов. 


вкрите  воскоподібними  виділен- 
нями, ротовий апарат смоктальний. 
Самки і личинки живляться соком 
рослин. Тіло самців (довж. 0,6-- 
7 мм) більшості видів чітко розді- 
ляється на голову, груди і черев- 
це, звичайно є одна пара крил, 
ротового апарату не мають (дорос- 
лі самці не живляться). Відомо 
понад 4000 видів Ч., поширених 
на всіх материках, крім Антаркти- 
ди; в СРСР бл. 600, у т. ч.на Ук- 
раїні -- бл. 250. Окремі види Ч. 
корисні, напр. з виділень восково- 
го червеця (Егісеги5 реа) виготов- 
ляють «білий віск», кошеніль ви- 
користовують для одержання при- 
родної мчервоної фарби. Багато 
видів, напр. каліфорнійська шщи- 
тівка, щетинистий, виноградний, 
яблуневий, борошнисті Ч., -- не- 
безпечні шкідники плодових де- 
рев, цитрусових і винограду. 
Є. М. Терезникова. 
ЧЕРВИ (Уегтез) -- збірна група 
безхребетних тварин, що включає 
такі типи: плоскі черви, первинно- 
порожнинні черви,  немертини 
(нижчі Ч.), кільчасті черви (ви- 
щі Ч.), а також ехіуриди та си- 
пункуліди. Ч. мають видовжене, 
двобічно-симетричне тіло, третій 
зародковий листок -- мезодерму; 
у вищих Ч. тіло сегментоване, Є 
вторинна порожнина тіла, кро- 
воносна система добре розвинена. 
Разом з молюсками і членистоно- 
гими Ч. є первинноротими. Бл. 
40 тис. видів Ч. живуть в морях 
і прісних водах (багатощетинко- 
ві черви, війчасті черви, немато- 
ди та інші); значна частина Ч.-- 
паразити людини, тварин і рослин 
(присисні, стьожкові черви, фі- 
тогельмінти та ін.), деякі присто- 
сувалися до життя у грунті (нема- 
тоди, олігохети) або на суходолі 
(деякі п'явки,  війчасті черви). 
В. П. Коваль. 
ЧЕРВИНСЬКИЙ Євген Іванович 
(7.Х 1887, Львів -- 20.П 1930, там 
же) -- укр. архітектор. У 1909 за- 
кінчив Львів. політех. ін-т, до 
1914 періодично співробітничав з 
архіт. майстернею арх. І. Левин- 
ського. Автор громад. і житл. 
будинків, пансіонатів у Львові, 
Дрогобичі, Ворохті, Яремчі. 
ЧЕРВИНСЬКИЙ Петро Петрович 
(1349, Чернігів -- 1931) -- укр. 
земський статистик, представник 
ліберального народництва. Нав- 
чався в Петерб. ін-ті землеробства. 
У 1876--90 працював у статистич. 
бюро Черніг. губернського земства. 
Ч. вважав, що основою при дос- 
лідженні екон. життя має бути 
окреме г-во (селянське, поміщиць- 
ке), а при визначенні ЙОГО екон. 
становища мають враховуватися 
кілька факторів: забезпеченість 
г-ва землею, робочою силою, ро- 
бочою худобою тощо. За участю 
Ч. було видано матеріали по оцін- 
ці зем. угідь Чернігівщини (1877-- 
87). Після Великої Жовтн. соціа- 
лістичної революції працював на 


сільськогосподарській дослідній 
станції поблизу  Вятки (тепер 
м. Кіров). 


ЧЕРВІ (Сегуі)-- сім'я італ. патріо- 
тів, активних учасників Руху Опо- 
ру в Італії. В боротьбі проти італ. 
та нім. фашистів у Пн. Італії бра- 
ли участь Альчіде Ч. (1875--1970) 
і сім його синів. Під час збройної 
сутички з гітлерівцями 25.ХІ 1943 
всі сини Ч. потрапили в полон і 


28.ХП 1943 були розстріляні нім. 
фашистами. 

ЧЕРВІНЕЦЬ -- 1) Загальна назва 
іноземних золотих монет (дукатів, 
цехінів), що були в обігу на Русі 
до царювання Петра І. 2) Рос. 
золота монета вартістю 3 крб., 
випущена 1701 (містила 3,4 г зо- 
лота), іноді карбували подвійні 
Ч. 3) Банківські білети, що Їх 
випускав Держбанк СРСР 1922-- 
47 купюрами в І, 2, 3, 5, 10,25 1 
90 Ч. Золотий вміст Ч. було вста- 
новлено в 7,74234 г чистого золо- 
та. Один Ч. дорівнював 10 крб. 
казначейськими білетами. Грош. 
реформою 1947 запроваджено єди- 
не обчислення в карбованцях, а 
Ч. і казначейські білети було 
замінено на нові гроші. 
ЧЕРВІНСЬКИЙ Костянтин Олек- 
сандрович (н. 19.У 1919, с. Пиків, 
тепер Калинівського р-ну Вінн. 
обл.) -- укр. рад. хімік, доктор 
хім. наук (з 1967), засл.діяч нау- 
ки УРСР (з 1979). Член КПРС з 
1943. Після закінчення 1948 Ру- 
біжанського  хіміко-технологічно- 
го ін-ту працював у ньому. З 1968 
ректор Чернівецького ун-ту, 
з 1969 -- професор, зав. кафедрою 
нафтохім. синтезу. Осн. напрями 
дослідження -- гомогенний ката- 
ліз рідкофазного окислення орга- 
нічних сполук. Запропонував 
принципи добору каталізаторів 
для окислення парафінових вугле- 
воднів. Нагороджений орденами 
Жовтневої Революції,  Вітчизн. 
війни 1-го ступеня, ін. орденами. 
ЧЕРВНЕВА КРИЗА 1917 -- по- 
літ. криза в Росії, викликана ан- 
тинародною політикою бурж. Тим- 
часового уряду; другий після 
Квітневої кризи 1917 етап загаль- 
нонаціональної кризи. Перший 
Всеросійський з'їзд Рад |З (16). І 
--14.М1 (7.МП)|, на якому перева- 
жали меншовики й есери, підтри- 
мав Тимчасовий уряд і відхилив 
вимогу більшовиків припинити вій- 
ну й передати владу Радам. 9 (22). 
УІ з'їзд заборонив мирну демонст- 
рацію, призначену більшовиками 
на 10 (23).МІ, після чого ЦК 
РСДРІИП(6) відмінив її, щоб не 
протиставляти партію з'їздові. Під 
тиском мас угодовці все ж змуше- 
ні були призначити демонстрацію 
на 18.МІ (1.МПП), маючи намір про- 
вести її під знаком довір'я Тим- 
часовому урядові. Але 500-тисяч- 
на демонстрація трудящих Петро- 
града пройшла під  більшови- 
цькими лозунгами «Вся влада Ра- 
дам!», «Теть 10 міністрів-капіталіс- 
тіві», «Хліба, миру, свободи!». 
Мітинги і демонстрації на підтрим- 
ку революц. Петрограда пройшли 
в усій країні, в т. ч. на Україні. 
Ці о демонстрації свідчили про 
зростання авторитету  більшови- 
ків і різке падіння впливу угодов- 
ських партій, про назрівання гли- 
бокої політ. кризи. Наступ на фрон- 
ті, що його почав уряд 18.УЇ 
(1.У1П1) і який проводився всупе- 
реч волі солдатських мас і всього 
народу, викликав нову хвилю обу- 
рення трудящих, що привело до 
чергової політ. кризи (див. Лип- 
неві дні 1917). В. С. Левін. 
ЧЕРВНЕВЕ ПОВСТАННЯ 1848 
в Парижі -- повстання пролетаріа- 
ту 23--26.ХІ. Викликане насту- 
пом бурж. реакції на політ. завою- 
вання робітників, досягнуті в ході 
революції 1548 у Франції. Приво- 


дом до Ч. п. було закриття урядом 
22.УЇ нац. майстерень (громад. 
роботи для 100 тис. безробітних). 
23.УЇ Париж вкрився барикада- 
ми. Ч. п. проходило під гаслом «де- 
мократичної і соціальної республі- 
ки». Передбачалось утворити уряд 
з  дрібнобурж. соціалістів (Л. 
Блан, А. Альбер та ін.). 24.УЇ 
Нац. збори, налякані розмахом 
Ч. п., передали ген. Л. Е. Ки- 
веньяку диктаторські повноважен- 
ня. Ч. п. було жорстоко придуше- 
но. За визначенням В. І. Леніна, 
Ч. п. -- перша велика громадян. 
війна між пролетаріатом і буржуа- 


зією (див. Повне зібр. тв., т. 38, 
с. 294--295). 
ЧЕРВОНА АРМІЯ, Робітничо- 


Селянська Червона Армія -- офі- 


ційна назва Радянської Армії 
1918--46. 
ЧЕРВОНА ГВАРДІЯ -- добро- 


вільні формування збройних сил 
пролетаріату в період боротьби за 
перемогу Великої Жовтневої со- 
ціалістичної революції і тріум- 
ального походу Радянської вла- 
и. Попередником Ч. г. були бо- 
йові дружини і збройні загони ро- 
бітників під час революції 1905-- 
07, Лютневої буржуазно-демокра- 
тичної революції 1917. Активну 
участь у будівництві Ч. г. взяли 
військові та бойові організації 
більшовиків. Були створені штаби 
Ч. г., налагоджено військ. навчан- 
ня. Основою статуту Ч. г. став 
проект статуту Червоної гвардії 
Виборзького р-ну Петрограда. Він 
визначив класовий, інтернац. ха- 
рактер Ч. г., її структуру. Органі- 
зація Ч. г. була заснована на вибор- 
них засадах. Бурж. Тимчасовий 
уряд перешкоджав  озброєнню 
пролетаріату. Більшовики, долаю- 
чи опір меншовиків, есерів і бурж. 
органів, створили в квітні -- черв- 
ні 1917 червоногвардійські загони 
майже в усіх великих містах і 
пром. центрах. У ряді місцевостей 
формувалася також сільська Чер- 
вона гвардія. 
Після липневих днів 1917 Ч. г. 
була на нелегальному становищі 
під виглядом заводської охорони. 
В дні корніловщини вона вийшла 
з підпілля і відіграла важливу 
роль у розгромі контрреволюц. за- 
колоту. Напередодні Жовтневого 
збройного повстання в країні бу- 
ло бл. 200 тис. червоногвардійців. 
Ч. г. стала однією з осн. ударних 
сил збройних виступів пролетаріа- 
ту в боротьбі за встановлення в 
країні Рад. влади. Після перемоги 
Великого Жовтня Ч. г. брала ак- 
тивну участь у закріпленні завою- 
вань революції, боротьбі проти 
зовн. і внутр. контрреволюції. 
формуванням Червоної Армії (див. 
абннєнка Армія) кращі кадри 
Ч. г. влилися до її складу. 
Літ.: Ленін В. І. Повне зібрання тво- 
рів: т. 31. Листи здалека. -- Про про- 
летарську міліцію; т. 35. Наказ шта- 
бові Червоної гвардії; Червона гвардія 
на Україні. 1917--1918. Документи. 
К., 1939; Павлюк П. І. Харківська Чер- 
вона гвардія. К., 1948; Лукьянов Х. 
Красная гвардия Донбасса. Сталино, 
1958; Цьпкин Г. А. Красная гвардия 
в борьбе за власть Советов. М., 1967; 
Гарчев П. І. Червона гвардія Укра ни 


у Жовтневій революції. Х., 
П Павлюк. 


ЧЕРВОНА ДАТСЬКА ПОРОДА 
великої рогатої худоби -- порода 
молочного напряму продуктивнос- 


ті. Виведена в Данії у 18--19 ст. 
схрещуванням місцевої худоби з 
тваринами шангельнської породи, 
червоної північношлезвігської і ба- 
лумської порід. Масть червона. 
Тварини скороспілі, міцної кон- 
ституції, з довгим і глибоким тулу- 
бом на низьких ногах, об'ємистим 
животом та добре розвинутим, пра- 
вильної форми вим'ям. Жива маса 
бугаїв 1000 кг і більше, корів -- 
550 кг. Середньорічний надій -- 
4500 кг молока жирністю 4 50. 





мій З 
Бугай червоної датської породи. 


Розводять в Данії, США, Польщі 
та ін. В СРСР її використовували 
при виведенні бурої латвійської 
породи, червоної польської поро- 
ди і червоної естонської худоби. 
«ЧЕРВОНА ДВАНАДЦЯТКА»-- 
партизанська група, що діяла во- 
сени 1922 на Тернопільщині в пе- 
ріод визвольної боротьби трудящих 
Зх. України проти польс. окупан- 
тів. Керівниками «Ч. д.» були 
комуністи С. О. Мельничук, П. М. 
Шеремета й І. Г. Цепко. Парти- 
зан. рух охопив Заліщицький |і 
Борщівський повіти Терноп. воє- 
водства. Окупанти кинули проти 
партизанів значні військ. сили. 
28.Х під час бою вс. Голіградах За- 
ліщицького пов. загинув І. Г. Цеп- 
ко, П. М. Шеремета потрапив у 
полон. У бою біля м. Заліщиків 
жандарми оточили групу С. О. 
Мельничука. Його, тяжко пора- 
неного, було захоплено в полон. 
11.ХІ 1922 за вироком військ. суду 
в м. Чорткові С. О. Мельничука 
і П. М. Шеремету було страчено. 
Подвигам «Ч. дл.» М. Ірчан при- 
святив драму «Дванадцять». 
ЧЕРВОНА КНИГА -- список рід- 
кісних і зникаючих видів тварин і 
рослин, які потребують охорони. 
Заснована і розроблена Міжнарод- 
ним союзом охорони трироди у 
1949--66. Виділяють 5 категорій 
тварин і рослин, які занесені до 
Ч. к.: зникаючі, рідкісні, скоро- 
чувані, невизначені (недостатньо 
вивчені), відновлені. В міжнар. 
Ч. к., яку було видано 1966 (1 і 2 
тт.) і 1974 (З і 4 тт.), внесено 248 
видів і 48 підвидів ссавців, 287 
видів птахів, 119 видів і підвидів 
плазунів і 36 видів і підвидів зем- 
новодних; опубліковано також 1 т. 
про рідкісні рослини. На кінець 
1979 в міжнар. Ч. к. налічувалося 
687 видів і 207 підвидів хребетних 
тварин. Країна, на території якої 
живуть занесені до міжнар. Ч. к. 
тварини і рослини, несе моральну 
відповідальність за їх врятування. 
В багатьох країнах створені нац. 
Ч. к. для видів, які не вміщено 
в міжнар. Ч. к., але рідкісних 
або зникаючих для тієї чи іншої 
країни. 

В Ч. к. СРСР, заснованій 1974 і 
виданій 1978, внесено 62 види і 
підвиди ссавців, 63 види і підви- 


17" 


ди птахів, 21 вид плазунів, 8 видів 
земноводних, а також види 
рослин. В Ч. к. УРСР, заснованій 
1976 і виданій 1980, містяться ві- 
домості про 29 видів ссавців, 289 
видів птахів, 6 видів плазунів, 4 
види земноводних, 18 видів комах, 
151 вид вищих рослин. 


М. М. Щербак. 
ЧЕРВОНА ЛІНІЯ, червоні лінії 
вулиць і магістралей -- термін, 


який застосовується у містобуду- 
ванні для визначення умовної ме- 
жі, що відокремлює територію ма- 
гістралей, вулиць, проїздів та 
площ від територій, відведених 
під забудову. 
ЧЕРВОНА МІДНА РУДА -- мі- 
нерал класу оксидів і гідроксидів. 
Те саме, що й куприт. 
ЧЕРВОНА ПЕЧЕРА, Кизил-Ко- 
ба -- печера в Крим. обл. УРСР, 
за 20 км на Пд. від м. Сімферопо- 
ля. Довж. 13,1 км, глиб. 135 м. 
Закладена в юрських вапняках. 
Має б ярусів, складається з гале- 
рей завширшки 2--3 м і залів 
з сталактитами, сталагмітами 
та ін. натічними утворами. У пе- 
чері є річка, яка приймає 8 при- 
ток. Знайдено ювикопну фауну 
(печерний ведмідь та ін.). В Ч. п. 
виявлено залишки давнього посе- 
лення 7 -- поч. б ст. до н. е. Від 
назви печери Кизил-Коба похо- 
дить назва кизил-кобинської куль- 
тури. Пам'ятка природи. Об'єкт 
туризму. В. М. Дублянський. 
ЧЕРВОНА ПЛОЩА в Києві 
архітектурний ансамбль. Одна з 
найдавніших площ міста. Виникла 
в епоху Київської Русі. Була торг.- 
ремісничим центром Києва, на ній 
відбувалися віча. У 1132--36 тут 
було споруджено ШПирогощі Бо- 
городиці церкву (не збереглася). 
Після зруйнування міста ордами 
Батия площа стала осн. осередком 
Києва, з 14 ст.-- адм. центром. 
Тут відбувалися паради збройних 
сил магістрату, а також київ. ре- 
місничих цехів. У 15 ст. на площі 
спорудили дерев'яну ратушу (бл. 
16 новий кам. будинок), 
водогін (від нього було проведено 
воду в різні місця Подолу; 1748-- 
49 над водогоном збудовано кам. 
павільйон-фонтан із скульптурою 
«Самсон», арх. І. Григорович-Бар- 
ський; 1982 фонтан реконструйо- 
вано), 1693 зведено Богоявленсь- 
кий собор Братського монастиря 
(арх. Й. Старцев), 1703 -- старий 
корпус Київської академії, у 
60-х рр. 18 ст.-- перший гостиний 
двір. У 18 ст. спорудили Грецький 
монастир (арх. Григорович-Бар- 
ський; добудови поч. 20 ст., арх. 
Л. Ейснер, Ф. Лідваль). З кін. 
18 ст. на Ч. п. відбувалися конт- 


рактові ярмарки (звідси кол. 
назва -- Контрактова). У 1809 
збудовано новий кгостиний двір 


(арх. А. Руска; перебудовано 1828, 
арх. А. Меленський, та у 2-й пол. 


Корова червоної польської породи. 





19 ст.), після пожежі 1811 -- Кон- 
трактовий будинок  (1815--17, 
арх. В. КГесте), новий корпус 
академії (1822--25, арх. А. Ме- 
ленський). За рад. часу споруд- 
жено палац культури «Славутич», 
встановлено пам'ятник Г. Сково- 
роді (1976, скульптор І. Кавале- 
рідзе, арх. В.  Гинєздилов). З 
1982 ведеться реконструкція пло- 
щі (проект арх. В. Шевченко) та 
реставрація архіт. пам'яток, роз- 
ташованих на ній. 

ЧЕРВОНА ПОЛЬСЬКА ПОРО- 
ДА великої рогатої худоби -- поро- 
да молочного напряму продуктив- 
ності. Виведена в кінці 19 ст. у 
Польщі схрещуванням місцевої ху- 
доби з тваринами переважно чер- 
воної датської породи і ангельнсь- 
кої породи. Масть червона різних 
відтінків, іноді з білими плямами 
на животі. Тварини ніжної, щіль- 
ної конституції, спина часто про- 
висла. Жива маса; бугаїв 650-- 
850 кг, корів-- 450--500 кг. Серед- 
ньорічний надій -- 3000 кг молока 
жирністю 3,8 90 (в  племгоспах 
4500--5000 кг). Поширена гол. 
чин. у Польщі, в СРСР -- на Ук- 
раїні (Волин., Терноп., Ровевн. 
області). 

«ЧЕРВОНА П'ЯТНИЦЯ», п'ят- 
ниця 31.МП 1925 -- день перемоги 
англ. гірників над шахтовласни- 
ками, які намагалися знизити за- 
робітну плату робітникам під час 
кризи у вугільній промисловості. 
Назву «Червона п'ятниця» було 
дано на противагу «чорній п'ят- 
ниці» (15.ГУ 1921) -- дню, коли 
праві лідери тред-юніонів зірва- 
ли страйкову боротьбу гірників. 
ЧЕРВОНА РУСЬ історична 
назва Галичини, що траплялася в 
писемних джерелах, переважно за- 
рубіжних, у 16--19 ст. Вперше тер- 
мін «Червона Русь» вжив (італ. 
картограф 15 ст. Фра Мауро для 
позначення земель у басейні р. 
Дону. Однак поступово цей термін 
закріпився в істор. і геогр. л-рі 
для о позначення території кол. 
Галицького князівства (за адм. 
поділом 15--18 ст.-- Руське і 
Белзьке воєводства). Назву «Чер- 
вона Русь» вживали тільки в літе- 
ратурі, серед місцевого населення 
вона не поширилася. 

Безпідставні спроби пов'язати наз- 
ву «Червона Русь» з Червенськими 
містами використовували деякі 
польс. бурж. історики для того, 
щоб поширити на всю територію 
Ч. Р. тенденційні висновки про 
«неукраїнський характер» Червен- 
ських міст. З цією метою в бурж. 
публіцистиці 20--30-х рр. 20 ст. 
замість Ч. Р. писали «Червенська 
Русь». У кін. 19 -- на поч. 20 ст. 
термін «Червона Русь» деякі реак- 
ційні автори пропагували для 
штучного протиставлення україн- 
ців Галичини решті українського 
народу. 

В рад. істор. л-рі для позначення 
пд. зх. частини Київ. Русі до 14 
ст. вживаються терміни  «Гали- 
цька земля», «Галицько-Волинське 
князівство», «Галицько-Волинська 
Русь», а для цієї самої території, 
починаючи з 14 ст.-- «Галичина», 
«Західна Україна». Я. Д. Ісаєвич. 
ЧЕРВОНА СТЕПОВА ПОРОДА 
великої рогатої худоби -- вітчизн. 
порода молочного напряму продук- 
тивності. Виведена в кінці 18 -- на 
поч. 19 ст. у степовій зоні Пд. 


259 


ЧЕРВОНА СТЕПОВА 
ПОРОДА 








Б. Челліні. Персей. 
1545--54. Лоджія деї 
Ланці. Флоренція. 


ЧЕРВОНА 


УКРАЇНСЬКА 


260 


ГАЛИЦЬХКА АРМІЯ 


8-й полк Червоного ко- 
зацтва України в по- 


ХОДІ. 


України складним схрещуванням 
місц. худоби, гол. чин. сірої укра- 
їнської породи, з тваринами чер- 
воної остфрисляндської, ангельн- 
ської тороди, вільстермаршської 
та ін. з наступним добором за мо- 
лочністю й червоною мастю. Масть 
червона, різних відтінків. Зустрі- 
чаються тварини з білими пляма- 
ми на нижній частині тулуба, голо- 
ві, кінцівках. Конституція тварин 

с. п. переважно ніжна, суха, 


Корова червоної степової породи. 


кістяк легкий і міцний, живіт 
великий, об'ємистий, вим'я добре 
розвинуте, дійки середнього роз- 
міру. Жива маса бугаїв 800--1000 
кг, корів 450--550 кг. Середньоріч- 
ний надій 3000 -- 3800 кг молока 
жирністю 3,7 -- 3,8 90 (на плем. 
фермах  4000--4600 кг, рекорд 
12 500 кг). Тварини Ч. с. п. витри- 
валі, мають добру відтворюваль- 
ну здатність та відзначаються дов- 
голіттям. Поширена порода на Ук- 
раїні, в Краснодар. і Ставр. кра- 
ях, Ростов., Омс. областях, Молд. 
РСР, Узб. РСР, Туркм. РСР, 
Тадж. РСР, Казах. РСР та ін. 
ЧЕРВОНА УКРАЇНСЬКА ГА- 
ЛИЦЬКА АРМІЯ  (ЧУГА) - 
військ. формування, створене на 
поч. 1920 в складі Червоної Армії 
з частин Української галицької 
армії, що перейшли на бік Рад. 
влади. Було сформовано З бригади 
ЧУГА. В квітні 1920, під час ра- 
дянсько-польської війни 1920, 
контрреволюц. офіцерство ЧУГА, 
обдуривши солдатів, перейшло на 
бік польс. військ. Тільки 1-й бри- 
гаді ЧУГА після запеклих боїв 
удалося прорвати оточення і з'єд- 
натися з рад. військами. Залишки 
2-ї і 3-ї бригад були розформовані 
польс. , командуванням. 
ЧЕРВОНЕ -- селище міського ти- 
пу Андрушівського р-ну Житомир. 
обл. УРСР. Розташоване на р. 
Пустосі (прит. Гуйви), за 18 км 
від залізнич. ст. Андрушівка. 3,9 
тис. ж. (1984). У Ч.-- цукр., спир- 
товий та хлібний з-ди, комбінат 
побутового обслуговування, харч. 
комбінат. Сільське профес.-тех. 
уч-ще, заг.-осв. школа, філіал 
Андрушівської муз. школи; лікар- 
ня; будинки культури, 5 б-к. 
Відоме з 1737, с-ще міськ. типу -- 
з 1938. 








ЧЕРВОНЕ (до 1957 -- Есмань) -- 
селище міського типу Глухівсько- 
го р-ну Сум. обл. УРСР. Розташо- 
ване за 5 км від залізнич. ст. Ес- 
мань. 2,5 тис. ж. (1984). У Ч.-- 
виробниче відділення  Глухівсь- 
кої райсільгосптехніки, комплекс 
по виробн. свинини. Заг.-осв. шко- 
ла; лікарня, поліклініка; клуб, 
б-ки. Вперше згадується 1615, 
с-ще міськ. типу -- з 1968. 
ЧЕРВОНЕ ДЕРЕВО -- деревина 
деяких тропічних дерев червоних 
1 коричнюватих тонів, Дуже міцне, 
важке, добре полірується. Для 
одержання Ч. д. часто використо- 
вують дерева з род. мелієвих (ма- 
хагонієве дерево та ін.), цезаль- 
пінієвих  (сапанове і фернамбу- 
кове дерева) та ін. Ч. д. застосо- 
вують в меблевій пром-сті для ви- 
готовлення облицювальної фанери, 
зрідка використовують для одер- 
жання барвників. Ч. д. іноді наз. 
деревину тиса, секвойї, вільхи 
клейкої, що має червоне забарв- 
лення, але не має інших  влас- 
тивостей справжнього червоного 
дерева. 
ЧЕРВОНЕ ЗМІЩЕННЯ -- збіль- 
шення довжин хвиль ліній у спект- 
рі джерела (зміщення ліній у бік 
червоної частини спектра) порів- 
няно з лініями еталонних спектрів. 
Найчастіше термін «Ч. з.» викори- 
стовується для позначення двох 
явищ -- космологічного Ч. з. і 
гравітаційного Ч. з. Космоло- 
гічнимЧ. з. наз. спостережува- 
не для всіх далеких джерел (га- 
лактик, квазарів) збільшення дов- 
жин хвиль (або зменшення часто- 
ти) випромінювання (див. Допле- 
ра ефект), яке свідчить про від- 
далення цих джерел одне від од- 
ного (в т. ч. від Галактики), тобто 
про розширення Метагалактики. 
Ч. з. для галактик відкрив амер. 
астроном В. Слайфер 1912--14. 
В 1929 Е. Хаббл встановив, що 
Ч. з. зростає приблизно пропор- 
ційно віддалі між спостерігачем 
і об'єктом (т. з. закон Хаббла). 
Цим законом користуються при 
визначенні віддалі до зір та ін. 
дуже далеких об'єктів. Граві- 
таційне Ч. з. відбувається то- 
ді, коли джерело світла міститься 
в сильнішому полі тяжіння, ніж 
приймач. Це явище (наз. також 
ефектом Ейнштейна, узагальненим 
ефектом Доплера) передбачив 1911 
А. Ейнштейн шнна базі заг. віо- 
носності теорії; воно спостеріга- 
лось починаючи з 1919 спочатку 
у випромінюванні Сонця, а потім 
1 деяких ін. зір (напр., білих кар- 
ликів). 
Див. також Космологічні парадок- 
си, Космологія. 
ЧЕРВОНЕ КОЗАЦТВО УКРА- 
їни загальновійськове з'єд- 
нання, створене для захисту Рад. 
влади на Україні і розгрому націо- 
налістичної контрреволюційної 
Центральної ради, на противагу 
її збройним силам -- т. з. «вільно- 
му козацтву». Формування полків 
Ч. к. У. було першою спробою 
створення регулярної Робітн.-Сел. 
Червоної Армії на Україні. Ч. к. 
У. формувалося на добровільних 
засадах з робітників і селян-бідня- 
ків. Командування Ч. к. У. було 
не виборне, а призначене. Частини 
Ч. к. У. формував мобілізаційний 
відділ військ. відділу Народного 
Секретаріату (першого укр. Рад. 


уряду). Комісаром по організації 
полків Ч. к. У. було призначено 
В. М. Примакова. Перший полк 
Ч. к. У. створено 28.ХП 1917 (10.1 
1918) в Харкові. Командиром пол- 
ку став В. М. ШПримаков. Це 
була перша регулярна укр. рад. 
військ. частина. 20.1 1918 Рад. 
уряд України видав Декрет про ор- 
ганізацію нар. революц.-соціалі- 
стичної армії на Україні -- Чер- 
воного козацтва. На заклик Народ- 
ного Секретаріату вступати до 
Ч. к. У. в містах і селах республі- 
ки почалося формування його 
частин. Услід за Харковом полки 
і загони Ч. к. У. створювали в Киє- 
ві, Полтаві, в населених пунктах 
Харків. і Полтав. губерній. Полк 
Ч. к. У. під командуванням В. М. 
Примакова пройшов славний бо- 
йовий шлях. 4 (17).І 1918 полк ра- 
зом з загонами Червоної гвардії 
виступив з Харкова на боротьбу 
проти Центр. ради. 6 (19 від 
петлюрівців було визволено Пол- 
таву, 26.1 (8.П) -- Київ. Протя- 
гом березня -- квітня 1918 полк 
Ч. к. У. вів кровопролитні бої 
проти переважаючих сил нім. оку- 
пантів. У квітні 1918 полк Ч. к. У. 
було  перекинуто на Донський 
фронт. За рішенням Рад. уряду 
в червні 1918 полк Ч. к. У. було 
перетворено на 1-й Дніпровський 
партизан. загін для участі в пар- 
тизан. боротьбі на Україні проти 
австро-нім. окупантів і передано 
в розпорядження Всеукр. Центр. 
Військ. Революц. К-ту. У вересні 
19183 з партизан. загонів було сфор- 
мовано дві дивізії -- Першу Ук- 
раїнську радянську дивізію і Дру- 
гу Українську радянську дивізію. 
Полк Ч. к. У. входив спочатку до 
1-ї, а потім до 2-1 д-зії. В складі 
2-ї Укр. Рад. д-зії полк Ч. к. У. 
в кінці грудня визволив від військ 
бурж.-націоналістичної  Директо- 
рії Бєлгород і Козачу Лопань. 
У взаємодії з 5-м Рад. полком та 
ін. частинами він 3.1 1919 визво- 
лив від петлюрівців Харків, Пол- 
таву і Кременчук. У січні 1919 
Тимчасовий  Робітничо-Селянсь- 
кий уряд України нагородив полк 
Ч. к. У. почесним революц. Черво- 
ним прапором. Протягом березня 
-- Квітня 1919 полк Ч. к. У. здійс- 
нив перший рейд у глибокий тил 
ворога на Старокостянтинів, Ізяс- 
лав, Острог, розгромив 4-й гали- 
цький полк «січових стрільців», 
брав участь у визволенні Шепетів- 
ки. У травні 1919 полк Ч. к. У. 
було кинуто на захист Донецького 
басейну від денікінців. У серпні 
1919 полк Ч. к. У. було розгорну- 
то в бригаду (згодом у дивізію 
і корпус). Наприкінці вересня 1919 
бригаду Ч. к. У. було перекинуто 
під Орел і Кроми, в жовтні вклю- 
чено до складу ударної групи 14-1 
армії, разом з латис. стрілецькою 
д-зією і пластунською бригадою 
вона розгромила офіцерські пол- 
ки денікінців. 20.Х 1919 війська 
ударної групи визволили Орел. 
На поч. листопада 1919 було сфор- 
мовано 8-у кав. д-зію Ч. к. У. До 
її складу ввійшли: бригада Черво- 
них козаків, 14-а кубанська брига- 
да і латис. кав. полк. У листо- 
паді 1919 р. д-ія Ч. к. У. здійсни- 
ла рейди в глибокий тил денікінців 
на Фотіж, Понирі, Льгов. Зго- 
дом д-зія Ч. к. У. визволила від 
денікінців міста Мерефу, Харків, 


Бердянськ і вийшла до берегів 
Азовського м. З січня 1920 8-а 
кав. д-озія Ч. к. У. в складі 13-ї,а 
потім 14-ї армій брала участь у 
розгромі залишків  білогвардій- 
ців, білополяків і врангелівців, у 
розгромі банд Махна, Тютюн- 
ника, Палія та ін. Всього за роки 
громадян. війни Ч. к. У. здійсни- 
ло 14 героїчних рейдів по глибо- 
ких тилах ворога. В 1921 за видат- 
ні заслуги в боротьбі за Рад. вла- 
ду на Україні 1-й Кінний корпус 
Ч. к. У. було названо ім'ям 
ВУЦВК. За бойові заслуги в роки 
громадян. війни 1-у Запорізьку 
кав. д-зію (кол. 8-а кав. д-зія) на- 
городжено орденом Червоного Пра- 
пора (1928) і орденом Леніна 
(1934). Напередодні Великої Віт- 
чизн. війни 1941--45 на базі кор- 
пусу Ч. к. У. було створено мото- 
механізований корпус. 
Літ.: Дубинский И., Шевчук Г. Чер- 
вонное казачество. К., 1977. 

В. В. Мусієнко. 
ЧЕРВОНЕ МОРЕ -- міжконти- 
нентальне море Індійського ок. 
між Африкою та  Аравійським 
п-овом (Азія). На Пн. Суецьким 
каналом сполучається з Середзем- 
ним м., на Пд. -- Баб-ель-Ман- 
дебською протокою -- з | Аден- 
ською зат. Аравійського м. Пл. 
450 тис. км?. Макс. глиб. 3039 м. 
У пн. частині -- затоки Суецька 
та Акаба, що омивають Сінайський 
п-ів. Найбільший острів-- Дахлак. 
Т-ра води на поверхні в лютому 
від - 18" на Пн. до --26,5" на Пд,., 
у серпні відповідно 4-27 та --32/. 
Солоність води до 41,5 Зо» на Пн. 
(найсолоніше серед морів Землі) 
та 38 -- 39 Зо на Пд. У Ч. м. жи- 
ве понад 400 видів риб, дельфіни, 
гігантські мор. черепахи тощо. 
Через Ч. м. проходять важливі 
мор. шляхи з Європи в Пд. Азію, 
Африку та Австралію. Гол.порти; 
Суец (Єгипет), Порт-Судан (Су- 
дан), Джідда (Саудівська Аравія), 
Массауа (Ефіопія), Ходейда 
(Иєменська Арабська Республіка). 
«ЧЕРВОНЕ ПРАВО» -- юридич- 
ний журнал, який видавався в Хар- 
кові з 1926 по 1931. Орган Нарко- 
мату юстиції УРСР. У 1931 на базі 
«Ч. п.» і журн. «Вісник радянсь- 
кої юстиції» створено новий журн. 
«Революційне траво» (з 1958 -- 
«Радянське право»). 
ЧЕРВОНЕНКО Степан Васильо- 
вич Ін. З (16).ГХ 1915, с. Окіп, 
тепер Лубенського р-ну Полтав. 
обл.) -- парт. і держ. діяч УРСР, 
дипломат. Член КПРС з 1940. В 
1936 закінчив Київ. ун-т, 1949 -- 
Академію сусп. наук при ЦК 
КПРС; кандидат філос. наук. У 
1937--41 -- директор школи. В 
1941--44 -- в діючій Рад. Армії. 
В 1944--48 -- на викладацькій ро- 
боті в Черкас. пед. ін-ті. З 1949-- 
в апараті ЦК КП(6)У, 1956--59 -- 
секретар ЦК Компартії України, 
кандидат у члени Політбюро ЦК 
КП України. В 1959--65 -- над- 
звичайний і повноважний посол 
СРСР у КНР, 1965--73 -- у 
ЧССР, 1973--33 -- у Франції. З 
1933 -- зав. відділом ЦК КПРС. 
Член ЦК КПРС з 1961. На ХУПІ 
з'їзді Компартії України обирав- 
ся кандидатом у члени ЦК, на 
ХІХ з'їзді -- членом ЦК Компар- 
тії України. Депутат Верховної Ра- 
ди СРСР 51 11-го скликань та Вер- 
ховної Ради УРСР 4 ї 5-го скли- 


кань. Нагороджений 4 орденами 
Леніна; ін. орденами, медалями. 
ЧЕРВОНИЙ ВОВК (Сиоп) -- рід 
хижих ссавців род. собачих. В роді 
єдиний вид -- червоний вовк (С. 
аІріпиз). Довж. тіла до 110 см, 
маса до 21 кг. Від вовка і лисиці 
відрізняється будовою черепа і 
зубів. Волосяний покрив довгий, 
густий і пухнастий, загальне за- 
барвлення рудувато-буре, на спині 
до багрово-рудого. Живе в горах і 
передгір'ях, в осн. в скелястих міс- 
цевостях. Полює зграями на дріб- 
них копитних. Самка після бл. 
З міс. вагітності народжує 5--9 
малят. Поширений в центр. і пд. 
частині Сх. Азії. В СРСР -- на 
пд. околицях Далекого Сходу, Зх. 
і Серед. Сибіру і в гд.-сх. частині 
Серед. Азії. Дуже рідкісний. 
Включений в Червону книгу СРСР. 
ЧЕРВОНИЙ ДОНЕЦЬ -- селище 
міського типу Балаклійського р-ну 
Харків. обл. УРСР. Розташова- 
ний на правому березі Сіверського 
Дінця, за 4 км від залізнич. ст. 
Шебелинка. 8,1 тис. ж. (1984). У се- 
лищі -- виробниче об'єднання «Ше- 
белинкагазпром», шебелинське уп- 
равління бурових робіт та газо- 
промислове управління. 2 заг.- 
осв., спорт. та медична школи; 
лікарня, поліклініка; Палац куль- 
тури, 2 6-к. С-ще міськ. типу -- з 


«ЧЕРВОНИЙ ЖОНД», Виконав- 
чий відділ Жонду народового на 
Русі -- орган Тимчасового народ- 
ного уряду польс. повстанців на 
Правобережній Україні під час 
польського товстання  1863--64. 
Створений у Житомирі в червні 
1863 за декретом Жонду народо- 
вого від 22.М 1863. Діяв як орган 
повстанців на тер. Київ., Волин. і 
Подільської губерній. «Ч. ж.» ви- 
дав постанову про сплату податків 
населенням, створив польс. органи 
охорони порядку (суд, прокурату- 
ру, нац. варту), вербував добро- 
вольців у повстанські загони, ви- 
давав газ. «Боротьба». Їснував 
до травня 1864. 

ЧЕРВОНИЙ  ІНТЕРНАЦІОНАЛ 
ПРОФСПІЛОК, Профінтерн 
міжнар. об'єднання | революц. 
профспілок, що існувало 1921 -- 
37. Створений на 1-му Установчо- 
му конгресі, що відбувся в Москві 
1921 за участю представників ре- 
волюц. профспілок (380 делегатів 
з 42 країн), яким реформістські 
лідери закрили доступ до Амстер- 
дамського інтернаціоналу проф- 
спілок. Ч. І. п. боровся за єдність 
профспілкового руху в нац. і 
міжнар. масштабах на основі за- 
хисту інтересів робітн. класу, за 
підтримку СРСР, проти підготов- 
ки імперіалістами нової війни, про- 
ти анархо-синдикалізму і рефор- 
мізму в робітн. русі. Працював 
під керівництвом Комуністично- 
го Інтернаціоналу. У 30-х рр., в 
умовах наступу фашизму і реак- 
ції, виникла гостра необхідність 
подолання розколу в профспілко- 
вому русі. Виходячи з цього та на 
основі рішень УП конгресу Ко- 
мінтерну (1935) революц. проф- 
спілки ряду країн 1935 -- 37 об'єд- 
налися з реформістськими, деякі 
невеликі профспілки стали на 
шлях саморозпуску. Керівні орга- 
ни Ч. І. п.-- Ген. рада та Викон- 
бюро, що обиралося нею,-- пере- 
бували в Москві. Ген. секрета- 


рем Червоного  інтернаціоналу 
профспілок був А. Лозовський. 
Літ.: Адибеков Г. М. Красньй Интер- 
национал профсоюзов. М., 1971. 
ЧЕРВОНИЙ КОРАЛ (Согаїит 
гибгит) -- безхребетна тварина ря- 
ду горгонарій класу коралових 
поліпів. Живе на глибинах 30-- 
500 м в Середземному м. та в Ат- 
лантичному ок. (поблизу Канар- 
ських о-вів). Колонії Ч. к. являють 
собою прикріплені до грунту ку- 
щоподібні утвори. Внутр. скелет 
Ч. к., завдяки концентрації в ньо- 
му окису заліза, забарвлений в чер- 
воний колір різних відтінків 
(звідси й назва). На гілках коло- 
нії розміщені білі поліпи (ауто- 
зоїди), що виконують функцію 
живлення і розмноження. Ч. к.-- 
об'єкт промислу; з середини осьо- 
вого скелета виготовляють різно- 
манітні прикраси. 

«ЧЕРВОНИЙ ПЕРЕЦЬ» -- укр. 
ілюстрований журнал сатири й 
гумору. Засн. 1922 у Харкові; 
виходив з перервами до 1934. 
На сторінках журналу висвітлю- 
вались питання внутр. і міжнар. 
життя. «Ч. п.» таврував паліїв 
війни, ворогів Рад. держави, укр. 
бурж. націоналістів, викривав мі- 
щанство, несумлінне стаслення до 
праці, негативні явища в л-рі та 
мистецтві, активно боровся за ут- 
вердження комуністичної ідеоло- 
гії. В різний час журнал редагу- 
вали В. Блакитний, Остап Вишня, 
які згуртували навколо себе знач» 
ний загін гумористів та художни»- 
ків-сатириків (К. Котко, В. Чеч- 
вянський, Ю. Гедзь, О. Козюрен- 
ко, Б. Шаповал та ін.). В 1941 жур- 
нал відновлено під назвою «Пе- 
рець». Пп. М. Федченко. 


«ЧЕРВОНИЙ ПІОНЕР ЗАХІД- 
НОЇ УКРАЇНИ» нелегальна 
комуністична дитяча орг-ція, що 
діяла на зх.-укр. землях у 20-- 
30-х рр. 20 ст. Перші піонерські 
орг-ції виникли тут на поч. 20-х 
рр., однак організаційно оформи- 
лися в єдину крайову піонерську 
орг-цію 1926. Безпосередньо ке- 
рувало її діяльністю Центр. бюро 
піонерської орг-ції Зх. України, 
що діяло при ЦК Комуністичної 
спілки молоді Західної України 
(КСМЗУ). ПК КСМЗУ видавав 
для дітей нелег. журнал «Піонер» 
(1931). Восени 1938 у зв'язку з 
розпуском Компартії Зх. України 
і КСМЗУ «Ч. п. 3. У.» припинив 
свою діяльність. 


ЧЕРВОНИЙ ПЛОСКИЙ  ЛИ- 
ШАЙ -- хронічне захворювання 
шкіри, що характеризується утво- 
ренням на ній червоних запальних 
пухирців, що сверблять, різних 
за формою, величиною від зерна 
проса до сочевиці. Висип поширю- 
ється переважно на поверхні пе- 
редпліччя,  променевозап'ястного 
і надп'яткового мілкового сугло- 
бів. Причину виникнення Ч. п. 
л. остаточно не з'ясовано (інфек- 
ційна природа; наслідок порушен- 
ня функції нервової системи тощо). 
Тривалість захворювання -- від 
кількох місяців до кількох років. 
Лікування: антибіотики, ві- 
таміни групи В, фізіотерапевтичні 
методи, протизапальні речовини. 

ЧЕРВОНИЙ ПРАПОР -- символ 
революц.-визвольної боротьби. Під 
Ч. п. вже 778--779 проходив нар. 
виступ в Ірані, названий новстан- 


264 


Червоний корал. 


Червоний вовк. 


ЧЕРВОНИЙ ПРАПОР 





262 





«ЧЕРВОНИЙ 
ПРАПОР» 


ням «червонопрапорних». У Росії 
вперше піднятий 1361 повсталими 
селянами  Пенз. губ., а також 
1876 в коді першої політ. демон- 
страції на Казанській пл. в Петер- 
бурзі. З часу Паризької комуни 
13/1 Ч. п. став символом пролет. 
революції і світового революц. ро- 
бітн. руху. Під Ч. п. проходили 
перші маївки, мітинги страйкую- 
чих робітників, він маяв на бари- 
кадах революції 1905--07, на бро- 
неносці «Потьомкін», його несли 
робітн. загони під час Лютн. ре- 
волюції 1917. Після перемоги Ве- 
ликого Жовтня Ч. п. встановлено- 
го законом зразка став трапором 
державним Країни Рад (Указ 
ВЦВК від 14.ГУ 1918) та бойовим 
прапором її Збройних Сил (див. 
Прапори військові). В СРСР вста- 
новлено Червоного Прапора орден, 
Трудового Червоного Прапора ор- 
ден. Для переможців соціалістич- 
ного змагання встановлено пере- 
хідні Ч. п., ана честь пам'ятних 


дат -- пам'ятні Червоні прапори. 
«ЧЕРВОНИЙ ПРАПОР» -- газе- 
та, орган  Ровенського обкому 


Компартії України і обл. Ради нар. 
депутатів. Видається в м. Ровно 
5 раз на тиждень укр. мовою. Пер- 
ший номер вийшов 19.ХІ 1939. У 
роки Великої Вітчизн. війни під 
час окупації Ровенщини нім.-фа- 
шист. загарбниками з квітня 1943 
по лютий 1944 «Ч. п.» виходив як 
орган підпільного обкому КП(б)У 
та обл. штабу партизанів Ровен- 
щини. Поновив свій вихід в люто- 
му 1944. У 1979 газету нагороджено 
орденом, Дружби народів. 
«ЧЕРВОНИЙ ПРАПОР» -- укр. 
прогресивна газета в Канаді. Ви- 
давалася у Вінніпегу з 15.ХІ 1907 
до 83. МІ 1908як орган Соціалістич- 
ної партії Канади. Вийшло 18 но- 
мерів. Була першою укр. соціалі- 
стичною газетою на амер. континен- 
ті. Вела пропаганду ідей соціаліз- 
му серед трудящих українців Ка- 
нади, закликала їх до боротьби 
проти капіталістичної експлуата- 
ції і безправ'я. 
«ЧЕРВОНИЙ ФАКЕЛь -- рос. 
драматичний театр. Засн. 1920 в 
Одесі. З вересня 1921 -- пересув- 
ний. Худож. керівники -- В. Тати- 
щев (1924 -- 25), з 1926 (в різний 
час)--Г. Станіславський, М. Таї- 
ров, В. Неллі; , художник -- Г. 
Цапок. В репертуарі: «Монна Ван- 
на» М. Метерлінка, «Океан» 
Л. Андрєєва. 
В серед. 20-х рр. здійснив вистави 
«Канцлер і слюсар», «Отрута» А. 
Луначарського, «Любов Ярова» 
К. Треньова, «Розлом» Б. Лавре- 
ньова, «Кінець Криворильська» 
Б. Ромашова, «Диктатура» і «Кад- 
ри» І. Микитенка. В 1928 колектив 
працював за межами України 
(Свердловськ, Мінськ, Казань, 
Ленінград, Кузнецьк). З 1932 пра- 
цює в Новосибірську. 

1. М. Давидова. 


ЧЕРВОНИЙ ХРЕСТ (в Азер- 
байджанській, Узбецькій, Турк- 
менській і Таджицькій РСР, в 


Афганістані, Пакистані, Туреччині 
і в усіх арабських країнах -- 
Червоний Півмісяць; в Ірані -- 
Товариство Червоного Лева і Сон- 
ця) -- громадська організація до- 
помоги органам охорони здоров'я. 
ВСРСР-- 11т-еЧ.Х. їі 4-- Чер- 
воного Півмісяця. Всі вони об'єд- 
нані в Союз товариств Червоного 


Хреста і Червоного Півмісяця 
СРСР, який входить в Міжнарод- 
ний Червоний Хрест. Ч.Х. в СРСР 
діє на основі положень і статуту, 
принципи яких були розроблені 
в декреті РНК від 7 серпня 1918. 
Статут підписано В. І. Леніним. 
Осн. напрями діяльності  това- 
риств -- сан.-освітня, сан.-оборон- 
на, громадська допомога органам 
охорони здоров'я, а також міжна- 
родна діяльність -- участь в ро- 
боті керівних органів Міжнарод- 
ного Червоного Хреста і подання 
безплатної допомоги населенню, 
яке потерпіло від стихійного лиха 
(землетрусу, поводі та ін.) і воєн- 
них дій. Головним завданням сан.- 
освігньої роботи Ч. Х. і Червоного 
Півмісяця є пропаганда мед. і 
гігієнічних знань (в тісному взаємо- 
зв'язку з будинками сан. освіти). 
На чолі Ч. Х. і Червоного Півміся- 
ця СРСР стоїть Виконавчий комі- 
тет Союзу товариств Ч. Х. і Чер- 
воного Півмісяця СРСР, в союз- 
них республіках -- центральні 
комітети товариств Ч. Х. і Чер- 
воного Півмісяця, в областях, ве- 
ликих містах, районах -- обласні, 
міські і районні комітети. Мате- 
ріальна база Ч. Х. і Червоного 
Півмісяця СРСР-- в осн. членські 
внески членів товариств. 
«ЧЕРВОНИЙ ХРЕСТь револю- 
ційний -- напівлегальні й нелегаль- 
ні організації допомоги політ. 
в'язням і засланцям у дореволюц. 
Росії. Вперше таку орг-цію -- 
«Товариство Червоного Хреста» 
партії «Народна воля» -- створили 
1881 Ю. М. Богданович та І. В. 
Калюжний. У 1882--84 існував 
закорд. відділ «Ч. х.», очолений 
П. Л. Лавровим і В. І. Засулич. 
Після ліквідації «Народної волі» 
«Ч. х.» було названо «Товариством 
допомоги політичним в'язням | 
засланцям» і перетворено на між- 
парт. орг-цію. Кошти для нього 
давала інтелігенція, яка співчува- 
ла революції. В кін. 19--на поч. 
20 ст., з початком масового робітн. 
руху, провідна роль у «Ч. х.» 
перейшла до дсоціал-демократів, 
а гроші збирали переважно серед 
робітників. Після революції 1905-- 
07 емігранти-революціонери ство- 
рили за кордоном кілька това- 
риств і орг-цій, що виконували 
функції «Ч. х.». Групи «Ч. х.» 
існували при всіх великих с.-д. 
організаціях, у т. ч. в Катерино- 
славі, Києві, Одесі, Харкові. 
«ЧЕРВОНИЙ ШЛЯХ» -- укр. 
громадсько-політ., літ.-мистець- 
кий і науковий журнал. Виходив 
1923--36 у Харкові як щомісяч- 
ник. «Ч. ш.» об'єднував навколо 
себе укр. письменників старшої 
генерації, що стали на рад. пози- 
ції (М. Чернявський, Х. Алчевсь- 
ка, Н. Романович-Ткаченко, В. Че- 
редниченко, Ю. Будяк, П. Ка- 
пельгородський,  О.  Журлива), 
письменників-демократів Зх. Ук- 
раїни та Буковини (В. Стефаник, 
О. Кобилянська, Марко Черемши- 
на) і молодих укр. рад. літерато- 
рів (П. Тичина, М. Терещенко, М. 
Рильський, В. Сосюра, А. Головко, 
Остап Вишня, М. Куліш, М. Ба- 
жан, О. Копиленко, Ю. Яновсь- 
кий та ін.). В журналі виступали 
такі вчені, як Д. Яворницький, 
Д. Багалій, М. Возняк. Редактора- 
ми «Ч. ш.» у різний час були 
Г. Гринько, В. Затонський, М. 


Яловий, І. Кириленко та ін. У 
журналі друкувалися переклади 
з рос. та ін. л-р, літературознавчі 
Й о мистецтвознавчі праці тощо. 
З січня 1931 «Ч. ш.» став органом 
федерації об'єднань рад. письмен- 
ників України. З серпня 1936 його 
перейменовано на «Літератур- 
ний журнал». 
ЧЕРВОНІ ВОДОРОСТІ, багрян- 
ки (ВБодорруба) -- відділ (тип) 
водоростей. Слань у більшості 
видів багатоклітинна, досить вели- 
ка, різної форми (має вигляд ку- 
щиків, пластинок або розчленова- 
на на стебловидні й листковидні 
частини); деякі Ч. в.-- одноклі- 
тинні. Колір сланей (від жовту- 
ватого і рожевого до синювато- 
стального і темно-червоного, май- 
же чорного) залежить від поєднан- 
ня пігментів. Поряд з хлорофілом, 
каротином і ксантофілом в хро- 
матофорах містяться також специ- 
фі пігменти -- фікоеритрин і 
ікоціан, виявлені, крім Ч. в., 
тільки у синьо-зелених і, можливо, 
пірофітових водоростей. У цик- 
лі розвитку нема джгутикових ста- 
дій. Розмноження нестатеве й ста- 
теве. Статевий процес -- оогамія. 
Бл. 3750 видів (600 родів), пошир. 
переважно в морях. Лише деякі 
Ч. в. живуть у прісних водах. В 
пн. морях СРСР зустрічається 
бл. 90 видів. Ч. в. поділяють на 
два класи: бангієві (Вапріорбу- 
сеае) і флоридеї (ЕЇогідеорПусеає). 
Практичне значення мають Ч. в., 
з яких одержують агар-агар (напр., 
анфельція), добувають йод (напр., 
філофора). Деякі види Ч. в. Їстів- 
ні і навіть культивуються (Японія, 
Корея, Китай). Іл. див. на окре- 
мому аркуші до ст. Водорості, 
т. 2, с. 392--309. 
ЧЕРВОНІ ГІГАНТИ -- зорі, які 
мають шнадвеликі радіуси (10-- 
100 радіусів Сонця), високі світ- 
ності, малу густину речовини та 
низьку температуру зовнішніх 
шарів. Належать в основному до 
спектральних класів (див. Спек- 
тральні класи зір) К--М і набли- 
жено на 10 зоряних величин яс- 
кравіші від зір цих же класів на 
гол. послідовності (див. Гериц- 
шпрунга -- ФРесселла діаграма). 
Серед яскравих зір Ч. г. є, напр., 
Альдебаран, Антарес, Арктур. 
Ч. г. можуть бути як зорі з постій- 
ним блиском, так і змінні зорі. 
Згідно з теорією еволюції зір, 
Ч. г. утворюються з зір гол. послі- 
довності після вигоряння водню 
в центр. області. Вони складаються 
з ядра (що має постійну т-ру), 
тонкого енерговиділяючого шару 
(де протікають термоядерні реак- 
ції перетворення водню на гелій) 
і дуже протяжної оболонки. Ядро 
складається з гелію з невеликою 
домішкою важких елементів. Гу- 
стина речовини в ядрі дуже вели- 
ка; в цьому розумінні ядро Ч. г. 
дуже близьке до білого карлика. 
В оболонці, що займає бл. 90 9; 
радіуса зорі і містить понад 50 98 
її маси, перенесення енергії здійс- 
нюється гол. чином конвекцією. 


«ЧЕРВОНІ КВІТИ» -- двотиж- 
невий ілюстрований журнал для 
дітей шкільного віку. Виходив 


1923--31 в Харкові. У перші ро- 
ки журнал редагував В. П. Затон- 
ський. До 1925 тут друкувалися 
лише літ. матеріали для дітей різ- 
ного віку. З 1925 журнал визна- 


чився як орган для дітей серед. 
і старшого шкільного віку. Публі- 
кувалися статті та нариси про гро- 
мадсько-політ. та культур. життя 
країни, зарубіжні події, міжнар. 
комуністичний | дитячий рух, 
участь піонерів і школярів у соціа- 
лістичному будівництві, життя і 
боротьбу дітей за рубежем, вмі- 
щувалися інформації з питань нау- 
ки, техніки, природознавства, мате- 
ріали на допомогу вожатим, прак- 
тичні поради школярам тощо. 
Друкувалися й художні твори. 
Журнал мав додаток -- бібліоте- 
ку «Червоні квіти». З 1928 при 
ньому виходила газета «Червоні 
квіти». З 1931 виходить під наз- 


вою «Піонерія». Н. М. Рева. 


ЧЕРВОНОАРМІЄЦЬ -- військ. 
звання рядового складу в Рад. 
Армії 1918--46. В липні 1946 замі- 
нено званням рядовий. 


ЧЕРВОНОАРМІЙСЬК -- селище 
міського типу Житомир. обл. 
УРСР, райцентр, за 15 км від за- 
лізнич. ст. Курне. 5,4 тис. ж. 
(1984). Вперше згадується в серед. 
12 ст. під назвою Чортоліси, 1593-- 
як Пулини (в той час були під вла- 
дою шляхет. Польщі). Після 2-го 
поділу Польщі (1793) Пулини в 
складі Правобережної України 
возз'єднано з Росією. Рад. владу 
встановлено в січні 1918. З 1935 
населений пункт має сучас. назву. 
З 1967 Ч.-- с-ще міськ. типу. УЧ. 
-- льонообр., хлібний, комбікор- 
мовий, по виготовленню  м'ясо- 
кісткового борошна та цегельний 
з-ди, райсільгосптехніка, райсіль- 
госпхімія, міжколг. буд. орг-ція, 
комбінат побутового  обслугову- 
вання. Сільс. профес.-тех. уч-ще, 
2 заг.-осв. та музична школи; лі- 
карня; 2 будинки культури, З 
клуби, 6 б-к, краєзнавчий музей. 
ЧЕРВОНОАРМІЙСЬК (до 1939 
-- Радзивилів) -- місто Ровен. обл. 
УРСР, райцентр, на р. Слонівці 
(прит. Стиру). Залізнична станція. 
Вперше згадується в писемних 
джерелах 1564 під назвою Радзи- 
вилів. Був під владою ДВеликого 


князівства Литовського, після 
Люблінської унії 1569 відійшов 
до шляхет. Польщі. Після 3-го 


поділу Польщі (1795) Радзивилів 
у складі Зх. Волині возз'єднано 
з Росією. В кін. 19 -- на поч. 20 ст. 
через Радзивилів переправлялася 
з-за кордону марксистська л-ра. 
Рад. владу встановлено в січні 
1913. В 1919 Радзивилів окупува- 
ли війська  бурж.-поміщицької 
Польщі. В 1924 тут виник кому- 
ністичний осередок. У 1939 Радзи- 
вилів у складі Зх. України воз- 
з'єднано з УРСР. З того самого 
року має сучас. назву. З 1940 Ч. 
місто. У місті -- овочесушильно- 
консервний та хлібопродуктів 
комбінати, виноробний, комбікор- 
мовий, фурнітурний заводи, меб- 
лева та швейна фабрики, міжколг. 
будівельна орг-ція, райсіль- 
госптехніка, райсільгоспхімія, бу- 
динок побуту, комбінат побутово- 
го обслуговування. ШПрофес.-тех. 
уч-ще, заг.-осв., музична та 
спорт. школи; лікарня. Будинок 
культури, кінотеатр, 2 бібліоте- 
ки. Тут народилися рос. рад. біб- 
ліограф Б. С. Боднарський, укр. 
рад. композитор Г. Л. Жуковський. 
ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ  РА- 
ЙОН -- у пд. частині Житомир. 


обл. УРСР. Утворений 1923. Пло- 
ща 0,9 тис. км2. Нас. 29,4 тис. чол. 
(1934). У районі -- 67 населених 
пунктів, підпорядкованих селищ- 
ній і 17 сільс. Радам нар. депута- 
тів. Центр -- смт Червоноар- 
мійськ. Ч. р. розташований в ме- 
жах Поліської низовини. Корисні 
копалини: каолін, глина, пісок, 
торф. Найбільша річка Тня 
(бас. Прип'яті). Грунти дерново- 
підзолисті супіщані й піщані. Ле- 
жить у зоні мішаних лісів. Ліси 


Кошелівка 


Теньківка 
о 


Чернявка 


ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ РАЙОН 
ЖИТОМИРСЬНОЇ ОБЛАСТІ 


(сосна, дуб, граб, липа, осика, 
береза) займають 16 9 тер. райо- 
ну. Найбільше пром. підприєм- 
ство -- Червоноармійський льоно- 
обр. з-д. Комбінат побутового об- 
слуговування (Червоноармійськ), 
будинок побуту. Спеціалізація 
с. г.-- землеробство зерново-льо- 
нарського, тваринництво  мол.- 
м'ясного напрямів. Площа с.-г. 
угідь 1983 становила 59,1 тис. га, 
у т. ч. орні землі -- 48,2 тис. га, 
сіножаті й пасовища -- 11,0 тис. 
га. Осушено 22,6 тис. га. Гол. 
культури: жито, пшениця, льон, 
картопля, хміль, овочеві. У Ч. 
р.-- 23 колгоспи, райсільгосптех- 
ніка, райсільгоспхімія. Залізнич- 
на станція Курне. Автомоб. шля- 
хів -- 271 км, у т. ч. з твердим 
покриттям -- 148 км. У районі -- 
сільс. профес.-тех. уч-ще, 41 заг.- 
осв. та музична школи; 40 лік. 
закладів, у т. ч. 4 лікарні. 18 бу- 
динків культури, 44 клуби, 61 


ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ 


РАЙОН 
РОВЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 


У з ДЮ 
мійськ 


ХЧервоноар 








кіноустановка, 42 б-ки. Краєзнав- 
чі музеї у Червоноармійську |і 
с. Великому Лугі. В Ч. р. вида- 
ється газ. «Вісті» (з 1935). 

Грибан. 


І. В. 
ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКИЙ  РА- 
ЙОН -- у пд.-зх. частині Ровен. 
обл. УРСР. Утворений 1939. Пло- 
ща 0,7 тис. км?. Нас. 40,5 тис. чол. 
(1934). У районі -- 71 населений 
пункт, підпорядкований міській 
та 20 сільс. Радам нар. депутатів. 
Центр м. Червоноармійськ. 

р. розташований в межах Ма- 
лого Полісся. Поверхня рівнинна. 
По крайньому Пд. -- відроги Во- 
линської височини. Корисні ко- 
палини: торф, вапняки, крейда, 
піски. Річки -- Стир з прит. Сло- 
нівка, ШПляшівка (бас. Дніпра). 
Грунти  дерново-підзолисті  піща- 
ні й супіщані. Ліси (сосна, дуб, 
граб, клен, береза, вільха) займа- 
ють 12 тис. га. Найбільші пром. 
підприємства: червоноармійські 
хлібопродуктів та овочесушильно- 
консервний комбінати, меблева 
ф-ка, фурнітурний з-д. Комбінат 
побутового обслуговування (Чер- 
воноармійськ). С. г. спеціалізу- 
ється на вирощуванні пшениці, 
жита, ячменю, вівса, гречки, цукр. 
буряків, картоплі, хмелю та ви- 

обн. молока і м'яса. Площа с.-г. 
угідь 1983 становила 50,6 тис. га, 
у т. ч. орні землі -- 44,7 тис. га. 
У Ч. р.-- 17 колгоспів, птахорад- 
госп,  райсільгосптехніка,  рай- 
сільгоспхімія. Залізничні станції 
Червоноармійськ, Рудня-По- 
чаївська. Автомоб. шляхів -- 382 
км, у т. ч. з твердим покриттям 
-- 280 км. У районі -- профес.- 
тех. уч-ще, 28 заг.-осв., 2 муз. та 
спорт. школи; 51 лік. заклад, у 
т. ч. 2 лікарні. 9 будинків культу- 
ри, 47 клубів, кінотеатр, 52 кіно- 
установки, 48 б6-к, музей-заповід- 
ник «Козацькі могили» (с. Пляше- 
ва). У Ч. р. видається газ. «Прапор 
перемоги» (з 1941).  м.С.Крчиук. 
«ЧЕРВОНОБРОВИХ» ПОВ- 
СТАННЯ -- нар. повстання в Ки- 
таї в 17--27. Назву здобуло від 
звичаю повстанців (для відміни) 
фарбувати брови в червоний колір. 
Було викликане тяжким станови- 
щем народу, яке погіршало у 
зв'язку з реформами Дан Мана. 
Почалося в пров. Шаньдун під 
проводом селянина Фань Чуна. 
Повстанці (селяни, наймані робіт- 
ники, раби) 21 розгромили урядові 
війська і почали наступ на столи- 
цю імперії Чан'янь. Одночасно 
на столицю наступали загони пред- 
ставника дин. Хань Лю Сюаня, 
який 23 оволодів столицею і був 
проголошений імператором під 
іменем Генші. До 25 загони «чер- 
вонобрових» розбили війська Ген- 
ші і проголосили імператором па- 
стуха Лю Пенцзи. Проте 27 пов- 
станців розгромили війська пред- 
ставника аристократії Лю Сю (при- 
брав титул ханського імператора 
під ім'ям Гуан Уді). 
ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКЕ 
1953 Криничанський, 
65 -- Красногвардійський) се- 
лище міського типу  Вороши- 
ловгр. обл. УРСР, підпорядковане 
Кіровській міськраді. Розташова- 
не за 10 км від залізнич. ст. Сен- 
тянівка. 2,9 тис. ж. (1984). На тер. 
Ч.-- шахти «Криничанська» шах- 
тоуправління «Бежановське», Кі- 
ровський винний завод. Заг.-осв. 


(до 
1953-- 


263 





ЧЕРВОНОГВАР- 
ДІЙСЬКЕ 


264 





ЧЕРВОНОГО 
ПРАПОРА ОРДЕН 





Орден Червоного 


Прапора. 





Орден Червоної 
Зірки. 


нн анни П 


т зр 
ач 


. 


г. и . 
У В 


, 
ке, 


р і 


Червонофігурний 

стиль. Майстер Євфро:- 
ній. Кратер. Кераміка. 
510--500 до н. е. Дер- 


жавні музеї. 
Берлін. 


Західний 


школа; лікарня, поліклініка, 2 
фельдшерсько-акушерських пунк- 
ти, Палац культури, З б-ки. Ч. 
виникло 1948, с-ще міськ. типу -- 
з 1965. 

ЧЕРВОНОГО ПРАПОРА ОР- 
ДЕН рад. військовий орден. 
Засн. Постановою Президії ЦВК 
СРСР від 1.УПІ 1924. Ч. П. о.- 
перший орден СРСР. До нього 
було прирівняно заснований рані- 
ше (16.ІХ 1918) орден Червоного 
Прапора РРФСР. За новим Ста- 
тутом (затверджений 28.ПІ 1980) 
Ч. П. о. нагороджують за особливу 
хоробрість, самовідданість і муж- 
ність, виявлені при захисті соціа- 
лістичної Вітчизни. Ч. П. о. на- 
городжуються: військовослужбовці 
Рад. Армії, ВМФ, прикордонних і 
внутр. військ, співробітники орга- 
нів К-ту держ. безпеки СРСР та 
ін. громадяни СРСР; військ. ча- 
стини, військ. кораблі, з'єднання 
та об'єднання. Ч. П. о. можуть 
бути нагороджені також особи, 
які не є кгромадянами СРСР. 
Військ. частини, військ. кораблі, 
з'єднання та об'єднання, нагород- 
жені Ч. П. о., одержують наймену- 
вання червонопрапорних. Першим 
нагородженим Ч. П. о. був В. К. 
Блюхер. На 1980 здійснено понад 
980 тис. нагороджень Ч. П. о. 
Зокрема, ним нагороджено м. 
Петроград (1919), робітників міст 
Грозного, Царицина (тепер Волго- 
град), Луганська (тепер Вороши- 
ловград), Ташкента (всі -- 1921), 
ВЛКСМ (1928), ЛКСМУ (1944), 
газ. «Радянська Україна» (1945), 
Шепетівську (1968) і Київ. (1974) 
міські комсомольські організації. 
ЧЕРВОНОГОЛОВА КАПУСТА 
(Вгаз5іса оіегасеа маг. сарібагїа Й. 
гарга) -- ботанічна форма капус- 
ти головчастої. Ч. к. відрізняється 
від білоголової щільною  гоОЛоОв- 
кою, червоно-фіолетовим або си- 
нім забарвленням Її та лист- 
ків. За кількістю поживних речо- 
вин подібна до білоголової капусти, 
однак містить менше клітковини 
і більше білків, цукрів та вітамі- 
нів. Ч. к. використовують сирою 
(салати, гарніри) і маринованою. 
Урожайність -- бл. 300 ц/га. На 
Україні районовані (1984) сорти 
Ч. к.: Гако, Міхневська. 
ЧЕРВОНОГРАД -- місто облас- 
ного підпорядкування Львів, обл. 
УРСР, на р. Буг при впадінні в 
нього річок Солокії й Рати. За- 
лізнична станція. б4 тис. ж. (1984). 
Засн. 1692 під назвою Кристино- 
піль, невдовзі дістав статус мі- 
ста. Був під владою шляхет. 
Польщі. Після 1-го поділу Польщі 
(1772)  Кристинопіль  загарбала 
Австрія (з 1867 -- Австро-Угор- 
щина,). Після розпаду 1918 Австро- 
Угорщини Ч.-- під владою бурж.- 
поміщицької Польщі. За догово- 
ром між СРСР і ПНР від 15.П 
1951 про обмін ділянками держ. 
територій місто передано Рад. 
Союзу і під назвою Червоноград 
вкліочено до складу УРСР. З 
того самого року Ч. -- місто з 
сучас. назвою. Ч.-- один з центрів 
Львівсько-Волинського  вугільно- 
го басейну (12 шахт, у т. ч. Хо 3, 
3» 7, Хо 10 «Великомостівські», 
ім. Ленінського Комсомолу, ім. 
90-річчя СРСР, ім. ХХУ з'їзду 
КПРС та ін.). З-ди: рем.-мех., ме- 
талоконструкцій, залізобетонних 
виробів, мол., хлібний; деревообр. 


комбінат, швейна ф-ка, виробни- 
че панчішне об'єднання, комбінат 
побутового обслуговування. Заг.- 
тех. ф-т Львів. політех. ін-ту, 
гірничий технікум, З профес.-тех. 
уч-ща, 14 заг.-осв. та музична 
школи, лікарня. Палац культури, 
2 кінотеатрк, Палац спорту, 19 
б-к, музей історії релігії та атеїз- 
му. Тут народився укр. рад. поет 
В. Боби 


инський. 
Літ.: Червоноград. Львів, 


Кузів С. 
1978. 
ЧЕРВОНОГРИГОРІВКА (кол. 
Чернишовка) -- селище міського 
типу Нікопольського р-ну Дні- 
проп. обл. УРСР. Розташована 
на березі Каховського водосхови- 
ща, за 10 км від залізнич. ст. 
Нікополь. 7,2 тис. ж. (1984). У 
Ч.-- центр. садиба колгоспу 
«Дніпро», комбінат комунальних 
підприємств, будинок побуту, 2 
заг.-осв. школи, Нікопольська 
муз. школа; лікарня, поліклініка; 
2 будинки культури, б-ка. Насе- 
лений пункт виник наприкінці 
70-х рр. 18 ст., ссще міськ. типу -- 
з 1938. 
ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКЕ -- місто 
Лохвицького р-ну Полтав. обл. 
УРСР. Розташоване в долині 
р. Сули (прит. Дніпра). Залізнич- 
на станція Сула. У Ч. -- Лохви- 
цький цукровий комбінат та Ло- 
хвицький  спиртокомбінат;  за- 
води: комбікормовий, кормових 
дріжджів, хлібний, Лохвицький 
сухого  обезжиреного молока і 
масла. Комбінат побутового о0б- 
слуговування. Технікум харч. 
пром-сті, пропо уч-ще цукр. 
пром-сті, заг.-осв. школи; лі- 
карня; 2 клуби, 7 б-к. Ч. засн. 
1928, місто -- з 1977. 


ЧЕРВОНОЗЕМИ -- тип грунтів, 
що утворились під лісовою рос- 
линністю зі значною участю вічно- 
зелених рослин в умовах субтро- 
пічного і частково тропічного 
клімату. Ч. формуються на чер- 
воноземній корі вивітрювання; 
дістали свою назву від забарвлен- 
ня в різні відтінки червоного ко- 
льору (від цеглясто-червоного до 
жовтого -- в жовтоземах), що 
зумовлений значним вмістом гідра- 
тів окису заліза і алюмінію. Реак- 
ція Ч. кисла або слабкокисла 
(РН - 5,0--6,0). Ч. поширені в 
центр. і пд.-сх. р-нах Китаю, у 
В'єтнамі, Японії, на Пн. Сх. СЩА, 
на Пд. Франції, в Італії, Іспанії 
і в ін. країнах. В СРСР -- на сх. 
збережжі Чорного м. (Грузія) 
і на пд.зх. узбережжі Каспійсь- 
кого м. (Азербайджан). На Ч. ви- 
рощують чай, виноград, тютюн, 
цитрусові та ін. культури. 
М.К. Шикула. 
ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ ОРДЕН" 
рад. військ. орден. Засн. Поста- 
новою Президії ЦВК СРСР від 
6.ТУ 1930. З 15.Х 1947 припинено 
нагородження Ч. 3. о. цивільних 
осіб. За Статутом (затверджений 


28.ПІ 1980) Ч. 3. о. нагороджу- 
ються: військовослужбовці Рад. 
Армії, ВМФ, прикордонних |і 
внутр. військ, співробітники ор- 


ганів К-ту держ. безпеки СРСР, 
а також особи рядового і команд- 
ного складу органів внутр. справ; 
військ. частини, військ. кораблі, 
з'єднання та об'єднання, підпри- 
ємства, установи, орг-ції. Цим 
орденом можуть бути нагородже- 
ні і військовослужбовці іноз. д-в. 


Першим нагородженим Ч. 3. о. 
(1930) був В. К. Блюхер; серед 
орг-цій -- газ. «Красная Звезда» 
(1933). На 1980 Ч. 3. о. нагород- 
жено понад 3800 тис. осіб, військ. 
частин 1 з'єднань. 

ЧЕРВОНОЇ | БІЛОЇ ТРОЯНД 
ВІЙНА -- міжусобні війни (1455-- 
85) за престол Англії між двома 
відгалуженнями королівської ди- 
настії Плантагенетів: Ланкасте- 
рами (в гербі -- червона троянда) 
та Иорками (в гербі -- біла троян- 


да).  Ланкастери спиралися на 
великих феодалів Пн. ії Уельсу, 
Морки -- на частину зем. ари- 


стократії Пд. Сх., нове дворянство 
і багатих городян. Війну почав 
герцог Річард Йорк, який, викори- 
стовуючи невдоволення в країні 
клікою ланкастерців (правила від 
імені недоумкуватого Генріха МТ), 
висунув домагання на англ. пре- 
стол. Річард зазнав поразки 1 
1460 був страчений. У 1461 пре- 
стол захопив його син (король 
Едуард ТУ). В 1471 він придушив 
збройний виступ опозиційних 
феодалів. Після смерті Едуарда ГУ 
(1483) престол перейшов до йо- 
го малолітнього сина Едуарда МУ 
(був убитий того самого року), 
а потім -- до його брата Річарда 
Глостерського (Річард ПІ). Проти 
останнього об'єдналися обидва 
угруповання. В битві біля Босвор- 
та (1485) армію Річарда ПІ було 
розгромлено, а його вбито. Коро- 
лем став представник ланкастер- 
ської партії Генріх УП Тюдор, 
засновник дин. Тюдорів. Події 
війни відображено в істор. хроні- 
ках У. Шекспіра «Генріх МІ» ї 
«Річард ПІ». 

ЧЕРВОНООСКІЛЬСЬКЕ ВОДО- 


СХОВИЩЕ, Краснооскільське 
водосховище -- водосховище на 
р. Оскіл (бас. | Сіверського 


Дінця), в межах Харків. та част- 
ково Донец. областей УРСР. Ут- 
ворилось 1958 після спорудження 
греблі ГЕС. Пл. 12200 га. Пере- 
січний річний об'єм води 580 млн. 
км3. Використовують для потреб 
водопостачання, енергетики, зро- 
шування, риборозведення. 
ЧЕРВОНОПАРТИЗАНСЬК -- 
місто Ворошиловгр. обл. УРСР, 
підпорядковане Свердловській 
міськраді. Залізнична ст. Красна 
Могила. На місті сучас. Ч. 1906 
засновано хутори  Вознесенівка, 
Новомиколаївка і Василівка. Рад. 
владу в цих населених пунктах 
встановлено в січні 1918. В 1956 ці 
населені пункти і залізничну стан- 
цію Червона Могила (кол. станція 
Провалля, побудована в 70-х рр. 
19 ст.) об'єднано в с-ще міськ. ти- 
пу Ч. (на честь бійців Богучарсько- 
го полку, що загинули тут 1919 в 
бою проти білогвардійців). З 1960 
Ч.-- місто. В місті -- видобуван- 
ня кам. вугілля (3 шахти), гру- 
пова збагачувальна ф-ка, будинок 
побуту.  Профес.-тех. уч-ще, 6 
заг.-осв. та музична школи; лі- 
карня, поліклініка; Палац куль- 
тури, клуб, З бібліотеки. 
ЧЕРВОНОФІГУРНИЙ СТИЛЬ 
-- термін, яким в історії мистецт- 
ва позначаються техніка і єтиль 
античного вазоптису, поширеного у 
Стародавній Греції в 5-- 4 ст. до 
н. е. На вазах Ч. с. тло по- 
кривали чорним кольором, а зо- 
браження міфологічних мотивів 
або жанрових сцен лишали  не- 


фарбованими, і вони зберігали чер- 
вонуватий, природний колір гли- 
ни (звідси й назва); деталі ма- 
люнка виконували пером або пенз- 
лем. Серед представників Ч. с.-- 
Евфімід, Єфроній, Полігнот. 

ЧЕРВОНОФЛОТЕЦЬ -- військ. 
звання рядового складу  ВМФ 
СРСР 1918--46. Для старших 
спеціалістів строкової служби в 
листопаді 1940 було встановлено 
звання старшого Ч. В липні 1946 
звання Ч. і старший Ч. замінено 
званнями матрос і старший мат- 


рос. М 
ЧЕРВОНОХУТІРСЬКИЙ  МО- 
ГИЛЬНИК могильник кінця 
3-го тис. до н. е. пізнього періоду 
трипільської культури, розташо- 
ваний на лівому березі Дніпра на 
Пд. від передмістя Києва -- Чер- 
воний Хутір. Відкрито могиль- 
ник 1950, розкопували його 1951. 
При розкопках виявлено бл. 260 
поховань з обрядом трупоспален- 
ня в урнах і ямках. У похованнях 
знайдено орнаментований глиня- 
ний посуд, крем'яні ножі та скреб- 
ки, сокири, наконечники стріл і 
списів, мідні кинджали, прикраси. 
Аналогічні Ч. м. пам'ятки, вияв- 
лені на правому і лівому берегах 
Дніпра в межах Київ. обл., нале- 
жать до т. з. софіївського типу 
(див. Софіївський могильник). 
ЧЕРВОНЮК Євген Іванович 
(21.ГУ 1924, с. Брусилів, тепер 
смт Коростишівського р-ну и- 
томир. обл.-- 12.П 1982, Харків) 
-- укр. рад. співак (бас) і педагог, 
нар. арт. СРСР (з 1967). Член 
КПРС з 1960. Учасник Великої 
Вітчизн. війни. У 1950 закінчив 
Київ. консерваторію (клас І. Па- 
торжинського). В 1950--52 
соліст Київського,  1952--77 
Харків. театрів опери та балету. 
З 1960 -- викладач (з 1974 -- про- 
фесор) Харків. ін-ту мистецтв ім. 
І. П. Котляревського. Партії: Та- 
рас («Тарас Бульба» Лисенка), 
Кривоніс, Хома Кичатий («Бог- 
дан Хмельницький», «Назар Сто- 
доля» Данькевича), Сусанін («Їван 
Сусанін» Глинки), Борис Годунов 
(однойменна опера Мусоргського), 
Кочубей («Мазепа» Чайковсько- 
го), Мефістофель («Фауст» Гуно). 
Відомий і як камерний співак. 
Нагороджений юрденами Леніна 


і Червоної Зірки, медалями. 
- І. Д. Гамкало. 
ЧЕРВОПОДІБНИЙ ВІДРОС- 


ТОК -- теж саме, що й апендикс. 
ЧЕРВУГОВІ (СаесіНідйає) -- ро- 
дина хребетних тварин ряду Раз 
ногих земноводних. Тіло (довж. 
до 117 см) червоподібне (звідки 
й назва), зовні поділене борозен- 
ками на кільця. Шкіра гола, у 
деяких з лусочками, вкрита сли- 
зом. Очі недорозвинені. Пошире- 
ні в Африці, Америці, Пд.-Сх. 
Азії. Живуть у грунті або у воді, 
є види, які оселяються в мурашни- 
ках їі термітниках. Живляться 
дрібними безхребетними, деякі -- 
зміями. Живородящі або відкла- 
дають яйця, які охороняє самка. 
В родині 25 родів, з них найвідо- 
міші: справжня червуга (Саєсі- 
Ніа), кільчаста червуга (Зірро- 
пор5), рибозмій (ІсЬібуорбіз), во- 
дяна червуга (Турбіопесіез). Іл. 
див. також до ст. Земноводні. 

ЧЕРВ'ЯЧНА ПЕРЕДАЧА -- ме- 
ханічна передача, що передає 
обертальний рух між  перехрес- 


ними (переважно під прямим ку- 
том) валами за допомогою черв'я- 
ка (гвинта) і спряженого з ним 
черв'ячного  (зубчатого) колеса. 
Ведучою ланкою в Ч. п. (мал.) 
є звичайно черв'як, веденою 
черв'ячне колесо. Ч. п. відзнача- 
ється  плавністю і  безшумністю 
експлуатації, компактністю. Ва- 
ди Ч. п.-- порівняно низький ккд 
(0,5--0,85), значно відносне ков- 
зання спряжених ланок. Ч. п. 
застосовують у приладах, верста- 
тах, вантажопідйомних і трансп. 
машинах, як окремі агрегати -- 
редуктори тощо. Див. також Си- 
лова передача. А. С. Зенкін. 
«ЧЕРГОВІ ЗАВДАННЯ РАДЯН- 
СЬКОЇ ВЛАДИ» -- робота В. І. 
Леніна, написана навесні 1918, 
коли внаслідок тріумфального по- 
ходу Радянської влади на біль- 
шій частині території країни ут- 
вердилася влада Рад, і в умовах 
мирного перепочинку перед Ко- 
муністичною партією і Рад. д-вою 
постали завдання мирного соціа- 
лістичного будівництва. Перший 
варіант статті В. І. Ленін продик- 
тував 23--26.Ш| 1918. У квітні 
1918 В. І. Ленін за дорученням ЦК 
партії склав «Тези про завдання 
Радянської влади в теперішній 
момент», які було обговорено і 
схвалено на пленарних засіданнях 
ЦК РКП(б) і ВЦВК. За поста- 
новою ЦК «Тези» вперше опублі- 
ковано 28.ГУ 1918 в газ. «Правда», 
в додатку догаз. «Известия ВЦИК» 
і того ж року видано окремою 
брошурою під назвою «Чергові 
завдання Радянської влади». На 
Україні працю В. І. Леніна вперше 
видано 1920. «Ч. з. Р. в.» -- доку- 
мент програмного значення. В 
цьому творі науково обгрунтовано 
конкретний план будівництва ос- 
нов соціалістичної економіки в од- 
ній, окремо взятій, країні, сфор- 
мульовано осн. принципи екон. 
політики пролет. д-ви в перехід- 
ний період від капіталізму до со- 
ціалізму, дано глибокий аналіз 
вирішальної ролі Комуністичної 
партії і керованих нею нар. мас 
у здійсненні соціалістичних пере- 
творень у Країні Рад, обгрунто- 
вано питання організації управ- 
ління країною, нар. г-вом. В. І. 
Ленін писав: «Ми, партія більшо- 
виків, Росію переконали. 
Ми Росію відвоювали 
у багатих для бідних, у експлуа- 
таторів для трудящих. Ми повин- 
ні тепер Росією управляти» 
(Повне зібр. тв., т. 36, с. 162). 
В. І. Ленін вказував, що завдання 
партії і Рад. влади полягає в тому, 
щоб перебороти дрібнобурж. сти- 
хію, зміцнити соціалістичний ук- 
лад г-ва, перетворити його в паную- 
чий, а потім і в єдиний. На перший 
план у цій справі В. Ї. Ленін ви- 
сував організацію всенар. обліку 
і контролю, особливо робітничого 
контролю над виробн. і розподі- 
лом продуктів. У боротьбі з дріб- 
нобурж. стихією В. І. Ленін про- 
понував використовувати держав- 
ний капіталізм. Однією з конкрет- 
них умов створення соціалістичної 
економіки В. І. Ленін вважав до- 
сягнення вищої в порівнянні з 
капіталістичною продуктивності 
праці та обгрунтував шляхи й осн. 
фактори успішного розв'язання 
цього завдання: освоєння природ- 
них багатств країни, всебічний роз- 


---- 


виток важкої індустрії, безперерв- 
ний тех. прогрес, піднесення за- 
гальноосв. і культур.-тех. рівня 
всіх трудящих, зміцнення трудо- 
вої дисципліни, наук.  орг-ція 
праці, правильне поєднання мате- 
ріальних і моральних стимулів 
до праці, непримиренність до ле- 
дарів і рвачів, оволодіння мистецт- 
вом управління підприємствами. 
Засобами досягнення цієї мети 
В. І. Ленін вважав організацію 
соціалістичного змагання, підго- 
товку кадрів своїх спеціалістів -- 
вихідців з трудового народу, впро- 
вадження відрядної оплати праці, 
ліквідацію зрівнялівки тощо. Ра- 
зом із тим В. І. Ленін ставив пи- 
тання про необхідність використан- 
ня під контролем пролет. д-ви 
бурж. спеціалістів, позитивного 
досвіду наук. організації праці, 
нагромадженого в країнах розви- 
нутого капіталізму. В. І. Ленін 
обгрунтував принцип демократич- 
ного централізму в організації 
управління рад. г-вом, розглянув 
питання про вирішальну роль 
диктатури пролетаріату в со- 
ціалістичній перебудові суспільст- 
ва. У своїй роботі В. І. Ленін по- 
казав, що джерелом сили Рад. 
д-ви є залучення всіх трудящих 
до діяльності Рад, до управління 
держ. справами, до здійснення 
правосуддя. За Рад. влади, під- 
креслював В. І. Ленін, демократія 
вперше служить трудящим. На- 
станови В. І. Леніна про Радян- 
ську соціалістичну державу, про 


радянське будівництво були |і 
залишаються теор. основою для 
вдосконалення форм і методів 


діяльності держ. і громад. орг-цій 
у соціалістичних країнах. Праця 
В. І. Леніна «Ч. з. Р. в.» має ве- 
лике істор. значення. Обгрунто- 
вані в ній принципи управління 
д-вою в цілому та її економікою 
мають загальний, універсальний 
характер, вони зберігають актуаль- 
ність і для сучас. етапу комуні- 
стичного буд-ва в Рад. країні, ма- 
ють велике міжнар. значення. 


, В. І. Юрчук. 
ЧЕРГУВАННЯ ЗВУКІВ -- зако- 
номірна зміна чи  взаємозаміна 
звуків у складі тієї самої морфе- 
ми в різних словах або формах. 
Розрізняють Ч. з. фонетичні Й не- 
фонетичні. Фонетичні Ч. 3.-- зако- 
номірні зміни звуків у процесі 
мовлення, що залежать від фоно- 
логіч. позиції в слові або впли- 
ву одного звука на інший. Напр., 
зміна голосного в ненаголошеному 


складі: е-- ей (сбла -- сейла), 
и -- и? (жити -- жи"?ву), о -- оУ 
(гблуб -- гоУлубка); взаємозамі- 
на парних звуків внаслідок аси- 


міляції (легкий вимовляється -- 
лейхкий, боротьба -- бород'ба); 
дисиміляції (лицар -- із рицар) 


та ін. фонетичних процесів. Не- 
фонетичні (історичні, традиційні) 
Ч. з. відображають фонетичні за- 
кони минулих епох розвитку мо- 
ви (напр., зміна в сучасній укр. 
літ. мові звуків о, е на і, історично 
зумовлена процесами занепаду ре- 
дукованих ь, ь і закриттям від- 


критих складів (ко-нь -- КОН! -- 
пт - 
куін' -- к'ін'; сєль -- сєл -- 
я 


суіл -- с'їл); чергування приголос- 
нихг, к,хіз ж, ч, штаз,ц, с (ру- 
ка -- ручка -- в руці, кожух -- 





265 





ЧЕРГУВАННЯ 
ЗВУКІВ 








Є. І. Червонюк. 





Червугові. Цейлонська 
червуга (рід ІсЬьіПуор- 
Ьіз), яка обгорнулась 
навколо яєць. 


Черв'ячна передачь. 


266 





ЧЕРГУВАННЯ 
ПОКОЛІНЬ 





В. І. Чередниченко. 








см й се і 
Ж - ХВ 79 
і ю ї, Й 2 
2) 
Уа 4 


Череда трироздільна: 
1 -- верхня частина 
квітучої рослини; 

2 -- нижня частина 


рослини; 


З -- сім'янка. 





Черемха звичайна: 


1 -- гілка квітучої 
рослини; 

2 -- квітка; 

3.-- плід з оголеною 


кісточкою. 


кожушок -- у кожусі). Нефоне- 
тичні Ч. з. непослідовно виявля- 
ються в нових словах та в засвоє- 
них з ін. мов. 
Літ.: Сучасна українська літературна 
мова. Фонетика. К., 1969. 

М.Я. Плющ. 


ЧЕРГУВАННЯ ПОКОЛІНЬ -- 
закономірна зміна покоління, що 
розмножується статевим шляхом, 
одним або кількома нестатевими 
поколіннями. У тварин виді- 
ляють первинне і вторинне Ч. п. 
Первинне Ч. п. властиве багатьом 
найпростішим і є гомофазним -- 
всі покоління  гаплоїдні (див. 
Гаплоїд), напр. споровики, біль- 
шість джгутикових, а диплоїдна 
(див. Диплоїд) лише зигота; або 
всі покоління диплоїдні, напр. 
деякі  дгутикові, інфузорії, а 
гаплоїдні лише гамети. Вторинне 
Ч. п. включає гетерогонію та ме- 
тагенез. 

У рослин типове Ч. п.-- чер- 
гування в циклі розвитку гаплоїд- 
ного статевого покоління (гаплон- 
та) та нестатевого  диплоїдного 
(диплонта). Диплонт, або споро- 
фіт, розвивається з зиготи і ут- 
ворює спорангії, в яких внаслідок 
мейозу виникають спори. Гаплонт, 
або гаметофіт, проростає із спори 
і несе гаметангії, в яких шляхом 
мітозу утворюються гамети. 

У одних рослин (напр., в ульво- 
вих водоростей) спорофіт і гаме- 
тофіт розвинені однаково, в ін- 
ших домінує гаметофіт (напр., 
водорісгь кутлерія, мохоподібні) 
або спорофіт (напр., водорість 
ламінарія, папоротеподібні і на- 
сінні рослини). Так, у мохів гаме- 
тофітом є сама зелена рослина, а 
спорофіт проростає на його верхів- 
ці з архегонія. У папоротеподібних 
гаметофіт -- це заросток, з якого 
виростає спорофіт -- власне рос- 
лина папороті. У насінних рослин 
спорофіт -- це сама рослина, а 
гаметофіт дуже редукований, зо- 
крема у покритонасінних чолові- 
чий гаметофіт -- пилкове зерно, 
а жіночий -- зародковий мішок. 
ЧЕРЕВИЧЕНКО Яків Тимофійо- 
вич (ІЗ0.ІХ (12.Х) 1894, с. Ново- 
сьоловка, тепер Орловського р-ну 
Ростов. обл.-- 4.М1 1976, Москва) 
-- рад. військ. діяч, генерал-пол- 
ковник (1941). Член КПРС з 1919. 
Н. в селян. сім'ї. Учасник 1-ї 
світової і громадян. воєн. У Рад. 
Армії з 1918. В 1935 закінчив 
Військ. академіюіїм М.В. Фрунзе. 
З 1940 -- команд. військами Одес. 
військ. округу. Під час Великої 
Вітчизн. війни 1941--45 -- команд. 
арміями, Пд. і Брянським фрон- 
тами, заст. команд. Кримським, 
Пн.-Кавказ. і Пн.-Зх. фронтами, 
команд. Чорномор. групою військ. 
З вересня 1943 -- команд. війсь- 
ками Харків. військ. округу. Піс- 
ля війни -- на відповідальній ко- 
мандній роботі в Рад. Армії. З 
1950 -- у відставці. Нагороджений 
2 орденами Леніна, орденом Жовт- 
невої Революції, 4 орденами Чер- 
воного Прапора, ін. орденами, ме- 
далями. 

ЧЕРЕВНА ПОРОЖНИНА -- ча- 
стина вторинної порожнини тіла 
хребетних. У ссавців і людини -- 
найбільша порожнина тіла, вгорі 
обмежена діафрагмою (див. Гру- 
дочеревна перепона), спереду і 
з боків -- м'язами черевного пре- 
са, ззаду -- поперековими  хреб- 


цями й м'язами поперекової ді- 
лянки, знизу -- стінками таза. 
В черевній порожзині розміщені 
органи: шлунок, тонкий і товстий 
кишечник, печінка, селезінка, під- 
шлункова залоза, надниркові за- 
лози, органи сечостатевої системи, 
а також великі кровоносні судини, 
нервові сплетення й лімфатичні 
вузли. Іл. див. на окремому арку- 
шодо ст. Анатомія, т. 1, с. 128 - - 


ЧЕРЕВНИЙ ТИФ -- гострго ін- 
фекційне захворювання людини, 
що характеризується циклічним 
перебігом, інтоксикацією,  виси- 
пом на шкірі і виразковим уражен- 
ням лімфатичного апарату кишеч- 
ника. Збудник Ч. т.-- черевноти- 
фозна бактерія (ЗаїтопеПа сурбі); 
джерело інфекції -- хворий або 
бацилоносій (див. Бацилоносій- 
ство). Виділяється бактерія з 
випорожненнями, сечею: в орга- 
нізм здорової людини потрапляє 
з водою, харчовими продуктами, 
через забруднені руки. Значна 
роль в передачі інфекції належить 
мухам. Черевнотифозні бактерії 
через рот потрапляють в шлунко- 
во-кишковий тракт, проникають у 
лімфатичний апарат тонкого ки- 
пшечника, де розмножуються, на- 
копичуються, а токсин, який вони 
виділяють, викликає запалення 
слизової оболонки кишечника |і 
некротичні (див. Некроз) зміни. 
Потрапляння збудника в плин 
крові зумовлює початок прояву 
захворювання. Черевнотифозні па- 
лички плином крові розносяться 
по всьому організму. Інтенсивне 
розмноження збудника, потім його 
розпад і виділення ендотоксину 
(див. Токсини) спричинює інтокси- 
кацію організму. Захворювання 
починається на 3--21-й (в середньо- 
му на 15-й) день інкубаційного 
періоду і розвивається поступово: 
з'являються головний біль, заг. 
кволість, безсоння, т-ра підви- 
щується до 39--40"С. До кінця 
першого тижня захворювання о0з- 
наки Ч. т. стають яскраво виявле- 
ними: пульс уповільнюється, на 
шкірі живота та ін. ділянок тіла 
з'являються одиничні круглі роже- 
вого кольору утворення (розеоли), 
язик обкладений, потовщений, як 
правило, спостерігаються запори, 
випорожнення мають вигляд «го- 
рохового супу». Наприкінці 3-го 
тижня черевний тиф може усклад- 
нюватися кишковими кровотечами, 
проривом стінки кишок, терито- 
нітом, тромбофлебітом та ін. 
У вагітних захворювання нерідко 
веде до загибелі плоду. Хвороба 
триває 3--4 тижні, після чого тем- 
пература поступово знижується 
і настає видужання. Профі 
лактика: щеплення проти Ч. 
т., додержання правил особистої 
гігієни і сан.-гігієнічних на під- 
приємствах харчової промисловос- 
ті, виявлення бацилоносіїв. Лі - 
кування: обов'язкова госпіта- 
лізація, антибіотики, дієта, симп- 
томатичне. 
Літ.: Зверев Е. И. Тифо-паратифоз- 
нНьте болезни в прошлом и настоящем. 
М., 1967; Домрачов В. М., Борисова 
М. А. Черевний тиф і паратифи А 
та В. К., 1972; Подлевский Ф 
Брюшной тиф. Л.. мм. 

Павлов. 


ЧЕРЕВОВІЙЧАСТІ черви. га- 
стротрихи (Сазігобгісра) -- клас 
первиннопорожнинних червів. 


Довж. 0,05--1,5 мм. Тіло видовже- 
не, вкрите кутикулою. На черев- 
ному боці є війки, на задньому 
кінці -- два хвостики, або вилка. 
Травний апарат у вигляді прямої 
трубки з ротовим отвором на пе- 
редньому кінці тіла і анальним -- 
на задньому. Кровоносної систе- 
ми немає. Органи виділення -- 
протонефридії. М ускулатура 
складається переважно з пучків 
поздовжніх м'язів; нервова систе- 
ма з парного надглоткового ганг- 
лія і двох нервових тяжів (стовбу- 
рів). Гермафродити (див. Герма- 
фродитизм), рідше роздільноста- 
теві. Розвиток прямий. Бл. 200 
видів, поширених у морських і 
прісних водоймах земної кулі. 
Ведуть придонний спосіб життя. 
Живляться одноклітинними орга- 
нізмами, органіч. рештками, 


П, Коваль. 
ЧЕРЕВОНОГІ молюски 
(Сазігороайа) клас молюсків. 
Розміри від 2 мм до 60 см (вклю- 
чаючи раковину). Тіло асиметрич- 
не, поділяється на голову, тулуб 
і ногу. 
На голові є одна або дві пари щу- 
палець і очі; нога з широкою пов- 
зальною підошвою, над ногою роз- 
міщений тулуб (у більшості видів 
закручений у завиток), що має 
вигляд великого нутряного мішка. 
Раковина спірально закручена, 
ковпачковидна, у деяких видів Її 
немає. Живуть Ч. м. в морях, 
прісних водах, на суходолі. Роз- 
дільностатеві або гермафродити. 
Розвиток у наземних і прісновод- 
них Ч. м. прямий, у морських ви- 
дів -- 3 метаморфозом; личинки -- 
трохофора, велігер. Ч. м.-- пе- 
реважно рослиноїдні тварини, де- 
які -- трупоїдні (напр., живород- 
ка) та хижаки (напр., рапана). 
Клас Ч. м. об'єднує З підкласи: 
передньозяброві  (Ргез5обгапсфіа), 
задньозяброві (Ороз5іПобгапсііа) і 
легеневі (Риїштопаїа). Відомо по- 
над 90 тис. видів, поширених по 
всій земній кулі: в СРСР -- бл. 
1500 видів, з них на Україні -- 
246. Ч. м. мають велике практичне 
значення. Деякі з них (равлики, 
слимаки) -- шкідники с.-г. рос- 
лин, частина Ч. м. (малий став- 
ковик) -- проміжні хазяї парази- 
тів людини і тварин -- дигенетич- 
них присиснів. Багато Ч. м. Їстівні 
і є об'єктом промислу (морські 
вушка, морське блюдечко та ін.) 


і розведення (виноградний слимак). 


раковин Ч. м. одержують пер- 


ламутр, виготовляють різні при- 
краси. А.Л. Путь. 
ЧЕРЕВОРОЗТИН -- хірургічна 


операція розтину черевної порож- 
нини; те саме, що й лапаротомія. 
ЧЕРЕВЦЕ -- відділ тіла членисто- 
ногих тварин, що слідує за груд- 
дю. У більшості з вих Ч. чле- 
нисте, у павуків і кліщів черевні 
членики зливаються. Ч., що сполу- 
чається з груддю розширеною пе- 
редньою частиною, наз. сидячим, 
вузькою -- стебельчастим.  Нор- 
мально розвинені кінцівки на Ч. 
є лише у вищих ракоподібних. 
У нижчих ракоподібних, павуків 
і більшості комах на Ч. кінцівок 
немає. У нижчих комах кінцівки 
або рудиментарні, або перетвори- 
лися на статеві придатки чи хво- 
стові нитки -- церки; у багатьох 
вищих комах на Ч. є тільки стате- 
ві придатки й церки. 


ЧЕРЕДА (Відеп5) -- рід одноріч- 
них трав'янистих рослин родини 
складноцвітих. Стебло прямостоя- 
че, галузисте. Листки 3--5-пальча- 
стороздільні або цілісні, супро- 
тивні, у верхній частині стебла -- 
чергові. Квітки жовті, в поодино- 
ких або зібраних у шщитковидні 
чи китицевидні суцвіття кошиках. 
Плід -- сім'янка. Бл. 130 видів, 
пошир. по всій земній кулі, крім 
Антарктиди. В СРСР -- 8 видів, 
в т. ч. на Україні -- 4 види. Рос- 
туть по берегах річок, озер і боліт. 
Ч. трироздільну (В. (гірагііба) -- 
15--60 см заввишки з буро-жовти- 
ми, майже кулястими дрібними 
кошиками використовують як Л/- 
карську рослину. 
ЧЕРЕДНИЧЕНКО Варвара  Іва- 
нівна ГА (16). ХПП 1896, Київ -- 22. 
ТУ 1949, там же| -- укр. рад. пись- 
менниця. У 1913--16 вчилася в 
Києві у Фребелівському пед. ін-ті. 
В 1917--28 працювала в органах 
нар. освіти Полтави і Харкова, 
1919 зустрічалась з В. І. Леніним. 
Належала до літ. орг-ції «Плуг». 
Протягом 1928--38 жила в Пд. 
Осетії. Ч.-- авторка істор. рома- 
нів «За плугом» (1926), «Фастів» 
(опубл. 1971), оповідання про А. 
Тесленка «Останній лист» (1936), 
повісті про дружбу Ж. Занд і 
Шопена «В Картезіанському 
монастирі» (1940), п'єс, творів 
для дітей.  Перекладала твори 
груз. і осетин. (зб. «Осетинські 
оповідання», 1931) письменників, 
нартський епос. 
Тв.: Артистка без ролів. Х., 1924; 
Весела компанія. Х., 1928; Жужіль. 
Х., 1930; Вибрані твори. К., 1971. 
Літ:: Буженко Т., Сарана Ф. Варва- 
ра Чередниченко. «Радянське літера- 
турознавство», 1971, м 12. 

.К. Сарана. 
ЧЕРЕДНИЧЕНКО вано Панк- 
ратович (1870, с. Завадівка, тепер 
Володарського р-ну Київ. обл.-- 
2.М1 1918) -- учасник боротьби за 


владу Рад на Україні. Член Ко- 
муністичної партії з 1903. Н. в 
сім'ї селянина-бідняка. Робітник- 


ливарник. Учасник революц. подій 
1905 на Криворіжжі. В 1910--17 -- 
організатор ряду страйків на Гдан- 
цівському з-ді в Кривому Розі. 
Після Лютневої революції 1917 -- 
член Криворізького к-ту РСДРП(б), 
Криворізької Ради робітн., сол- 
датських і сел. депутатів. Один з 
організаторів Червоної гвардії і 
керівників збройного повстання 
за владу Рад у Кривбасі. Під час 
австро-нім. окупації України 1918 
--на підпільній роботі. Розстріля- 
ний австро-нім. окупантами. 
ЧЕРЕДНИЧЕНКО Іван Гоигоро- 
вич Г8(20).1Х 1898, станиця Калузь- 
ка, тепер Сєверського р-ну Красно- 
дар. кр.-- 17.1Х 1968, Краснодар) 
-- укр. рад. мовознавець і педагог. 
Член КПРС з 1962. Закінчив Крас- 
нодарський пед. інститут (1935). 
У 1944--67 працював у вузах Пол- 
тави, Львова, Чернівців, Красно- 
дара та ін. міст. З 1960- професор. 
Автор праць з питань укр. і рос. 
мови («Нариси з української а 
зеології», 1952; «Про явища син- 
таксичної асиміляції в сучасній 
російській мові», 1963, «Нариси 
з загальної стилістики сучасної 
української мови», 1962, та ін.) 
1 віршування («Проблема створен- 
ня римословника Т. Г. Шевченка», 
1966: «Про римотворчі властивості 
російської мови», 1968). 


Літ.: І. Г. Чередниченко. «Мовознав- 
ство», 1968, У. 
ЧЕРЕМИСИ -- назва народу 


марійців до 1918. 

ЧЕРЕМОШ -- річка на межі Іва- 
но-Фр. і Чернів. областей УРСР, 
права прит. Пруту (бас. Дунаю). 
Утворюється злиттям Білого Чере- 
мошу і Чорного Черемошу. Довж. 
від місця злиття 80 км, площа бас. 
2560 км2. У верхів'ї має гірський 
характер. Сплавний. Воду річки 
використовують для пром. і по- 





Ріка Черемош. 


бутового водопостачання, частково 
для зрошування. На Ч. -- міста 
Вижниця, Вашківці. 

ЧЕРЕМХА, черемуха (Ради5) -- 
рід деревних і кущових рослин 
родини розових. Листки прості, 
чергові. Квітки двостатеві, дрібні, 
білі, зібрані у вузькі китиці. 
Плід -- кістянка. Відомо понад 
20 видів, пошир. у Європі, Азії й 
Пн. Америці. В СРСР -- 13 ви- 
дів, у т. ч. на Україні -- 5, з них 
найпошир. Ч. звичайна -(Р. 
гасетоза), дерево 2--10 м заввиш- 
ки. Росте в лісах на узліссях, по 


берегах річок, в балках |і ярах. 
Медонос. Плоди кулясті (0,7-- 
0,8 см в діаметрі), чорні, солодкі 


й терпкі, їстівні. З листків одер- 
жують ефірну олію. В садах і 
парках України розводять ЧІ. 
пізню (Р. 5егобіпа) і Ч. віргінську 
(Р. уігзіпіапа) з їстівними плода- 


ми та Ч. португальську (Р. Іци5і- 
капіса) і Ч. лавровишневу, або 
лавровишню. І. Б. Чорний. 


ЧЕРЕМХОВО -- місто обласного 
підпорядкування Ірк. обл. РРФСР, 
райцентр. Залізнична станція на 
Транссибірській магістралі. 74 
тис. ж. (1983). Один з центрів ви- 
добування вугілля (іІркутський 
вугільний басейн). Ч.-- маш.- 
буд. та картонно-рубероїдний заво- 
ди. Підприємства буд. матеріалів. 
Мол. та м'ясний комбінати, пан- 
чішна і швейна ф-ки. Гірничий 
технікум, пед. та мед.  уч-ща. 
Драм. театр. Ч. утворено 1917. 
ЧЕРЕМШИНА Марко (справж. 
прізвище, 
Семанюк Їван Юрійович; 13.МІ 
1874, с. Кобаки, тепер Косівсько- 
го р-ну Івано-Фр. 
1927, м. Снятин, тепер Івано-Фр. 
обл. у -- укр. письменник і куль- 
турно-громад. діяч. 

акінчив Віденський ун-т (1901). 


У 1906 одержав диплом доктора 3 хз 


права. Працював адвокатом у м. 
Снятині; користувався великим 
довір'ям як «хлопський адвокат». 
Разом з В.  Стефаником брав 
участь у культурно-освітній і гро- 


ім'я та по батькові -- 


обл. -- 25.1М | 


мад. роботі серед місцевого насе- 
лення. Після 0 1917 налагодив 
зв'язки з рад. вид-вами у Києві 
й Харкові, видавав тут свої твори, 
мав намір виїхати на Рад. Украї- 
ну. Перше оповідання «Керманич» 
надрукував 1896 у газ. «Буковина». 
У 1889--1901 в зх.-укр. періодич- 
них виданнях опублікував 15 но- 
вел з життя гуцульського села, що 
склали зб. «Карби» (1901). Прав- 
диві, пройняті глибоким співчут- 
тям до селян. бідноти, новели Ч. 
були схвально оцінені І. Франком, 
Лесею Українкою, В. Стефаником. 
У «Щоденнику» (листопад 1914 -- 
гічень 1915) і в циклі новел про 
війну («Село потерпає», «Перші 
стріли», «Після бою», «Село ви- 
гибає» та ін.) Ч. відобразив воєнне 
лихоліття, показав антинародний, 
грабіжницький характер 1-ї сві- 
тової війни. У новелах, написаних 
на поч. 20-х рр. («Верховина», 
«Ласка», «Коляда», «Туга» та ін.), 
підніс голос на захист трудящих, 
висловив мрії західноукр. трудя- 
щих про соціальне і нац. визволен- 
ня. У 1925 в Києві видано книгу 
новел Ч. «Село вигибає». В 1929, 
також у Києві, вийшла остання 
збірка новел «Верховина». Ч. ви- 
ступав і як перекладач з угор. 
(К. Міксат), нім. (М. Юнгнікель), 
чес. (М. Тільшов) та болг. (А 
Каралійчев) літератур. 

У 1949 в м. Снятині відкрито Че- 
ремшини Марка музей, у м. Сня- 
тині та в с. Кобаках споруджено 
пам'ятники письменникові. 


Тв.: Твори, т. 1--3. Львів, 1937; Твори. 
К., 1960; Твори. т. 1-2. К., 1974; 
Твори. К., 1978; Рос. перекл.- 
Из ранное. М., 1973. 


Літ.: Франко І. З останніх десятиліть 
ХІХ в. «Літературно-науковий віст- 
ник», 1901, т. 15, кн. 7--9; Засенко 
О. Є. Марко Черемшина. "Життя і 
творчість. К., 1974; Семанюк-Черем- 
шина Н. Спогади про Марка Черем- 
шину. Львів, 1958; Кравченко Є. Є., 
Семанюк Н. В. Марко Черемшина. 
Бібліографічний покажчик. 1962. 


? ХР Є. Засенко. 
ЧЕРЕМШИНИ МАРКА МУЗЕЙ 
-- літературно-меморіальний му- 
зей. Відкритий 1949 у Снятині 
Івано-Фр. обл. в будинку, де жив 
письменник 1912--27. Експозиція 
музею висвітлює життєвий і твор- 
чий шлях Марка Черемшини, гро- 
мадсько-політ. діяльність, вшану- 
вання його пам'яті в рад. час. У 
залах музею розміщено близько 
900 експонатів: особисті речі пись- 
менника, предмети побуту, книж- 
ки та рукописи, фотографії, кар- 
тини художників В. Касіяна, ЇЇ. 
Їжакевича, П. Голоти, Ф. Конова- 
люка, М. Фіголя та ін. Відновлено 
робочий кабінет Марка Черемши- 
ни. 

Літ.: Семанюк Н. В., Гуцуляк І. Д. 
Літературно- меморіальний музей Мар- 
ка Черемшини. Ужгород, 1974. 

Р. П. Лутченко. 


РОРУРУ 


ім. 


, 
т кі 





267 





ЧЕРЕМШИНИ 
МАРКА МУЗЕЙ 





Марко Черемшина. 


Черемшини Марка 
музей. 


268 





ЧЕРЕНКОВ 





Пп.О. Черенков. 


Череп людини: 


а -- вигляд спереду; 
б -- вигляд збоку; 
в -- внутрішня поверх" 
ня основи черепа; 
г -- зовнішня поверхня 
основи черепа; 

І - лобна кістка, 


2 -- тім'яна кістка, 

3 --клиновидна кістка, 
4 -- слізна кістка, 

5 -- вилична кістка, 

6 -- верхня щелепа, 

7 -- нижня щелепа, 

8 -- підборідний отвір, 
9-- леміш, 
10 -- нижня носова ра- 
ковина, 


о підочноямковий 
отвір, 

12 -- решітчаста кістка, 
13 -- носова кістка, 

14 -- вискова кістка, 
15 -- надочноямковий 
отвір, 


16 - потилична кістка, 
17 -- піднебінна кістка. 


ЧЕРЕНКОВ Павло Олексійович 
Гн. 15 (28).М ПП 1904, с. Нова Чигла, 
тепер Таловськ. р-ну Ворон. обл.| 
-- рос. рад. фізик,акад. АНСРСР 
(з 1970), Герой Соціалістичної 
Праці (1984). Член КПРС з 1944. 


Закінчив (1928) Ворон. ун-т. 
З 1930 працює у Фіз. інті АН 
СРСР, одночасно -- професор 


Моск. енерг. ін-ту (з 1948) і Моск. 
інженерно-фіз. ін-ту (з 1951). 
Праці з ядерної фізики, фізики 
високих енергій, фізики косміч- 
ного проміння, прискорювальної 
техніки. Відкрив (1934) явище, 
що дістало назву Черенкова -- Ва- 
вилова випромінювання; на основі 
цього явища розроблено методи 
реєстрації заряджених частинок 
(див. Черенкова лічильник). Брав 
участь у створенні перших синхро- 
тронів. Нагороджений З орденами 
Леніна, ін. орденами і медалями. 
Держ. премія СРСР, 1946, 1952, 
1977. Нобелівська премія, 1958. 
ЧЕРЕНКОВА ЛІЧИЛЬНИК 
прилад для реєстрації і поділу 
за швидкостями заряджених части- 
нок і у-квантів, що рухаються в се- 
редовищі із швидкостями й, біль- 
шими за фазову швидкість світла. 
Його діяння грунтується на вико- 
ристанні Черенкова -- Вавилова 
випромінювання. До осн. елемен- 
тів Ч. л. належать: радіатор -- ре- 
човина, в якій 22 и, оптична 
система, яка фокусує світло, і 
один або кілька фотоелектронних 


помножувачів. ЙШснують 3 типи 
л.: порогові (реєструють 
усі частинки з швидкостями, 


більшими за т. з. порогову швид- 
кість), диференціальні 
(реєструють частинки, що руха- 
ються у деякому інтервалі швид- 
костей) і лічильники повного 
поглинання (реєструють ча- 
стинки і розділяють їх за швид- 
костями). Ч. л. широко викори- 
стовують у фізиці високих енергій 
і космічних променів. За допомо- 
гою Ч. л. відкрито (1955--56) ан- 
типротон і антинейтрон. 

ЧЕРЕНКОВА -- ВАВИЛОВА 
ВИПРОМІНЮВАННЯ -- випро- 
мінювання світла  зарядженою 
частинкою, що виникає при її про- 
ходженні крізь середовище з 
швидкістю о, більшою за фазо- 
ву швидкість и поширення світла 
у даному середовищі. Найхарак- 
тернішою властивістю Ч.-- В. в. 
є його  напрямленість, гострий 
кут 9 між напрямом випроміню- 
вання і траєкторією частинки 
визначається із співвідношення: 


со5 0 ш- 1/Вп (5), де рБо- с/и Х 
Х п (о), 
показник середовища, 


а п(сфо) -- заломлення 
с» -- часто- 





та світла. Це співвідношення ви- 
користовують для визначення 
швидкості частинок, напряму їх- 
нього руху, показника заломлення 
середовища на даній частоті. Ч-- 
В. в. починається при швидкості 
частинки 0 -- и. Напр., для елек- 
трона в повітрі |" (с) -- 1,000291 
т. з. порогова енергія (мінім. енер- 
гія, достатня для виникнення Ч.-- 
В. в.) дорівнює 20,7 МеВ, у воді 
(п (5) ш- 1,334) -- 0,26 МеВ, вал- 
мазі |п (5) - 2,42) -- 0,051 Мев. 
Енергія Е, яку випромінює частин- 
ка з зарядом 7е (7 -- ціле число, 
е -- заряд електрона) на 1 см шля- 
ху в середовищі, дорівнює: 


Те 1? 
да (є) м пр М 


З цього співвідношення дізнають- 
ся про величину заряду частинки 
(зокрема, його застосовували при 
визначенні хім. складу первинного 
космічного проміння). 

На основі Ч.-- В. в. розроблено 
експериментальні методи, що їх 
широко використовують у ядерній 
фізиці для реєстрації частинок 
(див. Черенкова лічильник) і з'я- 
сування їхньої природи. Його та- 
кож застосовують для генерування 
радіохвиль та акустичних хвиль 
і прискорення заряджених части- 
нок. Ч.-- В. в. відкрили (1934) 
С. І. Вавилов і П. О. Черенков, 
пояснили (1937) І. Є. Таммії. М. 
Франк. В. Д. Воловик. 
ЧЕРЕП -- скелет голови хребет- 
них тварин та людини, складові 
елементи якого утворюють вмісти- 
ще (коробку) для головного мозку, 
органів чуттів та початкових від- 
ділів травної і дихальної систем і 
захищають їх від шкідливого впли- 
ву зовн. середовища. Розрізняють 
осьовий, або мозковий, Ч. і 
вісцеральний, або лицьо- 
вий, Ч. Вперше Ч. з'явився у без- 
щелепних хребетних тварин (су- 
часних круглоротих та викопних 
щиткових). Залежно від типу 
сполучної тканини, з якої утворю- 
ється Ч., він буває перетинчастим 
хрящовим, кістковим. В процесі 
еволюції тварин будова |і число 
складових елементів Ч. змінюють- 
ся. Хрящова капсула безщелепних 
розвивається у черепну, гол. чин. 
кісткову, коробку ссавців (в т. ч. 
людини). Об'єм Ч. в межах класу 
змінюється залежно від розміру 
головного мозку: у нижчих форм 
він значно менший, ніж у вищих. 
Відповідно змінюється і відношен- 
ня об'ємів мозкового Ч. до лицьо- 
вого. Ч. ссавців відрізняється від 
Ч. ін. типів тварин розміром моз- 
кового відділу, значно ширшою 
основою, тенденцією до зрощення 
кісток. Носова порожнина повні- 
стю відокремлена від ротової. У 
людини Ч. є комплексом 23 пар- 
них і непарних кісток (мал.), 
з'єднаних швами. Єдина рухома 
кістка Ч.-- нижня щелепа. Окремо 
від Ч., у товщі м'язів шиї, розта- 
шована під'язикова кістка, яка 
за походженням належить до Ч., 
але з'єднується з ним за допомо- 
гою зв'язок. Л.О. Бабенко. 


М. Ільєнко. 
ЧЕРЕПАНОВИ, 


зи сої оф. 


М. 

батько й син: 
Юхим Олексійович |1774, 
Вийський завод, поблизу б 
Нижньотагільського,  тепе 
Нижній Тагіл -- 15 (27). У 1842. 


м. Нижній Тагілі) Мирон 
Юхимович (1803, Вийський 
завод -- 5 (17).Х. 1849, м. Нижній 
Тагіл) -- рос.  механіки-винахід- 
ники. Були кріпаками заводчи- 
ків Демидових, одержали вільну 
(Юхим Ч.-- 1833, Мирон Ч.-- 
1836). У 1810-х рр. Юхим Ч. ство- 
рив «механічний заклад» (май- 
стерню) при Вийському заводі. З 
1822 працював гол. механіком всіх 
нижньотагільських з-дів. Мирон 
Ч. був (з 1819) помічником батька, 
з 1842 замінив його. Ч. вдоскона- 
лювали устаткування доменного, 
залізоробного, мідеплавильного та 
ін. виробн. Починаючи з 1820 по- 
будували бл. 20 парових машин. 
У 1833--34 створили перший в 
Росії паровоз, 1835 другий, 
потужніший (чавунну рейкову ко- 
лію було прокладено від Вийсько- 
го з-ду до Мідного рудника; 
існувала вона ще на поч. 20 ст.). 
Літ.: Виргинский В. С. Жизнь и дея- 
тельность русоких механиков Черепа- 
новьх. М. 


195 

ЧЕРЕПАХИ  Гевіадіпез) -- під- 
клас (ряд) плазунів. Довж. від 
кількох см до 2 м, маса до 500-- 
600 кг (шкіряста Ч.). Тіло вкрите 
кістковим панциром, який скла- 
дається з спинного (карапакс) і 
черевного (пластрон) щитів. Звер- 
ху панцир вкритий роговими пла- 
тівками або шкірою (м'якотілі Ч.), 
Зубів немає, щелепи вкриті рого- 
вим чохлом, що утворює т. 3. 
дзьоб. Органи дихання -- легені, 
у багатьох водних Ч. є додаткові 
органи дихання -- анальні міху- 
ри, у м'якотілих Ч. відоме шкірне 
дихання (виняток для плазунів). 
Серед Ч. є морські, прісноводні і 
наземні форми. Розмножуються 
усі Ч. на суходолі, відкладають 
яйця (до кількох сотень шт.). 
Статевозрілими Ч. стають на 6--8 
році. Тривалість життя Кілька де- 
сятків років, окремі види живуть 
до 150 років. Наземні види пере- 
важно рослиноїдні, водні живлять- 
ся тваринною їжею. Відомо бл. 
210 сучас. видів Ч., поширених 
по всьому світу, крім полярних 
зон, але більшість видів в 30- 
нах з теплим кліматом. У фауні 
СРСР -- 7 видів, у т. ч. на тер. 
УРСР 1 -- болотяна черепаха. 
Підклас Ч. поділяють на такі 
ряди: схованошиі черепахи, боко- 
шиї черепахи, морські черепахи, 
м'якотілі Ч. (Тгіопусроідеа), без- 
щиткові Ч. (АїБесає) з єдиною 
родиною шкірясті черепахи. ЧІ. 
мають деяке госп. значення. Ве- 
ликих Ч. та їхні яйця вживають 
в їжу. З рогових платівок панцира 
морських Ч. виготовляють галан- 
терейні вироби. Деякі наземні 
Ч. іноді шкодять городнім і польо- 
вим культурам, прісноводні -- 
рибництву. Багато видів Ч. (в 
СРСР -- усі наземні та прісновод- 
на далекосхідна Ч.) знаходяться 
під охороною. Викопні Ч. відомі 
з тріасу. Ч., можливо, виникли 
в кінці палеозою від котилозав- 
рів. 

Їл. див. на окремому аркуші до 
ст. Плазуни. М. М. Щербак. 
ЧЕРЕПАШКА (Кигузазіег) -- рід 
клопів род. щитників. Небезпеч- 
ні шкідники зернових культур. 
Довж. тіла 8--13 мм. Зимують у 
фазі імаго. В роді 25 видів, поши- 
рених на всіх материках, крім 
Антарктиди; на Україні -- 5 видів, 





з яких Ч. шкідлива (Е. іп- 
іертісерз),, Ч. австрійська 
(Е. ацькгіаси5) 1 Ч. маврська 
(Е. ппайги5) об'єднуються разом з 
представниками деяких ін. родів 
під назвою хлібні клопи. 

В. Г. Пучков. 
ЧЕРЕПАШКА -- зовнішній ске- 
лет бататьох безхребетних тварин. 
Виконує опорну й захисну функції. 
Розміри Ч. коливаються від мік- 
роскопічних (50 мкм) до знач 
них (1,5 м). У черепашкових амеб 
Ч. складається з хітиноподібної 
(або драглистої) речовини, яка 
скріплена піщинками та ін. сто- 
ронніми часточками. Ч. більшості 
панцирних джгутикових утворена 
кількома пластинками з кліткови- 
ни. У форамініфер Ч. просякнута 
вуглекислим кальцієм, зрідка ут- 
ворена тільки органічною речови- 
ною. Ч. молюсків складається з 
трьох шарів. Зовнішній 
роговий, який захищає від роз'ї- 
дання кислотами, забарвлений під 
колір грунту, середні й (фар- 
фороподібний) та внутріш- 
ній (перламутровий) шари, роз- 
міщені нижче. Ч. виробляється 
мантією і часто вкриває все тіло. 
Іноді Ч. обростає мантією, і тоді 
вона з зовнішнього органа перетво- 
рюється (частково або повністю) 
на внутрішній (напр., у каракати- 
ці й кальмара), у зв'язку з чим 
Ч. зменшується у розмірі або пов- 
ністю редукується (напр., у вось- 
миногів). Ч. плечоногих склада- 
ється з двох стулок -- спинної та 
черевної. Форма, будова і функ- 
ція Ч. молюсків значно видозмі- 
нюються в межах типу і дуже від- 
різняються у представників різних 
класів. Ч. двостулкових і черево- 
ногих молюсків є сировиною для 
одержання перламутру. Їл. див. 
на окремому аркуші, с. 256--2517. 
ЧЕРЕПАШКОВІ РАКОПОДІБ- 
НІ, остракоди (Озігасода) -- під- 
клас безхребетних тварин класу 
ракоподібних. Тіло (довж. 0,15-- 
23 мм, викопних до 58 мм) втрати- 
ло метамерну будову і цілком 
оточене двостулковою раковиною, 
складається з голови і нечітко 
відмежованого від неї тулуба. На 
голові розміщені органи зору, ан- 
тени, антенули, жувальця, щеле- 
пи. На тулубі є здебільшого 2 пари 
грудних ніжок, на кінці Його -- 
вилочка, утворена двома нитка- 
ми (фурка). Відомо понад 2000 
видів, поширених в океанах, мо- 
рях, солонуватих і прісних водах 
(включаючи й пересихаючі), ок- 
ремі тропічні види зустрічаються 
в лісовій підстилці та їн. вологих 
біотопах суходолу. У водоймах 
УРСР зареєстровано бл. 230 видів 
Ч. р. Спосіб життя -- повзаючий, 
риючий, рідше -- плаваючий. Роз- 
дільностатеві; дуже поширений пар- 
теногенез. Живляться  водорос- 
тями, дрібними тваринами, трупа- 
ми, детритом; відомі коменсали 
(див. Коменсалізм) і паразити. 
Мають значення як корм для риб. 
Підклас включає 2 ряди: Муодо- 
соріфа і  Родосоріча. Викопні 
рештки Ч. р. відомі починаючи з 
кембрію; використовуються при 
розв'язанні питань стратиграфії 
і в розвідці нафтових і газових 
копалин. О. П. Маркевич. 
ЧЕРЕПАШНИК,  ракушняк 
осадочна гірська порода, що скла- 
дається переважно з черепашок 


аж- 


морських тварин; різновид ватня- 
ку. Утворюється в  літоральній 
(див, Літораль) і сублітораль- 
ній (див. Сублітораль) зонах. За 
складом черепашок Ч.  поділя- 
ється на брахіоподовий, гастро- 
подовий,  конгерійовий,  остра- 
кодовий та ін. Дуже поширений у 
неогенових відкладах (див. Пон- 
тичний вік і ярус) Півдня СРСР. 
На Україні великі родовища Ч. 
є в Херсон., Одес. і Крим. облас- 
тях. Ч. легко розпилювати, обте- 
сувати та ін. Використовують як 
буд. матеріал, для одержання вап- 
на; подрібнений Ч.-- як заповню- 
вач легкого бетону. 
ЧЕРЕПИНСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ 
багатошарове поселення біля 
с. Черепина Пустомитівського р-ну 
Львів. обл. Досліджувалося 1954-- 
96 і 1964--65. При розкопках посе- 
лення виявлено культурні шари 
раннього залізного віку, липицької 
культури і черняхівської куль- 
тури. Відкрито залишки землян- 
кових і напівземлянкових жител, 
господар. ям, вогнищ і печей. 
Зібрано багато ліпного й гончарно- 
го глиняного посуду різних форм. 
Серед ін. речових знахідок -- гли- 
няні прясельця, скляні намистини, 
кістяні гребені, проколки, залізні 
ножі, струг, унікальна бронзова 
фігурка лева, бронзові фібули, 
кам'яна ливарна форма, жорна, 
зернотерка тощо. 

Літ.: Баран В. Д. Поселення перших 


століть нашої ери біля села Черепин. 
К., 1961. 
ЧЕРЕПИЦЯ -- штучний покрі- 


вельний матеріал з керамічної си- 
ровини (глиняна Ч.), цементно-пі- 
щаного (цементна Ч.), іноді -- вап- 
няно- піщаного (силікатна Ч.) роз- 
чину; місцевий будівельний мате- 
ріал. Найпоширеніша глиняна Ч., 
що її виготовляють з пластичних 


легкоплавких глин (іноді з до- 
даванням шамоту). Вона буває 
пазова (штампована, стрічкова), 
плоска (стрічкова) і кгребенева 


(для коників даху). Колір такої 
Ч.-- від цегляно-червоного до жов- 
то-сірого (залежно від складу 
глини і режиму випалу); іноді 
її вкривають кольоровою  гла- 
зур'ю. Кольору цементній Ч. нада- 
ють атмосферостійкими мінераль- 
ними барвниками. Ч. -- довговіч- 
ний, вогнестійкий, водонепроник- 
ний та морозостійкий матеріал. 
Вади її -- крихкість, відносно ве- 
лика маса. До того ж черепичну 
покрівлю необхідно робити з ве- 
ликим (до 30") похилом (для 
стоку води). 

ЧЕРЕПІВСЬКЕ СЕЛЯНСЬКЕ 
ЗАВОРУШЕННЯ 1906 анти- 
поміщицький виступ селян с. Че- 
репівки (тепер Хмельницького 
р-ну Хмельн. обл.) під час револю- 
ції 1905--07. В липні 1906 с.-г. 
робітники, які працювали в маєт- 
ку поміщика, застрайкували, ви- 
сунувши ряд екон. вимог. Помі- 
щик відмовився виконати вимоги 
страйкарів і викликав  ескадрон 
драгунів, який прибув до села 
12 (25) УП. Спроба заарештува- 
ти організаторів страйку була нев- 
далою. 13 (26). МТП між селянами 
і каральним загоном, який повер- 
нувся до села, сталася збройна су- 
тичка, внаслідок якої 5 селян бу- 
ло тяжко поранено. 12 учасників 
виступу було заарештовано і від- 
дано до суду. 


ЧЕРЕПІН Валентин Тихонович 
(н. 9.МПП 1930, м. Черкаси) -- укр. 
рад. фізик, чл. кор. АН УРСР 
(з 1982). Член КПРС з 1960. Після 
закінчення (1953) Київ. політех- 
нічного ін-ту працював там же. З 
1964 -- в Їн-ті металофізики АН 
УРСР (з 1973 -- заст. директора 
по наук. роботі). Праці Ч. стосу- 
ються, зокрема, фазових перетво- 
рень у металах і сплавах, фіз. 
методів дослідження металів, фі- 
зики поверхні матеріалів. Наго- 
роджений орденом «Знак Пошани». 
Держ. премія УРСР, 1980. 
ЧЕРЕПНИЙ ПОКАЖЧИК -- від- 
ношення найбільшої ширини че- 
репа до його найбільшої довжини, 
виражене в процентах. Ч. п. за- 
стосовують для визначення антро- 
пологічних типів на скелетному 
матеріалі. Див. також Головний 
покажчик. 

ЧЕРЕПНІ -- підтип тварин типу 
хордових., Те саме, що й хребетні. 
ЧЕРЕПНІН Лев Володимирович 
(30,.ПІ (12.ТУ) 1905, Рязань 
12.У1 1977, Москва| -- рад. істо- 
рик, професор (з 1947), акад. АН 
СРСР (з 1972). Член КПРС з 1957. 
В 1925 склав екзамени за універ- 
ситетський курс. Викладав у Моск. 
ун-ті та інших вузах. З 1946 пра- 
цював в Їн-ті історії (з 1968. т 
Ін-ті історіі СРСР) АН СРСР 
(з 1969 -- зав. відділом). Автор 
праць, присвячених історії феода- 
лізму в Росії (зокрема, пробле- 
мам утворення Рос. централізова- 
ної д-ви), джерелознавству, істо- 
ріографії. Нагороджений  орде- 
ном Трудового Червоного Прапо- 
ра, медалями. Державна премія 
СРСР, 1981. 
ЧЕРЕПНОМОЗКОВІ НЕРВИ : 
нерви, які відходять від сов 
ної частини головного мозку, про- 
ходять через певні отвори черепа 
й іннервують органи і тканини го- 
лови і шиї (винятком є блукаючий 
нерв) хребетних тварин та людини. 
Входять до складу периферичної 
нервової системи. У людини два- 
надцять пар Ч. н.: І -- нюховий 


нерв; П -- зоровий нерв; ПІ -- 
окоруховий нерв; У -- блоковий 
нерв; У -- трійчастий нерв; МІ -- 
відвідний нерв; МІП -- лицьовий 
нерв; УПІ -- присінково-завитко- 
вий (слуховий) нерв; ІХ -- язи- 
ковоглотковий нерв; Х -- блукаю- 


чий нерв (іннервує органи грудної 
та черевної порожнин); ХІІ -- дода- 
тковий нерв; ХП -- під'язико- 
вий нерв. 

У круглоротих, риб та земноводних 
є лише перші десять пар Ч. н.;ХІ 
пара утворюється у ссавців шля- 
хом відокремлення гілки від блу- 
каючого нерва; ХП пара виникає 
у амніот в результаті злиття м'я- 
зових гілок спинномозкових нервів. 
Ч. н. поділяються на рухові (1, 
ТУ, МІ, ХІ, ХП пари), чутливі (Ї, 
П, МІ пари) і мішані (У, МІ, 
ІХ, Х пари). У складі (ПЇ, МІ, 
ІХ іХ пар Ч. н. проходять волок- 
на парасимпатичної нервової си- 
стеми. Див. також  Доцентрові 
нервові волокна, Відцентрові нер- 
вові волокна. 

ЧЕРЕПОВЕЦЬ -- місто обласно- 
го підпорядкування Волог. обл. 
РРФСР, райцентр. Розташований 
на Волго-Балтійському водному 
шляху імені В. І. Леніна. Заліз- 
нична станція, порт. 290 тис. ж. 
(1983). Ч. нагороджено орденом 





269 





ЧЕРЕПОВЕЦЬ 
і 
ПР 





Л. В. Черепнін, 


Черепашки: 
1 -- шкідлива; 
2 -- австрійська. 


ЧЕРЕПОВЕЦЬКИЙ 
МЕТАЛУРГІЙНИЙ 





чно ро З 


Г. Шевченкові. 
Скульптори М. К. Врон- 


архітектор В. Г. Гнєзди- 





Черешня. Гілка з квіт- 
ками і гілка з плодами. 


Трудового Червоного Прапора 
(1977). Поділяється на 2 міські 
райони. Ч. -- важливий центр 
чорної металургії та хім. пром-сті 
(Череповецький металургійний 
завод імені 50-річчя СРСР, ста- 


лепрокатний та  азотно-туковий 
заводи). Крім того, -- фанерно- 
меблевий комбінат, металоконст- 


рукцій та гаражного устаткування 
з-ди тощо. Пром-сть буд. матеріа- 
лів. Пед. ін-т, філіал Пн.-Зх. заоч- 
ного політех. ін-ту, 4 середні спец. 
навч. заклади. Краєзнавчий музей 
з худож. відділом, де представле- 
ні картини В. В. Верещагіна, який 
народивея в Череповці. Ч. засн. 
77. 
ЧЕРЕПОВЕЦЬКИЙ  МЕТАЛУР- 
ГІЙНИЙ ЗАВОД імені 50-річчя 
СРСР -- одне з найбільших під- 
приємств чорної металургії СРСР 
з повним металургійним циклом. 
Розташований у м.  Череповці 
Вологодської обл. Буд-во з-ду 
почато 1949. Перший чавун одер- 
жано 1955. Осн. продукція: кокс, 
чавун, листовий і сортовий про- 
кат з вуглецевих, низьколегованих 
і легованих сталей, прокат гнутих 
профілів. Є коксохім., агломера- 
ційне виробн. Будується (1984) 
друга черга з-ду. Ч. м. з. наго- 


роджено орденами Леніна (1966), 
Трудового Червоного Прапора 
(1980). Ю. В. Липухін. 
ЧЕРЕШНЯ  (Сегази5 амійт) -- 


рослина роду вишня родини розо- 
вих. Дико росте на Кавказі, на 
Україні, в Молдавії, а також в 
Малій Азії, Середземномор'ї, в 
Ірані, в пд. і центр. районах Зх. 
Європи. Дерево Ч. сильноросле, 
заввишки 7--8, іноді 15 м,з діамет- 
ром крони 7--8 м (у лісі Ч. живе 
прибл. 80--100 років, досягаючи 
20--30 м висоти). Листки великі 
довгасто-яйцевидні. Квітки білі 
або рожеві, зібрані в зонтики по 
2--4 і більше. Плід -- соковита 
кістянка 1--1,8 см в діаметрі, ку- 
лястої або серцевидної о 
забарвлення жовтого, рожевого, 
червоного, а в деяких сортів май- 
же чорного кольору. Залежно 
від консистенції м'якуша плодів 
сорти Ч. поділяють на дві групи: 
гіні та бігаро. Г ін і відзначаються 
ніжним соковитим м'якушем, Їх 
здебільшого використовують на де- 
серт. Бігаро мають щільний 
хрящуватий м'якуш; їх використо- 
вують свіжими Й для консерву- 
вання. Плоди Ч. містять бл. 15 90 
цукрів, переважно глюкозу та 
фруктозу, органічні к-ти, дубиль- 





ні та пектинові речовини, вітамін 
С і провітамін А (каротин). Се- 
редня урожайність Ч. у віці 12-- 
15 років з одного дерева до 200-- 
250 кг. 
ЧЕРЇНЬКО Іван Іванович |9 (22). 
УП 1908, с. Деньги, тепер Золо- 
тоніського р-ну Черкас. обл.-- 
6.Х. 1948, Ашхабаді| -- укр. і туркм. 
рад. живописець, засл. діяч мист. 
Туркм. РСР (з 1944). В 1925-- 
31 навчався в Київ. худож. ін-ті 
Ф. Кричевського, В. Пальмова 
та ін. З 1933 жив у Ашхабаді. Тво- 
ри: «Кузня» (1928), «Підпільна 
друкарня в  Ашхабаді» (1940), 
«Джигіти»  (1944--46), 


ва, Героя Соціалістичної 
О. Єрсарієва (обидва 
та ін. 


Праці 


ставелі. В. М. Ханко. 


ЧЕРКАСЕНКО Спиридон Феодо- б 


сійович (літ. псевд.-- Провінціал, 
Стах Петро та ін.; 1876, м. Новий 
Буг, тепер Миколаїв. обл.-- 1940, 
Прага) -- укр. письменник лібе- 
рально-буржуазного напряму. За- 
кінчив  Новобузьку учительську 
семінарію (1895). Після 1917 опи- 
нився в таборі бурж.-націоналі- 
стичної контрреволюції. В 1919 
емігрував. Ч. належить збірка 
поезій «Хвилини» (1909), зб. опові- 
дань «На шахті» (1909), У драм. 
етюді «Жах» (1906), драмах «Хур- 
товина» (1908), «Казка старого 
млина» (1914), «Про що тирса ше- 
лестіла» (1916) та ін. виявились 
тенденції символізму і мелодрами. 
У трагедії «Коли народ мовчить» 
(1933) минуле України висвітлено 
з націоналістичних позицій. 

О. Ф. Ставицький. 
ЧЕРКАСИ -- місто, обласний і 
районний центр УРСР. Розташо- 
вані на правому березі Кремен- 
чуцького водосховища на Дніпрі. 
Вузол залізнич. та автомоб. шляхів, 
Черкаський річковий торт, аеро- 
порт. 267 тис. ж. (1984). Поді- 
ляється на 2 міські райони. 
Ч. виникли в останній третині 13 
ст. Входили до складу Київського 
князівства. Бл. 1362 підпали під 
владу феодальної Литви. В 1532 
місто витримало 30-денну облогу 
військ крим. хана. В Ч. спалахну- 
ло Черкаське міське птовстання 
1536 проти лит. поневолювачів. 
Після Люблінської унії 1569 місто 
загарбала шляхет. Польща. В кін. 
16 -- 1-й пол. 17 ст. міська біднота 
і козаки брали участь у сел.-козац. 
повстаннях під проводом К. Ко- 
синського, Т. Федоровича, І. Су- 
лими, Павлюка, Я. Острянина. 
На поч. нар.-визвольної війни 
1648--54 черкаські реєстрові коза- 
ки під проводом Ф. Джалалія 
повстали і приєдналися до  пов- 
станського війська. З 1648 Ч.-- 
військ.-адм. центр Черкаського 
полку. За Андрусівським  пере- 
мир'ям 1667 місто залишилося 
під владою шляхет. Польщі. Під 
час Коліївщини, в травні 1768, 
місто було здобуто гайдамацьким 
загоном на чолі з М. Залізняком. 
Після 2-го поділу Польщі (1793) 
Ч. у складі Правобережної Украї- 
ни возз'єднано з Росією. В 1886 і 
1901 в Ч. відбулися страйки робіт- 
ників. На поч. 20ст. виникли с.-д. 
гуртки, які 1904 об'єдналися в 
в с.-д. групу. Під час революції 
1905--07 в Ч. проходили робітн. 


портрети | 
нар. арт. Туркм. РСР А. Карліє- : 


страйки і демонстрації. Рад. вла- 
ду встановлено 16(29).1 1918. В 
роки Великої Вітчизн. війни в 
період нім.-фашист. окупації Ч. 
(22.МИІ 1941--14.ХІ1 1943) в місті 
діяли підпільна організація, ди- 
версійні групи, в районі -- парти- 
занський загін. З 1954 Ч.-- обл. 
центр (див. також Черкаська об- 
ласна партійна організація). 

До Великої Жовтн. соціалістич. 
революції шпром-сть міста була 
представлена невеликими підпри- 


1947) 1 -Е 
В 1933--40 викладав у З 
Туркм. худож. уч-щі ім. ШІ. Ру- |. 





Черкаси. Вулиця Т. Г. Шевченка. 


ємствами (цукрорафінадний, маш.- 
буд., цвяхо-болтовий, чавуноли- 
варний, лісопильний 3-ди, тютю- 
нова й махоркова ф-ки, цегельні). 
Спеціалізацію сучас. пром. комп- 
лексу міста визначають хім., харч., 
легка, маш.-буд. і металообр. га- 
лузі. Всього у місті працюють 55 
пром. підприємств (1984). Під- 
приємства хім. пром-сті випуска- 
ють аміачну селітру, карбамід, 
безводний аміак, штучне волок- 
но, хім. реактиви тощо (черкась: 
ке виробниче об'єднання «Азоть, 
черкаське виробниче об'єднання 
«Хімволокно», з-ди хім. реактивів 
та побутової хімії  «Аврора»). 
Дальшого розвитку набула тради- 
ційна для міста харч. пром-сть 
(Черкаський консервний  комбі- 
нат, цукрорафінадний, міськ. мо- 
лочний, пивоварний з-ди, м'ясний 
та хлібний комбінати, макаронна 
й тютюнова ф-ки). Серед підпри- 
ємств легкої промисловості провід- 
не місце займає Черкаський шов- 
ковий комбінат. У Ч. працюють 
також фабрики: трикотажна, гіг- 
роскопічної вати, швейна, худож- 
ніх виробів,  валяльно-повстяна. 
Маш.-буд. і металообр. пром-сть 
представлена з-дами: маш.-буд., 
спец. технологічного  устаткуван- 
ня, «Фотоприлад», телегр. апара- 
тури, «Строммашина». На базі 
місц. сировини створено пром-сть 
буд. матеріалів (виробниче об'єд- 
нання «Черкасзалізобетон», домо- 
буд. комбінат, 3-ди: залізобетон. 
виробів, стінових матеріалів, ас- 
фальтобетонний, керамзитового 
гравію та ін.). Працює деревообр. 
комбінат -- головне підприємство 
виробничого меблевого об'єднан- 
ня «Черкасмеблі». 

Ч.-- важливий культурний центр 
республіки. В 1981/82 навч. р. 
у місті налічувалося 28 загально- 
осв. шкіл (31,4 тис. учнів), 5 дит. 
муз. шкіл і художня, 7 серед. 
спец. навчальних закладів (понад 
9 тис. учнів), 11 профес.-тех. уч-щ 


(бл. 14 тис. учнів). У Черкась- 
кому педагогічному інституті 
імені | 300-річчя возз'єднання 


України з Росією та філіалі Київ- 
ського політехнічного  інститу- 
ту навчалося понад 5,7 тис. сту- 
дентів. 


У Ч. працюють Черкаське від- 
ділення н.-д. ін-ту техніко-еко- 
номічних досліджень хім. пром-сті 
та ін. наук. установи та проектні 
орг-ції (всього 18). У місті на кі- 
нець 1981 функціонувало 142 ма- 
сові б-ки (фонд -- понад 5 млн. 
одиниць зберігання), 16 клубних 
закладів, 13 кінотеатрів, у т. ч. 
7 літніх, 2 держ. театри -- Чер- 
каський український музично- -дра- 
матичний театр імені Т. Г. Шев- 
ченка та Черкаський театр ля- 
льок, | філармонія, Черкаський 


український народний хор, Чер- 
каський краєзнавчий музей, 40 
музеїв та музейних кімнат, що 


працюють на громад. засадах. По- 
зашкільні заклади: Палац піоне- 
рів, 10 дит. спорт. шкіл, станція 
юних натуралістів, З парки куль- 
тури та відпочинку, зоопарк. У 
місті виходять 2 обл. газети 
«Черкаська правда» й «Молодь 
Черкащини». Обл. комітет по теле- 
баченню і радіомовленню. 
Місто забудовано за регулярним 
плануванням (1828, арх. В. Гесте). 
Архіт. пам'ятка -- гімназія (1903, 
арх. В. Городецький, тепер Буди- 
нок піонерів і школярів). Серед 
споруд рад. часу -- Будинок Рад 
(1959, арх. В. Штокмар), Муз.- 
драм. театр ім. Т. Г. Шевченка 
(1964, арх. Б. Кучер та ін.), 
залізничний вокзал (1965, арх. 
Л. Чуприн), Будинок зв'язку 
(1965, арх. С. Рец), готель «Ту- 
рист» (1970, арх. Н. Чмутіна та 
ін.), Будинок політосвіти (19/73, 
арх. М. Черненко), палац культу- 
ри «Дружба народів» (1980, арх. 
Кондрацький, М. Собчук, С. 
Фурсенко). Пам'ятники: Т. Щев- 
ченкові (1964, скульптори М. 
Вронський, О. Олійник), В. Ї. Ле- 
ніну (1969, скульптор К. Кузне- 
цов), меморіал. комплекс Пагорб 
Слави (1977, скульптори Г. Каль- 
ченко, Е. Кунцевич та ін., арх. А. 
Ігнащенко та ін.). 
В Ч. народилися рад. парт. діяч 
М. С. Урицький, український рад. 
письменник Лесь Гомін, укр. 
рад. фізіолог М. К. Вітте, укр. 
і рою рад. графік і театр. худож- 
ник Д. Замирайло, укр. рад. 
б і у галузі технології і органі- 
зації будівництва О. І. Неровець- 
кий, жив український рад. поет 
В. А. Симоненко. У 1845--46 і 
1859 місто відвідав Т. Г. Шевченко. 
Літ.: Жук П. М., Карпенко М. М. 
Черкаси. Дніпропетровськ, 1979. 
В. Г. Сокоренко. 
ЧЕРКАСИ -- назва укр. козаків 
в офіційних актах і документах 
Рос. держави в 2-й пол. 16 -- 1-й 
пол. 17 ст. Походження назви, 
ймовірно, пов'язане з м. Черка- 
сами, поблизу якого було в той час 
чимало козац. осель. Після воз- 
з'єднання України з Росією 1654 
назву «черкаси» заступив термін 
«малоросійські козаки». 
ЧЕРКАСОВ Микола Костянтино- 
вич (14 (27).УП 1903, Петербург -- 
14.ЇХ 1966, Ленінград) -- рос. 
рад. актор, нар. арт. СРСР (з 
1947). Член КПРС з 1940. Закін- 
чив Ленінгр. ін-т сценічного мис- 
тецтва (1926). Працював у Ленінгр. 
театрі юного глядача (1926--29), 
1933--66 -- в Ленінгр. театрі дра- 
ми ім. О. С. Пушкіна. Серед ролей 
у театрі-- Осип («Ревізор» Гого- 
ля), Варлаам («Борис Годунов» 
Пушкіна), Мічурін («Життя в 


цвіту» Довженка), Петро І («Петро 
Перший» за О. Толстим); у кіно -- 
професор  Полєжаєв («Депутат 
Балтики»), Олександр Невський, 
Їван Грозний, Дон Кіхот (в одно- 
йменних фільмах), Паганель («Ді- 
ти капітана Гранта»), царевич 
Олексій («Петро Перший»), Дро- 
нов («Все залишається людям») 
та ін. Автор книг -- «В індії» 
(1952), «Записки радянського акто- 
ра» (1953), «Четвертий Дон Кіхот» 
(1958), «В театрі 1 в кіно» (1961). 
Нагороджений 2 орденами Леніна, 


ін. орденами, медалями. Ленін- 
ська премія, 1964. Державна 
премія СРСР, 1941, 1946, 1950, 


1951 (двічі). 
Літ.: Герасимов Ю. К., Скверчинская 
Ж. Г. Черкасов. М., 1976. 

Б. І. Москаленко. 
ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСНА ПАР- 
ТІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ -- одна 
з обласних орг-цій Комуністичної 
партії України, створена 1954. 
Перші с.-д. гурткиі групи виникли 
в ряді міст і сіл Черкащини на 
поч. 20 ст. В 1903 діяла Уманська 


іскрівська підпільна 0 друкарня. 
Під час революції 1905--07 під 
керівництвом  с.-д. орг-цій від- 


булися політ. страйки і демонст- 
рації. роки реакції (1907--10) 
орг-ції РСДРІП зазнали великих 
втрат, але більшовики і в умовах 
підпілля продовжували революц. 
роботу в масах. 

Після Лютн. бурж.-демократичної 
революції 1917 більшовики Черка- 
щини вийшли з підпілля і розгор- 
нули легальну політ. і орг. роботу 
серед зрудящих: Відновила діяль- 
ність манська орг-ція РСДРІЇ, 
де більшовицьке ядро, очолюване 
О. А. Піонтковським, було особ- 
ливо сильним. 

В листопаді 1917 сформувалася 
більшовицька організація в Чер- 
касах. Напередодні Жовтневої ре- 
волюції утворилися більшовицькі 
групи в Звенигородці, Городищі, 
Смілі, Золотоноші. У січні -- лю- 
тому 1913 на Черкащині було вста- 
новлено Рад. владу. Під час авст- 
ро-німецької окупації України 
1918 в Черкасах у жовтні 1918 
відбулася нелегальна більшовиць- 
ка конференція Черкаського, Чи- 
гиринського, Звенигородського, 
Уманського повітів, яка спрямува- 
ла роботу більшовиків на органі- 
зацію опору окупантам. Під про- 
водом підпільних більшовицьких 
організацій влітку 1918 на Чер- 
кащині розгорнувся повстанський 
рух (див. Звенигородське  зброй- 
не повстання 1918, Золотоніське 
збройне повстання 1918). На поч. 
листопада 1918 в Умані вийшов 
перший номер більшовицької газе- 
ти «Знамя коммунизма» -- органу 
Черкас. підпільного окружного 
к-ту КП(б)У. Під керівництвом 
Черкаської парт. орг-ції у січні -- 
березні 1919 було ліквідовано вла- 
ду Директорії в Черкаському, 
Золотоніському, Канівському, Зве- 
нигородському, Уманському  по- 
вітах. Після розгрому іноз. інтер- 
вентів і внутр. контрреволюції 
трудящі Черкащини під  керів- 
ництвом парт. орг-цій включили- 
ся в боротьбу за побудову  со- 
ціалізму. В 1923--25 у зв'язку з 
адм. реформою у складі Київ. губ. 
парт. орг-ції утворилися Черкаська 
й Уманська окружні парт. орг- 
ції, які з 1925 підпорядковували- 


ся безпосередньо ЦК КП(б)У. В 
1932--54 переважна частина тери- 
торії сучас. Черкас. області входи- 
ла до Київ. області, а парт. орг- 
ції діяли в складі Київської об- 
ласної партійної організації. До 
1925 на Черкащині в основному 
було завершено відбудову нар. 
г-ва. За роки передвоєнних п'яти- 
річок тут збудовано і реконстру- 
йовано ряд пром. підприємств, 
успішно здійснено колективізацію 
с.г. У боротьбі за відбудову і роз- 
виток нар. г-ва зросли ряди парт. 
орг-цій. Тільки за  лЛенінським 
призовом у партію в Черкасько- 
му окрузі в травні -- жовтні 1924 
в партію було прийнято 294 чол. 
На 1.Ї 1926 окружна парт, орг-ція 
налічувала 2186 комуністів, В 
Уманській окружній парт. орг- 
ції налічувалося 1342 комуністи. 
Комуністи виступили організато- 
рами руху п'ятисотенниць, який 
розгорнувся за почином ланкової 
колгоспу ім. Комінтерну Городи- 
щенського р-ну М. С. Демченко. 
роки Великої Вітчизн. війни 
парт. орг-ції Черкащини провели 
велику роботу по мобілізації тру- 
дящих на боротьбу з ворогом. В 
період нім.-фашист. окупації на 
тер. області розгорнули  діяль- 
ність З підпільні райкоми партії, 
підпільні парт., комсомольські та 
молодіжні орг-ції, підпільні пат- 
ріотичні орг-ції і групи, понад 30 
партизан. загонів і з'єднань. У 
березні 1944 рад. війська визволи- 
ли Черкащину. Парт. орг-ції роз- 
горнули активну роботу по лікві- 
дації тяжких наслідків війни. На 
кін. 1949 пром-сть досягла дово- 
єнного рівня виробництва, були 
освоєні всі посівні площі. За роки 
1-ї післявоєнної п'ятирічки в парт. 
орг-ціях Черкащини значно зро- 
сла кількість комуністів (з 10 911 
чол. 1945 до 22 535 -- 1950). З 
утворенням 1954 Черкаської обла- 
сті оформилася Ч. о. п. о. 
Обл. парт. орг-ція виховала багато 
передовиків і новаторів  вироб- 
ництва. 134 з них удостоєно зван- 


ня Героя Соціалістичної Праці, 
Ф. І. Дубковецький, Г. Є. Бур- 
кацька, О. Н. Парубок цього 


звання удостоєні двічі. 

Успішному виконанню  народно- 
госп. завдань значною мірою 
сприяють тісні взаємозв'язки та 
соціалістичне змагання з трудящи- 
ми ін. областей республіки і краї- 
ни. Здійснюючи рішення ХХУЇ 
з'їзду партії, наступних пленумів 
ЦК КПРС, ХХУЇ з'їзду Компартії 
України, орг-ція спрямовує свою 
роботу на дальше піднесення рівня 
орг. і виховної роботи, вдоскона- 
лення стилю управління розвитком 
економіки і культури, виконання 
п'ятирічних планів розвитку нар. 
г-ва. За час існування Ч. о. п. о. 
відбулося 15 обл. парт. конферен- 
цій. Першими секретарями обко- 
му партії в різний час працювали 
Б. І. Вольтовський, Л. І. Найдек, 
О. Ф. Ватченко, О. М. Андрєєв. 
На 1.1 1984 Ч. о. п. о. складалася 
з 4 міських та 19 сільських район- 
них парт. орг-цій, в яких перебу- 
вало на обліку 94257 комуністів. 
Бойовим помічником Ч. 0. п.о. 
є обл. комсомольська  орг-ція, 
що на 1.1 1984 налічувала 175 837 
тис. комсомольців. Друк. органом 
обл. парт. орг-ції є газ. «Черкась- 
ка правда». Про розвиток економі- 


271 





ЧЕРКАСЬКА. 
ОБЛАСНА 
ПАРТІЙНА 

ОРГАНІЗАЦІЯ 





М. К. Черкасов. 


Районовані сорти 
Ул на Україні 


Багратіон 
Бадачинська чорна 
Валерій Чкалов 
Винка 

Виставочна 
Гедельфінген 


Дацоєра чорна (Бігарро 
Дайбера) 


Дніпровка 

Дрогана жовта 
Жабуле 

Запорізька 

Киянка 

Китаївська чорна 
Космічна 

Красуня Києва 
Красуня Криму 
Крупноплідна 
Мелітопольська рання 
Мелітопольська чорна 
Наполеон біла 
Наполеон рожева 
Нектарна 
Полянка 
Присадибна 
Рання Дуки 
Рання Касіні 
Рожева мліївська 
Рубінова рання 
Руська 
Скороспілка 
Сімферопольська 
Сюрприз 
Тавричанка 

У люблена Дуки 
Францис 
Червнева рання 
Чорна Фрома 
Янтарна 


біла 


272 





ЧЕРКАСЬКА 
ОБЛАСТЬ 


ЧЕРКАСЬКА 
ОБЛАСТЬ 


Площа - 
20,9 тис. км" 


Населення" - 
13532,7 тис.чол. 
«на 1.1 1984) 


Щентр -- 
«. Черкаси 


1. Черкаське виробниче 
об'єднання «« Азот». 

2. Загальний вигляд 
Пальмирськбого  цукро- 
вого заводу. 

3. Кк льно-ткацьке 
виробництво  Черкась- 
кого шовкового комбі- 
вату. й й 

4. В одному-з цехів за- 
воду «Уманьферммаш». 


ки та культури області див. також 
Черкаська область. 

Літ.: Нариси історії Черкаської об- 
ласної партійної організації. Дніпро- 


петровськ, 1981; Історія міст і сіл 
УРСР. Черкаська область. К., 1972. 

І. К. Лутак. 
ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ -- у 


складі Української РСР. Утворе- 
на 7.1 1954. Розташована в центр. 
частині республіки, у бас. серед. 
течії Дніпра. В області -- 20 райо- 
нів, 420 сільрад, 15 міст і 19 с-щ 
міськ. типу. Ч. о. нагороджено ор- 
деном Леніна (1958). Карти див. 
на окремому аркуші, с. 192--193. 
Природа. Поверхня області пере- 
важно рівнинна. Більша частина її 
розташована на  правобережжі 
Дніпра, в межах Придніпровської 
височини і має хвилястий, яружно- 
балковий рельєф. Вздовж долини 
Дніпра простягаються Канівські 
гори та  Мошногірський кряж. 
Лівобережна частина області ле- 
жить у межах Придніпровської 
низовини і являє собою слабороз- 
членовану рівнину, подекуди забо- 
лочену (вис. 90--170 м). З корис- 
них копалин найважливішими є 
буре вугілля (частина Дніпров- 
ського буровугільного басейну), 
торф (Ірдинське, Тясминське ро- 
довища), горючі сланці (частина 
Бовтиського родовища), бентоні- 
тові глини (Черкаське родовище 
бентонітових глин), каолін (Но- 
воселицьке, Мурзинське родови- 
ща), вогнетривкі глини (Новосе- 
лицьке родовище), граніти, лабра- 
дорит, гнейси, піски, пісковики 
(Чигиринське родовище). Є джере- 
ла мінеральних вод. Клімат облас- 
ті помірно континентальний. Пере- 
січна т-ра січня --5,9", липня 
-- 19,5". Вегетаційний період 204-- 
208 днів. Опадів 450--520 мм на 
рік. Інколи бувають суховії, зли- 


ви з градом. Гол. ріка -- Дніпро 
(притоки Рось, Вільшанка, Тяс- 
мин -- праві та Супій -- ліва). 


Ріки Гірський Тікич і Гнилий Ті- 
кич належать до бас. Пд. Бугу. 
В межах області -- значна частина 
Кременчуцького водосховища та 
частина Канівського  водосхови- 
ща. Багато озер і штучних водойм 
(145,2 тис. га). Область розташова- 
на в лісостеповій зоні. Серед грун- 
тів найбільш поширені опідзолені 
та середньогумусні чорноземи. 


На підвищених ділянках -- сірі 
та світло-сірі опідзолені грунти. 
На Лівобережжі -- типові чорно- 


земи, чорноземно-лучні та торфо- 
во-болотні грунти. Ліси (сосна, 
дуб, граб, клен, береза, липа; 
в основному по долинах річок) і 
лісосмуги займають 308,3 тис. 
га. На вододілах -- степова рос- 
линність. Степові простори облас- 
ті розорані. У лісах водяться: лось, 
олень, дика свиня, білка, вовк, 
лисиця, заяць, куниця; по берегах 








Черкаси. Центральна частина міста. 


річок -- бобер, видра, дикі качки 
та ін. У водоймах -- лящ, окунь, 
щука, судак, короп. УЧ.о. налі- 
чується 400 природно-заповідних 
об'єктів, у т. ч. Канівський запо- 
відник, Липівський та Русько-По- 
лянський держ. заказники; 10 па- 
м'яток природи респ. значення (Ко- 
зацький вал, урочища «Холодний 
Яр», «Бурти», «Мошнівська діб- 
рова», «Закревський бір», «Шко- 
ла» та ін.) 5 парків -- пам'яток 
садово-паркового мистецтва респ. 
значення (парки у с. Козацькому, 
Корсунь-Шевченківському,  Таль- 
нівський лісопарк, Парк Декабри- 
стів у м. Кам'янці, Черкаський 
парк), дендропарк «Софіївка» в 
Умані. 


"аль Пе См . 
а муч печати Рой | 
І» і ' . 


є 


Населення. 91,7 9 нас.-- україн- 
ці. Живуть також росіяни, євреї 
та ін. Пересічна густота нас.-- 73,3 
чол. на 1 км? (1984). Міське насе- 
лення -- 49 99. Найбільші міста: 
Черкаси, Умань, Сміла, Канів. 
Народне господарство. В дорево- 
люц. час більша частина тер. Ч. о. 
входила до складу Київської губ. 
В економіці Черкащини провідне 
місце належало с. г. Пром-сть бу- 
ла розвинута слабо. Це були пере- 
важно цукр., спиртові, шкіряні 
з-ди, тютюнові ф-ки, млини, Олій- 
ниці, лісопильні, цегельні. Серед 
ін. підприємств маш.-буд., 
мех. і чавуноливарні з-ди. За роки 
Рад. влади докорінно реконстру- 
йовано старі і збудовано нові 
підприємства цих галузей; виникли 
нові галузі пром-сті: хім., консерв- 
на, паливна; с.-г. виробництво ста- 
ло багатогалузевим і високотовар- 
ним. 


Промисловість. Спеціалі- 
зацію Ч. о. у загальносоюзному 
та респ. поділі праці визначають 
харч. (38,7 92 товарної продукції 
пром-сті, у т. ч. цукр. 16,0 9, 
1983),  маш.-буд. і  металообр. 
(20,6 99), хім. (14,0 90) та легка 
(13,6 96) галузі пром-сті. Основу 
енерг. г-ва становлять Черкаська 
ТЕЦ, Кременчуцька ГЕС імені 
90-річчя Великої Жовтневої соці- 
алістичної революції, Канівська 
ГЕС. Провідні галузі харч. пром- 
сті -- цукрова, м'ясна, маслоси- 
роробна і молочна,  плодоово- 
чеконсервна і  спирто-горілчана. 
Цукр. пром-сть (1983 вироблено 
678,0 тис. т цукру-піску) представ- 
лена 24 з-дами (найбільші: Верх- 
няцький, Цибулівський, ПШіполян- 
ський); м'ясна Черкаським, 
Ватутінським  м'ясокомбінатами, 
Смілянським, Золотоніським, Зве- 
нигородським та Уманським пта- 
хокомбінатами; маслосироробна і 
молочна -- Тальнівським і Смі- 
лянським молочноконсервними 
комбінатами, з-дами в Черкасах, 
Умані, Золотоноші, Звенигородці, 
Драбові, Ірклієві, Жашкові, Хри- 
стинівці та ін.; плодоовочеконсерв- 
на -- Черкаським консервним ком- 
бінатом; спирто-горілчана -- Золо- 
товіським та Уманським лікеро-го- 
рілчаними, Іванківським, Монасти- 
рищенським спиртовими  завода- 





ми, Кам'янським  спиртокомбіна- 


том. Серед ін. галузей харч. 
пром-сті -- борошномельно-круп'я- 
на, хлібопекарська,  пивоварна, 


ефіроолійна і рибна. Маш.-буд. 
і металообр. пром-сть спеціалізу- 
ється на виробн. устаткування для 
харч., текст., хім. пром-сті, торгівлі 
та громад. харчування, баштових 
кранів, тракторних причепів, ус- 
таткування для механізації робіт 
на тваринницьких фермах, мета- 
лорізальних верстатів, приладів 
та ін. Найбільші підприємства 
розташовані в Черкасах (заводи: 
машинобудівний, спеціального тех- 


нологічного устаткування,  «Фо- 
топрилад»,  телегр. апаратури, 
«Строммашина»), Умані  (вироб- 


ниче об'єднання «Уманьферммаш», 
з-ди: «Мегомметрь та оптико-меха- 


нічний), Смілі (з-ди: машинобу- 
дівний,  електромех. ремонтний, 
«Металіст»), Корсуні-Шевченків- 


ському (верстатобуд., механічний, 
ремонтно-механічний заводи), Зо- 
лотоноші (заводи: металовиробів, 
рем.-механічний). Легка пром-сть 
представлена Черкаським шовко- 
вим | комбінатом, виробничим 
об'єднанням швейної пром-сті (фа- 
брики в Черкасах, Золотоноші, 
Шполі, Корсуні-Шевченківському, 


Смілі), -ками:  трикотажною, 
гігроскопічної вати,  валяльно- 
повстяною, художніх виробів 
(Черкаси), бавовняною прядиль- 


но-ткацькою (Стеблів), швейною 
(Умань),  шкіряно-галантерейною 
(Чигирин), коноплезаводами (Зо- 
лотоноша, Іркліїв). Підприємства 
хім. пром-сті області виробляють 
хімічні волокна, мінеральні доб- 
рива, реактиви (черкаське вироб- 
ниче об'єднання «Азот», черкась- 
ке виробниче об'єднання «Хімво- 
локно», Черкаський з-д хім. реак- 
тивів). 

Паливна промисловість (добу- 
вання і брикетування бурого ву- 
гілля, видобування торфу) пред- 
ставлена | Ватутінським  шахто- 
управлінням та Ірдинським  тор- 
фооб'єднанням. Швидкими темпа- 
ми розвивається пром-сть буд. 
матеріалів, яка базується на місц. 
покладах корисних копалин. Най- 
більші підприємства: черкаські ви- 
робничі об'єднання буд. матеріа- 
лів та «Черкасзалізобетон», домо- 
буд. комбінат, з-ди залізобетонних 
виробів, асфальтобетонний, керам- 
зитового гравію; комбінат «Чер- 
каснерудпром» (Сміла); Тальнів- 
ський і Хлистунівський щебеневі 
кар'єри та ін. 

Деревообр. пром-сть представлена 
виробничим меблевим об'єднанням 
«Черкасмеблі». В області діють 
комбінати: Ватутінський  вогне- 
тривів і Дашуківський бентоніто- 
вих глин; Уманський вітамінний 
завод. 

Сільське господарство 
області характеризується розвину 
тими тваринництвом м'ясо-молоч- 
ного 1 землеробством зерново-бу- 
ряківничого напряму. Навколо 
Черкас г-ва мають спеціалізацію 
приміського типу. С. г. високо- 
механізоване таб) 

На кін. 1983 в області налічувало- 
ся 374 колгоспи, 70 радгоспів, 32 
об'єднання райсільгосптехніки та 
їхні виробничі відділення, 20 сб/- 
єднань райсільгоспхімії. В області 
1684 тис. га земель, що перебува- 


18 УРЕ, т, 12 


ють у користуванні с.-г. підпри- 
ємств і г-в, 1460 тис. га -- під с.-г. 
угіддями, з них 1312 тис. га.орних 
земель, 113 тис. га сіножатей і па- 
совищ. ФОсуїшених земель 42,6 
тис. га (Тясминська, Супійська, 
Золотоніська осушувальні систе- 
ми), зрошених--42,5 тис. га (Ада- 
мівська, Вереміївська, Кліщинсь- 
ка, Худяківська системи). Провід- 
ні культури у рослинництві -- ози- 
ма пшениця (43 9 посівів зерно- 
вих культур) і цукр. буряки. Ви- 


РЕ Я отр 


культури, коноплю, кормові бу- 
ряки, багаторічні трави, гол. чин. 
люцерну. В області розвинуте са- 
дівництво (яблуні, груші, абрико- 
си, сливи, вишні, черешні). Площа 
плодово-Ягідних насаджень 1983 
становила 49,0 тис. га, у тому 
числі у плодоносному віці -- 33,9 
тис га. 

У тваринництві переважає мол.- 
м'ясне скотарство. Велике значен- 
ня мають свинарство, вівчарство, 
птахівництво. Розвиваються кро- 
лівництво, шовківництво, бджіль- 
ництво, рибництво. Основою кор- 
мової бази є польове кормовироб- 
ництво. Важливе місце займають 
також природні кормові угіддя, 
продукція комбікормової пром-сті 
(1983--18 з-дів, у т. ч. Шполян- 
ський,  Корсунь-Шевченківський, 
Смілянський, Черкаський), від- 
ходи харч. пром-сті (жом, меляса). 
Осн. породи великої рогатої худо- 
би -- симентальська; свиней -- ве- 
лика біла, овець -- прекос. В об- 
ласті діють 17 міжколгосп. під- 
приємств по відгодівлі великої ро- 
гатої худоби, свиней, З держ. пта- 
хофабрики, 2 тепличні комбінати 
(Черкаси, Умань). 
Транспорт. Експлуатацій- 
на довж. з-ць заг. користування 
становила 651 км. Гол. залізничні 
магістралі: Київ -- Дніпропет- 
ровськ, Москва Одеса,  До- 
нецьк -- Львів. Залізничні вузли: 
ім. Т. Г. Шевченка, Черкаси, Хри- 
стинівка, Цвіткове. Довж. автошля: 
хів -- 6,1 тис, км, у т. ч. з твердим 
покриттям -- 5,3 тис. км. Найваж- 


МР 
ца 4 
» ь я - 


«Р й й 7 
зе" б » 


| «нка --й | мо "Я "й 2Ре 
РІ: огні 
--.- 


Черкаський річковий порт. 






ливіші автомагістралі: Київ -- 
Умань -- Одеса, Київ -- Дніпро- 
петровськ, Умань -- Львів, Чер- 
каси -- Миколаїв. Судноплавство 


по Дніпру (Черкаський річковий 
порт). Аеропорт у Черкасах. Те- 
риторією області проходить траса 
газопроводу «Союз». 

Будівництво. Капітальні 
вкладення в нар. г-во області 
1976--83 становили (у порівнян- 
них цінах) 4131 тис. крб., у т. ч. 
1983 -- 589 млн. крб. В Ч. о. ді- 


тажних орг-цій. За 1976--83 збу- 
довано 4224 тис. м? житл. площі, 
в т. ч. 1983 -- 498 тис. м2. 
Торгівля й побутове 
обслуговування. В 1983 
в Ч. о. було 6,2 тис. підприємств 
роздрібної торгівлі та громад. хар- 
чування. Заг. обсяг роздрібного 
товарообороту держ. і кооп. торгів- 
лі, включаючи громад. харчування, 
1983 зріс проти 1975 в 1,4 раза. 
На кін. 1983 в області діяло 1644 
підприємства побутового обслуго- 
вування, в т. ч. 708-- в сільс. 
місцевості. Обсяг побутових послуг 
1983 зріс проти 1975 в 1,8 раза. 
Охорона здоров'я. В 1983 в 
області було 20,1 тис. лікарняних 
ліжок (131,1 ліжка на 10 тис. ж.); 
мед. допомогу подавали бл. 5 тис. 
лікарів (32,5 лікаря на 10 тис. ж.). 
У Ч. о.-- 199 жіночих консультацій, 
дит. поліклінік та амбулаторій. 
Відомий курорт Соснівка. 
Культура. У 1983/8584 навч. р. в об- 
ласті було 711 загальноосв. шкіл 
(220 тис. учнів), 20 серед. спец. 
навч. закладів (19,3 тис. учнів), 
29 профес.-тех. уч-щ (16,5 тис. 
учнів), З вузи: Черкаський педа- 
гогічний інститут імені 300-річчя 
возз'єднання України з Росією, 
Уманський педагогічний інститут 
імені П. Г. Тичини, Уманський 
сільськогосподарський інститут 
імені О. М. Горького (всього -- 9,8 
тис. студентів), а також Черкась- 
кий філіал Київського політехніч- 
ного інституту шймені 50-річчя 
Великої Жовтневої соціалістичної 
революції. ШПрацюють Черкаське 
відділення н.-д. ін-ту  техніко- 
екон. досліджень хім. промисло- 
вості, Черкаська обл. с.-г. дослід- 
на станція, Мліївська дослідна 
станція садівництва ім. Л. П. Си- 
миренка, Верхняцька держ. дослі- 
дно-селекційна станція, Уманський 
селекційний пункт Всесоюзного 
ін-ту цукрових буряків та ін. наук. 
установи та проектні орг-ції. Ді- 
ють відділення і орг-ції творчих 
спілок письменників (з 19 7), ху- 
дожників (з 1978), архітекторів (з 
19.), журналістів (з 195 ). На кі- 
нець 1983 в Ч. о. функціонувало 
1000 масових б6-к (фонд -- 15,1 млн. 


273 





ЧЕРКАСЬКА 
ОБЛАСТЬ 





мл Й Жага Й о фо о б " тт М 
Ту пра зно п и неон є З ФУ, р "ле 14 ..к----- 
5 г. ф б г зрению у в в . "ЛА і | " і лу й «20 й ує - "7 . 

зма ук уз ГР Я з ВР | виго Р 

Фах маком В Р Є "о. мА Ї я" оз ге НИРОТ о 
чани» раса. п чи і) рони . сю роя рій 3 чл ОКУ "ТО й ок 
"йсзьбчи ї ну он лю - ме Р У сій зр РА ЙО Я 
рощують також кукурудзу, зер- ють 93 держ. і кооп. та 47 міжгосп. Тваринницький  комп- 
нобобові, соняшник, ефіроолійні первинних підрядних буд. і мон- лекс колгоспу «Кому- 


ність Шполянського ра- 
йону. 

Збирання рапсу в кол- 
госпі «Дніпро» Черка- 
ського району. 


Парк основних сільсь- 
когосподарських  ма- 
шин в колгоспах і рад- 
госпах (тис. шт.) 





1983 
Трактори (фіз. 
одиниць) 15,0 
Зернозбираль- 
ні комбайни 3,8 


ПОСІВНІ ПЛОЩІ 
ОСНОВНИХ СІЛЬСЬНО- 
ГОСПОДАРСЬНИХ 
НУЛЬТУР 

(983,2 









2 КЛ 






ЗА 
ПЙИЙИ Ячмнь 
тк Цукрові буряки 


сема Нартопля 
злечече та овочево-баштанні 
"ЦИТ Багаторічні трави . 


і: Інші культури 





274 


ЇХ они 


ЧЕРКАСЬКА 
ОБЛАСТЬ 





Успенський собор 
у Каневі. 1144. 






ач 
М 


тя 
пз 


жі КввСем 


Пам'ятник А. П. Гай- 
дару в Каневі. Скульп- 
тор Є. Рудаков. 1953. 


одиниць зберігання), 945 клубних 
закладів, 1001 кіноустановка, 2 
театри -- Черкаський український 
музично-драматичний театр іме- 
ві Т. Г. Шевченка та Черкаський 
театр ляльок, обл. філармонія, 
Черкаський український  народ- 
ний хор. Функціонують держ. 
музеї: Черкаський краєзнавчий 
музей з відділами -- Літ.-меморі- 
альним музеєм Івана Ле вм. Горо- 
дищі, Музеєм історії п'ятисотен- 
ницького руху в с. Старосіллі та 
філіалом-- Нечуя-Левицького І. С. 
музеєм у смт Стеблеві Корсунь- 


Шевченківського р-ну, Музей іс- 


торії Корсунь-Шевченківської 
битви, Пушкіна О. С. і Чайкеов- 
ського П. І. музей у Кам'янці 


з відділом Кам'янським му- 
зеєм історії декабристського пов- 
стання, краєзнавчий музей та його 
філіал--Музей історії газети «Иск- 
ра» (обидва -- в Умані), Кавів- 
ський музей-заповідник  Т. Г. 
Шевченка, Літ.-меморіальний му- 
зей Т.Г. Шевченка в с. Шевчен- 
ковому Звенигородського р-ну, 
бібліотека-музей А. П. Гайдара та 
Музей нар. декоративного мистецт- 


ва в Каневі та багато музеїв і му- 
зейних кімнат, що працюють на 
громад. засадах. 

В області понад 7,8 тис. колек- 
тивів худож. самодіяльності, в 
яких беруть участь понад 113 тис. 
аматорів, 49 колективам присвоє- 
но звання народних, серед них -- 
Золотоніська заслужена самодіяль- 
на хорова капела, Русько-Полян- 
ський самодіяльний нар. етногр. 
хор, ансамбль танцю «Звенигора» 
Звенигородського району, духо- 
вий  оокестр Черкаського місь- 
кого Палацу піонерів, нар. теат- 


До карти ОСНОВНІ ПАМ'ЯТКИ І ПАМ'ЯТНІ МІСЦЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ 


1. Місце народження рад. військо- 
вого | льотчика генерал-майора 
авіації, двічі Героя Рад. Союзу 
І. Н. Степаненка. Погруддя І. Н. 
Степаненка. 

2. Пам'ятник на місці, де 26 жовтня 
1941 загинув рос. рад. письмен- 
ник А. П. Гайдар. 

3. Канівський музей-заповідник 
Т. Г. Шевченка. Пам'ятник на 
могилі Т. Г. Шевченка. 

4. Пам'ятник на могилі А. П. Гай- 
дара. , 

5. Пам'ятник на могилі рос. актора 
О. П. Ленського. 

6. Погруддя О. В. Кошового. 

7. Княжа гора; Пилипенкова гора. 

8. Музей народного декоративного 
мистецтва в приміщенні Успен- 
ського собору (пам'ятка архітек- 
тури; 1144). 

9. Бібліотека- -музей А. П. Гайдара. 

. Канівський заповідник. 

11. Місце народження українського 
радянського письменника С. й 

Скляренка. 

Місце, де була садиба відомого 
укр. і рос. вченого-природознавця, 

історика і фольклориста, першого 

ректора Київського університету 

М. О. Максимовича. Могила 

М. О. Максимовича. 

13. 600-літній дуб Т. Г. Шевченка. 

. Сосна М. В. Гоголя. 

15. Місце народження засновника пер- 

шої польс. робітничої революц. 

партії «Пролетаріать Л. Варин- 
ського. Погруддя Л. Варинського. 

Межиріцька стоянка. 

Місце народження рад. вченого- 

біохіміка, революційного діяча, 

акад. АН СРСР О. М. Баха. 

Місце народження укр. і рос. рад. 

мовознавця, акад. АН СРСР 

О. П. Баранникова. 

Пам'ятка архітектури Преоб- 

раженська церква Красногірсько- 

го монастиря 1760--70. 

Місце народження 

спортсмена-борця  Ї. 

ного. Пам'ятник І. 


12. 


16. 
12: 


18. 


19. 


20. МР 
піддиб: 


і Піддубно- 


му. 
21. Пам'ятник на могилі рос. рад. 
письменника Ю. С. Кримова. 


22. Городище літописного міста 11-- 


13 ст. Римова. 


Місце народження укр. письмен- 
ника, театрального і культурно- 
громадського діяча М. П. Ста- 
рицького. Літ.-меморіальний му- 
зей М. П. Старицького. 
Сахнівські поселення. 

Місце народження укр. письмен- 
ника І. С. Нечуя-Левицького. 
Літ.-меморіальний музей  Ї. 
Нечуя-Левицького. Пам'ятник 


23. 


24. 
40. 


письменнику. 

26. Могила укр. живописця І. М, 
Сошенка. 

27. Обеліск на честь  Корсунської 
битви 1648. 

28. Музей історії Корсунь-Шевчен- 


ківської битви. 

Дендропарк 2-1 пол. 18 ст. 
Місце народження укр. компози- 
тора, диригента і громадського 
діяча  К. Г. Стеценка. Пам'ят- 
ник К. Г. Стеценкові. 


29. 
30. 


31. Пам'ятка архітектури -- Преюб- 
раженська церква 1840. | 
32. Місце народження двічі Героя 


Соціалістичної Праці Г. Є. Бур- 
кацької. Погруддя Г. Є. Буркаць- 
кої. 

Меморіальний комплекс Пагорб 
Слави, споруджений на честь рад. 
воїнів, які загинули в роки Вели- 


33. 


кої Вітчизн. війни. 
ЗА. Пам'ятник Т. Г. Шевченкові. 
35. Місце народження профес. рево- 


люціонера М. С. Урицького. 
Будинок, у якому з 18 по 22 лип- 
ня 1859 під наглядом поліції 
жив Т. Г. Шевченко. 
Тут 1957--63 жив і працював укр. 
рад. поет В. А. Симоненко. Па- 
м'ятник на могилі В. А. Симонен- 
ка. 
Черкаський краєзнавчий музей. 
Погруддя неватора с.-г. вироб- 
ництва двічі Героя Соціалістич- 
ної Праці Г. І. Байди. 
Місце народження ініціаторів 
руху колгоспників за високі вро- 
жаї цукрових буряків (рух п'яти- 
сотенниць) С. Демченко |і 
В. Гнатенко. Музей історії 
руху п'ятисотенниць. 
Місце народження укр. вченого- 
помолога Л. П. Симиренка: Бу- 
динок-музей, пам '"ятник і моги- 
ла Л. П. Симиренка. , 
Поселення і могильник черняхів- 
ської культури. й 
Місце народження укр. і рос. спі- 
вака, композитора, драматичного 
актора і драматурга С. С. Гулака- 
Артемовського. Літ.-меморіаль- 
ний музей С. С. Гулака-Артемов- 


36. 


37. 
98. 


99. 


40. 


41. 


42. 
43. 


ського. Пам'ятник композитору. 
44. Місце народження укр. поета 
П, П. Гулакає-Артемовського. 
45. Літ.-меморіальний музей Івана 
Ле. 
46. Обеліск на місці загибелі 1921 


героя громадянської війни О. Я. 
Пархоменка. 


ОСНОВНІ ПАМ'ЯТНИКИ 
| ПАМ'ЯТНІ МІСЦЯ 
і ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ 


і, 


Ж » 


744 





Р РА ус РФ - 
РИ , 1 і 
Ї Мона и| с Каньківи М 
ль на ( 82 | 
7 . ( з 
1 и) Христ инівкаг з - 
«А г 


3 31 з С ванеОва м. ОХ 










47. Місце народження українського 
радянського композитора П. 
Козицького. 

Пам'ятник першому голові кол- 

госпу В. С. Близнюку, який Заги- 

нув від рук куркулів 1930. 

Місце народження укр. поета, 

революціонера-демократа  Т. Г 

Шевченка. Меморіальний камінь 

на місці хати, де він народився. 

Погруддя Т. Г. Шевченка. 

Літ.-меморіальний музей Т. Г. 

Шевченка. Пам'ятник поету. 

Меморіальна дошка на хаті, де 

жив і вчився грамоти у дяка Т. Г. 

Шевченко. Могили матері і батька 

Т. Г. Шевченка. 

Меморіальна дошка на будинку, 

в якому 1829 Т. Г. Шевченко був 

слугою-козачком поміщика. 

Два 500-літні дуби Т. Г. Шев- 

ченка. У 

Пам'ятка архітектури 

поч. 19 ст. 

Парк 2-1 пол. 18 ст. 

Погруддя рад. військового діяча, 

генерала армії, Героя Рад. Союзу 

М. Ф. Ватутіна. 

. Місце народження укр. рад. 
письменника, парт. і громадського 
діяча І. Ю. Кулика. 

97. Пам'ятка аркітектури 

середини 19 ст. 

. Обеліск на могилі комсомольців- 

підпільників, зстріляних нім.- 

фашист. загарбниками 1942. 

Місце народження укр. револю- 

ціонера-демократа, громадського і 

політ. діяча, марксиста С. А. По- 

долинського. Пам'ятник С. А. По- 
долинському. 

60. Пастирське городище та Шарпів- 

ське городище. 

61. Місце народження М. Залізня- 


48. 


49. 


50. 


951. 


52 
53. 


54. 
55. 


садиба 


палац 


59. 


ка-- одного з керівників Коліїв- 
щини. 


нчрлучннннунацунннуннир 


РА чо 


ри Умані, Канева, с. Худяки Чер- 
каського р-ну. Серед позашкіль- 
них закладів області -- 24 пала- 


ци 1 
спорт. шкіл, 
туралістів. 


будинки піонерів, 15 дит. 
8 станцій юних на- 
Виходять дві обласні 


газети -- «Черкаська правда» та 
«Молодь Черкащини», дві міськ- 
районні та 18 районних, 19 багато- 


тиражних газет. 


Обл. комітет по 


телебаченню і радіомовленню. 
Територія Ч. о. багата на істо- 


ричні, 
турні 


етногр. 
Понад 


і архітек- 


археол., 
З тис. 


пам! ятки. 


пам'яток історії та культури об- 


62. 


63. 
64. 
65. 


66. 
67. 


68. 


69. 
. Пам'ятник Б. 
ТІ 


172. 


13. 
. Пам'ятник П. (І. 
75. 
76. 


77. 
78. 


79, 
80. 


81. 


82. 


83. 


РН Майданецьке поселення. 


86. 


87. 


. Місце 


. Музей-квартира Г. 


Пам'ятний знак на честь парти- 
занських загонів під команду- 
ванням П. Дубового та І. Борови- 
кова, які діяли тут у роки Великої 


Вітчизн. війни. Пам'ятник парти- 
занам. 

Пам'ятний знак на честь подій 
Коліївщини. 


Пам'ятка архітектури -- Троїцька 
церква 1801. 

Мотронинське скіфське городище 
6--5 ст. до н. е. 

Жаботинські кургани ії поселення. 
1000-літній дуб, відомий під на- 
звою «дуб Залізняка». 
Меморіальний музей Б. Хмель- 
ницького в приміщенні Іллінської 
церкви (пам'ятка | архітектури 
1653), де він був похований 1657. 
Пам'ятник Б. Хмельницькому. 
Суботівське городище. 
Хмельницькому. 
Пам'ятник на шчесть  300-річчя 
возз'єднання України з Росією. 
Тут, у маєтку декабриста В. Л. 
Давидова, збиралися члени Пів- 
денного товариства декабристів. 
Музей історії декабристського 
повстання. Скульптурна група 
«Декабристи в Кам'янці». 
Пам'ятник О. С. Пушкіну. 
Чайковському. 
Пам'ятка архітектури садиба 
Давидових (водяний млин 19 ст., 
грот 18 ст. ). 

Літ. -меморіальний музей О. С. 
Пушкіна 1 П. І. Чайковського. 
Парк поч. 19 ст. 

Місце народження польс. компози- 
тора К. Шимановського. 

Місце народження укр. рад. нись- 
менника-драматурга, держ. і гро- 
мадського діяча О. Є. Корнійчука. 
Місце народження І. Гонти 
одного з керівників, Коліївщини. 
Меморіальний музей, погруддя і 
могила новатора с.-г. виробництва, 
двічі Героя Соціалістичної Пра: 
ці Ф. І. Дубковецького. 
Пам'ятка архітектури -- Мислив- 
ський замок 1896--1903. 

Парк 18 ст. 


Місце народження укр. рад. жи- 
вописця і графіка І. С. Їжаке- 
вича. ен 

Пам'ятник на місці будинку, в 
якому 1903  передруковувалася 
ленінська «Искра». Музей істо- 
рії газети «Йскра». 

Обеліск Слави на честь воїнів, 
які загинули в роки Великої Віт: 
чизн. війни 1941--45. 

народження укр. 
письменника Ю. К. Смолича. 
І. Котовсько- 
го. Пам'ятник Г. І. Котовському. 


рад. 


. Пам'ятник І. Д. Черняховському. 
. Пам'ятка архітектури 


-- коОЄєтьОл 
1826. 


. Краєзнавчий музей. 

. Картинна галерея. 

. Дендропарк «Софіївка» 1796. 

. Пам'ятка архітектури -- Троїць- 


ка церква 18 ст. 


. Місце народження рад. військо- 


вого діяча двічі Героя Рад. Сою- 
зу І. Черняховського. Мемо- 
ріальний музей і погруддя І. Д. 
Черняховського. 


18" 


ласті взято д-вою під охорону. 
Трудящі області підтримують дру- 
жні зв'язки з трудящими Бидгощ- 
ського і Пільського воєводств ПНР. 
В Ч. о. чимало пам'ятних місць, 
пов'язаних з життям і діяльністю 


революц., держ. і парт. діячів, 
відомих представників  вітчизн. 
науки й культури (див. карту 
«Основні пам ятники і пам'ятні 


місця Черкаської області», окремі 
статті про райони, райцентри та 
їн. населені пункти області). 
Літ.: Історія міст і сіл Української 
РСР. Черкаська область. К., 1972; 
Народне господарство 0 Української 
о У с98Я році. стетиклнаний щоріч- 
Лутак. 
«ЧЕРКАСЬКА ПРАВДА» -- га- 
зета, орган Черкас. обкому Компар- 
тії України і обл. Ради нар. де- 
путатів. Виходить у Черкасах 6 
раз на тиждень укр. мовою. Бере 
початок від газ. «Знамя коммуниз- 
ма», перший номер якої вийшов у 
листопаді 1918. З 1922 виходила 
під різними назвами. 7.1 1954, 
після створення Черкас. обл., поча- 
ла виходити під нинішньою наз- 
вою. В 1968 газету нагороджено ор- 
деном «Знак Пошани». 
ЧЕРКАСЬКЕ -- селище міського 
типу Слов'янського р-ну Донец. 
обл. УРСР. Розташоване на ліво- 
му березі р. Сухого Торця (бас. 
Дону), поблизу залізнич. ст. Шид- 
ловська; 4,8 тис. ж. (1984). У Ч.-- 
Шидловський крейдяно-вапновий 
з-д, консервний цех Слов'янської 
харчосмакової  ф-ки,  міжколг. 
комбінат комунального господарст- 
ва, 2 заг.-осв. та музична школи, 
лікарня; Будинок культури, 2 
б-ки. Ч. засн. наприкінці 18 ст., 
с-ще міськ. типу -- з 1938. 
ЧЕРКАСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ ОБ'- 
ЄДНАННЯ «АЗОтТ»ь імені Ком- 
сомолу України -- виробниче об'- 
єднання в галузі хімічної промис- 
ловості. Створено на базі Черкас. 
хім. комбінату, буд-во якого по- 
чато 1962. Першу продукцію 
аміак -- одержано 1965. У складі 
об'єднання (1983) -- 3 з виробн.: 
аміаку, іонообмінних смол, міне- 
ральних добрив. Осн. продукція: 
аміак, мінеральні добрива (карба- 
мід, аміачна селітра, аміачна во- 
да тощо), іонообмінні смоли. Всьо- 
го тут виробляють продукцію 44 
найменувань. У 1979  підпри- 
ємству присвоєно ім'я Комсомо- 
лу України. Ч. в. о. «А.» наго- 
роджено орденом «Знак Пошани» 
(1976). О. М. Воловиков. 
ЧЕРКАСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ ОБ'- 
ЄДНАННЯ «ХІМВОЛОКНО» -- 
підприємство хімічних волокон 
промисловості. Утворено 1982 на 
базі Черкас. з-ду хім. волокна ім. 
ХХІ з'їзду КПРС. Буд-во з-ду 
почато 1958. Першу чергу введено 
в дію 1961, останню -- 1970. До 
об'єднання входять три вироб- 
ництва у складі 29 цехів, у т. ч. 
два хімічні, електроцех., контроль- 
но-вимірювальних приладів та ав- 
томатики, приготування обробних 
розчинів, аміачно-компресорний 
та ін. Виробляє (1983) віскозну, 
текстильну нитку, целюлозну плів- 
ку, сульфат натрію, товари нар. 
споживання. Впроваджено очище- 
ння вентиляційних викидів |і бі- 
ологічне очищення віскозних сто- 
ків. Підприємство нагороджено ор- 
деном Трудового Червоного Пра- 
пора (1971). О. І. Супруненко. 


ЧЕРКАСЬКЕ МІСЬКЕ ПОВС- 
ТАННЯ 1536 -- антифеод. пов- 
стання в Черкасах проти утисків 
і грабунків з боку лит. урядов- 
ців. ШПовсталі міщани |і козаки 
вигнали з міста старосту та ін. 
лит. урядовців разом із залогою 
і створили своє самоврядування. 
Під їхнім впливом відбулося Ки- 
нівське міське повстання 1536. 
Для придушення повстань лит. 
уряд послав з Києва каральний 
загін, який спочатку придушив 
повстання в Каневі. Однак під 
Черкасами їх розбили повсталі 
черкас. міщани і козаки. Побою- 
ючись дальшого поширення пов- 
станського руху на Придніпров'ї, 
лит. уряд був змушений призна- 
чити нового старосту. Але невдо- 
волення населення не припинило- 
ся. В 1540 кілька десятків сімей 
залишили Черкаси і переселилися 
до Канева та ін. міст. Багато мі- 
щан і козаків втекло на Запоріж- 
жя. Щоб утримати населення від 
повстання, в місті було поставлено 
велику лит. залогу 
ЧЕРКАСЬКЕ РОДОВИЩЕ БЕН- 
ТОНІТОВИХ ГЛИН. Міститься у 
Черкас. та Київ. областях УРСР. 
Площа 643,4 км?. Запаси пром. 
категорій 104,7 млн. т (1982). 
Бентонітові глини -- у відкладах 
серед. міоцену (див. Міоценова 
епоха і міоценовий відділ). Поклад 
пластоподібний, складається з 
літологічних відмін глин. Потуж- 
ність продуктивної товщі від 0,5 
до 43 м. Глиб. залягання від 10 
до 40 м. Глини  гігрослюдисті 
монтморилонітові (див. Монтмо- 
рилоніт) і палигорськітові (див. 
Палигорськіт). Родовище відкри- 
то 1954, детально розвідано 1958-- 
60. Розробляють відкритим спо- 
собом. Глини використовують для 
приготування «АОУБОвИх розчинів. 
. О. Суходольський. 
ЧЕРКАСЬКИЙ Абрам Маркович 
Г25.М1 (7. МПП) 1886, м. Біла Церква, 
тепер Київ. обл.--17.МПІ 1968, Ал- 
ма-Ата)|-- укр. і казахський рад. 
живописець, нар. художник Каз. 
РСР (з 1963). У 1901--09 навчав- 
ся в Київ. худож. уч-щі у О. Му- 
рашка, М. Пимоненка, 1909-- 
17 -- в петерб. АМ у В. Савинсь- 
кого. Твори: «Відпочинок. Біля 
трактора» (1927), «Настя» (1934), 
«Молдавська колгоспниця Марфа 
Чеколтан» (1936), «Килимарниці» 
(1937), «Джамбул. Пісня помсти» 
(1944), «На цілинній землі» (1955), 
«Рання весна» (1962). Картини 
зберігаються в ДМУОМ у Києві, 
ДРМ у Ленінграді, Казах. худож. 
галереї ім. Т. Р Шевченка в Алма- 
Аті. В 1926--37 викладав у Київ. 


худож. уч-щі, 1940--60-- в Худож. 
уч-щі в Алма-Аті (з 1935 -- про- 
фесор). 

Літ.: Рьіакова М Абрам Маркович 
Черкасский. М., 1966. 





275 





ЧЕРКАСЬКИЙ 





Черкаська область. 
Пам'ятник Г. І. Котов- 
ському в Умані. 
Скульптори Ю. Біло- 
стоцений. Е. Фрідман. 


а. М. Черкаський. Від» 
починок. Біля трактора. 
1927. ДМУОМ у Києві. 


216 





ЧЕРКАСЬКИЙ 
КОНСЕРВНИЙ 


КОМБІНАТ 





Р.О. Черкашин. 





О. І. Черкес. 


"А 
где 


Черкаський  українсь- 

музично-драма- 
тичний театр імені Т.Г. 
Шевченка. 








ЧЕРКАСЬКИЙ  КОНСЕРВНИЙ 
КОМБІНАТ -- підприємство кон- 
сервної промисловості. Буд-во 
консервного з-ду почато 1932. Вве- 
дено в дію 1936. В 1940 було вироб- 
лено 21 млн. умовних банок кон- 
сервів. В 1956 після приєднання 
до з-ду двох овочівницько-садів- 
ницьких радгоспів утворено Ч. к. 
к. До складу комбінату входять 
(1982) три технологічні цехи по 
виробн. консервів, 10 допоміжних 
цехів, радгосп та 4 пункти по прий- 
манню, зберіганню й подаванню 
с.-г. сировини в цехи на переробку. 
Осн. продукція: овочеві, томатні, 
фруктові, м'ясні й м'ясорослинні 
консерви. Всього підприємство ви- 
робляє (1982) продукцію 55 назв. 
Виробнича потужність 142,1 
млн. умовних банок консервів за 
рік. В 1982 введено в експлуата- 
цію цех по виробництву консервів 
дитячого харчування, лінію по за- 
морожуванню свіжої овочевої про- 
дукції. На комбінаті працює 7 
механізованих і 3 автоматичних 
ліній. З 1981 Ч.к. к. входить до 
складу Черкаського обл. вироб- 
ничого агропромислового об'єд- 
нання по плодоовочевій продук- 
ції се реаснплодеовенерест 

. Залозний. 
ЧЕРКАСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ 
МУЗЕЙ. Створений 1918. Має від- 
діли (1984): природи, історії дорад. 
періоду, історії рад. суспільст- 
ва, образотворчого мист., Літ.-ме- 
мор. музей Івана Ле в м. Горо- 
дищі, Музей історії  п'ятисотен- 
ницького руху в с. Старосіллі Горо- 
дищенського р-ну. Матеріали му- 
зею висвітлюють історію краю з 
найдавніших часів до наших днів, 
показують участь трудящих Чер- 
кас. обл. в соціалістичному і ко- 
муністичному будівництві. У фон- 
дах та експозиції музею зберіга- 
ється понад 75 тис. експонатів 
(1984) часів Київської Русі, 
визвольної війни укр. народу 
1648--54, речі укр. козаків, бойові 
прапори рос. частин, що штурму- 
вали Шипку під час рос.-тур. вій- 
ни 1877--78, особисті речі актив- 
них борців за встановлення і зміц- 
нення Рад. влади на Черкащині, 
учасників визволення краю від 
нім.-фашист. загарбників під час 
Великої Вітчизн. війни 1941--45 та 
ін. Філіал Ч. к. м.-- літературно- 
меморіальний Нечуя-Левицького 
І. С. музей у Стеблеві Корсунь- 
Шевченківського р-ну. П.П. Соса. 
ЧЕРКАСЬКИЙ "ПЕДАГОГІЧ: 
ний ІНСТИТУТ імені 300-річчя 
возз'єднання України з Росією -- 


ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОН 


ЧЕРНАСЬНО! ОБЛАСТ 


вищий навч. заклад М-ва освіти 
УРСР. Засн. 1930 на базі пед. 
технікуму як ін-т соціального ви- 
ховання. В 1933 реорганізований у 
пед. інст, з 1954 -- імені 300-річчя 
возз'єднання України з Росією. 
В 1983/84 навч. р. у складі ін-ту 
було 5 ф-тів: філол., фізико-ма- 


тематичний, іноземних мов, при- 
родничий, фізичного  вихован- 
ня, на яких навчалося понад 


З тис. студентів, зокрема на ден- 
ному відділенні -- 2,3 тис. Є заоч- 
не та підготовче відділення, аспі- 
рантура. В наук. б-ці ін-ту -- 500 
тис. одиниць зберігання. З часу 
заснування у вузі підготовлено по- 
над 23 тис. спеціалістів. У 1980 
ін-т нагороджено Почесною Гра- 
мотою Президії Верховної Ради 
УРСР. , Ф.Ф. Боєчко. 
ЧЕРКАСЬКИЙ ПОЛК -- адм.- 
тер. і військ. одиниця на Україні 
в 2-й пол. 17 ст. Створений на по- 
чатку нар.-визвольної війни 1648-- 
94. Полковим містом були Черка- 
си. За реєстром 1649 Ч. п. налі- 
чував 2808 козаків. Ч. п. скла- 
дався з 18 сотень (14 -- на Право- 
бережжі, 4--на Лівобережжі). 
Сформований з повсталих селян і 
козаків колишнього Черкаського 
староства. Козаки Ч. п. брали 
участь у всіх визначних боях нар.- 
визвольної війни 1648--54 і, зо- 
крема, відзначилися при облозі 
Львова та штурмі Високого замку 
(1648), в битвах під Берестечком 
(1651), Батогом (1652) та ін. Пол- 
ковниками Ч. п. були М. Криво- 
ніс (1648), Я. Воронченко (1649-- 
91, 1653--58) та ін. Після «Віч- 
ного миру» 1636 Ч. п. було лікві- 
довано, а значну частину селян 
і козаків переселено на Лівобереж- 
ну Україну 

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОН -- у сх. 
частині Черкас. обл. УРСР. Утво. 
рений 1924. Площа 1,6 тис. км2. 

Нас. 86,1 тис. чол. (1984). У райо- 
ні -- 31 населений пункт, підпо- 
рядкований 2 селищним і 20 сільс. 
Радам нар. депутатів. Центр -- 
м. Черкаси. Пн. та сх. межі райо- 
ну проходять по Кременчуцькому 
водосховищу. Поверхня Ч. р. -- 
терасова рівнина, на Пн. Сх. 
Мошногірський кряж. Корисні ко- 
палини: торф (Ірдинське та ін. 

родовища), глини, піски. Річки -- 
Дніпро та його притоки Рось, Віль- 
шанка, Тясмин. У грунтовому 
покриві переважають чорноземи 
глибокі малогумусні, сірі й темно- 
сірі опідзолені піщані 1 супіщані. 

Лежить у лісостеповій зоні. Ліси 
(сосна, дуб, граб, ясен, клен, ли- 
па) займають 62,6 тис. га. В ме- 
жах району -- Русько-Полянський 
держ. заказник. Осн. пром. і 
культур. центр району місто 
обл. підпорядкування Черкаси. У 


районі -- найбільші підириємст- 
ва: Русько-Полянський меблевий 
комбінат, ГІрдинське торфооб'єд- 


нання, Худяківська ф-ка госп. ви- 
робів, Мошнівський  3-д прод. 
товарів. Районний комбінат побу- 
тового обслуговування (с. Черво- 
на Слобода). Землеробство райо- 
ну має зерново-овочівницький на- 


поям, тваринництво -- м'ясо-мол. 
(скотарство, свинарство, птахів- 
ництво). Площа с.-г. угідь 1983 


становила 51,8 тис. га, у т. ч. ор- 
ні землі -- 40,8 тис. га. Гол. куль- 
тури: озима пшениця, кукурудза, 
горох, соняшник, картопля, по- 


мідори та ін. овочеві 
У Ч. р.-- 16 колгоспів, у т. ч. 
2  риболовецьких, 5 радгоспів, 
З птахофабрики, райсільгосптехні- 
ка з виробничим відділенням, 
райсільгоспхімія. Залізничні стан- 
ції -- Черкаси, Білозір'я. Авто- 
моб. шляхів -- 305 км, у т. ч. з 
твердим покриттям -- 302 км. У 
районі 37 заг.-осв. шкіл, 49 
лік. закладів, у т. ч. 10 лікарень; 
2 санаторії («Світанок» -- у с. 
Свидівку та «Мошногір'я» біля 
с. Будища). 44 клубні установи, 


культури. 


43 кіноустановки, 48 б-к; музеї: 
історичні -- в селах Байбузи та 
Білозір'я, краєзнавчий -- в с. 


Мошнах. У с. Леськах Ч. р. на- 
родилися новатор с.-г. виробн. 
Г. 1. Байда та керівник партійного 
підпілля на Кіровоградщині під 
час Великої Вітчизняної війни 
1941--45 П. К. Василина, у с. 
Геронимівці новатор с.-г. ви- 
робн. Г. Є. Буркацька, у с. Мош- 


нах -- держ. і парт. діяч УРСР 
М. С. Гречуха, у с. Худяках -- 
укр. рад. історик І. О. Гуржій. 


У Ч. р. видається газ. «Серп і мо- 
лот» (з 1918). М. І. Чепурний. 
ЧЕРКАСЬКИЙ РІЧКОВИЙ 
ПОРТ. Розташований на Дніпрі 
в м. Черкасах. Підпорядкований 
Головному управлінню річкового 
флоту при Раді Міністрів УРСР. 
Утворений 1960 на базі пристані 
(збудована в 19ст.). Ч.р. п.-- ви- 
сокомеханізоване трансп.  під- 
приємство, до складу якого вхо- 
дять міські вантажний та паса- 
жирський райони, З вантажно-па- 
сажирські (Канів, Адамівка, 
Іркліїв), вантажна (Чигирин) і 
8 пасажирських пристаней, паса- 
жирський, буксирний, рейдово-ма- 
невровий та службово-допоміжний 
флот. Порт оснащено портальними, 
козловими, плавучими кранами, 
авто- й електронавантажувачами 
та ін. сучас. перевантажувальною 
технікою. В Ч. р. п. переробляють 
сипкі й тарно-штучні вантажі, 
контейнери, устаткування, ліс, мі- 
неральні добрива, комоні вантажі 
тощо. . 4. Бугримов. 
ЧЕРКАСЬКИЙ ТЕАТР ЛЯЛЬОК. 
Засн. 1970. В репертуарі: «Коти- 
горошко» і «Веселкова казка» Г. 
Усача, «Іванкова  сопілочка» | 
«Чарівний фургон» В. Орлова, 
«Біла троянда» Б. Юнгера, «Опо- 
відь про слово сильне, зірку чЧерво- 
ну, барабани гучні» А. Антоколь- 
ського, «Лошарик» Г. Сапгір, «Бра- 
тик Кролик» С. Когана, «Карлик 
Ніс» В. Гауфа, «Попелюшка» Т. 
Габбе. В складі трупи (1984): засл. 
арт. УРСР В. Бугайов (з 1971 -- 
гол. режисер), А. Курій. Іл. див. 
до ст. Театр ловом т. 11, кн.!, 
с. 169. Нн. а. Харченко. 
ЧЕРКАСЬКИЙ УКРАЇНСЬКИЙ 
МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНИЙ 
ТЕАТР імені Т. Г. Шевченка. Засн. 
1932 як Білоцерківський пересув- 
ний робітничо-сел. театр на базі 
третьої майстерні театру «Бере- 
зіль». У 1933 переведений в Чер- 
каси, з 1939 -- імені Т. Г. Шевчен- 
ка, з 1954 -- сучасна назва. В ре- 
пертуарі: «Безталанна» І. Карпен- 
ка-Карого, «Запорожець за Дуна- 
єм» С.  Гулака-Артемовського, 
«Весілля в Малинівці» О. Рябова, 
«Варвари» М. Горького, «Сині ко- 
ні на червоній траві» М. Шатро- 
ва, «Трибунал» А. Макайонка. 
«Комедія помилок» У. Шекспіра, 


«Медея» Ж. Ануя та ін. У складі 
трупи (1984): нар. арт. УРСР В. 
Ігнатенко, засл. артисти УРСР 
В. Болейко, Н. Зарудна, В. Ко- 
нонцева, В. Маєвський, М. Попов, 
Н. Попова, Л. Попова, В. Світюк, 
І. Світюк, А. Ситник (з 1970-- гол. 
режисер), В. Семененко, В. Су- 
пруненко. В. М. Присяжненко. 
ЧЕРКАСЬКИЙ УКРАЇНСЬКИЙ 
НАРОДНИЙ ХОР, Черкаський 
державний заслужений укр. на- 
родний хор. Створений 1957 при 
Черкас. обл. філармонії. Склада- 
ється з хорової і танц. груп, а та- 
кож з ансамблю нар. інструментів. 
У репертуарі: укр. нар. пісні і 


твори рад. композиторів. У хорі 
працювала нар. арт. УРСР Р. 
Кириченко; в його складі -- на- 


родна арт. УРСР О. Войнова-Пав- 
ловська | (див. т. 12, Додаток), 
засл. артисти УРСР Є. Крикун, 
В. Гнивоквас. Колектив очолювали 
нар. арт. СРСР А. Авдієвський 
(1963--66), засл. арт. УРСР А. 
Пашкевич (1966--73). З 1974 -- 
худож. керівник і гол. диригент -- 
нар. арт. УРСР Є. Кухарець (див. 
т. 12, Додаток). У 1969 хор удо- 
стоєний звання заслуженого. Держ. 
премія УРСР ім. Т.Г. Шевченка, 
1981, Й 1. І. Бєляєв. 
ЧЕРКАСЬКИЙ шовковий 
КОМБІНАТ -- підприємство тек- 
стильної пром-сті. Буд-во почато 
1965. Першу продукцію одержа- 
но 1967. До складу комбінату вхо- 
дять (1982) виробництва: крутиль- 
не, ткацьке, фарбувально-оздоблю- 
вальне, а гакож допоміжні цехи. 
Осн. продукція: шовкові тканини 


різного призначення  (платтяні, 
блузкові, підкладкові, корсетні, 
портьєрні тощо). На комбінаті 


вперше у шовковій пром-сті було 
освоєно 329 нових вітчизн. ткаць- 
ких верстатів з мікрочовниками. 

М. Печалов. 


Р. 

ЧЕРКАШИН Роман Олексійович 
|н. З (16).ПІ 1906, м. Старокостян- 
тинів, тепер ШЖХмельн. обл.) -- 
укр. рад. актор, режисер, педагог, 
засл. арт. УРСР (з 1947). Член 
КПРС з 1945. Навчався в Муз.- 
драм. ін-ті їм. М. В. Лисенка 
(1925--27, Київ) та на драм. кур- 
сах Ю. Завадського  (1927--28, 
Москва). З 1928 -- актор і режи- 
сер театру «Березіль» (з 1935 -- 
Харків. укр. драм. театр ім. 
Т. Г. Шевченка). Серед вистав: 
«Дай серцю волю, заведе в нево- 
лю» М. Кропивницького, «Богдан 
Хмельницький»  О. Корнійчука, 
«Гроза» О. Островського, «Євгенія 
Гранде» за О. Бальзаком, усі -- 
разом з М. Крушельницьким. З 
1951 -- викладач Харків. ін-ту 
мистецтв ім. І. П. Котляревського 
(до 1963 -- Харків. театр. ін-т). 
Тв.: В роки Вітчизняної війни. Х., 
1947; Художнє читання, техніка та ло- 
гіка мови. К., 1955; Робота читця над 
художнім твором. К., 1958; Вьтрази- 
тельное чтение. Х., 1960 (у спі»авт.). 

М. Г. Лабінський. 
ЧЕРКЕС Олександр Ілліч |20.1У 
(2.У) 1894, Харків -- 15.ІХ 1974, 
Київ) - укр. рад. фармаколог і 
токсиколог, акад. АМН СРСР (з 
1960), засл. діяч науки УРСР (з 
1946). Закінчив мед. ф-т Харків. 
ун-ту (1917). В 1930--44 -- профе- 
сор Харків., з 1944 -- Київ. мед. 
ін-тів. Праці присвячені питан- 
ням експеримент. фармаколстгії і 
токсикології. Нагороджений орде- 
ном Трудового Червоного Прапора. 


ЧЕРКЕСИ -- загальна назва ади- 
гів, що з'явилася в писемних дже- 
релах у 13 ст. і вживалась у рос. 
літературі до перших років Рад. 
влади. Ч. в СРСР (46 тис. чол.; 
1979, перепис) наз. адигське насе- 
лення Карачаєво-Черкеської  ав- 
тономної області (в т. ч. нащад- 
ки кабардинців, які переселилися 
на Кубань у 1-й третині 19 ст.). 
Мова -- кабардино-черкеська, на- 
лежить до кавказьких мов. Ч. на- 
зивають себе також нащадки кав- 
каз. горців -- адигів, абхазів, осе- 
тинів та ін., які в 19 ст. пересели- 
лися до Туреччини (тепер живуть 
у Туреччині, Сірії та ін. країнах 
Бл. Сходу, понад 200 тис. чол., 
1978, оцінка). Віруючі Ч.- му- 
сульмани-суніти (див. Сунізм). 
ЧЕРКЕСКА -- старовинний верх- 
ній чоловічий одяг з сукна у наро- 
дів Кавказу та в кубанських і тер- 
ських козаків. Назва походить від 
назви народу черкеси. Зберегла- 
ся переважно як святковий ОДЯГ. 
Іл. с. 278. 

ЧЕРКЕСОВ Леонід Васильович 
(н. 22.ПІ 1933, Донецьк) -- рад. 
вчений у галузі геофізики, 
чл.-кор. АН УРСР (з 1979). Член 
КПРС з 1975. Закінчив (1955) 
Ростовський університет. У 1961-- 
68 працював в Ін-ті математики АН 
БРСР, з 1968 -- в Мор. гідрофіз. 
ін-ті АН УРСР. Наук. праці сто- 
суються вивчення поверхневих і 
внутр. хвиль в океані. Нагоро- 
джений орденом «Знак Пошани». 
ЧЕРКЕСЬК (1825--1931 -- стани- 
ця Баталпашинська, 1931--39 -- 
м. Баталпашинськ) -- місто, центр 
Карач.-Черкес. а. о. Ставр. краю 
РРФСР. Розташований на правому 
березі р. Кубані. Залізнична стан- 
ція. 98 тис. ж. (1983). Підприєм- 
ства маш.-буд., хім., електротех., 
буд. матеріалів, легкої та харч. 
пром-сті. У Ч.-- філіал Ставр. по- 
літех. ін-ту, 4 середні спец. навч. 
заклади. Н.-д. ін-т історії, мови, 
л-ри й економіки. Краєзнавчий 
музей. Драм. театр. Засн. 1804. 
ЧЕРН, Чорне місто -- давньорусь- 
ке місто в Прутсько-Дністровсько- 
му межиріччі. Згадується у Вос- 
кресенському літописі (14 ст.). 
Місцеположення точно не з'ясо- 
вано. Одні дослідники вважають 
залишками Ч. Алчедарське посе- 
лення, інші -- що залишками Ч. є 
городище в с-щі  Ленківцях на 
пн.-зх. околиці Чернівців на ліво- 
му березі Пруту. При розкопках 
Ленківецького городища, що прова- 
дяться з 1952, крім численних ре- 
чових знахідок, виявлено також 
сліди металург. виробн. Існувало 
городище з 12 досеред. 13 ст. 

Літ.: Тимощук Б. О. Літописні міста 
Буковини за археологічними даними. 
«Український історичний журнал», 
1960, 35 6. М. П. Кучера. 
ЧЕРНАЙ (Олександр Вікентійо- 
вич Г7 (19).ГУ 1821, Петербург -- 
6 (18).П 1898, Харків) -- укр. зоо- 
лог. Закінчив Гол. педагогічний 
ін-т у Петербурзі (1841). В 1845-- 
73 -- співробітник Харків. ун-ту 
(з 1848 -- професор). В працях 
Ч. вперше дано аналіз фауни ссав- 
ців і птахів всієї України, зробле- 
но перший зоогеогр. аналіз Фауни 
її території; вивчав також комах- 
шкідників топо. 

ЧЕРНЕЛИЦЯ -- селище міського 
типу Городенківського р-ну Івано- 
Фр. обл. УРСР. Розташована на 


правому березі Дністра, за 22 км 
від залізнич. ст. Городенка. 2,1 
тис. ж. (1984). У селищі -- колгосп 
ім. Чапаєва, будинок побуту, діль- 
ниця Городенківського комбінату 
комунальних підприємств, лісницт- 
во Коломийського лісокомбінату. 
Заг.-осв. школа; лікарня. Буди- 
нок культури, б-ка. В писемних 
джерелах  Ч. згадується 1459, 
с-ще міськ. типу -- з 1940. 

ЧЕРНЕНКО Костянтин Устино- 
вич Ін. 11 (24).ІХ 1911, с. Большая 
Тесь, тепер Новосьоловського райо- 
ну Красноярського краю| -- діяч 
КПРС, Радянської держави, між- 
народного комуністичного і робіт- 
ничого руху, Генеральний секретар 
ЦК КПРС, Голова Президії Вер- 
ховної Ради СРСР, Голова Ради 
оборони, тричі Герой Соціалістич- 
ної Праці (1976, 1981, 1984). Член 
КПРС з 1931. Народився вселян- 
ській сім'ї. Закінчив (1945) Вищу 
школу партійних організаторів при 
ЦК ВКП(б), Кишинівський пед. 
ін-т (1953). Трудове життя почав з 
ранніх років, працюючи по найму 
у куркулів. З 1929--на комсомоль- 


277 





ЧЕРНЕНКО 





ській, рад. і парт. роботі. В 1929-- К. У. Черненко. 


30 -- зав. відділом пропаганди і 
агітації Новосьоловського райкому 
ВЛКСМ. У 1930 пішов доброволь- 
цем у Червону Армію, до 1933 слу- 
жив у прикордонних військах, 
був секретарем парт. орг-ції при- 
кордонної застави. З 1933 -- зав. 
відділом пропаганди |і агітації 
Новосьоловського й Уярського рай- 
комів партії, директор Красно- 
ярського крайового будинку парт. 
освіти, заступник завідуючого 
відділом пропаганди |і агітації 
Красноярського крайкому ВКП(б). 
В 1941 -- 43 -- секретар  Крас- 
ноярського крайкому партії. В 
1945--48 -- секретар Пензенського 
обкому партії. З 1948 -- зав. від- 
ділом пропаганди і агітації ЦК 
Компартії Молдавії. В 1956--60 -- 
зав. сектором відділу агітації |і 
пропаганди ЦК КПРС. У 1960-- 
65 -- нач. секретаріату Президії 
Верховної Ради СРСР, 1965--76 -- 
зав. відділом ЦК КПРС. З бе- 
резня 1976 -- секретар ЦК КПРС. 
З лютого 1984 -- Генеральний се- 
кретар ЦК КПРС, з квітня 1984-- 
одночасно Голова Президії Верхов- 
ної Ради СРСР; Голова Ради обо- 
рони СРСР. У 1966--71 -- кан- 
дидат у члени ЦК КПРС, з 1971 -- 
член ЦК КПРС. У 1977--78 -- 
кандидат у члени Політбюро ЦК 
КПРС, з листопада 1978 -- член 
Політбюро ЦК КПРС. Депутат 
Верховної Ради СРСР 7--11-го 
скликань. К. У. Черненко -- по- 
слідовний марксист-ленінець, який 
має багатий досвід політ. та ідейно- 
теор. роботи, талановитий органі- 
затор. Він робить великий внесок 
у розробку і здійснення ген. лінії 
КПРС, у багатогранну і плідну 
діяльність її ЦК по втіленню в 
життя програми комуністичного 
творення, зміцненню  співдруж- 
ності соціалістичних д-в, у бороть- 
бу за міцний мир на землі. Наго- 
роджений 4 орденами Леніна, 
З орденами Трудового Червоного 
Прапора, медалями, вищими на- 
городами соціалістичних країн. 
Лауреат Ленінської премії. 

Тв.: Авангардная роль партий ком 
мунистов. М., 1982; Вопрось работьш 
партийного и государственного аппа: 
рата. М., 1982; Утверждать ленинский 


278 


ЧЕРНЕНКО 





М. Г. Чернишевський. 





В. М. Черников. Мор- 
ський десант. 1975. 





Черкеска, 


стиль в партийной работе. М., 1983; 
Народ і партія єдині. Вибрані промо- 
ви і статті. К., 1984. 

ЧЕРНЕНКО Юлія Миколаївна 
(н. 8.МІ 1933, с. Тростянець, тепер 
селище міськ. типу Вінн. обл.) -- 
укр. рад. педагог, засл. учитель 
Укр. РСР (з 1976), нар. учитель 
СРСР (з 1979). Член КПРС з 
1954. Закінчила Херсон. пед. ін-т 
ім. Н. К. Крупської (1955). В 
1955--67 викладала біологію й ХІ- 
мію в Софіївській серед. школі 
Лисогірського | р-ну,  Первомай- 
ській серед. школі Хо 17 Микол. 
обл. та Музиківській серед. шко- 
лі Білозерського р-ну Херсон. обл. 
З 1967 працює вчителем біології 
серед.школи Хе 7 м. Херсона. На- 
городжена орденом Трудового Чер- 
воного Прапора.  О. К. Боброва. 
ЧЕРНЕЦТВО -- частина духів- 
ництва (в православ'ї т. з. чорне 
духівництво), що дала обітницю 
«відійти від миру», вести аскетич- 
ний спосіб життя (див. Аскетизм) 
і присвятити себе виключно слу- 
жінню богові. Для Ч. обов'язкова 
безшлюбність (див.  ДЦелібат). 
Уперше виникло в серед. 1-го тис. 
до н. е. в буддизмі. Найбільшого 
поширення набуло в християнст- 
ві (католицизмі і православ'ї), 
спочатку, в 3-4 ст., у формі са- 
мітництва, а з 4--5 ст.-- відособ- 
лених поселень (чоловічих і жіно- 
чих монастирів). Значного роз- 
витку досягло За середньовіччя, 
коли виникли духовно-лицарські 
ордени. Ч. є опорою клерикаліз- 
му, знаряддям насадження реліг. 
ідеології. 

ЧЕРНИКОВ Володимир Михай- 
лович (н. 15.1 1918, м. Лисичанськ, 
тепер Ворошиловгр. обл.) -- укр. 
рад. живописець, засл. художник 
УРСР (з 1973). Член КПРС з 1944. 
У 1951 закінчив Київ. худож. ін-т, 
де навчався у О. Шовкуненка, 
К. Єлеви. Твори: картини -- «До- 
нецькі шахтарі» (1957), «Глибокий 


горизонт» (1963), «1941 рік» 
(1967), «На  Ленінську вахту» 
(1969), «Прикордонники» (1971), 


«Морський десант», «Вони почина- 
ли» (1975), «Свято на шахті» 
(1982) та їн. Нагороджений орде- 
ном «Знак Пошани», медалями. 
ЧЕРНИ-СТЕФАНСЬКА Галина 
(Сгегпу-5іебайзка; н. 30.ХП 1922, 
Краків) -- польс. піаністка. Гри 
на фортепіано навчалась у свого 
батька--піаніста С. Черни, потім -- 
у А. Корто в Парижі, в Варшав. 
консерваторії (1935--39) та Вищій 
муз. школі в Кракові (1946--50). 
З 1952 -- солістка Краків. філар- 
монії, з 1976 -- викладач Держ. 
вищої муз. школи в Познані. Лау- 
реат 4-го Міжнар. конкурсу піа- 
ністів ім. Ф. Щопена (1949) у Вар- 
шаві. Не раз гастролювала в СРСР 
(з 1950 Москва, Ленінград, 
Київ). , В. С Мурза. 
ЧЕРНИХ КОМЕТА -- комета сі- 
мейства Сатурна. Відкрита (сер- 
пень 1977, Кримська астрофіз. об- 
серваторія АН СРСР) астрономом 
М. С. Черних (н. 1931). Рухається 
по еліптичній орбіті з ексцентри- 
ситетом 0,594, нахилом орбіти 
5" 44", великою піввіссю 6,33 аст- 
рономічної одиниці (а. о.), пери- 
гелійною віддаллю 2,57 а. 0., пе- 
ріодом обертання навколо Сонця 
15,9 років. Радіус крижаного ядра 
0,2 км. ЧН. к. мала подвійний хвіст 
довжиною 160 тис. км. Макс. 


яскравості Ч. к. досягла у вересні 
1977. Позначається 1978 ІУ. 


К; 1. ІЧурюмов. 
ЧЕРНИХІВСЬКИЙ РОЗСТРІЛ 
1908 -- розправа австр. військ у 


с. Чернихові (тепер Зборівського 
р-ну Терноп. обл.) над селянами, 
які виступили проти поміщицького 
гноблення. Осн. причиною виступу 
було позбавлення австр. урядом 
селян права користуватися водой- 


мами, шпасовиськами Й лісами. 
25.У кількасот селян,  ОЗброєні 
палицями і | косами, зажадали 


звільнення напередодні заарешто- 
ваних двох чоловік. Викликане в 
село військо почало стріляти. 9 
селян було вбито, З -- тяжко пора- 
нено. Для остаточного придушення 
виступу в Чернихів було надісла- 
но каральний загін. Почалися ма- 
сові арешти селян і розправа над 
ними. Ч. р. викликав масові сел. 
заворушення в Сх. Галичині. 
ЧЕРНИЦИН Микола Миколайо- 
вич |20.ХІ (2.Х11) 1883, с. Тойкіно, 
тепер Великососновського району 
Перм. обл.-- 27.П (12.1П) 1917, 
м. Горлівка) -- рос. вчений, спе- 
ціаліст з гірничорятувальної спра- 
ви. Після закінчення (1910) Пе- 
терб. гірн. ін-ту працював на Ма- 
кіївській н.-д. гірничорятувальній 
станції, очолював її. Вперше в 
Росії почав вивчати рудниковий 
газ, вугільний пил і причини іїх- 
нього займання. Праці Ч. по вив- 
ченню мумов вибуховості газо-і 
пилоповітряних сумішей стали нау- 
ковою основою профілактики ви- 
бухів газу і пилу у вугільних шах- 
тах. Багато зробив для організа- 
ції гірничорятувальної служби в 
Донбасі. Загинув під час рятуваль- 
них робіт у шахті. 

Літ.: Мухин В. Е. Поднадзорньій Чер- 
ницьн. Донецк, 1971. 
ЧЕРНИЧЕНКО Ганна Іванівна 
(н. 1919) -- укр. рад. майстер 
розпису. Див. Павленко-Черни- 
ченко Г. І. 


ЧЕРНИШЕВСЬКИЙ Микола 
Гаврилович (12 (24). УП 1828, Са- 
ратов -- 17 (29.) Х 1889, там же| -- 
рос. революціонер-демократ, фі- 
лософ-матеріаліст,  соціаліст-уто- 
піст, економіст, письменник, літ. 
критик. Н. в сім'ї священика. У 
1850 закінчив Петерб. ун-т. В 
1851--53 викладав у Саратов. гім- 
назії. З 1853 жив у Петербурзі, 
співробітничав у журн. «Отечест- 
веннье записки», «Современник». 
У 1855 захистив магістерську ди- 
сертацію «Естетичні відношення 
мистецтва до дійсності», в якій під- 
дав нищівній критиці ідеалістич- 
ну реакційну теорію «мистецтва 


для | мистецтва», обгрунтував 
найважливіші принципи матеріа- 
лістичної естетики. 


В 50-х рр. став вождем рос. рево- 
люц. демократії, перетворив журн. 
«Современник» на її всерос. три- 
буну. В ньому Ч. друкував свої 
твори, в яких умів «впливати на 
всі політичні події Його епохи в 
революційному дусі, проводячи -- 
через перепони й рогатки цензури 
ідею селянської революції, 
ідею боротьби мас за повалення 
всіх старих властей» (Ленін В. І. 
Повне зібр. тв., т. 20, с. 165). Ч. 
непримиренно викривав зрадницт- 
во лібералів, наполегливо боровся 
за об'єднання сил революц. демо- 
кратії, створення орг-ції для під- 
готовки і здійснення селянської ре- 


волюції. В прокламації «Пансь- 
ким селянам від їх доброзичлив- 
ців уклін» (1861) націлював селян 
на підготовку до організованої 
революц. боротьби. Ідеї Ч. знайш- 
ли втілення у діяльності революц. 
орг-ції «Земля і воля» 60-х рр. 
В липні 1862 Ч. заарештовано, 
ув'язнено в Петропавловській фор- 
теці, засуджено на 7 років каторги 
і довічне поселення в Сибіру. В 
1883 Ч. дозволили переїхати до 
Астрахані, 1889 -- до Саратова. 
Основою наук. світогляду Ч. була 
ідея матеріальної єдності світу, 
його  пізнаванності. Наслідуючи 
принципи антропологічного мате- 
ріалізму (див. Антротологізм), 
вважав себе учнем Л. Фейєрбаха. 
Розглядав практику як пробний 
камінь теорії. Критикуючи ідеа- 
лізм Г. В. Ф. Гегеля, з матеріалі- 
стичних позицій сприйняв його 
діалектичний метод. «Чернишев- 
ський -- єдиний дійсно великий 
російський письменник, який зу- 
мів з 50-х років аж до 88-го року 
лишитися на рівні цілісного рем 
софського матеріалізму і відкину- 
ти нікчемну нісенітницю неокан- 
тіанців, позитивістів, махістів та 
інших плутаників» (Ленін В. Ї. 
Повне зібр. тв., т. 18, с. 354). 
В умовах відсталої кріпосницької 
Росії Ч. не зміг до кінця поз- 
бавитися ідеалізму у розумінні 
істор. процесу, однак у ряді випад- 
ків подолав обмеженість антропо- 
логічного матеріалізму, набли- 
жався до матеріалістичного розу- 
міння історії, впритул підійшов до 
розуміння ролі класів і класової 
боротьби як рушійної сили сусп. 
прогресу. Вважав можливим для 
Росії обминути стадію капіталізму 
і прийти до соціалізму на основі 
общинного землеволодіння, в ре- 
зультаті революц. ліквідації ца- 
ризму, переходу влади в руки тру- 
дящих. Ця теорія, утопічна за 
формою і революц.-демократична 
за змістом, служила ідейною 
зброєю революційних різночинців 
у боротьбі проти самодержавства, 
кріпосництва та його залишків. 
Економічна теорія Ч. визначена 
працях «Про поземельну влас- 
ність» (1857), «Про нові умови сіль- 
ського побуту» (1858), «Капітал і 
праця» (1860), «Нариси політичної 
економії (за Міллем)» (1860--61) 
та ін. В них Ч. дав нищівну кри- 
тику феодально-кріпосницької си- 
стеми г-ва. Ч. показав класовий ха- 
рактер і банкрутство бурж. політ. 
економії, протиставив їй власну 
екон. теорію як знаряддя в боро- 
тьбі за революц. заміну експлуа- 
таторського ладу соціалізмом. По- 
ряд з О. І. Герценом Ч. -- один 
з родоначальників народництва. 
Складовою частиною революц.-де- 
мократичної програми Ч. було 
нац. питання, розв'язання якого 
він вважав можливим лише за 
умов соціального визволення тру- 
дящих. Ч. викривав класовий зміст 
расизму, шовінізму, націоналізму, 
зокрема українського буржуазного 
націоналізму, відстоював право 
народів на нац. незалежність, рів- 
ноправність, держ. самовизначен- 
ня. Ч. доводив істор. зумовленість, 
класовий характер естетичних ідеа- 
лів, боровся за ідейність і народ- 
ність л-ри і мистецтва, розглядав 
осн. питання естетики з  матеріа- 
лістичних позицій,  найважливі- 


шим принципом мистецтва  вва- 
жав реалізм. Рушійною силою всіх 
вчинків людини вважав «розум- 
ний егоїзм» (див. «Розумного его- 
ізму» теорія). 

Велику роль у революціонізуван- 
ні свідомості нар. мас, формуван- 
ні людей прогресивного складу 
мислення й дії Ч. відводив освіті. 
Він боровся за демократичні прин- 
ципи розвитку нар. освіти -- без- 
платне савчання, створення широ- 
кої мергжі шкіл, навчання рідною 
мово учнів, рівне право на освіту 
для чоловіків і жінок. Виступав 
проти викладання в школі реліг. 
віровчення. Метою виховання, за 
Ч., є підготовка гармонійно роз- 
винутих, широко освічених актив- 
них громадян. Революц.-демокра- 
тичні ідеї Ч. справили вплив на 
багатьох прогресивних діячів на- 
родів Росії (К. Калиновський, 


М. Налбандян, Н. Ніколадзе, 
І. Чавчавадзе, А. Церетелі, Абай 
Кунанбаєв, Валіханов, 


Ахундов, К. Хетагуров та ін.) і 
зарубіжних країн. Літ.-критичні 
статті Ч. відіграли велику роль в 
утвердженні реалістич. мистецтва. 
Ч. високо ставив творчість О. Пуш- 
кіна ії М. Гоголя, поезію М. Не- 
красова, розкривав зміст і значен- 
ня творів І. Тургенєва, О. Остров- 
ського, І. Гончарова, Л. Толстого, 
О. Грибоєдова, М. Салтикова- 
Щедріна. З великою симпатією 
Ч. ставився до нац. л-р народів 
Росії, зокрема до укр. л-ри, в якій 
особливо виділяв і цінував Т. Шев- 
ченка. Ч. обстоював право на існу- 
вання укр. літ. мови, на видання 
укр. літ. періодичних видань, під- 
тримував поезію П. Гулака-Арте- 
мовського, Є. Г ребінки, прозові 
твори Г. Квітки-Основ'яненка 1 
Марка Вовчка, сатиру І. Котля- 
ревського. Він критикував реак- 
ційні та ліберальні тенденції М. 
Костомарова, П. Куліша. Ч. під- 
дав критиці ліберальні судження 
та тенденції в сучасній йому рос. 
л-рі (стаття «Російська людина на 
гепде?-уоц5», 1858). Худож. твори 
Ч. написані в осн. в ув'язненні -- 
роман «Що робити?» (1862--63), 
повість «Алфер'єв» (1863), «Дріб- 
ні оповідання» (1864) та ін. Він 
створив уперше в рос. л-рі образи 
трекрев. революціонерів. Ч.-- автор 
романів «Пролог» (1867--69), «Від- 
блиски сяйва» (1882, вид. 1928), 
повістей «Повісті у повісті» (1864, 
вид. 1930), «Історія однієї дівчи- 
ни» (1867--69, вид. 1947), «Вечори 
у княгині Старобєльської» (1882, 
вид. 1906). Поему Ч. «Гімн Діві 
Неба» (1885), в якій порушено 
проблему ролі нар. мас в історії, 
переклав укр. мовою І. Франко. 
В гостросюжетній драмі «Майстер- 
ниця варити кашу» (1866, вид. 
1947) Ч. викривав облудність і 
злочинність  бурж.-поміщицького 
суспільства (вперше поставлено її 
тільки на рад. сцені). Твори Ч. 
були заборонені в Росії до револю- 
ції 1905. Літ. і громадсько-політич- 
на діяльність Ч. справила значний 
вплив на передову укр. л-ру. Бо- 
ротьба проти  самодержавно-крі- 
посницької системи, революц.-де- 
мократичний світогляд були ос- 
новою дружби між Ч. і Т. Шев- 
ченком. Значною мірою під впли- 
вом ідей Ч. формувалась свідо- 
мість укр. письменників Марка 
Вовчка, І. Франка, П. Грабов- 


ського, М. Коцюбинського, Пана- 
са Мирного. Образ Ч. відтворив 
П. Тичина у драм. поемі «Шев- 
ченко і Чернишевський». І. Фран- 
ко зазначав, що ім'я Ч. «складає 
епоху в  суспільно-революційній 
пропаганді» (Зібрання творів, т. 
27. К., 1980, с. 338). 


Тв.: Полноєе собрание сочинений, т. 1-- 


16. М., 1939--53; Избраннье педаго- 
гическиєе сочинения. М., 1983; Укр. 
перекл.- Вибрані | філософські 
твори, т. 1-3. К., о 52; Літера- 
турно-критичні статті. 1951; Май- 

1953; Що 


стерниця варити сова К., 
робити? К., 78. 

Літ.: Маркс К. 1 Енгельс Ф. Твори 
ГПро М. Г. Чернишевського див. по- 
кажчик імен до другого видання Тво- 
рів К. Маркса і Ф. Енгельса|; Ленін 
В. 1. Повне зібрання творів (|Про 
М. Г. Чернишевського див. покажчик 
імен Довідкового тому до Повного зіб- 
рання творів В. І. Леніна); Незгасний 
світоч. Українські радянські пись- 
менники шпро Миколу Гавриловича 
Чернишевського. К., 1978; Черньі- 
шевская Н. М. Н. Г. Черньшевский и 
Т. Г. Шевченко. Воспоминания, за- 
метки, материаль. К., 1978; Н. Г. 
Черньшевский и философская мьюсль 
на Украийне. К., 1978; М. Г. Чернишев- 
ський 1 країнська література. К., 
1978; Ша лиовский Е. С. Черньшпевс- 
кий и Украйна. К., 1978; Н. Г. Черньк- 
шевский и журналистика. М., 1979; 
Н. Г. Черньшевский и современность. 
М., 1980; Н. Г. Черньшюевский в об- 
щественной мьІісли народов зарубеж- 


ньжх стран. М., 1981; Н. Г. Черньнппев- 
ский в воспоминаниях рен дн 
М., 82. З. Першина, 
Л. Ф. Хінкулов 

(література). 


ЧЕРНИШЕНКО Георгій Павло- 
вич |н. 11 (24).ПІ 1906, м. Чигирин, 
тепер Черкас. обл.) -- укр. рад. 
художник-живописець, засл. май- 
стер нар. творчості УРСР (з 1982). 


Серед творів -- «Соняшники» 
(1966), «За ДЛенінськими запові- 
тами» (1967), «Російське поле» 
(1968), «Колгоспна отара» (1974), 


«Проліски» (1975), «Осінь у горах» 
(1980), «Ранок» (1981), «Бабусина 
хата» (1983). 

ЧЕРНИШОВ Борис Сидорович 
(15 (27).1 1888, станиця Ясенська, 
тепе Краснодар. краю РРФСР -- 
31.УПІ 1950, Київ) -- рад. геолог 
і палеонтолог, акад. АН УРСР 
(з 1939). Засл. діяч науки УРСР 
(1943). Закінчив Катеринославсь- 
кий (тепер Дніпроп.) гірничий ін-т 
(1916). З 1923 -- професор Дні- 
проп., 1930--39 Ленінгр. Іі 
Київ. (1939--50) ун-тів. У 1939-- 
45 -- віце-президент АН УРСР, 
1939--50 -- директор Ін-ту геол. 
наук АН УРСР. У 1945--50 -- зав. 
кафедрою Київ. ун-ту. Проводив 
геол. і палеонтологічні досліджен- 
ня в Донбасі, Кузбасі, на Далеко- 
му Сході, в Казахстані. Осн. 
праці -- з палеонтології й страти- 
графії палеозойських і мезозойсь- 
ких відкладів. Нагороджений ор- 
деном Трудового Червоного Пра- 
пора. 

ЧЕ Тр НИШОВ Олександр Олексі- 
йович 19 (21).МТП 1882, с. Ловинь, 
тепер Ріпкинського р-ну Черніг. 
обл.-- 18.ГУ 1940, Москва| -- рос. 
рад. вчений у галузі електротехні- 
ки, акад. АН СРСР (з 1932). Піс- 
ля закінчення (1907) Петерб. полі- 
тех. ін-ту викладав у ньому (до 
1936, з 1919 -- професор). Одно- 
часно (з 1918) працював у Фізико- 
тех. ін-ті (Петроград), пізніше -- 
в ін. установах АН СРСР. Осн. 
праці -- з питань техніки високих 
напруг і радіотехніки. Займався 


також проблемами електр. вимі- 
рювань, телебачення,  далекості 
радіотелефонного зв'язку,  елек- 


трифікації залізниць, планування 
й організації наук. робіт. Брав 
участь у розробці плану ГОЕЛРО. 
Премія імені В. І. Леніна, 1930. 
ЧЕРНИШОВ Феодосій Микола- 
йович |12 (24). Х 1856, Київ -- 
2 (15).1 1914, Петербургі -- рос. 
геолог і палеонтолог, акад. Петерб. 
АН (з 1909). Закінчив Петерб. 
гірничий ін-т (1880). З 1882 працю- 
вав у Геологічному комітеті (з 
1903 -- директор). З 1900 -- дирек- 
тор Геол. музею АН у Петербурзі. 
Проводив геол. дослідження в Дон- 
басі (під його керівництвом 1892 
там розпочато геол. знімання), 
на Уралі, в ін. районах Європ. 
частини Росії, на о-вах Шпіцбер- 
ген і Нова Земля, в Серед. Азії 
та ін. Осн. праці -- з питань стра- 
тиграфії і палеонтології палео- 
зойських відкладів. Ім'ям Ч. наз- 
вано гірські хребти на Полярному 
Уралі та в ШПримор. краї, ін. 
геогр. об'єкти. 
ЧЕРНИШОВА Лідія Дем'янівна 
(10 (23).У 1912, м. Бердянськ, 
тепер Запоріз. обл.-- 23.ЇХ 1975, 
Сімферополь, похована в Києві) -- 
укр. рад. артистка балету, балет- 
мейстер, нар. арт. СРСР (з 1967). 
Член КПРС з 1964. В 1929 закін- 
чила Ленінгр. хореографічне уч-ще, 
1929--38 працювала в Харкові, 
Артемівську. Організатор і керів- 
ник (1939--41) Ансамблю пісні 
і танцю Донец. філармонії. В 
1941--45 очолювала військ. ан- 
самбль пісні і танцю. Була худож. 
керівником | Ансамблю танцю 
УРСР (1954--55), Держ. ансамб- 
лю пісні і танцю Каз. РСР (1955-- 
70, Алма-Ата), жіночого вокально- 
хореографічного ансамблю «Тав- 
рія» (1971--75, Сімферополь). 
Нагороджена орденом Леніна, ін. 
орденами, медалями. 
Літ.: Народна артистка СРСР Лідія 
Чернишова. К., 1978. 
В. Д. Туркевич. 

ЧЕРНІ (Сгегпу) Карл (Карел; 
20.П 1791, Відень -- 15.МІП 1857, 
там же) -- австр. піаніст, педагог 
і композитор. За походженням чех. 
Навчався у свого батька -- піа- 
ніста В. Черні, 1801--03 -- у Л. 
Бетховена. Основоположник ві- 
денської піаністичної школи (1-Ї 
пол. 19 ст. Серед його учнів-- Ф. 
Ліст. Автор понад тисячі муз. 
творів, теор. праці «Мистецтво 
ана р старовинних і нових 

уюртещан них творів» (1846). У 

846 відвідав Одесу. 
ЧЕРНІЗЕЙЬКА  ПАНТИВОЄН- 
НА ДЕМОНСТРАЦІЯ 1917 - 
маніфестація робітників і рево- 
люц. солдатів у Чернівцях 18.МІ 
(1.МП). Всупереч намаганням 
есеро-меншовицького керівництва 
Чернівецької Ради робітн. і сол- 
датських депутатів провести де- 
монстрацію під гаслами підтрим- 
ки бурж. Тимчасового уряду й 
призначеного ним червневого на- 
ступу Ч. а. д., в якій взяло участь 
15 тис. чол., пройшла під більшо- 
вицькими гаслами: «Геть війну!», 
«Хай живе Інтернаціонал!». Ч. а. 
д. була важливою віхою на шляху 
революціонізування трудящих Пн. 
Буковини. 
ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСНА ПАР- 
ТІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ  -- одна 
з обл. організацій Комуністичної 





219 


ЧЕРНІВЕЦЬКА 
ОБЛАСНА 
ПАРТІЙНА 

ОРГАНІЗАЦІЯ 





Б. С. Чернишов. 





О.О. Чернишов. 


Ф.М. Чернишов. 





Л.Д. Чернишова. 


280 


КОМОРИ ОРЕОЛ РН но 
ЧЕРНІВЕЦЬКА 


ОБЛАСТЬ 


ЧЕРНІВЕЦЬКА 
ОБЛАСТЬ 
Площа - 

8,1 тис. км? 


Населення - 
908,7 тис. чол. 
(на 1.1 1984) 


Центр -  . 
м. Чернівці 





Чернівецька область. 
Монумент Перемоги в 
Чернівцях. Скульптор 
Г. Петрашевич, архітек- 
тор В. Григор. 1946. 


Чернівці. 
Театральна площа. 


партії України, створена 1940. 
В тій частині сучас. тер. області, 
яка до 1918 входила до складу 
Хотинського повіту Росії, с.-д. 
осередки виникли ще на поч. 20 
ст. В Пн. Буковині окремі більшо- 
вицькі групи почали створюватися 
навесні 1917 під впливом більшо- 
виків 8-ї рос. армії, яка дислоку- 
валася тут під час 1-і світової 
війни. 3.ХІ 1918 ці групи об'єд- 
налися в Комуністичну партію 
Буковини (КПБ), яка змушена 
була діяти нелегально, а з 1924 
офіційно заборонена рум. урядом. 
У січні 1919 під керівництвом 
комуністів вибухнуло Хотинське 
повстання 1919. Згідно рішення 
У конгресу Комінтерну КПБ з 
1926 стала крайовою орг-цією Ком- 
партії Румунії (КПР). Комуні- 
стичні орг-ції Хотинського повіту 
до 1932 організаційно підпорядко- 
вувалися Бессарабському  крайо- 
вому к-ту КПР, після чого ввійшли 
до складу Буковинського крайко- 
му КПР. 

28. УТ 1940 Червона Армія визво- 
лила край від іноз. поневолення. 
Пн. Буковина і Хотинський повіт 
Бессарабії возз'єдналися з УРСР. 
На їхній території було створено 
Чернівецький та Хотинський пові- 
тові комітети КП(б)У, які в серпні 
1940, після утворення Чернівець- 
кої обл., об'єдналися в Ч. о. п. о. 
На кін. 1940 в області налічува- 
лося 2850 комуністів, об'єднаних 
у 249 первинних парт. орг- цій. 
З поч. Великої Вітчизн. війни 
більша частина комуністів стала 
в ряди захисників Вітчизни. Під 
час фашист. окупації в області 
діяли підпільний обком КП(6)У на 
чолі з О. П. Боярком, 10 підпіль- 
них орг-цій, у т. ч. Хотинська 
підпільна комсомольська органі- 
зація, 8 партизан. загонів. Зразу ж 
після визволення області віднови- 
лась діяльність керівних парт. ор- 
ганів, відроджувались і зміцнюва- 
лись первинні парт. орг-ції. Під 
керівництвом Ч. о. п. о. трудящі 
області при допомозі всіх народів 
СРСР протягом короткого часу 
відбудували пром-сть, 1949 в ос- 
новному завершили колективіза- 
цію с. г., здійснили докорінні соціа- 
лістичні перетворення в усіх га- 
лузях нар. г-ва і культури. 
Здійснюючи рішення ХХУЇ з'їз- 
ду партії, наступних пленумів 
ЦК КПРС, ХХУЇ з'їзду Компартії 
України, Ч. о. п. о. спрямовує зу- 
силля трудящих на виконання зав- 
дань комуністичного будівництва, 
проводить велику роботу по вихо- 
ванню трудящих у дусі рад. пат- 
ріотизму і пролет. інтернаціона- 
лізму. Успішному виконанню нар.- 
госп. планів сприяє традиційне 
змагання трудящих області з тру- 
дящими  Закарп. обл.. Рязан. 





обл. РРФСР, дружні зв'язки з 
повітом Сучава СРР, трудовими 
колективами ЧССР, НДР та ін. 
Ч. о. п. о. виховала багатьох 
передовиків виробництва, 44 з них 
удостоєні звання Героя Соціалі- 
стич. Праці. На 1.1 1984 обл. 
парт. орг-ція складалася з 1332 
первинних парт. орг-цій, об'єдна- 
них у З міські (у м. Чернівцях) та 
10 сільських районних парт. орг- 
цій, в яких налічувалося 43 701 
комуніст. | На 1984 відбулося 
20 обл. парт. конференцій. У різ- 
ний час Ч. о. п. о. очолювали Ї. С. 
Грушецький, І. С. Зеленюк, В. Я. 
Вовк, Д. Г. Гапій, І. Г. Горобець, 
І. Д. Компанець, О. Г. Ботвинов, 
О. С. Григоренко. 

Бойовим помічником парт. орг-ції 
є обл. комсомольська орг-ція, яка 
налічує 123,7 тис. чол. (на 1. 
1984). Друк. органом Ч. о. п.о.є 
газ. «Радянська Буковина» та 
«Зоріле Буковінєй» («Зоря Букови- 
ни»-- молд. мовою). Про розви- 
ток економіки і культури області 
див. також Чернівецька область. 
Літ.: Нариси історії Чернівецької об- 
ласної партійної організації. Ужгород, 
1980. . Г. Дикусаров. 
ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ -- у 
складі Української РСР. Утворе- 
на 7.УЇП 1940 після возз'єднання 
Пн. Буковини та Хотинського пов. 
Бессарабії з Рад. Україною. Розта- 
шована на Зх. республіки в межах 
Передкарпаття та сх. частини Кар- 
пат Українських. В області 
10 районів, 204 сільради, 10 міст, 
9 сещ міськ. типу. Ч. о. нагород- 
жено орденом Леніна (1958). Кар- 
ти див. на окремому аркуші, 
с. 288--289. 

Природа. Поверхня пн. частини 
області, що займає межиріччя 
Пруту і Дністра, рівнинна. Тут 
підноситься Хотинська височина 
(вис. до515 м,г. Берда -- найвища 
вершина рівнинних просторів Ук- 
раїни). У серед. частині простяга- 
ється Передкарпатська височина, 
в межах якої виділяється Черні- 
вецька височина (макс. висота 
937 м, г. Цецина). На Пд. Зх.-- 
Українські Карпати, які в межах 
Ч. о. представлені  Покутсько- 
Буковинськими Карпатами. Най- 
більшої висоти вони досягають 
на Пд. -- хребти Яровиця (макс. 
висота 1563. м, г. Яровиця), Мак- 
симець, Томнатик, Чорний Діл, 
Жупани та ін. 

Корисні копалини: вапняки, глини 
(у т. ч. цегельно- черепичні ), гіпс, 
гравій, фосфорити, кварцові й 
глауконітові піски,  менілітові 
сланці, буре вугілля тощо. В бага- 
тьох місцях є джерела мінераль- 
них вод. Клімат помірно конти- 
нентальний. Літо тепле і вологе. 
Зима помірно холодна. Пересічна 
т-ра січня на рівнині --5", у перед- 
Гір'ях  ш --5,0, в горах  --б6", 
липня на рівнині від 17,5 до 
- 19,5", вгорахвід --13,5 до 4-15". 
Вегетаційний період 215 днів на 
рівнині, 195--215 -- у передгір'ї, 
185--200 -- в горах. Річна кіль- 
кість опадів відповідно 500--600 
мм, 700 -- 800 мм та 800--1200 мм. 
Влітку бувають посухи. Харак- 
терні зливи з грозами, інколи -- з 
градом. Гол. річки: Дністер, 
Прут з Черемошем, Сірет. 

В області бл. 600 ставків (заг. пло- 
ща 3 тис. га). Природні й штучні 
водойми використовують для роз- 


ведення риби та водоплавної птиці. 

грунтовому покриві рівнинної 
частини області переважають сірі 
опідзолені грунти та опідзолені 
чорноземи, у передгірній-- дерно- 
во-підзолисті, в гірській -- гірські 
бурі лісові і дерново-буроземні. 
В долинах Пруту і Сірету -- дер- 
ново-лучні глеюваті і глейові су- 
піщані і суглинисті грунти. Ліси і 
чагарники, що займають 255 ,9 тис. 
га, поширені переважно в гірській 
(в. основному смерека, бук, явір) 





Гірський хребет Чорний Діл. 


і передгірній (бук, 
частинах; на рівнині -- невеликі 
гаї з дуба, граба, липи, ясена, 
берези. В області проводяться знач: 
ні лісовідновлювальні роботи. 
Впроваджено такі породи дерев, 
як смерека дугласова, кедри си- 
бірський і корейський, модрина 
сибірська; створено плантації го- 
ріха волоського й маньчжурського, 
горобини чорноплідної, обліпихи 
та ін. З тварин, переважно в Кар- 
патах, водяться: олень звичайний, 
козуля, дика свиня, кіт лісовий, 
ведмідь, рись, куниця лісова, біл- 
ка, вовк, заєць сірий, тхір зви- 
чайний, ховрах європейський, хо- 
м'як, лисиця, глухар, рябчик, 
слуква, кулики, качки, куріпка, 
жайворонки, воронові та ін. 
річках -- дунайський лосось, стер- 
лядь, форель, сом, лящ, марена 
та ін. Акліматизовано зубра, лося, 
лань, норку; з птахів -- фазана. 
В області -- 229 природно-заповід- 
них об'єктів, у т.ч. 5 держ. заказ- 
ників (Лунківський, «Чорний Діл», 
«Цецина», «Стебник», Петровець: 
кий), Чернівецький бот. сад, Чер- 
нівецький і Сторожинецький денд- 
ропарки. 

Населення. Понад 70,2 26 нас.-- 
українці. Живуть також румуни, 
молдавани, росіяни, євреї та (ін. 
Пересічна густота нас.-- 112,2 чол. 
на 1 км? (1984). Особливо густо 
заселений Пн. Зх. області. Міське 
нас.-- 40 9 (1984). Найбільші мі- 
ста -- Чернівці, Сторожинець, Хо- 
тин, Сокиряни. 

Народне господарство. До возз'єд- 
нання з Українською РСР тер. 
сучасної Ч. о. входила до складу 


граб, явір) 


"4 уж 
- ці "чай и. 

у 

т - 
т. ть 


Берегометське форельне господарство. 


боярської Румунії і була відста- 
лим агр. районом. Незважаючи на 
значні природні ресурси, пром-сть 
майже не розвивалася. За роки 
Рад. влади Ч. о. перетворилася на 
розвинуту індустр.-агр. область. 
Провідна галузь -- пром-сть з роз- 
винутими харч., легкою й дедалі 
зростаючими маш.-буд. і метало- 
обр., деревообр., хім. і нафтохім. 
галузями та виробн. буд. матеріа- 
лів. С. г., в якому переважало ек- 
стенсивне зернове г-во з порівняно 
високим рівнем розвитку карто- 
плярства ії тваринництва, перетво- 
рилося на високоінтенсивну галузь 
зерново-буряківничого напряму з 
розвинутим тваринництвом, карто- 
плярством, овочівництвом і садів- 
НИЦТВОМ. 

Промисловість. У галузе- 
вій структурі пром-сті на 1-му 
місці харчова (32,2 Зозаг. обсягу 
товарної продукції пром-сті, 1983), 
далі -- легка (26,2 90). Важливе 
значення мають маш.-будівна |і 
металообробна, лісова, деревооб- 
робна і целюлозно-паперова. хім. 
і нафтохімічна.  Енерг. ресурси 
області обмежені. Осн. частину па- 
лива завозять з Донбасу і Львів- 
сько-Волин. вугільного басейну. 
Стали до ладу (1983) 6 агрегатів 
Дністровського комплексного гід- 
ровузла. Серед галузей харч. 
пром-сті найбільше значення ма- 
ють цукрова (з-ди: Кельменецький, 
Чернівецький, «Хрещатик» у Кост- 
рижівці, Зарожанський), спиртова 
(заводи: Чернівецький, Вашкове- 
цький,  Карапчівський,  Лужан- 
ський), м'ясна (Чернівецький м'я- 
сокомбінат та Новоселицький пта- 
хокомбінат), олійно-жирова (Чер- 
нівецький  олійно-жировий ком- 
бінат), молочна і маслосиророб- 
на (маслосирозаводи у Вижниці, 
Заставні, Кельменцях, сирозаво- 
ди у Новоселиці, Хотині, Соки- 
рянах, Сторожинці, міський молоч- 
ний з-д у Чернівцях), плодоовоче- 
сушильна (Ошихлібський овочесу- 
шильний з-д), плодоовочеконсерв- 
на (Владичанський, Романковець- 


кий, Івановецький та Чернівець- 
кий з-ди). Підприємства легкої, 
маш. буд. і металообр. галузей 


пром-сті зосереджені в основному в 
Чернівцях. Легка пром-сть пред- 
ставлена Чернівецьким виробни- 
чим панчішним об'єднанням іме- 
ні 50-річчя Великої Жовтневої со- 
ціалістич. революції, виробничими 
об'єднаннями: бавовняним  «Вос- 
ход», рукавично-трикотажним, три- 
котажним,  взуттєвим,  швейним 
«Трембіта». Прискореними темпа- 
ми розвивається машинобудуван- 
ня і металообробка. Ця галузь 
спеціалізується в основному на 
випуску нафтоапаратури (Черні- 
вецький машинобудівний завод 
імені Ф. Е. Дзержинського), засо- 
бів обчислювальної техніки та за- 
пасних частин до них (виробниче 
об'єднання «Електронмаш»), тех- 
нологічного устаткування для лег- 
кої пром-сті (виробниче об'єднан- 
ня «Чернівцілегмаш»), машин для 
тваринництва і кормовиробництва. 
Дальшого розвитку набула тради- 
ційна в області лісозаготівельна 
та деревообробна промисловість, 
яка виробляє пиломатеріали, де- 
ревно-стружкові плити, меблі 
та ін. айбільші підприємства: 
Берегометський лісокомбінат іме- 
ні 50-річчя Радянської України, 


Сторожинецький 1 Путильський 
лісокомбінати,  Неполоковецький, 
Чернівецький, Красноїльський | 


Вижницький деревообр. комбіна- 
ти, меблеві комбінат і ф-ка в Чер- 
нівцях, які входять у виробниче 
лісозаготівельне об'єднання «Чер- 
нівецьлісь. Підприємства хім. |і 
нафтохім. пром-сті випускають 
гумове взуття, лакофарбові мате- 
ріали, товари побутової хімії (чер- 
нівецькі гумовзут. і хім. 3-ди, 
ф-ка побутової хімії). Буд. інду- 
стрія представлена виробн. стіно- 
вих матеріалів, збірних залізобе- 
тонних конструкцій, м'якої по- 
крівлі, цегли, вапна, гіпсу (чер- 
нівецькі виробниче об'єднання 
буд. матеріалів, з-ди толевий, вели- 
копамельного домобудування, за- 
лізобетонних виробів і конструк- 
цій та ін.). В області широко роз- 
винуті нар. промисли -- художнє 
різьблення на дереві, килимарство, 
вишивання тощо. 

Сільське господарст- 


во. В заг. обсязі валової с.-г. 
продукції 1-е місце посідає тва- 
ринництво (57,0 9, 1983). С. г. 


добре забезпечене с.-г. технікою 
(табл.). 

На кін. 1983 в області налічува- 
лося 147 колгоспів і 33 радгоспи, 
16 об'єднань райсільгосптехніки 
та їхніх виробничих відділень, 
10 об'єднань райсільгоспхімії. В 
області з 587 тис. га, що перебу- 
вають у користуванні с.-г. підпри- 
ємств і г-в, 474 тис. га -- підс.-г. 
угіддями, з них 344 тис. га орних 
земель, 102 тис. га сіножатей і па- 
совищ. Осушено 92,8 тис. га, зро- 
шуваних земель -- 9,5 тис. га. 
Серед зернових культур провід- 
ними є озима пшениця, кукурудза 
на зерно, зернобобові; технічних -- 
цукр. буряки та льон-довгунець; 
кормових -- кормові коренепло- 
ди, багаторічні та однорічні трави, 
кукурудза на силос. Широкого роз- 
витку в області набуло садівницт- 
во. Площа плодово-ягідних  на- 
саджень 1983 становила 33,4 тис. 
га, у т. ч. у плодоносному віці -- 
21,8 тис. га. Овочівництво (виро- 
щування капусти, огірків, помідо- 
рів, цибулі, моркви, столових бу- 
ряків та інших культур). Основна 
галузь тваринництва області -- 
скотарство молочно-м'ясного на- 
пряму; розвинуті свинарство, вів- 
чарство (особливо в гірських 
районах), птахівництво, а також 
рибництво, кролівництво, бджіль- 
ництво. Кормова база тваринни- 
цтва: польове кормовиробництво 
(зернофуражні культури займа- 
ють половину заг. посівів), при- 
родні угіддя, продукція  комбі- 
кормової пром-сті (13 підприємств, 
1983; найбільші Глибоцький, Зас- 


тавнівський комбінати), виробн. 
деревного та  хвойно-вітамінного 
борошна. Осн. породи: великої 
рогатої худоби -- симентальська 
1 пінцгау, свиней -- велика біла, 
овець -- цигайська і місц. порода 
цуркан. В області -- 14 міжгосп. 
підприємств по виробн. яловичи- 
ни і свинини, 2 птахофабрики, 8 
спец. г-в по вирощуванню нетелів, 
6 -- по виробн. продукції вівчар- 
ства. 

Транспорт. Для Ч. о. харак- 
терна висока насиченість терито- 
рії сіткою шляхів. Довж. з-ць 
заг. користування 1933 становила 
464 км. Найважливіші з-ці, що 
проходять територією області: 
Львів -- Івано-Франківськ -- Чер- 
нівці -- Вадул-Сірет, Івано-Фран- 


ківськ -- Чернівці -- Унгени -- 
Кишинів -- Одеса, Чернівці -- 
Окниця -- Жмеринка -- Київ. 


Найбільший залізничний вузол -- 
Чернівці. Довж. автошляхів -- 3,0 
тис. км, у т.ч. зтвердим покрит- 
тям -- 2,9 тис. км. Автомагістра- 
лі: Брест -- Луцьк -- Тернопіль -- 
Чернівці -- Порубне, Чернівці -- 


Кишинів -- Одеса, Чернівці -- 
Єдинці, Чернівці -- Нижанковичі, 
Васьковичі -- Красноїльськ. У 
Чернівцях -- аеропорт. 


Будівництво. Капітальні 
вкладення в нар. г-во Ч. о. 1976-- 
83 становили 1617 млн. крб., у 
т. ч. 1983 -- 240 млн. крб. В облас- 
ті діють 39 держ. і кооп. та 11 між- 
госп. первинних підрядних буді- 
вельних і монтажних організацій. 
За 1976--83 збудовано 2148 тис. м? 
житлової площі, вт. ч. 1983 
256 тис. м?. 

Торгівля й побутове 
обслуговування. В 1983 
в Ч. о. було 3,8 тис. підприємств 
роздрібної торгівлі та громад. хар- 
чування. Роздрібний товарооборот 
держ. і кооп. торгівлі, включаючи 
громад. харчування, 1983 зріс 
проти 1975 в 1, раза. На кін. 
1983 в області діяло 1509 підпри- 
ємств побутового обслуговування, 
в т. ч. в сільс. місцевості -- 790. 
Обсяг побутових послуг 1983 зріс 
проти 1975 в 1,6 раза. 

Охорона здоров'я. В 1983 в облас- 
ті було 11,4 тис. лікарняних лі- 
жок (124,4 ліжка на 10 тис. ж.); 
мед. допомогу подавали 3,6 тис. лі- 
карів (38,9 лікаря на 10 тис. ж.). 
У Ч. о. - 124 жіночі консультації, 
дит. поліклініки та амбулаторії. 
6 санаторіїв і пансіонатів з ліку- 
ванням, 2 будинки відпочинку. 
Культура. В 1983/8384 навч. р. в 


області було 453 загальноосв. шко- 
ли (152 тис. учнів), 18 серед. спец. 
навч. закладів (15,0 тис. учнів), 
16 профес.-тех. 
учнів), 2 


уч-щ (10,2 тис. 
навч. заклади 


вищі 





м 


несу гар 7ям 
іх она 
РИ 
У Ф- »- - 


281 





ЧЕРНІВЕЦЬКА 
ОБЛАСТЬ 


ПОСІВНІ ПЛОЩІ 
ОСНОВНИХ СІЛЬСЬНО- 
ГОСПОДАРСЬНИХ 
НУЛЬТУР 


(983,7) 





Озима пшениця 
Нукурудза 


Цукрові буряки 


заємик Нартопля й 
са» та ОВОЧево-баштаннь 


Багаторічні трави 





4 Інші культури 


Парк основних сіль- 
ськогосподарських ма- 
шин у колгоспах їі 
радгоспах області 
(тис. шт.) 








1983 
Трактори (фіз. 
одиниць) 5,4 
Зернозбираль- 
ні комбайни 0,9 


В одному з цехів Чер- 
нівецького | машинобу- 
дівного заводу імені 


Ф. Е. Дзержинського. 


Чернівецьке виробни- 
че панчішне об'єднання 
імені 50-річчя Великої 
Жовтневої соціалістич- 
ної революції. 


Неполоковецький бо- 
рошномельний завод. 





282 





ЧЕРНІВЕЦЬКА 
ОБЛАСТЬ 


Пам' ятник 





«Скеля 


трьох чекістів» у селі 


Дихтинці 


Путильсько- 


го району. Скульптор 
А. Скиба. 1968. 





Перква Миколи в Чер- 


нівцях. 


1607. 


Чернівецький університет і Чер- 
нівецький медичний інститут 
(12,7 тис. студентів), а також фі- 
ліал Київського торговельно- 
економічного інституту. Працю- 
ють відділення Ін-ту проблем ма- 
теріалознавства АН УРСРР, відділ 
Ін-ту соціальних і економічних 
проблем зарубіжних країн АН 
УРСР, Всесоюзна наук.-дослідна 
станція по раку картоплі, обл. 
держ. дослідна с.-г. станція, 
Дністровська дослідна станція са- 


До карти ОСНОВНІ ПАМ'ЯТНИКИ 


1. Давньоруське городище 12 -- 13 
ст.- залишки літописного міста 
Василів. 

2. Місце народження укр. публіци- 


ста, одного з організаторів Ко- 
муністичної партії Буковини С. І. 
Канюка. 

3. Місце народження укр. живописця 
М. І. Івасюка. 

4. Слов'янське городище 9--11 ст. 

5. Печера з наскельними малюнками 
періоду неоліту (10 тис. років 
до н. е.). 

6. Земляні укріплення (вал і рів) 
9--10 ст. 

7. Музей нар. творчості, 


укр. рад. 

художника-орнаменталіста Г. : 
Г. араса. 

8. Пам" ятка архітектури дере- 
в'яна Миколаївська церква і дзві- 
ниця 1786. 


9. Пам'ятка архітектури -- Возне- 
сенська церква 15 ст. 

10. Краєзнавчий музей. 

11. Пам'ятка архітектури -- дерев'я- 
на Успенська церква і дзвіниця 
1778. 

12. Залишки оборонних редутів рос. 
військо періоду  рос.-тур. війни 
1768--74. 


13. Братська могила учасників Хо- 
тинського повстання 1919. Буди- 


нок, у якому містився штаб по- 


встання. 

14. Пам'ятник комсомольцям Хотин- 
ської підпільної комсомольської 
організації, які загинули 1942. 

15. Пам'ятка архітектури -- Хотин- 
ська фортеця 13-18 ст. 

16. Історико-революційний музей. 

17. Місце народження польс. живо- 
писця Ю. Коссака. 

18. Місце народження укр. рад. спі- 
вака,. нар. артиста СРСР Д. М. 
Гнатюка. 

19. Місце народження укр. живопис- 
ця Ю. Г. Пігуляка. 

20. Пам'ятка архітектури -- Іллінська 
церква і дзвіниця 1560. 

21. Місце народження одного з зачи- 


нателів колгоспного будівництва 

на Україні двічі Героя Соціалі- 

стичної Праці Ф. І. Дубковецько- 
го. 

Курган-могила рос. воїнів, які 

загинули в битві проти тур. військ 

під Ставчанами 1739. 

Могила  молд. письменника 1 вче- 

ного А. Хиждеу; місце народжен- 

ня його сина -- молд. і рум. пись- 
менника та вченого Б. П. Хашодеу. 

Пам'ятник піонеру-герою Іллюші 

Головачуку, розстріляному фаши- 

стами 1944 

Давньоруське городище 9--13 ст. 

Городище 8--13 ст.-- залишки 

літописного міста  Кучелмина. 

Скельний монастир  12--13 ст. 

Слов'янське городище 8--13 ст. 

Пам'ятник на місці, де 23 березня 

1944 р. 42-а стрілецька дивізія 

Червоної Армії форсувала Дні- 

стер. 

. Пам'ятник рад. воїнам, які заги- 
нули в роки Великої Вітчизн. 
вННи. 

; динок, де 28 березня 1917 було 
ий ано Раду солдатських  депу- 

татів Чернівецького гарнізону. 

Монумент Перемоги. 

. Пам'ятник на братській могилі ге- 
нералів і офіцерів Рад. Армії, 
які загинули 1944 під час визво- 


22. 


23. 


24. 


29. 
26. 


27. 
28. 


дівництва, філіал респ. проектно- 
дослідного ін-ту  «Укрколгосп- 
проект» та ін. н.-д. установи і про- 
ектно-конструкторські орг-ції. Ді- 


ють обласні оргапізації творчих 
спілок письменників (з 1958), 
журналістів (з 1959), художни- 


ків (з 1945), архітекторів (з 1969), 
відділення Музичного  товарист- 
ва УРСР, 2 держ. театри -- Черні- 
вецький український  музично- 
драматичний театр імені О. Ю. 
Кобилянської та Чернівецький те- 


атр ляльок, обл. філармонія, Бу- 
ковинський ансамбль пісні і тан- 
цю. На кінець 1983 в Ч. о. 
функціонувало 572 масові б-ки 
(фонд -- 8,0 млн. одиниць збері- 
гання), 516 клубних закладів, 
316 кіноустановок, 4 держ. музеї-- 
Чернівецький краєзнавчий музей 
та Його філіали -- Кобилянської 
О. Ю. музей і Федьковича Ю. А. 
музей, Музей нар. архітектури і 
побуту, всі -- в Чернівцях, а та- 
кож відділи Чернівецького крає- 


І ПАМ'ЯТНІ МІСЦЯ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 


лення міста від нім.-фашист. за- 
гарбників. 

Пам'ятник на, братській могилі 
рад. воїнів, які загинули 1944 під 
час визволення міста Чернівців 
від нім.-фашист. загарбників. 
Пам'ятник на братській могилі 
хотинських комсомольців-підпіль- 
ників, страчених фашистами 24 
жовтня 1942. 

Пам'ятник -- танк екіпажу, гвар- 
дії лейтенанта П. Ф. Нікітіна, що 
першим увірвався в місто 29 бе- 
резня 1944. 

Пам'ятник радянським і чехо- 
словацьким воїнам, які загинули 
в боях проти  нім.-фашист. за- 
гарбників у 1943--44. 

Пам'ятник М. І. Калініну. 
Пам'ятник О. Ю. Кобилянській; 
могила О. Ю. Кобилянської. 
Могила Ю. А. Федьковича. 
Місце народження Укр. письмен- 
ника і композитора С. І. Воробке- 
вича. Могила С. І. Воробкевича. 
Місце народження укр. письмен- 
ниці І. Вільде. . 
Пам'ятки архітектури: дерев'яні 
церкви Миколи 1607, Возне- 
сенська 17 ст., Спиридоніївська 
1773, Успіння на Каличанці 1783; 
мурована церква Різдва 1767; 
гімназія 1813 -- 17 (тепер шко- 
ла); ратуша 1843 (тепер міськ: 
виконком); комплекс резиденції 
митрополита Буковини 1864 -- 82 
(тепер Чернівецький ун-т); буди- 
нок Укр. муз.-драм. театру ім. 
О. Ю. Кобилянської 1904--05. 
Чернівецький краєзнавчий музей. 
Літ.-меморіальний музей О. Ю. 
Кобилянської. 

Літ.-меморіальний музей Ю. А. 
Федьковича. 

Музей нар. архітектури й побуту. 
Зоологічний музей Чернівецького 
університету. 

Ботанічний сад Чернівецького уні- 
верситету. 

Музей-садиба О. Ю. Кобилянсь- 
КОЇ. 


33. 


34. 


35. 


36. 


37. 
38. 


39. 
40. 
41. 
42. 


43. 
44. 


45. 


46. 
47. 


48. 
49. 


ОСНОВНІ ПАМ'ЯТНИКИ 
і ПАМ'ЯТНІ МІСЦЯ 
ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 


ме. 45 


5 до то 
о Хлівище 5 и чамутивкя ож 
знане оВалява поді 


і тодорвчії Ст чані 
З вн із 


а) 


т й лужани, 
Вашківці 7 8 9 
Берегомет 0) 
Новосілка 
О Вижниця / 5 НЕРНІВЦІ 


б Виженка 


ху ак. і 55 б Ми 


7 Сторожинець мові 


Й чо 


Глибока 0 6050 


Ф Зм Ра 
б. да 83, М 


а 


ч ( 


| Памятник В І. Леніну 


Пам'ятники Й пам'ятні місця 
З історико-ревопюційних подій 
та подій громадянської війЙНИ 


Поля 92 


Пам'ятники й пам'ятні місця 
Вепико! Вітчизняної війЙин 
1941-45 рр 22 0 
Пам'ятники ма могнлах миринх 
жителів, що загинули від рук 
буржуазних націоналістів 


50. «Скеля трьох чекістів» -- пам'ят- 
ник о рад.  військовослужбовцям 
М. С. Новожилову, О. І. Ма- 
няшкіну та П. Ф. Большакову, 
які загинули від рук бандерів- 
ців 1944. 

Пам'ятник рад. воїнам-визволите- 

лям, які загинули в роки Великої 

Вітчизн. війни. 

Обеліск активістам села, які за- 

синути від рук бандерівців 1944-- 

Каплиця з написами про події 

періоду заворушень селян у Русь- 

ко-Кимполунзькому окрузі в 1-й 

пол. 19 ст. 

. Пам'ятка архітектури -- дерев' я- 
на Іванівська церква і дзвіниця 
1792. 

. Пам'ятник Ю. А. Федьковичу. 

. Дендропарк, заснований 1912. 

. Слов'янське городище 9--10 ст. 

. Слов'янське городище «Замок» 
9--.10 ст. 

. Місце народження молд. і рум. 

письменника, політ. діяча і про- 

світителя Г. Асакі. 

Пам" ятка архітектури дере- 

в'яна Здвиженська церква 1561. 

Пам'ятник рад. воінам, які за- 

гинули в роки Великої Вітчизн. 

війни. 

Місце народження укр. письмен- 

ника-демократа Ю. А. Федько- 

вича. Музей-садиба Ю. А. Федь- 
ковича. 

Місце народження керівника ан- 

тикріпосницького селянського ру- 

ху на Буковині в 40-х рр. 19 ст. 

Л. Кобилиці. 

Центр антикріпосницьких селянсь- 

ких повстань у 40-х рр. 19 ст. під 

керівництвом  Л. Кобилиці. Па- 
м'ятник Л. Кобилиці. 

Пам'ятник рад. воїнам, які Заги- 

нули в бою за визволення, села 

від нім.-фашистських зЗагарбників 

1944. 

Пам'ятка архітектури -- дерев'я- 

на Миколаївська церква і дзвіни- 

ця 1618. 


91. 


92. 


93. 


60. 
61. 


62. 


63. 


64. 


65. 


66. 


о 


80 31- зак чні 
Стрет 58 2 б: ба 


Герца б 
ЧДо пібаалоїа оч 


Пам'ятники й пам'ятні місця, 
повязані з життям і діяЯЛЬМІСТЮ 
політичимх і військових діячів, 
дійЧІв науки й культури, героїв праці 


КУ 


історичні пам'ятки 

Архтектурні пам'ятки 

Археологічні пам'ятки 

Музег 

Заповідні місця г пам'ятки природи 
29 нм 
РРО НН 


Скорочення 
С -Старосілля У.Д -Червона Діброва 





знавчого музею -- Історико-рево- 
люц. музей у Хотині та краєзнав- 
чий у Кіцмані, 110 музеїв, що пра- 
цюють на громад. засадах, з них 
3 мають звання народних. В облас- 
ті 453! колектив худож. самоді- 
яльності, в яких беругь участь 83,7 
тис. аматорів, 74 колективам при- 
своєно звання народних, серед 
них -- нар. ансамбль «Смеречина» 
Вижницького районного будинку 
культури, нар. ансамбль пісні і 
танцю Чернівецького мед. ін-ту, 
самодіяльні нар. хори с. Клішків- 
ці Хотинського р-ну та с. Брус- 
ниця Кіцманського р-ну, оркестри 
нар. інструментів с. Костичани Но- 
воселицького р-ну та Глибоцького 
районного будинку культури. На 
Буковині здавна поширені різні 
види декоративно-ужиткового мис- 
тецтва: килимарство, худож. ви- 
шивання, різьбярство. Працюють 
Чернівецька фабрика худож. ви- 
робів ім. Ю. Федьковича та чер- 
нівецька фабрика художньо-суве- 
нірних виробів «Буковина». 
Серед позашкільних закладів об- 
ласті -- 14 палаців та будинків 
піонерів і школярів, 2 станції 
юних техніків і натуралістів, 1 
дит. екскурсійна станція, 10 дит. 
спорт. шкіл, планетарій. Працю- 
ють редакція видань молд. мовою 
респ. вид-ва «Карпати», редакція 
вид-ва «Радянська школа» по ви- 
пуску підручників для шкіл УРСР 
з молд. мовою навчання. Виходять 
обл. газети -- «Радянська Буко- 
вина», «Молодий Буковинець», 
«Зоріле Буковінєй» («Зоря Бу- 
ковини» -- молд. мовою), б багато- 
тиражних газет. Обл. комітет по 
телебаченню і радіомовленню. Ра- 
діо- і телепередачі ведуться укр., 
рос. та молд. мовами. Трудящі 
Ч. о. підтримують дружні зв'яз- 
ки з трудящими повіту  Сучава 
СРР. Тер. області багата на істор., 
архіт. і етногр. пам'ятки, 443 з 
них взято д-вою під охорону. В 
Ч. о. чимало пам'ятних місць, по- 
в'язаних з життям і діяльністю ре- 
волюц., держ. і парт. діячів, ві- 
домих представників вітчизн. нау- 
ки і культури (див. карту «Основ- 
ні пам'ятники і пам'ятні місця 
Чернівецької області», окремі 
статті про райони, райцентри та ін. 
населені пункти області). 
Літ.: Історія міст і сіл Української 
РСР. Чернівецька область. К., 1969; 
Природа Чернівецької області. Львів, 
1978; Народне господарство Україн- 
ської РСР у 1983 році. Статистичний 
щорічник. К., 1984. 

Дикусаров. 


В. Г. 

ЧЕРНІВЕЦЬКА ОПЕРАЦІЯ 1944 
наступальна операція рад. 
військ 1-го Укр. фронту (команду- 
ючий -- Маршал Рад. Союзу Г. К. 
Жуков) у взаємодії з військами 
2-го Укр. фронту (командуючий -- 
генерал армії І. С. Конєв) під час 
Великої Вітчизняної війни 1941-- 
45. Проведена в березні -- квітні 
1944 з метою визволення пд.-сх. 
частини Пн. Буковини. Була час- 
тиною заг. наступу рад. військ 
на Правобережній Україні. Див. 
Проскурівсько-Чернівецька опера- 
ція 1944. 

ЧЕРНІВЕЦЬКА  ПЕРШОТРАВ- 
НЕВА ДЕМОНСТРАЦІЯ 1917 -- 
спільний виступ рос. солдатів, які 
з літа 1916 дислокувалися на Буко- 
вині, і трудящих м. Чернівців. 
У демонстрації брало участь 70 
тис. чол. Демонстранти з революц. 


--- 


піснями, червоними прапорами й 
гаслами пройшли по вулицях міс- 
та. Після демонстрації відбувся 
мітинг, на якому виступили біль- 
шовики, які в своїх промовах засу- 
дили політику бурж. Тимчасово- 
го уряду в Росії, закликали тру- 
дящих до боротьби за перемогу 
соціалістичної революції. 
ЧЕРНІВЕЦЬКЕ ВИРОБНИЧЕ 
ПАНЧІШНЕ ОБ'ЄДНАННЯ (іме- 
ні 50-річчя Великої Жовтневої 
соціалістичної революції -- під- 
приємство трикотажної пром-сті. 
Створене 1969 на базі панчішних 
та фарбувально-оздоблювальної 
(гол. підприємство, засн. 1926) ф-к. 
До москладу об'єднання входять 
також фабрики Мо 1 і ме 2. Осн. 
продукція:  панчішно-шкарпетко- 
ві вироби жіночого, чоловічого й 
дитячого асортименту з натураль- 
ної, хім. пряжі та їх сполучень 
(всього 116 артикулів виробів). 
Об'єднання оснащено сучасним ви- 
сокопродуктивним устаткуванням. 
Н. І. Єфімова. 
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  КРАЄЗНАВ- 
ЧИЙ МУЗЕЙ. Засн. 1940 на базі 
музею, відкритого 14.У 1863 лю- 
бителями природи і старовини. 
Має відділи: природи, історії 
дорад. періоду, історії рад. сус- 
пільства, мистецтва, історико-рево- 
люц. музей у Хотині, краєзнавчий 
музей у Кіцмані та філіали 
літературно-мемор. музеї Ю. А. 
Федьковича та О. Ю. Кобилян- 
ської. На 1984 у музеї зберігалося 
бл. 80 тис. експонатів. Унікальні 
матеріали дорад. періоду --археол. 
знахідки на тер. давньорус. міст 
Черна, Хотина, Василева, колек- 
ція зброї 18--19 ст., речі й доку- 
менти, що характеризують соці- 
ально-екон. відносини на Букови- 
ні в 14--19 ст. Серед експонатів 
відділу рад. часу -- видання місц. 
підпільних парт. і комсомол. орга- 
нів під час окупації краю королів- 
ською Румунією, особисті речі, 
документи учасників революц. під- 
пілля та членів Хотинської під- 
пільної комсомольської організа- 
ції під час Великої Вітчизн. війни, 
учасників війни, передовиків ви- 
робництва періоду післявоєнних 
п'ятирічок. 
Літ.: Чернівецький краєзнавчий му- 
зей. Путівник. Ужгород, 1978. 

А. Д. Сакундяк. 
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ МАШИНОБУ- 
ДІВНИЙ ЗАВОД їмені Ф. Е. 
Дзержинського підприємство 
хім. і нафтового машинобудуван- 
ня. Засн. 1945 як мостозавод ХО 4. 
В  1945--51 виготовляв  клепані 
прогонові споруди залізнич. мос- 
тів. З 1951 почав виробляти най- 
простішу нафтоапаратуру і був 
перейменований на Ч. м. з. В скла- 
ді з-ду -- 3 осн. виробництва 
(котельно-складальне, ковальсько- 
пресове, механічне) і 5 допоміжних 


(інструментальне,  енерг., рем.- 
мех. транспортне, деревооброб- 
не). Осн. продукція -- нафтоапа- 


ратура. На підприємстві комплекс- 
но механізовано виробництво поко- 
вок і штамповок, зварних конст- 
рукцій. Застосовується прогресив- 
на технологія (плазмове різання 
тощо). . В. 1. Гоцуляк. 
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ МЕДИЧНИЙ 
ІНСТИТУТ -- вищий навчальний 
заклад Міністерства охорони здо- 
ров'я УРСР. Засн. 1944 у Чернів- 
цях (на базі кол. 2-го Київ. мед. 


ін-ту). Має (1984) лікувальний 
факультет, підготовче відділення, 
аспірантуру. В ін-ті -- 33 кафед- 
ри, учбові музеї, бібліотека 
(300 тис. томів). В'1983/84 навч. р. 
в ін-ті навчалось понад 2,5 тис. 
студентів. За час існування ін-т 
підготував бл. 10,4 тис. лікарів. 
Напрями наук. роботи ін-ту: проб- 
леми фізіології і патології органів 
травлення, залоз внутрішньої сек- 
реції, водно-сольового обміну; трав- 
матологиї 1 ортопедії тощо. З ін-том 
пов'язана діяльність вчених 
Б. Л. Радзиховського, М. М. Ко- 
вальова та їн. В. К. Патратій. 


ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ПОЛІТИЧ- 
НИЙ СТРАЙК 1920 -- заг. політ. 
страйк трудящих м. Чернівців, 
складова частина загальнорум. по- 
літ. страйку. Відбувся 21.Х 1920. 
Страйкарі висунули вимоги ска- 
сування стану облоги, запровадже- 
ного на Пн. Буковині рум. окупан- 
тами, виведення військ. частин 
з підприємств, визнання робітн. 
к-тів на підприємствах та права 
робітників на об'єднання, демокра- 
тизації політ. життя в країні. 
Провідну роль у Ч. п. с. відігра- 
вали комуністи. Але угодовське 
керівництво центр. страйкового 
к-ту зірвало страйк. Ч. п. с. був 
важливою віхою у визвольній бо 
ротьбі трудящих Пн. Буковини. 


ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ТЕАТР ЛляЯ- 
ЛЬОК. Засн. 1981. В репертуарі: 
«Фарбований лись за І. Франком, 
«Оце так Мицик» Ю. Чеповецько- 
го, «Гірська казка» С. Чахнієва, 
«Поросятко Чок» М. Туровера та 


Я. Мірсакова. . 

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  УКРАЇН- 
СЬКИЙ |  МУЗИЧНО-ДРАМА- 
ТИЧНИЙ ТЕАТР імені О.Ю. Ко- 
билянської. Засн. 1940 на базі 
кол. Харківського театру Револю- 
ції. З 1954 -- імені О. Ю. Коби- 
лянської. В репертуарі театру: 
«Украдене щастя» І. Франка, «Жи- 
тейське море» І. Карпенка-Карого, 
«Титарівна» М. Кропивницького, 
«Пам'ять серця» О. Корнійчука, 
«Дума про любов» М. Стельмаха, 
п'єси М. Погодіна, В. Вишнев- 
ського, Я. Райніса, А. Макайонка, 
Н. Думбадзе, І. Друце, У. Шекспі- 
ра, К. Гуцкова, Б. Брехта та ін. 
Колектив театру створив своєрід- 
ний сценічний літопис Буковини: 
вистави «Земля», «У неділю рано 
зілля копала» і «Вовчиха» за О. 
Кобилянською, «Полум'яні сер- 
ця» С. Снігура, «Дністрові кручі» 
за Ю. Федьковичем та ін. В різні 
роки в театрі працювали нар. 
артисти СРСР В. Василько, В. 
Грипич, нар. артисти УРСР Б. 
Борін, Ю. Величко, Г. Козаков- 
ський, В. Сокирко, Г. Янушевич, 
М. Шутько, О. Ананьєв (див. т.12, 
Додаток), засл. діячі мистецтв 
УРСР О. Плаксій, В. Опанасенко, 
засл. артисти УРСР І. Юхименко, 
В. Варецька, Є. Сидоренко. В 
склалі трупи (1985): нар. артисти 
УРСР П. Міхневич, О. Рудницька; 
Є. Золотова, П. Нікітін (див. 
т. 12, Додаток), засл. художник 
УРСР В. Лассан (з 1964 -- голов- 
ний художник), засл. діячі мис- 
тецтв УРСР К. Пивоваров, з 1980-- 
головний режисер (див. т. 12, 
Додаток), заслужені арт. УРСР Т. 
Артеменко, О. Ільїна, А. Литвин- 
чук, А. Пономаренко, М. Сіренко, 
Н. Фіалко, А. Шеремет, В. Нечи- 





283 


ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ 
УКРАЇНСЬКИЙ 
МУЗИЧНО-ДРАМА- 
ТИЧНИЙ ТЕАТР 





Чернівецька область. 
Пам'ятник Лук'яну Ко- 
билиці в селі Сергіях 
Путильського району. 
1963. 


Чернівецький медич- 
ний інститут. 





Чернівецький україн- 
ський музично-драма- 


тичний театр імені 
О. Ю. Кобилянської, 


они 


-аннусоаюс 


зно жо с 


284 





ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ 
УКРАЇНСЬКИЙ 


ТЕАТР 





Чернівці. Палац куль- 
тури чернівецького ба- 


вовняного 
«Восход». 


об'єднання 


поренко. Театр нагороджено орде- 
ном Дружби народів (1980), 19/0 
удостоєний Респ. комсомольської 
премії ім. М. Островського. 


Т.,В. Сулятицький. 
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ УКРАЇНСЬ- 
КИЙ ТЕАТР. Діяв 1918--40 на 
Буковині під різними назвами: 
Чернів. укр. театр (1918--19), 
Український театр  (1919--28), 
Український театр у Черниуць 
(1928--33); драм. секція при т-ві 
«Буковинський кобзар» (1933--39). 
Після возз'єднання Буковини з 
УРСР 1940 колектив театру склав 
основу Чернівецького укр. драм. 
театру. В різний час у трупі працю- 
вали режисери С. Терлецький, 
Дудка, С. Ткаченко, актори К. 
Рубчакова, А. Осиповичева, Г. 
Юрчакова, О. Левицька, Ф. Ло- 
патинська, С. Стадникова та ін. 
В репертуарі твори укр., рос. і 
зарубіж. класики. П.К. Медведик. 
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ  УНІВЕРСИ- 
ТЕТ -- вищий навч. заклад М-ва 
вищої і серед. спец. освіти УРСР. 
Створений 1940 на базі ун-ту, засн. 
1875. У дорад. період бурж.-по- 
міщицькі уряди Австро-Угорщини 
і Румунії намагалися перетворити 
ун-т на знаряддя боротьби проти 
соціального й нац. визволення тру- 
дящих. Незважаючи на це, в ун-ті 
ширився демократичний і рево- 
люц. рух. У 30-х рр. тут діяли 
марксистський гурток і підпільна 
комуністична орг-ція. В різні роки 
у вузі викладали О. Калужняць- 
кий, Маковей, С. Воробкевич, 
навчалися Ї. Франко, Лесь Марто- 
вич, Д. Лукіянович. 

В 1983/84 навч. р. у складі ун-ту 
було 9 ф-тів: істор., філол., геогр., 
біол., хім., матем., фіз., іноземних 
мов, інженерно-оптичний, на яких 
навчалося бл. 10 тис. студентів, 
зокрема на денному відділенні 
3,5 тис. Є заочне, вечірнє і під- 
готовче відділення, аспірантура. 
При ун-ті -- сейсмічна і метеоро- 
логічна станції, бот. сад, біол. ба- 
за, три проблемні лабораторії (фі- 
зики напівпровідників, термоди- 











ЕРНІВЦІ 


а 


ре 


- 


наміки необоротних процесів у 
хімії, раціонального  природоко- 
ристування й охорони ресурсів Рад. 
Карпат і Прикарпаття), музеї: 
зоологічний, кгеолого-геогр., істо- 
рії ун-ту. В наук. б-ці бл. 1,9 млн. 
одиниць зберігання. За роки Рад. 
влади ун-т підготував бл. 34 тис. 
спеціалістів. Нагороджений орде- 
ном Трудового Червоного Прапо- 
ра (1975). Іл. див. дост. Чернівець- 
ка область, т. 11, кн. 2, с. 467. 
К. О. Червінський. 
ЧЕРНІВЕЦЬКІ ТРАВНЕВІ ВИ- 
СТУПИ РОБІТНИКІВ 1906 
масові виступи робітників Пн. Бу- 
ковини, що почалися під впливом 
революції  1905--07 в Росії. 1 
Травня в Чернівцях відбулася 
політ. демонстрація, під час якої 
сталися сутички демонстрантів з 
поліцією. 3.У застрайкувало бл. 
900 робітників цегельних з-дів. 
8.У страйкарі вийшли на демон- 
страцію. Війська розігнали демон- 
странтів, 6 чол. було тяжко пора- 
нено, багато покалічено. Страйка- 
рів підтримали робітники ін. під- 
приємств. 18.У відбулися нова 
масова демонстрація ї мітинг ро- 
бітників. Під час сутичок з полі- 
цією 18 робітників було поранено. 
20.У пролетарі знову вийшли на 
вулиці міста, протестуючи проти 
кривавої розправи поліції. Страйк 
на цегельних з-дах змусив підпри- 
ємців підвищити заробітну плату 
робітникам, визнати день 1 Трав- 
ня робітн. святом. 
ЧЕРНІВЦІ (кол. Черновиці) 
місто, обласний центр УРСР. Роз- 
ташовані у передгір'ї Карпат, на 
р. Прут. Вузол залізничних та ав- 
томоб. шляхів, аеропорт. 238 тис. 
ж. (1984). Місто поділяється на 3 
міські райони. 
За археол. даними, Ч. виникли в 
2-й пол. 12 ст., вперше згадують- 
ся 1408. В серед. 14 ст. ввійшли 
до | Молдавського князівства. 
В 30-х рр. 16 ст. Ч. у складі феод. 
Молдавії потрапили під владу 
султанської Туреччини. Міська 
біднота брала участь у Мухи пов- 
станні 1490--92, визвольній війні 
українського народу 1648--54, ру- 
сі опришків. У 1774 Ч. захопила 
Австрія (з 1867 -- Австро-Угорщи- 
на). Під впливом революц. подій 
в Австрії 1848 в Ч. відбулися мі- 
тинги і демонстрації, було створено 
загін нац. гвардії. В 90-х рр. 19 
ст. в місті виникли перші робітн. 
орг-ції, розповсюджувалася марк- 
систська л-ра, на поч. 20 ст. -- ле- 
нінська газ. «Искра». 28.ХІ 1905 в 
Ч. вибухнув заг. політ. страйк. У 
травні відбулися Чернівецькі трав- 
неві виступи робітників 1906. 
На поч. 1917 в Ч. спалахнув заг. 
страйк, що тривав два місяці. В 
Ч. відбулися Чернівецька першо- 
травнева демонстрація 1917 і 
Чернівецька антивоєнна  демон- 
страція 1917; Буковинське народ- 
не віче 1918. В 1918 в Ч. оформ- 
лено Комуністичну партію Буко- 
вини. Тоді ж місто загарбала бояр- 
ська Румунія. Трудящі міста вели 
боротьбу за соціальне і нац. виз- 
волення. В Ч. вибухнуло сто три- 
надцятого Буковинського полку 
повстання 1919. 21.Х відбувся 
Чернівецький політичний страйк 
1920. В лютому 1929 в Ч. створено 
орг-цію трудящих «Визволення». 
В 1940 Ч. в складі Пн. Буковини 
возз'єднано з УРСР. З 1940 Ч.-- 


обл. центр (див. Чернівецька об- 
ласна партійна організація). В 
роки Великої Вітчизн. війни в пе- 
ріод нім.-фашист. окупації Ч. 
(6.УП 1941--29.П1І| 1944) в місті 
діяли підпільний  обком партії 
на чолі з О. П. Боярком і підпіль- 
ні патріотичні групи. Ч. було виз- 
волено в ході Проскурівсько-Чер- 
нівецької операції 1944. 

У післявоєнні роки в Ч. докорінно 
реконструйовано існуючі підпри- 
ємства й збудовано бл. 50 нових. 





чи і -Ї - й 9 З -; -; НВ аг, й 
Р че ян З РГ|ІгРРІТтТ.: 
в Ж ЖЕ 1 
яв | 
ба 
Чернівці. Готель «Буковина». 
Сучасне місто -- індустр. центр 


Рад. Буковини з розвинутими лег- 
кою, маш.-буд. 1 металообр. та 
харч. галузями пром-сті. Всього 
у місті працюють 67 пром. підпри- 
ємств (1984), які виробляють по- 
над 70 9 пром. продукції області. 
Легка пром-сть представлена Чер- 
нівецьким виробничим панчішним 
об'єднанням імені 50-річчя Вели- 
кої Жовтневої соціалістичної ре- 
волюції, виробничими  об'єднан- 
нями: бавовняним -- «Восход», ру- 
кавично-трикотажним,  трикотаж- 
ним, взуттєвим, швейним «Трембі- 
та». Машинобудування і металооб- 
робка спеціалізуються на випус- 
ку нафтоапаратури (Чернівецький 
машинобудівний завод їмені Ф. Е. 
Дзержинського), засобів обчислю- 


вальної техніки та зап. частин 
до них (виробниче об'єднання 
«Електронмаш»), технологічного 


устаткування для легкої пром-сті 
(виробниче об'єднання «Чернівці- 
легмаш»),  сільськогосподарських 
машин. Дальшого розвитку  на- 
була традиційна для міста харчова 
пром-сть (комбінати: м'ясний, 
олійно-жировий, об'єднання хлібо- 
пекарської пром-сті; цукр., міськ. 
молочний, пивоварний, винороб- 
ний, безалкогольних напоїв, Ссоко- 
екстрактовий з-ди, кондитерська 
та харчосмакова ф-ки). Підпри- 
ємства хім. і нафтохім. пром-сті 
випускають гумове взуття,  лако- 
фарбові матеріали, товари побут. 
хімії (гумовзут. та Хім. заводи, 
ф-ка побутової хімії). На базі місц. 
сировини існує деревообр. і меб- 
лева пром-сть (меблева ф-ка, ле- 
ревообр. і меблевий комбінати, 
лісокомбінат). Виробн. буд. мате- 
ріалів (виробниче об'єднання буд. 
матеріалів, з-ди: толевий, велико- 
панельного домобудування, залізо- 
бетонних виробів і конструкцій та 
ін.). Нар. худож. промисли (ф-ки: 
текст.-худож. виробів, худож.-су- 
венірних виробів «Буковина» та 
худож. виробів імені Ю. Федько- 
вича). Склодзеркальний з3-д. 

Ч. -- важливий культур. центр рес- 
публіки. В 1982/83 навч. р. у міс- 
ті налічувалося 47 загальноосв. 
шкіл (бл. 26 тис. учнів), 4 дит. 
муз. школи, 12 серед. спец. навч. 
закладів (9 тис. учнів), 14 профес. : 
тех. уч-щ (7,5 тис. учнів), 2 вищі 


навч. заклади Чернівецький 
університет і Чернівецький ме- 
дичний інститут (12,/ тис. сту- 
дентів), а також філіал Київсько- 
го  торговельно-економічного ін- 
ституту. В місті працюють н.-д. 
і проектні орг-ції -- відділення 
Ін-ту проблем  матеріалознавства 
АН УРСР, відділ Ін-ту соціаль- 
них і економічних проблем зару- 
біжних країн АН УРСР, об- 
ласна держ. дослідна с.-г. стан- 
ція, філіал | республіканського 
проектно-дослідного ін-ту «Укр- 
колгосппроект» та ін. наук. уста- 
нови. В Ч. 88 б-к (фонд -- понад 
2 млн. 200 тис. одиниць зберіган- 
ня), 48 клубних закладів, 60 кі- 
ноустановок, у т. ч. 10 кінотеатрів 
та 2 літні кінотеатри, 2 держ. теат- 
ри -- Чернівецький український 
музично-драматичний театр іме- 
ні О. Ю. Кобилянської та Черні- 
вецький театр ляльок, Буковинсь- 
кий ансамбль пісні і танцю, обл. 
філармонія, 4 держ. музеї: Черні- 
вецький краєзнавчий музей та 
його філіали Кобилянської 
О. Ю. музей і Федьковича Ю. 4. 
музей; музей нар. архітектури 
й побуту, картинна галерея, виста- 
вочний зал. Позашкільні заклади: 
Палац піонерів, станції юних тех- 
ніків і натуралістів, дит. екскур- 
сійна станція, 5 дит. спорт. шкіл, 
планетарій. Працюють редакція 
видань молд. мовою респ. вид-ва 
«Карпати», редакція вид-ва «Ра- 
дянська школа» по випуску під- 
ручників для шкіл УРСР з молд. 
мовою навчання. Виходять обл. 


газети -- «Радянська Буковина», 
«Молодий Буковинець», «Зоріле 
Буковінєй» («Зоря Буковини» 


-- молд. мовою), 4 багатотираж- 
ні газети. Обл. комітет по теле- 
баченню і радіомовленню. Радіо- 1 


телепередачі ведуться укр., рос. 
та молд. мовами. 
Серед архітектурних пам'яток: 


дерев'яні церкви Миколи (1607, 
реставрація 18 ст. та 1954), Возне- 
сенська (17 ст.), Спиридоніївська 
(1773), церква Успіння на Кали- 
чанці (1793). мурована церква 
Різдва (1767), у стилі класицизму 
-- гімназія (1813--17, тепер серед. 
школа М» 1) і ратуша (1843, арх. 
А. Микулич, тепер міськвикон- 
ком), у стилі еклектизму -- комп- 
лекс резиденції митрополита Бу- 
ковини (1864--82, арх. Й. Главка; 
тепер ун-т) і Муз.-драм. театр ім. 
О. Ю. Кобилянської (1904--05, 
арх. Ф. Фельнер, Г. Гельмер). За 
рад. часу споруджено нові житл. 
райони, адм. та культурно-побуто- 
ві будівлі: кінотеатр «Жовтень» 
(1960, арх. М. Шевченко), готель 
«Буковина» (1966) та бібліотеку 
ун-ту (1961; обидва арх. В. 
Водянський), кінотеатр «Дружба» 
(1967) та комплекс студентських 
гуртожитків ун-ту (1974; арх. К. 
Костенко), пд. житл. район (1973 
-- 82, арх. І. Тукалевський, М. 
Шевченко). Пам'ятники: монумент 
Перемоги (1946, скульптор Г. Пет- 
рашевич), В. І. Леніну (1951, 
скульптори М. Вронський, О. 
Олійник), М. І. Калініну (1956, 
скульптор Н. Клігер), О. Коби- 
лянській (1980, скульптори А. 
Скиба, М. Мірошниченко). 

Муз. життя Ч. 2-ї пол. 19 ст. пов'я- 
зане з діяльністю С. Воробкевича, 
який виховав багато композито- 
рів і музикознавців (серед них 


Є. Мандичевський). При місцево- 
му  товарисгві «Руська бесіда» 
(засн. 1869) працювали співочий 
і муз. гуртки, на базі яких 1899 
було створено муз. т-во «Буко- 
винський боян». З концертами ви- 
ступали укр. «Міщанський хор» 
(засн. 1901) і «Товариство для пле- 
кання української музики, співу і 
драматичної штуки» (засн. 1905), 
що мало муз. школу ім. М. Ли- 
сенка (композитор виступав у Ч. 
1903 і 1904). В 1901-- 10 діяв Бу- 
ковинський народний театр. В 
1920 було засновано муз. т-во 
«Буковинський Кобзар», 1930 -- 
«Український мужеський хор». 
В Ч. народилися укр. рад. пись- 
менниця І. Вільде, укр. письмен- 
ник і композитор С. І. Воробке- 
вич, укр. співачка Ф. М. Лопта- 
тинська, польс. і рум. ніаніст, 
педагог і композитор К. Мікулі, 
в с. Ленківцях (тепер у складі 
Ч.) народився укр. актор і режи- 
сер І. О. Дутка. В Ч. вчилися: в 
реальній школі Ю. А. Федькович 
(до 1848), І. Я. Франко закінчив 
навчання в ун-ті (в 1891). У Ч. 
жила і працювала О. Ю. Кобилян- 
ська, працював композитор А. 
Гржімалі. З Ч. пов'язані життя і 
творчість укр. живописців М. Ї. 
Івасюка, І. М. Беклемішевої, Ю. Г. 
Пігуляка, укр. рад. композито- 
рів Б. В. Крижанівського та С.О. 
Сабадаша, диригента А. М. Куш- 
ніренка, співака Д, М. Гнатюка. 
Літ.: Чернівці. К., 1980. 

В.К. Євдокименко. 
ЧЕРНІГІВ -- місто, обласний і 
районний центр УРСР. Річковий 
порт на правому березі Десни. Ву- 
зол залізничних і автомоб. шляхів. 
Аеропорт. 270 тис. ж. (1984). По- 
діляється на 2 міські райони. 
Ч.-- давньослов'ян. місто. В 9ст. 
був центром сх.-слов'ян. племені 
сіверян. У кінці 9 ст. Ч. ввійшов 
до складу Київської Русі. Впер- 
ше згадується в літописі під 907. 
В 1024--36 і 1054--1239 -- екон. і 
політ. центр Чернігівського князів- 





ке виг нн 





























ства. В 1239 Ч. зруйнували орди 
Батия. В 2-й пол. 14ст. Ч. загар- 
бало Велике князівство Литовсь- 
ке. Внаслідок перемоги рос. військ 
у війні проти Литви Ч. разом з 
Чернігово-Сіверською землею 1503 
ввійшов до складу Рос. д-ви. За 
Деулінським перемир'ям 1615 Ч. 
захопила шляхет. Польща. З 1623 
Ч. дістав магдебурзьке право. З 
1635 -- гол. місто Чернігівського 
воєводства. Населення Ч. брало 
участь у визвольній війні укра- 
їнського народу 1648--54. У 1648 
Ч. став центром Чернігівського пол- 
ку. Внаслідок возз'єднання Украї- 
ни з Росією 1654 Ч.-- у складі 
Рос. д-ви. З 1679 в місті діяла 
Чернігівська друкарня. В 1700 
засновано Чернігівський колегіум. 
З 1782 Ч.-- центр Чернігівського 
намісництва, з 1797 -- Малоро- 
сійської губернії, з 1802 -- Чер- 
нігівської губернії. На  почат- 
ку 20) ст. виникли перші марк- 
систські гуртки, в роботі яких 
брав активну участь М. І. Под- 
войський |див. Чернігівська ор- 
ганізація РСДРП(б))|. Під час ре- 
волюції 1905--07 в Ч. відбувалися 
робітн. страйки, мітинги і демонст- 
рації. Після Лютн. революції 1917 
більшовики під керівництвом 
Ю. М. Коцюбинського, В. М. При- 
макова та ін. очолили боротьбу 
трудящих міста проти бурж. 
Тимчасового уряду і контрреволюц. 
Центральної ради. 19.І (1.П) 1918 
в Ч. встановлено Рад. владу. З 
1932 Ч.-- центр Черніг. обл. (див. 
Чернігівська обласна партійна ор- 
ганізація). У роки Великої Віт- 
чизн. війни в період нім.-фашист. 
окупації Ч. (9.ІХ 1941--21.ІХ 1943) 
в місті діяли підпільні орг-ції. Ч. 
визволений в результаті Чернігів- 
сько-Прип'ятської операції 1943. 
До Великої Жовтн. соціалістич. 
революції у Ч. було лише 20 дріб- 
них пром. підприємств (чавуно- 
ливарний, кгорілчаний,  пивовар- 
ний, свічкові з-ди, цегельні, лісо- 
пильні та ін.). Сучасне місто -- 











ЗІЕРНІГІВ 






285 


ЧЕРНІГІВ 


М 
41 
«А 


іа 


ЧА 


- 


М 
| 


ї 


- Фо, 
- як 


Чернігів. Готель «Гра- 
децький». Архітектори 
В. Г. Штолько та ін. 
1980. 


286 
ЧЕРНІГІВКА 





ОвІС2 Є! 
чих б); ОО 
БО ЗОТЕТИ: 


ДО Лог інків й воздалауль лм шкамчів, 


б 
збутом: адмін, я вт жо пенова 22 
3 гознийтій злості с 


є 
Не 
ік. Гроівю прово в бос | 
29 ге са СЕЛ КО 
п 
є Тупсоїіфін УТ 
ігибтосаой. Ту цюм й 5 51 
Рок фбобтай Ха, 0 С 
ок кА , пдв 


А Кпь. ма 2. 13) 
мя ЕР С це 
вного аб - Гдима Са У 54 
до ГАААТОЄСКОГОО, (КО 


С а 
як 
ЗЛАЖре ою А 
о . С 
"ЗОХФУРЕУ еротУФОЇ 


Титульна сторінка кни- 
ги І. Галятовського, ви: 
даної в Чернігівській 
друкарні. 1686. 





як 





Чернігів. Спаський 
собор. 11ст. 


Чернігів. Проспект. 
Жовтневої революції. 





значний пром. центр Полісся з 
розвинутою пром-стю, буд. інду- 
стрією, транспортом, енерг. г-вом. 
Провідні галузі пром-сті -- легка, 
хім. і харчова. Всього в місті пра- 
цюють 68 пром. підприємств (1984). 
Серед підприємств легкої пром-сті 
провідне місце займають: Черні- 
гівський камвольно-суконний ком- 
бінат імені 50-річчя Радянської 
України та ф-ка первинної оброб- 
ки вовни, працюють також вироб- 
ниче швейне об'єднання, взут., Га- 
лантерейна, гумо-технічних виробів, 
худож. виробів, валяльно-повстяна 
ф-ки. Хім. пром-сть представлена 
чернігівським виробничим об єд0- 
нанням «Хімволокно» імені 50- 
річчя Великої Жовтневої соціалі- 
стичної революції. Багатогалузе- 
вою є харч. пром-сть міста -,; Хлі0- 
ний, м'ясний та птахокомбінати, 
кондитерська і макаронна ф-ки, 
міськ. молочний, прод. товарів, 
овочесушильний, пивоварний з-ди, 
виробниче об'єднання спиртової 
пром-сті. Значного розвитку набу- 
ла маш.-буд. і металообр. пром-сть 
(з-ди: автомоб. запасних частин -- 
філіал виробничого 0 об'єднання 
«Горьковський автомобільний за- 
вод», 2 ремонтно-механічні, ІнСт- 
рументальний тощо). Розвиваєть- 
ся промисловість буд. матеріалів 
(зоди: 5 залізобетонних виробів 
і конструкцій, 2 асфальтобетонні, 
З цегельні, металоконструкцій та 
металооснастки, монтажно-заготі- 
вельний; домобуд. комбінат). Де- 
ревообр. і  целюлозно-паперова 
пром-сть -- виробниче об'єднання 
«Чернігівмеблі», картонажна ф-ка. 
Працюють Чернігівська фабрика 
музичних інструментів імені П.П. 
Постишева, з-д «Муздеталь», лозо- 
вих виробів та картонно-поліграф. 
ф-ки, ТЕЦ. 

-- важливий культур. центр. 
республіки. У 1983/84 навч. р. 
у місті налічувалося 32 загально- 
осв. школи (35,2 тис. учнів), З дит. 
муз. школи (понад 1 тис. учнів), 
1 художня школа, 8 серед. спец. 
навч. закладів (5,5 тис. учнів), 14 
профес.-тех. і тех. уч-щ (8,6 тис. 
учнів). У Чернігівському тедаго- 
гічному інституті імені Т. Г. 
Шевченка навчалося 3,7 тис. сту- 
дентів, у філіалі Київ. політех. 
ін-ту -- понад 2,7 тис. студен- 
тів. Працюють Всесоюзний н.-д. 
ін-т машин для виробництва синте- 
тичних волокон, Укр. н.-д. ін-т 
с.-г. мікробіології, Чернігівське 
відділення Укр. н.-д. геологороз- 
відувального ін-ту та їн. наук. 
установи і проектно-конструктор- 
ські орг-ції. У місті на кін. 1984 
налічувалося 138 6-к (фонд -- по- 
над 5 млн. одиниць зберігання), 
22 клубні заклади, 29 кіноуста- 
новок, ут. ч. 7 кінотеатрів, 2 держ. 
театри -- Чернігівський українсь- 


кий музично-драматичний театр 
імені Т. Г. Шевченка та Чернігівсь- 
кий театр ляльок, обл. філармо- 
нія, З держ. музеї -- Чернігівський 
історичний музей, Коцюбинського 
М. М. музей та художній; Чернігів- 
ський  архітектурно-історичний 
заповідник. Позашкільні заклади: 
Палац піонерів і школярів, 2 дитя- 
чо-юнацькі спорт. школи, станція 
юних туристів, станції юних тех- 
ніків і юних натуралістів. Працює 
обл. вид-во «Десна». Виходять 
дві обл. газети «Деснянська 
правда»та «Комсомольський гарт». 
Обл. комітет по телебаченню |і 
радіомовленню. 

З 1803--05 Ч. забудовували за ре- 
гулярним плануванням, яке збе- 
реглося до наших днів. Серед 
архіт. пам'яток, що входять до 
складу Чернігівського державного 
архітектурно-історичного заповід- 
ника, -- Спаський собор (11 ст.), 
Благовіщенська церква (1186), 
Троїцький Іллінський монастир 
(збереглися Іллінська церква, 12 
-- поч. 13 ст.), П'ятницька церк- 
ва, кін. 12-- поч. 13 ст., Борисо- 
глібський собор (12 ст.), у стилі 
укр. барокко -- будинок черні- 
гівського полковника Я. Лизогуба 
(90-і рр. 17 ст.), будинок коле- 
гіуму (кін.17 -- поч. 18 ст.), ан- 
самбль Єлецького Успенського мо- 
настиря (12 -- 19 ст.,; монастир 
засн. в 11 ст.), Катерининська 
церква (1715), Воскресенська церк- 
ва та дзвіниця (обидві -- 1772; 
можливо, архіт. І. | Григоро- 
вич-Барський); у стилі класициз- 
му -- архієрейський будинок 
(1780; тепер обл. архів), губерна- 
торський будинок (поч. 19 ст., 
арх. А. Захаров; тепер Істор. му- 
зей), Будинок мір і вагів (поч. 19 
ст., арх. А. Карташевський). За 
рад. часу споруджено багато житл. 
і громад. будинків. Серед них -- 
театр (1958, арх. С. Фрідлін, С. 
Тутученко та ін.), муз. школа 
(1963, арх. И. Каракіс, Є. Синь- 
кевич), Палац піонерів (1971, арх. 
О. Зоря), обком Компартії Украї- 
ни та Будинок політ. освіти (1974, 
арх. І. Ягодовський та ін.). Пам'ят- 
ники: Б. Хмельницькому (1954, 
скульптори І. Кавалерідзе та Г. 
Петрашевич), В. І. Леніну (1967, 
скульптори А. Білостоцький та 
О. Супрун), Невідомому солдату 
(1971, скульптори О. Меженний, 
А. Корнєєв, М. Трушков), М. М. 
Попудренку (1983, скульптор ЇЇ. 
Коломієць), надгробок М. М. Ко- 
цюбинського (1955, скульптори 
С. Андрейченко та Ф. Коцюбинсь- 
кий), меморіальний комплекс жерт- 
вам фашизму (1974, скульптор Г. 
Гутман), пам'ятники на Алеї Ге- 
роїв Ю. М. Коцюбинському 
(1970, скульптор Ф. Коцюбинсь- 
кий), В. М. Примакову (1971, 
скульптор  Ф. Коцюбинський), 
В. О. Антонову-Овсієнку (1973, 
скульптор О. Скобликов), М. І. 
Подвойському (1977, скульптор 
Г. Гутман), М. О. Щорсу (1977, 
скульптор О. Скобликов), М. Г. 
Кропив'янському (1978, скульп- 
тор М. Короткевич), М. П. Кирпо- 
носу (1982, скульптор О. СЄкобли- 
ков). У Ч. та поблизу міста -- 
старод. кургани: Чорна могила 
(10 ст.), Гульбище та Безіменний 
курган на Болдиній горі. 

В Ч. народилися український істо- 
рик-архівіст О. М. Андріяшев, 


рад. військ. і держ. діяч В. О. 
Антонов-Овсієнко, вітчизн. освіт- 
ній і громад. діяч бурж.-лібераль- 
ного напряму І. П. Білоконський, 
укр. поет і педагог М. А. Вербиць- 
кий, революц. народник В. К. 
Дебогорій-Мокрієвич, укр. лікар 
П. В. Малахов, учасниця грома- 
дян. війни на Україні Л. Г. Мо- 
кієвська, вітчизн. лікар Г. Ф. 
Мокренець, рад. історик О. Л. 
Нарочницький, рос. рад. скульп- 
тор Г. В. Нерода, рос. рад. пись- 
менник А. Н. Рибаков, укр. рад. 
лісознавець Д. І. Товстоліс, рос. 
театр. художник Ф. Ф. Федоров- 
ський, укр. зоотехнік М. П. Чир- 
винський. У кін. 18 ст. в Ч. жив 
історик та лікар О. Ф. Шафонсь- 
кий, у 19 -- на поч. 20 ст. жили й 
працювали історики М. А. Марке- 
вич, О. М. Лазаревський, В. Л. 
Модзалевський, етнографи і фоль- 
клористи О. В. Маркович, С. Д. 
Ніс, П. С. Єфименко, О. О. Ру- 
сов. З Ч. пов'язані життя і діяль- 
ність багатьох укр. письменників. 
У 1843, 1846, 1847 у місті бував 
Т. Г. Шевченко, 1851--53 жила 
Марко Вовчок. У 19 -- на поч. 
20 ст. у Ч. жили О. В. Щишаць- 
кий-Ілліч, Л. І. Глібов, Б. Д. Грін- 
ченко, М. М. Коцюбинський, В. І. 
Самійленко, П. С. Кузьменко, 
М. К. Вороний та ін. 

Тут починали свій творчий шлях 
укр. рад. письменники П. Г. Ти- 
чина, В. М. Блакитний (Еллан), 
В. Г. Чумак, І. А. Кочерга, Олек- 
са Десняк та ін.; навчалася рево- 
люц. діяч С. І. Соколовська; пра- 
цювали художники І. Г. Рашевсь- 
кий, М. Жук. Ч. відвідували 
рос. письменники О. С. Пушкін 
(1820, 1824), М. В. Гоголь (1829), 
О. М. Горький (1891), композитор 
М. Глинка. В Ч. пройшли дитячі 
і юнацькі роки Г. І. Успенського; 
у місті кілька років жив Дж. Кон- 
рад. В Ч.гастролювали театр. трупи 
за участю М. Л. Кропивницького, 
І. К. Карпенка-Карого, П. К. Сак- 
саганського. На поч. 20 ст. до Ч. 
приїжджав і брав участь у концер- 
тах М. В. Лисенко. В Ч. почина- 
ли творчий шлях М. К. Занько- 
вецька, Л. П. Ліницька, О. Г. Ки- 
сіль. У 80-х рр. 19 ст. створено 
«Чернігівське музично-драматичне 
товариство», яке влаштовувало 
аматорські концерти і виступи про- 
фес. музикантів. У серпні 1919 
тут виступав з концертами Л. Со- 
бінов. У муз. житті міста 20-х рр. 
брав участь піаніст Є. Богослов- 
ський, який організовував концер- 
ти і муз. вечори для трудящих. З 
Ч. пов'язані життя і творчість 
укр. композиторів М. Васильєва- 
Святошенка, Г. Давидовського. 
Літ.: Карнабіда А. А. Чернігів. К., 
1980; Логвин Г. Н. Чернигов. Новго- 
род-Северский. Глухов. Путивль. М., 
1980; Студьонова Л. В. |та ін.). Черні- 
гову -- 1075 років. Бібліографічний 


покажчик літератури. Чернігів, 
Федоренко. 


1982. - : 

ЧЕРНІГІВКА -- селище міського 
типу Запоріз. обл. УРСР, рай- 
центр. Розташована на р. Ток- 
маку, за 7 км від залізнич. ст. 
Верхній Токмак  Ї. 8,0 тис. ж. 
(1984). Ч. засн. 1783 державними 
селянами, переселенцями з Черні- 
гівщини (звідси і назва). Рад. вла- 
ду встановлено в січні 1918. З 
1957 Ч.-- саще міськ. типу. У Ч.-- 
прод. товарів та комбікормовий 
з-ди, цех  Молочанського мол. 


консервного - комбінату,  інкуба- 
торно-птахівницька станція, рай- 
сільгосптехніка, райсільгоспхімія, 
комбінат побутового обслуговуван- 
ня. 4 заг.-осв. та музична школи; 
лікарня, поліклініка; 4 будинки 
культури, 25 б-к, істор. музей. 
«ЧЕРНІГІВНАФТОГАЗь -- наф- 
тогазодобувне управління вироб- 
ничого об'єднання «Укрнафта». 
Розташоване в м. Прилуках Чер- 
ніг. обл. Розробляє нафтові та га- 
зові родовища в Чернігів., частко- 
во Сум. та Полтав. областях. Ви- 
добування нафти на Чернігівщині 
почато 1960 на базі Прилуцького 
та Гнідинцівського родовищ. 

Для цього було створено нафто- 
промисел, який 1965 перетворено 
на об'єднання «Чернігівнафтогаз», 
з 1970 реорганізоване в управлін- 
ня з тією ж назвою. До складу 
«Ч». входять цехи по видобуван- 
ню нафти і газу, база виробничого 
обслуговування, цех капітального 
і підземного ремонту свердловин 
та ін. підрозділи. М. Г. Рубаха. 
ЧЕРНІГІВСЬКА ГУБЕРНІЯ 
адм.тер. одиниця на Лівобереж- 
ній Україні в 19-- на поч. 20 ст. 
Утворена 1802 в зв'язку з лікві- 
дацією Малоросійської губернії, 
яку поділено на Ч.г.і Полтавську 
губернію. Адм. центром був Чер- 
нігів. Поділялася на 15 повітів. 
За переписом 1897, в Ч. г. було 
9780 населених пунктів, у т. ч. 
19 міст і 49 містечок. Ч. г. була 
відсталою агр. губернією. За да- 
ними 1905, поміщицьке землево- 
лодіння становило 1 825 624 дес. 
землі (41,7 90 зем. площі). Поряд 
з цим 367 365 сел. г-в, з яких 
99,3 20 були малоземельні й без- 
земельні, мали в користуванні 
2329209 дес. Пром-сть була сла- 
бо розвинута. В 1910 в Ч. г. діяло 
198 з-дів і ф-к, на яких працю- 
вало 24,1 тис. чол. Значним був 
прошарок ремісників, яких 1913 
налічувалося 79,7 тис. чол. Під час 
проведення селянської реформи 
1461 мали місце заворушення се- 
лян Ч. г. Численні робітн. страй- 
ки, політ. демонстрації, сел. ви- 
ступи відбувалися під час револю- 
ції 1905--07 (див., зокрема, Вих- 
востівська трагедія 1905). Все- 
нар. розмаху революц. боротьба 
трудящих набрала під керівницт- 
вом більшовицької партії в період 
Великої Жовтн. соціалістич. ре- 
волюції 1917 і громадян. війни 
1918--20 (див. Ніжинське збройне 
повстання 1918). Постановою 
ВУЦВК від 3.МІ 1925 Ч. г. було 
ліквідовано, на її території утво- 
рено Глухівський, Конотопський, 
Ніжинський, Чернігівський округи. 
Літ.: Русов А. А. Описание Чернигов- 


ской губерний, т. 1--2. Ч 
1898-99. аль 


ЧЕРНІГІВСЬКА ДРУКАРНЯ -- 
1) Приватна друкарня Кирила 
Ставровецького, перевезена 1626 
до черніг. Єлецького монастиря. 
В 1646 в ній було надруковано збір- 
ник його віршів і статей «Перло 
многоціьнное». Того ж року припи- 
нила своє існування. 2) Одна з 
найстаріших друкарень на Украї- 
ні, засн. бл. 1675 у Новгороді- 
Сіверському  Лазарем  Баранови- 
чем; переведена до Чернігова 1679. 
Крім богослужбових книг, Ч. д. 
видавала історичні, полемічно-пуб- 
ліциСстичні, повчальні твори укр. 
письменників, громадсько-тютт. і 


церковних діячів Іоаникія Галя- 
товського, Іоанна Максимовича, 
Димитрія Ростовського (див. Туп- 
тало Д. С.) та ін. укр. письмен- 
ників кінця 17 ст. Книги друку- 
валися укр., польс., лат. та цер- 
ковнослов'ян. мовами. Останнє ви- 
дання, що вийшло в Ч. д., відноси- 
ться до 1818. М. В. Геращенко. 
ЧЕРНІГІВСЬКА ЗЕМЛЯ -- тери- 
торія в Давній Русі по Десні, ЇЇ 
притоках та у верхів'ях Оки. Див. 
Чернігово-Сіверська земля. 
ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА ПАР- 
ТІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ -- одна 
з обласних орг-цій Комуністич- 
ної партії України, створена 1932. 
Перші марксист. гуртки і групи 
почали виникати на Чернігівщині 
на поч. 20 ст. В цей час с.-д. гру- 
пи діяли в Чернігові, Сосниці та 
ін. містах. У січні 1904 було ство- 
рено Поліський к-т РСДРП, який 
об'єднував  Новгород-Сіверську, 
Городнянську та ін. с.-д. орг-ції. 
Вони нелегально розповсюджува- 
ли серед населення брошури, ли- 
стівки, прокламації, газ. «Йскра», 
ін. революяй. л-ру, очолювали політ. 
страйки робітників, вели агітацію 
серед селян. Трудящі Чернігівщи- 
ни під керівництвом більшовиць- 
ких орг-цій брали активну участь 
у революції 1905--07. В губернії 
відбулися, зокрема, Вихвостівсь- 
ка трагедія 1905, Кропивненське 
заворушення селян 1906. В період 
реакції внаслідок масових ареш- 
тів більшовиків кількість орг-цій 
РСДРП в губернії зменшилася. 
В роки нового революц, піднесен- 
ня (1910--14) і 1-ї світової війни 
більшовики Чернігівщини активі- 
зували роботу серед трудящих, ке- 
рували їхніми революц. виступа- 
ми. Відразу після Лютн. бурж.-де- 
мократичної революції 1917 біль- 
шовики Чернігівщини вийшли з 
підпілля Гдив. Чернігівська орга- 
нізація РСДРІП(б)|. 

Під час австро-нім. окупації Ук- 
раїни 1918 на Чернігівщині під 
керівництвом підпільного губкому 
партії широкого розмаху набрав 
повстансько-партизан. рух (див., 
зокрема, Ніжинське збройне пов- 
стання 1918). 

Після закінчення громадян. війни 
Чернігівська парт. орг-ція провела 
велику роботу по відбудові нар. 
г-ва, його індустріалізації й колек- 
тивізації с. г. У 1923 відповідно 
до адм.-тер. реформи в УРСР на 
Чернігівщині замість 12 повіт. 
к-тів було створено 5 окружкомів 
(Конотопський, Ніжинський, Нов- 
город-Сіверський, Сновський, Чер- 
нігівський), замість волосних к-тів 
створено райкоми партії. В 1930 з 
ліквідацією округів районні парт. 
орг-ції підпорядковано безпосеред- 
ньо ЦК КП(б)У. В жовтні 1932 
було утворено Чернігів. область, 
оформилась обл. парт. орг-ція. 
У вересні 1941 нім.-фашист. війсь- 
ка окупували територію області. 
Під час тимчас. нім.-фашист. оку- 
пації під керівництвом підпільно- 
го обкому КП(6)У (секретарі О. Ф. 
Федоров, М. М. Попудренко) дія- 
ли 18 підпільних райкомів партії, 
65 підпільних парт. і 55 комсо- 
мольських орг-цій (див., зокрема, 
Ніжинська підпільна комсомольсь- 
сько-молодіжна організація, а та- 
кож 5 партизан. з'єднань і 21 пар- 
тизан. загін. Після визволення 
тер. області Ч. о. п. о. очолила 


боротьбу трудящих за відбудову 
1 розвиток нар. г-ва. На березень 
1948 у Ч. о. п. о. налічувався 
22 981 комуніст. В роки післявоєн- 
них п'ятирічок Чернігівщина пе- 
ретворилася на край нафтовидо- 
бутку і хім. промисловості, висо- 
ких урожаїв і розвинутого тварин- 
ництва. Здійснюючи рішення ХХУЇ 
З ізду партії, наступних пленумів 
ЦК КПРС, ХХУЇ з'їзду Компар- 
тії України, Ч. о. п. о. спрямовує 
зусилля трудящих на розв'язан- 
ня завдань комуністичного  бу- 
дівництва. Успішному виконанню 
нар.-госп. планів активно сприяє 
традиційне соцзмагання трудящих 
Чернігівщини з трудівниками Сум- 
ської обл., Брянської -- РРФСР 
та Гомельської -- БРСР, Східно- 
Чес. обл. -- ЧССР. 

Ч. о. п. о. виховала багатьох пере- 
довиків і новаторів виробництва. 
105 чол. удостоєно звання Героя 
Соціалістичної Праці. В різний 
час обласну парт. орг-цію очолюва- 
ли М. Г. Кузнецов, М. Г. Роги- 
нець, В. С. Марков, П. Х. Кума- 
ньок, П. О. Дорошенко, М. М. 
Борисенко, М. В. Уманець. На 
1984 в Ч. о. п. о. відбулося 24 обл. 
парт. конференції. На 1.1 1984 у 
З міських та 22 районних парт. 
орг-ціях налічувалося 91 395 ко- 
муністів. Бойовим помічником і 
резервом Ч. о. п.о. є комсомольсь- 
ка орг-ція області, в рядах якої 
понад 171 тис. комсомольців (на 
1.1 1984). Друкованим органом 
Ч. о. п. о. єгаз. «Деснянська прав- 
да». Про розвиток економіки й 
культури області див. також Чер- 
нігівська область. 

Літ.: Нариси історії Чернігівської 
обласної партійної організації. К., 
1980; История городов и сел Украийнс- 
кой ССР. Черниговская область. К., 
1983. Л. І. Палажченко. 
ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ -- у 
складі Української РСР. Утворе- 
на 15.Х 1932. Розташована на Пн. 
республіки, на  лівобережжі се- 
ред. течії Дніпра, в бас. Десни. В 
області -- 22 райони, 460 сільрад, 
15 міст, 31 с-Ще міськ. типу. Ч. о. 
нагороджено орденом Леніна 
(1967). Карти див. на окремому 
аркуші, с. 288-- 289. 

Природа. Більша частина тери- 
торії області лежить у межах По- 
ліської низовини. Поверхня -- хви- 
ляста, місцями заболочена рівни- 
на, що має загальний нахил з Пн. 
Сх. на Пд. Зх. у бік Дніпра. 
Пересічна вис. 120 м, максималь- 
на-- 229 м (на Пн. Сх.). Пд. части- 
на області характеризується знач- 
ним розвитком яружної сітки. Се- 
ред корисних копалин найбільше 
значення мають нафта, природ- 
ний газ  (Дніпровсько-Донецька 
нафтогазоносна область -- При- 
луцьке родовище нафти, Гнідин- 
цівське  нафтогазове родовище, 
Леляківське родовище нафти та 
ін.) і торф (Замглайське, Снов- 





287 


ЧЕРНІГІВСЬКА 
ОБЛАСТЬ 


ЧЕРНІГІВСЬКА 
ОБЛАСТЬ 
Площа - 

31,9 тис. км? 


Населення -- 
1447,5 тис. чол. 
(на 1.1 1984) 


Центр -- 
м. Чернігів 


ЗАТ ХАН 
4 У зонами 





Чернігівська область. 


Пам'ятник 


Ко- 


цюбинському в Черніго- 


ві. Скульптор - 
Коцюбинський. 1970. 
Чернігів. Площа 


В. В. Куйбишева. 


288 


ЧЕРНІГІВСЬКА 
ОБЛАСТЬ 








Бурова вишка У Вар- 
винському районі. 





На Чернігівській фаб- 
риці музичних інстру- 
ментів імені П. П. По- 
стишева. 


В одному з цехів чер- 
нігівського виробничого 
об'єднання «Хімволок- 
но». 


ське, Убідське, Остерське та ін. 
родовища). Значні поклади міне- 
ральних буд. матеріалів - - глин, 
пісків, пісковиків, крейди. Є та- 
кож залізні болотні руди, фосфо- 
рити, мергелі, кам. сіль, а також 
джерела мінеральних вод. Клімат 
помірно континентальний. Пере- 
січна т-ра січня від --6 до --8,, 
липня від 4-13 до --20". Вегета- 
ційний період  189--199 днів. 
Річна кількість опадів 500--580 
мм. Серед несприятливих для с. г. 
метеорологічних явищ -- весняні 
та осінні заморозки, літні зливи 
з грозами і градом. Взимку часті 
заметілі, відлиги, льодова кірка. 
Річки Ч. о. належать до бас. Дніп- 
ра, який тече на зх. межі області. 
Гол. річка -- Десна (ліва прит. 
Дніпра) та її притоки Убідь, Ме- 
на, Снов, Білоус (праві), Сейм, 
Доч, Остер (ліві). На Пн. Зх. те- 
че Сож (ліва прит. Дніпра), на 
Пд.-- Удай (права прит. Сули). 
В області значна кількість озер 
(566), ставків і водосховищ (заг. 
площа 10 тис. га). Річки і водой- 
мища використовуються для суд- 
ноплавства (Дніпро, Десна, нижні 
течіі Сожу і Сейму), рибальства, 
розведення водоплавної птиці, во- 
допостачання. Пн. (більша) час- 
тина області лежить у межах зо- 
ни мішаних лісів (Полісся Україн- 
ське), південна -- у лісостепо- 
вій. На Поліссі переважають дер- 
ново-підзолисті грунти, на Пд. 
(у лісостепу) -- вилуговані Опід- 
золені й лучні чорноземи. Пошире- 
ні також сірі, світло-сірі опідзоле- 
ні, торфово-болотні грунти. 653,4 
тис. га (20,5 96 тер. області) зай- 
мають ліси; на Пн.-- переважно 
хвойні (сосна) й мішані, на Пд.-- 
листяні (дуб, береза, осика, віль- 
ха, тополя, граб). Проводяться 
значні лісовідновлювальні роботи. 
З ссавців на тер. області трапля- 
ються лось, олень звичайний, дика 
свиня, лисиця, заєць сірий, козу- 
ля, вовк, білка, куниця, Єнот, 
борсук, по берегах річок -- боб- 
ри й видри. З птахів поширені 
тетереви, качки, куріпки, кулики. 


У водоймах -- щука, сом, окунь, 
судак, короп, лящ, лин, карась та 
ін. В області -- 523 природно-за- 


повідних об'єктів, у т. ч. 4 держ. 


заказники (Каморетський, Доро- 
гинський,  Сосинський, Болото 
Мох), З пам'ятки природи респ. 


значення, пам'ятки садово-парко- 
вого мистецтва республіканського 
значення (Качанівський, Сокирин- 


ський парки), Тростянецький 
дендропарк. , 
Населення. 92,6 22 нас.-- україн- 


ці. Живуть також росіяни, білору- 
си, євреї та ін. Пересічна густота 
нас.-- 45.4 чол. на 1 км? (1984). 








Міське населення -- 49 95 (1984). 
Найбільші міста: Чернігів, Ніжин, 
Прилуки, Бахмач. 

Народне господагсгво. До Великої 
Жовтн.  соціалістич. революції 
Чернігівська губ. в екон. відношен- 
ні була однією з найвідсталіших 
на Україні. ШПереважало с. г. 
Пром-сть була представлена ре- 
місничими майстернями, кустар- 
ними промислами, невеликими під- 
приємствами по переробці с.-г. 
сировини (цукроварнями, гураль- 


Ріка Десна. 


нями, млинами, олійницями). За 
роки Рад. влади Чернігівщина 
перетворилася на індустр.-агр. об- 
ласть. На новій технологічній ос- 
нові реконструйовано старі під- 
приємства, створено нові галузі 
пром-сті -- маш.-буд. і металообр., 
нафтову, газову, хім., легку. Вна- 
слідок меліорації та введення но- 
вих культур вдосконалено галузе- 
ву структуру с. г. 
Промисловість. Провід- 
не значення мають легка (38,8 90 
товарної продукції промислово- 
сті, 1983), харч. (21,9 94), маш.- 
буд. і металообр. (19,0 92), хім. 
(6,5 90), лісова, деревообр. і це- 
люлозно-паперова (3,7 90) галузі. 
Енерг. г-во області базується на 
використанні донец. вугілля, місц. 
природного газу і нафти, торфу, 
електроенергії Чернігівської ТЕЦ 
(яка входить до системи «Київ- 
енерго»). 

З галузей легкої пром-сті особ- 
ливого розвитку набула текстиль- 
на (Чернігівський камвольно-су- 
конний комбінат імені 50-річчя 
Радянської України, ф-ка первин- 
ної обробки вовни в Чернігові, 
ткацькі ф-ки в Новгороді-Сівер- 
ському, Острі), швейна (Чернігів- 
ське виробниче швейне об'єднання, 
що включає фабрику в Ніжині), 
взуттєва (Чернігів, Прилуки, Се- 
менівка), шкіряно-галантерейна 
(Прилуки). ШПрацюють  Чернігів- 
ська фабрика музичних інстру- 
ментів імені П. П. Постишева, 
фабрика головних уборів у Прилу- 
ках та валяльно-повстяна в Чер- 
нігові, 10  льонозаводів  (Козе- 
лець, Киселівка, Куликівка, Ріп- 
ки, Городня, Короп, Новгород- 
Сіверський та ін.). Чернігівщи- 
на відома худож. виробами (ху- 
дожнє вишивання в Чернігові, Ні- 
жині, Прилуках, килимарство у 
смг Дігтярях). 

Спеціалізацію області у нар.-госп. 
комплексі республіки значною 
мірою визначає харч. пром-сть. 
Вона представлена цукровою (Боб- 
ровиця, Новий Биків, Носівка, 
Парафіївка, Линовиця), хлібопе- 
карською (Чернігів, Ніжин, При- 


олійно-жировою (Ніжин), 
(Ічня,  Криски, Не- 
ві Боровичі, ЖХолми, Чемер та 
ін.),  виноробною,  пивоварною, 
плодоовочеконсервною (Ніжин), 
м'ясною (м'ясокомбінати у Чер- 
нігові, Ніжині, Прилуках, птахо- 
комбінати у Прилуках, Бахмачі, 
Чернігові і Новгороді-Сіверсько- 
му, 3-д «Білкозин» у Прилуках), 
молочною і маслосироробною (Бах- 
мацький молочно-консервний ком- 
бінат, Чернігівський та Ніжинсь- 
кий міські молочні, Бобровицький 
та Ічнянський сухого молока, Нов- 
город-Сіверський та Прилуцький 
сироробні з-ди) галузями. Працю- 
ють також кондитерська ф-ка в 
Чернігові, тютюнова фабрика у 
Прилуках, крохмальні з-ди в Се- 
менівці, Пелюхівці, Нехаївці, Пет- 
рівці. 

Підприємства машинобудівної і 
металообробної промисловссті ви- 
робляють машини для  тварин- 
ництва і комунального господар- 
ства, будівельні машини, техно- 
логічне устаткування для виробн. 
хім. волокон, харч. пром-сті тощо 
Гприлуцькі виробниче об'єднання 
«Протипожежне обладнання» (смт 
Ладан), заводи  «Будмаш» та 
«Прилуктваринмаш»; Ніжинський 
механічний,  бахмацький  «Хім- 
маш», чернігівські автомобільних 
запасних частин (філіал виробни- 
чого об'єднання «Горьковський ав- 
томобільний завод»),  рем.-мех. 
«Жовтневий молот», «Ніжинсіль- 
мащ»). Кордну тканину, хім. волок- 
но й нитки, фарби, поліетиленову 
плівку, вироби з пластмас виго- 
товляють чернігівське виробниче 
об'єднання «Хімволокно» імені 
90-річчя Великої Жовтневої соціа- 
лістичної революції, прилуцький 
з-д пластмас, Ніжинський  ла- 
кофарбовий з-д та ін. підприємст- 
ва хім. промисловості. 

Традиційна галузь пром. виробниц- 
тва Чернігівщини -- лісова, дерево- 
обр. і целюлозно-паперова -- пред- 
ставлена виробничим об'єднанням 
«Чернігівмеблі» (Чернігів, Прилу- 
ки, Добрянка, Корюківка, Ніжин, 
Щорс),  картонажними  ф-ками 
(Чернігів, Корюківка), ф-кою тех. 
паперу (Корюківка), 11 лісгосп- 
загами (Холминський, Ніжинсь- 
кий, Прилуцький, Добрянський, 
Семенівський та ін., які, крім ді- 
лової деревини і пиломатеріалів, 
виробляють щитовий паркет, де- 
ревностружкові плити, товари 
культурно-побутового і госп. при- 
значення). Первинну обробку наф- 
ти здійснює Гнідинцівський 3-д по 
стабілізації нафти і виробництв 
зріджених газів; тут також вироб- 
ляють стабільний бензин і газ з 
попутного нафт. газу. 

В області діють 5 торфопідпри- 
ємств (Вольницьке, Городнянське, 
Киселівське, Мньовське, Головне) 
і 2 торфобрикетні з-ди (Замглай- 
ський та Грванцівський). Зростає 
пром-сть буд. матеріалів, яка ви- 
робляє збірні залізобетонні конст- 
рукції, теплоізоляційні матеріали, 
цеглу, вапно, крейду, керамічну 
плитку фасадну, полівінілхло- 
ридні дренажні труби, плінтуси 
тощо (чернігівські виробниче об'єд- 
нання буд. матеріалів, з-ди залізо- 
бетонних конструкцій, комбінат 
«Чернігів-промбуд» та ін.). 
Сільське  господарст- 
во Ч. о. спеціалізується на ви- 


луки), 
спиртовою 


ЧЕРНІВЕЦЬКА ОБЛАСТЬ 









З на стю юдіютючь 


ЧКаЗЧРУ хом 


о Зарічанказ х 
че | У -. 

ть Ж 

8 чаю ЛАТ уків 


- 
У 







- 


ять ч 


енк ці Бузови я 


ли 





МАСШТАБ 1! 250 0 
-Ю 0 125 25 им 
ЗЕРНО ЧОН ОН ОН 







ШКАЛА ВИСИТ У МЕТРАХ 


Р о ли КИЙ 


нич | М жо зо З Ли  диеоо ди 


ЕКОНОМІЧНА КАРТА 


ЗСЛАТКОВІ УМОВНІ 
ПОЗНАЧЕННЯ 


пРОмИСЛОО Те 


е П чщосаг че юнвстутно 


"Паєрнемттвя вомбінюуємтяюе: 
о п 
с» | Ауванену премекоюе 
Венебиєя нея 


чук 
СУ пеєр МАФО ЧЕТ 


Фі боже нерейнятих 
СіПіСьКЕ ГОСИОФАРСТ ЄЮ 


3 З | Меоомеібнть є смтея|ютює Ге юренІЄСТ М вероніка!" "| (б ччноерс!юе 


поган юб М'єіоменнчат бакужоютьє 4 Свиюаютею 4 Уууввінти «ж. жрноке посла" 
о . б - Ч " зтунаяютуї вем о" сядірча щує м 
Ми о-мовечии» сестерстяж то сяніаю Тео тіеве? ОСБаротюю А 
рик кат го, 


МАСШТАБ І 1500 000 


15 0 15 30 км 


ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ 


329 насюдевдіюмача 3 339 


вчР, | ЕКОНОМІЧНА КАРТА 
УРНИ ДИ М, Ж 
5 


4 Й 
Погаді?. Каса МАСШТАБ | 2000000 


о с 
. Стародуб 


Кк З » 


1128 
П. й 
рерос ців 
Хоробичі и. 


о - з. 
ль ЛПрибинь - « 


ї 3 4 | Р - 1 - чи 

х Р Ч і р Мк Ь -'ч о 
о и ! з | і б 
) ж Пізнопали здій У (о, 1 ичи ог о Отрамієвиці 

Л М! ЖУК пу рожа "ЗИ і 

Грабі б цій ' . "о 
О Радуль | 9 Й ін ле Дю яса ДМ 
Ї ) -- "9 77 
2 ан - Пк и о 
долинкі  ооврік 
д з о 


ГО Ра" 
У Смолигівкі 


Ядут и 
бпепенйвко 


Червоні Парт. 


ДОДАТКОВІ УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ 


е Потуровочекіис ервна о Видобування єку Худажні пчремиє"и 


рремилтнеєть скляне" 


СИЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО 
МАСШТАБ І 1750000 


0 75 : «Чи. регла» М, М як о-можічне скбліоство те 7винаге тв», пьонірство зернове постуодаєство кар'ючтчяротв 


ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ жа К теннеь | ЛУБНИ | | М'яєр-модючне скотарство та свинарство буряк вництве зереове гоєтідаретв 


нняча | М 50 | 200 84 вище за Раяєни Поширення махтрки 





робн. яловичини і свинини та ви- 
рощуванні зернових культур, кар- 
топлі, льону і цукр. буряків. Пито- 
ма вага рослинництва у заг. обся- 
зі залово с.-г. продукції становить 
92,9 90. С. г. добре забезпечене 
с.-г. технікою (табл.). 

На кін. 1933 в Ч. о. було 463 кол- 
госпи, 52 радгоспів, 38 районних 
об'єднань сільгосптехніки ла їхніх 
виробничих відділень, 22 районних 
об'єднання сільгоспхімії. В області 
2629 тис. га земель перебувають 
у користуванні с.-г. підприємств 
іг-в, ут.ч.2162тис. га с.-г. угідь, 
з них 1566 тис. га орних земель, 
968 тис. га сіножатей і пасовищ. 
На Чернігівщині проводяться знач- 
ні роботи по осушенню заболоче- 
них і перезволожених земель. Осу- 
шено 242,1 тис. га (1983). Осу- 
шувальні системи:  Остерська, 
Смолянська, Доч-Гали, Трубізька, 
Убідська, Краснянська та ін. Зро- 
шується 16,0 тис.га. Осн. культу- 
ри: серед зернових -- озима пше- 
ниця, кукурудза, гречка, ячмінь, 
жито; технічних -- льон-довгунець, 
цукрові буряки, тютюн, м'ята; 
овочевих огірки, помідори, 
морква, капуста; кормових -- ку- 
курудза на силос і зелений корм, 
багаторічні і однорічні трави (зла- 
кові, конюшина). Садівництво, 
ягідництво. Площа плодово-ягід- 
них насаджень 1983 становила 
40,8 тис. га, у т. ч. 32,1 тис. га у 
плодоносному віці. У тваринницт- 
ві переважає скотарство  м'ясо- 
мол. напряму. Розвинуті також 
свинарство, птахівництво.  Допо- 
міжне значення мають вівчарство, 
бджільництво, рибальство. Кор- 
мова база тваринництва:  польо- 
ве кормовиробництво, продукція 
комбікормової пром-сті (10 з-дів, 


1983), відходи харч. пром-сті 
(цукрових, спиртових, консервних 
3дів), природні кормові угіддя 


(заплавні сіножаті, пасовища, лу- 
ки). Осн. породи: великої рогатої 
худоби -- симентальська, свиней -- 
велика біла, овець -- прекос. В 
області діють 13 тваринницьких 
комплексів, у т. ч. З по відгодівлі 
великої рогатої худоби, 5 - - по від- 
годівлі свиней, 5 -- по виробн. 
молока. 

Транспорт. Експлуатаційна 
довж. 3-ць заг. користування 1983 
становила 892 км. Територією 
області проходять з-ці Москва -- 
Київ, Ленінград -- Київ, Прилуки 
-- Гребінка, Гомель -- Ромни та 
ін. Залізничні вузли: Ніжин, Бах- 
мач, Чернігів, Прилуки. Довж. 
автошляхів -- 7,2 тис. км, у т.ч 
з твердим покриттям -- 5,2 тис. 
км. Осн. автомагістралі: Одеса -- 
Київ -- Ленінград, Київ -- Моск- 
ва. Судноплавство по Дніпру, Дес- 
ні, Сожу. Гол. пристані: Любеч, 
Радуль (на | Дніпрі), Чернігів, 
Остер (на Десні). Аеропорт у Чер- 
нігові. Територією області прохо- 
дить траса газопроводу Дашава -- 
Київ -- Брянськ -- Москва. 
Будівниптво. Капітальні 
вкладення в нар. г-во області 1976 
--83 становили (у порівнянних ці- 
нах) 3477 млн. крб., у т. ч. 1983 -- 
478 млн. крб. Діють 7/ держ. і кооп. 
та 43 міжгосп. лервинні підрядні 
буд. і монтажні орг-ції. За 1976 
-- 83 збудовано 3293 тис.м? житл. 
площі, в т. ч. 1983 -- 409 тис. м2. 
Тор тівля й побутове 
обслуговування. У 1983 


19 УРЕ, т. 12 


в Ч. о. було 6,3 тис. підприємств 
роздрібної торгівлі і громад. хар- 
чування. Заг. обсяг роздрібного 
товарообороту держ. і кооп. тор- 
гівлі, включаючи громад. харчу- 
вання, 1983 зріс проти 1975 в 1,3 
раза. На кін. 1983 в області діяло 
2185 підприємств побутового об- 
слуговування, в т.ч. 1011 -- всільс. 
місцевості. Обсяг побутових пос- 
луг 1983 зріс проти 1975 в 1,б раза. 
Охорона здоров'я. В 1983 в облас- 
ті було 19,0 тис. лікарняних ліжок 
(131,8 ліжка на 10 тис. ж.); мед. 
допомогу подавали 4,4 тис. лікарів 
(30,1 лікаря на 10 тис. ж.). У Ч.о. 
175 жіночих консультацій, дит. 
поліклінік та амбулаторій. На 
тер. Сосницького р-ну та в містах 
Новгороді-Сіверському,  Черніго- 
ві є будинки відпочинку, саналорії 
і пансіонати з лікуванням. 
Культура. В 1983/84 навч. р. в 
області було 9 загальноосв. 
шкіл (198 тис. учнів), 19 серед. 
спец. навч. закладів (16 тис. уч- 
нів), 22 профес.-тех. уч-ща (11,4 
тис. учнів), 2 вузи: Чернігівський 
педагогічний інститут імені Т.Г. 
Шевченка та Ніжинський педаго- 
гічний інститут імені М. В. Го- 
голя (8,6 тис. студентів), а також 
Чернігівський філіал Київ. полі- 
тех. інституту. Працюють Всесоюз- 
ний н.-д. ін-т машин для вироб- 
ня синтетичних волокон, Укр. 
н.-д. ін-т с.-г. мікробіології (обид- 
ва -- в Чернігові), Чернігівська 
обл. с.-г. дослідна станція, Черні- 
гівська дослідна станція по кар- 
топлі, Чернігівська дослідна стан- 
ція наук.- виробничого об'єднання 
«Ефіролія» та ін. наук. установи 
і, проектно-конструкторські  орг- 
ції. Діють обл. орг-ції творчих 
спілок журналістів (з 1957), пись- 
менників (з 1976), архітекторів 
(з 1977), З держ. театри -- Черні- 
гівський український музично-дра- 
матичний театр імені Т. Г. Шев- 
ченка, Чернігівський театр ля- 
льок та Ніжинський український 
драматичний театр імені М. 
Коцюбинського, обл. філармонія. 
На кінець 1983 в області функціо- 
нувало 1088 масових бібліотек 
(13,3 млн. одиниць зберігання), 
1172 клубні заклади, 1241 кіно- 
установка, 10 держ. музеїв: 
Чернігівський історичний музей, 
Коцюбинського М. М. музей, ху- 
дожній музей в Чернігові, Ме- 
моріальний музей М. О. Щорса 
в м. Щорс, краєзнавчі музеї в 
Ніжині, Острі, Прилуках, Сосни- 
ці га ін.; Чернігівський архітек- 
турно-історичний заповідник, 


314 музеїв та музейних кімнат, 
що працюють на громад. засадах, 
зокрема Музей О. Кошового в м. 
Прилуках та картинна галерея з 
колекцією картин нар. художника 
СРСР С. Ф. Шишка при Ніжин. 
пед. ін-ті. При культурно-освітніх 






закладах -- 8,74 тис. колективів 
худож. самодіяльності, в яких бе- 
ругь участь 112 тис. аматорів; 64 
колективам присвоєно звання на- 


родних, серед них -- заслужений 
нар. хор УРСР «Десна» чернігів- 
ського виробничого об'єднання 


«Хімволокно», нар. хор Чернігів- 
ського камвольно-суконного ком- 
бінату, нар. чоловіча хорова ка- 
пела Чернігівської фабрики муз. 
інструментів, нар. хорові капели 
вчителів Ніжина, Прилук:та ін. 
Чернігівщина 0 здавна славиться 
нар. умільцями, які присвятили 
свій талант різним жанрам обра- 


зотворчого й  декор.-ужиткового 
мистецтва -- худож. ткацтву, жи- 
вопису, скульптурі, вишиванню, 


кераміці. Серед позашкільних зак- 
ладів -- 32 палаци і будинки піоне- 
рів і школярів, 26 дитячо-юнаць- 
ких спорт. шкіл, станції юних 
туристів, юних техніків і юних 
натуралістів. Працює обл. вид-во 
«Десна». Виходять 2 обл. газети -- 
«Деснянська правда» та «Комсо- 
мольський гарт», 22 міськрайонні 
та районні газети. Обл. комітет по 
телебаченню і радіомовленню. Тру- 
дящі Ч. о. підтримують друж- 
ні зв'язки з трудящими Східно- 
Чеської області ЧССР. 

Тер. області багата на істор., архе- 
ол., етногр. і архітектурні пам'ят- 
ки. 3223 пам'ятки історії і куль- 
тури взято д-вою під охорону. На 
Чернігівщині чимало пам'ятних 
місць, пов'язаних з життям і діяль- 
ністю революц., держ. і парт. дія- 
чів, відомих представників віт- 
чизн. науки й культури (див. кар- 
ту Основні пам'ятники і пам'ят- 
ні місця Чернігівської області, 
окремі статті про райони, райцент- 
ри та ін. населені пункти області). 


Літ.; История городов и сел Украйн- 
ской ССР. Черниговская область. К. 
1983; Маринич О. М. Українське 
Полісся. К., 1962; Чернігівська об! 
ласть (Економіко- географічна харак- 
теристика). К., 1975; Чернігівщина в 
біографії і творчості Т. Г. Шевченка. 
Чернігів, 1961; Народне господарство 
Української РСР у 1983 році. Стати- 
стичний щорічник. К., 1984. 

Л. ЇЇ. Палажченко. 


ЧЕРНІГІВСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ 
РСДРП(Іб). Перші с.-д. гуртки 
виникли в Чернігові на поч. 20 ст. 
Чернігівська група РСДРІП актив- 
но діяла в роки 1-ї рос. революції, 
1905 вона надрукувала 12 листівок. 
У посиленні впливу на трудящих 
певну роль відіграв створений 
1913 більшовиками міста «Клуб 
трудящих». Орг-ція підтримува- 
ла зв'язок з ЦК РСДРП. В роки 
1-ї світової війни більшовики вели 
активну антивоєнну пропаганду. 
Деякий час у Чернігові діяла ство- 
рена більшовиками «Південна вій- 
ськова організація», яка вела агіт. 
роботу серед солдатів. Після Лютн. 
бурж.-демократичної революції 


кі « 


вет 


зітанетвум нн - 





"в п а 
і нонаю "и ЦИ. ; Ме 1 - 
- афи 





щи те орав МЕ 
зреновеаї 
Х ачвящо щурі пе 
жан Ре 


о 


289 





ЧЕРНІГІВСЬКА 
ОРГАНІЗАЦІЯ 
РСДРП(б) 


ПОСІВНІ ПЛОЩІ 
ОСНОВНИХ СІЛЬСЬКО- 


ГОСПОДАРСЬНИХ 
НУЛЬТУР 


(983,7) 





ХА Озима пшениця 
ІНН: ННито 


: Технічні 





Картопля 


// Багаторічні трави 
раса Інни культури 





Парк основних сіль- 
ськогосполарських 
машин У колгоспах 

і радгоспах (тис. шт.) 





1983 
Трактори (фіз. 
одиниць) 18,2 
Зернозбираль- 
ні комбайни 4,8 


Чернігівська область. 
Збирання картоплі у 
Менському районі. 


Загальний вигляд Борз: 
нянської птахофабрики. 









290 





ЧЕРНІГІВСЬКА 
ФАБРИКА 
МУЗИЧНИХ 
ІНСТРУМЕНТІВ 





Чернігівська область. 
Юр'єва (Михайлівська) 
божвниця в місті Острі. 
1098. 


Чернігівська область. 
Церква Миколи в міс- 
ті Новгороді-Сіверсько- 
му. 60. 





Чернігівська область. 
Пам'ятник М. В. Го- 
голю в Ніжині. Скуль- 
птор П. П. Забіла. 1881. 





чернігівські більшовики, яких то- 
ді налічувалося 50--60 чол., вийш- 
ли з підпілля. Спочатку вони 
входили до об'єднаної орг-ції 
РСДРП., але вже в травні 1917 
відокремилися і встановили зв'я- 
зок з ЦК РСДРІП(б). В липні Ч.о. 
РСДРП(6б) увійшла склад 

обласної організації "РСДРП(О 
Південно-Західного краю. В серп- 
ні 1917 відбулася 1-а губ. конфе- 
ренція  РСДРІП(6). Більшовики 
очолили боротьбу трудящих Чер- 
нігівщини проти Центральної ра- 
ди, за встановлення Рад. влади. 
Чисельність їх досягла в грудні 
300 чол. У зміцненні орг- ції на різ- 
них етапах активну роль відіграли 


До карти ОСНОВНІ ПАМ'ЯТНИКИ 


1. Місце народження героя грома- 
дянської війни Т. В. Черняка. Мо- 
гила Т. В. Черняка. Пам'ятник 
Т. В. Чернякові. 
Пушкарівські стоянки. 

ісце народження двічі Героя 
Рад. Союзу льотчика В. В. Сень- 
ка. Погруддя В. В. Сенька. 
. Місце народження рад. військо- 
вого діяча Примакова. 
й Краєзнавчий музей. 
Пам'ятник юному партизанові Ва- 
сі Коробку. 
. Пам'ятник М. І. Кибальчичу. 
. Пам'ятник К. Д. Ушинському. 
Пам'ятки архітектури: ансамбль 
Спасо-Преображенського мона- 
стиря 11-19 ст. Успенська церк- 
ва (кін. 17 -- поч. 18 ст., дзвіниця 
1820), дерев'яна церква Миколи 
1760, Тріумфальна арка 1786. 
торговельні ряди поч. 19 ст. 
. Історико-краєзнавчий музей. 
. Городище юхнівської культури, 
городище і поселення періоду 
Київської Русі. 
. Обеліск Слави на місці форсу- 
вання Дніпра рад. військами в 
жовтні 1943. 
. Пам' ятний знак на честь 1100- 
річчя Любеча. 


Пам'ятки архітектури: кам'яни- 


ця 18 ст., Воскресенська церква 
поч. 19 ст. 
. Археологічна пам'ятка -- давньо- 


руське місто Любеч. 
. Монумент Дружби трьох братніх 


республік  - РРФСР, УРСР. 
БРСР 

17. Пам'ятник на честь збройного 
повстання проти нім. окупантів 
1918. 

18. Гармати, подаровані місту Пет: 


ром Ї за заслуги в боротьбі зі 
швед. військами 1709. 
Братська могила жертв Вихво- 


стівської трагедії 1905. 


19. 


20. Пам'ятник М. Коцюбинсько- 
му. 
21. Музей і обеліск ШПартизанської 
Слави. Тут в єлінських лісах У 


роки Великої Вітчизн. війни ба; 
зувалися і вели бої партизанські 
з'єднання двічі Героя Рад. Союзу 
О. Ф. Федорова і Героя Рад. 
Союзу М. М. Пипудренка. 
Місце нарада ер героя грома- 
дянської війни -2С); пови Ме- 
моріальний хе М.О. Щорса. 
Погруддя героя. 

Музей Комсомольської Слави. 
Меморіал на честь героїчного опо- 
ру населення Корюківки нім. - 


22. 


23. 
24. 


фашист. загарбникам у період 
Великої Вітчизн. війни. 

25. Могила учасника боротьби за 
владу Рад на Україні О. М. Гар- 
нієра. 

26. Пам'ятник комсомольцям-підпіль- 
никам, які загинули в березні 
1942. 

27. Мізинська стоянка пізнього па- 
леоліту. 

28. Археологічний зей. 

29. Пам'ятник на братській могилі 
червоногвардійців, які загинули 


1919 в боротьбі за владу Рад. 


Р. С. Землячка, В. М. Примаков, 
В. А. Селюк, С. І. Соколовська. 
Див. також Чернігівська обласна 
партійна среамезаці. 

І. Корольов. 
ЧЕРНІГІВСЬКА и ФАБРИ КА МУ- 
ЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ іме- 
ні П.П. Постишева -- підприємст- 
во музичних інструментів про- 
мисловості. Буд-во ф-ки почато 
1933. Введена в дію 1934. Вироб- 
ляла щипкові муз. нар. інстру- 
менти. В 1950 освоєно випуск піа- 
ніно. Основна продукція:  піа- 
ніно (26 тис. шт. за рік); щипкові 
муз. інструменти (110 тис.) -- гі- 
тари, бандури, балалайки; цим- 
бали, комплекти механіки та кла- 


30. Могила Невідомого солдата. 

31. Памятник воїнам визволите- 
лям Чернігова від нім.-фашист. 
загарбників. 
Меморіальний 
вам фашизму. 
Алея Героїв, на якій встановлено 
пам'ятники Ю. М. Коцюбинсько- 
му, В. М. Примакову, В. О. Ан- 
тонову-Овсієнку, М. І. Подвой- 
ському, М.О.Щорсу, М.Г. Кро- 
пив'янському, М. П. Кирпоносу. 
Пам'ятник Богдану Хмельницько- 
му. 

Пам'ятник Т.Г. Шевченкові. 
Пам'ятник О. С. Пушкіну. 
Пам'ятник М.Ф. Фрунзе. 
Пам'ятник М. О. Островському. 
Пам'ятник Г. І. Петровському. 
Пам'ятник ПП. П. Постишеву. 
Пам'ятник Герою Рад. Союзу 
М.М. Попудренку. 


32. 
393. 


комплекс  жерт- 


34. 


35. 
36. 
37. 
38. 
39. 
40. 
41. 


ОСНОВНІ ПАМ'ЯТНИКИ 
і ПАМ'ЯТНІ МІСЦЯ" 
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 


ее 
















віатури для піаніно (29 тис.). Ви- 
готовляють також дит. дерев'яні 
та муз. іграшки, сувеніри, вироби 
культур.-побут. та господарського 
призначення. Асортимент виробів 
Ч. ф. м. і. становить бл. 40 найме- 
нувань. На ф-ці діють 33 техноло- 
гічні, З автоматичні та 8 механізо- 
ваних потокових ліній, 5 комплекс- 
но-механізованих дільниць, кон- 
вейєр (з 1955, перший в СРСР) на 
складанні та регулюванні піаніно. 

м. П. Дударєв. 
ЧЕРНІГІВСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ 
ОБ ЄДНАННЯ «ХІМВОЛОК- 
Нбь імені 50-річчя Великої Жовт- 
невої соціалістичної революції -- 
підприємство хімічних волокон 


| ПАМ'ЯТНІ МІСЦЯ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ. 


42. Могили М. М. Коцюбинського, 
поета-байкаря Л. І. Глібова, фоль- 
клориста і етнографа О. В. Мар- 
ковича. 
Гармати 
17--18 ст. 
Пам'ятки архітектури: Спаський 
собор 11 ст.,  Борисоглібський 
собор 12 ст., П' ятницька церква 
12 -- 13 ст., колегіум кінця 
початку 18 ст. будинок Я. Ли- 
зогуба кін. 17 ст., Катерининська 
церква 1715, Єлецький Успен- 
ський монастир 12--19 ст., Тро- 
їцький Іллінський монастир 11-- 
18 ст., Воскресенська церква 18 
ст., архієрейський будинок 1780, 
будинок губернатора поч. 19 ст. 
. Археологічна пам'ятка 10 ст.- 
курган Чорна могила. 
Чернігівський історичний музей. 
Художній музей. 


43. 
44. 


Чернігівської фортеці 


Со о Ода о 









ГК 
С 










. б; З 9 «у, о | 
Погоральці,; 18 6 ю з 7/1 і 
о ї м 2077 

2 ,..Ї Новгород-Сіверськига 98.2. 
щ ой 





Холмі бпахоршана 









Х 2 іо... 
З єв із езим 
б аз ус 22 
з Й 2 и. Я 
2 /, РАЮ "т 
52 - 
за ана 6 | 
ще Й 63 
Волосківці "82 є» 
со СРАРціЇ 
зо |їбо Мена ОМ о ; 
ЧЕРНІГІВ - з ГИ -і 
СО ві - ка 72 З 
; - ФУ. тм. 0 - 
ми - к рен б 56 "бо аг М 4 7 аз 
и с - Р "о 9 бо 
/ | Куликівка ( 92 Пальч іо С З ЛЕ 7 ее 
/ 3ї р ГРО й в Й 
-- ю. 8 " 9 6 ета 1 Ро 68 69 то. о Комотоп " 
3 и то «гів й Р СО 
7. ві -- ис ре , Красносільське раза б жи Р Зо ТЕЛ и й 
С "йо Вертивка 5 Тиницяс ,/2 ./. на 
г ні 7 У 92 
Гаьбіьні 76 тя 8 Лот та 2 вченка БР . кл 
89 90 жк Кунаїцтвкачо 4, ХА б 
ТЕ Ба Ь, б в ч С До ри 
із, 8, з 8є Зі / У 2 
а 0 ГА раком" -г б ГОРИ 
878 і О Че редні Йарп Іржавець дюв х 
Козелець У "Носівка б че о й я, Талалаївка 7 
ож М, Яхнівка Їчня й оз Качанівка" У СЛ о о 
і. д, Б; оо зд (ї О о Сільченкогейя 7.7. 
я а 100-102 и б ба їни 
3 їх 0010 205 5 м ОР Троє пянець й У 22 Роки 
а ЯЗ Мен КУМИР 
їв 109 І (ова77 : 
Гог 7 Густиня В ел У еня Ж о 
5"! : С бне ню 
ся, жи ді 
РР 2 Прилуки Я". й з Є /бЛігтярі | з 
Р 2 77 7; - ло? . МА 
. РМ г Ж б У 
7 2/2 б, 2 пз 120 1 Варва я сії І Веиао, 
моб о З Ф З Журавка Без еко 
ж "ОМ хв км б 
ом В З. . 5 72 7 п'Яжяр. 123 124 ., Ж 
. Зо сор 7 27 277 А З че ів ДЛ 
о о о 77 273227 72 бжеці я 
ера і ПИ р Ск ай коти 26 
Пам'ятник В. ЇЇ. Леніну - пава 
- Пам'ятники й пам'ятні місця, пов'язані і , - 
Памятники Й пам'ятні м'сця життям 1 діяльністю державних, ср і рожні Знижені 
історико-революційних подій 0 літичних 1 війСЬКОВНХ ДІЯЧІВ, Є Муз 
тя РАРРАГРУУРН ЕНН Я д'ячів наукн й культурн, героїв праці ф Заповідні місця І пам'ятки 
Пам'ятники Й пам'ятні місця й іст ричні пам'ятки г авішой б и 
1 й ям 
Ж Великої Вітчизняної війни В дрхітектурні пам'яткн с нив но 


1941-49 рр. 


ню 


промисловості. Створено 1975 на 
базі Черніг. комбінату хім. волок- 
на. Буд-во почато 1956 як з-ду 
синтетичного волокна. В грудні 
1959 введено в дію дослідний цех, 
який став осн. базою для відпра- 
цювання технологічних процесів. 
У 1962 стала до ладу перша черга 
-ду. На проектну потужність вве- 
дений 1965. У цьому ж році здано 
в експлуатацію виробн. по випуску 
анідного волокна (вперше в СРСРУ, 
і з-д перетворено на комбінат син- 
тетичного волокна; 1969 його пе- 
рейменовано на комбінат хім. во- 
локна. В складі об'єднання (1984) 
три виробництва, до яких 
входять 19 осн. технологічних це- 
хів. Підприємство випускає про- 


48. Музей народного декоративного 
мистецтва Чернігівщини. 

49. Літ.меморіальний музей М. М. 

Коцюбинського. Пам'ятник М. М. 
Коцюбинському. 
Історико-революційний музей 
Ф.Е. Дзержинського. 

Місце народження укр. рад. пись- 
менника Блакитного. 
Пам'ятник героям форсування 
Дніпра (вересень 1943). 

Тут 1846 і 1847 бував Т. Г. Шев- 
ченко. Пам'ятник поету. 

Тут в різний час бували Л. М. 
Жемчужников, Л. І. Глібов, О. С. 
Афаносьєв Чужбинський, А. ЇЇ. 


90. 
951. 
92. 
53. 
54. 


Желябов, С.Л. Перовська, В. А. 
Осинськийц. 
55. Пам'ятки архітектури: Благові- 


щенська церква 1690, Георгіївська 
церква 17 ст., комплекс будівель 
і парк садиби "Лизогубів 17--19 ст. 
. Давньоруське городище та кур- 
ганний могильник 8--9 ст. 
57. Місце народження укр. рад. ком- 
позитора Г. Г. Верьовки. Пам'ят- 
ник Г. Г. Верьовці. 
. Місце народження рад. держ. і 
парт. діяча  Ї. Товстухи. 

59. Історико- -краєзнавчий музей. 
60. Місце народження укр. кобзаря 
Т. М. Пархоменка. Могила Т. М. 
Пархоменка. 

Краєзнавчий музей. 

Місце народження укр. рад. кіно- 
режисера, письменника 1 кінодра- 
матурга О. П. Довженка. Пам'ят- 
ник О. П. Довженку. Літератур- 
но-меморіальний музей ЙО. П. 
Довженка. 

Краєзнавчий музей. 

Місце народження укр. рад. 
письменника О. Десняка. Музей 
О. Десняка. . 

Пам'ятки архітектури: палац 18 
ст., Успенська церква 18 ст. 
Місце народження рос. револю- 
ціонера-народовольця, Бинахід- 
ника І. Кибальчича. Мемо- 
ріальний музей М. І. Кибальчича. 
Пам'ятник М. І. Кибальчичу. 
Пам'ятник на могилі укр. бджо- 
ляра-експериментатора, організа- 
тора першої в Росії школи бджо- 
лярства П. І. Прокоповича. 
Пам'ятник ПП. І. Прокоповичу. 
Пам'ятки архітектури: палац К. 
Розумовського  1799--1803, Ваос- 
кресенська церква 1803, будинок 
В. Кочубея 17 ст. 
Історико-краєзнавчий музей. 
Місце народження рад. воєначаль- 
ника, генерал-полковника Героя 
Рад. "Союзу, М. П. Кирпоноса. Па- 
м'ятник М. П. Кирпоносу. Істо- 
рико-меморіальний музей М. , 
Кирпоноса. 

Місце народження укр. рад. ак- 
триси М. К. Заньковецької. Ме- 
моріальний музей М. К. Занько- 
вецької. 

Місце народження Героя Рад. 
Союзу І. М. Красносельського, 
який загинув у бою з нім.-фашист. 
загарбниками на падступах до Се- 
вастополя. Пам'ятник І. М. Крас- 
носельському. 


61. 
62. 


63. 
64. 


65. 
66. 


67. 


68. 
69. 


70. 
її. 


2. 


73. 


19" 


дукцію бл. 60 найменувань, у т. ч. 
30 видів ниток для текстильно- 
трикотажної пром-сті. Виробля- 
ються кордні тканини з капроно- 
вих таанідних ниток, тех. нитки з 
аніду й капрону, капрон. волок- 
но та інь, товари нар. споживан- 
ня. В об! єднанні вперше в країні 
освоєно процес одержання надміц- 
ної кордної тканини. 8. А. Спірин. 
ЧЕРНІГІВСЬКЕ ВОЄВОДСТВО 
адм.-тер. одиниця, створена 
польс.-щляхет. урядом 1635. Адм. 
центром було м. Чернігів. Склада- 


лося з 2 повітів. На початку нар.- 
визвольної війни 1648--54 було 
ліквідоване, а його територія 


ввійшла до Чернігівського і НІі- 
жинського полків. 


74. 
75. 


Тут 1847 жив Т. Г. Шевченко. 
Пам'ятник поету. 
Пам'ятки архітектури: будинок 
В. Кочубея 18 ст., казначейство 
18 ст. 
Пам'ятник керівникові комсо- 
мольського підпілля Ніжина Ге- 
рою Рад. Союзу Я. П. Батюку. 
Братська могила 26 членів під- 
пільної комсомольської орг-ції 
Ніжина, розстріляних фашистами 
у вересні 1943. 
Пам'ятник М. В. Гоголю. 
Місце народження рос. мореплав- 
ця Ю. Ф. Лисянського. Пам'ят- 
ник Ю. Ф. Лисянському. 
Могила героя громадянської вій- 
ни рад. військового діяча М. Г. 
Кропив'янського. 

ісце народження укр. рад. жи- 
вописця М. Самокиша та рос. 
і укр. рад. фольклориста Ю.М. 
Соколова. 
Пам'ятки архітектури: собори -- 
Миколаївський 1668, Благовіщен- 
ський 1716 і Введенський 1778; 
церкви -- Грецька Михайлівська 
1731, Троїцька 1733, Покровська 
1757, Грецька Всіхсвятська та 
Іванівська (обидві 18 ст.); Буди- 
нок Ніжинського ліцею (спору- 
джений 1807--20), в якому навча- 
лися В. Гоголь, Л. І. Глібов, 
Є. П. Гребінка, укр. і ро9. пи- 
сьменник, етнограф ОО. С. Афа- 
насьєв-Чужбинський, а поет 
М. В. Гербель, укр. поет В. М. 
Забіла, рос. письменник Н. В. 
Кукольник, білорус.  поет-демо- 
крат Ф. К. Богушевич, укр. фоль- 
клорист К. М. Сементовський. 
Краєзнавчий музей. 
Літ.меморіальний музей М. В. 
Гоголя. 
Місце народження рад. парт. 
і військового діяча М. І. Подвой- 
ського. Пам'ятник М. І. Подвой; 
ському. Історико-меморіальний 
музей М. І. Подвойського. 
Тут 1876--94 жив і працював рос. 
живописець М. М. Ге. Погруддя 
на могилі живописця. 
Стела на могилі чувас. рад. пое- 
та, основоположника чувас. рад. 
літератури М. нами: 
Пам'ятка архітект Юр'єва 
(Михайлівська) ониля 1098. 
Городище літописного міста Горо- 
дець. 
Краєзнавчий музей. 
Пам'ятка архітектури Трьох- 
святительська церква 18 ст. 
Меморіальний комплекс героям 
громадянської і Великої Вітчиз- 


няної воєн. | 

Пам'ятки архітектури: собор 
Різдва Богородиці та дзвіниця 
1752--64, будинок полкової кан- 
целярії  1740--60, Вознесенська 
церква 1772. 

Пам'ятник на місці, де 1918--19 
базувалися партизанські загони 
і був військово-повстанський штаб 
М. Г. Кропив'янського. 

Місце народження укр. рад. дра- 
матурга І. Кочерги. 
Місце народження рад. 


76. 


77. 


78. 
79. 


80. 


81. 


82. 


83. 
84. 


85. 


86. 


87. 


88. 
89. 


90. 
91. 


92. 


93. 


94. 


95. 


96. військо- 


ЧЕРНІГІВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО 
-- одне з найбільших давньорусь- 
ких князівств 11--13 ст. з центром 
у Чернігові. Осн. територія Ч. к. 
включала лівобережжя Дніпра ви- 
ще за впадіння в нього Десни, а 
також басейн Десни. В період 
найбільшого розквіту до к. 
входили вся Чернігово-Сіверська 
земля і володіння Тмутаракансь- 
кого князівства. Першим князем 
Ч. к. був Мстислав Володимиро- 
вич Хоробрий (з 1024). З 12ст. 
в Ч. к., а потім в уділах, на які 
воно розпалося на поч. 13 ст., 
князювали нащадки Олега Свято- 
славича -- т. з. Ольговичі. В 1239 
Ч. к. розорили орди Батия. В 
14 ст. осн. частину території Ч. к. 


вого діяча героя громадян. війни 
М. Г. Кропив'янського. Пам'ят- 
ник М. Г. Кропив'янському. 
Пам'ятник на братській могилі 
чехословацьких воїнів, які заги- 
нули 1943. 
Музей  радянсько-чехословацької 
дружби. 
Пам'ятник Вічної Слави воїнам- 
землякам і партизанам, які заги- 
нули в роки Великої  Вітчизн. 
війни. 
100. Місце народження укр. рад. пое- 
та В. Г. Чумака. Пам'ятник пое- 


97. 


98. 
99. 


ту. 
Місце народження укр. рад. 
письменника С. В. Васильченка. 
Пам'ятник С. В. Васильченку. 
Місце народження скульптора 
І. П. Мартоса. Пам'ятник І. П. 
Мартосу. 

Історико-краєзнавчий музей. 
Місце народження укр. рад. 
композитора Л. М. Ревуцького. 
Пам'ятка архітектури 18 ст. 
Держ. історико- культурний запо- 
відник «Качанівка» (тут бували 
М. І. Глинка, М. В. Гоголь, Т.Г. 
Шевченко, О. М. Жемчужников, 
І. Ю. Рєпін, М. М. Ге, М. О. 
Врубель та ін.). 

Парк 1770. 

Дендропарк, засн. 1834. 
Погруддя першого голови волос- 
ного ревкому С. М. Сильченка, 
закатованого бандитами 1921. 
Могила укр. кобзаря О. М. Ве- 
ресая. Пам'ятник О. М. Вересаю. 
Пам'ятка архітектури палац 
поч. 19 ст. 

Парк поч. 19 ст. 
Пам'ятка архітектури 
палац П. Галагана, 
Пам'ятник на могилі командира 
партизанського загону, Героя 
Рад. Союзу О. С. Бичка. 

Стела на могилі декабристів 
С. Г. Волконського, О. В. Под- 
жіо, М. М. Волконської. 
Пам'ятник жертвам фашизму. 
Місце народження укр. рад. пое- 
та, держ. і громадського діяча 
Пп. Г. Тичини. Музей П. Г. Тичи- 
ни. Пам'ятник П. Г. Тичині. 
Музей історії села Піски. 
Пам'ятка архітектури -- Густив- 
ський монастир 17-18 ст. 
Пам'ятник рад. воінам-танкіс- 
там, які визволили Прилуки від 
нім.-фашист. загарбників 1943. 
М ісце (народження одного з ке- 
рівників підпільної комсомольсь- 
кої орг-ції «Молода гвардія» 
О. В. Кошового. Історико-мемо 
ріальний музей О. В. Кошового. 
Пам'ятник  О. В. Кошовому. 
Пам'ятки архітектури:  Спасо- 
Преображенський собор 1705-- 
16, будинок полкової скарбниці 
1708. церкви Спаська 1717, 
Миколаївська 1720, Різдва 18 ст. 
Краєзнавчий музей. 

Місце народження математика 
Г. Ф. Вороного. Могила Г. Ф. 
Вороногсе. 
Мезолітична 
до н. е. 


101. 
102. 
103. 


104. 
105. 


106. 
107. 
108. 
109. 


110. 


111. 
112. 


113. 


19 ст. 


114. 


115. 
116. 


117. 
118. 


119. 


120. 


121. 


122. 
123. 


124. стоянка 8-го тис. 


291 





ЧЕРНІГІВСЬКЕ 
КНЯЗІВСТВО 





Чернігівська область. 
Пам'ятник Герою Ра- 
дянського Союзу Я. П. 
Ботюку в Ніжині. 
Скульптор Г. П. Гутман. 
1965. 





Чернігівська область. 
Пам'ятник юному пар- 
тизанові Васі Коробку 
в селі Погорільцях 
Семенівського району. 
Скульптор І. А. Коло- 
мієць. 1967. 





Чернігівська облаєть. 
Пам'ятник І. П. Мар- 
тосу в місті Ічні. Скуль- 
птор В. П. Луцак. 1981. 


292 


я 


ЧЕРНІГІВСЬКЕ 
НАМІСНИЦТВО 





ай - се. 


Чернігівський архі- 
тектурно- -історичний 
заповідник. Старовинні 
гармати | на  Чернігів- 
ському валу. На друго- 
му рлані -- Катеринин- 
ська церква. 1715. 





загарбало Велике князівство Ли- 
товське. 

ЧЕРНІГІВСЬКЕ  НАМІСНИЦТ- 
ВО -- адм.-тер. одиниця на Ліво- 
бережній Україні в 80--90-х рр. 
18 ст. Створене за царським ука- 
зом від 16 (27).ІХ 1781.  Фактич- 
но Ч. н. існувало з 19 (30). І 1782. 
Адм. центром був Чернігів. Скла- 
далося Ч. н. з 11 повітів. У 1791 
Зіньківський, Гадяцький і части- 
ну Лохвицького повітів приєдна- 
но до Київського намісництва, 


а Конотопський і частину Короп-: 


ського пов. Новгороо-Сіверського 
намісництва було включено до 
Ч. н. За даними ревізії 1782, в 
Ч. н. було 2143 населені пункти, 
в т. ч. 11 міст, 26 містечок, 2092 
села, слободи, хутори. Населення 
Ч. н. (крім дворян) становило 
746 560 чол. В 1797 Ч. н. було лік- 
відовано, а його територія ввійшла 
до складу Малоросійської губер- 
нії. 

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АРХІТЕК- 
ТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ ЗАПО- 
ВІДНИК. Створено 1967. До 1979 
був філіалом Київського держав- 
ного архіт.-історичного заповідни- 
ка «Софійський музей». До складу 
заповідника входять 34 пам'ятки 
архітектури. Серед них ан- 
самбль дитинця зі Стаським собо- 
ром (11 ст.) та Борисоглібським 
собором (12 ст., перебудови 17/-- 
19 ст.; дуже пошкоджено під час 
Великої Вітчизн. війни 1941--45, 
реставровано  1955--58, за проек- 
том арх. М. Холостенка). 

На тер. дитинця у 17--19 ст. спо- 
руджено сауна черніг. полков- 
ника Я. Лизогуба (кін. 17 ст., з 
традиційним плануванням нар. 
житла, з багатим цегляним деко- 
ром фасадів у стилі укр. барокко), 
Чернігівського колегіуму (кін. 17 
-- поч. 18 ст.), будинок губерна- 


тора (поч. 19 ст., арх. А. Заха- 
ров; з 1975 -- істор. музей; іл. 
див. до Ст. Захаров А. Д., т. є, 


с. 222), архієрейський будинок 
(1780; іонічний портик, 1803; те- 
пер -- обл. архів). Вздовж Чер- 
ніг. валу розміщено 12 гармат 
(17--18 ст., роботи вітчизн. май- 
стрів). У районі старовинного чер- 
ніг. торжища -- П'ятницька церк- 
ва (кін. 12 -- поч. 13 ст.). У складі 
заповідника -- ансамблі Єлецько- 
го Успенського монастиря (12-- 
19 ст.) і Троїцького Іллінського 


монастиря з Антонієвими печера- 
ми та Іллінською церквою 
Катерининська 


11-- 


18 ст.), церква 





(1715). На тер. заповідника 
курган Чорна могила (10 ст.) та 
курганний могильник (9--11 ст.) 
на Болдиних горах. Філіал запо- 
відника -- архітектурні. ансамблі 
та пам'ятки 14 -- 19 ст. Новго- 
рода-Сіверського. Іл. див. на окре- 
мих аркушах, до статей Архітек- 
тура, т. 1, с. 224--225; Барокко, 
т. 1, с. 448--449; Кицівська Русь, 
т. 5, с. 128--129. 
Літ.: Мищенко Г. Черниговский госу- 
дарственньй архитектурно-историчес- 
кий заповедник. зб зи 
Сидельников. 


ЧЕРНІГІВСЬКИЙ" ІСТОРИЧ- 
НИЙ МУЗЕЙ. Створений 1925 
на базі музею, заснованого 1896 
губернською Архівною комісією, 
музею українських старожитнос- 
тей В. В. Тарновського (див. Тар- 
новські), засн. 1902; музеїв побуту 
та мистецтва, антирелігійного, ет- 
нографії, що виникли після пере- 
моги Великої Жовтн. соціалістич. 
революції. Розміщений у будинку, 
спорудженому на поч. 19 ст. за 
проектом арх. А. Д. Захарова 
(іл. див, т. 4, с, 222). В музеї --ряд 
секторів і відділів: первісного ла- 


ду 1 феодалізму, капіталізму, 
історії рад. суспільства та ін. 
На 1984 в музеї зберігалося 


понад 150 тис. експонатів. Музей 
має 10 відділів у містах і селах 
області і 4 філіали (краєзнавчі 
музеї в Острі, Сосниці, Ніжині, а 
також Сосницький  літературно- 
меморіальний музей П. Дов- 


женка). А. І. Неділя. 





Чернігівського 


У о ткацькому цеху 
камвольно-суконного комбінату іме- 
ні 50-річчя Радянської України. 


ЧЕРНІГІВСЬКИЙ  КАМВОЛЬ- 
НО-ССУКОННИЙ КОМБІНАТ 
імені 50-річчя Радянської Украї- 
ни підприємство шерстяної 
пром-сті. Буд-во комбінату поча- 
то 1961. Першу чергу введено в дію 
1963, другу -- 1964, третю -- 1965. 
Проектну потужність комбінат ос- 


воїв 1969. У складі комбінату -- 
осн. виробництв:  камвольно- 
чесальне, камвольно-прядильне, 


апаратно-прядильне, ткацьке,  03- 
доблювальне та ряд допоміжних 
відділів і цехів. Виробляє кам- 
вольні та суконні тканини, трико- 
тажну пряжу. На комбінаті впер- 
ше в СРСР (1972) освоєно техно- 
логію карбонізації готових тканин 
з вовни та нітрону, друкування ма- 
люнків на суконних тканинах ме- 
тодом фогосильнарук 

Костиро. 


М. - 
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ КолеПУмМ 
-- Один з найстаріших середніх 
навч. закладів на Лівобережній 
Україні. Засн. 1700 на зразок 
Києво-Могилянського.  Фундато- 
ром Ч. к. був педагог, церковний 
діяч і письменник Іоанн Максимо- 
вич. Ч. к.. створено на базі слов'я- 
но-лат. школи, переведеної з Нов- 
города-Сіверського. Навчання про- 


довжувалось 6 років. У колегіумі 
викладали заг.-осв. предмети: лат. 
і грец. мови, історію, географію, 
математику, філософію. В кін. 17 
-- поч. 18 ст. споруджено бу- 
динок Ч. к. (пам'ятка  старо- 
української архітектури). В 1776 
заклад реорганізовано в духовну 
семінарію, що існувала до 1917. 
У Ч. к. навчався Д. С. Самойлович 
--, Один 13 засновників вітчизн. 
епідеміології. В.Ф. Шморгун. 


ЧЕРНІГІВСЬКИЙ  ПЕДАГОГІЧ- 
НИЙ ІНСТИТУТ імені Т. Г. Шев- 
ченка -- вищий навч. заклад М-ва 
освіти УРСР. Засн. 1916 як учи- 
тельський ін-т. До 1954 назва вузу 
кока разів змінювалася. З 1954 
пи б 


В 1961 йому присвоєно 





р піненнобії педагогічний інститут 
імені "Т. Г. Шевченка. Навчальний 
корпус. 

ім'я Т. Г. Шевченка. В 1984/85 


навч. р. у складі ін-ту було 6 ф-тів: 
фіз. -матем., заг.-тех. дисциплін і 
праці, педагогіки Й методики поч. 
навчання, істор., фіз. виховання 
та природничий, на яких навчало- 
ся понад 3,7 тис. студентів, зокре- 
ма на денному відділенні -- понад 
2.3 тис. Діють заочне та підготов- 
че відділення. В б-ці ін-ту -- понад 
900 тис. одиниць зберігання. Є 
кімната-музей історії ін-ту. З ча- 
су заснування у вузі підготовлено 
понад 2/,5 тис. спеціалістів. На- 
городжений Почесною Грамотою 
Президії Верховної Ради УРСР 
( 1566). 

Явоненко 


ЧЕРНІГІВСЬКИЙ Т полк -- адм. 
тер. і військ. одиниця на Лівобе- 
режній Україні в 2-й пол. 17--18 
ст. Створений на початку нар.- 
визвольної війни 1648--54. Полко- 
вим містом Ч. п. був Чернігів. 
У 1649 було 7 сотень, 1764 -- 18 
сотень. Козаки Ч. п. брали участь 
у нар.-визвольній війні 1648--54, 
у боротьбі проти тур.-тат. нашестя 
на Україну (див. Чигиринські по- 
ходи 1677 і 1678), Азовських по- 
ходах і698-- 96, Північній війні 
1700--21, зокрема в Полтавській 
битві 1709. Разом з селянами рядо- 
ве козацтво виступало проти крі- 
посницького гноблення під час 
антифеод. повстань 1687, 1690-- 
91, 1708, 1720--24, 1768. Полков- 
никами Ч. п. були М. Небаба, 
С. Пободайло, Ї. Самойлович, 
П. Полуботок та ін. В 1781 Ч. п. 
було ліквідовано, а його територію 
вк дю По до Чернігівського наміс- 
ництв 

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОН - 
у опд.-сх. частині Запоріз. обл. 
УРСР. Утворений 1935. Площа 
1,2 тис. км?. Нас. 25,0 тис. чол. 
(1983). У районі -- 42 населені 
пункти, підпорядковані селищній 
і 11 сільс. Радам нар. депутатів. 
Центр -- смт Чернігівка. Ч. р. 
розташований. в межах зниженої 
зх. частини Приазовської височи- 


ни. Поверхня хвиляста, поширені 
ерозійні форми рельєфу. Корисні 
копалини: граніти, гнейси, каолін, 
апатити. Річки -- Токмак, Куро- 
шани, Юшанли (бас. Молочної). 
Грунти чорноземні. Лежить у сте- 
повій зоні. Найбільші пром. під- 
приємства району: Новополтав- 
ський гранітний та Стульнівський 
спец. кар'єри, чернігівські комбі- 
кормовий та прод. товарів 3-ди. 
Комбінат побутового обслугову- 
вання (Чернігівка). С. г. спеціалі- 


ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОН 
ЗАПОРІЗЬНОЇ ОБЛАСТІ 






З 4 
Новомихтайлівка 





апорімжя 





зується на вирощуванні зернових 
і олійних культур та виробн. м'я- 


са, молока, вовни, яєць. Площа 
с-г. угідь 1983 становила 107,2 
тис. га, у т. ч. орні землі -- 92,1 
тис. га, сіножаті Й пасовища -- 
14,0 тис. га. Гол. культури: озима 
пшениця, ячмінь, кукурудза, со- 
няшник, багаторічні трави. У Ч. р. 
-- 14 колгоспів, 2 радгоспи, між- 
госп. підприємство по виробн. сви- 
нини, райсільгосптехніка, райсіль- 
госпхімія. Залізничні станції: 
Верхній Токмак І, Верхній Ток- 
мак П, Низяни, Синя Гора, Стуль- 
неве. Майже всі автомоб. шляхи 
(292 км) з твердим покриттям. У 
районі -- сільс. профес.-тех. уч-ще 
(с. Обіточне), 22 заг.-осв. і 2 муз. 
школи; 26 лік. закладів, у т. ч. 
З лікарні. 46 клубних закладів, 44 
кіноустановки, 31 бібліотека. У 
с. Новомихайлівці Ч. р. народив- 
ся новатор с.-г. виробн. В. М. 
Воронін. У Ч. р. видається газ. 
«Колгоспна нива» (з 1934). 


. Б. С, Бражко. 
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙДН - у 
зх. частині Черніг. обл. УРСР. 


Утворений 1923. Площа 2,5 тис. 
км?. Нас. 78,1 тис. чол. (1984), У 
районі -- 128 населених пунктів, 
підпорядкованих 3 селищним |і 
38 сільс. Радам нар. депутатів. 
Центр -- м. Чернігів. Поверхня -- 
низовинна слабохвиляста рівнина, 
подекуди розчленована долинами 
річок. Корисні копалини: торф, 
піски, глини. Річки -- Дніпро з 
Київським водосховищем (на зх. 
межі району), його прит. Десна 
(з прит. Снов та Білоус). Грунти 
в основному  дерново-підзолисті. 
Лежить у зоні мішаних лісів. 
Ліси (сосна, береза, вільха, дуб, 
осика) займають 53,2 тис. га. В 
межах району -- частина Сосин- 
ського держ. заказника. Осн. пром. 
і культур. центр району -- місто 

л. підпорядкування Чернігів. 
Найбільші пром. підприємства ра- 
йону -- Киселівський льонозавод, 
черніг. комбінати хлібопродуктів 
Мо 11652. Районний комбінат по- 
бутового : обслуговування  (Черні- 


гів) та 6 будинків побуту. Зем- 
леробство спеціалізується на виро- 
щуванні жита, озимої пшениці, 
ячменю, вівса, льону, картоплі, 
кукурудзи (на корм), однорічних 
та багаторічних трав; тваринницт- 
во м'ясо-мол. напряму.  Пло- 
ща  сільськогосподарських угідь 
1983 становила 153,3 тис. га, у т. ч. 
орні землі -- 107 тис. га, луки і 
пасовища -- 45, З тис.га. УЧ. р.-- 
37 колгоспів, 5 радгоспів, райсіль- 
госптехніка з виробничим  від- 
діленням, райсільгоспхімія. За- 
лізничні станції: Чернігів, Анисів, 
Білоус, Левковичі та ін. Автомоб. 
шляхів -- 531 км, у т. ч. з твердим 
покриттям -- 470 км. У районі -- 
66 заг.-осв. і 2 муз. школи; 75 
лік. закладів, у т. ч. 8 лікарень; 
санаторій «Десна» (с. Ладинка). 
74 клубні установи, 80 кіноуста- 
новок, 86 6-к, 4 музеї (с. Пі- 
ски, смт Михайло-Коцюбинське, 
смт Олишівка, смт Седнів). У с. 
Москалях Ч. р. народився укр. 
рад. фізик і громадський діяч 
М. У. Білий, у с. Козел (те- 
пер смт Михайло-Коцюбинське) -- 
укр. рад. письменник В. М. Бла- 
китний, у с. Петрушині -- укр. 
рад. письменник В. Г. Дрозо, 
у смт Олишівці -- держ. діяч 
УРСР В. А. Масол, у с. Янівці 
(тепер с. Іванівка) -- рос. і укр. 
лікар Д. С. Самойлович, у с. Ро- 
гощах -- гетьман запорізьких ко- 
заків І. М. Сулима. У Ч. р. вида- 
ється газ. «Шляхом комунізму» 
(з 1930). Г.П. Долженко. 
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ТЕАТР ЛЯ- 
ЛЬОК. Засн. 1976. В репертуарі: 
«Холодне серце» Ю. Корінця, «Оце 
так Мицик!» Ю. Чеповецького, 
«Іванова  дудочка» В. Орлова, 
«Смілива казка» за А. Гайдаром, 
«Срібне копитце» за ЛП. Бажо- 
вим, «Маяковський дітям», 
«Півнячий млин» Мустая Каріма. 
Л. І. Табурянська. 
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ  УКРАЇНСЬ- 
КИЙ  МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧ- 
НИЙ ТЕАТР імені Т. Г. Шевчен- 
ка. Заснований 1934 на базі Кірово- 
градського пересувного робітничо- 
колгоспного театру, який діяв з 
1926. В репертуарі театру: «Сва- 
тання на Гончарівці» Г. Квітки- 
Основ'яненка, «Наймичка» І. Кар- 
пенка-Карого, «Дай серцю волю, 
заведе в неволю» М. Кропивниць- 
кого, «Фата Моргана» за М. Ко- 
цюбинським, «Весілля в Малинів- 
ці» Л. Юхвіда, «Дикий Ангел» О. 
Коломійця, «Сорочинський ярма- 
рок» за М. Гоголем, «Любов Яро- 
ва»  К. Треньова, «Темп-1929», 
«Кремлівські куранти» М. Пого- 
діна, «І змовкли птахи» І. Шамя- 
кіна, «Витівки Хануми» (за п'єсою 
А. Цагарелі «Ханума»), «Дженні 
Герхардт» за Т. Драйзером, «Моя 
чарівна леді» Ф. Лоу за п'єсою 
Б. Шоу «Пігмаліон». В різні 
роки в театрі працювали нар. ар- 
тисти УРСР Г. Ольшевська, В. 
Ігнатенко, Б. Лучицький, засл. 
діяч мистецтв УРСР М. Васильєв- 
Святошенко. В складі трупи 
(1985): нар. арт. СРСР В. Грипич 
(з 1984 -- гол. режисер), засл. ар- 
тисти УРСР А. Абелєва, В. Ва- 
сильєв, П. Губарєв, В. Кропив- 
ницький, Е. Мороз, П. Мороз, 
Л. Отрюх, Ж. Фадєєва. 
У 1976 театр нагороджено Почес- 
ною Грамотою Президії Верховної 
Ради УРСР. Л. Т. Зайчик. 


ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛКУ ПОВ- 
СТАННЯ -- збройний виступ де- 
кабристів на Україні проти цариз- 
му 29.ХП 1825 -- 3.1 1826 (10-- 
15.1 1826). Готувалося Південним 
товариством декабристів і мало 
початися одночасно з виступом 
Північного товариства декабрис- 
тів у Петербурзі навесні 1826. 
Смерть олександра І, поразка пое- 
стання 14 (26). ХІ 1825 в Петер- 
бурзі та арешт керівника Пд. то- 
вариства П. І. Пестеля примусили 
товариство прискорити збройний 
виступ. 

Повстання полку почалося в с. Три- 
лісах (тепер Фастівського району 
Київської обл.). Його очолили 
керівник Васильківської управи 
Пд. т-ва командир батальйону Чер- 
ніг. полку підполковник С. І. Му- 
равйов-Апостол і  підпоручик 
М. П. Бестужев-Рюмін. Найак- 
тивніше їх підтримали кол. члени 
Товариства об'єднаних слов'ян 
офіцери полку В. М. Соловійв, 
А. Д. Кузьмін, М. О. Щепилло, а 
також член Південного товариства 
І. І. Сухинов. Взяли участь у по: 
встанні і брати С. І. Муравйова- 
Апостола М. І. та І. І. Муравйо- 
ви- Апостоли. 

Вранці С. І. Муравйова-Апостола, 
якого напередодні заарештував ко- 
мандир полку, визволили офіце- 
ри з-під арешту. Це й послужило 
сигналом до виступу розквартиро- 
ваної в Трилісах роти. Того самого 
дня в сусідньому с. Ковалівці 
до повстанців приєдналася ще од- 
на рота. 30.ХП 1825 (11.1 1826, 
вони з боєм здобули м. Василь- 
ків, де їх підтримали ще три роти 
солдатів з офіцерами, й оволоді- 
ли штабом полку. 31.ХП 1825 
(12.1 1826) повсталий полк заслу- 
хав написану С. І. Муравйовим- 
Апостолом і М. П. Бестужевим- 
Рюміним революц. прокламацію і 
вирушив у напрямі с. Брусилова. 
Ввечері повстанці ввійшли в с. 
Велику Мотовилівку, де до них 
приєдналося ще бл. двох рот, 
разом з якими сили повстанців 
досягли 1020 чол. Зусилля керів- 


Васильківська управа Південного товариства 
Початок повстання 29 ХІ! 1825 р (101 1826 р) 
Внхідні пуикти повсталих рот 


Місце зосередження повсталих рот 
Чернігівського полку 


Напрями руху повсталих підрозділів 
Напрями руху урядових військ 


Місце й дата розгрому повсталих 


Бишн Їй» п 


Мала Сол МР 8 Плесецьке 
М 
та, ОПТ 


Велика 
Велиха а 


яз | 


Фастів ХЕ 


кої 
УЖ? Р 

м,р. Р; - 
удо Тримсцсь ер А 


7 а Ух ча ей 


Устим 





(Й 
2-й взвод м р вФсуржецяаня 
Мотовилівка | |) 
а 7/4 


С Вінницькі Стави 
Гребінки 


ю- Підрозділи Чернігівського полку 


293: 


зееіліООИРИН ЛОДА РИ 

ЧЕРНІГІВСЬКОГО 
ПОЛКУ 
ПОВСТАННЯ 


! 


Будинок колишнього 
Чернігівського  коле- 











гіуму. Кін.'17 -- поч. 
18 ст. 
ДРІЧНИЦИЮ лето 
рр - 
«-ЩГ.Г рдеаняио 
и - -Ф чи В 
М | 


- 


Чернігівський україн- 
ський музично-драма- 
тичний театр імені 
Т.Г. Шевченка. 


«бю в Зир Нозчк 


і 
й 
Ї б мр с Велика Бугаєвка 


25 Васильків 


«т 7 См и 
Б З 


Марянівка 


РУ Германівка, 


що взяли участь у повста-н 
Гренадерська рота 9гр 


Тир омр З3мр 


м етерські роти 
УРН ЕЕ НН ВЮ фчир 5ир бмр 


; Р Підрозділи Чериїгівського голку, 
усу що не взяли участь у повстанн". 
ода за НК п - Курський полк 
Кр п- Кременчуцький полк 
Гпа-- Гусарський принца Орам ьмогс полк 


Місцеперебування штабів їР єп--і?-й егерський полк 


п - Чернігівського полку 


М, 


яю 
Пеп. екенра 2 9 9-9. дивізії 


18 єп -- ЇВ-й єгерський полк 
Фр - Ф,урштадтська рота 


в "полків, що не взяли участі в 15 
повстани" 





294 





ЧЕРНІГІВСЬКО- 
ПРИП'ЯТСЬКА 
ОПЕРАЦІЯ 1943 





Д.К. Чернов. 


ЧЕРНІГІВСЬКО-ПРИП'ЯТСЬКА НАСТУПАЛЬНА 


ників повстання залучити до руху 
й ін. війська та поширити революц. 
ідеї серед селян не мали успіху. 
Це привело до загострення супе- 
речностей серед учасників походу. 
2 (14).1 1826 Чернігівський полк 
виступив у напрямі Житомира на 
з'єднання з 8-ю арт. бригадою і 
полками 8-і дивізії, де служили 
члени Пд. т-ва декабристів. Пов- 
станці в той день дійшли до с. По- 
логів (15 км від Білої Церкви). 
З (15). І 1826 біля с. Ковалівки во- 
ни зіткнулися з урядовим вій- 
ськом, яке обстріляло чернігівців 
з гармат, бл. 50 чол. було вбитої 
поранено. Загинув М. О. Щепилло. 
Поранені А. Д. Кузьмін 1 Ї. І. 
Муравйов-Апостол, щоб не потра- 
пити до рук карателів, застрели- 
лися. Решту учасників Ч. п. п. 
було заарештовано і віддано до 
суду. С. І. Муравйова-Апостола і 
М. П. Бестужева-Рюміна страчено 
в Петербурзі разом з ін. керівни- 
ками руху декабристів. Ряд офі- 
церів засуджено і заслано на ка- 
торгу в Сибір. Понад 100 солдатів 
і унтер-офіцерів після покарання 
шпіцрутенами відправлено на ка- 
торгу, 805 повстанців переведено 
в діючу армію на Кавказ. Чернігів- 
ський полк розформували. Відгу- 
ком на Ч. п. п. було піднесен- 
ня селянського руху на Київщині 
1826--27. 

Див. Мошурівське селянське за- 
ворушення 1826. 

Літ.: Восстание декабристов. Матери- 
аль, т. 4, 6, М.-Л., 1927--50; 
Нечкина М. В. Движение декабристов, 
т. 2. М., 1955; Порох И. В. Восста- 
ниє  Черниговского полка. В кн.: 
Очерки из истории движения декабри- 
стов. М., 1954; Лисенко М. М. Пов- 


стання Чернігівського полку. К., 1956. 
М.М. Лисенко. 


ЧЕРНІГІВСЬКО-ПРИП'ЯТСЬКА 
ОПЕРАЦІЯ 1943 -- наступальна 
операція рад. військ. Центр. фрон- 
ту (команд.-- генерал армії К. К. 
Рокоссовський), здійснена під час 
Великої Вітчизн. війни 26.МПІ-- 
30.ІХ з метою розгрому нім.-фа- 
шист. військ у районі Сєвськ-- 


Ї БРАНСЬНИЙ, 
о 


ОПЕРАЦІЯ 26 серпня- 30 вересня 1943 року (Пе 


Р"ПА ДОМИ 
-Центр" 


б Й А ре 


Гн фронт, 
25 сераня 


на КІНСЦЬ 


Нагрячи дарів 
радянських ВІЙСЬ» 
26-3' серпня 
і нія фон". 
Є серіня 


на кине, 





Со радянських ВІЙСЬК 


1177/7779, І 7, 


9" 
ж ЦЕНТРАЛЬНИЙ 
ФРОНТ. 


Напрямн ударів Лінія фронту на кінець 
22 вересня 


1-16 вересня 
Нагрями "дар'в радянське 


ниськ 42 30 нересня 


нія фронту на кнень 
го вересня 


Доній фронту на конець 


Чапрями ударів 530 вересом 


радячських Вінськ 
- 22 вересня 


Рильськ і виходу на рубіж Дніпра і 
Прип'яті. 26.УПІ рад. війська, 
прорвавши оборону противника на 
гол. напрямі, оволоділи Сєвськом, 
але далі їм просунутися не вдало- 
ся. В той же час на допоміжному 
напрямі рад. війська прорвали 
оборону ворога і просунулися на 
60 км. Розвиваючи наступ, вони 
форсували р. Сейм, визволили 
Конотоп (6.ІХ), Бахмач (9.ІХ), 
Ніжин (15.ІХ), Новгород-Сіверсь- 
кий (16.ІХ), Чернігів (21.ІХ). Вна- 
слідок Ч.-П. о. рад. війська захо- 
пили плацдарми, що мали важли- 
ве значення в битві за Дніпро 
1943, визволенні Білорусії і Право- 
бережної України. 

ЧЕРНІГОВО-СІВЕРСЬКА ЗЕМ- 
ЛЯ, Чернігівська земля -- терито- 
рія в Давній Русі по Десні, її при- 
токах та у верхів'ях Оки. Осн. 
населення Ч.-С. з. становили сіве- 
ряни. На тер. Ч.-С. з. жили також 
радимичі і в'ятичі. Найбільшими 
центрами Ч.-С. з. були Чернігів, 
Новгород-Сіверський, Брянськ. 
Муром. Входила до складу Київ- 


кої Русі. 

В 12 ст. на території Ч.-С. з. 
були Чернігівське, Новгород-Сі- 
верське ії Муромське князівства. 
В 12 -- на поч. 13 ст. ці князівства 
розпалися на ряд уділів. Путивль- 
ське, Курське, Рильське, Козель- 
ське, Трубчевське і Муромо-Рязан- 
ське князівства пізніше відокре- 
милися від Чернігова, і їхня даль- 
ша доля пов'язана з Пн.-Сх. Рус- 
сю. За часів феод. роздробленості 
Русі між князями Ч.-С. з. та кня- 
зями ін. земель точилася міжусоб- 
на боротьба. Це спричинилося, 
зокрема, до поразки походу 1185 
проти половців, що його очолював 
новгород-сіверський кн. Ігор Свя- 
тославич (похід цей відображено в 
«Слові о полку Ігоревім»). У 1-й 
пол. 13 ст. Ч.-С. з. розорили орди 
Батия. В 14Аст. її загарбало Вели- 
ке князівство Литовське. В 1503 
Ч.-С. з. відійшла до Рос. д-ви, але 
під час польс. інтервенції в Росію 
на поч. 17 ст. її загарбала Польща 
(див. Деулінське перемир'я 1618). 
Внаслідок визвольної війни укр. 
народу 1643--54 Ч.-С. з. возз'єд- 
налася з Росією (див. також «Віч- 
ний мир» 1636). Пд.-Зх. частина 
Чернігово-Сіверщини поряд з Київ- 
щиною, Полтавщиною та ін. стано- 
вили територію, на якій відбувало- 
ся формування укр. народності. 
«ЧЧЕРНИГОВСКИЙ ЛИСс- 
ТОК» -- укр. щотижнева громад- 
сько-літературна газета. Виходила 
1861--63 в Чернігові. Видавцем- 
редактором був Л. Глібов. У газе- 
ті виступали І. Андрущенко, П. 
Єфименко, О. Кониський, П. Кузь- 
менко, П. Куліш, О. Лазарев- 
ський, О. Маркович, С. Ніс, М. 
Номис, О. Тищинський та ін. 
«Ч. л.» хочі відображав поміркова- 
ну лінію місц. громади, все ж мав 
прогресивний характер: у ньому 
викривалися зловживання  адмі- 
ністрації, сваволя і паразитизм 
бурж.-поміщицьких верхів, із спів- 
чуттям говорилося про селянство, 
підтримувалися ідеї М. Пирогова 
щодо розвитку недільних шкіл і 
вдосконалення жіночої освіти, об- 
'стоювалися принципи реалізму в 
мистецтві. В газеті публікувалися 
фольклорні і літ. твори. В зв'язку 
з арештом члена «Землі і волі» 
І. Андрущенка, а також О. Біло- 


зерського, С. Носа, О. Тищинсько- 
го «Ч. л.ь у серпні 1863 було за- 
крито. П.П. Хропко. 
ЧЕРНІГОВСЬКИЙ Володимир 
Миколайович (16.П (1.ПІ) 1907, 
Єкатеринбург, тепер м. Свердловськ 
-- 31.У 1981, Ленінград| -- рад. 
фізіолог, акад. АН СРСР (з 1960)ї 
АМН СРСР (з 1950). Закінчив 
Пермський ун-т (1930). В 1941-- 

працював в Ін-ті фізіології 
АН СРСР і одночасно (з 1944) -- 
у Військово-морській мед. акаде- 
мії (Ленінград). В 1953--59-- ди- 
ректор Ін-ту нормальної та патоло- 
гічної фізіологі  АМН СРСР 
(Москва), 1959 -- 77 -- директор 
Ін-ту фізіології ім. І. П. Павлова 
АН СРСР. Осн. праці з фізіоло- 
гії рецепторів внутр. органів (ін- 
терорецепторів), заг. фізіології го- 
ловного мозку, космічної фізіоло- 
гії та медицини. Нагороджений 2 
орденами Трудового Червоного 
Прапора, ін. орденами, медалями. 
Золота медаль ім. І. П. Павлова 
АН СРСР, 1964. Премія ім. І. П. 
Павлова АН СРСР, 1944, Премія 
ім. І. М. Сєченова АН СРСР, 


1974. 

Черніков Сергій  Миколайо- 
вич Їн. 28.ТУ (11.У) 1912, Сер- 
гієв посад, тепер м. Загорськ 
Моск. обл.і-- радянський матема- 
тик, чл.-кор. АН УРСР (з 1967). 
Закінчив (1933) Саратовський пед. 
ін-т. Викладав (1933--61) у різ- 
них вузах РРФСР. В 1961--64 -- 
зав. відділом Свердловського від- 
ділення Матем. інту АН СРСР, 
з 1965 -- зав. відділом Ін-ту 
математики АН УРСР. Осн. пра- 
ці стосуються теорії лінійних 
нерівностей і груп теорії. Побу- 
дував теорію лінійних нерівностей, 
на основі якої розробив методи 
розв'язування багатьох задач, що 
визначили широке застосування 
цієї теорії; створив теорію груп з 
заданими властивостями системи 
підгруп; один з класів таких груп 
названо його ім'ям. Нагороджений 
орденом Дружби народів, медаля- 


ми. Премія ім. М. Крилова 
АН УРСР, 1974. 

ЧЕРНОБАЄВ Микола | Якович 
Г1797, Чернігів -- 2411  (7.ПІ) 


1868, Київ) -- укр. лікар. Закін- 
чив Медико-хірургічну академію 
у Москві (1820). З 1820 пере- 
бував на військовій службі. 
1825 захистив дисертацію. Брав 
участь у боротьбі з епідемією чуми 
у війську (1828--29) та з холерою 
у Києві (1830). У 1847--53 -- голов- 
ний лікар київ. військ. госпіталю, 
1853--61 -- ординатор цього ж гос- 
піталю. Під час Кримської війни 
(1853--56) очолював мед. службу 
Південної армії. Під керівництвом 
Ч. у воєнних умовах вперше було 
застосовано гіпсову пов'язку, за- 
пропоновану М. Пироговим. 
Праці Ч. присвячені вивченню ге- 
морою, чуми, тифів тощо. Описав 
медико-сан. стан м. Бреста. В 
М. К. Бородій. 
ЧЕРНОВ Василь Єгорович |6 (18). 
ІХ 1852, поблизу Тбілісі -- 16 (29). 
ГУ 1912, Київ) -- вітчизн. педіатр. 
Закінчив Медико-хірургічну ака- 
демію в Петербурзі (1874), в якій 
залишився працювати. З 1886 
працював у Москві, з 1889 -- про- 
фесор Київ. ун-ту, в якому орга- 
нізував першу клініку дитячих 
хвороб. Праці Ч. присвячені вив- 
ченню всисання жирів, зокрема при 


гарячковому стані, та ін. питан- 
ням теорії і практики педіатрії. 
Брав активну участь у роботі 
наук. т-в лікарів Києва. 

ЧЕРНОВ Дмитро Костянтинович 
120.Х (1.ХІГ) 1839, Петербург -- 
2.1 1921, Ялта) -- рос. вчений у га- 
лузі металургії, металознавства |і 
термічної обробки металів. Закін- 
чив (1358) Петерб. практичний тех- 
нологічний ін-т. Викладав (1859-- 
66) у цьому ж ін-ті, 1866--80 -- 
інженер Обуховського  сталели- 
варного з-ду (тепер 3-д «Більшо- 
вик») у | Петербурзі. Займався 
(1880--84) розвідуванням покладів 
кам'яної солі в Бахмутському р-ні 
(Донбас). З 1889 -- професор ме- 
талургії Михайловської арт. акаде- 
мії у Петербурзі. Встановив залеж- 
ність структури і властивостей ста- 
лі від її гарячої механіч. і терміч. 
обробки, відкрив критичні т-ри 
(пізніше названі точками Чернова), 
при яких у сталі відбуваються фа- 
зові перетворення. Розробив тео- 
рію кристалізації сталевого злив- 
ка, удосконалив конверторний спо- 
сіб виробн. сталі. Автор курсу 
«Сталеливарна справа» (1891) -- 
першої в Росії наукової праці з 
металознавства. Досліджував про- 
блеми авіації, математики, болта- 
ніки. 
Літ.: 


1975. 

ЧЕРНОВ Леонід Іванович |н. 
5 (18). МІ 1915, м. Старобільськ, 
тепер Ворошиловгр. обл.|-- укр. 
рад. живописець і графік, засл. 
діяч мист. УРСР (з 1966). Нав- 
чався в Харків. худож. ін-ті 
(1938--42). Твори: живописні 
«Вечірня пісня» (1957), «Мрії» 


Гумилевский Л. Чернов. М., 


те жу 





1957. 


й Вечірня пісня. 
МУОМ у Києві. 


Л. І. Чернов. 
Д 

(1961), «Простір» (1969), «Харків 
вечірній» (1977); серії естампів -- 
«На | Азовському морі» (1956), 
«По народній Болгарії» (1956-- 
97); цикли рисунків -- «По шев- 
ченківських місцях» (1963), за 
мотивами творів Т. Шевченка та 
укр. нар. пісень (1964). З 1944 ви- 
кладає в Харків. худож. проми- 
словому ін-ті (з 1977 -- професор). 
Літ.: Леонід Чернов. Альбом. К., 


1979. В. М. Ханко. 
ЧЕРНОВ Леонід Кіндратович 
(справж. прізв.-- Малошийченко; 
З (15).1 1899, Олександрія, тепер 
Кіровогр. обл.-- 23.1 1933) - укр. 
рад. письменник. Працював журна- 
лістом, грав на сцені укр. теат- 
рів. Літ. творчість почав віршами 
(рос. мовою). Співробітничав у 
журн. «Червоний перець». 

Ч.-- автор книг нарисів і опові- 
дань «125 днів під тропіками» 
(1928), «Сонце під веслами» (1929), 
«Людина з іншої планети» (1931) 
та ін. Иому належать також поема 
«Фронт» (1931) і зб. поезій «На 
розі бур» (1932). А. І. Костенко. 


ЧЕРНЯВСЬКИЙ Володимир Іл- 
ліч (1893 -- 13.ХІ 1939) -- парт. 
і держ. діяч УРСР. Член Кому- 
ністичної партії з 1911. Н. в Одесі 
в сім'ї робітника. Вів підпільну 
роботу в Києві та Кременчуці. 
В 1917 входив до більшовицької 
фракції Виконкому Київ. Ради 
робітн. депутатів 1 Центр. ради 
профспілок. Піл час Київського 
січневого збройного повстання 
1915 -- секретар ревкому і член 
страйкового к-ту. Під час австро- 
німецької окупації України 1918-- 
на підпільній роботі в Київ. губ. 
919 -- секретар Київ. губкому 
партії. В 1920--23 -- в Червоній 
Армії і на парт. роботі в Києві, 
Полтаві, Вінниці й Катеринославі. 
В 1924--26 -- губ. прокурор в Оде- 
сі. З 1927 -- знову на парт. роботі 
в Києві та Одесі. В 1930 -- 32 -- се- 
кретар ЦК КП(6)У, пізніше -- пер- 
ший секретар Дніпропетровського, 
з жовтня 1932 -- Вінницького обко- 
мів КП(6) У На ІХ з'їзді КП(б)У 
обраний кандидатом у члени ЦКК, 
на Х--ХПІ з'їздах -- членом ЦК. 
З 1930 по серпень 1937 -- кан- 
дидат у члени Політбюро ЦК 
КП(б)У. Був членом ЦВК СРСР 
і ВУЦВК. ю 
ЧЕРНЯВСЬКИЙ Георгій Георгі- 
йович (20.1У 1924, Катеринослав, 
тепер Дніпропетровськ -- 31.ПІ 
1981, Київ) -- укр. рад. живопи- 
сець, нар. художник УРСР (з 
1974). Член КПРС з 1945. У 
1955 закінчив Київ. худож. ін-т, 
де навчався у К. Трохименка та 
І. Штільмана. Твори: серії кар- 
тин -- «Індустріальна Дніпропет- 
ровщина» (1955--70), «Ульянови 
на Україні» (1972--77); цикл пей- 
зажів «По дленінських місцях» 
(1969--70); картини -- «Петровка» 
(1969), «Над Дніпром» (1974), 
«Будується 9-а Криворізька» 
(1974--76). В 1975--78 викладав у 
Київ. худож. ін-ті. Нагороджений 
орденом Леніна, ін. орденами, 
медалями. Держ. премія УРСР 
ім. Т. Г. Шевченка, 1978. 
Тв.: Ульянови на Україні. Каталог. 
К., 1977. 
ЧЕРНЯВСЬКИЙ Микита Антоно- 
вич (н. 15.ІХ 1920, с. Смолянинове, 
тепер Новоайдарського р-ну Воро- 
шиловгр. обл.) -- укр. рад. пись- 
менник. Член КПРС з 1957. Вірші 
друкує з 1945. Окремими видання- 
ми вийшли збірки віршів і поем 
«Зерна щастя» (1948), «Вітер з 
поля» (1957), «На тихій Лугані» 
(1962), «Відстані» (1968), «Земна 
могуть» (1969) та ін., роман-три- 
логія «Людям важче» (1973--80). 
. Н. М. Гаєвська. 
ЧЕРНЯВСЬКИЙ Микола Федоро- 
вич |22.ХП 1867 (3.1 1868), слобо- 
да Торська Олексіївка, тепер с. 
Октябрське Добропіл. р-ну Донец. 
обл.-- 26.ХІ 1946) - укр. рад. 
письменник. Закінчив Катерино- 
славську духовну семінарію (1889). 
Деякий час учителював. Співупо- 
рядник альманахів «Дубове Лис- 
тя», «З потску життя». Автор 
зб. поезій «Пісні кохання» (1895), 
«Донецькі сонети» (1898), зб. опо- 
відань «Богові невідомому» (1912), 
в яких подав реалістичні образи 
шахтарів, показав революц, події 
1905. Окремі твори (цикл віршів 
«Гіганти», 1931, та ін.) присвячені 
соціалістич. будівництву. Перекла- 
дав з рос., польс., нім., франц. 
літератур. 


Тв.: Твори, т. 1--10. Х., 1927--31; 
нє К., 1959; Твори, т. 1--2. К., 


ЧЕРНЯВСЬКИЙ Михайло (рр. 
н. і см. невід.) --укр. гравер на 
дереві 18 ст. Виконував ілюстра- 
ції до церк. книжок, що друкува- 
лися в Чернігівській друкарні. 
ЧЕРНЯВЩЕНКО Дем'ян (Чер- 
нявський, Чорний; рр. н. і см. 
невід.) -- запорізький козак, учас- 
ник селянської війни під прово- 
дом О. І. Пугачова 1773--75. На 
початку Коліївщини (1768) пере- 
бував у гайдамацькому загоні М. 
Залізняка, потім у загонах під 
проводом А. Журби і М. Швачки. 
Як представник гайдамаків уліт- 
ку 1768 вів переговори з київ. 
генерал-губернатором про  об'єд- 
нання гайдамацьких загонів з рос. 
військом для спільної боротьби 
проти польс. шляхти. В Києві Ч. 
було підступно заарештовано й за- 
суджено до каторги. Втікши з 
в'язниці, Ч. організував на По- 
волжі повстанський загін, який 
1773 приєднався до війська О. Ї. 
Пугачова. 

ЧЕРНЯЄВ Ілля Ілліч (| 8 (20).1 1893, 
с. Спаське, тепер Вологодського 
р-ну Волог. обл. -- 30.ГХ. 1966, Мо- 
сква|-- рос. рад. хімік-неорганік, 
акад. АН СРСР (з 1943). Закінчив 
Ленінгр. ун-т (1915), викладав 
там же (професор з 1932); од- 
ночасно працював в н.-д. ін-тах 
АН. З 1934 -- в Їн-ті загальної та 
неорганічної хімії АН СРСР (ди- 
ректор з 1941); одночасно профе- 
сор Моск. нафт. ін-ту (1935--41), 
з 1945 -- Моск. ун-ту. Основні 
праці стосуються хімії комплекс- 
них сполук. Ч. відкрив закономір- 
ність трансвпливу, яка полягає в 
тому, що реакційна здатність за- 
місника внутр. сфери комплексної 
сполуки залежить від хім. приро- 
ди замісника в трансположенні. 
Ця закономірність дає можливість 
передбачити напрям хім. реакцій 
комплексних сполук. Запропону- 
вав пром. способи добування пла- 
тини, осмію, іридію тощо. Наго- 
роджений 4 орденами Леніна, ін. 


орденами, медалями. Держ. пре- 
мія СРСР, 1946, 1949, 1951, 1952. 
ЧЕРНЯК Тимофій Вікторович 


|2 (14).П 1891, с. Вороб'ївка, те- 
пер  Новгород-Сіверського р-ну 
Черніг. обл.-- 11.МПІ 1919) -- ге- 
рой громадянської війни на Украї- 
ні. Член Комуністичної партії з 
1917. Н. в сім'ї селянина-бідняка. 
З 1912 служив в армії (з липня 
1917 -- прапорщик). У 1918 -- вій- 
ськком Новгород-Сіверського пові- 
ту, командир місц. загону Черво- 
ної гвардії, на чолі якого у квітні 
1918 перейшов у «нейтральну зо- 
ну». Брав участь у партизан. русі 
на Чернігівщині. листопада 
1913, командуючи 3-м Новгород- 
Сіверським полком (з квітня 1919 
-- 3-ю бригадою ) Першої Україн- 
ської радянської дивізії, брав 
участь у боях проти австро-нім. 
окупантів і петлюрівців. Загинув 
у районі м. Ровно. 

Літ.: Стунгур Г. К. Герой громадян- 
ської війни "Тимофій Черняк. К., 
1961. 

ЧЕРНЯК Франц Андрійович 
(н. 10.УП 1938, с. Лютіна, тепер 
ЧССР) -- укр. рад. художник 
скла, засл. художник УРСР (з 
1983). Член КПРС з 1967. У 1971 
закінчив Львів. ін-т прикладного 





295 


ючи 


ЧЕРНЯК 


Г. Г. Чернявський. 





І. І. Черняєв. 





Т.В. Черняк. 





Г. Г. Чернявський. 
Будинок-музей В. І. Ле- 
ніна в Горках Ленін- 
1968--70. 


ських. 


296 





ЧЕРНЯХІВ 





Ф. А. Черняк. Компо- 
зиція «Ліс». Скло. 1971. 


Черняхівська культу- 
ра. Речі з пам'яток: 
1--5 -- залізні чересло, 
наральник, серп, нако- 
нечник стріли, меч; 
6 -- бронзова фібула; 
7, 8 -- срібні гривна 

і підвіска; 

9--12 -- глиняний 
суд. 


по- 


та декоративного мистецтва. Серед 
творів -- композиції «Ліс», «Дівчи- 
на з квіткою» (обидві -- 1971), 
«Склодуви» (1977), «Космос» 
(1979), «Колос», «Карпати», «Пінг- 
віни» (три останні -- 1980), «Риба», 
«Сови» (дві останні -- 1981), набір 
ваз «Червоні квіти» (1981); світиль- 
ники, об'ємно-просторові декора- 
тивні композиції, вітражі. 


О. О. Роготченко. 
ЧЕРНЯХІВ селище міського 


типу Житомир. обл. УРСР, рай- 
центр. Залізнична ст. Горбаші. 
9,7 тис. ж. (1984). Вперше згаду- 
ється 1545. З 1569 Ч. під владою 
шляхет. Польщі. Після 2-го поділу 
Польщі (1793) Ч. у складі Право- 
бережної України возз'єднано з Ро- 
сією. У березні 1825 в Ч. відбувся 
з'їзд членів таємного Товариства 


об'єднаних слов'ян. Рад. владу 
встановлено в січні 1918. З 1924 
Ч.-- с-ще міськ. типу. У Ч.- 


обозний та сироробний з-ди, хар- 
чосмакова ф-ка, філіал житомир- 
ського швейного об'єднання «По- 
лісянка»; райсільгосптехніка, рай- 
сільгосихімія, міжколг. буд. орг- 
ція, комбінат побутового обслуго- 
вування. Учбове г-во Житомир. 
с.-г. ін-ту. 2 заг.-освітні та музична 
школи; лікарня, поліклініка, кі- 
нотеатр, 2 бібліотеки. У селищі 
встановлено обеліск на честь рад. 
воїнів, які загинули під час Вели- 
кої Вітчизн. війни 1941--45 (1967, 
арх. М. Хробуст). 

ЧЕРНЯХІВСЬКА КУЛЬТУРА 
-- археологічна культура 2--7 ст. 
(за ін. даними, 2--5 ст.), поширена 
головним чином у лісостеповій 
частині УРСР -- на Придніпров'ї, 
а також у Верхньому Побужжі й 
Придністров'ї. Назва походить від 
могильника поблизу с. Черняхова 
(тепер Кагарлицького р-ну Київ. 
обл.), що його досліджував 1899 
В. В. Хвойка. Серед пам'яток 
Ч. к.-- понад 2500 великих (зав- 
довжки до 1--2 км) довгочасних 
неукріплених поселень на надза- 
плавних терасах річок. Відомо 
також понад 350 безкурганних мо- 
гильників з численними, в кілька 


віл 72 





ярусів похованнями, переважно з 


обрядом трупоспалення (в ямах, 
іноді в урнах), єтакож трупопокла- 
дення. В побуті носіїв Ч. к. пере- 
важав гончарний посуд (горщи- 
ки і миски, лише зрідка скляні 
чарки). При розкопках знайдено 
знаряддя праці (залізні наральни- 
ки, чересла, серпи, коси, сокири, 
ножі; бронзові голки, сланцеві 
точильця тощо) і зброю (залізні 
наконечники списів і стріл, мечі та 
ін.), предмети туалету та прикраси 
(бронзові і срібні фібули, пряжки, 
гривни, підвіски з мор. раковин, 
римських монет тощо). Осн. за- 
няття носіїв Ч. к.-- орне землероб- 
ство, розвивалася торгівля. Заг. 
еквівалентом були римські моне- 
ти, осн. предметом експорту -- зер- 
но. Розвитку набули також ремес- 
ла  (залізообробне,  кісткорізне, 
ювелірне та ін.). Гончарство відо- 
кремилось у самостійну галузь 
виробн. Розвиток продуктивних 
сил у носіїв Ч. к. привів до виді- 
лення заможної верхівки, до ста- 
новлення класового суспільства. 
Археол. та писемні джерела дають 
підставу пов'язувати Ч. к. з анта- 
ми. Існує, слнак, думка про ба- 
гатоетнічність Ч. к. На тер. УРСР 
досліджено понад 150 пам'яток 
Ч. к. Найвідомішими з них є Чер- 
няхівський могильник,  Маслів- 
ський могильник,  Косанівський 
могильник, а також Неслухівське 
поселення, Жуківцівське поселен- 
ня, Ягнятинське поселення, Кан- 
темирівські поселення та могиль- 
ник, Іванковецьке поселення, Че- 
репинське поселення. 


Літ.: Черняховская культура. М., 
1960; Древности зпохи сложения вос- 
точного славянства. М., 1964; Исто- 
рия и археология юго-западньх обла- 
стей СССР начала нашей зрью. М., 
1967; Винокур І. С. Історія та культу- 
ра черняхівських племен  Дністро- 
Дніпровського межиріччя П--У ст. 
н. е. К., 1972; Археологія Україн- 
ської РСР, т. 3. К., 1975; Могильники 
черняховской культурь. М., 1979; 
Баран В. Д. Черняхівська культура. 
К., 1981. Є Махно. 


ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОН - у 
пд. частині Житомир. обл. УРСР. 
Утворений 1923. Площа 0,8 тис. 
км?. Нас. 39,0 тис. чол. (1984). 
У районі -- 56 населених пунктів, 
підпорядкованих 2 селищним та 
22 сільс. Радам нар. депутатів. 
Центр -- смт Черняхів. Ч. р. роз- 
гашований в межах Поліської ни- 
зовини. Поверхня -- моренно-занд- 
рова рівнина. Корисні копалини: 


граніт, габро, лабрадорит. Най- 
більша річка -- Тростяниця (бас. 
Дніпра). Грунти  дерново-підзо- 


листі супіщані й піщані. Лежить 
у зоні мішаних лісів. Ліси (сосна, 
дуб, вільха, граб, липа, береза, 
осика) займають 5,4 тис. га. Най- 
більші пром. підприємства: Голо- 
винський гранітний кар'єр, чер- 
няхівські  харчосмакова  ф-ка |і 
сироробний з-д. Комбінат побуто- 
вого обслуговування (Черняхів). 
Спеціалізація с. г.-- землеробство 
льонарсько-картоплярського (з роз- 
винутим хмелярством), тваринниц- 
тво м'ясо-мол. напрямів. Площа 
с.г. угідь 1983 становила 66,6 тис. 
га, у т. ч. орні землі -- 55,8 тис. 
га. Осушено 15,1 тис. га. У Ч.р.-- 
17 колгоспів, б радгоспів, 2 спеціа- 
лізовані г-ва по виробн. свинини, 
райсільгосптехніка,  райсільгосп- 
хімія. Залізнична станція Горба- 


ші. Автомоб. шляхів -- 272 км, у 
т. ч. зтвердим покриттям -- 232 км. 
У районі -- профес.-тех. уч-ще 
(смт Головине), 43 заг.-осв. та му- 
зична школи; 41 лік. заклад, ут.ч. 
5 лікарень. 19 будинків культури, 
33 клуби, кінотеатр, 50 кіноуста- 
новок, 44 б-ки. У с. Бежові Ч. р. 
народився укр. та рос. літературо- 
знавець М. П. Дашкевич, у с. 
Високому -- одна з організаторів 
колг. руху Н. Г. Заглада. У Ч.р. 


ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ 


й 78 
РАЙОН Р 
ЖНИТОМИРСЬНОЇ 7 77 7 
ОБЛАСТІ С Сали Ж 
сбяеці? жадькі 


У б 7 Видивар Горбулів б 
екарщина; о - 


У Рочеретянка 977 
ЖаСелянщи на Стирти пог, 

Лв Андривка бю сн Спиці 
У су ори 


7 


Черняхів й : 
су ловине 










« СУДівочки 
з Велика Горбаша 
Високе 


о 
(9 
о Забріддя / 
Троковичі / 


о 






Городи ще 


видається газ. «Нове життя» (з 
1931). - В.Я. Байко. 
ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ Іван Данило- 
вич (16 (29).У1 1906, село Окса- 


нина, тепер Уманського району 
Черкаської області -- 18.П 1945, 
похований у  Вільнюсі| -- рад. 


військ. діяч, генерал армії (1944), 
двічі Герой Рад. Союзу (1943, 
1944). Член Комуністичної пар- 
тії з 1928. В Рад. Армії з 1924. 
В 1936 закінчив Військ. академію 
механізації і моторизації РСЧА. 
Під час Великої Вітчизн. війни 
1941--45 командував танк. дивізі- 
єю, корпусом, з липня 1942 -- 60-ю 
армією, яка в складі 1-го Укр. 
фронту брала участь 1943 у форсу- 


ванні Дніпра, визволенні Києва, 
Коростеня, Житомира, Шепетівки. 
З квітня 1944 -- команд. війська- 


ми 3-го Білорус. фронту. В районі 
м. Мельзака (тепер м. Пенежно, 
ПНИР) Ч. було смертельно поране- 
но. Нагороджений орденом Леніна, 
4 орденами Червоного Прапора, 
ін. орденами, медалями. На честь 
Ч. м. Інстербург Калінінгр. обл. 
перейменовано на м. Черняховськ. 
У містах Умані га Вільнюсі Ч. 
встановлено пам'ятники. Іл. див. 
до ст. Умань, т. 11, с. 484. 

ЧЕРНЬ, нієло 1) Темно-сірі 
або чорні зображення на срібних 
і золотих виробах; один з видів 
декоративно-ужиткового  мистецт- 
ва. Техніка Ч. полягає в тому, 
що вигравіруваний малюнок за- 
повнюють емальовим сплавом з 
срібла, міді, сірки та ін. компо- 
нентів, який після закріплення 
шліфують. Ч. прикрашують посуд, 
зокрема ложки, вази, браслети то- 
що. Відома з античних часів. 2) Ви- 
роби, виконані в техніці черні. 
ЧЕРСАК (Рірзасиз) -- рід рос- 
лин родини черсакових. Високі (до 
2 м) дворічні, рідше багаторічні 
трав'янисті рослини з великими 
перистороздільними або  суціль- 
ними супротивними (стебловими) 
листками. Квітки дрібні, зібрані в 
яйцевидно-довгасті або кулясті го- 
ловки. Плід -- сім'янка. 15 видів, 
пошир. в Європі, на Пд. і Сх. 
Азії, в Африці. В СРСР -- 7 ди- 
корослих видів, вт. ч. на Україні-- 


6, зних запроваджено в культуру 
Ч. посівний (Ю. 5абіуц5); його 
супліддя (т. з. ворсувальна шиш- 
ка) використовувались в текстиль- 
ній пром-сті для начісування вор- 
су на вовняних і деяких ін. тка- 
нинах. Іл. с. 238. 

ЧЕРСЬКИЙ (Іван Дементійович 
(Ян Домінікович) |З (15).У 1845, 
маєток  «Сволна»  Дрисенського 
повігу  Віленської губ. -- 25.МІ 
(1. МП) 1892) -- вітчизн. геолог 
і географ, дослідник Сибіру. 
Навчався у Віленському дворян- 
ському інституті. За участь у 
польському повстанні  1363--64 
був відданий в солдати і засланий 
до Омська. У 1369 в зв'язку з хво- 
робою Ч. звільнено з військ. служ- 
би, 1871 він переїхав до Іркутська. 
Під впливом Г. М. Потаніна по- 
чав геол. і палеонтологічні дослі- 
дження. Досліджував райони Сх. 
Сибіру. В 1891 здійснив експеди- 
цію в район річок Колими та Ін- 
дігірки. Висунув ідею про ево- 
люційний розвиток рельєфу. Пра- 
ці -- з геології, палеогеографії та 
палеонтології. Ім'ям Ч. названо 
хребет у Забайкаллі, гірську си- 
стему в Сх. Сибіру. 

ЧЕРСЬКИЙ Микола Васильович 
Їн. 20.1 (2.П1) 1905, с. Ольга, тепер 
Примор. краю| -- рад. вчений у 
галузі механіки і розробки родо- 
вищ нафти і газу, акад. АН СРСР 
(з 1981), Герой Соціалістичної 
Праці (1975), Член КПРС з 1942. 
Закінчив Їн-т механіків водного 
транспорту (1931), Академію наф- 
тової пром-сті (1951). Голова Пре- 
зидії Якут. філіалу АН СРСР (з 
1964), одночасно (з 1973) -- дирек- 
тор Ін-ту фіз.-тех. проблем Пів- 
ночі. З 1930 -- директор Ін-ту гірн. 
справи Півночі. Осн. праці -- з 
конструкцій газових свердловин, 
методів підрахунку запасів й екс- 
плуатації газових і газогідратних 
покладів, обгрунтування впливу 
тектоно-сейсмічних процесів на 
утворення й акумуляцію  вугле- 
воднів. Депутат Верховної Ради 
СРСР 7--11-го скликань. Нагоро- 
джений 2 орденами Леніна, ін. 
орденами, медалями. 
ЧЕРСЬКОГО ХРЕБЕТ -- 1) Гір- 
ська система на Пн. Сх. Сибіру, в 
Якут. АРСР і Магадан. обл. 
РРФСР. Простягається майже на 
1600 км від пониззя р. Яни до 
верхів'я р. Колими. Вис. до 3147 м 
(г. Перемога). Родовища олова, 
кам'яного вугілля тощо. Числен- 
ні льодовики. Схили на Пн. до вис. 
250--300 м та на Пд. до 700--1100 
м вкриті модриновою тайгою, ви- 
ще -- гірська тундра і кам'яниста 
пустеля. 2) Гірський хребет у Сх. 
Забайкаллі, у Читин. обл. РРФСР. 
Довж. 400 км, вис. до 1400--1500 
м. Схили і вершини вкриті сосно- 
вими і модриновими лісами, у гли- 
боких долинах пн. схилів -- яли- 
ново-ялицеві ліси. Хребти названо 
на честь І, Д. Черського. 
ЧЕРТОРИЗЬКА Тетяна Купрія- 
нівна (н. 9.УПІ 1919, с. Амонь, 
тепер Хомутовського р-ну Курської 
обл.) -- укр. рад. мовознавець, 
доктор філологічних наук (з 1984). 
Член КПРС з 1962. Закінчила Київ. 
ун-т (1945). З 1958 працює в Ін-ті 
мовознавства АН УРСР. 

Автор праць з лексикології та лек- 
сикографії, зокрема «Взаємодія 
російської та української лекси- 
ки в російських творах Т. Г. 


Шевченка» (1981). Один з авторів 
і редакторів видань: «Словник 
мови Шевченка» (т. 1 -- 2, 1964), 
«Словник української мови» (т. 
1-- 11, 1970 -- 80). Держ. премія 
СРСР, 1983. 

ЧЕРЧ (СБбигсі) Алонзо (н. 14.УІ 
1903, Вашінгтон) -- амер. логікі 
математик. У 1947--67 -- профе- 
сор Прінстонського ун-ту, з 1967 -- 
Каліфорнійського ун-ту (Лос-Анпд- 
желес). Осн. наук. праці стосу- 
ються матем. логіки, зокрема алго- 
ритмів теорії. Ч. висунув осн. 
гіпотезу теорії обчислюваних функ- 
цій (т. з. тезу Ч.); зробив істотний 
внесок у розвиток комбінаторної 
логіки; йому належать досліджен- 
ня з логічної семантики, модаль- 
ної логіки тощо. 

ЧЕРЧЕ -- бальнеогрязьовий  пе- 
редгірний курорг лісової зони в 
Рогатинському р-ні Івано-Фр. обл., 
за 5 км від м. Рогатина. Розташо- 
ваний на висоті 300 м над р. м. 
в долипі, оточеній горбами (перед- 
гір'я Карпат Українських), які 
захищають Ч. від холодних вітрів. 
Діто помірно тепле, зима  по- 
мірно м'яка. Осн. лікувальні за- 
соби: сірководнева вода для ванн 
та гідрокарбонатно-сульфатно- 
кальцієва мінеральна вода для 
пиття, торф'яна грязь. Пока- 
зання: захворювання органів 
руху й нервової системи, початко- 
ві форми склерозу. 

ЧЕРЧІЛЛ -- ріки у Пн. Америці, 
в межах Канади. 1) Бере початок 
з озера тієї самої назви, впадає у 
Гудзонову затоку Північного Льо- 
довитого океану. Довж. 1609 км, 
площа басейну 281 тис. км2?. Пе- 
ресічна витрата води 1200 м3/с. 
ГЕС. У гирлі -- морський порт 
Черчілл. 2) Тече у сх. частині 
п-ова Лабрадор, впадає в оз. Мел- 
вілл, з'єднане з зат. Гамільтон 
Атлантичного ок. Довж. 560 км, 
площа бас. 80 тис. км?. У річищі -- 
водоспади (найбільший Чер- 
чілл, вис. падіння води 75 м), по- 
роги. Пересічна витрата води бл. 
1560 м3/с. ГЕС. 
ЧЕРЧІЛЛЬ (Черчілл; Србигсбіїй) 
Уїнстон Леонард Спенсер (30.ХІ 
1874, Бленім, поблизу Вудстока, 
Оксфордшір -- 24.І 1965, Лондон) 
-- англ. політичний і держ. діяч. 
Походив з сім'ї герцогів Мальбо- 
ро. Освіту здобув у привілейова- 
ній школі Харроу і військ. кав. 
школі. лік військ. кореспондент 
брав участь в англо-бурській вій- 
ні 1899--1902. З 1900 -- член па- 
лати громад від Консервативної 
партії. В 1904--24 перебував у 
Ліберальній партії. В серед. 20-х 
рр. повернувся до Консервативної 
партії, став одним з її лідерів. В 
1908--21 обіймав ряд міністерських 
посад. Після перемоги Великого 
Жовтня Ч. брав активну участь 
в організації антирад. інтервенції. 
В 1940--45, 1951--55 -- прем'єр- 
міністр. Після нападу гітлерів- 
ської Німеччини на СРСР Ч., ро- 
зуміючи, що без військ. союзу з 
СРСР Великобританія не зможе 
уникнути поразки у війні, висту- 
пив (22.1 1941) з заявою про під- 
тримку Рад. Союзу. Уряд Ч. уклав 
угоду з СРСР про спільні дії про- 
ти фашист. Німеччини (липень 
1941) і договір про союз з СРСР у 
війні проти Німеччини (травень 
1942). Разом з тим проводив полі- 
тику затягування відкриття дру- 


гого фронту. Брав участь у Теге- 
ранській конференції 1943, Крим- 
ській конференції 1945,  Потс» 
дамській конференції 1945. В бе- 
резні 1946 виступив у м. Фултоні 
(шт. Міссурі, США) з промовою, 
в якій закликав до воєнно-політ. 
союзу Великобританії і США, спря- 
мованого проти СРСР і країн нар. 
демократії, до розв'язування «хо- 
лодної війни» проти них. Автор 
книг історико-мемуарного жанру, 
норелівська премія з літератури, 


Літ.: Трухановский В. Г. Уимнстон 
Черчилль. М., 1982. . В.О. Горбик. 
ЧЕСАЛЬНА МАШИНА -- маши- 


на, на якій волокнисті матеріали 
(бавовну, вовну, хім. волокна та 
ін.) піддають  гребінному або 
кардному мчесанню. Розрізняють 
гребенечесальні машини і маши- 
ни  кардочесальні. На кардоче- 
сальних машинах (мал. с. 299) 
прочісування відбувається в осн. 
між головним барабаном, вкритим 
пилчастою чи голчастою стрічкою, 
1 головками (вузькими жорстки- 
ми пластинками, вкритими гол- 
частою стрічкою) або валиками, 
розміщеними над цим барабаном. 
Далі зі знімного барабана тонкий 
шар прочісаного матеріалу (ватка) 
потрапляє у спец. воронку, де 
ущільнюється і перетворюється на 
стрічку, що укладається в цилінд- 
ричну, тару (т. з. таз). 

ЧЕСАННЯ -- розділяння волок- 
нистого матеріалу (бавовни, вовни 
тощо) на окремі волокна, очищен- 
ня його від сміттєвих домішок 
(частково й коротких волокон) та 
перетворення розпушеної маси ма- 
геріалу на безперервну стрічку 
або рівницю; один з процесів пря- 
діння. Провадиться після тіпан- 
ня. Буває гребінне і кардне. Гре- 
бінне Ч. виконують на гребенече- 
сальних машинах, кардне на 
кардочесальних (див. Чесальна ма- 


шина). З Й 
ЧЕСМЕНСЬКИЙ БІЙ 1770 
відбувся 25--26.УМІ (6--7.УП) 1770 
в бухті Чесма (Чешме) на узбереж- 
жі Малої Азії під час рос.-тур, 
війни 1768--74 (див. Російсько- 
турецькі війни 17--19 століть). 
Рос. флот, успішно атакувавши 
тур. кораблі в Хіоській протоці, 
змусив їх відступити в бухту Чес- 
ма під прикриття берегових бата- 
рей. Тут тур. флот був блокований 
і знищений. Це забезпечило рос. 
флотові панування на Егейському 
м. і блокаду Дарданелл. 
ЧЕСНОКОВ Федір Маркелович 
|7 (19).У 1896, с. Пилково, тепер 
Лопатінського р-ну Пенз. обл.-- 
25.УМ 1938, Саранськ) морд. 
рад. письменник. Учасник 1-Ї сні- 
тової і громадянської воєн. Одич 
з основоположників морд. л-ри. 
Друкуватися почав 1922 (оповідан- 
ня «Старий учитель»). Писав про 
громадян. війну, класову боротьбу 
в роки непу, утвердження Рад. 
влади, боротьбу з реліг. пере- 
житками, колективізацію, культур- 
ну революцію. Оповідання, нари- 
си, дорожні нотатки увійшли до 
збірок «Село розкололось» (1926), 
«Батьків син» (1929), «Перші ог- 
ні» (1932), «Вибрані оповідання» 
(1959), «Гул нового часу» (1974) 
та ін. Автор п'єс, літературознав- 
чих праць. І. К. Інжеватов. 
ЧЕСТЕРТОН (Срезіегіоп) Гілберт 
Кіт (29.У 1874, Лондон -- 14.УЇ 





297 





ЧЕСТЕРТОН 








І. Д. Черняховський. 


М. В. Черський. 





У. Л. Черчілль. 





Чернь.  Ф. Джикія. 
Чинчила (дзбан). 1949. 
Дагестанська АРСР. 


298 





ЧЕСТНОКОВ 





Г.К. Честертон. 





В. І. Честноков. 


- ЙВРО 2 


таки. 





У ла 
З 


г/ 
А 


Черсак посівний: 

1-- загальний вигляд 
рослини; 

2 -- квітка. 


1936, Беконсфілд) -- англ. пись- 
менник. Один з представників 
детективної літератури. Літе- 


ратурну діяльність почав з віршів 
(збірки «Старі, що грають» та 
«Дикий лицар», обидві -- 1900). 
У романах («Наполеон з Ноттінг- 
Хілла» (1904) та «Людина, що була 
Четвергом» (1908) відбилися реак- 
ційно-громантичні погляди Ч. Ши- 
року популярність принесли Ч. 
детективні оповідання про сищи- 
ка патера Брауна («Таємниця пате- 
ра Брауна», 1911; «Недовірливість 
патера Брауна», 1926, та ін.), в 
яких захоплююча фабула поєдну- 
ється з гостротою соціальних ха- 
рактеристик. Автор монографій 
про творчість Ч. Діккенса (1906), 
Дж. Б. Шоу (1909), циклу реліг.- 
філософ. есе «Ортодоксія» (1908), 
«Автобіографії» (1936). 

Тв.: Укр. перек л.-- Пригоди па- 
тера Брауна. Х.-К., 1930; Рос. 
перек л.-- Рассказь. М., 1981. 
Літ.: Елистратова А. А. | Післямова!. 


В кн.: Честертон Г. К. Рассказь. М., 
1975. Т.В. Яхонтова. 


ЧЕСТНОКОВ Володимир Івано- 
вич с (12.ГУ) 1904, Петербург 
-- 15.У 1908, Ленінград| -- рос. 
рад. актор, нар. арт. СРСР (з 
1960). Член КПРС з 1941. Після 
закінчення 1924 Школи рос. дра- 
ми до 1936 і з 1954 працював у 
Ленінгр. театрі драми ім. О. С. 
Пушкіна (1937--53 -- в ін. теат- 
рах Ленінграда). Серед ролей: 
Олексій Іванович («Гравець» за 
Достоєвським), Огнєв («Фронт» 
Корнійчука) та ін. Створив образ 
В. І. Леніна у виставах за п'єсами 
М. Погодіна, І. Штейна. Знімався 
у фільмах «В дні Жовтня», «Ака- 
демік Іван Павлов» та ін. Наго- 
роджений орденом Леніна, ін. 
орденами, медалями. Держ. пре- 
мія СРСР, 1950, 1967. 


Тв.: Как я работал над образом 
Ленина. Л.-М., 60 
ЧЕСТЬ -- поняття моральної сві- 


домості й категорія етики, що 
включає в себе моменти усвідом- 
лення індивідом свого суспільного 
значення й визнання цього значен- 
ня з боку суспільства. Близька 
за змістом до категорії гідність. 
Відмінність між шими полягає 
в тому, що уявлення про гідність 
особи виходить з принципу рівнос- 
ті всіх людей у моральному відно- 
шенні, тоді як уявлення про Ч. 
диференційовано оцінює людей 
залежно від їхньої належності до 
певної соціально-класової, профе- 
сійної та ін. спільності. Ч. пов'я- 
зана з вимогою певної поведінки й 
способу дій для підтримання репу- 
тації особи або престижу тієї спіль- 
ності, до якої вона належить. 
Критерії оцінки Ч. історично змі- 
нювалися. За феодалізму Ч. мала 
становий характер, за капіталіз- 
му буржуазія пов'язує її з володін- 
ням приватною власністю. В марк- 
систсько-ленінській етиці поняття 
Ч. невіддільне від поняття обо- 
в'язку, служіння народові. За 
соціалізму основою Ч. вперше в 
історії стала праця. 

ЧЕСЬКА МОВА -- мова чехів. 
Належить до зх. групи слов'янсь- 
ких мов індоєвроп. сім'ї. У Ч. м. 
розрізняють три групи діалектів: 
чеську, моравську (ганацьку) та 
ляську (сілезьку). Характерні ри- 
си Ч. м.: постійний слабоцентралі- 
зуючий наголос на першому складі 
слова (з переходом на приймен- 


ники), розрізнювання довгих і 
коротких голосних, рефлексація 
спільнослов'ян. сполучень -ог-, -01,, 
-ег-, -еі- між приголосними як 
-га-, -Їа-, -Ге- (-Г1-), -Їе- (-1-); пере- 
хід м'якого г' у шиплячий вібрант 
г, перехід давнього 8 у р, збережен- 
ня складотворчих приголосних г 


о 
та І тощо. Гменникові властиві ка- 
о 


тегорії роду, числа й відмінка 
(є 6 відмінків і клична форма); 
прикметники узгоджуються з імен- 
никами в роді не тільки в однині, а 
й у множині; дієслово має катего- 
рії виду, часу, особи, способу й 
стану, дієприкметники та дієпри- 
слівники -- категорію роду. Най- 
давніші пам'ятки м.-- від 13 
ст. Сучасна літ. Ч. м. сформува- 
лась у 19 ст. Для Ч. м. вживається 
алфавіт на основі латинського. 
Про літературу Ч. м. див. Чехія; 


Чехословаччина, розділ  Літера- 
тура. 

Літ.: Учебник чешского  язька |ч. 
1-2) М., 1973--81. 


8. Т. Коломієць. 


ЧЕСЬКЕ БУДЕЙОВІЦЕ -- місто 
на Пд. Зх. Чехословаччини, в 
Чеській Соціалістичній Республі- 
ці, адм. ц. Пд.-Чеської обл. Розта- 
шоване на р. Влтаві. Вузол 
з-ць та автошляхів. 90 тис. ж. 
(1931). Найрозвинутіші  машино- 
будування та металообробка. Ве- 
ликий ливарний з-д. Підприємства 
по виробн. меблів, паперу, одягу, 
олівців (ф-ка «Кох-і-Нор»). Харч. 
пром-сть (зокрема виробн. пива). 
М узей революц. робітн. руху. Ар- 
хіт. пам'ятки 13--18 ст. Ч. Б. 
засн. 1265. З 

ЧЕСЬКИЙ МАСИВ, Богемський 
масив -- гірський масив у зх. ча- 
стині Чехословаччини та у прилег- 
лих районах Польщі, НДР, ФРН 
та Австрії. Включає середньови- 
сокі брилові гори (Судети, Руд- 
ні гори, Чеський Ліс, Шумава, 
Баварський Ліс, Чесько-Моравсь- 
ка височина), що оточують Чесь- 
ку улоговину. Вис. до 1602 м 
(г. Снєжка у Судетах). Родовища 
вугілля, поліметалевих і заліз. 
руд, графіту тощо. Насхилахгір -- 
ліси, вище 1400 м -- гірські луки. 
Мінеральні джерела (бальнеоло- 
гічні курорти Карлові Вари, Ма- 
ріанське Лазне). М 
ЧЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ 
ТЕАТР. Заснований 1883 в Празі. 
Складається з трьох труп: опер- 
ної, балетної і драматичної. Вис- 
тави відбуваються в різних при- 
міщеннях, які мають самостій 
ні назви-- Національний театр, 
ісатр ім. Б. Сметани та Театр ім. 
И. К. Тила. В репертуарі оперної 
трупи -- опери Б. Сметани, Л. 
Яначека, Е. Сухоня та інші, а 
також «Лебедине озеро» та «Єв- 
геній Онєгінь» П. Чайковського 
(прем'єрами диригував автор); в 
репертуарі драм. трупи -- виста- 
ви за творами К. Чапека, Б. Нем- 
цової, А. Їрасека, а також М. Го- 
голя, А. Чехова, М. Горького; 
актор Я. Пруха 1946 у виставі 
«Кремлівські куранти» М. Пого- 
діна вперше на чес. сцені створив 
образ В. І. Леніна. В 1958 Г. Тов- 
стоногов здійснив постановку «Оп- 
тимістичної трагедії» В. Виш- 
невського. У складі драм. трупи: 
И. Гонзл, Я. Пруха, Г. Кватілова, 
Ї. Мошна та ін. Гол. художник 
Ч. н. т.-- ИЙ. Свобода. Театр 1955 


(оперна трупа) і 1967 (драм. тру- 
па) гастролював в СРСР. 

І. Г. Посудовська. 
ЧЕСЬКІ БРАТИ, Богемські бра- 
ти (в Моравії -- Моравські брати) 
члени чес. релігійної  проте- 
стантської секти, яка виникла в 
середині 15 ст. Організовували 
школи, друкарні. Після придушен- 
ня антигабсбурзького чеського пов- 
стання 1618--20 були розгромлені. 
ЧЕТВЕРИК - у рос. та укр. ар- 
хітектурі чотирикутна в плані спо- 
руда або частина споруди. Ч.- 
осн. архіт. форма рос. та укр. хра- 
му (гол. чин. до ІВ ст.), був поши- 
рений у композиції з восьмикутною 
у плані частиною-- восьмериком 
(система восьмерик на четверику). 
ЧЕТВЕРИКОВ Сергій Сергійо- 
вич Г24.ТУ (6.У) 1880, Москва -- 
2.УП 1959, Горький| -- рад. гене- 
тик. Закінчив Моск. ун-т (1906). 
В 1909--19 працював на вищих жі- 
ночих курсах, 1921--29 -- зав. ге- 
нетичною лабораторією Ін-ту експе- 
риментальної біології; 1935 
48 -- зав. кафедрою генетики 
Горьк. ун-ту (з 1938 -- професор). 
Осн. праці з генетики, теорії ево- 
люції, ентомології. Вперше вису- 
нув положення про насиченість 
видів у природі мутаціями, про 
значення мутацій, вільного схре- 
щування, добору та ізоляції у ви- 
доутворенні й еволюції. Заклав 
основи популяційної генетики. На- 
городжений орденом «Знак Поша- 
ни», медалями. 
ЧЕТВЕРТА ВЕНЕРИЧНА ХВО- 
РОБА, хвороба Нікола--Фавра, 
лімфогранулематоз паховий 
хронічне інфекційне захворюван- 
ня, що спричинюється хламіді- 
ями. Передається головним чин. 
статевим ї шляхом. Інкубаційний 
період від 10 до 25 днів. Первинне 
ураження звичайно локалізується 
в ділянці статевих органів, має 
вигляд папули, пухирця, ерозії, 
що через кілька днів загоюється. 
Через кілька тижнів або місяців 
уражаються лімфатичні вузли. 
Ч. в. х. супроводиться гарячкою, 
збільшенням селезінки, лейкоци- 
тозом, утворенням великих хво- 
робливих інфільтратів тощо. На 
місці лімфатичних вузлів, що роз- 
палися, утворюються нариви |і 
фістульозні ходи (див. Фістула), 
які згодом рубцюються. Внаслідок 
цих змін порушується лімфообіг 
і спостерігаються набряки. Лі- 
кування: сульфаніламіди, ан- 
тибіотики, іноді рентгено- або ра- 
діотерапія. Див. також Венерич- 
ні хвороби. 
ЧЕТВЕРТА КОНФЕРЕНЦІЯ 
КП(б) УКРАЇНИ. Відбулася 1/- 
23.ПІ 1920 в Харкові на правах 
з'їзду. В її роботі взяли участь 
242 делегати з ухвальним і 38 - 
з дорадчим голосом, що представ- 
ляли понад 30 тис. комуністів. По- 
рядок денний: 1) Політ. і орг. 
доповідь ЦК КП(6)У; 2) Про держ. 
відносини Рад. України і Рад. 
Росії; 3) Про роботу на селі; 4) Про 
прод. питання; 5) Про чергові зав- 
дання госп. будівництва; 6) Про 
ставлення до ін. політ. партій; 
7) Вибори керівних органів КП(6)У 
і делегатів на ІХ з'їзд РКП(б). 
Конференція проходила в обста- 
новці гострої боротьби проти опо- 
зиційної групи «демократичного 
централізму» («децистів»). Спи- 
раючись на своїх прихильників і 


введену в оману частину делега- 
тів конференції, «децисти» ДОМОГ- 
лися негативної оцінки діяльності 
ЦК КП(б)У, відхилення розроб- 
лених до ЇХ з'їзду партії тез ЦК 
РКП(б) «Про чергові завдання гос- 
подарського будівництва» і нав'я- 
зали свої тези, які заперечували 
принципи централізму в управлін- 
ні нар. г-вом, єдиноначальності 
і твердої дисципліни на підпри- 
ємствах. Незважаючи на опір ан- 
типарт. елементів, з більшості ін. 
питань перемогла ленінська лінія. 
Конференція висловилася за тіс- 
ний союз України з Рад. Росією. 
В резолюції «Про роботу на се- 
лі» обгрунтовувалася необхідність 
зміцнення місц. органів Рад. вла- 
ди, ліквідації опору куркульства. 
Одним з осн. напрямів роботи 
визначалось енергійне здійснення 
прод. політики. Резолюція «Про 
ставлення до інших партій» відо- 
бражала політику безкомпроміс- 
ної боротьби проти петлюрівських, 
анархо-махновських та есеро-мен- 
шовицьких елементів і разом з тим 
уважного і доброзичливого став- 
лення до вихідців з дрібнобурж. 
партій, які перейшли на рад. плат- 
форму. В складі обраного на кон- 
ференції ЦК КП(б)У більшість 
становили | прихильники  «децис- 
тів», що не відображало волі ко- 
муністів республіки, бо через 
фракційні махінації  «децистів» 
(голосування списками та ін.) У 
виборах відмовилися брати участь 
105. делегатів, які відстоювали 
ленінську лінію. З огляду на це 
ЦК РКП(б) 7.ГУ 1920 звернувся з 
відкритим листом до комуністів 
України, в якому викрив анти- 
парт. діяльність «децистів». Лист 
було схвалено комуністами рес- 
публіки. ЦК РКП(б) прийняв рі- 
шення про розпуск ЦК КП(б)У 
і створення Тимчасового ЦК 
КП(6)У на чолі з С. В. Косіором. 
Літ.: Комуністична партія України 
В резолюціях і рішеннях з'їздів, 
конференцій і пленумів ЦК, т. 1. К., 
1976; Нариси історії Комуністичної 
партії України. К., 1977. 

М. В. Черненко. 


ЧЕТВЕРТА КОНФЕРЕНЦІЯ 
РСДРП («Третя загальноросійсь- 
ка»). Відбулася 5--12 (18--25). 
ХІ 1907 у Гельсінгфорсі (Хельсін- 
кі), В її роботі брали участь 27 
делегатів: 10 більшовиків, 4 мен- 
шовики, 5 польс. соціал-демокра- 
тів, 5 бундівців, 3 латиські со- 
ціал-демократи. Конференція роз- 
глянула питання про тактику 
с.д. фракції в Державній думі, 
про фракційні центри і зміцнення 
зв'язку ЦК з місц. орг-ціями, про 
участь соціал-демократів у бурж. 
пресі, про найменування с.-д. 
представництва в Держ. думі. З 
доповіддю про тактику с.-д. фрак- 
ції в Держ. думі виступив В. Ї. 
Ленін. Він, виходячи з того, що 
об'єктивні завдання , революції 
1905--07 в Росії не розв'язано, що 
період реакції покладає на проле- 
таріат завдання відстоювати спра- 
ву демократії і справу революції, 
підкреслив необхідність викори- 
стання соціал-демократами Думи 
для революц. виховання й органі- 
зації пролетаріату, широкої агі- 
тації за демократичну республіку, 
конфіскацію поміщицьких земель, 
8-годинний робочий день. Біль- 
шість делегатів конференції, від- 


кинувши  ліквідаторські погляди 
меншовиків і бундівців на ленін- 
ську оцінку третьочервневого ре- 
жиму (див. Третьочервневий пе- 
реворот 1907) та їхні ідеї про 
блок з кадетами в ході «практич- 
ної» законодавчої роботи в 3-й 
Державній думі, підтримала біль- 
шовицьку резолюцію і пропозиції 
В. І. Леніна. Конференція засуди- 
ла створення меншовиками окре- 
мих фракційних центрів, звернула 
увагу ЦК на необхідність боротьби 
з розколом у місц. парт. орг-ціях 
і визначила заходи для посилення 
зв'язку ЦК РСДРП з місц. парт. 
орг-ціями. Резолюції конференції 
про неприпустимість участі соціал- 
демократів у бурж. пресі та про 
назву с.-д. представництва в Держ. 
думі «соціал-демократична 
фракція» -- були спрямовані на 
ідейно- орг. зміцнення робітн. пар- 
тії і поширення її впливу на маси. 
Літ.: Ленін В. І. Доповідь про так: 
тику соціал- демократичної фракції 
в ПІ Державній думі. Повне зібрання 
творів, т. 16; Комуністична партія 
Радянського Союзу в резолюціях і 
рішеннях з'їздів, конференційт і плену- 
мів ЦК, т. 1. М., и 

П. Рябцев. 


ЧЕТВЕРТА РЕСПУБЛІКА о по. 
літ. бурж.-демократичний режим 
у Франції (після 2-ї світової вій- 
ни до кінця 1958). Існувала фак- 
тично з 1944. Конституція Ч. р. 
(1946), яка встановлювала відпові- 
дальність уряду перед парламен- 
том, зафіксувала ряд демократич- 
них завоювань трудящих. До 194/ 
в складі уряду були комуністи. 
Глибокі суперечності в урядових 
коаліціях (Франц. соціалістична 
партія, Нар. республіканський рух 
і радикали) з осн. соціально-еко- 
номічних і зовн.-політ. питань у 
період Ч. р. викликали численні 
урядові кризи (в країні змінилося 
13 урядів). ШПрезиденти Ч. р.: 
В. Оріоль, Р. Коті. Криза колоні- 
альної політики Франції, фінанс. 
труднощі, спричинені великими 
воєнними витратами, призвели в 
травні 1958 до краху Ч. р. До вла- 
ди прийшов уряд ШЩШ. де Голля 


(див. П'ята республіка у Фран- 
ції). м. 1. Маймескул. 
ЧЕТВЕРТАК  (Четвертаков) Єр- 


молай Васильович (1781, с. Ме- 
фодівка, тепер Середино-Буд- 
ського району Сум. обл.-- р. і 
місце см. невід.)-- герой Вітчизня- 
ної війни 1312, солдат Київ. дра- 
гунського полку. З кріпаків. Учас- 
ник війни проти Франції 1805-- 
07. Під час Вітчизн. війни 1812 
потрапив у полон до французів, 
звідки втік і сформував з селян 
кількох сіл Гжатського пов. Смол. 
губ. партизан. загін, який успішно 
діяв проти загарбників. У листопа- 
ді 1312 Ч. приєднався до свого 
полку, брав участь у визвольних 
походах рос. армії 1813--14. 

ЧЕТВЕРТИЙ ВСЕУКРАЇНСЬ- 
КИЙ З'ЇЗД РАД -- з'їзд Рад 
робітн., селянських і червоноар- 
мійських депутатів, що відбувся 
16--20. У 1920 в Харкові. В робо- 
ті з'їзду брали участь 811 делегатів 
з ухвальним голосом, у т. ч. 710 
комуністів. Порядок денний: 1) До- 
повідь уряду та співдоповіді про 
взаємовідносини між РРФСР і 
УРСР, прод. питання, про освіту; 
2) Війна з шляхетською Польщею. 
З'їзд прийняв наказ ВУЦВК і 
Раднаркому України про зміцнен- 


ня робітн.-сел. влади, який мав 
велике значення для перебудови 
органів влади на воєнний лад у 
зв'язку з війною. В резолюції про 
держ. відносини між УРСР і 
РРФСР з'їзд засудив як контрре- 
волюційні спроби розірвати чи 
ослабити зв'язок України з Рад. 
Росією та ін. рад. республіками. 
З'їзд прийняв резолюції з зем. 
і прод. питань. У резолюції на 
доповідь уряду з'їзд намітив за- 
ходи по дальшому розвитку нар. 
освіти, затвердив закон про комі- 
тети незаможних селян. З'їзд 
звернувся до селян, робітників, 
воїнів Червоної Армії та всіх тру- 
дящих України з маніфестом, в 
якому закликав їх спрямувати свої 
зусилля на розгром ворога. З'їзд 
обрав ВУЦВК у складі 82 членів 
і 44 кандидатів, а також 38 членів 
і 13 кандидатів до складу ВЦВК. 
Почесним членом ВУЦВК було 
обрано В. І. Леніна. 
Літ.: Сьездью Советов в документах. 
1917 --1936 гг., т. 2. М., 1960; История 
а и права Украийнской ССР. 
ЧЕТВЕРТИЙ ДНІПРОПЕТРОВ- 
ський УКРАЇНСЬКИЙ РОБІТ- 
НИЧО-СЕЛЯНСЬКИЙ ТЕАТР 
імені Жовтневої революції. Засн. 
1933. В театрі працювали режи- 
сери Д. Бондаренко, М. Вер- 
хацький, Т. Завгородній, О. Ко- 
пацький; актори А. Верменич, 
М. Педошенко, А. Носачов, В. 
Левицький, П. Семернін, Н. За- 
кохана, В. Гуцуліна та ін. В ре- 
пертуарі: опера «Запорожець за 
Дунаєм» С. Гулака-Артемовсько- 
го, п'єси «Платон Кречет» О. Кор- 
нійчука, «Останні» М. Горького, 
«Чапаєв» за Д. Фурмановим та 
ін.  Припинив дтяльністе 1941. 
. Лабінський. 
ЧЕТВЕРТИЙ 3' їзд РАД СРСР -- 
з'їзд Рад робітн., селянських і чер- 
воноармійських депутатів, що 
відбувся 18--26.ТГУ 1927 у Москві. 
В роботі з'їзду взяли участь 1601 
делегат з ухвальним голосом |і 
747 -- з дорадчим. 72,5 26 делега- 
тів становили комуністи. 19,4 9 
заг. складу делегатів представля- 
ли Україну. Порядок денний: 
1) Звіт Уряду СРСР; 2) Про стан 
та перспективи розвитку пром-сті 
СРСР; 3) Осн. завдання с. г. у 
зв'язку з заг. розвитком нар. 
г-ва та індустріалізацією країни; 
4) Оборона країни і стан Робітн.- 
Сел. Червоної Армії; 5) Консти- 
туційні питання; 6) Вибори ЦВК 
СРСР. З'їзд схвалив внутр. і зовн. 
політику уряду, прийняв рішення 
про розвиток нар. г-ва на основі 
індустріалізації країни, зобов'я- 
зав уряд розробити п'ятирічний 
план розвитку нар. г-ва СРСР, 
прийняв постанову про піднесен- 
ня с. г. і зростання колг. руху, 
доручив ЦВК іРНК СРСР вжити 
заходів для забезпечення обороно- 
здатності д-ви, вніс зміни до Кон- 
ституції СРСР згідно зі змінами 
в адм.-тер. поділі. З'їзд схвалив 
постанови уряду, спрямовані на 
індустріалізацію, електрифікацію 
країни, зокрема про будівництво 
Дніпрогесу. Було обрано ЦВК 
СРСР у складі 585 членів і 262 кан- 
дидатів. До нього ввійшли пред- 
ставники 48 національностей. 
Літ.: 4 сьезд Советов. Стенографи- 
ческий отчет. М., 1927; Сьездью Сове- 
тов в документах. 1917--1936 гт., 
т. 3. М., 1960. 


299 


ЧЕТВЕРТИЙ З'ЇЗД 


РАД СРСР 





Чесальна машина 


(кардочесальна): 

1-- головний барабан; 
2 -- приймальний 
барабан; 

3 -- головка; 

4-- знімний барабан; 
5 -- стрічка; 

6 -- таз. 


Схема четверика 
з заломами. 


300 





ЧЕТВЕРТИЙ: 
(ОБ'ЄДНАВЧИЙ) 
З'ЇЗД РСДРП 





С. Чех. 





Чехія. 

Ротонда св. Мартіна у 
Вишеграді в Празі. КІі- 
нець 11 -- початок 12 ст. 





Чехія. 

Мадонна з Вевержі. 
Середина 14 ст. Націо- 
нальна галерея.- Прага. 


ЧЕТВЕРТИЙ (ОБ'ЄДНАВЧИЙ) 
З'ЇЗД РСДРП. Відбувся 10--25. 
ТУ (23.1У--8.У) 1906 в Стокгольмі 
в умовах спаду революції 1905-- 
07. На з'їзді було 112 делегатів з 
ухвальним голосом і 22 -- з дорад- 
чим від 62 орг-цій РСДРП, а також 
12 представників з дорадчим голо- 
сом від нац. с.-д. орг-цій: Соціал- 
демократії Польщі й Литви, Ла- 
тис. с.-д. робітн. партії, Бунду, 
Української  соціал-демократич- 
ної робітничої партії (УСДРП), 
Фінл. робітн. партії, Болгар. с.-д. 
робітн. партії. Серед делегатів бу- 
ли представники від 11 с.-д. Оорг- 
цій України, в т. ч. від «Спілки». 
Більшовицькі делегати представ- 
ляли Донецький союз, Катерино- 
слав., Харків., Одес. і Єлизавет- 
град. к-ти. Серед делегатів з ух- 
вальним голосом було 46 більшови- 
ків і 62 меншовики. Решта делега- 
тів, що займала примиренську по- 
зицію (т. з. центр), в осн. питаннях 
примикали до меншовиків. Чи- 
сельна перевага меншовиків позна- 
чилася на всьому ході роботи з'їз- 
ду й зумовила гостру ідейну бо- 
ротьбу з усіх осн. питань порядку 
денного. Порядок денний: 1) Пе- 
регляд агр. програми; 2) Поточний 
момент; 3) Питання про тактику 
щодо підсумків виборів у Держ. 
думу і щодо самої Думи; 4) Зброй- 
не повстання; 5) Партизан. дії; 
6) Тимчас. революц. уряд і рево- 
люц: самоврядування; 7) Ставлен- 
ня до Рад робітн. депутатів; 
8) Професійні спілки; 9) Ставлен- 
ня до сел. руху; 10) Ставлення до 
різних несоціал-демократичних 
партій і орг-цій; 11) Ставлення до 
вимоги окремих установчих зборів 
для Польщі у зв'язку з нац. пи- 
танням у парт. програмі; 12) Ор- 
ганізація партії; 13) Об'єднання 
з нац. с.-д. орг-ціями (Соціал-де- 
мократія Польщі й Литви, Латис. 
соціал-демократія, Бунд); 14) Зві- 
ти; 15) Вибори. З'їзд обговорив 
пункти 1--4-й; інші було виріше- 
но в комісіях, без дебатів, а пунк- 
ти 7-й і 11-й знято з обговорення. 
Центр. місце в роботі з'їзду зай- 
няло питання про перегляд агр. 
програми партії. 

В. І. Ленін виступив з доповіддю, 
в якій всебічно обгрунтував агр. 
програму більшовиків (див. 42- 
рарна програма КПРС), осн. ви- 
моги якої (конфіскація всіх церк., 
монастирських, удільних, держ., 
кабінетських і поміщицьких зе- 
мель; передача захоплених селя- 
нами земель у розпорядження се- 
лянських комітетів; націоналізація 
землі після перемоги революції) 
повністю відповідали  розмахові 
сел. руху в країні й забезпечували 
доведення революції до повної пе- 
ремоги. Меншовики відстоювали 
на з'їзді реформістську програму 
муніципалізації земель, за якою 
поміщицькі землі передавалися в 
розпорядження муніципалітетів 
-- місц. органів самоврядування 
або земств, у яких селяни мали 
орендувати її за певну плату. Гру- 
па більшовиків («подільники ») від- 
стоювала вимогу розподілу кон- 
фіскованих поміщицьких земель 
з передачею їх у власність селян, 
виступаючи шпроти націоналізації 
землі. Незначною більшістю голо- 
сів з'їзд прийняв меншовицьку 
програму. Але під тиском більшо- 
виків до неї було внесено істотні 


поправки, зокрема про конфіска- 
цію поміщицьких земель, націо- 
налізацію  переселенського зем. 
фонду, лісів і вод загальнодерж. 
значення тощо. З'їзд прийняв но- 
вий Статут партії, 1-й парапрас, 
якого про членство в партії було 
прийнято в ленінському формулю- 
ванні (див. Статут Комуністич- 
ної партії Радянського Союзу). 
Вперше до Статуту включено по- 
ложення про будівництво партії 
на засадах демократичного цент- 
ралізму. Але меншовикам удалося 
добитися відновлення двоцентро- 
вості в партії (ЦК і ЦО). Під час 
виборів центр. органів вони прове- 
ли переважну більшість своїх кан- 
дидатів до ЦК й захопили всі міс- 
ця в редакції ЦО. З'їзд ухвалив 
рішення про об'єднання з Соціал- 
демократією Польщі й Литви і з 
Латис. СДРП та затвердив умови 
об'єднання з Бундом. Проте в 
спец. резолюції рішуче висловив- 
ся проти організації пролетаріату 
за нац. ознакою. Об'єднання з 
РСДРП домагався і представник 
УСДРП (на федеративних засадах 
і за умов визнання її єдиним пред- 
ставником укр. пролетаріату). Од- 
нак УСДРП, як  дрібнобурж. 
націоналістичну орг-цію, не було 
прийнято до складу РСДРП. 

На з'їзді відбулося тільки фор- 
мальне об'єднання РСДРП, яке не 
усунуло принципових незгод між 
більшовиками й меншовиками. Від- 
разу після з'їзду делегати-більшо- 
вики виступили з написаним В. Ї. 
Леніним зверненням до партії, 
в якому заявили про помилковість 
багатьох рішень з'їзду і про свою 
рішимість вести ідейну боротьбу 
проти них у рамках єдиної РСДРП. 
Літ.: Ленін В. І. Повне зібрання тво- 
рів: т. 12. Об'єднавчий з'їзд РСДРП; 
т. 13. Доповідь про Об'єднавчий з'їзд 
РСДР; Четвертьй  (Обьединитель- 
ньй) сьезд РСДРП. Протоколь. М., 
1959; Історія Комуністичної партії 
Радянського Союзу, т. 2. К., 1967; 
Нариси історії Комуністичної партії 
України. К., 1977.  П. М. Шморгун. 
ЧЕТВЕРТИЙ П'ЯТИРІЧНИЙ 
ПЛАН -- єдиний держ. перспек- 
тивний план відбудови і розвитку 
нар. господарства СРСР на 1946-- 
90, прийнятий як закон першою 
сесією Верховної Ради СРСР 
2-го скликання (березень 1946). 
Осн. завдання четвертої (першої 
післявоєнної) п'ятирічки поляга- 
ли в тому, щоб відбудувати потер- 
пілі в період Великої Вітчизн. вій- 
ни 1941--45 райони країни, відно- 
вити довоєнний рівень промисло- 
вості і с. г.,апотімі перевершити 
цей рівень; забезпечити в першу 
чергу відбудову й розвиток важ- 
кої промисловості та залізнично- 
го транспорту як найважливішої 
умови піднесення всього нар. г-ва 
СРСР. Див. П'ятирічні плани 
розвитку народного господарства 
СРСР. Й Й 
ЧЕТВЕРТИННИЙ ПЕРІОД І 
ЧЕТВЕРТИННА СИСТЕМА 
те саме, що й антропогеновий пе- 
ріод і антропогенова система. 
ЧЕТВЕРТИНСЬКІ (Святополк- 
Четвертинські) -- укр. магнатсь- 
кий рід. Володіли значними маєт- 
ностями на Правобережній Украї- 
ні та в Білорусії в 15--19 ст. У 
1-й пол. 18 ст. покатоличилися. 
Брали участь у боротьбі магнат- 
ських кіл шляхет. Польщі за вла- 
ду. Найвідоміші: Гедеон Ч. 


(до постриження в ченці -- Григо- 
рій; р. н. невід.-- 6 (16). ГУ 1690, 
Київ| -- київ. митрополит з 1685. 
У 1686 порвав зв'язки з констан- 
тинопольським патріархом і виз- 
нав зверхність моск. патріарха 
над православною церквою на 
Україні. О лександр Ч.(р.н. 
невід.-- п. 1769) -- брацлавський 
підкоморій (член станового шля- 
хет. суду). Учасник Барської кон- 
федерації 1768. Антон Ста- 
ніслав Ч. (1748 -- 28.МІ 1794, 
Варшава) -- перемишльський хка- 
стелян. Один з керівників Тарго- 
вицької конфедерації 1792. 
«ЧЕТВЕРТОГО ТРАВНЯ» РУХ 
-- масовий антиїмперіалістичний 
рух у Китаї в травні -- червні 
1919. Виник під впливом Вели- 
кої Жовтн. соціалістич. революції. 
Почався 4 травня (звідси назва) в 
Пекіні. Безпосереднім  поштов- 
хом до руху були грабіжницькі 
рішення Паризької мирної конфе- 
ренції 1919--20 про передання Япо- 
нії загарбаних нею кол. концесій 
Німеччини в Шаньдуні. Під тиском 
нар. мас пекінський уряд змушений 
був відмовитися підписати Верса- 
льський мирний договір 1219. «Ч. 
т.» р. сприяв розвиткові нац.-виз- 
вольного і робітн. руху в Китаї. 

| І. В. Волковинський. 
«ЧЕТЬЇ-МІНЕЇ» -- див. «Мінеї- 
Четьт». 
ЧЕХ (Сесь) Едуард (29.МІ 1893, 
с. Страчов, пу м. Градець- 
Кралове -- 15. 1960, Прага) -- 
чеський математик, член Чехосло- 
вацької АН (з 1952). Член КПЧ. 
Закінчив (1919) Карлів ун-т (Пра- 
га). З 1947 -- директор Матем. 
ін-ту Чехословацької АН. Осн: 
праці стосуються диференціальної 
геометрії і топології.Спільно з італ. 
математиком ГГ. Фубіні (1870-- 
1943) створив  проективно-дифе- 
ренціальну геометрію. Зробив іс- 
тотний внесок у теорію бікомпакт- 
них просторів і заг. теорію гомоло- 
гічних інваріантів. Держ. премія 
ЧССР, 1951, 1954. 
ЧЕХ (Сесі) Сватоплук (21.П 1846, 
м. Остршедек, поблизу Бенешо- 
ва -- 23.П 1908, Прага) -- чес. 
письменник. Закінчив Празький 
ун-т (1869). Друкуватися почав 
у 60-і рр. У збірках віршів «Ранко- 
ві пісні» (1887), «Нові пісні» (1989), 
поемах «Пісні раба» (1894), «Ко- 
сарі» (1903) критикував бурж. сус- 
пільство, нац. гноблення, вітав 
революц. боротьбу трудящих за со- 
ціальні свободи. Вірш «Хвала тру- 
ду!» (1884) став революц. гімном 
чес. робітників. У повістях «Яст- 
руб проти горлиці» (1876), «Подо- 
рож пана Броучека в ХУ століття» 
(1888) викривав псевдопатріотизм 
і жадобу наживи чес. буржуазії, 
підносив ідеали гуситів. Враження 
від подорожі в Росію (1874), під 
час якої Ч. побував в Одесі й 
Криму, відбилися в поемі «Степ» 
(1908, незакінч.), сюжет якої на- 
віяний революц. подіями 1905 в 
Росії. В поемі подано картини укр. 
природи, екскурси в істор. минуле 
України. Переклав уривки з кіль- 
кох творів Т. Шевченка. Сприяв 
публікації перекладів ШПіевченко- 
вої поезії в журн. «Квєти». Твор- 
чість Ч. високо цінив І. Франко. 
Укр. мовою твори Ч. перекладали 


І. Франко, Олена Пчілка, М. 
Рильський, Борис Тен та ін. 
Тв.: Укр. перекл.-- (Вірші). 


В кн.: Чеська поезія. Антологія. К., 
1964; | Вірші). В кн.: Франко І. Зіб- 


рання творів, т. 11. К., 1978; Рос. 
перекл. - Избранноє. М., 1954; 
Позмь. М., 958 


Літ.: Кишкин Л. С. Сватоплук Чех. 
М., 1959; Шмелькова И. А. Сватоплук 
Чех. Биобиблиографический указатель. 
М., 1959. В. Шевчук. 
ЧЕХИ -- нація в Чехословаччині, 
осн. населення Чеської Соціалі- 
стичної Республіки (ЧСР). Заг. 
чисельність Ч.-- 10,5 млн. чол. 
(1980, оцінка), з них у ЧССР бл. 
97 млн. чол. (1978, оцінка), в 
т.ч. 8 ЧСР-- 9,6 млн. чол. Живуть 
також в Австрії, Канаді, США, 
Югославії та в ін. країнах. Гово- 
рять чеською мовою. Віруючі Ч.-- 
переважно католики, незначна ча- 
стина -- протестанти. В 11 ст. в 
межах Чеської д-ви, що тоді утво- 
рилася, почала формуватись чесь- 
ка народність. В 19 ст. відбувався 
процес формування чес. бурж. на- 
ції. Встановлення 1945 в Чехосло- 
ваччині нар. влади, соціалістичні 
перетворення в країні сприяють 
формуванню чес. соціалістичної 
нації. Більшість Ч. працює в 
пром-сті. Осн. заняття Ч.- селян -- 
землеробство, тваринництво. Про 
історію, економіку, культуру Ч. 
див. Чехія, Чехословаччина. 
ЧЕХІЯ, Чеська Соціалістична Рес- 
публіка -- у складі Чехословаччи- 
ни. Розташована на Зх. країни. 
Складається з двох істор. провін- 
цій -- Чехії і Моравії. Площа -- 
78,9 тис. км2?. Населення -- 10,3 
млн. чол. (1984, оцінка). Столи- 
ця -- м. Прага. В адм. відношенні 
поділяється на 7 областей. 

Ч.-- соціалістична республіка, що 
разом з Словацькою Соціалістич- 
ною Республікою на засадах рів- 
ноправності й добровільності утво- 
рює федеративну соціалістичну 
дву -- ЧССР. Найвищий орган 
держ. влади Чехії -- Чеська Нац. 
рада, яка обирається населенням 
на 5 років. Постійний орган ради -- 
Президія Нац. ради. Вона призна- 
чає уряд республіки, що є найви- 
щим виконавчим органом. Див. 
також Чехословаччина, розділ Дер- 
жавний лад. 

Більша частина території Ч. роз- 
ташована у межах Чеського 
масиву з середньовисотними хреб- 
тами на Зх. і Пн. (Шумава, Че- 
ський Ліс, Рудні гори, Крконо- 
ше). Для рельєфу внутр. районів 
характерне чергування  погорбо- 
ваних височин і улоговин. Покла- 
ди кам. та бурого вугілля, графі- 
ту, каоліну. Клімат помірно кон- 
тинентальний. Гол. річки -- Лаба 
(Ельба) з Влтавою та  Морава. 
Схили гір вкриті мішаними та 


хвойними лісами. 
Осн. населення Ч. -- чехи (понад 
949о, 1980, оцінка). Живуть також 


словаки (3, 6 20), німці, поляки, 
українці та ін. Пересіч. густота 
нас.-- 130,5 чол. на 1 км?2 (1980, 
перепис). Найгустіше заселені пн. 
індустріально розвинуті райони 
Ч. Найбільші міста: Прага, Брно, 
Острава, Пльзень. 

Тер. Ч. заселена з часів палеоліту. 
В серед. 1-го тис. тут переважали 
слов'ян. племена. В 7 ст. чес. зем- 
лі входили до політ. об'єднання, 
очоленого князем Само, в 9 -- на 
поч. 10 ст.-- до Великоморавської 
держави. В 10 ст. виникла чес. 
ранньофеод. д-ва на чолі з дин. 
Пржемисловичів (правили до 1306). 


У кін. 13 -- 1-й пол. 14 ст. в Ч. 
склалася феод.-станова монархія. 
В 1310--1437 чеські землі входили 
до складу володінь дин. Люксем- 
бургів. Загострення соціальних і 
нац. суперечностей викликало в б 
у 1-й пол. 15 ст. нац.-визв. і анти- 
католицький Гуситський револю- 
ційний рух. 1526 Ч. ввійшла 
до складу імперії Габсбургів. 
У кін. 18 -- 1-й пол. 19 ст. в Ч. 
розгорнувся нац. рух за збережен- 
ня і розвиток чес. мови, нац. куль- 
тури (див. «Будителі»). Під час 
революції 1848--49 в Австрії від- 
булися виступи в Ч. проти австр. 
абсолютизму (див. Празьке пов- 
стання 1848). З 1867 Ч.-- у скла- 
ді австр. частини Австро-Угорщи- 
ни. Після розпаду (Австро- Угорщи- 
ни (1918)-- у складі Чехослова- 
цької бурж. республіки (проголо- 
шена 28.Х 1918). Внаслідок полі- 
тики зх. д-в (див. Мюнхенська уго- 
да 1938) фашист. Німеччина 1938-- 
39 окупувала чес. землі. В резуль- 
таті Травневого повстання 1945, 
підтриманого Рад. Армією (див. 
Празька операція 1945), 9.У було 
визволено Прагу. Незабаром було 
визволено всю країну. В 1945 Ч. 
і Словаччина возз'єднались у ме- 
жах нар.-демократичної Чехосло- 
ваччини. З 1.І 1969 чес. землі ма- 
ють статус Чес. Соціалістичної 
Республіки. зро 
Частка Ч. в нац. доході ЧССР ста- 
новить бл. 70 70. Розвинута гір- 
ничодобувна (Остравсько- Карвін- 
ський і Кладненський кам'яно- 
вуг. та Пн.-Чеський і Соколовсь- 
кий буровуг. басейни), паливно- 
енерг. і металургійна (район Ост- 
рави) пром-сть, а також маши- 
нобудування -- енергетичне, елект- 
ротех., транспортне, тракторо- і 
верстатобудування. Значна хіміч- 
на і нафтохімічна промисловість. 
иробн. буд. матеріалів,  скло- 
ні та фарфорові підприємства. 
Меневоїо рі паперова, меблева, по 
виробн. олівців, текст., швейна, 
харчосмакова (гол. чин. цукр. та 
пивоварна) галузі. Шкіряно-взут. 
пром-сть (Готвальдов). Гол. пром. 
центри -- Прага, Острава, Брно. 
Провідна галузь с. г.--рослинницт- 
во. Вирощують пшеницю, жито, 
ячмінь, цукр. буряки, картоплю, 
хміль тощо. Значні площі під са- 
дами та овочевими культурами. 
Тваринництво м'ясо-мол. напряму 
(велика рогата худоба, свині, пти- 
ця). Ч. густа мережа з-ць і ав- 
тошляхів, судноплавство по Влтаві 
й Лабі. 
На базі основної 8-річної школи В 
Ч. діють повні серед. школи -- гім- 
назії, серед. профучилища, а 
також профучилища й центри уч- 
нівства, що готують кваліфікова- 
них робітників; серед. профес. 
школи, що готують кадри серед. 
кваліфікації, і серед. школи для 
працюючих. У 1982/83 навч. р. у 
4101 осн. школі налічувалося 
1278,5 тис. учнів, у 212 гімназіях-- 
97,6 тис., у 612 профучилищах, 
611 центрах учнівства -- бл. 223 
тис. (1981/82 навч. р.), у 162 серед. 
школах для працюючих -- 16,6 тис. 
учнів. 
У Ч.23 вищі навч. заклади (1982/83 
навч. р.-- 119,4 тис. студентів). 
Вузи: Празький  учіверситет 
(Карлів ун-т, засн. 1348), Політех. 
ін-т (засн. 1707), Екон. ін-т (засн. 
1953), Академія образотворчих ми- 


стецтв, Академія муз. мистецтва, 
Ін-т худож. промислів, усі -- в 
Празі; Ун-т ім. Я. Е. Пуркинє 
(засн. 1919), Політех. ін-т (засн. 
1899) -- у Брно; Ун-т ім. Ф. Па- 
лацького (засн. 1573) в Оломоуці; 
Гірничий ін-т (засн. 1849) в Остра- 
ві та ін. Вища наук. установа -- 
Чехословацька академія наук з 
підпорядкованими їй н.-д. ін-тами, 
серед яких -- Чехословацько-ра- 
дянський ін-т, Ін-т праці, Ін-т жит- 
тєвого рівня, Ін-т чес. мови. У 1974 
створено Чехословацьку акаде- 
мію с.-г. наук. Працює ряд н.-д. 
ін-тів міністерств і відомств ЧССР: 
Центр. геологічний (засн. 1919), 
гідрометеорологічний (засн. 1920), 
водного г-ва (засн. 1920), всі -- у 
Празі, та ін., діє ряд наук. т-в. 
В ЧСР 7,3 тис. нар. б-к, крім них, 


функціонують спец. 6- си -- дит., 
наук. профспілкові тощо. Най- 
більші б-ки: в Празі -- універси- 


тетська (засн. 1348), Державна 
ЧСР (засн. 1958), Фундаменталь- 
на Чехосл. АН (засн. 1952), Місь- 
ка (засн. 1891), Нац. музею (засн. 
1318), Державна пед. ім. Й З 
Коменського (засн. 1919) та ін.; 
у Брно -- університетська (засн. 
1815), Державна наукова (засн. 
1899) та ін.; наук. б-ки в Остраві, 
Оломоуці, Чеське  Будейовіце, 
Градеї ь-Кралове, Пльзені та ін. 
Зо нен було 192 музеї Й 
27 худож. галерей, зокрема 
Празі: Нац. музей (засн. 1818), 
Нац. галерея (засн. 1896), Музей 
столиці Праги (засн. 1883), Напрст- 
ка (азіатської, афр. й амер. куль- 
тур, засн. 1862), Худож.-промисло- 
вий (засн. 1885), музеї В. І. Леніна, 
К. Готвальда, А. палав; Б. 
Сметани, М. Алеша, А. ТЇрасека, 
Літературний, Педагогічний ім. 
Я. А. Коменського, Поштовий та ін.; 
у Брно: Міський (засн. 1904), Мо- 
равський (засн. 1818), Моравська 
галерея (засн. 1819); в Пльзені: 
Зх.-Чеський і Зх.-Чеська галерея, 
в Таборі -- Гуситського революц. 
руху, в Угерському Броді -- Я. А. 
Коменського, ряд місцевих крає- 
знавчих, меморіальних музеїв і му- 
зеїв-замків. 

Найважливіші газети: «Руде пра- 
во» -- центр. орган ЦК Компартії 
Чехословаччини, «Праце» -- орган 
Чехосл. революц. профспілкового 
руху, «Млада фронта» («Молодий 
фронт») -- орган Соціалістичного 
союзу молоді, «Свободне слово»-- 
орган Чехосл. соціалістичної пар- 
тії, «Лідова демокраціє» («Народ- 
на демократія») -- орган Чехосл. 
нар. партії та ін. Чехосл. радіо 
(засн. 1923) і Чехосл. телебачення 
(засн. 1953). Телецентри -- в Празі. 
Брно, Остраві, Пльзені. 
Писемність чес. народу починала- 
ся  старослов'ян. мовою, чому 
сприяла просвітительська  діяль- 
ність братів Кирила і Мефодія 
(2-а пол. 9 ст.). Після падіння Ве- 
ликоморавської д-ви (906) пошири- 
лася лат. мова. Найвизначніший 
твір лат. мовою -- «Чеська хроні- 
ка» (1125) Козьми Празького. 
Найдавніші літ. пам'ятки чес. 
мовою -- «Далімілова хроніка» та 
«Александреїда» (обидві поч. 
14 ст.). Перший достовірно відо- 
мий чес. письменник -- С. Фляш- 
ка (помер 1403), який висміював 
станові привілеї. З антикатолиць- 
кими творами в 15 ст. виступали 
Ян Гус, Ян Желівський, П. Хель- 








301 





ЧЕХІЯ 


- АДАМ, 


Церква Тинської бого- 
матері в Старому Мес- 
ті в Празі. 1370--1510, 
частково перебудовано 
1679. 


МО ом 
Храм св. Мікулаша 


в Празі. Архітектори, 
К.І. Дінценгофер та ін. 
1703-- 55. 





Національний театр 


Архітектори 
ін. 1863 


у Празі. 
Зітек та 
1. 


302 





ЧЕХІЯ 





Я. Штурса. Перемо- 
жець. Бронза. 1921. 
Національний музей 
у Празі. 





Кк. Упідієнаєній Дівчина, 
що стоїть. Бронза. 1958. 
Національна галерея. 
Прага. 


чицький. За умов  австро-нім. 
поневолення чес. л-ра зазнавала 
переслідувань. Найпомітніші літ. 


пам'ятки 17 ст.-- твори Я. А. Ко- 
менського. Серед найвидатніших 
діячів чес. нац. Відродження (кін. 
18 -- 1-а пол. 19 ст.) --учені й пись- 
менники И. Добровський, Й. Юнг- 
ман, П. Й. Шафарик, Ф. Палаць- 
кий, А. Я. Пухмайєр, В. Ганка, 
Я. Коллар, Ф. Л. Челаковський, 
К. Г. Маха, Й. К. Тил. Л-ра цього 
періоду визначалась ідеалами про- 
свиите льотна; нац. самосвідомос- 
, революц. романтизму, усвідом- 
пен спорідненості з ін. слов'ян. 
народами. Під впливом революції 
1848--49 в л-рі посилилися нац.- 
визвольні ідеї, загострилася увага 
до соціальної проблематики, що 
зумовило становлення реалізму. 
З критикою соціальних відносин у 
австр. монархії виступали К. Гиав- 
личек-Боровський, Божена  Нем- 
цова. Утвердження критичного 
реалізму пов'язане з творчістю, Я. 
Неруди і поколінням «майовців», 
що групувалися навколо альмана- 
ху «Май» (1858--62; В. Галек, 
Кароліна Светла, Я. Арбес). Тво- 
ри Антала Сташека, істор. проза 
А. Їрасека, В. Б. Тршебізького 
сприяли становленню соціального 
роману. Зростала суспільна роль 
поезії (С. Чех, Ярослав Врхліць- 
кий, Й. В. Сладек). На межі 19 1 
20 ст. виникли різні ідейно-есте- 
тичні течії і напрями. У представ- 
ників «Чеської модерни» (Й. С. 
Махар, А. Сова, Отокар Брже- 
зіна, Ф. К. Шалда) неприйняття 
бурж. дійсності поєднувалося з 
індивідуалістичним бунтом. Цими 
настроями пройнята й творчість 
«покоління бунтарів» (К. Томан, 
Ф. Шрамек, Ф. Гельнер, Ст. К. 
Нейман). Деякі письменники тим- 
часово зблизились з анархізмом, 
декадентськими течіями, натура- 
лізмом (В. Дик, Отокар Бржезі- 
на, К. М. Чапек- Ход). Проте гол. 
ідейне спрямування л-ри  виз- 
начали проблеми соціальної і нац.- 
визвольної боротьби (поезія А. 
Мацека, Петра Безруча, А. Сови, 
Й. С. Махара, рання проза Івана 
Ольбрахта, Я. Гашека, М. Майє- 
рової). Про розвиток чес. л-ри 
після 1918 див. Чехословаччина, 
розділ Література. 
Значну роль у розвитку л-ри в Ч. 
в 1-й пол. 19 ст. відіграли зв "язки 
з рос. і укр. л-рами. Ідеї слов'ян. 
взаємин у працях П. Й. Шафари- 
ка і Я. Коллара знайшли відгук 
у творчості укр. поетів, зокрема 
М. Шашкевича, І. Вагилевича, 
Я. Головацького та ін. Особливого 
значення набули ці ідеї в поезії 
Т. Шевченка («Єретик», «І мерт- 
вим, і живим...» та ін.). Поезією 
Л. Боровиковського, М. Костома- 
рова, А. Метлинського, О. Шпиго- 
цького, М. Шашкевича зацікавив- 
ся поеті фольклорист Ф. Л. Че- 
лаковський, який переклав чималу 
добірку їх віршів, що склали пер- 
шу чес. антологію укр. письмен- 
ства (1842). Укр. класич. л-ра пред- 
ставлена в чеських перекладах 
творами І. Котляревського, Т. 
Шевченка, Марка Вовчка, Ї. Фран- 
ка. М. Коцюбинського, Лесі Ук- 
раїнки, ШПанаса Мирного, Мар- 
ка Черемшини, О. Кобилянської, 
І. Нечуя-Левицького, В. Стефа- 
ника та ін. В Ч. видано твори бага- 
тьох рад. поетів і прозаїків. 


Укр. мовою видано твори Божени 
Немцової, К. Гавличека-Боровсь- 
кого, Я. Неруди, А. Їрасека, Петра 
Безруча, Я. Гашека, Івана Ольб- 
рахта, К. Чапека, Я. Отченашека, 
Ю. Фучіка та ін. Вірші багатьох 
чес. поетів увійшли до антології 
«Чеська поезія» (К., 1964) такн. Р. 
Лубківського «Слов! янське небо» 
(К., 1972). Чес.-укр. літ. взаємини 
широко висвітлено в кн. «З історії 
чехословацько-українських літе- 
ратурних зв "язків», (Братіслава, 
1959) та зб. «Сто п'ятдесят років 
чесько-українських літературних 
зв'язків» (Прага, 1968, чес. мовою). 
На тер. Ч. з 8--10 ст. збереглися 
залишки слов'ян. городищ (Прага, 
Старе Место поблизу Угерське Гра- 
діште). Після прийняття католи- 
цизму будували кам. церкви за 
візант. (залишки храму поблизу 
Старого Места, 9 ст.) та зх.-європ. 
(храм-ротонда св. Віта у Празі, 
бл. 930) зразками. В 11--13 ст. 
склався романський стиль (бази- 
ліка св. Їржі, 12 ст., у (Граді 
Празькому). В серед. 13 -- 1-й 
пол. 15 ст. в архітектурі розквітла 
готика (замок у  Кршівоклаті, 
13--16 ст.; сх. частина собору св. 
Віта у Празі, з 1344). В 1-й пол. 
16 ст. для архітектури Ч. характер- 
ні риси Відродження (палац Бель- 
ведер у Празі, бл. 1535--63); в 
цьому ж стилі перебудовувалися 
замки (зокрема, в Пардубіце). З 
2-ї пол. 17 ст. споруджували 
палаци у стилі барокко (палац 
Клам-Галласів, бл. 1713--25, арх. 
Й. Б. Фішер фон Ерлах). У кін. 
18 -- на поч. 19 ст. в архітектурі 
після короткого періоду поширен- 
ня стилю класицизму утвердився 
напрям «національної романтики» 
з тенденціями еклектизму (Нац. 
музей у Празі, 1884--90, арх. Й. 
Шульц). В кін. 19 -- на поч. 20 ст. 
домінує стиль модерн (музей в м. 
Градець-Кралове, арх. Я. Котери 
та ін.), на зміну якому прийшов 
раціоналізм. У 20--30-х рр. 20 
ст. склалася нац. школа функціо- 
налізму в архітектурі (будівлі Й. 
Гочара в м. Градець-Кралове). 
Після 1945 розгорнулося велике 
буд-во житл. районів, громад. цент- 
рів, нових адм. та культурно-по- 
бутових споруд, що відзначаються 
раціоналізмом пластичних засобів, 
використанням нових виразних су- 
час. буд. матеріалів (будинок Фе- 
деральних зборів ЧССР, 1970--73, 
арх. К. Прагер; Будинок рад. нау- 
ки і культури, 1972, арх. Р. Черні 
та ін., обидва -- у Празі). 

В Ч. збереглася скульптура часів 
палеоліту, неолітична кераміка. 
До 7 ст. належать давньослов'ян. 
кераміка, ювелірні вироби. В 11-- 
13 ст. з'явилися настінні розписи 
(ротонда св. Катержини в Зноймо, 
1134), мініатюра («Вишеградський 
кодекс», 1085). В серед. 13 -- 1-й 
пол. 15 ст. розквітла готика (ста- 
туї Майстра Міхельської Мадон- 
ни, 2-а чверть 14 ст.). Для живопи- 
су цього часу характерні пошуки 
життєвості композиції (Майстер 
Вишебродського вівтаря, серед. 
14 ст.). У 2-й пол. 14 ст. набуло 
розвитку мистецтво портрета 
(скульптурні портрети роботи П. 
Парлержа в соборі св. Віта у Пра- 
зі, 1374--85; живописні портрети, 
виконані майстром Теодоріком для 
каплиці замку  Карлштейн, бл. 
1357--67). З кін. 14 -- поч. 15 ст. 


в образотворчому мистецтві Ч. 
зміцнюється світське начало (мі- 
ніатюри «Їєнського кодексу», поч. 
16 ст.). Поширилося декоративно- 
ужиткове мистецтво (художнє 
скло, вітражі, мозаїки, ювелірні 
вироби). Наприкінці 15 -- в 16 ст. 
у вівтарний живопис проникли 
ренесансні тенденції (майстер ЛІі- 
томержицького вівтаря). Для об- 
разотворчого мистецтва 17--18 ст., 

яке розвивалося в традиціях, барок- 
ко, характерні реалістичні й демо- 





М. Швабінський. Бідний край. 1899-- 
1900. Національна галерея. Прага. 


кратичні тенденції (портрети й 
настінні розписи К. Шкрети, П. 
Брандля. фрески й пейзажі В. В. 
Рейнера, портрети Я. Купецького, 
гравюри В. Голлара та ін.). Серед 
скульпторів цього часу -- М. Б. 
Браун та Ф. М. Брокоф (статуї 
Карлового моста у Празі). В серед. 
18 ст. в скульптурі й живописі 
з'явилися риси рококо і класициз- 
му (скульптор І. Ф. Платцер, жи- 
вописець Н. Грунда). В кін. 18-- 
на поч. 19 ст. мистецтво Ч. відігра- 
вало велику роль у боротьбі за нац. 
самоутвердження (діяльність «Пат- 
ріотичного товариства друзів мис- 
тецтва» Й АДАМ у Празі). Поряд з 
класицизмом і романтизмом в 1-й 
пол. 19 ст. поширилися реалістич- 
ні тенденції. Художники зверну- 
лися до тем нац. історії, зоб- 
раження рідної природи (А. Ко- 
сарек, А. Манес), натюрмортів 
(Й. Навратіл). У творах Я. Чер- 
мака відтворено визвольну бороть- 
бу слов'ян. народів; представни- 
ком демократичного реалізму був 
К. Пуркинє. В останній третині 
19 ст. розвинулася творчість жи- 
вописця М. Алеша, скульптора 
Й. В. Мисльбека. Мистецтво поч. 
20 ст. було суперечливим. У зітк- 
ненні з різними декадентськими 
течіями збагачувався і розвивався 
демократичний напрям (товариство 
художників  «Манес», творчість 
А. Славічека, Л. Куби та іїн.). 
Соціально-критичні тенденції ви- 
явились у творах К. Мисльбека. 
Рисами символізму були позначе- 
ні ранні твори М. Швабінського. 
Графіка розвивалася в стилі мо- 
дерн (гравюри В. Прейссіга, пла- 
кати А. Мухи, книжкові ілюстра- 
ції Й. Лади). В скульптурі в цей 
час виділялися твори Я. Штурси. 
На поч. 20 ст. серед представни- 
ків авангардизму були Б. Кубіш- 
та, Е. Філла, А. Прохазка, Я. 
Зрзавий, Р; Кремлічка. Створен- 
ня незалежної бурж. республіки 
Чехословаччини 1918 сприяло роз- 


виткові національної художньої 
культури. , 
Багато  художників-авангардистів 


звернулися до реалістичних тради- 
цій (живописці В. Новак, О. Ку- 
бін, Й. Чапек, В. Рабас). Деякі 
митці правливо відтворювали бо- 


ротьбу робітн. класу (живописці 
К. Голан, К. Штика; скульптори 
К. Покорний, Я. Лауда; графіки 
Ф. Бідло, В. Машек). У 20--30-х 
рр. формувався соціально-критич- 
ний напрям у чес. мистецтві (жи- 
вопис П. Котіка, графа В. Сі- 
ловського). Плідною була діяль- 
ність «майстерні соціальної графі- 
ки» (Я. Рамбоусек та ін.), з якою 
до 1927 була пов'язана творчість 
В. Касіяна. Після визволення Че- 
хословаччини від фашистського 
гніту Й перемоги народно-демо- 
кратичного ладу перед мистецтвом 
відкрилися нові перспективи. До 
тем соціалістичного будівництва 
звернулися живописці Е. Філла, 
А. Падерлік, В. Седлачек; скульп- 
тори В. Маковський, К. Лідіць- 
кий, К. Покорний. У цей час роз- 
вивалися різні види монументаль- 
но-декоративного мистецтва (мо- 
заїки В. Сіхри, М. Щвабінського, 
фрески В. Тіттельбаха), графіка 
(В. Фіала, Ф. Музіка та ін.). 
Серед митців 70--80-х рр.-- живо- 
писці й графіки А. Забранський, 
Р. Коларж, ИЙ. Брож, скульптори 
И. Малейовський, М.  Аксман. 
Поширені різні види декор.-ужит- 
кового мист. (художнє скло, ткаці- 
во, медальєрне мистецтво). В 1969 
в м. Градець-Кралове споруджено 
пам'ятник В. Ї. Леніну (скульп- 
тор А. Білостоцький). 

Чес. муз. культура розвивалася 
на грунті нар. творчості -- побуто- 
вих та обрядових пісень і танців. 
Муз. інструменти: волинка, фуяр 
(сопілка), бубон. флейти, бараба- 
ни, цитра, труба, литаври, арфа 
та ін. В 15 ст. виникли т. 3. гусит- 
ські пісні. З 16 ст. розвивалася 
поліфонічна музика (А. Міхна, 
В.Голан, Й. Рихновський, Я. Тур- 
новський, К. Гарант з Польжице). 
В 17--18 ст. за рубежем працюва- 
ли Я. Зеленка, Й. Бенда, Б. Чорно- 
горський, Й. Мисливечек, а також 
Я. В. Стаміць, Ф. К. Ріхтер, А. 
Фільц (т. з. мангеймська школа: 
Німеччина). В 1737 в Празі від- 
крито оперний театр -- «Театр у 
Котцу», 1783 -- Ностицький нац. 
(з 1797 -- Становий) театр. В 1811 
у Празі відкрито консерваторію, 
1831 -- органну школу, 1881 
Нац. театр, 1891 засн. Чеський 
квартет, 1901 -- Чес. філармонію, 
1920 -- Празький квартет, 1928 -- 
Празький духовий квінтет. 
Автор першої опери чес. мовою 
«Дротар» (пост. 1826) -- Ф. Шкро- 
уп. Основоположниками чес. кла- 
сичної муз. школи були Б. Смета- 
на ї А. Дворжак. Їхні послідовни- 
ки -- З. Фібіх і Л. Яначек. 


Серед композиторів кін. 19 -- 
1ї пол. 20 ст.-- ИЙ. Б. Ферстер, 
В. Новак, И. Сук, Б. Мартіну, 


О. Острчіл, А. Хаба. Реалістичні 
засади чес. музики обстоював 3. 
Неєдлий. Серед виконавців: ди- 
ригент В. Таліх, скрипалі Ф. Ла- 
уб, О. Шевчик, Я. Кубелік, віо- 
лончеліст Г. Віган, вокалісти В. 


Геш, Б. Беноні, К. Буріан, Е. 
Дестінова, Б. Ферстерова-Лауте- 
рерова. 


З серед. 30-х рр. прогресивні му- 
зиканти звернулися до антифа- 
шист. теми (опера «Іванкове цар- 
ство» Острчіла, 1934; «Симфонія 
свободи» Е. Шульгофа, 1941; ор- 
кестрова п'єса «Пам'ятник Лідіце» 
Б. Мартіну, 1943). Після перемо- 
ги над фашизмом (1945) компози- 


тори прагнули відобразити  демо- 
кратичні дперетворення в житті 
суспільства (В. Добіаш, Е. Аксман, 
Б. Мартіну, К. Буріан, Я. Ржид- 
кий, Г. Крейча). Серед композито- 
рів 60--/0-х рр.-- И. Пауер, В. 
Соммер, Л. лений С. Гавелка, 
В. Калабіс. Популярними стали 
струнні квартети імені Сметани, 
імені Яначека, струнне тріо іме- 
ні И. Сука. 

В 16--17 ст. поширення набув 
шкільний театр, особливо розви- 
вався аматорський театр, вистави 
якого відображали протест проти 
соціального і національного гніту 
(«Комедія про Франтішку, дочку 
короля англійського, та Годзика, 


сина купця лондонського»). У 
Празі 1737 збудовано перше по- 
стійне театр. приміщення -- «Те- 


атр у Котцу»ь (створено оперну й 
драм. трупи). В 1760 відкрито те- 
атр у Туновському будинку, 1783 
-- Ностицький театр (з 1797 -- 
Становий). 

В 1786--89 в театрі «Боуда» (Пат- 
ріотичний) почала працювати тру- 
па, що грала вистави чес. мовою. 
У 1-й пол. 19 ст. активізувався 
розвиток чес. драматургії, з'явили- 
ся твори Я. Н. Штепанека (був і 
режисером), В. Кліцпери |і особ- 
ливо ИЙ. К. Тила, діяльність якого 
мала великий вплив на розвиток 
профес. театру. Він очолив (1824-- 
34) чес. трупу, а згодом -- аматор- 
ський колектив під назвою «Театр 
у Каетана» (1835--37). ИЙ. К. Тил 
та його однодумці 1846 відновили 
роботу Станового театру. Під впли- 
вом Й. К. Тила розквітла творчість 
акторів Й. Колара, А. Манетин- 
ської, М. Гінкової, М. Форгей- 
мової та інших. В 1862--83 в Празі 
працював Тимчасовий театр з 
ОПерною і драматичною трупами. 
У складі театру -- актори Ї. Мош- 
на (один з засновників чеської 
реалістичної акторської школи), 
Й. Бітнер, К. Шимановський, Ф. 
Колар, Є. Пешкова, режисери И. 
Колар, Е. Хваловський. У репер- 
туарі -- твори нац. драматургії, 
У. Шекспіра. рос. класики (О. 
Островський, М. Гоголь, Ї. Тур- 
генєв). У 1881 почав діяльність 
«Театр у Лібуше», в якому вперше 
в Ч. здійснено інсценізації романів 
Е. Золя, поставлено п'єси Г. Іб- 
сена, А. Чехова. В 1883 в Празі 
засновано Чеський національний 
театр, який в 70--80-х рр. 20 ст. 
став центром театр. життя країни. 
В кін. 19 -- на поч. 20 ст. в театр. 
житті Ч. відчутні модерністські 
тенденції. Діяли колективи: «Їн- 
тимна сцена» (1896--99),  Лірич- 
ний театр (засн. 1911), Театр 
мистецтв (1912--13). Широко роз- 
вивався аматорський театр. Крім 
Праги, діяли театри в Пльзені 
(засн. 1865), Брно (засн. 1884) та 
в ін. містах. У 1911 створено Спіл- 
ку робітн. театр. самодіяльності. 


(й 






Лікарня в Зноймо. Архітектор 
М. Спурний. 1973. 





Після створення бурж. Чехосл. 
республіки виникли міські теат- 
ри в Брно (1919) та Оломоуці 
(1920), театр «Д-3З4» у Празі (1933), 
в репертуарі яких були п'єси нац. 
драматургів (К. Чапек), рад. авто- 
рів (О. Корнійчук, М. Погодін), 
твори рос. і світової класики. Се- 
ред провідних митців цих років 
-- актори Видра, Я. Пруха, 
Л. Досталова, З. Балдова, режи- 
сери К. Гілар, Я. Квапіл, Я. 
Шкода. Після визволення Ч. від 
фашист. окупації (1945) створю- 
ються нові театри: Реалістичний, 
Театр сатири -- у Празі; з 60--70-х 
рр. діють експериментальні театри 
малих форм -- «Чіногерні клуб». 
«Семафор», «На Забрадлі», «Ро- 
коко» (Прага), «На мотузці» 
(Брно) та ін. Провідні діячі теат- 
ру 70--80-х рр.: актори О. Крей- 
ча, Ф. Смолік, Я. Пруха, З. Ште- 
панек, К. Май, В. Фабіанова, 
Б. Загорський; режисери М. 
Махачек, К. Палоуш, К. Новак, 
Я. Плескот; художники ИЙ. Свобо- 
да, Ф. Трестер, Л. Виходіл. Театр. 
кадри готує Академія мистецтв у 
Празі з учбовим театром «Диск» 
(засн. 1945). Див. також ст. Чехо- 
словаччина. 
Літ.: История Чехословаким, т. 1- 
3. М., 1956--60; Зернов Б. П., Лушни 
ков О. Е. Чехословакия. М., 1982; 
Прага. Пер. с чеш. М., 1981; Гонтар 
П.  Українсько-чеські літературні 
зв'язки в ХІХ ст. К., 1956; Петрмихль 
Я. Пятнадцать лет чешской литерату- 
рьи (1945--1960). М., 1960; Шевчук 
В. І. Основні проблеми українсько- 
чеських літературних зв'язків ХІХ-- 
ХХ ст. К., 1963; Шевчук В. І. Сучасні 
українсько-чехословацькі літературні 
зв'язки. 1945-- 1960. К., 1963; Шерлай- 
мова С. А. Чешская поззия ХХ века. 
20--30-е гг. М., 1973; Копьстянская 
Н. Ф. Жанровье модификации в 
чешской литературе. (Период станов- 
ления  социалистического реализма). 
Львов, 1978; Шевчук В. І. Чеський 
сатиричний роман ХХ ст. (1900-- 
1940). К., 1978; Маца И. Л. Архитек- 
тура Чехословакиийи. М., 1959; Швид- 
ковский О. А.Градостроительная куль" 
тура социалистической Чехословакий. 
М., 1963; Виноградова Е. К. Графика 
и проблемьг чешского искусства конца 
ХІХ начала ХХ в. М., 1975. 
В. І. Євінтов (державний лад), 
І. А. Петерс (історія), 
Г.О. Касвін (освіта), 
В. І. Шевчук (література), 
М.П. Загайкевич (музика), 
І. Г. Посудовська (театр). 
ЧЕХОВ Антон Павлович (17 (29).1 
1860, Таганрог -- 2 (15) МП 1904, 
Баденвайлер, Німеччина, похова- 
ний у Москві| -- рос. письменник. 
Після закінчення мед. ф-ту Моск. 
ун-ту (1884) займався лікарською 
практикою. Літературну  діяль- 
ність почав у кін. 70-х рр. Співро- 
бітничав у московських і петерб. гу- 
мористич. журналах. У 1890 здій- 
снив подорож на о. Сахалін, де, 
зокрема, ознайомився і з тяжким 
становищем в'язнів у царських 
тюрмах та засланців («Острів 
Сахалін», 1893--94). З 1892 жив 
у с. Меліхові (під Москвою), з 
1898 -- у Ялті. 
Демократичний світогляд Ч. фор- 
мувався в умовах переходу від 
різночинського до пролет. періоду 
визвольної боротьби. В кгумори- 
стичних оповіданнях «Смерть уря- 
довця» , «Дочка Альбіону» (обид- 
ва -- 1883), «Маска» (1884), «Без- 
захисна істота» (1887) та ін. ви- 
сміював невігластво,  пошлість 
поміщиків та фабрикантів, підла- 


303 





ЧЕХОВ 





Чехія. 
А. Забранський. 
Рік 1948-й. 





Чехія. 

Пам'ятник братам Ка- 
релу та Йосефу Чапе- 
кам у місті Мале Сва- 
тоньовіце. 

Скульптор Й. Мале- 
йовський. Бронза. 1969. 


304 





ЧЕХОВ 





А. П. Чехов. 





т-т-Уеоооо 


Пам'ятник А. П. Чехо- 
ву в Ялті. Скульптор 
Г. І. Мотовилов. 1953. 





Чехоня. 


бузництво і міщанську тупість 
дрібного чиновництва. В опові- 
даннях «Хамелеон» (1884), «Унтер 
Пришибєєв» (1885) створив сати- 
ричні образи часів царської реак- 
ції. Співчуттям до простих людей 
пройняті оповідання «Горе» (1885), 
«Ванька», «Туга» (обидва -- 1886). 
Тема батьківщини і народного 
щастя втілені в творах «Степ» 
(1882), «Щастя» (1887). 
У творах кінця 80--90-х рр. все 
сильніше звучить тема  відпові- 
дальності інтелігенції перед наро- 
дом, заклик до опору міщанському 
середовищу (оповідання «Нудна 
історія», 1889; «Учитель словес- 
ності», 1389--94; «Анна на шиї», 
1895; «Іонич», 1898; «Душенька», 
1899). В трилогії «Людина в фут- 
лярі», «Агрус», «Про любов» (усі-- 
1898), в оповіданнях і повістях кін. 
1890 -- поч. 1900-х рр. зображував 
духовний застій і прагнення до кра- 
щого життя. Повість «Палата ХХ» 6» 
(1892) пройнята духом протесту 
проти похмурої «тюремної» дійс- 
ності. В. І. Ленін високо оцінив 
цей твір за глибину худож. уза- 
гальнення суперечностей соціаль- 
ного ладу дореволюц. Росії. Ду- 
ховне переродження людини під 
впливом високого почуття любові 
відтворено в оповіданні «Дама з 
собачкою» (1899). Письменник 
правдиво зобразив суть капіталі- 
стичних відносин (оповідання «Ба- 
б'яче царство», 1894; «Випадок з 
практики», 1898), збагачення кур- 
кульства і зубожіння трудових 
мас  (повісті«Мужики», 1897; «В 
яру», 1900). 

виступав і як новатор-драма- 
тург. Осн. проблемою п'єси «Чай- 
ка» (1896) є тема мистецтва як 
подвигу, що стоїть вище від Осо- 
бистих пристрастей і страждань. 
П'єси «Дядя Ваня» (1897) ї «Три 
сестри» (1901) про духовно 
прекрасних людей, краса і сила 
яких гине в умовах тогочасної 
соціальної дійсності. У п'єсі «Вишщш- 
невий сад» (1904) Ч. показав за- 
гибель старого світу, поривання 


передової молоді до світлого май- 
бутнього. 
Життя і творчість Чехова  тіс- 


но пов'язані з Україною. Весною 
1887 подорожував по Донецькому 
краю. В 1888--89 двічі жив під 
Сумами. У творах Ч. зображені 
люди і природа України («Степ», 
«Людина в футлярі», «Іменини» 
тощо). Ч. знав укр. фольклор, 
творчість Ї. Котляревського, І. 
Карпенка-Карого, М. Кропивниць- 
кого, С. Руданського, захоплював- 
ся «Кобзарем» Т. Шевченка, висо- 
ко цінив діячів укр. театру М. Са- 
довського, М. Заньковецьку. Тво- 
ри Ч. укр. мовою друкувались у 
галицькому часописі «Громадсь- 
кий голос» (1897), «Літературно- 
науковому вістнику»  (1898--99, 
1902). В 1904 у Львові в україн- 
ському перекладі вийшла збірка 
оповідань «Змора», у Києві 1906 -- 
п'єса «Освідчення». У 1896 відбу- 
лась перша вистава  чеховської 
«Чайки» на Україні -- в театрі 
М. Соловцова (Київ). У 1906 у 
Львові театр т-ва «Руська бесіда» 
поставив «Вишневий сад». П'єси 
Ч. ставляться на сцені укр. рад. 
театрів. У Москві, Таганрозі.. Ме- 
ліхові. на "Сахаліні, в Сумах та 
Ялті відкрито музеї А. П. Чехова 
(див. Чехова А. П. будинок-му- 


зей у Ялті). В Ялті 
Ч. споруджено пам'ятники. 


Тв.: Полное собрание сочинений и пи- 
сем, т. 1-20. М., 1944--51; Полное 
собрание сочинений и писем, т. 1--30, 
М., 1974--82. 

Літ.: Бердников Г. П. А. П. Чехов. 
Идейнье и творческие искания. М., 
1970; Білецький О. І. Писатель и вре- 
мя. кн. Білецький О. Зібрання 
праць, т. 4. К., 1966; Капустін В. О. 
Творчість А. П. Чехова і українська 
література. К., 1960; Крутікова Н. Є. 
Творчість ДА. П. Чехова та Її значен- 


Зно, о А 
км 
7. в к б. к я 









Чехова А. П. будинок-музей у Ялті. 
ня для розвитку української літерату- 
ри. К., 1954; Коптилов В. В. Чехов 
на украйнском язьке. В кн.: Чехов и 
литература народов Советского Союза. 
Ереван, 1982; Левченко М. О. Чехов 
у зв'язках з Україною. К., 1960; Па- 
перньй 3. С. А. П. Чехов. М., 1960; 
Рильський М. Т. Антон Чехов. В 
кн.: Рильський М. Наша  кровна 
справа. К., 1959; Семанова М. Л. Че- 
хов и советская литература. М.-Л., 
1966; Летопись жизни и творчества 
А. П. Чехова. М., 1955. 
Н. Є. Крутикова. 
ЧЕХОВ Микола Володимирович 
(15 (27).М1 1865, Петербург 
8.ХІ 1947, Москва) -- рос. рад. 
педагог, академік АПН РРФСР 
(з 1944), засл. діяч науки РРФСР 
(з 1940), професор (з 1923). За- 
кінчив Петерб. ун-т (13383). Учите- 
лював у земських школах 1 в Пе- 
тербурзі; 1897--1902 працював у 
Катеринославі (тепер Дніпропет- 
ровськ) і завідував залізничним 
уч-щем і школами; з 1909 -- у 
Москві. Один з організаторів все- 
російських з'їздів учителів і по 
нар. освіті (1895--1907), у Катери- 
нославі -- т-ва сприяння фіз. роз- 
виткові дітей. Брав активну участь 
у створенні рад. школи й підготов- 
ці учительських кадрів. З 1923 
викладав у Моск. ун-ті та ін. ву- 
зах. Осн. праці -- з історії нар. 
освіти. Нагороджений орденом 
Леніна. Л. П. Юрченко. 
ЧЕХОВ Михайло Олександрович 
(16 (28) МПІ 1891, Петербург -- 
30.1Х. 1955, Беверлі-Гілс, США! -- 
рос. актор, педагог, режисер, за- 
служений арт. Республіки (з 1924). 
Племінник А. Чехова. Грав у 
МХАТІ, 1-й студії МХАТу (1924 
--27 -- керівник студії, перетворе- 
ної згодом на МХАТ 2-й). 
У 1928 виїхав за кордон. Серед 
ролей Хлєстаков («Ревізор» 
Гоголя), Грозний («Смерть Іоанна 
Грозного» О. К. Толстого), Гамлет 
(«Гамлет» Шекспіра). Вистави: 
«Персіфаль» Вагнера (Рига), «Со- 
рочинський ярмарок» Мусоргсько- 
го (Нью-Йорк). Педагогічна діяль- 
ність-- у власній студії в Москві 
(1919 -- 22), зарубіжчих школах 
Автор праць «"Длях актора», «Про 
систему Станіславського». 
2.7 70 В.Г. Давидов. 
ЧЕХОВ (до 1954 -- Лопасня) -- 
місто обласного підпорядкування 
Моск. обл. РРФеЕР, райцентр. 


і Таганрозі: 


Залізнична станція. 55 тис. ж. 
(1983). У Ч.-- заводи: енергетич- 
ного машинобудування, регенера- 
торний, «Гідростальконструкція»; 
поліграф. та меблевий комбінати, 
кондитерська ф-ка. За 12 км від 
Ч., в с. Меліхові, розташований 
літ.-меморіальний  музей-заповід- 
ник А. П. Чехова. 3 

ЧЕХОВА А. П. БУДИНОК-МУ- 
ЗЕЙ у Ялті -- літературно-мемо- 
ріальний музей. Відкритий 1921 
в м. Ялті Кримської обл., де 
13899--1904 жив письменник. У 
музеї зберігаються особисті речі 
Чехова (меблі, одяг), його книги, 
копії рукописів, фотографії з ав- 
ораНами Л. Толстого, П. Чай- 
ковського, М. Горького, К. Стані- 
славського, В.  Немировича-Дан- 
ченка, В. Коміссаржевської та 
ін., картини й етюди І. Левітана, 
М. Чехова, М. Чехової. Навколо 
будинку -- сад, посаджений Че- 
ховим. В 1964 поряд з садибою 
побудовано новий будинок, в яко- 
му розмістилася літ. експозиція 
музею. М. Ф. Шевцов. 
ЧЕХОНЯ (Реїеси5 сиіїгаки5) -- 
риба род. коропових. Тіло (довж. 
30--40 см, іноді до 60 см, маса 
300--400 г, іноді до 2 кг) стиснене 
з боків. Луска дрібна. Спинний 
плавець маленький, зміщений на- 
зад, грудні плавці довгі, загостре- 
ні на кінці. Бічна лінія під груд- 
ним плавцем з різким вигином. 
Напівпрохідна риба. Поширена в 
бас. Балтійського, Аральського, 
Каспійського, у т. ч. на Україні -- 
Чорного і Азовського морів, а та- 
кож в озерах і водосховищах. Не- 
рест в травні -- червні. Плодючість 
10--58 тис. ікринок. Живиться ра- 
коподібними і дрібною рибою, мо- 
лодь -- зоопланктоном. Ч.-- об'єкт 
промислу. 

ЧЕХОСЛОВАЦЬКА АКАДЕМІЯ 
НАУК. Засн. 1952. Її попередника- 
ми були Чеське королівське т-во 
наук (1790), Чеська академія на- 
ук і мистецтв (1890) та ін. наук. 
установи. Об'єднує 61 н.-д. ін-т 
з різних галузей знань, розташова- 
них у Празі, Брно, Остраві, Опа- 
ві та ін. містах ЧССР. Частиною 
Ч. а. н. з 1961 є Словацька акаде- 
мія наук, засн. 1953 у Братіславі. 
При Ч. а. н. працює наук. вид-во. 
Б-ка (засн. 1952) має (1983) 
бл. 862 тис. тт. Академія видає 
«Вісник», «Доповіді» та ін. 

А. В. Санцевич. 
ЧЕХОСЛОВАЦЬКЕ ТЕЛЕГРАФ- 
НЕ АГЕНТСТВО, ЧТК (чес. СТК: 
Сезкозіоуеп5ка Тізкоуд Капсеїді) 
-- держ. інформаційне агентство 
Чехословаччини. Засн. 1913. Центр 
-- у Празі. Член Європ. альянсу 
агентств преси. 
ЧЕХОСЛОВАЦЬКОГО КОРПУ- 
СУ ЗАКОЛОТ 1918 -- контрре- 
волюц. збройний виступ чехосло- 
вацьких військ у Рад. Росії, спро- 
вокований імперіалістами  Антан- 
ти з метою повалення Рад. влади. 
Чехословацький корпус (бл. 
тис. чол.) було сформовано в Ро- 
сії в роки 1-ї світової війни з чехів 
і словаків, що потрапили в полон 





як солдати австро-угор. армії. 
Дислокувався | на Лівобережній 
Україні. Рад. уряд 26.П 1918 


дозволив Чехословацькому корпу- 
сові виїхати з Росії через Сибір і 
Далекий Схід до Франції. В 2-й 
пол. березня осн. сили корпусу 
було переведено в район Тамбова 


і Пензи. До кінця травня ешелони 
з чехословацькими військами роз- 
тяглися по всій Сибірській заліз- 
ничній магістралі. 25.У 1918 ко- 
мандування корпусу, підбурюване 
Антантою і правими есерами, ор- 
ганізувало заколот. Заколотники 
разом з білогвард. загонами в трав- 
ні-- серпні захопили залізницю 
від Пензи до Іркутська і район 
Владивостока, просунулися в Се- 
реднє Поволжя до Казані. Зако- 
лот супроводився масовими ареш- 
тами і стратами рад. і парт. пра- 


цівників, революц. робітників і 
селян. У червні рад. війська у 
Поволжі було об'єднано у Сх. 


фронт, що став на той час вирі- 
шальним фронтом Рад. республі- 
ки. Внаслідок наступу військ Сх. 
фронту у вересні -- жовтні части- 
ни корпусу було відкинуто до 
Уралу. Поразка Німеччини і ство- 
рення Чехословацької республіки, 
підпільна робота комуністів зу- 
мовили розклад чехословацьких 
військ. Після розгрому колчаків- 
щини у 2-й пол. 1919 частини кор- 
пусу навесні 1920 через Владиво- 
сток було евакуйовано на батьків- 


щину. 
ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА,  Чехосло- 
вацька Соціалістична Республіка, 
ЧССР -- держава в Центр. бвбоні. 
У складі ЧССР -- Чеська Соціа- 
лістична Республіка і Словацька 
Соціалістична Республіка. В адм. 
відношенні поділяється на 10 0б- 
ластей, 2 міста (Прага і Братісла- 
з прирівняні до областей. 
арти див. на окремому аркуші, с. 
3385. й да 
Державний лад. Ч.-- соціалістич- 
на д-ва. За формою держ. устрою -- 
федерація, до складу якої ВХОДЯТЬ 
Чеська Соціалістична Республіка 
(ЧСР) і Словацька Соціалістична 
Республіка (ССР). Діє конституція 
1960, з наступними змінами. 
Найвищий орган державної влади 
і єдиний законодавчий орган -- 
двопалатні Федеральні збори, 
обирані населенням на 5 років. 
Вони складаються з Нар. палати 
(200 депутатів, яких обирає насе- 
лення всієї ЧССР) і Палати націо- 
нальностей (150 депутатів, які 
обираються по 75 депутатів роз- 
дільно в ЧСР і ССР). Палати рів- 
ноправні. В період між сесіями 
Федеральних зборів їхні функції 
здійснює Президія Федеральних 
зборів, обирана обома палатами з 
свого складу. Федеральні збори 
на спільному засіданні обох палат 
обирають строком на 5 років главу 
держави президента, який 
відповідальний перед ними. Най- 
вищий виконавчий орган держ. 
влади -- федеральний уряд. Кож- 
на з республік має свій законодав- 
чий орган -- Нац. раду (обирається 
на 5 років) і свій уряд. Судова 
система Ч. включає Верховний 
Суд ЧССР, що обирається Феде- 
ральними зборами, Верховні Су- 
ди ЧСР та ССР, обл., районні 
та військ. суди. 
Природа. В рельєфі Ч. переважа- 
ють височини та середньовисотні 
гори. Лише на Пд. і Пд. Сх. є ни- 
зовини -- ШПодунайська (частина 
Середньодунайської рівнини) та 
Потиська. Зх. частину країни зай- 
має Чеський масив, оточений з 
Пн. Зх. Рудними горами, з Пн. 
Сх.-- Судетами, з Зх. і Пд. Зх.-- 
Чеським  Лісом і Шумавою. На 


20 УРЕ, т. 12 


Сх. підносяться гори системи Зх. 
Карпат. Найбільш підвищена ча- 
стина Карпат -- Татри, вис. до 
2655 м (т. Герлаховськи-Штіт -- 
найвища вершина Ч. і Карпат). 
У надрах країни виявлено поклади 
кам. та бурого вугілля, нафти,газу, 
заліз., марганцевої, мідної, воль- 
фрамової, свинцево-цинкових руд, 
олова, ртуті, сурми, флюориту, 
графіту, бариту, піриту, каоліну, 
магнезиту, буд. матеріалів, ліку- 
вальні мінеральні, у т. ч. термаль- 
ні,води. Клімат помірно континен- 
тальний. Пересічна т-ра січня від 
--3" на рівнинах до --7" у горах 
Чеського масиву і --10" у Карпа- 
тах; липня -- відповідно від -20 
до -3 і -4"7. Річна сума опадів 
на рівнинах від 450 до 700 мм, в 
горах до 2100 мм. Річкова сітка 
густа. Найбільші ріки -- Дунай 
(середня течія) з притоками Ваг і 
Морава та Лаба (Ельба) з прито- 
кою Влтава. Переважають бурі 
лісові грунти, в  улоговинах 
опідзолені чорноземи, в Карпа- 
тах -- гірські бурі лісові. Ліси 
вкривають понад 30 96 тер. країни, 
гол. чин. у горах. На Сх.-- хвойні 
(вторинні), в Карпатах -- мішані 
ліси. Для охорони природи в Ч. 
створено заповідники, у т. ч. 
національні парки Татранський, 
Крконошський і Пенінський. 
Населення. Осн. населення -- че- 
хи (64 22, тут і нижче 1984, оцін- 
ка) і словаки (31 96). Живуть та- 
кож угорці, поляки, німці, укра- 
їнці, росіяни та ін. Пересічна гу- 
стота нас.-- 120 чол. на 1 км?2. 
Міське населення становить 73 92 
(1982). Найбільші міста: Прага, 
Брно, Братіслава, Острава, Ко- 
шіце, ГПльзень. 

Історія. Поселення людини на тер. 
Ч. з'явилися за часів палеоліту. 
В серед. 1-го тис. н. е. тер. Ч. за- 
селяли слов'ян. племена. В 7 ст. 
вона входила до складу  політич- 
ного об'єднання, утвореного кня- 
зем Само, в 9--10 ст.-- Великомо- 
равської держави. Формуванню 
ранньофеодального ладу у Ве- 
ликій Моравії сприяло поширення 
в 9 ст. християнства. В 895 від 
Великоморавської д-ви відокреми- 
лися чеські землі, на яких у 10 ст. 
утворилася давньочеська держава 
на чолі з династією  Пржемисло- 
вичів. 

Словаччина в 11 ст. увійшла до 
складу Угор. королівства. На тер. 
Ч. в 11 ст. почали складатися дві 
слов'ян. народності чеська | 
словацька. На 11--13 ст. припадає 
період феод. роздробленості чес. 
і словац. земель. В 1310--1437 чес. 
землі входили до володінь дин. 
Люксембургів. За короля Карла І 
(див. Карл ТУ) чес. д-ва перет- 
ворилася на могутню феод.-ста- 
нову монархію. В 1-й пол. 15 
ст. в Чехії розгорнувся нац.-ви- 
звольний і антикатолицький Гу- 
ситський революційний рух. У 
1526 Чехія, а 1547 більша частина 
Словаччини (з кін. 17 ст.-- вся 
Словаччина) підпали під владу 
Габсбургів. Їхня колонізаторська 
політика викликала опір чес. 
і словац. народів (повстання в 
Чехії 1547, 1618 -- 20, 1680, 1775, 
в Словаччині -- 1606, 1609, 1618, 
1626, 1631-- 32, 1640, 1648, 1660, 
1711, та ін.). 

З кін. 18 ст. в Чехії і з поч. 19ст. 
у Словаччині почали розвиватися 


капіталістичні відносини. Період 
кін. 18 -- 1-ї пол. 19 ст. характе- 
ризувався формуванням чес. і 


словац. націй, піднесенням нац. ру- 
ху, боротьбою за розвиток нац. 
культури. У 1848--49 Чехія і Сло- 
ваччина стали ареною революц. по- 
дій (див. Революція 1548--49 в 
Австрії, Революція 1848-49 в 
Угорщині, | Празьке повстання 
18438). З утворенням 1867 Австро- 
Угорщини чес. землі ввійшли до 
складу австр. частини монархії, 
Словаччина -- до її угор. частини. 
В 2-й пол. 19 ст. в Чехії і Словач- 
чині набув організованого характе- 
ру робітничий рух. У 1878 створе- 
но Чехослов'янську с.-д. робітн. 
партію, 1905 -- Словацьку с.-д. 
партію. 
Вступ у стадію імперіалізму за- 
гострив екон., соціальні й нац. су- 
перечності всередині Габсбурзької 
монархії. В період першої світової 
війни 1914--18 в Чехії ії Словач- 
чині масового характеру набули 
антиурядові виступи, а також зда- 
ча в полон рос. армії чес. і словац. 
солдатів і офіцерів. Велика Жовтн. 
соціалістич. революція сприяла 
піднесенню революц. і нац.-виз- 
вольного руху чес. і словац. наро- 
дів. З розпадом Австро-Угорщини 
(1918) Чехія і Словаччина утвори- 
ли бурж. Чехословацьку республі- 
ку (проголошена 28.Х 1918), до 
складу якої 1919 включено і Закар- 
патську Україну, всупереч волі 
і бажанню її населення. Внаслідок 
революц. боротьби трудящих бу- 
ло утворено Словацьку Радянську 
республіку 1919. Проте незабаром 
її було придушено чехословацьким 
урж. урядом за допомогою іно- 
земних імперіалістів. 
У 1918 -- 20 революційний рух 
охопив усю Ч. Боротьбу трудя- 
щих очолила створена 1921 Кому- 
ністична партія Чехословаччини 
(КПЧ). У 1922 Ч. уклала тимча- 
совий договір з РРФСР і анало- 
гічний договір з УРСР (див. Укра- 
інсько-чехословацький торговель- 
ний договір 1922). Орієнтуючись 
на зх. д-ви, правлячі кола Ч. 
проводили реакційну зовн. полі- 
тику (див.  Версальсько-Вашінг- 
тонська система). Під тиском 
нар. мас уряд Ч. 1934 встановив 
дипломатичні відносини з СРСР 
і 1935 уклав з Рад. Союзом дого- 
вір про взаємодопомогу (див. Ра- 
янсько-чехословацькі  докумен- 
ти). Під керівництвом КПЧ робіт- 
ничий клас Ч. боровся за створен- 
ня нар. фронту, проти загрози 
фашизму, за демократію. Внаслі- 
док Мюнхенської угоди 1938 
фашист. Німеччина окупувала Су- 
детську область, бурж.-поміщиць- 
ка Польща -- Тешінську Сілезію, 
хортистська Угорщина -- пд. ра- 
йони Словаччини і Закарп. Ук- 
раїну. На частині тер. Словач- 
чини словац. фашисти 1939 утво- 
рили «незалежну Словацьку дер- 
жаву». 
В 1939 фашист. Німеччина окупу- 
вала Чехію. Під час нім.-фашист. 
окупації в Ч. розгорнувся Рух 
Опору, який очолила КПЧ. Сфор- 
мовані в СРСР чехосл. військ. 
частини під командуванням Л. 
Свободи брали участь у бойових 
діях Рад. Армії (див. Соколове), 
зокрема | у визволенні Києва. 
12. ХП 1943 підписано рад.-че- 
хосл. Договір про дружбу, взаєм- 


ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА 


Герб 
Чехословаччини. 


ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА 


Площа - 
127,9 тис. км? 
Населення -- 


15,4 млн. чол. 
(1984, оцінка) 


Столиця - 
м. Прага 





ТЕС у місті Новакі. 








ЗРОСТАННЯ й 
ВАЛОВОЇ ПРОДУНЦІЇ 
ПРОМИСЛОВОСТІ 179 
(9/, 1970-100) 
| й | 
1970 1976 1982 


306 





ну допомогу і післявоєнне співро- Політичні партії, профспілки та скляних виробів, фарфору, цук- 


ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА бітництво. Словацьке національне інші громадські організації. Ко- ру, солоду, хмелю і пива. У 1980 
повстання 1944 поклало початок муністична тартія Чехословач- підписано довгострокову програму 
нац.-демократичній революції в чини (КПЧ), заснована 1921. Скла- спеціалізації і кооперування  ви- 
Ч., складовою частиною її стало дова частина КПЧ-- Ком у- робництва між СРСР і ЧССР на 
Травневе повстання 1945, яке ністична партія Сло- період до 1990, програму двосто- 
відбулося в умовах визволення Ч. ваччини. Чехослова- роннього співробітництва в галузі 
Рад. Армією (див. Празька опера- цька соціалістична розвитку атомної енергетики та ін. 
ція 1945). В період нац.визв. партія, заснована 1948. Че- Промисловість. У 1980 по- 
боротьби народів Ч. проти фашист. хословацька народна рівняно з 1937 валова продукція 
загарбників сформувався | Нац. партія, заснована 1948. Па р- пром-сті зросла у 12,7 раза. В па- 
фронт чехів і словаків, що віді- ливно-енерг. балансі переважає 
грав вирішальну роль у здійснен- кам. (найбільший -- Остравсько- 
ні нац.-демократичної і соціалі- Карвінський басейн) та буре (Пів- 

ВИРОБНИЦТВО стичної революцій в Ч. і став по- нічно-Чеський і Соколовський ба- 

МЕТАЛОРІЗАЛЬНИХ літ. основою нової нар.-демокра- сейни) вугілля. Значну роль в енер- 

ВЕРСТАТІВ тичної влади в Ч. Розроблена КПЧ гобалансі відіграють довізні наф- 

(тис. штук) Кошіцька програма (квітень 1945) та і газ, що надходять з СРСР по 


- 


була спрямована на створення нар-- 
демократичної д-ви двох рівно- 
правних націй -- чехів і словаків. 
29.У1Ї 1945 між Ч. і СРСР підпи- 
сано договір, за яким Закарп. 
Україну, відповідно до волі і 


нафтопроводу «Дружба» та газо- 
проводу «Союз». Більша частина 
електроенергії виробляється на 
ТЕС, розташованих гол. чин. в ра- 
йонах видобутку вугілля. На рі- 
ках Влтава та Ваг створено каска- 


о» 
сл 
Ко 








30,2 






осоосо00600000000000000000070 0 


Я а п о нн 





У складальному цеху 
мотоциклетного заводу 
в місті Тинець-над-Са- 


ВИРОБНИЦТВО ВЗУТТЯ 
БЕЗ ГУМОВОГО, млн. пар) 


"осо0о00ф0бзосссссссссссссссссосвововововововово 
сосовес .е "овсо 





оц 











бажання її населення, було воз- 
з'єднано з Радянською Україною. 
В лютому 1943 керовані КПЧ 
трудящі Ч. здобули вирішальну 
перемогу мнад  контрреволюцією 
(див. Лютневі події 1948 в Че- 
хословаччині), що знаменувало 
перемогу соціалістичної револю- 
ції в країні. ІХ з'їзд КПЧ (травень 
1949) прийняв генеральну лінію 
будівництва соціалізму в Ч. Кон- 
ституція 1960 закріпила перемогу 
соціалізму в Ч. і встановила нову 
назву д-ви -- Чехословацька Со- 
ціалістична Республіка (ЧССРУ. 
У 1968 контрреволюц. сили всере- 
дині країни при підтримці між- 
нар. реакції зробили спробу лік- 
відувати соціалізм у Ч. Але ке- 
рівництво КПЧ на чолі з Г. Гуса- 
ком, широкі маси трудящих ЧССР, 
спираючись на інтернац. допомогу 
СРСР та країн соціалістичної 
співдружності, зірвали плани 
контрреволюції і відстояли завою- 
вання соціалізму. 
З 1 січня 1969 Чехословаччина 
-- федеративна д-ва двох рівно- 
правних народів -- чехів і слова- 
ків. ХТУ з'їзд КПЧ (1971) прийняв 
програму будівництва розвинуто- 
го соціалістичного суспільства в Ч. 
На ХУ (1976) і ХУІЇ (1981) з'їздах 
КПЧ цю програму було конкре- 
тизовано на період шостої і сьомої 
п'ятирічок. ЧССР робить значний 
внесок у зміцнення соціалістичної 
співдружності, справи миру і без- 
пеки народів. ЧССР бере активну 
участь у соціалістичній економіч- 
ній інтеграції країн членів 
РЕВ, у програмі «Інтеркосмос». 
6.М 1970 між ЧССР і СРСР під- 
писано Договір про дружбу, спів- 
робітництво і взаємну допомогу. 
Важливе істор. значення мало ук- 
ладення Договору між ЧССР ії 
ФРН 1973 про нормалізацію від- 
носин, згідно з яким Мюнхенську 
угоду 1938 було визнано недійс- 
ною. ЧССР -- член Організації 
Об'єднаних Націй (з 1945), Ради 
Економічної  Взаємодопомоги (з 
1949), Організації Варшавського 
Договору (з 1955). 

4. Ф. Кізченко, 
Українці в Чехословаччині. За 
переписом 1980, в Ч. понад 50 
тис. українців, які живуть  пере- 
важно в Східно-Словацькій обл. 
Вони користуються рівними пра- 
вами з народами ЧССР, зберіга- 
ють і розвивають свою самобутню 
нац. культуру (див. Пряшівщина). 


тія 





Банська Бистриця. Площа Словаць- 
кого національного повстання. 


словацького від- 
родження, засн. 1948. Сло- 
вацька партія свобо- 
ди, засн. 1946 (обидві діють 
тільки в ССР). Національний 
фронт Чехословаччини, засн. 1945 
(до 1969 наз. Нац. фронт чехів і 
словаків). Об'єднує політ. партії 
і громад. орг-ції країни; керівна 
роль у Нац. фронті належить КПЧ. 
Революційний проф- 
спілковий рух, засн. 1945. 
Входить до ВФП. Соціаліс- 


тичний союз молоді, 
засн. 1970. Чехословаць- 
кий союз жінок, засн. 
1974. 


Народне господарство. До 2-ї сві- 
тової війни економіка Ч. харак- 
теризувалася переважанням  лег- 
кої і харч. галузей пром-сті, засил- 
лям іноз. капіталу, диспропорція- 
ми між відносно розвинутою у 
пром. відношенні Чехією і відста- 
лою агр. Словаччиною, залишка- 
ми феод. відносин на селі та наяв- 
ністю великої кількості дрібних 
землевласників. За роки нар. вла- 
ди в результаті корінних соціаль- 
но-екон. перетворень (націоналіза- 
ція промисловості, банків, транс- 
порту, засобів зв'язку, аграрна 
реформа та їін.), випереджаю- 
чого зростання важкої промисло- 
вості і тісного співробітництва 
з СРСР та їн. соціалістичними 
країнами Ч. перетворилася на ви- 
сокорозвинуту індустр. країну з 
інтенсивним с. г. Чеська і Сло- 
вацька соціалістичні республіки 
становлять єдиний  народногосп. 
комплекс. Основна частка нац. до- 
ходу виробляється у пром-сті 
(1982--62,8 960). На  соціалістич- 
ний сектор припадає 99,4 9, вар- 
тості нац. доходу, 100 9 валової 
продукції пром-сті, 97,4 94 вало- 
вої продукції с. г., 100 94 роздріб- 
ного товарообороту. 

У 1983 збудовано 94,2 тис. квар- 
тир. У системі міжнародного со- 
ціалістичного поділу праці Ч. спе- 
ціалізується на виробництві про- 
дукції машинобудування (трансп. 
засоби, устаткування для АЕС, 
обчислювальна техніка, засоби ав- 
томатизації та ін.), чорних металів, 
хімікатів, коксівного вугілля |і 
коксу, магнезиту, взуття, одягу, 


ди ГЕС, працює кілька ЛЕС, Єди- 
на енергосистема країни підключе- 
на до об'єднаної енергосистеми 
країн -- членів РЕВ «Мир». На 
тер. Ч. видобувають сировину для 
атомної пром-сті, магнезит, као- 
лін, залізну руду, в невеликій 
кількості мідну, свинцево-цинко- 
ву та ін. руди. Чорна металургія 
працює на місц. коксі та переваж- 
но довізній (гол. чин. з СРСР) за- 
ліз. руді. 

Найбільші металургійні  комбі- 
нати країни розташовані в Остраві, 
Тршінеці, Кошіце й Кладно. Ви- 
плавляють також алюміній (з до- 
візних бокситів;  Ж'яр-над-Гро- 
ном), кобальт і нікель (Середь), 
мідь, свинець тощо. Найрозвину- 
тіші галузі обробної пром-сті -- 
машинобудування і металооброб- 
ка, на які припадає понад 30 90 
всієї валової пром. продукції. 
Переважає мало- і середньосерій- 
не виробн. з широкою номенклату- 
рою виробів. Виробляють енерге- 
тичне, електротех., гірничо-шахт- 
не, прокатне, електронне,  хім., 
текст. устаткування, реактори для 
АЕС (Прага, Брно, Пльзень, Ост- 
рава,  Братіслава,  Пардубіце); 
тепловози, електровози, вагони, 
трамваї, автомобілі, мотоцикли, лі- 
таки (Прага, Брно, Пльзень, Ти- 
нець-над-Сазавоу, Мартін, Мла- 
да-Болеслав, Копршівніце); судна 
(Комарно); трактори (Брно); вер- 


стати (у т. ч. металорізальні; 
Прага, Пльзень, Брно, Куржім, 
Готвальдов) тощо. Серед найбіль- 


ших підприємств галузі 3-Д 
«ЧКД -- Прага» (важке й трансп. 
машинобудування) та комплекс 
з-дів ім. В. І. Леніна («Шкода») 
у Пльзені. Розвинута хім. пром-сть 
(пластмаси, полімерні матеріали, 
синтетичні волокна та смоли, Сір- 
чана кислота, азотні, фосфорні, 
комплексні добрива, фарм. вироби, 
лаки, фарби, гумові вироби, отру- 
тохімікати, сода тощо). Гол. 
центри Братіслава, Усті-над- 
Лабем, Залужі, Нератовіце, Пра- 
га, Пардубіце. Найпотужніші наф- 
топереробні підприємства 3-Д 
«Словнафт» у Братіславі та ком- 
бінат ім. Чехословацько-радянсь- 
кої дружби в Залужі, що працю. 
ють на нафті з СРСР. ІЇндустр. 
комплекс Ч. включає також тра- 
диційно розвинуті скляну та фар- 
форо-фаянсову (Яблонець-над-НІі- 
соу, Карлові Вари, Горні Бржіза), 


буд. матеріалів та  деревообр. 
пром-сть. Серед галузей легкої 
пром-сті найрозвинутіші текстиль- 
на (міста Пн. та Пн.-Сх. Чехії, 
Брно, Ліберець та ін.), швейна 
(Прага, Брно, Братіслава, Кошіце, 
Острава та ін.) і шкіряно-взуттєва 
(Готвальдов і ШПартізанське; за 
виробн. взуття на душу населен- 
ня Ч. посідає 1-е місце у світі). 
Підприємства харчосмакової про- 
мисловості розміщені по всій краї- 
ні. Виділяється виробн. цукру, 
пива (Гільзень, Прага, Чеське Бу- 
дейовіце), солоду, спирту, крох- 
малю. 
Сільське господарст- 
во характеризується високим 
рівнем спеціалізації і концентра- 
ції на основі міжгосп. кооперації 
та агропром. інтеграції. В 1982 
в країні налічувалося 220 держ- 
госпів і 1701 с.-г. кооператив. Заг. 
площа с.-г. угідь -- 6840 тис. га, 
з яких на соціалістичний сектор 
припадає 95,8 920. У структурі зем. 
угідь (тис. га) ріллі -- 4798, ба- 
гаторічних насаджень -- 373 (з 
них виноградників -- 47), природ- 
них луків -- 841, пасовищ -- 828, 
лісів -- 4582. Парк тракторів (у 
фіз. одиницях) -- 132 тис. шт., 
зернозбиральних комбайнів -- 17,8 
тис. шт. У 1982 поставлено всіх 
мінеральних добрив у перерахун- 
ку на поживну речовину на 1 га 
ріллі і багаторічних насаджень 
258 кг. У структурі валової с.-г. 
продукції провідна роль належить 
тваринництву. Поголів'я  (тис., 
1983): великої рогатої худоби -- 
9190 (у т. ч. корів -- 1899), сви- 
ней -- 7070, овець -- 990. У 1982 
було вироблено (тис. т): м'яса 
і сала 1413, молока -- 5936. У 
структурі посівних площ перева- 
жають зернові і зернобобові куль- 
тури (бл. 55 26). Вирощують пше- 
ницю, жито, Ячмінь, овес, куку- 
рудзу, цукрові буряки, картоплю, 
овочі тощо. Посівні площі зосеред- 
жені гол. чин. на ШПодунайській 
низовині та в долинах річок Мора- 
ви і Лаби, на Пд. розвинуті, ви- 
ноградарство і садівництво, в до- 
лині р. Огрже -- вирощування 
хмелю. В лісах -- заготівлі дереви- 
ни (пересічно 15 млн. м? на рік). 
Транспорт. Більшість ванта- 
жів перевозиться з-цями, експлуа- 
таційна довж. яких -- 13 142 км, 
т. ч. електрифікованих -- 3171 
км (1982). Довж. автошляхів -- 
73,9 тис. км, внутр. водних шляхів 
-- 474 км. Гол. порти -- Комарно, 
Братіслава, Дечін, Прага. Мор. 
флот суден заг. вантажопід- 
йомністю 264 тис. т дедвейт, 1982) 
приписаний до польс. порту Ще- 


цін. Міжнародні аеропорти -- 
Рузіне (Прага) та Іванка (Бра- 
тіслава). 


Зовнішні економіч- 
ні зв'язки. У товарнійструк- 
турі зовнішньої торгівлі Ч. пере- 
важають такі групи товарів: у 
експорті -- машини, устаткуван- 
ня та інструменти, товари широко- 
го вжитку, паливо, мінеральна си- 
ровина та метали; в імпорті -- па- 
ливо, мінеральна сировина та ме- 
тали, машини, устаткування та 
інструменти. На соціалістичні 
країни припадає 76,9 9; зовніш- 
ньоторг. товарообороту Ч., у т.ч. 
на СРСР -- 44 92 (1983). 

Розвивається іноз. туризм. У 1983 
Ч. відвідало 14,3 млн. іноз. турис- 


20" 


тів. Грош. одиниця -- крона. За 
курсом Держбанку СРСР 100 
крон -- 10 крб. (січень 1985). 

М. І. Гонак. 
Охорона здоров'я. В Ч. 1982 було 
192 тис. ліжок у лік. закладах, з 
них 120,9 тис. -- лікарняних лі- 
жок (78,1 ліжка на 10 тис. ж.); 
всі лікарні -- державні; мед. до- 
помогу подавали 52,3 тис. ліка- 
рів (34,0 лікаря на 10 тис. ж.); 
1976 працювало 5465 стоматоло- 
гів, 6191 фармацевт. Лікарів го- 
тують на 11 медичних, 7 зуболікар- 
ських, фармацевтів -- на 2 фарм. 
ф-тах ун-тів. У Ч. більше як 60 
курортів, зокрема Карлові Вари, 
Маріанське Лазне, Франтішкові 
Лазне, Бардейов. А.М. Сточик. 
Народна освіта, наукові та куль- 
турно-освітні заклади. В 1978 за- 
проваджено замість 9-річного 
10-річний строк обов'язкового на- 
вчання. На базі основної 8-річної 
школи діють: повні серед. школи 
-- 4-річні гімназії; 2--4-річні серед. 
профучилища, профуч-ща й цент- 
ри учнівства, що готують квалі- 
фікованих робітників; 3--4-річ- 
ні серед. професійні школи, що 
готують кадри середньої квалі- 
фікації; серед. школи для пра- 
цюючої молоді. В 1982/83 навч. 
р. у 6516 основних 8-річних шко- 
лах налічувалося 1956,6 тис. уч- 
нів, у 336 гімназіях -- 150,6 тис., 
386 профучилищах і 1046 центрах 
учнівства -- бл. 402,9 тис., у 573 
серед.  профшколах, що  готу- 
ють кадри серед. кваліфікації,-- 
310,8 тис., у 328 серед. школах для 
працюючих -- 30,8 тис. учнів. До 
системи вищої освіти належать 
ун-ти, ін-ти, вищі школи й уч-ща 
з 4--б-річним строком навчання. 


У Ч.-- 36 вищих навч. закладів 
(1982/83 навч. р. -- 192,0 тис. 
студентів). 


Найбільші вузи ЧССР: Празький 
університет (Карлів ун-т, засн. 
1348), Братіславський універси- 
тет імені і . Коменського 
(засн. 1919), Ун-т ім. Я. Е. Пурки- 
нє в Брно (засн. 1919), Ун-т ім. 
Ф. Палацького в Оломоуці (засн. 
1573), Ун-т ім. П. М. Шафарика в 
Кошіце (засн. 1959), Політех. ін-т 


у Празі (засн. 1707), вищі тех. 
школи в Братіславі (засн. 1933), 
Брно (засн. 1899), Вища  тран- 
спортна школа в Жіліні (засн. 
1953), хіміко-технологічні  ін-ти 
в Празі й Пардубіце, вищі еко- 
номічні школи в Празі та Бра- 
тіславі, с.-г. ін-ти в Празі, Брно 
і Нітрі, академії образотворчих 


мистецтв у Празі й Братіславі, 
консерваторії в Празі, Братіславі, 
Кошіце й Жіліні, та ін. 

Наук. діяльність у країні коорди- 
нують Держ. к-т по науці й техні- 
ці, Федеральне м-во розвитку тех- 
ніки |і капіталовкладень, респ. 
м-ва. Гол. наук. центрами є Че- 
хословацька академія наук (засн. 
1952), Словацька академія наук 
(засн. 1953), Чехословацька ака- 
демія с.-г. наук (засн. 1974) з під- 
порядкованими їм наук. устано- 
вами; значну наук. роботу ведуть 
наук. підрозділи вузів. Серед най- 
більших н.-д. установ: Ін-т марк- 
сизму-ленінізму при ЦК КПЧ 
(Прага), Ін-т історії європ. соціа- 
лістичних країн Словацької АН 
(Братіслава),  Чехословацько-рад. 
ін-т Чехословацької АН, ін-ти 
держ. управління при Президії 


федерального уряду, планування 
управління нар. г-вом, життє- 
вого рівня, гідрометеорологічний 


(засн. 1920), водного г-ва (засн. 
1920), Центр. геол. ін-т (засн. 
1919), усі -- в Празі, Чехосло- 


вацький ін-т соціального розвитку 
і праці, Ін-т мовознавства ім. Л. 
Штура-- в Братіславі та ін. 
Діє ряд наук. т-в. Здійснюється 
наук. співробітництво й кооперу- 
вання з країнами -- членами РЕВ. 
Найбільші б-ки: університетська 
(засн. 1348; понад 2,7 млн. тт.), 
Державна ЧСР (засн. 1958; 5 млн. 
тт.), Фундаментальна Чехосл. АН 
(засн. 1952), Міська (засн. 1891; 
понад 2,4 млн. тт.), Нац. музею 
(засн. 1818; 2,4 млн.тт.), Державна 
пед. ім. Я. А. Коменського (засн. 
1919), усі -- в Празі; університет- 
ська (засн. 1919; понад 1,5 млн.тт., 
1200 інкунабул, 2250 рукописів), 
б-ка Словацької АН -- у Братісла- 
ві; Матиці словацької (див. Ма- 
тиці) в Мартіні (засн. 1863; 4,5 
млн. тт.); університетська (засн. 
1815; понад 1,5 млн. тт.) і Держ. 
наукова (засн. 1399; 4,2 млн. тт.) -- 
у Брно; державні в Кошіце (засн. 
1657), Пльзені (засн. 1950), Чесь- 
ке Будейовіце (засн. 1885), Оло- 
моуці та ін. 
У країні - - 233 музеї, 40 художніх 
галерей, зокрема у Празі: Нац. му- 
зей (засн. 1813), Нац. галерея 
(засн. 1896), Музей столиці Праги 
(засн. 1883), Напрстка (азіатської, 
афр. і амер. культур, засн. 
13862), Худож.-пром. музей (засн. 
1885), музеї В. І. Леніна, К. Гот- 
вальда, А. Дворжака, Б. Сметани, 
Пед. музей ім. Я. А. Коменського 
та ін.; у Братіславі: Словацький 
нац., Словацька нац. галерея, Му- 
зей столиці Братіслави (засн. 1868) 
та ін.; Гуситського революц. руху 
в Таборі, Словацький нац. (засн. 
1893) у Мартіні, Словацького нац. 
повстання в Банській Бистриці, 
міські музеї в Брно, Карлових Ва- 
рах, Пардубіце та ін., музеї скла 
в Железному Броді, Яблонці-над- 
Нісоу, ряд обл. і місц. краєзнав- 
чих музеїв і музеїв-замків. 

Г. О. Касвін 
Преса, радіомовлення, телебачен- 
ня. В 1982 у Ч. видавалося 1067 
періодичних видань, з них 30 що- 


денних; заг. тираж центр. та ін. 
щоденних газет бл. (7  ш млн. 
прим. Найпоширеніші газети: 


«Руде право» -- центр. орган ЦК 
КПЧ (з 1920); «Правда» -- орган 
ЦК Компартії Словаччини (з 
1920); «Праце» («Праця», з 1945); 
«Праца» («Праця», з 1946); «Сло- 
бода» («Свобода», з 1946); «Млада 
фронта» («Молодіжний фронт», 
з 1946); «Лідова демокраціє» («На- 
родна демократія», з 1945); «Сво- 
бодне слово» (з 1945). Чехосло- 
вацьке  телеграфне агентство 
засн. 1918. Радіомовлення -- з 1923 
(передачі ведуться й укр. мовою). 
Телебачення -- з 1953. 

Література. Історія новітньої л-ри 
чес. і словац. народів починається 
з утворення 1918 Ч. (про розвиток 


чес. і словац. л-р до цього часу 
див. Словаччина, Чехія, розділ 
Література). 

В 20 -- 30-х рр. організаційним 


центром чес. творчої молоді стали 
революц. об'єднання «Деветсил» 
(1920), журнали  «Пролеткульт» 
(1922--24), «Творба» («Творчість», 
1925--38), які вплинули на роз- 


307 





ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА 


Виробництво основних 
ВИДІВ промислової 











продукції 

Продукція 1983 
Електроенер- 
гія, млрд. 
кВт-год 76,3 
Кам'яне ву- 
гілля, млн. т 26,9 
Буре вугілля 
(включаючи 
лігніт), млн. т 100,5 
Кокс, млн. т 10,3 
Сталь, млн. т 15,0 
Прокат (гото- 
вий), млн. т 10,7 
Автомобілі 
вантажні, 
тис. шт. 43 
Автомобілі 
легкові, 
тис. шт. 177,5 
Трактори, 
тис. шт. 34 
Цемент, 
млн. т 10,5 
Сірчана кисло- 
та (100 9), 
тис. т 1244 
Азотні добри- 
ва, тис. Т 591 
Фосфорні до- 
брива, тис. т 326 
Пластмаси, 
тис. т 1006 
Бавовняні тка- 
нини, млн. м 385 
Вовняні  тка- 
нини, млн. м 62 
Цукор, тис. т | 894? 
Пиво, млн.гл 24,9 
х 1952. 


Збір основних сіль- 
ськогосподарських 


культур (тис. т) 





С.-г. культури 1983 
Пшениця 9823 
Жито 749 
Ячмінь 3276 
Овес 488» 
Кукурудза 

(на зерно) 714 
Цукрові 

буряки 6037 
Картопля 3105 
є 1982. 


308 





ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА 





зо му яко яр яр лр яр лу 





Адміністративний бу- 
динок Міжнародного 
ярмарку в Брно. Архі- 
тектор М. 


«Владиславський» 


Спурний. 





зал 


королівського палацу 
в Празькому Граді. 
Архітектор Б. Рейт. 
Кін. 15 ст 








Келих з портретом 
Карла УІ. Кришталь. 


Гравірування. 


1720-- 


25. Музей Північної 


Чехії. 


Ліберець. 


В. Єлінек. Келихи. 
Шліфоване скло. 


Карлові 


Вари. 


1978. 


виток літ. процесу в Словаччині. 
Виникли естетичні течії поетизму 
і сюрреалізму,  декларовані К. 
Тейге, В. Незвалом, К. Біблом, 
що знайшло відображення в їхній 
творчості. Проте Ї. Волькер, Ст. 
. Нейман, Й. Гора, В. Незвал, 
К. Бібл, Я. Сейферт, Ф. Гилас, 
В. Завада та ін. в своїй творчості 
продовжували критикувати бурж. 
дійсність. Соціалістичний реалізм 
зароджується в поезії і публіцис- 
тиці Волькера, Й. Гори, Ст. 
К. Неймана, романах Я. Гашека, 
Ї. Гаусмана, М. Майєрової, Івана 
Ольбрахта, Я. Кратохвіла, Т. 
Сватоплука, В. Ванчури, теор. 
працях Б. Вацлавека, Ю. Фучіка, 
Л. Штолла. Поряд з л-рою соціа- 
лістичної орієнтації (група «Блок») 
розвивалася творчість письменни- 
ків загальнодемократичного спря- 
мування (М. Пуйманова, К. Но- 
вий, Б. Клічка, А. М. Тільшова, 
К. Полачек). Вершин критичного 
реалізму досяг у своїх  антифа- 
шист. творах К. Чапек. Ідейно- 
естетичним центром літ. життя 
Словаччини, трибуною  революц. 
письменників був журн. «Дав» 
(1924--37). Здобутком критичного 
реалізму стає проза Я. Єсенсько- 
г0о, Л. Ондрейова. Утвердження 
методу соціалістичного реалізму 
в словац. л-рі пов'язане з творчі- 
стю ЦП. Ілемніцького, Л. Наово- 
меського, Ф. Краля, Я. Поніча- 
на, критиків-марксистів Е. Уркса, 
В. Клементіса, Д. Окалі. 
З наростанням загрози фашист. 
агресії прогресивні письменники 
Ч. об'єдналися в антифашист. 
фронт культури. В роки окупації 
загинули в тюрмах і концтаборах 
Б. Вацлавек, В. Ванчура, Я. Кра- 
тохвіл, Ю. Фучік, Е. Уркс, К. 
Полачек та ін. 
Після визволення Ч. від фашизму 
настав новий період у розвитку 
л-ри. Провідними темами творів 
усіх жанрів стали переможна бо- 
ротьба з фашизмом, утвердження 
миру, революц. оновлення життя. 
Важливу роль у розвитку чес. л-ри 
відіграв «Репортаж, писаний під 
шибеницею» Ю. Фучіка. Психоло- 
гію героїв антифашист. Опору 
змальовують Я. Дрда, Марек, 
М. Пуйманова, Н. Фрид. Тема 
боротьби за збереження миру при- 
таманна поезії В. Незвала, Ф. Гру- 
біна, В. Голана та ін. У 70-х рр. 
традиції своїх попередників про- 
довжили 3. Плугарж, Ф. Ставі- 
нога, Я. Матейка. Історію револю- 
люц. боротьби чес. робітн. класу 
відображено в романах А. Запо- 
тоцького, морально-етичні проб- 
леми соціалістичної дійсності 
в прозі Я. Отченашека. 3. Плу- 
гаржа, Б. Ржіги, Ф. Ставіноги, 
Я. Коларової та ін. Тема становлен- 
ня нової людини в процесі соціа- 
лістичного будівництва є основною 
в романах Вацлава Ржезача, Я. 
Козака, Б. Ногейла, Я. Костргуна. 
Досягненням повоєнної  словац. 
л-ри стали романи П. Їлемніцько- 
го, Ф. Гечка, Р. Яшика, А. Бедна- 
ра, К. Лазарової, В. Мінача, 
новелістика Л. Баллека, П. Яро- 
ша, поезія А. Плавки, П. Горова, 
В. Мігаліка, Я. Костри, М. Вале- 
ка. З марксистських позицій ви- 
ступили критики А. Матушка, С. 
Шматлак, І. Кусий, К. Розенбаум 
та ін. Оспівуванню трудящої лю- 
дини у чеській прозі 70-х рр. при- 





святили свої твори М. Рафай, К. 
Місарж та ін., в словацькій 
В. Шікула та ін. Чес. письменни- 
ки розвивають тему бойової спів- 
дружності рад. воїнів і чехословац. 
патріотів у боротьбі з фашизмом: 
романи «Срібна рівнина» (1970) 
М. Томанової, «Як слід помирати» 
(1975) Ф. Ставіноги, «Земляки й 
відступники» (1979) Я. Матейки. 
В 70-х рр. інтенсивно розвивалася 
істор. й мемуарна проза (у чес. 
л-рі -- романи ИЙ. Томана, В. Кап- 
ліцького, М. В. Кратохвіла, Б. 
Ржіги, В. Неффа, в словацькій -- 
мемуари А. Плавки, В. Мінача). 
Утверджуючи ідеали соціалізму, 
література веде боротьбу з проява- 
ми дрібнобурж. міщанства (ро- 
мани А. ШПлудека, Марека, 
Я. Коларової, В. Парала та ін.). 
Серед досягнень чес. поезії 50-- 
70-х рр.-- твори В. Незвала, В. 
Завади, Ф. Грубіна, Ї. Тауфера, І. 
Скали, М. Флоріана та ін. В га- 
лузі літ. критики в різний час 
виступали Ф. К. Шалда, 3. Неєд- 
лий, Курт Конрад, Ю. Фучік, 
Л. Штолл. 
Чес. і словац. л-ри широко пред- 
ставлені в укр. та рос. перекладах. 
Перекладено твори багатьох чес. 
і словац. поетів і прозаїків. Се- 
ред перекладачів укр. мовою -- 
І. Франко, М. Рильський, Л. Пер- 
вомайський, І. Кочерга, М. Тере- 
щенко, І. Вирган. Укр.-чехосл. 1 
рос.-чехосл. літ. взаємини -- одна 
з галузей рад. слов'янознавства. 
В. І. Шевчук. 
Архітектура. На тер. Ч. зберегли- 
ся залишки найдавніших пам'я- 
ток архітектури (перші століття 
до н. е.; круглі культові будівлі- 
ротонди та ін.). В часи раннього 
середньовіччя поширився роман- 
ський стиль (базиліка св. Їржі у 
Празі, 12 ст.; Оравський замок, 
12 ст. замок у Братіславі, 12 -- 18 
ст.). В 13 -- 1-й пол. 15 ст. пану- 
вала готика (собор св. Віта у Гра- 
ді Празькому, 1344--1929; ратуша 
Староместська, 1338, перебудова- 
на в 15--16 і 19 ст.; кафедраль- 
ний собор у Кошіце, 14--15ст.; 
собор св. Мартіна у Братіславі, 
14--15 ст. та ін.). У 16 ст. 
поширилася архітектура  Відро- 
дження (ратуша в Банській Бистри- 
ці, 1510; палац Бельведер у Празі, 
1535--63, та ін.). Для архітектури 
Ч. 17--18 ст. характерний стиль 
барокко (купольний храм св. Міку- 
лаша в Празі, побудований 1703-- 
55, арх. К. І. Дінценгофер та ін.; 
ратуша в Кошіце, 18 ст.). З розвит- 
ком капіталізму в забудові міст 
переважали еклектизм і модерн 
(Нац. театр у Празі, 13868--81, арх. 
И. Зітек та ін.). В буржуазній Ч. 
архітектура розвивалася гол. чин. 
під впливом конструктивізму. За 
роки нар. влади на всій тер. Ч. роз- 


Тршебічі. 


Усипальниця костьолу в 
Після 1240. 


горнулося велике пром. і житл. 
буд-во. Виросли нові міста (Пору- 
ба, Гавіржов та ін.), нові райони 
в старих містах (Інвалідовна в Пра- 
зі), нові робітн. селища (Бель- 
ський Ліс в Остраві тощо). Відбу- 
довано міста і села (зокрема, ЛІі- 
діце), що були зруйновані під час 


2-ї світової війни. Зведено нові 
греблі й потужні електростанції 
(на річках Влтаві, Вагу тощо). 


Серед споруд 50--70-х рр.-- го- 
тель «Інтернаціонал» (1956, арх. 
Ф. Иєржабек), ресторан «Прага» 
в Празі (раніше частина комплексу 
будівель павільйону Чехословач- 
чини на Всесвітній виставці в Брюс- 
селі, 1958, арх. Ф. Цубр, І. Гру- 
бий, З. Покорний), новий будинок 
Словацької вищої тех. школи в 
Братіславі (1957--60, арх. М. Ку- 
сий), адм. будинок Мі жнар. ярмар- 
ку в Брно (1960, арх. М. Спурний), 
Ін-т макромолекулярної хімії 
(1960--65, арх. К. Прагер), міст 
Словацького нац. повстання 
(1966--73, арх. Л. Мего та ін.), 
готель «Київ» (1969--74, арх. І. 
Матушик; обидві--у Братіславі) 
будинок Федеральних зборів 
ЧССР (1970--73, арх. К. Прагер), 
готель «Інтерконтиненталь» у Пра- 
зі (1974, арх. К. Фільсак, К. Бу- 
бенічек, Я. Швець). 

Образотворче мистецтво Ч. роз- 
вивалося на основі худож. тради- 
цій Чехії й Словаччини. В бурж. 
Ч. розвиток культури відбувався 
суперечливо. Демократичні й со- 
ціально-критичні тенденції поєд- 
нувалися з авангардизмом. В бо- 
ротьбі з модерністськими течіями 
зміцнювалися прогресивні тенден- 
ції. Для образотворчого мист. 20-- 
30-х рр. характерне посилення реа- 
лістичних і демократичних напря- 
мів. До зображення життя народу 


зверталися художники, які част- 
ково використовували прийоми 
кубізму, експресіонізму й фовізму 


(живопис і графіка В. Бенеша, 
В. Рабаса, Р. Кремлічки -- в Че- 
хіі, М. Бенки, Я. Алексі, М. Га- 
ланди -- у Словаччині). Окремі 
митці використовували худож. 
прийоми нар. мистецтва (графіка 
Й. Чапека, Й. Лади -- в Чехії, 
живопис Л. Фулли -- в Словач- 
чині). Зберігали своє значення |і 
нац. реалістичні традиції кін. 19 -- 
поч. 20 ст. (пейзажі В. Седлачека, 
В. Новака, гравюри М. Швабінсь- 
кого, скульптури К. Покорного, 
Я. Лауди -- в Чехії). В 20--30-х 
рр. 20 ст. формувався соціально- 
критичний напрям у живописі 
(К. Голан, П. Котік), у графіці 
(Я. Рамбоусек). У 1920 засновано 
об'єднання шреволюц. настроєних 
митців «Деветсил». До зображен- 
ня життя робітн. класу зверну- 
лися графіки В. Машек, Ф. Бід- 
ло -- в Чехії, К. Сокол -- у Сло- 
ваччині. В період наступу фашиз- 
му в єдиному антифашист. фронті 
об'єдналися художники різних на- 
прямів. Вони правдиво відтворю- 
вали страждання народу в умовах 
фашист. окупації (твори В. Сіхри, 
В. Тіттельбаха -- в Чехії, В. Глож- 
ніка, Ю. Немчіка, Ц. Майєрніка -- 
в Словаччині). 

Після визволення Ч. від фашист. 
окупації 1945 й встановлення нар. 
демократичного ладу набули роз- 
витку кращі традиції нац. культу- 
ри. Більшість худож. творів на- 
повнилася соціалістичним змістом. 


Композиції на теми мирної праці, 
нац.-визвольної боротьби створили 
живописці й графіки Е. Філла, Й. 
Брож, В. Седлачек -- У Чехії, 
В. Гложнік, О. Дубай -- у Словач- 


чині. Розквіту досягла графіка 
(М. Швабінський, Ц. Боуда, А. 
Пельц, К. Сволінський -- у Че- 


хії, В. Гложнік, Л. Фулла-- в Сло- 
ваччині), скульптура (Я. Лауда, 
К. Лідіцький), пейзажний живо- 
пис (Я. Славічек, Б. Дворський) -- 
у Чехії. Картини з нар. життя ство- 
рюють живописці Я. Алексі, Л. 
Фулла -- в Словаччині. В Чехії 
широкого розвитку набуває мону- 
ментально-декор. і декор.-ужитко- 
ве мистецтво (худож. скло, кера- 
міка, медальєрне мистецтво). Збу- 
довано багато меморіальних комп- 
лексів на честь Перемоги над фа- 
шизмом (роботи В. Маковського, 
К. Лідіцького, К. Покорного -- в 
Чехії, Я. Кулиха, Й. Костки -- в 
Словаччині). В 50-х рр. у творчос- 
ті деяких художників з'явилися 
позначені формально-пластичними 
пошуками образи. В 60-х рр. твор- 
чість окремих художників Ч. роз- 
вивалася під впливом модерністсь- 
ких тенденцій зх.-європ. мистецт- 
ва, поширилися експресіонізм, сюр- 
реалізм, абстракціонізм, «оп-арть» 
та ін. З поч. 70-х рр. почали від- 
роджуватися традиції нац. худож. 
культури. Пам'ятники на честь 
подій нац. історії, нац.-визвольної 
боротьби створюють Я. Кулих, 
Т. Бартфай, Й. Кузма -- в Словач- 
чині, М. Гана, И. Малейовський -- 
у Чехії, історико-революц. темі 
свої картини присвятили А. Заб- 
ранський, К. Соучек, Р. Коларж -- 
у Чехії. Поряд з цим розвиваються 
давні види народно-декор. мистец- 
тва: різьблення на дереві, керамі- 
ка, вишивання і особливо виготов- 
лення виробів з худож. скла Й 
кришталю. В 1960 в Києві відбу- 
лися виставка «Чехословаччина 
1960», 1978 -- виставка «Роки бо- 
ротьби і перемоги у словацькому 
образотворчому мистецтві ». 

Музика. Після утворення 1918 не- 
залежної Ч. прогресивні муз. дія- 
чі обстоювали принципи  реалі- 
стичних традицій у музачному ми- 
стецтві (композитори Л. Яначек, 
Й. Б. Ферстер, В. Новак, Й.Сук, 
3. Неєдлий, О. Острчіл; словаць- 
кі -- Я. Л. Белла, В. Фігуш-Бист- 
рий, М. Шнайдер- Трнавський, Е. 
Сухонь, Я. Ціккер та ін.). Значну 
роль у пропаганді нац. музики 
відіграли оперні трупи Нац. те- 
атру в Празі і Словац. нац. театру, 
оркестр Чес. філармонії (з 1896), 
Чес. квартет (з 1891), квартет ім. 
О. Шевчіка (з 1900), Празький 
квартет (з 1920), квартет ім. Ондр- 
жичека (з 1928), словацькі хор 
«Зора» (з 1919), Братіславське 
тріо (з 1922) та інструм. ансамбль 
Радіо (з 1928). У 30-х рр. у твор- 
чості прогресивних композиторів 
Ч. відображено революц. настрої 
трудящих (2-а і 3-я симфонії В. 
Неєдлого, «Пісня про Гренаду» Й. 
Станіслава, кантата «Комуністич- 
ний маніфест» Е. Шульгофа). 
Під час 2-ї світової війни 1939-- 
45 було написано чимало творів 
патріотичного змісту («Симфонія 
Свободи» Шульгофа, «Червоноар- 
мійська симфонія» Станіслава; 
опери «Полум'я» Я. Гануша, «Ян 
Гус» К. Горкого; кантати «Про 
рідну землю» О. Єреміаша, «Сва- 


товацлавський триптих» В. Нова- 
ка; оркестрова п'єса «Пам'ятник 
Лідіце»ь і 3-я симфонія Б. Марті- 
ну). Музиканти Ч. брали активну 
участь у Русі Опору (Я. Ціккер, 
И. Кресанек, Т. Андрашован та 
ін.). Після перемоги над фашиз- 
мом і встановлення нар.-демокра- 
тичного ладу з'явилися твори, спов- 
нені високого громадян. Змісту: 
кантата «Будуй батьківщину -- 
зміцниш мир» В. Добіаша, орато- 
рія «Люди, будьте пильні» Я. 
Сейделя; опери «Крутнява» (1949) 
і «Сватоплук» (1959) Е. Сухоня, 
«Юро Яношік» (1953), «Бег Бая- 
зід» (1956)  Ціккера; інструм. 
твори Я. Ржидкого, Ї. Крейчі та 
ін. опери, балети, симфонії Б. 
Мартіну. Серед композиторів 50-- 
80-х рр.-- Й. Пауер, С. Гавелка, 
В. Калабіс, Д. 3. Бартош - у 
Чехії; Я. Ціммер, І. Зельєнка, 
Р Грушовський, Д. Кардош -- У 
Словаччині; серед виконавців 
диригенти В. Нейман, В. Смета- 
чек, Л. Райтер, Л. Словак; піаністи 


Ф. Раух, Д. Балогова, М. Карін, 
Й. Паленічек; клавесиністка 3. 
Ружічкова; співаки М. Таубе- 


рова, В. Соукупова, М. Чесаньо- 
ва, Я. Благо, Г. Бенячкова, П. 


Дворський, Р. Гакен, К. Г отт; 
серед балетмейстерів -- С. Ма- 
хов, Ї. Псота, А. Ланда. 

Провідні музичні колективи -- 
Національний театр (Прага), 


Словацький національний театр 
(Братіслава), струнні квартети ім. 
Б. Сметани, ім. Л. Яначека, струн- 
не тріо ім. Й. Сука, ансамбль Че- 
хосл. нар. армії, Чехосл. держ. 
ансамбль пісні і танцю, словаць- 
кі ансамблі «СЛУК» і «Лучниця». 
З 1946 щороку проводиться муз. 
фестиваль «Празька весна». Спіл- 
ка  чехосл. композиторів -- з 
1949. Між чес., словац. і укр. на- 
родами існують тісні творчі зв'яз- 
ки. На Україні працювали му- 
зиканти А. Єдлічка, Ї. Паліцин, В. 
Сук, О. Шевчік, Ф. Волчек, Й. 
Прибік. Оперу «Продана наречена» 
Б. Сметани вперше укр. мовою 
поставлено 1907 в Києві. В УРСР 
виступали  Чес. симф. оркестр, 
квартет ім. Б. Сметани, ансамблі 
«СЛУК» і «Лучниця», Держ. ан- 
самбль пісні і танцю Ч., щороку-- 
естрадні групи і вокально- інстру- 
ментальні ансамблі, окремі вико- 
навці (зокрема, естрадний співак 
Карел Готт). У Ч. гастролювали 
Укр. нар. хор ім. Г.Г. Верьов- 
ки, Капела дана уриєтів УРСР, 
Ансамбль танцю УРСР, балет Київ. 
театру опери та балету, окремі ви- 
конавці. До 1500-річчя Києва ком- 
позитор М. Новак написав «Рапсо- 
дію для симфонічного оркестру». 
М. П. Загайкевич. 
Театр. Після 1918, поряд з уже іс- 
нуючими колективами -- Чеським 
національним театром (засн. 
1883), міськ. Театром на Виногра- 
дах (засн. 1907) у Празі, Нац. теа- 
трами в Пльзені і Брно, створюва- 
лися нові театри -- Міський театр у 
Брно (1919), Словацький нац. театр 
у Братіславі (1920). За ініціативою 
Комуністичної партії ширилася ме- 
режа робітн. самодіяльних колек- 
тивів. У 1920 виник театр «Рево- 
люційна сцена», з 1921 діяв театр 
«Соціалістична сцена». В 1925 ре- 
жисер И. Гонзль заснував Звіль- 
нений театр, репертуар якого був 
спрямований проти бурж. ладу. 


У 1933 створено театр «Д-3З4», 
який очолив Е. Буріан. Протягом 
1918--39 в театрах Ч. йшли виста- 
ви, зокрема, за творами М. Горь- 
кого, М. Шолохова, Л. Сейфуллі- 
ної, В. Катаєва, О. Корнійчука 
(«Платон Кречет», «Загибель ес- 
кадри»). Провідні актори того пе- 
ріоду: В. Видра, Я. Пруха, Л. До- 
сталова, Ф. Смолік -- у Чехії, 
А. Багар, Г. Арбет -- у Словаччині. 
Після визволення країни від фа- 
шист. окупації (1945) створюються 
нові театри: Реалістичний театр, 
Театр сатири -- у Празі, Сільс. 
театр, «Нова сцена» -- у Братісла- 
ві, Театр ім. Їлемніцького в Жілі- 
ні та Пряшівський український на- 
родний театр. У ньому 1945 у 
виставі «Кремлівські куранти» М. 
Погодіна актор Й. Корба створив 
образ В. І. Леніна. В 1947 ця п'єса 
була поставлена Словацьким нац. 
театром у  Братіславі (в ролі 
В. І. Леніна - А. Багар). У репер- 
туарі театрів -- твори Ш. Краліка, 
І. Русняка, О. Заградніка, І. Буко- 
вчана, п'єси рад. авторів В. Виш- 
невського, Л. Леонова, М. Погоді- 
на, О. Арбузова. В 60-х рр. ство- 
рюються експериментальні  теат- 
ри малих форм -- «Чіногерні клуб» 
(Прага), театр «Епсілон» (Лібе- 
рець), «Поетична сцена» (Браті- 
слава) та ін. В Рад. Союзі гастро- 
лювали Нац. театр у Празі -- 1955, 
театр «Д-34» -- 1934, 1952, 1958 
(Київ), Словацький нац. театр у 
Братіславі -- 1961, 1971 (Київ), 
1983, театр «Латерна магіка», 
Ляльковий театр Спейбла і Гу- 
рвінека (в черговий раз приїзди- 
ли 1983). Провідні актори 70-- 
80-х рр.: О. Крейча, Ф. Смолік, 
Я. Пруха, 5 Штепанек, К. Май, 
В. Фабіанова, Б. Загорський -- у 
Чехії, К. Махата, В. Заборський, 
Ю. Пантик, М. Грегор, 3. Грубе- 
рова в Словаччині; режисери: 
М. Махачек, К. Палоуш, К. Но- 
вак, Я. Плескот -- у Чехії, Й. 
Будський, І. Ліхард, Т. Раковсь- 
кий -- у Словаччині; театр. худож- 
ники: Й. Свобода, Ф. Трестер, 
Л. Виходіл. Театр. кадри готує 
Академія мистецтв у Празі з уч- 
бовим театром «Диск» (засн. 1945) 
і Вища театр. школа в Братіславі. 
1. Г. Посудовська. 
Кіно. Перші фільми створено 1898. 
Ініціатором кіносправи в Чехії 
був Я. Кршиженецький, у Словач- 
чині -- Є. Шрайбер, Серед перших 
кіноакторів Й. Шваб-Мало- 
странський, А. Седлачкова.  Си- 
стематичне кіновиробництво поча- 
лося з заснуванням кінофірм «Кі- 
нофа» (1911) та «АСУМ» (1912). 
Після проголошення Чехословач- 
чини незалежною республікою 
(1913) виробництво фільмів поча- 
ло зростати, але більшість стано- 
вили пригодницькі й детективні 
стрічки, псевдонародні комедії під 
заг. назвою  «Конделиківщина» 
(«Батько Конделик та наречений 
Вейвара», 1926). У період «німого» 
кіно було створено ряд фільмів за 
відомими літ. творами: «Бравий 
солдат Швейк» заЯ. Гашеком (1926, 
реж. К. Ламач), «Гірське село» за 
Б. ШНемцовою (1928, реж. М. 
Крнянський). Серед режисерів «ні- 
мого» кіно-- К. Антон, Г. Махатий, 
В. Кубасек та ін. У 30-х рр. створе- 
но ряд значних фільмів, серед них 
-- «Ріка» (реж. Й. Ровенський), 
«Над нами світанок» (реж. Ку- 


309 
ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА 





Житловий будинок 
у Сушіце. 16 ст. 





Палац. Село Дольна 
Крупа. Близько 1800. 





Св. 
рій. 
па з 
в Празі. 


Франціск Косаве 
Скульптурна гру 
Карлового моста 
Фрагмент. 

Скульптор Ф. М. Бро- 
коф. 1711. Національ 
ний музей у Празі. 


310 





ЧЕЧВА 





Чехословаччина. 
В. Сухий. Радослава. 
1976. 


Чехословаччина. 

Р. Прибиш. Пам'ятник 
Словацькому націо- 
нальному повстанню в 
Старій  Турі. Бронза. 
1981. 


Сце- 


Чехословаччична. 
на з вистави «Волинщик 
із Стракониць» Й. К. 
Тила. Національний те- 
атр. Прага. 1960. 








басек). З виникненням загрози 
війни з'явився ряд фільмів анти- 
фашист. тематики: «Світ належить 
нам» (1937, реж. М. Фріч), «Біла 
хвороба» (1937, реж. Г. Гаас). 
Після встановлення нар.-демокра- 
тичного ладу (1945) кінопромисло- 
вість було націоналізовано. Знач- 
не місце посіли стрічки, що відо- 
бражали боротьбу чес. і словацько- 
го народів проти нім.-фашист. за- 
гарбників: «Німа барикада» (1949, 
реж. О. Вавра), «Пастка» (1950, 
реж. Фріч) та ін. У 40--50-х рр. 
визнання здобули фільми «Сире- 
на» (1947, реж. К. Стеклий), «Ян 
Гус» (1955) та «Ян Жижка» (1956; 
обидва -- реж. Вавра). На рубежі 
60-х рр. в кіно прийшли молоді 
режисери -- А. Кахлік, Ш. Угер, 
Я. Греш, І. Менцель, В. Хитилова 
та ін., у творчості яких знайшли 
відображення багатогранні пробле- 
ми сучасності. В 70--80-х рр. ство- 
рено стрічки, де розвинуто кращі 
традиції соціалістичного  мистец- 
тва, глибоко осмислено нац. істо- 
рію й сучасність: «Дні зради» 
(1974), «Соколове» (1975) та «Виз- 


волення Праги» (1976; всі -- реж. 
Вавра), «... І перекажіть привіт 
ластівкам» (1972, реж.  Іреш), 


«Велика ніч, великий день» (1975), 
«... На асфальті коней пасла» 
(1982; обидва -- реж. Угер), 
«Ця хвилина, ця мить» (1980, реж. 
Ї. Секвенс) та ін. В мультипліка- 
ційному кіно працюють режисери 
Ї. Трнка, К. Земан, Г. Тирлова. 
Серед провідних акторів й 
Марван, Ф. Смолік, И. Бек, 
В. Бродський, І. Качіркова, М. 
Вашариова, В. Фіалова, Н. Кон- 
валінкова. У Ч. працюють студії 
художніх фільмів «Баррандов», 
«Братіслава-Коліба», Студія ди- 
тячих фільмів у Готвальдові та ін. 
З 1946 працівників кіно готує 
празька Академія мистецтв. Питан- 
ня кіномистецтва досліджуються 
в Чехословацькому кіноїінституті 
(при якому існує кіномузей і філь- 
мотека). З 1946 у Ч. проводяться 
Міжнар. кінофестивалі (до 1949 -- 
в Маріанське Лазне, з 1950 -- в 
Карлових Варах). Див. також Че- 
хія і Словаччина, розділи Образо- 
творче мистецтво, Музика, Театр. 

Г. М. Компаниченко. 
Іл. див. на окремому аркуші, с. 
448--449. 


Літ.: История Чехословакиий, т. 1--3. 
М., 1956--60; Чехословацкая Социа- 
листическая  Республика. М., 1975; 
Мельникова І. М., Пруниця С. Ю. 
Соціалістична Чехословаччина. К., 
1976; Кізченко А. Ф. Напередодні 
трагедії. З історії зовнішньої політи- 
ки Чехословаччини (травень 1935 р. 
-- березень 1938 р.). К., 1971; Клоков 
В. И. Борьба народов славянских 
стран против фашистских поработите- 
лей (1939--1945 гг.). К., 1961; Петерс 
І. А. 30 років боротьби ії перемог на- 
родів Чехословаччини (До 30-річчя 
визволення Чехословаччини від ні- 
мецько-фашистських загарбників). К., 
1975; Будкін В. С. Дружба навіки. 
К., 1967; Котляров В. І. Глибоке 
коріння непорушної дружби. Х., 1972; 
Петерс - . Внешняя политика 
Чехословакий  (1945--1960 гг.). К., 
1976; СССР -- ЧССР: согтрудниче- 
ство и сближение. М.-- Прага, 1980; 
Гранчак И. М., Кизченко А. Ф. Че- 
хословакия в социалистическом со- 
дружестве. К., 1934; Сухарєв В. Ро- 
ки соціалістичних звершень. ЧССР. 
1948--1978. К., 1978; Гонак М. (|. 
Галузева і територіальна структура 
народного господарства ЧССР. Львів, 
1978; Зернов Б. П., Лушников О. Е. 


Чехословакия. М., 1982; Чехословац- 
кая  Социалистическая  Республика. 
Справочник. М., 1980; Очерки исто- 
рий чешской литературь ХІХ-ХХ 
веков. М., 1963; З історії чехословаць- 
ко-українських зв'язків. Братіслава, 
1959; Сучасні письменники Чехосло- 
ваччини. К., 1963; Шевчук В. І. Су- 
часні українсько-чехословацькі  літе- 
ратурні зв'язки. 1945 -- 1960. К., 
1963; Бернштейн И. А. Литература 
социалистической Чехословакин. М., 
1965;  Чешско-русскиє и  словацко- 
русские  литературньюе отношения. 
М., 1968; История словацкой литера- 
тури. М., 1970; Марков Д. Ф. Гене- 
зис социалистического реализма. Из 
опьта  южнославянских и западно- 
славянских  литератур. М., 1970; 
Марксистская литературная критика в 
Чехословакиий. 20--30-е годьвю. Пер. с 
чеш. и словац. М., 1975; Кузнецова 
Р. Роман 70-х годов в Чехословаким. 
М., 1980; Маца И. Л. Архитектура 
Чехословаким. М., 1959; ПШвидковский 
О. А. Градостроительная культура 
поаалистичненой Чехословакин. М., 
ЧЕЧВА -- річка в Івано-Фр. обл. 
УРСР, ліва прит. Ломниці (бас. 
Дністра). Довж. 52 км, площа бас. 
943 км?. Бере початок на пн. схи- 
лах Горганів. Має гірський харак- 
тер. На Ч. споруджено водосхови- 
ще. Воду Ч. використовують для 
водопостачання і зрошування. 

ЧЕЧВЯНСЬКИЙ Василь Михай- 
лович |справж. прізв.-- Губенко; 
21.ПО (11.П1) 1888, х. Чечва, побл. 
містечка Груні, тепер смт Охтир- 
ського р-ну Сум. обл.-- 26.Х 19338| 
-- укр. рад. письменник-сатирик. 
Брат Остапа Вишні. В роки гро- 
мадян. війни був у лавах Червоної 


Армії. Друкуватися почав 1924. 
Один із фундаторів і активних 
співробітників журн. «Червоний 


перець». Сатира і гумор Ч. тісно 
пов'язані з життям країни часів 
відбудови нар. г-ва та будівництва 
соціалізму. 
Тв.: Царі природи. Х., 1928; Ех, то- 
вариші... Х., : Між іншим. Х., 
1930; Вибрані гуморески. К., 1968. 

4. І. Костенко. 


ЧЕЧЕВИЦЯ (Сагродасиз5) -- рід 
птахів род. в'юркових. Довж. 13-- 
22 см, маса 21--40 г. Дзьоб корот- 
кий, товстий, крила та хвіст довгі. 
Оперення щільне, сірувато-бурих 
тонів, у самців з домішкою черво: 
ного кольору. Бл. 20 видів, поши- 
рені в Євразії та Пн. Америці. 
В СРСР зустрічається 5 видів, З 
них в УРСР--2:Ч.звичайна 
(С. егусфбгіпа) -- гніздиться та Ч. 
сибірська (С. гобеа) -- залі- 
тає зрідка. Гніздо здебільшого в 
кущах по болотистих луках. Клад- 
ка в червні з 3--5 яєць, насиджує 
самка 13--14 діб. Живиться Ч. пе- 
реважно насінням, ягодами, квіт- 
ками. Іл. с. ЗІ14. 

ЧЕЧЕЛЬНИК -- селище міського 
типу Вінн. обл. УРСР, райцентр, 
на р. Савранці (прит. Пд. Бугу). 
Залізнична станція. 5,5 тис. ж. 
(1984). Засн. на поч. 17 ст. Був 
під владою шляхет. Польщі. На- 
селення Ч. брало участь у визволь- 
ній війні українського народу 
1648--54. Після 2-го поділу Поль- 
щі (1793) Ч. у складі Правобереж- 
ної України возз'єднано з Росією. 
Рад. владу встановлено в січні 
1918. З 1961 Ч.-- с-ще міськ. типу. 
В селищі -- цукр., спиртовий, це- 
гельний і комбікормовий  з-ди, 
пром. комбінат, райсільгосптехні- 
ка, райсільгоспхімія, комбінат по- 
бугового обслуговування. З заг.- 
осв. та музична школи; лікарня; 


2 будинки культури; кінотеатр; 
2 бібліотеки. - й. 

ЧЕЧЕЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОН -- 
на Пд. Вінн. обл. УРСР. Утворе- 
ний 1923. Площа 0,8 тис. км?2. 
Нас. 33,8 тис. чол. (1984). У райо- 
ні -- 22 населені пункти, підпо- 
рядковані селищній та 14 сільс. 
Радам нар. депутатів. Центр 
смт Чечельник. Ч. р. розташований 
в межах Подільської височини. 
Для рельєфу, який має заг. нахил 
з Пн. на Пд. Сх., характерні не- 





ЧЕЧЕЛЬНИЦЬКИЙ РАЙОН 
ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 


водороздільні 
долинами рі- 
чок, балками та ярами. Корисні 
копалини: глини, піски. Річки -- 
Савранка, Дохна (бас. Пд. Бугу). 
Грунти переважно опідзолені. Ле- 


широкі і 
густо розчленовані 


простори, 


жить у лісостеповій зоні. Ліси 
(граб, ясен, липа, клен, дуб) зай- 
мають 18,1 тис. га. Найбільші 
пром. підприємства -- чечельниць- 
кі цукр., спиртовий, комбікормо- 
вий і цегельний 3з-ди. Комбінат по- 
бутового обслуговування (Чечель- 
ник). Землеробство зерново-буря- 
ківничого напряму, тваринництво 
спеціалізується | на вирощуванні 
великої рогатої худоби, свиней, 
овець, птиці. Площа с.-г. угідь 
1982 становила 52,2 тис. га, у т. ч. 
орні землі -- 42,1 тис. га. Гол. 
культури: озима пшениця, куку- 
рудза, цукр. буряки і соняшник. 
У Ч. р.-- 12 колгоспів, З радгоспи, 
міжгосп. підприємство по відго- 
дівлі великої рогатої худоби, рай- 
сільгосптехніка, райсільгоспхімія. 
Залізничні станції Чечельник 
і Дохна. Автомоб. шляхів -- 195 
км, у т. ч. зтвердим покриттям 
182 км. У районі -- сільс. профес.- 
тех. уч-ще (с. Ольгопіль), 20 заг.- 
осв. та музична школи; 16 лік. 
закладів, у т. ч. З лікарні. 12 бу- 
динків культури, 11 клубів, 2 кі- 
нотеатри, 30 кіноустановок, 28 
б-к, 4 істор.-краєзнавчі музеї (се- 
ла Ольгопіль, Любомирка, Бон- 
дурівка, Жабокричка). У Ч. р. ви- 
дається газ. «Колгоспник» (з 1931). 
.Б. | Т. Матвійчук. 
ЧЕЧЕНО-ІНГУШСЬКА АВТО- 
НОМНА РАДЯНСЬКА СОЦІА- 
ЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА, Че- 
чено-Інгушетія -- у складі РРФСР. 
Утворена 15.І 1934 як авт. область, 
9. ХПП 1936 перетворена на авт. рес- 
публіку. Розташована на пн. схи- 
лі Великого Кавказу та прилег- 
лих до нього Чеченській рівнині 
та Терсько-Кумській низовині. По- 
діляється на 14 районів, має 5 
міст і 4 с-ща міськ. типу. 
Природа. На Пд. республіки про- 
стягаються хребти Великого Кав- 
казу: Скелястий, Пасовищний, Бо- 
ковий (вис. до 4493 м, г. Тебулосм- 
та) та ін. На Зх.-- Терський і Сун- 
женський хребти, між ними Алхан- 
чуртська долина. На Пн.-- Че- 


ченська рівнина та Терсько-Кумсь- 
ка низовина з піщаними пасмами і 
горбами. Пересічна  т-ра січня 
на рівнинах --3, --4", липня від 
222 до - 25", опадів 300--600 мм 
на рік, у горах відповідно від --5 
420 - 12" та від -21 до --5"7. Опадів 
600--1200 мм на рік. Найбільші 
ріки Терек, Сунжа, Аргун. 
Грунти в рівнинній частині кашта- 
нові, лучні та вилуговані чорно- 
земи, в горах -- гірсько-лісові та 
гірськослучні. Рослинність  пере- 
важно степова і лісостепова, в го- 
рах -- ліси, вище -- субальп. та 
альпійські луки. Під лісом (бук, 
береза, граб, дуб) -- 18,7 90 тер. 
республіки. В межах республіки 
-- 8 заказників. 

Населення. В республіці живуть 
чеченці (611 тис. чол., 52,9 20, тут 
і нижче 1979, перепис), інгуші 
(135 тис. чол., 11,7 90), а також 
росіяни (336 тис. чол., 29,1 92), 
народності Дагестану (22 тис. чол., 
1994), вірмени, українці та ін. 
Пересічна густота населення 
624 чол. на 1 км? (1984). Міське 
населення -- 43 9 (1983). Най- 
більше місто -- Грозний. 

Історія. Людина жила на тер. Ч.-І. 
ще за часів талеоліту. Предки 
чеченців та інгушів здавна населя- 
ли гірські райони Пн. Кавказу. 
В 10--12 ст. частина рівнинної і 
передгірної Ч.-І. входила в ран- 
ньофеодальну державу -- Аланію. 
В 13 ст. Ч.-І. зазнала спустошли- 
вих навал військ ординських ха- 
нів, а в кінці 14 ст.-- військ Тіму- 
ра. З 16 ст. встановилися регуляр- 
ні зв'язки з Росією, які в наступ- 
ний період розвинулися далі. На 
межі 70 і 80-х рр. 18 ст. Ч.-І. доб- 
ровільно ввійшла до складу Росії, 
що мало історично прогресивне зна- 
чення. Посилення гноблення ца- 
ризму, місцевої феодальної вер- 
хівки викликало загострення кла- 
сової боротьби, визвольний рух 
гірських народів. До кінця 50-х 
рр. 19 ст. Чечня перебувала в скла- 
ді імамату, створеного  Шамі- 
лем. У 1-й половині 19 ст. панів- 
ною релігією у чеченців та інгу- 


шів став Іслам. 
У кін. 19 ст. в Ч.-). з'явилася 
торг.-пром. буржуазія. Швидко роз- 


вивалася нафт. пром-сть. Робітн. 
клас формувався з прийшлого, пе- 
реважно рос., населення. На поч. 
20 ст. в Грозному виникли С.-д. 
гуртки, 1903 оформилася більшо- 
вицька орг-ція, у створенні якої 
велику роль відіграв І. Т. Фіоле- 


і 482 2 


05 ДА АНЯЩИАХ 
РРО и нена оУ 
АРіоздок То МИ аурськ ї 
4. "Дт оч о Х ех. 
; зм чаменсь) ЧШехковсь ДА 
о 26647 с уГорагорський нн : 9 
алгобен А еезанем 
нжеінськ ЗУ ср КОм 
орожонікідзевськ "ваоДІО- 
8 уч й 
Закомії, 


Ти 


- 
ї 


Черго ірон 
Вели; 
(0) 


годи 
с" / 99 | 
."ЯЧуой МО? зеоачийсЮв 
засл са 
"КИ УРУ Сооєтське 
ь3032 М 


У 
каубект. У. г Тебулосита 7 
зу оо 744493 2 
й сТедаа 285 
гРУЗНИСЬКА" РСР І 
ЧЕЧЕНО-ІНГУШСЬКА 
АРСР 


мо Осетенська АРС 


7 


Півиг 
т п 
Ло 








тов. Пролетаріат Грозного брав 
активну участь у революції 1905-- 
07; навесні й улітку 1905 прокоти- 
лася хвиля сел. виступів. 5 (18).ПІ 
1917 в Грозному було створено Ра- 
ду робітн., солдатських і козачих 
депутатів. Восени 1917 більшови- 
ки завоювали в ній більшість. 
26.Х (8.ХІ) в місті проголошено 
Рад. владу. Утвердження Рад. 
влади в Ч.-І. проходило в умовах 
гострої боротьби проти сил контр- 
революції. З березня 1918 тер. 
Ч.-І. входила до складу Терської 
радянської республіки, потім 
Північно-Кавказької радянської 





Краєвид на південному сході респуб- 
ліки. 





Гірське селище. 


республіки. В лютому 1919 -- бе- 
резні 1920 трудящі Ч.-І. вели 
боротьбу проти денікінців. Рад. 
владу в Ч.-І. було остаточно від- 
новлено в кін. березня 1920. Чеч- 
ня та Інгушетія ввійшли до складу 
утвореної в кін. 1920 -- на поч. 
1921 Горської АРСР. 30.ХІ 1922 
утворено Чеченську а. о., 7.МІЇ 
1924 -- Інгушську а. о. у складі 
РРФСР. 15.1 1934 Чеченську та 
Інгушську авт. області об'єднано 
в  Чечено-Інгушську а. о., яку 
5.ХП 1936 перетворено на Чеч.- 
Інг. АРСР. За роки Рад. влади 
в республіці відбулися докорінні 
зміни. Проведено реконструкцію 
пром-сті й нафт. промислів, спо- 
руджено нові великі підприємства. 
Здійснено колективізацію с. г. 
В республіці відбулася культур. 
революція. Під час Великої Віт- 
чизн. війни 1941--45 багато пред- 
ставників Ч.-І. билися на  фрон- 
тах, брали участь у партизан. бо- 
ротьбі. Бл. 30 тисяч чоловік -- ви- 
хідців з Чеч.-Інг. АРСР нагоро- 
джено орденами й медалями, 36 
чол. удостоєно звання Героя Рад. 
Союзу. Восени 1942 нім.-фашист. 
війська окупували зх. частину рес- 
публіки, але її в січні 1943 визволи- 
ла Червона Армія. В лютому 1944 
Чеч.-Інг. АРСР було ліквідовано, 
9.1 1957 відновлено. За досягнуті 
успіхи в розвитку нар. г-ва ікуль- 
тури республіку нагороджено ор- 
денами Леніна (1965), Жовтневої 
Революції (1972), Дружби народів 
(1972), Трудового Червоного Пра- 
пора (1982). 


Народне господарство. За роки со- 
ціалістичного будівництва Ч.-І. пе- 
ретворилася на розвинуту респуб- 
ліку з багатогалузевими пром-стю 
та с. г. Провідні галузі її пром. 
комплексу -- нафтова, нафтопе- 
реробна, нафтохім., а також енер- 
гетика, машинобудування та ме- 
талообробка. Енергетика базується 
на нафті й газі (4 ТЕЦ), родо- 
вища яких розміщені в р-нах міст 
Грозного, Малгобека, Гудермеса. 
Переробка нафти й газу на з-дах 
у Грозному (виробн. моторного па- 
лива, масел, нафтобітуму, парафі- 
ну, синтетичного етилового спирту, 
фенолу, ацетону, поліетилену та 
ін.). Машинобудування і метало- 
обробка представлені виробн. наф- 
тоапаратури, грязьових насосів і 
цементувальних агрегатів, трактор- 
них причепів, приладів, електр. та 
мед. інструменту тощо. Найбільші 
з-ди: «Червоний молот», «Гроз- 
трансмаш», «Електроприлад», 
рем.-мех., електромех., дослідний 
СПКБ «Нафтогазпромавтоматика» 
-- ВГрозному, «Електроінструмент» 
-- у  Назрані,  медінструментів 
-- у Гудермесі, «Харчомаш» -- в 
Аргуні. Значного розвитку набула 
пром-сть буд. матеріалів. Серед 
галузей харч. пром-сті -- м'ясна, 
молочна, цукр., виноробна, пиво- 
варна,  борошномельна,  КОндиИ- 
терська, консервна, по розливу мі- 
неральних вод. Лісова та дерево- 
обр. пром-сть представлена 10 лі- 
совими кг-вами, меблевим  об'єд- 
нанням «Терек» та Єрмоловським 
деревообр. комбінатом. Найбіль- 
ші підприємства легкої пром-сті -- 
Назрановська трикот. ф-ка, гроз- 
ненські виробниче швейне об'єд- 
нання та взут. ф-ка. С. г. спеціа- 
лізується на виробн. фруктів, ви- 
нограду та овочів. Уся посівна 
площа 1983 становила 450,3 тис. 
га, вт. ч. 153,6 тис. га зрошуваних 
земель. Вирощують зернові та ово- 


чеві культури, цукрові буряки. 
Значні площі садів, ягідників і 
виноградників. В Ч.-І. розвива- 


ється тонкорунне вівчарство, м'яс- 
не та молочне тваринництво; пта- 
хівництво. Поголів'я (тис., 1984): 
великої рогатої худоби -- 173,3, 
свиней -- 109,6, овець і кіз -- 646,8. 
птиці -- 2702,6. 

Залізничні лінії Ростов-на-Дону -- 


Беслан -- Баку, Прохладна -- 
Моздок -- Астрахань. Великий 
залізничний вузол -- КГудермес. 


Розвинутий автомоб. і повітр. тран- 
спорт. Нафтопроводи Тихорєцьк -- 
Грозний, Баку -- Грозний. 

Культура. До Великої Жовтн. со- 
ціалістич. революції чеченці та 
інгуші не мали своєї писемності. 
За роки Рад. влади культура на- 








-- 


311 





ЧЕЧЕНО: 
ІНГУШСЬКА АРСЕ 


ЧЕЧЕНО-ІНГУШ- 
СЬКА АРСР 
Площа - 

19,3 тис. км? 


Населення -- 
1204 тис. чол. 
(на 1.1 1984) 


Столиця -- 
м. Грозний 


" 


Обробіток  виноградни- 
ків. 


Грозний. У центральній 
частині міста. 





«льдождод ав 


ЗПБАБА ВЕ 





312 





ЧЕЧЕНО- 
ІНГУШСЬКА АРСР 





В. К. Мордбвію Сіль- 
ські комуністи. 1964. 





Х. А. Акієв. Подвір'я 


вайнахської саклі. 


1970--71. 


Нафтові промисли. 


Грозненський нафтопе- 
реробний завод. 


В одному з цехів маши- 
нобудівного заводу 
«Червоний молот» у 
місті Грозному. 


роду республіки досягла високого 
рівня розвитку. В 1983/3834 навч. 
р. в Ч.-І. було 593 загальноосв. 
школи (268 тис. учнів), 12 серед. 
спец. навч. закладів (13,6 тис. уч- 
нів), 31 профес.-тех. уч-ще (17,2 
тис. учнів), три вищі навч. закла- 
ди -- Чечено-Їнгушський універси- 
тет, нафтовий і пед. ін-ти (всі -- 
в Грозному, 13,4 тис. студентів). 
Працюють Чечено- Інгуш. ін-т істо- 
рії, соціології та філології, Гроз- 
ненський н.-д. нафтовий ін-т 
«ГрозНДІ», Північнокавказький 
н.д. та проектний ін-т нафтової 
пром-сті, науково-виробниче об'єд- 
нання «Промавтоматика» та ін. 
н.-д. установи і проектні орг-ції. 
На кінець 1983 в республіці функ- 
ціонувало 434 масові б-ки (фонд 
-- 8,3 млн. одиниць зберігання), 
440 клубних закладів, 406 кіно- 
установок з платним показом, З 
держ. геатри, філармонія, держ. 
цирк, 7 музеїв, серед них 2 респуб- 
ліканські в Грозному -- Чечено- 
Інгуш. краєзнавчий та Музей об- 
разотворчих мистецтв, 36  поза- 
шкільних закладів. Виходять 4 
респ. газети «Грозненский 
рабочий» з додатком  «Неделя 
Чечено-Ингушетиий», «Комсомоль- 
ское племя», чеченською мовою 
«Ленінан некь» («Ленінський 
шлях»), інгуш. мовою «Сердало» 
(«Світло»), 2 міські, 12 районних 
та 8 багатотиражних газет, журна- 
ли «Блокнот агитатора» Чечено- 
Їнгуш. обкому КПРС, літ.-худож- 
ні «Орга» («Аргун», чечен. мовою) 
та «Лоаман і уйре» («Ранок гір», 
інгуш. мовою). Працює держ. книж- 
кове вид-во та вид-во газети «Гроз- 
ненский рабочий». Держ. комі- 
тет по телебаченню і радіомовлен- 
ню (передачі ведуться чечен., ін- 
гуш. та рос. мовами). 

Чеченці та інгуші мають багату 
фольклорну спадщину, зокрема 
героїко-епічні пісні. Писемна ху- 
дожня чечено-інгушська  літерату- 
ра(чеченською та інгушською мова- 
ми) виникла після Великої Жовт- 
невої соціалістич. революції. Ос- 
новоположником чечен. л-ри був 
С. Бадуєв, інгушської -- 3. Маль- 
сагов. У 20--40-х рр. значний вклад 
у розвиток літератури,  утверд- 
ження в ній методу соціалістично- 
го реалізму внесли чеченські пись- 
менники М. Мамакаєв, М. Ісає- 
ва, Н. Музаєв, А. Нажаєв, Ш. 
Айсханов, А. Мамакаєв, інгуш. 
письменники  Х.-Б.  Муталієв, 


Х. Осмієв, Д. Яндієв та ін. Інтен- 
сивний розвиток л-ри почався в 
50-х рр. У 60--70-х рр. розвивався 


історико-революц. роман (чечен. 
письменники С. Арсанов, Х. Оша- 
єв, М. Мамакаєв; інгуш. письмен- 
ники А. Боков, М. Плієв та ін.), 
поезія (чечен. поети Х. Еділов, Р. 
Ахматова; інгуш. поети Д. Яндієв, 
Х. Осмієв, С. Чахкієв та ін.), дра- 
матургія (в чечен. л-рі А. Хамі- 
дов, М. Мусаєв; в інгуш. л-рі А. 
Боков та ін.). В галузі літературо- 
знавства і літ. критики  виступа- 
ють Ю. Айдаєв, І. Дахкільгов, Х. 
Туркаєв. Спілка письменників 
-- з 1934. 

На тер. Ч.-І. з 8--13 ст. залишили- 
ся катакомбні могильники (побли- 
зу с-щ  Алкун, Дуба- -Юрт); з 
13 -- поч. 15 ст.-- мавзолей Бор- 
га-Каш поблизу с. Плієво (1405). 
В 11--13 ст. будували християнсь- 
кі храми, в архітектурі яких по- 
єднувалися грузинські та місцеві 
буд. традиції (храм Тхаба-Єрди 
поблизу с. Хайрах). За середньо- 
віччя в гірських районах Ч.-І. з 
грубо тесаного каменю будували 
оборонні мури, житлові (2--3- 
ярусні, з плоскими дахами та арко- 
вими прорізами) та бойові ( 
ярусні, з бійницями, машикулями 
та пірамідально-ступінчастими да- 
хами) башти, що об'єднувались у 
величні комплекси (напр., у с-щах 
Кезеной, ЖТаргім, Хой, Егікал, 
Ерзі, всі -- 14--18 ст.). Біля гір- 
ських с-що збереглися численні 
склепи і надмогильні стели (напр., 
«Місто мертвих» Цой-Педе поблизу 
с. Малхіста, 11--18 ст.). Після Ве- 
ликої Жовтн. соціалістич. револю- 
ції розвиваються і реконструюють- 
ся міста, споруджуються нові гро- 
мад. та житл. будівлі. У 1939 ство- 
рено Грозненське, з 1967 -- Чече- 
но-Інгушське відділення Спілки 
архітекторів СРСР. 

На тер. Ч.-Ї. з 3--1і-го тис. до 
н. е. збереглися найдавніші зразки 
худож. культури (кераміка та 
бронзові предмети), від скіфо-сар- 
матського часу (7 ст. до н. е.-- 
ст. н. е.) -- твори, виконані у 
«звіриному стилі». найдав- 
ніших часів було поширене різьб- 
лення на камені, худож. обробка 
металу, виготовлення ювелірних 
прикрас, начиння з глини й міді, 
килимарство, вишивання золотими 
й срібними нитками. В 2-й пол. 
19 ст. працював живописець, порт- 
ретист П. Захаров. Після Вели- 
кої Жовтн. соціалістич. революції 
тут розвинулося профес. образо- 
творче мист. (живописці Х. Дада- 
єв, Д. Ідрісов, В. Лівн, Ш. Шамур- 
заєв, Х. Ахмедов; скульптори Ї. 
Бекічев, Р. Мамілов; графіки 


А. Туладзе, Є. Токарєв та ін.). 
В рад. час новим змістом наповню- 
ється старовинне нар.-ужиткове 
мистецтво. Спілка художників 
Чеч.-Інг. АРСР -- з 1939. 

Для музики чеченців та інгушів ха- 
рактерні діатонічний склад, зістав- 
лення гармоній сусідніх ступенів, 
кварто-квінтові й секундо-квінтові 
співзвуччя, 2- і 3-голосся у хоро- 
вих та інструм. творах. Ритміка 
гостра, з частою зміною розмірів і 
чергуванням тріолів з рівномір- 
ними дводольними фігурами, Нар. 
пісні: чоловічі -- ілі, ілеш (герої- 
ко-епічні), назма (2- і 3-голосі); 


жіночі -- ешарш (ліричні). Се- 
ред інструментальних  награшів 
-- ладоха ешарш. Найпоширені- 


ший танець -- лезгинка. Муз. ін- 
струменти: струнні-- дечик-пондур 
(щипковий), атух-пондур (смичко- 
вий); духові -- шедаг (сопілка), 
зурна, маа (з рогу); ударні -- вота 
(барабан), жиргіа (бубон); цузам 
(з гусячого пера); комуз -- сх. гар- 
моніка. ШПрофес. музика почала 
розвиватися після Великої Жовтн. 
соціалістич. революції. Один із за- 
чинателів профес. муз. мистецтва 
-- Г. Х. Мепурнов. Серед компо- 
зиторів -- У. А. Бексултанов, С. У. 
Дімаєв, А. М. Шахбулатов; вико- 
навців -- засл. артисти РРФСР 
М. А. Айдамірова, В. Ш. Дагаєв, 
А. Е. Хамхоєв. В хореографії -- 
нар. арт. СРСР, Герой Соціалістич- 
ної Праці М. А. Есамбаєв. У Ч.-І. 


працюють: філармонія (1938), 
симф. оркестр філармонії (1939), 
чечено-інгуш. ансамбль танцю 


«Вайнах» (1939), муз. уч-ще (1936), 
Респ.  культурно-освітнє  уч-ще 
(1961), мережа муз. шкіл. 

Профес. театр. мистецтво Ч.-І. роз- 
винулося за рад. часу. В 1931 в 
Грозному було створено Чеченсь- 
ку театр. студію, яку 1933 було 
реорганізовано в Чечен. драм. те- 
атр. У 1933 відкрилась Інгуш. 
театр. студія в м. Орджонікідзе, 
яка 1934 увійшла в трупу Чечен. 
драм. театру, що став називатися 
Чечено-Їнгуш. драм. театром (з 
1942 -- імені Х. Нураділова). В 
його репертуарі п'єси нац. драма- 
тургів (С. Бадуєва, І. Базоркіна, 
А. Хамідова та ін.), твори авторів 
братніх республік (зокрема, Ук- 
раїни), зарубіжна класика. Відомі 
діячі театру: актори -- нар. артис- 
ти Чеч.-Інг. АРСР Т. Ш. Алієва, 
А. М. Ісаєва, Х. С. Хакішева, А. Х. 
Хамідов, В. А. Татаєв; режисери 
-- Г. Ц. бБатукаєв, А. Туганов, 
А. Чхарташвілі та ін. В республіці 
працюють також Рос. драм. театр 





ім. М. Ю. Лермонтова,  Чечено- 
Інгуш. ляльковий театр (з ро- 
сійською, чеченською та інгушсь- 
кою трупами). 


Літ.: Очерки историй Чечено-Ингуш- 
ской АССР, т. 1--2. Грозньш, 1967-- 
72; Рижиков В. В., Зоев С. О., Гре- 
бенщиков  П. А. Чечено-Ингушская 
АССР. Природа и зкономика. Гроз- 
ньй, 1980; Очерк историий чечено-ин- 
гушской литературь. Грозньюшй, 1963; 
Айдаєв Ю. Чечено-ингупіская  совет- 
ская драматургия  (1920--1940  гг.). 
Грозньй, 1975; Дахкильгов ИЙ. Ингуш- 
ская литература. Грозньй, 1975; Тур- 
каєв Х. Исторические судьбь литера- 
тур чеченцев и ингушей. Грозньй, 
1978; Гольдштейн А. Ф. Средневеко- 
вое зодчество Чечено-Ингушетии и Се- 
верной Осетии. М., 1975; Шабаньянц 
Н. Ш., Горчаков В. А. Художники 
Чечено-Ингушетий. Альбом. Л., 1965; 
Татаєв В. А., Шабаньянц Н. Ш. Де- 
коративно-прикладное искусство Че- 


чено-Ингушетий. Альбом. Грозньій, 
1974;  Чечено-Ингушетия.  Фотоаль- 
бом. М., 1982. 

ЧЕЧЕНО-ІНГУШСЬКИЙ УНІ- 


ВЕРСИТЕТ ім. Л. М. Толстого - 
вищий навч. заклад М-ва вищої і 
серед. спец. освіти РРФСР. Засн. 
1972 в м. Грозному на базі пед. 
ін-ту. Ім'я Л. М. Толстого вузу 
присвоєно 1979. В 1983/8384 навч. р. 
у складі ун-ту було 8 ф-тів: екон., 
філол., істор., матем., фіз., біо- 
лого-хім., геогр., романо-герм. фі- 
лології, на яких навчалося бл. 6 
тис. студентів, зокрема на денному 
відділенні бл. 3,0 тис. Є вечірнє, 
заочне та підготовче відділення. В 
наук. бібліотеці університету -- 
700 тис. одиниць зберігання. З ча- 
су заснування в університеті під- 
готовлено 9,8 тис. спеціалістів. 
М.П. Павлов. 
ЧЕЧЕНСЬКА МОВА -- мова че- 
ченців. Належить до нахської гру- 
пи кавказьких  (іберійсько-кав- 
казьких) мов. Розмовляє нею по- 
над 745 тис. чол. (1979, пере- 
пис). Характерні фонетичні риси 
Ч. м.: наявність довгих і коротких 
голосних, дифтонгів, гортанних 
і | двозімкнених приголосних. 
Іменникові властиві категорії чис- 
ла, відмінка та іменні класи; у гра- 
матичній будові аглютинація поєд- 
нується з внутрішньою флексією; 
є ергативна конструкція речен- 
ня. Писемність Ч. м. базувалася 
на арабській, потім на латинській, 
з 1938 -- на рос. графічній основі. 
Про літературу Ч. м. див. Че- 
чено-Інгушська АРСР, розділ 
Культура. 
Літ.: Дешериев Ю. Д. Чеченский 
язьк. В кн.: Язьки народов СССР, 
т.4. М., 1967. Я. С. Вагапов. 
ЧЕЧЕНЦІ (самоназва -- нахчо) -- 
народ, який живе на Пн. Кавказі, 
переважно в Чеч.-Їнг. АРСР, Ха- 
сав'юртовському р-ні Даг. АРСР. 
Загальна чисельність -- 756 тис. 
чол. (за переписом 1979), з них 
у  Чечено-ЇІнгушській АРСР 
611 тис. чол. Мова -- чеченська 
(див. Чеченська мова). Віруючі 
Ч.-- мусульмани-суніти (див. 
Сунізм). Ч., як і споріднені з ними 
інгуші, належать до корінного на- 
селення Пн. Кавказу. За Рад. вла- 
ди Ч. здобули автономію, доко- 
рінно змінилося їхнє життя. 
Про історію, економіку, культуру 
див. також статтю Чечено-Інгушсь- 
ка АРСР. 
ЧЕЧЕТ Григорій Герасимович 
(1870, с. Кайкулак Бердянського 
повіту Таврійської губ., тепер с. 
Трудове Токмацького р-ну Запо- 


різ. обл.-- 1922, Запоріжжя) -- 
укр. винахідник у галузі авіації. 
Конструював літаючі моделі ор- 
нітоптерів, вертольотів, планерів. 
У 1911--12 побудував (разом з ін. 
спеціалістами) у Петербурзі за 
власною оригінальною схемою лі- 
так (ЧУР-1), що експонувався 1912 
на 2-й повітроплавальній вистав- 
ці у Москві. На цьому літаку було 
здійснено кілька польотів. 

М.А. Кочегура. 
ЧЕЧІТКА (Асапібі5) -- рід пта- 
хів род. в'юркових. Довж. 12--16 
см, маса 10,2--22 г. Оперення сіре 
з пістрявинами, у самців деяких 
видів тім'я і груди з червоним і 
рожевим відтінками, 2 (4) види, 
поширені в тундровій та на Пн. 
лісової зон Євразії, Пн. Америки. 
В СРСР, у т. ч. в УРСР (на зимів- 
лі) -- З види: Ч. звичайна 
(А. Паптеа) і зрідка Ч. тунд- 
рова(адА. Богпетаппі) та Ч.гір- 
ська (А. Пауіго5ігі5). Кладка з 
4--6 яєць у травні -- червні. 
Живляться Ч. переважно насін- 
ням. До роду Ч. часто відносять 
і коноплянок. 
ЧЕЧОТТ Віктор Антонович (|б6 


(13).УТЇ 1846, Могильов, тепер 
БРСР -- 19.ХІ (2.ХП) 1917, Пет- 
роград| -- вітчизняний муз. кри- 


тик, композитор і педагог. Викла- 
дав гру на фортепіано в Київ. 


ін-ті шляхетних дівчат (1884-- 
87), історію музики -- в Київ. 
муз. уч-щі Російського муз. т-ва 


(1890--1907). Серед його музико- 
знавчих праць -- книги про Ф. 
Ліста, І. Падеревського, О. Боро- 
діна, «Двадцятип'ятиліття Київсь- 
кої російської опери (1867--1892)», 
«Історія музики» (обидві -- 1893). 
Автор опери «Альманзор» (за Г. 
Гейне), інструм. музики (увертю- 
ра для оркестру «Король Лір», 
симфонія), романсів. 

Літ.: Кулик Р. Музькальньвй летопи- 
сец Киева. «Советская музька», 1979, 
Мо 2., Р. І. Кулик. 
ЧЕЧУЛІН Дмитро Миколайович 
(9 (22) УМПІ 1901, Шостка, тепер 
місто Сум. обл.-- 29.Х 1981, Мо- 
сква) - рос. рад. архітектор, нар. 
арх. СРСР (1971), дійсний член АМ 
(з 1979), Герой Соціалістичної Пра- 
ці (1976). Член КПРС з 1945. У 1929 
закінчив архіт. ф-т ВХУТЕЇНУ, 
де навчався у О. Щусєва. У 1945-- 
49--гол.архітектор Москви. Серед 
споруд -- станції метрополітену 
«Комсомольська» (1-а черга, 1935), 
«Київська» (2-а черга, 1937--38), 
«Динамо» (1938); концертний зал 
ім. П. І. Чайковського (1940), пе- 
ребудова будинку Мосради (1945), 
висотний житл. будинок на Ко- 
тельницькій набережній  (1948-- 
52); комплекс готелю «Росія» 
(1967--74), Б-ка іноземної л-ри 
(1967), Будинок Ради Міністрів 
РРФСР (1980), всі -- у співавтор. 
Держ. премія СРСР, 1941, 1953. 


. о о 
«ГУ рю 2 ьо Й "ме 
о, обо мо А М. 
паст 





Д. М. Чечулін. Готель «Россия». Моск- 
ва. 1967-74. 


Нагороджений орденом Леніна, ін. 
орденами, медалями. 
ЧЖАНЦЗЯКОУ, Калган -- місто 
на Пн. Китаю, у провінції Хебей. 
Залізнична станція, вузол авто- 
шляхів. 1 млн. ж. (1970). Ме- 
талург. комбінат, маш.-буд. (ви- 
робн. гірничого та геол. устатку- 
вання, підшипників), скляна, шкі- 
ряна, текст. і харч. пром-сть. В 
районі міста -- видобування кам. 
вугілля та заліз. руди. 
ЧЖАО ЦЗИЯН (н. 1919, пюв. 
Хуасянь, пров. Хенань) -- політ. 
і держ. діяч КНР. Член Компар- 
тії Китаю (КПК) з 1938. З 1951 -- 
на керівній держ. і парт. роботі. 
З вересня 1980 -- прем'єр Держ. 
ради КНР. 3 1973 -- членЦК КПК, 
з 1980-- член Постійного к-ту По- 
літбюро ЦК КПК. 
ЧЖАО ШУЛІ (1906, с. Вейчі, 
повіт Ціньшуй, провінція Шань- 
сі -- 29.ІХ 1970, м. Тайюань) -- 
кит. письменник. Член Компартії 
Китаю з 1937. Літ. діяльність по- 
чав 1926 як поет. В оповіданні 
«Одруження Маленького Ерхея» 
(1943), повістях «Пісеньки ЛІ 
Юцая» (1943), «Зміни в Ліцзяч- 
жуані» (1946) показав соціальні й 
моральні перетворення на селі, 
висміював феод. пережитки. Ро- 
ман «Село Саньлівань» (1955) -- 
про масовий рух за кооперуван- 
ня на селі, роман «Чудесне джере- 
ло» (1959) -- про антияпон. війну. 
Останки Ч. Ш. 1978 перевезено до 
Пекіна. 
Тв.: Укр. перекл.- Зміни в Ліц- 
зячжуані. К., 1950; Оповідання. К., 
1953; Рос. перекл.- Избран- 
ное. М., 1958; Крепкая кость. Расска- 
зь. М., 1963; Песенки Ли Ю-цая. По- 
весть и рассказь. М., 1974. 
. К. Чирко. 

ЧЖЕНЧЖОУ -- місто на Сх. Ки- 
таю, адм. ц. провінції Хенань. Ву- 
зол 3з-ць і автошляхів. 1 млн. ж. 
(1974). Текст. машинобудування, 
хім.  пром-сть, бавовняні ф-ки, 
олійницькі, тютюнові та ін. підпри- 
ємства. ТЕС. Ун-т та ін. вузи. 
ЧЖЕЦЗЯН -- провінція на Сх. 
Китаю, на узбережжі Сх.-Китайсь- 
кого м. Площа 100 тис. км2. Нас. 
38,9 млн. чол. (1982). Адм. ц.-- 
м. Ханчжоу. Рельєф переважно го- 
ристий. Клімат субтропічний, му- 
сонний. Часто бувають тайфу- 
ни. В горах поширені субтропічні 
ліси. В економіці переважає с. г. 
Гол. культура -- рис. Вирощують 
також пшеницю, кукурудзу, батат, 
бавовник, цитрусові. За збором 
чаю і джуту та виробн. шовку- 
сирцю Ч. посідає одне з провідних 
місць у країні. Розвинуте свинар- 
ство та вівчарство, риболовний 
промисел. Видобування заліз. ру- 
ди, флюориту, алуніту, сірчаного 
колчедану та ін. Пром-сть базу- 
ється гол. чин. на переробці с.-г. 
продукції (шовкова, джутова, чає- 
обробна та ін.), соляні промисли. 
Окремі підприємства маш.-буд., 
хім.,  фарфорової та паперової 
пром-сті. Гол. пром. центр і мор. 
порт -- Ханчжоу. 

. М.В. Фурманоо. 
ЧЖОУ ЕНЬЛАЙ (5.ПІ 1898, пов. 
Шаосін, пров. Чжецзян -- 85.Ї 
1976, Пекін) -- політ. і держ. діяч 
КНР. "ШЧлен Компартії Китаю 
(КПК) з 1922. Походив з сім'ї 
поміщика. Закінчив  Нанькайсь- 
кий ун-т в Тяньцзіні. В 1920--24 
навчався і працював у Франції 


313 


ЧЖОУ ЕНЬЛАЙ 





Д. М. Чечулін. 





Чечітка .звичайна. 
Самець 1 самка. 


314 
ЧЖОУКОУДЯНЬ 





С. М. Чибісова. 





Чечевиця звичайна. 


і Німеччині. Один з організаторів 
і керівників Наньчанського пов- 
стання 1927. В 1934--35 -- один 
з керівників  Північно-західного 
походу. В 1934--56 -- секретар 
ЦК КПК. В 1937--45 -- представ- 
ник ЦК КПК при гомінданівсько- 
му уряді. З 1935 -- член ВККІ. 
В 1949--54 -- прем'єр Держ. адм. 
ради КНР, з 1954 -- прем'єр Держ. 
ради КНР. В 1956 - -бб та з 1973 -- 
заст. голови ЦК КПК. З 1927 -- 
член ЦК, з 1928 -- член Політбю- 
ро цк КПК. З 1956 -- член По- 
стійного комітету Політбюро 
ЦК КПК. 

ЧЖОУКОУДЯНЬ -- стоянка епо- 
хи раннього палеоліту поблизу 
однойменної залізничної станції 
(бл. 45 км від Пекіна). При роз- 
копках (провадилися 1918, у 20-- 
30-х рр. 20 ст.) виявлено рештки 
синантропів, кістки тварин, ка- 
м'яні  палеолітичні знаряддя | 
залишки вогнищ 

ЧЖОУ ЛІБО (9.М1П 1908, с. Цінсі, 
повіт Іян, провінція Хунань 
25.ІХ 1979) -- кит. письменник. 
Член Компартії Китаю з 1934. 
Перебував (з 1936) в лавах кит. 
Червоної Армії. З 1939 викладав 
на літ. ф-ті Академії л-ри та мис- 
тецтва ім. Лу Сіня в Яньані. По- 
чав друкуватися з 1938. В рома- 
нах «Ураган» (1948, Держ. премія 
СРСР, 1952), «Великі зміни в гір- 
ському селі» (т. 1--2, 1958--60) 
змалював боротьбу за перебудову 
села, в романі «Сталь ринула» 
(1955) -- життя й працю робітни- 
ків. Автор нарисів, оповідань, 
літ.-критичних статей. Переклав 
повість О. Пушкіна «Дубровсь- 
кий», роман М. Шолохова «Підня- 
та цілина». За фільм «Визволений 
Китай» (у співавт. з рад. кінема- 
тографістами) удостоєний Держ. 
премії СРСР, 1951. 


Тв.: Укр перекл.- Ураган. 
К., 1953; іечичайна весна. К., 1962; 
Рос. перекл.- Ураган. М., 1952; 


Стальной поток. М., 1957; Весна при- 
ходит в горі. М., 1960; Чистье ручьи. 
М., 1962. І. К. Чирко. 
ЧЖУАНИ, чжуан (самоназва -- 
бучжуан, бубу і буї, бунун) -- на- 
род у КНР; основне населення Гу- 
ансі- "Чжуанського авт. району. Заг. 
чисельність 12,15 млн. чол. 
(1980, оцінка). Мова -- чжуанська, 
належить до тайських мов. За 
релігією Ч.-- анімісти (див. Ані- 
мізм), поширений також даосизм. 
Осн. заняття -- землеробство, ча- 
стина працює в пром-сті. Ч. мають 
свою писемність (за середньовіч- 
чя -- ієрогліфічну, з 1958 -- лати- 
нізовану), нац. літературу. 

ЧЖУ ДЕ (6.ХІ 1886, пов. Ілун, 
пров. Сичуань -- 6.МП 1976, Пе- 
кін) -- військ., політ. і держ. діяч 
КНР. Член Компартії Китаю 
(КПК) з 1922. Один з організато- 
рів і керівників Наньчанського 
повстання 1927. З 1931 -- головно- 
командуючий Червоною армією 
Китаю. З 1937 -- головнокоманду- 
ючий 8-ю армією. В 1945--56 -- 
секретар ЦК КПК. У 1945--54 -- 
головнокомандуючий  Народно-ви- 
звольною армією Китаю. В 1954-- 
99 -- заст. голови КНР. З 1959 -- 
голова Постійного к-ту Всекит. збо- 
рів нар. представників, з 1934 -- 
член ЦК і член Політбюро ЦК 
КПК. У 1956--69 і з 1973 -- член 
Постійного комітету Політбюро 
ЦК КПК. 


ЧЖУРЧЖЕНІ, 
нюйчжень, нюйчжі племена 
тунгуського походження, які на- 
селяли з давніх часів сх. частину 
сучас. Пн. Сх. Китаю (Маньчжу- 
рії) та Примор'я. В 10--11 ст. бу- 
ли підлеглі кіданам. У 1115 Ч. 
заснували д-ву Цзінь, яку 1234 
знищили монгольські завойовники. 
В 14--16 ст. у Ч. було кілька ве- 
ликих племінних об'єднань, одне 
з яких в 16 -- на поч. 17 ст. об'єд- 
нало ряд інших. Згодом ці об'єдна- 
ні племена здобули назву маньчжу- 


рів. 

ЧЖУ Сі (Джуцзи; 1130--1200) 
-- кит. філософ, представник нео- 
конфуціанства. У вченні Ч. С., 

ідеалістичному за своїм характе- 
ром, систематизовано ідеї конфу- 
ціанства. Первинним Ч. С. вва- 
жав ідеальне начало «лі» (позбав- 
лене форми і якостей, недоступне 
чуттєвому сприйняттю), вторин- 
ним -- матеріальне начало «ці». 
«Природжену природу» людини 
Ч. С. виводив з ідеального начала 
(«лі»), вважав основою сусп. жит- 


чжулічжень, 


тя строге виконання конфуціансь- 
ких етико-політ. настанов. 
ЧЖУ ЮАНЬЧЖАН (1328, пров. 


Аньхой -- 1398, Нанкін) -- імпера- 
тор Китаю з 1368, засновник дина- 
стії Мін. У 1355 очолив повстання 
проти монг. дин. Юань. Об'єднав 
під своєю владою частину Китаю. 
У 1368 війська Ч. Ю. оволоділи 
м. Даду (Пекін) і скинули дин. 
Юань. За правління Ч. Ю. було 
вжито заходів, спрямованих на від- 
будову економіки країни. 
ЧИБІСОВ Никандр Євлампійо- 
вич |24.Х (5.ХІ) 1892, станиця 
Романовська, тепер Цимлянського 
р-ну Ростов. обл.-- 20.ІХ 1959, 
Мінськ) -- рад. військ. діяч, ге- 
нерал-полковник (1943), Герой Рад. 
Союзу (1943). Член КПРС з 1939. 
З 1913 -- на військ. службі, пра- 
порщик. У Рад. Армії з 1918. 
Учасник громадян. і рад.-фінл. 
воєн. Під час Великої Вітчизн. 
війни 1941--45 командував війсь- 
ками Одес. військ. округу і При- 
морською армією, заст. команд. 
Брянським фронтом, а потім 38, 
З і 1-ю ударними арміями. В 1944 
-- 49 -- нач. Військ. академії ім. 
М. В. Фрунзе. З 1949 -- на ко- 
мандних посадах у Рад. Армії. 
З 1954 -- в запасі. Нагороджений З 
орденами Леніна, З орденами Чер- 
воного Прапора, ін. орденами, ме- 
далями. 

ЧИБІСОВА Світлана Михайлів- 
на (н. 26.ПІ 1927, м. Чугуїв, тепер 
Харків. обл.) -- укр. рад. актриса, 
нар. арт. УРСР (з 1972). Член 
КПРС з 1972. Після закінчення 
1951 Харків. театр. ін-ту працює 
в Харків. укр. драм. театрі ім. 
Т. Г. Шевченка. Серед ролей -- 
Наталя («Лимерівна» Панаса Мир- 
ного), донна Анна («Камінний 
господар» Лесі Українки), Оксана 
(«Загибель ескадри» Корнійчука), 
Анна Павлівна («Живий труп» 
8 М ролет 2, Васілуца («Каса 
маре» Друце) 

ЧИБУ РДАН ГДЗЕ Майя Григорів- 
на (н. 17.1 1961, м. Кутаїсі Груз. 
РСР) ад. шахістка, гросмей- 
стер СРСР (з 1978), міжнар. грос- 
мейстер (з 1977), засл. майстер 
спорту СРСР (з 1979). Чемпіонка 
світу У (1978); 1931 й 1984 підтвер- 
дила це звання; чемпіонка СРСР 
(1977). Переможниця Всесвітніх жі- 


ночих олімпіад у складі збірної 
СРСР (1978, 1980, 1982, 1984). На- 
перодакена орденом Дружби наро- 

Ю. М. Лазарєв. 
ЧИ БЧА -- група індіанських пле- 
мен Пд. Америки, відомих також 
під назвою чибча-муїска. Заг. 
чисельність -- 270 тис. чол. (1978, 
оцінка). 
ЧИВІЛІХІН Володимир  Олек- 
сійович (7.ПІ 1928, м. Маріїнськ, 
тепер Кемеровської області -- 9.УМІ 
1984, Москва) -- російський рад. 
письменник. Член КПРС з 1952. 
Перша книга документальна 
повість «Жива сила» (1957). По- 
вісті «Добридень, мамо!» (1958, 
на укр. матеріалі), «Про Клаву 
Іванову» (1964), «Йолки-моталки» 
(1965), «Над рівнем моря» (1967), 
«Строкатий камінь» (1969) та ін. 
відтворюють духовний світ сучас- 
ника. "Темі людина й природа 
присвячено книги «Земля в біді» 
(1969), «По містах і селах» (1976) 
та ін., істор. минулому Росії -- 
роман" есе «Пам'ять» (1981, Держ. 
премія СРСР, 1982). Нагородже- 
ний двома орденами «Знак Поша- 
ни», медалями. 
Тв.: Избранное, т. 1--2. М., 1978; 
Память. М., 1983; Укр. перекл.- 
-- Срібні рейки. К., 1967. 

Л. І. Шевченко. 
ЧИВЧИНСЬКІ ГОРИ, Чивчини -- 
гірське пасмо Карпат Українсь- 
ких. Простягаються на Пд. Івано- 
Фр. і частково Чернів. областей 
УРСР, вздовж держ. кордону 
СРСР з Румунією. Вис. до 1684 м 
(г. Стій). Ч. г. є пн.-зх. відрогом 
Мармарошського масиву. Скла- 
даються з кристалічних сланців, 
гнейсів, мармурів тощо. Перева- 
жають скелясті форми рельєфу. 
Трапляються льодовикові цирки, 
карри тощо. Пн. схили Ч. г. роз- 
членовані притоками Чорного та 
Білого Черемошів. Схили до вис. 
1300 м вкриті буковими, а до 1500 м 
-- ялиновими лісами, вище -- ча- 
гарникове криволісся та субальп. 
й альпійські луки. 

|К. 1. Геренчук | 
ЧИГИРИН Віталій Єлисейович 
Г21.1У (4.У) 1908, с. Боровиця, 
тепер Чигиринського р-ну Черкас. 
обл.-- 12.1 1941)-- укр. рад. пись- 
менник. Вчився на курсах робко- 
рів, був журналістом. Належав до 
літ. орг-ції ВУСПП. Автор зб. 
оповідань і повістей «Під кавп сре. 
ми» (1930), «Фрагменти доби 
(1934), «Дівчата» (1936). У романі 
«Квітень» (1937) відтворив образ 
народного митця. 
Тв.: Квітень. К., 1963. 
ЧИГИРИН -- місто Черкас. обл. 
УРСР, райцентр. Розташований 
на р. Тясмині (прит. Дніпра), за 
36 км від залізнич. ст. Фундукліїв- 
ка. В 1-й пол. 16 ст. Ч. згадується 
як укріплений козац. зимівник. Ч. 
був під владою Великого князів- 
ства Литовського, після Люблін- 
ської унії 1569 -- шляхет. Польщі. 
В 1592 Ч. дістав магдебурзьке 
право. Населення Ч. брало участь 
у Наливайка повстанні 1594--96, 
Федоровича повстанні 1630, Пав- 
люка повстанні 1637. В 1638--47 
чигиринським сотником був Б. 
Хмельницький. Визволений сел.- 
козац. військом на чолі з Б. Хмель- 
ницьким Ч. був резиденцією геть- 
мана і адм.-політ. центром Украї- 
ни (1648--60) та полковим містом 
Чигиринського полку. Під час 


Чигиринських походів 1677 і 1678 
тур-тат. загарбники зруйнували 
місто. За Прутським трактатом 
111 Ч. відійшов до шляхет. Поль- 
щі. Поблизу Ч. у 18 ст. діяли гай- 
дамацькі загони. Після 2-го поділу 
Польщі (1793) Ч. у складі Право- 
бережної України возз'єднано з 
Росією. В 70-х рр. 19 ст. створена 
народниками | в  Чигиринському 
пов. «Таємна дружина» готувала 
сел. повстання проти самодержав- 
ства (див. Чигиринська змова 


1877). Під час революції 1905-- , 
07 у місті відбувалися заворушен- | 


ня робітників, а в повіті -- сел. 
виступи. Рад. владу встановлено 
28.1 (10.11) 1918. 

У місті -- шкіргалантерейна, хут- 
рова, меблева фабрики, фурнітур- 
ний, цегельний, прод. товарів 3-ди, 
міжгосп. буд. орг-ція, райсільгосп- 
техніка, райсільгоспхімія, комбі- 
нат побутового обслуговування. 
С-г. технікум бухгалтерського об- 


ліку, 2 заг.-осв., музична та спорт. 


школи, лікарня, поліклініка, Бу- 


динок культури, кінотеатр, З б-ки, | 


краєзнавчий музей. 

Архіт. пам'ятки: археол. залишки 
фортеці (16--17 ст.), палацу (між 
1648 і 1657), ратуші, Спаської 
церкви (обидві -- 2-а чверть 17 ст.). 
В Ч. народилися укр. хоровий ди- 
ригент Я. С. Калішевський, укр. 
рад. актриса Л. С. Кривицька, 
укр. рад. хімік-аналітик В. А. На- 
заренко, укр. рад. режисер І. І. 
Чабаненко. У 1843 і 1845 тут бу- 
вав Т. Г. Шевченко. 
ЧИГИРИНСЬКА ЗМОВА 1877 - 
спроба групи революц. народників 
підготувати селянське повстання 
в Чигиринському пов. Київ. губ. 
З цією метою народники викори- 
стали царистські настрої селян, 
які всі надії на розв'язання зем. 
питання покладали на «доброго 
царя». Я. В. Стефанович видав 
себе за комісара. надісланого ца- 
рем, і з допомогою Л. Г. Дейча 
та І. В. Бохановського створив не- 
легальну сел. орг-цію «Таємна 
дружина». Повстання планували 
почати 1 (13).Х 1877. Проте у ве- 
ресні 1877 Ч. з. було розкрито, бл. 
1000 чол. заарештовано. В чиги- 
ринських подіях виявилася слаб- 
кість революц. народників 70-х рр. 
19 ст., Їхня неспроможність спря- 
мувати сел. рух за певною політ. 
програмою. 

Літ.: Пойда Д. П. Крестьянскоєе дви- 
жениєе на Правобережной Украйне в 
пореформенньй период  (1866--1900 
гг.). Днепропетровск, 1960; Лещенко 
М. Н. Класова боротьба в українсько- 
му селі в епоху домонополістичного 
капіталізму (60--90-ті роки ХІХ ст.). 
К., 1970. Р 4. -  Волощенко. 
ЧИГИРИНСЬКИЙ ПОЛК-- 
адм.-тер. і військ. одиниця на Ук- 
раїні. Створений 1648. Полковим 
містом Ч. п. був Чигирин (тепер 
місто Черкас. обл.). За реєстром 
1649, Ч. п. складався з 19 сотень. 
Козаки Ч. п. брали участь у нар.- 
визвольній війні 1648--54, у бо- 
ротьбі проти тур.-тат. агресії. Піс- 
ля | Андрусівського перемир'я 
1667 лівобережна частина Ч. п. 
1672 відійшла до Миргородського 
полку. Правобережна частина Ч. 
п. формально залишилася підвлад- 
ною шляхет. Польщі. В 70-х рр. 
17 ст. вона була ареною тривалої 
боротьби рос.-укр. війська проти 
П. Дорошенка і тур.-тат. завойов- 
ників (див. Чигиринські походи 


1677 і 1678). Козаки Ч. п. брали 
участь у Палія повстанні 1702-- 
04. Першим полковником Ч. п. 
був Ф. Я. Вешняк. Після Прут- 
ського трактату 1711 Ч. п. було 
ліквідовано, а значну частину коза- 
ків переселено на Лівобережну 
Україну. й З 

ЧИГИРИНСЬКИЙ РАЙОН 
на Пд. Сх. Черкас. обл. УРСР. Ут- 
ворений 1923. Площа 1,2 тис. км2. 
Нас. 46,1 тис. чол. (1984). У райо- 
ні -- 39 населених пунктів, під- 











І 7 4 учні 


| 
| 


Чі 
п 


4 


жи 
Р 





порядкованих міській та 15 сільс. 
Радам нар. депутатів. Центр -- м. 
Чигирин. На Пн. і Пн. Сх. район 
омиває Кременчуцьке водосхови- 
ще. Більша частина поверхні Ч. р. 
-- терасова рівнина. На Пд. Сх.-- 
відроги Придніпровської височи- 
ни. Корисні копалини: торф, піс- 
ки, глини. Найбільша річка -- Тяс- 
мин (прит. Дніпра). Грунти -- опід- 
золені чорноземи, чорноземно-луч- 
ні, торфово-болотні. Розташований 
у лісостеповій зоні. Ліси (дуб, 
граб, сосна, липа, клен, ясен) 
займають 25 тис. га. Найбільші 
пром. підприємства району: чиги- 
ринські шкіргалантерейна, хутро- 
ва і меблева фабрики, з-д прод. 
товарів. Комбінат побутового об- 
слуговування (Чигирин). Спеціа- 
лізація с. г.-- землеробство зерно- 
во-овочівницького, тваринництво 
м'ясо-мол. напрямів. Площа с.-г. 
угідь 1983 становила 54,6 тис. га, 
у т. ч. орні землі -- 40,4 тис. га. 
Головні культури: Озима  пше- 
ниця, жито, кукурудза, горох, про- 
со, гречка, ячмінь, овес, коноплі, 
соняшник, помідори, огірки, ка- 
пуста. Садівництво. У Ч. р.-- 16 
колгоспів, у т. ч. риболовецький, 
міжгосп. підприємство по виробн. 
і переробці кормів, райсільгосп- 
техніка, райсільгоспхімія.  Авто- 
моб. шляхів -- 270 км, у т. ч. з 
твердим покриттям -- 221 км. У 
районі -- с.-г. технікум бухгалтер- 
ського обліку, 24 заг.-осв., музич- 
на і спорт. школи; 38 лік. закладів, 
у т. ч. 5 лікарень. 35 будинків куль- 
тури і клубів, кінотеатр, 33 кіно- 
установки, 36 б6-к, музеї: історич- 
ний (Чигирин), Б. Хмельницького 
(с. Суботів) та історії села (у се- 
лах Боровиці і Стецівці). У с. 
Новоселиці Ч. р. народився укр. 
рад. біохімік Г. О. Бабенко, у 
с. Трушівцях -- укр. рад. вчений 
в галузі рослинництва Т. Т. Де- 
миденко, в с. Чмирівці -- рад. 
військ. діяч І. Н. Дубозий, у с. 
Медведівці (за ін. даними -- у 
с. Івківцях) -- один з керівників 
коліївщини М. Залізняк, у с. 
Боровиці укр. рад. письмен- 
ник В. Є. Чигирин. У Ч. р. вида- 
ється газ. «Зоря комунізму» (з 
1931). В. І. Братчик. 


ЧИГИРИНСЬКІ ПОХОДИ 1677 
| 1678 -- завойовницькі походи 
тур.-тат. агресорів під час рос.- 
тур. війни 1676--81. Султанська 
Туреччина з метою загарбати Укра- 
їну 1677 оголосила війну Рос. д-ві. 
Влітку 1677 120-тисячна тур.-тат. 
армія підійшла до Чигирина. У 
тритижневих боях рос.-укр. війсь- 
ко (32 тис. рос. солдатів, 20--25 
тис. укр. козаків) на чолі з воєво- 
дою Г. Г. Ромодановським і геть- 
маном І. С. Самойловичем завда- 
ло ворогові значних втрат і змуси- 
ло його панічно відступити з Ук- 
раїни. Влітку 1678 тур.-тат. армія 
(бл. 200 тис. чол.) знову рушила на 
Чигирин. У запеклих боях 120- 
тисячне рос.-укр. військо протя- 
гом місяця відбивало атаки ворога. 
За наказом командування  рос.- 
укр. військо залишило Чигирин. 
Однак, виснажені боями з рос.- 
укр. військом та нападами з тилу 
запорізьких козаків, очолюваних 
І. Д. Сірком, тур.-тат. завойовни- 
ки 19 (29). У11ІЇ зазнали поразки 
від рос.-укр. війська і, зруйнував- 
ши Чигирин, відступили з Украї- 
ни. Туреччина змушена була при- 
пинити війну і укласти з Рос. д-вою 
рах анеарансекий мирний договір 
ЧИГОДАЙКІН Іван Васильович 
(н. 11.1Х 1920, с. Старе Сіндрово, 
тепер  Краснослободського р-ну 
Морд. АРСР) -- морд. рад. поет. 
Член КПРС з 1946. Друкуватися 
почав 1937. Автор збірок віршів і 
поем «Земля рідна» (1951), «Спа- 
лахи блискавиці» (1972), «Краса 
людини» (1974), «Смак хліба» 
(1980). В поемі «Хліб і сіль» (1959) 
створено колоритні образи морд. 
селян--ходаків до В. І. Леніна. Ряд 
віршів присвятив Україні, зокре- 
ма Києву («Київські сонети»). Пе- 
рекладач творів Т. Шевченка, Лесі 
Українки, А. Малишка, В. Сосю- 
ри. Нагороджений двома ордена- 
ми Червоної Зірки, медалями. 
ЧИГОРІН Михайло Іванович 
(31.Х (12.ХТ) 1850, м. Гатчина -- 12 
(25).1 1908, м. Люблін, тепер 
ПНР|- рос. шахіст, засновник рою 
шахової школи. В 1881--1907 брав 
участь у 30 міжнар. турнірах і мат- 
чах. Переможець перших трьох 
всерос. шахових турнірів (1899, 
1900, 1903). В СРСР з 1947 про- 
вадяться міжнар. турніри пам'яті 
Чигоріна. 

ЧИГРИН Іван Андрійович (1880, 
Миколаїв -- 1919) -- професіо- 
нальний революціонер, учасник 
боротьби за владу Рад на Україні. 
Член Комуністичної партії з 1901. 
Н. в сім'ї робітника. Після ІП 
з'їзду РСДРП (1903) -- більшо- 
вик. У 1905--07 -- член Микол. 
кту РСДРП. У наступні роки 
проводив парт. роботу в Петрогра- 
ді, Севастополі, Катеринославі, 
Новомосковську, Одесі та ін. міс- 
тах. Після Лютневої революції 
1917 -- член Микол. міського к-ту 
РСДРІП(б), делегат 2-го Всерос. 
з'їзду Рад. На 3-му Всеукр. з'їзді 
Рад обраний нмчленом ВУЦВК. 
Улітку 1919 -- член Ради оборони 
Микол. р-ну. Вбитий денікінцями. 
ЧИЖ Станіслав Олександрович 
(н.23.Х 1935, м.Кривий Ріг Дніпро- 
петровської обл.) -- укр. рад. 
скульптор, засл. художник УРСР 
(з 1979). Член КПРС з 1962. В 
1952--54 навчався в Ленінгр. ви- 
щому худож.-пром. уч-щі, 1954-- 


315 





чиж 


Ра", 
з 












- з 
Р 
С.О. Чиж. Комісар. 


Тоноване оргскло. 1977. 
ДМУОМ у Києві. 


є 





Чилібуха. Гілка квіту- 
чої рослини і плід У 
поперечному розрізі. 


316 





ЧИЖЕВСЬКИЙ 





М.П. Чижевський. 








С. І. Чиковані. 





Чина посівна: 

1-- загальний вигляд 
рослини; 

2 -- квітка; 

3 -- боби; 


4 -- насіння. 


96 -- в Одес. худож. уч-щі. Твори: 
пам'ятники героям-комсомольцям 
(1963), борцям севастопольського 
підпілля 1942--44 (1964), медикам- 
чорноморцям 1941--44 (1968), обе- 
ліск на честь міста-героя (1978, 
у співавт.), всі -- у Севастополі; 
статуя «Солдат» (1970), «Герой Ра- 
дянського Союзу віце-адмірал П. 
Октябрський» (1975),  компози- 
ція «Морський десант» (1980). 
ЧИЖЕВСЬКИЙ Микола Проко- 
пович Г|27.ПІ (8.1У) 1873, Казань-- 
22.ГУ 1952, Москва) -- рад. вче- 
ний у галузі металургії і коксо- 
хімії, акад. АН СРСР (з 1939). 
Закінчив | Петербурзький ун-т 
(1899), Гірничу академію в Леобе- 
ні (1902, Австрія), Київ. політех. 
ін-т (1904). У 1909--23 викладав у 
Томському технологічному інститу- 
ті (з 1911 -- професор). Професор 
Московської гірничої академії (з 
1923) і Моск. інституту сталі (з 
1930). З 1935 працював в Ін-ті горю- 
чих копалин АН СРСР. Осн. праці 
присвячені металургії заліза |і 
сталі, безпосередньому одержан- 
ню заліза, розширенню паливної 
бази металургії, конструюванню 
коксових печей. Нагороджений дво- 
ма орденами Трудового Червоного 
Прапора, медалями. Держ. премія 
СРСР, 1943. 

ЧИЖЕНКО (Іван Миронович (н. 
27.11 (9.ТУ) 1916, с. Козин, тепер 
смт Обухівського р-ну Київ. обл.| 
-- укр. рад. вчений у галузі теор. 
електротехніки, чл.-кор. АН УРСР 
(з 1972), засл. діяч науки УРСР 
(з 1974). Член КПРС з 1942. За- 
кінчив (1940) Київ. індустріальний 
(тепер політех.) ін-т, працював у 
Центр. високовольтній лабораторії 
Дні проенерго (Запоріжжя). З 1946 
-- в Київ. політех. ін-ті (1959-- 
69 -- проректор). Осн. праці -- з 
перетворювальної техніки, теорії 
електр. кіл і електромагн. поля. 
Нагороджений орденом Леніна, 
ін. орденами, медалями. Ленінсь- 
ка премія, 1962. Держ. премія 
УРСР, 1982. 

ЧИЖИК, чиж (Зріпиз зріпи5) -- 
птах род. в'юркових. Довж. 11-- 
13,5 см, маса 12--14 г. Дзьоб пря- 
мий гострий, крила довгі, загостре- 
ні. Оперення самок біло-жовто-зе- 
леного кольору, самців -- жовто-зе- 
лене, на голові чорна «шапочка». 
Поширений у Євразії. В УРСР гні- 
здиться в Карпатах і Криму, взим- 
ку зустрічається по всій терито- 
рії. Живиться насінням і брунь- 
ками. Гніздо влаштовує на дереві; 
кладка з 3--б яєць в квітні -- трав- 
ні; насиджує самка протягом 12-- 
13 днів. Чижиків часто утримують 


в клітках як красивих співочих 
птахів. 
ЧИЖИКОВ Макар Іванович 


(1891, м. Очаків -- листопад 1919) 
-- учасник боротьби за владу Рад 
на Україні. Н. в сім'ї рибалки. З 
1914 вів революц. діяльність у 
Миколаєві. В 1917 -- член Одес. 
Ради робітн. депутатів, керівник 
Червоної гвардії в Одесі. Учасник 
Одеського січневого збройного пов- 
стання 1918. Під час австро-нім. 
окупації України -- на підпільній 
роботі в Одесі. В 1919 -- військ. 
комендант, комісар укріпленого 
району, голова ЧК м. Очакова. 
Загинув у бою проти білогвардій- 


ців. , ій 
ЧИЖИНСЬКИЙ Стефан (рр. н. і 
см. невідомі) -- рос. театр. діяч 17 


ст. Н.на Україні. В 1657 викладав 
лат. мову в Києво-Могилянській 
колегії. В 1675--76 керував рос. 
придворним театром і закритою 
театр. школою при ньому (Москва). 
Вистави за власними п'єсами «Да- 
вид з Голіафом», «Бахус з Вену- 
сом» та інші. С. І. Білокінь. 
ЧИКОБАВА Арнольд Степанович 
(н. 26.ПІ 1898, с. Сачикобао, тепер 
Цхакаївського р-ну Груз. РСР) -- 
груз. рад. мовознавець, акад. АН 
Груз. РСР (з 1941). Закінчив Тбі- 
ліський ун-т (1922), професор цьо- 
го ун-ту (з 1933). Автор праць з 
кавказького та заг. мовознавства 
(«Проблема ергативної конструкції 
в іберійсько-кавказьких мовах», 
ч. 1--2, 1943--61; «Проблема мо- 
ви як предмета мовознавства», 
1959, тощо). Написав першу части- 
ну «Вступу до мовознавства» (1952, 
2-е вид. 1953), автором другої є 
А. Булаховський. Нагородже- 
ний З орденами Леніна, ін. орде- 
нами, медалями. 
ЧИКОВАНІ КГригол Самсонович 
(2 (15).ПІ 1910, с. Хобі, тепер 
смт Хобського р-ну Груз. РСР -- 
26.ХІ 1981, Тбілісі| -- груз. рад. 
письменник. Друкуватися почав 
1932. Перша кн.-- «Оповідання і 
новели» (1940). Писав оповідання 
про ратні і трудові подвиги рад. 
людей. У зб. оповідань «Межа 
життя» (1952), «Мая» (1958), по- 
вістях «Любов» (1958), «Друга 
сім'я» (1960), нарисах «Мати для 
всіх» (1956), «Господиня зелених 
гір» (1962) показав життя і працю 
трудівників колгоспного села. Ч. 
не раз бував на Україні. У співавт. 
з Героєм Соціалістичної Праці 
головою колгоспу М. Орагвелідзе 
написав кн. «Шрома» (1963) -- про 
дружбу груз. та укр. селян. Най- 
значніші твори повоєнних років 
об'єднані в цикл «Одішські опові- 
дання». Автор історико-революц. 
роману «Лютий» (1971), п'єс, кі- 
носценаріїв. Нагороджений орде- 
ном «Знак Пошани», медалями. 
Тв.: Укр. перекл.-- Любов. «Віт- 
чизна», 1961, 4; Рос. перекл.- 
Собрание сочинений, т. 1--2. Тбилиси, 
1976; Земля. М., 1979. 
О. М. Новицький. 
ЧИКОВАНІ Симон Іванович (27. 
ХП 1902 (9.І 1903), с. Наєсакао, 
тепер Гегечкорського р-ну Груз. 
РСР -- 24.ГУ 1966, Тбілісі) -- 
груз. рад. поет. Член КПРС з 
1941. Друкуватися почав 1924. У 
віршах кін. 20 -- поч. 30-х рр. по- 
казав соціалістичні перетворення 
в Грузії. Історії рідного краю при- 
святив вірші «Майстрові Вардзії», 
«Озеро Цунда», «Привиди Армазі». 
В 1942 опублікував зб. «Поба- 
жаєм Батьківщині перемоги». У 
поемі «Пісня про Давида Гура- 
мішвілі» (1942--46; Держ. премія 
СРСР, 1947) показав братерство і 
дружбу рос., укр. та груз. народів. 
У 50-і рр. написав цикли поезій -- 
«Світло | над  Севаном», «Пісні 
дружби», «На польській дорозі», 
«Квіти за Одером». За редакцією 
Ч. (в перекладі груз. мовою) вийш- 
ли «Кобзар» Т. Шевченка, «Виб- 
рані твори» Лесі Українки. Перек- 
лав «Слово о полку Ігоревім», ок- 
ремі твори Т. Шевченка. Укр. мо- 
вою твори Ч. перекладали М. 
Рильський, М. Бажан, Л. Перво- 
майський, О. Новицький та ін. На- 
городжений орденом Леніна, ін. 
орденами, медалями. 


Тв.: Укр. перекл.- Поезії. К., 
1940; Поезії. К., 1951; | Вірші). В кн.: 
Поезія грузинського народу. Антоло- 
гія, т. 2. К., 1961; Рос. перекл.- 
Избранное. Тбилиси, 1958; Звенящий 
родник. М., 1970; Лирика. М., 1973; 
Стихотворения и позмьг6. Л., 1983. 
Літ.: Бажан М. Він говорив з гора- 
ми. В кн.: Бажан М. Думи і спогади. 
К., 1982. О. М. Новицький. 
ЧИЛІБУХА, блювотний горіх 
(5їгусбпо5 пих-уУотіса) -- вічнозе- 
лене дерево родини логанієвих, до 
12 м заввишки. Отруйна рослина. 
Листки овальні, супротивні. Квіт- 
ки правильні непоказні, білува- 
ті або зеленуваті, зібрані в пів- 
зонтики. Плід -- оранжево-черво- 
на ягода з 2--6 дуже твердими на- 
сінинами; отруєння ними спричи- 
нюється до блювоти (звідси й дру- 
га назва рослини). Ч. дико росте 
в тропіч. лісах Азії, на Зондських 
о-вах, в Пн. Австралії. Містить 
(переважно в насінні, корі й дере- 
вині) стрихнін, бруцин та ін. ал- 
калоїди; в коренях і молодих паго- 
нах Ч. та ін. близьких видів з роду 
Зігусрпо5 містяться алкалоїди ку- 
рарини, що входять до складу рос- 
линної отрути кураре. Їл. див. на 
с. 313. 

ЧИЛІГІДЕР -- річка в Одес. обл. 
УРСР, ліва прит. Когильника. 
Довж. 60 км, площа бас. 334 км?2. 
Тече ШПричорноморською  низови- 
ною. Живлення переважно снігове. 
Влітку міліє, подекуди пересихає. 
Частково використовують для зро- 
шування. У долині Ч. виявлено по- 
селення бронзового віку (кін. 2-го 
тис. до н. е.) та ранньослов'ян. 
поселення черняхівської культу- 
ри (3--5 ст. н. е.). 

ЧИМКЕНТ місто, обласний 
центр Каз. РСР. Розташований на 
передгірній рівнині, у межиріччі 
Бадаму та Сайраму (бас. Сир- 
дар'ї). Вузол залізничних та авто- 
моб. шляхів, аеропорт. 352 тис. ж. 
(1983). Поділяється на З міські 
райони. Відомий з 12 ст. З 1864 -- 
у складі Рос. імперії. Рад. владу 
встановлено в листопаді 1917. В 
1932--62 Ч. -- центр Пд.-Казах- 
станської обл., 1962--64 -- Пд.-Ка- 
захстанського краю, з 1964 -- Чим- 
кентської обл. Каз. РСР. 3-ди: 
свинцевий, «Електроапарат», хімі- 
ко-фармацевтичний,  гідролізний, 
цементний: виробничі  об'єднан- 
ня: «Фосфор», «Чимкентшина» та 
по виробн. ковальсько-пресового 
обладнання. Легка пром-сть пред- 
ставлена бавовняним комбінатом, 
бавовноочисним та каракулевим 
з-дами, панчішно-трикотажним 
об'єднанням «Еластик», швейною 
ф-кою «Восход». Виробниче об'єд- 


нання «Чимкентмеблі».  Підпри- 
ємства харч. та буд. матеріалів 
пром-сті. В Ч. -- хім.-технологіч- 


ний, пед. та культури ін-ти, філіа- 
ли алмаатинських ін-тів нар. г-ва 
та медичного. 5 серед. спец. навч. 
закладів. Драм. театри -- казах. 
та рос., краєзнавчий музей. 

ЧИМКЕНТСЬКА ОБЛАСТЬ - 
у складі Каз. РСР. Утворена 10.ПІ 
1932 (з 1932 до 1962 -- Пд.-Казах- 
станська обл., до 1964 -- частина 
Пд.-Казахстанського кр.). Площа 
116,3 тис. км2. Нас. 16/3 тис. чол. 
(на 1.І 1983), Осн. населення - 
казахи, живуть також росіяни, ук- 
раїнці, узбеки, татари, уйгури, ко- 
рейці та ін. Міськ. нас.-- 40 90. 
Поділяється на 15 районів, має 8 
міст і 10 сещ міськ. типу. Центр - 


м. Чимкент. Ч. о. нагороджено ор- 
деном Леніна (1967). 

Ч. о. розташована в межах Туран- 
ської низовини та зх. відрогів 
Тянь-Шано. На Пн. -- глиниста 
пустеля Бетпак-Дала, піски Мой- 
инкум, на Зх.-- пустеля Кизил- 
кум, на Сх. від якої лежить гли- 
ниста пустеля Чардара. Середню 
частину області перетинає хр. Ка- 
ратау. Корисні копалини: поліме- 
галеві руди, буре вугілля, гіпс, 
вапняки, буд. матеріали, мармур. 
Клімат різко континентальний. 
Пересічна  т-ра січня --2, --9", 
липня 424, 4-26". Опадів 120--170 
мм на рік (у пустельних райо- 
нах), 300--450 мм (у передгір'ях), 
1000 мм і більше (у високогір'ях). 
Найбільші ріки -- Сирдар'я (з 
притоками Келес, Арись, Бугунь). 
Бугуньське та Чардаринське водо- 
сховища. Багато озер. Грунти -- 
світлі сіроземи, бурі пустельно-сте- 
пові й такирні під полиново-солян- 
козою та чагарниковою  рослин- 
ністю, на пісках -- саксаул, жуз- 
гун. У горах --степова рослинність, 
ліси з плодових дерев, субальп. 
та альп. луки. На тер. Ч.о.-- Аксу- 
Джабаглинський заповідник. Ч. о. 
виділяється як район видобування 
та переробки корисних копалин і 
с-г. сировини. Енергетика базу- 
ється на довізних природному га- 
зі й кам. вугіллі та місц. бурому 
вугіллі й мазуті. Розвинуті гірни- 
чодобувна пром-сть (видобування 
поліметалевих руд та збагачення 
їх на ф-ках у м. Кентау), кольоро- 
ва металургія (свинцевий з-д у 
Чимкенті) та машинобудування. 
Хім. і хім.-фарм. промисловість 
представлена заводами -- хім.- 
фарм., кормових антибіотиків, 
виробничим об'єднанням  «Фос- 
фор» та ін. 

Гол. галузі легкої пром-сті -- ба- 
вовноочисна, бавовняна, трикотаж- 
на, швейна, взут., хутрова; хар- 
чової -- м'ясна, олійно-жирова, 
маслоробна, мол., плодоовочева, 
виноробна. Розвивається пром-сть 
буд. матеріалів, у т. ч. виробн. 
цементу. Головні промислові цент- 
ри: Чимкент, Туркестан, Кентау, 
Джетисай. Ч. о. -- важливий у 
Казахській РСР район зрошува- 
ного землеробства,  бавовництва, 
виноградарства та садівництва. 
Діють Кіровська й Кизилкумська 
зрошувальні системи, Туркестан- 
ський канал, Чардаринський гід- 
ровузол. Вирощують зернові (ози- 
му та яру пшеницю, ячмінь, рис), 
бавовник, олійні, кормові, овоче- 
баштанні культури та картоплю. 
В тваринництві переважає відгон- 
нопасовищне каракульське, тонко- 
рунне та м'ясо-сальне вівчарство. 
Скотарство, конярство та верблю- 
дівництво. 


Територією області проходять 
з-ці: Оренбург -- Ташкент, Арись 
--  Алма-Ата; автомоб. шляхи: 


Ташкент -- Чимкент -- Джамбул-- 
Алма-Ата, Чимкент -- Туркестан-- 
Кзил-Орда; газопровід Бухара -- 


Чимкент -- Фрунзе -- Алма-дта, 
будується | (1984) нафтопровід 
Омськ -- Павлодар -- Чимкент. 


У Чимкенті -- аеропорт. У Ч.о.-- 
хім.-технологічний, пед. та куль- 
тури ін-ти (Чимкент), 20 серед. 
спец. навч. закладів, Казах. н.-д. 
ін-т каракулівництва.  Чимкент- 
ський краєзнавчий музей з філіа- 
лому м. Кентау та ін. Театри: ка- 


зах. та рос. драм.-- у Чимкенті, 
муз.-драм.-- у м. Джетисаї. В об- 
ласті -- бальнеологічний курорт 
Сариагач. М. Ш. Ярмухамедов. 
ЧИН -- службовий розряд війсь- 
кових і цивільних службовців, з 
яким пов'язані певні посадові пра- 
ва і обов'язки. В Рос. д-ві систему 
Ч. почали створювати в 16ст. із 
запровадженням приказів, з 1722 
її регламентував Табель про ран- 
ги | скасовано декретами Рад. вла- 
ди 10 (23).ХІ і 16 (29). ХП 1917). 
В СРСР встановлено класні Ч. 
(спеціальні звання) для праців- 
ників органів прокуратури. Війсь- 
ковослужбовцям. присвоюються 
звання військові. 
ЧИНА (Т.аббугиз) -- рід одноріч- 
них і багаторічних трав'янистих 
рослин родини бобових. Понад 
100 видів (за ін. джерелами -- до 
150), пошир. переважно у Пн. 
півкулі. В СРСР -- 50 видів, в 
т. ч. на Україні - - 28, зних у куль- 
турі 2: Ч. посівнаї ч. запашна, або 
запашний горошок. Важливе госп. 
значення має Ч. посівна (Ї.. 
зайімиз) -- цінна зернобобова куль- 
тура. Стебло від основи розгалу- 
жене, висхідне, гранчасте, 80-- 
120 см заввишки. Листки парно- 
перисті, з ланцетно-лінійними ли- 
сточками. Квітки білі, рідше бла- 
кИтн, поодинокі. Плід -- біб з 
2--5 насінинами. Походить Ч. 
з країн Середземномор" я. Зерно 
Ч.-- цінний концентрований корм 
(29--34 92 білка) для с.-г. тварин 
(для коней трохи отруйний). 100 
кг сухого зерна Ч. за поживністю 
дорівнюють 103 корм. одиницям |і 
містять 22,9 кг перетравного про- 
теїну; 100 кг соломи Ч. дорівнюють 
39 корм. од. Ч. використовують і 
на зелений корм, сіно й силос. Як 
бобова рослина, вона нагромаджує 
азот у грунті. Урожайність зерна-- 
до 20--30 ц/га. Районовані на Ук- 
раїні (1984) сорти Ч.: Білянка, 
Красноградська 1, Кубанська 492, 
Степова 12, Степова 21. 
ЧИНАДІЄВЕ -- селище міського 
типу Мукачівського р-ну Закарп. 
обл. УРСР. Розташоване в долині 
р. Латориці (бас. Тиси). Заліз- 
нична станція, 6,8 тис. ж. (1984). 
У Ч.-- Мукачівський лісокомбі- 
нат, експериментальна колодково- 
каблукова ф-ка, комбінат кому- 
нальних підприємств, будинок 
побуту. 4 заг.-осв. школи та дит. 
школа мистецтв; лікарня, З фельд- 
шерсько-акушерських пункти; Бу- 
динок культури, З клуби, кіно- 
театр, 4 б-ки. Вперше згадується 
в писемних джерелах 1214, с-ще 
міськ. типу -- з 1959. 
ЧИНБАРСТВО -- стародавній ку- 
старний промисел по вичинці шкі- 
ри тварин. На Україні найпоши 
нішим був такий спосіб обрібна 
шкіри для взуття: шкіру вимочу- 
вали в суміші вапна і попелу (зо- 
лили), потім знімали волосяний 
покрив і міздрю, клали в хлібний 
квас, пересипаючи дубовою корою 
(дубили), просушували,  фарбу- 
вали, лощили. Згодом з Ч. виділи- 
лись як окремі промисли кушнір- 
ство (обробка шкіри для кожухів) 
і лимарство. З розвитком капіта- 
лізму Ч. поступово замінялося 
фабричним виробництвом. 
ЧИНГУЛЬСЬКИЙ КУРГАН -- 
курган (заввишки 6 м) понад р. 
Чингул біля м. Токмака Запоріз. 
обл. Досліджувався 1981. У Ч. к. 


317 


виявлено поховання катакомбної 
культури (18-- 17 ст. до н. е.) та 
залишки дерев'яного саркофага, 
в якому було поховано половець- 
кого хана (поховання датується 
12 -- поч. 13 ст.). При розкопках 
знайдено кістки жертовних коней 
та овець, унікальні речі -- золоче- 
ний шолом, залізні кольчугу, шаб- 
лю, щит, налуччя, сагайдак із 
стрілами, 2 ножі та кинджал, З 
шовкові пояси з срібними пряжка- 
ми, чашу, яку носили на поясі, 





золотий та електровий ланцюги, 


ням, срібну з позолотою куриль: 
ницю, амфори, полив'яний посуд, 
золоту гривну-жезл тощо. В сар- 
кофазі збереглися залишки 6 шов- 
кових візант. імператорських кап- 
танів, прикрашених золотим шит- 
тям. В. В. Отрощенко. 
ЧИНК (літ. форма; казах. і туркм. 
шин) -- урвище, уступ, що обме- 
жовує плато або невеликі столові 
останці. Вис. досягає 300--350 м. 
Розрізняють Ч. ерозійного (див. 
Ерозія в геології), денудаційного 
(див. Денудація) і тектонічного 
походження. Є на п-ові Манги- 
шлак, плато Устюрт та ін. 
ЧИНКВЕЧЕНТО (італ. ії Сіп- 
диесепіо, від сіпдцесепіо -- п'ят- 
сот) -- назва худож. культури 
Італії 16 ст. і періоду Високого 
Відродження. 








ЧИНКВЕЧЕНТО 


Чингульський курган. 
2 золоті персні з коштовним камін- Єрібна поясна пряжка. 


"ГІ - анна едех , 
- Е 1-3 М 


689 2 
ЧИМКЕНТСЬКА 
и ПЯНОМИЙОА 0 ОБЛАСТЬ 


УЖ З 35 0 


А 7 1 Самаркандська обл 
2 Намангановка обл 


г Бессаз Чулаккур 


ЛЮ, 2176 а 
Кен ай - 


ЯСауран | /Ф "Ачисай 1 анатас? 


- КАТУрие ан 
Ту, 
бака но Ме, 


с» Й 9 У/, 
З а 5 кад 9 Хе Р | да жанса 2 
) ЧУ Фа /"Чаян Ж 
Шаульдер й 


ок 

7 чну» 7Д і п 
уз. вдех «2 Лос ; 
емірлановка б Сас реа 7 

му З Нарабулак є м 
Арись М Ус валі Води о /Тю лькубає 
чо мо Аксу 2 

чимкент Дкабаглиноїяий 7 5 

запов". 53 


- 
- Жамбас 1768 )Ленгер 


ПОМ чо 


То Бхалумолу 


.е! 


Монтайтас 
і 


п ЗУ 
Каратас 
592е | Ленінське п-а 5 

(4) 


Ка б жк ДОА 


Кариабам 





В; Чардора Абам 2 


зЖінкю. кий 
й р " 
оон. ай змо 
Рі о би 
Гр В авинка СУ 
Сирдарінізка абя 





318 





ЧИНКІН 





Б. М. Чинкін. 





Чионг Тінь. 


ЧИНКІН Борис Михайлович 
4 (17).ХІ 1916, Баку -- 23.ІМ 
1977, Львів) -- рос. рад. актор, 
нар. арт. УРСР (з 1973), засл. 
арт. Аз. РСР (з 1955). В 1938 за- 
кінчив театр. уч-ще при Рос. драм. 
театрі ім. С. Вургуна (Баку; в 
цьому театрі працював 1941--58). 
У 1958--77 -- актор Львів. рос. 
драм. театру Рад. Армії. Серед 
ролей -- Нікіта («Влада темряви» 
Л. Толстого), Мамаєв («На всяко- 
го мудреця доволі простоти» О. 
Островського) та ін. Знімався в 
кіно (фільми: «Підводна  лодка 
Т-9», «Тіні зникають опівдні», 
«До останнього подиху» та ін.). 
Держ. премія СРСР, 1951. 

ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ, дія нор- 
мативного акту -- обов'язковість 
виконання закону, обмежена пев- 
ним часом, простором і колом 
осіб. Ч. з. визначають держ. орга- 
ни. За рад. законодавством нор- 
мативний акт набуває чинності з 
зазначеного в ньому дня. Якщо це 
не зазначено, то діють певні пра- 
вила. Напр., закони СРСР, укази 
і постанови Президії Верховної 
Ради СРСР набувають чинності 
через 10 днів з дня опублікування 
їх в офіційних виданнях чи обна- 
родування ін. засобами масової 
інформації (див. Олпублікування 
актів законодавства). Укази |і 
постанови Президії, які не мають 
загального або нормативного ха- 
рактеру, набувають чинності з мо- 
менту отримання їх адресатом. 
Такі самі строки Ч. з. встановлено 
союзними і авт. республіками. По- 
станови і розпорядження Уряду 
СРСР і урядів союзних і авт. рес- 
публік та акти всіх ін. органів 
державного управління набувають 
чинності з дня прийняття їх, якщо 
в самому акті не зазначено іншого 
строку; нормативні акти місцевих 
Рад народних депутатів -- з ча- 
су доведення їх до відома адреса- 
тів, а рішення, які передбачають 
адміністративну відповідальність 
у разі порушення Їїх,-- через 10 
днів з дня опублікування у пре- 
сі (в зв'язку з стихійним лихом то- 
що -- з моменту опублікування). 
Ч. з. продовжується до його ска- 
сування, якщо в самій нормі не 
визначено час її дії або якщо з 
цього питання не прийнято ін. нор- 
мативного акту вищої або рівно- 
значної юрид. сили (див. також 
Зворотна сила закону). Ч. з. у 
просторі визначається тер. кор- 
донами його обов'язковості в ме- 
жах тер. Рад. д-ви, включаючи лі- 
таки, кораблі, торг. судна у від- 
критому морі, територію посольств 
і місій. Загальносоюзні закони й 
акти центр. органів управління 
СРСР діють на всій тер. країни; 
закони й акти союзних і авт. рес- 
публік -- на Їхній території. В 
разі розходження закону СОЮЗНОЇ 
республіки з загальносоюзним за- 
коном діє закон Союзу РСР (див. 
Пріоритет). Акти виконкомів 
місц. Рад мають обов'язкову силу 
на всій тер. відповідної Ради. За- 
конодавство СРСР поширюється, 
як правило, на всіх громадян, у 
т. ч. іноз. громадян і осіб, які 
не мають громадянства (див. Без- 
громадянство), і на всі орг-ції, що 
є на тер. СРСР. Ряд законів СРСР 
стосується лише громадян СРСР 
(про військ. обов'язок, норми ви- 
борчого права). Чинність рад. зако- 


нів поширюється на громадян 
СРСР і на відповідні орг-ції краї- 
ни й за межами СРСР. На тер. 
СРСР кримінальні й адм. норма- 
тивні акти не поширюються на 
осіб, які користуються правом 
екстериторіальності. 


Р. І. Гричук. 

ЧИНШ (польс. сгупз5г, від нім. 
ЛДіп5 -- оброк, подать) -- регуляр- 
ний оброк грошима або натурою, 
який сплачували д-ві або феода- 
лові особисто вільні чиншові се- 
Лляни та міщани за користування 
землею. Див. Чиншове право. 
ЧИНШОВЕ ПРАВО -- за феода- 
лізму система правових норм, що 
регулювали тимчасове або без- 
строкове спадкове землекористу- 
вання вільних селян і міщан, яким 
феодали-землевласники передава- 
ли свою землю в користування за 
певну грошову або натуральну 
плату -- чинш. Розмір і характер 
чиншу встановлювався звичаєм або 
законом. Землевласники  накла- 
дали свавільно на чиншовиків різні 
додаткові побори й повинності. 
Ч. п. виникло в 13 ст. в Зх. Євро- 
пі. Після загарбання Польщею 
в 14--16 ст. укр. земель і масового 
поселення на них польс. і нім.коло- 
ністів стягування чиншу стало па- 
нівною формою експлуатації се- 
лян; з серед. 15 ст., з розвитком 
панщини, кількість вільних се- 
лян-чиншовиків скоротилася. Ч. 
п. знову відродилося й пошири- 
лося з кін. 17 ст. і особливо у 18 
ст., коли до польс. магнатів і шлях- 
ти потрапило багато земель на 
Правобережній Україні. Остаточ- 
но Ч. п. ліквідовано після Великої 
Жовтн. соціалістичної революції, 
на зх.-укр. землях -- після воз- 
з'єднання їх з Рад. Україною. 

В. С. Кульчицький. 
ЧИНШОВІ СЕЛЯНИ катего- 
рія особисто вільних, позбавлених 
земельної власності, селян, які за 
безстрокове спадкове користуван- 
ня землями держави або окремих 
феодалів платили податок -- чинш 
і відбували різні додаткові повин- 
ності. Відносини між землевласни- 
ками і Ч. с. регулювалися чиншо- 
вим правом. 
ЧИОНГ ТІНЬ (Труонг Шін; 
Тги"о"пя СпіпК; н. 9.П 1907, с. 
Ханьтієн, пров. Надмінь) -- політ. 
і держ. діяч СРВ. Член Компартії 
В'єтнаму (КПВ) з 1930. З юнаць- 
ких років брав участь у революц. 
русі. З 1940 -- член ЦК, з 1941 -- 
член Політбюро і ген. секретар 
(до 1956) ЦК КПВ. У 1956--59 -- 
секретар ЦК КПВ. У 1960--76 -- 
голова Постійного к-ту Нац. збо- 
рів ДРВ. З 1976 -- голова Постій- 
ного к-ту Нац. зборів СРВ, з 
1981 -- голова Держ. ради і голова 
Ради національної оборони СРВ. 
З 1976 -- член Політбюро ЦК 
КПВ. Нагороджений орденом 
Леніна. М 
ЧИРВИНСЬКИЙ Володимир Ми- 
колайович Г15 (27).ХІ 1883, Моск- 
ва -- 28.П 1942, Київ) -- укр. 
рад. геолог, доктор геол.-мінера- 
логічних наук (з 1938). Син М. П. 
Чирвинського. Закінчив Київ. ун-т 
(1907). Викладав у вузах Києва, 
зокрема в ун-ті. З 1919 працював 
в Укр. геол. к-ті. З 1938 -- наук. 
співробітник Ін-ту геол. наук АН 
УРСР. Наук. праці -- з питань 
четвертинної геології, інженерної 
геології, мінералогії, кристалогра- 


фії, петрографії вивержених і оса- 
дочних гірських порід та пов'я- 
заних з ними корисних копалин, 30- 
крема бурого вугілля. Брав участь 
у проведенні геол. знімання Украї- 
ни. Склав геол. опис тер. Києва 
та його околиць. 
ЧИРВИНСЬКИЙ Микола Петро- 
вич |28.ІМ (10.У) 1848, Чернігів -- 
9.І 1920, Краснодар) -- вітчизн. 
зоотехнік, один з основоположни- 
ків зоотех. науки в нашій країні. 
В 1872 закінчив Петерб. землероб- 
ський ін-т. В 1879--94 -- викладач 
Петровської землеробської і лісо- 
вої академії (тепер Московська 
с.-г. академія ім. К. А. Тіміря- 
зєва), з 1891 -- професор; 1898 -- 
1919 -- професор Київ. політех. 
ін-ту (1905--16 -- ректор), де орга- 
нізував кафедру тваринництва, з3о- 
отех. лабораторію, дослідну вів- 
чарню і зразковий на той час скот- 
ний двір. Праці Ч. стосуються пи- 
тань годівлі, росту і розвитку с.-г. 
тварин, вівчарства, свинарства та 
ін. Експериментально довів, що 
в утворенні жиру в організмі, крім 
білків, беруть участь вуглеводи і 
мінеральні речовини, досліджував 
залежність росту і розвитку тва- 
рин, особливо у молодому віці, 
від годівлі, утримання, клімату 
та ін. факторів. Автор підручника 
«Загальне тваринництво». 

й ? К. Б. Свєчин. 
ЧИРВИНСЬКИЙ Петро Микола- 
йович (26.І (7.11) 1880, Петровсько- 
Розумовське, тепер увійшло у 
межі м. Москви -- 21.У1 1955, 
Перм) -- рад. геолог, доктор гео- 
лого-мінералогічних наук (1919). 
Син М. П. Чирвинського. Закін- 
чив Київ. ун-т (1902). Професор 
Донського політех. ін-ту в Ново- 
черкаську (з 1909) і Пермського 
ун-ту (з 1943). Вивчав мінерали 
Кольського п-ова, України (зокре- 
ма Криму і Донбасу), Кавказу й 
Уралу. Осн. праці -- з мінерало- 
гії, петрографії, геохімії, палео- 
гідрогеології, вчення про корисні 
копалини. Автор кількох підруч- 
ників з геології. На честь Ч. наз- 
вано гору в Краснояр. краї РРФСР 
і мінерал чирвинськіт. 
ЧИРИК-КЕЛЬ, Голубе озеро - 
озеро на Кавказі, в межах Каб.- 
Балк. АРСР. Довж. 233 м, шир. 
до 146 м, площа 26 тис. м?2. Глиб. 
до 254 м (одне з найглибших кар- 
стових озер СРСР). Лежить на 
схилах Скелястого хр., на вис. 
805 м над р. м. Живиться підзем- 
ними мінералізованими та прісни- 
ми карстовими водами. На глиб. 
понад 120 м т-ра води в озері вища 
(-Ь8,77), ніж у верхніх шарах 
(--7,42). Вода насичена сірковод- 
нем, особливо восени. З живих 
організмів водяться рачки-боко- 
плави. Об'єкт туризму. 

Г. М. Гігінейшвілі. 
ЧИРИКОВ Євген Миколайович 
(24. МИ (5.УПІ) 1864, Казань -- 
18.1 1932, Прага) -- рос. письмен- 
ник.  Друкуватися почав 1885 
(цикл віршів). В оповіданнях і 
повістях відтворив долю порефор- 
меного селянства («В лісі», 1895; 
«Хліб везуть», 1897), зобразив по- 
шуки правильного шляху інтелі- 
гентом-демократом («Інваліди», 
1897; «На поруках», 1904), змалю- 
вав революц. студентство («Доля», 
«Королівна»; обидва 1912). 
Автобіографічний роман «Життя 
Тарханова» (кн. 1--4, 1911--25). 


Нарис «В цукровому королівстві 
(З приводу Глухівського проце- 


су)» (1905), драма «Мужики» 
(1906) -- на укр. теми. В 1920 емі- 
грував. 


Тв.: Собрание сочинений, т. 1--18. 
М., 1910--16; Повести и рассказь. М., 
1961; Укр. перекл.- Коля й 
Микола. Х., 1930; Докійка. Х., 
О. В. Бобир. 
ЧИРИКОВ Олексій Ілліч (1703 -- 
листопад 1748, Москва) рос. 
мореплавець, капітан-командор. 
Закінчив Мор. академію (1721). 
В 1725--30 і 1733--43 брав участь 
у 1-й і 2-й Камчатських експедиці- 
ях під керівництвом В. Берінга. 
Першим з європейців 1741 досяг 
пн.зх. узбережжя Пн. Америки 
й описав Його, відкрив деякі з 
Алеутських о-вів. Один з авторів 
карти рос. відкриттів у Тихому 
ок. (1746). Ім'ям Ч. названо острів 
у зат. Аляска, мис на 0. Атту в 
групі Алеутських о-вів, підводну 
гору в Тихому ок. та ін. геогр. 
об'єкти. 
ЧИРКИ -- збірна назва дрібних 
видів річкових качок род. кача- 
чих. Бл. 20 видів, поширених в 
Євразії, Пн. Америці та Пн. Аф- 
риці. В СРСР -- 4 види, з них 
в УРСР -- 2: Ч.-тріскунок (Апаз 
диегдцедиіа),  Ч.-свистунок (А. 
сгесса). У великій кількості зустрі- 
чаються під час перельотів. На 
Україні Ч. є одними з осн. промис- 
лових птахів. 
ЧИРКО Пилип Антонович (3.МІЇ 
1859, Київ -- 21.1П 1928, Черні- 
гів) -- укр. живописець. Навчав- 
ся в Київ. рисувальній школі 
М. Мурашка. За рекомендацією 
М. Ге вступив до петерб. АМ, яку 
закінчив 1892. З 1898 -- експонент 
Т-ва передвижників. З 1915 жив 
у Чернігові. Автор батальних («Бі- 
вуак», «Навчання стрільби»), жан- 
рових («Носій», «Мати і дочка») та 
історичних («Запорожець», «Бан- 
дуристи») картин; серій пейзажів 
України. 





П.А. Чирко. Чернігівщина. Приватна 
збірка. Київ. 


ЧИРКОВ Борис Петрович І31.УП 
(3. УПІ) 1901, с. Лозова Павлів- 
ка, тепер м. Брянка Ворошиловгр. 
обл.-- 28.У 1982, Москва) -- рос. 
рад. актор, нар. арт. СРСР (з 
1950), Герой Соціалістичної Пра- 
ці (1975). Член КПРС з 1945. У 
1926 закінчив Ленінгр. ін-т сце- 
нічного мистецтва. Працював у те- 
атрах Ленінграда, з 1945--у Моск- 
ві: Центр. студії кіноактора, Те- 
атрі їм. О. С. Пушкіна (1950--65), 
Театрі імені М. Гоголя (з 
1966). Ролі в театрі: Лебедєв («Їва- 
нов» Чехова), Микола Задорож- 
ний («Украдене щастя» Франка) 
та ін. В кіно-- з 1928. В трило- 
гії про Максима («Юність Макси- 
ма», «Повернення Максима», «Ви- 
борзька сторона») зіграв гол. роль. 
Грав у фільмах «Учитель», «Ча- 


паєв», «Людина з рушницею», 
«Олександр Пархоменко», «Глин- 
ка», «Партизани в степах Украї- 


ни», «Ф-ронт», «Киянка» та ін. 
Нагороджений З орденами Леніна, 
ін. орденами, медалями. Держ. 
пцемнІЯ СРСР, 1941, 1947, 1949, 


Тв.: Рассказьгю о творческом пути. М., 
1965; Про нас, про актеров. М., 1970; 
...Азорские острова. М., 1982 

5. 1. Москаленко. 
ЧИРЧИК -- місто обласного підпо- 
рядкування Ташк. обл. Узб. РСР. 
Розташований в долині р. Чирчи- 
ку (прит. Сирдар'ї). Залізнична 
станція. 146 тис. ж. (1983). У Ч.-- 
виробниче об'єднання  «Електро- 
хімпром»; з-ди: «Чирчиксільмаш», 
трансформаторний, хім. машино- 
будування; комбінат тугоплавких 
та жароміцних металів. Взуттєва 
і швейна ф-ки, підприємства харч. 
та буд. матеріалів пром-сті. Вечір- 
ній ф-т Ташк. політех. ін-ту, ін- 
дустр. технікум та мед. уч-ще, 
н.д. установи. Краєзнавчий му- 
зей. Ч. утворений 1935. 
ЧИРЯК--те саме, що й фурун- 


кул. 
ЧИСЕЛ ТЕОРІЯ -- наука про 
властивості цілих чисел. ЙЇноді 
Ч. т. наз. також вищою арифмети- 
кою, оскільки вона виникла з за- 
дач, пов'язаних з множенням 1 
діленням цілих чисел. В сучас. ро- 
зумінні Ч. т. вивчає не тільки цілі 
раціональні числа, а й ін. класи 
чисел. Розділами Ч. т. є також тео- 
рія подільності, арифм. теорія 
форм, розв'язування діофантових 
рівнянь, діофантові наближення, 
теорія порівнянь, зображення ці- 
лих чисел у вигляді суми цілих 
чисел певного типу (див. Варінга 
проблема, Гольдбаха проблема) 
тощо. Ч. т. застосовує методи і ре- 
зультати різних розділів матема- 
тики: комбінаторного аналізу, 
теорії аналітичних функцій, су- 
час. алгебри (напр., груп теорії), 
геометрії, теорії імовірностей то- 
що. Відповідно до цього розрізня- 
ють аналітичні, алгебр., геом. й 
імовірнісні методи Ч. т. 

Перший етап у становленні Ч. т. 
пов'язаний з працями вавілонсь- 
ких математиків, Піфагора і його 
школи, Евкліда, Архімеда, Ера- 
тосфена, Діофанта, кит., інд., се- 
редньоазіатських вчених, європ. 
математиків 13--16 ст. Наступний 
етап пов'язаний з іменем П. Фер- 
ма, якому належить ряд відкрит- 
тів у теоріях діофантових рівнянь 
(див., напр., Ферма велика тео- 
рема) і подільності (див., напр., 
Ферма мала теорема). Основи 
сучас. Ч. т. заклав Л. Ейлер, який 
розв'язав багато проблем, постав- 
лених П. Ферма, висунув ряд но- 
вих проблем і створив нові методи 
дослідження. Ч. т. розвивали та- 
кож Е. Варінг, Г. В. Лейбніц, 
Ж. Л. Лагранж, А. М. Лежанор, 
К. Ф. Гаусс. Значний внесок у роз- 
виток Ч. т. зробили П. Г. Л. Діріх- 
ле, Г. Ф.Б.Ріман, Р.Ю. В. Деде- 
кінд, Г. Мінковський, К. Г. Я. 
Якобі, О. Л. Коші, Ж. Ліувілль, 


Ш. Ерміт, математики  петерб. 
школи Ч. т., створеної П. Л. 
Чебишовим (Є. І. Золотарьов, 


А. А. Марков, Г. Ф. Вороний та 
ін.), рад. математики І. М. Вино- 
градов, Ю. В. Лінник, О. Я. Хін- 
чин, К. К. Марджанішвілі, зокре- 
ма укр. вчені Д. О. Граве, Б. М. 


Делоне, М. Г. Чеботарьов та ін. 
Літ.: Бородін О. І. Теорія чисел. К., 
1970; Карацуба А. А. Основьг анали- 
тической теорий чисел. М., 1975; Ви- 
ноградов И. б Основьи теорий чи- 


сел. ., 1981. О. І. Бородін. 
ЧИСЕЛЬНЕ ДИФЕРЕНЦІЮ- 
ВАННЯ -- розділ математики, 


в якому розробляють методи одер- 
жування числового значення похід- 
ної Р'(х) (див. Диференціальне 
числення), коли вона існує, при 
різних способах задання функнії 
Г(х); одна з задач наближених 
обчислювань. Задача Ч. д. є неко- 
ректно поставленою: як завгодно 
малим змінам / (х) можуть відпо- 
відати як завгодно великі зміни 
Р'"(х); тому Ч. д. базується на різ- 
них методах розв'язування неко- 
ректно поставлених задач. Нехай 
функція Р (х) задана на відрізку 
Г0; 1) таблицею своїх наближених 


значень ан у-і1,2,..,М, причому 


ІГу -- Гу | СЕ, де Гу -- Й (У/ М) та 
Є -- задані числа. Тоді за одним 


з методів розв'язування некорект- 
но поставлених задач Ч. д. зво- 
диться до відшукування значень 
(Туз о Гу) У, що мінімізують 
функцію 


М 
Імез У, (у -- Ручна х 
указі 
м-н 
х У Гуд -- у) МР, 


усі 

де а/є,-» 0 при єу-» 0. 
Літ.: Бахвалов Н. С. Численнье мето- 
дь, т. 1. М., 1975; Тихонов А. Н., 
Арсенин В. Я. Методьт решения некор- 
ректньх задач. М., 1979; Словарь по 
кибернетике. К., 79. 

Іванов. 


В. В. 
ЧИСЕЛЬНЕ ІНТЕГРУВАННЯ -- 
розділ математики, в якому роз- 
робляють методи наближених об- 
числювань інтегралів і наближе- 
ного розв'язування  диференці- 
альних рівнянь. Ч. і. застосовують, 
коли аналітичне інтегрування над- 
то громіздке або неможливе. Фор- 
мули, за якими проводять Ч. |1., 
наз. квадратурними формулами. 
Щоб одержати їх, підінтегральну 
функцію / (х) найчастіше замі- 
нюють  інтерполяційним  много- 
членом (див. Інтерполяційні фор- 
мули), який у вузлах інтерполя- 
ції набуває значення Р (х.). В ре- 
зультаті одержують формули Ч1. і. 


вигляду 
я п 
: - 
| Кох) ах а У Ан (хр). 
а козі 


де коеф. А, залежать лише від 
проміжку інтегрування та вузлів 
інтерполяції. Такими формулами 
є, напр., формула Ньютона -- Ко- 
теса (точки х, ділять проміжок 
Га, Ь) на п однакових частин), фор- 
мула трапецій, формула  Сімп- 
сона, формула Чебишова (точки 
поділу обирають так, щоб усі 
Ах -- 1) та ін. Ч. і. застосовують у 
багатьох розділах  обчислюваль- 
ної математики, небесній меха- 
ніці (напр., при обчислюванні збу- 
рень руху небесних тіл) тощо. 

ЧИСЕЛЬНЕ РОЗВ'ЯЗУВАННЯ 
РІВНЯНЬ -- знаходження набли- 
жених розв'язків алгебраїчних і 
трансцендентних рівнянь.  Зво- 
диться до арифм. операцій над 


319 





ЧИСЕЛЬНЕ 
РОЗВ'ЯЗУВАННЯ 
РІВНЯНЬ 





М.П. Чирвинський. 





Б. П. Чирков. 





нок. 


320 





ЧИСЕЛЬНІ 
МЕТОДИ 





Чист кримський. Гі ілка 
з квітками та плід. 


коеф. рівнянь і значеннями функ- 
цій, що входять до цих рівнянь, 
і дає можливість одержувати роз- 
в'язки рівнянь з будь-якою напе- 
ред заданою точністю. Заг. методи 
. р. р. почали розробляти лише 
в 17 ст. (І. Ньютон), хоча розв'яз- 
ки окремих прикладів були відомі 
значно раніше. Чисельне розв'я- 
зування алгебр. рівнянь розбива- 
ється на такі етапи: 1) виділення 
кратних хкоренів (див. Основна 
теорема алгебри); 2) визначення 
меж, між якими можуть лежати 
корені рівняння; 3) розділення 
коренів; 4) грубе визначення наб- 
лиженого значення кореня; 5) об- 
числення кореня з заданою точ- 
ністю. Для трансцендентних рів- 
нянь обмежуються 4-м і 5-м етапа- 
ми. Найпоширенішими методами 
Ч. р.р. є Ньютона метод, метод 
М. І. Лобачевського, послідовних 
наближень методи, розвинення в 
ряди та ін. До Ч. р. р. зводиться 
багато задач математики та Її за- 
стосувань. 
ЧИСЕЛЬНІ МЕТОДИ -- методи 
наближеного розв'язування мате- 
матичних задач, що зводяться до 
виконання скінченного числа еле- 
ментарних операцій над числами. 
Під елементарними операціями ро- 
зуміють не лише арифм., а й ло- 
гічні дії, а також вибирання з таб- 
лиць, запис проміжних результа- 
тів та ін. допоміжні операції. При 
використанні Ч. м. числа зада- 
ються обмеженим набором цифр у 
деякій позиційній системі числен- 
ня, числова вісь замінюється ди- 
скретною системою чисел (сіткою), 
функція неперервного аргументу -- 
таблицею її значень у сітці, Опера- 
ції матем. аналізу над неперервни- 
ми функціями -- алгебр. опера- 
ціями над значеннями функції 
в сітці. Ч. м. зводять розв'язуван- 
ня матем. задач до обчислень, 
що їх можна виконати як з допо- 
могою обчислювальних машин, так 
і без неї. Розробка й дослідження 
Ч. м. і застосування їх в ЕОМ є 
одним із завдань обчислювальної 
математики. Див. також Набли- 
жені обчислювання, Чисельне роз- 
в'язування рівнянь, Чисельне ди- 
ференціювання, Чисельне інте- 
грування. 
Літ.: Енциклопедія кібернетики, т. 2. 
К., 1973; Бахвалов Н. С. Численнье 
методь, т. 1. М., 1975; Марчук Г.И. 


Методью вьчислительной математики. 
М., 1980. 


ЧИСЛЕННЯ, нумерація су- 
купність прийомів найменування і 
позначення чисел. В первісному 
суспільстві поняття числа форму- 
валось лише у вигляді числівни- 
ків «Один», «два», «багато». Піз- 
ніше почали застосовувати комбі- 
нації цих числівників, напр., три 
називали «один--два», чотири -- 
«два--два» і т. д. З розвитком 
ремесел і обміну виникли назви і 
символи для більших чисел (див. 
Цифри) і лічба п'ятірками, десят- 
ками, двадцятками тощо. Звідси 
походять перші системи числення. 
Всі перші системи Ч. булинепо- 
зиційними. Перша позиційна 
система числення виникла у Ва- 
вілоні (див. Вавілоно-ассірійська 
культура). Цією системою кори- 
стувались аж до середньовіччя 
(в останні століття в осн. для астр. 
обчислень). Сучас. десяткова си- 
стема числення виникла у 8--9 


ст. в Індії (див. Арабські цифри). 
Остаточно вона замінила всі попе- 
редни системи лише після винаходу 
есяткових дробів і розробки від- 
повідної удосконаленої техніки 
арифм. дій. На Україні її почали 
застосовувати в 17 ст., а на поч. 
18 ст. вона стала загальноприйня- 
тою. 


Літ.: Погребиський Й. Б. Арифмети- 
ка. К., 1953; Депман И. Я. История 
арифметики. М., 1965; Вигодский 
М. Я. Арифметика и алгебра в древ- 
нем мире. М., 67. 
ЧИСЛІВНИК -- частина мови, 
що означає поняття кількості. Ч. 
є або кількісними означеннями 
предметів (п'ять дерев), або вира- 
жають абстрактно-матем. поняття 
числа (сім помножити на два). 
Ч. поділяють на означено-кількіс- 
ні (три, десять) і неозначено-кіль- 
кісні (кільканадцять). До озна- 
чено-кількісних належать власне 
кількісні Ч., що означають кіль- 
кість предметів або абстрактно-ма- 
тем. кількість у цілих одиницях 
(два столи, сто п'ятдесят), дробові, 
що означають частину цілого (шість 
сотих), і збірні Ч., що передають 
кількість як сукупність (двоє, 
десятеро). У слов'ян. мовах Ч. 
змінюються за відмінками, а дея- 
кі -- й за родами (два -- дві). За 
структурою Ч. поділяють на прос- 
ті (вісім, обоє, кілька), складні 
(дванадцять, сімсот, двісті) та 
складені (сорок п'ять). Числові 
назви «тисяча», «мільйон» і т. п. 
мають граматичні ознаки іменни- 
ків. Т. з. порядкові числівники 
(перший, другий) мають формаль- 
ні ознаки прикметників. 
Літ.: Сучасна українська літературна 
мова. Морфологія. К., 1969; Русская 
грамматика, т. 1. М., 1980. 

А.М. Матвієнко. 
ЧИСЛО вматематиці -- од- 
не з основних математичних по- 
нять. Поняття Ч. виникло в глибо- 
кій давнині і розвивалось у зв'яз- 
ку з вивченням різноманітних ве- 
личин. Поняття Ч. натурального 
ряду виникло ще в первісному сус- 
пільстві як результат лічби кон- 
кретних предметів. З розвитком 
цього поняття почали розробляти 
правила дій над натуральними Ч., 
вивчати Їхні властивості, створю- 
вати методи для розв'язування за- 
дач, тобто почався розвиток ариф- 
метики. Потреби практичного жит- 
тя привели до запровадження 
дробових Ч. як результату 
вимірювання конкретних величин. 
Подальше розширення поняття 
Ч. стало наслідком розвитку ал- 
гебри та ін. розділів математи- 
ки. Необхідність запровадження 
від'ємних чисел була зумовлена 
розв'язуванням задач, шо зводять- 
ся до лінійних рівнянь. Додатні й 
від'ємні Ч. і нуль наз. раціональ- 
ними числами. Множина раціо- 
нальних Ч. недостатня для вив- 
чення неперервних величин; вна- 
слідок цього виникла необхідність 
запровадження ірраціональних 
чисел. Сукупність всіх раціональ- 
них та ірраціональних Ч. наз. дійс- 
ними числами. Заключним етапом 
у розвитку поняття Ч. було за- 
провадження комплексних чисел, 
яке стало необхідним для розв'я- 
зування рівнянь, степені яких біль- 
ші за одиницю. Див. також Систе- 
ма числення, Цифри, Чисел тео- 
рія. 


Літ.: Нечаев В. И. Числовье системь. 
М., 1972; Вивальнюк Л. М. Числові 
системи. Кк. 1977; Бородін О. І. Істо- 
рія розвитку поняття про число і 
системи числення. К., 1978. 

О. І. Бородін. 
ЧИСЛО в мовознавстві -- 
граматична категорія, що грун- 
тується на Кількісному визначенні 
предметів, явищ, понять. Виража- 
ється морфологіч. засобами, які 
вказують на одиничність або на 
множинність того, що означає імен- 
ник. Відповідно до цього розрізня- 
ють однину і множину. Деяким 
мовам властива й двоїна (залишки 
форм двоїни є в укр. мові, напр., 
«плечима», діалектне -- «дві від- 
рі»). Граматичну форму однини 
можуть мати і назви понять, що 
не підлягають поштучному вимі- 
рові (птаство, боротьба). Ряд імен- 
ників вживається лише в множині 
(вила, обійми). Ч. як незалежна 
категорія властиве іменникам та 


особовим займенникам. Інші роз- 
ряди займенників, дієслова, при- 
кметники, порядкові  числівни- 


ки набувають граматичної форми 
Ч., узгоджуючись з іменниками. 
У деяких мовах (англійській та 
ін.) множинних форм прикмет- 
ників і дієслів немає взагалі. В 
укр. мові, як і в більшості ін. сло- 
в'ян. мов, значення Ч. виража- 
ється здебільшого закінченням. 
Літ.: Сучасна українська літературна 
мова. Морфологія. К., 1969; Русская 
Гграмматика, т. 1. М., 1980. 

4. М. Матвієнко. 
ЧИСТ (Сізбиз5) -- рід рослин роди- 
ни чистових. Кущі з супротивни- 
ми еліптичними листками. Квітки 
діаметром до 8 см, білі, жовті, 
рожеві, червоні. Плід -- коробоч- 
ка. Бл. 20 видів, гол. чин. у краї- 
нах Середземномор'я; в СРСР -- 
2, на Україні -- 1: Ч.кримсь- 
кий (С. бкайгіси5) -- прямостоя- 
чий галузистий з опушеними лист- 
ками кущ до 2 м заввишки. Цвіте в 
травні, плодоносить у липні. Росте 
в Пд. Криму на сухих гірських 
схилах, в рідколіссі та по чагарни- 
ках; вирощують як декоративну 
рослину. З Ч. кримського добува- 
ють ефірну олію, яку застосовують 
у парфюмерній промисловості. 

І. Б. Чорний. 


ЧИСТА ЛІНІЯ 


-- послідовність 
генетично ідентичних поколінь 
рослин і тварин, в яких підтри- 


мується  гомозиготність особин 
за більшістю генів. Особин Ч. л. 
одержують від однієї рослини або 
тварини, відповідно шляхом само- 
запилення або спорідненого схре- 
щування. Термін введено 1903 
В. Л. Шогансеном, який довів 
відсутність генотипової (див. Ге- 
нотип) мінливості у нащадків 
окремих самозапильних бобових 
рослин. Мінливість, що спостері- 
гається при цьому, має полиці 
каційний (див. Модифікації в 
біології) характер, тому добір у 
межах Ч. л. неефективний. Ч. л. 
є вихідним матеріалом для одер- 
жання гетерозисних (див. Гетеро- 
зис) гібридних рослин, зокрема 
гібридної кукурудзи. Ч. л. разом 
з інбредною лінією (див. Лінія 
в генетиці) використовують при 
оцінці відносної ролі генотипу й 
факторів зовн. середовища у фор- 
муванні рласлностьй і ознак орга- 
нізмів. І.  Євсиков. 
ЧИСТА ПРОДУКЦІЯ -- частина 
валової продукції тієї чи іншої 


галузі матеріального виробництва, 
що залишається після покриття 
матеріальних затрат на її вироб- 
ництво. Ч. п. втілює новостворену 
вартість. Сума Ч. п. всіх галузей 
матеріального виробн. країни ста- 
новить національний доход сус- 
пільства. Обчислення Ч. п. в різ- 
них галузях нар. г-ва має свої 
особливості, зумовлені  специфі- 
кою обчислення валової продук- 
ції та затратами на Її виробн. Ч. п. 
по окремих галузях матеріального 
виробн. обчислюють органи держ. 
статистики (ЦСУ СРСР і ЦСУ 
союзних республік). Розрахунки 
проводять у фактично діючих у 
кожному році цінах і в порівнян- 
них цінах. 

ЧИСТАЛЬОВ Веніамін Тимофі- 
йович |Тіма Вень; 8 (20).Х 1890, 
с. Помоздіно, тепер Усть-Кулом- 
ського р-ну Комі АРСР -- 13.Х 
1939, Сиктивкар ) -- комі рад. пись- 
менник. Один з основоположників 
комі рад. л-ри. Перші вірші опуб- 
ліковані 1918. Поеми «Біля могили 
Леніна», «В дні перетворення зем- 
лі» (обидві -- 1927) -- про героїку 
будівництва соціалізму. У повісті 
«Один з тринадцяти мільйонів» 
(1933) викривав імперіалістичну 
війну, оповідання «Тріпань Вась» 
(1929) -- про тяжке життя  доре- 
волюц. комі селянина. В пейзаж- 
ній ліриці оспівував комі край. 
Перекладав твори зі письменни- 
ків. О. Ігушев. 
«ЧИСТЕ мистецтво -- одна 
з естетичних концепцій, що ут- 
верджують самоцільність худож- 
ньої творчості, незалежність мис- 
тецтва від політики й суспільного 
життя. Див. «Мистецтво для мис- 
тецтва». 

чистєЕЦьЬ (Зсасруз) -- рід одно- 
і багаторічних рослин родини гу- 
боцвітих. Листки супротивні ці- 
лісні. Квітки здебільшого рожеві, 
пурпурові, білі або жовті в не- 
справжніх кільцях. Плід з 4 го- 
рішковидних часток. Бл. 300 ви- 
дів, поширені в помірному і суб- 
тропіч. поясах обох півкуль і в го- 
рах тропіків. В СРСР -- бл. 55 
видів, в т. ч. на Україні -- 16. Ч. 
болотний (5. раїиз5кгіз), що росте 
на вологих луках, болотах, в за- 
болочених лісах, на берегах водо- 
сховищ, і Ч. непомітний (5. пея- 
ІЇесса) -- бур'яни у посівах, на за- 
смічених місцях майже по всій 
Україні. Заходи бороть- 
би: старанне очищення насіння, 
дренаж болотистих грунтів, сіво- 
зміна з чистими парами, застосу- 
вання гербіцидів. 

ЧИСТИЙ доход КОЛГОСПУ - 
частина новоствореної вартості 
(валового доходу), що залишається 
після виключення з неї затрат на 
оплату праці і відрахувань до цент- 
ралізованих союзних фондів со- 
ціального забезпечення і соціаль- 
ного страхування колгоспників. 
У широкому розумінні Ч. д. к.-- 
це різниця між суспільною вартіс- 
тю всієї виробленої в г-ві валової 
продукції сільського господарства 
та її собівартістю. Реалізація за- 
ходів, намічених  Продовольчою 
програмою СРСР на період до 
1990 року, зокрема введення но- 
вих закупівельних цін на с.-г. 
продукцію г-в, що здійснюють свою 
діяльність у гірших економічних 
умовах, дасть їм можливість збіль- 
шити свій Ч. д. к.і рентабельність 


2| УРЕ, т. 12 


виробн. Див. також Валовий 0о- 
ход колгоспів і радеоєтав. 
П. Левченко. 
ЧИСТИЙ доход ПІДПРИЄМ- 
СТВА -- частина чистого доходу 
соціалістичного суспільства, ство- 
рена додатковою працею робітни- 
ків даного підприємства (див. Чи- 
стий доход суспільства). Матері- 
альним змістом Ч. д. п. є перш за 
все додатковий продукт. У вар- 
тісному виразі -- це різниця між 
виручкою від реалізації виробле- 
ної продукції в оптових цінах під- 
приємства і її фактичною собівар- 
тістю. На практиці Ч. д. п. висту- 
пає у формі прибутку. Його певна 
частина надходить у бюджет дер- 
жавний (платежі з прибутку вклю- 
чають плату за фонди, сплату 
процентів за кредит, рентні пла- 
тежі, внески вільного лишку при- 
бутку) і утворює частину центра- 
лізованого чистого доходу соціа- 
лістичного суспільства, решта ли- 
шається в розпорядженні підпри- 
ємства (об'єднання) і використо- 
вується для фінансування капі- 
тальних вкладень, тех. вдоскона- 
лення виробн., приросту оборотних 
засобів, утворення фондів еконо- 
мічного стимулювання оно 
розвитку виробництва, Фон у ма- 
теріального заохочення фонду 
соціально-культурних ода і 
житлового будівництва. Ч. д. п. 
становить матеріальну основу по- 
єднання сусп., колективних і осо- 
бистих інтересів. Особливості фор- 
мування, розподілу й перерозподі- 
лу чистого доходу с.-г. підпри- 
ємств зумовлені колг.-кооп. фор- 
мою власності і особливостями с.-г. 
виробн. Розмір чистого доходу за- 
лежить тут також від родючості 
земель та місцезнаходження їх. 
У зв'язку з цим д-ва диференціює 
зпупнелеві ціни таким чином, 
додатковий чистий доход, який 
одержують на кращих ділянках, 
вилучався у вигляді земельної рен- 
ти. Цій же меті підпорядкована 
система прибуткового податку. 
Централізований перерозподіл чи- 
стого доходу сприяє вирівнюванню 
умов господарювання на с.-г. під- 
приємствах, що перебувають у різ- 
них природно-екон. умовах. 
В. К. Черняк. 
ЧИСТИЙ ДОХОД СУСПІЛЬ- 
СТВА частина національного 
доходу, що являє собою вартість 
додаткового продукту. За капі- 
талізму Ч. д. с. є реалізованою до- 
датковою вартістю. В процесі 
розподілу він виступає у формі 
прибутку, ренти, процента, 
присвоюється експлуататорськими 
класами і використовується з ме- 
тою посилення експлуатації тру- 
дящих. За соціалізму Ч. д. с. від- 
повідно до двох форм власності 
складається з чистого доходу держ. 
і колг.-кОооп. секторів. Ч. д. с., 
створений у держ. секторі, в грош. 
формі виступає у вигляді прибут- 
ку об'єднань (підприємств), по- 
датку з обороту і внесків на соці- 
альне страхування. Особливістю 
колг.-кооп. сектора і радгоспів Є 
те, що тут Ч. д. с. набуває як гро- 
шової, так і натуральної форм. 
Перша являє собою прибуток, дру- 
га йде на внутрігосп. споживання 
(корми, насіння, молодняк  тва- 
рин для відгодівлі, страхові на- 
туральні фонди). Це зумовлено 
особливостями с.-г. виробництва. 


В процесі розподілу, перерозподі- 
лу і використання Ч. д. с. за допо- 
могою фінансово-кредитного меха- 
нізму і цін поділяється на центра- 
лізовану і децентралізовану части- 
ни. Централізована частина вклю- 
чає платежі держ. об'єднань (під- 
приємств) з прибутку (плата за 
фонди, рентні платежі, внески 
вільного лишку прибутку, сплата 
процентів за кредит), податок з 
обороту, внески на соціальне стра- 
хування, що надходять безпосеред- 
ньо в розпорядження держави. 
Колг. ії кооп. підприємства беруть 
участь у формуванні централізова- 
ного Ч. д. с. шляхом сплати при- 
буткового податку залежно від 
рівня рентабельності г-ва і через 
страхові внески.  Централізова- 
ний чистий доход використовують 
на фінансування сусп. виробн. 
і невиробничої сфери, формуван- 
ня суспільних фондів споживан- 
ня, створення резервних фондів. 
Частину Ч. д. с., яка залишається 
В розпорядженні держ. і колг.- 
кооп. підприємств (див. Чистий 
доход підприємства), використо- 
вують децентралізовано на інай- 
сування капітальних вкладень, тех. 
вдосконалення виробництва, збіль- 
шення неподільних фондів колгос- 
пів, приріст оборотних засобів, 
сплату процентів за кредит, утво- 
рення фондів економічного сти- 
мулювання. Таким чином, Ч. д.с.є 
джерелом розширеного відтворен- 
ня, а також використовується для 
фінансування освіти, охорони здо- 
ров'я, пенсійного забезпечення, 
управління, оборони країни та ін. 
сусп. потреб. 
Літ.: Кучкин П. Е., Морозов Н. Н. 
Чистьй доход социалистического  об- 
щества. М., 1974; Аллахвердян Д. А. 
Финансово-кредитньй механизм раз- 
витого социализма. М., 1976. 

К. Черняк. 
ЧИСТИЙ ПАР -- вільне від посі- 
вів поле, що його орють з осені 
(чорний мар) чи навесні (ранній 
пар) і протягом весни та літа 
(до початку сівби озимих культур) 
тримають розпушеним і чистим від 
бур'янів. Ч. п. застосовують для 
боротьби з бур'янами, поліпшення 
водного режиму і відновлення ро- 
дючості грунту. 
ЧИСТИЙ ПРИБУТОК -- у ка- 
піталістичному суспільстві  при- 
буток, що залишається після ви- 
лучення податків і використовує- 
ться підприємцями чи монополія- 
ми для розширення виробництва 
і капіталістичного споживання. У 
соціалістичному суспільстві -- ба- 
лансовий прибуток, що залишаєть- 
ся після сплати платежів від 
прибутку державі та ін. плате- 
жів і використовується для збіль- 
шення оборотних засобів підпри- 
ємства, утворення фондів еконо- 
мічного стимулювання тощо. 
ЧИСТИКОПОДІБНІ, чистики 
(АЇсіїогте5) -- ряд птахів. Дея- 
кі зоологи виділяють Ч. в підряд 
Аісае. Тіло (довж. 15--48 см, ма- 
са 80--1200 г) вузьке, видовжене, 
оперення темне, груди та черево 
здебільшого білі. Ноги короткі, 
між пальцями добре розвинені 
плавальні перетинки. Морські 
птахи, чудово плавають і пірнають, 
довго залишаючись під водою. 
Живляться рибою та морськими 
безхребетними. Гніздяться на о-вах 
та узбережжях пн. р-нів - Атлан- 


321 





ЧИСТИКОПОДІБНІ 





Чистець болотний: 


1-- підземні 
рослини; 
2-- верхня 
рослини; 
3 -- віночок; 
4 -- чашечка; 


5 -- насінина. 


частини 


частина 


322 


ЧИСТИЛИЩЕ 





Б. І. Чистяков. 





В. М. Чистякова. 





Чистотіл звичайний: 

1 -- нижня частина рос- 
лини; 

2 -- верхня 
рослини; 

3 -- квітка в розрізі; 
4 -- плоди. 


частина 


Жеребець  чистокров- 
ної верхової породи. 


тичного, Тихого ок. та Пн. Льодо- 
витого ок. Живуть колоніями, ут- 
ворюють пташині базари. Моно- 
гами. Яйця (1--2) відкладають на 
уступах або щілинах скель. На- 
сиджують обидва птахи пари про- 
тягом 30--40 діб. В ряді 13 родів 
(22 види), в СРСР -- 11 родів (18 
видів), з них найчисленніші кай- 
ри, гагарки, чистики, тупики та 
ін. М'ясо і яйця можна вживати 
в їжу. У викопному стані відомі 
починаючи з еоцену. 

М. А. Воінственський. 
ЧИСТИЛИЩЕ -- за віровченням 
католицизму, місцеперебування 
душ померлих, де вони нібито мо- 
жуть очиститися від земних гріхів 
з допомогою родичів, що лишили- 
ся на землі і мають вдаватися до 
молитов і пожертвувань на ко- 
ристь церкви. Догмат про Ч. 
прийнятий Флорентійським собо- 
ром 1438--45. 

ЧИСТІ ВИТРАТИ ОБІГУ -- див. 
Витрати обігу. 

ЧИСТІ МЕТАЛИ -- метали з низь- 
ким вмістом домішок. Бувають: 


середньої чистоти, або технічно 
чисті (99,0--99,9 98 осн. хімічного 
елемента), підвищеної чистоти 
(99,90--99,99), високої чистоти, 


або хімічно чисті (99,99--99,999), 
особливої чистоти, або спектраль- 
но-чисті, ультрачисті (понад 
99,999 9; ). Відзначаються високою 
пластичністю, макс. корозійною 
стійкістю та електропровідністю. 
Ч. м. одержують вакуумною |і 
зонною  плавкою, електроннопро- 
меневим плавленням (див. Клек- 
троннопроменева технологія), 
плавленням у космосі (див. Кос- 
мічна технологія) тощо. Їх вико- 
ристовують як складову частину 
металовмісного палива, в авіац., 
ядерній і напівпровідниковій тех- 
ніці, енергетиці тощо. 

ЧИСТОКРОВНА ВЕРХОВА 
ПОРОДА КОНЕЙ -- одна з най- 
пошир. у світі порід коня свійсь- 
кого верхового типу. Виведена у 
Великобританії на поч. 18 ст. 
схрещуванням місцевих порід ко- 
ней із східними (варварійською, 
турецькою, арабською породою ко- 
ней, туркменською) і європейськи- 
ми (неаполітанською, іспанською). 
Удосконалювалась лише  чисто- 
породним розведенням. Спеціалі- 
зована на жвавість і роботоздат- 
ність у скачках на іподромі. В 
Росії перші кінні заводи цієї по- 
роди були створені в другій пол. 
18 ст. в 1836 видано 1-й том 


племінної книги. Коні чистокров- 
ної породи високорослі, мають доб- 
ре розвинений тулуб, високі ноги, 
суху будову тіла, міцні й сильні 
рухи, 


м'язи, енергійні здатність 





витримувати велике напруження. 
Осн. масть гніда, рижа, рідше 
ворона і сіра. В СРСР Ч. в. п.к.-- 
одна з осн. порід, використовува- 
них у кінному спорті та для 
поліпшення верхових коней. За 
жвавістю посідає перше місце 
серед усіх верхових порід коней: 
світовий рекорд 1000 м за 53,3 с, 
2400 м -- 2 хв 23 с. Вадами породи 
є малоплідність, надмірна збуд- 
ливість, деформація суглобів, кро- 
воточивість з носа. Для удоскона- 
лення породи ведеться обмін плем. 
тваринами між країнами. Розво- 
дять Ч. в. п. к. в країнах Європи, 
США, Австралії, Пд. Америці, 
Японії, Індії. В СРСР розводять 
в РРФСР, УРСР (Ворошиловгр., 
Дніпроп., Кіровогр., Микол. і 
зх. областях), Груз. РСР, Аз. 
РСР, Кирг. РСР, Казах. РСР таін. 
ЧИСТОПОЛЬ -- місто респ. під- 


порядкування Тат. АРСР, рай- 
центр. Пристань на Куйбишев- 
ському водосховищі. 65 тис. ж. 


(1983). У Ч.-- з-ди: годинниковий, 
суднорем., авторем., «Автоспец- 
устаткування», лікеро-горілчаний; 
ф-ки: швейна, трикотажна, взут., 
меблева. Радгосп-технікум, мед. 
і пед. уч-ща. краєзнавчий музей. 
Ч. засн. 1781. 

ЧИСТОПОРОДНЕ РОЗВЕДЕН- 
НЯ -- метод розведення сільсько- 
господарських тварин, при якому 
провадять парування тварин, що 
належать до однієї породи. По- 
томство, одержане від такого пару- 
вання, наз. чистопородним. Зав- 
дання Ч. р.-- збереження цінних 
господарсько корисних ознак по- 
роди, збільшення кількості чисто- 
породного поголів'я, поліпшення 
окремих якостей тварин. Значен- 
ня Ч. р. полягає у збереженні тва- 
рин бажаного типу, яких викори- 
стовують з плем. метою, атакож 
для схрещування з ін. породами 
та підвищення мородності тва- 


рин. Методом Ч. р. поліпшено 
багато порід тварин, що стали 
всесвітньо відомими, -- караку- 
льську тороду овець, арабську 


породу коней, голландську поро- 
ду вел. рог. худоби, сименталь- 
ську породу, швіцьку породу ху- 
доби та ін. В СРСР Ч. р. відво- 
диться дуже важливе місце в пле- 
мінній роботі з породами всіх 
видів с.-г. тварин та в племінному 
тваринництві. 

ЧИСТОТІЛ (Среїідопіцт) -- рід 
трав'янистих багаторічних рослин 
родини макових. Є один вид -- 
Ч. звичайний (СЬ. тай5з). 
Стебло розгалужене, до 80 см зав- 
вишки. Листки перисторозсічені, 
сизуваті, з округло-яйцевидними 
або  оберненояйцевидно-довгасти- 
ми сегментами. Квітки жовті, зіб- 
рані в 4--5-квіткові зонтиковидні 
суцвіття. Плід -- стручковидна ко- 
робочка. Пошир. в Європі, Азії, 
Пн. Африці, Пн. Америці. Росте 
по всій Україні (крім Пд. Криму). 
Ч. містить ряд алкалоїдів, вітамі- 
ни 0, С й провітамін А (каротин). 
Ч.-- рослина отруйна. Ч. викори- 
стовують у фармацевтичній про- 
мисловості. 

ЧИСТЯКОВ Борис Ілліч (10 (23). 
МІ 1914, Петербург -- 28.І 1980, 
Київ|) -- український радянський 
диригент, нар. арт. УРСР (з 1960). 
Член КПРС з 1946. По закінчен- 
ні 1927 Моск. хореографічного 
училища артист (1927 -- 32) ба- 


лету Київ. театру опери та бале- 
ту. Після закінчення 1937 Київ. 
консерваторії до 1977 був дириген- 
том цього театру. В репертуарі: 
опери «Наталка Полтавка» та 
«Утоплена» М. Лисенка, «Отелло» 
Дж. Верді; балети Р. Глієра, С. 
Прокоф'єва, А. Хачатуряна, 
Глазунова, П. Чайковського, А. 
Адана. За диригуванням Ч. впер- 
ше було здійснено постановки ба- 
летів «Лісова пісня» М. Скоруль- 
ського, «Маруся Богуславка» А. 
Свєчникова, «Княгиня Волконсь- 
ка» Ю. Знатокова, «Поема про 
Марину» Б. Яровинського. Наго- 
роджений орденом «Знак Пошани». 
І. Д. Гамкало. 


ЧИСТЯКОВ Іван Михайлович 
(14 (27).ГХ 1900, с. Отрубниво, те- 
пер Кашинського р-ну Калінін. 
обл.-- 7.ПІ 1979, Москва| -- рад. 
військ. діяч, кгенерал-полковник 
(1944), Герой Радянського Союзу 
(1944). Член КПРС з 1926. В Рад. 
Армії з 1918. Учасник громадян. 
війни. Закінчив Вищі стрілецькі 
курси (1930). Під час Великої 
Вітчизняної війни  1941--45 ко- 
мандував стрілецькою бригадою, 
д-зією, корпусом, арміями. Очо- 
лена Ч. б-а гвард. армія брала 
участь у визволенні Полтави. Ко- 
мандував армією під час рад.- 
япон. війни 1945. Після війни 
на командних посадах у Рад. Ар- 
мії. З 1968 -- у відставці. Наго- 
роджений 2 орденами Леніна, 5 
орденами Червоного Прапора, ін. 
орденами, , медалями. 
ЧИСТЯКОВ Павло Петрович 
Г23.МІ (5.МП) 1832, с. Пруди, те- 
пер Калінін. обл.-- 11.ХІ 1919, 
Дитяче Село, тепер м. Пушкін| - 
рос. педагог і живописець. В 1849-- 
61 навчався в петерб. АМ у П. Ба- 
сіна, 1862--70 -- пенсіонер цієї 
академії в Парижі та Римі. Писав 
історичні і жанрові картини, порт- 
рети. Твори Ч. зберігаються в ДТГ 
в Москві, ДРМ в Ленінграді. 
Викладав у Рисувальній школі 
петерб. Т-ва заохочування мистецтв 
(1860--64) та у петерб. АМ (з 
1872; з цього ж року -- професор). 
Створив передову художню шко- 
лу, яка відіграла велику роль у 
розвитку рос. реалістичного мис- 
тецтва 2-ї пол. 19 ст. Учнями Ч. 
були В. Васнецов, М. Врубель, 
В. Полєнов, І. Рєпін, В. Єєров, 
В. Суриков, зокрема укр. худож- 
ники М. Кизнецов, М. Самокиш 
та інші. 

Літ.: Гинзбург И. П.П. Чистяков и 


ЯВИ педагогическая система. Л.-М,., 
1940. 


ЧИСТЯКОВА Валентина Мико- 
лаївна Г5 (18).ГУ 1900, Петер- 
бург -- 19.У 1984, Харьків) - 
укр. радянська актриса, народна 









В. М. Чистякова в ролях Лучицької 
(«Талан»ь М. Старицького) та Катери- 


ни («Гроза» О. Островського). 


арт. УРЄР (з 1943), нар. арт. Узб. 
РСР (з 1943). Н. в сім'ї оперного 
співака. В 1918 вступила до «Мо- 
лодого театру» в Києві, 1919-- 
200) працювала в Першому театрі 
Укр. Рад. Республіки ім. Шевчен- 
ка, 1920--21 -- в «Кийдрамте». 
Ч.-- один із засновників театру 
«Березіль» (з 1935 -- Харків. укр. 
драм. театр. ім. Т. Г. Шевченка); 
актриса цього театру (1922-59). 
Театр. майстерність опанувала під 
керівництвом свого чоловіка Л. 
Курбаса. Серед ролей -- Оксана 
(«Тайдамаки» за Шевченком), Лу- 
чицька  («Талань» Старицького), 
Одарка («Дай серцю волю, заведе 
в неволю» Кропивницького), Яро- 
славна («Яблуневий полон» Дні- 
провського), Ліда («Платон Кре- 
четь» Корнійчука), Катерина («Гро- 
за» О. Островського), Леді Міль- 
форд («Підступність і кохання» 
Шіллера), Євгенія («Євгенія Гран- 
де» за Бальзаком) та ін. В 1959-- 
67 -- на пед. роботі в Харків- 
ському інституті мистецтв. Автор 
статей з питань акторської майстер- 
ності, спогадів про Ю. Смолича, 
А. Бучму, Л. Гаккебуш, Л. Кур- 
баса та ін. Нагороджена 2 ордена- 
ми Трудового Червоного Прапора. 
Іл. див. також на окремому арку- 
ші до ст. Акторське мистецтво, 
т. 1, с. 448--449. 

Літ.: Смолич Ю. К. В лабораторії 
майстра. «Театр», 1941, М» 3; Смо- 
ляк Я. В. В. М. Чистякова. Х., 1947; 
Кисельов Й. Валентина Чистякова. 
В кн.: Кисельов Разом з життям. 
К. 1972; Гордєєв аз Метафори Ва- 
лентини Чистякової. «Український те- 
атр», 1980, Хе 3; Бажан М. У світлі 


Курбаса. «Вітчизна», 1982, Хо 10. 
М." Г. Лабінський. 


ЧИСТЯКОВЕ -- колишня (до 
1964) назва м. Тореза. 
ЧИТА -- місто, обласний та ра- 


йонний центр РРФСР. Розташова- 
на в Забайкаллі, при  впадінні 
р. Чити в р. Інгоду. Вузол заліз- 
нич. та автомоб. шляхів, аеропорт. 
326 тис. ж. (1983). Поділяється на 
4 міські райони. З 1690 існувала 
слобода (1706 її названо Читин- 
ською), поблизу якої споруджено 
острог. У 1826--30 Ч. -- місце 
ув'язнення багатьох декабристів. 
З 1851 -- місто і центр Забайкаль- 
ської обл. В 1902 під керівництвом 
О. М. Ярославського створено 
с.-д. орг-цію і к-т РСДРП. Робіт- 
ники й солдати Ч. були активними 
учасниками революції  1905--07 
(див. «Читинська республіка»). 
Рад. владу встановлено 16.1 1918. 
В 1920--22 Ч.-- столиця Далеко- 
східної республіки, з 1922 -- За- 
байкальської губ., з 1926 -- Чи- 
тинського округу Далекосхідного 
краю, з 1937 -- Читинської обл. 
Місто нагороджено орденом Жовт- 
невої Революції (1972). Ч.-- знач- 
ний пром. і культур. центр Сх. 
Сибіру. Провідні галузі пром-сті 
-- машинобудування та метало- 
обробка, легка, харч. і деревооб- 
робна. Гол. підприємства -- 3-ди: 
маш.-буд., верстатобуд., парово- 
зовагонорем. ім. К. Є. Ворошило- 
ва, автоскладальний, меблево-де- 
ревообр. комбінат. Легка пром-сть 
представлена камвольно-суконним 
і шкіряно-взут. комбінатами, ов- 
чинно-хутровою та швейною ф- ка- 
ми, харч. -- хлібопродуктів, м'яс- 
ним, мол., пивобезалкогольних на- 
поїв комбінатами, об'єднанням «Їн- 
года» та ін. У Ч.-- політех., пед. 


21" 


та мед. ін-ти, заочний юрид. Ф-т 
Ірк. ун-ту, філіали Хабаров. ін-ту 
інженерів залізнич. транспорту, 
Новосиб. ін-ту рад. кооп. торгівлі 
та Їрк. с.-г. ін-ту, 12 серед. спец. 
навч. закладів. Забайкальський 
комплексний н.-д. ін-т М-ва 
геології СРСР, н.-д. ін-т вівчарства 
і м'ясного скотарства та ін. наук. 


установи.  Драм. та ляльковий 
театри, філармонія. Краєзнавчий 
і худож. музеї. 


ЧИТАДЗЕ Шіо Олексійович (4. П 
1873, м. Горі, тепер Груз. РСР -- 
4.УЇ 1906, Тбілісі) -- груз. громад. 


діяч, педагог, публіцист. Закін- 
чив Київ. ун-т (1897). За участь у 
політ. демонстрації (в зв'язку 


з самогубством М. Ф. Вєтрової) 
у березні 1897 Ч. було заарештова- 
но. В 1898--1904 викладав рос. 
мову й л-ру в одній з київ. гімна- 
зій, з 1904 спочатку викладач, а 
згодом директор дворянської 
гімназії в Тбілісі. Вбитий жандар- 
мами. Праці з питань педагогіки, 
психології й л-ри. Виступав за 
демократизацію системи  ссвіти, 
відстоював навчання рідною мовою, 
широке використання в процесі 
навчання досягнень передової пед. 
науки тощо. 

Літ.: Сіхарулідзе Ш., Мепаришвілі 
Л. Шіо Чітадзе. Перекл. з груз. К., 
1962. В. В. Григолава. 
ЧИТАЛЬНИЙ АПАРАТ -- апа- 
рат для перегляду (читання) збіль- 
шених кадрів мікрофільмів (див. 
"Мікрофільмування) і мікрокопій; 
один із засобів оргтехніки. Ч. а. 
являє собою проекційний апарат, 
в якому зображення кадру мікро- 
фільму (мікрокопії) потрапляє 
через об'єктив і систему дзеркал 
на екран, вмонтований в апарат 
або розміщений зовні. Найпошире- 
ніші -- настільні Ч. а., використо- 
вувані як для ммікрофільмів, так і 
для мікрокопій (напр., мікрокарт) 
на прозорій або непрозорій основі. 
Ч. а. застосовують в інформацій- 
них центрах, р ках, проектно-кон- 
структорських та Чи. установах. 
Іл. с., 324. 

ЧИТАННЯ ДИНАМІЧНЕ, читан- 
ня швидке -- читання з максималь- 
ною для людини швидкістю, яка 
забезпечує найкраще  сприйман- 
ня, усвідомлення і засвоєння зміс- 
ту тексту з обраним ступенем дета- 
лізації. Психологія Ч. д. грунту- 
ється на можливостях  доскона- 
лішого, порівняно з слуховим, 
зорового сприймання тексту. 
Т. з. слухове читання обмежує 
швидкість сприймання до 120--150 
слів на хвилину, можливості 30- 
рового сприймання -- до 1000 
більше. Оволодіти таким читанням 
можна шляхом тренування з до- 
помогою нескладних методичних 
засобів: тренажерів, фразескопів, 
тахістоскопів, таблиці Шульте, то- 
що. Значення Ч. д. зростає у зв'яз- 
ку з необхідністю більш оператив- 
ного використання постійно зро- 
стаючих обсягів інформації. 
Літ.: Часов В. А. Психологическиєе 
принципь бьстрого чтения. Л., 1978; 
Николаева Л. А. Учись бьть читате- 
лем. М., 1982. М.Ф. Коваль. 
ЧИТАЮЧИЙ АВТОМАТ -- роз- 
пізнавальна система, шо здійснює 


розпізнавання  зсбражень літер, 
цифр, слів, фраз, текстів тощо, 
надрукованих. написаних чи на- 


креслених на папері. При обробці 
зображень відкидає їхні несуттєві 


деталі, напр. товщину чи контраст- 
ність ліній, розміри зображення, 


огріхи друку чи забруднення на 


папері, й добуває з зображення 
істотну інформацію про його на- 
лежність до певного класу зобра- 
жень, напр. визначає восьмироз- 
рядний двійковий код літер чи 
цифр, зображених на папері. В 
заг. випадку Ч. а. (мал.) склада- 
ється з механізму подавання до- 
кументів для читання, механізму, 
що здійснює пошук зображень 
на папері й вимірювання чорноти 
всіх елементарних ділянок зобра- 
ження, та розпізнавального при- 
строю, який (враховуючи всі зако- 
номірності, що зумовлюють різ- 
номанітність і змінюваність з30б- 
ражень) вирішує, до якого класу 
зображень відноситься розгляду- 
ване зображення. Використовують 
Ч. а. для автом. зчитування інфор- 
мації з паперу і введення Її в об- 
числювальні машини або в ін. си- 
стеми збору, обробки інформації 
та керування. Ч. а. забезпечують 
введення даних з великою швид- 
кістю, зменшують ручну працю, 
яка необхідна при введенні текстів 
або креслень в ЕОМ за допомо- 
гою клавіатури. 1. Кк. они 
ЧИТИНСЬКА ОБЛАСТЬ 

складі РРФСР. Утворена 26. ІХ 
1937. Розташована в Забайкаллі. 
Площа 431,5 тис. км2?. Нас. 1298 
тис. чол. (на 1.1 1983). Осн. насе- 


лення -- росіяни, живуть також 
буряти, українці, татари та ін. 
Міськ. нас. -- 649 Включає 


Агинський Бурятський автоном- 
ний округ. Поділяється на 31 ра- 
йон, має 10 міст і 45 селищ міськ. 


типу. Центр -- м. Чита. Ч. о. 
нагороджено орденом Леніна 
(1957). 


Рельєф Ч. о. переважно гірський. 
(Яблоновий хребет,  Черського, 
Даурський, Борщовочний та ін. 
хребти). На Пд.-- Приононська 
рівнина, на Пн.-- хр. Кодар. Ко- 
рисні копалини: руди кольорових 
металів, залізна руда, вугілля, мі- 
неральні буд. матеріали та ін. 
Клімат різко континентальний. 
Пересічна т-ра січня від --26 до 
--33", липня З 17, 4217. Опадів 
240--400 мм на рік. Поширена 
багаторічна мерзлота. Найбіль- 
ші ріки -- Шилка, Аргунь (витоки 
Амуру), Ольокма, Вітім (прит. 
Лени), Хілок і Чикой (прит. Се- 
ленги). Багато озер, є джерела 
мінеральних вод. Грунти переваж- 
но гірсько-тайгові, в степу -- чор- 
ноземи та каштанові, в міжгірних 
улоговинах -- лучно-мерзлотні та 














КЕРУВАННЯ 
РОЗГОРТКОЮ 


КОМУТАТОР 


не еко М 
КУПКА ПОДАВАЛЬНО-ТРАНСПОРТУВАЛЬНИЙ є М 
ДОКУМЕНТІВ ПРИСТРІЙ 


МЕХАНІЗМ ПОДАВАННЯ ДОКУМЕНТІВ 





БЛОН ВІДПОВІДІ (ШИФРАТОР) | 


323 





ЧИТИНСЬКА 
ОБЛАСТЬ 





П. П. Чистяков. Авто- 
портрет. Фрагмент. 
1912. Державний Ро- 
сійський музей у Ле- 
нінграді. 





П.П. Чистяков. Порт- 


рет Г. П. Чистякової, 
матері художника. 
1883. Державний Ро- 


сійський музей у Ле- 
нінграді. 


Схема читаючого 
автомата. 


ЗСуВниЙ 
РЕГІСТР 


ПОКАЖЧНК НАНБІЛЬШОЇ СХОЖОСТІ 
ЗОБРАЖЕННЯ ЗНАНА З ЕТАЛОНОМ 








ВІДПОВІДЬ 
РОЗПІЗНАВАЛЬНИМ ПРИСТРІЙ 


324 





«ЧИТИНСЬКА 
РЕСПУБЛІКА» 











З 


зал 
АН ВУ 


б 
Читальний апарат: 
а -- зовнішній вигляд 
о - оптична схема 
1 світлозахисний ко 


жух; 2 екран; 3 

об'єктив | рільмо 
вий канал; 5 ізерка 
Ло; 0 кадр ПкКро 
фільму; 7 -- колектив- 
на лінза; 8 -- конден- 
сор; 9 -- теплофільтр; 
10 -- електрична лам- 


почка; 77 -- рефлектор. 


лучно-чорноземні грунти. Більше 
половини тер. області вкрито ліса- 
ми, в основному хвойними (сосна, 
даурська модрина, кедр), в степу 


-- злаково-різнотравна  рослин- 
ність. На тер. Ч. о. -- Сохондинсь- 
кий заповідник. 

Провідна галузь промислового 


комплексу Ч. о.-- гірничодобувна. 
Видобування золота, плавикового 
шпату, молібдену (смт Давенда), 
олова (смт Шерлова Гора), свин- 
цево-цинкових руд (смт Кличка, 
Акатуй), вугілля (селище Хара- 
нор). Діє  Петровськ-Забайкаль- 
ський металургійний завод. Елек- 
троенергетика представлена  Чи- 
тинською та Харанорською ДРЕС 
(будується, 1984), тепловими 
електростанціями. Розвинута лі- 
сова та деревообробна (Оленгуй- 
ський, Катангарський,  Хілоксь- 
Кий деревообробні комбінати) 


пром-сть. Машинобудування спе- 
ціалізується на виробн. гірничо- 
шахтного устаткування, пересув- 


них компресорних станцій, холо- 
дильних установок, мегалорізаль- 
них верстатів, теплоходів та рибо- 
ловецьких суден, мостових кра- 
нів, устаткування для с. г., а та- 
кож на складанні автомобілів та 
ін. (Чита, Нерчинськ, с-ща місь- 
кого типу Дарасун, Кокуй, Олов'я- 
на, Тарбагатай). Розвивається лег- 
ка (шкіряно-хутрова, текстильна, 
швейна, взут.) та харч. (м'ясна, 
маслоробна, мол.; розлив міне- 
ральних вод) пром-сть. Провідна 
галузь с.-г.-- тваринництво. Роз- 
водять тонкорунних овець, велику 
рогату худобу, оленів. Важливе 
значення має хутровий промисел 
(соболь, білка, лисиця, ондатра). 
Вирощують зернові пшениця, 
овес, ячмінь, гречка) кормові 
культури, картоплю та овочі. 
Тер. області перетинає Транссибір- 
ська магістраль, а також ділянка 
Байкало-Амурської магістралі. 
Місц. перевезення забезпечує ав- 
томоб. транспорт (гол. автодороги: 
Улан-Уде -- Чита -- Забайкальськ, 
Чита -- Дарасун -- Хапчеранга 
та ін:). Судноплавство по р. Шил- 
ці. В Читі -- аеропорт. У Ч. о.-- 


( 
и 





політех., пед. та мед. 
серед. спец. навч. 
установи, у т. ч. ін-т природних 
ресурсів  Сиб. відділення АН 
СРСР, Забайкальський комплекс- 
ний н.-д. ін-т М-ва геології СРСР. 
4 краєзнавчі музеї (Чита, Агинсь- 
ке, Нерчинськ, Сретенськ). Теат- 
ри драм. та ляльковий у Читі. У 
Ч. о.-- бальнеологічні та бальнео- 
кліматичні курорти: Курорт-Дара- 
сун, Шиванда, Кука, Ургучан, 
Ямкун та ін. (11 санаторіїв). 5 
туристських баз. Й 
«ЧИТИНСЬКА РЕСПУБЛІКА» 
революц.-демократична  дикта- 
тура робітників і селян, встановле- 
на в Читі врезультаті взяття влади 
в місті Читинським к-том РСДРІЇ 
і Радою солдатських і козачих де- 
путатів у грудні 1905 -- січні 1906. 
Було здійснено ряд революц. пе- 
ретворень запроваджено 8-го- 
динний робочий день, звільнено 
політ. в'язнів та ін. Почала вихо- 
дити газ. «Забайкальский  рабо- 
чий» під ред. В. К. Курнатов- 
ського. 22.І (4.П) 1906 каральні 
війська вступили в місто і вчинили 
жорстоку розправу над участника- 
ми революц. руху. В числі розстрі- 
ляних був А. А. Костюшко-Валю- 
жанич. 

ЧИХАЧОВ Петро Олександрович 
(16 (28). УМПІ 1808, Гатчина, те- 
пер Ленінгр. обл. РРФСР -- 1 (13). 
Х 1890, Флоренція) -- рос. гео- 
граф і геолог. Почесний член Пе- 
терб. АН (з 1876) і Рос. геогр. 
т-ва (з 1890). В 1839--41 провів 
геол. дослідження Пд. Франції та 
Італії, склав геологічну карту 
Апеннінського п-ова. За матеріа- 
лами подорожей по Алтаю і Пн.- 
Зх. Китаю (1842) склав геогр. і 
геол. опис цих територій, а також 
Кузнецького вугільного басейну. 
В 1847--63 здійснив експедиції 
по Малій Азії, склав грунтовий 
опис її. Ім'ям Ч. названо гірський 
хребет, на Алтаї. 

ЧИЧЕРІН Борис Миколайович 
Г26. У (7.УТ) 1828, Тамбов -- 3 (16). 
П 1904, с. Караул Кірсановського 


ін-ти, 21 
заклад; наук. 


пов. Тамбовської губ.| -- рос. 
юрист, історик, філософ, публі- 
цист, громадський діяч. У 1849 


закінчив юрид. ф-т Моск. ун-ту. 
В 1861--68 -- професор цього ж 
ун-ту. Прихильник конституцій- 
ної монархії. Один із засновників 
т. з. юридичної школи та ідеоло- 
гів  лібералів-західників у рос. 
сусп.-політ. русі. За філос. погля- 
дами -- прихильник правого гегель- 
янства. Осн. праці -- з держ. 
права та історії політ. учень. 

ЧИЧЕРІН Георгій Васильович 
(12 (24).ХІ 1872, с. Караул, тепер 
Інжавінського р-ну Тамб. обл.-- 
7.МП 1936, Москва| -- рад. держ. 
діяч, дипломат. Член Комуністич- 
ної партії з 1918. Н. у дворянсь- 
кій сім'ї, племінник Б. М. Чиче- 
ріна. В 1896 закінчив істор.-фі- 
лол. ф-т Петерб. ун-ту. З 1897 
працював у  М-ві закордонних 
справ. З 1904 брав участь у с.-д. 
русі. В 1904--17 -- в еміграції, де 
1905 вступив до РСДРП. В роки 
еміграції -- секретар Центр. бюро 
закордонних груп рос. політ. емі- 
грантів. В 1906 -- прибічник мен- 
шовизму, в роки 1-ї світової вій- 
ни стояв на інтернаціоналістських 
позиціях. У січні 1918 повернувся 
в Росію. З березня 1918 -- нарком 
закорд. справ РРФСР (1923--30 


-- СРСР). Був членом рад. мир 
ної делегації в Бресті; підписав 
з Німеччиною Брестський мир 
1918. Очолював рад. делегації на 
Генуезькій конференції 1922 та 
Лозаннській конференції  1922-- 
23. Підписав Рапалльський дого- 
вір 1922 з Німеччиною. На ХІМ і 
ХУ з'їздах партії обирався членом 
ЦК ВКП(б). Був членом ВЦВК і 
ЦВК СРСР. З 1930 -- персональ- 
ний пенсіонер. 

Тв.: Статьи и речи по вопросам между- 
народной политики . М., 1961. 

Літ.: Торохов И., Замятин Л., Зем- 
сков И. Г. В. Чичерин дипломат 
ленинской школью. М., 1974; Зарниц- 
кий С. В., Сергеев А. Н. Чичерин. 
М., 1975. 

ЧИЧЕРОВ Володимир (Іванович 
Г29.М (11.УГ) 1907, м. Вязники, 
тепер Владимир. обл.-- 11.М 1957, 
Москва | -- рос. рад. фольклорист, 
етнограф і  літературознавець. 
Закінчив Моск. ун-т (1928), про- 
фесор цього ун-ту (з 1953). Осн. 
праці: «Історія давньої російської 
літератури» (1947), «Питання тео- 
рії та історії народної творчості», 
«Російська народна творчість» 
(обидві вид. 1959), «Школи опові- 
дачів Заонежжя» (вид. 1982). У 
деяких працях розглядав і питан- 
ня укр. нар. творчості, зокрема ге- 
роїч. епосу. І. П. Березовський. 
ЧИЧИБАБІН Олексій Євгенович 
Г17 (29).ПІ 1871, Куземін, тепер 
Охтирського р-ну Сумської обл.-- 
15.МПІ 1945, Парижі| -- рос. хімік- 
органік, акад. АН СРСР (з 1928). 
Закінчив Моск. ун-т (1892). З 
1909 -- професор Моск. вищого 
тех. училища (тепер МВТУ ім. 
М. Е. Баумана). З 1930 і до кінця 
життя жив і працював у Франції. 
Осн. наук. праці стосуються Хі- 
мії азотистих гетероциклічних спо- 
лук, гол. чин. піридину. Відкрив 
спосіб добування його похідних 
конденсацією альдегідів і кетонів 
з аміаком. Уперше діянням на пі- 
ридин аміду натрію одержав о-амі- 
нопіридин (див. Чичибабіна реак- 
ція). Досліджував таутомерію амі- 
но- й оксипіридинів. Вивчав також 
будову і синтез алкалоїдів. Автор 
підручника з органічної хімії. 
Премія ім. В. І. Леніна, 1926. 
ЧИЧИБАБІНА РЕАКЦІЯ -- вза- 
ємодія азотовмісних гетероцикліч- 
них сполук (гол. чин. піридину, 
хіноліну й ізохіноліну) з амідом 
натрію МаМН,, що приводить до 
утворення с-амінопохідних. Напр., 
з піридину одержують о -аміно- 
піридин: 


| "Хе Мамн, о 
5 
РЛОО- Й мн, 


Відкрив 1914 О. Є. Чичибабін. 
Ч. р. називають також реакцію 
одержання заміщених  піридинів 
конденсацією альдегідів або кето- 
нів з аміаком і реакцію одержання 
похідних індолізину з осс-алкілпі- 
ридинів та осогалогенкетонів. | 
ЧИЧИКЛІЯ -- річка в Одес. і 
Микол. областях УРСР, права 
прит. Пд. Бугу. Довж. 156 км, 
площа бас. 2120 км?. Має звивисте 
русло, шир. якого у верхів'ї 
до 5 м, у пониззі -- до 40 м. Жив- 
лення переважно снігове. Влітку 
подекуди пересихає. Частково ви- 
користовують для зрошування. У 
долині річки, поблизу смт Весе- 


линового, виявлено поселення 
бронзового віку, а також курга- 
ни часів скіфів та сарматів. 

ЧИЧКАН Леонід Ілліч (8 (21). 
УП 1911,  Єкатеринодар, тепер 
Краснодар -- 13.ХП 1977, Київ| 
- укр. рад. живописець, засл. 
діяч мист. УРСР (з 1969). У 
1933--41 навчався в Харків. ху- 
дожньому інституті у С. Прохо- 


рова, 1945 закінчив Київ. худож. 
інт (майстерня О. Шовкуненка). 
Твори: «Ми помстимося» (1945), 





Л. І. Чичкан. Свято. 1939 рік. 1970. 
ДМУОМ у Києві. 


«Сині далі» (1953), «Українські 
сувеніри» (1957), «Олекса Довбуш» 
(1959--60), «Весна» (1968), «Свя- 
то. 1939 рік» (1970), «До партиза- 
нів» (1975), «Вечір у Карпатах» 
(1976). У 1952--77 викладав у 
Київ. худож. ін-ті (з 1971 -- про- 
фесор). Нагороджений орденом 
Слави 3-го ступеня, медалями. 
ЧИШКО Олесь (Олександр) Се- 
менович |20.МІ (2.МП) 1895, с. 
Дворічний Кут, тепер с-ще Дерга- 
чівського р-ну Харків. обл.-- 4.Х.П 
1976, Ленінград| -- укр. та рос. 
рад. композитор, співак (тенор) і 
педагог, засл. діяч мист. РРФСР 
(з 1957), засл, діяч мист. Узб. РСР 
(з 1944). Член КПРС з 1948. В 
1924 закінчив Харків. муз.-драм. 
інститут, 1938 -- Ленінгр. консер- 
ваторію (1948--64 викладач 
цієї консерваторії). У 1924--31 -- 
соліст оперних театрів Харкова 
(перший виконавець партії Коб- 
заря в опері М. Лисенка «Тарас 
Бульба», 1924), Києва, Одеси, 
1946--48 -- Ленінгр. Малого опер- 
ного театру. Організатор і худож. 
керівник (1939--40) Ансамблю піс- 
ні і танцю Балтійського флоту. Ав- 
тор 8 опер, зокрема «Яблуневий 
полон» (1930; виконував партію 
Петра, 1931, Одеса), «Броненосець 
,Потьомкін"'» (1937), «Української 
сюїти», симф., хорових, камерних 
творів, музики до драм. вистав, 
обробок нар. пісень. Нагороджений 
орденом «Знак Пошани». 

Літ.: Гусин И. Олесь Семенович Чиш- 
ко. Очерк жизни и творчества. Л., 
960. , . 1. Д. Гамкало. 
ЧІДАТУРСЬКИЙ МАРГАНЦЕ- 
ВИЙ БАСЕЙН -- у зх. частині 
Груз. РСР. Пл. майже 200 км?. 
Складається з 15 ділянок. Запаси 
пром. категорій марганцевих руд 
235 млн. т (1982). Марганцеві ру- 
ди залягають в осадочних відкла- 
дах олігоцену (див. Олігоценова 
епоха і олігоценовий відділ). У 
рудній товщі від 2--3 до 25 провер- 
стків, заг. потужність рудних про- 
верстків 2--5 м. Глиб. залягання 
від 10 до 220 м. Вміст марганцю 
в рудах коливається від 15 до 


40,7 90, фосфору -- від 0,12 до 
0,25 920, кремнезему -- від 20 до 
40 9. У Ч. м. 6. виділяють три 
типи марганцевих руд: окисні, 
карбонатні й окислені. Перші ві- 
домості про марганцеву руду в ме- 
жах Ч. м. б. відносять до 1854, 
пром. розробку розпочато 1879. 
Добувають руду відкритим і шахт- 
ним способами. На збагачувальних 
ф-ках з неї одержують концентра- 
ти з вмістом марганцю від 23 до 
590 960, які є цінною сировиною 
для чорної металургії, їх викори- 
стовують також у хім. і електро- 
тех. пром-сті, кольоровій металур- 
гії, хім..фармацевтичній пром-сті. 

В. М. Цибульський. 
ЧІДУРЕЛІ Михайло Едишерович 


| Г25.1 (6.П) 1894, Тбілісі -- 31.Х 


1974, там же)| -- груз. рад. кіноре- 
жисер і сценарист, нар. арт. СРСР 


| (з 1948). Член КПРС з 1940. За- 
- кінчив Тбіліську школу живопису 
|: таскульптури. Був театр. актором, 


художником, режисером. Знявся 
у фільмах «Арсен Джорджіашві- 
лі» (1921), «Сурамська фортеця» 
(1922), «Нателла» (1926), «Хану- 


ма» (1927). Поставив фільми: 
«Перший корнет Стрешнєв» (1928, 
разом з Дзиганом), «Саба» 


(1929), «Хабарда» (1931), «Остан- 
ній маскарад» (1934, перший зву- 
ковий груз. фільм), «Велика за- 
грава» (1938), «Георгій Саакадзе» 
(1942--43), «Генерал і маргарит- 
ки» (1964). Нагороджений 3 орде- 
нами Леніна, ін. орденами, меда- 
лями. (Державна премія СРСР, 
1941, 1943, 1946, 1947, 1950. 
ЧІВЕР (Срееуег) Джон (27.У 1912, 
Куїнсі, штат Массачусетс -- 19.УЇ 
1982, Оссінінг, штат Нью-Йорк) -- 
амер. письменник. Літ. діяльність 
почав у кін. 30-х рр. психологіч- 
ними оповіданнями. Герой реалі- 
стичних новел Ч.-- «середній аме- 
риканець», що перебуває в полоні 
бездуховності, самотності,  від- 
чуження. Ч.-сатирик викривав мі- 
щанство,  косність, лицемірство. 
В романах «Сімейна хроніка Уоп- 
шотів» (1957), «Скандал у родині 
Уопшотів» (1964), «Буллет-Парк» 
(1969) засуджував амер. спосіб 
життя. Його гуманістичні твори 
утверджують ідеали добра й спра- 
ведливості, високі моральні устрем- 
ління. В 1964 і 1971 побував в 
СРСР. 

Тв.: Укр. перекл.- Буллет- 
Парк. К., 1973; Рос. перекл.- 
Исполинское радио. Рассказь. М., 
1962; Ангел на мосту. Рассказь. М., 
1966; Семейная хроника Уопшотов. 


Панорама частини міста. 


Чікаго. 





Л., 1968; Буллет-Парк. М., 1972; 
Скандал в семействе Уопшотов. Л., 
1973. О. І. Земляний. 


ЧІКАГО -- місто на Пн. Сх. США, 
в штаті Іллінойс. Розташоване на 
березі оз. Мічіган, при впадінні 
в нього р. Чікаго, поч. пункт вод- 
ного шляху по каналах від Великих 
озер до р. Міссісіпі. Вузол з-ць, 
автошляхів і авіасполучень. Бл. 
З млн. ж. (1980, оцінка). Ч. утво- 
рює одну з найбільших міських 
агломерацій США (Чікаго -- Пн.- 
Зх. Індіана) з нас. бл. 8 млн. чол. 
(1980). Територія сучас. Ч. спершу 
належала індіанцям. Ч. виникло 
на початку 19 ст. В 1833 дістало 
статус міста. В 1870 тут створено 
секції Інтернаціоналу 1-го, 1905 -- 
профспілкову орг-цію «Індустрі- 
альні робітники світу», 1919 за- 
сновано Компартію США. На від- 
знаку героїчного виступу робітни- 
ків Ч. (1.М 1886) було встановлено 
святкування Першого травня. В 
60--70-х рр. Ч.-- один з центрів 
боротьби за громадян. права нег- 
різ. 

Серед галузей важкої індустрії 
провідне місце належить чорній 
металургії та машинобудуванню 
(зокрема, електротех., верстато- і 
авіабудуванню, с.-г., транспортно- 
му, виробн. пром. та дорожньо- 
буд. устаткування, засобів зв'яз- 
ку, електронної апаратури та ін.). 
Розвинуті хім. і харч. (особливо 
м'ясна, м'ясоконсервна та бороці- 
номельна), значна нафтоперероб- 
на і швейна пром-сть. Поліграф., 
меблеві, по виробн. годинників та 
ін. підприємства. Ч.-- центр тор- 
гівлі худобою, зерном та ін. с.-г. 
продукцією. Велика фондова бір- 
жа. У місті діє одна з найвпливо- 
віших груп фінансово-монополі- 
стичного капіталу США. Чікаг- 
ський, Північно-Західний та ін. 
ун-ти,  Іллінойський  технологіч- 
ний ін-т та ін. вузи. Чікагська пуб- 
лічна б-ка. Музеї: природничої 
історії, науки і пром-сті, акваріум 
Шедда, картинна галерея. Театри. 
Серед споруд:  Лейтер-білдінг 
(тепер «Сірс і Робак»; 1889--91, 


арх. Ле Барон Дженні), Рі- 
лайєнс-білдінг  (1890--94, арх. 
Д. Х. Бернем та ін.), універ- 


маг «Карсон-Пірі-Скотт» (1899-- 
1900, арх. Л. Саллівен), Робі- 
хаус (1909, арх. Ф. Л. Райт), Трі- 
бюн-тауер (1923--25, арх. Дж. М. 


Хауелс, Р. Худ), комплекс Іллі- 
нойського технологічного ін-ту 
(1942--58, за проектом арх. Л. 


Міс ван дер Рое), 102-поверховий 
хмарочос Джон  Хенкок білдінг 
(1971), 109-поверховий хмарочос 
Сірс-білдінг (1970--74; обидва -- 
архіт. фірма «СОМ»). 


ЧІКАГСЬКА ФІНАНСОВА ГРУ- 
ПА -- одна з найбільших фінан- 
сово-монополістичних груп США. 
Почала створюватися в 1-й пол. 
20 ст. До складу Ч. ф. г. входять 
бл. 10 сімей олігархії фінансової 
(Блока, Блера, Мак-Корміка, Пер- 
сі, Свіфта, Крауна-Хілтона та 
ін.) та мережа кредитно-фінанс. 
установ. Найбільші серед них -- 
«Ферст Чікаго корпорейшен»,«Кон- 
тінентал Іллінойс  корпорейшен» 
та інші. Активи кгрупи зосере- 
джено в нафт. і нафтопереробній 
пром-сті, чорній металургії, елект- 
ротех. і харч. пром-сті, с.-г. маши- 
нобудуванні. Група має численні 





325 





ЧІКАГСЬКА 
ФІНАНСОВА 
ГРУПА 





Г. В. Чичерін. 


М. Е. Чіаурелі. 


326 





ЧІЛІ 


доз 
/ ю 
(К й М 
ч У / 
, мій ря у 11 | / 
, у» МА 3 м во - 
ау тов от РУД 
7 Кк 
Герб Чілі. 
ЧІЛІ 
Площа - 
756,9 тис. км? 
Населення - 


11,3 млн. чол. 
(1982, перепис) 


Столиця -- 
м. Сантьяго 


Виробництво основних 
видів промислової 
продукції (тис. т) 





Продукція 





1981 
Електроенер- 
гія, млн. 
кВт-год 11880 
Кам'яне ьугіл- 
ля 840 
Залізна руда 8352 
Мідь 1089 
Селітра 419 
Цинк 1,6 
Золото, т 9,2 


відділення й філіали за межами 
США. С. В. П'ятенко. 


ЧІЛІ, Республіка Чілі -- держава 
на Пд. Зх. Південної Америки. 
Простягається вузькою смугою 


вздовж тихоокеанського узбереж- 
жя материка. Ч. належать групи 
прибережних островів, зокрема ча- 
стина о. Вогняна Земля, і острови 
в Тихому ок.-- Сан-Амбросіо, 
Сан-Фелікс, Хуан-Фернандес, Са- 
ла-і-Гомес, о. Пасхи. В адм. від- 
ношенні поділяється на 12 областей 
і столичний округ. 

Державний лад. Ч.-- формально 
республіка. Після військ. перево- 
роту 1973 в країні встановлено ре- 
жим фашист. типу. Д-ву і уряд 
очолює військ. хунта. Глава хунти 
ген. А. Піночет призначений пре- 
зидентом республіки. В 1981 всту- 
пила в дію т. з. конституція Чілі 
(нав'язана країні в умовах терору 
на «референдумі» 1980). Згідно 
з нею президентські повноважен- 


ня А. Піночета продовжені до 
1989. Вибори до парламенту -- 
Нац. конгресу передбачені 1990. 


В. І. Євінтов. 
Природа. Пн. й середня частини 
узбережжя Тихого ок. у межах Ч. 
розчленовані мало, південна 
порізана численними затоками |і 
бухтами, переважно фіордового ти- 
пу. Ч.-- в основному гірська краї- 
на, що займає зх. схили пд. хреб- 
тів системи Аноїв. У рельєфі ви- 
діляються Берегова  Кордільєра 
(вис. до 3200 м) і Гол. Кордільє- 
ра (вис. до 6880 м, г. Охос-дель- Са- 
ладо). Вони розділені міжгірною 
западиною (Поздовжня долина), 
пн. частину якої займає пустеля 
Атакама. На Пд. і Пд. Сх.-- рів- 
нини Патагонії тао. Вогняна Зем- 
ля. Надра країни багаті на мідну, 
залізну, молібденову, марганцеву, 
свинцеву, цинкову руди, селітру, 
самородну сірку, нафту, природ- 
ний газ та ін. корисні копалини. 
Клімат пн. районів країни тропіч- 
ний, пустельний (пересічна річна 
т-ра 414", опадів менше 100 мм на 
рік), в середній частині -- суб- 
тропічний,  середземноморського 
типу (т-ра -617", опадів 2000-- 
2500 мм). На Пд. помірний океа- 
нічний вологий клімат, на о. Вог- 
няна Земля -- помірно холодний. 
У горах поширені льодовики. Річ- 
ки короткі, повноводні, багато не- 
великих озер. В центр. частині 
переважають чагарники на сіро- 
коричневих та коричневих грунтах; 
на схилах гір -- ліси середземно- 
морського типу на бурих лісових 
грунтах. На Пд. поширена степова 
рослинність на чорноземовидних 
і каштанових грунтах та субантарк- 
тичні мішані ліси. Для охорони 
природи в країні створено нац. 
парки  (Вільярріка, Лос-Парагу- 
ас, Перес-Росалес та ін.) і заповід- 
ник Науельбута. 
Населення. Осн. населення -- чі/- 
лійці (10,5 млн. чол., 98 90, 1980, 
оцінка). Корінним населенням є 
араукани, кечуа, аймара та ін. 
індіанські народи. Живуть також 
німці, євреї, італійці, аргентінці. 
Держ. мова -- іспанська. Пересіч- 
на густота нас.-- 14,9 чол. на 1 км?2 
(1982). Міське населення -- 79,2 90 
(1977). Найбільші міста: Сантья- 
го, Вальпараїсо, Консепсьйон. 
Історія. З давніх часів тер. Ч.на- 
селяли індіанські племена. В 15 
ст. пн. частину Ч. підкорила д-ва 


інків. У 30-х рр. 16 ст. почалося 
завоювання Ч. ісп. конкістадора- 
ми. В серед. 16 ст. тер. Ч. ввійшла 
до ісп. віце-королівства Перу. 
В ході війни за незалежність 
іспанських колоній в Америці 
1810--26 проголошено  незалеж- 
ність Ч. (12.П 1818). В 1823 в Ч. 
було скасовано рабство. В серед. 
19 ст. в Ч. почав проникати іноз. 
капітал. Внаслідок війни Ч. з 
Перу і Болівією 1879--83 до Ч. 
відійшли провінції цих країн, 
багаті на поклади селітри. Це 
сприяло зростанню в країні гірни- 
чорудної пром-сті. На поч. 20 ст. 
в Ч. почалася організована бороть- 
ба робітн. класу. Під час 1-Ї світо- 
вої війни 1914--18 Ч. зберігала ней- 
тралітет. Перемога Великої Жовтн. 
соціалістич. революції активізу- 
вала класову, антиімперіаліст., 

заг.-демократ. боротьбу в Ч. В 1922 
створено Комуністичну партію Ч. 
В 1927 внаслідок держ. переворо- 
ту в країні встановлено військ. 
диктатуру, заборонено діяльність 
компартії, робітничих та проф- 
спілкових організацій. У 1936 в 
Ч. за участю Комуністичної, Ра- 
дикальної і Соціалістичної партій 
було створено Народний фронт, 
кандидат якого ЦП. Агірре Сер- 
да здобув перемогу на президент- 
ських виборах 1938. Уряд Нар. 
фронту здійснив ряд прогресивних 


соціально-екон. заходів. Через 
зраду правих соціалістів Нар. 
фронт 1941 розпався. 

У 2-й світовій війні 1939--45 Ч. 
фактично не брала участі, хоча й 


оголосила війну Німеччині (лютий 
1945) та Японії (квітень 1945). 
В 1944 під тиском нар. мас уряд 
Ч. встановив дипломатичні відно- 
сини з СРСР (перервані 1947--64 
та з 1973). 

В 1947--58 при владі в Ч. перебу- 
вали диктаторські режими. В 
1947 укладено військ. угоду з США. 
В економіці Ч. панівне стано- 
вище посіли монополії США. За 
цих умов трудящі, насамперед ро- 
бітн. клас, посилили боротьбу за 
демократичні (права та нац. неза- 
лежність країни. 

В 1956 Комуністична партія ії 
Соціалістична партія (засн. 1933) 
утворили Фронт народної дії, 
1969 Комуністична, Соціалістична 
та ряд ін. лівих партій Ч.-- блок 
Нар. єдність, який переміг на вибо- 
рах 1970. В листопаді 1970 канди- 
дат блоку С. Альєнде Госсенс очо- 
лив уряд Нар. єдності. В Ч. поча- 
лося здійснення демократичних 
перетворень (посилення держ. сек- 
тора в економіці, проведення агр. 
реформи тощо). Революц. заходи 
уряду Нар. єдності наштовхнулися 
на відчайдушний опір чілійської 
реакції та міжнар. імперіалізму. 
11.1Х 1973 реакційна  вояччина 





Краєвид у і частині 
країни. 


при підтримці імперіалістичних 
кіл США вчинила військ.-фашист. 
переворот, під час якого було вби- 
то президента С. Альєнде. В краї- 
ні ультраправі сили встановили 
військ. диктатуру фашист. типу 
на чолі з ген. А. Піночетом. Всі 
соціально-екон. завоювання народу 
Ч. було ліквідовано; десятки ти- 
сяч чоловік піддано репресіям. 
Трудящі Ч. ведуть боротьбу проти 
військ. -фашист. режиму (зокрема, 
у вересні 1984 відбулися масові 





Панорама міста Сантьяго. 


антиурядові виступи). В авангарді 
антифашист. боротьби ідуть кому- 
ністи. З 1945 Ч.-- член Органі- 
зації Об'єднаних Націй. Ч.-- член 
Організації американських держав, 
Латиноамер. асоціації інтеграції 
(до 1980 -- Латиноамериканська 
асоціація вільної торгівлі), Ла- 
тиноамериканської економічної 
системи. А. А. Стрілко. 
Політичні партії, профспілки. Всі 
ліві партії, що до фашист. перево- 
роту 1973 входили до коаліції Нар. 
єдність, оголошено хунтою поза 
законом, діють у підпіллі: Кому- 
ністична партія Чілі, засн. 1922; 
Соціалістична партія, 
засн. 1933; Робітничо-се- 
лянська партія МАПУ, 
засн. 1969; Партія МАПУ, засн. 
1969; Радикальна пар- 
ті я, заснована 1883. Партія 
лівих християн, засн. 1971. 
Християнсько - демо- 
кратична партія, засн. 
1957.  Бурж.-реформістська. | В 
1977 її діяльність заборонено. 
Єдиний профспілко- 
вий центр трудящих, 
засн. 1953. Після перевороту 1973 
заборонений. Більшість профспі- 
лок Ч. входить у Національ- 
ний координаційний 
центр профспілок. На- 
ціональна керівна рада 
трудящих, засн. 1983. 

Господарство. Ч.-- економічно від- 
носно розвинута країна Латинської 
Америки, в структурі г-ва якої 
переважає гірничодобувна пром-сть 
і кольорова металургія експортного 
напряму. За видобутком селітри, 
міді й молібдену Ч. займає про- 
відні місця в капіталістичному 
світі. За роки перебування при 
владі уряду Нар. єдності (1970-- 
73) під держ. контроль перейшли 
міднорудна пром-сть, значна ча- 
стина пром. підприємств (у держ. 
секторі створювалося бл. 50 9о ва- 
лової продукції пром-сті), ці 
частина транспорту й зовнішньо- 
торг. операцій. Націоналізовано 
банки, послаблено залежність г-ва 
від іноз. капіталу, здійснювалась 
аграрна реформа. Після захоп- 
лення влади військовою хунтою 
1973 економіка країни переживає 


глибоку кризу. Держ. підприємст- 
ва продають або повертають при- 
ватним, гол. чин. іноз., власни- 
кам, знято обмеження на діяльність 
у країні іноз. капіталу, латифун- 
дистам повернуто бл. млн. га 
переважно родючих земель, зро- 
стає вартість життя, рівень без- 
робіття становить 23,9 94 еконо- 
мічно активного населення (1983). 
Зовн. борг країни досяг 15 млрд. 
доларів. Більша частина валового 
внутр. продукту створюється в 
промисловості; провідна її  га- 
ЛУЗь -- добувна (табл. ). 

Найбільші мідно-молібденові руд- 
ники -- Чукікамата (пров. Ель- 
Лоа), Ель-Сальвадор (пров. Чань- 
яраль) та  Ель-Теньєнте (пров. 
Качапоаль). Більшість продукції 
обробної пром-сті виробляється в 
харчосмаковій (у т. ч. м "ясній, бо- 
рошномельній, виноробній, тютю- 
новій), текст., шкіряно-взут. галу- 
ях. Переважають невеликі, гол. 
чин. кустарні, підприємства. Роз- 
винута кольорова металургія, особ- 
ливо виплавка міді й молібдену 
(осн. центри -- Чукікамата, Пай- 
поте, Потрерільйос, Лас-Вентанас 
та ін.). Чорна металургія пред- 
ставлена комбінатом в Уачіпато. 
Працюють підприємства машино- 
будівної (гол. чин, ремонтні та 
складальні), металообр., хім., наф- 
тохім., цем., скляної, целюлозно- 
паперової пром-сті. Виробн. елек- 
троенергії переважно на ГЕС. Гол. 
пром. центри -- Сантьяго, Валь- 
параїсо, Консепсьйон. 

У с. г. створюється бл. 10 2 вар- 
тості валового сусп. продукту. Пе- 
реважає землеробство. В обробіт- 
ку -- бл. млн. га с.-г. угідь. 
Більшість землі належить великим 
землевласникам. С. г. не задо- 
вольняє потреб країни у продо- 
вольстві. Осн. продовольчі куль- 
тури (збір, тис. т, 1931/32): пшени- 
ЦЯ 650 і кукурудза 484; 
вирощують також овес, ячмінь, 
рис, боби, картоплю; з технічних-- 
цукрові буряки тощо. Розвину- 


ті виноградарство, садівництво і 
Тваринництво м'я- 


городництво. 





На мідному шруднику Чукікамата. 


РР З 
р Я х й ки обі 





Стадо корів на пасовищі. 


| метеорологічна 


со-вовнового напряму. Поголів'я 
(тис., 1982): великої рогатої худо- 
би -- 3809, свиней -- 1190, овець -- 
6308, коней -- 430, кіз -- 600. У 
1980 було виловлено 2,6 млн. т 
риби і вироблено 522 ТИС. т рибно- 
го борошна. В лісах заготівлі дере- 
вини. 

У внутр. перевезеннях основна 
роль належить автотранспорту. 
Довж. (тис. км, 1982): автошляхів 
-- 80,5 (у т.ч. асфальтованих -- 
11,3), з-ць - 9,8. Гол. мор. порти -- 
Вальпараїсо, Антофагаста, Консеп- 
сьйон (Талькауано). В Сантьяго -- 
міжнар. аеропорт. З країни виво- 
зять мідь, залізну руду, моліб- 
ден, селітру, йод, рибне борошно 
тощо; довозять машини і устатку- 
вання, трансп. засоби, товари ши- 
рокого вжитку, сировину і напів- 
фабрикати, продовольство. Осн. 
торг. партнери СШа, ФРН, 
Японія. Грош. одиниця -- песо. 
77 песо 1 дол. США (квітень 
1983). В. О. Малєєв. 
Медичне обслуговування. За да- 
ними ВООЗ, 1977 було 37,8 тис. 
лікарняних ліжок (33,5 ліжка на 
10 тис. ж.), більшість з яких нале- 
жить д-ві; мед. допомогу подавали 
6,5 тис. лікарів (6,1 лікаря на 
10 тис. ж.); працювало 1,4 тис. 
зубних лікарів і 326 фармацевтів. 
Лікарі здобувають освіту на 6 мед. 
ф-тах ун-тів. А.М. Сточик. 
Освіта, наукові та культурно-ос- 
вітні заклади. Після встановлення 
в країні військ.-фашист. диктату- 
ри держ. асигнування на освіту 
скорочено на 41 92. Бл. 10 92 на- 
селення лишаються неписьменни- 
ми. В країні існує 8-річне обов'яз- 
кове навчання дітей віком від б до 
14 років. Поч. школа, що наз. ос- 
новною,--  8-річна, середня 
4-річна, має два напрями: акаде- 
мічний і технічний. На базі основ- 
ної функціонують 4-річні профес.- 
тех. школи й пед. уч-ща. В 1980/81 
навч. р. у поч. школах налічува- 
лося 2,1 млн. учнів, у середніх 
-- 538 тис. Вищу освіту здобу- 
вають у 3 ун-тах, б з яких -- при- 
ватні. Найбільші ун-ти: Чілійсь- 
кий (засн. 1843), Тех. державний 
(засн. 1947), Католицький (засн. 
1388), усі -- в Сантьяго. Крім того, 
є З вищі коледжі, консерваторія 
й Школа ужиткового мистецтва. 
Наук. установи -- держ. і при- 
ватні -- здебільшого розташовані 
в Сантьяго. Державні: Чілійський 
ін-т бактеріології (засн. 1929), 
служба (засн. 
1884), Ін-т військ. географії (засн. 
1922), Нац. к-т географії, геоде- 
зії й геофізики (засн. 1955), Гідро- 
графічний ін-т (засн. 1874, Валь- 
параїсо), Геол. ін-т (засн. 1957), 
Антарктичний ін-т (засн. 1963), 
Нац. центр по вивченню ядерної 
енергії та ін. Приватні: Океано- 
графічний ін-т Вальпараїсо (засн. 
1945), Науковий ін-т Лебу (засн. 
1945, досліджує історію араука- 
нів), Чілійська академія (засн. 
1885; філологічні дослідження), 
Чілійська академія природничих 
наук (засн. 1926), Чілійська акаде- 
мія історії (засн. 1940), Чілійська 
академія наук (засн. 1964) та ін. 
Найбільші б-ки: Нац. б-ка Ч. (засн. 
1813), Центр. б-ка Чілійського 
ун-ту, обидві -- в Сантьяго. Там 
же містяться музеї: Нац. історич- 
ний, Нац. музей красних мистецтв, 
Нац. музей природничої  Їісторії, 


педагогічний, сучас. мистецтва, 
амер. нар. мистецтва та ін. 

В. П. Лапчинська. 
Преса, радіомовлення, телебачен- 
ня. В 1981 у Ч. видавалося бл. 
100 газет та ряд ін. періодичних 
видань. Найбільші: «Меркуріо» 
(«Меркурій», з 1827), «Насьйон» 
(«Нація», з 1917), «Терсера де ла 
ора» («Третина години», з 1950), 
«Ультімас нотісіас» («Останні но- 
вини», з 1902), «Сегунда» («Се- 
кунда», з 1931). Нелегально ви- 
даються: «Сігло» («Вік», з 1940) -- 
ЦО КПЧ, журнал «Прінсіпіос» 
(«Принципи», з 1940) -- теор. ор- 
ган ЦК КПЧ. Журнали: «Веа» 
(«Дивіться», з 1939), «Ерсілья» 
(з 1934). Інформ. агентство Ахенсіа 
Інформатіва Орбе засн. 1953. 
Радіомовлення -- з 20-х рр. Теле- 
бачення -- з 1959. 
Література (ісп. мовою) почала роз- 
виватися з 16 ст. Один з її перших 
творів -- епічна поема «Араукана» 
(ч. 1--3, 1569--89; про боротьбу 
арауканів проти ісп. панування) 
іспанця А. де Ерсільї-і-Суньїги. 
В цей час на основі ісп. нар. поезії 
зародився фольклор креолів. Про- 
відний жанр л-ри періоду війни 
за незалежність ісп. колоній в Аме- 
риці 1810--26 публіцистика, 
яскравим представником якої був 
К. Енрікес -- засновник першої 
чілійської газ. «Аурора де Чіле» 
(«Ранкова зоря Чілі»). Основи 
нац. драматургії заклав М. Мага- 
льянес. 
Після завоювання Ч. 1818 незалеж- 
ності тут знайшла притулок вели- 
ка група літераторів з ін. латино- 
амер. країн. Творчість венесуел. 
письменника, ученого і держ. діяча 
А. Бельйо, аргент. письменника, 
громад. діяча і просвітителя Д. Ф. 
Сарм'єнто та ін. є значним внеском 
у культуру Ч. Завдання створення 
нац. л-ри, незалежної від (ісп., 
поставив 1842 при відкритті Літ. 
товариства Ч. його засновник -- 
громад. діяч, вчений і письменник 
Х. В. Ластаррія. Поезія 1-ї пол. 
19 ст. (С. Санфуентес, Е. Лільйо 
та ін.) розвивалася в руслі роман- 
тизму. Провідним напрямом у 
прозі був костумбризм. Його ос- 
новоположник Х. Вальєхо викри- 
вав вади тогочасного суспільства. 
В серед. 19 ст. виник критичний 
реалізм. Видатний представник 
цього напряму А. Блест Гина. 
Пошуки нових худож. форм у пое- 
зії кін. 19 -- поч. 20 ст. (ТІ. А. Гон- 
салес Бастіас, М. Хара та ін.) 
були викликані значною мірою 
впливом творчості нікарагуан. пое- 
та Р. Даріо. Вірші його послідов- 
ника К. Песоа Веліса пройняті 
народністю, соціальним протестом. 
У 20-х рр. розквітла поезія Г. 


Містраль, у якій відбилися ха- 
рактерні особливості худож. мис- 
лення латиноамер. народів. Роз- 


вивалася творчість В. Уйдобро, 
засновника «креасіонізму» (від ісп. 
сгеаг -- творити), пов'язаного з 
світовим авангардизмом. Але про- 
відними рисами його творчості бу- 
ли демократизм, гуманізм, анти- 
фашист. спрямованість. У 30-х рр. 
досягає злету соціальна поезія 
П. Неруди (зб. «Іспанія в серці», 
1937, та ін.). Течія т. з. креолізму 
(зачинатель -- М. Латорре) базу- 
валася в основному на естетиці 
європ. натуралізму. «Креолісти» 
(Ф. Гана, Ф. Сантіван, Л. Дуран 


327 








ЧІЛІ 
дананнано вними вет 
| чілі 
- 
а | 
Мольєндох (а Ка | 
АР ура 
| МК а 
АРІКАЇ оон 
з в. Е 
ах хо Й | 
2 4 М, 5 | 
т ЦЕ Б. 2, 
р рами 
ЦЕ РОДИ 
кікамат о/0у 7| 
« еср б 
Р ху , | 
АНТОФАЇ я -- 7973 
Деозер | 
тальД т.ч 
ри Ли 
чи | 
жра 2) й 
коп'янід? 
7 , 
« / б | 
за у а ЛЯ 
( 1.» Ла-Ріох 
Та-Сє теки ї. 
Ко Жімох і Я | 
! Ь АН-ХУАН 
оно рф чі 
ч 1), кет 1 ЕНДОСА 
ВАЛЬПАРАЇСО уз п Р Чо 
заніс Ж жо 5 з 
1/0 СІРАЙКАГУА 
У пк гай Зб з 
галька У ЇВ.К 
ДЕ Р 


и Ка 


У З 
Ло я келеі 0 КОМ о ба 


ВАЛЬДІВІЯ 8 ОЛЯ 
40 У Р ве ; 
Осо ун 1 шу ри 

о ра | о» 9 З | 

|) ерт ОНт ба | 

| 

| 





328 





ЧІЛІ 





4 
ЕЕ НИ 


З - 
Меч 
я Р, 
рчарнии і 
СИР, ПЕРРО АННИ ВНИОЗА МЕРОМ од 


у / 
ь | 
й і 
р? 
ж сжсарокаж тс нс нс частій не спанвваннйстнонинни йони лайно юн ж 


та ін.) зображували життя селян, 
критикуючи феод. пережитки. 
Критика бурж. суспільства -- те- 
ма т. з. роману міста (А. д'Альмар, 
Х. Едвардс Бельйо та ін.). Класо- 
ву боротьбу селян показано в ро- 
манах Р. Ломбоя, М. Герреро, 
життя пролетаріату, його боротьбу 
за кращу долю, політ. й духовну 
еволюцію -- в романах Н. Гусма- 
на, А. Сабельї, Д. Муньйоса, Г. 
Сентено, В. Тейтельбойма, Е. Де- 
лано. 
Соціальні проблеми порушено в 
прозових творах Ф. Колоане, М. 
Рохаса, Г. Атіаса. В поезії все біль- 
ше підвищується інтерес до тем 
громадян. звучання (А. Артече, 
Е. Лін, Е. Баркеро та ін.). Розви- 
вається жанр поетичної пісні, яка 
в кращих своїх зразках перетво- 
рилася на кгостру зброю політ. 
боротьби робітн. класу. Найяскра- 
віше цей жанр представляє твор- 
чість В. Хари, закатованого клі- 
кою Піночета. Після фашист. пут- 
чу (вересень 1973) велика кількість 
літераторів ув'язнена або  пере- 
буває в еміграції. Письменники- 
емігранти в своїх творах показу- 
ють трагічні події недавнього ми- 
нулого (романи А. Скармета, В. 
Тейтельбойма та ін.). 
В перекладі укр. мовою видано 
книги «Поеми та вірші», «Лірика» 
П. Неруди, «Поезії» Г. Містраль, 
зб. поезії та прози чілійського Опо- 
ру «Нескорені», в періодичних ви- 
даннях -- вірші В. Хари та ін. У 
рос. перекладах вийшли твори П. 
Неруди, Г. Містраль, А. Блест 
Гани, В. Тейтельбойма. 
В. С. Харитонов. 
Архітектура. Від давнього мистецт- 
ва індіанців на тер. Ч. збереглися 
руїни фортець, поселень (часто ук- 
ріплених високими кам. стінами) 
з  1--2-поверховими будинками. 
З 16 ст. споруджували форти, міс- 
та з прямокутною сіткою вулиць, 
церкви, одноповерхові будинки 
з внутр. подвір'ям. У 18--19 ст. 
будували міські будинки, церкви 
та палаци в стилях барокко і 
класицизму (арх. Х. Тоеска-і-Річі, 
де Хара Кемада). В 19 ст. в 
архітектурі Ч. переважали еклек- 
тизм, на поч. 20 ст. -- модерн. У 
середині 20 ст. реконструювали 
міста, забудовували їх спорудами 
сучас. архітектури. Серед них: 
житл. комплекси «Гонсалес Кор- 
тес» (1960--63, арх. С. Гонсалес та 
ін.), «Порталес» (1961--63, арх. К. 
Брешані та їін.), Технологічний 
ін-т (1962--65, арх. Брешані та 
ін.) у Сантьяго. 
Образотворче мистецтво. Найдав- 
ніше мистецтво індіанців пов'яза- 
не з культурами Перу. Збереглися 
розписна й фігурна кераміка, ме- 
талеві прикраси, наскельні зо- 
браження людей, сцен полювання. 
Ці традиції збереглися в нар. твор- 
чості (ткацтво, гончарство, розпис 
і різьблення на дереві). У 18--19 
ст. розвинулися декоративний жи- 
вопис і скульптура, гравюра (А. 
Сантелісес). В серед. 19 ст. в Ч. 
працювали  портретисти  Ф. Х. 
Мандьйола, А. Гана, в 2-й пол. 
19 ст.-- живописці ЇЇ. Ліра та 
М. А. Каро. Серед майстрів-реа- 
лістів 19 й 20 ст.-- живописці А. 
Валенсуела  Льянос, Е. Пласа, 
Гонсалес; скульптори Н. 
Пласа, В. Аріас. 
У 20 ст. в Ч. поширилися різні мо- 


дерністські течії (кубіст К. Морі, 
сюрреаліст Р. Матта, абстракціо- 
ніст Н. Антуньєс). У реалістичних 
традиціях працюють живописці 
К. Ермосілья Альварес, Г. Нуньєс, 
П. Лобос, Х. Ескамес; скульпто- 
ри Л. Домінгес, С. Роман Рохас. 
Музика. Старод. муз. культуру 
(пісні й танці) зберігають нащад- 
ки чілійських аборигенів, насам- 
перед -- араукани. Їхні музичні 
інструменти: ударні барабан 
(культрун), брязкальце (уада); ду- 
хові -- трутрука, лолкінь, піфюль- 
ка. Нар. креольська музика близь- 
ка до аргентінської. Осн. пісенно- 
танц. форми куека, куандо, 
пісенна -- тонада (сольна лірична 
пісня). Муз. інструменти -- Гіта- 
ра, арфа, гітарон. У 19 ст. в 
Сантьяго було створено філармо- 
нічне т-во (1827), відкрито муз. 
школу (1849, з 1851 -- консервато- 
рія), «Театро мунісіпаль» (1857). 
Серед композиторів -- М. Роблес, 
Ортіс де Сарате (19 ст.), К. Ла- 
він, Пп. У Альєнде Сарон, 
Х. Уррутіа Блондель, Е. Соро, 
Д. Санта-Крус Вільсон (20 ст.); 
серед музикантів -- диригенти А. 
Карвахаль, В. Тева, піаністи К. 
Аррау, Х. Рейєс, скрипаль П. 
д'Андурайн. Муз. колективи в 
Сантьяго: Симф. оркестр Ч. (засн. 
1941), Муніципальний симф. ор- 
кестр Сантьяго (засн. 1955), струн- 
ний квартет Сантьяго (засн. 1954), 
Нац. балет Ч. (1957), Муніципаль- 
ний балет (1965), «Молодий балет» 
(1969); працюють також Нац. кон- 
серваторія, Ін-т поширення муз. 
мистецтва (засн. 1940). В 1973 від 
рук хунти загинув виконавець ре- 
волюц. пісень В. Хара. Багато му- 
зикантів виїхало з країни. 

Театр. Одним з джерел нац. теат- 
ру єнародні обряди індіанців, що 
населяли тер. сучас. Ч. Перші ви- 
стави влаштовували ісп. місіонери 
з метою реліг. пропаганди (16 
ст.). В 17--18 ст. спектаклі від- 
бувалися в Сантьяго та Консеп- 
сьйоні під час весільних свят. У 
1709 в Сантьяго збудовано перше 
театр. приміщення. Тут ішли п'є- 
си переважно ісп. драматургів -- 
Лопе де Вега, А. Морето, Х. Руї- 
са, Л. Сагредо та ін. У 1791 збу- 
довано театр у Вальпараїсо. В 1815 
в Сантьяго відкрився театр «Ко- 
лісео». Після проголошення неза- 
лежності Чілі 1318 в Сантьяго по- 
чав працювати театр «Рамада». 
Тут було поставлено перші твори 
нац. драматурга М. Магальянеса. 
У 1842 виник театр при Чілійсько- 
му ун-ті (з 1857 -- «Театро муні- 
сіпаль»), 1848 -- «Театр Республі- 
ки». Значну роль у розвитку теат- 
ру Ч. 19 ст. відіграли аргент. дра- 
матурги К. Бельйо, Р. Мінв'єльє. 
У 1-й пол. 20 ст. в багатьох містах 
країни виникли аматорські ко- 
лективи. У 1939 створено Малий 
університетський театр у Сантьяго, 
1941 -- Експериментальний театр 
Чілійського ун-ту (нині Ін-т 
театру при Чілійському ун-ті). В 
1943 відкрито Дослідницький те- 
атр Католицького ун-ту. В 1946 в 
Сантьяго засновано Нар. школу 
сценічного мистецтва. В 50-х рр. 
виникли театр. трупи під керів- 
ництвом Р. Фронтаури, В. Варга- 
са і А. Флореса, які працювали в 
Сантьяго та ін. містах країни. 
Серед ін. театрів-- «Театро му- 
нісіпаль», «Ательє», «Пті рекс», 


«Театро міміко». В 50--50-х рр. 
20 ст. в репертуарі театрів -- 
п'єси нац. драматургів Х. Діаса, 
І, Агірре, Є. Бунстера, Ф. Куадри, 
Д. Баррос Греса та ін., твори сві- 
тової класики, зокрема М. Го- 
голя, А. Чехова. Після приходу 
до влади 1973 фашист. хунти театр. 
життя в Ч. занепадає. Багато длія- 
чів театру загинули в концтаборах, 
частина емігрувала і заснувала 
театр. колективи в ін. країнах -- 
театр «Алеф» з 1976 працює у 
Франції, 1980 в Стокгольмі виник 
Латиноамериканський театр ім. 
Сандіно (очолює чілійський театр. 
діяч Ї. Кантільяно, в трупі -- чі- 
лійські актори-політемігранти). 
І. Г. Посудовська. 
Кіно. Перший хронікально-доку- 
ментальний фільм в Ч. створено 
1907. На початку 20 ст. в Сантьяго 
і Вальпараїсо засновано ряд кіно- 
фірм ---Джамбастіані-фільм», «Чі- 
ле-фільм» та ін. У 1934 було ство- 
рено перший звуковий фільм «Пів- 
ніч та Південь» (реж. Х. Делано). 
В 2-й пол. 30-х рр. виходили гол. 
чин. короткометражні, хронікаль- 
ні й документальні стрічки. У 40-х 
рр. екрани кінотеатрів заполони- 
ли комерційні псевдофольклорні 
фільми, винятком були соціально- 
політ. комедії реж. Делано («Дів- 
чина з Крільйона», 1941, і «Такий 
Голлівуд», 1944). В 1957 при уні- 
верситеті (Сантьяго) відкрився 
кіноінститут. Серед кращих філь- 
мів 60-х рр., у яких відображе- 
но політичну боротьбу цього 
періоду, -- «Шакал з Науельторо» 
(1969, реж. М. Літтін), «Три зас- 
мучені тигри» (1968, реж. Р. Руїс), 
«Кривава селітра» (1969, реж. Е. 
Сото), «Будинок, вякому ми живе- 
мо» (1970, реж. П. Каулен). В 
золотий фонд латиноамер. кіно 
ввійшли фільми: «Товариш пре- 
зидент» (1970, реж.  Літтін), 
«Голос і гвинтівка» (1971, реж. 
Сото), «Свідки» (1971, реж. К. 
Ельсессер), «Земля  обітована» 
(1973, реж. Літтін). Після того, 
як до влади прийшла  фашист. 
хунта, прогресивні діячі кіно за- 
знали репресій. У кін. 70-х рр. 
ті режисери Ч., що перебували в 
еміграції, створили фільми: «Цьо- 
го не можна забути» (1975, реж. 
М. Мальєт, Х. Фахардо, Р. Гон- 
салес), «Події на руднику Мару- 
сія» (1976, реж. Літтін) та ін. 
Реж. С. Аларкон зняв в СРСР 
стрічки: «Ніч над Чілі» (1977), 
«Санта  Есперанса» (1980) та «Ви- 
граш одинокого комерсанта» (1984). 


Літ.: Альенде С. История принадле- 
жит нам. Речи и статьи. 1970--1973 гг. 
Пер. с исп. М., 1974; Корвалан Л. 
Путь победь. Пер. с псп. М., 1971; 
Корвалан Л. Нас ждут новне битвь. 
Избраннне статьи и речи. Пер. с исп. 
М., 1978; Очерки историй Чили. М., 
1967; Гаранин Ф. А. Народньй фронт 
в Чили. М., 1973; Лаврецкий И. Р. 
Сальвадор Альенде. М., 1975; Кудач- 
кин М. Ф. |та ін.). Чилийская рево- 
люция: опьшт и значение. М., 1977; 
Машкин В. К. Зльм ветрам напере- 
кор  (Повествование о чилийском со- 
противлениг). М., 1982; Культура 
Чили. М., 1968; Софронов А. В. Ог- 
ненная земля. М., 1974; Чили -- в на- 
ших сердцах. Стихи, очерки, статьи. 
М., 1974; Маринельо Х. Современни- 
ки. Заметки и воспоминания. Пер. 
с исп. М., 1968; Алегрия Ф. Горизон- 
ть реализма. Чилийская литература 
ХХ в. Пер. с исп. М., 1974; Полевой 
В. М. Искусство стран Латинской Аме- 
рики. М., 1967. 


ЧІЛЛЙСЬКА СЕЛІТРА -- азот- 
не добриво, добувають із природ- 
них покладів у Чілі. Див. Натрію 
сполуки. 

ЧІЛІЙЦІ -- нація, основне насе- 
лення Чілі. Заг. чисельність 
10,5 млн. чол. (1980, оцінка). Ч. 
сформувалися в результаті змі- 
шання ісп. завойовників з місц. 
індіанським населенням -- арау- 
канами, діагітами та ін. Говорять 
іспанською мовою. За релігією -- 
католики. Про історію, економі- 
ку і культуру Ч. див. Чілі. 
ЧІМАБУЕ (Сітабие; справжнє 
ім'я -- Ченні ді Пепо; бл. 1240 -- 
після 1302) -- італ. живописець. 
Представник флорентійської шко- 
ли пізнього дученто. Працював у 


Римі, Ассізі, Флоренції, Пізі. 
Твори: «Мадонна на троні з не- 
мовлям і | святими» (1280--85); 


фрески трансепта і апсиди верх- 
ньої церкви  Сан-Франческо в 
Ассізі (бл. 1290); мозаїка «Свя- 
тий Іоанн» в апсиді собору в Пізі 
(1301--02) та інші. Іл. с. 330. 
О. М. Петрова. 
ЧІМАРОЗА (Сіптагоза) Доменіко 
(17.ХІПП 1749, Аверса, поблизу Неа- 
поля -- 11.І 1801, Венеція) -- італ. 
композитор, капельмейстер, педа- 
гог, один з творців комічної опери. 
В 1772 закінчив консерваторію в 
Неаполі. В 1787--91 був, зокрема, 
придворним  капельмейстером у 
Петербурзі. Твори: опери (бл. 80), 
у т. ч. «Діва сонця» (1788), «Клео- 
патра» (1789; обидві пост. в Петер- 
бурзі), «Таємний шлюб» (1792; 
ставилась у Харкові); балет; кан- 
тати, ораторії, меси. 
ЧІНГІСХАН (власне ім'я -- Те- 
муджін, Темучін; бл. 1155, урочи- 
ще Делпун-Болдан на р. Онон що 
25.УПІ 1227) -- засновник єдиної 
Монг. держави, полководець. До 
1204 розгромив осн. суперників у 
боротьбі за владу і, захопивши ве- 
ликі території, очолив родоплемін- 
не об'єднання монголів. У 1206 
на курултаї (з'їзді) монг. знаті 
його було проголошено великим ха- 
ном (Чінгісханом). Поділив монг. 
племена на військ.-адм. одиниці 
(тисячі). Створив 10-тисячну осо- 
бисту гвардію, яку  використо- 
вував для придушення опозиції, В 
1207--11 підкорив народи Сибіру 
і Сх. Туркестану, 1211--15 -- Пн. 
Китай. У 1221 військо Ч. спустоши- 
ло частину Азербайджану й Гру- 
зії і дійшло до Криму, 1223 здійс- 
нило похід на рус. землі і завда- 
ло поразки рус. князям і полов- 
цям на р. Калці. Війни Ч. велися 
в інтересах монг. феод. верхівки, 
завдали лиха народам підкорених 
країн, виснажили сили Монг. д-ви 
і зумовили її занепад на кін. 13 ст. 
ЧІНИ, чини -- група племен, які 
живуть у гірському районі Рак- 
хайн, зх. частина якого в межах 
Індії, а східна -- в Бірмі. Заг. чи- 
сельність Ч.-- 650 тис. чол. (1978, 
оцінка). Мова належить до тібето- 
бірманської групи мов. За віру- 
ваннями анімісти (див. Ані- 
мізм). Осн. заняття Ч.-- земле- 
робство, ремесла, рибальство. 
ЧІП (7/іподе!) -- рід риб род. оку- 
невих ряду окунеподібних. Тіло 
(довж. 18--50 см, маса до 1 кг) 
веретеновидне, майже циліндрич- 
не, вкрите дрібною лускою. Спин- 
них плавців 2, перший з колю- 
чими променями. Відомо 3 види, 
поширені в річках Європи. У во- 


доймах СССР, у т. ч. в УРСР (Ду- 
най, Дністер, річки Закарпаття) -- 
2 види: Ч. звичайний, або 
Ч. короткохвостий (7. 
гапое|)ї Ч. малий, абоЧ.дов- 
гохвостий (7. 5ігебег). Про- 
м значення майже не мають. 
лк 

ЧІТРАЛЬЦІ -- народ, який живе 
на Пн. , Пакистану. Див. Ко. 
ЧІТТАГОНГ -- місто на Пд. Сх. 
Бангладеш, адм. ц. області і ок- 
ругу Чіттагонг. Розташований на 
р. Карнапхулі, поблизу її впадіння 
в Бенгальську зат. Найбільший 
мор. порт країни (відбудований з 
допомогою СРСРУ, залізнич. стан- 
ція, аеропорт. 890 тис. ж. (1974). 
Підприємства джутової, хім., ме- 
талообр., електротех., деревообр., 
цем., бавовняної, шкіряної, скля- 
ної, харчосмакової пром-сті. Суд- 
новерф, металург., дизельний, ка- 
бельний, нафтопереробний з-ди. 
Ун-т. Архіт. пам'ятки 12--17 ст. 
Місто відоме з 1 ст. 

ЧКАЛОВ Валерій Павлович (20.Ї 
(2.11) 1904, с. Васильово, тепер 
м. Чкаловськ Горьк. обл.-- 15. ХП 
1938, Москва| рад. льотчик, 
комбриг (1938), Герой Рад. Союзу 
(1936). Член Комуністичної партії 
з 1936. В Рад. Армії з 1919. З 
1930 -- льотчик-випробувач н.-д. 
ін-ту ВПС. Разом з Г. П. Байду- 
ковим і О. В. Бєляковим здійснив 
безпосадочні перельоти: 20--22.УТЇ 
1936 з Москви до Петропавловська- 
на-Камчатці і далі на о. Удд (те- 
пер о. Чкалов) і 18--20.У1 1937 - - 
з Москви до Портленда (США), 
через Пн. полюс. Загинув під час 
випробування нового літака. На- 
городжений 2 орденами Леніна, 
орденом Червоного Прапора. По- 
хований на Красній площі біля 
Кремлівської стіни. 
ЧКАЛОВСЬКЕ -- селище міського 
типу Чугуївського р-ну Харків. 
обл. УРСР. Розташоване за 12 
км від залізнич. ст. Гракове. 4,4 
тис. ж. (1984). В Ч.-- радгосп- 
комбінат, радгосп «Авангард», 
комбікорм. з-д, будинок побуту. 
Заг.-осв. школа; мед. амбулаторія. 
Будинок культури, б-ка. Засн. 
1929, с-ще міськ. типу -- з 1977. 
ЧКОНІЯ Ламара Григорівна (н. 
27.ХП 1930, Батумі Груз. РСР) -- 
груз. та укр. рад. співачка (лі- 
рико-колоратурне сопрано), засл. 
арт. УРСР (з 1563), нар. арт. СРСР 
(з 1976). Член КПРС з 1974. У 
1956 закінчила Тбіліську консер- 
ваторію. В 1956--60 та з 1968 -- 
солістка Тбіліського, 1960--68 -- 
Київ. театрів опери та балету. 
Партії: Маро і Етері («Даїсі», 
«Абесалом і Етері» Паліашвілі), 
Ніно («Наречена Півночі» Торад- 
зе), Татьяна й Іоланта («Євгеній 
Онєгін», «Іоланта» Чайковського), 
Чіо-Чіо-ссан (однойменна опера 
Пуччіні). Нагороджена орденом 
«Знак Пошани». І. Д. Гамкало: 
ЧЛЕН КПРС. За Статутом Ко- 
муністичної партії Радянського 
Союзу, членом КПРС може бути 
кожний громадянин СРСР, який 
визнає Програму і Статут партії, 
бере активну участь у будівництві 
комунізму, працює в одній з парт. 
орг-цій, виконує рішення партії 
і сплачує членські внески. Статут 
КПРС визначає права і обов'язки 
члена партії. Вступові в члени 
КПРС передує кандидатський стаж 
(див. Кандидат у члени КПРС). 


ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ -- синтаксич- 
ні категорії, слова або сполучення 
слів, які входять до складу ре- 
чення і виконують певну семанти- 
ко-синтаксичну функцію. Розріз- 
няють головні й другорядні Ч. р. 
Головні Ч. р. -- підмет і присудок. 
Вони з'єднані | предикативним 
зв'язком, між ними відбувається 
координація -- повне або часткове 
уподібнення словоформ. Друго- 
рядні Ч. р.-- додатки, означення 
та обставини. Вони завжди є за- 
лежними членами словосполучен- 
ня. Належність другорядного Ч. 
р. до певного типу визначається 
здебільшого характером підрядно- 
го зв'язку. Додаток характеризу- 
ється, як правило, зв'язком керу- 
вання, означення -- зв'язком уз- 
годження, а обставина зв'яз- 
ком прилягання. Ч. р. бувають од- 
норідні й неоднорідні. Однорідні 
Ч. р. функціонально рівноправні, 
виконують однакову  синтаксич. 
роль, пов'язані з ін. Ч.р.однако- 
вим синтаксич. зв'язком і можуть 
бути з'єднані сполучниками суряд- 
ності. Неоднорідні Ч. р.-- функ- 
ціонально нерівноправні. Ч. р., ви- 
ражений одним словом, наз. непо- 
ширеним («Стоїть гора»), а цілим 
словосполученням поширеним 
(«Володимирська гірка -- одне з 
наймальовничіших місць у Києві »). 
Літ.: Сучасна українська літератур- 
на мова. Синтаксис. К., 1972; Членьг 
предложения в язьках различньіх тТи- 


пов. Л. 1972; Русская грамматика, 
т. 2. М., 1980. Р. Г. Іванченко. 


ЧЛЕНИСТОНОГІ (Агіїгороаа) -- 
тип безхребетних птервинноротих 
тварин. Тіло двобічно-симетричне, 
у більшості видів поділяється на 
сегменти (членики), які найчасті- 
ше об'єднуються у головний, груд- 
ний та черевний відділи; іноді 
головний відділ зливається з груд- 
ним, утворює головогруди. У бага- 
тьох кліщів, паразитич. ракоподіб- 
них та ін. тіло непочленоване. Кін- 
цівки членисті (звідси назва -- Ч.). 
Тіло вкрите хітиновою кутикулою. 
що утворює твердий зовн. скелет. 
тому ріст  Ч. супроводиться пе- 
ріодич. линяннями. Мускулатура 
представлена в осн. окремими по- 
перечносмугастими м '"язами. Киші- 
ковий канал складається з перед- 
ньої, середньої і задньої кишок. 
Кровоносна система незамкнена, 
функцію крові виконує гемолім- 
фа. Органи дихання зябра, 
трахеї, рідше легеневі мішки. 
Нервова система складається з пар- 
ного головного мозку, навколо- 
глоткового кільця і черевного лан- 
цюжка. Видільна система -- видо- 
змінені целомодукти або мальпі- 
гієві судини. Ч. -- в основному роз- 
дільностатеві тварини. Розвиток 
прямий або з перетворенням. По- 
над 1,5 млн. сучас. видів, пошире- 
них всесвітньо, з них в СРСР -- 
бл. 90 тис. видів, у т. ч. на Украї- 
ні -- понад 39 тис. Живуть у пріс- 
них і морських водах, на суходо- 
лі. Серед Ч. багато корисних видів 
(річкові раки, омари, бджола ме- 
доносна, шовковичний шовкопряд 
та ін.). До Ч. належать багато па- 
разитів людини, свійських і пром. 
тварин, переносників збудників 
багатьох небезпечних захворювань 
людини, тварин, с.-г. та лісових 


рослин, шкідників с.-г. культур 
та харч. продуктів. Тип Ч. вклю- 
чає 4 підкласи: сучасні -- зябро- 





329 
ЧЛЕНИСТОНОГІ 





Л. Г. Чконія. 





Чілі. С. Роман Рохас. 
Голова. Гіпс. 20 ст. 





Чілі. 
Смерть на площі. 


Х. Вентурелеї. 
Ма- 
люнок зциклу «28 січ- 
ня». Гратаж. 1946. 


330 





ЧЛЕН- 
КОРЕСПОНДЕНТ 


Чімабуе. Мадонна 





на 


троні з немовлям 1 свя- 
тими. 1280-85. Галерея 
Уффіці у Флоренції. 


Чмирева могила. 





Зо- 


лоті сережки і срібний 


кілік. 





Н. Б. Чмутіна та 
Готель «Турист» 
Черкасах. 1970. 


ін. 





Чіп звичайний. 


дишні,  трахейнодихаючі,  хелі- 
цероносні та вимерлі -- трилобі- 
топодібні (Тгіїобіротогріра) з од- 
ним класом трилобіти. Походять 
Ч. від стародавніх кільчастих 
червів. У викопному стані відомі 
починаючи з кембрію. 

Літ.: Жизнь животньх, т. 2--3. М., 
1968--69. Догель В. А. Зоология бес- 
позвоночньх. М., 1981. 

О. П. Маркевич. 
ЧЛЕН-КОРЕСПОНДЕНТ -- ака- 
демічне звання в СРСР і ряді 
зарубіжних країн (НДР, ПНР, 
ЧССР, Франція та ін.). В СРСР 
Ч.-к. обирають учених до складу 
АН СРСР, академій союз. рес- 
публік чи галузевих академій за 
видатні успіхи в розвитку науки. 
Право висувати кандидатів у 
Ч.-к. мають наук. установи, гро- 
мад. орг-ції й окремі особи. Імена 
кандидатів публікуються до вибо- 
рів у пресі. Ч.-к. обираються 
таємним голосуванням у відповід- 
них відділеннях академій наук і 
затверджуються заг. зборами від- 
повідних академій. 
ЧЛЕНОУШКОДЖЕННЯ за- 
подіяння військовослужбовцем або 
військовозобов'язаним собі тілес- 
ного ушкодження з метою ухилен- 
ня від військ. служби, навч. збо- 
рів, військ. обліку, чергового при- 
зову на дійсну військ. службу 
і від виконання обов'язків військ. 
служби. Кримінальні кодекси со- 
юзних республік (в УРСР -- ст. 72, 
192, 243 КК УРСР) встановлю- 
ють роздільну відповідальність за 
членоушкодження. 

ЧМИРЕВА МОГИЛА -- курган 
скіфської знаті останньої чверті 

ст. до н. е. поблизу с. Великої 
Білозерки Кам'янсько-Дніпровсь- 
кого р-ну Запоріз. обл. Досліджу- 
вався 1898 і 1909--10. Під наси- 
пом (заввишки 5,7 м, діаметром 
70 м) виявлено 2 могили. Цент- 
ральна у вигляді шахти (завглиб- 
шки 9,6 м), від якої відходили З 
окремі підземні камери (всі погра- 
бовані). Впускна могила (менш 
пограбована) складалася з вхід- 
ної ями завглибшки 12 м, завале- 
ної кам'яними брилами, корот- 
кого дромоса (коридора) та неве- 
ликої камери, де було поховано 
чоловіка і жінку. Біля жіночого 
кістяка знайдено пару золотих 
сережок, золоті платівки з зобра- 
женням голови Афіни, двох скі- 
фів, що борються,  грифонів, 
Горгони, людини, птаха, собаки, 
Геракла з левом тощо. У схованці, 
зробленій у стіні, знайдено 10 
давньогрец. посудин. Поряд з ка- 
такомбою відкрито яму з кістяка- 
ми 10 коней з вуздечками та уні- 
кальними золотими, срібними й 
бронзовими наборами кінської 
збруї. Ю. В. Болтрик. 
ЧМИХАЛО Родіон Федорович (бл. 
1829, с. Денисівка, тепер Оржиць- 
кого р-ну Полтав. обл.-- р. см. 
невід.) -- укр. народний казкар та 
оповідач. У 90-і рр. В. В. Лесе- 
вич почав записувати від свого 
земляка Ч. зразки нар. творчості, 
а 1894 на засіданні етногр. секції 
Рос. геогр. т-ва в Петербурзі він 
зробив доповідь про Ч. та його 
репертуар. Усього В. Лесевич за- 
писав від Ч. понад 70 казок (ге- 
роїко-фантастичних та казок-но- 
вел), легенд і анекдотів. В. М. 
Гнатюк надрукував їх 1904 у 
Львові окремою збіркою зі своєю 


передмовою. Це була перша у віт- 
чизняній науці збірка казок, за- 
писаних однією особою, в одному 
селі і від одного оповідача. 
Тв.: Оповідання. В кн.: Етнографіч- 
ний збірник, т. 14. Львів, 1904. 

Й І. П. Березовський. 
ЧМУТІНА Наталія Борисівна (н. 


18. ХП 1912, Київ) -- укр. рад. 
архітектор, засл. арх. УРСР (з 
19/6). Член КПРС з 1961. У 
1937 закінчила архіт. ф-т Київ. 
інженерно-будівельного ін-ту. 


Осн. роботи: будинок Верховної 
Ради УРСР (1936--39); будинок 
Укоопспілки у Києві (1955--57); 
готелі «Тарасова гора» в Каневі 
(1961), «Дніпро» (1964) і «Либідь» 
(1970) у Києві, «Турист» (1970) та 
критий ринок (1971) у Черкасах; 


всі -- у співавторстві. Викладає 
у Київ. худож. ін-ті (з 1974 -- про- 
фесор). Нагороджена орденом 


«Знак Пошани». 

ЧМШКЯН Георг Арутюнович 
(7 (19).ПІ 1837, Тбілісі -- 28.ХП 
1915 (10.1 1916), Петербург) 
вірм. актор, режисер, драматург і 
театр. діяч. Сценічну діяльність 
почав 1862, очоливши в Тбілісі 
вірм. трупу, що згодом стала вір- 
мен. профес. драм. театром. Се- 
ред ролей -- Масіян («Хатабала» 
Сундукяна), Вартан Мамиконян 
(однойменна п'єса Кареняна), Ви- 
хорєв («Не в свої сани не сідай» 
О. Островського), Шейлок (є«Ве- 
неціанський купець» Шекспіра). 
Автор п'єс («Запрошення на хащ», 
«Замість сім'ї -- молода», «Вчи- 
телька»), статей з питань театру. 
Перекладав вірм. мовою твори О. 
Островського та ін. 

ЧОБАНУ (Сіобапи) Валеріу (4.1М 
1917, Бухарест 21.ХІП 1966, 
там же) -- рум. літературознавець, 
перекладач і поет. Досліджував 
творчість рос. письменників-класи- 
ків. Йому належить «Короткий 
історичний огляд румунсько-ро- 
сійських літературних зв'язків» 
(1964). Перекладач творів рос. 
письменників (А. Чехова, Л. Мар- 
тинова, О. Твардовського та ін.). 
Автор праць «Аспекти поезії Та- 
раса Шевченка» (1961), «Спадщи- 
на Т. Г. Шевченка в Румунії» 
(1964, у співавт. з рум. ученим М. 
Новиковим). У 1969 видано зб. 
поезій Ч. «Син місяця». 
ЧОБАНУ Йон Костянтинович 
(н. 27.Х 1927, с. Будей, тепер Те- 
ленештського р-ну Молд. РСР) -- 
молд. рад. письменник. Член 
КПРС з 1947. Дебютував романом 
«Кодри» (ч. 1--2, 1952--57)-- про 
тяжке життя молдаван за часів 
окупації Бессарабії бурж.-поміщи- 
цькою Румунією. У романах «Мо- 
сти» (1966) і «Кукоара» (1975) по- 
казав минуле і сучасне молд. на- 
роду через долі людей одного се- 
ла. Автор літ.-критичних статей 
про укр. письменників. Нагород- 
жений орденами Трудового Черво- 
ного Прапора і Дружби народів, 
медалями. С. В. Семчинський. 
ЧОВЕН -- судно невеликих розмі- 
рів. Приводиться в рух за допомо- 
гою весел, паруса або двигуна 
(моторний Ч.). До човнів різних 
типів належать байдарки, гондо- 
ли, джонки, каное, каяки та ін. 
У військово-морському флоті Ч. 
наз. кораблі деяких класів: ка- 
нонерські човни, підводні човни. 
ЧОВНИК - -1)Ч.ткацький-- 
робочий орган ткацьких верста- 


тів, що прокладає нитку тіткан- 
ня між нитками основи при ви- 
робленні тканини. Конструкція Ч. 
визначається видом  пітканевої 
паковки, способом її зміни, а 
також способом прокладання ни- 
ток піткання між нитками основи. 


Виготовляють Ч. з металу, дере- 
вини або пластмаси. Див. також 
Безчовниковий верстат. 2) Ч. 


швейний робочий орган 
швейних машин, що переплітає 
верхню і нижню нитки у човнико- 
вому стібку. Іл. с. 333. 

ЧО ГІ ЧХОН (застаріла транскрип- 
ція -- Чо Гі Чен, Те Гі Чен; 16.ХІ 
1913, с. Юедугоу, поблизу м. Ні- 
кольська- Уссурійського, тепер м. 
Уссурійсько Приморського краю 
РРФСР -- 31.МПП 1951, Пхеньян) 
кор. поет. Закінчив Омський 
пед. ін-т (1937). З 1945 жив у Пн. 
Кореї. Загинув під час визволь- 
ної війни кор. народу (1950--353). 
Автор циклів патріотичних віршів 
«Ріка, Туманган» (1946), «Повстан- 
ня в Иосу» (1949), «Корея бореться» 
(1951). У поемі «Пісня про землю» 
(1946) оспівав соціальні зміни в 
кор. селі. Поема «Гора Пектусан» 
(1947) -- про антияпон. боротьбу 
кор. партизанів у 30-х рр. 

Тв.: Укр. перекл.-- Те Гі Чен. 
Пектусан. К., 1953; Рос. перекл. 
Те Ги Чен. Избранное. М., 1956. 
Лит.: Ким Л. К. Поззия Чо Ги Чхона. 
В кн.: Корейская литература. М., 
1959. Л. Р. Концевич. 
ЧОЙБАЛСАН  Хорлогійн (8.1 
1895, Цеценханський аймак, тепер 
Східний аймак -- 26.1 1952, Моск- 
ва, похований в Улан-Баторі) -- 
монг. політ. і держ. діяч, маршал 
(1936), двічі Герой МНР. Н. в 
бідній аратській сім'ї. Був одним 
із засновників Монгольської народ- 
но-революційної партії (МНРП). 
В 1923--24 навчався у Військ. ака- 
демії в Москві. В 1924--28 -- го- 
ловнокомандуючий Монг. нар.-ре- 
волюц. армією (МНРА). У 1928-- 
39 -- на керівних держ. посадах. 
З 1939 -- прем'єр-міністр МНР. 
Був головнокомандуючим МНРА 
під час спільних операцій рад. і 
монг. військ по розгрому япон. 
мілітаристів у районі р. Халхін- 
Голу 1939 ії в Маньчжурській опе- 
рації 1945. З 1924 не раз обирався 
членом ЦК МНРП, його Президії 
і Політбюро. Ім'ям Ч. названо міс- 
то в МНР. Нагороджений 2 орде- 
нами Леніна, ін. рад. орденами. 


ЧОЙБАЛСАН (у 1921-41 - 
Баян-Тумен) -- місто на Сх. Мон- 
гольської Народної Республіки, 
адм. центр Східного аймака. Роз- 
ташований на р. Керулен. Вузол 
автошляхів, аеропорт, з-цею спо- 
лумений з станцією Борзя (СРСР. 
22,5 тис. ж. (1975). Виробн. буд. 
матеріалів, авторем. підприємства. 
Борошномельний і м'ясний комбі- 
нати, вовномийна  ф-ка. ТЕЦ. 
Краєзнавчий музей. 

ЧОКМОРОВ Суйменкул (н. 9.ХІ 
1939, с. Чон-Таш, тепер Аламе- 
дінського р-ну Кирг. РСР) 
кирг. рад. актор кіно і художник, 
нар. арт. СРСР (з 1981). Член 
КПРС з 1975. У 1964 закінчив Ле- 
нінгр. ін-т живопису, скульптури 
і архітектури ім. І. Ю. Репіна. 
Дебютував у кіно в ролі Бахтигу- 
ла («Постріл на перевалі Караш», 
1967). Серед ін. ролей - Нізамет- 
дін Ходжаєв («Надзвичайний ко- 
місар», 1970), Карабалта («Черво- 


ні маки Іссик-Куля», 1971), Мак- 
сумов («Сьома куля», 1972), Ахан- 
гул («Лютий», 1974), Азат Май- 
рамов («Улан», 1978), Турабаєв 
(«Вовча яма», 1983). Нагородже- 
ний орденом «Знак Пошани». Пре- 
мія Ленінського комсомолу, 1972. 
ЧОКОНАЇ-ВІТЕЗ (Сзокопаї МІі- 
(62) Мігай (17.ХІ 1773, Дебрецен -- 
28.1 1805, там же) -- угор. поеті 
драматург. У віршах та сатирич. 
п'єсах Ч.-В. втілено ідеї Просвіти- 
тельства про перебудову суспіль- 
ства на основах розуму, гуманіз- 
му, демократизму. Гостро критику- 
вав соціальну нерівність. Знач- 
ним досягненням угор. інтимної 
лірики був цикл віршів Ч.-В. 
«Пісні Лілли». Автор комічного 
епосу «Доротея» (1804) та зб. пере- 
кладів «Весна» (1802). 
Літ.: Чоконай -- великий позт зпохи 
Просвещения в Венгрим (1773--1805). 
Будапешт, 1955. К. О. Шахова. 
ЧОКРАЦЬКЕ ОЗЕРО, Чокрак, 
Месір -- озеро у Крим. обл. УРСР, 
на Пн. Керченського п-ова. Довж. 
4,1 км, шир. до 3,6 км. Площа 8,5 
км?, Пересічна глиб. 0,8 м, найбіль- 
ша -- 13 м. Від Азовського м. 
відокремлене  піщано-черепашко- 
вим  пересипом завширшки до 
320 м. Живиться за рахунок ін- 
фільтрації мор. води, а також під- 
земними водами. Дно озера вкрите 
чорним | мулом (товщина шару 
2-3 м), що має лік. властивості. 
Осадження кухонної солі. 

А.М. Оліферов. 
ЧОКУРЧА -- грот на лівому бе- 
резі р. Малого Салгиру, на сх. 
околиці Сімферополя, де 1927 
відкрито залишки мисливського 
поселення  мустьєрського часу. 
Досліджувалось  1928--31. Від- 
крито три культурні шари мусть- 
єрської культури, які свідчать 
про заселення гроту в різний час. 
При розкопках знайдено залишки 
вогнищ, крем'яні знаряддя, кіст- 
ки мамонта, сайгака, коня, носо- 
рога, печерного ведмедя тощо. 
ЧОЛАВІН Гаврило Іванович (н. 
8.УП 1926, с. Буковець, тепер на 
території ПНР) -- новатор с.-г. 
виробництва, Герой Соціалістич. 
Праці (1965). Член КПРС з 1961. 
У 1949--51 -- колгоспник КОЛГОС- 
пу імені Будьонного Калуського 
району Івано-Франківської обл., 
1951--78 -- механізатор, інженер 
колгоспу «Україна» с. Правда Со- 
кальського р-ну Львів. обл. З 
1978 -- на пенсії. Ч.-- делегат 
ХХПІ з'їзду КПРС, депутат Вер- 
ховної Ради УРСР 6--8-го скли- 
кань. Нагороджений орденом Ле- 
ніна, медалями. М.Н. Петренко. 
ЧОЛОВІЧА ПАПОРОТЬ, 
дріоптерис чоловічий (РГгуоргіегіз 
бИ5-та5) -- багаторічна  трав'я- 
ниста рослина родини аспидієвих. 
Листки великі, 50--120 см зав- 
довжки, зібрані біля кореневища 
в лійкоподібний пучок. Пластин- 
ки листків двічі перисторозсічені, 
довгасто-овальні. Соруси (споран- 
гії) зближені (але не зливаються), 
розміщені в 2 ряди по боках серед- 
ньої жилки; вони великі, округлі, 
вкриті округло-нирковидним  го- 
лим, в центрі стиснутим, довго не 
опадаючим  покривальцем. Росте 
у вологих листяних і мішаних лі- 
сах Євразії і Пн. Америки. В 
СРСР, у т. ч. й УРСР, росте по 
всій території. Рослина лікарська, 
декоративна, отруйна. Кореневи- 


ще застосовують у медицині як 
глистогінне. Іл. с. 333. 

ЧОЛОВСЬКИЙ (Сгоїіом кі) Алек- 
сандер (Чоловський-Сас О.; 27.П 
1865, с. Бакончиці, тепер ПНР -- 
17.МІП 1944, Львів) -- польс. бурж. 
історик. З 1891 -- керівник архі- 
ву Львова, 1906--39 -- директор 
міських музеїв. Опублікував най- 
старіші актові книги Львова 14-- 
15 ст. Автор праць про історію міст 
Галицько-Волинського князівст- 
ва, про пам'ятки архітектури і 
військ. будівництва, історію воєн 
Польщі з Молдавією і Туреччи- 
ною. Зібрав колекцію рукописів з 
історії сіл і міст Галичини 16-- 
18 ст. Я. Д. Ісаєвич. 
ЧОМПІ (італ. сіотрі ) -- наймані 
робітники вовноткацьких мануфак- 
тур у Флоренції та ряді інших 
міст Італії 14 ст. У червні 1378 Ч. 
Флоренції підняли повстання, ви- 
магаючи утворення свого цеху, 
введення своїх представників до 
міськ. уряду (синьйорії), підви- 
щення заробітної плати, відстро- 
чення боргів тощо. В кінці серпня 
1378 правлячі кола Флоренції 
придушили повстання. 

ЧО МЬОН ХІ (псевд.-- Пхосок; 
липень 1894, с. Пьогамні, повіт 
Чінчхон, провінція Чхунчхон-Пук- 
то -- 20.11 1942) -- кор. письмен- 
ник. Один з організаторів Кор. фе- 
дерації пролет. мистецтва (1925) і 
зачинателів революц. прози, учас- 
ник Березневого повстання в Ко- 
реї 1919. Літ. діяльність почав 
у 20-і рр. Автор оповідань «Това- 
риш», «Низький атмосферний тиск» 
(обидва -- 1926) та ін., повісті 
«Нактонган» (1927). З 1928 жив в 
СРСР. Писав вірші, оповідання, 


нариси, публіцистичні статті. З 
1934 -- член Спілки письменни- 
ків СРСР. 

Тв.: Рос. перекл.- Нактонган. 
М., 1966. Л. Р. Концевич. 


ЧОН -- розмінна монета Корей- 
ської Народно-Демократичної Рес- 
публіки і Південної Кореї, дорів- 
нює Чо, ВОНИ. 

ЧОНКАДЗЕ Данієл Георгійович 
(18.ПП 1830, с. Квавілі, тепер Ду- 


шетського р-ну Груз. РСР -- 17 
(29).У1 1860, Тбілісі) -- груз. 
письменник. Осн. твір -- повість 


«Сурамська фортеця» (1859) 
сповнений протесту проти свавіл- 
ля кріпосників. Ч. був виразни- 
ком і захисником інтересів трудо- 
вого народу. 

ЧОН ЧХОЛЬ (літ. псевд.-- Сон- 
ган; 27.І 1537, Сеул -- 7. П 1594, 
о. Канхвадо) -- кор. поет. Автор 
першої поетичної збірки кор. мо- 
вою «Сонган каса», куди ввійш- 
ли великі ліричні поеми (каса) 
«Тужу за милим», «Продовжую 
тужити за м милим», «Розмова 
двох жінок», «Квандонські наспі- 
ви», «Сонсанські наспіви» і більше 
80 тривіршів (сиджо). Його вірші 
і проза на ханмуні (корейському 
різновиді китайської писемної мо- 
ви) склали «Твори Сонгана» (кн. 
1--7, 1632). 

Тв.: Рос. перекл.- (Вірші). 
В кн.: Корейская классическая поз- 
зия. М., 1958; Одинокий журавль. 
М., 1975; ГВірші). В кн.: Бамбук в 
снегу. Корейская лирика УПІ--ХІХ 
веков. М., 1978. Л.Р. Концевич. 
ЧОН ЯК ЙОН (псевдоніми -- Та- 
сан, Моюдан та ін.; 5.МПІ 1762, 
Кванджу, провінція Киеонгідо -- 
7. ТУ 1836, там же) корей- 
ський учений-енциклопедист, пи- 


сьменник. Ідеолог течії сирхакпха 
(«школи практичних наук»). За 
прогресивні погляди відбував за- 
слання. Літ. спадщину Ч. Я. И. 
становлять 508 книг. У «Тракта- 
ті про земельні наділи» (1798), 
«Листах про управління світом» 
(1817), «Роздумах про управлін- 
ня народом» (1818) та ін. вису- 
нув програму соціально-екон. пе- 
ретворень (ідеї звільнення селян, 
освіти народу, розвитку країни). 
Автор праць з історії, філософії, 
права, географії, медицини, бу- 
дівництва, агрономії тощо. 87 
книг увійшли літ. твори Ч. Я. Й. 
на ханмуні (кореїзованій формі 
кит. писемної мови) -- проза й 
вірші. Л.Р. Концевич- 
ЧОП -- місто Ужгородського р-ну 
Закарп. обл. УРСР. Розташований 
між долинами річок Тиси і Лато- 
риці, біля кордону СРСР з Угор- 
щиною і Чехословаччиною. Заліз- 
нич. вузол. Вперше згадується 
1231. Був під владою Угорщини. 
Населення Ч. брало участь у Дожі 
Дєрдя повстанні 1514, Ракоці 
Ференца І русі 1703--11. Після 
перемоги в Угорщині в березні 
1919 соціалістичної революції в Ч. 
було встановлено Рад. владу (іс- 
нувала 40 днів). З квітня 1919 
Ч.-- у складі Чехословаччини. Во- 
сени 1922 тут відбувся 1-й з'їзд 
Комуністичної Спілки Молоді Під: 
карпатської Русі. У 1927, 1932, 
1934 в Ч. відбулися робітн. страй- 
ки. В 1938 Ч. окупувала хортист- 
ська Угорщина. В 1945 Ч. у складі 
Закарп. України возз'єднано з 
УРСР. З 1957 Ч.-- місто. Підпри- 
ємства по обслуговуванню заліз- 
нич. транспорту, цегельно-черепич- 
ний з-д, текст.-галантерейний цех 
Ужгородської текст.-галантерейної 
ф-ки, будинок побуту. 2 загально- 
освітні та музична школи; 2 лікар- 
ні; Будинок культури, 6  біблі- 
отек. / , 
ЧОПЕЙ Ласло (1.Х 1856, с. Ро- 
мочевиця, тепер у складі с. Залуж- 
жя Мукачівського р-ну Закарп. 
обл.-- 23.УМІ 1934, Будапешт) -- 
укр. мовознавець і педагог. За- 
кінчив Будапештський ун-т (1383). 
Працював учителем гімназії в 
Будапешті (1383--1925). Автор під- 
ручників для укр. шкіл Закарпат- 
тя («Руська читанка», 1890. тощо). 
Уклав «Русько-мадярський  сло- 
вар» (1883). Досліджував  укр.- 
угор. мовні зв'язки (стаття «Угор- 
ські слова в рутенській мові», 
1881). Перекладав угор. мовою 
праці з природничих наук та ху- 
дожні твори переважно рос. 
письменників (М. Гоголя, І. Тур- 
генєва, Л. Толстого та ін.). 

Й. О. Дзендзелівський. 
ЧОПИЧ (Бопип) Бранко (1.1 1915, 
Хашани, Боснія 26.ПІ 1984, 
Бєлград) -- сербський письменник, 
член Сербської АН і мистецтв 
(з 1967) і АН Боснії і Герцего- 
вини (з 1973). Учасник нар.-ви- 
звольної війни в Югославії проти 
фашист. загарбників  1941--45. 
Літ. діяльність почав у кін. 
30-х рр. збірками оповідань. Осн. 
тема зб. віршів «Вогненне народ- 
ження батьківщини» (1944), ро- 
манів «Прорив» (1952), «Сирий 
порох» (1957), збірки оповідань 
«Пригоди  Николетини Бурсача» 
(1956) -- нар.-визвольна  бороть- 
ба в Югославії 1941--45. Романи 
«Не сумуй, бронзовий вартовий» 


331 





С. Чокморов. 





Г. І. Чолавін. 





Чон Як Йон. 





чопич 


332 





ЧОПОВИЧІ 


Виробництво чавуну 
і сталі в Р 








(млн. т) 

Роки | Чавун | Сталь 
1940 14,9 18,3 
1960 46,8 65,3 
1970 85,9 115,9 
1975 103,0 141,3 
1980 107,3 147,9 
1983 110 153 


Виробництво готового 
прокату і сталевих 
труб в СРСР (млн. т) 





Гото- |Сталеві 
Роки вий | труби 
прокат 

ПРОТЯГ ФЗДНАСІЙ СвеЛН 
1940 11,4 1,0 
1960 43,7 5,8 
1970 80,6 12,4 
1975 98,7 16,0 
1980 | 102,9 18,2 
1983 | 107 18,7 


Виробництво готового 
прокату і сталевих 





труб в УРСР 
(млн. т) 
Гото- | Стале- 
Роки вий ві 


прокат | труби 





1940 5,6 0,6 
1960 18,0 2,2 
1970 32,7 4,5 
1975 37,7 5,9 
1980 36,0 6,3 
1983 37,5 6,0 


Виробництво чавуну 
і сталі в окремих 
країнах світу 1983 
(млн. т) 





Га 

к. і в 

с ех Р. 

С. з Е 

з у Ф. 
Болгарія 1,6 2,8 
Угорщина 2,0 3,6 
НДР 2,2 7,2 
Польща 97 16 
Румунія 8,6 13 
Чехосло- 
ваччина 95 15 
Югославія 2,9 4,2 
Велико- 
британія 9,6 15,2 
Італія 10 22 
США 44 65 
ФРН 27 36 
Франція 13,6 17,7 
Японія 73 97 


(1958) і «Восьмий наступ» (1964) -- 
про повернення колишніх парти- 
занів до мирного життя. Автор збі- 
рок гумористичних і сатиричних 
оповідань, творів для дітей. 

Тв.: Укр. перекл.-- Пригоди 
Николетини Бурсача. К., 1957; Орли 
вилітають рано. К., 1968; Прорив. 


К., 1975; Підлітки. К., 1982; Рос. 
перекл.--  Избранное, т. що 

М., 1982. В. Г. Гримич. 
ЧОПОВИЧІ -- селище міського 


типу Малинського р-ну Житомир. 
обл. УРСР. Розташовані на р. 
Ірші (прит. Тетерева), за б км від 
залізнич. ст. Чоповичі. 2,9 тис. ж. 
(1984). У Ч.-- філіал житомирсь- 
кого з-ду «Електровимірник», цех 
Малинської швейної ф-ки, льоно- 
завод, виробн. відділення Малин- 
ської райсільгосптехніки, райсіль- 
госпхімія, лісництво, будинок по- 
буту; 2 заг.-осв. школи; 2 лікарні; 
Будинок культури, 2 клуби, З 
б-ки. Ч. вперше згадуються в істор. 
джерелах 1519, с-ще міськ. типу -- 
з 1938. - 

ЧОРНА БУРЯ -- те саме, що й 
пилова буря. 

ЧОРНА КАМ'ЯНИЦЯ -- пам'ят- 
ка укр. житлової архітектури доби 
Відродження. Споруджена 1588-- 
89 у Львові на Ринок площі. Є 
припущення, що у буд-ві брали 
участь арх. П. Барбон, П. Римля- 
нин або П. Красовський. З 1596 
у Ч. к. відкрито одну з перших ап- 
тек у Львові. Фасад Ч. к. викладе- 
но «діамантовим» рустом (див. 
Рустика), портали і вікна оздоб- 
лено різьбленим білокам'яним об- 
рамленням з мотивами виноград- 
ної лози. У 1675--77 на фасадах 
створено барельєфи з фігурами 
святих, поставлено аттик, рестав- 
ровано кам. портали першого по- 
верху (арх. М. КГрадовський); 
1884 надбудовано четвертий по- 
верх. Тепер у Ч. к.-- Львівський 
історичний музей. Їл. див. т. 6, 


с. 270. 

ЧОРНА КЛЕВА -- гірська верши- 
на Привододільних Горган, на ме- 
жі Івано-Фр. і Закарп. областей 
УРСР. Лежить у верхів'ях Бист- 
риці-Надвірнянської м та Чорної 
Тиси. Вис. 1723 м. Складена по- 
родами  палеогенового віку. По- 
ширені осипища. Нижня й серед- 
ня частини схилів вкриті хвойни- 
ми лісами (переважно ялинозими), 
вище -- криволісся і полонини. 


М. М. Койнов. 
ЧОРНА МЕТАЛУРГІЯ -- галузь 
важкої промисловості, 


підпри- 
ємства якої виробляють чавун, 
сталь, 


прокат, сталеві Й чавунні 
труби, езоста нії металеві ви- 
роби промислового призначення. 
До Ч. м. належать також підгалу- 
зі по видобуванню залізної і мар- 
ганцевої руд та по виробн. їх кон- 
центратів, агломерату, окатишів, 
флюсових вапняків, вогнетривкої 
сировини і вогнетривів, коксу та 
ін. продукції, що її використовують 
в основному як сировину для ви- 
робн. чорних металів (див. За- 
лізорудна промисловість, Мар- 
ганцеворудна промисловість, 
Феросплавна промисловість, Кок- 
сохімічна промисловість,  Вог- 
нетривких матеріалів промисло- 
вість). 
В Росії перший з-д по виплавці за- 
ліза на деревному вугіллі заснова- 
но 1637 поблизу м. Тули. Гол. 
районом Ч. м. був Урал. У кін- 
ці 19 ст. з розвитком капіталістич- 


ної пром-сті, буд-вом з-ць виник 
новий район Ч. м.-- на Україні 
на базі покладів кам'яного вугіл- 
ля в Донбасі і заліз. руд у Криво- 
різькому та Керченському басей- 
нах. У 1913 Росія за виплавкою 
чавуну і сталі посідала 5-е місце 
в світі. 

В СРСР за роки довоєнних п'яти- 
річок було реконструйовано старі 
(гол. чин. на Україні) і збудовано 
ряд нових потужних металург. під- 
приємств -- Магнітогорський ме- 
талургійний комбінат імені В. І. 
Леніна, Кузнецький металургій- 
ний комбінат імені В. І. Леніна, 
Криворізький металургійний за- 
вод імені В. І. Леніна, Новотагіль- 
ський металургійний завод, з-д 
«Запоріжсталь» імені Серго Орд- 
жонікідзе, ждановський металург. 
з-д «Азовсталь» та ін. У 50--70-х 
рр. збудовано нові великі підпри- 
ємства Ч. м.: Орсько-Халіловсь- 
кий металург. комбінат, Караган- 
динський металургійний  комбі- 
нат, Череповецький металург. з-д 
та Західно-Сибірський металур- 
гійний завод імені 50-річчя Вели- 
кого Жовтня, ряд великих залізо- 
рудних гірничо-збагачувальних 
комбінатів, трубних, феросплав- 
них, металевих виробів, вогне- 
тривних та ін. підприємств. За 
обсягом виробн. найважливіших 
видів продукції Ч. м. (чавуну, 
сталі, прокату, заліз. руди, кок- 
су) СРСР посідає 1-е місце в світі 
(див. також розділ Чорна металур- 
гія в ст. Союз Радянських Соціа- 
лістичних Республік). 

На Україні виробн. заліза кустар- 
ним способом було поширене в 
14--18 ст. на Поліссі, а також на 
Полтавщині, Харківщині і в Га- 
личині. Заводське виробництво 
чорних металів почало розвиватись 
після введення в дію 1872 мета- 
лург. з-ду в Юзівці (тепер Донець- 
кий металургійний завод імені 
В. І. Леніна). В 1887 став до 
ладу Олександрівський (тепер 
Дніпропетровський  металургій- 
ний завод імені Г. І. Петровського), 
1889 -- Дніпровський (тепер Дні- 
провський металург. з-д ім. Ф.Е. 
Дзержинського), 1895 -- Петров- 
ський (тепер Єнакіївський мета- 
лургійний завод), 1896 -- Юр'ївсь- 
кий (тепер Комунарський  мета- 
лург. з-д), 1897 -- Нікополь-Марі- 


упольський і 1898 -- «Російський 
Провіданс» (див.  Ждановський 
металургійний завод імені Іллі- 
ча), 1898 -- Макіївський (див. 


Макіївський металургійний  за- 
вод імені С. М. Кірова) металург. 
з-ди. В 1913 на Україні працював 
21 металург. з-д (42 доменні, 72 
мартенівські печі, 28 конверторів 
та бл. 70 прокатних і трубних ста- 
нів). Вони давали 68 УА загально- 
рос. виробн. чавуну, 58 96 сталі, 
57 96 прокату. Іноземний капітал 
контролював бл. 90 9, виробн. 
металу на Півдні Росії. В роки 
довоєнних п'ятирічок здійснюва- 
лося тех. переоснащення Ч. м. рес- 
публіки, було збудовано ряд нових 
сучас. металург. підприємств у 
Запоріжжі, Жданові, Кривому Ро- 
зі; реконструйовано Дніпровський 
ім. Е. Дзержинського, Макі- 
ївський і Комунарський металург. 
з-ди, споруджено трубні з-ди (див. 
Нікопольський  південнотрубний 
завод імені 50-річчя Великої Жовт- 
невої соціалістичної революції), 


нові цехи юна  трубопрокатних 
з-дах ім. К. Лібкнехта та ім. В. І. 
Леніна в Дніпропетровську. Ство- 
рено нову якісну металургію -- 
збудовано запорізький  електро- 
металургійний завод  «Дніпро- 
спецсталь» імені Д. М. Кузьміна, 
Запорізький завод феросплавів, 
ряд нових сталеплавильних агре- 
гатів і цехів на діючих з-дах. В за- 
гальносоюзному виробн. продук- 
ції галузі Україна дає (1982) 52 94 
виробн. заліз. товарної руди, 34 20 
готового прокату, 35,6 20 сталевих 
труб. Останнім часом частка рес- 
публіки в загальносоюзному  ви- 
робн. галузі дещо знижується у 
зв'язку з розвитком Ч. м. на Ура- 
лі, в Сибіру, Казахстані, у сх., 
центр. і пн.-зх. районах Європ. 
частини СРСР та в Закавказзі. 
Проте УРСР лишається однією 
з провідних металург. баз країни. 
Одним з найважливіших напрямів 
тех. прогресу галузі є буд-во 
агрегатів великої одиничної по- 
тужності. В 1971--81 в республіці 
було споруджено доменні печі 
об'ємом 2:00 м32, 3000 м9 та 5000 
м?, кисневі конвертори місткістю 
200--250 т, 350 -- 400 т, введено 
в дію машини безперервного лит- 
тя заготовок потужністю 1--1,2 
млн. т на рік; безперервні тонко- 
листові і дрібносортні та товсто- 
листові потужні прокатні стани, 
коксові батареї потужністю 1 млн. 
т на рік; став до ладу цех по вироб- 
ництву електрозварних газопровід- 
них труб діаметром 1220--1620 мм 
та багато ін. сучас. агрегатів. 
Проблеми розвитку Ч. м. вивча- 
ють і розробляють на Україні 
17 н.-д. та проектних ін-тів. Се- 
ред них: Металів український 
науково-дослідний інститут, Ме- 
талургійної промисловості  нау- 
ково-дослідний і проектний ін- 
ститут, Чорної металургії на- 
уково-дослідний інститут, Чор- 
ної металургії інститут, Труб- 
ної промисловості всесоюзний на- 
уково-дослідний і конструктор- 
сько-технологічний інститут. 
Літ.: Матеріали ХХУІ з'їзду КПРС. 
К., 1981; Матеріали ХХУ!Ї з'їзду 
Комуністичної партії України. К., 
1981; Терещенко Н. А., Щукин А. Г. 
Развитие металлургий на Украйне за 
60 лет Советской власти. К., 1977; Ко- 
гадеев А. А. |та ін.). Фундамент пн- 
дустримй. К., 1980. М.О. Терещенко. 
ЧОРНА МОГИЛА -- слов'ян- 
ський курган 10 ст. в Чернігові. 
За місц. переказами, в Ч. м. було 
поховано князя Чорного, легендар- 
ного засновника Чернігова. Висо- 
та кургану понад 10 м, окружність 
170 м. Курган був оточений ровом 
завширшки до 7 м. Досліджували 
його 1872--73. Розкопано залиш- 
ки великого поховального костри- 
ща, знайдено обгорілі людські 
кістки, зброю, знаряддя праці, 
побутові предмети, золоту монету 
часів візант. імп. Константина 
УП Багрянородного. У верхній 
частині насипу виявлено залишки 
тризни: шоломи, кольчуги, заліз- 
ний казан, два ритони з туря- 
чих рогів у срібних оправах, дві 
золоті монети часів візант. імп. 
Василія І Македонянина (867-- 
886). Ч. м.-- єдине відоме похо- 
вання давньорус. князя -- сучас- 
ника Святослава Ігоровича. 
Літ.: Самоквасов Д. Я. Описание ар- 


хеологических раскопок и собрание 
древностей. М., 1908. 


ЧОРНА РАДА 1663 -- загальна 
козацька рада, скликана для об- 
рання гетьмана ШЛівобереж. Ук- 
раїни. Відбулася 17--18 (27--28). 
УТ на околиці м. Ніжина. Названа 
«чорною» тому, що поряд з коза- 
цькою старшиною та рядовим го- 
родовим і запорізьким козацтвом 
у раді брали участь і селяни нав- 
колишніх сіл та міська біднота, 
яких старшинська верхівка пре- 
зирливо називала «черню». Під- 
готовка до ради відбувалася в умо- 
вах боротьби між старшинськими 
угрупованнями, частина яких спри- 
яла 1660 захопленню Правобереж- 
ної України шляхет. Шольщею 
(див. Слободищенський трактат 
1660). Оскільки влада гетьмана 
П. Тетері поширювалася лише на 
Правобережну Україну (крім Киє- 
ва), постало питання про обрання 
гетьмана Лівобережної України. 
Різні старшинські групи висували 
своїх кандидатів ніжинського 
полковника В.  Золотаренка | 
наказного гетьмана Я. Сомка. 
Всупереч бажанням козац. стар- 
шини нар. маси домоглися обрання 
гетьманом кошового Запорізької 
Січі І. Брюховецького, який дема- 
гогічно обіцяв зменшити побори, 
обмежити феод. гноблення. При- 
хід до влади нової старшинської 
верхівки нічого не змінив у ста- 
новищі нар. мас. Козац. старшина 
й далі захоплювала землі, посилю- 
вала гноблення селян, рядових 
козаків і міської бідноти. Царизм 
посилював наступ на Україну. 
Проти гніту козац. старшини |і 
царських воєвод на Україні ви- 
бухнули нар. повстання 1666, 1663 
і 1670. 

Літ.: Літопис Самовидця. К., 1971; 
Стецюк К. І. З історії соціально-полі- 
тичної боротьби на Україні в 60-х ро- 
ках ХУП ст. (Чорна рада 1663 р.). 
«Наукові записки Інституту історії 
АН УРСР», 1957, 9. К. І. Стецюк. 
ЧОРНА РАСА -- застаріла і не- 
точна назва негроїдної раси. Див. 
також Раси людини. 

ЧОРНА РІПА -- гірська вершина 
Привододільних Горган між Виш- 
ковським і Новоселицьким перева- 
лами, на межі Івано-Фр. і Закарп. 
областей УРСР. Вис. 1285 м. Скла- 
дена породами палеогенового віку. 
Схили розчленовані річковими 


долинами. Вкрита хвойними ліса- 
ми, на вершині трапляються фраг- 
менти царинок (гірсько-лісових лу- 
ків). 


М. М. Койнов. 


рлобчну 


ди 






о 


яр чи 


жи ду я Бероян -ьк| 
Іо ьо. 
і Р - ба | 

Р» Т | 


ко РУС 


/ | Ж чмсуки чу У 


ЧОРНА РУСЬ -- давня назва те- 
риторії в басейні верхньої течії 
р. Німану (тепер переважно в 
межах БРСР). З 10 ст. Ч. Р. 
входила до Київської Русі. З 40-х 
рр. 13 ст. (на думку декого з істо- 
риків, уже з 1219) -- під владою 
Великого князівства Литовсько- 
го. Деякий час Ч. Р. входила до 
володінь галицько-холмського кн. 
Шварна Даниловича, після його 
смерті остаточно підпала під вла- 
ду Литви. Походження назви «Чор- 
на Русь» не з'ясоване. 
ЧОРНЕ ДЕРЕВО деревина 
чорного кольору деяких тропічних 
видів дерев, які також наз. Ч. д. 
Найчастіше одержують Ч. д. з ви- 
дів роду діоспірос род. ебенових 
(з Шрі-Ланки, Індії, Мадагаска- 
ру, Зх. Африки і Пд.- Сх. Азії), 
а також з акації чорнодеревної 
(Асасіа штеіапохуїоп) род. мімо- 
зових (з Австралії), дальбергії 
чорнодеревної  (РДаїБегяіа  теіа- 
похуіоп) род. бобових (з Африки). 
д. важке (густина більше 1), 
тверде, добре полірується; йде 
на виготовлення коштовних меб- 
лів, муз. інструментів, інкруста- 
цій тощо. 
ЧОРНЕ МОРЕ -- внутрішнє мо- 
ре бас. Атлантичного ок., що ле- 
жить між Європою та Азією. Оми- 
ває береги СРСР (УРСР, Красно- 
дар. краю РРФСР і Груз. РСРУ, 
Румунії, Болгарії і Туреччини. На 
Пн. Керченською прот. сполучене 
з Азовським морем, на Пд. Зх. 
прот. Босфор, Мармуровим морем 
та прот. Дарданелли -- з Серед- 
земним морем. Простягається з 
Зх. на Сх. на 1140 км, з Пн. на 
Пд.-- на 611 км. Довж. берегової 
лінії бл. 3400 км. Площа у сучас. 
межах 422 тис. км2, об'єм водної 
маси 555 тис. км3. Пересічна глиб. 
1315 м, найбільша -- 2210 м. Бе- 
реги Ч. м. розчленовані мало, пе- 
реважно круті, гористі, лише на 
Пн. Зх. низовинні, подекуди ли- 
манного типу. Найбільші затоки: 
Каркінітська затока,  Ягорли- 
цька затока, Тендрівська затока, 
Каламітська затока, Феодосій- 
ська затока, Цемеська бухта, 
Джарилгацька, ШСамсунська, Сі- 
нопська та Бургаська. Деякі 3 
них відокремлені від моря піща- 
ними косами (Тендрівська коса, 
Кінбурнська коса). Глибоко у море 
вдається Кримський півострів. 
Островів мало, найбільші -- Змії- 


ЧОРНЕ МОРЕ 


25 0 125 км 
реа ; і 


Ль як А 
| Р 
М 


як 


Фебдосія - 
Охгтл 








ний, Березань, Джарилгач, Кеф- 
кен. У Ч. м. впадають ріки Дунай, 
Дністер, Південний Буг, ШДніп- 
ро, Ріоні, Єшіль-Ірмак, Кизил-Ір- 
мак та ін. У гирлах деяких рі- 
чок -- широкі лимани (Дністровсь- 
кий лиман, Тилігульський лиман, 
Дніпровський лиман та ін.). У 
рельєфі дна Ч. м. виділяють глибо- 
ководну  улоговину глиб. понад 
2000 | м, яка оточена смугою 
материкової обмілини (шельфу). 
Шир. шельфу у пн.-зх. та пн.- 
сх. частинах моря досягає 200 км 
і більше, у пд.-- 2,5--15 км. Дно 
у межах шельфу вкрите піском, 
черепашкою, мулом, характерні 
уламкові відклади, на кглибоко- 
водних ділянках поширені пелі- 
тові мули та піски. 

Т-ра повітря над акваторією Ч. м. у 
лютому від --1" до --8", у серпні 
від 4-22" до -25". Кількість опа- 
дів зростає з Зх. на Сх. від 200 
до 2000 мм і більше на рік. Пере- 
січна річна т-ра води до глиб. 75 м 
змінюється від -15" до -77, з 
глибиною зростає, досягаючи біля 
дна 9". Пересічна т-ра води 
на поверхні у лютому від 0" до 
--8", у серпні -24, 4-26". Замер- 
зає Ч. м. лише у холодні зими бі- 
ля пн.-зх. берегів. 

Від берегів до центр. частини 
моря солоність поверхневих вод 
змінюється від 16,5--17,5 Зо до 
18 Зо. У шарі від 50 до 200 м 
солоність зростає на 2,5 Зо, глиб- 
ше збільшується поступово,  до- 
сягаючи біля дна  22--22,5 Зо. 
Значний градієнт солоності, а от- 
же і щільності води перешкоджає 
перемішуванню поверхневих та 
глибинних вод, зумовлюючи від- 
сутність кисню і зараженість шару 
води сірководнем з глиб. 200 м. 
Поверхневі течії Ч. м. утворюють 
систему замкнутих  циклонічних 
кругообігів, осн. з яких проходить 
вздовж берегів моря проти стрілки 
годинника, зх. та сх. кругообіги 


утворюють внутр.  циклональні 
течії. Напрям глибинних течій 
найчастіше узгоджується з схе- 


мою поверхневих течій. На обмін 
вод Чорного м. істотно впливає 
двошарова система течій по- 
верхнева стічна течія у Мармуро- 
ве м. та глибинна течія у зворотно- 
му напрямі. Згінно-нагінні коли- 
вання рівня при штормах досяга- 
ють подекуди 1,5 м. 

Органічне життя зосереджене гол. 
чин. у поверхневому шарі води. 
У Ч. м. налічують понад 2000 ви- 
дів мор. організмів. З рибних ре- 
сурсів (понад 160 видів риб) пром. 
значення мають хамса, ставрида, 
шпроти, кефаль, камбала, оселе- 
дець, осетрові (білуга, осетер, сев- 
рюга). У морі є три види дельфі- 
нів (промисел на них заборонено 
1966). З нерибних ресурсів най- 
більше значення мають водорості 
(філофора, цистозира, зостера) та 
безхребетні (мідії, креветки, уст- 
риці). Великого значення набуває 
розвиток аквакультури (зокрема, 
штучне розведення мідій, форелі), 
а також акліматизація лосося, 
окуня, далекосхідної кефалі. 

З давніх часів Ч. м. має велике 
транспортне значення. Гол. порти 
в межах СРСР-- Одеса, Іллі- 
чівськ, Южний, Миколаїв, Сухумі, 
Ялта, Керч, Новоросійськ, Туапсе, 
Поті, Батумі та ін. (див. також 
Чорноморське морське пароплав- 


333 





ЧОРНЕ МОРЕ 





Човник автоматичного 
ткацького верстата: 
1 -- шпулетримач; 
2 -- завідний апарат 
для автоматичного за- 
ведення нитки піткан- 


ня нової шпулі; 
3 -- конус-мисок, що 
сприймає удар гонка 


ойового механізму; 
4 -- шпулепускач для 
надання шпулі потріб: 
ного напряму. 









ПІРУД УМ У КУМ АЙ 
759149 ПИЛА су 
зт ЧЛ чим 
«У ГУ БІ 
М Р Р 7, 4 м 3 
«І 7 
М Р С 7 7 
3 У є со, б 
о ф/ б 


з ож ам 
зо САУ У 
ше5евбчч. Кк ки 


Чоловіча папороть. 
Загальний вигляд рос- 
лини і сегмент листка 
з сорусами. 





Деталь 
срібного окуття туря- 
чого рогу. 


Чорна могила. 


334 





ЧОРНИЙ 





Т.Г. Чорний. 






я оду РАРААДУУСРУСТЬм 

ЗУ УНСО УР РА ОНА У 

3 "лу РИ, Мун Йий М чо 
че а) 


- ее 


- У 


Чоринй амур. 


ство); в Румунії -- Констанца; 
в Болгарії -- Бургас, Варна; у Ту- 
реччині -- Трабзон, Самсун, Зон- 
гулдак. Узбережжя Ч. м.-- важ- 
ливий рекреаційний район. Ши- 
роко відомі курорти Одеського ку- 
рортного району, Південного бе- 
рега Криму, Чорноморського уз- 
бережжя Кавказу в СРСР, атакож 
Златні Пясиці й Слинчев Бряг 
Болгарії та ін. У 1976 ЦК КПРО 
і Рада Міністрів СРСР прийняли 
постанову «Про заходи по запобі- 
ганню забрудненню басейнів Чор- 
ного та Азовського морів». У вив- 
ченні природних умов та ресурсів 
м. важливе місце займають 
комплексні дослідження, зокре- 
ма програми  СКОДЧ (спільне 
комплексне  океанологічне дослі- 
дження Ч. м., здійснене 1976--80), 
«Моря СРСР» (розроблена 1981). 
Проблемами вивчення Ч. м. зай- 
мається Держ. океанографічний 
ін-т Держкомгідромету СРСР, ін-т 
океанології ім. П. П. Ширшова 
АН СРСР, Морський гідрофізич- 
ний інститут АН УРСР, Біоло- 
гії південних морів інститут іме- 
ні О. О. Ковалевського АН УРСР 
та ін. установи. 
Міжнародно-правовий 
статус Ч. м. базується на за- 
гальновизнаних принципах між- 
народного права, в т. ч. міжнар. 
морського права. Має деякі спе- 
цифічні риси, зумовлені геогра- 
фічним положенням Ч. м., сполу- 
ченого з ін. морськими просторами 
тільки вузькою смугою мор.  те- 
риторії Туреччини -- Чорноморсь- 
кими протоками. В Ч. м. встанов- 
лений і діє загальноприйнятий по- 
діл мор. просторів на внутрішні 
води, територіальні води, при- 
леглі зони та відкриті моря. Всі 
причорноморські д-ви здійснюють 
над континентальним  шельфом 
свої суверенні права для розвідки 
та розробки його природних ба- 
гатств. Ширина тер. вод причорно- 
морських держав разом з прилег- 
лими зонами не перевищує 12 мор. 
миль. На ін. просторах діє режим 
відкритого моря з винятками, вста- 
новленими Конвенцією про режим 
проток 1936. Згідно з Конвенцією 
з мор. права 1982 частина Ч. м. 
за межами тер. вод може бути роз- 
поділена між причорноморськими 
д-вами на економічні зони, де вони 
зможуть здійснювати суверенні 
права для розвідки, розробки та 
збереження живих та мінеральних 
ресурсів, а також юрисдикцію що- 
до створення штучних о-вів, уста- 
новок та споруд, мор. наук. дос- 
ліджень, захисту та збереження 
мор. середовища. Ч. м. належить 
до категорії т. з. закритих та 
напівзакритих морів, відносно 
яких Конвенція 1982 вимагає від 
берегових д-в співробітництва між 
собою в здійсненні їхніх прав та 
обов'язків щодо збереження мор- 
ського середовища та проведення 


морських наукових досліджень 
тощо. 
Літ.: Комплекснье  океанографиче- 


ские исследования Черного моря. К., 

1980; Степанов В. Н., Андреев В.Н. 

Черное море. Л., 1981; Доброволь- 

ский . Д., Залогин Б. С. Моря 

СССР. М., 1982; Справочник по кли- 
мату Черного моря. М., 1974. 

С.Г. Богуславський 

(заг. характеристика), 

Й О. Ф. Висоцький 

(міжнар.-правовий статус). 


ЧОРНИЙ Горимир Горимирович 
(н. 22.І 1923, м. Кам'янець-Поділь- 
ський, тепер Хмельн. обл.) -- рад. 
вчений у галузі механіки, акад. 
АН СРСР (з 1981). Член КПРС з 
1954. Закінчив (1949) Моск. ун-т. 
У 1949--57-- у Центр. ін-ті авіац. 
моторобудування. З 1959 --в Н.-д. 


ін-ті механіки Моск. ун-ту (з 
1960 -- директор). Основні 
праці гстосуються теоретичної |і 


прикладної аеродинаміки великих 
швидкостей, теорії детонації |і 
горіння. Розвинув теорію погра- 
ничного шару з поверхнею розриву 
всередині нього. Запропонував ме- 
тод інтегрування рівнянь газової 
динаміки для течій з сильними 
ударними хвилями, проаналізував 
умови сумісної експлуатації над- 
звукових повітрозабирачів і газо- 
турбінних силових установок лі- 
таків. Вивчив асимптотичні зако- 
ни поширення детонаційних хвиль, 
розробив метод розрахунку течій 
газу в каналах при наявності фрон- 
тів горіння. Нагороджений орде- 
нами Вітчизняної війни 2-го сту- 
пеня, Трудового Червоного Пра- 
пора, ін. орденами, медалями. 
Держ. премія СРСР, 1972, 1978. 
Премії АН СРСР: ім. М. Є. Жу- 
ковського, 1957; ім. М. В. Ло- 
моносова, 1962; ім. С. О. Чапли- 
гіна, 1976. 

ЧОРНИЙ Григорій (Грицько; р. 
н. невід.-- п. 1630) гетьман 
реєстрового козацтва (1628--30). 
Брав участь у поході козаків на 
Крим (1628). Обраний гетьманом, 
Ч. проводив угодовську політику 
щодо шляхет. Польщі, вів бороть- 
бу проти нереєстрових козаків і 


виписних козаків. На початку 
Федоровича повстання 1630 
був страчений  повсталими  ко- 
заками. , 

ЧОРНИЙ Кузьма |справжнє пріз- 
вище, ім'я, по батькові -- Ро- 
мановський Микола  Карлович; 


11 (24).МІ 1900, маєток Борки, те- 
пер с. Борки Копильського р-ну 
Мінської області -- 22.ХІ 1944, 
Мінськ | -- білорус. рад. письмен- 
ник. Член Комуністичної партії 
з 1943. Друкуватися почав 1921. 
Автор збірок оповідань  «Опові- 
дання» (1925), «Вересневі ночі» 
(1929) та ін. У повістях «Лявон 
Бушмар» (1929), «Весна» (1931), 
«Люба  Лук'янська» (1936),  ро- 
манах «Земля» (1928), «Батьків- 
щина» (1931) та ін. відобразив 
зміни за Рад. влади в житті на- 
роду, психології селянина. У циклі 
повістей і романів, написаних у ро- 
ки Великої Вітчизн. війни («Вели- 
кий день», «Пошуки майбутнього», 
«Скіп'євський ліс», «Молочний 
шлях»), порушив актуальні проб- 
леми гуманізму, боротьби проти 
фашизму. Писав п'єси, фейлетони, 
публіцистичні статті, нариси. Ви- 
ступав як перекладач. Нагород- 


жений орденом Червоної Зірки, 
медалями. 

Тв.: Збор твораїу, т. 1-8. Мінск, 
1972-75; Укр. перекл.-- Верес- 


неві ночі. Х.- К., 1931; Батьківщина. 
Х., 1936; Вибрані твори. К., 1951; 
Маленька жінка. К., 1956; Рос. пе- 

и Избраннье  произведения. 


Л В. Я. Буран. 
ЧОРНИЙ Михайло Кирилович 
Гн. 26.Х (3. ХГ) 1911, м. Богодухів, 
тепер Харків. обл.) -- укр. рад. 
кінооператор, засл. діяч мист. 
УРСР (з 1967). Член КПРС з 


1953. У 1937 закінчив оператор- 


ський ф-т Київ. кіноінституту. З 
1932 працює на Київ. кіностудії 
(тепер Київ. кіностудія худож. 
фільмів ім. О. П. Довженка). 
Зняв фільми: «В мирні дні» (1951), 
«Далеко від Батьківщини» (1960), 
«Сон» (1964), «Гадюка» (1966), 
«Циган» (1967), «Тачанка з півдня» 
(1977), «Капіж» (1981) та ін. З 
1968 викладає в Київ. ін-ті театр. 
мистецтва ім. І. К. Карпенка-Ка- 
рого. Нагороджений 2 орденами 
«Знак Пошани», медалями. Держ. 
премія СРСР, 1952. 


ЧОРНИЙ Сергій Данилович (12 
(24).1 1874, с. Лебедин, тепер Бо- 
риспільського р-ну Київ. обл.-- 
11.1 1956, Курськ| -- рад. астро- 
ном. Закінчив (1897) Київ. ун-т. 
Працював у Київ. (1906--08), Вар- 
шавському (1908--15) та Ростов- 
ському (1915--23) ун-тах. У 1923-- 
39 -- директор Київської астроно- 
мічної обсерваторії. Останні ро- 
ки життя викладав у Курському 
пед. ін-ті. Наук. праці стосуються 
теор. астрономії та небесної меха- 
ніки. Ч. розробив оригінальні ме- 
тоди визначення орбіт планет і 
комет; спостерігав великі планети, 
комети, яскраві астероїди тощо; 
досліджував змінні зорі, вільну 
нутацію Землі. Написав перший 
підручник астрономії укр. мовою. 
ЧОРНИЙ АМУР (Муіорбагуг- 
зодоп рісейз5) -- прісноводна риба 
род. коропових. Довж. тіла понад 
120 см, маса більше 30 кг. Забарв- 
лення темне, майже чорне, черево 
дещо світліше. Луска велика. 
Має великі глоткові зуби з жуйни- 
ми поверхнями. Живиться в осн. 
молюсками. Нерест в червні --лип- 
ні. Плодючість бл. 1 млн. ікринок. 
Ікра плаваюча. Статевозрілим стає 
у 7--9 років. Живе в бас. Амуру 
і в річках Китаю. Цінна промисл. 
риба, об'єкт рибництва. На Ук- 
раїну завезений у 1961, вирощу- 
ється у ставках, багатих на молюс- 
ків. Ю А. Я. Щербуха. 
ЧОРНИЙ ЛІС -- лісовий масив 
між річками Інгулом та Інгульцем 
у Кіровогр. обл. Є держ. заказни- 
ком. У 18 ст. входив до складу 
володінь Запорізької Січі, Поряд 
з Холодним Яром, Нерубайків- 
ським лісом та ін. лісовими уро- 
чищами Ч. л. був одним з центрів, 
в якому формувалися гайдамацькі 
загони (див. Гайдамацький рух). 
На тер. Ч. л. виявлено пам'ятки 
чорноліської культури. 

ЧОРНИЙ ОСТРІВ селище 
міського типу Хмельницького р-ну 
Хмельн. обл. УРСР. Розташова- 
ний при злитті Пд. Бугу і Мшанця, 
за 2 км від залізничної станції 
Чорний Острів. 1,4 тис. ж. (1984). 


У селищі -- трикотажна ф-ка, 
виробниче відділення Хмель- 
ницької райсільгосптехніки, ком- 


бінат комунальних підприємств. 
Сільс. профес.-тех. уч-ще, 2 заг.- 
осв. школи; лікарня, З мед. пунк- 
ти; Будинок культури, кінотеатр, 
2 б-ки, літ.-меморіальний музей 
Л. І. Глібова, який 1855--358 вик- 
ладав у повітовому уч-щі в Ч. О. 
Вперше згадується в істор. джере- 
лах 1366, с-ще міськ. типу -- з 
1957. . 

ЧОРНИЙ ПАР -- не зайняте посі- 
вами поле сівозміни, з якому ос- 
новний обробіток грунту проведе- 
но влітку або восени попереднього 
року; різновид чистого пару. Ч. 


п. забезпечує зберігання вологи 
в грунті, очищення його від бур'я- 
нів та відновлення родючості. 
Поширений на Пд. України. Див. 
також Пар. 

«ЧОРНИЙ ПЕРЕДІЛь -- таємна 
революційно-народницька  органі- 
зація в Росії кін. 70 -- 80-х рр. 
19 ст. Створена в серпні 1879 в 
результаті розколу «Землі і волі». 
Засновниками «Ч. п.» і активними 
членами центр. петерб. гуртка були 
Г.В. Плеханов, П. Б. Аксельрод, 
Й. В. Аптекман, Л. Г. Дейч, В. Ї. 
Засулич, М. Р. Попов та ін. Гурт- 
ки і групи «Ч. п.» діяли в ряді 
міст Рос. імперії, в т. ч. в Києві, 
Харкові, Одесі, Ромнах, Полтаві. 
Друкованими органами «Ч. п.» бу- 
ли журн. «Черньй передел» (1880 
-81, 35 1--5) та газ. «Зерно» 
(1880--81, Ме 1--6). Чорнопереділь- 
ці в основному поділяли погляди 
«Землі і волі» і ставили своїм 
завданням повалення існуючого 
ладу шляхом нар. революції. У 
80-х рр. в їхніх поглядах наміти- 
лася еволюція: вони визнали роз- 
виток капіталізму в Росії, значен- 
ня політ. боротьби, дещо розши- 
рили діяльність серед робітників. 
Після процесу  первомартовців 
1881 деякі члени «Ч. п.» примкну- 
ли до «Народної волі». Г. В. Пле- 
ханов, П. Б. Аксельрод, В. І. За- 
сулич, Л. Г. Дейч та ін., порвавши 
з народництвом, у вересні 1883 
створили в Женеві першу орг-цію 
рос. марксистів -- групу «Визво- 
лення праці». Після розгрому 
центрального петербурзького гурт- 
ка (1882) «Ч. п.» як цілісна орга- 
нізація припинив існування. 

і С. О. Сосновчик. 
ЧОРНИЙ ТАШЛИК -- річка у 
Кіровогр. і Микол. областях 
УРСР, ліва прит. Синюхи (бас. 
Пд. Бугу). Довж. 135 км, площа 
бас. 2387 км?. Бере початок на 
Придніпровській височині. На Ч. 
Т. споруджено греблі й невеликі 
водосховища. Воду використову- 
ють для тех. і побутового водопо- 
стачання, а також для зрошування. 
На Ч. Т, -- м. Новоукраїнка. 
ЧОРНИЙ ЧЕРЕМОШ -- річка 
в Івано-Фр. обл. УРСР, один з 
витоків Черемошу (бас. Пруту). 
Довж. 87 км, площа бас. 856 км.Щ. 
Бере початок у Чивчинських горах 
Карпат Українських. Має гірсь- 
кий хасактер, у руслі багато остро- 
вів. Живлення снігове і дощове. 
Сплавний. Воду частково викори- 
стовують для пром. і с.-г. водо- 


постачання. На берегах річки -- 
мінеральні джерела; бази відпо- 
чинку. 


ЧОРНИЙ ШЛЯХ -- старовинний 
торговельний шлях. Починався від 
Перекопського перешийка і простя- 
газся через запорізькі степи на Пн. 
Між верхів'ями річок Інгульця, 
Інгулу, Тясмину він повертав на 
Зх., утворюючи Кучманський шлях 
ії ще два розгалуження. Пн. 
розгалуження Ч. ш. проходило 
поблизу Корсуня, Богуслава, Ли- 
сянки, Жашкова, Тетієва, півден- 
не -- поблизу Шполи, Тального, 
Умані,  Дашева. Під Липовцем 
обидва розгалуження з'єднувалися. 
Далі Ч. ш. простягався на Зх. у 
напрямі Хмільника, Тернополя, 
Львова. . 

ЧОРгНИЙ-ЦІДЕНКО Юрій |спра- 
вжнє прізвчще, ім'я та по батько- 
ві Діденко Вячеслав Лукич; 24.Х 


(6.Х1) 1907, с-ще Ханжонкове, те- 
пер у складі м. Макіївки Донец. 
обл. -- 14. ПІ 1973, Київ| -- рос. 
рад. письменник. Член КПРС з 
1938. Учасник Великої Вітчизн. 
війни. Жив і працював на Україні. 
Друкуватися почав 1924. Осн. те- 
ма творчості -- революц. традиції 
і героїчна праця донец. шахтарів. 
Окремими виданнями вийшли зб. 
оповідань і повістей  «Донецькі 
оповідання» (1938), «Сузір'я» 
(1949), «Нові горизонти» (1952), 
романи «Правда на землі одна» 
(1957), «Пласти» (1959), «Ключі 
від палацу» (1971) та ін. Нагород- 
жений орденом Вітчизняної війни 
2-го ступеня, іншими орденами, 
медалями. 
Тв.: Сочинения, т. 1-2. К., 1977. 

В. Х. Косян. 
ЧОРНИЛЬНИЙ МІШОК -- орган 
більшості головоногих  молюс- 
ків (напр., восьминогів, карака- 
тиць, кальмарів), у якому утворю- 
ється рідина, що містить чорний 
пігмент з групи меланінів. Скла- 
дається з залозистої частини Й 
резервуара, що сполучається з пря- 
мою кишкою. Виконує захисну 
функцію. В разі небезпеки вміст 
резервуара викидається у воду, 
утворюючи «димову завісу», що 
приховує молюска. З висушеного 
вмісту Ч. м. одержують фарбу -- 
натуральну сепію. 
ЧОРНИЦЯ (Уассіпійт птугсіНиз5)-- 
вид рослин родини вересових. Роз- 
галужений кущ, до 40 см зав- 
вишки. Листки тонкошкірясті, з 
країв дрібно-пилчасто-зубчасті. 
Квітки зеленувато-білі з рожевим 
відтінком на коротких квітконіж- 
ках, що виходять по одній з лист- 
кових пазух. Плід -- чорна ягода. 
Пошир. в Європі, Пн. і Сх. Азії, 
Пн. Америці. Росте в хвойних і 
мішаних, переважно вологих лісах; 
в СРСР, як правило, -- в тайзі 
і тундрі, на Україні трапляється 
в Карпатах, Розточчі-Опіллі, на 
Поліссі, в Зх. Лісостепу. Медонос. 
Плоди містять цукри, органічні 
к-ти, дубильні та пектинові ре- 
човини, вітаміни; їх споживають 
свіжими та виготовляють варення, 
сиропи. 
ЧОРНІ ДІРИ -- щільні астрофі- 
зичні об'єкти, які створюють на- 
стільки велику силу тяжіння, 
що ніякі як завгодно швидкі ча- 
стинки не можуть покинути їхню 
поверхню. Відповідно до сучас. 
теорії еволюції зір, Ч. д. виникають 
в результаті релятивістського ко- 
лапсу о гравітаційного достатньо 
масивних зір. Радіус необертової 
Ч. д. (гравітаційний радіус) К 
пов'язаний з її масою М співвід- 
ношенням К -- 2СМ/с?, де С 
гравітаційна стала Ньютона, с -- 
швидкість світла. 
Пошуки Ч. д. у Всесвіті -- одна з 
актуальних задач  релятивіст- 
ської астрофізики. Припускають, 
що Ч. д. можуть бути невидимими 
компонентами деяких тісних под- 
війних систем. Виявити їх при цьо- 
му можна по рентгенівському ви- 
промінюванню, яке виникає вна- 
слідок перетікання газу на Ч. д. 
з сусідньої (звичайної) зорі (див. 
Рентгенівська астрономія). При- 
пускають також, що в ядрах актив- 
них галактик і квазарах можуть 
бути надмасивні Ч. д. (масою до 
109? мас Сонця) і спостережувана 
активність цих об'єктів зумовлена 


падінням на Ч. д. навколишнього 
газу. П. І. Фомін. 
ЧОРНІ ЗЕМЛІ -- земельні воло- 
діння чорних людей у Рос. держа- 
ві 14 -- поч. 18 ст. На відміну від 


білих земель -- власності світсь- 
ких і духовних феодалів -- Ч. з. 
належали феод. д-ві в особі Її 


глави -- великого князя (царя). 
В 17 ст. Ч. з. збереглися лише на 
Пн. країни і в Сибіру, в ін. місцях 
вони стали феод. власністю шля- 
хом шпожалувань тощо. Поняття 
«чорні землі» вийшло з ужитку в 
результаті реформ Петра І. Ці 
землі почали називати казенними 
(державними). 

ЧОРНІ КЛОБУХКИ -- давньорусь- 
ка назва об'єднання, що склалося 
бл. серед. 12 ст. із залишків тюрк- 
ських кочових племен -- печені- 
гів, торків, берендеїв та ін., які 
осіли на землях по Росі, Дніпру. 
Частина Ч. к., перебуваючи на 
службі в давньорус. князів, охо- 
роняла пд. кордони Русі. 

ЧОРНІ ЛЮДИ -- тягле сільське 
(чорносошні селяни) і міське (по- 
садські люди) населення в Рос. 
державі 12 -- поч. 18 ст., якеспла- 
чувало держ. податки і виконува- 
ло повинності на користь держави. 
Формою організації Ч. л. в селі 
були волосні, в містах -- посад- 
ські громади. Термін «чорні люди» 
вийшов з ужитку в зв'язку з ре- 
формами Петра 1. 

ЧОРНІ МЕТАЛИ -- технічна на- 
зва заліза та заліза сплавів. Най- 
поширенішими Ч. м. є залізовугле- 
цеві сплави. 

ЧОРНОБАЄВА Марія Пилипів 
на (н. 30.ПІ 1928, с. Торканівка, 
тепер Тростянецького р-ну Вінн. 
обл.) -- укр. рад. педагог, Герой 
Соціалістичної Праці (1968). Член 
КПРС з 1955. Закінчила Одес. пед. 
ін-т (1950). Працювала вчителем 
Кам'янокриничанської серед. шко- 
ли Ульянов. р-ну Кіровогр. обл.; 
заст. директора по навч.-виховній 
роботі Ульяновської серед. школи 
Хо 1 тієї ж обл.; інспектором Дні- 
проп. міськвно та облвно. З 1959 
-- директор школи-інтернату Хе» З 
м. Дніпропетровська. Кандидат 
пед. | наук.  Удостоєна медалі 
Н. К. Крупської. О. К. Боброва. 
ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОН -- 
на Сх. Черкас. обл. УРСР. Утво- 
рений 1923. Площа 1,6 тис. км?. 
Нас. 58,2 тис. чол. (1984). У райо- 
ні -- 54 населені пункти, підпоряд- 






РАЙОН 
ЧЕРНАСЬНОЇ 
УБЛАСТ 














ВСЬКИЙ 


335 


ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ 


РАЙОН 





Чорниця. Пагін з пло 


дами 


1 


квітка. 





ЧОРНОБАЙ 


336 





Кріль чорно-бурої по- 


роди. 





Чорнобиль звичайний: 


1 -- 


верхня частина 


квітучої рослини; 
2 -- кореневище з коре- 
нями і основою стебла; 


3 -- кошик у поздовж- 


ньому розрізі; 
4-- насінини. 


Чорнобривпі. Чорнобри- 


вець прямий, 





повняк. 


ковані селищній і 25 сільс. Радам 
народних депутатів. Центр -- смт 
Чорнобай. 
На Пд. та Сх. район омивається 
Кременчуцьким водосховищем. 
Розташований на Придніпровській 
низовині. Корисні копалини: торф, 
глини, пісок. Найбільші річки -- 
Сула та Ірклій (прит. Дніпра). 
Грунти в основному чорноземні. 
Лежить у лісостеповій зоні. Ліси 
(дуб, граб, сосна, липа, клен, ясен) 
займають 3,3 тис. га. Найбільші 
промислові підприємства району-- 
чорнобаївські завод прод. товарів 
та філіал смілянського швейного 
об'єднання «Придніпрянка», ірк- 
ліївські коноплезавод та маслоси- 
роробний завод. Комбінат побут. 
обслуговування (Чорнобай). Спе- 
ціалізація с. г.-- землеробство зер- 
ново-буряківничого, тваринництво 
м'ясо-мол. напрямів. Площа с.-г. 
угідь 1983 становила 96,5 тис. га, у 
т. ч. орні землі -- 89,3 тис. га. Гол. 
культури: озима пшениця, ячмінь, 
кукурудза, горох, цукр. буряки, 
соняшник. У Ч. р.-- 23 колгоспи, 
6 радгоспів, міжгосп. комплекс 
по виробн. свинини, райсільгосп- 
техніка з виробничим відділенням, 
райсільгоспхімія. Довж. автомоб. 
шляхів -- 287 км, у т. ч. з твердим 
покриттям -- 270 км. У районі -- 
сільс. профес.-тех. уч-ще (с. Ірк- 
ліїв), 31 заг.-осв. та 2 муз. школи; 
90 лік. закладів, у т. ч. 7 лікарень. 
97 клубних установ, кінотеатр, 
55 кіноустановок, 58 6-к, краєзнав- 
чий музей. 
У с. Великій Бурімці Ч. р. наро- 
дилися український рад.  істо- 
рик О. К. Касименко та укр. рад. 
агрогрунтознавець О. Н. Соколов- 
ський, у с. Мойсинцях (тепер с. 
Придніпровське) -- укр. рад. пись- 
менник І. Л. Ле, ус. Кліщинцях -- 
укр. письменник і театр. діяч 
М. П. Старицький. У с.Богодухів- 
ці поховано рос. рад. письменника 
Ю. С. Кримова. У с. Жовниному 
провів дитячі роки укр. компози- 
тор М. В. Лисенко. У Ч. р. вида- 
ється газ. «Світлий шлях» (з 1932). 
й 1. Д. Пасічник. 
ЧОРНОБАЙ -- селище міського 
типу Черкас. обл. УРСР, райцентр. 
На р. Ірклій (прит. Дніпра), за 
22 км від залізнич. ст. Золотоно- 
ша. 7,9 тис. ж. (1984). Вперше 
згадується 1656. Рад. владу вста- 
новлено в січні 1918. З 1965 Ч.-- 
с-ще міськ. типу. У Ч.-- з-д 
прод. товарів; філіал смілянсь- 
кого півейного об'єднання «При- 
дніпрянка», міжколг. буд. оргц-ія, 
райсільгосптехніка,  райсільгосп- 
хімія, к-т побут. обслуговуван- 
ня. 2 заг.-осв. та музична школи; 
лікарня; 2 будинки культури, З 
клуби, кінотеатр, 4 б-ки, краєзнав- 
чий музей. В Ч. народився укра- 
їнський радянський актор, режисер 
і театральний діяч Б. В. Романи- 
цький. 
ЧОРНОБИЛЬ -- місто Київ. 
обл. УРСР, райцентр. Розташова- 
ний на р. Прип'яті, при впадінні 
в неї р. Уж, за 18 км від залізнич. 
ст. Янів. Річковий порт. Перші 
літописні відомості про Ч. нале- 
жать до 1193. В 1362 загарбаний 
феод. Литвою. Після Люблінської 
унії 1569 підпав під владу шляхет. 
Польщі. Населення  Ч. брало 
участь у визвольній війні україн- 
ського народу 1648--54, Палія 
повстанні 1702--04. Після 2-го 


поділу Польщі (1793) Ч. у складі 
Правобережної України  возз'єд- 
нано з Росією. Під час революції 
1905--07 у Ч. відбулися мітинги 
і страйки робітників, виступи се- 
лян. Радянську владу встановле- 
но в лютому 1918. З 1941 Ч.-- 
місто. 

У Ч.-- рем.-експлуатаційна база 
Дніпровського річкового  паро- 
плавства, з-ди:  чавуноливарний, 
сироробний, комбікормовий, діль- 
ниця Київського виробничо-худож. 
об'єднання, райсільгосптехніка, 
райсільгоспхімія, пром. комбінат 
та комбінат побутового обслуго- 
вування. Мед. та сільс. профес.- 
тех. уч-ща, 4 заг.-осв. та музична 
школи; лікарня, поліклініка. Бу- 
динок культури, кінотеатр, біб- 
ліотека. 

ЧОРНОБИЛЬ, полин звичайний 
(Агіетізіа уцівагі5) -- багаторічна 
рослина родини складноцвітих. 
Листки великі, перисторозсічені, 
темно-зелені, знизу білуваті, пов- 
стисті. Квітки дрібні, зібрані в 
кошики, які в сукупності утворю- 
ють волотевидні суцвіття. Крайові 
квітки жіночі, нитковидно-труб- 
часті, серединні -- трубчасті, дво- 
статеві. Ч. росте в листяних лісах, 
на луках, іноді -- на засмічених 
місцях. ШПошир. в лісовій зоні 
Європи, Азії й Пн. Америки. В 
СРСР, в т. ч. й на Україні, в лісо- 
вій зоні і південніше зустрічається 
майже скрізь. Див. також Полин. 
ЧОРНОБИЛЬСЬКА АЕС  |імені 
В. І. Леніна -- перша атомна елект- 
ростанція на Україні. Розташована 
поблизу міста Чорнобиля Київ- 
ської області, на березі р. Прип'яті. 
Буд-во почато 1971. Перший енер- 
гоблок потужністю 1,0 млн. кВт 
став до ладу 1977, в 1983 працювало 
чотири блоки. Потужність станції 
(1983) становила 4,0 млн. кВт. 
Проектом передбачено дальше 
розширення Ч. ДЕС. Потужність 
станції має бути доведено до 6,0 
млн. кВт. Ч. ДЕС -- конденсацій- 
на станція блокового типу. Паро- 
продуктивним устаткуванням для 
кожного з встановлених на елект- 
ростанції блоків є ядерний реак- 
тор канального типу великої по- 
тужності, який оснащено швидко- 
діючою системою аварійного за- 
хисту. Схема Чорнобильської АЕС 
одноконтурна. Вироблювана енер- 
гія надходить до Об'єднаної 
енергетичної системи Півдня. 

О. Д. Геллерман. 
ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ РАЙОН -- 
на Пн. Київ. обл. УРСР. Утворе- 
ний 1923. Площа 2 тис. км?. Нас. 


речо о / г; и! 
ПУ ОРНОБИЛЬСЬКИЙ РАЙОН | 
АС 


НИІВСЬНОЇ ОБЛ 
































44,0 тис. чол. (1984). У райопі - 
64 населені пункти, підпорядкова- 
ні міській та 23 сільс. Радам нар. 
депутатів. Центр -- м. Чорнобиль. 
На Сх. район омивається К 
ським водосховищем. Розташова 
ний у межах Поліської низовини 


«107 


Для поверхні характериє чергува! 
ня заплавних лучно болотних 
пів місцевості та піщаних горбів 


і пасом. Осн. користа копалина 
торф. Річки -- Прип'ять, Тєти 
рів (на пд.-сх. межі району), | 


з Вереснею (всі -- бас. Дніпра). 
Грунти дерново-підзолисті, піщан 
супіщані,  торфово-болотні І 


жить у зоні мішаних 
(сосна, ялина, дуб, ясен, береза 
осика) займають 91,/ тис. га. В 
межах району -- частина Дніпров- 
сько-Тетерівського  заповідно-ми 
сливського господарства. | Най 
більші пром. підприємства району 
-- рем.-експлуатаційна база Дні 
провського річкового пароплавства, 
чавуноливарний, сироробний з 

(Чорнобиль), овочесушильний 

(с. Новошепеличі). Комбінат побу 
тового обслуговування (Чорні 
биль). Землеробство району спе 
ціалізується на вирощуванні кар: 


ПІ СІВ ІСИ 


топлі, льону, а також зернових 
культур; тваринництво м ясо-мол. 
напряму. Площа с.-г. угідь 19853 
становила 59,2 тис. га, ут. ч. ори 
землі -- 36,1 тис. га. У Ч. р 1 
колгоспів, 2 радгоспи, рибоводний 
цех Іванківського рибокомбінату 
(с. Ладижичі), райсільгосптехніка 


райсільгоспхімія. Залізничні г тан 
ції: Янів, Товстий Ліс. Автомоб. 
шляхів -- 374 км, у т. ч. з твердим 


покриттям -- 353 км. У районі 
мед. та сільс. профес.-тех. уч-ща 
Зі заг.-осв., музична (з 2 філіала 


ми) школи; 49 лік. закладів, у т 

9 лікарень. 15 будинків культур 
39 клубів, кінотеатр, 293 кіноуста 
новки, 43 б-ки. У с. Корогоді Ч. р 
народився новатор у житл. буд-ві 
1. І. Бушма, у с. Іллінцях -- укр 
і польс. поет Т. Падура. У Ч. р 
видається газ. «Прапор перемоги» 
(з 1919). М. П. Сальник 
ЧОРНОБОГ жа і міфології сло 
в'ян. та балт. народів язичницький 
бог, уособлення лиха. Ч. проти 
ставляли | доброму  Білобогові 
Культ Ч., як і Білобога, засвідче 
но в «Слов'янській хроніці» 12 ст. 
Гельмольда. Назва «Чорнобог» 
в топоніміці західних ї сХіЛних 
слов'ян. 

ЧОРНОБРИВЦІ (Тассгієз) рід 
однорічних або багаторічних рос 
лин родини складноцвітих. Виг 
рослин 15--150 см. Листки супро 
тивні, перисті. Квітки зібрані в 
кошики; крайові -- язичкові 
редні -- трубчасті, жовті, оранже 
ві, темно-бурі. Відомо 26 
(за ін. джерелами 35), пошир. 


ВИДІВ 


гол. чин. в Америці. В СРСР, 
в т. ч. й на Україні, - З види: Ч. 
розлогі (Т. раїціа)-- низькі 
декоративні однорічні рослини з 


бархатистими оранжево-червоними 
квітками; Ч. позначені (Т. 5і9- 
паса) -- декоративні однорічники 
з яскраво-жовтими суцвіттями і 
Ч. прямі, повняки (Т. егесіа) -- 
з великими жовтими |і оранже- 
вими суцвіттями. Використовують 
для клумб, озеленення балконів, 
на зрізування. Л.М. Яременко. 
ЧОРНО-БУРА ПОРОДА" КРО- 
ЛІВ -- вітчизн. порода кролів 
м'ясо-шкуркового напряму. Ви- 


До ст. Шевченко Т. І 


І. Селянська родина. 
1843 


2, Місячна ніч 
на Косаралі. 
Акварель 

1848 49, 


3. Казашка Катя. 
Сепія 
1856--57 


4. Катери на. 


1842. 


5. У Києві. 

З ерії Живописна 
Україна». 

Офорт. 1844. 


6. Портрет 
Є. В. Кейк) 
1847 


7. Кара колодкою 
3 серії « Притча 
про блудного сина» 
Туш, бістр. 
1856--57. 


Всі Гержавний 
музей Т. Г. Піевченка 
в Києві 





2 ьо, оче РО Р а 


«аа 0 со 


а йо 0ноч , ФФ- дев 























ї Т.Г Шерченіо. 


Класна Прозствд 
Лан бра варас о - 
( Кавоол) 


валнааво 
мореднаго 


З й ,М » 

УКРАЙ. ї - 

Я гу х У Ж 
щед 


До ст. Шевченко Т. Г. 


Ілюстрації художників до творів Т. Г. Шевченка. 

І. «Катерина». М. С. Башилов. 1844, 2. «Кавказ». 1. Ю. Рєпін. 1908. 3. «Наймичка». К.О. Тру- 
товський. Літографія. 1868. 4. «Причинна». О. Г. Сластіон. 1929, 5. «Сова». І. С. Їжакевич. 
1938. 6. «Гайдамаки». В. І. Касіян. 1939. 7. «Сон». В. Г. Литвиненко. 1949. 

Сцени з вистав за творами ТТ. Г. НІевченка. 

8. «Гайдамаки». Інсценізація Л. Курбаса. Театр «Березіль»ь. 1924. 9. «Назар Стодоля». 
Опера К. Ф. Данькевича. Харківський театр опери та балету ім. М. В. Лисенка. 10. «Кате- 
рина», Опера М. М. Аркаса. Київський театр опери та балету ім. Т. Г, Шевченка. 1964. 
Кадри з кінофільмів. 

11. «Тарас Шевченко». Режисер П. І. Чардинін. У ролі Т. Г. Шевченка-- А. М. Бучма: 
Одеська кінофабрика. 1926. 12. «Сон». Режисер В. Т. Денисенко. В ролі Т. Г. Шевченка 

І. В. Миколайчук. Київська кіностудія ім. О. ПП. Довженка. 1964. 13. «Наймичка». Київська 
кіностудія ім. 0. П. Довженка. 1964. 





ведена 1942--43 в Бірюлінському 
звірорадгоспі Тат. АРСР схрещу- 
ванням кролів порід білий веле- 
тень, фландр та віденської бла- 
китної породи кролів. Волосяний 
покрив у дорослих кролів темно- 
бурий, з чорними блискучими кін- 
чиками остьового і напрямного во- 
лося. Кролі мають міцну консти- 
туцію, масивний тулуб, пряму ши- 
року спину, міцні ноги. Жива маса 
45--7 кг. Плодючість 7--8 і біль- 
ше кроленят в окролі. Кролі цієї 
породи добре пристосовуються до 
різних умов утримання Й годівлі. 
Розводять їх у центр. областях 
СРСР, найбільше в Тат. АРСР і 
Краснодар. краї. 
ЧОРНОГОЛОВКА -- рід рослин 
родини губоцвітих. Те саме, що й 
суховершки. 

ЧОРНОГОРА -- найвищий гірсь- 
кий масив Карпат Українських, 
умежах Закарп. та Івано-Фр. об- 
ластей УРСР. Простягається на 
40 км між долинами річок Чорної 
Тиси, Білої Тиси та Чорного Чере- 


мошу. Ч.-- крутосхиле середньо- 
пр'я, над яким підносяться вер- 
шини гол. хребта -- Говерла 


(0061 м, найвища точка України), 
Піп-Іван (2022 м), Петрос (2020 м) 
та ін. Складається переважно з 
флішу, подекуди є виходи вулка- 
нічних порід. Поверхня Ч. усклад- 
нена ерозійними (див. Ерозія в 
геології) і льодовиковими (кари, 
цирки і моренні вали) формами 
рельєфу. Поширені кам. осипища. 
Схили Ч. вкриті ялиновими, сме- 
рековими та буковими лісами, на 
вершинах полонини. Об'єкт 
туризму. Г. П. Міллер. 
ЧОРНОГОРІЯ, Соціалістична 
Республіка Чорногорія -- союзна 
республіка у складі Югославії 
(СФРЮ). Площа -- 13,8 тис. км?. 
Населення -- 608 тис. чол. (1982). 
Столиця -- м. Тітоград. 

Найвищим органом держ. влади 
Ч. є республіканська Скупщина, 
що складається з 3 палат (Віче 
об'єднаної праці, Громадсько-по- 
літ. віче, Віче общини). Виконав- 
чу владу здійснює уряд республі- 
ки -- Виконавче віче. Див. також 
Югославія, розділ Державний лад. 
Ч. розташована на Пд. Зх. країни, 
на узбережжі Адріатичного м. 
Більшу частину території займає 
Динарське нагір'я, невеликі ни- 
зовини вздовж мор. узбережжя та 
в улоговині Скадарського озера. 
На Пд. Зх. лежить Чорногорське 
карстове плато. Поклади бокситів, 
свинцево-цинкових руд, бурого ву- 
гілля. Клімат помірний, конти- 
нентальний. Річки гірські, повно- 
водні -- Морача з прит. Зета та 
ін. На схилах гір -- хвойні та мі- 
шані ліси. 

Осн. населення -- чорногорці. Жи- 
вуть також боснійці («мусульма- 


ни»), серби та ін. Пересічна гу- 
стота нас. -- 44 чол. на 1 км2 
(1982). 


Тер. Ч. здавна заселяли племена 
іллірійців, яких у 1 ст. до н. е. 
підкорив Старод. Рим. У 7 ст. тут 
оселилися слов'яни. Держ. утво- 
рення на цій території з 15 ст. має 
назву Ч. У 1499 тер. Ч. було офі- 
ційно включено до складу Осман- 
ської імперії. В період правління 
дин. Негошів (1697--1918) Ч. вста- 
новила політ. відносини з Росією 
(1711), добилася фактичної неза- 
лежності (1796). В 1876 Ч. разом 


22 УРЕ, т. 12 


Балканських 


із Сербією вступила у війну проти 
Османської імперії. В результаті 
рос.-тур. війни 1877--78 Ч. за рі- 
шенням Берлінського конгресу 
1878 була визнана незалежною. 
Визвольна боротьба чорногор. на- 
роду супроводилася зміцненням 
централізованої влади, екон. і 
культур. піднесенням. У роки рос. 
революції 1905--07 в Ч. посилив- 
ся сел. рух. Ч. брала участь у 
війнах |  1912--13. 
У 1-й світовій війні 1914--18 Ч. 
воювала на боці Антанти; 1916-- 
18 її окупували австро-угор. війсь- 
ка. Під впливом Великої ЖОвтн. 
соціалістич. революції Ч. охопив 
масовий рух за нац. і соціальне виз- 
волення. 1.Х11 1918 утворено Коро- 
лівство сербів, хорватів і словен- 
ців (з 1929 -- Королівство Югосла- 
вія), до якого ввійшла й Ч. 

В квітні 1941, після нападу фа- 
шистської Німеччини на  Юго- 
славію, Ч. окупували італ. вій- 
ська. 13.М1І 1941 в Ч. спалахну- 
ло всенар. повстання проти фа- 
шист. загарбників. У листопаді 
1943 створено Антифашист. віче 
(з липня 1944 Антифашист. 
скупщина) нар. визволення Ч.-- 
найвищий законодавчий і виконав- 
чий орган Ч. 31.ХП 1944 Ч. бу- 
ло повністю визволено від фа- 
шист. загарбників та їхніх пособ- 
ників  Нар.-визвольною армією 
Югославії. З листопада 1945 Ч. 
у складі Федеративної Нар. Рес- 
публіки Югославії, з 1963 -- Соціа- 
лістична Республіка Ч. у складі 
СФРЮ. 

Понад 50 9 нац. доходу респуб- 
ліки створюється у  промислово- 
сті. Видобувають боксити, свинце- 
во-цинкові руди, буре вугілля, 
сіль (на узбережжі). На р. Зета -- 
каскад ГЕС. У 1982 стала до ла- 
ду перша черга найбільшої в рес- 
публіці ТЕС «Плевля», яка бу- 
дується з допомогою СРСР. Роз- 
винута металург. пром-сть (виплав- 
ка сталі і прокату у Никшичі, 
алюмінію у Тітограді). Електро- 
тех. (ШЦетине), судноремонтні (Ко- 
тор), деревообр., текст. і харчо- 
смакові (у т. ч. тютюнові) підпри- 
ємства. Провідна галузь с. г.-- гір- 
сько-пасовищне тваринництво, зо- 
крема вівчарство. В  міжгірних 
долинах та на низовинах вирощу- 
ють кукурудзу, пшеницю, тютюн, 
овочі. Садівництво та виноградар- 
ство. Адріатичне узбережжя Ч.-- 
один з найважливіших у країні 
районів вирощування  субтропіч- 
них культур (цитрусові, маслини 
тощо). Розвинутий туризм і ку- 
рортна справа. Мор. порти -- Бар 
і Котор. 

Система нар. освіти в Ч. побудова- 
на відповідно до заг. закону про 
освіту Югсславії й реформи, про- 
веденої в країні в 70-х рр. У 1979/80 
навч. р. у республіці налічувало- 
ся 626 осн. 8-річних шкіл (87,2 


"7 «УСЕаГя 
ГО , й 


б 4 
мч » 
М - 25 
-е 
й 


С. Радевич. Готель «Подгориця» в 
Тітограді. 60-і роки 20 ст. 


тис. учнів), 30 2-річних заг. серед. 
шкіл (20,4 тис. учнів), 29 шкіл 
серед. цілеспрямованої освіти 
(11,9 тис. учнів), 7 т. з. додаткових 
шкіл, що дають на базі осн. 8-річ- 
ної школи робітничу кваліфіка- 
цію. Діяла одна напіввища тех. 
школа (961 студент), 4 вищі навч. 
заклади (7165 студентів), найбіль- 
ші з них -- ун-т у Тітограді (засн. 
1973), пед. академія у м. Никшич, 
вища мор. школа в Которі. Акаде- 
мія наук і мистецтв Ч. (засн. 1976), 
Істор. ін-т, Ін-т геол. і хім. дослід- 


жень, Гідрометеорологічний ін-т, 
Сейсмологічна станція, всі -- в 
Тітограді; в Которі -- Ін-т біоло- 


гії моря. В Ч. налічується 34 б-ки, 
серед яких -- Центр. нар. б-ка вм. 
Цетине; 22 музеї: Музей давньо- 
го мистецтва, етногр., істор., Ху- 
дож. галерея Ч., Музей Негоша- 
Петровича -- у м. Цетине; Сучас. 
галерея -- в Тітограді, Мор. му- 
зей -- у Которі. Крім загально- 
держ. газет і журналів, у Тітогра- 
ді - виходить  сербохорват.  мо- 
вою газ. «Поб'єда» («Перемога») -- 
орган Соціалістичного союзу тру- 
дового народу Ч. Респ. радіомов- 
лення, телецентр -- у Тітограді. 
Перший значний друкований літ. 
твір -- «Історія про Чорногорію» 
владики Василія Петровича, яку 
він видав 1754 в Москві під час 
своєї подорожі в Росію. Автор 
«Короткої історії Чорногорії» 
(вид. 1835) владика Петар І Не- 
гош писав і поетичні твори на 
теми чорногор. історії та сучасної 
йому боротьби проти турків. У 
1827--31 в Ч. жив серб. пи- 
сьменник і історик С. Милути- 
нович-Сарайлія, який написав тут 
«Історію Чорногорії» (1835), дві 
драми, зібрав матеріал для збір- 
ки «Пісні чорногорські та герце- 
говинські» (ч. 1--2, 1833--37). 
Він був учителем владики Ч. і пое- 
та Псетара П Негоша-Петровича, 
творчість якого є найбільшим до- 
сягненням чорногор. поезії до 1918. 
У прозі 19-- поч. 20 ст. виділя- 
ються оповідання С. М. Любиші та 
серб. прозаїка С. Матавуля. Про- 
живши кілька років у Ч. (1881 -- 
87), він створив низку оповідань 
і роман «Ускок» (1892) з чорно- 
гор. життя. Серед ін. прозаїків 
цього періоду -- Л. Иовович, С. 
Вулетич, М. Томич, С. Шобаїч. 
Про творчість письменників Ч., 
зокрема, після 1918, див. також 
Сербія, Югославія, розділ Літе- 
ратура. 

На тер. Ч. від епохи бронзи та 
поч. епохи заліза збереглися за- 
лишки укріплених поселень та не- 
крополів іллірійців, від візант. 
періоду (6 ст. н. е.)та після появи 
слов'ян (7 ст.) -- залишки укріп- 
лень, будинків, базилік, архіт. 
фрагментів з різьбленим  деко- 
ром у м. Дукля (Діоклея), поблизу 
Тітограда. 
хітектура Ч. розвивалася під впли- 
вом культури іІталії та Далмації, 
Сербії та Візантії. В 11 ст. будува- 
ли церкви у романському стилі. 
Споруди 12 -- 13 ст.: собор св. 
Тріпуна (1116--18 ст.) і церква св. 
Павла (1263--66) -- в Которі, церк- 


ва монастиря Морача (1252). В 14-- 


16 ст. в будівлях примор. районів 
з'явились окремі готичні деталі, що 
поєднувалися з романськими фор- 
мами (церкви і будинки в Свачі, 
Барі, Которі). В 17--18 ст. поши- 





За середньовіччя ар- /. 


337 





ЧОРНОГОРІЯ 








Чорногорія. 
Собор св. 


; Тріпуна в 
Которі. 1116--18 ст. 


Чорногорія. 
Св. Ілля. Деталь фрес- 


ки в церкві монастиря 
Морача. 1252, 


338 





ЧОРНОГОРСЬК 


Чорногорія. 

Стийович. Сидяча 
постать. 20 ст. Цент- 
ральна рада профспі- 
лок. Бєлград. 





Чорногорія. 

І. Шобаїч. Той, що па- 
лить люльку. Акварель. 
20 ст. 


Чорногорія. 
.  Милунович. 
тюрморт. 


На- 
1932. Народ- 
"ний музей у Бєлграді. 








рився стиль барокко в церк. буд-ві 
(церква в ШПрчані, будівництво 
розпочато 1790). У кінці 19 ст. 
в містах з'явилися парадні спо- 
руди в дусі пізнього класицизму 
(т. з. Данилове подвір'я в Цетине, 
1894--95) і еклектичні будівлі 
(церква св. Миколи в Которі, 1910). 
Архітектурі 60--70-х рр. притаман- 
ні пошуки нац. своєрідності, ор- 
ганічне поєднання з ландшафтом 
(готель  «Подгориця», 60-і рр., 
арх. С. Радевич; універмаг «Беко», 
1961, арх. Б. Міїч, обидва -- в Ті- 
тограді; комплекс готелів у Гер- 
цегновому, 1963, арх. Д. Катаріна, 
П. Милорад; курортні комплекси 
в Будві, Трстено та ін.). 

До часів неоліту належить керамі- 
ка, прикрашена геом. орнаментом і 
ліпленням. Зразки монумент. жи- 
вопису збереглися з 11--12 ст. 
(фрески в церкві св. Михайла поб- 
лизу Стона). Для образотворчого 
мист. 13--14 ст. характерне поєд- 
нання елементів романського й го- 
тичного стилів з мотивами візант. 
іконографії («Вуканове євангеліє», 
1202; фрески в церкві монастиря 
Морача, 1252). Творчість живопис- 
ців 15--16 ст. позначена ренесанс- 
ними рисами (Ловро Маринов і 
Вицко Добричевичі). В 17--18 ст. 
серед місц. живописців виділялися 
Дж. Митрофанович, А. Вуіїчич, Т. 
Коколя. Традиції візант. мист. збе- 
регла мініатюра. З 2-ї пол. 19-- 
поч. 20 ст. формувалося власне 
чорногорське образотворче мистец- 
тво. Художники зверталися до 
портретів, композицій на теми нац. 
історії, жанрових сцен (П. Почек, 
М. Грегович, І. Шобаїч). У 20-- 
30-х рр. 20 ст. в традиціях тост- 
імпресіонізму працювали живопис- 
ці М. Милунович, П. Лубарда; 
монументальні і станкові компози- 
ції створював скульптор Р. Сти- 
йович. 

Після встановлення народної вла- 
ди склалися умови для розквіту 
нового етапу мист. Ч. Розвива- 
ються монументальне мистецтво 
(скульптор Л. Томанович), тема- 
тичний (композиції за мотивами 
нац. історії П. Лубарди), портрет- 
ний (М. Божович, Д. Джурович) 
і пейзажний (М.  Милунович, 
А. Приїч, В. Лекович) живопис. 
Нар. пісні: епічні, героїчні, лірич- 
ні, обрядові (особливо жіночі -- 
тужбалиці), пастушачі. Основний 
нар. муз. інструмент -- гусле. По- 
шир. танець оро -- різновид кола. 
У кін. 19 ст. утворювалися муз.- 
громад. орг-ції і виконавські ко- 
лективи. Одні з перших профес. 
музикантів композитори И. 
Іванишевич, А. Іванович. Першу 
муз. школу засновано в м. Цетине 
(1924). Після 2-ї світової війни 
1939--45 відкрито муз. школи в 
Цетине (1947), ім. М. Милянова 
в Тітограді (1950), в Которі (1951) 
та ін. містах. Створено  симф. 
оркестр і мішаний хор Радіо в 
Тітограді, держ. ансамбль нар. 
пісні і танцю «Оро». Працюють 
аматорські хорові товариства, То- 
вариство композиторів і музи- 
кантів-виконавців Ч. 

Джерела професійного театру Ч.-- 
в театралізованих обрядах, які по- 
бутували і в 19--1-й пол. 20 ст. 
Велике значення для розвитку теа- 
тральної культури мала творчість 
Петара П Негоша-Петровича. Ио- 
го драматичні твори «Гірський ві- 


нець» (1847) та «Лжецар Степан 
Малі» (1851) були написані на 
сюжети історичного минулого Ч. 
(ставилися в аматорських гуртках). 
У 1953 в Тітограді було створено 
Чорногорський нац. театр з драм. 
і оперною трупами (гастролював в 
СРСР, зокрема 1973 -- в Києві та 
Одесі). В репертуарі драм. тру- 
пи -- югосл. і зарубіжна класика, 
твори сучас. чорногорських дра- 
матургів, п'єси рос. (М. Гоголь, 
О. Островський, А. Чехов) і рад. 
(О. Арбузов) авторів. Відомі реж. 
Б. Еракович, актори В. Мандич, 
Д. Томас, Б. Вукович та інші. 
Літ. див. до ст. Югославія. 


В. М. Даниленко (історія), 
Д. П. Мансфельд (освіта), 
В. Г. Гримич (література). 


ЧОРНОГОРСЬК -- місто облас- 
ного підпорядкування Хакас. а. о. 
Краснояр. краю РРФСР. Кінце- 
ва залізнична ст. Чорногорські 
Копі за 18 км від м. Абакана. 77 
тис. ж. (1983). Центр Мінусінсь- 
кого вуг. бас. (вуг. розріз, шах- 
ти). З-ди: авторем., ливарно-мех.; 
ф-ки: первинної обробки вовни, 
швейна, меблева; камвольно-су- 
конне об'єднання, комбінат штуч- 
них шкір. Підприємства пром-сті 
буд. матеріалів. Гірничий і текст. 
технікуми. Ч. засн. 1907, місто -- 
з 1936. 

ЧОРНОГОРЦІ -- нація в Югосла- 
вії. Заг. чисельність -- 2580 тис. 
чол. (1978, оцінка). Більшість Ч. 
живе в Чорногорії (356 тис. чол.) 
і Сербії (125 тис. чол.). Говорять 
на штокавському діалекті сербо- 
хорватської мови. Більшість ві- 
руючих -- православні, єй мусуль- 
мани. У формуванні Ч. осн. роль 
відіграло слов'ян. плем'я дуклян. 
Про історію, господарство, культу- 
ру Ч. див. Чорногорія, Югославія. 
ЧОРНОГУЗ Олег Федорович 
(н. 15.ТУ 1936, с. Іванів  Кали- 
нівського району Вінн. обл.) -- 
укр. рад. письменник. Член КПРС 
з 1975. Закінчив Київ. ун-т (1964). 
Друкується з 1961. Автор гумори- 
стичних | сатиричних творів, у 
яких загострює увагу на актуаль- 
них проблемах сучасного життя, 
викриває негативні явища, які 
заважають нашому рухові вперед 


(«Моральна підтримка», 1962; 
«Портрет ідеалу», 1964; «Сіамсь- 
кий слон», 1966; «Помаранчева 


одіссея», 1968; «Книга веселих по- 
рад», 1971; «Між нами кажучи», 
1972, та ін. сатиричних романів 
«,,Аристократ" із | Вапнярки», 
1979; «Претенденти на папаху», 


1983). Літературна премія (їм. 
Остапа Вишні, 1983. 
Тв.: «Аристократ» із Вапнярки. К., 


1983; Претенденти на папаху. К., 1983; 
Рос. перекл. -- Веселье советь. 
М., 1982. 

ЧОРНОГУЗ, лелека білий -- птах 
роду лелека ряду лелекоподібних. 


ЧОРНОЗЕМИ -- грунти, що утво- 
рюються під лучно-степовою і сте- 
повою рослинністю, на різних ма- 
теринських породах (крім пісків), 
в умовах помірно континентально- 
го і континентального клімату. Для 
Ч. характерна наявність досить 
потужного (до 20--50 см) темно- 
сірого перегнійного горизонту з міц- 
ною зернисто-грудочкуватою струк- 
турою і багатим (до 12 95) вмі- 
стом гумусу. В природному стані 
Ч. відзначаються високою родю- 


чістю грунту. При неправильно- 
му використанні Ч. вних зменшу- 
ється вміст органічної речовини 
грунту, структурні агрегати руй- 
нуються, водно-повітряний режим 
грунту погіршується, і внаєлідок 
цього врожайність знижується. В 
СРСР розрізняють три фації Ч.: 
південноєвропейську 
(Ч. міцелярні, з наявністю в 
грунтовому профілі тонких жилок 
карбонату кальцію); цент- 
ральн у -- основні ознаки (гу- 
мусність, структурність) виявлені 
найяскравіше; виділяють в цій 
фації підтипи Ч. опідзолених, ви- 
лугуваних, типових, звичайних і 
південних; східну (профіль 
Ч. короткий, на глиб. 50--100 см-- 
горизонт скупчення борошнистих 
карбонатів). Виділяють також під- 
типи двилугуваних, звичайних |і 
південних Ч. Всі підтипи Ч. за 
характером материнської породи 
поділяють на численні роди, а роди 
за вмістом гумусу на види: мало- 
гумусні (до 6 92), середньогумусні 
6--8 90) і багатогумусні (понад 
8 90). На Україні поширені Ч. різ- 
них підтипів. Напр., у лісостеповій 
зоні переважають Ч. типові. Трап- 
ляються також Ч. опідзолені й ви- 
лугувані. У пн. частині Степу 
переважають Ч. звичайні, що далі 
на Пд. переходять у Ч. південні. 
По узбережжю Азовського м. і 
в центр. частині Кримського п-ова 
залягають Ч. міцелярно-карбонат- 
ні. Ч. України при правильному 
обробітку дають високі врожаї 
всіх вирощуваних на них с.-т. 
культур. Великий ефект на Ч. 
дає внесення науково обгрунтова- 
них норм органічних і мінеральних 
добрив. Ч. займають бл. 6 95 усієї 
площі суходолу світу. В СРСР 
на Ч. припадає 8,4 20 території, 
на Україні -- бл. 44 9). 

Літ.: Докучаєв В. В. Російський чор- 
нозем. К.--Х., 1952; Костьшмчев П. А. 
Избраннье трудь. М., 1951;  Соко- 
ловський Н. Курс сільськогоспо- 
дарського грунтознавства. К., 1954. 
Див. також літ. до ст. Грунт, Грунто- 
знавство. Н., Б. Вернанодер. 
ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ ІНСТИ- 
ТУТ -- н.-д. установа М-ва чорної 
металургії СРСР. Створений 1939 у 
Харкові, з 1953 -- у Дніпропет- 
ровську. У складі ін-ту (1983): 20 
відділів, 54 лабораторії, експери- 
ментально-виробничі майстерні, 
опорна лабораторія у м. Жданові, 
Східний філіал у Новокузнецьку. 
Є аспірантура. Осн. напрями ді- 
яльності ін-ту: розробка теор. ос- 
нов і досконаліших технологій ви- 
робн. залізорудної сировини, ча- 
вуну, сталі і прокату; створення 
методів, засобів інтенсифікації ме- 
талург. процесів; розробка і освоєн- 
ня металург. агрегатів великої оди- 
ничної потужності; створення ви- 
сокоякісної металопродукції нових 
видів. Ін-т видає галузеві збірники 
праць. г 1. Г. Узлов 
ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ МОНО- 
ПОЛІЇ -- група найбільших об'єд- 
нань провідних капіталістичних 
країн. Контролюють бл. 75 90 ви- 
робн. сталі і сталевих напівфабри- 
катів капіталістич. світу. В руках 
Ч. м. м. зосереджено розвідку і 
видобування заліз. руди, виробн. 
чавуну, сталі, коксу і ГОТОВОЇ ме- 
талопродукції широкого сортамен- 
ту, а також збут і міжнар. торгів- 
ля ними. Монополізація виробн. 
в чорній металургії відбувалася на 


межі 19 120 ст. У довоєнний пері- 
од провідне місце в чорній металур- 
гіі займали монополії США (зок- 
рема, частка трьох гол. корпора- 
цій -- «Юнайтед  Стейтс стіл», 
«Бетлехем стіл», «Ріпаблік стіл» 
становила понад 1/; нац. виробн. 
галузі), На поч. 70-х рр. першість 
у капіталістич. світі перейшла 
до Ч. м. м. Японії. Ч. м. м. пов'я- 
зані між собою розгалуженою ме- 
режею картельних угод (Європей- 
ське об'єднання вугілля і сталі, 


Виплавка сталі на підприємствах 
найбільших монополій (1980) 





Частка моно- 





- полії, У 
щ 
б 
РІ 
Р 
я | є | 8 
З с б 
о - Ж е- 
; | 33 | 255 
ж шо арх 
2 ба оби 
5 СЕ че 
Б з. | оба 
га Р р о б 
Японія 
«Ніппов стіл» 32,9 29,5 7,9 
«Ніппон кокан» 16,9 15,2 3,7 
«Сумітомо ме- 
тал індастріз» 12,7 11,4 2,8 
«Кавасакі 
стіл» 12,7 11,4 2,8 
США 
«Юнайтед 
Стейтс стіл» 21,1 20,9 4,7 
«Бетлехем 
стіл» 13,6 13,3 3,0 
«Фінсідер» 
(Італія) 14,3 94,0 3,2 
«Аугуст  Тіс- 
сен-гютте» 
(ФРН) 13,2 30,1 2,9 
«Арбед» " 12,0 -- 2,6 
«Юзінор С. А.» 
(Франція) 10,8 46,6 2,4 
«Естел» ? 10,1 -- 2.2 
«Сідербраз» 
(Бразілія) 9,4 61,4 241 
є Транснаціональні монополії. 
Міжнар. ін-т чорної металургії 


в Брюсселі). 5 оз Л. Адно. 
ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ НАУКО- 
ВО-ДОСЛІДНИЙ  ІіНСТИТУТ, 
Донндічормет--установа М-ва чор- 
ної металургії УРСР. Створений 
1960 у Донецьку як філіал Укр. 
н.-д. ін-ту металів, 1963 став ін-том. 
У складі ін-ту (1983): 15 наук.-до- 
слідних і наук.-організаційних 
відділів, 28 лабораторій (у т. ч. 
в Кривому Розі, Дніпропетровську, 
Комунарську, Жоданові), проект- 
ний відділ, обчислювальний центр, 
дослідно-експериментальний з-д. Є 
аспірантура. Осн. напрям діяль- 
ності ін-ту -- розробка нових і 
вдосконалення існуючих техноло- 
гій в агломераційному, доменному, 
сталеплавильному і прокатному ви- 
робництві. Досліджуються також 
проблеми безпосереднього одержан- 
ня заліза з концентрату заліз- 
ної руди, плазмової металургії 
тощо. Ін-т видає галузевий міжві- 
домчий зб. «Производство толстого 
листа». Ф. Є. Долженков. 


22ж 


ЧОРНОКАМ'ЯНСЬКЕ СЕЛЯН- 
СЬКЕ ЗАВОРУШЕННЯ 1910 -- 
виступ селян с. Чорної Кам'янки 
(тепер Маньківського р-ну Черкас. 
обл.) проти столипінської аграр- 
ної реформи. Приводом до виступу 
було примусове виділення землі 
для відрубів. Дізнавшись про від- 
ведення відрубникам-куркулям 
кращих земель, селяни 15 (28).ІХ 
прогнали землеміра й припинили 
межові роботи в полі. 16 (29).ІХ 
в село прибув загін поліції. Того 
самого дня бл. 400 селян, зібрав- 
шись біля сільс. управи, звільни- 
ли чотирьох заарештованих одно- 
сельчан, розгромили приміщення 
сільс. управи, захопили й знищи- 
ли плани і документи землевпо- 
рядної комісії. На допомогу полі- 
ції в село прибуло дві роти 74-го 
Ставропольського полку. Багато 
селян було заарештовано. В 1911 
38 учасників заворушення засу- 
джено до різних строків тюремного 
ув'язнення. 

ЧОРНОКЛЕН, клен татарський 
(Асег іаїагісат) -- невелике дере- 
во або високий (до 5 м заввишки) 
кущ з гладенькою  темно-сірою, 
іноді майже чорною корою. Лист- 
ки довгасто-яйцевидні або майже 
круглі. Квітки в овально-щитко- 
видних волотях. Плід -- подвійна 
крилатка. Пошир. в Середній та 
Пд.-Сх. Європі (в т. ч. в СРСР, 
зокрема в УРСР), на Балкансько- 
му п-ові, в Малій Азії; росте в 
лісах, серед чагарників. Добрий 
медонос. В степових районах вико- 
ристовується в толезахисних лі- 
сових насадженнях. 
ЧОРНОКОРІНЬ (Супоріоззит)-- 
рід одно- та дворічних трав'яни- 
стих рослин родини шорстколис- 
тих. Листки чергові довгасті. 
Квітки правильні, білі, сині, бла- 
китні, фіолетові або червоні, зіб- 
рані в густі завійки на кінцях сте- 
бел. Плід -- збірний з горішків. 
Бл. 60 видів, пошир. на всіх мате- 
риках, крім Антарктиди. Отруйні. 
В СРСР-- бл. 9 видів, в т. ч. в 
УРСР -- 3, з них найпошир. Ч. 
лікарський (С. оббсіпае) 
з брудно-червонуватими квітками; 
в його коренях і насінні містяться 
алкалоїди циноглосин (його дія 
подібна до дії кураре), консолі- 
дин та ін. речовини. Сік і свіжі 
корені Ч. лікарського використо- 
вують як інсектицид та як засіб 
для боротьби з гризунами, в на- 
родній медицині -- як болезаспо- 
кійливий засіб. Іл. с. 340. 
ЧОРНОЛІСЬКА КУЛЬТУРА -- 
археологічна культура передскіф- 
ського часу (кін. 9 -- поч. 7 ст. до 
н. е.) на тер. Серед. Придніпров'я. 
Назву дістала від перших пам'я- 
ток, виявлених у Чорному лісі 
(Кіровогр. обл.). Там досліджено, 
зокрема, Чорноліське городище з 
трьома рядами валів і ровів. На 
городищах і поселеннях Ч. к. від- 
крито залишки  землянок, печі, 
госп. ями. При розкопках могиль- 
ників виявлено трупопокладення 
і трупоспалення (переважно в по- 
судинах -- урнах). Основу г-ва 
племен Ч. к. становило орне зем- 
леробство. Певне значення мало й 
скотарство. Були розвинуті й ре- 
месла. Для Ч. к. характерні кам'я- 
ні свердлені сокири, вироби з кі- 
стки й рогу, бронзи тощо. Трапля- 
ються також залізні вироби, зокре- 
ма ножі. Посуд оздоблений різно- 


манітним штамповим і врізним ор- 
наментом, прикрашався валиком. 
Носії Ч. к. мали певні зв'язки з 
племенами пізнього періоду зруб- 
ної культури, населенням  Дні- 
стро-Дунайського басейну. Серед 
пам'яток Ч. к.-- Тясьминське горо- 
дище, Суботівське городище та ін. 
Літ.: Археологія Української РСР, 


т. 2. К., 1911. 

С. С. Березанська. 
ЧОРНОМОРКА кліматичний 
курорт Одеського курортного рай- 
ону. Розташована в межах м. Оде- 
си, вздовж узбережжя Чорного 
моря. Клімат помірно континен- 
тальний: зима м'яка, літо переваж- 
но жарке; опадів випадає бл. 450 
мм на рік. Осн. лік. засіб -- клі- 
матотерапія (сонячні та повітря- 
ні ванни, морські купання). По- 
казання: захворювання орга- 
нів дихання, нервової системи 
тощо. 

«ЧОРНОМОРСЬКА КОМУНА» 
-- газета, орган Одеського обкому 
Компартії України і обл. Ради 
нар. депутатів. Виходить в Одесі 
з раз на тиждень укр. мовою. Бере 
початок від газ. «Голос пролета- 
рия», перший номер якої вийшов 
6 (19).УП 1917. В 1918--19 вихо- 
дила підпільно під назвою «Ком- 
мунист»ь (1919  друкувалася й 
франц. мовою). Після вигнання з 
Одеси іноземних інтервентів з 
13.ГУ 1919 виходила під назвою 
«Одеський коммунист». В 1919-- 
20 у зв'язку з окупацією Одеси 
денікінцями знову виходила під- 
пільно як орган Одес. губкому та 
міськкому КП(б)У. В 1920--29 
газета видавалася під назвами 
«Вісті -- Известия», «Известия». 
Під тепер. назвою виходить з 
4.МПІ 1929. В жовтні 1941 у зв'яз- 
ку з фашист. окупацією Одеси ви- 
пуск її було тимчасово припинено. 
В квітні 1944 видання поновлено. 
В 1967 «Ч. к.» нагороджено орде- 
ном «Знак Пошани», 1965 -- медал- 
лю «За оборону Одеси». 

ЧОРНОМОРСЬКЕ (кол. Шейх- 
лар, Ак-Мечеть) -- селище місь- 
кого типу Крим. обл. УРСР, рай- 
центр. Розташоване на Тарханкут- 
ському п-ові, на березі Каркініт- 
ської зат. Чорного м., за 64 км від 





339 
ЧОРНОМОРСЬКЕ 








Чорноклен. 
Пагін з листком 
1 суцвіттям та плід. 


Чорноліська культура. 
Речі з пам'яток: 

1, 7 18 -- глиняний 
посуд; | |, 

2, 5 -- кістяні наконеч- 
ник стріли, псалій; 
3 - залізний ніж; 

4, 6і9 -- бронзові. 
шпилька, браслет і 
кельт. 





340 





ЧОРНОМОРСЬКЕ 
ВИРОБНИЧЕ 
ОБ'ЄДНАННЯ 
«АНТАРКТИКА» 








До 
сляд 


ей 


72 
Рез 
ЧУ 


1) 
тк 


Й 
/8 
І) 


Чорнокорінь 
лікарський: 


оо 


верхня частина 


рослини; 
2 -- нижня частина 
рослини; 

3 -- квітка; 


4 -- 


плід. 


Євпаторії. 7,8 тис. ж. (1984). На 
пн.зх: околиці с-ща збереглися 
руїни давньогрец. міста Калос- 
Лімена, заснованого в 4 ст. дон. е. 
У 8--10 ст. на місці грец. міста 
виникло нове поселення. В пе- 
ріод Кримського ханства поруч 
з колишнім Калос-Ліменом з'яви- 
лось татарське село Шейхлар. По- 
близу нього в 16 ст. виникло 
с-ще Ак-Мечеть (тат.-- Біла Ме- 
четь). Після злиття селищ населе- 
ний пункт називався Ак-Мечеть. 
Після приєднання Криму до Ро- 
сії в Ак-Мечеті з 20--30-х рр. 
19 ст. почали селитися гол. чином 
вихідці з України. Рад. владу 
встановлено 14 (27).І 1918. З 1944 
має сучас. назву. З 1956 Ч.-- с-ще 
міськ. типу. Ч.-- один з центрів 
газодобувної пром-сті Криму. З-ди: 
торг. устаткування, комбікормо- 
вий,  маслоробний, виноробний, 
пром. комбінат, птахоінкубаторна 
станція, райсільгосптехніка, рай- 
сільгоспхімія, комбінат побутово- 
го обслуговування. 2 середні, му- 
зична та спорт. школи; лікарня; Бу- 
динок культури, 2 кінотеатри, 
бібліотека. 
ЧОРНОМОРСЬКЕ ВИРОБНИ- 
ЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «АНТАРК- 
ТИКА» -- багатогалузевий рибо- 
добувний і рибопереробний комп- 
лекс. Управління міститься в Оде- 
сі. «Антарктика» входить до 
складу Всесоюзного рибопромисло- 
вого об'єднання «Азчорриба» М-ва 
рибного г-ва СРСР. Утворене 1972 
на базі Чорномор. виробничого уп- 
равління рибної пром-сті та Управ- 
ління антарктичного китобійного 
і океанічного риболовного флоту. 
«Антарктика» має в своєму складі 
судна океанічного рибопром. фло- 
ту, серед них -- найбільша в світі 
рибопромислова флотилія «Вос- 
ток». До складу «Антарктики» 
входять також Іллічівський мор. 
рибний порт, комбінат рибної га- 
строномії, рибозавод, дослідно-ек- 
спериментальний гідролізно-ага- 
роїдний завод, рибоконсервний |і 
рибообробні філіали (в Бєлгороді- 
Дністровському, Вилковому,  Із- 
маїлі), експериментальний  кефа- 
левий і судноремонтний з-ди та ін. 
І. О. Баранов. 
ЧОРНОМОРСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ 
ВІЙСЬКО -- козацьке військо, 
утворене царським урядом з колиш- 
ніх запорізьких козаків. Організа- 
цію козац. війська з кол. запорож- 
ців (Запорізька Січ зруйнована 
царизмом 1775) царський уряд по- 
чав восени 17837 у зв'язку з набли- 
женням нової війни з Туреччиною. 
22.1 (2.11) 1788 було видано указ 
про заснування т. з. Війська вір- 
них козаків, того самого року 
перейменованого на Ч. к. в. Між 
Пд. Бугом і Дністром козаки за- 
снували кілька селищ з центром 
у м. Слободзеї (тепер Молд. РСР). 
Після рос.-тур. війни  1787--91 
Ч. к. в. 1792 було переселене на 
т. з. Чорноморську кордонну лі- 
нію (проходила від гирла р. Лаби 
до Азовського м. по правому бере- 
гу Кубані). На Кубані чорноморці 
заснували 40 курінних селищ з 
військ.-адм. центром у Катерино- 
дарі (тепер м. Краснодар). чор- 
номорських козаків порівняно ве- 
лику роль відігравала наймана 
праця. В економіці провідними 
галузями спочатку були  скотар- 
ство і рибальство, в 40-х рр. 19 ст. 


значно поширилося землеробство. 
В 18360 Чорноморське козацьке 
військо було об'єднане з частиною 
Кавказького лінійного  козац. 
війська і перейменоване на Кубан- 
ське козацьке військо (див. Ку- 
банські козаки). 

ЧОРНОМОРСЬКЕ МОРСЬКЕ 
ПАРОПЛАВСТВО -- морське па- 
роплавство СРСР, яке здійснює 
перевезення пасажирів і вантажів 
у межах Чорноморсько- Азовського 
басейну, експортно-імпортних ван- 
тажів, а також вантажів між іно- 
земними портами; забезпечує на- 
вантаження і розвантаження суден 
у підпорядкованих йому морських 
портах, провадить ремонт і будів- 
ництво невеликих суден на суд- 
норемонтних заводах. Управління 
Ч. м. п.-- в Одесі. Створено 1922. 
В складі Ч. м. п. 11 портів (Одеса, 
Іллічівськ,  Білгород-Дністровсь- 
кий, Херсон, Миколаїв, Скадовськ, 
Євпаторія, Севастополь, Ялта, 
Феодосія, Південний), З судноре- 
монтні заводи (два в Одесі, один 
в Іллічівську). Флот пароплавст- 
ва обслуговує 10 регулярних лі- 
ній, серед рних  рад.-індійська, 
рад.-кубинська,  рад.-болгарська, 
рад.-в'єтнамська і рад.-французь- 
ка. Пасажирський флот обслуговує 
6 регулярних ліній каботажного 
плавання між портами Чорномор- 
сько-Азовського бас. та 4 лінії 
закордонного плавання. Крім то- 
го, пасажирські експреси здійсню- 
ють круїзні рейси з рад. та закор- 
донними туристами в порти Серед- 
земного м., Атлантичного ок. та 
ін. Ч. м. п. нагороджено орденами 
Леніна (1971), Жовтневої Револю- 
ції (1983), медалями «За оборону 
Одеси» і «За оборону Севастополя» 
(1942). С. О. Лук'янченко. 
ЧОРНОМОРСЬКЕ  ПОВСТАН- 
НЯ ФРАНЦУЗЬКОГО ФЛОТУ 
1919 -- повстання на Пд. України 
і в Криму моряків франц. військ.- 
морського флоту, що брав участь в 
інтервенції проти Рад. Росії. Роз- 
горнулося в умовах піднесення ре- 
волюц. руху у Франції. Розвит- 
кові повстання франц. моряків 
сприяли перемоги Червоної Армії, 
революц. агітація, яку проводили 
серед антантівських військ «Їно- 
земна колегія» при Одес. обл. к-ті 
КП(б)У та підпільні більшовиць- 
кі орг-ції Херсона, Сімферополя 
і Севастополя. 6.ТУ матроси крей- 
сера «Вальдек-Руссо» (район Оде- 
си) відмовилися стріляти по части- 
нах Червоної Армії. 19.ГУ повста- 
ли моряки лінкорів «Жан Бар» і 
«Франс» у Севастополі. Незаба- 
ром до них приєднались екіпажі 
лінкорів «Жюстіс» і «Мірабо». 
Франц. моряки організували в 
Севастополі демонстрацію  солі- 
дарності з трудящими Рад. Росії. 
Інтервенти обстріляли демонстран- 
тів. У кінці квітня повстання охо- 
пило й ін. судна. Повстанці вима- 
гали припинення антирад. інтер- 
венції і повернення до «Франції. 
Франц. командуванню вдалося 
придушити Ч. п. ф. ф. і жорсто- 
ко розправитися з повсталими мат- 
росами і солдатами. Проте франц. 
уряд, побоюючись нових революц. 


виступів, змушений був евакуюва- | 


ти свої війська з Криму і Пд. 
України. Повстання стало виявом 
солідарності 
з робітниками і селянами 
дянської Росії. 


трудящих Франції 
ра- 


ЧОРНОМОРСЬКЕ ШОСЕ-- ма- 
гістральна автомобільна дорога 
Новоросійськ -- Батумі. Довж. 
750 км. Споруджено 1887 -- 1910, 
реконструйовано 1946--50. Сполу- 
чає найбільші міста-курорти чор- 
номорського узбережжя Кавказу. 
Від м. Самтредіа відгалужується 
автомобільна дорога на Тбілісі, 
Єреван, Баку. Автотуризм. 

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ЗАПОВІД- 
НИК-- у Херсон., частково Микол. 
обл. УРСР. Складається з кількох 
ділянок суходолу та островів у 
Ягорлицькій і Тендрівській зато- 
ках Чорного м. і частини аквато- 
рії цих заток. Засн. 1927. Пло- 
ща 57,0 тис. га, з них 9,5 тис. га 
припадає на суходіл. Для Ч. з. 
характерні ландшафти лісостепу, 
типчаково-полинових степів,  со- 
лончаки, березові, дубові та осико- 
ві колки, солоні й прісні озера. 





Флора заповідника налічує 600 
видів. У заповіднику мешкає 43 
види ссавців (плямистий олень, 
великий земляний заєць, ондатра, 
степовий тхір), 9 видів плазунів, 
6 видів земноводних та 40 видів 
оиб. Орнітофауна налічує близько 
00 видів, серед яких багато цін- 
их і рідкісних (дрофа, стрепет, 
уравель-красавка, орлан-біло- 
хвіст); 22 види занесено до Черво- 
ної книги Української РСР. Чис- 
ленні чайки (тут гніздиться бл. 
90 9 світової популяції чорного- 
лової чайки), крячки і качки. 
Заповідник є місцем відпочинку 
перелітних птахів (гусей, журав- 
лів, куликів). Науковий профіль 
заповідника комплексне  вив- 
чення екології тварин і рослин з 
метою розробки заходів по збере- 
женню усього видового багатства 
та прогнозування змін у біоцено- 

зах заповідника. 
Маяцький. 


т. Б. 
ЧОРНОМОРСЬКИЙ РАЙОН 
(до 1944 -- Ак-Мечетський) -- у 
пн.зх. частині Крим. обл. УРСР. 
Утворений 1923. Площа 1,5 тис. 
км?. Нас. 30,7 тис. чол. (1984). 
У районі -- 39 населених пунктів, 
підпорядкованих селищній та 9 
сільс. Радам нар. депутатів. Центр 
-- смт Чорноморське. Ч. р. роз- 

















- ва 
ІОРНІ МОРІ ЬКИЙ 


ГП) л ИС а 
НРИМСЬНО 1БЛА( 


х 





ташований | на Тарханкутському 
п-ові. На Пн. та Пн. Зх. омива- 
ється Каркінітською затокою Чор- 
ного м., на Пд.-- Чорним м., на 
Пд. Сх.-- оз. Донузлав. Поверх- 
ня району рівнинна з добре вира- 
женими | увалами, розділеними 
широкими улоговинами.  Корис- 
ні копалини: природний горючий 


газ, вапняки, ракушняк, піски, 
доломіти, глина, крейда. На тер. 
району -- оз. Джарилгач. Грун- 


ти чорноземні й темно-каштано- 
ві. Лежить у степовій зоні. У 
районі -- видобування газу, чор- 
номорські виноробний, маслороб- 
ний і торг. устаткування з-ди. 
Комбінат побутового  обслугову- 
вання (Чорноморське), 5 будинків 
побуту. 
Сільське г-во району спеціалізу- 
ється на вирощуванні Озимої пше- 
ниці, ячменю, соняшнику,  вино- 
граду та виробн. молока, м'яса, 
вовни, яєць. ШПлоща с.-г. угідь 
1993 становила 125,0 тис. га, у 
т. ч. орні землі -- 66,7 тис. га. У 
Ч. р.-- 4 колгоспи, 7 радгоспів, 
у т. ч. птахофабрика, райсільгосп- 
техніка, райсільгоспхімія. Майже 
всі автомоб. шляхи (278 км) з 
твердим покриттям. У районі -- 
4 заг. осв. музична та спорт. 
школи; 29 лік. закладів, у т. ч. 
2 лікарні, 35  кіноустановок, 
4 б-ки. У Ч. р. видається газ. 
«Черноморская заря» (з 1933). 

О. І. Балагура. 
ЧОРНОМОРСЬКИЙ СУДНО- 
БУДІВНИЙ ЗАВОД -- підпри- 
ємство суднобудування. Розташо- 
ваний у Миколаєві. Став до ладу 
1897. Історія з-ду нерозривно по- 
в'язана з історією розвитку Чорно- 
морського флоту. На з-ді збудова- 
но перші в Росії турбінні мінонос- 
ці, лінійні кораблі, перший у світі 
підводний омінний  загороджувач 
«Краб». З-д будував також шалан- 
ди, баржі, суднові котли, підйом- 
ні крани, трамвайні вагони, паро- 
вози, залізничні мости. На з-ді 
працювали відомі діячі РСДРІП 
Г.І. Петровський, М. М. Шверник 
та ін. Робітники підприємства 
брали участь у загальному страй- 
ку на Півдні Росії 1903, страйках 
1912 та 1916 (див. Миколаївські 
страйки робітників суднобудівно- 
го заводу «Наваль» 1912, 1916). 
В роки перших п'ятирічок підпри- 
ємство було  спеціалізовано на 
спорудженні океанських танкерів. 
Перший вітчизн. танкер «Крас- 
ньй Николаев» закладено на ста- 
пелі з-ду 1925. У 1949 закладено 
перше післявоєнне судно -- танкер 
«Казбек». На Ч. с. з. споруджено 
унікальні судна, зокрема бази 
«Радянська Україна» і «Советская 
Россия», н.-д. судно «Академик 
Сергей Королев», великі морозиль- 
ні траулери-рибозаводи, контей- 
неровози з горизонтальним спосо- 
бом навантаження. Крім велико- 
тоннажних суховантажних суден, 
великих морозильних риболовних 
траулерів, з-д випускає  палубні 
суднові механізми, прогулянкові 
човни тощо. Ч. с. з. нагороджено 
2 орденами Леніна (1949, 1977), 
орденами Жовтневої Революції 
(1970), Трудового Червоного Пра- 
пора УРСР (1926). 

Макаров. 


Ю., І. 
ЧОРНОМОРСЬКИЙ ФЛОТ -- 
оперативно-стратегічне  об'єднан- 
ня ВМФ СРСР. Регулярний рос. 


флот на Чорному м. було створено 
1783. Моряки флоту виявили ви- 
соку бойову майстерність під час 
рос.-тур. воєн 18--19 ст. (див. 
Російсько-турецькі війни 17--19 
століть), Кримської війни 1853-- 
56, першої світової війни 1914-- 
18. На Ч. служили відомі 
флотоводці Ф.Ф. Ушаков, Д. М. 
Сенявін, М. П. Лазарєв, В. О. 
Корнілов, П. С. Нахімов, Г. І. 
Бутаков, С. О. Макаров та 
ін. Моряки Ч. ф. брали активну 
участь у революції 1905--07 в 
Росії (див. також Одеський черв- 
невий збройний виступ 1905, 
«Очаків», «Потьомкін», Севасто- 
польське збройне повстання 1905). 
Після Лютневої революції 1917 
виникли організації моряків Ч. ф. 
Румчерод,  Центрофлот. Після 
перемоги Великої Жовтн. соціалі- 
стич. революції моряки-чорномор- 
ці, очолені більшовиками, подали 
допомогу трудящим України у 
встановленні Рад. влади. В червні 
1918, коли виникла загроза захоп- 
лення Ч. ф. австро-нім. окупанта- 
ми, частину кораблів, за наказом 
В. І. Леніна, було затоплено в ра- 
йоні Новоросійська, частину за- 
хопили окупанти. Моряки-чорно- 
морці в складі сухопутних військ 
билися на всіх фронтах громадян. 
війни. У березні 1920 Ч. ф. за- 
ново сформовано як мор. і річко- 
ві сили Пд. Зх. фронту. 25.У 1920 
їх було реорганізовано на Морські 
сили Чорного і Азовського морів. 
11.1 1935 перейменовано на Ч. 

СРСР. В період Великої Вітчизн. 
війни 1941--45 Ч. ф. відіграв важ- 
ливу роль в Одеській обороні 
1941, Севастопольській обороні 
1941--42, битві за Кавказ 1942-- 
43, у проведенні ряду операцій 
по визволенню України, Криму, 
у визволенні Болгарії, Румунії. 
За час війни 18 кораблям, части- 
нам і з'єднанням Ч. ф. присвоєно 
гвард. звання; 59 кораблів, частин, 
з'єднань нагороджено орденами, 
220 моряків удостоєно звання Ге- 
роя Рад. Союзу. За заслуги перед 
Батьківщиною Ч. ф. нагороджено 
орденом Червоного Прапора (1965). 


М. нн. 
ЧОРНОМОРСЬКІ ПРОТОКИ -- 
протоки Босфор і Дарданелли з 
Мармуровим морем між ними, які 
сполучають Чорне і Середземне 
моря. Правовий режим Ч. п. регу- 
люється конвенцією про режим 
проток, укладеною на  Монтре 
конференції 1930 Болгарією, Фран- 
цією, Англією, Японією, Туреччи- 
ною, Румунією, Югославією, Рад. 
Союзом та Грецією (1938 приєдна- 
лась Італія); набула чинності 
9.Х1 1936. Конвенція підтвердила 
принцип свободи проходу та пла- 
вання у протоках для торг. суден 
усіх країн та регламентувала поря- 
док проходу для воєнних суден. 
Через Ч. п. мають право проходи- 
ти торг. судна всіх д-в у мирний 
та воєнний час. Військ. кораблі 
певних класів (тоннажем до 15 
тис. т ) нечорноморських д-в ма- 
ють право входити в Ч. п. вмирний 
час (для перебування в Чорному 
морі). Попереднє повідомлення 
про проходження іноз. військ. су- 
ден має бути надіслано тур. уря- 
дові за 15 діб. Термін перебуван- 
ня цих кораблів у Чорному морі 
обмежений трьома тижнями. При- 
чорноморські д-ви можуть прово- 


дити через Ч. п. надводні військ. 
кораблі всіх класів і підводні чов- 
ни, надіславши тур. урядові по- 
відомлення про це не пізніше як 
за 8 діб. У воєнний час (якщо Ту- 
реччина не є воюючою стороною) 
заборонено проходження через 

п. військ. кораблів будь-якої 
воюючої держави. Якщо Туреччина 
перебуває в стані війни, встанов- 
лення режиму проток передається 
цілком на її розсуд. Положення 
Конвенції з мор. права 1982, які 
встановлюють право транзитного 
проходу через протоки, що вико- 
ристовуються для міжнародного 
судноплавства, на режим Ч. п. не 
поширюються, і цей режим зали- 
шається незмінним. 

О. Ф. Висоцький. 
ЧОРНОМОРСЬКОГО  ЧЕРВО- 
НОПРАПОРНОГО ФЛОТУ РО- 
СІЙСЬКИЙ ДРАМАТИЧНИЙ 
ТЕАТР імені Б. А. Лавреньова. 
Засн. 1932 в Севастополі. В репер- 
туарі: «Без вини винуваті» О. Ост- 
ровського, «Оптимістична  траге- 
дія» В. Вишневського, «Прапор 
адмірала» О. Штейна, «Пісня про 
чорноморців», «За тих, хто в морі» 
Б. Лавреньова, «Шельменко-ден- 
щик»  Г.  Квітки- Основ'яненка, 
«Загибель ескадри», «Фронт» О. 
Корнійчука, «Під золотим орлом» 
Я. Галана, «Сірано де Бержерак» 
Е. Ростана. 

В театрі працювали народний 
артист СРСР Є. Лебедєв, засл. 
діячі мист. УРСР К. Кустенко, 
Ю. КГранатов, засл. діяч мист. 
РРФСР Ю. Юровський. У складі 
трупи (1984): нар. арт. УРСР В. 
Павловський (див. т. 12, Дода- 
ток), засл. артисти УРСР А. Васи- 
льєв, С. Власенко, В. Попова, Г. 
Савінова, Л. Тарасова, В. Ткачен- 
ко. О. О. Кулик. 


ЧОРНОПЛІДНА ГОРОБИНА, 
аронія чорноплідна (Агопіа  пеіа- 
посагра) -- невелика чагарникова 
рослина родини розових. Листки 
прості еліптичні, пилчасті. Плоди 
округлі з щільною шкіркою, чорні 
з полиском, м'якуш майже чорний, 
кислувато-солодкий, сік темно-ру- 


біновий. Походить із сх. части- 
ни Пн. Америки. В СРСР, в 
т. ч. й на Україні, пошир. в про- 


мислових |і присадибних садах. 
Плоди придатні для приготування 
соків, варення, у свіжому або вису- 
шеному вигляді (цінна лікарська 
рослина). З Ч. г. виготовляють пре- 


парати для лікування  гіперто- 
нічної хвороби, атеросклерозу та 
деяких нервових захворювань. 


Урожайність З (до 8) кг з куща 
(50--70 ц/га), І. В. Мічурін вико- 
ристав Ч. г. при виведенні горо- 
бини сорту Лікерна. 


ЧОРНОРЇЧИНСЬКИЙ КАНЬ- 
ЙОН -- ущелина р. Чорної у пд.- 
зх. частині Кримських гір. Довж. 
бл. 12 км, шир. від 50 до 300 м. 
Ч. к. має асиметричну будову: 
правий схил крутий, лівий поло- 
гий. Долина річки врізана в шар 
порід, складений з мергелів, глин 
і вапняків. У заплаві річки -- мі- 
шані ліси, на схилах -- дуб, 
ялівець, а також зарості шибля- 
ку. Заказник респ. значення. 

Г. Є. Гришанков. 
ЧОРНО-РЯБА ПОРОДА вели- 
кої рогатої худоби -- одна з найпо- 
шир. в країні порід молочного на- 
пряму. Створена в різних зонах 


341 


ЧОРНО-РЯБА 
ПОРОДА 


Чорноморського черво- 
нопрапорного флоту 


російський  драматич- 
ний театр імені Б. А 
Лавреньова. 





Чорноплідна горобина. 
Гілка з плодами. 


342 





ЧОРНОСЛИВ 
( З 
у що 





1 4 - 
аог 


Чорнофігурний стиль. 
Майстер Ексекій. 
фора. Кераміка. 
925 до н. е. 
Рим. 


Ам- 
530-- 
Ватікан. 





Чорнощир звичайний: 
1 -- нижня частина 
рослини; 

2-- верхня частина 
рослини; 

3 -- насінина. 





Чорноспинка. 


СРСР в результаті схрещування 
місцевої худоби з  плідниками 
остфризької породи та ін. порід 
голл. походження. Як породу за- 
тверджено 1959. Масть чорно-ряба. 
На Україні (переважно в Львів., 
Ровен. Волин., Хмельн. та ін. 
областях) Ч.-р. п. виведено схре- 
щуванням місцевої худоби із за- 
везеними наприкінці 19 і на поч. 20 
ст. плідниками голландської поро- 
ди. Помісі розводили «в собі» 
та час від часу поліпшували їх 
імпортними бугаями голл. поход- 
ження. Тварини цієї породи великі, 
мають щільну, міцну конституцію, 
видовжену голову, тонку шию, 
рівну спину, широкі і глибокі гру- 
ди, велике вим'я. Жива маса ко- 
рів 470--550 кг, бугаїв -- 900-- 
950 кг. Середньорічні надої 3700-- 
4200 кг молока жирністю 3,5-- 
3,7 20. У тварин Ч.-р. п. добрі м'я- 
сні якості, у 18-місячному віці мо- 
лодняк досягає 420--480 кг. За- 
бійний вихід 50--53 9. Розводять 
Ч.-р. п. в центр. і пд.-зх. частині 
РРФСР, на Уралі , в Зх. Сибіру, 
УРСР,.БРСР, Узб. РСР та ін. 
ЧОРНОСЛИВ -- сушені плоди 
слив. Для виробництва Ч. викори- 
стовують сорти слив, що містять не 
менше 10 9 цукру і не більше 
1,2 9 органічних кислот. Високої 
якості Ч. дають угорки. Для виго- 
товлення Ч. стиглі плоди занурю- 
ють на 20 сек в окріпабо в кипля- 
чий 0,5 9-ний розчин лугу, після 
чого промивають у воді і сушать в 
сушарках при 40 ", поступово під- 
вищуючи т-ру до 757. В СРСР ос- 
новними районами виробництва Ч. є 


Краснодарський край, Україна, 
Молдавія. 
ЧОРНОСОТЕНЦІ -- 1) Члени 


погромницьких монархічних  ор- 
ганізацій («Союз руського народу», 
«Союз Михаїла Архангела», «Бі- 
лий двоглавий орел» в Одесі та ін.) 
і «чорних сотень» -- озброєних за- 
гонів декласованих елементів для 
ротьби проти революц. руху в 
Росії 1905--17. Ч. розпалювали 
антисемітизм, влаштовували  по- 
громи і терористичні акти проти 
революціонерів і прогрес. громад. 
діячів. Орг-ції Ч. ліквідовано 
в ході Лютн. революції 1917. 2) В 
широкому розумінні Ч.-- крайні 
реакціонери, войовничі противни- 
ки соціалізму. 
ЧОРНОСОШНІ СЕЛЯНИ -- ка- 
тегорія особисто вільних селян у 
Рос. державі 14--17 ст., які воло- 
діли общинними землями і викону- 
вали повинності на користь держа- 
ви. Назва походить від термінів 
чорні люди і соха -- одиниця опо- 
даткування. У Ч. с. були розвину- 
ті промисли, ремесла, торгівля. 
В міру переходу чорних земель 
у володіння феодалів (див. Має- 
ток, Вотчина) кількість Ч. с. 
зменшувалася. В результаті ре- 
форм Петра І Ч. с. увійшли до 
складу державних селян. 
ЧОРНОСПИНКА, алоза темно- 
спинна (Аіоза Кеззіегі Кез5іегі) -- 
риба роду алоза род. оселедцевих. 
Довж. тіла до 52 см, маса до 2 кг. 
Тіло видовжене. Спина темно-фіо- 
летового кольору, верх голови і 
грудні плавці чорні. Поширена в 
аспійському м.; на нерест у 
червні -- липні заходить у Волгу. 
Плодючість 135 -- 312 тисяч ікри- 
нок. Живиться гол. чин. ракопо- 
дібними. Цінна промислова риба. 


ЧОРНОТІЛКОВІ, чорниші (Те- 
пебгіопідає) родина жуків. 
Тіло (довж. 2--50 мм) переважно 
темного забарвлення. Личинки 
видовжені, циліндричні, з груд- 
ними ніжками. В родині бл. 17 
тис. видів, поширених на всіх ма- 
териках, крім Антарктиди, най- 
численніші Ч. в пустелях, напів- 
пустелях. В СРСР -- бл. 1000 ви- 
дів, з них на Україні -- бл. 100. 
Жуки Ч. живляться гол. чин. рос- 
линними і тваринними рештками. 
Деякі Ч. живуть під корою дерев 
і знищують яйця, личинок і ляле- 
чок ін. комах. Личинки окремих 
видів Ч. (напр., медляків) живуть 
у грунті і пошкоджують корені 
рослин. Деякі Ч. шкодять на скла- 
дах, млинах, хлібозаводах (див. 


Хрущаки борошняні). 
Загайкевич. 


І. В. 
ЧОРНОФІГУРНИЙ СТИЛЬ -- 
термін, яким в історії мистецтва 
позначають техніку і стиль ва- 
зопису античного, поширеного в 
Стародавній Греції в 6 ст. до н. е. 
На вазах Ч. с. зображення компо- 
зицій за мотивами античної міфо- 
логії робили чорним лаком (звідси 
й назва; контури фігур, деталі тощо 
продряпували голкою) на червону- 
ватому (кольору природної глини) 
тлі. Серед відомих майстрів Ч. с.-- 
Андокід, Амасіс, Ексекій, Епіктет, 
Клітій, Тлесон. 

ЧОРНОЩИР (Сусіаспепа  хап- 
збібоїа) -- трав'яниста рослина ро- 
дини складноцвітих. Стебло пря- 
мостояче, до 2 м заввишки. Лист- 
ки супротивні, яйцевидні, по краю 
зубчасто-пилчасті, опушені. Квіт- 
ки в дрібних кошиках, зібраних у 
велике розгалужене  волотевидне 
суцвіття. Пошир. в Пн. Америці 
і Європі, вт. ч.ів СРСР, зокрема 
в УРСР. Росте на залізничних на- 
сипах, забур'янених місцях, отруй- 
ний для тварин. Заходи бо- 
ротьби: знищення бур'яну на 
необроблюваних угіддях, по уз- 
біччях доріг, старанний обробіток 
країв полів; застосування гербі- 
цидів. |, 

ЧОРНУХИ -- селище міського 
типу Полтав. обл. УРСР, райцентр. 
Розташовані на р. Мнозі (бас. 
Дніпра), за 35 км від залізнич. ст. 
Пирятин. 2,9 тис. ж. (1984). Засн. 
в 17 ст. (за ін. істор. джерелами 
-- в 13 ст.). В 1654 Ч. у складі 
Лівобережної України возз'єдна- 
но з Росією. Рад. владу встанов- 
лено в січні 1918. В роки Великої 
Вітчизн. війни в період нім.-фа- 
шист. окупації Ч. (17.ГХ 1941 -- 
17.ГХ 1943) в районі діяли підпіль- 
ний райком партії і партизан- 
ський загін. 

З 1971 Ч.-- селище міськ. типу. 
У селищі -- хлібозавод, цех Пи- 
рятинського сироробного з-ду, рай- 
сільгосптехніка, райсільгоспхімія, 





Корова чорно-рябої породи. 





та" 


й. - -і 


жо Зауннчинючомой, теоуніннунимі» 





комбінат побутового обслуговуван- 
ня. Середня та музична школи; 
лікарня, поліклініка; Будинок 
культури, 2 б-ки, істор.- краєзнав- 
чий музей. В Ч. народився укр. 
просвітитель, філософ і поет Г. С. 
Сковорода. У селищі йому вста- 
новлено пам'ятник. 
ЧОРНУХИНЕ -- селище міського 
типу Перевальського р-ну Вороши- 
ловгр. обл. УРСР. Розташоване 
на р. Чорнусі. Залізнична станція. 
9,2 тис. ж. (1984). На тер. Ч.- 
шахта ім. С. В. Косіора виробни- 
чого об'єднання «Ворошиловград- 
вугілля», племптахорадгосп «Мир- 
ний», птахофабрика. У Ч.-- фі- 
ліал  ШПеревальського гірничого 
технікуму, 4 заг.-осв. школи; лі- 
карня, поліклініка; Палац куль- 
тури, 2 клуби, 2 б-ки. Історико- 
краєзнавчий музей. Перші згадки 
про Ч. датуються 1600, с-ще міськ. 
типу --, з 1938. М з 
ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОН -- 
у пн.зх. частині Полтав. обл. 
УРСР. Утворений 1923. Площа 
0,6 тис. км2?. Нас. 20,0 тис. чол. 
(1984). У районі -- 42 населені 
пункти, підпорядковані селищній 
і 8 сільським Радам народних 
депутатів. 


Богодарівка 
ого рів 


о! Білоусівка 
о Гільці 


о 
Хеиліещина 
Чорнуки 


Мокивка З 


Курінька 
(2) 


2, 


ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОН | 
ПОЛТАВСЬНОЇ ОБЛАСТІ 





Центр -- смт Чорнухи. Ч. р. роз- 
ташований в межах Придніпровсь- 
кої низовини. Поверхня -- плеска- 
тохвиляста рівнина, розчленована 
глибоковрізаними річковими доли- 
нами, алками та ярами. Ко- 
рисні копалини: природний газ, 
торф, глини. Річки -- Удай, Мно- 
га, Суха Лохвиця (бас. Дніпра). 
Грунти в основному чорноземні. 
Лежить у лісостеповій зоні. Ліси 
(дуб, ясен, берест, клен) займають 
3,8 тис. га. Найбільші пром. під- 
приємства району -- цех Пирятин- 
ського сироробного з-ду (Чорнухи), 
комбікормовий  3-д (с. Галяве). 
Комбінат побутового  обслугову- 
вання (Чорнухи), З будинки побу- 
ту. Землеробство району спеціалі- 
зується на вирощуванні  Озимої 
пшениці, кукурудзи, гречки, цукр. 
буряків, соняшнику, картоплі; тва- 
ринництво м'ясо-мол. напряму (ско- 
тарство, свинарство, птахівництво, 
вівчарство). Площа сільськогоспо- 
дарських угідь 1983 становила 47,5 
тис. га, у т. ч. орні землі-- 40,0 тис. 
га. В Ч. р.-- 12 колгоспів, райсіль- 
госптехніка, райсільгоспхімія. 

Автомоб. шляхів -- 202 км, у т. ч. 
з твердим покриттям -- 139 км. У 
районі -- 25 заг. осв. та музична 
школи; 24 лік. заклади, у т. ч. 
3 лікарні. 26 клубних установ, 
37 кіноустановок, 25 б-к, істор.- 


краєзнавчий музей. У Ч. р. вида- 
ється газ. «Нова праця» (з 1932). 

М. А. Дварник. 
ЧОРНУШКА (МіяеПйа) -- рід рос- 
лин родини жовтецевих. Одноріч- 
ні трави з двічі- або тричі-перисто- 
розсіченими листками і жовтими 
або голубуватими поодинокими 
квітками. Плід збірний з 2--10 ли- 
стянок; насіння чорне (звідси й 
назва). Бл. 20 видів, пошир. в 
Середземномор'ї, Серед. і Сх. Єв- 
ропі та Зх. Азії. В СРСР -- бл. 
і0 видів, з них в УРСР--3; крім 
того, два середземноморські види 
зустрічаються в культурі: Ч. по- 
сівна (М. забіуа), її насіння ви- 
користовують як пряність у хлі- 
бопечінні, при солінні огірків, 
квашенні капусти тощо, і Ч. да- 
маська (М. датазсепа) -- деко- 
ративна рослина. У пд. районах 
УРСР на схилах як бур'ян в посі- 
вах росте Ч. польова (М. агуеп5із). 
ЧОРНЯВА -- річка в Івано-Фр. 
обл. УРСР, ліва прит. Пруту 
(бас. Дунаю). Довж. 63 км, площа 
бас. 351 км?. Тече в межах Перед- 
карпаття. Живлення мішане. Во- 
ду використовують для пром. і 
с-т. водопостачання. На регах 
Ч. біля смт Обертина, виявлено 
поселення пізнього палеоліту; 
біля с. Гончарова знайдено знаряд- 
дя праці бронзового віку. 
ЧОРНЯТА Іван (Чернята; рр. н. 
ісм. невід.)-- військ. (генеральний) 
обозний (1648--49) селянсько-ко- 
зацьких військ,  очолених Б. 
Хмельницьким. Брав участь у бит- 
вах і походах сел.-козац. військ, 
виконував дипломатичні та (ін. 
доручення Б. Хмельницького. Був 
противником будь-яких угод з 
шляхет. Польщею, що суперечили 
б інтересам визвольної боротьби. 
Восени 1649 керував складанням 
40-тисячного козац. реєстру, який 
є цінним джерелом до історії нар.- 
визвольної війни 1648--54. 
ЧОРОВИЧ (бБоровиї) Светозар 
(29.У 1875, Мостар -- 17.ТУ 1919, 
там же) -- серб. письменник. Учас- 
ник нац.-визвольного руху в Бос- 
нії і Герцеговині. Один із заснов- 
ників літ. журн. «Зора» («Зоря», 
1896--1901). Лрукуватися почав 
у кін. 80-х рр. романах «Одру- 
ження Пери Карантана» (1905), 
«Стоян Мутикаша» (1907), «По 
келіях» (1919), «Поміж своїми» 
(1921) викривав дрібнобурж. мо- 
раль провінційного міщанства Гер- 
цеговини, порушував проблеми, 
пов'язані з становленням капіталі- 
стичних відносин, конфліктом по- 
колінь тощо. Автор п'єс «Айша», 
«Адембег», «Тиран» (1913), єтатті 
про І. Котляревського (1900). В 
перекладі укр. мовою 1911 в Чер- 
нівцях видано збірку Ч. «Герце- 
говинські оповідання». 

В. Г. Гримич, 

ЧОРТ -- за забобонними уявлення- 
ми, надприродна істота, що втілює 
в собі зло; має вигляд людини з 
темною шерстю, з козячими нога- 
ми, хвостом і ріжками. Те саме, 
що й диявол, злий дух, біс, сатана, 
нечиста сила. 
ЧОРТКІВ -- місто Терноп. обл. 
УРСР, райцентр, на р. Сереті 
(прит. Дністра). Залізнична стан- 
ція. Вперше згадується 1522, коли 
Ч. дістав магдебурзьке право. 
Був під владою шляхет. Польщі. 
Під час визвольної війни україн- 
ського народу 1648--54 населення 


Ч. повстало проти шляхет. Польщі 
і разом з сел.-козац. загонами здо- 
було Ч. У 1672--83 Ч. був під 
владою  султанської Туреччини. 
Після 1-го поділу Польщі (1772) 
Ч. загарбала Австрія (з 1867 -- 
Австро-Угорщина). Як протест 
проти утисків поміщиків відбулося 
Чортківське селянське заворушен- 
ня 1838. Під впливом революції 
1905--07 в Росії в Ч. відбулися де- 
монстрації й мітинги солідарності 
з рос. пролетаріатом. Після розпа- 
ду Австро-Угорщини (1918) Ч. 
1919 захопила бурж.-поміщицька 
Польща. Трудящі Ч. під керівницт- 
вом КПЗУ вели боротьбу проти за- 
гарбників. У 1922 в районі Ч. дія- 
ла партизан. група «Червона два- 
надцятка». В листопаді 1922 у 
Ч. було страчено керівників групи 
С.О. Мельничука 1 П. М. Шере- 
мету. В 1939 Ч. у складі Зх. 
України возз'єднано з УРСР. З 
того самого року Ч. -- місто. 

У місті -- м'ясний, хлібний та хлі- 
бопродуктів комбінати, рем.-мех., 
цукр., горілчаний заводи, конди- 
терська, швейна,  перо-пухова 
ф-ки, райсільгосптехніка, райсіль- 
госпхімія, комбінат побутового об- 
слуговування. Мед. і пед. уч-ща, 
9 заг.-осв., музична та спорт. шко- 
ли, лікарня, 2 поліклініки, Буди- 
нок культури, кінотеатр, 4 б-ки, 
істор.-краєзнавчий музей. Архіт. 
пам'ятки: замок (кін. 16 -- поч. 
17 ст.; мурований, в плані п'яти- 
кутний з наріжними баштами і 
брамою, двоповерховими  житл. 
корпусами; на стінах пн. корпусу 
збереглися фрагменти фресок 17 
ст.), дерев'яні церкви -- Успен- 
ська (17 ст., іконостас 18 ст.) та 
Вознесенська (1738), костьол до- 
мініканців (1619; у 19 ст. перебу- 
довано у псевдоготичному стилі). 
В 1926--27 в Ч. працював учите- 
лем укр. письменник С. Тудор. 
ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОН 
пд.-сх. частині Терноп. обл. УРСР. 
Утворений 1939. Площа 0,9 тис. 
км?. Нас. 33,9 тис. чол. (1984). 


У районі - - 54 населені пункти, під- 
порядковані міській, селищній |і 
27 сільс. Радам нар. депутатів. 


Центр -- м. Чортків. Ч. р. розта- 
шований в межах Подільської ви- 
сочини. Поверхня -- хвиляста рів- 
нина, розчленована глибокими до- 
линами приток Дністра (Джу- 

ина, Серета, Нічлави, Збруча). 

орисні копалини: пісковики, вап- 
няки, глини, піски, гравій, гіпс. 
Грунти сірі й світло-сірі опідзоле- 
ні та опідзолені чорноземи. Ле- 
жить у лісостеповій зоні. В межах 


району -- держ. заказник «Дача 
Галілея». Найбільші пром. під- 
приємства району -- чортківські 


цукр. і рем.-мех. з-ди, м'ясокомбі- 
Колиндянсь- 


нат, швейна ф-ка, 
кий концентратно-дріжджовий 
комбінат. Комбінат побутового 


обслуговування (Чортків). Земле- 
робство району  буряково-зерно- 
вого, тваринництво м'ясо-мол. на- 
прямів. Площа с.-г. угідь 1983 
становила 64,5 тис. га, у т. ч. ор- 
ні землі -- 61,0 тис. га. Гол. куль- 
тури: цукр. буряки, озима пшени- 
ця, ячмінь, овес, картопля, ово- 
чеві, багаторічні та однорічні тра- 
ви. У Ч. р.-- 18 колгоспів, 1 рад- 
госп, інкубаторно-птахівнича стан- 
ція, держплемстанція,  райсіль- 
госптехніка, райсільгоспхімія. За- 
лізничні станції: Чортків, Біло- 


божниця,  Ягільниця, Вигнанка, 
Шманьківчики. Автомоб. шляхів-- 
359 км, у т. ч. з твердим покрит- 
тям -- 318 км. У районі -- мед. і 
пед. уч-ща, 60 заг.-осв., З муз. 
і спортивна школи; 55 лік. закла- 
дів, у т. ч. 1 лікарня. 20 будинків 
культури, 48 клубів, кінотеатр, 64 
кіноустановки, /3 б-ки, істор.-кра- 
єзнавчий музей. У с. Шманьків- 
цях Ч. р. народилися укр. поет 
І. М. Грабович та укр. поет і театр. 
діяч С. М. Чарнецький, ус. Улаш- 
ківцях -- учасник революц. руху 
на зх.-укр. землях П. С. Ладан, 
у с. Горішній Вигнанці -- укр. 
рад. композитор М. А. Коссак, 
ус. Колиндянах -- укр. рад. різь- 
ся по дереву Д. Г. Білинський. 
У Ч.р. видається газ. «Зоря кому- 
нізму» (з, 1938). І. Г. Шевченко. 
ЧОРТКІВСЬКІ СЕЛЯНСЬКІ 
ЗАВОРУШЕННЯ 1838 -- антипо- 
міщицький масовий виступ селян 
Чортківського округу Сх. Галичи- 
ни. Приводом до виступу було по- 
ширення серед селян округу чуток 
про імператорський декрет, який 
нібито зменшував розміри  пан- 
щини до одного дня на тиждень від 
сел. двору. Першими в червні 
1838 виступили селяни с. Бабин- 
ців, які відмовилися відбувати 
панщину більше як один день на 
тиждень. За їхнім прикладом 
сел. громади навколишніх сіл від- 
мовлялися виконувати панщину, 
організовували масове подання 
скарг на поміщиків. На кінець 
серпня заворушення охопило 39 
сія Чортківського округу. На при- 
душення виступу австр. уряд по- 
слав каральну експедицію і слід- 
чу комісію. Керівників завору- 
шень було заарештовано, багатьох 
учасників покарано киями. Під 
впливом подій на Чортківщині по- 
чалися сел. заворушення в Терно- 
пільському окрузі. 

ЧОРТОВІ СХОДИ -- гірський 
прохід (перевал) у зх. частині 
Головного пасма Кримських гір. 
Утворені у верхньоюрських вап- 
няках, верстви яких схожі на 
величезні сходи, що круто здій- 
маються вгору. На схилах -- широ- 
колистяний ліс (дуб, граб, бук і 
тис). Ч. с. лежать у межах Ялтин- 
ського гірсько-лісового заповідни- 
ка. У 1320 по Ч. с. піднімався 
О. С. Пушкін. Відвідували це 
місце В. Жуковський, Леся Укра- 
їнка, В. Брюсов, І. Бунін. 

й О. В. Єна. 
ЧОРТОМЛИК -- великий (зав- 
вишки 20 м, діаметром 350 м) 
скіфський курган 4 ст. до н. е. 
біля с. Чкалового Нікопольського 


ТЛІ РР ТА 






343 





Чортків. 
церква. 





ЧОРТОМЛИК 





Успенська 
ост 


Чорнушка  польоваг 
верхня частина 
рослини; 


2 


нижня 


рослини; 
3 -- квітка; 
4 -- насінина в попереч- 


ному 


ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОН 
ТЕРНОПІЛЬСЬНОЇ ОБЛАСТІ 


розрізі. 







частина 





СІЧ 





344 
ЧОРТОМЛИЦЬКА 


Чортомлик. Срібна 
амфора. 
й -й - - 
ри з 
рочок у й 
ж М 
, - 
и 4 
М; 
со й Р . 
З тб - . 
ДО у осі й "з 
3 


ї 

.» і г Д-т 

МЕ о 

Я; М Кк 

злою т.з. 
Дж. Чосер. 





Чубук, 
вівця. 


або снігова 


р-ну Дніпроп. обл. Досліджував 
його 1862--63 І. Є. Забєлін. Під 
насипом відкрито два колодязі 
глибиною бл. 11 м та кілька 
печероподібних ніш. У нішах бу- 
ло поховано «царя» і «царицю», а 
також 6 слуг-рабів. У трьох ямах 
виявлено кістки 11 коней в убо- 
рах із золота, срібла та бронзи. 
Біля кістяків «царя» і «цариці» 
та у двох ін. нішах було знайдено 
прикраси (золоті бляшки від па- 
радного одягу, дві золоті гривни з 
кінцями у вигляді фігурок левів, 
залізні, срібні й золоті браслети 
та ін.), зброю (меч з золотим дер- 
жалном, оздобленим зображеннями 
двох голів бика, наконечники стріл, 
списів, дротиків тощо), срібний 
посуд, жіночий конічний головний 
убір, обшитий золотими бляшка- 
ми, налуччя (аналогічне знайдено 
у Мелітопольському кургані), 
бронзові казани для  жертовної 
їжі, амфори для вина та багато ін. 
предметів. Найвизначнішою  зна- 
хідкою є срібна амфора, фриз якої 
оздоблений зображеннями скіфів, 
що  приборкують диких коней. 
Художні вироби з Ч. зберігаються 
в Ермітажі. 

Літ.: Артамонов М. И. Сокровища 
скифских курганов в собраний Госу- 
даготвенного Зрмитажа. Прага -- Л., 


ЧОРТОМЛИЦЬКАСІЧ, Стара 
Січ, Базавлуцька Січ -- одне з ук- 
ріплень Запорізької Січі, яке в 
кін. 16 -- на поч. 18 ст. існувало 
на о.  Чортомлик, або Базавлук. 
Ч. С. засновано після зруйнуван- 
ня крим. татарами 1593 Томаків- 
ської Січі. Коли швед. загарбни- 
ки восени 1708 вдерлися на Украї- 
ну, царський уряд під приводом 
боротьби проти зрадників, яких 
очолювали І. Мазепа і кошовий 
отаман К. Гордієнко, вирішив лік- 
відувати Ч. як центр антифе- 
од. руху на Україні. Царське 
військо 14 (25).У 1709 зруйнувало 
Ч. С. Запорожці після цього спро- 
бували збудувати Січ на р. Кам'ян- 
ці, але змушені були відійти у во- 
лодіння Кримського ханства, де 
з дозволу хана 1711 заснували в 
пониззі Дніпра Олешківську Січ. 
ЧОРТОПОЛОХ -- народна назва 
колючих рослин з родів будяк, 
осот, нетреба, татарник, голо- 
ватень та їн. 

ЧОСЕР (Сіаисег) Джефрі (13402, 
Лондон -- 25.Х 1400, там же) 
англ. поет. Родоначальник англ. 
поезії й англ. літ. мови (поетич- 
ної). Представник  Передвідрод- 
ження в Англії. Був дипломатом, 
суддею, чиновником, членом пар- 
ламенту. Перший оригінальний 
твір -- поема в куртуазній манері 
«Книга герцогині» (1369). Поеми 
«Пташиний парламент», «Будинок 
слави» (незакінч.), «Троїл і Хри- 
зеїда», першу зб. повістей у вір- 
шах англ. мовою «Легенда про 
славних жінок» створив 1380--86. 
Славу здобув «Кентерберійськими 
оповіданнями» (незавершені, кін. 
80-х -- 90-і рр.), що відзначаються 
життєлюбством і гуманізмом. Ч. 
подав у них реалістичні образи 
представників різних прошарків 
тогочасного англ. суспільства, са- 
тирично змалював духівництво. 
Тв.: Укр. перекл.-- З «Кентер- 
берійських оповідей». «Всесвіт», 1978, 
М» 5; Рос. перекл.-- Кентербе- 
рийские рассказь. М., 1980. 

Літ.: Кашкин И. А. Джеффри Чосер. 


В кн. Кашкин И. А. Для читателя- 
современника. М., 8. 

І. ОО. Влодавська. 
ЧОСИЧ (Босиїі) Бранимир (13.ІХ 
1903, Штитар -- 29.1 1934, Бєлград) 
серб. письменник. Автор збі- 
рок «Оповідання про Бошковича» 
(1924), «,,Єгиптянка" та інші опо- 


відання» (1927) тощо. Романи 
«Шабаш» (1925), «Два царства» 
(1928) -- на морально-етичні те- 


ми. Творчість поч. 30-х рр. позна- 
чена впливом прогресивної літ. 
течії «соціальна література». Гост- 
ра критика бурж. суспільства зву- 
чить у романі «Скошене поле» 


(1934). 

Тв.: Рос. перекл.-- Скошенное 
поле. М., 1957. В. Г. Гримич. 
ЧОТИРИПРОМЕНЕВІ ГУБКИ 


(Тебгахопіда) -- ряд морських без- 
хребетних тварин класу звичай- 
них губок. Тіло кулясте, яйцевид- 
не, бокалоподібне та ін. форми, 
розміром від кількох мм до 1,5 м. 
Скелет складається в осн. з чоти- 
рипроменевих кремнієвих голок, 
розміщених радіально. Багато ви- 
дів Ч. г. мають яскраве забарвлен- 
ня. Колоніальні, іноді поодинокі 
організми. Живуть на глиб. до 
4000 м. Відомо бл. 1500 видів, 
поширених у морях гол. чин. тро- 
пічної, субтропічної й помірної 
зон. В морях СРСР -- понад 50 
видів, зокрема в Чорному м.-- 5 
видів, серед яких Сеофіа 5іеЙо- 
за -- напівкулястої, кгрудкоподіб- 
ної та ін. форм, свердлячі губ- 
ки -- кліони: СПопа уазбійса, С. 
ІоБбага та інші. О. П. Маркевич. 
ЧОТИРИСТОРОННЯ ., УГОДА 
ПО ЗАХІДНОМУ БЕРЛІНУ. Під- 
писана 3.ІХ 1971 представниками 
СРСР, США, Великобританії і 
Франці в Західному Берліні. 
Набула чинності 3.МІ1 1972. Визна- 
ючи існуючі в Європі політ. і тер. 
реальнссті, сторони  зобов'язали- 
ся не астосовувати силу або по- 
грозу силою і врегульовувати всі 
спори виключно мирними засоба- 
ми. В угоді зафіксовано, що Зх. 
Берлін, як і раніше, не є складо- 
вою частиною ФРН і не буде й 
надалі управлятися нею. Разом з 
тим угода не суперечить нормаль- 
ному підтриманню екон., культур. 
та ін. зв'язків між Зх. Берліном 
і ФРН за умов виконання поло- 
жень рцього документа. США, 
Великобританія і Франція збері- 
гають за собою права представницт- 
ва за кордоном інтересів Зх. Бер- 
ліна. Угода передбачає можливість 
представництва ФРН інтересів Зх. 
Берліна і його постійних жите- 
лів за кордоном (консульське об- 
слуговування, представництво в 
міжнар. орг-ціях тощо). Угода 
врегулювала порядок сполучення 
із Зх. Берліном, виходячи з між- 
нар. практики транзиту через те- 
риторію суверенних д-в. Угода по 
Зх. Берліну сприяла нормаліза- 
ції відносин між ФРН і СРСР та 
ін. соціалістичними країнами. 

Б. М. Забарко. 
ЧОТИРИХЛОРИСТИЙ ВУГ- 
ЛЕЦЬ, тетрахлорметан, ССІ, -- 
органічна сполука, похідна мета- 
ну; безбарвна з солодкуватим запа- 
хом рідина; густ. 1593 кг/м3 (т-ра 
201935: іл --22,97С: її 768 "С. 
Практично» нерозчинний у воді, 
змішується з багатьма органічними 
розчинниками, негорючий. За зви- 
чайних умов Ч. в. стійкий до діян- 


ня повітря, світла, концентрова- 
них к-т. Одержують хлоруванням 
метану або сірковуглецю та ін. 
способами. Застосовують як роз- 
чинник жирів, воску, смол, кау- 
чуку тощо, для виробн. фреонів. 
Ч. в.-- токсичний; гранично допу- 
стима концентрація пари у повітрі 
20 мг/м3. 

ЧОТИРНАДЦЯТА  КОНФЕ- 
РЕНЦІЯ РКП(б). Відбулася 27-- 
29.ТУ 1925 в Москві. В її роботі 
взяли участь 178 делегатів з ухваль- 
ним голосом і 392 -- з дорадчим. 
Порядок денний: 1) Парт.-орг. 
питання; 2) Про кооперацію; 3) 
Про с.-г. податок; 4) Про метало- 
пром-сть; 5) Про розширений пле- 
нум ВККТІ; 6) Про революц. закон- 
ність. Конференція  проаналізу- 
вала внутр. і міжнар. становище, 
відзначила успіхи у відбудові нар. 
г-ва країни й визначила перспек- 
тиви соціалістичного будівництва в 
СРСР. Конференція викрила не- 
спроможність тверджень троцькі- 
стів, які заперечували можливість 
перемоги соціалізму в СРСР, взя- 
ла курс на втілення в життя ле- 
нінського плану побудови соціа- 
лізму в СРСР, зазначивши, що в 
СРСР є всі умови для побудо- 
ви соціалістичного суспільства. 
Конференція накреслила  кон- 
кретну програму госп. і культурно- 
політ. діяльності на найближчий 
період, у якій особливу увагу при- 
діляла дальшому піднесенню с. г., 
важкої індустрії, в першу чергу 


металопром-сті. Було вирішено 
зменшити єдиний с.-г. податок, 
забезпечити правильний  розпо- 


діл податків між сел. г-вами з ура- 
хуванням ступеня їхньої замож- 
ності, збільшити кредити для се- 
ляні масштаби виробничої допо- 
моги незаможним г-вам. Велику 
увагу конференція приділила пи- 
танню про кооперування селян. 
Особливе значення надавалося ро- 
боті рад. кооперації, професійних 
спілок, комсомолу та ін. громад. 
орг-цій, дальшому озгортанню 
виховної й орг. роботи партії. 
На основі настанов В. І. Леніна 
конференція відзначила необхід- 
ність зміцнення революц. закоя- 
ності. 
Літ.: Комуністична партія Радянсь- 
кого Союзу в резолюціях і рішеннях 
з'їздів, конференцій і пленумів ЦК. 
т. 3. К., 1979; Історія Комуністичної 
партії Радянського Союзу, т. 4, кн. 1 
убрай М. В. Черненко. 
ЧОТИРНАДЦЯТИЙ З'ЇЗД 
ВКП(б). Відбувся в Москві 18-- 
31.ХП 1925. В роботі з'їзду взяли 
участь 665 делегатів з ухвальним і 
641 -- з дорадчим голосом, які 
представляли 643 тис. членів партії 
і 445 тис. кандидатів. 
Порядок денний: 1) Затвердження 
місця роботи з'їзду; 2) Політ. 
звіт ЦК; 3) Орг. звіт ЦК; 4) Звіт 
Ревізійної комісії; 5) Звіт ЦКК; 
6) Звіт представництва РКП(б) у 
Виконкомі Комінтерну; 7) Черго- 
ві питання госп. будівництва; 
8) Про роботу профспілок; 9) Про 
роботу комсомолу; 10) Про зміну 
парт. Статуту; 11) Вибори до центр. 
установ партії. З'їзд проходив в 
умовах швидкого зростання політ. 
авторитету СРСР, масштабів сві- 
тового революц. руху. 
На кін. 1925 рад. народ домігся 
значних успіхів у відбудові нар. 
г-ва, у розвитку культури, поліп- 


шився матеріальний добробут тру- 
дящих; зростав авторитет і вплив 
більшовицької 0 партії в масах. 
СРСР наблизився до завершення 
відбудовного періоду. Складною 
була внутріпарт. обстановка. Ак- 
тивізували  антипарт. діяльність 
троцькісти (див. Троцькізм), «но- 
ва опозиція», які виступали проти 
ленінського плану побудови соціа- 
лізму в СРСР. В основу рішень 
з'їзду було покладено ленінські 
настанови про можливість побудо- 
ви соціалізму в СРСР, про необ- 
хідність прискорити темпи розвит- 
ку рад. економіки, про боротьбу 
за мир, зміцнення союзу з міжнар. 
пролетаріатом, за ідейну й орг. 
згуртованість партії. З'їзд засу- 
див капітулянтські плани «нової 
опозиції», які прирікали країну 
на екон. відсталість, закабалення 
її капіталістичними д-вами. Пов- 
ністю ж схваливши рішення  Чо- 
тирнадцятої конференції РКП(б) 
(квітень 1925) про можливість по- 
будови соціалізму в СРСР, з'їзд 
націлив партію на розгортання со- 
ціалістичної індустріалізації кра- 
іни, зміцнення союзу робітн. кла- 
су з середняком на селі при опо- 
рі на бідноту і боротьбі проти кур- 
кульства. Зважаючи на те, що 
своїм центром «нова опозиція» 
намагалася зробити Ленінград, 
з'їзд прийняв «Звернення до всіх 
членів  ленінградської  організа- 
ції», в якому викрив розкольниць- 
ку діяльність опозиції, її троць- 
кістсько-меншовицьку сутність |і 
закликав ленінградських комуніс- 
тів покінчити з всілякими спроба- 
ми підірвати єдність партії. На 
з'їзді було визначено найважливі- 
ші завдання роботи профспілок 
і комсомолу. З'їзд прийняв рі- 
шення про зміни в Статуті партії, 
які сприяли орг. зміцненню її лав, 
постанову про зміну назви партії 
з РКП(б) на Всесоюзну Комуні- 
стичну партію (більшовиків) -- 
ВКП(б). З'їзд обрав ЦК ВКП(б), 
ЦКК і Центр. ревізійну комісію. 
ХІУ з'їзд ВКП(б) визначив шля- 
хи дальшої боротьби партії за побу- 
дову соціалізму, ввійшов в історію 
партії як з'їзд індустріалізації 
країни. 
Літ.: Комуністична партія Радянсь- 
кого Союзу в резолюціях і рішеннях 
з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 
т. 3. К., 1979; Історія Комуністичної 
партії Радянського Союзу, т. 4, кн. 1 
К., 1972; Історія Комуністичної пар- 
тії Радянського Союзу. К., 1982. 
4. С. Зашкільняк. 


ЧОТИРНАДЦЯТИЙ З'ЇЗД 
КП(6) УКРАЇНИ відбувся 
13--18.УІ 1938 в Києві. В роботі 
з'їзду брали участь 474 делегати з 
ухвальним і 95 -- з дорадчим го- 
лосом, які представляли 200 469 
членів партії і 85 349 кандидатів 
у члени партії. Порядок денний: 
1) Звіт ЦК КП(б)У; 2) Звіт Центр. 
ревізійної комісії КП(б)У; 3) Ви- 
бори керівних парт. органів. З'їзд 
розглянув підсумки роботи парт. 
орг-ції республіки за рік, що ми- 
нув з часу ХПІ з'їзду КП(б)У, 
і відмітив успіхи, досягнуті Рад. 
Україною в розвитку пром-сті, 
с.г., транспорту, підвищенні мате- 
ріального та культур. рівня трудя- 
щих. В 1933 УРСР по випуску 
пром. продукції перевершила рі- 
вень усієї царської Росії 1913. Ці 
успіхи стали можливими завдяки 
дружбі й допомозі народів ін. 


республік і насамперед рос. наро- 
ду, завдяки постійній увазі з 
боку ЦК ВКП(б), Союзного уряду. 
З'їзд націлив парт. орг-ції та госп. 
органи на виявлення та викорис- 
тання всіх резервів і можливо- 
стей, закладених у соціалістичній 
системі г-ва, на дальший розвиток 
соціалістичного змагання, зокре- 
ма руху новаторів. Велику увагу 
було приділено поліпшенню роботи 
підприємств оборонної пром-сті, 
активізації діяльності оборонних 
т-в тощо. З'їзд відмітив значні 
успіхи в удосконаленні орг.-парт. 
роботи, вказав на необхідність 
дальшого піднесення рівня внутрі- 
парт. та ідеологічної роботи, зокре- 
ма вдосконалення системи марк- 
систсько-ленінського виховання 
комуністів, агіт.-пропагандистської 
діяльності серед населення. З'їзд 
засудив помилки в нац.-культур. 
будівництві й закликав вести рі- 
шучу боротьбу за послідовне здійс- 
нення ленінської нац. політики. 
З'їзд доручив парт. орг-ціям за- 
безпечити систематичне керівницт- 
во профспілковими і комсомольсь- 
кими орг-ціями, допомогу в їхній 
діяльності, активізувати  агіта- 
ційно-масову роботу в зв'язку 
з наступними виборами до Верхов- 
ної Ради УРСР. З'їзд обрав ЦК 
КП(б)У та Центр. ревізійну комі- 
сію. 
Літ.: Комуністична партія України 
в резолюціях і рішеннях з'їздів, кон- 
ференцій і пленумів ЦК, т. 1. К., 1976; 
Нариси історії Комуністичної партії 
України. К., 1977. В. П. Шевчук. 
ЧОТИРНАДЦЯТИЙ  НАДЗВИ- 
ЧАЙНИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ 
З'ЇЗД РАД -- див. Надзвичайний 
чотирнадцятий Всеукраїнський 
з'їзд Рад 1937. | 
ЧОТТОПАДДХАЙ Бонкімчондро 
(26.1У 1838, Кантальпара, поблизу 
Калькутти -- 8.ГУ 1894, Калькут- 
та) інд. письменник. Писав 
бенгальською мовою. Романтик, ос- 
новоположник істор. роману в 
Бенгалії. Працював редактором 
журналів «Бонгодоршон» («Дзер- 
кало Бенгалії») і «Прочар» («Про- 
повідник»). Його вірш «Вітаю те- 
бе, Батьківщино-мати»  1905--47 
був у Бенгалії гімном нац.-визволь- 
ного руху. Автор соціальних рома- 
нів «Дочка полководця» (1865), 
«Отруйне дерево» (1872), «Чондро- 
шекхор» (1873), «Заповіт Крішно- 
канто» (1875), «Притулок радості» 
(1882), «Радж Сінгх» (1893); збі- 
рок сатиричних новел, статей та 
есе на історико-літ., філос.-реліг. 
теми. 
Тв.: Рос. перек л.-- Ядовитое де- 
резо. Романьшю и повести. М., 1962; 
Индира. Повести и роман. М., 1963. 
Ю. В. Покальчук. 


ЧОТТОПАДДХАЙ  Шоротчондро 


(15.1Х 1876, с. Дебанандапур, 
Бенгалія -- 16.1 1938, Калькут- 
та) -- інд. письменник. Писав 


бенгальською мовою. В 20-і рр. 
брав активну участь у  нац.-виз- 
вольному русі. Ч. зробив вагомий 
внесок у розвиток жанру реаліс- 
тичного  суспільно-психологічного 
роману. Гол. теми творів -- ста- 
новище жінки в Індії, антиколоні- 
альні настрої інд. інтелігенції, 
критика бурж. моралі, засуджен- 
ня кастових упереджень тощо. АДв- 
тор 26 романів та повістей, числен- 
них оповідань, кількох п'єс. Се- 
ред найвизначніших творів: рома- 
ни «Селянське суспільство» (1916), 


«Заблудився в дорозі» (1917), 
«Спалений дім» (1920), «Останнє 
питання» (1931), епічний роман 
«Шріканто» (ч. 1--4, 1917--33), 
перший в інд. л-рі політ. антико- 
лоніальний роман «Дайте дорогу» 


(1926). 
Тв.: Рос. перекл.-- Шриканто. 
М., 1960; Сожженньй дом. Повести 


и романь. М., 1971. 

Ю. В. Покальчук. 
ЧУ -- ріка в межах Кирг. РСР та 
Каз. РСР. Довж. 1067 км, площа 
бас. 62 тис. км?2. Утворюється злит- 
тям річок Джоон-Арик і Кочкор, 
що беруть початок з льодовиків на 
хребтах Терскей-Ала-Тоо та Кир- 
гизький. До виходу з гір має вузь- 
ку жканьйоноподібну долину, в 
Чуйській долині поступово розши- 
рюється і приймає численні прито- 
ки (гол. чин. праві). У пониззі 
перетинає пустелю  Мойинкум і 


губиться у западині  Ащиколь. 
Живлення льодовиково-снігове. 
Макс. стік у липні -- серпні; у 


пониззі ріка наприкінці літа пере- 
сихає. На Ч. споруджено ГЕС, во- 
досховища (зокрема, Орто-Токой- 
ське), її водами живляться числен- 
ні зрошувальні канали (Зх. Вели- 
кий Чуйський, Сх. Великий Чуй- 
ський, Георгієвський). На річці -- 
міста Токмак, Чу. 

ЧУБАР Влас Якович Г10 (22).ІЇ 
1891 -- 26.П 1939) -- рад. парт. і 
держ. діяч. Член Комуністичної 
партії з 1907. Н. в с. Федорівка 
(тепер с. Чубарівка ШПологівсько- 
го р-ну Запоріз. обл.) в бідній 
сел. сім'ї. В 1904--11 навчався в 
Олександрівському  механіко-тех. 
уч-щі. Учасник революції 1905-- 
07. З 1911 працював на з-дах Кра- 
маторська, Маріуполя, Бахмута, 
Харкова, Москви, Петербурга. За 
революц. діяльність 1912 був заа- 
рештований. Після Лютн. бурж.- 
демократичної революції -- голова 
Центр. ради фабзавкомів Петро- 
града, член Всерос. Ради фабзав- 
комів, Петроград. Ради робітн. 
депутатів. Учасник Великої Жовтин. 
соціалістичної революції. В 1918 -- 
голова Правління націоналізова- 
них 3-дів транспорт. машинобуду- 
вання. В 1919 Ч. за дорученням 
В. І. Леніна брав участь у відбудо- 
ві пром-сті Уралу. В 1919--22 -- 
голова Оргбюро по відбудові пром- 
сті України. На поч. 1920 Ч. 
увійшов до складу Всеукрревко- 
му, Ради Укртрудармії. В груд- 
ні 1921 -- голова Центр. правлін- 
ня кам'яновугільної пром-сті Дон- 
басу і одночасно -- голова Прези- 
дії УРНГ. З 1923 -- голова РНК 
УРСР. З 1934 -- заст. Голови РНК 
СРСР та Ради Праці і Оборони. 
З 1937 -- наркомфін СРСР. На 
Х з'їзді РКП(б) обирався кандида- 
том у члени ЦК РКП(б), з серпня 
1921 -- член ЦК партії. З 1926 -- 
кандидат у члени Політбюро ЦК 
ВКП(б), з 1935 -- член Політбюро 
ЦК ВКП(б). В 1920--34 -- член 
Політбюро ЦК КП(б)У. Був чле- 
ном ВУЦВК, ЦВК СРСР. Депу- 
тат Верховної Ради СРСР 1-го 
скликання. Нагороджений  орде- 
ном Трудового Червоного Прапо- 
ра. В Запоріжжі відкрито буди- 
нок-музей Ч., у Києві та Запоріж- 
жі споруджено пам'ятники. 

Пе Вибрані статті і промови. К., 
Літ.: Ленін В. І. Повне зібрання тво- 
рів ППро Чубаря В. Я. див. Покажчик 
імен Довідкового тому до Повного 


345 





В. Я. Чубар. 


ЧУБАР 





346 





ЧУБАТИЙ 
ЖАЙВОРОНОК 





П.П. Чубинський. 





Чубатий жайворонок. 


Чуваська АРСР. 
Чебоксари. В центрі 
міста. 


зібрання творів В. І. ЛенінаЇ; Кольяк 
Т. Життя в боротьбі. Дніпропетровськ, 
Мусієнко. 


1971. й . В. В. 
ЧУБАТИЙ ЖАЙВОРОНОК (Са- 
Іегіфа) -- рід птахів род. жайво- 
ронкових. Довж. бл. 19 см, маса 
45 г. Забарвлення верху сірувато- 
буре, низу -- білувате, воло з тем- 
ними плямами; на голові -- чуб. 
В роді 5 видів, поширених у пд. 
частині Євразії і пн. частині 
Африки. В СРСР, ут.ч.в УРСР, 
зустрічається 1 вид -- чуба- 
тий жайворонок зви- 
чайний, або посмітюха 
(С. сгізбаба). На Україні -- осілий 
птах усієї території, живе на від- 
критих місцях, особливо числен- 
ний біля населених пунктів. Гніз- 
до мостить на землі. Кладка (або 
дві за сезон) з 3--5 яєць на почат- 
ку травня; насиджує самка протя- 
гом 12--13 діб. Викопні рештки 
відомі починаючи з плейстоцену 
Європи. . 

ЧУБИНСЬКИЙ Павло Платоно- 
вич |15 (27).1 1839, хутір, тепер 
у складі м. Борисполя Київ. обл.-- 
14 (26).І 1884, Київ) -- укр. і рос. 
етнограф і фольклорист лібераль- 
но-бурж. напряму. З дворян. У 
1861 закінчив юридичний ф-т Пе- 
терб. ун-ту. За «українофільську 
діяльність» Ч. 1862 було вислано 
до Архангельська (перебував там 
до 1869). В 1869--70 очолював ет- 
нографічно-статистичні експеди- 
ції по вивченню України, Біло- 
русії та Молдавії. Матеріали цих 
експедицій було видано за редак- 
цією Ч. (Праці етнографічно-ста- 
тистичної експедиції в Західно- 
Руський край, т. 1-7. СПБ, 1872-- 
79). Працював у Києві секретарем 
й заст. голови Пд.-Зх. відділу 
Рос. геогр. т-ва. В 1876--79 працю- 
вав у Петербурзі. 

Тве.: ФОчерк народньх юридических 
обьчаєв и понятий в  Малороссиий. 
СПБ, ,1869. | | 
ЧУБУК, снігова вівця, товсторіг 
(Оуміз сападеп5і5) -- ссавець роду 
вівця. Поширений в горах Пн.-Сх. 
Сибіру і Пн. Америки. В СРСР 4 
підвиди: камчатський, ОХОТСЬКИЙ, 
якутський і путоранський, або 
норільський. Довж. тіла до 180 
см, вис. в плечах до 105 см, маса 
до 130 кг. Роги товсті (у самців в 
обхваті до 36 см, довж. до 11 см 
кожний). Забарвлення хутра від 
білого (на Пн. ареалу) до бурого 
(на Пд.). Зустрічається переважно 
в скелястих ландшафтах. Трима- 
ється стадами. Живиться пагонами 
дерев і кущів, травою, мохом |і 
лишайниками. Полігам. Гін у ли- 
стопаді -- січні. Самка у травні -- 
червні народжує 1, рідше 2 ягнят. 
Мав промисл. значення, тепер не- 
численний, включений до міжна- 
родної Червоної книги, а путоран- 
ська снігова вівця -- до Червоної 
книги СРСР. Іл. с. 344. 








ЧУБУК -- здерев'янілий стебло- 
вий живець виноградної лози. Ви- 
користовують його для  вегета- 
тивного розмноження винограду. 
Ч. нарізують весною з дозрілих 
однорічних пагонів, заготовлених 
восени. 

ЧУВАСЬКА АВТОНОМНА РА- 
ДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА 
РЕСПУБЛІКА, Чувашія -- у 
складі РРФСР. Утворена 24.УЇ 
1920 як Чуваська а. о., 21.ТУ 1925 
перетворена на авт. республіку. 


467 1 
Гог ца; зо ср сут 
озьнодоїм ля ВСЯ а К б Сули. 
п Ж ; 
Гулааже Я е 1 у 5 Р 
, - 5 


- 














А є ЗА 
" "Єласйнья с х 
/ У 7 Тео засо - М, 
раб рі ВОНИ Соч тя Посад 
М У Й Норі - Й С) з 
Гу, за 8 ня «КТ з Ру 
ож 


Розташована на сході Сх.-Європей- 
ської рівнини. Поділяється на 24 
райони, має 9 міст і 6 с-щ міськ. 
типу. 

Природа. Майже вся територія Ч. 
лежить на правобережжі Волги, 
в межиріччі Сури і Свіяги. Право- 
бережжя зайняте відрогами При- 
волзької гвисочини, її найбільш 
підвищеною частиною -- Чувась- 
ким плато, лівобережжя рівнин- 
не. Корисні копалини: горючі слан- 
ці, торф, фосфорити, мінеральні 
буд. матеріали. Клімат помірно 
континентальний. Пересічна т-ра 
січня --12,7", липня -- 18,9". Опа- 
дів 400--500 мм на рік. Всі ріки Ч. 
належать до бас. Волги, найбільша 
-- Сура. Багато озер, Чебоксар. 
водовховище. Значна частина Ч. 
розташована в зоні широколистя- 
них лісів, південно-західна -- в зо- 
ні лісостепу, північна в зоні 
тайги. Переважають дерново-під- 
золисті та сірі лісові грунти, на 
Пд. Сх.-- вилугувані чорноземи. 
Під лісом (сосна, ялина, береза, 
дуб, липа) 32 94 тер. республіки. 
Населення. Осн. населення -- чу- 
ваші (887,7 тис. чол., або 68,4 95; 
1979, перепис). Живуть також ро- 
сіяни (26 9), татари (2,9 9), 
мордва (1,6 9/ у та ін. Пересічна 
густота нас.-- 71,7 чол. на 1 км? 
(1984). Міське населення стано- 
вить 51 9 (1983). Найбільші міста: 
Чебоксари, Алатир, Канаш. 
Історія. На тер. Ч. збереглися па: 
м'ятки серед. палеоліту, мезолі- 
ту, а також неоліту, в кін. якого 
тут з'явилися фінно-угор. племе- 
на. В 10 ст. склалося перше держ. 
утворення Серед. Поволжя 
Булгарія, яку в 40-х рр. 13 ст. бу- 
ло включено до складу Золотої 





орди. В 15 ст. сформувалася чу- 
вас. народність. Чуваші підпали 
під владу Казанського ханства. 
В 1551 вони добровільно увійшли 
до складу Росії, що мало для них 
прогресивне значення. З 20-х рр. 
18 ст. чувас. селяни перебували на 
становищі державних селян (на 
поч. 19 ст. "/, частину їх перетво- 
рено на удільних селян). У серед. 
18 ст. чувашів було насильно хри- 
стиянізовано. Чувас. селяни були 
учасниками сел. воєн під проводом 
С. Т. Разіна (1667--71), О. І. 
Пугачова (1773--75). В кін. 19 -- 
на поч. 20 ст. певного розвитку на- 
була капіталістична пром-сть. У 
розвитку освіти в краї велику роль 
відіграли І. М. Ульянов та І. Я. 
Яковлєв. У 1902--04 в Ч. виникли 
перші марксистські гуртки. В пе- 
ріод революції 1905--07 в Росії 
в ряді пунктів Ч. діяли більшовиць- 
кі групи, відбувалися виступи тру- 
дящих. Після повалення самодер- 
жавства (лютий 1917) в Ч. виникли 
Ради. Рад. владу встановлено про- 
тягом листопада 1917 -- травня 
1918. 24.УІ 1920 в складі РРФСР 
утворено Чув. а. 0., перетворену 
21.ТУ 1925 на Чув. АРСР. За 
роки Рад. влади в Ч. було лікві- 
довано екон. і культур. відсталість, 
проведено колективізацію с. г. 
Сформувалася чувас. соціалістич- 
на нація. Під час Великої Вітчизн. 
війни 1941--45 трудящі Ч. разом 
з ін. народами СРСР самовіддано 
боролися проти нім.-фашист. за- 
гарбників. 54 тис. воїнів з Ч. на- 
городжено орденами й медалями, 
75 воїнів удостоєно звання Героя 
Рад. Союзу. В післявоєнні роки 
Ч. досягла нових успіхів. Респуб- 
ліку нагороджено орденами Леніна 
(1935), Жовтневої Революції (1970), 
Дружби народів (1972). 

Народне господарство. За роки со- 
ціалістичного будівництва Ч. ста- 
ла республікою з розвинутою бага- 
тогалузевою шпром-стю та високо- 
механізованим с. г. Електроенер- 
гетика представлена ТЕЦ в Чебок- 
сарах, Новочебоксарську, Алати- 
рі, Канаші, Шумерлі, будується 
(1984) Чебоксарська ГЕС на Волзі. 
Створені й успішно розвиваються 
машинобудування та металооброб- 
ка (виробн. реле, контакторів, маг- 
нітних станцій, електровимірюваль- 
них приладів, спеціалізованих ав- 
томобілів та автофургонів, про- 
мислових тракторів, запасних ча- 
стин до тракторів та автомобі- 
лів, електронавантажувачів тощо). 
Найбільше підприємство галузі -- 
Чебоксарський завод пром. трак- 
торів. Хім. пром-сть спеціалізуєть- 
ся на виробн. отрутохімікатів, 
барвників, полімерних виробів, 
продукції побутової хімії. Розви- 


ст 





Пейзаж у східній частині Чувашії, 


вається легка (бавовняна, трикот., 
швейна, взут.; нац. вишивка), харч., 
лісова та  деревообр.  пром-сть. 
Центр буд. індустрії -- Новоче- 
боксарськ (виробн. збірного залі- 
зобетону, цегли, керамзиту, буд. 
конструкцій). Сільське г-во зер- 
ново-тваринницького напряму. Вся 
посівна площа 1984 становила 
841,0 тис. га, зних 40 тис. га меліо- 
рованих земель, у т. ч. 15 тис. га 
зрошуваних. Провідне місце в рос- 
линництві займають зернові (пше- 


аю РУЧКУ 
зони З 





ГЕС. 


. Чебоксарської 
В одному з цехів Чебоксарського за- 
воду промислових тракторів. 


На будівництві 


ниця, жито, ячмінь, овес). Ч.-- 
важливий  кмелярський район 
РРФСР. Вирощують також кар- 
топлю, коноплі, льон і кормові 
культури. Тваринництво  м'ясо- 
мол. напряму. Поголів'я (тис., 
1984): великої рогатої худоби -- 
947,2, свиней 935,7, овець і 
кіз -- 459,4. Розвинутий залізнич- 
ний (з-ці Москва -- Казань, Чебок- 
сари -- Канаш -- Рузаївка) та ав- 
томоб. транспорт. Судноплавство 
по Волзі й Сурі. У Чебоксарах -- 


аеропорт. І. О. Маркелов. 
Культура. В 1914/15 навч. р. на 
тер. було 463 загальноосв. 


школи (29,9 тис. учнів) і 2 серед. 
спец. навч. заклади (140 учнів). 
В 1983/84 навчальному році в 
Чув. АРСР діяло 687 загально- 
осв. шкіл (213,3 тис. учнів), 26 
серед. спец. навч. закладів (24,9 
тис. учнів), 38 профес.-тех. уч-щ 
(18,3 тис. учнів), три вищі навч. 
заклади -- Чуваський університет 
імені І. М. Ульянова, с.-г. і пед. 
ін-ти (18,3 тис. студентів), а також 
філіал Моск. кооперативного ін-ту 


(всі -- в Чебоксарах). Працюють 
Н.д. ін-т мови, л-ри, історії та 
економіки, Всесоюзний н.-д. про- 


ектно-конструкторський і техноло- 
гічний ін-т релебудування, проект- 
но-конструкторський і технологіч- 


" щь яю 
-- я дифе ПО Мі че 


? я" 


ПР ов 


ний ін-т «Промтрактор», Чувас. 
лабораторія н.-д. ін-ту нац. шкіл 
М-ва освітиРРФСР та ін. У респуб- 
ліці -- 749 масових б-к (фонд -- 
понад 10,1 млн. одиниць зберіган- 
ня), 1144 клубні заклади, 1117 
кіноустановок з платним показом, 
6 держ. театрів, філармонія, З 
музеї, серед них 2 республікан- 
ські -- Чувас. худож. галерея та Чу- 
вас. краєзнавчий музей (обидва -- 
в Чебоксарах). Позашкільні закла- 
ди: 29 палаців і будинків піонерів, 
З станцій юних техніків, 5 станцій 
юних натуралістів, екскурсійно- 
туристська станція, 42 піонерські 
табори, 50 дит. спорт. шкіл. Ви- 
ходять 4 респ. газети -- «Советская 
Чувашия», «Молодой коммунист» 
ічувас. мовою «Коммунізм ялавб» 
(«Прапор комунізму») та «Піонер 
сассі» («Клич піонера»), 21 район- 
на, 1 міська; 5 журналів -- чувас. 
мовою «Таван Аталь («Рідна Вол- 
га»), «Ялав» («Прапор»), «Хатер 
пул» («Будь готовий»), «Капкан» 
(«Капкан»), «Блокнот агитатора» 
(рос. і чувас. мовами). Працює Чу- 
вас. державне книжкове вид-во. 
Транслюються програми  Всесо- 
юзного радіо і Центр. телебачен- 
ня. Програми місц. радіомовлен- 
ня й телебачення ведуться чувас. 
і рос. мовами. 

В чувас. усній нар. творчості знач- 
не місце займають епічні сказан- 
ня, істор. і побутові пісні й пере- 
кази, казки, легенди. Перші за- 
писи зразків чувас. фольклору 
належать до 18 ст. В серед. 19ст. 
почалася діяльність першого чу- 
вас. письменника - - історика, фоль- 
клориста і етнографа С. Михай- 
лова. В 70-х рр. 19 ст. на основі 
закладеної  просвітителем  Ї. Я. 
Яковлєвим нової писемності заро- 
дилась оригінальна нац. л-ра. Пер- 
ші її діячі -- М. Федоров, І. Юр- 
кін. На поч. 20 ст. зароджується 
революц.-демократична поезія. 
В цей час виступили сатирик і дра- 
матург М. Акимов, поет-демократ 
К. Іванов, драматург і композитор 
Ф. Павлов, поети М. Шубоссінні, 
М.  Шелебі,  поет-революціонер 
Тайр Тимки. Широкого розвитку 
набула чувас. л-ра після Великої 
Жовтн. соціалістич. революції. В 


роки громадян. війни створені 
пісні Г. Тал-Мрзи, вірші і но- 
вели І. Ахаха, революц. патрі- 


отична лірика основоположника 


чувас. рад. л-ри М. Сеспеля, 
поеми І. Тхті, п'єси Ф. Павло- 
ва. Гол. теми чувас. л-ри 20-- 


30-х рр.-- громадян. війна, соціа- 
лістич. перетворення міста і села. 
В цей період з'явилися твори Н. 
Васянки, С. Фоміна, С. Ельгера, 
І. Максимова-Кошкинського, М. 
Трубіної, П. Осипова, І. Мучі, 
П. Хузангая, В. Мітти, В. Красно- 
ва-Аслі, Л. Агакова, Я. Ухсая, 
І. Івника, О. Талвіра, О. Алги, 
М. Ільбекова, С. Шавли, О. Кал- 


гана, В. Паймена, М. Уйпа, А. 
Есхеля. У роки Великої Вітчиз- 
няної війни чувас. письменники 
виступали з патріотичними  тво- 
рами. В повоєнні і 50--70-і рр. чу- 
вас. л-ра збагатилася творами, 
гол. теми яких -- бойові, трудові 
подвиги рад. людей, боротьба за 
мир, дружба народів (прозові тво- 
ри О. Артем'єва, С. Аслана, В. 
Садая, Д. Кібека, К. Турхана, 
В. Алендея, А. Ємельянова, М. 
Юхми, Г. Краснова; вірші Ю. Се- 
менова, О. Галкіна, В. Давидова- 
Анатрі, Г. Єфімова, Р. Сарбі, 
п'єси М. Терентьєва та  ін.). 
В галузі літературознавства і кри- 
тики працювали і працюють М. 


Сироткін, І. Кузнецов, В. Дол- 
гов, М. Дєдушкін, В. Канюков, 
Г. Хлєбников, Є. Владимиров. 


Чувас. мовою видано твори Т. Шев- 
ченка, і. Франка, Лесі Українки, 
М. Коцюбинського, ряду укр. рад. 
письменників. Укр. тематика посіла 
значне місце у творчості М. Сеспе- 
ля, який жив на Україні, а також 
П. Хузангая, Я. Ухсая. Укр. мо- 
вою видано твори К. Іванова, М. 
Сеспеля, О. Талвіра та ін., а та- 
кож збірки творів чувас. письмен- 
ників «Весняний вітер» (1961), 
«Оповідання чуваських  письмен- 
ників» (1964). М. Сеспелю присвя- 
тив роман «Сеспель» Ю. Збанаць- 
кий. Спілка письменників - - з 1934. 
На тер. Чув. АРСР відкрито архе- 
ол. пам'ятки городища, с-ща 
з залишками землянок, зрубів, 
глинобитних будинків, могильни- 
ки, кургани фатьянівської культу- 
ри, зрубної культури й абашев- 
ської культури, поселення волзь- 
ких булгар 10--12 ст. (замок у 
с. Тігашево, с-ща у басейнах Бу- 
ли, Цивілі і Сури, містечко біля 
с. Велика Таяба). Після добро- 
вільного входження краю до Рос. 
д-ви (серед. 16 ст.) почалися забу- 
дова населених пунктів  (Ала- 
тир, Чебоксари, Цивільськ, Яд- 
рін), які перетворювалися на міс- 
та; спорудження будівель за ти- 
пом рос. архітектури (зокрема, 
у Чебоксарах -- Введенський собор, 
1657, житл. будинки 17--18 ст.). 
Для нар. чувас. житла характерні 
кліть з окремим входом та «лась» 
-- літнє житло. Окремі частини 
житла оздоблювали рельєфним, 
накладним або ажурним різьблен- 
ням з геом. та рослинним візерун- 
ком. Серед споруд рад. часу -- Бу- 
динок Рад (1940, арх. М. Базиле- 
вич), с.г. ін-т (1957, арх. Є. 
Калашникова), Чувас. муз.-драм. 
театр (1961, арх. О. Максимов), 
палац культури «Електрик» (1964, 
арх. О. Корольков), Музей В. І. 
Чапаєва (1980, арх. М. Суслов 
та ін.), торговельний центр (1982, 
арх. Н. Кудрявцева та ін.), усі 
-- в Чебоксарах. Чувас. орг'ція 
Спілки архітекторів  СРСР-- з 
1960. 





347 
ЧУВАСЬКА АРСР 





ЧУВАСЬКА АРСР 


Площа - 
18,3 тис. км? 
Населення -- 


1314 тис. чол. 
(на 1.І 1984) 


Столиця -- 
м. Чебоксари 


ВИРОБНИЦТВО 
ЗАПАСНИХ ЧАСТИН, 
ДО ТРАНТОРІВ 
І АВТОМОБІЛІВ 
(млн. крб.) 








чо 
Гр 
СО и 


гони 
Гру 
ока зо 
пе о 
Р о 
ко ре 
рр ои о Ка 
оо отоб ово бно 
ч о ототойі о -"ь'ь 
оо ото ов «о. 
о о'о'оЙе "о ьо 
об'ч'аполАй чо о о а «Ве... о, 
ор о б о ота ень «о о «о, 
чо з, 
Зк вазиЬих!! реркекокох! сего ою 
ооо! ВКеКОко 
з о о а 
Ср и 
Р и 
оо ого ом 


1970 1976 1982 


ВИРОБНИЦТВО 
ШНІРЯНОГО ВЗУТТЯ 


(млн. пар) ї 


р-н 
- 





ш- 


р-р Р 


ііннееее нею 
А ОТ ОТО 





1982 


1960 1970 


Новочебоксарська 
птахофабрика. 
Збирання зернових. 
Плантація хмелю в рад- 
госпі «Волга» Козлов- 
ського району. 


348 





ЧУВАСЬКА МОВА 





Чуваська АРСР. 
Р. Ф. Федоров. 


Сеспель. 1968--69. 






3 
о А 
ЩІ» 






М! 
г 
-, 


Чуваська АРСР. 
В. П. Черепанов. Пс 


рет Пелагеі семено 
9, 


Тонований гіпс. 





Чуваська АРСР. 

Г. М. Константинов. 
Діжка для меду. Де- 
рево, різьблення. 1960. 


В Ч. здавна розвинуті різні види 
нар. декоративно-ужиткового мис- 
тецтва (візерунчасте ткацтво, ви- 
шивання, виготовлення виробів з 
бісеру тощо). В рад. час розвину- 
лися живопис (М. Спиридонов, 
М. Свєрчков, Ю. Зайцев), скульп- 
тура (ГТ. Спиридонов). Серед су- 
час. живописців -- М. Овчинни- 
ков, М. Карачарсков, Р. Федо- 
ров, П. Григор'єв, В. Гурін; гра- 
фіків -- В. Агєєв, В. Ємельянов; 
скульпторів -- Ю. Ксенофонтов 
та ін. У 1933 було створено Спіл- 
ку рад художників Чув. АРСР (з 
1968 -- Спілка художників Чув. 
АРСР). 
Нар. пісні одноголосі, засн. на пен- 
татоніці. Муз. інструменти: шах- 
лич (дудка), шапар і сарнай(волин- 
ки), кесле (гуслі), вархан і палнай 
(язичкові), парапан (барабан), хан- 
карма (бубон); увійшли в побут 
скрипка і гармонь. Профес. музи- 
ка розвивалася після Великої 
Жовтн. соціалістич. революції. Пер- 
ші чувас. композитори -- Ф. Пав- 
лов, С. Максимов, В. Воробіиов, 
Г. Лисков. Внесок у розвиток 
вокальної, вокально-симфонічної, 
симфонічної музики, муз.-сценіч- 
них жанрів зробили Ф. Лукін, 
Г. Хірбю, Г. Лебедєв, А. Тогаєв, 
Ф. Васильєв, В. Ходяшев, О. 
Асламас, А. Токарєв, М. Алексє- 
єв, О. Васильєв. Серед виконав- 
ців -- співаки І. Васильєв, засл. 
артисти Чув. АРСР А. Токсіна, А. 
азакова, засл. артисти РРФСР і 
нар. артисти Чув. АРСР Т. Чума- 
кова, М. Денисов; хорові дириген- 
ти Ф. Павлов, засл. діяч мистецтв 
Чув. АРСР В. Воробіов, нар. арт. 
РРФСР Ф. Лукін, засл. діяч 
мист. РРФСР Г. Лебедєв, нар. арт. 
Чув. АРСР А. Орлов-Шузьм. Муз. 
колективи: Чуваський муз. театр 
(1959), філармонія (1936), Держ. 
ансамбль пісні і танцю Чув. АРСР 
(1924), хор Чувас. радіо і телеба- 
чення (1943). Спілка композито- 
рів Чув. АРСР -- з 1940. 
Елементи драм. мистецтва чувашів 
були у фольклорі, іграх і обрядах. 
Перший чувас. профес. драм. театр 
було створено 1913 в Казані групою 
студентів, червоноармійців і служ- 
бовців. Цей колектив дістав наз- 
ву Чувас. рад. пересувного театру 
(з базою в Казані). Серед засновни- 
ків колективу -- І. Максимов-Кош- 
кинський (згодом драматург, ві- 
домий театр. діяч), П. Осипов, К. 
Васильєв та ін. Театр стимулював 
розвиток нац. драматургії. На йо- 
го сцені поставлено перші чувас. 
п'єси -- «Передчасна смерть» М. 
Акімова-Аруя, «В суді» Ф. Пав- 
лова та ін., рос. та зарубіжних ав- 
торів. Після створення Чув. а. 0. 
(1920) Чувас. рад. пересувний театр 
з Казані був переведений у Чебок- 
сари (з 1933 академ чний; з 1959 -- 
Чувас. муз.-драм. театр ім. К. В. 
Іванова). 
В 1969 з його колективу виділив- 
ся Муз. театр, а драм. колектив по- 
чав називатися Чувас. академіч- 
ним театром драми ім. К. В. Іва- 
нова. В репертуарі різних років 
п'єси нац. драматургів -- П. Оси- 
пова («Кужар»), В. Ржанова («Ен- 
тип»), класиків л-р народів СРСР 
(в т. ч. української -- Т. Шевченко, 
І. Франко), зарубіжних, рад. авто- 
рів (М. Горький, М. Островський, 
О. Корнійчук). В 1947 вперше на 
чуваській сцені створено образ 


В. І. Леніна у виставі «Людина 
з рушницею» М. Погодіна (в ролі 
В. І. Леніна -- нар. артист СРСР 
Б. Алексєєв). Серед акторів -- нар. 
артисти СРСР А. Ургалкін, В. 
Кузьміна, нар. артисти РРФСР 
В. Родіонов, В. Яковлєв, нар. 
артист Чув. АРСР Л. Родіонов та 
ін. В Ч. працюють також Рос. 
драм. театр (засн. 1922), Чувас. 
ТЮГ (засн. 1933), Театр ляльок 
(засн. 1943), всі -- в Чебоксарах, 
театри в ін. містах республіки. 
М Шутін (освіта), 
П. М. Чичканов 
(література). 
Літ.: История Чувашской  АССР, 
т. 1--2. Чебоксарь, 1966--67; Очерки 
историй Чувашской областной органи- 
зации КПСС. Чебоксарь, 1974; Чу- 
вашской АССР --60 лет. Чебоксарьк, 
1980; Ургалкина Н. ДА. Художники 


Чуващийм. Л., 1978. 
ЧУВАСЬКА МОВА -- мова чу- 
вашів. Належить до булгарської 


групи тюркських мов. Розмовля- 
ють нею понад 1,4 млн. чол. (1979, 
перепис). У Ч. м. розрізняють два 
діалекти верховий і низовий 
(ліг воснову літ. Ч. м.). Характер- 
ні фонетичні риси Ч. м.: наявність 
довгих і коротких голосних, від- 
сутність протиставлення приголос- 
них за дзвінкістю -- глухістю. Іме- 
нам властиві категорії числа, від- 
мінка (є 8 відмінків), Означеності 
-- неозначеності; дієслову -- особи, 
часу, способу, стану. Писемність -- 
на рос. графічній основі. Про л-ру 
Ч. м. див. Чуваська АРСР, розділ 
Культура. 
Літ.: Егоров В.Г. Современньй чу- 
вашский литературньй язьюк в срав- 
нительно-историческом освещеним. 
Чебоксарь, 1971; Федотов М. Р. 
Чувашский язьк в семье алтайских 
язьшков, т. 1. Чебоксарь, 1980. 

І. П. Павлов. 
ЧУВАСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
імені І. М. Ульянова -- вищий 
навч. заклад М-ва вищої і серед. 
спец. освіти РРФСР. Засн. 1967 в 
м. Чебоксарах на базі Волзького 
філіалу Моск. енергетичного ін-ту. 
З того ж року носить ім'я І. М. 
Ульянова. В 1983/84 навч. р. у скла- 
ді ун-ту було 10 ф-тів: історико- 
філол., фізико-матем., хім., екон., 
мед., електротехнічний, електри- 
фікації й автоматизації пром-сті, 
машинобудівний, будівельний, ве- 
чірній  електроенергетичний, на 
яких навчалося бл. 10 тис. студен- 
тів, зокрема на денному відділен- 
ні -- 35,3 тис. Є вечірнє, заочне і 
підготовче відділення, аспірантура, 
ординатура, н.-д. сектор, 5 проб- 
лемних 1 галузевих лабораторій, 
обчислювальний центр, музей І. М. 
Ульянова, анатомічний, археоло- 
гічний і етнографічний музеї, 
наук. б-ка (фонд -- 879 тис. оди- 
ниць зберігання). Ун-т видає збір- 
ники наук. праць. З часу заснуван- 
ня в університеті підготовлено 
понад 19 тис. спеціалістів. 

П.О. Сидоров. 
ЧУВАШІ (самоназва -- чаваш) -- 
народ, Осн. населення  Чувас. 
АРСР. Живуть також у Тат. АРСР 
і | Башк. АРСР, Ульяновській, 
Куйбишевській, Сарат. областях. 
Заг. чисельність -- 1751 тис. чол., 
з них у Чувас. АРСР -- 888 тис. 
чол. (1979, перепис). Мова -- чу- 
васька (див. Чуваська мова), на- 
лежить до тюркських мов. Вірую- 
чі Ч.-- православні. Чувас. народ- 
ність сформувалась на кін. 15 ст. 
внаслідок асиміляції булгарами і 


сувазами місц. фінно-угорського 
населення. Складання чувас. бурж. 
нації почалося наприкінці 19 -- 
на поч. 20 ст., алене завершилося. 
За Рад. влади Ч. здобули автоно- 
мію, сформувались у соціалістич- 
ну націю. Про історію, нар. г-во, 
культуру Ч. див. Чуваська Авто- 
номна Радянська Соціалістична 
Республіка. 

Літ.: Каховский В. Ф. Происхажде- 
ие. чувашского народа. Чебоксарь, 


1965. 

ЧУВИРІН Михайло Євдокимович 
(9.1 1883--4.ІХ 1947) -- рад. парт. 
і профспілковий діяч. Член Кому- 
ністичної партії з 1903. Н. поблизу 
ст. Мохові Гори (тепер Горьк. обл.) 
в сім'ї селянина. З 1902 працював 
на Сормовському з-ді, де брав ак- 
тивну участь у діяльності марк- 
сист. гуртків. У 1904 Ч. ув'язнено 
і вислано в Уссурійський край. 
У 1909--17 проводив парт. роботу 
в різних містах, зокрема в Києві. 
З 1922 працював на Україні. З 
1929 --,галова Всеукр. ради проф- 
спілок (ВУРПС), член президії 
ВЦРПС. У 1932--36 -- секретар 
Донецького обкому КП(б)У. На 
ХУ з'їзді ВКП(б) обраний канди- 
датом у члени ЦК, на ХУТі ХУП 
з'їздах -- членом ЦК партії. На 
ІХ--ХІ з'їздах КП(6)У обирався 
членом ЦК. У 1929--37 -- член 
Політбюро ЦК КП(б)У. 
ЧУГАЄВ Лев Олександрович 
4 (16).Х 1873, Москва -- 23.ІХ 
1922, м. Грязовець, тепер Волог. 
обл.)1 -- рос. рад. хімік. Після за- 
кінчення Моск. ун-ту (1895) пра- 
цював у Бактеріологічному ін-ті 
в Москві, у вузах Москви та Петер- 
бурга. Засновник і директор (з 
1918) Ін-ту по вивченню платини та 
ін. благородних металів. Праці Ч. 
з органічної хімії стосуються тер- 
пенів і камфори, розробив «ксан- 
тогеновий» метод синтезу вугле- 
воднів. Ч. зробив великий внесок у 
хімію комплексних сполук. Вста- 
новив, що найстійкіші з них міс- 
тять у внутр. сфері 5- або б6-членні 
цикли (т. з. правило циклів Чугає- 
ва); синтезував передбачені  тео- 
рією сполуки 4-валентної платини 
(т. з. солі Чугаєва). Відкрив нову 
чутливу реакцію на нікель з диме- 
тилгліоксимом (реактив Чугаєва) і 
на осмій з тіосечовиною. Ч.-- 
засновник вітчизн. школи 3 хімії 
комплексних сполук; серед його 
учнів -- В. Г. Хлопін, І. І. Черня- 
єв. Премія ім. В. І. Леніна, 1927 
(посмертно). 

Тв.: Избраннье трудь, т. 1-3. М., 
1954--62. 

Літ.: Замяткина В. М., Кукушкин 
Ю. Н., Макареня А. А. Лев Александ- 
рович, Чугаєв. Л., 1973. ; 
чуг УЇВ -- місто обласного підпо- 
рядкування Харків. обл. УРСР, 
райцентр, на р. Сіверському Дін- 
ці. Залізнична станція. Засн. на 
початку 17 ст. як військ. поселення. 
В 1638 після поразки тут осели- 
лися учасники Острянина пов- 
стання 1638. Населення Ч. брало 
участь у Дзиковського повстанні 
1670, Булавінському повстанні 
1707--09. Тут відбулося Чугуївське 
повстання 1819 військ. поселенців. 
В період революції 1905--07 в 
Ч. відбулося повстання солдатів 
201-го Лебединського полку (листо- 
пад 1905), а в навколишніх селах -- 
сел. виступи. Рад. владу встанов- 
лено в грудні 1917. З 1938 Ч.-- міс- 
то. У місті:-- з-ди: паливної апа- 


дослідний  прецизійного 
устаткування,  «Гідрозалізобетон» 
буд. матеріалів, хлібний, мол.; 
м'ясний та меблевий комбінати, 
дільниця виробничо-худож. об'єд- 
нання «Україна», райсільгосптехні- 
ка, райсільгоспхімія, комбінат по- 
бутового обслуговування. 2 про- 
фес.-тех. уч-ща, 7 заг.-осв., ху- 
дожня, музична і спорт. школи, 
лікарня, поліклініка. Будинок 
культури, 2 клуби, 4 б-ки, худож- 
ньо-меморіальний музей І. Ю. Реє- 
піна. Городища скіфського періо- 
ду, часів Київської Русі. Архіт. 
пам'ятки: кол. військ.  уч-ще 
(кін. 18 ст.), Покровський собор 
(1834), торг. ряди у стилі класи- 
цизму (поч. 19 ст.). Пам'ятники: 
бюст І. Рєпіну (1956, скульптор М. 
Манізер), пам'ятник В. І. Леніну 
(1972, скульптор М. Вронський). 
В Ч. народилися укр. радянський 
історик-архівіст В. О. Барвін- 
ський, керівник збройного  пов- 
стання саперів 1905 в Києві Б. П. 
Жаданівський, рос. лікар-хірург, 
анатом Є. Й. Мухін, укр. живопи- 
сець і скульптор І. Г. Рашевський, 
рос. живописець І. Ю. Рєпін, укр. 
ірос. муз. теоретик, педагог, ком- 
позитор О. І. Рубець. Тут жили 
укр. поет С. В. Александров, укр. 
письменник В. С. Александров, 
бували І. К. Айвазовський (1856), 
О. М. Горький (1891). 
ЧУГУЇВСЬКЕ ПОВСТАННЯ 1819 
повстання військ. поселенців 
Чугуївського полку в Слобідсько- 
Українській губернії (див. Вій- 
ськові поселення). Почалося 27.УЇ 
(9/1), протягом кількох днів 
охопило всі населені пункти Чу- 
гуївського округу. Повстанці ви- 
магали ліквідації військ. поселень, 
повернення земель, відрізаних у 
поселенців при організації цих по- 
селень, звільнення від обов'язко- 
вих поставок хліба і фуражу то- 
що. Вони рішуче відмовлялися ви- 
конувати будь-які роботи, само- 
вільно захоплювали землі. 

За наказом царського уряду проти 
повстанців було послано два пі- 
хотні полки і дві арт. роти з 12 
гарматами. Військо карателів ото- 
чило Чугуїв, зайняло ряд населе- 
них пунктів округу. Незважаючи 
на масові арешти, жорстокі репре- 
сії, повстання не припинялося. 
2 (14).УПІ до повстанців приєдна- 
лися військ. поселенці Таганрозь- 
кого полку, розташованого побли- 
зу. Проти повстанців послали ще 
2 піхотні полки. Розправою керу- 
вав нач. військ. поселень О. А. 
Аракчеєв, який у серпні прибув на 
місце подій. Ч. п. тривало понад 
місяць і було жорстоко придуше- 
не. 1104 чугуївців і 899 таганрозців 
було ув'язнено. Понад 350 чол. від- 
дано до військ. суду, 273 зних за- 
суджено до страти, яку О. А. Арак- 
чеєв замінив 12 тисячами ударів 
шпіцрутенами. Понад 400 учасни- 
ків повстання, в т. ч. 29 жінок, 
після тілесних покарань заслано 
до Оренбурзького окремого корпу- 
су ї Херсон. військ. поселень. 
ЧУГУЇВСЬКИЙ РАЙОН -- у пн.- 
сх. частині Харків. обл. УРСР. 
Утворений 1923. Площа 1,7 тис. 
км?. Нас. 70,3 тис. чол. (1984). 
У районі -- 55 населених пунктів, 
підпорядкованих 7 селищним |і 
17 сільс. Радам нар. депутатів. 
Центр -- м. Чугуїв. Поверхня рай- 
ону -- хвиляста рівнина, що має 


ратури, 





заг. нахил на Пд. Сх. і значною 
мірою розчленована долинами рі- 
чок, балками та ярами. Корисні 
копалини: кам. вугілля, природ- 
ний газ, кам. сіль, мідна руда, 
мінеральні буд. матеріали. Річки 
-- Сіверський Донець з прит. Уди, 
Верхній Бурлук. У межах району 
-- частина Печенізького водосхови- 
ща. Грунти -- чорноземи звичайні 
та опідзолені і темно-сірі опідзо- 
лені. Розташований у лісостеповій 


ЧУГУЇВСЬКИЙ РАЙОН 
ХАРНІВСЬНОЇ ОБЛАСТІ 


/б 
/4 
Ф Й 
2; верх я. Борщова 9 
аока М У/ 9, 


Мартове 
ГА2, 
яртемівн 
(2) 


Х 





Мкаенозий Бурлук 
4 | о 
5 У рченковеді 
: і о Базалсівна Р 
ровка чи і Ф 
за Леб'яжеко?ю р 
М М пробна З 


УРЯУЄ 
і б 
о 
Г| 


кове каловське 
а 
09 
4 


ям «АХ МС 


овопокровка 
Уда 


х 


(/ оо 2 
Чугуїв є 


. 
Ех 


4 
7 
7 
7 


Ж 


Мч 
-у 


Іванівка 5 
7 7Волохів Я 4 


7 Доу 
зоні. Ліси (дуб, клен, липа, ясен) 
займають 23,/ тис. га. Осн. пром. 
і культур. центр району -- місто 
обл. підпорядкування Чугуїв. У 
районі найбільше пром. підпри- 
ємство -- ДРЕС-2 (смт Есхар). 
Районний комбінат побутового 
обслуговування (Чугуїв), 5 бу- 
динків побуту. Землеробство ра- 
йону спеціалізується на вирощу- 
ванні зернових культур (пшениця, 
ячмінь, овес, кукурудза), цукр. 
буряків, соняшнику, овочевих та 
картоплі; тваринництво м'ясо-мол. 
напряму. Площа с.-г. угідь 1984 
становила 102,7 тис. га, у т. ч. 
орні землі -- 87,/ тис. га. Роз- 
винуті скотарство, свинарство, пта- 
хівництво. У Ч. р.-- 16 радгос- 
пів, б колгоспів, Введенський плем- 
птахорадгосп, райсільгосптехніка з 
виробничим відділенням, райсіль- 
госпхімія. 

Залізничні ст. в в межах району: 
Чугуїв, Гракове, Мохнач, Есхар. 
Автомоб. шляхів -- 357 км, у т. ч. 
з твердим покриттям -- 246 км. 
У районі -- Чугуєво-Бабчанський 
лісовий технікум (смт Кочеток); 
42 загальноосвітні та музична 
школи, 36 лікувальних закладів, 
у т. ч. б лікарень; будинок відпо- 
чинку в Есхарі, на берегах Пе- 
ченізького водосховища та Сівер- 
ського Дінця -- численні бази від- 
починку. 45 будинків культури і 
клубів, 50 кіноустановок, 44 б-ки. У 
с. Новому Бурлуці Ч. р. народив- 
ся укр. рад. зоотехнік ИЙ. А. Да- 
ниленко, у с. Волоховому Ярі -- 
укр. рад. лісівник і грунтознавець 
П. С. Погребняк, у смт Печенігах-- 
польс. і рос. живописець Г. Семи- 
радський. У Ч. р. видається газ. 


«Красная звезда» (з 1931; укр. 
мовою -- з 1962). В. Г. Антонов. 
ЧУДАКОВ Євген Олексійович 


Г20.УПІ (1.ГХ) 1890, с. Сергієвсь- 
ке, тепер м. Плавськ Тульської 
обл.-- 19.ГХ 1953, Москва| -- рад. 
вчений у галузі машинознавства 
та автомобільної техніки, акад. 
АН СРСР (з 1939). Закінчив (1916) 


Моск. вище тех. училище, викла- 
дав у цьому ж вузі (1936--53 -- 
зав. кафедрою). У 1921-30 -- ди- 
ректор Наук. автомоторного ін-ту, 
1930--40 -- заст. директора, зав. 
сектором Наук. автотракторного 
ін-ту, з 1939 -- директор ІЇн-ту 
машинознавства АН СРСР. Віце- 
президент АН СРСР (1939--42). 
Осн. праці стосуються проблем 
стійкості автомобіля, міцності |і 
стійкості проти зношування Його 
деталей. Нагороджений двома ор- 


денами Леніна, орденом Трудово- 


го Червоного Прапора, медалями. 
Держ. премія СРСР, 1943, 1951. 
ЧУДНІВ -- селище міського типу 
Житомир. обл. УРСР, райцентр. 
Розташований на р. Тетереві (прит. 
Дніпра), за 5 км від залізнич. ст. 
Чуднів-Волинський. 7,9 тис. ж. 
(1984). Вперше згадується 1471 
як місто-фортеця Київського воє- 
водства. Після Люблінської унії 
1569 Ч. підпав під владу шляхет. 
Польщі. Після 2-го поділу Польщі 
(1793) Ч. у складі Правобережної 
України возз'єднано з Росією. З 
поч. 19 ст. Ч. надано права міста. 
Рад. владу встановлено в січні 
1918. З 1924 Ч.-- с-ще міськ. типу. 
В роки Великої Вітчизн. війни в пе- 
ріод нім.-фашист. окупації (7.УП 
1941 -- 6.І 1944) в Ч. діяв підпіль- 
ний райком партії, в районі -- пар- 
тизан. загони. У Ч.-- спиртовий, 
цикорієсушильний їі пивоварний 
з-ди, меблева ф-ка, райсільгосп- 
техніка, райсільгоспхімія, комбі- 
нат побутового обслуговування. 
2 заг.-осв. та музична школи, лі- 
карня, поліклініка, Будинок куль- 
тури, кінотеатр, 2 б-ки. Зберегли- 
ся залишки земляних укріплень 
(кін. 14 -- поч. 15 ст.). В Ч. на- 
родився укр. рад. письменник 
М. Б. Рубашов.. й 

ЧУДНІВСЬКИЙ РАЙОН -- у 
пд.-зх. частині Житомир. обл. 
УРСР. Утворений 1923. Площа 
1 тис. км2. Нас. 54,5 тис. чол. 
(1984). У районі -- 58 населених 
пунктів, підпорядкованих З селищ- 
ним і 22 сільс. Радам нар. депу- 
татів. Центр -- смт Чуднів. Ч. р. 
розташований в пн. частині При- 
дніпровської височини. Поверхня 
-- слабохвиляста рівнина. Корисні 
копалини -- граніт, пісок. Найбіль- 
ша річка -- Тетерів (бас. Дніпра). 
Грунти чорноземні. Лежить у лі- 
состеповій зоні. Ліси (дуб, сосна, 
береза, граб) займають 11,5 тис. га. 
Найбільші пром. підприємства: 
Іванопільський та Великокорови- 


ЧУДНІВСЬКИЙ РАЙОН 
НИТОМИРСЬНОЇ ОБЛАСТІ 


с 2 
Дригліє 
77 
Княжин 7. 
о 


"Турчинівка Пилипівка 
Красн Р ці Вільшанка оз о 


/, Но М 
о о 


Арасносі"ка Г) Беицшмавка 
ф 


Тоютюнники 
абчшки 
елик: Каровинц! 


Пятка 1 


Карпівці 


РИ Го тивка 
2 7 й 


; Троща 8 Мала Воліця 77. 
Ж 0 Бурківці Ура, У 
«М іванопиль С 


7 О 
Й Маточки 
, 


о 
Стетківці О Краснопіль 


2 о 
7 Жеребки 
: 9 Ноствка 








349 





ЧУДНІВСЬКИЙ 
РАЙОН 


Л.О. Чугаєв. 





Є. О. Чудаков. 


350 





ЧУДНОВСЬКИЙ 





Г. Ї. Чудновський. 





В. І. Чуйков. 





С.О. Чуйков. 


нецький цукр. комбінати, чуднів- 
ський спиртовий, цикорієсушиль- 
ний та пивоварний з-ди, меблева 
ф-ка, Галіївський маслоробний 
з-д. Комбінат побутового обслу- 
говування (Чуднів). Землеробство 
району зерново-буряківничого, 
тваринництво м'ясо-мол. напрямів. 
Площа с.-г. угідь 1983 становила 
76,2 тис. га, у т. ч. орні землі -- 
64,5 тис. га, сіножаті й пасовища -- 
10,3 тис. га. Осушено 6,0 тис. га. 
Осн. культури: озима пшениця, 
ячмінь, цукр. буряки, картопля, 
хміль, цикорій. Скотарство, сви- 
нарство, вівчарство, птахівництво. 
УЧ.р.-- 15 колгоспів, о радгоспів, 
птахофабрика, навч. г-во Турчи- 
нівського с.-г. технікуму (с. Тур- 
чинівка), райсільгосптехніка з З 
виробничими відділеннями, рай- 
сільгоспхімія. Залізничні станції 
-- Чуднів-Волинський, Михайлен- 
ки. Автомоб. шляхів -- 311 км, 
т. ч. з твердим покриттям 
261 км. У районі -- с.-г. технікум 
(Турчинівка), 40 заг.-осв. та 2 
муз. школи; 52 лік. заклади, у т.ч. 
5 лікарень. 14 будинків культури, 
46 клубів, 2 кінотеатри, 48 кіно- 
установок, 50 б-к, музей Г. М. 
Вакуленчука у смт Великих Коро- 
винцях (на його батьківщині). У 
Ч. р. видається газ. «Прапор ко- 
мунізму» (з 1931; редакція в с. 
Княжині). Л.С .Монастирецький. 
ЧУДНОВСЬКИЙ Григорій Ісако- 
вич | 3(15).Х 1890, Катеринослав, те- 
пер Дніпропетровськ -- 8.1У 1918| 
-- учасник боротьби за владу Рад. 
Н. в сім'ї дрібного підприємця. В 
с.-д. русі з 1907. В 1917 в складі 
групи «міжрайонців» прийнятий 
до РСДРИП(б). Влітку і восени 
1917 як представник військ. орг-ції 
при ЦК РСДРІИП(б) вів революц. 
роботу в 11-й армії Пд.-Зх. фрон- 
ту. В жовтні 1917 -- член Всерос. 
центр. бюро військ. орг-цій, Пе- 
троградського ВРК, комісар Пре- 
ображенського полку, один 3 ке- 
рівників штурму Зимового палацу. 
Делегат 2-го Всерос. з'їзду Рад, на 
якому обраний членом ВЦВК. 
Учасник придушення Керенсько- 
20 -- Краснова заколоту 1917. З 
листопада 1917 як надзвичайний 
комісар  Пд.-Зх. фронту брав 
участь у боротьбі проти Централь- 
ної ради. З лютого 1918 -- військ. 
комісар Києва по цивільному уп- 
равлінню. Командиром загону брав 
участь у боях проти австро-нім. 
окупантів. Загинув у бою. 
ЧУДО -- за міфологіч. та реліг. 
уявленнями -- надприродне яви- 
ще, нібито викликане божествен- 
ними, потойбічними силами. Пе- 
реносно-- те, щогідне подиву, 
незвичайне; те, що викликає заг. 
захоплення, вражає своїми власти- 
востями, красою. 
«ЧУДОВА ПАЛИЧКА»  (Зегга- 
йа  тагсезсеп5) -- вид бактерій, 
що синтезує червоний  тігмент 
продигіозин. Неспороутворюючі 
грамнегативні (див. Грама метод) 
рухливі палички завдовжки 0,6-- 
10 мкм, завширшки 0,5 мкм з 
перитрихіальними джгутиками. 
Гетеротрофи, факультативні ана- 
ероби. На агар-агарі утворюють 
темно- або яскраво-червоні коло- 
нії (див. Колонії мікроорганізмів) 
з металевим блиском. «Ч. п.» по- 
міирена у грунті, воді. При розвит- 
ку на харчових продуктах -- хлібі 
(при підвищеній вологості), в мо- 


лоці тощо надає їм червоного за- 
барвлення (що служителі церкви 
видавали за «чудо», звідси й наз- 
ва) і спричинює псування продук- 
тів. У тварин та людини може 
спричинювати нагноєння. 
ЧУДСЬКЕ ОЗЕРО, Пейпсі - -озе- 
ро на кордоні Ест. РСР та Псков. 
обл. РРФСР. Площа 2670 км?2. 
Переважають глиб. до 7м, найбіль- 
ша -- 15 м. Протокою Тепле озеро 
Ч. о. сполучене з Псковським озе- 
ром. Найбільший острів -- о. Піріс- 
сар (Порка). Замерзає у грудні, 
скресає у травні. З озера витікає 
р. Нарва. Судноплавне. Рибаль- 
ство (ряпушка, сиг, лящ, судак). 
На берегах Ч. о.-- бази відпочин- 
ку. На Ч.о. відбулося Льодове по- 
боїще 1242. 

ЧУДЬ -- назва в давньоруських лі- 
тописах єестів (див. Естонці) і 
споріднених зними угро-фінських 
племен (заволоцька Ч.), які жили 
у володіннях Новгорода Великого 
на Сх. від Онезького оз.-- по річ- 
ках Онезі і Пн. Двіні. 

ЧУЖОЙ Іван Платонович |справ- 
жнє прізв.-- Кожич; 18 (30).УП 
1889, м. Остер, тепер Черніг. обл.-- 
16.ТУ 1945, там же) -- рос. рад. 
режисер, засл. діяч мист. РРФСР 
(з 1939). Учень К. С. Станіслав- 
ського. Творчу діяльність почав 
1908 після закінчення Першої 
Київ. гімназії у напіваматорській 
трупі Лук'янівського нар. дому, 
потім працював у рос. драм. теат- 
рі Бергоньє (обидва -- в Києві). 
В 1922--29 очолював Студійних 
постановок театр (Київ). Виста- 
ви: «Весілля Бальзамінова», «Без 
вини винуваті» О. Островського, 
«Смерть Пазухіна» М. Салтикова- 
Щедріна та ін. Викладав у Теат- 
ральній академії (Київ), 1929--41 
-- в драм. студії при Київ. рос. 
драм. театрі. (тепер ім. Лесі Ук- 
раїнки). Серед учнів -- В. Оглоб- 
лін. 

Літ.: Нестеровський П. І. П. Чужой. 
К., 1949. І. М. Давидова. 
ЧУЙКЕВИЧ Федір Олександро- 
вич (р. н. невід.-- п. бл. 1759) -- 
укр. правознавець. Н. в сім'ї пол- 
тавського полкового писаря. З 
1717 -- помічник писаря ген. су- 
ду, з 1750 -- бунчуковий товариш. 
В  1750--58 здійснив приватну 
кодифікацію права й упорядкував 
збірник під назвою «Суд 1 розпра- 
ва». В своїх пропозиціях щодо по- 
ліпшення суд. справи на Україні 
не пішов далі усунення деяких не- 
доліків суд. процесу і відновлен- 
ня шляхет. судів, що передбача- 
лися Литовськими статутами. 
Зібрані й систематизовані Ч. пра- 
вові норми були спрямовані на 
зміцнення феод.-кріпосницьких 
відносин на Україні. 

ЧУЙКО Олексій | Олексійович 
(н. 28.М1П 1930, с. Казьминське 
Кочубеєвського р-ну Ставр. кр.) - 
укр. рад. фізикохімік, технолог 
1 матеріалознавець, чл.-кор. АН 
УРСР (з 1979). Член КПРС з 1958. 
Після закінчення (1958) Київ. 
ун-ту працює в Їн-ті фіз. хімії ім. 
Л. В. Писаржевського АН УРСР. 
Осн. праці в галузі хімії поверхні 
твердого тіла, досліджень меха- 
нізмів і особливостей хім. ре- 
акцій багатьох сполук у процесі 
їхньої взаємодії з активними 
центрами поверхні, а також елект- 
ронної будови речовин. Розробив 
технології одержання  високодис- 


персних  кремнеземів з хімічно 
модифікованою поверхнею. Наго- 
роджений орденами Трудового Чер- 
воного Прапора і «Знак Пошани». 
Держ. премія УРСР, 1972. 
ЧУЙКОВ Василь Іванович (|З1.Ї 
(12.11) 1900, с. Серебряні Пруди 
тепер смт Моск. обл.-- 18.ПІ 1982 
Москва, похований у Волгограді 
на Мамаєвому кургані| -- рад. 
військ. діяч, Маршал Рад. Сою 
зу (1955), двічі Герой Рад. Союзу 
(1944, 1945). Член КПРС з 1919. 
Н. в сел. сім'ї. В Рад. Армії з 
1918. Учасник громадян. війни. 
В 1925 закінчив Військ. академію 
ім. М. В. Фрунзе. У 1929--32 -- 
військ. радник у Китаї. Учасник 
рад.-фінл. війни 1939--40. Під час 
Великої Вітчизн. війни 1941--45 -- 
команд. 62-ю (8-а гвард.) армією, 
що відзначилася в  Сталінград. 
битві, в битві за Дніпро 1943, в 
ін. операціях. У 1949--53 -- голов 
нокоманд. Групою рад. військ у 
Німеччині. В 1953--60 -- команд. 
військами Київ. військ. округу. 
В  1960--64  --  головнокоманд. 
Сухопутними військами, заст. мі 
ністра оборони СРСР. У 1961 
72 -- нач. Цивільної оборони 
СРСР. 3 1972 -- генеральний ін- 
спектор М-ва юборони СРСР. У 
1952--61 кандидат у члени, з 
1961 -- член ЦК КПРС. У 1954-- 
60 -- член ЦК Компартії України. 
Депутат Верховної Ради СРСР 
2--10-го скликань. Депутат Вер- 
ховної Ради УРСР 4 і 5-го скли- 
кань. Нагороджений 9 орденами 
Леніна, орденом Жовтневої Рево 
люції, 4 орденами Червоного Пра 
пора, ін. орденами, медалями. 
Тв.: В боях за Украйну. К., 1972; 
Сражение века. М., 1975; Від Сталін- 
града до Берліна. К., 1982. 
ЧУЙКОВ Євген Васильович (н. 
18.У 1924, с. Нижній Реут, тепер 
Фатезького р-ну Кур. обл.)- 
укр. рад. живописець, засл. ху- 
дожник УРСР (з 1977). Член 
КПРС з 1946. Твори: «Весняні 
лани» (1965), «Шушенські далі» 
(1969), «Над безіменними висота- 
ми» (1977), «Горки  Ленінські» 
(1982) та ін. Нагороджений орде 
нами Слави 2 і 3-го ступенів, 
медалями. 


ант 



























М зум м Гб С с 
й Фі ОДН Р р. 
т лег У гай о а зм ; - и. 
чт Г нік м тим. |. 
п іх ФЕЯ жо 8 
4 е 4 з й 4 'а) 
ЧР, ЧАР ач "М ьб 
| 1 і Й " Я бі каію « вар 
о ай» му че ом чо 
б - ця 





Гиша. 1971. 


Є, В. Чуйков. 


ЧУЙКОВ Семен Опанасович 
17 (30).Х 1902, Пішпек, тепер 
Фрунзе -- 18.М 1980, Москва, : 
кирг. рад. живописець, нар. 
дожник СРСР (з 1963), дійсний 
член АМ СРСР (з 1958). У 1924-- 
30 навчався у ВХУТЕМАСІ--ВХУ 
ТЕІНІ в Москві. Твори: цик 
ли «Киргизька колгоспна СЮіта» 
(1939--48), «У нас у Киргизп» 
(1946--67), «Наші брати» (1952-- 
67); картини «Ранок» (1947; 1л. 
див. до ст. Союз Радянських Со 


рт 
Ж у 


ціалістичних Республік, т. 10, 
с. 384-385), «Дочка Радянської 
Киргизії» (1948), «Гімалаї» (1954), 
«Дочка чабана» (1956; іл. див. до 
ст. Киргизька РСР, т. 5, с. 448-- 
449), «Чорна | мадонна» (1962), 
«Жива вода» (1966), «Дотик до 
вічності» (1973) та ін. Нагородже- 
ний орденом Леніна, ін. орденами 
і медалями. Держ. премія СРСР, 
1949, 1951. : 

ЧУКАРІН Віктор Іванович (9.ХІ 
1911, с. Красноармійське, тепер 
Новоазовського р-ну Донец. обл. 
- 25. УП 1984, Львів) -- укр. 
рад, гімнаст, засл. майстер спорту 
(з 1951), засл. тренер УРСР (з 
1972). Член КПРС з 1951. Абсо- 
лютний чемпіон Олімпійських ігор 
(1952, 1956), світу (1954), СРСР 
(1949--51, 1953, 1955); чемпіон 
Олімпійських ігор (1952, 1956), 
світу (1954), СРСР (1948--56) в 
окремих видах спорт. гімнасти- 
ки. Нагороджений орденом Лені- 
на, медалями. | 

ЧУКОВСЬКИЙ Корній Іванович 
(справж. прізв., ім'я і по батько- 
ві -- Корнєйчуков Микола Васи- 
льович; 19 (31). ПІ 1882, Петер- 
бург-- 28.Х 1969, Москва) -- ро- 
сійський радянський письменник, 
критик, літературознавець, перек- 
ладач. Дитячі і шкільні роки про- 
вів в Одесі, закінчив екстерном 
гімназію в Миколаєві. З 1901 ви- 
ступав як журналіст. Ч.-- один із 
зачинателів рад. дитячої л-ри. 
Перша казка -- «Крокодил» (1916). 
Автор казок «Мийдодір», «Тара- 
канище» (обидві -- 1923), «Муха- 
цокотуха» (1924),  «Бармалей» 
(1925), «Лікар Айболить» (1929). 
Відома кн. «Від двох до п'яти» 
(перше вид.під назвою - -«Малень- 
кі діти», 1928) - спроба охаракте- 
ризувати дитячу психологію і слово- 
творчість. Ч.-- дослідник життя і 
творчості М. Некрасова («Май- 
стерність Некрасова», 1952, Ле- 
нінська премія, 1962). Йому нале- 
жать літ.-критичні праці, мемуари, 
книга з теорії перекладу -- «Висо- 
ке мистецтво» (1941). Автор на- 
рису «Шевченко» (1911), упоряд- 
кував ряд о збірок укр. поета 
рос. мовою. Нагороджений орденом 
Леніна, ін. орденами, медалями. 
Тв.: Собрание сочинений, т. 1--6. 
М., 1965--69; Илья Репин. М., 1969; 
Мой Уитмен. М., 1969; Укр. пе- 
рекл. -- Мийдодір. Х. -- Одеса, 
1934; Сонячна. Х. -- Одеса, 1935; 
Ілля Рєпін. К., 1937; Казки. К., 1954; 
Плутанина. К., 1962. 


ЧУКОТСЬКА МОВА, луоравет- 
ланська мова -- мова чукчів. На- 
лежить до чукотсько-камчатської 
групи (чи сім'ї) палеоазіатських 
мов. Розмовляють нею бл. 11 тис. 
чол. (1979, перепис). У Ч. м. ви- 
діляють діалекти: сх., зх. і групу 
південних. Характерні риси Ч. 
м. сингармонізм, різноманітна 
асиміляція і дисиміляція приго- 
лосних; за граматичною будовою -- 
інкорпоруюча мова; іменник від- 
мінюється за відмінками й особа- 
ми; дієслово має суб'єктне і суб'- 
єктно-об'єктне дієвідмінювання; є 
номінативна й ергативна конст- 
рукція речення. Писемність з 1931 
-- на латинській, а з 1936 -- на рос. 
графічній основі. 

Літ.: Скорик П. Я. Грамматика чу- 
котского  язька, ч. 1-2. М.--Л., 
1961--77. П.Я. Скорик. 
ЧУКОТСЬКА РІЗЬБЛЕНА КІСТ- 
КА -- нар. художній промисел, 


поширений у чукчів та ескімосів 
пн. сх. берега Чукотського п-ова 
(с-ще Уелен та ін.). Відома з пер- 
ших століть н. е. У 1931 створено 
майстерню  кісткорізьблення  (те- 
пер уеленська майстерня кістко- 
різьблення «Північні сувеніри»). 
Сучас. майстри різьблять з моржо- 
вого ікла композиції на теми жит- 
тя народів Півночі, на фольклор- 
ні теми. 

Літ.: Митлянская Т. Б. Художники 


Чукотки. М., 1976. 
Т. Б. Мітлянська. 









Доче з і ' - 
ПР РЕ ТБ ра 
пнррдишь р | 
і У фс 
(ода «ДІЙ | 
ці "чу 
и 4 ь | Та 


В. Емкуль. Морське полювання. 1946. 


ЧУКОТСЬКЕ МОРЕ -- окраїнне 
море Пн. Льодовитого ок., біля бе- 
регів Азії та Пн. Америки. Прот. 
Лонга сполучене з Сх.-Сибірським 
м., Берінговою прот.-- з Берінго- 
вим м. Площа 587 тис. км2. Пере- 
важні глиб. 50--200 м, макс.-- 

1256 м. Найбільший острів -- 
Врангеля. У рельєфі дна виділяють 
підводні каньйони Барроу та Ге- 


ральд. Т-ра води влітку від 
З 4? на Зх. до -10, --12? на 
Пд., взимку --1,6".  Солоність 


понад 33 Хо. Взимку замерзає, 
влітку у пн.-зх. частині -- плаву- 
ча крига. У Ч. м. водяться моржі, 
тюлені, нерпа; зриб--голець, ха- 
ріус, навага тощо. Влітку на узбе- 
режжі моря та островах -- пта- 
шині базари. Ч. м. проходить 
траса Північного морського шляху. 
Найбільший порт -- Уелен. Й 
ЧУКОТСЬКИЙ АВТОНОМНИЙ 
ОКРУГ -- у складі Магадан. обл. 
РРФСР. Утворений 10.ХІП 1930. 
Розташований на крайньому Пн. 
Сх. СРСР, включає о-ви Врангеля, 
Айон, Аракамчечен, Ратманова та 
ін. Омивається  Сх.-Сибірським, 
Чукотським та Берінговим  моря- 
ми. Територія округу 737,7 
тис. км?. Нас. 146 тис. чол. (на 
1.І 1983). На тер. округу прожива- 
ють чукчі, ескімоси, евени, юкаги- 
ри, а також росіяни, українці, 
білоруси, татари та ін. Міськ. нас. 
-- 72 90. В окрузі-- 8 районів, 
2 міста і 18 с-щ міськ. типу. 
Центр -- м. Анадир. Берегова лі- 
нія звивиста (найбільша затока -- 
Анадирська). На крайньому Пн. 

х.-- Чукотський п-ів. В центр. 
частині округу -- Анадирське пло- 
скогір'я, на Сх. від нього -- хр. 
Пекульней та Чукотське нагір'я 
(вис. до 1843 м), на Зх.-- Пн. 
Анюйський та Пд. Анюйський хреб- 


ти. На Пн. і Пд. Сх. вздовж узбе- 
режжя -- заболочені низовини 
(найбільша -- дАнадирська). На 


Пд. округу--хребти Коряцького й 
Колимського нагір'їв. Корисні ко- 
палини: золото, олов'яні та ртут- 
ні руди, вольфрам, кам. та буре 
вугілля, нафта, газ. Клімат суво- 
рий; на узбережжі -- морський, у 
внутр. районах -- різко континен- 
тальний. Зима триває 8--9 міся- 
ців. Пересічна т-ра січня на узбе- 
режжі Берінгового м. від --15 
до --21", у внутр. районах від - 27 
до --39"7; липня відповідно 59, 
4-10" та  - 13, --14". Опадів 


200--500 мм на рік. Поширена 
багаторічна мерзлота. Ріки на- 
лежать до басейну Пн. Льодови- 
того і Тихого океанів, найбільші-- 
Анадир, Амгуема та притоки Коли- 
ми (Омолон, Вел. Анюй). На ріках 
поширені полії. Озера -- Красне, 
Ельгигитгин, ШПекульнейське. Пе- 
реважають гірсько-тундрові грун- 
ти. Рослинність тундрова (мохи, 
лишайники, чагарники), у річко- 
вих долинах -- ліси з модрини, 
тополі, чозенії, берези. Провідне 
місце в економіці округу посідає 
гірничодобувна пром-сть -- видо- 
бування олова (Валькумей, Іуль- 
тін) вольфраму (Іультін), кам. 
та бурого вугілля (Берінгівське та 
Анадирське родовища). Електро- 
енергетика представлена Білібін- 
ською ДЕС, Чаунською ТЕЦ та 
Егвекінотською |  ДРЕС,  Берін- 
говською  РЕС. Діють плавучі 
електростанції «Північне сяйво» 
(мис Шмідта та Зелений мис). 
Розвивається буд. матеріалів та 
харч. (у т. ч. рибна)  пром-сть. 
Пром. підприємства -- в Анадирі, 
Певеку, Білібіно. Провідна га- 
лузь с. г.-- оленярство (у 1982-- 
924 тис. голів), розвинуті також 
рибальство, мисливство на хутро- 
вого та мор. звіра, кліткове звірів- 
ництво, теплично-парникове г-во. 
Осн. види транспорту -- морський 
і повітряний. Порти: Певек, Про- 
видіння, Анадир, Егвекінот, Бе- 


рінговський. Важливі автомоб. 
траси: Певек -- Красноармійсь- 
кий -- Комсомольський, Егвекі- 
нот -- Іультін, Зелений мис -- 


Білібіно (зимова) та ін. Судно- 
плавство по ріках Анадир, Велика, 
Великий і Малий Анюй. Розвину- 
та сітка місц. авіаліній. 
Культура. До Великої  Жовтн. 
соціалістич. революції на тер. ни- 
нішнього Ч. а. о. була одна почат- 
кова школа (40 учнів), серед. спец. 
навч. закладів не було. В 1984/85 
навч. р. в окрузі діяли 31 загально- 
осв. школа (27 тис. учнів), 28 ди- 
тячих художніх шкіл, профес.- 
тех. уч-ще, педагогічне  уч-ще 
(м. Анадир). Функціонують 71 
масова бібліотека з фондом понад 
1 млн. одиниць зберігання, 130 
клубних закладів, 90 кіноустано- 
вок, Чукотський окружний крає- 
знавчий музей (м. Анадир) з фі- 
ліалами в м. Певек і смт Білібіно. 
В окрузі 20 позашкільних закла- 
дів, серед них 10 палаців та будин- 
ків піонерів, 1 станція юних тех- 
ніків, 10 дит. спорт. шкіл. Ви- 
ходять окружна газета рос. мо- 
вою «Советская Чукотка» та чу- 
котською мовою «Советкзн ЧУу- 
котка» («Радянська  Чукотка»). 
Працює окружний комітет по те- 
лебаченню і радіомовленню. Тран- 
слюються передачі Всесоюзного 
радіо. ШПрограми Центр. телеба- 
чення ретранслюються по системі 
«Орбіта». Передачі окружного ра- 
діо і телебачення ведуться  рос., 
чукотською та ескімоською мова- 
ми. У нар. декоративно-ужитко- 
вому мистецтві поширені різьблен- 
ня на кістці (див. Чукотська різь- 
блена кістка). 

Б. І. Плакін (культура). 
ЧУКОТСЬКИЙ ПІВОСТРІВ -- 
на Пн. Сх. Азії, в межах Чукот. 
авт. округу Магадан. обл. РРФСР. 
Омивається Анадирською зат. Бе- 
рінгового м. і Чукотським м., 
від Пн. Америки відмежований 








ЧУКОТСЬКИЙ 
ПІВОСТРІВ 


К. І. Чуковський. 





С.О. Чуйков. Мисли- 
вець з беркутом. 1938. 
Музей образотворчих 
мистецтв  Киргизької 
РСР. Місто Фрунзе. 


352 





чУКЧІ 





В. Г. Чумак. 





Пам'ятник В. Г. Чума- 
кові в місті Ічні. Скуль- 
птор В. П. Луцак. 1980. 





Берінговою прот. Берегова лінія 
дуже розчленована (затоки Мечиг- 
менська і Хреста, Колючинська 
губа). На крайньому Пн. Сх.-- 
Дежньова мис. У рельєфі Ч. п. 


переважають височини, найвища 
точка -- г. Ісходна, 1158 м. По- 
ширена багаторічна мерзлота. 


Поклади олова, вольфраму та ін. 
Вкритий тундровою рослинністю. 
ЧУКЧІ -- народ, корінне населен- 
ня Чукот. авт. округу Магадан. 
обл. Живуть також у деяких ра- 
йонах Коряц. авт. округу Камчат. 
обл. та Якут. АРСР. Чисельність-- 
14 тис. чол. (1979, перепис). Мо- 
ва -- чукотсько-камчатської групи 
мов (див. Чукотська мова). Ре- 
лігією Ч. було шаманство, промис- 
лові й сімейні культи. На поч. 
20 ст. в побуті Ч. було багато за- 
лишків первіснообщинних відно- 
син. За Рад. влади докорінно змі- 
нилося життя Ч. Вони здобули ав- 
тономію; створено великі оленярсь- 
кі радгоспи і колгоспи; морські 
звіробої одержали сучасну техні- 
ку. Виросла національна інтелі- 
генція. 

ЧУЛАТІВСЬКІ | СТОЯНКИ 
палеолітичні стоянки на правому 
березі Десни поблизу с. Чулато- 
ва Новгород-Сіверського р-ну Чер- 
ніг. обл. Культурний шар найра- 
нішої з них -- стоянки Чулатів І 
(Крейдяний Майдан), яку дослі- 
джували 1936--37, містив залишки 
вогнищ і місця обробки кременю, 
багато кісток тварин,  крем'яні 
різці та ін. знаряддя і речі. Інте- 
рес становить знахідка людського 
черепа зі зрізами по краю (можли- 
во, черепа-посудини). На пізнішій 
стоянці Чулатів П (Робочий Рів), 
що її досліджували 1936--38, вияв- 
лено залишки невеликого наземно- 
го житла (при спорудженні його 
було використано великі кістки 
мамонта), вогнищ, знайдено виро- 
би з каменю, кістки й рогу, шмат- 
ки янтарю, червоної вохри, кіст- 
ки тварин тощо. Чулатівські сто- 
янки належать до мадленської по- 
ри (див. Мадленська культура) 
пізнього палеоліту. 

ЧУЛИМ -- 1) Ріка у Краснояр. 
краї та Том. обл. РРФСР, права 
прит. Обі. Довж. 1799 км, площа 
бас. 134 тис. км2?. Утворюється 
злиттям річок Білий Іюс та Чорний 
Іюс, що беруть початок з Кузнець- 
кого Алатау. Живлення переваж- 
но дощове. Замерзає у жовтні, 
скресає на поч. травня; восени бу- 
вають льодові затори. Судноплав- 
ний майже на 1180 км від гирла. 
На Шулимі -- міста Назарово, 
Ачинськ. 

2) Ріка у Новосиб. обл. РРФСР. 
Довж. 392 км, площа бас. 17,8 тис. 
км2. Бере початок з боліт Барабин- 
ського степу, впадає в оз. Малі 
Чани. Живлення снігове. Замерзає 
у жовтні, скресає на поч. травня 
На ріці -- м. Чулим. 

ЧУЛКОВ Михайло Дмитрович 
Г1743 або 1744, Москва -- 24.Х 
(4.ХІГ) 1792, там же) -- рос. пись- 
менник, журналіст, фольклорист 
і етнограф. Видавав журнали «И 
то и сьо» (1769), «Парнасский ще- 
петильник» (1770). Автор літ. 
казок, істор. та побутових повістей 
(«Пересмішник, або Слов'янські 
казки», ч. 1--5, 1766--89, де ши- 
роко використано слов'ян. міфоло- 
гію та фольклор), шахрайського 
роману  «Вродлива куховарка...» 


(ч. 1, 1770), комедій, поем тощо. 
Помітним внеском у рос. фолькло- 
ристику був виданий Ч. «Збір- 
ник різних пісень» (ч. 1--4, 1770 -- 
74), куди ввійшли рос. пісні літ. 
походження та народні (серед них 
є й українські). Зробив спробу 
систематизувати міфологію наро- 
дів Росії у праці «Абевега росій- 
ських забобонів...» (1786) та ін., 
в яких подано відомості про укр. 
весілля. І. П. Березовський. 


ЧУМ -- переносне житло у дея- 
ких народів Пн. (ненці, кети, пн: 
якути, ороки, евени, нганасани, 
тувинці-тоджинці та ін.). Мав ко- 
нічну форму. Взимку Ч. вкривали 
шкурами, влітку -- берестою, іноді 
парусиною або мішковиною. 


ЧУМА -- гостра інфекційна хво- 
роба людини і тварин (гризунів, 
верблюдів, зайців та ін. ссавців), 
що належить до карантинних хво- 
роб з природною вогнищевістю. 
Збудник Ч.-- чумний мікроб (Уег- 
зіпіа резіі5), відкритий 1894 япон. 
вченим С. Кітасато (1852--1931) і 
франц. вченим А. Ж. Е. Иєрсеном 
(1863--1943). Епідемії цієї хвороби 
періодично охоплювали багато кра- 
їн світу. Перша пандемія Ч. виник- 
ла в Сх. Римській імперії (6 ст.) і 
була відома під назвою «юстініа- 
нова». Друга пандемія («чорна 
смерть») виникла в Європі у 14ст. 
і протягом кількох років винищила 
25 млн. чоловік (бл. /, населення 
Європи). Третя пандемія виникла 
наприкінці 19 ст. більш як у 100 
портових містах світу. В Росії Ч. 
відома з 14 ст. (епідемія в центр. 
і пд.-зх. Росії, у т. ч. неодноразово 
у Москві; в 19 ст.-- в Забайкаллі, 
Закавказзі, Прикаспії, наприкінці 
19 ст.-- на початку 20 ст.-- в Оде- 
сі та ін. портах Чорного моря). 
У 20 ст. спалах епідемії Ч. спосте- 
рігався в Індії. Під час великої 
епідемії Ч. в Індії (наприкінці 19 
ст.) було встановлено, що поряд з 
людьми на чуму хворіюгь і пацю- 
ки. Укр. вчений Д. К. Заболот- 
ний був одним з перших, хто з'я- 
сував, що Ч. є природною хворо- 
бою гризунів, а не людини, причо- 
му переносниками захворювання є 
кровосисні членистоногі, гол. чин. 
блохи  (трансмісивний шлях 
див. Трансмісивні хвороби). Вне- 
сені через шкіру збудники Ч. по- 
трапляють у лімфатичні вузли, 
спричинюючи їх тяжке запален- 
ня--бубонну форму (ут- 
ворюються болісні бубони). Зара- 
ження від хворих на Ч. повітряно- 
крапельним шляхом (при чханні, 
кашлі) викликає легеневу 
форму ч. 

Інкубаційний період при Ч.-- 2-- 
б днів. Клінічна картина харак- 
теризується гострим початком: хво- 
рого морозить, швидко підвищу- 
ється т-ра тіла до 40 "С, виникають 
сильний головний біль, збудження, 
запаморочення, гіперемія шкіри 
обличчя, часто -- симптом уражен- 
ня оболонок мозку тощо. Для ла- 
бораторної діагностики застосову- 
ють бактеріологічні та серологіч- 
ні методи. Профілактика: 
епідеміологічна розвідка в при- 
родних вогнищах  (епізоотологіч- 
ні обслідування, спостереження за 
населенням і тваринами), вакци- 
нація. При виникненні епідеміч- 
ного вогнища хворих госпіталі- 
зують, провадять  дезинфекцію, 


здійснюють  карантинно-обмежую- 
чі заходи. Лікування меди- 
камент. засобами. О. М. Богданов. 


ЧУМА ТВАРИН -- група інфек- 
ційних хвороб с.-г. тварин, що ха- 
рактеризуються коротким інкуба- 
ційним періодом  (1--12 днів), 
гострою формою перебігу, висо- 
кою контагіозністю (заразністю) і 
смертністю (70--100 9; ). Збудника- 
ми Ч. т. є віруси, специфічні для 
кожного виду тварин (рогатої ху- 
доби, свиней, коней, м'ясоїдних, 
птиці), або чумні бактерії (верб- 
людів). Останні небезпечні для лю- 
дини. На чуму хворіє також риба 
(лососі, сигові, щука) і раки. Ч. т. 
виникає в будь-яку пору року, ура- 
жає тварин усіх вікових груп і 
проявляється у вигляді ензоотій 
та епізоотії. Джерело інфекції -- 
хворі і перехворілі тварини, що 
виділяють збудників з слиною, 
молоком, фекаліями, трупи загиб- 
лих від чуми тварин. Заражаються 
тварини через травний тракт, уш- 
коджену шкіру повітряно-крапель- 
ним о шляхом. Інфекція переда- 
ється через забруднені виділення- 
ми хворих корми, воду, підстилку, 
предмети догляду, руки і одяг об- 
слуговуючого персоналу, продук- 
ти тваринництва, комахами. Діаг- 
ноз встановлюють на основі епізо- 
отич., клініко-патоморфологічних 
ознак і лабораторних досліджень. 
Заходи боротьби. Г-во 
карантинують, забороняють заве- 
зення і вивезення тварин, фура- 
жу, продуктів тваринництва, про- 
їзд транспорту та ін. Хворих і пі- 
дозрілих на захворювання тварин 
ізолюють і забивають, трупи спа- 
люють, приміщення очищають і де- 
зинфікують, гній спалюють. Для 
решти поголів'я застосовують спе- 
цифіч. засоби профілактики та про- 
вадять заходи згідно з діючою вет. 
інструкцією. 

Літ.: Вируснье болезни животньіх. 
М., 1963; Хвороби сільськогосподар- 
ських тварин. К., 1971; Щербина А. К. 
Болезни рью. К., 1973; Зпизоотология. 
М., 1974; Справочник по ветеринарии. 
Л., 1978. В. М. Хрящевський. 


ЧУМАК Василь Григорович |літ. 
псевд.-- С. Віче, Вагр, Ічня; 25.Х.П 
1900 (7.1 1901), м. Ічня, тепер Чер- 
ніг. обл.-- 21.ХІ 1919, Київ) - 
укр. рад. поет. Вчився у Город- 
нянській гімназії. Активну літ.- 
громадську діяльність почав 1917. 
Вів підпільну революц. роботу в 
окупованому петлюрівцями і де- 
нікінцями Києві. Розстріляний де- 
нікінською  контррозвідкою.  По- 
чав друкуватися після Великої 
Жовтн. соціалістич. революції. До 
видатних зразків укр. рад. поезії 


належать вірші Ч. «Березневий 
каламут», «Я порву ті вінки», 
«Червоний заспів», «Революція» 


та ін., що ввійшли до зб. «Заспів» 
(1920). Писав також оповідання, 
критичні нариси і статті. 

Тв.: Червоний заспів. К., 1982. 
Літ.: Крижанівський С. Василь Чу: 


мак. В кн.: Українські радянські 
письменники. К., 1957. 
Л. М. Коваленко. | 


ЧУМАК Іван Михайлович (н. 25. 
МІ 1926, с. Олексіївка, тепер Но- 
воайдарського р-ну Ворошиловгр. 
обл.) -- укр. рад. скульптор, засл. 
художник УРСР (з 1976). У 1954 
закінчив Львів. ін-т прикладного 
та | декоративного мистецтва. 
Твори: композиції «Лаборантка» 





До ст. Шишкін І, Т. 


І, Дощ у дубовому лісі. 1891. 
Державна Третьяковська галерея в Москні. 


2, «На півночі дикій...». 1891. 
3. «Среди долинь ровньія...», 1883. 


42 РКО 


219-- Київський музей російського мистецтва. 


- | 
.Ф 














До ст. Штернберг В. І. 


1. Садиба Г. Тарновського в Кача:- 
нівці. 1837. 


2. Пастушок. 1836-- 38. 
3. Вид на Поділ у Києві. 1837. 


4. Вітряк у степу. 1838. Держав- 
ний Російський музей у Ленінгра- 
ді. 


5. Біля шинку. 1836--38. Сум- 
ський художній музей. 


6. Переправа через Дніпро під 
Києвом. 1837. Державний музей 
Т.Г. Шевченка в Києві. 


1--3 -- Державний музей україн- 
ського образотворчого мистецтва 
в Києві. 








(1963), «Слово о полку Ігоревімь ві дерев'яні вози, т. з. мажі. Їзди- 


(1968), «К. Є. Ворошилов» (1969), 
портрети | Героя | Соціалістичної 
Праці С.  Воротникова (1967), 
скульптора В. кредненна (1982) та 
інь пам'ятник Вон визволи- 
телям м. Ржева (1963, у співавт.), 
монумент «Свято Жовтня» у Во- 
рошиловграді (1966, у співавт.), 
монумент «Україна -- визволите- 
лям» у смт Мілове Ворошиловгр. 
обл. (1972, у співавторстві; іл. 
див. до ст. Ворошиловградська 
область, т. 2, с. 397). Державна 
премія УРСР імені Т. Г. Шевчен- 
ка, 1973. 

ЧУМАК Ігор Григорович (н. 27.МТІ 
1930, Одеса) -- укр. рад. вчений 
у галузі холодильної техніки, док- 
тор тех. наук (з 1971), професор 
(з 1973), засл. діяч науки УРСР 
(з 1979). Член КПРС з 1961. Після 
закінчення (1953) Одеського тех- 
нологіччого інституту холодильної 
пром-сті працює в цьому ж вузі 
(з 1984 -- ректор). Осн. праці -- 
з тепло- і масообміну, створення 


холодильного / устаткування для 
агрокомплексів харчової, м'ясної 
і молочної промисловості. 


ЧУМАК Роман Мусійович (н. 
10.1Х 1918, с. Ксаверівка, тепер 
зо р-ну Київ. обл.) 


рад. письменник. Член 
кв із 1951. Учасник Великої 
Вітчизн. війни. Закінчив Київ. 


ун-т (1950). Працював гол. редак- 
тором і директором вид-ва «Дні- 
про», редактором газети «Друг 
читача». Автор поетичних збірок 
«Лірика» (1955), «Люблю, як спі- 
вають» (1958), «Троянди на сні- 
гу» (1961), «Закоханими очима» 
(1964), «Краплина чистої любові» 
(1965) та ін., романів «Бране Поле» 
(1969), «Великий Луг» (1979), кни- 
жок для дітей. Перекладач творів 
рос. письменників. Нагороджений 
орденом Червоної Зірки, медаля- 


Те Бране Поле. К., 1978; Великий 
Луг. К., 1983; Рос. перекл.- 
О чем поет душа. М., 1958. 
ЧУМАКИ -- категорія населення 
на Україні, що в 16--19 ст. займа- 
лося торговельно-візницьким про- 
мислом. Чумакували здебільшого 
козаки і держ. селяни, менше -- 
кріпаки й міщани. Деякі розбага- 
тілі Ч. перетворилися на великих 
торговців і землевласників (з Ч. 
вийшли  Терещенки, Харитонен- 
ки та ін.). Див. Чумацтво. 
ЧУМАЦТВО торговельно-віз- 
ницький промисел на Україні в 
16 -- 19 ст. Виникло в 2-й пол. 
16 ст. на Придніпров'ї і зго- 
дом поширилося в ін. місцевостях 
України як торг. промисел сіллю, 
яку привозили з Чорноморського 
узбережжя, Криму і Галичини. Як 
трансп. засіб чумаки використо- 
вували парноволові й четвероволо- 





Чумаки серед могил. Малюнок Т. Г. 
Шевченка. 1846 


23 УРЕ, т. 12 


ли чумаки валками до 100 і більше 
возів, що їх очолювали виборні 
отамани. У 18 ст. Ч. стало одним з 
найважливіших позаземлеробських 
занять сільського населення. Гол. 
вантажами булихліб та ін. с.-г. 
продукти, які вивозили за кор- 
дон через Одесу та ін. чорномор- 
сько- азовські порти. Звідти чумаки 
привозили різні товари, з Криму і 
Бессарабії -- сіль тощо. 

Чимало вантажів вони доставляли 
в Москву та ін. рос. міста, а також 
на Пн. Кавказ, у Білорусію, Поль- 
щу й Молдавію. Ч. було поширене 
і на Поволжі, Дону та Кубані, де 
ним займалися гол. чин. пересе- 
ленці з України. Як одне з джерел 
первісного нагромадження капіта- 
лу Ч. було важливим фактором 
поглиблення соціального розшару- 
вання сел.-козац. мас і формуван- 
ня сільс. буржуазії. Ч. припинило- 
ся у 70--80-х рр. 19 ст. в зв'язку 
з розвитком залізниць і річкового 
парового флоту. Ч. широко відобра- 
жено у фольклорі (див., зокрема, 
Чумацькі пісні), у творчості бага- 
тьох укр. і рос. письменників і ху- 
дожників. 

Іл. див. на окремому аркуші, т. 2, 
с. 64--65. 

Літ.: Слабєєв І. С. З історії первіс- 


ного нагромадження капіталу на Ук- 
раїні. К., 1964; Данилевский Г. П. 
Нравьг обьічай украйнских чума- 


ков. «Библиотека для чтения», 1857, 
т. 142, в. 3-4, т. 143, в. 5-6; Мате- 
ріали "до вивчення виробничих об'- 
єднань. в. 2. Чумаки. К., 1931, 

І. С. Слабєєв. 


ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ -- україн- 
ська народна шназва Молочного 
Шлях 

ЧУМ ЦЬКІ ПІСНІ -- українські 
народні соціально-побутові пісні, 


які відтворюють історію чумац- 
тва на Україні. Основна тема- 
тика -- небезпека подорожувань, 


родинні стосунки, нарікання чума- 
ків-наймитів на тяжку долю тощо. 
Напіввійськ. побут, козацько-се- 
лянський склад чумацьких валок 
сприяли переплетенню мотивів ко- 
зацьких і Ч. п. Деякі Ч. п. відно- 
сять до історичних пісень. Ч. п. 
здебільшого сольні чоловічі, не- 
швидкі, окремі варіанти багатого- 
лосі, з розвиненою мелодикою. 
Входили до репертуару кобзарів та 
лірників. Великим знавцем і пре- 
красним виконавцем Ч. п. був П.К. 
Саксаганський. Багато Ч. п. за- 
писали Панас Мирний та І.Я. Руд- 
ченко, М. В. Лисенко та ін. Зміст 
і мелодії Ч. п. використовували 
поети, композитори («Ой не п'ють- 
ся пива-меди» Т. Г. Шевченка, 
«Хустина» Л. М. чсвуцького та ін.). 
Видання: Рудченко Чумацкие 
народнье песни. К., 1874; Ревуцький 
Д. Українські думи та пісні історичні. 
К., 1919; Чумацькі пісні. К., 1976. 

. І. Іваницький. 
ЧУМАЧЕНКО Микола Григоро- 
зич (н. 1.М 1925, с. Гладківка, те- 
пер Голопристанського р-ну Хер- 
сон. обл.) -- укр. рад. економіст, 
акад. АН УРСР (з 1982). Член 
КПРС з 1955. Закінчив 1957 Тбі- 
ліський ун-т. В 1961--71 працював 
у Київ. ін-ті нар. г-ва, 1971-- 73 
заст. директора Їн-ту економіки 
АН УРСР, з 1973 -- директор Ін-ту 
економіки пром-ст! АН УРСР (До- 
нецьк), з 1982 -- голова Донецько- 
го наук. центру АН УРСР. Праці 
з питань економіки і управління 
пром. виробн., обліку та аналізу 


госп. діяльності, комплексного пла- 
нування екон. і соціального роз- 
витку регіону, тер. управління на- 
ук.-тех. прогресом, теорії управ- 
лінських рішень. Нагороджений 
орденом Трудового Червоного Пра- 
пора, медалями. Премія ім. О. Г. 
Шліхтера АН УРСР, 1980. 
ЧУМГАК, Чугмак -- річка в Чер- 
кас. та Полтав. областях УРСР, 
права прит. Оржиці (бас. Дніпра). 
Довж. 72 км, площа бас. 845 км?2. 
Тече Придніпровською низовиною. 
Заплава частково осушена. Воду 
використовують для водопостачан- 
ня, зрошування, а також рибороз- 
ведення. 
ЧУМИЗА (5есагіа їсаїйса зибзр. 
птахіта) -- однорічна трав'яниста 
рослина роду мишій родини злако- 
вих. Ч. належить до групи просо- 
видних злаків. Стебло прямостоя- 
че, міцне, 60--120 см заввишки. 
Суцвіття -- щільна колосовидна 
волоть до 50 см завдовжки. Плід -- 
дрібна зернівка, вкрита квіткови- 
ми лусками від блідо-жовтого до 
темно-коричневого забарвлення. 
Походить з Сх. Азії. Ч.-- цінна 
продовольча культура, з зерна якої 
ВИГОТОВЛЯЮТЬ борошно й крупи. 
Як кормову культуру її вирощують 
на зерно, сіно та зелений корм. 
з Дежантисть зерна в передових 
г-вах 40--60 ц/га, зеленої маси -- 
150--300 ц/га. 
ЧУНА (у верхів'ї -- Уда) -- ріка 
в Ірк. обл. та Краснояр. краї 
РРФСР, один з витоків Таєєєвої 
(бас. Єнісею). Довж. 1203 км, пло- 
ща бас. 56,8 тис. км?. Бере початок 
на схилах Удинського хр. (Сх. 
Саян), нижче перетинає Середньо- 
сибірське плоскогір'я. Порожиста, 
Живлення переважно снігове |Ї 
дощове. Пересічна витрата води 
300 мд/с. Сплавна, судноплавна. 
На Ч.-- м. Нижньоудінськ. 
ЧУНЦІН -- місто на Пд. Зх. 
Китаю, в провінції Сичуань. Річ- 
ковий порт при впадінні р. Цзя- 
лінцзян в р. Янцзи, вузол з-ць 
і автошляхів, аеропорт. Бл. 5 млн. 
ж. (1974). Найрозвинутіші мета- 
лургія та багатогалузеве машино- 
будування. Хімічна промисло- 
вість. Цементні з-ди, шовко- та 
вовноткацькі ф-ки, харч. підпри- 
ємства. ТЕС. Ч. -- значний торг. 
центр. Ун-т та ін. вузи. Театри. 
Місто відоме з 11ст. дон. е. 
ЧУНЯ -- ріка в Евенк. авт. окр. 
Краснояр. краю РРФЕР, права 
прит. Підкам'яної Тунгуски (бас. 
Єнісею). Довж. 727 км, площа бас. 
70,5 тис. км2. Утворюється злит- 
тям річок Північної Ч. та Півден- 
ної Ч. Тече в межах Середньоси- 
бірського плоскогір'я, порожиста. 
Живлення снігове і дощове. Замер- 
зає у жовтні, скресає у травні. 
Пересічна витрата води бл. 
м3/с. Судноплавна. 
ЧУПАХІВКА -- селище міського 
типу Охтирського р-ну Сум. обл. 
УРСР. Розташована на р. Ташані 
(бас. Псла), за 29 км від залізнич. 
ст. Охтирка. 3,3 тис. ж. (1984). 
У Ч.-- цукр. з-д та хлібний комбі- 
нат. Заг.-осв. школа, лікарня. Бу- 
динок культури, клуб, З б-ки. Ч. 
засн. наприкінці 30-х рр. 17 ст., 
с-ще міськ. типу -- з 1956. 
ЧУПРОВ Олександр Іванович 
(6 (18).11 1842, Мосальськ, тепер мі- 
сто Калуз. обл.-- 24. (8. ПТ) 1908, 
Москва) -- рос. економіст, стати- 
стик і публіцист, громад. діяч, чл.- 





435 


353 


ЧУПРОВ 


М. Г. Чумаченко. 





РР Р 


І. М. Чумак. 
Слово о полку Ігоревім. 
Мармур. 1968. 





Чумиза. Надземна 
частина рослини. 





Загальний 
вигляд рослини. 


Чуфа. 


354 





ЧУПРОВ 





Л. О. Чурсіна. 





Ф. В. Чухров. 





А. Є. Чхартішвілі. 


ма! 

і 

2 4 
Еа | 
1 І 

/ 

хо / 

М ро 

р р 


Чурюмова -- Гераси- 
менко комета. Орбіти: 
1 -- Юпітера, 

2 -- Землі, 

3 -- комети. 


кор. Петерб. АН (з 1887). У 1866 
закінчив юрид. ф-т Моск. ун-ту, 
1878--99 -- професор цього ун-ту. 
Очолював  ліберально-народниць- 
ку течію бурж. екон. думки в Росії. 
Праці з питань статистики, політ. 
економії,  агр. питань, залізнич. 
г-ва та ін. 
ЧУПРОВ Олександр Олександро- 
вич |б (18). 1874, Мосальськ, те- 
пер місто Калузької обл.-- 19.ГУ 
1926, Женева) -- рос. теоретик ста- 
тистики, чл.-кор. Рос. АН (з 1917). 
Син О. І. Чупрова. Закінчив (1896) 
фізико-матем. ф-т Моск. ун-ту, 
навчався в Німеччині (1901). У 
1902--17 керував кафедрою стати- 
стики в Петерб. політех. ін-ті. В 
1917 виїхав за кордон. 
ЧУРАЙ Марія Гордіївна (Маруся 
Чурай, Чураївна) -- легендарна 
укр. нар. співачка й поетеса. НІі- 
бито жила в серед. 17 ст. у Полтаві. 
Образ Ч. як творця укр. нар. пі- 
сень («Ой, не ходи, Грицю», «За- 
свистали козаченьки» та ін.) 
склався під впливом літ. творів 
19 ст. Документальних свідчень, 
записів нар. переказів про Ч. не- 
має. Сюжет пісні-балади «Ой, не 
ходи, Грицю» -- в основі повісті 
О. Шаховського «Маруся, мало- 
российская Сапфо» (1839), а та- 
кож багатьох ін. творів (балади, 
поеми, драми, повісті), написаних 
протягом 19--20 ст. укр., польс. та 
рос. мовами (К. Тополя, В. Алек- 
сандров, М. Старицький, В. Са- 
мійленко, ОО. Кобилянська, Б. 
Залеський, О. Чюміна та ін.). В 
укр. рад. л-рі сюжет балади опра- 
цьовували І. Сенченко, І. Мики- 
тенко, Л. Забашта, І. Хоменко, 
Л. Костенко (роман у віршах «Ма- 
руся Чурай», 1979) та ін. Баладу 
«Ой, не ходи, Грицю» перекладено 
польс. (1820), чес. (1822), нім. 
(1822), франц. (1830), англ. (1848) 
та ін. мовами. 
Літ.: Нудьга Г. Балада про отруєння 
Гриця і легенда про Марусю Чурай. 
«Жовтень», 1967, Хе 2. 

Г. А. Нудьга. 


ЧУРИНГИ -- культові предмети 
деяких племен австралійців. 


ЧУРСІНА Людмила Олексіївна 
(н. 20.УП 1941, Душанбе) -- 
рос. рад. кіноактриса, нар. арт. 
СРСР (з 1981). Член КПРС 


з 1971. Після закінчення Моск. 
театр. уч-ща ім. Б. В. Щукіна пра- 
цювала в Театрі ім. Є. Вахтангова 
(1963--65), з 1965 -- на кіностудії 
«Ленфільм». Серед ролей в кіно: 
Дар'я («Донська повість», 1964), 
Марфа («Журавочка», 1967), Ві- 
рінея («Вірінея», 1968), Анфіса 
(« чороме ріка, 1969), Олеся («Оле- 
ся», 1972), Ляховська («Прива- 
ловські мільйони», 1974), Ніна 
(«Пам'ятати чи забути», 19382). У 
Ленінгр. театрі драми ім. О. С. 
Пушкіна зіграла ролі Лізи Прота- 
сової («Діти сонця» М. Горького, 
1976) та Шурочки («Їванов» А. 
Чехова, 1978). 

ЧУРЮМОВА-- ГЕРАСИМЕНКО 
КОМЕТА комета сімейства 
Юпітера. Відкрили (жовтень 1969, 
на астронегативах, одержаних на 
Алма-Атинській обсерваторії АН 
Каз. РСР) укр. астрономи К. І. 
Чурюмов і С. І. Герасименко. Спо- 
стерігалась 1969--70, 1975 і 1982-- 
83. Рухається по еліптичній орбіті 
(мал.) з ексцентриситетом 0,63, 
нахилом орбіти 7,157, великою пів- 
віссю 3,50 астрономічної одиниці 





(а. о.), перигелійноо віддаллю 1,31 
а. о. Період обертання навколо Сон- 
ця -- 6,6 року. Радіус крижаного 
ядра 0,5 км; в голові комети вияв- 
лено водень, гідроксильну групу, 
ціан, молекули вуглецю і деяких 
його сполук тощо. Позначається 
1982 8. К. І. Чурюмов. 
ЧУСОВА -- ріка на Уралі, в ме- 
жах Челяб. (витоки), Свердл. та 
Перм. областей РРФСР, ліва при- 
тока Ками. Довж. 592 км, площа 
бас. 23 тис. км2?. Бере початок на 
схилах Серед. Уралу, впадає у 
Камське водосховище. Живлен- 
ня мішане. Влітку інколи бувають 
паводки. Замерзає у листопаді -- 
грудні, скресає на поч. травня. Пе- 
ресічна витрата води у пониззі 
222 м/с, найбільша -- 4570 м//с. 
Сплавна, судноплавна від м. Чу- 
сового. Споруджено водосховища. 
На Ч.-- міста Первоуральськ, Чу- 
совий. Об'єкт туризму. 
ЧУСОВИЙ -- місто обласного під- 
порядкування Перм. обл. РРФСР, 
райцентр. Розташований на зх. 
схилі Серед. Уралу, нар. Чусовій. 
Залізнич. вузол. 58 тис. ж. (1983). 
У місті -- з-ди: металург., залізо- 
бетонних конструкцій, рем.-мех., 
металовиробів, хлібний та хлібо- 
продуктів комбінати, швейна фаб- 
рика. Об'єднання «Чусовліс», Ля- 
минський домобуд. комбінат. Ве- 
чірній індустр. технікум, мед. уч- 
ще. Краєзнавчий музей. Ч. утво- 
рено 1933. й Й 
ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОН -- на Сх. 
Полтав. обл. УРСР. Утворений 
1923. Площа 0,9 тис. км?. Нас. 30,9 
тис. чол. (1984). У районі -- 55 на- 
селених пунктів, підпорядкованих 
2 селищним і 9 сільс. Радам нар. 
депутатів. Центр -- смт Чутове. 
Поверхня рівнинна, розчленована 
долинами річок, балками. Корисні 
копалини -- глини, піски. Річки -- 
Коломак з Свинківкою, Орчик 
(бас. Дніпра). Грунти переважно 
чорноземні. Розташований у лісо- 
степовій зоні. Ліси та лісосмуги 
(дуб, ясен, клен, берест, сосна) 
займають 6,4 тис. га. Найбільші 
пром. підприємства району -- арте- 
мівські цукр. та авторем. з-ди, 
Чутівський з-д металевих виробів. 
Комбінат побутового обслуговуван- 
ня (Чутове), 6 будинків побуту. 
Спеціалізація с. г.-- землеробст- 
во зерново-буряківничого, тварин- 
ництво м'ясо-мол. напрямів. Пло- 
ща с.-г. угідь 1982 становила 69,4 
тис. га, у т. ч. орні землі -- 62,1 
тис. га, сіножаті й пасовища -- 6,7 
тис. га. Гол. культури: озима пше- 
ниця, ячмінь, кукурудза, цукр. 
буряки, соняшник, багаторічні 
трави. Скотарство, вівчарство, пта- 
хівництво, звірівництво  (срібля- 
сто-чорні лисиці, норки). У районі-- 


ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОН 
2 ПОЛТАВСЬНОЇ ОБЛАСТІ 


Филенкове 


Артемівка 
7, 
Черняніекі 
нівка 
Чапаєве 


ок 5 
Вільниця жо Ко утове 


7 
7, 
7 
(А О 
Й 
Й 
7, 


Же /"Кантемирівка 
о Войнівка Таверівка У, 
(2) 


иЗеленківка ФЛисича о беилівка 


Смородшино 


оуге" 
(2) 
"Грякове 
льхуватка?, 
Й 


Нагірнес 
25 


орг 


10 колгоспів, б радгоспів, міжколг. 
об'єднання по виробн. яєць та м'я- 
са птиці, райсільгосптехніка, рай- 
сільгоспхімія. Залізничні станції -- 
Скороходове і Кочубеївка. Авто- 
моб. шляхів -- 211 км, у т. ч. з 
твердим покриттям -- 170 км. У 
районі -- 27 заг.-осв. та музична 
школи, 44 лік. заклади, у т. ч. 6 
лікарень. 16 будинків культури, 
14 клубів, 41 кіноустановка, 31 
б-ка, істор. | музей радгоспу ім. 
ХТЗ (с. Василівка). У с. Канте- 
мирівці народився рос. актор М. В. 
Дальський, у с. Гряковому -- укр. 
зоолог-орнітолог М. О. Зарудний, 


у с. Лисичій -- укр. рад. актор і 
режисер Д. І. Козачківський. У 
видається газ. «Сільські 


новини» (з 1931). 

В. П. Беркало. 
ЧУТЛИВІСТЬ -- здатність живих 
організмів реагувати на дію зовніш- 
ніх чи внутрішніх подразників. У 
широкому розумінні поняття Ч. 
збігається з поняттям  подразли- 
вість. Ч. поділяють на абсолютну 
і | диференційовану (див. Поріг 
відчуття). Ч. організму залежить 
від чутливості Його аналізаторів. 
Залежно від рецептивної (див. Ре- 
цептори) структури аналізаторів 
розрізняють Ч. екстерорецептив- 
ну (див. Екстерорецепція), інтеро- 
рецептивну (див. Інтерорецепція) 
і пропріорецептивну (див. Про- 
пріорецептори). Особливо висока 
Ч. рецепторів відмічається до аде- 
кватних подразників (напр., світ- 
ло-- для ока, звук -- для органів 
слуху) -- специфічна Ч. Завдяки 
Ч. організм цілеспрямовано реа- 
гує на зміни зовн. і внутр. середо- 
вища. Див. також Чуттів органи, 
Відчуття. й 
ЧУТЛИВІСТЬ РАДІОПРИЙМА- 
ЧА -- здатність радіоприймача 
приймати слабкі за інтенсивністю 
радіосигнали, забезпечуючи при 
цьому на виході задану величину 
напруги або потужності і, отже, 
належні якість звучання, чіткість 
зображення тощо. Ч. р. характе- 
ризується найменшою величиною 
напруги (потужності) радіосигна- 
лу, що її треба подати на вхід ра- 
діоприймача для нормального його 
функціонування. Залежить від за- 
гального коефіцієнту підсилення 
всіх каскадів радіоприймача, зовн. 
перешкод  радіоприйманню або 
визначається (обмежується) внутр. 
шумами радіоприймача. Найвищою 
чутливістю відзначаються  супер- 
гетеродинні радіоприймачі. 
ЧУТОВЕ -- селище міського типу 
Полтав. обл. УРСР, райцентр. Роз- 
ташоване на р. Коломаку (бас. 
Дніпра), за 12 км від залізнич. 
ст. Скороходове. 6,2 тис. ж. (1984). 
Засн. в кін. 17 ст. Рад. владу вста- 
новлено в грудні 1917. З 1957 Ч.- 
с-ще міськ. типу. В селищі -- 3-д 
металевих виробів, держ. плодо- 
шовкорозсадник, племзавод «Чу- 
тове», райсільгосптехніка, райсіль- 
госпхімія, комбінат  побугового 
обслуговування. Середня і му- 
зична школи, лікарня, полікліні- 
ка, Будинок культури, 4 бібліо- 


теки. 
чуттів ОРГАНИ -- спеціалізо- 
вані органи, що у більшості тварин 
ів людини здійснюють сприймання 
та аналіз дії подразників. Вже най- 
простішим властива чутливість до 
світла, т-ри, хім. речовин та ін. 
подразників. Але реакція на зовн. 


діяння у нижчих організмів зу- 
мовлена не спец. органами, а заг. 
властивістю живої організації -- 
подразливістю. Ч. о. розвинулися 
в процесі еволюції вищих  тва- 
рин. За вченням І. П. Павлова, 
Ч. о. є периферичні чутливі утво- 
ри, які входять до складу системи 
аналізаторів. Розрізняють ексте- 
рорецептори (зовн. Ч. о.) та інте- 
рорецептори (внутр. Ч. о.). До 
екстерорецепторів  на- 
лежать зору органи, слуху органи, 
нюху органи, смаку органи, до- 
тику органи; до інтероре- 
цепторів механорецепто- 
ри, хеморецептори, осморецепто- 
ри, пропріорецептори м'язів, суг- 
лобів і сухожиль. В Ч. о. енергія 
подразнення трансформується в 
збудження, яке по нервових волок- 
нах надходить до головного моз- 
ку, де й викликає відповідне віо0- 
чуття. 

ЧУФА, смикавець їстівний, зем- 
ляний мигдаль (Суреги5 езсиіеп- 
(ще) багаторічна трав'яниста 
рослина родини осокових. Похо- 
дить з Африки. Стебла 50--80 см 
заввишки, зібрані в пучки, що 
утворюють кущ. Листки лінійні, 
стріловидні, скупчені біля основи 
стебла. Квітки дрібні, двостатеві, 
зібрані у зонтиковидне суцвіття. 
Плід -- горішок. Вирощують Ч. як 
однорічну рослину заради смачних 
бульбочок, що нагадують мигдаль; 
містять (у 920) білка 4--10, цукру 
14--28, олії 17--25, крохмалю 
20--25. Вживають їх сирими, ва- 
реними й смаженими. В культурі 
пошир. на Пд. Європи, Пд. і Пн. 
Африки, в Пд. Америці. В СРСР-- 
у Серед. Азії, на Закавказзі, ви- 
рощують її також на Україні і 
Пн. Кавказі. Урожайність буль- 
бочок Ч.-- 20--40 ц/га. Іл. с. 353. 


б Чорний. 
ЧУФУТ-КАЛЕ, 


І. 4 
Чуфт-Кале, 
Джуфт-Кале -- руїни середньовіч- 
ного міста-фортеці в околицях 
Бахчисарая Крим. обл.; одне з най- 
більших течерних міст Криму. 


й 


Чуфут-Кале. Мур з брамою. 


Виникло в 10 ст. Поділялося на 
старе й нове місто. Старе місто, 
укріплене ровом і стіною, населя- 
ли алани-християни.  Згадувало- 
ся в деяких джерелах під назвою 
Кирк-Ера. З 14 ст. в місті осели- 
лися караїми. В 15 ст. вони ого- 
родили свій ремісничо-торг. посад 
стіною -- виникло нове місто, яке 
з 16 ст. почало називатися Ч.-К. 
У 60-х рр. 19 ст. місто занепало. 
В давній, зх. частині Ч.-К. зберег- 
лися численні архіт. пам'ятки то- 
що. Тер. Ч.-К. підпорядкована 
Бахчисарайському історико-архео- 
логічному музею. 

ЧУХНО Анатолій Андрійович 
(н. 20.ХП 1926, Батурин, тепер 
смт Бахмацького р-ну Черніг. обл.) 


23" 





укр. рад. економіст, чл.-кор. 
АН УРСР (з 1967), доктор екон. 
наук (з 1963), засл. працівник 
вищої школи УРСР (з 1980). 
Член КПРС з 1950. У 1951 закін- 
чив Київ. ун-т. З 1963 -- зав. ка- 
федрою політ. економії, з 1979 -- 
проректор по наук. роботі цього 
ун-ту. Осн. напрями наук. дослід- 
жень: методологічні та теор. проб- 
леми політ. економії соціалізму, 
екон. закони, усуспільнення ви- 
робн. і праці та ін. Нагороджений 
орденом Дружби народів. 
- В. О. Сизоненко. 
ЧУХРАЙ Григорій Наумович (н. 
23.У 1925, м. Мелітополь, тепер 
Запоріз. обл.) -- рос. рад. кіноре- 
жисер, нар. арт. СРСР (з 1981). 
Член КПРС з 1944. У 1953 закінчив 
режисерський факультет ВДІКу 
(майстерня С. Юлткевича та М. 
Ромма). У 1953 -- 55 працював на 
Київській кіностудії художніх 
фільмів, з 1955 -- на кіностудії 
«Мосфільм». Поставив кінофіль- 
ми: «Сорок перший» (1956, за Б. 
Лавреньовим), «Балада про солда- 
та» (1959), «Чисте небо» (1961), 
«Пам'ять» (1970),  «Трясовина» 
(1977), «Життя прекрасне» (1980). 
У 1966--71 -- викладав у ВДІКу. 
Нагороджений З орденами Трудо- 
вого Червоного Прапора, орденами 
Вітчизн. війни 2-го ступеня, Чер- 
воної Зірки, медалями. Ленінська 
премія, 1961. 
ЧУХРІЄНКО Дмитро Павлович 
(н. 8.Х.1 1918, Вінниця) -- укр. рад. 
хірург, засл. діяч науки УРСР (з 
1966), доктор мед. наук (з 1955), 
професор (з 1956). Член КПРС з 
1944. В 1943 закінчив Куйбишев- 
ський мед. ін-т, з 1945 працював у 
Вінн. мед. ін-ті. З 1953 у Дніпроп. 
мед. ін-ті -- ректор, а з 1959 -- зав. 
кафедрою. Праці Ч. присвячені 
питанням невідкладної хірургії 
органів черевної порожнини, проб- 
лемам грудної хірургії, анестезіо- 
логії, питанням урології тощо. На- 
городжений двома орденами Віт- 
чизняної війни 2-го ступеня, двома 
орденами Червоної Зірки, меда- 
лями. 
ЧУХРОВ Федір Васильович |н. 
2 (15). УП 1908, м. Єгор'євськ, те- 


. пер Моск. обл. РРФСРІ-- рад. гео- 


лог-мінералог, акад. АН СРСР (з 
1970). Член КПРС з 1953. Закін- 
чив Моск. геологорозвідувальний 
ін-т (1932). З 1936 -- наук. співро- 
бітник Ін-ту геології рудних родо- 
вищ, петрографії, мінералогії |і 
геохімії АН СРСР, з 1950 -- заст. 
директора, з 1956 -- директор цьо- 
го ін-ту. Досліджував мінераль- 
ні ресурси Казахстану та ін. райо- 
нів. Осн. праці присвячені розроб- 
ці теор. основ мінералогії, мінера- 
логії рудних родовищ, геохімії 
рудоутворюючих процесів. Ство- 
рив вчення про природні колоїди, 
розробив основи теорії типоморфіз- 
му мінералів. Нагороджений орде- 
ном Леніна, ін. орденами, медаля- 
ми. Держ. премія СРСР, 1951. 

К. В. Подлєський. 
ЧУЧИН -- давньорус. місто-форте- 
ця, залишками якого є городище 
(пл. б га) на правому високому бе- 
резі Дніпра, біля с. Балико-Щу- 
чинки Кагарлицького р-ну Київ. 
обл. Згадується в Іпатіївському 
літописі під 1110. Ч. було засно- 
вано в серед. 11 ст. як оборонний 
пункт, що разом з ін. фортецями 
входив у Дніпровську оборонну 


лінію Київської Русі. Городище 
досліджувалося  1961--65 

Літ.: Довженок В. Й. Літописний Чу- 
чин. «Археологія», 1963, т. 16. 
ЧХАРТІШВІЛІ Арчіл Євстафійо- 
вич |н. 6 (19). 1905, Тбілісі | -- 
груз. рад. режисер, нар. арт. СРСР 
(з 1968). Член КПРС з 1945. Твор- 
чу діяльність почав 1921 в Театрі 
ім. Ш. Руставелі (Тбілісі). Був 
режисером  Кутаїського,  Чечено- 
Інгушського, Батумського театрів. 
У  1949--52, 1963--64 очолював 
Театр ім. К. Марджанішвілі (Тбі- 
лісі), 1957--62 -- режисер, 1965-- 
68 -- гол. режисер Театру ім. Ш. 
Руставелі. Вистави: «Анзор» Шан- 
шіашвілі, «Інші тепер часи» Цага- 
релі, «Вигнанецьь Важа Пшавели, 
«Оптимістична трагедія» Вишнев- 
ського, «Медея» Евріпіда. Нагород- 
жений орденом Трудового Черво- 


ного Прапора, іншими  ордена- 
ми, медалями. Державна премія 
СРСР, 1951. 

ЧХВЕ ЧХІ ВОН (псевдоніми -- 


Коун, Хеун; 857, Сарянбу -- р. см. 
невід.) -- кор. поет, учений. Його 
поезія та проза на ханмуні (кореї- 
зованій формі кит. писемної мо- 
ви) в різних жанрах частково збе- 
реглася в зб. «Борозни пензлем в 
саду коричних дерев» (кн. 1--20, 
вид. 1834), у кит. та кор. антоло- 
гіях. Найвідоміші твори Ч. Ч. В.-- 
цикли пейзажних віршів «Оспі- 
вуючи вітер і місяць» (884), вір- 
ші «Дика троянда», «Дочки Цзян- 
нані». 

Тв.: Рос. перекл.- (Вірші). 
В кн.: Восточньй альманах, в. 3.Иск- 
рь пламени. М., 1975; |Вірші). В кн.: 
Классическая поззия Йндиий, Китая, 


Кореийи. Вьетнама, Японийм. М., 1977. 
Л.Р. Концевич. 


ЧХЕЇДЗЕ Реваз Давидович (н. 


8.ХП 1926, Кутаїсі) - груз. рад. 
кінорежисер, нар. артист СРСР 
(з 1980). Член КПРС з 1958. У 


1953 закінчив ВДІК (майстерня 
М. Ромма та С. Юткевича). Пра- 
цює на кіностудії «Грузія-фільм» 
(з 1953 режисер-постановник, 
з 1974 -- директор кіностудії). 
У 1960-- 76 -- секретар правлін- 
ня Спілки кінематографістів Груз. 
РСР. ФРежисер-постановник  ху- 
дож. фільмів «Майя із Цхнеті» 
(1960), «Батько солдата» (1965), 
«Ну й молодь!» (1969), «Саджанці» 
(1972), «Твій син, земле» (1980-- 
81) та ін. Нагороджений орденом 
Леніна, ін. орденами, медалями. 

ЧХІКВАДЗЕ Ной Олексійович 
(18 (30). УП 1883, с. Діді-Джихаї- 
ші, тепер Самтредського р-ну Груз. 
РСР -- 24.М 1920) -- груз. поет. 
Почав друкуватися 1904. Перша 
зб. віршів «Озеро сліз» (1910) -- 
демократичного напряму. У поезії 
Ч. («Пролетар», «Рабиня», «Місто 
страждань», «Коваль» та ін.) ві- 
дображено життя і працю робітн. 
класу. В інтимній і філос. ліриці 
з'являлися часом песимістичні на- 





355 





ЧХІКВАДЗЕ 





Р. Д. Чхеїдзе. 





М. К. Чюрльоніс. 





Па 


М. К. Чюрльонігс. Стрі- 
лець. З циклу «Знаки 
Зодіаку». Темпера. 1907. 


Чучин. 
Діорама художника 
О. В. Казанського. 





356 





ЧХІКВАДЗЕ 


СИСТЕМИ РОЗВИТОК 
ПИСЬМА ФОРМ БУКВИ Ш 
Давньо- 


египетська Інчї 
мин Це» о 
Фініииська МУЧЛУ У У Б 


Росінська 


и українська 




























2 

Контрольні шаблони: 
-- різьбовий; 
2 -- радіусний. 





Шаблі: 

а -- турецька; 

б -- російська офіцер- 
ська зразка 1913. 





Шавлія  мускатна: 
1 -- верхня частина су- 


цвіття; 2 -- листок з 
відрізком стебла; 3 -- 
корінь з основою стеб- 
ла і черенків листків; 
4. -- квітка; 5 го- 
рішок. | 







строї, мотиви приреченості й самот- 
ності. Виступав як публіцист. Укр. 
мовою твори Ч. перекладав М. Те- 


рещенко. | 
Тв.: Укр. перекл.-- (Вірші). 
В кн.: 


Поезія грузинського народу. 
Антологія, т. 1. К., 1961. Й 
М. Новицький. 


ЧХІКВАДЗЕ Рамаз Григорович 
(н. 28.П 1928, Тбілісі) -- груз. 
рад. актор, нар. арт. СРСР (з 
1931). Після закінчення 1951 Тбі- 
ліського театр. ін-ту ім. Ш. Руста- 
велі працює в Театрі ім. Ш. Руста- 
велі (Тбілісі). Серед ролей -- Кі- 
ріле («Мачуха Саманішвілі» Клді- 
ашвілі), Кваркваре («Кваркваре» 
Какабадзе), Аздак, Мекі-Мессер 
(«Кавказьке крейдяне коло», «Три- 
грошова опера» Брехта), Річард Ш 
(однойменна трагедія Шекспіра). 
Ролі в кіно (Лука у фільмі «Сад- 
жанці», 1974, та ін.). Нагородже- 
ний орденами Леніна, «Знак По- 
шани», медалями. Держ. премія 
СРСР, 1979. 

ЧХОНДЖІН -- місто на Пн. Сх. 
КНДР, адм. ц. провінції Хамгьон- 
Пукто. Порт на узбережжі Япон- 
ського м., вузол з-ць і автошляхів. 
290 тис. ж. (1972). Важливий центр 
чорної металургії. Розвинуте суд- 


нобудування. Маш.-будівна, хім., 
буд. матеріалів, текст. |і харч. 
пром-сть. , Рибальство. 


ЧЮРЛЬОНІС Мікалоюс Констан- 
гінас Константіно | Микола Костян- 
тинович; 10 (22).ІХ 1875, м. Варе- 
на, тепер Лит. РСР -- 28.ПІ (10.ГУ) 
1911, Пустельник- Мінський, тепер 
ПНР -- лит. живописець і компо- 
зитор, представник символізму. 
Живопису навчався в худож. уч-щі 

К. Стабровського у Варшаві 
(1905), музики -- у Варшавському 
муз. ін-ті й Лейпцігській консер- 
ваторії. З 1911 був членом об'єд- 
нання «Мир искусства». У своїй 
творчості використовував градиції 
лит. фольклору. Серед худож. тво- 
рів цикли «Створення світу» 
(1904-06), «Знаки Зодіаку» (1997), 
«Соната моря» (1908) та ін. Карти- 
ни Ч. зберігаються у Каунаському 
худож. музеї ім. М. К. Чюрльоні- 
са. Ч.-- автор перших лит. симф. 
поем «Ліс» (1900), «Море» (1907), 


камерно-інструм. творів, обробок 
нар. пісень. ориг рілос. 99. 
Літ.: Розинер . Я. Гимн солнцу 
(Чюрленис).  М., 1974; Чюрлените 


Я. К. Воспоминания о М. К. Чюрле- 
нисе. Вильнюс, 1975. 


Ш -- двадцять восьма буква укр. 
алфавіту. Є в усіх алфавітах, ство- 
рених на  слов'яно-кириличній 
графічній основі. За формою нак- 
реслення -- трохи видозмінена ки- 
рилична літера. В сучасній укр. літ. 
мові літерою «ш» позначають шум- 
ний глухий фрикативний передньо- 
язиковий шиплячий приголосний 
звук, який може бути твердим 
(шовк, тиша) і пом'якшеним (шість, 
тушшю). 

ШААБАН (ХЗБаабап) Роберт (1.І 
1909, с. Вітамбані, поблизу Танги, 
Танзанія -- 22.МІ 1962, Танга) -- 
танзан. письменник. Основополож- 


ник сучас. л-ри суахілі мовою. По- 
чав друкуватися в 30-х рр. Автор 
збірок віршів і своєрідних етюдів 
у прозі: «Узори звуків» (1947), 
«Етюди» (1954), «Вірші та етюди» 
(1959), «Африканські алмази» 
(1960) та ін., прозових творів «Моє 
життя» (1949), «Аділі та його бра- 
ти» (1952), «Сіті Бінті Саадь (1960), 
«Трудівники» (опубл. 1968) та ін. 
У вірші «Незалежність» (1961) 
вітав проголошення Танзанії не- 
залежною країною. 
Тв.: Рос. перекл.- Моя жизнь. 
Л., 1968; Избранноєе. Л., 1981. 
ШАБАЛІН Олександр Йосипович 
Г22.Х (4.Х1) 1914, с. Юдмозеро, те- 
пер Онезького р-ну Арх. обл.-- 
19.1 1982,  Ленінград| рад. 
військ. діяч, контр-адмірал (1959), 
двічі Герой Рад. Союзу (лютий, 
листопад 1944). Член КПРС з 1943. 
У ВМФ з 1936. Учасник рад.- 
фінл. війни 1939--40. Під час Ве- 
ликої Вітчизн. війни -- командир 
торпедного катера, ланки і загону 
торпедних катерів на Пн. і Балт. 
флотах. В 1957--75 -- на керівних 
посадах у вищих військ.-мор. навч. 
закладах. Нагороджений 2 ордена- 
ми Леніна, З орденами Червоного 
Прапора, ін. орденами, медалями. 
ШАББІ (аш-Шаббі) Абу-ль-Касим 
(24.П 1909, с. Шаббія, на Пд. Ту- 
нісу -- 9.Х 1934, м. Туніс) -- ту- 
ніський поет. Друкуватися почав 
1927. Збірку «Пісні життя» видано 
посмертно (1955). Виступав проти 
реакції, за свободу поетичної твор- 
чості, проти застарілих канонів. 
Велику роль відіграла його теор. 
праця «Поетична уява в арабів» 
(1929). Автор «Щоденника» (не 
опубл.), ряду критичних статей. 
Творчість ЦІ. мала великий вплив 
на розвиток араб. поезії. 
Ю. М. Кочубей. 
ШАБЕЛЬКІВКА -- селище місь- 
кого типу Донец. обл. УРСР, під- 
порядковане Краматорській міськ- 
раді. Розташована за 4 км від за- 
лізнич. ст. Краматорськ. 4,5 тис. ж. 
(1984). У Щ.-- радгосп «Крама- 
торський», будинок побуту. Кра- 
маторське лісництво. Заг.-осв. шко- 
ла, мед. пункт, клуб, б-ка. Ш. засн. 
1767, с-ще міськ. типу -- з 1938. 
ШАБЕР (нім. Зсбабег, від з8сба- 
Беп -- скоблити) -- 1) Слюсарний 
інструмент для шабрування -- ви- 
кінчувальної обробки поверхні 
металів зрізуванням (зіскоблюван- 
ням) тонкої стружки.  Шабери 
поділяють за формою різальної 
частини (плоскі, тригранні, фа- 
сонні) і за конструкцією (суцільні 
або з вставними різальними пласти- 
нами). Поряд з ручними є Ш. з 
пневматичним або електр. приво- 
дом (див. Механізований інстру- 
мент). 2) Інструмент, яким вирів- 
нюють зернисту поверхню метале- 
вої дошки при гравіруванні в тех- 
ніці меццо-тинто, видаляють з 
металевої поверхні задирки та ін. 
Являє собою невеликий тригран- 
ний сталевий стрижень з загостре- 
ним кінцем. |, 
ШАБЛЕЗУБИЙ ТИГР -- вимер- 
лий ряд хижих ссавців родини ко- 
тячих. Те саме, що й махайродус. 
ШАБЛЕНКО Антон Якович |З 
(17). 1872, Суми -- 24.М 1930, Ле- 
нінград| укр. письменник-ро- 
бітник. Наймитував, працював ро- 
бітником у Харкові, Петербурзі. 
"Брав участь у революц. виступах. 
Листувався з М. Горьким, який до- 


помагав йому порадами. В 1910-- 
12 був ув'язнений. Після Великої 
Жовтн. соціалістич. революції пра- 
цював у рад. установах. У  л-рі 
виступав з 1893. В 1900 вийшла 
книжка «Нова хатина», в якій вмі- 
щено вірші й оповідання на тему 
робітн. життя і класової боротьби. 
Тв.: |Вірші), В кн.: Антологія укра- 
їнської поезії, т. 2. К., 1957. 
Літ.: Олійник В. До біографії А. Я. 
Шабленка. «Радянське  літературо- 
знавство», 1975, Хо 6. 

Г. Я. Неділько. 
ШАБЛЕРОГІ АНТИЛОПИ, ко- 
нячі антилопи (Нірроїгадіпає) -- 
підродина ссавців род. бичачих. 
Великі тварини (вис. в холці до 
1,6 м, маса до 300 кг). У самців і 
самок є довгі гострі роги (у дея- 
ких довж. понад 1 м). Волосяний 
покрив короткий, від білого, жов- 
туватого, сірого до майже чорного 
кольорів. У окремих видів є грива, 
що нагадує конячу (звідси друга 
назва). Підродина включає 3 ро- 
ди (Нірроїгаяцз, Огух, АаЧах) з 
з видами, поширеними в пустель- 
них р-нах і саванах Африки та 
пустелях Аравії, найвідоміші сар- 
нобик, коняча антилопа (Н. едиі- 
пи5), чорна антилопа (Н. піяєгу). 
Деякі зоологи не виділяють під- 
родини ЦШ. а., включаючи вказані 
роди в підродину Апіїйоріпає. Іл. 
див. до ст. Антилопи. 

В. ІТ. Крижанівський, 
ШАБЛІОВСЬКИЙ Євген Степано- 
вич |14 (27).ТУ 1906, м. Камінь- 
Каширський, тепер Волин. обл.- 
10.1 1983, Київ| -- укр. рад. літе- 
ратурознавець, чл.-кор. АН УРСР 
(з 1934), засл. діяч науки УРСР (з 
1972). Член КПРС з 1928. Закін- 
чив Київ. ін-т нар. освіти (1930) і 
Київ. мед. ін-т (1932). В 1933-- 
35 -- директор Ін-ту Т. Шевченка. 
В 1956--83 працював в Їн-ті літе- 
ратури ім. Т. Г. Шевченка АН 
УРСР. Автор праць з питань істо- 
рії укр. л-ри, зокрема творчості 
Т. Шевченка, рос.-укр. літ. зв'яз- 
ків. Нагороджений орденами Друж- 
би народів, Трудового Червоного 
Прапора, медалями. Ленінська пре- 
мія, 1964. Держ. премія УРСР ім. 
Т.Г. Шевченка, 1979. 

Тв.: Народ і слово Шевченка. К., 
1961; Т. Г. Шевченко и русские рево- 
люционнье  демократьж  1858-- 1861. 
М., 1962; Гуманізм Шевченка і наша 
сучасність. К., 1964; Шляхами єднан- 
ня. Українська література в Її істо- 
ричному розвитку. К., 1965; В. І. 
Ленін і українська література. К., 
1969; М.О. Некрасов і українська лі- 
тература. К., 1971; Поетичний світ 
Тараса Шевченка. К., 1976; Черньтшев- 
ский и Украмна. К., 1978. 
Літ.: Бєляєва Л. В., Деркач Н. М. 
Євген Степанович Шабліовський. Біо- 
бібліографічний покажчик. К., 1976. 
Ф.К. Сиарана. 
ШАБЛОН (нім. ЯЗсбабіопе -- взі- 
рець, зразок) -- 1) Зразок, за яким 
(за допомогою якого) надають ви- 
робам певної форми й розмірів, 
проводять криві лінії на кресле- 
никах (див. також  Лекало). 
2) Безшкальний інструмент (конт- 
рольний ШІ.) для перевірки (при- 
кладанням) профілю елементів го- 
тових виробів (напр., контрольний 
різьбовий Ш., контрольний радіус- 
ний Ш.; мал.). 3) Кресленик архі- 
тектурної або ін. деталі у натура- 
льну величину. 4) Верстак, на 
якому складають стандартні буд. 
деталі. 5) Переносно-- взі- 
рець, що його наслідують сліпо, 
некритично. 


ШАБЛЯ (угор. згабіуа) вид 
рубаючої та колючої холодної 
рої. Вперше з'явилася на Сх., 

в 6--7 ст.; з 10 ст. відома в Київ. 
Русі. Має сталевий клинок, руко- 
ятку, піхви. Клинок кривий з ле- 
зом на вигнутому боці. Довж. 
80-90 см. Ш. була на озброєнні 
кінних і піших стрільців Росії, 
запорізьких козаків, з 18 ст. в 
європ. і рос. арміях -- кінноти. 
В 1881 в рос. армії замінена на ін. 
різновид Ш. (рос. «шашку», що 
має ті самі розміри й будову, але 
вигин менший). В СРСР 1940 
запроваджено парадні Ш. для ге- 
нералів, 1949 замінені на кортики. 
«Шашка» зразків 1881 і 1927, що 
була на озброєнні в Рад. Армії, 
з розформуванням кавалерії вийш- 
ла з ужитку. 

ШАБЛЯ спортивна, еспадрон -- ко- 
люча й рубаюча зброя у спорт. 
фехтуванні. Складається зі стале- 
вого клинка та ефеса (рукоятки, 
чашоподібної гарди з подовженням 
для захисту кисті руки). Клинок 
трапецієподібного перерізу, зву- 
жується до верхівки, з потов- 
щенням на кінці (4 х 4 мм). Дов- 
жина Ш. не більш як 105 см, ма- 
са до 500 г. 

ШАБЛЯ-РИБА, волосохвіст (Тгі- 
срійги5) -- рід риб род. волосохво- 
стих. Тіло (довж. до 2 м, маса до 
| кг, іноді й більше) голе, дуже 
видовжене, стиснуте з боків, стріч- 
ковидне (за формою нагадує шаб- 
лю, звідси й назва); забарвлення 
сріблясте. Хвіст має вигляд довгої 
нитки. На щелепах є іклоподібні 
зуби. Морська зграйна хижа риба. 
4 (5) видів, поширених в прибе- 
режних і відкритих теплих водах 
Атлантичного і Тихого океанів, ма- 
ють деяке промисл. значення. У 
водах СРСР (Примор'я) зустріча- 
ється 1 вид -- шабля-риба (Т. 
іергиги5). Живе у придонних шарах, 
вночі піднімається на поверхню. 
М'ясо їстівне. Ш.-р. часто наз. риб 
родів афанопус (Арбапори5), ле- 
підоп Керідорцвіо та | інших. 
Гл є: Ю. В. Мовчан. 
ШАБОЛАЦЬКЕ ОЗЕРО -- в Оде- 
ській області УРСР. Див. Бу- 
дацький лиман. 

ШАВИКІН Дмитро Миколайович 
(21.ПІ (3.ТУ) 1902, м. Александров, 
тепер Владимир. обл. 29. ПІ 
1965, Київ)-- укр. рад. живописець 
і графік. Член КПРС з 1947. В 
1922--23 навчався в Київ. худож. 
ін-ті у М. Бурачека та Л. Крама- 
ренка. Член ОСМУ з 1927. Автор 
картин «Металургійне виробницт- 
во» (1927), «Барикади. 1905 рік» 
нео «Біля моря» (1935), «Друж- 
ба» (1950), «Чайки» (1954), «Ве- 
чір на Дніпрі» (1957), настінних 
розписів у клубі Дит. містечка 
ім. В. І. Леніна в Києві (1924, не 
збереглися), у Канівському музеї- 
заповіднику « Могила Т. Г. Шевчен- 
ка» (1940), «Чумацька пісня» для 
магазину «Ноти» в Києві (1959), 
портретів, плакатів, оформлення 
книжок, зокрема. «Слова про Іго- 
рів похід», творів Н. Панча, А. 
Головка, Н. Забіли та ін., ескізів 
до тематичних гобеленів. 

Іл. див. на окремому аркуші, с. 
416--417. 

Літ.: Лобановський Б. Дмитро Мико- 
лайович Шавикін. К., 2. 


ШАВИРІН Борис Іванович (127. 


ГУ (10.У) 1902, Ярославль -- 9.Х 


1965, Москва| -- рад. конструктор 


мінометного і реактивного озброєн- 
ня, доктор тех. наук (з 1952), Ге- 
рой Соціалістичної Праці (1945). 
Член КПРС з 1943. В 1930 закін- 
чив Моск. вище тех. уч-ще ім. 
М. Є. Баумана. Під керівництвом 
Ш. і за його прямою участю ство- 
рено міномети: 50-мм ротний, 82- 
мм батальйонний, 107-мм гірсько- 
в'ючний і 120-мм полковий, 160-мм 
і 240-мм і ряд ін. зразків. Наго- 
роджений 2 орденами Леніна, орде- 
ном Суворова 2-го ступеня, ін. ор- 
денами, медалями. Держ. премія 


СРСР, 1942, 1950, 1951. Ленінська 
премія, , 1964. 
ШАВЛИ Стихван |Шумков Сте- 


пан Антонович; 2 (15).ІХ 1910, с. 
Каменка, тепер Шенталинського 
р-ну Куйб. обл.-- 16.1 1976, Че- 
боксари) -- чувас. рад. поет, нар. 
поет Чувас. АРСР (з 1974). Член 
КПРС з 1943. В 1921 -- 23 вихо- 
вувався у дитбудинку в Харкові. 
Друкуватися почав 1931 (вірш 
«Товаришеві »). Перша зб. поезій-- 
«Перший грім» (1941). У роки Ве- 
ликої Вітчизн. війни створив пое- 
ми «Піонер з Києва» (1944), «Єгор 
Мадуров» і «Зоя» (обидві -- 1945). 
В. І. Леніну присвятив поему «Зе- 
лений пам'ятник» (1961), космо- 
навтові А. Г. Ніколаєву -- «Зоряна 
людина» (1964). Автор сатиричних 
і публіцистичних творів. Відомий 


як перекладач, зокрема укр. лі- 
тератури. 

Тв.: Укр. перекл.- (Вірші). 
В кн.: Весняний вітер. К., 1961; Три 


берези. В кн.: Вінок Сеспелю. К., 
1980; Рос. перек л.-- Главная ули- 
ца. Чебоксарьш, 1955; Когда заря зай- 
мется. М., 1958; Радуга. Чебоксарьк, 
1973; М., 1980. 

П. Чичканов. 


М. 
ШАВЛ Гя (Заїміа) -- рід багаторіч- 
них трав'янистих рослин або напів- 
кущів родини  губоцвітих. Бл. 
900 видів, пошир. по всій земній 
кулі, крім Антарктиди. В СРСР -- 
понад 80 видів, в т. ч. на Україні -- 
29, два з них введено в культуру. 
Ш. лікарська (8. обнсіно 2) 
-- напівкущик до 70 см заввишки 
з синьо-фіолетовими, зрідка біли- 
ми квітками. На Україні вирощу- 
ють як лікарську рослину. Містить 


Танец света. 


дубильні речовини, алкалоїди, 
ефірні олії. Ш. мускатна 
(5. зсіагеа) -- трав'яниста дворіч- 


на рослина до 120 см заввишки. 
Листки серцевидно-яйцевидні, зуб- 
часті. Квітки блідо- блакитні або 
блакитнувато-рожеві. Культиву- 
ють її у Крим., Одес., Запоріз. 
областях заради, "ефірної олії. Се- 
редня врожайність суцвіть ШІ. 
-- 40 ц/га, в передових госпо- 

дарствах 70 ці/га і більше. 
Ре О. Куколєв.| 


ШАВЛОВ  (Шолоу;  Зсраміом) 
Артур Леонард (н. 5.У 1921, Ма- 
унт-Вернон) -- амер. фізик, член 
Національної АН США. Закінчив 
(1942) університет в Торонто. Пра- 
ці -- з оптичної спектроскопії й ра- 
діоспектроскотії, квантової елек- 
троніки Й надпровідності. В 1958 
разом з Ч. Таунсом запропонував 
принцип роботи лазера. Нобелів- 
ська премія, 

ШАГАЙДА | Степан Васильович 
(справж. прізв. Шагадин; 9.Ї 
896, с. Білоголови, тепер Зборів- 
ського р-ну Терноп. обл.-- 12. 
1938) -- укр. рад. актор. Виступа- 
ти на сцені почав у роки громадян. 
війни у полковому  драмгуртку 
45-ї стрілецької дивізії. В 1922-- 


28 -- в театрі «Березіль». Ролі у 
виставах: Лавро («Комуна в сте- 
пах» М. Куліша), Шмигельський 
(«Сава Чалий» І. Карпенка-Ка- 
рого), Сірий Вовк («Жакерія» П. 
Меріме), Пан («Газ» Г. Кайзера). 
Знімався в кіно. Ролі: Диякон 
(«Вендетта», 1924, реж. Л. Курбас), 
Запорожець («Перлина Семіра- 
міди», 1929), Матрос («Охоронець 
музею»), Артем («Перекоп»), Офі- 
цер («П'ять наречених», всі - 
1930), Кармалюк  («Кармалюк», 
1931), Перукар («Багата нарече- 
на», 1938) та ін. Ш. знімався у 
фільмах О. Довженка «Іван» 
(батько Івана), «Аероград» (Сте- 
пан Глушак). М.М. Сорока. 
АГАЛ Марк Захарович (н. 7. 
УП 1887, м. Ліозно, тепер смт. 
Вітеб. обл.) -- рос. і франц. ху- 
дожник. Навчався в студії Ю. Пе- 
на у Вітебську та худож. школах 
у Петербурзі. 
Парижі, де зазнав впливу фовіз- 
му і кубізму, 1914--22 -- у Ро- 
сії. В 1919 оформляв вистави у Ві- 
тебському театрі революц. сатири. 
В 1922 виїхав за кордон, з 1946 жи- 
ве у Франції. Твори: «Я і село» 
(1911), «Над Вітебськом» (1917-- 
18), «Прогулянка»  (1917--18), 
«Зелений скрипаль» (1918), ілю- 
страції до «Мертвих душь Гоголя 
(1924), «У часу нема берегів» 
(1930--39), «Війна»  (1964--66); 
розпис плафона в театрі «Гранд- 
Опера» в Парижі (1964) та ін. 
(37. В. Владич. | 


ШАГАНИ, Шаган -- солоне озеро 
на Пд. Одес. обл. УРСР. Довж. 
9 км, шир. 8 км, глиб. до 2 м. Пло- 
ща 70 км?. Від моря відокремлене 
піщаним пересипом. Живлення за 
рахунок водообміну з оз. Алібеєм 
та частково поверхневого стоку. 
Солоність | 30 Зо (влітку). Дно 
частково вкрите чорним мулом. 


ШАГІНЯН  Марієтта Сергіївна 
(21. (2.ТУ) 1888, Москва -- 
20.ПІ 1982, там же| -- рос. рад. 
писененниця Герой Соціалістич. 


Праці (1976), член-кор. АН Вірм. 
РСР (1950). Член КПРС з 1942; 
Перша зб. віршів -- «Перші зуст- 
річі» (1909) -- позначена впливом 
символізму. В 1924--25 Щ. опублі- 
кувала серію  агітаційно-пригод- 
ницьких повістей  «Месс-Менд» 
(1926 екранізовано). Роман «Гід- 
роцентрато» (1930--31; переробле- 
не вид. 1949) -- про будівництво 
о у о Вірменії. Після 
поїздок по Україні (1931, 1933) 
опублікувала нариси «Це було В 
Харкові» (1931), «Таємниця трьох 
літер» (1934) -- про соціалістичні 
перетворення в республіці. Нариси 
«Подорож по Радянській Вірменії» 
У Державна премія СРСР, 


Особливе місце в творчості  Ш. 
займає ленінська тематика: рома- 
ни-хроніки «Сім'я | Ульянових» 
(1938, переробл. 1957), «Перша 
Всеросійська» (1965) відзначені 
(разом з нарисами) Ленінською 
премією, 1972; «Чотири уроки у 
Леніна» (1972). Автор монографії 
про Т. Шевченка, мемуарної кни- 
ги «Людина і час», літ. портретів. 
Перекладала з вірм., азерб., англ. 
л-р. Нагороджена 0 2 орденами 
Леніна, орденом Жовтневої Рево- 
люції, ін. орденами, медалями. 
Портрет с. 358. 


Тв.: Собрание сочинений, т. 1--9. 


У 1910--14 жив у | 





Є.С. 








357 


ШАГІНЯН 


Шабліовський. 


Шавикін. 


д.Мм. 


С. В. Шагайда. 


358 





ШАГОВ 


- 





М.С. Шагінян. 





М. Р. Шагов. 





Г. А. Шайн. 





О.О. Шалімов. 


М., 1971--75; Человек и время. М., 
1982; Укр. перекл.- Сім'я 
Ульянових. К., 1969; ,, Перша Всеро- 
сійська"". К., 1970; Тарас Шевченко. 
К., 1970; Чотири уроки у Леніна. 
К., 1973. 

Літ.: Скорино Л. Мариєтта Шаги- 
нян -- художник. Жизнь и творче- 
ство. М., 1981. 4. М. Полотай. 


ШАГОВ Микола Романович (4 
(16) Ш 1882, с. Клинцово Не- 
рехтського повіту Костромської 
губ.-- 9.УЇ 1918, Кострома| 
учасник революц. руху в Росії. 
Член Комуністичної партії з 1905. 
Н. всім'ї ткача, Робітник. В 1912-- 
14 -- депутат 4-ї Держ. думи від 


робітн. курії Костромської губ., 
входив до більшовицької фрак- 
ції 4-1 Державної уми. Брав 


участь у нарадах ЦК РСДРП з 
парт. працівниками у Кракові та 
Пороніно (1913), У 1914 заарешто- 
ваний, 1915 засланий до Турухан- 
ського краю. Після Лютн. револю- 
ції 1917, тяжко хворий, повернувся 
до Петрограда. 

ШАГРЕНЬ (франц. сбадгіп, із 
тур.) -- дублена шкіра вичинена, 
що її виготовляли з спинної части- 
ни шкур кіз, овець або коней. Від- 
значалась м'якістю, пластичністю. 
Мала характерну мерею, Яку ство- 
рювали багаторазовим згинанням 
шкіри лицьовою поверхнею всере- 
дину в двох взаємно перпендику- 
лярних напрямах. З ШІ. виготов- 
ляли верх взуття, нею оббивали 
меблі тощо. 

ШАДАЄВ Аполлон Інокентійович 
(2 (15). ХПП 1899, улус Обуса, тепер 


Осинського району  Усть-Ордин- 
ського ууратовномо авт. округу 
-- 15.МІ1 1969, Улан-Уде) -- бурят. 


рад. письменник. Член КПРС з 
1941. П'єси ШІ. «Нещасна», «Цар- 
ська неволя» (обидві 1925), 
«Радянська влада» (1927). Комедія 
«Мерген» (1938) -- про становлен- 
ня колгоспів у Бурятії. Автор п'єс 
«Лімбе» (1935), «Дві неправди» 
(1945), «Весняна радість» (1947), 
«Крилата риба» (1956), «Помилка 
коваля Ерхете» (1965) та ін., зб. 
оповідань «Юні мисливці» (1956). 
Збирач і упорядник бурят. казок. 
В 1961 видано зб. творів Ш. «Щас- 
ливий день». Нагороджений орде- 
ном «Знак Пошани». 

. Ж. Балданов. 
ШАДЛІ Бенджедід (н. 14.1 1929, 
містечко Бутельджа, вілайя Анна- 
ба) -- політ., держ. і військ. діяч 
Алжірської Народної  Демокра- 
тичної Республіки (АНДРУ, пол- 
ковник. Н. в сел. сім'ї. Учасник 
нац.-визвольної війни алж. наро- 
ду (1954--62). Після завоювання 
Алжіром незалежності (1962) -- 
на керівній військ. і держ. роботі. 
З 1979 -- президент, міністр оборо- 
ни, головнокомандуючий збройни- 
ми силами, генеральний секретар 
партії Фронт національного виз- 
волення Алжіру. 
ШАДР Їван Дмитрович (|справж. 
прізв.-- Іванов; 30.1 (11.11) 1887, 
ЩШадринськ, тепер місто Кург. 
обл.-- 3.ГУ 1941, Москва| -- рос. 
рад. скульптор. В 1903--07 нав- 
чався | в Єкатеринбурзі (тепер 
Свердловськ) у Т. Залькална, 
1907--08 -- у Петербурзі в рису- 
вальній школі Т-ва заохочування 
мистецтв, 1910--11 -- в Парижі. 
Брав участь у здійсненні ленінсько- 
го плану монументальної пропа- 
ганди. Твори: портрети К. Маркса 
та К. Лібкнехта (1921), «Робітник», 


«Сіяч» (обидва -- 1922); пам'ят- 
ник В. І. Леніну на Земо-Авчаль- 
ській ГЕС у Грузії, композиції 
«Булижник -- зброя пролетаріату» 
(обидва -- 1927; іл. див. до ст. 
Скульптура, т. 10, с. 320--321), 
«Максим Горький. Буревісник» 
(1939), проект пам'ятника М. 
Горькому в Москві (1939, споруд- 
жено 1951, у співавт. з Й 
Мухіною та ін.). В 1982 у Києві 
на площі ім. Красної Прєсні вста- 
новлено копію з роботи Ш. «Булиж- 
ник -- зброя пролетаріату». Іл. 
с. 362. 

Літ.: Шадр. Литературное наследие. 


Переписка. Воспоминания о скульп- 
торе. М., 1978; Воронова О. П. Шадр. 
М., 1969. 


ШАДРІНСЬК -- місто обласного 
підпорядкування Курган. обл. 
РРФСР, райцентр. Розташований 
на лівому березі р. Ісеті (бас. Обі). 
Залізнична станція. 85 тис. ж. 
(1983). У ШІ.-- з-ди: автоагрегат- 
ний, поліграф. машин, по ремон- 
ту тепловозів та ін. Підприємства 
легкої, харч. та буд. матеріалів 
пром-сті. Пед. ін-т, 6 серед. спец. 
навч. закладів. Драм. театр, крає- 
знавчий музей. Щ. засн. 1662, мі- 
сто з 1712. В Ш. народився рад. 
скульптор І. Д. Шадр. 

ШАЇК  Абдулла  Мустафа-огли 
(справж. прізвище -- Талиб-заде; 
12 (24).П 1881, Тбілісі -- 24.МІЙ 
1959, Баку) -- азерб. рад. письмен- 
ник, засл. діяч мист. Аз. РСР (з 
1941). Друкуватися почав 1907. 
Автор роману «Герої нашого віку» 
(1909), повісті «Нещасна сім'я» 
(1912), оповідання про нафтовиків 
«Лист не дійшов» (1908). Поезія 
Ш. рад. часу пройнята патріотиз- 
мом і революц. оптимізмом («Все 
наше», «Повстань!» та ін.). Істо- 
рико-революц. роман «Араз» (1938) 
-- про життя і боротьбу бакинсько- 
го пролетаріату в дореволюційний 
час. Ш.-- автор поем-казок, пер- 
ших азерб. п'єс для дітей, а також 
ряду підручників, літ.-критичних 
нарисів. Перекладач. Нагородже- 
ний орденами Леніна і Трудового 
Червоного Прапора, медалями. 
ШАЙМН Григорій Абрамович |7 
(19).ТУ 1892, Одеса -- 4.УПІ 1956, 
Москва, похований у с-щі Голуба 
Затока, поблизу Сімеїза)| -- рад. 
астрофізих, акад. АН СРСР (з 
1939). Закінчив (1919) Юр'євсь- 
кий (Дерптський) ун-т. Працював 
у | Пермському ун-ті  (1919-- 
21), на Пулковській обсерваторії 
(1921--25), у її відділенні в Сімеї- 
зі (з 1925) та на Кримській астро- 
фізичній обсерваторії АН СРСР 
(з 1945; у 1945-52 -- директор). 
Осн. наук. праці присвячені зоря- 
ній спектроскопії та фізиці газо- 
вих туманностей. Ш. відкрив швид- 
ке обертання зір ранніх спектраль- 
них класів (див. Спектральні 
класи зір); разом з рад. астроно- 
мом О. Альбицьким (1891-- 
1952) визначив променеві швид- 
кості понад 800 зір; досліджував 
вміст ізотопів вуглецю в атмосфе- 
рах холодних зір; відкрив понад 
150 газових туманностей. Дослі- 
дження Ш. стосуються також по- 
двійних зір, малих планет, комет, 
сонячної корони тощо. Нагородже- 
ний 2 орденами Леніна, медалями. 
Держ. премія СРСР, 1950. 
ШАЙТАН (араб.) в мусуль- 
манській міфології злий дух, де- 
мон, диявол, сатана. 


ШАЙТАН-КОБА -- грот на право- 
му березі р. Бодраку, на пд. око- 
лиці с. Скалистого Бахчисарайсь- 
кого р-ну Крим. обл., де виявлено 
стоянку часів талеоліту. Дослід- 
жували її 1929--30. Відкрито два 
культурні юкгоризонти  мустьєрсь- 
кого часу. Знайдено залишки вогни- 
ща, біля якого виявлено скупчен- 
ня крем'яних виробів і кісток 
сайгака, дикого осла, коня, бика, 
оленя, печерного лева, рисі та 
ін. тварин. Осн. заняттям мешкан- 
ців Ш.-К. було полювання. 
ШАКАЛ (Сапіз айгец5) -- хижий 
ссавець роду собака. Довж. тіла 
71--82 см, хвоста 22--23 см. Мор- 
да гостра, вуха дещо заокруглені, 
волосяний покрив жорсткий, ру- 
дувато-сірий з чорним відтінком 
на спині. Поширений на Пд. Євра- 
зії та в Пн. Африці. В СРСР -- на 
Кавказі та в Серед. Азії. Зустрі- 
чається по низинах у густих заро- 
стях, по берегах водойм, рідше в 
пустелях і передгір'ях. Живе в 
норах. Активний гол. чин. вночі. 
Всеїдний. Після 60--62 діб вагіт- 
ності самка у квітні -- травні на- 
роджує 4--9 щенят. Іл. с. 364. 
ШАЛАШНИКОВ Олександр Пет- 
рович (1857, м. Берьозов Тоболь- 
ської губ., тепер смт Берьозово, 
центр Берьозовського р-ну Ханти- 
Мансійського авт. округу -- 27.ЇЇ 
(11.ПІ) 1890, Харків| -- вітчизн. 
мікробіолог-паразитолог, магістр 
вет. наук (з 1896). Після закінчен- 
ня 1882 Харків. вет. ін-ту був за- 
лишений на кафедрі фізіології 
у проф. В. Я. Данилевського, з 
1887 -- завідуючий бактеріологіч. 
лабораторією. Разом з Л. С. Ден- 
ковським вперше в Росії розро- 
бив метод вакцинації худоби проти 
сибірки та впровадив його на 
Україні. Ш. описав ряд паразитів 
крові хребетних тварин, встановив 
етапи їхнього розвитку, розробляв 
порівняльну, паразитологію крові. 
ШАЛДА (ЗаїЧа) Франтішек Кса- 
вер (22.ХП 1867, м. Ліберець, 
тепер Північно-Чеської обл.-- 4.1 
1937, Прага) -- чес. літ. критик, 
письменник. Навчався в Празько- 
му ун-ті, з 1918 -- його професор. 
У 1894--1908 брав участь у видан- 
ні енциклопедії «Оттів науковий 
словник». Автор праць про чес. 
л-ру й деяких представників світо- 
вої л-ри (зокрема про Ї. Франка). 
В 1929 у зв'язку з переслідуван- 
ням комуністичної преси передав 
свій журн. «Творба» («Творчість») 
у розпорядження Компартії Чехо- 
словаччини. Осн. збірки літ.-кри- 
тичних і теор. праць -- «Боротьба 
за майбутнє» (1905), «Нова чеська 
література» (1909), «Душа 1 твор- 
чість» (1913), «Шалдів записник» 
(т. 1--9, 1928--37). Автор роману 
«Ляльки та божі робітники» (1917), 
драм «Юрби» (1921), «Дитина» 
(1923), «Боротьба проти смерті» 
(1926). Писав також вірші, опові- 
дання, виступав як перекладач. 
Го «І. Кочур. 
«ШАЛЕНІ» («Епгаєє5») -- пріз- 
висько, яке мали представники 
найбільш лівого напряму під час 
Великої французької революції. 
«Щ.» (лідери -- Ж. Ру, Ж. Варле, 
Т. Леклерк та ін.) відстоювали со- 
ціально-екон. інтереси  найбідні- 
ших верств суспільства; разом з ін. 
лівими групами відіграли значну 
оль у ліквідації панування жгрон- 
інаів і встановленні якобінської 


диктатури. Вимагаючи  поглиб- 
лення революції, «Ш.» почали бо- 
ротьбу проти якобінців, проте бу- 
ли розгромлені останніми восени 
1793. Ряд положень програми «ШІ.» 
передував формуванню  пролет. 
ідеології, 
ШАЛИГИНЕ -- селище міського 
типу Глухівського р-ну Сум. обл. 
УРСР. Розташоване на р. Лапузі 
(бас. Десни), за 12 км від залізнич. 
ст. Крупець. 4,0 тис. ж. (1984). У 
Ш.- цукр. та цегельний 3-ди. 
3 заг.осв. школи, лікарня, клуб, 
4 б-ки. Ш. засн. наприкінці 16 -- 
на поч. 17 ст., ссще міськ. типу -- 
з 1956. 
ШАЛІ "Заї) Северин (н. 22.Х 1911, 
с. Подлісець, Південно-Східна Сло- 
венія) -- словен. поет і перекла- 
дач. Друкуватися почав 1938. Пер- 
ша зб.-- «Водоспад тиші» (1940). 
36. «Зустрічі зі смертю» (1943), 
поема «Пісня рідній землі» (1944) 
-- патріотичного звучання. Пере- 
клав ряд творів європ. прози й 
поезії, класичної і рад. рос. л-ри. 
В 1976 видав збірку перекладів з 
18 творів Т. Шевченка, серед яких 
- «Заповіт», «Катерина», «Їван 
Підкова», «Тарасова ніч», «Гама- 
лія» тощо. 
Літ.: Гримич В. Від покоління до по- 
коління. «Всесвіт», 1978, З: 
В. Г. Гримич. 
«ШАЛІЙТЕ, ШАЛІЙТЕ, СКАЖЕ- 
НІ КАТИ» -- масова укр. революц. 
пісня, створена в Галичині. Текст 
написав 1889 О. Колесса на мело- 
дію «Хору норманнів» з музики 
А. Вахнянина до трагедії «Яро- 
полк» К. Устияновича. Вільний 
рос. переклад («Беснуйтесь, тира- 
нь») зробив Г. Кржижановський, 
пісня набула популярності серед 
ін. народів Росії. Цю пісню любив 
В. І. Ленін. Музику гармонізували 
Я. Степовий, В. Верховинець, 
Богуславський, С. Людкевич, ор- 
кестрував Л. Ревуцький, викори- 
став Д. Шостакович в 11 симфонії 
(«1905 рік»). 
ШАЛІМОВ Олександр Олексійо- 
вич (н. 20.1 1918, с. Введенка, тепер 
Липецького р-ну Липец. обл.) -- 
укр. рад. хірург, акад. АН УРСР 
(з 1978), засл. діяч науки УРСР (з 
1967), Герой Соціалістичної Праці 
(з 1982). Член КПРС з 1956. В 
1941 закінчив Кубанський мед. 
ін-т. До 1959 працював у лікуваль- 
них закладах країни. У 1959--70 -- 
провідний хірург і керівник у лік. 
та наук. закладах м. Харкова. З 
1970 -- зав. кафедрою Київ. ін- 
ституту удосконалення лікарів, з 


1972 -- директор Київ. н.-д. ін-ту 
клінічної та  експериментальної 
хірургії. 


Ш. розробив і запровадив у прак- 
тику нові методи операцій при за- 
хворюваннях: онкологічних, орга- 
нів травного апарату, серця, су- 
дин та ін. Під його керівництвом 
виконано перші в УРСР пересадки 
підшлункової залози хворим на діа- 
бет. Депутат Верховної Ради УРСР 
8--10-го скликань. Нагороджений 
двома орденами Леніна та ін. ор- 
денами. Держ. премія УРСР, 97. 


В. Кейсевич. 
ШАЛЛІ (Я8сбаПу) о Віктор 


(н. 30.ХІ 1926) амер. медик. 
Закінчив ун-т Мак-Гілла в Кана- 


ді (1955). В 1952--57 працював в ру 


ньому, з 1957 -- в США, зокрема 
з 1967, -- професор університету в 
Новому Орлеані. 


Праці по виділенню з гіпоталаму- 


су  рилізинг-горменів, визначен- 
ню їхньої структури, синтезу і 
використанню в клініці. Нобелів- 


ська премія, 1977 (разом з Р. Гій- 
меном та Р. С. Ялоу). 

ШАЛ МАТОВ Сисой суч они (р. н. 
невід., м. Осташков, тепер Калінін. 
обл.-- р. см. невід. ) -- рос. та укр. 
різьбяр 18 ст. У майстерні Ш. було 
виконано різьблені іконостаси для 
церков у містах Курську та Бєл- 
городі. З 1752 Щ. відкрив майстер- 
ню і разом зі своїми підмайстрами 
створив іконостаси для соборів Ох- 
тирського (1755--60), Мгарського 
поблизу Лубен (1762--65), Лох- 
вицького (1765--70), Полтавського 
(1772) монастирів; іконостас |і 
статуї для Покровської церкви в 
Ромнах (тепер Сум. обл.; 1768-- 
73). З пізніх робіт Ш. відомі ста- 
туї для храму в смт Чоповичах 
Житомир. обл. (1774--75). 

Літ.: Мусієнко П. З далекого мину- 
лого. «Мистецтво», 1962, Хе 1. 


ШАЛЯПІН Борис Федорович 
(22. ІХ 1904, Москва -- 18.МУ 1979, 
США)-- російський живописець. 
Син Ф. Шаляпіна. В 1919 нав- 
чався в АМ у Петрограді, пізні- 
ше в моск. ВХУТЕМАСІ. У 1925 
переїхав до Парижа, з 1935 пра- 
цював у США. Твори: портрети -- 
«Федір Шаляпін» (1931), «Актри- 
са Ліля Кедрова» (1935), «Ірина 
Шаляпіна дочка художника» 
(1937), «Аліса» (1938), «Сергій 
Прокоф'єв» (1945), «Балерина Га- 
лина Уланова» (1959), «Народний 
художник СРСР Сергій Коненков» 
(1960), «Франсіна дю Плессі 
письменниця» (1964); жанрові 
композиції, пейзажі, ескізи  деко- 
рацій до спектаклів. У 1976 ви- 
ставка творів Ш. відбулася у 
Києві. 

ШАЛЯПІН Федір Іванович (1 (13). 
П 1873, Казань -- 12.ГУ 1938, Па- 
риж, 1984 прах Ш. перевезено і 
поховано у Москві) -- рос. співак 
(бас), нар. арт. Республіки (з 
1918). Член Стокгольмської ака- 
демії музики (з 1935). З 9 років спі- 
вав у церк. хорах. З 12 років був 
статистом в оперних трупах, що 
виступали в Казані. У 1891 -- со- 
ліст хору укр. трупи Г. Й. Дерка- 
ча (брав участь у виставах «Неволь- 
ник» М. Кропивницького, «Чорно- 
морці» і «Наталка Полтавка» М. 
Лисенка); гастролював з нею по 
містах Поволжя, Серед. Азії та 
Закавказзя. У 1892--93 в Тбілісі 
навчався співу у Д. Усатова, брав 
участь у діяльності міського муз. 
гуртка (зокрема, виконував партію 
Петра у виставі «Наталка Полтав- 
ка» Лисенка, співав в укр. хорі). В 
1893 дебютував на сцені Казенного 
театру. В 1895--96 -- соліст Ма- 
ріїнського театру в Петербурзі, 





Ф. І. Шаляпін у партіях елениії 

(«Русалкаь  О. П. Даргомижського) 

та Бориса Годунова («Борис Годунов» 
П. Мусоргського). 


1896--99 -- Моск. приватної опе- 
ри С. Мамонтова, з 1899 -- соліст 
Великого театру в Москві (одночас- 
но виступав у Маріїнському теат- 
рі). Дебютом у «Ла Скала» (Мілан, 
1901) почалися тріумфальні висту- 
пи Ш. в країнах Європи і Америки. 
Під час революції 1905--07 Щ. да- 
вав концерти для робітників (з0- 
крема, 1906 у Києві). Після Вели- 
кої Жовтн. соціалістич. революції 
виступав шефських концертах, 
перед робітниками і червоноар- 
мійцями, керував худож. части- 
ною Маріїнського театру. З 1922 
жив за кордоном. Гастролював у 
містах Європи, Америки, Австралії, 
Японії, Китаю. 


Ш. був реформатором оперного | 


мистецтва, своєю творчістю утвер- 
див в ньому реалізм сценічного об- 
разу, майстерність співака-актора. 
Його виняткові природні дані -- 
гнучкий бас красивого тембру і 
широкого діапазону, висока во- 
кальна майстерність, великий ак- 
торський талант, досконале воло- 
діння пластикою і гримом сприяли 
створенню образів, які в басово- 
му репертуарі не мали аналогів. 
Виконав близько 70 партій, се- 
ред яких -- Борис і Досифей («Бо- 
рис Годунов» і «Хованщина» Му- 
соргського), Іван Грозний, Варязь- 
кий гість («Псковитянка», «Сад- 
ко» Римського-Корсакова), Сусанін 
(«Іван Сусанін» Глинки), Мель- 
ник («Русалка» Даргомижського), 
Галицький і | Кончак («Князь 
Ігор» Бородіна), Демон (одноймен- 
на опера А. Рубінштейна), Мефіс- 
тофель (однойменна опера Бой- 
то, «Фауст» КГуно), Дон Базіліо 
(«Севільський цирульник» Россі- 
ні), Філіпп («Дон Карлос» Вер- 
ді), Дон Кіхот (однойменна опера 
Массне, спеціально написана для 
Ш.). Тонкий психологізм, яскрава 
образність маравгоризулали кон- 
цертний репертуар Ш. (понад 400 
творів). Знявся у фільмах «Цар 
Іван Васильович Грозний» (за опе- 
рою «Псковитянка», 1915, Росія) 
і «Дон Кіхот» (1932, Франція); 
поставив опери «Дон Кіхот» Масс: 
не, «Дон Карлос» Верді, «Хован- 
щина» Мусоргського, «Князь Ігор» 
Бородіна та ін. Був обдарованим 
скульптором, художником,  літе- 
ратором (книги «Сторінки з мого 
життя», «Маска та душа», статті). 
У 1897--1915 Ш. часто виступав на 
Україні -- в Києві, Одесі, Харкові, 
Катеринославі (тепер Дніпропет: 
ровськ). Виконував твори Лисенка 
(пісня Тараса з опери«Тарас Буль- 
ба», «Мені однаково» на слова 
Шевченка, «Верховина»), П. НІ- 
щинського, А. Веделя, Д. Усатова 
(«Думи мої» на слова Шевчен- 
ка), укр. нар. пісні «Взяв би я бан- 
дуру», «Дивлюсь я на небо», «По- 
вій, вітре, на Вкраїну», «Запозіт», 
«Реве та стогне Дніпр широкий» 
(2 останні -- на слова Шевченка). 
Збереглися записи укр. нар. пі- 
сень у виконанні Ш.: «Ой у лузі та 
й при березі» (1910, з хором), 
«Ой, зелений дубе,...» і «Комари- 
ще» (1913, з квартетом). Серед 
партнерів Ш. були укр. співаки 
Крушельницька, П. Кошиць, 
І. Алчевський, П. Цесевич, Ф. 
Орешкевич,  Ю.  Кипоренко-До- 
манський та ін. 
Літ. Федор Иванович кдаляшик, т. 


1--3. М., 1976-79; Щербак А. Музи 
на тернах. К., 1969. І. Д. Гамкало. 


359 





ШАЛЯПІН 





Ф. І. Шаляпін. 





Б. Ф. Шаляпін. 
Художниця Марія 
Джаніс. 1964. 





С. 3. Щалматов. Фраг- 
мент статуї  євангелі- 
ста з церкви в смт 

Чоповичах Малинського 
району Житомирської 
області. Дерево. 1774. 
ДМУОМ у Києві. 


360 





ШАЛЬ 








Завершення 


храму 
у формі шатра. 


ШАЛЬ (Сіазіє5з) Мішель (15.ХІ 
1793, Епернон, деп. Ер і Луар -- 
18.ХІ11 1880, Париж) -- франц. 
математик, член франц. АН (з 
1851), іноз. чл.-кор. Петерб. АН 
(з 1861). Навчався в Політех. 
школі в Парижі. Професор Полі- 
тех. школи (з 1341) і Паризького 
ун-ту (з 1846). Осн. наук. праці 
присвячені геометрії та історії ма- 
тематики. Геом. дослідження ШЩ. 
сприяли розробці проективної гео- 
метрії. 

ШАЛЬГРЕН (Сьаіогіп) Жан Фран- 
суа (1739, Париж -- 21.1 1811, там 
же) -- франц. архітектор. Автор 
споруд у стилі класицизму: церк- 
ва Сен-Філіп-дю-Руль (1769--84), 
Тріумфальна арка на пл. Зірки 


(тепер пл. де Голля; 1806--37), ряд 
садиб (60-і рр. 18 ст.); всі -- у 
Парижі. 


ШАЛЬНИКОВ Олександр Йоси- 
пович |н. 27.ТМ (10.У) 1905, Петер- 
бургі -- рос. рад. фізик, акад. АН 
СРСР (з 1979). Закінчив (1928) 
Ленінгр. політех. ін-т. Працював 
у Фізико-тех. ін-ті. З 1935 -- в 
Ін-ті фіз. проблем АН СРСР, одно- 
часно (з 1938) -- професор Моск. 
ун-ту. Осн. праці-- з фізики низь- 
ких т-р, фізики квантових криста- 
лів, наук. приладобудування. З'ясу- 
вав природу проміжного стану над- 
провідників і дослідив їхні тепло- 
ві, магн. і високочастотні власти- 
вості. Вивчив властивості рідкого, 
твердого і кристалічного гелію. 
Вдосконалив лічильники квантів 
світла, електронографи та ін. фіз. 
прилади, створив ряд приладів 
вимірювальної техніки. Нагород- 
жений орденом Леніна, ін. ордена- 
ми, медалями. Державна премія 
СРСР, 1948, 1949, 1953. 
ШАМАНСТВО, шаманізм -- одна 
з первісних форм релігії, що спи- 
рається на уявлення про надпри- 
родне спілкування служителя куль- 
ту -- шамана під час камлання 
(ритуального екстазу) з духами. 
Поширене у деяких народів Афри- 
ки, Пн. й Сх. Азії, індіанців та ін. 
У народів Сибіру, де за роки Рад. 
влади відбулися докорінні соціаль- 
ні зміни, шаманство майже пов- 
ністю зникло. 

ШАМІЇЛЬ (1799, аул Гімри, тепер 
Унцукульського району Дагестан- 
ської АРСР -- березень 1871, Ме- 
діна, тепер Саудівська Аравія) -- 
глава мусульманської військ.-тео- 
кратичної держави в Дагестані 
(див. Імамат), керівник визволь- 
ної боротьби кавказьких горців 
(див. Кавказька війна 1817--64). 
З 1834 Щ.-- імам. В серпні 1859 
Ш. було взято в полон царськими 
військами в аулі Гуніб. Щ. з 
сім'єю оселили в Калузі. В 60-х 
рр. деякий час жив у Києві. В 
1870 дістав дозвіл виїхати до Мек- 
ки, в дорозі помер. 

ШАМІССО (Сратіззо) Адельберт 
фон (30. 17381, Бонкур у 
Шампані, Франція -- 21.МПІ 1838, 
Берлін) -- нім. письменник, при- 
родознавець. Творчість  Ш. роз- 
вивалася в руслі прогресивного ро- 
мантизму. Виступав проти феод.- 
католицької реакції. В повісті 
«Дивні пригоди Петера Шлеміля» 
(1814) у  казково-фантастичній 
формі висловив негативне ставлен- 
ня до бурж. прогресу. Лірика Ш. 
відзначається фольклорними моти- 
вами і формами, демократизмом 
тематики. В 1815--18 брав участь у 


рос. полярній експедиції на кораб- 
лі «Рюрик», враження від якої 
описав у щоденнику «Подорож нав- 
коло світу»  (1821--36). Поема 
«Засланці» (1831) написана за мо- 
тивами поеми К. Рилєєва «Война- 
ровський». 
Тв.: Укр. перек л.-- Дивні приго- 
ди Петера Шлеміля. К., 1966; Рос. 
перекл.-- Избранноеге. М., 1974. 
4. Г. Баканов. 
ШАММУРАМАТ -- цариця Ас- 
сірії, в античній літературі відо- 
ма під ім'ям Семіраміди. 
ШАМО Ігор Наумович (21.11 1925, 
Київ -- 16.МПІ 1982, там же) -- 
укр. рад. композитор, нар. арт. 
УРСР (з 1975). В 1951 закінчив 
Київ. консерваторію (клас Б. Ля- 
тошинського). Твори: З симфонії 
(1964, 1967, 1975), концерти з ор- 


кестром для флейти (1977), 
фортепіано (1951), Молдавська 
поема-рапсодія (1956), кантати 


«Дума про трьох вітрів» (1948), 
«Співа Україна» (1961), ораторія 
«Ленін» (1980), інструм. ансамблі, 
твори для фортепіано, хори, ро- 
манси (цикли на слова Т. Шевчен- 
ка, Р. Бернса, А. Малишка, Ра- 
сула Рзи), пісні (понад 300, зок- 
рема, «Києве мій», «Не шуми, 
калинонько»), музика до кінофіль- 
мів і театр. вистав. Нагороджений 
орденами Дружби народів і «Знак 
Пошани». Респ.  комсомольська 
премія ім. М. Островського, 1972. 
Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шев- 
ченка, 1976. І. Д. Гамкало. 
ШАМОВ Володимир Миколайо- 
вич |22.М (3З.УІ) 1882, м. Мензе- 
лінськ, тепер Тат. АРСР -- 30.ПІ 
1962, Ленінград) -- рад. хірург, 
акад. АМН СРСР (з 1945), засл. 
діяч науки УРСР (з 1936), генерал- 
лейтенант мед. служби (з 1943). 
Член КПРС з 1941. В 1908 закін- 
чив Військ.-мед. академію, де Й 
залишився працювати. В 1923-- 
39 -- провідний хірург і керівник 
різних лікувальних закладів 
Харкова. В 1939--58 -- зав. ка- 
федрою Військово-мед. академії, 
директор Моск. і Ленінгр. н.-д. 
ін-тів нейрохірургії, Ленінгр. ін-ту 
переливання крові. Під час Вели- 
кої Вітчизн. війни заступник 
головного хірурга Рад. Армії. Пра- 
ці Ш. присвячені проблемам онко- 
логії, нейрохірургії, урології, ле- 
геневої та абдомінальної хірургії, 
переливання крові. Ш.-- один з ос- 
новоположників трансплантології 
в СРСР. Нагороджений 2 ордена- 
ми Леніна, ін. орденами, медалями. 
Ленінська премія, 1962. 

ШАМОТ (франц. сратойе)-- ви- 
палена (до спікання) вогнетривка 
глина або каолін. Водопоглинання 
Ш., яке характеризує ступінь спі- 


кання, - від 2--3 до 8--10 94 
(«низьковипаленого» Щ.-- 20-- 
25 96). Подрібнений Ш. застосо- 


вують у виробн. вогнетривких мате- 
ріалів: як опіснюючий компонент 
шамотних мас (зменшує пластич- 
ність і усадку їх), як заповнювач 
для жаростійких бетонів. Щамотні 
вогнетриви (високоглиноземисті та 
інші) використовують для кладки 
стін і склепінь печей, ними обму- 
ровують топки, димоходи тощо. 
ШАМОТА Микола Захарович 
(4 (17). ХП 1916, Полтава 
4.І 1984, Київ) -- укр. рад. літера- 
турознавець, критик, акад. АН 
УРСР (з 1967). Член КПРС з 1945. 
Учасник Великої Вітчизн. війни. 


Після закінчення Ніжинського пед. 
ін-ту (1939) вчителював. В 1948-- 
90 -- гол. редактор «Літературної 
газети» (тепер -- «Літературна 
Україна»). Закінчив Академію 
сусп. наук при ЦК КПРС (1953). 
З 1957 працював в Ін-ті літератури 
ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (в 
1962--78 -- директор). Наук. пра- 
ці присвячені питанням сучасного 
літ. процесу, теор. проблемам со- 
ціалістич. реалізму. Нагороджений 
орденом Леніна, ін. орденами, 
медалями. Держ. премія УРСР ім. 
Т. Г. Шевченка, 1978. 

Тв.: Ідейність і майстерність. К., 
1953; Про художність. К., 1957; Ви- 
падки з практики. К., 1957; Талант і 
народ. К., 1958; За велінням історії. 
К., 1965; Про свободу творчості. К., 
1973: Гуманізм і соціалістичний реа- 
лізм. К., 1976. М.М. Острик. 
ШАМПАНСЬКЕ виноградне 
вино, насичене вуглекислим газом 
в процесі - вторинного бродіння 
(шампанізації) в герметично зак- 
ритих пляшках або спец. ємкостях 
чи резервуарах (див. Виноробст- 
во). Назва -- від провінції Шам- 
пань. В СРСР випускають Радян- 
ське шампанське та ігристе вино 
біле, рожеве, червоне (Мускатне, 
Кодринське тощо). Радянське ЦІ. 
містить 10,5--12,5 об. 96 спирту. За 
кількістю цукру його поділяють 
на брют (до 1 92), сухе (3), напів- 
сухе (5), напівсолодке (8) і солод- 
ке (10 9). На Україні Ш. вироб- 
ляють Артемівській завод шам- 
панських вин, з-ди в Одесі, Хар- 
кові, Києві, Севастополі, смт Ново- 
му Світі Кримської обл. 
ШАМПАНЬ -- історична область 
на Пн. Сх. Франції. Гол. місто -- 
Реймс. У 2-й пол. 9--2-й пол. 
10 ст. на тер. Ш. виникло графство. 
В 1284 Ш. було приєднано до ко- 
ролівського домену. В 14 ст. Ш.-- 
один з гол. театрів воєнних дій 
Столітньої війни 1337--1453. У 
1358 на частині тер. Ш. поширило- 
ся сел. повстання Жакерія. В 1790 
поділена на департаменти Марна, 
Верхня Марна, Об, Арденни. 
ШАМПІНЬЙОН рід грибів 
родини агарикових. Те саме, що й 
печериця. 7 
ШАМПОЛЬЙОН (Сратроіоп) 
Жан Франсуа (23.ХП 1790, Фі- 
жак 4.Ш 1832, Париж) -- 
франц. філолог, чл. Академії напи- 
сів і л-ри (з 1831), почесний член 
Петерб. АН (з 1826). Засновник 
єгиптології. У 1822 після багато- 
річної роботи над дешифруван- 
ням єгип. ієрогліфів прочитав на- 
пис на Розеттському камені; роз- 
робив принципи дешифрування 
єгип. ієрогліфічного письма, вста- 
новив послідовність розвитку єгип. 
письма (ієрогліфи, ієратичне, де- 
мотичне). В 1828--30 очолював на- 
ук. експедицію в Єгипет. З 1831 
очолював першу в світі кафедру 
єгиптології в Колеж де Франс. 
Склав перші граматику Й словник 
давньоєгип. мови. 

Тв.: Рос. перекл.- О египетском 
иероглифическом алфавите. М., 1950. 
ШАМРАЙ Агапій Пилипович (21. 
ІХ (3.Х) 1896, с. Миропілля, тепер 
Краснопільського р-ну Сум. обл.-- 
7.ГУ 1952, Київ) -- укр. рад. літе- 
ратурознавець. Закінчив Харків. 
ун-т (1921). В 1920--30 викладав 
укр. л-ру в Харків. ін-ті нар. ос- 
віти. В 1933--44 завідував кафед- 
рою зарубіж. л-р у пед. вузах Іжев- 
ська, Фергани, Пермі, з 1944 -- 


в Київ. ун-ті. Досліджував істо- 
рію укр. і зарубіжної л-р. Окре- 
мими виданнями вийшли книги: 
«Українська література» (1927), 
«Харківські поети 30--40 рр. ХІХ 
ст.» (1930), «Перший твір нової 
української літератури -- ,,Енеї- 
да" Ї. Котляревського» (1951) та ін. 
Тв.: Вибрані статті і дослідження. 
К., 1963. 
ШАМРАЙ Євген Федорович |14 
(27). МП 1911, м. Полонне, тепер 
Полонського р-ну Хмельн. обл.-- 
4 МП 1980, Київ) -- укр. рад. біохі- 
мік, засл. діяч науки УРСР (з 
1972), доктор біол. наук (з 1952). 
Член КПРС з 1940, Закінчив Київ. 
ун-т (1938). В 1941--45 -- секре- 
тар підпільного Бородянського рай- 
кому КП(б)У. З 1947 -- зав. ка- 
федрою біохімії Івано-Франківсь- 
кого мед. ін-ту; з 1954 працював у 
Київ. мед. ін-ті (в 1956--57 був рек- 
тором). Осн. праці присвячені вив- 
ченню механізму дії вітамінів, 0об- 
грунтуванню м застосування їх у 
мед. практиці. Нагороджений орде- 
ном Вітчизняної війни 2-го ступе- 
ня, медалями. Ю. В. Хмелевський. 
ШАМФАРОВ Яків Львович |н. 
20.МНП (3. ІХ) 1916, м. Пирятин, 
тепер Полтав. обл.) -- укр. рад. 
фізик, доктор тех. наук (з 1972). 
Член КПРС з 1944. Закінчив (1940) 
Харків. ун-т. Працював у Харків. 
фіз-тех. інсті АН УРСР (1945-- 
99), Ін-ті радіофізики і електроні- 
ки АН УРСР (з 1955). Осн. пра- 
ці -- з радіофізики, радіоокеано- 
графії, квантової електроніки. 
Нагороджений двома орденами Віт- 
чизняної війни, орденом Червоної 
Зірки. Держ. премія СРСР, 1952. 
ШАМЯКІН Іван Петрович (н. 30.І 
1921, с. Корма, тепер Добруського 
рену Гом. обл. Білорус. РСР) -- 
білорус. рад. письменник і громад. 
діяч, нар. письменник БРСР (з 
1972), член-кор. АН БРСР (з 1980), 
Герой Соціалістичної Праці (1981). 
Член КПРС з 1943. Учасник Ве- 
ликої Вітчизняної війни. З 1980 -- 
гол. ред. Білорус. Рад. Енциклопе- 
дії. Друкуватися почав 1945. Пер- 
ші прозові твори оповідання 
«У сніговій пустелі» (1944, надрук. 
1946), повість «Помста» (1945), 
роман «Глибока течія» (1948, 
Держ. премія СРСР, 1951), збірки 
оповідань «На знайомих дорогах» 
(1949), «У Москву» (1950) і «Дві 
сили» (1951). У романах «В доб- 
рий мас» (1953) і «Джерела» 
(1956) відтворено життя післявоєн. 
села. У циклі повістей «Тривожне 
щастя» (1957--65) Щ. змалював 
долю свого покоління в роки Вели- 
кої Вітчизн. війни. Автор рома- 
нів «Серце на долоні» (1963), 
«Сніжні зими» (1968), «Атланти і 
каріатиди» (1974), повістей «Пер- 
ший генерал» і «Бронепоїзд ,, Го- 
вариш Ленін"'» (обидві -- 1970), 
«Шлюбна ніч» (1974), «Гендлярка 
іпоет» (1976), п'єс «Не вірте тиші» 
(1958), «Вигнання блудниці » (1961) 
та ін. кіносценаріїв. Нагородже- 
ний орденом Леніна, ін. орденами. 
Тв.: Укр. перекл.-- Глибока те- 
чія. К., 1954; Джерела. К., 1959; Сер- 
це на долоні. К., 1964; Сніжні зими. 
К., 1972; Тривожне щастя. К., 1975; 
Атланти і каріатиди. К., 1981; Генд- 
лярка і поет. -- Шлюбна ніч. К., 1981; 
Рос. перекл.- Избраннье произ- 
ведения, т. 1--2. Л., 1977. 
П.П. Охріменко. 
ШАНДАЛА Михайло Георгійович 
(н. 10.УП 1928, м. Краснодар) -- 


укр. рад. гігієніст, чл.-кор. АМН 
СРСР (з 1978), засл. діяч науки 
УРСР (з 1981). Член КПРС з 1959. 
В 1952 закінчив Кубанський мед. 
ін-т, в якому працював до 1956. В 
1955--71 працював у Дніпроп. 
медичному інституті. З 1971 очолює 
Київ. н.-д. ін-т заг. і комунальної 
гігієни імені О. М. Марзєєва і од- 
ночасно завідує кафедрою кому- 
нальної гігієни Київ. ін-ту удоско- 
налення лікарів. Праці по вивчен- 
ню гіг. значення фіз. факторів 
навколишнього середовища (біоло- 
гіч. дії, нормування аероіонізації, 
електромагнітних полів, шуму то- 
що в населених місцях), з питань 
комплексного впливу факторів 
навколишнього середовища на здо- 
ров'я населення. Ш. сформулював 
ряд положень, що стосуються роз- 
витку міст майбутнього (соціальна 
спрямованість, екон. можливість, 


функціональна доцільність, сані- 
тарно-гігієнічна оптимальність). 
Нагороджений орденами  Жовт- 


невої Революції, Трудового Чер- 


воного Прапора, медалями. 
С.М. Старченко. 


ШАНИ, шань (самоназва -- тхай- 
ньо) -- народність у Бірмі; живуть 
переважно на Шанському нагір'ї. 
Чисельність 2,35 млн. чол. 
(1980). Мова належить до тайсь- 
ких мов. За релігією -- буддисти. 
Почали розселятися в межах Бір- 
ми бл. початку нашої ери. З 7 ст. 
відома д-ва Шань з центром у 
Муанмау. Тепер в складі Бірми 
існує нац. округ Щан. Осн. за- 
няття Ш.-- зрошуване землеробст- 
во, ремесла. 

ШАНКАРА (бл. 788, Малабар, 
тепер шт. Керала, Пд. Індія -- 820) 
-- інд. реліг. філософ і поет, ре- 
форматор індуїзму. Синтезував усі 
попередні ортодоксальні (тобто ті, 
які визнавали авторитет Вед) фі- 
лос. системи, розвинув об'єктивно- 
ідеалістичне вчення адвайта-ведан- 
ти (див. Веданта). За Ш., в сві- 
ті не існує ніякої ін. реальності, 
крім єдиної вищої духовної сут- 
ності -- Брахмана. Уявлення про 
багатоманітність світу, за Ш., є 
наслідком необізнаності (авідья), 
все, крім бога, є ілюзією (майя). 
Осн. методи пізнання -- інтуїція, 
одкровення. Осн. твори -- комен- 
тарі до Упанішад, Веданти-Сутри. 
ШАНКЕР М'ЯКИЙ (франц. сПап- 
сге -- виразка) -- інфекційне ве- 
неричне захворювання людини, 
спричинюване бактерією  Наето- 
рбрйшз  аисгеуї. Збудник  вияв- 
лений 1887 рос. вченим О. В. Пе- 
терсеном, 1889 франц. лікарем А. 
Дюкреєм, вивчений нім. вченим 
Пп. Унною. Зараження відбуваєть- 
ся переважно статевим шляхом. 
Прихований період триває 3--5 
днів, після чого на місці проник- 
нення збудника утворюються не- 
правильної форми виразки з м'я- 
ким дном і підритими краями, що 
кровоточать і вкриваються гній- 
ним нальотом. Звичайно через 4-- 
8 тижнів виразки рубцюються. 
Можливі ускладнення -- фімоз, па- 
рафімоз, лімфангіїт тощо. Процес 
супроводиться місцевою  хвороб- 
ливістю, високою т-рою, заг. не- 
здужанням. Лікування: ан- 
тибактеріальні засоби, місцеві ван- 
нОчки. пк 

ШАНКЕР ТВЕРДИЙ -- перший 
видимий вияв захворювання на 
сифіліс, безболісна ерозія або ви- 


разка, що з'являється на місці 
проникнення збудника  захворіо- 
вання в організм. 
ШАН-КОБА -- печерна стоянка 
часів мезоліту і неоліту в пд.-зх. 
гірській частині Криму, в басейні 
р. Чорної. Відкрита 1927; дослід- 
жувалась 1928, 1935--36. В півто- 
раметровій товщі відкладів  пе- 
чери було відкрито 6 культур- 
них шарів. При розкопках знайде- 
но нуклеуси, крем'яні  знаряд- 
дя (скребки, вкладні тощо), кістки 
оленів, сайг, коней, бурого ведме- 
дя, рисі, бобра та ін. тварин. У 
пізньому (верхньому) шарі стоян- 
ки знайдено неолітичні знаряддя та 
уламки грубого глиняного посуду. 
ШАНСОНЬЄ (франц. срапзоп- 
пієг, від срап5оп пісня) 
франц. естрадний співак; викона- 
вець пісень, часто автор тексту, 
іноді музики. Серед представни- 
ків -- Е. Піаф, М. Шевальє, Ж. 
Брель, Ж. Беко, Джо Дассен, Ш. 
Азнавур, С. Адамо, М. Матьє та ін. 
ШАНТАЖ (франц. срапіаяє 
вимагательство) -- погроза розго- 
лосити компрометуючі або начебто 
компрометуючі відомості з метою 
одержання будь-яких вигод. Ш. 
задля одержання майна, права на 
нього або майнових вигод є одним 
з видів вимагательства і за рад. 
правом тягне за собою відповідаль- 
ність кримінальну. 
Політ. Щ.-- погроза розголосити 
фактичні або вигадані події з на- 
клепницькою метою, щоб позбави- 
ти противника можливості вести по- 
літ. діяльність або утруднити її. 
Ш. є одним із засобів політики ім- 
періалістичних д-в, бурж. партій 
і угруповань. 
ШАНТИЧ (Шантиї) Алекса (27.М 
1868, м. Мостар--2.1 1924, там же) 
-- серб. поет і перекладач. Учасник 
нац.-визвольного руху в Герцегови- 
ні. Дебютував зб. «Поезії» (1891). 
Згодом вийшло ще шість збірок з 
такою самою назвою, а також зб. 
«На старому згарищі» (1913). Пое- 
зії Щ. властиві патріотичні моти- 
ви, громадян. пафос і ліризм. Вірш 
Ш. «Підземна пісня» (1920) -- про- 
образ пролет. поезії. Автор віршо- 
ваних драм патріотичного звучан- 
ня «В імлі», «Хасанагиниця» (обид- 
ві -- 1907). 
Тв.: Рос. перекл.- (Вірші). 
В кн.: Поззия Югославиий в переводах 
русских позтов. М., 1976. 

В. Г. Гримич. 
ШАНХАЙ -- місто центрального 
підпорядкування на Сх. Китаю. 
Значний порт, розташований в 
естуарії р. Янцзи, на її правій 
прит.-- Хуанпу, за 50 км від Сх.- 
Китайського м. Вузол з-ць і авто- 
шляхів, аеропорт. Найбільше міс- 
то країни. 11,9 млн. ж. (1982, 
включаючи 10 приміських сільс. 
повітів). Ш. виріс з рибальського 
с-ща Хуту, яке виникло в давни- 
ну. За Нанкінським договором 
1842 був відкритий для іноз. тор- 
гівлі. В період Тайпінського пов- 
стання передмістя Щ.-- місце бо- 
їв між повстанцями і англо-франц. 
інтервентами. З 1919 -- один з 
головних центрів нац.-визвольно- 
го і революц. руху в Китаї. В Щ. 
1925 відбувся І з'їзд Компартії 
Китаю. В 1937--45 Ш. було окупо- 
вано япон. військами. З 1945--під 
владою гомінданівців. Визволений 
27.У 1949 Нар.-визвольною армією 
Китаю. 








361 





ШАНХАЙ 


В. М. Шамов. 





М. 3. Щамота. 





І. П. Шамякін. 


362 





ШАНЦЕВИЙ 
ІНСТРУМЕНТ 





Ю.О. Шапорія. 





І. Д. Шадр. Селянин. 
Бронза. 1922. ДТГ у 
Москві. 


« Х., 1937; 





Провідний центр машинобудуван- 
ня країни (електротех., автомобі- 
ле-, судно- і верстатобудування, 
устаткування для гірничої, нафт., 
поліграф., паперової, текст., харч. 
пром-сті, кіно- і фотоапарати, ра- 
діо- та електронна апаратура то- 
що). Велике значення має чорна та 
кольорова металургія. Багатогалу- 
зева | хім. шпром-сть  Ш.-- один 
з світових центрів текст. пром-сті. 
Нафтопереробні, шкіряно-взут., 
склоробні, поліграф., харчосмако- 
ві та ін. підприємства. Кустарні 
промисли. Великі видавництва. 
Два ун-ти та ін. вузи (у т. ч. мед., 
пед., іноз. мов ін-ти). Філіал АН 
КНР, численні н.-д. ін-ти та наук. 
т-ва. Шанхайська, Муніципальна 
та ін. б-ки. Музеї (зокрема, Шан- 
хайський). Театри. Пам'ятки ар- 
хітектури 16--19 ст. (храм Чен- 
хуанмяо, 5-ярусна, 8-кутна пагода 
Лунхуа, храм Юйфеси з нефрито- 
вою статуєю Будди, що була при- 
везена з Бірми). Після 1949 про- 
ведена реконструкція міста. Щ.-- 
центр кустарних ремесел. Оброб- 
ка кістки, каменю і металу, пле- 
тення, різьблення на дереві, ви- 
шивка, ткацтво. 

ШАНЦЕВИЙ ІНСТРУМЕНТ (від 
нім. Зсбапге -- окоп, земляне ук- 
ріплення) -- інструмент, який ви- 
користовують при виконанні вруч- 
ну інженерних робіт, самоокопу- 
ванні особового складу в бою, зве- 
денні фортифікаційних споруд та 
мостів, при обладнанні загород- 
жень, прокладанні шляхів маневру. 
ШАНШІАШВІЛІ Сандро Ілліч |12 
(24) МП 1888, с. Джугаані, тепер 
Сігнахського р-ну Груз. РСР-- 
28.Х 1979, Тбілісі) -- груз. рад. 
письменник, засл. діяч мист. Груз. 
РСР (з 1930). Друкуватися почав 
1904. У баладах «Ленін на броньо- 
вику», «26 комісарів», «Єдиний 
син у Леніна» (1927) поет показав 
велич  ленінських ідей. Автор 
п'єс «Анзор» (за п'єсою Вс. Івано- 
ва «Бронепоїзд 14-69», пост. 1928), 
«Троє» (1931), «Нове коріння» 
(1951). За героїчні драми «Арсен» 
(1937), «Георгій Саакадзе» (1940), 
«Герої Крцанісі» (1942) та п'єсу 
«Імеретинські ночі» (1948) удостоє- 
ний Держ. премії СРСР, 1949. 
Поема «Мати», оповід. «Новий 
фундамент», «Балада про україн- 
ця» -- про дружбу укр. та груз. 
народів. Нагороджений орденом 
Трудового Червоного Прапора, ме- 
далями. 

Тв.: Укр. перекл.- Арсен. К.- 
Вибране. К., 1952; ГВірші|. 
В кн.: Поезія грузинського народу. Ан- 
тологія, т. 2. К., 1961; Старійшина Го- 
ча. К., 1975; Рос. перекл.- Из- 
бранное. М., 1957; Избранное. М., 
1981. Р. Ш. Чилачава. 


ШАНЬДУН -- провінція на Сх. 


Китаю. Площа 150 тис. км?. Нас.-- 


74,4 млн. чол. (1982). Адм. ц.-- 
м. Цзінань. Омивається Жовтим 
м. Займає гористий Шаньдунський 
п-ів (Шаньдунські гори) та сх. ча- 
стину Великої Китайської рівнини. 
Клімат помірний, мусонний. Най- 
більша ріка -- Хуанхе (нижня те- 
чія). Заг.-кит. значення мають ви- 
добування кам. вугілля (Цзибось- 
кий бас.) і вафан (нафтопромисли 
Шенлі). Розробляють родовища за- 
ліз. руди, бокситів, графіту. Роз- 
винуті металургія (чорна і кольо- 


рова) та нафтопереробка. Багато- : 


галузеве машинобудування. Під- 
приємства хім., нафтохім., цем., 





харч. пром-сті. | Значна текст. 
(особливо бавовняна) та фарфоро- 
фаянсова галузі. Гол. пром. цент- 
ри -- Цзінань, Ціндао, Цзибо. У 
с. г. переважає рослинництво. Са- 
дівництво і виноградарство. Тва- 
ринництво має підсобне значення. 
Рибальство, мор. промисли. Най- 
більший мор. порт -- Ціндао. 


, М. В. Фурманов. 
ШАНЬДУНСЬКИЙ ПІВОСТРІВ, 
Шаньдун -- на Сх. Китаю, у ме- 


жах пров. Шаньдун. Вдається в 
Жовте м. на 350 км. Площа бл. 
35 тис. км?. Більша частина Щ. п. 
має рівнинний рельєф, у центрі -- 
гори заввишки до 923 м. Родовища 
кам. вугілля. Схили гір вкриті 
лісами та чагарниками. На Ш. п.-- 
порти Ціндао, Яньтай, Вейхай. 

ШАНЬСІ -- провінція на Пн. Ки- 
таю. Пл. 150 тис. км?. Нас. 25,3 
млн. чол. (1982). Адм. ц.- м. 
Тайюань. Більшу частину терито- 
рії займає плато, оточене горами. 
Клімат помірний, мусонний. В го- 
рах поширені широколистяні лі- 
си. Видобування вугілля. Провідні 


галузі обробної пром-сті -- мета- 
лург. та маш.-буд. Значна хім. 
пром-сть. Воєнні, цем.,  текст., 


харч. підприємства. Кустарні про- 
мисли. Гол. пром. центри -- Тайю- 
ань, Датун, Янцюань. У с. г. пере- 
важає землеробство (вирощують 
кунжут, арахіс, цукр. буряки та 
ін.). Екстенсивне тваринництво. 
М. Фурманов. 
ШАНЬТОУ -- місто на Пд. Сх. 
Китаю, в провінції Гуандун. Порт 
на узбережжі Пд.-Китайського м., 
в дельті р. Ханьцзян. 400 тис. ж. 
(1970). Підприємства  маш.-буд. 
(судно-, верстато-, моторобудуван- 
ня, с.-г. і приладобудування), хім., 
гумової, текст. (зокрема, шовкової) 
і харчосмакової (рибоконсервної, 
цукр. тютюнової) пром-сті. Ку- 
старні промисли (лаковані й бамбу- 
кові вироби, парасольки тощо). 
Рибальство. 
ШАПАРЕНКО Олександр Мак- 
симович (н. 16.П 1946, с. Степа- 
нівка, тепер смт Сумського р-ну 
Сум. обл.) -- український радян- 
ський спортсмен, засл. майстер 
спорту (з 1966); веслування на бай- 
дарках. Член КПРС з 1975. Олім- 
пійський чемпіон 1968 (на бай- 
дарці-двійці, разом з В. Моро- 
зовим), 1972 на дистанції 1000 м. 
Чемпіон світу (1966, 1970, 1973, 





Шанхай. Вид частини міста. 


1977--79), Європи (1967, 1969) й 
СРСР (1967--79) у складі різних 
екіпажів на різні дистанції. Наго- 
роджений орденами Трудового 
Червоного Прапора і «Знак Поша- 
ни». 

ШАПІТО |франц. сбаріїеаи, від 
лат. сариі (саріїіз) -- голова, вер- 
хівка) - 1) Тимчасова  циркова 
споруда розбірної конструкції з 
брезентовою покрівлею. 2) Пересув- 
ний цирк, що дає вистави у такій 
споруді. Ш. з'явились у 30-х рр. 19 
ст. у Франції. Перше Щ. в Росії 
відкрито 1830 (Москва). В СРСР 
Ш. діють паралельно з стаціонар- 
ними цирками. 

ШАПКА МОНОМАХА -- один із 
символів самодержавства в Росії, 
золотий вінець рос. великих кня- 
зів, а пізніше царів. Назву дістала 
в зв'язку з легендою (виникла в 
кін. 15 -- на поч. 16 ст.), за якою 
її нібито прислав з Візантії імп. 
Константин Мономах у дар своє- 
му внуку великому кн. київському 
Володимиру Мономаху. Проте Ш. 
М. не грецького, а східного (серед- 
ньоазіатського) походження. Ви- 
готовлена вона в 14 ст. Зберіга- 
ється в Оружейній палаті. 
ШАПОВАЛ Микола Терентійович 
(15.МІ 1919, с. Багачка Перша, те- 
пер Великобагачанського р-ну Пол- 
тав. обл. -- 22.ПІ 1982, Харків) - 
укр. рад. письменник. Член КПРС 
з 1950. Учасник Великої Вітчизн. 
війни. Закінчив Ужгородський 
ун-т. (1950). Перша зб. «Поезії» 
вийшла 1947. Автор поетичних з3бі- 
рок «Переможці» (1951), «Ліричні 
роздуми» (1967), «Теплі дощі» 
(1971), «Ясени» (1982) та ін., збі- 
рок оповідань і повістей «Оляна» 
(1958), «Ясний хліб» (1969), «Поле 
в обіймах» (1977) та ін., романів 
«Іду до людей» (1967), «Останній 
постріл» (1968), віршованих кни- 
жок для дітей. Нагороджений ор- 


деном Червоної Зірки, медалями. 
В. Тимченко. 
ШАПОВАЛЕНКО (Шаповалов) 


Іван Савелійович (1820, с. Микола- 
ївка, тепер Гадяцького р-ну Пол- 
тав. обл.-- 15.МІ 1890, с. Дуван, 
тепер Башк. АРСР) -- укр. живо- 
писець. Кріпак поміщика П. Кап- 
ніста. У 1836 отримав відпускну. 
Навчався в петерб. АМ та Рим- 
ській академії св. Луки. Живучи 
в Італії (з 1834), виконав багато 
когій з картин відомих італ. ху- 
дожників. Повернувшись до Росії, 
працював ст. майстром мозаїчного 
закладу при петерб. АМ. Серед 
творів -- «Портрет італійки» (кін. 
30-х рр. 19 ст., Черніг. краєзнав- 
чий музей). 

ШАПОВАЛОВ Олександр Сидо- 
рович Г28.М ПІ (9.ІХ) 1871, с. Чор- 
на Слобода на Полтавщині -- 30. 
ГУ 1942, Москва| -- учасник рево- 
люц. руху в Росії і на Україні, 
робітник. Член Комуністичної пар- 
тії з 1895. Н. в сел. сім'ї. В 1894 
вступив у «Групу народовольців». 
У 1895, порвавши з народництвом, 
вступив до петербурзького «Сою- 
зу боротьби за визволення робіт- 
чичого класу». В 1901-- агент 
«Искрь». В 1901--06 вів революц. 
роботу в Києві, Харкові, Одесі, 
Катеринославі. Брав участь у 
Харківському збройному повстан- 
ні 1905. В 1906--17 -- в еміграції. 
Після Великої Жовтн. соціалістич. 
революції -- на рад. і парт. робо- 
ті. На ХПІ з'їзді РКП(б) обраний 


членом ЦКК РКП(б). З 1928 -- 
персональний пенсіонер. 

Літ.: Прохватилов Ю. А. С. Шапова- 
лов. Л., 1965. 

ШАПОРІН Юрій Олександрович 
(127.Х (8.ХТ) 1887, м. Глухів, тепер 
Сум. обл.-- 9.ХП 1966, Москва!) -- 
рос. рад. композитор, педагог, 
муз.-громад. діяч, нар. арт. СРСР 
(з 1954). У 1906--08 навчався в 
Київ. ун-ті (тут написав Свої 
перші твори, які відзначив М. 
Лисенко). В 1912 закінчив Петерб. 
ун-т, 1918 -- Петрогр. консервато- 
рію. Завідував муз. частиною Вели- 
кого драм. театру (1919--28) та 
Держ. театру драми (1928--34) в 
Ленінграді. З 1936 -- в Москві. 
3 1939 -- викладач, з 1940 -- про- 
фесор Моск. консерваторії. Твори: 
опера «Декабристи» (1953), вокаль- 
носимфонічні твори  (симфонія- 
кантата «На полі Куликовому», 
1939, ораторія «Оповідь про бит- 
ву за руську землю», 1944), роман- 
си (в т. ч. на вірші Щевченка), хо- 
ри, інструм. твори, музика для кі- 
но. Нагороджений орденом Леніна, 
ін. орденами, медалями. Держ. 
премія СРСР, 1941, 1946, 1952. 
ШАПОШНИКОВ Борис Михайло- 
вич (120.ТХ. (2.Х) 1882, м. Златоуст, 
тепер Челяб. обл.-- 26.Ш 1945, 
Москва | -- рад. військ. діяч, Мар- 
шал Рад. Союзу (1940), професор 
(з 1935). Член Комуністичної пар- 
тії з 1930. В Рад. Армії з 1918. 
На військ. службі з 1901. В 1910 
закінчив | Академію Генштабу. 
Учасник 1-і світової війни, полков- 
ник. Під час громадян. війни -- 
на командних посадах у Червоній 


Армії, після війни -- пом. нач. 
штабу РСЧА, команд. військами 
Ленінгр.,  Моск.,  Приволзького 


військ. округів. У 1937-40 і 1941-- 
42 -- нач. Генштабу, 1940-43 -- 
заст. наркома оборони СРСР. З 
1943 -- нач. Вищої військ. акаде- 
мії. Член ЦВК 7-го скликання. 
Кандидат у члени ЦК ВКП(б) з 
1939. Депутат Верховної Ради 
СРСР 1-го скликання. Автор праць 
«Мозок армії» (т. 1--3, 1927--29), 
«Варшавська операція» (1933) та 
ін. Нагороджений 3 орденами 
Леніна, 2 орденами Червоного Пра- 
пора, ін. орденами, медалями. По- 
хований на Красній площі біля 
Кремлівської стіни. 
ШАПОШНИКОВ Володимир Ге- 
оргійович |25.М (6.УГ) 1870, м. 
Вольськ, тепер Саратовської обл.-- 
3.Х 1952, Київ) -- рос. та укр. рад. 
хімік-технолог, органік, акад. 
АН УРСР (з 1922). Закінчив Пе- 
терб. технологічний ін-т (1893). З 
1900 працював у вузах Києва, зо- 
крема у 1900--22 -- в Київ. полі- 
технічному ін-ті. У 1934--38 
директор Ін-ту органічної хімії і 
технології АН УРСР, 1938-41 -- 
зав. відділом Ін-ту органічної хі- 
мії. Осн. наук. праці стосуються 
технології волокнистих речовин і 
хімії барвників. 

Тв.: Органические красящие вещест- 
ва. К., 1955. 

ШАПОШНИКОВ Володимир Ми- 
колайович | 12 (24).П 1884, Москва 
-- 23.Х 1968, там же|-- рос. рад. 
мікробіолог, засновник вітчизня- 
ної технічної мікробіології, акад. 
АН СРСР (з 1953). У 1910 закін- 
чив Моск. ун-т, де й залишився 
викладати на кафедрах фізіології 
рослин (1911--1926, з 1921 -- про- 
фесор) і мікробіології (1926--67, 


з 1938 -- зав. кафедрою). Одночас- 
но працював в інших установах, 
зокрема, 1938 -- 63 -- зав. відді- 
лом тех. мікробіології Ін-ту мікро- 
біології АН СРСР. Праці з тех. 
мікробіології, фізіології мікроор- 
ганізмів. Ш. встановив двофазність 
багатьох мікробіол. процесів, зо- 
крема, бродіння. Дослідження Ш. 
сприяли організації в СРСР пром. 
виробництва молочної к-ти, аце- 
тону, оцту та ін. Нагороджений 
2 орденами Леніна, ін. орденами, 
модели. Держ. премія СРСР, 
1950. 
ШАПУРМА Антон Амвросійович 
Гн. 16 (29). 1911, с. Сартана, тепер 
смт Приморське у складі м. Жда- 
нова Донецької обл.| -- грецький 
рад. письменник. Живе і працює 
на Україні. Пише мовою греків 
укр. Приазов'я (румейский  діа- 
лект грец. літ. мови). Навчався в 
Київ. ін-ті нар. освіти. Автор збі- 
рок віршів і казок «Тост» (1972), 
«Сорок небилиць» (1977). Пере- 
кладач грец. мовою творів Т. ЩШев- 
ченка, І. Франка, Лесі Українки, 
П. Тичини, М. Рильського, В. Со- 
сюри, М. Бажана, А. Малишка 
та ін. 
Літ.: Волошко Є. Грецькі поети Ук- 
раїни. «Радянське  літературознавст- 
во», 1965, 5 11. Є. М. Волошко. 
ШАРАДА (франц. сбагаде, від 
прованс. сраггадо бесіда, ба- 
зікання) -- гра-загадка, побудова- 
на на визначенні якогось слова 
за його частинами, зміст яких об- 
разно / описується. 
ШАРАПОВ Вадим Михайлович 
(н. 10.11 1924, Ялта, тепер Крим. 
обл.) -- укр. рад. архітектор, засл. 
арх. УРСР (з 1983). Член КПРС з 
1953. У 1949 закінчив Моск. архіт. 
ін-т. Серед споруд (всі -- у Києві) 
-- піонерський табір «Молода гвар- 
дія» (1956), житл. будинки, зокре- 
ма 14-поверховий будинок-трилис- 
ник по вул. Тургенєвській (1972-- 
75), будинок із шумозахисним пла- 
нуванням по вул. Саксаганського 
(1976--80), реконструкція площі 
Жовтневої революції (1978--83). 
С. К. Кілессо: 
ШАРВАРКО Борис Георгійович 
(н. 17.М 1929, м. Новоград-Волин- 
ський, тепер Житом. обл.) -- укр. 
рад. режисер, нар. арт. УРСР 
(з 1984). Член КПРС з 1955. У 
1966 закінчив Моск. ін-т культури. 
Працював у мистецьких закладах 
Житомира, Києва, з 1977 -- гол. 
режисер відділу фестивалів та 
культурних програм Укрконцерту 
(1980--82 -- одночасно гол. режи- 
сер Театру пісні). 
Серед постановок -- святкові те- 
атралізовані концерти, присвячені 
325-річчю возз'єднання України з 
Росією (1979), 1500-річчю м. Києва 
(1982); фестивальні концерти 
«Кримські зорі», «Київська весна», 
«Золота осінь». Нагороджений ор- 
деном «Знак Пошани». 
ШАРВАРОК (польс. з5гагмуагК, з 
нім. ЗсбагугегК, від Зсраг -- натовп 
і Мегк -- робота) -- додаткова 
феод. повинність на будуванні й 
ремонті шляхів, мостів, гребель, 
панських будівель у шляхетській 
Польщі та на загарбаних нею укр. 
землях у 15--18 ст. (див. Дарем- 
щини). На Лівобережній Україні 
Ш. було скасовано нар.-визволь- 
ною війною 1648--54. На Правобе- 
режній Україні існував до селян- 
ської реформи 1861. Спочатку ШІ. 


становив до 24 робочих днів на рік 
з сел. двору, інвентарними пра- 
вилами 1847--48 було встановлено 
8 т. з. «будівельних» днів з сел. 
двору. В пореформений період 
Ш. називали повинності, які вико- 
нували сільс. громади на ремонті 
шляхів. 

ШАРГОРОД -- селище міського 
типу Вінн. обл. УРСР, райцентр. 
Розташований на р. Мурашці (бас. 
Дністра), за 25 км від залізнич. 
ст. Ярошенка. 4,8 тис. ж. (1984). 
Перші відомості про Ш. стосують- 
ся кінця 14 ст. Мав назву Княжа 
Лука, з 1497 -- Карачева Пустиня, 
з 1579 -- Щаргород. Був під вла- 
дою шляхет. Польщі. В 1588 дістав 
магдебурзьке право. Населення Ш. 
брало участь у повстаннях під про- 
водом К. Косинського і С. Нали- 
вайка, у  нар.-визвольній війні 
1648--54. Після 2-го поділу Поль- 
щі (1793) Щ. у складі Правобереж- 
ної України возз'єднано з Росією. 
Рад. владу встановлено в січні 
1918. З 1924 Щ.-- с-ще міськ. типу. 
Під час нім.-фашист. окупації 
(22.УП 1941--20.ПІ 1944) в Ш. 
діяв підпільний райком партії. 
В селищі -- маслоробний та прод. 
товарів з-ди, міжколг. буд. орг- 
ція, райсільгосптехніка, райсіль- 
госпхімія, комбінат побутового об- 
слуговування. Середня та музична 
школи, лікарня, Будинок культу- 
ри, 2 бібліотеки. Городище часів 
Київської Русі. Архіт. пам'ятки: 
залишки замку (16 ст.), синагога 
(1589), костьол (1595), ансамбль 
Миколаївського монастиря (17 -- 
18 ст.), житл. будинки (18--19 ст.). 
ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОН -- 
у пд.-зх. частині Вінн. обл. УРСР. 
Утворений 1923. Площа 1,1 тис. 
км2. Нас. 72,9 тис. чол. (1984). 
У районі -- 68 населених пунктів, 
підпорядкованих селищній і 25 
сільс. Радам нар. депутатів. Центр 
-- смт ідьгоро Щ. р. розташова- 
ний в межах Подільської височини. 
Поверхня -- хвиляста рівнина, роз- 
членована широкими долинами рі- 
чок, ярами і балками. Корисні ко- 
палини -- граніти, піски. Річки -- 
Мурафа з прит. Мурашкою та 
Лозова. Грунти сірі й світло-сірі 
опідзолені. Лежить у лісостеповій 
зоні. Ліси (граб, дуб, ясен, липа, 
клен) займають 16,6 тис. га. Най- 
більші пром. підприємства: Дереб- 
чинський та Соснівецький цукр., 
шаргородські маслоробний і продо- 
вольчих товарів заводи, Джурин- 
ське шахтоуправління. Комбінат 
побутового обслуговування та бу- 


опистирин 


Клекотина 
(2) 
урафад 
по Хданове 
о Козйека 
С(Шостаківка 





363 


ШАРГОРОДСЬКИЙ 
РАЙОН 





В. Г. Шапошников. 





В. М. Шапошников. 








Б. Г. Шарварко. 


ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОН 


ВІННИЦЬНОЇ ОБЛАСТІ 


С) 
Сапіжанка 
алитинка 





364 





ШАРДЕН 





Ж. Б.С. Шарден. 
Молитва перед обідом. 
1744. ДЕ в Ленінграді. 











Сферичний чотирилан- 
ковий шарнірний меха- 
нізм. 


динок побуту (Шаргород). Земле- 
робство району спеціалізується на 
вирощуванні зернових культур 
(озима пшениця, горох, ячмінь, 
кукурудза), цукр. буряків, фрук- 
тів; тваринництво м'ясо-мол. на- 
пряму. Площа с.-г. угідь 1984 ста- 
новила 78,/ тис. га, у т. ч. орні 
землі -- 70,5 тис. га, сіножаті Й 
пасовища -- 3,0 тис. га. У Щ. р.-- 
24 колгоспи, 5 радгоспів, птахо- 
об'єднання, райсільгосптехніка, 
райсільгоспхімія. Залізничні стан- 
ції -- Ярошенка і Рахни. Автомоб. 
шляхів -- 350 км (усі -- з твердим 
покриттям). У районі -- профес.- 
тех. уч-ще (с. Соснівка), 45 заг.- 
осв. і 2 муз. школи; 53 лік. закла- 
ди, у т. ч. 5 лікарень. 23 будинки 
культури, 35 клубів, кінотеатр, 
97 кіноустановок, 65 б6-к. У с-щі 
Мурафі Ш. р. народився рад. фі- 
зик Г. І. Будкер. У Ш. р. видається 
газ. «Комунар» (з 1931). 

В. І. Довгань. 


ШАРДЕН (Сіагіп) Жан Батіст 
Сімеон (2.ХІ 1699, Париж -- 6. ХП 
1779, там же) -- франц. живопи- 
сець, один з основоположників реа- 
лізму 18 ст., академік (з 1728). 
Твори: «Буфет» (1728), «Мідний 
бак» (бл. 1733), «Трубки і глечик» 
(бл. 1760--63), «Атрибути музики» 
(1765), «Праля» (1737), «Куховар- 
ка» (1738), «Рознощиця» (1739), 
«Молитва перед обідом» (1744), 
«Натюрморт з атрибутами мистецт- 
ва» (1766), «Автопортрет з зеленим 
козирком» (1775). Твори зберіга- 
ються в Луврі, Музеї образотвор- 
чих мистецтв ім. О. С. Пушкіна 
в Москві, в ДЕ в Ленінграді. Іл. 
див. також с. 53. 

Літ.: Золотов Ю. К. Жан-Батист Си- 
меон  Шарден. М., 1955; Якимович 
А.К. Шарден и французское просве- 
щение. М., 1981. 

ШАРЖ (франц. сбагеєе, букв.--тя- 
гар, навантаження) - 1)У мис- 
тецтві -- вид карикатури, в 
якому при збереженні зовнішньої 
подібності виділено, перебільше- 
но і подано у сатиричному або гу- 
мористичному плані найхарактер- 
ніші риси зображуваного. У т. 3. 
дружньому ШЩШ. гумористич- 
ні риси о звичайно переважають 
над сатиричними. Серед майстрів 
Ш.- О. Дом'є, Б. Кустодієв, 
В. Сєров, В. Дені, Кукринікси, 
Ф. Решетников; укр. майстри А. 
Рєзниченко, В. Литвиненко, А. 
Базилевич, В. Зелінський, А. Ши- 
роков, Т. Максимович. 2) Ш. у 
літературі невеличкий 
віршований твір, найчастіше чо- 
тиривірш, у якому риси характе- 
ру або зовнішність людини подані 
в карикатурно-комічному вигляді. 
Ш. близький до епіграми, засоби 
шаржування використовуються |і 
в пародії. 

ШАРІ -- ріка у Центр. Африці, 
в межах Центральноафриканської 
Республіки, Республіки Чад та на 
ї кордоні з Камеруном. Довж. 
1400 км (за ін. даними, 1500 км), 
площа бас. 880 тис. км?. Утворю- 
ється злиттям річок Уам' і Грібінгі; 
впадає в оз. Чад. Живлення за 
рахунок мусонних літніх дощів. 
Судноплавна на 860 км від гирла. 
Рибальство. На Ш.-- м. Нджаме- 
на (Республіка Чад); у бас. ріки -- 
нац. парк Бамінгі-Бангоран. 
ШАРІАТ (араб. шаріа, букв.-- пра- 
вильний шлях) -- зведення норм 
мусульманського права, а також 


релігійно-обрядових настанов і 
правил, що мають силу закону в 
країнах, де іслам є держ. релігією. 
Крім приписів про осн. реліг. 
обов'язки мусульман, Щ. містить 
норми держ., цивільного, кримі- 
нального і процесуального права. 
Осн. джерела Ш. -- Коран і Суна. 
Проголошуючи приватну власність 
божественним установленням, Ш. 
захищає інтереси пануючих класів 
феод. суспільства та духівництва, 
проповідує сліпе підкорення вла- 
ді, нетерпимість до іновірців. В 
СРСР норми Ш. правової сили не 
мають. 

ШАРІВКА, сферіум (Зрраєгіит)-- 
рід двостулкових молюсків. Ра- 
ковина (довж. до 25 мм) шаровид- 
на, рівностулкова, з верхівкою по- 
середині стулок. Живородяща. В 
роді 11 видів, поширених у пріс- 
них водах Європи, Пн. Азії, Пн. 
Америки, з них в СРСР -- 9, в 
т. ч. на Україні -- 5. У викопному 
стані відомі починаючи з верхньої 
крейди. А.Л. Путь. 
ШАРІВКА -- селище міського ти- 
пу Богодухівського р-ну Харків. 
обл. УРСР. Розташована на р. Мер- 
чику (бас. Ворскли), за 13 км від 
залізнич. ст. Гавриші. 1,9 тис. ж. 
(1984). У Ш.-- радгосп, комбінат 
побутового обслуговування. Заг.- 
осв. школа, філіал Богодухівської 
муз. школи, лікарня, клуб, 2 б-ки. 
Санаторій «Шарівка».  Ш. засн. 
1700, с-ще міськ. типу -- з 1938. 


ШАРКАДІ (ЗагКаді) Імре (13. ПІ 
1921, Дебрецен -- 12.ГУ 1961, Бу- 
дапешт) -- угор. письменник. З 
1946 -- на журналістській роботі. 
Осн. тема творчості -- життя угор. 
села, трагічні конфлікти за часів 
хортизму в Угорщині, проблеми пе- 
ребудови села на соціалістичних 
засадах. Автор романів «Шлях 
Яноша Гала», «Привид ходить у 
Секеші», «Розі» (усі -- 1950), пові- 
стей «Хуторський хижак» (1953), 
«Боягуз» (1961), збірок оповідань 
«Щастя Міхая Барти» (1952), «Го- 
робина стежка» (1954), «Зустріч, 
що не відбулася» (1956), п'єс 
«Шлях з хутора» (1952), «Вересень» 
(1955), сценаріїв фільмів (найвідо- 
міший -- «Карусель», 1952). Гострі 
проблеми порушував у  публіци- 
стичних статтях з питань л-ри й 
мистецтва. 

Тв.: Укр. перекл.-- Дезертир. В 
кн.: Угорське оповідання. К., 1976; 
Рос. перекл.-- Избранное. М., 
1982. К Шахова. 
ШАРКАУЇ (аш-Шаркауї, аш-Шар- 
каві) Абдаррахман (н. 10.ХІ 1920, 
с. Ад-Далатон, провінція  Міну- 
фія) -- єгип. письменник, гро- 
мад. діяч. Учасник антимонархіч- 
ної, нац.-визвольної боротьби. З 
1945 -- гол. редактор ряду прогре- 
сивних журналів. Актуальні соці- 
альні проблеми порушив у рома- 
нах «Земля» (1954), «Пусті серця» 
(1957), «Мухаммад -- посланець 
свободи» (1962), «Феллах» (1967), 
в оповіданнях і есе (збірки «Зем- 
ля боротьби», 1954;  «Скромні 
мрії», 1956). Автор поеми пров. І. 
Леніна, патріотичних, антиімпе- 
ріалістичних віршів, істор. п'єс 
(деякі -- у віршах). Був членом 
Всесвітньої Ради Миру. 

Тв.: Укр. перекл.- ГОповідан- 
ня). В кн.: Місце на Землі. К., 1958; 
ГОповідання). В кн.: Оповідання араб- 
ських письменників. К., 1959; Рос. 
перекл.- Феллах. М., 1973. 


Літ.: Коцарев Н. К. Писатели Егип- 
та. ХХ век. М., 1976. 

Ю. М. Кочубей. 
ШАРКІ (5Багкеу) Лоренс Луїс 
(19. УПІ 1898, побл. м. Оріндж, 
шт. Новий Пд. Уельс -- 13.У 1967, 
Сідней) -- діяч австрал. і міжнар. 
комуністичного руху. Організа- 
тор і керівник ряду страйків ву- 
гільників і деревообробників. У 
1924 вступив до КП Австралії 
(КПА). З 1928-- член ЦК, з 
1930 -- Політ. кстту ЦК КПА. В 
1930--48 -- голова,  1948--65 
ген. секретар ЦК КПА. З 1965 
заст. голови ЦК КПА. З 1935 
канд. у члени Виконкому Комін- 
терну. Не раз зазнавав пересліду- 
вань, перебував в ув'язненні. 
ШАРКО (Сбагсої) Жан Мартен 
Г29.ХІ 1825, Париж -- 16.УПІ 1893, 
готель  Морван  (Лак-де-Сеттон), 
деп. Ньєвр| франц. лікар, 
невропатолог, член Франц. мед. 
академії (з 1872) і Паризької 
АН (з 1883). В 1848 закінчив мед. 
ф-т Паризького ун-ту, працював 
лікарем. З 1860 -- професор невро- 
патології, з 1872 -- і патологіч. 
анатомії цього ж ун-ту. З 1862 про- 
тягом 30 років працював у лікарні 
Сальпетрієр, де з 1882 очолював 
неврологічну клініку. Ш. є осно- 
воположником сучас. невропатоло- 
гії та психотерапії. Розробив ряд 
методів гідротерапії. Праці Ш. та- 
кож присвячені питанням пневмо- 
нії, цирозу печінки, ревматоїдному 
поліартриту, туберкульозу легень, 
сирингомієлії тощо. Ш. був пре- 
зидентом і членом ряду нац. і за- 
кордонних академій, ун-тів і наук. 
товариств. М 
ШАРКОВСЬКИЙ Олександр Ми- 
колайович (н. 7. ХП 1936, Київ) 
-- укр. рад. математик, чл.-кор. 
АН УРСР (з 1978). Член КПРС з 
1971. Закінчив (1958) Київ. ун-т. 
З 1958 працює в Ін-ті математики 
АН УРСР (з 1974 -- зав. відділом), 
одночасно (з 1961) -- в Київ. ун-ті. 
Осн. наук. праці стосуються тео- 
рії динамічних систем, теорії стій- 
кості, розробки якісних і аналітич- 
них методів теорії функціональ- 
них, різницевих і диференціально- 
різницевих рівнянь. 
ШАРЛЕРУАД -- місто в центр. час- 
тині Бельгії. Розташоване на р. 
Самбр. Судноплавним каналом 
сполучене з  Брюсселем. Вузол 
автошляхів, залізнична станція, 
річковий порт. 218,9 тис. ж. (1981). 
Центр великого пром. району. На 
базі місц. покладів кам. вугілля 
розвинута чорна металургія. Під- 
приємства маш.-буд. (у т. ч. елект- 
ротех.), коксохім., хім. і скляної 
пром-сті. | Виробн. вогнетривів. 


ШАРЛОТТ -- місто на Пд. Сх. 
США, в штаті Пн. Кароліна. Ву- 
зол 3-ць і автошляхів. 314 тис. ж. 
(1980). Підприємства  маш.-буд. 
(зокрема, авіаракетної та радіо- 
електронної),  металообр.,  хім., 
текст., швейної і харчосмакової 
пром-сті. Щ.-- центр великого с.-г. 
району. , Університет. 
ШАРЛОТТА-АМАЛІЯ -- місто, 
адм. ц. Віргінських островів (во- 
лодіння США). Розташована на 
р. Сент-Томас. Мор. порт. 13 тис. 
ж. (1973). Харчова пром-сть. Па- 
ливна база для заправки суден. 
Курорт. 

ШАРМ, чарм (англ. сбагт -- чарів- 
ність, з франц. сбагте) -- адитивне 
квантове число, що характеризує 


---- 


адрони або кварки. Частинки з від- 
мінним від нуля значенням Щ. наз. 
«зачарованими».  Ш. зберігається 
в електромагн. і сильних взаємо- 
діях (див. Збереження закони); 
у розпадах «зачарованих» адронів, 
що відбуваються внаслідок слаб- 
ких взаємодій, Щ. змінюється на 
одиницю. Поява Ш. пояснюється 
кварковою моделлю, в якій при- 
пускається наявність «зачаровано- 
го», або т. з. С-кварка, що має 
електр. заряд (2/3) е (є -- елемен- 
тарний електр. заряд). Існування 
«зачарованих» частинок теоретич- 
но було передбачено на поч. 70-х 
рр. 20 ст. У 1974 виявлено )/ф-мезо- 
ни, які складаються з «зачарова- 
них» кварка й антикварка (див. 
Античастинки), а 1976 -- Д-ме- 
зони, що мають відмінне від нуля 
значення Ш. (див. Мезони). 

Є. С. Мартинов. 


ШАРМА Ракеш (н. 13.1 1949, м. 


Патіала, Індія) -- космонавт-дос- 
лідник, громадянин Республіки 
Індії, Герой Радянського Союзу 


(1934), майор. Закінчив Нац. ака- 
демію оборони. З 1982 -- в центрі 
підготовки космонавтів ім. Ю. О. 
Гагаріна. Разом з Ю. В. Малише- 
вимі Г. М. Стрекаловим 3.ТУ 1984 
стартував на космічному кораблі 
«Союз Т-11». Після стикування 
(А4ТУ) з орбітальним комплексом 
«Салют-7» «Союз  Т-10» (ос- 
новний екіпаж -- Л. Д. Кизим, 
В. О. Соловйов, О. Ю. Атьков; 
див. т. 12, Додаток) космонавти 
виконали заплановану програму 
наукових, технологічних і медико- 
біологічних досліджень і експери- 
ментів. На Землю космонавти по- 
вернулись 11.ІУ 1984 на кораблі 
«Союз Т-10». Нагороджений най- 
вищою нагородою Республіки Ін- 
дії -- орденом «Ашока Чакра». 
ШАРМАНКА (від нім. пісеньки 
«5срагтапіе КакБагіпе» -- «Чарів- 
на Катерина», яку виконували на 
перших Ш. у Росії) -- механічний 
духовий інструмент. Рід невелико- 
го переносного органа без клавішно- 
го механізму. Була популярною 
серед бродячих музикантів. На 
Україні називали  катеринкою. 
ШАРНІР |франц. срагпідге, від 
лат. сагдо (сагдіпіз) -- гачок, пет- 
ля) -- частина механізмів або бу- 
дівельних конструкцій, що допус- 
кає взаємні повороти чи обертан- 
ня двох з'єднуваних деталей нав- 
коло їхньої заг. осі (циліндричний 
Ш.) або заг. точки (кульовий Щ.). 
В механізмах циліндричний ЩІ. 
наз. обертальною кінематичною па- 
рою, кульовий Ш. (мал.) -- сфе- 
ричною кінематичною парою (див. 
Шарнірний механізм). Щ. в буд. 
конструкціях розвантажує їх від 
згинальних зусиль і зменшує тем- 
пературчі напруження. 
ШАРНІГРНИЙ МЕХАНІЗМ -- ме- 
ханізм, усі ланки якого входять в 
рухомі циліндр. і сферичні кіне- 
матичні пари (шарніри). Відтво- 
рює різноманітні траєкторії руху, 
перетворює один вид руху на ін- 
ший. Розрізняють Щ. м. (мал.) 
плоскі (див. Плоский механізм) 
і просторові (див. Просторовий 
механізм). Застосовують їх як пе- 
редавальні і спрямовуючі механіз- 
ми в технологічних машинах, при- 
ладах і засобах робототехніки. 
ШАРОВОЛЬСЬКИЙ (Іван Васи- 
льович (16.УЇ 1876, с. Прохорівка, 
тепер Драбівського р-ну Черкас. 


обл.-- 9.У11 1954, там же) -- укр. 
рад. філолог, перекладач. Закін- 
чив Київ. ун-т (1900), професор 
цього ун-ту (1908--50, з перервою), 
одночасно (1931--50, з перерва- 
ми) працював в Ін-ті мовознавства. 
Дослідник зх.-європ. л-р, германсь- 
ких і романських мов, зокрема в 
їхніх стосунках з українською. 
Осн. праці: «Історія західноєвро- 
пейської літератури середніх ві- 
ків» (1909), «Німецькі позичені 
слова в українській мові» (1926-- 
27), «Румунські запозичені слова 
в українській мові» (1929), «Про 
народну латинь як основу романсь- 
ких мов» (1947) та ін. Переклав 


«Утопію» Т. Мора. 
С. В. Семчинський. 


ШАРОЛЕ -- порода великої рога- 
тої худоби м'ясного напряму. Ви- 
ведена в 18 ст. у Франції в р-ні 
Шароле, що межує зі Швейцарією. 


| «б 
ЯН, 





Бугай породи 


шароле. 


Місцеву гірську породу схрещува- 
ли з симентальською породою, а 
в середині 19 ст. для підвищення 
скороспілості -- з шортгорнською 
породою. Масть кремово-біла. Тва- 
рини великі, з типовою м'ясною 
будовою тіла. Голова невелика, 
з широким лобом, роги помірно 
довгі, тулуб глибокий, видовже- 
ний, спина пряма, м'язиста. Жива 
маса корів 700--800 кг, бугаїв -- 
1000--1200 кг, молодняк віком до 
18 міс. досягає 450--650 кг. Забій- 
ний вихід 60--65 9. М'ясо висо- 
кої якості, нежирне. Тварини ви- 
тривалі, швидко відгодовуються. 
Розводять в багатьох країнах Єв- 
ропи, Пн. і Пд. Америки та ін. 
В СРСР, зокрема на Україні, Ш. 
використовуються для пром. схре- 
щування | поліпшення м'ясних 
якостей ін. порід худоби, створен- 
ня чернігівського та придніпровсь- 
кого типів м'ясної худоби. 

О. Я. Попов. 
ШАРОНОВ Михайло Андрійович 
(30.Х 1881, Бєлгород -- 30.ХІЇ 
1957, Київ) -- укр. рад. худож- 
ник, засл. діяч мистецтв УРСР (з 
1943). У 1910 закінчив Москов- 
ське училище живопису, скульпту- 
ри та архітектури, 1911--15 нав- 
чався у петербурзькій АМ. Серед 
творів -- «Робітниця», «Командир 
Червоної Армії» (обидва--1928), «В 
дозорі» (1934), «Портрет колгосп- 
ниці» (1935); портрети М. Рильсь- 
кого, І. Кочерги, В. Заболотного, 
М. Стельмаха (всі -- 1942--43). 
Твори Ш. зберігаються у ДМУОМ 
у Києві. Викладав у Харківському 
(1925--35) та Київському (1935-- 
57, з 1937 -- професор) художніх 
інститутах. 
ШАРОХІН Михайло Миколайо- 
вич |11 (23).ХІ 1898, с. Івановське, 
тепер Даниловського р-ну Яросл. 
обл.-- 19.ГХ 1974, Москва| -- рад. 
військ. діяч,  генерал-полковник 


(1945), Герой Рад. Союзу (1945). 
Член КПРС з 1920. З 1917 -- в Чер- 
воній гвардії, з 1918 -- в Рад. Ар- 
мії. Учасник громадян. війни. В 
1936 закінчив Військ. академію ім. 
М. В. Фрунзе, 1939 -- Академію 
Генштабу. Під час Великої Вітчизн. 
війни 1941--45 -- нач. штабу ар- 
мії та нач. штабу Пн.-Зх., Волхов- 
ського фронтів; з 1943 -- команд. 
арміями на Степовому, 2-му і 3-му 
Укр. фронтах. Після війни -- на 
керівних посадах у Рад. Армії. 
З 1960 -- у відставці. Нагородже- 
ний З орденами Леніна, 4 орденами 
Червоного Прапора, ін. орденами, 
медалями. 

ШАРОШКА -- 1) Інструмент для 
ручної правки шліфувальних 
кругів. Являє собою сукупність 
металевих зірочок, розміщених на 
одній осі. 2) Робоча (різальна) 
частина бурових шарошкових до- 
лот. Щ. (мал.) являє собою стале- 
вий циліндр (або конус), на поверх- 
ні якого нарізано зубці, оснащені 
пластинками твердого сплаву. 
ШАРПІВСЬКЕ ГОРОДИЩЕ -- 
скіфське городище 6--4 ст. дон. е. 
в урочищі Щарпівка біля с. Пас- 
тирського Смілянського р-ну Чер- 
кас. обл. Досліджували його 
1938--40, 1945--47. Городище зай- 
має мис (площею бл. 16 га) між яра- 
ми. З напольного боку укріплене 
двома валами та ровами. Під час 
розкопок виявлено залишки назем- 
них жител з дерев'яними каркас- 
ними стінами, обмазаними глиною, 
залишки глиняних горен для вип- 
лавки сиродутного заліза. Знайде- 
но уламки ліпного місц. і привіз- 
ного давньогрец. посуду, знаряддя 
праці, бронзові наконечники стріл, 
прикраси, антропоморфні та зоо- 
морфні культові статуетки. На 
Шарпівському городищі жило осі- 
ле населення (можливо, скіфи- 
орачі, що їх згадує давньогрец. 
історик Геродот). 

ШАРРОН (Сіаггоп) П'єр (1541, 
Париж -- 16.ХІ 1603, там же) -- 
франц. філософ і теолог. В гол. 
творі «Про мудрість» (1601) роз- 
вивав ідеї, близькі до скептициз- 
му М. Монтеня. Щ. вважав, 
що людина не може гарантувати 
істинність будь-яких форм релігії, 
оскільки остання не притаманна 
їй від природи, а формується під 
впливом виховання й навколиш- 
нього середовища і залежить від 
моральності, властивої людині від 
народження. Тому треба жити за 
одвічними моральними законами, 
а сповідувати ту релігію, яку під- 
тримує влада. 

ШАРТРСЬКА ШКОЛА -- школа 
середньовічної схоластичної філо- 
софії, що виникла в м. Щартрі 
(Франція). Заснована в 990. Най- 
більший вплив мала в 1-й пол. 12 
ст. Представники Ш. ш. (Фульбер, 
Бернард і Тьєррі Шартрські, Жіль- 
бер Порретанський та ін.) одними 
з перших звернулися до спадщини 
античних філософів, зокрема до 
синтезу вчення Платона і Арісто- 
теля, виявляли значний інтерес 
до атомістичного вчення Демокріта 
й Епікура. Захоплення творчою 
силою природи наближало пред- 
ставників Щ. ш. до пантеїзму, 
зумовило худож. форму викладу 
їхніх філос. творів (поеми «Плач 
природи» Алана Лілльського, «Про 
сукупність світу» Бернарда Сіль- 
вестра та ін.). 


365 





ШАРТРСЬКА 
ШКОЛА 





Р. Шарма. 





М. А. Шаронов. Порт- 
рет академіка Е 
Федорова. 1942--43. 





Шарошки тришаропь 
кового долота. 






72 Й п 


Шарнір. Сферична три- 
рухома кінематична, па- 
ра з шаровою головкою. 





366 





ШАРУВАННЯ 





В.О. Шаталов. 





В. В. Шатилова. 





Рч. 
м зійшов" ий 


В. В. Шаталін.  Ска- 
зання про Північ. 1977. 
Державний музей укра- 


Інського разотворчо- 
го мистецтва в Києві. 


ШАРУВАННЯ -- прийом догляду 
за просапними культурами (гол. 
чин. за цукр. буряками); перше 
розпушування міжрядь культива- 


торами. Після Ш. поліпшується 
аерація, зменшуються  випарову- 
вання вологи з грунту і кількість 


бур'янів, створюються кращі умови 
для розвитку рослин на початку 
вегетації. Проводять Ш., коли схо- 
ди тільки-но з'являються (іноді до 
їхньої появи -- «сліпе» Щ.). 

І. С. Реденко. 
ШАРУКАНЬ -- місто 11 -- поч. 
13 ст., вважають, у бас. Сіверсько- 
го Дінця (точне місцезнаходження 
Ш. невідоме). Виникло на місці 
поселення аланів, мало  мішане 
населення і було зимовим схови- 
щем половців. У 1111 Ш. здобули 
війська Володимира Мономаха. 
В 12--13 ст. місто занепало. 
ШАР'ЯЖ (франц. сбаггіаде -- по- 
логий зсув) -- те саме, що й покрив 
тектонічний. 
ШАСІ (франц. сЬадз5із -- основа, 
рама) -- 1) Щ. транспортних, с.-г. 
та ін. машин -- сукупність агрега- 
тів трансмісії, ходової частини 
(рама, колеса, підвіска, задній 
міст, передній міст) і механізмів 
керування (див. Гальмо, Рульове 
керування), змонтованих на рамі. 
На самохідних Ш. монтують навіс- 
ні сільськогосподарські машини ії 
знаряддя або вантажно-розванта- 
жувальні пристрої (див. автомо- 
більний кран) тощо. Див. також 
Самохідне шасі. 2) Щ. літаків -- 
пристрій для зльоту і посадки літа- 
ків, їхнього переміщення по землі, 
палубі авіаносця. До осн. частин 
такого ШІ. (мал. с. 371) належать 
амортизаційні стояки (див. Амор- 
тизатор), колеса (пневматики) з 
гальмами і сукупність розкосів 
(стрижнів), що ними стояки і ко- 
леса прикріплено до крила або 
фюзеляжу. В разі потреби замість 
коліс використовують лижі. Най- 
більше поширені Ш. з З опорами 
(ЩШ. з носовим колесом): одно- або 
багатоколісними. У важких літа- 
ків коліс, об'єднаних у візки,-- до 
двох-трьох десятків. У більшості 
літаків Ш. після зльоту забираєть- 
ся у виїмки крила або фюзеляжу. 
В гідролітаках Ш. служить корпус 
(човен) або поплавки. 3) ЩШ. радіо- 
технічних та ін. пристроїв -- основа 
(панель), на якій монтують най- 
важливіші деталі їхньої робочої або 
вимірювальної частини. 
ШАСТРІ Лал Бахадур (2.Х 1904, 
Мугхалсарай, шт. Уттар-Прадепі- - 
11.1 1966, Ташкент) -- інд. держ. 
і політ. діяч. Н. в сім'ї вчителя. 
Освіту здобув у  Бенареському 
ун-ті. Брав активну участь у нац.- 
визвольному русі. Послідовник М. 
Ганді і соратник Дж. Неру. З 1951 
генеральний секретар партії 
Індійський національний конгрес. 
Після завоювання Індією незалеж- 
ності (1947) обіймав ряд керівних 
держ. посад. З 1964 -- прем'єр-мі- 
ністр Індії. Брав участь у Таш- 


кентській зустрічі 1966 голів 
урядів Індії та Пакистану, на якій 
відбулося мирне врегулювання 


індійсько-пакистанського конфлік- 


ту. 

ШАТАЛІН Віктор Васильович 
(н. 15.ХІ 1926, с. Земляні Хутори, 
тепер Аткарського р-ну  Сарат. 
обл.) -- укр. рад. живописець, нар. 
художник УРСР (з 1967), чл.-кор. 
АМ СРСР (з 1978). Член КПРС з 


1958. У 1947--53 навчався в Київ. 
худож. ін-ті у К. Трохименка і 
К. Єлеви. Твори: «По долинах та 
узгір'ях» (1957), «Бойове завдан- 
ня» (1960), «Земля» (1964), «По- 
мер Ленін» (1967),  «Збирались 
загони юних бійців» (1970), «Ска- 
зання про Північ», «Роздуми. 
Портрет композитора Г. Майборо- 
ди» (обидва -- 1977), «Ідуть дощі» 
(1981), «Битва за Дніпро» (1983) 
та ін. Картини ШІ. зберігаються 
в ДТГу Москві, ДМУОМ у Києві 
та ін. музеях країни. З 1966 вик- 
ладає в Київ. худож. ін-ті (з 1976-- 
професор). Нагороджений ордена- 
ми Дружби народів і «Знак Поша- 
ни», медалями. Держ. премія 
УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1984. 
Літ.: Віктор Шаталін. Альбом. К., 
1974. Є. А. Афанасьєв. 
ШАТАЛОВ Володимир Олександ- 
рович (н. 8.Х.П 1927, м. Петропав- 
ловськ, тепер Пн.-Казахстан. 
обл.) -- льотчик-космонавт СРСР, 
двічі Герой Радянського Союзу 
(22.1 і 22.Х 1969), генерал-лейте- 
нант авіації. Член КПРС з 1953. 
У 1945 закінчив Липецьку спец- 
школу ВПС, 1949 Качинське 
військ.-повітряне училище  льот- 
чиків, 1956 -- Червонопрапорну 
військ.-повітр. академію (тепер ім. 
Ю. О. Гагаріна). Канд. тех. наук 
(з 1972). В загоні космонавтів -- з 
1963. Перший політ у космос здійс- 
нив 14--17.І 1969 як командир 
космічного корабля «Союз-4» (див. 
«Союз»). В польоті виконав руч- 
не зближення і стикування з ко- 
раблем «Союз-5» (якого  пілоту- 
вав Б. В. Волинов), забезпечивши 
О. С. Єлисєєву і Є. В. Хрунову 
перехід через відкритий космос у 
«Союз-4». Таким чином було ство- 
рено першу в світі експерименталь- 
ну космічну станцію. Другий політ 
у космос здійснив разом з О. С. 
Єлисєєвим 13--18.Х 1969 як ко- 
мандир корабля «Союз-8». Його 
корабель брав участь у груповому 
польоті з кораблями  «Союз-б» 
(Г. С. Шонін ії В. М. Кубасов) і 
«Союз-7» (А. В. Філіпченко, В. М. 
Волков, В. В. Горбатко). Третій 
політ у космос здійснив разом з 
О. С. Єлисєєвим і М. М. Рука- 
вишниковим  23--25.ТУ 1971 як 
командир корабля «Союз-10». В 
польоті було проведено стикуван- 
ня з орбітальною станцією «Са- 
лют». Депутат Верховної Ради 
СРСР 9--10-го скликань. Нагород- 
жений З орденами Леніна, орденом 
Жовтневої Революції, ін. орденами, 
медалями. Ім'ям Шаталова наз- 
вано кратер на зворотному боці 
Місяця. 

ШАТИЛОВ Петро Іванович (1869, 
слобода Козацька  Староосколь- 
ського повіту Курської губ., тепер 
Бєлгород. обл.-- 13.М 1921) -- укр. 
рад. терапевт. В 1895 закінчив мед. 
ф-т Харків. ун-ту, де й залишив- 
ся працювати; з 1909-- професор 
цього ж ун-ту. Праці Ш. присвя- 
чені питанням діагностики і тера- 
пії, мікробіології та епідеміології 
(вивчення чуми, холери, тифів), 
проблемі імунітету, антропології, 
фізіології, гематології, рентгено- 
логії тощо. В 1912 застосував вак- 
цину проти черевного тифу (у Хар- 
ківському військовому  госпіта- 
лі). Провів на собі досліди з запо- 
біжних щеплень проти висипного 
тифу, від якого і помер при вико- 
нанні лікарських обов'язків. 


ШАТИЛОВА Віра Василівна (н. 
30.ІХ 1935, м. Київ) -- передовик 
виробництва в приладобудуванні, 
монтажниця, Герой Соціалістичної 
Праці (1971). Член КПРС з 1972. 
Трудову діяльність почала 1954 
на з-ді «Комуніст» (тепер виробни- 
че об'єднання «Комуніст»). Деле- 
гат ХХУ з'їзду КПРС і ХХУЇ 
з'їзду Компартії України. Депутат 
Верховної Ради УРСР 7--10-го 
скликань. М В. П. Печерога. 
ШАТКІВСЬКИЙ Олекса Якович 
(28.У 1908, м. Почаїв, тепер Тер- 
ноп. обл.-- 28.М1 1979, Львів) -- 
укр. рад. живописець і графік. 
Навчався у Варшав. Академії крас- 
них мистецтв (1931--39). Твори: 
живописні «Швачка» (1933), 
«Пасіка» (1951), «Свято піонерів 
у Львові» (1960), «Т. Шевченко в 
Почаївській лаврі» (1964), «Прос- 
пект В. І. Леніна у Львові» (1967), 
«Карпатський пейзаж» (1968), 
«Квіти біля вікна» (1975); графіч- 
ні -- «Т. Шевченко» (1940), «Гу- 
цулка» (1959). Твори зберігаються 
у ДМУОМ у Києві, Львів. музеї 
укр. мистецтва та ін. музеях. Ш. 
викладав у Львів. ін-ті приклад- 
ного та декоративного мистецтва 
(1948--56) та у Львів. поліграф. 
ін-ті ім. І. Федорова (1950--56). 
Літ.: Олекса Якович Шатківський. 
Виставка творів. Живопис, графіка. 


Львів, 1981 
(СраїеацйЬгіапа) 


ШАТОБРІАН 
Франсуа Рене де (4.ІХ 1768, Сен- 
Мало, Бретань -- 4.УП 1848, Па- 
риж) -- франц. письменник і політ. 
діяч. У 1792 -- в таборі роялістів. 
У 1793--1800 -- в еміграції (Анг- 
лія). Повернувшись на батьківщи- 
ну, перебуваь на дипломатичній 
службі. Після 1830 займався лише 
літ. діяльністю. Відіграв важливу 
роль у становленні франц. роман- 
тизму. Належав до консерватив- 
них романтиків. У нотатках «Подо- 
рож до Америки» (вид. 1827), трак- 
таті «Нарис про революції» (1797) 
засуджував ідеї Просвітительства, 
в трактаті «Геній християнства» 
(1802) прославляв католицьку 
церкву і монархію. Консерватив- 
ний світогляд Ш. знайшов відобра- 
ження і в повістях «Атала» (1801), 
«Рене» (1802), поемі в прозі «Му- 
ченики» (1809). У напівбелетризо- 
ваному творі «Натчези» (1826) 
описав побут і звичаї пн.-амер. ін- 
діанців. Філос. та літ.-естетичні 
погляди підсумував у «Загробних 
записках» (вид. 1848--50). Укр. 
мовою твори Ш. перекладав М. 
Терещенко. 

Тв. Рос.перекл.- Рене... В кн.: 
Французская новелла ХІХ в., т. 1. 
М.-- Л., 1959. Т. Т. Духовний. 
ШАТРО -- 1) Великий переносний 
намет, гол. чин. у кочових народів. 
У Давній Русі Ш. наз. похідний 
військ. намет з тканини. 2) Завер- 
шення будівлі у вигляді багато- 
гранної піраміди. Широко застосо- 
вувалось у давньому рос. та укр. 
дерев'яному, ав 16--17 ст. і в кам. 
будівництві. Іл. с. 360. 

ШАТРОВ Михайло Пилипович 
(справж. прізв.-- Маршак; н. 3.ІМ 
1932, Москва) -- рос. рад. драма- 
тург. Член КПРС з 1961. Друку- 
ється з 1952. Перша п'єса -- «Чисті 
руки» (1955). У п'єсах «Сучасні 
хлопці» (1962), «Кінь Пржеваль- 
ського» (1972), «Погода на завтра» 
(1974) та ін. розробляв актуальні 
проблеми рад. дійсності 0 60-- 


10-х рр. Ленінській темі присвятив 
п'єм «Ім'ям революції» (1958), 
«Шосте липня» (1964), «Тридцяте 
серпня. Більшовики» (1968), «Си- 
ні коні на червоній траві» (1979), 
«Так, переможемо» (1981) та ін. 
Автор кіносценаріїв, нарисів. Наго- 
роджений орденом Дружби народів. 
Тв. Шестое июля. М., 1966; Лошадь 
Пржевальского.-- Погода на Завтра. 
М. 1975; Укр. перекл.- Кінь 
Пржевальського. К., 1973; Погода на 
завтра. К., 1975. Ю. І. Корзов. 


ШАТРОВА Олена Митрофанівна 
19 (31).М 1892, Москва -- 15.МІЇ 
1976, там же| -- рос. рад. актриса, 
нар. арт. СРСР (з 1968). Член 
КПРС з 1950. В 1912--17 працюва- 
ла в Харків. театрі М. Синельни- 
кова. Створила ролі: Варі («Ди- 
кунка» Островського і Соловйова), 
Лізи («Дворянське гніздо» за Тур- 
генєвим), Соні («Дядя Ваня» Че- 
хова) та ін. У 1918--32 (з перерва- 
ми) -- провідна актриса колиш- 
нього театру Корша, з 1932 -- в 
втрупі Малого театру (обидва -- 
в Москві). Серед ін. ролей -- Ан- 
на Андріївна («Ревізор» Гоголя), 
Матрьона («Влада темряви» Л. 
Толстого), Катаріна («Приборкан- 
ня непокірної» Шекспіра). Наго- 
роджена 2 орденами Леніна, ін. 
орденами, медалями. Держ. пре- 
мія СРСР, 1948, 1949. 

ШАТСЬКИЙ Микола Сергійович 
16 (28). МПІ 1895, Москва -- 1.УПІ 
1960, там же| -- рад. геолог, акад. 
АН СРСР (з 1953). Закінчив Моск. 
гірничу академію (1929). З 1932 -- 
професор Моск. кгеологорозвіду- 
вального ін-ту, з 1934 -- наук. спів- 
робітник Геол. ін-сту АН СРСР (з 
1956 директор). Праці-- з пи- 
тань тектоніки давніх платформ, 
теорії геосинкліналей, вивчав про- 
цеси складкоутворення. 

Під його керівництвом уперше 
складено «Геологічну карту Євр- 
азії» в масштабі 1 : 6000000 (1953), 
«Тектонічну карту СРСР» (1956) і 
«Міжнародну  тектонічну карту 
Європи» (1964). Передбачив наф- 
тогазоносність ряду районів СРСР, 
у т. ч. Дніпровсько-Донецької за- 
падини. Нагороджений 2 ордена- 
ми Леніна, орденом Трудового 
Червоного Прапора, медалями. 
Держ. премія СРСР, 1946. Ленін- 
ська премія, 1958. 
ШАТСЬКОГО ПІДНЯТТЯ-- 
підняття у Тихому ок., в межах 
Пн.Західної | улоговини.  Про- 
тяжність бл. 1200 км, шир. 220-- 
250 км. Над ложем океану підні- 
мається на 3000--3500 м. Ш. п. 
досліджено 1978--79 рад. експеди- 
ціями на судні «Дмитрий Менделе- 
ев». Назване на честь рад. геолога 
М. С. Шатського. 

«ШАТТЛь (офіційно -- «Спейс 
Шаттл») назва пілотованого 
транспортного космічного апарата 
(ТКА) багаторазового використан- 
ня,трансп. космічної системи (ТКС), 
відповідних | програм розробки 
та експлуатації. ТКА (мал. с. 369) 
призначений для виведення на 
низькі навколоземні орбіти корис- 
них вантажів масою до 29,5 т, 
повернення на Землю ін. косміч- 
них апаратів масою до 14,5 т, за- 
пуску супутників, ремонту та об- 
слуговування їх на орбіті, повер- 
нення на Землю, проведення наук. 
досліджень, а також виконання 
завдань м-ва оборони США; роз- 
робляється парк міжорбітальних 


трансп. апаратів (МТА). Стартова 
маса ТКА 2020 т. Старт верти- 
кальний (мал. с. 368). Перший 
політ ТКА з космічним літаком 
(КЛ) «Колумбія» здійснено 12-- 
14.ТУ 1981. Рушійна установка 
складається з трьох маршових рі- 
динних ракетних двигунів (РРД) 
тягою по 213 т у пустоті і двох 
РРД орбітального маневрування 
тягою по 2,7 т. КЛ можна вико- 
ристати повторно (до 50 раз). 
ТКС включає в себе парк з 3--5 
КЛ, парк МТА, стартові комплек- 
си, посадочні смуги, ремонтно-від- 
новлювальні підприємства, систе- 
ми зв'язку тощо. Див. також Тран- 
спортний корабель у космонавти- 
ці, Транспортні системи багато- 
разові у космонавтиці. 
.Ю.М. Михайлов. 
ШАТУЛЬСЬКИЙ Матвій Мироно- 
вич Г 11883, с. Базалія, тепер смт Тео- 
фіпольського р-ну Хмельн. обл.-- 
20.ХІП 1952) -- діяч укр. прогре- 
сивних організацій у Канаді. Н. 
в сім'ї селянина-бідняка. В 1909 
емігрував у США, 1911 переїхав до 
Канади. З 1920 співробітничав у 
газ. «Українські робітничі вісті». 
Брав активну участь у діяльності 
Товариства Український Робітни- 
чо-Фермерський дім, Робітничо- 
го запомогового товариства, Т-ва 
допомоги визвольному рухові на 
Зх. Україні, згодом -- Товарист- 
ва об'єднаних українських кана- 
дців. Був редактором укр. про- 
гресивних газет у Канаді, вів не- 
примиренну боротьбу проти укр. 
урж., націоналістів. 
ШАТУН -- ланка тлоского меха- 
нізму або тросторового механіз- 
му, яка створює кінематичну пару 
тільки з рухомою ланкою. Так, у 
кривошипно-повзунних механізмах 
(див.  Кривошипний механізм) 
Ш. з'єднує кривошип (колінчастий 
вал) з повзуном (поршнем), пе- 
ретворюючи зворотно-поступаль- 
ний рух повзуна на обертальний 
рух кривошипа (в двигунах внутр. 
згоряння) або навпаки (в поршне- 
вих насосах, компресорах). Виго- 
товляють Ш. найчастіше зі сталі. 
. 4. С. Зенкін. 
ШАТУНОВСЬКИЙ Самуїл Оси- 
пович | 13 (25).ПІ 1859, с. Велика 
Знам'янка, тепер Кам'янсько-Дні- 
провського р-ну Запоріз. обл.-- 
27.ПІ 1929, Одеса) -- укр. рад. 
математик, один з основополож- 
ників одеської математичної шко- 
ли. З 1905 працював в Одеському 
ун-ті (з 1917 -- професор). Осн. 
наук. праці стосуються алгебри, 
теорії чисел і матем. аналізу. Ш. 
аксіоматично обгрунтував теорію 
площ, виклав теорію Галуа на осно- 
ві поняття функціонального моду- 
ля; займався узагальненням понят- 
тя границі; був одним з перших 
основоположників конструктивних 
напрямів сучас. математики. 
ШАТУРСЬКА ДРЕС імені В. І. 
Ульянова-Леніна -- одна з перших 
теплових електростанцій, збудова- 
них за планом ГОЕЛРО. Розміще- 
на в м. Шатурі Моск. обл. Буд-во 
почато 1923. Першу чергу потуж- 
ністю 180 МВт збудовано 1933, 
другу -- потужністю 600 МВт 
1966--72, третю чергу потужністю 
900 МВт -- 1975--82.  Виробн. 
електроенергії становить 5,3 млрд. 
кВт : год на рік. Ш. ДРЕС вхо- 
дить у Моск. енерг. систему об'єд- 
наної енергосистеми Центру і че- 


рез цю систему в Єдину енерге- 
тичну систему СРСР. Нагоро- 
джена орденами Леніна (1939) і 
Трудового Червоного Прапора 
(1945). С. П. Максимов. 
ШАУТ Нікола (17.МІ 1912, м. Трі- 
полі -- 17.П 1983, Бейрут) -- діяч 
комуністичного руху Лівану. В 
1933 вступив до Сірійської кому- 
ністичної партії (СКП). З 1934 -- 
член, з 1937 -- секретар ЦК СКП. 
Зазнавав ув'язнення. В 1944--48-- 
секретар ЦК Ліванської КП(ЛКП). 
В 1948--58 -- член ЦК ії Нац. ке- 
рівництва КП Сірії і Лівану. З 
1953 -- член Політбюро, секретар 
ЦК ЛКП. З 1965 -- ген. секретар 
ЦК ЛКП. З липня 1979 -- голова 


партії. Нагороджений орденами 
Жовтневої Революції і Дружби 
народів. 


ШАУКІ Ахмед (16.Х 1868, Каїр -- 
14.Х 1932, там же) -- єгип. пись- 
менник. Літ. діяльність почав у 
90-х рр. Прихильник класичних 
форм і розмірів у поезії. Його вір- 
ші вийшли в 4 книгах «Аш-шау- 
кійат» («Твори Шаукі», 1898, 1927 
і посмертно -- 1936 і 1943). 

Автор віршованих  прагедій на 
істор. теми «Великий Алі-бей, або 
Держава мамлюків» (1893, 2-й варі- 
ант -- 1932), «Загибель Клеопатри» 
(1927), «Меджнун і Лейла», «Кам- 
біз» (обидві 1931), «Антара» 
(1932), одноактної комедії «Пані 
Хода» (1932), трагедії в прозі 
«Андалузька принцеса» (1932), по- 
вістей «Діва Індії» (1897), «Ладі- 
ас» (1899), «Листок мирта» (1904), 
зб. публіцистичних статей «Рин- 
ки золота» (вид. 1937). У своїх 
творах таврував імперіалістичну 
політику Заходу, відобразив нац. - 
визвольну боротьбу єгипетського 
народу 1905--07. Ю.М. Кочубей. 
ШАУЛА Матвій (р. н. невід.-- п. 
1596, Варшава) -- запорізький геть- 
ман, один з керівників Наливайка 
повстання 1594--96. Восени 1595 
на чолі загону запорожців здобув 
Київ і рушив у похід на Білору- 
сію на допомогу повстанському вій- 
ськові С. Наливайка. На поч. 1596 
Ш. повернувся з Білорусії на Пра- 
вобережну Україну. В березні 
1596 повстанці скинули Г. Лободу 
і обрали гетьманом Щ. Під час 
Солоницького бою 1596 тяжко по- 
ранений Ш. був 28.М (7.УТ) під- 
ступно виданий угодовцями поль- 


ному  коронному гетьманові С. 
Жолкевському і незабаром стра- 
чений. 


ШАУМЯН Степан Георгійович 
1 (13).Х 1878, Тбілісі -- 20.ІХ 
1918, між ст. Перевал і Ахча-Куй- 
ма Закаспійської залізниці| 
діяч Комуністичної партії, один з 
керівників революц. руху на За- 
кавказзі, журналіст, літ. критик. 
Член Комуністичної партії з 1900. 
В 1902 -- один з організаторів і ке- 
рівників першої вірм. с.-д. орг-ції 
ленінсько-іскрівського напряму -- 
Союзу вірм. соціал-демократів. У 
кін. 1902 емігрував до Німеччини, 
1905 закінчив філос. факультет 
Берлін. університету. Працював 
У закордонних організаціях 
РСДРИ. В 1905 повернувся в 
Тбілісі; один з керівників Кавказ. 
союзного к-ту РСДРП, згодом -- 
один із засновників Бакинської 
більшовицької орг-ції. Засновник 
і редактор багатьох більшовицьких 
газет і журналів. У 1912 кооптова- 
ний кандидатом у члени ЦК. З 








367 





ШАУМЯН 


Ф. Р. Шатобріан. 


т 











а 

ї Й 
У 
гУаєй 


О. М. Шатрова. 


4 
2 


М. С. Шатський. 


М. М. Шатульський. 


368 





ШАФАРИК 






єсть ЗУ 


ті 


С. т. 


Шаумян. 





П. Й. Шафарик. 





"ДУ 
Й 
Ч 
М 
Схема польоту  тран- 
спортного косміІЧНОГО 


апарата ЗШаттль: 

1--старт; 2 -- відокрем- 
лення прискорювачів; 
З -- виключення маршо- 
вих РРД космічного лі- 
така; 4 -- відокремлен- 
ня підвісного паливного 
бака; 5 -- перше вклю- 
чення РРД орбітального 
маневрування; 6 -- дру- 
ге включення; 7 -- третє 
включення; 86 -- чет- 
верте включення і пере- 
ведення на розрахунко- 
ву орбіту; 9 -- політ по 
розрахунковій орбіті; 
включення РРД 
орбітального  маневру- 
вання для кгальмуван- 
ня; 17 -- входження в 
атмосферу; 12 -- посад- 
ка космічного літака. 


1914 очолив Бакинську орг-цію 
більшовиків. У 1915 --член Кавказ. 
бюро РСДРП. Не раз зазнавав 
арештів і заслань. У 1917 -- голо- 
ва Бакинської Ради. На МІ з'їзді 
РСДРИП(6б) обраний членом ЦК. 
З грудня 1917 -- надзвичайний ко- 
місар Раднаркому Російської Фе- 
дерації у справах Кавказу. З квіт- 
ня 1918 -- голова Бакинської РНК 
і комісар у зовнішніх справах. 
Розстріляний у числі 26 бакинсь- 
ких комісарів англ. інтервентами 
й есерами. ШЩ.-- автор праць з 
питань марксистсько-ленінської 
теорії, філософії, мистецтва і лі- 
тератури. 

АФІРИК (Шафаржік; Забагік, 

абаїїк) Павел Йосеф (13.М 1795, 
Кобелярове, Словаччина -- 26.МІ 
1861, Прага) -- чес. і словац. фі- 
лолог-славіст. Закінчив  Ієнський 
ун-т (1817). У 1819--33 працював 
учителем, директором гімназії, ре- 
дактором; з 1848 -- директор б-ки 
Празького ун-ту. Активний діяч 
чес. і словац. нац. Відродження, 
один з організаторів  Слов'ян. 
з'їзду в Празі (1848). Основополож- 
ник багатьох галузей славістики. 
Осн. наук. праці: «Історія слов'ян- 
ської мови та літератури всіма 
наріччями» (1826), «Про походжен- 
ня слов'ян» (1828), «Слов'янські 
старожитності» (т. 1--2, 1836--37, 
рос. перекл. 1837--48), «Слов'ян- 
ська етнографія» (1842, рос. пе- 
рекл. 1843) та ін., в яких Ш. пока- 
зав роль слов'ян у світовій історії. 
Досліджував також слов'ян. мови, 
походження письма у слов'ян гто- 
що («Початки старочеської грама- 
тики», 1841; «Пам'ятки стародав- 
нього письменства у південних 
слов'ян», 1851; «Про походження 
й батьківщину глаголичного пись- 
ма», 1858, рос. перекл. 1861, та ін.). 
У деяких працях розглядав і пи- 
тання укр. л-ри, нар. творчості та 
мови. Ш. виступав і як поет («Тат- 
ранська муза з слов'янською лі- 
рою», 1814). Розробляв питання 
теорії віршування («Початки чесь- 
кої поетики...», 1818, у співавт. з 
Ф. Палацьким). Підтримував ши- 
рокі зв'язки з ученими різних кра- 
їн, зокрема з укр. та російськими-- 
О. Бодянським, М. Максимови- 
чем, І. Срезневським, Я. Головаць- 
ким, І. Вагилевичем, М. Погоді- 
ним, О. Востоковим та ін. Виявом 
шани Т. Шевченка до П. И. 
Шафарика була присвята йому 
поеми «Єретик». 
Літ.: Кирилюк Є. П. Шевченко і Ша- 
фарик. В кн.: Міжслов'янські літе- 
ратурні взаємини, в. К., 1961; 
Мьшмьников А. С. Павел Шафарик -- 


вьщающийся ученьй-славист. М.--Л., 
1963. Г. П. Кочур. 


ШАФОНСЬКИЙ Опанас Филимо- 
нович Ї2 (13). ХП 1740, м. Сосни- 
ця, тепер смт Черніг. обл.-- 15 
(27).ПІ 1811, с. Якличі, тепер Сос- 
ницького р-ну Черніг. обл.) -- укр. 
історик, економіст, етнограф, лі- 
кар. Походив з козац. старшини. 
В 1756--63 навчався за кордоном, 
де закінчив ун-ти в Галле, Лейдені 
й Страсбурзі, одержавши дипломи 
доктора права, філософії та меди- 
цини. З 1768 працював генерал- 
штаб-доктором  2-ї армії, 1770-- 
керівник Моск. госпіталю. У 1770-- 
74 активно боровся з епідемією чу- 
ми в Москві, досвід боротьби з 
якою описав у книзі (1774; її пере- 
видано багатьма мовами). З 1776 


Ш.-- штадт-фізик (гол. лікар) 
Москви та керівник Московської 
медичної контори (філіалу Ме- 
дичної колегії). 
З 1782 Щ. служив у кримінальній 
палаті Чернігівського намісництва 
генеральним суддею. У складено- 
му Щ. на основі матеріалів, зібра- 
них укр. істориком Д. Р. Пащен- 
ком, «Чернігівського намісництва 
топографічному описі...»  (К., 
1851) подано цінні відомості з со- 
ціально-екон. історії та культури 
Лівобережної України 2-і пол. 
18 ст. М. К. Бородій 
(матеріал з медицини). 
ШАФРАН Данило Борисович (н. 
13. 1923, Петроград) -- рос. рад. 
віолончеліст, нар. арт. СРСР (з 
1977). Член КПРС з 1945. В 1950 
закінчив Ленінгр. консерваторію. 
З 1943 -- соліст Моск. філармонії. 
Лауреат міжнар. конкурсів в Бу- 
дапешті (1949) та ім. Г. Вігана в 
Празі (1950). Держ. премія СРСР, 
1952. І. Д. Гамкало. 
ШАФРАН Олекса (рр. н. ісм. не- 
від.) запорізький полковник, 
учасник спільних походів запорізь- 
ких і донських козаків проти Ту- 
реччини і Крим. ханства. 18 років 
перебував на Дону. 7 років був у 
тат. полоні, організував повстання 
невільників у Балаклаві 1 на за- 
хопленому тур. кораблі прибув на 
Дон. У 1626 Щ. на чолі 400 запо- 
різьких і донських козаків на 8 чов- 
нах зробив успішний похід на тур. 
узбережжя, зруйнувавши фортецю 
Трапезунд і ряд інших укріплених 
пунктів. Дальша доля  Ш. неві- 
дома. 
ШАФРАН (Сгоси5з) -- рід трав'я- 
нистих багаторічних рослин роди- 
ни півникових. Стебло вкорочене, 
підземне, біля основи з бульбоци- 
булиною. Листки прикореневі, лі- 
нійні з білою поздовжньою смуж- 
кою. Квітки правильні, з б пелюст- 
ками. Плід -- коробочка. Бл. 70 
видів, пошир. у Середземномор'ї. В 
СРСР -- 21 вид, з них на Україні-- 
9. Ш. посівний (С. зайуицз) із 
синювато-фіолетовими квітками 
здавна вирощують у Пд. Європі, 
Індії, Пакистані, Китаї, в СРСР -- 
в Азербайджані, Дагестані й Кри- 
му. Сухі приймочки  використо- 
вують як прянощі та харч. фарбу. 
Урожайність сухих приймочок бл. 
4--5 кг/га. Ш. жовтий (С. Па- 
уци5), Ш. весняний (С. уегпи5з) 
та ін. використовують у декоратив- 
ному садівництві. Іл. с. 373. 
ШАХ Роман Юрійович (н. 16.Х 
1932, с. Рясне-Руське, тепер Яво- 
рівського р-ну Львів. обл.) -- укр. 
рад. майстер художнього скла, 
засл. художник УРСР (з 1983). 
В 1957 закінчив Львів. уч-ще прик- 
ладного й декоративного мистец- 
тва. Працює у Львів. склофірмі 
«Райдуга». Створює зразки посу- 
ду (в основному з кришталю) для 
серійного виробництва: келихи, ва- 
зи («Кришталеве руно», 1970) то- 
що, декоративні вази «Олімпіада» 
(1979), «Із глибин віків. 1500-річ- 
чя Києва» (1981), «СРСР» (1982) 
та ін. 
ШАХ (перс.--володар, цар) -- в 
минулому титул монарха в деяких 
країнах Бл. і Серед. Сходу та в Ін- 
дії (в Делійському султанаті). 
В Ірані зберігався до 1979, коли 
був повалений монархічний режим 
в результаті антиімперіалістичної 
революції. 


ШАХАЗІЗ Смбат Симонович |5 
(17).ІХ 1840, с. Аштарак, поблизу 
Єревана -- 24.ХП 1907 (6.І 1908), 
Москва| -- вірменський поет. 
Перша зб. віршів -- «Часи дозвіл- 
ля» (1860) пройнята романтични- 
ми переживаннями. Громадян. те- 
мам присвятив зб. «Скорбота Ле- 
вона і різні вірші» (1865). В пое- 
мі «Скорбота Левона» (1864) ство- 
рив образ поета-просвітителя. Се- 
ред ліричних віршів виділяється 
«Сон», який став нар. піснею. 
Тв.: Укр. перек л.-- Сон («Пісня 
почулась мені чарівна...»). В кн.: Гра- 
бовський П. Вибрані поезії. К., 1941. 
С. Г. Амірян. 


ШАХБАЗЯН Гайк Хачатурович 
9 (21).І 1896, с. Панік Сурмалін- 
ського повіту  Еріванської губ, 
тепер Туреччина -- 10.ІХ 1982, 
Київ) -- укр. рад. гігієніст, засл. 
діяч науки УРСР (з 1966), чл.-кор. 
АМН СРСР (з 1957). Член КПРС 
з 1940. В 1925 закінчив Київ. мед. 
ін-т. В 1928--52 -- співробітник 
Укр. н.д. ін-ту гігієни праці та 
профзахворювань у Києві (1939-- 
41, 1946--52 -- директор); 1932-- 
92 працював також у Київ. мед. 
стоматологічному ін-ті. З 1952 -- 
професор Київ. мед. ін-ту. Праці 
Ш. присвячені питанням оздоров- 
лення мікроклімату на виробницт- 
ві та діяння на організм робітни- 
ків виробничих факторів малої 
інтенсивності тощо.  Нагородже- 
ний орденами Трудового Червоно- 
го Прапора і «Знак Пошани». 
ШАХИ (від перс. шах - володар, 
цар) -- гра на б4-клітинній дошці 
(шахівниці) спеціальними  фігу- 
рами (мал. А, с. 370), яка відтво- 
рює (за певними правилами) бороть- 
бу двох конфліктуючих сторін. 
Осн. види шахово? творчості: прак- 
тична гра між двома учасниками 
(чи двома групами учасників, які 
консультуються між собою) -- з 
метою визначення переможця; ана- 
ліз одним або кількома шахістами 
певних ситуацій гри і в підсумку 
їхня об'єктивна оцінка, виявлення 
оптимальних рішень -- з метою 
навчання, підготовки до змаган- 
ня чи окремої партії, виконання 
теор. досліджень для поглиблення 
знань про Ш., коментування зігра- 
них партій; складання шахових 
композицій тощо. Щ. сприяють ви- 
хованню логіки мислення, концент- 
рації уваги, вмінню швидко і точно 
розраховувати дії (за себе і против- 
ника), вихованню вольових та ін. 
моральних якостей. ШІ. органічно 
поєднують риси спорту, науки та 
мистецтва. Партія в Щ. починаєть- 
ся після розстановки фігур двох 
сторін -- білих і чорних (мал. Б, 
с. 370). 

Фігури ходять за певними прави- 
лами з одного поля на інше (почи- 
нають партію білі). Сторони роб- 
лять ходи по черзі. Мета гри: дати 
мат королю іншої сторони (тобто 
створити такий напад на короля, 
від якого нема захисту). Гра може 
закінчитись внічию (якщо співвід- 
ношення сил на дошці таке, що 
дати мат неможливо). В партії роз- 
різняють З стадії: початкову (де- 
бют), серединну (мітельштіль) і 
кінцеву  (ендштіль).  Батьківщи- 
ною Щ. вважають Індію, де не піз- 
ніше 6 ст. склалася найдавніша 
форма гри («чатуранга») -- гра на 
винищення всіх фігур. В Ірані та 
Середній Азії сформувалася не 


пізніше 7 ст. й поширилася в ба- 
гатьох країнах Сходу і Європи, 
в т. ч. в Київській Русі, наступна 
форма гри -- «шатрандж». У се- 
ред. 15 ст. в Іспанії, Португалії, 
Італії почали складатися сучас. 
правила гри, за якими з середини 
16 ст. проходять перші шахові 
змагання. У 1851 в Лондоні вперше 
відбувся міжнар. турнір, де пере- 
міг нім. шахіст А. Андерсен; у 
турнірі 1858--59 переможцем став 
ЛП. Морфі. ) 

3 1886 розігрується офіційна 
першість світу з Щ. Чемпіонами 
були В. Стейніц, Е. Ласкер, Х. 
Капабланка, О. Альохін, М. Ейве, 
М. Ботвинник, В. Смислов, М. 
Таль, Т. Петросян, Б. Спаський, 
Р. Фішер, А. Карпов. З 1927 розі- 
грується першість світу серед жі- 
нок. Чемпіонками були: В. Мен- 
чик (1927 -- 44; за національністю 
чешка); радянські шахістки  Л. 
Руденко (1950 -- 53), Є. Бикова 
(1953--56, 1958--62), О. Рубцова 
(1956 -- 58), Н. Гапріндашвілі, 
М. Чибурданідзе. З 1927 ро- 
зігрується командна першість світу 
(шахові олімпіади); збірна СРСР 
дебютувала | на них 1952; вона 
15 раз здобувала 1-е місце (1984). 
Жіночі олімпіади проводяться з 
1957, в усіх перемогла збірна 
СРСР (1984 -- в 11-й раз). 
Міжнар. федерація шахів (ФІДЕ) 
засн. 1924, об'єднує нац. федера- 
ції 120 країн (1983). В 1924 створено 
Всесоюзну шахову секцію (з 1959 
-- Шахова федерація СРСР); вхо- 
дить до ФІДЕ з 1946. Щахова фе- 
дерація УРСР (1924--58 -- Всеук- 
раїнська шахова секція) налічує 
понад 800 тис. організованих шахіс- 
тів (1983), в т. ч. понад сто майст- 
рів спорту, 12 гросмейстерів. Збірна 
команда УРСР з шахів перемогла 
на УП Спартакіаді народів СРСР, 
1979; чемпіон СРСР, 1981. Укр. 
гросмейстери, виступаючи в складі 
збірної команди СРСР, були пере- 
можцями олімпіад і чемпіонами 
Європи (Ю. Геллер, Л. Штейн, 
Г. Кузьмін, О. Білявський, В. 
Савон, В. Тукмаков, О. Романи- 


шин та Й. Дорфман). 
Ю. М. Лазарєв. 


ШАХІ-ЗІНДА меморіальний 
ансамбль мавзолеїв у Самаркан- 
ді, пам'ятка середньовічної архі- 
тектури. Почав створюватися в 
11--12 ст. у сх. частині городища 
Афрасіаб. Розкопками виявлено 
залишки  мавзолеїв, дерев'яного 
портика та мінарета. Будівлі, що 
збереглися, споруджено переважно 
в 14--15 ст., деякі збудовано в 19-- 
20 ст. Серед них-- меморіально- 
культові будівлі Кусама Ібн-Аб- 
баса (1334), мавзолеї самарканд- 
ської знаті -- Шаді-Мульк (1372), 
Шірін-бека-ака (1385); комплекс 
Туман-ака (поч. 15 ст.), мавзолей 
Кази-заде | Румі (1-а третина 
15 ст.). Їл. див. до ст. Самар- 
канд, т. 10, с. 9. 

ШАХЛІН Борис Анфіянович (н. 
27.1 1932, м. Ішим, тепер Тюмен. 
обл.) -- укр. рад. спортсмен-гім- 
наст, засл. майстер спорту (з 1955), 
суддя міжнар. категорії (з 1964). 
Член КПРС з 1964. Абсолютний 
чемпіон Олімпійських ігор (1960), 
світу (1958), Європи (1955), СРСР 
(1954--63); чемпіон Олімпійських 
ігор (1956, 1960, 1964), світу (1958), 
Європи (1955--63), СРСР (1957-- 
63) в окремих видах багатоборства. 


24 УРЕ, т. 1: 


Нагороджений орденом Леніна, ін. 
орденами, медалями. 

ШАХМАТОВ Олексій Олександ- 
рович |5 (17).У1 1864, Нарва -- 
16.УПІ 1920, Петроград) -- рос. 
філолог, акад. Петерб. АН (з 1897). 
Закінчив Моск. ун-т (1887). Про- 
фесор  Петерб. ун-ту (з 1909), 
Голова Відділення рос. мови та 
словесності ШПетерб. АН (1906-- 
20). Автор праць з мовознавства, 
літературознавства, історії тощо. 
Заклав основи істор. вивчення літ. 
рос. мови, зробив значний внесок 
в теор. мовознавство, досліджував 
питання сучасної та істор. діалек- 
тології, акцентології, істор. фоне- 
тики, повноголосся, порівняльної 
фонетики й кграматики слов'ян. 
мов («Дослідження в галузі росій- 
ської фонетики», 1893; «До істо- 
рії звуків російської мови», 1896-- 
1903; «До історії наголосів у сло- 
в'янських мовах», 1898; «Курс 
історії російської мови», ч. 1--3, 
1909--11, та ін.). ШЩШ. перший засто- 
сував порівняльно-істор. метод у 
дослідженні літописів, простежив 
історію давньорус. літописання, 
яке він розглядав у тісному зв'яз- 
ку з історією народу. Заклав осно- 
ви текстологічного аналізу літопи- 
сів і текстології як науки. Праці 
Ш. «Києво-Печерський патерик і 
Печерський літопис» (1897), «Про 
так званий Ростовський літопис» 
(1904) та їн. мають велике значен- 
ня як для історії, так і для філоло- 
гії. Ш. розшукав і підготував до 
друку багато літописів. У працях 
«До питання про утворення русь- 
ких наріч і народностей» (1899), 
«Вступ до курсу історії російської 
мови» (ч. 1, 1916), «Найдавніша 
доля руського племені» (1919) та 
ін. Ш. обстоював думку про спіль- 
не походження всіх слов'ян, вва- 
жав, що рос., укр. та білорус. мо- 
ви утворилися з єдиної давньорус. 
мови. В багатьох наук. працях 
приділив увагу фонетиці та гра- 
матиці укр. мови. Спеціально пи- 
танням укр. мови ЩІ. присвятив 
праці: «Як у малоруській мові 
зникла палаталізація приголосних 
перед е та і» (1903), «Пам'яті К. П. 
Михальчука» (1914), «Короткий на- 
рис історії малоруської (українсь- 
кої) мови» (1916), ряд рецензій на 
праці Б. Д. Грінченка, Є. К. Тим- 
ченка, А. Ю. Кримського та ін. 
Брав участь у виданні «Українсь- 
кий народ у його минулому й су- 
часному» (т. 2, 1916). В 1907 Ш. 
і Ф. Є. Корш висували кандидату- 
ру І.Я. Франка в дійсні члени Пе- 
терб. АН. Разом з Ф. Є. Коршем, 
П. Ф. Фортунатовим та ін. передо- 
вими вченими виступав за скасу- 
вання заборони укр. друкованого 
слова, обстоював необхідність роз- 
витку укр. мови й л-ри. Брав 
участь у підготовці «Словника ро- 
сійської мови»  (1891--1916), у 
створенні Діалектологічної комісії 
тощо. 

Тв.: Разьскания о древнейших  рус- 
ских летописньжх сводах. СПБ, 1908; 
Очерк древнейшего периода историй 
русского язька. Пг., 1915; Синтаксис 
русского язька, в. 1--2. Л., 1925--27; 
Обозрение русских летописньюх сво- 
дов ХІУ-ХУЇ| вв. М.--Л., 1938; 
Очерк современного русского литера- 
турного язька. М., 1941; Историчес- 
Я морфология русского язька. М. 
Літ.: А. А. Щахматов. М.--Л., 1947; 
Тимошенко П. Д. О. О. Шахматов і 
українська мова. «Українська мова в 


школі», 1956, Хо 4; Булахов М. Г. 
Шахматов Алексей Александрович. 
В кн.: Булахов М. Г. Восточнославян- 
ские язьковедь, т. 1. Минск, 1976. 
4. ПП. Кока. 
ШАХМАТОВО -- садиба, з якою 
тісно пов'язане життя і творчість 
О. Блока (тепер Солнечногорський 
р-н Москов. обл.). Протягом 1881-- 
1916 Блок бував у Ш. щоліта. З 
Ш. пов'язано створення багатьох 
творів -- збірок «Вірші про Пре- 
красну Даму» (1904), «Нічні годи- 
ни» (1911), циклу патріотичної лі- 
рики «Батьківщина»  (1906--16) 
та ін. Згадки про Ш. після 1916 є 
у ст. Блока «Інтелігенція і Револю- 
ція» (1918), автобіографічних опо- 
віданнях та ін. Будинок у Щ. 1921 
згорів. У 1969 в ШІ. встановлено 
пам'ятні написи й камінь, терито- 
рію колишньої садиби оголошено 
заповідною. В 1971 біля Солнечно- 
горської школи М» 1 ім. О. Блока 
встановлено бюст поета. 


ШАХОВА Кіра Олександрівна 
(н. 28.ІХ. 1926, Харків) -- укр. рад. 
літературознавець і педагог. Член 
КПРС з 1948. Закінчила Київ. 
ун-т (1949). З 1948 -- на пед. робо- 
ті. Доктор філологічних наук (з 
1975), професор (з 1976). Автор 
праць із зарубіжної л-ри та мис- 
тецтва. 

Тв.: Шандор Петефі. К., 1972; Вен- 
герская литература 20--40-х годов ХІХ 
века. К., 1973; Нариси творчості 
зарубіжних письменників-реалістів 
ХІХ-ХХ ст. К., 1975; Творчество ве- 
ликих европейских художников ХУ-- 
ХУМПІ вв. К., 1980. Д. С. Шкуренко. 


ШАХОВА КОМПОЗИЦІЯ -- 
особливий вид шахової творчості, 
що має на меті втілення в задачах 
чи етюдах у художній формі різних 
комбінаційних ідей. Задача -- по- 
зиція із завданням дати мат у 
зазначену кількість ходів (мал., с. 
370). Етюд -- позиція, звичайно 
близька до ігрової, в якій не- 
обхідно знайти шлях до виграшу 
або нічиєї. В задачах і етюдах 
має бути лише одне рішення, перед- 
бачене автором. Перші шахові 
задачі (мансуби) з'явились у се- 
редні віки. Сучас. художні вимоги 
визначились у першій половині 19 
ст., а на кінець 19 ст. сформували- 
ся принципи основних шкіл: 
американської (С. Лойд, А. Ма- 
кензі), німецької (К. Байєр, Ї. 
Бергер), чеської (Я. Добруський, 
І.  Поспішіл), англійської  (Ч. 
Планк, Б. Лоус). В Росії в 19 ст. 
етапи розвитку задач пов'язані з 
іменами О. Д. Петрова, І. С. Щу- 
мова і О. В. Галицького. Етюд ви- 
ділився в самостійний рід Ш. к. в 
90-х рр. 19 ст. Засновник сучас. 
худож. стюду -- О. О. Троїцький 
(1866--1942). З Щ. к. проводяться 
міжнар. й національні змагання: 
конкурси, матчі; в СРСР -- осо- 
бисті (з 1929, регулярно з 1947) і 
командні (з 1956) першості. В 
1930 при Всесоюзній шаховій сек- 
ції (з 1959 -- Федерація СРСР з 
шахів) створено Центр. комісію з 
Ш. к. На основі результатів зма- 
гань з Ш. к. присуджуються звання 
спортивні. За результатом відбо- 
ру творів до «Альбомів ФІДЕ» 
(офіційний збірник етюдів і задач 
Міжнар. шахової федерації) при- 
суджують звання міжнар. майст- 
ра і міжнар. гросмейстера (1980 
дістав укр. шахіст В. Ф. Руденко). 
Укр. проблемісти в галузі Ш. к. 
відкрили і розробили ряд нових 





369 





ШАХОВА 
КОМПОЗИЦІЯ 


О. О. Шахматов. 





Транспортний  космічя- 
ний апарат «Шаттль 
(вивезення на стартову 
позицію): 

1-- твердопаливні при- 
скорювачі; 2 -- косміч- 
ний літак; 3 -- підвіс» 
ний паливний бак. 


370 


ШАХОВИЙ 
БАЛАНС 


фіошу ДЕ 
ГЛИ 











А. Фігури для гри в 
шахи: 1 - король; 2 -- 
ферзь; 3 -- тура; 4 
слон; 5 -- кінь; 6 -- пі- 
шак. 

Б. Початкова розстанов» 
ка фігур. 





арьсадіе' 39 п 


Шахова композиція. 
Задача Руден- 
ка. Мат за три ходи. 

1. Са?, загроза 
2. рФА8--; 1... Ке7 м. 
(К45) 2. Фе8 -ь (Фсеб-у). 








ча 






о 
з 


9 
-д 





о 







розм Х;, м 


ДИДБЕСІ. 
7 ренні 
" аа 


Шахтна піч кольорової 
металургії: 1 -- заван- 
тажувальний пристрій; 


Ж сл 





-- фурма; 3 -- внут- 
рішній горн; 4 -- отвір 
для овипуску металу 
(штейну); 5 -- винос- 
ний горн; 6 -- вікно, 


через яке випускають 
шлак. 


тем (українську, Одеську тему 
Руденка та ін.). Є. О. Рейцен. 
ШАХОВИЙ БАЛАНС -- метод об- 
ліку, аналізу і планування екон. 
показників. Являє собою спец. таб- 
лицю, що складається з горизон- 
тальних рядків і вертикальних 
колонок, де наведено показники, 
які характеризують взаємозв'язок 
різних процесів та зобов'язань, що 
мають зустрічний напрям. У бух- 
галтерському обліку шаховий за- 
пис дає змогу одним прийомом ві- 
добразити операцію на дебеті од- 
ного рахунку і на кредиті іншого, 
що виключає дублювання записів 
і набагато скорочує  трудоміст- 
кість облікового процесу. В плану- 
ванні та аналізі шахову форму має 
баланс міжгалузевий, що дає мож- 
ливість забезпечити правильність 
співвідношень заг. підсумків щодо 
галузей-виробників і галузей-спо- 
живачів та рівність заг. підсумків 
другого і третього розділів -- кінце- 
вого продукту і умовно чистої 
продукції. І. Д. Олещенко. 
ШАХОВСЬКИЙ Семен Михайло- 
вич |7 (20).М 1909, хутір Синя- 
ківщина, тепер с. Білоусівка Чор- 
ВИТ, р-ну Полтав. обл. -- 
М 1984, Київ)-- український 
літературознавець. Член 
ТРС з 1941. Закінчив Харків. 
пед. ін-т (1932). З 1934 -- на викла- 
дацькій і наук. роботі в Харкові, 
Львові, Києві. Автор праць з істо- 
рії укр. дожовтневої і рад. літера- 
тури -- про життя і творчість Т. 
Шевченка, Лесі Українки, М. Ко- 
цюбинського, Леся Мартовича, В. 
Сосюри, П. Панча, Ю. Смолича 
та ін. Йому належать монографії 
«Майстерність Івана «Франка» 
(1956), «В майстерні поетичного сло- 
ва. Лірика Павла Тичини» (1958), 
«Лірика і лірики» (1960), «10 рома- 
нів та їх автори» (1967), «Критика 
і літературний процес» (1976) та 
ін, а також підручники і хресто- 
матії для середньої і вищої школи. 
Досліджував питання теорії літера- 
тури, естетики. 
Тв.: Історія української літератури. 
Короткий нарис, в. 1. 1951; Павло 
Тичина. К., 1968; Леся Українка. К., 


І9тІ Романи Павла Загребельного. К., 
974. г. А Нудьга. 


ШАХОВСЬКОЙ Олександр Олек- 
сандрович |24.У (5.МУ) 1777, має- 
ток Беззаботи, тепер село Єльнин- 
ського р-ну ШЄСмол. обл.-- 22.І 
(З.П) 1846, Москнаї -- рос. пись- 
менник, театр. діяч. Член Рос. 
аа (з 1810). Очолював драм. тру- 

і театр. уч-ще в Петербурзі 
(1802-25, з перервами). Автор 
понад 100 п'єс та водевілів, в ос- 
нові сюжетів деяких з них -- епізо- 
ди рос. історії. Деякі твори Ш. 
викликали полемічні відгуки су- 
часників, зокрема, водевіль «Ко- 
зак-віршувальник» (1812), події 
якого відбуваються на Україні, 
висміяв  П. Гулак-Артемовський 
за спотворення укр. мови, побуту, 
звичаїв. П'єса «Новий Стерн» 
(1805) спрямована проти сентимен- 


Комедий.  Стихотворения. Л., 
1961. М. М. Сулима. 


ШАХРАЙСТВО - діяння, спрямо- 
ване на заволодіння чужим май- 
ном або правом на нього, отриман- 

ня благ тощо шляхом обману чи 
зловживання довір'ям. Законодав- 
ство УРСР передбачає відповідаль- 
ність за Ш., спрямоване на розкра- 
дання держ. або громад. майна 


(ст. 83 КК УРСР), дрібне його роз- 
крадання (ст. 85) і розкрадання 
його в особливо великих розмірах 
(ст. 861) та відповідальність за Ш., 
спрямоване на заволодіння  осо- 
бистим майном громадян (ст. 143). 
Покарання за Ш. залежить від його 
характеру. Ш., що завдало великої 
шкоди д-ві чи громад. орг-ції або 
вчинене особливо небезпеч. реци- 
дивістом, карається позбавленням 
волі від 5 до 15 років. Обман, як 
спосіб Ш., полягає в ловідомленні 
брехливих відомостей або в при- 
хованні юбставин, повідомлення 
яких було обов'язковим. Зловжи- 
вання довір'ям -- різновид обману, 
що полягає у використанні винною 
особою довір'я, виявленого йому 
в силу юрид. або фактичних від- 
носин (напр., отримання і привлас- 
нення авансу з наміром не викона- 
ти обумовленої роботи). Щ. є ко- 
рисливим діянням і передбачає на- 
явність прямого умислу (див. Ви- 
на). Суб'єктом Ш. може бути особа, 
що досягла на час вчинення зло- 
чину 16 років, а також службова 
особа, яка використала своє служ- 
бове становище для введення в 


оману потерпілого. 
І. ПП. Лановенко. 


ШАХТА (нім. Зсбасіі) -- 1) Гір- 
ниче підприємство по видобуванню 
корисних копалин підземним спо- 
собом (див. Підземна розробка ро- 
ран корисних копалин). 

Сучасна Ш. -- комплексне меха- 
нізоване й автоматизоване підпри- 
ємство великої потужності з висо- 
ким рівнем концентрації та інтен- 
сифікації виробн. та безперервним 
потоковим характером осн. техно- 
логічних процесів. З ШІ. корисні 
копалини відвантажують  безпосе- 
редньо споживачам або на збага- 
чувальні фабрики. До складу Ш. 





Поверхневі споруди шахти імені Ком- 
сомолу України (Донецький басейн). 


входять поверхневі споруди, що 
становлять поверхневий комплекс 
(підйомні установки, див. Рудни- 
ковий підйом; копри, вентиляцій- 
ні надшахтні пристрої і компре- 
сорні станції, адм.-побутові ком- 
бінати, майстерні тощо), і підзем- 
ні гірничі виробки, призначені 
для розробки родовища у межах 
шахтного  (виїмкового) поля. В 
СРСР серед найбільших-- вугільна 
Ш. «Распадська» (Кузбас, проект- 


на потужність -- 7,9 млн. т/рік) 
і, залізорудна «Гігант-Глибока» 
(Криворізький басейн, 12 млн. 


т/рік), найглибша -- вугільна ШІ. 
ім. акад. О. ОО. Скочинського 
(Донецький басейн, глиб. 1200 м). 
Див. також Гідрошахта, Рудник. 
2) Вертикальний подовжений прос- 
тір у шахтній печі, кер тощо. 

С. Сургай. 
ШАХТА ЇМЕНІ ілліЧА виробни- 
чого об'єднання «Стахановвугіл- 
ля» підприємство вугільної 


промисловості. Розташована в м. 
таханові (кол. м. Кадіївка) Во- 
рошиловгр. обл. Засн. 1896. В 1902 
на шахті виник перший с.-д. гур- 
ток, 1905--07 відбувалися страйки. 
На шахті в різний час проводили 
революц. роботу С. В. Косіор, 
Артем (Ф. А. Сергєєв), К. Є. 
Ворошилов. В 1924. на прохання 
робітників шахті присвоєно ім'я 
Ілліча. 
Під час Великої Вітчизн. війни 
1941--45 нім.-фашист. загарбни- 
ки зруйнували шахту. Восени 1947 
видано перше вугілля. До 1.І 1950 
підприємство повністю відбудова- 
но й здано в експлуатацію. В 1982 
на шахті було 10 дільниць по видо- 
буванню вугілля, З підготовчі діль- 
ниці внутрішахтного транспорту 
тощо. Виробнича потужність шах- 
ти -- 900 тис. т вугілля на рік. 
Система розробки стовбурна. 
На шахті майже повністю механі- 
зовано зарубування, доставляння 
та відкатку вугілля. ДАвтоматизо- 
вано й переведено на дистанційне 
керування наземний комплекс. 
М. Г. Козир. 
ШАХТА «КОЧЕГАРКА» виробни- 
чого об'єднання «Артемвугілля» -- 
підприємство вугільної промисло- 
вості. Розташована в м. Горлівці 
Донец. обл. Засн. 1867. В грудні 
1905 гірники шахти брали участь 
у Горлівському збройному  пов- 
станні 1905. Найбільший страйк 
відбувся 1916. У 1917 на шахті 
було організовано загони Черво- 
ної гвардії, які брали участь у 
боротьбі за встановлення влади 
Рад на Україні. З 1922 на шахті 
працював М. О. Ізотов. За роки 
довоєнних п'ятирічок шахту осна- 
щено новою технікою. Під час 
нім.-фашист. окупації її було зру- 
йновано. В 1943 почалася відбу- 
дова шахти. Наприкінці 1944 було 
видано перші тонни вугілля. На 
шахті (19893 --21 дільниця по ви- 
добуванню вугілля. Потужність 
підприємства -- 800 тис. т вугіл- 
ля на рік. На шахті працюють 
механізовані комплекси, сучас. 
прохідницькі комбайни, породона- 
вантажувальні машини;  впрова- 
джено нову технологію видобуван- 
ня вугілля. Підприємство нагород- 


жено орденом Леніна (1967). 
Камінський. 


«ШАХТАРКА ДОНБАСУ» -- рос. 
пересувний драм. театр, що гастро- 
лював у містах України. Засн. 
1922 в Луганську (тепер Вороши- 
ловград), з 1930 -- Держ. робітн. 
театр. Організатор і худож. керів- 
ник -- Г. Свободін, серед акторів-- 
О. Волін, В. Золотарьов, І. Лю- 
бич, О. Чудинова, Б. Молчанов, 
К. Рутковська, А. Старицький. У 
репертуарі: «Дні нашого життя» 
Л. Андрєєва, «На дні» М. Горько- 
го, «Шторм» В. Білль-Білоцерков- 
ського, «Віринея» Л. Сейфулліної 
і В. Правдухіна, «Рейки гудуть» 
В. Кіршона, «Диктатура» І. Мики- 
тенка, «Яблуневий полон» Ї. Дні- 
провського, «Юлій Цезар» У. Шек- 
спіра. З 1935 -- стаціонарний театр 
у Миколаєві (див. Миколаївський 
російський драматичний театр 
імені В. П. Чкалова). 

Літ.: нободин 1. С. Свет«Шахтерки». 


В кн.: С мандатом Ленина. Донецк, 
1970. Іі. М. Давидова. 


ШАХТАРСЬК -- місто обласно- 
го підпорядкування Донец. обл. 
УРСР, райцентр. Залізнична ст. 


Постникове. 71 тис. ж. (1984). Мі- 
сто Ш. виникло 1953 внаслідок об'- 
єднання с-щ міськ. типу Олек- 
сієво-Орловки (засн. 1764), Ка- 
тика (засн. 1905) і Ольховчика 
(засн. 1784). Рад. владу в цих на- 
селених (пунктах встановлено в 
грудні 1917. У місті -- видобуван- 
ня кам. вугілля (10 шахт, З зба- 
гачувальні ф-ки). Рем.-мех. і пи- 
воварний з-ди, хлібний комбінат, 
швейно-трикотажна  ф-ка, комбі- 
ват побутового обслуговування. 
Кінофікації та торговельний техні- 
куми, пед. і 4 профес.-тех. уч-ща, 
23 заг.-осв. та 2 муз. школи, 2 лі- 
карень, 2 санаторії-профілакторії, 
Палац спорту. Палац культури, 
13 клубів, кінотеатр, 21 бібліотека. 
ШАХТАРСЬКИЙ РАЙОН - усх. 
частині Донец. обл. УРСР. Утворе- 
ний 1947. Площа 1,6 тис. км?2. Нас. 
25,9 тис. чол. (1984). У районі -- 
94 населені пункти, підпорядкова- 
ні 10 сільс. Радам нар. депутатів. 
Центр -- м. Шахтарськ. Щ. р. 
розташований на пд. схилах До- 
нецького кряжа. Поверхня -- хви- 
ляста рівнина, розчленована бал- 
ками і ярами. Корисні копалини: 
кам. вугілля, вапняки, гончарні 
глини, буд. пісок. Річки -- Міус 
з прит. Кринка та Севастянівка. 
У межах району -- Вільхівське 
водосховище. Грунти чорноземні. 
Лежить у степовій зоні. Площа лі- 
сів (дуб, клен, глід) 14,7 тис. га. 
Оси. пром. і культур. центр райо- 
ну -- місто обл. підпорядкування 
Шахтарськ. Найбільші пром. під- 
приємства району -- Шахтарський 
комбікормовий з-д, Торезький ліс- 
госпзаг. Районний комбінат побу- 
тового обслуговування (м. Ша- 
хтарськ), 5 будинків побуту. 

С. г. спеціалізується на вирощу- 
ванні зернових (озима пшениця, 
ячмінь, кукурудза), соняшнику, 
овочевих (помідори, огірки, капу- 
ста) і кормових культур та виробн. 
м'яса, молока, яєць. Площа с.-г. 
угідь 1983 становила 102,5 тис. га, 
у т. ч. орні землі -- 79,9 тис. га, 
луки і пасовища--22,1 тис. га. Зро- 
шується 9,0 тис. га. Скотарство, 
свинарство, птахівництво. У Щ. р. 
-- 14 колгоспів, 7 радгоспів, 1 пта- 
хофабрика, у т. ч. обласна між- 
госп., райсільгосптехніка з 2 ви- 
робничими відділеннями, райсіль- 
госпхімія. Залізничні станції: Шах- 
тарськ і  Постникове.  Автомоб. 
шляхів -- 412 км, у т. ч. зтвердим 
покриттям -- 377 км. 

У районі -- сільс. профес.-тех. уч- 
ще (с-ще Дубове), 15 заг.-осв. і 
музична школи; 37 лік. закладів, 
у т. ч. 2 лікарні, 9 будинків куль- 
тури, 16 клубів, 30 кіноустановок, 
21 6-ка. На г. Саур-Могила біля с. 
Саурівки Ш. р. встановлено мону- 
мент на честь радянських воїнів -- 
визволителів Донбасу під час Ве- 
Вітчизн. війни 1941--45. У 


ЛИКОЇ 

Ш. р. видається газ. «Знамя Побе- 
дь» (с 1946). О. Ф. Плаксин. 
ШАХТИ (до 1920 -- Александ- 


ровськ-Грушевський) -- місто об- 
ласного підпорядкування Ростов. 
обл. РРФСР. Залізнична станція. 
216 тис. ж. (1983). Поділяється на 
З міські райони. Гол. галузі пром- 
сті -- легка (бавовняний комбінат, 
взут. об'єднання, швейна ф-ка). 
Видобування вугілля, 2 збагачу- 
вальні ф-ки; з-ди: «Гідропривод», 
«Будфарфор», маш.-буд. та ін. 
Підприємства харч. та буд. мате- 


24" 


ріалів пром-сті. У Ш.-- Техноло- 
гічний ін-т побутового обслугову- 
вання, 4 середні спеціальні нав- 
чальні заклади. Драматичний те- 
атр, краєзнавчий музей. Місто 
засновано 1367. 

ШАХТИНСЬК -- місто обласного 
підпорядкування Караганд. обл. 
Каз. РСР. Розташований на р. Ше- 
рубай-Нура. Залізнична ст. Кара- 
бас. 56 тис. ж. (1983). Видобуван- 
ня вугілля (Карагандинський ву- 
гільний басейн). З-ди: залізобе- 
тонних виробів, нестандартного ус- 
таткування, синтетичних мийних 
засобів; домобуд. комбінат. Техно- 
логіч. технікум. Ш. утворено 1961. 
ШАХТИНСЬКИЙ ПРОЦЕС 1928 
-- судова справа про злочинну ді- 
яльність контрреволюц. шкідниць- 
кої організації, що 1922--28 діяла 
в Шахтинському та інших районах 
Донбасу, в Харкові та Москві. 
Справу 18.У--6.М ПП заслухав Вер- 
ховний Суд СРСР.  Підсудні -- 
бурж. спеціалісти, які були по- 
в'язані з кол. власниками шахт, 
займалися шкідництвом у вугіль- 
ній пром-сті Донбасу.  Орг-ція 
діяла під безпосереднім керів- 
ництвом т. з. паризького центру 
та польс. об'єднання, що зв'язува- 
ли її з іноз. розвідками. Вона мала 
на меті зірвати соціалістичну ін- 
дустріалізацію країни, зруйну- 
вати найважливішу паливну базу 
СРСР. Спец. склад Верховного 
Суду СРСР засудив 5 шахтинців 
дорозстрілу, 44--до інших мір по- 
карання. Квітневий пленум ЦК і 
ЦКК ВКП(б) 1928 прийняв резо- 
люцію «Шахтинська справа і прак- 
тичні завдання в справі боротьби 
з хибами господарського будівниц- 
тва», в якій було накреслено шля- 
хи по ліквідації викритих Ш. п. 
хиб, зокрема у використанні бурж. 
спеціалістів, та заходи, спрямова- 
ні на прискорену підготовку кадрів 
рад. спеціалістів і керівників ви- 
робництва. 

ШАХТНА ПІЧ -- промислова піч 
з вертикальним робочим простором 
(«шахтою») круглої або прямокут- 
ної форми. У верхню частину Ш. п. 
(мал.) завантажують вихідний (об- 
роблюваний) матеріал, що опуска- 
ється під дією власної маси (газо- 
подібні продукти згоряння палива 
рухаються назустріч); з нижньої 
її частини видаляють готовий про- 
дукт. Ш. п. відзначається високим 
тепловим ккд і відносно великою 
продуктивністю. В Ш. п. гол. чин. 
виплавляють чавун (див. Доменна 
піч, Вагранка), кольорові метали 
(піч кольорової металургії, або ва- 
тержакетна піч), випалюють за- 
лізорудну сировину, вапняк та 
ін. матеріали. Є й електр. Ш. п. 
опору для термічної обробки мета- 
левих виробів. й 
ШАХТНЕ БУДІВНИЦТВО -- 
будівництво підприємств (шахт, 
рудників) по видобуванню і пере- 
робці корисних копалин. Включає 
гірничопрохідницькі роботи (ство- 
рення підземних гірничих виробок 
і камер різного призначення) і зве- 
дення комплексу поверхневих спо- 
руд: підйомних установок, копрів, 
компресорних станцій і вентиля- 
ційних  надшахтних пристроїв, 
адм.-побут. комбінатів, збагачу- 
вальних -к, під'їзних колій 
тощо. Ш. 6. передують геологороз- 
відувальні роботи, розробка про- 
ектної і тех. документації, вибір 






37 1 





місця, де мають бути розміщені 
шахтні стовбури та поверхневі 
споруди. Гірничопрохідницькі ро- 
боти виконують, як правило, у 
складних гірничо-геол. умовах на 
різних глибинах (іноді понад 
1000 м) буропідривним, підрив- 
ним або комбайновим способом 
(див. також Буропідривні роботи, 
Гірничі роботи, Підривні роботи, 
Гірничий комбайн). Одночасно 
вдаються до кріплення гірничих 
виробок. В УРСР середньотех. 
швидкість спорудження кгоризон- 
тальних і похилих виробок досяг- 
ла 52,2, вертикальних виробок -- 
до 55,0 м на місяць. При буд-ві 
поверхневих споруд застосовують 
ефективні залізобетонні, металеві 
та ін. конструкції, поширилося 
зведення висотних споруд з моно- 
літного бетону у пересувній опа- 
лубці. Щ. б. здійснюють спеціалі- 
зовані шахтобудівні організації. 
Наукові дослідження в галузі 
Ш. б. в УРСР проводять Організа- 
ції та механізації шахтного бу- 
дівництва  всесоюзний  науково- 
дослідний інститут, ін-т «Пів- 
дендіпрошахт» (обидва -- у Харко- 
ві), ін-ти «Дондіпрошахт», «Донді- 
прооргшахтобуд» (обидва -- у До- 
нецьку), «Дніпродіпрошахт» (Дні- 
пропетровськ), ін. н.-д. та проектні 


установи. 

Літ.: Амурский Б. С. Состояние и 
перспективь развития шахтного стро- 
ительства. М., 1981. М. С. Сургай. 


ШАХТНИЙ СТОВБУР вер- 
тикальна або похила гірнича ви- 
робка, що сполучає підземну ча- 
стину шахти з поверхнею землі. 
Розрізняють Ш. с. (мал.) розвіду- 
вальні, експлуатаційні (головні, 
допомі жні) та спеціальні (для під- 
земних споруд). Головними Ш. с. 
піднімають на поверхню корисну 
копалину, допоміжні призначені 
для переміщення (спуску -- під- 
йому) людей і вантажів (вантажо- 
людські Ш. с., див. також Рудни- 
кове транспортування), вентиля- 
ції (вентиляційні Ш. с.), водовід- 
ливу (водовідливні ШІ. с.) тощо. 
Укріплюють с. монолітним 
бетоном і залізобетоном, тюбін 
гами. Ш. с. створюють при під 
земній розробці родовищ корис 
них копалин, прокладанні тунелів 
тощо. 

ШАХТНІ ВОДИ, рудникові во 
ди підземні, іноді поверхневі 
води, що проникають у гірничі ви 
робки і зазпають фіз.-хім. змін у 
процесі експлуатації родовищ ко 
рисних копалин. Формуються внас- | 
лідок змішування різних горизон- 
тів підземних вод, взаємодії їх 
і корисними 
гірничи 


ШАХТНІ 


ВОДИ 





Шахтний стовбур: 

1 -- верхня ділянка, або 
устя; 

2 -- основна частина; 
3-- зумпф, або від- 
стійник (для збирання 
води). 





з гірськими породами 
копалинами, 
МИ 


розкритими 
та 


пітаз 
Птак 


Шасі 


рудниковими 


виробками, 









ШАХТАРСЬНИЙ РАЙ 


ДОНЕЦЬНОЇ ОЕР 


Малоор лівк 


б Г ( | 
Кіровське М Л х б і 
і і ка б06є Ром є ; . 
о ; ав , 7? Розсмі "чек В є г Ж 
и? ув» і Уїви У ьк 
,- - б 










А ьо ; 
Зугрес 
Миколаївка 





372 





ШАЦЬК 





М. С. Шашкевич. 





АДЛЕЕТТИ. 


фозрек єту 4 Ж 





Пам'ятник М. С. Шаш- 
кевичу в с. Підліссі. 
Скульптор Д. П. Крва- 
вич. 1962. 





Озеро Кримне з групи 
Шацьких озер. 





ПШашелеві.Шашіль зви- 
чайний та його личинка. 


газами. Ш. в. нерідко мають висо- 
ку. мінералізацію, підвищений 
вміст рудних компонентів і шламу 
гірських порід. Приплив води у 
шахтні виробки | зумовлюється 
здебільшого наявністю напірних 
вод і підлягає сезонним змінам. 
Для зменшення припливу води про- 
водять водозниження. Ш. в. очищу- 
ють і відливають у природні во- 
дойми або використовують. 

|А. Є. Бабинець. | 


ШАЦЬК -- селище міського типу 
Любомльського р-ну Волин. обл. 
УРСР. Розташований за 33 км 
від залізнич. ст. Любомль. 5,7 тис. 
ж. (1984). У Щ.-- лісництво, уч- 
бово-дослідний лісгоспзаг, вироб- 
ниче відділення райсільгосптехні- 
ки, міжгосп. буд. орг-ція, пром- 
комбінат, комбінат комунальних 
підприємств, будинок побуту, хар- 
чокомбінат. Лісовий технікум, 
2 заг.-осв. та спортивна школи, 
лікарня, 2 будинки культури, кі- 
нотеатр, З б-ки. Санаторій «Лісо- 
ва. пісня». Вперше згадується 
1410, селище міського типу 
з 1957. 
ШАЦЬКИЙ Станіслав Теофілович 
ПІ (13).МІ 1878, с. Вороніно, тепер 
Духовщинського р-ну Смол. обл.-- 
30.Х 1934, Москва) -- рос. рад. 
педагог. Член Комуністичної пар- 
тії з 1928. Закінчив Моск. уні- 
верситет (1903), мав вищу музичну 
освіту. Пед. діяльність почав 1905. 
Після Великої  Жовтн. соціалі- 
стич. революції організував і очо- 
лював (1919 -- 32) Першу дослід- 
ну станцію по нар. освіті Наркомо- 
су РРФСР -- комплекс н.-д. пед. 
установ, дит. садків, шкіл, поза- 
шкільних і культур.-осв. закладів 
для дорослих. З 1932 ЩШ. керував 
Центр. експериментальною пед. ла- 
раторією; одночасно був дирек- 
тором Моск. консерваторії. 
Педагогические сочинения, т. 1-- 
лм М., 1962-65. 
Літ.: Опьт педагогической деятель- 
ности С. Т. Шацкого. М., 1976. 
Т. І. Цвелих. 
ШАЦЬКИЙ ПРИРОДНИЙ НА- 
ЦІОНАЛЬНИЙ ПАРК -- у Во- 
лин. обл. УРСР. Створено 1983 
з.метою охорони унікальних при- 
родних комплексів у районі Шаць- 
ких озер, проведення наук. дос- 
ліджень, створення умов для від- 
починку, організації туризму і про- 
паганди природоохоронних знань. 
Пл. 32,5 тис. га. Озера в основ- 
ному льодовикового та карстово- 
го походження, найбільші -- Сві- 
тязь, Пулемецьке озеро, Люцимир, 
Кримне та ін. Переважають сос- 
нові чорницеві, зеленомохові лі- 
си, оліготрофні болота, трапля- 
ються вільняки та дубово-сосно- 
ві й грабово-соснові ліси. З тва- 
рин характерні козуля, свиня ди- 
ка, заєць, численні  водоплавні 
птахи, в озерах -- різноманітна 
іхтіофауна, зокрема, водиться ву- 
гор європейський. В. І. Олещенко. 
ШАЦЬКІ ОЗЕРА -- озера на Пн. 
Зх. Волин. обл. УРСР, на межі з 
БРСР. Лежать переважно в межи- 
річчі Бугу та Прип'яті. Всього по- 
над 30 озер заг. пл. до 60 км?2. 
Більша частина Ш. о. карстового 
(див. Карст) походження. Най- 
більшим і найглибшим серед Ш. о. 
є оз. Світязь. Досить великі також 
Пулемецьке озеро, Лука, а та- 
кож Люцимир (пл. 4,3 км?), Чорне 
(0,76 км2), Довге (0, 25 км2). Інші 


озера -- реліктового походження -- 
(оз. Мошне, Соминець та ін). Щ. о., 
розташовані серед лісових масивів 
і  лук,-- важливий рекреаційний 
(див. Рекреація) район УРСР з 
численними базами відпочинку, 
літніми та зимовими таборами, са- 


наторіями. |К. 1. Геренчук.| 


ШАШЕЛЕВІ, шашлі (Апобіїідає) -- 
родина жуків. Тіло (довж. 2--8 мм) 
видовжено-циліндричне; забарв- 
лення звичайно темне. Лапки 5- 
членикові. Личинки з великою го- 
ловою,  С-подібно зігнуті, білі, 
вкриті жовтими волосками; розви- 
ваються в мертвій деревині, де 
вигризають довгі ходи неправиль- 
ної форми. Пошкоджують дерев'я- 
ні споруди, меблі, книжки, зооло- 
гічні колекції, хлібні вироби тощо. 
В родині -- бл. 1000 видів, пошире- 
них на всіх материках, крім Ан- 
тарктиди. В СРСР -- бл. 100 ви- 
дів, у т. ч. на Україні -- бл. 55, 
серед них найшкідливіші ша- 
шіль звичайний (Апобійит 
рипсіаїит), шашіль хатній 
(А. регііпах), шашіль хліб- 
ний (З5сеяобійт рапісеит). За- 
ходи боротьби: газова Ое- 
зинсекція, просочування заселеної 
Ш. деревини отруйними для них 
речовинами. І. К. Загайкевич. 
ШАШКА -- 1 Димова -- засіб 
для димопускання. Металева ци- 
ліндрична коробка з запалом та 
отворами у верхній частині, за- 
повнена  димовою сумішшю. 2) 
Підривна-- з пресованої ви- 
бухової речовини (ВР). Використо- 
вується при підривних роботах. 
Має запальне гніздо для капсюля- 
детонатора. З підривних Ш. мо- 
жуть складатися заряди ВР різ- 
ної маси. 3) Те саме, що й шабля. 
ШАШКЕВИЧ Володимир Маркія- 
нович (7.1У 1839, с. Нестаничі, те- 
пер Радехівського р-ну Львів. 
обл.-- 16.П 1885, Львів) -- укр. 
письменник. Син М. С. Шашкеви- 
ча. Навчався у Львів. і Віденсько- 
му ун-тах. З 1869 працював служ- 
бовцем у містечках Зх. Украї- 
ни. До зб. «Зільник» (1863) увійш- 
ли ліричні вірші, поема «Черна», 
балада «Русалка», переклади з Г. 
Гейне та ін. авторів. Громадян. 
звучання віршів, як і публіцисти- 
ки Ш., приглушене обмеженістю 
«народовсько»- просвітянського сві- 
тогляду Ш. Автор драми «Сила 
любові» (1864), читанок для селян. 

Р Кирчів. 
ШАШКЕВИЧ Маркіян Семенович 
(літ. псевд.-- Руслан Шашкевич; 
6.ХІ 1811, с. Підлісся, тепер Золо- 
чівського р-ну Львів. обл.-- 7.УЇ 
1843, с. Новосілки, тепер Бусько- 
го р-ну Львів. обл.) укр. 
письменник | культурно-громад. 
діяч. Зачинатель нової укр. л-ри 
на Зх. Україні. У 1829 вступив до 
Львівської духовної семінарії, 
був слухачем Львів. ун-ту. Очо- 
лив літ. гурток прогрес. молоді 
«Руська трійця», до якого входи- 
ли, крім нього, Я. Головацький, 
І. Вагилевич та ін. Учасники гурт- 
ка активно виступили на захист 
народу, його мови, культури. 
Гуртківці підготували фольклорно- 
літ. збірки «Син Русі» і «Зоря», 
видати які не вдалося. За ініціати- 
вою  Ш. 1837 вийшов альманах 
«Русалка Дністровая». Після за- 
кінчення семінарії (1838) був свя- 
щеником. Помер від туберкульо- 


зу. У 1893 прах ШІ. перенесено на 
Личаківське кладовище у Львові. 
Перший друкований твір Щ.-- вірш 
«Голос галичан» РЕРЛНиУ 1336 
опублікував брошуру а і 
арбесадіо», спрямовану проти за- 
провадження до укр. письма польс. 
алфавіту. В поезії виступив як 
романтик. Лірика Ш. наснажена 
любов'ю до рідного краю, прос- 
того народу, мови («Підлісся», 
«Слово до чтителей руського язи- 
ка»), вній висловлюється протест 
проти соціальної несправедливос- 
ті («Згадка», «Веснівка», «Сум- 
рак вечірній»). Оспівував героїч- 
не минуле, кращих синів  наро- 
ду («Хмельницького обступлення 
Львова» та ін.). Писав байки і 
прозу (казка «Олена»). Перекла- 
дав з давньоруської («Слово 0 
полку Ігоревім»), польс., чес. і 
сербської мов. Уклав «Читанку 
для малих дітей» (вид. 1850). У 
1959 відкрито Шашкевича М. С. 
музей в с. Підліссі, 1962 йому спо- 
руджено там же пам'ятник. 

Тв.: Твори. К., 1973; Рос. перекл. 
о | Вірші). В кн.: Антология украйнс- 
кой поззии, т. 1. М., 1958. 

Літ.: Франко І. М. Шашкевич і га- 
лицько-руська література. В кн.: 
Франко І. Зібрання творів, т. 29. 
К., 1981; Шалата М. Маркіян Щашке- 
вич. К., 1969; Гуменюк М. П., Крав- 
ченко Є. Є. М. Шашкевич, І. Ваги- 


левич, Я. Головацький. Бібліографіч- 
ний покажчик. Львів, Ро 


. Ф. Кирчів. 
ШАШКЕВИЧА М. С. МУЗЕЙ - 
меморіальний музей у с. Підліссі 
Золочівського р-ну Львів. обл., 
де народився М. Шашкевич. Від- 
критий 1959 при місцевій бібліоте- 
ці. Експонуються прижиттєві пуб- 
лікації творів поета, зокрема пер- 
шодрук «Русалки Дністрової», 
фотокопії його рукописів, особис- 
ті речі, портрети родичів і друзів, 
видання творів, документи і мате- 
ріали, які розповідають про жит- 
тя і творчість М. Шашкевича, вша- 
нування його пам'яті. 

Р. Ф.Кирчів. 
ШАШКИ --гра для двох партне- 
рів, що провадиться на дошці (по- 
діленій на поля -- клітини, забарв- 
лені поперемінно в темний і світ- 
лий колір) спеціальними, звичайно 
круглими, фішками-шашками. Гра- 
вці пересувають фігури по темних 
клітинах. Виграє той, хто знищить 
всі шашки противника або зали- 
шить їх без ходів. Перші відомості 
про Ш. знайдено в пам'ятках Ста- 
род. Єгипту; дані археологічних 
розкопок свідчать про те, що на 
території УРСР Ш. існували у дав- 
ніх слов'ян вже у З ст. н. е. Прави- 
ла шашкової гри в різних країнах 
різні. Є Ш. рос., англ., нім., ісп. 
(12 шашок на 64- -клітинній дощ- 
ці), франц. і польські (20 на 100- 
клітинній), канад. (30 на 144-клі- 
тинній). Франц. Ш., що з'явились 
1723, набули поширення у бага- 
тьох країнах і стали міжнародни- 
ми. З 1894 проводяться Чемпіо- 
нати світу з міжнар. Ш. В 1947 
створено Всесвітню федерацію 
Ш. (ФМЖД), в яку з 1956 входить 
шашкова федерація СРСР, і засн. 
звання міжнар. гросмейстера та 
міжнар. арбітра з Ш. З 1965 про- 
водяться чемпіонати Європи серед 
чоловіків (спочатку -- Кубок Єв- 
ропи); з 1974 -- першість світу 
серед жінок. В СРСР з 1924 про- 
водяться чемпіонати з рос., а з 


1954--з міжнар. Ш. В 1961 впровад- 
жено звання гросмейстера СРСР з 
Ш. Самостійною галуззю Ш. є 
шашкова композиція. 

ШВАБІНСЬКИЙ  (бмабіпзку) 
Макс (17.ІХ. 1873, Кромержіж -- 
10.1 1962, Прага) -- чес. графік і 
живописець, нар. хдря ни Че- 
хословаччини (з 1945). Навчався 
у празькій АМ (1891--96). Твори: 
розписи у кол. Земському банку 
в Празі (1896), вітраж «Страшний 
суд» у соборі св. Віта у Празі 
(1937--39), картини «Бідний край» 
(1899--1900), «Жовта парасолька» 
(1908--09), | гравюри «Жнива» 
(1927), «Поет і муза» (1932), рисун- 


ки. Автор графічних портретів 
діячів чес. культури, книжкових 
ілюстрацій (у т. ч. ілюстрацій до 


творів С. Щипачова, 1955). У 1910 
--27 викладав у празькій АМ; 
серед його учнів -- В. Касіян. Іл. 
див. також до ст. Чехословаччина, 
т. 12, с. 448--449. 

Літ.: Касіян В. Художник сонця і 
життя (Макс Швабінський). В кн.: 

Касіян В. Про мистецтво. К., 1970. 
ШВАБІЯ -- історична область У 
Пд.-Зх. Німеччині. У давнину була 
заселена алеманами (давня назва 
-- шваби, звідси назва області). З 
10 ст. на тер. Ш. існувало герцогст- 
во, яке входило до складу Нім. 
королівства. В 2-й пол. 13 ст. Ш. 
розпалася на ряд світських і ду- 
ховних князівств. Ш. була одним з 
важливих айонів | Селянської 
війни 1524--26. У 1500--1806 Ш.-- 
один з округів «Священної Римсь- 
кої імперії». Пізніше назвою «Шва- 
бія» позначали область поширен- 
ня швабського діалекту (в ширшо- 
му значенні -- всю територію ко- 
лишньої Швабії). 

ШВАБСЬКИЙ СОЮЗ -- політ. 
і військ. союз імперських лицарів 
і 22 імперських міст Пд.Зх. НІі- 
меччини, створений 14.П 1488 в 
м. Еслінгені (Швабія). Створений 
за ініціативою Габсбургів, які праг- 
нули використати його в боротьбі 
проти баварських герцогів і швей- 
царських кантонів. (Дворянсько- 
князівська коаліція Ш. с. відігра- 
ла вирішальну роль у придушенні 
Селянської війни 1524--26 в Ні- 
меччині. На поч. 1534 внаслідок 


політ. і реліг. розходжень Ш. с. 
розпався. О. Б. Дьомін. 
ШВАНК (нім. З5спмапК, букв.-- 
жарт) -- жанр нім. міської л-ри 


13--17 ст. Коротке віршоване або 
прозове комічне оповідання. Най- 
визначніші представники Ш. 
Штріккер (13 ст.), Ф. Франкфур- 
тер (кін. 14 чипоч. 15 ст.), Й. Паулі, 
Вікрам, Ганс Сакс (усі -- 16 ст.). 
ШВАНН се авг) Теодор (7.ХП 
1810, Нойс -- 14.І 1882, Кельн) -- 
нім. фізіолог і гістолог. У 1833 
закінчив Боннський ун-т. У 1834-- 
39 працював у Берлінському, 
з 1839 -- професор Лувенського, 
1848--380 -- Льєжського  ун-тів. 
Наук. праці з фізіології травлення, 
мікроскопічної будови тварин та 
ін. У 1836 відкрив пепсин. Вивчав 
будову хорди, хряща, стінок кро- 
воносних судин, поперечносмугас- 
тих м'язів; описав клітини та обо- 
лонки нервових волокон (шван- 
нівські клітини та шваннівська обо- 
лонка). Дослідивши мікроскопіч- 
ну будову тканин та ознайомив- 
шись з пра цями М. Я. Шлейоєе- 
на, Ш. 1839 сформулював клітин- 
ну теорію. 


ШВАННІВСЬКІ КЛІТИНИ -- 

клітини мнервової тканини, що 
утворюють оболонку нервових во- 
локон. Описані Т. Шванном 1838. 
Мають овальне ядро, 1--2 ядерця, 


на внутр. поверхні ядерної обо- 
лонки -- хроматин. Виконують 
переважно опорну та трофічну 


функції; в м'якотних волокнах -- 
функцію утворення (зрідка -- руй- 
нування) мієліну (див. Мієлінова 
оболонка). 
ШВАРНО ДАНИЛОВИЧ (бл. 1230 
-- бл. 1269) -- князь галицький |і 
холмський з 1264, великий князь 
литовський з 1267. Син князя Да- 
нила Галицького. Бл. 1253 одру- 
жився з дочкою великого князя 
лит. Міндовга. Після смерті бать- 
ка (1264) володів Галицьким, 
Холмським, Дорогичинським кня- 
зівствами і Чорною Руссю. З 1263 
Ш. Д. (до 1267 -- разом з Войшел- 
ком Міндовговичем) правив у Ве- 
ликому князівстві Литовському. 
ШВАРЦ Євген Львович |9 (21).Х 
Б Казань -- 15.І 1958, Ленін- 
рос. рад. письменник. В 
19231-24 співробітничав у періо- 
дичній пресі Донбасу. Перша кни- 
га -- «Оповідання Старої балалай- 
ки» (1924). Автор повістей «Приго- 
ди Шури і Марусі», «Чужа дівчин- 
ка» (обидві -- 1937), «Першоклас- 
ниця» (1949), Писав п'єси-казки 
для дітей («Скарб», 1934; «Черво- 
на шапочка», 1937; «Сніжна коро- 
лева», 1938, та ін.), кіносценарії 
(«Попелюшка», 1947, та ін.). На- 
писав  антифашист.  п'єсу-памф- 
лет «Дракон» (1944). Щ. створив 
своєрідний жанр філософ. сатирич. 
казки -- «Тінь» (1940), «Звичай- 
не чудо» (1956), «Повість про моло- 
де подружжя» (1958) тощо. Бага- 
то п'єс Щ. екранізовано. 
Тв.: казни Повести. Пьесь. Л., 1969; 
Пьесь. , 1972; Укр. перекл.- 
пральню К., 1956. 


ШВАРЦ (Ісак Ізраїльович |парт. 
псевд. -Семен; 6 (18).І 1879, Мико- 
лаїв -- 26.Х 1951, Москва!) - учас- 
ник революц. руху в Росії, рад. 
парт. діяч. Член Комуністичної 
партії з 1899. З 1892 -- робітник, 
учасник с.-д. гуртків у Миколаєві 
та Одесі. В 1911 вчився в партій- 
ній школі в Лонжюмо. Не раз за- 
знавав арештів, 6 раз здійснював 
втечі із заслання. Після Лютин. 
революції 1917 проводив парт. 
роботу в Києві, Одесі, Миколає- 
ві та ін. містах. Під час австро- 
німецької окупації України 1918 -- 
один з керівників парт. підпілля 
і партизан. руху. В 1919 -- голо- 
ва Всеукр. Надзвичайної комісії 
(ВУЧК), потім -- уповноважений 
Ради Праці і Оборони в Одесі й 
Миколаєві. З 1921 -- на керівній 
профспілковій і госп. роботі. 

1946 персональний пенсіонер. 
На Х і ХП з'їздах РКП(б) обирав- 
ся членом ЦКК, на ХІІ -- ХМУМІ 
з! "їздах -- членом її ЦК, на ХУП 
з'їзді -- кандидатом у члени ЦК 
ВКП(б). На І їі П з'їздах КП(6)У 
обирався членом ЦК. Нагород- 
жений орденом Червоної Зірки. 
ШВАРЦ Станіслав Семенович 
(1.ГУ 1919, Катеринослав, тепер м. 
Дніпропетровськ -- 12.М 1976, м. 


Свердловськ) -- рад. зоолог, акад. 
АН СРСР (з 1970). Член КПРС з 
1958. Закінчив  Ленінгр. ун-т 


(1942). З 1946 працював в Уральсь- 
кому філіалі (центрі) АН СРСР; 
в 1955--76 -- директор Ін-ту еколо- 


гії рослин і тварин. Осн. праці з 
екології тварин. Розробив метод 
морфофізіол. індикаторів для виз- 
начення стану і прогнозу розвит- 
ку популяцій тварин; вивчав еко- 
логічні механізми еволюційного 
процесу в природі;  популяційну 
екологію тварин і хім. екологію 
водних тварин тощо. Нагородже- 
ний орденами Леніна, Жовтневої 
Революції, медалями. Премія ім. 
О. М. Сєверцова АН СРСР, 1972. 
ШВАРЦБЕРГ Яків Олександро- 
вич (18 (30).Х 1885, м. Старий Ос- 
кол, тепер Бєлгородської . обл. 
РРФСР -- 1969, Київ) -- укр. рад. 
оториноларинголог, професор (з 
1935), засл. діяч науки УРСР (з 


1941). У 1914 закінчив мед. ф-т 1 


Харків. ун-ту. В 1934--41 -- про- 
фесор 2-го Київ. мед. ін-ту; 1944-- 

-- зав. кафедрою Київ. мед. 
ін-ту. З 1964 -- професор-консуль- 
тант. У 1918--49 працював також 


у Київ. військ. госпіталі. Праці 
Ш. присвячені проблемам тонзи- 
літу, склероми, злоякісних ново- 


утворень вуха, носа |і гортані. 
Нагороджений орденами Леніна, 
Червоного Прапора |і Трудового 


Червоного Прапора, медалями. 

ШВАРЦВАЛЬД -- гірський масив 
у пд.зх. частині ФРН. Простя- 
гається вздовж правобережжя 


р. Рейну на 160 км, шир. до 60 км. 
Вис. до 1493 м (г. Фельдберг). 
Родовища уранових та свинцево- 
цинкових руд. Мінеральні джере- 
ла (курорти Баден-Баден, Баден- 
вейлер та ін.). На схилах -- ліси 
та субальп. луки. 

ШВАРЦМАН Ошер Маркович 
(6 (18).Х 1889, с. Вільня, тепер 
Коростишівського р-ну Житомир. 
обл.-- 31.МПІ 1919, ст. Рафалівка, 
тепер Ровен. обл. | -- євр. рад. по- 
ет. Добровільно вступив до лав 
Червоної Армії (1919), воював у 
дивізії М. Щорса. Загинув у бою. 
Один з родоначальників євр. рад. 
поезії. У віршах 1917--19 описував 
мужність трудящих в боротьбі 
нове життя («Юність», 1917; «Ви- 
діння», 1918; «Сива мати -- ніч», 
1919, та ін.). Юнацькі вірші Ш. на- 
писані укр. мовою. Вірші Ш. пере- 
кладали П. Тичина, М. Рильський, 
М. Терещенко. 

Тв.: Укр. перекл.- Вірші. К., 
1938; Поезії. К., 1965; Рос. пе- 
рек л.-- Стихи. М., 1968; Самое за- 


ветное. Песни, стихи и позмь разньіх 
лет. М., 1976. 


ШВАЧКА Микита (бл. 1728 -- р. 
см. невід.) -- запорізький козак, 
ватажок гайдамацького загону. Під 
час Коліївщини (1768), після здо- 
буття повстанцями Богуслава, Ш. 
разом із загоном А. Журби здобув 
Фастів, перетворивши його на свій 
опорний пункт. В кінці літа 1768 
Ш. було схоплено царським війсь- 
ком під Богуславом і заслано на 
каторгу в м. Нерчинськ. Т. Г. Шев- 
ченко | присвятив | йому вірш 
«Швачка». 

ШВАЧКО Олексій Филимонович 
(н. 18.1 1901, с. Чопилки, тепер 
Переяслав-Хмельницького р-ну 
Київ. обл.) -- укр. рад. кінорежи- 
сер, засл. діяч мист. УРСР (з 1968). 
Член КПРС з 1950. Навчався в 
Муз.-драм. інституті ім. М. В. 
Лисенка  (1920--22), 1925 щза- 
кінчив Київ. ін-т нар. освіти. Пра- 
цював в укр. драм. театрах, зокре- 
ма в театрі «Березіль» (1922-25). 
В кіно -- з 1925 (на кінофабриці 





373 


ШВАЧКО 





М. Швабінський. Авто- 
порарет. Літографія. 


Ре 





О. М. Шварцман. 





Шафран посівний. 
Загальний вигляд 
квітучої рослини. 


374 





ШВЕДИ 





Ф.Н. Шведов. 





Р. Шнейкарт. 





Шведська мушка 
ОзсіпеПа іїгії. 





Човникова швейна ма- 
шина: 

1 -- голка; 2 -- голов- 
ний вал; 3 рукав; 
4-- маховик; 5 -- плат- 
форма; б -- регулятор 
натягу верхньої нитки; 
7 -- човник; 8 -- рейка. 


ВУФКУ, Одеса). З 1928 -- на Ки- 
їв. кіностудії худож. фільмів (те- 
пер ім. О. П. Довженка). Зняв ряд 
документальних фільмів: «У нас- 
туп на землю» (1929), «Перші кро- 
ки» (1932). Поставив також фільм- 
виставу «Мартин Боруля» (1953, 
за І. Карпенком-Карим) та ін.; ху- 
дож. фільми: «Земля» (за О. 
Кобилянською; 1954, спільно з 
А. Бучмою), «Далеко від Батьків- 
щини» (1960), «Ракети не повинні 


злетіти» (1965), «Розвідники» 
(1968), «Ніна» (1971). 
п Розповіді про сучасників. К., 


ШВЕДИ -- нація, основне населен- 
ня Швеції. Живуть також у США, 
Канаді, Фінляндії та ін. країнах. 
Заг. чисельність -- 8,93 млн. чол. 
(1980, оцінка). Говорять шведсь- 
кою мовою. За релігією -- лютера- 
ни. Предки Ш.-- давні пн.-герм. 
племена--свеї, гьоти (пізніша на- 
зва--єти) та ін. В період формуван- 
ня швед. д-ви (9-- 11 ст.) склалася 
швед. народність. З розвитком 
капіталістич. відносин (17--18 ст.) 
Ш. консолідувались у бурж. націю. 
Про історію, економіку, культуру 
Ш. див. Швеція. 

ШВЕДОВ (Ігор 9 Олександрович 
(н. 5.ХІ 1924, Климово, тепер смт 


Брянської області) -- укр. і рос. 
рад. актор естради, письменник, 
заслужений діяч мист. УРСР (з 


1975). Член КПРС з 1943. Учас- 
ник Великої Вітчизн. війни. Автор, 
режисер і виконавець документаль- 
них літ.-муз. моновистав, які скла- 
ли цикл «Ленініана ХХ століття». 
Автор роману «Актори» (рос. мо- 
вою; т. 1--2, 1953--56), книжок 
нарисів і репортажів «Від вашого 
власного кореспондента» (1960), 
п'єс «Повпред» (1965), «Весь світ 
і навіть більше» (1966), драм. 
балад «Ніхто про нього ще не знав» 
(1969), «Третій Новий рік» (1972) 
та ін. Худож. керівник Київського 


театру історичного портрета 
(з 1978). 
Тв.: Время действия -- 60-е ГОДдьЬ... 


К., 1963. Н. М. Гаєвська. 


ШВЕДОВ Федір Никифорович 
(114 (26). 1840 -- 12 (25).ХІП 1905, 
Одеса| вітчизн. фізикохімік. 
Закінчив (1863) Петербурзький 
ун-т. Працював у Новоросійському 
ун-ті в Одесі (з 1870 -- професор, 
1895--1903 -- ректор). Основопо- 
ложник реології дисперсних сис- 
тем. Зокрема, вивчив процес ре- 
лаксації напруг у колоїдах, одер- 
жав рівняння  в'язко-пластичної 
течії речовини (т. з. рівняння Шве- 
дова), дослідив залежність між 
пружними й оптичними властиво- 
стями колоїдів. 

ШВЕДСЬКА КОРОЛІВСЬКА 
АКАДЕМІЯ НАУК -- найвища на- 
ук. установа країни в галузі при- 
родничих наук. Міститься в Сток- 
гольмі. Засн. 1739. У 1983 до скла- 
ду академії входило 250 членів і 
130 іноз. чл.-кор. Видає «Доповіді 
Шведської королівської академії 
наук», щорічник, повідомлення з 
математики, астрономії, фізики, 
хімії, географії та ін.; «Аннали 
Стокгольмської обсерваторії». Б-ка 
(засн. на поч. 17 ст.) налічує 2 млн. 
томів. Академія присуджує Нобе- 
лівські премії з фізики, хімії та 
економіки. 4. В. Санцевич. 
ШВЕДСЬКА МОВА -- мова шее- 
дів. Належить до північної (скан- 
дінавської) підгрупи герм. групи 


індоєвроп. сім'ї мов. Пошир. у 
Швеції, Фінляндії, атакож у США 
та Канаді. Діалекти Ш. м. об'єд- 
нують у юкгрупи: пд. шведську, 
єтську,  свейську,  норляндську, 
сх.-шведську та гутнійську. Харак- 
терні фонетичні риси: наявність 
довгих і коротких звуків, наголос 
музичний, складова рівновага. 

Іменникам властиві категорії ро- 
ду (спільний і середній), числа 
й відмінка (є спільний і родовий 
відмінки). Дієслова мають кілька 
інфінітивів і незмінювану форму -- 
супін. Найдавніші пам'ятки Ш. 
м.-- численні написи рунами -- на- 
лежать до 9--12 ст. Перша пам'ят- 
ка, написана лат. алфавітом,-- 
уривок «Вест'єтського закону» (13 
ст.). Сучасна літ. Ш. м. почала 
формуватись у 16--17 ст. (про- 
відну роль відіграли свейські го- 
вори). Алфавіт Ш. м. базується 
на латинському. Про л-ру Ш. м. 
див. Швеція, розділ Зптература. 
Літ.: Маслова-Лашанская С. С. Лек- 
сикология шведского язька. Л., 1973; 
Маслова-Лашанская С. С., Толстая 


Н.Н. Учебник шведского язька. Л., 
1981. 


ШВЕДСЬКА  МУШКА, шведка 
(ОзсіпеПа) -- рід комах род. зла- 
кових мушок. Тіло чорне, довж. 
1,5--2 мм. За рік має 2--3 поко- 
ління. Зимують личинки у сходах 
озимини, в стеблах багаторічних 
злакових трав. Літ мух у квітні -- 
вересні. Яйця відкладають на схо- 
ди зернових, в колоски вівса. Ли- 
чинки живляться центр. листком, 
ембріональним  зачатком колоса 
або зернівкою. Рослини, ушкод- 
жені до стадії кущення, всихають; 
ушкодження кукурудзи Ш. м. 
сприяє її зараженню пухирчастою 
сажкою. Щ. м. поширені в Євразії 
і Америці. В СРСР зустрічається 
понад 20 видів, у т. ч. на Украї- 
ні 15, з них найшкідливіші: 
О. гії -- на зернових злаках, ку- 
курудзі, О. ризійа -- на озимій 
та ярій пшениці, ячмені. Захо- 
ди боротьби: агротехнічні 
та хімічні (обробка насіння та по- 
сівів пестицидами). 


й . Г. Рогоча. 
ШВЕЙКАРТ (Ясімеіскагі) Рас- 
сел (н. 25.Х 1935, Нептьюн, шт. 
Нью-Джерсі) -- астронавт США, 
військ. льотчик (1956--63). За- 
кінчив (1956) Массачусетський 
технологічний ін-т. З 1963 -- у гру- 
пі астронавтів. Разом з Дж. Мак- 
дівіттом і Д. Скоттом 3--13.ПЇ 
1969 здійснив політ у космос на 
космічному кораблі «Аполлон-9» 
як пілот місячної кабіни. Під час 
польоту відпрацьовувалось стику- 
вання з місячною кабіною і само- 
стійний її політ, провадились та- 
кож різні дослідження. ШІ. вихо- 
див у відкритий космос. 
ШВЕЙНА МАШИНА -- машина, 
що з'єднує деталі швейних і три- 
котажних виробів або взуття, оз3- 
доблює їх, пришиває гудзики, об- 
метує петлі тощо. Розрізняють Ш. 
м.: човникові (мал.) і ланцюгові 
(в них замість човника -- петель- 
ник); універсальні (найпоширені- 
ші -- одноголкові сточувальні) і 
спеціалізовані (напр., зигзаг-ма- 
шини, петельні, потайного стібка); 
напівавтоматичні і автоматичні. Є 
також Ш. м. для безниткового 
з'єднання деталей. Частота обер- 
тання гол. вала промислових Ш. м. 
1000 -- 5000 об/хв. Застосовують 
Ш. м. у швейному, трикотажному, 


взуттєвому та ін. 
також, у побуті. 

ШВЕЙНА ПРОМИСЛОВІСТЬ - 
галузь легкої промисловості, під- 
приємства якої виготовляють швей- 
ні вироби побутового й технічного 
призначення з тканин, трикотаж- 
них полотен, штучних і натураль- 
них шкіри і хутра, а також з різ- 
них оздоблювальних матеріалів і 
фурнітури. Основна продукція: всі 
види верхнього одягу, білизна, 
тех. швейні вироби (намети, різ- 


виробництві, а 


Виробництво швейних виробів 
за видами в УРСР 








Оди- 

ниця 

нимі- 1965 1983 

ру 

Пальта, пів- 
пальта ії плащі тис. шт. 10078 0 12 160 
Костюми »  » 14842 11243 
Сукні  (вклю- 
чаючи сарафа- 
ни і халати) » » 22187 54306 
Брюки » ь» 21203 24370 
Спідниці » » 826 3498 


ний формений і спец. одяг), текст. 
головні убори, плащі тощо. ЦІ. п. 
в СРСР створена по суті за роки 
Рад. влади. Швейні підприємства 
розміщені майже в усіх великих 
містах країни. Обсяг валової про- 
дукції 1982 Ш. п. в СРСР збіль- 
шився порівняно з 1970 на 66 9. 
Відбулися якісні зміни в тех. 
оснащенні галузі.  Збільшилось 
застосування спец. машин і на- 
півавтоматів. | Широко  застосо- 
вуються нові форми потокового 
виробн.: багатофасонні секційні 
потоки, агрегатно-групові, наскріз- 
ні фабрики-потоки, комплексно- 
механізовані потоки тощо. Підви- 
щився рівень спеціалізації і КОН- 
центрації Ш. п. Серед найбільших 
швейних підприємств УРСР: ки- 
ївське виробниче швейне об'єднан- 
ня «Україна», Одеське виробниче 
швейне об'єднання імені В. В.Во- 
ровського, Харківське виробниче 
швейне об'єднання імені Ю. Д. 
Тинякова, Миколаївське виробниче 
трикотажне об'єднання | імені 
ХХУ з'їзду КПРС. В. Ю. Якуб. 
ШВЕЙНЕ ВИРОБНИЦТВО -- 
виробництво одягу, пОСТІЛЬНОЇ або 
столової білизни та інших виробів 
з тканин, хутра, трикотажу, шкі- 
ри тощо. В процесі моделюван- 
ня створюють модель виробу, 
при конструюванні одержують 1 
просторову форму. Потім виго- 
товляють лекала, за якими розмі- 
чають на матеріалі або папері, що 
його накладають на матеріал, де- 
талі виробу. При конструюванні 1 
розмічуванні дедалі ширше вико- 
ристовують електронні  обчислю- 
вальні машини. В разі розкроюван- 
ня однотипного одягу (напр., фор- 
меного) застосовують трафарет 
з отворами по контурах деталей. 
Матеріал розкладають у кілька 
шарів (напр., 20--24 для пальто- 
вих тканин, до 220--для ситцю), 
розкроюють його закрійними ма- 
шинами, промінням лазеру, стру- 
менем води під тиском тощо. Ви- 
кроєні деталі комплектують 1 пе- 
редають у швейні цехи. З'єднують 
їх на швейних машинах, спец. пре- 


сах і установках. Остаточну (во- 
логотеплову) обробку проводять 
на пресах, обладнаних різними за 
формою і призначенням подушка- 
ми, на пароповітряних манекенах, 
спец. установках і прасками. Див. 


також Швейна тромисловість. 

Літ.: Савостицкий А. В., Мелихов 
Е. Х. Технология швейньжх изделий. 
М., 1982. 1. В. Орлов. 


ШВЕЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ 
УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДО- 
СЛІДНИЙ ІНСТИТУТ, УкрНДІ- 
швейпром -- установа М-ва лег- 
кої промисловості УРСР. Органі- 
зований 1961 у Києві. В ін-ті 
(1983) 9 лабораторій, експеримен- 
тальне  конструкторсько-техноло- 
гічне бюро; при інституті є дослід- 
но-технічна швейна фабрика. Ос- 
новні напрями діяльності інститу- 
ту: розробка досконалішої тех- 
нології і засобів механізації проце- 
сів виробн. одягу з різних матеріа- 
лів; удосконалення методів кон- 
струювання одягу; створення |і 
впровадження у виробн. інтенсив- 
них режимів обробки матеріалів; 
нормування і раціональне викори- 
стання матеріалів. Орлов. 
ШВЕЙЦАРІЯ, Швейцарська Кон- 
федерація -- держава в Централь- 
ній Європі. В адм. відношенні по- 
діляється на 23 кантони. 
Державний лад. Ш.-- республіка. 
Діє конституція 1848 (з поправка- 
ми 1874). За формою держ. уст- 
рою -- конфедерація. Глава д-ви і 
уряду -- президент, що обирається 
на один рік Федеральними збора- 
ми з членів уряду. Законодавчий 
орган -- двопалатний парламент -- 
Федеральні збори у складі Нац. 
ради (200 депутатів, обираних усім 
населенням ШІ. на 4 роки) і Ради 
кантонів (46 депутатів -- від кан- 
тонів і напівкантонів). Виконав- 
чу владу здійснює уряд -- Феде- 
ральна рада. Всі кантони і напів- 
кантони мають свої конституції, 
парламенти й уряди. 

Природа. Більшу частину Ш. зай- 
мають Альпи (вис. в межах краї- 
ни до 4634 м, пік Дюфур), на Пн. 
Зх. простягаються середньовисокі 
хребти гір Юра. Між ними лежить 
Швейцарське плоскогір'я. Незнач- 
ні поклади заліз. руди, кам. солі, 
буд. матеріалів. Клімат змінюєть- 
ся від помірного теплого на плоско- 
гір'ї до холодного у високогірній 
зоні. Пересічна т-ра січня в Жене- 
ві 0", липня --19", Опадів 800-- 
1200 мм на рік. Річкова сітка густа, 
річки короткі, повноводні, мають 
гірський характер. Численні озе- 
ра, у т. ч. Женевське, Боденське 
та ін. Плоскогір'я та нижні части- 
ни схилів гір вкриті гол. чин. ши- 
роколистяними лісами, вище -- 
хвойні ліси на гірських бурих лісо- 
вих грунтах, у високогір'ї -- аль- 
пійські луки. 





Краєвид в околицях Цюріха. 





Населення. Корінне населення Ш. 
становлять германо-швейцарці, 
франко-швейцарці, італо-швейцар- 
ці і ретороманці (всього -- бл. 84 5; 
населення країни). В Ш. живуть 
також італійці, німці, іспанці, 
французи, австрійці, португальці 
та ін. Швейцарці говорять нім., 
франц., італ. і ретороманською мо- 
вами, перші три мови -- держав- 
ні. Пересічна густота нас.-- 156 
чол. на 1 км? (1983). Міське на- 
селення -- 56 9 (1975). Найбіль- 


Берн. Вид частини міста. 


ші міста: Цюріх, Базель, Женева, 
Берн, Лозанна. 
Історія. Найдавніші людські посе- 
лення на тер. Ш. належать до ча- 
сів палеоліту. Перші писемні дже- 
рела про жителів Ш. датують 2 ст. 
до н. е.; в той час більшу частину 
ШІ. заселяло кельтське плем'я гель- 
ветів (звідси давня назва ШЩ.-- 
Гельвеція), яких 28 до н. е. підко- 
рив Рим. 496--536 майже вся 
тер. Ш. увійшла до Франкської 
держави. В 7 ст. завершилася хри- 
стиянізація населення. В 1032-- 
34 швейц. землі включено до скла- 
ду «Священної Римської імперії». 
В 13 ст. найбільшими род. сень- 
йорами в Ш. були Габсбурги. В хо- 
ді визвольної боротьби проти Габ- 
сбургів 1291 три кантони уклали 
Вічний союз, що став ОСНОВОЮ 
Швейц. конфедерації. В ході 
Швабської війни Ш. 1499 фактич- 
но стала незалежною  д-вою. 
1513 Ш. сформувалась як федера- 
ція 13 кантонів (існувала до 1798). 
Соціальні суперечності між міськ. 
та сільс. кантонами часто приводи- 
ли до громадян. воєн, які в 16 ст. 
набули характеру релігійних. У 
16 ст. в Ш. поширився реформа- 
ційний рух (див. Реформація); в 
більшості кантонів Ш. утвердився 
кальвінізм. Вестфальський мир 
1648 визнав суверенітет Ш. На кін. 
18 ст. в Ш. значно розвинулись 
пром-сть і торгівля. В 1798--1803 
на тер. Ш. існувала залежна від 
Франції Гельветична республіка. 
Союз з Францією втягнув Ш. у 
війну з 2-ю антифранц. коаліцією, 
в ході якої рос. війська завдали 
франц. армії на тер. Ш. ряд пора- 
зок (див. Швейцарський похід 
Суворова 1799). Віденський кон- 
грес 1814--15 проголосив постій- 
ний нейтралітет Ш. В 30--40-х 
рр. 19 ст. у Ш. розгорнувся широ- 
кий рух за демократизацію політ, 
ладу і централізацію країни, на 


чолі якого стояла ліберальна бур- 
жуазія. Перемогу буржуазії бу- 
ло закріплено в конституції 1848, 
за якою  ЩШ. перетворювалася з 
союзу кантонів на федеративну 
д-ву. Централізація прискорила 
розвиток капіталізму, в країні 
посилився робітн. рух. У 60--70-х 
рр. 19 ст. тут створено Женевську 
та ін. секції Інтернаціоналу 1-го, 
у т.ч. Російську секцію 1-го Ін- 
тернаціоналу, 1880 -- Об'єднання 
швейц. профспілок, 1888 -- С.-д. 
партію ЩШ. 

У 1883 в Ш. було засн. рос. с.-д. 
групу «Визволення праці». В 1895, 
1900, 1902--05, 1908, 1914--17 у 
Ш. жив і працював В. І. Ленін. В 
Ш. знаходили притулок багато ін. 
політ. емігрантів з - Російської 
імперії (зокрема, українці М. П. 
Драгоманов, С. А. Подолинський) 
та ін. країн. Тут друкувався укр. 
громад.-політ. збірник «Громада», 
твори ТТ. Г. Шевченка, Панаса 
Мирного та ін. українських пись- 
менників. 

На поч. 20 ст. в Щ. утвердився мо- 
нополістичний капіталізм. У 1-й 
світовій війні 1914--18 Ш. зберіга- 
ла нейтралітет. У 1915 і 1916 в Ш. 
проходили міжнар. соціалістичні 
конференції, в роботі яких активну 
мервальдська конференція, Кін- 
вом Великої Жовтн. соціалістич. 
революції в ШІ. посилився робітн. 
рух. У березні 1918 встановлено 
дипломатичні відносини з Рад. 
Росією (розірвані в листопаді 
1918). В 1920 Ш. вступила до Ліги 
націй. У 1921 створено Компартію 
Ш. У ЩШ. проходили Лозаннська 
конференція 1922--23, Локарнська 
конференція 1925. 

На поч. 2-Ї світової війни 1939--45 
Ш. підтвердила свій нейтралітет, 
проте в роки війни розширила екон. 
і торг. зв'язки з кратнами фашист. 
блоку (на тер. Ш. перебували роз- 
відувальні центри ряду імперіалі- 
стичних д-в). У 1944 внаслідок 
об'єднання швейц. комуністів і 
лівих соціал-демократів створено 
Швейц. партію праці. В 1946 від- 
новлено дипломатичні відносини 
між Ш. та СРСР. Зовнішньопо- 
літ. доктриною Ш. є «універсаль- 
ний нейтралітет». Дотримуючись 
з осн. зовнішньополіт. питань по- 
зиції розвинутих капіталістичних 
країн, Ш. з кін. 70-х рр. розшири- 
ла зв'язки з соціалістичними краї- 
нами. З 1973 Щ. зв'язана з Євро- 


89 -- 
С сть ЕН Р; 


2, 


м 


ша 


р невцідт Ь о 
аби прі С 
«фей 


ульМартіні 

і й 
позовна ден 
ЛУ 
- ДОМ - "І » зв. зу Й 


реа 


/3інсе 
-." Р. | Шаффгаузен 2; 


375 





ШВЕЙЦАРІЯ 





Герб Швейцарії. 


ШВЕЙЦАРІЯ 
Площа - 
1,3 тис. км? 


участь брав В. І. Ленін (див. Цім- Населення - 
6,4 млн. чол. (1983) 


тальська конференція). Під впли- Столиця - м. Берн 


Р Ду 


Ра 


Романсго 


ізау О 
Аппемц 


"у Койстанц/ 
поча 


о У У 





ль 5 .- а Ї 
ДСА ВС Т,.Р,Я, 





376 





ШВЕЙЦАРІЯ 


Виробництво деяких 
видів промислової 


продукції 
Р но 





Продукція 1983" 
Електроенергія, 
млрд. кВт-год 52,8 


Алюміній, тис. т 81,6 








Цемент, млн. т 4,5 
Наручні й ки- 
шенькові ГОДИН- 
вики (включаю- 
чи механізми), 
млн. шт. 52 
Взуття, млн. пар 7,5 
Вино, млн. гл 1.6 
" Оцінка. 

чи ззазіїазванйво я. чі! З За 

-- ДІА, Чо 
Груви у ї 
ЕС 8 8.А 
є та 






Університет у Цюріху. 
Інтер'єр. Архітектор 
К. Мозер. 1911--14. 


ов ЗИ и о і б 
п 


У Ро 
«Й уд 

од Хеу»ч 
ЗДУ 
і У 


7 


пейським економічним товарист- 
вом угодою про поступове введен- 
ня вільної торгівлі пром. товара- 
ми. Не будучи членом ООН, Ш. 
входить до більшості її спеціалізо- 
ваних орг-цій. На її території пе- 
ребуває багато міжнар. орг-цій, 
проводяться міжнар. конференції. 
Ш. -- член Європейської Ради, 
Європейської асоціації вільної 
торгівлі. І. Ф. Черепанов. 
Політичні партії, профспілки. 
Радикально- демокра- 
тична партія, засн. 1848. 
Партія великого капіталу. Соціал- 
демократична партія Швейцарії, 
засн. 1888. Входить до Соціаліс- 
тичного інтернаціоналу. Демо- 
кратично-християнсь- 
ка партія, оформилася 1912. 
Виражає інтереси великого і серед. 
капіталу. Демократичний 
союз центру (Народна пар- 
тія), засн. 1971. Союз не- 
залежних, засн. 1935. Пра- 
ва партія німецьких кантонів. 
Ліберальна партія, 
засн. 1913. Виражає інтереси ве- 
ликої буржуазії кантонів з Ффранко- 
мовним населенням. Швейцарська 
партія праці, створена 1944 (на 
базі Компартії Ш., засн. 1921). 
Об'єднання швейцар- 
ських профспілок. Вхо- 
дить до МКВП. 

Господарство. Ш.-- індустр.-агр. 
країна з високим рівнем розвитку 
капіталізму; один з гол. світових 
фінанс. і банківських центрів. 
У г-ві панують нац. і транснац. мо- 
нополії. Економіка країни має ек- 
спортну орієнтацію, спеціалізую- 
чись на виробн. високоякісної про- 
дукції, що не потребує значних 
затрат сировини. Характерний ви- 
сокий рівень концентрації виробн. 
і капіталу. Заг. криза капіталі- 
стичного г-ва 70--80-х рр. призве- 
ла до погіршення екон. станови- 
ща трудящих. З 1970 по 1981 ціни 
на товари широкого вжитку зрос- 
ли на 73,1 2, у т.ч. на продукти 
харчування -- на 79,8 95. Власни- 
ми мінерально-сировинними ресур- 
сами країна не забезпечена. Видо- 
бувають кам. сіль і буд. матеріали. 
Виплавка алюмінію з  довізних 
бокситів. Провідні галузі обробної 
пром-сті -- машинобудування і ме- 
талообробка: виробн. високоточних 
металообробних верстатів з про- 
грамним керуванням, турбін, елек- 
тромоторів, суднових двигунів, 
трансп. засобів тощо. Головні 
центри -- Цюріх, Вінтертур, Ба- 
ден, Женева, Базель. Виробн. го- 
динників зосереджено в містах 
Біль, Ла-Шо-де-Фон,  Ле-Локль, 
Женева та ін. Розвинута хім. та 
хіміко-фарм. пром-сть, особливо 
виробн. синтетичних матеріалів, 
барвників, ліків і вітамінів. Осн. 


ШВЕЙЦАРІЯ 
аж ЕКОНОМІЧНА КАРТА 
є 


Ої 


Сільське господарство 


Молочно-м'ясне тваринни 
цтво 1 зернові культури 
(пшениця, жито, ячмінь) 


Гірськопасовищне тва- 
ринництво м'ясо-молоч- 
ного напряму 


Невнкористовувані землі 


Ліхтенштейн 





центри -- Базель і Фісп. Значна 
текст. (бавовняна, шовкова), швей- 
на, взуттєва та харч. (особливо ви- 
робн. сирів, шоколаду, харч. кон- 
центратів, вина) пром-сть. Працю- 
ють о деревообр., паперові, полі- 
граф., цем. та ін. підприємства. 
Більшу частину електроенергії ви- 
робляють на ГЕС. 

У с. г. створюється бл. 7 9; вало- 
вого нац. продукту і зайнято 5,2 96 
економічно активного населення 
(1980). Пегоеважає інтенсивне тва- 





На сироварній фабриці. 


ринництво молочного напряму. 
Більша частина с.-г. продукції 
припадає на великі і середні капі- 
талістичні ферми. Розвинута поста- 
чально-збутова кооперація. С. г. 
не задовольняє потреб країни у 
продовольстві. Незважаючи на гір- 
ський рельєф, с.-г. угіддя займа- 
ють 49 9 території, в т. ч. під 
ріллею -- бл. 9 9, під пасовища- 
ми -- понад 40 99. Вирощують зер- 
нові культури (переважно на корм), 
цукр. буряки, виноград, фрукти, 
овочі тощо. Провідна галузь с. г.-- 
молочно-м'ясне тваринництво. По- 
голів'я (млн. 1983): великої ро- 
гатої худоби -- 1,9 (у т. ч. корів -- 
0,84). Виробн. (тис. т): масла тва- 
ринного -- 35 (1980), сиру -- 
130 (1983). Більшість перевезень 
припадає на залізничний  транс- 
порт країни. Довж. (тис. км, 1980): 


з-ць-- 2 (всі  електрифіковані), 
автошляхів з твердим покриттям -- 
61,5. Судноплавство по Рейну. 


Мор. флот країни (приписаний до 
портів ін. країн) нараховує 33 
судна заг. вантажністю 470 тис. т 
(1983). У Цюріху та Женеві -- 
міжнародні аеропорти. З Ш. виво- 
зять продукцію машинобудування, 
хім., текст. і продовольчі товари, 
одяг; довозять машини і устатку- 
вання, паливо і пальне, хім. про- 
дукти, метали тощо. Гол. торг. 
партнери -- ФРН, Франція, Іта- 
лія. Значні доходи дають іноз. 
туризм і банківські операції. 
Грош. одиниця -- швейц. франк. 
За курсом Держбанку СРСР 100 
швейц. франків - 33,56 крб. (сі- 
чень 1985). А. П. Ревенко. 
Медичне обслуговування. За да- 
ними ВООЗ, 1976 було 72,4 тис. 
лікарняних ліжок (114,1 ліжка на 
10 тис. ж.); 1977 мед. допомогу 
подавали 12,7 тис. лікарів (20,1 лі- 
каря на 10 тис. ж.). В 1976 пра- 
цювало 3,6 тис. зубних лікарів. 
Підготовка лікарів здійснюється 
на 5 медичних ф-тах університе- 
тів. Відомі курорти Ш.: Давос, Ле- 
зен, Лугано, Монтре та ін. 

4. М. Сточик. 
Освіта, наукові га культурно-ос- 
вітні заклади. Освіта в країні бу- 
дується за кантональною ознакою. 
Спільним для всіх кантонів є 





обов'язкове навчання дітей від 
6--7 до 15--16 років, запровадже- 
не 1874. Основна (поч.) школа за- 
лежно від прийнятої у кожному 
кантоні системи -- 7-, 8- або 9-річ- 
на і складається з двох ступенів: 
4-3,4- 4 або 4 -- 5. Середні 


школи різноманітні за типом -- 
в осн. поділяються на загаль- 
ноосв. та спеціалізовані і, в свою 


чергу, складаються з двох ступенів 
-- МОЛОДШОЇ і старшої. Молодша 
серед. школа здебільшого 4-річна 
(в ряді кантонів її називають про- 
гімназією), до неї вступають після 
закінчення 4 класів поч. школи, 
старша серед. школа -- 4--5-річна 
(гімназія, колеж), куди перехо- 
дить приблизно 15 9; учнів і яка 
відкриває шлях до вузу. Діє ба- 
гато приватних шкіл. 

Функціонують профес.-тех. навч. 
заклади нижчого та підвищеного 
типу, комерційні, адм., тех., с.-г. 
1 худож. школи, учительські гім- 
назії. В 1978/79 навч. р. у поч. 
школах налічувалося 502,2 тис. 
учнів, у серед. школах -- 468 тис., 
у професійних навчальних закла- 
дах -- 198,3 тис. учнів. У ШІ. 7 
університетів: Цюріхський універ- 
ситет, Женевський (засн. 1559, 
реорганізовано 1873), Базельський 
(засн. 1460), Бернський (засн. 
1528, реорганізовано 1834), Лозанн- 
ський (засн. 1537, реорганізовано 
1890), Ф-рібурський (засн. 1889) 
і  Невшательський (засн. 1866, 
реорганізовано 1909), Спец. вищу 
освіту дають Федеральний техно- 
логічний ін-т у Цюріху (засн. 1855), 
Федеральний технологічний ін-т 
у Лозанні (засн. 1946) й Школа 
економіки та соціальних наук у 
Санкт-Галлені (засн. 1899). У 
1978/79 навч. р. у вузах країни 
налічувалося 74,7 тис. студентів. 
Координаційним центром науки є 
Женевський нац. ін-т (засн. 1853). 
Осн. обсяг наук. праць здійсню- 
ють ун-ти й спец. вузи, ряд наук. 
програм -- різні урядові відомст- 
ва: Відділ науки (засн. 1969) при 
департаменті внутрішніх справ, 
Дослідницька комісія по атомній 
енергії (засн. 1945) тощо. Д-ва 
фінансує роботу Федерального 
ін-ту досліджень снігу й лавин 
(засн. 1942), деяких обсерваторій, 


Женеви. 


Панорама 


наук. станцій, н.-д. ін-тів при 
Федеральному технологічному ін-ті 
в Цюріху, ШІвейц. центру реак- 
торних досліджень (засн. 1955) у 
Вюренлінгені. Приватні н.-д. уста- 
нови діють при монополіях у маши- 
нобудівній та ін. галузях пром-сті. 
В Ш. 33 великі бібліотеки й архіви, 
найбільші з яких -- Публічна б-ка 
Базельського ун-ту (понад 2 млн. 


т.)та Нац. швейц. б-ка в Берні 
(понад 1,5 | млн. тт.). Музеї: 
історичний, художній, природни- 


- 1 ГІ зтсєс?? 
А 





Палац Націй у Женеві. Архітектор 


Гійоль. 1927--37. 


чої історії та Альпійський у Берні, 
Публічне худож. зібрання, ет- 
ногр., істор. музеї в Базелі, Музей 
мистецтва та історії в Женеві, Кан- 
тональний музгй красних мистецтв 
Лозанні, Музей мистецтва й 
історії у Фрібурі та ін. 
В. П. Лапчинська. 
Преса, радіомовлення, телебачен- 
ня. В 1981 в Щ. виходило 126 що- 
денних газет заг. тиражем 2,5 млн. 
прим. Найпоширеніші: нім. мо- 
вою -- «Блік» («Погляд», з 1959), 
«Тагес анцайгер» («Щоденний ог- 
ляд», з 1893), «Бернер цайтунг» 
(«Бернська газета», з 1979); франц. 
мовою -- «Журналь де Женев» 
(«Женевська газета», з 1826), «Сю- 
іс» («Швейцарія», з 1898), «Трі- 
бюн де Женев» («Женевська три- 
буна», з 1879); італ. мовою -- 
«Корр'єре дель Тічіно» («Кур'єр 
Тічіно», з 1890). Друковані орга- 
ни Швейцарської партії праці: 
газ. «Вуа уврієр» («Робітничий го- 
лос», з 1945, франц. мовою), що- 
тижневики «Форвертс» («Вперед», 
з 1920, нім. мовою), «Їль лаво- 
раторе» («Робітник», італ. мовою). 
Швейц. телеграфне агентство 
АТС -- засн. 1894, акц. т-во (міс- 
титься в Берні). Швейц. т-во ра- 
діомовлення і телебачення -- ко- 
мерційна орг-ція (контролюється 
урядом). Радіомовлення -- з 1923 
(ведеться 9 мовами), регулярні 
телепередачі -- з 1958. 
Література Ш. розвивається нім., 
франц., італ. і ретороманською 
мовами; пов'язана з духовним жит- 
тям сусідніх споріднених за мовою 
країн. Потяг до нац. цілісності по- 
стійно наштовхувався на опір мов- 
них бар'єрів і культур. роздробле- 
ність. Прагнення до духовної не- 
залежності від нім. імперії найра- 
ніше виявилося в німецькомовно- 
му регіоні (легенди про Вільгель- 
ма Телля і Арнольда Вінкельріда, 
нар. пісні, істор. хроніки). Еле- 
менти нац. своєрідності  склада- 
ються в епоху Просвітительства у 
творчості А. Галлера та видатного 
педагога ИЙ. Г. Песталоцці. З Ш. 
пов'язані життя і творчість франц. 
письменника Ж. Ж. Руссо. Пере- 
мога бурж. революції 1848 створи- 
ла передумови для розквіту реаліз- 
му в творчості німецькомовних 





письменників І. Готгельфа, Г. Кел- 
лера і К. Ф. Мейєра; відомим 
представником франкомовної л-ри 
19 ст. став Р. Тепфер. Завдяки цим 
письменникам швейц. л-ра вперше 
вийшла за нац. межі. В 1-й пол. 
20 ст. важливі соціальні проблеми 
в своїх творах порушували в ні- 
мецькомовній л-рі Р. Вальзер, Я. 
Бюрер, у франкомовній -- Ш. Ф. 
Рамю. они підготували грунт 
для піднесення реалістичної л-ри 
в післявоєнній Ш. Твори М. Фрі- 
шаі Ф. Дюрренматта, які пишуть 
нім. мовою, зробили нац. л-ру здо- 
бутком європ. культури. В 60-- 
70-х рр. збільшується питома вага 
соціальної критики, неприйняття 
бурж. суспільства. В романах та 
оповіданнях В. М. Діггельмана, 
А. Мушга, О. Ф. Вальтера, в пое- 
тичних збірках А. Марті вірність 
реалістичним традиціям  швейц. 
л-ри (нім. мовою) поєднується з 
використанням сучас. образотвор- 
чих засобів. Найвідоміші з сучас. 
франкомовних письменників -- Ж. 
Альда, Ф. Жакотте, Ж. Шессекс, 
італомовних -- Ф. К'єза, реторо- 
манських -- прозаїк К. Бірт, по- 
ет А. Пеєр, дитяча письменниця 
С. Кенц. Укр. та рос. мовами пере- 
кладено твори ИЙ. Г. Песталоцці, 
Г. Келлера, К. Ф. Мейєра, Ф. 


Дюрренматта, М. Фріша. 
В. Д. Седельник. 


Архітектура. Найдавніші архіт. 
пам'ятки Ш. пов'язані з меро- 
вінгським мистецтвом (баптисте- 
рій у Ріва-Сан-Вітале, 5--6 ст.), 
пізніше з мистецтвом «Каро- 
лінгського відродження»  (мона- 
стир Санкт-Галлен, засн. у 7 ст., 
зберігся план 9 ст.). Будівлі у 
романсько-готичному стилі (Грос- 
мюнстер у Цюріху, 12 -- 15 ст.; 
собори в Базелі, основне буд-во 
1185--1200, та в Курі, 1171--1282) 
близькі до архітектури Франції 
та Німеччини. Готичні будівлі 13 
--15 ст. відзначаються стримані- 
шим скульптурним декором (со- 
бор у Лозанні, 1175--1275). Тради- 
ції архітектури Відродження збе- 
реглися в спорудах 17 ст. (рату- 
ша в Цюріху, 1694--98, архітек- 
тор И. Я. Келлер). 

Стиль барокко утвердився в 17-- 
18 ст. (церква в Санкт-Галлені, з 
1755, і ратуша в Лозанні, перебу- 
дова 17 ст.). В кін. 18 ст. поширив- 
ся класицизм (ратуша в Невшателі, 
1782--90, арх. П. А. Парі). В се- 
ред. 19 ст. архітектура Ш. позна- 
чена рисами еклектизму, в кін. 
19 ст.-- стилю модерн. У 20-х рр. 
архітектори зверталися до тра- 
дицій нар. зодчества, до прийомів 
1 методів функціоналізму, з 30-х 
рр.-- раціоналізму. Серед визнач- 
них споруд 30-х рр.-- Будинок 





А. Беклін. Острів мертвих. 1880. Ху- 
дожній музей у Базелі. 


мистецтв і зборів кантона Люцерн 
у Люцерні (1930--33, арх. А. Мей- 
лі), Палац Націй у Женеві (1927-- 
37, арх. Гійоль). В 50--70-х рр. 
створено  міста-супутники  (Ле- 
Ліньйон поблизу Женеви, 1962-- 
70, арх. Г.і П. Амман та ін.), гро- 
мад. та адм. будівлі Г|адм. буди- 
нок і склад фірми «Кодак» у Ло- 
занні, 1961--63, арх.  Ф. Бруг- 
гер; «Будинок Людини» (Центр 
Ле Корбюзьє) у Цюріху, 1967, 
арх. Ле Корбюзьє; житлові будин- 
ки в м. Цуг, споруджені за терас- 
ним принципом (1958--68, арх. 
Ф. Штуккі та ін.); кінотеатр «Ле 
Парі» в Женеві, 1971, арх. М. Ж. 
Сожеі. 
Образотворче мистецтво. Найдав- 
ніші пам'ятки образотворчого мис- 
тецтва, знайдені на тер. Ш., на- 
лежать до латенської культури 
та рим. часу. Однією з найдавні- 
ших пам'яток монументального жи- 
вопису «Каролінгського відроджен- 
ня» є розписи в церкві Санкт- 
Иоганн у Мюнстері, 9 ст. (тепер 
Мюстаїр). Фресковий живопис 11-- 
2 ст. відображав вплив романсь- 
кого мист. о-ва Рейхенау на Боден- 
ському оз., а також візант. і пн.- 
італійських традицій. У 13--15 ст. 
розвинулися готична скульптура, 
монументальний живопис (фреско- 
вий цикл у церкві у Вінтертурі, 
бл. 1336), книжкова мініатюра 
(школа  Санкт-Галлен), вітраж 
(церква в Кенігсфельдені, 1325-- 
30) і станковий живопис (худож- 
ник К. Віц). Творчість трьох відо- 
мих майстрів Ш. 16 ст.-- Н. Мануєе- 
ля-Дойча, У. Графа та Г. Лея Мо- 
лодшого тісно перепліталася з ре- 
несансною худож. культурою НІ- 
меччини. На межі 15 і 16 ст. в пе- 
ріод боротьби швейц. міст за неза- 
лежність створювалися політ. ілю- 
стровані хроніки, які відтворюва- 
ли військ. події вмістах і кантонах 
Ш. («Хроніка Шпіцера»). Найві- 
домішими майстрами книжкової 
гравюри 16 ст. були Г. Аспер, 
Й. Амман і Т. ЩШтіммер. Довгі 
роки в Базелі працював Г. Голь- 
бейн Молодший (див. Гольбейн). 
Мистецтво Ш. 17 ст. позначено ри- 
сами барокко (плафонні компози- 
ції, виконані гол. чин. пд.-німець- 
кими майстрами). В станковому 
живописі на рубежі 17 і 18 ст. пере- 
важали риси манірності, іноді під- 
кресленої, театралізованої драма- 
тизації (Й. Вернер Молодший). 
Образотворче мист. Ш. 18 ст. пе- 
ребувало під значним впливом 
Франції, де навчалося і працювало 
багато швейц. майстрів. У живопи- 
сі цього часу поширився пастель- 
ний і мініатюрний портрет (Ж. Е. 
Ліотар), пейзаж (С. Геснер), іс- 
тор. і побутовий жанри (1. Л. Абер- 
лі, 3. Ф-рейденбергер), особливе 
місце належало портретам роботи 
А. Графа, тісно пов'язаного з нім. 
худож. культурою, й творчості 
І. Г. Фюслі, який працював гол. 
чин. в Англії. Класицизм, як і ро- 
мантизм, не набули значного роз- 
витку в мист. Щ. поч. 19 ст. (твор- 
чість живописців Г. Л. Фогеля та 
Г. Гейса, графіка Р. Тепфера). 
Живописцям серед. 19 ст. власти- 
ве звернення до тем нац. істо- 
рії, життя народу, намагання пе- 
редати красу природи (пейзажі 
А. Калама). В кін. 19 -- на поч. 
20 ст. набула широкої популярнос- 


377 





ШВЕЙЦАРІЯ 





Г. Лей Старший. Порт- 
рет Г. Шнебергера. 1501. 


Кунстгауз. 


Цюріх. 





К. Ам'є. Дівчинка в 
квітах. 1900. Приватна 


збірка. Берн. 





Г. Ерні. Ейнштейн. 
Фрагмент фрески в 


Етнографічному 


музек 


ті творчість А. Бекліна, яка поєд- в Невшателі. 1954. 


378 


ШВЕЙЦАРСЬКА 
ПАРТІЯ ПРАЦІ 








М.М. Шверник. 


Шівелер. 


нала риси символізму і натураліз- 
му; темам нац. історії присвя- 
чена творчість Ф. Ходлера, яка 
була пов'язана з початком розвит- 
ку нім. стилю модерн. У цей же час 
мист. Ш. розвивалося в руслі ім- 
пресіонізму, постімпресіонізму й 
символізму (у Франції працювали 
швейц. художники Ф. Валлоттон, 
Т. Стейнлен, з франц. школою 
була пов'язана також творчість 
А. Джакометті). В роки 1-Ї світо- 
вої війни в мист. Ш. розвинувся 
експресіонізм (П. Клеє). Сучас. 
мист. Ш. не має яскравої нац. своє- 
рідності й відображає осн. тенден- 
ції й напрями європ. мистецтва. 
Представником прогресивного су- 
часного мистецтва ШІ. є Г. Ерні. 
В. Д. Дажина. 
Музика. В нар. муз. мистецтві Ш. 
виділяються самобутній жанр аль- 
пійських горців -- Йодль і пасту- 
шачі награші. Муз. інструменти -- 
альп. ріжок, т. з. швейц. свисток. 
Профес. муз. мист., що виникло 
бл. 10 ст., було пов'язане з літур- 
гійною музикою |осередком музи- 
ки був Санкт-Галленський мона- 
стир, де працювали теоретики 
і композитори Ноткер Бальбулус 
(«Заїка», 10 ст.), Тутіло). Носія- 
ми світського муз. мистецтва були 
мінезингери. В 16 ст. творили май- 
стри  поліфонічної музики  Л. 
Зенфль, І. Ванненмахер, Л. Бур- 
жуа, Г. Майєр. В 17 ст. створюва- 
лися міські муз. об'єднання (Т. 3. 
колегіум музикум, 1613), у 18-- 
20 ст. розвивалися муз.-сценічні 
та інструм. жанри (композитори Г. 
Альбікастро-Вайсенбург, ИЙ. Май- 
єр фон Шауензе, Й. Г. Еглі). Опер- 
ні вистави відбувалися в Цюріху 
з 1788, опери Ф. Шнідера фон Вар- 
тензе, Г. Геца та ін. було поставле- 
но там у 20-х рр. 19ст. У 18 - 20 


ст. поширювалися хорові та муз. 
товариства, розвивалася музична 
освіта композитори і  педаго- 


ги Г. Г. Негелі, Е. Ф. Гегар, Г. Гу- 
бер, засновник системи ритмічно- 
го виховання Е. Жак-Далькроз). 
Серед музикантів 20 ст.-- компози- 
тори Ф. Андре, В. Буркхард, Г. 
Доре, Ф. Мартен, О. Нуссіо, К. Ф. 
Семіні, Г. окре Швейцарцем 
за походженням був франц. ком- 
позитор А. Онеггер. Серед сучас. 
композиторів -- Г. Голлігер, В. 
Фогель, Ю. Віттенбах, Г. У. Ле- 
ман, Р. Мозер. У Ш. працюють 
понад 10 симфонічних  оркест- 
рів, б оперних труп, численні хоро- 
ві колективи і камерно-інструм. 
ансамблі,  Базельська академія 
музики, консерваторії в Женеві 
Цюріху, Берні, Лозанні. 

І. 4. Мамчур. 
Театр. Театр. мистецтво ШІ. ви- 
никло на основі нар. обрядів і 
розвивалося переважно  франц., 
нім. та італ. мовами. Театральні 
дійства, зокрема церковно-ритуаль- 
ні, відбувалися ще за середньовіч- 
чя. В 16 ст. з'явилися п'єси, що 
відображали боротьбу реформації 
з католицизмом. У 1512 поставлено 
першу світську п'єсу «Гра про 
Телля». Розповсюджувався жанр 
фастнахтшпіль, в якому правди- 
ве відображення дійсності поєдну- 
валося з політ. сатирою. В 1738 в 
Женеві виникла перша профес. 
трупа, яка грала п'єси Франц. дра- 
матургів. Було збудовано театр. 
приміщення в Лозанні (1781), Же- 
неві (1782 та 1789), Шатлені (1786) 


та ін. містах. В 1801 створено про- 
фес. театр у Санкт-Галлені. Про- 
тягом 1879--1951 у Женеві діяв 
«Гран-театр». У 1908 в Цюріху 
відкрився драм. театр «Пфауен- 
театр» (згодом «Шаушпільгауз»), 
який став провідним театром ШІ. 
В 1938--61 цей театр очолював ві- 
домий режисер Оскар Вельтерлін, 
який звернувся до п'єс Б. Брехта, 
Ф. Дюрренматта, А. Чехова, М. 
Горького («Єгор Буличов та інші»), 
І. Микитенка («Дівчата нашої кра- 
їни»), О. Корнійчука («Макар Діб- 
рова»). 

Серед інших відомих театрів 
Ш.: «Пті шен» і «Больє» в Лозанні, 
Театр комедії, «Нуво театр де пош» 
і «Де Рош» у Женеві, цюріхський 
театр на Ноймаркті, Базельський 
Театр під керівництвом В. Дюгге- 
ліна, театри у Каружі, Берні, Лю- 
церні. Провідні діячі швейц. теат- 
ру: О. Еберле, Г. Гнеков, Л. Ліндт- 


берг, театр. художник Т. Отто. 
І. Г. Посудовська. 


Кіно. В 1924 було створено перший 
ігровий повнометражний ільм 
«Походження конфедерації» (реж. 
Е. Гардер). У тому ж році в Цюріху 
засновано  кінофірму  «Презенс», 
але кіновиробництво майже ціл- 
ком було в руках іноз. підпри- 
ємців (з США, Франції, Німеччи- 
ни). Серед фільмів 30--40-х рр. 
(більшість яких становили реклам- 
ні стрічки, салонні мелодрами, ко- 
медії) виділялися твори прогресив- 
них режисерів-документалістів А. 
Векслера, Е. Лайзера, художні 
картини патріотичної  спрямова- 
ності реж. Л. Ліндтберга «Стрі- 
лець Віпф» (1938) та «Останній 
шанс» (1945). В 50-х рр. поставлено 
фільми «Наймит Улі» (1954), «Улі- 
орендар» (1955), «Сировари» (1958; 
всі -- реж. Ф. Шнейдер), «Кафе 
,Одеон'» (1958, реж. К. Фрю). 
До 60-х рр. кіно Ш. було переваж- 
но німецькомовним. Серед фран- 
комовних кіномитців відомі режи- 
сери-документалісти  Ш.  Дюва- 
нель та автор документальних 
фільмів-памфлетів А. Брандт. У 
1968 режисери А. Таннер, К. Го- 
ретта, Ж. Л. Руа, М. Суттер і 
Ж. Ж. Лагранж (згодом його змі- 
нив Н. Єрсен) об'єдналися в «Групу 
п'яти», що виступала проти естети- 
зації дійсності, прагнула до показу 
в своїх стрічках простих людей, 
труднощів життя, - «Саламандра» 
(1971), «Повернення з Африки» 
(1973), «Середина світу» (1975; всі 
-- реж. Таннер), «Запрошення» 
(1972, реж. Горетта). В 1982 створе- 
но антифашистську стрічку «Човен 
повен» (реж. М. Імгооф). Серед 
ін. режисерів відомі Р. Ліссі, Т. 
Керфер, Д. Шмід. Функціонують 
Швейц. кіноцентр у Цюріху та 
Швейц. синематека в Лозанні (з 
1948). При Шаушпіль-академі пра- 
цює кінокафедра. З 1946 в Ло- 
карно проходять Міжнар. кінофес- 
тивалі. 

Літ.: Драгунов Г. П. Швейцария: исто- 
рия и современность. М., 1978; Зелен- 
ский Ю. И. Женева прошлая и совре- 
менная. М., 1980; Страньг и народьг, 
Западная Европа. М., 1979; Литерату- 
ра Швейцарии. М., 1969. 
ШВЕЙЦАРСЬКА ПАРТІЯ ПРА- 
ЦІ (ШПП). Засн. 14--15.Х 1944 в 
Цюріху внаслідок злиття заборо- 
нених урядом країни  1937--40 
Комуністичної партії Швейцарії 
(ств. 1921) ії Соціалістичної феде- 
рації Швейцарії. В окремих канто- 


нах має назву Робітн. партія і 
Нар. партія. Нац. конференція 
ШПП (1971) прийняла нині діючі 
статут і програму партії. В про- 
грамі підкреслюється, що ШЦІПП 
керується | марксистсько-ленінсь- 
ким вченням і ставить своєю метою 
побудову в Швейцарії, по можли- 
вості мирним шляхом, соціалістич- 
ного, а потім комуністичного сус- 
пільства. ХП з'їзд ШПП (травень 
1983) пройшов під гаслом «Мир, 
свобода, солідарність, соціалізм» 
і підтвердив курс партії на бороть- 
бу проти небезпеки ядерної війни 
і гонки озброєнь, прийняв спец. 
резолюцію про становище жінок, 
в якій висловився за повну Іі 
справжню рівноправність жінок у 
всіх сферах політ. і соціально-екон. 
життя. ШПП брала участь у Нара- 
дах комуністичних і робітничих 
партій 1957, 1960, 1969, в конфе- 
ренції європ. комуністичних і ро- 
бітничих партій 1976. Генеральний 
секретар ШПП -- А. Маньєн (з 


1978), почесний кголова -- Ж. 
Венсан (з 1978). 
Друковані юоргани: ЦО -- газ. 


«Вуа уврієр» (франц. мовою), що- 
тижневики «Форвертс» («Вперед», 
нім. мовою) і «Їль лавораторе» 
(«Робітник», італ. мовою). 

М М Пп. Ф. Гринюк. 
ШВЕЙЦАРСЬКИЙ ПОХІД СУ- 
ВОРОВА 1799 -- перехід рос. 
військ на чолі з О. В. Суворовим 
10 (21).1Х--27.ІХ (8.Х) з Пн. 
Італії через Швейцарські Альпи 
під час війни 2-ї коаліції європ. 
держав проти Франції. Внаслідок 
Італійського | походу Суворова 
1799 та Середземноморського  по- 
ходу Ушакова 1798--1800 майже 
всю Італію було визволено від 
франц. військ. Рос. війська на чо- 
лі з О. В. Суворовим перекидали- 
ся до Швейцарії, щоб звідти, з'єд- 
навшись з австр. армією, наступа- 
ти на Францію. З тяжкими боями 
рос. війська пройшли через важ- 
копрохідні гірські хребти (зокрема, 
перевал Сен-Готард). В жовтні 
1799 Росія вийшла з коаліції і 
відкликала свої війська з Швей- 


царії., 
ШВЕЙЦАРЦІ -- загальна назва 
основних національностей Швейца- 
рії, які в результаті тривалого про- 
живання в складі єдиної держави, 
розвитку екон., політ. і культур- 
них зв'язків, поширення дво- і 


тримовності зливаються в єдину 
націю. Див. Швейцарія, розділ 
Населення. 


ШВЕЛЕР (нім. З5сбугейег) -- виріб 
коробчастого ШП-подібного  перері- 
зу. Сталеві (найпоширеніші) Ш. 
(мал.) одержують переважно га- 
рячою трокаткою заготовок на 
сортових станах, Щ. з тонкими 
поличками -- згинанням штаб на 
профілезгинальних станах. Виго- 
товляють також Щ. з кольорових 
металів і сплавів (звичайно пре- 
суванням), пластмас і азбестоце- 
менту (екструзією). ШІ. застосо- 
вують гол. чин. у буд-ві та машино- 
будуванні. 

ШВЕРІН -- місто на Пн. Зх. НДР, 
адм. ц. округу Шверін. Порт на 
березі оз. Шверінер-Зе, вузол з-ць. 
118,9 тис. ж. (1980). Розвинуте 
машинобудування (зокрема, ви- 
робн. плавучих кранів, гідравліч- 
ного устаткування та ін.). Буд. 
матеріалів, шкіргалантерейна, меб- 
лева, швейна, харч. пром-сть. Буд. 


інт. Музей мистецтв. Мекленбур- 
зький держ. театр. 

ШВЕРМА (Зуегта) Ян (23.ПІ 
1901, м. Мніхово Градіште, тепе 

Середньочес. обл.-- 10.ХІ 1944, 
г. Хабенець, Низькі Татри) -- 
діяч чехословацького і міжнар. 
комуністичного руху, Герой ЧССР 
(1969). Закінчив юрид. ф-т Празь- 
кого ун-ту. З 1921 -- член КПЧ. 
3 1929 -- член ЦК і Політбюро ЦК 
КПЧ. 3 1935 канд. у члени 
ВККІ. В 1935--38 -- деп. парла- 
менту. В 1936--38 -- гол. ред. 
газ. «Руде право». В 1938 -- в 
СРСР, член закорд. керівництва 
КПЧ (у Москві). В 1939-40 -- 
представник ЦК КПЧ в Закорд. 
бюро КПЧ у Парижі. В 1942 -- на 
політ. роботі в чехосл, військ. фор- 
муваннях в СРСР. Учасник роз- 
робки|Кошіцької програми. Автор 
праць з історії Чехословаччини, 
з нац. питання та ін. Загинув під 
час Словацького національного 
повстання 1944. Нагороджений ор- 
деном Леніна. 

ШВЕРНИК Микола Михайлович 
(7 (19).У 1888, Петербург -- 24.ХП 
1970, Москва| -- рад. держ. і парт. 
діяч, Герой Соціалістичної Праці 
(1958). Член КПРС з 1905. Н. в 
сім'ї робітника. В 1905--17 -- член 
Петерб., Миколаїв., Тульського і 
Самарського к-тів РСДРП. Не раз 
зазнавав арештів і заслання. Піс- 
ля перемоги Великої Жовтн. соціа- 
лістич. революції -- голова Самар- 
ської Ради робітн. депутатів. У 
1918--20 -- в Червоній Армії. В 
1921--23 -- на профспілковій ро- 
боті в м. Артемівську. В 1923--25-- 
член Президії ЦКК РКП(б) і нар- 
ком РСІ РРФСР. У 1925-26 -- 
секретар Ленінгр. обкому і Пн.- 
Зх. бюро ЦК ВКП(б). У 1926--27 
-- секретар ЦК ВКП(б), 1930--44 
-- перший секретар ВЦРПС. У 
1944--46 -- перший заст. Голови 
Президії Верховної Ради СРСР і 
Голова Президії Верховної Ради 
РРФСР. У 1946--53 Голова 
Президії Верховної Ради СРСР, 
1953--56 -- Голова ВЦРПС, 1956-- 
62 -- Голова К-ту парт. контролю 
при ЦК КПРС, 1962--66 -- Парт. 
комісії при ЦК КПРС. У 1935 -- 
член ЦК, 1939--52 -- кандидат у 
члени Політбюро ЦК, 1953--57 -- 
кандидат у мчлени Президії ЦК 
КПРС, 1952--53, 1957--66 -- член 
Президії ЦК КПРС. Депутат Вер- 
ховної Ради СРСР 1--6-го скли- 


кань. Нагороджений 5 орденами 
Леніна. ШПохований на Корасній 
площі біля Кремлівської стіни. 


ШВЕРТБОТ, швербот (нім. ЗсПуг- 
гфоої, від Зсбугегі -- меч, тут -- 
шверт і Воовї -- човен, шлюпка) -- 
парусна однощоглова яхта з швер- 
том висувним вертикальним 
кілем. Використовується найчас- 
тіше на річках та ін. водоймах, 
де не буває значних хвиль. Через 
малу осадку Щ. може плавати на 
мілководді з піднятим швертом. 
Довж. Ш.-- до 12 м. Іноді на Ш. 
встановлюють двигун. 

ШВЕЦІЯ, Королівство Швеція -- 
держава в Пн. Європі. Займає сх. 
частину Скандінавського п-ова, а 
також острови Готланд і Еланд у 
Балтійському м. Омивається Бал- 
тійським м., Ботнічною зат. цьо- 
го моря та протоками Ересунн і 
Каттегат. У адміністративному від- 
ношенні поділяється на 24 лени 
(області). 


Державний лад. Ш.-- конституцій- 
на монархія. Діє конституція 1975. 
Глава д-ви -- король. Законодав- 
чий орган -- однопалатний парла- 
мент -- риксдаг (349 депутатів, 
обираються на З роки населенням); 
виконавчий -- уряд, очолюваний 


прем'єр-міністром. 
Природа. Берегова лінія порізана 
численними затоками і бухтами. 
На Сх. простягається плато Нор- 
ланд, у пд. частині країни -- Се- 
редньошведська низовина, 


в ме- 





Краєвид на півдні країни. 


Чабан зник а 


те аа 1 РО му 
о Р А а 
"Заміни с з. 07 ВАР Ду 


, 


1) 1 а 


У УГУ 






Вид частини Стокгольма. 


жах якої лежить височина Смо- 
ланд. На Пн. та Пн. Зх. простяга- 
ються Скандінавські гори з най- 
вищою вершиною Щ.-- г. Кебне- 
кайсе (вис. 2123 м). Значні покла- 
ди заліз., а також мідної, свинце- 
вої, цинкової і уранової руд. Клі- 
мат більшої частини території по- 
мірний, зазнає впливу теплої течії 
Гольфстрім. Пересічна т-ра січ- 
ня на Пд. від 0 до -5", на Пн. від 
--б до --14"; липня відповідно 
-15, -179ї -610, --11". Опадів 
1500--1700 мм на рік. Річки корот- 
кі, повноводні, порожисті. Багато 
озер (найбільше Бенерн) і боліт. 
Лісами вкрито більш як 50 9; тер. 
країни. На Пн. переважають хвой- 
ні ліси на підзолистих грунтах, да- 
лі на Пд.-- мішані ліси на дерно- 
во-підзолистих грунтах; на край- 
ній Пн.-- тундрова рослинність. 
Для охорони природи в країні 
створено ряд нац. парків (найбіль- 
ші -- Абіску, Муддус) і заповід- 
ників. 

Населення. Осн. населення -- шве- 
ди (95 90). Живуть також саами, 
фінни, датчани, норвежці, німці, 
югослави та ін. Держ. мова -- 
шведська. Пересічна густота нас.-- 
18,8 чол. на 1 км? (1984). Міське 
населення -- 82,7 92 (1975). Най- 
більші міста: Стокгольм, Гете- 
борг, Мальме. 

Історія. В серед. 1-го тис. до н. е. 
на тер. Ш. розселилися германські 
племена (свеї, гьоти та ін.), 
що стали етнічною основою сучас. 
шведів. У 6--7 ст. почалося об'єд- 
нання швед. племен. У кін. 8--11 
ст. шведи брали участь у походах 


вікінгів. У 11 ст. утворилося ран- 
ньофеод. Швед. королівство, яке 
підтримувало тісні взаємовідно- 
сини з Київською Руссю (зокрема, 
Ярослав Мудрий був одружений 
з дочкою швед. короля Інгігердою). 
Становленню феодалізму в ЩІ. 
сприяло поширення християнства 
(9--11 ст.). В 12--14 ст. Ш. загар- 
бала і перетворила на свою коло- 
нію «Фінляндію (перебувала під 
її владою до 1809). Спроби швед. 
феодалів загарбати новгород. 
землі закінчилися розгромом їх у 
Невській битві 1240. Ослаблена 
війнами та феод. міжусобицями, 
Ш. 1397 вступила в унію з Данією 
і Норвегією (див. Кальмарська 
унія). У 15 -- на поч. 16 ст. у ШІ. 
розгорнулася нац.-визвольна  бо- 
ротьба проти дат. панування. Анти- 
датське повстання 1521--23, очо- 
лене дворянином Густавом Еріксо- 
ном (див. Густав І Ваза), закінчи- 
лося вигнанням дат. загарбників. 
У 30-х рр. 16 ст. у Ш. розгорнувся 
реформаційний рух (див. Рефор- 
мація), було запроваджено люте- 
ранство. В 16--19 ст., особливо 
за Густава ЇЇ Адольфа, ЩШ. вела 
численні війни за панування на 
Балтійському м. (див., зокрема, 
Лівонська війна 1558--83, Трид- 
цятилітня війна 1618--48, Поль- 
ська і шведська інтервенція по- 
чатку 17 століття, Російсько- 
шведські війни 17--19 століть). 
Під час Північної війни 1700--21 
швед. армія, очолена Карлом ХІЇ, 
зазнала повного розгрому у Пол- 
тавській битві 1709. На поч. 19ст. 
Ш. брала участь у війнах проти 
Наполеона І на боці антифранц. 
коаліції. В 1809 в Ш. було прове- 
дено бурж. реформи, прийнято 
конституцію (що із змінами діяла 
до 1974). За Кільським договором 
1814 з Данією до ШІ. відійшла 
Норвегія. У 2-й пол. 19ст. почався 
пром. розвиток Ш., зросла чисель- 
ність робітн. класу, зародився со- 
ціалістичний робітн. рух. У 1889 
було засновано С.-д. робітн. пар- 
тію Ш., 1898 -- Центр. об'єднання 
профспілок Ш. Під впливом рево- 
люції 1905--07 в Росії і боротьби 
норв. нар. мас за нац. незалежність 
Норвегія 1905 відокремилася від 
Ш. У 1906 в Стокгольмі проходив 
Четвертий (Об'єднавчий) з'їзд 
РСДРП. Під час першої світової 
війни 1914--18 нейтральна Ш. фак- 
тично зайняла пронім. позицію. У 
травні 1917 засновано Ліву с.-д. 
партію Щ., перейменовану 1921 на 
Комуністичну партію Ш. (з 1967 
Ліва партія -- комуністи). Під 
впливом Великої Жовтн.  соціа- 
лістич. революції в країні відбу- 
лися масові страйки і демонстрації, 
швед. уряд змушений був піти на 
ряд поступок (1919 прийнято за- 
кон про 8-годинний робочий день, 
підвищено заробітну плату робіт- 
никам, запроваджено заг. виборче 
право). В 1924 Ш. встановила дип- 
ломатичні відносини з СРСР. Під 
час 2-і світової війни 1939--45 Ш. 
дотримувалася нейтралітету. В 
післявоєн. період зовн. політика 
Ш. була спрямована на ослаблен- 
ня міжнар. напруженості; 1949 
швед. уряд відмовився вступити до 
НАТО. ЩШ. дотримується традицій- 
ного курсу неучасті у воєнно-політ. 
блоках, підтримує ідею створення 
без'ядерної зони на Пн. Європи. 
У 1950 і 1975 в Стокгольмі прий- 


379 





ШВЕЦІЯ 





Герб Швеції. 


ШВЕЦІЯ 
Площа -- 
450 тис. км? 


Населення - 

8,5 мли. чол. (1984) 
Столиця -- 

м. Стокгольм 


Виробництво деяких 
видів промислової 





продукції 

Продукція 1983 
Електроенергія, 
млрд. кВт-год 105,8 
Залізна руда. 
млн. т 13,2 
Чавун, тис. т 2109 
Сталь, тис. т 4210 
Прокат чорних 
металів, тис. т 3429 
Мідь рафінова- 
на, тис. т 
Свинець рафіно- 
ваний, тис. т 57 
Алюміній  пер- 
винний, тис. т 86 
Пиломатеріали 
хвойні, млн м? 12,3 
Цемент, млн. т 2,1 
Сірчана 0 кисло- 
та, тис. т 790 
Синтетичні смо- 
ли і пластмаси, 
тис. т 520 
Автомобілі лег- 
кові, тис. шт. 261 
Нафтопродукти, 
млн. т 12,9 
Торговельні суд- 
на, тис. брутто 
реєстрових т 292 
є 1982. 


380 





ШВЕЦІЯ 


Виробництво деяких 
видів сільськогоспо- 
дарської продукції 
(тис. т) 








Продукція 1983 
М'ясо 533 
Масло 74 
Сир 97 
Молоко, млн. т 3,7 





нято Стокгольмські відозви, спря- 
мовані на заборону атомної зброї 
і припинення гонки озброєнь. У 
1953 у Ш. відбувся Стокгольм- 
ський всесвітній конгрес за роз- 
зброєння ії міжнародне співробіт- 
ництво, 1967 -- Всесвітня конфе- 
ренція миролюбних сил по В'єтна- 
му, 1984 -- конференція по заходах 
зміцнення довір'я та безпеки і роз- 
зброєнню в Європі. В 1972 ЩІ. 
уклала договір про вільну тор- 
гівлю з Європейським  економіч- 
ним товариством. 

Внутр. політика Ш. характеризу- 
ється наступом монополій на інте- 
реси трудящих. В 1981 прийнято 
Довгострокову програму розвитку 
екон. пром. і наук.-тех. співро- 
бітництва між СРСР і Ш. до 1990. 
З 1946 Щ.-- член Організації Об'- 


єднаних Націй. Ш.-- член Євро- 
пейської ради, Північної ради, 
Європейської асоціації вільної 
торгівлі. Т. В. Чирко. 
Політичні партії, профспілки. 
Соціал-демократична робітнича 
партія Швеції, засн. 1889. По- 


є 7 4 р"; З; в 5 164 
|. Аз Я « . У; М 4 
а М ренні жоваєРлєх | во уррішельосмім ц3 з. ЧУ 
о жСту ве 2 . 0 УЛАВ | 
Роз з. Го) 
ж Д УР | ПРА / З | СУ я ч му | 
уч о мі Прі 
| ся ( У; й О3 2 4 М ' 
і ж о Е ру ч ; 
К. й 5 і) У ЕЙ ундсвал в. М, 5; | 
ге -3И Кк ко 
1 чі 7 МК. Р 4 вс 1 А У 
і М б» Л Ї, г т 7 ре 
| 9 » 3) ПОЗУ - ТАМПЕРЕ,) БО. | 
Ю 3 б лен зало ЧА; 2 ооо ДІЙ у аа 
і й Селе м Я м «Лог ОУЇ 
М гі 2 е "4 М з ЗМ 4 
Га Ж, МУ Д 4 Мура ч я к з" 
Ка АМУЛЕТИ", Бурлед о: / оє з уві 
|до. паро ж о 
ок Осло УРН: ЦО УЧ ЗР жо го 
б РАМ З Х А Ї 4 Ж С С - . ЧІ Ф, р ) ре й 
і , і Л 12, | с з ГУ - мм АЛА к ї Кк б з 4 
(0 23 Камо, 16 А Вест ін ди ШУ 
К ус 
- і : й Ат З о СТОКГОЛЬМ у; 
Ж рес» 4 
с ь, УЇ «1 4 є, х ет 1 29 . че 
Я М Ге реа ом 7 ; Р5 - ї 
ж СКУ 7) - ; удбумі | 
| ДИ У а ожоНОГІ | | 
АЮ ролльго вот 3, ЧО, : | 
20 , / - РИ ре М Щ | о | | 
пф" Бурос ЗУ 9 і ї й 
г чі 0! 
; Й ру, т 
| у і) М 
ж ( ЖЕ 9 Х з 
. З - Ї 
о 2 о Й ; " -х Чи | | 
О / 4. ; у: і! А М . | Г 
ей 22.0 кіно 
У «4, Ж / г 17 - 9 Ю 7 
6"| « в /де Ко 1 У чи А Ху Й б , ; 
АЖ Р к п нь 
УС 2 «А | г й я 
ікру ДРОВ ПВЕЦІЯ 
З им Е 





міркована коаліційна 
партія, засн. 1904. Виражає 
інтереси великого пром. і фінанс. 
капіталу, великих землевласників, 
генералітету. Партія Цент- 
р у, засн. в 10-х рр. 20 ст. Об'єднує 
представників заможного селянст- 
ва і деяких міськ. прошарків. 
Народна партія, засн. 1934. Лі- 
ва партія -- комуніс- 
ти, засн. 1917. Робітнича пар- 
тія комуністи, засн. 1977. 
Центральне об'єднан- 
ня профспілок Швеції, 
засн. 1898. Входить до МКВП. 
Центральна  організа- 
ція профспілок служ- 
бовців Швеції, засн. 1944. 
Господарство. Ш.-- економічно ви- 
сокорозвинута капіталістична краї- 
на з інтенсивним с. г. і широкими 
зовнішньоекон. зв'язками. Харак- 
терна висока концентрація виробн. 
і капіталу. Економіка має пере- 
важно експортний напрям, частка 
країни у світовому капіталістич- 
ному експорті перевищує 2 9. ШІ. 
-- один з найбільших у світі ви- 
робників та експортерів заліз. ру- 
ди, ВИСОКОЯКІіСНОЇ сталі, целюлоз- 
но-паперових товарів, а також про- 
дукції окремих галузей складного 
машинобудування. Світова криза 
капіталістичного г-ва призвела до 
погіршення екон. становища краї- 
ни. Зростають інфляція, роздріб- 
ні ціни, безробіття. В цих умовах 
посилюється експорт капіталу най- 
більших швед. монополій за кор- 
дон, що призводить до фактичного 
переміщення нац. багатства за ме- 
жі країни в інтересах монополістич- 
ного капіталу. 

Промисловість. У пром- 
сті створюється понад 30 9 вало- 
вого нац. продукту і зайнято 38 96 
економічно активного населення. 
Основу паливно-енерг. бази краї- 
ни становлять довізне паливо (гол. 
чин. нафта) і місц. гідроресурси. 
Більшу частину електроенергії ви- 
робляють на ГЕС. Працює кілька 
АЕС. За видобутком заліз. руди 
Ш. займає 2-е місце в Зх. Європі. 
Її видобувають гол. чин. на край- 
ній Пн. країни (родовища Кіру- 
на і Єлліваре). Розробляють також 
родовища міді, свинцю і цинку. 
Чорна металургія Ш. спеціалізу- 
ється на виробн. високоякісних ста- 
лей. Підприємства галузі розміще- 
ні гол. чин. в гірничопром. районі 
Бергслаген, а також у Сандвікені, 
Гуфорсі, Фагерсті, Авесті, Лу- 
лео та ін. містах.  Виплавляють 
мідь і цинк (Шеллефтео), алюміній 
(у Сундсваллі з довізного глинозе- 
му). Провідна кгалузь обробної 
пром-сті -- машинобудування, в 
якому виробляється бл. 40 9, пром. 
продукції (1982). Розвинуті елект- 
ротех., електронне (телефонна |і 
радіоапаратура, ЕОМ, АСУ, наві- 
гаційні прилади тощо)  машино- 
будування, турбіно-, верстато-, ав- 
томобіле-, великотоннажне судно-, 
с.-г. авіабудування, виробн. під- 
шипників, сепараторів,  устатку- 
вання для  целюлозно-паперової 
пром-сті тощо. Гол. пром. центри-- 
Стокгольм,  Вестерос,  Гетеборг, 
Мальме, Лінчепінг. Значна лісова, 
целюлозно-паперова (за випуском 
паперової маси Ш. займає 4-е міс- 
це в світі) та лісопильна пром-сть, 
розміщена гол. чин. в районі міст 
Сундсвалль, Крамфорс, Ерншельд- 
свік, Умео та Карлстад -- Сефле. 


Розвивається хім. пром-сть (Сток- 
гольм, Уппсала, ШСедертельє); у 
Стенунгсунді працює великий 
нафтохім. комплекс. Окремі під- 
приємства текст., швейної і шкі- 
ряно-взут. пром-сті. Осн. центр - 
Бурос. З галузей харч. пром-сті 
виділяється виробн. молочних і 
м'ясних продуктів. 

Сільське господарст- 
во Ш. характеризується високою 
продуктивністю і товарністю. Пе- 
реважають великі капіталістичні 
ферми. Найрозвинутіше  тварин- 





ництво м'ясо-мол. 


напряму, яке 
дає 80 90 валової с.-г. продук- 
ції. Поголів'я (млн., 1984): великої 
рогатої худоби -- 1,9, свиней -- 
2,6, овець-- 0,4, домашньої пти- 
ці -- 8,6. У рослинництві перева- 
жає виробництво кормового зерна 
і травосіяння. Вирощують (збір, 
тис. т, 1983): пшеницю -- 1698, 
жито -- 235, ячмінь -- 2018, овес -- 
1224, цукр. буряки -- 2190, кар- 
топлю, рапс тощо. Під сіяними 
травами -- бл. 30 9, оброблюваної 
землі. 
Транспорт. У внутр. переве- 
зеннях осн. роль належить автомоб. 
транспорту. Довж. (тис. км, 1980): 
з-ць -- 12,1, у т. ч. електрифікова- 
них 7,5. Тоннаж мор. торг. 
флоту -- 3,2 млн. брутто реєстро- 
вих т (1983). Гол. мор. порти -- 
Гетеборг,  Гельсінгборг,  Лулео; 
міжнар. аеропорт -- Арланда (по- 
близу Стокгольма). 
Зовнішня торгівля. За 
обсягом зовнішньоторг. обороту Ш. 
займає 10-е місце серед капіталі- 
стичних країн. Гол. статті експор- 
ту -- продукція машинобудуван- 
ня, металургії та деревообр. і це- 
люлозно-паперової пром-сті; ім- 
порту -- машини і устаткування, 
паливо, хім. продукти, метали. 
Гол. торг. партнери -- країни Єв- 
ропейського економічного  това- 
риства, Фінляндія, США. Грош. 
одиниця -- крона. За курсом Держ- 
банку СРСР 100 крон - 9,70 крб. 
(січень 1985). С.Л. Лебедєва. 
Медичне обслуговування. За да- 
ними ВООЗ, 1976 було 123,0 
тис. лікарняних ліжок (149,0 ліж- 
ка на 10 тис. ж.); медичну  допо- 
могу подавали 14,7 тис. лікарів 
(17,7 лікаря на 10 тис. ж.); пра- 
цювало бл. 7,4 тис. зубних лікаріві 
740 фармацевтів. Підготовка ліка- 
рів здійснюється на б мед. фа- 
культетах ун-тів. Відомі курорти 
Ш.: Стремстад -- грязьовий, Рон- 
небю -- бальнеогрязьовий, Мар- 
странд -- приморський  кліматич- 
ний з бальнеологічним лікуванням. 
А.М. Сточик. 
Освіта, наукові та культурно-ос- 
вітні заклади. В 1936 прийнято за- 
кон про обов'язкову 7-річну о0сві- 
ту, 1979 -- про обов'язкову 10- 
річну освіту. Обов'язкова, або ос- 


новна, школа складається з 6-річ- 
ної початкової (приймаються діти 
з 7 років) й 4-річної молодшої се- 
ред. школи. В початковій усі діти 
одержують однакову підготовку, 
навч. плани 7--10-х класів включа- 
ють поряд з обов'язковими факуль- 
тативні дисципліни. Після закін- 
чення осн. школи учні переходять 
до старшої серед. школи -- інте- 
грованої гімназії, що має 22 від- 
ділення (програми), о зних -- гу- 
манітарне, природничо-матем., тех- 
нічне, екон. Й суспільствознавче 
(3--4 роки навчання) -- готують до 
вступу в вузи, решта (2 роки нав- 
чання) дають профес.-тех. підго- 
товку, до останніх належать і 
т. з. нар. ун-ти. В 1978/79 навч. 
р. восн. школі налічувалося понад 
1 млн. учнів, у інтегрованій стар- 
шій серед. школі -- 218,9 тис. Се- 
ред вузів: Стокгольмський (засн. 
1877) в Уппсалі (засн. 1477), 
Лунді (засн. 1668), Гетеборзі (засн. 
1891), Умео (засн. 1963) та Лінче- 
пінгу (засн. 1970) ун-ти; Королів- 
ська вища тех. школа в Стокгольмі 
(засн. 1827), Політех. ун-т у Гете- 
борзі (засн. 1829), Каролінський 
медико-хірургічний ун-т у Сток- 
гольмі (засн. 1810) та ін. Найві- 
доміші наук. установи: Шведська 
королівська академія наук (засн. 
1739; присуджує Нобелівські пре- 
мії з фізики, хімії та економі- 
ки), Інженерна академія (засн. 
1919), Королівське т-во гуманітар- 
них наук в Уппсалі (засн. 1889), 
Королівське т-во мистецтв і наук 

у Гетеборзі (засн. 1778), Королів- 
ска т-во природничих наук в 
Уппсалі (засн. 1710), Каролінський 
медико-хірургічний ін-т у  Сток- 
гольмі (проводить н.-д. роботу в 
галузі медицини й фізіології і при- 


суджує - відповідну Нобелівську 
премію); Швед. академія в Сток- 
гольмі (засн. 1786; присуджує 


Нобелівські премії з л-ри). Най- 
більші б-ки -- Королівська в Сток- 
гольмі (її читачем був В. І. Ленін), 
б-ки ун-тів в Уппсалі, Лунді, Ге- 
теборзі, міські б-ки Стокгольма й 
18 етеборга. Музеї: Національний, 
сучас. мистецтва, етногр., міста 
Стокгольма,  істор., Північний, 
природничої історії, Нац. морсь- 
кий, Скансен -- музей просто не- 
ба, всі -- в Стокгольмі; художній, 
Гетеборзький (історія, археологія, 
етнографія), морський -- у Гете- 
борзі, культурнох істор. -- у Лунді 
та ін. Лапчинська. 
Преса, о наеннй телебачен- 
ня. В 1981 у Ш. виходило 145 що- 
денних газет заг. тиражем 4,6 млн. 
прим. і 2,5 тис. ін. періодичних 
видань. Найпоширеніші: «Арбе- 
тет» («Праця», з 1887), «Афтон- 





Гавань міста Гетеборга. 


бладеть («Вечірня газета», з 1830), 
«Дагенс нюхетер» («Новини дня», 
з 1864),  «Свенска  дагбладет» 
(«Шведська денна газета», з 1884), 
«Стокгольмс  тіднінген» («Газета 
Стокгольма», з 1889), «Експрессен» 
(«Експрес», з 1944), «Арбетартід- 
нінген -- Ню даг» («Робітнича газе- 
та -- Новий день», з 1974). Інформ. 
агентство -- Швед. телеграфне бю- 
ро -- акц. т-во швед. газет, засн. 
1921. Радіомовлення -- з 1924, те- 
лебачення -- з 1956. 
Література. Перші пам'ятки швед. 
худож. л-ри, що належать до 9 ст., 
-- рунічні написи (див. Руни) вір- 
шем і ритмічною прозою. В добу се- 
редньовіччя літ. традиція підтри- 
мувалася в усній нар. творчості. 
Тісно пов'язані з нею кодекси обл. 
законів (найдавніший -- «Вест'єт- 
ський закон», 13 ст.). Розви- 
валися  куртуазна література 
(«Хроніка Еріка», «Пісні Евфімії» 
невід. авторів, 14 ст.), перекладна 
Й оригінальна реліг. л-ра. В пое- 
зії | Т. Сімонсона із Стренгнеса 
(15 ст.) переважала патріотична 
тематика. Велике  історико-літ. 
значення для л-ри 16 ст. мали твори 
вождя швед. Реформації О. Петрі, 
промови короля Густава І Вази, 
«Історія всіх королів готів і свеїв» 
Ю. Магнуса. В 17 ст. виникли жан- 
ри драми, сатири, пісні й балади. 
В цих жанрах виступав памфле- 
тист, історик і драматург Ю. Мес- 
сеніус. Першим визначним ліри- 
ком був Л. Віваліус. Ідеї Відрод- 
ження знайшли втілення в творчос- 
ті вченого-енциклопедиста і поета 
Г. Шерн'єльма, в поезії Ю. Руніу- 
са. Основоположником барокко в 
поезії був Г. Дальшерна. Л-ра 18 
ст. розвивалася під впливом ідей 
Просвітительства,  найяскраві- 
шим виразником яких був поет, 
публіцист, історик У. Далін. Цими 
ідеями позначена й проза Я. Вал- 
ленберга, подорожні нариси бота- 
ніка К. Ліннея, філос. праці Е. 
Сведенборга. В поезії чільне місце 
посідала група «Орден будівни- 
чих думки» |Г. Ш. Нурденфлюкт, 
Г. Ф. Крейц, Г. Ф. Юлленборг 
(Гілленборг)). Стокгольмську бід- 
ноту й богему оспівував у своїй 
поезії К. М. Бельман. На кін. 
18 ст. припадає розквіт т. з. густа- 
віанського класицизму, підтриму- 
ваного при дворі короля Густава 
ШІ (К. Г. Леопольд, Ю. Г. Уксен- 
шерна). Велику роль у розвитку 
л-ри відіграла діяльність поета, 
критика й журналіста, популяри- 
затора ідей франц. бурж. револю- 
ції 1789--94 Ю. Г. Чельгрена. На 
поч. 19 ст. провідним напрямом 
л-ри стає романтизм. Визначним 
представником і теоретиком про- 
гресивної течії романтиків, які 
оспівували героїчне минуле сканд. 
народів, був поет, історик і філо- 
соф Е. Г. Гейєр. 
Художній досвід просвітителів і 
романтиків синтезував у своїй твор- 
чості Е. Тегнер, а його поема 
«Сага про  Фрітьофа»  (1819-- 
25) стала нац. епосом. Традиції 
романтиків продовжували поет і 
прозаїк А. В. Рюдберг, поет К. 
Снойльський. У кін. 30-х рр. 19ст. 
з'явилися реалістичні повісті 
К.Ю. Л. Альмквіста. Критичний 
реалізм у 70-х рр. започаткував 
Ю. А. Стріндберг. Група реалістів 
«Молода Швеція» (Г. аф Гейєр- 
стам, Вікторія  Бенедіктсон, Т. 


Гедберг та ін.) в кін. 19 ст. зазнала 
впливу модернізму. Традиції ро- 
мантизму відродилися в творчості 
неоромантиків фон Гейденста- 
ма, Г. Фредінга, Е. А. Карлфельд- 
та і найвидатнішої представниці 
цієї течії Сельми Лагерлеф. На 
поч. 20 ст. критичний реалізм най- 
яскравіше виявився в творчості 
Я. Седерберга, Я. Бергмана, С. 
Сівертса. В цьому руслі виступали 
й Агнес фон Крусеншерна, В. Му- 
берг, Е. Юнсон. Близька до нього 
психологічна проза Г. Мартінсона, 
С. Арнера, Л. Аліна, складна за 
формою, проте завжди соціально 
акцентована творчість А. Н. Луно- 


квіста. Пролет. л-ру  представ- 
ляли Д. Андерсон, М. Кох, Ю. 
Чельгрен, Г. КГеденвінд-Еріксон, 


І. Лу-Юхансон, Я. Фрідегорд, М. 
Мартінсон. Складні моральні й 
філософські проблеми порушував 
П. Ф. Лагерквіст. Реалістичний 
напрям у поезії утверджували А. 
Естерлінг, Н. Ферлін. Експресіо- 
ністські пошуки помітні в поезії 
Б. Шеберга, Ю. Едфельта, Г. Еке- 
лефа та ін. У 30-х рр. і під час 2-Ї 
світової війни в ЦІ. сформувала- 
ся антифашист. л-ра (твори Карін 
Бойє, Е. Юнсона,В. Муберга, М. 
Мартінсону). У перші післявоєнні 
роки в творчості багатьох письмен- 
ників переважали мотиви розчару- 
вання й песимізму (проза С. Дагер- 
мана, поезії Г. Мартінсона, Е. 
Ліндегрена). В 50-- 70-х рр. тради- 


Ш ВЕ Ц 


ЕКОНОМІЧНА КАРТА 


16491 


р 





ЗЕ 
Я НОРВЕГИ 


381 





ШВЕЦІЯ 


ВИРОБНИЦТВО 


(тис. т) 
| 


1972 1977 


З 
о. г 


- . Чу 
т, 





У те жо 


п тону 





1982 


28 


ХЕЛЬСІНК 


(9) А 


ум 


ячмінь) 


гредка 
арннннцтв 


382 





ШВЕЦІЯ 





Портал церкви Якобс- 
чюрка в Стокгольмі. 
Скульптор Г. Блюме. 
І ст. 





Будинок наукового цен- 
тру «Веннер-Грен» у 
Стокгольмі. Архітекто- 
ри С. Ліндстрем, 

А. Бюден. 1959-- 61. 





Фонтан «Орфей» у 
Стокгольмі. Скульптор 
К.  Мідллес. Бронза. 
1936. 


ції реалістичної прози продовжу- 
вали П. А. Фогельстрем, Сара 
Лідман, П. Родстрем, Біргітта 
Тротціг, С. Дельбланк, Л. Густаф- 
сон. Високого рівня досягає інте- 
лектуальний роман у творчості Л. 
Юлленстена, П. Сундмана, 
П. У. Енквіста, П. К. Єршільда. 
Набуває поширення документаль- 
на проза (окремі твори А. Лунд- 
квіста, С. Лідман, П. Вестберга, 
Є. Пальма та ін.). Світовою славою 
користуються книги для дітей А. 
Ліндгрен. Пекучі проблеми сучас- 
ності порушують поети Б. Сеттер- 
лінд, Л. Форшел, Т. Трансремер, 
Б. Гокансон, Є. Сунневі. Форма- 
лістичними пошуками позначена 
поезія Є. Пальма, Соні Окессон 
та ін. 

Укр. літературу, зокрема творчість 
Т. Шевченка, у Ш. досліджував 


А. Єнсен. На Україні видано в 
перекладі укр. мовою твори С. 
Лагерлеф, Ю. А. Стріндберга, І 


Лу-Юхансона, А. Ліндгрен, В. Ва- 
льфрідссона, С. Лідман, Є. Паль- 
ма, П. Вале та інших. 

О. Д. Сенюк. 
Архітектура. Для 11--12 ст. ха- 
рактерні споруди в романському 
(кам. церкви в Сігтуні, Старій 
Уппсалі, Лунді), для 13--15 ст.-- 
в готичному (церква Сторчюрка в 
Стокгольмі, собор в Уппсалі) сти- 
лях. Риси архітектури Відроджен- 
ня притаманні спорудам 16 ст. 
(замки  Гріпсгольм, Вадстена, 
Кальмар). У 17--18 ст. споруджу- 
вали міські палаци і заміські ре- 
зиденції з парками, для яких ха- 
рактерні риси архітектури барокко 
1 класицизму (Лицарський дім, 
1641--74, арх. С. де ла Валле, 


Ж. де ла Валле та ін.; біржа, 
1767--76, арх. К. Ю. Крунстедт 
та ін., обидва -- у Стокгольмі). 


В 19 ст. в архітектурі переважала 
еклектика. На поч. 20 ст. припада- 
ють пошуки нових шляхів у ар- 
хітектурі, пов'язані з нац. роман- 
тичними прагненнями (арх. Ф. 
Буберг, К. Бергстен). 
Формувалися напрями неокласи- 
цизму (міська б-ка в Стокгольмі, 
1924--27, арх. Е. Г. Асплунд), нео- 
романтизму (ратуша у Стокголь- 
мі, 1911--23, арх. Р. Естберг), 
школа сучас. архітектури, в якій 
поєднувалися принципи функціо- 
налізму та органічної архітекту- 
ри (житл. район Веллінгбю у Сток- 
гольмі, 1951--55, арх. С. Мар- 
келіус та ін.; житл. комплекс і 
торг. центр Фреслунда в Ескіль- 
стуні, серед. 20 ст., арх. Я. Гейєр, 
С. Юнгквіст). Серед сучас. спо- 
руд -- будинок наук. центру «Вен- 
нер-Грен»ь (1959--61, арх. С. Лінд- 
стрем, А. Бюден), телевізійна 
башта (1964--67, арх. Г. Борг- 
стрем, Б. Ліндрос; обидва -- у 
Стокгольмі), громад.-торг. центр 
у Гетеборзі (1967, арх. Г. Клем- 
мінг, Е. Телаус), Будинок культу- 
ри у Стокгольмі (1974, арх. П. 
Гелсінг). 

Образотворче мистецтво. Від до- 
би бронзи збереглися  наскельні 
зображення в Бохуслені (схема- 
тичні постаті божеств, сцени полю- 
вання, орнаментована зброя й на- 
чиння тощо), від залізного віку 
(6 ст. дон.е.-- початок нашої ери) 
-- кам'яні стели, речі з металу і 
дерева з орнаментом у «звіриному 
стилі», від «епохи вікінгів» (кін. 
8 -- серед. 11 ст.) -- зображення 


сцен на стелах. За середньовіччя 
з'явилися декор. живопис, скульп- 
тура й мініатюра. В 17 ст. в Щ. 
поряд з нідерл. художниками пра- 
цювали швед. майстри (Ю. Сільвіус, 
Д. Еренстраль). У 18 ст. провідне 
місце в скульптурі займали Ю. Т. 
Сергель, в живописі -- Н. Лаф- 
ренсен і П. Гіллестрем. Розквіту 
в цей час набуло мистецтво портре- 
та (А. Рослін, К.Г. Піло, Г. Лунд- 
берг). У 1-й пол. 19 ст. художни- 
ки-романтики звернулися до зоб- 
раження минулого своєї країни 
(живописці Н. Бломмер, Е. Лунд- 
грен, М. Ларсон, скульптор Ю. П. 
Мулін). У 2-й пол. 19 -- на поч. 
20 ст. живопис ШІ. досяг Своєї 
вершини в портретах і жанрових 
композиціях А. Л. Цорна, в порт- 
ретах Е. Юсефсона, побутових сце- 
нах К. Вільгельмсона і К. Ларсо- 
на, в пейзажах принца Євгенія, 
в картинах анімалістичного жанру 
Б. Лільєфорса. В скульптурі 20 ст. 
виділяють  монументально-декор. 
роботи  К. Міллеса, Б. Юрта, 
Б. Марклунда; в живописі -- тво- 
ри С. Деркерт, Е. Юліна, А. Аме- 
ліна. Соціальним темам  присвя- 
чені картини художників І. Агелі, 
І. Грюневальда, В. Нільсон, С. 
Гальстрема; високою  майстерніс- 
тю позначені графічні твори Ф. 
фон Шанца, К. Ду, Л. Ліндебер- 
га. У сучасному мистецтві поши- 
рені різні модерністські течії -- 
сюррвалізм, абстрактне мистец- 
тво (Е. Немес, Т. Ренквіст), поп- 
арт, концептуальне мистецтво, 
гіперреалізм. Народне мистецтво 
Ш. (різьблення на дереві, худож- 
ня обробка металу, шкіри) має 
давні традиції. 

Музика. Нар. муз. мистецтво пред- 
ставлене пастушачими піснями, хо- 
роводними танцями зі співом, мис- 
тецтвом сільс. музикантів-спель- 
манів, які грали на лурі (пастуша- 
чий ріжок), дзвіночках, арфах, 
пізніше -- на скрипках, кларнетах, 
флейтах, акордеонах. З 11 ст. роз- 
вивалася профес. церк. музика. 
Носіями світської муз. культури 
були скальди (до 13 ст.) та мандрів- 
ні музиканти «лекари» (до поч. 16 
ст.). У 14--15 ст. виникли пісні- 
балади та антифеод. пісні, в 16 
ст. поширився специфічний швед. 
жанр -- протестантський хорал, у 
якому поєдналися риси григоріан- 
ського співу й нар. пісень. У 1526 у 
Стокгольмі було створено придвор- 
ну капелу, яку очолювали нім. му- 
зиканти родини Дюбен, у 18 ст.-- 
Ю. Х. Руман (один з перших про- 
фес. композиторів) і Уттіні 
(автор першої швед. опери «Фетіда 
та Пелей», 1773; засновник опер- 
ної трупи, 1773, на основі якої 
створено Королівську оперу). В 
1771 у Стокгольмі засновано Коро- 
лівську академію музики (з кін. 
19 ст.-- консерваторія, з 1940 -- Ви- 
ща муз. школа, з 1971 -- Держ. ви- 
ща муз. школа). Серед композито- 
рів кін. 18--19 ст.-- Ю. Г. Науман, 
Ф. А. Бервальд (симфоніст, скри- 
паль, диригент), К. Стенборг (ко- 
мічні опери). На поч. 19 ст. під 
впливом романтизму зріс інтерес 
до нац. муз. фольклору. Нар. ме- 
лодії використовували композито- 
ри 2-ї пол. 19 ст. А. Ф. Ліндблад 
(пісні, опери, симф., камерно- 
інструм. твори), І. КГальстрем 
(опера), А. Галлен (опери, симф. 
поеми, , хорові твори). Світового 


визнання набула швед. вокальна 
школа (Є. Лінд, К. Нільсон, Е. 
Гульбрансон, Ю. Берлінг та ін.). 
Основоположник нац. композитор- 
ської школи 1-ї пол. 20 ст. -- В. 
Петерсон-Бергер (муз. драми, 5 
симфоній, інструм. твори). Він 
започаткував т. з. сканд. роман- 
тизм, представниками якого були 
В. Стенгаммар, Г. Альвен, Д. Ві- 
рен, Е. Шегрен, Т. Аулін, Н. Берг 
та ін. Серед композиторів серед. 
20 ст.-- К. М. Аттерберг (опери, 
балети, симфонії), Й. Нюстрем 
(інструм. твори), Г. Русенберг, 
М. Пергамент (застосовує серійну 
техніку). На творчості  компози- 
торів  60--70-х рр. позначився 
вплив авангардизму (А. Мельнес, 
К. Е. Велін, Я. Барк, Б. Нільсон 
та ін.). Серед виконавців -- дири- 
генти С. Ерлінг, С. Вестерберг, 
Г. Блумстедт; співаки Н. Гедда 
(гастролював в СРСР), Р. Седер- 
леф, Б. Нільсон, Л. Андерсон; ар- 
тисти балету І. Броссе, М. Ланг 
та ін. У Ш. працюють симфоніч- 
ні оркестри (у т. ч. НіІвед. ра- 
діо, Стокгольмської філармонії, 
яким 1974--76 керував Г. Рож- 
дественський; Гетеборзький симф. 
оркестр), хори (зокрема, хор Швед. 
радіо, Стокгольмський камерний). 


Оперні театри -- у Стокгольмі 
(Королівська опера),  Гетеборзі, 
Мальме; мюзикли й оперети йдуть 
у «Оскарс-театріь» в Стокгольмі. 


Серед відомих балетних труп -- 
«Крамер-балеттен» та «Кульберг- 
балеттен» (обидві -- 1967). Діють 
Концертне об'єднання у Стокголь- 
мі (з 1902), Оркестрове об'єднан- 
ня у Гетеборзі (з 1905), Держ. ви- 
ща муз. школа в Стокгольмі, кон- 
серваторія в Мальме (з 1907), Їн-т 
музики в Гетеборзі (з 1932). 
1. 4. Мамчур. 
Театр. Історія швед. профес. теат- 
ру веде свій початок від 16 ст., 
коли при ун-тах і школах виникли 
драм. театр. трупи. В 1682 при 
ппсальському ун-ті драматург 
Урбан Иєрне створив театр. трупу, 
яка стала першим професійним 
театром Ш. В 1686--91 цей театр 
виступав у Стокгольмі. У 1779 
почали діяти постійний драм. те- 
атр у Гетеборзі, 1788 в Стокголь- 
мі-- Королівський драматичний 
театр. В його репертуарі були 
п'єси світової класики й нац. дра- 
матургії (К. Г. Леопольд, Ю. Стаг- 
неліус, Б. Бесков, Г. Війкандер). 
Провідні актори 19 ст.: Л. Юрт- 
сберг, Е. Гегквіст, Н. Альмлеф, 
Г. Дальквіст. У кін. 19 -- на поч. 
20 ст. театр Ш. здобув загально- 
європ. визнання завдяки творчості 
Ю. А. Стріндберга. Його п'єси 
ставили реж. і актор Ю. Ліндберг 
та режисер Г. Муландер. У 1907 за 
ініціативою ЄСтріндберга в Сток- 
гольмі було відкрито Інтимний 
театр. Постійні трупи діяли в Ге- 
теборзі,  Мальме, КГельсінгборзі. 
У 20--30-х рр. 20 ст. великого зна- 
чення набула діяльність реж. П. 
Ліндберга, який очолював у різні 
часи «Лоренсберг театр» у Гете- 
борзі, «Театр Екмана» і «Васа- 
театр» у Стокгольмі. Він здійс- 
нив постановки п'єс У. Шекспіра 
(«Отелло», «Король Лір»), П. Ла- 
герквіста («Кат»), Л. Толстого 
(«Влада темряви»). Творчість П. 
Ліндберга мала вплив на форму- 
вання сучас. режисури в Ш. (А. 
Шеберг, І. Бергман, С. Мальквіст 


та ін.). Провідні театри Ш.: Коро- 
лівський драм. театр, театри в 
Гетеборзі, Гельсінгборзі, Мальме 
та ін. В репертуарі -- п'єси нац. 
драматургів, твори світової кла- 
сики та сучас. драматургії. У 
1981 в драм. театрі м. Уппсала 
здійснено постановку «Холстомір» 
(за оповіданням  Л. Толстого). 
Провідні актори 60--80-х рр. 20 
ст: Т. Гаммарен, І. Гедквіст, Л. 
Гансон, М. Екстрем, Е. Дальбек, 
Г. Вольгрен, К. Геннінг, Я. Кулле, 
І. Крістенсон, С. Міліандер, У. 
Пальме. Акторів для профес. теат- 
рів готують у театр. школах 
при Королівському драм. театрі 
(Стокгольм) та Міському театрі 
(Гетеборг). У Стокгольмі діє Театр. 
музей при |ШДротнінггольмському 
придворному театрі. 

І. Г. Посудовська. 
Кіно. Кіновиробництво у Ш. поча- 
лося 1907. В 10--20-х рр. 20 ст. 
так звана шведська класична кі- 
ношкола, активно використовуючи 
провідні теми та образи класично- 
го сканд. роману і театру, створює 
ряд фільмів, позначених високою 
худож. культурою («Тер'є Віген», 
1916; «Гірський Ейвінн та його дру- 
жина», 1917; «Сини  Інгмара», 
1918; всі -- реж. В. Шестрем; 
«Пісня про багряно-червону квіт- 
ку», 1918, реж. М. Стіллер). У 
20--30-х рр. худож. та ідеологіч- 
ний рівень кіно помітно знизився, 
створювалися переважно посередні 
комедії та мелодрами. У 40-х рр. 
було поставлено ряд фільмів, що 
викривали фашизм  («Займеться 
полум'я», 1943, реж. Г. Муландер; 
«Його превосходительство», 1944, 
реж. Г. Екман). У творчості режи- 
серів повоєнної доби провідною 
стала тема самотності, духовного 
спустошення. Найяскравіше це вия- 
вилось у творчості І. Бергмана 
(«Дощ над нашим коханням», 1946; 
«Вечір блазнів», 1953; «Сунична 
галявина», 1957; трилогія «Мов у 
дзеркалі», «Причастя» і «Мовчан- 
ня», 1961--63; «Година вовка», 
1968; «Осіння соната», 1980; «Фан- 
ні і Александр», 1982). Схожі моти- 
ви насичують фільми інших ре- 


жисерів, зокрема | А.  Шеберга 
(«Просто мати», 1949; ««Фмрекен 
Юлія», 0 195і; «Останній поза 


грою», 1956). В 60-х рр. у швед. 
кіно зростала хвиля соціально-по- 
літ. критицизму, інтерес до тем, 
пов'язаних з життям і боротьбою 
робітн. класу та селянства |філь- 
ми: «Воронячий квартал» (1965), 
«Одален-31» (1969), «Джо Хілл» 
(1971; всі -- реж. Б. Відерберг)|. 
Важливі соціальні проблеми пору- 
шують фільми Я. Троелля («Ось 
воно, твоє життя», 1967; «Емі- 
гранти», 1970; «Нова земля», 1972). 
Водночас багато молодих режисе- 
рів 60--70-х рр. поєднували у своїй 
творчості антибурж. настрої з над- 
мірним натуралізмом, грубою еро- 
тикою (В. Шеман, Т. Вікман, Б. 
Торн). У швед. кіно певне місце 
посідає документалістика  (анти- 
фашист. стрічка Е. Лейслера «Кри- 
вавий час», 1960; цикл кінорепор- 
тажів про страйкову боротьбу поч. 
70-х рр.). У 1971 було створено 
рад. швед. стрічку «Людина з 
іншого боку». Серед провідних 
акторів -- Б. Андерсон, Г. Андер- 
сон, І. Тулін, Л. Ульман, Г. Бйорн- 
странд, М. Сюдов. З 1963 працює 
Шведський  кіноінститут  (Сток- 


гольм), при якому з 1965 діє 
кіношкола. В. Л. Скуратовський. 
Літ.: Ерамов Р. А. Физическая гео- 
графия зарубежной Европь6. М., 1973; 
История Швеции. М., 1974; КанА. С. 
История Скандинавских стран. М., 
1980; Московский П. В., Семенов В.Г. 
Ленин в Швеции. М., 1972; Черньше- 
ва О. В. Швеция в годьгю второй миро- 
вой войнь. М., 1980; Рогинский В. В. 
Швеция и Россия: Союз 1812 г. М., 
1978; Неустроев В. П. Литература 
скандинавских стран (1870--1970). М., 
1980; История зарубежной литерату- 
рьо конца ХІХ -- начала ХХ в. (1871-- 
1917). М., 1970; История зарубежной 
литературью после Октябрьской рево- 
люции, ч. 1 (1917--1945 гг.). М., 1969; 
Линд У. Композиторь Швеции. «Со- 
ветская музька», 1955, Хе 11; Линг Я. 
пода народная  музьнка. М., 


ШВЕЦОВ Аркадій Дмитрович 
Г12 (24).1 1892, с. Нижні рги, 
тепер місто Свердловської обл.-- 
19.ПП 1953, Москва) -- рад. кон- 
структор авіаційних двигунів, док- 
тор тех. наук (з 1940), ген.-лейте- 
нант інженерно-тех. служби (1948), 
Герой Соціалістичної Праці (1942). 
Після закінчення (1921) Моск. ви- 
щого тех. училища працював в 
авіац. пром-сті. З 1934 -- гол. кон- 
структор авіамоторобудівного з-ду. 
Розробив (1926) перший рад. се- 
рійний авіадвигун повітр. охолод- 
ження М-11 для літаків. В наступ- 
ні роки під керівництвом ПІ. 
створено двигуни  М-22, М-325, 
М-62, М-63, АЩ-82 та ін. для лі- 
таків і вертольотів. Депутат Вер- 
ховної Ради СРСР 2--3-го скли- 
кань. Нагороджений 5 орденами 
Леніна, ін. орденами, медалями. 
ож премія СРСР, 1942, 1943, 
1946, 1948. 

ШВЕЦОВ Валерій Валентинович 
(н. 25.У 1940, с-ще Штергрес, те- 
пер смт Іванівського р-ну Воро- 
шиловгр. обл.) -- укр. рад. скульп- 
тор, засл. діяч мист. УРСР (з 
1981). У 1960--66 навчався у Київ. 
худож. ін-ті. Твори: композиції 
«Лісова пісня» (1971), «Авроро- 
вець» (1972) і «Електрозварник» 
(1973), портрет Героя Рад. Союзу 
Р. Зорге (1975); пам'ятник П. Ти- 
чині в с. Пісках Бахмацького р-ну 
Черніг. обл. (1981,у співавторстві), 
горельєф в Укр. музеї історії Ве- 
ликої Вітчизн. війни 1941-45 (Ки- 
їв, 1981, у співавторстві); рельєф 
«Леся Українка з героями своїх 
творів» у Київ. рос. драм. театрі 
ім. Лесі Українки (1976) та ін. З 
1970 викладає у Київ. худож. ін-ті. 
Іл. с. 387. Р. Л. Вартиванова. 


ШВЕЦЬ Василь Степанович (н. 17. 
І. 1918, с. Іванків, тепер Бориспіль- 
ського р-ну Київ. обл.) -- укр. рад. 
поет. Член КПРС з 1952. Учасник 
Великої Вітчизн. війни. Закін- 
чив Київ. пед. ін-т (1941). Перша 
зб. віршів -- «Добрий ранок, Ук- 
раїно » (1945). У віршах і поемах 
Ш. переважають теми патріотизму, 
любові до гро! природи, образи 
людей хліборобської праці. Окре- 
мими виданнями вийшли збірки 
поезій Ш. «Лірика» (1949), «Схід 
сонця» (1950), «Вірні друзі» (1952), 
«Повінь» (1953), «Гірські потоки» 
(1955), «Веселка» (1956), «Неспо- 
кійне літо» (1959), «Зелена рута» 
(1960), «Двобій» (1965), «Оксами- 
тівка» (1966), «Гостинці» (1968), 
«Живе намисто» (1971), «Віднай- 
дений зошит» (1975) та ін. Наго- 
роджений орденом Червоної Зір- 
ки, медалями. 


Тв.: Межень. К., 1969; Твори, т. 1--2. 
К., 1978; Рос. перекл.-- Лирика. 
М., 1964. Г. Г. Єжелов. 
ШВЕЦЬ щїШІвазч Трохимович (12 
(25).У 1901, с. Хутір-Михайлівсь- 
кий, тепер м. Дружба Сумської 
обл.-- 5.ІХ 1983,Київ) - укр. рад. 
вчений у галузі енергетики, акад. 
АН УРСР (з 1950), засл. діяч нау- 
ки і техніки УРСР (з 1959). Член 
КПРС з 1924. Закінчив (1927) 
Київ. індустріальний (тепер полі- 
тех.) інститут, викладав (до 
1955) у цьому ж вузі. У 1942 -- 
22 і 1954--55 -- директор Інсти- 
туту теплоенергетики (спочатку 
Інституту енергетики) АН УРСР. 
У 1955-- 72 -- ректор Київського 
ун-ту. З 1978 -- в Інституті 
технічної теплофізики АН УРСР. 
Осн. праці -- з теорії теплотехні- 
ки, розвитку енергетики й електри- 
фікації в СРСР та ін. країнах, з 
проблем створення екон. парових 
і газових турбін і енерг. установок 
різного призначення. Заст. Голови 
Верховної Ради УРСР 7-го скли- 
кання. Нагороджений орденом 
Леніна, ін. орденами, медалями. 
Портрет с. 385. 

Тв.: Общая теплотехника. К., 1963 
Гу співавт.); Знергетика. К., 1971 (|у 
співавт.); Динамика тепловьжх процес- 
сов стационарньх газотурбинньгх уста- 
новок. К., 1972 (у співавт.); Воздуш- 
ное охлаждение деталей газовьїмх тур- 
бин. К., 1974 (у співавт.); Теплотехни- 
ка. К., 1976 |у співавт.). 
ШВИДКА Текля Олександрівна 
(н. 14.Х 1906, с. Кривошиїнці, те- 
пер Сквирського р-ну Київської 
обл.) -- новатор с.-г. виробництва, 
Герой Соціалістичної Праці (1952). 
Член КПРС з 1955. З 1929 працю- 
вала в колгоспі «Плугатар» (тепер 
колгосп імені В. В. Куйбишева) 
Сквирського р-ну Київ.  обл., 
1935--41 і 1944--79 -- ланкова. З 
1979 -- на пенсії. ПІ. -- делегат 
ХХПІ з'їзду Компартії України. 
Депутат Верховної Ради УРСР 
3--7-го скликань. Нагороджена 4 
орденами Леніна, орденом Жовт- 
невої Революції, медалями. Порт- 
рет с. 385. .. М. Н. Петренко. 
ШВИДКА МЕДИЧНА ДОПОМО- 
ГА -- служба в системі охорони 
здоров'я СРСР, що подає екстрену 
медичну допомогу при нещасних 
випадках (пораненнях,  перело- 
мах, опіках, отруєннях, уражен- 
нях електричним струмом тощо) і 
загрозливих для життя станах 
(втрата свідомості, серцеві болі 
тощо) в будь-яку годину доби. ШІ. 
м. д. подають на місці події (на 
вулиці, вдома, на роботі), під 
час транспортування хворого до 
лікарні. Ш. м. д. має централізо- 
вані диспетчерську службу і єди- 
ний телефонний індекс «03» для 


виклику. Машини Ш. м. д. радіо- 
фіковані, забезпечені  двобічним 
телефонним зв'язком, оснащені 


апаратами для наркозу і штучного 
дихання, кисневими інгаляторами, 
портативними електрокардіогра- 
фами тощо. В містах та великих 
сільських районних центрах ство- 
рено спеціалізовані бригади ШІ. м. 
д.: реанімаційні (див. Реанімація), 
кардіологічні, неврологічні, ток- 
сикологічні, педіатричні та ін. Ш. 
м. д. подає екстрену мед. допомо- 
гу, але не проводить систематич- 
ного лікування хворих, не має пра- 
ва видавати листки непрацездат- 
ності, судово-медичні, експертні 
та ін. висновки. Вперше в краї- 





383 


ШВИДКАТМЕДИЧНА 
ДОПОМОГА 








о М 
Швеція. А. Рослін. 
Портрет баронеси де 
Нойбург-Кром'єр. 1756. 
Національний музей, 
Стокгольм. 


Швеція. К. Ларсон. 
Ательє художника. 
1900-і роки. Національ- 
ний музей, Стокгольм. 





78 ч й 


Швеція. А. Цорн. Майя. 
Офорт. 1900. 





швидкий 
РЕАКТОР 





Внутрішній вигляд спе- 
«зіалізованої машини 
«твидкої медичної до- 
шомоги для проведення 
антенсивної терапії. 


Табл. 1. 


384 


Швидкість 


звуку в газах при 


земпературі 
273,15 К і тиску 
1091 324,72 Па 





Газ т, м/с 
Азот 334 
Аміак 415 
Водень 1284 
Вуглекислий газ 259 
Гелій 965 
Йодистий водень 157 
Кисень 316 
Метан 430 
Неон 435 
Повітря 331 


Табл. 2. Швидкість 
звуку в рідинах при 








293,15 К 

бОгдина т, м/с 
Апетон 1190 
Бензол 1324 
Вода 1490 
Гліперин 1923 
Ртуть 1453 
Сацрт етиловий 1180 
Толуол 1324 


ні Щ. м. д. було створено в 1881 
(Київ). В УРСР функціонує 88 
станцій та 663 відділення Ш. м. д. 
(1983).  , 

ШВИДКИЙ РЕАКТОР -- ядер- 
ний реактор, в якому ланцюгова 
реакція поділу ядерного пального 
відбувається в основному на швид- 
ких нейтронах. Активна зона Щ. 
р. (мал.) не містить ефективних 
сповільнювачів нейтронів, відзна- 
чається високою концентрацією 
пального |і  енергонапруженістю. 
Ядерним пальним в Ш. р. служить 
плутоній  (З399Ри) або збагачений 
уран (2990), теплоносієм -- рід- 
кий метал (звичайно натрій). Мож- 
ливим є використання як теплоно- 
сія газу (напр., гелію). В процесі 
ланцюгової ядерної реакції поділу 
пального в Щ. р. утворюється знач- 
но більше вторинних нейтронів, 
ніж у теплових реакторах. Не- 
подільні ізотопи (2381) або 292ТЬ) 
після захвату нейтронів і послідов- 
них радіоактивних розпадів пере- 
творюються на подільні (239Ри або 


2330)) -- відбувається відтворення 
ядерного пального. Ш. р., в якому 
коеф. відтворення (відношення 


кількостей відтворюваного |і ви- 
трачуваного пального) більший 1, 
назив. реактором-розмножувачем. 
Розширене відтворення ядерного 
пального дає змогу використову- 
вати у Ш. р., на відміну від тепло- 
вих, усі уранові ресурси, що міс- 
тять ізотоп 2380). Розрізняють Ш. р. 
енергетичні й експериментальні. 
На АЕС з енергетичними Ш. р. 
(з натрієвим теплоносієм) викори- 
стовують триконтурні теплові схе- 
ми: реакторний і паротурбінний 
контури розділено проміжним кон- 
туром, що дозволяє запобігти не- 
безпечному контакту радіоактив- 
ного натрію з водою паротурбін- 
ного контуру. В СРСР перший 
експериментальний Ш. р. побудо- 
вано 1955 у м. Обнінську. Перший 
пром. Ш. р. (тепловою потужністю 
1000 МВт) став до ладу (1973) 
на АЕС у м. Шевченко (Казах. 
РСР). Він призначений для вироб- 
лення електроенергії (150 МВт) й 
опріснювання мор. води (120 тис. т 
на добу). Дослідно-промислові Ш. 
р. потужністю 250 МВт (по вироб- 
ленню електроенергії) споруджено 
(1973) у Франції та Англії. 


|в. Б. гслимечтов. | 


ШВИДКІСНЕ КІНОЗНІМАН- 
НЯ -- кінознімання з більшою 
частотою зміни кадрів (від 200 до 
104 кадр/с), ніж при прискорено- 
му кінозніманні. Дає змогу спосте- 
рігати. на екрані сповільнений рух 
об'єктів. Здійснюється звичайно 
кінознімальними апаратами, в 
яких  кіноплівка переміщується 
рівномірно. Для одержання різких 
роздільних зображень (кадрів) 
найчастіше вдаються до методу оп- 
тичної компенсації (зі збіганням 
швидкостей оптичного зображення 
і плівки). Є методи Ш. к. з коротко- 
часним експонуванням (див. Екс- 
позиція) плівки за допомогою щі- 
линних обтюраторів, з викори- 
станням для освітлювання об'єктів 
знімання імпульсних джерел світ- 
ла (тривалість імпульсу порядку 
10"? с) тощо. Ш. к. застосовують 
для дослідження швидкоплинних 
процесів і явищ, при створенні 
учбових і наук.-популярних філь- 
мів. Б.О. Калашников. 


ШВИДКІСТЬ у механіці -- 


векторна величина 2, яка характе- 

ризує зміну положення матеріаль- 

ної точки (тіла) у просторі. У век- 
- - - 


торній формі о - ат/аї, де ат -- 
приріст радіус-вектора точки, аї -- 
проміжок масу. Напрямлена Ш. 
по дотичній до траєкторії точки у 
бік її руху. Числове значення Ш. 
дорівнює г з ді, де 45 -- дов- 
жина шляху, який пройшла точка. 
При рівномірному русі 2 - 5ії. 
Якщо рух точки задається коорди- 
натами х, у, 2, то абс. величина 
о з У (ах/аї)? ч (ау! ат)» -к (42/ат)», 
а косинуси кутів, які вектор ШІ. 
утворює з координатними осями, 
дорівнюють відповідно (ах/аї)/ о, 
(ау/аї)|о, (4г/4ї)/о. В Міжнарод: 
ній системі одиниць (СТ) ШІ. вимі- 
рюється в м/с. 

ШВИДКІСТЬ ЗВУКУ швид- 
кість поширення фази звукових 
хвиль у різних пружних середови- 
щах. Виражається через частоту 


коливань фо і хвильове число 
формулою о с а/с. Швидкість 
гармонічної звукової хвилі наз. 


також фазовою швидкістю. Якщо 


Табл. 3. Швидкість звуку У твер- 
дих тілах 








Матеріал о, м/с о, м/с 
Бетон 4200--5300 о 
Залізо 5835--5950  3180--3240 
Золото 3200--3240 1200 
Ебоніт 2405 -- 
Магній 5765 3065 
Нікель 9630 2960 
Платина 3260--3960  1670--1730 
Свинець 1960--2400 | 700--790 
Срібло 3650--3700  1600--1690 
Скло  пірекс 9640 3280 
Цинк 4170--4210 2444 


має місце дисперсія хвиль, кори- 
стуються поняттям групової швид- 
кості. Щ. з. в газах (табл. 1) і рі- 


динах (табл. 2) о з -УИ Кіа, Кі. 
де Кад адіабатичний модуль 
всебічного тиску середовища (див. 
Модулі пружності), р його 


Швидкий реактор: 

-- активна зона з тепловидільними 
елементами; 2 -- зона відтворення; 
3 -- корпус; 4 -- розвантажувальний 
пристрій (стрілками показано вхід і 
вихід теплоносія). 


є 


еф 
ататьч 


СТР запа 

тта пт. 
у 

араушкама 


ді 
авансу 


"ЗУ 
ть 
з'є 
| ть: 


- 
У" 


«БФ стат9,9; 


аа: АФ є за"ач 


Уа село 'агата. 


РА 
то» 'з"Оо"зоа"АтАттТтчерР С Ф0з'бта 


«а АУтТтт тр Ф'ОгАТТТ ФО 
з'о'е"а"еАча"аАт Ф.Ф еаа"ааатХУ. 


5 
ок 


-ч 

ій 
2. К 
їі 
ЧИ 


р 
б 
4 
4 
б 


ее теУам; 


9,997ат9; 


оч бо 
яв'єв в"АТАтАУЧР С СЬ СсгаАТЬТАТ Ач АЧРАЧУ «ЧЕГЕР ЧЕ с А ла ТЛ» а 


КВТ АТРАЧТРАЧИАЧР айй -ВС 
Р.Р. Сь СьСь"з'ятаАтРАЧА. 


й З 


ЯР ЕР Р АР ВН АР АН ОНР РР З Р АВ АН Р А ЗА У ОР Р ОР Р Р А 


; Пес 


Я 
А 


2 «тато ват чат кати оч. 
р сь 





густина. У газах Щ. з. зростає з 
підвищенням т-ри і тиску, в рі- 
динах (за винятком води) -- змен- 
шується з підвищенням т-ри. В 
необмеженому ізотропному твер- 
дому тілі з модулями зсуву и і 
об'ємного стиснення К звукова 
поперечна хвиля поширюється з 


швидкістю (табл. 3) ор И шір, 
поздовжня з швидкістю 7, - 


з у (К би 4и/3)/р. Ш. з. у ньому 
залежить від сторонніх домішок, 
обробки і т. п. Вимірювання Ш. 3. 
використовують для визначення 
багатьох характеристик речовин, 
напр., Фермі поверхні у металі. 
ШВИДКІСТЬ ОСІДАННЯ ЕРИ- 
ТРОЦИТІВ (ШОЕ) орієнту- 
вальний диференціально-діагно- 
стичний тест, що виявляє швид- 
кість поділу крові на плазму і 
еритроцити. Виражається у мі- 
ліметрах плазми, яка з'являється 
над шаром еритроцитів, що осіли, 
за одиницю часу (звичайно за го- 
дину). Механізм ШОЄ складний і 
залежить від кількості еритроци- 
тів, Їх морфологічних і фіз.-хім. 
особливостей та білкового окладу 
плазми. У здорових осіб ШОЕ 
постійна величина; у чоловіків 
2--10 мм/год, у жінок 2--15 мм/ 
год. Прискорення ШОЄ спостері- 
гається при запальних інфекцій- 
них процесах (напр., пневмонія, 
сепсис, туберкульоз та ін. ), змен- 
шення -- при підвищенні в'язкості 
крові, збільшенні кількості черво- 
них кров'яних тілець (при гепати- 
ті вірусному, еритремії, серцевій 
недостатності тощо). 


ШВИДКІСТЬ СВІТЛА -- величи- 
на, що характеризує поширення 
електромагнітних хвиль у про- 
сторі. Під Ш. с. у середовищі зви- 
чайно розуміють лише швидкість 
поширення електромагн. хвиль оп- 
тичного діапазону (див. Світло). 
Вона залежить від частоти випро- 
мінювання (див. Дисперсія світла). 
При цьому розрізняють  фазову 
швидкість світла с - с/п, дес -- 

с. у вакуумі, п -- показник 


заломлення середовища, і його 
0 

групову швидкість п з 0 - Й 
п 


де -- довжина хвилі світла. Ш. с. 
у вакуумі -- гранична швид- 
кість поширення довільних фіз. 
взаємодій і передачі енергії (див. 
Відносності теорія). Це фунда- 
ментальна фізична стала. Зна- 
чення Ш. с. у вакуумі як фіз. кон- 
станти пов'язане з її інваріантніс- 
тю при зміні системи відліку. 
Групова й фазова Ш. с. у вакуумі 
однакові. Вперше Ш. с. була ви- 
міряна 1675 дат. астрономом О. 
Ремером (1644--1710) за затем- 
ненням супутників Юпітера, а в 
лабораторних умовах 1878-- 
82 ії 1924--26 А. Майкельсоном, 
який також довів незалежність 
Ш. с. в довільній інерціальній 
системі відліку від швидкості Її 
руху. За сучас. даними с з 
-- (299792,5 -- 0,4) х 109 м/с, тоб- 
то приблизно 300 тис. км/с. ЦІ. с. 
визначають, зокрема, методами ла- 
зерної спектроскопії. Знання точ- 
ної величини Ш. с. має велике на- 


ук. і практичне значення. 

Літ.: Вафиади Г. Попов Ю. В. 
Скорость света и ев значение в науке 
и технике. Минск, 1970. 


ШВИДКОРІЗАЛЬНА СТАЛЬ -- 
високолегована сталь, що характе- 


ЧчЕХОСЛОВАЧЧИНА 1 000000 Я - Ь 


129 














ча «Дод Грічеча 






ПОЛІТИКО-АДМІНІСТРАТИВНИЙ 
ПОДІЛ 
МАСШТАБ 110000 000 












чифінми не нор" у 
тотимучені біс 





п внитео Чесно 
За хідни-Чегька 
Сереїнь зчес ека 
СханаЧе'ька 
П овнічис Моравське 
П'вфенно-Чеська 
Пиьсечно» Меравсікя 
За х'дно-Словаїіька 
Серег ньо сповацька 
Сх дно-Стю вими ка 










бромафтьоют 





0 





ШКАЛА ВИСОТ У МЕТРАХ 


- 1 1 ЛЕНА 


нижче 200 500  Ю00 2000 4« вище 





ЕКОНОМІЧНА КАРТА 
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТІИ" 


б Резлинницівє біряк внить-Нряєевого напрямі 






















І а миюрф'нО-м'яЄМе Геари'ннимтв 
- Рор'инним во бурякіюе нап ртіюоюся натрям; 
ять, розви г» свичярот"в 
Рос"интжеобве буряк'вни"тО зернового тапрям 
| мяфбиюмтинічиє бреремництв 
|, РОсуЛИнтєтьо чедноат-картар ти Прям 
СЕ; мжаюмітомте "ють 
і Ре Тняюнітво лерійотю-кьртоп'я "гуми, 
розвамуте сіведтото 
» 3 Тваренния! во кос ""йбяргїво Посяю шеи 
рин о? 
ДОДАТКОВІ УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ нан чено че 
ПРОМИСЛОВІСТЬ Петужнії тю езектічн внцію тюрми вірі мягоготвіднНнИи НИ» 
«Ф Метачуєтя аїюміня Г'дютенек РР - -ф 38 пот РАМН ую; криво 'юоремі по; лис. 
її ес ума б ьгаза соб вас» 
9 Хімічна | нафтепереребна 8 сором ур 229 тає кВ Неред е ; 
Л'бева іеревробребиз Теїючи елжютросзжиці | ОХ (Пезчнимиюнне ри ве по 
Ф ПР РАЕС Б рН (Ф помад 600 тн кін | Я ШИЯ 1 "сбевяво керго 
е Скляна ферфере-фаянозва (8 ваЗООтит 16 600 Ти» кВ і га МАСШТАБ 1/4 500 000 
Аме: есек р ти! 45 0 45 90 «м 
Текпінтю»а | швейна Ф за 8) їиє кВ 





ЮГОСЛАВІЯ 










б ми Схід від | рінача 


дар ЗВ 






Фо 

У б ФІ 
и Слина чрреаро М 
остой ка п. е 


пав 













й 




























СВ г Счя « З 
І 
Знаномако ї ч 
з затока 1 ЧУ гужин 2. ДЛ г . 4 - Й 
М т 7 ХО Штурлич 0) зйлськ и Пі Р фа 
Ф, бСень чи: х ж 
ри Ми, - зПриєдор о - 
о а Довіко Де п 





є і 


С 















а 


1945 Зеніця ух 
Гр РА ги 
ча ОЛюємоч буойно Ха м 
| дов З і 
сОУЛивно 


Одний Вакуф 





















Вишеград 
Фина 
























| Чайн 
ЧИ ця 4 
алей евино- | й 
т и рон "й у, 4 о го» " миш 
У івітанова-Марке У се У, т у 
Фермо о. Брач с БР чн С І 
р - Р 5, «ХМайногька д проку КО 
о А Ро --о За 27 о і, маля ХУ; 
МАСШТАБ І! 5000 000 З а Вис са рож пода Фо Гацько уршу З 
зо о 50 Юм Х | с о Мир зр ЧИ є Лесковаць 5) 


Меоним па 
7 б о, Лебане 







"Вилеча 




















ШКАЛА глибин І ВИСОТ У МЕТРАХ ж У « -- |» ма З м 
І 1 | М о Сушаць о Ластюво о. мито м. ЧОРНО? 27 
інв 0 00 0 мо 50 0 14500 2000 14 окше х (Югтл) | /Югосл) ни рей! у 
"а нь З арт "б | | 5 
ДОДАТКОВІ УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ «тром відб; (о) б 2692 ь . б. кет 


во Лігніти 


Штоу Є, 
Ново Место 






Темішоара 





ї б 
- бо» "Чо 


ЕКОНОМІЧНА КАРТА 
ДОДАТКОЙІ УМОВНІ! ПОЗНАЧЕННЯ 
ПБРОБ НА ПРОМИСЛОВІСТЬ 


2 Люєсова, Пегереве | іст вооб'робна 
г.) Ситкат нє ксремічн 
ВИДОБУВАННЯ 
(г) мує 
Потужні ть сітектростинцій (у тис кВт) 


теянад 500 Ф вта!ОО де 500 


9 


Апимна б'єк"ригтимція 


С'ТЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО 


Зерневі г» укурудии. півеннія) в поєднанні 
| зяжовами технічних культур (Рятнашіник 


о. Млет канепя! цукриві бурики! 





-у Зермов! кузеотери сЯбеинціяє авинограда 
. 9-9» Палагружа ти) Зверинмничтв -а 
"7 «Юросл) - 
7; р то о 
3 М оравиі? ' й , ооо Писивиєї но "вами'"ниці в У млероб- 


тем уд ннех 


Серед мипмореьк! ку'ьтури (мяєлним 
питругеюх) та вине рад 


Зетюютю: сбц'емитя рис! у ПРЄДНЯаНні з пе 
б | вемн Техиіююєх кусьтур ("кт юн) 


пет 


МАСШТАБ І 6000 000 





60 0 50 20 ам 


ризується великою твердістю |і 
пеплостійкістю. Осн. легуючими 
елементами НІ. с. служать воль- 
фрам, молібден, хром, ванадій і 
кобальт. Термічна обробка ПІ. с. 
полягає у гартуванні і наступному 
відпуску металу (дво- або триразо- 
вому). Різальні властивості сталі 
поліпшують охолодженням після 
гартування до т-ри нижче 0 "С або 
нітпроцементацією. З ШІ. с. виго- 
товляють інструменти для обробки 
конструкційних, нержавіючих або 
зустенітних  марганцевистих  ста- 
лей, жароміцних сталей і сплавів. 
Ш. с. використовують також для 
виготовлення підшипників кочен- 
ня, які експлуатуються в умовах 
піддищеного зношування і нагрі- 
ваються г до ї температури 0 400-- 
00 "С. 

ШВИДКОТВЕРДНУЧИЙ ПОРТ- 
ЛАНДЦЕМЕНТ -- цемент, що 
відрізняється від звичайного порт- 
мндцементу інтенсивним  збіль- 
шенням міцності у перші три -- сім 
діб тверднення. Питома поверхня 
(тонкість помелу) Ш. п. 3500--4000 
см/г. У ньому міститься 60--65 94 
трикальцієвого силікату і трикаль- 
цієвого | алюмінату, | не більше 
09 990 вільного окису кальцію. 
Міцність на стиск НІ. п. через три 
зби тверднення не менша 25, на 
зин -- не менша 4 МПа. Різновид 
Ш. п.-- особливо швидкотвердну- 
чий портландцемент (через три до- 
би тверднення його міцність на 
стиск не менша 45 МПа). Ш. п. 
застосовують для виготовлення за- 
лізобетонних виробів і конструк- 
цій, яким необхідно надати під- 
вищену початкову міцність. 
ШВІНГЕР (Зспугпяег) Юліус(Джу- 
ліус) (н. 12.П 1918, Нью-Иорк) -- 
амер. фізик, член Нац. АН США 
(з 1949), один з творців кванто- 
ві електродинаміки. Закінчив 
(19399) Колумбійський ун-т. Пра- 
ці з квантової теорії поля, ядерної 
фізики, теорії розсіяння. Ш. роз- 
винув заг. теорію функцій Грі- 
на в теорії поля; пояснив лембів- 
ський зсув рівнів; уперше вказав 
на специфічне розсіяння нейтро- 
нів (т. з. швінгерівське розсіяння), 
зумовлене взаємодією магн. мо- 
менту нейтрона з електр. полем 
ядра. Нобелівська премія, 1965 
(сільно з Р. Фейнманом і 
Томонагою). 

ШВІНДІН Федір Гаврилович (17. 
П (2.ПГ) 1913, м. Джанкой, тепер 
Кримської області -- 7.ГУ 1943|-- 
український радянський поет. Член 
Комуністичної партії з | 1936. 
Навчався | у Харківському пед. 
технікумі. Деякий час учителю- 
вав, (працював у редакції газ. 
«Комсомолець України». Надру- 
кував ряд віршів, статей, нарисів. 
Під час Великої Вітчизн. війни був 
підпільником. Загинув у Бяли- 
стоцькому концтаборі. Вірші Ш.-- 
у книзі «Грозова юність» (1957) 
та в колективних збірках «Пісня 
мужніх» (1960), «Пісня полеглих 
у строю» (1965), «Вінок Слави» 
(1970). 

Літ.: Ющенко О. В грозу. В кн.: 


Ющенко О. Безсмертники. К., 1974. 
Ющенко. 


о, Я. 
ШВІЦЬКА ПОРОДА великої ро- 
гатої худоби -- давня порода мо- 
лочно-м'ясного напряму. Виведена 
у Швейцарії в кантоні Швіц (звід- 
ки й назва) з місцевої бурої корот- 
корогої худоби. Масть бура або ми- 


25 УРЕ, т. 12 


шаста, шерсть навколо носового 
дзеркала і очей світліша, на спи- 
ні світла смуга. Тварини мають 
міцну будову тіла, добре присто- 
совуються мгдо різних  кліматич. 
умов. Голова середнього розміру, 
на шиї складки шкіри, груди ши- 
рокі і глибокі, круп широкий, дов- 
гий, вим'я о правильної форми. 
Жива маса корів 570--600 кг, бу- 
гаїв -- 900--1000 кг. Середньоріч- 
ний надій 4000--4500 кг молока 
жирністю 0 3,7--3,8 92. Тварини 
скороспілі, мають добрі м'ясні 
якості. Забійний вихід 56--59 9. 





Корова швіцької породи. 


У Росію тварин Ш. п. почали заво- 
зити з 2-ї пол. 19 ст. Використову- 
валась при виведенні  лебедин- 
ської породи, костромської поро- 
ди, бурої карпатської породи, кав- 
казької й алатауської порід. ШІ. 
п. поширена також в Італії, ФРН, 
Австрії, Пн. і Пд. Америці; в 
СРСР-- у центральних областях 
РРФСР, на Пн. Кавказі. 

М. А., Кравченко. 
ШВЯДАС (Шведас) Йонас Ізідо- 
ряус 126.ІХ (9.Х) 1908, м. Лібава, 
тепер м. Лієпая Латвійська РСР -- 
15.Х 1971, Вільнюс|-- Литовський 
радянський композитор, хоровий 
диригент, педагог, фольклорист, 
народний артист СРСР (з 1954). 
У 1929 закінчив  Клайпедське 
муз. уч-ще. Організатор (1940) 
і худож. керівник (до 1962) Держ. 
засл. ансамблю пісні і танцю Лит. 
РСР «Летува». Викладав у Кау- 
наській (1935--40) та Вільнюській 
(1945--71; з 1967 професор) 
консерваторіях. Твори: Державний 
гімн. Лит. РСР (1950, у співавт. 
з Б. Дваріонасом), кантати на 
честь 10-річчя Рад. Литви (1949) і 
«Квітни, Радянська Литво» (1960), 
оркестрова (зокрема, увертюра 
«Відродження»),  камерно-інстру- 
ментальна, театральна музика, ма- 
сові пісні, обробки нар. пісень (по- 
над 100). Нагороджений ордена- 
ми Леніна, Трудового Червоного 
Прапора, медалями. Державна 
премія СРСР, 1950. 


І. Д. Гамкало. 
ШЕБАЛІН Віссаріон Якович Г29.У 
(11.У1) 1902, Омськ--28.У 1963, 
Москва)|-- рос. рад. композитор, 
педагог, громадський діяч, нар. 
артист РРФСР (з 1947), доктор 
мистецтвознавства (з | 1941). У 
1928 закінчив Моск. консервато- 
рію (клас М. Мясковського; 1928-- 
48 та з 1951 -- її викладач, з 1935 - - 
професор, 1942--48 -- директор). 
Твори: опери, зокрема  «Прибор- 
кання непокірної» (1955; в Киє- 
ві поставлена 1959), 5 симфоній; 
драм. симфонія «Ленін» (1931, 
2-а ред. 1959) для читця, солістів, 
хору і оркестру; кантата «Москва» 
(1946); оркестрові, хорові та ка- 
мерні твори, музика для театру. 
Ш. закінчив і оркестрував оперу 
«Сорочинський ярмарок» М. Му- 


соргського, дописав 2-у дію опери 
«Запорожець за Дунаєм» С. Гула- 
ка-Артемовського. Нагороджений 
орденами Леніна, Трудового Чер- 
воного Прапора, медалями. Держ. 
премія СРСР, 1943, 1947. 

Тв.: Литературное наследие. Воспо- 


минания. Переписка. Статьи. Вьступ- 
лення. М., 1975. І. Д. Гамкало. 


ШЕБАЛІН Михайло Петрович 
(27.М (8.У1) 1857, с. Новоселки 
Казанської губ.-- 24.П 1937, Мо- 
сква| -- революційний народник. 
З дворян. Закінчив Петерб. ун-т 
(1882). З осені 1882 Ш.-- член 
«Народної волі». Організатор під- 
пільних друкарень у Петербурзі 
(1883) і Києві (1884). Відновив 
народовольську орг-цію в Києві, 
приєднав її до Молодої партії 
«Народної волі». Заарештований 
у Києві 1884, засуджений до 12 ро- 
ків каторги, яку відбував у Шліс- 
сельбурзькій фортеці. В 1906--18 
-- есер. Автор спогадів. 

«ШЕБЕЛИНКАГАЗПРОМ» (іме- 
ні 50-річчя Великого Жовтня -- 
виробниче об'єднання по видобу- 
ванню, транспортуванню та пере- 
робці газу. Розташований у смт 
Червоному Дінці Балаклійського 
р-ну Харків. обл. Засн. 1956 на ба- 
зі Шебелинського родовища газу, 
мало назву  Шебелинський  газо- 
промисел; 1959 перейменоване на 
Шебелинське газопром. управлін- 
ня; з липня 1982 -- сучасна назва. 
«Щ.» забезпечує добування природ. 
газу та вуглеводневого конденсату, 
виробляє світлі нафтопродукти та 
випускає блоково-комплектні уста- 
новки для обладнання газоконден- 
сатних родовищ, здійснює стискан- 
ня та транспортування природного 
газу, готує кадри для підприємств 
газової пром-сті. До складу «ШІ.» 
(1983) входять: 4 газоконденсатні 
родовища, 5 компресорних станцій 
(7 компресорних цехів), газотрансп. 
система завдовжки 500 км, газо- 
переробний з-д (по переробці вуг- 


леводневого конденсату) заг. по- 
тужністю 450 тис. т на рік. «Щ.» 
нагороджено орденом Леніна 
(1966). Б. К. оц. 


ШЕБЕЛИНСЬКЕ ПОВСТАННЯ 
1829 -- повстання селян-однодвір- 
ців ряду сіл і слобід Слобідсько- 
Української губернії проти пере- 
творення їх царським урядом на 
військ. поселенців (див. Військові 
поселення). Заворушення почало- 
ся 25.У (6.УТ). Центром подій ста- 
ла слобода Шебелинка (тепер се- 
ло Балаклійського р-ну Харків. 
обл.). Тут зібралося б З тис. чол. 
Повстанці обрали своє управління 
з 9 осіб. 27.М (8.УТ) між повстан- 
цями та уланами сталася сутичка. 
Проти беззбройних селян було по- 
слано дивізію уланів і батарею 
кінної артилерії. Урядові війська 
оточили Шебелинку і 30.У (11.УТ) 
піддали село гарматному обстріло- 
ві, після чого карабінери та улани 
рушили по вулицях, розстрілюючи 
повстанців з рушниць. 109 повстан- 
ців було вбито, 143 віддано до 
військ. суду, керівників повстан- 
ня С. Дьоміна і К. Ведернико- 
ва засуджено до довічної катор- 
ги, 48 чол. відправлено на службу 
в Херсон. військ. поселення. 


З С. М. Ковбасюк. 
ШЕБЕЛИНСЬКЕ РОДОВИЩЕ 
ГАЗУ -- родовище природного го- 
рючого газу в Дніпровсько-Донець- 


кій западині. Площа газоносності 








385 


ШЕБЕЛИНСЬКЕ 
РОДОВИЩЕ ГАЗУ 








І. Т. Швець. 


«й. 


Т.О. Швидка. 


В. Я. Шебалін. 


386 





ШЕБЕШІ 





Е. А. Шеварднадзе. 





Д. О. Шевцов. 





Л. Г. Шевцова. 


Шевченка Т. Г. музеї. 
Літературно-меморіаль- 
ний музей Т. Г. Шев- 
ченка в селі  Шевчен- 
ковому Звенигородсько- 
го району Черкаської 
області. 

Вхід до саду Т. Г. Шев- 


ченка в місті Форт 
Шевченка Казахської 
РСР. 


Музей Т. Г. Шевченка 
в Палермо. Канада. 


250 км2. Міститься у межах Балак- 
лійського і Первомайського р-нів 
Харків. обл. УРСР.  Пов'язане 
з брахіантиклінальною складкою 
(див. Брахіантикліналь) завдовж- 
ки 30 км і завширшки 13 км. Ро- 
довище багатопластове. Осн. покла- 
ди газу у верхньокам.-вуг. і 
нижньопермських теригенних від- 
кладах. Глиб. залягання газоносної 
товщі від 1300 до 2500 м. Газ ме- 
тановий (до 93 2 метану); міс- 
тить також 4 9 етану, 0,1 90 про- 
пану, 0,2 9 бутану, 0,1 90 вугле- 
кислого газу. Родовище відкрито 
1950, експлуатують з 1956. Газ 
родовища по газопроводах надхо- 
дить до міст -- Києва, Харкова, 
Дніпропетровська, Одеси, Мико- 
лаєва, Кишинева та інших. 

В.Ф. Будимка. 


ШЕБЕШІ (5ебезі) Ференц (рр. н. 
і см. невід.)-- угор. феодал, дипло- 
мат трансільванського князя Ра- 
коці Ференца І. В липні 1656 вів 
у Чигирині переговори з Б. Хмель- 
ницьким про укладення договору 
між Трансільванією і Україною. 
В червні -- серпні 1657 Ш. вів пе- 
реговори з Б. Хмельницьким і ге- 
неральною старшиною про взаєми- 
ни України з Трансільванією і 
Швецією. Залишив щоденник про 
другу подорож на Україну (опубл. 
в кн. «Пам'ятки історії Угорщини. 
Серія І», т. 23, виданій 1874 у 
Будапешті), який Є цінним джере- 
лом з історії країни 


Д. Ісаєвич. 


ШЕВАЛЬЄ (Среуаїег) П'єр (рр. н. 
і см. невід.) -- франц. офіцер, 
історик 17 ст. В 1646 командував 
загоном козаків,  завербованих 
франц. урядом на Україні. Очо- 
лений Ш. загін брав участь в об- 
лозі Дюнкерка під час Тридцяти- 
літньої війни 1618--48. На поч. 
визвольної війни українського на- 
роду  1648--54 був секретарем 
франц. посольства в Польщі. Ав- 
тор ряду праць, які містять цінні 
відомості з історії та етнографії 
України серед. 17 ст., опис най- 
важливіших подій  визв. війни. 
Тв.:Укр.перекл.-- Історія війни 
козаків проти Польщі... К., 1960. 

ШЕВАЛЬОВ Володимир Євгено- 
вич 114 (27).ІХ 1910, Одеса -- 19.ПІ 
1978, Київ) -- укр. рад. офталь- 
молог, доктор мед. наук (з 1958), 
професор (з 1960), засл. діяч нау- 


ки УРСР (з 1973). В 1931 закін- 
чив Одес. мед. ін-т. В 1936--64 -- 
на науковій роботі в Їн-ті експе- 
риментальної офтальмології (тепер 
Одес. ін-т очних хвороб і тканин- 
ної терапії імені акад. В. П. Фі- 





латова). В 1964--78 -- зав. кафед- 


рою офтальмології Київського 
ін-ту удосконалення лікарів, одно- 
часно гол. офтальмолог МОЗ 


УРСР. Праці Ш. присвячені проб- 
лемам лікування трахоми, глау- 
коми, відшарування сітківки ока, 
рубцевого ксерозу очей. Нагоро- 
джений орденами Червоного Пра- 
пора, Трудового Червоного Прапо- 
а, медалями. . В. Шевальов. 
ШЕВАРДНАДЗЕ Едуард Амвро- 
сійович  (н. 25.І 1928, с. Маматі 
Ланчхутського р-ну Груз. РСР) -- 
рад. парт. і держ. діяч, Герой Соці- 
алістичної Праці (1981). Член 
КПРС з 1948. Н. в сім'ї педагога. 
Закінчив партшколу при ЦК КП 
Грузії (1951) та істор. ф-т Кутаїсь- 
кого пед. ін-ту (1960). З 1946 -- на 
комсомольській і парт. роботі. В 
1956--57 другий секретар, 
1957--61 -- перший секретар ЦК 
ЛКСМ Грузії. В 1961--63 -- пер- 
ший секретар Мцхетського, 1963-- 
64 -- Першотравневого (м. Тбілісі) 
райкомів партії. З 1964 -- перший 
заст. міністра, з 1965 -- міністр 
охорони громад. порядку; після 
реорганізації (1968) міністр 
внутр. справ Груз. РСР. З 1972 -- 
перший секретар Тбіліського 
міськкому партії. З вересня 1972-- 
перший секретар ЦК Компартії 
Грузії. Член ЦК КПРС з 1976. 
Кандидат у члени Політбюро ЦК 
КПРС з листопада 1978. Депутат 
Верх. Ради СРСР 9--11-го скли- 
кань. Нагороджений 5 орденами 
Леніна, орденом Трудового Черво- 
ного Прапора, медалями. 
ШЕВЕЛЄВ Арнольд Григорович 
Гн. 28.Х1 1928, с. Балаклія, тепер 
місто Харківської області| -- укр. 
рад. історик, чл.-кор. АН УРСР 
(з 1972), доктор історичних наук 
(з 1967), професор (з 1968). Член 
КПРС з 1950. Закінчив істор. 
ф-т Київ. ун-ту (1948). З 1954 -- 
викладач, з 1960 -- зав. кафедрою 
історіі КПРС і наук. комуніз- 
му Київ. інженерно-будівельного 
ін-ту. В 1969--72 -- секретар Київ. 
міськкому Компартії України. В 
1972--73 -- заст. директора, 1973-- 
78 -- директор Ін-ту історії АН 
УРСР. Автор праць з історії КПРС. 
Нагороджений 2 орденами «Знак 
Пошани». 
ШЕВЕЛЬ Георгій Георгійович 
(н. 9.У 1919, Харків) -- держ. і 
парт. діяч УРСР. Член КПРС з 
1945. Н. в робітн. сім'ї. В 1941 за- 
кінчив Харків. ун-т. З 1941 -- на 
керівній комсомольській роботі. 
Учасник Великої Вітчизняної вій- 
ни. В 1944--46 -- секретар, перший 


. тасьми 


секретар Львів. обкому ЛКСМУ, 
В 1946--50 -- секретар, 1950--34- 
перший секретар ЦК ЛКСМУ. В 
1954--61 -- другий секретар Київ. 
міськкому, секретар Київ. обкому 
партії. З 1961 -- зав. відділом про- 
паганди і агітації ЦК Компартії 
України. В 1970--80 -- міністр 
закордонних справ УРСР, очолю- 
вав делегації УРСР в ООН. 3 1980 
-- на пенсії. На ХУП--ХІХ, ХХІ- 
ХХУ з'їздах обирався членом 
ЦК Компартії України. Депутат 
Верховної Ради УРСР 3--10-го 
скликань. Нагороджений орденом 
Леніна, 3 орденами Трудового 
Червоного Прапора, орденом Віт- 
чизн. війни 1-го ступеня, ін. орде- 
нами, медалями. 

ШЕВИРЬОВ Олександр Іванович 
Гн. 25.Х (7.ХІТ) 1917, с-ще Ізварине, 
тепер смт, підпорядковане Красно- 
донській міськраді Ворошиловгр. 
обл.) -- учасник партизанського ру- 
ху на Україні під час Великої 
Вітчизняної війни 1941--45, капі- 
тан, Герой Рад. Союзу (1944). 3 
1938 -- в Рад. Армії. Під час обо- 
ронних боїв на Україні влітку 
1941 потрапив в оточення і у верес 
ні вступив до Носівського парти- 
зан. загону на Чернігівщині. З 1943 
-- командир 1-го полку партизан. 
з'єднання «За Батьківщину». 3 
1945 - нагосп. роботі. 

ШЕВИОТ (англ. сЬеміоб) -- кам- 
вольна або тонкосуконна вовняна 
тканина головного (саржового) пе- 
реплетення ниток з дрібними діа- 
гоналевими смужками. Виробля- 
ють Ш. з вовняної однониткової або 
крученої пряжі, іноді з скруче- 
ної разом пряжі вовняної 1 ба- 
вовняної. З НІ. шиють костюми, 
шкільну га ін. форми. 

ШЕВРЕТ (від франц. сБеугеце- 
кізочка) -- шкіра вичинена хромо- 
вого дублення, вироблена з шкі- 
ряної овчини. На лицьовій поверх- 
ні Ш.-- рівномірна дрібна мерея. 
Мех. міцність ШІ. підвищують, 
просочуючи його, напр., полімера- 
ми. З Ш. виготовляють верх взут- 


тя, одяг, кгалантерейні вироби. 
ШЕВРО (від франц. сбеугеай - 
козеня) -- шктра вичинена хромо- 


вого дублення, вироблена з тікур 
(площею не більш як 60 дм?) кіз 
або козенят. Відзначається краси- 
вою ммереєю, м'якістю, еластич- 
ністю, високою міцністю (границя 
міцності на розтяг -- до 50 МПа) 
при невеликій товщині. Ш.-- най- 
високоякісніший матеріал для ви- 
готовлення верху взуття. 
ШЕВРОН (франц. срБемгоп, букв. 
-- кроква) -- нашивка кутової (зви- 
чайно кутом униз) форми з галуна, 
або шнура на військ. 
обмундируванні (гол. чин. на рука- 
ві); один Із знаків розрізнення вій- 
ськовослужбовців у збройних си- 
лах багатьох держав. В Рад. Зброї- 
них Силах замість назви «шев- 
рон» прийнято назву «нарукавний 
знак розрізнення». 

ШЕВЦОВ Дмитро Олександрович 
(н. 17.ХП 1928, Смоленськ) -- укр. 
рад. актор і режисер, нар. арт. 
УРСР (з 1969), засл. діяч мист. 
ЧССР (з 1972). У 1945 закінчив 
студію при Горьковському театрі 
драми. З 1945 працює в жанрі 


муз. комедії. З 1956 -- актор, 
з 1970 -- режисер Київ. театру 
оперети. Ролі: Черевик, Каленик 


(«Сорочинський ярмарок» та « Ма/- 
ська ніч» Рябова), Котовський («На 


світанку» Сандлера), Джордж і 
Гарольд («Безумний брат мій» 
Цабадзе). Поставив оперети «Бра- 
вий солдат ПШівейк» В. Лукашова 
(1970; виконував роль Швейка), 
«Дівчина і море» Я. Цегляра 
(1972), обидві -- у ЧССР, «Сто 
перша дружина султана» А. Фі- 
ліпенка (1972), «Я кохаю тебе» Л. 
Колодуба (1975) -- в Київ. театрі 
оперети. Автор лібретто ряду муз. 
комедій. 

ШЕВЦОВА Любов Григорівна 
(8.1Х 1924, с-ще Ізварине, тепер 
смт, підпорядковане Краснодон- 
ській міськраді Ворошиловгр. обл. 
-- 9.11 1943) -- член штабу підпіль- 
ної комсомольської орг-ції «Моло- 
да гвардія», Герой Рад. Союзу 
(1943, посмертно). У квітні 1942 
вступила до партизан. школи роз- 
відників, після закінчення якої 
була залишена у Ворошиловграді 
для підпільної роботи. З вересня 
1942 -- член штабу «Молода гвар- 
дія», брала участь у багатьох бойо- 
вих операціях молодогвардійців. 
Розстріляна гітлерівцями в м. Ро- 
веньках ШВорошиловгр. області. 
ШЕВЧЕНКА ПІК -- гірська вер- 
шина на пн. схилі Великого Кав- 
казу, в Суганському пасмі Боко- 
вого хр. Вис. 4200 м. Вкритий сні- 
гом і льодовиками. Вперше на пік 
зійшли 1938 укр. альпіністи, які 
його назвали ім'ям Т. Г. Шевченка. 
ШЕВЧЕНКА Т. Г. МУЗЕЇ -- уста- 
нови, в яких експонуються і збері- 
гаються твори літ. та мистецької 
спадщини Т. Г. Шевченка, матеріа- 
ли, що відображають його життя, 
творчість і революц. діяльність. 
В СРСР функціонує 5 держ. му- 
зеів Шевченка. Київський музей 
Т. Г. Шевченка відкритий 1949. 
В ньому зібрано найповнішу ко- 
лекцію творів поетичної та маляр- 
ської спадщини Кобзаря, докумен- 
ти про його життєвий і творчий 
шлях. Філіал музею -- Київський 
будинок- -музей ГТ. Шевченка, 
відкритий 1928. В цьому будинку 
1846 жив і працював письменник. 
Поблизу м. Канева, на Тарасовій 
(Чернечій) горі, де поховано поета, 
міститься Канівський  музей-за- 
повідник Т. Г. Шевченка, створе- 
ний 1925. У 1976 музей нагород- 
жено орденом Дружби народів. 
Літературно-меморіальний музей 
Т.Г. Шевченка в с. Шевченковому 
Звенигородського р-ну Черкас. 
обл. відкрито 1939. Тут представ- 
лено, зокрема, матеріали про ди- 
тячі роки Шевченка та його приїз- 
ди в рідне село. На п-ові Манги- 
шлак у Казахстані, де поет 1850-- 
57 відбував заслання, у м. Форт 
Шевченка, 1932 створено  мемо- 
ріальний Музей-комплекс Т. Г. 
Шевченка. До 150-річчя з дня на- 
родження поета 1964 відкрито 
меморіальну майстерню-музей 
Т. Г. Шевченка в Академії мистецтв 
у Ленінграді. В цьому приміщен- 
ні поет жив і працював 1858--61, 
тут він і помер. Матеріали експо- 
зиції висвітлюють останні роки 
життя й творчості поета. У 1952 
в Канаді відкрито Літературно-ме- 
моріальний музей Т. Г. Шевченка 
в м. Палермо. Л. Д. Зінчук. 
ШЕВЧЕНКА ТАРАСА ІНСТИ- 
ТУТ -- н.-д. установа Наркомосу 
УРСР у Харкові (1926--36 з філіа- 
лом у Києві). Завданням Ш. Т. і. бу- 
ло збирання і вивчення матеріалів 
з історії укр. л-ри 19-- поч. 20 ст., 


25" 


зокрема творчості Т. Г. Шевченка, 
і рад. літератури. Дослідницька 
робота в ін-ті зосереджувалася в 
т. з. кабінетах: дошевченківської 
л-ри, біографії Шевченка, твор- 
чості Шевченка, післяшевченків- 
ської л-ри, рад. л-ри та бібліогра- 
фії. Ін-т поклав початок зосеред- 
женню в єдиному держ. сховищі 
рукописної й малярської спадщини 
Шевченка. Ця робота дала змогу 
на початку 30-х рр. готувати акад. 
видання його творів. Ін-т здійснив 
значну кількість наук. видань укр. 
класиків л-ри і рад. ад рі 
У 1936 на базі Ш. Т. і. та Літ. ко- 
місії Всеукр. асоціації марксист- 
сько-ленінських н.-д. ін-тів ство- 
рено Літератури інститут імені 
Т.Г.Шевченка АН УРСР. 
Літ.: Сарана Ф. К. Дослідження в 
Інституті Тараса Шевченка спадщини 
поета (1926--1936). В кн.: Збірник 
праць чотирнадцятої наукової Шев- 
ченківської конференції. К., 1966. 
Ф.К. Сарана. 
ШЕВЧЕНКИ -- родина укр. рад. 
артистів цирку (дресирувальники). 
Володими Дмитрович 
Ш. (н. 31.(УП 1946, Омськ), нар. 
арт. УРСР (з 1979). У 1966 закін- 
чив Держ. уч-ще циркового та 
естрадного мистецтва (ДУЦЕМ) у 
Москві. Людмила  Олек- 
сіївна Ш. (н. 13.УП 1945, м. 
Канаш Чуваш. АРСР), нар. арт. 
УРСР (з 1979). У 1967 закінчила 


ДУЦЕМ. Спільно підготували 
атракціон  «Дресировані леви |і 
тигри», в якому поєднуються при- 


йоми дресировки з повітряно-гімна- 
стичними і акробатичними трюка- 
ми артистів. 
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ВІРШ 
форми ритмічної організації укр. 
вірша, розроблені Т. Г. Шевчен- 
ком на основі нар. пісенної тради- 
ції і силабо-тонічного віршування. 
Під Щ. в. звичайно розуміють най- 
пошир. розмір поезії Шевченка -- 
14-складовий вірш, який походить 
від народнопісенного силабічного 
14-складника (4 - 4 - 6), що 
його часто називають холомийко- 
вим віршем. 14-складовий рядок у 
Шевченка завжди поділяється на 
два рядки -- по 8 та 6 складів, 
тим самим дворядкова строфа на- 
буває вигляду чотиривірша. 6- 
складові рядки пов'язує жіноча 
рима. Напр.: «Тече вода в синє 
море,/// Та не витікає; // Шука ко- 
зак свою долю, // А долі немає». 
Кількість гол. наголосів у 14-скла- 
довому вірші вирівнена -- по 4, 
останній, четвертий, завжди па- 
дає на 13-й склад. 


7 


Нижнюи Бурлу 
МУ 77 2 
/ о 

7 Великі 

Хутори 


4 
Аркадіекац 


бус о 
ур Новомиколасвка 


Сподобнкаб 
7 З "Безматежне 
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ 
РАЙОН 
ХАРНІВСЬНОЇ ОБЛАСТІ 





Часто зустрічається у Шевченка 
ще й 11--12-складник, який стано- 
вить чотиривірш з чергуванням 
чоловічих і жіночих закінчень, пе- 
рехресно римованих, при постій- 
ній цезурі після 6-го складу (напр., 
вступ до поеми «Гайдамаки»). Ве- 
лике місце у творчості поета посі- 
дає також  чотиристопний ямб, 
позначений яскравою ритмічною 
своєрідністю. 
Літ.: Сидоренко Г. К. Ритміка Шев- 
ченка. К., 1967; Чамата Н. П. Ритмі- 
. Г. Шевченка. К., 1974. 
Н. П. Чамата. 
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОН -- 
у сх. частині Харків. обл. УРСР. 
Утворений 1935. Площа бл. 1 тис. 


км?. Нас. 24,2 тис. чол. (1984). 
У районі -- 62 населені пункти, 
підпорядковані селищній і ІЗ сіль- 


ським Радам нар. депутатів. Центр 


-- смт Шевченкове. Поверхня 
зх. частини району рівнинна, на 
Сх.-- відроги Середньоросійської 


височини (т. з. Бурлуцьке та При- 
оскільське плато). Поклади фор- 
мувальних пісків (Вишневське ро- 
довище), природного газу. Річки -- 
Великий Бурлук, Волоська Бала- 
клійка (бас. Сіверського Дінця). 
Багато ставків. Грунти чорноземні. 
Лежить у степовій зоні. Найбіль- 
ші підприємства: шевченківські 
з-ди залізобетонних виробів і ком- 
бікормовий, комбінат хлібопродук- 
тів, Старовірівський кар'єр, ком- 
бінат аобутового обслуговування 
(Шевченкове). Землеробство райо- 
ну спеціалізується на вирощуванні 
зернових (озима пшениця, ячмінь, 
жито, овес, кукурудза, круп'яні), 
цукр. буряків, соняшнику і тва- 
ринництві мол.-м'ясного напряму 
(мол.-м'ясне скотарство, свинар- 
ство, вівчарство, птахівництво). 
Площа с.-г. угідь 1982 становила 
81,7 тис. га, у т. ч. орні землі -- 
67, З тис. га. У Ш. р.- 9 колгоспів, 
2 радгоспи, птахофабрика, рай- 
сільгосптехніка, райсільгоспхімія. 
Залізнична ст. Булацелівка. Авто- 
моб. шляхів -- 274 км, у т. ч. з 
твердим покриттям -- 190 км. У 
районі -- 22 заг.-осв. та музична 
школи, 30 лік. закладів, у т. ч. 
лікарня. 9 будинків культури, 27 
клубів, кінотеатр, 30 кіноустано- 
вок, 31 б-ка. У Ш.р. видається газ. 
«Вперед» (з ее 

О. І. Котляревський. 
ШЕВЧЕНКО Василь Миколайо- 
вич Г|21.М1І (2.М ПІ) 1897, с. Мліїв, 
тепер Городищенського р-ну Чер- 
кас. обл.-- 21.УП 1981, Київ) -- 
рад. вчений, фітопатолог, доктор 
с.-г.наук (з 1968), засл. діяч науки 
УРСР (з 1972). В 1922--41-- зав. 
лабораторією фітопатології Біло- 
церківської | дослідно-селекційної 
станції. В 1941--1945 -- ст. наук. 
співробітник, 1945--73 -- зав. від- 
ділом  фітопатології Всесоюзного 
н.-д. ін-ту цукр. буряків, з 1973 
там же наук. співробітник-кон- 
сультант, Осн. дослідження Ш. 
пов'язані з вивченням природи іму- 
нітету, закономірностей розвитку 
хвороб цукр. буряків. Розробив 
метод і схеми комплексної селекції 
цукр. буряків і зернових культур 
на стійкість проти хвороб. Наго- 
роджений орденом Леніна, медаля- 
ми. Держ. премія Киргизької РСР, 
1976. С. В. Ільєвич. 
ШЕВЧЕНКО Володимир Мики- 
тович (н. 23.ХП 1929, м. Балта, 
тепер Одес. обл.)-- український ра- 


387 





ШЕВЧЕНКО 





В.Д. Шевченко. 





Л.О. Шевченко. 





В. В. Швецов. 
Л ісова пісня. 


Оргскло. 


1971. 


ШЕВЧЕНКО 


388 





М. І. Шевченко. 








М. 





О.Ф. Шевченко. 


М. Д. 





Шевченко. 
Ілюстрація до 


праці 


К. Маркса «Капітал». 


1982. 





к 


ої 





О. В. Шевченко. 


Дівчина 


1933--34. 


з 


грушами. 


дянський кінорежисер, засл. діяч 
мист. УРСР (з 1976). В 1967 закін- 
чив операторський ф-т ВДІКУу. 
Працював кінооператором (1964-- 
6 на Новосибірській студії 
кінохроніки, 1968--72 -- у Львів. 
корпункті Київ. кіностудії хроні- 
кально-документальних фільмів). 
З 1972 -- режисер Київ. кіностудії 
хронікально-документальних філь- 
мів. Поставив фільми: докумен- 
тальні -- «Кулунда. Тривоги і на- 
дії» (1966), «Час, пам'ятай!» 
(1967), «Битва за Київ» (1973), 
кінотрилогія -- «Радянська Укра- 
їна. Роки боротьби і перемог» 
(1974--78), «Ім'я твоє -- Севасто- 
поль» (1983); художні -- «Поїзд 
надзвичайного призначення» (1980, 
Київ. кіностудія ім. О. П. Довжен- 
ка). Держ. премія УРСР ім. Т. Г. 
Шевченка, 1978. 


ШЕВЧЕНКО Іван (Іванович 
Гпсевд.-- Драгунча Ів.; 8 (21).ІХ 
1902, с. Павлиш, тепер смт Онуф- 
ріївського р-ну Кіровогр. обл.-- 
23.ГУ 1977, там же| -- укр. рад. 
поет, журналіст. Навчався у Кре- 
менчуцькому залізничному техні- 
кумі. В роки громадян. війни брав 
участь у революц. підпіллі. Був 
на комсомольській роботі, редак- 
тором газети «Молоде село», «Ра- 
дянський юнак». Належав до літ. 
орг-ції «Молодняк». Друкуватися 
почав 1920. Автор поеми «Пороги» 
(1923), зб. поезій «Комсомольське» 


(1925). Його вірш «Дванадцять 
косарів» став відомою піснею. 
Ш. належать краєзнавчі праці, 


вірші про будівників Кременчуць- 
кої 

ШЕВЧЕНКО Іван Миколайович 
(н. 16.МП 1937, с. Семенівка, те- 
пер Криничанського р-ну Дніпроп. 
обл.) -- укр. рад. живописець, 
засл. художник УРСР (з 1984). 
Член КПРС з 1973. У 1969 закін- 
чив Ін-т живопису, скульптури і 
графіки їм. І. Ю. Рєпіна в Ленін- 
граді. Твори: «Перемога» (1975), 
«Кримські жнива» (1979), «Будів- 
ники Кримської АЕС» (1982) та ін. 


ШЕВЧЕНКО (Іван Савич (н. 20. 
УШІ 1913, с. Преображенка, тепер 
Томаківського р-ну Дніпроп. обл.) 
-- укр. рад. художник театру, 
засл. діяч мистецтв УРСР (з 1968). 
Член КПРС з 1956. В 1941 закін- 
чив худож. уч-ще, 1951 -- Хар- 
ків. худож. ін-т. З того ж року -- 
гол. художник Житомир. укр. муз.- 
драм. театру (з імені 
І. Кочерги). Оформив вистави: 
«Шельменко-денщик» ГГ. Кевітки- 
Основ'яненка, «Мартин Боруля» 
І. Карпенка- Карого, «Загибель 
ескадри» О. Корнійчука, «Фарао- 
ни», «Дикий Ангел» О. Коломій- 
ця, «Безприданниця» О. Остров- 
ського, «Син рибалки» В. Лаціса 
та ін. О. О. Кулик. 


ШЕВЧЕНКО (Іван  Теодосович 
Гн. 9 (22).ПІ 1905, с. Новий Старо- 
дуб, тепе Петрівського рену Кі- 
ровогр. обл.) -- укр. рад. хірург, 
доктор мед. наук (з 1950), профе- 
сор (з 1951), засл. діяч науки 
УРСР (з 1963). Член КПРС з 
1939. В 1930 закінчив Харків. 
мед. ін-т. В 1945--71 -- директор 
Київ. н.д. рентгенорадіологічного 
та онкологічного ін-ту. В 1971-- 
76-- зав. кафедрою Київ. ін-ту 
удосконалення лікарів. Праці з 
питань профілактики, діагности- 
ки і реабілітації онкологічних хво- 


рих, онкогенетики тощо. Розробив 
методи комплексного, патогенетич- 
ного і радіохірургічного лікування 
хвороб стравоходу, шлунка, ки- 
шечника, легень, молочних залоз і 
м'якотканинних пухлин. Нагоро- 
джений орденами Трудового Черво- 
ного Прапора, Вітчизняної війни 
1-го 12-го ступенів, ін. орденами, 
медалями. 

ШЕВЧЕНКО  Йона Васильович 
113 (26).ТУ 1887, с. Гнідин, тепер 
рорнепільського р-ну Київ. обл.-- 
1940| -- укр. рад. актор, театр. 
діяч. В 1917 закінчив муз.-драм. 
школу ім. М. В. Лисенка в Києві. 
Один із засновників драм. студії 
(1916), з якої утворився «Моло- 
дий театр» (Київ), працював у 
ньому до 1919. Серед ролей -- Пас- 
тух («Цар Едіп» Софокла), Дома- 
зій («Йола» Жулавського). У 30-- 
40-х рр. керував у Донбасі теат- 
ром робітн. молоді, співробітничав 
у журналах і газетах, висвітлюючи 
тогочасний театральний процес. 

: Сучасний український театр. Х., 
159. Українські драматурги. Х. Р 
1929. М. Г. Лабінський. 
ШЕВЧЕНКО Йосип Варфоломі- 
йович Гпсевд.-- І. Гріненко; 4 (16). 
ГУ 1854, м. Корсунь, тепер м. Кор- 
сунь- -Шевченківський Черкас. обл. 
-- до 1900)|-- укр. поет і перекла- 
дач. Небіж Т. Г. Шевченка. Закін- 
чив Єлизаветградське кавалерійсь- 
ке юнкерське уч-ще (1874). Брав 
участь у рос.-тур. війні (1877--78), 
був поранений у бою біля Шипки. 
Під час навчання в уч-щі входив 
до літ. гуртка братів Тобілевичів. 
Автор збірки «Дещо із перекладів 
і самостійних творів» (1875). У 
віршах змалював тяжке станови- 
ще пореформеного селянства, кар- 
тини рідної природи. 

Літ.: Зленко Г. Поет -- небіж Кобза- 
ря. В кн. Зленко Г. Книга пам'яті. 
дес 1971. Г.Д. Зленко. 
ШЕВЧЕНКО Марина Олександ- 
рівна |н. 26.УП (8.МШ) 1914, 
Мглін, тепер райцентр Брянської 
обл.) -- укр. рад. вчений у галузі 
хімії і технології води, доктор тех. 
наук (з 1970). Член КПРС з 1965. 
Після закінчення (1937) Київ. 
політех. ін-ту працювала в Ін-ті 
хім. технологіі АН УРСР (1933-- 
41), Лабораторії вагонної служби 
Омської залізниці (1941--43), Ін-ті 
загальної та неорганічної хімії АН 
УРСР (1943--65). З 1965 -- в 
Ін-ті колоїдної Хімії та Хімії води 
АН УРСР. Осн. напрям діяльнос- 
ті -- вивчення окислювальних про- 
цесів очищення природних і стіч- 
них вод. Держ. премія УРСР, 1976. 


ШЕВЧЕНКО Михайло Дмитрович 
(н. 23.ХП 1945, Київ) - укр. рад. 
графік. Твори: оформлення кни- 
жок «Загибель ескадри» О. Кор- 
нійчука, «Блискучий світ» О. Грі- 
на (обидві -- 1978), «Похорон дру- 
га» П.Тичини (1979), «Американ- 
ський зошит» І. Драча (1981). За 
оформлення «Капітала» К. Марк- 
са (1982, у співавт.) удостоєний 
Держ. премії УРСР ім. Т. Г. Шев- 
ченка, 1983. 

ШЕВЧЕНКО Михайло Іванович 
(н. 26.ПІ 1923, с. Олексіївка, тепер 
Маловисківського р-ну Кіровогр. 
обл.) -- укр. рад. співак (баритон), 
нар. арт. УРСР (з 1968). Учасник 
Великої Вітчизн. війни. У 1956 за- 
кінчив Київ. консерваторію (клас 
Д. Євтушенка; 1972--78 -- викла- 
дач цієї консерваторії). Творчу 


діяльність почав 1947 у військ. 
ансамблях. У 1955--78 -- соліст 
Київ. театру опери та балету. 
Партії: Микола, Меркурій («На- 
талка Полтавка», «Енеїда»  Ли- 
сенка), Султан («Запорожець за 
Дунаєм»  Гулака-Артемовського), 
Шевченко («Тарас Шевченко» Г. 
Майбороди), Щорс («Полководець» 
Лятошинського), Онєгін  («Євге- 
ній Онєгін » Чайковського), Вален- 
тин («Фауст» Гуно). Нагородже- 
ний орденом Червоної Зірки. 

І. Д. Гамкало, 
ШЕВЧЕНКО Олександр Андрійо- 
вич Гн. 16 (29).Х 1908, м. Катери- 
нослав, тепер Дніпропетровськ | -- 
укр. рад. вчений у галузі обробки 
металів тиском, чл.-кор. АН УРСР 
(з 1972), засл. діяч науки і тех- 
ніки УРСР (з 1968), Герой Со- 
ціалістичної Праці (1971). Член 
КПРС з 1948. Після закінчення 
(1932) Дніпроп. металург. ін-ту 
працював (1934--41) у цьому вузі. 
У 1943--45 -- у Моск. інституті 
сталі і сплавів. З 1945 -- у Всесоюз- 
ному н.-д. і конструкторсько-тех- 
нологічному ін-ті трубної пром-сті 
(з 1959 -- заст. директора). Одно- 
часно (1954--60) викладав у Дні- 
проп. хіміко-технологічному ін-ті. 
Праці -- з технології обробки туго- 
плавких металів, безперервної 
прокатки труб, створення доскона- 
ліших процесів виробн. труб для 
нафтодобувної пром-сті, виготов- 
лення біметалевих і багатошарових 
труб. Нагороджений двома орде- 
нами Леніна, двома орденами 
«Знак Пошани», медалями. Ленін- 
ська премія, 1961. 
ШЕВЧЕНКО Олександр Васильо- 
вич |26.У (7.УГ) 1883, Харків -- 
28.М ПІ 1948, Москва| -- укр. і рос. 
художник і педагог. У 90-х рр. 19 
ст. навчався в Харкові у Д. Безпер- 
чого, 1899--1905 і 1907 -- в моск. 
Строгановському  худож.-промис- 
ловому уч-щі, 1905--06 -- у приват- 
них академіях Парижа, 1907-- 
--09 -- у Моск. уч-щі живопису, 
скульптури й архітектури ук. Ко- 
ровіна ії В. Сєрова. Твори: «Ве- 
нера» (1915), «Дівчина з грушами» 
і «Свято врожаю. Дагестан» (обид- 
ва -- 1933--34), «Ранок у парку» 
(1940), «Жінка з дитиною» (1945) 
та ін. Твори Ш. зберігаються в 
ДТГ у Москві, ДРМ у Ленінгра- 
ді, Київ. музеї рос. мистецтва. 
Викладацька діяльність, 1920-- 
29 -- професор ВХУТЕМАСу -- 
ВХУТЕТНУу. 
Літ.: А. В. Шевченко. Сборник мате- 
риалов. М., 1980. 
ШЕВЧЕНКО Олександра Федо- 
рівна (н. 16.ТУ 1926, с. Вергуни, те- 
пер Черкаського р-ну Черкас. обл. ) 
-- новатор с.-г. виробництва, вче- 
ний-зоотехнік, Г зроб Соціалістич- 
ної Праці (1966). У 1969 закінчила 
Укр. с.г. академію. Член КПРС 
з 1954. У  1953--58 -- агроном 
колгоспу ім. Димитрова (з 1955 
колгосп «Дніпро») Кагарлицького 
р-ну Київ. обл. У  1959--81 - 
доярка, зоотехнік, керуюча від- 
ділом радгоспу «Бучанський» Киє- 
во-Святошинського р-ну Київ. обл. 
Делегат  ХХП-ХХУЇ з'їздів 
КПРС, обиралась кандидатом в 
члени ЦК КПРС на ХХІП, ХХІМ і 
ХХУ з'їздах КПРС. Депутат Вер- 
ховної Ради УРСР 6--9-го скли- 


кань. Нагороджена З орденами 
Леніна, орденом Жовтневої Рево- 
люції, медалями. М. Н. Петренко. 


ШЕВЧЕНКО Семен (р. н. невід., 
с. Нові Петрівці, тепер Вишгород- 
ського р-ну Київської обл.-- бл. 
1868) - укр. скульптор. З 1799 
працював на ШМежигірській фа- 
янсовій фабриці, де був учнем 
скульптора Т. Ваха. З 1802 пра- 
цював підмайстром у модельєра Ї. 


Самбірського, з 1811 -- в «секрет- 
ній лабораторії» майстра Х. Ві- 
мерта. | Ш. виготовляв моделі 


ваз, сервізів, декоративних  тарі- 
лок (зокрема, з ліпними портре- 
тами Т. Шевченка, М. Костомаро- 
ва, П. Куліша, Дж. Гарібальді), 
а також статуетки («Зима», «Дів- 
чина з виноградом»). У виробах Ш. 
риси класицизму поєднуються з 
нар.декоративними мотивами. Щ. 
покривав вироби кольоровими по- 


ливами; найчастіше -- зеленими. 
ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович 
(25.1 (9.ПП) 1814, с. Моринці, 


тепер Звенигородського р-ну Чер- 
кас. обл.-- 26.П (10.1) 1861, Пе- 
тербург! -- укр. поет, художник, 
мислитель, революц. демократ. Н. 
в сім'ї селянина-кріпака. Дитин- 
ство Ш. проходило в с. Моринцях, 
а пізніше у с. Кирилівці (тепер -- 
с. Шевченкове). Рано залишився 
сиротою. Наймитував і вчився гра- 
моти у дяка. Чотирнадцятилітньо- 
го Ш. взяли «козачком» до двору 
поміщика П. Енгельгардта в с. 
Вільшані. З 1829 Ш. жив у домі 
Енгельгардта у Вільно, а з почат- 
ку 1831 -- у Петербурзі. 1832 був 
відданий у науку до художника 
В. Ширяєва. У 1836 Ш. познайо- 
мився з укр. художником І. Со- 
шенком, згодом -- з К. Брюлло- 
вим, В. Григоровичем, В. Жуков- 
ським, О. Венеціановим, М. Вієль- 
горським, укр. поетом Є. Гребін- 
кою та ін. Ці видатні письменники 
й митці здійснили план викупу 
Ш. з кріпацтва. Для цього 1838 
розіграли в лотерею портрет В. 
Жуковського, спеціально написа- 
ний К. Брюлловим (іл. див. т. 2, 
стор. 48--49), і за виручені 2500 
крб. Ш. викупили у поміщика. У 
1838 Ш. було прийнято до Акаде- 
мії мистецтв у Петербурзі. В ці 
роки формувався його світогляд, 
складалися  філос., сусп.-політ., 
естетичні погляди. Навесні 1843 Ш. 
приїхав на Україну. Відвідав 
Київ, Яготин, Качанівку, Кирилів- 
ку, Березань, місця колишньої 
Запорізької Січі. На поч. 1844 він 
повернувся до Петербурга, де за- 
вершив навчання в Академії мис- 
тецтв і здобув звання некласного 
художника. Весною 1845 Щ. вдру- 
ге вирушив на Україну, маючи на- 
мір остаточно залишитись у Киє- 
ві. Працював у київській Тимча- 
совій комісії для розгляду давніх 
актів, подорожував по Київщині, 
Полтавщині, Чернігівщині, Поділ- 
лю й Волині. У 1346 вступив до 
Кирило-Мефодіївського  товари- 
ства, ставши ідейним керівником 
його  революційно-демократичного 
напряму. В лютому 1847 Ш. був 
затверджений на посаді вчителя 
малювання в Київ. ун-ті. 24.ПІ 
(5.ТУ) 1847 Ш. заарештували, від- 
правили до Петербурга 1 ув'язнили 
в казематі «Третього відділу». За 
революц. поезії Ш. заслали в 
солдати в Оренбурзький окремий 
корпус. На вироку Микола І до- 
писав: «Під найсуворіший нагляд 
із забороною писати й малювати». 
Ш. доставили в Оренбург і приз- 


начили в 5-й батальйон, розташо- 
ваний в Орській фортеці. У 1848 
Ш. включили як художника до 
складу Аральської експедиції, 
очолюваної капітан-лейтенантом О. 
Бутаковим, завданням якої було 
дослідження й опис Аральського 
моря. На засланні поет потовари- 
шував з багатьма поляками-рево- 
люціонерами: Т. Вернером, Бр. 
Залеським, Л. Турно, петрашев- 
цями та ін. У квітні 1850 в Орен- 
бурзі за доносом про порушення 
царської заборони Ш. заарешту- 
вали вдруге. Але він устиг перехо- 
вати «захалявні» книжечки, в яких 
записував свої вірші, знищити дея- 
кі листи. Ш. ув'язнили в Орській 
фортеці, а згодом перевели у від- 
далене Новопетровське укріплен- 
ня (нині Форт Шевченка) і поси- 
лили за ним нагляд. 
Тільки 18357 після клопотань дру- 
зів  Щ. звільнили з заслання. 
У серпні цього року ШІ. виїхав з 
Новопетровська до Астрахані, а 
звідти пароплавом до Нижнього 
Новгорода. Друзі Ш. (родина Ф. П. 
і А. І. Толстих, брати Жемчуж- 
никови та ін.) добилися для нього 
дозволу жити в Петербурзі. У бе- 
резні 1858 поет прибув до Москви, 
а потім до Петербурга, де відразу 
опинився в центрі уваги прогрес. 
громадськості. Тут він  познайо- 
мився з революц. рос. і польс. дія- 
чами: М. Чернишевським, братами 
Курочкіними, 3. Сераковським, 
Падлевським та ін. У травні 
1859 Ш. дістав дозвіл виїхати на 
Україну. Третій відділ встановив 
за ним пильний нагляд. У липні 
поблизу с. Прохорівки поета заа- 
рештували втретє за доносом 
про революц. агітацію. Після допи- 
ту в Києві його звільнили, але зо- 
бов'язали негайно виїхати до Пе- 
тербурга. 
Тяжке десятирічне заслання, хво- 
роба спричинилися до передчасної 
смерті поета. Помер Щ. У Петер- 
бурзі в своїй кімнаті-майстерні в 
Академії мистецтв. Над труною 
поета виРОЛо ув нех промови 
укр., рос. і польс. мовами. На по- 
хороні були: О. Афанасьєв-Чуж- 
бинський, В. Білозерський, Ф. 
Достоєвський, Л. Жемчужников, 
М. Костомаров, П. Куліш, М. Ку- 
рочкін, М. Лєсков, М. Михайлов, 
М. Некрасов, І. Панаєв, О. Пи- 
пін, М. Салтиков-Щедрін, В. Хо- 
рошевський та ін. М. Некрасов 
написав вірш «На смерть Щевчен- 
ка». Поета спочатку поховали на 
Смоленському кладовищі, а в 
травні прах його перевезли на Ук- 
раїну, до Києва, звідси до Канева, 
де 10(22) травня поховали на 
Чернечій (тепер Тарасовій) горі. 
Ш. почав писати вірші в 2-й пол. 
30-х рр. Він сам зазначив, що з 
численних спроб надруковано тіль- 
ки баладу «Причинна». У 1840 в 
Петербурзі вийшла перша збірка 
його поезій «Кобзар», що відкрила 


новий етап у розвитку укр. л-ри. 
Уже в ранніх віршах Ш. вияви- 
лись осн. риси його поезії: глибока 


народність, гуманізм, палка лю- 
бов до батьківщини, гнівний па- 
фос, безпосередність ліричного по- 
чуття, образність мови. Нар. рит- 
міку Ш. поєднував з класичною 
(див. Шевченківський вірш). Ран- 
ня творчість Ш. ішла переважно 
в руслі романтизму, але були в ній 
і реалістичні тенденції, які згодом 


стали провідними. Визначний ран- 
ній твір Ш.-- поема «Катерина» 
(1838) -- про страждання і загибель 
селянської дівчини, матері. Бала- 
ди «Причинна» (1337), «Тополя» 
(1839), «Утоплена» (1841) близькі 
до фольклору, в них відчутні со- 
ціальні мотиви. У творах на істор. 
теми Ш. оспівав боротьбу укр. на- 
роду проти соціального й нац. по- 
неволення. В  героїко-романтич- 
ній поемі «Гайдамаки» (вийшла ок- 
ремим виданням 1841) широким 
епічним планом зображено народне 
повстання проти польс. феодалів 
1768; поет закликав «онуків» Ко- 
ліївщини до активної дії проти 
гнобителів. Поряд з істор. героями 
(Гонта, Залізняк) виступає нар. 
маса. У післямові до поеми та в дра- 
мі «Никита Гайдай» ШІ. показав, 
що причиною Коліївщини були зло- 
чини реакц. шляхти, закликав до 
єднання слов'ян. народів. Про- 
тестуючи проти поміщицької сва- 
волі, нац. гніту, Ш. різко висту- 
пив проти самодержавства й крі- 
посництва. Поезії свої ШІ. перепи- 
сував в альбом під назвою «Три 
літа» (роки 1843--45). Централь- 
ним твором збірки є «комедія» 
«Сон» (1844), в якій гнівно ви- 
крито всю систему самодержав- 
но-кріпосницького ладу. В поемі 
«Кавказ» (1845) Ш. показав бо- 
ротьбу народів проти колоніаль- 
ного гноблення, а в образі Проме- 
тея безсмертя народу-борця 
за волю і незалежність. У закли- 
ку «Борітеся -- поборете!» поет 
висловив віру в перемогу наро- 
дів царської Росії над гнобителя- 
ми. У патріотичному посланні «1 
мертвим, і живим...» (1845) Щ. ви- 
ступив проти нац. обмеженості, 
ідеалізації минулого, схиляння пе- 
ред іноземщиною. У поезіях «Роз- 
рита могила», «Чигрине, Чигри- 
не», «Великий льох», «Стоїть в селі 
Суботові» та ін. Ш. протестував 
проти гноблення укр. народу, про- 
ти царизму, кріпосництва. У пое- 
мах «Сова», «Наймичка», «Осика», 
«Відьма» знову звернувся до обра- 
зу знедоленої матері, з великою 
худож. силою розкриваючи цю 
тему. 

Глибоку повагу до передової рос. 
культури  Щ. виявив, зокрема, 
у віршах «Гоголю» та «Заворожи 
мені, волхве» (адресовано М. Щеп- 
кіну). В поемі «Єретик» (1845) вис- 
ловлено ідею єднання всіх слов'ян. 
народів. Поему «Єретик» з присвя- 
тою поет переслав П. Шафарико- 
ві в Прагу, а поему «Кавказ» -- А. 
Міцкевичу, який тоді жив у Пари- 
жі. Завершується зб. «Три літа» 
віршем «Як умру...» (1945), яку 
народ назвав «Заповітом» -- закли- 
ком до повстання й повалення са- 
модержавства. Покладений на му- 
зику полтав. учителем співу Г. 
Гладким, вірш став в умовах ца- 
ризму нар. гімном. 36. «Три лі- 
та» збагатила укр. поезію новими 
жанрами, вперше надала їй політ. 
звучання, зберігаючи особливу за- 
душевність, емоційність, розмаї- 
тість стилю, образності, ритмо- 
мелодики. В серед. 40-х рр. оста- 
точно сформувався художній ме- 
тод Ш.-- критичний реалізм. 
Заслання, заборона писати й ма- 
лювати не зломили великого пое- 
та. В ув'язненні він писав нові 
вірші, які згодом об'єднав у циклі 
«В казематі». Свою революц. не- 


389 





ШЕВЧЕНКО 





Т. Г. Шевченко. 





Т. Г. Шевченко. Авто- 
портрет. Малюнок туш- 
шю. 1843. Приватна 
збірка. Москва. 





Т. Г. Шевченко. Порт- 
рет М. С. Щепкіна, 
Рисунок італійським і 
білим олівцями. 1858 
Державний музей Т. Г. 
Шевченка в Києві. 


390 





ШЕВЧЕНКО 





Т. Г. Шевченко.  Авто- 
портрет із свічкою. 
Офорт, акватинта. 
1860. 





Кобзар з  поводирем. 
Фронтиспіс до першого 
видання «Кобзаря». 
Художник В. І. Штерн- 
берг. Офорт. 1840. 





Катерина. Гравюра су- 
хою голкою за мотива- 
ми поеми Т. Г. Шевчен- 
ка «Катерина» худож- 
ника М. Г. Дерегуса. 
1937. 


виразив у вірші 
«М.М.» («О думи мої! О славо 
злая!»: «Караюсь, мучуся..., але 
не каюсь!»). Щ. і далі викривав 
кріпосників (поема «Княжна», 
1847; поезія «П. С.», 1848); ство- 
рив образи нар. месників у тво- 
рах «Варнак», «Марина» (1848). У 
поемі «Царі» (1843) Ш. закликав 
до розправи з усіма вінценосцями. 
Як і раніше, поет розробляв істор. 
теми («Чернець», «Хустина», «Ір- 
жавець»), пов'язуючи минуле з 
сучасним. До теми гайдамаччини 
поет повернувся у вірші «Швачка» 
(1848). У ряді віршів Ш. висловив 
пристрасну любов до України 
| «Мені однаково, чи буду», «Сон» 
(«Гори мої високії»), «І виріс я на 
чужині»). Любов ця невіддільна 
від співчуття до трудящих ін. на- 
цій, зокрема до місцевого казах. 
населення («У бога за  дверми 
лежала сокира», 1848), поляків 
(«Полякам», пада) ка падні со- 
ціальні і морально-етичні пробле- 
ми Ш. порушував у поемах: «Мос- 
калева криниця» (1847), «У Віль- 
ні, городі преславнім» (1849), «Ти- 
тарівна», «Сотник» (1849), «Пет- 
русь» (1850): На засланні він ство- 
рив немало ліричних віршів у жан- 
рі нар. пісні («Зацвіла в  доли- 
ні», «У перетику ходила», «Навго- 
роді коло броду», «Якби мені 
черевики»). Особливої сили уза- 
гальнення в період заслання на- 
буває автобіографічна лірика пое- 
та: «Мені тринадцятий минало», 
«А. О. Козачковському» (обидва-- 
1847), «І золотої, й дорогої» (1849), 
«Лічу в неволі дні і ночі», «Якби 
ви знали, паничі» (обидва -- 1850) 
та ін. На засланні Ш. написав ряд 
повістей рос. мовою. Перші повіс- 
ті «Наймичка» і «Варнак» написа- 
ні на сюжети однойменних анти- 
кріпосницьких поем. "«Княгиня» 
також близька своїм дюжетом до 
поеми «Княжна». Всі наступні по- 
вісті мають оригінальні сюжети. 
Тема повістей «Музикант» (1854-- 
95) і «Художник» (1856) -- жит- 
тя й страждання інтелігенції, що 
вийшла з кріпаків. У повістях 
«Нещасний» (1855), «Капітанша» 
(1855) зображено моральний роз- 
клад кріпосників, офіцерів. У по- 
вісті «Близнята» (1855--56) по- 
казано різні життєві шляхи під- 
кинутих покриткою синів-близнят. 
Не дійшла до нас «Повість про без- 
родного ШПетруся».! Останнім ві- 
домим прозовим твором Ш. була 
повість «Прогулянка з задоволен- 
ням і не без моралі» (1856--58), 
завершена вже після повернення з 
заслання. Надруковано повісті ли- 
ше у 80-х рр. Початий Щ. на зас- 
ланні рос. мовою «Журнал» (що- 
денні записи 12.ГУ 1857--13.УП 
1858) -- свідчення глибокої обіз- 
наності поета з вітчизн. і світовою 
культурою; тут яскраво відбилися 
його сусп.-політ. та естетичні пог- 
ляди. У Нижньому Новгороді Щ. 
написав поему «Неофіти» (1857), 
в якій проводив антицаристсь- 
к:, революц. ідеї. Такий же харак- 
тер мала й незакінчена поема 
«Юродивий» (1857). У триптиху 
«Доля», «Муза», «Слава» вираже- 
но політ. й естетичне кредо Щ.-- 
думку про духовне злиття поета і 
народу. У Петербурзі Ш. подав 
до цензури великий рукопис під 
назвою «Поезія Т. Шевченка, том 
І», в якому були й нові твори. Про- 


похитність ШІ. 


те цензура дала дозвіл на видання 
лише друкованих, переважно ран- 
ніх творів під традиційною назвою 
«Кобзар» (1860). Деякі революц. 
поезії з циклу «Три літа» друзями 
поета були передані за кордон і 
видані у Лейпцігу в книжці «Но- 
вье  стихотворения  Пушкина и 
Шавченки» (1859). Твори Ш. було 
видано й окремо під назвою «Пое- 
зії Тараса Шевченка» (Липськ, 
1859). Творчість Ш. в роки рево- 
люційної ситуації (напередодні ре- 
форми 1861) досягла найбільшого 
розквіту. Викриття кріпосництва 
й самодержавства в його творах 
стало ще гострішим. Знаючи про 
підготовлювану кріпосницьку ре- 
форму, поет у вірші «Я не нез- 
дужаю, нівроку» (1858) закликав 
народ здобувати волю революц. 
шляхом. Щ. широко використову- 
вав біблійні та античні сюжети 
й образи для втілення революц. 
ідей: «Подражаніє 11 псалму», 
«Марія», «Подражаніє Ієзекіїлю», 
«Осії глава ХТУ» (1859) та ін. Дея- 
кі вірші мали відверто антикле- 
рикальне спрямування: «Світе яс- 
ний! Світе тихий!», «Гімн черни- 
чий», «Молитва». У ряді поезій 
виражено мрії про щасливе май- 
бутнє народу: «Сон» («На панщи- 
ні пшеницю жала»), «ЇІсаїя. Гла- 
ва 35». 

На Україні 1859 Ш. створив лірич- 
ні поезії «Сестрі», «Ой по горі ро- 
ман цвіте», «ОЙ маю, маю я оченя- 
та». У вірші «Колись дурною голо- 
вою» поет знову стверджував свою 
незламність, непохитну волю до 
боротьби. Він різко виступив проти 
нового царя Олександра П («Ко- 
лись то ще во время оно»), знову 
картав Миколу І («Саул», 1860). 
Викривав ЩШ. і укр. кріпосників -- 
нащадків козацької старшини: 
«Бували войни й військовії свари» 
(1860). Поруч із гнівними інвекти- 
вами в останні роки Ш. створив ви- 
сокі зразки інтимної, пейзажної 
лірики: «Минули літа молодії», 
«Л.» («Поставлю хату і кімнату»), 
«Над Дніпровою сагою», «Ой діб- 
рово -- темний гаю». Задумавши 
переклад «Слова о полку Ігоревім», 
Ш. встиг перекласти лише уривки. 
Кілька нових творів Щ. опублі- 
ковано в журн. «Основа», в під- 


готовці якого брав участь поет. 
Деякі нові твори Ш. («Доля», 
«Хустина», «Зоре моя вечірняя» 


(вступ до поеми «Княжна»), «Не 
молилася за мене» та ін.) на- 
друковано в альманасі «Хата», 
у журн. «Народное чтение» (1860). 
Для цього журналу у формі лис- 
та до редактора Ш. написав авто- 
біографію. Ш. видав для неділь- 
них шкіл підручник «Букварь юж- 
норусскій» (1861), розіславши весь 


тираж для розповсюдження на 
Україні. 
Ш.-- геніальний майстер поетич- 


ного слова. Поезія його характе- 
ризується високою ідейно-худож- 
ньою  наснаженістю, багатством і 
розмаїтістю тем, мотивів, жанрів. 
Він завершив процес становлення 
нової укр. л-ри як явища л-ри сві- 
тової. Вся творчість Ш. віддана 
була служінню трудовому народо- 
ві, боротьбі проти самодержавно- 
кріпосницького ладу. На шляху 
критичного реалізму і справжньої 
народності, прокладеному Ш., роз- 
вивалось все краще в укр. л-рі 
19--20 ст. 


Величезним є значення творчості 
Ш. в історії укр. літ. мови, яку 
він розвинув і утвердив як націо- 
нальну, літературну мову. Ш. був 
поетом-новатором, він творчо пе- 
реосмислював можливості викори- 
стання живої нар. мови. 

Перші переклади творів Ш. рос. 
мовою з'явилися ще за його життя. 
У 1860 вийшов «,,Кобзарь" Тараса 
Шевченка в переводе русских поз- 
тов» за ред. М. Гербеля. Вірші Ш. 
перекладали також ОО. Плещеєв, 
М. Берг, П. Гайдебуров, М. Ку- 
рочкін, Л. Мей, М. Михайлов, 
В. Крестовський, І. Бєлоусов. З 
рос. рад. поетів твори Ш. перекла- 
дали О. Твардовський, О. Про- 
коф'єв, М. Ушаков, О. Сурков, 
П. Антокольський та ін. З часом 
Ш. став відомий усім народам 
СРСР. Твори поета вірм. мовою 
вперше перекладав К. Кушнерян 
(1879), груз.-- Н. Ломоурі (1877, 
опубл. 1881), лит.-- Ю. Андзю- 
лайтіс  (1885--87),  латис.-- Є. 
Ліготню (1900), білорус.-- Я. Ку- 
пала (1906). Лит. поет Л. Гіра ви- 
дав зб. перекладів під назвою «Ві- 
ночок віршів Тараса Шевченка» 
(1912). Естон. мовою переклади 
з'явилися 1911, черкес.-- 1929, 
азерб.-- 1934. Твори Кобзаря пе- 
рекладалися абх., бурят., євр., 
калм., карел., комі, марійською, 
морд., осет., тат., удмурт., чувась- 
кою та ін. мовами народів СРСР. 
Польс. мовою твори поета перекла- 
дали: Л. Совінський (1860, 1861), 
В. Сирокомля (1863), в наш час -- 
В. Слободнік, Є. Єнджеєвич. Й. 
Первольф зробив перші переклади 
чес. мовою (1860), згодом -- Р. 
Єсенська, 3. Бергрова та ін. Болг. 
мовою Ш. перекладали Р. Жинзи- 
фов (1863), Л. Каравелов, П. 
Славейков, пізніше Л. Стоя- 
нов, К. Зидаров, А. Тодоров, Д. 
Методієв. Перші переклади Ш. 
хорват. мовою належать А. Ха- 
рамбашичу (1887). Нім. переклади 
вперше з'явилися в розвідці И. Г. 
Обріста «Тарас Григорович Шев- 
ченко, малоруський поет...» (1870), 
в наш час вірші Кобзаря переклада- 
ли Е. Вайнерт і А. Курелла. У 1911 
в Лондоні вийшла книжка англ. 
перекладів Е. Л. Войнич, до якої 
увійшло шість ліричних поезій 
Ш. Переклади під назвою «Коб- 
зар України» видав 1922 в Канаді 
А. Гантер. Сучасні переклади на- 
лежать Дж. Віру, М. Ф. Скрип- 
ник. В Англії твори Ш. перекладе- 
но В. Річ. Італ. мовою вірші Ш. 
перекладали П. Е. Паволіні, Б. Л. 
Рандоне, А. Пальмієрі, Л. Майнар- 
ді, япон.-- Т. Хатіро, Д. Такасі, 
С. Комацу. У 1964 вийшов двотом- 
ник творів Ш. франц. мовою у пе- 
рекладі Е. Гільвіка. 

Ш. був одним із найвидатніших 
майстрів укр. образотворчого мис- 
тецтва, основоположником критич- 
ного реалізму в ньому. ЦШІ.-ху- 
дожник працював у галузі станко- 
вого живопису, графіки, монумен- 
тально-декоративного розпису та 
скульптури, досконало володів 
технікою акварелі, олії, офорта, 
рисунка олівцем і пером. Він є 
автором понад 1 тис. творів обра- 
зотворчого мистецтва (не зберегло- 
ся понад 165, у т.ч. монументаль- 
но-декоративні розписи та скульп- 
тури). Є припущення, що, пере- 
буваючи у Вільно, Ш. користу- 
вався порадами університетського 


викладача Я. Рустема. На худож. 
хист Ш. один з перших звернув 
увагу І. Сошенко. Профес. на- 
вичок Ш. набув у В. Ширяєва 
(разом з ним розписував інтер'є- 
ри петерб. театрів), у рисувальних 
класах при Т-ві заохочення худож- 
ників у Петербурзі, петерб. АМ 
(1838--45). Серед малюнків, ство- 
рених ще до вступу в академію, по- 
ряд з акварельними портретами, 
композиціями на сюжети з античної 
і давньорус. історії є твір (перший 





пт, 


Сама собі в своїй 
акватинта. 1859. 


ве Шевченко. 
господі. Офорт, 


у вітчизн. мистецтві) на тему укр.- 
рос. єднання -- «Смерть Богдана 
Хмельницького» (1836--37). Нав- 
чаючись в АМ, Щ. зазнав впливу 
свого вчителя К. Брюллова. Про 
це свідчать портрети, зокрема 
«Автопортрет»  (1840--41, олія), 
ілюстрація до поеми «Полтава» О. 
Пушкіна, композиція «Циганка- 
ворожка» (1841; удостоєна срібної 
медалі). Своєрідною за сюжетом, 
композиційною будовою та ідей- 
ним змістом є картина «Катерина» 
(1842). У ній, подібно до нар. кар- 
тин, кожен елемент зображення є 
символом: центр. постать уособ- 
лює Україну, дуб -- її силу. У 
картинах «На пасіці» (1843) і 
«Селянська родина» (1843) прав- 
диво відтворено образи селян. У 
1844 вийшов перший випуск серії 
офортів «Живописная Украйна», 
яку художник задумав як періо- 
дичне видання про історію, нар. 
побут, звичаї, природу та істор. 
пам'ятки України. Як у програмі 
до «Живописної України», так і 
в самих офортах вперше в укр. мис- 
тецтві проголошено і втілено дум- 
ку про соціальну роль образотвор- 
чого мистецтва. Темі возз'єднання 
України з Росією присвячено офорт 
«Дари в Чигрині 1649 року». В 
ін. офортах Ш. протиставляє сва- 
волі кріпосників справедливий нар. 
суд («Судня рада»), таврує мико- 
лаївську  солдатчину («Казка»), 
виступає за право шлюбу, укла- 
деного за взаємною згодою («Ста- 
рости»). Поряд з картиною «Кате- 
рина» ця серія є першими тво- 
рами критичного реалізму в укр. 
мистецтві. Наслідуючи Рембранд- 
та, Ш. захоплювався ефектами 
світлотіні. Як майстер офорта Ш. 
стояв на рівні кращих тогочасних 
граверів. Будучи співробітником 
Археографічної комісії, Ш. 1845-- 
47 подорожував по містах і селах 
України, малюючи аквареллю та 
олівцем архіт. пам'ятки, краєви- 
ди, жанрові сцени; він створив 
три малюнки з зображенням Гус- 
тинського монастиря, малюнки «Бо- 
гданова церква в Суботові» (1845), 
«Хутір на Україні» (1845--46), а 
також живописні портрети О. Лу- 
к'яновича, І. Лизогуба та ін. 


У період заслання Ш. найбільше 
себе виявив як майстер краєвиду, 
викривач жорстокого держ. ладу, 
як інтернаціоналіст. Він був пер- 
шим художником, який  відтво- 
рив поетичність похмурих серед- 
ньоазіат. гір і пустель, своєрідну 
красу облич казахів, з глибоким 
співчуттям зобразив казах. хлоп- 
чиків- жебраків («Туркменські аби 
в Каратау»; «Казашка Катя», між 
1856 і 1857; «Байгуші» і «Байгу- 
ші під вікном», обидві -- 1855--56). 
Шедевром політ. сатири Ш.-ху- 
дожника є серія малюнків «Притча 
про блудного сина» (1856--57). 
Кожен з її 8 аркушів є метафорич- 
но-символічним образом  микола- 
ївської Росії (хлів, цвинтар, ка- 
зарма, в'язниця тощо), в якій 
людина приречена на страждання 
й загибель (прикуті до єдиного лан- 
цюга арештанти в кайданах, кара 
шпіцрутенами). Цю серію Ш. хо- 
тів відтворити ще і в техніці офор- 
та, якому збирався присвятити 
себе після відбуття заслання. 
Повернувшись до Петербурга, Ш. 
працював над офортами з картин 
зарубіжних і рос. художників та 
з власних малюнків. У 1859 за 
офорти з творів Рембрандта «Прит- 
ча про робітників на виноградни- 
ку» та І. Соколова «Приятелі» 
Ш. дістав звання «призначеного 
в академіки», а 1860 за офорти з 
творів К. Брюллова та ззгонортро є 
ти -- академіка гравірування. Се- 
ред офортів Ш. є ліричні краєви- 
ди («Мангишлацький сад», 1859), 
жанрові сцени в дусі критичного 
реалізму («Старець на кладови- 
щі», «Сама собі в своїй господі», 
обидва -- 1859), чотири автопорт- 
рети, що відзначаються психологіч- 
ною глибиною й віртуозністю штри- 
ха. Мистецька спадщина ШІ. в ос- 
новному зберігається в Київ. музеї 
Т. Г. Шевченка. 

Політ., філос., естетичні та літ.- 
критичні погляди Ш., його творчий 
метод розвивалися під впливом 
визвольного руху в Росії, у тісно- 
му зв'язку з діяльністю декабрис- 


тів і рос. революц. демократів. 
Ш. поставив у л-рі кардинальні 
питання сусп. життя, зробив Її 


знаряддям виховання класової |і 
нац. свідомості нар. мас, закликав 
їх до революц. повалення самодер- 
жавно-кріпосницького ладу. Твор- 
чість Ш. виходить далеко за рамки 
нац. проблематики, вона сповнена 
співчуттям до всіх слов'ян, до 
пригноблених народів Росії, до 
всього людства. Ш. рішуче викри- 
вав націоналістичний  псевдопат- 
ріотизм і показне народолюбство 
укр. ліберального панства. 
Постать Ш. і образи його поезій 
знайшли відображення у творчості 
багатьох художників і скульпто- 
рів: І. Рєпіна, І. Крамського, О. 
Сластіона, В. Касіяна, М. Манізе- 
ра. Музичні твори на його сюжети 
створили М. Лисенко, М. Аркас, 
Я. Степовий, К. Стеценко, П. НІі- 
щинський, С. Людкевич, М. Ве- 
риківський, Г. Майборода; рос. 
композитори -- М. Мусоргський, 
П. Чайковський, С. Рахманінов 
та ін. Образ Щ., його життя і твор- 
чість широко відображено у тво- 
рах рад. письменників СРСР. 
За віршами й поемами ШІ. написа- 
но вокальні, симфонічні і оперні 
твори. Багато творів поета інсце- 
нізовано і екранізовано. 


Державних масштабів набуло все- 
народне вшанування пам'яті пое- 
та. У 1918 В. І. Ленін підписав 
декрет про спорудження пам'ят- 
ників революц. діячам, серед них 
-- Т. Шевченкові. Широко відзна- 
чалися ювілеї поета 1939 і 1961. 
В 1964 у світовому масштабі від- 
значено 150-річчя з дня народжен- 
ня Ш. В дні ювілею в Києві від- 
бувся Міжнародний форум діячів 
культури. 

Вивченням спадщини ШІ. займа- 
лась і займається плеяда дослід- 
ників на Україні, в ін. республі- 
ках, а також за кордоном. Знач- 
ний внесок у дослідження творчос- 
ті Щ. належить І. Франку. В рад. 
час шевченкознавство  виділилось 
у самостійну галузь сусп. науки. 
В 1926 створено Шевченка Тараса 
інститут в Харкові з філіалом у 
Києві. В 1936 в складі АН УРСР 
створено Ін-т літератури ім. Т. Г. 
Шевченка в Києві. Музеї Ш. є в 
Києві, Каневі, с. Шевченковому, 
в Ленінграді, Орську та ін. містах 
і селах Рад. Союзу, а також у м. 
Палермо в Канаді (див. Шевченка 
Т. Г. музеї). Пам'ятники Ш. спо- 
руджено в Москві, Києві, Харко- 
ві, Каневі, Ашхабаді, м. Шевченко, 
в ряді міст за кордоном: Канаді, 
США, Франції, в Аргентіні. 

За кращі твори л-ри Й мистецтва 
встановлено щорічні Державні пре- 
мії Української РСР їмені Т. Г. 


Шевченка. Щороку відбувається 
всесоюзне  літературно-мистецьке 
свято «В сім'ї вольній, новій». 


Іл. див. на окремих аркушах, 
с. 336--337 у цьому томі та до ста- 
тей Автопортрет, т. 1, с. 48-- 
49; Акварель, т. 1, с. 112--113, 
Гравюра, т. 3, с. 448--449, «Живо- 
писная Украйна», т. 4, с. 96--97, 
Касіян В. ЇІ., т. 5, с. 304--305, Київ. 
т. 5, с. 112--113, Пушкін О. С., 
т. 9, с. 448--449, Рисунок, т. 9, 
с. 448--449, Седляр В. Ф., т. 10, 
с. 192--193, Союз Радянських Со- 
ціалістичних Республік, т. 10, с. 
384--385; т. 11, кн. 2, Українська 
Радянська Соціалістична Респуб- 
ліка, с. 368--369 та 457. Іл. див. 
також до статей Арров-парк, т. 1, 
с. 253, Ашхабад, т. 1, с. 242, 
Гладіатори, 1. 3, с. 56, Канів, 
т. 4, с. 555, «Кобзар», т. 5, с. 242, 
Монументальна пропаганда, т. 7, 
с. 117, Москва, т. 7, с. 140, 
Олдрідж А. Ф., т. 7, с. 520, та ін. 
Тв.: Повне зібрання творів, т. 1--10. 
К., 1939--64; Повне зібрання творів, 
т. 1--6. К.,  1963--64; Мистецька 
спадщина, т. 1-4. К., 1961--64; Тво- 
ри, т. 1--5. К., 1978-79; Рос. пе- 
рек л.-- Собранне сочинений, т. 1- 
5. М., 1964--65; Собрание сочинений, 
т. 1-4. М., 1977. 

Літ.: Ленін В. І. Повне зібрання тво- 
рів: т. 25. До питання про національ- 
ну політику; т. 55. Лист Н. К. Крупсь- 
кої ї В. І. Леніна до М. О. Ульянової 
16 лютого 1914 р.; Шевченківський 
словник, т. 1--2. К., 1978; Тарас Шев- 
ченко. Документи та матеріали до біо- 
графії. К., 1982; Тарас Шевченко. 
Документи і матеріали. К., 1963; 
Дооктябрьская «Правда» об искус- 
стве и литературе. М., 1937; Плеха- 
нов Г. В. Естетика і література. 
К., 1960; Луначарський А. В. Ве- 
ликий народний поет. К., 1961; 
Франко І. Г|Статті про Т. Г. Шев- 
ченка). В кн.: Франко І. Твори, 
т. 17. К., 1955; Франко І. Із секре- 
тів поетичної творчості. Львів, 1961; 
Світова велич Шевченка, т. 1--3. 
К.. 1964; Шагінян М. Тарас Щев- 
ченко. К., 1970; Збірники праць 
наукових шевченківських конферен- 


391 





ШЕВЧЕНКО 





Т. Г. Шевченко. Ліно- 
гравюра | художника 
В. І. Касіяна. 1960. 





Т. Г. Шевченко. 

«А серденько відпочи- 
не, поки сльози ллють- 
ся...». З серії художни- 
ці Н. Лопухової 
«Доля жінки в творах 
Т. Г. Шевченка». 
Кольорова  літографія. 
1964. 





Ілюстрація до поеми 
Т. Г. Шевченка «іван 
Підкова». Художник 


О.Г. Данченко. Офорт. 
1980. 


392 





ШЕВЧЕНКО 


а 
Ю., 
А 





Пам'ятник Т. Г. ШЩев- 
ченку в Києві. Ску- 
льптор М. Г. Манізер, 
архітектор Є. А. Левін- 


сон. Бронза, граніт. 
1939. 
я 
| бФевоне 
« 
рр ї 
РА б 
- . 
То візінао - и 
сом т . 
у ваг 
ь-ре 





кзйДнйЙ 


Село Шевченкове. 
Обеліск на місці 
де провів дитячі 
Т. Г. Шевченко. 


хати, 
роки 





Пам'ятник Т. Г. Шев- 
ченку в місті Шевченко. 
Скульптори М. К.Врон- 
ський, В. В. Сухенко, 
архітектор Е. Б. Федо- 
ров. 1982. 


цій, Г1--25).  К.,  1954--83; Іва- 
кін . О. Сатира Шевченка. К., 
1959; Івакін Ю. О. Коментар до «Коб- 
заря» Шевченка. Поезії до заслання. 
К., 1964; Івакін Ю. О. Коментар до 
«Кобзаря» Шевченка. Поезії 1847 - 
1861 рр. К., 1968; Івакін Ю. О. Пое- 
зія | Шевченка періоду заслання. 
К., 1984; Фененко М. В. Топонімі- 
ка України в творчості Тараса Шев- 
ченка. К., 1965; ШЩШубравський В. Є. 
Драматургія Т. Г. Шевченка. К., 
1961; Шубравський В. Є. Шевченко 
і літератури народів СРСР. К., 
1964; Білецький О., Дейч О. Тарас 
Григорович Шевченко. К., 1961; 
Рильський М. Т. Поетика Шевчен- 
ка. К., 1961; ЩШабліовський Є. С. 
Народ і слово Шевченка. К., 1961; 
Шабліовський Є. С. Естетика ху- 
дожнього слова (Поетичний світ 
Тараса Шевченка). К., 1976; Прий- 
ма Ф. Я. Шевченко и русская  ли- 
тература ХІХ века. М.-- Л., 1961; 
Прийма Ф. Я. Шевченко і російсь- 
кий визвольний рух. К., 1966; Іме- 
дадзе В. Т. Г. Шевченко і Грузія. 
К., 1963; Ващенко В. С. Мова Тараса 
Шевченка. К., 1964; Рильський М. 
Дейч О. Тарас Шевченко. К., 1964: 
Вервес Г. Т. Г. Шевченко і Польща. 
К., 1964; Кравчук П. Тарас Шев- 
ченко в Канаді. К., 1961; Моль- 
нар М. Тарас Шевченко у чехів та 
словаків. Пряшів, 1961; кири. 
люк Є. П., Шабліовський Є. С; 

бравський В. Є. Т. Г. бно 
Біографія. К., 1964; Словник мови 
Шевченка, т. 1-2 К., 1964; Тарас 
Шаучзнка і беларуская літаратура. 
Мінск, 1964; Бородін В. Над текста- 
ми Т. Г. Шевченка. К., 1971; Кодаць- 
ка Л. Ф. Художня проза Т. Г. Шев- 
ченка. К., 1972; Чамата Н. Ритміка 
Т. Г. Шевченка. К., 1974; Шевчен- 
кознавство. Підсумки й проблеми. 
К., 1975; Киритов о. П. Тарас Шев- 


ченко. К., 1979; Творчий метод і 
поетика Т. Щ Шевченка. К., 1980; 
Смілянська В. Стиль поезії Шевчен- 
ка. К., 1981; т Г, Шевченко в інтер- 


національних зв'язках. К., 1981; 
Новиченко Л. Тарас Шевченко 
поет, борець, людина. К., 1982; 
Спогади про Тараса Шевченка. К., 
1982; Касіян В. І. Офорти Тараса 
Шевченка. К., 1964; Тарас Шевчен- 
ко -- художник. Дослідження, роз- 
відки, публікації, в. 1. К., 1963; 
Владич Л. «Живописна Украї- 
на» Тараса Шевченка. К., 1963; 
Автопортрети Тараса Шевченка. К., 
1973; Паламарчук Г. П. Нескорений 
Прометей. Творчість Шевченка -- 
художника 1850--1857 рр. К., 1968; 
Багрич М. І. Т. Г. Шевченко. Бібліо: 
графічний шокажчик  (1917-- 1963). 
Х., 1964; Т. Г. Шевченко. Бібліо- 
графія дтеритури про життя і твор- 
чість. 1839--1958, т. 1-2. К., 1963; 
Сарана Ф. К. Т. Г. Шевченко. Бі: 
бліографія ювілейної літератури. 
1960--1964. К., 1968. 
Є. П. Кирилюк, 
П.О. Білецький 
ШШ. -- художник). 
ШЕВЧЕНКО Фаїна Василівна (5 
(17).ТУ 1893, Воронеж -- 10. 
1971, там жеї -- рос. рад. актриса, 
нар. арт. СРСР (з 1948). З 1911 
навчалась в драм. школі Моск. 
худож. театру, 1914 прийнята до 
його трупи. Ролі: Кабаниха, Гла- 
фіра Фірсівна («Гроза», «Остання 
жертва» О. Островського), Фурна- 
чова («Смерть Пазухіна» Салти- 
кова-Щедріна), Дунька («Любов 
Ярова» Треньова), Табун-Турков- 
ська («Золота карета» Леонова). 
Нагороджена орденом Леніна, ін. 
орденами, медалями. Держ. пре- 
мія СРСР, 1943, 1946. 


ШЕВЧЕН КО Федір Павлович 
(н. 24. УП 1914, Дунаївці, тепер 
місто Хмельн. обл.) -- укр. рад. 
історик, чл.-кор. АН УРСР (з 
1969). Член КПРС з 1945. В 1937 
закінчив Моск. (істор.-архівний 


ін-т. У 1940--45 -- на наук.-адм. 
роботі в держ. архівах, 1945--49 
-- Заст. голови Комісії по історії 
Великої Вітчизн. війни при Пре- 
зидії АН УРСР, 1949--68 -- зав. 
відділом Ін-ту історі АН УРСР 
(одночасно 1964--67 -- заст. дирек- 
тора цього ін-ту), 1950--52 -- вче- 
ний сади Президії АН УРСР, 
викладав Київському ун-ті 
(1944--50). В 1968--72 -- дирек- 
тор Інституту археології АН 
УРСР. 1957--71 відповідаль- 
ний редактор «Українського істс- 
ричного журналу». З 1972 -- стар- 
ший наук. співробітник, зав. сек- 
тором Ін-ту історії АН УРСР. Ав- 
тор праць з історії України, за- 
рубіжних слов'ян. країн, історіо- 
а ії спец. істор. дисциплін. 
Нагороджений орденом «Знак По- 
шани», , медалями. 
ШЕВЧЕНКО Федір Федорович 
(24. УП 1924, с. Новоданилівка, 
тепер Запоріз. обл.-- 1.ІХ 1980, 
Запоріжжя) -- укр. рад. живо- 
писець, засл. художник УРСР (з 
1975). Член КПРС з 1966. У 1950 
закінчив Дніпроп. худож. уч-ще. 
Працював у галузі тематичної кар- 
тини й портрету:  «Земляки» 
(1963--64), «Трудова вахта» (1965), 
«Запорізькі сталевари» (1965--67), 
«Напуття вождя» (1969, в співавт. 
з І. ФОбеременком), «Будівники 
Дніпрогесу» (1969--70), «Залп пе- 
ремоги» (1970), «На фронтових 
дорогах» (1975). Іл. с. 394. 
ШЕВЧЕНКО Юрій Миколайович 
(н. З УП 1926, Київ) -- укр. рад. 
вчений у галузі механіки, чл.-кор. 
АН УРСР (з 1982). Член КПРС з 
1956. Закінчив (1951) Київ. держ. 
ун-т, працював учителем,  викла- 
дав (1954--61) у Київ. політех. 
ін-ті. З 1961 -- в Ін-ті механіки АН 
УРСР (з 1972 -- зав. відділом). 
Осн. праці стосуються розрахун- 
ків на міцність елементів машино- 
будівних конструкцій, що їх ек- 
сплуатують при високих т-рах. 
Створив теорію  термов'язкопла- 
стичності, розробив на Її основі 
числові методи розв'язування ве- 
ликого класу задач. 
ШЕВЧЕНКО -- селище міського 
типу Донец. обл. УРСР, підпоряд- 
коване Красноармійській міськра- 
ді. Розташоване за З км від заліз- 
нич. ст. Чунишине. 3,/ тис. ж. 
(1984). Засн. 1912. Мало назву 
(з 1915) с-ще шахти М» 19--20. Рад. 
владу встановлено в березні 1918. 
З 1938 -- с-ще міськ. типу. З 1964 
має сучас. назву. У Щ.-- вуг. шах- 
та ім. Т. Г. Шевченка. 2 заг.-осв. 
школи, поліклініка, клуб, З бібліо- 
теки. 
ШЕВЧЕНКО -- місто, центр Ман- 
гишл. обл. Каз. РСР. Розташоване 
на п-ові Мангишлак, за 13 км від 
залізнич. ст. Мангишлак, порт на 
Каспійському м. 135 тис. ж. (1983). 
Виникло 1963 під назвою Актау 





В центрі міста Шевченко. 


в зв'язку з відкриттям родовищ 
нафти й газу. З 1964 -- сучас. наз- 
ва (названо на честь Т. Г. Щевчен- 
ка, який 1850--57 перебував на 
засланні на п-ові Мангишлак). 3 
1973 Ш.-- обл. центр. В Ш.-- з-д 
пластмас, атомний реактор (для 
опріснення мор. води). Підприєм- 
ства хім. та харч. пром-сті. Крає- 
знавчий музей. Новий ген. план 
забудови Ш. затверджено 1967. 
Характерною рисою планування 
міста є органічний зв'язок з лі- 
нією мор. узбережжя, широке 
озеленення в умовах довколишньої 
пустелі. Проектування та забудову 
здійснено під керівництвом арх. 
Короткова (арх. Г. Вилегжа- 
нін, М. Левін, Т. Сафонова, М. 
Симонов, Є. Федоров, С. Целя- 
рицький; Держ. премія СРСР, 
1977). Пам'ятник Т. Шевченкові 
(1982, скульптори М. Вронський, 
В. Сухенко). 
ШЕВЧЕНКОВЕ -- селище місько- 
го типу Харків. обл. УРСР, рай- 
центр. Залізнична ст. Булацелів- 
ка. 6,5 тис. ж. (1984). Населений 
пункт виник на поч. 20 ст. під наз- 
вою  Булацелівка. Рад. владу 
встановлено в грудні 1917. З 1922 
має сучас. назву. З 1957 Ш.-- сели- 
ще міськ. типу. У селищі -- комбі- 
нат хлібопродуктів, залізобетонних 
виробів, комбікормовий та асфаль- 
тобетонний з-ди, птахоінкубатор- 
на станція, міжколг. буд. орг-ція, 
райсільгосптехніка, райсільгоспхі- 
мія, лісництво, комбінат побуто- 
вого обслуговування. 2 заг.-осв. 
та музична школи, лікарня, полі- 
клініка, Будинок культури, кі- 
нотеатр, 2 бібліотеки. 
ШЕВЧЕНКОВЕ (до поч. 19 ст.- 
грн до 1929 -- Кирилівка) 
-- село, центр сільської Ради Зве- 
нигородського р-ну Черкас. обл. 
УРСР. Розташоване на  вододілі 
рік Вільшанки (прит. Дніпра) та 
Гнилого Тікичу (бас. Пд. Бугу). 
В Ш.-- колгосп «Шевченків край». 
Гідромеліоративний технікум. 
Заг.осв. та музична школи, лі- 
карня, Будинок культури, 5 б-к. 
У Кирилівці пройшли дитячі роки 
(1816--28) Т. Г. Шевченка, сюди 
приїздив він 1843, 1845, 1859. На 
місці батьківської хати поета вста- 
новлено обеліск, у колишній сади- 
бі батьків міститься літературно- 
меморіальний музей Т.Г. Шевчен- 
ка. Збереглися дякова хата, в якій 
навчався грамоти Шевченко (збуд. 
1782), могили батька й матері 
поета. У 1957 в центрі села вста- 
новлено пам'ятник Т. Г. Шевчен- 
кові (скульптори М. Вронський, 
О. Олійник). - 
ШЕВЧЕНКО-ГАМАЛІЙ Дарія 
Іванівна ГІ (13).Ш 1870, Полтав- 
щина -- р. см. невід.|-- укр. і рос. 
рад. артистка. Творчу діяльність 
почала 1836. Працювала в трупах 
М. Кропивницького (1896--1900), 
О. Суходольського (1900), Д. Гай- 
дамаки, О. Суслова (1904--05) 
та ін. В 20--30-х рр.-- в театрах 
Ленінграда. Серед ролей -- Хотина 
(«Сорочинський ярмарок»  Ста- 
рицького), Одарка («Запорожець 
за Дунаєм» С. Гулака-Артемовсь- 
кого), Шкандибиха («Лимерівна» 
Панаса Мирного), Палажка («Зай- 
диголова» Кропивницького), Мати 
(«Катерина» Аркаса). 
Є. С. Хлібцевич. 
ШЕВЧЕНКОЗНАВСТВО га- 
лузь літературознавчої науки, що 


вивчає життя, творчість і громад. 
діяльність Т. Г. Шевченка. Сфор- 
мувалось у рад. час, але почало 
складатись ще за життя поета. 
У 40-х -- на поч. 60-х рр. 19 ст. 
з'явились перші відгуки на ви- 
дання творів Шевченка, принагід- 
ні узагальнюючі оцінки в статтях 
М. Костомарова, П. Куліша, Д. 
Мордовця, О. Плещеєва. Передо- 
ва укр. і рос. критика вітала 
прихід Шевченка в л-ру, відзначи- 
ла народність його творів, оригі- 
нальність поетичного світобачен- 
ня. Високо оцінили творчість Шев- 
ченка рос. революц. демократи М. 
Чернишевський 1 М. Добролюбов. 
Їх підтримка мала принципове зна- 
чення для дальшого розвитку укр. 
л-ри. В піднесенні й популяриза- 
ції творчості Шевченка важливу 
роль відіграли праці рос. учених 
О. Пипіна, С. Шашкова, І. Прижо- 
ва. Цінні теоретичні узагальнення 
зробив І. Франко у дослідженнях 
«Темне царство», «Із секретів пое- 
тичної творчості», «Тарас Шевчен- 
ко» та ін. Біографія Шевченка ви- 
світлювалась у монографіях Г. 
Баттальї, В. Маслова, М. Чалого, 
О. Кониського. Нариси про жит- 
тя і творчість Шевченка написа- 
ли В. Яковенко, В. Краніхфельд. 
У 1903 М. Комаров видав бібліо- 
графічний покажчик «Т. Шевчен- 
ко в літературі і мистецтві». Тек- 
стологічні питання розробляли ЇЇ. 
Франко, В. Доманицький. 

Рецензією Г. Плеханова на женев- 
ське видання «Поезії Т. Г. Шев- 
ченка, заборонені в Росії» (1890) 
починається марксистське Ш. В 
дожовтневий період важливе зна- 
чення для розвитку Ш. мали висту- 
пи М. Горького, А. Луначарського, 
В. Воровського, статті більшовиць- 
кої газ. «Правда». На значення 
ідейно-художніх традицій Шевчен- 
ка вказували М. Коцюбинський, 
Леся Українка, В. Стефаник, А. 
Чехов, В. Вересаєв, О. Серафи- 
мович, А. Церетелі, М. Богдано- 
вич, г. Ібрагімов, Л. Гіра, зарубіж. 
вчені Е. А. Дюран, І. Шишманов, 
Г. Брандес, А. Єнсен, І. Молнар 
та ін. Перемога Великої Жовтн. 
соціалістич. най визначила 
якісно новий етап у розвитку Ш. 
Ідейно озброїли  шевченкознавців 
статті В. І. Леніна, насамперед -- 
«До питання про національну по- 
літику (1914). Рад. Ш. пове- 
ло рішучу боротьбу проти спроб 
укр. бурж. націоналістів фаль- 
сифікувати творчість Шевченка. 
У 20-х рр. з'явилися праці Є. 
Григорука, О. Дорошкевича, П. 
Филиповича, П. Руліна, Б. Якуб- 
ського, М. Плевако, М. Новиць- 
кого. Почалася підготовка акаде- 
міч. видання творів Шевченка. В 
1926 створено н.д. Шевченка Та- 
раса інститут. У 30-і рр. трива- 
ло переборення негативного впли- 
ву бурж. філологічних шкіл, вуль- 
гарного соціологізму. У працях Є. 
Шабліовського, Є. Кирилюка, Ї. 
Айзенштока, Ю. Йосипчука, В. 
Затонського та ін. стверджувалася 
концепція революц. демократизму 
Шевченка. У 1936 на базі злиття 
Ін-ту Тараса Шевченка і Літ. ко- 
місії ВУАМЛІН створено Їн-т 
укр. л-ри ім. Т. Г. Шевченка АН 
УРСР з відділом шевченкознав- 
ства (див. Літератури  інсти- 
тут імені Т. Г. Шевченка АН 
УРСР). Активізується увага до 


зв'язків Шевченка з фольклором 
(Д. Ревуцький, М. Грінченко, П. 
Попов), історією (К. Гуслистий, Ф. 
Ястребов), з попередниками в укр. 
л-рі (Ю. Йосипчук, М. Русанівсь- 
кий), з рос. л-рою (О. Білецький, 
Шаховський), з світовою л-рою 
(О. Білецький, С. Савченко). Дра- 
матургію Шевченка досліджують 
О. Борщаговський, М. Йосипенко, 
мову -- В. Масальський, Г. Лев- 
ченко, В. Ільїн, В. Ващенко, рит- 
міку -- М. Плісецький, О. Розен- 
берг. 
Відзначення 125-річчя з дня на- 
родження Шевченка посилило ін- 
терес до його творчості в літерату- 
рах народів СРСР. У 1939 в Мос- 
Кві вийшли нариси рос. дослід- 
ників М. Бєльчикова 1 Г. Влади- 


мирського, 1941 -- монографія 
М. Шагінян «Шевченко». В роки 
Великої Вітчизн. війни творчість 


Шевченка висвітлювалась у висту- 
пах М. Рильського, П. Тичини, 
О. Білецького, Л. Булаховського, 
Д. Тамарченка. У післявоєнні ро- 
ки завершено перше академічне 
видання творів поета. З 1952 по- 
чалися шевченківські  конферен- 
ції. Серед грунтовних досліджень 
90-х -- поч. 60-х рр.-- праці С. 
Чавдарова, Ю. Івакіна, М. Риль- 
ського, П. Приходька, Д. Коса- 
рика, І. Пільгука, Є. Кирилюка, 
Є. Шабліовського, В. Шубравсько- 
го. У 1964 удостоєні Ленінської 
премії праці Є. Кирилюка «Т. Г. 
Шевченко. Життя і творчість», Є. 
Шабліовського «Т. Г. Шевченко і 
російські революційні демократи», 
Ф. Прийми «Т. Г. Шевченко і ро- 
сійська література ХІХ. століття», 
І. Назаренка «Суспільно- політич" 
і, філософські й атеїстичні пог- 
ляди Т.Г. Шевченка» ї М. Новико- 
ва «Суспільно-політичні і філо- 
софські погляди Т. Г. Шевченка». 
В 1963--64 здійснено 6-томне ви- 
дання літ. спадщини поета. Літо- 
писи життя і творчості Шевченка 
вийшли 1959 (В. Анісов і Є. Сере- 
да) і 1961 (М. Ткаченко). У 1963 
вийшов двотомний покажчик лі- 
тератури про життя |і творчість 
Шевченка, 1968 -- «Т. Г. Шевчен- 
ко. Бібліографія ювілейної літе- 
ратури. 1960--1964» Ф. Сарани. 
Досліджувалися зв язки Шевчен- 
ка з нашою сучасністю (Л. Но- 
виченко, Є. Кирилюк, Є. Шаблі- 
овський, П. Жур), біографія поета 
(Д. Красицький, В. Смілянська, 
Л. Большаков), проза (Л. Кодаць: 


ка, Н. Крутикова), віршування 
(Г. Сидоренко, Н. Чамата), тек- 
сти (Є. Ненадкевич, В. Боро- 


дін), жанри (П. Волинський, Ф. 
Пустова), мова (Т. Черторизька, 
П. Тимошенко). Інтенсивно розроб- 
лялась тема «Шевченко й літерату- 
ри народів СРСР та інших соціа- 
лістичних країн». З працями на 
цю тему виступали Л. Асатіані, 
В. Абрамавічюс, К. Корсакас, А. 
Абдулла, С. Амірян, А. Салахян, 
М. Шейхзаде, В. Шубравський, 
О. Шпильова, В. Шевчук, Г. Вер- 
вес; у країнах соціалістичної спів- 
дружності -- С. Русакієв, Є. Єнд- 
жеєвич, М. Якувеціа М. Мольнар, 
Ю. Доланський, . Садовяну, А. 
Курелла. 

Здобутки ШІ. і перспективи його 
дальшого розвитку окреслені в ко- 
лективній монографії «Шевченко- 
знавство. Підсумки й проблеми» 
(1975). Важливим досягненням Ш. 


є створення двотомного «Шевчен- 
ківського словника»  (1976--77), 
у 1980 удостоєного Держ. премії 
УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Значні 
теоретичні узагальнення містить 
колективна монографія співробіт- 
ників Ін-ту л-ри ім. Т. Г. Шевченка 
АН УРСР «Творчий метод і пое- 
тика Т. Г. Шевченка» (1980). 
Перші відгуки на живописні твори 
Шевченка припадають на 30--40-і 
рр. 19 ст. Серед них -- каталоги 
виставок, відгуки преси на ці 
виставки, рецензії на видання, що 
містили ілюстрації поета. У 2-й 
половині 19 ст. відбувалося нагро- 
мадження матеріалу, публікува- 
лися спогади, відгуки на музейні 
збірки і колекції. Мистецтвознав: 
чі дослідження з'явилися в кінці 
19 -- на поч. 20 ст. Це були статті 
М. Шугурова, В. Горленка, Б. 
Грінченка, М. Біляшівського, ЇЇ. 
Труша, М. Сумцова. Глибше вив- 
чення мистецької спадщини Шев- 
ченка пов'язане з працями О. Но- 
вицького, К. Широцького, О. Сла- 
стіона. В 1914 вийшла моногра- 
фія О. Новицького «Тарас Шев- 
ченко як маляр». Зібрати, систе- 
матизувати й видати всі малярські 
твори Шевченка, кгрунтовно їх 
дослідити стало можливим тільки 
за рад. часу. Крім численних ста- 
тей, в довоєнні роки з'явились мо- 
нографічні дослідження О. Сквор- 
цова (1929, 1941), О. Новицького 
(1930), М. Бурачека (1939), Г. 
Владимирського й О. Савинова 
(1939), С. Раєвського (1939). Ве- 
лику дослідницьку роботу прове- 
дено в зв'язку з підготовкою ака- 
демічного видання творів Шевчен- 
ка та окремого 4-томного видан- 
ня мистецької спадщини 1961-- 
64. Шевченкові-художникові при- 
свячено монографії Л. Владича, 
В. Касіяна, Г. Паламарчук, П. 
Білецького. Зв'язки Шевченка з 
музикою висвітлювали М. Грін- 
ченко, К. Данькевич, М. Гордій- 
чук, П. Козицький. 

Ш. спрямоване на дальше розкрит- 
тя естетичних скарбів творчості 


Шевченка, осмислення Її суспіль- 
ної функції. | 
Літ.:. Шевченкознавство. Підсумки 


й проблеми. К., 1975; Див. також літ. 
до ст. Шевченко Т. Г. 

В. Є. Шубравський. 
ШЕВЧИК (Зеубік) Отакар (Йоси- 
пович; 22.ПІ 1852, м. Гораждьові- 
це, Зх. Чехія -- 18.1 19 4, Пісек, 
Пд. Чехія) -- чес. скрипаль, педа- 
гог, композитор. У 1870 закінчив 
Празьку консерваторію  (1892-- 
1906, 1919--21 -- її професор). 
Автор праць з скрипкового вико- 
навства: «Школа скрипкової тех- 
ніки» (ч. 1--4, 1883), «Школа смич- 
кової техніки» (1903) та ін. Твори 
для скрипки (зокрема, «Чеські 
танці та наспіви»). Щ. гастролював 
і жив на Україні. Викладав у 
Харків. (1874-- 75) та Київ. (1875-- 
92) муз. уч-щах, брав участь у 
концертах Рос. муз. т-ва (у т. ч. 
в ансамблях з М. Лисенком). 

І. Д. Гамкало. 

ШЕВЧИКИ -- нар. укр. сюжет- 
ний танець. Муз. розмір 2/3. Спо- 
чатку існував хоровод Ш., учас- 
ники якого відтворювали процес 
роботи шевця (пантоміма-ілюстра- 
ція). На основі хороводу виник 
танець Ш. без пісенного супроводу 
(є в репертуарі Ансамблю танцю 
УРСР ім. П. П. Вірського). 


393 








ШЕВЧИКИ 


Ф.В. Шевченко. 





О. Шевчик. 





Село Шевченкове. 





Па- 


м'ятник Т. Г. Шевченку. 
Скульптори М. К. Врон- 


ський і 


1957. 


О. П. Олійник. 


394 





ШЕВЧУК 





Куб 


"я м й 
- 
й 


ли | 





Л.Д. Шевяков. 





О. Ю. Щейндлін. 





М - з: - 
Ф.Ф. Шевченко. Порт 
рет будівника Дніпро: 
гесу П. Шульги. 1969-- 


ШЕВЧУК Василь Григорович 
(н. 2.ПІ 1928, с. Антоновка, тепер 
Булаєвського р-ну Пн.-Каз. обл. 
Казахської РСР)-- укр. радянсь- 
кий хімік, доктор хімічних наук (з 
1972), професор (з 1973), засл. 
діяч науки УРСР (з 1980). Член 
КПРС з 1949. Після закінчення 
(1950) Кабардинського пед. ін-ту 
працював (до 1959) у Яросл. пед. 
ін-ті. З 1959 -- зав. кафедрою хі- 
мії, а з 1964 -- проректор по наук. 
роботі | Полтав.  інженерно-буд. 
ін-ту. Осн. праці присвячені бага- 
токомпонентним водно-сольовим |і 
неводним системам, виробн. міне- 
ральних добрив, очищенню природ- 
ного газу, синтезу кристалів з особ- 
ливими електр., оптичними та ін. 
властивостями. Нагороджений ор- 
деном «Знак Пошани», медалями. 
ШЕВЯКОВ Лев Дмитрович (2 


(14). І 1889, м. Ветлуга, тепер 
Горьковської обл.-- 3.УП 1963, 
Москва| -- рад. вчений у галузі 


гірничої справи, акад. АН СРСР 
(з 1939). Після закінчення (1912) 
Катеринославського (тепер Дні- 
пропетровський) гірничого ін-ту 
викладав у цьому ж вузі (з 1913; з 
1920 -- професор). Професор Сиб. 
технологічного (з 1929), Свердлов- 
ського гірничого (з 1932), Моск. 
гірничого (1944--50) ін-тів. Пра- 
цював (1959--63) в Їн-ті гірничої 
справи ім. О. О. Скочинського (до 
1959 -- Ін-т гірничої справи АН 
СРСР). Голова Ради по вивченню 
продуктивних сил АН СРСР 
(1946--49). Осн. праці стосуються 
способів розробки родовищ  ко- 
рисних копалин і проектування ву- 
гільних шахт. Нагороджений 2 ор- 
денами Леніна, ін. орденами, ме- 
далями. Держ. премія СРСР, 1942. 
ШЕДЕЛЬ Йоган Готфрід (1680, 
Вандсбек, поблизу Гамбурга, те- 
пер ФРН -- 10 (21).П 1752, Київ| 
-- рос. та укр. архітектор. У 1713 
приїхав у Росію. Спочатку працю- 
вав у Петербурзі (збудував палаци 
для О. Д. Меншикова, зокрема на 
Васильєвському о-ві та в Оранієн- 
баумі, тепер м. Ломоносов), 1729-- 
31-- у Москві (споруди цього пе- 
ріоду не збереглися). У 1731--52 
працював у Києві, де за його про- 
ектами було надбудовано будинок 
Київ. академії (1732--40), споруд- 
жено Велику дзвіницю Києво-Пе- 
черської лаври (1731--44), ймовір- 
но, Браму Заборовського (1746-- 
48). Ш. очолював роботи під час 
надбудови дзвіниці Софійського 
собору, реконструкції митрополи- 
чого будинку. Іл. див. до ст. 
Брама Заборовського, т. 2, с. 21, 
а також на окремих аркушах до 
статей Києво-Печерська лавра, т. 
5, с. 480--481 ії «Софійський му- 
зей», т.. 10, с. 208--209. 

ШЕЄЛІТ -- мінерал класу воль- 
фраматів і молібдатів. Са |У О;,). 
Містить домішки молібдену і міді. 
Сингонія  тетрагональна.  Густ. 
5,8--6,2. Твердість 5,0--5,5. Без- 
барвний, білий, сірий, жовтуватий. 
Блиск жирний, алмазний. Великі 
родовища Ш.-- в США і Кореї. 
У Рад. Союзі є на Уралі, Кавка- 
зі, в Серед. Азії та ін. районах. 
Иого одержують і штучно. Викори- 
стовують як вольфрамову зр 
попутно з неї вилучають моліб- 


ен. 
ШЕЙБАНІДИ, Шайбаніди -- ди- 
настія узб. ханів, нащадків Шей- 
бана -- внука Чінгісхана, брата 


Батия. Засновник -- Мухаммед 
Шейбані (1451--1510), який 1500 
створив Шейбанідів державу. ВІі- 
домий представник династії Ш.-- 
Абдулла-хан ІП (1557--98, з 1583-- 
хан усіх узбеків). Після смерті 
Абдулли-хана П і вбивства його си- 
на династія Ш. припинилася, до 
г ун Аштарханіди (1599 
ШЕЙБАНІДІВ ДЕРЖАВА -- фе- 
од. держава в Середній Азії 
1500--98 із столицею в Самаркан- 
ді, з 1560 -- в Бухарі. Створена 
узб. дин. Шейбанідів після від- 
воювання засновником династії 
Мухаммедом Шейбані у Тімури- 
дів тер. Мавераннахру та Самар- 
канда. В 1510 Щ. д. розпалася на 
дві узб. д-ви: власне ЦІ. д. в Маве- 
раннахрі та Хівинське ханство. 
Мала економічні і дипломатич- 
ні відносини з Росією. В період 
існування Ш. д. за тюркомовним 
населенням Мавераннахру й Хо- 
расану закріпився етнонім «узбе- 
ки». Значного розвитку набула 
культура. 

ШЕЙДЕМАН (Ясреідетапп) Фі- 
ліпп (26.У П 1865, м. Кассель, тепер 
ФРН -- 29.ХІ 1939, Копенгаген) -- 
нім. політ. діяч, один з лідерів 
правого крила с.-д. партії Німеч- 
чини (СДПН). У лютому -- червні 
1919 очолював перший уряд Вей- 
марської республіки, жорстоко 
придушував революц. рух. 
ШЕЙКОВСЬКИЙ Каленик Ва- 
сильович (1835, м. Кам'янець-По- 
дільський -- 1903) -- укр. мовозна- 
вець, етнограф і видавець. Закін- 
чив Київ. ун-т (1861). Брав участь 
у створенні недільних шкіл у Киє- 
ві. Написав і видав на користь 
шкіл і студентської бібліотеки 
ун-ту підручник «Домашня наука» 
(1861). З 1862 жив і працював на 
Орловщині, потім у м. Бобруйську, 
де відкрив власну друкарню. Але 
1876 за надрукування укр. мовою 
«Метаморфоз» Овідія Ш. був зас- 
ланий у Мензелінськ (тепер Тат. 
АРСР). Відомий як укладач слов- 
ника укр. мови («Спроба півден- 
норуського словника», 1361--86, 
опубл. не повністю), де розглянуто 
бл. 7 тис. слів. Автор статей з ет- 
нографії («Побут подолян», 1859-- 
60, «Про привітання та поздоров- 
лення у подолян», 1862, тощо) та 
з мовознавства. 

Літ.: Марахов Г. І. Про автора «Опь- 
та южнорусского словаря». «Вісник 
АН УРСР», 1970, М 5. А.П. Могила. 
ШЕЙНДЛІН Олександр Юхимо- 
вич |н. 22.МПІ (4.1Х) 1916, Самара, 
тепер м. Куйбишев) -- рад. вчений 
у галузі теплотехніки, акад. АН 
СРСР (з 1974). Член КПРС з 1945. 
Після закінчення (1937) Моск. 
енергетичного ін-ту працював (до 
1939) на суднобудівному з-ді та в 
цьому ж вузі (1939--41, 1946--67). 
З 1960 -- директор Лабораторії 
високих т-р (з 1961 -- Ін-т високих 
т-р) АН СРСР (Москва), одночас- 
но (з 1967) -- зав. кафедрою Моск. 
фіз.тех. ін-ту. Виконав експери- 
ментальні й теоретичні досліджен- 
ня термодинамічних властивостей 
водяної пари надкритичних пара- 
метрів. Під керівництвом ШІ. спо- 
руджено першу в світі експери- 
ментальну модельну  магнітогід- 
родинамічну установку У-02 і дос- 
лідно-промислову установку У-25 
для прямого перетворення теплової 
енергії на електричну. Нагородже- 


ний орденом Леніна, двома ордена- 
ми Трудового Червоного Прапора, 
медалями. Ленінська премія, 1959. 
Держ. премія СРСР, 1976. 

ШЕЙНКМАН Мойсей Ківович 
(н. 18.ХП 1929, Київ) -- укр. рад. 
фізик, доктор фіз.-матем. наук (з 
1968), професор (з 1970). Закін- 
чив (1952) Київ. ун-т. Працював 
в Ін-ті фізики АН УРСР (1958-- 
61), Ін-ті напівпровідників АН 
УРСР (з 1961). Осн. праці -- з на- 
півпровідникової фото- й  опто- 
електроніки. Ш. спільно з співро- 
бітниками передбачив і винайшов 
новий механізм безвипромінюваль- 
ної рекомбінації, відкрив нові типи 
фотохім. реакцій, вперше пояснив 
нерівноважні процеси у напівпро- 
відниках, які містять макроскопіч- 


ні потенціальні бар'єри. Держ. 
премія УРСР, 1981. 
ШЕЙСА ПОВСТАННЯ  1786- 


87 -- збройний виступ фермерсь- 
кої бідноти і ремісників шта- 
тів Массачусетс і Нью-Гемпшір 
(США) під керівництвом фермера 
Д. Шейса. рідбуналося після війни 
за незалежність у Північній Аме- 
риці 1775--83 в умовах розрухи, 
посилення гніту лихварів і спеку- 
лянтів, зростання податків. Гол. 
вимогами повстанців були рівний 
розподіл землі і багатства, скасу- 
вання юввсіх боргів, справедливе 
судочинство. Ш. п. було жорстоко 
придушено урядовими військами. 
ШЕЙХ (араб., букв.-- старий) - 
в ряді араб. країн глава роду, пле- 
мені або союзу племен, іноді пра- 
витель дрібного князівства; сільс. 
староста, керівник мусульманських 
сект, дервішських орденів; почес- 
не звання мусульманського право- 
знавця. 

ШЕЙХЗАДЕ Максуд (25.Х. (7.ХІ) 
1908, м. Агдаш, тепер Аз. РСР 
-- 19.П 1967, Ташкент| -- узб. рад. 
письменник, засл. діяч мистецтв 
Узб. РСР (з 1964). Член КПРС з 
1960. Друкуватися почав 1929. 
Один з перших використав в узб. 
л-рі вільний вірш (зб. «Третя кни- 
га», 1934). Під час Великої Віт- 
чизн. війни писав патріотичні тво- 
ри. Драма «Джалаліддін» (1941) -- 
про боротьбу проти іноз. завойов- 
ників у 13 ст. У повоєнні роки 
створив вірші про Комуністичну 
партію, про Леніна («Партквиток», 
«Рубаї ХХ з'їзду КПРС», «Усміш- 
ка Леніна», «Ім'ям Леніна»). В 
1958 опублікував  «Поему про 
Ташкент», 1964 -- трагедію «Мірза 
Улугбек», написану білим віршем. 
Переклав узб. мовою твори рос. 
і зарубіж. поетів. Вивчав спадщи- 
ну Т. Шевченка і перекладав його 
твори, опублікував про нього стат- 
тю. Нагороджений орденом «Знак 


Пошани», медалями. 
Тв.: Рос. перекл.- Избраннье 
произведения, т. 1--2. Ташкент, 1978; 
Мирза Улугбек. Ташкент, 1967; Лас- 
точки на проводах. М., 1967. 

3. У Умарбекова. 


ШЕЙХ-УЛЬ-ІСЛАМ (араб., букв. 
-- старійшина ісламу) -- в деяких 
мусульманських країнах -- почес- 
ний титул глави духівництва. 

ШЕЙХЦЕРІЯ  БОЛОТЯНА 
(ЗсреисіЬгегіа | раїш5ігія) -- неви- 
сока, до 25 см заввишки, багато- 
річна трав'яниста рослина роди- 
ни тризубцевих. Листки вузькі, з 
довгими піхвами. Квітки непоказ- 
ні, зеленувато-жовті, зібрані в ки- 
тицевидні суцвіття. Плід сухий, 


складений з трьох плодиків. По- 
ширена в Пн. півкулі, в т. ч. в 
СРСР, зокрема в УРСР. Росте на 
сфагнових болотах, зрідка в лісо- 
змо зранонах і в Лісостепу. Іл. 
с. 39 


ШЕКА Іван Арсенович |н. 3 (16).Х 
1907, с. Новоукраїнка, тепер Куй- 
бишевського району Запорізької 


області)-- український  радянсь- 
кий хімік, чл.-кор. АН УРСР (з 
1967). Член КПРС з 1940. За- 
кінчив Миколаївський інститут 
народної Освіти (1929). З 1933 


працює в Інституті загальної та 
неорганічної хімії АН УРСР. Учас- 
ник Великої Вітчизн. війни. Наук. 
праці присвячені фіз.-хімії невод- 
них розчинів, хімії комплексних 
сполук і технології рідкісних еле- 
ментів. Впровадив у виробництво 
ряд процесів одержання індію та 
металевих порошків цирконію й 
ніобію, удосконалив виробн. діок- 
сиду цирконію й екстракційне одер- 
жання чистих сполук гафнію. На- 
городжений орденом Вітчизняної 
війни 2-го ступеня, двома ордена- 
ми Трудового Червоного Прапора 
та ін. орденами, медалями. 

ШЕКІ (до 1968 -- м. Нуха) - місто 
респ. підпорядкування Аз. РСР, 
райцентр. Розташоване у пд. перед- 
гір'ях Великого Кавказу, за 77 км 
від залізнич. вузла Євлах. 52 тис. 
ж. (1983). Виробниче шовкове об'- 
єднання, швейна ф-ка, тютюново- 
ферментаційний та цегельний з-ди, 
м'ясо-мол. комбінат, 5 серед. спец. 
навч. закладів. Краєзнавчий му- 
зей, драм. театр, будинок-музей 
М.Ф. Ахундова, який народився 
в Ш. Пам'ятка архітектури -- па- 
лац шекинських ханів (18 ст.). 
ШЕКЛТОН  (8РБасКіеїоп) Ернест 
Генрі (15.П 1874, Кілкі -- 5.1 1922, 
о. Південна Георгія) -- англ. дос- 
лідник Антарктиди. В 1901--03 
брав участь в експедиції Р. Скот- 
та. В 1908--09 очолив експедицію 
на судні «Німрод», під час якої 
на нартах пройшов Росса шельфо- 
вий льодовик і досяг 88723" пд. ш. 
У 1914--17 дослідив частину бе- 
рега Землі Котса. В 1921 вирушив 
у нову подорож до Антарктиди, 
однак по дорозі помер. Ім'ям Ш. 
названо льодовик (див. Шеклтона 
шельфовий льодовик), протоку, 
гори в Антарктиді. й 
ШЕКЛТОНА  ШЕЛЬФОВИЙ 
ЛЬОДОВИК - у Сх. Антарктиді. 
Лежить на узбережжі Землі Ко- 
ролеви Мері та Землі Уїлкса, між 
95" та 1059 сх. д. Простягається 
з Зх. на Сх. на 440 км, з Пд. на Пн. 
-- на 170 км. Площа 37 тис. км2. 


31 ж а 
с. є 
- т 
|. 





Товщина льоду 150--300 м. У ме- 
жах Ш. ш. л.-- льодовикові ку- 
поли Массон (вис. 471 м), Мілл, 
Боумен, Хендерсон. У серед. ча- 


стині -- потужні вивідні льодови- 
ки Денмена та Скотта, що межу- 
ють з оазисом Бангера, затоки- 
лагуни якого під льодом мають 
вихід до океану. Льодовик від- 
крила австрал. антарктична експе- 
диція Д. Моусона 1911--14 і наз- 
вала на честь англ. полярного дос- 
лідника Е. Г. Шеклтона. У 1956-- 
61 тут працювала рад. антарктич- 
на експедиція. У 1978 на рад. базі 
Салют на Ш. ш. л. пробурено 
свердловину завглибшки 195,7 м 
з виходом у море.  Н. І. Барков. 
ШЕКСПІР! (5БаКезреаге) Уїльям 
(23.ТУ 1564, Стратфорд-он-Ейвон 
-- 23.ГУ 1616, там же) -- англ. 
драматург і поет. Після 1585 виї- 
хав до Лондона. В кін. 80-х рр. 
став актором і почав літ. діяль- 
ність. У 1612 повернувся до Страт- 
форда. Літ. спадщину Ш. станов- 
лять 37 п'єс, дві поеми («Венера і 
Адоніс», 1593; «Лукреція», 1594) і 
154 сонети (між 1592--1600, вид. 
1609). За життя ШІ. опубліковано 
18 п'єс. У перший період творчості 
(1590-1600) створив комедії: «Ко- 
медія помилок» (1592), «Прибор- 
кання шнепокірної» (1593), «Два 
веронці», «Марні зусилля кохан- 
ня» (обидві -- 1594), «Сон літньої 
ночі» (1596), «Венеціанський ку- 
пець» (1596), «Багато галасу дарем- 
но» (1598), «Віндзорські витівни- 
ці» (1598), «Як вам це сподобаєть- 
ся» (1599), «Дванадцята ніч» 
(1600). Вони пройняті утверджен- 
ням земного життя, краси, благо- 
родства почуттів кохання й друж- 
би, осудженням  святенництва |і 
скнарості, злоби й корисливості. 
В драмах-хроніках на теми англ. 
історії трилогії «Генріх МІ» 
(1590--92), «Річард ПІ» (1593), 
«Річард П» (1595), «Король Джон» 
(1596), дилогії «Генріх ГУ» (1597-- 
98), «Генріх У» (1598) -- засуджу- 
вав феодальну анархію і відстою- 
вав необхідність державної єдно- 
сті. До цього періоду належить 
створення й трагедії «Ромео і 
Джульєтта» (1595). Другий  пе- 
ріод (1600--08) -- час найвищої 
творчої зрілості ШІ. В соціально- 
філософських трагедіях «Гамлет» 
(1601), «Отелло» (1604), «Король 
Лір» (1605), «Макбет» (1606), «Ан- 
тоній і Клеопатра», «Коріолан» 
(обидві -- 1607), «Тімон Афінсь- 
кий» (1608) зображував непобор- 
ні суперечності життя, зосереджу- 
вав увагу на важливих проблемах 
суспільства. Третій період (1609-- 
13) представлений  трагікомедія- 
ми «Перікл» (1609), «Цимбелін» 
(1610), «Зимова казка» (1611), 
«Буря» (1612). В цих творах конф- 
лікти сповнені глибокого драма- 
тизму, проте фінали їх оптимі- 
стичні. Творчість Ш. мала вели- 
чезний вплив на розвиток мистецт- 
ва й л-ри різних країн. І. Франко 
циклом статей про Ш. започатку- 
вав шекспірознавство в укр. кри- 
тиці. Перша публікація творів 
Ш. укр. мовою -- переклад пер- 
шої дії «Гамлета» (1865), здійсне- 
ний П. Свєнціцьким. У 1882 вида- 
ли свої переклади М. Старицький 


у Києві, П. Куліш у Львові. Пе- 
рекладали твори ЩШ. також Ю. 
Федькович, Панас Мирний,  Ї. 


Франко, Леся Українка, М. Кро- 
пивницький, у рад. час -- М. Ри- 
льський, І. Кочерга, Борис Тен, 
М. Бажан, В. Мисик, І. Стешен- 
ко та ін. Повний переклад сонетів 


здійснив Д. Паламарчук. В укр. 
театрах п'єси Ш. почали ставитися 
з 1920. 

Тв.:Укр.перек л.-- Твори, т. 1- 
3. К., 1964; Твори. К., 1969; Рос. 
перек л.-- Полное собрание сочи- 
нений, т. 1--8. М., 1957--60. 

Літ.: Вільям Шекспір. К., 1939; 
Франко І. ГВірші). В кн.: Франко І. 
Зібрання творів, т. 12. К., 1978; 
(Статті). В кн. Франко І. Твори, 
т. 18. К., 1955; Смирнов А. А. Шек- 
спир. Л.-- М., 1963; Ваніна І. Г. 
Українська шекспіріана. К., 1964; 
Вільям Шекспір. Львів, 1964; Мо- 
дестова Н. А. Шекспир в украйн- 
ском  литературоведенийм. В кн.: 
Вильям  Шекспир. М., 1964; Шек- 
спир и русская культура. М.-- Л., 
1965; Аникст Шекспир. Ре- 
месло драматурга. М., 1974; Шапо- 
валова М. С. Шекспір в українсь- 
кій літературі. Львів, 1976; Шве- 
дов Ф. Вильям Шекспир. М., 
1977; Комарова В. П. Личность и 
государство в исторических драмах 
Шекспира. Л., 1977; Барг М. А. 
Шекспир и история. М., 1979; Ле- 
видова И. М. Шекспир.  Библио- 
графия русских переводов и крити- 
ческой литературью на русском язь- 
ке. 1748--1962. М., 1964; Левидо- 
зва ИЙ. М. Уильям Щекспир. Библио- 
графический указатель русских пе- 
реводов и критической литературьз 
на русском язьке. 1963--1975. М., 
1978. М. 


С. Шаповалова. 
ШЕЛАК (голл. зсреПак) -- при- 
родна воскоподібна речовина, що 
її виробляють лакові червеці, які 
паразитують на деяких тропічних 
і субтропічних деревних рослинах. 
Ш. добре розчиняється в лугах і в 
нижчих аліфатичних спиртах, ма- 
ло -- в бензолі, майже не розчин- 
ний в бензині, жирах і оліях. 
Складається гол. чин. з аліфатич- 
них поліоксикислот, а також їхніх 
лактонів і лактидів. Ш. буває тем- 
ного, оранжевого забарвлення, іно- 
ді блідого відтінку. Застосовують у 
лакофарбовій пром-сті та електро- 
техніці. 
ШЕЛГУНОВ Василь Андрійович 
І8 (20) УПІ 1867, с. Славковичі, 
тепер Порховського р-ну Псков. 
обл.-- 2.ГУ 1939) -- професіональ- 
ний революціонер. Член Комуні- 
стичної партії з 1898. Н. в сел. 
сім'ї. З 1876 -- робітник на з-дах 
Петербурга. В революц. русі з 
1886. Член с.-д. Точиського гру- 
пи їі Бруснєва групи, петербур- 
зького «Союзу боротьби за визво- 
лення робітничого класу». Не раз 
зазнавав арештів, був на заслан- 
ні. В 1900--01 приїздив до Полта- 
ви, працював у Луганській, Кате- 
ринославській с.-д. орг-ціях. У 
1902-05 -- на парт. роботі в Баку, 
Петербурзі. Учасник трьох рос. 
революцій. У 1906 осліпнув, але 
не лишав парт. роботи. В 1911 -- 
офіц. редактор більшовицької газ. 
«Звезда», 1912 брав участь у ство- 
ренні «Правдь». В 1912--16 -- в 
адм. засланні на Пн. Кавказі. В 
1917 проводив парт. роботу в Пет- 
рограді. В 1918--20 -- на підпіль- 
ній роботі на Кубані. З 1924 -- на 
пенсії. 
ШЕЛГУНОВ Микола Васильович 
(22.ХІ (4. ХП) 1824, Петербург -- 
12 (24).ГУ 1891, там же) -- рос. 
революційний демократ, критик 
та публіцист. Учасник революц. 
руху 60-х рр., автор прокламацій 
«До молодого покоління» (разом 
з М. Михайловим), «До солдатів», 
«Російським солдатам від їх при- 
хильників уклін». ШПереслідував- 
ся за революц. діяльність. Щ.-- 


395 


кн 


ШЕЛГУНОВ 








У. Шекспір. 





В. А. Шелгунов. 





Й. Г. Шедель. Велика 
дзвіншя  Києво-Печер- 
ської лаври. 1731--44. 


396 





ШЕЛЕБІ 





М. В. Шелгунов. 





П. Б. Шеллі. 





Шейхцерія болотяна. 

ерхня частина квіту- 
чої рослини і гілочка 3 
плодами. 


матеріаліст за філос. поглядами. 
Підтримував ідею селян. револю- 
ції; пізніше під впливом марксиз- 
му прийшов до розуміння провід- 
ної ролі пролетаріату в революц. 
русі. Як літ. критик був прибічни- 
ком  тенденційного реалістичного 
мистецтва, виступав проти теорії 
«чистого мистецтва». Стежив за 
л-рою та громад. життям Украї- 
ни (стаття «Дещо про Київський 
край», 1882). Статтю «Глуха по- 
ра» (1870) присвятив аналізові 
творчості Марка Вовчка, написав 
рецензію на книгу «Що читати на- 
родові?», видану за участю Х. Д. 
Алчевської. 

Тв.: Литературная критика. Л., 
Воспоминания, т. 


ШЕЛЕБІ Микола Іванович 
(справж. прізв.-- ШПолорусов, 1 
(13).М 1881, с. Нове Убеєво, тепер 
Аксубаєвського р-ну Тат. а м 
12.1 1945, Чебоксари| -- чув. 
поет, нар. поет Чув. АРСР о 1936). 
Перший твір пісня «Росія» 
(1905). Автор сатиричного вірша 
«Васянка» (1912), зб. «Легенда чу- 
вашів про заснування міста Кон- 
стантинополя», поеми «Черемшан 
і Кондурча» (1915) та ін. Після 
Великої Жовтн. соціалістич. ре- 
волюції написав вірші «Ленін», 
«Думи Леніна» (1924), «Чувась- 
ка жінка», «Колгосп ,,Чуваш"», 
п'єсу-казку «Кіт і чабан» (1926) та 
ін. В 1931 осліп, але продовжував 
працювати. Під час Великої Віт- 
чизн. війни писав патріотичні вір- 
ші і поеми «Закликаю», «Наші 
герої» та ін. Вірш «Соловей Украї- 
ни» (1939) присвячений Т. Шевчен- 
ку. Нагороджений орденом «Знак 
Пошани». 
Тв.: Укр. перекл.- 
В кн.: Весняний вітер. К., 1961. 
П. М. Чичканов. 


ШЕЛЕСТ Василь (р. н. невід.-- 
п. 1768) -- запорізький козак, ке- 
рівник гайдамацького загону. На- 
весні 1768 організував у Холодно- 
му Яру поблизу м. Чигирина пов- 
станський загін з селян-кріпаків, 
лівобережних козаків і запорож- 
ців. Під час Колівщини (1768) 
гайдамаки, очолювані Ш., діяли в 
Черкаському  старостві. ШІ. був 
захоплений у полон польс. караль- 
ним загоном і скараний у містеч- 
ку Кодні (див. Коднянська роз- 
права 1768). 

ШЕЛЕСТ Віталій Петрович б 
15.Х 1940, м. Харків) -- укр. 
фізик, чл.-кор. АН УРСР (з 1969). 
Член КПРС з 1967. Закінчив Київ. 
ун-т (1962). Працював в Ін-ті теор. 
бійки АН УРСР (1966--74), Ма- 
тем. ін-сті ім. В. А. Стеклова АН 
СРСР (1974--76), з 1976 -- в н.-д. 
установах Держстандарту СРСР. 
Осн. праці з релятивістської 
ядерної фізики, статистичної фі- 
зики, квантової метрології. Наго- 
роджений орденом «Знак Пошани». 


1974; 
1967. 
М.М. Радецька. 


| Вірші). 


ШЕЛЕХЕС  Їлля Савелійович 
(10.1П 1891--3.ІХ 1937) рад. 
держ. і парт. діяч. Член Комуні- 


стичної партії з 1908. Н. в Москві 
в сім'ї ремісника. За революц. 
діяльність не раз був ув'язнений. 
Під час громадянської війни -- Ко- 
місар д-зії, нач. політвідділу 8-їЇ 
армії (1918--19). В 1919--20 -- 
голова Курського губвиконкому, 
на парт. ії рад. роботі в Харкові. 
В 1921--22 -- секретар Микол. 
губкому КП(б)У. В 1922--33 -- на 


парт. і рад. роботі в РРФСР і Се- 
ред. Азії. З березня 1933 -- голова 
Харків. облвиконкому і міськра- 
ди. В 1934--37 -- перший заст. Го- 
лови Раднаркому УРСР. На ХІЇ 
і ХІП з'їздах КП(6)У обраний чле- 
ном ЦК КП(б)У. В 1934--36 
кандидат у | члени Політбюро, 
1936--37 -- член Політбюро ЦК 
КП(бУУ. 

ШЕЛІГА Ян (р. н. невід.-- 1637, 
Львів) мандрівний друкар і 
видавець. Його друкарня діяла 
у Кракові (1605--09) і містах Зх. 
України -- Добромилі (1611--17), 
Яворові (1618--19), Ярославі (1621 
--26), Львові | (1618,  1626--36). 
Друкував літ. твори лат. і польс. 
мовами, філос. трактати, кален- 
дарі, хроніки («Хроніку поляків» 
В. Кадлубека і Історію Поль- 
щі) Я. Длугоша). Надрукував зб. 
віршів Я. Щ. Гербурта (Добро- 
миль, 1612), де вмістив укр. пісню 
«Пастуше», 1619 у Яворові видав 
трагедію Я. Гаватовича з укр. ін- 
термедіями. Після смерті ШІ. його 


друкарню придбав М. Сльозка. 
Я. Д. Ісаєвич. 
ШЕЛІХОВ (Шелехов) Григорій 
Іванович Ц|1747, Рильськ, тепер 
Курської обл. РРФСР -- 20 (31). 
МІП 1795, Іркутськ| -- рос. море- 
плавець, купець. З 1775 організу- 
вав плавання купецьких суден до 
Курильських та Алеутських ост- 
ровів. У 1783--86 керував експе- 
дицією до берегів Пн.-Зх. Амери- 
ки, яка відкрила острови у пн. ча- 
стині Тихого ок. й описала береги 
Аляски. Ш.-- один із засновників 
Російсько-американської компа- 
нії (1799). Ім'ям ШІ. названо за- 
току  Охотського м. (Шеліхова 
затока), місто в Ірк. обл. та ін. 
геогр. об'єкти. 
ШЕЛІХОВА ЗАТОКА -- в пн.- 
сх. частині Охотського м. Довж. 
650 км, шир. до 300 км. Глиб. до 
350 м. На Пн. п-овом Тайгонос 
поділяється на Гіжигинську (довж. 
143 км) та Пенжинську (300 км) 
губи. Величина припливів у Пен- 
жинській губі досягає 12,9 м. З 
грудня до травня вкрита кригою. 
На узбережжі -- «пташині база- 
ри». Промислові риби: оселедець, 
камбала, навага, корюшка. Наз- 
вана ім'ям Г. І. Шеліхова. 
ШЕЛЛЕР Олександр Костянтино- 
вич  Ц|літ.  псевд.-- Михайлов; 
З0. МП (11.УПІ) 1838, Петербург -- 
21.ХІ (4. ХП) 1900, там же| -- рос. 
письменник. Літ. діяльність по- 
чав 1859. Автор романів «Гнилі бо- 
лота» (1864), «Життя  Шупова, 
його рідних і знайомих» (1865), 
«Пани ШОбноскови» (1868), «Ліс 
рубають -- тріски летять» (1871), 
«Хліба і видовищ» (1875) та ін. 
Постановкою актуальних проблем, 
критичним ставленням до дворян- 
ства, симпатіями до «нових лю- 
дей» твори ЦІ. викликали значний 
інтерес у тогочасних демократич- 
них колах. 
Тв.: Укр. перекл.- 
б'ються між собою. В кн.: 
кий П. 


Хай люди 
Грабовсь- 
Зібрання творів, т. 1. К., 
1959 М. Гетьманець. 
ШЕЛЛІ (5Бейеу) Персі Біш (4. 
УПІ 1792, Філд-Плейс, Суссекс -- 
8. МП 1822, затока Спеція, Італія, 
похований у Римі) -- англ. поет. 
Романи двзнамя (1810) та 
«Сент-Ервін» (1811), а також збір- 
ка віршів (1810, в співавт.) відзна- 
чаються бунтарськими настроями. 


Підтримував  нац.-визвольну бо- 
ротьбу ірл. народу (публіцистич- 
ні твори «Звернення до ірландсько- 
го народу», «Декларація прав», 
обидва 1812). Революц.-демо: 
кратичні погляди Ш. знайшли ві- 
дображення у філос. поемі «Коро- 
лева Маб» (1813). У романтичній 
поемі «Повстання ісламу» (1818) 
звучить заклик до революц. бо- 
ротьби. В 1818 внаслідок переслі- 
дування оселився в Італії. У фі- 
лос. драмі «Визволений Прометей» 
(1820), з сповненій | романтичної 
символіки,-- осмислення проблем 
тиранії і свободи. Трагедія «Чен- 
чі» (1819) з історії італ. середньо- 
віччя виправдовує насильство як 
засіб проти тиранії. Політична 
лірика ШІ. сповнена революцій- 
ного оптимізму. В трактаті «За- 
хист  поезії»(1822, опубл. 1840) 
обстоював суспільне призначення 
поезії. 

Тв.: Укр. перекл.- Г Вірші). В 
кн.: Франко Ї. Зібрання творів, т. 12. 
К., 71978; Рос. перекл.- Избран- 
ное. М., 1962; Письма. Статьи. Фраг- 
менть. "М., 1972; Триумф жизни. 
Избраннье  философско-политическиє 
и атейистические трактать. М., 1982. 
Літ.: Неупокоева И. Г. Революцнион- 
ньй романтизм Шелли. М., 1959; 
Колесников Б. И. Революционная зсте- 
тика П. Б. Щелли. М., 1963; Николь- 
ская Л.И. Шелли в России. Смоленск, 
1972. . С.  Яхонтова. 
ШЕЛЛІНГ  (5срейіпя) Фрідріх 
Вільгельм Йозеф (27.Ї 1775, Леон- 
берг -- 20.МІІ 1854, Рагац, Швей- 
царія) -- нім. філософ, представ- 
ник нім. класичного ідеалізму. 
Навчався в Тюбінгенському тео- 
логічному ін-ті. Професор ряду 
ун-тів у Німеччині. Спочатку вн- 
ступав як прихильник філософії 
Й. Г. Фіхте, потім створив об'єк- 
тивно-ідеалістичну «філософію то- 
тожності».,  Першоосновою всього 
існуючого вважав абсолют, під 
яким розумів абс. тотожність бут- 
тя і свідомості, матерії і о духу, 
об'єкта і суб'єкта. Абс. тотожність, 
на думку Ш., є особливим, несві- 
домим Станом «світового духу». 
Розвиток природи Ш. тлумачив 
як діалектичний процес самороз- 
витку «світового духу» від несві- 
домого стану (неорганічна приро- 
да) до самоусвідомлення (органіч- 
на природа). Ш.-- один із заснов- 
ників ірраціоналізму. За Щ., піз- 
нання має дві форми: розсудкову, 
яка базується на досвіді і не дає 
правильного уявлення про дійс- 
ність, та єдино істинну -- розумо- 
ву, основану на інтуїції. Щ. був 
найвизначнішим представником 
натурфілософії. Плідними були 
його ідеї всезагального зв'язку 
явищ, єдності протилежних сил 
у розвитку природи. В останній пе- 
ріод своєї діяльності проповіду- 
вав реліг.-містичну «філософію од- 
кровення», що підміняла знання 
вірою. Ф. Енгельс піддав цю фі- 
лософію нищівній критиці в ряді 
памфлетів. Осн. праці Ш.-- «Пер- 
ший начерк системи  натурфіло- 
софії» (1799), «Система трансцен- 
дентального ідеалізму» (1800). 


ШЕЛУДЬКО (Шелудко) Дмитро 
Ілліч (21.ІХ 1892, Іркліїв, тепер 
Чорнобаївського р-ну Черкас. обл. 
УРСР -- 8.М 1954, Софія) -- болг. 
літературознавець. Член  Болг. 
компартії з 1944. За походженням 
-- українець. Закінчив Колегію 
Павла Галагана, потім Київ. ун-т 


(1915). Спеціалізувався з роман- 
ської філології. Працював у НІі- 
меччині, деякий час -- в Італії, Іс- 
панії, з 1930 -- в Кельнському 
ун-ті. Після встановлення в НІі- 
меччині фашист. диктатури виїхав 
до Болгарії. Під час 2-Ї світової 
війни брав участь у болг. Русі 
Опору. Ш. належать фундамен- 
тальні праці в галузі старофранц. 
епосу, провансальської та франц. 
л-р. Вивчав історію нац.-визволь- 
ного руху в Болгарії. Досліджу- 
вав болг.-рос. та болг.-укр. літе- 
ратурні зв'язки. Автор статей про 
Т. Шевченка і його вплив на болг. 
письменників. О. Д. Кетков. 
ШЕЛУШКОВ Григорій Іванович 
(1899 -- травень 1943)-- одинзор- 
ганізаторів і керівників парт. під- 
пілля й партизанського руху на 
Україні під час Великої Вітчизн. 
війни 1941--45, Герой Рад. Союзу 
(1965). Член Комуністичної партії 
з 1925. Н. в с. Рудні-Бронській 
(тепер Рогачівського р-ну Гомель- 
ської обл.) в сел. сім'ї. З 1936 -- 
на парт. роботі на Житомирщині. 
В 1941 залишений для підпільної 
роботи. 10.ГУ 1943 обраний секре- 
тарем Житомирського підпільного 
обкому КП(б)У. 10.М 1943 Ш. був 
заарештований гітлерівцями і не- 
забаром страчений. 

ШЕЛЮГА, верба гостролиста о 
Їх асибібойїа) -- кущ або де 

до З м заввишки з роду верба, Е 
довгими тонкими й гнучкими паго- 
нами. Кора червоно-бура або яскра- 
во-червона з сизою  поОвоОлЛоОкоОЮю. 
Листки ланцетні. Пошир. в Сх. 
Європі, зокрема в УРСР і в Азії. 
Росте на пісках, здебільшого по 
берегах річок. Добрий ранній ме- 
донос. Цінний кущ для освоєння 
пісків. З пагонів виготовляють пле- 
тені побутові вироби. 

ШЕЛЮТО 4шМикола 4 Андрійович 
19(22). П 1906, с. Глуховка, тепер 
Вєтковського району Гом. обл. -- 
6.П 1984, Одеса| -- укр. рад. живо- 
писець, засл. діяч мистецтв УРСР 
(з 1958). В 1925--31 навчався в 
Одес. худож. ін-ті у П. Волокиді- 
на. Твори в кгалузі пейзажного 
жанру: «Полудень», «Молотьба» 
(обидва 1947), «Берег моря» 
(1948), «Крим. Вид на  Аюдаг» 
(1951), «Ранок на березі» (1953), 
«На виноградниках» (1963), «Біля 
річки» (1970). Нагороджений орде- 
ном «Знак Пошани», медалями. 


Літ.: Микола Шелюто. Альбом. К., 
1976. 





М. А. ЩШелюто. Ранок на березі. 1953. 


ШЕЛЮШКО Микола Володими- 
рович |5 (18).Х 1912, Кам'янське, 
тепер Дніпродзержинськ Дніп- 
роп. обл.-- б.П 1983, Львів| -- 
український радянський співак 
(тенор) і педагог, засл. діяч мист. 
УРСР (з 1967). Член КПРС з 1947. 
Учасник Великої Вітчизн. війни. 
В 1950 закінчив Львів. консерва- 
торію (з 1950 -- її викладач). З 
1943 -- соліст Львів. театру опери 
та балету. Партії: Богун («Богдан 


Хмельницький» Данькевича), Са- 
мозванець («Борис Годунов» Му- 
соргського), Йонтек («Галька» Мо- 
нюшка), Овід («Овід» Спадавек- 
кіа). Т. Ю. Філенко. 
ШЕЛЯ (52еіа) Якуб (15.МП 1787, 
с. Смажова, тепер ПНР-- 1366, 
с. Солка, тепер м. Солра СРР)-- 
один з керівників сел. загону під 
час Галицького повстання 1846. 
Походив з кріпаків.  Намагав- 
ся надати повстанському рухові 
організованого характеру, створив 
штаб повстанців та управління 
контрольованою ними територією. 
1.ТМ 1846 Ш. від імені 50 сільс. 
громад подав петицію до наміс- 
ництва з вимогою скасувати пан- 
щину. Після того, як намісництво 
відхилило її, Ш. оголосив про ска- 
сування панщини та поділ поміщи- 
цької землі між селянами. В 
середині квітня 1346 австр. влада 
підступно заарештувала ЦІ. і вис- 
лала на Буковину в с. Солку під 
нагляд поліції. 

ШЕЛЯГ (польс. 572еі4р; першодже- 
рело: лат. 501їдиз, букв.-- міцний, 
надійний) -- поширена на Україні 
назва середньовічної дрібної моне- 
ти соліда, ка З 16--17 ст. дорів- 
нював 1/3 г 

ШЕЛЯГАСОСОНКО Юрій Рома- 
нович (н. 10.І 1933, Київ) -- укр 
рад. ботанік, чл.-кор. АН УРСР 
(з 1978). У 1956 закінчив Черні- 
вецький ун-т. З 1962 працює в 
Ін-ті ботаніки АН УРСР (з 1972 -- 
зав. відділом). Осн. праці присвя- 
чені розробці теор. і приклад- 
них проблем геоботаніки. Запро- 
понував теорію ценопопуляційної 
структури ареалів, філоценогене- 
тичну класифікацію рослинності 
на основі ценогенетичних елемен- 
тів, еколого-генетичних груп і фло- 
ро-генетичних комплексів. Своїми 
працями зробив внесок у справу 
вивчення і охорони лісів, лук та 
степів республіки. 

ШЕЛЬСЬКА КУЛЬТУРА -- архео- 
логічна культура (пора) раннього 
палеоліту. Виділена і названа в 
60-х рр. 19 ст. Г. Мортільє за зна- 
хідками кам'яних виробів біля м. 
Шель поблизу Парижа. Пам'ятки 
Ш. к. поширені на тер. Африки, 
Пд. Європи, Пд. і Пд. -Сх. Азії. 
На тер. СРСР вони відомі в Серед. 
Азії та Закавказзі, на Україні 
(див. Королеве). Носії Ш. к., за- 
стосовуючи примітивні кам'яні ру- 
била та ін. знаряддя, займалися 
збиральництвом, полюванням; 
вели рухливий спосіб життя, жили 
у відкритих поселеннях і в при- 
родних печерах, користувалися 
вогнем. Сусп. організацією був 
первіснообщинний лад на стадії 
«первісного людського стада». 
Фіз. тип людей Ш. к.-- архан- 
тропи. Тепер Ш. к. здебільшого 
розглядається як початковий етап 
ашельської культури. Датується 


часом понад 300 тис. років. 
І. Г. Шовкопляс. 


ШЕЛЬФ -- див. Материкова об- 
мілина, Континентальний шельф. 
ШЕЛЬФОВИЙ ЛЬОДОВИК -- 
льодовик у межах материкової об- 
мілини, який перебуває на плаву 
або частково спирається на дно. 
Має вигляд плити, що закінчу- 
ється обривом і назжд фронтом 
Ш. л. Здебільшого ЩШ. л. являють 
собою продовження наземних льо- 
довикових покривів, рідше вони 
утворюються внаслідок накопичен- 


ня снігу на мор. кризі або змерзан- 
ня айсбергів. Поширені переваж- 
но в Антарктиці. Невеликі осеред- 
ки площею до десятків квадратних 
кілометрів трапляються вздовж уз- 
бережжя Канадського Арктичного 
архіпелагу, Землі Франца-Йосифа 
та Північної Землі. Заг. площа 
Ш. л. земної кулі 1506 тис. км?2, 
об'єм бл. 0,6 млн. км3, товщина 
від 200--1300 м біля материкового 
краю до 50--400 м біля морського. 
Швидкість руху Ш. л. збільшуєть- 
ся в напрямі до моря від 300 до 
1800 мі більше на рік. Найбільши- 
ми є Росса шельфовий льодовик і 
Фільхнера шельфовий льодовик. 
й . Ї. Барков. 
ШЕМАЯ  (СраїісаїБигпиз) -- рід 
риб родини коропових. Дещо нага- 
дує верховодку, але більша за роз- 
міром (довж. тіла 22--40 см, маса 
до 360 г). Рот спрямований вверх, 
нижня щелепа злегка видається 
вперед. Між черевним і анальним 
плавцями є кіль, не вкритий лус- 
кою. Прохідні і прісноводні форми. 
В СРСР (бас. Чорного, Каспійсько- 
го, Аральського морів) -- 1 вид: 
шемая (СЮ. сБраісоїдез) з 9 під- 
видами. Прохідні форми зимують 
у річках, де в квітні червні 
відкладають ікру (до 50 тис. шт.), 
влітку живуть у морях. Живиться 
Ш. гол. чин. дрібними безхребет- 
ними, а також личинками риб. 
Об'єкт промислу і розведення. 
ШЕМЕТОВ Микола Станіславо- 
вич (н. 16.ПІ 1919, ГІркутськ) -- 
рос. рад. театр. художник, засл. 
діяч мист. УРСР (з 1974). В 1940 
закінчив Іркутське худож. уч-ще. 
В  1945--60 -- художник  Іркут- 
ського драм. театру, з 1960 -- ху- 
дожник (з 1962 -- гол. художник) 
Севастопольського рос. драм. теат- 
ру, в якому оформив вистави 
«Піднята цілина» за М. Шолохо- 
вим (1964), «Ревізор» М. Гоголя 
(1965), «Червона нитка» В. Собка 
(1963), «Є така партія!» І. Рачади 
(1974), «Останній строк» В. Рас- 
путіна (1979) та ін. Нагороджений 
орденом «Знак дошани», меда- 
лями. Васильєва. 
ШЕМЯКІН михайло Михайлович 
(13 (26). МП 1908, Москва -- 26.УЇ 
1970, Рига|) рос. рад. хімік- 
органік, акад. АН СРСР (з 1958), 
Герой Соціалістичної Праці (з 
1969). Член КПРС з 1951. Закін- 
чив Моск. ун-т (1930). У 1930-- 
45 працював у н.-д. ін-тах і навч. 
закладах Москви, з 1945 -- в Ін- 
ті біол. і мед. хімії АН СРСР; з 
1959 -- директор Ін-ту хімії при- 
родних сполук АН СРСР (тепер 
Ін-т біоорганічної хімії ім. М. М. 
Шемякіна). Осн. праці стосуються 
теор. органічної хімії і хімії при- 
родних сполук. З'ясував механізм 
ряду реакцій, напр. піроліз солей 
карбонових к-т, азоксисполучен- 
ня; виявив участь вітаміну Ве У 
багатьох перетвореннях амінокис- 
лот (разом з О. О. Браунштей- 
ном), синтезував антибіотик тетра- 
циклін тощо. ШНагороджений 2 
орденами Леніна, медалями. 
ШЕНБЕРГ (Ясьбпрегя) Арнольд 
(13.ІХ 1874, Відень 13.УП 
1951, Лос-Анджелес) -- австрійсь- 
кий композитор, диригент, педагог. 
Представник експресіонізму в му- 
зиці. Засновник атональної  му- 
зики і додекафонії. З 1925 -- про- 
фесор композиції Прусської АМ у 
Берліні. У 1934 емігрував у США, 








397 





ШЕНБЕРГ 


М. М. Шемякін. 


А. Шенберг. 





398 


ШЕНБРУННСЬКИЙ 


МИР 1809 





К. І. Шенфер. 


Л.В. Шервуд. 
вий. Гіпс. 1933. 
у Ленінграді. 








Варто- 
ДРМ 


викладав композицію в Каліфор- 
нійському ун-ті (1936--44). Твори: 
опера «Мойсей і Аарон» (1932), 
муз. драма «Щаслива рука» (1913), 
розповіді для читця з оркестром і 
чол. хором «Той, що уцілів з Вар- 
шави» (1947), сюїта «Місячний 
П'єро» (1912), симф. поема «Пел- 


леас і Мелізанда» (1903), теор. 
праці. 
тгт.: Соллертинский  И. Арнольд 


Шенберг. Л., 1934; Павлишин С. «Мі- 
сячний П'єро» А. Шенберга. К., 1972. 

. Р. І. Кулик. 
ШЕНБРУННСЬКИЙ МИР 19809, 
Віденський мир 1809 -- договір 
між Францією і Австрією, підпи- 
саний 14.Х у Шенбруннському па- 
лаці (Відень) після закінчення ав- 
стро-французької війни 1809. За 
Ш. м. Австрія змушена була піти 
на значні тер. поступки на користь 
Франції, зобов'язувалася  розір- 
вати відносини з Великобританією, 
приєднатися до континентальної 
блокади, скоротити чисельність 
своїх військ. Умови Щ. м. було 
анульовано Віденським конгресом 
1814--15. 
ШЕНВАЛЬД (5гепуаїд) Люцьян 
(13.ПІ 1909, Варшава -- 22.МІП 
1944, поблизу Гарволіна) -- поль- 
ський поет. Член Компартії Поль- 
щі з 1932. З 1939 жив в СРСР. 
З 1941 перебував у Рад. Армії, а з 
1943 у Війську Польському. 
Загинув на фронті. Перші твори 
(почав друкуватися 1925) позна- 
чені авангардизмом. Зблизившись 
із революц. рухом, перейшов на 
позиції передового, соціально ак- 
тивного мистецтва. Автор поеми 
«Сцена біля струмка» (1936), зб. 
поезій «З гостинної землі до 
Польщі» (1944), радіоп'єс, віршів, 
присвячених революц. подіям в 
Іспанії, борцям за свободу Польщі, 
дружбі й братерській солідарнос- 
ті з рад. народом. Перекладав тво- 
ри М. Горького, В. Маяковського, 
П. Тичини, У. Шекспіра, П. Б. 
Щеллі. 
Тв.: Укр. перекл.- |Вірші). 
В кн.: Антологія польської поезії, 
т.2.К.,1979; Рос.перекл.-- Пле- 
чом к плечу. М., 1949. 

В. П. Ведіна. 
ШЕНГЕЛАЯ Демна Костянтино- 
вич Ї|9 (21).У 1896, с. Сачилао, 
тепер Самтредського р-ну Груз. 
РСР -- 6.ХП 1980, Тбілісі | -- груз. 
рад. письменник, акад. АН Груз. 
РСР (з 1969). Член КПРС з 1940. 
Учасник Великої Вітчизн. війни. 
Перше оповідання -- «Нірвана» 
(1915). Роман «Санавардо» (1926) 
-- про розклад груз. буржуазії. 
В сатирич. романі «Бата Кекія» 
(1933) дано розгорнуту панораму 
нар. життя Грузії від 60-х рр. 
19 ст. до 1905. Автор романів «Зо- 
ря», «Натхнення» (обидва -- 1940), 
повісті «Скарб» (1958), оповідань, 
п'єс, статей про класиків груз., 
рос. і зх.-європ. л-р, досліджень 
у галузі фольклористики. Наго- 
роджений орденом Дружби наро- 
дів, медалями. Р. Ш. Чилачава. 
ШЕНДЕЛЬ Володимир Степано- 
вич (н. 22. МІ 1936, м. Донецьк) -- 
укр. рад. живописець, засл. ху- 
дожник УРСР (з 1982). Член 
КПРС з 1975. У 1963--64 навчався 
в ін-ті мистецтв у Владивостоці, 
1955--71 -- в Ленінгр. худож. ін-ті 
їм. І. Рєпіна. Твори: «Опалена зем- 
ля» (1968), «Рік 1944» (1970), 
«Ленінський заклик» (1974), «Дон- 
бас край вугільний» (1975), 


«Урок історії» (1977), «Робітфакі- 
вець» (1979), «Вечір у селі Попів- 
ка» (1981), «Колгоспні амазонки» 
(1983). 
ШЕННОН  (5Баппоп) Клод Ел- 
вуд (н. 30.ГУ 1916, Гейлорд, шт. 
Мічіган) -- амер. вчений, один із 
засновників математичної інфор- 
мації теорії. З 1956 -- член Націо- 
нальної АН СЩА і Амер. академії 
мистецтв і наук. Закінчив (1936) 
Мічіганський університет. З 1957-- 
професор Массачусетського техно- 
логічного ін-ту. Осн. праці стосу- 
ються алгебри логіки, теорії ре- 
лейно-контактних схем та кібер- 
нетики. Рос. мовою перекладено 
його твір «Работь по теориий инфор- 
мации и кибернетике» (М., 1963). 
ШЕНОА К(Зепоа) Август (14.ХІ 
1838, Загреб -- 13.ХП 1881, там 
же) -- хорват. письменник. Почав 
друкуватися 1861. Запровадив у 
хорватській л-рі жанр віршованих 
епічних творів на історико-патріо- 
тичні теми. Патріотичне звучання 
мають і романи «Скарб ювеліра» 
(1871), «Стережися сенської руки» 
(1875). Широку панораму  хор- 
ват. життя подав у романах і по- 
вістях «Приятель Ловро» (1873), 
«Іліїн заповіг» (1876), «Владимир», 
«Жебрак Лука» (обидва -- 1879), 
«Бранка» (1881).  Найвизначні- 
ший твір ЩШ. роман «Селянське 
повстання» (1877) -- про хорват- 
сько-словен. селянське повстання 
1573. Перекладав твори Т. Шев- 
ченка. 
Тв.: Укр. перек л.- Селянське 
повстання. К., 1957; Рос. перекл. 
-- Крестьянское восстание. М., 1955; 
Сокровище ювелира. М., 1963. 

. Г. Гримич. 
ШЕНФЕР Клавдій Іполитович 
Г26.У (7.УТ) 1885, м. Радвіліш- 
кіс, тепер Литов. РСР 18.У 
1946, Москва! -- рад. вчений у га- 
лузі електротехніки, акад. АН 
СРСР (з 1932). Після закінчення 
(1910) Московського тех. уч-ща 
(тепер Моск. вище тех. училище 
ім. М. Е. Баумана -- МВТУ) вик- 
ладав у цьому ж вузі (з 1917 -- 
професор). Брав участь в органі- 
зації  електротех. ф-ту  МВТУ 
(1918) і Всесоюзного електротех. 
ін-ту ім. В. І. Леніна (1921). Вик- 
ладав (з 1930) у Моск. енергетич- 
ному ін-ті. Осн. праці стосуються 
теорії та конструювання електр. 
машин, каскадних схем з електр. 
машинами, комутації електр. ма- 
шин колекторного типу. Щ.-- ав- 
тор багатьох підручників. Нагород- 
жений орденом Леніна, ін. орде- 


нами, медалями. Держ. премія 
СРСР, 1943. 
ШЕНЬЄ (Сьєпіег) Андре Марі 


(29.Х 1762, Константинополь 
25.МП 1794, Париж) -- франц. 
поет і публіцист. Вітав Велику 
франц. революцію, але відійшов 
від неї, не прийнявши програми 
якобінців. В 1793 заарештований 
і згодом страчений. Ш.-- поперед- 
ник романтизму. Виступав проти 
абсолютизму.  Обстоював поезію 
сильних емоцій та інтелектуаліз- 
му. Використовуючи форми ан- 
тичного вірша, пристосовував їх 
до нового змісту. Політ. поезія 
Ш. була відгуком на злобу дня 
(«Клятва у залі для гри в м'яч», 
1791), відобразила відхід його від 
революції, полеміку з якобінцями 
(«Ода Марії Анні Шарлотті Кор- 
де», «Ямби», обидва твори -- 1794). 


В інтимній ліриці втілив образ 
людини передреволюц. доби. Вір- 
ші Ш. опубліковано лише 1819. 
Тв.: Укр. перекл.-- |Вірші). В 
кн.: Сузір'я французької поезії, т. 1. 


К., 1971; (|Вірші). «Всесвіт», 1977, 
Хо 1; Рос. перекл.-- Избраннье 
произведения. М., 1940; (|Вірші|. В 


кн.: Европейская поззия ХІХ века. 
М., 1977. 
Літ.: Великовский С. Андре Шенье и 
революция. В кн.: Великовский С. 
Позть французских революций 1789-- 
1848. М., 1963; Шор В. Андре Шеньс. 
В кн.: Писатели Францип. М., 1964. 
Л. 4. Мироненко. 
ШЕНЬЄ (Сьєпіег) Марі Жозеф 
(11.П або 28.ГУ 1764, Константи- 
нополь -- 10.І 1811, Париж) -- 
франц. драматург, поет і публі- 
цист, член Франц. академії (з 
1803). Брат А. М. Шеньє. В роки 
Великої франц. революції -- депу- 
тат Конвенту. Примикав до яко- 
бінців, не визнавав терору. Траге- 
дії Щ.«Карл ІХ, або Урок коро: 
лям» (пост. 1789, опубл. 1790; з 
франц. історії), «Жан Калас, або 
Урок суддям» (пост. 1791, опубл. 
1793; спрямована проти реліг. 
мракобісся і фанатизму), «Гай 
Гракх» (пост. 1792, опубл. 1793; 
на тему античності) утвердили у 
франц. л-рі революц. класицизм. 
Створив новий тип трагедії, в якій 
відображено політ. життя, акту- 
альні соціальні проблеми, змальо- 
вано нар. маси. У центрі творів 
Ш.-- герой, що відстоює права мас. 
Тв.: Укр. перек л.-- |Вірші). В 
кн.: Сузір'я французької поезії, т. 
1. К., 1971; Рос. перек л.- Карл 


ІХ, пли Урок королям. В кн.: Фран- 
цузекий театр зпохи  Просвещения, 
т. 2. М., 1957 Л. А. Мироненко, 


ШЕНЬСІ -- провінція на Пн. Ки- 
таю. Площа 190 тис. км?. Нас. 
28,9 млн. чол. (1982). Адм. ц.-- м. 
Сіань. Поверхня переважно пла- 
топодібна, на Пд.-- хр. Ціньлін. 
Клімат помірний. Гол. ріка - 
Хуанхе. В горах подекуди зберег- 
лися ліси. Основа економіки -- 
с. г. Вирощують пшеницю, просо, 
рис, гаолян, кукурудзу; з техніч- 
них культур -- олійні культури, 
цукр. буряки та бавовник. Тварин- 
ництво має другорядне значення. 
Видобувають вугілля, нафту, за- 
ліз. руду. Підприємства металург., 
маш.-буд., хім., нафтопереробної, 
цем., бавовняної і харч. промис- 
ловості. Осн. пром. центри -- Сі- 
ань, Баоцзі. М.В. Фурманов. 
ШЕНЬЯН , Мукден -- місто на Пн. 
Сх. Китаю, адм. ц. провінції Ляо- 
нін. Розташований на р. Хуньхе. 
Значний залізнич. вузол. 4,2 млн. 
ж. (1975). Важливий індустр. центр 
країни. Провідні галузі важкої 
пром-сті чорна та кольорова 
металургія, машинобудування, хім. 
пром-сть. Цементні, деревооброб- 
ні, паперові, поліграф., склороб- 


ні, керамічні, текст. і харч. під- 
приємства.  Кустарні промисли. 
Ун-т. Політех., мед., екон., с.-г. 


та ін. ін-ти. Наук. установи. Му- 
зеї. Театри. Архіт. пам'ятки 9-- 
14 ст. Ш. виник у 2 ст. до н. є. 
під назвою Хоучен. 

ШЕПАРД (5Рерага) Алан (н. 18.ХІ 
1923, Іст-Деррі; шт. Нью-Гемпшір) 
-- астронавт США, контр-адмірал 
ВМОФ (у відставці). Після закін- 
чення 1944 Мор. академії став 
офіцером ВМФ. У 1950--53 і 
1955--57 працював у школі льот- 
чиків-випробувачів ВМФ. У 1958 
закінчив Військ.-мор. коледж. З 


1959 -- у групі астронавтів. Впер- 
ше у США здійснив (5.У 1961) 
15-хвилинний суборбітальний по- 
літ на космічному кораблі «Мерку- 
рій» (МР-3). Разом з Е. Мітчелом 
і С. Руса здійснив (1--10.П 1971) 
політ на Місяць на космічному 
кораблі «Аполлон-14». На Місяці 
перебував 33 год 30 хв, включаючи 
2 виходи на його поверхню трива- 
лістю бл. 9 год. Ш.-- керівник про- 
грами підготовки амер. астронав- 
тів у Центрі пілотованих польотів 
у Х'юстоні. 

ШЕПЕЛЯВІСТЬ -- вада мови, при 
якій неправильно вимовляються 
свистячі («3», «с», «ць) і шиплячі 
(«ж»,«ч», «ш», «щ») звуки. Є кілька 
видів Ш. Серед них головні: між- 
зубна (зумовлена дефектом розта- 
шування зубів -- наявністю щіли- 
ни між передніми зубами), недо- 
статня рухомість язика (нездат- 
ність виробити точні для кожного 
звука мовні рухи), тугоухість (по- 
рушення фонематичного слуху) то- 
що. Для усунення Ш. застосовують 
методи логопедії. При аномаліях 
будови мовного апарату іноді вда- 
ються до хірургічного втручання, 


протезування. 
ШЕПЕТІВКА -- місто обласного 
підпорядкування  Хмельн. обл. 


УРСР, райцентр, на р. Гусці (прит. 
Горині). Вузол залізнич. і авто- 
моб. шляхів. Вперше згадується 
1594. Була під владою шляхет. 
Польщі. Наприкінці 16 ст. Ш. ді- 
стала магдебурзьке право. Насе- 
лення Ш. брало участь у Косин- 
ського повстанні 1591--93, Нали- 
вайка повстанні 1594--96, нар.- 
визвольній війні 1648--54. Після 
2-го поділу Польщі (1793) Ш. у 
складі Правобережної України 
возз'єднано з Росією. Під час ре- 
волюції 1905--07 в Ш. діяла гру- 
па РСДРІ, відбулися страйки ро- 
бітників і сел. заворушення. Рад. 
владу встановлено в грудні 1917. 
З 1923 Ш.-- місто. В роки Великої 
Вітчизн. війни в період нім.-фа- 
шист. окупації Щ. (4.М1І 1941-- 
11.11 1944) в місті виникли підпіль- 
ні групи, які ввійшли до Славут- 
ської підпільної комуністичної 
організації, діяв підпільний рай- 
ком партії. Влітку 1942 Шепетів- 
ська орг-ція почала діяти само- 
стійно, у взаємодії з партизан. 
з'єднанням А. 3. Одухи. У місті -- 
гол. підприємство обл. об'єднання 
«Хмельницькдерев», цукр. і м'яс- 
ні комбінати,  маслоробний, 2 
хлібні, безалкогольних напоїв, 
тракторних втулок, металовиро- 
бів, асфальтобетонний, буд. мате- 
ріалів з-ди, підприємства по о0б- 
слуговуванню залізнич. транспор- 
ту, підприємства побутового об- 
слуговування. С.-г. технікум бух- 
галтерського обліку, філіал Київ. 
індустр. технікуму, тех. уч-ще, 
13 заг.-осв., музична, художня та 
спорт. школи, 2 лікарні, 2 поліклі- 
ніки, 2 будинки культури, 7 клу- 
бів, 6 б-к. Літ.-меморіальний комп- 
лекс М. О. Островського, який 
1915--19 жив у Ш. У 20-х рр. 
у Щ. деякий час жив Н. С. Рибак. 
В 1937--41 тут навчався герой-піо- 
нер В. О. Котик. У місті йому 
встановлено пам'ятник. 

ШЕПЕТІВСЬКИЙ РАЙОН -- на 
Пн. Хмельн. обл. УРСР. Утворе- 
ний 1930. Площа 1,2 тис. км2. Нас. 
47,9 тис. чол. (1984). У районі -- 
69 населених пунктів, підпорядко- 


ваних селищній і 20 сільс. Радам 
нар. депутатів. Центр -- м. Ше- 
петівка. Поверхня пн. (більшої) 
частини району рівнинна (розта- 
шована в межах Малого Полісся), 
пд. -- рівнинно-хвиляста, розчле- 
нована долинами річок, балками 
та ярами (пн.-сх. схили Подільсь- 
кої височини). Корисні копалини: 
граніти, гнейси, вапняки, каолін, 
уд. глини, пісок, торф. Найбіль- 
ша річка -- Хомора (бас. Прип'я- 
ті). Грунти на Пн. дерново-підзо- 


ШЕПЕТІВСЬКИЙ РАЙОН 
ХМЕЛЬНИЦЬНОЇ ОБЛАСТІ 


о 
Хмельницький! 





листі, в центр. частині -- Опідзо- 
лені чорноземи і темно-сірі, на 
Пд.-- чорноземи типові малогу- 


мусні. Пн. частина району лежить 
у межах зони мішаних лісів, пд.-- 
у лісостеповій. Ліси (сосна, дуб, 
береза, вільха, ясен) займають 
35 тис. га. Осн. пром. і культур. 
центр району м. Шепетівка. 
Найбільші пром. підприємства ра- 
йону: Майдан-Вильський  комбі- 
нат вогнетривів (с. Михайлючка), 
Грицівський  ковальсько-пресових 
вузлів і Чотирбоківський комбі- 
кормовий заводи. 

Районний комбінат побутового об- 
слуговування (Шепетівка), З бу- 
динки побуту. Землеробство райо- 
ну зерново-буряківничого напряму, 
тваринництво --  м'ясо- молочного 
(скотарство, свинарство, птахівниц- 
тво). Площа с.-г. угідь 1983 стано- 
вила 67,4 тис. га, у т. ч. орні зем- 
лі -- 53,0 тис. га. Гол. культури: 
озима пшениця, ячмінь, жито, 
овес, просо, гречка. У Щ. р.- 17 
колгоспів, радгосп, райсільгосп- 
техніка, райсільгоспхімія. Заліз- 
нич. вузол Шепетівка; залізничні 
станції: Чотирбоки, Хролин, Май- 
дан-Вила.  Автомоб. шляхів 
486 км, у т. ч. з твердим покрит- 
тям -- 409 км. У районі -- 2 про- 
фес.-тех. уч-ща (смт Гриців), 51 
заг.-осв. та 4 музичні школи; 37 
лік. закладів, у т. ч. 5 лікарень. 69 
клубних установ, 55  кіноустано- 
вок, 64 б-ки. У с. Хмелівці Ш. р. 
народився юний учасник парти- 
занського руху на Україні під час 
Великої Вітчизняної війни 1941-- 
45 В. О. Котик. У ЩШ. р. вида- 
ється газ. «Шляхом Жовтня» (з 
1925). 4. В. Васьковський. 


ШЕПЛІ (Шаплі; 5Баріеу) Харлоу 
(2.Х1І 1885, Нашвілл, шт. Міссу- 
рі -- 20.Х 1972, Боулдер, шт. Ко- 
лорадо) -- амер. астроном. Закін- 
чив (1910) ун-т шт. Міссурі (Ко- 
лумбія). Осн. наук. праці стосу- 
ються будови Галактики, змін- 
них зір у нашій та ін. галактиках. 
Ш. розробив метод визначення 
елементів орбіт затемнюваних под- 
війних зір (разом з Г. Н. Рессе- 
лом); метод обчислювання відда- 
лей до далеких зоряних систем і 
скупчень, оснований на спосте- 
реженнях цефеїд, які входять до 
них; дослідив систему кульових 
скупчень і визначив напрям на 
центр Галактики; досліджував роз- 
поділ галактик у просторі. 
ШЕПТИЦЬКИЙ Андрій (1865-- 
1944) -- глава греко-католицької 
(уніатської) церкви (з 1900), один 
з ідейних натхненників укр. бурж. 
націоналізму. Великий поміщик, 
граф. Служив інтересам Ватіка- 
ну, нім. імперіалізму. Боровся за 
відрив України від Росії. Під час 
Великої Вітчизн. війни 1941--45 
активно сприяв нім.-фашист. оку- 
пантам у поневоленні укр. народу. 
був одним з організаторів дивізії 
«СС-Галичина». 

ШЕРБУР -- місто на Пн. Франції, 
у департаменті Манш (Нормандія). 
Пасажирський мор. порт на узбе- 
режжі прот. Ла-Манш, залізнич. 
станція. 83 тис. ж. (1975). Судно- 
будування та с.-г. машинобудуван- 
ня. Підприємства хім., меблевої, 
швейної та харчосмакової пром-сті. 
Військ.-мор. база. 

ШЕРВУД Леонід Володимирович 
Г16 (28).ТУ 1871, Москва -- 23.МПІ 
1954,  Ленінград| рос. рад. 
скульптор, засл. діяч мистецтв 
РРФСР (з 1946). Синарх. В. О. 
Шервуда. В 1886--91 навчався 
в Моск. уч-щі живопису, скульп- 
тури та архітектури у С. Іванова, 
1893--98 -- в петерб. АМ у В. Бек- 
лемішева. В 1899--1900 -- пенсіс- 
нер АМ у Парижі, де навчався в 
академії Жюльєна у О. Родена та 
А. Бурделя. Брав участь у здійс- 
ненні дленінського плану  мону- 
ментальної пропаганди. Твори: 
надгробок Г. І. Успенського (1904) 
на Волковому кладовищі, пам'ят- 
ники О. М. Радищеву та О. Ї. 
Герцену (два останні -- 1918, всі -- 
в Ленінграді), пам'ятник О. М. Ра- 
дищеву в Москві (1918), портрет 
П. Л. Войкова (1927), «Вартовий» 
(1933). У 1913 брав участь у кон- 
курсі на проект пам'ятника Т. 
Шевченкові для Києва, 1939 ство- 
рив портрет поета. Нагороджений 
орденом Трудового Червоного Пра- 
пора, медалями. 

Літ.: Рогачевский В. Леонид Влади- 
мирович Шервуд. М., 1955. 
ШЕРЕМЕТ Микола Спиридоно- 
вич |н. 10 (23). ХП 1906, м. Моги- 
льов, тепер БРСР| -- укр. рад. 
письменник. Член КПРС з 1940. 


Учасник Великої Вітчизн. війни. 
Закінчив Київ. ін-т нар. освіти 
(1929). Перша зб. віршів «У 





похід» (1929). У 1942--43 псребу- 
вав у партизанському з'єднанні 
О. Ф. Федорова. У роки війни 
друкував статті, нариси, вірші в 
газ. «Известия», «Комсомольская 
правда», «Комуніст», «Советская 
Укранйна». Тоді ж опублікував зб. 
віршів «На лінії вогню» (1942), 
нариси «В лісах України» (1944). 
Автор збірок віршів і поем «Жит- 


399 








ШЕРЕМЕТ 





Х. Шеплі. 


В. С. 
госпні 





Шендель. Кол- 
амазонки. 1983 


400 





ШЕРЕМЕТА 





А. С. Шеремета. 





А. Шері. 





Шерстокрил 
СупосеріЬаиз уоіап5. 


тя моє» (1947), «Генерал Орлен- 


ко» (1948), «Дружбою сильні» 
(1954), «Лілія Карастоянова» 
(1972), «Мій світ» (1976), кни- 


жок нарисів про війну, роману 
«Вартові миру» (1936), докумен- 
тальної повісті «З глибин пам'я- 
ті» (1977). Нагороджений орденом 
Червоного Прапора, медалями. 
Га Мій найдорожчий самоцвіт. К., 
Літ.: Кобилецький Ю. Микола Шере- 
мет. В кн.: Кобилецький Ю. Літера- 
турні портрети. К., 1958. 

Г. Г. Єжелов. 
ШЕРЕМЕТА Андрій Степанович 
(13. ХП 1871, с. Бірче, тепер Го- 
родоцького р-ну Львів.  обл.-- 
9.П 1946, Львів) -- укр. актор. 
Працював (1889--1924, з перерва- 
ми) у Театрі товариства «Руська 
бесіда» у Львові, Новому Львів. 
театрі (1919), в трупі В. Коссака в 
Коломиї (1921--22), ін. театрах 
Зх. України (1925--39), в Укр. 
театрі ім. Лесі Українки у Льво- 
ві (1939--40). Ролі: Шельменко 
(«Шельменко-денщик» Квітки-Ос- 
нов'яненка), Маюфес («Хазяїн» 
Карпенка-Карого), Загонистий 
(«Учитель» Франка), слуга Пуньо 
(«Війт Заламейський» Франка за 
Кальдероном) та ін. Грав також 
в оперетах. П.К. Медведик. 
ШЕРЕМЕТА Петро Михайлович 
(22.1 1897, с. Пуків, тепер Рога- 
тинського р-ну Івано-Фр. обл.-- 
11.ХІ 1922, м. Чортків, тепер Тер- 
ноп. обл.) -- один з керівників 
збройної боротьби трудящих зх.- 
укр. земель проти польс. окупан- 
тів. Член Комуністичної партії з 
1920. Н. в сел. сім'ї. Під час 1-1 
світової війни служив у австрій- 
ській армії, потім-- в Українській 
Галицькій армії, з частинами якої 
в січні 1920 перейшов на бік Чер- 
воної Армії. В складі 44-Ї стрі- 
лецької д-зії брав участь у боях 
проти військ  бурж.-поміщицької 
Польщі. Після закінчення грома- 
дян. війни -- командир батальйо- 
ну в складі 44-ї стрілецької д-зії. 
Восени 1922 разом з С. О. Мельни- 
чуком та І. Г. Цепком очолив під- 
пільну партизан. групу «Червона 
дванадцятка», яка діяла на Тер- 
нопільщині. Розстріляний за виро- 
ком польського  військово-польо- 
вого суду. 
ШЕРЕМЕТЄВ Борис Петрович 
Г25.ГУ (5.У) 1652, Москва -- 17 
(28). 1719, там же, похований у 
Петербурзі) -- рос. воєначальник і 
дипломат,  генерал-фельдмаршал 
(1701), граф (з 1706). Брав участь 
в укладенні «Вічного миру» 1686 
з Польщею, в Кримських походах 
1687 і 1689, Азовських походах 
1695--96, в усіх вирішальних бит- 
вах проти швед. військ під час П/ів- 
нічної війни 1700--21 (в Полтав- 
ській битві 1709 командував цент- 
ром рос. військ). Учасник Прут- 
ського походу 1711 і укладення 
Прутського трактату 1711 з 
Туреччиною. 
ШЕРЕМЕТЄВ Василь Борисович 
Гбл. 1622 -- З (13).ХІ 1682) -- рос. 
держ. і військ. діяч, воєвода. 
Очолював ряд приказів, керував 
діями рос. військ і укр. загонів на 
Україні 1654--56 і 1658--60 під 
час рос.-польс. війни  1654--67. 
Учасник  Охматівської битви 
1655. З 1658 -- київ. воєвода. Вів 
боротьбу проти І. Виговського. 
Після поразки російського війсь- 
ка під Чудновом (1660) був вида- 


ний польс.-шляхет. командуванням 
крим. ханові. Викуплений рос.уря- 
дом з полону в листопаді 1681. 
ШЕРЕМЕТЄВ Михайло Петро- 
вич (21.ХІ 1905, с. Одинці, тепер 
Краснинського р-ну Смол. обл.-- 
27.МП 1973, Львів) -- укр. рад. 
механік, доктор фізико-матем. на- 
ук (з 1952), професор (з 1953), 
засл. діяч науки і техніки УРСР 
(з 1961). Член КПРС з 1949. Закін- 
чив (1927) Смоленський ун-т. Пра- 
цював (з 1930) у вищих навч. зак- 
ладах Мінська, Дніпропетровська, 
з 1945 -- у Львів. ун-ті. Наук. пра- 
ці Ш. стосуються контактних задач 
теорії пружності, концентрації на- 
пружень, узагальнення теорії обо- 
лонок. Нагороджений орденом Б. 
Хмельницького 3-го ступеня, меда- 
лями. Б. Пелех. 
ШЕРЕР (Зсбегег, Сбегег) Йоганн 
Бенедікт (Жан Бенуа; 1.ІХ 1741, 
Страсбург -- 1824) -- нім. і франц. 
історик, географ, економіст. Ос- 
віту здобув в ун-тах Страсбурга, 
Ієни, Лейпціга. Деякий час був 
аташе франц. посольства в Петер- 
бурзі. В 1808--24 -- професор Тю- 
бінгенського ун-ту. Автор ряду 
праць, які містять відомості з істо- 
рії, економіки, географії України. 
Праця Ш. «Аннали Малоросії» 
(1788) була першим у зх.-європ. 
науці заг. оглядом географії та 
історії України. Ш. відзначав за- 
слуги укр. козацтва в захисті ци- 
вілізації від руйнівних нападів 
кочовиків. 

ШЕРИФ (англ. 5Бегійї) -- у дея- 
ких бурж. д-вах виборна (напр., у 
США) або призначувана королем 
(у Великобританії) службова осо- 
ба, яка здійснює адм., поліцейські 
та певні судові функції. 


ШЕРІДАН  (5Бегідап) Річард 
Брінслі (30.Х 1751, Дублін-- 7.УП 
1816, Лондон) -- англійський дра- 
матург, театр. і політ. діяч. За 
походженням ірландець. У 1776-- 
1809 -- худож. керівник театру 
«Друрі-Лейн». У 1780--1812 
член парламенту від партії в/гів. 
Виступав з демократичних і ради- 
кальних позицій, розвінчуючи ко- 
лоніальну політику англ. уряду. 
Автор комедій «Суперники», «Ду- 
енья», «День святого Патріка, 
або Кмітливий лейтенант» (усі -- 
1775) та ін., а також мелодрами 
«Пісарро» (1799; переробка п'єси 
А. Коцебу «Їспанці в Перу»). У 
найвизначнішій комедії «Школа 
лихослів'я» (пост. 1777, вид. 1780) 
висміював шпиху й лицемірство 
буржуазно-аристократичної Англії. 
Тв.: Укр. перекл.-- Школа ли- 
хослів'я. К., 1947; Рос. перекл.- 


Драматические произведения. М., 
1956. 
Літ.: Щервин О. Шеридан. Пер. с 


англ. М., 1978. І. О. Влодавська. 


ШЕРІФ Азіз (н. 1904, м. Ана, 
Ірак) -- громадський і політ. діяч 
Граку. Юрист. З 1946 -- учасник 
руху за політичну та економічну 
незалежність і | демократизацію 
життя Іраку. З 1954 -- в еміграції 
в Сірії, повернувся на батьківщи- 
ну після Гракської революції 1958. 
З 1958 -- генеральний секретар 
Нац. ради прихильників миру. 
З 1959 -- член Бюро Всесвітньої 
Ради Миру. В 1969-- 75 займав ряд 
міністерських посад. Нагородже- 
ний орденом Дружби народів. Між- 
нар. Ленінська премія «За зміц- 
нення миру між народами», 1960. 


ШЕРПИ, шерпа -- народність, 
яка живе у високогірних райо- 
нах Непалу, а також в Індії. Заг. 
чисельність -- 75 тис. чол. (1978, 
оцінка). Мова -- шерпа, належить 
до тібето-бірманських мов. За 
релігією -- буддисти (ламаїсти). 
Ш.-- нащадки тібетців, які за се- 
редніх віків переселилися на Пд. 
від Головного Гімалайського хреб- 
та. Осн. заняття Щ. -- землероб- 
ство, скотарство, торгівля. 
ШЕРРІНГТОН (5Беггіпріоп) 
Чарлз Скотт (27.ХІ 1857, Лондон - 
4.ПІ 1952, Істборн) -- англ. фізіо- 
лог, член Лондонського королів- 
ського т-ва (з 1893), чл.-кор. Пе- 
терб. АН (з 1915). Закінчив Кемб- 
ріджський ун-т (1885). Професор 
Лондонського (1891), Ліверпульсь- 
кого (1895--1918) та Оксфордсь- 
кого (1913--35) ун-тів. Основні 
наукові праці присвячені вивчен- 
ню фізіології центральної нервової 
системи, зокрема питань механіз- 
мів координації рефлексів, взає- 
мовідношень процесів збудження 
і гальмування. Щ. дослідив анта- 
гоністичні відношення м'язових 
груп при здійсненні рухів, зробив 
аналіз  реципрокної іннервації, 
створив вчення про пропріорецеп- 
цію та про природу м'язового то- 
нусу. Нобелівська премія, 1932 
(разом з Е. Едріаном). 
ШЕРСТОБИТОВ Євген Фірсо- 
вич (н. 19.У1 1928, м. Улан-Уде)-- 
укр. рад. кінорежисер, засл. діяч 
мист. УРСР (з 1978). Член КПРС з 
1955. У 1960 закінчив режисерсь- 
кий ф-т ВДІКу (учень М. Ромма). 
З 1962 -- на Київ. кіностудії ху- 
дож. фільмів ім. О. П. Довженка. 
Знімає переважно фільми для ді- 
тей та юнацтва: «Юнга зі шхуни 
»Колумб'» (1963), «Казка про 
Хлопчиша Кибальчиша» (1964), 
«Акваланги на дні» (1965), «Туман- 
ність Андромеди» (1967), «Скарби 
палаючих скель» (1969), «Бунтів- 
ний ,,Оріон""» (1978), «Беремо все 
на себе» (1980). В багатьох фільмах 
виступив також як автор  сцена- 
рію. Республіканська  комсомоль- 
чека премія ім. М. Островського, 
967. 

ШЕРСТОКРИЛИ (Регпорієга) -- 
ряд ссавців. Довж. тіла бл. 40 см, 
маса 1--1,7 кг. Волосяний покрив 
короткий, густий, м'який, сірува- 
то-коричневого кольору зі срібляс- 
то-білими плямами. Мають  лі- 
тальну перетинку. Вона з'єднує 
всі кінцівки і довгий (до 25 см) 
хвіст, чим дає змогу тварині пла- 
нірувати по похилій лінії з дерева 
на дерево на відстань до 140 м. 
Живуть у густих тропічних лісах 
Зондських, Молуккських, Філіп- 
пінських та прилеглих до них дріб- 
них о-вів. Вдень сплять, нерухомо 
причаївшись на гілках, активні 
вночі. Живляться соковитими пло- 
дами, комахами тощо. Вагітність 
бл. 60 днів, у виплоді 1 маля. 
Ряд включає 1 рід -- Супосе- 
рбаїй5 з 1 видом -- Ш. філіппін- 
ський (С. уоіапз5). 

В деяких місцевостях ЦІ. добува- 
ють заради смачного м'яса ії цінно- 
го хутра., 

ШЕРСТЮК КГригорій Пилипович 
(26.ХІ 1882, с. Новий Тагамлик, 
тепер Машівського р-ну Полтав. 
обл.-- 6.ХІ 1911) -- укр. видавець. 
У 1904 закінчив учительську семі- 
нарію в м. Новому Бузі (тепер 
Микол. обл.), учителював. За- 


сновник першого укр. педагогіч- 
ного вид-ва «Український учитель», 
першого укр. педагогічного журн. 
«Світло». Автор кількох науково- 
популярних книжок для дітей, по- 
пулярної «Короткої граматики для 


шкіл», ряду публіцистичних |і 
пед. статей. 
ШЕРСТЬ -- волосяний покрив 


ссавців, що захищає шкіру від зов- 
нішніх ушкоджень. Складається 
з покривного волосу й підшерстя 
(у овець покривному волосу від- 
повідають ость, перехідний і по- 
кривний волос, а підшерстю -- 
пух). Ость -- жорсткий, малозви- 
тий, вкритий некільцевидною лус- 
кою з дуже розвиненою серцеви- 
ною і, як правило, найдовший во- 
лос. Перехідний волос -- проміж- 
ний між остю й пухом; серцевина 
слаборозвинена або відсутня. По- 
кривний волос -- дуже короткий, 
блискучий, майже прямий; за бу- 
довою близький до ості. Для кож- 
ного роду тварин характерний пев- 
ний шерстяний покрив, який за- 
лежно від сезону та фізіол. стану 
особини може змінюватись. Колір 
Ш. визначається наявністю  піг- 
менту меланіну. Щ.-- один із осн. 
видів натуральних волокон для 
текстильної промисловості. Див. 
також Вовна. 

ШЕРФІГ (5срегбія) Ганс (8.ІМ 
1905, Копенгаген -- 28.І 1979, там 
же) - дат. письменник, публіцист, 
художник. Член Компартії Данії. 
В 1943 утік з нім.-фашист. в'язниці 
й до кінця війни перебував у 
підпіллі. Літ. діяльність почав у 
30-і рр. У романах «Мертва люди- 
на» (1937), «Зниклий чиновник» 
(1938), «Змарнована весна» (1940), 
«Ідеалісти» (1945), «Зникла мав- 
па» (1964) створив сатиричну кар- 
тину духовної деградації бурж. 
суспільства. Життя Данії під час 
фашист. окупації і в перші після- 
воєнні роки зобразив у романах 
«Ботус  Окцітанус, або Восьми- 
окий Скорпіон» (1953) та «Замок 
Фрюденгольм» (1962). Автор літ.- 
критичних розвідок, дорожніх на- 
рисів про СРСР («Подорож по 
Радянському Союзу», 1951) й 
ін. соціалістичні країни. Ілюстру- 
вав свої твори і твори письменни- 
ків різних епох і народів (Л. Голь- 
берга, Дж. Б. Шоу таїнн.). 

Тв.: Укр. перекл.- Надійний 
шанс містера Уайта. К., 1961; Дво- 
рецький. В кн.: Сучасна датська но- 
вела. К., 1982; Рос.перекл.- Бо- 
тус Окцитанус, или  Восьмиглазьшй 
Скорпион. М., 1956; Замок Фрю- 
денхольм, кн. 1-2. М., 1965; Пропав- 
шая обезьяна. М., 1965; В гостях у 
киргизов. Фрунзе, 1969; Труд. Л., 
1978; Пропавший чиновник.-- Загуб- 
ленная весна.--  Мертвьй человек. 


М., 1979. 
Літ.: Переслегина 9. В. Ханс Шер- 
указа- 


фиг. Биобиблиографический 
тель. М., 1965. О. Д. Сенюк. 
ШЕРШЕНЬ (Уезра) -- рід гурто- 
сімейних  жалячих  перетинчасто- 
крилих комах шнадродини ос 
справжніх. Тіло завдовжки до 
35 мм, червоно-буре з жовтим ма- 
люнком. Гнізда влаштовують в 
дуплах дерев у вигляді горизон- 
тальних стільників, зроблених з 
папероподібної маси, яку вони 
виробляють з кори гілок дерев 
або чагарників.  Личинок  виго- 
довують гол. чин. комахами (у 
т. ч. й медоносними бджолами, 
чим шкодять бджільництву). До- 
рослі ЦІ. ушкоджують також 


26 УРЕ, т. 12 


стиглі яблука і груші, обгризають 
кору молодих дерев. Жалять бо- 
ляче, кілька уколів Ш. часом не- 
безпечні для здоров'я людини. 
В роді бл. 20 видів, поширених пе- 
реважно в тропіках і субтропіках, 
зних в СРСР -- 8 видів, в УРСР-- 


1: Ш. звичайний (У. сгабго). 
Г. З. Осичнюк. 
«ШЕРШЕНЬ» -- укр. сатиричний 
журнал революційного напряму. 
Виходив у Києві в січні -- липні 
1906. Видано 25 номерів. «Щ.» дру- 
кував твори І. Франка, Лесі Ук- 
раїнки, В. Самійленка, М. Чер- 
нявського, О. Маковея, О. Олеся, 
художників Ф. Красицького, В. 
рРізниченка (Велентія) та ін., спря- 
мовані проти царизму, бурж.-по- 
міщицьких партій, проти шовініс- 
тів та бурж. націоналістів. 
Літ.: Бабишкін К. Сатиричний 
журнал «Шершень». «Радянське літе- 
ратурознавство», 1959, Хо 4. 
О.К. Бабишкін. 


ШЕСТАК Володимир Володими- 
рович (н. 1.ТУ 1916, Жмеринка, 
тепер Вінн. обл.) -- укр. рад. ре- 
жисер, засл. діяч мист. УРСР (з 
1978). Член КПРС з 1966. В про- 
фес. мистецтві -- з 1937. В 1945-- 
80 працював у Вінн. театрі ля- 
льок. Серед вистав -- «Котигоро- 
шок» Г. Усача, «Великий Іван» 
С. Образцова, «Донька білої бере- 
зи» А. М'ястківського, «Сорочин- 
ський ярмарок», «Майська ніч» за 
М. Гоголем, «Маленька фея» В. 
Рабадана. 

ШЕСТАЛОВ Юван (Іван) Мико- 
лайович (н. 22.МІ 1937, с. Камрат- 
ка, тепер  Берьозовського р-ну 
Ханти-Мансійського авт. округу 
Тюмен. обл.) -- мансійський рад. 
письменник. Член КПРС з 1967. 
Пише мансі і рос. мовами. Автор 
повістей «Синій вітер каслання» 
(1964), «Коли мене гойдало сон- 
це» (1970), «Таємниця Сорні-най» 
(1976), «Сибірське прискорення», 
«Велика риба» (обидві -- 1982), збі- 
рок віршів, поем, оповідань, на- 
рисів, книг для дітей. Осн. тема 
творчості Щ.-- нове життя раніше 
знедолених народів Крайньої Пів- 
ночі, праця рад. людей, рідна 
природа. Переклав мовою мансі 
«Заповіт» Т. Шевченка. 

Тв.: Укр. перекл.-- Югорська 
колиска. К., 1976; Коли мене гойдало 
сонце. К., 1981; Рос. перекл.- 
Избранное. Л., 1976. 

М. М. Плісецький, 
ШЕСТИКНИЖЖЯ АРМЕНО- 
ПУЛА -- збірник феод. права Ві- 
зантії, складений бл. 1345 верхов- 
ним суддею м. Фессалоніки К. Ар- 
менопулом. Являє собою кодифі- 
кацію римського права, пристосо- 
вану до умов раннього феодалізму. 
Джерелами Ш. А. були дигести, 
номоканони та ін. візант. коди- 
фікації. Після падіння Візантії 
(серед. 15 ст.) застосовувалося в 
Греції, Волощині, Молдавії та 
Бессарабії. До Ш. А. входили нор- 
ми цивільного, сімейного, кримі- 
нального, церк., та судового права. 
ШЕСТОВ Лев |справж. прізв. та 
ім'я -- Шварцман Лев Ісакович; 
31.1 (12.11) 1866, Київ -- 20.ХІ 
1938, Париж) -- рос. філософ-ек- 
зистенціаліст, літератор. Закін- 
чив юрид. ф-т Київ. ун-ту (1889). 
Професор Сорбонни (з 1920). 
Філос. погляди Ш. являють со- 
бою суміш ідей екзистенціалізму, 
ірраціоналізму, містицизму. За 
ШЩ., людина спроможна досягти 


«справжнього існування» лише 
звільнившись від загальновизнаних 
істин, обов'язкових моральних 
норм, шляхом пізнання бога та 
«прориву» до нього. Заперечення 
впливу на людину природного й 
соціального середовища приводить 
Щ. до гносеологічного релятивіз- 
му та аморалізму. 

ШЕСТОВИЦЬКІ ГОРОДИЩЕ І 
могильник давньоруські 
городище і курганний могильник 
в урочищі Коровень, поблизу с. 


Шестовиці Чернігівського р-ну 
Черніг. обл. Досліджували їх 
1925--27, 1946, 1948, 1956--58. 


При розкопках городища й селища, 
що примикало до нього, виявлено 
залишки напівземлянок з глино- 
битними печами та госп. ями, знай- 
дено уламки ліпного й кружально- 
го посуду (датується 9--10 ст.). На 
могильнику розкопано 150 курга- 
нів, в яких виявлено поховання 3 
обрядом трупоспалення і трупопо- 
кладення. В могилах знайдено 
зброю, прикраси й побутові речі, 
кінське спорядження. Кургани да- 
туються переважно 10--11 ст. 

Літ.: Бліфельд Д. І. Давньоруські 
пам'ятки  НіІестовиці. К., її. 

ШЕСТОПАЛОВ Віктор Петрович 
(н. 23.1 1923, м. Слов'янськ, тепер 
Донец. обл.)-- укр. рад. фізик, 
акад. АН УРСР (з 1979), засл. діяч 
науки УРСР (з 1983). Член КПРС 
з 1949. Закінчив (1949) Харків. 
ун-т. Працював (1952--71) у хар- 
ків. вузах. З 1965 -- в Ін-ті радіо- 
фізики та електроніки АН УРСР 
(з 1973 -- директор). Осн. праці -- 
з радіофізики й електроніки. У 
цих галузях Ш. розвинув нові на- 
ук. напрями: теорію дифракції 
хвиль у резонансних режимах і 
дифракційну електроніку, пов'я- 


зану зі створенням принципів ге- |. 


нерування, передачі Й прийому 
висококогерентних електромагн. 
коливань міліметрового і субмілі- 
метрового діапазону радіохвиль. 
Держ. премія УРСР, 1972. 

Тв.: Метод задачи Римана -- Гильберта 
в теорий дифракции и распростране- 
ния злектромагнитньх волн. Х., 1971; 
Дифракция волн на решетках, Х., 
1973 (|у  співавт.); Дифракционная 
злектроника. Х., 1976; Сумматорньте 
уравнения в современной теоринм ди: 
фракции. К., 1983. 

ШЕСТРЕМ (5)іб5ігбт) Віктор Да- 
від (20.ІХ 1879, Сільбодаль 
3.І 1960, Стокгольм) -- шведський 
кінорежисер, актор. У 1912 дебю- 
тував у кіно («Вампір», реж. М. 
Стілер). У тому ж році зняв фільм 
«Лісничий». Основоположник т. 3. 
шведської класичної  кіношко- 
ли,  ідейно-естетичні | принципи 
якої розвинув у стрічках: «Тер'є 
Віген» (1916), «Гірський Ейвін та 
його дружина» (1917) та ін. З 
1923--30 працював у Голлівуді. У 
1930 створив першу швед. звуко- 
ву стрічку «Маркурелли з Вад- 
чепінгаь». Остання режисерська 
робота  Щ.-- істор. драма «Під 
червоною мантією» (1937, в рад. 
прокаті -- «Під кардинальською 
мантією»); остання роль -- профе- 
сор Борг («Сунична галявина», 
реж. І. Бергман, 1957). , 
ШЩШЕТЛАНДСЬКІ ОСТРОВИ, 
Шетлендські острови -- архіпелаг 
у пн.-сх. частині Атлантичного ок., 
тер. Великобританії. Площа 1,4 
тис. км?. Нас. 21,8 тис. чол. (1979). 
Включає понад 100 островів, най- 
більші -- Мейнленд, Иєлл, Анст, 








401 


ШЕТЛАНДСЬКІ 
ОСТРОВИ 


В. П. Шестопалов. 


б «чо ІВ как чайні Б мо б еою 
- - «ІУ 


Обкладинка журналу 
«Шершень». 





Шершень звичайний: 
1-- самка; 

2 -- робочий; 

3 - самець. 


402 





ШЕФЕРДІЯ 





А.Ф. Шикеро. 





П.П. Шилін. 





П. Л. Шиллінг. 





Шефердія срібляста: 
гілка з плодами; 
2 -- жіноча квітка; 
3 -- чоловіча квітка; 
4 -- гілка з чоловічими 
квітками 


Фетлар. Поверхня  погорбована, 
заввишки до 450 м, береги переваж- 
но круті, скелясті. Поширені ка- 
м'янисті пустища та вересовища. 
Багато птахів. Осн. заняття насе- 
лення -- рибальство, вівчарство, 
розведення шотландських поні. 
Гол. місто -- Леруїк. 
ШЕФЕРДІЯ (5Бербегііа) -- рід 
вічнозелених чи листопадних ку- 
щових або деревних рослин родини 
маслинкових. Відомо 3 види, по- 
шир. в Пн. Америці. В СРСР, у 
т. ч. на Україні, акліматизовано 
2 види. Найпошир. Ш. сріб- 
ляста (5. агрепгеа) -- дводомне 
дерево до б м заввишки. Листки 
вузькоеліптичні, сріблясті. Кавіт- 
ки дрібні, жовтуваті, розташовані 
в пазухах листків на пагонах мину- 
лого року. Плід -- овальна сокови- 
та кістянка яскраво-червоного ко- 
льору. Культивують Ш. с. як деко- 
ративну і плодову рослину. Пло- 
ди містять вітамін С (понад 
250 мг 9), цукри (12,1--21,1 96), 
органічні к-ти (1,8--3,4 2), каро- 
тин (1,3 мг 9), катехіни (бл. 
0,04 94), дубильні речовини (понад 
0,6 92 ); використовують для ви- 
готовлення вин, наливок, соків, 
компотів, киселів, варення. 

4. П. Лебеда. 
ШЕФТСБЕРІ (8срабгез5бигу) Анто- 
ні Ешлі Купер (26.1 1671, Лондон 
-- 15.П 1713, Неаполь) -- англій- 
ський філософ. Розробляв з пози- 
цій деізму вчення про гармонію, 
що панує в світі і людині, джере- 
лом якої є бог. В етиці поділяв 
ідеалістичну концепцію абсолют- 
ної, незалежної від соціальних 
умов моралі. Як представник ран- 
нього Просвітительства був при- 
хильником свободи думки, висту- 
пав проти реліг. моралі і реліг. 
фанатизму. Вбачав у розумі єди- 
ний критерій істини. 


|4- О. Пашкова. | 
ШЕФФІЛД -- місто в центр. ча- 
стині Великобританії, адм. ц. мет- 
рополітенського графства Саут- 
Йоркшір. Розташований на р. 
Дон. Вузол з-ць і автошляхів. 558 
тис. ж. (1976). Значний центр важ- 
кої пром-сті країни, зокрема мета- 
лург. (виробн. якісної сталі), маш.- 
буд. (електротех. вироби, верста- 
ти, гідравлічне устаткування то- 
що) та металообробної. Підприєм- 
ства воєнної, текст., харч. галузей. 
Ун-т (засн. 1905). Музей Ш., 
художні галереї. 
ШИБАНОВ Михайло (р. н. не- 
від.-- після 1789) -- рос. живо- 
писець, зачинатель селянського по- 
бутового жанру в рос. мистецтві. 
Походить з кріпаків. З 1783 -- 
«вільний | живописець». Твори: 
«Селянський обід» (1774), «Свято 
заручинь (1777); портрети О. Спи- 
ридова (1772), В. Попова (1784-- 
85), Катерини П, О. Дмитрієва- 
Мамонова (два останні написано 
в Києві 1787) та ін. Картини Ш. 
зберігаються у ДТГ у Москві, 
ДРМ Ленінграді, Одес. худож. 
музеї. У 1783--86 написав ікони 
для ШКатерининського собору в 
Херсоні (тепер у Херсон. краєзнав- 
чому музеї). 
ЩИБЕНИК -- місто на Зх. Юго- 
славії, в Соціалістичній Республі- 
ці Хорватії. Порт на Адріатичному 
м. 38,1 тис. ж. (1979). На базі 
місц. покладів бокситів розвинута 
алюм. пром-сть (виплавка та про- 


кат). Виробн. феросплавів. Судно- 
ремонт. Текст. та харч. (винороб- 
на,  плодо- та  рибоконсервна) 
пром-сть. Архіт. пам'ятки 15--17 
ст. Поблизу Ш.-- видобування бу- 
рого вугілля, ГЕС на р. Крка. Ту- 
ризм. Виник в 10Ост. 

ШИБЛЯК (сербохорватське) -- тип 
рослинності, представлений пере- 
важно угрупованнями з посухо- 
стійких теплолюбних листопадних 
чагарників і низькорослих дерев. 
Сучас. Ш. утворилися в основно- 
му на місці знищених лісів і рід- 
колісся передгір'їв і низькогір'їв. 
Поширений на Балканах, у Криму, 
на Чорноморському узбережжі 
Кавказу, в Дагестані і Закавказзі. 
У флористичному складі Ш. часті- 
ше переважають дуби (пухнастий і 
грузинський), граб східний, держи- 
дерево, глід, шипшина, іноді з до- 
мішкою вічнозелених рослин. 
ШИВАЗА  Ясир  Джумазович 
(псевд.-- Щянма; н. 5 (18).У 1906, 
с. Александровка, тепер Московсь- 
кого р-ну Кирг. РСР) -- дунган- 
ський рад. письменник, нар. поет 
Киргизії (1974). Член КПРС з 
1940. Пруку ватися почав 1929. 
Опубл. збірки віршів «Вранішня 
зоря» (1931), «Хвиля революції» 
(1932), «Вибрані вірші» (1958), 
«Здрастуй, весно» (1966) та ін. 
Автор повістей, роману «Вірні 
друзі» (1958) та ін. Одна з основ- 
них тем Ш.-- дружба народів. 
Перекладач поезій Т. Шевченка. 
Нагороджений орденом Трудового 
Червоного Прапора, ін. орденами. 
Тв.: Рос. перекл.- Мой новьй 
дом.-- Вернье друзья. Фрунзе, 1969; 
Стихи. М., 76. Саматов. 
ШИГИМАГА Петро Антонович 
Гн. 27.МІ (10.МП) 1917, м. Бого- 
духів, тепер Харківської обл.| 
український радянський живопи- 
сець, засл. художник УРСР (з 
1977). Учасник Великої Вітчизн. 
війни. В 1948 закінчив Харків. ху- 
дож. ін-т. Працює в галузі станко- 
вого живопису, графіки, театраль- 
но-декораційного мистецтва. Тво- 
ри: пейзажі «Сорочинські луки» 
(1950), «Петрові батоги» (1956), «В 
сім'ї вольній, новій» (1964), серія 
офортів «Старий і новий Харків» 
(1957); оформлення до вистав 
«Фра-Дьяволо» Д. Обера в Хар- 
ків. театрі опери та балету (1948), 
«Лев Гурич Синичкін» за Д. Лен- 
ським у Харків. театрі муз. коме- 
дії (1950). і 

ШИГУРА Йосип Іванович (1719, 
Київ -- 1790, там же) -- укр. живо- 
писець. Навчався у Київській 
академії. З 1740 мандрував по Зх. 
Європі. У 1741 за малюнком Ш. 
гравер Шлевен виконав для Київ. 





М. Шибанов. 
ДТГ у Москві. 


Свято заручин. 1777. 





академії гравірований «Тезис». 3 
90-х рр. постійно жив у Києві; 
малював ікони на замовлення Со- 
фійського собору та Києво-Печер- 
ської лаври. 5 
ШИДЛОВСЬКИЙ Анатолій Кор- 
нійович |н. 10.Х 1933, с. Веприк, 
тепер Бобровицького р-ну Чернігів. 
обл.) -- укр. рад. вчений у галузі 
електротехніки та електроенерге- 
тики, чл.-кор. АН УРСР (з 1978). 
Член КПРС з 1963. Закінчив (1957) 
Київ. політех. ін-т. З 1959 -- в 
Ін-ті електродинаміки АН УРСР 
(з 1973 -- директор). Осн. праці 
присвячені дослідженню багатофа- 
зових електр. кіл, розвитку їх те- 
орії, створенню  багатофункціо- 
нальних пристроїв для стабіліза- 
ції параметрів електр. енергії. 
Під керівництвом Ш. розроблено 
принципи побудови схем і пристро- 
їв для підвищення якості електро- 
енергії в електр. системах, методи 
аналізу й синтезу таких пристроїв. 
Нагороджений орденом «Знак По- 
шани». Держ. премія УРСР, 1982. 
ШИДЛОВСЬКИЙ Андрій Петро- 
вич |5 (17). ХІ 1818, Воронезька 
губ.-- 25. ТМ (7.У) 1892, с. Кара- 
бачин, тепер Коростишівського р-ну 
Житомирської обл.) -- рос. і укр. 
астроном і кгеодезист. Закінчив 
(1837) Харків. ун-т. У 1843--56 - 
професор Харків. ун-ту, 1856--68 
-- професор Київ. ун-ту і дирек- 
тор Київської астрономічної об- 
серваторії. Ш. брав участь у ве- 
ликому кградусному вимірюванні 
під керівництвом В. Я. Струве 
(під час якого визначив геогр. коор- 
динати ряду пунктів України) та 
в хронометричній експедиції для 
визначення різниці довгот Пулков- 
ської й Альтонської обсерваторій. 
ШИЗОГОНІЯ,  схизогонія (від 
грец. суїЕф -- розщеплюю і убуї -- 
народження) -- множинний поділ, 
одна з форм нестатевого розмно- 
ження. Ш. властива  найпрості- 
шим (форамініферам, радіоляріям, 
споровикам), деяким водоростям 1 
грибам. При Ш. з ядра материнсь- 
кої особини (шизонта) внаслідок 
ряду послідовних поділів утворю- 
ються кілька ядер, після чого весь 
шизонт розпадається на відповід- 
не число одноядерних клітин (ме- 
розоїтів). У більшості організмів, 
яким властива Ш., після кількох 
нестатевих поколінь відбувається 
статевий процес (див. Чергування 
поколінь). У споровиків з мерозої- 
тів утворюються гаметоцити, що 
дають початок гаметам. 
ШИЗОФРЕНІЯ (від грец. суб:о -- 
розщеплюю і фФфрїуУ-- розум  дум- 
ка) -- психічне захворювання. Ча- 
сом Ш. призводить до зміни осо- 
бистості, що виявляється у пору- 
шенні єдності (розщепленні) пси- 
хічних процесів, зниженні  пси- 
хічної активності (редукція енер- 
гетичного потенціалу), прогресую- 
чому емоційному оскудінні і замк- 
неності, що наростає. Розвиток 
хвороби супроводиться галюцина- 
ціями, маренням, ступором, за- 
памороченням свідомості та ін. 
психічними розладами, що  при- 
зводить до порушень поведінки, 
соціальної дезадаптації хворих. 
Захворювання вперше описав 
1898 нім. психіатр Е. Крепелін як 
«раннє слабоумство». Сучас. назву 
хвороби -- шизофренія -- запро- 
понував 1911 швейц. лікар-психі- 
атр Е. Блейлер. Виділяють три 


осн. форми Ш. Неперервна 
Ш., що в свою чергу, залежно від 
темпу перебігу, поділяється на ЩІ. 
з в'ялим перебігом, яка характери- 
зується поступовим наростанням 
зміни особистості.  Середньопро- 
гресуюча (прогредієнтна) Ш., яка 
починається з неврозоподібних 
розладів. Через кілька років з'яв- 
ляються марення  переслідуван- 
ня, можуть розвиватися глибокі 
зміни особистості тощо. Злоякісна 
Ш. починається виключно в дитя- 
чому і юнацькому віці і характе- 
ризується швидким перебігом; 
призводить до тяжкого порушен- 
ня психіки. Періодична ЩШ. 
характеризується  приступоподіб- 
ним перебігом, з періодами трива- 
лого покращення. Приступо- 
подібно - поступова Ш. 
займає проміжне місце між непе- 
рервною і періодичною формами. 
Лікування залежить від фор- 
ми і стадії захворювання. Засто- 
совують психотропні засоби, тру- 
дову терапію тощо. 
В. С. Шапошников, 
ШИЇЗМ (від араб. шіа -- група 
прибічників) -- один з двох (по- 
ряд із сунізмом) напрямів в ісла- 
мі. Виник у 7 ст. в араб. халіфаті. 
Початок ШІ. поклала група при- 
хильників Алі -- двоюрідного бра- У 
та Мухаммеда, яка домагалася 
обрання Алі халіфом. Шиїти, як 
і суніти, визнають Суну (не пов- 
ністю і дещо змінену), Коран; 
мають свій священний переказ -- 
хабери, або ахбар. Характерною 
рисою ШЩ. є культ «святих му- 
чеників». З Ш. в 7--9 ст. виді- 
лилися секти кайсанітів, зейдитів, 
імамітів, іІсмаїлітів. Ш. поши: 
рений в Ірані, Індії, Пакистані, 
Сірії та ін. В СРСР ШІ. дотриму- 
ються переважно мусульмани Азер- 
байджану. 
ШИКЕРО (Шекера) Анатолій Фе- 
дорович (н. 17.У 1935, Владиво- 
сток) -- укр. рад. балетмейстер, 
нар. артист УРСР (з 1983). Член 
КПРС з 1983. У 1956 закінчив 
Пермське хореографічне  уч-ще, 
1964 -- балетмейстерське відділен- 
ня Держ. ін-ту театр. мистецтва 
ім. А. В. Луначарського (Москва). 
В 1964--66 -- балетмейстер Львів- 
ського, з 1966 -- Київ. театрів 
опери та балету (1975--77 -- гол. 
балетмейстер). Вистави: «Камін- 
ний господар» В. Губаренка (1969), 
«Ромео і Джульєтта» С. Проко- 
ф'єва (1971), «Лускунчик» П. Чай- 
ковського (1972), «Лілея» К. Дань- 
кевича (1976), «Спартак» А. Ха- 
чатуряна (1977), «Ольга» Є. Стан- 
ковича (1982). В. Д. Туркевич. 
ШИЛІН Панас Петрович (1.ІХ 
1924, с. Петропавловка, тепер Но- 
воузенського р-ну Сарат. обл.-- 
22.М 1982, Москва) -- рад. військ. 


діяч, оно рало енте ан т (1975), 
двічі Герой Рад. сою (1944, 
1945). Член КПРС з 1944. В Рад. 


Армії з 1942. Під час Великої 
Вітчизн. війни воював на Пд.- 
Зх. 3-му Укр. і 1-му Білорус. 


фронтах. У 1952 закінчив Військ. 
академію ім. Ф. Е. Дзержинсько- 
го, 1966 -- Академію Генштабу. З 
1976 -- заст. голови ЦК ДТСААФ 
СРСР. Нагороджений орденом 
Леніна, орденом Червоного Пра- 
пора, ін. орденами, медалями. 
ШИЛІНГ (англ.  5ріШіпя) 
1) Англ. монета і рахунково-грошо- 
ва одиниця Великобританії (до 


26" 


переходу на десяткову грош. систе- 
му в лютому 1971), дорівнювала 
12 пенсам, або "о; фунта стер- 
лінгів. 2) Грошова одиниця Авст- 
рії (поділяється на 100 грошів; 
за курсом Держбанку СРСР на 
16.ХІ1984 100 австр. Щ. дорівню- 
ють 4,1 крб.), Кенії (поділяється 
на 100 центів), Сомалі (поділя- 
ється на 100 центів; за курсом 
Держбанку СРСР на 16.ХІ 1984 
100 сомалійських Ш. дорівнюють 
3,28 крб.), Танзанії ії Уганди (по- 
діляється на 100 центів). 


ШИЛКА -- ріка у Читин. обл. 
РРФСР, лівий витік Амуру. Довж. 
560 км, площа бас. 206 тис. км?2. 
Утворюється злиттям річок  Ін- 
годи й Онону. Живлення  пере- 
важно дощове. Пересічна витрата 
води 550 м3/с. Судноплавна. На 
Ш.-- м. Сретенськ. У бас. ріки 
(верхів'я Інгоди) -- Сохондин- 
ський заповідник. 


ШИЛЛІНГ Павло Львович |5 (16). 
ГУ 1786, м. Ревель, тепер Таллін -- 
25.УП (6. УПІ) 1837, Петербург) -- 
рос. вчений-електротехнік і схо- 
дознавець, чл.-кор. Петерб. АН 
(з 1828). Закінчив (1802) 1-й Ка- 
детський корпус у Петербурзі, 
служив у Ген. штабі рос. армії, 
у М-ві закордонних справ. Учас- 
ник наук. експедиції (1830--32) у 
Сх. Сибір, де зібрав колекцію ті- 
бето-монгольських літ, пам'яток. 
Сконструював і випробував (1812) 
міну з електр. запалом. Винайшов 
(1832) клавішний телеграфний апа- 
рат, на основі якого створив систе- 
му електромагніт. телеграфного 
зв'язку; проклав (1832-- 6) під- 
земну телеграфну лінію між край- 
німи приміщеннями Адміралтейст- 
ва (Петербург); розробив (1837) 
проект підводної лінії електро- 
магн. телеграфного зв'язку між 
Петергофом і Кронштадтом. Пер- 
ший в світі створив кабель з ізо- 
льованими електр. проводамь. 


ШИЛО Микола Костянтинович 
(6.ІХ 1913, Київ -- 22.ІМ 1982, там 
же) -- укр. рад. архітектор, засл. 
арх. УРСР (з 1974). Член КПРС з 
1943. Закінчив (1939) Київ. інже- 
нерно-буд. ін-т. Осн. споруди: бу- 
динок Міністерства с. г. УРСР 
(1955--56), житл. будинки, всі -- в 
Києві. Брав участь у розробці 
проектів забудови центру Києва 
(1970). Нагороджений орденом Ле- 
ніна, ін. орденами, медалями. 

ШИЛО Микола Олексійович |н. 
25.ПІ (7.ТУ) 1913, м. П'ятигорськ| 
рад. геолог, акад. АН СРЕР (з 
1970), Герой Соціалістичної Праці 
(1973). Член КПРС з 1941. Після 
закінчення | Ленінгр. гірничого 
ін-ту (1937) працював у виробничих 
геол. орг-ціях. У 1950--60 -- ди- 
ректор Всесоюзного н.-д. ін-ту 30- 
лота і рідкісних металів, з 1960-- 
директор  Пн.-Сх. комплексного 
н.д. ін-ту Далекосхідного наук. 
центру АН СРСР (у Магадані), з 
1977 -- голова президії цього цент- 
ру. Осн. наук. праці -- з проблем 
геології і геохімії корисних копа- 
лин, генезису руд, заг. й регіо- 
нальної геології та літології. Роз- 
робив генетичну класифікацію ро- 
довищ золота, титану, алмазів. 
Відкрив кілька родовищ золота і 
срібла на Пн. Сх. СРСР. Автор 
фундаментальної праці «Основи 
вчення про розсипища» (1981). На- 
городжений 2 орденами Леніна, ін. 


орденами, медалями. Держ. премія 
СРСР, 1980. В. І. Гончаров. 
ШИЛО Петро Андрійович (н. 9.ХІЇ 
1918, с. Ставище, тепер смт, рай- 
центр Київ. обл.) -- рад. машино- 
будівник, інженер-конструктор, 
Герой Соціалістичної Праці (1976). 
Член КПРС з 1950. Закінчив (1947) 
Київ. політех. ін-т. З 1947 працю- 
вав на Київ. з-ді «Реле і автомати- 
ки» ст. інженером-конструктором; 
з 1962 -- директор з-ду. З 1976 -- 
генеральний директор виробничого 
об'єднання  «Точелектроприлад». 
Делегат ХХУ з'їзду КПРС, ХХУМІ 
з'їзду Компартії України. Наго- 
роджений 2 орденами Леніна, ін. 
орденами. В. П. Печерсга. 
ШИЛОВ Євген Олексійович | 29. 
УП (10.М ПІ) 1893, Серпухов 
22.МИП 1970, Київ| -- укр. і рос. 
рад. хімік-органік, академік АН 
УРСР (з 1951). Член КПРС з 1943. 
Закінчив Моск. ун-т (1917). Працю- 
вав у політехнічному (тепер хімі- 
ко-технологічний) ін-ті в Іваново 
(1919--47; з 1936 -- професор), 
1947--70 -- в Ін-ті органічної хімії 
АН УРСР (Київ). Осн. наук. пра- 
ці присвячені дослідженню меха- 
нізму органічних  гетеролітичних 
реакцій (галогенування та ін.). 
Нагороджений орденом Леніна, ін. 
орденами, медалями. Премія ім. 
о Писаржевського АН УРСР, 
1965. 

ШИЛОДЗЬОБКА  (Весигуїго5/- 
га) рід птахів род. сивкових. 
Довж. 42--47 см, маса до 350 г. 
Дзьоб довгий, тонкий, на кінці 
загострений, дуговидно загнутий 
догори. Оперення біле з чорним, 
дзьоб чорний, ноги довгі, синюва- 
то-сірі. Поширена на Пд. Євразії 
та в Африці. В СРСР, у т. ч. в 
УРСР, І вид -- шилодзьоб- 
ка синьонога (БВ. ауозекіа). 
Живе встепових і пустельних з0- 
нах, зустрічається і на морських 
узбережжях. Гніздяться колонія- 
ми. Гніздо-ямка в землі. Кладка з 
2--4 яєць у травні, насиджують 
самець і самка. Живиться водяни- 
ми ракоподібними, личинками ко- 
мах, червами, молюсками. Іл. 


с. 404. 

ШИЛОХВІСТ (Апаз асшіа) -- птах 
род. качачих. Довж. бл. 70 см, ма- 
са 750--1150 г. Тулуб видовжений, 
шия і дзьоб довгі. Хвіст довгий 
гострий голковидний. У самця в 
шлюбному оперенні голова корич- 
нева, груди -- білі, нашиї -- білі 
смуги, низ і боки сірі; у самки опе- 
рення сіре. Поширений Щ. в хо- 
лодному і помірному поясах Євра- 
зії та Пн. Америки. Перелітний. 
В СРСР зустрічається переважно в 
в помірній смузі, зимує на пд. уз- 
бережжі Каспійського м. В УРСР 
зрідка гніздиться на Поліссі і в 
пн. р-нах Лісостепу, поодинокими 
парами -- на о-вах Чорноморського 
заповідника. Живиться дрібними 
безхребетними і рослинною їжею. 
Гніздо -- на землі або на купині. 
Кладка з 6--12 яєць у травні; ва- 
сиджує дсамка протягом 23--26 
діб. Мисливський птах. Іл. с. 404. 
ШИМАНОВСЬКА (5гутапомзкКа) 
Марія (14.ХП 1789, Варшава-- 
25.МП 1831, Петербург) -- польс. 
піаністка і композитор. У 1823-- 
27 гастролювала, зокрема, в Києві, 
Житомирі, Вінниці, Львові, Кре- 
менці. 1828 жила в Петербур- 
зі (пед. діяльність). Автор п'єс 
для фортепіано, «Їсторичних пі- 


403 


ШИМАНОВСЬКА 








П. А. Щило. 


Є.О. Шилов. 


Пп. 


А. Шигимага. 
Садки цвітуть. 


1 





З 





63. 


404 





ШИМАНОВСЬКИЙ 


Шило 


зьобка 











Шимпанзе 








сень» на слова Ю. Немцевича, ро- 
мансів та пісень на слова А. Міцке- 
вича. 
Літ.: Бзалза ИЙ. Мария Шимановская. 
М., 56. т Філенко. 
ШИМАНОВСЬКИЙ Віталій Ми- 
колайович (н. 12.ХІ 1928, с. Анто- 
нівка, тепер Білоцерківського р-ну 
Київ. обл.) -- укр. рад. вчений у 
галузі будівельної механіки й про- 
ектування будівельних конструк- 
цій, чл.-кор. АН УРСР (з 1982). 
Член КПРС з 1976. Після закін- 
чення (1954) Київ. гідромеліора- 
тивного ін-ту працював в (ін-ті 
«Київдіпротранс» М-ва транспорт- 
ного буд-ва СРСР. У 1962--80 -- 
в Н.-д. ін-ті буд. конструкцій 
Держбуду СРСР (з 1979 -- заст. 
директора), з 1980 - директор ін-ту 
«УкрНДіпроектстальконструкція» 
Держбуду СРСР (Київ). Розро- 
бив заг. теорію розрахунку вися- 
чих конструкцій на статичне 1 ди- 
намічне навантаження в пружних 
і пружно-пластичних стадіях, за- 
пропонував принципи проектуван- 
ня лінійно-протяжних і просторо- 
вих висячих систем, що забезпе- 
чують підвищення надійності |і 
зниження матеріаломісткості кон- 
струкцій. б 
ШИМАНОВСЬКИЙ Всеволод 
Юлійович (1866, Київ -- 1934, ста- 
ниця Кримська, тепер м. Кримськ 
Краснодарського краю) -- україн- 
ський о рад. вчений-бджоляр. За- 
кінчив військове уч-ще, деякий час 
служив у Генеральному штабі, 
потім вийшов у відставку і став 
учителювати в сільських школах на 
Волині та Київщині. В той же час 
Ш. вивчав садівництво і бджіль- 
ництво. В 1910--26 -- викладач Бо- 
ярської школи бджільництва (тепер 
країнський республіканський за- 
очний с.-г. технікум). Автор ряду 
книг, у яких узагальнив великий 
досвід вітчизняного і зарубіжного 
бджільництва. б 
ШЩШИМАНОВСЬКИЙ (Згуптапоуз- 
Кі) Кароль |24.ІХ (6.Х) 1882, с. 
Тимошівка, тепер Кам'янського 
р-ну Черкас. обл.-- 29.1 1937, 
Лозанна, Швейцарія) польс. 
композитор, піаніст, педагог, муз. 
діяч і публіцист. Музики нав- 
чався під керівництвом батька, 


згодом -- у музичній школі 
Г. Нейгауза в Єлизаветграді  (те- 
пер Кіровоград), у 1901--05 -- 


у Варшаві. З 1919 жив у Варшаві, 
був ректором консерваторії (1927 
--29), Академії музики (1930--32). 
В 1933 побував з авторськими 
концертами в СРСР. Життя і 
гворчість Ш. пов'язані з Україною. 
До 1917 він кожного літа жив у 
Тимошівці, взимку 1914--17 -- у 
Києві. У 1915 виступав у Києві 
й Умані з концертами, кошти від 
яких передав у фонд жертв 1-Ї 
світової війни. У 1917--19 жив у 
СЄлизаветграді, де після революції 
працював у муз. відділі Наркомо- 
су, брав участь у шефських кон- 
цертах, виступав у пресі. На Ук- 
раїні написав більшість творів, 
крема 2-у (1910) і 3-ю (1916) сим- 
ронії, 1-й скрипковий концерт, 
шикли «Міфи» (1915), «Маски» 
1916) та ін. Твори: опери «Ха- 

» (1913) і «Король Рогер» (1924); 
алети  «Мандрагора» (1920) і 
Гарнасі» («Розбійники з Татр», 
1932); 4 симфонії; 2-й концерт для 
крипки з оркестром (1933), со- 
ната, 2 струнні квартети, 4 кантати 


(зокрема, «Збабар  Мафег»; 1926) 
та ін. Почесний член кількох муз. 
академій. 

Тв.: Избраннье статьи и письма. Л., 
1963. 

Літ.: Голяховский С. Кароль Шима- 


новский... М., . .Ї. Д. Гамкало. 
ШИМАНОВСЬКИЙ Олександр 
Федорович (4 (16) УП 1860, 


Україна -- 21.ХП 1917 (3.І 1918), 
Київ) укр. офтальмолог. В 
1884 закінчив мед. ф-т Київ. ун-ту, 
в 1891--97 -- співробітник цього ж 
ун-ту, з 1904 -- професор. У 1910-- 
11 працював на Вищих жіночих 
курсах у Києві. Праці Ш. присвя- 
чені вивченню  трахоми, очних 
травм, туберкульозних уражень 
очей, пульсуючої вирлоокості то- 
що; розробляв питання про пере- 
садку переднього відділу ока. 

ШИМАНОВСЬКИЙ Юлій Кар- 
лович |15 (27).1 1829, м. Орел -- 
1 (13).ГУ 1868, Київ| -- вітчизн. 
хірург. В 1856 закінчив мед. ф-т 
Дерптського (тепер  Тартуський) 
ун-ту. В 1858--61 -- професор хі- 
рургії Гельсінгфорського (Фінлян- 
дія) ун-ту; з 1861 -- професор ка- 
федри оперативної хірургії Київ. 


ун-ту і одночасно зав. хурургіч. 
відділенням Київ. військ. госпіта- 
лю. Допомагав М. І. Пирогову 


в оформленні його праці з питань 
хірургіч. анатомії (1861). В 1865 
Ш. видав працю «Операції на по- 
верхні людського тіла», де виклав 
основи пластичної хірургії, 1869 бу- 
ло надруковано його «Посібник з 
оперативної хірургії». Сконстру- 
ював ряд нових хірургічних інст- 
рументів; удосконалив  запропо- 
новану М. І. Пироговим  гіпсо- 
ву пов'язку. . М. К. Бородій. 
ШИМАНСЬКИЙ (5гупайзКі) Ед- 
вард (9.ІХ 1907, Варшава -- 15.Х.П 


1943, Освенцім) -- польс. поет. 
Писав політ. сатири, інтимну лі- 
рику, вірші для дітей. Збіркам 


«20 мільйонів» (1932), «Жителям 
Марса» (1934), «Сонце на рейках» 
(1937) властиві заклики до револю- 
ції, оптимізм, ораторський пафос. 
У віршах «Пацифікація», «Їди- 
лія» викривав націоналістичну по- 
літику польс. бурж. уряду, засуд- 
жував звірства каральних військ 
і поліції під час «пацифікації» 
(придушення) революційно наст- 
роєних західноукраїнських і біло- 
руських селян. Брав участь у 
Русі Опору. Був заарештований 
і загинув у концтаборі. 

5 . В. Далавурак. 
ШИМАНСЬКИЙ Юліан  Олек- 
сандрович Ї5 (17). ХП 1883, Таш- 
кент -- 11.ТУ 1962, Ленінграді| -- 
рад. вчений у галузі кораблебуду- 
вання, акад. АН СРСР (з 1953). 
Закінчив Мор. інженерне учили- 
ще (1905, Кронштадт) і Мор. ака- 
демію (1910, Петербург). Працю- 
вав (1910--12) на Балтійському 
з-ді. У 1912--16 викладав у Мор. 
училищі, 1920--34 -- у Військ.- 
мор. академії (з 1938 -- професор), 
одночасно (з 1925) працював у 
Н.-д. ін-ті суднобудівної пром-сті. 
З 1945 -- зав. кафедрою у Ленінгр. 
кораблебудівному ін-ті. Осн. пра- 
ці -- з теорії і практики корабле- 
будування, створення підводних 
апаратів. Нагороджений орденом 
Леніна, ін. орденами, медалями. 
Держ. премія СРСР, 1941. 
ШИМКЕВИЧ Володимир Михай- 
лович Г|28.УП (9.УПІГ) 1858, м. Ка- 
рачев, кол. Орлов. губ., тепер 


Брянської обл.-- 23.П 1923, Пет- 
роград|-- рос. зоолог, акад. Ро- 
сійської АН (з 1920). Закінчив 
Моск. ун-т (1881). З 1889 -- про- 
фесор і зав. кафедрою  Петерб. 
ун-ту (в 1921--22 -- ректор). Осн. 
праці з морфології, ембріології, 
систематики та філогенії безхре- 
бетних (пантопод, кишечнодихаю- 
чих, павукоподібних,  ракоподіб- 
них, головоногих молюсків та ін.) 
і хребетних тварин, експеримен- 
тальної зоології, дарвінізму, заг. 
біології. Широко пропагував біол. 
знання. Автор підручників для 
університетів «Біологічні основи 
зоології» (1900), «Курс порівняль- 


ної анатомії хребетних тварин» 
(1905). 
шимондвич (З2утопомтісі) 


Шимон (24.Х 1558, Львів -- 5.У 
1629, Чернецин поблизу м. За- 
мосць) -- польс. поет. Чимало тво- 
рів (оди, епіграми, вірші реліг. 
змісту, драми) написав лат. мовою. 
Славу здобув діалогічною за фор- 
мою зб. віршів «Їдилії» (1614, 
польс. мовою), серед яких «Кала- 
чі», «Пастухи» і особливо «Женці» 
відзначаються антикріпосницькою 
спрямованістю і укр. колоритом. 
Творчість Ш. позначена впливом 
польс. та укр. нар. пісні. 

Тв.: Укр. перекл.- (|Вірші). В 
кн.: Антологія польської поезії, т. 1. 
К., 1979. В. П. Веєдіна. 


ШИМПАНЗЕ (Рап) -- рід людино- 
подібних мавп. Довж. тіла (зріст) 
до 1,5 м, маса 45--70 кг; самки мен- 
ші від самців. Хвоста немає. Во- 
лосяний покрив рідкий, жорсткий, 
чорного або коричневого кольору, 
шкіра червонувато-коричнева або 
темна. Об'єм мозкової частини че- 
репа 350--500 см92. Здебільшого 
розрізняють 2 види: ЩШ. зви- 
чайний (Р. (горіодуєез) і Щ. 
карликовий, або бонобо 
(Р. рапізси5), поширені в Еквато- 
ріальній Африці. Ш. живуть у лі- 
сах групами (до 15 особин) на чолі 
з вожаком. Ведуть деревний і на- 
земний спосіб життя. Живляться 
переважно рослинною їжею, а та- 
кож дрібними тваринами і пташи- 
ними яйцями. Статевозрілими ста- 
ють у 8--10 років. Вагітність 214-- 
225 діб. У виплоді, як правило, 1 
маля. Тривалість життя 50--60 
років. Ш. поряд з горилою за анато- 
мо-морфологічними та біохімічни»- 
ми ознаками найближчі до людини, 
тому є найкращим об'єктом для 
медичних і психофізіологічних дос- 
ліджень. Чисельність Щ. невелика, 
їх занесено до міжнародної Черво- 
ної, книги. 

ШИНА (нім. Зсбіепе)-- 1) Ш. 
пневматична -- пружна оболонка, 
що її надівають на ободи коліс 
автомобілів, літаків та ін. машин; 
вид гумових виробів. Розрізняють 
шини камерні та  безкамерні. 
Камерна Ш. складається з кільце- 
вої гумової трубки (камери), в яку 
накачано повітря, і покришки (з 
протектором). Борт покришки 
безкамерної Щ. щільно прилягає до 
обода колеса під впливом внутр. 
тиску повітря. Іл. с. 407. 2) Ш. 
електрична -- мідний, алюмінієвий 
або (рідше) сталевий електр. про- 
відник переважно прямокутного чи 
круглого перерізу. Служить про- 
відникоОм сильних струмів в електр. 
озподільних пристроях та ін. | 
ШИНА МЕДИЧНА -- пристрій 
для створення нерухомості ушко- 


дженої або хворої частини тіла. ШІ. 
м. виготовляють з твердого, міцно- 
го і пластичного матеріалу (металу, 
гіпсу, дерева, пластмаси). Розріз- 
няють транспортні (тимчасові) і 
лікувальні (постійні) Щ. м. Є стан- 
дартні та імпровізовані Ш. м. До 
перших належать драбинні Щ. м. 
(запропоновані нім. лікарем Кра- 
мером), пневматичні ЦІ. м. і ті, 
що мають пристосування для витя- 
гання кінцівки (Дітеріхса, Томаса). 
Імпровізовані Ш. м. виготовляють 









8 
І 


ЛАТ 


Транспортна іммобілізація: 1 -- шина 
Дітеріхса при переломі стегнової Кі: 
стки; 2 -- шина Крамера при переломі 
кісток гомілки; З -- шина Крамера 
при переломі плечової кістки. 


на місці, де трапився нещасний 
випадок, з підручного матеріалу. 
Транспортні Ш. м., як правило, 
накладають на одяг і взуття. При 
накладанні Ш. м.на оголену ді- 
лянку тіла необхідно захистити 
кісткові виступи (кісточки, відрост- 
ки) ватою або м'якою тканиною. 
Лікувальні Ш. м. застосовують гол. 
чин. у вигляді лонгет, виготовлених 
з гіпсу або полівіку, та у вигляді 
спец.  Щ. м. (Белера, ЦІТО), 
які призначені для лікування пе- 
реломів кісток методом витяган- 
ня. Ш. м. застосовуються також у 
стоматологічній практиці. 

К. С. Терновий. 
ШИНКАРУК Володимир Іларіо- 
нович (н. 22.ГУ 1928, с. Гайворон, 
тепер Володарського р-ну Київ. 
обл.) -- укр. радянський філософ, 
чл.-кор. АН СРСР (з 1981), акад. 
АН УРСР (з 1978), доктор філос. 
наук (з 1965), професор (з 1966). 
Член КПРС з 1951. Закінчив фі- 
лос. ф-т Київ. ун-ту (1950). В 
1951--68 працював у Київ. ун-ті. З 
1968 -- директор Їн-ту філософії 
АН УРСР. В 1969--71 і з 1979 -- 
гол. редактор журн. «Філософська 
думка». Віце-президент Філософ- 
ського т-ва СРСР, голова його 
Укр. відділення (1976). На ХХУІ 
з'їзді Компартії України обраний 
членом її Ревізійної комісії. Автор 
праць з історії і теорії матеріаліс- 
тичної діалектики, світоглядних 
проблем діалектичного матеріаліз- 
му, формування нової людини, 
марксист. гуманізму. Нагородже- 
ний орденами Леніна, Трудового 
Червоного Прапора, «Знак Поша- 
ни», медалями. Держ. премія 
УРСР, 1982. 
Тв.: Предмет та завдання історії фі- 
лософії як науки. К., 1957; Логика, 


диалектика и теория познания Геге- 
ля. К., 1964; До питання про історич- 
ний генезис діалектичної логіки як 
науки. В кн.: Логіка і методологія 
науки. К., 1964; В. І. Ленін і філософ- 
ські проблеми сучасності. К., 1969 
Гу співавт.); Теория познания, логи- 
ка и диалектика И. Канта. К., 1974; 
Единство диалектики, логики и тео- 
рий познания. К., 1977; Левоєе гегель- 
янство. Критический анализ. К., 1983 
Гу співавт.). 


ШИНКУБА Баграт Васильович 
Гн. 29.ГМ (12.У) 1917, с. Члоу, те- 
пер Очамчирського р-ну  Абх. 
АРСР| -- абх. рад. письменник, 
держ. і громад. діяч, нар. поет 
Абхазії (з 1967). Член КПРС з 
1946. Друкується з 1935. Перша 
зб. віршів «Перші пісні» 
(1938). У творах періоду Великої 
Вітчизн. війни оспівував подвиг 
абх. народу, патріотизм рад. сол- 
дата. Автор романів у віршах 
«Мої земляки» (1950), «Пісня про 
скалу» (1965; кінофільм «Білий 
башлик», 1976), повісті «Чанта 
приїхав» (рос. мовою, 1969), істо- 
ричного роману «Він був останній» 
(1974),  автобіографічного ро- 
ману «Розсічений камінь» (1982), 
мовознавчих і літературознавчих 
досліджень. Виступає як перекла- 
дач (Т. Шевченка та ін.). У 1958-- 
78 -- голова Президії Верховної 
Ради Абх. АРСР. Депутат Верхов- 
ної Ради СРСР 5-го, 10-го і 11-го 
скликань. Нагороджений орденом 
Леніна, ін. орденами, медалями. 
Тв.: Укр. перекл.- Він був ос- 
танній. К., 1983; Рос. перекл.- 
Избраннье  пропзведения, т. 1--2. 
М., 1982. . Н. Джонуа. 
ШИННА ПРОМИСЛОВІСТЬ -- 
галузь гумоазбестової промисло- 
вості, підприємства якої виробля- 
ють шини для автомобілів, мото- 
циклів, тракторів, велосипедів та 
їн. машин на пневмоходу. 


ШИНТОЇЗМ -- див. Синтоїзм. 
ШИНФЕЙНЕРИ -- прихильни- 
ки  дрібнобуржуазної течії ірл. 


нац. руху 20 ст. Орг-цію Шин 
фейн (прл. Зіпп Ееіп -- «Ми -- 
власними силами») засновано 1905. 
Спочатку висувала  помірковану 
програму громадян. непокори 
англ. колоніальному режимові. ПІі- 
сля Ірландського повстання 1916 
партія Ш. (1917--26 її очолював 
І. Де Валера) стала центром згур- 
тування сил нац.-визвольної ре- 
волюції. Підписання правими лі- 
дерами Ш. неоколоніаліст. англо- 
ірландського договору 1921 призве- 
ло до розколу партії та громадян. 
війни 1922--23. Праві Щ. (з 1923 
-- партія Куман на гел -- Гельсь- 
ка асоціація) при англ. підтрим- 
ці здобули перемогу в громадян. 
війні над республіканцями -- при- 
хильниками Де Валери. В 20-- 
90-х рр. ліві Ш. діяли в лавах під- 
пільної ГІрл. респ. армії (ІРА), 
яка вела партизан. боротьбу проти 
англ. панування в Північній Ір- 
ланодії. В 1957 відновлено легальну 
партію Щин фейн як політ. пред- 
ставництво ІРА, висунуто антиім- 
періалістичну програму об'єднан- 
ня Ірландії. В 1970 Шин фейн та 
ІРА розділилися на 2 крила -- 
«тимчасове» (поєднує терористичні 
та легальні методи боротьби, має 
вплив переважно на Пн.) та «офі- 
ційне». В 1977 «офіційне» крило 
взяло назву Шин фейн -- робітн. 
партія (з поч. 80-х рр.-- Робітн. 
партія). Дотримується с. д. орієн- 
тації, виступає за возз'єднання 


Ірландії шляхом політ. врегулю- 
вання. С. В. Толстов. 
ШИНШИЛА (Сріпсбійа) -- рід 
гризунів род. шиншилових. Довж. 
тіла 22--38 см, хвоста 7--15 см, 
маса 0,5--0,7 кг. Волосяний по- 
крив м'який, шовковистий, сріб- 
лясто-блакитний або  жовтувато- 
сірий. 1 вид шиншила 
звичайна (СБ. Іапірега); деякі 
автори виділяють 2 види: Ш. корот- 
кохвоста і Ш. довгохвоста. Поїни- 
рена в Андах. Живе на скелястих 
ділянках високогір'я на вис. 3-- 
4тис. м над р. м. Утворює коло- 
нії. Діяльна цілий рік, активна 
вночі. Живиться рослинною їжею. 
Моногам. Самка 2--3 рази на рік 
народжує по 1--6 малят. Вагіт- 
ність 108--125 діб. Статева зрілість 
настає в 5--8 міс. Тривалість жит- 
тя бл. 10 років. Цінний хутровий 
звір, майже повністю був винище- 
ний. Охороняється, занесений до 
міжнародної Червоної книги. Ш. 
розводять на звірофермах, дослі- 
джується можливість акліматиза- 
ції Ш. на Памірі та в Закавказзі. 

Л.В. Колесов. 
ШИП (Асірепзег пидіуепігіз5) - - ри- 
ба роду осетер. Довж. тіла до 214 
см, маса до 127 кг (частіше до 30 
кг). Від ін. осетрових  відріз- 
няється суцільною, посередині не 
перерваною нижньою губою. Жи- 
виться молюсками та дрібною ри- 
бою. Прохідна риба. Нереститься 
в річках у березні -- липні або ве- 
ресні-жовтні. ШСтатевозрілим стає 
на 12--14 році життя, розмножу- 
ється один раз на два-три роки. 
Плодючість від 200 тис. до 1290 тис. 
ікринок. Тривалість життя до 30 
років. Поширений у Каспійському, 
Аральському, Чорному та Азов- 
ському морях. Відомі гібриди Ш. з 
севрюгою, осетром російським та 
білугою; одержані штучно  жит- 
тєстійкі гібриди з севрюгою і осет- 
ром. Щ.-- цінна промисл. риба, 
але через нечисленність потребує 
охорони. Ю. В. Мовчан. 


ШИПИ у рослин -- тверді ко- 
лючі вирости поверхневих тканин 
-- епідермісу і субепідермісу. Ш. 
характерні для стебел малини, 
шипшини, плодів каштана, дур- 
ману, рицини тощо. У деяких рос- 
лин (напр., у троянд) у Щ. захо- 
дять судинно-волокнисті пучки. 
Як і колючки, виконують захисну 
функцію, а також функцію поши- 
рення плодів і насіння. 


ШИПКА -- перевал у Болгарії 
(див. Шипкинський перевал). Міс- 
це боїв під час рос.-тур. війни 
1877--78 (див. Російсько-турецькі 
війни 17--19 століть). Рос.-болг. 
війська після боїв 5--6 (17--18). МІ 
1877 зайняли перевал Ш. 9--14 
(21--26) МІП 1877 вони відбили 
запеклі атаки тур. армії. 5 (17). ІХ 
було відбито нові атаки тур. військ. 
Рос. війська утримували перевал 
аж до початку наступу в січні 
1878, перебуваючи у винятково 
тяжких зимових умовах. Поблизу 
Ш.-- пам'ятник-музей рос. і болг. 
воїнам, полеглим у боях за визво- 
лення Болгарії. Нац. парк-музей. 
Іл. див. т. 1, с. 516 


ШЩИПКИНСЬКИЙ ПЕРЕВАЛ 
перевал у Болгарії, в горах Стара 
Планина на вис. 1185 м. Через 
Ш. п. прокладено шосе, що сполу- 
чає міста Габрово і Казанлик. Нац. 
парк-музей. Див. також  Шипка. 


405 


ШИПКИНСЬКИЙ 
ПЕРЕВАЛ 








К. Шимановський. 





Ю. О. Шиманський. 


В. М. Шимкевич. 





Б. І, Шинкарук. 





ШИПШИНА 





О. М. Ширванзаде. 





|. Р. Ширма. 





А. Г. Широков. 
рет Героя Соціалістич- 
ної Праці Н. І. Марчен- 
ко. Олівець. 1980. 





О.О. Широков. 
рет про землю. 


ШИПШИНА -- дикорослі види 
рослин з роду роза. Здебільшого 
прямостоячі чагарники, рідше ліа- 
ни, інколи деревовидні форми або 
майже трав'янисті рослини. Лист- 
ки непарноперисті, чергові. Квіт- 
ки прості, зібрані в суцвіття, рідше 
поодинокі. Плоди яйцевидні, ку- 
лясті; в них багато вітамінів С, 
В, К, глікозидів, цукрів, каротину 
та ін. речовин. Відомо бл. 400 ви- 
дів (за ін. джерелами 250--300), 
поширених у Пн. півкулі, пере- 
важно в помірних і субтропіч. обла- 
стях, у тропіках -- у горах; ростуть 
у лісовій і степовій зонах. В СРСР 
до 150 видів (за ін. джерелами, до 
60), в т. ч. на Україні понад 50 
видів. Найбільш вітаміноносна Ш. 
корична (Воза  сіппатоптеа), 
кущ 50--150 см заввишки. Екст- 
ракт з плодів ПІ.-- холосас засто- 
совують при захворюваннях печін- 
ки. Ш. використовують як підщепу 
для грунтової культури троянд. 


О. А. Ткачук. 
ШИРАЗ  Ованес  Татевосович 
Гсправжнє прізвище -- Карапетян; 
14 (27). ТУ 1915, Александрополь, 
тепер Ленінакан -- 14.ПІ 1984, Єре- 
ван|-- вірменський рад. поет. 
Друкувався з 1932. Перша зб.-- 
«Початок весни» (1935). В роки 
Великої Вітчизн. війни писав пат- 
ріотичні твори (збірки «Голос пое- 
та», «Книга пісень», обидві 
1942; поема «Біблійне», 1944). У 
віршах та поемах збірок «Пісня 
Вірменії» (1940), «Книга про любов 
та мир» (1950) та ін. відобразив 
тяжку долю вірм. народу в мину- 
лому, картини нового життя Рад. 
Вірменії. Кращі зразки творчості 
поета увійшли до двотомного збір- 
ника «Ліра Вірменії» (1958--65). 
Автор поем «Сіаманто і Хад- 
жезаре», «Раздан» (1947), «Назви 
наших сіл» (1950) та ін. Нагород- 
жений двома орденами Трудового 
Червоного Прапора, медалями. 
Тв.:Укр.перекл.-- Озеро Севан. 
В кн.: Радянська література народів 
СРСР. К., 1952; ГВірші). В кн.: Ме- 
лодії вірменського краю. К., 1973; 
ГВірші). В кн.: Вірменська радянська 
поезія. Антологія. К., 1980. 


С.Г. Амірян. 
ШИРАЯ ДМИТРА ТЕАТР -- один 
з перших на Україні кріпацьких 
театрів. Засн. в селі Спиридоно- 
ва-Буда кол. Новозибківського по- 
віту на Чернігівщині (тепер Брян. 
обл. РРФСР). Оперна і балетна 
трупи, хор і оркестр налічували 
бл. 200 кріпаків. Відомі імена де- 
яких виконавців: актриса Полян- 
ська, танцівники Маренкова, Дроз- 
дова, Косаковська, Кодинцов. Се- 
ред вистав комічна опера «Школа 
ревнивих» К. Маццали (муз. А. 
Сальєрі). балет «Венера і Адоніс» 
Лефевра та ін., які відзначались 
помпезністю, живописністю  деко- 
рацій, багатством костюмів. У 1801 
театр виступив у Києві. В 1808 
власник театру поміщик Д. Ширай 
відпустив на волю всіх його акто- 
рів. Р. Я. Пилипчук. 
ШИРВАН -- історична область і 
феод. держава в Азербайджані, на 
зх. узбережжі Каспійського м., на 
схід від р. Кури. В епоху Саса- 
нідів (226--651) Ш. називали ча- 
стину Албанії Кавказької. В 654 
його зайняли араби. В 799--1538 
д-вою Ш. правила династія шир- 
ваншахів. У цей період тер. Ш. 
включала землі від р. Кури до м. 
Дербента. Столиця -- м. Шемахи 


(Шемаха). З 15 ст. д-ва Щ. мала 
зв'язки з Росією. Значного розвит- 
ку набула культура. З 1538 Ш.-- 
провінція д-ви Сефевідів. У 1748 
виникло незалежне  Ширванське 
ханство, яке 1805 добровільно 
приєдналося до Росії. 

ШИРВАНЗАДЕ Олександр Ми- 


насович |справжнє прізв.-(- Мов- 
сісян: 7 (19), ГУ 1858, Шемаха, 
тепер Аз. РСР -- 7.УПІ 1935, 


Кисловодськ, похований у Єрева- 
ні)-- вірм. рад. письменник, нар. 
письменник Вірменії й Азербайд- 
жану (з 1930), засл. діяч культури 
Закавказзя (з 1930). Ш.-- один з 
основоположників вірм. рад. л.ри 
З поч. 20-х рр. виступав як публі- 
цист. Перше оповідання -- «Поже- 
жа на нафтових промислах» (1883). 
Перший роман Ш. «Намус» (1885) 
і повість «Злий дух» (1894) присвя- 
чені провінційному життю. В ро- 
мані «Хаос» (1898) показав пороки 
буржуазного суспільства. ШПробле- 
ма таланту в бурж. суспільстві -- 
в центрі повісті «Артист» (1901), 
проблему сім'ї порушено в драмі 
«За честь» (1904). В комедії «Кум 
Моргана» (1928) висміював ілю- 
зії вірм. бурж. еміграції на по- 
вернення старих порядків. Про- 
тягом  1923--33 писав мемуари 
«У горнилі життя». Автор статей, 
рецензій. 
Тв.: Укр. перекл.- Хаос. К., 
1961; Рос. перекл.- Избраннье 
произведения., т. 1-2. М., 1958. 

Г. Амірян. 


С. 
ШЩШИРВАНІ Гаджі Зейнал-Абдін 
(16.МППІ 1780, Шемаха, тепер Аз. 
РСР -- 1838) -- азерб. географ і 
етнограф. Навчався у Багдаді. 
Бл. 40 років провів у мандрівках. 
Відвідав країни Близького Сходу, 
Середньої, Центр. і Пд. Азії, Аф- 
рики та ін. На основі зібраного 
матеріалу написав три геогр. пра- 
ці -- «Рязуссеяхе» («Сад  подоро- 
жі»), «Хедаїкуссеяхе» («Подарунок 
подорожі») та  «Бустануссеяхе» 
(«Квітник подорожі»), що містять 
важливі відомості про природу, 


г-во та історію цих країн, про по- 


бут і звичаї їхніх народів. 
ШИРВАНШАХ -- титул правите- 
лів Ширвану 799--1538. Відомі 
династії Ш.: Мазьядиди (799-- 
1-а пол. 11 ст.), Кесраніди (1027-- 
1382), Дербенді (1382--1538). 


ШИРВАНШАХІВ ПАЛАЦ -- ар- 
хіт. ансамбль у Баку, пам'ятка 
середньовічної азерб. архітекту- 
ри. Засн. у 15 ст. Включає 2-по- 
верховий палац, будинок  Диван- 
хане (з 8-гранним залом), прямо- 
кутну в плані усипальницю (1435) 
з молитовним залом хрестоподіб- 
ної форми і багато декорованим 
порталом, 2-купольну мечеть з 
мінаретом (1442), мавзолей Сеїда 
Ях'я Бакуві, Сх. браму (1585), 
овдан (підземний  колодязь-ци- 





Загаль 


Палац ширваншахів у Баку. 
ний вигляд ансамблю з заходу. 


стерна) і лазню. Тепер у Ш. п.- 
музей. 
ШИРМА Григорій | Романович 
(8 (20).1 1892, с. Щакуни, тепер 
Пружанського р-ну Брест. обл. 
БРСР -- 23.Ш 1978, Мінськ) -- 
білорус. рад. хоровий диригент, 
фольклорист, композитор, музич- 
но-громад. діяч, нар. арт. СРСР 
(з 1955), Герой Соціалістичної Пра- 
ці (1977). Член КПРС з 1959. З 
1912 викладав у школах, Керував 
аматорськими хорами, білорус. хо- 
ром Вільнюського ун-ту (1924--39). 
Організатор (1940) і керівник Бі- 
лоруського ансамблю пісні і тан- 
цю (з 1949 -- Держ. хорова капела 
БРСР, з 1978-- ім. Г. Р. Ширми). 
З капелою (якою керував до 1970) 
не раз виступав на Україні. Запи- 
сав бл. 5 тис. білорус. нар. пісень, 
автор численних хорових обробок. 
Нагороджений 2 орденами Леніна, 
ін. орденами, медалями. 
Літ.: Нисневич И. Г. Григорий Рома: 
нович Ширма. Л., 1971. 

І. Д. Гамкало. 
ШИРОБОКОВ Степан Павлович 
(5 (18). ХП 1912, с. Малий Ка- 
зесс, тепер  Шарканського р-ну 
Удм. АРСР --17.МПІ 1983, Іжевськ| 
удм. рад. письменник, нар. 
поет Удмуртії (з 1963). Друкував- 
ся з поч. 30-х рр. Автор збірок 
віршів і поем («На полі бою», 
1944 та ін.), драми «У вовка своя 
стежка» (1956), комедії «Якщо не- 
має любові» (1962), першої удмурт- 
ської комедії у віршах «Ех, дів- 
чата-красуні!» (1970), повісті «Піс- 
ня дорогу знайде» (1962), книг для 
дітей, оповідань, нарисів. Деякі 
вірші Ш. стали нар. піснями. Вір- 
ші «В дорозі», «Ялта», поема «Два 
брати» та ін. навіяні спогадами 
про Україну. Нагороджений 2 ор- 
денами «Знак Пошани», медалями. 
Тв.: Рос. перекл.- Пусть поют 
соловьи. Ижевск, 1958; Песни полей. 
Ижевск. 1968. Ф. К. Єрмаков. 
ШИРОКЕ -- селище міського ти- 
пу Дніпроп. обл. УРСР, райцентр. 
Розташоване на р. Інгульці (прит. 
Дніпра), за 12 км від залізнич. ст. 
Інгулець. 11,6 тис. ж. (1984). Ви- 
никло в 2-й пол. 18 ст. як запорізь- 
кий зимівник. Рад. владу встанов- 
лено в січні 1918. З 1938 Ш.- 
с-ще міськ. типу. У Щ.-- прод. то- 
варів, пивоварний, комбікормовий 
з-ди,  птахоінкубаторна станція, 
комбінат побутового обслуговуван- 
ня. З заг.-осв., музична та спорт. 
школи, лік. комплекс.« Будинок 
культури, 2 б-ки, музей (історії 
району. Ш. народилися нар. 
артистка СРСР Н. П. Доценко, 
нар. артист УРСР І. Г. Кобрин- 
ський. й 
ШИРОКИХ (Іван Йосипович (11 
(23).МІП 1868, Нейво-Шайтанський 
завод, тепер с-ще Свердловської 
обл. РРФСР -- 29.ХП 1943, Моск- 
за|-- рад. вчений в галузі зо0- 
технії. В 1893 закінчив Петровську 
землеробську і лісову академію. 
З 1897 -- професор Новоалександ- 
рійського ін-ту с. г. і лісівництва 
(1914 евакуйований до Харкова, 
з 1921 -- Харків. с.-г. ін-т). У 
1931--35 працював у Всесоюзному 
н.-д. ін-ті конярства. Наукові пра- 
ці з різних питань тваринництва. 
ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОН - 
у пд.-зх. частині Дніпроп. обл. 
УРСР. Утворений 1923. Площа 
1,2 тис. км2. Нас. 35,5 тис. чол. 
(1984). У районі -- 72 населені 


пункти, підпорядковані 2 селищ- 
ним і 8 сільс. Радам нар. депута- 
тів. Центр -- смт Широке. На Пн. 
району пд. відроги Придні- 
провської височини, на Пд.-- При- 
чорноморська низовина. Перева- 
жають долинно-балковий та яруж- 
но-балковий типи місцевостей. Най- 
більша річка -- Інгулець (прит. 
Дніпра). Грунти чорноземні. Ле- 
жить у стєповій зоні. Найбільші 
пром. підприємства району: прод. 
товарів, пивоварний (Широке), 


ШИРОКІВСЬКИЙ 
РАЙОН | 
ДНІПР'ОПЕТРОВСЬНОЇ 
ОБЛАСТІ 


САУ 
1». 


рУ7 
2. сову 


6 о 
МИРНО ри Люксембу; регу 


Явдотівка 


Миколаївка 0 





сироробний (смт Миколаївка) 
з-ди. Комбінат побут. обслугову- 
вання (Широке). Землеробство спе- 
ціалізується в основному на виро- 
щуванні зернових культур, тва- 
ринництво -- на виробн. молока і 
м'яса. Площа с.-г. угідь 1984 ста- 
новила 93,/ тис. га, у т. ч. орні 
землі -- 80,8 тис. га. Гол. культу- 
ри: озима пшениця, кукурудза, 
ячмінь, горох, овочеві. Садівницт- 
во. У Ш. р.-- 11 колгоспів, 6 рад- 
госпів, птахофабрика, райсіль- 
госптехніка, райсільгоспхімія. За- 


лізнична ст. Інгулець.  Автомоб. 
шляхів - - 338 км, у т. ч. з твердим 
покриттям -- 298 км. У районі -- 
22 заг. осв. музична ії спорт. 
школи, 37 лік. закладів, У т.ч. 
З лікарні. 9 будинків культу- 
ри, 24 клуби, 26 кіноустановок, 


29 б-к, музей історії району. У с. 
Шестерні ЧІ. р. народилися укр. 
рад. кінознавець І. С. Корнієнко та 
укр. рад. співак О. Г. Мосін. У ШІ. 
р. видається газ. «Прапор Леніна» 
(з 1935). В. С. Охріменко. 
ШИРОКОВ Анатолій Георгійович 
Гн. 24.11 (8.ПІТ) 1908, с. Кушва, те- 
пер місто Свердл. обл.Ї -- укр. 
рад. графік, засл. художник УРСР 
(з 1979). Член КПРС з 1940. Учас- 


ник Великої Вітчизн. війни. У 
1936 закінчив Одес. худож. ін-т. 
Твори: цикл малюнків «Люди 


Сибіру» (1942--43), серія портре- 
тів діячів укр. культури (1943-- 
62), серія літографій «Трудівники 
моря» (1962--63), портрети -- двічі 
Героя Рад. Союзу О. Ф. Федоро- 
ва (1981), доктора мед. наук Т. В. 
Шлапак, «Травень 41-го року. Ге- 
нерал М. П. Кирпонос» (два остан- 
ні -- 1982). 

ШИРОКОВ Олександр Зосимо- 
вич |н. 5 (18).ІХ 1905, м. Іваново| 
рад. геолог, член-кореспондент 
АН УРСР (з 1957). Закінчив 
Дніпропетровський гірничий ін-т 


(1930). З 1946 працює в цьому 
ін-ті (1948--79 -- зав. кафедрою, 
з 1979 -- професор). У 1963--66 -- 
заст. Голови Верховної Ради 
УРСР. Осн. праці присвячені з'я- 
суванню закономірностей вуглена- 
громадження в осн. вугільних ба- 
сейнах Європ. частини СРСР, зо- 
крема Донецькому. Нагороджений 
орденом Трудового Червоного Пра- 
пора, медалями. В. М. Палій. 
ШИРОКОВ Олексій Олександро- 
вич (н. 2.ГМ 1923, с. Земляні Ху- 
тори, тепер Аткарського р-ну Са- 
рат. обл.) -- укр. рад. художник, 
засл. діяч мист. УРСР (з 1978). 
Член КПРС з 1945. У 1948--54 нав- 
чався в Ін-ті живопису, скульптури 
і архітектури ім. І. Ю. Рєпіна в 
Ленінграді. Працює в галузі те- 
матичної картини та портрета: 
«Юність» (1960), «Бесіда з Іллічем» 
(1963), «Слово ,,Правди"» (1968), 
«За Батьківщину» (1974), «Леген- 
да про героїв громадянської» 
(1978), «На полонині» (1982). 
,. Р. Л. Вартиванова. 
ШИРОКОВУХ  (ВагразіеПа) 
рід ссавців род. гладконосих, або 
звичайних, кажанів. Тіло (довж. 
45--60 мм, маса 6--10 г) вкрите 
довгим, густим волоссям. Морда 
дуже вкорочена, тупа, між очима 
є гола ділянка шкіри. Вушні ра- 
ковини широкі, зрощені біля ос- 
нови. Довж. хвоста майже дорівнює 
довж. тіла і ГОЛОВИ. Зубів 34. По- 
ширений у помірних і субтропіч- 
них широтах Євразії. В роді 2 
види: Ш. європейський (В. 
БрагразсеНа) і Ш. азіатський 
(В. Іеисотеіаз5). Обидва види зу- 
стрічаються в СРСР, зрідка й в 
УРСР. Селяться поодиноко або 
групами в щілинах скель, пече- 
рах, дуплах дерев, навіть у будів- 
лях. Живляться переважно дріб- 
ними метеликами, жуками тощо. 
Самка раз на рік народжує 2 ма- 
лят. Викопні рештки відомі по- 
чинаючи з раннього плейстоцену. 
ШИРОКОЕКРАННЕ КІНО -- ви- 
робництво і демонстрування кі- 
нофільмів із збільшеною, порів- 
няно із звичайним кіно, шириною 
зображення, що його проеціюють 
на широкий екран  (співвідно- 
шення сторін екрану від 1 : 1,66 
до  1:2,35 замість звичайного 
1: 1,38). Найпоширеніші системи 
Ш. к. з анаморфованим і з каше- 
тованим кадрами. Система Щ. к. 
з анаморфованим кадром (запро- 
понована 1897 Е. Аббе, Німеччина) 
грунтується на застосуванні спец. 
анаморфотної оптики (вона наче 
стискує кадр при зніманні і розтя- 
гує його при проеціюванні). Перший 
широкоекран. худ. їільм з ана- 
морфованим кадром «Виник- 
нення вогню» (реж. К. Отан-Лара, 
крана, 1930), в СРСР -- «Ілля 
омець» (реж. А. Л. Птушко, 
9 ). Система Ш. к. з кашетова- 
ним кадром набула поширення за 
кордоном в серед. 20 ст., в СРСР 
-- у 60-і рр. В основу її покладено 
принцип зменшення висоти звичай- 
ного кадру на 35-мм кіноплівці до 
розмірів, що відповідають необхід- 
ному співвідношенню сторін кіно- 
екрана (1 : 1,66--1 : 1,85). Такого 
зменшення  (кашетування)  дося- 
гають за допомогою спец. рамок 
(каше), що їх встановлюють у к/- 
нопроекційному апараті. Для Щ. 
к. застосовують проекційну апа- 
ратуру з потужними джерелами 


світла (до 18000 лм) і високоякісну 
кіноплівку з високою роздільною 
здатністю. Іл. с. 412. 

. 4. Янушевський. 
ШИРОКОЛИСТЯНИХ лісів 
ЗОНА -- природна зона помірного 
поясу Пн. півкулі Землі, характер- 
ною зовнішньою ознакою якої є 
переважання рослинних  угрупо- 
вань із широколистяних порід. 
Формується в умовах помірного 
клімату з достатнім зволоженням і 
рівномірним розподілом опадів 
протягом року. Широколистяні лі- 
си не створюють суцільної смуги, 
найбільші площі вони займають 
на окраїнах материків, що перебу- 
вають під впливом океанів, - у 
Зх. Європі, на Сх. Північної Аме- 
рики та на Сх. Азії. Природні умо- 
ви окремих частин ПІ. л. з. ма- 
ють місц. відмінності. Для зони 
характерна відносно м'яка зима 
(пересічна т-ра січня 0, --3" у зх.- 
європ. секторі зони та бл. --5? 
у Пн. Америці й на Сх. Азії) і 
тепле вологе літо (переважні т-ри 
у липні --16, -- 18"). Опадів 600-- 
800 мм на рік, у найбільш зволо- 
жених сх. секторах -- 1200 мм та 
більше. Зональний тип грунтоут- 
ворення -- буроземний. У дере- 
востані невелика кількість порід, 
подекуди домінує один вид. У зх.- 
європ. секторі зони переважають 
темні букові ліси без підліску й 
світлі дубові ліси з домішкою ін. 
порід (клен, липа, ясен), добре 
розвинутим підліском (зокрема з 
чагарникових видів вересу) і гу- 
стим трав'яним покривом. У мину- 
лому широколистяні ліси були най- 
поширенішим типом природної 
рослинності Зх. Європи. Для Пн. 
Америки типові кленово-букові й 
дубові ліси з домішкою липи, тюль- 
панового дерева, магнолії, зх. пла- 
тана та з ліанами у підліску. 
Осн. лісоутворюючі породи сх.- 
азіат. сектора зони -- бук, дуб, 
кілька видів клена, дзельква, місц. 
вид волоського горіха тощо; у під- 
ліску -- вічнозелені, зокрема бам- 
бук. Повсюди добре розвинутий 
трав'яний покрив. У широколистя- 
них лісах водяться благородний 
олень, козуля, дика свиня, заєць- 


русак, лисиця, куниця, борсук, 
білка, скунс; із птахів -- тетерів, 
дятел, орел, сова, сіра куріпка 


та їн. Деякі дослідники вважають 
Ш. л. з. підзоною лісової зони по- 
мірного поясу. 
Карту див. т. 4, с. 304--305. 

Є. 1. Стеценко. 
ШИРОКОНІСКА (Апаз сіуреагїа) 
-- птах род. качачих. Довж. бл. 
90 см, маса 300--1100 г. Шия по- 
рівняно коротка, голова маленька, 
дзьоб довгий і широкий. У самців 
навесні оперення голови і шиї тем- 
не з металічним блиском, крил -- 
блакитнувато-сизе, черевця -- тем- 
не, грудей -- біле, спини -- буре з 
білими смугами по боках; самки -- 
бурі. Поширена в Європі, Пн. Аф- 
риці і Пн. Америці. Перелітна. 
В СРСР найчастіше зустрічається 
в лісостеповій і степовій зонах. В 
УРСР гніздиться по всій території 
на болотах, ставках і озерах. Жи- 
виться переважно тваринними кор- 
мами. Кладка з 7--12 яєць в дру- 
гій половині травня; насиджує сам - 


ка протягом 22--24 днів. Об'єкт 
полювання. 
ШИРОКОНОСІ МАВПИ, амери- 


канські мавпи (Ріабуг гбіпа) -- гру- 





407 


ан 


ШИРОКОНОСІ 
МАВПИ 


У 
і 75 
Шипшина 


гілка з 
2 -- плід. 


українська: 
квіткою: 





Широковух свропей- 


ський. 





Широконіска: 
1 -- самець: 
2 -- самка. 


Пневматичні шини: 

-- безкамерна; 
камерна; 
--боковина покришки; 


борт покришки; 
вентиль; 
протектор; 

-- камера. 


тому Юта 


408 


ШИРОКОРЯДНА 
СІВБА 





К.В. Широцький. 





Пам'ятник на братсь- 
кій могилі героїв-ши- 
ронінців у селі Тара- 
нівці Готвальдівського 
району Харківської об- 
ласті. 1957. Фрагмент. 





Щирокоформатне  кі- 
но. 70-мм фільмокопія 
з шестиканальною сте- 
реофонічною  фоногра- 
мою. 


Шишкар ялиновий. 


па (секція) вищих приматів. Об'- 
єднує 2 родини: ігрункових, або 
когтистих мавп, та цебусових, або 
капуцинових. Довж. тіла 17--75 
см. Хвіст довгий, часто добре роз- 
винений, чіпкий. Волосяний по- 
крив густий, різноманітного за- 
барвлення. Зубів 32 або 36. Сід- 
ничих мозолів не мають. У Щ. п. 

на відміну від вузьконосих мавп, 
носова перегородка широка і нізд- 
рі у переважної більшості повер- 
нені назовні (звідки й назва). Ш. м. 
поширені в лісах Центр. і Пд. 
Америки. Стадні, переважно денні 
тварини, живуть на деревах. Жив- 
ляться рослинами, комахами. Роз- 
множуються цілий рік. Вагітність 
3--5 місяців. У виплоді 1--3 ма- 
лят. Викопні рештки відомі по- 
чинаючи з міоцену. Г. П. Зіневич. 
ШИРОКОРЯДНА СІВБА -- один 
з видів рядкової сівби сільсько- 
господарських культур з міжряд- 
дям від 300 до 1000 мм і більше. 


Ш. с. застосовують при вирощу- 
ванні культур, які потребують 
великої площі живлення рослин 
(цукр. буряків, соняшнику, ку- 


курудзи, овочевих культур тощо) 
або характеризуються повільним 
початковим ростом і дуже заглу- 
шуються бур'янами у перший пе- 
ріод життя. Різновидами ШІ. с. є 
пунктирна сівба, стрічкова сівба 
та ін. Н. А. Федорова. 
ШИРОКОФОРМАТНЕ КІНО -- 
виробництво і демонстрування кі- 
нофільмів з використанням кі- 
ноплівки шириною від 50 до 70 
мм; вид кінематографії. Набуло 
практичного поширення з серед. 
20-х рр. 20 ст. Найпоширеніші 
системи НІ. к. з плівкою 65 і 70 мм 
(системи «Тодд-АО», «Супер-Па- 
навіжн»,  «Ультра- -Панавіжн» -- 
США, рад. система Ш. к. та ін.). 
Рад. система НІ. к. (розроблена 
1957--59 під керівництвом Є. М. 
Голдовського), на відміну від за- 
рубіжних систем з застосуванням 
плівок різної ширини для зніман- 
ця фільмів і друкування фільмо- 
копій, грунтується на використан- 
ні плівок однакової (70 мм) шири- 
ни. Це значно спрощує виробн. 
фільму, дає змогу обмінюватися 
фільмокопіями і вихідними кіно- 
матеріалами з різними країнами. 
Рад. система Ш. к. передбачає 
використання шестиканальної маг- 
нітної фонограми на  суміщеній 
фільмокопії (мал.) та високоякіс- 
них  ширококутних об'єктивів. 
Перший рад. широкоформатний 
фільм -- «Повість полум'яних літ» 
(реж. Ю. І. Солнцева, 1961). Ши- 
рокоформатні фільми демонстру- 
ють за допомогою потужних уні- 
версальних кінопроекторів. 


4. Янушевський. 
ШИРОНІНЦІ герої Великої 
Вітчизн. війни 1941--45, бійці 1-го 
взводу 8-ї стріл. роти 78-го гвардій- 
ського стріл. полку 25-ї гвардій- 
ської стріл. дивізії Пд.-Зх. фрон- 
ту, які під командуванням гвар- 
дії лейтенанта П. М. Щироніна 
2.ПІ 1943 біля с. Таранівки (Хар- 
ків. обл.) в бою проти нім.-фашист. 
загарбників виявили виняткову 
мужність і героїзм. 1-Й взвод у 
складі 25 чол. обороняв залізнич- 
ний переїзд. Незважаючи на пере- 
вагу ворога в живій силі і техні- 
ці, рад. воїни відбили три атаки і 
утримали свої позиції, завдавши 
ворогові значних втрат. З 25 рад. 


воїнів 19 загинули. Указом Пре- 
зидії Верховної Ради СРСР від 
18.У 1943 П. М. Широніну і всім 
бійцям взводу присвоєно звання 
Героя Рад. Союзу. На честь под- 
вигу Ш. у с. Таранівці встановле- 
но пам'ятник. 

Літ.: Марченко АД. Д. Герой-широнин- 
ць. Х., 1974; Музей бойової слави 
гвардійців-широнінців. Х., 1980. 
ШИРОТА -- одна з координат, що 
визначають положення точки на 
сферичній поверхні. Геогра- 
фічна Ш. вимірюється кутом 
між прямовисною лінією в даній 
точці Й площиною екватора; вона 
дорівнює також висоті 0 полюса 
світу над горизонтом. Див. Коор- 
динати географічні. На поверхні 
ін. небесних тіл застосовують ге- 
ліографічну (для Сонця), селено- 
графічну (для Місяця), ареогра- 
фічну (для Марса) та ін. Ш., які 
відлічують від їхніх екваторів. Для 
визначення положення світил на 
небесній сфері застосовують аст - 
рономічну  (екліптич- 
ну) і галактичну НІ. (див. 
Координати небесні). 
ШИРОЦЬКИЙ (Шероцький) Ко- 
стянтин Віталійович |псевд.- К. 
Ладиженко; 26.У (7.УГ) 1886, с. 
Вільшанка, тепер Крижопільсько- 
го р-ну Вінн. обл.-- 13.ІХ 1919, 
с. Білоусівка, тепер Тульчинсько- 
го р-ну Вінн. обл.) -- укр. істо- 
рик мистецтва. Закінчив Петерб. 
ун-т. Досліджував історію укр. і 
рос. живопису, гравюри, архітек- 
тури. Вивчав і збирав зразки нар. 
мистецтва Буковини і Галичини, 
які експонував на виставці у Киє- 
ві 1917. Автор статей про худож. 
спадщину Т. Шевченка («Шевчен- 
ко -- портретист», «Гравюри Т. 
Шевченка», «Шевченко -- ілюстра- 
тор», «Шевченко і Брюллов» та 
ін.), книги «Нариси з історії де- 
коративного мистецтва України» 
(1914), ілюстрованого путівника 
«Київ» (1917). С. І. Білокінь. 


ШИРШО В Петро Петрович 
(12 (25).Х1І 1905, Катеринослав, 
тепер Дніпропетровськ 17.1 
1953, Москва| -- рад. океанограф 
і гідробіолог, полярний  дослід- 
ник, держ. діяч, акад. АН СРСР 
(з 1939), Герой Рад. Союзу (1938). 
Член КПРС з 1938. Навчався в 
Дніпроп. ін-ті нар. освіти, згодом 
переведений у такий же ін-т в Оде- 
сі (закінчив 1929). Учасник ек- 
спедицій на «Сибірякові» (1932) та 
«Челюскіні» (1933--34), що довели 
можливість експлуатації Північ- 
ного морського шляху. В 1937--38 
брав участь у роботі І-ї рад. дрей- 
фуючої станції «Північний полюс». 
Осн. праці Ш. присвячені дослід- 
женню планктону полярних морів. 
В 1942--48 -- нар. комісар, зго- 
дом -- міністр мор. флоту СРСР. 
З 1946 -- директор створеного 
ним Їн-ту океанології АН СРСР. 
Нагороджений трьома орденами 
Леніна, ін. орденами та медалями. 
Ім'ям Ш. названо бухту на Землі 
Франца-Йосифа, підводний хре- 
бет у Берінговому м., Їн-т океано- 
логії АН СРСР. 

ШИРЯЄВЕ селище міського 
типу Одес. обл. УРСР, райцентр. 
Розташоване на р. Великому Ку- 
яльнику, за 32 км від залізнич. ст. 
Затишшя. 7,5 тис. ж. (1984). Ш. 


засн. в кінці 183 ст. вихідцями З 
Болгарії і укр.  селянами-вті- 
качами. Деякий час населений 


пункт мав назву Степанівка. Рад. 
владу встановлено в січні 1918. З 
1965 Ш.-- с-ще міськ. типу. У Ш.- 
хлібний комбінат, маслоробний, 
комбікормовий, цегельний  з-ди, 
міжколг. буд. орг-ція, лісництво, 
райсільгоспхімія, комбінат побу- 
тового обслуговування. 4 заг.-осв. 
та музична школи, лікарня, полі- 


клініка, Будинок культури, 2 
бібліотеки. Й 
ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОН - у 


пн. частині Одес. обл. УРСР. Ут- 


ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОН 
ОДЕСЬНОЇ ОБЛАСТІ зба 
7 : Мо пулаки 


у) я 
2 - 


М 
77, ча Вікторівка о 
Олександрівка | 


Зауа 


у Макарове 
Осинівка 


аж й о 
. 
// 


г, 


5 Жовтень 


овосвітивка 7 


. Кітери но 


тонівкад 
7Новоєлизавітів а 





ворений 1935. Площа 1,5 тис. км2. 
Нас. 32,5 тис. чол. (1984). У райо- 
ні -- 71 населений пункт, підпо- 
рядкований селищній і 16 сільс. 
Радам нар. депутатів. Центр -- 
смт Ширяєве. Щ. р. розташований 
в межах пд. відрогів Подільської 
височини. Поверхня -- хвиляста 
рівнина, значною мірою розчлено- 
вана. Корисні копалини: глина, 
пісок, вапняк. Річки -- Журавка 
(прит. Тилігулу), Малий Куяль- 
ник, Великий Куяльник (усі -- 
бас. Чорного м.). Грунти чорнозем- 
ні. Лежить у степовій зоні. Най- 
більше пром. підприємство -- Ши- 
ряївський маслоробний з-д. Ком- 
бінат побутового обслуговування 
(Ширяєве). Землеробство району 
спеціалізується на вирощуванні 
зернових культур, цукр. буряків, 
соняшнику, овочевих культур, ви- 
робн. м'яса, молока, яєць та вовни. 
Площа с.-г. угідь 1983 становила 
131,1 тис. га, у т. ч. орні землі -- 
100,2 тис. га. У Ш. р.-- 22 кол- 
госпи, З радгоспи, райсільгоспхімія, 
райсільгосптехніка. Залізнична 
ст. Силівка. Автомоб. шляхів -- 
304 км, у т. ч. з твердим покрит- 
тям -- 177 км. У районі -- 41 заг.- 
осв. та музична школи; 40 лік. 
закладів, у т. ч. 4 лікарні. 44 
клубні установи, 33 кіноустанов- 
ки, 38 6б-к. У ШІ. р. видається газ. 
«Промінь» (з нн 

П. Бандурко. 


ШИФЕР (нім. зсбіевег) -- ПЛИТИ 
невеликих розмірів з глинистих 
сланців; різновид покрівельних 
матеріалів. Ш. міцний, водоне- 
проникний, морозо- і водостійкий. 
Застосовується при влаштуванні 
горищних дахів. Шифером, або 
азбошифером, наз. також листи 
(профільовані, плоскі) та плити з 
листового азбестоцементу. 

ШИФР (франц. сбійке, букв.- 
цифра, від араб. сіфр -- нуль) -- 
1) Сукупність умовних знаків, 
що їх застосовують для секретного 
листування. При м написанні Ш. 
фрази, слова, склади або окремі 


літери замінюють цифрами чи лі- 
терами в різних комбінаціях на ос-- 
нові заздалегідь умовленої систе- 
ми, яка є ключем для розшифру- 
вання тексту. Іноді застосовують 
подвійний НІ. 2) Те саме, що Й 
код, застосовуваний при механі- 
зованій обробці даних на лічиль- 
но-перфораційних і електронних 
обчислювальних машинах. 3) Умов- 
не позначення місцеперебування 
книг на бібліотечній полиці, до- 
кументальних матеріалів в архі- 
вах. 4) Переплетення у вигляді 
візерунка поч. літер імені й пріз- 
вища; те саме, що й вензель. 
ШИХТА (від нім. Зсбісрі -- шар, 
прошарок) -- суміш (у певній про- 
порції) вихідних матеріалів, що 
їх переробляють у металургійних, 
хімічних та ін. агрегатах. Мета- 
лургійна (найчастіше  застосову- 
вана) Ш. може містити руду, руд- 
ний концентрат, агломерат, ока- 
тиші, метал (гол. чин. у вигляді 
брухту), флюси, паливо (напр., 
при виплавці чавуну в доменній 
печі). Її завантажують в агрегат 
у вигляді однорідної суміші (по- 
рошкоподібної, кускової, збрике- 
тованої) або порціями чи шарами, 
що складаються з окремих ком- 
понентів. Для завантаження вико- 
ристовують завалювальні машини, 
скіпові підйомники, транспорте- 
ри тощо. 


ШИШАКИ -- селище міського ти- 
пу Полтав. обл. УРСР, райцентр. 
Розташовані на р. Пслі (прит. 
Дніпра), за 13 км від залізнич. ст. 
Яреськи. 5,1 тис. ж. (1984). Ви- 
никли на поч. 14 ст. Рад. владу 
встановлено на поч. 1918. В 1970 
Ш.-- с-ще міськ. типу. У с-щі -- 
з-ди: сироробний, комбікормовий, 
цегельний, мінеральних вод, рай- 
сільгосптехніка, райсільгоспхімія, 
комбінат побутового обслугову- 
вання. Середня та муз. школи, лі- 
карня. Будинок культури, кіноте- 
атр, б-ка, істор.-краєзнавчий музей. 
Уродженцем Ш. є рад. математик 
і механік Ю. О. Митропольсь- 
кий. В Ш. 1907 і 1919--20 жив 
письменник В. Г. Короленко, 1917 
-- академік В. І. Вернадський. 


ШИШАЦЬКИЙ РАЙОН -- на Пн. 
Сх. Полтав. обл. УРСР. Утво- 
рений 1923. Площа 0,8 тис. км?2. 
Нас. 25,4 тис. чол. (1984). У райо- 
ні -- 79 населених пунктів, під- 
порядкованих селищній і 11 сільс. 
Радам нар. депутатів. Центр -- 
смт Шишаки. ЦІ. р. розташований 
в межах Придніпровської низови- 
ни. Поверхня -- увалисто-хвиляста 
рівнина. Корисні копалини: при- 
родний газ, нафта, глина, піски. 
Є джерела мінеральних вод. Річ- 
ки -- Псел та його прит. Говтва 
(бас. Дніпра). Грунти восн. чорно- 
земні. Лежить у лісостеповій зоні. 
Ліси (дуб, ясен, берест, клен, сосна) 
і чагарники займають 5,2 тис. га. 
Найбільші пром. підприємства: 
Яреськівський цукр. та Шишаць- 
кий сироробний з-ди. Комбінат по- 
бутового обслуговування (Шиша- 
ки) та 5 будинків побуту. Земле- 
робство району спеціалізується на 
вирошуванні зернових і тех. куль- 
тур, тваринництво м'ясо-мол. на- 
пряму. Площа с.-г. угідь 1984 ста- 
новила 57,7 тис. га, в т.ч. орні зем- 
лі -- 48,» тис. га, сіножаті -- 3,8 
тис. га. Гол. культури: озима пше- 
ниця, кукурудза, ячмінь, горох, 


цукр. буряки і соняшник. У Ш. р. - 
14 колгоспів, Гоголівський плодово- 
шовківницький розсадник, райсіль- 
госптехніка, райсільгоспхімія. За- 
лізничні станції Сагайдак і 
Яреськи. Автомобільних шляхів -- 
215 км, у т. ч. з твердим покрит- 
тям -- і98 км. У районі -- 24 за- 
гальноосвітніх і муз. школи; 25 лік. 
закладів, у т. ч. 9 лікарень. 
На тер. району -- бази відпочин- 
ку. 24 будинки культури і клуби, 
кінотеатр, 36 кіноустановок, 22 


Воскобіиники 
о 


А Ковалівка 


ШИШАЦЬКИЙ 
РАЙОН 





б-ки; музеї: Гоголя М. В. заповід- 
ник-музей (див. т. 12, Додаток) 
у с. Гоголевому, де пройшли його 
дитячі роки, істор.-краєзнавчий у 
Шишаках та історичний в с. Яресь- 
ках. У с. Ковалівці Ш. р. народи- 
лась укр. революційна народниця 
С. М. Богомолець-- мати О. О. 
Богомольця. У НІ. р. видається 
газ. «Сільське китя» (з 1938). 

Я. Тараненко. 
ШИШАЦЬКИЙ- іллтй Олександр 
Васильович (1828, с.  Краси- 
лівка, тепер Козелецького р-ну 
Черніг. обл.-- 1859, Чернігів) -- 
укр. поет і етнограф. рабнвань 
Черніг. духовну семінарію, а- 
цював писарем. У 1854-59 ув 
редактором газ. «Черниговскиєе 
губернские ведомости», в якій вмі- 
щував матеріали з фольклору Й 
етнографії. У своїх віршах (зіб- 
рані у 2-х книгах під назвою 
«Українська квітка»,  1856--57) 
наслідував Т. Шевченка. Видав 
«Збірник малоросійських  при- 
о їв та приказок» (1857). 

: ГВірші). В кн.: Поети пошевчен- 

о доби. К., 1961. 

П. І. Орлик. 


ШИШИГІН Фірс Юхимович (н. 
17 (30).У ПІ 1908, с. Борок-Городок 
Арх. обл.) -- рос. рад. режисер, 
нар. арт. СРСР (з 1964). Член 
КПРС з 1960. Закінчив отейаа 
технікум сценіч. мистецтв (1929). 
Працював у театрах Ленінграда, 
Владивостока та ін. З 1960 -- ху- 
дож. керівник Яросл. драм. теат- 
ру ім. Ф. Г. Волкова. Серед ви- 
став: «Старик», «На дні», «Діти 
сонця» М. Горького, «Третя пате- 
тична» М. Погодіна. Нагородже- 
ний орденом Леніна. 
ШИШКА -- 1) Орган голонасін- 
них рослин, що виконує функцію 
статевого розмноження. Являє 
собою видозмінений пагін зі спо- 
рофілами. Чоловічі Ш. складають- 
ся з лусочок (мікроспорофілів), на 
яких містяться мікроспорангії 


з мікроспорами (гомологічні пиля- 
кам з пилком у покритонасінних). 
На жіночих ШІ. містяться дрібні 
покривні і великі насінні лусочки 
(мегаспорофіли) з насінними за- 
чатками, які після запліднення 
перетворюються на насінини. іл. 
с. 414. 

2) Суцвіття у хмелю, вільхи та дея- 
ких ін. рослин, що складаються 
з жіночих (маточкових) квіток. 


ШИШКАР (Цохіа) -- рід птахів 
род. в'юркових. Довж. тіла 14-- 
20 см, маса 29--58 г. Характерним 
є своєрідний дзьоб, нижня і верх- 
ня частини якого перехрещені. 
Крила довгі, хвіст короткий з ви- 
різкою. Оперення самців червону- 
вате, самок -- зеленувате. Поши- 
рені у хвойних лісах Європи, Азії, 
Африки й Америки. Відомо З види, 
усі вони зустрічаються в СРСР, у 
т.ч. на Україні: Ш.ялиновий 
(1. сигуїгозіга)) Щ. сосновий 
(1. рієсуорзійасиз) і Ш. біло- 
крилий (Ї.. о еРАУ Гнізда 
влаштовує на деревах. Кладка у 
березні -- травні з 3--5 яєць; на- 
сиджує самка 12--16 днів. Живить- 
ся насінням хвойних дерев, рід- 
ше комахами. 

ШИШКІН Іван Іванович (13 (25).1 
1832, м. Єлабуга, тепер Тат. АРСР 
--8 (20). ПІ 1898, Петербургі -- рос. 
живописець і графік, академік 
(з 1865), професор (з 1873), дійс- 
ний член петерб. АМ (з 1893). В 
1852--56 навчався в Московському 
училищі живопису, скульптури і 
архітектури у А. Мокрицького і в 
1856--65 -- в Петерб. АМ у С. 
Воробйова. У 1862--65 був пенсі- 
онером академії в  Дюссельдор- 
фі, Цюріху, Празі, Мюнхені. 
Твори: «Краєвид в околицях Дюс- 
сельдорфа» (1865), «Жито» (1878) 
«Среди долинь ровнья...» (1883), 
«Лісові далі» (1884), «Сосни, ос- 
вітлені сонцем» (1886), «Дубовий 
гай» (1887), «Ранок у сосновому 
лісі» (1889), «Корабельний гай» 
(1898) та ін. Був членом-фунда- 
тором Т-ва пересувних художніх 
виставок (див.  Передвижники). 
Картини Ш. зберігаються в ДТГ у 
Москві, ДРМ у Ленінграді, Київ. 
музеї рос. мистецтва та ін. музе- 
ях країни. 1894--95 керівник 
пейзажної майстерні петерб. АМ. 
Іл. див. на окремому аркуші, с. 
352-- 353, а також до ст. Росій- 
ська Радянська Федеративна 
Соціалістична Республіка, т. 9, 
с. 448--449. 


Літ.: Иван Иванович Цишкин. Пере- 
писка. Дневник.-- Современники 0 
художнике. Л., 1978. 


Д.М. Колесникова. 
ШИШКО Сергій Федорович (н. 
12 (25).МІ1 1911, с. Носівка, тепер 
місто Черніг. обл.) -- укр. рад. 
живописець, нар. художник СРСР 
(з 1974). Член КПРС з 1952. У 
1929--33 навчався в Київ. худож. 
ін-ті у Ф. Кричевського, 1936-- 
43 -- в Ін-ті живопису, скульптури 
та архітектури Всерос. АМ у 
Ленінграді у Б. Йогансона і О. 
Зайцева. Автор ліричних  пейза- 
жів, зокрема серії «Київська сюї- 
та» (розпочата 1944): «Дніпро» 
(1944), «У парку імені Т. Г. Шев- 
ченка» (1956), «Вулиця В.  Ї. 
Леніна взимку» (1958), «Голосіїв- 
ська осінь», «Весна. Київські то- 
полі» (обидва -- 1967), «Хрещатик» 
(1969), «Київські далі» (1974), 
«Листопад» (1975), «Дніпро восе- 





409 





Шишко 





г. 


П.П. Ширшов. 





І. І. Шишкін. 





С.Ф. Шишко. 








В. Я. Шишков. 





В.Ф. Шишмарьов. 











.Ф. Шінкель. 
вельна академія в ді 


ни» (1979), Серед ін. творів 
«Самарканд» (1942), «Берег Дні- 
пра» (1950), «Дорога на Говерлу» 
(1954), «Кипариси» (1956), «Вікно» 
(1959), «Вечір у Седневі» (1962), 
«Осінь у Карпатах» (1971), «Бук- 
рин. Схід місяця» (1976), «Мирні 
поля» (1981). Картини Ш. збері- 
гаються в ДМУОМ у Києві та ін. 
музеях країни. Натороложений ор- 
денами Леніна, Дружби народів, 
медалями. Держ. премія УРСР 
ім. Т. Г. Шевченка, 1982. Іл. див. 
на окремому аркуші, с. 432--433, 
а також т. 11, кн. 2, с. 358--369. 

Літ.: Сергій Шишко. "Пейзажі Києва. 
Альбом. К., 1971; Павлов В. П. Сер- 


гій Шишко. Альбом. К., 1977. 
1. І. Верба. 


ШИШКОВ Вячеслав Якович |21. 
ІХ (3.Х) 1873, м. Бєжецьк, тепер 
Калінін. обл.-- 6.1П 1945, Москва| 
-- рос. рад. письменник. В 1894-- 
1915 жив і працював у Сибіру. Дру- 
куватися почав 1908. Роман «Ва- 
тага» (1923), повість «Пейпус-озе- 
ро» (1925)-- про події громадян. 
війни. У романі «Угрюм-ріка» (т. 
1--2, 1933; твір інсценізовано та 
екранізовано) показав розвиток |і 
загибель рос. капіталізму, початок 
революц. боротьби робітн. класу. 
В істор. епопеї «Омелян Пугачов» 
(кн. 1--3, 1938--45; Держ. премія 
СРСР, 1946) відобразив суспільно- 
політ. життя Росії 18 ст., події 
антифсод. селянської війни 1773-- 
79: Нагороджений орденами 
Леніна і «Знак Пошани». 
Тв.: Собрание сочинений, т. 1--10. 
М., 1974; Укр. перекл.-- Цуке- 
рок. Х., 1930; Отець Макарій. К., 
1958; Помолились. К., 19538; Угрюм- 
ріка. К., 1968. 
Літ.: Яновский Н. Н. Вячеслав Шиш- 
ков. М., 1984. В. Г. Бєляєв, 
ШИШКОВИДНЕ ТІЛО -- те са- 
ме, що й епіфіз. 
ШИШМАНОВ (Іван Димитров 
(22. МІ (4.М1І) 1862, м. Свиштов -- 
22.М1 1928, Осло, похований в 
Соц 1 болг. літературознавець 

фольклорист. З 1894 -- проф. 
Софійського ун-ту. Більшість до- 
сліджень присвятив заг. проблемам 
болг. нац. Відродження та твор- 
чості його представників Паїсія 
Хилендарського, Неофіта Бозве- 
лі, Г. Раковського, братів Д. ії К. 
Миладинових, З. Стоянова, І. Ва- 
зова та ін. Досліджував зв'язки 
зх.-європейських, рос., укр. і болг. 
л-р. Автор праць про й Шевченка. 
Мав тісні наук. і родинні зв'язки 
з М. Драгомановим (був одруже- 
ний з його дочкою), підтримував 
зв'язки з І. Франком, Лесею Ук- 
раїнкою, В. Гнатюком та ін. укр. 
письменниками і вченими. 

. Н. Климчук. 

ШИШМАРЬОВ Володимир Федо- 
рович (113 (25). 1875, Петербург-- 
21.ХІ 1957, Ленінграді! -- рос. 
рад. філолог, академік АН СРСР 
(з 1946). Закінчив Петерб. ун-т 
(1897). Професор Петроградського 
(тепер | Ленінградський) | ун-ту 
(з 1918). Директор Ін-ту світової 
л-ри (1944--47), з 1950 працював 
в Ін-ті мовознавства АН СРСР. 
Автор праць з романських мов та 
л-р: «Гільйом де Машо. Лірична 
поезія» (т. 1--2, 1909, франц. мо- 
вою, удостоєна Франц. академією 
премії Сентура), «Лірика та ліри- 
ки пізнього Середньовіччя» (1911), 
«Нариси з історії мов Іспанії» 
(1941), «Історична морфологія 
французької мови» (1952), «Кни- 


га для читання з історії французь- 
кої мови...» (1955), «Словник ста- 
рофранцузької мови...» (1955; в 
співавт.) та ін. Нагороджений орде- 
ном Леніна, ін. орденами, меда- 
лами Ленінська премія, а 
: Избраннке статьи, т. 1-2. М. 
ЛЮ 1965. Г. Ф. я ось 


ШИЯН Анатолій Іванович (н. 23. 
ПІ (5.ТУ) 1906, слобода Борисовка, 
тепер смг Бєлг. обл.1-- укр. рад. 
письменник. Член КПРС з 1947. 
Учасник Великої Вітчизн. війни. 
Закінчив Київ. лісотехнічний 
їн-т (1929). Перше оповідання «ЛІ- 
сокради» надрукував 1928. Нале- 
жав до літ. орг-цій «Молодняк», 
ВУСПП. У романі «Гроза» (1936) 
відобразив революц. події на Ук- 
раїні, у романі «Хуртовина» (1980) 
подано картину боротьби рад. 
народу проти фашист. загарбни- 
ків у Великій Вітчизн. війні (літ. 
премія ім. А. Головка, 1980). ШІ. 
належать повісті «Баланда» (1930), 
«Мар'яна» (1953), роман «Магіст- 
раль» (1934), п'єси «Де тирса 
шуміла» (1961), «Тиха обитель» 
(1969), п'єси-казки для дітей, 
книги нарисів, сценарії до філь 
мів за його творами («Гроза над 
полями», 1958; «Летючий  кора- 
бель», 1960, та ін.). Нагороджений 
орденом Червоної Зірки, ін. орде- 
нами, , медалями. 
Тв.: П'єси-казки. К., 1951; Хуртовина, 
кн. 1-3. К., 1979--80; Де тирса шу- 
міла. К., 1963; Рос. перекл.- 
Гроза. М., 1959 
Літ.: Мушкетик Ю. Анатолій Шиян. 
К., 1960. В. П. Лета. 
ШИЯН Ольга Галактіонівна (н. 
15.ГХ 1914, с. Опішня, тепер смт 
Зіньківського р-ну Полтав. обл.) -- 
укр. рад. майстер нар. керамічної 
іграшки та скульптури. З 1940 
живе і працює в Одесі. Автор 
ігурок звірів і птахів, а також 
агатофігурних композицій з тера- 
коти. Серед творів -- «Музики», 
«Бабуся із свинкою», «Квартет 
зайців». Твори зберігаються у 
Львів. музеї етнецраєн 1 і худож- 
ніх промислів та ДМУНДМ у 
Києві. Т. О. Дениско. 
ШІВА (санскр., букв.-- прихиль- 
ний, милосердний) гол. бог 
у шіваїзмі, один з трьох гол. бо- 
гів у брахманізмі та індуїзмі. В 
образі Ш. злилися уявлення про 
багатьох богів, що втілювали одно- 
часно руйнівні сили природи та її 
велику, творчу силу. Іл. с. 413. 
ШІВАЇЗМ -- один із двох основ- 
них напрямів індуїзму, названий 
за ім'ям гол. бога Шіви. Віровчен- 
ня Ш. відображено в епосі і т. 3. 
шіваїстських пуранах. Значне міс- 
це в шіваїстській міфології посі- 
дає вчення про можливість божест- 
ва втілюватися і проявлятися в 
будь-якому образі. До божествен- 
них атрибутів відносять матерію Н 
(пракриті), свідомість (сатва) і 
енергію (раджас). З культом ШІі- 
ви пов'язане шанування чоловічо- 
го і жіночого начал. Найпоширені- 
шим у ЦІ. є давній культ богині- 
Матері, яка ототожнюється з різ- 
ними образами дружини  Шіви. 
На основі шіваїстських концепцій 
склалися філос. школи адвайти- 
веданти (8 ст.) і шайва-сидханти 
(10--12 ст.). НІ. має багато сект. 
Поширений гол. чином. у Пд. Індії. 
О: Онищенко. 
ШІ ДАКАЙ (1830-- 25. МІ 1863) -- 
один з гол. керівників тайпінсь- 
кого повстання в Китаї. Походив 


із заможних селян. У 1856--57 
очолював  тайпінський уряд. 3 
жовтня 1857 на чолі великої гру- 
пи військ діяв самостійно у пд.- 
зх. провінціях. У червні 1863 си- 
ли Ш. Д. було розгромлено урядо- 
вими військами, а його самого 
страчено. 

Ш ЇЛЛЕ ан Якович (1830, 
Петербург -- 14.ГХ 1897, Київ) -- 
рос. та ДЖ. архітектор. Навчався 
в петер АМ, з 1855 -- у Берлін- 


ській буд. академії, 


пізніше -- в 





О. Я. Шілле. Будинок Міської думи 
на Хрещатику в Києві. 1876 (не збе- 
рігся). 


Парижі та Італії. В 1855--68 пра- 
цював у Петербурзі та Нижньому 
Новгороді (тепер м. Горький), 
1869--97 -- в Києві. Автор архіт. 
проектів станцій, веж, фонтанів 
Київського водопроводу (70-і рр. 
19 ст.). Споруди в Києві: будин- 
ки колегії П. Галагана (1871, тепер 
Держ. музей літератури УРСР), 
біржі (1873, тепер клуб управлін- 
ня справами Ради Міністрів 
УРСР), музичного училища 
(1874), Міської думи (1876, обидва 
зруйновано під час Великої Віт- 


чизн. війни), киРлові будинки. 
я й «4. Проценко. 


ШІЛЛЕР (Я8сЬійег) Йоганн Кріс- 
тоф Фрідріх (10.ХІ 1759, Мар- 
бах, тепер ФРН-- 9.У 1805, Вей- 
мар, тепер ФРН) -- нім. драма- 
тург, поет, теоретик мистецтва, 
історик. Представник європ. Про- 
світительства, багатьма  сторона- 
ми ранньої творчості близький 
до романтизму. Перший твір - 
антифеод. трагедія «Розбійники» 
(надрук. анонімно 0 1781, пост. 
1782). У 80-і рр. створив числен- 
ні вірші і драми: «Змова Фієско 
в Генуї» (1783), «Підступність і 
кохання» (1784), де з великою ху- 
дож. силою показано соціальні су- 
перечності між аристократією й 
поневоленим простим людом, со- 
ціально-філос. драму «Дон Кар- 
лос» (1787). З 1787 жив у Веймарі. 
Опублікував «Їсторію Тридцяти- 
літньої війни» (1793). Праці з 
естетики «Про трагічне мистецтво» 
(1792), «Листи про естетичне вихо- 
рарни людини» (1795), «Про наїв- 

та  сентиментальну поезію» 
(1795-96) та ін. мали значний 
вплив на розвиток романтичного 
мистецтва та естетичної думки 19 
ст. Ш. разом з Й. В. Гете створили 
цикл епіграм. (414) «Ксенії» (1797) 
тощо. В найвідомішому творі цього 
часу -- «Пісні про дзвін» (1799) -- 
Ш. прославляв творчу працю й 
мир, але неправильно розумів ре- 
волюц. боротьбу як насильство, що 
веде до хаосу і страждань. Гол. 
конфлікт драм. трилогії «Валлен- 
штейн» («Табір  Валленштейна», 
пост. 1798; «Пікколоміні», «Смерть 
Валленштейна», обидві пост. 1799), 
п'єс «Марія Стюарт», «Орлеан- 


ська діва» (обидві -- 1801), «Мес- 
сінська наречена» (1803) -- несу- 
місність прагнень окремої людини 
та істор. необхідності. В 1804 
створив нар. драму «Вільгельм 
Телль». Працював над трагедією 
«Димитрій» з рос. історії. 
Укр. мовою поезії НІ. перекладали 
(починаючи з 30-х рр. 19 ст.) И. 
Левицький, Ю. Федькович, 
Білиловський, П. Куліш, І. Фран- 
ко, Олена Пчілка та ін.; драм. 
твори (з кін. 19 ст.) -- В. Кміцике- 
вич, Б. Грінченко, І. Стешенко, Ї. 
Франко та ін. В рад. час твори Ш. 
перекладали Д. Загул, М. ИЙоган- 
сен, Ю. Корецький, Борис Тен, 
Є. Дроб'язко та ін. П'єси Ш. в 2-й 
пол. 19 ст. йшли в театрі Т-ва 
«Руська бесіда». В Києві укр. мо- 
вою вперше поставив п'єсу «Розбій- 
ники» (1918) П. Саксаганський. 
Тв.: Укр. перекл.- Балади. К., 
1927: Вибрані драматичні твори. К., 
1955; Лірика. К., 1967; Твори. К., 
1968; Естетика. К., 1974; Рос. пе- 
рек л.-  Собраниє сочинений, т. 
1-7. М., 1955--57; Драмь.-- Стихо- 
творения. М., 1975. 
Літ.: Шиллер Ф.П. Фридрих ШЩШил- 
лер. М., 1955; Лозинская Л. Я. Фрид- 
рих Шиллер. М., 1960; Фридрих Шил- 
лер. Статьи м материаль. М., 1966 

К. О. Шахова. 
ШІЛЛЕР (Я8сбійег) Леон (справж. 
ім'я та прізвище -- Леон Єжи 
Войцех Шіллер де Шільденфельд; 
14.11 1887, Краків -- 25.ПІ 1954, 
Варшава) -- польс. режисер, театр. 
критик, педагог. Член  ПОРП 
(з 1948). Навчався в Краків. ун-ті 
(1906--07) та в Сорбонні (Париж, 
1907--09 ї 1911). В 1917 почав ре- 
жисерську діяльність в Польс. 
театрі (Варшава). Був директором 
і режисером міських театрів у 
Львові (1930--32). У 1941 Ш. було 
ув'язнено в концтабір в Освенцім. 
У повоєнні роки -- режисер |і 
директор Театру Війська Польсь- 
кого у Лодзі (1946--49) і Польс. 
театру у Варшаві (1949--50). З 
1933 вів пед. роботу в Держ. ін-ті 
театр. мистецтва (Варшава). 

Р. Я. Пилипчук. 
ШІЛЛЕР Микола Миколайович 
ПІ. (3). 1348, Москва -- 10 (23). 
Х. І 1910, Петербург| -- вітчизн. фі- 
зик. Після закінчення (1868) Моск. 
ун-ту працював там же у О. Г. 
Столєтова,  1871--74-- в  Бер- 
лін. ун-ті у Г. Гельмгольца. З 1876 
-- професор Київ. ун-ту, з 1903 -- 
ректор Харків. практичного техно- 
логічного ін-ту (тепер Харків. полі- 
тех. ін-т). Праці НІ. -- переважно 
в галузі електродинаміки і термо- 
динаміки. Розробив (1874) метод 
визначення діелектр. проникнос- 
ті є у змінних полях і перевірив 
правильність співвідношення є - 


-о п? (п -- показник заломлення 
середовища), одержаного Дж. Мак- 
свеллом. Експериментально  до- 


вів (1876) принцип замкненості 
електр. струмів, тобто підтвердив 
гіпотезу Дж. Максвелла про існу- 
вання струмів зміщення. Сформу- 
лював (1900) принцип неможли- 
вості неперервного зниження або 
підвищення т-ри шляхом замкне- 
них адіабатичних процесів (друге 
начало термодинаміки за Щілле- 
ром). 

ШІЛЛЕР Франц Петрович (28.Х 
1898, с. Марієнталь, тепер с-ще 
Совєтське  Дергачовського р-ну 
Сарат. обл.-- 22.М1 1955, ст. 
Тінська Красноярського краю) -- 


ос. рад. літературознавець. В 
1922--33 працював в Ін-ті Маркса 
-- Енгельса над розшифруванням 
рукописів К. Маркса і Ф. Енгель- 
са. Досліджував їхні літ. погляди, 
історію революц. і пролет. л-ри на 
Заході, сучасний йому європ. літ. 
процес та ін. 

ШІМЗЕРИ укр. скульптори, 
брати. Антон Антонович 
Ш. (16.П 1790, Відень -- 5.П 1836, 
Львів). Син віденського скульп- 
тора А. Шімзера Старшого. Нав- 


ояєтжв 





Надгробок родини 


А. А. Шімзер. 
Тренклів. 


чався у віденській та паризькій 
АМ. З 1812 жив у Львові, де 
створив цикл рельєфів на правій 
частині будинку Кредитового т-ва 
(1821--22), на фасаді та в примі- 
щенні б-ки імені Баворовських 
(тепер кабінет мистецтв Львівської 
наукової бібліотеки ім. В. Сте- 
фаника), надгробки на Личаків- 
ському кладовищі. Иоан 
Баптіст Антонович ШІ. (30.ПІ 
1793, Відень -- 11.УП 1856, Львів). 
Син віденського скульптора А. 
Шімзера Старшого. У 1810--18 (з 
перервами) навчався у  віденсь- 
кій АМ. З 1826 постійно жив у 
Львові. Серед творів -- статуя св. 
Яна Непомука у Братіславі, рель- 
єфи на будинках у Львові, над- 
гробки на Личаківському кладо- 
вищі, на кладовищах у Тернополі, 
Станіславі (тепер Івано-Фран- 
ківськ), портретні погруддя. Його 
сини-- Йоан і Леопольд -- також 
були скульпторами. Іл. на с. 413. 

Д. П. Крвавич. 
ШІНАСІ (5іпазі) Ібрагім (1826, 
Стамбул -- 13.ГХ 1871, там же) -- 
тур. письменник, публіцист і гро- 
мад. діяч Танзімату (періоду ре- 
форм в Османській імперії з 
1839 до поч. 70-х рр. 19 ст.). Родо- 
начальник нової тур. л-ри. Освіту 
здобув у Франції. В зб. «Вибрані 
вірші» (1362), першій у тур. л-рі 
п'єсі «Одруження поета» (1859, 
опубл. 1860), публіцистичних стат- 
тях виступав за очищення тур. мо- 
ви від традиційних тоді арабіз- 
мів і утвердження в нац. л-рі ос- 
нов реалізму. Перекладені Ш. тво- 
ри Ж. Расіна, А. Ламартіна, Ж. 
Лафонтена та ін. зібрано в кн. 
«Переклади» (1859). 

О. І. Ганусець. 
ШІНГУ -- ріка у Пд. Америці, в 
межах Бразілії, права прит. Ама- 
зонки. Довж. 1980 км, площа бас. 
913 тис. км2?. Тече Бразільським 
плоскогір'ям, утворюючи пороги 
і водоспади (Гуарібас та ін.). У 
пониззі виходить на ДАмазонську 
низовину, в гирлі естуарій 
завдовжки 160 км. Живлення до- 
щове. Пересічна - витрата води 
16 000 м?/с. Судноплавна на 190 км 
від гирла. 


ШІНКЕЛЬ (5сбіпке!) Карл Фрід- 
ріх (13. 1781, Нойруппін, Бран- 
денбург -- 9.Х 1841, Берлін) -- 
нім. архітектор, живописець і гра- 
фік. У 1798--1800 навчався в Бер- 
лінській Академії архітектури. Ав- 
тор живописних та графічних пей- 
зажів, панорам, театр. декорацій, 
позначених рисами романтизму. 
У спорудах Ш. виявився вплив 
пізнього класицизму (Нова вар- 
тівня, 1816--18; Драм. театр, 1819 
--21; Старий музей, 1824--28; всі 
-- у Берліні). Виступав і як тео- 
ретик, архітектури. 

ШІРАЗ -- місто на Пд. Зх. Ірану, 
адм. ц. остану Фарс. 414,4 тис. ж. 
(1976). Підприємства нафтопере- 
робної, цем., хім. (мінеральні доб- 
рива), текст. і харч. пром-сті. Ви- 
робн. трояндової олії. Розвинуті 
кустарні промисли (килимарство, 
мозаїчні й срібні вироби). Торг. 
центр с.-г. району. Ун-т. Музей 
Фарсу (іран. прикладне мистецт- 
во).  Ш.-- батьківщина великих 
перс. і тадж. поетів Гафіза та Са- 
аді. Як місто засн. у 7 ст. 

ШІРРА (З8сбігга) Уолтер (н. 12.ПІ 
1923, Гекенсек, шт. Нью-Джерсі) 
астронавт США, капітан 1-го 
рангу ВМФ (у відставці). Після 
закінчення 1945 Військ.-мор. ака- 
демії в Аннаполісі (шт. Меріленд) 
служив у ВМФ. Закінчив також 
школу мор. авіації і школу по під- 
готовці льотчиків-випробувачів. З 
1959 -- у групі астронавтів. Здійс- 
нив 3.Х 1962 політ у космос на кос- 
мічному кораблі «Меркурій» (МА- 
8). Разом з Т. Стаффордом 15-- 
16.ХІП 1965 здійснив політ на кос- 
мічному кораблі «Джеміні-6»; з 
У. Каннінгемом і Д. Ейзелом -- 
політ | на космічному кораблі 
«Аполлон-7» (11--22.Х 1968). 
«ШІСТКА» -- група франц. ком- 
позиторів: Л. Дюрей, Д. Мійо, А. 
Онеггер, Ж. Орік, Ф. Пуленк і 
Ж. Тайфер. Склалася після 1-Ї сві- 
тової війни 1914--18 як опозиція 
неоромантизмові та імпресіоніз- 
мові. Учасників «Щ.» об'єднува- 
ло прагнення новаторства, пошуки 
нових принципів композиції (кон- 
структивізм, урбанізм). У серед. 
30-х рр. «Ш.» втратила значення 
напряму; в муз. мистецтві. 
ШІСТНАДЦЯТА  КОНФЕРЕН- 
ЦІЯ ВКП(б). Відбулася 23--29.1У 
1929 в Москві. В її роботі брали 
участь 254 делегати з ухвальним 
голосом ї 679 -- з дорадчим. По- 
рядок денний: 1) П'ятирічний план 
розвитку нар. г-ва; 2) Щляхи під- 
несення с. г. і податкове полегшен- 


ня середнякові; 3) Підсумки і най- | 


ближчі завдання боротьби з бюро- 
кратизмом; 4) Про чистку і пере 
вірку членів і кандидатів ВКП(б). 
Головне питання конференції -- 
обговорення і прийняття першого 
п'ятирічного плану розвитку нар. 
г-ва СРСР на 1928/29--1932/33, 
директиви до складання якого 
затвердив | П'ятнадцятий з'їзд 
ВКП(б). Прийняття плану прохо- 
дило в боротьбі з правим ухилом 
у ВКП(б), лідери якого ставили 
під сумнів реальність здійснення 
плану. 

Давши відсіч капітулянтам, кон- 
ференція затвердила «оптималь- 
ний» варіант п'ятирічного плану, 
який забезпечував форсоване бу- 
дівництво фундаменту соціалістич. 
економіки на основі високих тем- 
пів індустріалізації. Значне міс- 











411 


ШІСТНАДЦЯТА 
КОНФЕРЕНЦІЯ 
ВКП(б) 








т 


М. М. Шіллер. 


І. Шінасі. 


У. Шірра. 


412 


ШІСТНАДЦЯТИЙ 
з'ЇЗД ВКЛ(б) 



















МАМ Ам 


2 б 
Широкоекранне кіно: 
а -- одержання ана- 
морфованого кадру; 

1 -- об'єкт знімання; 
2 -- анаморфоване 
(стиснуте) зображення 
на кіноплівці; 

3 -- зображення, роз- 
тягнуте на широкий кі- 
ноекран; 

6 -- одержання  каше- 
тованого кадру; 

1 -- кадр, кашетований 
згори і знизу; 

2 -- зображення, спро- 
еційоване на широкий 
екран за допомогою ко- 
роткофокусної оптики. 





Рознімний ЩКІВ. 


це в роботі конференції зайняло 
питання про шляхи піднесення с. г. 
Було накреслено ряд заходів по 
дальшому розвитку колективіза- 
ції сільського господарства, зміц- 
ненню нових форм змички між міс- 
том і селом. Конференція ухвали- 
ла резолюцію про заходи боротьби 
проти бюрократизму, зазначивши 
вирішальну роль у цьому критики 
і самокритики. Конференція прий- 
няла звернення до всіх робітників 
і трудящих селян СРСР із закли- 
ком розгорнути масове соціаліс- 
тичне змагання за виконання і 


перевиконання завдань першої 
п'ятирічки. 
Літ.:  ШЩШестнадцатая конференция 


ВКП(б). Стенографический отчет. М., 
1962; Історія Комуністичної партії 
Радянського Союзу, т. 4, кн. 1. К. 
1972. . М. Кисілевський. 
ШІСТНАДЦЯТИЙ З'ЇЗД ВКП(б). 
Відбувся  26.МІ--13.МІІ 1930 в 
Москві. В роботі з'їзду взяли 
участь 1268 делегатів з ухвальним 
голосом і 891 -- з дорадчим, які 
представляли 1 260 874 члени 
партії та й 609 кандидатів у чле- 
ни партії. ядок денний: 1) По- 
літ. звіт п 2) Орг. звіт ЦК; 
3) Звіт Центр. ревізійної комісії; 
4) Звіт Центр. контрольної комісії; 
9) Звіт делегації ВКП(б) у Викон- 
комі Комінтерну; 6) Про виконан- 
ня п'ятирічного плану пром-сті; 
7) Колгоспний рух і піднесення 
с. г.; 8) Завдання профспілок у 
реконструктивний період; 9) Ви- 
бори центр. установ партії. Вихо- 
дячи з інтересів побудови соціа- 
лізму, необхідності подолання тех.- 
екон. відсталості країни і забез- 
печення її екон. незалежності, 
з'їзд поставив у центр уваги пар- 
тії питання всебічного розгортан- 
ня важкої індустрії і соціалістич- 
ної перебудови с. г. Було визнано 
за необхідне створити на сході 
країни нову вугільно-металургійну 
базу (Урал -- Кузбас), форсувати 
розвиток галузей пром-сті, пов'я- 
заних із зміцненням обороноздат- 
ності країни. Загострювалась ува- 
га до питань розвитку й реконст- 
рукції транспорту. З'їзд підкрес- 
лив важливу роль підготовки керів- 
них госп. і тех. кадрів. Схваливши 
політ. лінію і роботу ЦК ВКП(б), 
з'їзд закликав партію забезпечу- 
вати й надалі більшовицькі темпи 
соціалістичного будівництва,  до- 
могтися виконання п'ятирічки за 
чотири роки. Найважливішим зав- 
данням партії і профспілок з'їзд 
визнав піднесення | на вищий 
ступінь соцзмагання й ударництва, 
перетворення їх на школу класово- 
го виховання робітн. мас. З'їзд 
узагальнив перший досвід масової 
колективізації сільського  госпо- 
дарства. Було визнано за необхід- 
не на основі суцільної колективіза- 
ції перейти до політики ліквідації 
куркульства як класу. З'їзд ви- 
крив куркульську сутність правого 
ухилу у ВКП(б), який намагався 
використати труднощі колг. руху 
для дискредитації лінії партії 
на селі, і визнав погляди правих 
несумісними з перебуванням у 
ВКП(б). З'їзд визнав темпи куль- 
тур. будівництва в країні недостат- 
німи й ухвалив запровадити за- 
гальнообов'язкову початкову осві- 
ту, остаточно ліквідувати непись- 
менність. З'їзд відзначив, що 
партія домоглася успіхів у соціа- 


лістичному будівництві завдяки 
теердому. проведенню ген. лінії 
рішучій боротьбі проти троць- 
АР й правого ухилу у ВКП(б). 
ХУІ з'їзд ВКП(б) визнав за необ- 
хідне посилити боротьбу проти 
великодержавного шовінізму і міс- 
цевого націоналізму, поліпшити 
інтернац. виховання трудящих. 
З'їзд обрав ЦК, Центр. ревізійну 
комісію та Центр. контрольну ко- 
місію. 
Літ.: Комуністична партія Радянсь- 
кого Союзу в резолюціях і рішеннях 
з'їздів, конференцій і пленумів ЦК, 
т. 4. К., 1979; Історія Комуністич- 
ної партії Радянського Союзу. К., 
1983; Історія Комуністичної партії 
Радянського Союзу, т. 4, кн. 2. К., 
1974. Л.Ю. Беренштейн. 


ШІСТНАДЦЯТИЙ 3'ЇЗД КП(б) 
УКРАЇНИ. Відбувся 25--28.І 
1949 в Києві. На з'їзді було 650 
делегатів з ухвальним голосом і 
85 -- з дорадчим, які представля- 
ли 572 950 членів і 111 325 канди- 
датів у члени партії. Порядок 
денний: 1) Звіт ЦК КП(б)У; 
2) Звіт Центр. ревізійної комісії 
КП(б)У; 3) Вибори керівних орга- 
нів КП(6)У. Це був перший з'їзд 
КП(б)У після закінчення Великої 
Вітчизн. війни. На з'їзді було да- 
но аналіз діяльності КП(6)У з ча- 
су ХУ з'їзду КП(б)У (1940), тобто 
за період, який охоплював Велику 
Вітчизняну війну і перші післяво- 
єнні роки. 

На час з'їзду було успішно 
вершено | план третього | року 
першої післявоєнної п'ятирічки. 
Пром. виробн. УРСР досягло 71 94, 
а заг. посівна площа -- 93 9; до- 
воєнного рівня. Джерелами трудо- 
вих успіхів були висока політ. і 
трудова активність укр. народу, 
братерська допомога рос. та ін. 
народів СРСР, керівництво партії. 
З'їзд зосередив увагу рад. і парт. 
орг- цій на достроковому виконан- 
ні п'ятирічного плану, підкреслив 
значення підвищення продуктив- 
ності праці, зниження собівартос- 
ті продукції, широкого впровад- 
ження у виробн. новітньої техніки 
і передової технології, своєчасного 
введення в експлуатацію нових і 
повного використання наявних 
виробничих потужностей. У галузі 
с. г. ставилися завдання орг.-госп. 
зміцнення колгоспів, підвищення 
врожайності, розвитку громад. 
тваринництва, збільшення виробн. 
с.-г. продуктів. Важливо було при- 
скорити житл. будівництво, за- 
безпечити заг. семирічне навчання 
о селах і десятирічне -- в містах. 
З'їзд націлив парт. орг-ції респуб- 
ліки на дальший розвиток соціа- 
лістичного змагання, впроваджен- 
ня передового досвіду, забезпечен- 
ня авангардної ролі комуністів на 
всіх ділянках госп. і культур. бу- 
дівництва. З'їзд підкреслив необ- 
хідність дальшого зміцнення пер- 
винних парт. орг-цій, підвищення 
їхньої бойовитості. З'їзд обрав 
ЦК КП(б)У, Центр. ревізійну 
комісію. 

Літ.: Комуністична партія України 
в резолюціях і рішеннях з" їздів, кон- 
ференцій і пленумів ЦК, т. 2. К., 1977; 
Нариси їсторії Комуністичної "партії 
України. К., 1977. В. І. Юрчук. 
ШІТТ Петро Генріхович |1 (13). 
МИ 1875, с. Кітриші, кол. Бесса- 
рабської губ., тепер Фалештсько- 
го р-ну Молд. РСР -- 31.І 1950, 
Москва)| -- рад. вчений у галузі 


за- 


плодівництва, засл. діяч науки 
РРФСР (з 1946). Член Комуніс- 
тичної партії з 1947. В 1908 закін- 
чив Новоросійський ун-т в Одесі. 
В 1911--20 працював в Умансько- 
му училищі садівництва і земле- 
робства, у дендропарку «Софіїв- 
ка», директором  Катеринослав- 
ської сільськогосподарської дослі д- 
ної станції, у Наркомземі УРСР. 
З 1920 - професор Моск. с.т. 
академії ім. К. А. Тімірязєва. 
Встановив циклічність розвитку 
плодових дерев і розробив заходи 
догляду за ними. Держ. премія 
СРСР, 1950. Д. Ф. Чухно. 


ШІЦЗЯЧЖУАН -- місто на Пи. 
Китаю, адм. ц. провінції Хебей. 
Розташований на р. Хутохе. Ву- 
зол 3-ць. 1,5 млн. ж. (з передміс- 
тями, 1970). Розвинуті чорна мета- 
лургія та машинобудування. Знач- 
на текстильна (зокрема, бавов- 
няна) промисловість. Фармацев- 
тичні, цементні, склоробні, харч. 
підприємства. У районі Ш.-- видо- 
бування кам'яного вугілля та за- 
лізної руди. 

ШКАРАПА Лідія Андріївна (н. 
26.МП 1940, с. Радухівка Ровенсь- 
кого р-ну Ровенської обл. ) -- нова- 
тор с.-г. виробництва, Герой Соціа- 
лістичної Праці (1971). Член КПРС 
з 1968. Колгоспниця, з 1959 -- до- 
ярка Олицького племзаводу Кі- 
верцівського р-ну Волинської обл. 
Одна з ініціаторів руху за п'яти- 
тисячні надої молока в області. 
Середньорічний надій від корові 
у закріпленому стаді становив 
9476 кг молока. Делегат ХХУ з'їз- 
ду КПРС. Нагороджена орденом 
Леніна, орденом Жовтневої Рево- 
люції, медалями. Держ. премія 
УРСР, 1978. А. І. Бондарчук. 


ШКАРІВСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ - 
поселення середнього етапу три- 
пільської культури, залишки Яко- 
го виявлено поблизу с. Шкарів- 
ки Білоцерківського р-ну Київ. 
обл. Досліджене 1967--73. На по- 
селенні (пл. 4--5 га) відкрито под- 
вір'я, що складалися з житл. 
госп. споруд. Житла були прямо- 
кутні та Г-подібні в плані. В них 
виявлено купольні печі, лежанки, 
вівтарі, знайдено багато посуду із 
заглибленим орнаментом. Інтерес 
становлять залишки храму 3 вів- 
тарями та священним вогнищем. 
Населення Ш. п. підтримувало 
зв'язки з носіями трипільської 
культури Подністров'я, гумель- 
ницької культури та іншима пле- 
менами. Датується Ш. п. кінцем 
4 -- початком 3-го тис. до н. е. 
О. В. Цеек. 
ШКВАЛ (англ. здцаїй) -- різке по- 
силення вітру протягом короткого 
відрізку часу зі зміною Його на- 
пряму. Швидкість вітру понад 
20--30 м/с, тривалість НІ. пере- 
важно кілька хвилин, інколи бу- 
вають повторні пориви вітру. Су- 


проводяться, як правило, зли- 
вами і грозами. 
«ШКВАЛь -- ілюстрований гро- 


мадсько-політ. і літ.-мистецький 
журнал. Виходив 1924--33 в Одесі 
спочатку двічі на місяць, а згодом 
-- раз на тиждень. Видавався ре- 
дакцією газети «Известия» Одесь- 
кого губкому КП(6)У, губвиконко- 
му та губпрофради. З вересня 
1924 виходив рос. мовою, з 9-го 
номера 1929 -- укр. мовою. По- 
чинаючи з 3-го номера 1933 об'єд- 


нався з журн. «Металеві дні» 
і 1934 реорганізувався в журн. 
«Літературний довтени»: 

Ф. Королевич. 
ШКІВ (голл. 8сбі Ю; ) -- металеве або 
неметалеве колесо з широким обо- 
дом, охоплюваним  безконечним 
приводним канатом чи пасом; де- 
таль канатних і пасових передач. 
Розрізняють Ш. (мал.): литі, звар- 
ні ї штамповані; суцільні і рознім- 
ні. Застосовують ї їх у приводах дея- 
ких верстатів, підйомних машин 
та ін. 4. С. Зенкін. 


ШКІДНИКИ, ЗЕРНА І ЗЕРНО- 
ВИХ ПРОДУКТІВ, комірні шкід- 
ники -- тварини, що ушкоджують 
зерно і зернопродукти під час збе- 
рігання і перевезення. Можуть 
пошкоджувати також сушені фрук- 
ти й овочі, лікарську та ін. сирови- 
ну рослинного і тваринного поход- 
ження. До Ш. з. і з. п. належать 
деякі види кліщів, комах, мишо- 
видних гризунів, птахів (голуби, 
горобці ). Відомо понад 100 видів 
Ш. з. і з. п., зних на тер. України 
найнебезпечніші кліщі: рошня- 
ний, видовжений, звичайний воло- 
хатий та кліщ Родіонова; комахи: 
комірний довгоносик, рисовий дов- 
гоносик, малий борошняний хру- 
щак, сурінамський борошноїд, 
міль комірна і зернова міль, різні 
види вогнівкових; гризуни: хатня 
миша і сірий пацюк. Шкідливі ко- 
махи та кліщі знищують велику 
кількість зерна і зернопродуктів, 
знижують схожість насіння, за- 
бруднюють продукти екскремента- 
ми, павутинням, шкірками личи- 
нок тощо. Заражені зернопродук- 
ти погано зберігаються. Шкідники 
переносять збудників різних хво- 
роб рослин (напр., спори твердої 
сажки), гризуни, поїдаючи велику 
кількість зерна, засмічують хлібні 
запаси, ушкоджують будівлі, та- 
ру, поширюють інфекційні  хво- 
роби серед людей і тварин (туляре- 
мію, бруцельоз, чуму та ін.). Пої- 
дають зерно і засмічують Його та- 
кож птахи. Заходи бороть- 
би різні. Запобіжні: знеза- 
раження інсектицидами тари й 
складських приміщень, просушу- 
вання зерна до необхідних для 
зберігання кондицій, дотримання 
відповідного режиму зберігання 
певних продуктів, систематичний 
огляд і аналіз на зараженість. 
Винищувальні: фізико-ме- 
ханічне очищення, прогрівання, 
просушування, охолодження зерна 
і продуктів. Хімічні: волога, 
аерозольна, контактно-газова або 
газова дезинсекція. Про заходи 
боротьби з гоизунами див. Дера- 
тизація. Для захисту від птахів 
вікна, двері, вентиляційні труби 
закривають сітками, знищують у 
зерносховищах гнізда птахів. 
Літ.: Вредители сельскохозяйствен- 
ен культур и лесньжх насаждений, 
1-3. К., 1973-75; Болотін К. М 
коаіоні шкідники. К., 1975. 
В. Г. Долін. 
ШКІДНИКИ ЛІСУ -- тварини, 
що ушкоджують лісові насаджен- 
ня. Переважна більшість ШІ. л. 
належить до класу комах; завда- 
ють шкоди також деякі види клі- 
щів, хребетних тварин (гризуни, 
зайцеподібні). Розрізняють  пер- 
винних шкідників (ушкоджують 
здорові дерева), вторинних (напа- 
дають на ослаблені рослини) і 
технічних (нападають на мертву 


деревину). Залежно від того, яки- 
ми частинами рослин живляться 
Ш. л., їх поділяють на кореневі, 
стовбурові, на шкідників хвої і 
листків, плодів і насіння. Коре - 
неві шкідники -- личин- 
ки хрущів, коваликових, чорно- 
тілкових і вовчок звичайний. До 
осн. стовбурових шкідників нале- 
жать короїдові, вусачеві, деякі 
види довгоносиків, златкові, ли- 
чинки рогохвостів, гусениці де- 
ревоточців,  склівкових. Серед 
шкідників листків і 
хвої сосновий шовкопряд, 
монашка, кільчастий шовкопряд, 
непарний шовкопряд, золотогуз- 
ка, соснова совка, сосновий п'я- 
дун, дубова листовійка, дубовий 
п'ядун і пильщики. Плоди і 
насіння ушкоджують жолуде- 
вий довгоносик і плодожерка; 
шишки інасіння хвой- 
них порід-- шишковий довго- 
носик смолюк, гусениці вог- 
нівки шишкової. Насіння акації 
часто ушкоджує акацієва вогнівка, 
а насіння клена та берези -- насін- 
нєїди з рядів  перетинчастокри- 
лихіжуків Заходи бороть- 
би. Лісова профілактика (своє- 
часний догляд за лісом, захист ко- 
рисної фауни, підбір стійких по- 
рід тощо), а також застосування 
активних методів знищення шкід- 
ників, інтегрованої боротьби з 
Ш. л., зокрема доповненої о0б- 
грунтованим використанням біоло- 
гічних та хім. засобів. У лісовому 
г-ві СРСР для забезпечення своє- 
часної боротьби з Щ. л. організова- 
на спец. служба сигналізації, об- 
ліку чисельності і стаціонарного 
нагляду за появою шкідників. 
Літ.: Вредители сельскохозяйствен- 
нь культур и лесньіх насаждений, 
1--3. К., 1973--75; Апостолов Л. 
воедная знтомофауна лесньх биогео- 
ценозов Центрального Приднепровья. 
К., 1 Ф. Руднєв. 
ШКІДНИКИ  СІЛЬСЬКОГОС- 
ПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР -- 
тварини, які, живлячись культур- 
ними рослинами, пригнічують їх 
ріст і розвиток, призводять до 
зниження врожаю та його якості, а 
іноді й повністю знищують посіви. 
В СРСР понад 3000 видів, з них 
на Україні -- бл. 500. Найчислен- 
ніші і найшкідливіші Ш. с. к.: ме- 
телики (озима совка, стебловий 
метелик, капустяний білан, золо- 
тогузка, непарний шовкопряд, яб- 
лунева плодожерка та ін.) і жуки 
(довгоносикові, коваликові, хру- 
щі, зернівки, колорадський жук 
та ін.). Небезпечними шкідниками 
є багато видів прямокрилих, рів- 
нокрилих, або хоботних, перетин- 
частокрилих, двокрилих. Вели- 
кої шкоди завдають кліщі (паву- 
тинні, галові та ін.), круглі черви 
(бурякова, стеблова, галова та ін. 
нематоди), черевоногі молюски 
(слизуни), гризуни (ховрахи, ми- 
шовидні гризуни), іноді можуть 
завдавати шкоди деякі птахи, 
напр., горобці, граки. Серед Щ. 
с.к.є багатоїдні види (озима сов- 
ка, лучний метелик, павутинний 
кліщ та ін.), що ушкоджують різ- 
ні культури, та одноїдні, або спе- 
ціалізовані (буряковий довгоносик, 
горохова зернівка та ін.), що уш- 
коджують рослини тільки однієї 
родини або навіть виду. ЦІ. с. к. 
об'єднують у певні групи залежно 
від того, які культури вони ушкод- 


жують; напр., розрізняють шкід- 
ників зернових злаків, зернобобо- 
вих культур, цукрових буряків, 
садових, овочевих культур тощо. 
Комахи, що живуть у грунті, уш- 
коджують висіяне насіння, про- 
ростки і кореневу систему рослин, 
спричинюють розрідження посівів 
і зниження врожайності. Шкідни- 
ки, що живляться надземними ор- 
ганами або соками рослин, змен- 
шують їхню  асиміляційну  по- 
верхню, пригнічують ріст і розви- 
ток рослин, а іноді можуть пов- 
ністю знищити посіви. Крім того, 
Ш. с. к. часто погіршують якість 
с.-г. продукції. Сисні комахи не- 
безпечні і тим, що вони є пере- 
носниками вірусних хвороб рос- 
лин. Вивченням шкідливих комах 
і розробкою методів боротьби з ни- 
ми займається с.-г. ентомологія. 
Заходи боротьби з Ш. с. 
к. Хімічні: обробка насіння, 
посівів та насаджень отруйними 
речовинами, застосовування  от- 
руйних принад (див. також Де- 
зинсекція, Дератизація). Біо- 
логічні: знищення  шкідни- 
ків шляхом розмноження та випус- 
ку на посіви комах-ентомопарази- 
тів (трихограми -- проти озимої 
совки і стеблового метелика, афелі- 
нуса -- проти кров'яної попелиці), 
приваблювання комахоїдних пта- 
хів, використання збудників гриб- 
них, бактеріальних і вірусних 
хвороб. Механічні: виловлю- 
вання жуків (напр., бурякового 
довгоносика) за допомогою ловчих 
канавок, які викопують навколо 
торішніх бурячищ. Агротех- 
нічні: застосування добрив, за- 
собів обробки грунту, сівозмін 
і строків сівби, що сприяють доб- 
рому росту і розвитку рослин, а 
іноді й погіршують умови розмно- 
ження шкідливих комах; викори- 
стання сортів, стійких проти шкід- 
ників. Для попередження ввозу 
і поширення шкідників в СРСР 
застосовують карантинні заходи 
(див. Карантин). 
Літ.: Вредители сельскохозяйствен- 
ньжх культур и лесньжкх насаждений, т. 
1--3. К., 1973--75; Савковский П. П. 
Атлас вредителей плодовьіх и ЯГОДНЬХ 
культур. К., 1976; Интегрированная 
защита растений, М., 1981; Сельско- 
хозяйственная знтомология. М., 1983. 
В. П. Васильєв. 


ШКІДНИЦТВО -- за рад. кримі- 
нальним правом особливо небезпеч- 
ний державний злочин, спрямова- 
ний проти екон. системи СРСР. Він 
полягає в дії або бездіяльності 
(див. Саботаж), спрямованих на 
підрив пром-сті, транспорту, сільс. 
г-ва, грошової системи, торгівлі 
або ін. галузей нар. г-ва, а також 
діяльності держ. органів чи гро- 
мад. орг-цій. ЦІ. може бути вчи- 
нене особою, яка працює в держ. 
або громад. установі чи на підпри- 
ємстві, шляхом невірного спряму- 
вання її (його) діяльності, або осо- 
бою, яка працює або не працює 
в даній орг-ції, шляхом протидіян- 
ня її нормальній діяльності. Обо- 
в'язковою ознакою ШІ. є скоєння 
його винною особою з метою ослаб- 
лення Рад. д-ви. Закон (в УРСР -- 
ст. 61 КК УРСР) встановлює за 
Ш. покарання у вигляді позбав- 
лення волі на строк від 8 до 15 ро- 
ків з конфіскацією майна і з зас- 
ланням на строк до 5 років чи 
без такого. Ю. Ю. Фомін. 





413 





ШКІДНИЦТВО 


Л. А. Шкарапа. 





Шіва-Натараджа. 
(«що танцює»). Бронза. 
Південна Індія. 





М 
Ж М 
ук МА 
й. Б. А. Шімзер. 
Архангел Михаїл. Ли- 


чаківське кладовище, 
Львів. 





414 





ШКІЛЬ 





Шишка: 
А -- гілка 


зертртютр с» 
С ТЯГ) 


сосни 
чайної (Ріпи5 5іЇуе5(гі5) 
з шишками: 
1 -- група чоловічих 
шишок; 
2 -- молоді жіночі шипі- 


. 
РЗАбИио 


зви 


пит 


ШКІЛЬ Микола Іванович (н. 13. 
ХП 1932, с. Бурбине, тепер Семе- 
нівського р-ну Полтав. обл.) 


укр. рад. педагог, чл.-кор. АПН 
СРСР (з 1982), професор (з 
1970). Закінчив Київ. пед. ін-т 


ім. О. М. Горького (1955). З 1958 
працює в тому ж ін-ті, зокрема, 
1971--73 проректор по наук. 
роботі, з 1973 -- ректор. Ш.-- ав- 
тор підручника для пед. вузів 
«Математичний аналіз» (ч. 1--2, 
1978--81), монографії «Асимпто- 
тичні методи в диференціальних 
рівняннях» (1971) та ін. праць. 
Нагороджений орденом Трудового 
Червоного Прапора, ін. орденами, 
медалями. М. Д. Ярмаченко. 
ШКІЛЬНА ДРАМА -- драм. тво- 
ри, писані викладачами і розігру- 
вані учнями в школах за часів 
пізнього середньовіччя, Ренесансу 
та барокко з навч. та виховною ме- 
тою. Теорію ШІ. д. розроблено в 
ренесансно-бароккових  поетиках. 
Визначальними властивостями її 
поетики були риторичність, сим- 
волічність і антиномічність. Між 
актами вклинювались інтермедії. 
Ш. д. трансформувала, локалізую- 
чи й осучаснюючи, жанри середньо- 


вічного театру -- містерію,  мі- 
ракль,  мораліте,  інсценізувала 
міфологічні та істор. сюжети. В 


16--18 ст. бароккова Ш. д. культи- 
вувалася в католицьких та протес- 
тантських школах Речі Посполитої, 
у православних школах України 
й Білорусії, особливо в Києво- Мо- 
гилянській колегії (див. Київська 
академія). В Росії вона започат- 
кувала класицистичну драматур- 
гію 18 ст. Щ. д. взаємодіяла з нар. 
театром, зокрема з вертепом. 
Відіграла істотну роль у форму- 
ванні нової л-ри і в становленні 
класичного театру. 
Літ.: Рєзанов В. І. Драма українська. 
1. Старовинний театр український, 
в. 1, 3-6. К., 1925--1929; Грицай 
М. С. Українська драматургія ХУП-- 
ХУПІ ст. К., 1974; Пьесью школьньх 
театров Москвь. М., 1974; Софроно- 
ва Л. А. Позтика славянского театра 
ХУП первой половинь ХУПІ в. 
Польша. Украйна, Россия. М., 1981. 
І. Крекотень. 


ШКІЛЬНИЙ ВІК -- період життя 
й розвитку дітей, відповідний часо- 
ві їхнього навчання в школі (три- 
валістю  10--11 років).  Ш. в. 
поділяють на молодший (з 6 до 
11 років), підлітковий (з 11--12 
до 14--15 років) і період ранньої 
юності (з 15 до 17--18 років), кож- 
ний з яких характеризується ана- 
томо-фізіологічними та психологіч- 
ними особливостями дітей, сту- 
пенем їхнього розвитку та участі 
в суспільно корисній праці, в 
житті суспільства, змістом і ор- 
ганізацією навч.-виховної роботи. 
Вивчення і знання вікових осо- 
бливостей дітей дає можливість 
правильно організувати їхнє нав- 
чання Йй виховання. Див. також 
Переддошкільний вік, Дитяча 
психологія, Розумове виховання, 
Трудове виховання. 

І. Румянцева. 


Д. 
ШКІЛЬНИЙ (ІНТЕРНАТ - в 
СРСР гуртожиток при загально- 
осв. школі для учнів 1--10 класів, 
які проживають на віддалі позад 
З км від школи. Учні забезпечу- 
ються безплатно всіма предметами 


заг. вжитку, постільною  білиз- 
ною, гарячим триразовим харчу- 
ванням. Виховну роботу прово- 


дить вихователь, який має пед. 
освіту. | ,, М. П. Легкий. 
ШКІЛЬНИЙ ТЕАТР -- театри, 
створені при навч. закладах Європи 
в епоху пізнього середньовіччя, Ре- 
несансу та барокко з навчальною 
та виховною метою. Основою ре- 


пертуару  Ш. т. була шкільна 
драма. 
ШКІРА -- зовнішній покрив тіла 


ряду тварин і людини. Захищає 
організм від діяння різноманітних 
чинників зовн. середовища (напр., 
мех., термічних, променевих, бак- 
теріальних та ін.), бере участь 
у терморегуляції, обміні речовин 
(зокрема в газообміні, водно-со- 
льовому обміні), виділяє пахучі, 
отруйні або поживні речовини, 
що є сигналами, захистом або за- 
собом вигодовування потомства. 
У Ш. багато нервових утворів -- 
рецепторів, якими вона сприймає 
мех., температурні та больові впли- 
ви, тобто виконує функції одного 
з дотику органів. НІ. складається 
з двох шарів: епітеліального 
(зовн.) -- епідермісу (похідного 
ектодерми) і сполучнотканинного 
(внутр.) -- дерми (похідного мезо- 
дерми). Епітеліальний шар без- 
хребетних тварин складається з 
одного шару клітин, у хребетних -- 
багатошаровий. На його основі у 
хребетних розвиваються похідні 
Ш., зокрема волосся, рогові утво- 
ри (луска, кігті, нігті, пір'я, ко- 
пита, рогові пластинки, роги), 
молочні залози. У людини площа 
Ш. дорівнює 1,2--2 м2?, товщина -- 
0,5--4 мм. В епідермісі Ш. і по- 
части в дермі містяться пігменти 
(меланіни), від яких залежать 
забарвлення Ш. і захист організму 
від дії ультрафіолетових променів. 
У дермі Ш. людини та ін. ссавців 
розташовані потові залози, саль- 
ні залози, численні кровоносні су- 
дини, корені волосся. Під дермою 
знаходиться шар пухкої сполучної 
тканини, т. з. підшкірна кліткови- 
на. Щ. має велику регенераційну 
здатність (див. Регенерація в біо- 
логії). Див. також Шкірні хворо- 
би, |. Дерматити, Дерматологія. 
ШКГРА ВИЧИНЕНА, шкіра на- 
туральна -- матеріал, одержува- 
ний хім. і механічною обробкою 
шкур тварин у процесі шкіряного 
виробництва. Розрізняють шкіру 
для взуття (низу, верху), шорно- 
сідельну, технічну й одягово-га- 
лантерейну; дублену (див. Дуб- 
лення) і недублену (див. Сириця, 
Пергамент). Її класифікують та- 
кож за видами сировини і дублен- 
ня, за способами опорядження, за 
конфігурацією, товщиною і пло- 
щею. Шкіру для низу взуття виго- 
товляють з шкур великої рогатої 
худоби, верблюжачих, свинячих 
або кінських переважно комбіно- 
ваним дубленням. Таку шкіру роз- 
різняють за методами кріплення 
(гвинтово-цвяховий,  нитково-кле- 
йовий) і товщиною в стандартній 
точці (2,6--7 мм). Вона стійка 
проти стиску, згину і стирання, збе- 
рігає лінійні розміри при зволожен- 
ні і висушуванні. З неї виготовля- 
ють підошви, устілки, ранти тощо. 
До шкіри для верху взуття нале- 
жать: юхта, шкіра  хромового 
дублення з природною і облаго- 
родженою лицьовою поверхнею 
(див. Шевро, Шеврет), лакова шкі- 
ра (в основному з поліуретановою 
плівкою ймна лицьовій поверхні 


шкіри хромового дублення), а та- 
кож велюр, замша, спилок взут- 
тєвий (сітчастий шар дерми), ну- 
бук (шкіра хромового дублення, 
одержана шліфуванням лицьової 
поверхні дрібнозернистими абра- 
зивними матеріалами) і підклад- 
кова шкіра, що її виробляють 3 
відбракованого дубленого  напів- 
фабрикату. Така шкіра відзнача- 
ється повітро- і паропроникністю, 
рівномірністю пофарбування, м'я- 
кістю, стійкістю до діяння поту, 
вологи, хім. речовин та ін. Шорно- 
сідельну шкіру одержують з шкур 
великої рогатої худоби, кінських 
ії свинячих комбінованим дублен- 
ням. Вона міцна і стійка до діяння 
поту, низьких т-р, світла, стиран- 
ня, багаторазового зволоження |і 
висушування. Тех. шкіру виробля- 
ють з шкур великої рогатої худоби 
хромовим або комбінованим дуб- 
ленням. Вона відзначається міц- 
ністю на розтяг, густиною, високою 
пружністю, однакова за товщиною. 

лужить матеріалом для привод- 
них пасів, деяких деталей машин 
та ін. тех. виробів. Для виробн. 
одягово-галантерейної шкіри вико- 
ристовують шкури великої рогатої 
худоби, лошат, свинячі, овечі, ко- 
зячі, піддаючи їх хромовому, алю- 
мінієвому (див. Лайка) або ком- 
бінованому дубленню. Ця шкіра 
м'яка, тягуча, пластична, у неї 
рівномірне і міцне пофарбування. 
З неї виготовляють галантерейні 
вироби, шиють пальта, куртки, го- 
ловні убори та ін. Див. також Шкі- 


ра штучна. 
Літ.: Химия и технология кожи и ме- 
ха. М., 1979, М. І. Денисенко. 


ШКІРА ШТУЧНА матеріал, 
який одержують хім. і механічною 
переробкою натуральної або син- 
тетичної сировини. Служить  за- 
мінником шкіри вичиненої у ви- 
робництві взуття, одягу, галанте- 
рейних, тех. та ін. виробів. Розріз- 
няють Ш. ш. м'яку, типу гуми і 
типу картону. М'яку Ш. ш. одер- 
жують, покриваючи основу (тка- 
нини, трикотажне полотно, нетка- 
ні матеріали) гумовими клеями 
або латексом (взуттьова кирза), 
полівінілхлоридними  пластиката- 
ми, поліамідами, нітроцелюлозою 
(див. Дерматин) та їн. Покриття 
наносять гол. чин. клейовим, ка- 
ландровим (див. Каландр) або 
пресовим способом. Така шкіра 
міцна, пластична, морозостійка, 
водонепроникна, теплопровідна, 
стійка до діяння пилу, поту тощо. 
З неї виготовляють верх взуття, 
одяг, галантерейні вироби, книж- 
кові палітурки, нею  оббивають 
меблі. Різновид м'якої Ш. ш.- 
синтетична шкіра, властивості якої 
близькі до властивостей вичиненої 
м'якої шкіри. Основу синтетичної 
шкіри утворюють різні натуральні 
і синтетичні волокна, просочені 
і покриті полімерними гідрофіль- 
ними (такими, що змочуються во- 
дою) речовинами (поліефірурета- 
нами). До м'якої НІ. ні. належать 
також плівкові (безоснодвні) мате- 
ріали з полівінілхлоридних смол. 
Ш. ш. типу гуми являє собою ви- 
соконаповнений матеріал на осно- 
ві гол. чин. синтетичного каучуку. 
Вона буває монолітною і пористою, 
різних кольорів і відтінків. У шкі- 
ри підвищені стійкість проти зно- 
шування і водостійкість, теплоза- 
хисні властивості. ЦІ. ш. типу гу- 


ми значною мірою (понад 70 2) 
замінює вичинену шкіру у виробн. 
взуття (підборів, підошов, підме- 
ток, набійок) і тех. виробів (про- 
кладок, амортизаторів). Ш. ш. ти- 
пу картону одержують з целюлоз- 
них, бавовняних і шкіряних воло- 
кон (розмелених відходів вичине- 
ної шкіри) за технологією, подіб- 
ною до виробн. паперу або карто- 
ну. Просочують її синтетичними 
латексами і каучуковими клеями. 
Поділяють на одно- і багатошаро- 
ву; випускають у вигляді листо- 
вого і рулонного матеріалу або 
формованих виробів. Шкіра тако- 
го типу зберігає мех. властивості 
у зволоженому стані, досить гіг- 
роскопічна і вологомістка. З неї 
виготовляють деталі взуття (устіл- 
ки, задники), каркаси для галан- 
терейних виробів, прокладки. В 
УРСР. ШІ. ш. виробляють на Луць- 
кому заводі синтетичних шкір, 
зеристаюськоми заводі штучних 
шкір. П. Скворчинська. 
ШКІРНІ ХВОРОБИ -- група різ- 
них за етіологією (причинами ви- 
никнення) і механізмами розвитку 
захворювань людини і тварин, що 
характеризуються появою на шкі- 
рі висипу, патологіч. змінами ви- 
димих слизових оболонок, волосся, 
нігтів. Часто в патологіч. процес 
втягуються і внутр. органи, нерво- 
ва система. Серед Ш. х. найпоши- 
реніші інфекційні та паразитар- 
ні захворювання (піодермія, епі- 
дермофітія, трихофітія, мікро- 
спорія, шкірний туберкульоз та 
ін.), що викликаються бактеріями, 
вірусами, мікроскопічними грибами 
тощо. Деякі Ш. х. є наслідком при- 
роджених дефектів розвитку шкі- 
ри (напр., родимки, бородавки), 
порушень обміну речовин, функцій 
нервової системи і внутр. органів 
(псоріаз, екзема та ін.). Несприят- 
ливі фактори навколишнього се- 
редовища (перегрівання, охолод- 
ження тіла, тертя, тиснення) мо- 
жуть викликати опіки, мозолі 
тощо; контакт з різними хім. ре- 
човинами екзему, дерматит, 
рак шкіри. Висипання на шкірі 
іноді з'являється як реакція на 
лікарські та ін. речовини (див. 
Алергія). Ш. х. вивчає дермато- 
логія. 

У тварин розрізняють ідіопа- 
тичні і о симптоматичні ШІ. х. 
Ідіопатичні Ш. х. спричи- 
нюються мех. ушкодженнями шкі- 
ри, опіками,  бморожуваннями, 
ураженнями кліщами (див. Демо- 
декоз, Короста), личинками ово- 
дів (див. Оводові хвороби, Гіпо- 


дерматози), паразитич. грибами 
(див.  Дерматомікози) та ін. 
Симптоматичні Ш. хх. 


виникають при розладах нервової 
системи, порушенні обміну речо- 
вин, від впливу отруйних речовин, 
при інфекційних хворобах. За - 
ходи боротьби: усувають 
причину, що викликала Ш. х. Міс- 
цево застосовують мазі, лініменти, 
примочки тощо. 

ШКІРОЇДОВІ (Пегтезіідає) -- 
родина жуків. Тіло (довж. 2-- 
12 мм) плескато-циліндричне або 
овальне, ноги короткі. Личинки 
видовжені, циліндричні, сильно 
хітинізовані, вкриті густими, дов- 
гими волосками. Живляться Ш. 
сухими речовинами тваринного і 
рослинного походження. ШПошко- 
джують шкіряні вироби, хутро, 


зоол. колекції, сухі фрукти тощо. 
Окремі види ШІ. знищують також 
лялечок, кладки яєць непарного 
шовкопряда та деяких ін. комах. 
Відомо понад 800 видів ЩШ., поши- 
рених на всіх материках, крім. Ан- 
тарктиди. В СРСР--бл. 90 видів, у 
т. ч. на Україні -- бл. 40, з них най- 
відоміші шкіроїд музейний (Апор- 
гепи5 пизеогигт), що пошкоджує 
колекції комах, капровий жук 
(Тгородегта узгапагійит) шкід- 
ник зерна в коморах. Заходи 
боротьби. Газація складських 
приміщень, обробка музейних екс- 
понатів, шкіряної і хутрової си- 
ровини інсектицидами. Їл. див. 
на окремому аркуші до ст. Жуки. 


ШКІРЯНЕ ВИРОБНИЦТВО -- 
виробництво шкіри вичиненої, яке 
грунтується на хім. і механічній 
обробці гол. чин. шкур свійських 
і диких тварин. Складається з опе- 
рацій підготовчих, дубильних. і 
опоряджувальних. В процесі під- 
готовчих операцій після обробки 
консервованих шкур водою, суль- 
фідними або ферментними речови- 
нами, видалення волосу і епідер- 
місу їх піддають золінню і міздрін- 
ню, одержуючи напівфабрикат 
шкіри -- голину. Для шкір деяких 
видів напівфабрикат роздвоюють 
(на верхній і нижній шари) на 
двоїльних - машинах. Далі його 
знезолюють (видаляють, обробляю- 
чи найчастіше амонійними солями, 
лужні реагенти), очищають від 
залишків волосу і епідермісу в ба- 
рабанах або на чистильних маши- 
нах, роблять його лицьову поверх- 
ню, використовуючи ферменти 
( в осн. при виробн. шкір для верху 
взуття і  одягово-галантерейних), 
м'якішою, пластичнішою і гладкі- 
шою, після чого піддають пікелю- 
ванню і дубленню. Під час опоря- 
джувальних операцій з напівфаб- 
рикату частково видаляють воло- 
гу на віджимних машинах, вирів- 
нюють його товщину на стругаль- 
них машинах, комплектують за 
призначенням. Надлишок кислоти 
з напівфабрикату мінерального 
дублення видаляють бікарбона- 
том або форміатом натрію. Для 
фарбування застосовують різні 
барвники. Щоб шкіра була м'якою, 
міцною і водостійкою, напівфабри- 
кат обробляють жировою сумішшю 
або емульсією, деякими мінераль- 
ними й органічними речовинами. 
Потім розгладжують його на роз- 
відних машинах, сушать, викори- 
стовуючи спец. сушильні установ: 
ки, зволожують, надають м'якості 
на витягувальних машинах, шлі- 
фують на шліфувально-знепилюю- 
чих агрегатах і після нанесення за- 
хисної плівки пресують на гідрав- 
лічних або ін. пресах. У готової 
шкіри обрізують краї, вимірюють 
її площу, визначають сорт. В 
УРСР питання Ш. в. розробляють 
у Шкіряно-взуттєвої тромисло- 
вості науково-дослідному інсти- 
туті, Київському технологічно- 
му інституті легкої промисловос- 
т . Див. також Шкіряно-взуттєва 
промисловість. 

Л іт.: Большаков П. А., Баканов Н. И. 
Машинь и аппарать  кожевенного 
производства. М., 1974; Химия и тех- 
нология кожи и меха. М., 1979. 

М. І. Денисенко. 
ШКІРЯНО-ВЗУТТЄВА ПРОМИ- 
СЛОВІСТЬ -- галузь легкої про- 
мисловості, підприємства якої ви- 


робляють жорсткі та м'які шкіря- 
ні товари, взуття з натуральної і 
штучної шкіри та ін. Обробка шкір 
примітивними способами та ін- 
струментом відома здавна. Шкіря- 
не ремесло було розвинуте в Київ. 
Русі. З шкіри виробляли взуття, 
одяг, упряж, пергамент, нею об- 
тягували щити тощо. Перші вели- 
кі шкіряні з-ди в Росії збудовано 
1739 в м. Осташкові (тепер Калінін. 
обл.) та 1847 у Петербурзі. На 
Україні до Великої Жовтн. соціа- 
лістич. революції було 942 дрібні 
шкіряні підприємства, 9 взут. ф-к 
та З військ.-обмундирувальні май- 
стерні. В СРСР Ш.-в. п. перетворе- 
но на потужну індустріальну га- 
лузь нар. г-ва, оснащену сучас. 
технікою і передовою технологією. 
Старі підприємства реконструйо- 
вано й розширено, збудовано нові 
шкіряні з-ди та взуттєві ф-ки в 
багатьох містах. В роки перших 
п'ятирічок створено галузі шкіря- 
ного та взут. машинобудування, 
розширено сировинну базу, стали 
до ладу підприємства по виробн. 
штучних шкір, синтетичних каучу- 
ків, замінників шкір, налагодже- 
но виробн. дубильних екстрактів і 
синтетичних дубителів (див. Ду- 
бильно-екстрактова промисло- 
вість). У післявоєнні роки галузь 
розвивалась на новій тех. основі. 
За обсягом виробн. шкіряного взут- 
тя СРСР посідає (1982) 1-е місце 
в світі. 

У 1983 в республіці в системі М-ва 
легкої пром-сті УРСР діяло 16 
шкіряних і 33 взут. виробничі об'- 
єднання і підприємства. Найбіль- 
ші шкіряні виробничі об'єднання-- 
бердичівське «Світанок»,  Івано- 
Фр. ім. 40-річчя Жовтня, Київ. 
ім. М. В. Фрунзе; взут. виробничі 
об'єднання -- Ворошиловгр. ім. 
50-річчя Великої Жовтн. соціалі- 
стич. революції, львівське «Про- 
грес», Харківське, київ. експери- 
ментальне «Київ» ім. 50-річчя Ве- 
ликої Жовтн. соціалістич. револю- 
ції; взут. ф-ки -- Київ. ім. 10-річ- 
чя Комсомолу України, Криворізь- 
ка, Хмельницька ім. 60-річчя Ве- 
ликої Жовтн. соціалістич. револю- 
ції та ін. У Ш.-в. п. значно розши- 
рено асортимент продукції: освоє- 
но випуск хромових шкір з ялової 
шкіряної сировини важкого роз- 
важування, взуттєвого спилка, ос- 
вітлених шкір для низу взуття, 
велюрів, лакових шкір з поліурета- 
новим покриттям, хромових шкір 
підвищеної еластичності,  термо- 
стійкої юхти тощо. На Україні 
проблеми розвитку Ш.-в. п. ви- 
вчає і розробляє Шкіряно-взут- 
тєвої промисловості науково-до- 
слідний інститут. 

4. Е. Український. 
ШКІРЯНО-ВЗУТТЄВОЇ ПРО- 
МИСЛОВОСТІ НАУКОВО-ДО- 
СЛІДНИЙ ІНСТИТУТ -- устано- 
ва М-ва легкої пром-сті СРСР. 
Організований 1930 у Києві на 
базі Центр. лабораторії шкіряно- 
взут. тресту. Гол. їн-т системи 
Мінлегпрому СРСР в галузі роз- 
робки систем управління якістю 
продукції в шкіряно-взут. пром-сті; 
розробки конструкції і технології 
виробн. спортивного взуття; пе- 
реробки нестандартної сировини 
і відходів шкіряно-взуттєвого ви- 
робн.; застосування  анілінового 
фарбування шкіри тощо. У складі 
ін-ту (1983) 4 наук. відділи, 12 


415 


нн 


ШКІРЯНО- 
ВЗУТТЄВОЇ 
ПРОМИСЛОВОСТІ 


НДІ 


Виробництво шкіряно- 
го взуття в СРСР 
(млн. пар) 








Роки | СРСР| Урср 
140 212 | 408 
1965 | 486 | 95,3 
1970 679 | 148,9 
1983 | | 745 | 177,8 





ШКІРЯСТІ 
ЧЕРЕПАХИ 


416 


лабораторій, експеримент. фабри- 
ка. Осн. напрями діяльності ін-ту: 
удосконалення діючої і створення 
нової, високоефективної  техноло- 
гії шкіряно-взут. і дубильно-ек- 
страктового виробн.; : освоєння ма- 
теріалів з поліпшеними техноло- 
гічними і експлуатаційними власти- 
востями; механізація й автомати- 
зація виробн. процесів; розробка 
стандартів і тех. умов. 


Ф. Чередниченко. 
ШКІРЯСТІ ЧЕРЕПАХИ (Дегто- 


среїуідає) -- родина плазунів під- 
ряду безщиткових черепах. Пред- 
ставлена єдиним видом -- шкіряс- 
та черепаха (Шегтосреїує согіа- 
сеа) -- найбільша з сучасних чере- 
пах, довж. тіла до 5 м, маса до 
600 кг, передні кінцівки (ласти) у 
розмаху до З м. Зустрічаються пе- 
реважно у тропічних частинах Ат- 
лантичного, Тихого та Індійського 
океанів, а також у Середземному 
м.; у водах СРСР була спіймана 
двічі -- поблизу пд. берегів Дале- 
кого Сходу і в Берінговому м. 
Живе у відкритих водах, на берег 
виходить лише для розмноження. 
Самка у травні -- серпні відкла- 
дає в глибоку ямку (до 1 м) 30-- 
150 білих, майже сферичних яєць. 
Інкубація 2 місяці. Живляться 
Щ. ч. водними тваринами і водорос- 
тями. М'ясо та яйця Ш. ч. їстівні. 


ШКІРЯСТОКРИЛІ, щипавки (РДег- 
таріега) -- ряд комах. Тіло (довж. 
3,5--50 мм) видовжене, плоске. 
Передні крила (надкрила) короткі, 
тверді, задні -- ніжні, перетинчас- 
ті; на кінці черевця -- довгі при- 
датки (церки) у вигляді кліщів. 
Більшість НІ. активні вночі. Жив- 
ляться гол. чин. рослинними і тва- 
ринними рештками, деякі ПІ. мо- 
жуть пошкоджувати с.-г. культу- 
ри. Бл. 1200 видів, поширених по 
всій земній кулі. В СРСР -- 26 


ВИДІВ, з них на Україні -- бл. 
у т. ч. щипавка городня (Ког- 
Й соптіз), щипавка звичайна 


(3. аигісиіагіа). 

ШКЛО, Скло -- річка у Львів. 
обл. УРСР та Польщі, права прит. 
Сану (бас. Вісли). Довж. 76 км, 
площа бас. 596 км2?. Бере початок 
на Розточчі. На річці споруджено 
водосховище; є стави. Воду част- 
ково використовують для тех. водо- 
постачання. Рибництво. На Щ.-- 
м. Яворів; у долині річки -- дже- 
рела мін. вод; бази відпочинку. 
ШКЛО -- селище міського типу 
Яворівського | р-ну Львів. обл. 
УРСР. Розташоване вздовж р. 
Шкло (прит. ШСану). Залізнич. 
ст. Шкло-Старшинська. 5,7 тис. ж. 
(1984). Ш. відоме з 15 ст., с-ще 
міськ. типу -- з 1969. В Ш.-- діль- 
ниця колгоспу ім. 30-річчя Жовт- 
ня. Заг.-осв. школа, мед. пункт, 
клуб, б-ка, санаторій, база відпо- 
чинку. Щ.-- бальнеогрязьовий ку- 
рорт. Клімат помірно континен- 
тальний. Зима помірно м'яка; лі- 
то тепле; опадів понад 650 мм на 
рік. Осн. лік. фактори -- міне- 
ральні води і торф'яна грязь. 
Показання: хвороби органів 
кровообігу, руху і опору; захворю- 
вання нервової системи. Функціо- 
нує цілий рік. 

ШКЛОВСЬКИЙ Віктор Борисо- 
вич 125.І (6.11) 1893, Петербург - 
5.ХП 1984, Москва) -- російський 
рад. письменник,  літературозна- 
вець, критик. Був близький до 
футуризму. Один із  зачинате- 


лів і теоретиків формальної школи 
в літературознавстві. В 30-і рр. 
перейшов до аналізу мистецтва в 
широкому соціально-істор. плані. 
Йому належать дослідження твор- 
чості рос. класиків (Л. Толстого) 
та рад. письменників (М. Горького, 
В. Маяковського, М. Островсько- 
го, М. Шолохова). Автор праць з 
теорії кіно, літ. портретів (зокре- 
ма, О. Довженка), кіносценаріїв, 
мемуарів. Нагороджений 3 ордена- 
ми Трудового Червоного Прапора, 
Дружби народів, медалями. Держ. 
премія СРСР, 1979. 

Тв.: Собраниєе сочинений, т. 1-3. М., 
1973-- 74; Знергия заблуждения. М., 


1981; О теориий прозь. М., 1983. 
О. В. Бобир. 


ШКЛЯРЕВСЬКИЙ Олексій Сер- 
гійович Г22.ПІ (3.ГУ) 1839, с. Крас- 
нопілля, тепер Коропського р-ну 
Черніг. обл.-- 22.МІ (5.МП) 1906, 
Київ) -- укр. патолог та біофізик. 
В 1862 закінчив мед. ф-т Моск. 
ун-ту. З 1869 працював у Київ. 
ун-ті (з 1870 -- професор). Одно- 
часно (1878--80) викладав гігіє- 
ну на київ. Вищих жіночих курсах. 
Праці Ш. присвячені вивченню про- 
цесу запалення та патології крові 
тощо. В 1881--82 видав курс лекцій 
з медичної фізики. М. К. Бородій. 


ШКОДЕР -- місто на Пн. Зх. 
Албанії, адм. ц. району Шкодер. 
Пристань на Скадарському 03. 
(Шкодер), вузол автошляхів. По- 
над 62, 4 тис. ж. (1975). Кольорова 
металургія, деревообр., паперова, 
цем., шкіряна, текст., харчосма- 
кова (в т. ч. тютюнова) пром-сть. 
Залишки середньовічної фортеці. 


ШКОДРАНІ  (58ЬБКодгапі) 4 Васо 
Паша (справж. ім'я та прізв.-- 
Пашко Васа; 19.ІХ 1825, Шкодер-- 
2.У П 1892, Бейрут, Ліван) -- алб. 
письменник. Діяч нац. Відроджен- 
ня. Займав держ. і дипломатичні 
посади в Османській імперії. В 
1878 був одним з засновників 
організації Призренська (Албан- 
ська) ліга, 1879-- один із орга- 
нізаторів  «Стамбульського т-ва 
написання албанськими літерами». 
Підтримував зв'язки з керівника- 
ми Паризької комуни 1871. Автор 
патріотичної поеми  «О  Алба- 
нієї»  (1878--80), соціологічного 
трактату «Правда про Албанію |і 
албанців» (франц. і нім. мовами, 
1879), роману  «Барда Темаль, 
сцени з албанського життя» (франц. 
мовою, 1890). 


Тв.: Рос. перекл.- О Албания) 
В кн.: Албанская поззия. М., 1954. 


ШКОЛА (лат. зсбоіа, від грец. 
оуоМмі -- дозвілля, заняття під час 
дозвілля; місце навчання) -- 
1)  Навчально-виховний заклад 
(див. Школа). 2) Система освіти, 
сукупність закладів для навчання. 
3) Набутий досвід. 4) Напрям у 
науці, л-рі, мистецтві, сусп.-політ. 
думці, побудований на основі 
принципів, спільних поглядів, 
традицій тощо. 5) Посібник для 
навчання гри на муз. інструменті, 
співів тощо. 6) Будинок школи. 
ШКОЛА -- навчально-виховний 
заклад для навчання, освіти і ви- 
ховання дітей, молоді та дорослих. 
Ш.-- явище історичне, завдання і 
зміст її змінювались зі зміною 
сусп.-екон. ладу й класової струк- 
тури суспільства. В класовому сус- 
пільстві Ш. виховує учнів у дусі 
ідеології пануючих класів. НІ. в 
СРСР покликана здійснювати ро- 


зумове, ідейно-політ., трудове, мо- 
ральне, фізичне й естетичне вихо- 
вання учнів, прилучати підростаю- 
че покоління до духовної культури 
Й матеріального виробництва, о0з- 
броюючи його необхідними знан- 
нями і способами діяльності. Ш. 
поділяють за обсягом знань -- на 
початкові, неповні середні, серед- 
ні і вищі; за характером знань -- 
загальноосвітні й професійні; за 
віком учнів -- ШІ. для дітей, мо- 
лоді і дорослих; за тим, хто їх 
утримує, - на державні, приватні 
й муніципальні (органів місц. са- 
моврядування), громадські; за 
статтю учнів -- сумісні (для учнів 
обох статей) і роздільні (чоловічі, 
жіночі); за часом перебування і 
характером організації учнів -- 
на школи-інтернати (пансіонати), 
де учні навчаються і живуть, шко- 
ли з подовженим днем, де учні 
тільки навчаються; за відношен- 
ням до релігії -- на конфесіональ- 
ні школи й світські. 

Ш. виникли в країнах Стародав- 
нього Сходу (Ассірія, Вавілон, 
Єгипет, Індія, Китай). На тер. 
Європи Ш. склалися в 7--б ст. до 
н. е. вГреції, в 4ст. дон. е.-- в Ри- 
мі, пізніше -- в ін. країнах (див. 
Палестра, Спартанське вихован- 
ня, Римське виховання). На тери- 
торії СРСР перші Ш. виникли в 
Грузії та Вірменії в 4 ст., в Серед, 
Азії -- в 7--8 ст. (мектеби й мед- 
ресе); у Київській Русі -- в 11 
ст. (дяківки; див. розділ Освіта в 
ст. Київська Русь). У серед. віки 
В Європі освітою відало духівницт- 
во. Ш. існували при монастирях, 
єпархіях (див. Соборні школи). 
На противагу церковним у 13--14 
ст. виникають цехові школи, ство- 
рюються світські школи для дітей 
феодалів -- аристократичні грама- 
тичні школи в Англії, лицарські 
академії в Німеччині, класичні 
гімназії в Німеччині та ін. країнах 
(див. Класична освіта). В 16--17 
ст. на Україні та в Білорусії діяли 
братські школи, серед них Київ. 
братська школа, що згодом пере- 
творилася на вищий навч. заклад-- 
Київську академію. В 1687 у Моск- 
ві засн. Слов'яно-греко-латинську 
академію. В 17 ст. у Зх. Європі та 
в Росії розвинулась ідея держ. 
Ш. Склалася система аристокра- 
тичних станових ЩІ. (в Англії -- 
коледжі, в Росії -- пансіони, ка- 
детські корпуси, ліцеї, інститу- 
ти шляхетних дівчат). У 18 ст. 
під впливом розвитку пром-сті, 
торгівлі, науки й техніки виника- 
ють реальні училища (у Росії, 
Англії, Німеччині, Франції). По- 
ширюється реальна освіта. В се- 
редині 18 ст. починає складатись 
система серед. трофесійної осві- 
ти. В дореволюц. Росії, у т. ч. на 
Україні, поряд з школами різних 
типів для пануючих класів існу- 
вала система шкіл елементарної 
освіти для ін. верств населення: 
цифірні школи, двокласні почат- 
кові училища, малі народні учи- 
лища, парафіяльні школи, повіто- 
ві училища, головні народні учи- 
лища, вищі початкові училища. 
Силами передової інтелігенції з 
другої половини 19 ст. створюва- 
лися недільні школи для дорос- 
лих (робітників, селян, ремісників 
та ін.). Після Великої Жовтневої 
соціалістичної революції школа 
стає  загальнонародною,  доступ- 


До ст. Шовкуненко 0, 0. 


Р. Жаиочий портрет. 1912, 


2. Правий берег. Розбиринин 
гимчасового мосту. 

З серії «Дніпробуд» 
Акварель. 1931. 


3. Осійні квіти. 1926. 


4. Портрет скульптора Б. І. Яконлена. 
Акварель. 1944. 


5. Повінь. Конча-Заспа. 1954. 
1--5 Державний мулей 


українського образотворчого мистецтва 
в Києні, 





Ло ст. Шавикін Д. М. 


1. Вечір па Дніншрі. 1957. 2. Портрет Н. Забіли. 30 ії рр. 20 ст, 3. Чайки. 1954. 4. Дружба. 1950. Львівсі.кий музей україиського мистецтва, 5. Портрет мис- 


тецтвочнавця 1. 1. Вропи. 1956. Науково методичинй музей Київського державного художнього інституту. 6. Чумацька пісня Розпис магазину «Ноти» 
в Києві. 1959. 1--3 -- Державний музей українського образотворчого мистецтва в Києві. 





ною всім, незалежно від  соці- 
ального становища й національ- 
ності. В усіх своїх ланках Ш. є 
державною і світською. Структура 
рад. Ш., зміст освіти й організа- 
ція навчання в ній змінювалися 
з розвитком соціалістич. суспільст- 
ва, прогресом науки й культури, 
але принципові засади її діяльності 
лишаються сталими. Безплатність 
усіх видів освіти, єдність її систе- 
ми, наступність усіх типів навч. 
закладів, єдність навчання і вихо- 
вання, нерозривно пов'язаних з 
життям, практикою  комуністич. 
будівництва, науковий, гуманістич- 
ний, високоморальний уклад 
такі головні характерні риси школи 
СРСР. Відповідно до Основ за- 
конодавства Союзу РСР і союз- 
них республік тро народну осві- 
ту (1973) в Рад. країні встановле- 
но такі основні типи Ш.: середня 
школа загальноосвітня єдина тру- 
дова політехнічна, Щ. з поглибле- 
ним вивченням окремих предме- 
тів, школи з подовженим днем, 
школи-інтернати, школи вечірні 
(змінні) середні загальноосвітні, 
заочні Ш. працюючої молоді (див. 
Вечірня освіта, Заочна освіта), 
школи-санаторії, лісові школи та 
ін, для дітей з вадами фіз. чи 
розумового розвитку -- спеціальні 
школи для аномальних дітей. Ос- 
новні напрями реформи  заг.-осв. 
і професійної школи, схвалені 
Квітневим (1984) пленумом ЦК 
КПРС та першою сесією Верхов- 
ної Ради СРСР 11-го скликан- 
ня (1984), наступні постанови 
партії і уряду «Про дальше вдос- 
коналення загальної середньої 
освіти молоді і поліпшення умов 
роботи загальноосвітньої школи», 
«Про поліпшення трудового ви- 
ховання, навчання, професійної 
орієнтації школярів і організації 
їх суспільно корисної, продук- 
тивної праці» та ін. передбача- 
ють дальше підвищення якості 
освіти Й виховання, цілеспрямова- 
не здійснення принципу єдності 
навчання і виховання, забезпечен- 
ня тісного зв'язку сім'ї, школи і 
суспільства. Див. також Народна 
освіта, Політехнічна освіта, За- 
гальна освіта, Загальне навчан- 
ня, Обов'язкове навчання, Закон 
УРСР про народну освіту, Про- 
фесійно-технічна освіта, Вища 
освіта, розділи Народна освіта 
й  культурно-освітні заклади в 
статтях про союзні й авт. респуб- 
ліки, Союз Радянських Соціаліс- 
тичних Республік, відповідні роз- 
діли встаттях про зарубіжні країни, 
розділ Народна освіта, т. 11, кн. 2. 
Літ. див. до ст. Народна освіта, 
Вища освіта. А.М. Алексюк. 
ШКОЛА ВЕЧІРНЯ (ЗМІННА) 
СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ 
навч. заклад для працюючої 
молоді. Під такою назвою існує 
з 1971. Особи, які закінчили 8 
класів вечірніх (змінних) шкіл, 
одержують свідоцтво про восьми- 
річну освіту і мають право вступа- 
ти до серед. спец. навч. закладів 
або до 9-го класу серед. заг.-осв. 
школи; ті, хто закінчив 11 класів, 
одержують атестат про середню 
освіту, який дає право вступати 
до вузів СРСР. Учні, які навчають- 
ся у вечірніх (змінних) школах, ко- 
ристуються пільгами (додаткова 
відпустка для здачі екзаменів, ско- 
рочений робочий день або скороче- 


27 УРЕ, т. 12 


ний робочий тиждень та ін.). Див. 
також Школи робітничої молоді, 
Школи сільської молоді, Школа 


дорослих, Вечірня освіта. 
М.П. Легкий. 


ШКОЛА ДЛЯ ГЛУХИХ -- в 
СРСР навчально-виховний заклад 
інтернатного типу для дітей, поз- 
бавлених слуху і внаслідок цього-- 
мови. Перебувають у системі заг.- 
осв. закладів міністерств освіти. 
Навчання проводиться за спец. 
навч. програмами й підручниками. 
Строк навчання -- 13 років (підго- 
товчий клас для глухих, які не 
виховувались у дит. садку, і 12 
осн. класів). Учні здобувають 
знання в обсязі 8-річної заг.-осв. 
школи й відповідну виробничу 
кваліфікацію. 
ШКОЛА ДЛЯ СЛІПИХ -- в СРСР 
навчально-виховний заклад інтер- 
натного типу системи міністерств 
освіти, де навчаються сліпі або 
діти з залишками зору (до 0,05). 
В Ш. д. с. проводиться корекцій- 
но-педагогічна робота, спрямована 
на нормалізацію психічного й фіз. 
розвитку дітей, подолання вторин- 
них відхилень у їхньому розвитку. 
Навчання в Ш. д. с. здійснюється 
за програмами серед.  заг.-осв. 
школи. Строк навчання порівняно 
з масовою школою подовжено на 
один рік; є дев'ятирічні неповні 
серед. школи-інтернати та серед. 
заг.-осв. трудові політех. школи- 
інтернати з виробничим навчанням, 
що, крім загальноосвітньої, дають 
професійну підготовку. Див. та- 
кож Тифлопедагогіка. 
І. С. Моргуліс. 
ШКОЛА ДОРОСЛИХ -- загаль- 
ноосв. навч. заклад для навчання 
дорослих без відриву від вироб- 
ництва. В дореволюц. Росії, в т. ч. 
на Україні, виникли в 2-й пол. 
19 ст. (див. Недільні школи). 
Широкого розвитку набули після 
Великої Жовтн. соціалістич. ре- 
волюції, коли було створено держ. 
систему освіти дорослих -- пунк- 
ти ліквідації неписьменності, шко- 
ли для неписьменних, для мало- 
письменних, школи-клуби, Ш. д. 
підвищеного типу (давали семиріч- 
ну освіту й здебільшого мали пром. 
або с.-г. ухил). Створювалися та- 
кож селянські Й робітничі універ- 
ситети, загальноосв. курси, робіт- 
ничі факультети, школи селянсь- 
кої молоді. В 1936 Ш. д. підвище- 
ного типу реорганізовано на загаль- 
ноосв. неповні середні й середні 
школи; з 1937 існували такі ж ти- 
пи заочних шкіл. У 1943 організо- 
вано школи робітничої молоді, 
1944 -- школи сільської молоді, 
з 1958 вони дістали назву вечірніх 
(змінних) серед. загальноосв. шкіл 
робітн. і сільської молоді. Діяли 
також середні загальноосв. заочні 
школи. 1971 існує єдиний тип 
Ш. д.-- школа вечірня (змінна) 
середня загальноосвітня з очною 
і заочною (або з однією з них) 
формами навчання. Див. також 
Вечірня освіта, Заочна освіта. 
В. І. Чепелєв. 
ШКОЛА З ПОДОВЖЕНИМ 
ДНЕМ, школа (група ) з подовже- 
ним днем -- в СРСР заг.-осв. школа 
(група або групи в ній), де учні 
перебувають протягом усього дня 
(10 год.). В 50-1 рр. почали створю- 
вати в школах групи з подовженим 
днем. Законодавчо оформлені 
1956. В 1962 почали відкриватися 


школи з подовженим днем. Режим 
в умовах ШЩ. з п. д. будується 
на основі медично й педагогічно 
обумовленого чергування навчан- 
ня, праці, суспільно корисної ді- 
яльності, самопідготовки й відпо- 
чинку школярів, занять за інте- 
ресами. Частина батьків звільня- 
ється повністю або частково від 
плати за триразове харчування ді- 
тей. У 1933/34 навч. р. в УРСР 
Ш. з п. д. охоплювали понад 
2,5 млн. учнів. Див. також Школа- 
інтернат, Позакласна робота в 
школі. Д. І. Румянцева. 
ШКОЛА-ІНТЕРНАТ -- в СРСР з 
1956 загальноосвітня школа, в якій 
діти навчаються і живуть. В УРСР 
діють з 1957 відповідно до «Поло- 
ження про школи-інтернати» М-ва 
освіти Укр. РСР. До Щ.-і. прийма- 
ють дітей за бажанням батьків або 
осіб, що їх заступають. Навчання 
проводиться за планами й програ- 
мами середньої школи. Крім учи- 
телів, у Щ.-і. працює штат вихова- 
телів. Поряд з навчальною прово- 
диться піонер. Й комсомольська, 
клубно-гурткова, суспільно корис- 
на й трудова, ігрова й спортивна 
робота. В Щ.-і., крім навч. примі- 
щень, є навч.-виробничі майстерні, 
пришкільні дослідні ділянки, спор- 
тивні комплекси тощо. За утри- 
мання дітей батьки вносять незнач- 
ну плату. Певна категорія дітей 
перебуває на повному держ. забез- 
печенні. Див. також Спеціальні 
школи для аномальних дітей. 

ШКОЛА-КОМУНА -- навчально- 
виховний заклад в СРСР для без- 
притульних дітей і підлітків, сиріт 
і неповнолітніх правопорушників. 
Створена 1918. Складалася з заг.- 
осв. школи, як правило 1-го і 
2-го ступенівита інтернату при ній. 
Іноді при Ш.-к. були й дит. садки. 
Вихованці вивчали основи наук, 
працювали в майстернях, на ви- 
робництві та в с. г. Велика увага 
приділялась продуктивній праці, 
самообслуговуванню, розвиткові 
творчої ініціативи Й самодіяльно- 
сті. Проіснували до кін. 20-х, окре- 
мі -- до 30-х рр. Відомими були 
Комуна імені Ф. Е. Дзержинсько- 
20, Щ.-к. ім. П. М. Лепешинського 


в Москві, Ш.-к. в Одесі та ін. | 
В. Г. Постовий. 


ШКОЛИ ГРАМОТИ -- 1) В доре- 
волюц. Росії одно- та дворічні шко- 
ли елементарного навчання. Пере- 
бували у віданні різних відомств 
і приватних осіб; 1891 їх передано 
Синоду. Навчання в Ш. г. обмежу- 
валося заучуванням молитов, по- 
чатками читання, письма й лічби. 
Ліквідовані після Великої Жовтн. 
соціалістич. революції. 2) У 20-і 
рр. в СРСР Щ. г. (письменності) 
називали одно- та дворічні пункти 
й школи ліквідації неписьменнос- 
ті. Див. також Школа дорослих. 
ШКОЛИ ПЕРЕДОВИХ МЕТО- 
ДІВ ПРАЦІ -- форма підвищення 
кваліфікації робітників на основі 
взаємного обміну досвідом і масо- 
вого поширення прогресивних при- 
йомів праці новаторів виробницт- 
ва. Поділяються на цехові, міжце- 
хові (заводські) та міжзаводські. 
Керівниками шкіл є висококвалі- 
фіковані робітники, які володіють 
передовими методами праці. Теор. 
заняття проводять консультанти- 
технологи, майстри, фахівці з нау- 
кової організації праці. Для під- 
вищення ефективності діяльності 


417 





ШКОЛИ 
ПЕРЕДОВИХ 
МЕТОДІВ ПРАЦІ 


418 


школи 
РОБІТНИЧОЇ 
МОЛОДІ 





В. Ю. Шкрібляк. Ба- 
рильце. Кінець 19 ст. 





Ю. І. Шкрібляк. Пляш- 
ка. Дерево, різьблення. 
Середина 19 ст. 


таких шкіл використовують від- 
повідні методики. Для обміну пе- 
редовим | виробничим досвідом 
між спорідненими підприємствами 
(об'єднаннями) організовують між- 
заводські школи передових методів 
праці. Передрій. 
школи РОБІТНИЧОЇ моло- 
ДІ -- в СРСР вечірні серед. заг.- 
осв. навч. заклади для працюючої 
молоді. Створені 1943. Навчання 
проводилося без відриву від вироб- 
ництва. Надавали загальноосв. під- 
готовку в обсязі 7-річної і серед. 
шкіл, працювали в складі 5--7-х 
та 5--10-х класів. У 1958 їх пере- 
йменовано шнна вечірні (змінні) 
серед. школи робітн. і сільс. мо- 
лоді, 1971 -- на школи вечірні 


(змінні) середні загальнооськиці. 
П. Легкий. 


школи СЕЛЯНСЬКОЇ моло- 
ДІ - в СРСР тип сільських за- 
гальноосв. шкіл, створених 1923. До 
цих шкіл приймали підлітків |і 
молодь віком від 12 до 18 років, 
які закінчили повний курс 1-го 
ступеня навчання (4 класи). Тер- 
мін навчання становив З роки. 

навч. план, поряд із загальноосв. 
предметами, було включено теор. 
курс с. г., виробниче навчання і 
продуктивну працю в навч. і се- 
лянських г-вах. З 1928, поряд з 
денними трирічними, існували ве- 
чірні дво- й однорічні Ш. с. м. 
В 1930 Ш. с. м. перейменовано 
на школи колгоспної молоді. Див. 


також Школа дорослих. 
. П. Легкий. 


школи сільської МОЛОДІ 
-- вечірні середні загальноосв. зак- 
лади шгдля навчання працюючої 
молоді без відриву від с.-г. вироб- 
ництва. Створювалися з 1944 у 
великих населених пунктах, кол- 
госпах, радгоспах і МТС у складі 
1--4 і 1--7-х класів, з 1956 
у складі 5--10 і 8--10-х класів. 
У 1958 НІ. с. м. перейменовано на 
вечірні (змінні) середні школи ро- 
бітничої і сільської молоді, 1971 -- 
на школи вечірні (змінні) середні 
загальноосвітні. Див.також Школи 
робітничої молоді. М. П. Легкий. 
ШКОЛИ  ФАБРИЧНО-ЗАВОД- 
СЬКОГО НАВЧАННЯ (ФЗН) -- 
в СРСР тип профес.-тех. школи 
системи державних трудових ре- 
зервів. Створені 1940 з метою під- 
готовки робітників масових профе- 
сій для вугільної, гірничорудної, 
металург., нафтової пром-сті й 
будівництва. Строк навчання ста- 
новив 6 міс. з повним держ. забез- 
печенням. До шкіл ФЗН приймали 
молодь 16--18 років з будь-якою 
загальноосв. підготовкою. Гол. ува- 
га в них приділялася виробничому 
навчанню. З 1949 мережа шкіл 
ФЗН почала скорочуватися, якість 
підготовки учнів у них перестала 
відповідати вимогам виробництва. 
В 1959--63 усі школи ФЗН пере- 
творено на шпрофес.-тех. уч-ща. 
Див. також Професійно-технічні 
навчальні заклади. 


Н.Г. Ничкало. 
ШКОЛИ ФАБРИЧНО-ЗАВОД- 
СЬКОГО УЧНІВСТВА (ФЗУ) -- 
в СРСР профес.-тех. навч. заклади 
до створення системи державних 
трудових резервів. Як тип навч. 
закладу системи нар. освіти офор- 
милися на поч. 20-х рр. Діяли при 
підприємствах, для яких готували 
кваліфікованих робітників з під- 
літків 14--18 років на базі поч. 


освіти. Строк навчання становив 
3--4 роки; 1925 в УРСР у школах 
ФЗУ навчалося 70 9 підлітків, 
зайнятих у пром-сті. З 1930 школи 
СФЗУ почали діяти на базі 7-річ- 
ної школи, строк навчання в них 
скоротився до 1,5--2 років за ра- 
хунок скорочення годин на загаль- 
ноосв. предмети. З 1940 залиша- 
лися переважно в легкій, харч. та 
місцевій пром-сті. В 1959--63 їх 
поряд з ін. школами перетворено 
на профес.-технічні училища. Див. 
також Професійно-технічні  нав- 
чальні заклади. 

Літ.: Пузанов М. Ф., Терещенко Г.И. 
Очерки историн профессионально- тех- 
нического образования в Укранйнской 
ССР. К., 1980. Н.Г. Ничкало. 
ШКОЛИ-КЛУБИ -- в СРСР шко- 
ли для молодих робітників і підліт- 
ків. Організовані 1918. Мали за 
мету розвивати творчу активність 
та ініціативу робітн. молоді, вихо- 
вувати її в дусі соціалізму, кому- 
ністичних ідеалів. Навчання про- 
водилось за класно-урочною систе- 
мою з широким залученням учнів 
до роботи в секціях та студіях, 
створюваних на базі школи. Ш.-к. 
працювали за довільними навч. 


планами і програмами. У 1922 
Ш.-к. припинили ценування 
Г. Постовий. 


ШКОЛИ-САНАТОРІЇ -- в СРСР 
спец. загальноосвітні школи-інтер- 
нати для хворих і фізично ослаб- 
лених дітей. Створюються з метою 
забезпечення лікування та продов- 
ження  загальноосв. підготовки. 
Зміст  навч.-виховної роботи в 
Ш.-с. такий самий, як 1 в масових 
загальноосв. школах. Тривалість і 
кількість уроків у Ш.-с. порівняно 
з загальноосвітньою менші. Ре- 
жим дня будується з урахуванням 
захворювання дітей, періодичнос- 
ті й особливостей лікувально-оздо- 
ровчого процесу. ТИВ також ЛІі- 
сові школи. Г. Постовий. 
ШКОЛОЗНАВСТВО галузь 
педагогіки, що досліджує завдан- 
ня, зміст і методи управління 
шкільною справою, систему керів- 
ництва школою та організації Її 
роботи. Зміст Ш. становлять: осн. 
принципи управління й керівницт- 
ва школою, її роль у період роз- 
винутого соціалізму й побудови 
комуністичного суспільства, діяль- 
ність органів нар. освіти по адм.- 
пед. та госп. керівництву школа- 
ми, управлінню  навч.-виховним 
процесом і наданню метод. допо- 
моги вчителям; організація облі- 
ку й звітності закладів освіти, 
статистика шкільної справи. ШІ. 
розробляє комплекс орг.-пед. за- 
ходів, спрямованих на вдоскона- 
лення управління освітою в усіх 
її ланках. Д. І. Румянцева. 


ШКОЛЬНИК А 


паса Семенович 
Гн. 9 (22). 191 Харків|, -- укр. 
рад. драматург. Автор п'єс «Зо- 
лото» (1950), «Людина шукає щас- 
тя» (1955), «Віра, Надія, Любов» 
(1957), «Людина за бортом» (1965), 
«За це не судять» (1967), «Перевал» 
(1969), «Двічі не живуть» (1971), 
«День починається з ранку» (1976) 
та ін. у яких відображено трудо- 
вий ентузіазм, новий світогляд і 
мораль рад. людей. Драм. твори 
для дітей. Окремими виданнями 
вийшли п'єси «Ніч шукань» (1962) 
і«Ти не один» (1964). 

ШКРІБЛЯ КИ -- родина укр. нар. 
майстрів гуцульського різьблення 


та інкрустації на дереві. Н. у с. 
Яворові (тепер Косівського р-ну 
Івано-Фр. обл.), померли там же. 
Юрій Іванович Ш. (28.ІУ 
1822--1884). Створював баклаги, 
пляшки, барильця, скриньки, то- 
пірці тощо. Його вироби оригіналь- 
ні за формою, прикрашені орна- 
ментальними мотивами, іноді ін- 
крустовані металом і кісткою. Ва- 
силь Юрійович Ш. (1856-- 
1928). гр оериаь у свого батька -- 
Ю. І. Шкрібляка. Оздоблював свої 





М. Ю. Шкрібляк. Блюдо і скринька. 
Дерево. інкрустація. Кінець 19 ст. 


твори (столики, скриньки, топірці 
та ін.) плоским різьбленням та 
інкрустацією металом, бісером 
і: різнокольоровим деревом. У 
1905--15 викладав різьблення у 
Крайовому наук. закладі для 
різьбярства і металевої орнаменти- 
ки (м. Вижниця). Микола 
Юрійович Ш. (1858--1920). 
Навчався у свого батька -- Ю. Ї. 
Шкрібляка. Вироби (цукорниці, 
декоративні тарелі тощо) оздоб- 
лював різьбленим орнаментом 
з геом. мотивами на подовбано- 
му тлі та інкрустацією з різно- 
кольорового бісеру. Твори ШІ. ек- 
спонувалися на виставках у Тер- 
нополі, Коломиї, Івано-Франків- 
ську, Львові та Відні; зберігають- 
ся у Львів. музеї етнографії та 
худож. промислу, Львів. музеї 
укр. мистецтва та ін. Різьбленням 
займалися також Ф. і Д. Шкрібля- 
ки. Іл. див. на окремому аркуші, 
с. 496--497, а також до ст. Різьб- 
лення художнє, т.9, с. 352--32). 
Літ.: Різьба по дереву. Роботи різьбя- 
рів Юри, Василя та Миколи Шкрібля- 
ків. ІАльбом). К., 1960. 

ШКРОУП (Зкгоир) Франтішек 
Ян (3.У1 1801, м. Осіце поблизу 
Пардубіце -- 7.П 1862, Роттердам) 
-- чес. композитор, диригент, спі- 
вак, муз. громадський діяч. Му- 
зики навчався в Празі. У 1827-- 
97 -- диригент, з 1837 -- головний 
диригент Станового театру в Празі, 
з 1860 -- оперного театру в Роттер- 
дамі. Автор першої чес. нац. опери 
«Дротар» (1826), в якій використав 
інтонації селянського і міського 
фольклору. Серед ін. творів Ш.- 
опера «Колумб» (1855), музика 
до п'єси «Фідловачка» Й. Тила 
(1834), пісня з якої «Де моя бать- 
ківщина?» стала чес. нац. гімном 
(з 1918 -- 1-а частина Держ. гімну 
Чехословаччини). 

ШКРУМЕЛЯК Юрій Андрійович 
(літ. псевд. -- Іван Сорокатий, 
Ю. Угорків, О. Підгірський, Смик; 
18.ГУ 1895, с. Ланчин, тепер смт 
Надвірнянського р-ну Івано-Фр. 
обл.-- 20.ХІ 1965, Львів) -- укр. 
рад. поет. Навчався у Львів. і 
Празькому  ун-тах. Друкуватися 
почав 1915. У  літ.-громадській 
діяльності Ш. до 1939 проявились 
бурж.-націоналістичні тенденції. 
Збіркою «Пісня про радісну осінь» 


(1940) привітав возз'єднання зх.- 
укр. земель з Рад. Україною. Ав- 
тор поем «Кузня в Нагуєвичах» 
(1958), «Довбушева слава» (1961). 
Писав також для дітей. 


Тв.: Сопілка співає. Львів, 1957; 
Привіт Говерлі. К., 1964. , 
ШКУРАТ Степан Йосипович 


(27.ХП 1885 (8.1 1886), м. Кобеля- 
ки, тепер Полтав. обл.-- 26.П 
1973, м. Ромни Сум. обл.) -- укр. 
рад. актор, нар. арт. УРСР (з 
1971), засл. арт. РРФСР (з 1935). 
Почав виступати як актор у ама- 
торському театрі в Кобеляках 
(1905). З 1910 -- у Роменському 
народному муз.-драм. театрі. Пер- 
ша роль у кіно -- селянин Іван 
у фільмі І. Кавалерідзе «Злива» 


(1929). У фільмах О. Довженка 
зіграв Опанаса Трубенка («Земля», 
1930), Степана | Губу  («Їван», 


1932), Василя Худякова («Леро- 
град», 1935), діда Прокопенка 
(«Щорс», 1939). Інші ролі: Панас 
Кандиба («Фата Моргана», 1931), 
денщик Потапов («Чапаєв», 1934), 
Яким Недоля («Вершники», 1939), 
Єгор Силич («Ластівка», 1958), Ки- 
рило («Повія», 1961). 
Літ.: Борщов В., Медведєв Т. Степан 
осипович Шкурат. К., 1962; Олек- 
сенко В. С. Степан Шкурат. К., 1983. 
мМ. м. Сорока. 
ШКУРБА Віктор Васильович (н. 
10. УП 1935, ст. Поповка, Тос- 
ненського р-ну Ленінгр. обл.) -- 
укр. рад. вчений у галузі кіберне- 
тики, о доктор фіз. матем. наук 
(з 1970), професор (з 1972). Член 
КПРС з 1964. Закінчив (1958) 
Моск. ун-т. В 1959--32 працював 
в Ін-ті кібернетики ім. В. М. Глуш- 


кова АН УРСР, згодом в ін. н.-д. 
установі. Наук. праці -- в галузі 
прикладної математики, матем. 


біології, інформатики, методів оп- 
тимізації та екон.-матем. моделю- 
вання. Премія Ленінського ком- 
сомолу, 1967. Держ. премія УРСР, 
1970. Держ. премія СРСР, 1981. 


ШКУРУПІЙ Гео (Юрій) Данило- 
вич Г7 (20).1У 1903, м. Бендери, 
тепер Молд. РСР -- 25.ХІ 19371 -- 
укр. рад. письменник. Належав 
до літ. орг-цій «Аспанфуть, Ко- 
мункульт, «Нова генерація». Ав- 
тор збірок поезій  «Психотези» 
(1922), «Для друзів-поетів -- су- 
часників вічності» (1929) та ін., 
позначених впливами футуризму. 
Ш. належить ряд збірок оповідань 


(«Переможець | дракона», 0 1925; 
«Монгольські оповідання», 1932, 
та ін.), романи «Двері в день» 


(1929), «Міс Андрієна» (1934). 


ШЛАК (нім. Зсріаске) -- 1) Роз- 
плавлена (після тверднення -- ка- 
мене- або склоподібна) речовина, 
що формується під час металургій- 
них плавильних процесів з флю- 
сів, продуктів металургійних реак- 
цій, золи палива та ін. Попередньо 
підготовлений (синтетичний) ШІ. 
застосовують при електрошлако- 
вому переплаві, плазмоводугово- 
му переплаві, рафінуванні металів. 
Ш. використовують у виробн. буд. 
матеріалів (напр., шлакобетону), 
як о добриво  (томасшлак) тощо. 
2) Залишки, що утворюються при 
згорянні палива в топках парових 
котлів; сплавлена в топці зола 
кам'яного вугілля. 

ШЛАКОБЕТОН -- бетон, запов- 
нювачем для якого служать  по- 
дрібнені та очищені від шкідливих 
домішок паливні або металургійні 


2/4 


шлаки. В'яжучі! речовини в Ш.-- 
звичайно портландцемент і шла- 
конортландцемент. Об'ємна ма- 
са Ш. 1200--2100 кг/м?, границя 
міцності на стиск 2,5--40 МПа, 
коеф. теплопровідності 0,45--0,9 
Вт/(м : К). Ш. застосовують при 
зведенні монолітних огороджуваль- 
них конструкцій, виготовленні 
блоків, панелей тощо. 
ШЛАКОВА ВАТА -- волокнистий 
матеріал (різновид мінеральної 
вати), одержуваний з розплавле- 
них вогнянорідких металургійних 
шлаків. Використовується у вигля- 
ді плит та ін. виробів як звуко- і 
теплоізоляційний матеріал. 
ШЛАКОВА ПЕМЗА, термозит -- 
поруватий матеріал, одержуваний 
обробкою розплавлених металур- 
гійних шлаків водою або водо- 
повітряною сумішшю. Пористість 
Ш. п.-- 30--80 9.3 Ш. п. одержу- 
ють шлакопемзовий щебінь (на- 
сипна густина  250--1000  кг/м?, 
міцність на стиск 2,5--25 МПа) 
та пісок (600--1200 кг/м3). Ш. п. 
використовують для виробн. лег- 
ких бетонів (див. Шлакопемзобе- 
тон) та теплоізоляційних засипок. 
ШЛАКОЛУЖНИЙ БЕТОН 
бетон, одержуваний в результаті 
тверднення шлаколужної в'яжу- 
чої речовини (тонкоподрібненого 
гранульованого шлаку, змішаного 
з розчинами сполук лужних мета- 
лів), заповнювачів (у т. ч. дисперс- 
них грунтів) і води. Об'ємна маса 
звичайного (важкого) ШІ. 6. 
2000--2300 кг/м3, границя міцнос- 
ті на стиск 20--150 МПа, морозо- 
стійкість 300--1000 циклів, водо- 
непроникність 15--25 кгс/см2. Є 
також шлаколужний легкий бетон 
(на легких заповнювачах), піно- 
і газобетон. ШІ. 6. застосовують 
для виготовлення несучих конст- 
рукцій будинків, у меліоративно- 
му, гідротех. і дорожньому будів- 


ництві. 
ШЛАКОПЕМЗОБЕТОН,  термо- 
зитобетон -- бетон, в якому по- 


ристим заповнювачем є шлакоза 
пемза; вид легкого бетону. Розріз- 
няють Ш. конструктивний (його 
марки за міцністю на стиск МІ00 
-- М400, за морозостійкістю -- 
Мрза35--Мрз100), конструктивно- 
теплоізоляційний (М50--М200) і 
теплоізоляційний  Гкоеф.  тепло- 
провідності -- до 0,348 Вт/(м : К)). 
Ш. застосовують для виробн. не- 
сучих і огороджувальних  кон- 
струкцій будинків 1 споруд. 
ШЛАКОПОРТЛАНДЦЕМЕНТ -- 
цемент, одержуваний сумісним по- 
мелом  портландцементного хклін- 
керу, доменного гранульованого 
шлаку (30--60 9, від маси цемен- 
ту) і гіпсу (до 5 94). Від портланод- 
цементу відрізняється сповільне- 
ним наростанням міцності у почат- 
ковий період тверднення, вищим 
коефіцієнтом використання  ак- 
тивності при тепловологій обробці 
(пропарюванні), підвищеною водо- 
стійкістю та більшою корозійною 
стійкістю у мінералізованому вод- 
ному середовищі. Марки Ш. за 
міцністю на стиск і згин -- 300, 
400 і 500. Ш. застосовують для 
виготовлення бетонних і залізобе- 
тонних конструкцій гідротех. спо- 
руд, буд. розчинів, при бетонуван- 
ні масивних споруд. 
ШЛАКОСИТАЛИ (від шлак і 
ситали) -- склокристалічні мате- 
ріали, одержувані регульованою 


об'ємною кристалізацією скла, ви- 
готовленого на основі промислових 
відходів, мінеральної 1 синтетич- 
ної сировини. Складаються з най- 
дрібніших кристалів (розміром до 
кількох мікрометрів) у поєднанні 
з залишковою скловидною фазою 
(менше 40 9, за об'ємом). ЦІ. від- 
значаються високою хім. стійкістю 
і стійкістю проти стирання, щіль- 
ність Ш.-- 2,6--2,75 г/см3. Вироби 
з Ш. (стрічки, плити) застосовують 
у буд-ві, хім., гірничорудній та ін. 
галузях промисловссті. 

ШЛАМ (від нім. Зсбіапт -- мул, 
твань) -- 1) Завис дрібних (до 10-- 
40 мкм) частинок гірської породи 
(корисної копалини) у рідині (пе- 
реважно у воді). Утворюється при 
бурінні гірських порід (з викори- 
станням води чи промивного роз- 
чину) або подрібненні корисних 
копалин у водному середовищі 
(перед збагачуванням їх, при під- 
готовці сировини у цементному |і 
керамічному виробн.). 2) Нероз- 
чинні відклади (з води) у вигляді 
мулу або твердих грудок, що утво- 
рюються у парових котлах. Вида- 
ляються здебільшого періодичним 
продуванням котлів. 3) Порошко- 
подібна речовина, що випадає в 
осад під час перебігу деяких ме- 
талургійних процесів (напр., при 
електролізі міді, цинку) і Мміс- 
тить звичайно благородні метали, 
що їх потім вилучають. 4) Осад у 
вигляді дрібних частинок, які виді- 
ляються при відстоюванні або 
фільтруванні рідини. 

ШЛЕГЕЛЬ (Зсріере!) Август Віль- 
гельм (8.ІХ. 1767, Ганновер -- 12.М 
1845, Бонн) -- нім. філолог, кри- 
тик, перекладач. Брат Ф. Шле- 
геля. Відіграв визначну роль у 
становленні нім. романтизму. 
Особливе значення для розробки 
світоглядної та естетичної програ- 
ми романтизму мали його лекції 
про л-ру й мистецтво, прочитані в 
Берліні (1801--04) та Відні (1808). 
Новому, романтичному мистецтву 
протиставляв давнє, античне. Ве- 
ликий вплив на розвиток нім. л-ри 
мали його переклади драм У. Шек- 
спіра, творів італ., ісп. та ін. 
письменників. Зробив значний 
внесок у розвиток порівняльно- 


історичного мовознавства. 

Літ.: Дмитриев А. Є. Романтическая 
зстетика хвпувта Вильгельма Шлеге- 
ля. 7 


ШЛЕГЕЛЬ  (8сбієреї)  Фрідрі 
(10.1 1772, Ганновер -- 11.Ї 
1829, Дрезден) -- нім. письмен- 


ник, публіцист, учений. Брат А. В. 
Шлегеля. Провідний теоретик нім. 
романтизму. Суб'єктивний  ідеа- 
лізм у філософії та естетиці став 
основою його теор. платформи 
(«Фрагменти», 1798--1800). Сфор- 
мульовані Ш. суб'єктивістські прин- 
ципи худож. творчості відображені 
в його літ.-критичних працях і в 
романі «Люцінда» (1799). Лінгві- 
стичні дослідження Ш. були поміт- 
ним внеском у розвиток порівняль- 
но-історичного мовознавства |і 
санскритології. 4.Г. Баканов. 
ШЛЕЙДЕН (Шлайден; ЗсбБіеідеп) 
Матіас Якоб (5.ГУ 1804, Гам- 
бург -- 23.У1 1881, Франкфурт-на- 
Майні) -- нім. ботанік. У 1827 за- 
кінчив Гейдельберзький універси- 
тет. Професор ботаніки Їєнського 
(1839--62), антропології  Дерпт- 
ського (1863--64; тепер Тартусь- 
кий) університетів. Осн. праці -- 











419 


ШЛЕЙДЕН 


с. й. Шкурат. 


А. В. Шлегель. 


Ф. Шлегель. 


420 
ШЛЕЙФ-БОРОНА 








П. І. Шлейфер. 


Портрет дружини. 


Кінець 40-х років 19 ст. 
ДМУОМ у Києві. 








Шліфувальні круги: 
1-- плоский; 

2 -- дисковий; 

3 -- кільцевий; 

4 -- чашковий 
циліндричний; 

5 -- чаніковий 
конічний; 

5 -- тарілчастий. 


з анатомії та ембріології рослин. 
Наукові дослідження Ш. сприяли 
створенню клітинної теорії. Ос- 
новоположник онтогенетичного ме- 
тоду в морфології рослин. Помил- 
ково вважав, що зародок розвива- 
ється з пилкової трубки. 
ШЛЕЙФ-БОРОНА -- знаряддя 
для шлейфування грунту. Див. 
Бороча. 
ШЛЕЙФЕР Георгій Павлович 
Г4 (16).У1 1855, Київ 27.ПІ 
(9.ТУ) 1913, там же) -- укр. архі- 
тектор. Син П. Шлейфера. Закін- 
чив ін-т цивільних інженерів у 
Петербурзі. Працював у Київ. 
міській управі, де займався проб- 
лемами водопостачання міста (з0- 
крема, артезіанською водою), ство- 
рення каналізаційної системи. Ра- 
зом з арх. Е. Брадтманом здійснив 
забудову в районі тепер. вулиць 
Маркса, Заньковецької та ін. 
Автор проекту будинку Театру «Со- 
левцов» (тепер Київський україн- 
ський драматичний театр імені 
І. Франка). Л. 4. Проценко. 
ШЛЕЙФЕР Павло (Іванович (|Я8 
(20).У1 1814, Київ -- 12 (24). ГУ 
1879, Київ| укр. художник- 
портретист, архітектор. У 1836--40 
був  вільнослухачем петерб. АМ. 
Серед творів Ш. -- «Літня жінка» 
(1836), «Портрет чоловіка» (1842), 
«Портрет літнього чоловіка» (1846), 
«Портрет дружини» (кін. 40-х рр. 
19 ст.; ДМУОМ у Києві), «Порт- 
рет Ф. Йордана», «Портрет Зей- 
деля». З 1852  ШЩ.-- архітектор 
Київського учбового округу. В 
1846-49 викладав малювання в 
Київському інституті шляхетних 
дівчат, 
ШЛЕЙФУВАННЯ (від нім. 5сбіеїі- 
Реп -- притирати, орроблятн; що 
прийом ранньовесняного обробітку 
зябу  шлейф-боронами,  вирівню- 
вання й мілке розпушування по- 
верхні грунту. Застосовують ШІ. 
для зменшення випаровування во- 
логи з грунту та забезпечення 
дружних сходів. Особливо ефек- 
тивне Ш. під цукр. буряки, а та- 
кож під льон та ін. дрібнонасінні 
культури. Проводять Ш. навскоси 
до напряму плужних борозен, у 
ранні строки, як тільки підсох- 
нуть гребені ріллі і грунт переста- 
не прилипати до знаряддя. Ш. зде- 
більшого поєднують з боронуван- 
ням. 


ШЛЕЙХЕР  (Зсбіеіспег) | Август 
(19.11 1821, Майнінген -- 6.ХП 
1868, Ієна) -- нім. мовознавець, 


чл.-кор. Петерб. АН (з 1857). Про- 
фесор Празького (з 1850) та Ієн- 
ського (з 1857) ун-тів. Представник 
натуралістичного напряму в мово- 
знавстві, прихильник дарвінізму. 
Розробляв генеалогічну (у вигляді 
т. з. родовідного дерева) та мор- 
фологічну класифікації мов (роз- 
різняв три типи: флективні мови, 
аглютинативні мови та ізолюючі 
мови). Осн. праці: «Підручник 
литовської мови» (т. 1--2, 1856-- 
57), «Компендій порівняльної гра- 
матики індоєвропейських мов» 
(ч. 1--2, 1861--62), «Теорія Дарві- 
на і мовознавство» (1863). Дослі- 


джував слов'янські мови. 
Л. І. Сахарчук. 


ШЛЕПАКОВ Арнольд Миколайо- 
вич (н. 16.МІ 1930, Вінниця) -- 
укр. рад. історик, акад. АН УРСР 
(з 1982). В 1952 закінчив Київ. 
ун-т. У 1955--78 працював в Ін-ті 
історії АН УРСР (1971-- 78 -- заст. 


директора ін-ту). З 1978 -- дирек- 
тор Ін-ту соціальних і екон. проб- 
лем зарубіжних країн АН УРСР 
З 1987 -- одночасно академік- 
секретар Відділення економіки АН 
УРСР. У 1970--71 -- член делега- 
ції УРСР на сесіях Генеральної 
Асамблеї ООН. Віце-президент 
Т-ва «СРСР--США». Автор праць 
з соціальної історії США і Канади, 
робітн. руху і міжнар. відносин. 
З 1981 -- член Ревізійної комісії 
Компартії України. Нагородже- 
ний орденом «Знак Пошани», ме- 
далями. Премія ім. Д. 3. Ману- 
їльського АН УРСР, 1982. 

Тв.: США: социальная структура об- 
щества и его национальньвй состав. 
К., 1976; СЩА: ,,похищенне умов" в 
прошлом и настоящем. М., 1983 |у 
співавт.). 

ШЛИКЕВИЧ Олександр Полікар- 
пович (1849--1909) -- укр. стати- 
стик, земський діяч. Освіту здобув 
у  Петровсько-Розумовській  ака- 
демії (Москва). Ш. належить пріо- 
ритет у розробці і застосуванні 
для статистико-екон. аналізу дос- 


ліджуваних явищ нового виду 
таблиць статистичних, що ді- 
стали назву комбінаційних. За 


складеною Ш. таблицею 1882 впер- 
ше розроблено дані  подвірного 
перепису для Козелецького повіту 
Чернігівської губ. Їх використав 
В. І. Ленін для ілюстрування кла- 
сового розшарування селянства в 
Росії; у праці «До питання про зав- 
дання земської статистики» (т. 24, 
с. 261--267) вказав на велике нау- 
кове значення комбінаційних таб- 
лиць. Ш. одним з перших застосу- 
вав математичні методи для вста- 
новлення взаємозалежності різних 
ознак сел. господарств. 


ШЛІК (5сЬисКк) Моріц (14.ІУ 1882, 
Берлін -- 22.М1 1936, Відень) -- 
нім. і австр. філософ, фізик, ма- 
тематик, провідний представник 
неопозитивізму, засновник ВІ- 
денського гуртка. У філософії, 
відійшовши від критичного реаліз- 
му, розробив концепцію «послідов- 
ного емпіризму», що грунтувалася 
на махістській (див. Махізм) мо- 
дифікації розуміння Д. Юмом ем- 
піричної бази пізнання, ототожню- 
ваної з чуттєвими переживаннями. 
Пізнаюча особа, таким чином, 
обмежена власним чуттєвим пере- 
живанням. Ш. одним з перших 
сформулював верифікації прин- 
цип як критерій наук. осмислено- 
сті, усунувши з філософії питан- 
ня, які не відповідають цій вимозі. 
Предмет філософії зводив до проб- 
лем теорії, логіки і семантичного 
аналізу наук. пізнання. В етиці 
заперечував нормативність моралі, 
стверджував у ній суб'єктивізм 


і | конвенціоналізм. 
М.М. Верников. 
ШЛІМАН  (Зсбіїетапп) Генріх 


(6.1 1822, Нойбуков, тепер округ 
Росток, НДР -- 26.ХІПП 1890, Неа- 
поль) -- нім. археолог. Провадив 
на власні кошти археол. розкопки 
з метою відкрити пам'ятки старо- 
вини, згадувані в епосі Гомера. 
В 1870--90 розкопував старод. па- 
м'ятки Трої, Мікен, Орхомена, 
Тірінфа, на о-вах Ітака ії Кріт. 
Здобутий ним багатий речовий 
матеріал підтвердив історичність 
фактів, що лежали в основі гоме- 
рівських поем, зокрема довів ре- 
альність існування Трої. Виявле- 
ну Ш. егейську культуру науково 


досліджували А. Еванс, В. Лерп- 
фельд та ін. 
ШЛІССЕЛЬБУРЗЬКА  ФОРТЕ- 
ЦЯ -- в місті  Петрокрєпость 
Ленінградської області. Заснова- 
на під назвою «Орєшек» новгород- 
цями 1323 на о. Орєховому біля 
витоку р. Неви. В 1611 фортецю 
загарбала Швеція (до 1709 -- Но- 
тебург). В 1702 -- зайняли рос. вій- 
ська; Петро І назвав її Шліссель- 
бургом (Ключ-місто). З поч. 18 ст. 
Ш. ф.-- політ. в'язниця. В ній були 
ув'язнені просвітителі Ф. В. Кре- 
четов, М. І. Новиков, декабристи 
І. І. Пущин, В. К. Кюхельбекер, 
І. І. Горбачевський та ін., учасни- 
ки польських повстань 1830--31 і 
1863--64, народники В. М. Фіг- 
нер, М. О. Морозов, М. Ф. Фро- 
ленко, Г. О. Лопатін та ін. (ув'яз- 
нення відбували по 20 і більше ро- 
ків). В Ш. ф. страчено народника 
І. М. Мишкіна, О. І. Ульянова, 
їн. революціонерів. Під час револю- 
ції 1905--07 в'язницю було ліквідо- 
вано (січень 1906). Після поразки 
революції у Ш. ф.створено каторж- 
ний централ. Через нього пройшли, 
зокрема, керівники саперів пов- 
стання 1905 у Києві Б. П. Жада- 
нівський та Ф. М. Петров, учасни- 
ки повстань у Донбасі, Севастопо- 
лі та ін. В 1919 насх. мисі острова 
встановлено пам'ятник загиблим 
у кагівнях  Ш. ф.  1884--1906 
(скульптор І. Я. Гінцбург). Під 
час Великої Вітчизн. війни 1941-- 
45 Ш. ф. залишалася в руках рад. 
військ, які героїчно обороняли її, 
хоч місто Шліссельбург (з 1944 -- 
м. Петрокрєпость) 8. ІХ 1941 -- 
18.1 1943 було окуповано нім.-фа- 
шист. загарбниками. Дуже зруй- 
нована під час війни Ш. ф. від- 
будовується як філіал Музею істо- 
рії Ленінграда. 

ШЛІФ (нім. З5сь І). 1)У геоло- 
гії-- препарат мінералу або гір- 
ської породи, підготовлений шлі- 
фуванням для дослідження під 
мікроскопом. Ш. бувають прозо- 
рі (петрографічні) та непроворі 
(рудні). Прозорий  Ш.-- тонка 
платівка (0,03 мм), заклеєна ка- 
надським бальзамом між предмет- 
ним і покривним склом. Виготов- 
ляють для вивчення мінералів у 
прохідному світлі. Непрозорий Ш., 
аншліф, виготовляють для вивчен- 
ня мінералів або гірських порід 
у відбитому світлі. 2) У техні- 
ці зразок металу (сплаву), 
підготовлений для макро- або мі- 
кроскопічних досліджень. Плоску 
поверхню зразка зачищають, шлі- 
фують (макрошліф) або поліру- 
ють (мікрошліф), а потім трав- 
лять хімічно активними речовина- 
ми, щоб виявити структуру мета- 


лу. 
ШЛІФЕН (Шліффен; Зсбіі?Неп) 
Альфред фон (28. П 1833, Берлін -- 
4.І 1913, там же) -- нім. військ. 
теоретик, генерал-фельдмаршал 
(з 1911), граф. Один з ідеологів 
нім. мілітаризму. Учасник австро- 
прусської (1866) та франко-пруссь- 
кої (1870--71) воєн. У 1891--1905 
-- нач. генерального штабу. Роз- 
робив авантюристичну ідею війни 
Німеччини на два фронти з послі- 
довним розгромом противника в 
найкоротші строки. План Ш., що 
був застосований (з деякими змі- 
нами) нім. командуванням під час 
першої світової війни 1914--18, 
зазнав краху. 


ШЛІФУВАЛЬНИЙ ВЕРСТАТ -- 
верстат для шліфування поверхонь 
металевих та ін. виробів (загото- 
вок). Металорізальні Ш. в. (мал.) 
бувають  кругло-,  внутрішньо-, 
плоскошліфувальні і безцентрово- 
шліфувальні, заточувальні (див. 
Заточувальний вгрстат), обрізні, 
обдирні, спеціалізовані (див. Різь- 
бообробний верстат). Деревооб- 
робні Ш. в. поділяють на стрічко- 
ві, дискові, циліндрові та ін. В 
каменеобробці розрізняють  вер- 
стати для шліфування малих плос- 
ких і великих облицьовувальних 
виробів. А. С. Зенкін, 


ШЛІФУВАЛЬНИЙ КРУГ -- ін- 
струмент для шліфування повер- 
хонь металевих та ін. виробів (за- 
готовок). Різальна частина Ш. к. 
(мал.) складається з частинок аб- 
разивних матеріалів, з'єднаних 
керамічним, бакелітовим або ін- 
шим зв'язуючим матеріалом. ШІ. к. 
встановлюють на шліфувальних 
(зокрема, різьбошліфувальних) або 
затилувальних та ін. верстатах. 
Див. також Абразивний інстру- 
мент. 

ШЛІФУВАННЯ (від нім. зсбіеі- 
Реп -- притирати, обробляти) -- 
1) Викінчувальна обробка виробів 
(заготовок) абразивними інстру- 
ментами, яка робить їхні поверх- 
ні гладенькими, точних розмірів 
і форм. Провадиться на шліфу- 
вальних верстатах, іноді вручну. 
До Ш. належить також заточуван- 
ня різальних інструментів. Метале- 
ві вироби обробляють переважно 
шліфувальними кругами. шкур- 
ками, головками і брусками, виро- 
би з деревини -- шкурками і кру- 
гами, камінь -- карборундовими 
плитами, брусками та ін. Вдають- 
ся також до обробки струмопровід- 
ними кругами (електролітичне Ш.), 
до абразивно-імпульсної обробки. 
Див. також Абразивна обробка. 
2) Видалення зародка і зовн. обо- 
лонки у лущеного ядра, надання 
подрібненим зернам певної форми 
і однорідності; операція крупт'яно- 
го виробництва. Провадиться на 


шліфувальних машинах, сприяє 
поліпшенню смакових властивостей 
крупів. 


ШЛІХ (нім. З5сБіїсіп) -- концентрат 
важких мінералів, який одержу- 
ють, промиваючи ювводою пухкі 
уламкові гірські породи або подріб- 
нені щільні породи і руди. До скла- 
ду Ш. входять мінерали, стійкі 
до процесів фіз. та хім. вивітрю- 
вання, з густиною більше трьох. 
Систематичний відбір ШІ. і вив- 
чення їх (шліховий аналіз) мають 
важливе значення при розшуках 
і розвідці корисних копалин. 

ШЛІХТЕР Євгенія Самійлівна |ді- 
воче прізвище -- Лувищук; 7 (19). 
І 1869--5.ХП 1943) -- професіо- 
нальна революціонерка. Член Ко- 
муністичної партії з 1892. Н. вм. 
Кам'янці-Подільському.  Дружи- 
на О. Г. Шліхтера. В 1889--91 нав- 
чалася на мед. ф-ті Бернського 
ун-ту (Швейцарія). На поч. 90-х 
рр. проводила с.-д. пропаганду на 
Україні; 1895 заслана на 5 років 
до  Сольвичегодська. Після  ІЇ 
з'їзду РСДРП (1903) -- більшо- 
вичка. В 1902--05 -- член Київ. 
к-ту РСДРП, один з організаторів 
Київ. більшовицької групи «Впе- 
ред». У лютому 1905 -- член страй- 
кового к-ту Пд.-Зх. і Києво-Пол- 
тав. з-ць. Учасниця Жовтн. зброй- 


ного повстання 1917 в Москві. З 
1924 працювала в Наркоматі осві- 
ти УРСР, в культур.-освіт. устано- 
вах Києва. 

ШЛІХТЕР Олександр Григорович 
Г20.УПП (1.1Х) 1868, м. Лубни, те- 
пер Полтав. обл.--2.ХП 1940, Київ| 
-- професіональний революціонер, 
рад. парт. і держ. діяч, учений- 
економіст, акад. АН УРСР (з 1929), 
акад. АН БРСР (з 1934), віце- 
президент АН УРСР (1931-38). 
Член Комуністичної партії з 1891. 
Н. в сім'ї ремісника-столяра. У 
революц. русі -- з 1887. В 1889--91 
навчався в Харків., потім Бернсь- 
кому (Швейцарія) ун-тах. З 1891 
вів революц. ребатої зокрема на 
Україні (1902--04 -- член Київ. 
к-ту РСДРП). У 1905--07 -- один 
з керівників революц. боротьби в 
Києві, Петербурзі, Фінляндії. В 
1908 заарештований і 1909 засла- 
ний до Сибіру. Учасник Жовтне- 
вого збройного повстання 1917 в 
Москві. В 1917--18 -- наркомзем, 
наркомпрод РРФСР. 1919-- 
наркомпрод УРСР, 1921--27 -- на 
дипломатичній роботі. Одночасно 
1924--27 -- ректор Комуністичного 
ун-ту ім. Артема в Харкові. В 
1927--29 -- наркомзем України. 
В 1930 очолив Інститут соціалі- 
стичної перебудови с. г., з 1934 -- 
Раду по вивченню продуктивних 
сил УРСР. У 1930--1933 -- дирек- 
тор Укр. ін-ту марксизму-ленініз- 
му, а після його реорганізації -- 
президент Всеукр. асоціації марк- 
систсько-ленінських ін-тів. 1924 -- 
26 -- член Оргбюро ЦК КП(б)У, 
1926--37 -- кандидат у члени По- 
літбюро ЦК КП(6)У. Був членом 
ВЦВК, ЦВК СРСР і ВУЦВК. 
Автор екон., істор. і публіцистич- 
них праць. 

Тв.: Вибрані твори. К., 1959; Ильич, 
каким я его знал. М., 1970. 

Літ.: Ровнер О. С., Королик Р. Я. 
Олександр Григорович Шліхтер. Біб- 
ліографічний покажчик. К., 1958. 


Ф. Я. Горовський. 
ШЛІХТУВАННЯ (від нім. 
Зсрійсрсе -- шліхта) -- нанесення 
на нитки основи тканини тонкого 
шару клеючого розчину (шліхти); 
одна з підготовчих операцій ткаць- 
кого виробництва. Збільшує опір- 
ність ниток стиранню і багаторазо- 
вому розтягуванню на ткацькому 
верстаті. Клеючі речовини (вод- 
ні розчини крохмалю, полівініло- 
вого спирту та ін.) наносять на 
шліхтувальних машинах, до яких 
нитки гннадходять з снувальних 
машин (див. Снувания). 
ШЛОПАК Тетяна Володимирівна 
(н. 18.ІХ 1918, Київ) -- укр. рад. 
офтальмолог, доктор мед. наук (з 
1963), професор (з 1964), засл. 
діяч науки УРСР (з 1978). Член 
КПРС з 1942. В 1946 закінчила 
Одеський мед. ін-т, в якому пра- 
цювала до 1953. В 1955--66 -- зав. 
кафедрою Івано-Фр., з 1966 
Київ. мед. ін-тів. Праці Ш. присвя- 
чені проблемам патогенезу,  лі- 
кування короткозорості, глаукоми 
й туберкульозу очей; досліджен- 
ню питань теорії еластотономет- 
рії, біохімії ока в нормі й патоло- 
гії. Нагороджена орденом Тгу 
дового Червоного Прапора, меда» 
лями. б 
ШЛУНКОВИЙ СІК -- прозора 
безбарвна рідина, яку виробляють 
залози слизової оболонки шлунка. 
Бере участь у травленні. Містить 
гол. чин. ферменти (пепсин, си- 


чужний фермент, ліпазу тощо), 
соляну к-ту (у людини концентра- 
ція 0,4--0,5 9), мінеральні солі 
й слиз. Соляна к-та активує фер- 
менти і зумовлює бактерицидні 
властивості НІ. с. Слиз захищає 
стінки шлунка від мех. і хім. под- 
разників. Ш. с. виділяється на 
вигляд, запах і смак їжі та при 
безпосередньому подразненні сли- 
зової оболонки шлунка. Кількість, 
склад і властивості Ш. с. зміню- 
ються залежно від характеру їжі, 
а також при захворюваннях шлун- 
ка, кишечника, печінки. Дослід- 
ження Ш. с. мають діагностичне 
значення. 
ШЛУНКОВО-КИШКОВІ  ГОР- 
МОНИ, ентерогормони -- пептид- 
ні гормони, що утворюються спе- 
ціальними клітинами слизової 
оболонки шлунка й кишок і регу- 
люють секреторну і моторну функ- 
ції органів травної системи. Роз- 
різняють дві групи НІ.-к. г.-- гаст- 
рини і секретини. До гастри- 
ні в належать гастрин та холеци- 
стокінін (його біосинтез здійсню- 
ється у тонкій кишці; стимулює 
секрецію ферментів підшлункової 
залози в присутності білків і жирів 
їжі та викликає скорочення жовч- 
ного міхура). Гормональна актив- 
ність гастрину зосереджена в кін- 
цевому пентапептиді, холецистокі- 
ніну -- в кінцевому октапептиді. 
До секретині в належать се- 
кретин, судиноактивнии шлунко- 
вий і шлунковогальмівний полі- 
пептиди та ентероглюкагон. Їхня 
біологічна дія зберігається лише 
при цілості молекули гормону. 
Судиноактивний кишковий полі- 
пептид продукується клітинами 
підшлункової залози, шлунка і 
кишок. Здатний розширювати кро- 
воносні судини, знижувати арте- 
ріальний тиск крові, розслаблюва- 
ти жовчний міхур, стимулювати 
секрецію інсуліну, панкреатичного 
поліпептиду, соку підшлункової 
залози, а також секрету тонкої 
кишки.  Шлунковогальмівний по- 
ліпептид виробляється клітинами 
тонкої кишки. Пригнічує утворен- 
ня пепсину, соляної кислоти та 
послаблює моторну функцію шлун- 
ка. Стимулює виділення секрету 
тонкої кишки та секрецію інсуліну. 
Ентероглюкагон продукується в 
тонкій ї товстій кишках під впли- 
вом вуглеводів, жирів та білків. За 
структурою і фізіологічною дією 
подібний до глюкагону. До ШІ.-к. г. 
відносять ще мотилін, бомбезин, 
речовину Р та ін. поліпептидні гор- 
мони. Деякі Ш.-к. г. є пептидергіч- 
ними |  медіаторами в нейронах 
вегетативних сплетінь нервових, 
розміщених у стінках травного 
тракту, беруть участь у координа- 
ції функцій травного апарату. 
Ш.-к. г. застосовують для лікуван- 
ня захворювань органів травлення. 
Літ.: Желудочно-кишечнье гормоньї 
и патология пищеварительной систе- 
мь. М., 1981. Я.Л. Германюк. 
ШЛУНОК -- розширена частина 
травного тракту (див. Травна си- 
стема), де відбуваються депону- 
вання їжі та її мех. і хім. обробка 
(лив. Травлення). Як частина ки- 
шечника Ш. диференційований вже 
у деяких безхребетних (кишково- 
порожнинних, плоских та кільча- 
стих червів). У хребетних тварин 
Ш. являє собою розширений відділ 
передньої кишки. Але у круглоро- 


421 





ШЛУНОК 


А. М. Шлепаков. 


О. Г. Шліхтєр. 





Шліфувальний верстат 


(внутрішньошліф 
вальний). 








у- 


422 





ШЛЮБ 








І. І. Шмальгаузен. 






ельчьчьгьла ль ЧО 


Ч сраесао Рг» 


чь чага ач 7, 







звесиенаноаню чннттюо 
"Я АРЛГАЮ РА 4 АР А АМР РАРЇ. 7 








Ниткові піви: 


1 -- сточувальний 
розпрасеваний; 

2 -- сточувальний 
запрасований; 

3 -- розстрочний; 

4 -- надстрочний; 
9 -- запошивальний; 
6 -- стиковий; 

7 -- обшивний, 


Судноплавний  однока- 
мерний шлюз на Кре- 
менчуцькій ГЕС. 


тих та деяких риб Ш. недиферен- 
ційований, у багатьох риб нечітко 
відокремлений від стравоходу і 
кишечника; у земноводних -- ві- 
докремлений. Ш. птахів склада- 
ється з двох самостійних відділів-- 
залозистого і м'язового. Найсклад- 
ніше побудований Ш. ссавців, в 
якому розрізняють вхідний і ви- 
хідний відділи, дно і тіло. У біль- 
шості жуйних тварин ЩШ. чотири- 
камерний, складається з рубця, 
сітки, книжки і сичуга. Існують 
п'яти- і шестикамерні ШІ. (напр, 
у деяких китів). Залежно від бу- 
дови слизової оболонки розрізня- 
ють ШІ. залозисті, або кишкового 
типу (у людини, кішки, собаки), 
беззалозисті, або стравохідного ти- 
пу (у качкодзьоба, єхидни), |і 
змішані, або стравохідно-кишково- 
го типу (у коней, свиней). У біль- 
шості ссавців залози Ш. диферен- 
ційовані. У людини Ш. міститься 
у верхньому відділі черевної по- 
рожнини між стравоходом і два- 
надцятипалою кишкою (див. іл. 
до ст. Анатомія на окремому арку- 
ші, т. 1, с. 129). Він має форму 
гачка з великою і малою кривиз- 
ною. Ємність Ш. дорослої людини 
2--3 л. В Ш. людини розрізняють 
кардіальний відділ, дно, тіло, ан- 
тральний відділ і воротар. В кар- 
діальному відділі «замикальний» 
апарат перешкоджає  викиданню 
вмісту Ш. у стравохід. Антраль- 
ний відділ забезпечує порційну ева- 
куацію їжі зі Ш. в дванадцятипалу 
кишку, а воротар перешкоджає 
викиданню вмісту дванадцятипа- 
лої кишки у Ш. Стінка Ш. склада- 
ється зі слизової оболонки, підсли- 
зової, м'язової і серозної оболонки. 
Слизова оболонка  Ш. утворює 
складки, які легко розпрямляють- 
ся і формують вздовж малої кри- 
визни т. з. шлункову доріжку. В 
слизовій оболонці є численні заг- 
либлення. Це шлункові ямки, 
куди відкриваються вивідні про- 
токи шлункових залоз, які вироб- 
ляють шлунковий сік. Серед клі- 
тин шлункових залоз розрізняють 
обкладові, головні, д-клітини та ін. 
Обкладові клітини слизової обо- 
лонки Ш. виробляють соляну к-ту, 
головні -- пепсин, пепсиноген, хі- 
мозин (див. Сичужний фермент), 
4-клітини слизової оболонки ан- 
трального відділу Ш.-- гастрин то- 
що. М'язова оболонка Ш. забезпе- 
чує перемішування і пересування 
вмісту Ш. Кровопостачання ШІ. 
здійснюється шлунково-сальни- 
ковими і шлунковими артеріями, 
іннервація -- блукаючими нервами 
і черевними нервовими сплетення- 
ми, а також внутрішньостінковою 
нервовою системою, яка представ- 
лена трьома сплетеннями -- під- 








слизовим, міжм'язовим і  підсе- 
розним. З хвороб ЩШ. найпошире- 
ніші гастрит, виразкова хвороба, 
пухлини. Див. також Гастроенте- 


рологія, Шлунково-кишкові гор- 
мони. В.Ф. Саєнко. 
ШЛЮБ -- за рад. правом добро- 
вільний, рівноправний і, як пра- 


вило, довічний союз чоловіка |і 
жінки, спрямований на створення 
сім'ї ії укладений з додержанням 
умов і порядку, встановлених за- 
коном. Ст. 53 Конституції СРСР 
визначає, що Ш. базується на доб- 
ровільній згоді чоловіка і жінки; 
подружжя є повністю рівноправ- 
ним у сімейних відносинах. 
Згідно з Основами законодавства 
Союзу РСР і союзних республік 
про шлюб тасім'ю (в УРСР -- роз- 
діл Й К про ШС УРСР) визна- 
ється дійсним лише Ш., зареєстро- 
ваний в органах ЗАГСу. Реєстра- 
ція Ш. встановлюється як у держ. 
і громад. інтересах, так і з метою 
охорони особистих і майнових прав 
та інтересів подружжя й дітей. 
Для укладення Ш. в УРСР вста- 
новлено мінім. вік: для чоловіків 
-- 18 років, для жінок -- 17. Не мо- 
жуть брати Ш. особи, з яких хоча 
бодна вже перебуває у шлюбних 
відносинах; близькі родичі, усино- 
вителі й усиновлені між собою, а 
також особи, з яких хоча б одна 
визнана судом недієздатною (див. 
Дієздатність). Порушення цих 
умов тягне за собою визнання Ш. 
недійсним.  Недійсним є також 
фіктивний Ш., тобто Ш. без намі- 
ру створити сім'ю. Ш. припиняєть- 
ся з смертю або оголошенням по- 
мерлим одного з подружжя. За 
життя подружжя Ш. можна розір- 
вати шляхом розлучення. Рад. 
законодавство про Ш. не знає ра- 
сових, нац. і реліг. обмежень, ак- 
тивно сприяє повній рівноправ- 
ності жінки, побудові сім'ї на осно- 
ві взаємної любові і поваги. 
Г.К. Матвєєв. 
ШЛЮЗ (голл. зіціз, від лат. ехсіц- 
до -- виключаю, утримую, відді- 
ляю) -- 1) ЩШ.-регулятор-- 
гідротехнічна споруда, якою ре- 
гулюють витрату 1 рівень води в 
каналах. Розрізняють Ш.: головні 
(в голові каналу для регулювання 
подачі води в нього), підпірні, 
або перегороджувальні  (підтри- 
мують заданий рівень води), водо- 
подільні (поділяють потік по роз- 
галуженнях каналу), водоскидні 
(відводять воду з каналу у скидну 
мережу), промивні (для змивання 
осілих наносів), а також комплекс- 
ного призначення. На Україні най- 
більші головні Ш.--на Північно- 
Кримському каналі і каналі Ду- 
най -- Сасик, підпірні -- на Кахов- 
ському магістральному каналі. 
2)Ш.судноплавний-- гід- 
ротех. споруда між водоймами з 
різними рівнями води, через яку 
пропускають судна (плоти). Осн. 
частини Ш. (мал.): камера (одна 
або кілька, розміщених в одну, 
дві або більше паралельні нитки), 
головні частини (верхня, нижня) з 
воротами, або затворами, водо- 
провідними галереями, гасителями 
енергії води і механізмами керу- 
вання, а також підходи (канали 
або ділянки акваторії з причаль- 
ними спорудами і пристроями для 
швартування суден). В УРСР най- 
більші судноплавні Ш.-- на Дні- 
провському каскаді ГЕС. До судно- 


плавних подібні рибохідні Ш. (див. 
Рибопропускні споруди). 3) Ш. у 
гірничій справі -- спо- 
руда, якою користуються при роз- 
відуванні ізольованого вогнища по- 
жежі і прилеглих до нього гірни- 
чих виробок, для перепуску лю- 
дей, вантажів і трансп. засобів без 
порушення вентиляції  (вентиля- 
ційний Ш.), при регулюванні над- 
ходження та розподілу повітря у 
шахтній  вентиляційній мережі. 
4) Апарат (пристрій) у вигляді 
широкого похилого жолобу з нерів- 
ностями, по якому пропускають су- 
міш води і подрібненої руди (піс- 
ку) при гравітаційному збагачу- 
ванні корисних копалин. 5) Ш.- 
шлюзовий відсік -- камера (від- 
сік) для виходу людей з герметич- 
ного приміщення (напр., кабіни 
космічного корабля, пневматичної 
буд. конструкції) або входу в ньо- 
го без порушення герметичності. 

Б. І. Стрілець. 
(Ш.-регулятор, Ш. судноплавний), 
О. Г. Лєпіхов (Ш. у гірничій справі). 
ШЛЮПКА (від голл. 5іоер) -- без- 
палубне дерев'яне, металеве або 
пластмасове судно. Розрізняють 
Ш. (мал.): гребні, гребні з пару- 
сами та самохідні (з двигунами 
внутр. згоряння); суднові, берего- 
вих рятувальних станцій та спор- 
тивні. За формою обводів (див. 
Обводи судна) і розмірами судно- 
ві Ш. поділяють на баркаси, вель- 
боти, тузи, яли та ін. 


«ШЛЯХ» -- укр. буржуазний літ.- 
мистецький та кгромадсько-політ. 
журнал. Виходив 1917--19 (спо- 
чатку в Москві, пізніше в Києві). 
У журналі пропагувалася теорія 
«незалежності» л-ри і мистецтва 
від життя і від політики. Провідне 
місце займали твори укр. символі- 
стів та переклади творів зарубіж- 
них авторів декадентсько-симво- 
лістського напряму. Публіцистика 
журналу пройнята буржуазно-на- 
ціоналістичними ідеями. 

Н. Ф. Королевич. 
«ШЛЯХ З ВАРЯГ У ГРЕКИ» -- 
основний водний шлях у Київсь- 
кій Русі. Описаний у «Повісті 
временних літь і в творі візант. 
імператора Константина УП Ба- 
грянородного «Про управління ім- 
перією». Складався з системи річ- 
кових шляхів і волоків між ними. 
Довжина -- понад З тис. км. Зв'я- 
зував пн. землі Давньої Русі з пд.- 
рус. землями та Балтійське море 
з Чорним морем. Цей шлях виник 
у 9-- на поч. 10 ст. Він проходив 
Балтійським морем і Фінською за- 
токою, по Неві й Ладозькому о0з., 
р. Волхову до оз. Ільмень, а звід- 
ти по Ловаті та її притоках до Зх. 
Двіни і далі через притоки Зх. 
Двіни до Дніпра, потім по Дніпру 
до Чорного моря і вздовж зх. бе- 
рега Чорного м. до Константино- 
поля. Дніпровський шлях через 
Десну, Сейм і Сож був зв'язаний 
з притоками Дону, Оки й Волги, 
через Прип'ять з Бугом. Шлях мав 
велике значення гля розвитку 
внутр. і зовн. торгівлі Давньої Ру- 
сі, сприяв різноманітним зв'язкам 
окремих сх.-слов'ян. племен, що 
прискорювало їхню етнічну консо- 
лідацію й держ. об'єднання. 
«ШЛЯХ ОСВІТИ» -- пед. журнал, 
орган Наркомосу УРСР. Засн. 
1922 в Харкові. У 1922--23 вихо- 
див рос. мовою під назвою «Путь 


просвещения», 1923--26 -- укр. 
та рос. мовами під подвійною наз- 
вою -- «Шлях освіти» -- «Путь 


просвещения », 1926--31 -- укр. мо- 
вою. Див. «Радянська школа». 
ШЛЯХЕТСТВО (польс. 52іасресі- 
удо) -- дворянство д феод. Польщі, 
Литві та на загарбаних ними укр. 
землях. Петро І указом про єди- 
ноуспадкування 1714,  Табелем 
про ранги 1722 та ін. актами ска- 
сував нерівність в юрид. становищі 
окремих феод. станових груп у 
Росії яр, дворян тощо -- й 
запровадив єдиний феод. стан -- 
Ш., запозичивши назву з польс. 
мови. В 2-й пол. 18 ст. цю наз- 
ву витіснило рос. слово «дворянст- 
во». На Україні термін «шляхет- 
ство» вживали й щодо хозацької 
старшини. Див. Шляхта. 


«ШЛЯХИ МИСТЕЦТВА» -- лі- 
тературно-мистецький журнал. Ви- 
ходив 1921--23 у Києві. З 1922 -- 
орган худож. сектора Головполізос- 
віти УРСР. В «Ш. м.» друкували- 
ся поетичні та прозові твори укр. 
рад. письменників, літ.-критичні 
статті, статті про театральне мис- 
тецтво. Подавалася широка інфор- 
мація про мистецьке життя Украї- 
ни. Журнал був ілюстрований, зо- 
крема, малюнками А. Петрицького. 
Частині матеріалів журналу були 
притаманні окремі пролеткультів- 
ські помилки (див. Про петкутьци. 


риє . ЇЇ. Білокінь. 
ШЛЯХОВИЙ  НАУКОВО-ДО- 
СЛІДНИЙ ІНСТИТУТ, Держ- 


шляхНДІ -- установа М-ва будів- 
ництва і експлуатації автомобіль- 
них шляхів УРСР. Засн. 1930 у 
Харкові. З 1943 ін-т у Києві. У 
складі ін-ту (1983) -- дослідне від- 
ділення (12 відділів, три з яких 
-- у Дніпропетровську, Львові та 
Сімферополі), конструкторське бю- 
ро та дослідно-експериментальна 


«ШЛЯХ з ВАРЯГ у ГРЕКИ» 
270 0 210 км 













Цифрами на карті позначен 
|р Негз 2 р Каспля 3 р Хмос-ь 


де а р 
97» - ча ь «93 р ». 
я 9 дис 
72, Чи, Ф оз Нево. ДК 
5 з ев нЕК Ладоузке), к 7380 





З -. Т) 
«водб", Те 
о . ч пр ЕН 

рости Чудськго/ 3 4 7.73.И 
М Новгороді Ко г 1 
0 «г р Ж зі "о о ло 
оч ни з Пльмемь Мо. 
А у ол "птльмЕНСьЬКІ 5 
М а Псков - пла 


о я М о зи ре 
нмудь 74 «А бій я ок 1 
я РА 8 З 

МУнас 5 зроб ою 20 
б ?  Полотеськ С 
4 ер о 


«Чо... 
БоСжотеновьо . З 













«Плях з варяї 
ой 
у греки" 5 










Інший торгов" іч 
чиляхи 













Словянські г7е- 
мена 


Лич 





! У орідснувйннио? 
о 
улонстантикОто ТЕ Стнола 


ГРАДІ.»" 


"ТИПЕРІЯ 


2 30 З 


я» 
.. 


-ямудь Неслов'янськ 
ллемена 






база. Ін-т провадить досліджен- 
ня у галузі буд-ва, ремонту і тех. 
утримання автомоб. шляхів і мос- 
тів, механізації дорожньо-ремонт- 
них робіт (провідний в УРСРУ; 
розробляє нові види машин і устат- 
кування тощо. Ін-т нагороджений 
(1976) Почесною Грамотою Прези- 
дії Верховної Ради УРСР. 

В. Т. Кузьмичов. 
ШЛЯХОПРОВІД -- міст на пере- 
тині двох або більше транспортних 
магістралей, споруджуваний для 
незалежного руху транспортних 
засобів. ШІ. (мал.) зводять у міс- 
цях перетину автомоб. шляхів і 
залізниць, а також міських шля- 
хів з інтенсивним рухом трансп. 
засобів і пішоходів. Розрізняють 
Ш.: прямолінійної та криволіній- 
ної (у плані) форми; одно- і бага- 
тоярусні; балкової, рамної або 
(іноді) аркової системи; з прого- 
новими будовами металевими, за- 
лізобетонними та  сталезалізобе- 
тонними. Їх споруджують найчас- 
тіше з 1--4 прогонами (довж. про- 
гону 10--40 м і більша). В УРСР 
до найбільших належать Ш. на 
автомагістралі Київ -- Бориспіль 
(довж. 98,06 м, 1970--73), Ш. у м. 
Тернополі (348 м, 1980), м. Ніжи- 
ні (271 м, 1976), у Києві -- на 
Брест-Литовському просп. (420 м, 
1964), на вул. Новокостянтинів- 
ській (389 м, 1969) та ін. 

Ю. Д. Виноградський. 
ШЛЯХТА (польс. з5гіасіба) -- при- 
вілейований феод. стан у Польщі 
й Литві та на загарбаних ними в 
14--18 ст. укр. і білорус. землях. 
Зародилася в період раннього фео- 


далізму, оформилася в період 
феод. роздробленості. ШПольс. ко- 
ролі й великі князі литовські 


спиралися на Щ., прагнучи ліквіду- 
вати феод. роздробленість і утво- 
рити централізовану д-ву. Ш., з 
свого боку, вбачала в централізо- 
ваній владі опору в боротьбі як 
проти сваволі феод. верхівки, так 
і проти виступів експлуатованого 
селянства. За Кошіцьким привіле- 
єм 1374 польс. Щ. було звільнено 
від усіх повинностей, за винятком 
сплати поземельного податку, за 
Краківським привілеєм 1433 їй 
гарантовано особисту недоторкан- 
ність, за Цереквицьким привілеєм 
1454 зобов'язано польс. короля об- 
говорювати з Ш. законодавчі питан- 
ня і не починати без Її відома війни, 
Привілей Казимира 1447 поширив 
шляхет. права та вольності на русь- 
ких феодалів Великого князівства 
Литовського. Пьотркувський ста- 
тут 1496 зрівняв у правах зх.-укр. 
феодалів ї польс. Ш. Під час 
Лівонської війни 1558--83 король 
Сигізмуно ІЇ Август, щоб приверну- 
ти на свій бік православних укр. і 
білорус. феодалів Великого кня- 
зівства Литовського, зрівняв їх 
у правах з феодалами-католиками. 
Підписані 1573 королем Генріхом 
Валуа «Генріхові артикули» під- 
твердили всі попередні привілеї 
Ш., визнали за нею право організа- 
ції конфедерацій і збройних пов- 
стань (див. Рокош) з метою опору 
королівській владі. Формально 
всіх шляхтичів, незалежно від май- 
нового стану, було проголошено 
рівними. Насправді ж панівне ста- 
новище у д-ві посідали магнати. 
Після возз'єднання наприкінці 
18 ст. Правобережної України і 
Білорусії з Рос. д-вою місц. ШІ. 


зрівняно в правах з рос. дворян- 
ством. На загарбаних Австрією і 
Пруссією польс. землях Ш. діста- 
ла права місц. феодалів. 

В.О. Голобуцький. 
ШЛЬОНСЬКИЙ Авраам (1900, 
Крюків, тепер у складі м. Кремен- 
чука Полтав. обл.-- 18.М 1973, 
Тель-Авів) -- ізраїл. поет. Писав 
мовою іврит. У 1920 емігрував до 
Палестини. В 1928--33 видавав 
збірники «Нотатки». Автор збірок 
«Батькові й матері» (1927), «Ка- 
мені спотикання» (1932), «Повінь» 
(1947), «Наріжні камені» (1960) 
та ін. У ряді віршів періоду 2-Ї 
світової війни оспівував героїзм 
рад. воїнів (зокрема, вірш «Ста- 
лінград», 1943). Переклав поему 

Пушкіна «Євгеній Онєгін», 
омани М. Шолохова «Тихий Дон» 
1 «Піднята цілина». Був членом 
Всесвітньої Ради Миру, Т-ва «Із- 
раїль -- СРСР», президії Ізраїль- 
ського к-ту боротьби за мир. 
Г. І. Полянкер. 
ШМАЛЬГАУЗЕН (Іван (Іванович 
Г11 (23).ГУ 1884, Київ -- 7.Х 1963, 
Москва| -- рос. і укр. рад. біолог, 
зоолог, теоретик еволюц.  вчен- 
ня, акад. АН СРСР (з 1935) і АН 
УРСР (з 1922), засл. діяч науки 
УРСР (з 1935). Син І. Ф. Шмаль- 
гаузена. Закінчив Київ. ун-т 
(1907). Професор Ворон. (з 1918), 
Київ. (з 1921) і Моск. (1939--48) 
-тів. У 1930--41 директор 
н-ту зоології та біології АН УРСР 
(тепер ФЗоології інститут АН 
УРСР), в 1936--48 директор 
Інституту еволюційної морфології 
АН СРСР (тепер Ін-т еволюційної 
морфології та екології тварин ім. 
О. М. Сєверцова АН СРСРУ. Осн. 
праці з порівняльної анатомії та 
ембріології, еволюційної морфоло- 
гії, походження наземних хребет- 
них, проблем росту організмів, фе- 
ногенетики і формоутворення, фак- 
торів, шляхів і закономірностей 
еволюції,  біокібернетики.  Наго- 
роджений орденом Трудового Чер- 
воного Прапора. 
ШМАЛЬГАУЗЕН Іван Федорович 
(З (15).ТУ 1849, Петербург -- 7 (19). 
ГУ 1894, Київ) -- рос. та укр. бо- 
танік, чл.-кор. Петерб. АН (1893). 
Батько І. І. Шмальгаузена. В 1871 
закінчив Петерб. ун-т. З 1879 -- 
професор Київ. ун-ту. Праці при- 
свячені вивченню флори України 
(1886), Серед. та Пд. Росії, Криму 
ії Пн. Кавказу (2 тт., 1895, 1897), а 
також викопним рослинам девону, 
карбону, пермі, юри, третинного 
періоду. Один з основоположників 
вітчизн. палеоботаніки. 
ШМАРИНОВ Дементій Олексі- 
йович Гн. 29.ГУ (12.У) 1907, Ка- 
зань) -- рос. рад. графік і живопи- 
сець, нар. художник СРСР (з 
1967), дійсний член АМ СРСР (з 
1953), чл.-кор. АМ НДР (з 1975). 
Навчався в худож. студіях М. 
Прахова в Києві (1919--22), Д. 
Кардовського і К. Чемка в Москві 
(1923--28). Автор ілюстрацій до 
класичних творів рос., рад. та 
зарубіжної літератури, графічної 
серії «Не забудемо, не простимо!» 
(1942), плакатів «Помстися!» 
(1941--42), «Слава визволителям 
України!» (1944), картин «Герої 
севастопольського повстання 1905 
року» (1956), «В. І. Ленін на пара- 
ді Всевобучу» (1957). Нагородже- 
ний орденом Леніна, ін. орденами, 
медалями. Державна премія СРСР, 








423 





ШМАРИНОВ 





Д. О. Шмарннов. 





Д.О. Шмаринов. 
Ілюстрація до роману 
Л.М. Толстого «Війна 
і мир». Чорна акварель, 
вугіль. 1953--55. ДТГ 
у Москві. 


У 77. | 
с У 
ме п 


нь 


м 


Рятувальна шлюпка. 


Шляхопровід на авто- 
магістралі Київ -- Бо- 
риспіль. 





424 


ШМАТЬКО 





Б. Шмераль. 








Шовковиця чорна: 

-- гілка з листками; 
-- Тичинкова квітка; 
-- маточкова квітка; 
-- супліддя. 


2 
3 
4 


"рів Чехословаччини, 


1943. Ленінська премія, 1980. Іл. 
див. також до статей Горький 
Максим, т. 3, с. 449, Графі- 
ка, т. 3, б 144--145, нролетом Л. 
М., г. 11, с. 448--449. Верба. 
ШМАТЬКО Леонід РРО, о- 
вич (14.П 1917, Харків -- 4.П 
1981, там же) -- укр. рад. живопи- 


сець, засл. художник УРСР (з 
1977). У 1949 закінчив Харків. 
худож. ін-т. Автор тематичних 


картин «Голос миру» (1951, у спів- 
авт. з Є.  Левіним), «На Січ» 
(1954), «Доповідь В. І. Леніна про 
план ГОЕЛРО» (1957), «Волею 
народу» (1970), «Є така партія!» 
(1977), ран «Харківська  фор- 
теця» (1969, у співавт.). 
ШМЕНКЕЛЬ рріц (14.П 1916-- 
22.П 1944) -- нім. антифашист, 
Герой Рад. Союзу (1964). До 1933 
був комсомольцем. Будучи мобілі- 
зований до нім.-фашист. армії, яка 
вдерлася на тер. СРСР, восени 1941 
перейшов на бік рад. партизанів. 
Боровся проти фашистів у парти- 
зан. загоні «Смерть фашизму», що 
діяв у Смол. обл. з зонлений фа- 
шистами і страчен 
ШМЕРАЛЬ ( сегаі) Бог одумір (25. 
Х. 1880, ТГршебич-- 8. Моск- 
ва) -- діяч С повацко і між- 
нар. комуністичного руху, один з 
організаторів Компартії Чехосло- 
ваччини (КПЧ, 1921). Доктор пра. 
ва. В 1921--29 і з 1936 -- член ЦК 
КПЧ., В 1920--29 -- деп. Нар. збо- 
1935--38 -- 
сенатор. У 1922--35 -- член ВККІ 
і Президії ВККІ. З 1938 працю- 
зав у Москві в керівному центрі 
КПЧ, а також у Комінтерні. 
ШМИГА Тетяна Іванівна (н. 31. 
ХП 1928, Москва) -- рос. рад. ар- 
тистка оперети (ліричне сопрано), 
нар. арт. СРСР (з 1978). У 1953 
закінчила Держ. ін-т театр. мис- 
тецтва ім. А. В. Луначарського в 
Москві, відтоді -- солістка Моск. 
театру оперети. Партії: Марфа, 
Чаніта, Глорія Розетті («Дівочий 
переполох», «Поцілунок Чаніти», 
«Цирк запалює вогні» Мілютіна), 
Тоня («Біла акація» Дунаєвсько- 
го), Еліза Дулітл («Моя чарівна 
леді» Лоу) та їн. Нагороджена ор- 
деном «Знак Пошани», медалями. 
ШМИГЕЛЬСЬКИЙ Антон Івано- 
вич (23.М ІП 1901, с. Плугів, тепер 
Золочівського р-ну Львів. обл.-- 
5.ХІ 1972, Львів) -- укр. рад 
письменник. Член КПРС з 1944. 
Учасник Великої Вітчизн. війни. 
Навчався в Харків. ін-ті нар. ос- 
віти. Належав до літ. орг-цій 
«Плуг», ВУСПП, «Західна Украї- 
на». Друкуватися почав 1924. 
Осн. збірки поезій «Памолодь» 
(1927), «Похід» (1933), «Золота 
пора» (1947), «Партія серце 
народу» (1959), «Стяги над Карпа- 
тами» (1962), «Землі окраса» 
(1964), «Вересневе полум'я» (1973). 
Писав твори для дітей.  Наго- 
роджений орденом Червоної Зірки, 
ін. орденами, медалями. 

Г. 4. Нудьга. 
ШМІДТ Вальтер Едуардович Ге, 
ПІ (4.ТУ) 1890, м. Псков -- 10.Ї 
1958, м. Красноярськ| -- укр. зар 
вчений в галузі лісівництва. 
1914 закінчив  Новоолександрій- 
ський ін-т с. г. і лісівництва (тепер 
Харків. с.-г. ін-т). Працював лі- 
сомелоро гора, на Харківщині 
(1915--18), викладачем Чорнолісь- 
кої лісової школи (тепер Кіровогр. 
обл.;  1918--25), в  Наркомземі 


УРСР (1925--28). У 1928--35 -- 
директор  Ленкоранської лісової 
дослідної станції Азерб. РСР, з 
1935 -- професор Київ. лісотех- 
нічного ін-ту. В 1938--41 -- дирек- 
гор Бот. саду АН УРСР. З 1946 
і до кінця життя -- професор Си- 
бірського лісотехнічного ін-ту у 
Красноярську. Праці з питань лі- 
сових культур,  лісомеліорації, 
дендрології та лісівництва. 
ШМІДТ (Зсбпаід) Гельмут (н. 23. 
ХП 1918, Гамбург) -- держ. діяч 
ФРН. В 1949 закінчив Г амбурзь- 
кий ун-т. З 6 -- член С.-д. 
партії Німеччини (СДПН). У 
1953--62 і з 1965 -- депутат бун- 
дестагу. З травня 1974 по жовтень 
198 федеральний канцлер 
ФРН. За цей час між СРСР і 
ФРН було підписано ряд важли- 
вих угод (див. Радянського Сою- 
зу -- ФРН документи). 
ШМІДТ Дмитро Аркадійович 
(1896--20.У 1937) -- рад. військ. 
діяч, комдив. Член Комуністич- 
ної партії з 1915. Н.вм. Прилуках 
(тепер Черніг. обл.) в сім'ї служ- 
бовця. Брав участь у встановленні 
Рад. влади на Поділлі і в Прилу- 
ках. Під час австро-нім. окупації 
України 1918 -- керівник більшо- 
вицького підпілля і командир пар- 
тизан. загону в Прилуцькому пов. 
З осені 1918, командуючи полком, 
а потім бригадою і д-зією, брав 
участь у боях проти петлюрівців 
і врангелівців. Після громадян. 
війни на командних посадах 
у Червоній Армії, зокрема нач. 
д-зії Червоного козацтва України 
(1922--24). В 1924--29 член 
ВУЦВК. Нагороджений 2 ордена- 
ми Червоного Прапора. 
ШМІДТ (5сбпідо) Йоганнес (29. 
УП 1843, Пренцлау -- 4.(УП 1901, 
Берлін) -- нім. мовознавець, чл.- 
кор. Петерб. АН (з 1892). Профе- 
сор ун-тів у Граці (з 1873) та Бер- 
ліні (з 1876). Створив т. з. теорію 
хвиль, за якою при утворенні різ- 
них індоєвроп. мов з єдиної прамо- 
ви, що була діалектно розчлено- 
вана, нові мовні особливості поши- 
рювалися хвилеподібно, від центра 
до периферії. Праці Ш. мали знач- 
ний вплив на розвиток індоєвроп. 
діалектології та лінгвістики аре- 
альної. Осн. праці: «До історії 
індоєвропейського вокалізму» (Т. 
1--2, 1871--75), «Відношення спо- 
рідненості між індоєвропейськими 
мовами» (1872). Л. І. Сахарчук. 
ШМІДТ Отто Юлійович Е сон 
ІХ 1891, Могильов -- 7.Ї 1956, 
Москва -- рад. вчений галузі 
зеуйндін ві астрономії, геофізи- 
держ. і громадський діяч, акад. 
Ай СРСР (з 1935), акад. АН УРСР 
(з 1934), Герой Рад. Союзу (з 
1937). Член НПРС з 1918. В 1913 
закінчив Київ. ун-т, з 1916 -- при- 


Л.О. Шматько. Доповідь В. І. Леніна 
про план ГОЕЛРО. 1957. 





ват-доцент цього ун-ту. У 1924--41 
-- гол. редактор «Большой Совет- 
ской Знциклопедий», 1923--56 -- 
професор Моск. ун-ту. В 1930-- 
92 -- директор Арктичного ін-ту. 
В 1932--39 -- нач. Гол. управлін- 
ня Пн. мор. шляху. За ініціати- 
вою Ш. 1937 був організований 
Ін-т теор. геофізики АН СРСР, 
директором якого він був до 1949. 
1939--42 -- віце-президент АН 
СРСР. Осн. наук. праці Ш. з ма- 
тематики стосуються груп теорії. 
Розробив нову космогонічну гі- 
потезу про походження планет со- 
нячної системи (див. Космогонія). 
Дослідник Арктики, в 1929 та 
1930 очолював експедиції на кри- 
голамі «Г. Сєдов», 1932 -- на криго- 
ламі «Сибіряков». У 1933--34 був 
начальником експедиції на паро- 
плаві «Челюскін» (див. Челюскін- 
ці). В 1937 керував експедицією 
по організації дрейфуючої ст. 
«Північний полюс», 1938 -- опера- 
цією зняття персоналу станції з 
крижини. Нагороджений трьома 
орденами Леніна, ін. орденами та 
медалями. Ім'ям Щ. названо острів 
у Карському м., мис на узбережжі 
Чукотського м. та ін. географічні 
об'єкти. 
Тв.: Избраннье трудь. Математика. 
М., 1959; Избраннье трудь. Географи- 
ческие работь. М., 1960; Избраннь: 
труди Геофизика и космогония. М., 


ШМІДТ Петро Петрович (5 (17). 
ПО 1867, Одеса -- 6 (19).ПІ 1906, 
о. Березань! -- лейтенант Чорно- 
морського флоту, один з керівни- 
ків Севастопольського збройного 
повстання 1905. Н. в сім'ї мор. 
офіцера. Навчався в гімназії в 
Бердянську. Закінчив мор. учили- 
ще в Петербурзі (1886). Служив 
на Балт. флоті, у Владивостоці й 
Севастополі. З 905 -- командир 
міноносця Чорномор. ескадри. На 
поч. революції 1905--07 організу- 
вав у Севастополі «Союз офіцерів 
-- друзів народу». В жовтні 1905 
заарештований за виступи на мітин- 
гах, участь у політ. демонстрації; 
у листопаді на вимогу робітни- 
ків міста звільнений. Був обра- 
ний ними «довічним депутатом» Се- 
вастопольської Ради робітн., ма- 
троських і солдатських депутатів. 
Під час повстання в Севастополі 


Рада запропонувала  Ш. стати 
військ. керівником повстання. 
14 (27). ХІ Ш. прибув на крейсер 


«Очаків». 15 (28).ХІ його було за- 
арештовано, згодом разом з ін. 
керівниками повстання за вироком 
військ. суду розстріляно. В 1962 
в м. Очакові відкрито його мемо- 
ріальний музей. В 1972 на о. Бе- 
резань споруджено монумент в 
пам'ять страчених моряків. 


ШМІТ Федір Іванович (3.У 1877, 
Петербург -- 10.ХІ 1942, Ташкент) 
-- укр. та рос. рад. історик мистецт- 
ва, акад. АН УРСР (з 1921). Нав- 
чався в Петерб. ун-ті. Викладав 
у Харків. ун-ті (з 1912 -- профе- 
сор). У 1921--24 працював у Києві, 
1924 переїхав до Ленінграда. Дос 
ліджував пам'ятки архітектури 1 
живопису Візантії, балканських 
країн, країн Бл. Сходу, України 
(«Мистецтво старої 0 Русі-Укра- 
їни»). 

ШМІТТ (Зсппіїо) Харрісон (н. 3. 
уп 1935, Санта-Ріта, шт. Нью- 
Мексіко)-- астронавт США. За- 
кінчив (1957) Каліфорнійський тех- 


нологічний інститут, 1964 здобув 
ступінь доктора наук з геології у 
Гарвардському ун-ті. З 1965 -- у 
групі астронавтів. Разом з Ю. 
Сернаном ї Р. Евансом 7--19.ХП 
1972 здійснив політ на Місяць 
на космічному кораблі «Аполлон- 
17». Місячна кабіна з Ш. і Ю. 
Сернаном опустилась на Місяць 
в районі гір Тавр і кратера Літров 
(11.ХП 1972). На Місяці Ш. пере- 
бував 75 год., включаючи З вихо- 
ди на його поверхню заг. трива- 
лістю 22 год 5 хв. При пересуван- 
ні по Місяцю Ш. і Ю. Сернан ко- 
ристувалися місяцеходом. 

ШМОРГУН Петро Михайлович 
(н. 1.1 1921, с. Осламів, тепер Вінь- 
ковецького р-ну Хмельн. обл.) -- 
укр. рад. історик, доктор істор. 
наук (з 1965), професор (з 1969), 
засл. діяч наук УРСР (з 1980). 
Член КПРС з 1949. Н. в сел. сім'ї. 
Учасник Великої Вітчизн. війни 
1941--45. У 1948 закінчив Київ. 
пед. ін-т. В 1951--68 -- ст. наук. 


співробітник Ін-ту історії партії 
при ЦК Компартії України. З 
1970 -- зав. кафедрою історії 


КПРС Їн-ту підвищення кваліфі- 
кації викладачів сусп. наук при 
Київ. ун-ті. Досліджує історію 
КПРС та історію Компартії Украї- 


ни. 

Тв.:  Большевистские организации 
Украйнь в годью первой русской рево- 
люции. 1905--1907. М., 1955; Більшо- 
вики України в період реакції (1907-- 
1910 рр.). К., 1978; В. І. Ленін ібіль- 


овицька організації України. К.. 
ШМУЦТИТУЛ (нім. Зсртисга- 


се, від Зсртиїіг -- бруд і Тіте| -- 
заголовок) -- паперовий аркуш пе- 
ред титульним (див. Титул) арку- 
шем книги (в старовинних книгах) 
або перед Її розділами (частинами) 
в сучасних книгах. В старовин- 
них книгах Ш. захищав художньо 
виконаний титул від забруднення 
(звідси й назва). В сучасних кни- 
гах на Ш. друкують назву розділу 
(частини), епіграф тощо, його часто 
доповнюють ілюстраціями,  ор- 
наментами. 

ШНАЙДЕР (ЄЗсіпеідег) Антон 
(псевд.-- Сарторіус; 12.УЇ 1825, 
с. Вільшаниця, тепер с. Велика 
Вільшаниця Золочівського р-ну 
Львів. обл.-- 25.П 1880) -- галиць- 
кий краєзнавець. Н. в сім'ї нім. 
колоніста. Збирав матеріали до 
археол. карти та до історії міст і 
сіл Галичини. Істор. документи, 
що їх зібрав Ш., зберігаються у 
відділі рукописів Львів. б-ки АН 
УРСР та в держ. архіві Кракова 
і Краківського воєводства ПНР. 
Опублікував «Енциклопедію крає- 
знавства Галичини» |т. 1--2 (лі- 
тери А--Б), 1868--74). Склав пер- 
ший путівник з описом істор. па- 
м'яток Львова (1871; вид. 2 -- 
1875). 

ШНЕЄРОВ Яків Аронович (н. 
30.М1 (43.УП) 1909, с. Брагін, те- 
пер смт, райцентр КГомельської 
обл.і -- укр. рад. вчений у галузі 
металургії, доктор тех. наук (з 
1972), професор (з 1972), засл. 
діяч науки УРСР (з 1979). Закін- 
чив (1931) Ленінгр. політех. ін-т. 
У 1950--64 працював в Укр. н.-д. 
ін-ті металів (Харків). З 1964 -- 
в Ін-ті чорної металургії (Дніпро- 
петровськ). Осн. праці -- в галузі 
інтенсифікації та вдосконалення 
мартенівського і конверторного ви- 
робництва сталі. Нагороджений 


двома орденами Трудового Черво- 
ного Прапора, орденом «Знак По- 
шани», медалями. Держ. премія 
сан Ви 1947. Держ. премія УРСР, 
972. 

ШНЕК (нім. Зсппеске, букв.-- рав- 
лик, слимак) -- механічний кон- 
вейєр, робочим органом якого є 
гвинт -- стрижень з суцільною гвин- 
товою стінкою або окремими похи- 
лими лопатями. Гвинт Ш., обертаю- 
чись у жолобі (трубі), переміщує 
вздовж нього сипкі або дрібно- 
кускові матеріали, іноді -- ріди- 
ну. Ш. застосовують у гірничій і 
хім. пром-сті, пром-сті буд. мате- 
ріалів, на електростанціях, дея- 
ких трансп. засобах тощо. Для 
змішування матеріалів використо- 
вують т. з. диференційні Ш., в 
яких гвинти двох суміжних ЦІ. 
обертаються у протилежних напря- 
мах. 

ШНІЦЛЕР  (Зсіпісгіег) Артур 
(15.У 1862, Відень -- 21.Х 1931, 
там же) -- австр. письменник. За 
фахом -- лікар. Почав друкувати- 
ся 1893. В зр міркувань-афориз- 
мів «Про війну і мир» (вид. 1939) 
засуджував шовінізм, у п'єсах 
«Анатоль» (1893), «Флірт» (1896), 
«Танок» (1900), «Професор Берн- 
гарді» (1912), оповіданні «Лейте- 
нант Густль» (1901) викривав амо- 
ральність і лицемірство вищих 
верств суспільства. 36. оповідань 
«Дружина мудреця» (1897), по- 
вість «Панна Ельза» (1924) та ін. 
позначені впливом фрейдизму. 
Тв.: Рос. перекл.- Жена мудре- 


ца. Новелльт и повести. М., 1967 . 
Б. Гавришків. 


ШНУРОВОЇ КЕРАМІКИ КУЛЬ- 
ТУРИ -- археологічні культури 
бронзового віку на тер. Пн., Центр. 
й почасти Зх. Європи. До Ш. к. к. 
на тер. України входять спорід- 
нені культурні групи або навіть 
культури (підкарпатська, город- 
сько-здовбицька, стжижовська та 
ін.), які за раннього періоду брон- 
зового віку були поширені на тер. 
Прикарпаття, Зх. Поділля й Во- 
лині. Дуже близька до них і се- 
редньодніпровська культура. На 
поселеннях Ш. к. к. виявлено за- 
лишки напівземлянкових і назем- 
них жител стовпової конструкції. 
При розкопках могильників Ш. к. 
к. відкрито грунтові й підкурган- 
ні поховання з трупопокладеннями 
й трупоспаленнями, а також по- 
ховання в кам'яних скринях. У 
пам'ятках Ш. к. к. знайдено глиня- 
ний посуд, оздоблений шнуровим 
(звідси її назва) і врізним орна- 
ментом, крем'яні і кам'яні знаряд- 
дя праці, численні металеві виро- 
би тощо. Осн. заняттями племен 
Ш. к. к. були землеробство і ско- 
тарство. Пам'ятки Ш. к. к. дату- 
ють кін. 3-го -- серед. 2-го тис. 
до н. е. С. С. Березанська. 


ШНЮКОВ Євген Федорович (н. 
26.ПІ 1930, м. Архангельськ) -- 
укр. рад. геолог, акад. АН УРСР 
(з 1982). Член КПРС з 1951, За- 
кінчив Київ. ун-т (1953). У 1956-- 
57 і 1959--69 -- наук. співробіт- 
ник Ін-ту геол. наук АН УРСР 
(1957--59 Ін-ту мінеральних 
ресурсів АН УРСР у Сімферопо- 
лі). У 1969--77 -- зав. відділом 
Ін-ту геохімії і фізики мінералів 
АН УРСР (1969--73 -- заст. ди- 
ректора). З 1977 -- директор Ін-ту 
геол. наук АН УРСР. Осн. наук. 
праці присвячені умовам утворен- 


ня ї закономірностям розміщення 
осадочних родовищ заліз., марган- 
цевих та ін. рудних концентрацій, 
грязьовому вулканізмові та його 
зв'язку з рудоутворенням, геол. 
будові і мінеральним ресурсам 

вітового ок., зокрема Азовського 
і Чорного морів. Відкрив кілька 


родовищ залізних руд у  ме- 
жах Керченського  залізорудного 
басейну. Нагороджений орденом 


«Знак Пошани». Премія ім. В. Ї. 
Вернадського АН УРСР, 1982. 

4. М. Муліка. 
ШОВ у медицині -- з'єднан- 
ня розсічених поверхонь м'яких 
тканин під час операції або при 
травмі за допомогою спец. інстру- 
ментів та шовного матеріалу 
(шовк, кетгут, капрон та ін. син- 
тетичні нитки); уламків кісток за 
допомогою дроту (зі срібла, алю- 
мінію та ін. матеріалів). Застосо- 
вується й безшовне з'єднання тка- 


нин за шо допомогою спеціальних 
клеїв з полімерних матеріалів 
(напр., ціакрину), металевих ду- 


жок. Розрізняють первинний Ш., що 
накладається зразу після операції 
або поранення, і вторинний Ш., що 
накладається на грануляційну ра- 
ну. Для зшивання та ушивання 
порожнистих органів (шлунка, ки 
шечника, бронхів, кровоносних 
дн застосовують спец. апарати. 

. бувають вузлуваті, безперерв- 
ні, кисетні, 72-подібні та ін. 
ШОВ у техніці -- 1) Місце 
з'єднання деталей одягу, взуття, 
галантерейних та ін. виробів. Роз- 
різняють ШІ. ниткові (найпоши- 
реніші), клейові та зварні (див. 
Безниткове з'єднання). Іл. с. 422. 
2) Місце скріплення деталей спо- 
руд або конструкцій. Скріплюють 
їх зварюванням (зварний Ш.), кле- 
панням  (заклепковий  Ш.), буд. 
розчином (розчиновий Ш.) тощо. 
Див. також З'єднання в будівель- 
них конструкціях. 3) Постійний 
проріз (щілина), що поділяє спо- 
руду (конструкцію) на частини 
(відсіки) ії припускає деяке взаєм- 
не переміщення їх, запобігаючи пе- 
ренапруженням (напр., Ш. темпе- 
ратурний, осадковий, усадковий, 
антисейсмічний). 


ШОВІНІЗМ (франц. сбаийуіпізте) 
-- крайня форма бурж. націона- 
лізму, проповідь винятковості ок- 
ремих рас і націй, поділ їх на «ви- 
щі» і «нижчі» з метою обгрунту- 
вання «права» одних на поневолен- 
ня інших; різновид расизму. Наз- 
ва походить від прізвища солда- 
та наполеонівської армії Шовена 
(СБайуїп), запеклого прихильни- 
ка завойовницької політики На- 
полеона І. Особливо поширився в 
епоху імперіалізму, коли Ш. став 
складовою частиною зовн. полі 
тики імперіалістичних д-в, діяль- 
ності бурж. і дрібнобурж. партій, 
проник у міжнар. робітн. рух (див. 
Соціал-шовінізм). Різновидом  Ш. 
є великодержавний шовінізм, вла- 
стивий пануючим націям багато- 
національних країн. Найпотворні- 
шою формою ЇЇ. в умовах заг. 
кризи капіталізму є фашизм. 
КПРС та ін. марксистсько-ленін- 
ські партії викривають імперіалі- 
стичну, антинар. суть Щ., ведуть 
непримиренну боротьбу проти 
будь-яких його проявів. 

В. Костенко. 


ШОВК -- текстильне натуральне 
волокно тваринного походження; 


425 





П.П. Шмідт. 





Ф. І. Шміт. 





Є. Ф. Шнюков. 


ШОвк 





426 
ШОВКІВНИЦТВО 








Шовковичний  шовко- 


пряд: 

1 -- самка; 
2-- самець; 
3 -- кокони. 








Шовкопряд похідний 
дубовий: 


1 -- метелик; 
2 -- гусениця; 
З -- гніздо гусениць. 


продукт у вигляді ниток, що виді- 
ляються шовкотворними залозами 
гусениць шовковичного, дубового 
і деяких ін. шовкопрядів, з якого 
підприємства шовкової пром-сті 
виробляють текстильне волокно. 
До 98 92 Щ. одержують від одо- 
машненого шовковичного  шовко- 
пряда. Коли гусінь шовкопряда 
досягає зрілості, вона з шовкових 
ниток закручує кокон, який є си- 
ровиною для одержання Ш. Виді- 
ляється Ш. у вигляді безперервних 
волокон (довж. до 1200 м) з двох 
елементарних ниток, що склада- 
ються з високомолекулярних біл- 
кових речовин фіброїну (75 9), 
серицину (22 9), воску, жирів 
та ін. Шовк-сирець (технічну нит- 
ку) одержують з 4--20 коконних 
ниток, що їх поздовжньо склада- 
ють при одночасному розмотуван- 
ні коконів, а потім скручують. Кру- 
чений Ш. застосовують для виго- 
товлення шовкових тканин та 
для тех. цілей. З шовкових відхо- 
дів виробляють прядивний Ш., з 
якого виготовляють тканини різ- 
ного призначення. Щ. відзначаєть- 
ся о високими мех. та електро- 
ізоляційними якостями. 

2. В.М. Хрящевський. 
ШОВКІВНИЦТВО галузь 
сільського господарства, що зай- 
мається розведенням шовкопрядів 
для одержання шовковичних коко- 
нів, з яких виробляють натураль- 
ний шовк. В СРСР, у т. ч. на Ук- 
раїні, практичне значення для 
одержання  шовкосировини має 
шовковичний шовкопряд. У ряді 
ін. країн (Китай, Індія, Японія) 
з цією метою використовують ще 
кокони дубового, айлантового 
й рицинового шовкопрядів.  Ш. 
включає вирощування сіянців 
і кормових насаджень шовковиці, 
інкубацію грени -- оживлення яєць 
шовкопряда, вигодовування гусе- 
ні, племінну справу -- поліпшен- 
ня та розмноження порід і гібри- 
дів шовкопряда, гренаж -- виробн. 
грени, первинну обробку коконів-- 
морення й сушіння. Ш. виникло 
о тис. років тому в Китаї. Початок 
Ш. на території СРСР (у Середній 
Азії і Закавказзі) припадає на 


9--6 ст. В Росії 1913 вироблялось 


10 тис. т коконів, в СРСР 1980 -- 
48,9 тис. т. Вирощують кокони в 
10 союзних республіках, найбіль- 
ше в Узб. РСР (60 9 валового 
збору країни). На Україні в не- 
значних обсягах Ш. почали зай- 
матися в 18--19 ст. В УРСР коко- 
ни шовковичного шовкопряда ви- 
рощують (1982) 2,2 тис. колгоспів 
і радгоспів 16 областей. В респуб- 
ліці створено 36 спеціалізованих 
радгоспів і розсадників. Значну 
кількість коконів вирощує насе- 
лення в особистих г-вах. Осн. н.-д. 
роботу в галузі Ш. здійснює Укр. 
дослідна станція  шовківництва 


(м. Мерефа Харків. обл.). 
І. Сергієнко. 


І. 
ШОВКОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ 
-- галузь текстильної промисло- 
вості, підприємства якої виробля- 
ють шовкову пряжу та тканини з 
натурального шовку, хім. волокон, 
а також із суміші різних волокон. 


ШОВКОВА ТКАНИНА -- ткани- 
на з натурального шовку або хі- 
мічних волокон. Виробляють її 
головним, дрібно- або великовізе- 
рунчастим переплетенням ниток. 
Відзначається м'якістю, гігроско- 


пічністю, повітропроникністю. Роз- 
різняють Ш. т. платтяні (напр., 
атлас, оксамит), підкладкові, для 
галантерейних і технічних виробів 
тощо. В СРСР 1982 вироблено 1654 
млн. м шовкової тканини. Див. 
також Текстильна промисловість. 
ШОВКОВИЦЯ, тутове дерево, 
морва (Моги5) -- рід рослин роди- 
ни шовковицевих. Бл. 10 видів 
(за ін. джерелами -- 24). Дерева 
або кущі з цілими чи лопатевими 
листками з прилистками. Квітки 
зібрані в колосовидні суцвіття. 
Плід -- несправжня складна кіс- 
тянка. В СРСР найбільше значен- 
ня мають ШІ. чорна і Ш. біла. Ш. 
чорна (М. піяга) -- дерево або 
кущ 6--12, іноді до 25 м зав- 
вишки. Супліддя блискучо- 
чорні, кислувато-солодкі, Їстівні. 
В СРСР культивують на Кавказі, 
в Серед. Азії, Молдавії, на Пд. 
України. Ш. бі ла (М. аїБа) -- де- 
рево 6--12 м заввишки. Супліддя 
чорне, біле або червонувате, Їстів- 
не. Листям вигодовують гусениць 
шовковичних шовкопрядів. Широ- 
ко культивують у республіках Се- 
ред. Азії та Закавказзя, в Молда- 
вії, на Україні, Пн. Кавказі, в 
Нижньому Поволжі. Зрідка трап- 
ляється Ш. червона (М. гиб- 
га) -- дерево 8--10, іноді до 20 м 
заввишки, з червоними їстівними 
плодами. Іл. с. 424. 
ШОВКОВИЧНИЙ ШОВКОПРЯД, 
тутовий шовкопряд (Воптух то- 
гі) -- метелик родини шовкопря- 
дів справжніх класу комах. По- 
шир. переважно в тропіках і суб- 
тропіках. Ш. ш. розводять для 
одержання шовковичних коконів, 
з яких виробляють натуральний 
шовк (див. Шовківництво). Ш. ш. 
проходить 4 стадії розвитку: 
яйце, гусениця, лялечка, метелик. 
Яйця Ш. ш. в масі наз. греною, 
в них відбувається розвиток зарод- 
ків від заплідненої яйцеклітини 
до гусениці. Кожна гусениця за 
своє життя (20--38 діб) з'їдає 20-- 
30 г листя шовковиці, маса її збіль- 
шується у 8--14 тис. разів, а дов- 
жина -- в 20 разів (від 4 до 80 мм). 
За кількістю линянь (4 рази) жит- 
тя гусениці поділяють на 5 віків. 
На 8--10-й день п'ятого віку гусе- 
ниця перестає живитись і протягом 
2--3 днів завиває кокон, виділя- 
ючи шовкову нитку довж. 400-- 
2000 м. Потім перетворюється на 
лялечку, з неї через 14--18 днів 
утворюється метелик, який через 
2 год спаровується і живе 10--12 
днів. Самка відкладає 400--1000 
яєць. В СРСР пошир. переважно 
білококонні породи Ш. ш. На Ук- 
раїні використовують гібриди від 
схрещування укр. порід Ш. ш. з 
білококонними. 

ШОВКОПЛЯС Юрій Юрійович 
|24.1 (6.П) 1903, Харків -- 12.Х 
1978, там же) -- укр. рад. пись- 
менник. Член КПРС з 1945. Учас- 
ник Великої Вітчизн. війни. За- 
кінчив Харків. ін-т нар. освіти 
(1927). Друкуватися почав 1926. 
Належав до літ. угруповання Про- 
літфронт. Був головою правлін- 
ня харків. відділення СПУ (1953-- 
26), гол. редактором журн. «Пра- 
пор». У повістях «Проект електри- 
фікації» (1929), «Земляний похід» 
(1933), у романі «Завтра» (1931) 
показав участь інтелігенції в соціа- 
лістичному будівництві. Цій же 
темі присвячено роман «Їнжене- 


ри» (ч. 1--2, 1934--37, нове део- 
повнене видання 0 1964). 0 Автор 
збірки пригодницьких оповідань 
«Проникливість лікаря Піддубно- 
го» (1930), повісті  «Починаєть- 
ся юність» (1938), роману-трилогії 
«Людина живе двічі» (1962), кни- 
жок для дітей. Нагороджений ор- 
деном Леніна, ін. орденами, ме- 
далями. 
Тв.: Вибрані твори, т. 1-2. К., 1973. 
В. Д. Тимченко. 
ШОВКОПРЯДИ ПОХІДНІ 
(Трбайтефороеідае, синонім Киріе- 
гойіЧаєе) родина метеликів. 
Тіло сіре, передня частина його 
опушена. Передні крила оторочені 
короткими волосками, задні тем- 
ніші від передніх, з темною або 
слабо помітною смугою. Гусениці 
волохаті, волоски їх містять от- 
руйну речовину, яка, потрапляю- 
чи на слизові оболонки людини або 
тварин, спричинює запалення. 
Живляться вночі, об'їдають лист- 
ки і хвою. Характерні щодобові 
кормові міграції з укрить до місць 
живлення на кронах дерев, які во- 
ни | здійснюють, пересуваючись 
групами наче в похідному порядку 
(звідси й назва -- Ш. п.). В роки 
масового розмноження можуть зав- 
давати значної шкоди лісовим де- 
ревам. У родині-- 1 рід, 9 видів, 
поширених в Європі, Пд. Африці, 
на Близькому Сході та в Індії. 
СРСР (Пд. Зх. Європ. частини), 
в т. ч. в УРСР,- 2 види: Ш. п. 
сосновий (ТВайтеїороеа рі- 


піуога) -- ушкоджує хвойні дере- 
ва і Щ. п. дубовий (Т. ргосез- 
зіопеа) -- ушкоджує листя дуба. 
Заходи боротьби див. у 


ст. Шкідники лісу. 

Г. І. Васечко. 
ШОВКОПРЯДИ СПРАВЖНІ, 
шовкопрядові (Вогоібусідає) -- ро- 
дина метеликів. Тіло масивне, гус- 
то опушене, крила відносно неве- 
ликі, задні з короткою оторочкою, 


ноги короткі та сильні, дочок не 
мають, вусики короткі. Гусениці 
вкриті юкустим волоссям, проте 


є голі (напр., шовковичний шов- 
копряд). Заляльковуються в шов- 
ковичному коконі. Бл. 20 видів, 
поширених в основному у тропіках. 
В СРСР зустрічаються види родів 
Треоріійїа та Обегібиегіа, розво- 
дять одомашненого шовковичного 
шовкопряда. Г. 1. Васечко. 


ШОВКУНЕНКО Олексій Олек- 
сійович |9 (21). 1884, Херсон -- 
12.1П 1974, Київ| -- укр. рад. жи- 
вописець, нар. художник СРСР 
(з 1944), дійсний член АМ СРСР 
(з 1947). В 1901--08 навчався в 
Одес. худож. уч-щі, 1909--17 -- 
в петерб. АМ у В. Савинського. В 
1913--19 брав участь у виставках 
Товариства південноросійських 
художників, 1924-29 -- член То- 
вариства художників імені К. К. 
Костанді. Автор численних порт- 
ретів (А.  Арбінської, 1924; ар- 
хітектора В. Г. Заболотного, 1942; 
скульптора Б. І. Яковлєва, 1944; 
поета М. Т. Рильського, 1944--45; 
генерал-майора С. А. Ковпака, 1945; 
артистки М. І. Литвиненко-Вольге- 
мут, 1947; партизанки М. В. Вовчик- 
Блакитної, 1947; старшого майстра 
заводу їмені Ф. Е. Дзержинського 
Ф. І. Трушина, 1949 та ін.). Знач- 
не місце в творчості Ш. належить 
пейзажу (краєвиди України, Мол- 
давії, Кабардино-Балкарії, Баш- 
кирії), зокрема індустріальному 


(серії акварелей «Одеський судно- 
будівний завод», 1929--30; «Дні- 
пробуд», 1930--32; «Луганський 
паровозобудівний завод», 1936), і 
натюрморту. З 1926 викладав в 
Одес. політехнікумі  образотвор- 
чих мистецтв, з 1929-- в Одес. 
худож. ін-ті (з 1935 -- професор), 
1936-65 -- в Київ. худож. ін-ті. 
Серед учнів -- О. Лопухов, О. 
Максименко, В. Пузирков, Т. Хит- 
рова. Ім'ям  Ш. названо Херсон. 
худож. музей. Твори зберігають- 
ся в ДТГ у Москві, ДМУОМ 
у Києві, Одес. і Полтав. ху- 
дожніх музеях. Нагороджений ор- 
деном Леніна, ін. орденами, ме- 
далями. Держ. премія УРСР ім. 
Т.Г. Шевченка, 1970. Іл. див. на 
окремому аркуші, с. 416--417, а 
також до статей Акварель, т. 1, 
с. 112--113; Живопис, т. 4, с. 120-- 
121; Портрет, т. 9, с. 32--33. 

Літ.: Калениченко Л. Олексій Шовку- 
ненко. К., 1947; Олексій Шовкунен- 
ко. Спогади про художника. К., 1980; 
Владич Л. Алексей Шовкуненко. М., 
1983. І. М. Блюміна. 
ШОГЕНЦУКОВ Адам Огурлійо- 
вич |н. 31.МТП (13. ІХ) 1916, с. Куч- 
мазукіно, тепер м. Баксан Каб.- 
Балк. АРСР) -- кабард. рад. 
письменник, нар. поет Каб.-Балк. 
АРСР (з 1969). Член КПРС з 1944. 
Дрожунатися почав 1936. Автор 
збірок віршів «Неспокійне серце» 
(1958), «Дороги дружби» (1961), 
«Доброта землі» (1974), повістей 
«Весна Софіят» (1955), «Сонце пе- 
ред негодою» (1964), «Назову твоїм 
іменем» (1970) та ін., а також п'єс, 
нарисів, статей. Перекладав твори 
Т. Шевченка, Марка Вовчка, Ї. 
Франка, Лесі Українки, укр. рад. 
поетів. Присвятив Т. Шевченкові 
статті, написав цикл віршів «В 
степах України». Нагороджений 
2 орденами Трудового Червоного 
Прапора, ін. орденами, медалями. 
Тв.: Укр. перекл.- Весна Со- 
фіят. К., 1976; Рос. перекл.- 
Предгрозье. М., 1966; Тебе, мой друг. 


М., 1973; Свежесть гор. 1974; 
След в сердце. М., 1980. 

3. М. Налоєв. 
ШОГЕНЦУКОВ Алі Асхадович 


(28.Х 1900, с. Кучмазукіно, тепе 
м. Баксан Каб.-Балк. АРСР 
29.ХІ 1941, Бобруйськ) -- кабард. 
рад. поет, засл. діяч мист. 
Каб.-Балк. АРСР (з 1939). Член 
Комуністичної партії з 1940. Заги- 
нув у фашист. концтаборі. Друку- 
ватися почав 1917 в Туреччині. 
Автор поем «Мадіна» (1928--36), 
«Зимова ніч» (1929), «Вчорашні 
дні Тембота» (1933), роману у вір- 
шах «Камбот і Ляца» (1936--40). 
Писав оповідання: «Пуд борошна» 
(1931) «Під старою грушею» 
(1933), які поклали початок кабард. 
рад. прозі.  Перекладав твори 
Т. Шевченка, автор вірша «Тарас 
щЕвненк ок (1939). 


в: Рос. перекл.-- Избранное. 
М., 1957; Избранное. Нальчик, 1975. 
3. М. Налоєв. 


ШОК (франц. сброс, букв.-- пош- 
товх, удар) -- тяжка загальна реак- 
ція організму у відповідь на над- 
мірне, особливо больове, подраз- 
нення, яка характеризується роз- 
ладом життєво важливих функцій 
серцево-судинної, нервової та ен- 
докринної систем, дихання і об- 
міну речовин. Ш. найчастіше спо- 
стерігається при тяжких множин- 
них ушкодженнях (травмах) го- 
лови, грудей, живота, таза, кін- 


цівок, при великій поверхні опі- 
ку тощо. Виділяють такі види 
Ш. гіповолемічний-- ви- 
никає у зв'язку з первинним змен- 
шенням об'єму циркулюючої кро- 
ві внаслідок кровотечі, збезводню- 
вання, втрати білків; кардіо- 
генний-- у зв'язку з тривалим 
зниженням  нагнітальної функції 
серця внаслідок інфаркту міокар- 
да, тяжких розладів серцевого 
ритму; інфекційно-ток- 
сичний Ш.-- зв'язаний з по- 
траплянням у течію крові токси- 
нів бактерій, вірусів тощо; ана- 
філактичний Ш.-- зумовле- 
ний негайною (швидкою) алергіч- 
ною реакцією між антигеном (лі- 
ки, зокрема білкові препарати) і 
антитілами організму; нейро- 
генний ШЩ.-- виникає як наслі- 
док вазомоторного (судинорухово- 
го) паралічу під впливом великих 
доз ліків, отрут або ушкоджен- 
ня підкірково-стовбурних структур 
головного мозку і шийного відділу 
спинного мозку; Щ., який виникає 
внаслідок механічної перешкоди 
течії крові на рівні магістральних 
судин, через які здійснюється при- 
плив крові до серця, -- емболії ле- 
геневої артерії, тромбозу великих 
вен; Ш., що зумовлений гормональ- 
ною недостатністю (адренокорти- 
кальною, інсуліновою тощо). Лі - 
кування в кожному окремому 
випадку різне і залежить від 
етіології ї механізму шоку. 

А. 1. Тріщинський. 
ШОКАЛЬСЬКИЙ Юлій Михайло- 
вич |5 (17).Х 1856, Петербург -- 
26.1П 1940, ДЛенінград)| -- рад. 
океанограф, географ і картограф, 
почесний член АН СРСР (з 1939). 
Закінчив Мор. академію (1880). 
Професор Військ.-мор. академії 
(1910--30) ї Ленінгр. ун-ту (з 
1925). Президент Геогр. т-ва СРСР 
(1917--31). У 1909 Ш. організу- 
вав Севастопольську мор. обсерва- 
торію. В 1923--27 керував океано- 
графічною експедицією на Чорно- 
му м., досліджував проблему ос- 
воєння Північного морського шля- 
ху. Щ.-- автор і редактор ряду 
геогр. карт і атласів. Ім'ям ШІ. 
названо протоку в архіпелазі Пн. 
Земля, острів у Карському м. та ін. 
геогр. об'єкти. 

ШОКЛІ (5РосКіеу) Уїльям Бред- 
форд (н. 13.П 1910, Лондон) -- 
амер. фізик, член Нац. АН США 
(з 1951). Закінчив (1932) Каліфор- 
нійський технологічний ін-т. Осн. 
праці -- з фізики твердого тіла і 
фізики напівпровідників. Відкрив 
(1948) т. з. «ефект поля», що мав 
велике значення для створення 
транзистора, запропонував р-- п 
-- р-транзистор. Експериментально 
довів участь неосновних носіїв 
заряду в процесах перенесення в 
твердих тілах, спостерігав дрейф 
і дифузію дірок. Нобелівська пре- 
мія, 1956 (спільно з Дж. Бароді- 
ном і У. Браттейном). 

ШОКОЛАД (ісп. сросоіаїе, з ац- 
текської) -- висококалорійний кон- 
дитерський виріб, що його виго- 
товляють з тонкоподрібнених бо- 
бів какао, цукру та ін. харчових 
компонентів. Натуральний Ш. міс- 
тить тільки боби какао, какао- 
масло і цукор; Щ. з добавками, 
крім того,-- сухе молоко, горіхи, 
каву тощо. Ш. буває звичайний 
і десертний. Крім плиткового 
Ш. (у вигляді плиток, медалей), 


виготовляють ШІ. з начинкою |і 
пористий. 
ШОКОЛАДНЕ ДЕРЕВО -- дере- 
во родини стеркулієвих. Те саме, 
що й какао. 
ШОЛІНА Галина Семенівна (н. 
25.Х 1918, с. Боярка-Будаївка, те- 
пер м. Боярка Києво-Святошин- 
ського р-ну Київської обл.) -- ук- 
раїнська радянська співачка (лі- 
ричне сопрано), заслужена арт. 
УРСР (з 1950). В 1948 закін- 
чила Київ. консерваторію. В 1948 
--70 -- солістка Київ. театру опе- 
ри та балету. З 1970 викладає у 
Київ. педагогічному ін-ті ім. М. 
Горького. Партії: Наталка, Окса- 
на («Наталка Полтавка», «Різд- 
вяна ніч» Лисенка), Гелена, Га- 
ля («Богдан Хмельницький», «На- 
зар Стодоля» Данькевича), Анто- 
ніда (є«єЇїван  Сусанін» Глинки), 
Ельза («Лоенгрін» Вагнера). На- 
городжена орденами Трудового 
Червоного Прапора, «Знак Поша- 
ни». Держ. премія СРСР, 1949. 
І. Д. Гамкало. 
ШОЛОМ -- захисний головний 
убір, що застосовується у військ. 
справі, на виробництві, в спорті і 
побуті. Бронзові і залізні Ш. 
входили до спорядження воїнів у 
стародавніх Греції і Римі, залізні 
-- за середніх віків у Зх. Європі, 
Київській | Русі, давньоруських 
князівствах (іл. див. до ст. Київ- 
ська Русь, т. 5, с. 133). З часів 
1-ї світової війни застосовують ста- 
левий Ш. (каска). В авіації і кос- 
монавтиці користуються герметич- 
ними Ш. (див. Скафанор). 
ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМ |справж. 
прізв., ім'я, по батькові -- Раби- 
нович Шолом  Нохумович; 18.ЇІЇ 
(2.ПТ) 1859, м. Переяслав, тепер 
Переяслав-Хмельницький Київ. 
обл.-- 13.М 1916, Нью-Йорк| -- 
євр. письменник. Цисав мовами 
ідиш і російською. До 1905 живна 
Україні (1887--90, 1893--1905 -- 
у Києві). В 1905 виїхав за кордон. 
Друкуватися почав 1879. Перші 
твори на ідиші -- повість «Два 
камені», оповідання «Вибори» 
(обидва -- 1883). Видавав щоріч- 
ник «Єврейська народна бібліоте- 
ка» (1888--89). У памфлеті «Суд 
над Шомером...» (1888) виступав 
за народність і демократизм л-ри. 
Роман «Сендер Бланк і його сімей- 
ка»  (1887)-- гостра з сатира на 
бурж. середовище, В романах 
«Стемпеню» (1888), «Иоселе Соло- 
вей» (1889), «Мандрівні зорі» 
(1909--11) показав трагічну долю 
нар. талантів в умовах капіталіз- 
му. В повістях «Менахем-Мендл» 
(1892--1909), «Тев'є-молочник» 
(1894--1914)  Ш.-А. відобразив 
життя євр. народу. В 90-х рр. на- 
писав цикли оповідань «Касрилів- 
ка»,  «Безжурні»,  «Монологи», 
«Оповідання для дітей», «Хлопчик 
Мотл» та ін. Співчуття  Ш.-А. 
революції, його ненависть до само- 
державства, віра у світле майбут- 
нє Росії відбито в романі «В бурю» 
(«Потоп», 1907), одноактній п'єсі 
«Люди» (1907), в оповіданні «Йо- 
сип» (1905) та ін. В 1912 опубл. 
роман «Кривавий жарт» -- відгук 
на процес Бейліса. Деякі твори 
Ш.-А. екранізовані. П'єси ставля- 
ться в театрах СРСР, в т. ч. укра- 
їнських. У творах ЩШ.-А. подано 
описи укр. природи, використано 
укр. лексику, фольклор. У романі 
«В бурю», повісті «Тев'є-молоч- 











427 
ШОЛОМ-АЛЕЙХЕМ 





О.О. Шовкуненко. 


Ю. М. Шокальськиї. 





Шолом-Алейхем. 


428 


ШОЛОМА- 
АЛЕЙХЕМА 
БУДИНОК-МУЗЕЙ 





1 З 
Шолудивник болотний: 
1 -- верхня частина 
рослини; 

-- квітка; 
3 -- плід. 





Твердо- 


Шора метод. 
мір  (склероскоп). 


ник», оповіданні «Великдень на 
селі» та ін. створив образи  ук- 
раїнців-трудівників, революціоне- 
рів. З статтями про Ш.-А. ви- 
ступали О. Корнійчук, О. Білець- 
кий, П. Панч, М. Бажан; М. 
Рильський переклав сатиричний 
вірш Ш.-А. «Спи, Олексо». Про 
Ш.-А. написав роман письмен- 
ник А. Каган (1961). В Переяс- 
лаві-Хмельницькому створено Шо- 
лома-Алейхема будинок-музей. Бі- 
ля музею 1984 встановлено пам'ят- 
ник письменникові. 
Тв.: Укр.перекл.-- Твори, т. 1-4. 
К., 1967--68; Записки комівояжера. 
К., 1983; Рос. перек л.- Собра- 
ниє сочинений, т. 1-6. М., 1971--74. 
Г. І. Полянкер. 

ШОЛОМА-АЛЕЙХЕМА  БУДИ- 
НОК-МУЗЕЙ -- літературно-ме- 
моріальний музей у Переяславі- 
Хмельницькому. Засн. 1978 у 
складі  Переяслав-Хмельницького 
держ. історико-культур. заповід- 
ника. Створено меморіальну квар- 
тиру з двох кімнат -- спальні і 
батьківського кабінету, де відтво- 
рено обстановку, яка була за жит- 
тя Шолома-Алейхема. Літ. експо- 
зиція висвітлює життя, творчість 
і | громадсько-політ. діяльність 
письменника. В музеї зібрано до- 
кументальні та образотворчі ма- 
теріали, афіші, ескізи театр. де- 
корацій до постановок його тво- 
рів, прижиттєві видання творів, 
переклади | їх мовами народів 
СРСР та зарубіж. країн. В музеї 
зберігаються матеріали про пере- 
бування Шолома-Алейхема на Ук- 
раїні. В 1984 біля музею вста- 
новлено пам'ятник письменникові 
(скульптор М. С. ДеЛрРШУтю ру 

ді. І. ікорський. 
ШОЛОМНИЦЯ (ЗсиіеПагіа) 
рід багаторічних трав'янистих рос- 
лин або півкущиків родини губо- 
цвітих. Листки надрізано-зубчас- 
ті, зісподу біло- або сіроповстисті. 
Квітки в китицевидних суцвіттях 
або поодинокі пазушні, світло-жов- 
ті, іноді жовті, фіолетові або голу- 
бувато-фіолетові. Віночок із шо- 
ломовидною верхньою губою (звід- 
си й назва). Плід із 4 горішко- 
видних часток. Бл. 300 видів, 
поширених у помірних, субтропіч. 
і тропіч. областях. В СРСР -- бл. 
120 видів, в т. ч. в УРСР -- 15. 
Найпоширеніша Ш. звичай- 
на (58. ваїегісиіата); росте у воло- 
гих мішаних лісах, на заплавних 
луках, по берегах водойм майже 
по всій Україні, крім Криму. Іл. 
с. 430. 
ШОЛОХОВ Михайло Олександ- 
рович |11 (24).У 1905, хутір Кру- 
жилин, тепер с. Кружилинське 
Вьошенського р-ну Ростов. обл.-- 
21.П 1984, станиця ВьгБошенська 
Ростов. обл.| -- рос. рад. письмен- 
ник, акад. АН СРСР (з 1939), 
двічі Герой Соціалістичної Праці 
(1967, 1980). Член КПРС з 1932. 
Учасник громадян. війни. Друку- 
ватися почав 1923. Перша зб.-- 
«Довьські оповідання» (1926). В 
романі-епопеї «Тихий Дон» (кн. 
1--4,  1928--40; Держ. премія 
СРСР, 1941) дано широку карти- 
ну життя донського козацтва в 
роки Великої Жовтн. соціалістич. 
революції і громадян. війни. Ху- 
дож. літопис донського краю ШЇ. 
продовжив у романі «Піднята ці- 
лина» (кн. 1--2, 1932--59; Ленін- 
ська премія, 1960). Тут він пока- 


зав докорінний перелом у житті 
рад. села 1930, роль комуністів 
у колгосп. будівництві. Під час 
Великої Вітчизн. війни в періодич- 
ній пресі й окремими виданнями 
опубліковано нариси Ш. «На До- 
ну», «На півдні», «Козаки» та 
ін., оповідання «Наука ненависті» 
(1942). В 1943--44 в «Правде» 
і «Красной Звезде» друкувалися 
глави роману «Вони воювали за 
Батьківщину» (незакінч., нова ре- 
дакція 1969) -- про ратний под- 
виг рад. народу. В оповіданні 
«Доля людини» (1956--57) з по- 
зицій соціалістичного гуманізму 
розкрито тему людина |і війна, 
затавровано  людиноненависниць- 
ку суть фашизму. Романи й опові- 
дання ЩШ. екранізовано, покладено 
в основу багатьох муз., живопис- 
них творів. Ш. був членом ЦК 
КПРС (з 1961), депутатом Верхов- 
ної Ради СРСР 1--10-го скликань, 
членом Всесвітньої Ради Миру. 
Нагороджений 6 орденами Леніна, 
ін. орденами, медалями, а також 
зарубіжними орденами. Нобелівсь- 
ка премія, 1965. В станиці Вьо- 
шенській встановлено бюст пись- 
менника. 

Тв.: Собрание сочинений, т. 1--8. 
М., 1980; Укр. перекл.- Смер- 
тельний ворог. Х., 1930; Червоточина. 
-- Чужа кров. Х.--К., 1931; Слово про 
Батьківщину. К., 1950; Двозаміжня. 


К., 1958; Піднята цілина, кн. 1-- 

К., 1961; Тихий Дон, кн. 1-4. К., 
1961; Доля людини. К., 1968; Вони 
воювали К.. 1975; 


за Батьківщину. 
Оповідання. К., 1980. 
Літ.: Кулінич А. Михайло Шолохов. 
К., 1975; Якименко  Л. Творчество 
М. А. Шолохова. М., 1977; Ільницька 
Л. І. М. О. Шолохов і Україна. Бібліо- 
графічний покажчик, Львів, 1978. 

А. В. Кулінич. 
ШОЛТЕС Золтан Іванович (н. 
21.УП 1909, с. Прикоп, тепер 
ЧССР) -- укр. рад. живописець, 
засл. художник УРСР (з 1975). 
У 1930--33 навчався в Ужгородсь- 
кій худож. школі у И. Бокшая 
і А. Ерделі. Твори -- переважно 
в жанрі пейзажу: «Весна» (1945), 
«Зимовий вечір» (1956), «Верхови- 
на» (1958), «Зима в  Жорнаві» 
(1959), «Старе село на Верховині» 
(1971), «Вид на полонину Рівну» 
(1979), «Осінь під Покошною Рів- 
ною» (1982) та ін. Картини Щ. 
зберігаються в ДМУОМ у Києві, 
Закарпатському художньому му- 
зеї в Ужгороді та інших музеях 
республіки. 


ШОЛУДИВНИК (Редісиіагіз) -- 
рід трав'янистих, гол. чин. багато- 
річних, напівпаразитних рослин 
родини ранникових. Листки пе- 
ристорозсічені або перисторозділь- 
ні. Квітки з двогубим віночком, 
зібрані в колосовидне або волоте- 
видне суцвіття. Плід -- коробочка. 
Бл. 600 видів, пошир. в Європі, 


Азії, Америці. В СРСР -- понад 
105 видів, з них на Україні -- 10, 
в т. ч. Ш. лісовий (Р. 5зі|уа- 


иса) -- 10--20 см заввишки, Ш. 
болотний (Р. раїизігіз) 
20--60 см заввишки, обидва види 
з червоними квітками, і Ш. Ка- 
уфмана (Р. Каиіїпапапії) з жов- 
тими квітками,-- дворічники, от- 
руйні рослини. ЩШ. лісовий росте 
на болотах і вологих луках і в лі- 
сах Карпат; Ш. болотний по 
луках, болотах і торфовищах на 
Поліссі і в Лісостепу; Ш. Кауф- 
мана -- на луках, степових схи- 
лах і лісових галявинах Лісостепу 


і на Пн. Степу. В народ. медици- 
ні відомий як сечогінний засіб. 
ШОЛУДЬКО Панас Семенович 
(рр. н. і см. невід.) -- укр. будів- 
ничий 18 ст. У 1759 спорудив у 
Березні (тепер смт Березна Мен- 
ського р-ну Черніг. обл.) Возне- 
сенську  (Воскресенську) церкву 
(пам'ятка укр. дерев'яної архітек- 
тури; не збереглася). Споруда 
(27,5 х 19,6, вис. з хрестом 35 м) 
була в плані хрещата, з гранчасти- 
ми раменами, квадратним бабин- 
цем та двома східчастими баштами 
біля нього. Від іконостаса (вис. 
17 м, в стилі барокко) збереглося 
кілька їкон (ДМУОМ у Києві). Іл. 
див. до ст. Архітектура, т. |, 
с. 224--225. Г. . Логвин. 
ШОМЛАЇ (Зотпіау) Артур (28.П 
1883, Будапешт 10.ХІ 1951, 
там же) -- угор. актор, нар. артист 
УНР (з 1950). Сценічну  діяль- 
ність почав 1900. У 1908--51 (з пе- 
рервами 1926--35, 1936--44) пра- 
цював у Нац. театрі в Будапеш- 
ті. Серед ролей -- Абель («Пан- 


ська | учта»  Моріна),  Тіборц 
(«Банк-бан» Катони), Гамлет 
(«Гамлет» Шекспіра), Президент 


(«Підступність і кохання» Шілле- 
ра), Єгор Буличов («Єгор Були- 
чов та інші» М. Горького). 

ШОНА -- народ, який живе пере- 
важно в Зімбабве (див. т. 12, До- 
даток), а також у суміжних райо- 
нах Мозамбіку. Заг. чисельність -- 


5,87 млн. чол. (1980). Говорять 
мовою чишона, що належить до 
мовної сім'ї банту. Більшість 


Ш. дотримується місц. традицій- 
них вірувань (культ предків, куль- 
ти сил природи), решта -- хри- 
стияни (протестанти, католики). 
Ш. відіграли провідну роль у ство- 
ренні д-ви Мономотапа. Осн. за- 
няття -- землеробство, частково -- 
скотарство. 

ШОНІН Георгій Степанович (н. 
З.МІП 1935, м. Ровеньки Луган- 
ської, тепер Ворошиловгр. обл.) -- 
льотчик-космонавт СРСР, Герой 
Радянського Союзу (1969), гене- 
рал-майор авіації. Член КПРС з 
1957. Закінчив Єйське військово- 
авіац. уч-ще (1957) і Військово- 
повітряну інженерну академію ім. 
М. Є. Жуковського (1968). Канди- 
дат технічних наук. В загоні 
космонавтів з 1960. Спільно 
з В. М. Кубасовим як командир 
корабля 11--16.Х 1969 здійснив 
політ на кораблі «Союз-б» (див. 
«Союз»), під час якого було здійс- 
нено груповий політ з кораблями 
«Союз-7» і «Союз-8», а також впер- 
ше перевірено різні способи зва- 
рювання металів в умовах космосу. 
ШОПЕН  (Сроріп)  Фридерик 
Францішек (1.ПІ, за ін. даними -- 
22.11 1810, Желязова Воля, поб- 
лизу Варшави -- 17.Х 1849, Париж; 
серце Щ., за його заповітом, було 
перевезено у Варшаву і замурова- 
но в одній з колон костьолу св. 
Хреста) -- польс. композитор і 
піаніст. Гри на фортепіано на- 
вчався з 1816 у чес. піаніста і 
композитора В. Живного у Варша- 
ві. Всебічну муз. освіту здобув 
у Гол. школі музики (1826--29) 
під керівництвом Ю. Ельснера. 
З 1831 оселився в Парижі, де 
здобув європ. славу як компози- 
тор, піаніст і педагог.  Твор- 
чість ШЩШ. пройнята духом польс. 
народної пісні, вона становить 
епоху в світовій музиці. Багата 


мелодика композитора ввібрала 
елементи нар. музики ін. слов'ян. 
народів, зокрема українського. Яс- 
краві, глибоко емоційні образи -- 
від найніжнішого ліризму до па- 
тетичних злетів -- надають їй рис 
пристрасного романтизму. Компо- 
зитор багато творів (зокрема, па- 
ризького періоду) присвятив ге- 
роїчному минулому свого народу, 
його нац.-визвольній боротьбі. НІ. 
створив новий стиль фортепіанного 
письма і виконання, новий жанр 
фп. балади; докорінно переосмис- 
лив ін. жанри (концертний етюд, 
мазурка, прелюд, ноктюрн, соната 
тощо). Твори: 2 концерти для фор- 
тепіано з оркестром (1829, 1830), 
4 п'єси для фортепіано з оркестром 
(1827--32), фп. тріо (1829), сона- 
та (1846) і 2 п'єси (1829, 1832) для 
віолончелі і фортепіано, З сонати 
для фортепіано (1828, 1839, 1844), 
фантазія і концертне алегро (обид- 
ва -- 1841), 4 балади, 4 скерцо, 4 
експромти, 16 полонезів, 58 мазу- 
рок, 17 вальсів, 21 ноктюрн, 24 
прелюди, 27 етюдів, баркарола, 
колискова, рондо, варіації, пісні. 
Муз. спадщина Ш. мала великий 
вплив на творчість сучас. йому і 
наступних поколінь композиторів. 
З 1927 у Варшаві проводиться 
Міжнар. конкурс піаністів |ім. 
Шопена, з 1950 функціонує То- 
вариство ім. Шопена -- міжнарод- 
ний центр шопенознавства. 

Тв.: Рос. перекл.-- Письма, т. 
1-2. М., 1976--80. 

Літ.: Поляков А. Фредерік Шопен. 
К., 1949; Соловцов А. Фридерик Шо- 
пен. М., 1960; Базлза И. Шопен. М., 
1968; Николаев В. Шопен-педагог. М., 


1980. а: Й. Кос-анатольський. | 


ШОПЕНГАУЕР (8сї ореплашег) 
Артур (22.П 1788, Данціг, тепер 
Гданськ, ПНР-- 21.ІХ 1860, 


Франкфурт-на-Майні) -- нім. фі- 
лософ-ідеаліст, представник ірра- 
ціоналізму та волюнтаризму. Ви- 
ступав як послідовник Ї. Канта, 
хоч й критикував його за допу- 
щення матеріалістичних  тверд- 
жень. Кантівські поняття «фено- 
мен» і «ноумен» замінив відповід- 
но «уявленням» та «волею». Воля 
як первісна сутність світу існує, 
за Ш., до пізнання, виявляється 
в живій і неживій природі, на 
свідомому й несвідомому рівнях. 
Твердив, що людське життя під- 
порядковане сліпим проявам волі, 
сповнене страждань і мук. Рушія- 
ми поведінки людей вважав егоїзм 
і злість. Ідеалом людських вчин- 
ків проголошував аскетизм, квіє- 
тизм, пустельництво, чим нібито 
заперечується воля до життя і за- 
лишається чисте пізнання, звіль- 
нене від страждання. Проповіду- 
вав естетство. ШЩ. заперечував 
сусп. прогрес. Иого світогляд прой- 
нятий ненавистю до народу і ре- 
волюції. Осн. твір - «Світ як воля 
і уявлення». , В. АдА. Роменець. 
ШОПІНСЬКИЙ Василь Мартино- 
вич (справж. прізв.- Жоночин; 
22. УП 1887, с. Терешівці, тепер 


Хмельн. р-ну | Хмельн. обл.-- 
26.УПІ 1967, Нью-Йорк, США) 
-- укр. письменник і діяч укр. 


прогресивних орг-цій у США. Н. в 
сім'ї селянина-бідняка. У 1908 
емігрував, працював робітником 
на підприємствах Америки. Дру- 
куватися почав 1919 в газ. «Ро- 
бітник». Активно співробітничав у 
радянських (журнал «Червоний 


шлях», «Плужанин») і прогресив- 
них зх.-укр. («Нова культура») ви- 
даннях. Автор зб. новел «Фабрич- 
на неволя» (1925), п'єс «Жебраць- 
ка Америка», «Пеони» (обидві -- 
1930), «Змова  пінкертонівців» 
(1931), оповідання «Маленька ро- 


бітниця» (1959), виданих на Рад. 


Україні. М. М. Тарновський. 


ШОПРОН місто на Пн. Зх. 
Угорщини. Розташований на р. Ік- 
ві (бас. Дунаю). Вузол з-ць і авто- 
шляхів. 53,9 тис. ж. (1980). Під- 
приємства металообр.,  текст., 
швейної і харч. (у т. ч. виноробної 
1 пивоварної) пром-сті. Політех. 
ін-т. Музей археології і мистецт- 
ва їм. Ф. Ліста. Архіт. пам'ят- 
ки 13--17 ст. Ш.-- давнє місто, 
відоме з часів Рим. імперії. 
ШОРА МЕТОД -- метод визначен- 
ня твердості дуже твердих мате- 
ріалів, переважно металів, за ви- 
сотою, на яку після удару об по- 
верхню досліджуваного зразка 
відскакує бойок (основна частина 
склероскопа), що падає з певної 
висоти. Твердість за Ш. м. (мал.) 
оцінюється в умовних одиницях, 
пропорційних висоті відскакуван- 
ня бойка. 

ШОРИГІН Павло  Полієвктович 
Г16 (28).ТУ 1881, с. Горки Ковров- 
ського повіту Владимир. губ.-- 
29.ТУ 1939, Москва) -- рад. хі- 
мік-органік, акад. АН СРСР (з 
1939). Закінчив Моск. вище тех. 
уч-ще (1906). У 1919--39 -- про- 
фесор моск. вузів. Осн. наук. 
дослідження -- в галузі натрійор- 
ганічних сполук. Відкрив реакцію 
«металювання» (безпосереднє за- 
міщення водню у вуглеводнях або 
їхніх похідних на натрій або ка- 
лій (реакція Ш.)І|, реакцію роз- 
кладу простих ефірів діянням ме- 
талічного натрію. Праці Ш. при- 
свячені також хімії вуглеводів. 
Дослідження Ш. з хімії целюлози 
мали велике значення для розвитку 
в СРСР виробництва штучного во- 
локна, целюлозно-паперового ви- 
робництва тощо. 

ШОРІН Олександр Федорович 
Г23.ХІ (5.ХІПІ) 1890, Петербург -- 
21.Х 1941, Ульяновськ) -- рос. рад. 
винахідник у галузі радіо, телегра- 
фії та звукозапису. Закінчив 
(1919) Петрогр. електротех. ін-т, 
викладав у цьому ж вузі. З 1934 -- 
директор Їн-ту автоматики і теле- 
механіки (тепер Ін-т проблем ке- 
рування) АН СРСР. Винайшов 
телеграфний стартстопний апарат, 
апаратуру для мех. звукозапису 
на плівку та  звуковідтворення 
(т. з. шоринофон), трансляційні 
пристрої для радіобукводрукуван- 
ня тощо. З ім'ям Ш. в СРСР пов'я- 
зані зародження і розвиток зву- 
кового кіно. Нагороджений орде- 
У Леніна. Держ. премія СРСР, 





Бугай шортгорнської породи. 





ШОРСЬКА МОВА -- мова шор- 
ців. Належить до тюркських мов. 
Розмовляють нею бл. 10 тис. чол. 
(1979, перепис). У Ш. м. розрізня- 
ють два діалекти: мраський і кон- 
домський. Характерні риси Ш. м.: 
наявність коротких і довгих го- 
лосних, сингармонізм. За грама- 
тичною будовою -- аглютинатив- 
на мова, категорії роду немає. 
Алфавіт Ш. м. базується тепер на 
рос. графічній основі. 
Літ.: Бабушкин Г. Ф., Донидзе Г.И. 
Шорский язьк. В кн.: Язьки народов 
СССР, т. 2. М., 1966. 
ШОРТАНОВ Аскербі Тахирович 
Гн. З (16).Х 1916, с. Анзорово, 
тепер с. Лескен 2-й Урванського 
р-ну Каб.-Балк. АРСР| -- ка- 
бард. рад. письменник, засл. діяч 
мист. Каб.-Балк. АРСР (з 1939), 
засл. діяч мист. РРФСР (з 1971). 
Член КПРС з 1941. Друкуватися 
почав 1939. Осн. тема творчості 
Ш.-- історія кабард. народу, його 
життя за рад. часу. Автор істор. 
роману «Горці» (кн. 1--2, 1954-- 
75), зб. оповідань «Бетал Калми- 
ков» (1963), п'єс «Аул Батир» 
(пост. 1939), «Коли запалюється 
світло» (1947), «Посланець партії» 
(вперше надрукована під назвою 
«У ті дні», 1959). Перекладач тво- 
рів Т. Шевченка, Марка Вовчка. 
Нагороджений орденом Червоного 
Прапора, ін. орденами, медалями. 
Тв.:Рос.перекл.-- Пьесь6. Наль- 
чик, 1957; Горць. М., 1978. 
3. М. Налоєв. 
ШОРТГОРНСЬКА ПОРОДА 
(від англ. 5сСбогіБогп -- короткоро- 
гий) великої рогатої худоби -- 
порода м'ясного і м'ясо-мол. на- 


прямів. Виведена в 18 ст. у Велико- | 


британії з місц. тісватерської ху- 
доби, що відзначалася великими 
розмірами, грубістю конституції, 
яку потім  поліпшували голланд- 
ською худобою. Масть червона, ча- 
ла, біла. Тварини великі, скороспі- 
лі, з виразним типом м'ясної 
будови тіла, м'ясо ніжноволокнис- 
те, мармурове, високої якості. 
Забійний вихід 66--67 9. Молод- 
няк річного віку досягає 420 кг. 
Жива маса корів 600--750 кг, бу- 
гаїв 850--1100 кг. Середньорічні 
надої корів м'ясо-молочного типу 
2600--3700 кг молока жирністю 
3,7--3,8 9. В Росію завозились 
у 19 ст. ШЩ. п. використовувалась 
при виведенні бестужевської по- 
роди, курганської і породи санта- 
гертруда в США. Розводять у 
країнах Європи, Пн. та Пд. Амери- 
ки, Австралії, в СРСР, зокрема 
на Україні. К. Б. Свеєчин. 
ШОРЦІ (самоназва -- шор) -- на- 
родність, яка живе переважно в пд. 
частині Кемеровської обл. РРФСР 
(Гірська Шорія). Чисельність -- 
16 тис. чол. (1979, перепис). Мова-- 
шорська (див. Шорська мова). 
У 17 ст. Щ. ввійшли до складу 
Росії. За культурою і походженням 
близькі до пн. алтайців і деяких 
етнічних груп хакасів. У Ш. збе- 
рігалися значні пережитки родо- 
вого ладу. За Рад. влади життя Ш. 
докорінно змінилося. Осн. занят- 
тя Ш.-колгоспників -- землероб- 
ство, частина працює в проми- 
ловості. Сформувалася національ- 
на інтелігенція. 

ШОСЕ (франц. сраицз5бе) -- шлях 
з твердим покриттям для руху в 
осн. автомобільного транспорту. 
Див. Автомобільний шлях. 





429 





ШОСЕ 





г. С. Шонін. 





Ф.Ф. Шопен. 





т.з 


П.П. Шоригін. 








Ю. С. Шостаківська. 





Ю. С. Шостаківська в 


. Старицького). 





Шоломниця звичайна. 
Нижня, і верхня части- 


рослини. Відбулася 5--17 (18--30).1 1912 


ШОССОН (Сраийззоп) Ернест Аме- 
де (20.1 1855, Париж -- 10.УМІ 
1899, Ліме, поблизу м. Мант) -- 
франц. композитор. У 1883 за- 
кінчив  Паризьку консерваторію, 
учень Ж. Маєссне та С. Франка. 
Твори: опери «Гелена» (1886), 
«Король Артюс» (пост. 1903), сим- 
фонія (1890), музика до драми 
«Буря» У. Щекспіра (1888), «Пое- 
ма кохання і моря» (1892, для го- 
лосу з оркестром), «Поема» для 
скрипки з оркестром (1896), хо- 
ри, фп. п'єси, камерно-вокальні 


твори. 
ШОСТА КОНФЕРЕНЦІЯ КП(б) 
УКРАЇНИ. Відбулася 9--13.ХІЇ 
1921 в Харкові на правах з'їзду. 
В її роботі взяли участь 339 деле- 
гатів з ухвальним голосом і 92 -- 
з дорадчим, які представляли 
68092 комуністи. Порядок ден- 
ний: 1) Доповідь ЦК КП(б)У; 
2) Доповідь ЦКК КП(б)У; 3) До- 
повідь Центр. комісії по чистці 
партії; 4) Доповідь ЦК КСМУ; 
5) Пром-сть в умовах нової еконо- 
мічної політики; 6) Робота в 
профспілках; 7) Про кооперацію; 
8) Голод і посівна кампанія; 
9) Продподаткова кампанія; 10) 
Завдання Червоної Армії на мир- 
ному становищі; 0 11) Питання 
партбудівництва; 12) Вибори ке- 
рівних органів КП(б)У. Конфе- 
ренція схвалила політ. і орг. робо- 
ту ЦК КП(б)У, підбила підсум- 
ки діяльності КП(б)У по відбудо- 
ві нар. г-ва республіки на основі 
нової економічної політики (непу). 
Конференція відзначила, що неп 
цілком виправдовує себе на прак- 
тиці, намітила заходи, спрямова- 
ні на дальше неухильне проведен- 
ня в життя рішень Десятого з'їз- 
ду РКП(б). Розглянувши питання 
про розвиток пром-сті в умовах 
непу, конференція підкреслила 
завдання поліпшення конкретного 
керівництва пром-стю з боку парт. 
орг-цій. Обговоривши питання ко- 
операції, конференція схвалила за- 
ходи про подання неврожайним 
губерніям Пд. України прод. і на- 
сіннєвої допомоги, закликала пар- 
тійні орг-ції добитися повного 
виконання  продподатку. Значну 
увагу приділила конференція вну- 
тріпарт. роботі. Конференція вка- 
зала на велике значення чистки 
партії, націлила партійну орг-цію 
республіки на неухильне виконан- 
ня накреслених Х з'їздом РКП(б) 
заходів по піднесенню всієї вну- 
тріпарт. роботи. Наголошувалося 
на питаннях керівництва масовими 
орг-ціями трудящих. Зверталась 
увага на зміцнення профспілок 
керівними кадрами, особливо ко- 
муністами. Вказавши на необхід- 
ність поліпшення керівництва ком- 
сомолом, конференція зобов'яза- 
ла парт. орг-ції звернути особли- 
ву увагу на марксистсько-ленін- 
ське виховання молоді. У військ. 
питанні було прийнято рішення, 
спрямоване на зміцнення боєздат- 
ності Червоної Армії. Конферен- 
ція обрала ЦК і ЦКК КП(О)У. 
Літ.: Комуністична партія України 
в резолюціях і рішеннях З'ІЗДІВ, КОН- 
ференцій і пленумів ЦК, т. 1. К., 
1976; Нариси історії Комуністичної 
партії України. К., 1977; Доній М. 
Шоста конференція КП(6)У. К., 1963. 
Е. М. Лаврова. 
ШОСТА (ПРАЗЬКА) ВСЕРОСІЙ- 
СЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ РСДРП. 


у Празі. В її роботі взяли участь 
з правом ухвального голосу пред- 
ставники понад 20 місц. парт. орг- 
цій, зокрема Миколаєва, Києва й 
Катеринослава, з дорадчим голо- 
сом -- представники редакцій «Со- 
циал-демократа», «Рабочей  га- 
зеть»,  К-ту закордонних  орг- 
цій та ін. Усі делегати, за винят- 
ком двох  меншовиків-партійців, 
були більшовиками. Порядок ден- 
ний: 1) Доповіді (доповідь Рос. 
орг. комісії по скликанню конфе- 
ренції, доповіді з місць, ЦО 
тощо); 2) Конституювання конфе- 
ренції; 3) Сучас. момент і завдан- 
ня партії; 4) Вибори до 4-ї Держ. 
думи; 5) Думська фракція; 6) 
Держ. страхування робітників; 
7) Страйковий рух і професійні 
спілки (цей пункт порядку денного 
згодом було об'єднано з пунктом 
«Організаційні питання» і прийня- 
то заг. резолюцію -- «Про харак- 
тер і організаційні форми партій- 
ної роботи»); 8) «Петиційна кам- 
панія»; 9) Про ліквідаторство; 
10) Завдання  соціал-демократів 
у боротьбі з голодом; 11) Парт. 
л-ра; 12) Орг. питання; 13) Парт. 
робота за кордоном; 14) Вибори; 
15) Різне. В. І. Ленін виступив на 
конференції з доповідями про су- 
час. момент і завдання партії, про 
конституювання конференції, про 
ліквідаторство, про роботу Між- 
нар. соціалістичного бюро та з 
ін. питань. Конференція схвалила 
пропозицію В. І. Леніна про кон- 
ституювання конференції як за- 
гальнопарт. органу, підбила під- 
сумки багаторічної боротьби біль- 
шовиків проти меншовиків, очи- 
стила партію від меншовиків-лік- 
відаторів -- їх було виключено З 
РСДРП. Конференція підкресли- 
ла, що осн. політ. метою бороть- 
би лишається повалення царизму, 
здійснення  бурж.-демократичного 
перевороту. Було ухвалено рішен- 
ня про дальше будівництво партії 
нового типу і про керівництво ре- 
волюц. піднесенням у країні, вказа- 
но на необхідність участі РСДРП у 
наступних виборах до 4-ї Держ. 
думи, висунення самостійного 
списку кандидатів у депутати і 
утворення в Думі с.-д. фракції. 
В резолюціях було підтримано 
революцію в Ірані й Китаї, засуд- 
жено царську політику гноблення 
азіатських народів, підкреслено 
єдність робітників Росії та Фінлян- 
дії в ротьбі проти царизму |і 
контрреволюц. буржуазії. Конфе- 
ренція обрала новий ЦК на чолі 
з В. І. Леніним. Для керівництва 
парт. роботою в Росії було створено 
Рос. бюро ЦК РСДРП. Конферен- 
ція фактично мала значення з'їзду 
партії, вона визначила Її політ. 
лінію і тактику в умовах нового 
революц. піднесення. В РСДРП 
та її керівництві було ліквідовано 
фракційність, що мало велике зна- 
чення для розвитку партії та по- 
снлення її ролі в революц. бороть- 
і. 

Літ.: Ленін В. І. УІ (Празька) Всеро- 
сійська конференція РСДРП. 5-17 
(18--30) січня 1912 р.-- Доповідь 
Міжнародному соціалістичному бюро 
про Всеросійську конференцію 
РСДРП і стан справ в РСДРП. Повне 
зібрання творів, т. 21; Історія Кому- 
ністичної партії Радянського Союзу, 
т. 2. К., 1967 

ШОСТАК Давид  Зельманович 
(н. 6.М1ТІ 1923, Київ) -- укр. рад. 


живописець, засл. художник 
УРСР (з 1977). У 1952 закінчив 
Київ. худож. ін-т, де навчався у 
О. Шовкуненка. Твори: «З дале- 
кої Росії. К. Маркс і Г. Лопатін» 
(1963), «Від російського народу. 
Відкриття А. В. Луначарським 
пам'ятника Т. Г. Шевченкові в 
Петрограді. 1919 рік» (1963--64), 
«Київ. 1917 рік» (1967), «Посвячен- 
ня в арсенальці» (1969), «Портрет 
народного художника СРСР М. Г. 
Дерегуса» (1972), «Робітнича ди- 
настія» (1970--74), «Товариші по 
зброї. | Осінь 0 41-го. Воронеж» 
(1982), «Олександр Довженко» 
(1981--34). 

ШОСТАК (від польс. 5265іКа -- 
шістка) -- середньовічна монета 
вартістю 6 грошів. Карбувати сріб- 
ні Ш. почали в Польщі 1528, у 
Литві 1547. Випуск Ш. у шляхет. 
Польщі тривав до кін. 18 ст. В 
1794 і 1795 Ш. карбували з міді. 
Ш. були поширеною монетою на 
укр. ринку з кін. 16 до кін. 18 ст. 
У скарбах, знайдених на тер. 
України, найчастіше трапляються 
польс. Ш. Сигізмунда ПІ 1623-- 
27, іноді й прусські Ш. 17 ст. 
ШОСТАКЇВСЬКА Юлія Степа- 
нівна |31.У 1871, Полтава -- 12.УП 
1939, Дніпропетровськ) укр. 
ба актриса. Працювала в трупах 
1. Старицького (1388), М. Кропив- 
ницького (1892--97, з перервою), 
Г. Деркача (1893--94), Д. Гайда- 
маки (1898--1927), 1934--39 -- у 
Дніпроп. укр. драм. театрі ім. 
Т. Г. Шевченка. Серед ролей -- 
Олеся («Олеся» Кропивницького), 
Маруся («Ой, не ходи, Грицю, 
та й на вечорниці» Старицького), 
Софія («Безталанна»  Карпенка- 
Карого), Стара Жінка («Оптимі- 


стична трагедія» Вишневського). 
Є. . Хлібцевич. 
ШОСТАКОВИЧ Дмитро Дмитро- 
вич (12 (25).ГХ 1906, Петербург - 
9.У ПІ 1975, Москва| -- рос. рад. 
композитор, піаніст, педагог, г 
мад. діяч, нар. арт. СРСР (з 1954), 
Герой Соціалістичної Праці (1966). 
Член КПРС з 1960. Закінчив Ле- 
нінградську консерваторію; класи 
фортепіано (1923) й композиції 
(1925 у М. Штейнберга). До 1930 
виступав як піаніст. В 1937--41 -- 
викладач (з 1939 -- професор) Ле- 
нінгр., 1943--48 -- Моск. консер- 
ваторій. У 1960--68 -- перший 
секретар Спілки композиторів 
РРФСР. Член Рад. комітету захи- 
сту миру (з 1949), Всесвіт. комітету 
захисту миру (з 1968). Почесний 
член багатьох зарубіжних муз. 
академій. Творам  Ш. властиве 
глибоке розкриття дійсності, фі- 
лософське узагальнення образів, 
втілення гострих життєвих кон- 
фліктів, зіткнень та боротьби сил 
прогресу і реакції. Твори: опери 
«Ніс» (за Гоголем, 1928), «Леді 
Макбет Мценського повіту» («Ка- 
терина Ізмайлова», за М. Лєско- 
вим, 1932; 2-а ред. 1963), «Гравці» 
(за Гоголем, не закінчена); балети 
«Золотий вік» (1930), «Болт» 
(1931), «Світлий ручай» (19335); 
муз. комедія «Москва, Черемуш- 
ки» (1958); ораторія «Пісня про 
ліси» (1949); «Поема про Батьків- 
щину» (1947), «Страта Степана 
Разіна» (1964); 15 симфоній (у 


т. ч. 7-а Ленінградська, 0 1941; 
11-а «1905 рік», 1957; 12-а «1917 
рік», 1961, присвячена пам'яті 


В. І. Леніна); симф. поеми, увер- 


тюри, сюїти, концерти для різних 
інструментів з оркестром, камерно- 
інструм. ансамблі, музика до 
драм. вистав, кінофільмів (зокре- 
ма, «Юність Максима», 1935, «По- 
вернення Максима», 1937, «Ви- 
боривка сторона», 1939, «Людина 

рушницею», 1938, «Гамлет», 
1961. «Король Лір», 1971); інстру- 
ментовка опер «Борис Годунов» 
(1940) і «Хованщина» (1959) М. Му- 
соргського. Ш. виступав на Україні 
з авторськими концертами. Оперу 
«Катерина Ізмайлова» 1974 по- 
ставлено в Київ. театрі опери та 
балету (Держ. премія УРСР ім. 
Т. Г. Шевченка, 1976). Нагородже- 
ний З орденами Леніна, ін. орде- 
нами медалями. Міжнар. премія 


Мир пе 1954. Ленінська премія, 
195 ж. премія СРСР, 1941, 
1942, 208 1950, 1952, 1968. Держ. 


премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 
1976. 

Тв.: О времени и о себе, 1926--1975. 
М., 1980. 

Літ.: Данилевич Л. Дмитрий Шоста- 
кович. Жизнь и творчество. М., 1980; 
Лукьянова Н. В. нн Дмитриевич 


Шостакович. М. 
Ю. В. Малишев. 


ШОСТИЙ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ 
З'ЇЗД РАД -- з'їзд Рад робітн., 
сел. та червоноарм. депутатів, що 
відбувся 14--17.ХП 1921 в Хар- 
кові. В роботі з'їзду взяли участь 
1037 делегатів, у т. ч. 820 з ухваль- 
ним голосом. Серед делегатів був 
701 комуніст. Порядок денний: 
1) Звіт РНК УРСР; 2) Про прод- 
податок; 3) Голод та посівна кам- 
панія; 4) Червона Армія та її зав- 
дання; 5) Комітети незаможних 
селян; 6) Фінанс. політика; 7) Ви- 
бори ВУЦВК та делегатів на 9-й 
з'їзд Рад РРФСР З'їзд прийняв 
резолюцію «Про зерновий фонд 
для комітетів незаможних селян». 
Конкретні заходи по наданню до- 
помоги селянам з боку д-ви бу- 
ло накреслено в резолюції «Про 
проведення весняної посівної кам- 
панії 1922 року». В резолюції з 
військ. питання намічалися чис- 
ленні заходи по дальшому зміц- 
ненню боєздатності Червоної Ар- 
мії та Червоного Флоту. З'їзд 
обрав 198 членів і 62 кандидати у 
члени ВУЦВК, а також 254 деле- 
гати на 9-й з'їзд Рад РРФСР та 
21 кандидата до складу ВЦВК 
від УРСР. Почесним членом 
ВУЦВК на з'їзді було обрано 
В. І. Леніна. Рішення з'їзду мали 
велике значення для створення 
умов для успішної реалізації ле- 
нінської нової економічної полі- 
тики. 

Літ.: УІ Всеукраїнський з'їзд Рад, 
14-- 17 грудня 1921 р. Стенографічний 
відчит. Х., 1921; Сьездь Советов в 
документах. 1917--1936 го т. 22 М. 
1960; История государства и права 
Украйнской ССР. К., 1976 
ШОСТИЙ З'ЇЗД РАД СРСР -- 
з'їзд Рад робітн., сел. і червоно- 
арм. депутатів, що відбувся 8-- 
17. Ш 1931 в Москві. В роботі 
з'їзду взяли участь 2403 делегати, 
в т. ч. 1570 з ухвальним голосом і 
833 -- з дорадчим. Серед делега- 
тів з'їзду був 1151 комуніст. По- 
рядок денний: 1) Доповідь Уряду 
СРСР; 2) Доповіді Наркомзему 
СРСР, Зернотресту і тваринниць- 
ких радгоспних трестів про рад- 
госпне будівництво; 3) Доповіді 
Наркомзему СРСР, Колгоспцент- 
ру і Трактороцентру про колг. 


будівництво; 4) Питання Конститу- 
ції Союзу РСР; 5) Утворення ЦВК 
Союзу РСР. 3! їзд повністю схва- 
лив зовнішню і внутр. політику 
Рад. уряду; доручив йому неу- 
хильно продовжувати політику ми- 
ру і разом з тим, зважаючи на між- 
нар. обстановку, неухильно підви- 
щувати обороноздатність країни; 
з'їзд приділив велику увагу пи- 
танням соціалістичної перебудови 
сот. В резолюції «Про радгоспне 
будівництво» з'їзд підкреслив зна- 
чення радгоспів і відмітив необхід- 
ність поліпшення їхньої роботи. 
В резолюції «Про колгоспне будів- 
ництво» з'їзд відзначив, що ма- 
сова колективізація спрямована на 
створення соціалістичних  вироб- 
ничих відносин на селі. З'їзд під- 
креслив вирішальне значення роз- 
витку важкої пром-сті для даль- 
шого піднесення с. г. З'їзд консти- 
туційно оформив входження Тадж. 
РСР до складу СРСР і вніс зміни 
в Конституцію СРСР у зв'язку 
з реорганізацією ряду центр. орга- 
нів і ліквідацією округів. На 
з! їзді було обрано ЦВК СРСР. 
Літ.: Сьездь Советов в документах. 
1917--1936 гг., т. 3. М., 1960. 
шостий з' ад РСДРП(б). Від- 
бувся 26.М11--З.(УМПІ (8--16. УП) 
1917 в Петрограді. В ньому брали 
участь 157 делегатів з ухвальним 
голосом і 110 -- з дорадчим, які 
представляли понад 176 тис. кому- 
ністів з 240 тис., що тоді налічу- 
валися в партії, в т. ч. 33 тис. біль- 
шовиків України. Порядок ден- 
ний: 1) Доповідь Орг. бюро; 2) До- 
повідь ЦК РСДРІП(б); 3) Звіти з 
місць; 4) Поточний момент: а) 
війна і міжнар. становище, б) по- 
літ. і екон. становище; 5) Перегляд 
Програми; 6) Орг. питання; 7) 
Вибори до Установчих зборів; 
8) Інтернаціонал; 9) Об'єднання 
Я тії; 10) Професійний рух; 
Вибори; 12) Різне. З! їзд, що 
РН в обстановці репресій, до 
яких вдався бурж. Тимчасовий 
уряд після липневих днів 1917, 
почав свою роботу в напівлегаль- 
них умовах, а з 29. УП (11.УШІ) 
працював нелегально. З'їзд  ви- 
словився проти явки В. І. Леніна 
на суд, куди його викликав Тим- 
часовий уряд. 
В. І. Ленін, який перейшов на не- 
легальне становище, не був на 
з'їзді, але практично керував його 
роботою. В основу рішень з'їзду 
було покладено його настанови. 
В. І. Ленін, враховуючи, що дво- 
владдя закінчилося на користь 
буржуазії, а есеро-меншовицьке 
керівництво Рад фактично перетво- 
рило їх на придатки бурж. уряду, 
запропонував тимчасово зняти ло- 
зунг «Вся влада Радам!». Схва- 
ливши роботу ЦК РСДРІП(б) за 
час після Сьомої (Квітневої) все- 
російської конференції РСДРП(б), 
з'їзд дав рішучу відсіч Бухаріну 
і Преображенському, які виступа- 
ли проти лінії на соціалістичну ре- 
волюцію, заперечували ленінський 
висновок про можливість перемоги 
її спочатку в одній, окремо взятій 
країні. В резолюції з'їзд чітко виз- 
начив курс партії на збройне 
повстання, тимчасово зняв лозунг 
«Вся влада Радамі!». З'їзд заслу- 
хав 19 звітів з місць. Розглянувши 
екон. платформу партії, з'їзд вка- 
зав, що врятувати економіку краї- 
ни від катастрофи може лише пе- 


рехід влади до рук пролетаріату, 
який має здійснити більшовицьку 
програму -- конфіскацію поміщи- 
цьких і націоналізацію всіх зе- 
мель, банків, великої пром-сті, ро- 
бітн. контроль над виробництвом і 
розподілом. З'їзд прийняв у пар- 
тію групу «міжрайонців». З'їзд 
засудив меншовицьку теорію ней- 
тральності профспілок, вказавши 
на важливість керівництва ними 
з боку партії. В резолюції. про ро- 
боту серед молоді з'їзд відзначив 
необхідність створення спілок 
робітничої молоді. З'їзд прийняв 
новий Статут партії. На з'їзді 
було обрано новий склад ЦК з 21 
члена і 10 кандидатів на чолі 
з В. І. Леніним. За дорученням і 
від імені з'їзду ЦК опублікував 
маніфест «До всіх трудящих, до 
всіх робітників, солдатів і селян 
Росії» з закликом готуватися до 
збройної боротьби проти буржуаз- 
но-поміщицької влади. 


Літ.: Шестой сьезд РСДРП (больше- 


виков). Протоколь. М., 1958; Історія 
Комуністичної партії Радянського Со- 
юзу, т. 3, кн. 1. К., 1968; Історія Ко- 
муністичної партії Радянського Союзу. 
К., 1984. В. С. Левін. 
ШОСТИЙ П'ЯТИРІЧНИЙ ПЛАН 
-- Єдиний держ. план  розвит- 
ку нар. господарства СРСР на 
1956--60, розроблений на основі 
Директив, затверджених ХХ з'їз- 
дом КПРС (1956). Див. П'ятирічні 
плани розвитку народного госпо- 
дарства СРСР. 


ШОСТКА -- річка у (Сумській 
обл. УРСР, ліва прит. Десни (бас. 
Дніпра). Довж. 56 км, площа бас. 
412 км?. Має рівнинний характер. 
Воду використовують для побуто- 
вого та пром. водопостачання, част- 
ково для зрошування. Споруджено 
три шлюзи-регулятори. На річці -- 
м. Шостка. 

ШОСТКА -- місто обласного під- 
порядкування Сум. обл. УРСР, 
райцентр, на р. Шостці (прит. Дес- 
ни). Залізнична станція. 84 тис. 
ж. (1984). Засн. у 18 ст. Рад. вла- 
ду встановлено в січні 1918. З 
1924 Ш.-- місто. В роки Великої 
Вітчизн. війни в період нім.-фа- 
шист. окупації Ш. (27.М ШІ 1941-- 
3. ІХ 1943) у місті з 1943 діяв 
підпільний райком комсомолу. В 
місті шосткинське виро ниче 
об'єднання «Свема», мол., хлібний 
та м'ясний комбінати; 3-ди: хім. 
реактивів, залізобетонних  конст- 
рукцій та пивоварний; меблева 
ф-ка, комбінат побутового обслу- 
говування. Філіал Всесоюзного 
н.д. і проектного ін-ту хіміко- 
фотографічної пром-сті, відділен- 
ня Всесоюзного н.-д. ін- ту електро- 
ізоляційних матеріалів і фольго- 
ваних діелектриків. Хіміко-тех- 
нологічний технікум, 4 профес.- 
тех. уч-ща, 17 заг.-осв., З муз. і 
З спорт. школи; 2 лікарні, 5 полі- 
клінік, дит. санаторій. Палац та 
2 будинки культури, клуб, 3 кі- 
нотеатри, 41 бібліотека; музеї: 
краєзнавчий та виробничого об'єд- 
нання «Свема». 


ШОСТКИНСЬКЕ ВИРОБНИ- 
ЧЕ ОБ'ЄДНАННЯ «СВЕМА» 
імені 50-річчя СРСР -- підпри- 
ємство  хіміко-фотографічної га- 
лузі хім. пром-сті. Розташоване в 
м. Шостці Сум. обл. Організоване 
1975 на базі хім. комбінату (утво- 
рений 1931). До складу об'єднан- 
ня входять виробництва: по виго- 


431 





ШОСТКИНСЬКЕ 


ВИРОБН 
ОБ'ЄДНА 
«СВЕ 


ИЧЕ 
ННЯ 
МА» 





Д.Д. Шостакович. 


Д. З. Шостак. 
Портрет народного 


художника СРСР 
М. Г. Дерегуса. 





1972. 


ДМУОМ у Києві. 


432 





ШОСТКИНСЬКИЙ 
РАЙОН 





Шотландія. Замок Гле- 
міс (Ангус, тепер об- 
ласть "Тейсайд). Дон- 
жон. 15 ст.; перебудова 
олизнко 1600--06 і 1671 





Собор св. 
Абердіні. 


Шотландія. 
Макарія в 
1336-- 1522. 


товленню кінофотооснови, свігло- 


чутливих матеріалів, магн. «трі- 
чок, складних ефірів целюлози, 
фотожелатину. Осн. продукція: 


кінофотоматеріали для професій- 
ної та любительської фотографії, 
кінематографії, телебачення; магн. 
стрічки для звуко- та відеозапису, 
у т. ч. кольорового зображення, 
обчислювальної техніки, дефекто- 
графії; рентгенографічні плівки 
для тех., мед. та наук. цілей, а 
також різноманітні касети. Об'єд- 
нання «С.» нагороджено орденом 


Жовтневої Революції (1971). 
В. В. Гнідаш. 


ШОСТКИНСЬКИЙ РАЙОН 
на Пн. Зх. Сум. обл. УРСР. Утво- 
рений 1923. Площа 1,2 тис. км?2. 
Нас. 36,6 тис. чол. (1984). У райо- 
ні -- 36 населених пунктів, підпо- 
рядкованих селищній і 13 сільс. 
Радам нар. депутатів. Центр -- 
м. Шостка. Поверхня рівнинна. 


Корисні копалини: торф, глини, 
кварцовий пісок. Річки -- Десна 
з прит. Івотка, Шостка, Есмань. 
Грунти  дерново-підзолисті.  Ле- 


жить у зоні мішаних лісів (Полісся 
Українське). Ліси (сосна, береза, 
дуб) займають 27,3 2 тер. району. 


В межах району -- держ. заказ- 
ник «Великий бір». Осн. пром. 
і культур. центр району -- місто 


обл. підпорядкування Шостка. У 
районі найбільше пром. підприєм- 
ство -- Воронізький цукр. 3-д. 

будинки побуту. Землеробство ра- 
йону спеціалізується на вирощу- 
ванні зернових культур (озима 
та яра пшениця, озиме жито, яч- 
мінь, овес, просо), картоплі, коно- 
пель та льону, тваринництво мол.- 
м'ясного напряму. Площа с.-г. 
угідь 1984 становила 75,5 тис. га, у 
т. ч. орні землі -- 61,8 тис. га. Роз- 
винуті овочівництво та садівницт- 
во. Скотарство, свинарство, пта- 
хівництво. У Ш. р.-- 11 колгоспів, 
3 радгоспів, райсільгосптехні- 
ка, райсільгоспхімія. Залізничні 
станції Шостка, Воронізька. 
Автомоб. шляхів -- 246 км, у т. ч. 
з твердим покриттям -- 169 км. У 
районі -- 22 заг. осв. та музична 
школи; 27 лік. закладів, У Т. ч. 
4 лікарні, 12 будинків культури, 
19 клубів, 39 кіноустановок, 27 
б-к. Музеї -- меморіальні К. Д. 
Ушинського у с. Богданці, Д. С. 
Коротченка на його батьківщині 
в с. Коротченковому (кол. с. По- 
грібки) та І. М. Кожедуба на його 
атнківщиці в с. Ображіївці, кра, 


єзнавчий в смт Воронежі. 


ШОСТКИНСЬКИЙ РАЙОН, 
СУМСЬНОЇ ОБЛАСТІ 2 
73 


єв. 


, 


7 


5 
сі 


єенкове 
. Мо 
/ 


з/ 2 
7 





Воронежі народилися  вітчизн. 
співак М. К. Іванов та укр. пись- 
менник П. С. Котляров, у с. Чап- 
ліївці -- лікарі "Чавло А. Нарано- 
вич та Петро А. Наранович. У Щ. р. 
видається газ. «Советское Полесье» 
(з 1920). 4. О. Хорольський. 
ШОТЛАНДІЯ -- адм.-політ. ча- 
стина Великобританії. Займає пн. 
частину о. Великобританія та при- 
леглі о-ви (Гебрідські, Оркнейські, 
Шетландські). В адм. відношенні 
поділяється на 9 регіонів і З ост- 
рівні території. Площа -- 78,8 тис. 
км2. Населення 5,1 млн.чол. (1981). 
Гол. місто -- Едінбург.  Терито- 
рія Ш. зайнята Пн.-Шотландським 
нагір'ям та Пд. Шотландською 
височиною, між якими лежить 
Середньошотландська низовина. 
Вздовж узбережжя -- вузькі сму- 
ги рівнин. Поклади вугілля. Клі- 
мат океанічний. Густа річкова сіт- 
ка, багато озер. Великі площі за- 
йняті вересовими пустищами. 

Бл. 92 94 населення становлять 
шотландці, які говорять варіантом 
англ. мови; основна літ. мова -- 
англійська, своєрідну етнічну 
групу шотл. нації становлять гели. 
Найдавніше населення Ш.-- пле- 
мена піктів. У 5--6 ст. в Щ. з 
Ольстеру переселилися кельти -- 
гели (на Пн.) та скотти (на ЗХ.). 
Після  англосаксонського  завою- 
вання Британії (5--6 ст.) Пд.-Зх. 
Ш. заселили бритти, Пд.-Сх. НІ.-- 
англи (з 7 ст.). В 9--13 ст. пн. і зх. 
райони Ш. підпали під владу нор- 
маннів. У 6 ст. серед скоттів по- 
ширилося християнство. В 844 
д-ва скоттів приєднала володіння 
піктів, 945 -- бриттів. У 1018, 
після підкорення гскоттами пн. 
частини королівства англів -- Нор- 
тумбрії, шотл. землі було об'єд- 
нано в межах єдиної д-ви -- Шот- 
ландського королівства. В кін. 
11 ст. почалася експансія в Ш. ан- 
гло-нормандських феодалів. Шот- 
ландський король визнав себе ва- 
салом англійського короля. У 12 ст. 
в Ш. посилився процес феодаліза- 
ції. В 1296--1314 Ш. вела проти 
Англії визвольну війну, яку з 
1306 очолив Роберт Брюс. У 1328 
Англія визнала незалежність ШІ. 
В кін. 14 -- на поч. 15 ст. ЩШ. 
в союзі з Францією воювала проти 
Англії. В 16 ст. на Пд. Щ. почався 
розвиток капіталістичних  відно- 
син, розгорнувся рух за реформу 
церкви (див. Реформація). В 1560 
парламент НІ. (засн. 1289--92) 
проголосив Ковенант договір 
про встановлення держ. пресвіте- 
ріанської церкви. В 1603, з перехо- 
дом англ. престолу до Стюартів, 
Ш. було об'єднано з Англією осо- 
бистою унією. В 1637--40 Щ. охо- 
пило повстання проти реліг. полі- 
тики короля Карла І. Під час анг- 
лійської буржуазної революції 
17 століття шотл. дворяни та 
буржуазія 1640--47 підтримували 
противників абсолютизму, 1648-- 
31 -- Стюартів. У 1650--52 Ш. бу- 
ло завойовано ОО. Кромвелем і 
1654 офіційно приєднано до Анг- 
лії. Після реставрації  Стюартів 
(1660--38) парламентську автоно- 
мію Ш. було відновлено. Анти- 
англ. повстання 1666, 1678--80 і 
1685 зазнали поразки. В 1707 вна- 
слідок унії шотл. і англ. парламен- 
тів було утворено королівство Ве- 
ликобританія. В країні прискорив- 
ся розвиток капіталізму. В 1820 


в Ш. відбувся перший заг.-нац. по- 
літ. страйк. У 1836--48 розгорнув- 
ся чартистський рух (див. Чар- 
тизм). У 1888 засновано Шаотл. 
робітн. партію, 1897 -- нац. проф- 
центр -- Шотл. конгрес тред-юніо- 
нів. | Завершення формування 
шотл. нації зумовило розгортання 
нац. руху за автономію; 1386 зас- 
новано Шотл. асоціацію гомрулю 
(самоврядування). В роки 1-1 сві- 
тової війни нац. рух у країні 
злився з робітничим; 1915--19 в 
Ш. прокотилася хвиля страйків. 
У 1928--34 сформувалася дрібно- 
бурж. Шотл. нац. партія. Після 
2-ї світової війни, внаслідок кри- 
зи брит. імперіалізму та  роз- 
паду Британської імперії, частка 
Ш. в брит. економіці зменшилася 
з 209; (1913) до 8,5 98 (19735). 
Більшість шотландців вимагає 
широкої нац. автономії. 1. ПІ 1979 
лейбористський уряд Л. Дж. Кил- 
лагена провів у Ш. референдум з 
цього питання, однак скликання 
шотл. асамблеї було провалено кон- 
серваторами всупереч волевиявлен- 
ню більшості учасників плебісци- 
ту. В Ш. діє ряд місц. орг-цій -- 
Шотл. к-т Компартії Великобрита- 
нії, Шотл. рада  лейбористської 
партії, Кампанія за шотл. асамб- 
лею (засн. 1980), т-во «Шотлан- 
дія -- СРСР» (засн. 1945). Най- 
більш масова громад. орг-ція Ш.- 


Шотл. конгрес тред-юніонів (1,1 
млн. чол.; 1982) -- на з'їздах 
1974--82 прийняв програму боро- 


тьби за широку нац. автономію 
у госп. і соціальній політиці та 
обмеження власності приватного 
капіталу. 

Ш.-- індустр. район країни. Видо- 
бування вугілля, нафти (на шель- 
фі Північного моря). Розвинуті 
металургія (виплавка чавуну, ста- 
лі, алюмінію) та машинобудуван- 
ня (електротех., електронне, суд- 
нобудування, виробн. конторського 
устаткування, годинників та ін.). 
Підприємства хім. і нафтохім., 
паперової, поліграф., текст. (ви- 


робн. твіду, «шотландки»), харч. 
пром-сті. Гол. пром. вузли -- ко- 
нурбація Клайдсайд з центром 


Глазго і Едінбург, пром. центри -- 
Абердін, Данодї та їн. У с. г. пере- 
важає тваринництво. Розводять ве- 
лику рогату худобу, свиней, овець 
(на нагір'ях). Вирощують ячмінь, 
пшеницю, картоплю. На узбереж- 
жі розвинуте рибальство. 

Сучас. система освіти функціонує 
відповідно до законів 1945 і 1969. 
В 1979/80 навч. налічувалося 
2554 поч. школи (575,7 тис. учнів), 
466 серед. шкіл (422,2 тис. учнів). 
У Ш.-- 8 ун-тів (1982 -- 46,7 тис. 
студентів), найбільші з яких -- в 
Едінбурзі (з 16 ст.), Глазго й Абер- 
діні. Наук. установи: Шотл. ко- 
ролівська академія (засн. 13826), 
Королівське т-во для розвитку 
природничих наук та гуманітар- 
них наук (засн. 1783) та ін. Нац. 
б-ка Ш. і Публічна -- в Едінбурзі, 
Публічна б-ка в Глазго та ін. Най- 
більші музеї: НШотл. королівський 
музей, Шотл. нац. галерея, Нац. 
галерея сучас. мистецтва, Нац. 
музей старожитностей -- в Едін- 
бурзі, Худож. музей і галерея в 
Глазго та ін. 

В Ш. існує багатий фольклор 
гельською мовою. Донай- 
давніших пам'яток його належать 
нар. балади, пісні (13 ст.), твори 


До ст. Шишко С. Ф. 


І. Червоні маки, 1970. 


2. Кирилівська церква. Осінь. 
З серії «Київська сюїта». 1954. 


3. Вулиця В. І. Леніна взимку. 
З серії «Київська сюїта». 1979. 


4. Мирні поля. 1981. 


Державний музей українського образотворчого 
в Києві. 





мистецтва 





До ся. Яблонська її. й 

1. Хліб. Варійнт 1950. 

2. Святкопий вечір. 1960. 

З. Життя йде. 1971. 

4. Вечір. Стара Флоренція. 1973. 
. Льон. Ескіз до картини. 1976. 
). Безіменні висоти. 1969, 

1-31 5 Державний музей 


українського образотворчого 
мистецтва в Кисві; 


::6 Держанна Третьяковська галерея н Москні 





бардів. Поезія -- осн. жанр гель- 
ської л-ри як давніх часів (поети 
18 ст. А. Макдоналд, Д. Макін- 
тайр), так і сучасної. Війна за 
незалежність (1296--1314) викли- 
кала появу патріотичних творів 


шотландським варіан- 
том англійської мови (епічна 
поема «Брюс» (закінчено 1376) 


Дж. Барбора та ін.). На ліричних 
поезіях короля Якова Ї, епічних 
і сатиричних поемах У. Данбара 
(5--16 ст.) помітні європ. (гол. 
чин. англ.) літ. впливи. Яскраві 
зразки з гуманістичної лірики в 
16 ст. створили А. Скотт і А. Монт- 
гомері. Гоніння англ. властей на 
культуру Ш. в 17 ст. загальмувало 
розвиток письменства, тільки фо- 
льклор лишався носієм нац. тра- 
дицій. Фольклорні мотиви у своїх 
творах втілили поети 18 ст. А. Рам- 
зей, Р. Фергюсон, А. Росс і особ- 
ливо Р. Бернс. Одним з найваж- 
ливіших проявів європ. передро- 
мантизму стали «Твори Оссіана» 
(1765) Дж. Макферсона. Почи- 
наючи з 17--18 ст. багато письмен- 
ників-шотландців писали англій- 
ською мовою |і ввійшли до 
англ. літ. процесу (У. Драммонд, 
Дж. Босуел, Т. Дж. Смоллет, Т 
Карлейль, М. Спарк та ін.), збе- 
рігаючи тією чи іншою мірою 
шотл. колорит. Визначним  яви- 
щем світової л-ри 19 ст. є творчість 
В. Скотта -- основоположника 
жанру істор. роману. Широку по- 
пулярність здобув автор авантюр- 
них романів, часто на сюжети з 
шотл. історії, Р. Л. Стівенсон. 
З 20-х рр. 20 ст. починається т. 3. 
шотл. Відродження, важливу роль 
у якому відігравала поезія. Чіль- 
ний її представник -- Г'ю Мак- 
діармід. Інші відомі поети 20 ст. 
-- У. Сутар, Е. Мюіїр, Дж. 
Брюс, С. Г. Сміт, А. Скотт. У 
30-х рр. з'явилися соціальні рома- 
ни Д. Аллана («Марш голодних», 
1934), Л. Грессіка Гіббона (трило- 
гія «Шотландський зошит», 1932-- 
34), Дж. Блейка («Суднобудівни- 
ки», 1935). Із сучас. прозаїків най- 
відоміші: Р. Дженкінс, Дж. М. 
Браун, І. К. Сміт. Актуальні со- 
ціальні проблеми порушують п'єси 
Джо Коррі, У. Д. Хома, Ю. Мак- 
кола. Укр. мовою перекладено тво- 
ри Р. Бернса, В. Скотта, Р. Л. 
Стівенсона. 

На тер. Ш. від епохи родового ла- 
ду збереглися залишки пастуша- 
чих поселень з кам. хатинами, а та- 
кож кам. валів і циліндричних 
башт («брохів»). За середньовіч- 
чя споруджували ранньохристиян- 
ські шотл. церкви та кам. хрести, 
оздоблені зображеннями погансь- 
кого і християнського характеру, 
геом. та рослинним орнаментом. З 
12 ст. в Щ. споруджували романсь- 
кі будівлі, з 13 ст.-- готичні хра- 
ми й замки. В 15--17 ст. замки 
перетворювали на «палаци з баш- 
тою» т. з. баронського стилю, який 
поступово  вбирав окремі риси 
франц. Відродження (палац Хоп- 
таун у Лінлітгоу, 1698--1702, арх. 
У. Брюс, У. Адам). Шотл. класи- 
цизм дав цікаві зразки містобуду- 
вання (реконструкція Едінбурга 
за проектом арх. Дж. Крега, 2-а 
пол. 18 ст.). В кін. 19 -- на поч. 
20 ст. створювали нові типи котед- 
жів у нац. романтичному дусі 
(арх. Б. Скотт та ін.), будівлі у 
стилі шотл. модерну споруджував 


28 УРЕ, т. 12 


арх. Ч. Р. Макінтош. З серед. 
20 ст. в масовій житловій забудові 
переважають багатоквартирні бу- 
динки, лаконічні за силуетом, але 
з'єднані в мальовничі комплекси 
(житл. комплекс Торіглен у Глаз- 
го, 1955--56, арх. Дж. О. Бент). 
Становлення нац. школи в образо- 
творчому мист. ЩШ. належить до 
2-ї пол. 18 ст. і пов'язане з твор- 
чістю художників-романтиків Е. 
Геддеса, П. Несміта, Дж. Томсо- 
на, Д. Уїлкі. В 19 ст. у живописі 
Ш. поширилися жанри портрета, 
пейзажу та інші. У 20 ст. виділи- 
лися живописці, які працювали 
в традиціях імпресіонізму (У. 
Макгрегор та ін. майстри «школи 
Глазго», У. Мак-Таггарт), пред- 
ставники «шотландських колорис- 
тів» С. Пепло, Л. Хантер, Дж. 
Максуелл, близькі до експресіо- 
нізму. Серед художників 50--80-х 
рр. 20 ст.-- Дж. Ердлі, Р. Філіп- 
сон. В нар. мист. Ш. поширені 
текстильні вироби, різьблення на 
дереві, плетіння. 

Носіями самобутнього нац. епосу 
були барди, менестрелі та лютні- 
сти. Шотландським пісням властиві 
пентатоніка й натуральні лади. 
Серед танців -- рил, стретспей, 
флінг. Муз. інструменти -- арфа, 
волинка, фідель (струнний смич- 
ковий), скрипка. Професійна цер- 
ковна і світська музика розвива- 
лася з 12 ст. У серед. 15 ст. в 
Едінбурзі було створено королів- 
ську капелу. Серед композиторів 
1-1 пол. 16 ст.--Р. Карвер, Р. 
Джонсон, Д. Піблс, Р. Дуглас, А. 
Блекуелл. Про високий рівень 
шотл. музики при Стюартах свід- 
чить, зокрема, Скінський рукопис 
(1615--35), який містить мелодії 
пісень, танців, арій та інструм. 
твори. У 18 ст. посилився інтерес 
до шотл. фольклору в Ш. і Англії. 
На нар. мелосі грунтується 1-а 
шотл. баладна опера «Шляхетний 
пастух» А. Рамзея (1725). В 19 ст. 
розвивалася муз. освіта: відкрито 
кафедру музики при Едінбурзь- 
кому ун-ті (1839), Королівську 
шотл. академію музики (1890); 
на дей час припадає діяльність 
композиторів  Т.  Ерскіна, Дж. 
Фергеса, В.  Макгіббона, Д. 
Доу, Н. Гоу. В 1929 організовано 


Шотл. нац. академію музики в 
Едінбурзі. Основоположник  су- 
час. композиторської школи -- А. 


Макензі (опери, ораторії, кантати, 
інструм. музика). Серед сучас. 
композиторів -- С. Дейві, Р. Кроу- 
форд, Т. Масгрейв. У Едінбур- 
зі -- консерваторія, симф. оркестр, 
хори; щороку проводиться між- 
нар. фестиваль муз., драм. і ба- 
летного мистецтва (з 1947). 

Драм. театри в НІ. з'явилися в 
серед. 18 ст. В цей час у Глазго збу- 
довано три театр. приміщення (їх 
спалили реліг. фанатики). В 1769 
Д. Росс (актор і режисер) створив в 
Едінбурзі театр «Ройял». У 1883 
відкрився театр «Ліцеум», у яко- 
му спочатку грали англ. трупи 
(зокрема, Г. Ірвінга та ін.). У 
1782--1863 в Глазго працював «Дан- 
лоп стріт тіетр», 1805--29 -- «Куїн 


стріт тіетр», 1842--43 -- театр 
«Адельфі», 1845 -- «Сіті тіетр», 
згодом -- «Куенс тіетр» і «Прінс 
тіетр». В 1909 створено «Репер- 


туарний театр Глазго» (на чолі з 
режисером А. Уерінгом), у репер- 
туарі якого були п'єси зарубіжних 


авторів, твори шотл. драматургів 
(зокрема, «Кемпбелл з Кілморі» 
Дж. Фергюсона та ін.). З початком 
1-ї світової війни цей колектив 
припинив діяльність. У 1921 ство- 
рено трупу «Шотландські націо- 
нальні актори». На поч. 30-х рр. 
трупа розпалась, але її діяльність 
продовжував  «Кертн  тіетр» 
Глазго (1933--40). В 1943 в Глаз- 
го засн. репертуарний Громадян- 
ський театр. У 70--80-х рр. діють 
експериментальні театри «Траверс 
тієтр клаб» (Едінбург) і «Клоуз 
студіа тіетр» (Глазго). Репертуар- 
ні театри діють у Перті, Данді, 
Пітлохрі, Сент-Андрусі. Серед ві- 
домих театр. митців Ш.-- М. Юрк- 
варт, Д. Макре, Дж. Гібсон, С. 
Бакстер. У Глазго є Коледж драми, 
що готує акторів і режисерів дра- 
ми. В 1982 шотл. трупа відвідала 
СРСР. С. В. Толстов (історія), 
В. П. Лапчинська (освіта), 
Р. І. Доценко (література), 
І. 4. Мамчур (музика). 
ШОТЛАНДСЬКА МОВА-- 
1) Мова частини населення Шот- 
ландії -- гелів. Див. Гельська мо- 
ва. 2) Варіант англ. мови в Шот- 
ландії. 
ШОТЛАНДЦІ -- нація, основне 
населення Шотландії (Великобри- 
танія). Живуть також у США, Ка- 
наді, Австралії, Новій Зеландії 
та ін. країнах. Заг. чисельність -- 
2,8 млн. чол. (1980, оцінка). Гово- 
рять на варіанті англійської мо- 
ви. Основна літературна мова -- 
англійська. За релігією більшість 
і протестанти  (пресвітеріа- 
ни). Формування шотландської 
народності відбувалося в  умо- 
вах утворення Шотл. королівства 
(11 ст.). На поч. 18 ст. відбу- 
лося об'єднання Шотландії з Анг- 
лією. В 19 -- 1-й пол. 20 ст. знач- 
на частина Ш. емігрувала до брит. 
домініонів і США. Ш. мають дав- 
ню архітектуру, літературу, ми- 
стецтво. 


ШОТМАН Олександр Васильович 
(25. МНІ (6.ТХ.) 1880--30.Х 1937)-- 
професіональний революціонер, 
рад. держ. і парт. діяч. Член Кому- 
ністичної партії з 1899. Н. в с. 
Александровському (тепер у межах 
Ленінграда) в сім'ї робітника. В 
1899--1902 -- член петерб. «Союзу 
боротьби за визволення робітни- 
чого класу», член Петерб. к-ту 
РСДРП. Був членом Одес. к-ту 
партії. У 1913--17 --на засланні в 
Наримську. З червня 1917 -- член 
Петрогр. окружного к-ту партії. 
Здійснював зв'язок ЦК партії з 
В. І. Леніним, який перебував у 
Розливі, організовував його пере- 
хід у Фінляндію. З листопада 
1917 -- на рад. і госп. роботі. У 
1924--34 член  ЦКК. Член 
ВЦВК й ЦВК СРСР. 

ШОУ (Зсрам) Джордж Бернард 


(26.МП 1856, Дублін -- 2.ХІ 1950, 
Ейот-Сент-Лоренс) -- англ. дра- 
матург, публіцист, критик. За 
походженням -- ірландець. Літ. 
діяльність почав 1875. У 80-і 
рр. познайомився з  марксиз- 


мом, тлумачив його з реформіст- 
ських позицій «Фабіанського то- 
вариства». перших п'єсах 
(«Професія місіс Уоррен», «Зброя 
й людина», обидві -- 1894, та ін.) 
висміював фальшиву мілітарист: 
ську о псевдогероїку, лицемірство 
бурж. моралі тощо. Рушійну силу 
прогресу вбачав лише в передовій 


433 





ШОУ 





Шотландія. Е. Геддес. 
Портрет Вальтера 
Скотта. Близько 1818. 
Шотландська націоз 
нальна галерея. Едіна 
бург. 





Шотландія. Г. Реберн. 
Полковник Аластер 
Макдоннел оф Гленгерч 
рі. Близько  1800--12. 
Шотландська націо- 
нальна галерея, Едін- 
бург. 


ть г | 
о РР ДН й 
Шотландія. Б. Шоц. 
переве Соні Алоніс. 
ст. 








загальний вигляд 


2 -- квітка в розрізі; 


інтелігенції. Рос. революція 1905-- 
07 справила значний вплив на по- 
силення антиімперіалістичного зву- 
чання творчості Ш. («Майор Бар- 
бара», 1905), її демократизму 
(«Пігмаліон», 1912). Захоплено зу- 
стрів Велику Жовтн. соціалістич. 
революцію (п'єса  «Аннаянська, 
більшовицька імператриця», 1917). 
Почав наближатися до розуміння 
народу як рушійної сили історії 
(трагедія «Свята Іоанна», 1923) та 
революц. можливостей англ. про- 
летаріату (комедія «На мілині», 
1933). З глибокою повагою ставив- 
ся до В. І. Леніна. Викриваючи 
парламентаризм та лейборизм («Ві- 
зок з яблуками», 1929), незмінно 
протиставляв капіталістичному 
світові Рад. країну, де побував 
1931 («Гірко, але правда», 1931, 
та ін.). Послідовний антифашист, 
впевнений у приреченості бурж. 
суспільства  («Простачок з  Не- 
сподіваних островів», 1934, та ін.). 
Кращі п'єси Щ. ставляться в теат- 
рах Радянського Союзу, зокрема 
на українській сцені. Нобелівсь- 
ка премія, 1925. 

Тв.: Укр. перек л.- Твори, т. 1, 
3, 5, 7. Х.-К., 1931--32; П'єси. К., 
1956; Професія місіс Уоррен. К., 
1957; Афоризми. «Всесвіт», 1976, Хо 5; 
Рос. перекл.-- Полное собрание 
пьес, т. 1-6. Л., 1978--81. 

Літ.: Бунич-Ремізов Б. Б. Бернард 
Шоу і Жовтень. «Радянське літерату- 
рознавство», 1968, Хе 1; Образцова 
А. Г. Бернард Шоу и европейская теат- 
ральная культура на рубеже ХІХ-- 
ХХ веков. М., 1974; Ремізов Б. Про 
п'єсу Бернарда Шоу «Нерівний шлюб». 
«Всесвіт», 1976, Ж» 9; Гражданская 
З. Т. Бернард Шоу. Очерк жизни и 
творчества. М, 1979; Жлуктенко Н. 
Уроки Джорджа Бернарда Шоу. «Все- 
світ», 1981, 25 8; Левидова ИЙ. М. Бер- 
нард Шоу. Биобиблиографический 
указатель к 100-летию со дня рожде- 
ния. М., 1956. Б. Б. Бунич-Ремізов. 


ШОУ (5Бам) Ірвін (27.П 1913, 
Нью-Иорк -- 16.У 1984, Давос- 
Плац, Швейцарія)-- амер. письмен- 
ник. Дебютував антивоєн. п'єсою 
«Ховайте мертвих» (1936). Драми 
«Облога» (1937) -- прогромадян. 
війну в Іспанії, «Прості люди. 
Бруклінська ідилія» (1939) -- за- 
стереження проти небезпеки фа- 
шизму й насилля. Учасник 2-Ї 
світової війни. В романі «Молоді 
леви» (1948) антифашист. тема 
поєднується з критикою амер. 
мілітаризму. Соціальна проблема- 
тика в романах «Тривожна атмос- 
фера» (1950), «Люсі  Кроун» 
(1956), «Два тижні в іншому місті» 
(1960), «Багач, бідняк...» (1970), 
«Вечір у Візантії» (1973), «Нічний 
портьє» (1975) часом уживається 
з прийомами комерційної беле- 
тристики. Автор збірок оповідань, 
публіцистичної кн. «В товаристві 
дельфінів» (1964), кіносценаріїв. 
Тв.: Рос. перекл.- Молодье 
львь. М., 1966; Солнечнье берега ре- 
ки Леть. Рассказь. М., 1969; Вечер в 


Византийи. М., Нищий, вор. 
«Иностранная литература», 1983, 
х 5- В. І. Яценко. 


ШОШОНИ -- група індіанських 
племен Пн. Америки. Заг. чисель- 
ність -- 100 тис. чол. (1978). Го- 
ворять шошонськими мовами, що 
належать до  ацтеко-таноанської 
мовної сім'ї. ШПоділяються на З 
групи племен: Ш.-пуебло,  Щ. 
плато (юте, власне Щ., команчі 
та ін.), Ш. Пд. Каліфорнії (сера- 
но, габріеленьйо, луїсеньйо, кау- 
їлья та ін.). Більшість Щ., які 


залишилися, з 19 ст. живуть у 
резерваціях у штатах Невада, Юта, 
Айдахо, Орегон. 

ШПАГА (польс. зграда, з італ. 
зрада) спортивна -- колюча зброя, 
що застосовується у спорт. фехту- 
ванні (тільки серед чоловіків). 
Складається з сталевого гнучкого 
клинка, захисної гарди та руко- 
ятки. Клинок тригранного пере- 
тину, звужується до верхів'я, на 
якому є наконечник з рухомим 
електроконтактним пристроєм. 
Довжина Ш. не більш ніж 110 см, 
діаметр гарди 135 мм, маса до 
770 г. 

ШПАГІН Георгій Семенович (17 
(29).ТУ 1897, с. Клюшниково, Те- 
пер Ковровського р-ну Владимир. 
обл.-- 6.П 1952, Москва) -- рад. 
конструктор стрілецької зброї, 
Герой Соціалістичної Праці (1945). 
Член Комуністичної партії з 1944. 
В 1938 Ш. разом зВ. А. Дегтярьо- 
вим створив 12,7-мм кулемет ДШК, 
1940 -- пістолет-кулемет ППШ-41. 
Нагороджений З орденами Леніна, 
орденом Суворова 2-го ступеня, ін. 
орденами, медалями. Держ. пре- 
мія СРСР, 1941. 

ШПАК Володимир Степанович 
Гн. 7 (20).11 1909, Псков) -- рад. 
хімік-технолог, акад. АН СРСР 
(з 1981), Герой Соціалістичної 
Праці (1961). Член КПРС з 1939. 
Закінчив оНіНІр. технологіч. 
ін-т ім. Ленради (1931). З 1978 -- 
керівник Ленінгр. наук.-тех. цент- 
ру координації н.-д. робіт з хімії 
М-ва хім. пром-сті, Мінвузу і 
АН СРСР. Осн. праці -- в галузі 
органічної хімії. Синтез і розроб- 
ка технології гвиробн. багатьох 
нітросполук, амінів, ефірів та ін., 
здійснені Щ., реалізовані у пром- 
сті. Нагороджений 2 орденами 
Леніна, ін. орденами, медалями. 
ШПАК Марат Терентійович (н. 
13.ГУ 1926, с. Чупахівка, тепер 
смт Охтирського району Сумської 
області) -- український рад. фі- 
зик, чл.-кор. АН УРСР (з 1969). 
Член КПРС з 1951. Закінчив (1951) 
Чернів. ун-т. З 1955 працює в Ін-ті 
фізики АН УРСР (з 1970 -- ди- 
ректор). Осн. праці -- з фізики 
твердого тіла й квантової електро- 
ніки. Зокрема, виявив і дослідив 
екситонну  люмінесценцію мол. 
кристалів, вплив на неї дефектів 
кристалічної гратки, вивчив ло- 
кальні екситонні стани в криста- 
лах. Брав участь у розробці й 
створенні кільцевих високостабілі- 
зованих лазерів, а також лазерів 
на розчинах барвників і на рідких 
кристалах. Нагороджений орденом 
Трудового Червоного Прапора. 
Держ. премія УРСР, 1974. 
ШПАК Микола |справж. прізв.-- 
Шпаківський Микола Йолитович; 
літ. псевд.-- Пилип Комашка; 
10 (23).П 1909, с. Липки, тепер 
Попільнянського р-ну Житомир. 
обл.-- 19.У1 1942) -- укр. рад. 
поет. Член Комуністичної партії 
з 1941. Навчався в Київ. с.-г. ін-ті 
та у Запорізькому ін-ті нар. ос- 
віти. Друкуватися почав 1928. 
Автор книг віршів «Наркому ра- 
порт» (1933), «Багатство» (1938), 
«Сила земна» (1940), «Жита кра- 
суються» (опублікована 1947) та 
інших творів. Брав участь в оборо- 
ні Києва, в районі Борисполя 
потрапив у полон. Вирвавшись з 
фашистського концтабору, органі- 
зував партизанський загін. Був заа- 


рештований у Києві і закатований 
фашистами. Житомир. обком ком- 
сомолу встановив обласну літ. 
премію ім. М. Шпака. 

8.: Вибране. К., 1956; Поезії. К., 
1967; Твори. К., 1979; Рос. пе- 
рек л.-- Гнев и радость. М., 1975. 
Літ.: Рильський М. Микола Шпак. В 
кн.: Рильський М. Наша кровна спра- 
ва. 59 В Лета. 


ШПАК К(Зіигпи5) -- рід птахів 
род. шпакових. Відомо  14--16 
видів. На території СРСР, у т. ч. 
й УРСР, 1 вид -- ШІ. звичайний 
(5. уміяагі5). Довж. тіла 20--24 см, 
маса 65--85 г. Дзьоб влітку жов- 
тий, взимку -- бурий. Оперення 
чорне з металічним блиском і дріб- 
ними світлими цяточками. Гніз- 
диться в дуплах дерев або у норах; 
охоче оселюється в штучних гніз- 


дівлях -- шпаківнях. Кладка з 
5--б6 яєць в кінці квітня -- на по- 
чатку травня, друга -- в середині 


червня, насиджують самка |і са- 
мець 14--15 діб. Живиться гол. 
чин. комахами-шкідниками, рідше 
-- ЯГОДаМИ. Л.О. Бабенко. 
ШПАКЛІВКА, шпатлівка -- пасто- 
подібний лакофарбовий матеріал 
для вирівнювання (шпаклювання) 
поверхонь перед нанесенням на 
них фарб. До складу ШЩ., крім 
плівкоутворюючих речовин,  вхо- 
дять наповнювачі (крейда, тальк, 
барит тощо) і пігменти (напр., 
цинкові білила, вохра). Розрізня- 
ють шпаклівки лакові, олійні (на 
оліфі), клейові. Їх наносять ва 
вкриту антикорозійними або інши- 
ми матеріалами (грунтівками) по- 
верхню, просохлий шар шпаклів- 
ки шліфують абразивною шкур: 
кою. Лакові Щ. застосовують гол. 
чин. у машинобудуванні, олійні та 
клейові -- переважно у будівниц- 


тві. 
ШПАКОВІ (8ішпідае) -- родина 
птахів ряду  горобцеподібних. 
Довж. тіла 17--45 см, самки трохи 
менші за самців. Дзьоб довгий, 
прямий, на кінці загострений, кри- 
ла гострі, лапи міцні,цівка ззаду 
вкрита двома пластинками. Опе- 
рення нмчорного, коричневого або 
білого кольорів, часто блискуче, у 
деяких яскраве (червоне, синє, ро- 
жеве). Поширені гол. чин. у тропі- 
ках ісубтропіках Сх. півкулі. Осе- 
люються в розріджених лісах, са- 
дах і парках. Живляться рослин- 
ною і тваринною їжею. Гнізда мос- 
тять у дуплах, щілинах скель або 
в норах. Кладку (або 2) з 4--7 яєць 
насиджують часто і самка, і са- 
мець. Нагніздні птахи. Самці ба- 
гатьох видів добре співають. В 
родині 103 види, з СРСР -- 6--8, 
з яких у фауні України -- 2 види 
з родів штак і рожевий шпак. Ви- 
копні рештки відомі починаючи з 
еоцену. Л. Бабенко. 
ШПАЛЕРИ (нім. 5Зраї»г, одн., 
від італ. зраПідга) -- 1) Рулонний 
матеріал для внутрішнього  опо- 
ряджування стін і стель примі- 
щень; різновид опоряджувальних 
матеріалів. Щ. виготовляють пере- 
важно на паперовій основі, рідше-- 
без основи (полімерні плівки). 
Розрізняють ШЩ. звичайні, воло- 
гостійкі (такі, що миються) і зву- 
копоглинаючі (ворсові).  Звичай- 
ні Щ. бувають негрунтовані -- з 
малюнком, нанесеним на білий або 
кольоровий папір (ЩШ. друковані, 
тиснені), і грунтовані -- з малюн- 
ком на попередньо пофарбованому 
обгрунтованому папері (Ш. фо- 


нові, друковані, тиснені, гофрова- 
ні, сатиновані та ін.). Вологостій- 
кі Ш. виготовляють додаванням 
у фарбувальні суміші толімерів, 
покриванням звичайних шпалер 
плівкоутворюючими полімерними 
емульсіями та лаками, нанесен- 
ням на паперову основу тонкої 
полімерної плівки (з наступним 
тисненням). Звукопоглинаючі Щ. 
випускають з лицьовою поверх- 
нею, вкритою ворсом волокнистих 
матеріалів (відходів текстильного 
виробн.). Для Ш. використовують 
папір масою 80--90 г/м2 (для ви- 
сокоякісних Ш.-- 120--200 г/м2). 
Шир. рулонів Ш.-- 500, 600 і 750 
мм, довж. -- 7, 10,5, 12 і 18 м, бор- 
дюрів і фризів -- відповідно 15-- 
160 мм і 25 м. Паперові Ш. з дав- 
ніх часів використовували в Япо- 


нії та Китаї. В Європі до поч. 
18 ст. застосовували виключно 
тканинні  Ш., які згодом були 


витіснені паперовими (з ручним 
способом друку). Машинний спосіб 
друку Ш. почали використовувати 
у 20-х рр. 19 ст. після винайдення 
папероробної машини. На Україні 
паперові Ш. виготовляють з 18 ст. 
(Київ, Львів, Чернігів). 

2) Безворсові настінні килими з 
сюжетними (історичними, міфоло- 
гічними, побутовими) або  орна- 
ментальними композиціями, витка- 
ні ручним способом у техніці т. 3. 
репсового пітканого  переплетен- 
ня ниток. Малюнок ШЩ. створю- 
ється кольоровими нитками тпіт- 
кання. Розрізняють ШЩШ., виткані 
на верстатах з вертик. кріпленням 
основи (ШІ. готліс), і Щ., виткані 
на горизонт. верстатах (ШІ. басліс). 
Моделлю для Ш. служить картон 
-- ескіз у розмірі килима (див. 
Картон у мистецтві). Виробн. Щ. 
виникло в Зх. Європі у 12--13 


ст. Центри шпалерного ткацтва 
у період середньовіччя -- Фран- 
ція, Німеччина, Іспанія. В Росії 





, 
. 





жу У 


сисіийно зв 


іпалери. 
Гаперові 
гляни Старої Упищі (тепер смт Ка- 
"янець-Подільського району Хмель- 
яцької області). 19 ст. 


шпалери, які виготовили 


Іпалера «Кінь і різні тварини..,», 
осійська мануфактура. 1723. 


Яж 


1717--1859 діяла шпалерна ману- 
фактура в Петербурзі. На Україні 
з 17--18 ст. були поширені Щ.-- 
колтрини (полотняні або паперові 
з сюжетним малюнком, нанесеним 
олійними чи клейовими фарбами). 
Див. також Гобелен. 
3) Ряди, шеренги військ по шля- 
ху слідування особи, що їй відда- 
ють військові почесті. 
4) Ряди підстриженого чагарни- 
ка або дерев уздовж дороги. 
5) Спец. гратка, до якої підв'я- 
зують чагарник або дерево для 
надання їм певної форми. 
І. О. Пашков 
(Ш. у будівництві). 


ШПАЛЕРНА КУЛЬТУРА -- спо- 
сіб вирощування с.-г. рослин (пе- 
реважно винограду, плодових, 
ягідних, декоративних та овоче- 
вих), при якому їхню надземну 
частину формують в одній площи- 
ні. При Ш. к. рослини спеціально 
обрізують, виноградну лозу, ос- 
новні гілки дерев, кущів, стебла 
малини та інших порід відхиляють 
у напрямі ряду, рівномірно розмі- 
щують між собою у вертикальній 
площині і підв'язують до опори -- 
шпалери (звідси й назва). 





Шпалерна культура: 
1 -- триповерхова пальмета; 2 -- дво- 
поверхова пальмета; 3 -- тризубець; 


-- подвійне 0; 5 -- форма ОС. 
Під час вегетації регулюють ріст 
нових пагонів шляхом  прищи- 
пування і підв'язування їх. При 
такому формуванні забезпечуєть- 
ся рівномірніше освітлення всіх 
частин рослини, посилюється пло- 
доношення. Щ. к. набула великого 
поширення у промислових садах, 


виноградниках. К. Д. Третяк. 


ШПАЛИ (від голл. враїк -- під- 
пірка) -- рейкові підпори у вигляді 
брусів, укладуваних на баласт- 
ний шар верхньої будови залізнич- 
ної колії. Забезпечують незмін- 
ність взаємного положення рейко- 
вих ниток, сприймають тиск від 
рейок і передають його на баласт- 
ний шар. Щ. виготовляють з попе- 
редньо напруженого залізобетону 
(Ш. довж. 270 см), з деревини, 
просоченої антисептичними  за- 
собами (Щ. довж. 275, 280 і 300 
см), іноді -- з металу. В СРСР на 
1 км колії укладають 1600, 1840 
або 2000 шпал. 


ШПАНГОУТ (голл. з5рапБоиші, від 
зрапі -- балка, ребро і Боб -- де- 
рево) -- поперечна балка корпуса 
судна або літального апарата, до 
якої кріплять стрингери та об- 
шивку. Надає конструкції потріб- 
ної форми, міцності та стійкості. 
ШПАНКА -- 1) Народна назва жу- 
ків деяких родів родини нарив- 
никових. 2) Назва сорту вишні. 


ШПАНСЬКА  МУШКА, шпан- 
ська мушка аптекарська, шпанська 
мушка ясенева (РГубіа уезісафбогіа) 
-- жук род. наривникових. Тіло 
(довж. 11--21 мм) видовжене, 
металічно-зеленого кольору, має 
різкий неприємний запах. Пошире- 


ний в Євразії. Живиться листками 
листяних дерев і кущів. Яйця 
відкладає в землю. Личинки роз- 
виваються у гніздах диких бджіл, 
виїдаючи яйця і мед; зимують на 
стадії т. з. несправжніх лялечок 
у грунті. Гемолімфа Щ. м. містить 
їдку речовину кантаридин. Ра- 
ніше Ш. м. використовували в ме- 
дицині для виготовлення наривно- 
го пластиру. 

ШПЕМАН (Зретапп) Ганс (27.МІ 
1869, Штутгарт 12.ІХ 1941, 
Фрайбург, Баден) -- нім. ембрі- 
олог. Навчався в ун-тах Гейдель- 
берга, Мюнхена, Вюрцбурга. Про- 
фесор ун-тів у Ростоці (1908--14) 
і Фрайбурзі (1919--37). В 1914-- 
19 -- директор Їн-ту біології в 
Берліні. Осн. праці--з експеримен- 
тальної ембріології земноводних. 
Встановив залежність розвитку од- 
нієї частини зародка від іншої; 
сформулював теорію «організато- 
рів» розвитку, тобто таких частин 
зародка, які, диференціюючись ра- 
ніше від ін. його частин, вплива- 
ють на розвиток останніх і визна- 
чають напрям їхнього диферен- 
ціювання, тощо. Нобелівська пре- 
мія, 1935. 

ШПЕНГЛЕР (Зрепдіег) Освальд 
(29.У 1880, Бланкенбург, Гарц -- 
8.У 1936, Мюнхен) -- нім. філо- 
соф-ідеаліст, представник «філо- 
софії життя», публіцист. У своїй 
осн. праці «ТПрисмерк Європи» 
(2 тт., 1918--22) Щ., заперечуючи 
поняття істор. прогресу, протиста- 
вив фаталізм матеріалістичному 
розумінню історії, виступив при- 
бічником істор. релятивізму. Від- 
кидаючи закономірну єдність куль- 
турно-істор. процесу, Ш. розглядав 
світову історію як 83 не пов'язаних 
між собою «локальних культур»: 
єгипетська, індійська, вавілонська, 
китайська, «аполлонівська» (гре- 
ко-римська), «магічна»  (візан- 
тійсько-арабська),  «фаустівська» 
какоеввоюо сно, культура майя 
й 9-а-- рос.-сибірська, що тільки 
народжується. Кожна культура -- 
живий «організм», підпорядкова- 
ний біол. циклу (народження, роз- 
квіт, загибель). Завдання філосо- 
фії Ш. зводив до осягнення внутр. 
структури кожної культури, сер- 
цевиною якої є колективна «душа», 
що, на його думку, не піддається 
наук. визначенню. Таким чином, 
у пізнанні закономірностей куль- 
турно-істор. процесу Ш. виступав 
з позицій ірраціоналізму та інде- 
термінізму (див. Детермінізм та 
індетермінізм). У соціально-по- 
літичних питаннях Ш. додержу- 
вався консервативно-націоналістич- 
них поглядів. 4. М. Феоктистов. 
ШПЕРГЕЛЬ (ЯЗрегяціа) -- рід од- 
норічних трав'янистих рослин ро- 
дини гвоздикових. Листки ліній- 
ні, з пазух яких виходять вкоро- 
чені облиснені гілочки. Квітки 
дрібні, білі, зібрані в півзонтики. 
Плід -- коробочка. Відомо 7 видів, 
пошир. в помірній зоні Пн. півку- 
лі, всі вони ростуть в СРСР, в 
УРСР -- б видів, з них найпошир. 
Ш. звичайний (5. уціявагіз), 
росте на пісках, при дорогах, як 
бур'ян на полях. Ш. великий 
(5. тахіта) 1 Ш. льоновий 
(5. Ппісоіа) злісні бур'яни 
в посівах льону. 

ШПИГОЦЬКИЙ Опанас Григоро- 
вич (рр. н. і см. невід.) -- укр. 
письменник. Н. на Полтавщині. 


435 





ШПИГОЦЬКИЙ 








М. І. Шпак. 





Шпак звичайний. 





Шпанська мушка. 


436 
шпиль 











Шпиль Адміралтейства 
в Ленінграді. 








2 

З 

4 
Шпинат городній: 
1 -- верхня частина 
рослини; . й 

-- тичинкові квітки; 

3 -- маточкові квітки; 
4 -- плоди. 


1 23 4 5 6 








Кулева шрапнель У по- 
льоті та в момент роз- 
криття снаряда: 

1 -- вибивний заряд; 
2 -- діафрагма; 

3 -- кулі; 

4 -- корпус; 

5 -- центральна трубка; 
6 -- дистанційний 
підривник; 

7 -- пригвинтова 
головка. 


Навчався в Харків. ун-ті, був чле- 
ном гуртка харків. романтиків Ї. 
Срезневського. Збирав і досліджу- 
вав фольклор. В л-рі виступав 
1830--35. Друкувався в «Украийнс- 
ком альманахе» (1831). Твори Ш.-- 
здебільшого переспіви зх.-європ. 
поетів. Укр. мовою написав «Мало- 
російську баладу» (1831), що по- 
клала початок жанрові фольклор- 
ної балади в укр. поезії, сонети 
(«Тільки тебе вбачила», «Знаєш, 
Саню-серденько! ...»). | Переклав 
фрагменти з «Полтави» О. Пушкі- 
на («Марія»), рос. мовою -- поему 
«Конрад Валленрод» А. Міцке- 
вича. 

Тв.: | Вірші). В кн.: Українські поети- 


романтики 20--40-х років ХІХ ст. К., 
1968. Г. Я. Неділько. 


ШПИГУНСТВО (від нім. Зріоп -- 
лазутчик, вивідач, шпигун) -- зло- 
чин, що полягає в таємному зби- 
ранні, викраданні або передачі ін- 
шій державі, іноземній орг-ції, іно- 
земній розвідці тощо відомостей, 
які становлять державну таєм- 
ницю. Карається за законодавст- 
вом усіх країн. В СРСР покарання 
за ШЩ. передбачено законом про 
кримінальну відповідальність за 
держ. злочини, відтвореним у кри- 
мінальних кодексах усіх союзних 
республік (в УРСР -- ст. 57 КК 
УРСР). Щ. карається позбавлен- 
ням волі на строк від 7 до 15 років 
з конфіскацією майна і з заслан- 
ням на строк до 5 років чи без та- 
кого або смертною карою з конфіс- 
кацією майна. Якщо ЦІ. вчинено 
громадянином СРСР, то настає 
відповідальність за зраду Батьків- 
ини. 
ШПИКІВ -- селище міського типу 
Тульчинського р-ну Вінн. обл. 
УРСР. Розташований за 8 км від 
залізнич. ст. Рахни. 4,4 тис. ж. 
(1984). В Щ.-- цукр. з-д, міжра- 
йонне рем.-буд. управління, діль- 
ниця  тульчинського комбінату 
побутового обслуговування.  Се- 
редня школа; лікарня, полікліні- 
ка; Будинок культури, 2 б-ки. 
Перша писемна згадка про Ш. є 
у документах 16 ст., с-ще Міськ. 
типу -- з 1961. 
ШПИЛЬ (голл. зрі!, нім. 5рії) -- 
1) Завершення будівлі у вигляді 
вертикального стрижня  пірамі- 
дальної чи конічної форми. Має 
архітектурно-композиційне значен- 
ня. 
2) Судновий механізм, що засто- 
совується для піднімання якоря, 
риболовних снастей тощо. Являє 
собою коловорот, що обертається 
на вертикальній осі. Бувають руч- 
ні й механічні (приводиться в дію 
електричним або паровим  двигу- 
ном). 
ШПИНАТ (5ріпасіа) -- рід трав'я- 
нистих одно- і дворічних рослин 
родини лободових. Відомо три ви- 
ди, що дико ростуть у Середній 
Азії, Закавказзі, Ірані. В культу- 
рі пошир. Щ. городній (5. 
оіегасеа) -- однорічна овочева рос- 
лина. Щ. розвиває спочатку розет- 
ку прикореневих листків, потім 
стебло з дрібними квітками. Лист- 
ки Ш. містять (у 94 на суху речо- 
вину): сирого протеїну -- 34, без- 
азотистих речовин -- 33, жиру -- 
бл. 5, вітаміни В,, В.,, С, РР, ка- 
ротин, а також солі кальцію, за- 
ліза та йоду. Ш. широко культи- 
вують в країнах помірного кліма- 
ту. Урожай Ш. становить 100-- 


180 ц/га. На Україні поширені 
(1984) сорти Ш. : Велетень, Вікто- 
рія. Іл. див. також на окремому 
аркуші до ст. Овочеві культури, 
т. 7,с. 464--465. 

ШПИНДЕЛЬ (нім. Зріпає!, букв. 
-- веретено) -- 1) Обертовий вал 
металорізальних і деревообробних 
верстатів, з'єднаний з триводом 
ї оснащений пристроями, в яких 
закріплюють різальний інструмент 
або оброблювану заготовку. 2) Про- 
міжний вал, що передає обертання 
від приводного вала (двигуна) або 
редуктора до валків прокатного 
стану. 3) Тонкий і гнучкий стри- 
жень веретена. 4) Робочий орган 
(обертовий вал) бавовнозбираль- 
них машин. 5) Стрижень клапана 


або вісь суднового штиля. 
А. С. Зенкін. 


ШПИТАЛЬНИЙ Борис Гаврило- 
вич |25.МІ (7..УШ) 1902, Ростов- 
на-Дону -- 6.П 1972, Москва) -- 
рад. конструктор авіаційного 
стрілецько-гарматного озброєння, 
доктор тех. наук (з 1940), профе- 
сор (з 1949), Герой Соціалістичної 
Праці (1940). Член КПРС з 1940. 
В 1927 закінчив Моск. мех. ін-т 
ім. М. В. Ломоносова. В 1930 за 
участю І. А. Комарицького ство- 
рив авіац. швидкострільний куле- 
мет. У 1935 разом з С. В. Владими- 
ровим створив 12,7 мм кулемет, 
1936 20 мм авіац. гармату. 
В післявоєнний час розробив авіац. 
гармату Ш-З калібром 23 мм. Наго- 
роджений 2 орденами Леніна, орде- 
ном Суворова 3-го ступеня, ін. 
орденами, медалями. Держ. пре- 
мія СРСР, 1941, 1942. 

ШПІЛЬГАГЕН (5ріеібазеп) Фрід- 
ріх (24.П 1829, Магдебург -- 25.П 
1911, Берлін) -- нім. письменник. 
Літ. діяльність почав 1856. Автор 
новел, драм, віршів, літ.-теоре- 
тичних праць. В політ. романах 
«Проблематичні шнатури» (1861), 
«З мороку до світла» (1862), «Міц- 
ною лавою» (1866), «Між моло- 
том і ковадлом» (1869), «Бурхли- 
вий потік» (1876) та ін. відтворив 


соціальну дійсність Німеччини 
серед. 19 ст., тяжке становище 
пригноблених, викривав  дворян- 


ство, духівництво, буржуазію. З 
70-х рр. у творчості Ш. переважа- 
ли сентиментально-моралізатор- 
ські тенденції. 

Тв.: Укр. перекл.- Міцною ла- 
вою. Х., 1930. Н. М. Матузова. 
ШПІЛЬМАН (нім. Зріеїтапп, від 
зрієїеп -- грати і Мапп -- людина) 
-- середньовічний мандрівний ак- 
тор або музика в Німеччині та 
Австрії (у Франції відповідно -- 


жонглер, в Київ. Русі -- скомо- 
рох). Мистецтво Ш. часто мало 
антиклерикальний і антифеод. ха- 
рактер. 

ШПІНЕЛІ (нім. Зріпеї!, одн.), 
шпінеліди -- група мінералів кла- 
су оксидів і гідрооксидів. Заг. 
формула  АВ.О;, де А--Мп?т, 
Ее?", Мая, п, Со, Мі, В--АЇЗТ, 
Мазт, Еезі, ТІіє», Спб, зе, 


Залежно від переважаючого катіо- 
на В виділяють алюмошпінелі -- 
власне шпінель Ме АЇ,О,, ганіт 
7 А.О, та ін.; феришпінелі -- маг- 
незіоферит Моябе,О,;, магнетит 
та ін.; титано- і ванадіошпінелі -- 
ульвошпінель БЕе:ТіО, і кульсо- 
ніт ЕеУ.О;. Сингонія кубічна. 
Колір червоний, зелений, синій, 
чорний. Блиск скляний. У Рад. 
Союзі Ш. є на Уралі, Памірі, в 


Забайкаллі, за рубежем -- у США, 
Палії, Бірмі, Таїланді, Афгані- 
стані, Шрі-Ланці. Ш. одержують 
і штучно. Важливі руди заліза, 
ванадію, хрому, титану, марган- 
цю, цинку. Прозорі відміни вико- 
ристовують як дорогоцінне камін- 
ня, штучні Щ.-- як вогнетривкі 
матеріали, у виробн. кераміки, 
фарб, у приладобудуванні, радіо- 
електроніці тощо. С. А. Галій. 
ШПІЦБЕРГЕН, Грумант, Сваль- 
бард -- архіпелаг у Пн. Льодови- 


тра РЕТРО 
ез РР 


» ' -. 
У м, сс х "і ук." 
т" "Ай! 5 Лю, т? 
ру В 
. "- виру " ю» і. 
г «є 
М тку ж 
« - й у А жі 






"ок «г а м 


Стадо вівцебиків на острові Західний 
Шпіцберген. 


тому  ок., територія Норвегії. 
Включає понад 1000 островів заг. 
площею бл. 62 тис. км2, найбіль- 
ші Зх. Шпіцберген, Пн.-Сх. 
Земля. Нас. 3,6 тис. чол. (1979). 
Берегова лінія розчленована фіор- 
дами, поверхня гориста, вис. до 
1712 м (г. Ньютон). Бувають зем- 
летруси, є гарячі джерела. Родо- 
вища кам. вугілля (добувають 
норв. компанія та у концесійно- 
му порядку СРСР), мармуру, 
гіпсу тощо. Більша частина архі- 
пелагу вкрита льодовиками. Клі- 
мат морський, арктичний. Рослин- 
ність бідна (мохи, лишайники, 
подекуди карликова береза та по- 
лярна верба). З тварин характерні 
білий ведмідь, північний олень, 
песець; 1929 з Гренландії завезе- 
но  вівцебика. Населені пункти 
Лонг'їр, Баренцбург, Піраміда. 
На о. Пн.-Сх. Земля -- заповідник 
Північно-Східний Свальбард. З 
1925 Ш. офіційно оголошений ча- 
стиною Норвезького королівства. 
Суверенітет Норвегії над ШІ. вста- 
новлено міжнар. Паризьким дого- 


вором 1920 (СРСР приєднався 
1935), який одночасно ОГОЛОСИВ 
Ш. нейтралізованою територією. 
ШПОЛА -- місто Черкас. обл. 


УРСР, райцентр на р. Шполці 
(бас. Пд. Бугу). Залізнична стан- 
ція. Вперше згадується в доку- 
ментах 18 ст., коли село було під 
владою шляхет. Польщі. Населен- 
ня Щ. брало участь у Коліївщині 
(1768). Після 2-го поділу Польщі 
(1793) Ш. в складі Правобережної 
України возз'єднано з Росією. 
Рад. владу встановлено в січні 
1918. З 1938 Щ.-- місто. У Щ.-- 
з-ди: цукр., мол., прод. товарів, 
хлібний, кондитерська, 2 швейні 
та меблева ф-ки, елеватор, рай- 
сільгосптехніка, райсільгоспхімія, 
комбінат побутового обслугову- 
вання. 6 заг.-осв., музична, ху- 
дожня та спорт. школи; 2 лікарні, 
2 поліклініки; 2 будинки культу- 
ри, кінотеатр, 5 б-к. Меморіаль- 
ний момузей укр.  лікарів-братів 
М. С. Коломійченка та О. 
Коломійченка, які тут народили- 
ся. В Ш. народився укр. рад. пись- 
менник І. Ю. Кулик. 


ШПОЛКА -- річка у Черкас. обл. 
УРСР, ліва прит. Гнилого Тіки- 
чу (бас. Пд. Бугу). Довж. 53 км, 
площа бас. 605 км?. Має рівнин- 
ний характер. На Щ. споруджено 
два водосховища. Воду річки вико- 
ристовують для побутового і тех. 
водопостачання та зрошування, а 
також для риборозведення. На 
Ш.-- міста Шпола і Ватутіне. 


ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОН -- на 
Пд. Черкас. обл. УРСР. Утворений 
1923. Площа 1,1 тис. км2. Нас. 
62,1 тис. чол. (1984). У районі -- 
37 населених пунктів, підпоряд- 
кованих міській та 23 сільс. Ра- 
дам нар. депутатів. Центр -- м. 
Шпола. Ш. р. розташований в ме- 
жах Придніпровської височини. 
Поверхня -- полого-хвиляста рів- 
нина. Корисні копалини: граніти, 


глини, піски, каолін, бентонітові 
глини, торф. Річки -- Гнилий 
Ташлик (бас. Дніпра), Шполка, 


Велика Вись (бас. Пд. Бугу). Грун- 
ти в осн. чорноземні. Лежить 
у лісостеповій зоні. Під лісами 
(дуб, граб, ясен, клен) 13 тис. га. 
Найбільші пром. підприємства: 
Шполянський та Матусівський цу- 
крові з-ди,  шполянські  конд., 
швейна та меблева ф-ки. Комбінат 
побутового обслуговування (Шпо- 
ла). Осн. спеціалізація с. г.-- зем- 
леробство  зерново-буряківничого, 
тваринництво  м'ясо-мол.  напря- 
мів. Пл.с.-г. угідь 1983 становила 
80,0 тис. га, у т. ч. орні землі-- 
75,4 тис. га, сіножаті й пасови- 
ща -- 3,6 тис. га. Гол. культури: 
озима пшениця, цукр. буряки, 
ячмінь, кукурудза, круп'яні, овоче- 
ві. Скотарство, свинарство, птахів- 
ництво, вівчарство. У ПІ. р.-- 24 
колгоспи, 2 радгоспи, райсільгосп- 
техніка, райсільгоспхімія. Заліз- 
ничні станції: Шпола, Сигнаївка. 
Автомоб. шляхів 337 км, у 
т. ч. з твердим покриттям -- 290 
км. У районі -- 32 заг.-осв., 2 
муз. художня, мистецтв і спор- 
тивна школи; 61 лік. заклад, у 
т. ч. 4 лікарні. 24 будинки культу- 
ри, 13 клубів, кінотеатр, 46 кіно- 
установок, 46 б6-к. Музеї: мемо- 
ріальний лікарів-братів М. С. Ко- 
ломійченка та О. С. Коломійченка 
(м. Шпола) та краєзнавчий (с. Ско- 
тареве). У с. Буртах Ш. р. наро- 
дився укр. рад. актор В. С. Ва- 
силько, у с. Ярославці -- укр. ре- 
волюційний демократ С. А. Подо- 
линський, у с. Сердегівці -- укр. 
рад. актриса Р. П. Нещадименко. 
У Ш. р. видається газ. «Шполян- 
М.К. Гришко. 


7/2, 
рудти . 9 
А 9 Ма 
2 
б роака 
о 


о асвха 
Я Топильна "ПО б 
Терешки "зл 


о З 7 . 
Я позувд тка Кк 
М захо 
М, УМар'янівка 
«й» 


полка КУ 
Бе си ЧА пола 


О пебеди м 


ські вісті» (з 1930). 


имти 
мер 


жіравко я 


УСкотаревє 


и Й 
Товмач б 
о / Водяне // 
0 7, 
оболівка з 4 у 
Лип я 
М / 
ечаєве 7/ 


Антонівка 
Ярославка 722 
шполянський 
РАЙОН 
ЧЕРНАСЬНОЇ ОБЛАСТІ 





ШПОН (від нім. Зрап -- тріска, 
скалка) -- 1) Тонкі (до 5 мм) листи 
деревини (натуральний Ш.) або 
ін. текстурного матеріалу (штуч- 
ний Ш.). Натуральний Ш. одержу- 
ють лущенням (лущений Ш.) або 
струганням (струганий Ш.) кря- 
жів, цурок. Штучний ЩШ. виготов- 
ляють з паперу з малюнком тек- 
стури деревини і синтетич. смол. 
Ш. застосовують у виробн. фане- 
ри, сірниковому виробництві, для 
облицювання столярних виробів, 
меблів. 2) Пробільний матеріал 
у швигляді металевих пластинок 
(товщ. 1--4 пункти), що заклада- 
ють при ручних складальних про- 
цесах між рядками для збільшен- 
ня проміжків. 

ШПОРТА Ярослав Гнатович (15. 
ГХ 1922, с. Сальниця, тепер Хміль- 
ницького р-ну Вінн. обл.-- 13.ХІ 
1956, Київ) -- укр. рад. поет. 
Член КПРС з 1944. Учасник Вели- 
кої Вітчизн. війни. Навчався у 
Вінн. пед. ін-ті (1940) й Ашхабад- 
ському ун-ті (1946--47). У віршах 
і поемах, що ввійшли до збірок 
«Світлий день» (1948), «Ірансь- 
кий зошит», «Твої літа» (обидві -- 
1950), «Мужність» (1951), «Запо- 
рожці» (1952), «Ти в моєму серці» 
(1954), «Дубове листя» (1956) опое- 
тизував подвиги рад. людей у 
дні війни, трудові звершення в 
мирний час, чистоту людських взає- 
мин. Багато перекладав з поезії 
народів СРСР. Нагороджений ор- 
деном Червоної Зірки, медалями. 
Тв.: Вибране. К., 98; Лірика. К., 
1960; Ліричний вінок. К., 1969; Поезії. 
К., 1982; Рос.перек л.-- Стихотво- 
рения. Л., 1957.|Л. М. Коваленко. | 


ШПРОТ, кілька (Зргаїсиз) -- рід 
риб род. оселедцевих. Довж. 13--18 
см, маса 10--12 г. Відомо кілька 
видів, з них в СРСР (Балтійське 
і Чорне моря) поширений 1 вид -- 
Ш. звичайний, або євро- 
пейський (5. зргабіцз). У Чор- 
ному м. зустрічається підвид Ш. 
чорноморський (5. з. рба- 
Іегіси5), що відрізняється менши- 
ми розмірами. Тримається велики- 


ми зграями, навесні заходить в 
передгирлові ділянки Дунаю |і 
Дніпра, у  Дніпровсько-Бузький, 


Тилігульський та Березанський ли- 
мани, зрідка -- в Азовське м. Не- 
рест в травні -- червні, самка від- 
кладає до 2400 ікринок. Живиться 


нижчими ракоподібними. Об'єкт 
промислу. 

ШПУНТ (від нім. Зрипа -- чіп, 
втулка) -- 1) Поздовжній виступ 


(гребінь), який входить у відповід- 
ну йому за формою та розмірами 
заглибину (паз, його також наз. 
шпунтом) в з'єднаннях дощок, 
брусів, паль тощо. 2) Інструмент 
(сталевий стрижень з загостреним 
кінцем), що ним користуються 
скульптори та каменотеси при пер- 
винній обробці каменю. 3) Виїмка 
в кілі і штевнях (вертикальних 
або похилих брусах) судна, до 
якої примикають дошки (листи) 
зовн. обшивки. 4) Дерев'яна проб- 
ка, якою закривають верхні отво- 
ри в бутах і бочках з вином. 

ШПУР (нім. Зриг, букв.-- слід, 
відбиток) -- циліндричне заглиб- 
лення (діаметром до 75 мм, гли- 
биною до 5 м), пробурене в твердо- 
му середовищі, переважно в гірсь- 
кій породі. В шпурах, як правило, 
розміщують заряд вибухової ре- 
човини при тідривних роботах. 


Їх використовують також для на- 
гнітання у пласт або відкачуван- 
ня з нього води, для анкерного 
кріплення гірничих виробок (у 
шпурах закріплюють кріпильні де- 
талі -- анкери) тощо. 
ШРАМКІВКА -- селище міського 
типу Драбівського р-ну Черкас. 
обл. УРСР. Розташована в долині 
р. Чумгаку (бас. Сули), за 5 км 
від залізнич. ст. Кононівка. 3,8 
тис. ж. (1984). У Ш.-- цукр. з-д 
(засн. 1911). Середня школа; лі- 
карня; Будинок культури, 4 б-ки. 
Ш. засн. у 16 ст., с-ще міськ. типу 
-- з 1956. 
ШРАПНЕЛЬ (англ. 5Бгарпеї) -- 
арт. снаряд, споряджений сферич- 
ними кулями, стрижнями, накид- 
ками, стрілами і т. п., запропоно- 
ваний англ. офіцером Г. Шрап- 
нелем 1803. Мала значну ефектив- 
ність при ураженні відкритих жи- 
вих цілей. Втратила значення на 
поч. 40-х рр. 20 ст. Наприкінці 
60-х рр. з'явилися арт. снаряди 
типу Щ., сснащені стрілоподіб- 
ними уражаючими елементами для 
знищення відкритих живих цілей. 
ШРЕДЕР (ЯЗсігбдег) Фрідріх Люд- 
віг (3.ХІ 1744, Шверін -- 3.ІХ 1816, 
Реллінген) -- нім. актор, режисер, 
педагог і театр. діяч. Видатний 
представник епохи Просвітитель- 
ства в нім. театрі. В 1747--56 і 
1759--69 грав у трупі К. Аккерма- 
на, 1769--1812 (з перервами) -- ке- 
рівник Гамбурзького нац. театру. 
Серед ролей -- Марінеллі («Емі- 
лія КГалотті» Лессінга), Філіпп 
(«Дон Карлос» Шіллера), Батько 
(«Батько сімейства» Дідро); гол. 
ролі в трагедіях У. Шекспіра -- 
«Гамлет», «Король Лір», «Макбет», 
«Отелло» та ін. Автор драм. тво- 
рів «Портрет матері», «Заповіт», 
«Прапорщик» та ін. 

І. Г. Посудовська. 
ШРЕДІНГЕР  (ЯЗсігодіпрег)  Ер- 
він (12.УПІ 1887, Відень -- 4. 
1961, там же; похований в Альп- 
басі, Тіроль) -- австр. фізик, один 
з основоположників квантової ме- 
ханіки, іноз. член АН СРСР (з 
1934). Закінчив (1910) Віденський 
ун-т. Осн. праці -- з квантової 
механіки, матем. фізики, заг. тео- 
рії відносності, фізики атома, біо- 
фізики. Виходячи з ідей Л. де 
Бройля і принципу У. Гамільто- 
на, розробив (1925--26) хвильову 
механіку, в основу якої поклав 
знайдене ним же рівняння (див. 
Шредінгера рівняння). Запропо- 
нував розв'язок цього рівняння 
для ряду задач, зокрема описав 
стаціонарні стани й енерг. рівні 
атома водню, а також дав метод 
його застосування в теорії збурень. 
Запровадив поняття хвильова 
функція. Довів (1926) еквівалент- 
ність своєї механіки і квантової ме- 
ханіки у матричній формі, яку 
розробив В. Гейзенберг. Нобелів- 
ська. премія, 1933. 
ШРЕДІНГЕРА РІВНЯННЯ 
основне рівняння нерелятивістсь- 
кої квантової механіки, що опи- 
сує еволюцію у часі хвильової 
функції мікрочастинки або систе- 


ми частинок і відображає існу- 
вання в них квантових і хвильо- 
вих о властивостей. Має вигляд: 
р 
т о 


де Ф-- хвильова функція, й, -- 


Планка стала, Н-- Гамільтона 








437 





ШРЕДІНГЕРА 
Рівняння 





й. 
У 


Е. Шредінгер. 





- 
. 
(з. 





Шпрот чорноморський. 





ШРЕЙНЕР 


438 


оператор, б-- час. Для частинки 
з масою т, яка рухається у полі 
фізичному, що характеризується 
потенціалом У (х, у, 2, 1), Щ. р. 
записують у вигляді 

й2 


др 
У сти ценз ар-уУ (х, у, 2, 2)», 


02 0» 02 
де ЛА дх? «Б ду? го 022 -г т. 3. 
оператор Лапласа (х, у, 2 -- коор- 
динати). Це Ш. р. наз. часо- 
вим. Якщо потенціал У не зале- 
жить від часу, підстановка Фр -» 


-» е ЧЕ - ф приводить до ста- 
ціонарного  Щ. р.: 


12 
чт АФ-У (Х, у. 2) фе Еф, 


де Е -- повна енергія мікрочастин- 
ки. Це рівняння визначає стаціо- 
нарні стани частинки у полі з по- 
тенціалом У. Щ. р. адекватно опи- 
сує квантові властивості всіх відо- 
мих нерелятивістських систем 
(атоми, молекули тощо). У реля- 
тивістській області замість Ш. р. 
використовують його релятивістські 
узагальнення, причому вони різ- 
ні для частинок з різними спінами 
(див. Діряка рівняння, Клейна -- 
Гордона ріеняння). Запропонував 
1926 Е. Шредінгер. 


Літ. див. до ст. Квантова механіка. 
П. І. Фомін. 


ШРЕЙНЕР (Шрайнер; Зсігеіпег) 
Олів (псевд.-- Ральф Айрон; 24. 
ПІ 1855, Віттеберген, тепер Лесо- 
то -- 11.ХП 1920, Кейптаун) -- 
південноафр. письменниця. Одна 
з перших пропагандистів марксиз- 
му в Пд. Африці. Виступала проти 
безправного становища жінки і ра- 
сової дискримінації. У зб. опові- 
дань «Мрії» (1890) звучить віра 
в краще майбутнє людства. Віта- 
ла Велику  Жовтн. соціалістич. 
революцію. Романи «іЇсторія аф- 
риканської ферми» (1883), «Від 
одного до другого» (опубл. 1926), 
«Ундіна» (опубл. 1928) -- авто- 
біографічного характеру. Україн- 
ською мовою видано збірку «Мрії 
та сни» (1908). 

Тв.: Рос. перекл.- 
М., 1974. 

ШРЕТЕР Віктор Олександрович 
(9.У  1839--29.ТУ 1901) -- рос. 
архітектор. Навчався в  петерб. 
АМ (з 1856) та в Німеччині (1858-- 
62). Осн. роботи в Петербурзі: 
перебудова ринків  Апраксіна |і 
Щукіна (1863), Маріїнського теат- 
ру (1883, тепер Ленінградський 
театр опери та балету їм. С. М. 
Кірова) і драм. театру (1883, тепер 
Великий драм. театр ім. М. Горь- 
кого), будинок Кредитного товари- 
ства на площі Островського (по- 
чаток 20 ст.). Спорудив вокзал в 
Одесі (1897, не зберігся), Міський 
театр у Києві (1399--1901, тепер 
Театр опери та балету ім. Т. Г.Шев- 
ченка: іл. див. на окремому аркуші 


Избранноєе. 





В.О. Шретер. Вокзал в Одесі, 1897 
(не зберігся). 


до ст. Київ, т. 5, с. 112--113). Вик- 
ладав у петерб. будівельному уч-щі 
(1858--62). 

ШРИФТ (нім. Зсфбгіб:, від з8сПгеїі- 
Бепо -- писати) друкарський -- 
комплект літер, необхідних для 
відтворення певного алфавіту, 
цифр і знаків. Малюнки перших 
друкарських ЩШ. створювались на 
основі рукописних (напр., слов'я- 
норуського -- на основі рукописно- 
го півуставу). Першоджерелом су- 
часного рос. Щ. є гражданський 
шрифт. Ш. (мал.) розрізняють 


а ШРИФТ ШРІ ШІРИФТ Шрифа Шрифт 
6 ШРИФТ ШИФ ІШІРИФ'Т Шрофт Шрифт 
90 ШРИФТ ШРИФТ ПІРИЄЬ"ГТ Шрифт Шрифт 
1 2 З 4 5 

Шрифти друкарські: 

1 -- прямий нормальний; 2 -- прямий 
вузький; 3 -- прямий широкий; 4 -- 
курсивний нормальний; 5 -- похилий 
нормальний; а -- світлий; б -- напів- 
жирний; в -- жирний. 


за нахилом букви, цифри чи зна- 
ка (прямі, курсивні, похилі), їх 
шириною (нормальні, вузькі, ши- 
рокі), насиченістю (світлі, напів- 
жирні, жирні), розміром (див. 
Кегель), малюнком (див. Гарні- 
тура шрифту). В СРСР Ш. поді- 
ляють за гол. графічними ознака- 
ми (контрастністю, наявністю | 
формою засічок) на шість основних 
і одну додаткову групи. В кожній 
з них є кілька гарнітур. Ш. бува- 
ють: текстові, видільні, титульні 
й афішно-плакатні; книжні, га- 
зетні, картографічні і спец. приз- 
начення. Ш. для ручних складаль- 
них процесів відливають на шриф- 
толиварних машинах і автоматах 
(див. Шрифтоливарне виробницт- 
во) і зберігають в касах складаль- 
них. Т. О. Стародуб. 
ШРИФТОЛИВАРНЕ ВИРОБ- 
НИЦТВО -- виробництво друкар- 
ських шрифтів для ручних скла- 
дальних процесів, а також пробіль- 
ного матеріалу, лінійок та ін. 
складальних матеріалів способом 
лиття; складова частина толігра- 
фічної промисловості. Вперше 
ручний словолитний пристрій бу- 
ло розроблено в 40-х рр. 15 ст. 
И.  Гутенбергом. Конструкцію 
першої шрифтоливарної машини 
з ручним приводом створив 1838 
Д. Брюс (США). У 1862 І. Джон- 
сон (Великобританія) винайшов 
універсальну шрифтоливарну ма- 
шину з мех. приводом. Щ. в. поля- 
гає у створенні за малюнком шриф- 
ту рельєфних металевих шаблонів, 
виготовленні за шаблонами  ма- 
шинним гравіруванням туансонів, 
що ними видавлюють у металевих 
брусках матриці, відливанні (з 
друкарських сплавів,  алюмініє- 
вих сплавів, пластмас) за допомо- 
гою матриць певної кількості л/- 
тер (від 20 до 80 тис.). В Щ. в. 
застосовують  шрифтоливарні ма- 
шини й автомати, а також спец. 
автомати, на яких відливають лі- 
нійки і пробільний матеріал. 

Літ.: Шульмейстер М. В. Ручной на- 
бор. М., 1967; Колосов А. И. Набор- 


нье и стереотипньюе  процессь. М., 
1977. Т. О. Стародуб. 


ШРІ-ЛАНКА (до 1972-- Цейлон)-- 
острів на Пн. Індійського ок., біля 
лд.-сх. берегів п-ова Індостан, від 
якого відокремлений Полкською 
прот. Пл. понад 65,6 тис. км2. По- 
верхня -- переважно погорбована 
рівнина, на Пд. підноситься кри- 


сталічне плоскогір'я заввишки до 
2524 м (г. Підуруталагала). Вздовж 
берегів -- коралові рифи. Родо- 
вища графіту, кварцу, дорогоцін- 
ного каміння, каоліну тощо. Клі- 
мат екваторіальний і субекваторіа- 
льний, мусонний. Пересічні темпе- 
ратури протягом року --26, --30"7. 
а пд.-зх. схилах нагір'я випадає 
2000--5000 мм опадів на рік (з 
максимумом улітку), на Пн. і Сх. 
острова -- до 1000 мм (переважно у 
зимовий період). Ріки короткі, 
багатоводні, порожисті; судноплав- 
ні лише у пониззі. У пн. та сх., 
посушливіших, частинах  остро- 
ва переважають ландшафти саван. 
На рівнинах Пд. Зх. поширені 
вічнозелені вологі ліси (пальми, 
залізне, перцеве і шоколадне дере- 
ва, бамбук, магнолії, каучуконоси), 
вище 1500 м-- вічнозелені  ши- 
роколистяні ліси і луки, вздовж 
узбережжя -- мангрові ліси. Різ- 
номанітний тваринний світ: мавпи, 
слони, олені, кабани, леопарди, 
дикобрази; є крокодили, черепа- 
хи, кілька видів змій, ящірки. 
Багато птахів та комах. На ос- 
трові розташована д-ва Шрі-Ланка. 
В. С. Гаврилюк. 
ШРІ-ЛАНКА (до 1972 -- Цейлон), 
Демократична Соціалістична Рес- 
публіка Шрі-Ланка -- держава у 
Пд. Азії, на острові тієї ж назви 
в Індійському ок. В адм. відношен- 
ні поділяється на 9 провінцій. 
Державний лад. Ш.-Л. -- респуб- 
ліка. Входить до складу Стпів- 
дружності країн, очолюваної Вели- 
кобританією. Діє конституція 1978. 
Глава держави, уряду і головноко- 
мандуючий збройними силами -- 
президент, який обирається насе- 
ленням на 6 років. Законодавчу 
владу здійснюють президент і од- 
нопалатний парламент (168 депута- 
тів обираються на 6 років), вико- 
навчу -- президент і призначуваний 
ним уряд (кабінет міністрів) на 
чолі з  прем'єр-міністром. 
Ю. І. Нипорко. 
Природа. Див. Шрі-Ланка (острів). 
Населення. Переважну більшість 
населення країни становлять син- 
гали (понад 12 млн. чол., 1982, 


оцінка); живуть також таміли (2 
маври (нащадки арабів і 


млн. ), 





місц. мусульман, бл. 1 млн.) та 
ін. Офіц. мова -- сингальська. Пе- 
ресічна густота нас.-- 228,6 чол. 
на 1 км? (1982). Міське нас.-- 
22,4 94 (1971). Найбільші міста: 
Коломбо, Джафна, Канді. 

Історія. Тер. Щ.-Л. була заселена 
в епоху палеоліту. В 5 ст. дон. е. 
тут з'явилися переселенці з Індії. 
В З ст. до н. е. на тер. Ш.-Л. 
склалося перше велике держ. об'єд- 
нання. В 15 ст. утворилися З д-ви: 
сингальські Котте (на Зх. і 


Коломбо. Вид частини міста. 


Пд. Зх.) і Канді (в центр. облас- 
тях), тамільська -- Джафна (на 
Пн.). В 16 ст. Португалія захопила 
узбережжя о-ва Цейлон. У серед. 
17 ст. її витіснила Голландія. В 
1795--96 острів завоювала Велико- 


британія. Цейлон спочатку був 
підпорядкований англ. Ост-Інд- 
ській компанії, з 1802 -- окрема 


колонія. Населення Цейлону не 
раз виступало проти колонізато- 
рів (повстання 1796, 1818, 1848). 
На поч. 20 ст. на Цейлоні виникли 
бурж. політ. орг-ції, які вимагали 
здійснення конституційних  ре- 
форм, зародився робітничий рух. 
Велика Жовтн. соціалістич. револю- 
ція вплинула на посилення нац.- 
визвольного та робітн. руху на ост- 
рові. В 1919 була створена перша 
велика політ. партія -- Цейлон- 
ський нац. конгрес. Демократичні 
сили, очолені Комуністичною пар- 
тією Цейлону (засн. 1943), повели 
боротьбу за нац. незалежність. 
4.П 1948 Великобританія надала 
Цейлону статус домініону. В 1956 
до влади прийшла Партія свободи 
(ств. 1951), уряд якої проводив 
прогресивні  соціально-економічні 
перетворення, встановив диплома- 
тичні відносини з СРСР (1957) та 
іншими соціалістичними  країна- 
ми і проголосив неприєднання по- 
літику. 

22.У 1972 Цейлон був проголо- 
шений незалежною Республікою 
Щ.-Л., 1978 -- Демократичною Со- 
ціалістичною Республікою ШІ.-Л. 
В 1977 до влади прийшла Об'єд- 
нана нац. партія. Уряд Щ.-Л. взяв 
курс на зміцнення приватного сек- 
тора в економіці, залучення в кра- 
їну іноз. капіталу. В 1982--83 





внутр. становище дещо дестабілі- 
зували криваві сутички, які відбу- 
лися на релігійно-общинній основі 
між сингалами і тамілами. Уряд 
Ш.-Л. дотримується | політики 
неприєднання, виступає за вста- 
новлення справедливого міжнар. 
екон. порядку. Між Ш.-Л. і СРСР 
укладено ряд угод, у т. ч. 1977 
-- торговельну угоду. З 1955 
Ш.-Л.-- член ООН. 


20. І. Патлажан. 
партії, профспілки. 
Об'єднана національ- 
на партія, засн. 1946. З 
1977-- правляча. Представляє інте- 
реси великої буржуазії. Партія 
свободи Шрі- Ланки, 
засн. 1951. Виражає інтереси різ- 
них верств буржуазії, гол. чин. 
сингальської, і землевласників. 
Тамільський об'єдна- 
ний фронт визволен- 
ня, засн. 1972. Блок партій та- 
мільської націоналістичної буржу- 
азії. Соціалістична пар- 
тія Шрі- Ланки, засн. 1935. 
Об'єднує  дрібнобурж. верстви 
міста, частину робітників та інте- 
лігенції. Комуністична партія 
Шрі-Ланки, заснована 1943. 
Федерація профспілок 
Цейлону і ШЦейлонсь- 
ка федерація праці 
входять до Об'єднаного  коміте- 
ту профорганізацій. Націо- 
нальна спілка трудя- 
щих. Ланкійська на- 
ціональна спілка план- 
таційних робітників. 
Конгрес трудящих Цей- 
лону. 

Господарство. Ш.-Л.-- агр. країна 
з розвинутим плантаційним г-вом 
експортного напряму, що склало- 
ся ще в колоніальний період. 
Економіка перебуває в значній 
залежності від кон'юнктури зовн. 
ринку. За роки незалежності в краї- 
ні здійснено прогресивні соціаль- 
но-екон. перетворення, спрямовані 
на зміцнення нац. економіки. Зо- 
крема,  націоналізовано більшу 
частину плантацій, обмежено ді- 
яльність іноз. капіталу, створено 
держ. сектор у пром-сті, основу 
якого становлять підприємства, 
збудовані при сприянні соціалі- 
стичних країн, д-ві належить знач- 
на частина банків і страхових ком- 
паній, залізничний, автобусний та 
авіац. транспорт, великі іригацій- 
ні споруди, електростанції; в різ- 
них галузях г-ва та зовн. торгівлі 
діють держ. корпорації тощо. З 
кінця 70-х рр. уряд проводить по- 
літику, спрямовану на заохочення 


Політичні 


діяльності приватного, в т. ч. іно- 
Й - я. т"? 
"/ 
Фо з ри. З 
- М - и 7 б г -. й . . - и 
К | - - » як 9 орла ютИ 
"А ДР - -- 
"» Мч -, р 
"І Я А 
б з ожив «4 
." 5 РУ ї" 
ша-й ЗА 
- ра | Й - 
Р", щ - ол - 
9 - | М те" б 
" и З т - 
зі щі . У 


рото ТЕ 
| «я дк ко . 


Збирання чайного листу. 


земного капіталу, якому надають- 
ся пільги (зокрема, в районі Ко- 
ломбо створена «зона вільної тор- 
гівлі»). Заг. криза капіталістич- 
ного господарства призвела до 
погіршення економічного станови- 
ща країни. В 1982 темпи інфляції 
становили 11 9, роздрібні ціни 
зросли на о. 

с.г. зайнято бл. 70 9; самодіяль- 
ного населення. В обробітку -- бл. 
2 млн. га землі. Осн. плантаційні 
експортні культури -- чай, гевея 
та кокосова пальма. За збором 
(1983) чаю (178 тис. т), каучу- 
ку (126 тис. т) і кокосових горіхів 
(2,3 млрд. умовних горіхів) країна 
займає провідні місця в капіталіс- 
тичному світі. Вирощують також 
прянощі, боби какао, ефіроолійні 
трави тощо. Плантаційні г-ва зосе- 
реджені гол. чин. в пд.-зх. ча- 
стині країни. Продовольчі культу- 
ри (рис, просо, кукурудза, бобові, 
батат, маніок, цукр. тростина, 
овочі, фрукти на ін.) вирощують 
переважно в дрібних напівнату- 
ральних сел. г-вах. Тваринництво 
розвинуте слабо, має екстенсивний 
характер. Поголів'я (млн., 1982): 
великої рогатої худоби -- бл. 1,7, 
кіз-- бл. 0,6, свиней -- 0,1, курей 
-- бл. 6. У 1983 виловлєно 220 тис. 
т риби. С. г. не задовольняє потреб 
країни у продовольстві. В пром-сті 
зайнято бл. 8 9 самодіяльного на- 
селення і створюється бл. 20 9; ва- 
лового нац. продукту. 50 9 пром. 
продукції виробляють на держ. 
підприємствах. Видобувають гра- 
фіт (12 тис. т, 1981), у невеликій 
кількості ільменіт, рутил, циркон, 
дорогоцінне каміння (рубін, сап- 
фір, аквамарин), кам. сіль, тита- 
нову та торієву руди, каолін. 
З галузей обробної пром-сті най- 
розвинутіша  харчосмакова  (пер- 
винна переробка чаю, каучуку, про- 
дуктів кокосової пальми, олій- 
ницька, рисоочисна, цукр. та ін.). 
Працюють  металург. і шинний 
заводи, борошномельний комбінат 
(збудовані з допомогою СРСРУ, 
нафтопереробний,  цем.,  дерево- 
обр., цукр. заводи, текст. фаб- 
рика, окремі маш.-буд. (переваж- 
но складальні), металообробні та 
хім. підприємства. Розвинуті ку- 
старні промисли (різьблення на 
розі, дереві, слоновій кістці, че- 
канка на металі, виготовлення при- 
крас з дорогоцінного каміння, 30- 
лота, срібла та ін.). У 1981 було 
вироблено 1,1 млрд. кВт год 
електроенергії. Гол. пром. центр -- 
Коломбо. 

У внутрішніх перевезеннях най- 


більше значення | має автомоб. 
транспорт. Довж. (тис. км, 1982): 
автошляхів -- бл. 25, залізниць 


-- 1,75. Осн. мор. порт і міжнар. 
аеропорт Коломбо. З Ш.-Л. 
вивозять чай, каучук, кокосову 
олію, копру, дорогоцінне каміння, 
готовий одяг тощо; довозять наф- 
ту, машини і устаткування, това- 
ри широкого вжитку, продовольст- 
во. Гол. торг. партнери -- США, 
Саудівська Аравія, Японія, Ін- 
дія, Великобританія.  Розширю- 
ються торг.-екон. зв'язки з СРСР 
та ін. соціалістичними країнами, 
частка яких у зовнішньоторг. обо- 
роті становить понад 10 9. Грош. 
одиниця -- рупія Щ.-Л. За курсом 
Держбанку СРСР 100 рупій - 
«- 3,27 крб. (січень 1985). 

В. О. Пуляркін. 


439 





ШРІ-ЛАНКА 





Герб Шрі-Ланки. 


ШРІ-ЛАНКА 


Площа -- 
65,6 тис. км? 
Населення -- 


понад 15 млн. чол. 
(1982, оцінка) 


Столиця - 
м. Коломбо 


факт-Пас 
Бенмгальська 
г. Затока 


р уямоддай 
) вмала |) | 
















кдіа 
вдтасркий ок 
ШРІ-ЛАНКА 


)НОМІЧНА КАРТА 





440 





ШРІ-ЛАНКА 


чай 


гтЮ жк 
ГРИ Р НЕ п 


«чию 


т» 


Знатна дама, що кидає 


квітку. 
Сігірія, 5 ст. 


ь9 
ані 


поь 


-и 


І. Пієріс. Кохана. 


Розпис на скелі 


. - 


20 ст. 


Медичне обслуговування. За да- 
ними ВООЗ, 1976 було 41,0 тис. 
лікарняних ліжок (28,8 ліжка на 
10 тис. ж.); 1975 мед. допомогу 
подавали 2,2 тис. лікарів (1,6 лі- 
каря на 10 тис. ж.); працювало 
215 зубних лікарів та 127/ фарма- 
цевтів. Підготовку лікарів здійс- 
нюють 2 мед. ф-ти ун-тів. 

А.М. Сточик. 
Освіта, наукові та культурно-ос- 
вітні заклади. В 1972 в країні 
здійснено реформу системи освіти, 
1978 до неї внесено зміни. Запро- 
ваджено  12-річну  загальноосв. 
школу (5 -- 5 4 2), обов'язковим 
є навчання у поч. і молодшій серед. 
школах. Навчання в держ. школах 
безплатне, викладання  сингаль- 
ською або тамільською мовами, у 
вузах -- також й англійською. В 
1981/82 навч. р. поч. школою бу- 
ло охоплено 94 9; дітей відповід- 
ного віку, серед. навч. закладами-- 
48 9; у поч. школах налічувалося 
понад 2, млн. учнів, у молод- 
ших серед. та старших середніх 
школах -- 1293 тис.; у спеціальних 
середніх навчальних закладах -- 
12,3 тис. учнів. 
У країні функціонують 7 ун-тів: 
У АХ Коябноо (засн. 1967), 
Джафна (засн. 1974), Келанія 
(засн. 1959), Моратува (засн. 
1966) та ін.; є ряд ін-тів і коле- 
джів Технологічний коледж, 
Юрид. коледж -- у Коломбо, ко- 
ледж у Джафні та ін. У 1980/81 
навч. р. в ун-тах навчалося понад 
17,5 тис. студентів. Наук. устано- 
ви: Нац. наук. рада Ш.-Л. (засн. 
1968), Ін-т наук. й пром. дослід- 
жень (засн. 1955), Дослідницький 
ін-т с. г. (засн. 1972), Дослідниць- 
кий ін-т медицини (засн. 1900), 
Астр. обсерваторія (засн. 1907), 
усі в Коломбо, Центр. н.-д. 
ін-т с. г. (засн. 1965), Дослідниць- 
кий ветеринарний ін-т -- у Пера- 
денії, Ін-т чаю (засн. 1925) -- у м. 
Талавакеле. Б-ка Нац. музею 
Ш.-Л., Публічна та Юридична -- 
В Коломбо, великі б-ки -- при 
ун-тах. Нац. музей Ш.-Л. об'єд- 
нує нац. музеї у містах Коломбо 
(засн. 1877), Канді (засн. 1942), 
Ратнапура (засн. 1942) і Анурад- 
хапура (засн. КАТ 


З. Клепиков. 


Преса, радіомовлення, телебачен- 
ня. В 1981 в Ш.-Л. виходило понад 
90 газет і журналів сингальською, 
тамільською та англ. мовами. Най- 
поширеніші газети: сингальською 
мовою «Ланкадіпа» («Острів 
Цейлон», з 1947), «Дінаміна» («Що- 
денні новини», з 1909); таміль- 
ською мовою -- «Віракесарі» («Но- 
вини», з 1930); англ. мовою 
«Дейлі ньюс» («Щоденні новини», 
з 1918), «Дейлі міррор» («Щоденне 
дзеркало», з 1961). Компартія 
Ш.-Л. видає щоденну газету «Атта» 
(«Правда», з 1964, сингальською 
мовою), щотижневі газети «Мавбі- 
ма» («Батьківщина», з 1951, син- 
гальською мовою), «Десабхімані» 
(«Патріот», з 1946, тамільською мо- 
вою), «Форвард» («Вперед», з 
1950, англ. мовою). В 1951 заснова- 
но шнац. кооп. агентство Пресс 
траст оф Цейлон, 1978 -- нац. 
інформ. агентство Ланка Пулат. 
Радіомовленням керує держ. служ- 
ба - - Радіомовна корпорація Ш.-Л., 

засн. 1967. Радіомовлення ведеться 
сингальською, тамільською, англ. 
мовами, на закордон -- 12 мовами. 


Експериментальне телебачення -- 
з 1979. 
Література розвивається в осн. 
сингальською мовою, а також 
тамільською мовою та англійсь- 
кою. Найдавніші пам'ятки л-ри -- 
хроніки «Діпаванса» (4 ст.) та 
«Махаванса» (5 ст.), писані палі 
мовою. Л-ра на палі стала основою 
для сингальської л-ри. Перші тво- 
ри сингал. мовою (віршовані та 
прозові уривки, тексти, писані в 
печерах та на скелях) належать 
до 6--8 ст. Л-ра Ш.-Л. в серед. 
віки розвивалася під впливом 
давньоінд. л-ри, санскритської 
(див. Санскрит) класики. Найві- 
доміші твори 13 ст.-- поема «Пер- 
лина поезії» сингал. царя Пара- 
крамабаху П, прозові твори 
«Оселя Будди» Відьячакраварті та 
«Історія пожертвувань» Маюрапа- 
датхеро, що являє собою збірку 
проповідей, у якій зображено тяж- 
ке життя селянина. Сел. життя зма- 
льовано і в «Гірлянді коштовного 
каміння істинної віри» буддійсь- 
кого монаха Дхармасени, в «Ор- 
наменті істинної релігії» (14 ее 
Дхармакірті-махатхеро. В 15 ст. 
чільне місце займала поезія, гол. 
чин. поеми-послання (Шрі Рахула, 
Веттеветхеро, Відагама). Визнач- 
ний представник поезії кін. 16 -- 
поч. 17 ст.-- Алаг'яванна Мохот- 
тала. Португальська, голл., а зго- 
дом англ. колонізація затримува- 
ла розвиток л-ри. На поч. 20 ст. 
з'явилися перші романи сингал. 
мовою С. де Сілви, П. Сірісени. 
З істор. романами, низкою опові- 
дань, сатиричним романом «Маріо- 
нетка-феодал» (1939) виступив 
В. А. Сілва. Реалістичний метод 
у сингал. л-рі утвердив автор ба- 
гатьох романів і збірок оповідань 
М. Вікрамасінгхе, р який  кри- 
тикував капіталістичну дійсність, 
вперше в сингал. прозі вивів обра- 
зи представників робітн. класу, 
зробив значний внесок і в розвиток 
літературознавства. Гуманістичне 
спрямування характеризує  твор- 
чість прозаїків Х. Мунідаса, Г. Б. 
Сенанаяке, К. Джаятілаки, Е. 
Саратчандри, Гунадаси Амара- 
секари. В романах і повістях Ма- 
давали Ратнаяке, Гунадаси Ліяна- 
ге, А. В. Суравіри, Л. Гунасекари, 
Кумари Карунаратни порушено 
актуальні суспільні проблеми. 
Значних творчих успіхів досягли 
поети С. Махінда, С. Палансурія, 
Г. Х. Перера, В. Кумарагама, Ч. 
Манавасінхе, драматурги Е. Са- 
ратчандра, А. Самаравіра, А. Віра- 
сінге, В. А. Абесінхе, літ. критики 
Г. Вітана, Г. Карунаратна. В 1969 
прогресивні письменники  Щ.-Л. 
об'єдналися в орг-цію «Фронт на- 
родних письменників». 
Протягом багатьох століть л-ра 
Ш.-Л. тамільською мовою розви- 
валася в руслі тамільської літе- 
ратури Індії. Найбільшого роз- 
витку в 20 ст. досягли поезія, но- 
вела й одноактна п'єса. Найвідомі- 
ші сучасні прозаїки й поети С. П. 
Амарасінгам, Варадар, Дж. Вед- 

жатунга, К. Данієл, Д. Джіва, 
Премджі, Соккалінгам звертають- 
ся до соціальної тематики. 
Л-ра англійською мовою виникла 
в 19 ст. Найпопулярніші прозаїки 
20 ст.: Р. Л. Спіттел, Г. Вірасу- 
рія, Дж. Гунавардена, Р. Проктор, 
Анне Ранасінгхе. 

Ю. В. Покальчук. 


Архітектура. На тер. Ш.-Л. з 3 
ст. до н. е.-- 8 ст.н. с. збереглися 
архіт. пам'ятки, пов'язані з мис- 
тецтвом Індії (ступа Руанвелі- 
дагоба в Анурадхапурі, 2--1 ст. 
до н. е.). За середньовіччя (8--13 
ст.) буд-во велося переважно в но- 
вій столиці Полоннаруві, де 
зводили індуїстські храми. Після 
здобуття незалежності в Ш.-Л. 
формується нац. архіт. школа; 
зводяться міські і селянські комп- 
лекси, в архітектурі яких поєдну- 
ються нац.-середньовічні риси та 
прийоми сучас. європ. буд-ва (бу- 
динок Нац. держ. асамблеї в Ко- 
ломбо, 1948; готель «Сілон Ін- 
терконтіненталь», поч. 70-х рр.). 
Пам'ятник Соломону Бандаранаїке 
в Коломбо (1976, скульптор Л. Кер- 
бель). 

Образотворче мистецтво. Ранній 
період мист. ШЩ.-Л. пов'язаний 
з мист. Індії, зокрема з буддизмом 
(храми прикрашалися скульпту- 
рою). Збереглися й зразки світської 
скульптури з каменю, металеві 
статуетки божеств, наскельні роз- 
писи Сігірії. За часів колоніаль- 
ного режиму (з 16 ст.) мист. Ш.-Л. 
розвивалося завдяки творчості 
майстрів  декоративно-ужиткового 
мистецтва Гвироби з металу (ху- 
дож. оздоблена зброя), дерева 
(різьблені архіт. деталі), слонової 
кістки (статуетки, скриньки) то- 
що). Поширені худож. тканини, 
вишивки, ювелірні вироби, маски. 
Станкове профес. мист. зароди- 
лося в 19 ст. під впливом англ. 
офіційного мистецтва. Першим ху- 
дож. об'єднанням було «Цейлон- 
ське товариство мистецтва» (з 
1887; художники А. Амарасекера, 
Дж. Д. А. Перера, Т. Раджапак- 
ша). На поч. 20 ст. у зв'язку з виз- 
вольним рухом склалася живопис- 
на школа, що сполучає нац. тради- 
ції з досвідом новітніх європ. те- 
чій |«Група 43» (художники Дж. 
Кейт, Г. Пієріс) і«Товариство на- 
ціонального мистецтва» (Б. Л. А. 
Мендіс та ін.)). Розвиваються 
худож. ремесла (ткацтво, різьб- 
лення на дереві, художня обробка 
дорогоцінних каменів тощо). 
Музика Ш.-Л. тривалий час зазна- 
вала виливу пд.-інд. муз. культу- 
ри. У сингалів інструм. музика 
переважає над вокальною. Муз. 
інструменти: ударні -- барабани 
бера (5 різновидів, часто об"! єднані 
в ансамблі), пантеру (кільце з мід- 
ними дзвіночками), мідні тарілки 
талампот; духові -- хоранеуа (різ- 
новид  гобоя), хагедія (морські 
раковини різної форми і розмірів) 
та ін. Танці -- невід'ємна частина 
нац. свят, реліг. церемоніалів, 
культових процесій, театр. вистав. 
Популярні т. з. кандійські танці 
(удекі, пантеру), побутові -- ру- 
хуну (багато з них передають по- 
ведінку тварин), а також символіч- 
ні танц. сцени на сюжети з міфо- 
логії. Для пісень сингалів харак- 
терні короткі  мелодичні фрази, 
низхідний рух мелодії. Після за- 
воювання незалежності проблема- 
ми збереження нац. культури зай- 
мається Ін-т сингальської культу- 
ри. Серед композиторів -- П. Ке- 
мадаса, П. Дунстан де Сілва, В. Д. 
Амарадева. Серед муз.  колекти- 
вів -- Нац. ансамбль танцю (засн. 
1973), танц. ансамбль, що склада- 
ється з потомствених сімей тан- 
цюристів (засн. у 70-х рр; обидва 


гастролювали в СРСР), Симф. 
оркестр Шрі-Ланки, оркестри син- 
гальської і тамільської музики, 
численні ансамблі традиційної му- 
зики. В Коломбо -- Державний 
коледж  красних мистецтв (засн. 
1953), Урядовий музичний коледж 
(при ньому Сингальський оркестр 


орієнтальної музики); при ун-ті 
існує школа танцю. 
Театр. Про старод. походження 


театру свідчить  поема-хроніка 
«Махаванса» (5 ст.). З давнини до 
сьогодні збереглися різноманітні 
форми нар. театру: колам (видо- 
вище в масках, в основі якого та- 
нець і пантоміма), сокарі («театр 
гумна») -- театр. видовище коме- 
дійного характеру та ін. На осно- 
ві нар.-муз. і танц. традицій виник 
і діяв на поч. 19 ст. новіший 
вид театру -- надагам (муз. виста- 
ва з піснями, танцями, пантомі- 
мою). Зародження театру сучас. 
типу пов'язане з нац.-визвольною 
боротьбою народів Ш.-Л. В 20-х 
рр. виникли профес. трупи, в ре- 
пертуарі яких п'єси нац. драматур- 
гів К. Д. Бастіана, Д. де Сілви та 
інь, що включають діалог і зберіга- 
ють нар. муз.-танц. основу нада- 
гама. Встановлення незалежності 
Ш.-Л. сприяло відродженню |і 
розвитку нац. традицій. Виникли 
нові театр. форми, зокрема балет, 
який синтезує традиційне і нар. 
танц. мистецтво. В 1944 створено 
школу і трупу (з 1955  Цейлонсь- 
кий балет Чітрасени), якими керу- 
вав Чітрасена -- перший профес. 
танцівник і балетмейстер Ш.-Л. 
В 1960 і 1963 трупа гастролювала в 
СРСР. У республіці багато ама- 
торських колективів, зокрема 
театр при ун-ті в Коломбо (в ре- 
пертуарі твори сучас. сингал. дра- 
матургів, а також п'єси А. Чехо- 
ва, О. Уайльда та ін.). 
Кіно. В 1948 було створено першу 
нац. кінокомпанію по виробн. філь- 
мів «Сінгала-фільм». На розви- 
ток кіномистецтва Ш.-Л. відчутно 
впливав кінематограф Індії. Біль- 
шу частину кінопродукції стано- 
вили комерційні мелодраматичні 
стрічки. В кін. 50--60-х рр. почали 
створювати фільми, в яких реалі- 
стично відсбражено життя країни, 
людські взаємини («Лінія долі», 
«Послання», «Село, що змінило- 
ся»; всі -- реж. Л. Д. Перієс). У 
1972 створено Держ. кінокорпо- 
рацію. В 70-х рр. у творчості 
прогресивних режисерів знайшли 
відображення важливі соціальні 
проблеми («Добрі побажання» та 
«Ласанда», обидва -- реж. К. Пе- 
рера; «Що сталося?», реж. П. Гу- 
наратне; «Сім морів», реж. С. Гу- 
насінге). В сучас. кіно  ШІ.-Л. 
працюють режисери Д. Патхірад- 
жа, М. Сандасагера, С. Перієс та 
їн. Серед фільмів 80-х рр.-- «Коли 
човни повертаються до берега» 
(реж. С. Ар'яватна), «Дві родини» 
(реж. С. Перієс). 

І. А. Звегінцева. 
Літ.: Талмуд З. Д. История Цейлона. 
1795--1965. М., 1973; Кочнев В. МИ. 
Шри Ланка. Зтническая история и 
социально-зкономические отношения 
до начала ХХ века. М., 1976; Респуб- 
лика Шри Ланка; история и современ- 
ность. М., 1977; Воронин С. В. Рабо- 
чий класс Шри Ланки. М., 1979; Вь/- 
хухолев В. В. Сингальская литерату- 
ра. М., 1970; Тюляев С. И., Бонгард- 
Левин Г. М. Искусство Шри Ланка. 
М., 1974; Страньг и народь6. Зарубеж- 
ная Азия. Южная Азия. М., 1982. 


ШРІТ, шрот (нім. ЗсЬгог, букв.-- 
дрібні залишки) -- побічний про- 
дукт, який одержують при вироб- 
ництві олії з подрібненого насіння 
олійних культур після екстрагу- 
вання жиру органіч. розчинниками. 
-- цінний білковий вид кор- 
мів для с.-г. тварин. Залежно від 
сировини розрізняють Ш. соняш- 
никовий, льоновий, бавовниковий, 
соєвий, гірчичний,  конопляний, 
кукурудзяний,  коріандровий та 
ін. Найкращу кормову цінність 
мають соняшниковий,  льоновий, 
соєвий Ш., 1 кг яких дорівнює 
1,02--1,19 корм. од. і містить 
289--367 г перетравного протеїну. 
У Ш. багато вітамінів групи В, Е, 
калію, фосфору. Згодовують Щ. 
тваринам так само, як і макуху. 
Входить до складу комбікормів. 
В. М. Хрящевський. 
ШРІФФЕР  (бсігіеббег) | Джон 
Роберт (н. 31.У 1931, Ок-Парк, 
шт. Іллінойс) - амер. фізик, член 
Нац. АН СЩА (з 1971). Закінчив 
Массачусетський ін-т (1953). З 
1962 -- професор Пенсільванського 
ун-ту. Осн. праці -- з фізики твер- 
дого тіла і фізики низьких т-р. 
Разом з Дж. Бардіном і Л. Купе- 
ром розробив мікроскопічну тео- 
рію надпровідності (т. з. теорія 
Бардіна -- Купера -- Шріффера). 
Нобелівська премія, 1972. 
ШТАБ (нім. Зіаб) військовий -- ос- 
новний орган управління війська- 
ми (силами) в бойовій обстановці 
і керівництва їхнім навчанням, 
повсякденною діяльністю. ШІ. є 
в збройних силах усіх д-в. Існу- 
ють від батальйону (дивізіону) і 
вище. Завдання Ш.: підтримання 
постійної бойової готовності військ 
(сил), підготовка даних, необхід- 
них для прийняття командиром 
(командуючим) рішень, передан- 
ня їх військам і перевірка вико- 
нання, організація безперебійно- 
го управління боєм, забезпечення 
взаємодій військ, організація бо- 
йового забезпечення тощо. Див. 
також Генеральний штаб. 
ШТАЄРМАН Ілля Якович |З31.ПІ 
(12.ТУ) 1891, Могилів-Поділь- 
ський, тепер Вінницької обл. -- 
24. УП 1962, Москва) -- україн- 
ський рад. вчений у галузі механі- 
ки і математики, чл.-кор. АН 
УРСР (з 1939). Закінчив Київ. 
ун-т (1914), де викладав 1930-- 
41, і Київ. політех. ін-т (1918), 
в якому викладав до 1941. У 1920-- 
34 працював у Комісії прикладної 
математики АН УРСР, 1934--43 -- 
в Їн-ті математики АН УРСР. З 
1943 -- професор Моск. інженер- 
но-буд. ін-ту. Осн. праці -- з прик- 
ладної теорії пружності, теорії ін- 
тегрування рівнянь, прикладної 
математики. 
ШТАЙН (5сеіп) Гюнтер (8.ГУ 1922, 
Дессау -- 19.Х1Ї 1982, Леніц) -- 
німецький письменник, перекладач 
(НДР). Під час 2-ї світової війни 
був солдатом. Працював учителем, 
редактором. Разом з дружиною 
Трауте активно популяризував тво- 
ри рад. л-ри в НДР. Удвох пе- 
реклали з оригіналу багато творів 
рос. та укр. класичної і рад. л-ри 
(зокрема, оповідання І. Нечуя- Ле- 
вицького, П. Мирного, С. Василь- 
ченка, О. Маковея та ін.; романи 
й повісті О. Гончара, В. Собка, 
Ю. Шовкопляса, Ю. Збанацького, 
С. Скляренка та ін.). У романі 
«Кати й герої» (1974) відтворив 


події 2-ї світової війни, діяльність 
антифашист. сил. Роман «УЛльти- 
матум» (1977), повість «Ведме- 
жий кинджал» -- про Корсунь- 
Шевченківську битву 1944. Бага- 
то разів бував на Україні. 

Тв.: Рос. перекл.-- Ультима- 
тум.-- Подарок, М., 1978. 

. А.Г. Баканов. 
ШТАКЕНШНЕЙДЕР Андрій Іва- 
нович (Г22.П (6.ПІ) 1802, поблизу 
Гатчини -- 8 (20). УПІ 1865, Моск- 
ва | -- рос. архітектор та малюваль- 
ник, акад. петерб. АМ (з 1834). 
У 1815--21 навчався в петерб. АМ. 
Серед споруд -- палац«Бельведер» 
у Петергофі (тепер Петролворець; 
1853--56); палаци в Петербурзі -- 
Миколаївський (1853--61, тепер 
Палац Праці), Бовомихайлівський 
(1857--61, тепер Інститут  істо- 
рії матеріальної культури АН 
СРСР), та приватні будинки. За 
проектами Ш. на Україні створе- 
но архітектурні споруди парку 
«Софіївка» в Умані (Рожевий па- 
вільйон, 1850--52; іл. див. до ст. 
Павільйон, т. 8, с. 116; вхід до 
парку, ескізи ліпного фризу до 
павільйону Флори, 1852). 

ШТАМ (від нім. Зап, тут -- 
плем'я, рід) -- культура мікроор- 
ганізмів одного виду, виділена З 
якогось природного середовища 
(води, грунту тощо) або одержа- 
на в лабораторії в процесі селек- 
ції. Різні Ш. одного і того самого 
виду, виділені з різних середовищ 
або з одного середовища в різний 
час, можуть відрізнятися, напр. 
за чутливістю до антибіотиків, 
здатністю до утворення токсинів, 
ферментів тощо. 

ШТАМ Б (від нім. 5саптт -- стов- 
бур, пень) -- частина стовбура де- 
рева між кореневою шийкою 1 ниж- 
ньою  скелетною гілкою крони. 
За висотою Щ. розрізняють дерева 
низькоштамбові (40--70 см), на- 
півштамбові (до 100--120 см) та 
високоштамбові (понад 150 см). 


ШТАМП (нім. З5батріе, від італ. 
5гатра -- печатка) -- Інстру- 
мент для обробки заготовок (або 
матеріалів) тиском: об'ємним 
штампуванням, листовим штам- 
пуванням тощо. Робочими части- 
нами багатьох Ш. служать матри- 
ця і пуансон, при взаємодії яких 
оброблювані заготовки (матеріали) 
належним мчином  дефсрмуються. 
2) Металева або полімерна форма з 
заглибленим або рельєфним зобра- 
женням тексту, малюнка чи при- 
краси. Служить для тиснення зоб- 
ажень юна  палітурній кришці. 
) Печатка (опукле негативне зоб- 
раження), а також її відбиток на 
документі. 4) Готовий зразок, шаб- 
лон. 5) Переносно-- художній 
прийом або зворот мови, що багато- 
разово механічно повторюється без 
творчого осмислення. 

ШТАМПУВАННЯ -- обробка ме- 
талевих і неметалевих матеріалів 
(заготовок) тиском у штампах. 
Розрізняють: листове  штампу- 
вання і об'ємне штампування; хо- 
лодне штампування |і гаряче (з 
нагріванням матеріалів).  Особ- 
ливі способи Щ.-- за допомогою 
енергії вибуху (див. Вибухове 
штампування), потужного магн. 
поля (див.  Магнітно-імпульсна 
обробка), з використанням елас- 
тичних (напр., гумових) прокла- 
док тощо. Для Ш. застосовують пе- 
реважно штампувальні молоти і 


441 








ШТАМПУВАННЯ 
| 5 
і 2 
ж 
с» 
яз 
хі 
ПРДА 
Штамби: 
1.-- низький; 
2 -- напівштамб; 
3 -- високий. 





Штопор літака. 


442 


ШТАНГЕНЦИРКУЛЬ 





А. Г. Штепа. Степан іде 
на СІчЧ. Декоративна 
скульптура. Дерево. 








і 3 


ПШтандарт. 





1 

Чітангенциркуль: 

1 -- нижня губка; 

2 -- верхня губка; 
3 -- рамка; 

4 -- стопорний гвинт; 
5 -- штанга; 

5 -- мікрометричний 


подавальний пристрій; 
7 -- ноніус. 





ЖШтерна дослід. 


преси (у т. ч. гідравлічні преси), 
ковальсько-штампувальні  авто- 
мати. Див. також Ковальсько- 
штампувальне виробництво. 

ШТАНГЕНЦИРКУЛЬ (нім. Збап- 
депгігКе!, від 5капяе -- стрижень і 
/ігке! -- циркуль) -- інструмент 
(прилад), яким вимірюють зовн. 
і внутр. розміри деталей машин, 
труб тощо. Осн. частинами Ш. 
(мал.) є лінійка (штанга) з губка- 
ми (або губкою) і рухома рамка з 
губками (або губкою) і ноніусом 
(допоміжною шкалою), яка пере- 
міщується по лінійці. Верхні гра- 
ниці вимірювань Щ. -- від 125 до 
2000 мм. Границі допустимої по- 
хибки -- 0,05, 0,1 і 0,2 мм. Деяки- 
ми Щ. (з верх. розмічальними губ- 
ками) розмічають поверхні заго- 
товок (див. Розмічальний інстру- 


менту. 
ШТАНДАРТ (нім. Зіапаагіе -- 
прапор) -- 1) Прапор кав. частин 


у рос. і деяких іноземних арміях. 
У Рад. Збройних Силах Ш. наз. 
прапор зведених полків фронтів, 
ВМФ і Наркомату оборони, які 
брали участь у Параді Перемоги. 
2) Прапор глави держави, який ви- 
вішують у місці його перебування. 
ШТАПЕЛЮВАЛЬНА МАШИНА 
(від нім. 5саре! -- волокно) -- ма- 
шина, на якій з хім. ниток, зібра- 
них в джгут, одержують штапельо- 
вану стрічку, що з неї виготовля- 
ють пряжу. Принцип дії найпоши- 
реніших Щ. м. полягає у формуван- 
ні з кількох джгутів живиль- 
ної стрічки і розрізуванні (шта- 
пелюванні) в ній ниток на волокна 
певної довжини. Одержану шта- 
пельовану стрічку витягують (по- 
тоншують), ущільнюють і уклада- 
ють в спец. ємкість. В подальшому 
ця стрічка надходить на стрічко- 
ві та ін. машини прядильного ви- 
робництва. 

ШТАРКА ЯВИЩЕ -- зсув і роз- 
щеплення рівнів енергії атомів, мо- 
лекул та інших квантових систем 
під діянням електричного поля. 
Виявляється у зміні положення та 
розщепленні спектральних ліній 
цих систем (штарківські підрівні, 
штарківське розщеплення). При- 
чиною Ш. я. є поява додаткової 
енергії ДЕ у квантової системи, 
що перебуває в електр. полі з на- 
пруженістю Е. Розрізняють ліній- 
не Ш. я. (ДЕ пропорційно Е) 
і квадратичне Ш. я. (АЕ пропор- 
ційно Е2). Лінійне Щ. я. спо- 
стерігається в атомах водню, вод- 
неподібних атомах, а також систе- 
мах, що не мають центра інверсії. 
Квадратичне Ш. я. харак- 
терне для багатоелектронних сис- 
тем з центром інверсії, в яких ди- 
польний момент (див. ШДиполь 
електричний) відсутній, і електр. 
поле взаємодіє з наведеним полем 
диполя. Величина зміщення є різ- 
ною для різних станів. Якщо рівні 
вироджені, то виродження може 
частково зніматися під діянням 
електр. поля. Напр., для атомів 
знімається виродження по кванто- 
вому числу т, яке характеризує 
проекцію повного моменту кількос- 
ті руху, проте стани з квантовими 
числами т і--т зміщуються одна- 
ково, тобто залишаються виродже- 
ними. Число підрівнів, які виника- 
ють в електр. полі для станів ато- 
ма з квантовим числом повного 
моменту кількості руху 7, дорів- 
нює ) - /,. Щ. я. використову- 


ють в атомній і мол. сптектроско- 
пії, радіоспектроскопії, на ньому 
грунтується один з найточніших 
методів визначення  дипольних 
моментів молекул тощо. Лінійне 
Ш. я. відкрив (1913) нім. фізик 
И. Штарк (1874--1957). Квадра- 
тичне Щ. я. вперше спостерігав 
(1924) нім. фізик Р. Ладенбург 
(1882--1952). В. Сугаков. 
ШТАТ (нім. Збааї, букв.-- держа- 
ва, від лат. 5саїци5 -- стан, поло- 
ження) 1) Складова частина 
ряду бурж. д-в з федеративною 
формою державного устрою; наз- 
ва держ. тер. одиниці, яка входить 
до складу федерації (зокрема, 
в Австралії, Бразілії, Венесуелі, 
Індії, США). У Ш. створюються 
свої органи влади й управління. 
Як правило, центр. влада формаль- 
но або фактично контролює зако- 
нодавчу і виконавчу діяльність 
органів Ш. Очолює Ш. звичайно 
губернатор, обираний населен- 
ням (напр. США, Мексіка) чи 
призначуваний главою федерації 
(Індія, Австралія). 2) Постійний 
склад працівників підприємства, 
установи чи організації. Див. та- 
кож Штати. 


ШТАТИ (від нім. 5іааї -- держа- 
ва, правління) -- постійний, гра- 
нично допустимий чисельний склад 
працівників підприємств, установ, 
орг-цій. Типові Ш. затверджують 
м-ва для підвідомчих орг-цій та 
установ у межах ліміту чисельнос- 
ті персоналу та планового фонду 
заробітної плати, затверджених 
для системи кожного м-ва, з додер- 
жанням схем посадових окладів і 
серед. заробітної плати за штат- 
ним розписом. Додержання вста- 
новленої для даної орг-ції структу- 
ри Ш., посадових найменувань і 
посадових окладів має важливе 
значення для ефективного викори- 
стання наявних трудових ресурсів. 


ШТАУДІНГЕР (Зіаицдіпоег) Гер- 
ман (23.ПІ 1881, Вормс -- 8.ІХ 
1965, Фрайбург)-- німецький хі- 
мік (ФРН). Професор  Фрай- 
бурзького ун-ту (1926--51). Ди- 
ректор Держ. ін-ту високомол. 
сполук (1940--56). Відкрив новий 
клас органічних сполук -- кетени. 
Синтезував кілька органічних спо- 
лук фосфору, досліджував інсек- 
тициди. Один з основоположників 
макромол. хімії. Нобелівська пре- 
мія, 1953. 

ШТАУФЕНИ (бЗаціеп) -- дина- 
стія нім. королів та  імперато- 
рів «Священної Римської імперії» 
1138--1254. Див. Гогенштауфени. 


ШтЕЄєНБбЕК (Щтенбек; 5іеепреск) 
Макс (н. 21.П1 1904, Кіль) - нім. 
фізик, член АН НДР (з 1956), її 
віце-президент  (1962--67), (іноз. 
член АН СРСР (з 1966). Навчався 
(1922--27) в ун-ті в Кілі. Осн. пра- 
ці -- з фізики напівпровідників, 
магн. гідродинаміки, фізики га- 
зового розряду, ядерної фізики, 
фізики плазми, астро-фізики. 
Незалежно від ін. вчених  ви- 
сунув (1927) ідею створення ци- 
клотрона. Запропонував теорію по- 
ходження магн. поля Сонця, пла- 
нет і зір. Очолював (1957--62) 
роботи з ядерної фізики й енерге- 
тики в НДР, брав участь у ство- 
ренні першої в НДР атомної елек- 
тростанції. Золота медаль імені 

. В. Ломоносова АН СРСР, 
1972. Портрет с. 443. 


ШТЕЙН Іван Федорович (р. н. 
невід., м. Брауншвайг, тепер ФРН 
-- 1837, Харків) -- рос. та укр. 
театр. діяч, антрепренер, режисер 
і балетмейстер. У 1802 переїхав 
до Росії. Працював актором |і 
танцівником німецької трупи в Пе- 
тербурзі, 1804--09 -- режисер і 
балетмейстер кріпацького театру 
Ю. А. Ілінського в Романові (те- 
пер смт Дзержинськ Житомир. 
обл.), викладав танці в Київ. 
гімназії (1809--11) та Харків. ун-ті 
(1812--16). В 1816 став компань- 
йоном харків. антрепренера ИЙ. 
Калиновського, 1817--18 утриму- 
вав власну трупу (див. Харків- 
ський вільний театр), 1818--21 -- 
танцмейстер Харків. ін-ту шляхет- 
них дівчат. В 1821 відновив театр. 
діяльність (див. Штейна Ф. 
трупа), яку продовжував до 1836. 

- Р. Я. Пилипчук. 
ШТЕЙН Олександр Петрович 
Гн. 15 (28).ГХ 1906, Самарканді -- 
рос. рад. драматург. Член КПРС 
з 1930. Створив п'єси на історичну 
(«Стяг адмірала», 1950, Держ. пре- 
мія СРСР, 1951), істор.-революц. 
(«Весна двадцять першого», 1939; 
«Пролог», 1952; «Між зливами», 
1964, та ін.) та флотську («Океан», 
1964; «Чорний гардемарин», 1980) 
тематику. Автор п'єс «Персональ- 
на справа» (1954), «Готель ,,Асто- 
рія"» (1956), «В полоні у часу» 
(1969), «Співучі піски» (1972), 
«Версія» (1977), літ.-біографічних 
драм, кіносценаріїв («Суд честі», 
1948, Держ. премія СРСР, 1949; 
«Адмірал Ушаков», 1953, та ін.), 


прозових творів. Нагороджений 
2 орденами Трудового Червоного 
Прапора, іншими орденами, ме- 
далями. 

Тв.: Пьесь, т. 1-2. М., 1978; Укр. 
перекл.- Флаг адмірала. К., 
1951; Персональна справа. К., 1955; 
Океан. К., 1962; Спгівучі піски. К., 
1973. Ю. І. Корзов. 


ШТЕЙН (від нім. 5геіп -- камінь) 
-- сполука сульфіду деяких ко- 
льорових металів (переважно міді, 
нікелю) з сульфідом заліза; про- 
міжний продукт  (напівпродукт) 
виплавлення цих металів з їхніх 
сульфідних (сірчистих) руд і руд- 
них концентратів. Продуваючи 
(повітрям або технічно чистим кис- 
нем) Ш. в конверторі, одержують 
чорновий (з домішками) кольоро- 
вий метал, що його далі очищають 
(див. Рафінування металів). Див. 
також Сульфідування. 


ШТЕЙНА І. Ф. ТРУПА -- рос.- 


укр. професіональна трупа, яку 
утримував І. Штейн. кін. 1821 
з групи акторів Полтавського 


вільного театру І. Щтейн засну- 
вав нову трупу, яка 1822--23 по- 
стійно виступала в Тулі, з кін- 
ця 1823 -- в Харкові, 1827--28 -- 
в Одесі. Поділена на три частини, 
трупа давала одночасно вистави в 
Харкові (1825--36), Курську (1825 
--33) і Києві  (1830--35), пе- 
ріодично -- в Полтаві, Ромнах, 
Кременчуці, Миколаєві, Таганро- 
зі, Новочеркаську, Калузі та ін- 
ших містах. У трупі працювали 
Л. Млотковський, І. Дрейсіг, Д. 
Жураховський, К. Зелінський, М. 
Рибаков, К. Соленик, Є. Мочало- 
ва та ін. У репертуарі: російська 
(Фонвізін, Грибоєдов), західно-єв- 
ропейська в рос. перекладах і пере- 
робках (Шекспір, Мольєр, Шіллер) 
драматургія, п'єси укр. драматур- 


гів («Наталка Полтавка» і «Мос- 
каль-чарівник» Котляревського), 
а також т. з. двомовні п'єси, авто- 
ри яких звертаються до укр. 1 рос. 
або укр. і польс. мов («Козак-вір- 
шописецьь»  Шаховського,  «Мар- 
фа і Угар, або Лакейська війна» 
О. Корсакова, «Шельменко -- во- 
лосний писар»  Квітки- Основ'я- 
ненка, «Українка, або Королева 
чаклування»  Мілевського).  Ос- 
танні виступи трупи відбулися 
1836 в Єлисаветграді (тепер Кіро- 
воград) й Одесі. Р. Я. Пилипчук: 


ШТЕЙНБЕРГ Лев Петрович |З 
(15).ІХ 1870, Катеринослав, те- 
пер Дніпропетровськ -- 16.1 1945, 
Москва) -- укр. і рос. рад. дири- 
гент, композитор, педагог, нар. 
арт. СРСР (з 1937). В 1893 закін- 
чив Петерб. консерваторію. Пра- 
цював оперним диригентом у Пе- 
тербурзі, Одесі, Харкові, Моск- 
ві. В 1928--45 -- диригент Велико- 
го театру СРСР. У 1937--41 
професор Моск. консерваторії. В 
1910--18 та 1922--23 Ш. працював 
у Київ. оперному театрі, 1923 -- 
один з організаторів і керівників 
філармонічного т-ва в Києві. 

1924--26 -- гол. диригент Харків. 
опери, де 1924 вперше поставив 
оперу «Тарас Бульба» М. Лисен- 
ка (здійснив ред. партитури). 
Автор опери «Десять днів, що по- 
трясли світ», балету «Мірра», З 
симфоній, кантати «Жовтень», 
симф. поеми «Красна площа», 
оркестрової фантазії «Україна» 
та ін. Нагороджений орденом Тру- 
дового Червоного Прапора, меда- 
лями. І. Д. Гамкало. 


ШТЕЙНБЕРГ Яків Аронович (13 
(25).ТУ 1896, Київ -- 11.П 1982, 
там же) -- укр. рад. архітектор. У 
1925 закінчив Київ. худож. ін-т, 
де навчався у В. Рикова. Осн. 
споруди: Гірничий їн-т у  До- 
нецьку, Клуб будівельників та 
житл. будинок «Індубуд» у Хар- 
кові (всі -- 1928), Вуглетехнічний 
ін-т у Донецьку (1930), полікліні- 
ка (1954) та житлові будинки у 
Києві (1966, 1970--74), санаторій 
«Україна» (1932) у Гагрі. Автор 
наук. праць і статей з питань архі- 
тектури та буд-ва. З 1923 викладав 
в худож. та інженерно-будівельних 
ін-тах Харкова і Києва (з 1937 -- 
професор). 

ШТЕЙНТАЛЬ (5іеіпібаї) Гейман 
(16.У 1823, Гребціг -- 14.ПІ 1899, 
Берлін) -- нім. мовознавець. Про- 
фесор Берлін. ун-ту (з 1863). Один 
із основоположників  психологіч- 
ного напряму в мовознавстві. Осн. 
праці: «Походження мови» (1851), 
«Характеристика | найголовніших 
типів будови мови» (1860), «Історія 
мовознавства у греків і римлян» 
(1862--63). Б. М. Задорожний. 


ШТЕПА Антон Гнатович |н. 9 (22). 
ІХ 1903, с. Сваричівка, тепер Іч- 
нянського р-ну Черніг. обл.)|-- укр. 
рад. різьбяр на дереві. Автор те- 
матичних скульптур «Їшов коб- 
зар до Києва та Й сів спочивати» 
(1966), «Декрет Леніна про землю 
та | мир» (1968), «Партизани» 
(1974), «Перемога. 1945 рік. 9 
Травня» (1975), барельєфів, у 
т. ч. на мотиви творів Т. Шевченка. 
Виготовляє також українські на- 
родні музичні інструменти (ліри, 
бандури). 

Літ.: Антон Штепа. Різьбярство. Ка- 
талог. К., 1976. В. М. Ханко. 


ШТЕРІВКА селище міського 
типу Ворошиловгр. обл. УРСР, 
підпорядковане Краснолуцькій 
міськраді. Розташована за 7 км 
від залізнич. ст.  Петровеньки. 
2,0 тис. ж. (1984). Більшість жи- 
телів Ш. працює на підприємствах 
м. Петровського та с-ща Маломи- 
колаївки.  Восьмирічна школа; 
фельдшерсько-акушерський пункт; 
клуб, 2 б-ки. Засн. наприкінці 18 
ст., с-ще міськ. типу -- з 1938. 
ШТЕРІВСЬКА ДРЕС імені Ф.Е. 
Дзержинського -- перша теплова 
електростанція на Україні, спо- 
руджена за планом ГОЕЛРО. Роз- 
ташована в м. Міусинську Вороши- 
ловгр. обл. Буд-во почато 1922. 
Перший турбогенератор потужніс- 
тю 10 тис. кВт введено в дію 1926. 
Закінчено буд-во наприкінці 1931. 
Встановлено 6  турбогенераторів 
заг. потужністю 152 тис. кВт. У 
1932 електростанції присвоєно ім'я 
Ф. Е. Дзержинського. Під час 
Великої Вітчизн. війни 1941--45 
ДРЕС було повністю зруйновано. 
Відбудову електростанції закінче- 
но 1953. З 1.1 1983 електростан- 
цію ліквідовано. На її базі збудо- 
вано підрозділ енергореммонтаж- 
ного підприємства «Донбасенерго». 
В. А. Жмурко. 
ШТЕРН  (З5сегп) Вільям (29.1 
1871, Берлін -- 27.1 1938, Дарем, 
Пн. Кароліна, США) -- нім. пси- 
холог і філософ-ідеаліст. Профе- 
сор ун-тів у Бреслау (з 1907) і 
Гамбургу (1916--33), де засн. Пси- 
хологічний ін-т. Після фашист. 
перевороту емігрував до США. 
Один з перших систематично вив- 
чав індивідуальні відмінності, за- 
стосував метод тестів, запрова- 
див поняття коефіцієнта інтелек- 
туальності. Щ. був ініціатором 
розробки питань юридичної психо- 
логії. В філософії розвивав кон- 
цепцію т. з. критичного персона- 
лізму. Автор праць з дитячої 
психології, генетичної і приклад- 
ної психології, в т. ч. диференці- 
альної психології. 
ШТЕРН Ліна ФСоломонівна (14 
(26) УПІ 1878, м. Лібава, тепер 
м. Лієпая Латв. РСР -- 7.1 1968, 
Москва)| -- рад. фізіолог, акаде- 
мік АН СРСР (з 1939) і АМН 
СРСР (з 1944). Член КПРС з 
1938. В 1903 закінчила Женев- 
ський ун-т, 1904--25 працювала у 
тому ж ун-ті (з 1917 -- професор). 
У 1925 переїхала в СРСР. В 1929-- 
48 -- директор Ін-ту фізіології 
АН СРСР, 1954--68 працювала 
в Ін-ті біофізики АН СРСР. Пра- 
ці присвячені вивченню хім. |і 
фізико-хім. основ і гуморальної 
регуляції фізіол. пропесів в орга- 
нізмі людини і тварин. Розробила 
вчення про бар'єрні функції, до- 
кладно вивчила гематоенцефаліч- 
ний бар'єр. Нагороджена орденами 
Трудового Червоного Прапора, 
Червоної Зірки, медаллю. Держ. 
премія СРСР, 1943. 
ШТЕРН (З5іегп) Отто (17.П 1888, 
Зорау, Сілезія -- 17.У1П 1969, 
Берклі, Каліфорнія) нім. і 
амер. фізик. Закінчив (1912) ун-т 
в Бреслау (Вроцлаві). Емігрував 
1933 у США. Осн. праці-- з ядерної 
фізики, квантової фізики, термо- 
динаміки. Вперше (1920) виміряв 
швидкість молекул газу (див. 
Штерна дослід), спільно з нім. 
фізиком В. Герлахом (1889--1979) 
довів (1922) наявність магн. мо- 


менту атома (див. Штерна -- Гер- 
лаха дослід), спільно з нім. фізи- 
ком Р. Фрішем (н. 1904) вперше 
(1933) визначив магн. момент про- 
тона в молекулі водню. Нобелів- 
ська премія, 1943. 

ШТЕРНА ДОСЛІД -- дослід, на 
основі якого визначено швидкість 
молекул газів. Здійснив (1920) О. 
Штерн. У Щ. д. два співвісні ци- 
ліндри (мал.) оберталися з однако- 
вою кутовою швидкістю а(» навколо 
платинової дротинки 48В, поверхня 
якої вкрита сріблом. З поверх- 
ні - нагрітої  дротинки  вилітали 
атоми срібла, швидкості о яких 
треба було визначити. Ці атоми, 
пролітаючи крізь вузьку щілину у 
внутр. циліндрі, осаджувалися на 
стінках зовн. циліндра у вигляді 
вузької смуги С при нерухомих ци- 
ліндрах і смуги С", якщо цилінд- 
ри оберталися навколо осі АВ. За 
час і, за який атом срібла пролі- 
тав віддаль між циліндрами / 
шо і, обидва вони поверталися на 
кут Фо- ої. Звідси швидкість ру- 


нн Ні 


ху частинки срібла 7? 





Ш. д. густина нальоту срібла на 
стінках зовн. циліндра була неод- 
наковою. Найбільша ущільненість 
його в середині смуги означала, 
що тут осідали частинки з найімо- 
вірнішою швидкістю. Ш. д. під- 
твердив осн. положення кінетичної 
теорії газів, зокрема щодо розподі- 
лу молекул і атомів газу за швид- 
костями. Мал. с. 442. 
ШТЕРНА-ГЕРЛАХА ДОС- 
ЛІД -- дослід, який підтвердив, 
що атом має магнітний момент, 
проекція якого на напрям зовн. 
магнітного поля набуває лише 
певних значень. Цей дослід за- 
пропонували (1920) П. Л. Капіца 
і М. М. Семенов, його здійснили 
(1922) О. Штерн і нім. фізик В. 
Герлах (1899--1979). В Щ.-Г. д. 
(мал.)  вивчалось проходження 
вузького пучка атомів срібла у 
сильному неоднорідному  магн. 
полі. Виявилось, що пучок роз- 
щеплюється на 2 компоненти, 
які симетрично зміщені відносно 
напряму його початкового поши- 
рення. Це свідчило, що проекція 
магн. моменту атома набуває лише 
двох значень, які відрізняються 
знаком. Величина магн. моменту, 
вимірена у Ш.--Г. д., виявилась 
рівною Бора магнетону. Резуль- 
тати досліду можна пояснити, при- 
пустивши, що електрон має стін 
і пов'язаний з ним власний (спіно- 
вий) магн. момент. Ш.--Г. д. віді- 
грав велику роль у розвитку вчен- 
ня про електрон. 

ШТЕРНБЕРГ Василь Іванович 
(12.11 1818, Петербург -- 8.ХІ 1845, 
Рим) -- російський та  україн- 
ський художник. У 1835-39 нав- 
чався у петерб. АМ у М. Воробійо- 
ва. Свої кращі картини створив 
на Україні: «Пастушок»  (1836-- 
38), «Переправа через Дніпро під 
Києвом», «Садиба Г. Тарновського 
в Качанівці», «Вид на Поділ у 
Києві» (всі -- 1837), «Вулиця на 
селі» (1837--38), «В Качанівці у 





443 
ШТЕРНБЕРГ 





. 
ЧР» З 
че Р 73 
М я , 
ре 
Й Ь Й опт ть 
у 
СЕ» 
"- 
Я З 


М. Штеєнбек. 








Л.П. Штейнберг. 





Л.С. Штерн. 


Схема Штерна -- 
Герлаха досліду: 


1 -- пучок атомів; 

2 -- екран із щілиною; 
3 -- магніт; 

4 -- екран. 


444 
ШТЕРНБЕРГ 








В. І. Штернберг. Авто- 
портрет. 1838--40. Дер- 
жавний музей Т. Г. 
Шевченка в Києві. 


й 


З 
оці у 









Я; 


Пп. К. Штернберг. 





К. А. Штирбул. 


В. І. Штернберг. 

В Качанівці у Тарнов- 
ського. 1838. ДРМ у 
Ленінграді. 


Тарновського» (1838). Автор кар- 
тин, малюнків (зокрема, на теми 
життя казахів, башкирів, ураль- 
ських козаків, а також італійців), 
літографій, офортів. Твори збері- 
гаються у ДМУОМ у Києві, ДРМ 
у Ленінграді, Київ. музеї Т. Г. 
Шевченка та ін. Був одним з най- 
ближчих друзів Шевченка. У 1840 
створив фронтиспіс до першого 
видання «Кобзаря» Шевченка |і 
кілька портретів поета. Шевченко 
присвятив Ш. поему «Іван Підко- 
ва», вірш «На незабудь Штернбер- 
гові», відтворив його образ у повіс- 
тях, зокрема «Художник» і «Му- 
зикант». 

Іл. див. на окремому аркуші, с. 
352--353, а також до ст. Т. Г. Шев- 
ченко, с. 390 і на с. 447. 

Літ.: Пархоменко І. В. Василь Штерн- 
берг. К., 1978. 

ШТЕРНБЕРГ Лев Якович (21. 
ГУ (3.У) 1861, Житомир -- 14.МПІ 
1927, Дудергоф, тепер с-ще Мо- 
жайський  Ломоносовського р-ну 
Ленінгр. обл.) -- рад. етнограф, 
чл.-кор. АН СРСР (з 1924). У 
1881--82 навчався в Петерб., 1882 
--86 -- у Новорос. ун-тів Одесі. 
За участь у народовольських орг- 
ціях 1889--97 був на засланні на 
о. Сахалін; вивчав етнографію 
місц. народів (гіляків). Відкрив 
у них прояви групового шлюбу. 
Це відкриття відзначив Ен- 
гельс у статті «Нововідкритий при- 
клад групового шлюбу» (Маркс К. 
і Енгельс Ф. Твори, т. 22, с. 345-- 
348). В 1897--99 Ш. працював у 
Житомирі, з 1899 -- в Петербурзі, 
зокрема з 1901 --в Музеї антропо- 
логії та етнографії. З 1918 -- 
професор Ленінгр. ун-ту. 

Тв.: Первобьтная религия в свете 9т- 
нографий. Л., 1936. 
ШТЕРНБЕРГ Павло Карлович 
(21. (2.ГУ) 1865, Орел -- 1.П 
1920, Москва) -- рос. рад. астро- 
ном і революційний діяч. Член 
Комуністичної партії з 1905. За- 
кінчив (1887) Моск. ун-т. У 1888-- 
1917 працював на Моск. астр. об- 
серваторії (з 1916 -- директор), 
одночасно (з 1890) -- в Моск. 
ун-ті (з 1914 професор). До 
1909 Ш. був одним з керівників 
військ.-тех. бюро Моск. к-ту пар- 
тії. Після Лютневої революції 
1917 Ш.--один з організаторів 
і керівників бойових робітн. дру- 
жин Москви, згодом -- на парт. 
роботі. Наук. праці стосуються 
гравіметрії та фотографічної аст- 
рономії. Ш. один з перших засто- 
сував фотографію для вимірюван- 
ня подвійних зір; займався проб- 
лемою руху полюсів Землі. 1931 


ім'ям Ш. названо Держ. астр. 
ін-т при Моск. ун-ті. 
ШТИЛЬ (голл. 5бії) -- безвітря 


або слабкий вітер, швидкість якого 





є 


й я Р У 
зд Л 
і. са» и 7 є 

ху У» . СР 


- і 
я 


за Бофорта шкалою 0--0,2 м/с. 
Спостерігається | здебільшого у 
внутр. областях стійких антицик- 
лонів. Найчастіше Ш. буває у до- 
линах та улоговинах. 
ШТИРБУЛ Кирило Антонович 
Гн. 17.П (2.11) 1915, с. Бруштени, 
тепер Рибницького р-ну Молд. 
РСР молд. рад. актор, нар. 
арт. СРСР (з 1960). Член КПРС 
з 1947. Після закінчення 1937 
молд. відділення Одес. муз.-драм. 
ін-ту працює в Кишинівському 
молд. муз.-драм. театрі ім. О.С. 
Пушкіна. Серед ролей -- Барус 
(«Овідій»  Александрі), Скорик 
(«Сватання на Гончарівці» Квітки- 
Основ'яненка), Сотник («Назар 
Стодоля» Шевченка),  Андронаті 
(«У неділю рано зілля копала» 
за Кобилянською), Карпо Вітро- 
вий («Калиновий гай» Корнійчу- 
ка) та ін. Один з перших на молд. 
сцені створив образ В. І. Леніна 
(вистави | за й п'єсами  Погодіна, 
Шатрова, Дадіані). Нагороджений 
орденом Леніна, ін. орденами, 
медалями. Л. І. Барабан. 
ШТІБЕР (5біебег) Здислав (7.МІ 
1903, Щакова, поблизу Яворова -- 
12.Х 1980, Варшава) -- польс. мо- 
вознавець, член Польської акаде- 
мії знань (з 1945), Польської АН 
(з 1954). Професор Львівського 
(1937--45, з перервою), Лодзин- 
ського (з 1945), Варшавського (з 
1952) ун-тів. Керівник відділу 
слов'янознавства  Польс. АН (з 
1961). Автор праць з польс. та 
заг. мовознавства, фонології, діа- 
лектології; з них основна: «Нарис 
порівняльної граматики  слов'ян- 
ських мов» (ч. 1--3, 1969--73). 
Питанням укр. мови присвячено 
праці «Топономастика Лемківщи- 
ни» (ч. 1--2, 1948--49), «Лінгві- 
стичний атлас давньої Лемківщи- 
ни» (ч. 1--8, 1956--64), «Вокаліч- 
на система давньої Лемківщини» 
(1960) тощо. А. П. Могила. 
ШТІЛЬМАН Ілля Нісонович (3. 
ХП 1902, Київ -- 11.У1П 1966, 
там же) -- укр. рад. живописець, 
засл. діяч мист. УРСР (з 1946). 
Член КПРС з 1940. У 1917--20 нав- 
чався у Київ. худож. уч-щі, 1920-- 
27 -- у Київ. худож. ін-ті у М. 
Бурачека і Ф. Кричевського. Тво- 
ри: «Швачки» (1927), серія пейза- 
жів «Дніпро одягається в граніт» 
(1936--37), «Відбудова Дніпроге- 
су» (1946), «Колгоспна нива» 
(1950), «Гроза» (1956), «Яблуньки» 
(1965), «Седнівські далі» (1966) 
та ін. В 1933--64 викладав у Київ. 
худож. ін-ті (1940--44 -- директор, 
з 1947 -- професор). Нагородже- 
ний орденом «Знак Пошани», ме- 
далями. В. О. Толстов. 
ШТТРІЯ, Штейєрмарк -- історич- 
на область у Центр. Європі в бас. 
р. Мур. Істор. ядром Ш. була 
Карінтійська марка, яка стала 
1180 герцогством у складі «Свя- 
щенної Римської імперії». Насе- 
лення Ш. -- словенці -- зазнало 
понімечення. З 1282  Ш. нале- 
жала Габсбургам. У 1867--1918 
Ш.-- коронна земля в складі 
Австро-Угорщини. За Сен-Жер- 
менським мирним договором 1919 
більша частина Ш. увійшла до 
складу Австрії, менша -- до Юго- 
славії. 

ШТІРНЕР (5іїгпег) Макс (справж. 
прізв. та ім'я -- Шмідт Каспар; 
25.Х 1806, Байройт-- 26.УЇ1 1856, 
Берлін) -- нім. філософ-ідеаліст, 


один з гол. представників моло- 
догегельянства, ідеолог анархіз- 
му. В своєму творі «Єдиний і його 
власність» (1845) з позицій соліп- 
сизму твердив, нібито творчою си- 
лою історії є самосвідомість ін- 
дивіда, яку проголошував найви- 
щою реальністю. Суспільство, д-ву, 
мораль тощо вважав «привидами», 
породженими свідомістю  інди- 
віда, що перешкоджають реаліза- 
ції його внутр. «Я». Сваволя ін- 
дивіда, за Ш., встановлює істин- 
ність явищ («Я -- критерій істи- 
ни»). Ш. вихваляв егоїзм та інди- 
відуалізм дрібного буржуа, висту- 
пав проти революц. боротьби, про- 
ти комунізму. К. Маркс і Ф. Ен- 
гельс у «Німецькій ідеології» під- 
дали нищівній критиці суб'єктив- 
ний ідеалізм, дрібнобурж. інди- 
відуалізм і анархізм  Штірнера, 
викрили повну неспроможність йо- 
го критики комунізму. 

ШТОГАРЕНКО Андрій Якович 
Гн. 2 (15)Х 1902, с. Нові Кайдаки, 
тепер у складі Дніпропетровська) - - 
укр. рад. композитор, педагог, нар. 
арт. СРСР (з 1972), Герой Соціа- 
лістич. Праці (1982). Член КПРС 
з 1944. У 1936 закінчив Харків. 
консерваторію. В  1926--30 -- 
худож. керівник організованого 
ним Першого укр. ансамблю баяні- 
стів імені Комсомолу (Дніпропет- 
ровськ). З 1954 -- викладач Київ. 
консерваторії (з 1960 -- професор, 
1954--68 -- ректор). З 1968 -- го- 
лова правління Спілки компози- 
торів України. Твори: вокально- 
симфонічні (у т. ч. поеми «Ленін 
іде по планеті», 1967; «Росія», 
1968; вокально-симфонічна повість 
«Шляхами Жовтня», «Урочиста ода 
Комуністичній партії», обидві -- 
1977); симфонічні, зокрема б сим- 
фоній (у т. ч. 1-а «Україно моя», 
1943; 3-я «Пам'яті товариша», 
1966; 4-а«Київська», 1972; б-а «Біо- 
графічна», 1979); сюїти («Пам'яті 
Лесі Українки», 1951; «Молодіж- 
на», 1959); поема «Пам'яті Кобза- 
ря», 1960; для фортепіано з ор- 
кестром сюїта «Партизанські 
картини», 1957; концертино, 1973; 
«Поема-концерт», 1977; «Симфоніч- 
ні танці», 1930; камерно-інструм. 
ансамблі (струнний квартет «Вір- 
менські ескізи», 1960; «Молодіжне 
тріо», 1962; «Чотири українські 
танці», 1976); твори для фортепіа- 
но («Пам'яті музикантів», 1960; 
«Образи», 1970); хори (сюїти «Шев- 
ченкіана», 1963; «Дружба наро- 
дів», 1964); романси, пісні; музика 
до театр. вистав і кінофільмів. 
Нагороджений 2 орденами Леніна, 
ін. орденами, медалями. Держ. 
премія СРСР, 1946, 1952. Держ. 
о УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 
974. 


І.Н. 
1950. 


Штільман. Колгоспна нива. 
ДМУОМ у Києві. 





Літ.: Творчість А. Штогаренка. К., 
1979. М. К. Боровик. 
ШТОК (від нім. Зіоск -- палиця; 
корінь, стебло) -- геол. тіло не- 
правильної циліндричної форми, 
що залягає в товщі гірських порід 
з крутим падінням. Розміри в по- 
перечнику від кількох метрів до 
кількох кілометрів. За умовами 
утворення розрізняють Ш. текто- 
нічні, магматичні, а також і мета- 
соматичні (останні утворюються 
внаслідок заміщення гірських по- 
рід мінеральною речовиною, що 
відкладається  циркулюючими в 
земній корі гідротермальними роз- 
чинами). З Ш. пов'язані родовища 
мідних, сурм'яних, поліметалевих 
та деяких інших руд. 
ШТОКАЛО Йосип Захарович 
Гн. 4 (16). ХІ 1897, с. Скоморохи, 
тепер Сокальського р-ну Львів. 
обл. ) -- укр. рад. математик, акад. 
АН УРСР (з 1951), засл. діяч 
науки УРСР (з 1968). Член КПРС 
з 1941. Закінчив (1931) Дніпроп. 
ун-т. У 1931--41 працював у вузах 
Харкова. У 1942--49 та 1956--63 
-- в Ін-ті математики АН УРСР, 
1944--51 і 1956--72 в Київ. 
ун-ті. В 1949--56 -- голова Прези- 
дії Львів. філіалу АН УРСР, з 
1963 -- зав. Сектором історії при- 
родознавства і техніки Ін-ту істо- 
рії АН УРСР. Осн. наук. праці-- в 
галузі теорії диференціальних рів- 
нянь, операційного числення, тео- 
рії функцій комплексної змінної та 
історії математики. Депутат Вер- 
ховної Ради УРСР 3--4-го скли- 
кань. Нагороджений орденами Ле- 
ніна, Жовтневої Революції і Тру- 
дового Червоного ШПрапора, ме- 
далями. Премія ім. М. М. Крило- 
ва АН УРСР, 1973. Й 
ШТОКВЕРК (нім. З5іоскуегк -- 
поверх, ярус) -- рудне тіло непраз 
вильної форми, що являє собою 
масу гірської породи, пронизану 
густою сіткою жил і дрібних про- 
жилків та вкраплень рудних міне- 
ралів. Розрізняють площинні й 
лінійні Ш. Площинні ЩШ. ма- 
ють ізометричні контури з нерів- 
ними краями. Лінійні ШЩ. прос- 
тягаються в одному напрямі від 
кількох десятків метрів до кіль- 
кох кілометрів. Ш. відносять до 
гідротермальних утворень, з ними 
пов'язані деякі родовища руд міді, 
молібдену, вольфраму, золота 
та ін. 
ШТОКОЛОВ Борис Тимофійович 
(н. 19.ПІ 1930, м. Кузнецьк, тепер 
Пенз. обл.) рос. рад. співак 
(бас), нар. арт. СРСР (з 1966). В 
1954 закінчив Уральську консер- 
ваторію (Свердловськ). З 1954 -- 
соліст Свердл. театру опери та ба- 
лету, з 1959 -- Ленінгр. театру 
опери та балету імені С. М. Кі- 
рова. Серед партій -- Борис, До- 
сифей («Борис Годунов», «Хо- 
ванщина» Мусоргського), Сусанін, 
Руслан («Їван Сусанін», «Руслан 
і Людмила» Глинки), Мельник 
(«Русалка» Даргомижського), Анд- 
рій Соколов («Доля людини» Дзер- 
жинського). Відомий виконавець 
рос. романсів. Нагороджений орде- 
ном Леніна, ін. орденами. Держ. 
премія СРСР, 1981. 

Д. Гамкало. 


І. 
ШТОЛЛл (501) Ладіслав (26.МІ 
1902, м. Яблонець-над-Нісоу, те- 
пер Північно-Чес. обл.-- 6.1 1981, 
Прага) -- чес. критик, філософ, 
публіцист, громад. та держ. діяч, 


акад. Чехословацької АН (з 1960), 
почесний доктор Моск. ун-ту (з 
1972). З 20-х рр. співробітничав у 
комуністичній пресі. В 1935--36 в 
СРСР перекладав твори К. Марк- 
са 1 Ф. Енгельса чес. мовою. В 70-1 
рр. очолював Їн-т чес. і світової 
л-р Чехословац. АН. У своїх пра- 
цях розглядав питання теорії та 
історії л-ри й естетики. 
Тв.: Рос. перекл.- 
статьи и зссе. М., 1982. 

В. А. Моторний. 
ШТОЛЮК Мирон (Штола; р. н. 
невід., с. Розтоки, тепер Косів- 
ського р-ну Івано-Фр. обл.-- п. 
2.УІ 1830, Вижниця, тепер місто 
Чернів. обл.) -- ватажок загону 
опришків. У 1817 його загін діяв 
на Покутті й Буковині, напада- 
ючи на поміщицькі маєтки. Ш. бу- 
ло схоплено і страчено. Героїчну 
боротьбу Ш. відображено в нар. 
піснях, легендах і переказах, ча- 
стину яких записав і опублікував 
І. Я. Франко в «Етнографічному 


Избраннье 


збірнику» (т. 5. Львів, 1898, с. 
32--40). 

ШТОЛЬКО Валентин Григоро- 
вич (н. 14.ХІ 1931, с. Вікнина, 


тепер Гайворонського р-ну Кіро- 
вогр. обл.) -- укр. рад. архітектор, 
засл. арх. УРСР (з 1982). У 1950-- 
96 навчався у Київському худож. 
ін-ті. Серед споруд (всі -- у спів- 
авторстві) -- готелі «Тарасова го- 
ра» в Каневі (1962), «Турист» у 
Черкасах (1967), «Градецький» у 
Чернігові (1980), окремі павільйо- 
ни (1977, 1979) на ВДНГ у Києві, 
легкоатлетичний манеж і Поділь- 
ський критий ринок (обидва -- у 
Києві, 1980), критий ринок у Чер- 
нівцях (1981). Автор теор. праць 
з питань архітектури. Держ. пре- 
мія УРСР, 1981. Держ. премія 
УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1984. 
Іл. див. до ст. Чернігів, с. 285. 
Тв.: Архитектура сооружений с вися- 
чими покритиями. К., 1979. 
ШТОЛЬНЯ (нім. 5боНеп) -- гори- 
зонтальна або трохи похила гірнича 
виробка, що безпосередньо вихо- 
дить на земну поверхню. Розріз- 
няють Ш. розвідувальні та експлу- 
атаційні (для розробки підземних 
родовищ) -- відкотні, вентиляцій- 
ні, ВвОдОовідливні. 

ШТОПОР в авіації кри- 
тичний режим польоту літака (пла- 
нера), що полягає у зниженні його 
по крутій спіралі малого радіуса 
з одночасним некерованим обер- 
танням навколо своєї вертикаль- 
ної осі. Розрізняють Ш.: стійкий 
і нестійкий; правий і лівий; нор- 
мальний і перевернутий; крутий 
(кут нахилу поздовжньої осі лі- 
тального апарата до горизонту по- 


Ф. Штос. Успіння богоматері. Фраг- 
мент. Вівтар Маріацького костьолу 


в Кракові.  Пофарбоване дерево. 
1477--89. 
. , 5 " м с» 
ї "у і 4 б | 
М У. , Ж 
. 4 
Й й Р | 
й! б й | 
я . » 
| | Й б 
4. "в г й | 
з 1 і 


над 50"), пологий  (30--50") (|і 
плоский (менше 30"). Літальний 
апарат потрапляє в ШІ. через по- 
милку льотчика (планериста) або 
той вводить апарат в Ш. спеціаль- 
но. Вперше вихід з Ш. продемон- 
стрував (1916) К. К. Арцеулов. 
Іл. с. 441. 

ШТОРМ Георгій Петрович (12 
(24). ЇХ 1898, Ростов-на-Дону 
27.ГУ 1978, Москва| -- рос. рад. 
письменник, історик л-ри. Друку- 
ватися почав 1921. На істор. ма- 
теріалі написав «Повість про Бо- 
лотникова» (1930), «Труди і дні 
Михайла Ломоносова» (1932), «На 
полі Куликовому» (1938), «Полта- 
ва» (1939). Автор поетичного пере- 
кладу «Слова о полку Ігоревім» 
(1934);  документально-біографіч- 
ної книги «Сторінки морської сла- 
ви» (1954). Підсумком архівних 
досліджень є кн. «Потаємний Ради- 
щев» (1965). Нагороджений орде- 
ном Трудового Червоного ШПрапо- 
ра, медалями. 

Тв.: Дети доброй надеждьюм.-- Повесть 
о Болотникове.-- Трудь и дни Михай- 
ла Ломоносова. М., 1971; Потаднньй 
Радищев. М., 1974. 

ШТОРМ (Зіогтп) Теодор (14.ІХ 
1817, Гузум -- 4.УП 1888, Гаде- 
маршен) -- нім. письменник. Один 
з провідних майстрів нім. реаліз- 
му 19 ст. У поетичній спадщині 
Ш.-- твори громадянського, по- 
літ. спрямування, пейзажна ліри- 
ка. Новелістика відзначається гли- 
боким проникненням у психологію 
героя, антидворянськими, антикле- 
рикальними настроями,  відобра- 
жає розчарування після пораз- 
ки революції 1848--49. Найвідо- 
міші новели --«Іммензе» (1852), 
«В замку» (1863), «Вершник на 
білому коні» (1888). 

Тв.: Рос. перек л.-- Новелль, 
т. 1-2. М., 1965. А.Г. Баканов. 


ШТОРМ (голл. з5іогт) -- сильний 
вітер, швидкість якого за Бофор- 
та шкалою перевищує 20,8 м/с, 
сила -- 9 балів. Виникають  Ш. 
гол. чин. при проходженні  інтен- 
сивних циклонів. Зумовлюють си- 
льні хвилювання на морі та руйну- 
вання на суходолі. 


ШТОС (5008) Фейт |польс. Стош 
або  Ствош (56052, З0(мо052) Віт 
(бл. 1455, Горб, Вюртемберг -- 
1533, Нюрнберг)|-- нім. і польс. 
скульптор, живописець і гравер. 
Працював у нюрноєрзі (до 1477, 
1486--88, з 1496) та Кракові 
(1477--86, 1488--96). Твори: вів- 
тар Маріацького костьолу (1477-- 
89) у Кракові, що складається З 
архіт. композиції, до якої входять 
дерев'яні розмальовані скульпту- 
ри, рельєфи й живопис; надгро- 
бок короля Казимира Ягеллончи- 
ка (1492) у Вавельському соборі 
в Кракові; рельєфи (1499) у цер- 
кві св. Зебальда в Нюрнберзі, 
вівтар собору (1520--23) в Бам- 
берзі; офорти «Оплакування Хри- 
ста» (бл. 1480), «Св. сімейство», 
«Мадонна зі св. Лукою». 

ШТОФ (3Зіоррь) Віллі (н. 9.МІЇ 
1914, Берлін) парт. і держ. 
діяч НДР, Герой Праці НДР, ге- 
нерал армії (1959). З 1931 -- член 
Компартії Німеччини, з 1946 
член Соціалістичної єдиної партії 
Німеччини (СЄПН). Н. в сім'ї 
робітника. Під час фашист. дик- 
татури (1933--45) вів антифашист. 
роботу. В післявоєнний час -- на 
парт. і адм. роботі. В 1950--53 -- 





штоФ 





А. Я. Штогаренко. 





Й. 3. Штокало. 


Б. Т. Штоколов. 





Т. Шторм. 


446 
ШТРАЛЬЗУНД 





Р. Штраус. 





Судновий штурвал. 


секретар ЦК СЄПН. У 1952--55 -- 
міністр внутр. справ, 1956--60 -- 
міністр нац. оборони. В 1954--62-- 
заступник, 1962--64 -- 1-й заступ- 
ник голови Ради міністрів. У 
1964--73 і з 1976 -- голова Ради 
міністрів НДР. У 1973--76 -- голо- 
ва Держ. ради НДР. З 1950 -- 
член ЦК СЄПН, з 1953 -- член 
Політбюро ЦК СЄПН. 3 1950 -- 
депутат Народної палати НДР. На- 
городжений орденами Леніна, 
Жовтневої Революції. 
ШТРАЛЬЗУНД -- місто на Пн. 
НДР, в окрузі Росток. Порт на 
Балтійському м., вузол з-ць. 74,3 
тис. ж. (1980). Розвинуте суднобу- 
дування (риболовне). Деревообр. і 
харч. пром-сть. Виробн. бляша- 
ної тари для консервної пром-сті, 
виготовлення ювелірних виробів. 
Архіт. пам'ятки 13--15 ст. Засн. 
1209. 

ШТРАУС (8їгацз55) Давід Фрід- 
ріх (27.1 1808, Людвігсбург, тепер 
ФРН -- 8.П 1874, там же) -- нім. 
філософ-ідеаліст і богослов, пред- 
ставник молодогегельянства. Осн. 
праця Ш.-- «Життя Ісуса» (2 тт., 
1835--36) присвячена критиці 
догматів християнської релігії. 
Заперечував достовірність  Єван- 
гелій, вважав Христа історичною 
особою. В 2-му вид. «Життя Ісуса» 
(1864) та у праці «Стара і нова 
віра» (1872) Ш. проповідував пан- 
теїстичну релігію, що виходила з 
почуття людської залежності від 
природної закономірності. 
ШТРАУС (5ігацВ) Йоганн (син; 
25.Х 1825, Відень -- 3.МІ 1899, 
там же) -- австр. композитор, ди- 
ригент, і скрипаль. Син компози- 
тора Й. Штрауса (1804--49). У 
1844 організував оркестр, з яким 
виступав у Відні з власними твора- 
ми. Після смерті батька об'єднав 
свій та батьківський оркестри і га- 
стролював у країнах Європи та 
Америки. В 1856--65, 1869, 1872 
керував концертними сезонами в 
Павловську (поблизу Петербурга); 
1886 виступав у Петербурзі і Моск- 
ві. Ш. писав переважно танц. му- 
зику (бл. 500 вальсів, польок, 
галопів тощо). У його творчості 
«віденський вальс» досяг класич- 
ної довершеності. Всесвітньо відо- 
мі вальси Ш.-- «На чудовому бла- 
китному Дунаї», «Життя артиста», 
«Казки Віденського лісу», «Вес- 
няні голоси» та ін. Його оперети 
(всього 16) «Летюча миша» (1874), 
«Циганський барон» (1885) та ін. 
є класичними зразками віденської 
оперети. На рос. теми Ш. написав 
вальс «Прощання з Петербургом» 
(1858), польку «В Павловському 
лісі» (1869), вальс-фантазію «Ро- 
сійське село» (1873). 

Літ.: Майлер Ф. Йоганн Штраус. 
Пер. с нем. М., 1980. 

ШТРАУС (5ігацВ) Ріхард (11.МІ 
1864, Мюнхен -- 8.ІХ 1949, Гар- 
міш-Партенкірхен, поблизу Мюнхе- 
на)-- нім. композитор і диригент. 
Член Академії мистецтв у Бер- 
ліні (з 1909). Музики навчався в 
Мюнхені. Як диригент багато гаст- 
ролював (1896 вперше в Росії, а 
також у Львові). В 1898--1918 -- 
гол. диригент Берлінської опери, 
1919--24 Віденської опери. 
Представник експресіонізму і нео- 
класицизму. У його творчому до- 
робку -- симф. поеми «Макбет» 
(1886), «Дон Жуан» (1889), «Весе- 
лі витівки Тіля  Уленшпігеля» 


(1895), «Дон Кіхот» (1897), «Так 
говорив Заратустра» (1896); опе- 
ри «Гунтрам» (1893), «Без вогню» 
(1901), «Саломея» (1905), «Елект- 
ра» (1908), «Аріадна на Наксосі» 
(1912), «Каприччо» (1941); вокаль- 
но-інструм. твори. 

Літ.: Ступель А. М. Рихард Штраус. 
ЛО. 1972 

ШТРАУХ Максим Максимович 
11 (24)П 1900, Москва -- 3.Ї 
1974, там же) -- рос. рад. актор, 
режисер, нар. арт. СРСР (з 1965). 
Творчу діяльність почав у 1-му 


Робітничому театрі Цреледкульє 
ту (Москва), де 1925--28 був ре- 
жисером-асистентом С.  Ейзен- 


штейна, 1929--31 -- актор теат- 
ру їм. В. Мейєрхольда, 1931--49 
(1938--42 -- худож. керівник) і 
з 1959 -- в Моск. театрі Револю- 
ції (тепер Моск. театр ім. В. Мая- 
ковського). В 1950--57 працював у 
Малому театрі (Москва). Серед ро- 
лей -- Побєдоносиков, Присипкін 
(«Баня», «Клоп» Маяковського), 
Іван Горлов («Фронт» Корнійчу- 
ка) та ін. Одним з перших ство- 
рив образ В. І. Леніна в театрі 
(п'єси Корнійчука, Вишневського, 
Штейна) і в кіно («Розповіді про 
Леніна», «Людина з рушницею», 
«Виборзька сторона», «Яків Сверд- 
лов», «Ленін у Польщі»). На- 
городжений орденом Леніна, ін. 
орденами, медалями. Ленінська 
премія, 1959. Держ. премія СРСР, 
1949, 1951 (двічі). 

Б. І. Москаленко. 


ШТРАФ (нім. 5їгаге, букв.-- пока- 
рання) -- один з видів санкції 
грошового характеру. За рад. пра- 
вом застосовується як захід кри- 
мінального токарання, адмініст- 
ративного стягнення, громад. 
впливу; в цивільному праві -- як 
один із заходів виконання зобо- 
в'язань (вид неустойки). Ш. як 
захід кримінального покарання 
(основного або додаткового) засто- 
совується лише за вироком суду. 
Відповідно до Основ законодавст- 
ва Союзу РСР ії союзних республік 
про адміністративні правопору- 
шення ЩШ. застосовується тільки як 
осн. адм. стягнення в розмірі, як 
правило, до 10 крб.-- з громадян, 
до 50 крб.-- з службових осіб. 
При необхідності підвищення від- 
повідальності за окремі види адм. 
правопорушень Ш. актами Союзу 
РСР може бути підвищено з гро- 
мадян до 100 крб., з службових 
осіб -- до 200 крб. 
Ш. в адм. порядку накладається 
адміністративними комісіями, 
комісіями в справах неповноліт- 
ніх, районними (міськими) народ- 
ними судами та ін. органами чи 
службовими особами, уповноваже- 
ними на те законом. Ш. можуть за- 
стосовувати й громад. органи -- 
товариські суди, тех. інспектори 
рад профспілок. 
В. С. Анджиєвський. 
ШТРЕЙКБРЕХЕРСТВО (від нім. 
З геіскігесрег страйколом) -- 
у капіталістичних країнах ухилен- 
ня осіб від участі в страйкуабо 
спеціальне залучення  підприєм- 
цями осіб для роботи на підприєм- 
ствах замість страйкуючих; зрада 
класових інтересів пролетаріату. 
Економічною основою  штрейкб- 
рехерства є безробіття. Штрейкб- 
рехерство найбільш властиве дек- 
ласованим і  дрібнобуржуазним 
елементам. 


ШТРЕК (нім. Зігеске, букв.- 
відстань, протяг) -- горизонтальна 
гірнича виробка, що проведена в 
напрямі простягання родовища по 
корисній копалині або по породі 
й не виходить безпосередньо на 
земну поверхню. За призначен- 
ням розрізняють Ш. головні, па- 
нельні (див. Панель), поверхові 
(див. Поверх), ярусні, виймальні, 
проміжні, транспортні, вентиля- 
ційні, акумулюючі та ін. 

ШТРИХ (нім. 5ігіср -- риска, лі- 
нія) -- 1) Коротка лінія, яка є од- 
ним з основних елементів техніки 
офорту, рисунка олівцем і пером, 
креслення. 2) Спосіб добування 
звуку на муз. інструментах (струн- 
них, смичкових, духових і форте- 
піано). 

ШТРІТМАТТЕР (5єгіситайег) 
Ервін (14. УПІ 1912, Ширемберг)-- 
нім. письменник (НДРУ, член Ака- 
демії мистецтв НДР (з 1959). Член 
СЄПН з 1947. В романах «Пого- 
нич волів» (1950), «Тінко» (1954), 
«Оле Бінкоп» (1963) показав ста- 
новлення людини з соціалістичною 
свідомістю. Трилогія «Чудодій» 
(ч. 1--3, 1957--80) розкриває шлях 
людини з народу від часів Веймар- 
ської республіки до створення но- 
вого, демократичного суспільства. 
Автор міні-новел тощо. 
Тв.:Укр.перекл.- Чудодій. К., 
1976; Рос. перек л.-- Избранное. 
М., 1971; Романьг в стенограмме. М., 


1978; Погонщик волов. М., 1981. 

К. О. Шахова. 
ШТРОМ Іван Васильович (1823-- 
87) -- укр. архітектор, акад. пе- 
терб. АМ. За проектом Ш. у Києві 
споруджено кол. Володимирський 
кадетський корпус (1357), будинок 
Присутствених місць  (1854--57, 
у співавт.; тепер адм. будинок), 
Міськ. театр (не зберігся); 
театр у Житомирі (тепер клуб), 
обидва -- 1854--56. Ш.-- один з 
авторів первинного проекту (1859) 
Володимирського собору в Києві. 


ШТРОУГАЛ (5Зігоцпраї) Любомир 
(н. 19.Х 1924, Веселий-над-Лужни- 
цею) -- держ. і політ. діяч ЧССР. 
Член Компартії Чехословаччини 
(КПЧ) з 1945. Н. в сім'ї робітни- 
ка. За фахом юрист. У 1959--61 -- 
міністр сільського, лісового і вод- 
ного г-ва, 1961--65 міністр 
внутр. справ. У 1965--68 -- секре- 
тар ЦК КПЧ. У 1968--69 -- заступ- 
ник голови федерального уряду 
ЧССР. У 1968--70 -- секретар ЦК 
КПЧ і голова Бюро ЦК КПЧ по 
керівництву парт. роботою в чес. 
областях. З 1970 -- голова феде- 
рального уряду ЧССР. З 1958 -- 
член ЦК КПЧ. З 1968 -- член Пре- 
зидії ЦК КПЧ. Депутат Нац. збо- 
рів (1960--68), Федеральних зборів 
ЧССР ( з 1969). 

ШТУКАТУРКА (італ. 5іиссацига), 
тиньк затверділий опоряджу- 
вальний шар будівельного розчи- 
ну, нанесений (за два-три рази) 
у пластичному стані на поверхню 
огороджувальних конструкцій бу- 
динків і споруд. Розрізняють ШШ.: 
звичайну (для вирівнювання по- 
верхонь конструкцій, підготовки 
їх до наступного пофарбування 
або обклеювання шпалерами, для 
захисту від атм. діянь), спеціаль- 
ну (тепло-, звуко-, паро- і гідро- 
ізоляційну, рентгенозахисну  то- 
що) і декоративну (кольорову, ка- 
менеподібну та ін., див. також 
Мармур штучний). Є Ш.: проста, 


поліпшена і високоякісна; цемент- 
на, цементно-вапняна,  вапняна, 
вапняно-гіпсова і вапняно-глиня- 
на. Товщина Ш. 10--25 мм. 
ШТУКАТУРНІ РОБОТИ -- буд. 
роботи, пов'язані з опоряджуван- 
ням поверхні огороджувальних 
конструкцій будинків і споруд 
штукатуркою. Полягають в осн. 
у підготовці поверхні (її, напр., 
насікають або обтягують метале- 
вою сіткою чи оббивають дранкою), 
нанесенні (на попередньо зволо- 
жену поверхню) і розрівнюванні 
будівельного розчину, у створенні 
декоративних обрамлень (карни- 
зів, лиштв тощо), опоряджуванні 
поверхні верхнім шаром розчину. 
Будівельні розчини виготовляють, 
як правило, на з-дах (переважно 
у вигляді сухих сумішей) або на 
пересувних станціях і наносять на 
оброблювану поверхню  механізо- 
ваним способом. В малих примі- 
щеннях їх наносять вручну, вико- 
ристовуючи  штукатурний  буді- 
вельний інструмент. В зимових 
умовах при т-рі не нижче --5"С 
поверхні конструкцій обробляють 
звичайними буд. розчинами, при 
нижчих т-рах -- розчинами з вап- 
ном-кипілкою, цементними і склад- 
ними розчинами з добавкою пота- 
шу К.СОмз. 

ШТУНДИСТИ (від нім. Збипде -- 
година, час читання Біблії для 
наймитів у нім. колоністів- проте- 
стантів) -- прийнята в православ'ї 
назва членів ряду християнських 
сект, які виникли в 2-й половині 
19 ст. на Україні (зокрема, в 
Херсон. і Київ. губерніях) і на Пд. 
Росії під впливом протестантів, що 
переселилися сюди з Зх. Європи. 
Склалися дві осн. течії Ш.-- біб- 
лійські християни  (великоруська 
штунда) та духовні християни (пд.- 
рос. штунда), які утворили основу 
рос. баптизму (див. Баптисти). 
З поч. 20 ст. термін «штундизм» 
втратив самостійне значення. 
ШТУР (Заг) Людовіт (29.Х. 1815, 
с. Угровець, тепер Середньосло- 
вацької обл.-- 12.І 1856, м. Модра) 
-- словац. поет, філолог, громад. 
діяч. У 1844 разом з ін. здійснив 
реформу словац. літ. мови. У 
1845--48 видавав «Словенське на- 
роднє новіни» (« Словацьку націо- 
нальну газету») з літ. додатком 
«Орол Татранський» («Татрансь- 
кий орел»). Його діяльність сприя- 
ла формуванню ідеології нац.-виз- 
вольного руху й утвердженню т. 3. 
штурівського напряму в словац. 
л-рі. Брав участь у празькому анти- 
австр. повстанні 1848. Обгрунтову- 
вав необхідність союзу всіх сло- 
в'ян. народів з Росією, але засуд- 
жував кріпацтво і великодержав- 
ну зовн. політику царизму. Погля- 
ди Ш. стали ідейно-худож. осно- 
вою словац. романтизму 40--70-х 
рр. Один із засновників словаць- 
кої літературної критики. В зб. 
«Лірика і пісні» (1853) розроб- 
ляв жанри патріотичної лірики та 
епіки. 

Тв.: Укр. перекл.- Г|Вірші). В 
кн.: Грабовський П. Твори, т. 2. К.. 
1959; (| Вірші). В кн.: Антологія сло- 


вацької поезії. К., 1963; Рос. пе- 
рек л.-- Г|Вірші). В кн.: Поззия за- 
падньжх и южньх славян. вини 1955. 


Г. М. Сиваченко. 
ШТУРВАЛ (голл. 5ішигу/іе!, від 
5кмиг -- стерно і м'іе! -- колесо) -- 
пристрій (звичайно колесо), пово- 
ротом якого керують рухом суден, 


літаків тощо. На суднах Щ. (мал.) 
з'єднано приводом з рулем поворо- 
ту, на літаках -- з рулем висоти 
й елеронами (відхилюваними вгору 
і вниз частинами площі крила), 
на автомобілях, тракторах або ін. 
подібних машинах -- з колесами. 
Повертають його вручну або за до- 
помогою бустерів. Є суднові ШІ., 
що їхня дія автоматизована |і 
полегшується спостережною систе- 
мою керування. 

ШТУРМ  (5іигп) Жак Шарль 
Франсуа (29.ІХ 1803, Женева -- 
18. ХП 1855, Париж) -- франц. ма- 
тематик, член франц. АН (з 1836), 
іноз. чл.-кор. Петерб. АН (з 1836). 
З 1840 -- професор Політех. шко- 
ли в Парижі. Осн. праці - - вгалузі 
розв'язування крайових задач рів- 
нянь матем. фізики, зокрема т. з. 
задачі Штурма -- Ліувілля. Ш. по- 
дав також правило для визначен- 
ня числа коренів алгебр. рівнянь 
у заданому відрізку. Деякі Його 
праці стосуються механіки та оп- 
тики. 

ШТУРМ (нім. 5бигп -- атака, при- 
ступ) -- спосіб оволодіння укріп- 
леним районом, позицією, міцною 
оборонною спорудою противника. 
Застосовувався ще в давнину під 
час здобуття фортець і полягав 
у рішучій, швидкій атаці піхоти 
з використанням облогової техні- 
ки, а згодом -- і артилерії та ін. 
видів озброєння. 

ШТУРМОВА | АВІАЦІЯ -- рід 
бойової авіації, призчачений для 
ураження з малої висоти малороз- 
мірних наземних (морських) цілей. 
Осн. завдання Ш. а.-- безпосеред- 
ня авіац. підтримка сухопутних 
військ і сил флоту. Вперше Ш. а. 
застосували під час 1-Ї світової 
війни. В Рад. Армії перша група 
Ш. а. створена 1919. Як рід авіації 
в складі ВПС СРСР Ш. а. оформи- 
лася 1926. В 1941--45 рад. Ш. а., 
маючи на озброєнні першокласні 
штурмовики Їл-2 та Іл-10, актив- 
но сприяла бойовим успіхам рад. 
військ. Й 

ШТУРМОВИК -- бойовий літаль- 
ний апарат. (літак, вертоліт), 
призначений для ураження з ма- 
лої висоти малорозмірних і рухо- 
мих наземних і морських об'єк- 
тів із застосуванням сомов ду- 
вальної, ракетної і арт. зброї. 
Звичайно має бронювання для за- 
хисту екіпажу і найважливіших 
частин літака (вертольота). ШЩ., 
як правило, застосовують на полі 
бою для підтримки військ і сил 
флоту. Під час Великої Вітчизн. 
війни осн. літаком рад. штурмо- 
вої авіації був Іл-2. Іл. див. т. 1, 
с. 224--225. 

ШТУРСА (5іигза) Ян (15.У 1880, 
Нове Место -- 2.У 1925, Прага) -- 
чес. скульптор. У 1894--98 нав- 
чався у школі скульпторів і каме- 
нярів у Горжиці, 1899--1903 -- у 
празькій АМ Й. В. Миєсльбе- 
ка. У  1916--25 -- професор  ці- 
єї академії. Твори: статуї «Єва» 
(1908--09), «Поранений» (1917, 
1920--21), монументальні групи 
«Труд» і «Туманність» для Главко- 
вого мосту  (1911--13), рельєф 
«Мистецтво» для мосту Й. Манеса 
(1913), останні -- у Празі, пам'ят- 
ник Б. Сметані в  Литомишлі 
(1924), портрети (зокрема, Б. Нем- 
цової, 1924) та ін. 

ШТУТГАРТ -- місто на Пд. Зх. 
ФРН, адм. ц. землі Баден-Вюртем- 


берг. Річковий порт на р. Неккар. 
Вузол з-ць і автошляхів. 584,1 тис. 
ж. (1978). Найрозвинутіше маши- 
нобудування. Воєнна 0 пром-сть. 
Підприємства паперової,  поліг- 
раф., шкіряної, взут., текст., швей- 
ної, харч. галузей. Великі вид-ва. 
Технологічний інститут, Академія 
мистецтв, консерваторія. Музеї: 
Держ. зібрання, Держ. галерея 
Ш. Архіт. пам'ятки 12--18 ст. Ш. 
відомий з 12 ст. 

ШТУФ (нім. 5биїе ступінь, 
уступ) -- уламок гірської породи 
або руди, призначений для дослід- 
ження, колекції тощо. Розміри 
10х 8 х 5-20 х 10 Х 6 см. 


ШТУЧНЕ ВИГОДОВУВАННЯ 
дитини вигодовування не- 
мовляти при відсутності або неста- 
чі материнського молока; див. 
Вигодовування дитини. 
ШТУЧНЕ ЗАПИЛЕННЯ, запи- 
лення штучне, дозапилення штуч- 
не -- спосіб перенесення пилку 
штучним шляхом. Застосовується 
в селекції при статевій гібридиза- 
ції рослин, причому здебільшого 
супроводжується ізоляцією  кві- 
ток і нерідко їх попередньою каст- 
рацією (стерилізацією), щоб за- 
побігти самозапиленню і безконт- 
рольному птперехресному запилен- 
ню. З певною метою допускається 
вільне вітрозапилення кастрованих 
(з видаленими тичинками) квіток 
рослин (напр., пшениці пилком 
рослин того ж сорту при внутріш- 
ньосортовому схрещуванні). ШІ. з. 
провадять при вирощуванні рослин 
в теплицях, де немає комах і вітру. 
Раніше у виробничих умовах Ш. з. 
застосовувалось як додаткове за- 
пилення  (дозапилення) в  пере- 
хреснозапильних культур (соняці- 
ник, кукурудза, жито, гречка). 


ШТУЧНЕ ОСІМЕНІЇІННЯ--сукуп- 
ність прийомів, що забезпечують 
штучне зближення статевих клітин 
(гамет) тварин для запліднення. 
Застосовують для макс. викори- 
стання високоцінних плем. плідни- 
ків і найшвидшого поліпшення по- 
родних і продуктивних якостей 
худоби. При Ш. о. запліднення са- 
мок не нижче, ніж від природного 
осіменіння. Крім того, Ш. о. за- 
побігає поширенню заразних хво- 
роб, що передаються при паруван- 
ні. Теорію Ш. о. розробив на поч. 
20 ст. рос. вчений І. І. Іванов, 
який провів також перші практич- 
ні роботи щодо Ш. о. кобил, корів 
та овець. Сучасні методи Ш. о. 
дають змогу одержати протягом 
року від одного бугая до 25 тис., 

від барана -- до 18 тис. потомства. 
Ш. о. складається з ряду прийо- 
мів: взяття сперми від самця, оцін- 
ка її якості, розведення спец. ріди- 
нами, розфасовка в ампули чи 
флакони, зберігання, транспорту- 
вання і, нарешті, введення в стате- 
ві органи самки. У риб ікру змі- 
шують з молочком в скляній посу- 
дині і потім інкубують (див. Ін- 
кубація). Рад. вченими розроблені 
способи тривалого (кілька років) 
зберігання сперми при глибокому 
охолодженні її до т-ри --196" С. 
В СРСР створено мережу станцій 
по племінній роботі і штучному 
осіменінню сільськогосподарських 


тварин. 

Літ.: Андрієвський В. Я., Смирнов 

І. В. Ветеринарне акушерство, гінеко- 

логія і пітучне осіменіння. К., 1978. 
1.8. Смирнов. 








ШТУЧНЕ 
ОСІМЕНІННЯ 


М.М. Штраух. 





В. І. Штернберг. 
Малюнок з книги 

М. Сементовського 
«Старина малоросій- 
ская, запорожская и 
донская». Туш, перо. 
1837. 





Я. Штурса. 

Портрет письменниці 
Б. Немцової. Бронза. 
1924. Національний 

музей. Прага. 


448 





ШТУЧНИЙ 


ЧНТЕЛЕКТ 





Ф. Пп. Шуберт. 





Штучні супутники Мі- 
сяця. Автоматична між- 
планетна станція «Лу- 
на-10»: 

1 -- апаратура радіо- 
системи вимірювань; 
2 -- штучний супутник 
Місяця; 

3 -- система відокрем- 
лювання ШСМ; 

4 -- апаратура системи 
астроорієнтації; 

5-- рушійна установка. 


ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ -- образ- 
на назва галузі досліджень, що 
являє собою сукупність різнома- 
нігних методів, прийомів і засобів 
аналізу процесів мислення з метою 
конструювання тех. систем, спро- 
можних виконувати дії, які за тра- 
дицією вважалися виключно пре- 
рогативою людського мозку. Тер- 
мін «штучний інтелект», що асо- 
ціювався з певними антропоморф- 
ними уявленнями і донедавна був 
предметом гострої полеміки, ут- 
вердився в арсеналі сучас. наук. 
понять. Проте чіткого визначення 
цього поняття поки що немає. У 
строго наук. постановці проблема 
Ш. і. полягає в моделюванні про- 
цесів розумової праці та їхній ав- 
томатизації. Кінцевою принци- 
повою метою досліджень з проблем 
Ш. і. є розкриття таємниць  мис- 
лення, виявлення механізмів функ- 
ціонування мозку, створення адек- 
ватних йому моделей, конструю- 
вання автоматів, які не тільки не 
поступалися б перед ним ефектив- 
ністю, а й перевершували б його 
певними параметрами. Постановка 
проблеми Ш. і. в усій її повноті 
стала можливою лише з появою кі- 
бернетики та електронних обчис- 
лювальних машин (ЕОМ). Проб- 
лема Ш. і. має теор., технічний і 
філос. аспекти і може розглядати- 
ся на найрізноманітніших рівнях 
абстракції. Найважливіші рівні: 
1) Принципової можливості вирі- 
шення проблеми Ш. і., тобто Її 
потенційної здійсненності, пов'я- 
заної з фундаментальними резуль- 
татами кібернетики та суміжних 
наук; 2) Тех. здійсненності, тобто 
встановлення реальної можливості 
вирішення проблеми ШІ. 1. при іс- 
нуючому рівні розвитку науки і 
техніки; 3) Практичної доцільно- 
сті вирішення проблеми Ш. і., що 
визначається, з одного боку, мож- 
ливостями її вирішення на перших 
двох рівнях, а з другого,-- прак- 
тичними потребами цивілізації на 
відповідному етапі її істор. розвит- 
ку; 4) Аналізу гносеологічних під- 
став концепції Ш. і., її методоло- 
гічного статусу в заг. комплексі 
спеціально наук. і філос. дослі- 
джень духовної діяльності людини, 
принципових меж її застосування 
тощо. 

Питання про можливість розробки 
загальної теорії Ш. і. залишається 
відкритим. Фактично Ш. 1.-- це 
комплекс проблем, що характери- 
зується різним ступенем  спіль- 
ності, складності, абстрактності Й 
розробленості. Кожній з них при- 
таманні свої принципові й практич- 
ні труднощі. Це такі проблеми, 
як розпізнавання образів, навчан- 
ня і самонавчання, побудова ло- 
гічної Й фіз. моделі нейронів, 
створення заг. теорії самоорганізо- 
вуваних систем тощо. 

Літ.: Поспелов Д. А., Пушкин 8. Н. 
Мьшление и автомать. М., 1972; 
Вьчислительньжюе машиньіт и мьшіление. 
Пер. сангл. М., 1967; Хант З. Искус- 


ственньй интеллект. Пер. с англ. М., 
1978. О. Я. Мороз. 


ШТУЧНІ КЛАПАНИ СЕРЦЯ 

пристрої, призначені для повного 
заміщення клапанів серця при їх 
патологічних змінах. Складаються 
з кільця вростання і замикаючого 
елемента з обмежувачами. Залеж- 
но від функціональних особливос- 
тей розрізняють три типи Ш. к. с.: 


стулчастий, кульковий (або пів- 
кульковий) і дисковий. Густина їх 
замикаючого елемента близька до 
густини крові людини, внаслідок 
чого елемент рухається тільки за 
рахунок перепаду тиску в течії 
крові. За призначенням Ш. к. с. 
бувають мітральні та аортальні. 
х гідравлічний отвір близький до 
фізіологіч. норми. Ш. к. с. виготов- 
ляють з біологічно інертних мате- 


ріалів  (ВТ-1-1, титан,  фторо- 
пласт-4, гума, яка одержана на 
основі вінілсилоксанового каучу- 


ку СКТВ-1), що зберігають в умо- 
вах працюючого серця необмеже- 
но тривалий час свої фіз.-механіч- 
ні властивості; з біологіч. тканин -- 
твердої мозкової оболонки, птери- 
карда та ін. Як Ш. к. с. використо- 
вують також клапани серця свині, 
теляти. Імплантація Ш. к. с. про- 
водиться з застосуванням штучно- 
го кровообігу за допомогою штуч- 
ного кровообігу апарата. Після 
операції обов'язково призначають 
антикоагулянти, щоб запобігти 
утворенню згустків крові на Ш. 
к. с. Застосування Ш. к. с. дозво- 
ляє відновити порушену гемоди- 
наміку в організмі. 
Г.В. Книшов. 
ШТУЧНІ МОВИ --мови, які ство- 
рюються цілеспрямовано й застосо- 
вуються як замінники природних. 
Розрізняють матем. опоміжні 
мови, інформаційні мови й між- 
нар. допоміжні мови. Ідея створен- 
ня Ш. м. як засобу міжнар. спілку- 
вання належить Р. Декарту 
і Г. В. Лейбніцу. Це були проекти 
раціональної мови, що спираєть- 
ся на логічну класифікацію по- 
нять. Пізніше міжнар. мови стали 
будувати за зразком живих, з 
використанням йЙхнього словника 
Й елементів граматики. Першою 
Ш. м. була мова волапюк, ство- 
рена 1880 нім. мовознавцем 
ИЙ. Шлейєром. За будовою між- 
нар. Ш. м. поділяють на апріорні, 
що базуються на логічній чи емпі- 
ричній класифікації понять (мови 
ро, сольресоль); мови, що викори- 
стовують переважно  інтернац. 
лексику (есперанто, ідо, інтерлінг- 
ва), та мішані, які складаються з 
запозичених з різних мов та штуч- 
но створених слів (волапюк). 
Ф.О. Нікітіна. 
ШТУЧНІ СУПУТНИКИ ВЕНЕ- 
РИ (ШСВ) -- космічні літальні 
апарати, виведені на орбіти нав- 
коло Венери. Мета запуску ШСВ -- 
дослідження фіз. характеристик 
поверхні та атмосфери планети, а 
також навколопланетного просто- 
ру. Першими ШСВ стали запуще- 
ні в СРСР автоматичні міжпла- 
нетні станції (АМС) «Венера-9» і 
«Венера-10» (див. «Венера»). Од- 
ночасно на поверхню планети здій- 
снили м'яку посадку спускні апа- 
рати, що відділились від АМС за 
дві доби до підльоту до планети. 
АМС «Венера-9» і «Венера-10» від- 
крили новий етап у вивченні Вене- 
ри, особливістю якого є тривалі 
дослідження планети, які прово- 
дяться з використанням ШСВ у 
глобальному масштабі. ШСВ ви- 
користовувались для вивчення оп- 
тичних і фіз. характеристик хмар, 
верхніх і нижніх шарів атмосфе- 
ри. Одержано зображення хмарно- 
го шару, виміряно його яскравість, 
поляризацію, т-ру в різних спек- 
тральних інтервалах, досліджено 


свічення нічного неба Венери, взає- 
модію сонячного вітру з планетою 
тощо. 10.Х 1 14 Х 1983 на орбіту 
ШСВ було виведено АМС «Вене- 
ра-15» і «Венера-16», які проводи- 
ли радіолокаційні дослідження по- 
верхні планети. Амер. АМС «Піо- 
нер-Венера-1», запущена до Венери 
20.У 1978 і виведена на орбіту Шев 
4.ХП 1978, також передала цінні 
дані про планету. 

О. М. Стародубцева. 
ШТУЧНІ СУПУТНИКИ ЗЕМЛІ 
(ШСЗ) -- космічні апарати, виве- 





Корпус, апаратура й системи першого 
штучного супутника Землі. 


дені на навколоземні орбіти і приз- 
начені для розв'язування н.-д. і 
прикладних задач. Перший ШСЗ 
створено в СРСР і запущено 4.Х 
1957; в США перший ШСЗ запу- 
щено 1.П 1958. Відповідно до між- 
нар. домовленості космічний лі- 
тальний апарат наз. супутником, 
якщо він здійснив не менше од- 
ного оберта навколо Землі. ШСЗ 
(вагою від 0,7 кг до десятків тонн) 
виводяться на орбіти штучних 
космічних об'єктів за допомогою 
керованих багатоступінчастих ра- 
кет-носіїв. Для цього ШСЗ необ- 
хідно надати швидкості, не меншої 
за першу космічну швидкість, але 
не більшої за другу. Контроль за 
їхнім рухом здійснюється шляхом 
спостережень зі спец. наземних 
станцій (зокрема, станції спосте- 
реження за ШСЗ при Ужгородсько- 
му ун-ті). З допомогою цих спосте- 
режень визначаються сталі граві- 
таційного поля Землі та параме- 
три земної атмосфери, вивчається 
рух Землі тощо. Розрізняють 
автом. ШСЗ, пілотовані кораблі- 
супутники та орбітальні станції. 
Автом. ШСЗ умовно поділяють на 
науково-дослідні (для досліджен- 
ня Землі, небесних тіл і косміч- 
ного простору, для мед.-біол. дос- 
ліджень) і прикладні (супутники 
зв'язку, метеорологічні, для дос- 
лідження земних ресурсів, навіга- 
ційні, військові, технічного призна- 
чення). 

Інформація з ШСЗ («Експлорер», 
«Електрон», «Інтеркосмос», «Кос- 
мос», «Метеор», «Молния», «Оре- 
ол», «Політ», «Прогноз», «Радуга» 
та ін.) передається за  допомо- 
гою радіотелеметрич. систем. Піло- 
товані кораблі-супутники та орбі- 
тальні станції призначені для по- 
льоту людей у космосі. Вперше 
запуск пілотованого ШСЗ здійс- 
нено 12.ГУ 1961: на рад. кораб- 
лі-ссупутнику «Восток»  льотчик- 
космонавт Ю. О. Гигарін здійснив 
політ навколо Землі (див. також 
«Аполлон», «Восход», «Джеміні», 
«Меркурій», «Салють, «Скайлеб», 
«Союз»). Першу орбітальну стан- 
цію створено в СРСР 1971. 

Літ.: Успехи СССР в исследований 
космического пространства. М., 1968; 
Аксенов Е. П. Теория движения "искус- 
ственньх спутников Земли. М., 1977; 


Советская космонавтика. М., 1981. 
П.П. Павленко. 








и ЦІ і 
і в. айс й і-й «- 
. -м рало Я - ьо я 
7 СВ нос | 
















Щі рий - - 
ато .ре ці Мо -у 
си? ам б . є Ж З 
«Ре че -і, о 
и з ГА « г і 
Ж 
Б 
и за 7 
«5 , ї 
о Ж я 


і 
» "ач 
- 


нео 
з .- 
вав РЯ 


дя З нин ь 
Фо ай 


-- 






До ст. Франція. 


1. Узбережжя Середземного моря. 2. Панорама Парижа. 3. Гора 
Монблан в Альпах. 4. Атомна електростанція в Шіноні. 5. Ву 
гільна шахта в Лотарінгії. 6. На металургійному комбінаті в 
місті Дюнкерку. 7. Нафтопереробний завод поблизу міста Руана. 
8. В одному з цехів автомобільного заводу в Ліоні. 9. На 
текстильній фабриці в місті Камбре. 10. Гавр. Загальний вид 
порту. 11. Збирання зернових у департаменті Верхня Гаронна. 
12. Збирання винограду в Бургундії. 


5 


ун» ? 


Фуеу- оно? 








і 


До ст. Франція. 


1. Собор Нотр-Дам у Руані. 1210 -- поч. 16 ст. 
Фрагмент фасаду. 


2. Замок Шамбор. 1519-- 53. Головний фасад. 


3. Тріумфальна арка на площі де Голля в Па- 
рижі. 1806--37. Арх. Ж. Ф. Шеальгрен. 
Рельєфи 1833--36. Скульптор Ф. Рюд. 

4. Палац Шайо в Парижі. 1936--37. Архітек- 
тори Л. Азема та ін. 

5. Курортний комплекс «Марина -- бухта Ан- 
гелів». 70-і рр. 20 ст. Архітектори А. Мінан- 
гой, М. Маро, Р. Седіфі. 

6. Благовіщення. Скульптурна група захід- 
ного порталу собору 
Камінь. 2-а чверть 13 ст. 

7. Брати Лімбурги. Лютий. Мініатюра «Роз- 
кішного мчасослова герцога Беррійського». 


Нотр-Дам в Ам'єні. 






ПМ 





ВУ б 






















1411--16. Музей Конде. Шантії. 

8. Е. Делакруа. Марокканець сідлає коня. 
1855. Державний Ермітаж у Ленінграді. 

9. О. Ренуар. Оголена жінка сидить на ка- 
напці. 1876. Музей образотворчих мистецтв 
ім. О. С. Пушкіна. Москва. 

10. А. Майоль. Річка. Свинець. 1939--43. 
Музей сучасного мистецтва. Нью-Йорк. 

11. Ф. Леже. Будівничі. 1950. Музей Леже. 
Місто Бійо. 

12. Сцена з вистави «Тартюф» Ж. Б. Мольєра. 
Національний народний театр Франції. Га- 
стролі в Києві. 1978. 

13. І.  Шовіре в партії Їстар (єїстар» 
В. д'Енді). Театр «Гранд-Опера». 1941. 

14. Кадр з фільму «На випадок нещастя». 
Режисер К. Отан-Лара. 1958. 









- -» . а ти 
- -- - - пут фе ад 
"т . 1 . - чл) 
р Ру? 
М п Ф - ч 


. 
і п- у - че б 
" - ра "м 
моб . ус б » з 


вок 


о 


1 









До ст. Чехословаччина. 


1. Панорама Праги. 7. Добування вугілля в Північно- Чеському 


2. Краєвид на Чесько-Моравській височині. буровугільному басейні. 

3. Високі Татри. 8. Складання автомобілів на заводі «Татра» 
4. Братіслава. Вид частини міста. в Копршівніце. 

5. Нафтопереробний завод «Словнафта» у 9. На текстильному комбінаті в Сениці. 
Братіславі. 10. В одному з цехів взуттєвої фабрики в 
6. Монтаж енергетичного устаткування на Готвальдові. 

комбінаті імені В. І. Леніна (кол. «Шкода») 11. Вівці на пасовищі. 

у Пльзені. 12. Збирання зернових культур. 


- 5 т-еє 


.-ог наз г В 


З 





) 


РМ 





У 









До ст. Чехословаччина. 


1. Ансамбль Празького Града. 12-- 
18 ст. 2. Ратуша в Таборі. 40-і рр. 15-- 
17 ст. 3. Вівтар костьолу св. Якуба в 
Левочі. Початок 16 ст. 4. Дзвіниця в 
Качі поблизу Хрудіма. 18 ст. 5. Пам'ят- 
ник Яну Жижці у Празі. Скульптор 
Б. Кафка. 1950. 6. Телевізійний центр у 
Братіславі. 7. Пам'ятник на честь Сло- 
вацького національного повстання в 
Банській Бистриці. Архітектор Й. Куз- 
ма. 1963--69. 8. М. Швабінський. 
Портрет Юліуса Фучіка. Гравюра су- 
хою голкою. 1950. 9. Я. Купецький. 
Портрет пані Шрейфогель. 1716. Гале- 
рея Празького Града. 10. Виступ Че- 


хословацького державного ансамблю 
пісні і танцю імені В. Неєдлого. 
11. К. Покорний. Братання. Бронза. 


1947--50. Національна галерея. Прага. 
19. Й. Лада. Весна. Гуаш. 1954. 13. Кадр 
з фільму «Ця хвилина, ця мить». 
Режисер Ї. Секвенс. 1980. 


ча т ЛВ Я 94 а» 
М 


--а 
г В 


- 


Р! оре. 


чь ФО 























келачанена др зара оо: 
ра а-8-фовос-і-: тора 


тч-и 
рр 


«арія 


-ч- 










пад чать - 
м чу фо то тод з 
ЧУ ява 


До ст. Югославія. 


1. Панорама Бєлграда. 6. В одному з цехів загребського машино- 
2. Краєвид на півночі Словенії. будівного заводу «Раде Кончар». 
3. Виробництво автомобілів на заводі в 1. На текстильному комбінаті у Вараждині. 
Крагуєваці. 8. На борошномельному комбінаті в Загребі. 
4. Добування лігніту в Колубарському ба- 9. Збирання зернових культур. 

сейні. 10. Сушіння тютюну. 

5. Завод по виробництву аміаку в Кутині. 11. Завод по виробництву кормів. 





3 


В А ТОВ ТОЮ 


| 


| 
думилу чуми М 


, 


умами мМ 





До ст. Югославія. 


1. Пам'ятка сербської архітектури 11-- 13 ст.--мо- 


- настирський комплекс Хіландар. 


2. Фортеця Дубоваць у Карловаці. 14 ст. 

3. Житловий комплекс «Південні двері Бєлграда» 
в Бєлграді. 70-і рр. 20 ст. 

4. Будинок Скупщини СФРЮ в Беєлграді 
тектор Й. Ілкич. 1937. 

5. Готель е«Загреб-Інтерконтиненталь» у Загребі. 


6. Стадіон у Сплиті. Архітектор Б. Магаш. 70-і рр. 
20 єт. 


. Архі- 


5 рими 





рас ето 
7, ж 





та га аа 
. а анінніний 


-гоє 


- що г о т мч о НИЙ 


кв «4 с 4 «б 


. 
1) 
9 

л 








7. Пам'ятник партизанам, які загинули на Козарі. 
Скульптор Д. Джамоня. 1969. 
8. М. Милунович. Мозаїка «Перемога» в Народ- 


ному театрі в Бєлграді. 1947. 

9. Ф. Кршинич. Перші кроки. Бронза. 1955. 
10. М. Ковачич. Грибарі. 1970. 

11. Виступ ансамблю пісні і танцю «Шота». 


12. Кадр з фільму «Ужицька республіка». Ре- 
жисер Ж. Митрович. 1974. 





М 


«СТР і до 
ЦИ. ЗМ кум" Р зи 








До ст. Японія. 


і. Узбережжя Внутрішнього Японського моря. 
2. Токіо. Панорама міста. «ж. 
3. Панорама частини Кіото. | 

4. На автомобільному заводі в Осаці. 

5. ГЕС «Кігове». 

6. Судноверф в Осаці. 

7. В цеху металургійного комбінату в Нагої. 
8 

9. 






. Виробництво телевізорів. 
Ловіння риби. 
10. На чайній плантації. 


зиічені і осі льль пір ие р -- 


о Й 


1 
їі 


-гого? 


Реве о 


РИСИ 





би 


У 


У 


і! 
і 


-Ї 


1 


- ср, чл 
о у Р сот, 


До ст. Японія. 


1. Пагода монастиря Якусудзі. Кін. 7 -- поч. 8 ст. 

2. Головний храм Кондо монастиря Хорюдзі. Кін.б6 ст. або 
поч. 7 ст., перебудова 7 -- поч. 8 ст. 

3. Брама святилища "Тосегу в Нікко. Засновано 1617, 
перебудовано 1634--36. 

4. Магазин фірми «Соні» в Осаці. Архітектор Курокава 
Кісьо. 1976. 

5. Будинок Центру міжнародних конференцій у Кіото. 
Архітектор Отані Сатіо. 1966--74. 

6. Страж Конгорікісі з храму Тодайдзі. Період Нара. 
Дерево, підфарбування. 





7. Таканобу Фудзівара. Портрет сегуна Йорітомо Мінамо: 
то. Кін. 12 -- поч. 13 ст. 

8. Харунобу Судзукі. Літній полудень. Ксилографія. 18 ст 
9. Хокусай Кацусіка. З серії «36 видів гори Фудзі». Ксило 
графія. 1823--29. 

10. Хіросіге Андо. Станція Камбарі. З серії «53 станці 
Токайдо». Кольорова ксилографія. 1833--34. 

11. Секідо Унемура. Буддійський храм у Нарі. 

12. Сцена з вистави «Сукероко, квітка Кдо» Цубауті Дзіхея 
Театр кабукі. 1982. 

13. Кадр з фільму «Голий острів». Режисер Сіндо Кането 
1960. 





ШТУЧНІ СУПУТНИКИ МАРСА 
(ШСМ) -- космічні апарати, ви- 
ведені на орбіти навколо Марса. 
Марс став першою після Землі 
планетою з штучними супутника- 
ми. На 1.ХП 1984 на орбіту ШСМ 
виведено 6 космічних апаратів 
(табл.). Мета запуску ШСМ -- 
дослідження навколомарсіанського 
космічного простору, фіз. умов в 
атмосфері та на поверхні планети. 
За допомогою ШСМ уточнено роз- 
міри та форму планети; виміряно 
величину власного  магн. ПОЛЯ 
Марса; сфотографовано з близь- 
кої віддалі поверхню Марса 1 
його супутників Фобоса і Деймо- 
са; проведено  радіорефракційні 
виміри характеристик іоносфери, 
атмосфери (т-ра, тиск, хім. склад) 
і поверхні (густина, електр. 1 теп- 
лові властивості); вивчено фото- 
метричні властивості атмосфери, 
поверхні та глобальної пилової бурі 
на Марсі (1971); уточнено вміст 
води в атмосфері планети, склад 
і теру полярних шапок тощо. Ці 
дані істотно змінили та доповнили 
відомості про Марс (див. також 
«Марінер», «Марс» і «Вікінг»). 
Літ.: Маров М. Я. Новое о Марсе и 
Юпитере. «Земля и Вселенная», 1977, 
1 2; Новое о Марсе. Пер. сангл, М., 
1974. Д. . Лупішко. 
ШТУЧНІ СУПУТНИКИ МІСЯ- 
ЦЯ (ШСМ)У -- космічні апарати, ви- 
ведені на орбіти навколо Місяця. 
Першим у світі ШСМ стала рад. 
автоматична міжпланетна стан- 
ція «Луна-10» (мал.), запущена 
31.ПІ 1966 (табл.). В США апара- 
ти «Лунар орбітер» використову- 
вались гол. чин. для фотографу- 
вання поверхні Місяця, зокрема 
з метою вибору місць, зручних для 
посадки кораблів «Аполлон». З 
допомогою ШФСМ сфотографовано 
практично всю місячну поверхню 
і складено повні карти Місяця. 
Досліджено глобальну структуру 
гравітаційного поля Місяця, при 
цьому встановлено існування ло- 
кальних гравітаційних аномалій -- 
масконів. Проведено  магн. 
вимірювання 0 Місяця, виявлено 
дуже слабке змінне поле, яке не 
перевищує 10"? від значення поля 
Землі. За гамма- і рентгенівським 
випромінюванням Місяця прове- 
дено картування радіоактивності 
та хім. складу місячного грунту 
прибл. на 209; площі поверхні 
тощо. 

Літ.: Космонавтика: состояние и пер- 
спективь. М., 1974; Викторов С. В., 
Чесноков В. ИЙ. Химия лунного грун- 


та. м., 1978. . М.М. Євсюков. 
ШТУЧНІ СУПУТНИКИ СОН- 
ЦЯ (ШСС) -- космічні апарати 


(КА), виведені на орбіти навколо 
Сонця. Їхній рух визначається за- 
конами Кеплера так само, як і рух 
планет Сонячної системи. Для 
того, щоб КА став ШСС, йому не- 
обхідно надати швидкості віднос- 
но Землі, не меншої за другу кос- 
мічну (11,2 км/с), але не більшої 
42,1 км/с відносно Сонця (див. 
Космічні швидкості). ШСС поді- 
ляють на три типи: 1) власне ШСС, 
тобто КА, призначений для наук.- 
тех. досліджень на геліоцентрич- 
ній орбіті; 2) КА, призначені для 
вивчення планет з пролітної тра- 
єкторії. Їхня кінцева геліоцент- 
рична орбіта формується під впли- 
вом поля тяжіння досліджуваної 
планети; 3) КА, призначені для 
вивчення планет з орбіти штучного 


29 УРЕ, г. 12 


супутника або посадки на їхні по- 
верхні. Ці КА виводяться на геліо- 
центричну орбіту, але здійснюють 
політ у режимі ШСС тільки на тра- 
сі перельоту «Земля -- планета». 
ШСС призначені для вивчення со- 
нячної активності, міжпланетно- 
го магн. поля, корпускулярного 
випромінювання Сонця -- соняч- 
ного вітру тощо (див. також 
«Венера», «Геліос», «Зонд», «Лу- 
на», «Марінер», «Марс», Орбіти 


штучних космічних об'єктів, 
«Піонер»). Ю. В. Александров. 
ШТУЧНОГО КРОВООБІГУ 


АПАРАТ, АШК, апарат «штучне 
серце -- легені» -- прилад, призна- 
чений для повної або часткової тим- 
часової заміни функції серця |і 
легень. Забезпечує необхідний рі- 
вень кровообігу і процесів обміну. 
Складається з трьох осн. блоків: 
оксигенатора (дисковий, пузирко- 
вий, плівковий або мембранний), 
який замінює легені; насоса (ро- 
ликового або діафрагмального), 
що виконує функцію лівого шлу- 
ночка, теплообмінника, який за- 
безпечує задану т-ру крові і орга- 
нізму; вимірювальної і регулюючої 
апаратури для підтримки необхід- 
них фізіологічних параметрів. Ш. 
к. а. використовують гол. чин. в 
кардіохірургії при складних опе- 
раціях на серці, атакож для ожив- 
лення хворого, підтримання жит- 
тєдіяльності ізольованого органа, 
який призначений для  пересад- 
жування (див. Трансплантація). 
Крім того, його застосовують для 
тривалого безперервного введення 
лікарських речовин в окремий ор- 
ган або частину організму (напр., 
для ізольованої терапії злоякісних 
пухлин). Перший у світі ШЩ. к.а. 
(автожектор) було створено 1925 
С. С. Брюхоненком і С. Л. Чечу- 
ліним. Іл, с, 452. | Г. В. Книшов. 
ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕ- 
ГЕНЬ АПАРАТ -- прилад для під- 
тримання газообміну в легенях 
в умовах порушеного природного 
дихання. Найбільшого поширення 
набули апарати, що примусово 
вдувають (однофазне дихання), а 
також які вдувають і відсмокту- 
ють (двофазне дихання) повітря з 
легень. Це респіратори, що регу- 
люють тиск повітря (утворюється 
необхідний для розправлення ле- 
гень тиск -- РД-!1, РД-2) і його 
об'єм (програмують об'єм вдиху 
і хвилинної вентиляції легень -- 
РО-2, РО-5Н, РО-5Р, РО-6-03, 
Віта-1). Крім того, для штучного 
дихання використовують електр. 
стимуляцію діафрагмальних нер- 
вів за допомогою  двоканальних 
приладів, що генерують імпульс- 
ний струм. До Ш. в. л. а. відно- 
сять також усі види наркозних 
апаратів. Іл. с. 452. О.О. Циганій. 
ШУ -- у давньоєгип. міфології бог 
повітря. Син Ра, батько бога Зем- 
лі Геба і богині Нут. За міфами, 
під час творення світу Шу відділив 
небо від землі. 
ШУБА Михайло Федорович (н. 
30.Х 1928, с. Сасове Виноградів- 
ського р-ну Закарп. обл.) -- укр. 
рад. фізіолог та біофізик, чл.-кор. 
АН УРСР (з 1982). Закінчив Уж- 
городський ун-т (1953). З 1954 
працює в Інституті фізіології АН 
РСР, одночасно з 1984 -- в Київ. 
ун-ті. Осн. праці в галузі електро- 
фізіології збудливих утворів орга- 
нізму, зокрема вивчав природу 


електрогенезу, синаптичні проце- 
си та ін. й 
ШУБЕНКО-ШУБІН Леонід Олек- 
сандрович |н. 25.М11І (7.УПІ) 1907, 
м. Карс, тепер Туреччина| -- укр. 
рад. вчений у галузі енергетики, 
акад. АН УРСР (з 1967), Герой 
Соціалістичної Праці (1962). Член 
КПРС з 1943. Закінчив Ленінгр. 
ун-т (1930) та Всесоюзний котло- 
турбінний ін-т (1931). У 1930--44 
працював на заводах Ленінграда, 
викладав у дленінгр. вузах. 
1944--50 -- директор Центр. н.-д. 
котлотурбінного ін-ту, 1950--67 -- 
гол. конструктор Харків. турбін- 
ного з-ду, одночасно (з 1957) пра- 
цював у Харків. філіалі Їн-ту ме- 
ханіки АН УРСР. З 1968 -- в Ін-ті 
проблем машинобудування АН 
УРСР. Осн. праці - - в галузі паро- 
і газотурбобудування, оптимізації 
процесів і конструкцій турбома- 
шин та автоматизації їх проекту- 
вання. Нагороджений орденом Ле- 
ніна, ін. орденами, медалями. 
Держ. премія СРСР, 1947. Премія 
денРий Ф. Проскури АН УРСР, 


ШУБЕРТ (Я5спибегі) Франц Пе- 
тер (31.І 1797, Ліхтенталь, поблизу 
Відня -- 19.Х1І 1828, Відень) -- 
австр. композитор. З 1808 співав 
у опридворній капелі (Відень), 
де навчався музики у В. Ружички 
та А. Сальєрі. В 1813--14 навчався 
в учительській семінарії, 1814-- 
18 -- шкільний учитель. Щ. ство- 
рив у музиці новий романтичний 
стиль. Творча спадщина ШІ. (бл. 
1000 творів) охоплює всі сучасні 
йому муз. жанри. Провідною га- 
луззю творчості композитора Є 
пісня (понад 600 на слова бл. 100 
поетів, зокрема И. В. Гете, Ф. Шіл- 
лера, Г. Гейне). Серед кращих 
пісень -- цикли «Прекрасна мель- 
ничиха» (1823), «Зимовий шлях» 
(1827), «Лебедина пісня» (1828), 
пісні «Лісовий цар», «Гретхен за 
прялкою», «Двійник», «Форель», 
«Баркарола», «Дівчина і смерть», 
«Вечірня серенада», «Ауе Магіа». 
Ш.-- автор 9 симфоній (найвідо- 
міша -- 8-а, «Незакінчена», 1822), 
9 симф. увертюр, 22 струнних квар- 
тетів, 2 квінтетів, 2 тріо, 22 фп. 
сонат, фп. п'єс; 7 мес, 5 опер, 11 
зінгшпілей, хорів, музики до драм. 
вистав. ШПідтримував контакти з 
Львів. муз. т-вом «Децилія», для 
якого написав багатоголосий пса- 
лом. 

Літ.: Хохлов Ю. Франц Шуберт. 
Жизнь и творчество в материалах и 
документах. М., 1978; Вульфнус П. 
Франц Шуберт. М., 1983. 

ШУБІН Федот Іванович |17 (28). 
у 1740, с. Тючковське, тепер Арх. 
обл.-- 12 (24).У 1805, Петербург! 
рос. скульптор, представник 
просвітительського класицизму в 
рос. мистецтві 18 ст. У 1761--67 
навчався в АМ у Н. Жілле. У 1767 
--70-- пенсіонер АМ у Парижі, де 
працював під керівництвом Ж. Б. 
Пігаля, 1770--72 -- в Римі. Щ.-- 
майстер реалістич. скульптурного 
портрета: І. Шувалова (1771), 
О. Голицина (1775), З. Чернишова 
(1774), І. Баришникова (1778), П. 
Румянцева-Задунайського (1778), 
Г. Потьомкіна (1791), М. Ломо- 
носова (1792), О. Безбородька 
(1798) та ін. Ш. є також авто- 
ром статуй і рельєфів для Марму- 
рового палацу (мармур, 1775-- 
2) та Троїцького собору Олександ- 


449 








ШУБІН 





Штучні 
серця: 
1 -- мітральний куль- 
ковий;, 

2 -- мітральний диско: 
вий; 

З -- аортальний куль- 
ковий. 


клапани 


Штучні супутники 
Марса 


Назва Дата 
на орбіту 





«Марінер-9» 14.ХІ 1971 


«Марс-2» 27.ХІ 1971 
«Марс-3» 2. ХП 1971 
«Марс-5» 12.1 1974 
«Вікінг-1» 21.МІ 1976 
«Вікінг-2» 7.Х ПІ 1976 
Радянські штучні 
супутники Місяця 
Назва Дата виве- 
дення на 
супутника ОЗБІТУ. 
«Луна-10» 3.ГУ 1966 
«Луна-11»  28.УПІ 1966 
«Луна-12» 25.Х 1966 
«Луна- 4» 10.ТУ 1968 
«Луна-19» 3.Х 1971 
«Луна-22» 2.1 1974 


ШУБНИКОВ 


450 





О.В. Шубников. 


В.М. Шукшин. 


В. В. Щулейкін. 


М, В. Шулейкін. 











ро-Невської лаври (1786--89) у 
Петербурзі; статуї з Тандора» 
для фонтанів ШПетергофа (1801) 
Їл. див. також до статей Росій- 
ська Радянська Федеративна Со- 
ціалістична Республіка, т. 9, 
с. 448--449, Скульптура, т. 10, 
с. 320--321. 

Літ.: Лазарева О. П. Русский скульп- 
тор Федот Щубин. М., 1965. 
ШУБНИКОВ Лев Васильович 
(29.ТХ 1901--1945) -- укр. рад. 
фізик, доктор фіз.-матем. наук. 
Закінчив  Ленінгр. політех. ін-т 
(1926). З 1931 працював у Харків. 
фіз.-тех. ін-ті. У 1934--37 -- одно- 
часно проф. Харків. ун-ту. Наук. 
праці в галузі фізики твердого ті- 
ла, фізики низьких температур. Ра- 
зом з І. В. Обреїмовим розробив 
метод вирощування монокристалів 
з розплаву (метод Обреїмова -- 
Шубникова), з нідерландським фі- 
зиком В. де Гаазом (1878--1960) 
виявив (1930) Шубникова -- де 
Гааза явище. Встановив із спів- 
робітниками (1934--37) осн. особ- 
ливості поведінки однорідних над- 
провідних сплавів у магн. полі, 
виявив існування в них двох кри- 
тичних магн. полів і т. з. «фази 
Шубникова» (надпровідників І ро- 
ду); відкрив (1935) антиферомагне- 


тизм. Разом з Лазарєвим 
виявив (1936) ядерний парамагне- 
тизм. Ю. О. Храмов. 


ШУБНИКОВ Олексій Васильович 
Г17 (29).ПІ 1887, Москва -- 27.ІМ 
1970, там же)--рад. кристалограф, 
акад. АН СРСР (з 1953). Герой 
Соціалістичної Праці (1967). За- 
кінчив Моск. ун-т (1912). З 1920 
-- професор Уральського гірничо- 
го ін-ту в Єкатеринбурзі (тепер 
Свердловськ). З 1937 -- зав. ла- 
бораторією кристалографії АН 
СРСР, з 1944 -- директор утворе- 
ного за його ініціативою Ін-ту кри- 
сталографії АН СРСР; одночасно 
(з 1953) -- професор Моск. ун-ту. 
Осн. праці -- з кристалофізики 
(поклав "початок узагальненням 
кристалографічної Симетрії, ство- 
рив вчення про антисиметрію). Од- 
ним з перших почав розробляти 
проблеми росту кристалів, під Його 
керівництвом організовано виробн. 
синтетичних кристалів. Нагородже- 
ний 2 орденами Леніна, ін. орде- 
нами, медалями. Держ. премія 
СРСР, 1947, 1950. 


ШУБНИКОВА -- ДЕ ГААЗА 
ЯВИЩЕ -- осцилююча залежність 
електричного опору (р) монокри- 
сталічних провідників від т. 3. 
оберненого магнітного поля (Н/ 1). 
Спостерігається при низьких т-рах. 
Зумовлюється квантуванням руху 
електронів у площині, перпенди- 


-- 
кулярній Н. Використовується для 
визначення форми Фермі поверх- 
ні, а також ефективної маси елек- 
тронів провідності в металах іна- 
півпровідниках. Відкрили (1930) 
в монокристалах вісмуту Л. В. 
Шубников і голл. фізик В. де Гааз 
(1878-1960). 
ШУВАЛОВ Петро Іванович (1710 
- 4 (15).Ї 1762, Петербург! -- рос. 
держ. і військовий діяч, граф 
(з 1746), кгенерал-фельдмаршал 
(1761). Учасник двірського перево- 
роту 1741, внаслідок якого на рос. 
престол було зведено Єлизавету 
Петрівну. Фактично керував уря- 
дом. Автор проектів екон. і фі- 
нанс. реформ (скасування внутр. 


митниць, проведення генерального 
межування, створення перших бан- 
ків тощо). Брав участь у реоргані- 
зації рос. армії. 

ШУГА -- скупчення рихлого льо- 
ду на поверхні або у водній товщі 
водойми. Утворюється з кристалів 
донного або внутріводного льоду 
при охолодженні води нижче 07. 
Виникає найчастіше на гірських 
та порожистих річках до настання 
льодоставу. Переміщення ШІ. (шу- 
гохід) утруднює експлуатацію гід- 
ротех. споруд. Густоту шугоходу 
визначають у балах за 10-бальною 
шкалою. 

«ШУКАННЯ КОЗАЦТВА» -- од- 
на з форм антифеод. боротьби при- 
гноблених нар. мас Лівобережної 
України, які домагалися через 
держ.-адм. органи звільнитися від 
кріпацтва і дістати козац. права. 
«Ш. к.» виникло в кінці 17 ст. в 
зв'язку з посиленням закріпачен- 
ня селянства і рядового козацт- 
ва козацькою старшиною, що пе- 
ретворювалася на поміщиків. У 
18 ст.«Ш. к.» охопило значну час- 
тину феодально залежних селян, 
міщан і вільних селян. Проте лише 
незначній частині цього населення 
вдалося на підставі давніх козац. 
компутів (списків) підтвердити 
своє козац. походження і позбутися 
кріпацтва. «Ш. к.» тривалой піс- 
ля царського указу 1783 про оста- 
точне закріпачення укр. селянст- 
ва. «Ш. к.» було приводом до ряду 
антифеод. повстань, які жорстоко 
придушив царський уряд (див. 
Кліщинське повстання 1767--70, 
Турбнвсько повстання 1 789--93). 


ШУКШИН Василь Макарович (25. 
УП 1929, с. Сростки, тепер Бійсь- 
кого р-ну Алт. краю -- 2.Х 1974, 
станиця Клетська Волгогр. обл., 
похований у Москві) -- рос. рад. 
письменник, кінорежисер, сцена- 
рист, актор; засл. діяч мист. 
РРФСР (з 1969). Член КПРС з 
1955. У 1960 закінчив режисер- 
ський ф-т ВДІКу (майстерня М. 
Ромма). З 1958 знімався в кіно. 
У 1960--62 працював на кіно- 
студії «Мосфільм», з 1963 -- на 
Центр. студії дитячих і юнацьких 
фільмів ім. М. Горького. Здійснив 
постановки фільмів «З Леб'яжо- 
го повідомляють» (1960), за власни- 
ми сценаріями -- «Живе такий хло- 
пець» (1964), «Ваш син і брат» 
(1966), «Дивні люди» (1971), «Кі- 
нець Любавіних» (1972), «Пічки- 
лавочки» (1973, зіграв роль Івана 
Расторгуєва), «Калина червона» 
(1973, роль Єгора ШПрокудіна). 
Ролі у фільмах: «Два  Федори» 
(1959), «Журналіст» (1967), «Бі- 
ля озера» (1970). Автор збірок 
оповідань «Сільські жителі» (1963), 
«Брат мій» (1975). У багатьох теат- 
рах України поставлено вистави 
за п'єсами Ш.-- «Солодка ягода», 
«Характери», «Енергійні люди». 
Нагороджений орденом Трудового 
Червоного ШПрапора. Держ. пре- 
мія СРСР, 1971. Ленінська премія, 
1976. 
Тв.: 
2.М., 
Лит.: Коробов В. Василий Шукшин. 
М., 1977; О Щукшине. Зкрани жизнь. 
М., 1979. 

ШУЛАЇВСЬКА СТОЯНКА -- 
двошарове поселення сурсько-дні- 
провської культури на Шулаєво- 
му острові поблизу с. Звонецького 
Солонянського р-ну Дніпроп. обл. 


Избраннье произведения, т. 1-- 
6. 


Досліджувалася 1946. При розкоп- 
ках нижнього шару виявлено за- 
лишки заглибленого житла, госп. 
ями, скупчення кам'яних виробів, 
вироби з рогу оленя і кістки, мі- 
кроліти. При розкопках верхньо- 
го шару знайдено уламки посуду, 
кістки диких і свійських тварин. 
Обидва шари стоянки датують 6-м 
тис. до н. е. 

Літ.: Даниленко В. Н. Неолит Укран- 
нь. К., 1969. 

ШУЛЕЙКІН Василь Володими- 
рович |1 (13).1 1895, Москва -- 
25.ГУ 1979, там же| -- рад. гео- 
фізик, акад. АН СРСР (з 1946). 
Член КПРС з 1942. Закінчив Моск. 
вище тех. уч-ще (1917). З 1918 -- 
викладач цього уч-ща (1923--29 -- 
професор). Працював в установах 
АН СРСР. Організатор і директор 
Чорноморської гідрофіз. станції 
в Кацівелі Крим. обл. (1929--48). 
У 1948--57 -- директор організо- 
ваного ним Мор. гідрофіз. ін-ту 
АН СРСР, 1957--59 -- керівник 


Міжвідомчої датлантичної  експе- 
диції. У 99--75 працював у 
Морському  гідрофіз. (ін-ті 


УРСР. Осн. праці -- з теорії взає- 
модії Світового ок., атмосфери і 
материків, теорії вітрових хвиль, 
динаміки мор. течій |і хвиль, 
електр. і магн. явищ, тропічних 
ураганів. Нагороджений 2 ордена- 
ми Леніна, ін. орденами, медаля- 
ми. Держ. премія СРСР, 1942. 
М О. М. Суворов. 
ШУЛЕЙКІН Михайло Васильо- 
вич |21.Х (2.ХТ) 1884, Москва -- 
17.УП 1939, там же| -- рад. вче- 
ний у галузі радіотехніки, акад. 
АН СРСР (з 1939). Закінчив (1908) 
Петерб. політех. ін-т, викладав у 
цьому ж вузі. Керував радіотех. 
лабораторією  військ.-інженерного 
управління у Москві (1918--21). 
З 1919 -- професор Моск. вищого 
тех. училища, з 1921 -- Їн-ту нар. 
г-ва. Осн. праці -- в галузі поши- 
рення радіохвиль, Зокрема, Ш. 
вивів розрахункові формули радіо- 
передачі вздовж земної поверхні, 
розвинув теорію і методику розра- 
хунку довгохвильових антен. 
ШУЛИК Надія Митрофанівна 
(н. 27.ПІ 1922, с. Петриківка, те- 
пер Васильківського р-ну Дніпроп. 
обл.) -- укр. рад. майстер нар. 
декоративного петриківського роз- 
пису (див. Петриківка), засл. 
майстер нар. творчості УРСР (з 
1981). Член КПРС з 1968. Працює 
в галузях вишивки, декоративного 
розпису на папері, на дереві та 
альфрейного розпису. У 1941 
закінчила Петриківську школу де- 
коративного малювання. Твори: 
панно «Букет» (1960), «Хай завжди 
буде сонце» (1965), «Земля моя», 
«50 героїчних літ» (1966), «Союз 
нерушимий» (1972), «Кучерявки» 
(1980), «Квіти мого дитинства», 
«Осіннє», «Веселі барви» (всі -- 
1981), малюнки, листівки, декора- 
тивні тарілки, ваза. Респ. комсо- 
мольська премія ім. М. Остров- 
ського, 1979. Н. О. Глухенька. 
ШУЛИНДІН Андрій Фролович 
Г26.ХІ (9.ХП) 1909, Башкирська 
АРСР -- 10.Х1 1983, Київ| - рад. 
генетик-селекціонер, доктор с.-г. 
наук (з 1955), професор (з 1957), 
засл. діяч науки УРСР (з 1982). 
Член КПРС з 1932. В 1934 закін- 
чив  Ленінгр. с.-г. інститут. З 
1950 -- в Ін-ті генетики та селек- 
ції АН УРСР (Харків), з 1956 -- в 


м 
Укр. н.-д. ін-ті рослинництва, се- 
лекції і генетики. Осн. праці в га- 
лузі синтезу нового ядра клітини 
рослин. Ш. вперше розроблено тео- 
рію і методи створення тривидових 
тритикале. Щ. також автор жи- 
та «Українське тетра». Нагород- 
жений орденом Трудового Червоно- 


го Прапора, медалями. 
БІ І. ур'єв. 


ШУЛТКА, коршак (Міїмиз5) -- рід 
птахів род. яструбових. Довж. ті- 
ла 53--75 см, маса до 1 кг. Оперен- 
ня спини темно- буре або червону- 
вато-руде, живота -- рудувате або 
землисто- буре, голова  світліша. 


Дзьоб з гострим вершинним гач- 
ком. 2 види, поширені в Європі, 
Азії, Африці та Австралії. В 


СРСР, у т. ч. в УРСР, -- обидва 
види: Ш. чо рний (М. Когзсбип) 
і Ш. червоний (М. тіїіми5з). 
Перелітні птахи. Оселюються пе- 
реважно в лісах, часто поблизу по- 
селень. Гнізда влаштовують на де- 
ревах. Кладку з 2--5 яєць в квітні 
насиджують обидва птахи пари 
бл. 1 місяця. Живляться гол. чин. 
гризунами, рибою, падлом; напа- 
дають також на пташенят диких 
і свійських птахів. 
«ШУЛЯВСЬКА РЕСПУБЛІ- 
КАь -- опорна база київського 
пролетаріату, своєрідна «робітни- 
ча республіка» на заводській  око- 
лиці Києва -- Шулявці в 1905. Ро- 
бітники цього району в грудні 
1905 визнали Київську Раду ро- 
бітничих депутатів єдиним орга- 
ном влади, встановили чіткий ре- 
волюц. порядок, який підтримува- 
ли бойові робітн. дружини. Пред- 
ставників царської влади і поліцію 
було вигнано. 12 (25).ХІЇ робітни- 
ки Шулявки застрайкували на знак 
солідарності з повсталим проле- 
таріатом Москви. Але  об'єктив- 
ні умови, які склалися в місті 
(воєнний стан, хвиля масових ре- 
пресій), опортуністична тактика 
меншовиків, які засіли в Раді ро- 
бітн. депутатів і к-ті РСДРП, не 
дали змоги страйкові перерости в 
збройне повстання. 16--17 (29-- 
30). ХП царські війська розгроми- 
ли ,«Шулявську республіку». 
ШУЛЯР Андрій Михайлович 
(н. 15.Х1 1918, с. Майдан, тепер 
Івано- Франківського р-ну. Івано- 
Фр. обл.) -- укр. рад. архітектор, 
засл. арх. УРСР (з 1970). Член 
КПРС з 1958. У 1947 закінчив 
Львів. політех. ін-т. Брав участь 
у розробці ген. планів Львова, 
Сокаля, Червонограда, Трускавця, 
у реставрації та реконструкції па- 
м'яток архітектури Львова та об- 
ласті. Твори: ресторан «Старий 
дуб» в м. Трускавці (1979), забудо- 
ва центру с. Вузлового Радехівсь- 
кого р-ну Львів. обл. (1982); архіт. 
рішення численних монументів, 
споруджених у Львів. обл. Автор 
теор. праць з питань містобуду- 
вання та історії архітектури. 
ШУЛЬГА Іван Миколайович (19 
(31).Х 1889, с. Михайлівка, тепер 
Скадовського р-ну Херсон. "обл.-- 
23.ГУ 1956, Київ, похований у 
Харкові) -- укр. рад. живописець, 
засл. діяч мист. УРСР (з 1946), 
Член КПРС з 1948. В 1906--11 
навчався в Одес. худож. уч-щі 
у К. Костаної і Г. Ладиженського, 
1911--17 -- в петерб. АМ УВВ. Са- 
винського. З 1922 жив у Харкові. 
Був членом АХЧУ. В роки грома- 
дян. війни розписував революц. 


29 


прапори, панно, агітплакати. Тво- 
ри: «Похід запорожців» (1915-- 
17), «Ленський розстріл» (1926), 
«Зустріч Т. Шевченка з І. Сошен- 
ком» (1938), «Козача пісня» (1945), 
«Переяславська рада» (1951). Кар- 
тини Ш. зберігаються у Харків. 
худож. музеї, Київ. музеї Т. Г. 
Шевченка та ін. 

Літ.: Іван Миколайович Шульга. 
Каталог посмертної виставки творів 
художника. Х., 1962. В. М. Ханко. 
ШУЛЬГА Ілля Максимович (20. 
УП 1878, с. Кропивна, тепер Золо- 





Перший трактор на 
20 ст. ДМУОМ у 


1. М. Шульга. 


селі. 30 і 


Києві. 


роки 


тоніського р-ну Черкас. обл.-- 19. 
ХП 1938) -- укр. рад. живописець. 
Навчався в Київ. рисувальній шко- 
лі М. Мурашка, 1903--09 -- в пе- 
терб. АМ у І. Рєпіна. Твори: «Ко- 
зача розвідка», «Старогородська 
вінницька церква», «Т. Шевченко 
на етюдах», «Панас Карпович Сак- 
саганський» (Усі 1910--28), 
«Вечорниці», «Перший трактор на 
селі», «Сусідки» (всі -- 1929--38) 
та ін. З 1934 викладав у Київ. 
худож. інституті. 
ШУЛЬГА Пелагея Луківна (|н. 
18 (30).Х 1899, с. В'язівок, тепер 
Городищенського р-ну Черкас. обл. 
УРСР -- укр. рад. геолог, доктор 
геол.-мінералогічних наук (з 1955), 
професор. Член КПРС з 1953. 
Закінчила Київ. ін-т нар. освіти 
(1929). У 1930--76 -- наук. спів- 
робітник Ін-ту геол. наук АН 
УРСР (1950--62 -- зав. відділом). 
Осн. праці присвячені палеонтоло- 
гії і стратиграфії пізньодокемб- 
рійських і палеозойських відкла- 
дів УРСР. Нагороджена орденом 
«Знак Пощани», медалями. Держ. 
премія УРСР, 1976. 

В. М. Палій. 


ШУЛЬГАН-ТАШ -- див. Кипова 
печера. 

ШУЛЬГ ЇН Яків Миколайович 
Г1851, Київ -- 1 (14).ХІ 1911, Ки- 
ів|-- укр. історик бурж.-лібераль- 
ного напряму. 1874 закінчив 
істор.-філологічний ф-т Київ. 
ун-ту. Був близький до народни- 
цького гуртка І. М. Ковальського. 
В 1879 Ш. було заарештовано й 
вислано на 4 роки до Краснояр- 
ська. Після повернення із заслання 
працював у Єлизаветграді та Киє- 
ві, співробітничав у «Киевской 
старине». Автор праць переважно 


о - 


з історії Лівобережної України 
2-ї пол. 17--18 ст. та з історії 
Коліївщини. 


ШУЛЬГІНА Ніна Сергіївна (н. 
6.П 1918, м. Чернігів) -- укр. рад. 
біолог-імунолог, доктор біол. наук 
(з 1965). У 1940 закінчила Одес. 
ун-т. В 1950--82 -- зав. лаборато- 
рією консервації тканин і імуно- 
логії Одес. н.-д. ін-ту очних хво- 
роб і тканинної терапії. Осн. на- 


укові праці присвячені клініко- 
імунологічним дослідженням З 
офтальмології. Державна премія 
УРСР, 1978. 

ШУЛЬЖЕНКО Клавдія Іванівна 
(11 (24). ПІ 1906, Харків-- 17. МІ 
1984, Москва| --рос. рад. естрадна 
співачка, нар. арт. СРСР (з 1971). 
З 1923 -- актриса Харківського 
драматичного театру, з 1928 -- со- 
лістка Ленінгр. мюзик-холу, джаз- 
оркестру; з 1943-- у Москві. На- 
городжена м орденом Леніна, ін. 
орденами, медалями. 


Тв.: «Когда вью спросите меня...», 
М., 1981. 

Літ.: Василинина И. А. Клавдия 
Шульженко. М., 79. 


Ю. Г. Токарєв. 

ШУЛЬТЕ Юрій Августович |н. 17 
(30). УПІ 1910, м. Дебальцеве, тепер 
Же обл. | -- укр. рад. вчений 
галузі металургії, чл.-кор. АН 
УРСР (з 1969), засл. діяч науки 
УРСР (з 1982). Після закінчення 
(1931) Дніпроп. металург. ін-ту 
працював на  запорізькому  за- 
воді «Дніпроспецсталь» (1931--41, 


1945--47), на Кузнецькому  ме- 
талург. комбінаті (1941--45). З 
1947 -- у Запорізькому маш.-буд. 
ін-ті. Осн. напрям наук. діяль- 


ності -- підвищення ефективності 
виробн. і поліпшення якості литої 
і деформованої сталі. Нагород- 
жений двома орденами Трудово- 
го Червоного Прапора, орденом 
«Знак Пошанн», медалями. Ленін- 
ська премія, 1963. 


ШУЛЬЦ (Зсриі2) Бруно (12.МП 
1892, Дрогобич, тепер Львів. обл.-- 
19.ХІ 1942, там же) --Польс. пись- 
менник, художник. У 1924--39 -- 
вчитель креслення у дрогобицькій 
гімназії. Літ. діяльність почав 
1933. Належав до прогресивної 
літ. групи «Пшедмєсьцє» («Перед- 
містя»). У повістях «Крамниці з 
корицею» (1934), «Санаторій під 
клепсидрою» (1937), новелі «Віт- 
чизна» (1938) показав побут зх.- 
укр. містечок і природу галицько- 
го Підкарпаття. Загинув від рук 
гестапо. 

Літ.: Гнатюк І. Бруно Шульц. В кн.: 
Гнатюк І. Барельєфи пам'яті. Львів, 


1977. 
І. М. Лозинський. 
ШУЛЬЦ (Зсбиш2) Макс Вальтер 
(н. 31.Х 1921, Шайбенберг) -- нім. 
письменник (НДР). Член СЄПН. 
Під час 2-ї світової війни був 
солдатом. Закінчив Літературний 
інститут у Лейпцігу, з 1964 -- йо- 
го директор. У романах «Ми не 
порох, що летить за вітром» (1962) 
та «Триптих з сімома мостами» 
(1974), що є продовженням попе- 
реднього, порушено важливі со- 
ціальні й етичні проблеми. В по- 
вістях «Солдат і жінка» (1979) 
та «Льотчиця» (1981) зображено 
взаємини нім. та рад. громадян. 
Автор публіцистичних і літ.-кри- 
тичних статей з питань соціалістич- 
ного мистецтва. 
Тв.:Укр.перекл.- Мине порох, 
що летить за вітром. Роман про непро- 
паще покоління. К., 1964; Рос. пе- 
рекл.- Мн не пьіль на ветру. Ро- 
ман о непотерянном поколенин. М., 
1972; Солдат и женщина. Повесть.-- 
Рассказь, зссе. М., 1980. 
4. Г. Баканов. 
ШУЛЬЦ Михайло Михайлович 
(н. 1.МП 1919, петропрадо -- рад. 
фізикохімік, акад. АН СРСР ((з 
1979). Член КПРС з 1946. Після 
закінчення Ленінгр. ун-ту (1947) 
працював там же. З 1965 -- профе- 








451 





ШУЛЬЦ 


І, Шубін. рег 

Паніної. Фраг- 
мент. Мармур. Близько 
1775. Державна Треть- 
яковська галерея в 
Москві. 


Ф. 
М. 





їван Миколайович 
Шульга. Циганка. 1916. 





Шуліка чорний. 


452 





ШУМ 
"ОХ, 





М. М. Шульц. 





Штучної вентиляції 
пекень апарати РО-2 


ї РО-5. 





Оксигенатор 
(замінює 
легені) 





Блок-схема штучного 
кровообігу апарата. 





сор. З 1972 -- директор Їн-ту хі- 
мії силікатів ім. І. В. Гребенщико- 
ва АН СРСР. Осн. праці -- з фіз. 
хімії скла і термодинаміки  ге- 
терогенних рівноважних процесів. 
Нагороджений орденами Леніна, 
їн. орденами й медалями. Держ. 
премія СРСР, 1973. 

ШУМ -- 1) У фізіологіч- 
ном у розумінні комплекс зву- 
ків, що несприятливо впливають на 
організм людини, перешкоджають 
її праці і відпочинку. Людина з 
нормальним слухом сприймає зву- 
кові коливання частотою від 16 
до 20 кГц і інтенсивністю від 
0 до 120--130 дБ. Звуки (шум) ве- 
ликої інтенсивності викликають у 
людини больові відчуття (внаслі- 
док сильного тиску на барабанні 
перетинки), а звук в 150 дБ стає 
нестерпним. Негативно впливає на 
здоров'я людей тривала або над- 
мірна за інтенсивністю дія ПІ. 
(спричинює втому, часто призво- 
дить до зниження гостроти слуху, 


іноді -- глухоти, спричинює ви- 
никнення деяких захворювань). 
Рівень Ш. на вулицях деяких 


великих міст досяг інтенсивності 
промислових шумів (80--100 дБ). 
В СРСР проблема боротьби з ШІ. 
розв'язується планово (постанови 
Ради Міністрів СРСР «Про за- 
ходи по обмеженню шуму в про- 
мисловості», 1960; «Про заходи 
по зниженню шуму на промислових 
підприємствах, в містах і інших 
населених пунктах», 1973). Це пи- 
тання розглядалося також 1969 7-ю 
сесією Верховної Ради СРСР, 
що прийняла Основи законодавства 
Союзу РСР і союзних республік 
про охорону здоров'я, які місти- 
ли раді про запобігання шумів. 
2) фізиці ШЩ.-- невпорядко- 
вані коливання різної фізичної 
природи, що відзначаються склад- 
ністю часової і спектральної струк- 
тури. За природою виникнення 
розрізняють акустичні та радіо- 
електронні Ш 

Акустичні Щ. зумовлюються 
вібрацією твердих тіл (мех. Ш.), 
рухом рідин (аеро- і гідродина- 
мічний  Ш.), горінням, вибухом 
або розрядом (термічний ШІ.); во- 
ни супроводять акустичну кавіта- 
цію (кавітаційний Ш.). Радіо- 
електронні Щ. бувають вну- 
грішніми, або апаратурними, і зов- 
нішніми. Причиною внутр. ШІ. є 
різні електр. флуктуації. Ці Ш. 
пов'язані з невпорядкованим  ру- 
хом носіїв заряду в провідниках 
(тепловий Щ.), з випадковим ха- 
рактером емісії електронної в 
електровакуумних та іонних при- 
ладах (дробовий ШІ.), рекомбіна- 
ції електронів і дірок (генераційно- 
рекомбінаційний ШІ.) і дифузії 
носіїв заряду (дифузійний ШІ.) 
в напівпровідникових приладах. 
Зовн. Ш. спричинюються випадко- 
вими коливаннями теплового ви- 
промінювання Землі (Ш. Землі), 
земної атмосфери (ШІ. атмосфери), 
а також планет, Сонця, міжзоря- 
ного середовища (ШІ. космосу). 
Досліджують ШІ. для з'ясування 
їхнього впливу на людину і різні 
системи, для створення методів 
виділення корисних сигналів на 
фоні Щ. з метою підвищення точ- 
ності вимірювань у різних прист- 
роях, для оцінки надійності кон- 
струкцій за інтенсивністю т. 3. 
акустичної емісії. В ряді випадків 


Ш. використовують як джерело ін- 
формації зокрема у гідролокації, 
радіоастрономії (див., наприклад, 
Шумопеленгатор). 

ШУМАДА (ї|Шван Володимирович 
(н. 21.М1 1920, с. Кузьминчик, те- 
пер Чемеровецького р-ну Хмельн. 
обл.) -- укр. рад. ортопед-травма- 
толог, доктор мед. наук (з 1970), 
професор (з 1971), засл. діяч нау- 
ки УРСР (з 1979). Член КПРС з 
1944. В 1948 закінчив Київ. мед. 
ін-т. В 1948--52 -- співробітник Ки- 
їв. н.-д. ін-ту ортопедії і травмато- 
логії, в 1954--58 працював в апара- 
ті ЦК Компартії України. 959-- 
69 -- заст. міністра МОЗ УРСР, з 
1969 -- директор Київ. н.-д. ін-ту 
ортопедії. Осн. напрям праць Ш.-- 
трансплантація кісткової тканини, 
лікування ушкоджень і захворю- 
вань кульшового суглоба тощо. На- 
городжений З орденами Трудового 
Червоного Прапора, орденом Чер- 
воної Зірки, медалями. 


ШУМАН (ЯЗсритапп) Роберт Алек- 
сандер (8.М1 1810, Цвіккау -- 29. 
УП 1856, Енденіх, поблизу Бонна, 
похований у Бонні) -- нім. ком- 
позитор і муз. письменник. Муз. 
освіту здобув у Ф. Віка (фортепі- 
ано) і Г. Дорна (композиція). В 
1834--44 видавав «Новий музичний 
журнал», де підтримував нову ро- 
мантичну школу в європ. музиці. 
З 1843 викладав у ДЛейпцігській 
консерваторії. В 1844 виступав з 
концертами в Росії (Москва, Петер- 
бург). Ш. розвивав прогресивні 
традиції нім. романтизму в музи- 
ці. Композитор-новатор, він ство- 
рив нові типи фп. циклів, особ- 
ливу увагу приділяв програмно- 
сті. Серед фп. циклів - «Метели- 
ки» (1831), «Симфонічні етюди» 
(«Етюди у формі варіацій», 1837), 
«Карнавал» (1835), «Крейслері- 
ана» (1838), «Фантастичні п'єси» 
(1837), «Дитячі сцени» (1838), 
«Альбом для юнацтва» (1848). Ш.-- 
автор опери «Геновева» (1848), 
музики до драм. поеми «Манфред» 
(1849), сцен з «Фауста» (1844-- 
93), 4 симфоній (1841, 1846, 1850, 
1851), симф. увертюр, фп. сонат 


(1835, 1836, 1838), «Фантазії» 
(1838), концерту для фп. з оркест- 
ром (1845), камерних  інструм. 


творів, хорів, пісень, зокрема, во- 
кальних циклів «Любов поета», 
«Любов і життя жінки», «Мір- 
ти», «Коло пісень» (всі -- 1840). 
Тв.: Рос. перекл.- О музьке и 
музькантах, т. 1--2. М., 1975--79; 
Письма, т. 1-2. М., 1970--82. 

Літ.: Житомирский Д. В. Роберт Шу- 
ма (Очерк жизни и творчества). М., 


ШУМЕН (з 1950 по 1965 -- Кола- 
ровград) -- місто на Пн. Сх. Болга- 
рії, адм. ц. Щуменського округу. 
Вузол автошляхів, залізнична стан- 
ція. 90,6 тис. ж. (1978). Провідна 
галузь -- машинобудування (суд- 
но- та автомобілебудування). Ко- 
льорова металургія (виробн. алюм. 
прокату). Підприємства шкіряної, 
меблевої, швейної та харчосмако- 
вої (у т. ч. м'ясоконсервної, пиво- 
варної, тютюнової) пром-сті. Ар- 
хеол. музей. У ШІ. був засн. пер- 
ший болг. театр. Залишки  серед- 
ньовічної фортеці. У ШІ. народився 
В. П. Коларов. 

ШУМЕР, Сумер -- історична об- 
ласть у Пд. Дворіччі (на тер. пд. 
частини сучас. Іраку). Найдавніші 
людські поселення на тер. Ш. нале- 


жать до 5--4-го тис. до н. е. До 
кін. 3-го тис. до н. е. була заселе- 
на переважно шумерами. Бл. 3-го 
тис. до н. е. в ШІ. виникли міста- 
держави (Кіш, Ур, Лагаш та ін.), 
центрами яких були храмові г-ва, 
які базувалися на річковому зро- 
шенні. Міста-держави вели між 
собою боротьбу за зверхність у 
Ш. 3 25 ст. дон. е. більша частина 
Ш. потрапила під владу Лагашу. 
В 24--22 ст. до н. е. ШІ. перебував 
під владою Аккаду, бл. 21 -- бл. 
20 ст. до н. е.- Уру. Бл. 20 ст. 
до н.е. д-ва Урвпала під натиском 
зх.-семітських скотарів і горців- 
еламітів. Про дальшу історію Ш. 
див. Вавілонія.  Г. І. Підлуцький. 
ШУМЕРИ, шумерійці -- давній 
народ, який заселяв Пд. Дворіччя 
в 5--2-му тис. до н. е. До серед. 
3-го тис. до н. е. почалося змішання 
Ш. з сх. семітами-аккадцями, які 
оселилися в Пн. частині Пд. Дво- 
річчя. В 1-й пол. 2-го тис. до н. е. 
Ш. і сх. семіти злилися в ОДИН 
аккадський народ. Ш. були твор- 
цями клинопису, літ. творів (мі- 
фів про створення світу, про рай, 
потоп та оповідей про героїв, у 
т. ч. про Гільгамеша). Високого 
рівня досягли архітектура і мис- 
тецтво. Див. також  Шумерська 
мова. Г. І. Підлуцький. 


ШУМЕРО-АККАДСЬКЕ МИС- 
ТЕЦТВО -- мистецтво давніх на- 


родів Месопотамії  4--1-го тис. 
до н. е. Див. Вавілоно-ассірійська 
культура. 


ШУМЕРСЬКА МОВА мова 
шумерів. Тепер мертва мова. 
Спорідненість її з ін. мовами не 
встановлено. Відома з численних 
клинописних пам'яток (див. Кли- 
нопис) 3-- 1-го тис. до н. е. (тексти 
реліг., госп., юридичного, наук. 
змісту, пам'ятки худож. л-ри то- 
що). Як мова культу й л-ри збері- 
галася до 3--1 ст. до н. е. Харак- 
терні риси ШІ. м. є ергативна 
конструкція речення, порядок слів 
у реченні відносно сталий. 

Літ.: Дьяконов И. М. Язьки древней 
Передней Азий. М., 1967. 

ШУМИЛО Микита Михейовичі( 28. 
УМ (10.УТ) 1903, с. Михайлівка, те- 
пер Кам'янськ. р-ну Черкас. обл.-- 
5.ПІ 1982, Київі -- укр. рад. пись- 
менник. Член КПРС з 1944. За- 
кінчив Моск. ін-т кінематографії 
(1938). Учасник Великої Вітчизн. 
війни. Друкувався з 1930. Автор 
книг «Урожай» (1934), «Голубий 
зеніт» (1948), «Щедрі серцем» 
(1952), «Прокурор республіки» 
(1958), «Я -- твій брат» (1961), «Де 
ти, моя чаєчко?» (1979) та ін. 
За сценарієм Ш. створено фільм 
«Прокурор республіки» (1941). 
Виступав з літ.-критичними праця- 
ми. Перекладач рос. повістей 
Т. Шевченка, творів багатьох 
рос. письменників. Нагороджений 
орденом Червоного Прапора, ін. 
орденами, медалями. 


8.: Голубий.зеніт. К., 1983, 
Ф.К. Сарана. 


ШУМИЛОВ Михайло Степанович 
5 (17).ХІ 1895, с. Верхтеченське, 
тепер Шадрінського р-ну Кург. 
обл.-- 28.МІ 1975, Москва, похо- 
ваний у Волгограді на Мамаєвому 
кургані) -- рад. військ. діяч, гене- 
рал-полковник (1943), Герой Рад. 
Союзу (1943). Член КПРС з 1918. 
У Рад. Армії з 1918. Учасник виз- 
вольного походу в Зх. Білорусію 
(1939) і рад.-фінл. війни 1939-- 


40. Під час Великої Вітчизн. вій- 
ни 1941--45 -- командир стріле- 
цького корпусу, заст. команд. і ко- 
манд. армією. Керовані Ш. вій- 
ська 64-1 (7-ї гвард.) армії героїчно 
билися під Сталінградом, брали 
участь у визволенні України. Піс- 
ля війни -- на відповідальних по- 
садах у Рад. Армії. Нагородже- 
ний З орденами Леніна, 4 ордена- 
ми Червоного Прапора, ін. орде- 
нами, медалями. 

ШУМКА -- укр. нар. пісня-та- 
нець. Муз. розмір 2/4. За темпом 
і характером виконання близька 
до коломийки. Іноді  Ш. наз. 
жартівливу пісню, а також інст- 
рументальну п'єсу. 


ШУМЛЯНСЬКИЙ Олександр Ми- 
хайлович |1748, с. Яківці, тепе 
територія м. Полтави 25. МІ 
(6.УП) 1795, Москва| -- вітчизн. 
лікар. Навчався в Київ. академії 
(1758--71), Петерб. мед. школі 
(1773--75) та в Страсбурзькому 
ун-ті (1778--82), де захистив ди- 
сертацію «Про будову нирок». Зго- 
дом капсула судинного клубочка 
нирок була названа ім'ям  Щ. 
В 1785--86 відряджений за кор- 
дон для вивчення питання реорга- 
нізації та удосконалення мед. ос- 
віти. Погляди на це питання виклав 
в окремій книзі. З 1786 працював 
в Моск. мед.-хірургіч. школі про- 
фесором терапії, а потім акушерст- 
ва. Переклав ряд іноземних ме- 
дичних творів російською мовою. 

. М. К. Бородій. 
ШУМЛЯНСЬКИЙ Павло Михай- 
лович (1752, с. Малі Будища, те- 
пер територія м. Полтави -- 1821, 
Харків) -- вітчизн. лікар. Брат 
О. М. Шумлянського. Навчався 
в Київ. академії (1763--70), Пе- 
терб. мед. школі (1773--74) та в 
Страсбурзькому ун-ті (1784--89), 
де захистив дисертацію про міс- 
цеве запалення. 1790 -- викла- 
дач Петерб. мед. школи, з 1795 -- 
професор хірургії і фармакології 
Моск. мед. школи. Одночасно ке- 
рував заводом хірургічних інстру- 
ментів. В 1805--17 -- професор 
хірургії і декан мед. ф-ту Харків. 
ун-ту. Праці Ш. присвячені ви- 
вченню лікувальної дії води, міне- 
ральних вод Полтавської губернії, 
вивихів суглобів тощо. 

М. К. Бородій. 
ШУМОПЕЛЕНГАТОР -- навіга- 
ційний прилад, яким визначають 
напрям (пеленг) на шумкий об'єкт, 
що міститься у воді, за випроміню- 
ваними ним акустичними коливан- 
нями; засіб прикладної гідроакус- 
тики. Розрізняють Ш. стаціонар- 
ні, встановлювані на дні моря 
(океану) на опорних конструкціях 
або розміщувані на нерухомих 
(на якорі) буях, і рухомі -- на 
підводних човнах, надводних ко- 
раблях деяких типів, у контейне- 
рах, що їх опускають у воду З 
вертольотів, тощо. До осн. частин 
Ш. належать приймач звуку (пе- 
реважно акустична м антена, що 
складається з багатьох гідрофонів), 
фільтр електричний, електричний 
підсилювач та індикатор (напр., 
телефон або електроннопромене- 
ва трубка). Далекість дії Ш.-- 
десятки кілометрів. 

ШУМСЬКЕ селище міського 
типу Терноп. обл. УРСР, райцентр. 
Розташоване на р. Вілії (бас. 
Прип'яті), за 32 км від залізнич. 
ст. Лепесівка. 4,5 тис. ж. (1984). 


Вперше згадується 1149 під наз- 
вою Шумськ в Іпатіївському літо- 
писі. В середині 14 ст. підпав під 
владу феод. Литви, після Люблін- 
ської унії 1569 -- шляхет. Польщі. 
З серед. 16 ст. до 1939 мало назву 
Шумськ і Шумське. Після 2-го 
поділу Польщі (1793) ЩШ. ускладі 
Правобережної України  возз'єд- 
нано з Росією. Рад. владу встанов- 
лено наприкінці 1917. В 1919 ШІ. 
захопила бурж.-поміщицька Поль- 
ща. В 1939 Щ. у складі Зх. Украї- 
ни возз'єднано з УРСР. З 1960 
Ш.-- с-ще міськ. типу. У селищі 
-- маслоробний, хлібний, торфо- 
брикетний заводи,  міжгосподар- 
ська будівельна організація, рай- 
сільгосптехніка, райсільгоспхімія, 
комбінат побутового обслуговуван- 
ня. 2 загальноосвітні та музична 
школи; лікарня, поліклініка; Бу- 
динок культури, кінотеатр, 2 біб- 
ліотеки. Й 

ШУМСЬКИЙ Сергій Васильович 
(справж.  прізв.--  Чесноков; 7 
(19).Х 1820, Москва -- 6 (18).П 
1878, там же) -- рос. актор. 
1841 закінчив Моск. театральне 
уч-ще. Учень М. С. Щепкіна. В 
1841--78 -- в трупі Малого теат- 
ру (1847--50 працював в Одесь- 
кому рос. театрі, де грав. гол. 
ролі). Серед ролей -- Кочкарьов, 
Хлестаков («Весілля» і «Ревізор» 
Гоголя), граф  Любін («Провін- 
ціалка» Тургенєва), Жадов («Теп- 
леньке місце» О. Островського), 
Скапен («Витівки Скапена» Моль- 
єра). В кін. 60-х рр. викладав сце- 
нічне мистецтво в Моск. консер- 
ваторії. В 

ШУМСЬКИЙ Юрій Васильович 
(справж. прізв.-- Шомін; 5 (17).ХІ 
1887, м. Тирасполь -- 7.М1 1954, 
Київі - укр. рад. актор, режи ср. 
нар. арт. СРСР (з 1944). Член 


КПРС з 1942. Брав активну участь 
у революц. русі. В 1917 організував 
у Херсоні аматорський укр. драм. 
театр, а 1919 -- драм. студію. У 
1925--34 -- актор Одес. держ. дра- 
ми (тепер Одеський укр. 
драм. 


муз.- 


театр ім. Жовтневої Рево- 





Ю. В. Шумський У ролях Бориса Го- 
дунова («Борис Годунов» О. Пушкіна), 
Богдана Хмельницького («Богдан 
Хмельницький» О. Корнійчука), Го- 
лохвостого («За двома зайцями» за 
М. Старицьким в переробці В. Ва- 
силька) та Філіппа П («Дон Карлос» 
Ф. Шіллера). 


люції), 1934--54 працював у Київ. 
укр. драм. театрі імені І. Фран- 
ка. Серед ролей:  Голохвостий 
(«За двома зайцями» за Стариць- 
ким), Іван Барильченко («Суєта» 
Карпенка-Карого), Кречет, Тарас 
Голота, Галушка, Богдан Хмель- 
ницький («Платон Кречет», «Прав- 
да», «В степах України», «Бог- 
дан Хмельницький» Корнійчука), 
Буйко («Професор Буйко» Баша), 
Хлестаков, Городничий («Ревізор» 
Гоголя), Борис Годунов («Борис 
Годунов» ШПушкіна), Філіпп ПП 
(«Дон Карлос» Шіллера). Знімав- 
ся у фільмах: «Третій удар» і 
«Сталінградська итва»,  «Беня 
Крик», «Борислав сміється», «Бу- 
ря» та ін. Вистави: «Єгор Буличов 
та інші» М. Горького (зіграв роль 
Єгора) і «Приборкання непокір- 
ної» Шекспіра (роль Петруччо). 
Ш. був видатним майстром худож. 
слова. В роки Великої Вітчизн. 
війни завідував худож.  части- 
ною Радіостанції імені Т. Г. Шев- 
ченка. Нагороджений орденом Ле- 
ніна, іншими орденами, медалями. 
Держ. премія СРСР, 1950, 1951. 
Іл. див. також до ст. Акторське 
мистецтво, т. 1, с. --449. 

Тв.: Оповідання і статті. К., 1964 
Літ.: Круті І. Ю. В. Шумський. К., 
1955; Йосипенко Н. Юрий Василье- 
вич. Шумский. К., 1960; Степанов 
Б. Й. Юрій Шумський. К., 1971. 

в Р. П. Бернацька. 
ШУМСЬКИЙ РАЙОН -- на Пн. 
Терноп. обл. УРСР. Утворений 
1940. Площа 0,9 тис. км?. Нас. 
39,7 тис. чол. (1984). У районі -- 
61 населений пункт, підпорядко- 
ваний селищній і 29 сільс. Радам 
нар. депутатів. Центр -- смт Шум- 
ське. Розташований у пн. частині 
Подільської височини. На Пн. Зх. 
підносяться Кременецькі гори. 
Корисні копалини: торф, каолін, 
пісок, глина, пісковик. Найбіль- 
ща річка -- Вілія (бас. Прип'я- 
ті). Грунти чорноземні, дерново- 
підзолисті, лучні. Лежить у 30- 
ні мішаних лісів. Ліси (дуб, граб, 
клен, сосна, береза) займають 
194 тис. га. В межах району -- 
держ. заказник «Суразька дача». 
Найбільше пром. підприємство 
району -- Шумський торфобрикет- 
ний з-д. Комбінат побутового об- 
слуговування (Шумське). Земле- 
робство району зерново-буряківни- 
чого, тваринництво м'ясо-мол. на- 
прямів. Площа с.-г. угідь 1983 
становила 55,2 тис. га, в т. ч. ор- 
ні землі -- 44,8 тис. га. Гол. куль- 
тури: озима пшениця і цукр. буря- 
ки. Скотарство, свинарство, вів- 
чарство. У Ш. р.-- 18 колгоспів, 
2 радгоспи, міжгосп. підприємства: 
по виробн. продукції птахівницт- 
ва, комбікормів, яловичини і риби; 
райсільгосптехніка, | райсільгосп- 
хімія. Автомоб. шляхів -- 364 км, 
у т. ч. з твердим покриттям -- 
287 км. У районі -- 46 заг.-осв. та 
2 муз. школи, 62 лік. заклади, 
у т. ч. З лікарні, 18 будинків куль- 
тури, 40 клубів, 2 кінотеатри, 50 
кіноустановок, 54 б-ки. У с. Вели- 
ких Дедеркалах Ш. р. народився 
польс. громад. діяч Гуго Коллон- 
тай, у с. Великих Загайцях -- 
укр. рад. хоровий диригент А. М. 
Кушніренко. У Щ.р. видається газ. 
«Ленінська правда» (з 1945). 
Карту див. на с. 454. 

В. Г. Поліщук. 
ШУРИНОК Андрій Романович 
(25.Х (7. ХІТ) 1894, с. Стрижівка, те: 








453 





ШУРИНОК 


Р. А. Шуман. 


Ю. В. Шумський. 


ШУРУХІН 


М.О. Шутько. 


І. М. Шутєв. 
Похмурий день. 


454 





1968. 


пер Коростищів. р-ну Житомир. 
обл.-- 13.1 1969, Київ| -- укр. рад. 
хірург, доктор мед. наук (з 1954), 
професор (з 1958), засл. діяч 
науки УРСР (з 1967). В 1925 за- 
кінчив Київ. мед. ін-т і з цього ж 
року працював в ньому (з 1954-- 
зав. кафедрою хірургії дитячого 
віку). Праці Ш. присвячені проб- 
лемам апендициту, перитоніту, 
інвагінації (непрохідності кишок 
у дітей), питанням пілоростенозу, 
стафілококовій інфекції тощо. На- 
городжений м орденом Трудового 
Червоного Прапора, ін. орденами, 
медалями. 

ШУРУХІН Павло Іванович 
Г5 (18). ХІ 1912, с. Солоний Єрик, 
тепер Биковського р-ну Волгогр. 
обл.-- 3.ХІ 1956, Москва| -- рад. 
військовослужбовець, генерал- 
майор (1953), двічі Герой Рад. 
Союзу (1943, 1945). Член КПРС з 
1940. В Рад. Армії з 1931. Під час 
Великої Вітчизн. війни 1941--45 
командував партизан. загонами в 
Гом., Орлов. областях, з липня 
1943 і до кінця війни -- гвард. 
стрілецьким полком на  Ворон., 
1-му і 2-му Укр. фронтах. Після 
війни -- на командних посадах у 
Рад. Армії. В 1950 закінчив курси 
командного складу при Військ. 
академії ім. М. В. Фрунзе. Наго- 
роджений 2 орденами Леніна, 
їн. орденами, медалями. 

ШУРФ (нім. Зсбигб) -- вертикаль- 
на або похила неглибока (до 25 м) 
гірнича виробка, прокладена з по- 
верхні землі. Служить для роз- 
відування корисних копалин, вВив- 
чення несучої або фільтраційної 
здатності порід, вентиляції шахт, 
для водовідливу, транспортуван- 
ня матеріалів, спуску і підйому 
людей тощо. 

ШУТ Андрій (р. н. невід.-- 1873)-- 
укр. кобзар. Н. й жив у містечку 
Олександрівці (тепер село Корю- 
ківського р-ну Черніг. обл.). У 
17 років осліп. У репертуарі Ш. 
були істор. пісні, думи, псалми 
та ін. Вважають, що ШІ. буводним 
з найкращих знавців дум серед 
усіх кобзарів і лірників, знав 13 
дум (про Б. Хмельницького, про 
визвольну війну 1648--54 та ін.). 
Думи від Ш. записували Г. Ба- 
зилевич, П. Куліш і А. Метлин- 
ський. 

Літ.: Кирдан Б., Омельченко А. На- 
родні співці-музиканти на Україні. 
К., 1980. М.П. Полотай. 
ШУТЄВ (Іван Михайлович (н. 
28.Х 1933, м. Ужгород) -- укр. 
рад. живописець, засл. художник 
УРСР (з 1975). В 1952--55 вчився 
в Ужгород.  уч-щі прикладного 


мистецтва у И. Бокшая і А. Ер- 
делі. Працює переважно в жанрі 
пейзажу. Твори: «Початок весни» 
(1956), «Зима в Ужоцькій доли- 
ні» (1960), «Веречанський перевал» 
(1967), «Весна в Карпатах» (1969), 





о «Романські 


«Останній сніг» (1974), «Весняні 
Карпати» і «Вечір у Карпатах» 
(обидва -- 1980) та ін. 

ШУТОВ Степан Федорович 
17 (30). І 1902, маєток Дворець, 
тепер с. Дворець Бобруйського 
р-ну Могильовської обл. -- 17.ГМ 
1963, Київ| рад. військово- 
службовець, гвардії полковник, 
двічі Герой Рад. Союзу (січень, 
вересень 1944). Член КПРС з 
1924. Н. в сел. сім'ї. З 1918 -- в 
Рад. Армії. Учасник громадян. 
війни. В 1937 закінчив Військ. 
академію. Під час Великої Віт- 
чизн. війни 1941--45 воював на 
Зх., Волховському, Ворон. і 2-му 
Укр. фронтах. Як командир 20-ї 
гвард. танкової бригади відзначив- 
ся при визволенні Києва. З 1945 -- 
у відставці. Автор книг «Завжди 
в строю» (1950) та «Червоні стрі- 
ли» (1963). Нагороджений 2 орде- 
нами Леніна, ін. орденами, меда- 
лями. 

ШУТЬ Микола Степанович (25.Х 
1918, м. Павлоград, тепер Дні- 
пропетр. обл.-- 1943) - укр. рад. 
поет. Член Комуністичної партії з 
1940. Навчався в Літ. ін-ті ім. М. 
Горького. Під час Великої Вітчизн. 
війни брав участь у рад. підпіллі 
в тимчасово окупованому фашиста- 
ми Павлограді. Писав листівки, 
поширював віршовані відозви, що 
закликали до боротьби з ворогом. 
Загинув у нім. концтаборі. У 1961 
посмертно прийнятий до Спілки 
письменників України. Дніпропет- 
ровський обком ЛКСМУ встано- 
вив щорічну літературну премію 


ім. М. Шутя. 
Тв.: Любов і ненависть. Дніпропет- 
ровськ, 1959; истота.  Дніпропет- 


ровськ, 1964. О. Я. Ющенко. 


ШУТЬКО Микола Олексійович 
(н. 19.ХП 1927, Кривий Ріг) -- 
укр. рад. актор театру і кіно, нар. 
арт. УРСР (з 1980). В 1948 закін- 
чив Дніпроп. театр. уч-ще. Пра- 
цював  1950--63 в Чернів. укр. 
муз.-драм. театрі ім. О. Кобилян- 


ської, 1963--82 -- у Київ. укр. 
драм. театрі ім. І. Франка, з 
1982 -- на Київ. студії худож. 


фільмів ім. О. П. Довженка. Ролі: 
Микола Задорожний («Украдене 
щастя» Франка),  Кнур («Лиме- 
рівна» Панаса Мирного), Оврам 
(«Патетична соната» М. Куліша), 
Свічкогас («Ярослав Мудрий» Ко- 
черги). Знявся у фільмах «Вони 
билися за Батьківщину», «Зача- 
рований вітряк» та ін. Нагородже- 
ний орденом «Знак Пошани». 
4 В. Г. Осьмак. 
ШУХАРДТ (Зсбисібагдс) Гуго (4. 
П 1842, Гота -- 21.ГУ 1927, Грац) -- 
нім. та австр. мовознавець. Про- 
фесор ун-тів у Галле (з 1873) та 
Граці (1876--1900). Автор праць 
з заг. та романського мовознавства. 
Досліджував мовні контакти, 
вивчав історію слів у зв'язку з 
історією позначуваних ними реалій. 
Критикував тлумачення представ- 
никами молодограматизму фоне- 
тичних законів, виступав проти 
генеалогічної класифікації А. 
Шлейхера. Осн. праці: «Вокалізм 
народної латині» (т. 1--3, 1866-- 
68), «Про фонетичні закони» (1885), 
етимології» (ч. 1--2, 
1897--99). Л. І. Сахарчук. 
ШУХЕВИЧ Володимир Осипович 
(15.ПІ 1849, с. Тишківці, тепер 
Городенків. р-ну Івано-Фр. обл.-- 
9.ТУ 1915, Львів) -- укр. єтнограф 


бурж.-ліберального напряму. В 
1877 закінчив Львів. ун-т. З 1890 
учителював у Львові. Заснував і 
був редактором (1890--95) дит. газ. 
«Дзвінок». В  1896--1904 -- го- 
лова укр. т-ва «Руська бесіда». 
Збирав етногр. матеріали. Осн. 
праця -- «Гуцульщина» (ч. 1--5, 
1899--1908), в якій дано етногр. 
характеристику гуцулів. 

П. І. Арсенич. 
ШУХЕВИЧ Осип Остапович (4.Ї 
1816, с. Раків, тепер Долинського 
р-ну Івано-Фр. обл.-- 1870, 
с. Тишківці, тепер Городенківсько- 
го р-ну Івано-Фр. обл.) -- укр. 
письменник, перекладач. Батько 
В. О. Шухевича. Закінчив Львів. 
духовну семінарію (1838). Прими- 
кав до літ.-громадського руху, 
очолюваного «Руською трійцею». 
Наслідував В. Скотта, переклав 
укр. мовою Вергілія («Буколіки», 
«Георгіки»), нім. письменників 
(Гердера та ін.). І. Франко пози- 
тивно оцінив працю Ш., 1883 ви- 
дав Його твори зі своєю передмо- 
ВОЮ. 
ШУХОВ Володимир Григорович 
Г16 (28).МПІ 1853, м. Грайворон, 
тепер  Бєлг. обл. -- 2.П 1939, 
Москва | -- рад. інженер і вчений 
у галузі техніки і будівництва, 
почесний академік АН СРСР 
(з 1929), засл. діяч науки і техні- 
ки РРФСР (з 1928), Герой Праці 
(1932). Член ВЦВК (1927). Після 
закінчення (1876) Моск. вищого 
тех. уч-ща відряджений до США. 
З 1878 -- гол. інженер тех. буд. 
контори у Москві. Після Великої 
Жовтн. соціалістичної революції 
працював на з-ді «Паробуд» (Мо- 
сква). Щ. розрахував перший в Ро- 
сії нафтопровід і керував буд-вом 
його, створив перший у світі ма- 
зутопровід з підігрівом. Уперше 
в світі здійснив пром. факельне 
спалювання рідкого палива За до- 
помогою винайденої ним розпи- 
лювальної форсунки (1880). Ви- 
нахідник крекінг-процесу. Створив 
конструкції водотрубних парових 
котлів (котли Шухова). За проек- 
тами Ш. споруджено бл. 200 башт 
оригінальної конструкції, бл. 500 
мостів, маяки тощо. Премія ім. 
В., І. Леніна, 1929. 
ШУХОВ Іван Петрович (18 (31). 
УП 1906, станиця ШПрєсновська, 
тепер с. Прєсновка Прєсновського 
р-ну Пи.-Каз. обл.-- З30.ТМ 1977, 
Алма-Ата | -- рос. рад. письменник 





новіші 








Залісці 
о 


Х І 
9 / 
п ра 
КУ Шумське 
/ 


ко Боснія ЧИ 
Бриків 












72, о Биківці 
7, Вілія й 
й Шумбар Садки 
сценівка 
Вел'Дедеркал 
Вел й З 7 
72 орриміоме п пано міш оз 
іванківці Ї Х емногайці 
То блога Радошівкда ДЯ 7 
Чо я 717 
Мо понад у» 777 
7/7 / 
б оон 
ШУМСЬКИЙ РАЙОН 


ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАС ЇЇ 


Член КПРС з 1940. Друкуватися 
почав в 1925. Перший роман -- 
«Гірка лінія» (1931). Роман «Не- 
нависть» (1931) -- про початок со- 
ціалістичної колективізації с. Г. 
в Казахстані (фільм «Ворожі стеж- 
ки», 1935, п'єса «Біглий ВОГОНЬ», 
1933). У романі «Діюча армія» 
(1940--41) відобразив події на- 
передодні Великої Жовтневої со- 
ціалістич. революції. 

Автор нарисів про цілину. Авто- 
біографічний цикл «Прєсновські 
сторінки» (1970). Нагороджений 
2 орденами Трудового" Червоного 


вранора. ін. орденами, медалями. 

Собрание сочинений, т. 1-5, Ал- 
Ва 1981-83; Укр. перекл. 
-- Ненависть. К.-Х., 1935; Батьків- 


щина. К.- Х., 1936. 
М.М. Радецька. 


ШУ ША -- місто Шушанського р-ну 
Нагорно-Карабахської автономної 
обл. Азерб. РСР. Відома як дав- 
ній центр килимарства. Пам'ятки 
архітектури: залишки кріпосних 
стін, два замки (всі -- 18 ст.), 
житл. кам'яні будинки 18--19 ст. 
ШУШЕНСЬКЕ -- селище міського 
типу, райцентр Краснояр. краю 
РРФСР. Розташоване поблизу впа- 
діння р. Великої Шуші в Єні- 
сей, за 60 км на Пд. Сх. від заліз- 
нич. ст. Мінусінськ (на лінії Аба- 
кан -- Тайшет). Засн. в 1-й пол. 
18 ст. рос. козаками. В кін. 19 -- 
на поч. 20 ст. Щ.-- волосне село 





Шушенське. Будинок селянина А. Д. 
Зирянова, де в перший рік заслання 
жив В. І. Ленін. 


Мінусінського повіту Єнісейської 
губернії. Царизм використовував 
Ш. як місце політ. заслання. Тут 
жили на поселенні декабристи, 
М. В. Петрашевський, учасники 
нац.-визвольного руху, народники. 
З 8.М 1897 по 29.І 1900 в Ш. від- 
бував заслання В. І. Ленін. 7.М 
1898 до нього приїхала Н. К. Круп- 
ська. У Ш. В. І. Ленін написав по- 
над 30 творів. У 1938 тут відкрито 
Будинок-музей В. І. Леніна. За 
постановою ЦК КПРС і Ради Мі- 
ністрів СРСР на ознаменування 
100-річчя з дня народження В. Ї. 
Леніна у Ш. на площі 6,6 га ство- 
рено меморіальний музей-заповід- 
ник «Сибірське заслання В. ЇЇ. 
Леніна» (відкрито у квітні 1970). 
До нього входять 29 садиб, у т. ч. 
два будинки, в яких під час пере- 
бування в Ш. жили В. І. Ленін і 
Н. К. Крупська. В музеї відтворе- 
но вигляд сибірського села 19 ст. 

; О. Олейников. 
ШУЯ -- місто обласного пі дпоряд- 
кування Іванов. обл. РРФСР, 
райцентр. Розташована на р. Тезі 
(прит. Клязьми). Залізнич. станція, 
пристань. 72 тис. ж. (1983). В Ш.-- 
ф-ки: 4 текстильні, по виробн. 
гармоній, меблів, швейна, трико- 
тажна: з-ди: маш.-буд., металопро- 
катний, хім. волокна, олісекстрак- 


ційний та ін. Пед. ін-т, індустр. 
технікум, мед. уч-ще. Музеї: ме- 
моріальний М. В. Фрунзе та крає- 
знавчий. Вперше згадується в іс- 
тор. джерелах 1539. 
ШХЕРИ (від швед. 5КАаг -- стрім- 
чак, скеля) -- невеликі скелясті 
острови, розділені вузькими про- 
токами. Складаються переважно 
з кристалічних порід, поверхня 
згладжена в результаті дії льодо- 
виків, поширені «баранячі лоби», 
друмліни, ози тощо. Найпошире- 
ніші Ш. біля узбережжя Норве- 
гії, Швеції, Фінляндії, Канади, в 
рад -- біля зх. берегів Білого 
; утруднюють судноплавство. 
ШХУНА, шкуна (англ. зсБоопег)-- 
парусне судно з двома -- сімома 
щоглами і косими парусами на 
них. Розрізняють шхуни транспорт- 
ні, промислові, спортивні та учбові. 
Водотоннажність їх 100--5000 т. 
Більшість сучасних Ш.-- з двигу- 
нами внутр. згоряння, що дають 
змогу рухатися у штильову погоду 
і на вузьких фарватерах. Є та- 
кож шхуни-барки (баркентини) і 
шхуни-бриги (бригантини). 
ШЮТЦ (Зсбййг) Генріх (14.Х 1585, 
м. Кестріц, поблизу м. Гери, Тю- 
рінгія -- 6.ХІ 1672, Дрезден) -- 
нім. композитор, диригент, орга- 
ніст, педагог. У 1609--13 вивчав 
композицію у Дж. Габрієлі (Вене- 
ція). В 1614--57 (з перервами) -- 
придворний капельмейстер капели 
в Дрездені. Автор першої нім. опе- 
ри «Дафна» (пост. 1627)і першого 
балету «Орфей та Еврідіка» (пост. 
1638). Серед ін. творів -- ораторії 
(«Страсті»), меси, псалми. духовні 
концерти, мадригали, 
Літ.: Штейнгард В. Генрих Шюптц. 
М., 1980. і. ДІ. Г амкало. 
ШЯУЛЯЙ -- місто респ. підпоряд- 
кування Лит. РСР, райцентр. Ву- 
зол залізнич. ліній. 130 тис. ж. 
(1983). Гол. підприємства -- 3-ди: 
телевізійний, велосипедо-моторний 
«Вайрас», верстатобуд.; м'ясний 
та мол. комбінати, трикотажна 
ф-ка «Вярпстас» та ін. Підприєм- 
ства деревообр. пром-сті, торфо- 
підприємство. У Ш.-- пед. ін-т, 
вечірній ф-т Каунаського політех. 
ін-ту, З серед. спец. навч. заклади. 
Істор.-етногр. музей, драм. театр. 
Ш. засн. 1569. 


Щ -- двадцять дев'ята буква укр. 
алфавіту. Є в більшості алфаві- 
тів, створених на слов'яно-кири- 
личній графічній основі. За фор- 
мою накреслення -- трохи видозмі- 
нена кирилична літера. В сучасній 
укр. літ. мові літерою «щ» позна- 
чають сполучення шумного глухо- 
го  фрикативного  передньоязико- 
вого приголосного «ш» та глу- 
хої  передньоязикової  африкати 
«ч» (щука, кущі). 

ЩАВЕЛЬ (Кипех) -- рід рослин 
родини гречкових. Багато-, рід- 
ше однорічні трави й напівкущі. 
Листки чергові, суцільні. Квітки 
двостатеві, в деяких односта- 


теві, дрібні, зібрані у волотевид- 
не суцвіття. Плід -- тригранний 
горішок. Бл. 150 видів, пошир. пе- 
реважно в помірній зоні Пн. пів- 
кулі. В СРСР -- бл. 50 видів, з 
них на Україні -- понад 20. Деякі 
види, напр. Щ. кислий (В. 
асеіоза), введено в культуру як 
овочеві рослини. В їжу використо- 
вують листки, які містять 0,4-- 
1 9 щавлевої к-ти, вітамін В, 
залізо та кальцій. Урожай Щ. ста- 
новить до 120 ц/га. На Україні 
(1984) культивують сорти Щ.: 
Бельвільський, Одеський 17, Ши- 
роколистий. Настої та екстракти 
з кореневища ЩІ. кінського (В. 
сопіегі из) та деяких ін. видів вико- 
ристовують у медицині. 

ЩАВИНСЬКИЙ Василь Олек- 
сандрович (1868, Київщина -- 28. 
ХП 1924, Ленінград) -- рос. і укр. 
мистецтвознавець, колекціонер. За- 
кінчив Петерб. технологічний ін-т. 
Жив у Петербурзі. Брав участь 
у реставрації картин Ермітажу. Ав- 
тор статей про образотворче мис- 
тецтво Нідерландів, технологію 
давньоруського живопису, мисте- 
цькі твори Т. Шевченка. З 1906 
збирав колекцію картин голл. та 
флам. майстрів, яку, згідно його 
заповіту, передано до Київ. музею 


мистецтв ВУАН (тепер Київ. му- 
зей західного та східного  мис- 
тецтва). 

Тв.: ФСобрание картин, Пг., 1917; 


Очерки по историй техники живописи 
и технологий красок в таренней Руси. 
М.-Л., 1935. с. Білокінь. 


ЩАВЛЕВА кислота, оксалат- 
на кислота, НООС-- СООН -- най- 
простіша двохосновна карбонова 
кислота; безбарвні кристали; (|Їп, 
189,5 "С; добре розчиняється у га- 
рячій воді, обмежено -- в спирті, 
ефірі; нерозчинна у бензолі, хло- 
роформі. Утворює гідрат складу 
С.Н.О, 2Н.О (іп, 101,5 "СУ, 
солі (оксалати), ефіри, аміди та 
ін. похідні. Отруйна. Солі Щ. к. 
є в багатьох рослинах, напр. кис- 
лу калієву сіль знайшли у щавлі 
(звідси й назва к-ти). В тканинах 
організму Щ. к. утворюється як 
продукт обміну речовин і разом з 
Щ. к. їжі виділяється з сечею у 
вигляді оксалату кальцію. При по- 
рушенні мінер. обміну оксалати 
беруть участь в утворенні каменів 
у нирках і сечовому міхурі. Щ. к. 
утворюється при щавлевокислому 
бродінні. У пром-сті її одержують 
піролізом мурашинокислого нат- 
рію. Застосовують у текст. пром-сті 
як протраву при вибиванні тканин; 
в аналітичній хімії для осаджу- 
вання деяких металів; для виготов- 
лення барвників, чорнила та ін. 


ЩАДЕНКО Юхим Опанасович 
(1885, станиця Каменська, телер 
м. Каменськ-Шахтинський  Рос- 
тов. обл.-- 6.ГХ 1951, Москва) -- 
рад. військ. діяч, генерал-полков- 
ник (1942). Член Комуністичної 
партії з 1904. Н. всім'ї робітника. 
В Рад. Армії з 1918. В 1917--20 -- 
учасник розгрому контрреволюції 
на Дону і встановлення Рад. вла- 
ди на тер. Донського округу; вою- 
вав під ШЦарицином, член Рев- 
військради 1-ї і 2-ї Кінних армій. 
Після громадян. війни -- на ко- 
мандних посадах у Рад. Армії. 
Під час Великої Вітчизн. війни 
1941--45 -- заст. наркома оборони 
СРСР, член Військ. ради Пд., 
4-го Укр. фронтів. У 1930--34 -- 
















455 





ЩАДЕНКО 


В. Г. Шухов. 


Г. Шюти. 


СИСТЕМИ РОЗВИТОК 
ПИСЬМА ФОРМ БУКВИ Щ 
Пннени (ШТАНЦІ Щ, 
от 
Расін 
"ЕТ 









Щавель: М 

1 -- щавель кислий 
(верхня і нижня части- 
ни рослини) 

2 -- щавель кінський 
(а -- верхівка квітучої 
рослини, 

б -- нижній листок, 
в -- частина суцвіття 
із стиглими плодами. 
г -- кореневище). 


456 





ЩАПОВ 





С.Ф.Щедрін. Автопор- 
трет. 1817, ДТІГ 
у Москві. 





Ф.Ф. Щедрін. Венера. 
Мармур. 17/92. ДРМ у 
Ленінграді. 


член ЦКК, 1939--41 -- член ЦК 
ВКП(б), з 1941 -- кандидат у члени 
ЦК ВКП(б). У 1937--38 -- член 
ЦК КП(б)У. Депутат Верховної 
Ради СРСР 1-госкликання. Наго- 
роджений 4 орденами Леніна, 4 
орденами Червоного Прапора, ін. 
орденами, медалями. 

АПОВ Опанас Прокопович 
15 (17).Х 1831, с. Анга, Тепер Ка- 
чузького р-ну Ірк. обл.-- 27.П 
(10.11) 1876, (Іркутськ) -- рос. 
історик демократичного напряму, 
публіцист, професор (з 1860). У 
1864 запідозреного у зв'язках з 
О. І. Герценом і М. П. Огарьовим 
Щ. вислали до Сибіру. Щ.-- автор 
праць з історії церк. розколу і 
старообрядництва, земських собо- 
рів 17 ст., общини; вивчав історію 
культури, історію та етнографію 
Сибіру., , 
ЩАСЛИВЕ-ДРУГЕ --  водосхо- 
вище на Пд. Крим. обл. УРСР. 
Споруджено 1964 для регулюван- 
ня стоку річок Манаготра та Бі- 
юк-Узеньбаш (бас. Бельбеку). Пе- 
ресічна шир. 450 м, найбільша -- 
600 м. Пл. 67 га. Пересічна глиб. 
18 м, найбільша -- 53 м. Повний 
об'єм 11,8 млн. м?. Використовують 
для побутового та комунального 


водопостачання м. Ялти. 
О.О. Русинов. 


ЩАСЛИВИЙ Павло (р. н. невід.-- 
1610) -- укр. будівничий. За по- 
ходженням італієць. З 1582 оби- 
рався цехмейстером Львів. цеху 
будівничих.  Будував синагогу 
«Золота троянда» (1580--382), спо- 
рудив житл. будинки та школу 
Єзуїтів (всі -- у Львові). У 1592 пе- 
реїхав до Жовкви (тепер м. Несте- 
ров), де за його проектом збудова- 
но, зокрема, замок (1596--1630) та 
виготовлено модель кафедрального 
костьолу (1604--09). З 1601 і до 
кінця життя Щ. був першим війтом 
міста. Для творчості Щ. характерні 
риси пізнього Ренесансу. 

АСНИЙ Сергій Михайлович 
Г26.УМ ПІ (7.ІХ) 1875, Петербург -- 
19.ПІ 1943) -- укр. рад. мікробіо- 
лог та епідеміолог. В 1899 закін- 
чив Київ. ун-т. Учень В. В. Піо- 
висоцького. 1901 працював у Но- 
воросійському ун-ті в Одесі, з 
1919 -- професор. У 1919--28 -- 
керівник Одес. бактеріологічної 
станції (тепер Одес. н.-д. ін-т епі- 
деміології та мікробіології ім. 
І. І. Мечникова), одночасно (з 
1921) викладав в Одес. мед. ін-ті. 
З 1928 працював в Крим. ін-ті 
епідеміології та мікробіології, у 
1931--38 -- у Крим. мед. ін-ті. 
Праці присвячені проблемам іму- 
нітету, анафілаксії, походження 
кров'яних платівок, епідеміології 
чуми, питанням запобіжних щеп- 
лень (проти холери, сказу) та ін. 
Брав активну участь у бороть- 
бі з чумою в Одесі 1910--11. 


ЩАСТЯ поняття моральної 
свідомості, що позначає стан люди- 
ни, який найбільше відповідає 
внутр. задоволеності повнотою Й 
осмисленістю життя, здійсненням 
свого людського призначення. Щ. є 
чуттєво-емоційною формою  ідеа- 
лу. Поняття «Щ.» не тільки харак- 
тсеризує певне конкретне об'єктив- 
не положення чи суб'єктивний стан 
людини, а й виражає уявлення про 
те, якими повинні бути життя 
і діяльність людини. Це поняття 
має істор., класовий характер. Хо- 
ча Щ. завжди вважалося одним із 


природжених прав людини, проте 
на практиці у класово антагоні- 
стичному суспільстві прагнення 
поневолених класів до Щ. прино- 
силося в жертву прагненню до Щ. 
пануючих класів. Критикуючи 
бурж. індивідуалістичне розуміння 
Щ., класики марксизму-ленінізму 
відзначали, що прагнення людини 
виключно до особистого Щ. у від- 
риві від сусп. мети вироджується 
в егоїзм. Свідоме служіння людям, 
революц. боротьба за перетворен- 
ня суспільства, за здійснення ідеа- 
лів комунізму сповнюють життя 


людини вищим смислом, що дає 
ЇЙ відчуття щастя. 
ЩАСТЯ -- місто | Ворошиловгр. 


обл. УРСР, підпорядковане Жовт- 
невій райраді м. Ворошиловграда. 
Розташоване на р. Сіверському 
Дінці, за 4 км від залізнич. ст. 
Городній. Виникло в зв'язку з 
будівництвом Ворошиловгр. ДРЕС. 
С-ще почало забудовуватися 1953. 
З 1963 Щ. -- місто. У місті -- бу- 
динок побуту, 2 профес.-тех. і 
тех. училища, 5 загальноосвітніх 
та музична школи; лікарня, по- 
ліклініка; Будинок культури, бі- 
бліотека. 

ЩЕБЕТОВКА -- селище місько- 
го типу Судакського р-ну Крим. 
обл. УРСР. Розташована за 4 км 
від Чорного м. та за 37 км від за- 
лізнич. ст. Феодосія. 2,7 тис. ж. 
(1984). У Щ.-- центр. садиба ви- 
норадгоспу-заводу | «Коктебель». 
Заг.-осв. школа; лікарня; Буди- 
нок культури, клуб, б-ка. Вперше 
згадується в історичних  джере- 
лах 1461, селище міського типу -- 
з 1960. 

ЩЕБІНЬ -- 1) У геології -- 
розсипчасті нагромадження кута- 
стих уламків гірських порід. Ут- 
ворюється | при  вивітрюванні 
щільних гірських порід. За розмі- 
рами уламків Щ. поділяють на 
грубий  (50--100 мм), середній 
(25--50 мм) і дрібний (10--25 мм). 
2) У будівництві -- буді- 
вельний матеріал у вигляді улам- 
ків кутастої форми розміром 5-- 
150 мм, одержуваний дробленням 
(іноді розсіюванням) гірських по- 
рід і штучних кам'яних матеріа- 
лів. Використовується як заповню- 
вач для бетонів, залізничний ба- 
ласт, при буд-ві автомоб. шляхів 
і гідротех. споруд тощо. 

ЩЕВРИК, коник (Апіби5) -- рід 
птахів До плискових ряду 20- 
робцеподібних. Довж. тіла 14-- 
20 см, маса 15,7--38 г. Забарвлен- 
ня бурувате або рудувате з поз- 
довжніми штрихами. Бл. 30 видів, 
поширених по всьому світу, за 
винятком Нової Гвінеї та о0-вів 
Океанії. В СРСР -- 9 видів, у т. 
ч. в УРСР -- 6, серед них Щ. лі- 
совий (А. ігіуміайз5), Щ. по- 
льовий (А. саштрезігі5), ШЩ. 
лучний (А. ргаїеп5зі5) та ін. 
Перелітні птахи. Тримаються пе- 
реважно відкритого ландшафту. 
Гнізда на землі. Кладку з 
яєць насиджує самка. Живляться 
комахами, рідше насінням. 
ЩЕГЛОВ Михайло Михайлович 
(29.ІХ 1885, Самара, тепер Куй- 
бишев -- 5.Х 1955, Сімферополь) 
-- укр. рад. графік. У 1900--05 
навчався у моск. Строгановському 
уч-щі у К. Коровіна. Співробітни- 
чав у багатьох газетах і журналах, 
а також «Окнах ТАСС» (1941-- 
45). Серед творів «Бухара» 


(1930), серія «Слідами Вітчизня- 
ної війни» (1944--45), ілюстрації до 
кн. «Севастопольська страда» С. 
Сергєєва-Ценського (1955). Брав 
участь у оформленні піонерського 
табору Артек (1945). У 1916--66 
викладав у худож. ін-тах та серед. 
худож. закладах Томська, Рибін- 
ська, Харкова, Сімферополя. 
ЩЕДРІВКИ (рідше -- щедрухи, 
щедрівниці) величальні пісні 
новорічної обрядовості. Викону- 
вали їх на Україні переважно в 
щедрий вечір напередодні Нового 
року. Співали молодь та діти під 
вікнами або в хатах,  зверта- 
ючись у кожному випадку до кон- 
кретної особи, ім'я якої вставля- 
ли в традиційний текст. Щ. нале- 
жать до найдавнішого виду народ- 
ної творчості. Вони виникли ще в 
дохристиянські часи |і первісно 
виконували аграрно-магічну функ- 
цію, яка пізніше перетворилася 
на величальну. Типова форма Щ.-- 
восьмискладовий вірш (4-4) з 
приспівом «Щедрий вечір, святий 
вечір» (або «Щедрий вечір, добрий 
вечір»). Осн. зміст сповнене 
поетичної фантазії й гіперболіза- 
ції звеличування позитивних яко- 
стей, працьовитості господаря, гос- 
подині, парубка чи дівчини. Щ. 
та колядки (у 19--20 ст. в змісті й 
функції між ними не було вже 
істотної різниці) найширше відо- 
бразили атмосферу  патріархаль- 
но-родового суспільного ладу. 
Літ.: Сумцов Научное изучениєе 
колядок и щедривок. К., 1886; Коляд- 
ки та щедрівки. К., 1965; Дей О. І. 
Українські колядки і щедрівки в до- 
слідженнях слов янських вчених. 
В кн.: Дей О. І. Сторінки з історії ук- 
раїнської фольклористики. К., 1975. 
. 1. Дей. 
ЩЕДРІН Микола Павлович (1838, 
Петропавловськ, тепер Каз. РСР -- 
10.І 1919, Казань) -- революц. на- 
родник. З дворян. З 1876 -- член 
«Землі і волі», після її розколу 
(1879) приєднався до «Чорного 
переділу». В 1380 разом з Є. М. 
Ковальською організував у Києві 
«Південноросійський робітничий 
союзь, вів пропаганду серед ро- 
бітників міста. 22.Х (3.ХІ) 1880 
Щ. був заарештований, 1881 за- 
суджений до смертної кари, яку 
замінили довічною каторгою. Від- 
бував її на Карі, з 1882 -- в Петро- 
павловській, з 1884 -- в Шліссель- 
бурзькій фортеці, де психічно за- 
хворів. 
ЩЕДРІН Родіон Костянтинович 
(н. 16.ХІП 1932, Москва) -- рос. 
радянський композитор, піаніст, 
народний артист СРСР (з 1981). 
У 1955 закінчив Моск. консерва- 
торію, 1965--69 -- її викладач. З 
1973 -- голова правління Спілки 
композиторів РРФСР. Твори: опе- 
ри «Не тільки любов» (1961), 
«Мертві душі» (1977); балети -- 
«Горбоконик» (1960), «Кармен- 
сюїта» (1967, на музику Бізе), 
«Анна Кареніна» (1972), «Чайка» 
(1980); ораторія «Ленін у серці 
народному» (1969), 2 симфонії 
(1957, 1965), 2 концерти («Пустот- 
ливі частівки», 1963, «Дзвони», 
1968), симф. сюїти, 3 концерти 
для фортепіано з оркестром (1954, 
1966, 1973), музика до вистав |і 
кінофільмів, зокрема «Висота», 
«Комуніст». Нагороджений орде- 
ном Леніна, ін. орденами, медаля- 
ми. Держ. премія СРСР, 1972. 
Ленінська премія, 1984. 


ан 


ЩЕДРІН Сильвестр Феодосійо- 
вич |2 (13).П 1791, Петербург -- 
27.Х. (8.Х.Г) 1830, Сорренто| -- рос. 
живописець-пейзажист, один з ос- 
новоположників рос. реалістично- 
го пейзажу. Син Ф. Щедріна. 
В 1800--12 навчався у петерб. АМ 
у М. Іванова і Ф. Алексєєва. Пен- 
сіонер АМ у Італії (з 1818). Твори: 
серія «Новий Рим» (1823--25), 


«Мала гавань у Сорренто», «На 
острові Капрі», «Вид Сорренто по- 
близу Неаполя» (три останні -- 





С.Ф. Щедрін. Новий Рим. 1823--25. 
ДТГ у нює 


1826), «Місячна ніч у Неаполі» 
(1828--29) та ін. Твори зберіга- 
ються в ДРМ у Ленінграді, в ДТГ 
у Москві, ін. музеях. 

ЩЕДРІН Феодосій Федорович 
П1751, Петербург -- 19 (31).І 1825, 
там же| -- рос. скульптор, акад. 
петерб. АМ (з 1794). Навчався в 
петерб. АМ (1764--73) у Н. Жілле, 
пенсіонер АМ у Флоренції, Римі, 
Парижі. Твори: «Марсій» (1776), 
«Сплячий Ендіміон» (1779), «Ве- 
нера» (1792), статуї і групи фонта- 
нів Петергофа (тепер Петродво- 
рець; зокрема, «Персей», 1800), 
скульптурне оформлення Казансь- 
кого собору (1807--11) і Адмірал- 
тейства (1812--13) в Петербурзі. 
Автор портретів (П. Румянцева- 
Задунайського та ін.). З 1794 вик- 
ладав у петерб. АМ (з 1818 -- рек- 


тор). 

ЩЕДРІН Н. (1829--99) -- рос. пи- 
сьменник-сатирик, революц. демо- 
крат. Див. Салтиков-Щедрін М. Є. 
ЩЕКАВИЦЯ, Олегівка, Олегова 
гора -- одна з трьох гір над ни- 
зинною частиною Києва -- Подо- 
лом, на яких, згідно з літописним 


переказом, оселилися легендарні 
засновники Києва -- Кий, Щек і 
Хорив (див. Кий, Щек, Хорив 


і Либідь). Названа іменем Щека. 
Згадується в літописі під 1151. 
В 15--16 ст. Щ. входила до складу 
тер. Київ. замку; 1619 передана 
київ. міщанам під поселення. 
кін. 18 ст. на Щ.-- цвинтар, де по- 
ховано, зокрема, композитора А. Л. 
Веделя, арх. І. Меленського, 
історика В. С. Іконникова. В 1782 
на Щ.було збудовано Всехсвят- 
ську церкву, 1809 -- кам. дзвіницю 
(не збереглися). За однією з версій, 
на Щ. було поховано київ. кн. 
Олега (звідси назви -- ШОлегівка, 
Олегова гора). 

ЩЕЛЕПИ 1) У безхре- 
бетних та безщелепних 
хребетних органи різного поход- 
ження, які служать для захоплю- 
вання Й подрібнення їжі. У члени- 
стоногих функцію ШЩ. виконують 
видозмінені придатки голови: но- 
гощелепи, ммандибули,  максили, 
хеліцери, педипальпи тощо. 2) У 
щелепноротих хребетних тва- 
ринілюдини-- частина скеле- 


та лицьового черепа. В процесі 
еволюції Щ. вперше утворилися 
у риб. У хрящових риб є тільки 
первинні хрящові ШЩ., озброєні 
зубами, що є похідними плакоїд- 
ної луски. У кісткових риб, земно- 
водних, плазунів, птахів і ссавців 
у задніх відділах верхньої і ниж- 
ньої Щ. формуються вторинні Щ. 
Верхньою Щ., починаючи з кістко- 
вих риб, є вторинна Щ. Первинна 
верхня Щ. відтісняється в підне- 
бінну ділянку черепа і у плазу- 
нів, птахів і ссавців втрачає зуби. 
У деяких тварин зуби на Щ. від- 
сутні і на їхньому місці розви- 
вається дзьоб. У людини Щ.-- 
найбільші кістки лицьового чере- 
па. Складаються з верхньої (пар- 
ної кістки) і нижньої (непарної, 
рухомої кістки) щелеп. 
ЩЕЛЕПНОРОТІ (Спарозіотага) 
-- розділ хребетних тварин. На 
відміну від безщелепних, мають ще- 
лепи, парні ніздрі, парні кінцівки 
(у водних Щ., крім непарних спин- 
ного, анального і хвостового плав- 
ців, є парні грудні і черевні плав- 
ці). Об'єднує 2 надкласи: риби і 
четвероногі (Текгарода) з 4 класа- 
ми -- земноводні, плазуни, птахи 
та ссавці. 

ЩЕПИЛЛО ШМихайло Олексійо- 
вич |Щепілла; р. н. невід.-- п. 
З (15). І 1826) -- декабрист, пору- 
чик Чернігівського полку. Член 
Товариства об'єднаних слов'ян, 
Південного товариства декабрис- 
тів. Один з організаторів і керів- 
ників Чернігівського толку пов- 
стання, під час якого, очолюючи 
авангард, загинув у бою біля с. 
Триліс (тепер Фастівського р-ну 
Київ. обл.). Похований в одній 
могилі з А. Д. Кузьміним і І. І. 
Муравйовим-Апостолом поблизу 
с. Устимівки (тепер  Васильків- 
ського р-ну Київ. області). 
ЩЕПІН Костянтин Іванович (1728, 
кол. Вятська губ.-- 1770, Київ) 
-- рос. лікар і ботанік. Навчався 
у Київ. академії (1742--48), Бо- 
лонському та Лейденському ун-тах. 
У 1758 захистив докторську дисер- 
тацію «Про рослинну кислоту з 
додатком ботанічних зауважень». 
Вивчав хірургію в Парижі. Викла- 
дав у Моск. та Петерб. медико-хі- 
рургічних школах (1762--66). Уч- 
нями Щ. були Д. С. Самойлович, 
М. М. Тереховський та ін. Розроб- 
ляв питання мед. законодавства і 
мед. освіти в Росії, дієтетики, баль- 
неотерапії. Був одним з перших 
вітчизн. флористів (зокрема, вив- 
чав рослинність Молдавії, Галичи- 
ни, Валахії). Помер від чуми в Ки- 
єві, де брав участь у ліквідації епі- 
демії цієї хвороби. орін. 
ЩЕПКІН Євген Миколайович 
13 (25). М 1860, Москва -- 12.ХІ 
1920, Одеса| -- рос. історик, педа- 
гог ігромадський діяч. Член Кому- 
ністичної партії з 1919. Внук акто- 
ра . С. Щепкіна. Закінчив 
Моск. ун-т (1883). В 1897--98 -- 
професор Ніжинського істор.-фі- 
лологічного ін-ту,  1898--1906 і 
1917--20 -- Новоросійського ун-ту 
в Одесі. Депутат 1-ї Держ. думи. 
Учасник боротьби за встановлення 
і зміцнення Рад. влади в Одесі. 
Праці Щ. присвячені рос. літопи- 
санню, зовн. політиці Росії 18 ст., 
історіографії тощо. Був автором 
навч. посібників. 

ЩЕПКІН Михайло Семенович |б 
Ц7). ХІ 1788, с. Красне, тепер се- 


ло Яковлевського р-ну Бєлг. обл.-- 
11 (23). УМ ПІ 1863, м. Ялта, похова- 
ний у Москві) -- рос. та укр. ак- 
тор, основоположник сценічного 
реалізму в рос. та українському 
театр. мистецтві. Н. у сім'ї кріпа- 
ка. В 1800--03 брав участь в ама- 
торських виставах у м. Суджі та в 
Курську. У 1805 почав творчу 
діяльність у трупі Барсових (у 
Курську). В 1816 перейшов до 
трупи ИЙ. Калиновського та І. Штей- 
на (див. Харківський вільний 
театр). У 1818--21 -- актор Пол- 
тавського вільного театру. 

1821 передові кола рос. та укр. 
гремадськості викупили Щ. з крі- 
пацтва. У 1822 на чолі власної тру- 
пи гастролював у Києві. У 1822-- 
23 -- актор Штейна І. Ф. трупи в 
Тулі. З 1823 -- актор Моск. театру 
на Моховій (з 1824 -- Малий те- 
атр), в якому працював до кінця 
життя. Періодично гастролював у 
багатьох містах Росії і України, 
зокрема в 1829--50 в Ромнах, Оде- 
сі, Вознесенську, Харкові, Києві, 


Миколаєві, Херсоні, Полтаві та 
ін. Ролі рос. мовою: Кривосудов 
(«Ябеда»  Капніста), Сумбуров 
(«Модна крамниця» Крилова), 


Фамусов («Горе з розуму» Грибоє- 
дова), Барон («Скупий лицар» 
Пушкіна), Городничий («Ревізор» 
Гоголя), Муромський («Весілля 
Кречинського» Сухово-Кобиліна), 
Гарпагон  («Скупий» Мольєра), 
матрос Симон («Матрос» Соважа і 
Делур'є), Вальдольф («Мірандолі- 
на» Блума за Гольдоні) та інші. 
Ролі українською мовою: Виборний 
Макогоненко, Михайло Чупрун 
(«Наталка Полтавка», «Москаль- 
чарівник» Котляревського), Гриць- 
ко, Чупкевич  («Козак-віршопи- 
сець», «Два вчителі» Шаховсько- 
го), Учитель («Досвід мистецтва» 
Судовщикова), Угар («Марфа і 
Угар, або Лакейська війна» Кор- 
сакова), Прокіп Шкурат, Шель- 
менко («Сватання на Гончарів- 
ці» і «Шельменко-денщик» Квіт- 
ки-Основ'яненка), Дудлик  («Па- 
нас Викрутас» Дмитренка). Ук- 
раїнські ролі виконував у виста- 
вах Малого театру та під час 
гастролей в 20--60-х рр. 19 ст. 
Щепкін став реформатором вітчиз- 
няного театр. мистецтва, створив 
школу перевтілення. Формуван- 
ню демократичних поглядів ЩІ. 
сприяли його дружні стосунки з О. 
Пушкіним, М. Гоголем, В. Бєлін- 
ським, О. Герценом, І. Котлярев- 
ським, Г. Квіткою-Основ'яненком, 
Т. Шевченком та ін. Іменем Щ. 
названо Театр. училище (вуз) при 
Малому театрі і Сум. театр драми 
і муз. комедії. Споруджено пам'ят- 
ники в с. Красному Бєлг. обл. та в 


Москві. Іл. див. також до ст. Ак- 7 


торське мистецтво, т. 1, с. 448--449. 
Літ.: Михайл Семенович ШЩепкин. 
Записки. Письма. -- Современники 
о М. С. Щепкине. М., 1952; Волошин 
І. О., Михайло Щепкін і Україна. К., 
1963; Волошин 1. О. Т. Шевченко | 
М. Щепкін. К., 1963; КлинчинА. П, 
Михайл Семенович  Щепкин. М., 
1964; Гриц Т. С. М. С. Щепкин, Лето. 
пись жизни и творчества. М., 1966, 
Алперс Б. В. Театр Мочалова и Щеп. 
кина. М., 1979. Р. Я. Пилипчук. 


ЩЕПКІН Петро Васильович (29.М1 
1865. с. Солнцево, тепер смт Кур- 
ської обл.-- 10.1 1941, с. Липці, 
тепер Харківського р-ну Харків. 
обл.) -- укр. рад. учитель. З 1890 
працював у 2-й Липецькій дво- 





457 


ЩЕПКІН 


М. С. Щепкін. 





М. С. Щепкін У ролі 
Муромського в п'єсі 
О. В. Сухово-Кобиліна 
«Весілля Кречинського» 
сираюнок В. Самойло- 
ва). 





П. Щасливий, А. При- 
хильний.  Кафедраль- 
ний костьол у місті Не- 
стерові. 1604--09. 





Щеврик польовий. 


458 


ЩЕПКІНА- 
КУПЕРНИК 





Л.В. Щерба. 





Д.М, Щербаківський. 


комплектній школі. Після Жовт- 
ня 1917 і до кінця життя був дирек- 
тором цієї ж школи. Багато уваги 
приділяв вихованню інтернаціона- 
лізму, патріотизму, антиреліг. ро- 
боті в школі й на селі, розвиткові 
дит. творчості. В 1924 Щ. (першого 
на Україні серед учителів) наго- 
роджено орденом Трудового Черво- 
кого Прапора УРСР. Липецькій 
школі присвоєно його ім'я. 
Літ.: Чавдаров С. Х. Липецька школа 
ім. П. В. Щепкіна. К., 1939; Повх 
В. О. Перший учитель-орденоносець. 
«Педагогіка», 1968, Хо 7. 

Л.П. Юрченко. 


ЩЕПКІНА-КУПЕРНИК Тетяна 
Львівна | 12 (24). І 1874, Москва -- 
27.У П 1952, там же|-- рос. рад. 
письменниця, засл. діяч мист. 
РРФСР (з 1940). Правнучка М. 
Щепкіна. Закінчила Київ. гімна- 
зію (1891). В 1892 виступила як 
драматург. Проза Щ.-К. за своїм 
ідейним спрямуванням близька до 
демократичної л-ри кін. 19 -- поч. 
20 ст. Вірш Щ.К. «От павших 
твердьнь Порт-Артура» став 
нар. піснею. Писала дорожні на- 
риси, мемуари, перекладала зх.- 
європ. класиків. 

Тв.: Избранное. М., 1954; Избраннье 
переводь, т. 1-2. М., 1957--58; Из 
носпоминаний. М., 1959; Ермолова. 
М., 1972. 

ЩЕПЛЕННЯ запобіжні -- профі- 
лактичні заходи, що Їх застосо- 
вують для створення у людини 
або тварин штучного активного 
або пасивного імунітету.  Щ. 
вперше застосував ЕЕ. Дженнер 
(1796). Методи виготовлення вак- 
цин теоретично обгрунтував і роз- 
робив Л. Пастер (1881--85). Для 
створення активного імунітету 
(зберігається місяцями | навіть 
роками; звичайно застосовується 
для запобігання інфекц. хворобам) 
в організм уводять вакцини або 
анатоксини. Пасивний імунітет 
виробляється у перші години після 
Щ. при введенні препаратів (си- 
роватох імунних і гамма-глобу- 
лінів), що містять готові захисні 
антитіла, але тривалість Його 
невелика (тиждень, місяць; засто- 
совується гол. чин. для лікування 
інфекційних хвороб). Для кожного 
виду Щ. запроваджена своя схема 
проведення імунізації (кількість 
Щ., часовий інтервал між ними, 
дозування). Вакцини наносять на 
шкіру або вводять внутрішньошкір- 
но, підшкірно, внутрішньом'язо- 
во, внутрішньовенно,  вдихуван- 
ням через рот, ніс (інгаляційний 
метод) або комбінованими метода- 
ми. Щ. проти туберкульозу, нату- 
ральної віспи, дифтерії, поліоміє- 
літу здійснюється в плановому 
порядку; до цієї категорії відно- 
сять також Щ., що їх провадять 
в природних вогнищах інфекції 
(напр., кліщового енцефаліту, ту- 
ляремії). Щ. проти ін. інфекцій- 
них хвороб провадять за еєпіде- 
міологічними показниками: при 
появі небезпеки виникнення епіде- 
мій (напр., грипу). Щ. використо- 
вують і як захід індивідуальної 
профілактики для осіб, що були 
в спілкуванні з інфекційними хво- 
рими або тваринами. Щ. мають 
велике значення у боротьбі з інфек- 
ційними захворюваннями і для за- 
побігання їм. 

Щеплення у вєгєринарії 
бувають вимушені, якщо їх про- 
вадять в неблагополучних пунктах 





при наявності інфекційної хво- 
роби для локалізації та припинен- 
ня її; лікувальні Щ.-- для ліку- 
вання хворих тварин; діагностичні 
Щ.-- з метою виявлення хворих 
тварин. При проведенні Щ. над- 
звичайно важливо дотримуватись 
правил асептики і антисептики. 
ЩЕПЛЕННЯ РОСЛИН -- пере- 
садження гілочки (живця) або 
бруньки (вічка) однієї рослини 
(прищепи) на іншу (підщепу). При 
щепленні рослин камбій підщепи 


1 -- щеплення за 


Щеплення 
кору; 2 -- щеплення клином; З -- щеп- 


рослин: 


лення в бічний надріз; 4 -- щеплення 
в розщіп; 5 щеплення містком; 
6 -- щеплення вприклад. 


і прищепи тісно стикаються, вна- 
слідок чого проходить їх повне 
зрощення, утворюється єдиний, 
пормально функціонуючий рослин- 
ний організм. Щ. р. як один із 
важливих способів  вегетатив- 
ного розмноження застосовують у 
садівництві,  виноградарстві та 
лісовому г-ві. За допомогою Щ. р. 
розмножують плодові і  декора- 
тивні рослини, зберігають їх сор- 
тові особливості, підсилюють в 
рослині бажані ознаки: посухо- 
стійкість (щеплення сливи на аб- 
рикос); зимостійкість (щеплення 
на зимостійкі підщепи); опірність 
шкідникам і хворобам (щеплення 
європейських сортів винограду на 
філоксеростійкі підщепи) та ін. 
В селекції Щ. р. застосовують для 
виведення вегетативних гібридів. 
Іноді за допомогою Щ. р. лікують 
рослини, пошкоджені морозами. 
Є багато (бл. 150) різних способів 
Щ. р. окуліровка, тобто 
приживлення бруньки або вічка 
однієї рослини (прищепи) до ін- 
шої -- підщепи (найпоширеніше); 
щеплення живцем (за ко- 
ру з шипом, вприклад, копулю- 
ванням -- застосовують при одна- 
ковій товщині прищепи і підщепи, 
щеплення в розщіп, містком то- 
що); аблактування; переса- 
дження зародків або паростків 
(на стебло, корінь, насіння, буль- 


бу) та ін. Щ. р. вдається найкраще, 
коли взяті рослини мають між 
собою найближчу ботанічну спо- 
рідненість, а також коли камбій 
прищепи повністю чи частково 
щільно з'єднаний з камбієм під- 
щепи. Див. також Ментора ме- 
тод, Живцювання. 

Літ.: Степанов С. Н. Плодовьй 
питомник. М., 1963; Лесик Ф. Л. 
Біологічні основи і методика вирощу- 
вання садивного матеріалу плодових 
культур. К., 1970. П. С. Бережний. 
ЩЕПОТЬЄВ Федір Львович |н. 
6 (19). МП 1906, с. Алфьоровка, 
тепер Ворон. обл.)|-- укр. рад. лі- 
сівник, дендролог і селекціонер, 
чл.-кор. АН УРСР (з 1965). Засл. 
діяч науки УРСР (з 1982). Член 
КПРС з 1947. В 1933 закінчив 
Воронезький лісотехнічний ін-т. 
В 1933--41 і 1946--66 працював 
в Укр. н.-д. ін-ті лісового госпо- 
дарства |і акгролісомеліорації в 
Харкові (у 1953--63 -- заст. дирек- 
тора ін-ту). З 1966 очолює кафед- 
ру Донецького ун-ту. Наук. праці 
в галузі дендрології і дендрофізіо- 
логії, інтродукції, селекції та му- 
тагенезу деревних порід, лісів- 
ництва й агролісомеліорації, ви- 
ведення сортів волоського горіха. 
Дослідив фотоперіодизм у різних 
деревних порід і вплив хім. та фіз. 
стимуляторів (гібереліну, ультра- 
звуку тощо) на їх ріст і розвиток. 
Нагороджений орденами  Черво- 
ної Зірки, «Знак Пошани», меда- 
лями. С. А. Генсірук. 
ЩЕРБА Лев Володимирович (20. 
П (3.ПІ) 1380, м. Ігумен, тепер 
Червень, Мін. обл.-- 26.ХП 1944, 
Москва | -- рос. рад. мовознавець, 
акад. АН СРСР (з 1943) і АПН 
РРФСР (з 1944). Закінчив 2- 
Київ. гімназію (1898),  Петерб. 
ун-т (1903). З 1916 -- професор 
Петрогр. (Ленінградського) ун-ту. 
Автор праць з заг. мовознавства, 
зокрема про взаємини мови й мис- 
лення, фонології (створив першу 
розгорнуту теорію фонеми,  зас- 
новник ленінгр. фонологічної шко- 
ли), з фонетики, теорії письма, 
лексикології та лексикографії 
(основоположник теорії лексико- 
графії), з теорії граматики, мето- 
дики викладання мов тощо. Осн. 
праці: «Російські голосні в якіс- 
ному й кількісному відношенні» 
(1912, 2-е вид. 1983), «Східнолу- 
жицьке наріччя» (1915), «Фонети- 
ка французької мови» (1937, 7е 
вид. 1963), «Нарис загальної тео- 
рії лексикографії» (1940) тощо. 
Тв.: Язьковая система и речевая дея- 
тельность. Л., 1974. 

Літ.: Зиндер Л. Р., Маслов Ю. С. 
Л. В. Щерба -- лингвист-теоретик и 
педагог. Л., 1982. І. П. Сунцова. 
ЩЕРБАК Микола Петрович (н. 
16.ГХ. 1924, с. Савинка, тепер Пала- 
совського р-ну 0 Волгогр. обл. 
РРФСР) - укр. рад. геолог, акад. 
АН УРСР (з 1979). Член КПРС 
з 1951. Закінчив Донец. політех. 
ін-т (1947). З 1955 -- наук. співро- 
бітник Ін-ту геол. наук АН УРСР 
(з 1965 -- зав. відділом), з 1969 -- 
Ін-ту геохімії і фізики мінералів 
АН УРСР (з 1977 -- директор). 
Академік-секретар Відділення гео- 
логії, геохімії і геофізики АН 
УРСР. (1976--83). Осн. наук. праці 
присвячені петрогенезу і геохро- 
нології кристалічних гірських по- 
рід України. Брав участь у роз- 
робці шнових  ізотопних методів 
визначення віку та походження 


гірських порід. Розробив теор. ос- 
нови визначення верхніх і нижніх 
вікових меж докембрійських фор- 
мацій. Склав стратиграфічну схе- 
му докембрію Укр. щита. Держ. 
премія УРСР, 1981. 

К. Ю. бсипчук. 
ЩЕРБАК Олександр Михайло- 
вич І9 (22). П 1915, с. Пушкарка, 


тепер с. Г рабовське Краснопіль- 
ського р-ну Сум. обл.-- 27.ХІ 
1942) -- учасник підпільної ан- 


тифашистської боротьби на Укра- 
їні під час Великої Вітчизн. війни 
1941--45, Герой Рад. Союзу (1965). 
Член Комуністичної партії з 1940. 
До війни працював на комсомоль- 
ській і парт. роботі. В 1941 Харків. 
обком партії залишив його для під- 
пільної роботи на тимчасово оку- 
пованій ворогом території. Вою- 
вав у місц. партизан. загоні. Взим- 
ку 1942 в одному з боїв був пора- 
нений і вийшов з групою партиза- 
нів на Велику землю. З жовтня 
1942 -- секретар Харків. підпіль- 
ного обкому ЛКСМУ (2-го складу). 
Персбував у Вовчанському парти- 
зан. загоні, керував діями моло- 
діжного антифашист. підпілля об- 
ласті. Загинув у бою. 
ЩЕРБАК Олександр Юхимович 
112 (25).МІ 1863, Чернігівщина -- 
23.ГУ 1934, Севастополь | -- рад. 
невропатолог, психіатр і фізіоте- 
рапевт. В 1887 закінчив Військ.- 
мед. академію, при якій і зали- 
шився працювати, з 1894 -- про- 
фесор Варшавського ун-ту, з 1914 
очолював Ін-т фізичних методів 
лікування у Севастополі (тепер 
Ялтинський н.-д. ін-т фізичних 
методів лікування і мед. клімато- 
логії ім. І. М. Сєченова). Праці 
Щ. присвячені класифікації пси- 
хічних хвороб, вивченню міопа- 
тій, істерії, мігрені, впливу ряду 
лікарських речовин на кровообіг 
головного мозку, питанням курор- 
тології тощо. 
ЩЕРБАК Юрій Миколайович 
(н. 12.Х 1934, Київ) -- укр. рад. 
письменник. Доктор мед. наук. 
Закінчив Київ. мед. ін-т (1958). 
рукуватися почав 1955. Автор 
зб. оповідань і повістей «Як на 
війні» (1966), «Маленька футболь- 
на команда» (1973), «Світлі танці 
минулого» чад роману «Бар'єр 
несумісності» (1971), п'єс «Споді- 
ватись!» (1979) -- про Лесю Укра- 
їнку, «Стіна» (1983) -- про Т. Шев- 
ченка. Написав сценарії фільмів 
(«Карантин», 1968; «Шлях до сер- 
ця», 1970). Нагороджений  орде- 
ном Трудового Червоного Прапо- 
ра, медалями. Літературна премія 
ім. Ю. Яновського, 1984. 
І. Г. Турбай. 

ЩЕРБАКІВСЬКИЙ Данило Ми- 
хайлович (17.ХП 1877, с. Шпи- 
чинці, тепер Ружинського р-ну 
Житомир. обл.-- 6.МІ 1927, Київ) 

укр. рад. мистецтвознавець. У 
190Ї закінчив Київ. ун-т. У 1910-- 
27 був зав. відділом нар. мистецтва 
Всеукр. істор. музею ім. Г. 
Шевченка. Зібрав для музею вели- 
ку колекцію творів укр. нар. мис- 
тецтва (бл. 30 тис. експонатів). 
Вперше запровадив аналіз нар. 
декоративних виробів як творів 
мистецтва. Праці: «Козак Мамай» 
(1913), «Символіка в українському 
мистецтві» (1921), «Оркестри, хори 
і капели за панщини» на Україні 
(1924), «Оправи книжок у київсь 
ких золотарів ХМИП--ХУПІ ст.» 


(1926), «Український портрет» 
(1925, у співавт. з Ф. Ернстом), 
«Український килим» (1927). 
Літ.: Сидоренко В. Ревний колекціо- 
нер і невтомний дослідник. «Народна 
творчість та елнограцьї я», 1968, Хе 5. 
Її. Білокінь. 


ЩЕРБАКОВ в Геннадійович 
(н. 4.ПІ 1935, м. Горлівка, тепер 
Донец. обл.) -- рос. і укр. рад. 
актор, нар. арт. УРСР (з 1980). 
З 1957 працював у театрах Мико- 
лаєва, Грозного, Кишинева, з 1970 
-- У Львів. рос. драм. театрі Рад. 
Армії. Серед ролей -- Дульчин 
(«Остання жертва» О. ФОстровсь- 
кого), Годун («Розлом» Лавреньо- 
ва), Василь («Циганка Аза» Ста- 
рицького), Гамлет (однойменна 3 
трагедія Шекспіра). Знімається 
в кіно (фільми «Підпільний обком 
діє», «Багряні серери о 

М. Давидова. 


ЩЕРБАКОВ лою Іванович 
ГІ. (13) І. 1893, м. Новозибков, тепер 
Брян. обл. ФСР -- 25. У 1966, 
Москва! -- рад. геолог і геохімік, 
акад. АН СРСР (з 1953). Закін- 
чив Таврійський (тепер Сімферо- 
польський) ун-т (1922). Працював 
у різних академічних установах. 
У 1953 акад.-секретар 
Відділення геол.-геогр. наук 
СРСР. З 1963 -- керівник двох 
відділів Ін-ту геології рудних родо- 
вищ, петрографії, мінералогії й 
геохімії АН СРСР. Осн. праці 
присвячені геол. будові тер. СРСР 
та закономірностям утворення й 
розміщення | родовищ рідкісних 
елементів. Нагороджений 2 орде- 
нами Леніна, ін. орденами, меда- 
лями. Ленінська премія, 1965. 
На честь Щ. названо мінерал щер- 
баковіт. 


ЩЕРБАКОВ Дмитро (Іванович 
Гн. 15 (27).Х 1912, Катеринослав, 
тепер Дніпропетровськ |-- укр. рад. 
архітектор, засл. арх. УРСР (з 
1972). У 1934--37 навчався в Хар- 
ків. худож. ін-ті, 1937--40 -- в 
Київ. худож. ін-ті. Основні спо- 
руди: житл. будинки на вулиці 
В. І. Леніна (1947--48), на проспек- 
ті К. Маркса (1949--52, 1956--57), 
житл. будинок з широкоформат- 
ним кінотеатром (1957--58), пла- 
нування Й забудова Вузівського 
масиву  (1959--61), автовокзал 
(1966), будинок обкому Компартії 
України (1970), всі -- в Дніпро- 
петровську (у співавторстві). 


ЩЕРБАКОВ Микола Миколайо- 
вич (н. 20.УП 1928, с. Власове-Бур- 
товка, тепер Куйбишевського р-ну 
ее обл.) -- укр. рад. скульп- 
засл. діяч мист. УРСР (з 
1968). У 1950 закінчив Вороши- 
ловгр. худож. уч-ще, 1956 -- 
Львів. ін-т прикладного та декора- 
тивного мистецтва. Працює в галу- 
зі станкової та монументальної 
пластики. Серед творів -- «Орля» 
(1957), «Електрозварниця» (1963, 
обидва-- у співавт. з М. Можає- 
вим), «Лілея» (1964), «Рідні мело- 
дії» (1967), «Українка» (1969), 
«Студентка», (1972), «С. Єсенін» 
(1979), пам'ятник В. І. Леніну 
у Свердловську Ворошиловгр. обл. 
(1930), мемор. комплекс «Неско- 
рені» в Краснодоні Ворошиловгр. 
обл. (1982, два останні -- у співав- 
торстві). 
ЩЕРБАКОВ  Олсксандр Сергі- 
йович |27.ІХ (10.Х) 1901, м. Ру- 
за, тепер Моск. обл.-- 10.М 1945, 
Москва| -- рад. парт. і держ. діяч, 


генерал-полковник (з 1943). Член 
Комуністичної партії з 1918. В 
1921--24 навчався в Комуністич- 
ному ун-ті ім. Я. М. Свердлова, 
1930--32 -- в Ін-ті червоної профе- 
сури. В 1932--36 працював в апа- 
раті ЦК ВКП(б). 1936 --38 -- 
секретар Ленінгр. та Їрк. обкомів 
ВКП(б), Донец. обкому КП(б)У. 
В 1938--45 перший секретар 
Моск. міського та обл. к-тів партії, 
одночасно з 1941 -- секретар ЦК 
ВКП(б), з 1942 -- нач. Гол. політ. 
управління Червоної Армії, нач. 
Рад. інформбюро, заст. наркома 
оборони СРСР. На ХУПІ з'їзді 
парші обраний членом ЦК ВКП(б), 

941 -- кандидат у члени Політ: 
бюро ЦК ВКП(б). На ХІМ з'їзді 
КП(б)У обирався | членом ЦК, 
1938 -- членом Політбюро ЦК 
КП(6)У. Депутат Верховної Ради 
СРСР 1-го скликання. Нагородже- 
ний З орденами Леніна, ін. ордена- 
ми і медалями. Похований на 
Красній площі біля Кремлівської 
стіни. 


ЩЕРБАНЬ Олександр Назарович 
Гн. 17.1 (2.ШШ) 1906, с. Диканька, 
тепер смт Полтав. обл.) -- укр. 
рад. вчений у галузі гірничої теп- 
лофізики, акад. АН РСР (з 
1957), засл. діяч науки і техніки 
УРСР (з 1966). Член КПРС з 
1927. Закінчив пана Дніпроп. 
гірничий ін-т. У 1946--53 -- заст. 
директора Їн-ту гірничої справи 
АН УРСР, 1953--57 -- Гол. вче- 
ний секретар Президії АН УРСР, 


1957--61 -- віце-президент АН 
УРСР, 1961--65 -- заст. голови 
Ради Міністрів УРСР ії горна 


Держ. комітету Ради Мініст 
УРСР по координації н.-д. робі 
Одночасно з 1958 -- зав. іданой 
Ін-ту теплоенергетики (тепер -- тех. 
теплофізики) АН УРСР, з 1977 -- 
голова Міжнар. бюро по гірничій 
теплофізиці. Осн. праці -- з проб- 
лем теплообміну в підземних гір- 
ничих виробках, автом. контролю 
забруднення повітря, використан- 
ня тепла Землі в пром. цілях. На- 
городжений орденом Жовтневої 
Революції, іншими орденами, ме- 
лаляки Державна премія СРСР, 
1969. 


ЩЕРБАТСЬКОЙ Федір Іполи- 
тович ІЗ0.УПІ (11.ІХ) 1366, Кель- 
це, тепер ПНР -- 18.ПІ 1942, Бо- 
рове, тепер Кокчетавської обл. 
Каз. РСР| -- рад. сходознавець, 
акад. АН СРСР (з 1918). В 1889 
закінчив Петерб. ун-т. Учень І. П. 
Минаєва. Освіту завершив за кор- 
доном (у Відні та Бонні). З 1900 -- 
професор Петерб. (згодом Ленінгр.) 
ун-ту. В 1900 в Монголії вивчав 
рукописи (тібет. мовою) у бібліо- 
теках буддійських монастирів. У 
1910 вивчав буддійську наук. л-ру 
на санскриті. Осн. праці присвя- 
чені філософії буддизму. Заснов- 
ник російської школи буддоло- 
гії. Переклав і видав ряд пам'- 

яток  санскритської |і тібетської 
літератури. 

ЩЕРБИНА Борис Євдокимович 
(н. 5.Х 1919, м. Дебальцеве, тепер 
Донецької обл.) -- рад. держав- 
ний і парт. діяч, Герой Соціаліс- 
тичної Праці ( 1983). Член КПРС з 
1939. Закінчив Харків. ін-т ін- 
женерів залізничного трансцоріву 


(1942), Вищу парт. школу при ЦК 
КП (6)У (1948). В 1942--44 -на 
комсомольській роботі. В 1948 











ЩЕРБИНА 


Д. І. Щербаков 
(теолог). 


О.Н. Щербань. 





Ф. І. Щербатськой 


460 


ЩЕРБИНА 








В. П. Щербина. 





С. П. Щипачов. 


90-- секретар Орджонікідзевського 
райкому партії м. Харкова, 1950-- 
1 -- секретар Харків. міськкому 
партії, 1951--61 -- секретар, дру- 
гий секретар Іркутського обкому 
КПРС, 1961--73 -- перший секре- 
тар Тюменського обкому партії. 
В 1973--84 -- міністр будівництва 
підприємств нафт. та газової 
пром-сті СРСР. З січня 1984 -- 
заст. Голови Ради Міністрів СРСР. 
Кандидат у члени ЦК КПРС з 
1961. Член ЦК КПРС з 1976. Де- 
путат Верховної Ради СРСР 6-- 
11-го скликань. Нагороджений 4 
орденами Леніна, ін. орденами, 
медалями. 
ЩЕРБИНА Віктор Петрович 
(н. 10. 1932, Київ) -- передовик 
виробництва в машинобудуванні, 
токар, Герой Соціалістичної Пра- 
ці (1974). Член КПРС з 1960. 
З 1954 працює токарем, бригади- 
ром токарів на київ. з-ді «Арсенал» 
їм. В. І. Леніна. Щ.-- новатор 
виробн., ініціатор руху за високу 
ефективність праці на кожному 
робочому місці. Делегат ХХУ і 
ХХУІ з'їздів Компартії України. 
Депутат Верховної Ради УРСР 8-- 
10-го скликань; з 19783 -- заступник 
Голови Президії Верховної Ради 
УРСР. Нагороджений орденами 
Леніна, «Знак Пошани», медалями. 
У В. Печерога. 
ЩЕРБИНА Володимир (Іванович 
(4 (16).У 1850, Київ -- 1936, там 
же| -- укр. історик бурж.-лібе- 
ального напряму, чл.-кор. АН 
УРСР (з 1925). В 1873 закінчив 
Київ. ун-т, 1876 -- пед. курси в 
Петербурзі. В 1879 вчителював у 
Києві, брав участь у роботі Київ. 
археографічної комісії, Істор. т-ва 
Нестора-літописця. За Рад. влади 
очолював в АН УРСР комісію іс- 
торії Києва і Правобережжя. Ав- 
тор праць з історії Києва від най- 
давніших часів до 20 ст. та Право- 
бережної України 17--18 ст., в 
яких використав значний фактич- 
ний матеріал. Праці Щ. написані 
з позицій  антинаук. концепції 
«єдиного потоку» розвитку укр. 
культури. 
ЩЕРБИНА Микола Федорович 
(2 (14). ХП 1821, с. Грузько-Єлан- 
чинське, поблизу Таганрога -- 10 
(22).1У 1869, Петербург) -- рос. 
поет. Навчався у Харків. ун-ті. 
Перша зб. -- «Грецькі поезії» 
(1850). Громадян. мотиви звучать 
у циклі «Ямби та елегії». Друку- 
вався в альманасі «Молодик», 
у журналах «Современник» та 
«Отечественньиє записки».  Пи- 
сав сатири й епіграми -- «Альбом 
іпохондрика»  (1841--61), «Сати- 
ричний літопис» (1361--69). Вір- 
ші Щербини перекладав П. Гра- 
бовський. 
Тв.: Стихотворения. М.-Л., 1937; 
Избраннье шпроизведения. Л., 1970; 
Укр. перекл.- Ранок. Поезії. 
Х., 1929. М. М. Радецька. 
ЩЕРБИНІВКА -- селище місько- 
го типу Донец. обл. УРСР, підпо- 
рядковане  Дзержинській  міськ- 
раді. Розташована на правому бе- 
резі р. Кривого Торця (бас. Сівер- 
ського Дінця). Залізнична ст. Кри- 
вий Торець. 4,6 тис. ж. (1984). 
Жителі селища працюють в основ- 
ному на шахтах м. Дзержинська. 
2 загальноосвітні школи; медична 
амбулаторія; Будинок культури, 
клуб, 3 бібліотеки. Щ. виникла 
у 17 ст., селище міського типу -- 
з 1938. 


ЩЕРБИЦЬКИЙ Володимир Ва- 
сильович (н. 17.П 1913, Верхньо- 
дніпровськ, тепер м. Дніпроп. обл.) 
-- рад. партійний і державний діяч, 
двічі Герой Соціалістичної Праці 
(1974, 1977). Член КПРС з 1941. 
Н. в робітн. сім'ї. З 1934 працю- 
вав на комсомольській роботі 
Верхньодніпровському районі. В 
1936--41 навчався у Дніпроп. хім.- 
технологічному інституті, після 
закінчення якого працював інже- 
нером-механіком. На поч. Великої 
Вітчизн. війни Щ. направляють 
на навчання у військ. академію. 
З 1942 до кінця війни перебував у 
діючій армії. Після демобілізації 
працював на інженерно-тех. по- 
садах у м. (Дніпродзержинську 
Дніпроп. області. З 1948 -- на 
парт. роботі: секретар партбюро 
Дніпродзержинського коксохім. 
з-ду, парторг ЦК КПРС на Дні- 
провському металург. заводі ім. 
. Е. Дзержинського. З 1952 -- 
перший секретар Дніпродзержин- 
ського міськкому партії. В 1954 
Щ. обрано другим, а 1955 -- пер- 
шим секретарем Дніпроп. обкому 
партії. З 1957 секретар ЦК 
Компартії України. В 1961 Щ. при- 
значають Головою Ради Міністрів 
УРСР. В 1963--65 -- перший сек- 
ретар Дніпропетровського обкому 
партії. В 1965--72 -- Голова Ради 
Міністрів УРСР. У травні 1972 
обраний першим секретарем ЦК 
Компартії України. На ХХ з'їзді 
КПРС обирався членом Центр. 
ревізійної комісії КПРС, на ХХП 
--ХХУЇ з'їздах КПРС чле- 
ном ЦК КПРС; 1961--63, 1965-- 
66 -- кандидат у члени Президії 
ЦК КПРС, 1966--71 -- кандидат 
у члени Політбюро ЦК КПРС, з 
квітня 1971 член Політбюро 
ЦК КПРС. На ХУМПІ з'їзді Компар- 
тії України обирався членом Ре- 
візійної комісії Компартії Украї- 
ни,на ХУПІ з'їзді -- кандидатом 
у члени ЦК, на ХІХ, ХХІ--ХХУІ 
з'їздах Компартії України -- чле- 
ном ЦК Компартії України. З 
1957 -- член Президії, з 1966 -- 
член Політбюро ЦК Компартії 
України. Депутат Верховної Ра- 
ди СРСР 5--11-го скликань. Де- 
путат Верховної Ради УРСР 4-- 
10-го скликань. 1972 -- член 
Президії Верховної Ради СРСР і 
Президії Верховної Ради Укра- 
їнської РСР. Нагороджений 7 орде- 
нами Леніна, 2 орденами Жовтне- 
вої Революції, медалями. Лауреат 
Ленінської премії. 
Тв.: Избраннье речи и статьи. М., 
1978; Оволодівати ленінським стилем 
роботи. К., 1978; Советская Украина. 
М., 1982; Научно-технический  про- 
гресс -- забота партийная. К., 1983 
ЩЕРБИЧ Павло (1552, Краків -- 
30.Ш 1609, там же) польс. 
юрист і філолог, власник друкар- 
ні. В 1577--82 був на службі у 
Львівському  магістраті. Склав 
довідники з магдебурзького права 
«Саксонське зерцало» і «Муніци- 
пальне право» (лат. мовою), які 
видав 1531 у власній друкарні у 
Львові. Є припущення, що Щ. ко- 
ристувався обладнанням з друкар- 
ні І. Федорова. Ісаєвич. 


ЩЕТИНА -- волосяний покрив 
свиней на спині і боках (див. Во- 
лосся). Щ. відзначається прямо- 
лінійністю, товщиною, гнучкістю, 
пружністю і міцністю на розрив. 
Розрізняють Щ. хребтову і бічну, 


а за способом знімання -- ви- 
ривану, стрижену, вишпарювану 
(Щ.шпарка). Найкращою вважа- 
ється Щ. біла, хребтова, осіння, 
виривана, довж. 12--17 см. Кіль- 
кість і якість Щ. залежать від 
породи свиней, часу забою, спосо- 
бу знімання її. З однієї шкури 
одержують 100--200 г Щ. Викори- 
стовують її для виготовлення щі- 
ток, пензлів, матраців тощо. 

й В. М. Хрящевський. 
ЩЕТИНІН Семен Миколайович 
Гн. 22. УП (4.УПІ) 1910, с. Ямська 
Слобода, тепер у межах м. Доро- 
гобужа ШСмол. обл.-- 6.ХП 1975, 
Москва! -- рад. парт. і держ. діяч. 
Член КПРС з 1932. Н. всел. сім'ї. 
З 1938 -- на керівній парт. роботі 
в Донбасі. В 1941 був залишений 
секретарем Донецького підпільного 
обкому (перебував у Горлівці) і 
Горлівського підпільного  міськ- 
кому КП(б)У. У 1943--51 Щ. на 
відповідальній парт. роботі в Дон- 
басі, 1951--68-- в Іркутську, зокре- 
ма перший секретар Ірк. обкому 
КПРС. В 1968--73 -- посол СРСР 
у МНР. На ХХП-ХХІМУ з'їз- 
дах КПРС обирався членом ЦК, 
на ХУЇ з'їзді КП(б)У -- членом 
Центр. ревізійної комісії. Депутат 
Верховної Ради СРСР 5--7-го 
скликань. Нагороджений 2 орде- 
нами Леніна, їн. орденами і ме- 
далями. 

ЩЕТИНКОХВОСТІ ((Тбузапиа) 
-- ряд первиннобезкрилих комах. 
Тіло (довж. 10--20 мм) веретено- 
видне, вкрите блискучими лусоч- 
ками. Ротовий апарат гризучий. 
Вусики довгі. 11-членикове черев- 
це закінчується щетинковидними 
хвостовими нитками (звідки й 
назва). Живуть у грунті, під 
камінням, у щілинах скель, в му- 
рашниках, серед рослинних реш- 
ток тощо, деякі -- в людських осе- 
лях. Живляться рослинними решт- 
ками. В ряді--2 родини, що об'єд- 
нують бл. 650 видів, поширених в 
усіх частинах світу; в СРСР, у т. 
ч. в УРСР,- 9 видів. Окремі 
з них, напр. лусочниця цукрова, 
або звичайна (Терізта  з5ассрагі- 
па), термобія жхатня  (Тегтобіа 
дотезййса) -- комірні шкідники, 
що пошкоджують борошно, хліб, 


цукор, крупи тощо. Іл. с. 
ан БУ О. П. Кришталь. 


ЩЕТИНКОЩЕЛЕПНІ  (Сіаєбо- 
єпаїа) -- тип безхребетних тва- 
рин. Тіло (довж. 0,5--10 см) 
напівпрозоре, видовжене, з хво- 
стовим і бічними плавцями, вкри- 
те, як у хордових тварин, багато- 
шаровим епітелієм; складається 
з 3 відділів: голови, тулуба і хво- 
ста, кожний з яких має відособле- 
ну частину вторинної порожни- 
ни тіла. Кровоносної, видільної 
і дихальної систем не мають. Гер- 
мафродити. Розвиток прямий. 
Живляться дрібними планктонни- 
ми організмами, захоплюючи їх 
з допомогою щетинок, що міс- 
тяться на голові; самі Щ. є пожи- 
вою для риб. Тип включає 1 клас-- 
щетинкощелепні (СБаесояпабба) 
з єдиною родиною -- стрілкові (За- 
сікіідае), що об'єднує бл. 50 видів, 
поширених у морях Світового ок. 
У фауні СРСР -- 18 видів, у т. ч. 
у Чорному м.-- 4. Викопні Щ. ві- 
домі починаючи з кембрію. За 
особливістю будови й розвитку Щ. 
являють собою чітко відокремлену 
групу тварин, походження якої! 


положення в зоологічній системі 


остаточно не визначено. 
О.П. Маркевич. 


ЩЕЦІН -- місто на Пн. Зх. Поль- 
щі, адм. ц. Щецінського воєводст- 
ва. Значний порт у пониззі р. Од- 
ри, за 20 км від Щецінської зат. 


(аванпорт  Свіноуйсьце). 0 Вузол 
зиць і автошляхів. 388,3 тис. ж. 
(1980). Щ. -- давнє польс. місто, 


відоме з 9 ст. З 1720 -- під владою 
Пруссії; з 1945 -- знову в складі 
Польщі. Розвинуте  машинобуду- 
вання. Металург. з-д. Підприємства 
хім. (виробн. суперфосфату), па- 
перової, цем., деревообр., текст., 
швейної і харч. пром-сті. Центр 
рибальства. Політех., мед., с.-г. 
інсти. Вище мор. уч-ще. Нац. му- 
зей. З театри, філармонія. Архіт. 
пам'ятки середньовіччя. 
ЩИГОЛЬ, шщиглик  (Сагашеїїя 
сагдцейз) -- птах род. в'юркових. 
Довж. 12--16 см, маса 16--22,2 г. 
Дзьоб прямий і довгий, крила 
довгі, загострені, хвіст з виїмкою. 
Забарвлення строкате, яскраве. 
Поширений у серед. і пд. смугах 
Євразії, в Пн. Африці. В СРСР -- 
від зх. кордонів на Сх. до Єнісею. 
Трапляється в листяних та міша- 
них лісах, парках, садах. Гніздо 
на деревах. 2 кладки на рік -- У 
травні і червні, у кожній по 
яєць; насиджує самка 10--14 діб. 
Живиться насінням бур'янів, пта- 
шенят вигодовує комахами. Щ. 
утримують й в квартирних умовах 
як співочого птаха. Іл. с. 462. 
ЩИПАВКИ -- ряд комах. Те саме, 
що Й шкірястокрилі. 
ЩИПАЧО В Степан Петрович 
(26.ХП 1898 (7.1 1899), с. Щипачі, 
тепер  Камишловського району 
Свердл. обл.--1.11980, Москва| - - 
рос. рад. поет. Член КПРС з 1919. 
Учасник громадян. війни, боєць 
Чапаєвської дивізії. Друкуватися 
почав 1919. Учасник визвольного 
походу Радянської Армії у Захід- 
ну Україну (вірші «Під галиць- 
ким небом», «У Західній Укра- 
їні», «Вступ у Чортків»). Під час 
Великої Вітчизняної війни  пи- 
сав патріотичні твори («Фронтові 
вірші», 1942), створив образ В. І. 
Леніна («Будиночок у Шушенсь- 
кому», 1944). Автор збірок «Вірші» 
(1948, Держ. премія СРСР, 1949), 
«Лірика» (1959), «Думи» (1962), 
«Слухаю час» (1970), «Товаришам 
по життю» (1972), «Про Батьків- 
щину думаю» (1974), поем «Пав- 
лик Морозов» (1950; Держ. пре- 
мія СРСР, 1951), «Спадкоємець» 
(1965), «Пісня про Москву» (1968) 
та ін. Нагороджений орденом 
Леніна, ін. орденами, медалями. 
Тв.: Собраниє сочинений, т. 1--3. 
М., 1976-77; Укр. перекл.- 
Поезії. К., 1950; Павлик Морозов. К., 
1952. І: у, Крук. 
ЩИРЕЦЬ -- селище міського ти- 
пу Пустомитівського р-ну Львів. 
обл. УРСР. Розташований на пра- 
вому березі р. Щирки (прит. Дніст- 
ра). Залізнична ст. Щирець П. 
4,4 тис. ж. (1934). У Щ.-- з-ди: 
«Склоприлад», залізобетонних ви- 
робів та  асфальтовий,  буди- 
нок побуту. 2 заг.-осв. школи; лі- 
карня; Будинок культури, біб- 
ліотека. ШЩ. відомий з початку 
12 ст., селище міського типу -- з 
1940. , 

ЩИРИЦЯ, амарант (АтагапіБи5) 
-- рід трав'янистих однорічних 
рослин родини щирицевих. Стебло 


розгалужене, часто пурпурно-чер- 
воне. Листки чергові, суцільні. 
Квітки дрібні, зібрані в колосовид- 
не суцвіття. Плід -- однонасінна 
коробочка. 

Відомо 55 видів, Щ., які поши- 
рені у теплих і помірних зонах 
земної кулі. В СРСР -- 12 видів, 
в т. ч. на Україні -- 9. Майже всі 
Щ.-- бур'яни: Щ. звичайна (А. 
гекгобіехи5) засмічує переважно 
просапні культури; Щ. лободовид- 
на (А. ЬНнсит) -- городи, сади, 
просапні культури, Щ. біла (А. 
аїриз) -- просапні культури, рос- 
те на узбіччях доріг, залізничних 
насипах тощо. Заходи  бо- 
ротьби. Агротехнічні -- додер- 
жання правильних сівозмін, ста- 
ранний обробіток грунту, застосу- 
вання гербіцидів тощо. Деякі Щ. 
декоративні. 

ЩИРСЬКИЙ Іван (у чернецтві -- 
Інокентій; бл. 1650, імовірно, Чер- 
нігів -- 1714, м. Любеч, тепер смт 
Ріпкинського р-ну Черніг. обл.) 
-- укр. гравер, поет, культурний і 
релігійний діяч, представник сти- 
лю барокко. Освіту здобув у Чер- 
ніг. колегіумі. Мистецтву рисун- 
ка й гравюри навчався у О. Ти- 
расевича у Вільні, де жив 1680-- 
83. Працював у техніці гравюри 
на міді, а також офорту й гравю- 
ри на дереві. У 1683 переїхав на 
Україну, жив у Чернігові, інколи 
виїжджав до Києва, Москви, Віль- 
на для виконання замовлень. Щ. 
брав активну участь у спорудженні 


Любецького монастиря поблизу 
Чернігова, був довгий час його 
ігуменом.  Складав  панегіричні 


вірші. Бл. 1707--09 викладав курс 
поетики в Черніг. колегіумі. Серед 
мист. творів -- ілюстрації до кни- 
жок  Л. Барановича «Благодать 
и истина...» (1683), Л. Крщонови- 
ча «Відроджений Фенікс...» (бл. 
1683), С. Яворського «Відлуння 
голосу  волаючого в пустелі...» 
(1689), П. Орлика «Щасливе пе- 
редбачення...» та ін.; станкові тво- 
ри -- тези на честь Азовської кам- 
панії (т. з. теза І. Обидовського, 
1693--91 у співавт. з Л. Тарасеви- 
чем), на честь Росії, України й 


Білорусії (1708); ікони. Їл. див. 
на окремому аркуші, с. 16-17. 
Д. В. Степовик. 


ЩИТ -- 1) Пристрій для захисту 
тіла воїна від ураження холодною 
або метальною зброєю. 2) Частина 
гармати чи кулемета для захисту 
обслуги і механізмів. 3) Плаву- 
ча (несамохідна) мішень, яку за- 
стосовують для практичних арт. 
стрільб на морі. 

ЩИТ у геології -- обширна 
ділянка платформи, у межах якої 
гірські породи  докембрійського 
кристалічного фундаменту висту- 
пають на поверхню землі або вкри- 
ті незначною товщею  осадочних 
відкладів. Щ. складається з маг- 
матичних і метаморфіч. порід. Від 
прилеглих структур  тектоніц- 
них (плит, западин) відділяються 
системами розривів тектонічних 
або флексурами. З Щ. пов'язані 
родовища дзаліз., нікелевих, ко- 
бальтових, мідних і уранових руд, 
золота, дорогоцінного каміння та 
ін. корисних копалин. М 

ЩИТ ПРОХІДНИЦЬКИЙ -- пе- 
ресувна збірна металева конструк- 
ція, якою запобігають обвалюван- 
ню порід під час утворення гірни- 
чої виробки і зведення в ній по- 


стійних кріпильних конструкцій. 
Осн. частинами Щ. п. (мал.) є: 
ножове Кільце, що при просуванні 
щита врізається у породу, опорне 
кільце 1 хвостова оболонка, під за- 
хистом якої кріплять (напр., тю- 
бінгами) виробку. Переміщується 
Щ. п. за допомогою домкратів 
або під дією власної ваги чи ваги 
обвалюваної породи. Щ. п. застосо- 
вують при спорудженні тунелів 
різного призначення, при розроб- 
ці родовищ корисних копалин під- 
земним способом. 

ЩИТІВКИ -- спільна назва ко- 
мах трьох родин (ЇіазріЧідае РБо- 
епісоссідае,  СопНазрідае) підря- 
ду кокцид. Самки безкрилі, ноги 
і вусики редуковані; тіло довж. 
0,6--2,5 мм, вкрите щитком (звід- 
си й назва). У самців одна па- 
ра крил, ноги й вусики добре роз- 
винені. Живляться соком дерев- 
них, чагарникових, рідше трав'я- 
нистих рослин. Серед Щ. багато 
шкідників цінних культурних рос- 
лин (напр., цитрусових, плодових). 
Відомо бл. 2000 видів, поширених 
в усіх частинах світу, крім Ан- 
тарктиди; в СРСР -- понад 230, 
на Україні -- бл. 75, у т. ч. калі- 
форнійська  Щ. (Оицадгазрідіоби5 
регпісіози5), яблунева комоподіб- 
на Щ. (1.ерідозарбез иіті) та ін. -- 


небезпечні шкідники плодових 
культур. М. Терезникова. 
ЩИТНИКИ  (Репіаїотоідеа) -- 


надродина комах ряду  клоюпів. 
Тіло (довж. 16--41 мм) овальне, 
іноді повністю вкрите середньо- 
грудним щитком. Живляться різ- 
ними частинами рослин. Понад 
680 родів (8 родин), що об'єд- 
нують бл. 6900 видів, поширених 
всесвітньо. В СРСР -- бл. 350 ви- 
дів, з них в УРСР -- понад 120, 
у т. ч. ЗА відомі як шкідники с.-г. 
культур (хлібні клопи, черепашка, 
хрестоцвіті клопи та інші). 

В В. Г. Пучков. 
ЩИТОВИДНА ЗАЛОЗА -- ендо- 
кринна (не має вивідних проток) 
залоза хребетних тварин та люди- 
ни, яка виробляє йодвмісні гор- 
мони і виділяє їх у кров. У ниж- 
чих хордових Щ. з. функціонує 
як залоза, що має протоки. У лю- 
дини Щ. з. парна, найбільша з 
ендокринних залоз, маса її у до- 
рослої людини становить 30--60 г. 
Розташована в передній ділянці 
шиї. Прикріплюється до трахеї і 
гортані щільною волокнистою кап- 
сулою залози і прилягає до щи- 
товидного хряща (звідси й назва). 
Складається з правої і лівої часток, 
з'єднаних  перешийком. Гормони 
Щ. з.-- тироксин і трийодтиронін 
регулюють обмін речовин, ріст 
1 розвиток тканин. Функція Щ. з. 
перебуває у взаємозв'язку з функ- 
цією їн. ендокринних залоз (особ- 
ливо гіпофізу та статевих залоз), 
компонентів нервової системи то- 
що. Хвороби Щ. з.: гіпотиреоз, 
гіпертиреоз, тиреотоксикоз. 
ЩИТОК -- 1) Тип суцвіття у 
рослин.  Квітконіжки, які відхо- 
дять від видовженої ГОЛОВНОЇ ОСІ, 
мають різну довжину, завдяки 
чому всі квітки розміщені на од- 
ному рівні (напр., у груші, глоду). 
2) Один з органів зародка злаків, 
який під час проростання насінини 
виділяє ферменти, що розчиняють 
поживні речовини ендосперму. 
3) Клітини зовнішньої стінки чо- 
ловічого статевого органа (антери- 


461 


щиток 





ШЩШириця  лободовидна. 
Частина стебла росли- 
ни і плід з оцвітиною. 





Щит російський круг- 
лий 13-17 ст. 





Щит прохідницький: 
1 -- домкрат; 

2 -- хвостова оболонка; 
3 -- опорне кільце; 

4 -- ножове кільце. 








3 Р. 9 
Щитівка 0 каліфорній- 
ська: 

1 -- самка; 

2 -- самець; 

3 -- самки на гідці 





ЩІЛЮВАННЯ 





Щетинкохвості. 
Лусочниця 








Щілювач ЩН-2-140, 





Щогла квадратного 
перерізу з трубчастих 


дія) у харових водоростей. 4) За- 
хисний утвір з рогу, луски або 
хітину у тварин. 

ЩІЛЮВАННЯ ГРУНТУ -- спо- 
сіб обробітку грунту, що забезпе- 
чує зростання водовбирання грун- 
ту і підвищення врожайності с.-г. 
культур; прорізування вузьких щі- 
лин (глиб. 40--60 см, відстань 
одна від одної 100--150 см) на 
схилових і рівнинних землях з 
метою  якнайбільшого вбирання 
грунтом талих і зливових вод. Щ. г. 
проводять за допомогою шщілюва- 
чів. 

ЩІЛЮВАЧ -- машина для щілю- 
вання грунту. Пром-сть поставляє 
с. г. кілька типів Щ. Щіли- 
норіз-кротувач навіс- 
ний ЩН-2-140 (мал.) для щілю- 
вання з одночасним кротуванням 
сінокосів, пасовищ і луків, а та- 
кож щілювання зябу на схилах 
до 10? з одночасним створенням 
мікропідвищень (валків вис. до 
12 см) з метою зменшення стоку по- 
верхневих вод і запобігання водній 
ерозії грунту. Головні вузли ЩН- 
2-140: основна і шарнірна рами, 
робочі органи -- щілинорізи з 
дренерами, опірні колеса, дискові 
ножі, валкоутворювачі та гідро- 
циліндри. Агрегатують з трактора- 
ми класу 3 т. Продуктивність 
1,58 га/г. Щі ліовач-сівал- 
ка ЩСГ-1І -- навісна на трактор 
класу 3 т, призначена для роботи 
в гірських умовах, продуктивність 
1,5 пог. км загодину. Розпуш- 
ник-щілювач РІШЯ-3-120 
ярусний шнавісний на трактори 
класу б т -- для глибокого роз- 
пушування і щілювання  засоле- 
них грунтів при їх наскрізному 


промиванні. Продуктивність 1,2 
погонних км за годину. 
С. О. Карпенко. 


ЩІРБ'ЯВИЙ (Їван (рр. н. і см. 
невід.) -- тесляр 17 ст. Збудував 
дерев'яну церкву в с. Дусівці біля 
Перемишля (тепер ПНР; 1614) - 
найстарішу з відомих  трибанних 
церков з невеликими бічними кри- 


лосами біля нави. 
«ЩО РОБИТИ? Наболілі питан- 
ня нашого руху» -- твір В. І. 


Леніна, в якому розроблено вчен- 
ня про революц. марксистську пар- 
тію нового типу. Книгу написано 
восени 1901 -- лютому 1902; впер- 
ше видано в березні 1902 в Штут- 
гарті. У книзі В. Ї. Ленін показав, 
що рос. пролетаріатові необхідна 
бойова, централізована партія, пар- 
тія соціальної революції і дикта- 
тури пролетаріату. Неодмінною 
умовою Її створення був ідейний 
розгром «економізму», проти яко- 
го В. І. Ленін і спрямував вістря 
своєї критики. Виняткове значен- 
ня має розробка В. І. Леніним по- 
ложення про роль революц. теорії 
для боротьби робітн. класу за со- 
ціалізм, для усвідомлення ним 
свого становища в суспільстві. 
Він підкреслював, що роль пере- 
дового борця може виконати лише 
партія, яка керується передовою 
теорією (див. Повне зібр. тв., т. 6, 
с. 24). В. І. Ленін у своїй книзі 
довів необхідність творчого роз- 
витку марксизму, збагачення тео- 
рії новим досвідом класової бо- 
ротьби пролетаріату, підкреслив, 
що тільки поєднання робітн. руху 
з наук. соціалізмом може перетво- 
рити цей рух на свідому боротьбу 
пролетаріату за визволення від 


експлуатації. Неодмінною умовою 
піднесення революційності робітн. 
класу є боротьба проти бурж. ідео- 
логії та опортунізму. Відповідно 
до цілей політ. боротьби пролета- 
ріату В. І. Ленін виробив орг. зав- 
дання партії та план її будівництва 
як єдиної, бойової, централізова- 
ної орг-ції революціонерів, ядро 
якої становлять професіональні 
революціонери. В. І. Ленін послі- 
довно обстоював ідею партії як 
найвищої форми класової орг-ції 
пролетаріату, яка може і повинна 
взяти на себе керівництво ін. орг- 
ціями робітн. класу, очолити і 
спрямувати всі прояви класової 
боротьби пролетаріату. Книга «Що 
робити?» відіграла визначну роль 
у боротьбі за революц. марксист- 
ську партію робітн. класу в Ро- 
сії, завдала відчутного удару по 
міжнар. ревізіонізму. Книга вида- 
на багатьма мовами народів СРСР 
і зарубіжних країн. Укр. мовою 


вперше надрукована 1926. 
М.Я. Варшавчик. 


«ЩО ТАКЕ, , ДРУЗІ НАРОДУ" 
| ЯК ВОНИ ВОЮЮТЬ ПРОТИ 
СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІВ? (Від- 
повідь на статті ,,Русского богатст- 
ва" проти марксистів)» -- перший 
фундаментальний твір В. І. Леніна, 
присвячений розробці питань діа- 
лектичного та істор. матеріалізму, 
політ. економії, наук. соціалізму, 
обгрунтуванню ідей поєднання со- 
ціалізму з робітн. рухом, створен- 
ню марксист. робітн. партії в Ро- 
сії. В цій праці дано глибоку ха- 
рактеристику філос. поглядів і 
екон. вчення К. Маркса, здійснено 
марксист. аналіз сусп.-політ. ладу 
Росії, сформульовано програмні 
положення та завдання марксист- 
ської партії, революц. боротьби 
рос. пролетаріату. В. І. Ленін вик- 
рив реакційну суть філос., екон. 


1 політ. поглядів теоретиків лі- 
берального | народництва 90-х 
рр. піддав різкій критиці їхні 


програму і тактику. Книга була 
написана 1894 і того ж року неле- 
гально розмножена на гектографі 
(без прізвища автора) трьома ви- 
пусками. Перший і третій випуски 
згодом увійшли до всіх видань 
творів В. І. Леніна, другий випуск 
книги поки не знайдено. На Украї- 
ні влітку 1894 в с. Комарівка Борз- 
нянського повіту Черніг. губ. пер- 
ший випуск книги нелегально ви- 
дала група революц. студентів. 
Укр. мовою працю опубліковано 
1928. В першому випуску книги 
В. І. Ленін піддав нищівній крити- 
ці ідеалістичні погляди на історію 
народників, які заперечували об'- 
єктивний характер законів сусп. 
розвитку і вирішальну роль нар. 
мас в історії, викрив антинаук. ха- 
рактер теорії ліберального народ- 
ництва про походження націй, ви- 
клав положення про істор. умови 
формування великоруської нації, 
що стали основою для розвитку 
матеріалістичного вчення про по- 
ходження націй взагалі. Другий 
випуск книги містив критику  по- 
літекон. теорій народників. У 
третьому випуску В. І. Ленін, під- 
давши критиці екон. погляди лі- 
беральних народників, показав 

наук. безпідставність їхніх уяв- 
лень про розвиток капіталізму в 
Росії. Він відзначив переродження 
революц. народництва 70-х рр. 
у ліберальне 90-х рр., яке захища- 


ло інтереси куркульства та місь- 
кої дрібної буржуазії. В цьому 
випуску книги В. І. Ленін визна- 
чив теор. і політичні завдання 
соціал-демократів, завдання ство- 
рення революц. партії пролетаріа- 
ту, а також обгрунтував марксист. 
ідею гегемонії робітн. класу в рево- 
люції і його союзу з селянством. 
В. І. Ленін дійшов висновку, що 
успішно вести політ. боротьбу і 
перетворити її в боротьбу за соціа- 
лізм може лише пролетаріат, о03- 
броєний марксист. теорією. Вихід 
у світ книги В. І. Леніна став знач- 
ною подією в революц. русі Росії. 
Вона відіграла велику роль у теор. 
підготовці поєднання наук. соціа- 
лізму з робітн. рухом. 
М.М.Моторнюх. 
ЩОГЛА -- вертикальна конструк- 
ція, призначена для встановлення 
парусів, кріплення спец. вантаж. 
стріл, приладів (пристроїв) сигна- 
лізації та зв'язку, антен, прово- 
дів, розміщення спостережних пло- 
щадок тощо. Розрізняють щогли 
(мал.) металеві (з трубчастих або 
кутикових профілів), дерев'яні та 
залізобетонні. Застосовуються на 
суднах (перша від носа судна -- 
фок-щогла, друга грот-щогла, 
найближча до корми -- бізань- 
щогла), на стаціонарних тідйом- 
них кранах, як опори ліній елект- 
ропередачі, контактної мережі, 
споруд зв'язку. 
ЩОГОЛЕВ (Щоголів) Яків Іва- 
нович |24.Х (5.ХІ1) 1823, м. Ох- 
тирка, тепер Сум. обл.-- 27.М 
(8.У1) 1898, Харків) -- укр. поет. 
Закінчив Харків. ун-т (1848). Слу- 
жив урядовцем у Харкові. В л-рі 
виступив на поч. 40-х рр. У ранніх 
віршах, надрукованих у «Лите- 
ратурной газете», «Отечественньх 
записках», альманасі «Молодик», 
не виходив за межі романтичних 
образів, популярних у представ- 
ників харків. школи романтиків. 
У 1883 вийшла збірка поезій Щ. 
«Ворскло», 1898 -- зб. «Слобожан- 
щина». З позицій ідеалізації мину- 
лого Щ. оспівав запорізьку старо- 
вину («Січа», «Хортиця»), хоч тут 
і були реалістичні малюнки життя 
й побуту запорожців. Жалем за ми- 
нулим і страхом перед капіталіс- 
тичною системою пройняті вірші 
«Покинутий хутір», «Старовина». 
Окремі вірші позначені песиміз- 
мом, містичними настроями. Про- 
те Щ. як талановитий художник 
реалістично відображав тяжку 
долю трудящих, контрасти між 
бідністю і багатством («Струни», 
«Завірюха», «Пожежа», «Маруся», 
«Бурлаки», «Чередничка», «Ткач»). 
В ряді поезій подав яскраві кар- 
тини рідної природи («Травень», 
«Осінь», «Степ»). Віршам Щ. вла- 
стиві пластичність образів, май- 
стерне використання нар. поезії. 
Багато віршів Щ. покладено на му- 
зику, і вони ввійшли в пісенний 
репертуар укр. народу («Пряха», 
«Черевички»,  «Зимній вечір», 


«Осінь» та ін.). 

Тв.: Поезії. К., 1958; Твори. К., 1961; 
Я люблю зимовий ранок, К., 1983. 
Літ.: Каспрук А. А. Яків Щоголів. 
к., 1958. 


А: У Каспрук. | 


ЩОГОЛЄВ Павло Єлисейович 
(5 (17).1У 1877, с. Верхня Кату- 
ховка, тепер  Панінського р-ну 
Ворон. обл.-- 22.1 1931, Ленін- 


граді| -- рос. рад. літературозна- 


вець, історик. За участь у революц. 
русі був засланий (1399) у Воло- 
годську губ., 1909--11 ув'язне- 
ний у Петропавловську фортецю. 
Досліджував історію  революц. 
руху. Опублікував архівні доку- 
менти про декабристів і петрашев- 
ців, матеріали про розслідування 
злочинів царського уряду («Па- 
діння царського режиму», т. 1--7, 
1924--27; «Петрашевці», т. 1--3, 
1926--28). Автор історико-біогра- 
фічних праць «Дуель і смерть 
Пушкіна» (1916), «Книга про Лер- 
монтова» (1929), «Пушкін» (1931) 
та ряду п'єс. Написав статтю «До 
біографії П. Куліша» (1902). 
ЩОГОЛЬ (Тгіпда егубрбгориз5) -- 
птах род. сивкових. Довж. тіла 
до 30 см. Оперення влітку чорне 
з білими плямочками, надхвістя -- 
біле; зимове оперення сіре, ноги і 
дзьоб червоні. Оселіоється пере- 
важно на болотах і узбережжях 
різних водойм. Гніздо на купині 
або на землі. Кладка в травні -- 
червні з 4 яєць; насиджує гол. чин. 
самець. Живиться Щ. комахами, 
їх личинками, рачками, молюска- 
ми. Поширений в тундровій та на 
Пн. лісової зон. На Україні зу- 
стрічається під час перельотів. 
Іл. о. : 

ЩОДЕННИК -- 1) Записи, які міс- 
тять думки, почуття, виклад подій 
у житті тієї чи іншої людини, зроб- 
лені нею самою в хронологічній 
послідовності; вид мемуарної лі- 
тератури (див. Мемуари). Щ. пись- 
менника, художника, сусп. діяча 
включає в себе часто багато фак- 
тів для вивчення життя і діяль- 
ності його автора і може розгляда- 
тися як істор.-біографічний мате- 
ріал. Інколи Щ. є формою викладу 
матеріалу в худож. творі («Запис- 
ки студента» Є. Гребінки, «Царів- 
на» О. Кобилянської). 2) Щоденні 
записи наук. спостережень під час 
експедицій, досліджень тощо. 3) 
Щ. учня -- зошит встановленої 
форми для запису домашніх зав- 
дань, обліку й контролю за навч. 
оботою учнів. 

ОКІНО -- місто обласного під- 
порядкування Тул. обл. РРФСР, 
райцентр. Залізнична станція. 70 
тис. ж. (1983). Видобування ву- 
гілля (Підмосковний  буровугіль- 
ний басейн), хім. пром-сть (вироб- 
ниче об'єднання «Азот» та 3-д 
синтетичного волокна). З-ди: «Кис- 
лототрив», дослідно-мех., рем.-тех- 
нологічного обладнання;  дерево- 
обр. комбінат. Підприємства буд. 
матеріалів.  Хім.-мех. та екон. 
технікуми. Краєзнавчий музей. 
Поблизу Щ.-- музей-садиба Л. М. 
Толстого «Ясна Поляна». Щ. утво- 
рено 1938. 

ЩОЛКІН Кирило (Іванович |4 
(17). М 1911, Тбілісі -- 8.ХІ 1968, 
Москв рос. рад. фізик, чл.-кор. 
АН СРСР (з 1953), тричі Герой Со- 
ціалістич. Праці. Член КПРС з 
1940. Закінчив (1932) Крим. пед. 
ін-т (м. Сімферополь). Працював 
в Ін-ті хім. фізики АН СРСР. Про- 
фесор Моск. інженерно-фіз. ін-ту. 
Осн. праці -- з фізики горіння та 
вибуху. Розвинув уявлення про 
перехід повільного горіння в дето- 
націю. Експериментально вивчив 
горіння в турбулентному струмені. 
Дослідив вплив турбулентності по- 
току вихідної суміші на процес 
прискорення полум'я. Одержав 
формулу для швидкості турбулент- 





ного полум'я. Показав, що при 
штучній турбулізації, не здатній 
до детонації, швидкість поширення 
полум'я близька до швидкостей 
детонації. Запропонував теорію 
спінової детонації. Нагороджений 
4 орденами Леніна, ін. орденами, 
медалями. Ленінська премія. 4 
Держ. премії СРСР. 
ЩОЛКОВО -- місто обласного 
підпорядкування Моск. області 
РРФСР, райцентр. Розташоване 
на р. Клязьмі (прит. Оки). Заліз- 
нична станція. 104 тис. ж. (1983). 
Підприємства хім., маш.-буд., лег- 
кої (бавовняний комбінат; ф-ки: 
тех. тканин, шовкоткацька, фет- 
рова) пром-сті. Хім.-мех. техні- 
кум. Щ. утворено 1925. 

ЩОРС | Микола Олександрович 
|25.М (6.У1) 1895, Сновськ, тепер 
м. Що Черніг. обл.-- 30.МПІ 
1919, біля с. Білошиця, тепер с. 
Щорсівка Коростенського р-ну Жи- 
томир. обл., похований у Самарі 
(тепер м. Куйбишев)|-- герой гро- 
мадянської війни на Україні. Член 
Комуністичної партії з 1918. Н. 
у сім'ї робітника. В 1914 закінчив 
Київ. військ.-фельдшерську шко- 
лу, 1916 -- Віленське військ. уч-ще 
в Полтаві. Учасник 1-ї світової вій- 
ни, підпоручик. У лютому 1918 
очолив у Сновську червоногвар- 
дійський загін, який боровся про- 
ти нім. окупантів. З травня 1918 
брав участь у формуванні парти- 
зан. загонів у Самарській і Сим- 
бірській губерніях. З вересня 1918 
командир Богунського полку 
(див. Богунці). З жовтня 1918 -- 
командир 2-ї бригади (в складі 
Богунського і Таращанського пол- 
ків), яка в січні -- лютому 1919 
брала участь у визволенні від пет- 
люрівців Чернігова, Києва і Фас- 
стова. З березня 1919 -- командир 
Першої Української радянської 
дивізії. З серпня 1919 -- командир 
44-ї стрілецької дивізії. Загинув у 
бою. У Києві, Куйбишеві, Щорсі, 
Коростені (іл. див. т. 5, с. 423), 
Житомирі, Клинцях і на місці 
загибелі Щ. встановлено пам'ят- 
ники. В м. Щорсі відкрито музей 
Щ. Образ Щ. відображено в л-рі 
(трилогія «Шлях на Київ» С. Д. 
Скляренка) та мистецтві  (кіно- 
фільм «Щорс» реж. О. П. Дов- 


ЩОРСЬКИЙ РАЙОН 
ЧЕРНІГІВСЬНОЇ 
ОБЛАСТІ 


Тихоновучі яр 
7) 


77 


т, 7, 
чо, Софивка 
ка о 
З 7 
Чепеліві?) 
у, А 
вуСновське - 


женка, опера «Щорс» композитора 
Ь. М. Лятошинського). 

Літ.: Карпенко В. В. Щорс. М., 1974. 
ЩОРС (до 1935 -- Сновськ) -- міс- 
то Черніг. обл. УРСР, райцентр, 
на р. Снові (прит. Десни). Заліз- 
нична станція. Засн. в 60-х рр. 19 
ст. під назвою Коржівка. З кін. 
19 ст. мав назву Сновськ. Рад. 
владу встановлено в грудні 1917. 
З 1924 Сновськ -- місто. З 1935 
має сучас. назву. В роки Великої 
Вітчизн. війни в період нім.-фа- 
шист. окупації Щ. (3З.ІХ  1941-- 
21.ГХ 1943) в місті діяв (з травня 
1943) підпільний райком партії. 
У місті -- меблева ф-ка, маслороб. 
і прод. товарів з-ди, підприємст- 
ва по обслуговуванню залізнич. 
транспорту, міжколг. буд. орг-ція, 
райсільгосптехніка,  райсільгосп- 
хімія, комбінат побутового  об- 
слуговування. Профес.-тех. уч-ще, 


З заг.-осв., музична та спорт. 
школи; 2 лікарні, поліклініка; 
клуб, кінотеатр, 2 б-ки; музеї: 


меморіальний М. О. Щорса і ком- 
сомольської слави. 
В Щ. народилися М. О. Щорс 
(на честь його названо місто), укр. 
і рос. рад. диригент Н. Г. Рахлін. 
«ЩОРСь -- партизанський загін, 
який діяв у складі Руху Опору 
у Франції в роки 2-ї світової вій- 
ни. Складався з рад. громадян, 
які втекли з гітлерівської каторги. 
Виріс на основі підпільної дивер- 
сійної групи табору Тьєрс (побли- 
зу м. Валансьєна), 2/4 в'язнів яко- 
го становила молодь, що її гітле- 
рівці вивезли з України у фашист. 
неволю. Бойові дії почав узимку 
1944. Керівником загону був И. О. 
Калениченко. В серпні -- вересні 
1944 загін разом з франц. патріо- 
тами брав участь у боях у районі 
населених пунктів Ірсон, Шарле- 
віль, Сен-Аман, Тре, Френ і Брює. 
4. В. Кудрицький. 
ЩОРСЬК (до 1939 -- Божедарів- 
ка) -- селище міського типу Кри- 
ничанського р-ну Дніпроп. обл. 
УРСР. Залізнична ст. Божедарів- 
ка. 3,9 тис. ж. (1984). У Щ.-- мол. 
цех  Дніпродзержинського мол. 
з-ду, елеватор, комбінат побуто- 
вого обслуговування. Заг.-осв. та 
музична школи; лікарня; Буди- 
нок культури, б-ка. Населений 
пункт засн. 1881, с-ще міськ. ти- 
пу -- з 1938. є 
ЩОРСЬКИЙ РАЙОН -- на Пн. 
Черніг. обл. УРСР. Утворений 
1923. Площа 1,3 тис. км?. Нас. 
38,6 тис. чол. (1984). У районі -- 
57 населених пунктів, підпорядко- 
ваних міській і 20 сільс. Радам 
нар. депутатів. Центр -- м. Щорс. 
Щ. р. розташований в межах Чер- 
нігівського Полісся. Поверхня -- 
хвиляста рівнина. Корисні копа- 
лини: торф, пісок, глина. Річки -- 
Снов з прит. Бреч, Смяч та 
інші (бас. Десни). Грунти дерново- 
підзолисті та опідзолені. Лежить 
у зоні мішаних лісів. Ліси (сосна, 
береза, осика, вільха) займають 
36,8 тис. га. В межах району -- 
держ. заказник «Болото ,, Мох" ». 
Найбільші пром. підприємства -- 
щорські меблева | ф-ка, масло- 
робний та прод. товарів з-ди, Пет- 
рівський крохмальний з-д. Комбінат 
побутового обслуговування (Щорс). 
Осн. напрям розвитку с. г.-- виро- 
щування зернових культур, пере- 
важно жита, а також картоплі й 
льону та відгодівля великої рога- 





463 
ЩОРСЬКИЙ РАЙОН 








ШЦо робити? 


Обкладинка праці В. Ї. 
Леніна «Що робити?» 
видання 1981. 





Я. І. Щоголев. 


К. І. Щолкін. 





М. О. Щорс. 


ЩОТОВЕ 


464 





Б. В. Щукін. 


В. Г. Щурат. 





Щоголь. 





Щука звичайна. 





тої худоби. ШПлоща с.г. угідь 
1933 становила 127,5 тис. га, у т.ч. 
орні землі -- 42,3 тис. га, сіножа- 
ті й пасовища -- 31,7 тис. га. У 
Щ. р.-- 19 колгоспів, З радгоспи, 
7? міжколг. об'єднань (по виробн. 
продукції птахівництва, по виробн. 
кормів, лісгосп та ін.), райсільгосп- 
техніка, райсільгоспхімія. Заліз- 
ничні станції: Щорс і Камка. Авто- 
моб. шляхів -- 265 км, у т. ч. з 
твердим покриттям -- 191 км. У 
районі -- профес.-тех. уч-ще, 
заг.-осв., музична і спорт. школи; 
36 лік. закладів, у т. ч. / лікарень. 
40 будинків культури і клубів, кі- 
нотеатр, 44 кіноустановки, 35 б-к; 
музеї: меморіальний М. О. Щор- 
са, комсомольської слави (м. Щорс), 
партизанської слави (с. Єліне), 
дружби народів (с. Клюси). У 
с. Хотуничах Щ. р. народився укр. 
рад. літературознавець Б. Л. Ко- 
валенко. Щ. р. видається газ. 
«Промінь Жовтня» (з 1917). 

О. К. Красноголовий. 
ЩОТОВЕ -- селище міського типу 
Ворошиловгр. обл. УРСР, підпо- 
рядковане Антрацитівській міськ- 
раді. Залізнична станція. 6,3 тис. 
ж. (1984). У Щ.-- шахта «Щотов- 
ська», з-д тракторних зап. частин, 
депо, мол. з-д. 2 заг.-осв. школи, 
філіал Антрацитівської муз. шко- 
ли; лікарня, поліклініка; клуб, 
б-ка. Утворене 1938. 
ЩУКА (Евох) -- єдиний рід род. 
щукових. Тіло (довж. 0,5--1,5 м, 
маса 0,7--35 кг) вкрите дрібною 
циклоїдною лускою. Рило довге, 
плескате; щелепи озброєні числен- 
ними, досить великими і гострими 
зубами. Спинний плавець розмі- 
щений поблизу хвостового. Забарв- 
лення мінливе, в осн. спина темна, 
боки сірувато-зелені з темними 
плямами. 5 видів, поширених в 
прісних або злегка солонуватих 
водоймах Євразії і Пн. Америки. 
В СРСР 2 види, знихв УРСР 1-- 
Щ. звичайна  (Е. (іисіци5). 
Озерно-річкова риба, тримається 
переважно в заростях водяних рос- 
лин. Хижак, живиться рибою, жа- 
бами, водяними щурами, пташе- 
нятами водоплавних птахів. Ста- 
тевозрілою стає на 3--4 (зрідка 2) 
році життя. Нерест у березні -- 
травні. Плодючість 215 тис. -- 1 
млн. ікринок. Має пром. значен- 
ня. Часто мальків Щ. підсаджу- 
ють у коропові ставки; винищуючи 
тут смітну рибу, вони сприяють 
кращому росту коропа. 
ЩУКАРЬОВ Олександр Мико- 
лайович (2 (14).ХІ 1364, Москва -- 
25.ТУ 1936, Харків| -- рос. і укр. 
рад. фізикохімік. Закінчив (1389) 
Моск. ун-т. Працював там же 
(1891--1909). З 1911 -- професор 
Харків. хіміко-технологічного (те- 
пер політехнічний) ін-ту. Осн. 
наук. праці Щ. присвячені хім. 
кінетиці і хім. термодинаміці, 
вченню про розчини, термохімії 
й електрохімії. 
ЩУКІН Борис Васильович |5 (17). 
ТУ 1894, Москва -- 7.Х 1939, там 
же рос. рад. актор, нар. арт. 
СРСР (з 1936). У 1920 вступив до 
Моск. драм. студії (худож. керів- 
ник Є. Вахтангов), 1926--39 -- 
актор Театру ім. Є. Вахтангова. 
Серед ролей -- Лев Гурич («Лев 
Гурич Синичкін» Ленського), Єгор 
Буличов («Єгор Буличов та інші» 
М. Горького), Полоній («Гамлет» 
Шекспіра) та ін. Вершиною твор- 


чості Щ. в театрі й кіно став об- 
раз В. І. Леніна у виставі «Людина 
з рушницею» М. Погодіна та у 
фільмах «Ленін у Жовтні» (1937) 
і«Ленін у 1918 році» (1939). Наго- 
роджений орденом Леніна. Держ. 
премія СРСР, 1941 (посмертно). 
іт.: Колосова Н. В. На зкране -- 
подвиг. Борис Щукин. М., 1968. 

5 О. О. Кулик. 
ЩУКІН Олександр Миколайович 
Гн. 9 (22) МП 1900, Петербург) -- 
рад. вчений у галузі радіотехніки і 
радіофізики, акад. АН СРСР (з 
1953), генерал-лейтенант-інженер, 
двічі Герой Соціалістичної Праці. 
Член КПРС з 1944. Закінчив 
(1927) Ленінгр. електротех. ін-т, 
викладав у цьому ж вузі (1929-- 
41),  одночасно-- у  Військово- 
морській академії (1933--45), пра- 
цював в інших установах. З 1969 
-- голова Наукової ради АН СРСР 
з комплексної проблеми «Поши- 
рення радіохвиль». Основні пра- 
ці стосуються поширення елек- 
тромагнітних коливань в різних 
середовищах, радіозв'язку,  ра- 
діолокації, автом. керування. На- 
городжений 5 орденами Леніна, 
ін. орденами, медалями. Ленінсь- 
ка премія. Держ. премія СРСР. 
ЩУКО Володимир Олексійович 
(5 (17). УП 1878, Тамбов -- 18. 
1939, Москва| -- рос. рад. архітек- 
тор і театр. художник, дійсний 
член петерб. АМ (з 1911). У 1896-- 
1904 навчався в петерб. ДАМ у Л. 
Бенуа. Твори: рос. павільйон на 
Міжнар. виставці в Римі (1911), 
будинок кол. земської управи у 

иєві (1913); у співавт. з В. Гель- 
фрейхом -- пропілеї в ансамблі 
Смольного (1923--25), архіт. ча- 
стини пам'ятника В. І. Леніну 
біля  Фінляндського вокзалу в 
Ленінграді (1926), нове примі- 
щення Бібліотеки СРСР імені 
В. І. Леніна (1928--40; в Москві) 
та ін. Щ.-- автор ескізів декорацій 
та костюмів до ряду спектаклів. 
Тв.: Рисунки и акварели. Альбом. 
М., 1940. 

Літ.: Славина Т. А. Владимир Щуко. 
Л., 1978; Владимир Алексеевич Щу- 
ко. Каталог. М., 1930. 

ЩУПАК Самійло Борисович (29. 
ПІ (10.ТУ) 1895, Липовець, тепер 
смт Вінн. обл.-- 10.ГУ 1942) -- 
укр. рад. критик і літературозна- 
вець. Член Комуністичної партії 
з 1919. Був редактором журналів 
«Глобус», «Критика», газет «Біль- 
шовик», «Пролетарська правда», 
«Літературна газета»  (1930--36). 
У книгах «Критика і проза» (1930), 
«Боротьба за методологію» (1933), 
«Соціалістичний реалізм у худож- 
ній літературі» (1934) розглядав 
актуальні питання розвитку укр. 
рад. л-ри. На працях Щ. позна- 
чився вплив вульгарного соціоло- 


гізму. 1. М. Коваленко. | 
ЩУПАЛЬЦЕВІ (Тепгасиіага) -- 


типо безхребетних тварин. Тіло 
складається з трьох нечітко розме- 
жованих відділів (про-, мезо-, ме- 
тасома). На мезосомі є віночок щу- 
палець, які оточують ротовий отвір 
і підганяють до нього харч. час- 
точки (мікропланктон, органічні 
рештки, завислі у воді). Щ. ма- 
ють вторинну порожнину тіла, 
почленовану відповідно до поділу 
тіла на З відділи. Травний канал 
підковоподібно зігнутий, відкри- 
вається назовні анальним отвором, 
що міститься недалеко від ротово- 


го. Роздільностатеві або гермафро- 
дити. Личинка нагадує трохофо- 
ру. Бл. 4700 видів, поширених 
переважно в морях. Тип об'єднує 
З класи: мохуватки, плечоногі, фо- 
роніди; деякі зоологи підносять 
їх до рангу типів. Викопні види 
(понад 20 тис.) відомі починаючи 
з кембрію; мають важливе значен- 
ня для стратиграфії палеозою. 
О. П. Маркевич. 
ЩУПАЛЬЦЯ, мацальця -- рухли- 
ві вирости тіла безхребетних тва- 
рин, переважно кишковопорожнин- 
них, молюсків, мохуваток, плечо- 
ногих і деяких голкошкірих. Вико- 
нують функції захоплення їжі, 
нападу й захисту, іноді дихання і 
органів чуття. Розташовані звичай- 
но на передньому відділі тіла нав- 
коло ротового отвору. У кишково- 
порожнинних ШЩ. містять кнідо- 
бласти, у мохуваток і плечоногих 
вкриті війками, які просувають 
їжу до ротового отвору. У голоту- 
рій і головоногих молюсків Щ. ви- 
конують функцію захоплення їжі 
й пересування, у черевоногих мо- 
люсків є органами дотику і 
нюху. 
ЩУР -- 1) Назва берегової ластів- 
ки, або береговушки (див. Ластів- 
кові), а також птахів роду сме- 
речник. 2) Рід гризунів род. ми- 
шачих. Те саме, що Й пацюк. 
3) Водяний щур -- гризун род. 
полівкових. Те саме, що й водяна 
полівка. 
ЩУРАТ Василь Григорович (24. 
УПІ 1871, с. Вислобоки, тепер 
Кам'янсько-Бузького р-ну Львів. 
обл.-- 27.ГУ 1948, Львів) -- укр. 
літературознавець, фольклорист, 
поет, академік АН УРСР (з 1929). 
Закінчив Віденський ун-т (1896). 
Працював у Львові в редакціях 
укр. і польс. видань. З 1901 -- на 
пед. роботі в м. Броди, з 1907 -- 
у Львові. Після вересня 1939 очо- 
лював Львів. відділення СП Украї- 
ни, був професором Львів. ун-ту, 
директором Львів. б-ки АН 
УРСР. Автор ліричних збірок 
«Гих іп іепергіз» (1895), «Мої 
листи» (1898), «На трембіті» (1904), 
«Історичні пісні» (1907), «Вибір 
пісень» (1909). Переклав укр. 
мовою оди Горація, «Слово о пол- 
ку Ігоревім», «Пісню про Роланда», 
окремі твори О. Пушкіна, М. Не- 
красова, М. Горького, Я. Коласа, 
Ю. Словацького та ін. Досліджував 
творчість Т. Шевченка та інших 
укр. письменників, укр.-польс. літ. 
зв'язки, питання фольклористики, 
етнографії, історії мистецтва. На- 
городжений орденом Трудового 
Червоного Прапора. . 
Тв.: Літературні начерки. Львів, 
1913; Поезії. Львів, 1957; Поезії. 
Львів, 1962; Вибрані праці з історії 
літератури. К., 1963. Н.М. Гаєвська. 
ЩУСЄВ Олексій Вікторович (26. 
ІХ (8.Х) 1873, Кишинів -- 24.М 
1949, Москва) -- рос. рад. архітек- 
тор, засл. арх. СРСР (з 1930), 
акад. петерб. АМ (з 1910), акад. 
АН СРСР (з 1943). У 1891--97 нав- 
чався в петерб. АМ у Л. Бенуа. 
Один із засновників «неоруського 
стилю» в архітектурі. Твори: Ка- 
занський вокзал у Москві (1914 
--26, 1940), Троїцький собор Поча- 
ївської лаври (1905--12), церква 
в маєтку Ї. Харитоненка в Натали- 
ному, тепер Харків. обл. (1908-- 
12); монастирські будівлі в Овручі 
(1904--11), Створив проекти іко- 


ностасів для Успенського собору 
та трапезної в Києво-Печерській 
лаврі (1902--10), с-ща для дітей- 
сиріт на Полтавщині (1910). Під 
керівництвом Щ. розроблено ген. 
план реконструкції Москви. Брав 
участь у складанні проектів від- 
будови зруйнованих під час Вели- 
кої Вітчизн. війни міст, зокрема, 





розробив проект відбудови та й 
конструкції Хрещатика  (1944-- 
оз Ф3 
ЛП 
р 
сію , 
З . Рай - 
Бек ко 2 
в ин пр Аа оби 


"бурси пов а, ПН 
У екрана НО, ЛА 
і» На З міо скальоАЖО 


О. В. Щусєв. Будинок Наркомзему в 
Москві (тепер Міністерство сільсько- 
го господарства СРСР). 1929--33. 


45), проект обсерваторії АН УРСР 
(1949; обидва -- у Києві). За про- 
ектами Щ. споруджено Мавзолей 
В. І. Леніна (1924--30), Москво- 
рецький міст (1936--38) у Москві, 
інші споруди в різних містах 
СРСР. З 1913 викладав у худож. 
навч. закладах. Нагороджений ор- 
деном Леніна, ін. орденами, ме- 
далями. Держ. премія СРСР, 1941, 
1946, 1948, 1952. 

Тв.: |Мьсли и воспоминания). В кн.: 
Мастера советской архитектурь об 
архитектуре, т. 1. М., 1975 

Літ.: Афанасьев К. Н. А. В. Щусев. 
М., 1978. В. Є. Ясієвич. 


ЩУЧНИК (Резсбратрзіа) -- рід 
багаторічних трав'янистих рослин 
родини злакових. Листки лінійні, 


ї 
- 
-і | 





б 


два 


жорсткі. Колоски дво-, триквіт- 
кові, дрібні, зібрані у волоть. 
Плід -- зернівка. Бл. 40 (за ін. 


даними, до 100) видів, пошир. в 
помірних широтах земної кулі. 
В СРСР -- 13 видів, з них на 
Україні -- 2. Щ. звивистий 
(,. Пехиоза) росте в лісах, на лу- 
ках і скелястих місцях, в Карпа- 
тах, в зх. р-нах УРСР і на Лівобе- 
режжі. Щ. дернистий (ГІ. 
саезрієоза) росте на вологих луках 
в лісовій зоні, лісостепових і гір- 
ських районах. 


Ю -- тридцята буква укр. алфаві- 
ту. Є в багатьох алфавітах, створе- 
них на слов'яно-кириличній гра- 
фічній основі. За формою накрес- 
лення -- трохи  видозмінена ки- 
рилична літера. В сучасній укр. 
літ. мові літерою «ю» на початку 
слова, після голосного та апостро- 
фа позначають звукосполучення 
й -- у (юшка, в'юн), а після при- 
голосного -- голосний звук «у» 
з пом'якшенням попереднього при- 
голосного (любити, сюди). 

ЮАНЬ, Дай Юань (Велика Юань) 
монг. династія, яка правила 


30 УРЕ, т. 12 


код. Ум порерятаано , 28: 


в Монголії і Китаї в 13--14 ст. 
Найвідоміші представники: Ху- 
о і  Темур (правив 1295-- 
ЮАНЬ -- грошова одиниця КНР, 
поділяється на 10 цзяо або 100 фи- 
нів. За курсом Держбанку СРСР 
на 16.ХІ 1984 100 Ю. дорівнюють 
33,00 крб. В 
ЮАНЬ  ШІКАЙ | («16.ІХ 1859, 
пов. Сянчен, пров. Хенань -- 6.МІ 
1916, Пекін) -- китайський військ. 
і політ. діяч. Після початку Сінь- 
хайської революції  1911--12 з 
2.ХІ 1911-- прем'єр-міністр кит. 
уряду. При підтримці імперіалі- 
стичних д-в і внутр. реакції в лю- 
тому 1912 став президентом Китаю. 
В 1913 встановив режим військ. 
диктатури. В 1915 уряд Ю. Щ. 
прийняв кабальну для Китаю 
«21 вимогу» япон. імперіалістів. 
ЮБЕЯ, слонова пальма (ибРава) -- 
рід рослин родини  пальмових. 
Один вид, представлений Ю. чу- 
довою, або медовою пальмою (). 
зресікабійз). Однодомне дерево до 
15 м заввишки і до 1 м у діаметрі. 
Крона з великих (3--5 м завдовж- 
ки)  перисто-розсічених листків. 
Квітки одностатеві, зібрані у вели- 
ке розгалужене суцвіття. Плід -- 
кістянка, їстівний. Насіння міс- 
тить до 35 9 олії. З солодкого со- 
ку, що одержують з стовбура Ю., 
виготовляють патоку, вино і го- 
рілку. З волокон листків плетуть 
мотузки тощо, листки використо- 
вують також для покриття жител. 
росте в Пд. Америці на тихо- 
океанському узбережжі. В СРСР 
вирощують Ю. як декоративну 
в парках на чорноморському уз- 
бережжі Кавказу. 
ЮВЕЛІРНА ПРОМИСЛОВІСТЬ 
(голл. уймее! -- коштовний камінь) 
-- галузь промисловості, підпри- 
ємства якої виробляють ювелірні 
вироби з дорогоцінного, напів- 
дорогоцінного каміння,  янтарю, 
дорогоцінних та ін. металів, що 
піддаються високохудожній оброб- 
ці, провадять ремонт їх. До про- 
дукції Ю. п. належать прикраси, 
предмети для оздоблення інтер'є- 
рів, сервірування столу, сувеніри 
тощо. Ювелірна справа є одним з 
найдавніших видів ужиткового мис- 
тецтва. Найдавніші зразки ювелір- 
них виробів на території СРСР 
відомі з серед. 3-го тис. до н. е. 
В Києві в 11--12 ст. виготовляли 
високохудожні ювелірні вироби з 
перегородчастою емаллю. Дальшо- 
го розвитку худож. ремісниче юве- 
лірне виробн. набуло в 17 ст. Пер- 
ші ф-ки для виготовлення ювелір- 
них виробів було створено в Петер- 
бурзі (1725) та Єкатеринбурзі 
(1774; тепер м. Свердловськ). На 
Україні перші ф-ки для виготов- 
лення ювелірних виробів було 
організовано 1925 у Києві, Харкові 
та Одесі. В 1944 створено ювелір- 
ну ф-ку у Львові. В СРСР як спе- 
ціалізована галузь пром-сті Ю. п. 
була організована 1966, коли в єди- 
ну систему держ. пром-сті (Союз- 
ювелірпром) були об'єднані дріб- 
ні підприємства, підпорядковані 
різним відомствам. На підприєм- 
ствах галузі застосовують передо- 
ву технологію -- плавку й литво 
дорогоцінних металів у вакуумі і 
в захисній атмосфері інертного га- 
зу, відцентрове литво ювелірних 
виробів за моделями, що виплав- 
ляються, мікроплазмове Й лазер- 


не зварювання, механізована пай 
ка в печах із захисною атмосферою 
із застосуванням  пастоподібних 
припоїв, алмазна обробка, вібро- 
абразивне шліфування та електро- 
хімічне полірування.  Союзюве- 
лірпром об'єднує (1984) 24 під- 
приємства, в т. ч. 11 в РРФСР, 
4 на Україні. Найбільшими є Ле- 
нінградське виробниче  об'єднан- 
ня «Русские сувенирь», Москов- 
ське, Красносельське, Київське і 
Львівське виробничі об'єднання 
«Ювелірпром». В. І. Єпіфанов. 
ЮВЕЛІРНЕ МИСТЕЦТВО -- ви- 
готовлення прикрас, предметів по- 
буту та культу з дорогоцінних ме- 
талів (золота, срібла), нерідко 
оздоблених коштовними  каменя- 
ми, перлами, склом. Ю. м.-- один 
з найдавніших видів декоративно- 
ужиткового мистецтва. Див. та- 
кож Золотарство. 

ЮВЕЛІРНІ СПЛАВИ -- сплави 
благородних і кольорових металів, 
з яких виготовляють різні ювелір- 
ні вироби. Відзначаються високою 
стійкістю до діяння к-т, солей і 
навколишнього середовища,  доб- 
рими мех. властивостями, гарним 
зовн. виглядом. До Ю. с. нале- 
жать сплави золота (див. Золота 
сплави), срібла (див. Срібла спла- 
ви), сплави платини і паладію з 
встановленими пробами (див. Про- 
ба благородних металів), а також 
сплави-замінники (напр., бронза, 
латунь, мельхіор), що їх звичайно 
в подальшому піддають золочен- 
ню, срібленню, емалюванню тощо. 
Біле золото, платину і мельхіор 
вкривають шаром родію. В СРСР 
марка Ю. с. складається з букв 
(напр. Зл-- золото, Ср -- віє 
Пд - :.аладій) і цифр, що вказу- 
ють вміст благородних металів (у 
пробах). Так, сплав марки СрМ 875 
містить 87,» 96 срібла, решта-- 
мідь. Див. також Ювелірна про- 
мисловість, Ювелірне мистецтво. 


ЮВЕНАЛ Децім Юній Г|Ресітибз 
)апійз )муепаїіз; бл. 60, Аквінум, 


побл. Рима -- бл. 127, Єгипет 
(2)) - рим. поет-сатирик. Зберег- 
лося 16 сатир Ю. (опубл. між 


110 і 130), в яких він виступав 
проти занепаду моральності рим. 
суспільства, викривав пороки ари- 
стократії, осуджував соціальну не- 
рівність, розробляв морально-фі- 
лос. теми. Творчість Ю. мала вели- 
кий вплив на розвиток європ. 
л-р. Укр. мовою сатири Ю. пере- 


кладав М. Зеров. 
Тв.: Укр. перекл.-- (|Сатирп). 
В кн.: Антична література. Хрестома- 
тія. К., 1968; Рос. перекл.-- Са- 
тирь. М.--Л., 1937. 


4. О. Білецький. 
ЮВЕНЇЛЬНІ ВОДИ (від лат. 
іцуепіїїз -- юний) -- первинні піо- 
земні води, утворення яких пов'я- 
зане з ювенільними процесами в 
глибинах Землі.  Першоджерелом 
цих вод є газові магматичні (див. 
Магма) виділення або води, що 
входять до складу мінералів. З 
наближенням до земної поверхні 
Ю. в. змішуються з водами ін. 
походження. Вважають, що Ю. в. 
входять до складу гейзерів і тер- 
мальних вод. 
ЮВЕНЇЛЬНІ ПРОЦЕСИ -- геол. 
процеси, що відбуваються в земній 
корі й верхній мантії Землі; один 
із видів ендогенних процесів. До 
них відносять виникнення магми, 
диференціацію магми, дегазацію 





465 





ЮВЕНІЛЬНІ 
ПРОЦЕСИ 


О.В. Щусєв. 





Шучник дернистий. 
Нижня їі верхня (суц- 
віття) частини рослини 
та колосок. 


Росінська 
и українська 





466 





ЮВІЛЕЙНЕ 





Герб Югославії. 


ЮГОСЛАВІЯ 


Площа - 
2535, тиє. єм? 
Населення - 


22,85 млн. чол. 
(1983 вцівнка) 


Столипя -- 
м. Белграл 


Склад території СФРЮ 


речовин верх. мантії тощо. Ю. п. 
зумовлені внутр. енергією Землі. 
Розрізняють магматичні (утворен- 
ня і диференціація магми), пост- 
магматичні (еволюція і взаємодія 
розчинів, що відділяються від маг- 
ми), метаморфічні (зміна гірських 
порід під діянням глибинного теп- 
ла і тиску), метасоматичні (зміна 
порід під діянням магматичних і 
мантійних розчинів) ювенільні 
процеси., С. Єгоров. 
ЮВІЛЕЙНЕ -- селище міського 
типу Ворошиловгр. обл. УРСР, 
підпорядковане Артемівській рай- 
раді м. ІВорошиловграда. 13,6 
тис. ж. (1984). В Ю.-- шахта «Во- 
рошиловградська» Хе 1, збагачу- 
вальна фабрика, ворошиловград- 
ський електроапаратний з-д, та ком- 
бінат комунальних підприємств. 
Профес.-тех. уч-ще, 4 заг.-осв. та 
музична школи; лікарня, поліклі- 
ніка. Ю. утворене 1954, с-ще міськ. 
типу -- з 1968. 

ЮГ -- ріка у Волог. та Кіров. 
областях РРФСР, правий витік 
Північної Двіни. Довж. 574 км. 
площа бас. 35 600 км?. Бере поча- 
ток на Північних Увалах. Живлен- 
ня мішане. Замерзає наприкінці 
жовтня -- на поч. грудня, скресає 


в квітні. Сплавний. На Ю.- 
м. Нікольськ, нижче якого річка 
судноплавна. 


ЮГАЙ Володимир Миколайович 
(н. 29.ХП 1922, Владивосток) -- 
укр. рад. живописець, засл. ху- 
дожник УРСР (з 1976). Член КПРС 
з 1958. У 1945--51 навчався в Київ. 
худож. ін-сті у Шовкуненка. 
Твори: «Айра Олдрідж у Т. Г. Шев- 
ченка» (1954--60), «У вільну хви- 
лину» (1958--60), «Пам'яті Ілліча» 
(1966--67), «У | Шушенському» 
(1969), «Дружба. Остап Вишня і 
М. Рильський» (1971), «Парти- 
занський штаб України» (1974), 
«Фронтова весна» (1975), «Вісті з 
Південного фронту» (1976), «У Іл- 
ліча» (1980), «У комуну» (1982), 
«У майбутнє» (1983). 
ЮГОРСЬКИЙ ШАР -- прото- 
ка між о. Вайгач та узбережжям 
Азії, сполучає Баренцове та Карсь- 
ке моря. Довж. 39 км, шир. до 
12 км. Більшу частину року вкри- 
тий кригою. 

ЮГОСЛАВІЯ, Соціалістична 
Федеративна Республіка Югосла- 
вія (СФРЮ) -- держава на Пд. 
Європи. Більша частина Ю. розта- 
шована на Балканському  п-ові. 
Омивається водами  Адріатично- 
го моря. 

Карти див. на окремому аркуші, 
с. 384--385. 

Державний лад. Ю.-- соціалістич- 
на держава, за формою держ. 








Соціалістичні республі- Площа, арен Адм. 
ки і краї тис. км" | од (1982) центр 

Боснія і Герцеговина 51,1 4352 Сараєво 
Македонія 235,7 1970 Скоп'є 
Сербія 88,4 9288 Бєлград 

в тому числі 

автономний край Воєво- 

дина 21,5 202 Новий Сад 

автономний край Косово 10,9 1680 Приштина 
Словенія 20,3 1846 Любляна 
Хорватія 56,5 4617 Загреб 
Чорногорія 13,8 608 Тітоград 


устрою -- федерація шести соціа- 
лістичних республік (табл.). Діє 
конституція 1974. Вся влада в 
СФРЮ належить робітн. класу в 
союзі з усіма трудящими міста і 
села. Провідною ідейною та політ. 
силою робітн. класу і всіх трудя- 
щих є Союз комуністів Югославії 
(СКЮ.). 

Основи сусп.-політ. устрою -- сусп. 
власність на засоби виробництва, 
самоврядування трудящих,  рів- 





ноправність усіх народів і народ- 


ностей, що проживають на тер. 
СФРЮ. Органом громад. само- 
врядування та найвищим органом 
держ. влади є Скупщина СФРЮ, 
яка приймає союзні закони, фор- 
мує уряд республіки тощо. Скла- 
дається з двох палат: Союзного 
віча (220 делегатів, що обираються 
скупщинами громад) і Віча рес- 
публік та авт. країв (88 делегатів, 
що обираються скупщинами рес- 
публік та авт. країв). Строк пов- 
новажень обох палат -- 4 роки. 
Д-ву очолює ШПрезидія СФРЮ, 
що обирається на 5 років (9 чле- 
нів -- по одному від кожної рес- 
публіки і кожного автономного 
краю, з їхнього числа по черзі 
обирається на 1 рік голова і зас- 
тупник голови Президії; до Прези- 
дії входить також голова Президії 
ЦК СКЮ.). Голова Президії СФРЮ 
є главою д-ви. До уряду -- Со- 
юзного виконавчого віча -- на за- 
садах рівноправного представницт- 
ва республік та відповідного пред- 
ставництва авт. країн входять го- 
лова і члени Віча, а також союзні 
секретарі та ін., що обираються 
Скупщиною СФРЮ на 4 роки. 
Кожна республіка і кожний авт. 
край має свою конституцію, най- 
вищі органи влади -- трипалатні 
скупщини, які обирають свої ви- 
конавчі органи (виконавчі віча) і 
формують органи управління (сек- 
ретаріати, к-ти та ін.). Судову си- 
стему СФРЮ складають Союзний 
суд, що обирається Скупщиною 
СФРЮ, респ. та крайові верховні 
суди й суди самоврядування (суди 
об'єднаної праці, арбітражі та 
ін.). Існує Конституційний суд 
Ю., що обирається Скупщиною 
СФРЮ на 8 років. Конституційні 
суди створені також у республіках 
та автономних краях. 

В.Н. Денисов. 
Природа. Береги круті, порізані 
численними затоками і бухтами. 
Вздовж узбережжя -- Далматин- 
ські о-ви. Більшу частину тер. 
займають середньовисокі гори і на- 
гір'я (до 1000 м). На Пн.-- Серед- 
ньодунайська рівнина, на Пн.Зх.-- 
Юлійські Альпи з найвищою вер- 
шиною країни -- г. Триглав (2863 


м). Вздовж узбережжя простяга- 
ється Динарське нагір'я, в зх. ча- 
стині якого поширені карстові фор- 
ми рельєфу (див. Карст). Для пд. 
та пд.-сх. районів Ю. характерне 
чергування гірських масивів із 
значними за площею улоговинами. 
На крайньому Сх. простягаються 
Сх. Сербські гори. Надра країни 
багаті на мідну та свинцево-цин- 
кову руди, сурму, молібден, ртуть, 
є також поклади бокситів, хромі- 
тів, залізної, марганцевої, воль- 
фрамової, нікелевої руд, вугілля, 
нафти, газу, азбесту, графіту, 
фосфоритів, кам. солі, буд. мате- 
ріалів. Клімат внутр. районів Ю. 
помірно континентальний, на Пд. 
та на мор. узбережжі -- субтропіч- 
ний середземноморський. Пересіч- 
на т-ра січня на Середньодунай- 
ській рівнині від 0 до - -3?, на узбе- 
режжі від --.5 до --9?, липня відпо- 
відно  -.20, --22" та --22, --267. 
Річна сума опадів 500--1400 мм, 
в горах понад 3000 мм. Найбільші 
річки -- Дунай і його притоки 
Драва, Сава (судноплавні), Мора- 
ва. В країні багато озер; найбільші 
-- Скадарське озеро, Охридське, 
Преспа прикордонні і нале- 
жать Ю. частково; на Пн. Зх.-- 
Плітвіцькі озера. На Середньоду- 
найській рівнині поширені чорно- 
земні грунти, в горах -- гірсько- 
лісові бурі, на узбережжі -- чер- 
воноземи. 34 9 території країни 
вкрито лісами, головним чином 
у горах. Переважають широколи- 
стяні породи (дуб, бук, граб), 
вище 1600 м -- хвойні, вище 
2000 м -- чагарники та субальпій- 
ські луки. Для охорони природи 
в країні створені нац. парки (Мав- 
рово, Дурмитор, Прень, Охрид- 
ський та ін.), заповідники і заказ- 
ники. 

Населення. Ю.-- багатонац. д-ва, 
її населяють серби -- 9 млн. чол. 
(бл. 41 9 всього населення, тут 
і нижче 1978, оцінка), хорвати -- 
4,8 млн. чол. (21 94), словенці -- 
1,8 млн. чол. (8,2 9), «мусульма- 
ни» (боснійці) -- 1,8 млн. чол. 
(8,2 90), македонці 13 млн. 
чол. (5,9 90), чорногорці -- 0,56 
мли. чол. (2,6 9). Всі ці народи 
розселені переважно в межах своїх 
республік. Ю. живуть також 
албанці, угорці, турки, словаки, 
болгари, румуни, цигани, укра- 
їнці (переважно в істор. області 
Бачка та в авт. краї Воєводина) 
та ін. Пересічна густота нас.-- 
89 чол. на 1 км? (1983). Міське 
населення становить 47 9 (1980). 
Найбільші міста: Бєлград, Загреб, 
Скоп'є, Сараєво, Любляна, Новий 
Сад, Сплит, Рієка, Ниш. 

Історія. Найдавніші поселення лю- 
дини на тер. сучас. Ю. належать 
до епохи палеоліту. В кін. 2-го 
тис. до н. е. на тер. Ю. з'явились 
іллірійці. В З ст. до н. е.- 1 ст. 
н. е. її підкорив Старод. Рим. У 
6--7 ст. на Балканах розселилися 
слов'янські племена, які в 7--13 
ст. утворили феодальні держави. 
В кінці 14--15 ст. значну час- 
тину шпд.слов'ян. земель завою- 
вали турки-османи. Після битви 
на Косовому полі (1389) вони 
захопили Македонію, в 50-х рр. 
15 ст. -- Сербію, 1463--82 -- Бос- 
нію і Герцеговину, 1499--Чорно- 
горію.  Відносну самостійність 
з гла лише Дубровницька рес- 
публіка. Словенія і частина Хор- 


ватії підпали під владу Габсбур- 
гів; Далмація, Істрія -- Венеції. 
Проти тур. панування були спря- 
мовані повстання 1526--27, 1564-- 
65. В 1478, 1515, 1573 відбулися 
антифеод. сел. виступи у володін- 
нях Габсбургів. 

Між пд. і сх. слов'янами  |іс- 
нували жваві зв'язки ще з часів 
Київської Русі. Чимало пд. сло- 
в'ян брало участь у боротьбі про- 
ти тур.-тат. наскоків у лавах за- 
порізького козацтва. У зв'язку з 
переселенням на Україну в серед. 
18 ст. деякої кількості сербів ви- 
никли адм.-тер. одиниці Нова Сер- 
бія і Слов'яно-Сербія. 

З Україною пов'язана діяльність 
хорват. історика і філолога Ю. 
Крижанича. Київська академія, 
Києво-Печерська друкарня віді- 
грали значну роль у розширенні 
культур. зв'язків з пд. слов'янами. 
Вихованці Київ. академії працю- 
вали в Сербії, Чорногорії. Укр. 
письменник і педагог М. Коза- 
чинський, перебуваючи  1733--37 
в Сербії, організував слов'ян. шко- 
ли в Бєлграді, Пожареваці, Ву- 
коварі та їн. містах. Молодь з 
пд. слов'ян. земель навчалася в 
Моск. і Петерб. ун-тах, а також на 
Україні -- в Новоросійському (Оде- 
са), Київ. і Харків. ун-тах. У 19 ст. 
у вищих навч. закладах України 
працювали О. Стоїкович -- рек- 
тор Харків. ун-ту, 1872--74 про- 
фесором Новоросійського універ- 
ситету був хорватський філолог 
В. Ягич та ін. 

В кін. 18 ст. посилилася боротьба 
пд.-слов'ян. народів проти інозем- 
ного панування. У визвольній бо- 
ротьбі пд. слов'яни спиралися на 
підтримку народів Росії. Важливу 
роль у поваленні тур. іга відігра- 
ли серб. повстання 1804--13 на чо- 
лі з Карагеоргієм ї 1815, яке очо- 
лював Милош Обренович. Під час 
революції 1848--49 в Австрії по- 
силився  нац.-визвольний рух у 
пд. слов'ян. землях, що перебува- 
ли під владою Габсбургів. Завдя- 
ки підтримці з боку рос. народу 
Сербія і Чорногорія 1878 здобули 
повну незалежність (див. Російсь- 
ко-турецькі війни 17--19 століть). 
У визвольній боротьбі пд.-слов'ян. 
народів проти тур. поневолювачів 
брали участь тисячі добровольців 
з Росії. Офіцер рос. армії укра- 
їнець В. Яновський був команди- 
ром одного з партизан. загонів доб- 
ровольців під час герцеговинсько- 
боснійського повстання 1875--78. 
Укр. письменник, театр. і куль- 
турно-громад. діяч М. П. Стари- 
цький передавав кошти від пе- 
рекладу творів серб. героїчного 
епосу у фонд боротьби пд. слов'ян 
проти султанської Туреччини. 

В кін. 19 -- на поч. 20 ст. в основ- 
ному сформувалися  пд.-слов'ян. 
нації. 

В цей же час на арену класової 


боротьби вийшов пролетаріат. 
Робітники проводили перші політ. 
виступи -- маївки, створювалися 


с.-д. партії Хорватії і Славонії 
(1894), Словенії (1896), Сербії (1903), 
Боснії і Герцеговини (1909). В 
ході Балканських воєн 1912--13 
пд.-слов'ян. народи остаточно виз- 
волилися від тур. іга. Сараєвське 
вбивство (28.У1 1914) було вико- 
ристане Австро-Угорщиною і НІі- 
меччиною як привід для воєн. 
нападу на Сербію, що стало по- 


30" 


чатком першої світової війни 
1914--18. 
Перемога Великої Жовтн. соціа- 


лістич. революції в Росії викликала 
нове піднесення нац.-визвольного 
руху на Балканах (див. Котор- 
ське повстання 1918). 1.ХІІ 1918 
в Бєлграді було проголошено ство- 
рення єдиного Королівства сербів, 
хорватів і словенців на чолі з 
дин. Карагеоргієвичів. Під тис- 
ком революц. мас уряд прийняв 
рішення про проведення агр. ре- 
Форми встановлення 8-годинного 
робочого дня, підвищення  заро- 
бітної плати тощо. В квітні 1919 
в Бєлграді відбувся Об'єднавчий 
з'їзд Соціалістичної робітн. партії 
Ю. (комуністів), в липні 1920 її 
було перейменовано на Компартію 
Ю. (КПЮ; заборонена в грудні 
1920 і до 1941 діяла в підпіллі). 
В боротьбі за Рад. владу в Росії 
і на Україні брало участь багато 
представників пд.-слов'ян. народів 
Гдив., зокрема, О. Дундич, Д. Сер- 
дич, Ратков, а також Цент- 
ральна Федерація іноземних груп 
РКП(б). 

У 1929 в країні утвердилася вій- 
ськово-монархічна диктатура (ска- 
совано конституцію, розпущено по- 
літ. партії). В жовтні 1929 д-ва 
дістала назву Королівство Ю. Реак- 
ційна зовн. і внутр. політика уря- 
ду Ю. зумовила піднесення з се- 
ред. 30-х рр. страйкової боротьби 
трудящих мас, очолюваних кому- 
ністами. В 1937 компартію очо- 
лив Й. Броз Тіто. 

На поч. 2-ї світової війни Ю. ого- 
лосила про нейтралітет. У червні 
1940 встановила дипломатичні від- 
носини з СРСР. Рішення про при- 
єднання Ю. до гітлерівського бло- 
ку (березень 1941; див. Берлін- 
ський пакт 1940) викликало опір 
широких нар. мас. У березні 1941 
в країні відбувся держ. переворот, 
профашист. уряд було скинуто. 
Новий уряд 5.ГУ 1941 підписав 
Договір про дружбу і ненапад між 
Ю. і СРСР. Але наступного дня 
фашист. Німеччина та Італія на- 
пали на Ю. Більшу частину краї- 
ни вони окупували, ін. частину 
було передано  монархо-фашист. 
Болгарії та хортистській Угорщині. 
В Хорватії (10. ГУ 1941) і Сербії 
(серпень 1941) було сформовано 
маріонеткові уряди. 

В країні розгорнулася  народно- 
визвольна війна, яку очолили 
комуністи. Народно-визвольна вій- 
на поєднувалася з революц. бо- 
ротьбою проти місцевої буржу- 
азії за повне визволення від со- 
ціального і нац. гніту і здій- 
снення широких демократичних 
перетворень. 22.ХП 1941 з роз- 
різнених партизанських загонів бу- 
ло сформовано 1-у Пролет. брига- 
ду, яка поклала початок створен- 
ню  Нар.-визвольної армії  Ю. 
(НВАЮ). Вирішальні перемоги 
Рад. Армії над гітлерівською НІі- 
меччиною сприяли активізації бо- 
ротьби народів Ю. проти окупан- 
тів та їхніх поплічників. У лис- 
топаді 1942 було сформовано Анти- 
фашистське віче народного визво- 
лення Ю. Функції уряду викону- 
вав Нац. комітет визволення Ю. 
на чолі з И. Броз Тіто. На Теге- 
ранській конференції 1943 СРСР 
виступив за подання допомоги 
НВАЮ д-вами антигітлерівської 
коаліції. В ході спільних воєн. 


дій Рад. Армії і частин НВАЮ бу- 
ло визволено ряд районів Ю., 
20.Х 1944 -- столицю  Бєлград 
(див. Бєлградська операція 1944). 
У травні 1945 НВАЮ повністю виз- 
волила тер. країни від фашист. 
загарбників. 11.1ГУ 1945 між Ю. 
і СРСР було підписано Договір 
про дружбу, взаємну допомогу і 
післявоєнне співробітництво (див. 
Радянсько-югославські  докумен- 
ти). 29.ХІ 1945 Установча Скупщи- 
на проголосила створення Федера- 
тивної Народної Республіки Ю. 
(ФНРЮ). Ю. стала на шлях соціа- 
лістичного будівництва. 31.1 1946 
набула чинності перша конститу- 
ція ФНРЮ. Було націоналізовано 
банки, великі і середні пром. під- 
приємства, транспорт, оптову тор- 
гівлю, проведено агр. реформу. 
В 1948 державні відносини Ю. з 
СРСР та ін. соціалістичними краї- 
нами були порушені. В листопаді 
1952 КПЮ перейменовано на Союз 
комуністів Югославії (СКЮ). В 
серед. 50-х рр. відносини Ю. з 
СРСР та ін. соціалістичними краї- 
нами  нормалізувалися. В 1955 
було прийнято Бєлградську декла- 
рацію урядів СРСР 1 Ю., 1956 -- 
Московську декларацію про від- 
носини КПРСІіСКЮ. 
Конституція 1963 законодавчо за- 
кріпила перемогу соціалістичного 
ладу в Ю. і проголосила країну 
Соціалістичною Федеративною 
Республікою Ю. (СФРЮ). Кон- 
ституція СФРЮ 1974 відобразила 
сучасний стан соціалістичного бу- 
дівництва на основах самовряду- 
вання. ХІ (1978) 1 ХП (1982) 
з'їзди СКЮ підтвердили спадко- 
ємність курсу внутр. і зовн. полі- 
тики 
Трудящі країни спрямовують свої 
зусилля на розв'язання завдань, 
пов'язаних з дальшим  розвит- 
ком суспільно-політ. системи на 
основах соціалістичного самовря- 
дування і здійснення «Довгостро- 
кової програми економічної стабі- 
лізації» (прийнята в липні 1983). 
Ю. є одним з активних учасників 
неприєднання руху, виступає за 
розрядку міжнародної напруже- 
ності, припинення гонки озброєнь. 
На основі угоди з Радою Економіч- 
ної Взаємодопомоги (1964) Ю. бере 
участь у роботі деяких її органів. 
У вересні 1980 між СФРЮ і СРСР 
підписано довгострокову програму 
економічного і науково-технічного 
співробітництва на  1981--90. З 
1945 Ю.-- член ООН. 
В. М. Даниленко. 
Політичні партії, профспілки, ін- 
ші громадські організації. Союз 
комуністів Югославії, засн. 1919. 
Соціалістичний союз трудового 
народу Югославії -- масова гро- 
мад.пполітична  орг-ція. Союз 
профспілок Югосла- 
в 1ї, засн. 1945. Союз соціа- 
лістичної молоді Юго- 
славії, засн. 1974 в результаті 
об'єднання Союзу молоді Югосла- 
вії (засн. 1948), Союзу студентів 
і ряду спеціалізованих молодіж- 
них організацій. В країні діє та- 
кож Союз об'єднань ве- 
теранів нар.визволь- 
ної війни Югославії 
(з 1946). 
Народне господарство. За роки 
нар. влади Ю. з відсталої агр. пере- 
творилася на розвинуту індустр.- 
агр. країну, г-во якої розвивається 





467 





ЮГОСЛАВІЯ 





Частина міста Скоп'є. 


Церква св. Луки в Ко- 
торі. 1195. 





Різьблене вікно церкви 
св. Стефана (так звана 
Лазариця) в місті Кру- 
шеваці, 1370--74. 


468 





ЮГОСЛАВІЯ 


Виробництво основних 
видів промислової 
продукції 


ЕЕ ЕЕ 


Про ДУКЦІЯ 





Електроенергія 


млн. т" ГОд у 781 


Буре ВУГІЛЛ 


тис 11 303 
Лігн ги 16 889 


уп 


Нафіт 1 т 11 


Залізна руда, 

тис. т 5018 
Боксити, тис. т 3500 
Чавун, тис. т 2845 
Сталь, тис. т 4135 
Мідь (електролі- 
тична), тис. т 123,7 
Сірчана  кисло- 

та, тис. т 1299,6 
Легкові автомо- 

ОІЛІ ПІТ. 


219 614 
Грактори 95 852 
Цемент, ти 

Бавовняні тка 
НИНІ 
Вовнян гкани- 

ни, млн. м? 6 


. 


ПАЛІ 


9592 


млн. м 0,9 


Взу Я ТО 
млн. пар 


Ц; "кор і | / 72 


ІДЯ! 


Гютюнв 
тованин, 


ре ромен 


ТЕ х 75 0 


на соціалістичних засадах. Прове- 
дено докорінні соціально-екон. пе- 
ретворення, в результаті яких 
встановлено сусп. власність на за- 
соби виробн., проведено індустрі- 
алізацію, вживаються заходи по 
вирівнюванню екон. розвитку ок- 
ремих районів тощо. В економі- 
ці головна роль належить соціа- 
лістичному сектору, в якому ство- 
рюється 90 9, валового сусп. про- 
дукту (1983). У пром-сті, транспорті 
та оптовій торгівлі його частка 
становить 100 90; в с.-г. виробн.-- 
майже 50 90. В період 1961--80 
середньорічні темпи розвитку сусп. 
виробн. становили 6 9, у т. ч. в 
пром-сті -- 7,7 20, в с. г.-- 2,2 90. 
В ході соціалістичного будівницт- 
ва в Ю. склалися деякі характерні 
форми екон. організації суспільст- 
ва, зокрема, існує певне число не- 
великих приватних підприємств і 
промислів, має місце децентралізо- 
ване управління економікою, ши- 
рока експортна спрямованість 
пром-сті тощо. Ці явища суттєво 
впливають на | стабільність екон. 
розвитку країни, посилюють Її 
залежність від кризових явищ 
капіталістичної системи г-ва, при- 
зводять до зростання цін, інфля- 
ції, зовн. заборгованості та ін. 
негативних явищ. У 1983 за кордо- 
ном тимчасово працювало бл. 600 
тис. югосл. робітників. У міжнар. 
поділі праці Ю. спеціалізується 
на виробн. продукції машинобу- 
дування, кольорової металургії, 
хім., о деревообр.,  текст., харч. 
пром-сті та с. г. Міжнар. значення 
має курортно-туристське г-во. По- 
чинаючи з 1964 Ю. бере участь у 
роботі майже всіх комісій РЕВ, 
співробітничає в реалізації Комп- 
лексної програми соціалістичної 
екон. інтеграції. 

Промисловість. У процесі 
соціалістичної індустріалізації в 
Ю. створено важку пром-сть, зо- 
крема машинобудування, чорну 
та кольорову металургію, хім. 
пром-сть. Дальшого розвитку на- 
була гірничодобувна галузь, біль- 
ша частина продукції якої пере- 
робляється в країні. Видобува- 
ють залізну руду (Боснія та Маке- 
донія), марганець (Боснія), мо- 
лібден, мідну і свинцево-цинкову 
руди (переважно в Сербії), сурму, 
ртуть (Словенія), а також боксити, 
нафту, магнезит, азбест, цемент- 
ний мергель, мармур та ін. Енер- 
гетика країни базується гол. чин. 
на бурому вугіллі, лігнітах та гід- 
роенергіі й нафті. Понад 50 9 
електроенергії виробляють на ГЕС. 
На Дунаї спільно з Румунією при 
тех. сприянні (СРСР збудовано 
ГЕС «Залізні Ворота», 1980 поча- 
лося буд-во ГЕС «Залізні Воро- 
та 2». Працює перша, в країні АЕС 
поблизу Кршко. Більшу частину 
нафти довозять. Переробляють її 
у Рієці, Сисаку, Босанському Бро- 
ді, Панчево, Новому Саді, Скоп'є 
та ін. містах. Заг. потужність наф- 
топереробних з-дів перевищує 15 
млн. т. Чорна і кольорова металур- 
гія працює на місцевій сировині та 
довізному  коксівному вугіллі. 
Найбільший металург. комбінат -- 
у фЗениці. Електролітичну мідь 
виробляють у Борі, мідний прокат, 
дріт, кабель та ін.-- у Светозаре- 
во, Тітово Ужице, Новому Саді 
та ін.,и алюміній -- у Кидричево, 
Тітограді,  Шибенику,  Мостарі. 


Провідна галузь пром-сті -- маши- 
нобудування, яке дає бл. 20 9; ва- 
лової пром. продукції. Розвинуте 
залізничне (Ниш, Кралево та ін.), 
автомобіле- (Крагуєваць, Марибор, 
Прибой, Бєлград), судно- (Рієка, 
Пула, Сплит та ін.), електротех. 
(Светозарево, Любляна, Загреб, 
Нове Место та ін.), приладобуду- 
вання та електроніка Ниш, 
Крань), виробн. с.-г. машин, зна- 
рядь і тракторів (Бєлград, Новий 
Сад, Скоп'є, Сараєво), турбін і 
дизельних двигунів (Карловаць, 
Рієка, Пула та ін.) тощо. Хім. 
пром-сть представлена виробницт- 
вом пластмас, синтетичного волок- 
на, кислот, органічних барвників, 
миючих засобів, фарм. препаратів, 
гумотех. виробів, косметики та ін. 
Гол. центри -- Загреб, Сплит, Пан- 
чево, Бєлград. Підприємства дере- 
вообробної і целюлозно-паперової 
пром-сті -- у Приєдорі, Баня-Луці, 
Дрварі, Скоп'є, Лозниці та ін.; 
виробн. меблів -- у Бєлграді та 
Любляні. Значна текст. пром-сть, 
що працює переважно на довізній 
сировині, представлена вироби. ба- 
вовняних (Марибор, Крань, За- 
греб, Бєлград та ін.) та вовняних 
(Нове Место, Вараждин, Карло- 
ваць та ін.) тканин, а також виго- 
товленням виробів з них. Шкіря- 
но-взут. підприємства -- у Борово, 
Крані, Загребі, Бєлграді. Важли- 
ву роль відіграє  харчосмакова 
пром-сть (цукр.,  м'ясоовочекон- 
сервна, олійницька, борошномель- 
на, тютюнова, виноробна), продук- 
ція багатьох галузей якої експор- 
тується. Більшість підприємств 
цієї галузі зосереджено в Сербії. 
Сільське господарст- 
во. На соціалістичний сектор при- 
падає 1,7 млн. га оброблюваної зем- 
лі і створюється (з урахуванням 
кооперації з індивідуальними ви- 
робниками) майже 60 9 товарної 
с.-г. продукції. В приватному сек- 
торі налічується бл. 2,5 млн. одно- 
осібних г-в, у обробітку -- 8,3 
млн. га землі (1982). Вирощують 


саоір. тис. т, 1983): пшеницю -- 
3524, кукурудзу -- 10719, цукр. 
буряки -- 5665, соняшник -- 139, 
тютюн -- 67, картоплю -- 2580. 


Осн. район вирощування зерна -- 
авт. край Воєводина. Розвинуті 
виноградарство (1610 тис. т вино- 
граду, 1983) та садівництво. За 
збором слив (991 тис. т; більша 
частина йде на виготовлення ракії 
та чорносливу) Ю. займає одне з 
перших місць у світі. 

Значну роль у сільськогосподар- 
ському виробн. відіграє тваринниц- 
тво. В рівнинних районах перева- 
жає стійлове скотарство і свинарст- 
во, в горах -- відгінно-пасовищне 
скотарство і вівчарство. Поголів'я 
(тис., 1983): великої рогатої худо- 
би -- 5351 (у т. ч. корів -- 3050), 
свиней -- 8370, овець -- 7452, ко- 
ней -- 505. На узбережжі -- ри- 
бальство. 

Транспорт. У внутр. переве- 
зеннях найбільше значення має 
залізничний та автомоб. транспорт. 
Велику роль відіграє міжнародний 


транзит. Довж. (тис. км, 1983): 
з-ць -- 9,4 (у т. ч. 3,4 -- електри- 
фікованих), автошляхів -- 114 


(у т. ч. 23,5 з твердим покриттям), 
судноплавних річкових шляхів -- 
понад 2. Тоннаж мор. флоту -- 
2,4 млн. брутто реєстрових т. Гол. 
мор. порти -- Рієка, Сплит, Ши- 


беник, Дубровник; річковий 
Бєлград. У Бєлграді і Загребі -- 
міжнар. аеропорти. Розвивається 
трубопровідний транспорт. 
Зовнішні економічні 
зв'язки. Ю. підтримує торг. 
відносини більш як з 140 країнами 
світу. За обсягом товарообороту 
серед торг. партнерів провідне міс- 
це належить СРСР, з якого до 
країни надходить більша частина 
імпортованого кам. вугілля, наф- 
ти, палива, синтетичного каучуку. 
При тех. та екон. сприянні СРСР 
у Ю. збудовано, будується і рекон- 
струюється бл. 140 пром. та ін. 
об'єктів (1983), зокрема металург. 
комбінати у Зениці і Скоп'є, гли- 
ноземний з-д у Зворнику, свинце- 
во-цинковий рудник у Вареші, 
агломераційно-доменний комплекс 
у Смедерево, кілька ТЕС та ін. 
Ю. вивозять машини і трансп. 
засоби, продукцію  металообр., 
суднобудівної, електротех., хім., 
деревообр., легкої, харч. пром-сті 
та с. г. В імпорті переважають ма- 
шини і устаткування, мінеральне 
паливо, мастила, хім. вироби, мі- 
неральна сировина тощо. Основні 
торг. партнери -- ФРН, ІЇталія, 
США, соціалістичні країни--члени 
РЕВ. У зовнішньоторг. зв'язках 
широко використовуються довго- 
строкова виробнича кооперація, 
спільні інвестиції у розвиток югосл, 
підприємств тощо. В 1983 Ю. від- 
відало бл. 6 мли. іноз. туристів. 
Грош. одиниця -- динар. За кур- 
сом Держбанку СРСР їосо дина- 
рів ш 4,27 крб. (січень 1985). 
М. Д. Пістун. 
Охорона здоров'я. За даними 
ВООЗ, 1976 було бл. 130,0 тис. лі- 
карняних ліжок (60,3 ліжка на 10 
тис. ж.); 1977 мед. допомогу пода- 
вали 28,5 тис. лікарів (13,1 лікаря 
на 10 тис. ж.). В 1976 працювало 
9,1 тис. стоматологів і 4,6 тис. 
фармацевтів. Підготовку лікарів 
здійснюють 2 мед. ф-ти ун-тів. 
Курорти: Дубровник, Сплит, Блед 
та ін. А. Сточик. 
Народна освіта, наукові та куль- 
турно-освітні заклади. Система 
нар. освіти в Ю. побудована від- 
повідно до заг. закону про осві- 
ту Ю. 1958, а також реформи, 
проведеної в країні в 70-х рр., 
якою запроваджено багатоступене- 
ву т. з. цілеспрямовану освіту. 
1-м ступенем освіти є основна 8-річ- 
на школа, навчання -- з 7-річного 
віку. В 1979/80 навч. р. у країні 
налічувалося 13 014 основних 
шкіл  (2824,9 тис. учнів). 2-м 
ступенем цілеспрямованої освіти 
є 2-річні заг. серед. школи (наступ- 
на ланка після осн. 8-річної шіко- 
ли), які дають заг. серед. освіту. 
На базі заг. серед. школи будується 
власне цілеспрямована серед. спец. 
освіта з 2-річним строком навчан- 
ня (3 і4-й ступені): ОДИН р нав- 
чання дає кваліфікацію робітника, 
два роки (повний курс) -- серед. 


спец. освіту гуманітарного, при- 
родничо-тех., екон., пед., мед., 
тех. та ін. профілів. У 1979/80 


навч. р. діяло 674 заг. серед. шко- 
ли (360,5 тис. учнів) та 642 шко- 
ли серед. цілеспрямованої освіти 
(207,6 тис. учнів). Одночасно в 
Ю. працювало 1227 гімназій, серед. 
і нижчих профес. шкіл ще не охоп- 
лених реформою (441,9 тис. уч- 
нів); 558 спец. шкіл (27 329 учнів); 
255 т. з. додаткових шкіл, що ді- 


ють на базі 8-річної школи і нав- 
чають нескладних професій (45 875 
учнів). Для окремих народностей, 
які живуть у республіках СФРЮ, 
налічувалося 1548 основних шкіл 
(395,2 тис. учнів), 320 заг. серед. 
шкіл (78 803 учні). В 1979/80 навч. 
р. в Ю. діяло 124 напіввищі нав- 
чальні заклади (112,3 тис. студен- 
тів) і 227 вузів (335,6 тис. студен- 
тів). Найбільші вузи: Бєлградсь- 
кий університет, Загребський уні- 
верситет, Люблянський універси- 
тет, університети в Сараєво, Ско- 
п'є, Новому Саді, Приштині, Рієці, 
Сплиті та ін. Усі республіки Ю. 
мають свої вищі наукові устано- 
ви, до них належать академії 
наук і мистецтв: Сербська (засн. 


1886, Бєлград), ШЮгослов'янська 
(засн. 1866, Загреб), Словенська 
(засн. 1921, Любляна), Боснії і 


Герцеговини (1966, Сараєво), Ма- 
кедонська (засн. 1967, Скоп'є), 
Чорногорська (засн. 1976, Тіто- 
град) і н.-д. установи, підпорядко- 
вані їм. У країні працюють також 
регіональні наук. і культурно- 
осв. т-ва Й асоціації. У 1980 в Ю. 
налічувалася 481 т. з. самостій- 
на н.-д. установа, де працювало 
12880 науковців. Окрему групу 
становлять наукові підрозділи 
ун-тів. У 1980 функціонувало 3438 
б-к (наук., спец. і народних), серед 
яких найбільші Нар. б-ка в Бєл- 
граді, Нац. б-ка й Робітнича в 
Загребі, Нар. та б-ка ім. просві- 
тителів братів Д. і К. Миладино- 
вих у Скоп'є, Центр. нар. б-ка в 
Цетине, університетські б-ки та 
ін. У країні 387 музеїв (1980), най- 
відоміші з них: народний, юГгосл. 
і зарубіжного мистецтва, сучас- 
ного мистецтва, худож. галерея-- 
в Бєлграді; Сучас. галерея й Сло- 
венський етнографічний -- у Люб- 
ляні; Міська галерея, Шкільно- 
пед. музей Хорватії, колекція 
скульптури і фресок -- у Загребі; 
Музей давнього мистецтва, Ху- 
дож. галерея Чорногорії -- в Це- 
тине; Сучас. галерея -- в Тітогра- 
ді; археол., істор., худож. гале- 
рея -- у Скоп'є; Галерея І. Меш- 
тровича -- у Сплиті; Музей сучас. 
мистецтва -- в Рієці; Церк. музей 
(зібрання портретів та ікон) -- у 
Дубровнику; Морський музей -- 
у Которі та ін. Д. П. Мансфельд. 
Преса, радіомовлення, телебачен- 
ня. В 1983 в Ю. видавалося 4499 
газет, журналів та ін. періодичних 
видань заг. тиражем понад 27 млн. 
прим., у т. ч. щоденних газет 
заг. тиражем понад 2 млн. прим. 
Найважливіші: «Борба» (з 1922), 
«В'єсник» («Вісник», з 1940), «Ос- 
лободжене» («Визволення», з 
1943), «Поб'єда» («Перемога», з 
1943), «Політика» (з 1904) -- сер- 
бохорватською мовою; «Комуніст» 
(з 1925) -- сербохорватською, сло- 
венською, македонською, алб. та ін. 
мовами; «Дело» («Справа», з 1959) 
- словенською мовою; «Нова Маке- 
донія» (з 1944) -- македонською 
мовою.  Щотижневики «Мла- 
дост» («Молодість», з 1919), «Рад» 
(«Праця», з 1945), «Економска 
політика» («Економічна політика», 
з 1952) -- сербохорватською  мо- 
вою. Журн. «Соціялізам» («Соціа- 
лізм», з 1958) -- сербохорватсь- 
кою мовою. Телеграфне агентст- 
во ТАНЮГ засн. 1943. Внутр. ра- 
діомовлення -- сербохорватською, 
словенською, македонською, італ., 


тур., рум. мовами; іноз. мовлення 
здійснює станція «Радіо -- Ю.» 
9 мовами. Телебачення -- з 1958. 
Література. Утворення 1918 єди- 
ної д-ви дало поштовх дальшо- 
му розвиткові нац. л-р Ю. Знач- 
ний відгомін у пролет. середовищі 
та в колах інтелігенції Ю. мала 
Велика Жовтн. соціалістична ре- 
волюція. Виникали різноманітні 
літ. угруповання, напрями й те- 
чії, передусім експресіоністського 
характеру, шщо уособлювали со- 
ю протест не лише проти кон- 
сервативного естетизму й  дека- 
дентського бурж. мистецтва, а й 
проти самого бурж. способу життя. 
Широку популярність здобули 
письменники, які ще довгий час 
визначатимуть осн. риси літ. про- 
цесу, - М. Крлежа, М. Црнянсь- 
кий, І. Андрич, В. Назор, О. Жу- 
панчич, А. Градник, В. Петрович, 
Прежихов Воранць, Десанка 
Максимович. Активно працювали 
представники старшого покоління 
літераторів-- Б. Нушич, А. Шан- 
тич, Б. Станкович, К. Ш. Джаль- 
ський, Ф. Финжгар та ін. В 30-х 
рр. в л-рі посилилося відображен- 
ня соціальних конфліктів бурж. 
суспільства. Яскравим виявом цьо- 
го процесу став т. з. соціальний 
реалізм, найпомітнішими представ- 
никами якого були  літератори- 
комуністи й близькі до робітн. 
руху митці М. Крлежа, А. Це- 
сарець, С. Галогажа, Х. Кикич, 
Прежихов Воранць, Т. Селишкар, 
Б. Крефт, М. Клопчич, К. Рицин. 
Ця пропреснане течія збагатила 
л-ри Ю. в худож. аспекті, мала 
демократизуючий вплив на літ. 
процес взагалі. 
Провідним жанром періоду Нар.- 
визвольної війни народів Ю.1941-- 


45 була патріотична, революц. 
поезія (Р. Зогович, В. Назор, 
С. Куленович, |. Г. Ковачич, 


Г. Витез, Ю. Каштелан, Матей 
Бор, К. Дестовник-Каюх, И. Шміт, 
І. Мінатті, Ц. Злобець). Тема нар.- 
визвольної боротьби народів Ю. 
і | нових соціальних зрушень в 


країні є в післявоєнний період 
провідною в творчості, зокрема, 
прозаїків Б. Чопича, М. Селімо- 


вича, М. Лалича, Д. Чосича, І. 
Дончевича, В. Калеба, Й. Хорвата, 
М. Божича, Ц. Космача, Ю. Ко- 
зака, М. Кранця, А. Інголича, 
І. Потрча, І. Копривця, Б. Зу- 
панчича, С. Яневського, Б. Ко- 
неського, більшість яких також 
були учасниками антифашист. бо- 
ротьби. 

З'явилися визначні твори в галу- 
зі істор. і соціально-психологіч- 
ної прози (романи І. Андрича). Для 
літ. процесу 50--60-х рр. харак- 
терні дальший розвиток традицій 
т. з. соціального реалізму і вод- 
ночас пожвавлення деяких аван- 
гардистських напрямів і течій. 
У прозі посилилися елементи 
камерного психологізму й реф- 
лексії (К. Шполяр, 3. Майдак, 
А. Хінг, С. Вуга та ін.), інте- 
рес до розв'язання універсальних 
сусп. проблем у абстрактно-алего- 
ричній формі (А. Шолян, І. Сла- 
мніг, Н. Ідризович, С. Новак), 
а також у реалістичному ключі, з 
філософсько-моральними (Д. Смо- 
ле, К. Кович, В. Кавчич, Ж. Чин- 
го), соціально-критичними акцен- 
тами (Б. Зупанчич, Л. Суходоль- 
чан, Л. Ковачич, С. Розман, П. 


Зидар), часто з елементами нату- 
ралізму. В поезії знову виник 
інтерес до «вічних тем» у дусі кла- 
сичного або «новітнього» романтиз- 
му (С. Раїчкович, Д. Костич, Г. 
Витез, Весна Парун, Ф. Космач, 
И. ЩШміт, І. Мінатті), з'явилися 
твори в дусі деяких модерніст- 
ських течій: сюрреалізму (М. На- 
стасієвич, Д. Матич, М. Ристич, 
М. Дединаць, С. Михалич, Д. 
Зайць, Г. Стрниша, С. Вегрі), нео- 
експресіонізму (К. Кович, Ц. Зло- 
бець, Б. Гофман).  Багатоаспек- 
тне дослідження характеру люди- 
ни властиве складній у формально- 
му відношенні поезії В. Попи, Л. 
Симовича, З. Голоба, Т. Сабляка, 
Соні Манойлович, Т. Шаламуна, 
М. Крамбергера, Й. Сноя та ін. 
Поряд з цим існує надійна реа- 
лістична література, майстри якої 
хоч і віддають часом данину но- 
вітнім модним впливам, та в гли- 
бинній суті лишаються на позиці- 
ях л-ри, зрозумілої і потрібної 
народові  (Десанка Максимович, 
Р. Зогович, С. Куленович, Д. 
Цесарич, М. Славичек, Т. Мла- 
денович, Ю. Каштелан, С. Раїчко- 
вич, Н. Миличевич, О. Шольць, 
Я. Менарт, Е. Коцбек, Ц. Зло- 
бець, Г. Тодоровський, А. Попов- 
ський -- у поезії, М. Лалич, Б. 
Чопич, О. Давичо, Д. Чосич, Р. 
Маринкович, М. Селімович, Ц. 
Космач, Б. Зупанчич, И. Хорват, 
І. Кушан, А. Вулетич, Т. Било- 
павлович, М. Кранець, А. Інголич, 
І. Потрч, М. Михелич -- у прозі). 
В кін. 60--70-х рр. розширюється 
соціально-сусп. проблематика, про 
що свідчать романи М. Крлежі, 
Ю. Франичевича-Плочара, Е. Ко- 
ша, Ч. Сіярича, Д. Сушича, М. 
Божича, З. Майдака, М. Капора, 
К. Грабельшека, Н. Крайгер, Т. 
Георгієвського. 

Драматургія Ю. також  відзна- 
чалася звертанням до гострих про- 
блем суспільного життя, багатст- 
вом жанрів і стилів. Найвизначні- 
ші драматурги повоєн. періоду -- 
М. Крлежа, Дж. Лебович, Д. Ко- 
вачевич, М. Маткович, П. Будак, 
Ф. Хаджич, Матей Бор, П. Ко- 
зак, Б. Крефт, Д. Смоле, Т. Ар- 
совський, К. Чашуле. Для сучас. 
літ. критики й літературознавства 
характерна наявність різних течій 
естетичної думки. Демократичні 
традиції продовжують Д. Єремич, 
М. Комненич, М. Ваупотич, А. 
Флакер, В. Павлетич, П. Матвеє- 
вич, Б. Патерну, Ф. Задравець, 
И. Коруза, М. Кмецл та ін. 

У післявоєнний час посилилися 
українознавчі інтереси  югосл. 
учених і літераторів-перекладачів. 
Найбільший внесок у цій галузі 
належить таким відомим митцям 
і дослідникам, як С. Суботин, П. 
Митропан,  Десанка Максимович 
(перший лауреат премії ім. Івана 
Франка УРСР, 1982), ИЙ. Хрва- 
чанин, Л. Симович, М. Николич, 
Д. Груїч, Р. Пайкович, С. Рашко- 
вич, И. Бадалич, А. Флакер, А. 
Менаць, Р. Бордон, Я. Модер, 
С. Шалі, Ф. Добровольць,  Ф. 
Вурник, А. Глазер, Б. Крефт (по- 
чесний доктор Київ. ун-ту, 1983). 
У справу популяризації л-р наро- 
дів Ю. на Україні в післявоєнний 
час значний внесок зробили такі 
перекладачі й дослідники, як М. 
Рильський, Л. Первомайський, А. 
Малишко, С. Панько, С. Сакидон, 





469 





ЮГОСЛАВІЯ 





Палац Буйовича в 
Перасті. Архітектор 
Дж. Фонта. 1693. 





ть 


Б. Фелбінгер (72). 
Купольний зал 
палацу Янушеваць. 
Близько 1820. 


Церква в селі Светий 
Примож поблизу Кам- 
ника. Інтер'єр. Близько 
1459--1507. 


470 





ЮГОСЛАВІЯ 





Пам'ятник Невідомому 
солдату на горі Авала 
поблизу  Бєлграда. 
Скульптор І. Мештро- 
вич. Мармур, бронза. 
1934--38. 





Сербський містобудів- 
ний інститут у Бєлгра- 
ді. Архітектор Б. Йо- 
ван. 1971. 





Кафедральний собор у 
Сараєво. 


Д. Павличко, Р. Лубківський, 
Д. Паламарчук, А. Горецький, Ї. 
Ющук, А. Лисенко, З. Гончарук, 
Ю. Чикирисов, М. Гуць, Є. Пащен- 
ко, Н. Непорожня, В. Гримич. 
В. Г. Гримич. 
Архітектура. На тер. Ю. зберег- 
лися руїни античних міст (Пула, 
Салона) з амфітеатрами, храмами 
і палацами (палац Діоклетіана в 
Сплиті), твори ранньохристиянсь- 
кого і візант. зодчества (базиліка 
з мозаїками в Поречі, 6 ст.), дав- 
ньослов'ян. мистецтва. Серед  па- 
м'яток 9--13 ст.-- дороманські 
(церква св. Доната в Задарі), ро- 
манські (базиліка в Костаневиці) 
і готичні (укріплені міста і замки) 
будівлі. Під час османського пану- 
вання зводили характерні для 
мусульм. архітектури мечеті, мі- 
нарети, медресе, а також будинки 
т. з. балканського типу. У 15--16 
ст. в архітектурі проявилися риси 
Відродження (собор у Шибенику, 
1431--1505, арх. Юрай Далмати- 
нець, Никола Флорентинець та ін.). 
У 17--18 ст. поширилося барокко 
(урсулинська церква в Любляні, 
1718--26). В архітектурі 2-і пол. 
19 ст. поширилися парадні будівлі 
в дусі європ. еклектики (ун-ти в 
Бєлграді та Любляні, Нар. театр 
у Загребі) і в стилі модерн, які 
споруджували гол. чин. австрійсь- 
кі архітектори. На поч. 20 ст. по- 
шуки нац. стилю (споруди І. Вур- 
ника, Й. Плечника в Словенії) 
поступово змінилися тенденціями 
неокласицизму і функціоналізму. 
Після встановлення в країні нар.- 
демократичного ладу почалася ре- 
конструкція міст, розгорнулося 
масове житл. буд-во з урахуван- 
ням характеру істор. забудови, що 
склалася у кожній з республік. 
Велика увага приділяється споруд- 
женню меморіальних архіт.-скуль- 
птурних комплексів пам'яті загиб- 
лих у роки боротьби проти фа- 
шизму. Серед архіт. робіт 70-- 
80-х рр.- Музей Революції в 
Рієці (1976, арх. Н. Щегвич), па- 
лац конгресів «Сава» в Новому 
Бєлграді (1977, арх. М. Максимо- 
вич), Будинок телебачення в Бєл- 
граді (1980, арх. У. Богунович), 
Будинок культури в  Любляні 
(1981, арх. О. Юговець), меморі- 
альний парк «Враця» в Сараєво 
(1981, арх. В. Добрович), олім- 
пійський комплекс «Зетра» в Сара- 
єво (1982, арх. Л. Алікалфич, Д. 
Чапа). 
Образотворче мистецтво. На тер. 
Ю. збереглися фігурки з кістки 
доби палеоліту, кераміка і скульп- 
тура доби неоліту і бронзи, пам'ят- 
ки мист. іллірійців і кельтів, дав- 
ньослов'ян. мистецтва. В образо- 
творчому мист. Словенії й Хорва- 
тії кін. 12--13 ст. набуло розквіту 
різьблення на дереві (двері собо- 
ру в Сплиті, майстер Андрій Бу- 
вина) і камені (зх. портал собору 
в Трогирі, 1240, майстер Радован 
з помічниками). У Сербії, Маке- 
донії, Боснії і Герцеговині за часів 
середньовіччя майстри наслідува- 
ли й творчо опрацьовували візант. 
зразки. В цей час церкви зовні 
прикрашали візерунчастою клад- 
кою й орнаментальними кераміч- 
ними вставками, інтер'єри -- фрес- 
ками (церква св. Пантелеймона в 
Нерезі, Македонія, 12 ст.; церква 
в монастирі Сопочані, Сербія, бл. 
1265), набули розвитку іконопис 


і мініатюра. В настінному живопи- 
сі 14--16 ст. відчутні впливи чес. 
і нім. готичного мист., а також 
італ. Відродження (фрески церкви 
в Мартьянці, майстер Янез Аквіла; 
розписи церков у с. Високо, живо- 
писець Янез Люблянський та ін.). 
Мистецтво Відродження пережи- 
ває розквіт у містах Адріатичного 
узбережжя (ікони Н. Божидареви- 
ча й М. Хамзича, скульптура Юрая 





Дж. Андреєвич-Кун. 


; Перехід через 
річку. Гравюра на дереві. 


1946. 


Далматинця та ін.). У Словенії 
в стилі барокко працювали скульп- 
тор  Ф. Робба, живописці Ф. 
Єловшек та Ф. Бергант, у Хорва- 
тії -- живописець Ф. Бенкович. 
З поч. 19 ст. почало формуватися 
світське мистецтво (портретний 
живопис В. Караса -- в Хорватії, 
К. Данила -- в Сербії, Й. Томин- 
ця -- в Словенії). З розвитком про- 
світительського й нац.-визвольно- 
го руху в серед. 19 ст. з'явився 
нац. історичний і пейзажний живо- 
пис (твори Д. Аврамовича, Дж. 
Крстича й Дж. Якшича -- в Сер- 
бії). З 70-х рр. 19 ст. розвинувся 
реалістичний жанровий живопис: 
художники Я. та Ю. Шубиці -- в 
Словенії, У. Предич, Н. Машич -- 
в Сербії та Хорватії. На межі 19 
і 20 ст. принципи тостімпресіо- 
нізму використовували Н. Петро- 
вич -- у Сербії, М. Кралевич, И. 
Рачич -- у Хорватії. Найвизнач- 
нішим скульптором на поч. 20 ст. 
був І. Мештрович. В умовах бур- 
жуазно-монархічного режиму мис- 
тецтво 20-х рр. розвивалося супе- 
речливо. Прогресивний нац. на- 
прям складався в боротьбі з акаде- 
мізмом. У 20--30-х рр. 20 ст. про- 
відні майстри, використовуючи 
окремі засади постімпресіонізму, 
кубізму, фовізму й експресіонізму 
тощо, прагнули до пошуків нац. 
своєрідності образів (роботи П. 
Добровича, М. Коньовича -- в 
Сербії, М. Милуновича -- в Чор- 
ногорії, Л. Личеноського, П. Мар- 
тиноського -- в Македонії). Ряд 
художників намагалися розвива- 
ти нар. традиції (К. Хегедушич, 
примітивісти І. Генералич, М. Ви- 
ріус -- у Хорватії). В 30-х рр. 
набула розвитку  соціально-кри- 
тична графіка (Дж.  Андреєвич- 
Кун -- у Сербії, М. Детоні -- в 
Хорватії, Х. Смрекар -- у Слове- 
нії). В 30-х рр. у Сербії розквітло 
мистецтво т. з. поетичного реаліз- 
му (пейзажі й жанрові сцени Ї. 
Табаковича, М. Челебоновича). В 
скульптурі виділялися твори Меш- 
тровича і його послідовників (А. 
Августинчича -- в Хорватії, Т. 
Росандича -- в Сербії). Під час 
Нар.-визвольної війни  1941--45 
багато  югосл. художників, які 
брали участь у війні, робили за- 


рисовки (Б. Якаць -- у Словенії; 
І. Муезинович -- в Боснії та Гер- 
цеговині). | Після встановлення 
нар. влади до тем нац. історії, нац. 
визвольної боротьби й соціалістич- 
ного будівництва звернулися живо- 
писці Г. А. Кос, П. Лубарда, 
скульптори Августинчич, С. Сто- 
янович, Л. Долинар. З кін. 50-х 
рр. 20 ст. в образотворчому мист. 
переважають формально-пластичні 
тенденції. Композиції в дусі аб- 
страктного ммистецтва  створю- 
ють М. Б. Протич, Е. Муртич, ИЙ. 
Кратохвил. ШЖиттєвістю образів, 
гуманістичністю змісту позначені 
твори живописців Л. Вуяклія, Ф. 
Михелича, К. Див'яка, скульпто- 
рів В. Радауша, О. Янчича, Д. 
Тршара. В нар. мистецтві Ю. 
здавна поширені гончарство, різь- 
блення на дереві, худож. обробка 
металу. В Києві 1980 відбулася 


виставка скульптури Хорватії. 
Т. С. Голенко. 


Музика. В муз. культурах різних 
республік Ю. відобразилися особ- 
ливості їхнього культурно-істор. 
розвитку. В муз. фольклорі 
найсвоєріднішими є героїчні епіч- 
ні пісні центр. районів Ю., а та- 
кож Чорногорії, виконувані під 
акомпанемент гусле, і  пісенно- 
танц. жанр холо та його різно- 
вид оро (Чорногорія). 

У 18 -- на поч. 19ст. центрами муз. 
культури стали Любляна (тут 
1701 засн. Філармонічну академію, 
1794 -- Філармонічне т-во, при 
якому 1816 відкрито муз. класи, 
згодом перетворені на муз. школу, 
1765 створено Становий театр) і 
Загреб (1827 засн. муз. т-во «Му- 
зикферайн», згодом  «Хрватскі 
глазбені завод», при ньому 1829 -- 
муз. школу; 1834 -- оперний театр, 
пізніше -- Хорват. нац. театр). 
Перші словенські опери -- «Белин» 
Я. Зупана (бл. 1780) та «Веселий 
день, або Одруження Матичека» 
Я. Новака (1790), хорватські -- 
«Кохання і злоба» (1846) і «Порин» 
(1851) В. Лисинського. У зв'язку 
з піднесенням нац.-визвольної 
боротьби в серед. 19 ст. створено 
чимало хорових т-в, муз. т-во 
«Глазбена матиця» (Словенія, 1872), 
муз. школи в Любляні (1882), Бєл- 
граді (1899, тепер «Мокраняць»), 
засновано Нац. театр у Бєлграді 
(1869), оперні трупи при Хорват. 
нац. театрі (1870) і Словен. нац. 
театрі (1892). . 

Серед композиторів 2-ї пол, 19 -- 
поч. 20 ст.-- К. Станкович, И. Ма- 
ринкович, С. Мокраняць, Ї. Зайць, 
Д. Єнко, С. Биничкий (автор пер- 
шої серб. опери «На світанку», 
1903). У 1916 відкрито консерва- 
торії в Загребі (з 1922 -- Муз. 





Сцена з опери «Еро з гого світу» Я. 
Готоваця. Бєлградський національний 
театр. 


академія) та Любляні (1919, з 1939 
-- Академія музики), в Бєлграді 
створено Музичну академію (1937), 
муз. школи у Сараєво (1920), 
Скоп'є (1928), Цетине (1932), Ба- 
ня-Луці (1934), Подгориці (1937; 
тепер Тітоград). Філармонічні ор- 


кестри організовано в Загребі 
(1919), Бєлграді (1923), Сараєво 
(1923), ШЛюбляні (1935). Серед 


кращих нац. муз. творів-- опери 
«Коштана» П. Коньовича (1928), 
«Еро з того світу» Я. Готоваця 
(1935), балети «Пряничне серце» 
К. Барановича (1924), «Охридська 
легенда» С. Христича (1933), симф. 
і камерні твори И. Славенського. 
Серед композиторів 20--30-х рр.-- 
П. Коньович, М. Милоєвич, С. 
Христич (Сербія), К. Баранович, 
Я. Готоваць, ЙИ.  Славенський 
(Хорватія), М. Когой, С. Остерць, 
М. Бравничар (Словенія), Ф.Ма- 
чейовський, В. Милошевич (Бос- 
нія і Герцеговина), Ж. Фирфов, 
Т. ФСкаловський, Т.  ШПрокоп'єв 
(Македонія), А. Іванович  (Чор- 
ногорія). Після 2-ї світової війни 
і визволення Ю. створено нові 
муз. орг-ції (зокрема,Спілку ком- 


позиторів Ю., 1950), колективи, 
навч. заклади, в т. ч. Бєлград- 
ську балетну школу (1947). 


Працюють музичні театри, симф. 
оркестри Радіо та філармонічні 
оркестри, Академічний хор і сим- 
фонічний оркестр Будинку Югосл. 
народної армії у Белграді, ка- 
мерно-інструм. ансамблі (в т. ч. 
«Загребські солісти»), ансамблі 
нар. пісні і танцю «Коло», «Ладо», 
«Танок», «Оро», «Шота» та ін. 
Серед сучас. музикантів -- компо- 
зитори М. Ристич, С. Раїчич, Д. 
Радич (Сербія), Н. Девчич, М. 
Келемен (Хорватія), М. Козина, 
П. Рамовш, Д. Швара (Словенія), 
Б. Івановський, В. Николовський, 
Т. Зографський (Македонія), Д. 
Шкерл (Боснія і Герцеговина); ди- 
ригенти О. Данон, Ж. Здравкович, 
Д. Жебре, С. Хубад, М. Башич, 
М. Хорват; співаки М. Чангало- 
вич, Б. Цвеїч, В. Хейбалова, В. 
Буковець (гастролі 1955 в СРСР, у 
т. ч. у Києві), Р. Бакочевич, 
З. Крнетич, піаністи Д. Трбоєвич, 
А. Прегер, З. Марасович; скрипа- 
лі І. Озим, К. Рупел, В. Мар- 
кович. 

Театр. Театр. мистецтво Ю. уві- 
брало культурні традиції народів, 
що її населяють. Значною мірою 
розвиткові театру в Ю. сприяла 
діяльність реж. Б. Гавелли, на 
творчість якого мало вплив мис- 
тецтво МХАТу (гастролі в Загре- 
бі 1922), драматурга і театр. дія- 
ча Б. Нушича. В 1928--35 в м. Люб- 
ляні діяв утворений режисером- 
комуністом Ф. Делаком студійний 
театр «Пролетарська сцена». В ро- 
ки фашист. окупації діяльність 
театрів припинилася. Проте 1943-- 
44 на визволеній партизанами те- 
риторії працював Театр нар. виз- 
волення. Після перемоги нар. 
влади 1945 театр. життя в країні 
відроджується. Створюються  но- 
ві театри. Кожна з шести респуб- 
лік має свій нац. театр (з драм., 
оперною та балетною трупами). В 
Ю. діють: Серб. нац. театр у Но- 
вому Саді (гастролі в Києві 1966); 
Бєлград. драм. театр (гастролі в 


СРСР, зокрема в Києві, 1983); 
Югосл. драм. театр (гастролі в 
СРСР 1956, 1965), експерименталь- 


ний театр «Ательє 212» (гастролі 
в СРСР 1968), обидва-- в Бєлграді 
(Сербія); Словенський нац. театр 
(гастролі в СРСР 1969), Екс- 
периментальний театр, обидва -- 
у Любляні (Словенія); Чорногор- 
ський нац. театр у Тітограді (1973 
гастролював в СРСР, зокрема в 
Києві, Одесі); Нац. театр, Драм. 
театр ім. Б. Гавелли, обидва -- в 


Загребі (Хорватія); Македонський 
нар. театр у Скоп'є (ставив «Пла- 
О. Корнійчука); 


тона Кречета» 





Сцена з вистави «В кінці шляху» М. 
Матковича. Драматичний театр. За- 
греб. 1954. 


Нац. театр у Сараєво, який, об'єд- 
навшись з театром у Сплиті, став 
Нац. театром зх. областей. Про- 
фес. театри діють також у містах 
Пула, Битола, Зениця та ін. З 
1948 працює Югкгосл. драм. театр, 
який об'єднав провідних майстрів 
різних республік Ю. В репертуарі 
театрів Ю. -- п'єси нац. драматур- 
гів (Р. Доманович, Д. Лебович), 
зарубіжних, у т. ч. рос. і укр., 
авторів (Софокл, Шекспір, Ібсен, 
Чехов, Маяковський, Леонов, Ми- 
китенко, Корнійчук, Кочерга). На 
базі театру «Ательє 212» в Ю. про- 
водяться інтернац. театр. фести- 
валі. В 1982 в Бєлградському між- 
нар. театр. фестивалі брав участь 
Київ. укр. драм. театр ім. І. Фран- 
ка (вистава «Украдене щастя» 
Франка). Серед відомих театр. 
діячів Ю.-- режисери М. Мило- 
шевич, М. Белович, М. Траїлович, 
Б. Драшкович; актори М. Жи- 
ванович, М. Црноборі, С. Жи- 
гон, М. Янкетич, С. Перович, Л. 


Крстич, М. Ступиця, М. Баняць. 
Підготовку акторів здійснюють 
Академії театру, кіно |і  теле- 


бачення в Бєлграді (з 1950), Люб- 
ляні (з 1945), Загребі (з 1950). 
Питання теорії та історії театру 
розробляє Ін-т л-ри і театру Юго- 
слов'янської академії наук і мис- 
тецтв у Загребі (з 1943). 

І. Г. Посудовська. 
Кіно. Перші кінознімання провів 
1905 фотограф М. Манакі (корот- 
кометражний фільм  «Праля»). 
Спочатку виходили документальні 
і хронікальні фільми, більшість 
яких присвячувалася подіям Бал- 
канських воєн 1912--13, а також 
1-ї світової війни. В 1910 було 
створено перший ігровий фільм 
«Караджордже». Найвідомішими 
стрічками періоду «німого» кіно 
були «Грішниця без гріха» (1928, 
реж. К. Новакович) та «Триглав- 
ські стромовини» (1932, реж. Ф. 
Делак). Новий етап у розвитку 
югосл. кіно пов'язаний з періодом 
Нар.-визвольної війни  1941--45, 
встановленням нар. влади в краї- 
ні. Партизанські хронікери зніма- 
ли воєнні операції, епізоди ста- 


новлення нового життя на визволе- 
них територіях. Перший фільм 
народної Ю.-- «Кінохроніка Ме 1» 
(1945). У 1945--48 створено кіно- 
студії: «Зірка-фільм» та «Авала- 
фільм» у Сербії, «Ядран-фільм» у 
Хорватії, «Триглав-фільм» у Сло- 
венії, «Босна-фільм» у Боснії і 
Герцеговині та ін. У 1947 вийшов 
перший звуковий худож. фільм 
«Славиця» (реж. В. Африч) -- про 
антифашист. боротьбу в Далмації. 
Серед ін. стрічок  антифашист. 


471 





ЮГОСЛАВІЯ 


спрямування -- «Буде жити цей г. 


народ» (1947, реж. Н. Попович), 
«На своїй землі» (1948, реж. 
Штиглиць), «Великий |і малень- 
кий» (1956, реж. В. Погачич). 
У кін. 50-х рр. створюються перші 
стрічки про сучасність -- «У субо- 
ту ввечері» (1954, реж. Погачич), 
«Поїзд поза розкладом» (1959, 
реж. В. Булаїч) та ін. Здійсню- 
ються екранізації творів класичної 
та сучас. вітчизняної л-ри. 

У 60--70-х рр. провідне місце про- 
довжує займати військово-патріо- 
тична тема: «Дев'яте коло» (1960, 
реж. Штиглиць), «Козара» (1962) 
та «Битва на Неретві» (1969; обид- 
ва реж. Булаїч), «Сутьєска» 
(1973, реж. С. Делич), «Ужицька 
республіка» (1974, реж. Ж. Митро- 
вич). Створюються також фільми, 
присвячені актуальним  пробле- 
мам сучасності: «Танок під дощем» 
(1961, реж. Б. Хладник), «Облич- 
чям до обличчя» (1963, реж. Б. 
Бауер), «Підопічний» (1966, реж. 
В. Слієпчевич; в рад. прокаті -- 
«Кар'єра авантюриста»), «Політ 
мертвого птаха» (1974, реж. Ж. 
Павлович). У кін. 70-х рр. вкіно 
прийшло нове покоління кінема- 
тографістів (Р. Грлич, С. Карано- 
вич, Д. Караклаїч, Г. Маркович, 
Г. Паскалевич, Л. Зафранович), 
кіномистецтво збагатилося на нові 
теми, прийоми зображення. 
80-х рр. продовжують створюва- 
тися стрічки про війну: «Берлін 
капут» (реж. М. Милошевич), «Не 
падай духом, товаришу» (реж. 
Б. Макарович; всі -- 1980), істор. 
фільми: «Доротея» (реж. З. Вели- 
мирович), «Переможець» (реж. Б. 
Дударевич), «Банович Страхиня» 
(реж. В. Мимиця; всі -- 1980) та 
ін. Серед фільмів, присвячених 
проблемам сучасності: «Чи ти па- 
м'ятаєш Доллі Белл?» (реж. Е. 
Кустуриця), «Сезон миру в Па- 
рижі» (реж. П. Голубович; обид- 
ва -- 1980). Світове визнання 
здобула загребська школа мульти- 
плікації (виникла 1950), серед 
представників -- Д. Вукотич, Б. 
Довникович, Н. Драгич. З 1971 в 
Ю. проводиться міжнар.  кіно- 
фестиваль «Фест». З 1949 у Беєл- 
граді функціонує Югославська Ккі- 
нотека. М.М. Черненко. 
Про історію, економіку і культу- 
ру окремих республік Югославії 
див. також статті Боснія 1 Герце- 
говина, Македонія, Сербія, Слове- 
нія, Хорватія, Чорногорія. Іл. див. 
на окремому аркуші, с. 448--449. 
Літ.: История Югославиий, т. 1--2. 
М., 1963; Участие югославских тру- 
дящихся в Октябрьской революции и 
гражданской войне в СССР. Сборник 
документов и материалов. М., 1976; 
Зарубіжні інтернаціоналісти в рядах 
борців за владу Рад на Україні. К., 
1967; Советскиє люди в освободитель- 
ной борьбе югославского народа 1941-- 
1945 гг. Воспоминания, документь 
и материаль. М., 1973; Гиренко Ю. С. 





У | 








Успіння богоматері. 
Фреска церкви й 
св. Трійці в монастирі 
Сопочані поблизу міста 
Нового Пазара. Фраг- 
мент. Близько 1265. 


Ф. 


Бергант. Портрет 
барона Ерберга. Бли»г 
зько 1765. 


Й. Рачич, Мати й дитя. 
1908. 


472 


ЮГОСЛОВ'ЯНСЬКА 
РАДА РОБІТНИЧИХ 
|! СОЛДАТСЬКИХ 
ДЕПУТАТІВ 





Югославія. 
С. Стоянович. 
Мати й дитя. 





Югославія. 
В. Радауш. Дівчина з 
острова Крк. 1952. 





Югославія. - 
Рашич. Свято на 
селі. 50-1 роки 20 ст. 


Советско-югославскиєе 
(Страницьшмї истории). М., 1983; Социа- 
листическая Федеративная Республи- 
ка Югославия. М., 1975; Гребенщиков 
О. С. Жемчужинь Югославий (Зтюдьт 
о городах). М., 1978; Никифоров Л. А., 
Островидов Ю. П. Социалистическая 
Федеративная Республика Югославия. 
Справочник. М., 1980; Зарубежньте 
славянские литературь. ХХ в. М., 
1970; Кравцов Н. И. Современньгй 
югославский роман. В кн.: Романвсов- 
ременньжх литературах южньюмх и за- 
падньх славян. М., 1973; Ильина 
Я. Время романа. (О романе-зпо- 
пее в литературах Югославии). В кн.: 
Новье явления в литературе европей- 
ских гсоциалистических стран. М., 
1976; Ільїна Г. Я., Яковлєва Н. Б. 
Югославський роман 70-х років. Вкн.: 
Література правди і прогресу. К., 
1979; Белоусов В. Н. Современная 
архитектура  Югославий. М., 1973; 
Алешина Л. С., Яворская Н. В. Ис- 
кусство Югославийи. М., 1966; Овсій- 
чук Образотворче мистецтво 
Югославії. К., 1983. 
ЮГОСЛОВ'ЯНСЬКА РАДА РО- 
БІТНИЧИХ | СОЛДАТСЬКИХ 
ДЕПУТАТІВ у Росії -- масова 
революц. організація югослов'ян 
(кол. військовополонених австрс- 
угорської армії), що діяла в Рад. 
країні 1919--21. Створена 20. 
1919 в Москві на заг. зборах юго- 
слов'ян. Орг-ція мала свої відді- 
лення на Україні. Активно підтри- 
мувала Рад. владу. Відала спра- 
вами громадян югослов'ян. націо- 
нальностей, евакуацією їх на бать- 
ківщину. В червні -- липні 1919 
Виконком югослов'ян. Ради діяв 
у Києві. Рада провела велику ро- 
боту по створенню югослов'ян. за- 
гонів Червоної Армії на Царицин- 
ському фронті, в Самарі, Сарато- 
ві, Астрахані, Ташкенті, Одесі 
та ін. містах. М 
ЮГОСЛОВ'ЯНСЬКИЙ РЕВО- 
ЛЮЦІЙНИЙ СОЮЗ (ЮРС) на 
Україні революц. організація 
югослов'ян (кол. військовополо- 
нених австро-угорської армії), що 
діяла з червня 1917 до березня 
1918. В складі ЮРС було бл. 290 
тис. нмчленів. Організацію  очо- 
лював Центральний комітет (го- 
лова М. Чанак). 
Після Великої Жовтн. соціалістич. 
революції під впливом більшовиць- 
кої агітації більшість членів ЮРС 
підтримала Рад владу. Представ- 
ники ЦК ЮРС організували юго- 
слов'ян. загони Червоної гвардії 
по всій Україні. Члени ЮРС були 
активними учасниками Київського 
січневого збройного повстання 
1918. Загони югослав'ян брали 
участь у боротьбі проти військ 
Центральної ради і австро-нім. 
окупантів на Україні. 
ЮГУРТИНСЬКА ВІЙНА (111-- 
105 дон. е.) -- війна між Стародав- 
нім Римом і царем Нумідії Югур- 
тою (звідси й назва). Спочатку 
Югурта, підкупивши рим. команду- 
вання, добився укладення миру |і 
збереження за собою всього царст- 
ва. Проте незабаром Рим відновив 
воєнні дії. В 109 до н. е. Югурта 
зазнав поразки на р. Мутулі. В 
107--106 до н. е. Гай Марій оста- 
точно розгромив загони Югурти, 
який 105 до н. е. був страчений. 
Я. Ю. Заборовський. 
ЮДЕАК -- див. Митний і еконо- 
мічний союз Центральної Афри- 


ки. 
ЮДЕНИЧ Микола Миколайович 
(1862-- 1933) -- глава контрреволю- 
ції на Пн. Зх. Росії під час гро- 
мадянської війни, генерал від ін- 


отношения. 


фантерії (1915). Очолював два 
походи (навесні і восени 1919) 
білогвард. Пн.-Зх. армії на Пет- 
роград. Після провалу другого 
походу на Петроград (жовтень -- 
листопад 1919) Ю. 1920 втік за 
кордон. 

ЮДІН Павло Федорович Г26.У1П 
(7.ІХ) 1899, с. Апраксіно, тепер 
Горьк. обл.-- 10.ГУ 1968, Москва| 
-- рад. філософ і громад. діяч, 
акад. АН СРСР (з 1953). Член 
КПРС з 1918. Закінчив Ін-т чер- 
воної професури (1931), 1932--38 
-- Його директор; 1938--44 -- ди- 
ректор Ін-ту філософії АН СРСР. 
В 1953--59 -- посол СРСР в КНР. 
Осн. праці з питань діалектичного 
та істор. матеріалізму, наук. атеїз- 
му, наук. комунізму, історії марк- 
систської філософії. На ХІХ-- 
ХХ з'їздах партії обирався членом 
ЦК КПРС. Депутат Верховної 
Ради СРСР 3--4-го скликань. На- 
городжений 2 орденами Леніна, ін. 
орденами, медалями. Держ. пре- 
мія СРСР, 1943. 

ЮДІН Сергій Сергійович Ц|(27.ІХ 
(9.Х) 1891, Москва -- 12.МІ 1954, 
там же| -- рад. хірург, акад. АМН 
СРСР (з 1944). В 1915 закінчив 
мед. ф-т Моск. ун-ту. З 1928-- 
гол. хірург Моск. н.-д. ін-ту швид- 
кої допомоги ім. М. В. Скліфо- 
совського, в якому працював до 
кінця свого життя. Одночасно (1931 
--94) очолював кафедру центр. 
ін-ту вдосконалення лікарів. Осн. 
праці з питань хірургії шлунка, 
стравоходу, хірург. лікування хво- 
рих на туберкульоз легень, спинно- 
мозкової анестезії тощо. В 1930 Ю. 
вперше перелив людині кров від 
людини, яка раптово померла. 
Нагороджений орденом Леніна, ін. 
орденами, медалями. Держ. премія 
СРСР, 1942, 1948. Ленінська пре- 
мія, 1962. 

ЮДІН Тихон Іванович |2 (14).МІ 
1879, кол. Тульська губ.-- 19.Х 
1949, Москва) -- рад. психіатр, 
засл. діяч науки УРСР (з 1941). 
В 1903 закінчив мед. ф-т Моск. 
ун-ту, де й був залишений працю- 
вати. В 1907--14 працював у Хар- 
кові та Москві. В 1924--32 -- про- 
фесор Казанського ун-ту (з 1930 -- 
Казанського мед. ін-ту), з 1937 -- 
в Укр. психоневрологічному ін-ті, 
2-му Харків. мед. ін-ті. З 1943 -- 
професор кафедри психіатрії Мо- 
сковського медичного ін-ту. Пра- 
ці Ю. присвячені вивченню ролі 
екзогенних факторів у генезі різ- 
них психічних розладів, проблемам 
спадковості в психіатрії, шизо- 
френії, прогресивного паралічу, 
епілепсії тощо. 

ЮДОВСЬКИЙ Володимир Гри- 
горович (| 3(15).УПІ 1880, Новогеор- 
гіївськ Херсон. губ. -- 24.Х 1949) 
-- професіональний революціонер, 
учасник боротьби за владу Рад 
на Україні. Член Комуністичної 
партії з 1903. В 1910--12 -- один 
з керівників Луган. більшовицької 
орг-ції. Після  Лютн. революції 
1917--член Петерб. к-ту РСДРІП(б). 
З жовтня 1917 -- член Одес. обл. 
к-ту РСДРІИ(б), з грудня -- голо- 
ва ЦВК Румчероду. Один з орга- 
нізаторів і керівників Одеського 
січневого збройного | повстання 
1918, голова Одес. військ.-рево- 
люц. комітету. З січня 1918 -- 
голова Одеського Раднаркому. 
На початку 1919 очолив Вищу вій- 
ськову інспекцію України. Після 


громадян. війни -- на парт. і ви- 
кладацькій роботі. Нагороджений 
орденом «Знак Пошани». 


ЮЖАКОВ С роіа Миколайович 
П17 (29)ХП 1849, Вознесенськ, 
тепер місто Микол. обл.-- 29. ХІ 
(12.ХІП1) 1910, Петербург) -- рос. 
економіст, публіцист і соціолог, 
ліберальний народник. Навчався в 
Новоросійському ун-ті в Одесі. 
В 1898--1909 -- редактор 22-том- 
ної «Большой знциклопедий» т-ва 
«Освіта». Висував програму ре- 
форм для підтримання сел. грома- 
ди й артілі. В соціології виступав 
як суб'єктивний ідеаліст, запере- 
чував класову боротьбу. В. І. Ле- 
нін різко критикував погляди 
С. М. Южакова (див. Ленін В. І. 
Повн. зібр. тв. Довідковий том, 


ч. 2, с. 153). 

южин Олександр Іванович 
ПЮжин-Сумбатов, Сумбатов-Южин; 
справж.  прізв. -- Сумбатов; 4 
(16).ІХ 1857, с. Кукуєвка, тепер 
Єфремовського | р-ну  Тульської 


обл.-- 17.ІХ 1927, Ніцца, похова- 
ний у Москві| -- рос. актор, дра- 
матург, театральний діяч, нар. 
арт. Республіки (з 1922). На про- 
фес. сцені--з 1876. З 1882 працював 
у Малому театрі в Москві (з 1923 
-- директор, з 1926 -- почесний ди- 
ректор). Ролі: Чацький і Фамусов 
(«Лихо з розуму» Грибоєдова), 
Телятєв («Шалені гроші» О. Ост- 
ровського). Кромвель («Олівер 
ромвель» Луначарського), Отел- 
ло, Макбет (однойменні трагедії 
Шекспіра) та ін. 
Тв.: Записки. Статьи. Письма. М., 
1951; Пьесь. М., 1961. 
Літ.: Князевская Т. Б. Южин-Сум- 


батов и советский театр. М., 1966. 
О. Кулик. 


ЮЖНА ЛОМУВАТКА -- селище 
міського типу Ворошиловгр. обл. 
УРСР, підпорядковане Брянків- 
ській міськраді. Розташована за 
2 км від залізнич. ст. Ломуватка. 
3,7 тис. ж. (1984). На тер. селища -- 
шахтоуправління  «Ломуватське» 
виробничого об'єднання  «Стаха- 
новвугілля». Заг.-осв. школа, лі- 
карня, клуб, б-ка. Виникла 1953 
в зв'язку з будівництвом шахти, 
с-ще міськ. типу -- з 1959. 
ЮЖНЕ -- селище міського типу 
Одес. обл. УРСР, підпорядковане 
Суворовській райраді м. Одеси. 
Розташоване на березі Чорного м. 
3,3 тис. ж. (1984). Підприємства 
побутового обслуговування. Заг.- 
осв. школа, поліклініка, б-ка. Ю. 
утворено 1978. 


«ЮЖНЬЙ РАБОЧИЙ» --с.-д. 
нелегальна група. Засн. восени 
1900. До неї входили представни- 
ки с.-д. орг-цій Катеринослава, 
Харкова та ін. пд. міст. Видавала 
газ. «Южньй рабочий» (з Хо» 3) та 
листівки. ШПроводила роботу се- 
ред робітників Пд. України. Група 
не поділяла ленінського орг. пла- 
ну побудови партії на основі прин- 
ципів централізму і на противагу 
йому відстоювала сепаратистський 
принцип створення обласних 
с.-д. об'єднань. В листопаді 1902 
в «Искре» (5 27) і в грудні 1902 в 
«Южном рабочем» (Хе 10) було 
опубліковано заяву групи «Ю. р.» 
про визнання «Йскрьм» керівним 
органом партії. Проте члени «Ю. 
р.» залишилися на опортуністич- 
них позиціях, на що вказував 
В. І. Ленін (див. Повне зібр. тв., 
т. 8, с. 187). П з'їзд РСДРП 


(1903) оголосив про розпуск гру- 
пи. Більшість її керівного складу 
після П з'їзду партії примкнула 
до меншовиків. , 
«ЮОЖНЬЙ РАБОЧИЙ» -- с.-д. 
нелегальна газета. Виходила з січ- 
ня 1900 по квітень 1903 (12 номе- 
рів). Перші два номери газети 
видав Катериносл. к-т  РСДРІЇ. 
3 Хе 3 -- орган с.-д. групи«Южньй 
рабочий». «Ю. р.» друкувався в 
підпільних с.-д. друкарнях у Ка- 
теринославі, Кременчуку, Смолен- 
ську, Миколаєві та ін. містах. 
Газета закликала робітників до 
політ. боротьби, широко висвіт- 
лювала робітн. рух на Україні, 
але на змісті газети відбивалися 
помилки групи «Южнь/й рабочий». 
Видання «Ю. р.» було припинено 
згідно з рішенням Другого з'їзду 
РСДРП (1903). М 
«ЮЖНЬІИЙ  РУССКІЙ  ЗБОР- 
НИК»ь -- український альманах, 
підготовлений і виданий 1848 у 
Харкові А. Метлинським. Крім 
творів Метлинського, тут надруко- 
вано драму Г. Квітки- Основ'яненка 
«Щира любов», кілька ліричних 
поезій М. Петренка («Дивлюсь я 
на небо», «Чого ти, козаче, чого ти, 
бурлаче»), кгумористичну поему 
С. Александрова «Вовкулака», по- 
вість «Гарасько, або Талант і в 
неволі» та поему «Наталя, або Дві 
долі разом» М. Макаровського. 
До творів кожного письменника ви- 
давець уперше додав короткий жит- 
тєпис з бібліограф. відомостями. В 
передмові А. Метлинський зробив 
спробу розглянути укр. л-ру в за- 
гальнорос. і загальнослов'ян. та 
європ. контексті. В збірнику пода- 
но складений видавцем «Правопис 
південноруської мови, або наріч- 
я». П. М. Федченко. 
ЮЖНО-САХАЛІНСЬК -- місто, 
центр Сахалін. обл. РРФСР. Роз- 
ташований у пд.-сх. частині 0. 
Сахалін, на р. Сусуї. Вузол заліз- 
ничних ліній. 152 тис. ж. (1983). 
Засн. 1882 як селище Владимиров- 
ка. В 1890 тут побував А. П. Че- 
хов. За Портсмутським мирним 
договором 1905 в складі пд. час- 
тини Сахаліну відійшов до Япо- 
нії, перейменований на Тойохара. 
25.УШІ 1945 визволений Червоною 
Армією. З 1946 -- сучас. назва. В 
1946--47 -- центр Южно-Сахалін- 
ської, з 1947 -- Сахалінської обл. 
Місто нагороджено орденами Тру- 
дового Червоного Прапора (1971), 
Дружби народів (1982). Розвинуті 
машинобудування (з-ди: рем.-мех., 
тепловозовагонорем. , авторем. , «Са- 
халінзалізобетон», буд. деталей та 
ін.), харч. (у т. ч. рибообробна), 
легка (комбінат шкіряного та гу- 
мового взуття, швейна фабрика) 
пром-сть. Домобуд. та меблевий 
комбінати. Шахта «Южно-Сахалін- 
ська». В місті Сахалінський 
комплексний н.-д. ін-т Далекосхід- 
ного наук. центру АН СРСР, Са- 
халінський філіал  Тихоокеансь- 
кого н.-д. ін-ту рибного г-ва та оке- 
анографії. Пед. ін-т, 5 серед. спец. 
навч. закладів. Краєзнавчий му- 
зей. Драм. та ляльковий театри, 
філармонія. 

ЮЗЕФОВИЧ (огебочісі) Ян То- 
маш (1662--19.ГУ 1728) -- польс. 
хроніст. Походив з вірм. купе- 
цької родини. Навчався і деякий 
час викладав у Краківському ун-ті. 
З 1693 -- канонік Львів. римсько- 
католицького капітулу. Автор хро- 


ніки «Зауваження про життя 
львівських  архієпископів»  (ла- 
тинською мовою), яка містить ві- 
домості про події на Україні. Склав 
щоденник облоги Львова 1704 
військом швед. короля Карла ХІЇ. 
Я. Д. (Ісаєвич. 
ЮЗІВКА -- колишня (до 1924) наз- 
ва м. Донецька. 
ЮЗІВСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ 
РСДРП(б). Створена в травні 
1917. Перший с.-д. гурток виник 
у Юзівці (тепер м. Донецьк) 1898. 
Після П з'їзду РСДРПО (1903) в 
складі с.-д. орг-ції сформувалася 
група більшовиків. Вона активно 
діяла в роки першої рос. револю- 
ції 1905--07, підтримувала зв'я- 
зок з ленінським парт. центром за 
кордоном, розповсюджувала парт. 
л-ру, праці В. І. Леніна. Самостій- 
на більшовицька група в ЮзЗзівці 
була створена в серпні 1912. Після 
Лютн. революції 1917 більшовики 
увійшли до складу об'єднаної орг- 
ції РСДРП, до якої входили і 
меншовики. 26.У 1917 вони створи- 
ли самостійну орг-цію (налічува- 
ла 50 чол.). В кін. травня орг-ція 
ввійшла до складу створеної тоді ж 
Макіїво-Юзово-Петровської ра- 
йонної орг-ції, що об'єднувала 
13 підрайонних орг-цій. З липня 
1917 входила до обласної органі- 
заці РСДРИ(6б6) Донецько-Криво- 
різького басейну. В активізації 
роботи орг-ції велику роль відіграв 
Г. І. Петровський, який 1913--14, 
1917 приїздив у Юзівку. На поч. 
жовтня 1917 Ю. о. налічувала бл. 
2 тис. членів партії. Юзівські біль- 
шовики відіграли значну роль у 
боротьбі проти каледінщини, у 
встановленні в січні 1918 в Юзівці 
Рад. влади. Б. І. Корольов. 
ЮЗІВСЬКІ РОБІТНИЧІ ЗАВО- 
РУШЕННЯ 1892 -- один з най- 
більших стихійних виступів робіт- 
ників Юзівки (тепер Донецьк) в 
кін. 19 ст., відомий під назвою «хо- 
леркощо бунту». Сталися 2 (14). 
і З (15) УШ. Страйкарі вимагали 
поліпшення продовольчого поста- 
чання, підвищення заробітної пла- 
ти, припинення сваволі майстрів- 
іноземців, грубих поліцейсько-сан. 
заходів боротьби з холерою, звіль- 
нення заарештованих робітників. 
Заворушення придушили війська, 
які 4 (16). УПШІ прибули в Юзів- 
ку. В ході масових репресій 23 
чол. було вбито, бл. 500 заарешто- 
вано, 190 покарано різками. 
Військовий суд засудив 66 страй- 
карів до каторжних робіт, тю- 
ремного ув'язнення та арештант- 
ських рот. ї 
ЮЗІВСЬКІ СТРАЙКИ 1875 і 1887 
-- виступи робітників Юзівки про- 
ти жорстокої експлуатації і тяж- 
ких умов праці. Страйк 1875 по- 
чався 26.ГУ (8.У) на підприємст- 
вах Новорос. т-ва. В страйку бра- 
ли участь 2 тис. робітників. За до- 
помогою військ страйк 29.ТУ (11.У) 
було придушено. Понад 30 чол. 
було заарештовано. 5 (17).У 1887 
на шахті Ло 19 «Гірничого і пром. 
т-ва» понад 400 робітників застрай- 
кувало, вимагаючи підвищення за- 
робітної плати, припинення сва- 
волі адміністрації та іноз. майст- 
рів. Їх підтримали гірники сусід- 
ніх шахт ХО 11 і 18. 6 (18). У понад 
1200 страйкарів вирушили в Юзів- 
ку, щоб залучити до виступу ро- 
бітників металург. з-ду. Для при- 
душення страйку 8 (20).У в Юзів- 


ку прибуло два батальйони піхо- 
ти. Було заарештовано 146 шахта- 
рів, з яких 55 віддано до суду. 
11 (23).У шахтарі під тиском 
військ. сили приступили до робо- 
ти. Побоюючись повторення висту- 
пу, підприємці змушені були піти 
на деякі поступки. 

Г. В. Січкар. 
ЮЗ-ОБА -- група горбів на Пд. 
від Керчі з розташованими на 
них великими курганами 2-Ї пол. 
4 ст. до н. е., в яких поховано 
представників рабовласницької 
знаті Пантікапея. Кургани дос- 
ліджували 1858--60, а також у 
80-х рр. 19 ст. Висота їх 8,5--12 м, 
окружність 160--200 м. Під зем- 
ляними насипами курганів відкри- 
то склепи з великих кам'яних плит 
з уступчастим склепінням і кам'я- 
ним дромосом (коридором), а та- 
кож прямокутні поховальні каме- 
ри з плескатою стелею без дромосу. 
В одному з курганів у такій камері 
було поховано знатну жінку, оче- 
видно, жрицю богині Деметри. 
В склепах виявлено різьблені роз- 
мальовані дерев'яні саркофаги, 
іноді інкрустовані янтарем, а та- 
кож знайдено золоті прикраси, 
дзеркала, чорнолакові й червоно- 
фігурні вази. 
ЮКА (Змчсса) -- рід вічнозелених 
рослин родини лілійних (агавових). 
Юка -- деревні рослини до 12 
м заввишки. Листки великі (до 
1 м завдовжки), жорсткі, лінійні. 
Суцвіття волотевидні, до 2 м зав- 
довжки, з великою кількістю біло- 
жовтуватих квіток (іноді понад 
300). Плід-- коробочка. Понад 30 
видів, пошир. у Центр. Америці і 
в пд. частині Пн. Америки та на 
Азорських о-вах. З листків деяких 
Ю. одержують міцне волокно, з 
нього виготовляють мотузки, шпа- 
гат, рибальські снасті, щітки, міш- 
ковину, папір тощо. В пд. районах 
СРСР, зокрема на чорноморсько- 
му узбережжі Кавказу і Пд. бере- 
зі Криму, культивують як декора- 
тивні у відкритому грунті 11 ви- 
дів юк, зокрема Ю. славну (.). 
яЇїогіоза), Ю. Трекюля (.. ігесційї). 
ЮКАВА Хідекі (23.1 1907, Токіо -- 
8.ГХ 1981, Кіото) -- япон. фізик, 
член Япон. АН (з 1946), іно- 
земний член АН СРСР (з 1966). 
Закінчив (1929) ун-т у Кіото. В 
1953--70 -- керівник Н.-д. ін-ту 
фундаментальної фізики ун-ту в 
Кіото і професор цього ун-ту. Осн. 
праці -- з теорії ядра й елемен- 
тарних частинок. Теоретично  пе- 
редбачив (1935) існування мезонів 
1 розвинув осн. положення мезон- 
ної теорії ядерних сил, зокрема 
відкрив закон взаємодії нуклонів 
внаслідок обміну  мезонами  (по- 
тенціал Ю.). Висунув (1953) ідею 
проміжного дбозона. Нобелівська 
премія, 1949. 
ЮКАГІРИ (самоназва -- одул, 
деткіль) -- народність, яка живе 
в Магаданській обл. РРФСР і 
Якутській АРСР. Чисельність -- 
0,8 тис. чол. (1979, перепис). Мова 
юкагірська (див. Югкагірська 
мова). До приєднання до Росії 
(17 ст.) перебували на стадії пе- 
реходу від матріархату до пат- 
ріархату. За Рад. влади докорін- 
но змінилося життя Ю. Вони пра- 
цюють у пром. радгоспах (мислив- 
ство, оленярство). 
ЮКАГІРСЬКА МОВА мова 
юкагірів. Ю. м. є генетично ізольо- 





473 
ЮКАГІРСЬКА МОВА 











Юка Трекюля: 


1 -- квітуча гілка рос- 
лини; 

2 -- квітка в розрізі; 
3 -- плід. 


474 





ЮКАТАН 





Юлій Цезар. 
Мармур. 1 ст. н. е. 








Соспіта. Мар- 
мур. 2 ст. Ватіканські 
музеї. Рим. 


Юнона 


ваною  тпалеоазіатською мовою 
(деякі вчені вважають, що Ю. м. 
близька до уральських та алтай- 
ських мов). В Ю. м. розрізняють 
два діалекти: тундровий та ко- 
лимський. Осн. риси Ю. м.: наяв- 
ність довгих і коротких голосних, 
дифтонгів; іменник має категорії 
числа, відмінка та присвійності; 
прикметників у юкагірській мові 


немає. 
Літ.: Крейнович Е. А. Юкагирский 


язьк. В Бо они народов СССР, 


о З р ПОВ 
ЮКАТАН -- півострів у Центр. 
Америці, в межах Мексіки, Гвате- 
мали, Белізу. Омивається Мексі- 
канською зат. і Карибським м. Пло- 
ща бл. 180 тис. км2?. Поверхня рів- 
нинна, на Пд. Сх.-- гори Майя 
заввишки до 1122 м (пік Вікторія). 
Клімат тропічний, пасатний. Часто 
бувають урагани. На Пн. поширені 
савани, на Пд. і Пд. Сх.-- тропіч- 
ні ліси, вздовж узбережжя -- манг- 
рові зарості. Плантації агави-хені- 
кену, цитрусових, бавовнику, ку- 
курудзи. На Ю. збереглися старо- 
давні пам'ятки культури майя. 
ЮКОН -- ріка у Пн. Америці, в 
межах Канади і США (Аляска). 
Довж. 2897 км, площа бас. 855 тис. 
км?. Бере початок на пн. схилах 
Берегового хребта, впадає у зат. 
Нортон Берінгового м., утворю- 
ючи велику  дельту. Живлення 
снігове. Пересічна витрата води у 
гирлі 6500 м3/с. Під час повені 
(травень -- червень) рівень води 
піднімається на 15--20 м. Суд- 
ноплавний на 3200 км від гирла. 
У басейні ріки -- родовища  30- 
лота. 

ЮКОН -- територія на Пн. Зх. 
Канади, на узбережжі Пн. Льодо- 
витого ок. Пл. 536,4 тис. км2?. Нас. 
21,4 тис. чол. (1976). Адм. і екон. 
центр -- м. Уайтгорс. Займає сх. 
частину плоскогір'я Юкон. Мало- 
освоєна територія. Поклади та 
видобування міді, азбесту, срібла, 
поліметалів, вугілля, золота |і 
вольфраму. Рибальство. Хутро- 
вий промисел. Початок освоєння 
Ю. був пов'язаний з відкриттям 
тут 1896 родовищ золота («золота 
лихоманка» Клондайку). 


«ЮКРЕЙНІАН | АМЕРІКАН» 
(«ТЬе ЮКгаіпіап Атегісап» -- «Ук- 
раїнський американець») -- газе- 


та укр. прогресивних організацій 
у США. Засн. 1965 в Детройті, з 
1966 видається в Нью-Йорку. Ви- 
ходить один раз на місяць англ. 
мовою. Газета знайомить читачів 
з екон. і культур. успіхами Рад. 
України, підтримує політику мир- 
ного співіснування, викриває по- 
літику крайньо правого « Українсь- 
кого конгресового Комітету Амери- 
ки» та ін. укр. націоналістичних 
орг-цій і газет. 

«ЮКРЕЙНІАН КАНЕЙДІАН»ь 
(«ТЬе УКгаіпіап Сападіап» -- «Ук- 
раїнський  канадець») газета 
прогресивних укр. організацій у 
Канаді. Виходить англ. мовою з 
1947 в м. Торонто. Газета знайо- 
мить українців з екон. і культур. 
успіхами Рад. України, з традиція- 
ми укр. прогресивних орг-ій у 
Канаді, виступає проти дискримі- 
нації українців, відстоює демокра- 
тичні права трудящих, бореться 
за мир і дружбу між народами. На 
сторінках газети друкуються тво- 
ри українських класиків і радян- 
ських письменників. 


ЮЛІАН ВІДСТУПНИК, Флавій 
Клавдій (Еіауійз Сіайадаїй5 УмНПа- 
пи5 Арозіаєа; 331--363) -- римсь- 
кий імператор з 361. Розширив 
права муніципальних курій, змен- 
шив податки, відмовився від вели- 
ких витрат на утримання двору. 
Оголосив себе прихильником до- 
християнських вірувань. Видав 
два едикти проти християн (ска- 
совані після його смерті). Був 
автором ряду творів, спрямованих 
проти християнської церкви (звід- 
си його прізвисько, дане християн. 
духівництвом). Загинув під час 
війни з персами. 


ЮЛІАНСЬКИЙ КАЛЕНДАР, 
старий стиль-- система літочислен- 
ня, запроваджена Юлієм Цеза- 
рем 46 р. до н. е. Див. Календар. 


ЮЛІЙ ЦЕЗАР Гай (ЗчНиз Саєзаг 
Саїйз; 102 або 100 дон. е., Рим -- 
15.ПІ 44 до н. е., там же) -- держ. 
і політ. діяч Стародавнього Риму, 
полководець, письменник. У 70-х 
рр. дон. е. завдяки участі в бороть- 
бі за відновлення урізаних Сул- 
лою прав нар. трибунів домігся 
популярності. В 61--60 до н.е.-- 
намісник пров. Іспанії Далекої. В 
60 до н. е. вступив у союз з Пом- 
пеєм і Крассом (т. з. 1-й тріумві- 
рат) і домігся обрання в консули 
на 59 до н. е. В 58--51 до н. е., 
будучи проконсулом пров. Цізаль- 
пінської, а потім Нарбонської Гал- 
ліії, Ю. Ц. підкорив Римові всю 
заальпійську Галлію. В 49 дон. е., 
спираючись на армію, Ю. Ц. почав 
боротьбу за свою одноособову вла- 
ду. Розгромивши війська прихиль- 
ників сенатської республіки на чолі 
з Помпеєм (49--45 до н. е.), став 
на чолі рим. д-ви. Починаючи з 
49 дон.е. Ю. Ц. поступово зосере- 
див у своїх руках ряд найважли- 
віших респ. посад, з 44 до н. е.-- 
довічний диктатор і цензор, став 
фактично монархом. У своїй діяль- 
ності спирався на різні верстви 
рим. суспільства. Вжив ряд захо- 
дів, спрямованих на зміцнення 
і централізацію держ. апарату, 
упорядкування управління провін- 
ціями. Провів монетну реформу і 
реформу календаря (див. Юліан- 
ський календар). Політика Ю. Ц., 
зміцнення єдинодержавності його 
влади викликали опозицію прихи- 
льників  сенатської республіки. 
Внаслідок змови, очоленої Кас- 
сієм і Брутом, його було вбито. 
Ю. Ц.-- автор «Записок про галль- 
ську війну» і «Записок про грома- 
дянську війну». 
Р В. С. Шиловцева. 
ЮЛТИЙ (Юлтиєв) Даут Ісхакович 
16 (18).ГУ 1893, с. Юлтиєво, тепе 
Красногвардійського р-ну Оренб. 
обл.-- 10.М1Р 1938) -- башк. рад. 
письменник. Член Комуністичної 
партії з 1919. Брав участь у боях 
за Рад. владу на Україні. Літ. 
діяльність почав 1908. Вірш «На 
збройному заводі» (1917) присвятив 
життю робітників України. Автор 
збірок віршів «Уральські мелодії» 
(1921), «Мої пам'ятки» (1924), 
«В селі» (1929), поем «Майсара» 
(1930), «Айхилу» (1933). Вперше 
в башк. л-рі звернувся до образу 


В. І. Леніна. В істор.-революц. 
романі «Кров» (кн. 1, 1934, кн. 
написана 1936, надрук. 1970) зо- 


бражено події на Україні та в Бі- 
лорусії в роки 1-ї світової війни. 
Тв.: Рос. перекл. Мечта и 
жизнь. М., 1979. С. Г. Сафуанов. 


ЮЛЬ ()цче!|) Юст (1664, Виборг -- 


1715) -- дат. дипломат і військ. 
діяч, віце-адмірал (з 1712). В 
1709--11 -- посол Данії в Росії. 


В 1711 подорожував по Україні. 
Залишив щоденник (опубл. 1893 
у Копенгагені, рос. переклад 
1892, 1899--1900), в якому подав 
опис ряду міст України, відомості 
про побут і звичаї населення укр. 
земель. Я. Д. Ісаєвич. 
ЮМ (Нипе) Дейвід (26.ГУ 1711, 
Едінбург -- 25.М ШІ 1776, там же)-- 
англ. філософ, історик, економіст 
і публіцист, представник англ. 
Просвітительства. Закінчив Едін- 
бурзький ун-т. За філос. погля- 
дами -- представник суб'єктивно- 
го ідеалізму, прибічник скепти- 
цизму Й агностицизму, поперед- 
ник позитивізму. В своїх творах 
«Трактат про людську природу» 
(1739--40), «Дослідження про люд- 
ський розум» (1748) та ін. піддав 
сумніву існування об'єктивної 
реальності, намагався довести, ні- 
би предмети і явища дійсності Є 
лише комбінаціями відчуттів лю- 
дини, її психічними переживання- 
ми. Джерело відчуттів, за Ю., не- 
відоме.  Заперечував об'єктивний 
характер причинності, визнавав 
тільки послідовність явищ у часі. 
Дотримувався деїзму. В питаннях 
моралі виходив з концепції ути- 
літаризму, вбачаючи в корисності 
критерій моральних дій. Естетику 
Ю. зводив до психології людського 
сприйняття, прекрасне тлумачив 
як найбільш придатне для досяг- 
нення практичної мети. Як еконо- 
міст Ю.-- прихильник бурж. ідеї 
вільної конкуренції і торгівлі, 
критик меркантилізму, представ- 
ник кількісної теорії грошей. Фі- 
лос. вчення Ю. мало значний вплив 
на розвиток ідеалістичної філосо- 
фії (емпіріокритицизму, позити- 
візму, трагматизму). В істор. 
творах («Історія Англії», т. 1--8, 
1753--62) Ю. проголошував рушій- 
ною силою історії розвиток ідей 
і моралі, а також діяльність видат- 
них осіб. 

«ЮМАНІТЕ» («І"Нипапіїб» 
«Людство») -- щоденна газета, ЦО 
Французької комуністичної пар- 
ті (ФКП). Засн. 1904 Ж. Жо- 
ресом як орган Франц. соціалістич- 
ної партії. З 1905 -- орган об'єд- 
наної Французької соціалістичної 
партії. З 1920 -- орган ФКП, 
8.П 1923 офіційно оголошена ЦО 
ФКП.: В серпні 1939 заборонена; 
до серпня 1944 виходила в підпіллі. 
Має недільний випуск -- «Юманіте 
діманш» («Людство в неділю», з 
1948). Видається в Парижі. 
ЮМАШЕВ Іван Степанович Ц27. 
ІХ. (9.Х.) 1895, Тбілісі -- 2.ІХ 1972, 
Ленінград| -- рад.  військ.-мор- 
ський діяч, адмірал (1943), Герой 
Рад. Союзу (1945). Член КПРС 
з 1918. З 1912 -- матрос, унтер- 
офіцер на Балт. флоті. Рад. 
ВМФ з 1919. Учасник громадян. 
війни. В 1932 закінчив курси ко- 
мандирів кораблів при Військ.- 
мор. академії. З 1938 -- команд. 
Чорномор. флотом, з 1939 -- Тихо- 
океанським флотом. З 1947 -- заст. 
міністра Збройних Сил СРСР, 
головнокоманд. ВМС, з 1950 -- 
військ.-мор. міністр. У 1951-- 
57 -- нач. Військ.-мор. академії. 
З 1957 -- у відставці. В 1941 -- 
56 -- кандидат у члени ЦК КПРС. 
Депутат Верховної Ради СРСР 2-го 


скликання. Нагороджений 6 орде- 
нами Леніна, 3 орденами Черво- 
ного Прапора, ін. орденами, ме- 
далями. 
ЮНГ ()ипо) Карл Густав (26.УП 
1875, Кесвіль, поблизу Базеля -- 
6. МІ 1961, Цюріх) -- швейцарський 
психолог і психіатр. У 1913 засн. 
школу аналітичної психології -- 
одного з напрямів глибинної пси- 
хології. Розвивав ідею про колек- 
тивні форми психічного -- Т. 3. 
архетипи колективного несвідомо- 
го. Створив учення про людські 
типи, в основу якого поклав ідеї 
індивідуалізації та зміни устано- 
вок особистості (установочні типи). 
В своїх працях намагався подола- 
ти однобічність різних спрямувань 
психоаналізу. З часом у Ю. по- 
силилися містичні тенденції. 

В. да. Роменець. 


ЮНГ (Янг; )ипя) Томас (13.УЇ 
1773, Мілвертон, графство Сомер- 
сет -- 10.М 1829, Лондон) -- англ. 
фізик, астроном, лікар, член Лон- 
дон. королівського т-ва (з 1794). 
Вивчав медицину в Лондоні, Едін- 
бурзі, Лейпцігу. 

Найважливіші праці Ю. присвя- 
чені фізичній оптиці (ввів цей 
термін) і фізіол. оптиці. Він є од- 
ним з творців хвильової теорії 
світла. Досліджував інтерферен- 
цію (цей термін ввів 1802) і диф- 
ракцію світла, висунув гіпотезу 
про поперечний характер світло- 
вих хвиль, розробив основи теорії 
кольорового зору, встановив, що 
акомодація ока зумовлюється змі- 
ною кривини кришталика тощо. 
Праці Ю. стосуються також астро- 
номії, механіки (зокрема, запрова- 
див Юнга модуль), акустики, теп- 
лоти, геофізики, хімії, філології. 
ЮНГА МОДУЛЬ, Е -- фізична 
величина, за допомогою якої харак- 
теризують здатність пружних тіл 
до розтягу або стиску при дефор- 
муванні. Ю. м. визначають шля- 
хом випробувань на розтяг спец. 
зразків -- достатньо довгих і тон- 
ких кругових циліндричних тіл 
(стержнів). Обчислюють за фор- 


мулою: Е де Р -- сила 


розтягу, / -- початкова довжина 
стержня, 4/-- приріст довжини 
при розтягу, ЕК -- площа попереч- 
ного перерізу. Для різних матеріа- 
лів Е має неоднакові значення. 
Запровадив 1807 Т. Юнг. 

Я. Ф. Каюк. 
ЮНГА ПЛАН -- план стягнення 
репарацій з Німеччини після її 
поразки в 1-й світовій війні 1914-- 
18. Розроблений 1929 к-том фі- 
нанс. експертів провідних капіта- 
лістич. країн під головуванням 
амер. банкіра О. Юнга (замість 
Дацеса плану). Мета Ю. п.-- спри- 
яти дальшому проникненню амер. 
капіталу в Європу і відродженню 
воєнно-пром. потенціалу Німеччи- 
ни, агресивні заміри якої правлячі 
кола зх. д-в намагалися спряму- 
вати проти СРСР. За Ю. п. розмір 
щорічних репараційних платежів 
з Німеччини суттєво зменшувався. 
Скасовувався контроль над Її 
економікою. В 1931 нім. уряд, 
підтриманий президентом США 
І. Гувером, відмовився від 
сплати репарацій. В 1932 Ю. п. 
скасований  Лозаннською  конфе- 
ренцією. 
ЮНГЕРМАНІАЛЬНІ (Зипяег- 
ааппіаєз) -- підклас печіночників, 


РАІ 


або печіночних мохів. Вегетативне 
тіло у вигляді слані або листостеб- 
лової будови, стебла здебільшого 
лежачі чи висхідні, вкриті трьома 
або двома рядами листків. Архего- 
нії, як правило, оточені т. 3. пе- 
ріантієм, утвореним зрослими вер- 
хівковими листками, містяться на 
кінці стебла або гілочок. Антери- 
дії розміщені в пазухах листків. 
Коробочка спорогона на ніжці, ку- 
ляста або овальна, розкривається 
чотирма стулками; в ній містяться 
спори і мертві клітини з спіральни- 
ми потовщеннями -- т. 3. елатери, 
що сприяють розсіюванню спор. 
Ю. -- найбільший підклас печіноч- 
ників, який об'єднує бл. 50 родин, 
бл. 5 тис. видів (бл. 250 родів), 
пошир. в усіх частинах світу. Рос- 
туть по сирих місцях -- на землі, 
корі дерев (переважно в тропіч. 
лісах). В УРСР -- бл. 140 видів 
(27 родин), найпошир. з них лофо- 
колея різнолиста (1. орбосоїіва Пеїе- 
корнуНаУ адула сплющена (Ка- 
диіа согаріапага), фрулланія роз- 
ширена (Егийапіа 4шйагбага). , 
ЮНГМАН  ()чпягапп) Йосеф 
(16.МП 1773, Гудліце, поблизу 
Бероуна -- 14.ХІ 1847, Прага) -- 
чес. філолог і поет. Закінчив 
Празький ун-т (1799). Виступив 
як поет 1795. Діяч чес. нац. Від- 
родження. Відіграв велику роль 
у становленні й розвитку нової 
чес. літ. мови. Обстоював необхід- 
ність взаємозв'язків слов'ян. на- 
родів, зокрема чес.-рос. зв'язків. 
Осн. праці: «Історія чеської літе- 
ратури» (1825), «Чесько-німець- 
кий словник» (т. 1--5, 1835--39), 
мемуарні «Записки» (1845, опубл. 
1871). 
ЮНЕП -- див. Програма ООН з 
навколишнього середовища. 
ЮНЕСКО (англ. ОМЕ5СО; Опі- 
г:ед Макіоп5 Едисабіопа| Зсіепцібс 
ап Сиїсига! Огвзапізаціоп -- 
Організація Об'єднаних Націй з 
питань освіти, науки і культури) -- 
міжурядова організація, спеціалі- 
зована установа ООН. За стату- 
том ЮНЕСКО (вступив у силу 
4.ХІ 1946) її цілі -- сприяння спра- 
ві миру та безпеки шляхом роз- 
витку співробітництва між країна- 
ми в галузі освіти, науки і куль- 
тури для заохочення загального 
додержання справедливості, пра- 
вопорядку, прав дмлюдини і о0с- 
новних свобод, передбачених 
Статутом ООН для всіх народів 
світу, незалежно від раси, статі, 
мови чи релігії. На 1.ІХ 1984 до 
орг-ції входила 161 країна. СРСР, 
УРСР, БРСР стали її членами 
1954. Понад 250 міжнар. неурядо- 
вих орг-цій мають консультатив- 
ний статус при ЮНЕСКО, біль- 
ше 400 підтримують з нею контак- 
ти. Бюджет ЮНЕСКО складаєть- 
ся з внесків країн-членів. З 60-х 
рр. ЮНЕСКО під впливом країн 
соціалізму активізувала свою 
участь у боротьбі за мир, роззбро- 
єння, міжнар. взаєморозуміння, 
проти колоніалізму, расизму та 
апартеїду. Активну роль у вико- 
нанні програми ЮНЕСКО  віді- 
грає СРСР. До осн. напрямів ро- 
оти орг-ції належать проблеми 
боротьби з неписьменністю, роз- 
витку освіти, підготовки кадрів, 
вивчення і поширення нац. куль- 
тур, охорона навколишнього сере- 
вища і пам'ятників культури, 
співробітництво у розв'язанні гло- 


бальних наук. проблем у галузі 
океанографії, геології, гідрології, 
соціології тощо. Значне місце по- 
сідають питання інформації. У 
своїй діяльності ЮНЕСКО дспи- 
рається на створені за Стату- 
том у країнах -- членах Нац. комі- 
сії в справах ЮНЕСКО. Найви- 
щим органом ЮНЕСКО є Ген. 
конференція, сесії якої відбува- 
ються раз на два роки. В перерві 
між сесіями діє Виконавча рада 
(51 член). 

У 1980 членом Виконавчої ради 
обрано представника УРСР. Штаб- 
квартира орг-ції -- в Парижі, де 
знаходиться її Секретаріат на чолі 
з Ген. директором. Орг-ція прово- 
дить значну видавничу діяльність. 
Вона випускає 26 періодичних ви- 
дань, серед яких найпоширеніші: 
«Кур'єр ЮНЕСКО» (видається 
28 мовами, з 1957 -- й рос. мовою), 
«Культури», «Музеум», «Перспек- 
тиви освіти», «Імпакт», «Природа 
і ресурси» (рос. мовою з 1982). 
ЮНЕСКО взяла участь у відзна- 
ченні 100-річчя від дня народження 
В. І. Леніна (1970), 150-річчя від 
дня народження К. Маркса (1968), 
1500-річчя заснування Києва 
(1982) та ін. Ю. М. Кочубей. 
«ЮНЬЙ ЛЕНИНЕЦ»ь -- газета 
піонерів і школярів України, ор- 
ган ЦК ЛКСМУ та Респ. ради Все- 
союзної  піонерської орг-ції ім. 
В. І. Леніна. Засн. 1922 в Харкові 
під назвою «Юньй спартак». З 
лютого 1924 по листопад 1928 -- 
«Юньй ленинец». З грудня 1928 
по липень 1938 не виходила. З 
1938 виходить у Києві: у липні 
1938 -- червні 1941 -- під назвою 
«Юньй пионер», з січня 1944 -- 
«Юньй ленинец». Газета знайомить 
з життям і досвідом передових 
піонерських дружин та загонів; 
допомагає учням оволодівати знан- 
нями, виховує піонерів і школярів 

сі ідей комунізму. 

дозі УНІ л. лобода. 


«ЮНЬЙ СПАРТАК» перша 
дитяча газета в СРСР. Засн. 1922 
в Харкові як орган Харків. міськ- 
кому юних спартаківців (однієї з 
перших дитячих комуністичних 
груп на Україні). Виходила рос. 
мовою. З лютого 1923 -- газета 
Харків. губкому КСМУ та міськ- 
кому юних спартаківців, а з серпня 
1923 -- всеукр. щотижнева газета 
Центр. та Харків. губернської ко- 
місії по дитруху та Харків. міськ- 
кому юних  спартаківців. Після 
смерті В. І. Леніна «Ю. с.»2 люто- 
го 1924 перейменовано на «Юньй 
ленинец». | Н. Л. Лобода. 
ЮНИЦЬКИЙ Анатолій Іванович 
(31.11 1912, м. Ніжин -- 12.М 1976, 
Луцьк) -- укр. рад. актор, нар. 
арт. УРСР (з 1968). Творчу діяль- 
ність почав 1932 в театрі «Черво- 
ний Жовтень». Працював у теат- 
рах України, 1945--76 -- у Во- 
лин. укр. музично-драм. театрі 
ім. Т. Г. Шевченка. Середролей -- 
Шельменко («Шельменко-денщик» 
Квітки- Основ'яненка), Микола 
(«Наталка Полтавка» Котляревсь- 
кого), Хлестаков («Ревізор» М. Го- 
голя), Сиплий («Оптимістична 
трагедія» Вишневського), «Фігаро 
(«Весілля Фігаро» Бомарше). 
Кк. О. Силіна. 
ЮНІДО -- див. Організація ООН 
по промисловому розвитку. 
ЮНКЕР Василь Васильович (25. 
ПІ (6.ТУ) 1840, Москва -- 1 (13). 








475 


ЮНКЕР 





1. С. Юмашев. 


Т. Юнг. 


А. І. Юницький. 





Фотографія Юпітера в 
синьому промінні, одер- 
жана на  5-метровому 
рефлекторі. Зліва вго- 
рі Велика Червона 
Пляма, над нею -- Тінь 
3-го супутника. 


476 





ЮНКЕР 





К.Ф. Юон. 





Л.Д. Юпко. 





К.Ф. Юон. Бгрезневе 
сонце. 1915. ДТГ у 
Москві. 


1892, Петербург|-- рос. дослідник 
Африки. Почесний член Рос. ге- 
огр. т-ва (з 1887). Одержав мед. 
освіту в Дерпті Й Геттінгені. В 
1873--75 подорожував по Тунісу, 
Алжіру, Лівії та Єгипту. В 1876-- 
783 1 1879--86 здійснив дві подоро- 
жі у внутр. райони Центр. Африки. 
Написав тритомну працю з гео- 
графії, етнографії та історії Пд. 
Судану й пн. частини Уганди. 

ЮНКЕР (нім. УчпКег, букв.-- мо- 


лодий дворянин, панич) -- 1) Дво- 
рянин, великий поміщик у Пруссії; 
в широкому розумінні -- великий 


дворянин-землевласник у Німеччи- 
ні (див. Юнкерство). 2) В рос. 
армії 18--1-ї пол. 19 ст. унтер- 
офіцер з дворян, який мав право 
на пільговий строк вислуги при 
присвоєнні першого офіцерського 
чину. 3) З 1864 -- вихованці юн- 
керських та інших військ. училищ, 
що готували молодших офіцерів 
для . армії. 

ЮНКЕРСТВО -- нім. великі дво- 
ряни-землевласники. Ю. виникло 
в 16 ст., соціальну основу Його 
становило  дворянство-лицарство, 
гол. чин. у Сх. Пруссії. Поступово 
еволюціонувало від феодального 
господарства до капіталістичного. 
В 1933 Ю. брало активну участь 
у встановленні фашизму в Німеч- 
чині. В сх. частині Німеччини 
Ю. як клас було ліквідовано 
в результаті агр. реформи 1945. 
У ФРН у старому розумінні Ю. 
не існує, кол. юнкерські господар- 
ства перетворилися на капіталі- 
стичні с.-г. підприємства. 
ЮНКТАД -- див. Конференція 
ООН по торгівлі й розвитку. 
«ЮН-ЛЕ ДАДЯНЬ» -- найдавні- 
ша і найбільша кит. енциклопедія, 
складена в одному примірнику 
1403--08. Написана на основі кла- 
сичних конфуціанських, буддійсь- 
ких та даоських книжок, праць з 
історії, філософії, медицини, тех- 
ніки, землеробства, відомих дра- 
матичних та художніх творів, 
антологій та ін. (бл. 8 тис. першо- 
джерел). Налічувала 11 095 томів, 
зведених у 22 877 книжках (зшит- 
ках) осн. корпусу та в 60 книжках 
правил користування і змісту. В 
1562--67 з енциклопедії знято ко- 


пію. Збереглося 215 томів, які 
1959  перевидано фотолітограф- 
ським способом. К. Чирко. 


ЮНОКОМУНАРІВСЬК -- місто 
Донец. обл. УРСР, підпорядкова- 
не Єнакіївській міськраді. Розта- 
шований на р. Булавинці (бас. 
Міусу), за 5 км від залізнич. ст. 
Єнакієве. Засн. 1908 як шахтар- 
ське с-ще. Рад. владу встановлено 
в листопаді 1917. З 1965 Ю.-- міс- 
то (1924--65 було с-щем шахти і 
наз. Юнком). У місті -- видобу- 
вання кам. вугілля (З шахти), під- 
приємства побутового  обслугову- 
вання. Профес.-тех. уч-ще, б заг.- 
осв. та музична школи; лікарня; 
Палац культури, З клуби, 2 біб- 
ліотеки. 

ЮНОНА (лат. Учпо) у рим. 
міфології богиня шлюбу, охорон- 
ниця жінок і материнства. Дружи- 
на Юпітера. На честь Ю. в Ри- 
мі 1 березня жінки влаштовували 
сімейне свято матроналії. Ю. 
ототожнювали з грец. богинею Ге- 
рою. Іл. с. 474. 
ЮНРРА (англ. ЮМЕВА; Опіїед 
Маіоп5 ВБеїеї ап Кебабійтабіоп 
Адтіпізігайіоп Адміністрація 


допомоги і відбудови Об'єднаних 
Націй) міжнар. організація, 
створена 9.ХІ 1943 для подання до- 
помоги країнам, що потерпіли під 
час 2-ї світової війни. Угоду про 
створення ЮНРРА підписали у 
Вашінгтоні 44 д-ви, в т. ч. СРСР; 
Українська РСР приєдналася до 
ЮНРРА 18.ХП 1945. Фонди орг- 
ції складалися з внесків країн- 
членів, територія яких не зазнала 
ворожої окупації (розмір внесків 
становив спочатку 1 24, а потім 
2 9 від нац. доходу країни). На 
території країн, яким подавала- 
ся допомога, утворювалися місії 
ЮНРРА. США намагалися викори- 
стати допомогу ЮНРРА як знаряд- 
дя тиску на політику країн, яким 
подавалася допомога. В 1947 
ЮНРРА припинила свою  діяль- 
ність. 
ЮНЬНАНЬ -- провінція на Пд. 
Китаю. Площа 390 тис. км?. Нас. 
32,6 млн. чол. (1982). Адм. ц.-- м. 
Куньмін. Більшу частину тер. 
займає Юньнаньське нагір'я. Клі- 
мат субтропічний мусонний. Най- 
більші річки Меконг, Янцзи, 
Салуїн. Поширені ліси. "Вирощу- 
ють рис, кукурудзу, пшеницю, бо- 
бові, з технічних -- рапс, арахіс, 
тютюн, чай, бавовник, цукр. трос- 
тину, а також тропічні культури. 
Розводять велику рогату худобу 
(переважно буйволів) та свиней. 
Шовківництво. В лісах -- заготів- 
лі деревини. Видобувають олово, 
мідну, свинцево-цинкові, заліз. ру- 
ди, вугілля, кам. сіль. Підприєм- 
ства металург. (у т. ч. виплавка 
олова), маш.-буд., хім., цем., лі- 
сової, текст., харч. проместі. "Роз- 
винуті кустарні промисли. Гол. про- 
мисловий центр -- Куньмін. 
М.В. Фурманов. 

ЮОНн Костянтин Федорович (12 
(24).Х 1875, Москва -- 11.ГУ 1958, 
там же,| -- рос. рад. живописець, 
нар. художник СРСР (з 1950); 
дійсний член АМ СРСР (з 1947). 
Член КПРС з 1951. У 1894--99 
навчався в Моск. уч-щі живопису, 
скульптури та архітектури. Був 
членом «Союзу російських худож- 
ників» (1904--25), АХРР (з 1925), 
брав активну участь в організа- 
ції Спілки художників СРСР 
(1957--58 -- перший секретар (її 
правління). 
Твори: «Троїцька лавра взимку» 
(1910), «Березневе сонце» (1915), 
«Нова планета» та «Куполи і ла- 
стівки» (обидва -- 1921), «Парад 
Червоної Армії» (1923), «Сестри- 
комсомолки» (1929), «Парад на 
Красній площі 7 листопада 1941 
року» (1942, варіант 1949), «Порт- 
рет В. М. Пашенної» (1945), «Ра- 
нок індустріальної Москви» (1949) 
та ін. Відомий як театр. художник. 
Педагогічна діяльність (1900--17 
-- засновник та керівник худож. 
школи в Москві; 1939-40 -- про- 
фесор АМ у Ленінграді). Нагород- 
жений орденом Леніна, ін. орде- 
нами. Держ. премія СЬСР, 1943. 

: Об искусстве, т. 1--2 М., 1959. 


ЕР Осмоловский Ю. 2. Константин 
Федорович Юон. М., 1982. 


ЮПІ, Юнайтед Пресс Інтернешнл 
(англ. СРІ; Опіїед Ргез5 Іпіегпа- 
фіопа! -- 'єднана міжнародна 


преса) -- одне з найбільших інфор- 
маційних м агентств США. Засн. 
1958. Є комерційним підприємст- 
вом. Має 146 відділень всередині 
країни і 78 за кордоном, обслуго- 


вує понад 7500 газет, радіо-, теле- 
станцій і телеграфних систем понад 
100 країн світу. Центр -- у Нью- 
Йорку. 

ЮПІТЕР Глат. Лар(р)їег) -- у рим. 
міфології головний бог; його вва- 
жали богом неба, світла, дощу, 
грому, блискавки. Пізніше Ю. 
вшановували і як покровителя 
Рим. держави. Ю. ототожнювали 
з грец. Зевсом, міфи про якого з 
грец. міфології було перенесено 
на Юпітера. Їл. с. 4/8, а також до 
ст. Рококо, т. 9, с. 446. 
ЮПІТЕР найбільша планета 
Сонячної системи, п'ята за від- 
даленням від Сонця, астр. знак 2(. 
Серед. віддаль Ю. від Сонця -- 
2,203 астрономічної одиниці (бл. 
778 мли. км). Ексцентриситет ор- 
біти 0,0484, кут між площинами 
орбіти й екліптики 1718", сиде- 
ричний період обертання навколо 
Сонця 11,9 тропічного року. Ек- 
ваторіальний радіус Ю. 71398 км, 
стиснення 1 : 15,4. Ю. швидко 
обертається навколо власної осі: 
поблизу екватора планети період 
обертання 9 год 50 хв 30 с, 
а на середніх широтах (Ф2 127) 
-- 9 год 55 хв 41 с. Маса Ю. ста- 
новить 1,901 - 10399 г (удвічі біль- 
ше за масу решти планет, разом 
узятих); серед. густина його (як 
і ін. планет-гігантів) досить низь- 
ка -- 1,33 г/см32, що в чотири рази 
менше за земну густину і набли- 
жається до серед. густини Сонця. 
Прискорення сили тяжіння на ек- 
ваторі Ю. 23,22 м/с?, на полюсі -- 
27,07 м/с?, друга космічна швид- 
кість на поверхні Ю.--61 км/с. 
Макс. яскравість Ю. становить 
--2,52 візуальної зоряної величи- 
ни. Ю. має 16 природних супутни- 
ків (див. Супутники планет), 
найяскравішими з яких є Ганімед, 
Європа, 1о, Каллісто. 

Поверхня Ю. закрита суцільним 
шаром хмар, який складається з 
темних смуг (поясів) і світлих зон, 
розташованих паралельно еквато- 
рові. Осн. складовими атмосфери 
Ю. є водень, гелій, неон, метан і 
аміак. Припускається наявність 
деякої кількості водяної пари, 
монооксиду вуглецю,  фосфіну, 
ацетилену, етану, ціаністого вод- 
ню та ін. сполук. В атмосфері Ю. 
спостерігається т. з. Велика Чер- 
вона Пляма (мал. ) що являє со- 
бою гігантський вихор, який утри- 
чі перевищує розміри Землі. Тепла 
від Сонця на одиницю площі Ю. 
одержує в 27 разів менше, ніж Зем- 
ля, тому сонячне випромінювання 
може нагріти поверхню Ю. лише 
до --150"С. Однак прямі виміри 
в сантиметровому  радіодіапазоні 
дають т-ру від - 100 "С до --80 "С 
і навіть вище. Це пояснюється до- 
сить інтенсивним тепловим  пото- 
ком з надр Ю. (джерелом якого 
може бути тільки гравітаційне стис- 
нення), який майже в два рази 
перевищує тепловий потік від Сон- 
ця. Ю. має потужну магнітосферу. 
З денного боку вона тягнеться на 
50--100 радіусів Ю. (залежно від 
густини сонячного вітру), з ніч- 
ного досягає орбіти Сатурна. На 
знімках, одержаних 1979 з борту 
«Вояджера- 1» (див. «Вояджер»), 
навколо Ю. виявлено кільце. Його 
товщина 30 км, ширина бл. 9000 
км, зовн. край віддалений від 
хмарного покриву на 57 тис. км. 
Дані про Ю. та його супутники 


одержано також за допомогою кос- 


мічних - апаратів  «Піонер-10» і 
не ре та «Вояджер-2». Іл. 
с. 475 


Літ.: "Ксанфомалити Л. В. Планеть, 
открьтье заново. М., 1978; Маров 


М. Я. Планетьи Солнечной системь. 
М., 1981; Юпитер, т. 1--3. Пер. сангл. 
М.. 1978-- 79. В. В. Аврамчук. 


ЮПКО Лев Дмитрович (н. 29.Х 
1911, м. Краматорськ, тепер До- 
нец. обл.) -- рад. інженер-мета- 
лург, Герой Соціалістичної Пра- 
ці (1958). Член КПРС з 1945. 
Після закінчення (1932) Моск. 
ін-ту сталі працював на  мега- 
лург. з-дах Донбасу, Магнітогор- 


ському металург. комбінаті, До- 
нецькому, Комунарському  мета- 
лург. з-дах. З -- директор 


металург. заводу «Запоріжсталь» 
імені С. Орджонікідзе. Ю.-- орга- 
нізатор впровадження нових тех. 


досягнень на заводі. З січня 
1983 -- персональний пенсіонер. 
Делегат ХХП--ХХУЇ з'їздів 


КПРС. Депутат Верховної Ради 
УРСР 5--10-го скликань. Наго- 
роджений орденами Леніна, Жовт- 
невої Революції, З орденами Тру- 
дового Червоного Прапора.  Ле- 
нінська премія, 1960. Держ. пре- 
мія УРСР, 1977. М. К. Гуща 

ЮРА Гнат Петрович |27.ХП 1887 
(8.1 1888), с. Федварі, тепер с. 
Підлісне Олександрівського р-ну 
Кіровогр. обл.-- 18.1 1966, Київ| 
-- укр. рад. акто р, режисер, нар. 
арт. СРСР (з 1940). Член КПРС 
з 1938. Сценічну діяльність почав 
1904 в аматорському гуртку; в 
профес. театрі -- з 1907 (трупа С. 
Максимовича), 1913--14 грав у 
Театрі товариства «Руська бе- 
сіда» у Львові, був актором і ре- 
жисером у київ. «Молодому теат- 
рі». В 1920 Ю. -- один з заснов- 
ників створеного у Вінниці Нового 
укр. драм. театру ім. І. Франка 
(з 1923 -- в Харкові, з 1926 - - Київ. 
укр. драм. театр ім. І. срраннаї, 
який очолював до 1961 (з 1954 -- 
разом з Крушельницьким). 


Мистецька особистість Ю. фор- 
мувалась на реалістичних традиці- 
ях укр. дожовтн. 


театру. вектови 





Г. П.Юра в ролях Крамарюка («Жи- 
тейське море» І. Карпенка-Карого), 
Швейка («Пригоди бравого солдата 
Швейка» за Я. Гашеком), Луки («На 
дні» М. Горького) та Мусія Копист- 
ки («97ь М. Куліша). 


ський хист найбільше виявився 
у характерних та комедійних ро- 
лях. Кращі з них: Мартин Бору- 
ля, Стьопочка Крамарюк, Тереш- 
ко Сурма, Бонавентура («Мартин 
Боруля», «Житейське море», «Сує- 
та», «Сто тисячь Карпенка-Карого), 
Копистка («97» М. Куліша), Лука 
(«На дні» М. Горького), Швейк 
(«Пригоди бравого вояка Швейка» 
за Гашеком). Серед вистав -- «Гай- 
дамаки» за Т. Шевченком, «Укра- 
дене щастя» І. Франка, «Безта- 
ланна» Карпенка-Карого, «Мару- 
ся Богуславка» М. Старицького, 
«Дума про Британку» Ю. Яновсь- 
кого, «Дон Карлос» Ф. Шіллера. 
Знімався в кіно (фільми «Карме- 
люк», «Прометей», «Тарас Шев- 
ченко» та ін.). Інсценізував поеми 
«Гайдамаки» і «Їван Гусь за, Т. 
Шевченком, «Свято святого Йор- 
гена» за Бехстедом, створив сце- 
нічний варіант «Циганки Ази» -- 
«Лиха доля» за М. Старицьким. 
Автор літ. праць з питань театр. 
мистецтва: «20 років» (1940), «Ре- 
жисер у театрі» (1962). В 1938-- 
61 викладав у Київ. ін-ті театр. 
мистецтва ім. І. Карпенка-Карого 
(з 1946 професор). Депутат 
Верховної Ради УРСР 1--5 скли- 
кань. Нагороджений 3 орденами 
Леніна, ін. орденами, медалями. 
Держ. премія СРСР, 1949, 1951. 
Іл. див. також до ст. Акторське 
мистецтво, т. 1, с. 448--449. 
Тв.: Життя Ї сцена. К., 1965. 
Літ.: Бобошко Ю. Гнат Юра. К., 1980. 
Ю. М. Бобошко. 
ЮРА Терентій Петрович Ї10 (22). 
ГУ 1884, с. Федварі, тепер с. Під- 


лісне Олександрівського р-ну КІі- 
ровогр. обл.-- 9.У 1973, Київі -- 
укр. рад. актор, нар. арт. УРСР 


(з 1940). Брат ГГ. Юри та О. 
Юри-Юрського. У 1905 вступив до 
профес. укр. трупи С. Максимо- 
вича (м. Єлисаветград, тепер Кі- 
ровоград). В 1908--17 грав у манд- 
рівних трупах та антрепризах О. 
Дукельського, О. Суходольського, 
П. Колесниченка та ін., 1921--57 -- 
в Київ. укр. драм. театрі ім. І. 
Франка. Серед ролей: Хома («Ой, 
не ходи, Грицю, та й на вечорниці» 
Старицького), Їван («Безталанна» 
Карпенка-Карого), Гнат Гиря («97» 
М. Куліша), Бублик («Платон 
Кречет» Корнійчука), Осип («Ре- 
візор» Гоголя), Сатін («На дні» 
М. Горького), Тартюф («Тартюф» 
Мольєра). Знімався в кіно (фільм 
«Івань та  ін.). Нагороджений 


орденом «Знак Пошани». 
Ю. М. Бобошко. 


ЮРА -- середньовисокі гори в Зх. 
Європі, у межах Франції та част- 
ково Швейцарії. Довж. 250 км, 
шир. до 65 км. Макс. висота 1718 м 
(г. Неж). Розвинутий карст. Схи- 
ли до вис. 700 м вкриті буковими 
лісами, вище -- ялинові й ялицеві 
ліси; на вершинах --луки. Числен- 
ні джерела. 

ЮРА ЦЕРКВА в Дрогобичі -- 
пам'ятка укр. дерев'яної архітек- 


тури галицької школи (перевезе- | 


но 1656 із с. Надієвого). Найдав- 
ніші частини -- зруби бабинця, / 
нефа (кін. 15 -- поч. 16 ст). 


час. вигляду набула на поч. 18 ст. 
Храм у плані тридільний, з квад- 
ратним (7,5 Х 7,5 м) нефом з 
двома бічними гранчастими кон- 
хами-криласами та  гранчастими 
вівтарем | і  притвором-бабинцем 


(уся довж. храму 18 м). Гол. три 


зруби увінчані трьома верхами без 
заломів, а криласи -- верхами з 
одним заломом. У 1678 було збу- 
довано дзвіницю (вис. з хрестом 
27 м). У 1646--48 під керівництвом 
сарана, з Медики розписано неф 
храму, 1678 -- восьмерик серед- 
нього верху і сам верх, 1711--14 -- 
Введенську каплицю на хорах. 
У 1648--50 створені іконостас та 
ікони у стилі епохи п с с 


Логвин. 
ЮРАСОВ Михайло (рр. н. і см. 
невід.) -- укр. архітектор 18 ст. 


Учень і помічник арх. І. Ф. Мічу- 
ріна. Працював у стилі укр. ба- 
рокко. Споруди: бурса при Софій- 
ському монастирі (1763--67), вів- 
тарна частина Михайлівського со- 
бору Видубицького монастиря 
(1720--75. добудова), будинок ігу- 
мена Видубицького монастиря 
(1770--75); усі -- у Києві, (у спів- 
авт. з П. Поповим). Їл. див. на ок- 
ремому арку до ст. Софійський 
музей, т. 208--209. 
ЮРА- ЮРСЬКИЙ Олександр Пет- 
рович (11 (23).У1 1895, с. Федварі, 
тепер с. Підлісне Олександ пес. 
кого р-ну Кіровогр. обл.-- ХП 
1968, Київ| -- укр. рад. актор, ар 
арт. "УРСР (з 1947), нар. арт. УЗ. 
РСР (з 1944). Член КПРС з 1951. 
Брат Г. П. Юри та Т. П. Юри. 
Закінчив 1919 драм. злудію «Моло- 
дого театру» (Київ). У 1920--48 
працював в Укр. драм. театрі ім. 
І. Франка (до 1923 -- пересувний, 
з 1923 -- у Харкові, з 1926 -- у 
Києві), з 1948 -- в Київ. держ. 
філармонії. Серед ролей -- Іван 
(«Безталанна» Карпенка-Каро- 
го), Годвінсон («В пущі» Лесі 
Українки), Тарас Шевченко («До- 
ля поета» Голованівського), Есте- 
ван («Фуенте овехуна» Лопе де 
Вега). Нагороджений 2 орденами 
«Знак Пошани», медалями. 
Ю. М. Бобошко. 
ЮРГА -- місто обласного підпо- 
рядкування Кемер. обл. РРФСеР, 
райцентр. Залізничний вузол Юрга 
І. 85 тис. ж. (1983). З-ди: маш.- 
буд. абразивний, залізобетонних 
конструкцій, цегельний, пивовар- 
ний,  маслоробний, меблева та 
ковбасна ф-ки. Верстатоінструм. 
технікум. Ю. утворено 1949 
ЮРГЕНС Наталія 2 пакатівна 
(н. 14.П 1932, Баку) -- 
актриса, нар. арт. УРСР Ма 1976). 
засл. арт. РРФСР (з 1967). В 
1954 закінчила | Ленінабадське 
муз. уч-ще. В 1947 -- 69 працюва- 
ла в різних театрах країни, з 
1969 -- в Донецькому обл. рос. 
драм. театрі (м. Жданов). Серед 
ролей -- Лариса, Кручиніна («Без- 
приданниця», «Без вини винува- 
ті» О. Островського), Васса («Вас- 
са Желєзноваь» М. Горького), Го- 
нерілья («Король Лір» Шекспіра), 
Медея («Медея» Ануя), Ганна Па- 


). Су- ШИМИ 











477 





ЮРГЕНС 





Н. М. Юргенс. 


Юра церква в Дрого- 
бичі. Кінець 15-- 
початок 16 ст.; 18 ст. 


ЮРЕВИЧ 


478 





В. Л. Юренєва. 


Юпітер. 
Державний 
у Ленінграді. 





Мармур. 1 ст. 


Ермітаж 


долист, Майя Голуб («Крила», 
«Над Дніпром» Корнійчука). 

Г. С. Костинська. 
ЮРЕВИЧ Михайло (1707 -- р. см. 
невід.) укр. ювелір. Жив у 
Києві. З його робіт відомі карбо- 
вані срібні царські врата (1748) та 
оправа для престолу в Успен- 
ському соборі Києво-Печерської 
лаври (1751). 
ЮРЕЗАНСЬКИЙ Володимир Ти- 


мофійович |справж. прізв.-- НІіс; 
24.1 (5.11) 1888, с. Пічугіно, тепе 
Чебаркульського р-ну Челяб. 


обл.-- 9.П 1957, Москва) -- рос. 
рад. письменник. Після громадян. 
війни жив на Україні, працював 
кореспондентом  «Известий» на 
Дніпробуді.  Друкуватися почав 
1908. Осн. твори присвячені іс- 
тор. минулому укр. народу (роман 
«Зникле село», 1926; повість «За- 
грави над ланами», 1926) та життю 
робітн. класу Рад. України (рома- 
ни «Підкорення ріки», 1946; «Вог- 
ні на Дніпрі», 1952). Перекладав 


твори українських радянських 
письменників. 

Тв.: Укр. перекл.- Ярина. Х., 
1929; Степовий гігант. Х., 1931; Діа: 
мантові верстви, ч. 1. Х., 1931; Зник- 


ле село. К., 1958; Дніпрогес. Дніпро- 
петровськ, 1970. І. Крук. 
ЮРЕНЄВА Віра Леонідівна (10 
(22).У1 1876, Москва -- 19.І 1962, 
там  же|-- російська радянська 
актриса, заслужена артистка 
РРФСР (з 1935). У 1902 закінчила 
драм. курси при Олександринсь- 
кому театрі (курс В. Давидова) в 
Петербурзі. В 1918--19 працювала 
в київ. Театрі  «Соловцов», З 
1919 -- в Другому театрі Укр. Рад. 
Республіки імені Леніна (роль Лау- 
ренсії у виставі «Фуенте овехуна» 
Лопе де Вега). В 1920-55 -- в 
театрах Москви і Ленінграда. Зні- 
малась в кіно. 

Тв.: Записки актриси. М.-Л., 1946. 
АН Спектакль, звавший в бой. К., 
ЮР'ЄВ Борис Миколайович |29.Х 
(40.ХІ) 1889, Смоленськ -- 14.ПІ 
1957, Москва| -- рад. вчений у га- 
лузі аеродинаміки, акад. АН СРСР 
(з 1943), генерал-лейт. інженер- 
но-тех. служби (1944). Після  за- 
кінчення (1919) Моск. вищого тех. 
уч-ща викладав у ньому (з 1925 -- 
професор). Брав участь в органі- 
зації Центр. аерогідродинамічно- 
го ін-ту (ЦАГІ), Військ.-повітр. 
інженерної академії ім. М. Є. Жу- 


ковського (викладав 1920--49), 
Моск. авіац. ін-ту ім. С. Орджо- 
нікідзе (викладав  1930--40). З 


1950 працював в Ін-ті механіки 
АН СРСР. Розвинув (1910--11, 
разом з дослідником Г. Х. Сабіні- 
ним) теорію повітряного гвинта; 
уточнив вихрову теорію гвинта 
Жуковського. Побудував (1912) мо- 
дель у натуральну величину гелі- 
коптера одногвинтової схеми; ство- 
рив (1930) перший експерименталь- 
ний вертоліт ЦАГІ-ЕА-1; скон- 
струював (1941, разом з конст- 
руктором І. П. Братухіним) дво- 
гвинтовий вертоліт «Омега». На- 
городжений 2 орденами Леніна, 
ін. орденами, медалями. Держ. 
премія СРСР, 1943, 1946. 

Р'ЄВ Василь Якович |8 (20). 
1879, с. Івановська Вірга, тепер 
с. Вірга Нижньоломовського р-ну 
Пенз. обл.-- 8.П 1962, Харків|) -- 
укр. рад. селекціонер-рослинник, 
акад. АН УРСР (з 1945), засл. 
діяч науки УРСР (з 1949), двічі 


Герой Соціалістичної Праці (1954 
і 1959). Член КПРС з 1956. В 1905 
закінчив Новоолександрійський 
ін-т с.г. і лісівництва (тепер Хар- 
ків. с.-г. ін-т ім. В. В. Докучаєва). 
В 1909--56 працював на Харків. 
селекційній станції (з 1944-- дирек- 
тор), одночасно з 1937 -- профе- 
сор Харків. с.-г. ін-ту. В 1945-56 
-- директор Ін-ту генетики Й се- 
лекції АН УРСР, з 1956 і до кінця 
життя -- директор Укр. н.-д. ін-ту 
рослинництва, селекції і генети- 
ки. Ю.-- один з основоположників 
вітчизняної селекції і насінницт- 
ва с.-г. культур. Автор багатьох 
високопродуктивних сортів  ози- 
мих і ярих культур. Нагороджений 
о орденами Леніна, ін. орденами, 
педалями; Держ. премія СРСР, 
ЮР'ЄВ Юрій Михайлович (З (15).І 
1872, Москва -- 13. 1948, Ле- 
нінград| рос. рад. актор, нар. 
арт. СРСР (з 1939). З 1893 і до 
кінця життя (з незначними перер- 
вами) працював в Олександрин- 
ському театрі (тепер Ленінгр. ака- 
деміч. театр драми ім. О. С. Пуш- 
кіна; 1922--28 його худож. 
керівник). Серед ролей -- Арбенін 
(«Маскарад» Лермонтова), Чаць- 
кий («Лихо з розуму» Грибоєдо- 
ва), Велікатов («Таланти і поклон- 
ники» О. Островського), Отелло, 
Король Лір (однойменні трагедії 
Шекспіра) та ін. Нагороджений ор- 
деном Леніна, | ін. орденами. 
Держ. премія оон 1943. 
Записки, т. 1-2. Л.-М., 1963. 
О.О. Кулик. 
ЮР'ЄВ -- колишня (в 11--13 ст. 
та в 1893--1919) назва м. Тарту 
ЮР'ЄВА (МИХАЙЛІВСЬКА) 
БОЖНИЦЯ в Острі -- пам'ятка 
давньорус. архітектури. Збудова- 
на 1098 за князя Володимира Мо- 
номаха. Мала одне  прямокут- 
не приміщення з великою напів- 
круглою абсидою і двома малень- 
кими, влаштованими в товщі сті- 
ни, високі вікна з напівциркуль- 
ними завершеннями. Система пів- 
циркульних склепінь спиралася 
на стіни і два опорні стовпи. В 
інтер'єрі абсиди збереглися решт- 
ки фресок. Їл. див. до ст. Остер, 
т. 8, с. 86. Г. Н. Логвин. 
ЮР'ЄВИЧ  ()игіемісі) | Антон 
(1839, с. Глухівці, тепер Козятин- 
ського р-ну Вінн. обл.-- 1868) -- 
діяч польс. визвольного руху. В 
1857--62 навчався в Київ. ун-ті. 
З 1862 входив до складу «Провін- 
ційного к-ту на Русі», який готу- 
вав повстання на Правобережній 
Україні. На поч. польського пов- 
стання 1863--64 призначений пов- 
станським диктатором  Правобе- 
режної України. Очолював групу 
повстанців, яка вирушила по селах 
Київ. і Волин. губерній з метою 
залучити селян до повстання. Вно- 
чі проти 27.ТУ  (9.У) 1863 сільс. 
варта роззброїла групу Ю. біля 
с. Соловіївки (тепер Коростишів- 
ського р-ну Житомир. обл.). Ю. 
було ув'язнено до Київ. фортеці. 
В січні 1864 він утік з фортеці 
і виїхав за кордон. Г. І. Марахов. 


ЮР'ЄВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
-- див. Тартуський університет. 
ЮРЖЕНКО ШОлександр Іванович 
Гн. 16 (29). УП 1910, с. Баратівка, 
тепер Снігурівського р-ну Мико- 
лаївської області) -- укр. рад. 
фізикохімік, доктор хім. наук 
(з 1949), засл. діяч науки УРСР 


(з 1965). Закінчив (1932) Вологод- 
ський технологіч. ін-т. З 1935 вик- 
ладає у вищих учбових закладах 
(з 1949 -- професор). У 1960-- 
70 -- ректор Одес. ун-ту; з 1971 
працює у вузах Києва. Основні 
праці -- в галузі механізму і кіне- 
тики  полімеризаційних процесів 
в емульсіях, процесів емульсій- 
ного окислення вуглеводнів. На- 
гсроджений орденами Трудового 
Червоного Прапора і «Знак Поша- 
ни». Премія ім. С. В. Лебедєва 
АН СРСР, 1947. 
ЮРИДИКИ (від лат. ічгідісия -- 
судовий) -- за феодалізму терито- 
рії в межах міст, вилучені з-під 
міської юрисдикції та управління. 
Становили власність світських або 
духовних феодалів; були значними 
осередками о ремесла |і торгівлі. 
Виникли в Зх. Європі у 15 ст. З 
серед. 16 ст. поширилися в Польщі, 
в т. ч. в загарбаних нею зх.-укр. 
містах, зокрема у Львові. Ю. не- 
рідко набували форми окремих 
містечок або приватних міст з 
власними органами управління. 
Оскільки  Ю. гальмували госп. 
розвиток і єдиний порядок управ- 
ління містами, польс. сейм 1764 
скасував їх. Остаточно Ю. лікві- 
довано 1791. В. С. Кульчицький. 
ЮРИДИЧНА  ВІДПОВІДАЛЬ- 
НІСТЬ -- передбачена і врегульо- 
вана нормами права відповідаль- 
ність правопорушника перед д-вою 
в особі компетентних її органів; на- 
слідок правопорушення. Осн. метою 
Ю. в. в СРСР єохорона соціалістич. 
правопорядку і виховання людей. 
в. може бути кримінальною, 
цивільною, адм. та дисциплінар- 
ною і передбачена нормами відпо- 
відного законодавства СРСР. Усі 
види Ю. в. розглядаються як санк- 
ції за правопорушення (позбавлен- 
ня волі, сплата штрафу, відшко- 
дування завданих збитків тощо). 
Підставою Ю. в. є вина особи, що 
вчинила, правопорушення. 
ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ 
-- в СРСР структурний підрозділ 
колегії адвокатів, що створюється 
для подання юридичної допомоги 
населенню і організаціям на тери- 
торії міста, району, населеного 
пункту. Організацію і діяльність 
Ю. к. в УРСР регулює Положення 
про адвокатуру УРСР, затвердже- 
не Законом УРСР від 31.Х 19380. 
Адвокати Ю. к. подають мравову 
допомогу шляхом консультацій та 
роз'яснень з юрид. питань і дові- 
док по законодавству та складан- 
ню документів правового характе- 
ру, а також беруть участь у вста- 
новленому законом порядку в судо- 
вому розгляді цивільних і кримі- 
нальних (тут і під час попереднього 
слідства) справ. 
ЮРИДИЧНА НАУКА -- система 
наукових знань про об'єктивні за- 
кони виникнення, розвитку й функ- 
ціонування держави і права, їхню 
класову природу, місце й призна- 
чення в суспільному житті. Вхо- 
дить до складу суспільних наук. 
Джерела Ю. н. відомі ще з часів 
стародавніх д-в (див. Хаммураппі 
закони, Гоша Мхітара судебник, 
Римське право, Кодекс Юстініа- 
на, «Саксонське зерцало»). Кла- 
сичним зводом законів бурж. сус- 
пільства є Кодекс Наполеона. Ві- 
домими представниками Ю. н. різ- 
номанітних напрямів в зарубіж- 
них країнах були, зокрема, Ч. 


Беккаріа (Італія), І. Бентам (Анг- 
лія), Ж. Боден с оранці), Г. Гро- 
цій (Нідерланди), Р. Ієрінг (НІі- 
меччина). У Давній Русі найзнач- 
нішими пам'ятками систематиза- 
ції юрид. норм і знань були т. з. 
правди («Руська правда»), літопи- 
си, грамоти, статути (Статут 
Володимира Мономаха). В них 
було зібрано й описано норма- 
тивні, законодавчі матеріали. Пер- 
ші спроби наукових досліджень У 
галузі юриспруденції на Україні 
належать до 1-ї половини 18 ст. 
і пов'язані зі складанням збір- 
ника норм феод.-кріпосницького 
права, що діяли на Лівобереж- 
ній Україні, - «Права, за якими 
судиться малоросійський народ», 
над яким працювала спеціальна 
кодифікаційна комісія в Глухові, 
створена за царським указом від 
28.УПІ (9.ГХ) 1728. Починаючи 
з 18 ст. офіц. Ю. н. розвивалася 
гол. чин. у Моск., Петерб., а піз- 
ніше -- Київ. Харків. і Ново- 
російському (в Одесі)  ун-тах. 
Першими рос. професорами-юри- 
стами були С. Ю. Десницький та 
1.0. Третьяков. Відомі імена та- 
ких вчених-юристів, як Є. В. 
Васьковський, М. Ф. Владимир- 
ський- Буданов, Д. І. Каченовсь- 
кий, О. Ф. Кістяковський, А. Ф. 
Коні, К. О. Неволін, В. А. Неза- 
битовський та ряд інших. Теор. 
і методологічною основою  соціа- 
лістичної Ю. н. є вчення К. Марк- 
са, Ф. Енгельса ї В. І. Леніна, до- 
кументи КПРС. Для становлення 
Ю. н. у нашій країні важливе зна- 
чення мали праці Д. І. Курського, 
М.В. Криленка, П. Ї. Стучки, 
М. Ф. Владимирського, Є. Б. Па- 
шуканіса. На Україні утвердженню 
рад. правової науки сприяла теор. 
1 практична діяльність керівників 
КП(б)У та Укр. Рад. д-ви Д. 3. 
Мануїльського, Г. І. Петровського, 
С. В. Косіора, М. О. Скрипника, 
В. Я. Чубаря, Е. ИЙ. Квірінга, 
В. П. Затонського, О. Г. Шліхтера, 
першого наркомюста О. І. Хмель- 
ницького. Розвиток радянської 
Ю. н. відбувався в процесі будів- 
ництва рад. держ. апарату і ви- 
роблення нового законодавства, 
в рішучій боротьбі проти буржу- 


азної і  бурж.-націоналістичних 
концепцій та ідеалістичної мето- 
дології. 


Проблеми Ю. н. розробляють нау- 
кові установи АН СРСР і АН 
союзних республік, спеціалізова- 
ні науково-дослідні ін-ти при М-ві 
юстиції СРСР, Прокуратурі СРСР 
і МВС СРСР. Наук. дослідження 
проводяться і в юрид. навч. за- 
кладах, зокрема на юрид. ф-тах 
ун-тів, на юрид. кафедрах ін. вузів. 
Наук. рада АН СРСР «Закономір- 
ності розвитку держави, управлін- 
ня і права» здійснює координацію 


наук. досліджень у масштабах 
країни. 
Основними кгалузями Ю. н. є: 


теорія д-ви і права, історія д-ви й 
права, держ. право, цивільне пра- 
во, кримінальне право,  проце- 
суальне право, адм. право, судо- 
устрій, фінанс. право тощо, а також 
міжнар. право та міжнар. приватне 
право (див. окремі статті). Пра- 
ці рад. правознавців присвячено 
узагальненню досвіду держ.-право- 
вого будівництва в СРСР та в ін. 
країнах соціалізму, дослідженню 
природи і соціального призначен- 


ня права, з'ясуванню його органіч- 
ного зв'язку з політикою й сусп. 
відносинами, творчої ролі в будів- 
ництві соціалізму і комунізму. 
Рад. вчені взяли участь у розро 
ці положень Конституції СРСР 
1977, в удосконаленні законодав- 
ства. Вони досліджують комплек- 
сні проблеми вдосконалення роз- 
винутого соціалістич. суспільства, 
здійснюють розробки по аргументо- 
ваному викриттю антикомуністич- 
них і ревізіоністських концепцій 
у галузі держави і права. Рад. 
фахівці в галузі права входять до 
Міжнародної асоціації юристів- 
демократів, Міжнародної  асо- 
ціації політичних наук. Діє Ра- 
дянська асоціація міжнародного 
права (з 1957). 
В УРСР працюють Держави і 
права інститут АН УРСР, який 
є центром  науковоправових  до- 
сліджень у республіці, відділ еко- 
номіко-правових проблем в Їн-ті 
економіки пром-сті АН УРСР 
(Донецьк). Наук. дослідження 
проводяться в Харківському юри- 
дичному інституті, на юрид. 
ф-тах ун-тів Києва, Львова й Оде- 
си, в Київ. вищій школі МВС 
СРСР. Видаються журнали «Ра- 
дянське право», міжвідомчий 
збірник «Проблеми правознавст- 
ва». Монографія «История госу- 
дарства и права УССР» (1976) удо- 
стоєна Державної премії УРСР 
(1981). В республіці академіками 
і | членами-кореспондентами АН 
УРСР було обрано таких право- 
знавців: в 20-х рр.- О. М. Гу- 
ляєва, В. М. Гордона, В. Е. Гра- 
баря, М. І. Палієнка, О. О. Ма- 
линовського, М.О. Максимейка; 
в 30-х рр.- О.П. Дзеніса, С. В. 
Юшкова; в 40-х рр.- В. М. Ко- 
рецького; в 60-х рр.- Б. М. Ба- 
бія, П. О. Недбайла; в 70-х рр.-- 
В. К. Мамутова, В. В. Цвєткова 
(див. відповідні біографічні стат- 
ті). У 1974 на Україні видано 
енциклопедичний Юридичний слов- 
ник, 1983 здійснено його друге ви- 
дання. Б. М. Бабій. 
ЮРИДИЧНА ОСОБА -- в СРСР 
організація, підприємство, об'єд- 
нання, установа, яка має відо- 
кремлене майно і може від свого 
імені набувати майнових і особи- 
стих немайнових прав і нести обо- 
в'язки, бути позивачем і відпові- 
дачем У суді, арбітражі або в тре- 
тейському суді. Правовий статус 
Ю. о. регулюють Основи цивіль- 
ного законодавства Союзу РСР і 
союзних республік, цивільні ко- 
декси союзних республік (в УРСР 
-- ЦивК УРСР) та ін. нормативні 
акти, зокрема Положення про со- 
ціалістичне державне виробниче 
підприємство, Положення про по- 
рядок створення, реорганізації 
і ліквідації підприємств,  об'єд- 
нань і установ, затверджене по- 
становою Ради Міністрів СРСР 
від 2.ІХ 1982. Ю. о. є самостійним 
суб'єктом цивільних  правовідно- 
син, має орг. єдність, закріплену в 
її статуті (положенні), на підставі 
якого здійснюється її діяльність. 
о. що перебувають на госпо- 
дарському розрахунку, мають за- 
кріплені за ними осн. та оборот- 
ні засоби та самостійний баланс; 
ті, що перебувають на держ. бюдже- 
ті, мають самостійний кошторис, 
їхні керівники користуються пра- 
вами розпорядників кредитів за 


винятками, встановленими  зако- 
ном. Є Ю. о., що фінансуються за 
рахунок ін. джерел і при цьому 
мають самостійні кошторис і ба- 
ланс (напр., підприємства зв'яз- 
ку). Ю. о. є й колгоспи, міжколг. 
та ін. кооп. і громад. орг-ції та 
їхні об'єднання, зокрема  проф- 
спілки, добровільні т-ва, а також 
держ.-колг. та ін. держ.-кооп. 
орг-ції. Кожна Ю. о. має своє 
найменування, цивільну  право- 
здатність відповідно до встанов- 
лених у статуті (положенні) цілей 
її діяльності. Ю. о. набуває ци- 
вільних прав і бере на себе обов'яз- 
ки через свої органи, якими є при- 
значені або обрані службові осо- 
би, що діють одноособово або ко- 
легіально в межах прав, наданих 
їм законом, статутом. Ю. о. від- 
повідає по своїх зобов'язаннях май- 
ном, яке належить їй або закріпле- 
не за нею і на яке може бути звер- 
нено стягнення. Д-ва не відпові- 
дає по зобов'язаннях держ. орг-цій, 
що є Ю. о., аці орг-ції не відпо- 
відають по зобов'язаннях держа- 
ви. Існування Ю. о. припиняєть- 
ся шляхом ліквідації або реорга- 
нізації (злиття, поділу або при- 
єднання) в порядку, встановлено- 
му законодавством Союзу РСР і 
постановами урядів союзних рес- 
публік. С. П. Коломацька. 
ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ -- 
галузь прикладної психології, яка 
вивчає психічні | закономірності 
особистості і її діяльності у сфе- 
рі правових відносин. Розрізня- 
ють заг. та окрему частини Ю. п. 
Загальна частина Ю.п. 
розглядає її предмет, методи, 
зв'язки з ін. науками; аналізує 
проблеми правового регулювання 
соціальної поведінки людини, Її 
правосвідомість; досліджує  пси- 
хологію юридич. діяльності. О к- 
рема частина Ю. п. вивчає 
психіч. явища, характерні для різ- 
них стадій відправлення правосуд- 
дя. Самостійними галузями знань, 
що входять до цієї частини Ю. п., 
Є кримінальна психологія, слід- 
ча психологія, психологія потерпі- 
лого, психологія судового процесу, 
виправно-трудова психологія. 

Ю. п. пов'язана з соціальною пси- 
хологією, психологією особистості, 
віковою психологією, психологією 
праці, педагогікою, судовою ети- 
кою, кримінологією, виправно- 
трудовим правом, карним пра- 
вом. 

Літ.: Васильев В. Л. Юридическая 
психология. Л., 1974. В. І. Войтко. 
ЮРИДИЧНА СЛУЖБА в на- 
родному господарстві -- в СРСР 
юридичні відділи (бюро), голов- 
ні (старші) юрисконсульти, юрис- 
консульти міністерств, відомств, 
виконкомів Рад нар. депутатів, 
підприємств, організацій і уста- 
нов. Осн. завданнями Ю. с. є: 
зміцнення соціалістичної закон- 
ності; активне використання пра- 
вових засобів для зміцнення 2гос- 
подарського розрахунку, бороть- 
ба з безгосподарністю, поліпшен- 
ня екон. показників роботи під- 
приємств, орг-цій, установ; забез- 
печення правовими засобами збе- 
реження соціалістичної власнос- 
ті, підвищення якості продукції, 
виконання зобов'язань по госпо- 
дарських договорах; захист прав 
і законних інтересів підприємств, 
орг-цій, установ і громадян; про- 





479 





ЮРИДИЧНА 
СЛУЖБА 





Б. М. Юр'єв. 





В. Я. Юр'єв. 


Ю. М. Юр'єв. 


480 





ЮРИДИЧНА 
ШКОЛА 





В. М. Юркунає. 





Ме 


Буду 


В.М. Юркунас. 
дояркою| Ліногравюра. 
1960. 





паганда рад. законодавства. Роз- 
виткові Ю. с. сприяють постанови 
ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР 
від 23.ХІ 1970 «Про поліпшення 
правової роботи в народному гос- 
подарстві» і від 25.МУІ 1975 «Про 
заходи по дальшому вдосконален- 
ню господарського законодавства». 
Відповідні постанови прийнято й 
в УРСР--постанови ЦК Компартії 
України і Ради Міністрів УРСР 
від 5.П 1971 «Про поліпшення 
правової роботи в народному го- 
сподарстві Української РСР» і 
від 23.УП 1975 «Про заходи по 
дальшому вдосконаленню  госпо- 
дарського законодавства Українсь- 
кої РСР». Завдання, функції, 
права, обов'язки і відповідаль- 
ність працівників Ю. с. визначено 
Заг. положенням про юрид. відділ 
(бюро), гол. (старшого) юрискон- 
сульта, юрисконсульта м-ва, ви- 
конкому Ради нар. депутатів, 
підприємства, організації, устано- 
ви, затвердженим постановою Ради 
Міністрів СРСР 22.У1І 1972. На 
його підставі прийняті положення 
про Ю. с. певної системи відповід- 
ного загальносоюзного або союзно- 
респ. м-ва, відомства, виконкому 
Ради нар. депутатів. Правову 
роботу в колгоспах, міжколг. орг- 
ціях, радгоспах проводять між- 
колг. юрид. групи, юрисконсуль- 
ти, адвокати. Міжколг. юрид. гру- 
пи створюються при управліннях 
с. г. виконкомів районних Рад 
нар. депутатів за рахунок грошо- 
вих внесків колгоспів. Завдання, 
функції, права та обов'язки між- 
колг. групи в УРСР визначені 
Примірним положенням про неї, 
затвердженим міністром сільсько- 
го господарства УРСР і міністром 
юстиції УРСР. Забороняється по- 
кладати на Ю. с. обов'язки, не пе- 
редбачені положеннями про них. 

О. Г. Павшукова. 
ЮРИДИЧНА ШКОЛА, держав- 
на школа -- основний напрям у рос. 
бурж. історіографії 2-ї пол. 19 -- 
поч. 20 ст. Представники Ю. ш. 
(Б. М. Чичерін, К. Д. Киавелін, 
С. М. Соловйов та ін.) вважали 
надкласову д-ву головною силою 
історії, розглядали її діяльність 
як гол. рушійну силу істор. 
процесу. Ця роль д-ви, на їхню 
думку, особливо яскраво вияви- 
лась в Росії на противагу історії 
ін. народів, насамперед Зх. Євро- 
пи. В своїх працях історики Ю. ш. 
розробляли гол. чином історію 
рос. законодавства, центр. і місц. 
держ. установ, правових норм, 
станових відносин. Розглядаючи 
народ як силу, що вороже стави- 
лася до цивілізуючої діяльності 
д-ви, представники Ю. ш. засуд- 
жували класову боротьбу, зокрема 
сел. повстання. Практично поза 
увагою представників Ю. ш. зали- 
шилася історія нерос. народів, у 
т. ч. українського народу, яку 
вони розглядали з великодержав- 
ницьких позицій. Положення Ю. 
пі. визнав у своїх окремих працях 
М. П. Погодін, розвивали В. И. 
Ключевський і П. М. Мілюков. 
Проти методологічних принципів 
Ю. ш. виступали ідеологи рево- 
люц. демократії (О. Ї. Герцен, 
М. Г. Чернишевський). Ю. ш. кри- 
тикували К. Маркс (Твори, т. 33, 
с. 458--459) і В. І. Ленін (Повне 
зібр. тв., т. 5, с. 53; і 21, с. 247). 


Н. Котов. 


ЮРИДИЧНИЙ ОБОВ'ЯЗОК -- 
складова і невід'ємна частина пра- 
вовідносин, закріплена нормою 
права. Ю. о. відображає передба- 
чену законом міру належної пове- 
дінки суб'єктів права (громадян, 
службових осіб, юридичних осіб), 
вимагає від них виконання встанов- 
лених законом дій. Через Ю. о. 
здійснюються суб'єктивні права 
учасників правовідносин.  Пору- 
шення цих прав передбачає від- 
повідальність винних у цьому осіб 
шляхом застосування до них пе- 
редбачених законом санкцій (див., 


зокрема, Відповідальність кри- 
мінальна, Відповідальність  ци- 
вільна). В.Н. Денисов. 


ЮРИНЕЦЬ Володимир Олександ- 
рович (13891, с. Олесько, тепер смт 
Буського р-ну Львів. обл.--1937)-- 
укр. рад. філософ, соціолог, акад. 
АН УРСР (з 1929). Член КПРС з 
1920. Навчався в Берліні, Відні; 
закінчив Ін-т червоної професури 
у Москві (1924). Був професором 
Моск. ун-ту та Їн-ту нар. г-ва, 
зав. кафедрою Українського інсти- 
туту марксизму-ленінізму в Харко- 
ві. Основні праці присвячені про- 
блемам історії та соціології. 

С. І. Білокінь. 
ЮРИСДИКЦІЯ (лат. ікгіздіссіо -- 
судочинство, від ій5 ()цгіз5) -- пра- 
во і дісііо -- проголошення | -- пе- 
редбачена законом або ін. право- 
вим актом правомочність держ. 
органу розв'язувати правові пи- 
тання, юрид. спори. Розрізняють 
Ю. судову і адміністративну. Так, 
в СРСР розгляд і вирішення по 
суті кримінальних справ становить 
виключно Ю. судову; цивільних 
справ -- суду, арбітражу, деяких 
справ -- також третейського суду, 
товариського суду; певні катего- 
рії справ розглядають адм. ор- 
гани (напр., автоінспекція, сан. 
інспекція). Органи управління, 
адміністрація здійснюють Ю. у 
встановлених законом межах у сфе- 
рі управлінських, фінанс., трудо- 
вих правовідносин. У галузі між- 
народного права існує міжнар. 
Ю., під якою розуміють компетен- 
цію Мі кнародіого суду ООН, 
Арбітражу міжнародного. 
ЮРИСКОНСУЛЬТ (лат. (|іийгіз- 
сопзиїца5 правознавець) -- 
службова особа в держ., коопера- 
тивних і громадських установах чи 
організаціях, підприємствах, на 
яку покладається проведення пра- 
вової роботи. Завдання, функції, 
права, обов'язки та відповідаль- 
ність Ю. визначаються заг. поло- 
женням, затвердженим постановою 
Ради Міністрів СРСР від 22.МІ 
1972. Див. також Юридична служ- 
ба в народному господарстві. 


ЮРИСПРУДЕНЦІЯ (лат. (|іигіз- 
ргидепііа) -- сукупність правових 
наук, правознавство. Термін 
«юриспруденція» вживається в 
рад. правовій науці також для 
позначення теоретичної діяльності 
в галузі права і практики засто- 
сування права. Див. також Юри- 
дична наука. 

ЮРІ (Огеу) Гарольд Клейтон (29. 
ГУ 1893, Уолкертон, шт. Індіана -- 
6.1 1981)-- амер. фізикохімік, член 
Нац. АН (з 1935). Закінчив (1917) 
Монтанський ун-т. Праці присвя- 
чені атомній фізиці, спектроскопії, 
квантовій механіці, хімії ізотопів, 
геохімії й космохімії. У 1932 від- 


крив важкий водень, назвав його 
дейтерієм. Нобелівська премія, 
1934. 

ЮРІЄВОЇ НОЧІ ПОВСТАННЯ 
1343--45 -- селянська війна в Есто- 
нії проти гніту нім. і датських фео- 
далів. Почалося вночі проти 23.ІМ 
1343 |в день церк. весняного свята 
на честь св. Георгія (Юрія), звід- 
си назва) на землі Хар'юмаа. Пов- 
сталі, зібравши бл. 10 тис. опол- 
ченців, почали облогу Талліна. 
Повстання поширилося на землю 
Ляенемаа. 14.У 1343 в бою біля 
Талліна повстанців було  роз- 
громлено. Виступ у Ляенемаа теж 
зазнав поразки. Естонцям допома- 
гало псковське військо, яке ску- 
вало в Пд.-Сх. Естонії значні сили 
нім. феодалів, а 1.МІ 1343 завда- 
ло їм поразки. 24.У П 1343 повстан- 
ня спалахнуло на о. Сааремаа, 
його підтримали в землі Хар'ю- 
маа. На кін. 1343 об'єднані сили 
Лівонського ордену і Тевтонсько- 
го ордену придушили повстання 


на материку, на о. Сааремаа -- 
навесні 1345. Л. АдА. Сухих. 
ЮРІЇВ ДЕНЬ -- у Російській 


державі 15--17 ст. визначений за- 
коном час, яким обмежувався пере- 
хід від одного феодала до іншо- 
го (див. Вихід селянський). Назва 
походить від церк. свята |осінньо- 
го, на честь св. Георгія (Юрія)|), 
що відзначалося 26.ХІ за с. ст. 
і збігалося із закінченням річного 
циклу с.-г. робіт. Ю. д. юридично 
оформлено Судебником 1497, під- 
тверджено Судебником 1550. За 
тиждень до свята і протягом тиж- 
ня після нього селянин, виконав- 
ши ряд фінанс. зобов'язань і юрид. 
умов, міг піти від феодала. Право 
переходу на Ю. д. було скасоване 
із запровадженням «заповідних 
літь (кін. 16 ст.). В 1601--02 його 
тимчасово відновили для деяких 
категорій селян. Остаточно скасо- 
вано Соборним уложенням 1649, 
що завершило оформлення крі- 
посного права в Росії. На Україні 
Ю. д. існував на Чернігівщині, 
яка в 16 ст. входила до складу 
Російської держави. На ін. укра- 
їнських землях право переходу 
селян у міру розвитку  феодаль- 
них відносин теж обмежувалося 
(напр. Віслицько-Пьотркувськими 
статутами 1368 для Галичини, Ли- 
товськими статутами). В 1543 
переходи селян від одного феода- 
ла до іншого були заборонені на 
Лівобережній і Правобережній Ук- 
раїні, Л. 4. Сухих. 
ЮРІЙ ДОЛГОРУКИЙ (бл. 1090 
--15.У 1157, Київ) -- владимиро- 
суздальський князь з 1125, згодом 
великий князь київський. Молод- 
ший син Володимира Мономаха. 
Вважають, що Ю. Д. заснував 
Москву (вперше згадана в літопи- 
сі під 1147). Ю. Д. 1149 розбив біля 
Переяслава на Дніпрі військо ве- 
ликого кн. Ізяслава Мстиславича 
й оволодів Києвом. У 1151 він зму- 
шений був залишити Київ. Після 
поразки на р. Руті (1151) повернув- 
ся до Суздаля. В 1155 знову здобув 
Київ, де лишався великим князем 
до самої смерті. Похований у Спа- 
са на Берестові церкві в Києві. 
В Москві Ю. Д. встановлено па- 
м'ятник (1954). 

ЮР'ЇВКА (кол. Щегловка) -- се- 
лище міського типу Лутугинського 
р-ну ВВорошиловгр. обл. УРСР. 
Розташована за 12 км від залізнич. 


ст. Збірна. 4,8 тис. ж. (1984). У Ю. 
-- швейно-трикотажна ф-ка спорт. 
виробів Ворошиловгр. виробничо- 
го об'єднання «Динамо», видобу- 
вання вугілля. Заг.-осв. школа; 
поліклініка; Будинок культури, 
клуб, 2 б-ки. Ю. засн. у 40-х рр. 
19 ст., саще міськ. типу -- з 1938. 
ЮР'ЇВКА -- селище міського типу 
Павлоградського р-ну Дніпроп. 
обл. УРСР. Розташована на ліво- 
му березі р. Малої Тернівки (при- 
тока Самари), за 5 км від залізнич. 
ст. Варварівка. 2,5 тис. ж. (1984). 
У Ю.-- колгосп «Заповіт Леніна», 
комбінати побутового  обслугову- 
вання та комунальних підприємств. 
Загальноосвітня школа; лікарня, 
поліклініка; Будинок культури, 
2 б-ки. Виникла на поч. 18 ст, 
с-ще міськ. типу -- з 1957. 
ЮРК Юрій Юрійович |23.ІУ (6.У) 
1905, с. Миколаївка, тепер Дніп- 
ропетровського р-ну Дніпроп. обл. 
УРСР -- 16.1 1976, Сімферополь) 
-- укр. рад. геолог, доктор геол.- 
мінералегічних наук (з 1953). За- 
служений діяч науки і техніки 
УРСР (1968). Член КПРС з 1926. 
Закінчив Харків. ін-т профосві- 
ти (1932). З 1934 -- наук. спів 
бітник Ін-ту геол. наук АН УРСР. 
У 1956--73 директор, 1973-- 
76 -- зав. відділом Ін-ту мінераль- 
них ресурсів. Осн. праці присвя- 
чені питанням геології і мінерало- 
гії Українського щита, генезису й 
перспектив використання різних 
видів мінеральної сировини. На- 
городжений двома орденами Віт- 
чизняної війни 1-го ступеня, ін. 
орденами, медалями. г 
В. М. Паліи. 


ЮРКЕВИЧ Памфіл Данилович 
16 (28).П 1826, с. Ліплява, тепер 
анівського р-ну Черкас. обл.-- 

4 (16).Х 1874, Москва) -- рос. 

та укр. філософ-і -ідеаліст, педагог. 

Закінчив Київ. духовну академію 

(1851). З 1851 викладав у ній фі- 

лософію. З 1861 -- професор фі- 

лософії Моск. ун-ту. У своїх тво- 
рах («Їдея», 1859; «Розум за вчен- 
ням Платона і досвід за вченням 

Канта», 1866, та ін.) обстоював 

релігійне, об'єктивно-ідеалістич- 

не вчення про світ як продукт 
діяльності бога, духа. Органам 
чуття і розуму протиставляв Біб- 
лію, яку вважав єдиним джерелом 
знання. Неспроможність  реліг.- 
ідеалістичної філософії Ю. ви- 
крив М. Г. Чернишевський у стат- 

ті «Полемічні красоти» (1861). З 

марксистських позицій погляди 

Ю. піддав критиці Г. В. Плеханов. 

ЮРКІВКА -- селище міського ти- 

пу Звенигородського р-ну Черкас. 

обл. УРСР. Розташована на р. 

Шполці (прит. Гнилого Тікичу), 

за 2 км від залізнич. ст. Богачеве. 

3,4 тис. ж. (1984). У Ю.-- овоче- 

консервний з-д колгоспу їм. Ва- 

тутіна. Заг.-осв. школа; фельд- 
шерсько-акушерський пункт; клуб, 

2 б-ки. Ю. вперше згадується на 

поч. 18 ст., ссище міськ. типу -- з 

1965. 

ЮРКУНАС Вітаутас Міколо |н. 

19. У (1.УГ) 1910, с. Віндейкяй, 

тепер Ширвінтського р-ну  Лит. 

РСР) лит. рад. графік, нар. 

художник СРСР (з 1963). Член 

КПРС з 1949. У 1929--35 навчався 

в Каунаській худож. школі. З 1945 

викладає в Худож. інституті Лит. 

РСР у Вільнюсі (з 1960-- профе- 

сор). Серед творів -- «Мати з ди- 


31 УРЕ, т. 12 


тиною» (1937), цикл «Рибалки» 
(1937--39),  «Звірства  гітлерів- 
ських окупантів» (1945), «Буду до- 
яркою!» (1960), «Демонстрація» 
(1966), триптих «Вільнюський уні- 
верситет» (1981). Нагороджений 
орденом Леніна, ін. орденами. 
ЮРМАЛА -- місто респ. підпоряд- 
кування Латв. РСР. Розташована 
на пд. березі Ризької зат. Балтій- 
ського м. Залізнична станція. 63 
тис. ж. (1983). 
У Ю.-- заводи: Слокський целю- 
лозно-паперовий, дослідно-експери- 
ментальний  «Дзінтарс»,  дослід- 
но-експериментальна ф-ка «Тех- 
ноінформ», виробниче об'єднан- 
ня худож., в'язаних та галанте- 
рних виробів «Юрмала» та ін. 
лабораторія курортології. 
Істор. і худож. музеї, музей-дача 
Я. Райніса. 2 туристські бази. 
Утворена 1959. Ю.-- приморський 
кліматичний |і бальнеогрязьовий 
рівнинний курорт (Ризьке узмор'я 
1 Кемері). Літо помірно тепле, зи- 
ма помірно м'яка. Осн. лікуваль- 
ні засоби -- кліматотерапія, сір- 
ководневі мінеральні води, тор- 
ф'яна грязь. Показання: за- 
хворювання серцево-судинної і нер- 
вової систем, органів травлення 
тощо. Функціонує цілий рік. 
ЮРОВСЬКИЙ Юрій Ілліч 
Гсправж. прізв. дар М 21. ТУ 
(3.У) 1894, Тбілісі -- 30.ХІП 1959, 
Рига| -- рос. рад. актор і режисер, 
нар. арт. СРСР (з 1956). Член 
КПРС з 1953. Сценічну діяль- 
ність почав 1914, працював у різ- 
них театрах Росії, з 1924 -- в 
трупі Ризького театру російської 
драми. Серед ролей -- Чацький 
(«Лихо з розуму» Грибоєдова), 
Тев'є («Тев'є-молочник» за Шо- 
лом-Алейхемом), Макар Дібро- 
ва (однойменна п'єса Корнійчука), 
Лір («Король  Лірь Шекспіра). 
Вистави: «У вогні» Блауманіса, 
«Платон Кречет» О. Корнійчука. 
Знімався в кінофільмах  «Зу- 
стріч на Ельбі», «Жуковський». 
Нагороджений орденами Трудо- 
вого Червоного Прапора і «Знак 
Пошани», медалями. Держ. пре- 
мія СРСР, 1950, 1951. 
ЮРСЬКИЙ ПЕРГОД | ЮРСЬКА 
СИСТЕМА (від назви гір Юра) -- 
другий період мезозойської ери 
та відклади, що утворилися в той 
час. Настав бл. 195 млн. років то- 
му, після тріасового періоду, три- 
вав бл. 58 млн. років, до крейдово- 
го періоду (див. Геохронологія). 
Виділив юрську систему франц. 
геолог А. Броньяр 1829. Її поділя- 
ють на три відділи, відділи -- на 
яруси. У нижньому відділі виді- 
ляють геттанзький, синемюрський, 
плінсбахський і тоарський, у се- 
редньому ааленський, байось- 
кий і батський, у верхньому -- 
келовейський, оксфордський, кі- 
меріджський і титонський яруси. 
В тектонічному відношенні Ю. п. 
був порівняно спокійним. В ос- 
новному він характеризувався пе- 
реважанням опускань суходолу і 
значними  трансгресіями.  Най- 
більші трансгресії були за кело- 
вейського й оксфордського віку, 
коли море вкривало більшу части- 
ну Східно-Європейської платфор- 
ми, Зх.-Сибірську плиту, пн.-сх. 
частину Сибіру, майже всю Зх. Єв- 
ропу, зх. частину Америки, сх. ча- 
стину Африки й зх. частину Авст- 
ралії. В кінці юрського періоду 


відбулося заг. підняття сухо- 
долу, що зумовило регресію моря. 
На континентах утворювалися за- 
лишкові басейни та низовини, в 
яких нагромаджувалися  лагунні 
Й континентальні відклади. Най- 
інтенсивніше тектонічні рухи про- 
являлися в Тихоокеанському й 
Середземноморському  геосинклі- 
нальних поясах, де формувалися 
складчасті гірські споруди -- Кор- 
дільєри, Анди, Верхоянські гори 
та ін. (див. Мезозойська склад- 
частість). Для флори Ю. п. ха- 
рактерні папороті й голонасінні 
(гінкго, хвойні, саговники тощо). 
Серед мор. безхребетних тварин 
особливого розвитку набули голо- 
воногі молюски -- амоніти і бе- 
лемніти. Дуже поширені були 
двостулкові молюски і черевоно- 
гі молюски, форамініфери, радіо- 


лярії, корали; з голкошкірих -- 
мор. лілії та мор. їжаки. З мор. 
хребетних відомі  іхтіозаври й 


плезіозаври. Серед наземних хре- 
бетних були поширені рептилії -- 
стегозаври, брахіозаври та ін. За 
Ю. п. з'явилися перші птахи 
археоптерикси. Значного  поши- 
рення набули ссавці -- пантотерії. 
Клімат протягом Ю. п. був помір- 
но теплий. Юрські відклади поши- 
рені на всіх континентах. На Ук- 
раїні вони є в Дніпровсько-Донець- 
кій та Причорноморській запади- 
нах, на пн.-зх. окраїнах Донбасу, 
в Карпатах і Криму. Ранньо- та 
середньоюрські відклади представ- 
лені здебільшого пісками |і гли- 
нами, пізньоюрські -- вапняками, 
доломітами й строкатими лагун- 
но-континентальними  утворення- 
ми. Заг. потужність їх від 150 до 
10 000 м. На Україні з відкладами 
юрської системи пов'язані поклади 
нафти і газу, викопного вугілля, 
дорогоцінного каміння, буд. мате- 
ріалів (глини, вапняки, базальти 
тощо) та їн. корисних копалин. 
Літ.: Страхов Основьшю истори- 
ческой геологий, ч. 2. М.--Л., 1948; 
Стратиграфія УРСР, т. 7. Юра. 
., 1969. І. М. Ямниченко. 
ЮРТА (тюрк. юрт) -- тип перенос- 
ного житла кочовиків. Становить 
куполоподібний каркас з жердин, 
вкритий повстю, тканинами або 
шкурами. В центрі купола -- димо- 
вий отвір. За формою Ю. бувають 
конусоподібні (у монголів, бурятів 
і деяких тюрк. народів Пд. Сибі- 
ру) та напівсферичні (У казахів, 
киргизів, туркменів та ін.). 


ЮРЧАК Василь Михайлович 
(26.М1П 1876, м. Скала-Подільсь- 
ка, тепер смт Борщівського р-ну 
Терноп. обл.-- 28.ІХ 1914, м. Те- 
ребовля, тепер Терноп. обл.) -- 

укр. драм. актор. У 1896--1914 
працював у Театрі товариства 
«Руська бесіда» у Львові. Серед 
ролей -- Максим Кукса («Поши- 
лися в дурні» Кропивницького), 
Феноген, Крамарюк  («Хазяїн», 
«Житейське море» І. Карпенка-Ка- 
рого), Семен («Учитель» Франка), 
Хома («Ой не ходи, Грицю, та 
й на вечорниці» Старицького), 
Осип («Ревізор» М. Гоголя), Про- 
тасов («Живий труп» Л. Толстого) 
та ін. Своїм учителем Ю. назива- 
ли А. Бучмаї М. Крушеленицьком, 


К. Медведик. 
ЮРЧАКОВА аа 


Степанівна 
(22.ХІП 1879, м. Теребовля, тепер 
Терноп. обл.-- 6.УП 1965, Львів) 
-- укр. драм. актриса. Дружина 


481 








ЮРЧАКОВА 


Ю. І. Юровськиї. 





В. М. Юрчак. 





В. М. Юрчак У ролі 
Янка («Хата за селом» 


за 


Ю. 


Крашевським). 


ЮРЧЕНКО 


Г. С. Юрчакова. 


А. Д. Юрченко. 


482 











Л.В. Юрченко. 





М. Т. ІОрченко. 


В. Юрчака. Працювала в Театрі 
товариства «Руська бесіда» у 
Львові (1899--1914), у  «Терно- 
пільських театральних вечорах» 
(1915--17), Новому Львів. театрі 
(1919--20), ін. театрах Львова, 
Тернополя; режисером аматорсь- 
ких колективів Тернополя (1922-- 
24), Львова (1925--35). Ролі: Єв- 
жені («Шельменко-денщик» Квіт- 
ки-Основ'яненка), Одарка («Дай 
серцю волю, заведе в неволю» Кро- 
пивницького), Марися («Мартин 
Боруля» Карпенка-Карого), Соня 
(«Дядя Ваня» Чехова), Марта 
(«Кума Марта»  Шатковського). 
Автор спогадів про М. Заньковець- 
ку, Курбаса, в Рубчакову, 
В. Юрчака. Пп. К. Медведик. 


ЮРЧЕНКО Ада Дмитрівна (н. 1.1 
1940, с. Сазонівка Оржицького 
р-ну Полтав. обл.) новатор 
с.-г. виробництва, Герой Соціалі- 
стичної Праці (1973). Член КПРС 
з 1972. З 1965 -- ланкова колгоспу 
«Маякь Оржицького р-ну Полтав. 
обл., одночасно керує хоровою ка- 
пелою колгоспу (з 1980 -- засл. 
працівник культури УРСР). Очо- 
лювана Ю. ланка уславилася висо- 
кими сталими врожаями цукр. бу- 
ряків та ін. с.-г. культур. Ю.-- де- 
легат ХХУЇ з'їзду КПРС, депу- 
тат Верховної Ради УРСР 8--10-го 
скликань, член Президії  Вер- 
ховної Ради УРСР (з 1980). Наго- 
роджена 2 орденами Леніна, орде- 
ном Жовтневої Революції, меда- 
лями. М. Н. Петренко. 
ЮРЧЕНКО Людмила Володими- 
рівна (н. 14.ПІ 1943, Харків) -- 
укр. рад. співачка (меццо-сопра- 
но), нар. арт. УРСР (з 1982). В 
1969 закінчила Київ. консервато- 
рію, з того ж року -- солістка 
Київ. театру опери та балету. 
Партії:  Аксинья («Тихий Дон» 
Дзержинського), Любаша («Царе- 
ва наречена» Римського-Корсако- 
ва), Кармен (однойменна опера 
Бізе), Орфей («Орфей та Еврідіка» 
Глюка). 

ЮРЧЕНКО Микола Тимофійович 
(н. 19.ХП 1924, с. Гиряві Ісківці, 
тепер Лохвицького р-ну Полтав. 
обл.) -- новатор с.-г. виробництва, 
Герой Соціалістичної Праці (1965). 
Член КПРС з 1950. Закінчивши 
(1945) Гадяцьку (Полтав. обл.) 
агрошколу, працював агрономом 
колгоспу «Перемога комунізму» 
Лохвицького р-ну  (1945--52), з 
1952 -- голова цього колгоспу. 
Колгосп, очолюваний Ю., -- висо- 
корентабельне г-во. Ю.--делегат 
ХХПІ з'їзду КПРС і ХХІУ з'їзду 
Компартії України, депутат Вер- 
ховної Ради УРСР 9--10-го скли- 
кань. Нагороджений 2 орденами 
Леніна, ін. орденами. медалями. 


Р Н. Петренко. 
ЮРЧЕНКО Петро Григорович 
(22 УПІ 1900, с. Медвин, тепер 
Чорнобильського р-ну Київ. обл.-- 
23.УЇІ 1972, Київ) -- укр. рад. ар- 
хітектор і мистецтвознавець. У 
1928 закінчив Київ. худож. ін-т. 
Споруди та конкурсні проекти: 
Будинок Уряду УРСР (1927), 
житл. масив «Промінь» (1929; оби- 
два -- в Харкові), Курський вок- 
зал у Москві (1932; всі-- у спів- 
авторстві) та надбудова  ротон- 
ди на Аскольдовій могилі у Києві 
(1935). Автор наук. праць «Народ- 
не житло України» (1941), «Дере- 
в'яне зодчество України» (1949), 
«Дерев'яна архітектура України» 


(1970) та ін. У 1928--41 викладав 
у Київському художньому та Київ- 
ському інженерно-будівельному 
інститутах. 
ЮРЧИШИН Володимир Васильо- 
вич (н. 9.ПІ 1925, с. Заячівка, те- 
пер у складі с. Клекотини Шарго- 
родського р-ну Вінн. обл.) -- укр. 
рад. вчений, економіст-аграрник, 
чл.-кор. ВАСГНІЛ (з 1975), док- 
тор економічних наук (з 1968), 
професор (з 1969). Член КПРС з 
1949. В 1953 закінчив Уманський 
с.-г. інститут. У 1954--76-- в Укр. 
с.-г. академії (1968--76 -- ректор), 
1976 -- зав. відділом Укр. н.-д. 
ін-ту економіки і організації с. г. 
їм. О. Г. Шліхтера. Осн. дослід- 
ження присвячені економіці та ор- 
ганізації садівництва, управлінню 
с. г. і агропромисловим комплек- 
сом. Нагороджений 2 орденами 
«Знак Пошани», медаллю: 


М. Шестопаль. 
ЮРЧИШИН Ганна Степанівна 
(н. 18. УП 1941, с. Лисівці Залі- 
щицького р-ну Терноп. обл.) -- но- 
ватор с.-г. виробництва, Герой Со- 
ціалістичної Праці (1973). Член 
КПРС з 1974. Майстер високих на- 
доїв молока. Працює дояркою в 
колгоспі «Дружба» Заліщицького 
р-ну. Щорічно надоює понад 5000 
кг молока від КкоОЖжНОЇ корови 
своєї групи. Делегат ХХУ з'їзду 
КПРС. Депутат Верховної Ради 
УРСР 8--10-го скликань. Член 
Ревізійної комісії Компартії Ук- 
раїни (з 1981). Нагороджена ор- 
деном Леніна, ін. орденами, меда- 
лями. М.С. Федик. 


ЮРЧУК Василь (|Ісаакович (н. 
19. УПІ 1921, с. Бродецьке, тепер 
смт Козятинського р-ну Вінн. 
обл.) -- укр. рад. історик, член- 
кор. АН УРСР (з 1973). Член 
КПРС з 1945. В 1942 закінчив 
Київ. ун-т (Об'єднаний укр. ун-т 
у м. Кзил-Орді Каз. РСР). Учас- 
ник Великої Вітчизн. війни. В 
1949--51 і 1954--55 працював у 
Київ. ун-ті,  1955--73 -- в Укр. 
с.-г. академії, 1952--54  -- зав. 
кафедрою марксизму-ленінізму 
Монгольського ун-ту (м. Улан-Ба- 
тор). З 1974 директор Ін-ту 
історії партії при ЦК Компартії 
України. На ХХУ ї ХХУІЇ з'їздах 
Компартії України обирався кан- 
дидатом у члени ЦК. Автор праць 
з історії КПРС. Керівник авторсь- 
кого колективу і один з авторів 
«Нарисів історії Комуністичної 
партії України» (1977). Нагород- 
жений орденами Вітчизняної вій- 
ни 1-го і 2-го ступенів, ін. ордена- 
ми медалями. 

: Комуністична партія -- натхнен- 
ЕН і організатор будівництва кому- 
нізму в нашій країні. К., 1956; Бороть- 
ба КП України за відбудову і розви- 
ток народного господарства. К., 1965. 
ЮСИ великий і малий -- назви 
букв у кирилиці і глаголиці. У 
старослов'ян. мові цими буквами 
позначали шносові колосні звуки 
о та е (ржка, им/). Вживалися 
також йотовані юси, що познача- 
ли сполучення Й з відповідними 
носовими голосними. В давнину 
носові звуки були в усіх слов'ян. 
мовах (збереглися лише в польсь- 
кій). У давньорус. мові носових 
голосних не було вже в 10 ст. Лі- 
теру ж традиційно вживали до 13 
ст., літеру А остаточно вилучено 
внаслідок реформи Петра І (див. 
Гражданський шрифт). 


ЮСІА (англ. ЮЗІА; Опієд 51іа- 
іе5 Пабогттабіоп Арепсу -- Інформа- 
ційне агентство Сполучених  Шта- 
тів) -- урядова організація США, 
утворена 1953 з метою зовнішньо- 
політичної пропаганди. В 1978 
ввійшла до Американського агент- 
ства з питань інформації і культур- 
ного обміну. 

ЮСТИЦІЯ (лат. іцзбібіа, букв.-- 
справедливість) -- термін, що ви- 
значає всю сукупність суд. установ, 
їхню діяльність, зокрема траво- 
суддя, а також судове відомство. 
ЮСТІНІАН І (грец. Тоботімоубс І, 
лат. Лізііпіапи5 Г; бл. 482 або 483, 
Таурісій, Верхня Македонія 
14.ХІ 565, Константинополь) 
імператор "Візантії з 927. Прово- 
див політику, спрямовану на вста- 
новлення необмеженої влади імпе- 
ратора, на зміцнення рабоволо- 
діння. Спирався на серед. верстви 
землевласників і рабовласників, 
шукав підтримки у православної 
церкви. За правління Ю. було 
проведено кодифікацію рим. пра- 
ва (див. Корпус ріс цівіліс). 
Ю. І проводив широку завойов- 
ницьку політику. За Ю. І велося 
велике будівництво, споруджено 
Софії храм у Константинополі. 
ЮСТУВАННЯ (від лат. ійеійя -- 
правильний, належний) дове- 
дення похибок засобів вимірювань 
до значень, регламентованих від- 
повідними технічними документа- 
ми. В процесі Ю. засоби вимірю- 
вань регулюють (гвинтами, про- 
кладками тощо), змінюють взаєм- 
не розміщення їхніх деталей і вуз- 
лів, а також припасовують (іноді 
замінюють) деякі деталі і вузли. 
При Ю. використовують індикато- 
ри, вольтметри, лупи, шаблони. 
Ю. (сприяє необхідній точності та 
надійності засобів вимірювань, 
ЮСУПОВ Ібрагім (н. 5.М 1929, 
аул  Тагжап, тепер радгосп ім. 
Касима | Авезова  Чимбайського 
району Каракалп. АРСР) -- кара- 
калп. рад. поет, драматург, нар. 
поет Каракалпакії. Член 

1957. Друкується з 1949. Автор 
збірок віршів і поем «Лірика 
щастя» (1955), «Сім перевалів» 
(1962), «Степові мрії» (1966), п'єс 
«Доля актриси» (пост. 1967), «Жар- 
тівник Умірбек» (пост. 1971) та 
ін. Присвятив Т. Шевченкові ряд 
віршів; перекладав його твори. 
Тв.: Укр. перекл.- (Вірші. 
«Дніпро», 1977, Ж) 11; Рос. пе- 
рек л.-- Розь и польнь. М., 1981. 
ЮСУФІ Хабіб (справж. прізв. та 
ім'я -- Юсуфов Хабібулло; 23.П 
1916, Самарканд 4.П 1945, 
загинув у бою під Варшавою) -- 
тадж. рад. поет. Член Комуністич- 
ної партії з 1943. Друкуватися по- 
чав 1936. У своїх поезіях (книги 
«Пісні Батьківщини», 1939; «Збір- 
ка віршів», видано 1949, 1962) ос- 
півував соціалістичну Вітчизну, 
був одним з новаторів таджицько- 
го вірша. До книги  «Незакінче- 
ний шлях» (видано 1973) увійшли 
поетичні твори і критичні статті 
Ю. | Автор вірша «Шевченкові» 
(1939). Перекладав твори Т. Шев- 
ченка та їн. Нагороджений орде- 
ном Червоної Зірки, медалями. 
Тв.: Рос. перекл.- Слово о жиз- 
ни. М., 1977. Х. Шодикулов. 
ЮТА -- штат на Зх. СЩА. Площа 
220 тис. км2?. Нас. 1,5 млн. чол. 
(1981). Адм. центр -- м. Солт- 
Лейк-Сіті. Більшу частину тери- 


торії займає пустельне плоскогір'я 
(плато Колорадо та ін.), яке пере- 
тинають гірські хребти. Найбіль- 
ша ріка -- Колорадо з притоками. 
Рослинність переважно пустельна. 
Видобувають нафту, природний 
газ, кам. вугілля, мідь, поліме- 
талеві, залізну та уранову руди. 
Підприємства чорної та кольоро- 
вої металургії, маш.-буд., нафто- 
переробної, хім., харч. пром-сті. 
Воєнна пром-сть (виробн. страте- 
гічних ракет). Гол. пром. центр -- 
Солт-Лейк-Сіті. Туризм. З галу- 
зей с. г. розвинуте пасовищне тва- 
ринництво. На зрошуваних землях 
в оазисах вирощують цукр. буря- 
ки, люцерну, овочі. 

ЮТКЕВИЧ Сергій Йосипович 
(н. 15 (28). ХП Том, Петербург) 


-- російський радянський  кіно- 
режисер, теоретик кіно, докто 
мистецтвознавства (з 1941), нар. 


арт. СРСР (з 1962), Герой Соціалі- 
стичної Праці (1974). Член КПРС 
з 1939. У 1921 -- 23 навчався у 
Держ. вищих режисерських май- 
стернях під керівн. В. Мейєрхоль- 
да та у Вищих художньо-тех. май- 
стернях (ВХУТЕМАС.). В кіно -- з 
1925. Фільми: «Мережива» (1928), 
«Зустрічний» (1932, спільно з 
Ф. Ермлером), «Анкара -- серце 
Туреччини» (1934), «Яків Сверд- 
лов» (1940), «Отелло» (1956), «Сю- 
жет для невеликого оповідання» 
(1969). Створив цикл картин про 
В. І. Леніна -- «Людина з рушни- 
цею» (1938), «Розповіді про Леніна» 
(1958), «Ленін у Польщі» (1966), 
«Ленін у Парижі» (1981). Автор 
ряду книг з проблем театру й кіно. 
З 1929 викладає у ВДІКу (з 1940-- 
професор). Нагороджений 3 орде- 
нами Леніна. Держ. премія СРСР, 
І, 1947, 1967, 198 

Тв.: О киноискусстве. М., 1962; Ки- 
но -- зто правда 24 кадра в секунду. 
М., а Модели политического кино. 


М., й 

ЮТЛАНДІЯ -- півострів на Пн. 
Європи, в межах Данії (більша час- 
тина) та ФРН. Омивається Пів- 
нічним м. та протоками Скагер- 
рак, Каттегат і Малий Бельт. 
Площа бл. 40 тис. км?. Вис. до 
172 м (г. Ідінг-Сков). Вздовж бе- 
регів дюни, подекуди вати, 
марші. Букові, дубові й хвойні 
(насаджені) ліси, вересовища. Між 
портами Ю. та дат. островів Фюн 
і Зеландії, а також ФРН, НДР, 
Швеції і Норвегії діють мор. за- 
лізничні пороми. 

ЮФЕРОВ Михайло Олександро- 
вич (н. 19.ГХ 1907, Владивосток) -- 
укр. рад. художник кіно, засл. діяч 
мист. УРСР (з 1961). У 1930--31 
працював у Москві, з 1935-- в 
Одесі, з 1950 -- у Києві. Автор 
оформлення до кінофільмів «Тан- 
кер ,,Дербент"! » (1940), «Костянтин 
Заслонов» (1949),  «Максимко» 
(1953), «Мальва» (1957), «Над- 
звичайна подія» (1959), «Іванна» 
(1960), «Гадюка» (1965), «Їх знали 
тільки в обличчя» (1967), «Софія 
Грушко» (1971) та ін. 

ЮХВІД Леонід Аронович Ц22.ТМ 
(5.У) 1909, с. Гуляйполе, тепер 

місто Запоріз. обл.-- 2. їХ 1968, 

Харків) -- укр. рад. письменник. 

Член КПРС з 1931. Учасник Ве- 
ликої Вітчизн. війни. Літ. твер- 
чість почав 1927. Автор зб. опові- 
дань «На життя» (1931), повістей 
«Мишко Конюшенко» (1946), «Воя- 
ка» (1953), «Оля» (1967), роману 


31" 


«Вибух» (1932), п'єс «Тріумф» 
(1935), «Сам собі ворог» (1938), 
«Весілля в Малинівці» (1937; 1967 
екранізована), «Блакитна фортеця» 
(1949), «До побачення у травні» 
(1964). | Нагороджений орденом 
Вітчизняної війни 2-го ступеня, 
медалями. В. Д. Тимченко. 
ЮХИМЕН КИ -- родина укр. май- 
стрів різьблення на дереві. Фе- 
дот Іванович Ю. (24а пол. 
19 ст. с. Великі Будища, тепер 
Диканського р-ну Полтав. обл.-- 
поч. 20 ст., там же). Син різьбяра 
І. Юмжхименка. Автор круглих 
скульптур, монументально- деко- 
ративних робіт для палацу Кочу- 
беїв у Петербурзі, різьблених іко- 
ностасів, ради предметів побу- 
ту. Прокі Федотович 
Ю. |З (20). УП 1870, с. Великі 
Будища, тепер Диканського р-ну 
Полтав. обл.-- січень 1931, Полта- 
ва). Син Ф. Юхименка. Автор 
барельєфів (зокрема, «Козак-бан- 
дурист», 1902, Охтирський крає- 
знавчий музей), скульптур, ба- 
люстради хору, а також колон для 
будинку Полтав. земства (тепер 
Полтав. краєзнавчий музей; поч. 
20 ст.), декоративних картушів на 
будинку Музею історій Полтав- 
ської битви (1908--09), меблів, 
форм для кахлів. У 1928-- 31 ви- 
кладав у Полтав. технікумі пром. 
кооперації. В. М. Ханко. 
ЮХИМЕНКО Іван Якович (2(14).Х 
1892, Харків -- 6.П 1943, Казань) 
що укр. рад. актор, режисер, засл. 
артист УРСР (з 1935). Творчу 
діяльність почав 1914 у Харківсь- 
кому міському театрі. Працював 
в театрах Києва, Дніпропетров- 
ська, Чернівців. Ролі-- Василь 
(«Рейки гудуть» Кіршона), Город- 
ничий («Ревізор» М. Гоголя). Ви- 
стави: «Сорочинський ярмарок» 
М. Старицького за М. Гоголем, 
«Загибель ескадри» О. Корнійчу- 


ка та ін. 
ЮХНІВСЬКА КУЛЬТУРА -- ар- 
хеологічна , культура 6--2 ст. до 
н. е., пам'ятки якої поширені в 
басейні Сейму (на тер. Курської 
обл. РРФСР). Виділена 1945--4/ 
М. В. Воєводським. Назву дістала 
від городища, що його виявив 
1873 Д. Я. Самоквасов поблизу 
с. Южхнового Новгород-Сіверсько- 
го р-ну Черніг. обл. При розкопках 
(1376 і 1940) виявлено залишки 
укріплень (дерев'яні загорожі), 
знайдено ліпний посуд, кістяні, 
залізні й бронзові вироби, обвугле- 
ні зерна хлібних культур, кістки 
тварин тощо. Основу г-ва носіїв 
к. становили землеробство, 
скотарство, мисливство |і рибаль- 
ство. Були озвинуті ремесла, в 
т. ч. залізообробне й бронзоливар- 
не. Наблення пд. районів Ю. к. 
підтримувало тісні зв'язки з ан- 
тичними державами Північного 
П ричорномор Я. 
Літ.: Юмхнівська культура. В кн.: 
Архердогія Української РСР, т. 2. 


ЮХНІН Василь Васильович (30. 
ХП 1906 (12.1 1907), с. Занульє, 
тепер Прилузького р-ну Комі 
АРСР -- 23.ХІ 1960, Сиктивкарі| -- 

комі рад. письменник. Член КПРС 
з 1939. Друкуватися почав 1931. 
Автор повісті «Дінйольський лісо- 
пункть (1938), першого роману 
комі мовою «Червона стрічка» 
(1941), п'єс, творів для дітей. 
Роман «Вогні тундри» (ч. 1--3, 


1949--57) -- про героїчну працю 
будівників Печорського вугільно- 
го басейну, дружбу народів СРСР. 
Нагороджений орденами Трудового 
Червоного Прапора і «Знак По- 
шани». Є. О. Ігушев. 
ЮХНОВСЬКИЙ Ігор Рафаїлович 
(н. 1.ГХ 1925, с. Княгинине, тепер 
Млинівського району  Ровенської 
обл.) укр. радянський фізик, 
акад. АН УРСР (з 1982). Член 
КПРС з 1956. Після закінчення 
(1951) ДЛьвівського ун-ту  пра- 
цював у ньому. З 1969 -- зав. 
Львів. відділенням  Їн-ту теор. 
фізики АН УРСР. Осн. праці -- 
з статистичної теорії багаточастин- 
кових квантових систем і розчинів 
електролітів, теорії фазових пере- 


ходів. Нагороджений орденом 
«Знак Пошани». Портрет с. 484. 
ЮХТА -- шкіра комбінованого 


дублення, вироблена з шкур вели- 
кої рогатої худоби, кінських і сви- 
нячих. Щоб надати їй м'якості, 
пластичності, водостійкості і стій- 
кості до багаторазових згинів, 
вдаються до значного розділення 
структурних елементів дерми три- 
валим золінням і обробкою підви- 
щеною кількістю жируючих ре- 
човин. Оздоблюють Ю. з лицьо- 
вої поверхні, що може супроводи- 
тися нанесенням мереї. З Ю. виго- 
товляють верх окремих видів взут- 
тя, шорно-сідельні вироби тощо. 


ЮЧЕНКОВ Гліб Іванович |н. 
4 (17).ПІ 1911, Москва| рос. 
рад. актор, нар. арт. УРСР (з 
1960). Член КПРС з 1953. Сценіч- 
ну діяльність почав 1937, 1949-- 
64 -- актор Крим. рос. драм. теат- 
ру ім. М. Горького (Сімферополь). 
Серед ролей -- Командор («Камін- 
ний кгосподар» Лесі Українки), 
Кривоніс, Берест, Стрижень (« Бог- 
дан Хмельницький», «Платон Кре- 
чет», «Загибель ескадри» Корній- 
чука). Створив образ В. І. Леніна 
у виставах за п'єсами М. Погоді- 
на, О. Корнійчука, Л. Зоріна, М. 
Шатрова; у кінофільмі «Правда» 
(Київ. студія худож. фільмів ім. 
О. П. Довженка). Шортрет с. 484. 
О. Кулик. 

ЮШАНЛИ о у Запоріз. 
обл. УРСР, ліва прит. Молочної. 
Довж. 94 км, площа бас. 700 км?. 
Має рівнинний характер. Улітку 
подекуди пересихає. На річці 
споруджено 15 ставків. Рибництво. 
Серафим  Володимиро- 

вич (4.М 1888, с. Трофимовщина, 
тепер Морд. АРСР -- 14.УШІ 1952, 
Москва) -- рад. історик д-ви і пра- 
ва, чл.-кор. АН УРСР (1939). У 
1912 закінчив Петерб. ун-т. В 
1919-- 43 працював у ряді вузів 
країни, з 1944 -- професор Моск. 
ун-ту. В 1943--45, 1949--50 -- ст. 
наук. співробітник Їн-ту історії 
України АН УРСР. Осн. праці -- 
з історії держави і права Київ- 
ської Русі. Нагороджений орденом 
Трудового Червоного Прапора | 


медалями. 

Тв.: Очерки по историй Феодализма 
в Киевской Руси. М.--Л., 
щественно-политический строй и пра- 
во Киевского государства. М., 1949; 
Русская Правда. М., 1950; История 
пеоударсава и права СССР. ч. 1. М., 


ЮШНЕВСЬКИЙ Олексій Петро- 
вич |12 (23).ПІ 1786, Подільська 
губ.-- 10 (22). 1844, Ойокська 
слобода Грк. губ.) -- декабрист. 
З дворян. Навчався в Моск. ун-ті. 








483 
ЮШНЕВСЬКИЙ 


Г. С. Юрчишин. 


823 ї ДМА 


Імператор Юстініан І. 
Мозаїка базиліки Сант- 
Аполлінаре Нуово. 6 ст. 
Равенна. 





С. Й. Юткевич. 


пре 





І. Я. Юхименко. 





І. Р. Юхновський. 





Г. І. Юченков. 





О.І. Ющенко. 





Представник радикального крила 
декабристів, республіканець, був 
членом «Союзу благоденства», 
одним з організаторів Південного 
товариства декабристів, членом 
його директорії (1822), брав участь 
у складанні «Руської правди» 
П. І. Пестеля. За процесом декаб- 
ристів його засуджено до страти, 
яку замінили довічною каторгою 
(пізніше була скорочена до 13 ро- 


ків). 
ЮЩЕНКО Катерина Логвинівна 
(н. З ХІПІ 1919, м. Чигирин, тепер 
Черкаської обл.) -- укр. рад. вче- 
ний у галузі кібернетики, чл.- 
кор. АН УРСР (з 1976), засл. діяч 
науки УРСР (з 1980). Член КПРС 
з 1950. Закінчила (1942) Середньо- 
азіатський ун-т. У 1946--50 пра- 
цювала у Львів. відділі теорії імо- 
вірностей Ін-ту математики АН 
УРСР, 1950--57 -- ст. наук. спів- 
обітник Ін-ту математики АН 
РСР, з 1957 зав. відділом 
Ін-ту кібернетики ім. В. М. Глуш- 
кова АН УРСР. Наук. праці сто- 
суються теорії імовірностей, тео- 
рії і створення алгоритмічних мов 
і мов трограмування, теорії мов- 
них процесорів, методів побудови 
автоматизованих систем обробки 
даних. Державна премія УРСР, 
па Премія Ради Міністрів СРСР, 
ЮЩЕНКО Олекса Якович (|н. 
20 УП (2.УПІ) 1917, с. Хоружів- 
ка, тепер Недригайлівського р-ну 
Сум. обл.1 -- укр. рад. поет. Член 
КПРС з 1951. Закінчив Ніжинсь- 
кий учительський ін-т (1939). Дру- 
кується з 1935. Дружба народів, 
трудові звершення рад. людей-- 
осн. теми поетичних книг «Над 
широким Дніпром» (1951), «Люди 
і квіти» (1959), «Шевченко йде по 
світу» (1964), «Рідні зорі» (1972), 
«Слово про друзів» (1976) та ін. 
Автор багатьох пісень, музику до 
яких написали Л. Ревуцький, П. 
Майборода, А. Кос-Анатольський 
та ін. Видав три книги нарисів і 
спогадів про діячів мистецтва 1 


літератури  «Безсмертники» (кн. 
1--3,  1974--82).  Перекладає з 
братніх л-р. Премія ім. НИЙ 


Тичини «Чуття єдиної родини», 
1983. 


Тв.: Тиша в росянім вінку. К., 1981; 


Рос. перекл.-- Сердце матери. 
М., 1981. Г. Я. Неділько. 
ЮЩЕНКО Олександр (Іванович 


(20. ХІ (2.Х11) 1869, хутір Водотеча 
побл. м. Глухова, тепер Сумської 
обл.-- 13.УЇ 1936, Харків| -- укр. 
рад. психіатр, акад. АН УРСР 
(з 1934). В 1893 закінчив мед. ф-т 
Харків. ун-ту. В 1893 -- 97 працю- 
вав у Харкові, Варшаві, Петербур- 
зі. В 1916--30-- професор Юр'їв- 
ського (тепер Тартуський), Воро- 
незького та Північнс-Кавказького 
(тепер Ростовський) ун-тів. 

З 1930 працював в Інституті удо- 
сконалення лікарів і Укр. інституті 
клінічної і соціальної психогігієни, 
а з 1932 -- в Укр. психоневрологіч. 
академії в Харкові. Праці Ю. при- 
свячені дослідженню мікроскопіч- 
ної будови симпатичних вузлів 
тварин і людини, прогресивного 
паралічу у дітей, психопатій і нев- 
розів, вченню шпро конституцію 
людини. Один з засновників біо- 


Вена, хім. напряму в психіатрії тощо. 


ння) 


1934 ім'я Ю. присвоєно Він- 
ницькій психіатричній лікарні 
(працював у ній 1897--1901). 





Я -- тридцять перша буква укр. 
алфавіту. Є в багатьох алфавітах, 
створених на  слов'яно-кирилич. 
графіч. основі. За формою накрес- 
лення -- дещо видозмінена кирили- 
чна літера. В сучас. укр. літ. мові 
літерою «я» на початку слова, піс- 
ля голосного, апострофа, зрідка 
після «Й» та «ь» позначають звуко- 
сполучення й З а (ясний, мрія, 
зав'язь, камарилья), а після при- 
голосного -- голосний звук «а» з 
пом'якшенням попереднього при- 
голосного (лящ, сяйво). 

ЯБЛОНОВИЙ ХРЕБЕТ -- гірсь- 
кий хребет у Забайкаллі, гол. чин. 
у межах Читин. обл. РРФСР. 
Довж. 650 км, шир. від 20 до 120 
км. Пересічна вис. 1400 м, макс.-- 
1673 м (г. Конталацький Голець). 
Є залишки давнього зледеніння. 
На схилах, до вис. 1200--1400 м -- 
модринова та  ялиново-ялицева 


тайга (на пд. схилах трапляються 
соснові ліси), вище -- гірська 
тундра і кам'яні розсипища. У 


долинах -- лучна рослинність. 
ЯБЛОНОВСЬКИЙ Антон Ва- 
сильович (1842, Львівщина -- бл. 
1890, м. Перемишль, тепер Пше- 
мисль, ПНР) -- укр. театр. ху- 
дожник і живописець. У 1867 за- 
кінчив Віденську АМ. У 60--70-х 
рр. працював художником у Теат- 
рі товариства «Руська бесіда» у 
Львові. Оформив вистави: «Дов- 
буш» Ю. Федьковича, «Сватання 
на Гончарівці» Г. Квітки- Основ'я- 
ненка, «Гнат Приблуда» С. Вороб- 
кевича та ін. Автор картин «Пет- 
ро Сагайдачний у полі», «Ой на 
горі женці жнуть», «Козак коня 
напував», «Вечір», акварельних 
пейзажів, портретів, натюрмортів 
тощо. П. К. Медведик. 
ЯБЛОНОВСЬКИЙ (аНіопомзкі) 
Олександр Валер'ян (19.ГУ 1829, 
с. Гозлін біля Варшави -- 22.УПІ 
1913) -- польс. бурж. історик і ет- 
нограф. У 1847--49 навчався в 
Київ. 1849--52 -- в Дерптському 
(тепер Тартуський) ун-тах. Разом 
з А. Павінським видав багатотом- 
ну серію «Історичні джерела», ряд 
томів якої присвячено історії укр. 
земель. У цьому виданні Я. по- 
ряд з документами опублікував 
ряд розвідок: «Староства україн- 
ські в 1-й половині І ст.» 
(т. 4, 1877), «Земля Волинська в 
середині ХУЇ ст.» (т. 19, 1889), 
«Україна» (т. 22, 1896). Автор 
монографій  «Києво- Могилянська 
академія» (1899--1900), «Їсторія 
Південної Русі до занепаду Поль- 
ської Речі Посполитої» (1912). На- 
магався довести  цивілізаторську 
роль польс. шляхти на Україні, 
нац.-визвольні й соціальні рухи 
укр. селянства та козацтва тлума- 
чив як реакційні. 

ЯБЛОНСЬКА Галина Гілярівна 
(н. 2.І 1928, Умань, тепер Черкас. 
обл. укр. рад. актриса, нар. арт. 
УРСР (з 1982). На профес. сцені -- 
з 1944. Працювала в театрах Моги- 
льова-Подільського, Вінниці, Дні- 


продзержинська, з 1951 -- в Київ. 
укр. драм. театрі ім. І. Франка. 
Ролі: Маруся («Маруся Богуслав- 
ка» Старицького), Софія (єБез- 
таланна» Карпенка-Карого), Ліда 
(«Платон  Кречеть орнійчука), 
Катерина («Фараони» Коломійця), 
Войницька («Дядя Ваня» Чехова), 
Леді Макдуф («Макбет» Шекспі- 
ра), Іло Чібор («Моя професія -- 
синьйор з вищого світу» Скарнач- 
чі і Тарабузі). 

Л.М. Дворниченко. 
ЯБЛОНСЬКА Тетяна  Нилівна 
(н. 11 (24).П 1917, Смоленськ) - - 
укр. рад. живописець, нар. ху- 
дожник СРСР (з 1982), дійсн. член 
АМ СРСР (з 1975). Член КПРС з 
1952. У 1935--41 навчалася в Київ. 
худож. ін-ті у Ф. Кричевського. 
Працюючи в різних жанрах, ствер- 
джує духовну красу радянських 
людей, пафос мирної праці сучас- 
ників («Відбудова Хрещатика», 
1945; «Вечір на Дніпрі», 1946; 
«Хліб», «Портрет Героя Соціалі- 
стичної Праці Г. Горячок», обид- 


ва -- 49; «Святковий вечір», 
1960; «Разом з батьком», 1961, 
«Льон», 1978, та ін.). Глибоким 
психологізмом, широтою  життє- 


вих узагальнень пройняті образи її 
картин «Колиска» (1968), «Безімен- 
ні висоти» (1969), «Життя йде» 
(1971), «Вечір. Стара Флоренція» 
(1973), «Тиша» (1975), «Зима в 
старому Києві» (1976) та ін. Лірич- 
ністю позначені твори, в яких Я. 
оспівує щастя материнства, без- 
посередність дитячого сприйняття 
світу («У парку», 1949; «Весна», 
1950; «На вікні весна», «Над Дніп- 
ром», «Ранок», усі -- 1954; «Близ- 


нята», 1958; «Влітку», 1967). 
У 1944--52, 1966--73 викладала 
в Київ. художньому ін-ті (З 


1967 -- професор). Нагороджена ор- 
денами Трудового Червоного Пра- 
пора, Дружби народів, медалями. 
Держ. премія СРСР, 1950, 1951, 
1979. Іл. див. на окремих аркушах, 
с. 432 -- 433, а також до статей 
Живопис, т. 4, с. 120--121; Ри- 
сунок, т. 9, с. 448--449; та до роз- 
ділу Образотворче мистецтво, т. 
1ї о кн. 2 6 х 
Літ.: Короткевич Е. Г. Татьяна Яб- 
лонская. М., 1980. 

І. І. Верба. 


ЯБЛОНСЬКИЙ Вільгельм Мар'я- 
нович |З (20).ГУ 1889, с. Чечельник, 
тепер Чечельницького району 
Вінницької області -- 14.ГУ 1977, 
Київ| -- укр. радянський трубач 
і педагог, засл. діяч мист. УРСР 
(з 1969). Член КПРС з 1940. У 1912 
закінчив Київ. муз. уч-ще. Працю- 
вав у симф. оркестрі С. Кусевиць- 
кого (1913--13, Москва), в орке- 
стрі Українського радіо (1927-- 
32) і Київ. театрі опери та балету 
(1933--54). Викладав у Київ. муз.- 
драм. ін-ті ім. . Лисенка 
(1927--34) та Київ. консерваторії 
(1934--75; з 1935 -- професор). 
Автор перекладень для труби тво- 
рів укр. композиторів, фантазії 
на теми опери «Тарас Бульба» М. 
Лисенка. Нагороджений орденом 
Трудового Червоного Прапора. 

ЯБЛОНСЬКИЙ (дЗабіойзКкі) Ген- 
рик (н. 27.Х.П 1909, Велишев) -- 
політ. і держ. діяч ПНР, історик, 
акад. Польс. АН (з 1956). Закін- 
чив Варшав. ун-т. З 1931 -- член 
Польс. соціалістичної партії 
(ППС). Під час 2-ї світової війни 
1939--45 боровся проти нім.-фа- 


шист. окупантів у Польщі, Норве- 
гії, учасник Руху Опору у Фран- 
ції. З 1948 -- член ПОРП. В після- 
воєнний час -- на партійній і адмі- 
ністративній роботі. З березня 1972 
-- голова Держ. ради. З 1948--член 
ЦК ПОРП, з 1971 -- член Політ- 
бюро ЦК ПОРП. Праці з історії 
революц. руху в Польщі. Наго- 
роджений орденом Дружби на- 


родів. Й, 
ЯБЛОНСЬКИЙ Мартин (1801, 
с. Глогів, Галичина -- після 1875, 


Львів) -- укр. живописець. Малю- 
ванню навчався у Львові, Варша- 
ві, Кракові, Відні. Постійно жив 
у Львові. Працював переважно в 
галузі портретного живопису: 
«Портрет батька», «Портрет сина», 
«Дівчина зі сніданком на підносі», 
«Портрет чоловіка», «Жіночий 
портрет». Малював також реліг. 
композиції, займався реставрацією 
та літографією. У 1850 заснував 
у Львові видавничо-літографічну 
майстерню. Іл. с. 486 


ЯБЛОЧКІНА Олександра Олек- 
сандрівна ІЗ (15).ХІ 1866, Петер- 
бург -- 20.ПІ 1964, Москва| -- 
рос. рад. актриса, нар. арт. СРСР 
(з 1937). Творчу діяльність розпо- 
чала 1885 у Тбілісі. В 1886--88 
працювала у Моск. театрі Ф. Кор- 
ша, 1888--1961 -- у Малому теат- 
рі (Москва). Серед ролей -- Софія 
(«Лихо з розуму» Грибоєдова), 
Кареніна («Живий труп» Л. Тол- 
стого), Горностаєва («Любов Яро- 
ва» Треньова), Варвара, Горицвіт 
(«Богдан Хмельницький», «Крила» 
Корнійчука), Анна Болейн («Ко- 
роль Генріх УМ» Шекспіра) та 
їн. Востаннє виступила на сцені 
1961 в ролі міс Кроулі («Ярмарок 
марнославства» за Теккереєм). З 
1917 очолювала  Всерос. театр. 
т-во  (1946--62 -- голова Його 
президії). Нагороджена 3 ордена- 
о Леніна. Держ. премія СРСР, 
1943. 


: 75 лет в театре., М., 1977. 

О. О. Кулик. 
ЯБЛОЧКОВ Павло Миколайович 
(2 (14).ІХ 1847, с. Жадовка, тепер 
Сердобського району  Пензенської 
обл.-- 19 (31).ПІ 1894, Саратов) -- 
рос. винахідник і вчений у галузі 
електротехніки. Закінчив  Інже- 
нерне уч-ще (1866) і Технічний 
гальванічний заклад у Петербурзі 
(1869). Військову службу відбував 
у Києві. Осн. його винаходом 
була електр. свічка (свічка Яб- 
лочкова) -- електр. дугова лампа 
без регулятора віддалі між  ву- 
гільними електродами (1875, па- 
тент 1876, Париж). Я. створив і 
запровадив систему електр. ос- 
вітлення («російське світло») на 
однофазному змінному струмі, яка 
демонструвалась на Всесвітній 
промисловій виставці в Парижі, 
1878. Розробив і одержав патенти 
(1876--77) на систему розподілу 
електричного струму за допомогою 
індукційних котушок -- прообразу 
сучасних трансформаторів : кон- 
денсаторів. Заснував (1879) у Пе- 
тербурзі Т-во електр. освітлення 
і електромех. з3-д для виготов- 
лення електр. машин та апаратів. 
У 80-х рр. розробив оригінальні 


електр. машини, у т. ч. магніто- 
динамоелектричну, виконав  до- 
слідження, пов'язані зі створен- 


ням електрохіміч. джерел струму, 
запропонував гальванічні елементи 
з лужним електролітом, створив ре- 


генеративний елемент (т. з. авто- 
акумулятор) тощо. Нагороджений 
Золотою медаллю Рос. тех. т-ва. 
Літ.: Белькинд Л. Д. Павел Николаєе- 
вич Яблочков. М., 1962. 

ЯБЛУКО -- нерозкривний, зви- 
чайно багатонасінний плід рослин. 
При достиганні розвивається соко- 
вита зовнішня і хрящова або 
шкіряста внутрішня частини омп- 
лодня (напр., у яблуні, груші, го- 
робини). Іноді (напр., у кизиль- 
ника) увесь оплодень Я. стає де- 
рев'янистим. Багато які Я. Їстів- 


ні. 
«ЯБЛУКО РОЗБРАТУ», «яб- 
луко чвар» -- переносно -- 
причина сварки, розбрату, чвар. 
Вислів походить з міфа про боги- 
ню чвар Еріду, яка за те, що Її 
забули запросити на весілля Пе- 
лея і Фетіди, кинула серед гостей 
яблуко з написом: «Найвродливі- 
шій». За яблуко посварилися бо- 
гині Гера, Афіна й Афродіта. За 
рішенням Зевса сварку розв'язав 
Паріс, який присудив яблуко 
Афродіті. Це призвело згодом до 
Троянської війни. 

ЯБЛУНЕВА  ПЛОДОЖЕРКА 
(І азреугезіа ротопеНа) -- метелик 
род. листовійкових. Поширена в 
межах ареалу яблуні і груші, яким 
завдає значної шкоди. Передні кри- 
ла (розмах 14--21 мм) темно-сірі 
з темним малюнком та коричневою 
закругленою плямою, задні 
світло-бурі. Гусениця (довж. 12-- 
18 мм) світло-рожева з коричне- 
вою головою. Зимують гусениці в 
шовковистих коконах у щілинах 
кори на стовбурах, частково у верх. 
шарі грунту. Заляльковуються на- 
весні. Літ метеликів триває 1,5-- 
2 міс. від початку цвітіння яблуні. 
Яйця (до 80 шт.) самка відкладає 
на листя, а згодом -- плоди. Гу- 
сениці розвиваються всередині пло- 
дів, живлячись м'якушем і насін- 
ням. Через 25--36 днів закінчу- 
ється розвиток, гусениці залазять 
під кору, де можуть зимувати або 
утворюють наступне покоління. За 
сезон мають 1 (на Пн.) -- З (на 
Пд.) покоління. Заходи бо- 
ротьби: обприскування фозало- 
ном, метафосом та ін. інсектици- 
дами. Іл. с. 487. В. П. Васильєв. 


ЯБЛУНЕЦЬ -- селище міського 
типу Ємільчинського р-ну Жито- 
мир. обл. УРСР. Залізнична стан- 
ція. 1,5 тис. ж. (1984). У селищі -- 
Ємільчинська райсільгоспхімія, 
виробниче відділення  Ємільчин- 
ської  райсільгосптехніки, пункт 
побутового обслуговування.  Се- 
редня школа; мед. амбулаторія; кі- 
нотеатр, б-ка. Виникло 1910, с-ще 
міськ. типу -- з 1977. 
ЯБЛУНИЦЬКИЙ ПЕРЕВАЛ -- 
перевал у Карпатах Українських, 
на межі Закарп. та Івано-Фр. об- 
ластей. З'єднує долини річок Пру- 
ту й Чорної Тиси. Вис. 931 м. 
Я. п.-- сідловина у звуженні Яб- 
луницького хр. Через перевал 
прокладено шосе. Б. Ф. Лящук. 
ЯБЛУНІВ -- селище міського ти- 
пу Косівського р-ну Івано-Фр. обл. 
УРСР. Розташований на лівому 
березі р. Лючки (бас. Пруту), за 
15 км від залізнич. ст. Коломия. 
1,7 тис. ж. (1984). У Я.-- філіал 
косівського об'єднання худож. ви- 
робів «Гуцульщина», лісництво, 
будинок побуту.  Загально-освіт- 
ня та музична школи; лікарня, 
поліклініка; Будинок культури, 


2 б-ки. Я. засн. наприкінці 16 ст., 
с-ще міськ. типу -- з 1940. 

ЯБЛУНІВСЬКІ КУРГАНИ -- гру- 
па курганів поблизу с. Яблунева 
Канівського р-ну Черкас. обл. В 
1876 було розкопано 8 курганів. 
Під насипами відкрито поховаль- 
ні споруди, що мали вигляд дере- 
в'яних склепів і грунтових ям, 
перекритих дерев'яним  накатом. 
Обряд поховання -- трупопокла- 
дення й трупоспаленчя. В насипах 
курганів виявлено залишки триз- 
ни, знайдено золоті, срібні й брон- 
зові прикраси, зброю, місц. і грец. 
посуд тощо. Деякі кургани відно- 
сять до скіфського часу і датують 
о ст. до н. е., інші -- 1-м тис. н. е. 
ЯБЛУНЯ (Маіицз) -- рід рослин 
родини розових. Більшість -- дере- 
ва або високі кущі. Листки черго- 
ві, суцільні, рідше  лопатеві. 
Квітки двостатеві, у щитковидних 
суцвіттях. Плід несправжній (яб- 
луко), соковитий, без кам'янистих 
клітин у м'якуші. Понад 30 видів 
і 60 різновидностей Я., пошир. у 
Пн. півкулі. В СРСР понад 10 
різновидностей, з яких госп. зна- 
чення мають: Я. лісова; сливолис- 
та, або китайка; Я. Сіверса; схід- 
на, або кавказька; ягідна, або си- 
бірська; Я. Недзвецького; низька. 
Від перелічених видів Я., пере- 
важно від Я. лісової, походять осн. 
культурні форми Я. Дикорослі Я. 
дають сировину для харч. пром-сті, 


з насіння вирощують підщепи 
для культурних сортів. Багато ви- 
дів -- декоративні рослини. 


Всі види Я.-- медоноси. Культур- 
ні форми Я. належать до умовно 
збірного виду Я. звичайної, що 
налічує в світовому сортименті до 
15 тис. сортів, з яких в СРСР 
пошир. понад 350 сортів, зокрема 
в УРСР бл. 60 сортів. Плоди куль- 
турної Я. містять цукри (від 8 
до 16 92), органічні к-ти (яблучну, 
лимонну -- від 0,2 9 до 1,5 90), 
пектин (0,35--0,75 94), білкові ре- 
човини, мінеральні солі, зокрема 
солі заліза, вітаміни (12-- 
15 мг 9), А, В. (фолієву кисло- 
ту) та Р-активні речовини, які 
в поєднанні з вітаміном С та 
пектином зв'язують радіоактив- 
ні речовини (стронцій, кобальт) і 
сприяють видаленню їх з організ- 
му людини. Всі ці речовини зумов- 
люють високі поживні й смакові 
якості плодів, поліпшують діяль- 
ність шлунково-кишкового тракту, 
обмін речовин в організмі, що має 
важливе значення в дієтичному 
харчуванні глюдини. Районовані 
на Україні (1984) сорти Я. див. 
табл. с. 491. Іл. с. 48/. 
Літ.: Симиренко Л. П. Помология, 
т. 1. К., 1972; Плодівництво і ягід- 
ництво. К., 1982. М.Ю. Гущин. 
ЯБЛУЧНА КИСЛОТА, оксиянтар- 
на к-та, НООССНОНСН.,СООН 
-- найпростіша природна двооснов- 
на оксикарбонова кислота. Існує 
в 1.- та Юр-формах, а також у раце- 
мічній (оптично неактивній) РІ, 
формі. В природі поширена І,яб- 
лучна кислота (у деяких плодах, 
стеблах ревеня, листках махорки). 
Я. к. -- проміжний продукт при 
тканинному диханні, різних ти- 
пах бродіння. Одержують з пло- 
дів горобини і барбарису, застосо- 
вують у кондитерському виробн., 
у медицині. 

ВА -- один з Великих Зондських 


485 


Г. Г. Яблонська. 


островів Малайського архіпелагу. П. М. Ябло 





чков. 





ЯВА 





486 


ЯВАНСЬКА МОВА 





Д. І. Яворницький. 





Б.Л. Яворський. 





М. Яблонський. Дівчи- 
на зі сніданком на під- 


носі. 
галерея. 


Львів. 


картинна 


Входить до складу Індонезії. 
Довж. 1050 км, ширина до 195 км. 
Площа 126,5 тис. км2. Нас. бл. 
83 млн. чол. (1975). Бл. 50 9; тер. 
займають гори з численними вулка- 
нами, зних бл. 30 діючих. Найви- 
ща вершина вулкан Семеру 
(3676 м). На Пн. і Пд. -- невисо- 
кі плоскогір'я та горби. Вздовж 
узбережжя і по долинах річок -- 
ділянки алювіальних рівнин. Час- 
ті землетруси. Родовища нафти, 
сірки, марганцевих руд, фосфори- 
тів, золота тощо. Клімат субеква- 
торіальний, мусонний. Річки ко- 
роткі, повноводні (найбільші  -- 
Соло і Брантас). Бл. 25 9 тер. 
острова вкрито лісами, вершини 
вкриті заростями чагарників і лу- 
ками. У найменш зволожених ра- 
йонах -- савани. На Я.-- природні 
парки Балюран, Пулау-Панайтан, 
Уджунг-Кулон та ін. Найбільші 
міста -- Джакарта, Бандунг, Сура- 
бая. Про г-во див. ст. Індонезія. 
ЯВАНСЬКА МОВА -- мова яван- 
ців. Належить до індонезійських 
мов австронезійської (малайсько- 
полінезійської) сім'ї. Розрізняють 
давньояванську (до 12--13 ст.), 
середньояванську (з 13 до 17 ст.) та 
сучасну (з 17 ст.) Я. м. Найдавні- 
ша писемна пам'ятка Я. м.-- від 
809. Є функціональні варіанти 
Я. м.: «проста мова», «ввічлива 
мова» тощо. Характерні риси Я. м.: 
у фонетиці -- регулярне чергуван- 
ня приголосних і голосних, слабо 
виражений словесний наголос; у 
граматиці переважають аналітич- 
ні форми, осн. засоби словотвору -- 
афіксація й повтор. Для сучас. 
Я. м. використовують лат. письмо, 
рідше -- складове яванське письмо. 
Література Я. м.-- найдав- 
ніша і найрозвинутіша серед л-р 
Індонезії (див. також (Індонезія, 
розділ Література). Виникла не 
пізніше 8 ст. на сильно санскрити- 
зованій (див. Санскрит) давньо- 
яванській мові каві. На ранньо- 
му етапі представлена переказами 
інд. реліг. трактатів і поемами- 
какавінами (на сюжети «Рамая- 
ни», а особливо «Махабхарати») 
придворних поетів ИЙогісвари, Кан- 
ви, Трігуни, Панулуха та їн. Пер- 
шим твором, зверненим до реаль- 
ності, була лірична поема-хроніка 
«Нагаракертагама» («Країна бла- 
годенства», 1365) Прапанчі. В 14-- 
15 ст. поряд з мовою каві з'явила- 
ся й т. з. середньояванська мова 
(нею написані поеми про прин- 
ца Панджі). З утвердженням на 
Яві ісламу в 16--17 ст. виникли пе- 
рекази про мусульманських героїв 
1 подвижників та поеми-сулуки в 
дусі суфізму. В 17 ст. створено 
(новояванською мовою) «Хроніку 
яванських земель» і сатиричну пое- 
му «Барон Сакендар», де відобра- 
жено поч. етап голланд. колоніаль- 
ного панування. 2-а пол. 18 -- 1-а 
пол. 19 ст.-- період розквіту кла- 
сичної яван. л-ри (т. з. яванське 
Відродження), вершиною якої бу- 
ла творчість батька й сина Ясоді- 
пуро, а також Ронгговарсіто. Вели- 
ке значення для демократизації 
л-ри кін. 19-- поч. 20 ст. мала твор- 
чість педагога й просвітителя Пад- 
мосусастро. На 20--30-і рр. 20 ст. 
припадає зародження жанру рома- 
ну (Б. Суларді, Иосовідагдо та 
ін.), перші спроби створення су- 
час. поезії (Інтойо та ін.). З 50-х 
рр. у яван. л-рі розвиваються пое- 


зія й коротке оповідання, а також 
«популярні», «масові» романи, поз- 
бавлені соціального змісту. 
Літ.: Тесвблкин А. С. Яванский язьк. 
М., 1961; Теселкин А. С. Древнеяван- 
ский язнк (кави). М., 1963; Сикор- 
ский В. В. Индонезийская литература. 
М., 1965. 

4. С. Тесьолкін, В. В. Сікорський. 
ЯВАНСЬКЕ МОРЕ -- міжострів- 
не море на Зх. Тихого ок., між 
островами Суматра, Ява і Калі- 
мантан. Площа 592 тис. км2?. Пере- 
важні глиб. до 60 м, макс.-- 1272 м. 
Дно Я. м. розчленоване підвод- 
ними долинами. Поширені коралові 
рифи. Т-ра води на поверхні від 


-27" до 297. Солоність до 
33,5 Ж». Я. м.-- район сейсмічної 
активності. Гол. порти: Джакар- 
та (Танджунгпріок), Семаранг 


на о. Ява, Банджармасін на о. Ка- 


лімантан. 
ЯВАНСЬКЕ ПОВСТАННЯ 
1825--30, Яванська війна -- нар. 


повстання проти голл. колоніза- 
торів на о. Ява в Індонезії. Почало- 
ся в липні 1825 у Джок'якарті 
і поширилося на Центр. Яву. Осн. 
соціальну силу повсталих стано- 
вило селянство. На чолі повстан- 
ців стояв Діпонегоро. Я. п. мало 
форму реліг. війни, проходило 
під гаслом захисту Ісламу. Голл. 
влада жорстоко придушила пов- 
стання. Г. Г. Бандиленко. 


ЯВАНСЬКИЙ ЖОЛОБ, Зондсь- 
кий жолоб -- глибоководна запа- 
дина у пн.-сх. частині Індійського 
ок. Простягається вздовж Анда- 
манських, Нікобарських та Вели- 
ких Зондських островів майже на 
2900 км. Макс глиб. 7729 м -- най- 
більша в Індійському океані. 
ЯВАНТРОП (від Ява та грец. 
дудршлос -- людина) -- викопна 
людина з групи палеоантропів. 
Рештки її (череп і кістки кінцівок) 
з примітивними знаряддями з 
кістки і рогу знайдено 1931--32 
на о. Ява в долині р. Соло поблизу 
с-ща Нгандонг. 

Я ВАНЦІ -- найчисленніший народ 
Індонезії, який населяє центр. 
частину о. Ява, прибережні райо- 
ни островів Суматра і Каліман- 
тан, а також ряд ін. районів ІЇн- 
донезії. Чисельність -- 68,5 млн. 
чол. (1980, оцінка). Говорять яван- 
ською мовою та індонезійською мо- 
вою. За релігією більшість Я.-- му- 
сульмани, є й християни; зберегли- 
ся також пережитки індуїстських, 
буддистських і анімістичних ві- 
рувань. Осн. заняття Я.-- земле- 
робство, рибальство, ремесла; ча- 
стина Я. працює в пром-сті. Висо- 
ка самобутня культура Я. бере 
початок з глибокої давнини. До- 
кладніше про історію, г-во, куль- 
туру Я. див. Індонезія. 

ЯВИЩЕ -- філос. категорія, що 
відображає зовн. форми існування 
предметів і процесів дійсності та 
їхнього пізнання людиною. Див. 
Сутність і явище. 

ЯВІР, клен несправжньоплатано- 
вий (Асег рзеидоріаїапизя) -- дере- 
во родини кленових. Крона густа, 
пірамідально-куляста. Стовбур 
стрункий, до 2 м у діаметрі, кора 
бурувато-сіра, у старих дерев від- 
шаровується. Листки  п'ятилопа- 
теві, зісподу сіруваті. Квітки дріб- 
ні, жовтувато-зелені, запашні, зіб- 
рані в довгі китиці. Плід -- дво- 
крилатка. Пошир. у Серед., Пд. і 
Пд.Сх. Європі, Малій Азії; на 


Україні росте переважно в зх. об- 
ластях, у Карпатах -- піднімає- 
ться до 1400 м над рівнем моря. 
Медонос. Деревина жовтувато-бі- 
ла, тверда, йде на виготовлення 
меблів, муз. інструментів тощо. 
Є багато садових форм Я. Культи- 
вують його в парках та вуличних 
насадженнях. Придатний для поле- 
захисних лісових смуг у Правобе- 
режному Лісостепу. Іл. с. 488. 

ЯВКА З ПОВИННОЮ -- особи- 
стий добровільний прихід особи до 
компетентного державного органу 
іззаявою про вчинення нею злочи- 
ну. За рад. законом (в УРСР -- ст. 
96 КПК УРСР) при Я. з п. відпо- 
відний орган дізнання, слідчий, 
прокурор або суддя встановлюють 
особу заявника та складають про- 
токол, у якому детально викла- 
дається зроблена заява. Така явка 
розглядається, зокрема, як обста- 
вина, що пом'якшує відповідаль- 
ність. Факти, викладені при Я. з 
п., мають бути перевірені, і якщо 
факт вчинення злочину  підтвер- 
джується ін. об'єктивними даними, 
Я. з п. є приводом до порушення 
кримінальної справи (п. З ст. 94 
КПК УССР.). При Я. з п. звіль- 
няється від кримінальної відпові- 
дальності особа, що була завербо- 
вана іноз. розвідкою, але не вчи- 
нила ніяких ворожих дій проти 
СРСР (п. 2 ст. 56 КК УРСР). Це 
положення поширюється й на осо- 
бу, яка після дачі хабара (див. 
Хабарництво) добровільно заявила 
про це (ч. З ст. кою КК УРСР). 


І. Чангулі. 
ЯВОРІВ місто Львів. обл. 
УРСР, райцентр, на р. Шкло (прит. 
Сану). Залізнична станція. Впер- 
ше згадується в документах 1408, 
коли Я. був під владою шляхет. 
Польщі. В 1569 Я. надано магоде- 
бурзьке право. Після 1-го поділу 
Польщі (1772) Я.-- у складі Авст- 
рії (з 1867 -- Австро-Угорщина). 
В 1919 Я. захопила бурж.-помі- 
щицька Польща. В 1939 Я. у скла- 
ді Зх. України возз'єднано з 
УРСР. З того самого року Я. -- 
місто. У місті -- з-ди: «Метало- 
пластмас», «Явір» і хлібний, рай- 
сільгосптехніка, райсільгоспхімія, 
комбінат побут. обслуговування, 
цех Івано-Фр. експериментально- 
го меблевого комбінату, філіал 
Комарнівського деревообр. комбі- 
нату. З середні та музична шко- 
ли, лікарня, поліклініка; 2 клуби, 
кінотеатр, 4 б-ки, історії релігії 
та атеїзму і історико-етнографіч- 
ний музеї. 
Пам'ятки дерев'яної архітекту- 
ри: Успенська церква (17 ст.), 
церква Різдва та дзвіниця (1760). 
Я.-- давній осередок худож. ре- 
месел. Тут працювали різьбярі, 
столяри, майстри декоратив. розпи- 
су, гончарі, ткачі, вишивальниці. 
Я. є уч-ще худож. обробки де- 
рева, ф-ка худож. виробів ім. 
Т.Г. Шевченка. Серед майстрів -- 
І. Лісовський, ИЙ. Станько, В. Прий- 
ма, С. Гиндик. В Я. народився 
укр. письменник, критик і публі- 
цист О. С. Маковей. Тут працював 
укр. етнограф И. І. Лозинський 
(1848-89). . . 
ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОН - упн.- 
зх. частині Львів. обл. УРСР. Ут- 
ворений 1939. Площа 1,6 тис. км2, 
Нас. 118,8 тис. чол. (1984). У ра- 
йоні -- 144 населені пункти, під- 
порядковані міській, 5 селищним, 


23 сільс. Радам народних депута- 
тів. Центр -- м. Яворів. Я. р. роз- 
ташований в межах Розточчя. По- 
верхня хвиляста, найбільш підви- 
щена в пн. і сх. частинах рай- 
ону. Корисні копалини: природ- 
ний газ, торф, самородна сірка, 
каолін, бентонітові, глауконітові 
й вогнетривкі глини. Є джерела 
мінеральних вод. Річки -- Вере- 
щиця (прит. Дністра), Шкло, Зава- 
дівка (бас. Вісли). Грунти -- опід- 
золені чорноземи, дерново-підзо- 
листі. Ліси (сосна, дуб, граб, бук, 
ялина) займають 52,7 тис. га. 

межах району -- Страдчанський 
державний заказник. Найбільші 
промислові підприємства району 
-- яворівське виробниче  об'єд- 
нання «Сірка» (селище Шкло), за- 
води «Металопластмас» і «Явір» 
(Яворів), меблевий комбінат (смт 
Івано-Франкове). Комбінат побу- 
тового обслуговування (Яворів). 
Землеробство району зерново-льо- 
нарського, тваринництво мол.-м'яс- 
ного напрямів. Площа с.-г. угідь 
1983 становила 62,0 тис. га. у т. ч. 
орні землі -- 37,7 тис. га, сіножаті 
і пасовища -- 24,1 тис. га. Ос- 
новні культури: пшениця, жито, 
ячмінь, льон, картопля, овочеві. 

межах Я. р.-- 17 колгоспів, рад- 
госп, птахофабрика, райсільгосп- 
техніка з виробничим відділенням, 
райсільгоспхімія. Залізничні стан- 
ції: | Яворів,  Новояворівський, 
Шкло. Автомоб. шляхів -- 605 км, 
у т. ч. з твердим покриттям -- 453 
км. У районі -- 2 профес.-тех. уч- 
ща (Івано-Франкове і Новояворів- 
ське), 72 заг.-осв., музична, спорт., 
мистецтв школи, 64 лік. заклади, 
у т. ч. 4 лікарні. 91 будинок куль- 
тури і клуб, 3 кінотеатри, 78 
кіноустановок, 91 б-ка; музеї: істо- 
рії релігії та атеїзму | істор.- 
етнографічний (обидва -- у Яво- 
рові). В с. Добростанах Я. р. на- 
родився укр. письменник і педа- 
гог М. І. Пачовський, у с. Новосіл- 
ках -- укр. рад. скульптор І. В. 
Севера. У Я. р. видається газ. «Зо- 
ря» (з 1940). . 4.4. Іванченко. 
ЯВОРНИЦЬКИЙ Дмитро Ївано- 
вич ГЕварницький; 25.Х (6.Х) 
1855, с. Сонцівка, тепер с. Бори- 
сівка Харківського району Хар- 
ків. обл. -- 5.М ШІ 1940, Дніпропет- 
ровськ)| -- укр. історик, археолог, 
етнограф, фольклорист, письмен- 
ник, акад. АН УРСР (з 1929). За- 
кінчив  істор.-філологічний ф-т 
Харків. ун-ту (1881), був залише- 
ний при кафедрі рос. (історії. 
В 1886 працював у Петербурзі 
вчителем гімназії, викладачем пед. 
курсів. У 1891 його як політично 
неблагонадійного вислано під на- 
гляд поліції до Ташкента, де Я. 
вів наук. діяльність у галузі істо- 
рії і археології, уклав «Путівник 
по Середній Азії в археологічному 
та історичному відношенні» (1893). 
Після захисту магістерської ди- 
сертації (1896) працював приват- 
доцентом у Моск. ун-ті. З 1902 
завідував Музеєм старожитностей 
Катеринославської губ. (тепер Дні- 
пропетровський істор. музей ім. 
академіка Д. Ї. Яворницького). В 
1920--33 працював у Дніпроп. 
ун-ті. З 1927 -- відповід. керівник 
постійного археол. нагляду і ар- 
хеол. розкопок на тер. буд-ва Дні- 
прогесу. Я. зібрав унікальну колек- 
цію матеріальних пам'яток Пд. 
України. Більшість праць Я. при- 


свячено історії Запорізької Січі. 
Гол. з них: «Історія запорізьких 
козаків» (т. 1--3, 1892--97), «Воль- 
ності запорізьких козаків» (1898), 
«Іван Дмитрович Сірко -- славний 
кошовий отаман війська  запо- 
різьких низових козаків» (1894), 
«Число і порядок запорізьких сі- 
чей» (1884) та ін. Зібраний Я. 
топографічний, фольклорний, ет- 
нографічний їі лексикографічний 
матеріал ліг в основу Його праць: 
«Запоріжжя в залишках старовини 
та переказах народу» (т. 1--2, 
1888), «Малоросійські народні піс- 
ні...» (1906), «Словник  україн- 
ської мови» (т. 1. А--К, 1920). Під- 
готував  археографічні видання: 
«Джерела до історії запорізьких 
козаків» (т. 1--2, 1903), «До історії 
Степової України» (1929). Як вче- 
ний Я. пройшов складний шлях. 
У дореволюц. час був істориком 
ліберально-буржуазного напряму, 
суспільно-політичні погляди якого 
мали монархічне забарвлення. За 
Рад. влади Я. став активним уча- 
сником культур. будівництва в 
Рад. країні. Опублікував збірку 
поезій «Вечірні зорі» (1910), роман 
«За чужий гріх» (1907), повість 
«Де люди -- там і лихо» (1911) та 
ін. Як письменник Я. розвивав 
прогресивні традиції української 
класичної літератури. 

Літ.: Гапусенко І. М. Дмитро Івано- 
вич Яворницький. К., 1969; Шубрав- 
ська М. М. Д. І. Яворницький. К., 
1972. О. Овсієнко. 
ЯВОРОВ Пейо Крачолов (справж. 
ім'я та прізв.-- Пейо Тотев Кра- 
чолов; 13.1 1878, м. Чирпан -- 
29.Х 1914, Софія) -- болг. поет. 
У зб. «Вірші» (1901) викривав ка- 
піталістичну експлуатацію трудя- 
щих, оспівував велич народу. Піс- 
ля поразки Ілинденського повстан- 
ня 1903, в підготовці якого Я. брав 
участь, у його творчості зазвуча- 
ли мотиви песимізму, самотності 
(зб. «Безсоння», 1907). Цикл на- 
рисів «Гайдуцькі мрії» (1905--08) 
-- спогади про революц. боротьбу. 
Автор пейзажної і любовної ліри- 
ки, соціально-психологічних драм. 
Тв.: Укр. перекл.- (Вірші). 
Антологія болгарської поезії, 
т. 1. К., 1974; Рос. перекл.-- Ли- 
рика. М., 1972; Яворов П. |та ін.). 
Избранное. М., 1979. О. Д. Кетков. 
ЯВОРСЬКИЙ Болеслав Леополь- 
дович |10 (22).МІ 1877, Харків -- 
26.ХІ 1942, Саратов) -- укр. і 
рос. рад. музикознавець, піаніст, 
педагог, доктор мистецтвознавства 
(з 1941). Закінчив (1898) Київ. 
муз. уч-ще та Моск. консервато- 
рію (1903). Професор Київ. кон- 
серваторії (1916 -- 21) та Музич- 
но-драм. ін-ту ім. М. В. Лисенка 
(з 1918), директор Нар. консерва- 
торії в Києві (1917-- 21). З 1921 
працював у Москві. У 1938 -- 42 
професор Моск. консерваторії. 
Серед його учнів-- М. Леонтович, 
Г. Верьовка, М. Вериківський, П. 
Козицький, В. Верховинець, Е. 
Скрипчинська. Створив теорію ла- 
дового ритму (слухового тяжіння). 
Виконавська діяльність. 

Тв.: Строение  музькальной речи, 
ч. 1--3. М., 1908; Упражнения в обра- 
зований схем ладового ритма, ч. 1. 
М., 1928; Структура мелодий. М., 


1929. Статьи, воспоминания, перепис- 
ка, т. 1. М., 1972. Т.Ю. Філенко. 


ЯВОРСЬКИЙ Володимир Полі- 
карпович (15 (27).МП 1876, с. Роп- 
ча, тепер Сторожинецького р-ну 
Чернів. обл.-- 24.ІХ 1942, Уфаї 


-- укр. рад. хімік-органік, акад. 
АН УРСР (з 1934), засл. діяч 
науки УРСР (з 1934). Член Ко- 
муністичної партії з 1930. Закін- 
чив Київ. ун-т (1901), до 1921 
і в 1935--39 працював у ньо- 
му; 1921--25 -- у Київ. політех. 
ін-ті. З 1939 -- директор Їн-ту 
органічної хімії і технології АН 
УРСР, з 1941 -- директор об'єд- 
наного Їн-ту неорганічної і орга- 
нічної хіміі АН УРСР. Осн. на- 
ук. дослідження стосуються не- 
насичених сполук і синтезу нена- 


сичених спиртів за допомогою 
галогенмагнійорганічних сполук. 
Портрет с. 489. 


ЯВОРСЬКИЙ (Зауогзкі) Казімеж 
Анджей (28.ХІ 1897, с. Седліще, 
поблизу Хелма, тепер Люблінсь- 
кого воєводства, ПНР -- 6.ЇХ 1973, 
Люблін) -- польс. поет і перекла- 
дач. У 1916--19 навчався в Харків. 
ун-ті. Автор збірок «Місячний му- 
станг» (1925), «На половині шля- 
ху» (1937) та ін. і спогадів (т. 1-- 
4, 1959--70). У 3-му томі 12- 
томного зібрання творів (1972) Я. 
вміщено переклади творів 36 укр. 
поетів. ю Г. П. Кочур. 
ЯВОРСЬКИЙ Матвій (Іванович 
(1884--1937) -- укр. рад. історик, 
академік АН УРСР (з 1929). В 
20-х рр. працював в Укр. ін-ті 
марксизму-ленінізму, викладав у 
вузах Харкова. Узагальнюючі пра- 
ці Я. з історії України (переваж- 
но доби капіталізму), в т. ч. 
вузівські та шкільні підручники, 
написані з позицій вульгарного 
соціологізму. Разом з тим на пра- 
цях Я. позначився вплив хибних 
націоналістич. концепцій  дожовт- 
невої бурж. історіографії. За 
серйозні ідеологічні помилки (пере- 
більшення місця нац. питання в ре- 
волюц. боротьбі, ідеалізацію дріб- 
нобурж. націоналістичних партій, 
недооцінку авангард. ролі проле- 
таріату, більшовицьких орг-цій то- 
що) праці Я. 1929--30 зазнали 
критики з боку рад. істориків- 
марксистів. | В. Г. Сарбей. 
ЯВОРСЬКИЙ Стефан |до постри- 
гу -- Семен; 1658, містечко Яворів, 
тепер місто Львів обл.-- 16 (27). 
ХІ 1722, Москва, -- укр. і рос. 
письменник, філософ,  церковно- 
політичний діяч. Навчався в Ки- 
єво- Могилянській колегії, а потім, 
прийнявши уніатство,-- у школах 
Львова, Любліна, Познані і Віль- 
на. У 1689 повернувся в Київ, 
зрікся унії і прийняв чернецтво. 
Викладав у Києво-Могилянській 
колегії поетику, риторику, філо- 
софію і теологію. У курсі «Філо- 
софські змагання...» популяризу- 


77, 


7 
7 7, 


7 і 
Смолім Й о 
г Середкевичі 
Немирів 7 
. п 


ї рооачнь 


пр 
7 й 


о Вербляни 


бе 


о 
Колонииц: 


78 Нагачів 


о 
Ж задниця Чернилява 


|) Р ско 
Краковець 


Яворі 


Бо 





З Терновиця о 


М о МБердихів 
Прилбичі Ф 
М 2 
Віжомля 0 
Й Новосілки 


2 


Рогізне 0 








2 
Новояворівське / 


Великололе с 10 
ФДобростани 


ЛЬ, 7 С, 


7 


487 





ЯВОРСЬКИЙ 


Яблунева 

плодожерка: 
1 -- метелик; 
2 -- лялечка; 
3 -- гусениця. 





Яблуня: . 

1 -- гілка з квітками; 
2 -- зав'язь у розрізі; 
3 -- плід; 

4 -- плід у поздовж- 
ньому розрізі; 

5 -- плід у поперечно- 
му розрізі. 


ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОН 
ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 


я 7/7) 
1 /7 
2, | 
"чо Тозина) 7, 
4 Р Ясниська 
о 
ьо івано-Франкове Є 
Домажирі 
(-) 
оо? 
Вороців рРяс 
7/3 5 ЛУ 1. 


Поргч ча 


488 





ЯВОРСЬКИЙ 





Явір. Пагін з листям 
і суцвіттям та плід. 





Яглиця звичайна: 

- верхня частина 
квітучої рослини; 

2 -- квітка; , 

3 -- плід у розрізі. 





Ягуар. 


вав філософські ідеї Відродження 
і Нового часу. За вірші укр., польс., 
рос. і латинською мовами був удо- 
стоєний звання «лавроносного пое- 
та». В 1700 висвячений на митро- 
полита рязанського і муромського, 
а незабаром став екзархом і охо- 
ронцем юввсерос. патріаршого пре- 
столу. Як протектор Слов'яно-гре- 
ко-латинської академії реформу- 
вав навч. процес за зразком Киє- 
во-Могилянської колегії та 3х.- 
європейських ун-тів. При академії 
заснував театр. У проповідях і про- 
мовах («словах») підтримував | 
обгрунтовував реорганізацію  ар- 
мії, створення флоту, розвиток 
торгівлі і промисловості, поширен- 
ня освіти, обстоював єднання укр. 
і рос. народів. Полемічний трак- 
тат «Камень вврь» (М., 17/28) 


спрямований проти лютеранства. 
В. В. Лисиця. 


ЯВОРСЬКИЙ Федір  Михайло- 
вич Г1780, Київ - 9 (21).ТУ 1828, 
Петербург| -- вітчизняний лікар. 
Навчався в Київ. академії та пе- 
терб.  Медико-хірургічний акаде- 
мії (1802--07). Уаеньйі помічник 
(прозектор) П. А. Загорського 
(1807--10). В 1813--21 -- голов- 
ний лікар і оператор Петерб. ад- 
міралтейського госпіталю, з 1822-- 
доктор медицини. В 1821-24 -- 
головний лікар Кавказьких Міне- 
ральних Вод. З 1827 -- міський лі- 
кар Петербурга. Я. вперше в Росії 
зробив успішну операцію перев'я- 
зування підколінної артерії, за- 
пропонував апарат для вправлен- 
ня вивихів плеча. Створив (1815) 
у Петербурзі установу для на- 
дання допомоги врятованим від 
утоплення. М. К. Бородій. 
ЯГА,  Баба-яга -- персонаж сло- 
в'ян. м урології: У найдавніші ча- 
си -- добра стара жінка, яка допо- 
магає людям у біді; є одним з ва- 
ріантів образу жіночого божества-- 
баби. У пізніших варіантах міфів 
і в казках сх. і зх. слов'ян Я.-- 
баба-чарівниця, яка живе в лісі 
і чинить зло людям (передусім 
дітям ). й 

ЯГАЙЛО (Йогайла; )ораїіа; бл. 
1350 -- 1.М1 1434) -- великий князь 
литовський 1377--92 (з перервою), 
король польський з 1386 під ім'ям 
Владислав П Ягайло, родоначаль- 
ник династії Ягеллонів. Став польс. 
королем внаслідок одруження з 
польс. королевою Ядвігою (див. 
Кревська унія 1385). В 1387 приєд- 
нав до Польщі Галицьку землю. 
Очолював польс.-лит.-руську ар- 
ню під час Грюнвальдської битви 

0. 

ЯГВЕ, Яхве, Єгова -- верховне 
божество в іудаїзмі. Спочатку 
був богом племені Іуди. Після ви- 
никнення в кін. 11 ст. до н.е. 
Ізраїльсько-Іудейського царства Я. 
був проголошений верховним бо- 
гом держави. Цар Соломон збуду- 
вав храм Я.в Єрусалимі. З 7 ст. 
до н. е. внаслідок реліг.-політ. 
реформи Я. був проголошений 
сдиним богом. 

ЯГЕЛЛОНИ  (ДаріеПопомгіе) -- 
династія польс. королів (1386-- 
1572) і великих князів литовських 
(1377--1572, з перервами); прави- 
ли також у Чехії (1471--1526) та 
Угорщині (1440--44, 1490--1526). 
Найвідоміші представники: Ягай- 
ло (засновник династії), Влади- 
слав ЇЇ Варненчик, Казимир ТУ 
Ягеллончик, Сигізмунд Ї та Сигіз- 


мунд Ії Август. За правління Я. 
на загарбаних Польщею лит., укр. 
та білорус. землях відбувався про- 
цес дальшого закріпачення селян- 
ства. 


ЯГЕЛЛОНСЬКИЙ УНІВЕРСИ- 
ТЕТ -- див. Краківський універ- 
ситет. 

ЯГЕЛЬ, оленячий мох -- назва ли- 
шайників роду хкладонія. Слань 
подвійна: горизонтальна -- рано 
відмирає, вертикальна має вигляд 
сіруватих чи  сірувато-зеленува- 
тих кущиків. Бл. 35 видів, пошир. 
в усіх частинах світу. В СРСР -- 
6 видів, зних в УРСР -- 5. В тунд- 
рі СРСР мають велике значення 
як зимовий корм для північного 
оленя. 

ЯГИЧ (адіс) Ватрослав (Ігнатій, 


Гнат Вікентійович; 6.МП 1838, 
Вараждин, Хорватія -- 5.У ШІ 1923, 
Відень) -- хорват.  філолог-сла- 


віст, член Югослов'янської акаде- 
мії в Загребі (з 1867), Петерб. АН 
(з 1880). Закінчив Віденський ун-т 
(1860). Професор Новоросійсько- 
го в Одесі (1872--74), Петерб. 
(1880--86) та Віденського (1886-- 
1908) ун-тів. Член Наук. т-ва ім. 
Шевченка у Львові (з 1903). Я. 
заснував і 1875--1920 видавав пер- 
ший міжнар. славістичний журнал 
-- «Архів слов'янської філології». 
Був редактором створеної з його 
ініціативи «Енциклопедії слов'ян- 
ської філології» (виходила в Пе- 
тербурзі з 1908, вид. не закінчене). 
Автор праць із старослов'ян. мо- 
ви, палеографії, історії слов'ян. 
філології, фольклору. Досліджу- 
вав старослов'ян. та давньорус. 
пам'ятки (зокрема Галицьке єван- 
геліє 1144), багато з них видав. 
Приділяв значну увагу укр. мо- 
ві, л-рі та фольклорові. Ряд пи- 
тань укр. мови розглянув у ре- 
цензії на «Нарис звукової істо- 
рії малоруського наріччя» П. Жи- 
тецького. У ряді праць дав висо- 
ку оцінку укр. нар. поезії. 
Я нячуя В Ргнат (Ватрослав) 
Ягич. К., 1924. 

ПІ: дД. Тимошенко, | 


ЯГІДНИКИ -- кущові, напівку- 
щові і трав'янисті рослини, які 
дають їстівні плоди, що їх у побу- 
ті наз. ягодами. Я. дуже пошир. 
в дикому стані і в культурі. Дико- 
ростучі види, що дають їстівні 
плоди, ростуть майже в усіх краї- 
нах земної кулі, але найбільше 
в помірних і пн. широтах. Культу- 
ра ягідних рослин пошир. пере- 
важно в зоні помірного клімату. 
Плоди культурних і дикоростучих 
Я. містять цукри, органіч. к-ти, 
різноманітні вітаміни, багато з 
них мають лікувальні властивості. 
До Я. належить багато рослин ро- 
дини розових -- суниці, полуни- 
ці, малина, ожина, костяниця, мо- 
рошка; родини вересових жу- 
равлина болотяна, чорниця, ло- 
хина, брусниця; родини ломика- 
меневих -- чорна смородина, по- 
річки, агрус; родини диленієвих 
(актинідієвих) -- актинідія і ро- 
дини маслинкових обліпиха. 
До Я. іноді відносять також шип- 
шину. На Україні найпошир. су- 
ниці, полуниці, малина, чорна смо- 
родина, порічки та агрус. В лі- 
сах збирають чорницю, брусницю, 
лохину, ожину та ін. На боло- 
тах зустрічається журавлина бо- 
лотяна. 


Літ.: Ковтун І. М., Марковський 
В. С., Оліфер А. В. Ягідні культури. 
К., 1973; Справочник по ягодоводст- 
ву. Донецк, 1981; Плодівництво 1 
ягідництво. К., 1982. 

ЯГЛИЦЯ (Аерородфіит) -- рід рос- 
лин родини зонтичних. Багаторіч- 
ні трави з великими двічі трійча- 
стими або трійчастоперистими лист- 
ками. Квітки дрібні, білі, зібрані 
в складні зонтики. Плід -- двосі- 
м'янка. 7 видів, пошир. в Європі 
й помірному поясі Азії. В СРСР-- 
5) видів, з них в УРСР-- один: Я. 
звичайна (А. родаягагіа); рос- 
лина до 100 см заввишки, росте 
переважно в лісах. В надземних 
частинах цього виду міститься до 
100 мг 9 вітаміну С; молоді лист- 
ки вживаються як салат. 

ЯГН Олександр Едуард Юлійович 
(11.ПІ 1848, Пенза -- 10.П 1922, 
с. Вейсбахівка, тепер с. Білорі- 
чиця ШПрилуцького р-ну Черніг. 
обл.) -- укр. архітектор, художник 
і майстер художньої кераміки. Піс- 
ля закінчення (1863) Моск. уч-ща 
живопису, скульптури та архітек- 
тури навчався в Рим. АМ. З 1876 





. РЧР 
є ав У "м - ЗУ дій? не ой Я нов -Лчб 


РК У. 


О.Е.Ю. Ягн. Палацо. С. Рахманової 
в селі Білорічиці (тепер Прилуцького 
району Чернігівської області). 1886. 
Не зберігся. 


жив на Україні. Один із заснов- 
ників стилю укр. модерн. Осн. 
споруди і проекти: храм -- пам'ят- 
ник декабристам Волконським 1 
будинок М. М. Кочубея в с. Во- 
роньки Бобровицького р-ну Чер- 
ніг. обл., будинки Капніста в с. 
Великій Обухівці Миргород. р-ну 
Полтав. обл. та О. М. Горчакова 
в с. Ташані Переяслав-Хмельниць- 
кого р-ну Київ. обл., каплиця- 
усипальниця Кочубеїв у с. Яро- 
славці Кролевецького р-ну Сум. 
обл., флігель (1878) і палац (1886, 
не зберігся) С. Рахманової 
(дочки декабриста С. Г. Волкон- 
ського) в с. Білорічиці ШПрилуць- 
кого р-ну Черніг. обл. Автор про- 
екту даху і внутр. обладнання 
Моск. торг. рядів (тепер Державний 
універсальний магазин). Органі- 
зував худож.-виробничі майстерні 
в с. Вороньки Бобровицького р-ну 
Черніг. обл. Одним з перших у 
вітчизн. практиці Я. відновив ви- 
робн. худож. майоліки і теракоти 
за мотивами укр. нар. орнаменту. 
За ескізами Я. було виготовлено 
майоліковий декор для оздоблення 
храму-пам'ятника біля м. Шипки 
в Болгарії 9 | . 

7 НОВ 19 акун-Щурівський. 
ЯГНЯТИНСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ 
-- поселення черняхівської куль- 
тури 2--6 ст. на пн.-зх. ОКОЛИЦІ 
с. Ягнятина Ружинського р-ну 
Житомир. обл. Відкрили його 
1927, досліджували 1946--47. При 
розкопках виявлено залишки 10 
наземних глинобитних на дерев я- 
ному каркасі споруд. Вдалося 
встановити плани двох великих 
споруд, що були гончарними дво- 


камерними майстернями з одно- 
ярусними великими печами в од- 
ній з камер. Знайдено місц. гон- 
чарний посуд, привізну амфору 
4--5 ст. уламок наральника, 

йовий ніж, меч, фібули, пряжки, 
гребінці й римську монету 2 ст. н.е. 
ЯГНЯТНИК, бородач (Сурабіиз 
раграїги5) -- птах род. яструбо- 
вих. Довж. тіла до 1,1 м, розмах 
крил до 2,7 м, маса прибл. до 7 кг. 
Оперення спини чорно-буре, го- 
лови та черева білувате або жовте; 
під дзьобом -- пучок темного во- 
лосоподібного пір'я -- «борода» 
(звідки й друга назва). Пошире- 
ний вгорах Пд. Європи, Азії, Аф- 
рики; в СРСР -- на Кавказі, в 
Серед. Азії, на Алтаї та в Саянах. 
Гнізда на скелях. Яйця (1--2) від- 
кладає в грудні -- січні, насид- 
жує переважно самка 535--60 діб. 
Поживою Я. в осн. є падло, 30- 
крема кістки, що добре перетравлю- 
ються в його шлунку; зрідка на- 
падає на ослаблених копитних, 
птахів та ін. дрібних тварин. У 
зв'язку із скороченням чисельнос- 
ті в СРСР включений до Червоної 
книги. Л. О. Бабенко. 


ЯГОДА -- нерозкривний, здебіль- 
шого багатонасін. плід у рослин, у 
якого при достиганні майже весь 
оплодень соковитий. Позаоплодень 
часто у вигляді тонкої шкірки, а в 
деяких рослин -- шкірястий жор- 
сткий. Типовими Я. є плоди вино- 
граду, смородини, агрусу, журав- 
лини, брусниці, чорниці, помідо- 
ра, баклажана та ін. У побуті Я. 
часто неправильно наз. плоди по- 
луниці, суниці, малини, інжира 


тощо. , 
ЯГОРЛИК -- річка в Одес. обл. 
УРСР та Молд. РСР (пониззя), 
ліва притока Дністра. Довж. 
73 км, площа бас. 1590 км2. Бере 
початок на Подільській височині. 
На Я. споруджено 4 греблі. Воду 
частково використовують для по- 
бутового, водопостачання. 

ЯГОРЛИЦЬКА ЗАТОКА -- міл- 
ководна затока у пн. частині Чор- 
ного м., між Кінбурнською косою 
та п-овом Ягорлицький Кут. Оми- 
ває береги Микол. та Херсон. об- 
ластей УРСР. Довж. 26 км, шир. 
біля входу 15 км, глиб. до 5 м. 
Солоність | 14--15 Зо. Замерзає 
лише у суворі зими. У затоці -- 
острови Довгий, Круглий (біля 
входу), Орлів, Великий, Кінський. 
Частина узбережжя та акваторії 
Я. з.-- у складі Чорноморського 
заповідника. С. Г. Богуславський. 


ЯГОТИН -- місто Київ. обл. 
УРСР, райцентр, на р. Супої 
(прит. Дніпра). Залізнична стан- 
ція. Засн. 1552. На поч. 17 ст. Я. 
підпав під владу шляхет. Польщі. 
В 1654 Я. у складі Лівобережної 
України  возз'єднано з Росією. 
Рад. владу встановлено в лютому 
1918. З 1957 Я.-- місто. У Я. -- 
дослідно-мех., полегшених конст- 
рукцій, цегельний, маслоробний, 
хлібний, продовольчих товарів, 
комбікормовий з-ди та цукровий 
з-д наук.-виробничого об'єднання 
«Цукор», птахофабрика, єелева- 
тор, міжколг. буд. орг-ція, рай- 
сільгосптехніка, райсільгоспхімія, 
комбінат побутового  обслугову- 
вання. Тех. уч-ще, 7 заг.-осв., 
мистецтв і спорт. школи; лікарня. 
Будинок культури, 2 кінотеатри, 
5 6-к, істор. музей, картинна гале- 


рея. В Я. народився рад. держ. 
діяч і вчений П. С. Непорожній. 
В Я. приїздив Т. Г. Шевченко 
(липень 1843), з жовтня 1843 по 
січень 1844 (з перервами) він жив 
у Я. в маєтку М. Г. Рєпніна-Вол- 
конського. й б 

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОН -- на 
Сх. Київ. обл. УРСР. Утворений 
1923. Площа 1,4 тис. км2. Нас. 
60,5 тис. чол. (1984). У районі -- 
78 населених пунктів, підпоряд- 
кованих міській, селищній та 28 


Яготинський 
РАЙОН 


/- 
4 


АЕН, 


о ; 
Саредека АНИЇВСЬНОЇ ОБЛАСТІ 


Х красне Аркдднівка 7 


Р// 


Пасківщина 5 


Ст. орі иця 7 


Нова Олексам ка 


изогубова . 
угмівка лобода 


Райківщинма 
ге| 





сільс. Радам нар. депутатів. 
Центр - м. Яготин. Я. р. розта- 
шований в межах Придніпровсь- 
кої низовини. Поверхня рівнинна 
із значною кількістю улоговин |і 
пологих пасмоподібних підвищень. 
Корисні копалини: торф, глини. 
Річки -- Супій з водосховищем 
біля Яготина та Перевід (бас. Дніп- 
ра). Грунти чорноземні й опідзо- 
лені. Лежить у лісостеповій зоні. 
Ліси (сосна, вільха, дуб, береза, 
липа, граб, клен, біла акація) 
займають 2 тис. га. Найбільші 
пром. підприємства -- цукр. завод 
наук.-виробничого об'єднання «Цу- 
кор», птахофабрика, комбікормо- 
вий з-д (Яготин). Комбінат побу- 
тового обслуговування (Яготин). 
Землеробство спеціалізується на 
вирощуванні озимої пшениці, жи- 
та, кукурудзи, цукр. буряків; 
тваринництво м'ясо-мол. напряму. 
ВЯ. р.-- 17 колгоспів, 7 радгоспів, 
дослідна станція Укр. н.-д. ін-ту 
землеробства (с. Панфили), рай- 
сільгосптехніка, райсільгоспхімія. 
Залізнична ст. Яготин. Автомоб. 
шляхів -- 315 км, у т. ч. з твердим 
покриттям -- 301 км. У районі -- 
профес.-тех. (смт Згурівка) і тех. 
(Яготин) училища, 39 заг.-осв., 
мистецтв і спортивна школи; 
49 лік. закладів, у т. ч. 8 лікарень, 
18 будинків культури, 29 клубів, 
З кінотеатри, 61  кіноустановка, 
92 б-ки, істор. музей та картинна 
галерея. В смт Згурівка -- парк 
(закладений 1837). У с. Богданів- 
ці Я. р. народилися двічі Герой 
Рад. Союзу М. 3. Бондаренко 
та укр. рад. художниця К. В. Б/- 
локур, у с. Сулимівці -- двічі 
Герой Рад. Союзу А. Г. Кравченко, 
у с. Безуглівці -- укр. рад. пись- 


менник В. Г. Большак, у с. Плуж- 
никах укр. рад. письменник 
Д. П. Гордієнко, у с. Гензерівці -- 
укр. рад. агроном В.Г. Ротмі- 
стров. У Я. р.видається газ. «Зоря 
комунізму» (з 1931). В. І. Шутенко. 


ЯГУАР (РапіБега опса) -- хижий 
ссавець род. котячих. Довж. тіла 
1,45--2 м, хвоста 68--75 см, вис. 
в плечах до 80 см. Волосяний пок- 
рив м'який, гладенький, густий, 
оранжевого кольору з чорними 
кільцями і плямами, іноді чорний. 
Поширений в пд. і пд.-зх. частині 
Пн. Америки. Живе в лісах поб- 
лизу річок, іноді зустрічається 
в пустелях, горах. Активний при- 
смерком і вночі. Швидко бігає, 
лазить по деревах і добре плаває. 
Живиться різними хребетними, 
іноді нападає на свійську худобу. 
Гін у серпні -- вересні, у випло- 
ді 2--3 малят. Був об'єктом полю- 
вання заради хутра; дуже винище- 
ний. Через нечисленність включе- 
ний у міжнародну Червону книгу. 


ЯГУПОЛЬСЬКИЙ Лев Мойсейо- 
вич (н. 6.11 1922, м. Умань Чер- 
кас. обл.) -- укр. рад. хімік, док- 
тор хім. наук (з 1966), професор 
(з 1967), засл. діяч науки УРСР 
(з 1982). Член КПРС з 1945. Учас- 
ник Великої Вітчизн. війни. У 1947 
закінчив Київ. ун-т. З 1951 пра- 
цює в Їн-ті органічної хімії АН 
УРСР (з 1965 -- зав. відділом). 
Осн. напрями наук. досліджень -- 
хімія фторорганічних сполук |і 
хімія барвників. Премія Ради 
Міністрів СРСР, 1982. 
ЯДВІГА (Оадуіра; бл. 1374 

17.УП 1399) -- королева Польщі з 
1384. В 1386 одружилася з вели- 
ким князем литовським Ягайлом 
(король Польщі під ім'ям Влади- 
слава Й Ягайло). Цей шлюб офор- 
мив об'єднання Польщі і Литви 
(див. Кревська унія 1385). 

ЯДЕРНА  АСТРОФІЗИКА 
розділ астрофізики, що вивчає 
ядерний склад космічних об'єктів 
і ядерні процеси в них, що приво- 
дять до виділення енергії та утво- 
рення хімічних елементів. Спира- 
ється на досягнення ядерної фізи- 
ки та фізики елементарних части- 
нок, використовує дані, одержані 
з вивчення спектрів різних косміч- 
них випромінювань, хім. складу 
космічного проміння та метеори- 
тів. а.-- основа теорії внутр. 
будови та еволюції зір; вона пояс- 
нює  спостережувану  різноманіт- 
ність типів зір, механізми виділен- 
ня енергії в них, походження і по- 
ширеність хім. елементів, визна- 
чає вік небесних тіл ядерними ме- 


тодами. Джерелами енергії зір 
є о термоядерні реакції синтезу 
гелію і більш важких елементів 


з водню в умовах зоряних надр; 
ці реакції зумовлюють також ево- 
люцію хім. складу зір. Викиди 
речовини з небесних тіл збагачу- 
ють важкими елементами міжзо- 
ряне середовище. Важкі ядра і 
частина гелію утворюються в зо- 
рях, але осн. частина гелію синте- 
зувалась, згідно з моделлю «га- 
рячого Всесвіту» (див. Космоло- 
гія), на ранній (дозоряній) стадії 
еволюції Всесвіту. 

Літ.: Франк-Каменецкий Д. А. Ядер- 
ная астрофизика. М., 1967; Физика 
космоса.  Маленькая  знциклопедия. 
М., 1976; Бербидж Дж. Ядерная астро- 
физика. Пер. сангл. М., 1964. 


П. І. Фомін. 





489 





ЯДЕРНА 
АСТРОФІЗИКА 





В. П. Яворський. 


О.Е. Ю. Ягн. 





Ягнятник. 


490 
ЯДЕРНА ГЕОЛОГІЯ 





ЯДЕРНА ГЕОЛОГІЯ -- те саме, 
що Й радіогеологія. 
ЯДЕРНА ЕЛЕКТРОНІКА -- су- 
купність методів, у яких викори- 
стовуються електронні пристрої, 
призначені для одержання, пере- 
творення та обробки інформації, 
що надходить від детекторів ядер- 
них випромінювань. При детекту- 
ванні ядерної частинки у більшос- 
ті використовуваних типів детек- 
торів утворюється електр. імпульс, 
амплітуда і часове розміщення 
якого пропорційні енергії цієї 
частинки. Вимірювані параметри 
сигналів (амплітуда, час між ім- 
пульсами, напрям польоту частин- 
ки) після підсилення, добору за 
амплітудою і часом переводяться 
у стандартний імпульс або пере- 
творюються на цифровий код. Не- 
обхідна точність перетворення ам- 
плітуди досягає 10 9, часове розді- 
лення -- 107? с. У Я. е. широко за- 
стосовують Черенкова лічильники, 
сцинтиляційні - лічильники, на- 
півпровідникові детектори тощо, а 
для збирання та обробки інформа- 
ції -- ЕОМ. 
Літ.: Современная ядерная злектро- 
ника, т. 1-2. М., 1974--75. 

Р. Г. Офенгенден. 


ЯДЕРНА ЕНЕРГЕТИКА -- див. 
Атомна енергетика. 

ЯДЕРНА ЕНЕРГІЯ -- внутрішня 
енергія атомного ядра, зумовлена 
ядерними силами, які діють між 
нуклонами ядра. Див. Атомна 
енергія. 

ЯДЕРНА ЗБРОЯ, атомна зброя -- 
зброя масовогб ураження вибухо- 
вої дії, основана на використанні 
внутрішньоядерної енергії, яка ви- 
діляється під час ланцюгових ре- 
акцій поділу важких ядер деяких 
ізотопів урану і плутонію, або при 
термоядерних реакціях синтезу 
легких ядер -- ізотопів водню (дей- 
терію і тритію). Внаслідок виді- 
лення великої кількості енергії 
під час ядерного вибуху уражаю- 
чі фактори Я. з. суттєво відрізня- 
ються від дії боєприпасів у звичай- 
ному спорядженні. Осн. уражаючі 
фактори Я. з.: ударна хвиля, світ- 
лове випромінювання, проникаю- 
ча радіація, радіоактивне зара- 
ження і електромагнітний імпульс. 
Я. з. включає різні ядерні боєпри- 
паси, засоби доставки їх до цілі 
(носії) і засоби управління. Іноді, 
залежно від типу заряду, застосо- 
вують вужчі поняття, напр. тер- 
моядерна зброя, нейтронна зброя 
і «То . 3. вперше створено в 
США в серед. 1945. В СРСР перше 
випробування атомної бомби було 
проведено в серпні 1949, а термо- 
ядерної -- 1953. Створення ядер- 
них боєприпасів і ракет як носіїв 
(ракетно-ядерної зброї) мало ви- 
рішальний вплив на всі сторони 
військ. справи. На поч. 80-х рр. 
Я. з. оснащені збройні сили СРСР, 
США, Великобританії, Франції 1 
Китаю. Застосування Я. з. може 
мати катастрофічні наслідки для 
всього людства. СРСР веде напо- 
легливу боротьбу за цілковиту Її 
заборону і знищення запасів, які 
нагромадилися, добивається стри- 
мання гонки ядерного озброєння. 
За його ініціативою укладено ряд 
договорів і угод, спрямованих на 
обмеження виробництва (див. До- 
говір про нерозповсюдження ядер- 
ної зброї, Радянсько-американсь- 
кі документи). Прогресивне люд- 


ство в усьому світі виступає за 
знищення запаєїів Я. з., за створен- 
ня без'ядерних зон (див. Рух при- 
хильників миру). 
О. М. Латухін. 
ЯДЕРНА МАТЕРІЯ ядерна 
модель, згідно з якою система про- 
тонів ії нейтронів є просторово 
необмеженою, однорідною й пере- 
буває у стійкому стані по відно- 
шенню до самодовільного розтягу 
або стиснення. Уявлення про Я. м. 
виникло ша основі експеримен- 
тальних даних, які свідчать про те, 
що всі атомні ядра, за винятком 
найлегших, мають приблизно сталі 
об'єми і енергії зв'язку, тобто всі 
вони є «кусками» однієї Й тієї ж 
речовини -- Я. м. У теорії Я. м. 
припускається, що між нуклонами 
цієї матерії діють такі ж сили, 
як між парою вільних нуклонів. 
Я. м. застосовують, зокрема, при 
теор. розрахунках значень серед. 
енергії зв'язку нуклона. Припус- 
кається, що фізична реалізація 
м. має місце у нейтронних 
зорях, причому їхня речовина 
складається | лише з нейтронної 
компоненти. Є. В. Інотін. 
ЯДЕРНА СИЛОВА УСТАНОВ- 
КА, ядерна енергетична установ- 
ка -- силова установка, що вироб- 
ляє мех. енергію, використовую- 
чи енергію ланцюгових ядерних 


реакцій поділу, практично -- по- 
ділу важких ядер ізотопів урану 
(2350), 233()) і плутонію (?29Ри). 


Розрізняють ядерні установки пе- 
ресувні та стаціонарні (див. Атом- 
на електростанція). Є також уста- 
новки, що їх розміщують на трансп. 
засобах, найчастіше на суднах і 
кораблях (див. Атомний криго- 
лам, Підводний човен). До осн. 
частин Я. с. у. належать: енерг. 
ядерний реактор (переважно водо- 
водяний реактор з водою під тис- 
ком), де внаслідок керованих лан- 
цюгових реакцій поділу ядер ви- 
діляється тепло, що передається 
робочому тілу (напр., парі або 
газу); паро- або газотурбінна уста- 
новка, в якій теплова енергія 
робочого тіла перетворюється на 
механічну (і далі -- на єлектр. 
енергію); допоміжне устаткування 
(насоси, конденсатори тощо). Я. с. 
у. обладнують екраном або систе- 
мою екранів, що захищають об- 
слуговуючий персонал від шкідли- 
вої дії радіоактивних речовин. 
Ккд найдосконаліших Я. с. у. до- 
сягає 0,4. 

ЯДЕРНА СПЕКТРОСКОПІЯ -- 
розділ ядерної фізики, пов'язаний 
з вивченням структури і власти- 
востей основних і збуджених ста- 
нів атомних ядер за їхніми диск- 
ретними спектрами. Кожний стан 
характеризується певною енергі- 
єю, шспіном, спіном ізотопічним, 
парністю хвильової функції (див. 
Парність стану), піврозпаду пе- 
ріодом тощо. Визначення цих та 
інших квантових характеристик, а 
також систематизація їх належать 
до осн. задач Я. с. Дослідження 
з Я. с. грунтуються на використан- 
ні різних моделей атомного ядра. 
У свою чергу, Я. с. визначає межі 
застосування ядерних моделей для 
опису властивостей реальних ядер 
і сприяє подальшому  вдоскона- 
ленню цих моделей. Методи дос- 
ліджень у ядерній спектроскопії 
грунтуються на вивченні спектрів 
с-, Б- і у- випромінювань при 


адіоактивних розпадах (див. Ра- 
іоактивність) та безпосередньо 
в ядерних реакціях, а також на ви- 
вченні так званих реакцій кулонів- 
ського збудження, прямих і резо- 
нансних ядерних реакцій. У Я. с. 
застосовують магнітні спектрометри 
різних типів, кристал-дифракцій- 
ні спектрометри, напівпровідни- 
кові детектори і сцинтиляційні 
лічильники,  мас-сепаратори; для 
управління експериментом і оброб- 
ки результатів вимірювань широко 
використовують ЕОМ. Результати 
досліджень і методи Я. с. широко 
застосовують у різних галузях 
науки і техніки, зокрема у фізи- 
ці твердого тіла, біології, хімії, 


медицині. 
Літ.: Гопьшч П. М., Залюбовский И.И. 
Ядерная  спектроскапия. Х., 1980; 


Альфа-, бета- и гамма-спектроскопия, 
в. 1-4. Пер. с англ. М., 1969. 

О. І. Феоктистов. 
ЯДЕРНА ТЕХНІКА галузь 
техніки, пов'язана з використан- 
ням енергії перетворень атомних 
ядер, з прискоренням і застосуван- 
ням заряджених частинок (елемен- 
тарних частинок, іонів). Виникла 
на початку 20 ст. як техніка ядер- 
но-фіз. експериментів. В серед. 20 
ст. з розвитком ядерної фізики по- 
чала впроваджуватись у військ. 
справі (див. Ядерна зброя), на 
зр нено гі (див. Атомний криго- 
лам, Ядерна силова установка), в 
енергетиці (див. Атомна електро- 
станція). Осн. галузями Я. т. є: 
видобування й переробка природ- 
ної атомної сировини (урану, то- 
рію); збагачування ядерного паль- 
ного; виробництво сповільнювачів 
та вбирачів нейтронів, теплоно- 
сіїв і спец. конструкційних ма- 
теріалів (води важкої, графіту, 
бору, цирконію сплавів, жароміц- 
них сплавів тощо) для ядерних 
реакторів; виробництво вбирних 
елементів і тепловидільних еле- 
ментів; створення й експлуатація 
ядерних реакторів, прискорюва- 
чів заряджених частинок і пер- 
спективних термоядерних устано- 
вок (див. Термоядерні реакції), 
їхнього допоміжного устаткувавня 


(систем керування і захисту, теп- 
лообмінних апаратів, насосів та 
ін.); ядерна електроніка; пере- 


робка і регенерація ядерного паль- 
ного; хімія і металургія плутонію; 
одержання й використання радіо- 
активних ізотопів, іонізуючого 
випромінювання  (напр.,  гамма- 
випромінювання); захист від іо- 
нізуючого випромінювання (див., 
напр. Захист організму від іо- 
нізуючих випромінювань, Радіо- 
метр); нейтронне та іонне легу- 
вання; використання радіоактива- 
ційного аналізу і ядерних реакцій 
для контролю вмісту домішок у 
матеріалах і середовищах, при се- 
лекції нових с.-г. культур; вироб- 
ництво ядерної зброї і створення 
засобів захисту від неї (див. За- 
хист від зброї масового уражен- 


ня). До проблем Я. т. належать 
також розробка теорії і методів 
розрахунку  ядерно-фіз.,  елект- 


рофізичних, теплових та ін. про- 
цесів, що відбуваються в ядерних 
і термоядерних реакторах або в 
прискорювачах заряджених части- 
нок, підвищення  мараметрів 1 
поліпшення умов їхньої експлуата- 
ції, дослідження і прогнозування 
поведінки різних матеріалів у по- 


лі випромінювання реакторів. Ін- 
ші проблеми Я. т. -- розширене 
відтворення в реакторах ядерного 
пального, підвищення радіаційно- 
го ресурсу матеріалів реакторобу- 
дування, безпосереднє перетворен- 
ня тепла, що виділяється при ядер- 
них перетвореннях, на електр. 
енергію тощо. Я. т. набуває дедалі 
ширшого розвитку в науці, енерге- 
тиці, машинобудуванні, хімії, ме- 
талургії,  приладобудуванні, ме- 
дицині, с. г. (див. Атоми мічені) 


та ін. 
Літ.: Комар Е. Г. Основь ускоритель- 
ной техники. М., 1975; Александров 
А. П. Атомная знергетика и научно- 
технический прогресс. М., 1978; Пет- 
росьянц А. М. Проблемьтт атомной нау- 
ки и техники. М., 1979; Петросьянц 
А. М. Ядерная знергетика. М., 1981. 
В. С. Карасьов. 


ЯДЕРНА ФІЗИКА -- наука про 
властивості, будову та перетворен- 
ня атомних ядер; наукова основа 
атомної енергетики та ядерної 
техніки. Я. ф. бере початок з 
1932 після відкриття нейтрона 
і встановлення протон-нейтронно- 
го складу ядра. На той час в ос- 
новному вже було створено вчен- 
ня про природну радіоактивність; 
дослідження взаємодії с-частинок 
з речовиною привели до  встанов- 
лення ядерної (планетарної) будо- 
ви атома і дали можливість визна- 
чити розміри ядер (10-14 м). До 
періоду становлення Я. нале- 
жить відкриття (1919) ядерної реак- 
ції під діянням с-частинок, а та- 
кож розвиток (1928) квантової тео- 
рії с-розпаду на основі моделі 
потенціальної ями. Відповідно до 
проблем, які вивчаються в Я. ф., 
її умовно поділяють на кілька роз- 
ділів. Першим сформувався роз- 
длзагальні властивос- 
ті і будова ядра. Засу- 
час. уявленнями, складовими  ча- 
стинами ядра є протони Й нейтро- 
ни, які утримуються в ядрі ядер- 
ними силами. Структуру ядра 
досліджують багатьма методами, 
зокрема за допомогою елементар- 
них частинок високих енергій. 
Зародження ядерної спектроско- 
пії пов'язано з одержанням відо- 
мостей про енерг. структуру радіо- 
активних ядер на основі даних про 
спектри с-частинок і у-проміння. 
У розділі ядерні реакції 
вивчаються механізми перетворен- 
ня ядер внаслідок взаємодії Їх з 
елементарними частинками або 
одного з одним. Дослідження вза- 
ємодій ядер з електронами і фото- 
нами (див. Фотоядерні реакції) 
стало окремим напрямом у Я. 

Перші ядерні реакції за ДОПОМОГОЮ 
прискорених частинок здійснили 
1932 Е. Резерфорд із співробітни- 
ками у Кавендішській лабораторії 
(Англія) і А. К. Вальтер, О. І. 
Лейпунський, Г. Д. Латишев, 
К. Д. Синельников в Укр. фіз.-тех. 
ін-ті (з 1938 -- Фізико-технічний 
інститут АН УРСР у Харкові). 
Ці успіхи стимулювали появу роз- 
ділу Я. розробка і 
створення  прискорю- 
вачів заряджених час- 
тинок, який вже перетворився 
на самостійну наук.-тех. галузь -- 
фізику і техніку прискорювачів. 
На трискорювачах заряджених 
частинок прискорюють як прото- 
ни і легкі ядра, так і важкі іони, 
що дозволяє синтезувати трансура- 
нові елементи. У цьому розділі 


досліджують синтез легких ядер 
шляхом розігрівання їх до висо- 
ких т-р (див. Термоядерні реакції), 
а також ядерні реакції у зорях. 
Важливим розділом Я. ф. єнейт- 
ронна фізика. Реакція поділу важ- 
ких ядер під діянням нейтронів, яка 
в певних умовах може бути керо- 
ваною ланцюговою ядерною реак- 
цією, виявилась практично най- 
більш важливою. Велике енерго- 
виділення (200 МеВ) реакції доз- 
воляє використовувати її для ути- 
лізації атомної енергії в енерг. 
ядерних реакторах і проведення 
атомних вибухів. Зміст нейтрон- 
ної фізики виходить далеко за 
межі задач власне Я. ф. Створе- 
но нову технологію одержання ма- 
теріалів -- нейтронну технологію, 
нові методи вивчення будови твер- 
дих тіл і квантових рідин, струк- 
турну і магн. нейтронографію, 
нейтроноскопію, нейтронний акти- 
ваційний аналіз. Головна задача 
Я. ф. полягає в одержанні ядер 
надважких, надщільних і нейтрон- 
них. У Я. ф. існує чіткий поділ на 
теорію і експеримент. Теор. Я. ф. 
використовує апарат різних роз- 
ділів: електродинаміки, хкванто- 
вої механіки, квантової теорії 
поля, статистичної фізики, тео- 
рії надпровідності тощо. В ек- 
спер. Я. ф., крім прискорювачів 
і реакторів, широко застосовують- 
ся системи реєстрації ядерних ча- 
стинок (див., зокрема, Черенкова 
лічильники, Сцинтиляційний лі- 
чильник), нагромадження й об- 
робки інформації за допомогою 
ЕОМ (див. Електронна обчислю- 
вальна машина, Ядерна електро- 
ніка). Нерозв'язаною залишається 
проблема ядерних сил. Пошуки 
ведуться в напрямі підвищення 
енергії протонів за допомогою при- 
скорювачів. Відкрито багато нових 
елементарних частинок, що приве- 
ло до виникнення фізики елемен- 
тарних частинок, яку часто від- 
носять теж до розділів Я. ф. До- 
слідження з Я. ф. на Україні зо- 
середжені в Ядерних досліджень 
інституті АН УРСР, Теоретич- 
ної фізики інституті АН УРСР, 
Харків.  фізико-тех. | ін-ті АН 
УРСР, а також у Київ., Харків. 
і Ужгород. ун-тах. Великий вне- 
сок у її розвиток зробили укр. 
вчені М. М. Боголюбов, О. С. 
Давидов, О. І. Ахієзер та ін. 
Літ.: Давьдов А. С. Теория атомного 
ядра. М., 1958; Пасечник М. В. |та 
ін.). Ядра и радиационная стойкость 
конструкционньх материалов. К., 
1978; Очерки по историй развития 
ядерной физики в СССР. К., 1982. 

М. В. Пасічник. 
ЯДЕРНА ХІМІЯ -- галузь науки, 
що вивчає взаємозв'язок між фі- 
зико-хім. та ядерними властиво- 
стями речовин. Іноді цей термін 
неправомірно застосовують як си- 
нонім радіохімії. Я. х. вивчає 
також проблеми, пов'язані з дос- 
лідженням продуктів ядерних 
реакцій і використанням методів 
ядерної фізики вхім. досліджен- 
нях (див. Мессбауєра явище, Ядер- 
ний магнітний резонанс та ін.). 
Літ.: Ядерная химния. М., 1965; Фрид- 
лендер Г., Кеннеди Дж., Миллер Дж. 
Ядерная химия и радиохимия. Пер. 
с англ. М., 67. 


ЯДЕРНЕ ПАЛЬНЕ -- речовина, 
що внаслідок ланцюгової ядерної 
реакції поділу атомних ядер, яка 
відбувається в ядерному реакто- 


рі, виділяє велику кількість енер- 
гії (див. Атомна енереєтика), 
Розрізняють Я. п. первинне, а 

вихідне (ізотоп урану 2950), яке 
існує в природі, і вторинне (гол. 
чин. ізотоп урану 2930), ізотоп 
плутонію З29Ри), що утворюється 
в ядерному реакторі (ізотоп 222Ц)-- 
при захоплюванні нейтрона ізото- 
пом торію 22 ТЬ, ізотоп З9Ри -- при 
захоплюванні нейтрона  ізотопом 
урану 280). В природній суміші 
ізотопів урану кількість ізотопу 
2351) становить прибл. 0,71 94. Цей 
ізотоп застосовують у природно- 
му вигляді або перед використан- 
ням збагачують (див. Збагачу- 
вання ядерного пального). Я. п. ви- 
користовують переважно у вигляді 
металевих сплавів або тугоплавких 
сполук урану чи плутонію з ін. 
елементами, напр. оксидів (кера- 
мічне Я. п.), карбідів, нітридів. 
Стан його здебільшого твердий (в 
тепловидільних елементах), рід- 
ше -- рідкий або газоподібний. В 
разі потреби вдаються до регене- 
рації ядерного пального, велик 
увагу приділяють видаленню й об- 
робці радіоактивних відходів. 


ЯДЕРНИЙ МАГНЕТОН -- див. 
Магнетон, М 
ЯДЕРНИЙ МАГНІТНИЙ РЕЗО- 
НАНС (ЯМР) -- резонансне погли- 
нання енергії змінного електро- 
магнітного толя певної частоти 
речовиною, що міститься у стало- 
му магнітному полі. ЯМР зумов- 
лений зміною орієнтації магніт- 
них моментів атомних ядер. 
Величина проекції магн. моменту 
и. на напрям напруженості поля 
Не може набувати лише 2 -ь 
(//-- спін ядра) значень (див. 
Штерна -- Герлаха дослід). Кож- 
ному значенню и, відповідає пев- 
ний рівень енергії ц,Но. Щоб пе- 
ревести атомне ядро з одного рів- 
ня на інший (див. Квантові пере- 
ходи), йому необхідно надати енер- 
гії, яка дорівнює різниці енергій 
ядра ДЕ на цих рівнях. Таку 
енергію ядро може одержати від 
електромагн. поля, частота а 
якого задовольняє співвідношен- 
ня Фо со ДЕ/ с уНь (В -- Планка 
стала, у -- гіромагнітне відно- 
шення). ЯМР лежить в основі од- 
ного з методів радіоспектроскопії. 
Його відкрили і пояснили 1946 
Ф. Блох ії Е. Парселл. 
Дд. Ф. Байса. 
ЯДЕРНИЙ РАКЕТНИЙ ДВИ- 
ГУН, ЯРД, атомний ракетний дви- 
гун -- реактивний двигун, що 
працює на ядерному пальному 
завдяки виділенню теплової енер- 
гії внаслідок ядерної реакції або 
радіоактивного розпаду (див. Ра- 
діоактивність). Теплова енергія 
передається газоподібному робочо- 
му тілу, при витіканні Якого з 
великою швидкістю з сопла дви- 
гуна утворюється реактивна си- 
ла; робочим тілом можуть також 
бути самі продукти розпаду. За 
типом реакції, що відбувається в 
ЯРД, розрізняють радіоїзотопний 
ракетний двигун, термоядерний 
ракетний двигун (в якому  від- 
буваються  термоядерні реакції) 
і власне ЯРД (що використовує 
енергію поділу атомних ядер). 
Принципово відрізняється від 
рідинного ракетного двигуна за- 
стосуванням ядерного реактора 
замість камери згоряння. ЯРД ха- 


491 





ЯДЕРНИЙ 
РАКЕТНИЙ 
ДВИГУН 


Районовані на Украї- 
ні сорти яблунь (1984) 


Лі тні сорти 
Бельфльор-китайка 
Боровинка 
Донешта 

Кальвіль Фрааса 
Мелба 
Мліївське 
Папіровка 
Старк ерліст 
Українське 
Шафран літній 
Яндиківське 


літнє 


Осінні сорти 
Антонівка звичайна 
Кандиль синап 


Малинове  оберланд- 
ське 


Мекінтопі 

Пепін шафранний 
Пепінка золотиста 
Пепінка литовська 
Подільське 
Путівка осіння 
Ренет  ландсберзький 
Слава переможцям 
Уелсі 
Зимові 
Аврора 
Антор 
Банан зимовий 
Батулен 

Бойкен 

Вагнер 

Голден делішес 
Голдспур 

Делішес 

Джонатан 

Зимове лимонне 
Зимове  Плесецького 
Зоря Поділля 
Канівське 

Кальвіль сніговий 
Кінг Девід 
Київське зимове 
Кортланд 

Кримське зимове 
Пармен зимовий 
золотий 

Пепін лондонський 
Пепін  Черненка 
Поліське 

Ред делішес 

Ренет золотий курський 
Ренет Симиренка 
Ренет шампанський 
Розмарин білий 
Рубінове Дуки 
Салгірське 

Синька кобацька 
Соліварське благородне 
Таврія 


сорти 


492 





ЯДЕРНИЙ 
РЕАКТОР 





Інтерфазне ядро. 
евкаріотичної клітини 
(схема): 

А -- загальний вигляд; 
Б-- структурні компо- 
ненти: 

1 --зовнішня мембрана 


ядерної оболонки; 

2 -- внутрішня мембра- 
на ядерної оболонки; 
3 -- ядерце; 5 
4 -- навколоядерцевий 
гетерохроматин; 

5 -- еухроматин; 

6 -- поровий комплекс; 
7 -- рибосоми; 

8 -- гетерохроматин; 

9 -- ядерний матрикс. 


рактеризується високим питомим 
імпульсом (див. Ракетний двигун), 
значно більшим, ніж у хімічного 
ракетного двигуна. При викори- 
станні ЯРД на космічному кораблі 
необхідно дотримуватись норм 
радіаційної безпеки. 

а М. а. Кочегура. 
ЯДЕРНИЙ РЕАКТОР, атомний 
реактор -- установка, де здійсню- 
ється керована ланцюгова ядерна 
реакція поділу атомних ядер; осн. 
частина атомної електростанції, 
ядерної силової установки; засіб 
ядерної техніки. Перший в світі 
Я. р. створено 1942 в США, пер- 
ший в Європі -- 1946 в СРСР (Мо- 
сква). В кожному Я. р. розрізня- 
ють: активну зону, в якій містить- 
ся ядерне пальне і відбувається 
ланцюговий процес поділу ядер з 
розмноженням нейтронів, що су- 
проводиться виділенням великої 
кількості тепла, яке використову- 
ється відповідно до потреб; систе- 
му охолодження активної зони 
(рідким, в т. ч. киплячим, як В 
киплячому реакторі, або газовим 
теплоносієм); систему керування 
(запуску, зупинення, регулювання 
потужності) й аварійного захисту 
(контрольно-вимірювальну та ін. 
спец. апаратуру); систему біол. 
захисту (бетонні стіни, баки з во- 
дою тощо, див. також Захист ор- 
ганізму від іонізуючих випроміню- 
вань). За призначенням бувають: 
енерг. реактори, що їх використо- 
вують як джерела атомної енер- 
гії; реактори-розмножувачі, засто- 
совувані для виробництва значної 


кількості вторинного ядерного 
пального, і випробувальні та дос- 
лідні реактори (див. також Ім- 
пульсний реактор). Є  одно- 1 


двоцільові реактори. Залежно від 
спектра енергії нейтронів, що збуд- 
жують ланцюгову реакцію поділу 
ядер, розрізняють Я. р., що діють 
на теплових (повільних), проміж- 
них і швидких нейтронах (див. 
Тепловий реактор, Швидкий ре- 
актор). Я. р. поділяють також 
залежно від розміщення ядерного 
пального і сповільнювача (див. 
Гетерогенний реактор, Гомоген- 
ний реактор), за  використову- 
ваним сповільнювачем і теплоно- 
сієм (див. Водо-водяний реактор, 
Важководний реактор, Графіто- 
водний реактор, Графіто-газовий 
реактор, Уран-графітовий реак- 
тор), за особливостями конструк- 
ції (див. Канальний реактор, Кор- 
пусний реактор) тощо. 
ЯДЕРНИЙ ФОТОЕФЕКТ - пе- 
ретворення атомних ядер внаслі- 
док їхньої взаємодії з гамма-кван- 
тами (фотонами високої енергії). 
Див. Фотоядерні реакції. 
ЯДЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІН- 
СТИТУТ АН УРСР. Створений 
1970 у Києві на базі ряду відділів 
Фізики інституту АН УРСР. У 
складі ін-ту (1984) 20 відділів, 
1 відділення у м. Ужгороді, спец. 
конструкторсько-технологіч. бюро 
з дослідним виробництвом, вимі- 
рювально-обчислювальний центр; 
є аспірантура. Осн. наук. дослід- 
ження -- з ядерної фізики низьких 
і середніх енергій, ядерної спектро- 
скопії, атомної фізики й атомної 
енергетики, радіаційної фізики й 
радіаційного матеріалознавства, 
фізики плазми. Експер. базою для 
цих досліджень є, зокрема, ізо- 
хронний циклотрон У-240, цикло- 


трон У-120, мікротрон М-30, атом- 
ний реактор ВВР-10. З ін-том 
пов'язана діяльність О. Ф. Неєм- 
ця, М. В. Пасічника, В. М. Стру- 
тинського та ін. вчених. 
ЯДЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ОБ!'- 
ДНАНИЙМ ІНСТИТУТ -- див. 
Об'єднаний інститут ядерних 
досліджень. 
ЯДЕРНІ МОДЕЛІ -- спрощені 
картини будови ядра атома; ме- 
тоди опису та вивчення атомного 
ядра. Грунтуються на комплексі 
тверджень, які приблизно відоб- 
ражають певні сторони ядерної 
структури і ототожнюють ядро з 
деякою фіз. системою, властивості 
якої добре вивчено або аналізу- 
ються порівняно нескладним спо- 
собом. Застосування Я. м. дозво- 
ляє інтерпретувати та узагальню- 
вати експериментальні дані, а 
також передбачати нові явища. 
Див. також Ядерна зматерія. 


. В. Інопін. 

ЯДЕРНІ РЕАКЦІЇ -- взаємодії 
між атомними ядрами або між 
ними Й елементарними частин- 
ками, що супроводяться перетво- 
ренням ядер або зміною їхніх ста- 
нів. Символічно Я. р. записуються 
так: А 3 а-» В - і або скороче- 
но А (а, Б)В, де А і а -- ядро і 
частинка (або друге ядро) до реак- 
ції (вхідний канал), Ві -- після 
неї (вихідний канал). У вихідному 
каналі може бути кілька ядер 
(частинок): А ча-» В чо - ся 
о... До характеристик каналів 
належать також кінетична єнер- 
гія ядер і частинок, маса, імпульс, 
спін тощо. При Я. р. виконуються 
збереження закони енергії, імпуль- 
су, кількості нуклонів, орбіталь- 
ного моменту, електр. заряду, 
парності (див. Парність стану) 
і спіну ізотопічного. Закони збе- 
реження зумовлюють добору пра- 
вила і кінематику Я. р., тобто пев- 
ні співвідношення між енергіями 
й імпульсами вхідного та вихід- 
ного каналів. Я. р., в якій взаємо- 
діючі компоненти не змінюються 
(4 - а-» 4 -- а), наз. розсіянням. 
Якгто при цьому не змінюється 
внут». енергія компонентів, розсі- 
яння наз. пружним, якщо ж внутр. 
енергія хоча б одного з ядер 
змінюється, реакція наз. непруж- 
ним розсіянням. Я. р., в якій яд- 
ра перетворюються, наз. реакцією 
з перерозподілом частинок. Вона 
може супроводитись виділенням 
енергії (екзотермічна Я. р.) або 
поглинанням її (ендотермічна Я. 
р.). Класифікацію Я. р. проводять 
за типами частинок, що їх викли- 
кають  (див., напр., Фотоядерні 
реакції), за кінетичними енергія- 
ми у вхідному каналі, за механіз- 
мами протікання реакції тощо. 
Існує два осн. механізми -- пря- 
мий і з утворенням проміжного 
(компаунд) ядра. ШДля прямих 
р. характерні малий час про- 
тікання реакції - 10 2" с, виліт 
продуктів реакції переважно в на- 
прямі імпульсу налітаючої частин- 
ки, плавний характер функції 
збудження (залежності ймовірно- 
сті реакції від енергії). Я. р. з 
утворенням проміжного ядра про- 
тікають за дві стадії - 4 фа-» 
-2с2-» В - Б і характеризуються 
порівняно великим часом  проті- 
кання г» 1032 -- 10715 с, ізотроп- 
ним або симетричним відносно 
90" кутовим розподілом продук- 


тів реакції, сильною залежністю 
імовірності реакції від енергії. В 
більшості випадків одні й ті са- 
мі Я. р. можуть відбуватись за 
обома механізмами. Імовірність 
протікання Я. р. характеризується 
поперечним ефективним  перері- 
зом. Важливе практичне значен- 
ня мають екзоенергетичні реакції 
поділу важких ядер (уран, плуто- 
ній, торій) при захваті нейтронів 
і реакції синтезу легких ядер 
(див., напр., Термоядерні реакції). 
Поділ важких ядер супроводиться 
вивільненням кількох нейтронів. 
Останні, в свою чергу, можуть бути 
захоплені неподіленими ядрами і 
спричинити їхній поділ. Якщо се- 
реднє число нейтронів, вивільне- 
них у кожному акті поділу, більше 
за одиницю, може виникнути са- 
мопідтримна ланцюгова реакція, 
яка лежить в основі роботи ядер- 
ного реактора (див. Атомна елек- 
тростанція, Атомна єнергети- 
ка). За допомогою Я. р. одержу- 
ють радіоактивні ізотопи, про- 
водять елементний та радіоакти- 
ваційний аналіз, визначають вла- 
стивості і структуру ядер. Природ- 
ні Я. р. забезпечують безперервне 
випромінювання енергії Сонцем і 


зірками. 
Літ.: Немец О. Ф., Теренецкий К.О. 
Ядернье реакции. К., 1977. 

О.Ф. Неємець. 


ЯДЕРНІ СИЛИ -- сили, що діють 
між нуклонами у ядрі атома і виз- 
начають (разом з електромагнітни- 
ми силами) будову і властивості 
ядра (див. Атомне ядро). Вони є 
проявом сильної взаємодії між 
нуклонами і зумовлені обміном 
л-мезоцами (див. Мезони) між 
ними. Ядерні сили, що діють між 
двома нуклонами у ядрі, у 100 ра- 
зів інтенсивніші за електростатич- 
цу взаємодію між протонами; ра- 
діус їхнього діяння 7-10 9 м. 

ЯДЕРЦЕ, нуклеоль -- компактне 
округле тільце всередині клітин- 
ного ядра. Складається з сітчастої 
частини (різноманітні за формою 
рибонуклеопротеїдні гранули й во- 
локонця), хроматинової структу- 
ри (нитки дезоксирибонуклеопро- 
теїдів) і фібрилярного матрикса, 
що має білкову природу. В кінці 
профази на початку метафази Я. 
зникає і формується знову в тело- 
фазі. Утворення його пов'язане з 
діяльністю ядерцевих організато- 
рів -- певних ділянок хромосом, 
специфічних для кожного виду. 
ЯДРА КОНДЕНСАЦІЇ за- 
вислі в атмосфері частинки, нав- 
коло яких за певних значень від- 
носної вологості повітря відбу- 
вається конденсація водяної пари 
й утворюються водяні краплини 
хмар і туманів. Це переважно роз- 
чинні гігроскопічні частинки, що 
містять сполуки хлору (гол. Чин. 
МасСі), сірки, азоту, магнію, каль- 
цію та продукти згоряння. Розмі- 
ри (радіуси) Я. к. від 10"" до 
10-45 см (гігантські ядра). Кон- 
центрація Я. к. в атмосфері змі- 
нюється від одиниць ! десятків в 
1 см? повітря над океанами до 
тисяч і мільйонів у пром. центрах. 
У цілому кількість Я. к. з висотою 
зменшується. Пп. І. Колісник. 


ЯДРА НАДВАЖКІ, трансуранові 
ядра -- атомні ядра надважких, 
або | трансуранових елементів. 
Я. н. синтезують на трискорюва- 
чах заряджених частинок і в ядер- 


них реакторах. Всі вони радіо- 
активні (див. Радіоактивність). 
Стабільність Я. н. визначається 
проникністю т. з. кулонівського 
бар'єра. Є теор. припущення про 
існування достатньо довгоживучих 
ядер, які мають атомні номери 72 - 
що 114 - 116, 124 -- 126 (т. з. ост- 
рови стабільності, що відповіда- 
ють новій області елементів у пе- 
ріодичній системі елементів 
Д. І. Менделєєва). Вивчення вла- 
стивостей Я. н. має велике наукове 
(зокрема, для перевірки концепції 
оболонкової ядерної моделі) і 
практичне (напр., при виготовлен- 
ні джерел струму, ядерного паль- 
ного) значення. Я. н. у природі 


ще не виявлено. 

Літ.: Петржак К. А., Флеров Г. Н. 
Спонтанное делениеє тяжельжх ядер. 
В кн.: 50 лет современной ядерной фи- 
зики. М., 1982. В. Інопін. 


ЯДРО (військ.) - суцільний сфе- 
ричний снаряд для кидання з ме- 
тальних машин і гладкостволь- 
них арт. гармат. Як снаряди для 
метальних машин використовува- 
ли кам'яні і свинцеві Я. В гладко- 
ствольній артилерії розрізняли Я. 
ударної дії -- виготовлялися з ка- 
меню (серед. 14 ст.-- 1-а пол. 17 
ст.), заліза (15--16 ст.), свинцю 
і чавуну (кін. 15 -- серед. 19ст.); 
запалювальні -- кам'яні, обліп- 
лені горючою сумішшю і підпале- 
ні; світні -- кам'яні, вкриті су- 
мішшю, яка яскраво світилася під 
час горіння. З 18 ст. застосовували 
порожнисті, розривні, набиті по- 
рохом Я., що називалися граната- 
ми, або бомбами. Іл. див. до ст. 
Бомба, т. 1, с. 525. 

ЯДРО клітинне -- найважливі- 
ший структурний компонент клі- 
тин евкаріотичних організмів (див. 
Евкаріоти), основною функцією 
якого є збереження і передавання 
генетичної інформації. Кількість 
(переважно одне, іноді 100 і біль- 
ше), форма (звичайно сферична) 
і розміри (у ссавців, в т. ч. людини, 
діаметр від 4 до 40 мкм) Я. зале- 
жать від типу і функціонального 
стану клітин. В Я. розрізняють 
каріоплазму, ядерце, хроматин 
і ядерну оболонку. Ядерна оболон- 
ка забезпечує обмін речовин між 
Я. і цитоплазмою клітини; фор- 
мує поверхневий апарат клітинно- 
го Я.; утворена зовн. і внутр. мем- 
бранами (див. Мембрани біологіч- 
ні), між якими існує перинукле- 
арний простір; має пори (на 1 мкм 
до 40 -- 120 пор), що містять 
систему орієнтованих у просторі 
периферичних і центр. глобул. Під 
час поділу клітини в Я. відбува- 
ються складні процеси (див. Ме- 
йоз, Мітоз). В. П. Яценко. 


ЯДРО АТОМНЕ -- позитивно за- 
ряджена центральна частина ато- 
ма, в якій зосереджена майже 
вся його маса. Див. Атомне ядро. 
ЯДРО ДЕРЕВИНИ -- внутрішня 
старіша частина деревини. Від 
заболоні Я. д. відрізняється біль- 
шою щільністю і темнішим забарв- 


ленням (напр., у дуба -- буре, 
у барбарису -- жовте, у чорного 
дерева -- чорне). Осн. функція 


Я. д.-- опірна. Трахеї і трахеїди 
Я. д. закупорюються  тилами, 
містять смоли, камеді, ефірні 
олії тощо, що надає Я. д. щільнос- 
ті, міцності, стійкості проти шкід- 
ників і гниття. Я. д. використову- 
ють для виготовлення меблів та ін. 


виробів, добування барвників, 
напр. гематоксиліну з кампешевого 
дерева. 

ЯДРО ЗЕМЛІ -- внутрішня части- 
на земної кулі, центр. геосфера. 
Верхня межа Я. 3.-- на глиб. 
2900 км, радіус його -- бл. 3500 
км. Відомості про структуру і 
фіз. властивості Я. З. одержують, 
застосовуючи геофіз. методи дос- 
ліджень. Я. З. складається з зовн. 
і внутр. ядра (суб'ядра) з радіу- 
сом бл. 1300 км. У зовн. ядрі по- 
перечні сейсмічні хвилі не поши- 
рюються. Це свідчить про те, що 
його речовина перебуває, найімо- 
вірніше, в рідкому, розплавлено- 
му, стані. При переході з зовн. 
ядра у внутрішнє поздовжні хвилі 
збуджують у ньому поперечні хви- 
лі. На цій підставі роблять вис- 
новок, що речовина внутр. ядра 
перебуває у твердому стані. Про 
речовинний склад Я. 3. єдиної дум- 
ки немає. Одна група дослідників 
вважає, що воно складається з за- 
ліза і нікелю, друга -- з металізо- 
ваних силікатів, інші -- з оксидів 
заліза. Геофіз. дані та дані експе- 
риментів з речовиною в умовах над- 
високого тиску свідчать на користь 
того, що Я. 3. складається, найімо- 
вірніше, з заліза з домішкою ні- 
келю та сірки або кремнію. З ме- 
ханіко-електромагн. процесами у 
зовн. ядрі пов'язують виникнення 
магнітного поля Землі. Див. та- 
кож Геосфери, Земля. 

Літ.: Жарков В. Н., Трубицьн В. П. 
Физика планетньх недр. М., 1980; 
Джекобс Дж. Земное ядро. Пер. с 
англ. М., 1979. В. Г. Гутерман. 
ЯЄЧКО -- парна чоловіча стате- 
ва залоза у людини, в якій утворю- 
ються сперматозоїди і виробля- 
ються чоловічі статеві гормони 
(зокрема, тестостерон). Закла- 
дається в черевній порожнині за- 
родка. На 3-му місяці розвитку 
зародка Я. починає опускатись 
униз, проходить через пахвинний 
канал і в новонародженої дитини 
займає своє постійне місце в мо- 
шонці (див. Статеві органи). 
Розвиток Я. закінчується з настан- 
ням статевої зрілості (у 14--16 ро- 
ків). Я. має еліпсоїдну форму; маса 
його становить 15--30г, воно вкрите 
білковою оболонкою, від якої від- 
ходять сполучнотканинні перетин- 
ки, що поділяють Я. на 200--220 
часток. В кожній частці містяться 
3--4 звивисті сім'яні канальці, в 
яких відбувається сперматогенез. 


Звивисті канальці переходять у 
прямі і, зливаючись, утворюють 
10--12 вивідних канальців. По 


задньому краю Я. вони виходять і 
формують головку придатка (бу- 
лавовидного утвору, який без чіт- 
ких меж має ще тіло і хвіст). Хвіст 
придатка переходить у сім'яви- 
відну протоку. Хвороби Я.: 
орхіт,  гідроцеле, варикоцеле, 
крипторхізм, епідидиміт, пухли- 
ни тощо. Гомологом Я. у тварин є 
сім'яники. Л.О. Бабенко. 


ЯЄЧНИК -- парна статева за- 
лоза самки деяких тварин і жінки. 
Утворює яйцеклітини і виробляє 
жіночі статеві гормони (зокрема, 
естрадіол і прогестерон). Розріз- 
няють 2 осн. типи будови Я.: 
трубчастий і мішкоподібний. У 
багатьох безхребетних яв- 
ляє собою тимчасове скупчення 
статевих клітин, які у більш роз- 
винених тварин утворюють  по- 


стійні органи. У хребетних 
тварин Я. є щільним утвором. Як 
правило, у  двобічносиметричних 
тварин Я.-- парний орган. У пта- 
хів під час зародкового розвитку 
Я. виникає як парний орган, зго- 
дом правий Я. зникає, і функціо- 
нує лише лівий. У людини 
Я. - статевий орган жінки. Має 
овальну форму. Маса 5--8 г. 
Розміщується в малому тазі по 
обидва боки матки, з якою кожен 
Я. зв'язаний фаллопієвою тру- 
бою. У зовнішньому (Т. 3. кірко- 
вому) шарі Я. статевозрілої жінки 
розвиваються яйцеклітини (див. 
Овогенез). Формування Я. закін- 
чується у 20 років. Після 35--40 
років Я. дещо зменшується. У клі- 
мактеричний період (після 50 ро- 
ків) маса Я. зменшується в 2 ра- 
зи. Хвороби Я.: сальпінгоофорит, 
пухлини, кісти тощо. 

Л.О. Бабенко. 
язиги сарматські племена 
(див. Сармати), що їх згадують 


античні автори. В 2 ст. до н. е. 
жили на узбережжі  Меотиди 
(Азовське м.), в пониззі Дону, 


звідки просунулися в зх. райони 
пн.-причорноморських степів. Я. 
були кочовиками, займалися ско- 
тарством; жили первіснообщинним 
ладом, що перебував на стадії 
розкладу. В 1 ст. дон. е.-- 1 ст. 
н. е. жили між Дунаєм і Тисою. 
Частина Я. в 2 ст. н. е. оселилася 
на правобережжі серед. течії Ду- 
наю. За раннього середньовіччя 
Я. змішалися з ін. народами 
Центр. Європи. 


ЯЗИК -- рухливий м'язовий ор- 
ган, розташований у ротовій по- 
рожнині хребетних тварин і люди- 
ни. Я. риб не має власної мускула- 
тури і рухається разом із кишко- 
вою трубою. В Я. наземних х ре- 
бетних єсвої м'язи, що іннер- 
вуються під'язиковим нервом. У 
земноводних Я. має багато 
слизових залоз і при ловлі комах 
може викидатися далеко вперед. 
Я. птахів тонкий, малорухли- 
вий, з роговим покриттям. Я. тва- 
рин допомагає їм захоплювати, пе- 
режовувати й ковтати їжу і є ор- 
ганом смаку. У деяких ссавців Я.-- 
додаткова частина голосового апа- 
рату. Я. людини єорганом сма- 
ку і бере участь в акті мовлення. 
Я. складається з поперечносмуга- 
стих м'язів, пучки яких ідуть у 
різних напрямах, і вкривається 
слизовою оболонкою. В Я. розріз- 
няють вільну частину -- тіло, 
що закінчується спереду верхів- 
кою, і корінь, яким Я. прикріп- 
люється до кісток черепа і під'язи- 
кової кістки. На слизовій оболон- 
ці поверхні Я. є особливі вирос- 
ти -- сосочки, в яких містяться 
смакові нервові закінчення. Іннер- 
вується волокнами під'язикового 
нерва,  язикоглоткового нерва. 
Див. також Смак, Смаку органи. 


ЯЗИКОВ Микола Михайлович 
Г4 (16). 1803, Симбірська губ. -- 
26.ХП 1846 (7.1 1847), Москваї- 
рос. поет. Друкуватися почав 1819. 
У творах 20-х рр. осуджував 
самодержавство, офіційну мораль. 
В умовах реакції Я. зблизився з 
слов'янофілами, з консервативних 
позицій виступав проти О. Герце- 
на, П. Чаадаєва. Один із зачина- 
телів збирання нар. творчості, ви- 
являв інтерес до укр. фольклору. 


493 





яЯзикоОв 


Же 
- ЦХ У. 
п у 


ХО У, ; 





Язик людини (верхня 
поверхня): 

1 -- сосочки, оточені 
валом; 

2 -- тіло; 

3 -- грибовидні сосочки; 
4 -- верхівка (кінчик); 
5 -- листовидні сосочки; 
6-- корінь. 


494 


язиковоглоОткоО- 
ВИЙ НЕРВ 





ЧІ. 


Б. Язкулієв. 








Яйцеклітина людини 
(схема будови): 
1 -- ядро; 

2-- фолікулярні 
тини; 

3 -- прозора оболонка 
(2опа реПисіда); 

4 -- жовткова оболонка; 
5 -- відростки фоліку- 
лярних клітин; 

6-- жовткові включен- 
ня. 


клі- 





Набули популярності пісні на тек- 
сти Я. -- «Пісня» («Из страньі, стра- 
нь далекой»), «Плавець» («Нелю- 
димо наше море»), відома в пере- 
робці ПП. Грабовського  «Сміло, 


браття, доки в силі». 

Тв.: Полное собрание стихотворений. 
М.-Л., 1964; Укр. перекл.- 
ГПоезії). В кн.: Доля. Переспіви Пав- 


ла Граба. Львів, 1897. 
3.В. Кирилюк. 


ЯЗИКОВОГЛОТКОВИЙ НЕРВ 
-- дев'ята пара черепномозкових 
нервів людини і хребетних тварин. 
Містить чутливі (зокрема, смако- 
ві), рухові й секреторні волокна. 
Виходить з порожнини черепа ра- 
зом з блукаючим нервом та додат- 
ковим нервом. Іннервує слизову 
оболонку язика, глотки, середньо- 
го вуха, клітини сосковидного від- 
ростка, каротидні синус та гло- 
мус. Має ряд бокових гілок. 
«ЯЗИЧІЄ» -- штучна книжна мо- 
ва, що вживалась у 19 -- на поч. 
20 ст. у Галичині, на Буковині і 
Закарпатті у виданнях переважно 
реакц. напряму, зокрема «москво- 
філів». Становила собою  безси- 
стемне поєднання лексичних, фо- 
нетичних та граматичних елемен- 
тів живої укр. мови (серед них і 
вузькодіалектних, переважно пд.- 
зх. походження), староукр., польсь- 
ких, рос., старослов'янських. М. Г. 
Чернишевський називав «Я.» калі- 
ченням мови і гостро його засуджу- 
вав. Проти вживання «Я.» боролись 
І. Ф-ранко та ін. представники 
зх.-укр. прогресивної інтелігенції. 
М. Аа. Жовтобрюх. 
ЯЗИЧКОВІ -- клас паразитичних 
тварин типу членистоногих. Те 
саме, що й п'ятиустки. 
ЯЗИЧНИЦТВО, поганство -- при- 
йнятий у - християн.  богослов'ї 
і частково в істор. л-рі термін для 
позначення дохристиян. і нехрис- 
тиян., гол. чин. політеїст., релі- 
гій. Боги Я. уособлювали сили 
природи. Поряд із ними вшано- 
вувалися демони, духи лісів, вод 
тощо. На основі язичницьких ві- 
рувань склалася своєрідна духов- 


на культура, зокрема у давніх 
слов'ян -- нар. казки, хороводи, 
пісні, билини, весільні обряди, 


нар. вишивки, художнє різьблен- 
пя на дереві. Я. було витіснено 
офіц. монотеїстичними релігіями 
(на Русі -- християнством), які 
запозичили і почасти пристосува- 
ли до своїх потреб язичницькі об- 
ряди й вірування (уявлення про 
світ, людину, віру в надприродні 
істоти, в безсмертя душі та ін.). 
Літ.: Рьібаков Б. А. Язьшчество древ- 
них славян. М., 1981. 

ЯЗІВСЬКЕ РОДОВИЩЕ СІРКИ 
-- у Львів. обл. УРСР. Пов'язане 
з пд.-зх. окраїноо Східно-Євро- 
пейської платформи. Пл. 20 км?. 


Сірчані руди -- у вапняках міо- 
ценового віку. Поклад  пласто- 
вий, потужність до 25 м. Глиб. 


залягання від 40 до 480 м. Вміст 
сірки в рудах 5--40 9. З рудами 
пов'язаний горизонт напірних сір- 
ководневих вод. Родовище  від- 
крито 1956. Сірконосні горизонти, 
що залягають на значних глиби- 
нах, розробляють методом підзем- 
ної виплавки, на невеликих гли- 


бинах -- відкритим способом. 
І. 1. Алексенко. 


ЯЗКУЛІЄВ Балли (н. 2.1 1930, 
с. Омор-Пякізе, тепер  Тезейол 
Ільялинського з р-ну  Ташаузької 
обл. Туркм. РСР) -- рад. держ. 


діяч. Член КПРС з 1953. В 1949 
закінчив  Ташаузький  учительсь- 
кий ін-т, 1952 -- Чарджоуський 
пед. ін-т, 1962 -- ВПШ при ЦК 
КПСС. У 1949-52 працював учи- 
телем. З 1952 -- на комсомольсь- 
кій роботі, зокрема 1957--60 -- 
перший секретар Ташаузького об- 
кому комсомолу. В 1962--64 -- го- 
лова Ільялинського, Ленінського 
райвиконкомів Туркм. РСР. У 
1965--73 -- перший секретар Ілья- 
линського райкому Компартії 
Туркменистану, голова Ташаузь- 
кого облвиконкому. В 1973--75 -- 
голова Респ. ради профспілок 
Туркменистану. В 1975--78 -- Го- 
лова Ради Міністрів та міністр 
іноз. справ Туркм. РСР. З грудня 
1978 -- Голова Президії Верховної 
Ради Туркм. РСР, заст. Голови 
Президії Верховної Ради СРСР (з 
1979). З 1976 -- член Центр. реві- 
зійної комісії КПРС, з 1981 -- кан- 
дидат у члени ЦК КПРС. Депутат 
Верховної Ради СРСР 10-го та 11-го 
скликань. Нагороджений орденом 
Жовтневої Революції, ін. ордена- 
ми і медалями. 

ЯЗЬ -- риба род. коропових. Те 
саме, що й в'язь. 

ЯЙЛА (тюрк.) -- безлісі плоско- 
вершинні плато Головного пасма 
Кримських гір. Окремі ділянки Я. 
мають власні назви: Байдарська, 
Ай-Петринська яйла, Ялтинська 
яйла, Нікітська яйла, Гурзуфсь- 
ка, Бабуган-яйла, Чатирдаг, Де- 
мерджі-яйла, Карабі-яйла. Скла- 
даються вони гол. чин. з вапняків, 
розвинутий карст. Я. вкриті пе- 
реважно лучною та лучно-степовою 
рослинністю. 

ЯЙЦЕ -- назва яйцеклітини або 
зародка, що розвивається поза ма- 
теринським організмом, разом з 
т. з. яйцевими оболонками. Зовн. 
(третинна) оболонка Я. може бу- 
ти м'якою драглистою (молюски, 
риби, земноводні та ін.) або більш 
чи менш міцною шкірястою 
(плазуни, однопрохідні), хітино- 
вою (комахи), роговою (акули, 
скати) чи вапняною (птахи). За 
розмірами і забарвленням Я. ду- 
же різноманітні. Найбільші Я. 
у сучас. птахів відкладає страус 
(довжина 140--150 мм, маса до 
2200 г). На Україні з птахів най- 
більші Я. у лебедя-шипуна. У без- 
хребетних Я. мікроскопічні. За- 
барвлення Я. переважно нагадує 
навколишній фон, що робить їх 
непомітними. Я. деяких риб (ікра), 
багатьох черепах і свійських 
птахів продукти харчування. 
Тл. див. на окремому аркуші, 
с. 128--129. 
ЯЙЦЕЖИВОРОДІННЯ -- спосіб 
відтворення потомства, при якому 
самка відкладає яйця вже з ціл- 
ком розвиненими малятами. За- 
родок розвивається в яйці у стате- 
вих шляхах матері, живиться по- 
живними речовинами яйця, з яко- 
го вилуплюється незабаром після 
його відкладення. При Я. зародок 
не одержує додаткових  пожив- 
них речовин від організму матері. 
Я. -- проміжне між живородінням 
і яйцеродінням. Властиве деяким 
скорпіонам і кліщам, з  хребет- 
них -- багатьом ящіркам, морсь- 
ким зміям, деяким вужам, гадюці 
звичайній. 

ЯЙЦЕЇДИ -- збірна група пере- 
тинчастокрилих комах, личинки 
яких розвиваються всередині яєць 


інших членистоногих, в основному 
комах (клопів, метеликів, деяких 
цикадок, богомолів, саранових) та 
павуків. Об'єднує родину сцеліо- 
нідових (Зсеїйїопіфае) з надродини 
проктотрупоїд  (Ргосіоїгироідеа), 
родину  трихограмових  (Тгісро- 
Ягаттаїідає) та деякі ін. з надро- 
дини хальцид. Паразитують гол. 
чин. в скупчено розміщених яйцях. 
Я. поширені всесвітньо. Відомо 
131 рід, з них в СРСР -- бл. 50. Я. 
(напр., види родів Тгіз5оЇсн5, те- 
леномусє, трихограма) широко ви- 
користовують у біологічному мето- 
ді боротьби з комахами-шкідни- 
ками. С. В. Кононова. 
ЯЙЦЕКЛАД -- зовнішній стате- 
вий орган у самок багатьох комах 
і деяких риб, що служить для 
відкладання яєць. Здебільшого має 
шаблеподібну або циліндричну 
форму. У саранових Я.-- короткий 
копальний апарат, за допомогою 
якого яйця відкладаються у грунт 
в кубуінках; у бабок, цикадових 
і пильщиків -- в тканини рослин; 
наїзники мають довгий і гострий 
Я., яким вводять яйця в тіло ін. 
комах, де потім паразитують їхні 
личинки. У вищих перетинчасто- 
крилих (бджоли, джмелі, оси та 
ін.) Я. перетворився на жало. Дея- 
кі мухи ії жуки мають несправжній 
Я., т. з. телескопічний. У риб Я. -- 
це видозмінений сечостатевий со- 
сочок, який видовжується в період 
нересту. 

ЯЙЦЕКЛАДУЧІ, першозвірі (Рго- 
гоббегіа) -- підклас ссавців, яким 
властиве яйцеродіння. Тіло (довж. 
30--80 см) вкрите грубим або м'я- 
ким волосяним покривом, кремез- 
не; кінцівки короткі, стопохідні, 
пристосовані до копання або пла- 
вання. Голова невелика, закінчує- 
ться «дзьобом». Будова барабан- 
ної кістки, слухових кісточок, 
наявність воронячої кістки в пле- 
човому поясі, сумкових кісток 
у тазовому поясі та ін. особливості 
будови скелета, а також наявність 
клоаки та яйцеродіння вказують на 
філогенетичну спорідненість Я. з 
їхніми предками плазунами. Під- 
клас включає 1 ряд -- однопро- 
хідні, або клоачні. Я. поширені в 
Австралії, на Тасманії, Новій 
Гвінеї. Живуть в різноманітних 
ландшафтах, зустрічаються в го- 
рах на вис. до 2,5 тис. м. Ведуть 
напівводний (качконіс) або назем- 
ний (єхидна) спосіб життя. Актив- 
ні смерком або вночі. Живляться 
комахами та ін. безхребетними. 
Викопні рештки відомі починаю- 


чи з плейстоцену Австралії. 
О. П. Корнєєв. 


ЯЙЦЕКЛІТИНА -- жіноча стате- 
ва клітина (гамета) людини, тва- 
рин і рослин, з якої після заплід- 
нення або внаслідок партеногене- 
зу розвивається новий організм. 
Я людини і тварин утво- 
рюються в яєчниках шляхом ов0- 
генезу; мають округлу або еліпсо- 
їдну форму, нерухливі (тільки у 
губок та деяких кишковопорож- 
нинних вони амебоподібні і здатні 
до самостійного пересування). Роз- 
міри і кількість Я. у різних видів 
варіюють в значних межах. Напр., 
у людини розміри Я. дорівнюють 
130--160 мкм, у жаби -- 2 мм, у 
птахів -- до 40 мм. Для Я. харак- 
терна чітко виявлена полярність, 
яка залежить від розташування 
жовтка і ядра. Розрізняють те- 


лолецитальні Я. (земно- 
водні, плазуни, птахи), осн. части- 
ну вегетативного полюса яких скла- 
дають включення жовтка; в ані- 
мальному полюсі містяться ядро 
і більша частина органел (міто- 
хондрії, ендоплазматична сітка, 
Гольджі комплекс тощо). В ізо- 
лецитальних Я. (ланцетник, 
ссавці, в т. ч. людина) місти- 
ться невелика кількість жовтка, 
і його зерна рівномірно розподіле- 
ні у цитоплазмі. В центро- 
лецитальних Я. (комахи) 
жовток займає центр. частину клі- 
тини. У деяких видів Я. не містять 
жовтка і тому звуться алеци - 
тальними (паразитичні чер- 
ви). Я., крім клітинної мембрани 
(див. Мембрани біологічні), як 
правило, оточена ще спец. оболон- 
ками -- вторинною і третинною. 
Вторинна юшюболонка може мати 
неклітинну будову. У тварин, що 
розвиваються у водному середови- 
щі (земноводні, риби), вона має 
білкову природу, містить багато 
полісахаридів, набрякаючи у воді, 
стає клейкою, за рахунок чого Я. 
прикріплюється до субстрату. У 
ін. тварин, зокрема у ссавців, в т. ч. 
у людини, вторинна оболонка (хо- 
ріон) представлена  неклітинною 
прозорою оболонкою (2опа реПи- 
сіда) ії фолікулярними клітинами, 
які живлять Я. в процесі її розвит- 
ку в яєчнику. Третинна оболонка 
захищає Я. від несприятливого 
впливу зовн. середовища; може 
мати волокнисту будову (кокони 
павуків, яйця змій) або вапняну 
частину (шкаралупа пташиних 
яєць). Вторинні і третинні оболон- 
ки утворюються залозами провід- 
них статевих шляхів самки. Я. 
разом з оболонками наз. яйцем. 
Я. у рослин -- це відносно 
велика, нерухлива, багата на по- 
живні речовини, без жовтка клі- 
тина; утворюється у всіх вищих 
рослин, деяких водоростей і оогам- 
мих видів грибів. Вкрита тонкою 
плазматичною оболонкою; після 
запліднення оточується целюлоз- 
ною оболонкою. Її цитоплазма міс- 
тить структурні компоненти, ха- 


рактерні для ін. клітин. 
В. П. Яценко. 


ЯЙЦЕПРОВІД -- протока у са- 
мок ряду тварин і у жінок, по якій 
яйцеклітини виводяться з яєчни- 
ка. У круглих червів, членистоно- 
гих, голкошкірих Я. є прямим про- 
довженням яєчника; у кільчастих 
червів та круглоротих Я. ізольо- 
вані від яєчника,і дозрілі яйцеклі- 
тини спочатку потрапляють до 
вторинної порожнини тіла, а 
звідси в Я. і виходять назовні. 
У хребетних тварин -- це трубко- 
подібні органи, передній кінець 
яких може бути зрощений з яєч- 
ником (осетрові та кистепері ри- 
би, хрящові ганоїди) або ізольо- 
ваний (земноводні), середня ча- 
стина трубки є власне Я., а на 
базі нижнього кінця Я. розвива- 
ються матка й піхва. У деяких 
тварин стінки Я. беруть участь в 
утворенні певних оболонок яйце- 
клітини (напр., у птахів). Щодо 
Я. ссавців, в т. ч. людини, -- див. 
Фаллопієві труби. 

Л. О. Бабенко. 
ЯЙЦЕРОДІННЯ -- спосіб відтво- 
рення потомства, при якому за- 
родок розвивається поза організ- 
мом матері, в яйці, відкладеному в 


зовнішнє середовище. Я. властиве 
численним представникам усіх ти- 
пів багатоклітинних безхребетних 
тварин, більшості риб, земновод- 
них, плазунів і птахів. Див. та- 
кож Живородіння, Яйцеживоро- 
діння. 

ЯК (Во5 тиіиз5) -- ссавець род. 
бичачих. Тіло кремезне, ноги від- 
носно короткі, вис. в холці 1,6-- 
1,9 м, маса до 1 т. Волосяний пок- 
рив з великою кількістю пуху, на 
боках і хвості грубий, довгий, 
звисає майже до землі; здебіль- 
шого чорного забарвлення, зустрі- 
чаються і світлі тварини. Рогиє у 
самців і самок. Я. живе в безліс- 
них напівпустельних високогір'ях 
Тібету. Тримається поодинці (старі 
бики) або групами по 2--3 особи- 
ни. Гін у вересні -- жовтні; самка 
у червні -- липні після 9-місяч- 
ної вагітності народжує 1 теля. 
Живиться  трав'янистими осли- 
нами, які може взимку здобувати 
з-під снігу. Рідкісний вид, включе- 
ний до міжнародної Червоної 
книги. У високогірних р-нах Ки- 
таю, Монголії, в СРСР (Горно-Алт. 
а. о., Пд. Зх. Тув. АРСР) розводять 
одомашненого Я.  (використову- 
ють як в'ючну тварину, одержують 
молоко, м'ясо, вовну). При схре- 
щуванні з биком свійським одер- 
жують скороспілі гібриди з вищою, 
ніж у Я., продуктивністю. 

«ЯКО НАМ РЕОРГАНІЗУВАТИ 
РОБСЕЛЬІНСПЕКЦІЮ (Пропози- 
ція ХП з'їздові партії)» -- стат- 
тя В. І. Леніна, в якій поставлено 
і всебічно розроблено питання про 
реорганізацію Наркомату Робітн- 
Селянської Інспекції  (РСІ) та 
про поліпшення і вдосконалення 
рад. держ. апарату в цілому. Напи- 
сана 23.І, опублікована 25.І 1923 
в газ. «Правда». В. І. Ленін про- 
понував наступному ХП з'їзду 
партії прийняти рішення про реор- 
ганізацію РСІ, об'єднання її з 
Центр.  Контрольною Комісією 
РКП(б) (ЦКК) і розширення скла- 
ду ЦКК--РСІ за рахунок кращих 
сил партії, що мало сприяти зміц- 
ненню зв'язку ЦК і ЦКК РКП(б) 
«із справді широкими масами за 
допомогою кращих з наших робіт- 
ників і селян» (Повне зібр. тв., 
т. 45, с. 364). Гол. завдання ЦКК-- 
РСІ В. Ї. Ленін вбачав у збере- 
женні єдності партії, перебудові 
всього держ. апарату, зміцненні 
союзу робітн. класу й селянства 
в умовах перехідного періоду від 
капіталізму до соціалізму. Вихо- 


ЦК 


анов В Іеніна 








"-»"-''- "оку. зЗрсюо 
| рЛли 
| Уч, ИМ ЬНИУ з | 
4 їі г 
Є .! і 
5 а/с | 
ої ШИ й Ла ЩО 

ї раса Зв ) МІВ / 7 ГРЗ 

. 4 9 | 
мої / 

| Ме 79 7 | 
ТА і 
7 і 21 ( || | 
4 , | 
4 й і! хи 
і, Н М / -) - | 
О І 
|| я з | 
Р З Р | 
5 7 27 | 
| 


РКП(б) розробив тези про реорга- 
нізацію і поліпшення роботи 
центр. установ партії. Проти ле- 
нінського плану зміцнення ЦК 
виступив Троцький. Дванадцятий 
з'їзд РКП(б) відповідно до про- 
позиції В. І. Леніна прийняв ре- 
золюцію «Про завдання РСІ і 
ЦКК», розширив склад ЦК іЦКК 


та створив об'єднаний орган 
ЦКК--РСІ. Г. І. Сургай. 
ЯКАНИ, водяні пастушки (/а- 


сапоїдеа) -- надродина птахів під- 
ряду куликів. Включає 1 родину 
яканових (.асапідає). Дрібні (довж. 
25--50 см) стрункі птахи, нагаду- 
ють пастушків (див. Пастушкопо- 
дібні), дзьоб довгий, над ним лоб- 
ний наріст жовтого або оранжево- 
го кольору. Ноги високі з тонкими 
довгими пальцями, що дономагає 
їм легко бігати по плаваючих рос- 
линах. Оперення переважно мета- 
лічно-темне з світлими плямами. 
7 видів (б родів), поширених в тро- 
пічних широтах Америки, Африки, 
Азії, в Австралії. Живуть на густо 
порослих водоймах. Добре плава- 
ють і пірнають. Живляться водя- 
ними безхребетними і рослинною 
їжею. Гніздо чашовидне, на пла- 
ваючих водяних рослинах. У клад- 
ці 4 яєць. Насиджує і водить ви- 
водок найчастіше самець. Викопні 
форми невідомі. 

М. А. Воїнственський. 
ЯКИМІВКА -- селище міського 
типу Запорізької обл. УРСР, рай- 
центр, на р. Малому Утлюку. За- 
лізнична станція. 12,7 тис. ж. 
(1984). Виникла 1833. Рад. владу 
встановлено в листопаді 1917. З 
1957 Я.-- с-ще міськ. типу. У се- 
лищі -- з-ди: «Стандарт» (чавунне 
та кольорове литво, насоси, пром. 
трубопровідна арматура тощо), 
асфальтобетонний, комбікормовий, 
хлібний, продовольчих товарів; 
елеватор, цехи  мелітопольсько- 
го міського молочного заводу, 
міжгосп. підприємство по вироби, 
продукції птахівництва, міжколг. 
буд. орг-ція, райсільгосптехніка, 
райсільгоспхімія, комбінат побу- 
тового обслуговування, будинок 
побуту. Пд. відділення Укр. н.-д. 
ін-ту механізації та електрифіка- 
ції с. г. Сільське профес.-тех. 
уч-ще, 2 заг.-осв., музична і ху- 
дожня школи; лікарня; 2 будинки 
культури, 2 клуби, 7 б-к, крає- 
знавчий музей. Пам'ятник-обеліск 
бійцям-червоногвардійцям, роз- 
стріляним білогвардійцями 1918. 


ЯКИМІВСЬКИЙ РАЙОН -- ва 
Пд. Зх. Запоріз. обл. УРСР. Ут- 
ворений 1930. Площа 1,9 тис. км?. 
Нас. 38,7 тис. чол. (1984). У райо- 
ні -- 48 населених пунктів, підпо- 
рядкованих 2 селищним і 11 сільс. 
Радам нар. депутатів. Центр -- смл1 
Якимівка. Розташований на При- 
чорноморській низовині. На півдні 
омивається Азовським морем, на 
сході -- Молочним лиманом. Річки: 
Великий Утлюк, Малий Утлюк, 
Тащенак (усі -- бас. Азовського м.). 
Переважають каштанові грунти. 
Лежить у степовій зоні. В межах 
району -- Алтагирський заказник 
та частина заказника Молочний ли- 
ман. Найбільші пром. підприєм- 
ства: якимівські з-ди «Стандарт», 
продовольчих товарів, хлібний. 

омбінат побутового  обслугову- 
вання (Якимівка). С. г. району спе- 
ціалізується на вирощуванні зер- 


495 





ЯКИМІВСЬКИЙ 
РАЙОН 











Яйцеклад: 
1 -- самки о 
2 -- домашньої мухи; 
З -- самки гірчака зви- 
чайного. 


коника; 





Їасара 


Якани. фіасала. 


496 





якимоОв 





Мал. 1. Якір електрич- 


ної машини. 


Мал. 2. Судновий якір 








конструкції Матросова: 


1 -- якірна ск 
2 -- веретено; 
3 -- лапа. 


а, 


нових культур і виробн. моло- 
ка, м'яса, вовни, яєць. Площа с.-г. 
угідь 1984 становила 133,5 тис. га, 


у т. ч. орні землі -- 117,3 тис. га. 
Зрошується 25,9 тис. га. Осн. 
с.-г. культури: озима пшениця, 


ячмінь, кукурудза. В Я. р.-- 

колгоспів, 6 радгоспів, райсіль- 
госптехніка, райсільгоспхімія, Пд. 
відділення Укр. н.-д. ін-ту механі- 
зації та електрифікації с. г. За- 
лізничні станції -- Якимівка, Ве- 
ликий Утлюк. Автомоб. шляхів -- 
328 км, у т.ч. зтвердим покриттям 
256 км. У районі сільс. 
профес.-тех. уч-ще, 25 заг.-осв. 
шкіл; 34 лік. заклади, у т. ч. б 
лікарень; санаторій «Кирилівка» 
(смт Кирилівка), на узбережжі -- 
будинки і бази відпочинку. 35 
клубних установ, 89 кіноустано- 
вок, 30 б-к, краєзнавчий музей. У 
ей Новоданилівці Я. р. народився 
рад. військ. льотчик М. Г. Лиско- 
ноженко. Я. р. видається газ. 
«Слово трудівника» а 1930). 


4. Аносова. 
ЯКИМОВ Я Ларіонович 
(28.1 (9.11) 1870, Казань -- 27.УП 
1940, Ленінград) - рад. парази- 
толог, проф. (з 1918). В 1897 за- 
кінчив Казанський вет. ін-т. Орга- 
нізатор і перший директор (1919) 
Ветеринарно-зоотех. ін-ту (пізні- 
ше Ленінгр. вет. інститут), ство- 
рив у ньому кафедру паразитоло- 
гії, якою керував до кінця життя. 
Наук. праці з питань мед. і вет. 
паразитології. Я.-- один з заснов- 
ників рад. протозоологіч. школи. 
Разом з своїми учнями відкрив 
нові види збудників протозойних 
хвороб тварин, описав 100 видів 
кокцидій і розробив хіміотерапію 
бабезіозу та багатьох кокцидіозів. 
ЯКИМОВ Олександр Васильович 
(н. 26.ПІ 1925, Перм) -- укр. рад. 
вчений у галузі технології машино- 
будування, доктор тех. наук (з 
1971), професор (з 1972), засл. 
діяч науки УРСР (з 1982). Член 
КПРС з 1952. Закінчив (1952) 
Моск. авіац. ін-т ім. С. Орджоні- 
кідзе, був викладачем цього вузу. 
У 1956--61 викладав у Запорізько- 
му машинобудівному ін-ті (ім. 
В. Я. Чубаря, 1961--74 -- у 
Пермському, з 1974 -- в Одесько- 
му політех. ін-тах. Осн. праці -- 
в галузі підвищення довговічності 
деталей машин. 
ЯКИМОВИЧ Алесь (Олександр) 
Іванович (4 (17).І 1904, с. Чурило- 
во, тепер Узденського р-ну Мін. 
обл.-- 15.Ї 1979, Мінськ) -- біло- 
рус. рад. письменник, засл. діяч 
культури БРСР (з 1968). Член 
КПРС з 1947. Друкуватися почав 
1923. Писав переважно для дітей-- 
повісті «Говорить Москва» (1951), 
«Сміливі люди» (1960), «Кастусь 
Калиновський» (1971), «Тяжкий 
рік» (1976) та ін., збірки опові- 
дань «Новий рік» (1958), «Золоті 
руки» (1975) та ін., казки тощо. 
Оповідання «Салют у гаю» присвя- 
чене Україні. Перекладав твори 
І. Франка, П. Тичини, М. Риль- 
ського, Н. Забіли та ін. Нагоро- 
джений 2 орденами Трудового Чер- 


воного Прапора, Мода Лизли; 
Тв. бор твораїу, т. 1--3. Мінск, 
1978-- 80; Укр. перекл.-; Людей 
слухай, а свій розум май. К., 1964; 
Андрійко- -мудрійко. К., 8. 

В. Я. Буран. 


якимович Тетяна | Костянти- 
нівна |н. 7 (20).ЇХ 1905, Київ| -- 
укр. рад. літературознавець і пе- 


дагог. Закінчила Київ. ін-т нар. 
освіти (1926). З 1931 -- на пед. 
роботі. З 1956 -- професор. У 
1949--76 -- зав. кафедрою зару- 
біжної л-ри Київ. ун-ту. Дослід- 
жує зх.-європ., переважно франц., 
л-ру 19--20 ст. (Е. Золя, А. Бар- 


бюс, Стендаль, О. Бальзак, су- 
часна франц. драматургія). 
Тв.: Драматургия и театр современ- 


ной Франции. К., 1968; Французская 
драматургия на рубеже 1960--1970-х 
годов. К., 1973; З художнього світу 
Франції. К., 1981.  Д. С. Шкуренко. 
ЯКІР Йона Еммануїлович |З (15). 
УПІ 1896--11.У1 1937) рад. 
військ. діяч., командарм 1-го ран- 
гу (1935). Член Комуністичної 
партії з 1917. Н. в Кишиневі в 
сім'ї фармацевта. В 1915 навчав- 
ся в Харків. технологічному ін-ті. 
З грудня 1917 -- член Бессарабсь- 
кого губревкому. В січні -- берез- 
ні 1918 на чолі червоногвардійсь- 
кого загону брав участь у боях про- 
ти рум. і австро-нім. окупантів. З 
жовтня 1918 -- член Реввійськра- 
ди 8-ї армії, з липня 1919 -- нач. 
45-ї стрілецької д-зії, на чолі якої 
брав участь у бойових діях проти 
військ Юденича, денікінців, мах- 
новців, петлюрівців. У серпні -- 
вересні 1919 очолював Південний 
похід частин 12-і армії. Під час 
радянсько-польської війни 1920 
командував групами військ Пд.- 
Зх. фронту. З грудня 1920 -- ко- 
манд. 14-ю армією. Після грома- 
дян. війни на відповідальних 
військ. посадах: командував вій- 
ськами ряду військ. округів, у 
т. ч. Київського. На ХУЇ з'їзді 
ВКП(б) обраний кандидатом у 
члени ЦК, на ХУПІ з'їзді партії -- 
членом ЦК ВКП(б). На ІХ--ХП 
з'їздах КП(б)У обирався членом 
ЦК КП(б)У. З 1927 -- кандидат 
у члени Політбюро, з 1930 -- член 
Політбюро ЦК КП(б)У. Був чле- 
ном ЦВК СРСР. Нагороджений 
З орденами Червоного Прапора. 
Літ.: Блудов Я. С. Революцией приз- 
ванньне. К., 1978. 
ЯКІР -- 1) Частина електричних 
машин, в обмотці якої, з'єднаній 
з електр. мережею або електр. на- 
вантаженням, індукується  елек- 
трорушійна сила. В машинах по- 
стійного струму Я. (мал. 1) -- ру- 
хома частина. 2) Пристрій, за до- 
помогою якого судно або ін. пла- 
вучі засоби кріплять до грунту, 
утримуючи на місці водної стоян- 
Ки. новріацяють Я. (мал. 2) суд- 
нові спец. призначення. 
ЯКІРЦІ (Тгіриїц5) -- рід рослин 
родини паролистових. Одно- або 
дворічні трави з лежачими розга- 
луженими стеблами. Листки пар- 
ноперисті. Квітки дрібні, пооди- 
нокі в пазухах листків. Плід 
п'ятикутний, розпадається на 5 
вкритих шипиками горішків. Ві- 
домо 20 видів, пошир. переважно в 
сх. частині Середземномор' я, в 
Пд. Африці й Америці. В СРСР -- 
два види, з них в УРСР -- один: 
Я. сланкі і (Т. (еггезігіз5), бур'ян, 
росте на полях, городах, вздовж 
шляхів. Заходи бороть- 
б и: лущення стерні, зяблева оран- 
па боронування просапних куль- 
тур, застосування гербіцидів. 
КІСНА СТАЛЬ -- сталь підви- 
щеної чистоти, що містить невели- 
ку кількість домішок сірки і фос- 
фору. До Я. с. належать усі лего- 
вані сталі і деякі вуглецеві (див. 
Вуглецева сталь). 


ЯКІСНИЙ АНАЛІЗ розділ 
аналітичної хімії, в якому вивча- 
ються методи визначення якісного 
складу речовини. Я. а. проводять 
мокрим (у розчинах) і сухим 
(напр. за допомогою спектраль- 
ного аналізу, методом розтирання 
порошків та ін.) методами. Виз- 
начувана речовина (іони) виявля- 
ється за зовн. ефектом відповід- 
них реакцій: утворенням осаду або 
розчинної забарвленої сполуки, ви- 
діленням газу з певними властиво- 
стями та ін. У розчинах визначен- 
ня складу речовин можна проводи- 
ти систематичним і дробним мето- 
дами. При си стематично- 
му аналізі для виявлення пев- 
ного іона спочатку всі іони поділя- 
ють на групи, групи -- на підгру- 
пи, а потім додають відповідний 
реактив, який реагує лише з визна- 
чуваним іоном. При дро бно- 
му аналізі даний  різно- 
вид іонів визначають при наяв- 
ності всіх інших їхніх різнови- 
дів. Виконуючи аналіз невідомої 
речовини, спочатку проводять якіс- 


ний, а потім кількісний аналіз. 
Я. а. здійснюють макро-, напів- 
мікро- і мікрометодами. У пер- 


шому випадку для аналізу беруть 
0,5--1 мл розчину, у другому -- 
0,1--0,5 мл, у третьому -- 
краплі його. Див. також Краплин- 
ний аналіз. 

Літ.: Жаровський Ф. Г., Пилипенко 
А. Т., П'ятницький І. В. Аналітична 
хімія. К., 1982. А. Т. Пилипенко. 
ЯКІСТЬ І КІЛЬКІСТЬ -- катего- 
рії діалектики, що відображають 
об'єктивну визначеність речей. Ка- 


тегорія якість відображає 
внутр. визначеність речі, що ро- 
бить Її даною річчю і відрізняє 


від ін. речей у певній системі зв'яз- 
ку. Категорія кількість ві- 
дображає відношення якісно то- 
тожних речей як дискретних (див. 
Дискретність) одиниць цілісності 
і характеризує речі з боку їхньої 
просторової протяжності, часової 
тривалості, швидкості і темпів про- 
тікання процесів, міри розвитку 
їхніх властивостей тощо. Об'єк- 
тивний зміст категорій Я. і к. вияв- 
ляється при розгляді їх як ступе- 
нів пізнання. Як вихідний пункт 
категоріального визначення пред- 
мета пізнання категорія «якість» 
фіксує сам факт наявності у нього 
специфічної визначеності, що ро- 
бить його саме даним предметом 
на відміну від інших. Щаблем 
поглиблення пізнання якісної виз- 
наченості речі є розгляд її крізь 
призму категорії «кількість». У 
наук. пізнанні це відповідає пе- 
реходові від якісного аналізу до 
кількісного, від опису до вимірю- 
вання. Категорія «кількість»  ви- 
ступає ступенем визначення якос- 
ті як міри. Дальший рух пізнання 
пов'язаний вже з визначенням якіс- 
ної специфіки речі через її сутність 
(див. Сутність і явище), яка відо- 
бражається через ряд ін. катего- 
рій. На рівні теор. осягнення пред- 
мета виявляється нерозривний зв'я- 
зок Я. і к., закон їхнього взаємо- 
переходу (див. Перехід кількіс- 
них змін у якісні). 

Літ.: Ильин В. В. Онтологические и 
гносеологическиє функции категорий 


качества и количества. М., 
М.Л. Злотіна. 


ЯКІСТЬ ПРАЦІ -- сукупність 
специфіч. об'єктивних особливос- 
тей, які відрізняють один вид кон- 








| АЮ за пий ча 
заразу о пд ЛВ 


Всі - туш; музей Гугун. Пекін. 


4. Квіти абрикоса. 
5. Віяло з квітами 
6. Бджоли на гілці ліани. 


ч-- 
з 


ж Аа 


1. Метелик над квіткою іриса. 
2. Гарбуз-горлянка та півень. 


До ст. Ци Байші. 
3. Лігжи в кошику. 


ча- 


о А 











До ст. Шкрібляки. 


Ю. І. Шкрібляк. 

1. Топірець. 

2. Тарниця (дерев'яне сідло). 

3. Цукерниця. 

1--3 -- 80-і рр. 19 ст.; Музей етнографії та художніх промислів АН УРСР. Львів. 








В. Ю. Шкрібляк. 

1. Мисник. Фрагмент. 20-і рр. 20 ст. Львівський музей українського мистецтва. 

2. Цукерниця. 1910. Ларець. Кінець 19 ст. Рахва. 1903. Державний музей українського народного 
декоративного мистецтва УРСР. Київ. 








М.Ю. Шкрібляк. 

1. Тарілка декоративна. 1909. 

2. Пляшка. 10-і рр. 20 ст. Музей етнографії та художніх промислів АН УРСР. Львів. 
3. Скринька. 1909. Тарілка. Початок 20 ст. Всі -- дерево, різьблення. 

1, З -- Державний музей українського народного декоративного мистецтва УРСР. Київ. 


кретної праці від іншого. Я. п., 
поряд з кількістю праці,-- один з 
важливих факторів  диференціа- 
ції заробітної плати трудящих 
за соціалізму.  Якісну сторону 
конкретного виду трудової діяль- 
ності характеризують складність, 
напруженість, умови і сусп. зна- 
чення праці. 

Складність праці визначається сту- 
пенем і діапазоном фіз. та розу- 
мових зусиль, необхідних для ви- 
конання виробничого завдання, а 
також ступенем відповідальності 
виконавця за збереження матеріа- 
лів, устаткування, навколишнього 
середовища (див. Складна праця). 
Напруженість праці пов'язана з 
інтенсивністю затрат фіз. і розу- 
МОВвОЇ енергії за одиницю часу. 
Більш напружена праця створює 
за одиницю часу більшу кількість 
споживних вартостей порівняно 
з менш напруженою працею. Умо- 
ви, в яких здійснюється трудовий 
процес, позначаються на якісній 
характеристиці праці. Робота в 
специфічних умовах (напр., під 
водою, під землею, на великій 
висоті та ін.) вимагає від виконавця 
не лише підвищених затрат енер- 
гії, а й відповідної додаткової теор. 
і практичної підготовки, що беруть 
до уваги приоплаті праці. Диферен- 
ціація сусп. праці і її оплати за со- 
ціалізму дає можливість створити 
необхідні екон. умови для випере- 
джаючого розвитку галузей нар. 
г-ва, що відіграють вирішальну 
роль у науково-технічному про- 
гресі і розвитку тродуктивних 
сил. Осн. інструментами диферен- 
ціації трудових доходів залежно 
від якості конкретної праці є та- 
рифні сітки та тарифні ставки, 
схеми посадових окладів,  поясні 
коефіцієнти, положення про пре- 
міювання. В. М. Данюк. 
ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ -- сукуп- 
ність властивостей продукції, що 
зумовлюють її придатність задо- 
вольняти певні потреби відповідно 
до свого призначення. Якість про- 
дукції зумовлює її споживну вар- 
тість і має першорядне значення 
для зростання нац. багатства краї- 
ни і задоволення потреб суспіль- 
ства. Підвищення Я. п. рівнознач- 
не зростанню Її кількості. Я. п. 
охоплює споживчі, технологічні 
властивості продукції, конструк- 
торсько-худож. особливості, на- 
дійність, довговічність, рівень 
стандартизації і уніфікації дета- 
лей та вузлів, економічність то- 
що. Показники Я. п. встановлюють 
об'єктивними методами, органолеп- 
тично (тобто за допомогою органів 
чуття) або експертним шляхом. 
Показник Я. п., що характеризує 
одну її властивість, наз. одинич- 
ним, дві чи більше властивостей -- 
комплексним. В 1971 в СРСР за- 
проваджено Єдину систему ате- 
стації якості пром. продукції, що 
включає держ., галузеву й завод- 
ську атестації. Встановлено три ка- 
тегорії Я. п.: найвища, перша і 
друга. До найвищої категорії на- 
лежить продукція, яка відповідає 
або перевищує за своїми тех.-екон. 
показниками вітчизняні й світові 
досягнення, має підвищені стабіль- 
ні показники якості, конкуренто- 
здатна на зовн. ринку, що забез- 
печує нар.-госп. ефективність. Та- 
кій продукції у встановленому 
порядку присвоюють державний 


32 УРЕ, т. 12 


Знак якості. До першої категорії 
якості належить продукція, яка за 
своїми тех.-екон. показниками від- 
повідає вимогам діючих стандар- 
тів і задовольняє потреби нар. г-ва 
і населення країни; до другої -- 
продукція, яка не відповідає су- 
час. вимогам, морально застаріла, 
підлягає модернізації або зняттю з 
виробн. В країні здійснюється 
широке впровадження комплекс- 
ної системи управління якістю 
продукції  (КСУЯП). Система 
екон. заходів щодо поліпшення 
Я. п. здійснюється відповідно до 
постанови ЦК КПРС і Ради Міні- 
стрів СРСР «Про поліпшення пла- 
нування і посилення впливу гос- 
подарського механізму на підви- 
щення ефективності виробництва 


і якості роботи» (липень 1979). 

Літ.: Матеріали ХХУІЇ з'їзду КПРС. 
К., 1981; Развитие комплексной систе- 
мь управления качеством продукции. 
К., 1981 В.М. Данюк. 


ЯКІСТЬ РОБОТИ -- сукупність 
властивостей, що хХарактеризують 
ефективність, суспільну  корис- 
ність конкретної роботи індивіда 
або колективу. Єдиного універ- 
сального критерію для оцінки Я. р. 
не існує. Я. р. індивіда або трудо- 
вого колективу можна більш-менш 
точно оцінити за допомогою комп- 
лексу показників, які піддаються 
кількісному вимірюванню, а також 
словесних (описових) характери- 
стик окремих сторін діяльності, 
що їх встановлюють експертним 
шляхом. Напр., оцінка Я. р. осн. 
робітників виробничого  підпри- 
ємства має враховувати міру вико- 
нання виробничого завдання в 
кількісному вираженні; якість ви- 
робленої продукції в прийнятих 
одиницях виміру (сортність, пито- 
ма вага виробів, зданих з першого 
пред'явлення тощо); ступінь вико- 
ристання знарядь праці і особисто- 
го робочого часу; внесок в економію 
живої й уречевленої праці, додер- 
жання трудової |і технологічної 
дисципліни, правил і норм охоро- 
ни праці й техніки безпеки; участь 
в управлінні виробн.; творчу іні- 
ціативу. Оцінюючи Я. р. керівни- 
ка, необхідно брати до уваги по- 
казники виконання планових зав- 
дань, ефективності функціонуван- 
ня, організаційного рівня керова- 
ного підрозділу; стан трудової і 
технологічної дисципліни та ін. 
показники. Я. р. є важливим оці- 
ночним критерієм при підведен- 
ні підсумків соціалістичного зма- 
гання, встановлення міри оплати 
праці, у виборі форм і методів 
морального заохочення. В умовах 
розвинутого соціалізму всебічне 
поліпшення Я. р. на всіх ділянках 
нар. г-ва виступає як гол. напрям 
підвищення економічної ефектив- 
ності соціалістичного виробницт- 


ва та добробут ад. народу. 
задо Рв МР До 
ЯКОБ (дакоб) Людвіг Генріх 


Конрад фон | Людвіг Кіндратович; 
1759--22.УП 1827, Галле(2)| 
нім. філософ та економіст. Про- 
фесор (з 1787) і ректор (з 1794) 
ун-ту в Галле. Батько Тильві. 
В 1806--09 -- професор Харків- 
ського університету,  1809--16 -- 
Петерб. пед. ін-ту. Автор праць 
«Основи політекономії» (З видан- 
ня; 1805--14; 2-е і 3-є вид. -- на 
Україні), «Курс філософії для 
гімназій Російської імперії» (ч. 1-- 


5, 1811--14), «Начерк естетики, 
або науки смаку» (1813) тощо. 


У філософії був прихильником 
сенсуалізму та їдей І. Канта, 
в політекономії -- послідовником 


А. Сміта. Виступав проти кріпос- 
ного права, обстоював народовлад- 
дя при конституційній монархії. 
В. . Полеєк. 
ЯКОБІ Борис Семенович (Моріц 
Герман) (21.ІХ 1801, Потсдам -- 
11.1 1874, Петербург) -- рос. 
фізик і винахідник у галузі елек- 
тротехніки, акад. Петерб. АН (з 
1847). Навчався у Берлінському 
й Геттінгенському ун-тах, одержав 
диплом архітектора. З 1835 -- про- 
фесор архігектури Дерптського (те- 
пер Тартуський) ун-ту. У 1837 
став рос. підданим. Створив пер- 
ший магнітоелектр. двигун, який 
встановив на судні («електрохід» 
Я.), що пройшло (1838) по Неві 
проти течії. Розробив теорію елек- 
тромагнітних машин, спільно з 
Е. Х. Ленцом досліджував (1838-- 
44) електромагніти і розробив ме- 
тодику їхнього розрахунку. Ви- 
вчаючи процеси електролізу, від- 
крив гальванопластику (велика 
золота медаль на Всесвіт. пром. 
виставці у Парижі, 1867). Вина- 
йшов і створив оригінальні кон- 
струкції телеграфних апаратів (у 
т. ч. перший літеродрукувальний), 
електровимірювальних приладів, 
розробив спосіб запалювання мін 
на віддалі тощо. 
ЯКОБІ (Якобій) Валерій Іванович 
(З (15).У 1834, с. Кудряково, 
тепер Тат. АРСР -- З 1902, 
Ніцца) -- рос. живописець, акад. 
петерб. АМ (з 1868). У 1856--61 
навчався в ній, 1861--69-- пенсіо- 
нер петербурзької АМ (перебував 
у Німеччині, Швейцарії, Франції, 
Італії), 1878--89 викладав в АМ. 
Член-засновник Товариства  пе- 
ресувних худож. виставок (див. 
Передвижники). Першим серед 
рос. художників звернувся до те- 
ми жорстоких репресій царизму 
щодо передової рос. інтелігенції 
(«Привал арештантів», 1861). Серед 
ін. творів - «Рознощик фруктів» 
(1858), «Світле свято М бронз 
(1860), «9-е термідора» (1864) та 
ін. 
ЯКОБІ (Дасобі) Карл Густав Якоб 
(10.ХП 1804, Потсдам 18.П 
1851, Берлін) -- нім. математик, 
член Берлін. АН (з 1838), почесний 
член (з 1833) Петерб. АН. Брат 
Б. С. Якобі. Навчався в Берлін. 
ун-ті. У 1827--42 працював у Ке- 
нігсберзькому ун-ті. Я.-- один з 
творців теорії еліптичних функ- 
цій. Запровадив і вивчив деякі ін. 
трансцендентні функції. Я. зро- 
бив ряд відкриттів у теорії чисел, 
лінійній алгебрі,  варіаційному 
численні, інтегральному  числен- 
ні й теорії диференціальних рів- 
нянь. Запровадив функціональні 











497 





ЯКОБІ 








Б.С. Якобі. 


К.Г.Я. Якобі. 





сланкі» 
загальний вигляд 


Уавиюці 
рослини; 

2 -- квітка; 
3 -- плоди. 


В. І. Якобі. ., 
Привал арештантів. 
1861. ДТГу Москві. 


ЯКОБ! 


498 


визначники (т. з. якобіани), дос- 
лідив клас ортогональних много- 
членів (т. з. многочлени Якобі), 
які є узагальненням многочленів 
Лежандра. 
ЯКОБІ (асобі) Фрідріх Генріх 
(25.1 1743, Дюссельдорф -- 10.ПІ 
1819, Мюнхен) -- нім. філософ- 
ідеаліст, письменник, президент 
Баварської АН (1807--12). Висту- 
пав з критикою раціоналізму |і 
обгрунтуванням т. з. філософії 
почуття і віри. З цією метою на- 
магався розмежувати і протиста- 
вити безпосереднє знання, яке ото- 
тожнював з вірою, та опосередко- 
ване (розсудкове) знання. Вва- 
жав, що розсудок не спроможний 
довести реальне буття речей, ос- 
кільки має справу з суб'єктивними 
поняттями. Реальність світу, за 
Я., може бути гарантована тільки 
«вірою», яка базується лише на 
безпосередньому чуттєвому  досві- 
ді, який є єдиним істинним дже- 
релом пізнання. Цю безпосередню 
достовірність Я. називав також 
«розумом», протиставляючи Його 
«розсудку». Реліг. почуття, що, 
за Я., є основою філософії, немож- 
ливо зрозуміти з позицій раціо- 
налізму. Звідси Я. робив висновок 
про зв'язок розсудкової філософії 
з атеїзмом. Деякі положення ір- 
раціональної філософії Я. дістали 
дальший розвиток у «філософії 
життя» та екзистенціалізмі. 
ЯКОБІНСЬКА ДИКТАТУРА -- 
революц.-демократична диктатура, 
найвищий етап Великої францу- 
зької революції. Була встановлена 
внаслідок нар. повстання 31.У-- 
2.УІ 1793, яке привело до влади 
якобінців. Я. д. спиралась на ре- 
волюц. блок міської серед. і дріб- 
ної буржуазії, більшості селянства 
і плебейських мас. Її встановлен- 
ня було викликане необхідністю 
врятування революц. Франції від 
загрози внутр. і зовн. контррево- 
люції. Вся повнота законодавчої 
та виконавчої влади була зосеред- 
жена в руках Конвенту і його ко- 
мітетів (Комітету громадського 
порятунку, Комітету громадсь- 
кої безпеки). На місцях владу 
здійснювали комісари Конвенту, 
революц. к-ти. В найкоротший 
строк Я. д. розв'язала агр. питан- 
ня, придушила внутр. контррево- 
люцію (див. Ванодейські війни), 
створила масову революц. армію, 
яка до серед. 1794 розгромила осн. 
сили інтервентів. З поч. 1794 за- 
гострилися суперечності в складі 
якобінського блоку. Розправа 1794 
з ебертистами ї прихильника- 
ми Ж. Ж. Дантона, посилення 
революц. терору не припинили 
розпаду якобінського блоку і кри- 
зи Я. д. Цим скористалися реак- 
ційні сили. В результаті термідо- 
ріанського перевороту (27) 28.МІЇ 
1794 Я. д. було повалено. 
К. О. Джеджула. 
ЯКОБІНЦІ -- представники політ. 
течії в період Великої францу- 
зької революції, які виражали ін- 
тереси революційно-демократичної 
буржуазії, що виступала в союзі з 
селянством і плебейством. Назву 
здобули від місця засідань: у залі 
кол. бібліотеки монахів-якобінців 
(членів домініканського ордену). 
Найвидатнішими діячами Я. були 
М. Робесп'єр, Ж. П. Марат, 
Ж. Ж. Дантон, Л. А. Сен-Жюст, 
П. Г. Шометт та ін. Програмою Я. 


був захист завоювань революції 
та її дальший розвиток. В найкри- 
тичніші дні революції Я. встано- 
вили режим  революц.-демокра- 
тичної диктатури (див. Якобінсь- 


ка диктатура). 
ура) К. О. Джеджула. 


ЯКОБСЕН (акобхеп) Єнс Петер 
(7.ГУ 1847, Тістед -- 30.ГУ 1885, 
там же)-- дат. письменник. За ос- 
вітою -- біолог. Належав до групи 
письменників на чолі з Г. Браноде- 
сом, що закладала основи реаліс- 
тичної л-ри в Данії. В оповіданнях, 
віршах, романах («Пані Марія 
Груббе», 1876; «Нільс Люне» (1880) 
порушував складні моральні й фі- 
лос. проблеми. Його творчість спра- 
вила великий вплив на багатьох 
письменників Європи кін. 19 ст. 
Укр. мовою твори Я. перекладали 
О. Маковей, О. Кобилянська. 
Тв.: Укр. перекл.-- Пані Марія 
Груббе.-- Нільс Люне. К., 1969; 
Рос. перекл.- Фру МарияГруб- 
бе. М-лЛ., 1962; Нильс Люне. М., 
1976. О. Д. Сенюх. 
ЯКОБСОН Аугуст |20.(УПІ (2.ІХ) 
1904, с-ще Ряема, поблизу Пярну-- 
23.У 1963, Таллін| -- ест. рад. 
письменник, держ. діяч, нар. пись- 
менник Ест. РСР (з 1947). Член 
КПРС з 1942. Друкуватися почав 
1927. В ранніх творах відчутний 
вплив натуралізму (роман «Селище 
бідних грішників», 1927). Критикою 
капіталістичного ладу позначені 
цикл романів «Вічні  естонці» 
(т. 1--4, 1937--40), збірки оповідань 
«Орлятко» (1932), «Рядовий Мат- 
тіас» (1935) таін. Сприяв утверд- 
женню  соціалістич. реалізму в 
ест. л-рі. Автор публіцистич. п'єс 
«Життя в цитаделі» (1946, Держ. 
премія СРСР, 1947) і «Боротьба 
без лінії фронту» (1946, Держ. пре- 
мія СРСР, 1948) та ін. П'єси Я. 
ставилися на укр. сцені. Писав 
твори для дітей. У 1950--58 -- го- 
лова Президії Верховної Ради Ест. 
РСР. Нагороджений 2 орденами 
Леніна, ін. орденами, медалями. 
Тв.: Укр. перекл.- Два табори. 
К., 1950; Повернення. К., 1952; На 
грані ночі і дня. К., 1952;  Шакали. 
К., 1953; Ангел-хранитель з Небраски. 
К., 1954. С. Г. Ісаков. 
ЯКОБСОНІВ ОРГАН -- відособ- 
лена нижня частина нюху органу 
більшості наземних хребетних тва- 
рин; іннервується гілкою нюхово- 
го нерва. Я. о. вперше описав 1811 
дат. вчений Л. Якобсон (звідси й 
назва цього органу). Найпростіше 
побудований у м земноводних, у 
яких він являє собою випин ню- 
хового мішка; у плазунів (ящірок, 
змій) Я. о. повністю відокремле- 
ний від нюхового мішка і сполуча- 
ється з ротовою порожниною. Пта- 
хи Я. о. не мають. Добре розви- 
нений Я. о. у більшості ссавців 
(відсутній у дорослих китоподіб- 
них, приматів і деяких рукокри- 
лих); має вигляд парних трубо- 
чок, оточених хрящовими капсу- 
лами, задні кінці трубочок закін- 
чуються сліпо, передні у деяких 
видів (сумчасті, гризуни) відкри- 
ваються безпосередньо в носову 
порожнину, у інших переходять 
у піднебінно-носові канали, які 
через піднебіння відкриваються 
в ротову порожнину. 
ЯКОВЕНКО Григорій Прокопо- 
вич | 19.ХІ (2.Х.11) 1895, с. Катери- 
нівка, тепер Дніпроп. обл.-- 27.1М 
1940, Донецьк| -- укр. рад. пись- 
менник. Учасник громадян. війни 


на Україні. Був заарештований 
білогвардійською  контррозвідкою 
і кинутий до каторжної в'язниці. 
Належав до літ. орг-ції «Плуг». 
Автор повістей «Прапорщик Голо- 
бузенко» (1925, 2-а ред. 1928), 
«Вербівчани» (1928, 2-а ред. 1930), 
«Три шєелементи» (1930) та  ро- 
ману «Боротьба триває» (1931), 
в якому відображено класову бо- 
ротьбу на селі. Писав нариси про 


дореволюц. минуле Донбасу. 
Тв.: Боротьба тонває. Донецьк; 1978. 


Волошко. 

ЯКОВЕНКО 4Іван Михайлович 
Г19. 1 (1.П) 1910, с. Тростянець, 
тепер м. Сум. обл.-- 15.ІХ 1942, 
поблизу хутора Паньківки (тепер 
село Слов'яносербського р-ну)! -- 
один з організаторів підпільної 
і партизан. боротьби на Україні 
під час Великої Вітчизн. війни 
1941--45. Член Комуністичної пар- 
тії з 1931. До 1940 був на госп. ро- 
боті. З лютого 1940 по серпень 
1941 -- секретар Жовтн. райкому 
партії Ворошиловграда. З серпня 
1941 -- другий секретар Вороши- 
ловгр. міськкому КП(б)У. В 1942 
Я. як секретаря підпільного обко- 
му залишено у ворожому тилу для 
організації підпільної і партизан. 
боротьби. У липні -- вересні 1942 
очолював Ворошиловгр. обл. пар- 
тизанський загін. Загинув у бою 
проти карателів. 
ЯКОВКІН Авенір  Олександро- 
вич І9 (21).У 1887, Благовєщенсь- 
кий завод, тепер м. Благовєщенськ 
Башкирської АРСР -- 18.ХІ 1974, 
Київ| - рос. і укр. рад. астроном, 
чл.-кор. АН УРСР (з 1951). Член 
КПРС з 1941. Закінчив (1910) Ка- 
зан. ун-т. У 1910--37 працював у 
обсерваторії Казан. ун-ту (з 1927-- 
директор). У 1937--45 -- професор 
Свердловського (тепер Уральсь- 
кий) ун-ту, у 1945--51 -- Київ. 
ун-ту. 1951--67 працював у 
Астрономічній обсерваторії го- 
ловній АН УРСР (у 1952--59 -- 
директор). Осн. праці стосуються 
теорії руху та фігури Місяця. Я. 
відкрив асиметрію диска Місяця, 
розробив спосіб визначення пара- 
метрів фіз. лібрації Місяця та за- 
пропонував ряд моделей фігури 
Місяця для пояснення оптичної 
лібрації по широті; сконструював 
кілька астр. інструментів. 
ЯКОВЛЄВ Іван Якович (13 (25).ГУ 
1848, с. Кошкі-Новотимбаєво, те- 
пер Тетюшського р-ну Тат. АРСР-- 
23.Х 1930, Москва) -- чуваський 
рад. письменник, педагог-просвіти- 
тель. Організатор чувас. нац. шкіл 
на Поволжі. Створив новий чувас. 
алфавіт, видавав буквар, підруч- 
ники, книги для читання. Був у 
дружніх стосунках з сім'єю І. М. 
Ульянова. Написав спогади про 
В. І. Леніна (1925). Збирач чувас. 
фольклору, автор оповідань для 
дітей. Перекладач. Ім'я Я. при- 
своєно Чуваському пед. ін-ту, при 
якому діє (з 1968) меморіальний 
музей Я.-- письменника і педагога. 
Тв.: Укр. перекл.- З поясню- 
вальної записки до В. І. Леніна. - 
Духівниця чуваському народові. В кн.: 
Хрестоматія з історії вітчизняної пе- 
дагогіки. К., 1961; Рос.перекл.- 
Воспоминания. Чебоксарьш, 1982. 

Пп. М. Чичканов. 
ЯКОВЛЄВ Микола Капітонович 
Г25.ТМ (7.У) 1869, Рязань -- 21.ХП 
1950, Москва! -- рос. рад. актор, 
нар. арт. СРСР (з 1944). Після 
закінчення 1893 драм. курсів при 


Моск. театр. уч-щі був прийнятий 
до Малого театру (Москва). 
Учень О. П. Ленського. Серед ро- 
лей: Кудряш («Гроза» О. Остров- 
ського),  Городничий  («Ревізор» 
М. Гоголя), Расплюєв («Весілля 
Кречинського» Сухово-Кобиліна), 
Єлисатов («Любов Ярова» Треньо- 
ва), Скапен («Витівки Скапена» 
Б. Мольєра). Педагогічна  ді- 
яльність. Нагороджений орденом 
Леніна. 
ЯКОВЛЄВ Олександр  Сергійо- 
вич о 19.Ш (1.ТУ) 1906, Москва| 
авіаконструктор, акад. 
АН РСР (з 1976), генерал-пол- 
ковник-інженер (1946), двічі Ге- 
рой Соціалістичної Праці (1940, 
1957). Член КПРС з 1938. В Рад. 
Армії з 1924. В 1931 закінчив 
Військ.-повітр. інженерну акаде- 
мію ім. М. Є. Жуковського. З 
1935 -- головний, з 1956 -- гене- 
ральний конструктор, 1940 -- 46 -- 
одночасно заст. наркома  авіац. 
пром-сті СРСР. Створив ряд літа- 
ків різного призначення. Винищу- 
вачі Як-1, Як-7, Як-9, Як-3 відігра- 
ли велику роль у розгромі нім.- 
фашист. авіації під час Великої 
Вітчизн. війни. Я. -- один із за- 
сновників реактивної авіації. На- 
городжений 9 орденами Леніна, 
орденом Жовтневої Революції, 2 
орденами Червоного Прапора, ін. 
орденами, медалями. Ленінська 
премія, 1972. Держ. премія СРСР, 
аю 1942, 1943, 1946, 1947, 1948, 


ЯКОВЛЄВ Олексій Семенович 
(З (14). ХІ 1773, Петербург -- З 
(15).ХІ 1817, там же| -- рос. тра. 
гедійний актор. До дебют о В 

придворному театрі (Петербург) 
його підготував І. Дмитревський. 
Ролі: Сінав («Сінав і Трувор» 
Сумарокова), Дмитрій Донськой 
(в однойменній п'єсі Озерова), 
Карл Моор («Розбійники» Шілле- 
ра), Магомет («Магомет» Вольте- 
ра). Перший виконавець на рос. 
сцені ролей у виставах за творами 
Шекспіра (Гамлет, Отелло). 


ЯКОВЛЄВ Семен Степанович 
(|псевд.-- Ерілік Ерістін; 12 (24).І 
1892, с. Чакир, тепер Чурапчинсь- 
кого р-ну Якут. АРСР -- 6.ХІ 
1942, с. Толон, того самого р-ну| -- 
якут. рад. письменник. Член Ко- 
муністичної партії з 1924. Брав 
участь у боротьбі за встановлення 
Рад. влади в Якутії. Друкуватися 
почав 1923. Перша повість -- «Не- 
сподівана радість» (1928). У повіс- 
тях «Сини революції» (1936), «Хви- 
лювання» (1937) показав зміни в 
громадсько-політ. житті казах. і 
бурят. народів напередодні і в 
роки революції. Роман «Моло- 
дість Марикчана» (1942) і повість 
«Виконання заповіту» (1938) відо- 
бражують боротьбу трудящих за 
владу Рад. 
Тв.: Рос. перекл.- 
Марькчана. М., 1974. 

В. Т. Петров. 
ЯКОВЛЄВ Юрій Васильович 
(н. 25.ТУ 1928, Москва) -- рос. 
рад. актор, нар. арт. СРСР (з 
1976). Після закінчення Театр. 
уч-ща ім. Б. Щукіна (1952) працює 
в трупі театру ім. Вахтангова. 
Серед ролей -- Глумов («На вся- 
кого мудреця доволі простоти» О. 
Островського), А. П. Чехов («На- 
смішкувате моє щастя» Малюгіна), 
Панталоне («Принцеса Турандот» 
Гоцці), Террачіні («Пам'ять сер- 


Молодость 


32" 


ця» Корнійчука).  Знімався в 
кінофільмах «Їдіот», «Анна Ка- 
реніна», «Сюжет для невеликого 
оповідання» «Іронія долі», «ШЩале- 
ні гроші», «Битва за Москву» та 
ін. Нагороджений орденом Тру- 
дового Червоного Прапора. Держ. 
премія СРСР, 9. 
ЯКОВЛЄВ Яків Аркадійович 
(справж. прізв.-- Епштейн; 6.УІ 
1896--14.ПІ 1939) -- учасник бо- 
ротьби за встановлення Рад. вла- 
ди на Україні, рад. парт. і держ. 
діяч. Член Комуністичної партії 
з 1913. Н. В м. Гродно (тепер 
БРСР) в сім'ї вчителя. Навчався 
в Петроград. політех. ін-ті. З вес- 
ни 1917 -- секретар Катериносл. 
к-ту РСДРІП(б). З 1918 - на під- 
пільній роботі в Києві, потім -- 
у Харкові, де був головою ревко- 
му і одним з керівників Харків- 
ського січневого збройного  пов- 
стання 1919. В 1919--20 -- голова 
Катериносл. і Київ. губкомів пар- 
тії, нач. політвідділу 14-ї армії. 
В 1920 -- голова Харків. губко- 
му партії. З кін. 1920 працював 
у Москві на парт. і держ. роботі. 
На ХПІ-ХУ з'їздах обирався 
членом ЦКК, на ХУЇ і ХУМП з'їз- 
дах -- членом ЦК ВКП(б). На 
П з'їзді КП(б)У обраний членом 
ЦК КП(б)У. В 1920 -- член Політ- 
бюро ЦК КП(б)У. Був членом 
ЦВК СРСР. Автор праць з історії 
Великої Жовтневої соціалістичної 
революції та радянського будів- 
ництва 
Я Кб ВЧЕНКО Микола Федоро- 
вич (3.У 1900, Прилуки, тепер Чер- 
ніг. обл.-- 11.ІХ 1974, Київ) -- 
укр. рад. актор, нар. арт. УРСР 
(з 1970). Сценічну діяльність по- 
чав 1913 в аматорських гуртках у 
Прилуках. В 1920--27 працював у 
театрах Сімферополя, Черкас, Чер- 
нігова, Дніпропетровська, Харко- 
ва, в 1927 -- в Київ. укр. драм. 
театрі ім. І. Франка (з перервами). 
Серед ролей: Микола («Наталка 
Полтавка» Котляревського), Пе- 
ньонжка («Мартин Боруля» Кар- 
пенка-Карого), Бублик, Довгоно- 
сик («Платон Кречет», «В степах 
України» Корнійчука), Лящ («Ос- 
танні» М. Горького). Знімався в 
кінофільмах «За двома зайцями», 
«Ніч перед різдвом», «Максим 
Перепелиця» та ін. Морарер с. 500. 
О. Силіна. 
«ЯКОСТІ життя ТЕФрРіЯ» -- 
псевдонаук. бурж.-реформістська 
доктрина, представники якої на- 
магаються звести проблему спо- 
собу життя до його якості, 
пов'язуючи це поняття з добробу: 
том, стабільністю існування, ви- 
рішенням питань технологічного, 
екологічного і демографічного ха- 
рактеру. Виникла в кін. 60 -- на 
поч. 70-х рр. 20 ст. «Я. ж. т.» -- 
еклектичний конгломерат ідей су- 
часної буржуазної філософії, на- 
самперед екзистенціалізму, ідеалі- 
стичної антропології, фрейдизму, 
неомальтузіанства. Прихильники 


«Я. ж. т.» намагаються знайти шля- 


хи подолання соціальної кризи, що 
охопила капіталістичний світ, не 
порушуючи екон. і політ. основ 
капіталізму, оскільки, за їхніми 
твердженнями, соціальні вади 
бурж. суспільства -- не вияв його 
кризи, а результат суперечностей 
індустріальної цивілізації в ціло- 
му, неминучий наслідок науко- 
во-технічної революції і прогресу. 


В марксистській л-рі термін «якість 
життя» в поєднанні з кількісними 
показниками іноді вживається для 
визначення якісного боку соціаліс- 
тичного способу життя з метою 
глибшого розкриття його докорін- 
них переваг перед буржуазним. 


Л.К. Куличенко | 
ЯКУБЕЦЬ (аКкбЬієс) Мар'ян (н. 
8.ІХ 1910, с. КГиновичі, тепер 
Бережанського р-ну Терноп. обл.) 
- польс. літературознавець-сла- 
віст. Навчався у Львів., Карлово- 
му (Прага) і Бєлград. ун-тах. У 
1947--80-- зав. кафедрою рос. фі- 
лології Вроцлав. ун-ту, професор. 
Автор праць з історії укр.-польс. 
і рос.-польс. літ. зв'язків, слов'ян. 
л-р, фольклору тощо. Найголов- 
ніші з них: «Пушкін у Польщі» 
(1939), «Юкгославський народний 
епос» (1948), «Слово о полку Іго- 


ревім» (1950), «Тарас Шевченко» 


(1955), «Їван Франко» (1958), 
«Іван Котляревський і польська 
література» (1970), «Леся Україн- 
ка і польська романтична літера- 
тура» (1971), «Ключові проблеми 
історії українсько-польських  лі- 
тературних відносин» (1982). Я. 
належать дослідження про А. Міц- 
кевича, Ю. Словацького, М. Ко- 
цюбинського, М. Рильського. 

Г. Д. Вервес. 
ЯКУБИНСЬКИЙ Лев Петрович 
І20.УП(1.УПІ) 1892, Київ-- 23. 
МПІ 1945, Ленінграді -- рос. рад. 
мовознавець і літературознавець. 
Навчався у Київському, потім у 
Петерб. (закінчив 1913) ун-тах. 
Професор Ленінгр. пед. інституту 
(1934--43). Один із засновників 
рад. соціолінгвістики, а також 
науки про мову худож. л-ри. Автор 
праць з теорії поетичної мови, з 
порівняльно-історичного мовознав- 
ства, історії | російської мови, 
стилістики тощо каре звуки вір- 
шової мови», 1916, «Про діалогічне 
мовлення», 1923, «Історія давньо- 
руської мови», опубл. 1953). 

А. П. Могила. 
ЯКУБОВИЧ Джульєтта Антонів- 
на (н. 20.1 1935, с. Кельбенд, тепер 
Ісмаїллинського р-ну Аз. РСР) -- 
укр. рад. співачка (колоратурне 
сопрано), нар. арт. УРСР (з 1973). 
У 1963 ваканьцА Азерб. консерва- 


торію (Баку). З 1963 -- солістка 
Ворошиловгр. обл. філармонії. 
У репертуарі -- арії з опер та 
романси укр., рос., зх.-європ. і 


рад. композиторів, нар. пісні. На- 
городжена орденом «Знак Поша- 
ни», медалями. ПОрІрет с. 500. 

. Мартинов. 
ЯКУБОВИЧ с Івано- 
вич |1792 -- 3(15).ГХ 1845, Єні- 
сейськ| -- декабрист. З дворян. 
Виховувався в Шляхетному пансіо- 
ні при Моск. ун-ті. З 1813 -- на 
військ. службі. В 1825 зблизився з 
членами Північного товариства 
декабристів. У день повстання де- 
кабристів мав очолити Ізмайлов- 
ський полк і лейб-гвардії Мор. 
екіпаж, захопити Зимовий палац 
і заарештувати царську сім'ю. 
Проте вранці 14 (26). ХП 1825 Я 
відмовився від цього доручення, 
чим сплутав плани повстанців. За 
процесом декабристів засуджений 
до смертної кари, яку замінили 
довічною каторгою (пізніше була 
скорочена до 20 років). 
ЯКУБОВИЧ Петро Пилипович 


(псевд.-- Л. Мельшин, П. Я. М. Ю.В. Яковлев. 


499 





ЯКУБОВИЧ 





А. Якобсон. 


М. К. Яковлєв. 





О. С. Яковлєв. 








500 


ЯКУБОВСЬКИЙ 





М.Ф. Яковченко. 





Дж. А. Якубович. 


т 





Г.В. якутович. 


Меланка зі 
Фронтиспіс до драми 
Ї. Кочерги «Свіччине 


весілля». 
1962. 


свічкою. 


Ліногравюра. 


Рамшев, П. Ф. Гриневич та ін.; 
22.Х (3.ХГ) 1860, с. Ісаєво, тепер 
Валдайського р-ну Новгород. обл. 
-- 17 (30).ПІ 1911, Петербургі -- 
рос. письменник. Один із керівни- 
ків «Народної волі». В 1884 за- 
арештований, 1887 засуджений до 
страти, яку замінили 18 роками 
каторги. Як поет почав друкува- 
тися 1878. Перша збірка -- «Вір- 
ші Матвія Рамшева» (1887). Я.-- 
поет революц. народництва, ство- 
рив образ стійкого борця за інте- 
реси народу. Автор нарисів (цикл 
«У світі знедолених», 1895 - - 98), 
оповідань (зб. «Пасинки життя», 
1901) та ін. У зб. «Нариси росій- 
ської поезії» (1904) дав високу 
оцінку творчості Т. Шевченка. 


Стихотворения. Л., 1960; В мире 
ноженнк», т. 1-2. М. с. 1964; 
Укр. перекл.-- (Вірші. В кн.: 


Грабовський П. Зібрання творів, т. 1. 
К., 1959. Ї Крук. 
ЯКУБОВСЬКИЙ (Іван Гнатович 
(25.Х.П 1911 (7.1 1912), с. Зайцево, 
тепер Горецького р-ну Могильов. 
обл.-- 30.ХІ 1976, Москва| - рад. 
військ. діяч, Маршал Рад. Союзу 
(1967), двічі Герой Рад. Союзу (сі- 
чень, вересень 1944), Герой ЧССР 
(1970). Член КПРС з 1937. В Рад. 
Армії з 1932. Учасник визвольного 
походу в Зх. Україну і Зх. Біло- 
русію 1939, рад.-фінл. війни 1939-- 
40. Під час Великої Вітчизн. вій- 
ни 1941--45 командир танк. 
батальйону, полку, бригади і заст. 
командира танк. корпусу на Зх., 
Брян., Пд., Пд.-Зх., Сталінград- 
ському, Донському, Центр., Во- 
рон. і 1-му Укр. фронтах. Після 
війни -- на командних посадах у 
Рад. Армії. В 1948 закінчив Ака- 
демію Генштабу. З 1965 -- команд. 
військами Київ. військ. округу, з 
1967 -- перший заст. міністра обо- 
рони СРСР, головнокоманд. об'єд- 
наними збройними силами країв 
Варшавського договору. Член ЦК 
КПРС з 1961. Депутат Верховної 
Ради СРСР 6--9-го скликань. На- 
городжений 4 орденами Леніна, 
4 орденами Червоного Прапора, ін. 
орденами, медалями. Похований 
на Красній площі біля Кремлів- 
ської стіни. 

ЯКУБОВСЬКИЙ Олександр Юрі- 
йович Г20.Ї (1.П) 1886, Петербург-- 
21.ПІ 1953, Ленінград) -- рад. іс- 
торик-сходознавець і археолог, чл.- 
кор. АНСРСР (з 1943). Співробіт- 
ник Держ. академії історії мате- 
ріальної культури (з 1925) і Ер- 
мітажу (з 1928), проф. Ленінгр. 
ун-ту (з 1935). З 945 керував 
Согдійсько-Тадж. (згодом Тадж.) 


археол. експедицією (розкопки 
Пенджикента та ін.). Праці Я. 
присвячені історії Серед. Азії, 


авказу, країн Переднього Схо- 

ду, Золотої орди, їхнім відносинам 
з Давньою Руссю. Держ. премія 
СРСР, 1952. 


ЯКУБОВСЬКИЙ Фелікс Боле- 
славович (1902, Київ-- 1937)-- укр. 
рад. літературознавець, критик. 
Закінчив Київ. ін-т нар. освіти; 
працював у Київ. філіалі ін-ту 
Тараса Шевченка. Належав до літ. 
орг-ції «Жовтень», потім -- до 
ВУСПП. Окремими виданнями 
вийшли праці «Силуети сучасних 
українських письменників» (1928), 
«Від новели до роману» (1929), 
«Степан Васильченко» (1930), «За 
справжні обличчя» (1931). 

П. І. Орлик. 


ЯКУТИ (самоназва -- саха) -- на- 
ція, корінне населення  Якут. 
АРСР. Живуть також на Пн. Кра- В 
сноярського кр., в Магаданській, 
Сахалінській і Амурській облас- 
тях РРФСР. Заг. чисельність -- 
328 тис. чол. (1979, перепис). Мо- 
ва -- якутська (див. Якутська мо- 
ва). Якут. народність в основному 
сформувалася в басейні р. Лени 
внаслідок змішання пд. тюрко- 
мовних переселенців з Прибайкал- 
ля з місц. племенами. В 30-х рр. 
17 ст. Я. ввійшли до Рос. д-ви. 
В 2-й пол. 18 ст. більша частина 
Я. була навернена в православ'я, 
але до 20 ст. в них зберігалося ша- 
манство. Внаслідок  соціалістич- 
них перетворень Я. за роки Рад. 
влади склалися в соціалістичну 
націю. Про історію, г-во і культу- 
ру Я. див. Якутська Автономна 
Радянська Соціалістична Респуб- 
ліка. 

ЯКУТОВИЧ Георгій  Вячеславо- 
вич (н. 14. П 1930, Київ)-- укр. 
рад. художник, засл. діяч мис- 
тецтв УРСР (з 1968), член-кор. АМ 
СРСР (з 1983). У 1948--54 нав- 
чався в Київ. худож. ін-ті у Ї. 
Плещинського. Працює в галузі 
книжкової і станкової графіки, 
кінодекораційного мистецтва. Се- 
ред творів -- ілюстрації до по- 
вістей М. Коцюбинського «Каба 
птогуапа» (1957) і «Тіні забутих 
предків» (1966), драм І. Кочерги 
«Ярослав Мудрий» і «Свіччине ве- 
сілля» (1962), до збірки оповідань 
М. Пригари «Козак Голота» (1966), 


ов таняй 
, 





або мс 
З , 3 Мои, - о 
БИ "щі 
"Раз «їй со ну 
що 7 р - 
Ме 7 
«б 9. 18579: У в 
го смт ) б 
тлу сдоасб; 


У 
; Р Руські уе ; - 


9 


ог. о 


74 « - 


А - 
о 


бельков 


у 


о. Столбовоб 


зн 
А" 





ог 
г 


чи Зде ж 
0. Хотельни 


повісті І. Франка «Захар 
Беркут» (1972), збірки оповідань 
ефаника «Кленові листки» 
(1977), «Повісті про Ігорів похід» 
(1977), «Слово минулих літ» 
(1981) та ін. Автор гравюр, рисун- 
ків. Нагороджений орденом «Знак 
Пошани». Держ. премія УРСР ім. 
Т. Г. Шевченка, 1983. Іл. див. та- 
кож до ст. Гравюра, т. 3, с. 448-- 
449, Коцюбинський М. М., т. 5, 
с. 96--97, «Слово о полку Іго- 
ревім», т. 10, с. 144--145, Стефа- 
ник В. С., т. 10, с. 336-337. 
Літ.: Верба И. Георгий Якутович. 
Поиски, работа. М., 1970. 
І. І. Верба. 


ЯКУТСЬК -- місто, столиця Якут. 
АРСР. Розташований на березі Ле- 
ни, поблизу залізнич. ст. Берка- 
кіт. Вузол автомоб. шляхів, аеро- 
порт. 175 тис. ж. (1984). Засн. 
1632 як Якутський (або Ленський) 
острог на правому березі р. Лени, 
з 1642 -- на сучас. місці. В 1851 
Я. став адм. центром Якутської 
обл. Був центром якутського за- 
слання. Тут були у засланні П. А. 
Грабовський, Г. І. Петровський 
та ін. Рад. владу встановлено в лип- 
ні 1918. З 1922 -- столиця Якутсь- 
кої АРСР. Місто нагороджено ор- 
деном Трудового Червоного Пра- 
пора (1982). Я.-- значний пром., 
наук. та культур. центр. Найбіль- 
ші підприємства: з-ди -- суднорем.- 
суднобуд., мол., рибний, буд. ма- 
теріалів і конструкцій; шкіряно- 
взут., лісо- та м'ясний комбінати; 
ф-ки: швейна, меблева, кондитер- 


4 160 й 


Льодовитий 


окижкні 


г я «4 
ГИ 4. 
у - еської 


Ма ба КІ 
а З - 
го Чоп Уккдосу кої 

г є енд 
ой Зо 

Дж , Лаптева" з 

7 сії За 
У -- ьк а Же 57 / 
, б 2, 

и 


ЯКУТСЬКА 


АРСР 





ська, сувенірна. Якутські ДРЕС 
і ТЕЦ. У Я.-- Якутський універ- 
ситет, 12 серед. спец. навч. за- 
кладів. 6 н.-д. ін-тів Якутського фі- 
ліалу Сибірського відділення АН 
СРСР, ін-ти:  мерзлотознавства, 
с.-г. та ін. наук. установи. Театри: 
рос. та якут. драматичні, музич- 
ний, філармонія. Музеї: історії та 
культури народів Півночі ім. О. М. 
Ярославського, образотворчого ми- 
стецтва | ім. . Ф. Габишева. 

ЯКУТСЬКА АВТОНОМНА РА- 
ДЯ НСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА 
РЕСПУБЛІКА, Якутія -- у скла- 
ді РРФСР. Утворена 27.ГУ 1922. 
Розташована на Пн. Східного Си- 
біру. На Пн. омивається морями 
Лаптєвих та Сх.-Сибірським. До 
складу Я. входять Новосибірські 
острови. Поділяється на 32 р-ни, 
має 10 міст і 65 с-щ міськ. типу. 
Природа. Більшу частину Я. зай- 
мають гірські системи та плоско- 
гір'я. На Зх.-- Середньосибірське 
плоскогір'я (заввишки  500--700 
м), яке на Пн. обмежоване Пів- 
нічно-Сибірською низовиною, на 
Сх.--  Центральноякутською рів- 
ниною. На Пд. Я. розташоване Ал- 
данське нагір'я (заввишки 650-- 
1000 м), на Пд. від нього -- Стано- 
вий хребет, на Пн.-- Приленське 
плато. На правобережжі Лени -- 
Верхоянський хребет, хребет Чер- 
ського (висота до 3147 м, г. Перемо- 


га), між ними -- Яно- Оймякон- 
ське нагір'я. На Пн. республі- 
ки -- Яно-Індігірська й Колимсь- 


ка низовини, на Пн. Сх.-- Юка- 
гирське плоскогір'я. В надрах Я. 
є алмази (Якутський алмазонос- 
ний район), золото, ртуть, полі- 
металеві та залізні руди, воль- 
фрам, флогопіт, кам. та буре ву- 
гілля, кам. сіль, апатити, природ- 
ний газ; виявлено ряд районів, 
перспективних на нафту, є покла- 
ди буд. матеріалів та джерела мі- 
неральних вод. Понад 40 92  те- 
риторії Я. лежить за ШПолярним 
колом. 

Клімат різко континентальний. Зи- 
ма довга й сувора, малосніжна. 
Пересічна т-ра січня на арктично- 
му узбережжі від-- 28 до-- 307, 
на решті території -- від --40 до 
--907?, в районі Верхоянська |і 
Оймякона абс. мінімуми т-ри --68" 
і --717 («полюс холоду» Пн. пів- 
кулі). Літо коротке, пересічна т-ра 
липня йна узбережжі становить 
42, -5", в Центр. Я. -18, --19". 
Опадів 150--200 мм на рік. Майже 
вся тер. Я. розташована в зоні по- 
ширення багаторічної мерзлоти, 
потужність якої досягає 600--800 м 
(максимальна до 1500 м). На рі- 
ках Я. багато поліїв. Усі ріки нале- 
жать до бас. Пн. Льодовитого ок. 
Гол. з них -- Лена (з притоками 
Алданом, |Вілюєм,  Ольокмою), 
Анабар, Оленьок, Яна, Індігірка, 
Колима. Багато озер. На біль- 
шій частині території Я.-- мерз- 
лотно-тайгові грунти, в гірських 
районах -- мерзлотно-гірсько-лісо- 
ві та гірсько-тундрові. Більша час- 
тина Я. (138 млн. га) вкрита лісами 
тайгового типу (даурська модрина, 
кедровий сланик, ялина, береза 
та ін.). На Пн.-- лісотундра й 
тундра. С. Є. Мостахов. 
Населення республіки становлять 
якути, живуть також росіяни, 
українці, евенки, татари, евени, 
юкагири, чукчі, білоруси та ін. 
Пересічна густота нас.-- 0,3 чол. 


на 1 км? (1984). Міське населен- 


ня -- 67 9 (1984). Осн. міста: 
Якутськ, Мирний, Нерюнгрі. 


Історія. Людина населяє тер. 

з часів раннього талеоліту. В 
перші століття н. е. на тер. Я. 
прийшли предки евенків. У 10-- 
15 ст. центр. райони Я. заселили 
предки якутів, які прийшли з При- 
байкалля і частково асимілювали 
місц. населення. В 30-х рр. 17 ст. 
Я. увійшла до Рос. д-ви. Осн. за- 
няттями якутів було розведення 









ПР 
ватворніа 
сеовараю 






Якутськ. Площа С. Орджонікідзе. 


рогатої худоби й коней, на Пн.-- 
оленярство, а також мисливство й 
рибальство. 

Якути поділялися на племена й 
роди, однак поступово в них зарод- 
жувалися елементи феод. відносин. 
Добровільне входження Я. до скла- 
ду Росії мало прогресивне значен- 
ня і сприяло соціально-екон. і 
культур. розвиткові краю. В 1805 
утворено Якут. область. Будів- 
ництво Сибір. з-ці, розвиток золо- 
топромисловості і початок судно- 
плавства на р. Лені сприяли зро- 
станню в Я. з кін. 19 ст. елементів 
капіталістичних відносин. Царизм 
використовував Я. як місце політ. 
заслання. Засланці сприяли куль- 
тур. і політ. розвиткові якутів. Улі- 
тку 1902 в Якутську серед учнів 
реального училища виник неле- 
гальний політичний гурток. Влітку 
1906 створено нелегальну с.-д. орг- 
цію, до якої входили росіяни і 


якути. На поч. березня 1917 утво- 
рено Якут. к-т РСДРП. У травні 
1917 виникла об'єднана Рада ро- 
солдатських депутатів 
Ярославським. 


бітничих і 


на чолі з О. М. 





Радянську владу встановлено в 
липні 1918. У серпні Я. захопили 
білогвардійці. В грудні 1919 вна- 
слідок перемоги збройного повстан- 
ня Рад. владу в Я. було відновле- 
но. 27.ГУ 1922 утворено Якут. 
АРСР у складі РРФСР. За роки 
передвоєнних п'ятирічок народи 
Я. при підтримці рос. та ін. наро- 
дів СРСР здійснили перехід від 
патріархально-феод. форм  г-ва, 
минувши стадію капіталізму, до 
соціалізму. Я. перетворилася на 
індустр.агр. республіку. Було 
здійснено культур. революцію. 
Склалася соціалістична якут. на- 
ція. Під час Великої Вітчизн. 
війни 1941--45 понад 50 тис. чол. 
з Я. билися на фронтах, 13 з них 
удостоєні звання Героя Рад. Сою- 
зу, бл. З тис. чол. нагороджені ор- 
денами й медалями. В післявоєнні 
роки республіка досягла дальших 
успіхів у екон. і культур. розвит- 
кові. Республіку нагороджено орде- 
нами Леніна (1957), Жовтневої Ре- 
волюції (1972), Дружби народів 
(1972). 

Народне господарство. Я. розви- 
нута індустріально-аграрна респуб- 
ліка. Енергетика азується на 
місцевому вугіллі, природному га- 
зі, гідроенерг. ресурсах і довізних 
нафтопродуктах (діють Вілюйська 
ГЕС, Якутська та Чульманська 
ДРЕС та ін.). Провідна галузь 
г-ва Я.-- гірничодобувна. Видобу- 
вають алмази, золото, олово, сур- 
му, ртуть, вольфрам, вугілля (Тід. 


Якутський басейн та Ленський 
вугільний басейн). 
Обробна  пром-сть представлена 


підприємствами буд. матеріалів, 
деревообр., легкої, харч. (в т. ч. 
рибної) галузей. Діє суднорем.- 
суднобуд. з-д (с-ще Жатай). Лісова 
пром-сть розміщена в Ленському 
та Ольокмінському р-нах. У Пд. 
Якутії на базі освоєння багатих 
родовищ коксівного вугілля (у 
перспективі заліз. руд та апати- 
тів) формується  Пд.-Якутський 
тер.-виробничий комплекс. 

С. г. спеціалізується на тварин- 
ництві м'ясо-мол. напряму. В зем- 
леробстві важливе значення мають 
картоплярство та овочівництво, 
вирощують також зернові (пшени- 
цю, ячмінь, овес), розвинуте польо- 
ве кормовиробництво. Велику ро- 
гату худобу та коней розводять у 
районах Центр. та Зх. Я., оленів -- 
у пн. тундрових та лісотундрових 
районах і гірсько-тайгових райо- 
нах Пд. Я. Є звірівницькі (по роз- 
веденню сріблясто-чорних лисиць, 
голубих песців) і спеціалізовані 
птахівницькі  (Якутськ,  Алдан, 


Мирний, с-ще Усть-Нера), рибо- 
ловецькі г-ва. Я.-- значний район 





501 
ЯКУТСЬКА АРСР 





ЯКУТСЬКА АРСР 


Площа -- 
3103,2 тис. км? 


Населення -- 
963 тис. чол. 
(на 1.1 1984) 


Столиця - 
м. Якутськ 


ПОГОЛІВ'Я ОЛЕНІВ 
(на початок рону), тис. 







379,2 


КО ТСНУСУ русини 
РОМ Ж, 4 «Йо 
ха МНК Бк 
. . 

о те ПК 







Вілюйська ГЕС. 
Кар'єр трубки 
по добуванню алмазо- 
носної породи. 


«Мир» 


502 





ЯКУТСЬКА АРСР 






Л.О. Кім. Портрет 
заслуженого артиста 
Якутської АРСР 

М. Жиркова. 1963. 


во го . 
В. Р. Васильєв. Майст- 
ри. З серії «Старі якут- 
ські майстри». Ліногра- 
вюра. 1967. 





П. Захаров. Портрет 
П. О. Ойунського. 
Бронза. 1982. 


Стадо оленів. 
Збирання зернових. 
Скиртування сіна. 








мисливства (гол. чин. ондатра, 
соболь, білий песець, білка, гор- 
ностай, колонок). 
Оса. види транспорту -- повітря- 
ний (у Якутську -- аеропорт) і вод- 
ний (судноплавство по Лені та Її 
притоках, Північному морському 
шляху). Гол. де магістралі: 
Амуро-Якутська, Ленськ -- Мир- 
ний, Якутськ -- Хандига -- Мага- 
дан з відгалуженням на Усть- 
Неру. Збудовано залізницю Бам-- 
Тинда -- Беркакіт (малий БАМ,)). 
3. Дмитрієва. 
Культура. До Великої Жовтн. со- 
ціалістич. революції лише 2 9; на- 
селення Я. було письменним. У 
172 школах навчалося 4,7 тис. 
учнів, серед. спец. навч. закладів 
і вузів не було. В 1983/84 навч. 
р. в Я. було 3582 загальноосв. школи 
(167,5 тис. учнів), 18 серед. спец. 
навч. закладів (9,4 тис. учнів), 
27 профес.-тех. училищ (понад 
тис. учнів), 1 вуз -- Якутський 
університет (7,9 тис. студентів). 
Працюють Якут. філіал Сибірсь- 
кого відділення АН СРСР, Їн-т 
мерзлотознавства Сибірського від- 
ділення АН СРСР, ін-т мови, лі- 
тератури та історії Якутського фі- 
ліалу Сибірського відділення АН 
СРСР, науково-дослідний інсти- 
тут сільського господарства Си- 
бірського відділення ВАСГНІЛ, 
Якут. н.-д. ін-т туберкульозу 
М-ва охорони здоров'я РРФСР 
та ін. н.-д. установи. В рес- 
публіці -- 597 масових бібліотек 
(фонд -- 7,2 млн. одиниць збері- 
гання), 721 клубний заклад, 818 
кіноустановок з платним  пока- 


зом, 4 держ. театри, філармонія, 
8 музеїв, серед них -- 2 республі- 
канські  (Якутський державний 


об'єднаний музей історії і культу- 
ри народів Півночі їм. О. Яро- 
славського, Якутський республікан- 
ський музей образотворчого мис- 
тецтва ім. М. Ф. Габишева), 35 
позашкільних закладів. Виходять 
5 респ. газет: рос. мовою -- «Социа- 
листическая Якутия» та «Моло- 
дежь Якутийи», якут. мовою 
«Кинм» («Їскра»), «Едер комму- 
ність» («Молодий комуніст»), «Бе- 
лем буол» («Будь готовий»), 2 
міські, 33 районні та 4 багатоти- 
ражні газети; журнали: «Полярная 
звезда» і «Политическая агитация», 
обидва -- якут. і рос. мовами. В 
Якутську працюють 2 вид-ва -- 
Якут. книжкове вид-во та вид-во 
Якут. обкому КПРС. Держ. Ко- 
мітет Якут. АРСР по телебаченню 
і радіомовленню. Передачі теле- 
бачення і радіо ведуться якут. 
і рос. мовами. Телецентр -- у 
м. Якутську. 

Джерела усно-поетичної творчості 
якутів сягають в далеку давни- 
ну; вона представлена героїчним 
епосом -- олонхо, казками, пісня- 
ми, історичними переказами  то- 


що. Писемна якутська література 


зародилася в період революції 
1905--07. У творах О. Кулаковсь- 
кого, А. Софронова, М. Неустроє- 
ва змальовано дореволюц. побут 
якутів, показано пригноблення та 
безправ'я народу. Розквіт якут. 
л-ри почався в роки Рад. влади. 
Основоположник якут. рад. л-ри 
П. Ойунський (Слєпцов). У 
20-х рр. з'явилися перші поеми Й 
повісті на сучасні теми, розвинув- 
ся жанр оповідання (П. Ойун- 
ський, М. Неустроєв, О. Іванов- 
Кюнде та ін.). В 30-х рр. з творами 
про героїку громадянської війни, 
колективізацію, мир і дружбу на- 
родів виступили Елляй (С. Кула- 
чиков), А. Абагінський, С. Васи- 
льєв-Борогонський,  Д. Сивцев, 
М. Мордінов, В. Новиков та ін. 
В роки Великої Вітчизняної вій- 
ни якут. письменники  виступа- 
ли з патріотичними творами (С. 
Васильєв-Борогонський, Елляй, Ї. 
Чагилган, П. Туласинов, С. Яков- 
лєв, М. Якутський, Т. Сметанін 
та ін.). У повоєнні роки вийшли 
нові твори на теми минулої війни 
(1. Никифоров, Л. Попов, С. Ники- 
форов та іїн.), боротьби за мир, 
натхненної праці (Семен  Дани- 
лов, Софрон Данилов, М. Єфі- 
мов, І. Гоголєв, М. Габишев та 
ін.). В 50-- на поч. 80-х рр. 
якут. шл-ра поповнилась також 
творами Болот Боотура, П. Тобу- 
рокова, С. Тарасова, С. Руфова, 
А. Сиромятникової, І.  Данило- 
ва та ін. В Якутії видано твори Т. 
Шевченка, І. Франка, П. Гра- 
бовського, Лесі Українки та ря- 
ду українських радянських пись- 
менників. У 1953 видано зб. «Ук- 
раїнські письменники». Образ П. 
Грабовського відтворено в поемі 
Елляя «Друг народу». Дружба 
якут. і укр. народів змальована у 
творах М. Мордінова, С. Яковле- 
ва. Рад. Україні присвятили вірші 
Елляй, Л. Попов, Семен Данилов, 
І. Гоголєв. На Україні видано пе- 
реклади творів М. Мордінова, М. 
Якутського та ін. письменників. 
Спілка письменників -- з 1935. 

Нар. житло Я.-- прямокутна в пла- 
ні дерев'яна юрта, або балаган 
(«буор джіє»). До кін. 19 ст. літнім 
житлом була «ураса» -- конічна 
будівля з жердин, крита берестом. 
З 19 ст. поширилася зрубова ха- 
та. З 17 ст. виникали остроги, що 
пізніше перетворювалися на міста 
(Якутськ, Вілюйськ, Ольокмінськ, 
Верхоянськ,  Середньоколимськ), 
у яких переважала дерев'яна забу- 
дова; з поч. 18 ст. споруджували й 
цегляні будівлі. За рад. часу у 
зв'язку з пром. освоєнням міне- 
ральних ресурсів Я. виникли нові 
міста (Алдан, Ленськ, Мирний, 
Нерюнгрі) і с-ща (Чернишевський, 
Депутатський, Черський). Будівлі 
в них в основному споруджено 
з великих блоків і панелей, цег- 
ли, на стовбурових або пальових 


фундаментах. Серед споруд -- Рос. 
драм. театр (1957, арх. І. Бонда- 
рєв), аеровокзал (1963, арх. М. 
Суханов), будинок обкому КПРС 
(1963, арх. П. Михайлов), універ- 
маг (1964, арх. Е. Путинцев), ун-т 
(1967, арх. І. Бондарєв та ін.), 
усі -- в Якутську. В 1964 створено 
Якутське відділення Спілки архі- 
текторів СРСР. 

До часів неоліту, бронзи й ран- 
нього залізного віку відносять 
знайдені на території Я. писаниці 


(наскельні зображення), кераміку, 
художні вироби з рогу. 





С. М. Пестерев, Арканник. Мамонто- 
ва кістка, різьблення. 1968. 


Здавна розвинуті різні види нар. 
творчості (різьблення на дереві, 
вишивка, ювелірне мист., ажурне 
різьблення з мамонтової й моржо- 
вої кістки, виготовлення орнамен- 
тованого одягу, килимів з хутра 
тощо). За рад. часу розвинулося 
профес. образотворче мистецтво, 
у становленні якого важлива роль 
належить художникам М. Носову 
та І. Попову. В 30-х рр. 20 ст. 
працювали живописці В. Кандин- 
ський, П. Романов, скульптор П. 
Добринін; в 50--70-х рр.-- живо- 
писці О. Осипов, Л. Кім, Л. Габи- 
шев, Ф. Павлов, графіки В. Ва- 
сильєв, Л. Неофітов, скульптори 
С. Єгоров, К. Пшенников, К. Ге- 
расимов, Т. Аммосов та ін. Від- 
роджуються різні види  декор.- 
ужиткового мистецтва. 

В нар. музиці Я. поширені 2 типи 
пісень: протяжні (героїчний епос -- 
олонхо, епічні імпровізації 
тоюкі) і розмірено рухливі (лі- 
ричні, танц. пісні, зокрема хоро- 
водний танець осуокай). Музич- 
ні інструменти: киринмпа (якут. 
скрипка), хомус (металевий вар- 
ган), кюпсюр (барабан) і запози- 
чені від іян  балалайка та 
баян. У 1920 в Якутську створено 
симф. оркестр, 1921 -- муз. сту- 


дію, 1936 -- при якут. театрі хор 
під керуванням М.  Жиркова, 
основоположника  якут. профес. 


музики (муз. драми, опери, балети). 
Різні муз. жанри розвивали компо- 
зитори Г. Григорян, Г. Литинський, 
Л. Вишкарьов, Г. Комраков, Ж. 
Батуєв, М. Пейко та ін. Серед ви- 
конавців -- диригенти М. Бене- 
диктов, засл. арт. РРФСР А. Ку- 
лешов, нар. арт. Якутської АРСР 
Г. Кривошапко, хоровий диригент 
засл. діяч мист. РРФСР Г. Тани- 
гін; режисер Опери нар. арт. 





РРФСР А. Єгорова; співаки засл. 
арт. РРФСР М. Лобанов, нар. 
арт. РРФСР А. Ільїна. У Я. пра- 
цюють: муз. театр (з 1971), симф. 
оркестр та хор Якут. телебачення 
і радіо (з 1948), філармонія (з 
1979), ансамбль танцю (з 1980), 
муз. уч-ще (з 1949), мережа муз. 
шкіл. Спілка композиторів Якут. 
АРСР -- з 1979. 

Елементи театр. дії наявні в якут. 
фольклорі, особливо в монумен- 
тальному героїчному епосі олонхо. 
Значний вплив на зародження і 
розвиток якут. театру мали рос. 
аматори, які давали вистави в Я. 
починаючи з 20-х рр. 19 ст. Актив- 
но розвивалося театр. аматорство 
у період революції 1905--07. Пер- 
ший профес. рос. Нар. театр в 
Якутську (тепер Рос. драм. театр 
Якут. АРСР) відкрито 1920, при 
ньому 1925 почала працювати 
якут. трупа, яку 1926 було реор- 
танізовано в  Якут. нац. театр 
(з 1934 -- Якут. нац. театр ім. П. 
Ойунського, з 1948 -- муз.-драма- 
тичний). В 20--30-х рр. у репертуа- 
рі театрів були п'єси перших якут. 
письменників (А. ФСофронов, Н. 
Неустроєв, П. Ойунський, Д. Сив- 
цев, С. Єфремов та ін.), твори рос. 
класиків і радянських  письмен- 
ників, у 50--80-х рр. -- п'єси на- 
ціональних драматургів («Сайсари» 
Д. Сивцева, «Сім'я Кирика» С. 
Єфремова),твори драматургів брат- 
ніх республік (О. Корнійчук, Ч 
Айтматов, М. Карім, Г. Мухта- 
ров), зарубіжна класика. В рес- 
публіці працюють: Якут. драм. 
театр ім. П. ФОйунського (1971 
Якут. нац. муз.-драм. театр поді- 
лився на дві трупи -- муз. і драм.), 
пересувний драм. театр в Нюрбі 
(з 1966), Рос. драм. театр (з 1920). 
Серед відомих діячів театру 
нар. артисти СРСР В. Мєстников, 
Д. Ходулов, нар. арт. РРФСР С. 
Григор'єв, Д. Слєпцова, нар. арт. 


Якут. АРСР Г. Колесов. 
. О. Попов (освіта), 
В. Т. Петров (література). 
Літ.: История Якутской АССР, т. 


1--3. М.--Л., 1955--63; Образование 
Якутской  АССР. (1917--1928  гг.). 
Сборник документов и материалов. 
Якутск, 1982; Егоров А., Протодьяко- 
нов В., Павлова В. Писатели Яку- 
тий. Биобиблиографический справоч- 
ник. Якутск, 1981; Хабарова М. В. 
Народное искусство Якутии. Л., 1981; 
Ополовников А. В.,  Ополовнико- 
ва Е. А. Деревянное зодчество Яку- 
тий. Якутск, 1983; Потапов И. А. Ху- 
дожники  Якутии. Л., 1983; Алек- 
сеев Е. Якутская АССР. В кн.: 
История музьшки народов СССР, т. 
1 -- 5. М., 1970 -- 74; Макаров 
И. Г. Владимир Ильич Ленин и Яку- 
тия. Библиографический  указатель. 
Якутск, 1970. 


ЯКУТСЬКА МОВА -- мова яку- 
тів. Належить до тюркських мов. 
Розмовляє нею понад 312 тис. чол. 
(1979, перепис). Розвивалась у 
взаємодії з  монг. та  тунгусо- 
маньчжурськими мовами. Харак- 
терні риси Я. м.: наявність первин- 
них довгих голосних і дифтонгів, 
сингармонізм; граматична будова 
аглютинативна (з елементами ана- 
літизму), іменник має два типи 
відмінювання: безособове й особо- 
во-присвійне. Сучас. алфавіт Я. 
м. на рос. графічній основі. Про 
літературу Я. м. див. Якутська 
АРСР, розділ Культура. 
Літ.: Грамматика современного якут- 
ского литературного язька. М., 1982. 
Є. І. Коркіна. 


ЯКУТСЬКИЙ Микола КГаврило- 
вич (справж. прізв.-- Золотарьов; 
н. 9 (22).ХІ 1908, Харбалахський 
наслег, тепер Верхньовілюйського 
р-ну Якут. АРСР| -- якут. рад. 
письменник. Член КПРС з 1929. 
Друкуватися почав 1938. Автор 
оповідань про героїв Великої Віт- 
чизн. війни («Той, хто переміг 
смерть,-- безсмертний»,  «Кеша 
Берьозкін», обидва -- 1944), рома- 
ну «Земля» (1958) -- з колгосп. 
життя. В  тетралогії «Доля» -- 
романи «Темна ніч» (1960), «Перед 
світанком» (1962), «Схід сонця» 
(1964), «Схід і Захід» (1978) -- 
показано життя дореволюц. Якутії, 
героїчну боротьбу за Рад. владу. 
Нагороджений орденом Трудового 
Червоного Прапора, ін. орденами, 


медалями. 

Тв.: Рос. перекл.-- Судьба, кн. 

1-2. М., 1968-71; Укр. пе- 

рекл.-- Золотий ручай. К., 1955. 
В. Т. Петров. 


ЯКУТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ -- 
вищий навч. заклад М-ва вищої і 
серед. спец. освіти РРФСР. Засн. 
в м. Якутську. У 1983/84 
навч. р. в складі ун-ту було 10 
ф-тів: історико-філол., іноз. мов, 
матем., фіз., біолого-геогр.,  ме- 
дико-лікувальний, інженерно-тех., 
с.-г., геол., педагогічний, на яких 
навчалося 7885 студентів, зокрема 
на денному відділенні -- 5022. Є 
заочне, вечірнє та підДГО1ТОВЧе ВІД- 
ділення, аспірантура. При ун-ті -- 
студентське проектно-конструк- 
торське бюро,  інформаційно-об- 
числювальний центр, картинна га- 
лерея, б-ка (фонд понад 554 тис. 
одиниць зберігання). За роки іс- 
нування в Я. у. підготовлено 18 260 
спеціалістів. Нагороджений орде- 
ном , Дружби народів (1984). 
ЯКУШЕНКО Микола (Іванович 
129. ХІ (11.ХІІ) 1897, Калуга -- 
7.П 1971, там же| -- рос. рад. ак- 
тор, нар. арт. СРСР (з 1955). Член 
КПРС з 1952. Навчався в театр. 
школі Театру «Соловцов» у Киє- 
ві. Творчу діяльність почав 1919 
в Другому театрі Укр. Рад. Рес- 
публіки ім. Леніна (Київ). Пра- 
цював у театрах Москви та ін. 
міст. В 1935--71 -- в трупі Казан- 
ського Великого драм. театру ім. 
В. І. Качалова. Серед ролей -- Чи- 
чиков («Мертві душі» за Гоголем), 
Сиплий («Оптимістична трагедія» 
Вишневського), Щеукар («Піднята 
цілина» за Шолоховим), дід Тарас 
(«В степах України» Корнійчука), 
Тартюф (однойменна комедія 
Мольєра). Нагороджений орденом 
Леніна, ін. орденами, медалями. 


ЯКУШКІН (Вячеслав Євгенович 
Г4 (16).Х 1856, Москва -- 2 (15).ХІП 
1912, там же|-- рос. історик, гро- 
мад. діяч. Син Є. І. Якушкіна. 
Закінчив істор.-філол. ф-т Моск. 
ун-ту (1879). Викладав у Моск. 
ун-ті, 1899 висланий в Ярославль 
за виступ з рефератом про громад. 
погляди О. С. Пушкіна. Один з 
лідерів земського руху й організа- 
торів партії кадетів (примикав до 
лівого крила). Відомий пушкініст, 
автор праць з історії агр. питання, 
внутр. політики Росії 18--19 ст. 
та ін. 

Тв.: О Пушкине. М., 1899; Государ- 
ственная власть и проекть государ" 
ственной реформь в Россий. СПБ, 
1906; Русская печать и цензура в 
прошлом и настоящем. М., 1905 (в 
співавт.); Декабристь», кто они били 
и чего они хотели. СПБ, 1906. 


ЯКУШКІН Євген Іванович | 20. 
(1.11) 1826, Москва -- 27.1У (10. М) 
1905, Ярославль) -- рос. юрист, ет- 
нограф. Син І. Гу акушкіна, За- 
кінчив юрид. -т оск. ун- 
(1847). Викладав у Можово 
ін-ті, з 1859 -- на держ. службі. 
Відіграв важливу роль у збиранні 
й виданні матеріалів про рух де- 
кабристів. Один з таємних корес- 
пондентів «Полярной звездь», на 
поч. 60-х рр. 19 ст. був близьким 
до т-ва «Земля і воля». Автор ряду 
статей про О. С. Пушкіна. 

Тв.: Обьіное право. Материальш для 
библиографий  обьюмчного права, в. 
1-4, Ярославль.- М., 1875--1909. 
ЯКУШКІН  (Їван Вячеславович 
П0 (22). УП 1885, Москва -- 19. 
УП 1960, там же) -- рос. рад. уче- 
ний в галузі рослинництва, дійсний 
член ВАСГНІЛ (з 1935). Член 
КПРС з 1945. Після закінчення 
(1909) Моск. с.-г. ін-ту (тепер Мос- 
ковська с.-г. академія ім. К. А. 
Тімірязєва) працював агрономом 
у кол. Полтав. губ., згодом в с.-г. 
вузах. З 1932 -- професор Моск. 
с.-г. академії ім. К. АД. Тімірязєва. 
Працював над розв'язанням проб- 
лем підвищення врожайності с.-г. 
культур, зокрема над поліпшенням 
селекційного матеріалу  агротех. 
засобами. Нагороджений 2 орде- 
нами Леніна. Держ. премія СРСР 
1943, 1948. 


ЯКУШКІН Іван Дмитрович (29. 
ХП 1793 (9.І 1794), с. Жуковка Вя- 
земського пов. Смол. губ.-- 11 
(23) УШ 1857, Москва) -- декаб- 
рист. З дворян. Закінчив Моск. 
ун-т (1811). Учасник Вітчизняної 
війни 18512 і визвольних походів 
рос. армії 1813--14. Один із зас- 
новників «Союзу  торятунку» 
(1816), член «Союзу благоденства» 
(1819; 1820 виїздив на Україну 
для зв'язку з Тульчинською упра- 
вою союзу) і Північного товари- 
ства декабристів. Обстоював лік- 
відацію кріпосництва і самодер- 
жавства насильницьким шляхом і 
створення в майбутньому консти- 
туційної монархії. Заарештований 
9 (21) І 1826. Засуджений до 
20-річної каторги (згодом  скоро- 
чено до 10 років). Амністований 
1856. Автор «Записок». 
ЯЛАНЕЦЬ -- річка у Вінн. і Одес. 
областях УРСР, ліва прит. Сав- 
ранки (бас. Пд. Бугу). Довж. 52 
км, площа бас. 351 км?. Бере по- 
чаток на пд.-сх. схилах Подільсь- 
кої височини. Живлення переваж- 
но дощове і снігове. На річці спо- 
руджено дві греблі, воду її викори- 
стовують для с.-г. водопостачання. 
Рибництво. 

ЯЛЕЦЬ (Ігисіясивз) -- рід риб род. 
коропових. Довж. 16--80 см, маса 
0,2--8 кг. Тіло видовжене, вкрите 
циклоїдною лускою. Спинний пла- 
вець розміщений над нчеревним. 
Поширені в Євразії, Пн. Америці. 
В СРСР -- 16 видів, зних в УРСР 
-- 6: Я. звичайний (Ї. іІец- 
сізси5), в'язь, головень та ін. 
Я. живуть у прісноводних, деякі 
в  солонуватоводних водоймах. 
Статевозрілими стають на 2--6-му 
році життя. Їкру (З тис.-- 200 тис. 
шт.) самка вілкладає у березні -- 
серпні. Живляться Я. безхребет- 
ними, зрідка рослинною їжею або 
дрібною рибою. Об'єкт промислу. 
ЯЛИНА, смерека (Рісеа) -- рід 
хвойних рослин родини соснових. 


503 





ЯЛИНА 







те 


-б і 


- 


М, І. Якушенко. 





Ялепць звичайний. 


504 





ЯЛИНСЬКИйЙ 













Є 


та 
Я 





3 





сок, 
АЙ 














ХЛ 
- 





і 


є 





ЗУ ої 
Єдє 
М 


« 
287 
С 


13 


Се 


б С 







«та 
«АК 





Ялина звичайна: 

7 -- гілка з пиляковими 
колосками; 

2 -- гілка з жіночою 
шишкою; 

3 -- стигла жіноча 
птишка; 

4 -- насінна луска 

з насінням. 





Ялиця біла. Гілка 


з шишкою. 





Яловець звичайний: 
1 -- гілка з шишко- 
ягодами; 

2-- шишкоягода 

в роврізі; 

3 -- насінина. 


Ялтинський  гірсько- 
лісовий заповідник. 
Скеля Ставрі-Кая. 
Південний схил КГолов- 
ного пасма Кримських 
гір. 


Однодомні вічнозелені рослини з 
пірамідальною кроною. Хвоя чо- 
тиригранна або плоска, зберігає- 
ться на дереві 5--9 років, розмі- 
щується на гілках спірально. Мі- 
кростобіли (чоловічі шишечки) ут- 
ворюються на торішніх пагонах, 
складені мікроспорофілами. ЖІі- 
ночі шишки формуються переваж- 
но на торішніх гілках верхньої ча- 
стини крони, складені насінними 
і покривними шкірястими луска- 
ми. Насіння дозріває восени. Я.-- 
тіньовитривалі дерева, можуть ви- 
тримувати значну вологість грун- 
ту і повітря, незначне заболочу- 
вання; більшість видів погано ви- 
тримують задимлення й пил. Рід 
включає бл. 50 дикорослих видів, 
пошир. гол. чин. в Азії, Пн. Аме- 
риці й Пн. Європі; в СРСР-- 12 
дикорослих видів, з них на Укра- 
їні один: Я. звичайна 
(Р. абіез). Я. дає цінну деревину, 
яка широко використовується в 
різних галузях народного  г-ва. 


Площа ялинових насаджень в 
республіці (1978) становить 3588 
тис. га. 


ЯЛИНСЬКИЙ Семен (р. н. невід. 
-- після 1695) -- укр. друкар 
і гравер. Був писарем у чернігів- 
ського архієпископа Л. Баранови- 
ча, а згодом тех. керівником Новго- 
род-Сіверської друкарні (1674-- 
79) і Чернігівської друкарні 
(1679 -- бл. 1684). Крім книг, за- 
мовлених власником друкарні Л. 
Барановичем, видавав букварі та 
ін. навч. л-ру. Складені Я. «Пунк- 
ти», які нормували його взаємини 
з Л. Барановичем,-- важливе дже- 
рело з історії укр. друкарства. 
б Я. Д. (Ісаєвич. 
ЯЛИЦЕВИЙ БАЛЬЗАМ -- про- 
зора в'язка рідина жовтуватого 
кольору, що міститься в жовнах 
кори ялиці сибірської (Абіе5 5і- 
Ьігіса). Для одержання Я. б. про- 
колюють жовна і видавлюють з 
них рідину. При зберіганні твер- 
діє без утворення кристалів. По- 
казник заломлення Я. 6. (1,52-- 
1,54) близький до показника за- 
ломлення оптичного скла. Розчи- 
няється в органічних розчинниках 
(ксилол, бензол та ін.). Ці якості 
зумовили застосування Я. б. в 
мікроскопічній техніці для склею- 
вання оптичних стекол і виготов- 
лення постійних мікроскопічних 
препаратів. 
ЯЛИЦЯ (Абіез) -- рід однодоль- 
них вічнозелених рослин родини со- 
снових. Хвоя шплеската. Шишки 
яйцевидні або циліндричні, дости- 
гають у перший рік. Насінина з 
крильцем. Бл. 50 (за ін. джерела- 
ми -- 30) видів, пошир. в горах по- 
мірної і субтропічної зон Пн. пів- 
кулі. В СРСР -- 9 дикорослих ви- 
дів, зних в УРСР -- один: Я. 6 і1- 
л а (А. аїБа) -- дерево до 55 (80) м 


заввишки; тіньовитривале, стійке 
до сильних вітрів, доживає до 
5300 років; пошир. в Карпатах до 
2000 м над р. м. Деревина йде на 
виготовлення музичних інструмен- 
тів, меблів і целюлози; з хвої і 
молодих гілок одержують ялице- 
вий скипидар та вітамін С, а з ко- 
ри -- ялицевий бальзам. Насіння 
містить до 30 92 жирної олії. Ана- 
логічне госп. значення має і най- 
пошир. в СРСРЯ. сибірська 
(А. зірігіса). Я. як декоративне 
дерево вирощують у парках. В 
УРСР в культурі зустрічаються Я. 
бальзамічна (А. Баізатеа), 
Я. одноколірна (А. сопсо- 
Іог) та ін. інтродуковані види. 
ЯЛОВЕЦЬ, ялівець (Липіреги5) -- 
рід хвойних рослин родини  ки- 
парисових. Дерева Й чагарники. 
Хвоя лускоподібна або короткогол- 
часта, розміщена кільцями по три 
чи супротивно. Шишки -- Ягодопо- 
дібні (т. з. шишкоягоди), достига- 
ють на 2-й рік. Бл. 70 видів, по- 
шир. у Європі, Азії, Пн. Америці, 
на пн. узбережжі Африки. В 
СРСР -- 39 видів, зних на Украї- 
ні -- 9. Найпошир. Я. звичай- 
ний (). сопипипіз) -- кущ або де- 
ревце, що росте в соснових лісах У 
Карпатах, на Поліссі і в пн. смузі 
Лісостепу. Як декоративні росли- 
ни в садах і парках УРСР вирощу- 
ють Я. віргінський (). уіг- 
сіпіапа) і Я. китайський (). 
сбіпепзі5). Їх деревина стійка про- 
ти гниття, використовують її для 
виготовлення меблів, олівців та 
ін. Кора містить дубильні речови- 
ни, шщишкоягоди -- ефірні олії, 
цукри, органіч. к-ти. Шишкоягоди 
Я. звичайного застосовують у ме- 
дицині як сечогінний засіб. Я. 
використовують для закріплюван- 
ня пісків, створення живоплотів 
та ін. 

ЯЛОВИЙ Михайло Омелянович 
(псевд.-- Юліан Шпол та ін.; 
23.М (5.УГ) 1895, с. Дар-Надежда, 
тепер Сахновщанського р-ну Хар- 
ків. обл.-- 1934| -- укр. рад. пись- 
менник. Член Комуністичної нара 
тії. Навчався в Київ. ун-ті. З 1920 
друкував вірші й оповідання в 
журналах «Шляхи мистецтва», 
«Червоний шлях», «Всесвіть та 
ін. Окремими виданнями вийшли 
зб. поезій «Верхи» (1923), комедія 
«Катина любов, або будівельна 
пропаганда» (1928), роман «Золоті 
лисенята» (1928) -- про участь мо- 
лоді в боротьбі проти царизму. 
Тв.: ГВірші). В кн.: Із поезії 20-х ро- 
ків. К., 1959. Р. І. Доценко. 
ЯЛОВІСТЬ -- відсутність припло- 
ду протягом року в статевозрілих 
самок с.-г. тварин. Знижує екон. 
показники г-в. Причина Я.-- не- 
плідність, що виникає внаслідок 
неповноцінної годівлі, поганих 


умов утримання і вирощування мо- 





лодняка, інфекційних хвороб, по- 
рушення правил осіменіння, не- 
своєчасного виявлення охоти у 
самок (див. Статевий цикл). За- 
ходи боротьби. Рання діаг- 
ностика вагітності тварин і не- 
плідності, повноцінна годівля, ши- 
роке впровадження штучного осі- 
меніння, осіменіння в першу охо- 
ту, лікування хворих тварин, 
своєчасне  бракування  непридат- 
них до відтворювання тварин 
та ін. 
ЯЛОУ (Оаіом) Розалін, Сасмен 
(н. 19. УП 1921, Нью-Йорк) -- 
амер. фізик і медик. В 1941 закін- 
чила коледж Хантер;  1946-- 50 
працювала в ньому ад'юнкт-про- 
фесором фізики. З 1970 -- керів- 
ник відділу шядерної медицини. 
Осн. праці--з радіоімунологічного 
визначення інсуліну, паратиреоїд- 
ного гормону, гастрину і кортико- 
тропіну в крові і тканині ендокрин- 
них залоз. Нобелівська премія, 
1977 (разом з Р. Гійменом і Е. В. 
Шаллі). 
ЯЛПУГ, Ялпух -- озеро в Одес. 
обл. УРСР, у заплаві Дунаю. 
Довж. 39 км, шир. до 5 км, площа 
149 км?, пересічна глиб. 2 м. Сх. 
та зх. береги переважно стрімкі, 
розчленовані, на ШПд. протокою 
у піщаному пересипі сполучається 
з оз. Кугурлуй. Живиться гол. 
чин. за рахунок паводкових вод 
Дунаю та річок Ялпуг і Карасу- 
лак, що впадають у Я. Льодовий 
покрив нестійкий. Дно вкрите тем- 
но-сірим мулом. Водяться понад 
40 видів риб (сазан, окунь, щука, 
судак тощо). Воду використовують 
для водопостачання та зрошуван- 
ня; розведення водоплавної птиці. 
На березі озера (при впадінні р. 
Ялпуг) -- м. Болград. 
ЯЛПУГ -- річка у Молд. РСР та 
Одес. обл. УРСР (пониззя). Довж. 
142 км, площа бас. 3280 км?. Бере 
початок на пд. схилах Централь- 
номолдавської мгвисочини, впадає 
в оз. Ялпуг. Улітку місцями пере- 
сихає. 
ЯЛТА -- місто обласного підпо- 
рядкування Крим. обл. УРСР. 
Розташована на березі відкритої 
бухти Чорного м., за 79 км від за- 
лізнич. ст. Сімферополь, з яким 
зв'язана  тролейбусним сполучен- 
ням. Морський порт, вузол авто- 
моб. шляхів. 85,1 тис. ж. (1984). 
На тер. сучасної Я. з перших сто- 
літь н. е. існувало поселення 
греків-колоністів Яліта (надалі на- 
зивалася Галіта, Джаліта, Кауліта, 
Геаліта, Еталіта, сучасна назва, 
ймовірно, з 16 ст.). З 1475 підпала 
під владу Туреччини. В 1783 Я. 
в складі Криму приєднано до Ро- 
сії. В 1838 Я. офіційно стала 
містом, яке з 60-х рр. 19 ст. поча- 
ло розвиватися як курорт. У 1900 
в Я. виникла с.-д. орг-ція. Рад. 
владу встановлено в січні 1918. В 
Я. проходила Кримська конферен- 
ція 1945. У місті -- рибокомбінат, 
мол., пиво-безалкогольних напоїв, 
тютюново-ферментаційний з-ди; 
ф-ка головних уборів, виробниче 
об'єднання «Таврія» (виробн. су- 
венірів) та ін. 2 комбінати побу- 
тового обслуговування,  всесоюз- 
ний н.-д. ін-т виноробства та вино- 
градарства «Магарач». Технікум 
ад. торгівлі, мед. і пед. уч-ща, 
профес.-тех. уч-ща, 7 серед., 
4 восьмирічні, музична, спорт. та 
художня школи; лікарня, поліклі- 


ніка. Будинок-музей А. П. Чехо- 
ва, 2 театри, відділення Крим. 
філармонії. Ялтинська кіностудія 
худож. фільмів. Я.-- центр при- 
морського кліматичного  курорт- 
ного р-ну УРСР союзного значен- 
ня -- Південного берега Криму. 
До Ялтинського курортного р-ну 
входять м. Алупка і смт Гурзуф, 
Лівадія, Ореанда, Гаспра, Кореїз, 
Сімеїз, Форос. 

Клімат субтропічний середземно- 
морського типу. Зима м'яка; літо 






; а ретро гени 


- РУ Ж, 
Ж АЕТІЙ 


еИТЕ МЕ?" 


- - 
, " і 
шь-.-... 
Ялта. Плавальний басейн. Архітек- 


тори В. Аверінцев і Б. Решетников. 


1970. 


дуже тепле, сухе, сонячне; опадів 
700 мм на рік. 

Основний лікувальний засіб 
кліматотерапія. Показан- 
ня: хронічні захворювання легень 
і верхніх дихальних шляхів (гол. 
чин. нетуберкульозного  характе- 
ру), хвороби серцево-судинної і нер- 
вової систем тощо. В Я. є санато- 
рії, будинки відпочинку, пансіона- 
ти; знаходиться Фізичних мето- 
дів лікування і медичної клімато- 
логії ялтинський науково-дослід- 
ний інститут імені І. М. Сєче- 
нова. Курорт функціонує цілий 
рік. 

Від середньовіччя в Я. збереглися 
руїни укріплень ІЇсар, залишки 
храму в печері Іограф. У рад. час 
споруджено санаторії «Курпати» 
(1936, арх. П. Крижанівський, В. 
Ковальський; тепер ім. П. Тольят- 
ті), «Росія» (1956, арх. І. Кузін 
та інші), «Чорноморський» (1972, 
арх. Ю. Набок) та інші; бу- 
динок міськкому Компартії Украї- 
ни (1955, добудований 1975, арх. 


І. Татієв), готель «Ялта» (1980, 
архітектори Полянський та 
інші). 


А.  Чехову (1953, 

Мотовилов), В. І. Ле- 
скульптор П. Яци- 
но), борцям за владу Рад (1969, 
скульптор Ю. Орєхов), Лесі Ук- 
раїнці (1972, скульптор Г. Каль- 
ченко). В Я. бували О. С. Пушкін 
(1820), О. С. Грибоєдов (1825), 
О. М. Островський (1860), М. О. 
Некрасов (1876), Л. М. Толстой, 
М. М. Коцюбинський, М. Кропив- 
ницький, М. Заньковецька, М. Са- 
довський та ін. Тут жив і похова- 
ний С. В. Руданський. В Я. по- 
ховані рос. композитор В. С. Ка- 
линников, укр. поет Є. М. Гри- 
горук. З Я. пов'язаний тривалий 
період життя і діяльності А. П. Че- 
хова, який тут зустрічався з М. Го- 
рьким, І. О. Буніним, О. І. Ку- 
пріним, І. І. Левітаном, трупою 
МХТ на чолі з К. С. Станіслав- 
ським. У 1901 -- 14 в Я. жив 
О. О. Спенодіаров. 


Пам'ятники: 
скульптор Г. 
ніну (1954, 


ЯЛТА -- селище міського типу 
Першотравневого р-ну Донец. обл. 
УРСР. Розташована за 25 км від 
залізнич. ст. Жданов. 5,3 тис. ж. 
(1984). У Я.-- цегельний з-д, рибо- 
обробний цех  Жданівського ри- 
бокомбінату, виробниче відділен- 
ня Першотравневої райсільгосптех- 
ніки, комбінати комунальних під- 
приємств та побутового обслуго- 
вування. 2 заг.-осв. школи, філіали 
першотравневих муз. та спорт. 
шкіл; лікарня; Будинок культури, 
4 б-ки. Я.-- значна здравниця Дон- 
басу. Засн. 1780, с-ще міськ. типу 
з 1969. 
ЯЛТИНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 
1945 -- див. Кримська конферен- 
р 1945. у 
ЛТИНСЬКА ЯЙЛА -- нагірне 
плато Головного пасма Кримських 
гір, оточує з Пн. Зх. Ялтинський 
амфітеатр. Вис. до 1406 м (г. Ло- 
пата). Поширені карстові форми 
рельєфу: улоговини, воронки, 
куестоподібні (див. Куєсти) гре- 
бені. Є карстові печери (напр., 
Іограф). Рослинність -- гірсько- 
лучна, розріджені зарості сосни. 
я.-- на тер. Ялтинського гір- 
сько-лісового запоаконика. 


. Г. Єна. 
ЯЛТИНСЬКЕ ЗБРОЙНЕ ПОВ- 
СТАННЯ 1918 -- збройний виступ 
робітників-червоногвардійців  Ял- 
ти, підтриманий моряками Сева- 
стополя, проти місцевої буржуазії 
і тат. націоналістів з метою вста- 


новлення в місті Рад. влади. 
. 3. п. почалося вночі проти 
9 (22).1. Повстанці зайняли примі- 


щення ряду установ. В результа- 


ті спільних зусиль  ялтинських 
більшовиків і  севастопольських 
моряків  контрреволюц. частини 


було розбито, 1 15 (28).І 1918 вла- 
да в місті перейшла повністю до 
рук більшовиків. 
ЯЛТИНСЬКИЙ ГІРСЬКО-ЛІСО- 
ВИЙ ЗАПОВІДНИК -- у Крим. 
обл. УРСР, в районі м. Ялти. Засн. 
1973. Площа 14,6 тис. га. Розташо- 
ваний на пд. схилах Головного 
пасма Кримських гір і простяга- 
ється вздовж узбережжя Чорного 
м. на 40 км (від г. Аюдаг до мису 
Форос) смугою завширшки 1--10 
км. Більша частина заповідника 
(11 тис. га) вкрита лісами: дубови- 
ми, сосновими і буковими, які змі- 
нюються яйлами. У флорі заповід- 
ника трапляються рідкісні види 
-- тис ягідний, дика  фісташка, 
ялівець деревовидний тощо. З тва- 
рин характерні: благородний олень, 
козуля, свиня дика, куниця, бар- 
сук; з птахів -- гриф, дятел, чор- 
ний дрізд та ін. Акліматизовані 
фазан і кеклик. У межах заповід- 
ника -- пам'ятки природи -- во- 
доспади Учансу та Яузлар, печера 
Іограф, скелі Тарак-Таш і Став- 
рі-Кая. В. Кк. Колежук. 
ЯЛТИНСЬКИЙ МОРСЬКИЙ 
ПОРТ торговельний. Підпорядко- 
ваний Чорноморському морському 
пароплавству. Розташований на 
Південному березі Криму, в м. 
Ялті. Я. м. п. здійснює перевезен- 
ня і переробку вантажів, обслуго- 
вує пасажирів у закордонному пла- 
ванні та в малому  каботажі. 
Засн. 1833. 

Робітники порту брали активну 
участь у революц. русі, зокрема 
в страйку 1905, боролися за вста- 
новлення Рад. влади. Зруйнований 
повністю в період Великої Віт- 


чизняної війни Ялтинський мор- 
ський порт за роки післявоєнних 
п'ятирічок перетворено на високо- 
механізоване трансп.  підприєм- 
ство, оснащене сучас. переванта- 
жувальною технікою. Рівень 
комплексної механізації переробки 
вантажів (1983) становить 98 9/. У 
1983 Я. м. п. нагороджено орденом 
дружби народів. Тихонюк. 
ЯМ (тюрк.) -- 1) В Росії 13--18 ст. 
поселення на поштовому тракті, 
де міняли коней (звідси рос. «ям- 
щик»). Після створення Поштово- 
го департаменту (1782) Я. наз. пош- 
тою 2) Ямська повинність у 13-- 
ст. 

ЯМАДА Косаку (Косак; 9.УІ 1886, 
Токіо -- 29.ХІП 1965, там же) -- 
япон. композитор і диригент. Член 
Япон. АМ (з 1942). Муз. освіту 
здобув у Муз. академії в Токіо 
(1904--08) та у Вищій муз. школі 
у Берліні (1908--13). У 1914 орга- 
нізував Токійський  філармоніч- 
ний оркестр. Як диригент висту- 
пав у європ. країнах (зокрема, в 
СРСР, 1930, 1933) та США. У своїй 
творчості розвивав традиції зх.- 
європейської музики. Автор опер, 
ораторії, кантат, симфоній, сим- 
фонічних поем та ін.; теоретичних 
праць. 

ЯМАЙКА -- держава у Вест-іІн- 
дії на острові тієї ж назви та при- 
леглих невеликих островах в Ка- 
рибському м. У адміністративно- 
му відношенні поділяється на З 
графства. 

Державний лад. Я.-- конститу- 
ційна монархія. Входить до Сптів- 
дружності, ючолюваної  Велико- 
британією. Діє конституція 1962. 
Глава д-ви -- англ. королева, пред- 
ставлена генерал-губернатором. За- 
конодавчу владу здійснює двопа- 
латний парламент у складі ге- 
нерал-губернатора, палати  пред- 
ставників (обирається  населен- 
ням строком на 5 років; 60 депута- 
тів) і сенату (його члени у складі 
21 чол. призначаються генерал-гу- 
бернатором). Вищий орган вико- 
навчої влади -- уряд на чолі з 
прем'єр-міністром. Склад уряду 


затверджується парламентом. 
П. Ф. Мартиненко. 







- 
| Монтего-Бей | ФО1 












Лусеаі-сс -КО- ей я У чи 
| УСС ас О3О М: ! 
| Саванна-ла- Маг м та 
«є ч км 5 . 98 ру Антоні 
ч з 4 РТ А, - / УК, хі 
Блек-Ри ло ї й кін тон зр " 9 | 
"у моно екс ТеМа ЗУ | 
2 , 43 / М у, Ж чно з 
Фійорт-Каї Ух Бе 


чу бер і МО уч 
г з пор /щ ММ 15 
- дру 0 





505 
ЯМАЙКА 





Герб Ямайки. 


ЯМАЙКА 


Площа - 
11,5 тис. км? 


Населення -- 
2,1 млн. чол. (1982) 


Столиця -- 
м. Кінгстон 


Ямайка. 
Узбережжя 
Карибського 
моря. 


506 





ЯМАЙКА 





Завод по пере робці 
бокситів. 


О. Уотсон. 
волю. 20 ст. 





Борець за 


Природа. Берегова лінія на Пд. 
дуже розчленована, оточена рифа- 
ми; пн. берег вирівняний, скеляс- 
тий. Поверхня -- вапнякове пла- 
то вис. до 1000 м, в сх. частині 
підносяться гори Блу-Маунтін вис. 
до 2256 м. Поширені карстові 
Форми рельєфу. Вздовж пд. і зх. 
узбереж -- алювіальні низовини. 
Виявлено поклади бокситів, зал. ру- 
ди, міді, свинцю, гіпсу, мармуру. 
Клімат тропічний пасатний. Пе- 
ресічна т-ра січня --24, -Ь257, 
липня 4-26, - 277. Опадів на Пд. 
бл. 800 мм, на пн. навітряних 
схилах гір до 5000 мм на рік. 
Часто бувають руйнівні урагани. 
У внутр. районах острова поши- 
рені вічнозелені тропічні ліси 
на гірських  коричнево-червоних 
грунтах; у зх. частині та на уз- 
бережних низовинах -- савана на 
червоно-бурих грунтах. 
Населення. Понад 96 9 всього 
населення становлять ямайці (на- 
щадки негрів-рабів, які частково 
змішалися з білими, переважно 
англійцями). Пересічна густота 
нас.-- 191 чол. на 1 км2 (1982). 
Офіційна мова англійська. 
Міське населення становить 5390 
(1975). Найбільші міста: Кінгстон, 
Монтего-Бей, Спаніш-Таун. 
Ісгорія. Я. відкрив Х. Колумб 
1494. В 1508 почалась ісп. колоні- 
зація Я., в ході якої все корінне 
населення (араваки) було вини- 
щене. З 1513 для роботи на цук- 
рових плантаціях Я. колонізато- 
ри почали завозити рабів з Аф- 
рики. В 1655 острів захопили 
англійці (офіційно приєднаний до 
Англії 1670). Внаслідок масових 
виступів рабів 1823--24 та 1831-- 
32 на Я. 1833 (остаточно 1838) було 
скасовано рабство. Проте й після 
цього кол. раби зазнавали жорсто- 
кої експлуатації, що привело до 
повстання 1865. Під впливом Вели- 
кої Жовтн. соціалістичної револю- 
ції на Я. розгорнувся нац.-визволь- 
ний і робітн. рух. У 1918 відбувся 
перший заг. страйк. Піднесення 
антиімперіалістичної боротьби на 
Я. в період 2-ї світової війни 1939-- 
45 змусило Великобританію  за- 
провадити там часткове  само- 
врядування. В 1958--61 Я. входи- 
ла до створеної Великобританією 
Вест-Індської федерації.  6.УПІ 
1962 Я. здобула незалежність, 
проте залишилася в складі Спів- 
дружності, очолюваної Великобри- 
танією. В 1972 до влади прийшла 
Нар. нац. партія (ННП), яка про- 
водила політику, спрямовану на 
демократизацію країни, розвива- 
ла взаємовигідне співробітництво з 
усіма країнами. В 1975 Я. вста- 
новила дипломатичні відносини з 
СРСР. Між Я. і СРСР укладено 
ряд угод про екон. і наук.-тех. 
співробітництво, торгівлю,  куль- 
тур. співробітництво, судноплавст- 
во, повітр. сполучення. В 1980 
до влади прийшла Лейбористська 
партія Я. (ЛПЯ). Уряд ЛПЯ про- 
водить політику, спрямовану на 
всебічний розвиток приватного сек- 
тора, залучення іноз. капіталу, 
встановлення тісних торг.-екон. 
зв'язків із США. В зовн. політиці 
ЛІЯ дотримується  прозахідної, 
проамериканської орієнтації. З 
1962 Я.-- член ООН. Я.-- учасни- 
ця неприєднання руху. Входить 
до Організації американських дер- 
жав, Латиноамериканської єко- 


номічної системи та Карибського 
. Дубина. 


співтовариства. 
Політичні партії, профспілки. 
Лейбористська партія 


Я., засн. 1943. Правляча. На- 
родна національна пар- 
ті я, засн. 1938. Опозиційна. Вхо- 
дить до Соціалістичного інтер- 
націоналу. Робітнича пар- 
тія Ямайки, засн. 1978. 
Комуністична партія 
Ямайки, засн. 1975. Націо- 
нальна спілка робіт- 


ИЙ 





На одній звулиць Кінгстона. 


ників Я., засн. 1952. Входить 
до МКВП і ОРІТ. Конгреодо 
профспілок Я. Входить до 
МКВП. 

Господарство. Я.-- одна з найроз- 
винутіших в екон. відношенні кра» 
їн Карибського басейну. Г-во ЇЇ 
значною мірою залежить від іноз, 
капіталу (гол. чин. США і Кана- 
ди). Після проголошення незалеж- 
ності вжито деяких заходів щодо 
створення нац. економіки. Зокре- 
ма, викуплено значну частину ак- 
цій у більшості іноз. бокситодобув- 
них компаній, введено податки на 
видобування бокситів, на селі про- 
водиться агр. реформа, створено 
виробничі с.-г. кооперативи тощо. 
Світова криза капіталістичного 
г-ва призвела до погіршення екон. 
становища Я. Зростають інфляція 
та ціни, більш як 30 92, економічно 
активного населення -- безробітні. 
У пром-сті створюється бл. 40 9; ва- 
лового нац. продукту. Основа еко- 
номіки -- розробка великих покла- 
дів бокситів, за видобутком |і 
експортом яких країна посідає 
3-є місце в капіталістичному світі 
(1982 видобуто 8,2 млн. т, виробн. 
глинозему -- 2,5 млн. т). Видобу- 
вають також гіпс, мармур, вапня- 
ки, сіль. Обробна пром-сть пред- 
ставлена окремими  підприємст- 
вами  металообр., нафтоперероб- 
ної, по складанню електронної апа- 
ратури з імпортних деталей, хім., 
цем., деревообр. і текст. галузей. 
Розвинуті швейна та харчосмако- 
ва, зокрема цукр. (1981 було вироб- 
лено 203 тис. т цукру-сирцю), спир- 
то-горілчана, фруктоконсервна га- 


лузі. Виробн. електроенергії -- 
2,8 млрд. кВт год (1980). Гол. 
пром. центр -- Кінгстон. 


С. г., в якому створюється більше 
як 8 96 валового нац. продукту, 
спеціалізується гол. чин. на виро- 
щуванні експортних культур (збір, 
тис. т, 1981): цукрової тростини -- 
2453, бананів -- 118, цитрусових -- 
82, кокосових горіхів  (виробни- 
цтво копри -- 7), ямайського пер- 
цю, кави, какао. Гол. продоволь- 


чі культури -- батат,  маніок, 
кукурудза. Переважають  вели- 
кі плантаційні г-ва. Тваринницт- 
во розвинуте слабо. Поголів'я 


(тис., 1981): великої рогатої худо- 
би -- 305, свиней -- 260, кіз -- 


390. У 1981 було виловлено 7,3 
тис. т риби. Розвинутий (іноз. 
туризм. Довж. (1981): з-ць -- 330 
км, автошляхів -- 16,8 тис. км 
(у т. ч. 5,4 тис. км  асфальтова- 
них). Осн. мор. порт та між- 
нар. аеропорт -- Кінгстон. З Я. 
вивозять глинозем, боксити, цу- 
кор, банани, ром тощо; довозять 
машини і устаткування, сировину, 
нафту, трансп. засоби та ін. Осн. 
торг. партнери -- США, Велико- 
британія, Канада. Розвиваються 
торг. відносини з СРСР. Грош. оди- 
ниця -- долар Я. 3,15 дол. Я. - 
1 дол. США (листопад 1983). 
М. П. Крачило. 
Медичне обслуговування. За да- 
ними ВООЗ, 1974 в країні було 
7,8 тис. лікарняних ліжок (38,9 
ліжка на 10 тис. ж.); мед. допомо- 
гу подавали 570 лікарів (2,9 лі- 
каря на 10 тис. ж.); працювали 
107 зубних лікарів і 305 фарма- 
цевтів. 
Освіта, наукові та культурно-ос- 
вітні заклади. Обов'язковим є нав- 
чання дітей віком від 6 до 15 років. 
Строк навчання в поч. школі 6 
років, в середній школі -- 6 років 
З у неповній і 3 у повній) або 
7(3 -- 4). У держ. школах навчан- 
ня безплатне. Існують і приватні 
навч. заклади. Викладання -- 
англ. мовою. В 1977/78 навч. р. у 
поч. школах налічувалося 357,8 
тис. (бл. 97 9, дітей відповідного 
віку), в усіх серед. навч. закла- 
дах -- 206,1 тис. учнів. У містеч- 
ку Мона поблизу Кінгстона міс- 
титься  Вест-Індський універси- 
тет (засн. 1948; див. т. 12, Дода- 
ток); 1981/82 навч. р.-- близько 
12,6 тис. студентів (без філіалів). 
У Кінгстоні міститься коледж гума- 
нітарних і природничих наук та 
технології (засн. 1958), у Спаніш- - 
Тауні -- с.-г. школа (засн. 1910). 
Наукові установи: Ін-т по вивчен- 
ню Я. (засн. 1879), Рада наук. дос- 
ліджень (засн. 1960), Планове уп- 
равління, Мед. асоціація, Дослід- 
ницька мед. лабораторія, усі -- в 
Кінгстоні, Карибський ін-т харчу- 
вання в містечку Мона (засн. 
1967), Дослідницький ін-т у Ман- 
девіллі (засн. 1973) та ін., ряд на- 
ук. установ при ун-ті. Бібліотечна 
служба Я. в Кінгстоні (засн. 1948, 
заг. фонд -- 1,1 млн. томів), служ- 
ба шкільних б-к (фонд -- понад 
1 млн. тт.), б-ка ун-ту в містечку 
Мона (засн. 1948), б-ка коледжу 
гуманітарних і природничих наук 
та технології та ін. При Ін-ті 
по вивченню Я. в Кінгстоні -- б-ка, 
музей і худож. галерея. Нар. му- 
зей у Спаніщ-Тауні. 
В. З. Клепиков. 
Література (англ. мовою) виникла 
у 18 ст. і спочатку орієнтувалася 
на англ. зразки. Нац. тематика 
знайшла відображення у віршах 
і п'єсах Т. Редкама (1870--1933), 
романах Г. Дж. Де Ліссера (1878-- 
1944). Визначним поетом цього пе- 
ріоду був К. Мак-Кей (1890--1948). 
Піднесення л-ри почалося після 
2-ї світової війни. З'явилися перші 
соціальні романи «Людина-брат» 
(1954), «Чорна блискавка» (1955) 
Р. Мейса, повісті «Новий день» 
(1949), «Леопард» (1958) В. Ріда. 
Тема нац.-визвольної боротьби -- 
в центрі романів Дж. Хірна «Голо- 
си під вікном» (1955), «Країна, 
де можна жити» (1972) та ін. Проб- 
лемам сучасності присвячено рома- 


ни О. Паттерсона «Руїн немає» 
(1967), «Діти Сізіфа» (1968), жит- 
тю Ямайки у 18 ст.-- його істор. 
роман  «Помри, довгий день» 
(1972). У жанрі оповідання, що 
досяг значного розвитку, виступа- 
ють К. Томпсон, Е. Солкі, П. О. 
Робінсон, Д. Хайндз та ін. Перша 
поетична антологія вийшла 1929. 
З поетів старшого покоління най- 
відоміші У. Е. Робертс (1886-- 
1962), Ф. Шерлок. Тему батьків- 
щини, що звучить в їхніх віршах, 
продовжують В. Віртью, Д. Кемп- 
белл, Х. Карберрі, М. Морріс, 
Д. Скотт, А. Макніл та ін. Попу- 
лярністю користуються п'єси Т. 
Рона. 
В перекладі рос. мовою видано ро- 
мани «Голоси під вікном» і «Зайш- 
лий біля воріть Дж. Хірна, книги 
«Карибські оповідання» (1968), 
«Вест-індська новела» (1975), збір- 
ки віршів «Час полум'яніючих де- 
рев» (1961), «огрови співаючого 
листя» (1981). . Дрідзо. 
Архітектура та РРО о мис- 
тецтво. В містах у 17--19 ст. пере- 
важало характерне для колоніаль- 
них міст прямокутне планування 
з забудовою в дусі англ. архітек- 
тури (собор Сент-Кетрін у Спаніш- 
Тауні, 1655; фортеця Рокфорт у 
Кінгстоні, кін. 17--19 ст.; будинок 
штабу, тепер Палац уряду у Кінг- 
стоні, 18 ст.). Нар. житло -- дере- 
в'яні одноповерхові трикімнатні 
будинки з верандами. Багаті за- 
міські житла споруджені в дусі 
амер. «колоніального стилю». З 
середини 20 ст. будують багато- 
поверхові будинки сучас. архіт. 
форм (Вест- ЇІндський ун-т, житл. 
мікрорайон  Неннівілл, усі --в 
Кінгстоні). З серед. 20 ст. на 
Я. розвивається профес. образо- 
творче мистецтво. Серед живопис- 
ців -- А. Х'ю, Р. Кемпбелл, Д. 
Поттінгер, Л. Морріс, скульпто- 
рів -- Е. Менлі, Н. Рой. Пошире- 
ні традиційні народні ремесла -- 
різьблення на дереві. обробка 
металу. 
Літ.: Степанов Ю. С. Ямайка. М., 
1980; Дридзо А. Д. Африканские моти- 
вь в фольклоре Ямайки. В кн.: Фоль- 
клор и зтнография. Л., 1970; Дридзо 
А. Д. Развитие культурь. В кн.: 
Молодье государства Карибского бас- 
сейна: проблемь! развития. М., 1981. 
ЯМАЛ півострів на півночі 
Зх. Сибіру, в межах Ямало-Ненец. 
авт. округу Тюмен. обл. РРФСР. 
Вдається в Карське м. між Бай- 
дарацькою та Обською губами. 
Дов к. 750 км, шир. до 240 км. Пл. 
майже 122 тис. км?. Переважають 
рівнини  оодовища природного 
газу. Поширгна багаторічна мерз- 
лот Річки короткі, повновод- 
, багато озер та боліт. На Пн. 
піострова -- тундрові ландшафти, 
на Пд.-- лісотундрові. Гол. занят- 
тя населення оленярство, ри- 


бальство. На узбережжі Обської 
губи -- Новий Порт. 

ЯМАЛО-НЕНЕЦЬКИЙ  АВТО- 
НОМНИЙ ОКРУГ -- у складі 


Тюмен. обл. РРФСР. Утворений 
10.ХП 1930. Розташований на пів- 
ночі Зх.-Сибірської рівнини, пн. 
частина округу за Полярним ко- 
лом. Омивається водами Карського 
м. Включає о-ви: Білий, Оленячий, 
Шокальського та ін. Площа 750,3 
тис. км?. Нас. 270 тис. чол. (на 
1.1 1983). В окрузі живуть росія- 
ни, ненці, ханти, селькупи, комі. 
Міськ. нас.-- 78 9/. Поділяється 


на 7 районів, має 4 міста ї 6 с-щ 
міськ. типу. Я.-Н. а. о. нагород- 
жено орденами Трудового Черво- 
ного Прапора (1971) та Дружби м 
народів (1972). Центр -- м. Сале- 
хард. Берегова лінія дуже поріза- 
на, далеко в суходіл вдаються 
Обська, Байдарацька та Гиданська 
губи (затоки), між ними -- півост- 
рови Ямал та Гиданський. Поверх- 
ня переважно рівнинна. На Зх.-- 
схили Полярного Уралу (вис. до 
1472 м). Корисні копалини: заліз- 
на руда, природний газ, нафта, 
руди рідкісних металів, буре вугіл- 
ля, буд. матеріали. Клімат конти- 
нентальний. Зима сувора, довга, 
часто бувають заметілі. Пересічна 
т-ра січня --24, --25". Літо корот- 
ке, прохолодне. Пересічна т-ра лип- 
ня від --3,6" до -- 10,1"? (на Пн.) та 
-14, -15" (на Пд.). Опадів 220-- 
420 мм на рік. Майже повсюди по- 
ширена агаторічна мерзлота. 
Гол. ріка -- Об. Багато озер. Грун- 
ти в пн, частині тундрові глейові 
й болотні, на Пд.-- глейово-під- 
золисті та підзолисто-болотні. На 
тер. округу з Пн. на Пд. зміню- 
ються ландшафти тундри,  лісо- 
тундри і тайги. Провідні галузі 
г-ва -- газодобувна (видобування 
газу на родовищах Медвежому, 
Уренгойському,  Вингапуровсько- 
му, Похромському та ін.), нафто- 
добувна (видобування нафти на ро- 
довищах Холмогорському, Суто- 
рминському та ін.) і рибна (2 ри- 
бокомбінати і 5 рибозаводів у 
Салехарді, смт Тазовському та 
Новому Порту). Розвивається лі- 
сова і деревообр. пром-сть. Під- 
приємства буд. матеріалів. Я.-Н. 
а. о. -- один з головних у краї- 
ні районів оленярства (у 1982--372 
тис. голів), хутрового промислу 
та кліткового звірівництва (голу- 
бий песець, сріблясто-чорна лиси- 
ця, кольорові норки). Судноплав- 
ство на Обі, Обській і Тазовській 
губах, Надиму, Тазу, Пуру. Ве- 
лике трансп. значення має Північ- 
ний морський шлях, автомоб. та 
повітр. сполучення. Будується 
(1984) залізниця Сургут -- Новий 


Уренгой. У Салехарді, Надимі, 
Новому  Уренгої, Ноябрську -- 
аеропорти. Діють 9 трансконти- 


нентальних газопроводів з Медве- 
жого та Уренгойського родовищ; 
газопровід  Уренгой -- Помари -- 
Ужгород. 

В 1914 на тер. теперішнього Я.- 
Н.а. о. налічувалося З початкові 
школи. В 1981/82 навч. р. в окру- 
зі діяло 75 загальноосвітніх шкіл 
(38 тис. учнів), 4 профес.-техніч- 
них уч-ща (понад 1 тис. учнів), 5 
серед. спец. навч. закладів (бл. 
1,3 тис. учнів). Функціонують 
87 масових б-к з фондом  по- 
над 1 млн. одиниць зберігання, 73 
клубні заклади, 165 кіноустановок, 
окружний краєзнавчий музей в 
Салехарді. Серед позашкільних 
закладів округу -- 5 палаців піо- 
нерів і школярів, станція юних 
техніків, станція юних туристів, 
клуб юних моряків, 7 спорт. шкіл 
та 9 їхніх філіалів. Виходять ок- 
ружні газети «Красньй  Север» 
(рос. і ненецькою мовами). Працює 
окружний комітет по телебаченню 
і радіомовленню, який веде пере- 
дачі ненецькою, хантийською та 
рос. мовами. За допомогою систе- 
ми «Орбіта-3» приймається перша 
програма Центр. телебачення. Пра- 


цює 8 телеустановок космічного 
зв'язку типу «Москва», що прий- 
мають другу московську програ- 
. В найвіддаленіших населених 
пуднтаз працює 20 малих телестан- 
цій типу «Екран-4М». Транслю- 
ється перша програма Всесоюз- 
ного радіо. В райцентрах  пра- 
цюють редакції районного мов- 
лення. 
На тер. Ямало-Ненец. ДО знайде- 
но фрагменти орнаментованої ке- 
раміки кін. 3 -- поч. 2-го тис. до 
н. е. Збереглися художні вироби 
4--1 ст. до н. е., виконані в тра- 
диціях «звіриного стилю» (різьбле- 
ні рукоятки з кістки, прикрашені 
візерунком бронзові застібки то- 
що). Тепер у нар. декоративно- 
ужитковому мистецтві поширені 
різьблення на дереві, на рогу, 
аплікація з хутра, виготовлення 
ювелірних прикрас. 
Ю. В. Нейолов (культура). 
ЯМ Б (грец. ісшВвос) -- 1) В ан- 
тичному віршуванні двоскладова 
стопа з г довгим другим  скла- 
дом (м 22). 2) В силабо-тонічно- 
му віршуванні двоскладова стопа 
з наголошеним другим складом 
(10 У). Напр. «Прийшла зима, 
і білі солов'ї // Затьохкали холод- 
ними устами» (М. Вінграновсь- 


кий). Я. -- найпоширеніший роз- 
мір в укр. віршуванні. Найчасті- 
ше вживаний -- 4-стопний Я. 


(«Енеїда» І. Котляревського, ряд 
віршів Т. Шевченка, твори бага- 
тьох рад. поетів). 
М. М. Ільницький. 
ЯМВЛІХ (Ямбліх, "ТІанВМуос; 
ймовірно 245, Халкіда, Сірія -- бл. 
330) -- давньогрец. філософ-ідеа- 
ліст, учень Порфірія, засновник 
сірійської школи неоплатонізму 
Прагнучи відстояти політеїзм дав- 
ньої міфології перед християнсь- 
ким монотеїзмом, розробив си- 
стему богів різних рівнів. Нама- 
гався тлумачити жертвоприношен- 
ня та ін. обряди давньої релігії, 
дати класифікацію мантики. ЇІсто- 
рико-філософське значення  ма- 
ли коментарі Я. до діалогів 
Платона. 
ЯМКОВО-ГРЕБІНЦЕВОЇ КЕРА- 
МІКИ КУЛЬТУРИ археоло- 
гічні культури доби неоліту, по- 
ширені в лісовій смузі Сх. Євро- 
пи, зокрема на території пн.-сх. 
частини Лівобережної України, 
в 4--3-му тис. до н. е. Пам'ятки 
Я.-г. к. к.-- залишки поселень 
на берегах річок і на піщаних 
підвищеннях поблизу озер і боліт 
(Погорілівська стоянка, Мис Оч- 
кинський та ін.). Основою  г-ва 
племен Я.-г. к. к. були рибальство 
та мисливство, зароджувалися зем- 
леробство і скотарство. Для Я.-г. 
к. к. характерні гостро- або кругло- 
донний ліпний посуд, оздоблений 
ямково-гребінцевим орнаментом 
(звідси й назва культури), крем'я- 
ні й кварцитові знаряддя, виготов- 
лені в мікро- і ммакролітичній техні- 
ці, кістяні й рогові знаряддя. 
Літ.: Культура  ямково-гребінцевої 


кераміки. В кн.: Археологія Україн- 
ської РСР. т. 1. К., 1971. 


В. І. Непріна. 
ЯМКОГОЛОВІ -- підродина от- 
руйних змій. Те саме, що й гримуч- 
никові. , 
ЯМНА КУЛЬТУРА -- археоло- 
гічна культура серед. 3 -- поч. 2-го 
тис. до н. е., пам'ятки якої поши- 
рені в Сх. Європі від Уралу до 
пониззя Дунаю. На тер. України 





507 
ЯМНА КУЛЬТУРА 





Речі 
з пам'яток, дослідже- 
них на території Украї- 
ни: 

1-- глиняний горщик; 
2 -- мідний наконечник 
списа: 

З -- металевий кинджал; 


Ямна культура. 


4 - мідний ніж; 
9-- кам'яна  сокира- 
молот; 


6 -- крем'яний наконеч: 
ник списа; 
7 -- мідне шило. 


508 





ЯМНИЧЕНКО 





Б. Б. Ямпілов. 





С.М. Ямпольський. 





В.Г. Ян. 





Л. Яначек. 


вони відомі в степовій, частково 
лісостеповій частині, в басейні 
Дніпра, Приазов'ї ї Криму. Визна- 
чив культуру В. О. Городцов. 
Назву дістала від поховань у ямах 
під курганними насипами. Кожний 
курган був родовою усипальнею 
великої сім'ї. Померлих ховали 
в скорченому положенні на спині 
або на боці і посипали червоною 
вохрою. В могилу ставили посуд 
(переважно горщики яйцевидної 
форми) з їжею, клали кам'яні, кі- 
стяні, зрідка мідні знаряддя пра- 
ці, зброю та прикраси. Поселення 
Я. к. інколи були укріплені; жит- 
ла переважно наземні. Основою 
г-ва носіїв Я. к. було скотарство, 
займалися також землеробством, 
мисливством і рибальством. Пле- 
мена Я. к. користувалися коліс- 
ним транспортом. Як тяглову силу 
використовували волів. На тер. 
України до пам'яток Я. к. нале- 
жать Сторожова могила, середній 
і верхній шари Михайлівського 
поселення та ін. 
Літ.: Ямна культура. В кн.: Археоло- 
гія Української РСР, т. 1. К., 1971. 
О. Г. Шапошникова. 
ЯМНИЧЕНКО |Їван 4 Мусійович 
(н. 31.МІП 1909, с. Решетилівка, 
тепер смт Полтав. обл. УРСР) -- 
укр. рад. геолог, доктор  геол.- 
мінералогічних наук (з 1971). Член 
КПРС з 1949. Закінчив Київ. 
гірничогеол. ін-т (1935). З 1937 -- 
в Ін-ті геол. наук АН УРСР. Оси, 
праці присвячені стратиграфії і 
фауні мезозойських відкладів Ук- 
раїни. Нагороджений орденом Чер- 
воного Прапора, ін. орденами, ме. 
далями. Держ. премія УРСР, 1976. 
4. М. Мулака. 
ЯМПЇЛОВ Баудоржа Базарович 
|н. 2 (15).ІХ 1916, с. Булак, тепер 
Бурят. АРСР| -- бурят. рад. ком- 
позитор, нар. арт. СРСР (з 1983). 
Член КПРС з 1961. У 1941 закінчив 
Свердловську консерваторію. В 
1943--56 -- худож. керівник Бу- 
рят. філармонії (Улан-Уде), 1962-- 
79 -- голова правління Спілки ком- 
позиторів Бурят. АРСР. Твори: 
опери, у т. ч. «Прозріння» (1967), 
«Грізні роки» (1977), балети, зок- 
рема «Красуня  Ангара» (1959, 
разом з Л. Кніппером; 1962 бу- 
ло поставлено у Львові), «Патетич- 
на балада» (1966), ораторії, канта- 
ти, симф. твори, пісні, романси. 
В. С. Мурза. 


ЯМПІЛЬ -- селище міського типу 
Вінн. обл. УРСР, райцентр, на р. 
Дністрі. Залізнична станція. 10,8 
тис. ж. (1984). Відомий з 16 ст. 
Входив до складу шляхет. Польщі. 
Населення Я. брало участь у виз- 
вольній війні українського народу 
1648--54. Після 2-го поділу Поль- 
щі (1793) Я. у складі Правобереж- 
ної України возз'єднано з Росією. 
В середині 1917 в Я. створено 
орг-цію  РСДРП(б). Рад. владу 
встановлено в лютому 1918. Проти 
австро-нім. загарбників, що окупу- 
вали Я. в березні, вибухнуло Ям- 
пільське збройне повстання 1918. 
З 1924 Я.-- с-ще міськ. типу. У 
селищі -- маслоробний, консерв- 
ний, хлібний, комбікормовий та 
прод. товарів з-ди, райсільгосптех- 
ніка, райсільгоспхімія, комбінат 
побутового обслуговування. 4 заг.- 
осв., музична і спорт. школи; лі- 
карня; Будинок культури, кіно- 
театр, 2 бібліотеки. 


ЯМПІЛЬ -- селище міського типу 
Краснолиманського р-ну Донец. 
обл. УРСР. Розташований на пра- 
вому березі р. Чорного Жеребця 
(прит. Сіверського Дінця). Заліз- 
нична станція. 2,7 тис. ж. (1984). 
У Я.-- заг.-осв. школа; мед. ам- 
булаторія; комплексний  прий- 
мальний пункт. Вперше Я. згаду- 
ється в істор. документах 1665, 
с-ще міськ. типу -- з 1938. 
ЯМПІЛЬ -- селище міського ти- 
пу Сумської області | УРСР, 
райцентр. Розташований на р. 
Ївотці (прит. Десни), за 6 км від 
залізнич. ст. Янпіль. 5,6 тис. ж. 
(1984). На місці сучас. Я. на поч. 
17 ст. існувало с. Клин. З 1674 
має сучас. назву. Рад. владу вста- 
новлено в січні 1918. В роки Вели- 
кої Вітчизн. війни в період нім.- 
фашист. окупації Я. (28.МПІ 1941 
--2.ІХ 1943) тут з жовтня 1941 
до травня 1943 діяв підпільний 
райком партії, з березня 1942 до 
вересня 1943 -- підпільний райком 
ЛКСМУ, в районі -- партизан. 
загін. З 1956 Я.-- с-ще міськ. типу. 
У Я.-- льоно- та мол. з-ди, рай- 
сільгосптехніка, райсільгоспхімія, 
міжгосп. буд. орг-ція, комбінат 
побутового обслуговування. 2 заг.- 
осв. та музична школи; лікарня, 
поліклініка. Будинок культури, 
кінотеатр, 2 бібліотеки. 
ЯМПІЛЬ (колишній Янушпіль) -- 
селище міського типу Білогірсько- 
го р-ну Хмельн. обл. УРСР. Роз- 
ташований шна р. Горині (прит. 
Прип'яті), за 2 км від залізнич. 
ст. Лепесівка. 2,3 тис. ж. (1934). 
У Я.-- авторем. з-д, млин, З заг.- 


осв. школи; лікарня; Будинок 
культури, 4 б-ки. С-пе міськ. ти- 
пу -- з 1938. 


ЯМПІЛЬСЬКЕ ЗБРОЙНЕ ПОВ- 
СТАННЯ 1918 -- повстання тру- 
дящих Ямпільського повіту По- 
дільської губернії проти австро- 
нім. окупантів і гетьманщини. По- 
чалося наприкінці мсерпня 1918, 
з відступом до Ямпільського пов. 
частини учасників  Могилів-По- 
дільського повстання 1918. До 
могилівців приєдналися повсталі 
селяни ряду волостей Ямпільсько- 
го пов. Повстанці розгорнули ак- 
тивну партизан. боротьбу. Окупан- 
там, незважаючи на їхню значну 
чисельну перевагу, не вдалося ос- 
таточно придушити партизан. рух 
у повіті. Окремі повстан. загони 
діяли тут протягом 1918 -- почат- 
ку 1919. бе б 

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОН -- у 
пд.-озх. частині Вінн. обл. УРСР. 
Утворений 1965. Площа 0,8 тис. 
км2. Нас. 53,/ тис. чол. (1934). У 


районі -- 39 населених пунктів, 
підпорядкованих селищній і 17 
сільс. Радам нар. депутатів. 


Центр -- смт Ямпіль. Я. р. розта- 
шований в межах Подільської ви- 
сочини. Поверхня -- хвиляста рів- 
нина, розчленована долинами рі- 
чок, ярами і балками. Корисні 
копалини: пісковики, вапняки, піс- 
ки, глини, граніти. Річки -- Му- 
рафа, Русава, Марківка (прит. 
Дністра). Грунти в основному чор- 
ноземні. Лежить у лісостеповій 
зоні. Ліси (дуб, ясен, сосна, клен, 
акація) займають 9 тис. га. Най- 
більші пром. підприємства району: 
Гонорівський дщукр. з-д, Клем- 
бівський філіал вінн. виробничо- 
худож. об'єднання «Вінничанка». 
Комбінат побутового  обслугову- 


вання (Ямпіль). С. г. спеціалізу- 
ється на вирощуванні зернових 
(озима пшенипя, кукурудза), цукр. 
буряків та виробн. м'яса і молока. 
Площа с.-г. угідь 1983 становила 
95,/ тис. га, у т. ч. орні землі -- 
95,4 тис. га. Розвинуті скотарство, 
свинарство, птахівництво, вівчар- 
ство, кролівництво. У Я. р.-- 19 
колгоспів, радгосп, птахофабри- 
ка, райсільгосптехніка, райсіль- 
госпхімія. Залізнична ст. Ямпіль. 
Автомоб. шляхів -- 355 км, у 1.ч. 


| Давжок 


2 
Слобода Підмісьвська й 


7 
Льв смиця 1 


ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОН й 
ВІННИЦЬНОЇ ОБЛАСТІ /Д 


1 





з твердим покриттям -- 334 км. У 
районі -- 26 заг.-осв., З муз. і 2 
спорт. школи; 23 лік. заклади, у 
т. ч. 8 лікарень. 33 будинки куль: 
гури і клуби, кінотеатр, 36 кіно- 
установок, 40 6-к. Село Буша Я. р. 
у 17 ст. було містечком-фортецею 
Брацлавського полку. У с. Галь- 
жбіївці народився укр. рад. фі- 
зик А. Г. Лесник. У Я. р. видається 
газ. «Слово хлібороба» (з 1919). 

З 1. В. Зуб. 
ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОН на 
Пн. Сум. обл. УРСР. Утворений 
1935. Площа 0,9 тис. км?. Нас. 
40,1 тис. чол. (1984). В районі -- 
61 населений пункт, підпорядкова- 
ні міській. 2 селищним і 10 сільс. 
Радам нар. депутатів. Центр -- 
смт Ямпіль. Поверхня рівнинна, 
густо розчленована річковими до- 
линами. Корисні копалини: торф, 
крейда, піски, глини. Річка Івот- 
ка з прит. Свіса та Студенок; 
(бас. Десни). Грунти переважно 
дерново-підзолисті. Розташований 
в зоні мішаних лісів. Ліси займа- 
ють 32,3 тис. га. Найбільші про- 
мислові підприємства: ЯНЯмпільсь- 
кий льонозавод, Свеський насосний 
та Дружбівський  цукрорафінад- 


ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОН 
СУМСЬНОЇ ОБЛАСТІ 


24 
И 


2, 
// 
Шатрище), 
У но 


би буда 
(Свеса 
0 


Орлівка 


Мости ко 


Ж 722, 
ТХ 





ний з-ди. Комбінат побутового об- 
слуговування (Ямпіль). Землероб- 
ство району спеціалізується на ви- 
рощуванні зернових культур та 
картоплі, тваринництво м'ясо-мол. 
напряму. Площа с.-г. угідь 1984 
становила 53,7 тис. га, у т. ч. орні 
землі -- 41,3 тис. га. Гол. культу- 
ри: пшениця, жито, ячмінь, кар- 
топля, льон. У Я. р.-- 13 колгоспів, 
З радгоспи,  райсільгосптехніка, 
райсільгоспхімія. Залізничні стан- 
ції: Хутір-Михайлівський, Янпіль, 
Свеса. Автомоб. шляхів -- 211 км, 
у т. ч. з твердим покриттям -- 
133 км. У районі -- філіал вечір- 
нього відділення Харків. маш.- 
буд. технікуму, профес.-тех. уч-ще 
(смт Свеса), 21 заг.-осв. та музична 
(з 4 філіалами) школи; 25 лік. 
закладів, у т. ч. 5 лікарень; 
9 будинків культури, 22 клуби, 
2 кінотеатри, 44 кіноустановки, 
33 б-ки. У с. Микитівці Я. р.на- 
родився укр. рад. вчений в галузі 
лісівництва М. Висоцький, 
у с. Орлівці -- укр. рад. педагог 
Є. К. Касьяненко, у с. Юрасівці 
(тепер у складі м. Дружби) -- один 
з організаторів партизанського ру- 
ху на Україні під час Великої Віт- 
чизняної війни 1941--45 П. Х. 
Куманьок, в с. Хутір-Михайлівсь- 
кий (тепер м. Дружба) -- укр. рад. 
вчений в галузі теплоенергетики -- 
І. Т. Швець. У Я. р. видається газ. 


«Шлях комунізму» є 1934). 
В. Г. Комар. 
ЯМПОЛЬСЬКИЙ Стефан Михай- 
лович |н. 8 (21).ХП 1906, м. Ізюм, 
тепер Харків. обл.) -- рад. еконо- 
міст, акад. АН УРСР (з 1967), 
засл. діяч науки УРСР (з 1967). 
Член КПРС з 1929. Закінчив 
1932 Харків. інженерно-екон. ін-т; 
1932--41 працював у цьому ін-ті, з 
1938 -- директор. В 1944-- 
ректор Львів., 1957 -- 65 -- Одес. 
політех. ін-тів. У 1965--70 -- ди- 
ректор (з 1972 -- зав. 
Їн-ту економіки АН УРСР. У 
1970--74 -- голова Ради по вивчен- 
ню продуктивних сил УРСР АН 
УРСР, 1965--74 -- гол. редактор 
журн. «Економіка Радянської Ук- 
раїни». Осн. праці з питань еконо- 
міки пром-сті, прогнозування та 
економіки  наук.-тех. прогресу, 
ефективності сусп. виробництва. 
Премія ім.О.Г. Шліхтера АН 
УРСР, 1981. Нагороджений орде- 
ном Леніна, іншими орденами, 
медалями. 
Тв.: Зкономические проблемьг управ- 
ления  научно-техническим  прогрес- 
сом. К., 1976; Зкономическое управле- 
ние созданием систем машин. К., 1981 
Ю. Канигін. 


ЯМСЬКА ПОВИННІСТЬ- - у Ро- 
сії до поч. 18 ст.державна повин- 
ність тяглого сільського і міського 
населення, яке  зобов'язувалося 
надавати для держ. потреб підво- 
ди, коней і візників. З 10 ст. на- 
зивалась повоз, у 13--15 ст.-- ям, 
підвода та ін. З 16 ст. було запро- 
ваджено «ямські гроші» -- один 
з осн. держ. податків у Росії. 

ЯН Василь Григорович |справж. 
прізвище -- Янчевецький;  23.ХІЇ 
1874 (4.1 1875), Київ З.УПІ 
1954, Звенигород, Моск. обл.) -- 
рос. рад. письменник. Враження 
від дворічної подорожі по Росії 
поклав в основу кн. «Записки пі- 
шохода» (1901). Під час рос.- 
япон. і світової воєн був військ. 
кореспондентом. Автор істор. по- 
вістей і оповідань («Фінікійський 


відділом) Я 


корабель», 1931; «Спартак», 1933, 
та ін.). Осн. твір -- трилогія «На- 
шестя монголів»: романи  «Чін- 
гісхан» (1939, Держ. премія 
СРСР, 1942), «Батий» (1942), «До 
Останнього моря! "» (1955). 

Тв.: Укр. перекл.-- Юність пол- 
ководця. К., 1956; До «останнього мо- 
ря». К., 1961; Чінгісхан. К., 1982; 
Батий. К., 82. 


ЯН Чженьнін -- амер. фізик. Див. 
Янг Чженьнін. , 
ЯН ПП КАЗИМИР (Зап П Кагі- 
тіего; 22.ПІ 1609, Краків -- 16.ХІП 
1672, Невер, Франція) -- польс. 
король (1648--68) з династії Ва- 
за. За Я. П К. всі сили Речі Поспо- 
литої були спрямовані на приду- 
шення визвольної війни  україн- 
ського народу 1648--54. В 1649 і 
1653 Я. П К. особисто очолював 
посполите рушення на Україну. 
Після возз'єднання України з Ро- 
сією 1654 уряд Я. П К. не відмо- 
вився від претензій щодо Украї- 
ни і почав рос.-польс.війну 1654-- 
67. За правління Я. П К. посили- 
лась соціально-екон. криза, заго- 
стрились класові суперечності в 
країні. У 1668 Я. ПК. зрікся пре- 
столу і виїхав до оранці. 
Мельничук. 
Ян! РЕД (ап ПІ Зобіезкі; 
17.МШ 1629, Олесько, тепер смт 
Буського р-ну Львів. обл.-- 17.УЇ 
1696, Вілянув, тепер у складі 
Варшави) -- польс. король з 1674. 
Будучи великим коронним гетьма- 
ном, командував польс. військом 
у польс.-тур. війні 1672--76, роз- 
громив у битві біля Хотина (1673) 
тур. армію. За правління Я. ПІ 


Польща воювала проти Осман- 
ської імперії (військо Я. ПІ, в 
складі якого були укр. козаки, 


1683 примусило турків зняти обло- 
гу Відня). Прагнучи залучити Ро- 
сію до антитур. коаліції, Я. ПІ 
уклав з нею «Бічний мир» 1686. 
НА -- ріка в Якут. АРСР. Довж. 
872 км, площа бас. 238 тис. км?2. 
Утворюється злиттям річок Дулга- 
лах і Сартанг, що беруть початок на 
схилах Верхоянського хр., впадає 
у Янську зат. моря Лаптєвих, ут- 
ворюючи дельту. Живлення міша- 
не. Замерзає у жовтні, скресає на- 
прикінці травня -- на поч. червня. 
Пересічна річна витрата води бі- 
ля гирла 1000 м?/с. Рибальство. 
На Я.-- м. Верхоянськ, до якого 
ріка судноплавна. 

ЯНАЧЕК  (Оапасек) Леош (Лео 
Еуген; З3.УП 1854, Гуквальди, 
Моравія -- 12.МПІ 1928, Острава) 
-- чес. композитор, фольклорист, 
диригент, педагог, критик. Член 
Чес. АН і мистецтва (з 1912). Муз. 
освіту здобув у Брно, Празі, Лейп- 
цігу та Відні. Засновник (1881) 
і директор до 1919 органної школи 
(Брно), 1919--25 -- професор Шко- 
ли вищої майстерності в Брно. 
У 1896 і 1902 приїздив до Ро- 
сії; 1896--1915 очолював «Російсь- 
кий гурток» (Брно). Твори: 9 опер, 
зокрема «Її падсербиця» («Йєну- 
фа», 1904), «Пригоди лисички-кру- 
тійки» (1924), «Засіб Макропуло- 
са» (1926); балет «Ракош Ракочі» 
(1891); оркестрові, симф., вокаль- 
но-симфонічні,  камерно-інструм. 
твори; вокальні цикли, хори. На 
рос. сюжети створено опери «Катя 
Кабанова» (1921, за «Грозою» О. 
Островського) і «З мертвого дому» 
(1928, за «Записками з мертвого 
дому» Достоєвського). Автор рап- 


содії для симф. оркестру «Тарас 
Бульба» (1918, за М. Гоголем) та 
літ.-критичних праць з питань муз. 
педагогіки, фолавлору, теорії му- 
зики. 1; Філенко. 
ЯНГ (Усоипя) Джон (н. 24. ІХ 
1930, Сан-Франціско) -- астронавт 
ША, капітан 1-го рангу ВМФ. 
Після закінчення 1952 Технологіч- 
ного ін-ту в Атланті (шт. Джорд- 
жія) служив у ВМФ. У 1959--62 
-- льотчик-випробувач. З 1962 -- 
у групі астронавтів. Разом з В. 
Гріссомом 23.1 1965 здійснив по- 
літ на космічному кораблі «Дже- 
міні-3»; з М. Коллінзом 18--21.М І 
1966 -- на космічному кораблі 
«Джеміні-10»; з Т. Стаффордом 
ії Ю. Сернаном 18--26. У 1969 -- 
на космічному кораблі «Аполлон- 
10»; 16--27.ГУ 1972 разом з Ч. 
Дьюком і Т. Маттінглі здійснив 
політ на Місяць як командир ко- 
рабля «Аполлон-16». Місячна ка- 
біна з Янгом і Дьюком зробила 
посадку на Місяць у районі крате- 
ра Декарт (21.У 1972). На Міся- 
ці Я. перебував 71 год. 2 хв., вклю- 
чаючи З виходи на його поверхню 
заг. тривалістю 20 год. 14 хв. При 
пересуванні по Місяцю астронавти 
користувались місяцеходом. 
ЯНГ (Ян; Уапя) Чженьнін (н. 22. 
ІХ 1922, Хофей) -- амер. фізик- 
теоретик, член Нац. АН США (з 
1965). Закінчив (1942) Китайський 
Нац. ун-1. 1945 -- у США. 
Основні праці -- 3 квантової 
теорії поля і фізики елементар- 
них частинок. Разом з Е. Фермі 
запропонував (1949) першу скла- 
дену модель елементарної частин- 
ки,  припустивши, що  л-мезон 
складається з нуклона й анти- 
нуклона (модель Фермі -- Янга). 
Спільно з Лі Цзундао припустив 
(1957), що для слабких взаємодій 


порушується закон збереження 
парності. Нобелівська премія, 
1957. 


ЯНГЕЛЬ Михайло Кузьмич (25.Х 
(7.ХІ) 1911, с. Зирянова, тепер 
Нижньоілімського р-ну Іркутської 
обл.-- 25.Х 1971, Москва| -- рад. 
вчений-механік, конструктор у 
галузі ракетно-космічної техніки, 
акад. АН СРСР (з 1966), акад. 
АН УРСР (з 1961), двічі Герой 
Соціалістичної Праці (1959, 1961). 
Член КПРС з 1931. Після закін- 
чення (1937) Московського авіац. 
ін-ту ім. С. Орджонікідзе продов- 
жував працювати у КБ М. М. По- 
лікарпова, з 1944 -- в КБ Ар. Ї. 
Мікояна і В. М. Мясищева. За- 
кінчив (1950) Академію  авіац. 
пром-сті. У 1950--52 -- заст. гол. 
конструктора КБ, 1952--54 -- ди- 
ректор НДІ. З 1954 -- гол. конст- 
руктор КБ. На ХХІ, ХХПіХХПЇ 
з'їздах Компартії України оби- 
рався членом 1ї ЦК, на ХХПІ і 
ХХІУ з'їздах КПРС -- кандида- 
том у члени ЦК КПРС. Депутат 
Верховної Ради СРСР 7--8-го 
скликань. Нагороджений 4 орде- 
нами Леніна, орденом Жовтневої 
Революції, медалями. Ленінська 
премія, 1960. Держ. премія СРСР, 
1967. Золота медаль ім. С. П. Ко- 
рольова АН СРСР, 1970. 

ЯНГІЮЛЬ (до 1934 -- с-ще Каун- 
чі) -- місто обласного підпорядку- 
вання Ташк. обл. Узб. РСР. Роз- 
ташований у Ферганській долині 
на Великому  Узбецькому тракті. 
Залізнична станція 67 тис. ж. 
(1983). У місті -- виробниче конди- 











509 





ЯНГІЮЛЬ 


Дж. Янг. 


Р. І. Янковський. 


ЯНДІЄВ 








р са " 
С.П. Янович. 


В. А. Яновичева. 








510 








Л.О. Яновська. 





Ф. Г. Яновський. 


терське об'єднання «Лаззат», олій- 
но-жировий комбінат, бавовноочис- 
ний з-д. Серед ін. підприємств -- 
меблева та взут. ф-ки, поліграф. 
комбінат та ін. Харч. технікум, 
мед. училище. 

ЯНДІЄВ Джемалдін Хамурзайо- 
вич |22.1У (5.У) 1916, с. Балта, 
тепер у складі м. Орджонікідзе 
Пн. Осет. АРСР -- 23.МПІ 1979, 
Грозний | -- інгуш. рад. поет, нар. 
поет  Чечено-Інгушетії (з 1977). 
Друкуватися почав 1936. Збірки 
віршів «Дзеркало часу» (1941), 
«Рідні гори» (1959), «Думи» (1966), 
«Вибране» (1976) та ін.-- про тяж- 
ке минуле інгушів та їхнє нове 
життя за Рад. влади, про дружбу 
рад. народів. Нагороджений орде- 
ном «Знак Пошани». 

Тв.: Рос. перекл.- Зхо в горах. 
Грозньй, 1964; Лавина. М., 1967; 


Хержараш. Грозньшй, 1976. 
. В. Туркаєв. 


ЯНЕВСЬКИЙ (аневски) Славко 
(н. 11.1 1920, м. Скоп'є) -- маке- 
дон. письменник, член Македон. 
АН і мистецтв (з 1967). Учасник 
нар.-визвольної боротьби народів 
Югославії проти фашизму 1941-- 
45. Літ. діяльність почав 1944. У 
збірках віршів «Криваве намисто» 
(1945), «Егейська казка про по- 
рох» (1950), «Лірика» (1951) ос- 
півував героїзм борців проти фа- 
шист. загарбників, нову, соціалі- 
стичну батьківщину. Створив пер- 
ші у македон. л-рі повість («Ву- 
лиця», 1950; про довоєнне життя 
Македонії) і роман («Село за сімо- 
ма ясенами», 1952, в укр. перекла- 
ді -- «Ясени»; про соціальні пере- 
творення в македон. селі після 2-Ї 
світової війни). Основоположник 
македон. л-ри для дітей. . 
Тв.: Укр. перекл.-- ГОповідан- 
: Македонська новела. К., 
: У гірському млині. «Всесвіт», 
1975, Хо 11; Ясени. К., 1982. 

В.Г. Гримич. 
ЯНЕНКО Микола Миколайович 
(22.У 1921, м. Каїнськ, тепер м. 
Куйбишев Новосибірської обл.-- 
16.1 1984, Новосибірськ) -- рад. 
математик і механік, акад. АН 
СРСР (з 1970), Герой Соціалістич- 
ної Праці (1981). Член КПРС з 
1952. Закінчив (1942) Томський 
ун-т. Осн. праці в галузі проб- 
лем багатовимірної диференціаль- 
ної геометрії, нелінійних задач ма- 
тем. фізики та механіки суцільного 
середовища, числових методів їх 
розв'язування. Нагороджений ор- 
деном Леніна, ін. орденами, ме- 
далями. Держ. премія СРСР, 1953, 
1972. Портрет с. 509. 
ЯНЖУЛ Іван Іванович (23.У (2.М1) 
1846, Васильківський пов., тепер 
Київ. обл.-- 18.Х (31.Х) 1914) -- 
рос. бурж. економіст і статистик, 
член Рос. Академії наук (з 1895). 
Закінчив Моск. ун-т, освіту здобу- 
вав також у Лейпцігу і Лондоні. 
З 1876 -- проф. Моск. ун-ту. Автор 
праць з питань політ. економії, 
фінанс. права і статистики. При- 
хильник «державного соціалізму». 
Пропагував ідеї гармонії класо- 
вих інтересів у бурж. суспільстві. 
ЯНИЧАРИ (тур. уепісегі, букв.-- 
нове військо) -- регулярна тур. 
піхота. Існували з 2-ї пол. 14 ст. до 
1826. Спочатку комплектувалися 
з юнаків, які потрапили в рабство, 
пізніше--шляхом насильницького 
набору з примусово навернутого 
в іслам християнського населен- 
ня підкорених країн. Поступово 


перетворилися на опору  феод.- 
клерикальної реакції, на знаряд- 
дя палацових переворотів. 
ЯНИШЕВА Нінель Яківна (н. 23. 
ТУ 1924, Харків) -- укр. рад. гі- 
гієніст, доктор мед. наук (з 1970), 
професор (з 1972), засл. діяч нау- 
ки УРСР (з 1981). В 1947 закінчила 
1-й Моск. мед. ін-т. З 1957 працює 
у Київ. н.-д. ін-ті заг. і комуналь- 
ної гігієни ім. О. М. Марзєєва. 
Праці Я. в галузі санітарної охо- 
рони навколишнього середовища 
від забруднення канцерогенними 
речовинами та ін. 
ЯНІВ (Запбу) Ян (22.ХІ 1888, с. 
Мошківці, тепер Калуського р-ну 
Ів. Фр. обл.-- 17.ХП 1952, Краків) 
-- польс. філолог, член Польської 
академії знань (з 1946). Закінчив 
Львівський ун-т (1913). Професор 
Львів. (з 1927) ії Краківського 
(з 1945)  ун-тів. Автор праць 
з польської та укр. мов: «Мало- 
руська говірка Мошківців і Сив- 
ки Наддністрянської ...» (1926), 
«З фонетики русинських говірок» 
(1928), «З малорусько-русинських 
мовних відносин» (1928), «Єванге- 
ліє Яна Сандецького (Малецького) 
ХУЇ ст.» (1947) та ін. 

А.П. Могила. 


ЯНІВСЬКЕ ВОДОСХОВИЩЕ -- 
водосховище на р. Міусику (бас. 
Азовського м.), у межах Вороши- 
ловгр. обл. УРСР. Споруджено 
1950. Довжина 3,5 км, шир. до 0,35 
км. Повний об'єм 3,4 млн. ма, 
корисний -- 2,34 млн. м?. Площа 
76 га. Пересічна глиб. 4,66 м, макс. 
-- 9,1 м. Використовують для 
побутового | водопостачання м. 
Красного Луча та прилеглих насе- 
лених пунктів. О. О. Русинов. 
ЯНІВСЬКИЙ Богдан (Юрій) Яро- 
славович (н. 4.МП 1941, Львів) -- 
укр. рад. композитор і піаніст, 
засл. діяч мист. УРСР (з 1980). 
Член КПРС з 1977. Закінчив 
Львів. консерваторію (1967 -- фп., 
1978 композиторський  ф-ти). 
З 1967 -- зав. муз. частиною Львів. 
театру юного глядача. Автор музи- 
ки до драм. вистав (понад 100), 
мультфільмів, телефільмів; симф., 
камерно-інструм. творів, естрад- 
них пісень.  , 

ЯНІВСЬКИЙ КОНЦТАБІР у 
Львові. Створений нім.-фашистсь- 
кими окупантами в листопаді 1941 
на Янівській вулиці Львова (звід- 
си назва). Сюди фашисти зганяли 
рад. громадян і військовополоне- 
них. У таборі були також громадя- 
ни з ін. окупованих гітлерівцями 
країн. Осн. місцем масових роз- 
стрілів в'язнів була балка під наз- 
вою «Долина смерті» (за півкіло- 
метра від Я. к.). Всього в. к. 
було знищено понад 200 тис. 
чоловік. І. Л. Бутич. 
ЯНКІ (англ. УапКее) -- прізвисько 
американців -- уродженців США. 
Під час війни за незалежність у 
Північній Америці 1775--83 пріз- 
висько Я. вживалося щодо повста- 
лих колоністів, з часів громадян- 
ської війни в США 1861--65 -- що- 
до жителів пн. штатів, пізніше -- 
всіх американців. 

ЯНКО Дмитро Григорович (н. 
19.Х 1930, с. Зачепилівка, тепер 
Новосанжарського р-ну Полтав. 
обл.) -- укр. рад. мистецтвозна- 
вець, засл. діяч мистецтв УРСР 
(з 1974). Член КПРС з 1965. У 
1959 закінчив Київ. ун-т. Осн. пра- 
ці-- з питань українського образо- 


творчого мистецтва: «Пам'ягники 
Києва» (1974), «Слава праці», 
«Олександр Ковальов» (обидві -- 
1977), «Олександр  Скобликов» 
(1979), «Українська  Ленініана» 
(1980, у співавторстві), «Пам'ятни- 
ки ї монументи України» (1982) 


та ін. 
ЯНКОВСЬКИЙ Марко Ілліч 
(17.Х 1915, Астрахань -- 27.1М 
1980, Сімферополь) -- укр. рад. 
театр. художник, засл. діяч мист. 
УРСР (1967). Учасник Великої 
Вітчизняної війни. В 1939 закін- 
чив Астраханське худож. уч-ще. 
В 1953--80 -- гол. художник Крим. 
рос. драм. театру ім. М. Горько- 
го. Оформив вистави: «Яків Бо- 
гомолов» М. Горького, «Вони бу- 
ли акторами» Г. Натансона і В. 
Орлова, «Навала» Л. Леонова, 
«Справа, якій ти служиш» за Ю. 
Германом, «Камінний господар» 
Лесі Українки, «Фауст і смерть» 
О. Левади. Нагороджений орденом 
Червоної Зірки, ін. орденами, ме- 
далями. Держ. премія СРСР, 1977. 

І. М. Давидова. 


ЯНКОВСЬКИЙ Ростислав Івано- 


вич (н. 5.П 1930, Одеса) -- рос. 
рад. актор, нар. арт. СРСР (з 
1978). Після закінчення театр. 


студії у Ленінабаді (1951) до 40957 
працював в Ленінабад. рос. драм. 
театрі, з 1957 -- в Мінському рос. 
драм. театрі ім. М. Горького. Се- 
ред ролей: Флоріан Гайшун («По- 
вернення в Хатинь» за Адамови- 
чем), Арбенін («Маскарад» Лер- 
монтова),  Нагульнов  («Піднята 
цілина» за Шолоховим), Макбет 
(однойменна трагедія Шекспіра). 
Портрет,с. 509. 
ЯН-МАЙЄН -- острів у пн. ча- 
стині Атлантичного ок., належить 
Норвегії. Пл. 380 км?. На Пн. 
Сх.-- діючий вулкан Беренберг 
(вис. 2277 м). Кратер і схили до 
вис. 500 м вкриті кригою, окремі 
льодовики спускаються до моря. 
Пл. зледеніння 117 км2. Пд.-зх. 
частина острова -- східчасте пла- 
то з вулканічними кратерами і 
гарячими джерелами. Часті зем- 
летруси. Радіонавігаційна і метео- 
рологічна станції. 
ЯНОВИЧ (справж. прізв.-- Кур- 
бас) Степан Пилипович (28.Х. 1862, 
с. Куропатники, тепер Бережансь- 
кого р-ну Терноп. обл.--10.ІХ. 1908, 
с. Старий Скалат, тепер Підволо- 
чиського р-ну Терноп. обл.) -- 
укр. актор, співак (тенор) і ре- 
жисер. Батько Леся Курбаса, чо- 
ловік В. Яновичевої. У 1884--98, 
1900 був актором, 1891 -- 98 -- 
також режисером Театру товари- 
ства «Руська бесіда» у Львові; 
1898 разом з К. Підвисоцьким ке- 
рував власною трупою, 1898--99 -- 
у Літньому театрі Кам'янця-По- 
дільського. Ролі: драматичні 
Михайло Гурман («Украдене щас- 
тя» Франка), Іван  Непокритий 
(«Дай серцю волю, заведе в не- 
волю» Кропивницького), Дмитро 
(«Не судилосьь Старицького), Ва- 
силь («Лимерівнаь» П. Мирного); 
музичні -- Петро («Наталка Пол- 
тавка» М. Лисенка), Андрій («За- 
порожець за Дунаєм» Гулака-Ар- 
темовського), Вакула і Голова 
(«Різдвяна ніч» і «Утоплена» Ли- 
сенка). Серед вистав: «Учитель» 
І. Франка, «Одруження» М. Го- 
голя, «Розбійники» Ф. Шіллера 
(грав роль К. Моора). 
Пп. Кк. Медведик. 


ЯНОВИЧЕВА Ванда Адольфівна 
(П1.ХІ 1867, Чернівці -- 24.УПІ 
1950, Харків) -- укр. драм. ак- 
триса. Дружина С. Яновича, мати 
Леся Курбаса. Працювала у Теат- 
рі товариства «Руська бесіда» 
у Львові (1885--98), у Літньо- 
му театрі Кам'янця-Подільського 
(1898--99), в «Кийдрамте» (1920-- 
21). Серед ролей: драматичні -- 
Черниця («Гайдамаки» за Шевчен- 
ком), Стеха («Назар Стодоля» 
Шевченка), Христя («Дай серцю 
волю, заведе в неволю» Кропив- 
ницького), Явдоха («Безталанна» 
Карпенка-Карого), Проня («За дво- 
ма зайцями» Старицького); музич- 
ні -- Франческа («Весела вдова» 
Целлера), Фрузя («Корневільські 


дзвони» Планкетта). 
П.К. Медведик. 


ЯНОВСЬКА Любов Олександрів- 
на Гпсевд.-- Ф. Екуртжа; Омель- 
ко Реп'ях; 18(30). УП 1861, с. 
Миколаївка, тепер Борзнянсько- 
го р-ну Черніг. обл.-- 1933, Київ| 
укр. письменниця. Закінчила 
Полтав. ін-т шляхетних дівчат 
(1881). Працювала вчителькою в 
Лубенському повіті на Полтавщи- 
ні, організувала тут недільну шко- 
лу. Після 1905 (з перервами) жила 
в Києві, провадила культурну ро- 
боту. Друкуватися почала 1897. 
В оповіданнях «Злодійка Оксана» 
(1897), «Смерть Макарихи» (1900), 
«Городянка» (1901), у п'єсах «В 
передрозсвітньому тумані» (1908), 
«В підвалі» (1908) та ін. змалюва- 
ла злиденне життя селян, заробіт- 
чан, робітників. Революцію 1905-- 
07 зустріла з піднесенням. В ряді 
новел і соціально-психологічних 
драм («Без віри», 1907; «Людське 
щастя», 1909, та ін.) викривала 
дворушництво лібералів, виступа- 
ла проти індивідуалізму й дека- 
дентства. 

Тв.: Твори, т. 1-2. К., 1959. 

Літ.: Сінько Г. Ю. Любов Яновська. 
К., 1962. Р. С. Міщук. 
ЯНОВСЬКИЙ Борис Карлович 
Г19(31).ХП 1875, Москва -- 19.Ї 
1933, Харків) - укр. рад. компо- 
зитор, музичний критик, диригент, 
педагог. У 1896 закінчив колегію 
П. Галагана, 1903 -- ун-т (обидва -- 
в Києві). З 1910 -- в Петербурзі, 
1916--17 -- диригент Моск. при- 
ватної опери С. Зиміна. З 1918 -- 
викладач муз. технікуму і муз.- 
драм. ін-ту в Харкові. Автор пер- 
шої укр. революц. опери «Вибух» 
(пост. 1927). Серед ін. творів -- 9 


опер (зокрема, «Відьма», пост. 
1916; «Самійло Кішка», пост. 
1920), балети  «Аравійська ніч» 


(пост. 1916) і «Ференджі» (пост. 
1930); симф. і камерно-інстру- 
ментальні твори, хори, романси, 
пісні, музика до драматичних ви- 
став, музикознавчі статті. Висту- 
пав 1 як піаніст. Р. І. Кулик. 
ЯНОВСЬКИЙ Олексій Гаврило- 
вич (1739 -- р. см. невід.) -- укр. 
архітектор. Після закінчення 
1764 петерб. АДМ працював «при 
строєніях» у К. Розумовського. 
У 1765--71 за проектом М. Б. 
Деламота збудував палац і церкву 
в м. Почепі. У 1778 був запрошений 
фельдмаршалом П. Румянцевим- 
Задунайським на посаду архітек- 
тора для спорудження в м. Глухо- 
ві Троїцької церкви та будинків 
генерал-губернатора й судових де- 
партаментів (буд-во розпочав А. 
Квасов). 


ЯНОВСЬКИЙ  Феофіл Гаврило- 
вич |12 (24). МІ 1860, с. Миньків- 
ці Подільської губ., тепер Дунаєве- 
цького р-ну Хмельницької обл.-- 
8.МІІ 1928, Київ)-- укр. рад. те- 
рапевт, акад. АН УРСР (з 1927). 
У 1884 закінчив мед. ф-т Київ. 
ун-ту, при якому працював до 
1904. В 1904--05 -- професор гос- 
пітальної терапевтичної клініки 
Новорос. ун-ту в Одесі. З 1905-- 
19 -- професор Київ. ун-ту, в 
1919--21 -- зав. терапевтич. клі- 
нікою Крим. ун-ту, з 1921 -- зав. 
кафедрою терапії Київ. мед. ін-ту. 
Праці присвячені питанням клініки 
туберкульозу, захворювань легень, 
нирок, шлунково-кишкового трак- 
ту, деяким питанням патології 
кровообігу тощо. Результати дос- 
ліджень патології нирок були уза- 
гальнені в праці «Діагностика за- 
хворювань нирок у зв'язку з їх 
патологією» (1927). Я. створив шко- 
лу укр. рад. терапевтів. У 1928 
ім'я Я. було присвоєне Київ. ту- 
беркульозному ін-ту (тепер Київ. 
н.д. ін-т туберкульозу, пульмоно- 
логії та грудної хірургії ім. акад. 
Ф. Г. Яновського). 

ЯНОВСЬКИЙ Юрій Іванович (14 
(27). УПІ 1902, хутір Маєрове, 
тепер с. Нечаївка Компаніївського 
р-ну Кіровогр. обл.-- 25.1 1954, 
Київ) -- укр. рад. письменник. У 
1922--24 навчався в Київ. політех. 
ін-ті. В 1925--26 працював худож. 
редактором на Одес. кінофабриці. 
З 1927 жив і працював у Харкові, 
з 1939 -- у Києві. В л-рі виступив 
1924 з віршами про героїку соціа- 
лістич. будівництва (зібрані в кн. 
«Прекрасна Ут», 1927). Ранні но- 
вели («Роман Ма», «Туз і пер- 
стень», «Байгород» та ін.), пройня- 
ті пафосом революції, ввійшли до 
книг «Мамутові бивні» (1925) і 
«Кров землі» (1927). У романі 
«Майстер корабля» (1928) показа- 
но працю укр. рад. кінематогра- 
фістів. Тема роману «Чотири шаб- 
лі» (1931) -- селянський повстан- 
ський рух на Україні в роки гро- 
мадян. війни. Роман у новелах 
«Вершники» (1935) видатне 
явище рад. прози. В ньому Я. по- 
казав героїзм укр. робітн. класу 
в громадян. війні, його безмежну 
відданість соціалістичній револю- 
ції, Комуністичній партії. Твір 
відзначається піднесено  роман- 
тичним стилем, поетичною мовою. 
В 20--30-і рр. Я. написав кілька 
сценаріїв для укр. кіно («Гам- 
бург», «Фата моргана», «Серця 
двох» та ін.), п'єси «Завойовники» 


-- 


(1931), «Дума про  Британку» 
(1932), «Потомки» (1940), видав 
зб. оповідань «Короткі історії» 


(1940). 

У роки Великої Вітчизн. війни Я. 
редагував журн. «Українська лі- 
тература», був військ. кореспон- 
дентом на 1-му Укр. фронті. Його 
оповідання (зб. «Земля батьків», 
1944), нариси про героїчних захис- 
ників Батьківщини широко друку- 
вались у пресі, передавалися по 
радіо. П'єса «Син династії» (1942) 
-- про робітн. клас і його боротьбу 
проти гітлерівських загарбників. 
Я. був кореспондентом газ. «Прав- 
да Украйньи» на Нюрнберзькому 
міжнар. процесі над гол. нім. воєн- 
ними злочинцями. Нариси «Листи 
з Нюрнберга» спрямовані проти 
фашизму ії спроб відродити його 
в Європі. Роман Я. про перший 


повоєнний рік на рад. землі «Жива 
вода» (1947) пізніше вийшов у пе- 
реробленому вигляді під назвою 
«Мир» (1956). Темі патріотизму 
рад. людей у дні війни присвячена 
зб. «Київські оповідання» (1948, 
Держ. премія СРСР, 1949). Я. 
належать також сценарії («М. В. 
Гоголь», «Павло Корчагін», «Зв'яз- 
ковий підпілля»), п'єси «Райсь- 
кий табір» -- про війну амер. оку- 
пантів проти корейських патріо- 
тів та «Дочка прокурора», при- 
свячена проблемам виховання мо- 
лоді. Розпочав писати цикл п'єс 
про Т. Шевченка («Молода воля», 
опубл. посмертно). У с. Нечаївці 
1972 відкрито Яновського Ю. І. 
музей, встановлено пам'ятник 
(скульптор І. Макогон). Іл. див. 
на окремому аркуші, с. 512--513. 
Тв.: Твори, т. 1-5. К., 1958--59; 
Твори, т. 1--5. К., 1982--83; Рос. 
перекл.-- Собрание сочинений, 
т. 1--3. М., 1960 
Літ.: Бабишкін О. Юрій Яновський. 
К., 1957; Тростянецький А. Крила ро- 
мантики. К., 1962; Плачинда С. Май- 
стерність Юрія Яновського. К., 1969; 
Лист у вічність. Спогади про Юрія 
Яновського. К., 1980. 

. К. Бабишкін. 


о 
ЯНОВСЬКОГО Ю. І. МУЗЕЙ -- 
меморіальний музей у с. Нечаївці 
Компаніївського р-ну Кіровогр. 
обл., де народився і провів дитячі 
роки Ю. І. Яновський. Відкритий 
1972. На місці, де стояла хата 
Яновських, встановлено  пам'ят- 
ний знак. У трьох залах музею (збу- 
дованому за проектом арх. В. Гу- 
бенка) розміщено літ. експозицію, 
яка висвітлює життєвий і творчий 
шлях письменника. У двох залах 
відтворено мемор. куточки (ін- 
тер'єр ідальні Яновських і робочий 
кабінет письменника). Серед екс- 
понатів музею: документи, фото- 
копії, книги, листи, письмове при- 
ладдя, альбом з фотографіями, 
що їх виготовив сам Ю. Яновський, 
записна книжка (1946). Експону- 
ються твори образотворчого мис- 
тецтва. Н. Ю. Загрійчук. 
ЯНОНІС Юлюс (4.1У 1896, с. Бяр- 
жиняй, тепер Біржайського р-ну 
Лит. РСР-- 30.У 1917, поблизу 
Царського Села, тепер м. Пушкін) 
-- лит. поет, революц. діяч. Осно- 
воположник лит. пролетарської 
поезії. Друкувався з 1912. У вір- 
шах «Коваль», «Вставай, Росіє!», 
«Армія праці», «Мозолистим ру- 
кам» та ін. створив узагальнені 
картини життя і боротьби пролета- 
ріату, ствердив нового героя. В са- 
тиричній «Пісні клерикала» викри- 
вав духівництво. Збірка «Вірші» 
(вид. 1918 у Воронежі) вплинула 
на формування пролет. і антифа- 
шист. литовської поезії. Я.-- автор 
публіцистич. статей, оповідань. В 
м. Шяуляй -- меморіальний музей 
Я., вм. Біржай -- пам'ятник пое- 


тові. 
Тв.: Рос. перекл.-- Избранноєе. 
М., 1955; Песня борцов. Стихи. Во- 


ронеж, 1981. 4. Самульоніс. 
ЯНОШШІ ()дпоз5у) Лайош (н. 2. 
ПІ 1912, Будапешт) -- угорський 
фізик, член Угорської АН (з 
1950), її віце-президент (1958--73). 
Член ЦК УСРП. Навчався у Віден. 
і Берлін. ун-тах. Працював (1939-- 
50) у Великобританії. Професор 
ун-ту в Будапешті (з 1950), дирек- 
тор Центр. ін-ту 
Угорської АН (1956--70). Член 
Наукової ради Об'єднаного ін-ту 
ядерних досліджень (Дубна). Осн. 





фіз. досліджень . 


511 


яношшь 





Ю. І. Яновський. 


ь Р Р 





Ю. Яноніс. 


я Даю 


-«Зій 


Ме 


А.К. Янсонс. 


Г. Я. Янушевич. 


ст Фе 





Ума 


як 





512 


ЯНСЕНІЗМ 





М.М. Яншин. 





Янус. Римська монета. 


Ріка Янцзи. 


праці -- з фізики космічного про- 
міння, теорії відносності, кванто- 
вої теорії. Спільно з англ. фізи- 


ком Дж. Рочестером (н. 1908) від- 
крив (1940) проникаючі зливи у 
космічному промінні. 
ЯНСЕНІЗМ -- течія у франц. і 
нідерландському католицизмі. Ви- 
ник у 17 ст. на основі вчення голл. 
богослова-католика  К.  Янсенія 
(1585--1638), яке поєднувало еле- 
менти протестантизму (зокрема 
кальвінізму) і вчення Августи- 
на Блаженного та було спрямоване 
проти єзуїтів. Центром Я. був 
монастир поблизу Парижа, що в 
17 ст. став значним осередком 
франц. культури. З ним пов'язана 
діяльність Б. Паскаля, Ж. Расіна, 
А. Арно та ін. Я. був засуджений 
папськими буллами 1705, 1713. З 
серед. 18 ст.Я. зійшов з політ. аре- 
ни у Франції. Прибічники Я. в 
Нідерландах 1723 утворили т. з. 
Утрехтську церкву (існує й нині). 
ЯНСОН Гор Кіндратович (н. 18. 
ПІ 1938, Харків) -- укр. фізик, 
чл.-кор. "АН УРСР (з 1979). Після 
закінчення Харків. ун-ту (1961) 
працює у Фіз.-тех. ін-ті низьких 
т-р, з 1979 -- також професор 
Харків. ун-ту. Осн. праці -- з фі- 
зики низьких т-р, фізики твердого 
тіла, мол. біофізики. Спільно з 
співробітниками відкрив (1964) 
т. 3. нестаціонарне явище Джозеф- 
сона. Розвинув тунельну й мікро- 
контактну спектрометрію нормаль- 
них металів, діелектриків і доміш- 
кових молекул. З високою точніс- 
тю визначив енергію взаємодії 
біол. молекул у кристалічній і га- 
зовій фазах. Держ. премія УРСР, 
0. 
ЯНСОН Юлій Едуардович (15 
(27).Х 1835, Київ -- 31.1 (12.П) 
1893, Петербург) -- рос. економіст 
і статистик бурж.-ліберального на- 
пряму, член-кор. Рос. академії 
наук (з 1892). Закінчив (1855) Ки- 
їв. ун-т. З 1871 -- професор ста- 
тистики Петерб. ун-ту. Автор під- 
ручника «Теорія статистики» 
(1986). У своїх працях на статистич- 
них даних об'єктивно показав тяж- 
ке становище рос. селян, пограбо- 
ваних реформою 1861, вимагав змі- 
ни всієї податкової системи та агр. 
законодавства на користь селянст- 
ва. Твір Я. «Порівняльна статисти- 
ка Росії та західноєвропейських 
держав» В. І. Ленін використав 
при написанні своєї праці «Розви- 
ток капіталізму в Росії». 
ЯНСОнС Арвід Крішевич 
Г10 (23).Х 1914, Лібава, тепер Ліє- 
пая -- 21.ХІ 1984, Манчестер, по- 
хований у Ленінграді) -- латись- 
кий та російський диригент і пе- 
дагог, нар. арт. СРСР (з 1976). В 
1935 закінчив Лієпайську, 1944 -- 
Латв. консерваторії (Рига). Пра- 
цював скрипалем у Лієпаї та Ризі, 
1944--52 -- диригент Латв. театру 
опери та балету, одночасно з 1947 
-- симф. оркестру Латв. радіо. З 
1952 -- диригент (у 1964--67 -- гол. 
диригент) симф. оркестру Ленінгр. 


філармонії. З 1972 -- викладач 
Ленінгр. консерваторії. Нагород- 
жений орденом Дружби народів, ін. 
орденами. Держ. премія СРСР, 
1951. Портрет с. 511. І. Д. Гамкало. 
ЯНТАР, бурштин -- природна ор- 
ганічна сполука, викопна смола 
хвойних дерев (СсоНьфО). Містить 
домішки сірки. Аморфний. Густ. 
1,05--1,10. Твердість  2,0--3,0. 
Колір жовтий різних відтінків, 
червоно-коричневий, рідше зеле- 
ний. Блиск смоляний. Прозорий 
або напівпрозорий. У Я. трапля- 
ються включення -- комахи і рос- 
линні рештки. Найбільші родовища 
Я. в СРСР -- у відкладах палеоге- 
нового й неогенового віку на тер. 
республік Прибалтики, в БРСР, на 
Україні (зокрема в Ровен., Київ. 
Житомир., Львів. і Харків. облас- 
тях). Використовують як виробне 
каміння, кращі відміни -- як доро- 
гоцінне каміння. З пресованого 
Я. виготовляють ізолятори. З Я. 
низької якості одержують янтар- 
ну к-ту, янтарну олію тощо. 
ЯНТАРНА КИСЛОТА, 
етан-1,2-дикарбонова кислота, 
НООССН,СН,СО0н -- насичена 
природна  двооснбвна  карбонова 
кислота. Тверда речовина, добре 
кристалізується і розчиняється у 
воді. Виявлена в янтарі (звідси 
назва), багатьох рослинах (напр., 
у недозрілих ягодах агрусу, стеб- 
лах ревеня), в бурому вугіллі 
тощо. Є проміжним продуктом 
трикарбонових кислот циклу. Я. 
к. і її похідні використовують для 
одержання пластмас, барвників, 
інсектицидів, лікар. препаратів. 
«ЯНТАРЬ-1» -- найменування рад. 
висотних автоматичних іоносфер- 
них лабораторій. Запущені за 
допомогою серійних вітчизн. гео- 
фа; ракет для дослідження ро- 
ти електростатичних ракетних 
двигунів (ЕРД) у космічних умо- 
вах. У польотах  вимірювались 
густина іонного струму з іоносфе- 
ри на поверхню лабораторії, її 
електр. потенціал, розрядний струм 
ЕРД, струм іонного пучка тощо. 
Протягом 1966--71 запущено 4 
«Я.-1». Як робоче тіло ЕРД за- 
стосовували аргон, азот і повітря 
(зафіксовано швидкість витікан- 
ня реактивного струменя 40, 120, 
140 км/с відповідно). 
ЯНУС (лат. Їапиз5) -- 1) У рим. 
міфології бог входу й виходу, две- 
рей і першопочатку всього на світі. 
Храм Я. відкривали при оголошен- 
ні війни (через його ворота війсь- 
ка вирушали в похід) і закривали 
після укладення миру. Зображува- 
ли Я. чоловіком з двома обличчя- 
ми -- старим і молодим.2)Пере- 
носно-- «дволикий Янус» -- лу- 
кава людина, дворушник. 
ЯНУШЕВИЧ Ганна Яківна 
(14 (27).ХП 1907, Гайворон, тепер 
Кіровогр. обл. -- 25.ХП 1983, Чер- 
нівці) -- укр. рад. актриса, нар. 
арт. УРСР а 1965). Закінчила 
1923 Київ. муз.-драм. ін-т ім. М. 
Лисенка. Працювала в Київ. укр. 








драм. театрі ім. І. Франка (1927-- 
31), Харків. театрі - Революції 
(1931-- 36), з 1937 -- в Харків. теат- 
рі ім. Ленінського комсомолу (з 
1940 -- Чернів. укр. муз.-драм. 
театр ім. О. Кобилянської). Серед 
ролей: Варка («Безталанна» Кар- 
пенка-Карого), Оманиха («Дніст- 
рові кручі» за Ю. Федьковичем), 
Комісар («Оптимістична трагедія» 
Вишневського), Анна  Фірлінг 
(«Матінка Кураж та її діти» Брех- 
та).  Знімалась у кінофільмах 
«Земля», «Вовчиха» та ін. Наго- 
роджена орденами Трудового Чер- 
воного Прапора, «Знак Пошани». 
Портрет с. 511. Л. І. Барабан. 
ЯНЦЗИ, Чанцзян -- ріка у Китаї, 
найбільша в Євразії. Довж. 5800 
км, площа бас. 1808 тис. км?2. 
Бере початок з льодовиків у центр. 
частині Тібетського нагір'я, впа- 
дає у Сх.-Китайське м., утворю- 
ючи велику дельту (площа бл. 80 
тис. км2?). У верхів'ї (де має назву 
Муруй-Ус) та нижче, в межах 
Сіно-Тібетських гір (де має назву 
Цзіньшацзян), Я. переважно гірсь- 
ка, порожиста ріка. Нижче м. Іча- 
на Я. (під назвою Чанцзян) пере- 
тинає ШЦзянханьську та Велику 
Китайську рівнини, утворюючи 
численні рукави й озерні розши- 
рення. Найбільші притоки: Ялунц- 
зян, Міньцзян, Цзялінцзян, Хань- 
шуй (ліві). Живлення переважно 
дощове, у горах -- льодовикове і 
снігове. Сезонні коливання рівня 
(з макс. влітку) 15--30 м, інколи 
досягають 60 м, викликаючи ката- 
строфічні паводки. Для захисту 
від них вздовж берегів Я. спо- 
руджено дамби протяжністю 3800 
км. Пересічна витрата води у по- 
низзі 36 500 мд/с, макс. -- 85 000 
м3/с. Об'єм річного стоку 1050 км2. 
У пониззі спостерігаються мор. 
припливи заввишки від 1--2,7 
м до 4, м. Заг. запаси гідроенер- 
гії у бас. Я. майже 220 млн. кВт, на 
ряді приток споруджено ГЕС. 
Великим Китайським каналом спо- 
лучена з ріками Хуанхе та Хуайхе. 
Судноплавна на 2300 км від гир- 
ла (до м. Чунціна), мор. судна під- 
німаються на 690 км. Бас. Я.-- 
один з найбільш густонаселених 
районів земної кулі, тут розташова- 
ні міста Чунцін, Ухань, Нанкін, 
поблизу гирла-- мор. порт Шан- 
хай. 4.М. Оліферов. 
ЯН ЧЖУ, Ян Цзи-Цзюй, Ян Шен 
(440--360 або 414--334 до н. е.)-- 
давньокит. мислитель-вільноду- 
мець. Виходячи з наївно-матеріалі- 
стичних уявлень, Я. Ч. різко кри- 
тикував реліг. віру в безсмертя, 
вважав смерть такою ж природною 
й неминучою, як і життя. За Я. Ч., 
усі події та явища природи і сус- 
пільства підпорядковуються діян- 
ню принципу природної необхід- 
ності, який він визначав як долю. 
Це зумовило наявність у поглядах 
Я. Ч. елементів фаталізму. В ети- 
ці проголошував ідеї себелюбства, 
цінності земного життя, природних 
пристрастей і насолод, зневажли- 
вого ставлення до слави, почестей. 
ЯНЧО (апс5о) Міклош (н. 27.ІХ 
1921, м. Вац) -- угорський режи- 
сер. "У 1950 закінчив Ін-т театр. та 
кіномистецтва (Будапешт). Спо- 
чатку працював як режисер кіно- 
хроніки, з 1952 знімав докумен- 
тальні фільми. Здійснив постанов- 
ки художніх фільмів: «Дзвони 
пішли у Рим» (1958), «Без надії» 

















До ст. Франко І. Я. 


1. І. Франко. З групової фотографії. 1870. 

2. І. Франко з дружиною О. Хоружинською. Київ. 1886. 
3. І. Франко та Б. Грінченко. 1904. 

4. Хворий І. Франко диктує. 1912. 


9. Пам'ятник І. Франкові в м. Бориславі. Скульптори 0. Супрун і 
Ю. Білостоцький. Граніт. 1958. 


6. Реконструкція садиби Франків у селі Івана Франка (колишні На- 
гуєвичі). 


7. «Вічний революціонер». Іл. художника В. Перевальського. 
1978. 


8. «Борислав сміється». Іл. художника С. Адамовича. 1955. 


9. «Захар Беркут». Інсценізація Івано-Франківського українського 
музично-драматичного театру ім. І. Франка. 1956. 


10. «Олівець». Іл. художника В. Касіяна. 1949. 


11. Кадр із фільму-спектаклю «Украдене щастя». Київський держав- 
ний український драматичний театр ім. І. Франка. 1956. 


12. Кадр з фільму «Іван Франко». Київська кіностудія ім. О. П. Дов- 
женка. 1956. 


ь» о ю 








книгоспілка 


До ст. Яновський Ю. І. 


ко. 1961. 





ІІТТЕВАТОВЕ8 
ЗОУМІЕТІа0 Е8 -3 


Іев сауаїіегя 


"4 
паті з, є 
У 
ОДАІЛІМАНО . ум 





1. Ю. І. Яновський. 1932. Фото А. Петрицького. 2. Хата на х. Майєровому поблизу с. Нечаївки (тепер Компаніївського 
району Кіровоградської області), де народився Ю. І. Яновський. 3. Письменники В. В. Іванов, Ю. І. Яновський і 
М. П. Бажан під час Декади українського мистецтва і літератури в Москві. 1951. 4. Ю. І. Яновський (третій ряд -- 
другий справа) серед радянських кореспондентів на Нюрнберзькому процесі 1945. 5. «Вершники». Ілюстрація ху: 
дожника І. М. Селіванова. 1961. 6. Обкладинка роману Ю. І. Яновського «Майстер корабля». 1928. 7. Обкладинка ро- 
ману «Вершники», виданого в Парижі французькою мовою в перекладі і з передмовою Л. Арагона. 1956. 8. Ю. І. Янов- 
ський на репетиції п'єси «Дума про Британку». Камерний театр. Москва. 1937. 9. Сцена з вистави «Дочка прокурора». 
Київський російський драм. театр ім. Лесі Українки. 1953. 10. Кадр з фільму «Дума про Британку». Режисер 
М. С. Вінграновський. Київська кіностудія ім. О. П. Довженка. 1969. 11. Музей Ю. І. Яновського в с. Нечаївці. 12. Па- 
м'ятник на могилі Ю. І. Яновського на Байковому кладовищі в Києві. Скульптор І. В. Макогон, архітектор П. Ф. Костир- 


(1965), «Зірки та солдати» (1967, 
угорсько-рад. стрічка), «Тиша й 
крик» (1968), «Любов моя, Елек- 
тро» (1974), «Угорська рапсодія» 
(1978), «Алегро барбаро» (1979), 
«Серце тирана, або Боккаччо в 
Угорщині» (1981). З 1983 -- гол. 


режисер драм. театру ім. Й. Ка- 
тони (м. Кечкемет). 
ЯНЧУК Микола Андрійович 


(29.ХІ 1859, с. Корниця Костян- 
тинівського пов. Седлецької губ., 
тепер у ПНР -- 6.ХП 1921, Моск- 
ва) -- укр., білорус. та рос. фоль- 
клорист, етнограф і драматург. 
Закінчив Моск. ун-т (1885). Ре- 
дагував у Москві журн. «Зтногра- 
фическое  обозрениє» (1889 
1916). Був професором Білорус. 
університету в Мінську (1921). 
Записав і видав українські і бі- 
лоруські народні пісні, вертеп, 
укр. весільний обряд. Автор 
праць: «До історії і характери- 
стики жіночих типів у героїчному 
епосі» (1900), «Про псевдонародні 
білоруські пісні ...» (1909). На- 
писав білорус. мовою кілька вір- 
шів; укр. мовою -- комедії «Пи- 
лип-музика» (1887, на музику по- 
клав М. В. Лисенко) та «Вихова- 
нець» (1899), драму «Не поможуть 
і чари...» (1891) та ін. 

О. І. Дей. 


ЯНЧУКОВ Олександр Тимофійо- 
вич (28.ХП 1910, Харків -- 18.МІ 
1982, Львів) -- укр. рад. актор, 
нар. арт. УРСР (з 1980). Член 
КПРС з 1953. Творчу діяльність 
почав 1930 в Харківському театрі 
«Веселий пролетар», з 1934 працю- 
вав у Харків. театрі юного гляда- 
ча, з 1944 -- у Львів. театрі юного 
глядача ім. М. Горького. Серед ро- 
лей -- Омелян Ткач («Учитель» 
Франка), дід Юхим («97» М. Ку- 
ліша), Павло Корчагін («Як гар- 
тувалася стальь» за М. Остров- 
ським). Створив образ В. І. Леніна 
у виставах «Сім'я» І. Попова, 
«Ім'ям революції» М. ШЩатрова. 
Нагороджений орденом Трудового 
Червоного Прапора, медалями. 
К.О. Силіна. 
ЯНЧУЛ, Янчур -- річка у Запоріз. 
та Дніпроп. областях УРСР, права 
прит. Гайчуру (бас. Дніпра). Довж. 
72 км, площа бас. 725 км?. Бере 
початок на пн. схилах Приазовсь- 
кої височини. Використовують для 
тех. водопостачання. У долині річ- 
ки, біля с. Петрівки, виявлено по- 
селення бронзового віку. 
ЯНШИН Михайло Михайлович 
120.Х (2.ХІ) 1902, Юхнов, тепер 
Калузької обл.-- 17.УП 1976, 
Москва) -- рос. рад. актор, режи- 
сер, нар. арт. СРСР (з 1955). 
Вчився в 2-й Студії МХТ, 1924 
вступив до трупи МХАТУ. Ролі: 
Градобоєв («Гаряче серце» О. Ост- 
ровського), Чебутикін («Три сест- 
ри» А. Чехова), Бублик, Сергій 
Горлов («Платон Кречет», «Фронт» 
Корнійчука), сер Пітер («Школа 
лихослів'я» Шерідана; одноймен- 
ний фільм), Абель («Соло для го- 
динника з боєм»  Заградника). 
В 1937--41 був худож. керівни- 
ком циган. театру «Ромен», 1950-- 
63 -- гол. режисер Моск. драм. 
театру ім. К. С. Станіславського. 
Знімався в кіно (фільми: «Пору- 
чик Кіже», «Шведський сірник» 
та ін.). Нагороджений 2 орденами 
Леніна, ін. орденами, медалями. 
Держ. премія оно С 


мас 


Кулик. 


33 УРЕ, т. 12 


ЯНШИН (Олександр Леонідович 
Г(н. 15 (28). ПІ 1911, Смоленськ)-- 
рад. геолог, акад. АН СРСР (з 
1958). Герой Соціалістичної Пра- 
ці (1981). Закінчив Моск. геол.- 
розвідувальний ін-т (1932). З 1958 
заст. директора Ін-ту геології 
і геофізики Сибірського відділен- 
ня АН СРСР (у Новосибірську). 
З 1982 -- віце-президент АН СРСР. 
Осн. праці -- з проблем тектоніч- 
ної будови і розвитку Пд. Уралу, 
Прикаспійської западини, Туран- 
ської плити, Сибірської платфор- 
ми. Розробив і застосував методику 
реконструкції похованих палеозой- 
ських тектонічних структур, вчен- 
ня про молоді платформи. Відкрив 
кілька родовищ корисних копалин 
та артезіанських басейнів у Зх. 
Казахстані ї Пд. Сибіру. Нагоро- 
джений 3 орденами Леніна, ін. 
орденами, медалями. Держ. пре- 
мія СРСР, 1969, 1978. Золота 
медаль імені О. П. Карпінського 
АН СРСР. 4. Є. Шлезингер. 
ЯПЕТ |за ім'ям персонажа  дав- 
ньогрец. міфології ІГапета (одного 
з титанів)) -- супутник планети 
Сатурн. Діаметр 1440 км, серед. 
віддаль від центра планети 
3558400 км. Один бік Я. в п'ять 
разів яскравіший за інший. Від- 
крив Дж. Кассіні 1671. Див. Су- 
путники планет. 
ЯПОНІЯ -- держава в зх. частині 
Тихого ок. Розташована на остро- 
вах, що простягаються вздовж сх. 
узбережжя материкової частини 
Азії, від якої відокремлена Япон- 
ським та Сх.-Китайським морями, 
на Пн. омивається Охотським м. 
До складу Я. входять великі остро- 
ви: Хоккайдо, Хонсю, Кюсю, Сі- 
коку та кілька тисяч дрібних Ост- 
ровів. У адм. відношенні поділя- 
ється на 47 префектур і 1 окрему 
солаєть (о. Хоккайдо). 

арти див. на окремому аркуші, 
с. 544--545. 4 брооо 
Державний лад. Я.-- конституцій- 
на монархія. Діюча конституція 
набула чинності 1947. Глава д-ви-- 
спадковий імператор, який, згідно з 
конституцією, є «символом держави 
та єдності народу». Імператор по- 
збавлений політ. влади. За його 
дії, що стосуються справ д-ви, 
відповідальним є уряд. Орган 
законодавчої влади двопалат- 
ний парламент, до складу якого 
входять палата представників (оби- 
рається населенням на 4 роки; 511 
депутатів) і палата радників (оби- 
рається населенням на 6 років, 
причому через кожні З роки онов- 
люється наполовину; 252 депута- 
ти). Парламент, за конституцією, 
має виключне право розпоряд- 
кон- 
тощо. 


жатися фінансами країни, 
уряду 


тролює діяльність 





Хіросіма. Центральна вулиця міста. 


Вибори проходять на основі ма- 
жоритарної системи. Виконавчу 
владу здійснює уряд -- кабінет 
міністрів (20 міністрів) на чолі з 
прем'єр-міністром. Прем'єр-мі- 
ністр висувається парламентом з 
числа його депутатів і затверджу- 
ється імператором; держ. міністри 
призначаються прем'єр-міністром. 
Право конституційного контролю 
надано Верховному судові. Держ. 
управління на місцях на всіх його 
рівнях (префектури, міста, села) 
здійснюють виборні збори і їх- 
ні головні службові особи (гу- 
бернатори, мери, старости), які 
також обираються населенням. 
П. Мартиненко. 
Природа. Див. Японські острови. 
Населення. Понад 99 9 населення 
країни становлять японці. Живуть 
також айни, корейці, китайці та 
ін. Офіц. мова -- японська. Пере- 
січна густота нас.-- понад 321 чол. 
на 1 км? (1983). Міське населення 
становить 76 7 (1975). Найбільші 


міста: Токіо, Осака, Йокогама, 
Нагоя. 
Історія. Найдавніші людські по- 


селення на тер. Я. належать до 
епохи палеоліту. В 2-й пол. 3 ст. 
виник племінний союз Ямато, на 
базі якого в 7 ст. склалася ранньо- 
феод. централізована япон. д-ва 
на чолі з імператором. З 1192 вла- 
ду в країні здійснювали сегуни з 
феод. дому Мінамото, з 30-х рр. 
14 ст. до кін. 3-ї чверті 16 ст.--з 
дому Асікага. Влада імператора 
стала номінальною. Опорою сегу- 
нату був військ.-феод. стан, ниж- 
чий прошарок якого складався з 
дрібного військ. дворянства -- са- 
мураїв. У 16ст. в Я. з'явилися єв- 
ропейці (1542 -- португальці, 1584 
іспанці). Період  15--16 ст. в 
історії Я. характеризувався феод. 
роздробленістю країни. Тоді ж 
спалахнув ряд сел. повстань. У 
2-й пол. 16 ст. більшу частину Я. 
об'єднав полководець і держ. діяч 
Тойотомі Хідейосі. На поч. 17 ст. 
об'єднання країни завершив Току- 
гава Їеясу, який 1603 встановив 
правління дин. сегунів з дому 
Токугава. 

В кін. 18 ст. Я. вступила в період 
розкладу феод. ладу. В 1854--58 
уряд Я. під військ. тиском США 
відмовився від політики самоізоля- 
ції, яку він проводив з поч. 17 
ст. В 1855 Я. встановила міждерж. 
відносини з Росією (укладено пер- 
ший рос.-япон. договір). В 1867-- 
68 в Я. відбулася незавершена 
бурж. шрреволюція (див. Мейдзі 
ісин), внаслідок якої було знище- 
но сегунат і відновлено владу 
імператора. Опорою нового режиму 
стали буржуазія і поміщики. З 
кін. 19 ст. правлячі кола Я. стали 
на шлях проведення агресивної 
зовн. політики. В 1876 Я. нав'язала 
нерівноправний Канхваський  до- 
говір Кореї, в кін. 19 ст. захопила 
о. Тайвань і о-ви Пенхуледао. На 
межі 19 і 20 ст. Я. вступила в ста- 
дію імперіалізму. На поч. 20 ст. 
загострилися суперечності між Я. 
і Росією, що привело до російсько- 
японської війни  1904--05. За 
Портсмутським мирним догово- 
ром 1905 Росія визнала Корею сфе- 
рою впливу Я., віддала їй оренду 
Квантунської обл. з Порт-Артуром 
і Дальнім, пд. частину о. Сахалін. 
У 1905 Я. встановила протекторат 
над Кореєю, 1910 анексувала ЇЇ. 







513 
ЯПОНІЯ 


Ж 





ЧУ 


Герб Японії. 


ЯПОНІЯ 


Площа -- 
бл. 372,2 тис. км 


Населення -- 
119,5 млн. чол. 
(1983, оцінка) 


Столиця - м. Токіо 


СТРУНТУРА ЕКСПОРТУ 
ТА ЇМПОРТУ (1982, 7) 


ІМ ПОРТ 


ЕНСПОРТ 


зо ЗІЩІ 


/0 : по 


їі привеоно ин 
50 финнинннінні нн 
Е жо ниннанннінни ним 
ти пн ий 
ірина шари 


65.2 


Машини 
: устаткування 


Ні Метали 
ЕН | металовироби 


Хімічна | 
продунція 


Текстиль 





Мінеральне 
паливо 


Промислова 
сировина 


НИ ВИННННИМА 
ницининийинии 
с 


| Радий ньо оон 





ЗД Продовольство 


| | інші 


514 





ЯПОНІЯ 





Святилище Найку хра- 
мового ансамблю  Їсе. 
З Ст. 


Виробництво основних 
видів промислової 





продукції 

Продукція 1983 
Електроенергія, 
млрд. кВт-год 516 
Чавун, млн. т 72,9 
Сталь, млн. т 97,2 
Мідь (очищена), 
тис. т 1092 
Цинк, тис. т 701 
Алюміній, тис. т | 256 
Радіоприймачі, 
млн. шт. 13,3 
Відеомагнітофони, 
млн. шт. 18,2 
Електронні обчис- 
лювальні машини, 
тис. шт. 23,1 
Фотоапарати, 
млн. шт. 12,9 
Судна металеві, 
млн. брутто  ре- 
єстрових т 6,5 
Легкові автомобі- 
лі, млн. шт. 7,2 
Мотоцикли, 
млн. шт. 4,8 
Сірчана кислота, 
млн. т 6,7 
Бавовняні  ткани- 
ни, млрд. м? 2,1 
Шовкові тканини, 
млрд. м? 0,7 
Синтетичні ткани - 
ни, млрд. м? 3,2 


Під час 1-ї світової війни 1914-- 
13 Я. виступила на боці Антанти, 
оголосила війну Німеччині і захо- 
пила пров. Шаньдун (Китай), а 
також Маршаллові, Маріанські 
і Каролінські о-ви, що належали 
Німеччині. В 1913 в Я. відбулися 
масові революц. виступи трудящих 
(див. «Рисові бунти»). В 1918--22 
правлячі кола Я. здійснили зброй- 
ну інтервенцію проти Рад. Росії, 
але зазнали поразки. В 1925 Я. 
встановила дипломатичні відноси- 
ни з СРСР. У 1931 Я. окупувала 
Маньчжурію, 1933 вийшла з Ліги 
націй, 1936 підписала з фашист. 
Німеччиною  «Антикомінтернів- 
ський пакт», 1937 почала загар- 
бання Китаю. В 1938 япон. мілі- 
таристи вчинили воєнні провока- 
ції на кордоні СРСР в районі 03. 
Хасан та 1939 на тер. МНР біля 
р. Халхін-Гол, але були розгромле- 
ні. Під час 2-ї світової війни 1939-- 
45 Я. виступала як союзник фа- 
шист. Німеччини і Італії. Напа- 
дом на Перл-Харбор 7.ХІЇ 1941 
розпочала війну проти США. До 
серед. 1942 Я. окупувала Філіп- 
піни, Індокитай, Таїланд, Бірму, 
Малайю, Індонезію. З 1943 вона 
почала втрачати загарбані терито- 
рії (див. Тихоокеанські кампанії 
1941--45). В серпні 1945 амер. 
військ.-повітр. сили скинули атом- 
ні бомби на міста Хіросіму (6.М1П) 
і Нагасакі (9.(У/1їЇ), що не викли- 
калося воєнною необхідністю і 
привело до великих жертв. 9.УПІ 
1945 СРСР, виконуючи зобов'я- 
зання щодо своїх союзників, всту- 
пив у війну проти Я. 10.МІП 
1945 війну Я. оголосила Монг. 
Нар. Республіка. Наступ Рад. Ар- 
мії, яка розгромила Квантунську 
армію,  визволила Моаньчжурію, 
Пн. Корею, Пд. Сахалін і Ку- 
рильські острови, привів до завер- 
шення війни на Далекому Схо- 
ді. 2.1Х 1945 Я. підписала Акт 
про беззастережну капітуляцію. В 
1946--48 на Токійському процесі 
було засуджено гол. япон. воєнних 
злочинців. Япон. конституція дек- 
ларує (ст. 9) відмовлення Я. від 
застосування збройних сил як засо- 
бу розв'язання міжнар. конфліктів. 
Проте з кін. 1948 Я. почала пере- 
творюватися на амер. воєнно-стра- 
тегічний плацдарм на Далекому 
Сході. СЩА разом з Великобрита- 
нією та рядом ін. імперіалістич. 
д-в підписали з Я. Сан-Франці- 
ський договір 1951, проект якого 
на порушення принципів Пот- 
сдамської декларації 1945 був під- 
готовлений без участі СРСР. У 
1956 уряди СРСР і Я. підписали 
Спільну декларацію про  припи- 
нення між СРСР 1 Я. стану війни 
і відновлення дипломатичних від- 
носин. У 1960 Я. і СЩА підписали 
договір про взаємне співробітницт- 
во і безпеку (пролонгований 1970). 
На поч. 70-х рр. правлячі кола 
Я. проголосили доктриву т. з. 
багатополюсної дипломатії, під 
якою розумівся розвиток  зв'яз- 
ків з країнами Зх. Європи, СРСР, 
КНР при підвищенні ролі Я. у 
воєнно-політ. союзі з США. 
В цей період між Я. і СРСР було 
укладено ряд торг.-екон. угод 
(див.  Радянсько-японські  доку- 
менти). З кін. 70-х рр. Я. на вимо- 
гу США і під тиском внутр. ре- 
акції посилила зв'язки з НАТО, 
стала на шлях розробки  довго- 


строкових програм нарощування 
збройних сил. В системі японо- 
амер. військ. союзу Я. відво- 
диться роль осн. партнера у здій- 
сненні імперіалістичних планів 
США в Тихоокеанському регіоні. 
Курс правлячої верхівки Я. на 
дальшу мілітаризацію країни зу- 
стрічає дедалі наростаючий опір 
япон. прогресивних  миролюбних 


сил. З 1956 Я.-- член ООН. 
Л.Л. Дмитренко. 


Політичні партії, профспілки. Л/- 
берально-демократична партія, 
засн. 1955. Представляє інтереси 
великого монополістичного капіта- 
лу та бюрократичної верхівки. 
Правляча. Соціалістична партія 
Японії, засн. 1945. Комейто 
(Партія чистої політики), засн. 
1964. Спирається на неорганізо- 
ваних робітників і дрібних підпри- 
ємців. Партія демокра- 
тичного соціалізму, 
засн. 1960. Спирається на частину 
робітників і міської дрібної бур- 
жуаії. Новий лібераль- 
ний клуб, засн. 1976 (з 1978 
діє як політ. партія). Представляє 
інтереси буржуазії. Соціал- 
демократичний союз, 
засн. 1978. Правореформістська 
партія. Комуністична партія Япо- 
ні, засн. 1922. Генеральна 
рада профспілок Япо- 
нії, засн. 1950. Всеяпонсь- 
ка конфедерація пра- 
ці, засн. 1964. Рада зв'яз- 
ку незалежних проф- 
спілок, засн. 1956. 

Господарство. Я.-- високорозвину- 
та індустр.-агр. капіталістична кра- 
їна. За обсягом валового нац. 
продукту і пром. виробн. вона 
посідає 2-е місце серед капіталі- 
стичних країн (після США); за 
експортом товарів -- 3-є (після 
США та ФРН). Швидкі темпи 
екон. розвитку Я., особливо в пе- 
ріод 1955--73. зумовлені значною 
монополізацією провідних  галу- 
зей г-ва, Його держ.-монополістич- 
ним регулюванням,  реконструк- 
цією пром-сті на базі найновішої 
іноз. та власної техніки і техноло- 
гії, наявністю кваліфікованої, але 
дешевої робочої сили. В економіці 
Я. панують 6 великих фінансово- 
пром. груп («Даїті канге», «Міцу- 
бісі», «Санва», «Фудзі», «Міцуї», 
«Сумітомо»). Характерною рисою 


япон. економіки є розширення 
пром. виробництва гол. чин. за 
рахунок довгострокових  банків- 


ських позик і держ. кредитів при 
незначній фінанс. участі самих під- 
приємств. Діяльність провідних 
япон. корпорацій переросла нац. 
межі, зростає вивіз капіталу за 
кордон (36,5 млрд. доларів, 1981). 
Держ. сектор обмежений небагать- 





В машинному залі АЕС поблизу Токіо. 


ма сферами (транспорт, зв'язок, 
тютюнова та ін. галузі пром-сті). 
З середини 70-х рр.в умовах за- 
гострення заг. кризи капіталізму 
зростання на світовому ринку цін 
на паливо й сировину економіка 
Я. зазнає періодичних спадів, 
посилюється інфляція,  зменшу- 
ються реальні доходи трудящих, 
зростає безробіття. 

Промисловість. В кін. 
90-х рр. виробничий потенціал Я., 
основу якого становила легка 
пром-сть, був  переорієнтований 
на важку індустрію, провідними 
галузями якої стали  енергети- 
ка, чорна і кольорова металур- 
гія, нафтопереробна |і нафтохім. 
пром-сть, машинобудування. Вна- 
слідок високої тер. концентрації 
виробн., значного забруднення 
природного середовища, нестачі 
власних ресурсів сировини і пали- 
ва з поч. 80-х рр. переважними тем- 
пами розвиваються наукоємні ви- 
робництва (зокрема, електронне, 
точне та складне приладобудуван- 
ня, виробн. наук.-лабораторного 
устаткування та ін.). У пром-сті 
створюється бл. 30 9; валового нац. 
продукту і зайнято 28 90 само- 
діяльного населення. Характерне 
поєднання великого виробн., у т. ч. 
держ.-ммонополістичних  комплек- 
сів, з численними дрібними під- 
приємствами, які виконують су- 
підрядні операції. Переважну ча- 
стину мінеральної сировини і па- 
лива довозять. У невеликій кіль- 
кості видобувають кам'яне вугіл- 
ля, природний газ, залізну і мід- 


ну о руди,  поліметали, вапняки 
тощо. 
Основою  паливно-енерг. бази є 


нафта й кам. вугілля, зростає спо- 
живання природного газу. Власні 
енергоресурси забезпечують внутр. 
потреби лише на 9 2. Більша ча- 
стина електроенергії виробляється 
на ТЕС, діє 21 АЕС (1980). За ви- 
робництвом чорних металів Я. ра- 
зом з СЩА посідає провідне місце 
в капіталістичному світі. Найбіль- 
ші центри -- Кобе, Осака, Нагоя, 
Тіба. Кольорова металургія пред- 
ставлена виплавкою міді, свинцю, 
цинку, алюмінію, легуючих і рід- 
кісних металів. Провідна галузь 
обробної пром-сті -- машинобуду- 
вання, в т. ч. енергетичне, електро- 
тех. електронне (побутова, пром. 
та наук. апаратура, великі елек- 
тронно - обчислювальні машини, 
мікропроцесори, відеомагнітофони 
тощо), судно-, автомобіле-, трак- 
торо-, верстато- (зокрема, метало- 
різальні верстати з| з числовим 
програмним управлінням), с.-г. і 
приладобудування; виробн. техно- 
логічного, насосно-компресорного, 
холодильного, комплексного пром. 
устаткування,  шарикопідшипни- 
ків, мед. і оптичної (фото-, кіно- 
апарати, мікроскопи тощо) апара- 
тури, точних інструментів і меха- 
нізмів, атомних реакторів, пром. 
роботів та ін. Осн, центри -- райо- 
ни міст Токіо -- Йокогама, Нагоя, 
Осака -- Кобе, Хіросіма. Розвину- 
та хім.і нафтохім. пром-сть. Річна 
потужність нафтопереробних з3-дів 
-- 372 млн. т (1981). За обсягом 
виробн. багатьох хім. товарів Я. 
займає одне з провідних місць у 
капіталістичному світі. Гол. ра- 
йони розміщення хім. пром-сті -- 
узбережжя  Токійської зат., ра- 
йон Нагої та пн. узбережжя Вну- 


трішнього Японського моря. Знач- 


на деревообр., целюлозно-папе- 
рова, поліграф. та керамічна 
пром-сть. Традиційно розвинута 


текст. пром-сть, особливо бавовня- 
на й вовняна галузі, а також шов- 
кова. Текстильні фабрики розмі- 
щені в містах Нагоя, Осака, Кіо- 
то, Гіфу, Фукуї та поблизу них. 
Головні галузі харчосмакової про- 


мисловості -- рисо-, рибо-, чаєоб- 
робна, олійницька, горілчана (ви- 
робництво саке). Розвинуті ху- 


дожні ремесла. 

Сільське господарст- 
во. У с. г. (включаючи лісівницт- 
во та рибальство) створюється бл. 
3,6 92 валового нац. продукту і 
зайнято 8,9 9 самодіяльного  на- 
селення. Переважає дрібне сел. 
землекористування фермерського 
типу. В приміських зонах розви- 
вається агропром. інтеграція. В 
обробітку -- менше як 15 20 зем. 
площі (бл. б млн. га, переважно уз- 
бережні низовини). На Пд. Я. зби- 
рають по два врожаї на рік. Про- 
відна галузь -- землеробство. Гол. 
с-г. культура -- поливний рис 
(збір -- 13,4 млн. т, 1983), на який 
припадає більше як 30 9 вартості 
с.-г. продукції. З тех. культур 
вирощують чай, тютюн, цукр. бу- 
ряки та цукр. тростину. Повсю- 
ди поширене вирощування  0во- 
чів, фруктів, квітів; розводять 
тутового шовкопряда. Осн. райо- 
ни розвитку тваринництва -- 0. 
Хоккайдо, пн. частина о. Хонсю 
іо. Кюсю. Поголів'я (млн., 1983): 
великої рогатої худоби -- 4,6, 
свиней -- 10,3. Важливе значення 
має птахівництво. За розвитком 
рибальства Я. посідає провідне 
місце в світі, У 1981 було виловле- 
но риби і добуто морепродуктів 
11,3 млн. т (15 9; світового вилову). 
С. г. та рибальство забезпечують 
більше як 702, потреб країни у 
продовольстві. Заготівлі деревини 
становлять понад 30 млн. м2? на 
рік. 

Транспорт. У внутр. переве- 
зеннях вантажів частка мор. тран- 
спорту 1980 становила 49 9, авто- 
Же 42 9, залізничного -- 9 9. 
Довж. (тис. км, кін. 1983): з-ць -- 
27, автошляхів з твердим покрит- 
тям -- бл. 980: тоннаж мор. торг. 
флоту -- 37,8 млн. брутто реєстро- 
вих т (2-е місце в капіталістичному 
світі після 0 Ліберії). | Важлива 
внутр. трансп. магістраль -- швид- 
кісна (до 220 км/год) залізниця 
Сінкансен, що проходить від Токіо 
до Фукуоки через Нагою і Осаку. 
Між островами -- поромне Й ту- 
нельне сполучення. Головні мор- 


ські порти -- Йокогама, Кобе, 
Тіба, Нагоя, Кавасакі; міжнар. 
аеропорти -- Токіо (Наріта і Ха- 


неда) та Осака (Ітамі). У Токіо, 
Иокогамі, Осаці, Кобе, Нагої і 





Садіння рису. 


33" 


Саппоро -- метрополітен; у Токіо 
монорейкова дорога. 
Зовнішня торгівля. В 
експорті переважають готові пром. 
вироби, гол. чин. машини і устат- 
кування, метали і металовироби, 
хім. продукти, текст. вироби; в 
імпорті -- паливо, пром. сировина, 
продовольство, машини і устатку- 
вання. Гол. торг. партнери -- США, 
країни Пд.Сх. Азії і Далекого 
Сходу, Австралія. На соціалістич- 
ні країни припадає 5,992 зовн. то- 
варообороту (1983). Існують торг.- 
екон. відносини з СРСР. Грош. 
одиниця -- ієна. За курсом Держ- 
банку СРСР 1000 ієн - 3,49 крб. 
(січень 1985). 


- 


В. М. Юрковський. 
Медичне обслуговування. За да- 
ними ВООЗ, 1977 було 1207 тис. 
лікарняних ліжок (106 ліжок на 
10 тис. ж.); 1976 мед. допомогу 
подавали 133,4 тис. лікарів (11,8 
лікаря на 10 тис. ж.); працювали 
43,3 тис. зубних лікарів та 79,2 
тис. фармацевтів. Підготовку лі- 
карів здійснюють 683 вищих мед. 
шкіл та мед. ф-тів ун-тів. 
А.М. Сточик. 
Освіта і культурно-освітні закла- 
ди. Система освіти в країні бу- 
дується відповідно до закону 1947. 
Обов'язковим (безплатним) є 9-річ- 
не навчання -- з б до 15 років. Поч. 
школа -- 6б-річна (з 6 до 12 років). 
Наступний ступінь навчання 
молодша  3-річна серед. школа. 
Перехід до старшої необов'язкової 
З-річної серед. школи здійснюєть- 
ся на основі вступних екзаменів 
і тестових іспитів, навчання в цій 
школі платне. Старша серед. шко- 
ла характеризується різкою дифе- 
ренціацією навч. планів. Учні роз- 
поділяються по 2 відділеннях: 
загальноосв. і професійному. За- 
гальноосвітнє, в свою чергу, має 
2 потоки: заг. і академічний, нав- 
чання на якому проводиться по 
гуманітарному й природничо-ма- 
тем. циклах. «Формальне право 
вступу до вузів мають усі випуск- 
ники старшої серед. школи, але 
фактично підготовка профес. від- 
ділень не дає можливості скориста- 
тися цим правом. У 1982/83 навч. 
р. в Я. було 25045 поч. шкіл (по- 
над 11,/ млн. учнів), 10 950 молод- 
ших серед. шкіл (понад 5,/ мли. уч- 
нів), 5369 старших серед. шкіл 
(понад 4,7 млн. учнів). Підготов- 
ка кваліфікованих робітників 
здійснюється в навч. центрах на 
підприємствах, на курсах і в при- 
ватних  профес.-тех. школах. У 
1982/83 навч. р. у профес.-тех. 
школах і на курсах навчалося бл. 
1,1 млн. учнів. Молодші коледжі 
й тех. коледжі (здебільшого дер- 
жавні) випускають спеціалістів з 
серед. спец. освітою. Вищу освіту 
здобувають гол. чин. в ун-тах, з 


яких бл. 72 9 -- приватні. Нав- 
чання платне. Найбільші держ. 
ун-ти: Токійський (засн. 1877), 
Кіотський університет (засн. 


1897), Хоккайдо ун-т у м. Саппо- 
ро (засн. 1876). З приватних най- 
більш відомі: Ніхон ун-т (засн. 
1903), Васеда ун-т (засн. 1882), 
Мейдзі ун-т (засн. 1881), Хосей 
ун-т (засн. 1880), Токай університет 
(засн. 1942), усі-- в Токіо. В 1981 
в Я. налічувалося 1,4 тис. публіч- 
них 6-к, найбільші -- Нац. пар- 
ламентська (засн. 1948, понад 6,8 
млн. тт.), Токійська центр. столич- 


на (засн. 1972), б-ки Токійського 
ун-ту, ун-ту Кіото. В країні 578 
музеїв, з них найбільш відомі: То- 
кійський нац. (засн. 1871), Музей 
Окура Сюкокан (засн. 1917), Нац. 
природничий (засн. 1877), Нац. 
музей зх. мистецтва (засн. 1959), 
Нац. музей сучас. мистецтва (засн. 
1952), усі -- в Токіо; Нац. музей 
(засн. 1889), Галерея сучас. мис- 
тецтва (засн. 1963), Муніципаль- 
ний (засн. 1933) -- у Кіото; Муні- 
ципальний (засн. 1936) та ін.-- 
в Хоккайдо; Міський музей крас- 
них мистецтв (засн. 1936) -- у м. 
Осака та ін. 

В. П. Лапчинська, Ю. В. Боярчук. 
Наука і наукові установи. Ще в 
давні часи в Я. нагромаджувалися 
знання, пов'язані з с. г., лікуван- 
ням людей, ремеслами. Перші 
історичні хроніки належать до 
8--9 ст. (найстаріші -- 712, 720). 
В них, крім істор. фактів, наведе- 
но міфи, легенди. В 9--10 ст. 
з'явилися перші словники, що по- 
клали початок япон. мовознавству. 
Зародження філос. думки пов'я- 
зане з проникненням у 6--2 ст. з 
Китаю та Кореї буддизму та кон- 
фуціанства. В 7 ст. прискорюєть- 
ся розвиток продуктивних сил 
країни. Було відкрито родовища 
деяких корисних копалин, відбу- 
вається становлення металургії, 
починається виробн. паперу. В 
675 в Асуці споруджено обсервато- 
рію. На поч. 10 ст. Фукае С. склав 
огляд тваринного і рослинного 
світу Я. (18 книг). До серед. 10 ст. 
завершено геогр. опис провінцій 
країни. На поч. 14 ст. з'явилися 
«Записки про медицину» (50 книг) 
Кадзівара С. До 2-ї пол. 19 ст. 
япон. наука розвивалася переваж- 
но в межах самобутніх нац. наук. 
шкіл. Створено оригінальні праці 
з математики, астрономії, біології, 
філософії тощо. В кін. 17 ст. 
Сібукава Сюнкаї створив зоряний 
глобус, проведено геодезичне зні- 
мання території Я. У 1825 Аоті 
Рінсо видав перший япон. «Курс 
загальної фізики». Протягом  1-Ї 
пол. 17 ст. створено істор. працю 
в 310 томах «Всеохоплююче  дзер- 
кало нашої країни». А з кін. 17 
до поч. 19 ст. видано 397 томів 
«Історії Великої Японії». 

Новий етап у розвитку природни- 
чих і тех. наук в Я. почався після 
бурж. революції 1867--68, внаслі- 
док якої прискорився поступ про- 
дуктивних сил, розгорнулися між- 
нар. екон. і наук. зв'язки. Було 
створено держ. ун-ти європ. зраз- 
ка -- ун-т Хоккайдо в Саппоро 
(1876), Токійський (1877), а також 
приватні. Засн. Японську акаде- 
мію наук (1879) та ін. н.-д. устано- 
ви (загалом понад 70). З кін. 19 
ст. япон. вчені досягли значних 
успіхів у різних галузях науки і 
техніки. У зв'язку з специфікою 
природних умов виникли  япон. 
школи сейсмології та вулканології. 
Кітазато Сібасабуро вперше одер- 
жав токсини правця і дифтерії, 
відкрив збудника мчуми (1894). 
У 2-й пол. 19 ст., в період утвер- 
дження в країні капіталізму, сфор- 
мувались екон. і юрид. науки. У 
сусп. науках Я. поширилися різно- 
манітні європ. бурж. наук. доктри- 
ни, зокрема ідеї англ. позитивіз- 
му, Франц; просвітительства. 
У 20--40-х рр. 20 ст. серед япон. 
суспільствознавців стає помітним 


515 





ЯПОНІЯ 





Ханіва. Музикант. 6-- 
7 ст. 





Портрет принца Сьо- 
току-Тайсі з синами. 
Перша половина 7 ст. 





юнак-воїн з 
монастиря Куфукудзі. 
Деталь. 8 ст. 


Асура 


516 





ЯПОНІЯ 


Кінкаку -- «Золотий 
павільйон» монастиря 
Рокюоназі в Кіото.1397. 


Замок у ШМацумото. 
1597. 


Лк 
5 


---/й 


славна 


в св. Марії в То- 
кіо. Архітектор Танге 
кендзо. 1964. 











вплив кантіанства і гегельянст- 
ва, а також прагматизму, феноме- 
нології, екзистенціалізму. З кін. 
19 -- поч. 20 ст. в країну почина- 
ють проникати ідеї марксизму. 

З поч. 20 ст. розгорнулися грунтов- 
ні дослідження в галузі природ- 
ничих і тех. наук, зокрема фізики, 
математики, геофізики, біохімії, 
металознавства (Хонда Котаро). 
В 1901 Такаміне Дзьокіті виділив 
адреналін у кристалічному вигля- 
ді.  Ямадзакі  Наоката створив 
«Регіональну географію Японії» 
(тт. 1--10, 1904--15). Плавання 
дослідницького з судна  «Мансю» 
(1925--28) поклало початок систе- 
матичним  океанографічним  робо- 
там. В 1928 Такаянагі Кендзо 
сконструював  експериментальний 
телевізор. У 20--30-х рр. в умовах 
мілітаризації діяльність більшос- 
ті наук. центрів спрямовувалася 
на забезпечення потреб воєнної 
пром-сті та армії. Серед суспіль- 
ствознавців | поширення набули 
японоцентричні ідеї. В 1932--38 
пропаганду і популяризацію на- 
ук. комунізму вело «Товариство 
по вивченню матеріалізму» (Тоса- 
ка Дзюн, Нагата Х. та ін.). 

Після 2-і світової війни зусилля 
наук. установ спрямовуються на 
тех. удосконалення пром-сті іс. г. 
Розробляються актуальні пробле- 
ми електроніки, радарної техні- 
ки, атомної фізики, хімії, прак- 
тичного застосування напівпровід- 
ників та ін. Так, праці Томонага 
Сіньїтіро (іноз. член АН СРСР, 
1971) присвячено квантовій теорії 
поля; Нагаока Хантаро -- магне- 
тизму, атомній і ядерній фізиці, 
оптиці тощо; Кая Сейдзі (іноз. член 
АН СРСР, 1958) -- фізиці металів 
та  феромагнетизму:;  Нішіджіма 
Кацухіко (іноз. член АН СРСР, 
1982)-- фізиці елементарних части- 
нок і квантовій теорії поля; Юкава 
Хідекі (іноз. член АН СРСР, 1966) 
- теорії ядра, Фукуї Кеніті-- роз- 
виткові теорії процесів хім. реак- 


цій. Проводились активні дослі- 
дження в галузі ембріології, віру- 
сології, генетики, екології, біохі- 
мії (Акаборі Сіро; іноз. член 


АН СРСР, 1966). В медицині до- 
сягнуто певних успіхів у бороть- 
бі з лейкозами і радіаційним ура- 
женням, а також у хіміотерапії 
різних захворювань, в онкології 
тощо. В Я. створено мережу стан- 
цій для оповіщення про тайфуни 
й цунамі, систему сейсмічних і 
вулканологічних обсерваторій. У 
1971 н.-д. судна «Витязь» (СРСР) 
і «Хокухо-Мару» (Я.) здійснили 
спільний підводний сейсмічний ек- 
сперимент.  Заохочуваний  д-вою 
імпорт зарубіжної техніки й тех- 
нології сприяв розвиткові радіо- 
електроніки, автомобілебудування, 
створенню нових зразків ЕОМ, за- 
собів автоматизації , атомних енерг. 
установок тощо. Значно розшири- 
лося виробн. воєнної техніки, 30- 
крема ракетної. 

Осн. установами, що спрямовують 
і координують наук. дослідження 
в країні, є Наук. рада Я. (засн. 
1949) -- урядова координаційна 
організація, Наук.-тех. управління 
(засн. 1956), Японська академія 
наук. В країні діють 118 держ. 
н.д. установ, 266 наукових т-в 
(1982). 83 22 приватних компаній 
мають власні н.-д. підрозділи. На- 
лагоджено широку мережу наук.- 


тех. інформації. В 1973 укладено 
міжурядову угоду про наук.-тех. 
співробітництво Я. з СРСР. 

4. В. Санцевич. 
Преса, радіомовлення, телебачен- 
ня. В Я. 1982 видавалося 125 що- 
денних газет заг. тиражем понад 
46 млн. примірників. Найзначніші 
загальнонац. щоденні газети: «Аса- 
хі» («Сонце, що сходить», з 1879), 
«Майніті» («Щоденна газета», з 
1872), «Їоміурі» («Репортер», з 
1874). Центр. орган Компартії Я.- 
газ. «Акахата» (з 1928). Інформ. 
агентства: Кіодо Цусін та Дзідзі 
Цусін (обидва засн. 1945). Радіо- 
мовлення і телебачення частково 
перебувають під контролем уряду 
(через корпорацію Ен-Ейч-Кей), в 
основному ж належать приватним 
організаціям. Радіомовлення -- З 
1925, телебачення -- з 1953. Пере- 
дачі на зарубіжні країни ведуться 
21 мовою. 
Література. З давніх часів у Я. 
широко розвинуті усна пісенно- 
поетична творчість і міфологія. 
Перші пам'ятки япон. мовою -- 
літопис «Кодзікі» (712) та поетич- 
на антологія «Манйосю» (759), 
гол. чин. у жанрі танка. В 9--11 
ст. зароджується розповідна л-ра 
(повісті «Такеторі-моногатарі », 
«Ісе-моногатарі», а також «Гендзі- 
моногатарі» письменниці Мураса- 
кі Сікібу); щоденниково-мемуар- 
на л-ра (нікі); есе (дзуйхіцу; пер- 
ший твір цього жанру -- «Запис- 
ки біля узголів'я» письменниці 
Сьонагон Сей). У кін. 12--16 ст. 
з'явилися воєнно-феод. епопея 
гункі; збірки оповідань істор., ре- 
ліг. й побутового характеру сецу- 
ва; ліричні драми йокьоку театру 
масок ноо (найвизначніший драма- 
тург -- Дзеамі); поетичні жанри 
ренга («нанизані строфи»), імайо- 
ута («пісні на сучас. лад») і коута 
(«малі пісні» з вільним віршем; 
часто на тему праці). В 17 ст.- 
60-х рр. 19 ст. в л-рі поряд з 
конфуціанською літературною тра- 
дицією виникли і розвивалися  де- 
мократичні тенденції Гоповідан- 
ня повчального і розважального 
(канадзосі) та побутового (укійод- 
зосі) характеру; найвідоміший 
представник укійодзосі Гхара 
Сайкаку). Найвидатніший драма- 
тург кін. 17-- поч. 18 ст.-- Тікама- 
цу ШМондзаємон. У поетичному 
жанрі хоку писали Мацуо Басьо 
(17 ст.), Кобаясі Їсса (кін. 18-- 
поч. 19 ст.). В кін. 18 1-й 
пол. 19 ст. були популярні фанта- 
стико-пригодницькі «книги для 
читання» -- йоміхон, що оОспіву- 
вали самурайську мораль (роман 
Такідзави Бакіна «Їсторія восьми 
псів», 1814); оповідання  Уеди 
Акінарі; кокейбон («потішні кни- 
ги» -- про побут і звичаї городян; 
почагок їм поклав Дзіппенся Ікку); 
сентиментальний роман ніндзьо- 
бон («книги про людські почуття »), 
родоначальником якого був Таме- 
нага Сюнсуй; жартівлива Й сати- 
рична нар. поезія кьока. В кін. 
19 ст. Фтабатей Сімей романом 
«Хмара, що пливе» поклав початок 
критичному реалізму в л-рі Я. В 
той же час ідеали в минулому шу- 
кали Кода Рохан, письменники 
групи «Кен'юся». Розвиткові реа- 
лізму сприяла також сякай сьосе- 
цу -- соціальна проза (романи То- 
кутомі Рока та ін.). На поч. 20 
ст. розгорнувся сидзенсюгі ундо 


(рух за натуралізм), важливу рол» 
у якому відігравали Нагаї Кафу, 
Косугі Тенгай, а також реалісти 
Сімадзакі Тосон, Кунікіда Дотпо, 
Таяма Катай, Масамуне Хакутьо, 
які приєдналися до руху. Термін 
«сидзенсюгі» почав означати і нату- 
ралізм, і реалізм. У кін. 19 -- на 
поч. 20 ст. з антифеод. і антимі- 
літаристською поезією, пройнятою 
гуманістичним пафосом, виступили 
поетеса Йосано Акіко, Кітамура 
Тококу, Ісікава Такубоку, який у 
своїх танка висловлював соціалі- 
стичні ідеї. Утверджується дзіюсі 
(вільний вірш), що став осн. фор- 
мою япон. поезії 20 ст. Форму- 
ється реалістична драма сингекі. 
Виникли також течії неороман- 
тизму (Танідзакі Дзюн'їтіро), нео- 
гуманізму (т-во Сіракаба, до якого 
входили Сіга Наоя, Мусянокодзі 
Санеацу, Арісіма Такео), неоре- 
алізму (Акутагава Рюноске), мо- 
дернізму й авангардизму. З 20-х 
рр. 20 ст. починає розвиватися 
пролет. л-ра (Хаяма Йосікі, Ко- 
баясі Такідзі, Токунага Сунао, 
Міямото Юріко, Такакура Теру, 
Накано Сігехару, літ. критик Ку- 
рахара Корехіто). В 1928 створе- 
но Всеяпонську федерацію про- 
лет. мистецтва (НАПФ). У 30-- 
40-х рр. в япон.л-рі склалися силь- 
ні шовіністичні тенденції. Після 
розгрому япон. мілітаризму 1945 
пролет. письменники країни очо- 
лили рух за створення демокра- 
гичної л-ри. В 1945 засн. Т-во нової 
япон. л-ри. Письменників, які за- 
перечували мілітаризм і традиціо- 
налізм в ім'я утвердження люд- 
ської особистості (Оока Сьохей, 
Нома Хіросі, Хотта Йосіе, Ендо 
Сюсаку та ін.), об! єднала течія 
сенгоха («післявоєнна група»). В 
літературі 50--60-х рр. поряд з 
традиційним ліризмом  Кавабати 
Ясунарі існували настрої відчаю 
(Дадзай Осаму), войовничі закли- 
ки (Місіма Юкіо), поширення на- 
була «масова» література («літера- 
тура плоті» тощо). Л-ра 60--80-х 
рр. розвивається у взаємодії |і 
протиборстві резлістичних і мо- 
дерністських тенденцій. Гострі со- 
ціальні й моральні проблеми по- 
рушують у своїх романах і повістях 
Гомікава Дзюмпей, Ісікава Тацуд- 
зо, Кайко Такесі, Ое Кендзабуро. 
Значне місце в літературі Я. зайня- 
ла тема трагедії Хіросіми (Хот- 
та Йосіе, Ібусе Масудзі, Ода Ма- 
кото). Філософською  проблема- 
тикою, поєднанням реалізму й 
антастики відзначені твори Ко- 
о Абе. Реалістичність, зв'язок 
з традиціями нар. театру  при- 
таманні  п'єсам  Кіносіти Дазюн- 
дзі. Прогресивні поети зайняли 
провідне становище у створеному 
1962 об'єднанні Конгрес поетів 
Японії. Набуває поширення науко- 
во-фантастичний і детективний ро- 
ман (у т.ч. соціально-критичний-- 
твори Мацумото Сейтьо). Соціа- 
лістичний напрям сучасної япон. 
л-ри розвиває Спілка демократич- 
ної л-ри Японії (засн. 1965). Рево- 
люц. боротьбу робітн. класу, про- 
тест проти мілітаризму і монополій, 
соціальне самоутвердження  лю- 
дини відображають у своїх творах 
Сімода Сьодзі, Кубота Сей, На- 
кадзато Кісьо та ін. Література 
китайською мовою роз- 
вивалася автономно, під впливом 
кит. культури; коло користуван- 


ня нею було вузьким. Найвищого 
піднесення набула в 2-й пол. 14-- 
15 ст.і в 17-- на поч. 19 ст. поезія. 
Укр. мовою перекладено і видано 
твори дАкутагави Рюноске, Така- 
кури Теру, Токунаги Сунао, Ко- 
баясі Такідзі, Фудзіморі Сейкіті 
та ін. В видано твори укр. 
письменників (Т. Шевченка, П. 
Тичини та ін.) в перекладах КІі- 
носіти Т., Комацу С., Мураї Т., 
Сібуя Т., Тадзави Х. та ін. Япон. 
мовою друкував свої оповідання 
й алегоричні казки письменник 
В. Єрошенко. У 1964 опубліко- 
вано зб. «Як умру...», до якої 
ввійшли переклади 26 творів Т. 
Шевченка. В 1961 і 1964 в Я. на- 
друковано статті про укр. поета, 
проведено шевченківські вечори. 
В 1964 на Міжнародному форумі 
діячів культури в Києві з промо- 
вою виступив япон. літературозна- 
вець Курода Тацуо. У 1983 на 
Дев'ятому міжнародному з'їзді 
славістів (див. т. 12, Додаток) у 
Києві з доповіддю виступив япон. 
літературознавець Накамура Йосі- 
кадзу, який проаналізував кольо- 
рову символіку «Слова о полку 
Ігоревім» в її зіставленні з «Хейке- 
моногатарі». Г. В. Якушева. 
Архітектура. Найдавнішим  жит- 
лом в Я. були напівземлянки з 
покрівлею з жердин і очерету. На 
поч. н. е. склалась оригінальна 
дерев'яна каркасна система  (син- 
тоїстське святилище на п-ові Ісе, 
3--5 ст.). Після проникнення в Я. 
буддизму в 6--7 ст. почалося буд-во 
за кит. і кор. зразками буддій- 
ських храмів, монастирів і пагод 
та палаців знаті.  Це-- величні 
дерев'яні споруди на кам. фун- 
даментах, з високими покрівлями 
з черепиці або кори, багато оздоб- 
лені, з червоними, зеленими або 
позолоченими деталями і білими 
тинькованими стінами (монастир 
Хорюдзі в Нарі, поч. 7 ст.; палац 
Бьодоїн поблизу Кіото, 11 ст. УМА 
З ст. на основі кит. містобудівних 
принципів було закладено міста 
Хейдзьо (сучас. Нара) і Хейан 
(сучас. Кіото). З 13 ст. розвивало- 
ся запозичене з Китаю садово-пар- 


кове мистецтво. Архіт. форми 
стали  вишуканішими  Г|«Золотий 
павільйон»  (Кінкаку) в Кіото, 


14 ст.). З 16 ст. оборонні споруди 
почали оточувати ровом і кам. сті- 
нами (замок Білої Чаплі в Хімедзі, 
14--16 ст.). Тоді ж склався тра- 
диційний тип япон. житла, який в 
основному зберігся і тепер: легкий 
дерев'яний модульний каркас, ре- 
шітчасті розсувні стіни 1 перего- 
родки, обклеєні вощеним папером, 
підлога, вкрита  циновками-«та- 
тамі», покрівля з соломи, відсут- 
ність меблів (усі речі -- в стінних 
шафах) і опалення. У 16 ст. поча- 
лася інтенсивна забудова  Едо 
(сучас. Токіо): місто мало хаотич- 
не планування, вузькі криві вули- 
ці, щільну забудову, що властиве 
більшості міст Я. Для архітекту- 
ри 17--19 ст. характерні споруди, 
переобтяжені декором (меморі- 
альний ансамбль у Нікко) і строгі 
за формою (палац Кацура біля 
Кіото). З кін. 19 ст. почався бур- 
хливий процес урбанізації, розви- 
нулося пром. буд-во, почали засто- 
совувати цеглу, пізніше -- залізо- 
бетон і метал. У кін. 19 ст. япон. 
архітектори  (Тацуно Кінго, Ка- 
таяма Отокума) використовували 


європ. стилі або еклектично по- 
єднували форми япон. традицій- 
ного зодчества і зх.-європ. архі- 
тектури 19 ст. У кін. 20-х рр. в 
Я. під впливом Ле Корбюзьє 
почали поширюватися ідеї функ- 
ціоналізму. Під час 2-ї світової 
війни міста Я. зазнали значних 
руйнувань; широке буд-во почало- 
ся в 50-х рр. Сучас. япон. архі- 
тектура здобула світове визнання 
завдяки синтезу нац. архіт. форм 
і сучас. конструкцій (меморіаль- 
ний парк Миру в Хіросімі, 1949-- 
56, арх. Танге Кендзо; міський 
зал Курасікі в Окаямі, 1960, бу- 
динок Яманасі в Кофу, 1966, 
обидва -- арх. Танге Кендзо; Ме- 
трополітен фестівал холл в То- 
кіо, 1960--61, арх. Майокава Ку- 
ніо; ансамбль площі і транспорт- 
но-пішохід. вузол у районі Сін- 
дзюку в Токіо, 1960--67, арх. Са- 
какура Джундзо; Палац міжнар. 
центру конференцій в Кіото, 1966-- 
поч. 70-х рр., арх. Сатіо Отані). 
До ХУПІ літніх Олімпійських 
ігор 1964 та виставки «ЕКСПО-70» 
було проведено реконструкцію цен- 
трів великих міст, зокрема Токіо 
і Осаки, збудовано два олімпій- 
ські комплекси в Токіо (Йойогі, 
арх. Танге Кендзо; Комадзава, 
арх. Мурата Масасіко та Аші- 
хара І.), гол. павільйон виставки 
в Осаці (арх. Танге Кендзо). В 
кін. 60-х рр., незважаючи на ви- 
соку сейсмічність, почали будува- 
ти хмарочоси (в Токіо, Осаці). 
Для сучас. міст Я. характерний 
контраст між діловим центром 
(з сучас. багатоповерховими спо- 
рудами) та житл. районами (з 
традиційною забудовою без кому- 
нальних вигод і з хаотичним пла- 
нуванняму. В. П. Дахно. 
Образотворче мистецтво. Найдав- 
ніші твори мистецтва Я.-- кера- 
мічні неолітичні посудини типу 
дзьомон. До 3--1-го тисячоліття 
до н. е. належать глиняні фігур- 
ки (догу), які умовно зображали 
людську постать і уособлювали со- 
бою сили природи. В період брон- 
зового віку в кін. 1-го тис. дон. е. 
виробляли металеві прикраси, 
зброю, ритуальні дзвони  (дота- 
ку), прикрашені магічним орна- 
ментом тощо. Характерним для 
3--6 ст. є багатосюжетна і вираз- 
на пластика ханіва -- фігури вої- 
нів, жерців, слуг, тварин, моделі 
будинків, що ставилися навколо 
гробниць-курганів як магічна ого- 
рожа. З поширенням буддизму 
в 6--7 ст. створювали храмові 
вівтарні композиції, з численними 
скульптурними зображеннями пер- 
сонажів  буддійського пантеону 
(скульптура монастирів Хорюдзі, 
Якусідзі в Нарі та ін.). В період 
раннього середньовіччя розвивався 
портретний жанр у живописі та 
скульптурі (статуя  Гандзіна в 
монастирі  Тосьодайдзі в Нарі) 
і мистецтво театральних масок. 





Сессю. Пейзаж. 
Живопис на папері. 
Зібрання Морі. 


Фрагмент 


сувою. 
1486. Ямагуті. 


Живопис Я. розвивався під впли- 
вом буддизму, а також кит. мис- 
тецтва. В 11--12 ст. він набув спе- 
цифічно нац. рис, оформляючись 
у мистецтво школи Ямато-е (пей- 
зажі на ширмах і перегородках), 
горизонтальні сувої  емакімоно 
(ілюстрації до літерат. творів). 
Серед художників цього  періо- 
ду -- Фудзівара Такайосі, Фуд- 
зівара Нобудзане і Тоба Содзьо. 
Для горизонтальних сувоїв у 12-- 
13 ст. характерне прагнення до 
фіксації конкретних подій, від- 
творення просторового середовища 
(«Хейдзі- -моногатарі-емакі», «Танд- 
зін-енгі-емакі», 13 ст.). Живопис- 
ний портрет цих часів відрізняє- 
ться строгістю і виразністю («Порт- 
рет Мінамото Йорітомо» Фудзі- 
вара Таканобу). 

З 14 ст. у школах буддійської сек- 
ти Дзен розвивався монохромний 
живопис тушшю -- суйбоку-га (пей- 
зажі художників Дзьосецу, Сюбу- 
на, Ода Тойо, відомого під псевдо- 
німом Сессю). В 15 ст. сформував- 
ся світський профес. живопис. У 
творах школи Кано, засновником 
якої був Кано Масанобу, та шко- 
ли Тоса (художник Тоса Мацу- 
нобу) знайшли відображення  тра- 
диції кит. класичного живопису 
і нац. школи Ямато-е. У 15--17 ст. 
високого рівня досягло мистецтво 
декоративних розписів (Сотацу 
Таварая, Огата Корін). Значний 
вплив на образотворче мистецтво 
Я. цього часу зробило розповсю- 
дження чайної церемонії; набуло 
розквіту виробництво простої за 
формою, вкритої різноманітною 
поливою кераміки. На поч. 17 ст. 
жанровий живопис склався в пере- 
дову школу Укійо-е. Цю ж назву 
дістало мистецтво кольорової гра- 
вюри на дереві, яке стає провід- 
ним видом япон. мистецтва (майст- 
ри Моронобу Хісікава, Харунобу 
Судзукі, Утамаро Кітагава, Хо- 
кусай Кацусіка, Хіросіге  Андо). 
З культурою міського  населен- 
ня 17--19 ст. пов'язаний дсамо- 
бутній вид мініатюрної скульп- 
тури, застібок-прикрас для одя- 
гу-- нецке. Великою майстерністю 
відзначаються вироби прикладного 
мистецтва (ткання, вишивка, пле- 
тіння, лаки, металопластика). 
Під впливом європ. мистецтва у 
кін. 19 ст. в Я. розвивається живо- 
пис олією -- «Йога» (Асаї Тю, Ку- 
рода. Сейкі та ін.). Його майстри 
наслідували імпресіонізм, фовізм 
(Умехара Рюдзабуро, Ясуї Сота- 
ро), а в 1-й пол. 20 ст.-- абстракт- 
не | мистецтво, експресіонізм, 
сюрреалізм. На нац. традиції спи- 
раються майстри живопису «ні- 
хонга» (Томіока Тессай, Йокояма 
Тайкан, Такеуті Сейхо). 

Велика  Жовтн. соціалістич. ре- 
волюція мала великий вплив на 
розвиток демократичного мистецтва 
Я. (творчість Окамото Токі, Оцу- 
кі Гендзі, Йорімото Сірін, "Янасе 
Масаму, Судзукі Кендзі та ін.). 
Після 2-ї світової війни у творчості 
прогресивних митців посилюється 
соціальна проблематика; твори 
присвячено темі трагедії жертв 
атомного бомбардування Хіросі- 
ми і Нагасакі (Марукі Ірі та То- 
сіко,  Міта  Гендзіро, Сакураї 
Макото, Фукуда Сінсей, Оно Та- 
дасіге, Уено Макото). В сучас. 
япон. мистецтві існує багато шкіл 
і течій, стираються розбіжності між 


517 





ЯПОНІЯ 





Суно. Красуня під вер- 
бою. Кольорова гравю- 
ра. 18 ст. 





Фукуда Сінсей. Чоло- 
вік у хібаті. 1972. 


518 





ЯПОНІЯ 





Нономура Нінсей. 
Чаша для чайної 
церемонії. 17 ст. 





Ко-омоте. Маска 


театру ноо. 





Вистава театру ноо. 


основними школами «йога» і 
«ніхонга». Починаючи з 70-х рр. 
активізувалися культурні  зв'яз- 
ки Я. з Рад. Союзом. З 1975 гале- 
рея Геккосо в Я. влаштовує вистав- 
ки рос. і рад. мистецтва, зокрема 
творів укр. рад. художників. У 
1976 в Києві було експоновано ви- 
ставку «Сучасний живопис Японії. 
Школа ,,ніхонга"'», 1980 -- вистав- 
ку «Японська ксилографія. Нові 
відкриття радянських  реставра- 
торів». Г. І. Біленко. 
Музика. Нар. музика має давні 
традиції, пов'язана з працею, по- 
бутом, реліг. культами, багата 
жанрами. Пісні одноголосі, в них 
переважають парні метри. Муз. 
інструменти: щипкові -- сямісен 
(лютня), кото (13-струнна цитра); 
духові -- но-кан, сякухаті (флей- 
ти), соо (губний орган), хітирикі 
(рід гобою); ударні--тайко, ко- 
цудзумі,  о-цудзумі (барабани), 
сьоко (гонг). Профес. музика бу- 
ла пов'язана з реліг. дійствами 
і театром; її коріння-- у 6--7 ст. 
У 14 ст. сформувалися мистецтво 
театру цоо (декламація  поєднува- 
лася з співом, танцем, інструм. 
супроводом), в 16--17 ст. музика 
лялькового театру дзьорурі та му- 
зика кабукі. 

Велика роль у розвитку японської 
музики належала Їн-ту муз. до- 
сліджень (засн. 1879, з 1886 -- То- 
кійська муз. школа). В 1897 від- 
бувся 1-й виступ япон. симф. ор- 
кестру. Найстаріша оперна трупа 
--«Фудзівара», 1920 в Токіо ство- 
рено оперну трупу «Асакусі». Ком- 
позитори Ямада Косаку, Нобуто- 
кі Кійосі, Кійосе Ясудзі, Мацу- 
дайра  Иоріцуне, які здобули 
європ. муз. освіту, заснували Но- 
ву федерацію композиторів (з 
1930 -- Япон. асоціація сучас. му- 
зики). Грунтуючись у своїй твор- 
чості на нац. традиціях, вони вда- 
валися до європ. прийомів компози- 
ції. Нац. муз. фольклор і кла- 
сичну япон. музику широко вико- 
ристовували композитори Мамія 
Мітіо, Акутагава Ясусі. Муз.-ос- 
вітню роботу проводить «Говари- 
ство трудящих -- аматорів музики» 
(«РООН», 1949). З кін. 40-х рр. 
набув поширення масовий хоровий 
рух антимілітаристського харак- 
теру «Співочі голоси Японії», який 
очолила Секі Акіко (керований 
нею Центр. токійський хор 1954 
гастролював в СРСР). У 1949 
засн. Робітничу муз. асоціацію, 
яка має мережу філіалів. З кін. 
90-х рр. посилився вплив авангар- 
дизму (1949 засн. Експерименталь- 
ну студію електронної музики; 
композитори  Маюдзумі  Тосіро, 
Морої Макото, Такахасі Юдзі). 
Розвиткові хореографічного ми- 
стецтва в Я. сприяли виступи А. 
Павлової (1922) та зарубіжних 
труп. В 1958 засн. Япон. балетну 
асоціацію, 1964 на базі Токійської 
балетної школи ім. П. І. Чайков- 
ського (засн. 1960) створено трупу 
«Токіо балет» (1966, 1970, 1979, 
1982 гастролювала в СРСР). Серед 
сучас. композиторів -- Нода Те- 
руякі, Хатімура Йосіо, Ікебе Сі- 
нітіро; виконавців -- диригенти 
Абе Комеї, Масасі Уеда (1958 ви- 
ступав у Києві), Ватанабе Акео, 
Ївакі Хіроюкі, Моро Такасі, Тая 
ма Юдзі, піаніст Танака Кейко, 
скрипачка Кубо Йоко. В Я. пра- 
цюють бл. 20 симф. оркестрів, 


камерно-інструм. ансамблі, квар- 
тет традиційних інструментів «ИЙо- 
нін-но каї» (1957) і хорові колек- 
тиви, групи традиційної музики 
«Ніхон онгаку сюдан», «Сігенкан» 
та ін. Держ. муз. академія (з 
1887), Ін-т музики 20 ст. (з 1957), 
Ун-т красних мистецтв і музики, 
Вища муз. школа Тохо в Токіо. 
На Україні гастролювала трупа 
«Токіо балет», піаністка Нака- 
мура Хіроко, в Японії -- Капела 
бандуристів УРСР, балетна гру- 
па Київського театру опери та 
балету. Нар. арт. УРСР Г. Ци- 
пола здобула 1-у премію на між- 
нар.конкурсі в Токіо (1976) за кра- 
ще виконання партії Чіо-Чіо-сан 
(однойменна опера Дж. Пуччіні). 

В. С. Мурза. 
Театр. Япон. профес. театр бере 
початок від давніх нар. земле- 
робських обрядових свят. У 7--8 ст. 
виникли муз.-танц. видовища -- Гі- 
гаку і бугаку, які сприяли форму- 
ванню класичного япон. театру. 
Крім бугаку, який увібрав у себе 
елементи кит., кор., в'єтнам. теат- 
рів, у 8--12 ст. популярності на- 
були і народні музично-танц. ви- 
стави сангаку (гоєднання комедій- 
них пантомім, пісень і танців, ви- 
ступів жонглерів, фокусників, ляль- 
ководів). На поч. 12 ст. розвивали- 
ся нові види муз. вистав -- дев- 
гаку та саругаку (останні влашто- 
вувалися в дні реліг. свят). У кін. 
14 -- на поч. 15 ст. утворився новий 


вид япон. театру -- ноо (синтезує 
музику, танець і драм. дію). В 
кін. 16 -- на поч. 17 ст. у Кіото 


виникли ляльковий театр дзьору- 
рі і театр кабукі. Останній вид по- 
єднав мистецтво ноо і дзьорурі. В 
кін. 18 ст. кабукі досяг тих форм 
розвитку, які в канонічній формі 
збереглися і до сьогодні. В кін. 
19-- на поч. 20 ст. з'явилися нові 
види театру -- симпа і синкокугекі 
(актори частково запозичили вико- 
навську традицію театру кабукі). 
На поч. 20 ст. під впливом європ. 
театру виник театр. напрям -- син- 
секі (театр сучас. драми). В 1-й 
чверті 20 ст. Театр. студія при літ.- 
театр. асоціації «Бунгей кьокай», 
театри «Гейдзюцудза», «Дзію ге- 
кідзьо» знайомили японців з європ. 
драматургією (У. Шекспір, Г. Іб- 
сен, Б. Шоу, М. Горький, Л. Тол- 
стой, І. Тургенєв), у Токіо діяв пер- 
ший робітн. театр «Родо гекідан» 
(у репертуарі -- твори про тяжке 
життя народу; 1923 акторів цього 
театру було заарештовано і стра- 
чено). В Токіо виникли геатри 
«Цукідзі сьогекідзьо» і «Хайюдза», 
в основі творчості яких лежало 


мистецтво перевтілення, а в репер- 
туарі були п'єси нац. драматургів 
Кобо Абе, Коями Юсі, 


твори за- 





Виступ ансамблю класичного і народ- 
ного танцю 4Котосоно». 


рубіжних авторів, зокрема рос. -- 
А. Чехова, М. Горького, І. Турге- 
нєва; серед вистав для дітей -- 
«Дванадцять місяців» С. Марша- 
ка та ін. Театр «Мінгей», почавши 
діяльність 1947 виставою «Чайка» 
А. Чехова, звертався до п'єс нац. 
драматургів Коями Юсі, Кіносіти 
Дзюндзі, а також до творів рос. 
класики і рад. драматургів, зокре- 
ма О. Корнійчука («Платон Кре- 
чет»). При театрі працює кіно- 
студія «Мінгей». У 1966 в Токіо 
створено нац. театр. центр «Коку- 
ріцу гекідзьо» -- єдиний у Я. держ. 
театр, що сприяє збереженню й 
розвитку традиц. жанрів. Театр. 
мистецтво сучас. Я. чітко поділя- 
ється на градиційний театр (буга- 
ку, ноо, кабукі, дзьорурі) і театр 
європ. типу (драма, опера, балет). 
Традиції бугаку стали основою для 
розвитку класичної музики і тан- 
цю. Серед найвідоміших акторів 
70--80-х рр.: в театрі ноо -- Кіта 
Мінору, Хосьо Мотомаса Куро; 
в театрі кабукі -- Ітімура Манд- 
зеамон, Накамура Кандзабуро, На- 
камура Утаемон, Накамура Бун- 
горі, Мацумото Косіро; в симпа -- 
Мідзутані Явеко; в синкокугекі -- 
Сімада Сього, Тацумі Рютаро. Ак- 
торів для театрів Я. готують при 
театр. центрі «Кокуріцу гекідзьо» 
і в створеній 1949 школі-студії при 
театрі «Хайюдза». При цьому ж 
театрі діє н.-д. Ін-т театр. мистецт- 
ва Японії. І. Г. Посудовська. 
Кіно. Вітчизн. кіновиробництво 
Я. зародилося 1899. Нац. кінема- 
тографія розвивалася у двох на- 
прямах: дзидайгекі -- фільми на 
істор. та легендарні сюжети (центр 
у Кіото) та гендайгекі -- стрічки 
про сучасність (центр у Токіо). 
В 1923 кіновиробництво зосереди- 
лось у Кіото, що сприяло розквіту 
дзидайгекі («Мандрування  Тюд- 
зі», реж. Іто Дайсуке; «Дитина -- 
фехтувальник», реж. Кінугаса Тей- 
носке: обидва -- 1927). Гендайге- 
кі набув розвитку у творчості 
режисерів Мідзогуті Кендзі («Вес- 
няний шепіт паперової ляльки», 
1926), Госьо Хейноске («Шахрай- 
ка», 1927) та ін. У 1929 прогресив- 
ні діячі кіно об'єдналися у Спілку 
япон. пролет. кіно (існувала до 
1934), що створила кілька філь- 
мів про робітн. рух. Було також 
знято ряд асоціальних стрічок: 
«Холоп» (1927, реж. Іто Дайсу- 
ке), «Жива лялька» (1929, реж. 
Утіда Тому), «Симфонія міста» 
(1929, реж. Мідзогуті Кендзі). 
Утвердження звукового кіно пов'я- 
зане з фільмом «Сусідка і дру- 
жина» (1931, реж. Госьо Хейнос- 
ке). В 1936 Мідзогуті Кендзі 
зняв фільми «Елегія Наніва» та 


«Гіонські сестри» -- вершина ре- 
алізму  передвоєн. кіно. В 30-х 
рр. Японія займала 2-е (після 


США) місце по виробн. фільмів. 
Основну продукцію довоєнних кі- 
нофірм («Тохо», «Сінко» та ін.) 
становили стрічки мілітаристсько- 
го змісту. У повоєн. япон. кіно 
зростають прогресивні тенденції, 
пов'язані з творчістю режисерів 
Іімаї Тадасі, Ямамото Сацуо, Кіно- 
сіта Кейсуке та ін., які розпові- 
дали про трагедію Хіросіми, тяж- 
ке життя трудящих. Серед  кра- 
щих фільмів 50--60-х рр.: «Расьо- 
мон» (1950), «Червона борода» 
(1964; обидва -- реж. Куросава 
Акіра), «А все-таки ми живемо» 


(1951, реж. Імаї Тадасі), «Діти 
атомної бомби» (ін. назва -- «Діти 
Хіросіми», 1952) та «Голий острів» 
(1960; обидва -- реж. Сіндо Кане- 
то). Відомі режисери 60-х рр.-- 
Ямамото Сацуо, Кобаясі Масакі, 
Імаї Тадасі. В 70-х рр. у Япо- 
ніі поширилися реакційні жанри 
«якудза-ейга» -- фільми про зло- 
чинність і «панік-ейга» кіно- 
картини про катастрофи. Серед 
кращих соціальних стрічок 70-- 
80-х рр.: «Оголені 19-літні» (врад. 
прокаті -- «Сьогодні жити, помер- 
ти завтра», 1970, реж. Сіндо Кане- 
то), «Підстукіт трамвайних коліс» 
(1970), «Тінь воїна» (1982, обидва 
-- реж. Куросава Акіра), «Кала- 
мутна ріка» (1981, реж. Кохей Огу- 
рі), «Легенда про Нараяму» (1983, 
Спіль- 


-- 


реж.  Імамура Сохей). 
но з рад. кінодіячами створено 
фільми: «Москва, любов моя» 


(1974, реж. Йосіда Кендзі) та «Дер- 
су Узала» (1975, реж. Куросава 
Акіра). Популярні актори япон. 
кіно: Ямада Ісудзу, Міфуне Тосіро. 
Працюють кінофірми: «Ніккацу», 
«Сьотіку», «Тохо», «Тоей» та ін. 
Н. М. Капельгородська. 
Іл. див. на окремому аркуші, с. 
448--449. 
Літ.: Зйдус Х. Т. История Японни с 
древнейших времен до наших дней. 
М., 1968; История Япониий (1945-- 
1975). М., 1978; Петров Д. В. Япония 
в мировой политике. М., 1973; Савин 
А. С. Японский милитаризм в период 
второй мировой войньшю 1939--1945 гтг. 
М., 1979; Иванов М. И. Рост милита- 
ризма в Японий. М., 1982; Сутулін 
А. М. За кулісами імперіалістичного 
«партнерства». К., 1980; СССР - 
Япония. К 50-летию установления со- 


ветско- японских отношений. М., 
1978; Япония. М., 1981; Япония на- 
ших одней. Справочник. М., 1983; 


Накамура С. Японць и русские. Пер. 
с япон. М., 1983; Певзнер Я. А. Госу- 
дарство в зкономике Японий. М., 
1976; Ковригин Е. Б. Зкспорт капита- 
ла из Японий. М., 1977; Прохожев 
А. А. Организация управления зконо- 
микой и государством в Японим. М., 
1977; Власов В. А. Японская промьші- 
ленность.  Научно-технический  про- 
гресс и его последствия. М., 1979; На- 
учно-технический прогресс в Японий 
на рубеже 70--80-х годов. М., 1983; 
Кравцевич А. ИЙ. Япония и развиваю- 
щиеся странь. М., 1981; Крупянко 
М. И. Советско-японские зкономичес- 
кие отношения. М., 1982; Япония. Еже- 
годник. М., 1973-83; Глускина А. Е., 
Логунова В. В. Очерки историим япон- 
ской  демократической  литературн. 
Мм.--Л., 1955; Японская литература. 
Исследования и материаль. М., 1959; 
Григорьева Т. П., Логунова В. В. 
Японская литература. М., 1964; Кон- 
рад Н.И. Очерки японской литерату- 
рь. М., 1973; Григорьева Т. П. Япон- 
ская литература ХХ века. М., 1983; 
Горегляд В. Н. Дневники и зссе в 
японской литературе Х-ХПІ вв. М., 
1975; Рехо К. Современньй. японский 
роман. Пер.с япон. М., 1977; Боронина 
И. А. Позтика классического японско- 
го стиха. М., 1978; Свиридов Г. Г. 
Японская средневековая проза сзцу- 
ва. М., 1981; Кин Д. Японская лите- 
ратура ХУП--ХІХ столетий. Пер. с 
англ. М., 1978; История современной 
японской литературью. Пер. с япон. 
М., 1961; Курахара К. Статьи о со- 
временной японской литературе. Пер. 
с япон. М., 1959; Рехо К. Современ- 
ная японская повесть. Пер. с япон. 
М., 1980; Иофан Н. А. Культура древ- 
ней Японий. М., 1974; Конрад Н. И. 
Очерк историй культурьшю средневеко- 
вой Японий ХУ--ХУЇ вв. М., 1980; 
Воронова Б. Г. Японская гравюра. 
М., 1963; Николаева Н. С. Декора- 
тивное искусство Японий. М., 1972; 
Сато Киоко. Современньй драмати- 
ческий театр Японимй. М., 1973. 


ЯПОНСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК, 
Японська академія -- почесна на- 
ук. установа, засн. 1879 у Токіо. 
Об'єднує відомих учених країни, 
обраних Наук. мррадою Японії 
(засн. 1949) -- дорадчим органом 
при уряді, що спрямовує наук. 
дослідження, бере участь в орг-ції 
наук. конференцій тощо. Скла- 
дається з двох секцій: соціальних 
та гуманітарних наук, природни- 
чих наук та їх застосування. Ака- 
демія є членом Міжнар. союзу 
академій. А. В. Санцевич. 
ЯПОНСЬКА МОВА -- мова япон- 
ців. За фонетичною системою, гра- 
матичною будовою та словнико- 
вим фондом Я. м. близька до ал- 
тайських мов. Субстратом Я. м. 
були малайсько-полінезійські мо- 
ви. Майже половина слівЯ. м. за- 
позичена з китайської мови. Фоне- 
тичні риси літ. Я.м.:є 5 коротких 
і 53 довгих голосних, 7 дифтонгів; 
протиставлення приголосних за 
дзвінкістю -- глухістю, м'якістю-- 
твердістю; наголос музичний. За 
типологією -- полісилабічна, син- 
тетична мова. Категорії роду, 
особи, числа (число мають лише 
особові займенники), інфінітива, 
артикля Я. м. не властиві. Всі іме- 
на відмінюються за 12 аглютина- 
тивними відмінками. Дієслово має 
10 способів, З стани, З релятивні 
ферми часу і вид тривалості. Є 
агато форм ввічливості. Для Я. м. 
використовують ямонське письмо. 
Про л-ру Я. м. див. Японія, розділ 
Література. 

Літ.: Сьромятников Н. А. Древне- 
японский язьк. М., 1972; Сьромят- 


ников Н. А. Развитие новояпонского 
язька. М., 1978. 


м: О. Сиром'ятников. 
ЯПОНСЬКА МУШМУЛА (Егіо- 
Боггуа |аропіса) -- невелике віч- 
нозелене дерево 6--3 м заввишки 
або кущ. Листки суцільні, жорст- 
кошкірясті, обернено-яйцевидні, 
ланцетні. Квітки дрібні, зібрані 
у верхівкові широкопірамідальні 
волоті, білі або кремові, пахучі. 
Плоди соковиті, кисло-солодкі, Го- 
лі, шо жовто-оранжеві, (Їстівні. В 
СРСР, зокрема на Україні (ГІд. 





берег Криму), використовується 
в декоративному садівництві 1 
плодівництві. 


ЯПОНСЬКЕ МОРЕ -- напівзамк- 
нуте море Тихого ок. між матери- 
ком Євразія, о. Сахалін та Япон- 
ськими островами. Омиває береги 
СРСР, Кореї та Японії. Найбіль- 
ші затоки -- Петра Великого та 
Східно-Корейська. Площа 1062 
тис. км2, глиб. до 3720 м. Рельєф 
дна являє собою замкнуту улого- 
вину, у центр. частині якої під- 
носиться підводне підняття Ямато 
(глиб. над гребнем 235 м), у пів- 
нічній -- підняття Витязя та хре- 
бет Богорова. Взимку на Пн. 
Зх. моря температура  поверх- 
невих вод нижча за 07, на Пд. 
Сх.-- вища за --10", влітку від- 
повідно досягає -К18" та ш --24, 
--26"2.  Солоність -- 32--34,5 Зо. 
Пн.зх. частина моря вкрита 
кригою переважно з листопада до 
березня. Часто бувають тайфуни. 
З риб промислове значення мають 
оселедці, тріска, минтай, камбала, 
сардина -- івасі та ін., добувають 
трепангів, крабів та ін., а також 
мор. водорості (мор. капуста, ламі- 
нарія). Головні порти: Владиво- 
сток, Находка, Совєтська Гавань 


(СРСРУ, Чхонджін, Хиннам 
(КНДР), Ніїгата, Майдзуру (Япо- 
нія). С. П. Плетньов. 
ЯПОНСЬКЕ ПИСЬМО -- систе- 
ма письма, використовуваного для 
японської мови. Основу Я. п. ста- 
новлять тисячі ієрогліфів. запози- 
чених ще в 5--7 ст. з китайського 
письма (позначають корені слів), 
та два варіанти складового алфа- 
віту: хірагана та катакана. 46 лі- 
терами хірагани передають служ- 
бові слова Й афікси, а літерами 
катакани записують запозичення 
з ін. мов та частину кит. коренів. 


|м. О. Сиром'ятников.| 


«ЯПОНСЬКИЙ ГРИБ» -- те са- 
ме, що Й «чайний гриб». 

ЯПОНСЬКИЙ ЛАК -- лак, що 
його одержують з молочного соку 
стовбура і гілок лакового дерева. 
На повітрі молочний сік поступово 
буріє, а потім чорніє. Одержують 
червоний Я. л. (при додаванні 
кіноварі) та золотий (при додаван- 
ні золота). Я. л. має велику 
міцність і стійкість до атм. діянь. 
Предмети, вкриті ним, протягом 
століть зберігають блиск і красу. 
ЯПОНСЬКІ ОСТРОВИ -- архі- 
пелаг у зх. частині Тихого ОК., 
простягається від о. Сахалін до о. 
Тайвань майже на 3,5 тис. км. Ар- 
хіпелаг включає понад 4 тис. ост- 
ровів (найбільші -- Хонсю, Хок- 
кайдо, Кюсю, Сікоку). На Я. о. 
розташована основна частина Япо- 
нії. Острови материкового похо- 
дження. Берегова лінія більшості з 
них порізана затоками та бухтами. 
Бл. 80 98 території зайнято неви- 
сокими горами і  височинами; 
гол. хребти: Кітамі та Хідака на 
о. Хоккайдо, Дева, Оу, Кітакамі, 
Хіда, Кісо, Акаїсі -- на о. Хон- 
сю. Бл. 150 вулканів (40 з них -- 
діючі), у т. ч. Фудзіяма (вис. 3776 
м) -- найвища вершина архіпелагу. 
Часто бувають землетруси, цунамі. 
Поклади кам'яного вугілля, наф- 
ти, мідних і поліметалевих руд 
тощо. Клімат мусонний, від по- 
мірного на Пн. до субтропічного на 
Пд. і гропічного на о-вах Рюкю. 
Пересічна т-ра січня на о. Хоккай- 
до (Саппоро) --2", липня -22/, 
на о. Кюсю (Кагосіма) відповідно 
--6? та --277, на о-вах Рюкю -- 16" 
і --28". Опадів 1000--3000 мм на 
рік. Восени бувають тайфуни. 
Осн. ріки -- Сінано, Кітакамі (о. 
Хонсю), Ісікарі (о. Хоккайдо). На 
Пн. поширені підзолисті, лугово- 
болотні та бурі лісові грунти, в 


субтропіках і тропіках -- жовто- 
земні й червоноземні, на рівни- 
нах -- окультурені алювіальні 


грунти. Бл. 60 92 тер. Я. о. вкрито 
лісами, гол. чин. хвойними, У ПД. 
частині -- вічнозеленими субтро- 
пічними. Для охорони природи 
створено 25 національних парків 
(найвідоміші Иосіно-Кумано, 
Сайкай, Сікоцу-Тоя, Фудзі-Ха- 
коне-Ідзу), у мілководних части: 
нах морів -- підводні національні 
парки. В. С. Гаврилюк. 
ЯПОНЦІ -- нація, основне (понад 
99 9) населення Японії. Живуть 
також у СЩА, країнах Лат. Аме- 
рики, Канаді. Заг. чисельність -- 
117,6 млн. чол. (1980, оцінка). 
Говорять японською мовою. Ре- 
лігія -- синтоїзм, буддизм, які 
часто переплітаються між собою, 
мають місце т. з. «нові релігії» 
і незначною мірою -- християн- 


- 


519 





ЯПОНЦІ 








Японська мушмула: 
ро-- гілка 3 квітками; 
2 -- гілка з плодами. 


520 


ЯР 





Ю. С. Яралов. 





В. С. Яременко. 





Яранга. 


ство. Япон. народність сформува- 
лась у 4--8 ст. н. е. В 2-й пол. 
19 ст. склалась япон. бурж. нація. 
Більшість сучас. Я. працює в 
пром-сті. Осн. заняття селян -- 
землеробство, садівництво,  квіт- 
никарство, шовківництво, на Пн. 
країни -- тваринництво, на узбе- 
режжі -- рибальство та різні мор. 
промисли.  Я.-- народ давньої 
культури. Про історію, економіку 
і культуру Я. див. Японія. 

Літ.: Пронников В. А., Ладанов И. Д. 
Японцьї. М., 1983. 

ЯР -- негативна лінійно витягнута 
форма рельєфу, що утворюється 
внаслідок розмивання рихлих по- 
рід тимчасовими водотоками. Яв- 
ляють собою вимоїни з крутими 
схилами завдовжки до кількох 
кілометрів, шир. і глиб. до десят- 
ків метрів. На Україні Я. най- 
поширеніші у лісостеповій і степо- 
вій зонах, особливо в районах 
розвитку лесових порід (див. Лес). 
Я. завдають великої шкоди с. Г. 
Боротьбу з ними ведуть шляхом 
захисного лісонасадження, проти- 
ерозійного землевпорядкування то- 
що. Див. також Ерозія в геології, 
Ерозія грунту. 

ЯРАЛОВ Юрій Степанович (6.ІХ 
1911, Тбілісі -- 28.П 1983, Москва) 


-- рос. рад. архітектор, доктор 
архітектури (з 1966), нар. арх. 
СРСР (з 1981), педагог. Член 


КПРС з 1943. У 1937 закінчив 
Азерб. індустріальний ін-т в Баку. 
Серед споруд -- житл. будинок у 
Тбілісі (1933), театр в Аштараку 
(1956). Автор праць з теорії, істо- 
рії та практики архітектури. З 
1953 викладав у Моск. архіт. ін-ті 
(з 1971 -- професор). Держ. пре- 
мія СРСР, 1979. Л. К. Кабанова. 
ЯРАНГА (чукотське). -- переносне 
житло кочових чукчів і коряків, 
а також деяких груп кочових еве- 
нів та юкагирів. У плані кругла. 
Кістяк (стінка у формі циліндра 
та конічна покрівля) складається 
з жердин. Його накривають оленя- 
чими шкурами. Використовується 
гол. чин. в оленярських колгосп- 
них бригадах. 

ЯРАЧ ()агасг) Стефан Казімеж 
(2А4.ХП 1883, Старі Жуковиці, те- 
пер Тарнувського воєводства ПНР 
-- 11.УПІ 1945, м. Отвоцько, те- 
пер Варшавського воєводства 
ПНР) -- польс. актор, режисер, 
театр. діяч. Сценічну діяльність 
почав 1904. В 1915--16 перебував 
у Москві, де познайомився з К.С 
Станіславським, у 1916--13 
у Києві, де грав у Польс. театрі, 
згодом -- у Новому польс. театрі. 
В 1918--39 працював у театрах 
Варшави, Лодзі, Львова, Кракова 
та ін. У 1941 був ув'язнений у фа- 
шист. концтаборі в Освенцімі. Се- 
ред ролей: Пан Гельдгаб («Пан 
Гельдгаб» Фредра), Річард ПІ 
(«Річард ПІ» Шекспіра) та ін. Ви- 
стави: «Дами і гусари» О. Фредра, 
«Хворий та й годіь Ж. Б. Мольєра 
та Ін. Р. Я. Пилипчук. 
ЯРВЕТ Юрі Євгенович (н. 18.МІ 
1919, Таллін) -- ест. рад. актор, 
нар. арт. СРСР (з 1975). У 1945-- 
49 навчався в Ест. театральному 
інституті. У 1952--65 та з 1970 -- 
актор Таллінського театру драми 


м. В. Кінгісеппа, у 1965--67 -- ак- 
тор ш ест. Молодіжного театру. 
Ролі:  Бальзамінов  («Одружен- 


ня Бальзамінова» Островського), 
Войтинський («Людина і бог» 


Таммсааре), Клавдій  («Гамлет» 
Шекспіра) та ін. Знявся у фільмах: 
«Непрошені гості» (1958), «Мерт- 
вий сезон» (1968), «Король Лір» 
(1971), «Береги» (1981). З 1982 -- 
голова правління Театр. товарист- 
ва Ест. РСР. Депутат Верховної 
Ради СРСР 11-го скликання. На- 
городжений орденами Трудового 
Червоного Прапора, Дружби наро- 
дів. Держ. премія СРСР, 1981. 
ЯРД, Я, уд (англ. уагд) -- одини- 
ця довжини в англ. системі мір. 
1Я - З футам - 36 дюймам - 
ш- 0,9144 метра. 

ЯРЕМЕНКО Василь Сергійович 
Г20.Х. (1.ХІ) 1895, с. Рогинці, те- 
пер Роменського р-ну Сум. обл; - 
6.ПІ 1976, Львів| укр. 
актор, нар. арт. СРСР (з 1954). 
Член КПРС з 1940. Сценічну діяль- 
ність почав 1918 у Роменському 
укр. театрі. В 1922--76 працював 


в укр. драм. театрі ім. М. Зань- 
ковецької (з 1944 -- у Львові). 





В. С. Яременко в ролях Яго («Отелло» 
У. Шекспіра) та Гната Голого («Сава 
Чалий» І. Карпенка-Карого). 


Серед ролей: Шельменко («Шель- 
менко-денщик» Квітки-Основ'я- 
ненка), Назар («Назар Стодоля» 
Шевченка), Гонта  («Гайдамаки» 
за Шевченком, інсценізація Л. 
Курбаса), Богдан («Богдан Хмель- 
ницький» Корнійчука), Городни- 
чий  («Ревізор»  Г оголя), Яго 
(«Отелло» Шекспіра) та ін. На- 
городжений орденом Жовтневої 
Революції, ін. орденами, меда- 
лями. Держ. премія СРСР, 1950. 
Літ.: Завадка Б.. Турчин Ю. "Василь 
Яременко. зач 1973. 

С.Л. Зайончківська. 
ЯРЕМЕНКО Гнат Гнатович (28.Ї 
(9.11) 1874, м. Бахмач, тепер Бах- 
мацького р-ну Черніг. обл.-- 26. 


УП (8.М1І1) 1915, там же) -- укр. 
живописець і графік. У 1895--97 
навчався в Київ.  рисувальній 


школі М. І. Мурашка, 1899--1904 
-- у петерб. АМ у В. Маковського. 
Автор живописних творів (зокрема 
«Із східного життя», 1903; «Порт- 


рет дружини художника», 1912), 
серії сатиричних малюнків, при- 
свячених подіям революції 1905-- 


07 в Росії (у т. ч. «Смерть самодер 
жавству!», «Кадети душать рево- 
люцію», «Карикатура на царський 
маніфест»). В. М. Ханко 
ЯРЕМИЧ Степан Петрович (22.МІІ 
(З УП) 1869, с. Галайки, тепер 


Тетіївського р-ну Київ. обл.-- 
14.Х 1939, Ленінград) -- укр. 
рад. мистецтвознавець і худож- 


ник. У 1882--87 навчався в Лавр- 
ській іконописній майстерні, в 
1887--94 -- у Київ. рисувальній 


школі М. І. Мурашка, а також 
у М. Ге. З 1900 жив у Петер- 
бурзі. Брав участь у розписах Во- 


лодимирського собору в Києві. 
Серед живописних творів: «Кня- 
жа гора під Каневом», «Вид на 
Дніпро», «Українська дівчина», 
«Поле». Досліджував творчість 
рос. художників. Автор статей про 
укр. мистецтво («Пам'ятки  мис- 
тецтва ХУМІ і ХУП ст. в Києво- 
Печерській лаврі», 1900; «Андрі- 
ївська церква в Києві», 1903). З 
1918 працював у Ермітажі. 
ЯРЕМНІ ВЕНИ парні вени, 
що збирають кров із ділянки голо- 
ви й шиї людини та хребетних тва- 
рин. У людини з кожного боку роз- 
різняють зовнішню та передню 
Я. в. (т. з. поверхневі шийні ве- 
ни) і внутрішню Я. в., яка вихо- 
дить з порожнини черепа через 
яремний отвір, іде спочатку поряд 
із внутр. сонною артерією, а далі 
-- поряд із загальною сонною ар- 
терією. 

ЯРЕМЧА -- місто обласного під- 
порядкування Івано-Фр. обл. 
УРСР. Розташована в долині р. 
Пруту. Залізнична станція. Засн. 
1895. Села Ямна і Дора, які ввійш- 
ли в межі міста, відомі з кін. 16 -- 
чоч. 17 ст. У 1738-- 45 поблизу 
Я. діяв загін опришків, який очо- 
лював О. Довбуш. Після 1-го поді- 
лу Польщі (1772) Я. загарбала 
Австрія (з 1867 -- Австро-Угорщи- 
на), 1919 бурж.-поміщицька 
Польща. В 1939 Я. в складі Зх. 
України возз'єднано з УРСР. Під 
час Карпатського рейду 1943 по- 
близу Я. партизани 3" єднання 
С. А. Ковпака вели запеклі бої 
проти гітлерівців. З 1963 Я.-- міс- 
то. У Я.-- комбінати побутового 
обслуговування та комунальних 
підприємств. 4 заг.-осв., музична 
та мистецтв школи: лікарня: З 
б-ки; музеї: партизанської слави 
та атеїзму, парк. Туристські ба- 
зи -- «Гуцульщина» і «Динамо», 
2 будинків відпочинку, піонерські 
табори. Об'єкт туризму. В Я. вста- 
новлено пам'ятник  партизанам- 
ковпаківцям (1967, арх. В. Боро- 
дай; іл. див. на окремому аркуші 
до ст. Бородай В., т. 1, с. 512--513). 
Я.-- кліматичний низькогірний ку- 
рорт. Розташована на схилах Укр. 
Карпат, на висоті 665 м надр. м. 
Клімат помірно континентальний: 
зима помірно м'яка, літо помірно 
тепле; опадів бл. 900 мм на рік. 
Осн. лік. засіб -- кліматотерапія. 
Показання: різні форми (в 
т. ч. активні) туберкульозу легень, 
ревматизм, захворювання органів 
руху і опори, нервової системи та 
ін. Функціонує цілий рік. 
ЯРЕМЧУК Лідія Григорівна (н. 
8.ХП 1945, Київ) -- рос. і 

рад. актриса, засл. арт. УРСР 
(з 1976). Член КПРС з 1976. Піс- 
ля закінчення 1968 Київ. театр. 
ін-ту ім. І. Карпенка-Карого пра- 
цює в Київ. рос. драм. театрі ім. 
Лесі Українки. Серед ролей 
Поліна («Гравець» за Достоєвсь- 
ким), Варя («Вишневий сад» Че- 
хова), Білкун («Кафедра» Вруб- 
левської), Долорес («Камінний гос- 
подар» Лесі Українки), Люсі Мері- 
кур («Бувайте здорові» Шеню). 
Держ. премія УРСР ім. Т. Г. Шев- 
ченка, 1983. Ю. В. Петров. 
ЯРИЖНІ ЛЮДИ, ярижки, яриги 
-- 1) Деякі групи найбіднішого на- 
селення в Рос. державі 16-- 18 ст., 
які за наймом працювали вантаж- 
никами, бурлаками, веслярами на 
річкових і морських суднах тощо 


(див. також  Робітні люди). 
2) Земські Я. л.-- в Рос. державі 
служигелі в приказах, які викону- 
вали поліцейські функції. 

ЯРИЛО, Ярун-- у міфології сх. 
слов'ян бог весняної плодючості; 

його вшановували і як бога Сонця, 
весни, любострастя. Культ Я. був 
поширений у Київ. Русі в дохри- 
стиянські часи й пізніше. Як пере- 
житок язичництва весняні свята 
на честь Я. у сх. слов'ян були ві- 
домі щена поч. 20 ст. З запрова- 
дженням християнства Я. ототож- 
нили з Юрієм (Георгієм) Побідо- 
носцем. 

ЯРИН Вячеслав Миколайович 
(21. 1Х (3.Х) 1883, Петербург - 
З0.ПІ 1968, Київ|-- укр. рад. вче- 
ний, спеціаліст у галузі залізобе- 
тону, дійсний член АБіА УРСР 
(1956--64), засл. діяч науки і 
техніки УРСР (з 1947). Закінчив 
(1910) Петерб. ін-т інженерів шля- 
хів. У 1921--30 викладав у Київ. 
політех. ін-ті (з 1928 -- професор), 
1930--41 та з 1944 -- в Київ. інже- 
нерно-буд. ін-ті. Осн. праці -- З 
питань мостобудування і залізо- 
бетонних конструкцій. Нагородже- 
ний орденом Леніна, ін. орденами, 
медалями. 

ЯРИЧЕВСЬКИЙ Сильвестр Гна- 
тович (літ. псевд.-- ШЩальвір, С. 
Яр; 14.1 1871, м. Рогатин, тепер 
Івано-Фр. обл.-- 30.1П 1918, м. 
Серет, тепер СРР) -- укр. письмен- 
ник. Навчався у Львів. та Віден- 
ському ун-тах. Викладав у гімназі- 
ях Перемишля, Коломиї, Кіцмані, 
з 1909 жив у Сереті. Автор реалі- 
стичних оповідань з життя селян, 
робітників та інтелігенції (збірки 
«Серце мовить», «На хвилях жит- 
тя», 1903; «Між терням і квітом», 
1905), віршів («Пестрі звуки», 
1904). Писав драми і поеми на іс- 
тор. теми. Перекладав твори рос., 

нім., польс. та словенських поетів. 
Я. належать розвідки з питань мис- 
тецтва, праця про Т. Шевченка 
біз С 


: ГВірші). В кн.: Антологія україн- 
а поезії, т. 2. 1957; Твори, т. 


1--2. Бухарест. 1977. 

Ф. П. Погребенник. 
ЯР! КУЛЬТУРИ -- однорічні 
с.-г. рослини, що їх висівають вес- 
ною і одержують урожай в рік по- 
сіву; проходять стадію яровиза- 
ції навесні при температурі 3--127. 
Цим Я. к. відрізняються від ози- 
мих культур. До Я. к. належать 
численні і різні види с.-г. культур 
-- ярі сорти пшениці, жита, яч- 
меню, а також овес, гречка, просо, 
кукурудза, горох, овочеві, багато 
кормових та ін. культур. 
ЯРКА -- молода, що не була в 
паруванні, вівця свійська. Після 
відлучення ягнят від маток Я. ві- 
докремлюють від баранчиків |і 
утримують їх до настання пару- 
вального віку (12--20 міс.) в ок- 
ремих отарах (див. Стадо). Вес- 
ною, у річному віці Я. бонітують 
(див. Бонітування тварин), а 
восени перед паруванням розподі- 
ляють відповідно до їх бонітуваль- 
них класів по отарах. Правильне 
вирощування Я. і своєчасне їх 
парування прискорюють відтво- 
рення стада овець і дають можли- 
вість одержувати здоровий при- 
плід і високий настриг високоякіс- 
НОЇ ВОВНИ. В. М. Хрящевський. 
ЯРКОВСЬКИЙ Павло  Йосипо- 
вич (1781--24.У 1845, Київ) -- 


укр. бібліотекар і бібліограф, один 
із перших книгознавців і виклада- 
чів бібліографії на Україні. За- 
кінчив Кременецьку школу, де 1801 
працював бібліотекарем і виклада- 
чем франц. мови. У 1809--32 за- 
відував б-кою в Волинській гімна- 
зії (Кременецькому ліцеї), де чи- 
тав курс бібліології. Після закрит- 
тя ліцею і передачі його б-ки Київ. 
ун-ту Я. до кінця життя працював 
бібліотекарем Київ. університету. 
Літ.: Розет Р. И. Лекционньй курс 
П. О. Ярковского по библиографий. 
«Советская библиография», 1956, в. 42; 
Корнейчик І. І. Історія української 
бібліографії. дожовтневий період. 


Х., 1971. іФ. П. Максименко | 


ЯРЛИК (тюрк., букв.-- веління, 
наказ) -- 1) Документ диплома- 
тичний або внутрішньодержавного 
управління в Золотій орді, зго- 
дом -- у Кримському, Казансько- 








му, Астраханському ханствах. В 
період  монголо-татарського іга 
Я. ханські видавалися князям 


Пн.-Сх. Русі на велике чи удільне 
князювання. 2) Наклейка на ре- 
чах, товарах із зазначенням наз- 
ви, кількості, місця виготовлення 


тощо. 
ЯРМАРКИ (від, нім. УаргтагКі, 
букв.-- щорічний торг) -- періо- 


дичні торги, що їх проводять у пев- 
ному місці; одна з найбільш ранніх 
форм торгівлі. Регулярно Я. про- 
водилися в різних європ. країнах 
прибл. з 10 ст. З розвитком капі- 
талізму великі Я. перетворилися 
на ярмарки-виставки, де торгівля 
відбувається за зразками товарів, 
а згодом і за певними стандартами. 
На Україні Я. пощириших я з 16 
Ст. Найвідомішими з Я. були Хре- 
щенський у Харкові, Іллінський 
у Полтаві, Воздвиженський у 
Кролівці, щорічний Хрещенський 
контрактовий ярмарок у Києві. 
В зх. областях України міжнар. 
значення мав Я. у Львові. В СРСР 
з переходом до нової економічної 
політики ярмаркова форма тор- 
гівлі була використана Рад. д-вою 
для налагодження порушених 1-ю 
світовою та громадян. війнами торг. 


зв'язків між різними районами 
країни. В сучас. практиці біль- 
шість існуючих роздрібних Я. 


має місц. характер: в них беруть 
участь держ. і кооп. торг. орг-ції 
і колгоспи. Серед Я. такого типу 
відомий Сорочинський Я., який 
існував здавна і відновився 1966. 
Оптові Я. є формою встановлення 


о 
оскадівка нтонівці 


Іова 
Прачоєна 


Хмельницький 
о 


ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОН 
ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 





госп. зв'язків між торгівлею |і 
пром-стю та постачальниками то- 
варів. На оптових Я. відбувається 
купівля-продаж товарів за зраз- 
ками. Оптові Я. бувають між- 
респ., респ., міжобласні, обласні 
і Я. по продажу лишків товарів. 
Я. допомагають встановлювати оп- 
тимальні пропорції між платоспро- 
можним попитом на товари і роз- 
мірами їхнього виробн., поєдну- 
вати централізоване начало в роз- 
поділі товарних ресурсів з іні- 
ціативою окремих пром. і торг. 
підприємств. З 1922 СРСР -- учас- 
ник міжнар. Я., осн. напрями ді- 
яльності яких регламентує Союз 
міжнар. ярмарків (СМЯ), заснова- 
ний 1925 в Парижі. 
В.К. Задорожний. 
ЯРМАТОВ Каміль Ярматович (2.У 
1903, м. Канібадам, тепер Тадж. 
РСР -- 17.ХІ 1978, Ташкент) -- 
узб. рад. актор і режисер, нар.арт. 
СРСР (з 1959), Герой Соціалістич- 
ної Праці (1913). Член КПРС з 
1930. В кіно -- з 1924 (спочатку -- 
актор). У 1931 закінчив режисер- 
ський ф-т ДІКу. Поставив філь 
ми: «Далеко на кордоні» (1931), 
«Алішер Навої» (1948), «Авіценна» 
(1957), «Буря над Азією» (1965), 
«Вершники Революції» (1968), 
«Далекі близькі роки» (1977). На- 
городжений 3 орденами Леніна, 
орденом Трудового Червоного 
Прапора, медалями. Держ. пре: 
мія СРСР, 1948. 
ЯРМАЧЕНКО Микола Дмитро- 
вич (н. 6.1Х 1928, с. Черемошна, 
а порно р-ну Київ. обл.) 
рад. педагог, академік 
АпН. СраР (з 1982), професор 
(з 1971). Член КПРС з 1951. За- 
кінчив Київ. пед. ін-т (1951) і до 
1973 працював у ньому (з 1968-- 
проректор). З 1973 директор 
Н.-д. ін-ту педагогіки УРСР. Я.-- 
Голова Пед. т-ва Укр. РСР. Наук. 
праці-- з проблем теорії та істо- 
рії педагогіки, сурорпедааоь ни. 
Тв.: Історія сурдопедагогіки. К., 1975; 
Проблема компенсации глухоть. К., 
1976; Актуальні питання педагогічної 
науки. К., 1978; Народное образова- 
ние в Украйнской ССР. К., 1979. 
Н. П. Калениченко. 


ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙДОН -- 
у пд. частині Хмельн. обл. УРСР. 
Утворений 1923. Площа 0,9 тис. 
км?. Нас. 51,6 тис. чол. (1984). У 
районі -- 60 населених пунктів, 
підпорядкованих селищній та 24 
сільс. Радам нар. депутатів. Пентр 
-- смт Ярмолинці. Я. р. розташова- 
ний в межах Подільської височини. 
Поверхня хвиляста з останцево- 
вододільними плато, розчленова- 
ними долинами річок, балками та 
ярами. Корисні копалини -- гли- 
на, пісок. Річки -- Вовк (бас. Пд. 
Бугу), Ушиця (прит. Дністра). 
Грунти опідзолені чорноземи 
та чорноземи типові малогумусні. 
Лежить у лісостеповій зоні. Ліси 
(переважно граб і береза) займають 
7,9 тис. га. Найбільші пром. під- 
приємства: ярмолинецькі верста- 
тобуд., цегельний, кукурудзокалі- 
брувальний, прод. товарів заво- 
ди, Проскурівська паперова ф-ка. 
Комбінат побутового обслуговуван- 
ня (Ярмолинці). Спеціалізація с. г. 
землеробство зерново-буряків- 
ничого, тваринництво м'ясо-мол. 
напрямів. Площа с.-г. угідь 1983 
становила 68,3 тис. га, у т. ч. орні 
землі -- 62,3 тис. га. Гол. культури: 
озима пшениця, горох, ячмінь, 


521 


ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ 
РАЙОН 





К. Я. Ярматов. 





Яремча. 
Санаторій «Прут». 
Турбаза «Гуцульщина» 


522 


ЯРМОЛИНЦІ 





Б. Л. Яровинський. 





Ярослав Мудрий. 
Реконструкція 
Герасимова. 





Е. Ярнефельт. Портрет 


Матильди Вреде. Гуаш. 


1896. Атенеум. 


сінкі. 


Хель- 





Ярославль. 
богоявлення. 


Церква 
1684--93. 


кукурудза, цукр. буряки, овоче- 
ві, картопля. У Я. р.-- 23 колгоспи, 
4 радгоспи, птахофабрика, райсіль- 
госптехніка, райсільгоспхімія. За- 


лізнична ст. Ярмолинці.  Авто- 
моб. шляхів -- 488 км, у т. ч. з 
твердим покриттям -- 380 км. У 


районі -- 425 заг.-осв. і 2 муз. шко- 
ли; 52 лік. заклади, у т.ч. б ліка- 
рень. 64 клубні установи, кіноте- 
атр, 54 кіноустановки, 57 б6-к. У 
с. Сутківцях -- пам'ятка архітек- 
тури церква-фортеця (15-- 16 ст.). 

с. Старій Соколівці (тепер с. 
Соколівка Я. р.) народився укр. 
рад. фізіолог і біофізик П. Г. Бо- 
гач, у с. Микитинцях -- укр. рад. 
письменник К. О. Гордієнко, у 


с. Михалківцях -- польс. і укр. 
композитор М. Завадський, у с. 
Вихилівці -- укр. письменник | 


публіцист М. П. Левицький та 
укр. рад. геолог В. О. Сельський. 

Я. р. видається газ. «Вперед» 
(з 1931). А. 4. Матковський. 
ЯРМОЛИНЦІ -- селище місько- 
го типу Хмельн. обл. УРСР, рай- 
центр. Розташовані поблизу р. 
Ушиці (прит. Дністра). 8,1 тис. ж. 
(1984). Перша писемна згадка 
про Я. належить до 1400. Були під 
владою шляхет. Польщі. В 1455 
Я. надано магдебурзьке право. 
Після 2-го поділу Польщі (1793) 
Я. у складі Правобережної Украї- 
ни возз'єднано з Росією. Рад. вла- 
ду встановлено в кінці листопада 
1917. З 1958 Я.-- с-ще міськ. типу. 


У селищі -- кукурудзокалібру- 
вальний, верстатобуд., прод. то- 
варів, 2 цегельні заводи, рай- 


сільгосптехніка, райсільгоспхімія, 
лісгоспзаг, комбінат побутового об- 
слуговування. 4 заг.-осв. та музич- 
на школи; лікарня; Будинок куль- 
тури, кінотеатр, 2 бібліотеки. 
ЯРНЕФЕЛЬТ  ()дгпебеї:) Арвід 
(16.Х1 1861, Пулково, під Ле- 
нінградом -- 27.ХП 1932, Хельсін- 
кі) -- фін. письменник. У 1886-- 
38 навчався в Моск. ун-ті. В ці 
роки опубл. «Листи з Росії». У 
90-х рр. став прихильником ідей 
Л. Толстого. В романі «Вітчизна» 
(1893) змалював кризисні явища 
фін. нац. руху, процес розшаруван- 
ня села. Аграрні відносини -- те- 
ма п'єси «Самуель Кроель» (1899), 
романів «Діти матері-землі» (1905), 
«Жителі Венех'оя» (1909), памфле- 
та «Земля належить всімі!» (1907). 
У романі «Єлена» (1902) та бага- 
тьох ін. творах відобразив поши- 
рення соціалістичних ідей. Сімей- 
на хроніка «Роман моїх батьків» 
(т. 1--3, 1928--30) -- своєрідний 
літопис епохи з характеристикою 
сусп. та літ. життя. 
Е. А. Лисецька. 
ЯРНЕФЕЛЬТ ()дгпебвеїї) Еро (8. 
ХІ 1863, Виборг -- 15.ХІ 1937, 
Хельсінкі) -- фін. живогисець. У 
1881 навчався в Рисувальній шко- 
лі Т-ва заохочування художників 
у Гельсінгфорсі, 1883--85 -- в 
петерб. АМ, 1886--91 -- в акаде- 
мії Жюльєна в Парижі. Твори: на- 
стінні розписи ун-ту в Хельсінкі 
(1916--20); портрети -- компози- 
тора Я. Сібеліуса (1892), проф. 
й Р. Даніельсона-Кальмарі 
(1896); жанрові картини -- «Пра- 
лі на березі» (1889), «Господар 1 
наймити»,  «Підневільна праця» 
(обидві -- 1896). Картини Я. збе- 
рігаються в Атенеумі в Хельсінкі. 
ЯРОВА -- селище міського типу 
Краснолиманського р-ну Донец. 


обл. УРСР. Розташована на лі- 
вому березі Сіверського Дінця, 
за б км від залізнич. ст. Слов'я- 
ногірськ. 2,7 тис. ж. (1984). У Я.-- 
бригада радгоспу «Комуніст». Заг.- 
осв. школа; мед. амбулаторія; 
клуб, 2 б-ки. Я. засн. 1670, с-ще 
міськ. типу -- з 1938. 
ЯРОВИЗАЦІЯ -- 1) Індукція або 
прискорення переходу рослин від 
вегетативного (нестатевого) розвит- 
ку до генеративного (статевого) під 
впливом т-ри і деяких ін. зовніш- 
ніх факторів; стадія в розвитку 
однорічних насінних рослин, яку 
вони проходять в початкові фази 
росту (в стані кільчення насіння, 
сходів чи у фазі кущення) при зни- 
жених т-рах (ярі культури при 
3--12" протягом 7--12 днів, ози- 
мі -- при 0--3" протягом 40--50 
днів і більше, залежно від куль- 
тури і сорту). 2) Агротех. прийом, 
який полягає у штучному передпо- 
сівному діянні низької т-ри на на- 
сіння озимих культур, що знахо- 
диться в стані кільчення, для при- 
скорення розвитку рослин і за- 
безпечення плодоношення в перший 
рік життя при весняній сівбі. Ви- 
користовують в селекції рослин. 
В. Настенко. 
ЯРОВИЙ Михайло Михайлович 
(12.П 1864, с. Мошни, тепер Чер- 
каського р-ну Черкас. обл.-- 18.П 
1940, Київ) -- укр. художник. У 
1888 закінчив Моск.уч-ще живопи- 
су, скульптури та архітектури. В 
1890 перебував у Австрії та іЇта- 
лії. Автор ряду портретів (О. Ко- 
ріна, 1893, 3. Гайдай, поч. 30-х рр.) 
та картин на побутові теми («На 
оглядинах у нареченої», «Зустріч 
велосипедистів», «Два покоління», 
1894). Працював У книжковій 
графіці; один з перших ілюстрато- 
рів А. Чехова (1903--09), автор 
рисунків до «Сцен і оповідань» 
П. Раєвського. У 1891--1916 брав 
участь у виставках «Московского 
товарищества любителей худо- 
жеств», «Товариства художників- 
киян» та ін. - С. І. Білокінь. 
ЯРОВИНСЬКИЙ Борис Львович 
(н. 11.11 1922, Полтава) -- укр. 
рад. композитор, нар. арт. УРСР 
(з 1977). Закінчив Моск. (1942) та 
Харків. (1949) консерваторії. Тво- 
ри: опера «Лейтенант  ПіІмідт» 
(1970); балети «Пори року» (1959) 
та «Поема про Марину» (1967); 
муз. комедії «Біля самих вершин» 
(1951) та «Чарівний промінь» 
(1976). Вокально-симф., оркест- 
рові, камерно-інструм. твори; хо- 
ри, романси, обробки нар. пісень, 
музика до драм. вистав і кінофіль- 
мів, ред. та інструментовки опер 
«Доля людини» і «Тихий Дон» 
(«Григорій Мелехов») І. Дзержин- 
ського, а також «Богдан Хмель- 
ницький» К. Данькевича; редак- 
ція та аранжировка Державного 


гімну УРСР (1979). Нагородже- 
ний орденом Червоної Зірки, 
медалями. 


ЯРОВИТ -- у міфології балтійсь- 
ких слов'ян бог плодючості, Сонця 


і війни, подібний до Ярила. 
ЯРОЗАКРІПЛЮВАЛЬНІ НАСА- 
ДЖЕННЯ -- комплекс  лісона- 


саджень для боротьби з утворенням 
і поширенням ярів; прияружні і 
прибалкові лісові смуги; водовби- 
раючі лісові насадження по гори- 
зонтах схилових земель;  наса- 
дження по берегах балок і схилах 
ярів; насадження, що закріплюють 


вимоїни ярів та ін. протиерозійні 
лісові насадження. 

6 М.М. Грисюк. 
ЯРОЗИТ (від назви місцевості 
Харосо в Іспанії)-- мінерал класу 


сульфатів. КЕез" (ОН), (50,1». 


Сингонія тригональна. Густ. 2,91-- 
3,30. Твердість 3,0--3,5. Колір 
жовтий, бурий. Блиск алмазний 
до скляного. У Рад. Союзі є в 
РРФСР (на Уралі), Казахстані, 
на Україні (зокрема в Карпатах). 
Иого одержують і штучно. Застосо- 
вують для виготовлення поліру- 
вального порошку -- крокусу. 
ЯРОМЕНОК Юрій Іванович (4.П 
1924, Гянджа, тепер Кіровабад -- 
28.МІ 1979, Київ) -- укр. рад. 
графік, засл. художник УРСР (з 
1978). Член КПРС з 1952. У 1953 
закінчив Львів. поліграф. інсти- 
тут ім. І. Федорова. Працював у 
галузі геральдики і пром. гра- 
фіки. Твори: медалі -- «На від- 
знаку  п'ятдесятиріччя  Україн- 
ської Радянської Соціалістичної 
Республіки.  1917--1967» (1967), 
«50 років ЛКСМУ» (1969); нагруд- 
ні знаки -- «Лауреат Державної 
премії Української РСР» (1970) 
та ін. 

ЯРОПОЛК І Святославич (р. н. 
невід.-- п. 980) -- великий князь 
київський (972 або 973 -- бл. 978). 
Старший син Святослава Ігоро- 
вича. Вів боротьбу з братами Оле- 
гом -- князем древлянської землі, 
Володимиром  Святославичем -- 
тодішнім новгородським князем. У 
977 Я. І захопив володіння Олега, 
самого Олега було вбито. Володи- 
мир утік до Скандінавії, де най- 
няв дружину варягів, з допомогою 
якої 980 повернув собі Новгород, 
завоював ШПолоцьке князівство |і 
здобув Київ. Я. утік до м. Родня, 
де з відома Володимира його було 
вбито. 

ЯРОСЛАВ  ВСЕВОЛОДОВИЧ 
(8.П 1191--30.ГХ 1246) -- великий 


князь владимирський (з 1238). 
Син Всеволода Велике Гніздо, 
батько Олександра | Невського. 


Брав участь у численних міжусо- 
бицях рус. князів у 1-й пол. 13 
ст., у 20--30-х рр. 13 ст. кілька ра- 
зів князював у Новгороді, боровся 
проти нім. агресії на Пн.-Зх. Русь. 
У 1243 хан Золотої орди Батий 
затвердив його великим князем 


усієї Русі, включаючи Київське 
князівство. Посилення влади 
В. викликало невдоволення у 


монг. ханів. Я. В. було викликано 
до великого хана Гуюка і отруєно. 
ЯРОСЛАВ МУДРИЙ (бл. 978-- 
2.П 1054, Вишгород, похований у 
Софійському соборі в Києві) -- 
держ. діяч Київської Русі, вели- 
кий князь київський з 1019, син 
Володимира Святославича. Після 
смерті батька (1015) протягом кіль- 
кох років вів боротьбу за велико- 
князівську владу проти брата Свя- 
тополка Окаянного. Сприяв зміц- 
ненню феод. відносин. За його кня- 
зювання було складено збірник 
законів давньорус. феод. права -- 
«Правду Ярослава» (див. «Руська 
правда»). За Я.М. християнство 
остаточно утвердилося на Русі; 
було поставлено першого митропо- 
лита з руських Іларіона. Разом з 
братом Мстиславом Володимиро- 
вичем 1031 відвоював Червенськ? 
міста, загарбані 1018 Болеславом 
І. В 1043 Я. М. організував похід 


Русі на Візантію. На Пд. за Я. М. 
давньорус. д-ва укріплювала сте- 
повий кордон, будуючи «гради» по- 
над Россю; вела боротьбу проти 
печенігів. У 1036 давньорус. війсь- 
ко вщент розгромило їх біля 
Києва. Зміцненню міжнар. стано- 
вища Русі сприяли родинні зв'яз- 
ки Я. М. з правителями багатьох 
європ. країн (див. Інгігерда, Ан- 
на Ярославна, Єлизавета  Яро- 
славна). Я. М. був високоосвіче- 
ною для того часу людиною. За 
його князювання здійснювалося 
велике будівництво (Софійський 
собор, Золоті ворота в Києві 
тощо). Він створив бібліотеку Со- 
фійського собору. За Я. М. Київ- 
ська Русь була великою і могут- 
ньою д-вою. Після смерті Я. М. 
давньорус. землі було поділено 
між п'ятьма його синами (іІзясла- 
вом  Ярославичем, Святославом 
Ярославичем, Всеволодом Яросла- 
вичем, Ігорем і Вячеславом). 
ЯРОСЛАВ ОСМОМИСЛ (30-і 
рр. 12 ст.-- 1.Х 1187) -- князь га- 
лицький (1153--87), син Володи- 
мирка. Прізвисько «Осмомисл» 
(той, що має «вісім смислів») 03- 
начало мудрий, розумний. Праг- 
нучи зміцнити князівську владу, 
Я. О. боровся проти боярської 
верхівки, яка намагалася виділи- 
ти свої землі з князівства. За кня- 
зювання Я. О. Галицьке князівст- 
во зміцніло, територія його роз- 
ширилася (було приєднано землі 
в пониззі Дунаю). Союзницькі 
відносини з Угорщиною Я. О. 
закріпив шлюбом своєї дочки з ко- 
ролем Стефаном ПІ (1167). Разом 
з ін. давньорус. князями вів бо- 
ротьбу шпроти половців. Про мо- 
гутність Я. О. згадується в «Сло- 
ві о полку Ігоревім». 
ЯРОСЛАВЕНКО Ярослав Дмит- 
рович (справж. прізв.-- Вінцков- 
ський; 30.Ш 1880, Львів -- 26.МІ 
1958, там же) -- укр. рад. компо- 
зитор і хоровий диригент. У 1898-- 
1900 навчався у Львів. консервато- 
рії, 1904 закінчив Львів. політех. 
ін-т. В 1906 -- один з організаторів 


муз. видавництва «Торбан». У 
1945--48 -- зав. муз. кабінетом 
б-ки АН УРСР. Твори: опера 


«Відьма» (1922, за повістю М. Го- 
голя «Загублена грамота»), опере- 
та «Баб'ячий бунт» (1921); твори 
для духового оркестру (14 маршів), 
фортепіано («Думки 1 коломийки», 
1940), хори, романси, пісні, оброб- 
ки нар. пісень. 

Літ.: Білинська М. 100-річчя Я. Яро- 
славенка. «Музика», 1980, Мо 3. 


ЯРОСЛАВЛЬ -- місто, обласний 
центр РРФСР. Розташований на 
р. Волзі. Вузол залізнич. та авто- 
моб. шляхів, значний річковий 
порт. 623 тис. ж. (1984). Поділя- 
ється на б районів. Засн. бл. 1010 
кн. Ярославом Мудрим. З 1463 -- 
в складі Московського великого 
князівства. З 1777 -- центр наміс- 
ництва, з 1796 -- губернії. Перший 
марксистський гурток створив у 
Я. 1895 О. М. Стопані. Рад. вла- 
ду встановлено 27.Х (9.ХІ) 1917. 
Частини Червоної Армії, робітни- 
ки придушили в місті Ярослав- 
ський контрреволюційний заколот 
1918. З 1936 Я.-- обл. центр. Місто 
нагороджено орденом Трудового 
Червоного Прапора (1971). Я. -- 
значний пром., наук. та культур. 
центр країни. Розвинуті машино- 
будування (об'єднання по вироб- 


ництву автомобільних дизельних 
двигунів  «Автодизель», заводи 
паливної і дизельної - апаратури, 
електромаш.буд. «ЯЕМЗ», холо- 
дильних машин, деревообр. облад- 


нання та ін.), хім. (з-ди: шин- 
ний, синтетичного каучуку, тех. 
вуглецю, гумо-тех. виробів, ви- 


робниче об'єднання «Лакофарба» 
та ін.), легка (комбінати тех. тка- 
нин «Червоний Перекоп» та ф-ка 
тех. тканин), харч. та буд. мате- 
ріалів | пром-сть.  Новоярослав- 
ський нафтопереробний з-д. ТЕЦ. 
У Я.-- 5 вузів, у т.ч. Ярослав- 
ський університет, 11 серед. спец. 
навч. закладів. Музеї: істор.-архіт. 
музей-заповідник та художній. 
Театри драм. ім. Ф. Г. Волкова 
(засн. 1750) та ляльок, цирк, фі- 
лармонія. 

Серед архіт. пам'яток -- ансамбль 
Спасо-Преображенського монасти- 
ря (16 ст.), церкви Миколи Надеї- 
на (1620--21, перебудована; роз- 
писи  1640--41), Іллі Пророка 
(1647--50, розписи 1680--81), Іоан- 
на Златоуста в Коровниках (1649-- 
54) та їн. митрополичі палати 
(17 ст.); будівлі в стилі класициз- 
му (кін. 18 -- поч. 19 ст.). В рад. 
час споруджено нові житл. райони 
(«Брагіно» та «Красний Бор», обид- 
ва -- арх. І. Лялякіна та ін.), а та- 
кож ряд громад. і культурно-побу- 
тових будівель (Палац культури 
моторобудівників, 1965, арх. О. 
Мулік; річковий вокзал, 1976, арх. 
Т. Садовський). Пам'ятники: В. І. 
Леніну (1939, 1958), М. Некрасову 
(1958), монумент на честь бойових 
і трудових подвигів ярославців 
у роки Великої Вітчизняної війни 
1941--45 (1968), К. Марксу (1972), 
Ф. І. Толбухіну (1972). 
ЯРОСЛАВСЬКА БИТВА 1245 -- 
битва між  давньоруським  вій- 
ськом та загонами угор. і поль- 
ських феодалів 17.УМПІ біля м. 
Ярослава на р. Сяні (тепер на тер. 
ПНР). Скориставшись з ослаблен- 
ня Галицько-Волинського князів- 
ства внаслідок навали орд Батия 
і боротьби великих феодалів-бояр 
проти кн. Данила Галицького, угор. 
король Бела ТУ влітку 1245 почав 
облогу м. Ярослава. Кн. Данило 
Галицький, зібравши військо, до 
якого приєднався загін половців, 
вирушив з м. Холма до м. Яросла- 
ва. Після запеклого бою загарбники 
зазнали поразки. Внаслідок Я. 6. 
було дано відсіч агресії угор. і 
польс. феодалів й тимчасово від- 
новлено єдність Галицько-Волин- 
ського князівства. 
ЯРОСЛАВСЬКА ОБЛАСТЬ 
у складі РРФСР. Утворена 11.ПІ 
1936. Площа 36,4 тис. км2?. Нас. 
1446 тис. чол. (на 1.І 1984). Осн. 
населення -- росіяни. Міськ. нас. 
-- 80 90. Поділяється на 17 райо- 
нів, має 10 міст і 22 с-ща міськ. ти- 
пу. Центр -- м. Ярославль. Я. о. 
нагороджено орденом Леніна 
(1967). Область розташована в 
серед. частині Сх.-Європейської 
рівнини (низовини Молого-Шекс- 
нинська, Волзько-Нерльська, Яро- 
славсько-Костромська). З Пд. Зх. 
на Пн. Сх. тягнуться Борисоглєб- 
ська (вис. до 292 м), Углицька, Да- 
ниловська височини. На Пд.-- схи- 
ли Клинсько-Дмитровського пасма. 
Корисні копалини: глини, граній, 
піски, торф; є мінеральні джере- 
ла. Клімат помірно континенталь- 
ний. Пересічна т-ра січня --10,57, 


липня -- 17,5. Опадів 500--600 мм 
на рік. Гол. ріка-- Волга, її най- 


більші притоки Нерль, Юхоть, 
Которосль (праві). Найбільші 
озера -- Неро та Плещеєво, Ри- 


бінське водосховище. Грунти пе- 
реважно дерново-підзолисті, трап- 
ляються сірі лісові, по долинах рі- 
чок -- алювіально-лучні. Під лі- 
сом (сосна, ялина, береза, дуб) 
36 9о тер. області. У Я.о. значного 
розвитку набули  багатогалузева 
пром-сть та інтенсивне високопро- 
дуктивне сільське господарство. 
Енерг. господарство області базу- 
ється на місц. паливі (діють три 
ТЕЦ, Ярославська ДРЕСУ та гідро- 
ресурсах. Розвинуте машинобуду- 
вання  (неметаломістке). Головні 
центри: Ярославль, Андропов (кол. 
Рибінськ), Углич. Хім. промис- 
ловість представлена з-дами: шин, 
синтетичного каучуку, лакофарбо- 
вими, гумо-тех. виробів, тех. вуг- 
лецю, фотопаперу та ін. 

Діють Новоярославський та Кон- 
стантиновський нафтопереробні 
з-ди. Підприємства легкої пром- 
сті спеціалізуються на виробн. 
тех. тканин (ярославські комбінат 
«Червоний Перекоп» і ф-ка тех. 
тканин), бавовняних і вовняних 
тканин, прядива. Працюють льо- 
нозаводи, швейні, взут., овчинно- 
хутрові, валяльно-повстяні ф-ки, 
шкіряний з-д. Розвинута харч. та 
буд. матеріалів пром-сть. Виробн. 
сірників, меблів. На базі старо- 
винних нар. промислів створена 
ф-ка «Ростовська фініфть». 
Сільське господарство  спеціалі- 
зується на виробництві картоп- 
лі, овочів, льонарстві та мол.- 
м'ясному тваринництві.  Прово- 
дяться значні роботи по меліора- 
ції земель. Вирощують зернові 
культури, картоплю, льон, кормо- 
ві та овочеві культури. Розводять 
велику рогату худобу, свиней, 


овець. Птахівництво; рибальство -- 
гол. чин. в Рибінському водосхо- 
залізнична магістраль 


вищі. Осн. 






523 





ЯРОСЛАВСЬКА 
ОБЛАСТЬ 





М. М. Яровий. Портрет 
3. М. Гайдай. Початок 
30-х років 20 ст. 


ЯРОСЛАВСЬКА 
| ОБЛАСТЬ 








524 





ЯРОСЛАВСЬКА 
ПОРОДА 





О. М. Ярославський. 





Ясен звичайний: 


1 -- листок; 
2 - пагін із суцвіттям; 
З -- гілка з плодами. 





Ярусність у лісі 
(схема). 


Корова 


породи. 


ярославської 


Москва -- Ярославль -- Данилов 
(електрифікована).  Судноплавст- 
во по Волзі та Рибінському водо- 
сховищу. Розвинутий автомоб. і 
трубопровідний (газопроводи 
«Сяйво Півночі», Саратов -- Яро- 
славль -- Череповець, нафтопровід 
Туймази -- Ярославль -- Кириші 
та ін.) транспорт. У Я.о.-- 6 вузів, 
у т. ч. Ярославський університет 
та авіац. технол. ін-т у Андропо- 
ві, 30 серед. спец. навч. закладів. 
Музеї:  ярославські істор.-архіт. 
музей-заповідник (філіали -- Му- 
зей-садиба М. О. Некрасова у 
с. Карабиха та музей «Космос» 
у с. Нікульському) і художній, 
Ростовський архіт.-худож. музей- 
заповідник (філіал -- Борисоглєб- 
ський краєзнавчий музей), Пере- 
славль-Залєський істор.-художній 
(філіали -- Істор. садиба «Ботик» 
та «Горки Переславські»), істор.- 
художні-- у Андропові та Угличі, 
меморіальний будинок-музей рос. 
революціонера-народника М. О. 
Морозова (Некоузький р-н, Бо- 
рок). 4 театри, у т. ч. драм. ім. 
Ф. Г. Волкова таляльок (у Яро- 
славлі), драм. та ляльок (в Ан- 
дропові); цирк і філармонія -- у 
Ярославлі. Тер. Я. о. проходять 
6 туристських маршрутів всесоюз- 
ного та міжнародного значення, 
у т. ч. по «Золотому кільцю»; 
4 гурбази. 

ЯРОСЛАВСЬКА ПОРОДА вели- 
кої рогатої худоби -- порода молоч- 
ного напряму. Виведена в 19 ст. 
у кол. Ярославській губернії три- 
валим добором і | поліпшенням 
місцевої північноросійської худо- 
би. Осн. масть чорна, голова біла 
з чорними плямами навколо очей 
(«окуляри»), трапляються тварини 
з білим черевом та червоної масті. 
У тварин яскраво виражений мо- 
лочний тип удови тіла, голова 
легка, суха, тонкий і міцний кіс- 
тяк, глибокий, розтягнутий тулуб, 
груди вузькі, вим'я велике, чашо- 
подібне, шкіра тонка, еластична. 
Жива маса корів 450-550 кг, бу- 
гаїв 800--900 кг. Середньорічний 
надій корів у плем. г-вах 3500-- 
4000 кг молока жирністю 4--4,2 96. 

Тварини Я. п. витривалі, швидко 
реагують підвищенням надоїв на 
поліпшення годівлі й утримання. 
Розводять породу в Яросл., Калі- 
нін. Іванов. Волог., Костром., 

Тюменській та інших областях 
РРФСР. 

ЯРОСЛАВСЬКИЙ Омелян Ми- 
хайлович (парт. і літ. псевд. Гу- 
бельмана | Мінея  Ізраїльовича; 
19.П (3З.ПІ) 1878, Чита -- 4.ХП 
1943, Москва|-- професіональний 
революціонер, рад. держ. і парт. 
діяч, історик, публіцист, академік 
АН СРСР (з 1939). Член Комуні- 
стичної партії з 1898. В революц. 


мать 


русі з 1398, проводив парт. роботу 
в Росії та на Україні. 


В 1907--17 





перебував у в'язниці, на каторзі, 
на засланні. Під час Великої 
Жовтн. соціалістичної революції -- 
член Моск. військ.-революц. к-ту, 
перший військ. комісар Кремля. 
В 1921 -- секретар ЦК РКП(б). У 
1924--34 -- секретар парт. коле- 
гії ЦКК РКП(б) |з 1925 -- ЦКК 
ВКП(6)). Був кголовою  товари- 
ства старих більшовиків, редак- 
тором «ЙИсторического журнала». 
Автор першої повної наук. біогра- 
фії В. І. Леніна, праць і підручни- 
ків з історії КПРС та атеїзму. На 
УПІ і ІХ з'їздах партії обирався 
кандидатом у члени ЦК, на Х, ХІ 
та ХУПІ -- членом ЦК, на ХІЇ-- 
ХУЇ -- членом ЦКК ВКП(б), на 
ХУП -- членом КПК при ЦК 
ВКП(О). Член ЦВК СРСР. Депу- 
тат Верховної Ради СРСР 1-го 
скликання. Нагороджений орденом 
Леніна. Держ. премія СРСР, 1943. 
Похований на Красній площі бі- 


ля Кремлівської стіни. 
Тв.: Орелигии. М., 1958; Укр. пе- 
рекл. -- Біографія! В. І. Леніна. К., 
1940. Біблія для віруючих і невірую- 
чих. К., 1958; Вибрані антирелігійні 
статті. К. , 1958; Як народжуються, жи- 
вуть і вмирають боги і богині. К., 
1977. 
Літ.: Фатеев П. С. Емельян Михайло- 
вич Ярославский. г 
. В. Стецкевич. 


ЯРОСЛАВСЬКИЙ Пе Антоно- 
вич (1750, Охтирка, тепер Сум. 
обл. -- після 1810) -- укр. ар- 
хітектор. Початкову профес. освіту 
здобув у Харків. колегіумі. Вдос- 
коналював майстерність у Москві 
у арх. В. Баженова. У 1781--1810 
працював помічником харків. гу- 
бернського архітектора. Автор 
проектів планування Харкова та 





П. А. Ярославський. пал у У Старому 
Мерчику (тепер смт Валківського ра- 
нон Харківської області). Флігель. 
18 ст. 


ін. міст губернії. Твори: прові- 
антські склади (кін. 18 ст.), по- 
штамт (1804), ряд житл. будинків 
у Харкові. До значних творів Я. на- 
лежать і кілька церков на Харків- 
щині і Сумщині -- у селах Бабаї 
(1782), Костянтинівці (1797), Пар- 
хомівці (1808), у містах Охтирці 
(1783) й Сумах (1790). Споруджу- 
вав будинки держ. установ у Кур- 
ську та в Черніг. й Новгород-Сі- 
верському намісництвах. 


Літ.: Кутепов Р. Петро Ярослав- 

ський, учень Баженова, на Україні. 

«Архітектура і будівництво», 1953, 
6. 


ЯРОСЛАВСЬКИЙ КОНТРРЕ- 
ВОЛЮЦІЙНИЙ ЗАКОЛОТ 1918 
-- білогвардійський контррево- 
люц. виступ в Ярославлі 6--21.МПП 
1918. Вночі проти 6.МП змовники 
захопили місто, заарештували 
парт. і рад. працівників, багатьох 
з них по-звірячому вбили, відно- 
вили дореволюц. органи влади. 
7.УИ сили заколотників (6 тис. 
чол.) були оточені робітнич. за- 
гонами гарнізону міста. На допо- 
могу рад. військам прибули черво- 
ногвард. загони з Москви, Іваново- 


Вознесенська та ін. міст. 21.МП 
заколотники  капітулювали. 
ЯРОСЛАВСЬКИЙ  УНІВЕРСИ- 
ТЕТ -- вищий навч. заклад М-ва 
вищої і серед. спец. освіти РРФСР. 
Спадкоємець ун-ту, створеного в 
Ярославлі 1918 на базі Ярославсь- 
кого ліцею. У 1924 більшість ф-тів 
ун-ту виділилися в самостійні ву- 
зи, а ун-т припинив своє існуван- 
ня. У 1970 ун-т відновлено. У 
1934/85 навч. р. у складі Я. у. -- 6 
фраллв: матем., фіз., психології, 
іол., екон., історії та права, на 
яких навчалося 2,8 тис. студентів, 
зокрема на денному відділенні -- 
бл. 2,15 тис. Є вечірнє і підготовче 
відділення, аспірантура. При ун-ті 
н.д. сектор, обчислювальний 
центр, б-ка (фонд бл. 500 тис. 
одиниць зберігання). На 1985 у 
вузі підготовлено понад 4 тис. спе- 


ціалістів. Л.В. Сретенський 
ЯРОШ (Даго5) Отакар (1.МПІ 
1912, містечко | Лоуни, тепер 


ЧССР -- З.ПІ 1943) -- чехосло- 
вацький військовослужбовець, ка- 
пітан, Герой Рад. Союзу (1943, 
посмертно). З 1937 служив поручи- 


ком у чехословацькій армії. Після 
окупації Чехословаччини вій- 
ськами фашист. Німеччини 1939 


нелегально виїхав до Польщі, а 
звідти до СРСР. У 1942 вступив 
до чехословацького батальйону, що 
тут формувався. Очолена Я. рота 
відзначилась у бою біля с. Соко- 
лова. Я. героїчно загинув у цьому 


бою. 

ЯРОШЕНКА М. К.ТРУПА. Зас- 
нована 1899. Як драм. т-во Діяла 
на Україні, в Молдавії, на Кубані 
і в Криму під керівництвом М. 
Ярошенка. У трупі працювали Ю. 
Кипоренко-Доманський, П. Бар- 
вінський, С. Варвалюк, В. Гуль- 
бенко, О. Зініна. В 1907 до неї при- 
єдналась трупа Д. А. Гайдамаки. 
В репертуарі: «Наталка Полтавка» 
І. Котляревського, «Назар Стодо- 
ля» Т. Шевченка, «Сватання на 
Гончарівці» Г. Квітки-Основ'янен- 
ка, «Циганка Аза» М. Старицько- 
го, «Дай серцю волю, заведе в не- 
волю» М. Кропивницького, «Най- 
мичка», «Безталанна» І. Карпенка- 
Карого, «Каторжна» П. Барвінсь- 


кого. Припинила діяльність 1915. 
П. Медведик. 


ЯРОШЕНКО Володимир Григо- 
рович (|22.МІ (4.УМІП1) 1888, Мирго- 
род, тепер Полтав. обл.-- 2.МП 
1957, Київ) -- укр. рад. мовозна- 
вець. Закінчив Петерб. ун-т (1912). 
У 1926--34 був наук. співробітни- 
ком АН УРСР, працював над ук- 
ладанням словників. У 1944--57 -- 
на редакційній роботі. Осн. наук. 
праці: «Українська казка в фоне- 
тичній транскрипції» (1909), «Ук- 
раїнська мова в молдавських гра- 
мотах ХІУ--ХУ вв.» (1931). Ав- 
тор і редактор підручників з рос. 
та укр. мов для серед. шкіл. 

Ю. В. П'ядик. 
ЯРОШЕНКО Володимир Мусі- 
йович (літ. псевд.-- Воляр; 1898, 
с. Яхники, тепер Лохвицького р-ну 
Полтав. обл. 13З УП 1937) -- 
укр. рад. письменник. Належав 
до т. з. запізнілих символістів, 
потім входив до літ. орг-цій 
«Марс», «Ланка». Почав писати 
рос. мовою (зб. «Стихи», 1917). 
Виступав як прозаїк і поет. Окре- 
мими виданнями вийшли Книги 
поезій і байок: «Світотінь» (1918), 
«Луни» (1919), «Що й до чого», 


«Через решето» (1924), «Божа коо- 
перація», «Добре роби, добре й 
буде» (обидві -- 1925), «Байки» 
(1926), книги оповідань і повістей 
«Кримінальна хроніка» (1927), 
«Гробовище» (1928). У театрі «Бе- 
резіль» 1922--23 йшла його п'єса 


«Шпана». 
1968. 


Тв.: Степ. К., 


П. І. Орлик. 
ЯРОШЕНКО Микола Олександ- 
рович (1 (13).ХП 1846, Полтава -- 
25. МІ (7.М 1) 1898, Кисловодськ)|-- 
рос. живописець, генерал-майор. 
У 1867--74 -- вільний слухач пе- 
терб. АМ. Член Т-ва пересувних 
худож. виставок (з 1876; див. Пе- 
редвижники) і один з його керів- 
ників. Твори Я. сповнені гострого 
соціального змісту. Він зобразив 
тяжку долю народу, створив прав- 
диві образи робітників і передової 
інтелігенції. Автор картин «Коче- 
гар», «Ув'язнений» (обидві 
1878), «Терористка» (1878), «Сту- 
дент» (1881), «Курсистка» (1883), 
«Всюди життя», «На гойдалках» 
(обидві -- 1888), «Селянська дів- 
чинка» (1891); портретів передо- 
вих діячів рос. культури. Писав 
пейзажі. Багато творів присвятив 
Кавказу. Творчість Я. була по- 
в'язана з Україною. Перебуваючи 
у Полтаві (зокрема, 1865, 1876) 
та Києві (1874, 1876, 1878--79) 
створив на укр. тематику кар- 
тини «Сліпі каліки під Києвом» 
(1879) ії «Жебраки в Києво-Печер- 
ській лаврі» (1879--80), малюнок 
«Дівчина з рогачем» (1864) та ін. 
Твори Я. зберігаються в ДТГ у 
Москві, ДРМ у Ленінграді, Київ- 
ському музеї російського мистец- 
тва, Полтавському та ін. музеях. 
У 1962 в Кисловодську відкрито 
худож. музей М. О. Ярошенка. 
Іл. див. на окремих аркушах, 
с. 64--65 та до ст. Передвижни- 
ки, т. 8, с. 368--369. 
Літ.: Прьтков В. А. Николай Алек- 
сандрович Ярошенко. М., 1960; Пору- 
доминский В.И. Николай Ярошенко. 
М., 1979, М. Д. Факторович. 


ЯРОШЕНКО Митрофан Корнійо- 
вич (1858, с. Врадіївка, тепер смт, 
райцентр Микол. обл.-- 18.ІХ 
1926, Чернігів) -- укр. актор, ре- 
жисер і антрепренер. Учень М. 
Старицького. Працював у трупах 
М. Кропивницького, М. Стариць- 
кого, О. Суходольського, керував 
1899--1915 власною Ярошенка 
М. К. трупою. Серед ролей: Ско- 
рик («Сватання на Гончарівці» 
Квітки-Основ'яненка), Карпо («Ли- 
мерівна» Панаса Мирного), Карась 
(«Запорожець за Дунаєм» Гулака- 
Артемовського).  П.К. Медведик. 


ЯРОШИНСЬКА Євгенія  Іванів- 
на (18.Х 1868, с. Чуньків, тепер 
Заставнівського р-ну Чернів. обл. 
-- 21.Х 1904, Чернівці) -- укр. 
письменниця, фольклористка, пе- 
дагог. Після навчання в Чернів. 
реальному уч-щі вчителювала в 
селах на Буковині. Була активіст- 
кою жіночого руху, постійним ав- 
тором пед. і дитячих видань. Дру- 
куватися почала 1886. За »6. «На- 
родні пісні з-над Дністра» нагород- 
жена медаллю Рос. геогр. т-ва. В 
творах з життя інтетігенції викри- 
вала моральне зубожіння духів- 
ництва і шляхти, обстоювала ідею 
служіння народові (новела «По- 
над Дністром», повість «Перекин- 
чики» та ін.). Деякі оповідання 
Я. позначені мелодраматизмом |і 


дидактичністю. Кращі її твори 
про тяжке життя бідноти («Адре- 
сатка померла», «В лісі») відзна- 
чаються глибоким психологізмом 
і реалістичністю. 

Тв.: Вибрані твори. К., 1958; Твори. 
К., 1968; Народні пісні з-над Дністра 
в записах Євгенії Ярошинської. К., 
1972. Р. С. Міщук. 


ЯРУЗЕЛЬСЬКИЙ (агигеізкі) 
Войцех (н. 6.МП 1923, с. Курув, 
тепер Люблінського воєводства) -- 
парт., держ. і військ. діяч ПНР, ге 
нерал армії (1973). Під час 2-ї сві- 
тової війни 1939--45 перебував в 
СРСР, був робітником. У 1943 
вступив до польс. армії, що фор- 
мувалася на тер. СРСР. Закін- 
чив Рязан. піх. уч-ще. Брав участь 
у бойових діях 1-ї армії Вій- 
ська Польського. У 1947 вступив 
до Польс. робітн. партії (1942-- 
48). З 1948 -- член ПОРП. Після 


війни закінчив Вище піх. уч-ще Й 
Академію Ген. штабу Війська 
Польського.  Обіймав командні, 


штабні й партійно-політ. посади. 
В 1960--65 -- нач. Гол. політ. уп- 
равління, 1965--68 -- нач. Ген. шта- 
бу Війська Польського. З 1962 -- 
одночасно заст. міністра нац. обо- 
рони. В 1968--83 -- міністр нац. 
оборони. З 1964 член ЦК 
ПОРП, з 1970 -- кандидат у члени, 
з 1971 член Політбюро ЦК 
ПОРП. З лютого 1981 -- голова 
Ради Міністрів ПНР. З жовтня 
1981 -- також 1-й секретар ЦК 
ПОРП. Депутат сейму з 1961. На- 
городжений орденом Леніна, ін. 
рад. орденами. 
ЯРУС в архітектурі 
один з горизонтальних рядів лож, 
балконів у театральному залі, 
розміщених один над одним. Я. 
називають також одну з однотип- 
них частин будівлі або пристрою, 
що повторюються по вертикалі (на- 
приклад, однотипні секції, з яких 
складаються багатоярусні башти). 
ЯРУС у геології-- підрозділ 
стратиграфіч. шкали; сукупність 
гірських порід, що утворилися про- 
тягом віку (див. Вік у геології). 
Виділяється за властивим йому 
комплексом  викопної фауни і 
флори, який характеризує певний 
етап у розвитку органічного світу. 
Я. є частиною відділу (див. В/0- 
діл), поділяється на зони; має та- 
ку саму назву, як і вік, напр., 
Сарматський вік і ярус. 

ЯРУСНА ОРАНКА пошаро- 
вий обробіток грунту спеціальними 
ярусними млугами (на глиб. до 
40--60 см) з переміщуванням та пе- 
ревертанням або лише розпушу- 
ванням окремих горизонтів грун- 
тового профілю чи частини орного 
шару. Розрізняють двоярусну |і 
триярусну глибоку оранку, коли 
весь шар поділяється відповідно 
на два або три окремі яруси, ко- 
жен з яких специфічно обробля- 
ється корпусами плуга. Проводять 
Я. о. один раз на 5--б років, об- 
робляючи грунт в ін. роки на зви- 
чайну глибину. При Я. о. солонцю- 
ватих грунтів відбувається їх са- 
момеліорація, поліпшуються фіз. 
властивості. На дерново-підзоли- 
стих грунтах, а також опідзоле- 
них Я. о. поєднують з ваптнуван- 
ням грунту, внесенням органіч. 
добрив, травосіянням, ін. агротех. 
заходами, спрямованими на окуль- 
турювання зринти; 


П. Коломієць. 


ЯРУСНІСТЬ -- розчленування 
рослинного угруповання (фіто- 
ценозу) або наземного біогеоце- 
нозу на різновисотні структурні і 
функціональні горизонтальні час- 
тини -- яруси. Ярусне розчлену- 
вання фітоценозів результат 
відбору видів, здатних рости ра- 
зом, використовуючи різні гори- 
зонти середовища, у т. ч. з послаб- 
леною інтенсивністю світла, при 
затіненні високорослими рослина- 
ми. Внаслідок Я. відбувається 
більш повне використання  над- 
земного середовища рослинами. 
Формуються яруси в процесі ста- 
новлення фітоценозів. Яруси від- 
різняються умовами середовища 
(особливостями світлового і тепло- 
вого режимів, вологістю, вмістом 
СО; в повітрі тощо). Найчіткіше 
Я. виявлена в лісах помірної зони 
які утворені рослинами, що нале- 
жать до різних життєвих форм: 
деревами, чагарниками, травами і 
чагарничками, мохами і лишайни- 
ками. Звичайно тут виділяють 4 
яруси. Різні групи особин того 
самого виду можуть брати участь 
у формуванні кількох ярусів, за- 
лежно від того, в якому горизонті 


знаю. 


зосереджені їхні  асиміляційні 
органи. 
ЯРЦЕВ Олексій Олексійович 


(1858-- 13 (26).Х 1907, Москва) -- 
рос. театр. критик та історик теат- 
ру. Автор неопублікованого «Що- 
денника», в якому висвітлюється 
діяльність труп М. Старицького 
та М. Кропивницького в Москві 
та Петербурзі (1887--88). Був ак- 
тором трупи М. Л. Кропивниць- 
кого. Серед праць: «Шевченко і 
Щепкін» (1898). Виступав у моск. 
пресі з рецензіями на вистави укр. 
труп. 
Літ.: Дурилін С. М. Л. Кропивниць: 
кий у 1887--1888 рр. (Із щоденника 
О. О. Ярцева). В кн. Марко Лукич 
Кропивницький. К., 1955. 

Р. Я. Пилипчук. 


ЯСАК (тюрк.) -- податок у Рос. 
державі; стягувався з  неросій- 
ських народів, які займалися мис- 
ливським промислом у 15--18 ст. 
в Поволжі, в 17 -- на поч. 20 ст. в 
Сибіру. Спочатку стягувався хут- 
ром, інколи худобою. З 18 ст. Я. 
почали замінювати грошовим збо- 
ром. У 18--19 ст. був замінений 
подушною  податтю. 

ЯСЕН, ясень (КЕгахіпи5) рід 
листопадних дерев родини масли- 
нових. Стовбур прямий, 20--30 м 
заввишки. Листки супротивні не- 
парноперисті. Квітки одно- Чи дво- 
статеві, зібрані в пазушні чи вер- 
хівкові китиці. Плід -- однона- 
сінна крилатка. Відомо 65 видів, 
пошир. переважно в помірній зо- 
ні Пн. півкулі. В СРСР -- 25 видів, 
у т.ч. на Україні -- 8, зних найпо- 
шир. Я. звичайний (Е. ех- 
сеізіог). Високе (до 40 м) швидко- 
ростуче дерево з розлогою кроною. 
Деревина міцна, її використовують 
у меблевій пром-сті та в будів- 
ництві. Доживає до 300 років, 
росте в листяних лісах скрізь на 
Україні. Використовують в поле- 
захисних лісових насадженнях та 
при озелененні населених пунктів. 
Я. пенсільванський (Б. реппзііуа- 
піса), Я. американський (Е. ате- 
гісапа), Я. ланцетний (Е. Іапсео- 
Іаса) культивують в СРСР, зокре- 
ма на Україні, як декоративні де- 
рева в садах і парках. 








525 





ЯСЕН 








М.О. Ярошенко. 


М. К. Ярошенко. 


В. Ярузельський. 








Б. Ясенський. 





Ясенець  голоОстовВпЧчи- 
ковий. Верхня частина 


ЯСЕНЕЦЬ -- річка в межах 
Житомир. обл. УРСР і Гом. обл. 
БРСР, права прит. Словечної 


(бас. Прип'яті). Довж. 63 км, пло- 
ща бас. 377 км2?. Бере початок на 
пн. схилах Овруцького кряжа, те- 
че Поліською низовиною. Долина 
річки заболочена. Живлення міша- 
не, переважно снігове. Використо- 
вують як водоприймач осушуваль- 
них систем. 
ЯСЕНЕЦЬ (Ріссатпиз) -- рід рос- 
лин родини рутових. Багаторічні 
трави до 1 м заввишки з великими 
непарноперистими черговими лист- 
ками. Квітки неправильні, великі, 
рожеві, білі, іноді лілові, зібрані 
у верхівкове китицевидне суцвіття. 
Плід 5-лопатева коробочка. 
Всі частини рослин вкриті залоза- 
ми, що виділяють багато ефірної 
олії, яка викликає у людей опіки 
на шкірі. Відомо 5 видів, пошир. 
у помірній зоні Європи й Азії. 
Усі вони зустрічаються в СРСР, 
з них в УРСР -- 2 види: Я. білий 
(Ь. аїиз) і Я. голостовпчиковий 
(Ю). рупіпозіуїіз). Ростуть у світ- 
лих лісах, між чагарників, на від- 
критих кам'янистих місцях. 
ЯСЕНІВСЬКИЙ (до 1954 -- Ло- 
бовський) -- селище міського типу, 
підпорядковане Ровеньківській 
міськраді  Ворошиловград. обл. 
УРСР. 11,1 тис. ж. (1984). На тер. 
селища -- шахти ім. Фрунзе та 
ім. Вахрушева виробничого об'єд- 
нання  «Ровенькиантрацит»;  гір- 
ничозбагачувальна  ф-ка «Вахру- 
шевська», завод телевізійних вуз- 
лів.  Профес.-тех. училище. 4 
заг.-осв. школи; лікарня. Палац 
культури. 10 б-к. Я. виник 1892, 
с-ще міськ. типу -- з 1938. 
ЯСЕНОВ Христо (справж. ім'я 
та прізв.-- Христо Павлов Туджа- 
ров; 24.ХП 1889, м. Єтрополе -- 
квітень 1925, Софія) -- болг. по- 
ет. Член Болг. компартії з 1919. 
Друкуватися почав 1911. У сати- 
ричних віршах і фейлетонах гост- 
ро критикував буржуазію, утверд- 
жував політику Болг. компартії, 
захищав Велику Жовтн. соціалі- 
стич. революцію. У вірші «Петро- 
град» (1920) оспівав Великий Жов- 
тень. За революц. діяльність за- 
знавав переслідувань. Убитий болг. 
фашистами. 
Тв.: Укр. перекл.-- |Вірші). 
В кн.: Світло над Болгарією. К., 
1954; ГВірші). В кн.: Антологія бол- 
гарської поезії, т. 1. К 4. 

О. Д. Кетков. 
ЯСЕНСЬКИЙ (Зазіейзкі) Бруно 
(Віктор Якович; справж. ім'я та 
прізв. Артур Зісман; 17.МП 
1901, м. Клімонтов, тепер Келець- 
ке воєводство, ПНР-- 20.Х 1941) -- 
польс. і рос. рад. письменник. Пое- 
ми «Пісня про голод» (1922), «Сло- 
во про Якуба Шелю» (1926), фан- 
таст. сатир. роман «Палю Париж» 
(1928) мають революц. спрямуван- 
ня. В 1924 працював у редакції 
львів. комуністичної газ. «Трибу- 
на роботніча». В 1925 емігрував до 
Парижа, де вступив до Франц. 
компартії. З 1929 жив в СРСР. 
Видав рос. мовою роман «Людина 
міняє шкіру» (ч. 1--2, 1932--33), 
п'єсу-гротеск «Бал манекенів» 
(1931), оповідання «Ніс» (1936). 
Автор антифашист. роману «Змо- 
ва байдужих» (незакінч., 1-у ч. 
вид. 1956). 
Тв.:Укр.перекл.-- Палю Париж. 
Х., 1930; Річ громадська. Х.-- Одеса, 


мана 


1930; Слово про Якуба Шелю. Х., 
1930; Бал манекенів. Х., 1931; Люди- 
на міняє шкіру. К., 1969; (|Вірші|. 
В кн.: Антологія польської поезії, 
т. 2. К., 1979; Рос. перекл.- Из- 
браннье произведения, т. 1--2. М., 
1957; ШПозмь и стихотворения. М., 
1962. В. П. Веєдіна. 
ЯСИ -- давньоруська назва сар- 
матського племені аланів. 
ЯСИНІВКА селище міського 
типу Донец. обл. УРСР, підпоряд- 
коване Кіровській райраді м. Ма- 
кіївки, за 4 км від залізнич. ст. 
Ясинувата. 4,7 тис. ж. (1984). У 
Я.-- два відділення радгоспу «Кри- 
ничанський». Більша частина на- 
селення працює на підприємствах 
Макіївки та Ясинуватої. Заг.-осв. 
школа; мед. амбулаторія; клуб, 
б-ка. Я. виникла 1879, с-ще міськ. 
типу -- з 1938... 
ЯСИНІВСЬКИЙ  КОКСОХІМІЧ- 
НИЙ ЗАВОД підприємство 
чорної металургії УРСР. Розта- 
шований у м. Макіївці Донець- 
кої області. Будівництво почато 
1950. Перша коксова батарея ста- 
ла до ладу 6.ХІ 1953. У 1958 
здано в експлуатацію останню 
(шосту) батарею. В 1983 шнна за- 
воді діяли  вуглезбагачувальна 
ф-ка (найбільша в УРСР), цехи -- 
коксовий, сіркоочищення, ректи- 
фікації сирового бензолу, доочи- 
щення коксового газу під високим 
тиском, контрольно-вимірюваль- 
них приладів та ін. Осн. продукція 
-- вуг. шихта для коксування, 
кокс, коксовий газ, сульфат амо- 
нію, сірчана к-та, кам.- вугільна 
смола, бензол чистий, толуол, 
ксилол та ін., всього понад 30 най- 
менувань. Я. к. 3.-- технічно ви- 
сокооснащене підприємство. З-д 
нагороджено орденом «Знак По- 


шани» (1981). 
Вермінський. 


Ф. І. 
ЯСИНОВСЬКИЙ Михайло Олек- 
сандрович (1 (13).У 1899, Одеса -- 
29. УПІ 1972, там же) -- укр. рад. 
терапевт, дійсний чл. АМН СРСР 
(з 1963), засл. діяч науки УРСР (з 
1951). В 1922 закінчив Одес. мед. 
ін-т, де й залишився працювати 
(з 1934 -- професор). В 1943--45 -- 
головний терапевт Чорномор. фло- 
ту. Один з основоположників вій- 
ськово-мор. терапії. З 1959 одно- 
часно керував відділом  Україн- 
ського н.-д. інституту курортології 
в Одесі. Праці Я. присвячені пи- 
танням вірусного гепатиту, рев- 
матизму, захворювань кровотвор- 
них органів. Розробив систему 
профілактичних протиревматич- 
них заходів. Нагороджений орде- 
ном Леніна, ін. орденами, медаля- 
ми. держ премія УРСР, 1980. 
Літ.: Лещинский А. Ф., Руденко 
Н. Б., Остапчук Н.А. М. А. Ясинов- 
ский. К., 1977. М.К. Бородій. 
ЯСИНСЬКИЙ Михайло Ілліч (21. 
ХІ 1889, Київ-- 12.У 1967, там же) 
-- укр. рад. бібліограф. Закінчив 
Київ. ун-т (1914). Наук.-бібліогра- 
фічну роботу проводив у наук. 
і редакційних установах Києва. 
Автор праць з теорії, історії та ме- 
тодики бібліографії: «Головні мо- 
менти з історії української бібліо- 
графії» (1927), «Бібліографія ук- 
раїнської бібліографії» (1928), 
«Шевченківська бібліографія та 
ї завдання» (1930), «Михайло 
Комаров» (1965) та ін. Опубліку- 
вав кілька оглядових праць про 
бібліографічну роботу на Рад. 
Україні за окремі роки. 

Ф.К. Сарана. 


ЯСИНСЬКИЙ Фелікс Станісла: 
вович (15 (27).ІХ 1856, Варшава -- 
18 (30). ХІ 1899, Петербург| -- 
рос. інженер і вчений у галузі бу- 
дівельної механіки. Закінчив 
(1877) Петерб. ін-т інженерів шля- 
хів. Професор (з 1896) Петерб. 
ін-ту інженерів шляхів, одночасно 
-- Гірничого ін-ту. Я. вперше на- 
уково обгрунтував інженерне зна- 
чення теорії стійкості стиснених 
стрижнів, вивів формули для виз- 
начення критичної сили в стисне- 
них стрижнях поза границею пруж- 
ності тощо. 

ЯСИНУВАТА -- місто обласного 
підпорядкування Донец. обл. 
УРСР, райцентр. Залізнич. вузол. 
Засн. 1872. На поч. 1905 в Я. ви- 
никла с. д. група. Робітники Я. 
взяли участь у Авдіївському ви- 
ступі робітників 1905, у Горлів- 
ському збройному повстанні 1905. 
Рад. владу встановлено в грудні 
1917. З 1938 Я. - місто. В Я.-- під- 
приємства по обслуговуванню за- 
лізнич. транспорту. З-ди: маш.- 
буд., залізобетонних виробів, цех 
метласької плитки Донец. комбі- 
нату каменеліпних і керамічних 
виробів, комбінат хлібопродуктів 
та комбінат побутового обслугову- 
вання. Буд. технікум трансп. 
буд-ва, 3 профес.-тех. уч-ща, 9 
заг.-осв., музична та спорт. шко- 
ли; З лікарні, 2 профілакторії; 2 
палаци культури, 4 бібліотеки. 
ЯСИНУВАТСЬКИЙ РАЙОН -- 
у центр. частині Донец. обл. УРСР. 
Утворений 1965. Площа 0,9 тис. 
км?. Нас. 34,4 тис. чол. (1984). 
У районі-- 48 населених пунктів, 
підпорядкованих 3 селищним | 
7 сільс. Радам нар. депутатів. 
Центр -- м. Ясинувата. Я. р. роз- 
ташований в межах Донецького 
кряжа. Поверхня -- хвиляста рів- 
нина, значною мірою розчленова- 
на. Корисні копалини: кам. вугіл- 
ля, скляні та буд. піски, глини. 
Річки Вовча (верхів'я; бас. 
Дніпра), Кривий Торець (бас. 
Сіверського Дінця) і Кальміус 
(бас. Азовського м.). Водосхови- 
ща: Карлівське і Верхньокальмі- 
уське. Грунти чорноземні. Лежить 
у степовій зоні. Осн. пром. і куль- 
тур. центр району-- місто обл. під- 
порядкування Ясинувата. Найбіль- 


ші промислові підприємства у 
районі: цегельний (смт ШОчерети- 
не), консервний (смт Желанне) 


з-ди, вагонне депо (с. Яковлівка). 
Районний комбінат побутового об- 
слуговування (Ясинувата). С. г. 
району спеціалізується на вирощу- 
ванні зернових (озима пшениця, 
ячмінь, кукурудза) та овочевих 
культур, картоплі, соняшнику, а 
також виробн. м'яса і молока 
(мол.-м'ясне скотарство, птахів- 


ЯСИНУВАТСЬКИЙ РАЙОН 
ДОНЕЦЬНОЇ ОБЛАСТІ 


"/, 


С, 
З 


Ронека 
7. о 


О Кердійк ЗбакнУ 
СОчеретине ої, 


Уж 


вяднне о "б 
Краскогорівка,?. 
о Новоселівка Перша є а 
ормекд ясинувата)х 
Авдіївк4О--уА-Й 
арліеська - м, 
едсх о Опитнео а 7 
гвомайськО Спарті 7 
Піски фай УЛИ 
7/7 
72 


У, 
Архангельськео 





ництво). Площа с.-г. угідь 1983 ста- 
новила 74,8 тис. га, у т. ч. орні 
землі -- 63,5 тис. га. У Я. р.-- 9 
колгоспів, 5 радгоспів, птахофаб- 
рика, племптахорадгосп, 2 держ: 
племзаводи,  донецькі дослідні 
станції:  сільськогосподарська У 
с-щі Пісках, овоче-баштанна в с-щі 
Опитному та протиерозійна в с-щі 
Сухій  Балці;  райсільгоспхімія, 
райсільгосптехніка. Залізнич. ву- 
зол Ясинувата, залізничні станції: 
Очеретине, Желанна, Скотувата, 
Авдіївка. Автомоб. шляхів -- 439 
км, у т. ч. зтвердим покриттям -- 
404 км. 

У районі сільс. профес.-тех. 
уч-ще (с. Архангельське), 15 заг.- 
осв. та музична (з 2 філіалами) 
школи; 29 лік. закладів, У т. ч. 
З лікарні. 2 палаци культури, 6 
будинків культури, 11 клубів, 19 
кіноустановок, 38 бібліотек. У 
Я. р. видається газета «Крас- 


ное знамя» (з 1938). 
С. Гаркавенко. 


ЯСИР (тур. уезіг, езіг-- бранець)-- 
бранці, що їх захоплювали тур.- 
тат. агресори під час нападів на 
укр., рос. і польс. землі з 15 ст. 
до 60-х рр. 18 ст. Тур. і тат. фео- 
дали частину бранців продавали 
в рабство, а інших використовува- 
ли для роботи в маєтках, на гале- 
рах, у рудниках тощо. 
ЯСІЄВИЧ Володимир Євгенович 
(н. 6.МІ 1929, м. Коростень, тепер 
Житомир. обл.) -- укр. рад. вче- 
ний у галузі архітектури та будів- 
ництва, доктор архітектури (з 
1983). Член КПРС з 1963. У 1954 
закінчив Київ.  інженерно-буд. 
ін-т. Автор праць «Київський зод- 
чий П. Ф. Альошин» (1966), «Кон- 
структивні системи житла майбут- 
нього» (1974), «Бетон і залізобетон 
в архітектурі» (1980). Брав участь 
у колективних працях «Науково- 
технічний прогрес в Українській 
РСР» (1973) та ін. 

ЯСІНСЬКА УЛОГОВИНА -- між- 
гірне зниження між хребтами Сви- 
довець, Чорногора та Горгани в 
Закарп. обл. УРСР, у верхів'ї 
р. Чорної Тиси. Має вигляд схід- 
частого  низькогір'я (вис. 700-- 
800 м), що складається з плоско- 
вершинних горбів і пасом. Поло- 
гі схили розчленовані ярами та 
балками, численні зсуви. Місце- 
вість добре освоєна, схили терасо- 
вані й використовуються Під сіль- 
ськогосподарські угіддя. 


Б.Ф. Лящук. 
ЯСІНЯ -- селище міського  ти- 
пу Рахівського району Закарп. 
обл. УРСР. Залізнична станція. 7,7 
тис. ж. (1984). У Я.-- лісокомбі- 
нат «Радянські Карпати», ф-ка 
штучного хутра, будинок побуту. 
2 заг.-осв. та музична школи; лікар- 
ня, поліклініка; Будинок  куль- 
тури, кінотеатр, б-к. Музеї: 
істор. їм. О. Борканюка, історії 
релігії та атеїзму. Туристські бази 
«Говерла», «Молдова»,  «Едель- 
вейс». Перша писемна згадка про 
Я. датується 1583, с-ще міськ. типу 
-- 3 1947. 


ЯСКРАВІСТЬ, І, -- величина, що 
характеризує світіння джерела 
світла і освітлюваних ним або са- 
мосвітних поверхонь у даному 
напрямі. Я. елемента аз світної 
поверхні у деякому напрямі виз- 
начається за формулою: І - 
- (45 со5с), де аЇ -- сила 
світла цього елемента у розгляда- 


ному напрямі, с-- кут між нор- 
маллю до елемента аз і напрямом, 
для якого Я. розраховується. Для 
визначення Я. застосовують також 
формулу: І «аЕ/(40 - со5 с), де 
4ФЕ -- освітленість у точці пло- 
щини, перпендикулярної до напря- 
му на джерело світла, 0 -- еле- 
ментарний тілесний кут, у якому 
міститься потік, що утворює цю 
освітленість. У Міжнародній си- 
стемі одиниць (СТ) Я. виражається 
укд м 2. У системі енерг. фото- 
метричних величин (див. Фото- 
метрія) аналогічна Я. величина 
наз. енергетичноюя., або 
променистістю, їі вимірюється у 
Вт ср"! м'2. 
ЯСНА -- частина слизової оболон- 
ки порожнини рота, що вкриває 
біля основи зубів нижню і верхню 
щелепи. Являють собою м'які, 
блідо-рожевого кольору тканини, 
які щільно прилягають до окістя 
щелеп. Багаті на волокнисті еле- 
менти, кровоносні судини і нер- 
вові утвори. 
ЯСНА ПОЛЯНА -- держ. музей- 
садиба Л. М. Толстого в Щокінсь- 
кому р-ні Тульської обл. (10 км 
від Тули). Засн. 1921. До музей- 
ного комплексу входять будинок- 
музей, флігель, надвірні будівлі, 
ліс, парк, могила Толстого. В 
П. письменник народився |і 
прожив бл. 60 років. Тут він на- 
писав «Війну і мир», «Анну Каре- 
ніну», «Владу темряви», «Живий 
труп» тощо. У будинку-музеї збере- 
глась обстановка, яка була за жит- 
тя Толстого, його бібліотека, екс- 
понуються особисті речі письмен- 
ника, портрети його і близьких. 
У флігелі -- експозиція літ. му- 
зею. Під час Великої Вітчизн. вій- 
ни фашисти завдали садибі вели- 
ких руйнувань. До травня 1942 
садибу реставровано і відкрито для 
відвідувачів. В 1978 музей наго- 
роджено орденом Леніна. 
Літ.: Государственньй ордена Лени- 
на музей-усадьба Л. Н. Толстого «Яс- 
ная Поляна». Фотопутеводитель. М., 
1982. В. О. Лебедєва. 
ЯСНЕ (до 1966 -- Наркевичі) -- 
селище міського типу Волочиського 
р-ну Хмельн. обл. УРСР, поблизу 
залізнич. ст. Наркевичі. 1,8 тис. ж. 
(1984). У Я.-- цукр. з-д, міжколг. 
з-д по виробництву  гранульова- 
ного жому, міжколг. підприємст- 
во по відгодівлі великої рогатої 
худоби. Середня школа та філіал 
Волочиської муз. школи; лікар- 
ня; Будинок культури, 2 б-ки. Я. 
виникло 1950 під час будівництва 
цукр. з-ду, селище міського ти- 
пу -- з 1968. 
ЯСНИКОВ Олександр Олексійо- 
вич (н. 25.МП 1923, с. Миловське, 
тепер Іван. обл.) -- вчений у галу- 
зі хімії природних сполук, чл.-кор. 
АН УРСР (з 1969). Член КПРС з 
1948. Закінчив Івановський хім.- 
технологічний ін-т (1947). З 1950 
працює в Ін-ті органічної хімії АН 
УРСР (з 1963 -- зав. відділом). 
Осн. наук. напрям -- досліджен- 
ня механізму хім. і біохім. реакцій, 
пошуки і дослідження органічних 
каталізаторів, що моделюють дію 
ферментів в окремих стадіях фото- 
синтезу, розкриття механізму фо- 
тосинтетичного  фотофосфорилю- 
вання в хлоропластах рослин то- 
що. Нагороджени 8 орленом Друж- 
би народів. Премія ім. Л. В. Пи- 
саржевського АН УРСР, 1971. 


ЯСНОВ Михайло Олексійович 
Гн. 23.М (5.МТ) 1906, с. Гори, тепер 
Озерського р-ну Моск. обл.| -- 
рад. держ. і парт. діяч, Герой Со- 
ціалістичної Праці (1976). Член 
КПРС з 1925. Н. в сім'ї селянина. 
З 1918 -- робітник. Закінчив ро- 
бітфак при Моск. ун-ті (1925). У 
1928--30 служив у Червоній Армії. 
З 1930 - на керівній роботі в буд. 
орг-ціях Москви. В 1938--49 -- 
заст. голови Моск. міськвиконко- 
му; в роки Великої Вітчизн. 
війни -- один з керівників будів- 
ництва оборонних споруд навко- 
ло Москви, аварійно-відбудовної 
служби Московської ППО. У 
1950--56 -- голова Московського 
міськвиконкому. В 1956--57 
Голова, 1957--66 -- перший заст. 
Голови Ради Міністрів РРФСР. 
З 1966 -- Голова Президії Верхов- 
ної Ради РРФСР. З 1967 -- заст. 
Голови Президії Верховної Ради 
СРСР. Член ЦК КПРС з 1952. У 
1961--66 -- член Бюро ЦК КПРС 
по РРФСР. Депутат Верховної 
Ради СРСР 3--11-го скликань; 
1950--54 -- Голова Ради Союзу 
Верховної Ради СРСР. Нагород- 
жений 7 орденами Леніна, ін. ор- 
денами, медалями. 


ЯСНОГІРКА -- селище міського 
типу Донец. обл. УРСР, підпоряд- 
коване Краматорській міськраді. 
Розташована за 5 км від залізнич. 
ст. Краматорськ. 10,4 тис. ж. 
(1984). У Я.-- з-д металоконструк- 
цій, будинок побуту. 2 заг.-осв. 
школи; мед. амбулаторія; клуб, 
б-ка. Я. виникла 1865, с-ще міськ. 
типу -- з 1938. 


ЯСНОГОРОДСЬКИЙ Володимир 
Ілліч (н. 30.І 1928, Фрунзе) -- рос. 
рад. режисер, засл. діяч мистецтв 
УРСР (з 1972). В 1951 закінчив 
театр. уч-ще (Дніпропетровськ), 
1959 -- Ленінгр. ін-т театр. мис- 
тецтва ім. О. Островського. З 
1967 -- режисер (з 1978 -- гол. 
режисер) Севастопольського рос. 
драм. театру ім. А. В. Луначар- 
ського. Серед вистав: «Діти сонця» 
М. Горького, «Піднята цілина» за 
М. Шолоховим, «Російські люди» 
К. Симонова, «В ніч місячного 
затемнення» М. Каріма, «Король 
Лір» У. Шекспіра. 


ЯСНОПОЛЬСЬКИЙ Леонід Ми- 
колайович (1.П 1873, Київ -- 23.М 
1957, Москва) -- рад. економіст, 
акад. АН УРСР (з 1925). У 1895 
закінчив Петерб. ун-т. З 1895 ви- 
кладав у ньому, з 1902 -- у Хар- 
ків. і Київ. ун-тах, 1906--10 -- у 
Петерб. політех. ін-ті, з 1910 -- 
професор Київського університе- 
ту; пізніше викладав і в Їн-ті 
нар. г-ва. В 1926--30 голова 
Постійної комісії АН УРСР по ви- 
вченню продуктивних сил Украї- 
ни. З 1931 працював у різних н.-д. 
установах Москви, з 1943 -- в 
Ін-ті економіки АН УРСР. Автор 
наук. праць з питань розвитку 
продуктивних сил СРСР, зокрема 
УРСР -- комплексу продуктивних 
сил Донбасу і Придніпров'я. Пра- 
цював у комісії Держплану СРСР 
по реконструкції Дніпра. 

ЯСОН (Язон; 'Їйошу) -- у грец. 
міфології герой, який очолив ар- 
гонавтів, що на кораблі «Арго» 
вирушили в Колхіду за золотим 
руном. За допомогою колхідської 
царівни Медеї, яка закохалася в 
нього, Я. вдалося здобути руно. 





527 





ясон 





М.О. Яснов. 





Л. М. Яснопольський. 


Ясон із золотим руном. 
Фрагмент. Скульптор 
Б. Торвальдсен. 1802-- 
03. Музей Торвальдсена. 
Копенгаген. 


528 





ЯСПЕРС 





Ятаган. Київський дер- 
жавний історичний му- 
зей. 










МІЙ 


чести: 


. ЖТарич 
фін ли Х ЧИ 
Авюційний йорпу Бо м Я Ї 


- У 
ГР. АР. 


Після десяти років подружнього 
життя з Медеєю Я. надумав поки- 
нути її і одружитися вдруге. Ме- 
дея жорстоко помстилася Я. за 
зраду, вбивши на його очах обох 
їхніх синів. Сам Я. загинув під 
уламками свого старого корабля 
«Арго». 
ЯСПЕРС (Дазрегз) Карл (23.П 
1883, Ольденбург -- 26.1 1969, 
Базель) -- нім. філософ-ідеаліст, 
один із засновників екзистенціа- 
лізму, психіатр. В ряді ун-тів 
Німеччини вивчав медицину |і 
психологію. В 1921--37 і з 1945 -- 
професор  КГейдельберзького, з 
1948-- Базельського ун-тів. Центр. 
поняття філософії Я.-- екзистен- 
ція, що тлумачиться як неусвідом- 
лене внутр. життя людини і ося- 
гається лише в акті глибоко інтим- 
ного й особистісного спілкування 
між людьми «комунікації». 
Джерело неповторного змісту ек- 
зистенції трансценденція, що 
являє собою непізнаванну межу 
будь-якого буття і мислення. 
Співвідношення екзистенції і 
трансценденції осягається  люди- 
ною у т. з. пограничних ситуаціях 
(страх, страждання, смерть тощо). 
І. В. Бичко. 
ЯССИ -- місто на Сх. Румунії, 
адм. ц. повіту Ясси. Розташоване 
на р. Бахлуї. Вузол з-ць і автошля- 
хів. Через Я. проходить більша 
частина  вантажоперевезень між 
Румунією та СРСР. 269,5 тис. ж. 
(1977). Розвинуті хім. пром-сть 
і машинобудування. Підприємства 
деревообр., поліграф., текст. 1 
харч. галузей. Ун-т (засн. 1860, 


--- 





ЯССЬКО-КИШИНІВСЬКА 
НАСТУПАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ 
20-29 серпня І944 року 
-' Х 
УКРАЇНСЬКА РСР 






зай 









ПВЛЕ ННА УКРАЇНА" 







- Хай 21.07 ет 
оці) Вилкове 


БІ 2, З 

но і є 
ІК. Суліна Зими 
сф ча) | 









У з РУМУНСЬКИЙ 
Су Р ї т 
Я й - « Я-є -г З ФЛОТ г | 
| Р Р Р х 
| 1 Я ; 
син 7 НІМЕЦЬНИЙ ФЛОТ 
Констанца ; 
'Ї че л- 
«го 
зпинаненнною У 
з 9 
«о-ГД і 
І 


ї налі З Рраши роя» 
ма - й 
- БУХ 23 Я 


50 Ю0 км 








найстаріший в країні), політех., 
мед.-фарм., с.-г. ін-ти, консерва- 
торія. Філіал АН СРР. Художній 
та ін. музеї. Нац. театр, Держ. 
опера, Держ. філармонія. Архіт. 
пам'ятки 15--17 ст. Перші згад- 
ки про Я. належать до кінця 
14 ст. З 2-ї пол. 16 ст. були сто- 
лицею  Молдавського князівства. 
Під час Молдавських походів 
Б. Хмельницького 1650 і 1652 
укр. козац. військо здобуло Я. 
(1650). Тут підписано Ясський 
мирний договір 1791. Місто ви- 
зволено від нім.-фашист. загарб- 
ників у ході Яссько-Кишинівсь- 
кої операції 1944. | 
ЯССЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 
1791. Укладений між Росією і 
Туреччиною 29. ХП 1791 (9.1 
1792) в м. Яссах після рос.-тур. 
війни 1787--91 (див. ФРосійсько- 
турецькі війни 17--19 століть). 
Підтвердив Кючук-Кайнарджійсь- 
кий мир 1774. Туреччина визнава- 
ла приєднання Криму до Росії 
(проголошене рос. урядом 1783). 
До Росії відійшли землі між Пд. 
Бугом і Дністром, по якому вста- 
новлювався рос.-тур. кордон. На 
Кавказі відновлено кордон по р. 
Кубані. Туреччина відмовлялася 
від претензій на Грузію. Я. м. д. 
закріпив за Росією все Пн. Причор- 
номор'я, посилив її політ. позиції 
на Кавказі й Балканах. 
ЯССЬКО-КИШИНІЇВСЬКА ОПЕ- 
РАЦІЯ 1944 -- стратегічна насту- 
пальна операція рад. військ 2-го 
Укр. (командуючий -- генерал ар- 
мії Р. Я. Малиновський) і 3-го 
Укр. (командуючий генерал 
армії Ф. І. Толбухін) фронтів у 
взаємодії з кораблями Чорномор- 
ського флоту, Дунайської вій- 
ськової флотилії під час Великої 
Вітчизняної війни, проведена 20-- 
29. УПІ з метою розгрому нім.- 
фашист. військ групи армій «Пів- 
денна Україна» (50 д-зій), зосе- 
реджених у районі Ясс, Кишине- 
ва і Бендер. Рад. командування 
20.УПІ почало наступ збіжними 
ударами з Пн. військами 2-го 
Укр. фронту і з Пд. військами 
3-го Укр. фронту. Прорвавши обо- 
рону, вони до 25.УПІ заверши- 
ли оточення гол. сил  Яссько- 
Кишинівського угруповання про- 
тивника. Розвиваючи наступ, рад. 
війська 27.УПШ визволили  Фок- 
шани, 29.УПІ вийшли до Плоєшті. 
За короткий строк було розгром- 
лено 22 нім. і майже всі рум. 
дивізії. Внаслідок Я.-К.о. було 
визволено Молд. РСР, Румунія 
24.УПІ оголосила війну Німеччи- 
ні. Я.-К. о. змінила всю воєнно- 
політ. обстановку на Балканах. 
М.Р. Кошкін. 
ЯСТРЕБОВ Володимир Микола- 
йович (6 (18). МП 1855, с. Крива 
Лука, тепер Кінельського р-ну 
Куйб. обл.-- 21.ХП 1898 (2.І 1899)) 
-- укр. етнограф бурж.-демокра- 
тичного напряму, археолог. У 
1876 закінчив Новоросійський ун-т 
(в Одесі). Працював учителем у 
м. Єлизаветграді. Вивчав побут 
укр. народу. Осн. праця -- «Ма- 
теріали з етнографії  Новоросій- 
ського краю...» (1894). Досліджу- 
вав давні пам'ятки на тер. Херсон. 
губ. зокрема провадив розкопки 
некрополя Ольвії. , 
ЯСТРУБ ВЕЛИКИЙ  -- хижий 
птах. Те саме, що й тетерев'ят- 
ник. 


ЯСТРУБИНА СОВА (8шпіа) -- 
рід хижих птахів род. сов'ячих 
з єдиним видом -- яструби- 
на сова звичайна (58. 
иіа). Довж. тіла 36--41 см, ма- 
са 247--375 г. Лицьовий диск бі- 
лий, слабо виявлений, пір'яних 
«вушок» нема. Забарвлення опе- 
рення спини буре з світлими пля- 
мами, низу -- білувате з темними 
поперечними смугами, як у ястру- 
ба (звідки й назва). Поширена на 
Пн. Європи, Азії й Пн. Америки. 
В СРСР -- в лісевій зоні, у т. ч. 
на Україні -- рідкісний зимовий 
залітний птах Полісся і пн. р-нів 
Лісостепу. Оселюється в хвойних 
лісах. Активна вдень. Гнізда в'є 
на деревах або в дуплах. Кладку 
з 3--4 (іноді до 13) яєць насиджує 
переважно самка. Живиться гри- 


зунами, зрідка птахами або кома- 
хами. 

ЯСТРУБОВІ, яструбині (Ассірі- 
(гіфдае) -- родина хижих птахів. 


Довж. тіла 28-- 115 см, маса 0, 125-- 
12,5 кг. Крила відносно широкі; 
наддзьобок без зубця; ніздрі без 
горбика посередині. Родина об'єд- 
нує 63 роди, 208 видів, поширених 
на всіх материках, крім Антарк- 
тиди. В СРСР 37 видів (18 родів), 
зних в УРСР -- 26 видів, що нале- 
жать до 12 родів: канюк, лунь, 
орел, орлан, стерв'ятник, шулі- 
ка та ін. Більшість -- перелітні 
гніздові птахи. Населяють різно- 
манітні ландшафти. Гнізда мостять 
на деревах, виступах скель, на 
землі, в очереті, на кущах тощо. 
У кладці 1--6 яєць,  насиджує 
переважно самка протягом 25-- 
55 діб. Живляться Я. тваринною 
їжею: дрібними ссавцями, птаха- 
ми, плазунами, комахами і пад- 
лом, лише африканський пальмо- 
вий гриф -- в осн. плодами пальм. 
Більшість Я. охороняються зако- 
ном і включені до Червоних книг. 
Викопні рештки відомі з еоцену. 

В. М. Зубаровський. 
ЯСТРУБ-ТЮВИК (Ассірііег На- 
дійз5) -- птах род. яструбових. 
Довж. тіла до 38 см, маса до 270 г; 
самки значно більші за самців. 
Оперення верху темно-сіре з бу- 
руватим відтінком, низу -- білу- 
вате з темними поперечними 
смугами. Поширений на Пд. Сх. 
Європи, в Азії, Африці; в СРСР -- 
на Пд. Європейської частини, в 
Закавказзі, в Серед. Азії, У т. ч. 
в УРСР, зрідка гніздиться в сх. 
частині Лісостепу. Зустрічається 
в заплавних лісах. Гнізда -- на де- 
ревах. Кладка з 2--4 яєць в трав- 
ні -- червні; насиджує самка про- 
тягом 33--35 діб. Живиться дріб- 
ними птахами, гризунами, ящір- 


ками й комахами. 
В. М. Зубаровський. 


ЯСТРУН  (дазігип) Мечислав 
(29.Х 1903, с. Королівка, тепер с. 
Коралівка Борщівського р-ну Тер- 
ноп. обл.-- 22.П 1983, Варшава) 
-- польс. поет, перекладач, кри- 
тик. У 1939--41 жив у Львові, 
брав активну участь у політ. і літ. 
житті. Під час 2-Ї світової війни -- 
учасник Руху Опору. Перша зб. 
віршів -- «Зустріч у часі» (1929), 
У збірках «Людська річ» (1946), 
«,,Сезон в Альпах" та інші вірші» 
(1948), «Барви землі» (1951) засуд- 
жував фашизм, показав економіч- 
не і культур. відродження Поль- 
щі, боротьбу за мир. Автор біо- 
граф.-белетризованих повістей про 


Я. Кохановського, А. Міцкевича, 
Ю. Словацького. Перекладав твори 
Т. Шевченка, П. Тичини, М. Риль- 
ського, О. Пушкіна, В. Маяков- 


ського та ін. пе 
Тв.: Укр. перекл.- Вірші). 
В кн.: Антологія польської поезії, 


т. 2. К., 1979; | Вірші). В кн.: Лубків- 
ський Р. Слов'янська ліра. К., 1983; 
Рос. перекл.-- |Вірші). В кн.: 
Польская поззия, т. 2. М., 1963; Миц- 
кевич. М., 1963 Й 

М. Лозинський. 


І 
яСстшЕМ БЕЦЬ-КОЗЛОВСЬ- 
КИЙ (дазіггсьівбс-Когіомзкі) Че- 
слав (31.ХПП 1894, Кременець, те- 
пер місто Тернопільської обл.-- 
14.МІ 1956, с. Влохи поблизу Вар- 
шави) -- польс. поет, критик і пере- 
кладач. У 1897--1919 жив у Києві. 
Дебютував 1912 віршами та стат- 
тями на есперанто. Видав дві 
збірки поезій і кілька праць з фі- 
лософії та лінгвістики. Перекла- 
дав, зокрема, поезію Т. Щевченка 
(38 творів, у т. ч. «Перебендя», 
«Три літа», «Садок вишневий коло 


хати»), твори О. Гончара та ін. 
Г. П. Кочур. 


ЯСУЇ Каору (н. 25.1М 1907, пре- 
фектура Осака -- 7. 1980, То- 
кіо)-- япон. громад. діяч, юрист. 


У 1930 закінчив  Токійський 
ун-т. З 1943 -- професор цього 
ун-ту, з 1951 -- ун-тів Канагава 


1 Хосей (Токіо). Активний  учас- 
ник руху за мир у Японії. В 1955-- 
очолював Загальнояпон. раду 
по забороні атомної і водневої 
зброї. Був членом Всесвітньої 
Ради Миру, К-ту по міжнар. Ле- 
нінських преміях «За зміцнення 
миру між народами», заст. голови 
правління Т-ва рад.-япон. дружби. 
Міжнар. Ленінська премія «За 
зміцнення миру між народами», 
1958. 
ЯТА Алі (н. 25.МІП 1920, м. Тан- 
жер) -- діяч комуністичного руху 


Марокко. Закінчив  Алжірський 
ун-т. За професією журналіст. 
Один із засновників Мароккан- 


ської компартії (МКП, 1943), зго- 
дом Партії визволення і соціаліз- 
му (ПВС, 1968) та Партії прогре- 
су і соціалізму (ППС, 1974). З 
1968 -- її ген. секретар. Одно- 
часно був директором ряду друк. 
органів партії. Не раз зазнавав 
арештів і вислання з країни. Де- 
путат парламенту з 1977. Автор 
праць з питань нац.-визвольного 
руху Марокко. Нагороджений ор- 
деном Дружби народів. 

ЯТАГАН (тур. уасайап) -- рубаю- 
чо-кблюча холодна зброя. Відомий 
з 16 ст. Особливість Я.-- лезо 
клинка міститься на його ввігну- 
тому боці. Довжина клинка 





Ю. М. Ятченко. З мріями про мир. 
Врятування радянськими військами 
шедеврів Дрезденської картинної га- 
лереї в 1945 році. 1959. 





34 УРЕ, т. 12 


650 мм. Були поширені в народів 
Передньої Азії, зокрема у турків. 
Трофейними Я. користувалися за- 
порізькі козаки. 

ЯТВЯГИ, судови -- давньопрус- 
ське плем'я, етнічно близьке до ли- 
товців. Жили в т. з. Судовії, між 
серед. течією р. Німан і верхів'я- 
ми р. Нарев. Осн. заняття Я.-- 
землеробство, мисливство, рибаль- 
ство. В 40--50-х рр. 12 ст. Я. були 
підкорені Галицько-Волинським 
князівством і Мазовією. В 13 ст. 
частина земель Я. увійшла до 
складу Великого князівства Ли- 
товського. 


ЯТКОВСЬКИЙ Юрій Вячеславо- 
вич (н. 29.1 1924, Київ) -- укр. 
ад. режисер, засл. діяч мист. 

УРСР (з 1971). Член КПРС з 
1966. В 1959 закінчив Держ. 
ін-т театр. мистецтва ім. А. В. Лу- 
начарського. Працював у Ряза- 
ні (1948--54), Ризі (1959--67), 
Севастоп. рос. театрі ім. А. В. 
Луначарського (1967--72); у 1972-- 
78 гол. режисер Крим. обл. 
студії телебачення, з 1978 -- режи- 
сер Крим. укр. театру драми і ко- 
медії. Серед вистав: «Доки сонце 
зійде, роса очі виїсть» М. Кропив- 
ницького, «Єгор Буличов та інші», 
«Яків Богомолов» М. Горького, 
«Справа, якій ти служищ» Ю. Гер- 
мана, «Всіма забутий» Н. Хікмета. 
О.О. Кулик. 


ЯТРАНЬ -- річка у Черкас. і Кі- 


ровогр. областях УРСР, права 
прит. Синюхи (бас. Пд. Бугу). 
Довж. 104 км, площа бас. 2170 


км?. Тече Придніпровською висо- 
чиною. Споруджено два водосхо- 
вища. ГЕС. Воду використовують 
для тех. і побутового водопоста- 
чання та зрошування. Риборозве- 
дення. У бас. річки -- дендропарк 
«Софіївка». 


«ЯТРАНЬ» -- самодіяльний ан- 
самбль народного танцю УРСР. 
Створений 1949 в Кіровограді при 
Будинку культури імені М. І. Ка- 
лініна заводу «Гідросила». Його 
організатором був М. Чураков. 
Художні керівники: в 1951--57-- 
Г. Дунаєва, з 1957 -- народний 
артист УРСР А. Кривохижа. У 
складі ансамблю -- танцювальна 


група, оркестр і солісти-вокалі- 
сти; у репертуарі -- укр. нар. ста- 
ровинні й сучас. танці, хорео- 
графічні композиції («Ятранські 
ігри», «Колядки», «Лісоруби»). З 
1964 -- заслужений ансамбль тан- 
цю УРСР. Респ. комсомольська 


премія ім. М. Островського, 1975. 
Іл. див. на окремому аркуші до 
ст. Ансамблі пісні і танцю, т. 1, 
с. 448--449. 


ЯТРОФІЗИКА, іатрофізика (від 
грец. істрбс -- лікар і фізика), 
іатромеханіка -- напрям в медици- 
ні, що виник у країнах Зх. Європи 
у 16--18 ст.; пояснював усю діяль- 
ність організму законами фізики 
(механіки). Я. збагатила медицину 
новими відомостями про функції 
організму, було запропоновано 
ряд приладів для визначення їх. 
Розвиткові Я. сприяли праці італ. 
вчених С. Санторіо, Д. Бореллі, 
а також А. Везалія, У. Гарвея та 
ін. Дальший розвиток природо- 
знавства розкрив обмеженість ме- 
ханістичної концепції Я. У бороть- 
бі з теологічною ідеологією серед- 
ньовіччя цей напрям відіграв про- 
гресивну роль. 


ЯТРОХІМІЯ, іатрохімія (від грец. 
їсстрос -- лікар і хімія) -- напрям 
у природознавстві і медицині, що 
існував у 16--17 ст. і відводив осн. 
роль у виникненні хвороб порушен- 
ням хім. процесів в організмі. За- 
вдання лікування, згідно з поло- 
женням Я., полягає у відновленні 
норми співвідношення певних хім. 
речовин в організмі за рахунок 
введення ліків (гол. чином неорга- 
нічних препаратів). Засновником 
Я. був Парацельс, розвиткові Я. 
сприяли праці голл. вченого Я. ван 
Гельмонта, нім. вченого Ф. Боєе 
(Сільвіуса). У твердженнях при- 
бічників Я. поряд з вірними уяв- 
леннями було багато ненаукових, 
ідеалістичних. 

ЯТЧЕНКО Юлій Миколайович 
(н. 12.МП 1928, с. Ріпки, тепер смт 
Ріпкинського р-ну Черніг. обл.) -- 
укр. рад. живописець, засл. діяч 
мистецтв УРСР (з 1978). Член 
КПРС з 1952. У 1953 закінчив 
Київ. худож. ін-т, де навчався 
у К. Єлеви та С. Григор'єва. Тво- 
ри: «Бракороб» (1953), «На да- 
лекій околиці» (1955), «З мріями 
про мир. Врятування радянськи- 
ми військами шедеврів Дрезден- 
ської картинної галереї у 1945 
році» (1959; варіант 1968, переда- 
но Дрезден. картин. галереї), «Чер- 
нець Семен Палій...» (1961), «Ве- 
терани партії» (1967--70), «Для 
майбутніх поколінь. В. І. Ленін 
і скульптор М. А. Андрєєв» (1968 
-- 69), «Хлібороби» (1974), «Новий 
день» (1980--82), «У музеї вождя» 
(1983). З 1963 викладає в Київ. 
худож. ін-ті (з 1982 -- професор). 
ЯТЬ -- назва букви в кирилиці 
й глаголиці. У давньоруській мо- 
ві літерою в позначали особливий 
голосний Звук -- закритий е (6) та 


дифтонг іе (іа). Починаючи з 12 ст. 
спостерігається збіг звука 5 у 
вимові з і чи е (це явище широко 
відбито в пам'ятках). В укр. мові 
ь збігся у вимові з і, а в рос. та 
білоруській -- з е. В укр. право- 
писі літера в вживалася до серед. 
19 ст. а в російському -- до ре- 
форми орфографії 1917--18 років. 
ЯУЗЛАР -- два водоспади -- Вер- 
хній Я. та Нижній Я. на Півден- 
ному березі Криму, на р. Яузларі 
(ліва прит. Учансу). Вис. падіння 
води до 6 м. Верх. Я.-- у глибокій 
ущелині, живиться водами джере- 
ла і майже ніколи не пересихає. 
Біля підніжжя Нижнього Я.-- 
глибокий колодязь, що утворився 
під дією падаючої води. 

А.М. Оліферов. 
ЯУНДЕ -- столиця Камеруну, гол. 
політ., екон. і культурний центр 
країни. Адм. ц. Центральної Пд. 
провінції. Залізнична станція, ву- 
зол автошляхів, міжнародний аеро- 


порт. 400 тис. ж. (1979). Роз- 
винута  лісообробна та харчова 
пром-сть.  Металообр. і швейні 








529 





ЯУНДЕ 








Яструбина сова 
звичайна. 


Яструб-тювик. 


Яунде. У центрі міста. 


530 


ЯФЕТ 





Ф. Яхимович. Пейзаж. 
ст. 





В. Ф. Яценко. . 
Вершники ревелюції. 
1977.ДМУОМ у Києві. 





рн Р 








а 
ль 


ор р 
лом 


и ей ОО 
чу ЗАЧЙЬ 


о 





чи 





Ячмінь: 

1 -- багаторядний; 
2 -- дворядний; 

3 -- зернівки; 

4 -- колоски. 


підприємства. Торг. центр с.-г. ра- 
йону. Ун-т (засн. 1962), при ньо- 
му вищі школи: нормальна, 
нац. політех., нац. с.-г., журналі- 
стики та ін. Наук. заклади, У т. ч. 
Держ. рада наук. і прикладних 
досліджень, бюро геол. дослід- 
жень, пастерівський ін-т, нац. ін-т 
географії, ін-т тропічного с. г. та 
ін. Найбільші б-ки ун-ту та 
національна. Я. засн. 1888. ІЇл. 
див. до ст. Камерун, т. 4, с. 532. 
ЯФЕТ, Іафет -- за біблійною ле- 
гендою, один з трьох синів «пат- 
ріарха» Ноя, родоначальників но- 
вого людського роду, що виник 
після «всесвітнього потопу»; на- 
щадки Я. нібито оселилися в Євро- 
пі та країнах Сх. Азії. 
ЯФЕТИЧНА ТЕОРІЯ лінгві- 
стична концепція, яку розробив у 
20-х рр. 20 ст. М.Я. Марр. За 
Я. т., сучасні кавказькі, семітські 
та деякі індоєвроп. мови розвину- 
лися на основі т.з. яфетичних мов, 
що в минулому нібито були поши- 
рені на великій території і стано- 
вили окрему стадію в розвитку 
мов світу. Пізніше назву Я. т. бу- 
ло замінено назвою «нове вчення 
про мову». Основу Я. т. становили 
положення про єдність глотогоніч- 
ного процесу, стадіальність роз- 
витку мов і схрещування як осн. 
фактор цього розвитку. Лінгвістич- 
на дискусія 1950 довела наук. 
неспроможність цих поглядів 
М. Я. Марра, хоч загальні поло- 
ження його лінгвістичної теорії -- 
про зв'язок розвитку мови з еволю- 
цією суспільства, а також з роз- 
витком мислення були правильні. 

О. С. Мельничук. 
ЯХИМОВИЧ Федір (Теодор; 15. 
ПІ 1800, с. Белз, тепер м. Сокаль- 
ського р-ну Львів.обл.--14.1МУ 1489, 
Відень) -- укр. театр. художник 
і живописець. У 1827 закінчив ві- 
денську АМ. Спочатку працював 
у теаграх Відня (1851--71 -- де- 
коратор придворної опери). Серед 
творів -- оформлення до вистав 
«Чародійний серпанок», жанрові 
композиції («Столярна майстерня», 
«Продавець ковбас», «Сім'я біля 
ліжка хворої матері»), пейзажі 
(«Морська буря», 1845; «Собор 
св. Стефана»), полотна на релігій- 
ні теми («Великодушність Дави- 
да», «Христос в гостях у Марії 
і Марти», іконостас з 75 ікон для 
грецького монастиря в горах ЛІі- 
вану), портрети («єЇнвалід», 1841) 
та мініатюри на слоновій кістці. 
Літ.: Музика Я. Федір Яхимович. 
«Мистецтво». 1968, Хо 4. 
ЯХНЕНКИ -- українські промис- 
ловці-цукрозаводчики.  Походили 
з селян-кріпаків м. Сміли (тепер 
Черкаської обл.).  Викупившися 
з кріпацтва, в 20--30-х рр. 19ст. 
разом з Ф. С. Симиренком орен- 
дували млини в Смілі та Умані, 
вели гуртову торгівлю хлібом і 
худобою. На поч. 40-х рр. 19ст. 
заснували пром. фірму «Брати 
Яхненки і Симиренко» (існувала 
до 80-х рр. 19 ст.), яка 1843 збуду- 
вала в с. Ташлику (тепер Смілян- 
ського р-ну Черкас. обл.) першу 
на Україні парову цукроварню. 
Керували фірмою К. М. Яхненко 
і Ф.С. Симиренко. В 1848 поблизу 
с. Млієва (тепер Городищенського 
р-ну Черкас. обл.) фірмою було 
засновано цукр. і  машинобуд. 
з-ди. В червні -- липні 1859 їх 
відвідав Т. Г. Шевченко. 


яЯхоОнт давньоруська назва 
кількох видів дорогоцінного ка- 
міння. Я. називали гол. чин. 
відміни корунду -- рубін, сапфір 
тощо. 

ЯХОНТОВ Володимир Микола- 
йович (|16 (28).ХІ 1899, Седлець, 
тепер Седльце, ПНР 16.МП 
1945, Москва| -- рос. рад. артист 
естради, майстер театру одного ак- 
тора. З 1918 навчався в театр. 
уч-щі при МХТ, потім -- у студії 
Є. Вахтангова. Працював у Театрі 
ім. В. Мейєрхольда (1924--26). 
З 1922 -- на естраді. Перша кон- 
цертна програма літ. монтаж 
«На смерть Леніна» (1924). Ство- 
рив шпрограми-композиції: «Жов- 
тень», «Ленін», «1905 рік», «Пе- 
тербург» («Мідний вершник» Пуш- 
кіна, «Шинель» Гоголя, «Білі но- 
чі» Достоєвського); «Вечори Мая- 
ковського» та ін. У роки Великої 
Вітчизн. війни виступав з патріо- 
тичними композиціями. Гастролю- 
вав на Україні (зокрема, в Києві, 
Харкові), включав до літ. компо- 
зицій твори укр. письменників. 
Тв.: Театр одного актера. М., 1958. 


Літ.: Крилова Н., Владимир Яхон- 
тов. М., 1978. М. Г. Лабінський. 
ЯХТА (голл. іасрс) -- парус- 


не, парусно-моторне або моторне 
спортивне чи туристичне судно. 
Найпоширеніші парусні Я.: крей- 
серські (для плавання і перего- 
нів у відкритому морі, перехо- 
дів «річка -- море»), перегонові, 
або прогулянкові (для плавання 
у прибережній зоні), та учбові. 
Бувають Я. кільові (їхнє днище 
переходить у баластний хіль), з 
висувним кілем (швертботи) та 
компроміси (з баластним і висув- 
ним кілями). Розрізняють також 
Я. двокорпусні (катамарани) і 
трикорпусні (тримарани); одно- і 
багатощоглові з різним  вітриль- 
ним оснащенням; дерев'яні, ме- 
талеві, пластмасові, армоцементні 
і з композиційних матеріалів. 
Див. Парусний спорт. Іл. с. 533. 
ЯЦЕНКО Володимир Федосійо- 
вич |н. 8 (21).ГУ 1915, с. Савківка, 
тепер Чорнобаївського р-ну Черкас. 
обл.)-- укр. рад. художник і мис- 
тецтвознавець, засл. діяч мистецтв 
УРСР (з 1960). Член КПРС з 
1948. У 1937--42 навчався у Хар- 
ків. худож. ін-ті (1942 -- у Самар- 
канді). Твори: «Пісня про Бать- 
ківщину» (1939), «Т. Г. Шевченко 
серед селян» (1940), «Над Дніпром» 
(1957), «На Чернечій горі» (1960), 
«Новобудови Києва» (1965), 
«Вершники революції» (1977) та 
ін. В 1944--52 -- директор Харків. 
худож. музею, з 1970 -- директор 
ДМУОМ у Києві. Нагороджений 
двома орденами Трудового Чер- 
воного Прапора, медалями. 

Тв.: М.С. Самокиш. К., 1945; Мико- 
ла Самокиш. Альбом. К., 1979. 
ЯЦЕНКО Григорій  Федотович 
(20.У 1910, Миколаїв 17.Ї 
1942, с. Веприк Гадяцького р-ну 
Полтав. обл.) -- учасник партизан- 
ського руху на Україні в роки 
Великої Вітчизн. війни. Член Ко- 
муністич. партії з 1936. В 1931-- 
39 -- на комсомольській і журна- 
лістській роботі в Київ. і Полтав. 
обл. В 1940--41 працював у Полтав. 
обкомі КП(6)У. З вересня 1941 -- 
територіальний секретар, потім -- 
другий секретар Полтав. підпіль- 
ного обкому партії. Загинув у бою 
проти фашистів. Нагороджений 


зако 


орденом Вітчизняної війни 1-го 
ступеня (посмертно). 
ЯЦЕНКО Олександр Іванович 
(11.Х 1929, м. Сніжне, тепер До- 
нец. обл.--6.І 1985, Київ) -- укр. 
рад. філософ, доктор філософ. 
наук (з 1979), професор (з 1982). 
Член КПРС з 1953. Закінчив Київ. 
ун-т (1954). В 1959--66 працював 
у Житомир. с.-г. ін-ті, 1966--69 -- у 
Київ. ун-ті; 1969--80 -- старший 
наук. співробітник Ін-ту філосо- 
фе АН УРСР. 3 1980 -- зав. ка- 
едрою філософії Ін-ту  підви- 
щення кваліфікації викладачів 
сусп. наук при Київ. ун-ті. Осн. 
праці із світоглядних проблем 
матеріалістичної діалектики, со- 
ціально-гуманістичного змісту діа- 
лектичного та істор. матеріалізму. 
Держ. премія УРСР, 1982. 
Тв.: Целеполагание и идеаль. К., 1977; 
Мировоззренческое содержание кате- 
горий и законов материалистической 
диалектики. К., 1981 (у співавт.); Гу- 
манизм  диалектико-материалистиче- 


ского мировоззрення. К., 1984 (|у співз 
авт. 1. 


ЯЦЕНКО Олександр Степанович 
Г16 (28).ГХ 1843, Сімферополь -- 
6 (18).Х 1897, Київ) -- укр. хі- 
ург. Закінчив мед. ф-т Київ. 
ун-ту (1867). Захистив дисертацію 
про пересадку шкіри (1871). З 
1873 -- доцент кафедри хірургії 
Київ. ун-ту. Під час сербсько-ту- 
рецької війни (1876) керував у 
Сербії добровільним загоном київ. 
медиків і лазаретом. Я.-- осново- 
положник  вітчизн. транспланто- 
логії. Одним з перших застосу- 
вав антисептичне лікування ран 
під час війни. Досліджував в ек- 
сперименті методи лікування при 
пораненнях грудної клітки. Пер- 
шим зробив в Росії успішну опера- 
цію гастростомії. М. К. Бородій. 
ЯЦЕНКО Олександр Юхимович 
(7 (19).1 1898, с. Говтва, тепер Ко- 
зельщинського р-ну Полтав. обл.-- 
31.1 1978, Харків) -- укр. рад. 
вчений в галузі тваринництва, док- 
тор с.-г. наук і професор (з 1963), 
засл. діяч науки УРСР (з 1950). 
Член КПРС с 1952. В 1928 закін- 
чив Харків. с.-г. ін-т. В 1931--78 
працював у Н.-д. ін-ті тваринницт- 
ва Лісостепу і Полісся УРСР. 
Один з авторів лебединської поро- 
ди великої рог. худоби. Розробив 
методики складання  перспектив- 
них планів плем. роботи з худобою, 
порівняльного вивчення госп. і бі- 
ол. особливостей порід великої 
рог. худоби та методику виведення 
жирномолочних ліній худоби. На- 
городжений 2 орденами Трудового 
Червоного Прапора, медалями. 
Держ. премія СРСР, 1950. 

4. О. Омельяненко. 
ЯЦИМИРСЬКИЙ Костянтин Бори- 
сович |н. 22.Ш (4.ТУ) 1916, с. По- 
логи, тепер Теплицького р-ну Вінн. 
обл.)і--укр. рад. вчений у галу- 
зі неорганічної, аналітичної і фіз. 
хімії, акад. АН УРСР (з 1964). 
Член КПРС з 1944. Закінчив Се- 
редньоазіат. ун-т (1941). У 1941--45 
на службі в Радянській Армії. У 
1946--62 працював в Івановському 
хім.-технологічному ін-ті. З 1962-- 
в АН УРСР. В 1969--82 -- дирек- 
тор Ін-ту фіз. хімії ім. Л. В. Пи- 
саржевського АН УРСР, з 1983 - - 
зав. відділом цього ін-ту. Наук. 
праці присвячені термодинаміці, кі- 
нетиці, спектроскопії і будові комп- 
лексних сполук, а також основам 
біонеорганічної хімії. Розробив, 


обгрунтував і застосував кінетичні 
методи аналізу мікроконцентрацій 
багатьох елементів.  Нагородже- 
ний 2 орденами Трудового Черво- 
ного Прапора, орденом «Знак По- 
шани», медалями. Премія ім. Л.В. 
Писаржевського АН УРСР, 1970. 
Премія ім. О. Чугаєва АН 
СРСР, 1976. 

ЯЦИНЕВИЧ Яків | Михайлович 
(27.Х (83.ХІ1) 1869, Біла Церква, 


тепер Київ. обл.-- 25.1М 1945, 
Кропоткін, тепер Краснодар. 
краю| -- укр. рад. хоровий дири- 
гент, композитор і фольклорист. 


Навчався у муз. школі С. Блумен- 
фельда та у М. Лисенка в Києві. 
Разом з Лисенком організовував 
укр. хори (1891--1904), т-во «Бо- 
ян» (1905). Був керівником хору 
Київ. ун-ту (1903--06). У 1919-- 
інструктор Всеукр. муз. комітету 
Наркомосу, диригент капели ім. 
М. В. Лисенка. Працював в Одесі 
(1925--30; керівник капели «Спі- 
вочого т-ва ім. М. В. Лисенка»), 
Запоріжжі  (1930--40), Майкопі 
(1940--45; керівник Адигейського 
ансамблю пісні і танцю). Автор 
симфонії «1905 рік», ораторії 
«Скорботна мати», хорів, романсів, 
масових пісень, обробок нар. пі- 
сень. І. Д. Гамкало. 
ЯЦКЕВИЧ Герасим (рр. н. і см. 
невід.) -- козацький полковник, 
учасник визвольної війни укра- 
їнського народу 1648--54. Під час 
нар.-визвольної війни був наказ- 
ним полковником  Звягельського 
полку, брав участь у боях проти 
польс.-шляхет. війська. Викону- 
вав дипломатичні доручення Б. 
Хмельницького, зокрема в серпні 
1653 очолював посольство до рос. 
уряду. 

ЯЦКІВ Михайло Юрійович (5.Х 
1873, с. Лесівка, тепер Богород- 
чанського р-ну Івано-Фр. обл.-- 


9.ХП 1961, Львів) -- укр. рад. 
письменник. Друкуватися почав 
1899. Перші оповідання Я. (зб. 


«В царстві сатани», 1900) схвально 
оцінили І. Франко і Леся Україн- 
ка. В збірках «Душі кланяються» 
(1905), «Казка про перстень» 
(1907), «Чорні крила» (1909), «Ада- 
єїо соп5оіапіе» (1912), «Смерть 
бога» (1913) реалізм часто посту- 
пається перед декадентством. На- 
туралістичні та декадентські мо- 
тиви знижують реалізм і  по- 
вістей «Огні горять» (1902), «Бли- 
скавиці» (1912). Гострою критикою 
укр. фінансової буржуазії пройня- 
та повість «Танець тіней» (1916-- 
17, нова редакція -- «В лабетах», 
1956). У післявоєнні роки написав 
оповідання «Чума», «Молоде ви- 
но грониться», опублікував спогади 
про І. Франка. В записах Я. ви- 
дано «Народні пісні» (К., 1983). 
Тв.: Твори. К.. 1963; Вибрані твори. 
ї. 1973; 
Літ.: Мельничук Ю. Михайло Яц- 
ків. В кн.: Мельничук Ю. Слово про 
письменників. Львів, 1958. 

О. К. Бабишкін. 
ЯЦКІВ Ярослав Степанович |н. 
25.Х 1940, с. Данильче Рогатинсь- 
кого р-ну Станіславської (тепер 
Івано-Франківська) обл.) -- укр. 
рад. астроном, чл.-кор. АН УРСР 
(з 1979), Закінчив (1960) Львів. 
політех. ін-т. У 1960--62 працював 
у Полтав. гравіметричній обсерва- 
торії, з 1962 -- в Астрономічній 
обсерваторії головній АН УРСР 
(з 1976 -- директор). Наук. праці 


34" 


стосуються астрометрії та косміч- 
ної геодинаміки. Розробив нові 
методи аналізу змін широти, руху 
полюсів Землі, похибок каталогів 
положень зір тощо; першим все- 
бічно проаналізував вільну нута- 
цію Землі за даними астр. спо- 
стережень. Під його керівницт- 
вом створено Зведений каталог 
фундаментальних слабких зір. 
Нагороджений орденом «Знак По- 
шани». Держ. премія УРСР, 1983. 
ЯЦЬКО з Вишні (рр. н. і см. не- 
від.)-- укр. живописець середини 
17 ст. Працював на Бойківщині. 
Твори: іконостас у церкві с. Дні- 
стрика на Львівщині (1653), ком- 
позиції «Страшний суд» та «Роз- 
п'яття» (1658) у церкві с. Дома- 
шина на Закарпатті (1656). Його 
вважають автором портрета Феді 
Стефаникової (1668, Львів. музей 
укр. мистецтва). 

ЯЧЕВСЬКИЙ Артур Артурович 
(23. І (4.11) 1863, с. Рильково Гжат- 
ського пов. Смоленської губ.-- 
12.П 1932, Ленінград| -- рад. бо- 
танік, чл.-кор. АН СРСР (з 1923). 
Навчався у Лозаннському і Берн- 
ському ун-тах (Швейцарія). Очо- 
лював створені ним Центр. фіто- 
патологіч. станцію  Петерб. бот. 
саду (1902--05), а з 1907-- Бюро 
по мікології і фітопатології Де- 
партаменту землеробства (тепер 
лабораторія мікології ім. А. А. 
Ячевського ВАСГНІЛ). З 1904-- 
професор у вищих навч. закладах 
Петербурга. Праці з систематики 
і філогенії грибів, хвороб рослин. 
Автор першого визначника грибів 
російською мовою (1897). Склав 
«Щорічник відомостей про хвороби 
і пошкодження культурних і дико- 
рослих корисних рослин» (т. 1--7, 
1904--17). 

ЯЧМІНЬ (Ногаеит) -- рід рослин 
родини злакових. Одно- та багато- 
річні трав'янисті рослини з соло- 
мистим стеблом 50--110 см  зав- 
довжки. Листки лінійні. Колоски 
одноквіткові (сидять по три на 
кожному виступі колосового стриж- 
ня). Плід-- зернівка (плівчаста 
або гола). Бл. 30 видів (за різними 
даними, від 18 до 50), пошир. в 
Європі, Азії, Америці, Пн. Африці. 
В СРСР бл. 12 видів, у т. ч. в 
УРСР -- 7, з них у культурі 2 ви- 
ди. В агрономічній практиці куль- 
турні Я. відносять до одного збір- 
ного виду - Я. посівного(Н. 
зайуцт), що його поділяють на 
три підвиди: Я. багаторяд- 
ний (Н. з. уиїзаге), Я. дворяд- 
ний (Н. з. Чізсвит) ї Я. про- 
міжний(Н. 5. іпсегптедійт). Для 
СРСР виробниче значення мають 
тільки багаторядні й дворядні Я. 
Бувають озимі і ярі сорти Я. по- 
сівного. Я. використовують як фу- 
ражну й продовольчу культуру. 
Крім того, Я. є осн. сировиною 
для пивоварної пром-сті. Зерно Я. 
містить (у 94, на суху речовину): 
крохмалю від 45 до 67, білка від 
7 до 26, пентозанів від 7 до 11, са- 
харози від 1,7 до 2, клітковини 
від 3,5 до 7, жирів від 2 до 3, золи 
від 2 до 3. Найбільше вирощують 
Я. в СРСР, Китаї і США. В СРСР 
осн. площі посівів ярого Я. зосе- 
реджені на Україні, Пн. Кавказі, 
в Ростовській обл. Багато сіють 
ярого Я. кн Закавказзі, в Серед. 
Азії, в Свердл. і Челяб. обл., у 
Латвії, Литві та Білорусії. Ози- 
мий Я. пошир. переважно в Серед. 


Азії, на Пн. Кавказі і в Закав- 
каззі, висівають його і на Украї- 
ні. Урожайність Я. у передових 
г-вах досягає 30--40 ц/га і більше. 
На Україні поширені сорти Я. яро- 
го (див. таблицю с. 532). 
ЯЧМІНЬ, ячмінець у меди- 
цині-- гостре гнійне запалення 
сальної залози, що розташована 
біля кореня вій. Виникає Я. вна- 
слідок проникнення  гноєтворної 
(найчастіше стафілококової) ї|ін- 
фекції при порушенні гігієнічних 
правил -- втирання очей забрудне- 
ним рушником, хустинкою або ру- 
ками. Іноді виникнення Я. пов'я- 
зане з послабленням захисних сил 
організму (напр., при цукровому 
діабеті). Ознаки Я.: місцева при- 
пухлість, почервоніння, болючість, 
утворення гнійного вогнища. Про- 
філактика Я. полягає в додержан- 
ні правил особистої гігієни; своє- 
часному лікуванні захворювань, 
що можуть привести до послаб- 
лення захисних сил організму. Л і1- 
кування: фізіотерапевтичні 
процедури (тепло, УВЧ-терапія), 
дезинфікуючі мазі; при частому 
повторенні Я.-- загальнозміцню- 
ючі засоби тощо. Видавлювати Я 
не можна. 

ЯШАР КЕМАЛЬ (Уазаг Кеппаї; 
справж. ім'я та прізв.-- Кемаль 
Садик Гьокчелі; н. 1922, с. Хеміте, 
тепер с. Гьокчелі, вілайєт Адана) 
-- тур. письменник і журналіст. 
Літ. діяльність почав 1939 як поет. 
У 1943 видав збірку анатолійсь- 
кого фольклору. В романі «Худий 
Мемед» (ч. 1--2, 1955--69), три- 


логії «Опора» (1960), «Земля -- 
залізо, небо -- мідь» (1963) та 
«Безсмертник» (1968), повісті 


«Жерстянка» (1955), зб. оповідань 
«Задушлива спека» (1952), збір- 
ках репортажів «Три анатолійські 
легенди» (1967), «Легенда гори 
Агри-даг» (1970), «Ефе з Чакирд- 
жа» (1972) та ін. порушує гострі 
соціальні проблеми, виступає на 
підтримку демократичного розвит- 
ку Туреччини. 
Тв.: Рос. перекл.- Тощий Ме- 
. М., 1959; Жестянка. М., 1970. 
О. І. Ганусець. 
ЯШВІЛІ Паоло |Павло Джибраєе- 
лович; 17 (29).У1 1895, с. Аргветі, 
тепер  Сачхерського р-ну Груз. 
РСР -- 22.МП 1937, Тбілісі| 
груз. рад. поет, громад. діяч. Дру- 
куватися почав 1911. Вітав вста- 
новлення Рад. влади в Грузії 
(вірш «Новій Грузії», 1921). Автор 
поезій про В. І. Леніна, творчу 
працю рад. людей, дружбу наро- 
дів -- «Ленін» (1924), «Самгор- 
ським будівникам» (1934), «Наро- 
дові-герою»,  «Ованесу Туманя- 
ну» (1923) тощо. Цикл «Нова Кол- 
хідаь»-- гімн будівникам соціа- 
лізму. Вірш «Пісня українки» 
(1934) -- про Рад. Україну. Писав 
твори для дітей. Виступав як пере- 
кладач. Укр. мовою твори Я. пере- 
кладали М. Бажан, Г. Коваленко, 
В. Бичко, О. Новицький. 


Тв.:: Укр. перекл.- |Вірші). В й 


кн.: Поезія 
Антологія, т. 2. 
рек л.-- Избранное. М., 
хи. Тбилиси. 1968. 

О. М. Новицький. 
ЯШЕК Микола Федорович (23.ХІ 
1883, Панютине, гепер смт Лозів- 
ського р-ну Харків. обл.-- 17.МПІ 
1966, Харків)-- укр. рад. біб- 
ліограф. Закінчив Харків. ун-т 


грузинського народу. 
К., 1961; Рос. пе- 
1958; Сти- 


531 





ЯШЕК 





К. Б. Яцимирський. 





Я. М. Яциневич. 





в Яцько з Вишні. 
(1909). Працював бібліографом у Хреститель. Ікона.1653. 


Іван 


532 





ЯШЕН 





7 
р, 


К. Яшен. 


Районовані на Україні 
(1984) сорти ячменю 


Ярий 
Абава 
Баратинський 
Вінницький 7 
Джорджіє 
Дніпровський 425 
Донецький 6 
Донецький 8 
Дружба 

Ельгіна 
Зерноградський 
Мамі 

Надя 
Носівський 9 
Нутанс 244 
Нутанс 518 
Одеський 82 
Одеський 100 
Пироговський 
Південний 
Устимівський 
Харківський 70: 
Харківський 74 
Черкаський 240 
Чорноморець 


ячмінь 


Озимий ячмінь 


Ажер 

Актив 

Дебют 
Зимран 
Локус 

Міраж 
Клепінінський 
Крим 
Одеський 46 
Паміна 
Паралелюм 
Роман 

Старт! 
Фогельзангер Гольд 
Циклон 

Ярна 


наук. закладах Харкова. Автор 
бібліографічних покажчиків «Т. 
Шевченко. Матеріали для бібліо- 
графії за роки 1903--1921» (1921), 
«Ленін про літературу та мистецт- 
во» (1933) та багатьох ін. праць. 
У співавт. з О. Лейтесом видав 
двотомну  історико-бібліографічну 
працю «Десять років української 
літератури.  1917--1927» (1928), 
відзначену 1928 премією ім. І. 
Франка. У співавт. з Ю. Межен- 
ком 1929 опублікував бібліографію 
укр. перекладів з л-р народів 
СРСР і зарубіжних країн. 
Ф.К. Сарана. 
ЯШЕН Каміл |справж. прізв.-- 
Нугманов; н. 12 (25).ХП 1909, м. 
Андіжан|-- узб. рад. письменник 
і громад. діяч, нар. письменник 
зб6.РСР (1969), акад. АН УЗзб. 
РСР (з 1969), Герой Соціалістич- 
ної Праці (1974). Член КПРС з 
1943. В 1928 написав п'єсу «Два 
комуністи» (2-а ред. під назвою 
«Розгром»). Автор лібретто муз. 
драми «Гульсара» (1934, у спів- 
авт.; Держ. премія СРСР, 1951), 
драм «Хамза» (1940, у співавт.) 
«Фархад і Ширін» (1944), п'єси 
«Смерть окупантам» (1942, у спів- 
авт.) та ін. У драмах «Провідна 
зірка» (1958), «Зоря революції» 
(1972) створив образ В. І. Леніна. 
Виступав як перекладач. Депутат 


Верховної Ради СРСР 7--10-го 
скликань. Нагороджений З орде- 
нами Леніна, ін. орденами, меда- 
ями. 


:ІРос.перекл.- Пьесь. Таш- 
о 197 1; Годьв, собьіштия, книги. Таш- 
кент, 1980. о. У "Умарбекова. 
ЯШИК (Яшік; /азік) Рудольф 
(2.ХП 1919, м. Турзовка -- 30.М 
1960, Братіслава) -- словац. ви 
менник. Член Компартії Чехосло- 
ваччини. Учасник Словацького на- 
ціонального повстання 1944. Ран- 
ні твори позначені впливом сюрреа- 
лізму. Перший роман «На березі 
прозорої річки» (1956) -- про зро- 
стання класової самосвідомості 
словац. селянства в часи економіч- 
ної кризи 30-х рр. У романі «Май- 
дан святої Альжбети» (1958) осу- 
джував фашизм. Участь словаків 
у 2-й світовій війні -- тема трило- 
гії «Мертві не співають» (вид. 
1961). Автор збірок новел «Чорні 
та білі кола», «Повість про біле 
каміння» (вид. 1961). 
Тв.:Укр.перек л.-- Пора мідних 
облич, «Всесвіт», 1972, Хе 2: Майдан 
святої Альжбети. К., 1971; Мертві не 
співають. К., 1975; Рос. перекл.- 
Мертвье не поют. М., 1964; Избран- 
ное. М., 1974. 

Літ.: Сиваченко Г. М. Рудольф Яшик. 
Проблематика і поетика прози. К., 
1981. Г. М. Сиваченко. 


ЯШИЛЬКУЛЬ -- озеро на Памірі, 
В «Горно- Бадахшанській автоном- 
ній області Тадж. РСР. Розташо- 
ване на вис. понад 3730 м. Площа 
35,6 км2, найбільша глибина 52 м. 
Утворилося внаслідок гірського 
обвалу, що загатив р. Алічур. 


Живлення переважно снігове |і 
льодовикове. 
Яяшин Олександр Якович 


(| справж. прізв.-- Попов; 14 (27). 
1913, с. Блудново, тепер Ніколь- 
ського р-ну Вологодської обл.-- 
11 УТ 1968, Москва, похований у 
Блуднові) -- рос. рад. письмен- 
ник. Член КПРС з 1941. Друку- 
ватися почав 1928. Автор зб. пое- 
зій «На Балтиці було» (1942), 
«М істо гніву» (1943), «Свіжий хліб» 


(1957), «Совість» (1961), «День 
творіння» (1968) та ін., поеми з 
ЖИТТЯ ПОВОЄННОГО КОЛГОСПНОГО Се- 
ла -- «Альона Фоміна» (1949; 
Держ. премія СРСР, 1950), пові- 
стей, оповідань. Нагороджений ор- 
деном Червоної Зірки, медалями. 
Тв.: Избраннье произведения, т. 1-- 
2. М. 1972: Укр.перекл.-- Альо- 
на Фоміна. К.. 1952. 

В. Я. Буран. 
ЯШМА (араб.) -- кремниста оса- 
дочна гірська порода. Складається 
гол. чин. з халцедону і мікроско- 
пічних зерен кварцу з домішками 
глинозему 1 карбонатів кальцію. 
Походження Я. пов'язують з про- 
цесами метаморфічного (див. Ме- 
таморфізм) перетворення  крем- 
нистих осадків та з процесами 
метасоматизму. Я. має високу 
твердість (5,5--7), непрозора. Ко- 
лір жовтий, червоний, зелений, сі- 
рий. Нерідко буває поєднання різ- 
них кольорів у вигляді смуг, плям, 
«хвиль». У Рад. Союзі родовища 
Я. є в РРФСР (Урал, Алтай), на 
Україні (Закарп., Крим., Жито- 
мир. області). Використовують як 
виробне каміння, облицьовуваль- 
не каміння, при виготовленні юве- 
лірних виробів тощо. 
ЯШНИЙ Самійло 
(1813, Миргород, тепер Полтав. 
обл.-- поч. 20 ст., там же) -- укр. 
кобзар. Багато років був пан-май- 
стром (керівником) миргородської 
кобзарсько-лірницької організації. 
До репертуару Я. входили укр. 
нар. пісні та думи («Брати азовсь- 
кі», «Удова і три сини», «Дівка- 
бранка» та ін.). Учнем Я. був М. С. 
Кравченко. М.П. Полотай. 
ЯШПАЛ (3.ХП 1903, Фірозпур, 
Сх. Пенджаб -- 26. ХІЇ 1976, Лакх- 
нау) -- інд. письменник. Писав 
мовою гінді. Учасник нац.-визволь- 
ного руху. В 1932--38 був ув'яз- 
нений. Перша зб. оповідань -- «По- 
літ з клітки» (1939). У своїх тво- 
рах викривав соціальну несправед- 
ливість, висміював реліг. святен- 
ництво, мораль бурж. суспільства, 
показував пробудження класової 
чн трудящих. Серед тво- 
романи «Товариш  Дада» 
"1941, «Зрадник» (1943), «Това- 
риш по партії» (1946) -- про ді- 
яльність інд. комуністів 40-х рр.; 
дилогія  «Неправдива правда» 
(1958--60), роман «Прокляття Ап- 
сари» (1965), повість «Дванадцять 
годин» (1953), істор. романи. Брав 
участь у міжнар. русі за мир, ви- 
ступав за дружбу з Рад. Союзом. 
Тв.: Укр. перекл.- Боягуз. В 
кн.: Оповідання письменників Індії. 
К., 1981; Рос. перек л.- Ложная 
правда, кн. 1-2. М., 1963; Искрьг под 


Харитонович 


пеплом.  Рассказь.  М.-Л., 1966; 
Двенадцать часов. М., 1972; Амита. 
Л.. 1975. Ю. Покальчук. 


ЯЩЕНКО Борис Петрович (н. 
4. УП 1922, с. Кушугум, тепер смт 
Запоріз. р-ну Запоріз. обл.) -- укр. 
рад. фтизіатр, доктор мед. наук 
(з 1968), професор (з 1968), засл. 
діяч науки УРСР (з 1974). Член 
КПРС з 1943. В 1952 закінчив 
Донецький мед. ін-т, з 1952 по 
1967 працював у Київ. мед. ін-ті, 
з 1967 -- в Київ. ін-ті удосконален- 
ня лікарів. Праці Я. в галузі ту- 
беркульозу органів дихання і зах- 
ворювання легень у осіб похилого 
і старечого віку. Нагороджений ор- 
деном Червоної Зірки, медалями. 
ЯЩЕНКО Лариса Андріївна (14 
(26) 1П 1888, м. Бровари, тепер 


Київ. обл.-- 29.У1 1980, Київ) -- 
укр. рад. перекладачка. Н. в 
сім'ї службовця. Навчалася на Ви- 
щих педагогічних курсах, після 
закінчення яких (1916) кілька ро- 
ків учителювала. З 1924 понад 
30 років працювала на редакційно- 
видавничій роботі, одночасно зай- 
малася художнім перекладом з 
рос. на укр. мову. В її перекладах 
видано п'єсу М. Горького «Дач- 
ники», повість А. Гайдара «Ти- 
мур і його команда», романи Ф. 
Гладкова «Дитинство» і «Вольни- 
ця», Ф. Панфьорова «Бруски», 
Г. Маркова «Строгови» та ін. 
ЯЩЕРИ, панголіни (РБоїдога) -- 
ряд ссавців. Тіло (довж. 30--80 
см, маса 4,5--27,2 кг) і хвіст 
(довж. до 80 см) вкриті зроговіли- 
ми пластинами від темно-коричне- 
вого до жовтуватого кольору. Зу- 
бів немає; шлунок подекуди висте- 
лений зроговілою оболонкою, яка 
сприяє перетиранню поживи (гол. 
чин. мурашок і термітів). Язик 
(довж. до 25 см) червоподібний, 
липучий. Короткі п'ятипалі кін- 
цівки з міцними, пристосованими 
до риття кігтями. Активні вночі. 
Живуть в норах. У виплоді 1 маля. 
Вагітність 5 м-ців. Поширені в лі- 
сах Африки, Пд. і Пд.-Сх. Азії. 
В ряді 1 родина з 1 родом панголін 
(Мапіз5), що об'єднує 7 видів. Се- 
ред них найвідоміші: панголін 
китайський (М. репіадас- 
(Уа), панголін велетен- 
ський (М. різапіеа). Багатьох 
Я. здобувають заради м'яса і пла- 
стин, яким приписують лікувальні 
властивості. Викопні Я. відомі 


починаючи з олігоцену Європи. 
П. Корнєєв. 
ЯЩИКОВЕ -- селище міського 


типу Перевальського р-ну Вороши- 
ловгр. обл. УРСР. Розташоване 
на лівому березі р. Білої, за 18 км 
від залізнич. ст. Кипуча. 4,0 тис. 
ж. (1984). На тер. Я.-- Перевальсь- 
ка ф-ка спорт. виробів, відділення 
Комунарського  племптахорадгос- 
пу-репродуктора. Заг.-осв. школа; 
мед. амбулаторія, фельдшерсько- 


акушерський пункт; Будинок 
культури, клуб, 2 б-ки. Я. виникло 
1724, с-ще міськ. типу -- з 1938. 


ЯЩІРКА (І асегіа) -- рід плазунів 
підряду ящірок ряду лускатих. 
Загальна довж. до 1 м. У деяких 
видів яскраво виявлений статевий 
диморфізм. Я. живуть у степах, на 
луках, в лісах, серед скель, трап- 
ляються в горах на вис. до 
тис. м над фр; м. Живляться комаха- 
ми та ін. безхребетними, зрідка -- 
дрібними хребетними. Розмножен- 
ня -- яйцеродіння або яйцеживо- 
родіння (у Я. живородящої). В ро- 
ді--35 видів, поширених в Євразії, 
Пн. і Тропіч. Африці. В СРСР -- 
23 види, з них в УРСР -- 5: Я. 
зелена (1.. уігідіз), Я. пру д- 
ка (1..аріїйз),Я. живородя- 
ща (1..уімірага) Я.кримська 
(1.  баийгіса), Я. скельна 
(.. захісоіа). Викопні рештки відо 
мі починаючи з еоцену. 

М. М. Щербак. 
ЯЩІРКИ (байгіа, синонім Т1асег- 
фа) -- підряд плазунів ряду лус- 
катих. Тіло (довж. 3,5 -- 365 см, 
маса до 150 кг) валькувате, сплю- 
щене з боків чи зверху, циліндрич- 
не; вкрите роговою лускою, часто 
є рогові вирости, горбки чи шипи. 
Більшість Я. мають передні й зад- 
ні п'ятипалі кінцівки, деякі зміє- 


видні, без кінцівок. Є види, здат- 
ні до відкидання (автотомії) та 
відновлення (регенерації) хвоста. 
У більшості Я. повіки розвинені й 
рухомі. Права Й ліва гілки ниж- 
ньої щелепи з'єднані нерухомо. 
Зуби прикріплені до внутр. поверх- 
ні щелеп (плевродонтні) чи до їх 
краю  (акродонтні). Забарвлення 
Я. різноманітне, здебільшого гар- 
монує з оточуючим середовищем. 
Деякі (хамелеонові, агамові, ігуа- 
нові) можуть швидко змінювати 
своє забарвлення. Поширені Я. у 
всіх частинах світу, крім Антарк- 
тиди, але більшість населяє жаркі 
пояси. Серед Я. є мешканці лісів, 
степів та безводних пустель, деякі 
трапляються в горах до межі віч- 
ного снігу, окремі види -- водяні 
форми, добре плавають, інші при- 
стосовані до підземного способу 
життя (двоходкові), швидко  за- 
копуються в пісок (круглоголов- 
ки) Більшість Я. швидко бігає, ба- 
гато видів добре лазять по дере- 
вах і кущах, окремі (летючий дра- 
кон) здатні до ширяючого польо- 
ту, деякі геконові, агамові та ящір- 
ки можуть пересуватись по верти- 
кальних поверхнях. Активність 
денна або нічна. Діяльні цілий 
рік; види, що живуть у помір. 
смузі, зимують у стані заціпенін- 
ня. Більшість Я. живиться тварин- 
ною їжею (комахами, дрібними 
хребетними), є рослиноїдні (ага- 
ми, ігуани). Спосіб розмноження-- 
яйцеродіння (відкладають  1--35 
яєць), яйцеживородіння та живо- 
родіння, у деяких видів відомий 
партеногенез. Я. неотруйні, за 
винятком отрутозубів. 
Відомо бл. 3,5 тис. сучасних видів, 
що об'єднані в 20 родин (370 ро- 
дів). В СРСР поширено 77 видів, 
у т.ч. на Україні -- 9: гекон крим- 
ський, веретільниця ламка, жов- 
топуз, 5 видів роду ящірка, піща- 
на ящірка. Я. винищують шкід- 
ливих комах та ін. шкідників; самі 
Я. є також кормом для багатьох 
промисл. тварин. Шкіру великих 
Я. використовують на галантерейні 
вироби, м'ясо їх у деяких країнах 
вживають в їжу. Іл. див. до ст. 
Плазуни, т. 8, с. 112--113. 

М.М. Щербак. 


ЯЩІРКОВІ, справжні ящірки 
(І асегі Дає) родина плазунів 
підряду ящірок. Тіло (довж. 12-- 
90 см) струнке, видовжене, з п'я- 
гипалими кінцівками |і довгим, 
здатним до автотомії хвостом. 
Голова вкрита великими, правиль- 
но розміщеними щитками, тулуб -- 
зернистою або нчерепицеподібною 
лускою. Спинні луски за формою 
відрізняються від черевних. У 
більшості видів очі з роздільними 
повіками, зіниця кругла, тім'яна 
кістка з отвором для редукованого 
тім'яного ока. Зуби прикріплені 
до внутр. поверхні щелеп (плевро- 
донтні). Вушні отвори добре по- 
мітні. Я. поширені в Євразії та 
Африці; об'єднують 30 родів (по- 
над 170 видів). В СРСР -- 5 ро- 
дів (42 види), у т. ч.в УРСР-- 6 
видів з 2 родів: ящірка та піщана 
ящірка, або ящурка (ЄЕгепіа5). 
У викопному стані Я. відомі в 
Європі починаючи з еоцену. 

й М.М. Щербак. 
ЯЩУР -- гостра інфекційна хво- 
роба парнокопитих тварин і лю- 
дини, спричинювана вірусами ро- 
ду риновірусів. Збудник Я. про- 
никає в організм через слизові 
оболонки або ушкоджену шкіру 
при контакті з хворими  тварина- 
ми або при вживанні сирого моло- 
ка від них. Інкубаційний період 
триває від 18 год. до 2--5 днів. 
Захворювання починається гостро. 
Ознаки: озноб, головний біль, за- 
гальна кволість, біль у м'язах, 
підвищення т-ри до 38--40 "С (три- 
мається протягом 5--6 днів). Через 
1--2 дні на слизовій оболонці рота 
з'являються пухирці; це супрово- 
диться  слинотечею, неприємним 
запахом з рота, виникає відчуття 
печії в роті, утруднюється  ков- 
тання. Згодом пухирці лопаються 
і утворюються виразки, які загою- 
ються через 15--20 днів. Ліку- 
вання: напіврідка дієта, при: 
пікання виразок розчином азотно- 
кислого срібла, полоскання рота 
розчином  марганцевокислого  ка- 
лію, симптоматичне лікування. 
Серед тварин на Я. хворіють 
свійські і дикі парнокопиті. Над- 
звичайно  контагіозна (заразна) 
вірусна хвороба. Джерело інфек- 


ції -- хворі тварини, які виділя- 
ють вірус з слиною, молоком, фе- 
каліями; вірус Я. передається че- 
рез корми, продукти тваринницт- 
ва; переноситься механічно птаха- 
ми, комахами. Інкубац. період 
2--8 днів. Розрізняють злоякісну 
1 доброякісну форми. У хворих 
тварин підвищується т-ра, спосте- 


рігається слинотеча, різко зни- 
жується продуктивність. У роті, 
на язиці, вимені, у міжкопитній 


щілині утворюються афти (пухир- 
ці) та ерозії. Тварини кульгавіють. 
Смертність 20--100 9. Після оду- 
жання тварини втрачають на 20-- 
30 9 госп. цінність, молодняк час- 
то гине. Діагноз встановлюють на 
основі епізоотологіч., клінічних і 
лабораторних досліджень. За- 
ходи боротьби. Г-во ка- 
рантинують, хворих тварин ізо- 
люють та лікують, решту вакци- 
нують. Проводять заходи профі- 

лактики. 
О. М. Богданов (Я. у людини), 
Ю. .  Полулях. 


Ь -- тридцять друга, остання бук- 
ва укр. алфавіту. Є в більшості 
алфавітів, створених на слов'яно- 
кириличній графічній основі. За 
формою накреслення -- трохи ви- 
дозмінена кирилична літера. У 
давньорус. мові літерою ь поз- 
начали  редукований  (надкорот- 
кий) голосний звук переднього ря- 
ду. близький у вимові до корот- 
кого  невиразного  е  (шьвьць, 


дьнь). У процесі занепаду реду- Г 


кованих у сильній позиції звук 
ь перетворився на голосний  пов- 
ного творення, а в слабкій позиції 
скоротився до нуля, тобто зник. В 
сучасній українській літературній 
мові літерою ьвь позначають м'я- 
кість попереднього приголосного 
(тінь, редька, льону). 





їй україиська 





533 





Корпуси яхт ех ) 
а висувних? гілем 
(швертбот ) 

вин: в - КОЛ 
| піверт; 14 й 
ний кіль (ф кіль) 





Ящірка прудка 


Системи Ї 9(РОЗВИТОН ь| 
ЛИСЬМА | ФОРМ БУКВИ 5 | 
р | 


Кирилиця |БАДЬ 


Глаголиця |5.5.9 Я ві 


Російська 





БИ 


534 


АББАСОВ 





Д. Г. Абдурахманова. 











М. М. Алексєєв. 


ДОДАТОК 


У період підготовки і випуску 12 томів другого видання Української Радян- 


ської Енциклопедії 


України, сталися зміни на політичній карті світу, 
ріальному поділі СРСР. Ряд діячів науки і культури, новаторів виробництва удо- 
стоєно високих почесних звань. У зв'язку з цим до 12-го тому УРЕ включено До- 
даток, де вміщено понад 500 статей, яких не було подано в попередніх томах за 


алфавітом. 


АББАСОВ Шухрат Саліхович (н. 
16.1 1931, м. Коканд) -- узб. рад. 
кінорежисер, сценарист, нар. арт. 
СРСР (з 1981). Член КПРС з 
1981. У 1954 закінчив Ташк. те- 
атрально-художній ін-т ім. О. М. 
Островського, 1958 -- Вищі ре- 
жисерські курси (Москва). З 1959 
працює на кіностудії «Узбекфільм» 
(тепер ім. К. Ярматова). Здійснив 
постановку фільмів «Ти не сиро- 
та» (1963), «Ташкент -- місто хліб- 
не» (1970), «Абу Рейхан Беруні» 
(1974), «Вогняні дороги» (197/--84, 
телевізійний, 16 серій). 
АБДУРАХМАНОВА Дільбар Гу- 
лямівна (н. 1.М 1936, Москва) -- 
узб. рад. диригент, нар. арт. СРСР 
(з 1977). Член КПРС з 1965. У 1960 
закінчила Ташкент.  консервато- 
рію. З 1960 -- диригент, з 1974 -- 
худож. керівник і гол. диригент 
Узбецького театру опери та ба- 
лету (Ташкент). Серед здійсне- 
них нею вистав -- «Танавар» О. 
Козловського, «Амулет кохання», 
«Буран» М. Ашрафі, «Поема двох 
сердецьь» А. Мелікова, «Аїда» і 
«Травіата» Дж. Верді, «Фауст» 
Ш. Гуно. 


АБРАМОВ Федір Олександрович 
(29.П 1920, с. Веркола, тепер Пі- 
нежського р-ну Арх. обл.-- 14.М 
1983, Ленінград, похований у с. 
Веркола) -- рос. рад. письменник. 
Член КПРС з 1945. Друкувати- 
ся почав 1949 як літ. критик. Ро- 
мани «Брати і сестри» (1958), «Дві 
зими і три літа» (1968), «Шляхи- 
перепуття» (1973), «Дім» (1978) 
становлять тетралогію «Прясліни» 
-- своєрідний літопис північнорос. 
села протягом майже півстоліття. 
Автор повістей «Пелагея» (1969), 
«Дерев'яні коні» (1970), «Алька» 
(1972) та ін. Нагороджений орде- 
ном Леніна, ін. орденами, меда- 
лями. Держ. премія СРСР, 1975. 
Тв.: Собрание сочинений, т. 1--3. 
М., 1980-82; Укр. перекл.- 
Дерев'яні коні. К., 1982. 
АБУЛАДЗЕ Тенгіз Євгенійович 
(н. 31.1 1924, Кутаїсі) -- груз. 
рад. кінорежисер, нар. арт. СРСР 


(з 1980). Член КПРС з 1973. У 
1953 закінчив ВДІК. З 1953 -- 
режисер-постановник кіностудії 


«Грузія-фільм». Здійснив  поста- 
новки фільмів «Лурджа Магдани» 
(1956, спільно з Р. Чхеїдзе), «Чу- 
жі діти» (1958), «Я, бабуся, Ілі- 
ко та Іларіон» (1962), «Благання» 
(1968), «Древо бажань» (1977) та 
ін. Л. Б. Горкун. 


АБХАЗЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
імені О. М. Горького -- вищий 
навч. заклад М-ва вищої і серед. 


спец. освіти Груз. РСР. Засн. 1979 
в м. Сухумі на базі Сухумського 
пед. ін-ту (засн. 1932). В 1984/85 
навч. р. у складі А. у.-- 7 ф-тів: 
фізико-матем., біолого-геогр., 
екон., філол., історико-юридичний 
та пед., на яких навчалося 4,2 тис. 
студентів, зокрема на денному 
відділенні-- 2,5 тис. Є заочне, ве- 
чірнє та підготовче відділення. В 
наук. б-ці ун-ту -- 220,0 тис. оди- 
ниць зберігання, В. К. Чанія. 
АВДУЄВСЬКИЙ Всеволод Сер- 
гійович (н. 28.М1П 1920, с. Бере- 
зівка, тепер місто Одеської обл.) 
- рад. учений у галузі меха- 
ніки, акад. АН СРСР (з 1979). 
Член КПРС з 1953. Після закін- 
чення (1944) Моск. авіац. ін-ту 
їм. С. Орджонікідзе (МАТ) пра- 
цює в Центр. ін-ті авіац. моторо- 
будування ім. П. І. Баранова. З 
1955 викладає в МАЇ. Праці сто- 
суються теорії теплообміну, погра- 
ничного шару, горіння, газодинамі- 
ки струменів і відривних надзвуко- 
вих течій; цикл праць присвячено 
дослідженню атмосфери Венери 
з допомогою космічних апаратів. 
Ленінська премія, 1970. Держ. 
премія СРСР, 1978. 
АВЕРЧЕНКО Віталій Петрович 
(н. З.1У 1937, м. Каменськ-Шах- 
тинський, тепер Ростов. обл.) -- 
український радянський актор і ре- 
жисер, засл. діяч мист. УРСР (з 
1980). Член КПРС з 1974. У 1959 
закінчив Київ. ін-т театр. мистецт- 
ва, 1964 -- Харків. ін-т мистецтв. 
Працював у театрах Вінниці, До- 
нецька, з 1980 -- режисер До- 
нец. укр. муз.-драм. театру ім. 
Артема. Ролі: Ф. Е. Дзержинський 
(«Кремлівські куранти» Погодіна), 
Езоп («Лисиця і виноград» Фігей- 
реду); виконавець моноспектаклю 
«Борис Годунов» О. Пушкіна. Се- 
ред вистав -- «Дай серцю волю, 
заведе в неволю» М. Кропивни- 
цького, «Тихий Дон» за М. Шоло- 
ховим. М. Г. Лабінський. 
АВЕР'ЯНОВ Георгій Борисович 
(н. 17.ХІ 1930, с. Біляївка, тепер 
Біляївського р-ну Одес. обл.) -- 
укр. рад. віолончеліст, викладач, 
засл. діяч мист. УРСР (з 1981). 
Член КПРС з 1962. Закінчив 1955 
Одес. консерваторію. З 1959 вик- 
ладає у Харків. ін-ті мистецтв ім. 
І. Котляревського (з 1976 -- рек- 
тор). Н. Л. Очеретовська. 
АВІЛОВ Микола Вікторович (н. 
6.МІТІ 1948, Одеса) -- укр. рад. 
спортсмен-легкоатлет, засл. май- 
стер спорту (з 1972). Член КПРС з 
1976. Олімпійський чемпіон у де- 
сятиборстві (1972). Чемпіон СРСР 
1972, 1975--76. 

АГОШКОВ Михайло Іванович 
Гн. 30.Х (12.ХТ) 1905, Петровський 
Завод, тепер м. Петровськ-Забай- 
кальський Читин. обл.) -- рад. вче- 
ний у галузі гірничих наук, акад. 
АН СРСР (з 1981). Член КПРС з 


очно 


(УРЕ) відбулися ХХУЇ з'їзд КПРС, ХХУЇ з'їзд Компартії 


в адміністративно-терито- 


1943. Закінчив (1931) Далекосхід- 
ний політех. ін-т (Владивосток). 
З 1981 -- зав. відділом Ін-ту проб- 
лем комплексного освоєння надр 
АН СРСР. Поклав початок наук. 
напряму, пов'язаному з технікою 
і економікою розробки рудних ро- 
довищ, з застосуванням екон.-ма- 


тем. методів освоєння їх. Держ. 
премія СРСР, 1951, 1983. 
АГРАНОВ Вульф (Володимир) 


Иосипович (н. 27.ХП 1918, м. Жло- 
бін, БРСР) -- укр. рад. художник 
кіно і театру, засл. діяч мист. 
УРСР (з 1980). У 1938 закінчив 
Ленінгр. худож. технікум, 1943 
-- Всесоюз. ін-т кінематографії. 
З 1951 -- на Київ. студії худож. 
фільмів ім. П. Довженка. 
Художник-постановник  кінофіль- 
мів «Земля» (у співавт., 1955), 
«Павло Корчагін» (1957), «Лісова 
пісня» (1961), «Помилка Оноре де 
Бальзака» (1967--68), «Сім'я Ко- 
цюбинських» (1969--70),«Дума про 
Ковпака»  (1973--80), а також 
театр. вистав. 

В. Кучеренко. 


АДАМЕНКО Олег Максимович 
(н. 23.ХІ 1935, с. Воловиця, тепер 
Борзнянського р-ну Черніг. обл.) 
-- укр. рад. геолог, доктор геолого- 
мінералогічних наук (з 1973). Член 
КПРС з 1978. Закінчив Ленінгр. 
гірничий ін-т (1957). З 1974 -- в 
Івано-Фр. ін-ті нафти |і газу 
(1978--83 -- проректор). Осн. пра- 
ці -- з питань тектоніки нафтога- 
зоносних областей, палеогеографії, 
неотектоніки Сибі і Далекого 
Сходу, трати рафії мезозою Й 
кайнозою (зокрема, Українських 
Карпат), геології палеолітичних 
і мезолітичних стоянок Сибіру, 
Придністров'я і Закарпаття. Держ. 
премія СРСР, 1978. 

Р. С. Яремійчук. 
АДАМЦЕВИЧ Євген Олександро- 
вич Г(19.ХІЇ 1903 (1.1 1904), с. Соло- 
ниця, тепер Лубенського р-ну Пол- 
тав. обл.-- 20.ХІ 1972, с. Холмівка, 
тепер Бахчисарайського р-ну Крим. 
обл.і -- укр. рад. кобзар. У дитин- 
стві осліп. Жив у місті Ромнах. 
Виконував історичні, родинно-по- 
бутові, жартівливі, сатиричні пісні. 
У репертуарі А. його власний твір 
-- пісня «На смерть Леніна», ду- 
ма-пісня «Євшан-зілля» (на слова 
М. Вороного), «Сміються, плачуть 
солов'ї» (на слова О. Олеся), нар. 
пісні на слова Т. Шевченка, 
Щоголева, О.  Афанасьєва-Чуж- 
бинського та ін. 
Літ.: Правдюк О. Роменський кобзар 
Євген Адамцевич. К., 1971. 

О. А. Правдюк. 
АДИЛОВ Сабір Рахімович (н. 1.ПІ 
1932, Ташкент) -- узб. рад. архі- 
тектор, нар. арх. СРСР (з 1981). 
Член КПРС з 1961. У 1955 закін- 
чив ШСередньоазіатський політех. 
ін-т (Ташкент). Серед споруд (усі 
-- в Ташкенті) -- площа Леніна 


(1974), Палац дружби народів 
СРСР ім. В. І. Леніна (у співав- 
торстві), площа Дружби народів, 
М узей дружби народів СРСР (три 
останні -- 1981). Автор монумента 
«Мужність» і архіт. частини бага- 
тьох пам'ятників у Ташкенті. 
Держ. премія СРСР, 1975. 
АЗАРОВ Борис Іванович (н. 19.1 
1940, Сімферополь) -- укр. рад. 
режисер, засл. діяч мист. УРСР 
(з 1983). Член КПРС з 1976. В 
1975 закінчив Краснодар. ін-т 
культури. З 1964 -- актор, з 1978 
гол. режисер Крим. театру 
ляльок. Вистави: «Котигорошок» 
Г. Усача, «Коли ромашка розкві- 
тає» Р. Москової, «Стійкий оло- 
в'яний солдатик» за Г. К. Андер- 
сеном. Л.І. Савченко. 
АКОПЯН  Корюн  Арутюнович 
Гн. 5 (18). УПІ 1908, м. Александ- 
рополь, тепер Ленінакан Вірм. 
РСР)|-- вірм. рад. архітектор, нар. 
арх. СРСР (з 1980). Член КПРС з 
1949. У 1928--32 навчався на архіт. 
ф-ті Єреван. політех. ін-ту. Серед 
споруд (усі -- в Єревані) -- житл. 
будинки, стадіони «Динамо» 
(1946--48) і «Раздан» (1967--69), 
спорт.-концертний комплекс у пар- 
ку «Ціцернакаберд» (1977--84; 
три останні -- у співавт.). 
АЛЕЙКСАНДРЕ (АІеі хапдге) Ві- 
сенте (н. 26.ТУ 1898, Севілья) -- 
ісп. поет, академік Іспанської ко- 
ролівської академії. Почав дру- 
куватися 1928. В перших його збір- 
ках сильні елементи сюрреалізму. 
Під час нац.-революц. війни ісп. 
народу 1936--39 опублікував кіль- 
ка віршів антифашист. спрямуван- 
ня. У збірках «Тінь раю» (1944), 
«Останнє народження» (1953), 
«Історія серця» (1954) -- філос. 
лірика, що стверджує гуманістич- 
ні принципи. У кн. спогадів «Зу- 
стрічі» (1958) подано портрети 
письменників-сучасників. Нобе- 
лівська премія, 1977. 
АЛЕКСАНДРОВ Валентин Вікто- 
рович |н. 29.11 (11.ТУ ) 1916, м. Чу- 
гуїв, тепер Харків. обл.1-- укр. 
рад. хімік, доктор хім. наук (з 
1976), професор (з 1976), засл. діяч 
науки УРСР (з 1980). Член КПРС 
з 1970. Після закінчення Харків. 
ун-ту (1939) працює в ньому. 
Осн. напрями наук. досліджень -- 
фіз. хімія водних і неводних роз- 
чинів електролітів, термодинамі- 
ка сольватації, вплив температури 
і складу хімічного розчинника на 


термодинамічні характеристики 
сольватації іонів. Держ. премія 
СРСР, 1973. 


АЛЕКСАНДРОВ Олександр Пав- 
лович (н. 20.П 1943, Москва) -- 
льотчик-космонавт СРСР, Герой 
Рад. Союзу (1983). Член КПРС з 
1970. Закінчив (1979) Моск. вище 
тех. училище ім. М. Е. Баумана. 
З 1964 працює в конструкторсько- 
му бюро, яким (до 1966) керував 
С.П. Корольов. В загоні космонав- 
тів -- з 1978. Разом з В. П. Ляхо- 
вим як бортінженер 27.МІ --23.ХІ 
1983 здійснив тривалий (150 діб) 
доли ан космічному кораблі «Со- 
». 
АЛЕКСЄЄВ Михайло Миколайо- 
вич (н. 6.У 1918, с. Монастирське, 
тепер Калінінського р-ну Сарат. 
обл.) -- рос. рад. письменник, 
Герой Соціалістичної Праці (1978). 
Член КПРС з 1942. Перші твори -- 
роман «Солдати» (1951--353) і по- 
вість «Дивізіонка» (1959) присвя- 


чені подіям Великої Вітчизн. вій- 
ни. В повістях і романах «Вишне- 
вий вир» (1961), «Хліб -- усьому 
голова» (1964), «Карюха» (1967), 
«Вербичка неплакуча» (1970-- 75; 
Держ. премія СРСР, 1976), «За- 
біяки» (1981) зобразив життя та 
соціальні перетворення рос. села 
протягом десятиріч, духовний світ 
колгоспного трудівника. Нагоро- 
джений 2 орденами Леніна, ін. 
орденами, медалями. 

Тв.: Собраниє сочинений, т. 1--6. 
М., 1975--77; нн перекл.- 
Вишневий вир. К., 1964; Хліб -- усьо- 
му голова. К., 1967; Вербичка непла- 
куча, кн. 1--2. я 

С ЗІЗ Щолокова. 

АЛЛАНУРОВ Хидир Аллануро- 
вич (н. 7.ХІ 1922, м. Кизил-Арват, 
тепер Туркм. РСР) туркм. 
рад. даром нар. арт. СРСР 
(З 1977). 1943 закінчив Моск. 
РРО У 1948--72 -- ди- 
ригент, з 1976-- гол. диригент 
Туркм. театру опери та балету 
(Ашхабад). Серед вистав: опери 
«Абадань» Мейтуса і Кулієва, 
«Махтумкулі»ь Мейтуса та ін. 
АЛМАЗНА -- місто Ворошилов- 
градської області УРСР, підпоряд- 
коване Стахановській міськраді. 
Залізнич. ст. Стаханов. У місті -- 
шлакоблоковий цех Комунарського 
з-ду шлакоблоків; з-ди: залізобе- 


тонних шпал і мол.; ХОЛОДОКОМ- 
бінат, підприємства побутового 
обслуговування. З загальноосвітні 
та музична школи, клуб, 2 біб- 
ліотеки. Засновано 1895, місто -- 
з 1977. 

АЛФЬОРОВ  Жорес (Іванович 


(н. 15.ПІ 1930, Вітебськ) -- рад. 
фізик, акад. АН СРСР (з 1929. 
Член КПРС з 1965. Закінчив Ле- 
нінгр. електротех. ін-т (1952). З 
1953 працює в Ленінгр. фіз.-тех. 


інституті. Основні праці -- з фі- 
зики напівпровідників. Ленінська 
премія, 1972. Державна премія 
СРСР, 11984. 


АЛФЬБОРОВ Микола Семенович 
(13 (26).ГХ 1917, с. Компаніївка, 
тепер смт Компаніївського р-ну 
Кіровогр. обл.-- 6.ХІ 1982, Сверд- 
ловськ) -- рос. рад. архітектор, 
чл.-кор. АМ СРСР (з 1978), нар. 
арх. СРСР (з 1978). Член КПРС з 
1943. У 1940 закінчив Харків. ін-т 
інженерів комунального буд-ва. 
Серед споруд (усі -- у Свердловсь- 
ку)-- житл. та адм. будинки, ан- 
самбль  Істор.-революц. скверу 
(1968--74), проекти і реконструк- 
ції великих промислових підпри- 
ємств (70-і рр.). Автор праць з істо- 
рії татеорії пром. архітектури. У 
1951--82 викладав у Свердл. ар- 
хіт. ін-ті (з 1964 -- професор, з 
1972 -- ректор). К. Кабанова. 
АЛЬОШИНА - АЛЕКСАНДРОВА 
Тамара Григорівна  (н. 19.УЇ 
1928, Харків) -- молд. рад. співач- 


В. С. Андрєєв та ін. Готель «Космос» 
у Москві. 


1979. 





ка  (меццо-сопрано), нар. арт. 
СРСР (з 1976). Член КПРС з 
1967. В 1958 закінчила Харків. 
консерваторію, відтоді -- соліст- 
ка Молд. театру опери та балету 
(Кишинів). Партії: Ольга («Сер- 
це Домніки» Стирчі), Роксанда 
(«Грозован» Гершфельда), Конча- 
ківна («Князь Їгор» Бородіна), 
Кармен (однойменна опера Бізе). 
АЛЬШИЦЬ Леон Якович (30.1 
1910, Житомир 21.П 1983, 
Одеса) -- укр. рад. художник теат- 
ру, засл. художник УРСР (з 1980). 
У 1931 закінчив Київ. худож. ін-т. 
Член КПРС з 1942. Твори: оформ- 
лення до вистав «Діти сонця» М. 
Горького (1937), «Розгром» О. 
Фадєєва (1971), «Добряки» Л. Зорі- 
на (1973), «Інтерв'ю в Буенос-Айре- 
сі» Г. Боровика (1974), «Гравець» за 
Ф. Достоєвським (1981), всі -- у 
Київ. рос. драм. театрі ім. Лесі 
Українки. У 1937--41 викладав у 
Київському театр. ін-ті ім. Карпен- 
ка-Карого, 1975--78 -- в Одесько- 
му театральному художньо-техніч- 
ному училищі. . В. Кучеренко. 
АНАНЬЄВ Олександр Миколайо- 
вич Гн. 15 (24),У 1912, с. Велика 
Орловка, тепер Мар по анного 
р-ну Ростов. обл.| -- д. ак- 
тор, нар. арт. УРСР о 1978). В 
1939 закінчив Одес. театр. уч-ще. 
З 1956 -- в Чернів. укр. муз.-драм. 
театрі ім. О. Кобилянської. Ролі: 
Карпо («Лимерівна» Мирного), Ко- 
зирний («Зачарований вітряк» 
Стельмаха), Колобок («Трибунал» 
Макайонка), князь Вано («Весілля 
в Тбілісі» Цагарелі). Створив об- 
раз В. І. Леніна у виставах за п'є- 
сами О. Корнійчука, М. Шатрова, 
М. Погодіна. Автор п'єси «Дзво- 
нять дзвони» та інсценівок «Дні- 
строві кручі» за Ю. Федьковичем 
і «Вовчиха» за О. Кобилянською. 
АНГЕЛЕЙКО Віктор Іванович |н. 
18. МІ (1.У11) 1908, Петербургі -- 
укр. рад. вчений у галузі залізнич- 
ного транспорту, доктор тех. наук 
(з 1954), професор (з 1954), засл. 
діяч науки УРСР (з 1980). Член 
КПРС з 1945. Закіиччив (1930) Хар- 
ків. технологіч. (тепер політех.) 
ін-т, працював у проектних органі- 
заціях. З 1935 -- в Харків. ін-ті 
інженерів залізнич. транспорту, 
Осн. праці -- з питань міцності 
залізнич. колій, економіки колій- 
ного господарства, історії заліз- 
ниць.України. 

АНГІЛЬЯ -- володіння | Велико- 
британії на острові тієї самої назви 
в групі Навітряних о-вів у Кариб- 
ському м. Пл.-- 91 км?. Нас.-- 
понад б тис. чол., гол. чин. негри і 
мулати. Офіц. мова -- англійська. 
Адм. ц.-- Валлі. Острів коралово- 
го походження, рівнинний. Клі- 
мат тропічний, пасатний. Основа 
економіки -- тваринницгво  (роз- 
водять овець і кіз) та рибальство. 
Видобувають кам. сіль. Буд-во 
човнів, невеликі підприємства по 
переробці місц. с.-г. сировини. 
Працює ф-ка пластмасових виро- 
бів. Розвивається гуризм. Довж. 
автошляхів 93 км. Аеропорт. Ви- 
возять овець та кіз, кам. сіль. 
Грош. одиниця -- східно-карибсь- 
кий долар. 

АНДРЄЄВ Віктор Семенович (|н. 
16 Убу ІХ 1905, Харків| -- рос. 
рад. ззрхітектор, нар. арх. СРСР 
Кз і Член КПРС з 1951. У 
азо ав, Харків. худож. ін-т. 
Серед споруд (усі -- у співавт.) -- 














535 


АНДРЄЄВ 


М. С. Алфьоров. 


Т. Г. Альошина- 
Александрова. 


О. М. Ананьєв. 


В. С. Андрєєв. 


АНДРІЮК 


536 





М. І. Андрусенко. 


О К. Антонов. 











В. Г. Афанасьєв. 


друкарня в Харкові (1933--34); 
у Москві: павільйон механізації 
(тепер «Космос») на Всесоюзній 
с.т. виставці (тепер ВДНГ; 1937-- 
38, 1954), адм. будинок на вулиці 
Горького (1949), готель «Космос» 
на проспекті Миру (1979), Буди- 
нок політосвіти (1981); посольства 
ЧССР (1952--54) і КНР (1956-- 


он Москві, СРСР -- у Софії 
(1973), Палац рад.-кит. дружби в 
Шанхаї (1954--55). А.-- один з 


анторів пам'ятника Ю. Долгору- 
кому в Москві (1954). Держ. пре- 
мія СРСР, 1950. Л.К. Кабанова. 
АНДРІЮК Катерина Іванівна (н. 
27.ХІ 1927, с. Маяки, тепер Біля- 
ївськ. р-ну Одес. обл.) -- укр. рад. 
мікробіолог, чл.-кор. АН УРСР 
(з 1982), засл. діяч науки УРСР (з 
1978). Член КПРС з 1955. У 1951 
закінчила Одес. ун-т. З 1951 -- 
співробітник Ін-ту мікробіології 
і вірусології ім. Д. К. Заболотно- 
го АН УРСР. Наукові ираці -- з 
екології, систематики і фізіології 
грунтових мікроорганізмів. Пре- 
мія ім. Д. К. Заболотного АН 
о 1974. Держ. премія СРСР, 


АНДРОНАТІ Сергій Андрійович 
(н. 19.ІХ 1940, Одеса) -- укр. рад. 
хімік-органік, чл.-кор. АН УРСР 
(з 1982). Член КПРС з 1972. За- 
кінчив Одес. ун-т (1964). З 1977 -- 
в Фіз.-хім. ін-ті АН УРСР (Оде- 
са). Осн. праці присвячені хімії 
конденсованих азотистих  гетеро- 
циклів, спрямованому синтезу но- 
вих лікар. засобів -- психотропних, 
протиракових, противірусних пре- 
паратів, імуностимуляторів та 
механізму їхньої дії. Держ. пре- 
мія СРСР, 1980. 

1984) 


АНДРОПОВ 
м. Рибінська. 

АНДРУСЕНКО Микола (Іванович 
(н. 13.У 1922, с. Мірошниківка, 
тепер Валківського р-ну Харків. 
обл.) -- укр. рад. актор, нар. арт. 
УРСР (з 1979). Член КПРС з 1961. 
Творчу діяльність почав 1946 ак- 
тором Львів. обл. Зм муз. «драм. 
театру (м. Дрогоби з 1957 

в Крим. укр. театрі роком і муз. 
комедії (м. Сімферополь). Ролі: 
Шельменко («Шельменко-денщик» 
Квітки-Основ'яненка), Іван, Мар- 
тин Боруля («Безталанна», «Мар- 
інв урормляє І. Карпенка-Карого) 


АНТІГУА І! БАРБУДА -- держава 
у Вест-Індії, розташована на о-вах 
Антігуа, Бар 
пі Малих али о-вів у Ка- 
рибському м. Площа -- 442,6 км?. 
Населення -- 30 тис. чол. (1981). 
Столиця -- м. Сент-Джонс. 

Державний лад. А. і Б.-- консти- 
туційна монархія. Входить до скла- 
ду Співдружності, очолюваної 
Великобританією. Глава д-ви -- 
англ. королева, яку представляє 
генерал-губернатор. Законодавча 
влада належить двопалатному пар- 
ламенту в складі сенату (17 членів, 
з яких 11 призначаються прем'єр- 
міністром) та палати представни- 
ків (17 депутатів, обираних насе- 
ленням на 5 років), виконавча -- 
уряду, 
ністром. 


назва (з 


Природа. Поверхня островів рів- | 


нинна (вис. до 402 м), клімат жар- 
кий, вологий. 
Населення. 

країни 


Сучасне населення 
переважно англомовні 


нащадки завезених негрів, які част- 


уда ї Редонда в гру- |: 


очолюваному  прем'єр-мі- | 


ково змішалися з англійцями. 
Офіц. мова -- англійська. Пересіч- 
на густота нас.-- 180,7 чол. на 
1 км? (1981). 

Історія. Острів Антігуа 1493 від- 
крив Х. Колумб. З 1632 -- воло- 
діння Великобританії. В 1967 Ан- 
тігуа здобула статус «асоційованої 
держави». В 1940  Великобри- 
танія надала США (строком на 99 
років) частину острова під військ.- 
повітр. і військ.-мор. бази. В 1977 
Антігуа підписала з США угоду, 
яка зберігала на острові військ. 
бази США. 1. ХІ 19814А. і Б. про- 
голошено незалежною  д-вою. З 
1983 має статус спостерігача в 
неприєднання русі. З 1981 А. і 


-- член Н. А. іБ. -- член 
Карибського співтовариства. 
Політичні партії, профспілки. 
Лейбористська пар- 
тія Антіг уа, засн. на поч. 
40-х рр. Правляча. Прогре- 
сивний  лейбористсь- 
кий рух, засн. 1970. Ка- 
рибський визвольний 
рух Антіг уа, засн. 1960. 
Об'єднаний робітничий 
рух, засн. 1982. Професій- 
на і робітнича спіл- 
ка  Антігуа, засн. 1940. 


Спілка робітників 
Антіг уа, засн. 1967. 
Господарство. Внаслідок  багато- 
річної колоніальної залежності 
економіка країни розвинута сла- 
. 30 99 економічно активного на- 
селення -- безробітні. Переважає 
с. г., яке спеціалізується гол. чин. 
на вирощуванні цукр. тростини та 
бавовнику. Для власного спожи- 
вання вирощують кукурудзу, ма- 
ніок, овочі та ін. Поголів'я (тис., 
1981): великої рогатої худоби -- 9, 
свиней -- 7, овець -- 14, кіз -- 8. 
Розвивається рибальство (гол. чин. 
вилов креветок). Пром-сть пред- 
ставлена окремими невеликими 
підприємствами по переробці с.-г. 
продукції (виробн. цукру, рому, 
патоки-меляси, кокосової та ба- 
ВОВНИКОВОЇ олії). Значні прибутки 
дає іноз. туризм. Довж. (км, 1980): 
вузькоколійних з-пь -- 97,5, ав- 


Ї 
у» Ї 
- 1 
- 
1 


що жаль 


нн нцючанннин --- 
сь 
М 

жо прю ее щекою 


ення 
нн. 


А 
и - 


у Ф 
па й 


є 


ДИ а Ра АНТІГУА і 
УЗН ЇЇ | і БАРБУДА 


Б | 
КА - ьо б | 








| Данькевича, 
| чик» Чайковського, «Спартак» Ха- 
: чатуряна, 
| летто» 


| пер 


тошляхів -- 960. Гол. мор. порті 
міжнар. аеропорт -- Сент-Джонс 
(Кулідж). Осн. статті експорту 
--. цукор-сирець, патока-меляса, 
ром,  бавовна-сирець, цитрусові: 
довозять устаткування, паливо, 
пром. та прод. товари. Гол. торг. 
партнери Великобританія, 
США, Канада. Грош. одиниця -- 
східнокарибський долар. 1 східно- 


кариб. дол. -: 0,37  лол. СПА 
(січень 1982). 
Культура. В країні проголошено 


ов'язкове навчання дітей віком 
від 5 до 16 років. Строк початко- 
вого навчання 6 років. Поряд з дер- 
жавними існують приватні школи. 
Викладання -- англ. мовою. Строк 
навчання в серед. школах 5 (3 4 
- 2) років. У 1978/79 навч. р. на- 
лічувалося 53 поч. школи (9,6 
тис. учнів); у 1977/78 навч. р. в 
усіх серед. навч. закладах налічу- 
валося 5,7 тис. учнів. Вищих навч. 
закладів немає. В. З. Клепиков. 
АНТОНОВ Олексій Костянтино- 
вич Гн. 27.У (8.У1) 1912, м. Гродно, 
тепер БРСР| -- рад. державний 
і парт. діяч, Герой Соціалістичної 
Праці (1982). Член КПРС з 1940. 
Закінчив  Ленінгр. політех. ін-т 
(1935). Працював на з-дах авіац. 
пром-сті. В 1957--65 -- на госп. ро- 
боті в Ленінграді, 1965--80 -- мі- 
ністр електротех. пром-сті СРСР. 
З грудня 1980 -- заст. Голови Ра- 
ди Міністрів СРСР. З 1961 -- 
кандидат, з 1971 -- член ЦК КПРС. 
Депутат Верховної Ради СРСР 
6--11-го скликань. Нагороджений 
4 орденами Леніна, ін. орденами. 
Держ. премія СРСР, 1951. 
АПОЛЛОНОВ Іван Григорович 
Гн. 28.ГУ 1933, с. Веселий Поділ, 
тепер Семенівського р-ну Полтав. 
обл.) -- укр. рад. художник скла, 
засл. художник УРСР (з 1983). 
Член КПРС з 1964. У 1960 закін- 
чив Ленінгр. вище худож.-пром. 
уч-ще ім. В. Г. Мухіної. Серед 
творів тематичні вази «Герб 
Української РСР» (1967), «Укра- 
їна» (1971), «Хліб» (1972), «Будів- 
ництво» (1974), «Ювілейна» (1977), 
«60 років СРСР» (1982); декоратив- 
ні композиції «Ранок Київської 
ВУСІ; «На рідних луках» (обидві 
1982). О. О. Роготченко. 
АРЕФЬЄВ Володимир Анатолійо- 
вич (н. 20.У 1949, м. Фрунзе) -- 
укр. рад. театр. художник, засл. 
художник УРСР (з 1978). У 1973 
закінчив Моск. худож. ін-т ім. 
В. Сурикова. З 1974 -- у Дніпроп. 


--- 


театрі опери та балету. Оформив 


вистави: «Лісова пісня» Скоруль- 
«Богдан Хмельницький» 
«Іоланта», «Лускун- 


ського, 


«Кармен» Бізе, «Ріго- 
Верді та ін. 

АРТЕМЕНКО Іван 4їіванович 
(н. 15.1Х 1924, с. Гаврилівка, ге- 
Нововоронцовського р-ну 
Херсон. обл.) -- укр. рад. архео- 
лог, доктор істор. наук (з 1977), 


| чл.-кор. АН УРСР (з 1982). Член 


КПРС з 1953. В 1948 закінчив 


істор. ф-т Дніпроп. ун-ту. 
1948--55 працював у Дніпроп. 
істор. музеї, 1958--73 -- в Ін-ті 


археології АН СРСР. З 1973 -- 
директор і зав. відділом Ін-ту ар- 
хеології АН УРС Досліджує 
археол. пам'ятки та історію насе- 
лення епохи неоліту, мідного ві- 
ку і бронзового віку Сх. Європи. 
Держ. премія УРСР, 1980. 


АРТЮШЕНКО Олександра Тро- 
химівна Ї|н. 29.1У (12.У) 1911, 
Севастополь) -- укр. рад. палео- 
ботанік, доктор біол. наук (з 1971), 
засл. діяч науки УРСР (з 1981). 
Член КПРС з 1932. У 1936 закін- 
чила Ленінгр. ун-т. З 1948 -- спів- 
робітник Ін-ту ботаніки їм. М.Г. 
Холодного АН УРСР. Основні 
праці -- в галузі історії розвит- 
ку рослинності України в четвер- 
тинному періоді. 

АРУТЮНЯНЦ (Арутюнян) Анато- 
лій Саркісович (н. 21.1 1921, м. 
Омськ) -- укр. рад. графік, засл. 
художник УРСР (з 1980). У 1940-- 
46 навчався в Алма-Атин. худож. 
уч-щі у А. Черкаського. Худож- 
ник-карикатурист журн. «Перець». 
Твори: іл. та оформлення до кни- 
жок «Ходить перець по городу» С. 
Олійника (1952), «Долар на пре- 
столі» О. Носенка (1963), «Кари- 
катури, шаржі» (1967), «Дружні 
шаржі» (1971),  «Одноперчани» 
(1977), «Карикатури та дружні 
шаржі» (1980). 

«АСТРОНь -- автоматична слан- 
ція для астрофізичних досліджень 
галактичних і  позагалактичних 
джерел космічного випромінюван- 
ня. Запущена в СРСР 23.П 1983 
на високоеліптичну орбіту ШСЗ 
з апогеєм 200 тис. км, перигеєм 
2 тис. км, нахилом орбіти 31,59 і 
періодом обертання 98 год. У ство- 
ренні апаратури для «А.» брали 
участь спеціалісти Франції. 
АТЬКОВ Олег Юрійович (н. 9./ 
1949, с. Хворостянка Хворостянсь- 
кого р-ну Куйбишевської обл.) -- 
льотчик-космонавт СРСР, Герой 
Радянського Союзу (1984). Член 
КПРС з 1977. В 1973 закінчив 1-й 
Моск. медичний ін-т ім. І. М. Сє- 
ченова. З 1973 працює в Н.-д. ін-ті 
кардіології ім. О. Л. М'ясникова. 
Кандидат мед. наук (з 1976). У 
загоні космонавтів -- з 1977. Ра- 
зом з Л. Д. Кизимом і В. О. Со- 
ловйовим (див. т. 12, Додаток) як 
космонавт-дослідник 8.П 1984 стар- 
тував на космічному кораблі «Со- 
юз Т-10». Після стикування (9.П) 
з орбітальною станцією «Салют- 
7» екіпаж за 237 діб (найтривалі- 
ший політ за станом на 1.Х 1984) 
виконав значний обсяг  дослі- 
джень і експериментів. Під час по- 
льоту з орбітальним комплексом 
стикувалися вантажні трансп. ко- 


раблі «Прогресс-19» -- «Прогресс- 
23», а також космічні кораблі 
«Союз Т-11» г «Союз Т-12». 2.Х 


1984 екіпаж повернувся на Землю 
на корабл: «Союз Т-11». Премія 
Ленінського комсомолу, 1978. 

АФАНАСЬЄВ Віктор Григорович 
(н. 18.ХІ 1922, с. Актаниш, тепер 
Татарської АРСРІ -- рад. філо- 
соф, акад. АН СРСР (з 1981). 
Член КПРС з 1943. Закінчив Чи- 
тинський пед. ін-т (1950). В 1940-- 
93 -- в Рад. Армії. В 1953--68 -- 
на викладацькій і наук. роботі. В 
1968--74 -- заст., перший заст. 
гол. редактора газ. «Правда», 
1974--76 -- гол. редактор журн. 
«Коммунист», з 1976 -- гол. редак- 
тор газ. «Правда». З 1976 -- член 
ЦК КПРС. Депутат Верховної 
Ради СРСР 10--11-со скликань. 
Автор праць з проблем наук. ко- 
мунізму, управління,  філософ- 
ських питань біології. Нагородже- 
ний орденом Леніна, ін. орденами, 
МАЛЯ Держ. премія СРСР, 


АХВЛЕДІАНІ Вахтанг Георгійо- 
вич (н. 8.ПІ 1924, м. Кутаїсі) -- 
груз. та укр. живописець, засл. 
художник УРСР (з 1980). Член 
КПРС з 1954. У 1951 закінчив 
гошненну. АМ. Твори: «Зустріч 
. Т. Шевченка з А. Церетелі» 
(ові), «Портрет знатної доярки 
Ганни Закутько» (1967), «Натал- 
ка» (1971), «Монтажники» (1977), 
«Богатирі Донбасу» (1979), «Тка- 
ля» (1980), «Новоайдарські дояр- 
ки» (1981), «У братній сім'ї» 
(1982), «Інтернаціональна бригада 
будівельників» (1983). 
АХМЕДОВ Рахім Ахмедович (н. 
26.МП 1921, Ташкент) -- узб. рад. 
живописець, нар. художник СРСР 
(з 1981), чл.-кор. АМ СРСР (з 
1975). Член КПРС з 1966. У 1953 
закінчив Ін-т живопису, скульпту- 
ри і архітектури ім. І. Рєпіна в 
Ленінграді. Твори: «Жінка з Каш- 
кадар'ї» (1959), «Ранок. Материн- 
ство» (1962), «Портрет народного 
художника СРСР У. Тансикбаєва» 
(1970), «Портрет Ельміри» (1982) 
та ін. Викладає в Ташкент. театр.- 
худож. ін-ті ім. О. Островського 
(з 1976 -- професор). 
АХРОМЄЄВ Сергій Федорович 
(н.5.М 1923, с. Віндрей, тепер Тор- 
беєвського р-ну Мордов. АРСР) -- 
рад. військ. діяч, Маршал Рад. 
Союзу (1983), Герой Рад. Союзу 
(1982). Член КПРС з 1943. В Рад. 
Армії з 1940. Під час Великої Віт- 


чизн. війни і після війни -- на 
командних посадах. У 1974--79 -- 
нач. Гол. управління -- заст. нач. 


Генштабу. З 1979 -- 1-й заст. нач. 
Генштабу; з 1984 -- нач. Генштабу 
-- перший заст. Міністра оборони 
СРСР. В 1981--83 -- кандидат 
у члени ЦК КПРС. З червня 1983 
-- член ЦК КПРС. Нагороджений 
4 орденами Леніна, ін. орденами, 
медалями. Ленінська премія, 19381. 

М. Є. Гранкін: 


БАБАК Григорій Олексійович (н. 
12.П 1922, Ворожба, тепер місто 
Сум. обл.) -- укр. рад. вчений у 
галузі гірничих машин, доктор тех. 
наук (з 1972). Після закінчення 
(1948) Донецьк. індустріальн. (те- 
пер політех.) ін-ту працював на 
Горлівському маш.-буд. з-ді. З 1952 
-- у н.-д. ін-ті гірничої механіки 
: тех. кібернетики ім. М. М. Фе- 
дорова (Донецьк). Осн. напрями 
діяльності -- розробка наук. основ 
і створення шахтних вентиляторів 
головного та місцевого провітрю- 
вання. Держ. премія СРСР, 1981. 
БАБЕНКО Надія Несторівна (н. 
30.1Х 1926, с. Вересоч, тепер Ку- 
ликівського району Чернігівської 
обл.) -- художниця килимів, засл. 
майстер нар. творчості (з 1976). 
1943 закінчила Кролевецький 
технікум худож. промислів. Ав- 
тор тематичних і орнаментально- 
тематичних килимів: килим із си- 
луетом Т. Шевченка ( 1964),« Украї- 
на» (1967), «Чорнобривці» (1970), 
«Свято весни» (1981), «Соняшни- 
ки» (1982), «Калина» (1983). 
БАБЕНЦОВ Віктор Володимиро- 
вич (н. 5.П 1921, с. Литвинівка, те- 
пер у складі м. Верхньодніпровсь- 
ка Дніпроп. обл.) -- укр. рад. ху- 


дожник, засл. діяч мистецтв УРСР 
(з 1977). Член КПРС з 1943. У 
1938--39 навчався у Дніпроп. ху- 
дож. уч-щі, 1946--52 -- у Київ. 
худож. ін-ті. Твори: «Проба сталі» 
(1951). «Леся Українка» (1952), 
«В науку» (1961), «На будівництві 
Дніпродзержинської ГЕС» (1963), 
«Метробудівці» (1967), «Біля сті- 
ни комунарів» (1971), «Брестська 
фортеця -- герой» (1975), «Весна» 
(1980), «Славутич» (1982). 
БАБЛОЄВ Сурен Ісакович (10.Х 
1918, с-ще Манглісі, тепер смт Тет- 
ріцкаройського р-ну Груз.РСР-- 
10.МПІ 1979, Москва) -- рос. рад. 
хоровий диригент, нар. арт. СРСР 
(з 1978). Член КПРС з 1944. У 
1941 закінчив Моск. консервато- 
рію. З 1941 -- диригент військ. 
оркестрів і ансамблів, 1963--79 -- 
начальник і худож. керівник Ан- 
самблю пісні і танцю Моск. 
військ. округу. Автор хорових |і 
вокальних творів. 

БАБУРІН Михайло Федорович 
(6 (19).ІХ 1907, Петербург -- 9.ІХ 
1984. Москва) -- російський рад. 
скульптор, нар. художник СРСР 
(з 1978), дійсний член АМ СРСР 
(з 1973). У  1926--30 навчався 
у ВХУТЕЇНІ, у Ленінграді. Пра- 
цював у галузі монументальної, мо- 
нументально-декоративної та стан- 
кової скульптури. Твори: «Пісня» 
(1957), монумент «Дружба» (м. 
Уфа, 1965), рельєф «Торжество 
праці» (1979) та ін. Держ. премія 
СРСР 1950. 

БАГДАСАР'ЯН Христофор Степа- 
нович (н 18.ХІ 1908, Париж) -- 
рад. фізикохімік, акад. АН СРСР 
(з 1981). Закінчив (1931) Моск. 
хіміко-технологічний ін-т. З 1936-- 
у Фізико-хім. ін-ті ім. Л. Я. Кар- 
пова. Осн. праці -- в галузі фото- 
хімії і кінетики вільнорадикаль- 
них реакцій. 

БАГІРОВ  Кямран  Мамед-огли 
(н.24.1 1933, Баку)-- рад. парт. 
діяч. Член КПРС з 1961. Закінчив 
Азерб. політех. ін-т (1957), Вищу 
парт. школу при ЦК КПРС (1976. 
заочно). 

В 1958--60 -- на викладацькій ро- 
боті в Азерб. політех. ін-ті. В 
1960--68 -- на інженерних та ке- 
рівних посадах у системі М-ва 
пром. будівництва Аз. РСР. З 
1968 -- заст. завідуючого, зав. 
відділом ЦК Компартії Азербайд- 
жану. В 1974--78 -- перший сек- 
ретар ШСумгаїтського міськкому, 
1978--82 -- секретар ЦК, з груд- 
ня 1982 -- перший секретар ЦК 
Компартії Азербайджану. Депутат 
Верховної Ради СРСР 9 та 11-го 
скликань. Нагороджений орденом 


Леніна. ін. орденами, медалями. 
БАЗЕН  (Вагіп) Ерве (справж. 
ім'я 1 прізв.-- Жан П'єр Марі 


Ерве-Базен; н. 17.ГУ 1911, Анжес) 
-- франц. письменник. Під час 
2-ї світової війни -- учасник Руху 
Опору. В трилогії «Сім'я Резо» 
(«Гадюка в кулаці», 1948; «Смерть 
конячки», 1950; «Крик сови», 
1972), романах «Головою об стіну» 
(1949), «Підведись і йди» (1952), 
«В ім'я сина» (1960), «Щасливці з 
острова Скорботи» (1970), «Мадам 
Екс» (1975, в рос. перекл.-- «Ана- 
томія одного розлучення») та ін. 
піддано різкій критиці бурж. сім'ю 
і мораль. У романі «Ї вогонь по- 
жирає вогонь» (1978) показав те- 
рор у Чілі після фашист. переворо- 
ту. Автор зб. нотаток і афоризмів 








537 





. БАЗЕН 





С.Ф. Ахромєєв. 





М. Ф. Бабурін. 


Е. Базен. 


538 


БАКАЄВ 





О. М. Балдін. 





А. М. Березовой. 





О. М. Бєлоцерксе- 
ський. 





. М. Білецька. 


«Буквар» (1984). Відомий і як по- 
ет. Міжнар. Ленінська премія 
«За зміцнення миру між народа- 
ми», 1979 

Тв.: Укр. пере 
пожирає вогонь. 

«Всесвіт», 1983, Ме 
-- Встань и иди. 

одного развода. 

пожираєт огонь. 1980; Змея в 
кулаке.-- Смерть лошадки.-- Крик 
совь. М., 1982. Д.С. Наливайко. 
БАКАЄВ Олександр  Олександ- 
рович (н. 11. ГУ 1927, Микола- 
їв)-- укр. рад. економіст, чл.-кор. 
АН УРСР (з 1978). Член КПРС з 
1949. Закінчив (1957) Всесоюзний 
заочний ін-т інженерів залізнич. 
транспорту. З 1961 -- в Ін-ті кі- 
бернетики АН УРСР (з 1965 -- 
зав. відділом). Осн. праці-- в га- 
лузі застосування матем. методів 
до в екон. дослідженнях, 
плануванні та керуванні нар. г-вом. 
Б. брав участь у роботах, пов'яза- 
них з розвитком і взаємодією різ- 
них видів транспорту, зокрема в 
розв'язуванні задач розподілу гру- 
зопотоків у районі Дніпровського 
басейну. Держ. премія УРСР, 
1973. Держ. премія СРСР, 19381. 
БАЛАБІН Альберт Григорович 
(н. 19.Х1 1934, м. Плавськ, тепер 
Тул. обл.) -- укр. рад. художник 
скла, засл. художник УРСР (з 
1982). У 1959--62 навчався у Ле- 
нінгр. вищому худож.-пром. учи- 
лищі ім. В.Г. Мухіної. Серед тво- 
рів -- скульптурні композиції з 
гутного скла та кришталю, деко- 
ративні скульптури «Ніка» (1975), 


л.- І вогонь 

, 1983; ГВірші). 
Рос перекл. 
1965; Анатомия 


Кк 
Ре 
М., 
М., 1979; И огонь 
М, 


«Кентаври», «Рибки» (обидві -- 
1980), «Та, що біжить», «Флора» 
(обидві -- 1981), «На Хортиці» 


(1982), «Птах» сво 
Роготченко. 


БАЛАШ Віктор. Поигороват (н. 
28.ПІ 1932, Москва) -- укр. рад. 
художник театру, засл. художник 
УРСР (з 1978). Член КПРС з 
1973. У 1948--53 закінчив театр. 
відділення Моск. худож. уч-ща. 
Твори: оформлення та ескізи де- 
корацій до спектаклів «Таврія» 
О. Гончара (1970), «Оргія» Лесі 
Українки (1971), «Майська ніч» 
М. Гоголя (1981)-- для Херсон. 
обласного муз.-драм. театру. 
БАЛДІН олександр м икайловні 
(н. 26.П 192 Москва) 
фізик, акад. Хн СРСР (з 19819. 
Закінчив Моск.  інженерно-фіз. 
ін-т (1949). З 1968 -- директор 
Лабораторії високих енергій Об'єд- 
наного ін-ту ядерних досліджень. 
Осн. праці -- з ядерної фізики, 
електромагн. взаємодій елементар- 
них частинок, основ прискорення 
о частинок. Створив тео- 
фотонародження мезонів 
(1950-34). Держ. премія СРСР, 
97 
БАЛИЦЬКИЙ Костянтин Петро- 
вич (н. 3.МІ 1924, Київ) -- укр. 
рад. онколог, доктор мед. наук 
(з 1963), професор (з 1965). Член 
КПРС з 1962. В 1946 закінчив 
Київ. мед. ін-т. З 1970 -- зав. ла- 
бораторією  захисно-регуляторних 
механізмів при канцерогенезі в 
Ін-ті проблем онкології АН УРСР. 
Осн. напрям праць Б.-- вивчення 
взаємодії організму і пухлин на 
івні нейрогуморальної регуляції 
і становлення протипухлинного за- 
хисту, розвиток і впровадження в 
практику нових методів діагности- 
ки і лікування злоякісних пухлин. 
Держ. премія УРСР, 1981. 


БАЛУХОВСЬКИЙ Микола Пи- 
липович (27.ГУ (9.У) 1899, с. Віль- 
ховець, тепер Новоушицького 
р-ну Хмельн. обл.-- 6.І 1977, Ки- 
їв| укр. рад. геолог, доктор 
геолого-мінералогічних наук (з 
1957). Закінчив Моск. гірничу 
академію (1926). В 1944--77 -- на- 
ук. співробітник Ін-ту геол. наук 
АН УРСР. Осн. праці -- з питань 
геол. будови і нафтогазоносності 
України. Ленінська премія, 1959. 
В.М. Палій. 
БАПТИЗМАНСЬКИЙ Вадим 
олитович (н. 23.Х 1918, Одеса) -- 
укр. рад. вчений у галузі металур- 
гії, чл.-кор. АН УРСР (з 1978). 
Член КПРС з 1949. Закінчив 
сен Дніпроп. металург. ін-т. 
З 1945 -- в цьому вузі. Осн. на- 
прями діяльності: дослідження 
фізико-хім. і технологічних зако- 
номірностей сталеплавильних про- 
цесів, розробка досконаліших про- 
цесів виплавлення сталі. Держав- 
на премія УРСР, 1978. 
БАРИШЕВА Наталія Здиславів- 
на (н. 22.МП 1946, Одеса) -- укр. 
рад. артистка балету, нар. арт. 
УРСР (з 1979), У 1962 закінчила 
Одес. хореографічну школу. З 
1963 -- солістка Одес. театру опе- 
ри та балету. Партії: Перо («Під- 
поручик Кіже» Прокоф'єва), Сарі 
(«Дорогою грому» Караєва), Кар- 
мен («Кармен-сюїта» Бізе -- Щед- 


ріна), гол. партії в балетах П. 
Чайковського, А. Адана, А. Хача- 
туряна. 


БАСАНЕЦЬ Петро Олексійович 
(н. 23.ГМ 1926, с. Бурімка, тепер 
Ічнянського р-ну Черніг. обл. )-- 
укр. рад. живописець |і графік, 
засл. художник УРСР (з 1977). 
У 1958 закінчив Київський худож- 
ній інститут. Твори: «Ходоки 
з Чернігівщини» (1958), «Укра- 
їнці у В. І. Леніна» (1963), «У рід- 
ному краї» (1964), «Додому» 
(1965), триптих «Чернігівці -- герої 
Жовтня» (1967), «Ю. Коцюбинсь- 
кий у В. І. Леніна» (1969), «Тан- 
кісти» (1970), «Наш клас» (1975). 
БАСОВ Яків Олександрович (н. 
2.П 1914, Сімферополь) -- укр. 
рад. живописець і графік, засл. 
художник УРСР (з 1978). Член 
КПРС з 1942. У 1922--30 навчався 
в студії М. Самокиша у Сімферо- 
полі, 1932--37 -- в Інституті жи- 
вопису, скульптури та архітектури 
імені Ї. Ю. Рєпіна у Ленінграді. 
Працює переважно в галузі пейза- 
жу. Твори: «Море» (1948), «У мир- 
ні дні» (1953), «Вечір на рейді» 
(1955), «Осінь на винограднику» 


(1956), «Мигдаль цвіте» (1968), 
«Батьківщина» (1970), «Скоро 
весна» (1973), «Золота долина» 
(1976) та ін. 


БАЧИНСЬКИЙ Петро Павлович 
(н. 5.1 1919, с. Завадівка, тепер Во- 
лодарського р-ну Київ. обл.) -- 
укр. рад. учений, доктор істор. 
наук, професор, засл. діяч науки 
УРСР (з 1980). Член КПРС з 


1943. В 1953 закінчив Київ. 
ун-т. У 1953--55 -- інструктор 
ЦК Компартії України, 1958-- 


72 працював в Ін-ті історії пар- 
тії при ЦК Компартії України, з 


1972 -- зав. кафедрою Київ. тех- 
нологічного ін-ту харч. пром-сті. 
Осн. праці -- з історії Компартії 
України. 

БЕАТРІСА П (Веаїгіх), Беатрікс 
Вільгельміна Армгард (н. 31.І 


1938) -- королева Нідерландів (з 


1980). З Орансько- Нассауської ди- 


настії. 
БЕЗБОРОДОВА КГорислава Бо- 
рисівна (н. 22.ХІ 1922, Київ) -- 
укр. рад. вчений у галузі автомобі- 
лебудування та автомобільного 
транспорту, доктор тех. наук (з 
1972), професор (з 1973), засл. 
діяч науки УРСР (з 1983). Член 
КПРС з 1944. Після закінчення 
(1945) Саратов.  автомобільно- 
дорожнього інституту працює у 
Київ. автомобільно-дорожньому 
ін-ті. Осн. напрям діяльності -- 
підвищення техніко-екон. ефектив- 
ності використання автомобілів 
у важких дорожньо-експлуатацій- 
них умовах. 

БЕЗВЕРХНЄВ Федір Павлович 
(н. 13.Х 1918, с. Каверзіно, тепер 
Сокольського р-ну Іван. обл.) 
укр. рад. живописець, засл. май- 
стер нар. творчості УРСР (з 1980). 
Член КПРС з 1942. Твори: «Смо- 
ленщина, 1944» (1950), «Дорогі 
слова» (1964), «Вірність» (1976), 
«Засідання | парткому», (1983); 
портрети та ін 

БЕЙН (Ваїп) Роберт Нізбет (18.ХІ 
1854, Лондон--35.М 1909, там же)-- 
англійський фольклорист, істо- 
рик, перекладач, лінгвіст. Вільно 
володів більш як 20 мовами, зок- 
рема укр. і російською. З 1883 
наук. працівник відділу друкова- 
них книг Британ. музею (в ко- 
лекції рос. книги). Праці з історії 
слов'ян. та сканд. народів («Сло- 
в'янська Європа», 1908, тощо). 
Під впливом У. Р. Морфілла 1 
У. Р. Ролстона зацікавився укр. 
мовою та л-рою, зокрема казко- 
вим епосом. Переклав з фольклор- 
них збірок І. Рудченка, П. Кулі- 
ша та М. Драгоманова 27 укр. нар. 
казок (1894, друге вид.-- 1902, 


третє -- 1916, усі -- з передмовою 
Б.). Перекладав також рос., дат. 
і фін, казки, твори М. окаї. 


літ: Зорівчак Р. П. «Козацькі каз- 
ки» Роберта Нізбета Бейна. «Всесвіт», 
1982, Хе 2; Зорівчак Р. П. Українські 
народні казки в перекладі Роберта 
Нізбета Бейна. «Теория и практика 
перевода», 1983, в. 10. 

Р. П. Зорівчак. 
БЕНДЖЕДІД Шадлі (н. 14.1М 
1929, містечко Бутельджа, вілайя 
Аннаба, Алжір) -- держ. і політ. 
діяч Алжірської Народної Демок- 
ратичної Республіки  (АНДРУ. 
Брав активну участь у збройній 
боротьбі алжір. народу за неза- 
лежність  (1954--62). З  1979-- 
генеральний секретар ЦК Фронту 
національного визволення Алжіру, 
президент АНДР. 

М. 1. Обушний. 
БЕНДРИК Микола Кузьмич 
(н. 26.ГУ 1914, с. Ольгинка, тепер 


смт Волноваського р-ну Донец. 
обл.) -- укр. рад. живописець, 
засл. художник УРСР (з 1978). 


В 1933--39 навчався в АМ у Ленін- 
граді. Твори: «В. І. Ленін розмов- 
ляє з селянами», «Прийом робсіль- 
корів у редакції газети ,,Правда"''» 
(обидві 1939), «Балерина» 
(1974), «Рибалка» (1978) та ін. У 
1946--54 викладав у Львів. ін-ті 
прикладного та декоративного мис- 
тецтв 

БЕРЕЗАНСЬКА Софія Станісла- 
вівна (н. 15.У 1924, м. Кам'янець- 
Подільський, тепер Хмельн. обл.) 
-- укр. рад. археолог, доктор істор. 
наук (з 1977). В 1948 закінчила 
істор. ф-т Київ. ун-ту. З 1952 пра- 
цює в Ін-ті археології АН УРСР. 


Досліджує пам'ятки бронзового ві- 
ку та раннього залізного віку на 
тер. УРСР. Співавтор праці «Ар- 
хеологія Української РСР» (т. 2. 
б 1971). Держ. премія УРСР, 
977. 

БЕРЕЗОВОЙ Анатолій Микола- 
йович (н. 11.ГУ 1942, смт Енем 
Октябрського р-ну | Адигейської 
а. о.) -- льотчик-космонавт СРСР, 
Герой Рад. Союзу (1982), підпол- 
ковник. Член КПРС з 1966. Закін- 
чив Качинське вище військ. авіац. 
уч-ще льотчиків (1965) і і Військово- 
повітряну академію ім. Ю. Га- 
гаріна (1977). В загоні космонавтів 
-- 3 1970. Разом з В. В. Лебедє- 
вим як командир корабля 13.У 
1982 стартував на космічному ко- 
раблі «Союз Т-5» (див. «Союз»). 
Після стикування з орбітальною 
станцією  «Салют-7» (див. «Са- 
лють) космонавти за 211 діб 
виконали значний обсяг дослідних 
робіт. Під час польоту зі стан- 
цією стикувались кораблі «Союз 
Т-6», «Союз Т-7» та 4 трансп. 
кораблі «Прогресс». Космонавти 
здійснили вихід у відкритий кос- 
мос, провели нові в практи- 
ці космічних польотів операції -- 
через шлюзову камеру станції 
було виведено в космос малі ШСЗ 
«Искра-2» та «ЙИскра-3». На Землю 
космонавти повернулись  10.ХІП 
1982 на кораблі «Союз Т-7». 
БЕРЕЗОВСЬКА Параска Олексіїв- 
на (н. 30.ІХ 1900, с. Клембівка, те- 
пер Ямпільського р-ну Вінн. обл.) 
-- укр. рад. майстер художньої 
вишивки, засл. майстер нар. твор- 
чості УРСР (з 1964). Для вишивок 
Б. характерні ритмічний геом. ма- 
люнок, використання укр. тради- 
ційних мотивів. 

БЕРЕСНЄВ Борис Іванович (н. 26. 
ПІ 1928, м. Курган) -- укр. 
вчений у галузі пластичного лено 
мування матеріалів під високим 
тиском, чл.-кор. АН УРСР (з 1978). 
Закінчив (1951) Московський ін-т 
хім. машинобудування, працював у 
ряді ін-тів АН СРСР. З 1978-- у 
Донецькому фізико-тех. ін-ті АН 
УРСР. Осн. праці -- у галузі фі- 
зики і техніки високих тисків, пла- 
стичного деформування  матеріа- 
лів, створення фіз. основ процесів 
обробки металів високим тиском, 
апаратури високого тиску. 
БЕХТЕРЄВА Наталія Петрівна 
(н. 7.М1І 1924, Ленінград) -- рад 
нейрофізіолог, акад. АН СРСР (з 
1981), акад. АМН СРСР (з 1975). 
Член КПРС з 1960. В 1947 закін- 
чила 1-й Ленінгр. мед. ін-т ім. 
І. П. Павлова. З 1962 працює в 
Їн-ті експеримент. медицини АМН 
СРСР (з 1970 -- директор). Праці 
з фізіології психічної діяльності, 
структурно-функціональної  орга- 
нізації і біоелектричної активності 
головного мозку в нормі й патоло- 
гії. Віце-президент Міжнар. орга- 
нізації з психофізіології (з 1982). 
БЄЛОВ Василь Іванович (23.Х 
1932, с. Тимониха, тепер Харов- 
ського р-ну Волог. обл.) -- рос. 
рад. письменник. Член КПРС з 
1956. Перша книга -- поетична зб. 
«Сільце моє лісове» (1961). Повість 
«Звичне діло» (1966), збірки опові- 
дань і роман «Переддень» (ч. 1--2, 
1972--76) присвячені життю ро- 
сійського північного села. В по- 
вістях «Моє життя» і «Вихован- 
ня за доктором Споком» (обидві-- 
1974) висвітлено гострі морально- 


етичні проблеми сучасності. Автор 
п'єс, публіцистичних статей, книги 
про нар. естетику «Лад» (1979-- 
81). Держ. премія СРСР, 1981. 
Тв.: Избраннье произведення, т. 1- 
3. М., 1983-84; Укр. перекл.- 
Гудуть дроти. К.. 1983. 
БЄЛОРУСОВ Георгій Семенович 
(н. 18.ТМ 1923, Одеса) -- укр. рад. 
вчений у галузі будівництва, док- 
тор тех. наук (з 1975), професор 
(з 1976), засл. діяч науки УРСР 
(з 1980). Член КПРС з 1948. Після 
закінчення (1946) Одес. інженер- 
но-буд. ін-ту працює в цьому ж ву- 
зі. Осн. праці --в галузі механіза- 
ції видобування буд. каменю. 
БЄЛОЦЕРКОВСЬКИЙ Олег Ми- 
хайлович (н.29.УПІ 1925, м. Ливни, 
тепер Орлов. обл. )--рад. вчений У 
галузі механіки, акад. АН СРСР (з 
1979). Член КПРС з 1960. Закін- 


чив Моск. ун-т (1952). З 1955 
працює в Моск. фіз.-тех. ін-ті 
(з 1962 -- ректор). Осн. праці 


Б. стосуються теор. і прикладної 
аеродинаміки, обчислювальної ма- 
тематики. Ленінська премія, 1966. 
БЄЛЯКОВ Ростислав Аполлосо- 
вич (н. 4.ПІ 1919, м. Муром, тепер 
Влад.обл.)-- рад. авіаконструктор, 


вчений у галузі механіки, акад. 
АН СРСР (з 1981), двічі Герой 
Соціалістич. Праці (1971, 1982). 


Член КПРС з 1944. Після закін- 
чення (1941) Моск. авіац. ін-ту ім. 
С. Орджонікідзе--на н.-д. і кон- 
структорській роботі. З 1971 
ген. конструктор КБ ім. А. І. Мі- 
кояна. Під керівництвом Б. створе- 
но ряд літаків різного призначен- 
ня. Депутат Верховної Ради СРСР 
9--11-го скликань. Нагороджений 
4 орденами Леніна, Держ. премія 
СРСР, 1952. Ленінська премія, 1972. 
БИКОРІЗ Анатолій Йосипович 
(н. 29.Х 1934, м. Ізюм Харків. 
обл.) -- укр. рад. онколог, доктор 
мед. наук (з 1975), професор (з 
1976). Член КПРС з 1963. В 1957 
закінчив Київ. мед. ін-т. З 1960 -- 
співробітник Київ. н.-д. ін-ту ек- 
сперимент. та клінічної онкології 
МОЗ УРСР (тепер Ін-т проблем 
онкології АН УРСР). Праці Б. 
присвячені питанням клітинного 
механізму канцерогенезу, моделю- 
ванню і гістогенезу експеримен- 
тальних пухлин печінки. Премія 
ім. О. О. Богомольця АН УРСР. 
Держ. премія УРСР, 1981. 

БИЦЬ Юрій Вікторович (н. 15. 


м-н 


1938, с. Карпівці Чуднівського 
р-ну Житомирської обл.) -- укр. 
рад. патофізіолог, доктор мед. 


наук (з 1973), професор (з 1978). 
В 1961 закінчив Київ. мед. ін-т, 
де й залишився працювати. Осн. 
праці з проблем атеросклерозу, 
проникності судинної стінки, мета- 
болізму судинної стінки в нормі 
та патології. Держ. премія УРСР 


1981. 
«БИБЛИОТЕКА ВСЕМИРНОЙ 
ЛИТЕРАТУРЬ» -- універсальне 


зібрання шедеврів світової та віт- 
чизняної л-ри від античності до на- 
ших днів, випущене вид-вом «Ху- 
дожественная литература» (Моск- 
ва) 1967--77. У 200 томах «Б.в.л.» 
опубліковано твори 3235 письмен- 
ників, які представляють Літерату- 
ру більш як 80 країн п'яти кон- 
тинентів. Широко представлено 
класичну і сучасну л-ру народів 
СРСР, зокрема окремими  тома- 
ми вийшли твори Т. Шевченка, 
І. Франка, М. Коцюбинського, Ле- 


сі Українки; до зібрання включено 
твори П. Тичини, М. Рильського, 
М. Бажана, О. Гончара, А. Ма- 
лишка та ін. укр. рад. письменни- 
ків. 
БІЛЕЦЬКА Неоніла Миколаївна 
(н. 27.Х 1938, м. Знам'янка, пер 
Кіровогр. обл. )-- укр. і рос. рад 
актриса, нар. арт. УРСР (з 1978). 
У 1965 закінчила Держ. ін-т театр. 
мистецтва ім. А. В. Луначарського 
в Москві. З 1980 працює у Київ. 
театрі драми і комедії. Ролі: Па- 
раска («97» Куліша), Олена («Го- 
лубі олені» Коломійця), жені 
Комелькова («А зорі тут тихі. 
Васильєва), Б'янка («Приборкан- 
ня непокірної» нскешра)х та ін. 
Л авченко. 
БІЛОУС Віталій Михайлович (н. 
24.ХП 1935, Одеса) -- укр. рад. 
фізик, доктор фізико-матем. наук 
(з 1972), професор (з 1973). Закін- 
чив (1958) Одес. ун-т. З 1975 -- 
директор Н.-д. ін-ту фізики Одес. 
ун-ту. Основні праці-- у галузі 
фізики фотографічного процесу. 
Держ. премія УРСР, 1983. 
БІРОВ Антонін Олександрович 
(н.1.Н1 1929, с. Федорове, тепер Ви 
ноградівського р-ну Закарп. обл.) 
-- Організатор с.-г. виробництва. 
Герой Соціалістичної Праці (1971). 
Член КПРС з 1954. Закінчивши 
(1959) істор. ф-т Ужгородського 
ун-ту, працював учителем. З 1961 
голова колгоспу «Прикордон- 
ник» Виноградівського р-ну. Очо- 
люване Б. г-во стало передовим, 
високорентабельним. Б.-- делегат 
ХХТУ з'їзду КПРС, ХХУ--ХХУЇ 
з'їздів Компартії України. Депу- 
тат Верховної Ради МБО 6--10-го 
скликань. . В. Кузьма. 
БЛОМБЕРГЕН (вішоеасій 
Блумберген) Ніколас (н. 11.ІП 
1920, Дордрехт, Нідерланди) -- 
амер. фізик, член Нац. АН США 
(з 1960). Закінчив Утрехтський 
ун-т (1943). З 1946 працює в Гар- 
вардському ун-ті (з 1957 -- про- 
фесор). Осн. праці -- з лазер 
ної спектроскопії, нелінійної оп: 
тики, квантової електроніки, ядер- 
ної фізики, магнетизму. Запропо- 
нував схему твердотільного мазе- 
ра неперервної дії. Створив кван- 
тові лічильники, названі його 
ім'ям. Нобелівська премія, 1981. 
БОГОМОЛОВ Олег Тимофійович 
(н. 20.МПІ 1927, Москва) -- рад 
економіст, акад. АН СРСР (3 
1981). Член КПРС з 1950. Закінчив 
Ін-т зовн. торгівлі М-ва зовн. тор- 
гівлі СРСР (1949), З 1969 - - дирек- 
тор Ін-ту економіки світової соці- 
алістичної системи АН СРСР. 
Праці з проблем розвитку світо- 
вої соціалістичної системи і сві- 
тового г-ва, політ. економії соціа 


лізму. й 

БОГОСЛОВСЬКИЙ Микита Во 
лодимирович |н. 9 (22).У 1913, Пе- 
тербург) -- рос. рад. композитор, 
нар. арт. СРСР (з Р 98ЗУ. у 1930--34 
-- вільнослухач Ленінгр. консерва- 
торії. Б.-- майстер пісенного жан- 
ру (бл. 300 пісень, у т. ч. «Люби- 
мьій город», «Спят кургань», 
«Темная ночь»). Автор опери 
«Соль» (1981), балету-казки «Коро- 
лівство кривих дзеркал» (1953), 
муз.ліричних драм «Балаганчик» 
та «Незнайомка» (1982), 12 муз. 
комедій (у г. ч. «Весна в Моск- 
ві», 1972), 
(1972), 6 симфоній, оркестрових 
творів,музики до драм. вистав і кі- 


«Української фантазії» | 





539 
БОГОСЛОВСЬКИЙ 





Н.П. Бехтерєва. 





Р. А. Бєляков. 


ю 
М. В. Богословський- 


БОКША 


г ЙЧ уаіййо: 
р. жо СЕ 


М. Г. Бондар. 


Д.В. Борщов. 


540 








нофільмів, зокрема «Велике жит- 
тя», «Винищувачі», «Олександр 
Пархоменко», «Два бійці» (всі -- 
Київ. кіностудія худож. фільмів 
імені О. П. Довженка), «Таємни- 
чий острів», «Ескадра повертає на 


захід» та «Золотий годинник» 
(Одеська кіностудія | художніх 
фільмів). 


БОКША Вячеслав Георгійович (н. 
14.1Х 1924, м. Архангельськ) -- 
укр. рад. курортолог, патофізіо- 
лог, професор (з 1976), засл. діяч 
науки УРСР (з 1980). Член КПРС 
з 1945. В 1948 закінчив Архан- 
гельський мед. ін-т. З 1962 працює 
в Ялтинському н.-д. ін-ті іди 
них методів лікування і мед. клі- 
матології імені М. Сєченова. 
Праці в галузі кліматофізіології, 
кліматопатології, кліматотерапії, а 
також клінічної патофізіології за- 
хворювань дихальної і серцево- 
судинної систем тощо. 

БОЛГАРИН Ігор Якович (н. 28. 


МІ 1929, с. зорузлав, тепер смт 
Красногвардійське К асногвардій- 
ського р-ну Крим. обл.)-- рос. та 


укр. рад. інбараматурі засл. ді- 
яч мист. УРСР (з 1977). У 1954 
закінчив  ВДІК. Автор сценаріїв 
наук.-популярних фільмів, зокре- 
ма «Секрет НСЄ» (1960) та  ху- 
дож. фільмів -- «Ад'ютант Його 
превосходительства» (1970, теле- 
візійний, за власним романом), 
«Приваловські мільйони» (1973), 
«Третього не дано» (1980). На Київ. 
кіностудії худож. фільмів ім. 
О.П. Довженка за його сценарія- 
ми (у співавт. з В. Смирновим) 
створено стрічки: «Назад дороги 
немає» (1970), «Тачанка з півдня» 
(1977), «Дума про Ковпака» (1973 
- -76) та «Від Буга до Вісли» (1980). 
Премія їм. В. Ломоносова 
АВ СРСР, 1961. 

БОНДАР Микола Герасимович 
(н. 19.ХП 1920, Київ) -- укр. рад. 
вчений у галузі мостобудування і 
механіки, акад. АН УРСР (з 
1979), засл. діяч науки УРСР (з 
1975). Член КПРС з 1944. Закінчив 
(1944) Дніпроп. ін-т інженерів за- 
лізкич. транспорту, з 1946 працює 
в цьому ж вузі (1968--78 -- прорек- 
тор по наук. роботі). Осн. праці -- 
з нелінійної механіки і динаміки 
мостів. 

БОНДАРЕНКО Віктор Вікторо- 
вич Гн. 15 (28).ХІ 1907, с. Крюко- 
во, тепер Куйбишевського району 
Ростовської обл.) -- укр. рад. 
економіст, доктор екон. наук (з 
1958), професор (з 1965), засл. ді- 
яч науки УРСР (з 1978). Член 
КПРС з 1941. Закінчив Харків. 
ін-т землевпорядження (1931). З 
1937 -- в Ін-ті економіки АН 
УРСР. Осн. напрями досліджень 
-- історія нар. г-ва, економіка 
с. г., екон. статистика. 

В. Г. Гулеватий. 
БОНДАРЕНКО Людмила Михай- 
лівна (н. 28.ХП 1927, с. Старий 
Салтів, тепер Вовчанського р-ну 
Харків. обл.) -- укр. рад. панна 
співачка (сопрано), нар 
УРСР (з 1979). Член КПРеЕ з 1955. 
Закінчила (1949) Харків. муз. учи- 
лище. З 1951 -- у Дніпроп. укр. 
муз.драм. театрі ім. Т. Г. Шев- 
ченка. Ролі: Наталка («Наталка 
Полтавка» Котляревського, муз. 
М. Лисенка), Оксана, Одарка 
(«Запорожець за Дунаєм» С. Гу- 
лака-Артемовського), Аза («Ци- 
ганка Аза» Старицького, муз. М. 


Васильєва), Герарда («Закохана 
витівниця» Лопе де Вега), Ханума 
(«Витівки Хануми» Цагарелі). 
Л.М. Дворниченко. 
БОНДАРЕНКО Павло (Іванович 
(н. 22.ХІІ 1917, Дніпропетровськ) 
-- укр. рад. скульптор, нар. худож- 
ник СРСР (з 1978), дійсний член 
АМ СРСР (з 1983). Член КПРС з 
1942. У 1949 закінчив Ленінгр. 
ін-т живопису, скульптури та архі- 
тектури ім. І. Ю. Рєпіна. З 1970 
ектор Моск. худож. ін-ту (з 
19 2-- професор). Твори: цикл 
рельєфів на історико- революц. те- 
ми (1949), пам'ятник В. І. Леніну 
(м. Севастополь, 1957); всі-- у 
співавторстві. Брав участь у сСтво- 
ренні Ленінського меморіалу в 
Ульяновську  (1967--70). Держ. 
премія СРСР, 1950. 
БОНЯ Григорій Васильович (н. 
1.ГУ 1918, с. Градизьк, тепер Гло- 
бинського р-ну Полтав. обл.) -- 
укр. рад. живописець, засл. ху- 
дожник УРСР (з 1978). У 1939-- 
90 (з перервою) навчався в Київ. 
худож. ін-ті. Твори: «Рідна земля» 
(1957), «Мати-земля» (1960), «Ле- 
генда про Гамалію» (1961), «Пе- 
реможці» (1963), «На сторожі» 
(1965), «На зорі колективізації» 
(1969), «Степи Запоріжжя» (1970), 
«Сивий Єнісей» (1976), «Угрюм- 
ріка» (1976), «В. І. Ленін у Сая- 
нах» (1976). Іл. с. 542. 
БОРИНЯ -- селище міського типу 
Турківського р-ну Львів. обл. 
УРСР. Розташована на р. Бори- 
ні (бас. Дністра), за б км від заліз- 
нич. ст. Нижня Яблунька. 2,1 тис. 
ж. (1984). Хлібний з-д, лісництво, 
лісорозсадник, будинок побуту. 
Сільс. профес.-тех. уч-ще, серед- 
ня школа, філіал Турківської муз. 
школи; лікарня, поліклініка; Бу- 
динок культури, кінотеатр, б-ка. 
Відома з 1552, с-ще міськ. типу - 
з 1981. 
БОРИСКО Василь Никифорович 
(н. 29.ПІ (11.ТУ) 1916, м. Ново- 
миргород, тепер Кіровоградської 
обл.|-- новатор с.-г. виробництва, 
Герой Соціалістичної Праці (1970). 
Член КПРС з 1942. Закінчив КІі- 
ровогр. технікум механізації сільс. 
г-ва, набув спеціальності техніка- 
механіка с. г. З 1955 -- голова кол- 
госпу ім. Чкалова оромирнорола 
ського р-ну Кіровогр. обл. Б.-- 
депутат Верховної Ради св 8 
і 9-го, скликань.  Ї. Г. Братченко. 
БОРИСОВ Альберт (Олег)  Іва- 
нович (н. 8.ХІ 1929, Приволзьк, те- 
пер Іван. обл.) -- російський ра- 
дянський м актор, народний арт. 
СРСР (з 1978). Після закінчення 
1951 Школи-студії ім. В. І. Не- 
мировича-Данченка (Москва) до 
1963 працював у Київ. рос. драм. 
театрі ім. Лесі Українки. В 1964-- 
83 -- в Ленінгр. Великому драм. 
театрі ім. М. Горького, з 1983 -- 
у МХАТІіІ. Серед ролей: Сухов 
(«Дачники» М. Горького), Григо- 
рій Мелехов («Тихий Дон» за Шо- 
лоховим) та ін. Знімається в кіно: 
Голохвостий («За двома зайцями», 
Київська студія художніх  філь- 
мів їм. А. П. Довженка) та ін. 
Державна премія ОВО 1978. 
С. М. Грін. 
БОРИСОВ Валентин Тихонович 
(н. 7 (20).МП 1901, м. Богодухів, 
тепер Харків. обл.) -- укр. рад. 
композитор, засл. діяч мист. 
УРСР (з 1971). У 1927 закінчив 
Харків. муз.-драм. ін-т. З 1944 -- 


викладач Харків. консерваторії 
(з 1963 -- Харків. ін-т мистецтв; 
1944--48 --директор, з 1977 -- про- 
фесор). Твори: три симфонії, сим- 
фонічні поеми, сюїти, концерти 
для фортепіано з оркестром. 

Н. Л. Очеретовська. 
БОРНАЦЬКИЙ Іван Іванович |н. 
7 (20).МІ 1912, Юзівка, тепер До- 
нецьк | -- укр. рад. вчений у галу- 
зі металургії, доктор тех. наук (з 
1972), професор (з 1974), засл. 
діяч науки УРСР (з 1981). Член 
КПРС з 1956. Закінчив (1934) 
Донец. металург. ін-т. З 1972 -- 
зав. кафедрою Донецького полі- 
тех. ін-ту. Осн. напрями діяль- 
ності -- обгрунтування теоретич- 
них і технологічних основ глибо- 
кої десульфурації металу, розроб- 
ка досконалішої технології поза- 
пічних процесів. 

БОРОВСЬКИЙ Микола Степа- 
нович (н. 14.ГУ 1908, м. Новогеор- 
гіївськ, тепер у складі м. Кремгес 


Кіровогр. області)-- укр. радян- 
ський | живописець, засл.  ху- 
дожник УРСР (з 1980). Член 


КПРС з 1977. У 1954--60 навчав- 
ся в Київ. худож. ін-ті. Твори: 
«Романтики», «Мрії» (обидва -- 
1961), «Металурги Придніпров'я» 
(1963), «Земля» (1967), «Робітник. 
Рік 1928» (1969), «Саянські ске- 
лелази» (1971), «Тривожний ра- 
нок» (1973), триптих «Бригада мон- 
тажників Віталія Поліщука» 
(1974), «Хвилина мовчання» (1978), 
«Початок шляху» (1980), галерея 
портретів (1973--80) учасників обо- 
рони і визволення м. Дніпропет- 
ровська в роки Великої Вітчизни. 
війни. 
БОРЩОВ Дмитро Васильович 
(н. 8.1 1924, с. Курячі Лози, тепер 
Кривоозерського р-ну Микол. 
л.)-- укр. рад. актор, нар. арт. 
УРСР (з 1979). Член КПРС з 
1959. На профес. сцені -- з 1946. 
З 1959 працює у Микол. укр. 
муз.-драм. геатрі. Серед ролей: 
Захар Беркут («Беркути» за Фран- 
ком), Террачіні («Пам'ять серця» 
Корнійчука), Генерал  Карбишев 
(«Коли мертві оживають» Рачади). 
Створив образ В. І. Леніна («Рево- 
люційний етюд» Шатрова). 
; . Дворниченко. 
БРЕГВАДЗЕ Нані Георгіївна 
б 21.МП 1938, Тбілісі) -- груз. 
д. естрадна співачка, нар. арт. 
СРСР (з 1983). У 1961 закінчила 
Тбіліську консерваторію (клас 
фортепіано). В 1959--64 -- соліст- 
ка естрадного оркестру Грузії 
«Реро», з 1964 -- вокально-інст- 
рум. ансамблю «Орера», з 1980 -- 
Груз. респ. філармонії (Тбілісі). 
В. С. Мурза. 


БРЕЖНЄВ -- назва (з 1982) 
м. Набережні Челни. 
БРОВИКОВ Володимир  Інато- 


вич (н. 12.М 1931, м. Вєтка, тепер 
Гом. обл. БРСР) -- рад. держ. і 
парт. діяч. Член КПРС з 1958. За- 
кінчив Білорус. ун-т (1955), Ака- 
демію сусп. наук при ЦК КПРС 
(1969); кандидат філос. наук. 

З 1955 -- на журналіст. роботі. В 
1963--65 -- заст. секретаря парт- 
кому Оршанського виробн. кол- 
госпно-радгоспного управління Ві- 
теб. обл., 1965--66 -- другий сек- 
ретар Оршанського райкому, 
1970--72 -- секретар Вітеб. обкому 
Компартії Білорусії. В 1972--78 -- 
в апараті ЦК КПРС. У 1978--83 -- 
другий секретар ЦК Компартії 


Білорусії. З липня 1983 -- Голова 
Ради «Міністрів Білоруської РСР. 
Член ЦК КПРС з 1981. Депутат 
Верховної Ради СРСР 10 -- 11-го 
скликань. Нагороджений орденом 
Леніна, 2 орденами «Знак Поша- 
ни», медалями. 

БРОДЕЦЬКЕ -- селище міського 
типу Козятинського р-ну Вінн. обл. 
УРСР. Розташоване на р. Гни- 
лоп'яті три впадінні в неї р. Бро- 
дянки (бас. Дніпра), за 22 км від 
залізничної ст. Козятин. 3,0 тис. 
ж. (1984). У селищі -- цукровий 
та залізобетонних виробів заводи, 
підприємство по відгодівлі вели- 
кої рогатої худоби, комплексний 
пункт побутового обслуговування 
тощо. Заг.-осв. школа: лікарня: 
Будинок культури, клуб, 2 б-ки. 
Відоме з 1712, с-ще міськ. типу-- 
з 1981. 

БРОДСЬКА Лідія Ісаківна |н. 
28.П (13.ПІ) 1910, Петербург|-- 
рос. рад. живописець, нар. худож- 
ник СРСР (з 1980), чл.-кор. АМ 
СРСР (з 0 Дочка І. І. Брод- 
ського. У 1935--39 навчалася в 
Ін-ті живопису, скульптури і ар- 
хітектури ім. І. Ю. Рєпіна в Ленін- 


граді. Твори: «Райдуга над Дніп- 
ром» (1953), «Байкал» (1962), 
«Над просторами Росії» (1970), 


«Над Дніпром» (1979) та ін. 
БРУНЕЙ -- незалежна держава 
на Пн. о. Калімантан. Пл. 5,8 
тис. км2?. Населення понад 200 тис. 
чол. (1984). Член Асоціації д-в 
Пд.-Сх. Азії. До 1.І 1984 -- протек- 
торат Великобританії. Про істо- 
вно природу та г-во, а також кар- 
у Б. див. ст. Бруней (т. 2). 
БРУСЕНЦОВ Геннадій Якович 
(н. 14.ХІ 1927, м. Орел) -- укр. 
рад. живописець, засл. художник 
УРСР (з 1982). Член КПРС з 1967. 
У 1945--53 навчався у Вищому 
худож.-пром. уч-щі ім. В. Мухі- 
ної в Ленінграді. Твори: «Ленін- 
ський декрет» (1957), «Біле золо- 
то» (1959), «Наші батьки» (1967), 
«На землі» (1966), «На землі Се- 
вастополя» (1971), «Повернулись» 
(1975), «Лейтенант революції» 
ЦІ «Бригада» (1982), «Портрет 
ща Папаніна» (1983) та ін. 


БУБЛИК Борис Миколайович (н. 
25.1 1936, с. Клюки Тетіївського 
р-ну Київ. обл. )-- укр. рад. вче- 
ний у галузі механіки та матема- 
тики, чл.-кор. АН УРСР (з 1979). 
Член КПРС з 1964. Закінчив 
(1958) Київ. ун-т. З 1961 працює 
в ньому (з 1971 професор). 
Осн. наук. праці стосуються меха- 
ніки деформованого твердого тіла 
і теорії керування мех. системами. 


БУЗНИК Віктор Михайлович 
(н. 21.ІХ (4.Х) 1914, с. Тернівка, 
тепер у межах м. Миколаєва -- 
23.ХП 1968, Миколаїв) -- укр. 
рад. вчений у галузі теплотехніки, 
чл.-кор. АН УРСР (з 1967). Член 
КПРС з 1943. Після закінчення 
(1941) Миколаївського кораблебу- 
дівного ін-ту працював у цьому ж 


вузі (з 1965 -- ректор). Осн. пра- 
ці стосуються суднових енерг. 
установок. Г. Матвєєв. 


БУЛАТОВ ин Олександро- 
вич (н. 23.1 1936, с-ще Красногорів- 
ка, тепер місто Мар'їнського р-ну 
Донец. обл.) -- укр. рад. філософ, 
доктор філос. наук (з 1983). Член 
КПРС з 1965. Закінчив Київ. 
ун-т (1960). Викладав 1960--62 
у гірничо-металург. ін-ті у Кому- 
нарську, 1965--72 -- у Київ. ун-ті. 
З 1972 -- старший наук. співробіт- 
ник Їн-ту філософії АН УРСР. 
Автор наук. праць з питань діа- 
лектичного матеріалізму та істо- 
рії Финовофні: Держ. премія УРСР, 
1982 


БУЛГАКОВ Микола Петрович 
(7.ХП 1929, с. Ясенки, тепер Гор- 
шеченського р-ну Курської обл.)-- 
укр. рад. океанолог, чл.-кор. АН 
УРСР (з 1982). Член КПРС з 1965. 
Закінчив Вище арктичне морське 
уч-ще ім. здопрела С.О. Мака- 
рова в Ленінграді. З 1976 працює 
в Морському гідрофізичному ін- 
ституті АН УРСР (з 1984 -- ген. 
директор Гвінейського н.-д. цент- 
ру цього ін-ту). Наук. досліджен- 
ня проблем гідрофізики. Наук. ке- 
рівник міжнар. проекту по вивчен- 
ню Карибського м. та прилеглих 
районів , Атлантичного океану. 
БУРКІНА-ФАССО --- нова (з 4.УПІ 
1984) назва д-ви Верхня Вольта. 


БУРЛЮК Алла Леонідівна |н. 


|  27.ХІ 1935, с. Переволочна (тепер 
- переселене в с. Світлогірське) Ко- 


беляцького р-ну Полтав. обл.| -- 
укр. рад. актриса, нар. арт. УРСР 


"ЧО (з 1979). Після закінчення 1957 





Повернулись. 1975. 


Г.Я. Брусенцов. 


БРУСИЛІВ селище міського 
типу Коростишівського р-ну Жи- 
томир. обл. УРСР. Розташований 
на р. Здвижі (бас. Дніпра), за 
35 км від залізнич. ст. Скочище. 
4,3 тис. ж. (1984). У селищі -- хлі- 
бозавод, дільниця Житомир. мол. 
заводу, виробниче відділення Ко- 
ростишівської райсільгосптехніки, 
комбінат комунальних  підпри- 
ємств, будинок побуту. Середня та 
муз. школи; лікарня, поліклініка, 
Будинок культури, 2 б-ки. Відомий 
з 1543, с-ще міськ. типу -- з 1979. 


: Харків. 


ін-ту мистецтв працювала 
в театрах Києва, Донецька, Чер- 
нігова, з 1979 -- в Київ. молодіж- 
ному театрі. Серед ролей -- Ли- 
мариха («За двома зайцями» Ста- 
рицького), Віра Холодна («На сві- 
танку» Плоткіна, муз. Сандлера), 
Гелена («Варшавська мелодія» Зо- 
ріна), комісар («Оптимістична тра- 
гедія» вишиевонкогої Ольга («Три 
сестри» Чехова). . Жежера. 
БУРЧАК Федір лбовиа (н. З.М 
1924, Київ) -- укр. рад. юрист. 
Член КПРС з 1962. Закінчив юрид. 
ф-т Київ. ун-ту (1949). У 1957-- 
65 -- на видавничій роботі, зокре- 
ма в Головній редакції УРЕ, з 
1965 -- зав. юрид. відділом Прези- 
дії Верховної Ради УРСР. Спів- 
автор монографії «Історія держави 
і права Української РСР» (Держ. 
премія УРСР, 1981). 


Тв.: Учение 0 соучастий по советскому 
уголовному праву. К., 1969; Про дер- 


жаву і право. К., 1976; Квалификация : 
- ні тарілки, кухліта ін. Іл. с. 543. 


преступлений. .К., 1983. 


БУТ Микола Якович (н. 21.ТУ 
1928, хутір Погожа Криниця, резніх 
село Роменського р-ну Сум. обл.) 
-- рос. рад. живописець і графік 

нар. художник РРФСР (з 1980), 
Член КПРС з 1968. У 1949--53 нав- 
чався в Моск. худож. ін-ті ім. В. І. 
Сурикова, 1953--57 -- у Харків. 
худож. ін-ті. Твори: «Вартовий. 
Аджимушкайські каменоломкі. 
1942 рік» (1963), триптих «У роки 
великих випробувань» (1982), 
«Комсомольці Аджимушкая» (1983) 
та ін. Б.-- один із авторів діора- 
ми «Битва за Дніпро» для Дні- 
пропетровська (1972--75) та пано- 
рами «Сталінградська битва» для 
ро шоцрада (1982). Держ. премія 

Т.Г. Шевченка, 1979. 
БУТЕНКО Геннадій Михайлович 


(н. 21. УПІ 1932, м. Миргород, 
тепер Полтав. обл.) -- укр. рад. 
патофізіолог, доктор мед. наук 


(з 1971), професор (з 1984). Член 
КПРС з 1980. Закінчив Одеський 


мед. ін-т (1956). В 1962--71 пра- 


цював в Київ. мед. ін-ті, з 1971 
працює в Ін-ті геронтології АМН 
СРСР. Осн. праці-- з імунології 
та імунопатології старіння. Держ. 
премія УРСР, 1981. 

БУЧМАНИ селище міського 
типу Олевського р-ну Житомир. 
обл. УРСР, за 8 км від залізнич. 
ст. Білокоровичі. 1,0 тис. ж. 
(1984). У селищі -- торфобрикет- 
ний 3-д, комплексний пункт побу- 
тового обслуговування.  Восьми- 
річна школа; відділення районної 
лікарні, фельдшерсько-акушер- 
ський пункт; Будинок культури, 
б-ка. Засн. 1946, с-ще міськ. типу 
-- 3 1983. 

БУШМІН Олексій Сергійович 
Г2 (15).Х 1910, с. Ліва Росош, те- 
пер Каширського району Ворон. 
обл.-- 19.ПІ 1983, Ленінград| -- 
рос. рад. літературознавець, ака- 
демік АН СРСР (з 1979). Член 
КПРС з 1940. З 1945 -- в Ін-ті 
рос. л-ри АН СРСР (Пушкінський 
дім), 1955--65 і 1977--83 -- ди- 
ректор цього ін-ту. Розробляв проб- 
леми теорії і методології літерату- 
рознавства, історії рос. л-ри 19ст., 
розвитку рос. рад. л-ри. 
БЮШГЕНС Георгій Сергійович |н. 
З (16).1Х 1916, Москва) -- рад. 
вчений у галузі механіки, акад. 
АН СРСР (з 1981), Герой Соціалі- 
стичної Праці (1974). Член КПРС 
з 1963. Після закінчення (1940) 
Моск. авіац. ін-ту ім. С. Орджоні- 
кідзе працює в Центр. аерогідроди- 
намічному ін-ті. Одночасно (з 
1954) -- в Моск. фізико-тех. ін-ті. 
Осн. праці -- з динаміки, стійкос- 
ті, керованості й аєродинаміки 
літака. Нагороджений З орденами 
Леніна. Ленінська премія, 1961. 
Іл. с. 542. 


ВАЛЬКО Богдан Олександрович 
(н. 20.1Х 1934, Львів) -- Укр. 
рад. художник скла, засл. майстер 
нар. творчості УРСР (з 1983). 
Твори: набори ваз «Полум'я Пере- 
моги» (1975), «Золота осінь» (1982), 
«Святкові», «Схід сонця» (обидва 
-- 1983), набори для десерту, гра 
фини, куманці, фляги, декоратив- 














541 


ВАЛЬКО 


Н. Г. Брегвадзе. 


В. Г. Бровиков. 


О. С. Бушмін. 


542 





ВАНІН 





Г.С. Бюшгенс. 





М. А. Ватолін. 





О.П. Войнова- 
Павловська. 





Мати-зем- 
ля. 1960, Музей образо- 
творчих мистецтв у До- 
нецьку. 


Г.В. Боня. 


ВАНІН Георгій Андрійович (н. 
17. МП 1930, Новоросійськ) -- укр. 
рад. вчений у галузі механіки, 
доктор тех. наук (з 1966), профе- 
сор (з 1970), засл. діяч науки 
УРСР (з 1982). Член КПРС з 1961. 
Закінчив (1955) Харків. авіац. ін-т. 
1957 працює в Їн-ті механіки 
АН УРСР (з 1967 -- зав. відділом). 
Осн. праці -- в галузі тонкостін- 
них оболонкових конструкцій, тео- 
рії композиційних і полімерних 
матеріалів. 
ВАНУАТУ, Республіка | Вануа- 
ту держава, розташована на 
о-вах Нові Гебріди, в пд.-зх. ча- 
стині Тихого ок. Площа-- 14,8 
тис. км?. Населення -- 123 тис. чол. 
(1983, оцінка). Столиця -- м. Віла. 
Державний лад. В.-- республіка. 
Входить до Співдружності країн, 
очолюваної Великобританією. Гла- 
ва д-ви-- президент, якого обирає 
парламент на 5 років. Законодав- 
чий орган -- однопалатний парла- 
мент (39 депутатів), обираний на- 
селенням на 4 роки; виконавчий 
-- уряд, очолюваний прем'єр-мі- 


ністром. 

Природа. Див. Нові Гебріди (ост- 
рови). 

Населення. Понад 90 94 нас. краї- 
ни -- меланезійці, решта -- бри- 


танці, французи, вихідці з ін. ти- 
хоокеанських о-вів. Офіц. мови -- 
біслама (місц. варіант англ. мо- 
ви), англійська і французька. Пе- 


ресічна густота нас.-- чол. 
на 1 км? (1982). 
Історія. Архіпелаг Нові Гебріди 


відкрито 1606 португ. мореплав- 
цем П. Кіросом. У 1774 острови 
дослідив Дж. Кук, який дав їм 
назву Нові Гебріди за схожість 
з моря на Гебрідські о-ви біля 
берегів Шотландії. З 1906 Нові 
Гебріди були спільним володін- 
ням (кондомініумом) Великобри- 
танії та Франції і управлялись їх- 
ньою об'єднаною адміністрацією. 
В 1979 на виборах до нац. пар- 
ламенту перемогу здобула партія 
Вануаку, яка виступала за надан- 
ня країні незалежності. 30.УП 
1980 Нові Гебріди було проголо- 
шено незалежною д-вою у складі 
Співдружності, очолюваної  Ве- 
ликобританією. Країна дістала наз- 
ву Республіка Вануату («вануату» 
у перекладі з мови біслама -- 
«країна, яка була, є й буде»). 
Уряд В. проголосив курс на повну 
ліквідацію всіх колоніальних пе- 
режитків, досягнення нац. єдності, 
проведення агр. реформи і здобут- 
тя певної політ. і екон. незалеж- 
ності. На міжнар. арені виступає 
за надання незалежності всім коло- 
ніальним територіям у районі Ти- 
хого ок., за створення в Океанії 
без'ядерної зони. З 1981 В.-- член 


ООН. Л. О. Лещенко. 
Політичні партії. Партія Ва- 
нуак у, засн. 1971. Правляча. 
Федеральна партія. 
Опозиційна. 

Господарство. Внаслідок багато- 
річної колоніальної залежності 


економіка країни розвинута слабо. 
80 9 самодіяльного населення зай- 
нято у с.г.На селі характерне спів- 
існування общинного та приватного 
землеволодіння. Частина землі на- 
лежить іноз. власникам. Перева- 
жає тропічне землеробство. Осн. 
товарні культури -- кокосові го- 
ріхи (на копру), кава, боби какао. 
Для власного споживання вирощу- 


ють ямс, таро, хлібне дерево, ба- 
нани та ін. Розводять велику рога- 
ту худобу, свиней, овець і кіз. 
Розвиваються птахівництво та ри- 
бальство (вилов тунця). В лісах 
незначні заготівлі деревини цін- 
них порід. У невеликій кількості 
видобувають марганцеву руду (на 
о. Ефате). Обробна пром-сть пред- 
ставлена окремими  підприємст- 
вами по переробці с.-г. сировини, 
консервуванню м'яса, обробці ри- 
би, виробн. буд. матеріалів. З-ць 
у країні немає. Довж. асфальто- 


ваних автошляхів -- бл. 350 км. 
Гол. мор. порт та міжнар. аєро- 
порт -- Віла. З В. вивозять коп- 


ру, марганцеву руду, рибу, каву, 
боби какао, м'ясні консерви, де- 
ревину; довозять машини, пальне, 
товари широкого вжитку, продук- 
ти харчування. Осн. торг. партне- 
ри-- Австралія, Франція, Велико- 
британія, Японія, Нова Зеландія, 


США. Грош. одиниця -- вату. 
75 вату -- 1 австрал. дол. (гру- 
день 1983). 


Культура. У країні склалося дві 
шкільні системи англійська Іі 
французька, з навчанням відпо- 
відно англ. | франц. мовами. До 
поч. школи приймаються діти з б 
років. Поряд з державними  іс- 
нують приватні й  місіонерські 
школи. За англ. системою строк 
навчання в поч. школі б років, у 
середній -- 5 (3 - 2), за франц. 
системою освіти строк навчання в 


Сільський красвид. 


ри жо 





А|"У с.їсуа ( 
| (Санта-Морія) 
| 
4 
| 


Гея 

; о є 2 РУ. 

Лаллір (| | Ро. Сепирмеує Р 
|г Табедис на 17 бомб 


|-ета:0 5 0- Коба //7 
Лусеїї од -.й 
«а Ху м 
у 
| Пуган чіенег, 
ЕЕ м в 
ж «3 1 ь - ; 
о У а, 
о. Молекула) «891 09. 3, 
о Ламалд, мог 
з. кс їЙге 





У Порт-Наревін 
У14 ? 
о. Ероманос 


у. Мило б б 
У .Томиа (ПО я 
іЄ ю Ленак РР У 18( б 


І 


у 


Футунс 


чи тонн 
о. клебтьюм) 2, 


аква ана 





поч. школі 5 років, у середній -- 
7 (4 -- 3). У 1981/82 навч. р. дія- 
ло 289 поч. шкіл (24,1 тис. учнів), 
у серед. загальноосв. школах налі- 
чувалося 1,9 тис. учнів. Пед. ко- 
ледж готує учителів для поч. 
шкіл. У м. Віла міститься Куль- 
тур. центр з музеєм і бібліотекою. 
з В. Клепиков. 
ВАСИЛЬЄВ Вадим Сергійович 
(н. 25.ПІ 1931, Харків) -- укр. рад. 
архітектор, засл. арх. УРСР (з 
1981). У 1950--56 навчався у Хар- 
ків. інженерно-буд. ін-ті. Серед 
споруд -- житл. і громад. будинки 
в районі Павлового поля в Харко- 
ві (1962--75), кіноконцертні зали 
«Україна» у Харкові (1963) і «Юві- 
лейний» у Херсоні (1967), забудо- 
ва Центр. бульвару (1977--83) і 
Будинок Рад (1978) у Запоріжжі 
(всі -- у співавторстві). З 1965 
викладає в Харків. інженерно-буд. 
інституті. 
ВАСИЛЬЄВ Всеволод Вікторович 
(н. 28.11 1935, Воронеж) -- укр. 
рад. вчений у галузі електроніки 
та моделювання, чл.-кор. АН 
УРСР (з 1982). Член КПРС з 
1971. Закінчив (1958) Таганрозь- 
кий радіотех. ін-т. З 1981 працює 
в Ін-ті проблем моделювання в 
енергетиці АН УРСР. Осн. пра- 
ці -- з моделювання задач буд. 
механіки, оптимального управлін- 
ня в енергетиці, з тренажерних 
систем. 
ВАСИЛЬЄВ Михайло  Олексійо- 
вич (н. 2.1 1937, м. Бєлово Кеме: 
ровської обл.) -- укр. рад. фізик, 
доктор фіз.-матем. наук (з 1980). 
Член КПРС з 1978. Після закін- 
чення Моск. ін-ту сталі (1959) 
працює в Ін-ті металофізики АН 
УРСР (з 1979 -- зав. лабораторією). 
Осн. напрями наук. досліджень -- 
фазові перетворення у металевих 
сплавах, електронна та іонна 
спектроскопія металевих  повер- 
хонь. Держ. премія УРСР, 1980. 
ВАТОЛІН Микола Анатолійович 
(н. 13.ХІ 1926, Свердловськ) -- 
рад. вчений у галузі металургії, 
акад. АН СРСР (з 1981). Член 
КПРС з 1952. Закінчив (1949) 
Уральський політех. ін-т (Сверд- 


.| ловськ). З 1950 працює в ІЇн-ті 


металургії Уральського наук. цент- 
ру АН СРСР (з 1967 -- директор). 
Одночасно (з 1973) викладає у 
Свердловському гірничому |інсти- 
туті. Основні праці-- з фізико- 
хімічних основ металургійних про- 
цесів. Державна премія СРСР, 
1982., 

ВЕЛИКІ! БІРКИ -- селище місь- 
кого типу Тернопільського р-ну 
Терноп. обл. УРСР, на р. Гнізні 
(бас. Дністра). Залізнична станція. 
3,6 тис. ж. (1984). Ф-ка госп. ви- 
робів, Терноп. райсільгосптехніка, 
міжколг. буд. орг-ція. Цехи район- 
ного побутового комбінату. Серед- 
ня та муз. школи; лікарня; Буди- 
нок культури, 2 бібліотеки. В. Б. 
відомі з 1410, селище міського 
типу -- з 1978. 

«ВЕНЕРА». Відповідно до про- 
грами досліджень космічного про- 
стору і планет Сонячної системи в 
СРСР 30.Х і 4.ХІ 1981 було здійс- 
нено запуски космічних станцій 
«В.-13» і «В.-14», а 2.М1 і 7.МІ 
1983 -- станцій «В.-15» і «В.-16». 
Осн. мета запусків-- продовження 
наук. досліджень поверхні й ат- 
мосфери Венери. «В.-13» досягла 
околиць планети 1.ШІ 1982, а «В.- 


14» -- 5.ПІ 1982. Їхні спускні 
апарати ввійшли в щільні шари 
атмосфери і здійснили м'яку по- 
садку на поверхню Венери. 10. Х 
і 14.Х. 1983 станції «В. 15» і «В.-16» 
стали штучними супутниками Ве- 
нери. Див. також ст. «Венера», 
УРЕ, т. 2. . 

ВЕРТЕБНИЙ Вадим Павлович 
(н. 11.1Х 1930, Київ) -- укр. рад. 
фізик, доктор фізико-матем. на- 
ук (з 1972), професор (з 1976), 
засл. діяч науки УРСР (з 1983). 
Член КПРС з 1959. Закінчив 
(1952) Київ. ун-т. З 1970 працює 
в Ін-ті ядерних досліджень. Осн. 
наук. праці В. присвячені питан- 
ням нейтронної фізики низьких і 
середніх енергій, а також одержан- 
ню даних, необхідних для розра- 
хунку Щ проектування атомних 
реакторі 

ВЕСЕЛОВСЬКИЙ Роман  Олек- 
сандрович (н. 1.П 1937, Ташкент) 
-- укр. рад. хімік, доктор хім. на- 
ук (з 1980). Закінчив 1959 Казан- 
ський  хіміко-технологічний ін-т. 
З 1965 працює в Ін-ті хімії висо- 
комол. сполук АН УРСР (з 1978 -- 
зав. відділом). Осн. наук. напрям 
дослідження адгезійних явищ 
у полімерних системах. Здійснив 
теор. розробку нових біодеструк- 
туючих полімерів мед. призначен- 
ня, їхню експериментальну пере- 
вірку, створив технологію вироб- 
ництва і практичного застосуван- 
ня їх. Державна премія УРСР, 


1982. 
ВЕСКЕ Тамара Яківна (н. 1.1М 
1914, Таллін) -- укр. рад. муз. 
діяч, педагог, засл. діяч мист. 
УРСР (з 1979). В 1949 закінчила 
Харківську консерваторію. З 1952 
працює в цьому вузі (з 1963-- 
Харків. ін-т мистецтв; з 1980 
професор). Серед випускників-- Н. 
Ткаченко, В. Третяк, Г. Ципола. 
..Л. Очеретовська. 
ВЕСТ-ІНДСЬКИЙ  УНІВЕРСИ- 
ТЕТ. Засн. 1948. Перебуває на 
Ямайці в містечку Мона недалеко 
від м. Кінгстона. Обслуговує 
Ямайку, Трінідад і Тобаго, Бар- 
бадос, Багамські о-ви та ін. тери- 
торії в басейні Карибського моря. 
Навчання -- англ. мовою. В.-І. у. 
має два філіали: на Трінідаді і 
Тобаго (засн. 1960) в м. Сент-Огю- 
стін побл. Порт-оф-Спейна (ф-ти 
с.-г. та інженерний) і на Бар- 
бадосі в Бріджтауні (засн. 1963; 
юрид. ф-т). На Ямайці функціону- 
ють 4 ф-ти: гуманітарних, соціаль- 
них, природничих наук та медич- 
ний, а також вища пед. школа. 
В 1983/84 навч. р. в В.-І.у. налічу- 
валося понад 8 тис. студентів. 
В. Клепиков. 


ВИНОГРАДОВ Гліб Андрійович 
Г(н. 2 (15).У 1908, Катеринослав, 
тепер Дніпропетровськ | укр. 
рад. вчений у галузі металургії 
і металознавства, доктор тех. на- 
ук (з 1965), професор (з 1966), 
засл. діяч науки УРСР (з 1982). 
Член КПРС з 1945. Закінчив 
(1933) Донец. металург. ін-т. Пра- 
цював (1933--57) на  металург. 
з-дах України. З 1957 -- в Ін-ті 
проблем  матеріалознавства | АН 
УРСР. Осн. праці в галузі оброб- 
ки металевих порошків тиском. 
Премія ім. П. Г. Соболевського 
АН СРСР, 1963, 1970. Премія ім. 
Є. О. Патона АН УРСР, 1975. 

ВИНОГРАДОВА Елеонора Олек- 
сіївна (н. 16.ХІ 1931, Грозний) -- 


укр. рад. хоровий диригент, засл. 
діяч мист. УРСР (з 1978). У 1965 
закінчила Київську консерваторію 
(з 1965 -- її викладач). З 1966 
-- худож. керівник і гол. диригент 
хорової студії хлопчиків «Дзвіно- 
чок» київського Палацу піонерів 
та школярів імені М. Остров- 
ського. Й 

ВИСОЦЬКИЙ Сергій Олександ- 
рович (н. 15.МІЇ 1923, Полтава) 
-- укр. рад. історик і археолог, 
доктор історичних наук (з 1978). 
У 1956 закінчив Київ. ун-т. Пра- 
цював наук. співробітником запо- 
відника «Софійський музей». З 
1967 -- в Ін-ті археології АН УРСР 
(з 1981 -- завідуючий сектором). 
Дослідник історії та культури дав- 
нього Києва, зокрема давньорус. 
написів -- графіті та фрескового 
живопису 11 ст., один з авторів 
зодбудови Золотих воріт. Премія 


. 3. Мануїльського АН 
УРСР, 1979. Державна премія 
УРСР, 1983. 

Тв.: Древнерусские надписи сорни 


Киевской ХІ-ХІУ вв. К., 1966; 
Средневековьте надписи Софий Киев- 
ской, По материалам граффити ХІ- 
ХМІЇ вв. К., 1976; Золотье ворота в 


Киеве. К., 1982. 

ВІДДІЛЕННЯ ГЕОГРАФІЇ Ін- 
ституту геофізики АН УРСР -- 
науково-дослідна установа, Яка 
проводить дослідження в галузі 
фіз. та екон. географії, геоморфо- 
логії, палеогеографії, біогеографії, 
картографії, географії населення 
і транспорту. Створене 1964 у 
Києві як Сектор географії при 
Ін-ті геологічних наук АН УРСР; 


з 1981 -- Відділення географії 
Морського гідрофіз. ін-ту, з 1983 
-- Ін-ту геофізики АН УРСР. 


Основні напрями наук. роботи -- 
розробка геогр. проблем природо- 
користування, теорії і методики 
комплексних досліджень природ: 
них умов і природних ресурсів, ви- 
робничо-тер. систем, тематичного 
картографування природи, г-ва та 
населення України. 

О. . Маринич. 
ВІННИЦЬКИЙ ТЕАТР ля- 
ЛЬОК. Засн. 1937. У репертуарі: 
«Котигорошок», «Наш веселий 
колобок», «Легенда синіх гір» Г. 
Усача, «Майська ніч», «Сорочин- 
ський ярмарок», «Ніч перед різд- 
вом» за М. Гоголем та ін. 
ВІТКОВСЬКИЙ Лев Іванович 
(н. 26.МПІ 1931, Тула) -- укр. 
рад. живописець, засл. діяч мист. 
УРСР (з 1980). Член КПРС з 1977. 
У 1952--58 навчався в Київ. ху- 
дож. ін-ті у О. Шовкуненка. Тво- 
ри: «Перші будівельники» (1963), 
«Мирний ранок» (1965), «Брати 
Ульянови» (1968), «Починалась 
п'ятирічка» (1969), «Пам'ять народ- 
на» (1972), «Балада про землю» 
(1975--76), «Знову на фермі» 
(1979). Викладає в Київському 
художньому інституті (з 1982 -- 
професор). 





будівель- 


Л. І. Вітковський. Перші 
ники. 1963. 


ВІЦЬКО Іван Михайлович (н. 16. 
МІ 1930, с. Крутий Берег, тепер 
Полтавського р-ну Полтав. обл.) -- 
укр. рад. художник скла, засл. 
художник УРСР (з 1982). У 1948-- 
21 навчався в Миргородському 
керамічному технікумі, 1953--59-- 
у Львів. ін-ті прикладного і деко- 
ративного мистецтва. Твори: сер- 
візи «Плахта» (1960), «Золотистий» 
(1976) і «Жнива» (1981), тематичні 
вази «Карпати» (1962), «Жовтень» 
(1967), , «Будова» (1979) та ін. 
ВЛАДИМИРОВ Вадим  Михай- 
лович (н. 13.ХП 1928, м. Ніко- 
лаєвськ-на-Амурі) -- укр. рад. вче- 
ний у галузі машинобудування, 
доктор тех. наук (з 1973), профе- 
сор (з 1974). Член КПРС з 1951. 


Закінчив (1952) Сибірський авто- | 


моб.-дорожній ін-т (Омськ). З 


1962 -- в Держ. н.-д. проектно-кон- | 


структорському і проектному ін-ті 
вугільної пром-сті (Київ). Осн. 
галузь діяльності -- створення й 
удосконалення роторних екскава- 
торів з підвищеними і високими 
зусиллями різання для розробки 
міцного вугілля та порід у склад- 
них  гірничо-геологічних умовах. 
Держ. премія СРСР, 1978. 
ВОЙНОВА-ПАВЛОВСЬКА  Оль- 
га Петрівна (н. 9.М1 1939, с. Лебе- 
динці зо вінк р-ну Жито- 
мирської обл.) -- р. рад. спі- 
вачка, нар. арт. УРСР з 1977). 
Член КПРС з 1980. З 1965 -- солі- 
стка Черкас. укр. нар. хору. 
ВОЛИНСЬКИЙ Петро Костьович 
Г14 (26).П 1893, с. Олика, тепер 
смт Ківерцівського р-ну "Волин. 
обл.-- 12.1У 1982, Київ) -- укр. 
рад. літературознавець і педагог, 
засл. працівник вищої школи 
УРСР, професор (з 1954). Член 
КПРС з 1942. Закінчив Ніжин- 
ський історико-філол. ін-т (1916). 
З 1929 -- в Київ. пед. ін-ті ім. 
О. М. Горького. Досліджував істо- 
рію укр. л-ри 19 -- поч. 20 ск. 
Автор підручників з теорії та істо- 
рії укр. ери .Н. . Гаєвська. 
ВОЛИНСЬКИЙ ТЕАТР ЛЯ- 
ЛЬОК. Засн. 1975 у Луцьку. В ре- 
пертуарі: «Великий Кукко» Б. Юн- 
гера, «Веселий маскарад» С. Ко- 
гана й В. Орлова, «Котигорошок» 
Г. Усача, «Божественна комедія» 
І. Штока, «Вікентій Прерозумний» 
Я. Стельмаха, «Орел Срібнокри- 
лець» М. Томенка, «Годинник з 
зозулею» С. Прокоф'євої. 
ВОЛК Ігор Петрович (н. 12.1 
1937, м. Зміїв, тепер м. Готвальд 
Харків. обл.) льотчик-космо- 
навт СРСР, Герой Радянського 
Союзу (1984). Член КПРС з 1964. 
Закінчив Кіровоградське військ. 
авіац. уч-ще льотчиків (1956), шко- 
лу льотчиків-випробувачів (1965) 


і Моск. авіац. ін-т ім. - 0. 
Орджонікідзе (1969). В загоні 
космонавтів -- з 1978. маном 


з В. О. Джанібековим і С. Є. 

вицькою 17--29.М11| 1984 здійснЯя 
політ на космічному кораблі «Со- 
юз Т-12». Після стикування з ор- 
бітальним комплексом  «Салют- 
7» -- «Союз Т-11» (осн. екіпаж -- 
Л. Д. Кизим, В. О. Соловйов і 
О. Ю. Атьков; див. т. 12, Дода- 
ток) космонавти виконали програ- 
му  наук.-тех., технологічних |і 
мед.-біол. досліджень та експе- 
риментів. Було здійснено перший 
в історії пілотованих польотів ви- 
хід жінки-космонавта у відкритий 
космос. 25.МП В. О. Джанібеков і 


543 





І. П. Волк. 





ВОЛлкК 





Б.О. Валько. 


Компо- 


зиція декоративних ваз 


«Святкові». 
1983. 


Гутне скло. 








І. М. Віцько. Декора- 


тивна ваза. 


Майоліка. 


«Гуцул». 
1976. 


544 





ВОЛКОВ 








Ю. П. Гамова. 





М. П. Гвоздь. 


С. Є. Савицька, перебуваючи поза 
станцією протягом З год 35 хв, про- 
вели випробування нового універ- 
сального інструменту,  призначе- 
ного для виконання в умовах від- 
критого космосу складних техно- 
логічних операцій. 

ВОЛКОВ Гор Володимирович 
(н. 24.П 1936, Київ) -- укр. рад. 
вчений у кгалузі електротехніки, 
доктор тех. наук (з 1972), професор 
(з 1978), засл. діяч науки УРСР 
(з 1982). Член КПРС з 1966. За- 
кінчив (1958) Київ. політех. ін-т. 
З 1960 працює в Ін-ті електродина 
міки АН УРСР (з 1974 -- зав. 
відділом). Осн. напрями наук. 
діяльності -- перетворення і ста- 
білізація параметрів електромагин. 
енергії, теорія електр. кіл, розроб- 
ка електромагн. і напівпровіднико- 
вих регуляторів струму. Держ. 
премія УРСР, 1975. 

ВОРОНОВА Наталія Олександ- 
рівна |н. 17 (30).ГУ 1909, м. Бере- 
зівка, тепер Одеської обл. 1-- укр. 
рад. вчений у галузі металургії, 
доктор тех. наук (з 1956), профе- 
сор (з 1963). Закінчила (1932) 
Харків. інженерно-екон. ін-т. З 
1940 працює в Ін-ті чорної металур- 
гії (Київ, Дніпропетровськ). Одно- 
часно (1962--71) -- в Дніпроп. 
ін-ті інженерів залізнич. транспор- 
ту. Осн. напрями наук. діяльнос- 
ті: дослідження властивостей і по- 
ліпшення якості рідкого чавуну, 
позапічна обробка рідкого чавуну 
магнієм, створення чавуну нового 
виду для ливарного виробницт- 
ва. Держ. премія УРСР, 1981. 
ВОРОПАЙ Микола | Маркович 
(н. 7.ХІ 1937, с. Піщане Золото- 
ніського р-ну Черкас. обл.) -- укр. 
рад. вчений у галузі зварювання, 
доктор тех. наук (з 1983). Член 
КПРС з 1980. Закінчив (1959) 
Київ. політех. ін-т. З 1963 -- в 
Ін-ті електрозварювання ім. Є. 
Патона АН УРСР. Осн. праці -- 
в галузі технології й устаткуван- 
ня зварювального виробництва. 
Держ. премія, УРСР, 1972. 
ВОРОТНИКОВ Віталій Іванович 
(н. 20.1 1926, м. Воронеж) -- рад. 
державний |і парт. діяч. Член 
КПРС з 1947. Закінчив Куйби- 
шевський авіац. ін-т (1954). В 
1942--44 та з 1947 працював на 
з-ді. В  1955--56-- парторг ЦК 
КПРС, 1956--59 -- секретар парт- 
кому з-ду в Куйбишеві. В 1960-- 
61 -- зав. відділом, 1961--63 -- 
секретар, 1963--67 -- другий сек- 
ретар Куйбишевського обкому 
КПРС. У 1967--71 -- голова Куй- 
бишевського облвиконкому. В 
1971--75 -- перший секретар Воро- 
незького обкому КПРС. В 1975-- 
79 -- перший заст. Голови Ради 
Міністрів РРФСР. У 1979--82 -- 
надзвичайний і повноважний посол 
СРСР у Республіці Куба. В 1982-- 
83 -- перший секретар Краснодар- 
ського крайкому КПРС. З червня 
1983 Голова Ради Міністрів 
РРФСР. Член ЦК КПРС з 1971. 
З червня 1983 -- кандидат у члени 
Політбюро ЦК КПРС, з грудня 
1983 -- член Політбюро ЦК КПРС. 
Депутат Верховної Ради СРСР 8-- 
11-го скликань. Нагороджений З 
орденами Леніна, орденом Жовтне- 
вої Революції, З орденами Трудо- 
вого Червоного Прапора, орденом 
«Знак Пошани», медалями; 
ВОРОШИЛОВГРАДСЬКИЙ  ТЕ- 
АТР ЛЯЛЬОК. Засн. 1938. В ре- 


пертуарі: «Їван Царевич, Сірий 
вовк та інші» В. Маслова, «Таєм- 
ничий гіпопотам» П. Ліфшиця та 
І. Качанова, «Василиса Прекрас- 
на» С. Прокоф'єва і Г. Сапгіра, 
«Заяча школа» ІІ. Манчева. 

ВУГЛЕХІМІЧНИЙ УКРАЇНСЬ- 
КИЙ  НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ 
ІНСТИТУТ установа | М-ва 
чорної металургії СРСР. Органі- 
зований 1930 у Харкові на базі 


Центральної лабораторії «Коксо- 
бензол». З 1968 -- центральний 
у галузі коксохім. виробництва 


Мін-ва чорної металургії СРСР. 
У складі ін-ту (1984) -- 7 відділів, 
18 лабораторій, дослідна майстер- 
ня; є аспірантура. Осн. напрями 
діяльності ін-ту: дослідження в 
галузі термічної переробки вугіл- 
ля, а також уловлювання і пере- 
робки продуктів коксування. Ін-т 
видає (з 1972) галузеві тематичні 
збірники. У 1980 ін-т нагородже- 


но орденом «Знак Пошани». 
М. Г. Скляр. 


ГАВРИЛКО Олександр Павлович 
(н. 1.У 1925, с-ще Новий Биків, 
тепер смт кір лак р-ну Чер- 
ніг. обл.) -- укр. рад. архітектор, 
засл. арх. урер (з 1983). Член 
КПРС з 1962. У 1951 закінчив Київ. 
інженерно-буд. ін-т. Автор проек- 


ту планування і забудови с-щ 
Трипільської ГРЕС (тепер смт 
Українка Київ. обл.; 1965--83), 
Ладижинської ГРЕС (тепер м. 
Ладижин Вінн. обл.; 1968--72); 


комплексів Ладиженської (1969-- 


72) і Чигиринської  (1973-- 74) 
4. З Київської ТЕЦ-б6 (1976-- 


ГАВРИЛОВ Ігор Володимирович 
(17.У 1928, с. Рубежевичі, тепер 
Столбцовського р-ну Мін. обл.-- 
19.Х 1982, Київ) -- укр. рад. аст- 
роном, доктор фіз.-матем. наук 
о 1975). Закінчив (1952) Вільнюсь- 
кий ун-т. У 1954--82 працював у 
Головній астрономічній обсервато- 
рії АН УРСР. Основні праці-- 
в галузі астрометрії та селеноде- 
зії. Державна премія УРСР, 1983. 

Д. П. Дума. 
ГАВРИШ Володимир Костянтино- 
вич (н. 22.ГУ 1925, с. Погребище, 
тепер с-ще се типу Вінн. обл. 
УРСР) -- укр. рад. геолог, чл.- 
кор. АН УРСР М 1982). Член 
КПРС з 1957. Закінчив Всесоюз- 
ний заочний політех. ін-т (1953). 
Працював у геологорозвідувальних 
орг-ціях УРСР (1946--62). З 1962 
-- наук. співробітник Їн-ту геол. 
наук АН УРСР (з 1973 -- зав. від- 
ділом). Осн. праці присвячені геол. 
будові нафтогазоносних районів 
УРСР. Розробив новий метод па- 
леоструктурно-геол. аналізу для 
прогнозування й розшуків нафто- 
газоносних структур. 

М П. М. Палій. 
ГАЛАДЖІЙ Федір Максимович 
|29.МП (11.М1П) 1914, с. Зубарі, 
тепер у складі смт Кожанка Фас- 
тівського р-ну Київ. обл.-- 23.1 
1982, Київ| -- рад. учений у галузі 
гірничої справи, доктор тех. наук 
(з 1979). Член КПРС з 1942. За- 
кінчив Київ. ун-т (1937). У 1939-- 
41 ії 1946--78 працював у Макіїв- 


ському н.-д. ін-ті з безпеки робіт 
у гірничій пром-сті, 1979--82 -- в 
Їн-ті геофізики ім. С. І, Субботіна 
АН УРСР. Осн. прапі - з питань 
розробки та впровалження методів 
і тех. засобів безпечного ведення 
вибухових робіт у підземних гірни- 
чих виробках. Держ. шрем'я СРСР, 
1950. В. М. Палій. 
ГАМКАЛО Іван Дмитрович (н. 1.М 
1939, с. Городище Королівське, 
тепер с. Городище фарвіни ЗВ 
р-ну Львів. обл.) -- укр 
диригент, нар. арт. УРСР (з 1982). 
Член КПРС з 1975. У 1963 закін- 
чив Львів. консерваторію (клас 
В. Василевича і М. Колесси). В 
1963--65--зав. муз. частиною і ди- 
ригент Львів. обл. муз.-драм. те- 
атру (Дрогобич), 1968--70--гол. 
диригент симф. оркестру Донец. 
філармонії. З 1970 -- диригент 
Київ. театру опери та балету. Ви- 
кладач Київ. консерваторії (1977 
--81) та Ін-ту культури (з 1981). 
В репертуарі -- укр., рос., зх.- 
європ. оперна та симф. класика, 
твори рад. композиторів, зокрема 
опери «Запорожець за Дунаєм» 
С. Гулака-Артемовського, «Тарас 
Бульба» М. Лисенка, «Катерина» 
Аркаса, «Борис Годунов» |і 

«Хованщина» М. Мусоргського, 
«Князь ор» О. Бородіна, «Отел- 
ло» Дж. Верді, «Милана» Г. Май- 
бороди, «Катерина Ізмайлова» Д. 
Шостаковича. 
ГАМОВА Юлія Петрівна (н. 25.ХІ 
1935, с. Бубнівська Слобідка, те- 
пер Золотоніського району Черка- 
ської обл.)-- українська радян- 
ська  бандуристка, народна арт. 
УРСР (з 1979). Член КПРС з 1979. 
У 1966 закінчила Київ. консерва- 
торію. З 1956 виступає у складі 
тріо бандуристок «Дніпрянка» (ра- 
зом з Е. Миронюк та В. Пархомен- 
ко), з 1965 -- при Київ. філармо- 
нії. Автор обробок муз. творів 
ддя бандури 

СИК Михайло Іванович (н. 30. 
У 1929, с. Семенівка, тепер По- 
логів. р-ну Запоріз. обл. )у-- укр. 
рад. вчений у галузі електромета- 
лургії і електротермії, чл.-кор. 
АН УРСР (з 1982). Член КПРС з 
1971. Після закінчення (1954) Дні- 
проп. металургійного ін-ту працює 
в цьому ж вузі (з 3 -- зав. ка- 
федрою). Осн. праці--в галузі 
теорії і технології одержання неор- 
ганічних матеріалів електротерміч- 
ними способами. Держ. премія 
УРСР, .1977. 
ГВАТУА Нонна Акакіївна (н. 12.1 
1928, м. Сухумі)-- укр. рад. кар- 
діолог, доктор мед. наук (з 1967), 
професор (з 1969). В 1952 закін- 
чила 1-й Моск. мед. ін-т, в якому 
працювала до 1957. З 1958-- в 
Укр. н.-д. ін-ті кардіології ім. 
М. Д. Стражеска. Праці Г. присвя- 
чені шпитанням кардіології, /н- 
фаркту міокарда, гострій коро- 
нарній недостатності. Держ. пре- 
мія УРСР, 1981. 
ГВІШІАНІ Джермен Михайлович 
(н. 24.ХІП 1928, м. Ахалціхе Груз. 
РСР) -- рад. філософ і соціолог, 
акад. АН СРСР (з 1979). Член 
КПРС з 1951. Закінчив Моск. 
ін-т міжнар. відносин (1951). З 
1977 -- директор Всесоюзного н.-д. 
ін-ту системних досліджень Держ. 
к-ту Ради Міністрів СРСР по нау- 
ці і техніці (ДКНТ) і АН СРСР. 
Автор праць з проблем управлін- 
ня Й соціальної орг-ції. 


ЯПОНІЯ 






9. Ребуч) 


й) 






8. Рісирї 





то 





"0. Хожкайдд 
М і 
Хаборе 






тІОХЕ Я 
Укулаї Й 













б. 


ні а шо 






у РО касівад а; 

5. / бо М 
) о 
З 


скелі Дхонкур 















75 2 у 
щі БУ 
У С Хамада 


з Фо оМісмо | 





о-ви Чублио, о о 
(яп) о й 


осо ? 4 
чо 1 о. Сітодумо 
в! Ж 
5 
со пр.) 


ЗкіІТтАНЮ 
ФУНУО 


 Хагі 











ді 


є 
«З 


о. кі 





| 
| 
| 
ї 













є. забою 
а. Зах 


оМутносийд -амо 




































о ( | М х? з З коном 9 - 
к Ф ? я 7 
х У "/ о й , 
.- У я Га , ж ПЛ ) / б Ан « Р Р 
0-6 Уду ж / у / аг /) 
. ю» »З . 7, / о Токбра да ' Га 
я - і о «суслі о с г з / чо? 2 оо! 3 
о. Мусохо 9423-99 - о /о 
о Ти о/, ч нрпраттиюь о-ви ОГАСАВАРА (БОНІН) ШУ а зб лу Б 
, "7 9. путтоєраб | і / о 
- о нефобімо то о-ви КАДЗАН (ВОЛКАНО) о Й 
Й Р юо 0 юо 200 нм З ДО рі . 
наль Я о ни 61 г . "ще юс 
о. Мупимосіо / й г ох ли , й 2 я - 
? плини і. - ї 1 таро 9? ДІЇ! Ч - кВ, ум чи 
за о. 7 | . ч З 
т т б чу і бор унів З, «| ' ко Зинудовіб) Р 
"А . и! і 
г 9 Суваносі! Й) о о у | 1 | | ) (2 5 . нь ту 9. оро бий г 
7 0. Акусбі//9 і і з ие б / - ; / . 
- Фо | о. Місносімо у Фаго р р ч / 4 
о ла ва я 2, оитяцано 3 З 9 огні о езо АР 
би «б | с ,27) І шин 5 
З / ь. су | з ук з. я у ж. Му со ДА Ж с | ТП 
о / | х / о-ви зані -і і і 9) с ь-, о 
у. Осо (ФУ - й т Х т". М. я Секб б б є 
У (Амом слма) | з ро капрааан о, б 9 
5 / 
р | 3 Р / 
ЯРУ | . . 
й Мито , 
Ло - | г Ж ще) ги ; - | 
- г ж Іон р. ', | обо у є К п М й 
й П Ми - хо.1о й / ) й 
о і х'с?, й а! 
Р Ф, | 4 8 ям 
і 2 у 926 
А / з Чо Миномно 








ШКАЛА ГЛИБИН ! ВИСОТ У МЕТРАХ МАСШТАБ 1:7 500 000 
и 71 , 75 0 75 150 км 
9000 3000 84 венае 





» РЕ й. нара - б 
танбше 50 20 | 500 | 1000 


ЯПОНІЯ 


СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА РИБАЛЬСТВО ГУ ПРОМИСПОВІСТЬ 


о МАСШТАБ 3000000 
Рис | ХУ Л ХЛ З 90 


Рис із іншими зериовими й бобовими культурамн та 
бульбоплодамн 


Овочівинцтво і плодівинцтво з посівами рису та при 
міським тваринництвом 


Технічні й кормові культури з посівами бобових та мо 
лочним тваринництвом 


Плодоовочівннцтво та шовківництво з посівами зер 
нових культур 


Райони поширення 


квітиицтва 2: морських культур 


молочного тваринництва 


МАСШТАБ 1.12500 000 


Потужність єлектрос тамцій 
Теплов" електрос"анци 


помад 2 мли кВт 


Гіаргелтектростамції 
о. ний: У к «У алу 9 
о сотої Мч ФО чо ев фрасікч зад ЧИ 72 о пинад і мін кВт 
с со8 У Сімоносекі ЖоАчІЇ о Ро рулчу. РАГруЕ і | кгасідсав: від Ї00 тис до і мли кВт 


Н 


М 
Ж К "т 
У їтакює 


чи ка, 


Атомні електростанції 


понад І млн кВ» 
від 160 тис де 820 тис кВт 


СХІДНО-КИТАЙКСЬКЕ 


. . Ос 
о-вр 0с,27, 
о. Ж і / Да а 
о 


т 0 де 
ДОДАТКОВІ УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ 
ОБРОБНА ПРОМИСЛОВІСТЬ 


а Внробинцтво хімічного волакна з Деревообробна 


Внробинцтво сиитетичного каучуку 
Ф Р й» 9 Скляна | фарфоро-фаянсова 


- Запізничне машинобудування 





ГВОЗДЕЦЬКИЙ Василь Степано- 
вич (н. 16.МПІ 1930, с. Шура-Ко- 
піївська Тульчинського р-ну Він- 
ницької обл.) -- укр. рад. вчений 
у галузі зварювання, доктор тех. 
наук (з 1976). Член КПРС з 1959. 
Після закінчення (1960) Київ. 
ун-ту працює в Ін-ті електрозварю- 
вання ім. Є. О. Патона АН УРСР 
Осн. праці -- з фізики зварної 


дит. Державна премія УРСР, 
72. 

ГВОЗДЬ Микола Петрович (н. 
9. МІ о диіцропетровськ -- 


укр. диригент, арт. 
УРСР гаю 1979). Член КПРС з 1974. 
У 1963 закінчив Київ. консервато- 
рію. З 1966 -- у Держ. засл. капе- 
лі бандуристів УРСР (з 1977 -- 
художній керівник і головний ди- 


ригент). 

ГЕРАЩЕНКО Володимир  Федо- 
рович (н. 24.П 1924, с. Соколо- 
ве, тепер КГотвальдівського р-ну 
Харків. обл.) -- укр. рад. худож- 
ник театру, нар. художник УРСР 
(з 1979). Після закінчення 1953 
Харків. художнього ін-ту працю- 
вав гол. художником Запоріз. укр. 
муз.драм. театру ім. М. Щорса, 
з 1966 -- в Полтав. укр. муз.-драм. 
театрі ім. М. Гоголя. Створив 
оформлення до вистав: «Енеїда» 
за Котляревським (1977), «Циган- 
ка Аза» М. Старицького (1966), 
«Живий труп» Л. Толстого (1978), 
«Нора» Г. Товена (1971). 


М. Дворниченко. 
ГІММЕЛЬФАРБ Абрам  Анато- 
лійович (н. 12.ХІ 1924, Катерино- 
слав, тепер Дніпропетровськ) що 
укр. рад. вчений у галузі металур- 
гії, доктор тех. наук (з 1971), про- 
фесор (з 1972). Член КПРС з 1956. 
Закінчив (1948) Дніпроп. мета- 
лург. ін-т, з 1956 працює у цьому 
вузі. Осн. напрями наук. діяль- 
ності: автоматизація доменного ви- 
робн., процеси відновлення і шла- 
коутворення в доменних печах, 
процеси безпосереднього одержан- 
внланіо Держ. премія УРСР, 


ГІНЗБУРГ Віталій Аркадійович 
(н. 23.ГУ 1938, м. Костянтинівка 
Донец. обл.) -- укр. рад. худож- 
ник скла, засл. художник УРСР (з 
1983). Член КПРС з 1964. У 1960 
закінчив Львів. політех. ін-т. Тво- 
ри: композиції з гутного скла і 
кришталю, скульптури зі склодро- 
ту та ін. О. . Роготченко. 
ГЛАДИШЕВСЬКИЙ Євген  Іва- 
нович (н. 14.ГУ 1924, с. Реклинець 
ка зорею р-ну Львів. обл. )-- 
. рад. хімік, доктор хім. наук 
(а. 968). професор (з 1969), засл. 
діяч науки УРСР (1979). Член 
КПРС з 1964. Після закінчення 
Львів. ун-ту (1947) працює там же 
(з 1968 -- зав. кафедрою, одночас- 
но з 1971 -- проректор). Наук. 
дослідження в галузі неорганічної 
хімії і неорганічного матеріало- 
знавства. 
ГЛЄБОВ Петро Петрович (н. 14.1М 
1919, Москва) -- рос. рад. актор 
театру і кіно, нар. арт. СРСР (з 
1981). У 1940 закінчив Оперно-дра- 
матичну студію ім. К. С. Стані- 
славського. У 1941--69 -- актор 
Моск. драм. театру ім. К.С. Ста- 
ніславського. В кіно -- з 1950. 
Серед ролей -- Григорій Мелехов 
(«Тихий Дон», 1957--58), Полов- 
цев («Піднята цілина», 1959--61), 
Лундін («Балтійське небо», 1961), 
отаман Федулов («Омелян Пуга- 


35 УРЕ, 1, 12 


чов», 1978), батько Зубов («Мужи- 
ки», 1982) та ін. 

ГЛУЗЬКИЙ Михайло Андрійо- 
вич (н. 21.ХІ 1918, Київ) -- рос. 
рад. актор, нар. арт. СРСР (з 
1984). У 1940 закінчив школу кі- 
ноактора при кіностудії «Мос- 
фільм». В кіно -- з 1939. Ролі: 
Абдурахман («Салават  Юлаєв», 
1941), Єгор («Нічний гість», 1959), 
Політрук («Перший сніг», 1965), 
Григорій («Людина з іншого бо- 
ку», 1970), Сретенський («Моно- 
лог», 1972), Федоров («ТАРС ра 
новажений заявити...», 198 

ін. «На Київ. кіностудії худож. 
фільміз ім. О. П. Довженка ство- 


рив шролі ШШавеля  («Ластівка», 
1957) та Любарського («Секретар 
парткому», 1970). 

ГЛУХІВЦІ -- селище міського ти- 


пу Козятинського р-ну Вінн. обл. 
УРСР, за 4 км від залізнич. ст. 
Глухівці. 4,5 тис. ж. (1984). У се- 
лищі -- каоліновий комбінат, 3-д 
залізобетонних виробів, підприєм- 
ства побутового обслуговування. 
Середня школа; лікарня; Будинок 
культури, 2 б-ки. Г. відомі з 1595, 
с-ще міськ. типу -- з 1981 
ГЛУХОВСЬКИЙ Віктор Дмитро- 
вич (н. 6.ХІ 1918, Київ) -- укр. 
рад. вчений у галузі будівництва, 
доктор тех. наук (з 1971), профе: 
сор (з 1974), засл. діяч науки 
УРСР (з 1980). Член КПРС з 1957. 
Закінчив (1946) Київ. інженерно- 
буд. ін-т, з 1956 працює в цьому 
вузі (з 1973 -- зав. кафедрою). 
Осн. напрям наук. діяльності -- 
розробка основ і методів синтезу 
матеріалів гідратаційного та кон- 
тактного тверднення: в'яжучих ре- 
човин лужного і лужно-лужнозе- 
мельногс алюмосилікатного скла- 
ду, а також штучного каменю на 
їхній основі. 

ГЛУЩЕНКО Володимир Андрійо- 
вич (н. 1.МП 1939, с. Червонопар- 
тизанське Царичанського р-ну Дні- 
пропетровської обл.) -- укр. рад. 
майстер  декоративно-ужиткового 
мистецтва, засл. майстер нар. твор- 
чості УРСР (з 1968). Член КПРС 
з 1966. Працює в галузі петриків- 
ського підлакового розпису. Серед 
творів -- декоративні панно, мону- 
ментально- декоративні панно в ін- 
тер'єрі павільйону «Товари народ- 
ного споживання» на ВДНГ УРСР 
(1976), панно «То я свого поведу 
та й продам...» (1982), «На городі 
верба рясна...» (1983). 
ГЛУЩЕНКО КГалина Євдокимів- 
на (н. 17.П 1930, село Кошаринці, 
тепер Бершадського р-ну Вінн. 
обл.) -- укр. рад. педагог, Герой 
Соціалістичної Праці (1982), засл. 
учитель УРСР (з 1975). Член 
КПРС з 1955. Закінчила Київ. 
ун-т (1955). З 1959 працює в серед. 
школі Мо 77 м. Києва вчителем 
укр.мови і л-ри (з 1968 -- дирек- 
тор). Нагороджена 2 орденами Ле- 
ніна. . П. Овсієнко. 
ГЛУЩЕНКО ди Іванович 
(н. 29. ПІ 1944, с-ще Зимовники, 
тепер смт Ростовської області) -- 
український рад. диригент, нар. 
арт. УРСР (з 1982). Член КПРС з 
1973. У 1969 закінчив Ленінгр. 
консерваторію. У 1967--73 працю- 
вав у Кар. АРСР. З 1973 -- ди- 
ригент, з 1977 -- гол. диригент 
Симфонічного оркестру УРСР. 
ГЛУЩУК Федір Тимофійович (н. 
19.ПІ 1925, с. Старостинці, тепер 
Погребищенського р-ну Вінн. обл.) 


-- укр. рад. графік, засл. худож- 
ник УРСР (з 1979). У 1948--50 
навчався у Львів. ін-ті прикладного 
і декоративного мистецтва, 1950-- 
94 -- у Харків. худож. ін-ті. Пра- 
цює в галузі плаката, станкової 
та книжкової графіки, монумен- 
тального мист. Твори: плакати -- 


«Вождь, учитель, друг» (1961), 
«Вічний революціонер» (1966), 
«Леся Українка» (1970), «Вічно 


живий» (1976), «Найкращий край 
Батьківщина» (1975; 1981), «Мир 
дому твоєму» (1983); ліногравю- 
ри -- «Т. Г. Шевченко» (1964), 
«Мати» (1965); іл. та оформлення 
до книжок -- «Кобзар» Т. Шевчен- 
ка (1963), «Повія» П. Мирного 
(1979); вітраж-триптих «Т. Г. Шев- 
ченко» у Київ. ун-ті (у співавт., 
1967). Іл. с. 549, 

ГНАТЮК Галина Макарівна (н. 
26.ХП 1927, с. Гусакове, тепер Зве- 
нигород. р-ну Черкас. обл.)-- укр. 
рад. мовознавець, доктор філо- 
лог. наук (з 1984). Член КПРС з 
1960. Закінчила Київ. ун-т (1952). 
З 1956 працює в Ін-ті мовознавст- 
ва АН УРСР. Автор праць з пи- 
тань укр. мови («Дієприкметник 
у. сучасній українській літератур- 
ній мові», 1982, тощо). Один з ук- 
ладачів і редакторів «Словника 
української мови» (т. 1--11, 1970-- 
80). Дегж. премія СРСР, 1983. 
ГНЄЗДИЛОВ Василь Георгійо- 
вич (н. 14.1 1922, с. Нижній Реут, 
тепер Фатежського р-ну Курської 
області)-- укр. рад. архітектор 
і художник, засл. арх. УРСР (з 
1980). У 1950 закінчив Київський 
художній інститут.  Г.-- спів- 
автор пам'ятників Т. Шевченкові 
в Канаді (1951) ОО. Пушкіну 
(1962), М. Лисенку (1965), учасни- 
кам Січневого збройного повстан- 
ня 1918 (1967), Г. Сковороді (1971; 
чотири останні -- в Києві), В. І. 
Леніну в Черкасах (1970), а також 
меморіального комплексу Вічної 
Слави в Луцьку (1977). Державна 
оремоя УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 
ГОВОРУЩЕНКО Микола Яко- 
вич (н. 24.М 1924, с. Клинове, те- 
пер Борисовського р-ну Бєлгород- 
ської обл.) -- укр. рад. вчений у 
галузі експлуатації автомобільно- 
го транспорту, доктор тех. наук 
(з 1965), професор (з 1967), засл. 
діяч науки УРСР (з 1982). Член 
КПРС з 1945. Після закінчення 
(1950) Харків. автомобільно-до- 
рожнього ін-ту працює у цьому ж 
вузі. 

гдголя М. В. ЗАПОВІДНИК- 
МУЗЕЙ. Засн. 1984. Розміщений 
на заповідній території (42 га) у 
с. Гоголевому (кол. Василівка) Ши- 
шацького р-ну Полтав. обл., в яко- 
му минули дитячі роки письмен- 
ника. До складу комплексу вхо- 
дять меморіальні будівлі садиби: 
будинок Гоголів-Яновських, флі- 
гель, альтанка, грот. На території 
заповідника-музею -- могила бать- 
ків М. В. Гоголя, пам'ятник М. В. 
Гоголю (скульптор О. О. Кова- 
льову; лісопарк, два ставки, ре- 
конструйоване приміщення кол. 
парафіяльної школи. В 11 залах 
будинку і З залах флігеля розмі- 
щено меморіальну та літ. експози- 
ції. Серед експонатів заповідника- 
музею -- матеріали про життя і 
творчий шлях М. В. Гоголя, осо- 


бисті речі, перші видання його тво- 
рів. Г. В. Болотова. 





545 


ГОГОЛЯ М. В. 
ЗАПОВІДНИК- 
МУЗЕЙ 








В.Ф. Геращенко. 


М. А. Глузький. 





Гоголя М. В. заповід- 
ник-музей. Пам'ятник 
М. В. Гоголю. Скульцпц- 
тор О. О. Ковальов. 
1984. 


546 


ГОДЕНКО 





в. й. Гольданський. 








А. П. Гончар. 





С С. Грищенко. 


ГОДЕНКО Михайло Семенович 
(н. 1.М 1919, Катеринослав, тепер 
Дніпропетровськ ) -- рос. рад. ар- 
тист балету та балетмейстер, нар. 
арт. СРСР (з 1977), Герой Соціа- 
лістичної Праці (1984). У 1935-- 
39 навчався в Моск. хореогр. уч-щі. 
У 1955--63 -- гол. балетмейстер 
Північного рос. нар. хору, з 1963 
-- худож. керівник і гол. балет- 
мейстер Красноярського ансамб- 
лю танцю Сибіру. 


ГОЛДАЄВ Іван Прохорович (|н. 
13 (26).П 1908, Петербург) -- укр. 
рад. вчений у галузі механіки, 


доктор тех. наук (з 1966), профе- 
сор (з 1967), засл. працівник ви- 
щої школи УРСР (з 1970). Член 
КПРС з 1928. Після закінчення 
(1935) Харків. авіац. ін-ту працює 
вцьому ж вузі. Осн. праці -- у га- 
лузі процесів у двигунах літальних 
апаратів. Держ. премія УРСР, 


980. 

ГОЛЕМБОВСЬКА Світлана Вла- 
диславівна (н. 15.МІ 1927, Одеса) 
-- укр. рад. художник скла, засл. 
художник УРСР (з 1983). У 1950 
закінчила Одеське художнє учили- 


ще. Твори: набори «Вечірній», 
«Біла квітка» (обидва -- 1975), 
«Святковий кришталь» (1980), 


«Київський» (1983); вази, декора- 
тивні композиції -- «Свято», «Рай- 
дуга» (обидві -- 1981), «Старовин- 
ний Київ» СВО та ін. Іл. с. 548. 
О. Роготченко. 
ГОЛИКОВ волосинир Іванович 
(н. 7.ХП 1929, хутір Голиков, те- 
пер  Вейделевського р-ну Бєлг. 
обл.)-- укр. рад. економіст, член- 
кореспондент АН УРСР (з 1982). 
Член КПРС з 1953. Закінчив 
Ворошиловгр. с.-г. ін-т (1952). 
В 1962--64 і з 1975 працює в Ін-ті 
економіки АН УРСР (з 1975 -- 
заст. директора; з 1984 - зав. від- 
ділом). Праці з питань теорії 
орг-ції та екон.-матем. моделюван- 
ня соціалістичного сусп. виробн. 
і управління. Ю. М. Канигін, 
ГОЛОВИНЕ -- селище міського 
типу Черняхівського р-ну Жито- 
мир. обл. УРСР. Розташоване на 
р. Бистріївці (бас. Тетерева), за 
16 км від залізнич. ст. Горбаші. 
1,7 тис. ж. (1984). Кар'єр по видо- 
буванню лабрадоритів (див. Голо- 
винське родовище лабрадоритів). 
Побутовий комплексно-приймаль- 
ний пункт. Профес.-тех. уч-ще, 
початкова школа та філіал Черня- 
хівської муз. школи; лікарня. Бу- 
динок культури, клуб, б-ка. С-ще 
міськ. типу -- з 1 
ГОЛЬДАНСЬКИЙ Віталій Йоси- 
пович (н. 18.М1 1923, Вітебськ)-- 
рад. фізикохімік, акад. АН СРСР 
(з 1981). Член КПРС з 1950. За- 
кінчив (1944) Моск. ун-т. У 1944-- 
22 і з 1961 працює в Ін-ті хім. фі- 
зики АН СРСР. Осн. праці -- вга- 
лузі хім. фізики, ядерної фізики 
й хімії, хімії високих енергій. За- 
клав основи хім. застосування месс- 
бауерівської спектроскопії і фіз. 
хімії позитрона і позитронію. Від- 
крив двопротонну радіоактивність 
(1960) і електромагн. поляризова- 
ність протонів (1960), асиметрію 
мессбауерівських спектрів (ефект 
Гольданського -- Карягіна, 1962), 
квантову низькотемпературну ме- 
жу швидкості хім. реакцій (1971). 
Нагороджений орденом Леніна. 
Ленінська премія, 1980. 
ГОМОН Олексій Олександрович 
(н. 4.ГУ 1938, с. Макарівка Боб- 


зані р-ну Черніг. обл.) -- 
рад. хореограф, нар. арт. 
УРСР (з 1979). У 1969 закінчив 
Київ. ін-т театрального мистецтва 
ім. І. .. Карпенка-Карого. 
1958--76 -- соліст Ансамблю о 
цю УРСР ім. П. П. Вірського. З 
1976 -- у шахтарському ансамблі 
пісні і танцю «Донбас» (з 1978 -- 
його худож. керівник), з 1981 - - 
гол. балетмейстер Укр. нар. хору 
імені Г. Г. Верьовки. 
ГОНЧАР Андрій Петрович (н. 
10.Х 1936, с. Деньги, тепер Золото- 
ніського р-ну Черкас. обл.)-- укр. 
і рос. рад. актор, нар. арт. УРСР 
о 1981). Закінчив 1959 Київ. ін-т 
театр. мистецтва ім. І. Карпенка- 
Карого. З 1963 працює в Одес. 
рос. драм. театрі ім. А. В. Івано- 
ва. Ролі: Гнат («Безталанна» Кар- 
пенка-Карого), Богдан («Богдан 
Хмельницький» Корнійчука), Ав- 
тор і перший секретар обкому 
(«Відродження» Мірошниченка), 
Борис («Гроза». Островського) та 
ін. Держ. премія УРСР ім. Т. Г. 
Шевченка, 1982. 

К. О. Островська. 
ГОНЧАРЕНКО Микола Васи- 
льович (н. 2.ХП 1924, с. Василь- 
ківка, тепер смт, райцентр Дні- 
проп. обл.) -- укр. рад. філософ, 
чл.-кор. АН УРСР (з 1979). Член 
КПРС з 1952. Учасник Великої 
Вітчизн. війни. Закінчив Харків. 
ун-т (1949). З 1952 працював в 
Ін-ті філософії АН УРСР, 1968-- 
73 -- у ВПШ при ЦК Компартії 
України, з 1973 -- зав. відділом 
Ін-ту мистецтвознавства, фолькло- 
ру та етнографії АН УРСР. Ос- 
новні праці -- з питань істор. 
матеріалізму, марксистсько-ленін- 
ської естетики, теорії культури, 
критики бурж. теорій культури 
та мистецтва. 

ГОРБАНЬ Євген Юхимович (н. 


19.У1 1931, с. Гришівка, тепер 
Сахновщинського р-ну Харків. 
обл.) -- укр. рад. скульптор, засл. 


художник УРСР (з 1982). У 1951-- 
57 навчався в Київ. худож. ін-ті. 
Твори: «До мирної праці» (1960), 
«Цілинник» (1963), «В. І. Ленін» 
(1969), «Будівельники» (1972); 
пам'ятники  --  героям-піонерам 
(м. Лубни, 1959; іл. див. т. 6, с. 
230), командарму І. Ф. Федьку 
(у співавт., м. Ромни, 1977), мону- 
менти «Дружба народів» біля смт 
Сеньківки Городнянського р-ну 
Черніг. обл. на кордоні трьох брат- 
ніх республік-- РРФСР, УРСР, 
БРСР (у співавт., 1975), «Героям 
Горлівського збройного  повстан- 
ня 1905 року» (м. Горлівка Донец. 
обл., 1980), меморіальний ансамбль 
«Героям Аджимушкайської оборо- 
ни» , (у співавт., м. Керч, 1982), 
пам'ятний знак «Навіки разом» 
(у співавт., м. Переяслав-Хмель- 
ницький, 1982). Іл. с. 548. 

ГОРБАНЬ Іван Степанович (н. 7.Х 


1928, с. Займище Талалаївського 
району Чернігівської області) -- 
рад. фізик, чл.-кор. АН 


УРСР З 11982). Член КПРС з 1960. 
Після закінчення (1952) Київ. 
ун-ту працює в ньому. Наук. пра- 
ці-- в галузі оптичних властивос- 
тей твердих тіл. Розробив експе- 


риментальні | основи кількісної 
спектроскопії екситонів у напів- 
провідниках. Одержав принципо- 


ві результати при дослідженнях 
від'ємної та просторової дисперсії, 
оптики шаруватих кристалів, гене- 


- 1928 закінчив Сарат. 


рації вимушеного випромінювання 
на електронно-дірковій рідині. 
ГОРБЕНКО Олексій Архипович 
(н. 11.1У 1919, Ржищів, тепер смт 
Кагарлицького р-ну Київ. обл.) -- 
укр. рад. живописець, засл. ху- 
дожник УРСР (з 1980). Член 
КПРС з 1943. У 1950 закінчив 
Київ. худож. ін-т. Серед творів: 
«Портрет Ю. О. Гагаріна» (1968), 
«На рідній землі. Т. Г. Шевченко» 
(1972), «Пам'ять серця» (1980), 
«Портрет С. П. Корольова», «Пло- 
ща Жовтневої Революції» (обидва 
-- 1983). З 1950 викладає в Київ. 
інженерно-буд. ін-ті (з 1983 
професор). 
ГОРШЕНІН Микола Максимович 
Гн. 24.М'1І (6.МПІТ) 1904, с. Воскре- 
сенське Вольського р-ну Сарат. 
обл.і-- укр. учений-лісівник, док- 
тор с.-г. наук (з 1951), професор 
(з 1951), засл. діяч науки 
(з 1978). Член КПРС з 1939. У 
с.-т. ін-т. 
З 1946 працює у Львів. лісотехніч. 
ін-ті. Осн. праці -- з питань лісо- 
вого г-ва, агролісомеліорації та 
охорони навколишнього середови- 
ща. Автор підручників для студен- 
тів вузів. М. Калінін. 
ГОРЯЄВ Віталій Миколайович 
(1 (14).ТУ 1910, Курган -- 12.ІМ 
1982, Москва) -- рос. рад. графік, 
нар. художник СРСР (з 1982). 
Член КПРС з 1951. Навчався у 
ВХУТЕІНІ та Моск. поліграф. 
ін-ті (1929--34). Автор сатиричних 
плакатів для «Окон ТАСС»ь і ри- 
сунків для журналів «Крокодил», 
«Фронтовой юмор», «Юность» та 
ін. Серед творів -- серії літогра- 
фій «Дорогами війни» (1943-44), 
«Мій Пушкін» (1974) і рисунків 
«Мої сучасники» (1972), «Люди, 
з якими я зустрічався» (1980), 
ілюстрацій до «Петербурзьких по- 
вістей» М. Гоголя, тв. В. Маяков- 
ського, В. Катаєва, Марка Твена, 
У. Фолкнера. Держ. премія р 
1967. Іл. с. 550. І. Верба. 
гОСтєв ун Іванович 
(н. 28.МШ 1936, м. Куйбишев) -- 
укр. рад. вчений у галузі теорії 
автоматичного регулювання і уп- 
равління, доктор тех. наук (з 1973), 
професор (з 1977), засл. діяч 
науки УРСР (з 1981). Член КПРС 
з 1961. Закінчив (1958) Київ. 
вище інженерне радіотех. уч-ще, 
з 1961 працює в ньому. Осн. пра- 
ці -- з теорії коректуючих пристроїв 
і слідкуючих систем змінного стру- 
му, з розрахунку замкнених си- 
стем, що їх параметри періодично 
змінюються. 
ГРАЧОВА Алла Василівна (н. 26. 
ІХ 1935, Київ) -- укр. рад. архі- 
тектор. У 1967 закінчила Київ. 
інженерно-буд. інститут. Серед 
споруд (усі -- У співавторстві) о 
готель «Градецький» (1980) у Чер- 
нігові, реконструкція санаторію 
«Карасан» у м. Алушті (1976-- у 
Держ. премія УРСР ім. Т. Г. 
Шевченка, 1984. 
ГРЕКОВ Анатолій Петрович (н. 
13.ПІ 1929, Харків) -- укр. рад. 
хімік, доктор хім. наук (з 1971), 
професор (з 1973). Член КПРС з 
1970. Після закінчення Харків. 
ун-ту (1953) працював у ньому. 
З 1961 -- в Ін-ті хімії високомол. 
сполук АН УРСР. Основні до- 
слідження -- в галузі синтезу й 
реакційної здатності | похідних 
гідразину. Розробив нові поліуре- 
танові матеріали (штучна шкіра 


для одягу), поліуретанові плівкові 
матеріали тех. призначення, палі- 
турні матеріали тощо, розробив 
технологію виробництва їх. Держ. 
премія УРСР, 1981 
ГРЕСЬ Віктор (Степанович (н. 
29.У1 1939, м. Красний Луч Воро- 
шиловгр. обл.) -- укр. рад. кіно- 
режисер, засл. діяч мист. УРСР (з 
1982). Член КПРС з 1960. У 1967 
закінчив режисерський факультет 
ВДІКу. З 1966 працює на Київ- 
ській кіностудії худож. фільмів 
ім. О. П. Довженка. Фільми: 
«Сліпий дощ» (1968, телевізійний), 
«Чорна курка, або Підземні жи- 
телі» (1980). 
ГРЕЧИНА Вадим Михайлович 
(н. 25.1 1931, Київ) -- укр. рад. 
архітектор, засл. арх. УРСР (з 
1982). У 1956 закінчив Київ. ху- 
дож. ін-т. Серед споруд (всі -- у 
Києві, у співавт.) -- житл. будин- 
ки на вул. Щусєва (1973), Київ. 
філіал Центр. музею В. І. Леніна 
(1982; іл. див. до ст. Київський 
філіал нентраленог О музею 
В. І. Леніна, т. 5, с. 151), готель 
«Турист», Б-ка АН у З у Києві. 
. К. Кілессо. 
ГРИБАНЬ Надія бив (н. 
3.ТУ 1927, с. Чапліївка, тепер Шост- 
кинського р-ну Сум. обл.) -- укр. 
рад. художник декоративного мис- 
тецтва і графік, засл. художник 
УРСР (з 1982). У 1948--53 навча- 
лася в Київ. уч-щі прикладного 
мистецтва, 1956--62 -- в Укр. 
поліграф. ін-ті ім. І. Федорова 
(Київ. філіал). З 1953 працює 
художником на Дарницькому шов- 
ковому комбінаті. Створює малюн- 
ки для вибивних шовкових тканин; 
графічні твори («Бузок з кульба- 
бами», 1974; «Дерево, що вросло 
в каміння», 1978, та ін.). Іл. с. 549. 
Літ.: Надія Грибань. Каталог вистав- 
ки творів. К., 1983. 
В. В. Мартиненко. 
ГРИМАЛЮК Іван Юрійович (н. 
10.ІХ 1904, с. Річка, тепер Косів- 
ського р-ну Івано-Фр. обл.) 
укр. рад. майстер худож. випалю- 
вання на дереві, засл. майстер нар. 
творчості УРСР (з 1983). Твори: 
декоративний посуд, коновки, цеб- 
рики, ополоники, сільнички та ін. 
Іл. с. 549. 


ГРИЦЕЙ Оксана Йосипівна (н. 
11.У 1915, с. Оболоння, тепер До- 
линського р-ну Івано-Фр. обл 
укр. рад. майстер художнього ви- 
палювання і різьблення на дереві, 
засл. майстер нар. творчості УРСР 
(з 1980). У 1938 навчалась у Львів. 
ін-ті пластичних мистецтв. Твори: 
шаховий столик і шахи, виготовле- 
ні за кгуцульськими мотивами 
(1960), тарілки з портретами Ле- 
сі Українки (1961), В. Касіяна 
(1966), а також шкатулки, обкла- 
динки для альбомів, писанки, цу- 
корниці. 
ГРИШАЄВ (їгор Олександрович 
(н. 25.1 1929, Дзержинськ Донец. 
обл.) -- укр. рад. фізик, доктор 
фена наук (з 1972), про- 
есор (з 1973). Член КПРС з 
1957. Закінчив Харків. ун-т 
(1952). Працював у Харків. фізи- 
ко-тех. ін-ті (1950--81, одночасно 
з 1955 викладав у Харків. ун-ті). 
З 1981 -- зав. кафедрою Харків. 
ін-ту радіоелектроніки. Осн. пра- 
ці Г. пов'язані з розробкою і 
дослідженням прискорювачів за- 
ряджених частинок, гол. чин. лі- 
нійних прискорювачів електронів 


35 


на біжучій хвилі, а також з вико- 

ристанеям прискорених частинок 

у ядерній фізиці та в прикладних 

по женнях. Держ. премія СРСР, 
7 


ГРИЩЕНКО Анатолій Зіновійо- 
вич (н. 11.П 1926, м. Тростянець 
Сум. обл.) -- укр. рад. вчений у 
галузі автоматики, доктор тех. 
наук (з 1970), професор (з 1971). 
Член КПРС з 1958. Закінчив 
(1951) Київ. політех. ін-т. З 1959 
працює в Ін-ті автоматики (Київ), 
з 1963 -- заст. директора. Осн. на- 
прям наук. діяльності -- розробка 
теор. і прикладних питань, пов'я- 
заних зі створенням автоматизова- 
них систем управління технологіч- 
ними процесами. Держ. премія 
УРСР, 1980. 
ГРИЩЕНКО Степан Степанович 
(н. 5.МІ 1936, с. Гн'динці Варвин- 
Я з р-ну Черніг. обл.) -- укр. 
співак (тенор), нар. арт. 
УРСР (з 1978). зр КПРС з 
1963. У 1966 закінчив Київську 
консерваторію. В 1960--72 -- со- 
ліст-вокаліст Капели бандуристів 
УРСР, з 1975 -- соліст Ансамблю 
пісні і танцю КВО. В репертуарі 
Г.-- арії з опер і романси укр., 
рос. і зх.-європ. композиторів, 
нар. пісні, твори рад. композито- 


рів. 
ГРІНЧЕНКО Вячеслав Олександ- 
рович (н. 21.МІ зни 1. Красноград 
Харків. обл.) -- . рад. співак 
(бас), нар. арт. СРСР па 1980). У 
1965 закінчив Ленінгр. консерва- 
торію. З 1966 -- соліст Узб. театру 
опери та балету (Ташкент). Пар- 


тії: Годунов («Борис Годунов» 
Мусоргського), Мельник («Русал- 
ка» Даргомижського), Кончак 


(«Князь Ігор» Бородіна), Філіпп 
(«Дон Карлос» Верді), Мефісто- 
фель («Фаусть Гуно) та ін. В кон- 
цертному репертуарі Г.-- романси 


М. Лисенка, К. Стеценка, укр. 
нар. пісні. 
ГРОХ Микола Никифорович 


(н. 16.У 1936, Ленінград) -- укр. 
рад. графік, засл. художник 
УРСР (з 1982). Член КПРС з 1962. 
У 1960--65 навчався в Київ. худож. 
ін-ті. Працює в галузі книжкового 
оформлення та станкової графіки. 
Твори: ілюстрації до творів Азіза 
Несіна (1970), Д. Білоуса (1971), 
П. Тичини (1974) та ін.; серії офор- 
тів на теми укр. наго. пісень 
(1973), «Сказання про древній 
Київ» (1982); серії пастелей «По 
Україні» (1976--83) та ін. Іл.с.549. 
ГРУШКО Іван Макарович (н. 
13.ІХ 1930, с. Велика Комишуваха 
Барвінківського р-ну Харків. обл.) 
-- укр. рад. вчений у галузі буді- 
вельних матеріалів і виробів, док- 
тор тех. наук (з 1971), професор 
(з 1973), засл. діяч науки УРСР 
(з 1980). Член КПРС з 1955. За- 
кінчив (1956) Ленінградську вій- 
ськово-повітряну академію. З 1958 
-- в Харків. автомобільно-дорож- 
ньому ін-ті (з 1978 -- ректор). Осн. 
праці -- з теорії міцності та тех- 
нології цементного бетону. 
ГУДЗЕНКО Пантелеймон Петро- 
вич |27.МП (9.М1І) 1907, с. Дер- 
нове, тепер Тростянецького р-ну 
Сум. обл.) -- укр. рад. історик, 
доктор істор. нач з 1966), профе- 
сор (з 1968). Член КПРС з 1941. 
В 1931 закінчив Харків. ін-т про- 
фесійної освіти. В 1930--48 -- на 
наук.-адм. роботі в архівних орга- 
нах УРСР. У 1947--80 працював 


547 
в Ін-ті історії АН УРСР (1967-- 
71-- заст. директора). Автор праць 
з історії України рад. часу і архео- 
графії. Держ. премія УРСР, 1980. 
ГУМЕЦЬКА Лукія Лукіямівна (н. 
18.І й с. Лівча, тепер Же- 
шувського воєводства ПНР) -- 
укр. рад. мовознавець. Закінчила 
Львів. ун-т (1929). У 1957--72 
завідувала відділом мовознавства 
Ін-ту сусп. наук АН УРСР. Доктор 
філологічних наук (з 1959), про- 
фесор (з 1962). Автор праць з істо- 
рії укр. літературної мови, лек- 
сикографії тощо («Нарис слово- 
творчої системи української акто- 
вої мови ХІУ--ХУ ст.», 1958; «До 
історії, українсько- ПОЛЬСЬКИХ мОв- 
них зв'язків», 1969, та ін.). Один 
з укладачів і гол. ред. «Польсько- 
українського словника» (т. 1--2, 
1958--60), керівник наук. колекти- 


ву і голова редколегії видання 
«Словник староукраїнської мови 
ХІУ--ХУ ст.» (т. 1--2, 1977--78; 


премія ім. І. Я. Франка АН УРСР, : 
1980). 

ГУРЕНКО Станіслав Іванович 
(н. З0.У 1936, м. Іловайськ, тепер 
Донец. обл. а держ. діяч УРСР. В. О. Грінченко. 
Член КПРС з 1961. Н. в сім'ї 
вчителя. В 1958 закінчив Київ. 
політех. ін-т; кандидат екон. наук. 
Після закінчення ін-ту з 1958 до 
1976 працював на Донецькому маш. - 
буд. з-ді, зокрема головним інже- 
нером, директором з-ду. В 1976-- 
80 -- секретар Донец. обкому Ком- 
партії України. З 1980 -- заст. 
Голови Ради Міністрів УРСР. З 
1981 -- член ЦК Компартії Украї- 
ни. Депутат Верховної Ради УРСР 
10-го скликання. Нагороджений 
З орденами Трудового Червоного 
Прапора, медалями. 

ГУРРАГЧА Жугдердемідійн (н. 5. 
ХП 1947, сомон Гурван-Булак Бул- 
ганського аймака МНР) -- льот- 
чик-космонавт МНР, Герой МНР С, І. Гуренко. 
(1981), Герой Рад. Союзу (1981), 
підполковник. Член МНРП з 1979. 
Перший громадянин  МНР, що 
здійснив політ у космос. Закінчив 
військ. школу молодших авіац. 
спеціалістів в СРСР (1972) і 
Військ.-повітр. інженерну акаде- 
мію ім. М. Є. Жуковського (1977). 
З 1978 -- в Центрі підготовки кос- 
монавтів ім. Ю.О. Гагаріна. Разом 
з В. О. Джанібековим як космо- 
навт-дослідник здійснив (22--30. 
ПІ 1981) політ на космічному ко- 
раблі «Союз-39». Після стикуван- 
ня (23.ПІ) з орбітальним комп- 
лексом «Салют-6» -- «Союз Т-4» 
(осн. екіпаж -- В. В. Ковальонок 
іВ.П. Савіних) космонавти вико- 
нали заплановані дослідження та 
експерименти, підготовлені спіль- 
но вченими Рад. Союзу і МНР. 
ГУРЧЕНКО Людмила Марківна 
(н. 12.ХІ 1935, Харків) -- рос. рад. 
кіноактриса, нар. арт. СРСР (з 
1983). У 1958 закінчила ВДІК. 
У кіно -- з 1956. Серед ролей-- 
Лєна («Карнавальна ніч», 1956), 
Анна Георгіївна («Старі стіни», 
1973), Тамара Василівна («П'ять 
вечорів», 1978), Ельвіра («Особли- 
во важливе завдання», 1979), 
Ріта («Кохана жінка механіка 
Гаврилова», 1981), Віра («Вокзал 
для двох», 1982), Люся у фільмі 
«Польоти уві сні та наяву» (1982, 
Київ. кіностудія худож. фільмів у 
ім. О. П. Довженка) та ін. , 

ГУСЄВ Микола Олександрович : 

Гн. 14 (27). М 1916, Київ) -- укр. л. М. Гурченко. 











Ж. Гуррагча. 








ГУСЄВ 


348 





ГУТОРОВ 





І. Ф. Гуторов. Гуцул. 


1964. 





С. В. Голембовська. 
Ваза «50 років СРСР». 
Кришталь. 1973. 


Є. Ю. Горбань. Мону- 
мент «Героям Горлівсь- 
кого збройного повстан- 
ня 1905 року» в місті 
Горлівці Донецької об- 
ласті. Бронза, граніт. 
1980. 





рад. архітектор, засл. арх. УРСР 
(з 1980). У 1933--39 навчався у 
Київ. інженерно-буд. ін-ті. Серед 
споруд музей «Партизанська 
іскра» в с. Кримці Первомайсько- 
го р-ну Микол. обл. (1965), бага- 
тозальний спорт. комплекс (1967) 
і стадіон (1970) Київ. інженерно- 
буд. ін-ту, Шепетівський меморі- 
альний музей М. Островського 
(Хмельн. обл., 1979). 3 1944 ви- 
кладає у Київ. інженерно-буд. ін-ті 
(з, 1978 -- професор). 

ГУТОРОВ (Іван Федорович (н. 
20.М ПІ 1911, м. Мінеральні Води) 
-- укр. рад. живописець і графік, 
засл. діяч мист. УРСР (з 1982). 
Член КПРС з 1944. У 1933--35 
навчався в Одес., 1935--41 -- у 
Київ. худож. ін-ті. Твори: «Штурм 
рейхстагу»  (1946--47), «Переділ 
землі» (1949), серія «Радянський 
Борислав»  (1950--52), «Спілка 
боротьби і дружби (В. І. Ленін і 
Н. К. Крупська в Петербурзі у 
1895 році)» (1969), «І. ранко з 
робітниками» (1979) та ін. З 1947 
викладає у Львів. ін-ті прикладно- 
го й декоративного мистецтва (з 
1974 -- професор). 

ГУЩИН Олег Ілліч (н. 11.П 1935, 
Севастополь) -- укр. рад. худож- 
ник скла, засл. художник УРСР 
(з 1983). Член КПРС з 1982. У 
1966 закінчив Моск. вище худож.- 
пром. уч-ще. Твори: вази -- «За 
владу Рад» (1967), «Прапор Украї- 
ни» (1970), «Червоні» (1975), «Па- 
м'яті Катерини Білокур» (1979), 
«В. І. Ленін» (1980), «Квіти Бать- 
ківщини» (1982); набори ваз, деко- 
ративні блюда та ін. 


ДАНИЛЕВСЬКИЙ Микола Фе- 
дорович (н. 9.М 1922, с. Монасти- 
рище Ічнянського р-ну Черніг. 
обл.)-- укр. рад. стоматолог, про- 
фесор (з 1968), засл. діяч науки 
УРСР (з 1980). Член КПРС з 1943. 
В 1951 закінчив Київ. мед. стома- 
тологіч. ін-т. З 1956 працює в 
Київ. мед. ін-ті. Осн. напрям наук. 
праць  Д.-- вивчення етіології, 
патогенезу, клініки та лікування 
пародонтозу. 

ДАНИЛЮК Світлана Пилипівна 
(н. 25.1Х 1939, Київ) -- білорус. 
рад. співачка (меццо-сопрано), нар. 
арт. СРСР (з 1977). В 1963 закін- 
чила Київ. консерваторію (клас 
3. Гайдай). З 1966 -- солістка Бі- 
лорус. театру опери та балету 
(Мінськ). Партії: Алеся («Алеся» 


Тикоцького), Вероніка («Зірка 
Венера» Семеняки), Маша 
(«Брестська фортеця»  Молчано- 


ва), Марфа («Хованщина» Мусорг- 
ського), Амнеріс 1: Азучена («ДІ- 
да» і «Грубадур» Верді) та ін. 
ДАРЧУ Остап Йосипович (|н. 
12 (25).ГУ 1911, м. Бердичів, тепер 
Житомир. обл.) -- укр. рад. спі- 
вак і педагог, засл. діяч мист. 
УРСР (з 1981). Член КПРС з 
1952. В 1946 закінчив Київ. кон- 
серваторію. З 1951 -- соліст Київ- 
ського, Горьк., з 1955 -- Львів. 
театрів опери та балету. З 1982 - 
професор Львів. консерваторії. 

Л. З. Мазепа. 


ДАХНО Володимир  Авксентійо- 
вич (н. 7. 1932, Запоріжжя) -- 
укр. рад. художник-мультиплі- 
катор, кінорежисер, засл. діяч 
мист. УРСР (з 1982). У 1955 за- 
кінчив Київ. інженерно-буд. ін-т. 
З 1962 працює на Київ. кіностудії 
наук. популярних фільмів. Здійс- 
нив постановки мультиплікацій- 
них фільмів: «Як козаки куліш 
варили» (1967), «Як козаки у фут- 
бол грали» (1970), «Як козаки 
наречених визволяли» (1973), «Як 
козаки олімпійцями стали» (1978), 
«Як козаки мушкетерам допома- 
гали» (1979), «Парасолька в цирку» 
(1980), «Сімейний марафон» (1981), 
А ен (1982) та ін. 

ДАШАК Зенон Олексійович (н. 
17.М11 1928, м. Стрий, тепер Львів- 
ської обл.) -- укр. рад. альтист 
і педагог, засл. діяч мист. УРСР 
(з 1979), Член КПРС з 1952. У 
1951 закінчив Львів. консерваторію 
(з 1951 -- її викладач, з 1971 -- 
професор, з 1965 -- ректор). Ав- 
тор творів, перекладень і обробок 
для скрипки іальта. Л. З. Мазепа. 
ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ 3'ЇЗД 
КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ. Відбув- 
ся 10-- 12.П 1981 в Києві; почав 
роботу напередодні Двадцять шо- 
стого з'їзду КПРС (див. т. 12. 
Додаток). На з'їзд було обрано 
2397 делегатів, які представляли 
2 933 564 комуністів. Порядок ден- 
ний: 1) Звіт ЦК Компартії Ук- 
раїни; 2) Звіт Ревізійної комісії 
Компартії України; 3) Про проект 
ЦК КПРС до ХХУІ з'їзду КПРС 
«Основні напрями економічного і 
соціального розвитку СРСР на 
1981--1985 роки і на період до 
1990 року»; 4) Вибори керівних 
органів Компартії України. З'їзд 
глибоко проаналізував діяльність 
парт. орг-ції республіки з часу 
Двадцять п'ятого з'їзду Компар- 
тії України, підбив підсумки 
10-ї п'ятирічки і намітив нові ру- 
бежі дальшого піднесення еконо- 
міки і культури республіки. Най- 
важливішим політ. підсумком звіт- 
ного періоду було те, що завдання, 
які ставились перед республікою 
Двадцять п'ятим з'їздом КПРС, 
у цілому виконано. З'їзд цілком 
і повністю схвалив орг. й політ. 
роботу ЦК Компартії України по 


здійсненню рішень ХХУ з'їзду 
КПРС і ХХУ з'їзду Компартії 
України. 


Велике місце в роботі з'їзду зай- 
няли питання соціально-екон. роз- 
витку республіки. Динамічно роз- 
вивалися всі галузі нар. г-ва, збіль 
шився їхній вклад у розв'язання 
загальнодерж. завдань. Порівняно 
з 9-ю п'ятирічкою нац. доход зріс 
на 22 94, 5 його спрямовано на 
забезпечення нар. добробуту. Ви- 
пуск пром. продукції збільшився 
майже на третину. Забезпечено 
дальший розвиток важкої пром-сті. 
Прискореними темпами  розвива- 
лися галузі, які визначають тех. 


прогрес, -- машинобудування (| 
металообробка, хім. і нафтова 
пром-сть. Зросли  капіталовкла- 


дення в нар. г-во, споруджено 150 
великих пром. підприємств, бл. 
1900 виробничих об'єктів. Забез- 
печено дальший розвиток с. г. За 
о років на зміцнення його мате- 
ріально-тех. бази направлено по- 
над 25 млрд. крб., поставлено 
266,5 тис. тракторів, 220,2 тис. 
вантажних автомобілів, багато ін. 


техніки. Енергоозброєність с. г. 
збільшилася в 1,6 раза, осн. фон- 
ди колгоспів і радгоспів -- у 1,5 
раза. Введено в експлуатацію 1,2 
млн. га зрошуваних і осушених зе- 
мель. Все це зумовило дальше 
зростання с.-г. виробництва. Вало- 
ва продукція сусп. сектора збіль- 
шилась на 11 2. Середньорічне 
виробн. зерна зросло на 3,2 млн. т 
і досягло 43,2 млн. т, цукрових 
буряків -- на 7,6 млн. т і переви- 
щило 53 млн. т. Збільшились держ. 
закупки тваринницької і плодо- 
овочевої продукції. 

Помітні зрушення сталися в під- 
вищенні ефективності виробницт- 
ва і якості продукції. Продуктив- 
ність праці у сфері матеріального 
виробн. зросла на 16 2. За раху- 
нок цього одержано 90 92, приросту 
нац. доходу, зекономлено працю 
майже З млн. чоловік. Здійснено 
важливі заходи по розвитку наук. 
потенціалу, вдосконаленню управ- 
ління наук.-тех. прогресом, під- 
вищенню ефективності наук. дос- 
ліджень, зміцненню зв'язку науки 
з виробництвом. 

На основі неухильного зростання 
економіки послідовно здійснював- 
ся широкий комплекс соціальних 
заходів. Реальні доходи в розра- 
хунку на душу населення збіль- 
шилися на 17 9, середньомісячна 
заробітна плата робітників і служ- 
бовців -- на 16 99, доходи колгосп- 
ників від громадського г-ва -- на 
30 20. Суспільні фонди споживан- 
ня зросли на 31,5 2. У містах 
і селах споруджено 91, млн. 
кв. м житлової площі, житлові 
умови поліпшили майже 8 млн. 
чоловік. Поліпшилось  комуналь- 
не і побутове обслуговування. По- 
слідовно здійснювався курс на заг. 
середню освіту молоді. В нар. г-во 
направлено 1,8 млн. молодих спе- 
ціалістів. З'їзд глибоко проаналі- 
зував практику орг.-парт. роботи, 
узагальнив набутий парт. орг-ція- 
ми республіки досвід. За звітний 
період вони прийняли в свої ряди 
425 тис. чол. Понад 70 98 нового 
поповнення становили комсомоль- 
ці. Зміцніло робітн. ядро у скла- 
ді Компартії України. Серед тих, 
що вступали до партії, робітники 
становили 57,8 90. Кількість пер- 
винних парт. організацій в респуб- 
ліці досягла 66 846. Діяло понад 
119 тис. парт. груп та бл. 66 тис. 
цехових парт. орг-цій. Підвищи- 
лась роль парт. к-тів як органів 
політ. керівництва. Велику увагу 
з'їзд приділив питанням роботи з 
кадрами, правильного використан- 
ня їх. У нар. г-ві республіки 1981 
працювало 5,3 млн. спеціалістів, 
у т. ч. майже 1 млн. 633 тис. ко- 
муністів. Важливе місце в діяль- 
ності Компартії України займали 
питання ідеологічної роботи, кому- 
ністичного виховання трудящих. 
З'їзд висунув завдання ще ціле- 
спрямованіше вести ідейно-вихов- 
ну роботу, збагачузати її зміст, 
урізноманітнювати форми, ефек- 
тивніше використовувати багатий 
арсенал засобів ідейного впливу -- 
досягнення югсусп. наук, політ. 
освіту, лекційну пропаганду, агі- 
таційно-масову і культурно-освіт- 
ню роботу, засоби масової інфор- 
мації, л-ру і мистецтво. 

З'їзд приділив велику увагу пи- 
танням дальшого розвитку соціа- 
лістичної демократії,  вдоскона- 


лення парт. керівництва Радами, 
профспілками,  комсомольськими 
та ін. громад. орг-ціями. Багато- 
гранну роботу проводили Ради, 
які об'єднували 925 тис. нар. об- 
ранців, багатомільйонний актив. 
Зросла роль профспілкових Оорі- 
цій, які налічували бл. 25 млн. 
чоловік. Активну участь у кому- 
ністичному будівництві брав ком- 
сомол України, в лавах якого було 
понад 6,5 млн. юнаків і дівчат. 
З'їзд одностайно схвалив проекг 
ЦК КПРС «Основні напрями еко- 
номічного і соціального розвитку 
СРСР на 1981--1985 роки і на пе- 
ріод до 1990 року». Було внесено 
багато пропозицій щодо дальшого 
розвитку пром-сті, агропром. 
комплексу, прискорення капіталь- 
ного буд-ва, підвищення ефектив- 
ності та якості виробництва, вдо- 
сконалення управління і господа- 
рювання в усіх ланках економіки, 
підвищення матеріального добро- 
буту і культур. рівня трудящих. 
З'їзд обрав ЦК Компартії України 
у складі 195 членів і 93 кандидатів 
та Ревізійну комісію Компартії 
України з 61 чол. й 
Літ.: ХХУІЇ з'їзд Комуністичної пар- 
тії України. ШСтенографічний звіт. 
К., 1981; Калакура Я. С., Кожукало 
І. П. ХХМУІ з'їзд Комуністичної пар- 
тії України. К., 1982. 

Я. С. Калакура, І. П. Кожукало. 
двадцять шостий з'їзд 
КПРС. Відбувся 23.11--3.1П 1981 
в Москві. В його роботі взяли 
участь 5002 делегати, які представ- 
ляли 17 480 тис. комуністів. На 
з'їзді були присутні 123 делегації 
комуністичних, робітн., соціалі- 
стичних та  нац.-демократичних 
партій і орг-цій з 109 країн. Поря- 
док денний: 1) Звіт ЦК КПРС і 
чергові завдання партії в галузі 
внутр. і зовн. політики; 2) Звіт 
Центр. ревізійної комісії; 3) Осн. 
напрями екон. і соціального роз- 
витку СРСР на 1981--85 і на пе- 
ріод до 1990; 4) Вибори центр. 
органів партії. У Звітній допо- 
віді ЦК КПРС, в ін. документах 
з'їзду дано глибокий аналіз сучас. 
міжнар. становища СРСР, всебіч- 
но показано розвиток СРСР в 
екон., соціально-політ. і духовній 
сферах; визначено гол. напрями 
внутр. і зовн. політики КПРС. 
З'їзд цілком і повністю схвалив 
ленінський курс і практичну діяль- 
ність ЦК партії. В документах 
з'їзду відзначалося, що в міжнар. 
плані звітний період був позна- 
чений насамперед інтенсивною 
боротьбою двох курсів у світовій 
політиці -- курсу на приборкання 
гонки озброєнь, зміцнення миру і 
розрядки, на захист суверенних 
прав і свободи народів, який про- 
водить СРСР, ін. країни соціаліс- 
тич. співдружності, і курсу, який 
здійснюють агресивні імперіаліс- 
тич. кола, насамперед США, спря- 
мованого на підрив розрядки, на- 
гнітання міжнар. напруженості, 
придушення нац.-визв. боротьби. 
З'їзд зробив глибокий аналіз осн. 
рушійних сил сучас. світового ре- 
волюційного процесу -- світової 
системи соціалізму, міжнар. ко- 
муністичного і робітн. руху та 
нац.-визвольного руху. Особливу 
увагу приділено поглибленню і роз- 
витку братніх зв'язків з маркси- 
стсько-ленінськими партіями со: 
ціалістичних країн, від характеру 
відносин між якими залежать зміц- 


нення єдності соціалістич. спів- 
дружності, зростання її міжнар. 
авторитету, успіхи соціалістично- 
го будівництва. ХХУЇ з'їзд КПРС 
розвинув далі, стосовно до 80-х 
рр. Програму миру, вироблену 
ХХІТГУ з'їздом КПРС. У ній знай- 
шли продовження політика мир- 
ного співіснування держав з різ- 
ним суспільним ладом,  конст- 
руктивні шініціативи, спрямовані 
на кардинальне оздоровлення між- 
нар. обстановки, на ліквідацію 
загрози термоядерної війни. На 
з'їзді було підбито підсумки роз- 
витку СРСР протягом 10-ї п'яти- 
річки. Значно зросли масштаби 
економіки, одержано високі  аб- 
солютні прирости виробництва. 
Нац. доход протягом  1976--80 
порівняно з попереднім п'ятиріч- 
чям зріс на 400 млрд. крб.; капі- 
тальні вкладення в нар. г-во ста- 
новили 634 млрд. крб.-- в 13,4 
раза більше, ніж у 4-й (1-Й повоєн- 
ній) п'ятирічці; збудовано 1200 
великих пром. підприємств. За 
рахунок  новосформованих  тери- 
торіально-виробничих комплексів 
у європ. частині РРФСР, на Ура- 
лі, в Сибіру, на Далекому Сході, 
в Казахстані й Таджикистані забез- 
печено весь загальносоюзний при- 
ріст нафти, газу і вугілля. Здійс- 
нено значні заходи по дальшому 
піднесенню с. г. Середньорічний 
збір зерна в країні в 10-й п'ятиріч- 
ці вперше досяг 205 млн. т. Вико- 
нано широку програму  піднесен- 
ня нар. добробуту. Понад 50 млн. 
чол. поліпшили свої житлові умо- 
ві. Всі ці досягнення -- результат 
самовідданої праці рад. народу, 
правильності політики партії, жи- 
вотворної сили рад. соціалістично- 
го ладу. Гідно оцінюючи істор. 
звершення рад. народу, з'їзд вка- 
зав і на труднощі, недоліки, не- 
розв'язані проблеми.  Підбивши 
підсумки розвитку СРСР у 10-й 
п'ятирічці і в цілому за 70-і рр., 
з'їзд затвердив Основні напря- 
ми екон. і соціального розвитку 
СРСР на 1981--85 і на період 
до 1990. Партія чітко заявила про 
необхідність забезпечення  тісно- 
го зв'язку економічної страте- 
гіі КПРС і соціальної політики 
КПРС. Відображений в докумен- 
тах з'їзду ген. напрям екон. по- 
літики партії полягає в забезпе- 
ченні дальшого зростання добробу- 
ту трудящих, створенні матеріаль- 
них умов для розквіту їх духовно- 
го і культур. життя, сусп. актив- 
ності. Дальше зростання добробу- 
ту рад. людей, що є найвищою 
метою і гол. змістом усієї діяль- 
ності нашої партії і д-ви, гол. Зав- 
данням 11-і п'ятирічки, відбува- 
ється на основі поступального роз- 
витку нар. г-ва, прискорення наук.- 
тех. прогресу, переведення еконо- 
міки на інтенсивний шлях розвит- 
ку, більш раціонального викори- 
стання виробничого потенціалу 
країни, макс. економії всіх видів 
ресурсів, поліпшення якості робо- 
ти. З метою зростання реальних 
доходів трудящих, поліпшення по- 
стачання населення прод. і пром. 
товарами, з'їзд прийняв рішення 
про розробку принципово нового за 
своїм характером парт., держ. і 
планового документа-- Продоволь- 
чої програми СРСР, спрямованої 
на дальше піднесення с. г. З'їздом 
передбачено розширення  вироб- 


ництва і поліпшення якості това- 
рів нар. споживання, розвиток 
сфери послуг. З'їзд визначив про- 
граму перспективного розвитку 
всіх союзних республік, у т. ч. 
Укр.РСР. 

Основою розв'язання всього комп- 
лексу загальносоюзних соціально- 
екон. і культур. завдань є зрос- 
тання сусп. виробництва, підви- 
щення його ефективності, повніше 
використання створеного всіма по- 
коліннями рад. людей  величез- 
ного виробн. потенціалу. Гол. фак- 
тором піднесення економіки, клю- 
човим завданням  11-ї п'ятиріч- 
ки є кардинальне підвищення 
продуктивності праці. З'їзд закли- 
кав завершити у 80-х рр. поворот 
економіки на шлях інтенсифікації. 
Велику увагу з'їзд приділив даль- 
шому розвитку важкої індустрії, 
поліпшенню трансп. комплексу 
країни, вдосконаленню  структу- 
ри нар. г-ва, більш раціонально- 
му розміщенню продуктивних 
сил. Для забезпечення підвищення 
ефективності сусп. виробництва 
і якості роботи, зазначалося на 
з'їзді, необхідно вивести всі галу- 
зі нар. г-ва на передові рубежі нау- 
ки і техніки, вдосконалювати фор- 
ми і методи управління економі- 
кою, забезпечувати тісний зв'язок 
науки і виробництва, поліпшувати 
механізм соціалістичного господа- 
рювання. З'їзд схвалив лінію пар- 
тії та Рад. д-ви на дальше зміц- 
нення оборонної могутності СРСР, 
його Збройних Сил -- могутнього 
фактора стримування агресивних 
намірів імперіалістичної реакції. 
З'їзд приділив багато уваги питан- 
ням розвитку соціально-класової 
структури і нац. відносин, зміц- 
ненню матеріальних і духовних 
основ соціалістичного способу жит- 
тя, формуванню нової людини, 
розвитку рад. політ. системи, зро- 
бив важливий теор. висновок про 
те, що становлення  безкласової 
структури суспільства в головному 
і основному відбувається вже на 
етапі зрілого соціалізму. З'їзд 
розглянув корінні питання розвит- 
ку партії, збагатив положення 
про зростання ролі КПРС в сучас. 
умовах, про джерела її творчих 
сил. За звітний період ряди партії 
поповнили 1,8 млн. чол. Серед них 
представники робітн. класу ста- 
новлять 59 9, колгоспники -- по- 
над 10 9. Зріс прошарок комуні- 
стів серед тех., наук., худож. ін- 
телігенції, працівників освіти, охо- 
рони здоров'я, культури, апарату 
управління, військовослужбов- 
ців. З'їзд вказав на першорядну 
роль у розв'язанні різноманітних 
завдань госп., соціального, куль- 
тур. будівництва первинних парт. 
організацій, яких налічувалось 
414 тис. (на початку 1981). Акцен- 
туючи увагу на необхідності вдо- 
сконалення методів партійного 
керівництва, з'їзд підкреслив важ- 
ливе значення таких могутніх 
підойм партійного керівництва, як 
кадрова політика КПРС, конт- 
роль й перевірка виконання прий- 
нятих рішень. На з'їзді було 
розглянуто питання ідеологічної, 
політико-виховної роботи, яка є 
однією з найважливіших складо- 
вих частин комуністичного будів- 
ництва. З'їзд відзначив, що всі 
перетворення в країні, всі акції 
Рад. д-ви на світ. арені здійсню- 


549 





ДВАДЦЯТЬ 
шостий з'їзд 
КПРС 





Ф. Т. Глущук. Плакат 
«За владу Радянську, 
за сонячні дні вставала 
Вкраїна в Жовтневім 
1967. 


вогні». 





п юю 


піогежоа баїзватва НУ 

ртатюю "2 ою 
че зр чай з Ув.Г й 

З руку і 


і РЕЕТ огі 3 
. 7 «і | ої С Аа" У 7 





- 


сороьсфФооаюо 


Н. П. Грибань. Каймо- 
ва тканина «Ранок». 
Штучний шовк, вибій- 
ка, фотофільмодрук. 
1980. 





І. Ю. Грималюк. Підва- 
зонник (1970) та відер- 
це (1972). Сосна, ви- 
палювання. 





гЖ-'Ю'З б я 
и З -- й 


М. Н. Грох. Музики. 
Офорт. 1973. 


550 
ДЕВ'ЯТИЙ 
МІЖНАРОДНИЙ 
3'ЇЗД СЛАВІСТІВ 





В. М. Горяєв. Ілюстра- 
ція до «Петербурзьких 
повістей» М. В. Гого- 
ля. Малюнок. Олівець. 
1964. 


валися згідно з програмними на- 
становами партії, і підкреслив, що 
Програма Комуністичної партії 
Радянського Союзу, яка нині діє, 
в цілому правильно відображає 
закономірності сусп. розвитку. 
Проте, вказав з'їзд, оскільки з 
часу прийняття діючої  Про- 
грами партії, тобто за 20 років, 
нагромаджено великий досвід со- 
ціалістичного і комуністичного бу- 
дівництва, відбулося багато важ- 
ливих змін в житті рад. суспільст- 
ва, ін. країн соціалізму, на між- 
нар. арені, потрібна нова редак- 
ція Програми, покликана допомог- 
ти партії та рад. народові скон- 
центрувати сили на розв'язанні 
ключових завдань, які стоять пе- 
ред ними. Істор. значення ХХУЇ 
з'їзду КПРС полягає в тому, що, 
спираючись на наук. аналіз досяг- 
нень і можливостей рад. суспільст- 
ва, враховуючи всю сукупність 
внутр. і міжнар. факторів, він 
висунув розгорнуту програму екон. 
і соціального розвитку країни 
на 11-у п'ятирічку і на 80-і рр. 
в цілому; запропонував наро- 
дам чітку і послідовну Програму 
боротьби за міжнар. безпеку на 
80-і рр.; зробив великий внесок у 
розвиток  марксистсько-ленінської 
теорії. З'їзд обрав ЦК КПРС у 
складі 319 членів і 151 кандида- 
та, Центр. ревізійну комісію з 75 
чол. 

Літ.: ХХУЇ з'їзд Комуністичної пар- 
тії Радянського Союзу. Стенографіч- 
ний звіт, т. 1-3. К., 1981--82; Исто- 
рия Коммунистической партий Совет- 
ского Союза. М., 1983. В. І. Юрчук. 
ДЕВ'ЯТИЙ МІЖНАРОДНИЙ 
З'ЇЗД СЛАВІСТІВ. Відбувся 
6--13.ІХ 1983 в Києві. В його робо- 
ті взяли участь представники 26 
країн. Було заслухано 450 допові- 
дей і понад тисячу повідомлень 
учених-славістів -- лінгвістів, істо- 
риків, археологів, літературознав- 
ців, фольклористів, етнографів то- 
що, присвячених найважливішим 
питанням слов'янознавства. Пре- 
зидентом М іжнародного комітету 
славістів на з'їзді обрано болг. 


вченого В. Георгієва. 
Ф. К. Сарана. 


ДЕЙ Олексій Іванович (н. 30.ПІ 
1921, с. Синявка, тепер Менського 
р-ну Черніг. обл. )-- укр. рад. лі- 
тературознавець і фольклорист. 
Член КПРС з 1948. У 1942 а 


чив Об'єднаний Укр ун-т 
Кзил-Орді (Каз. ВСРУ. З У 1946 
працює в системі АН УРСР, з 


1962 -- зав. відділом Ін-ту мистецт- 
вознавства, фольклору та етно- 
графії АН УРСР. Праці з історії 
укр. л-ри, журналістики, фоль- 
клористики, книгознавства. Ке- 
рівник і один з авторів видання 
«Українська народна творчість». 
Тв.: Іван Франко 1 народна творчість. 
К., 1956; Поетика української на- 
родної пісні. К., 1978; Народно-пісен- 
пі жанри, в. 1--2. К., 1977--83. 
Ф.К. Сарана. 


ДЕРВІШ Махмуд (н. 1941, с.аль- 
Барва, Палестина) -- араб. пале- 


стин. поет і громад. діяч. Член 
Президії 0 Асоціації письменників 
Азії ії Африки, член керівництва 


Т-ва палестино-рад. дружби. У збір- 
ках «Листя оливи» (1964), «Кінець 
ночі» (1967), «Спроба Мо 7» (1978) 
та ін., публіцистичних книгах «Де- 
що про вітчизну» (1971), «Хроніка 
звичайної печалі» (1973) закликає 
до боротьби за права араб. па 


лестин. народу. В касидах «Ах- 
мед аз-Заатар» (1975), «Доброго 
ранку, Маджіде!» (1978), «Бей- 
рут» (1982) відобразив боротьбу 
палестин. народу проти ізраїльс. 
агресорів. Окремі твори Д. пере- 
кладено укр. мовою. Міжнар. 
Ленінська премія «За зміцнення 
миру між народами», 1983. 

Тв.: Рос.перек л.-- Песни рассве- 
та. М. 1970. Ю. М. Кочубей. 
ДЕС КЕЛЕС КУ (Разсдіввси) Кон- 
стантин (н. 2.УП 1923, пов. Прахо- 


ва) -- держ. і політ. діяч СРР. 
Член Рум. компартії (РКП) з 
1945. Н. в робітн. сім'ї. З 1952 


-- на парт. роботі. В 1962 закінчив 
Вищу парт. школу при ЦК КПРС 
у Москві. В 1976--82 -- секретар 
ЦК РКП. З травня 1982 -- прем'єр- 
міністр уряду Румунії. З 1965 -- 
член ЦК П, депутат Великих 
нац. зборів СРР. 
ДЕХТЯР Ілля Якович (н. 10.ПІ 
1912, с. Плисків, тепер  Погре- 
бищенського району Вінницької 
області) -- український рад. фі- 
зик, доктор тех. наук (з 1955), 
професор (з 1959), засл. діяч нау- 
ки УРСР (з 1982). Закінчив Київ. 
ун-т (1936). З 1945 працює в Ін-ті 
металофізики АН УРСР. Осн. пра- 


ці -- в галузі процесів дифузії в 
металах і сплавах, електронної 
структури і електронних власти- 


востей твердих тіл, фізики пози- 
тронів у твердих тілах. Відкрив 
(1963) явище локалізації позитро- 
нів у дефектах, на Основі якого 
створив методи неруйнівного конт- 
ролю якості матеріалів. Премія 
їм. К. Д. Синельникова АН УРСР, 


1977. 

ДЖУМАХМАТОВ Асанхан Джу- 
махматович (н. 16.МІП 1923, Ара- 
шан, тепер Кирг. РСР)-- кирг. 
рад. диригент, нар. арт. СРСР (з 
1976). Член КПРС з 1944. Закін- 
чив Моск. консерваторію. В 1958-- 
66 та з 1973 -- гол. диригент Кирг. 
театру опери та балету (м.Фрунзе). 
В 1962--72 -- також гол. диригент 
Оркестру нар. інструментів Кирг. 
РСР, з 1969 -- симф. оркестру 
Кирг. телебачення і радіо. 

ДЖУДС Степан Петрович (н. 19.М1 
1941, с. Кобильня Липовецького 
р-ну Вінницької обл.) -- укр. рад. 
майстер  декоративно-ужиткового 
мистецтва, засл. художник УРСР 
(з 1979). У 1963 закінчив Крим. об- 
ласне худож. уч-ще ім. М. Само- 
киша, 1971 Харків. худож.- 
промисловий ін-т. Працює в га- 
лузі худож. ткацтва. Твори (го- 
белени) «Лицарям революції», 
«Кримська осінь» (обидва -- 1975), 
«На мирній землі» (1978); у спів- 


авт. 3 Л. Джус -- «Батьківщина 
моя» (1977), «Музика револю- 
ції» (1978), «Україна і Росія» 


(1979), ува Фени даируз. «Свято 
праці» (обидва -- 1980), «Сестри», 
«В. І. Ленін» (обидва -- 1982) та ін. 
О. О. Роготченко. 
ДИЧКО Леся (Людмила Василів- 
на; н. 24.Х 1939, Київ) -- укр. рад. 
композитор, засл. діяч мист. 
УРСР (з 1982). Закінчила (1961) о 
Київ. консерваторію. Твори: ба- 
лети «Досвітні вогні» (1967), «Ка- 
терина Білокур» (1983); симфонії 
«Привітання життя» (1972), «Ві- 
тер революції» (1975), «Казкова 
сюїта» (1961), кантати («Ленін», 
1964, 2-а ред. -- 1970), ораторія 
«І нарекоша імя Кієвь» ( 1982). 
Т. Ю. Філенко. 


ДІБРОВ Геннадій Данилович 
(н. 11.МПІ 1927, Ростов-на-Дону) 
-- укр. рад. вчений у галузі бу- 
дівельних матеріалів, чл.-кор. АН 
УРСР (з 1979). Член КПРС з 1955. 
Закінчив (1950) Ростовський ін- 
женерно-буд. ін-т, працював у 
цьому ж вузі. З 1971 -- зав. ка- 
федрою Дніпроп. інженерно-буд. 
ін- ту. Осн. напрям наук. діяль- 
ності -- розробка будівельних ма- 
теріалів з заздалегідь заданими 
властивостями. 
ДІДЕНКО Віктор Павлович (30.У 
1936, с. Гребінники Валківського 
фр Харків. обл.-- 16.ХП 1980, 
иїв)-- український рад. матема- 
тик, доктор  фіз.-матем. наук 
(з 1974), професор (з 1978). За. 
кінчив Львів. ун-т (1958). Працю- 
вав у Київському ун-ті (1973-- 
80). Основні праці-- в галузі 
теорії оптимального управління і 
фільтрації шумів. Держ. премія 
УРСР, 1981. С. І. Ляшко. 
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕ- 
АТР ЛЯЛЬОК. Заснований 1939. 
В репертуарі: «Ївасик-Телесик» 
Ю. Чеповецького, «Мапа» О. Жу- 
ковської, «Дуже хитра казка» П. 
Цуканова, «Тридцять вісім  па- 
пуг» Г. Остера, «Я доганяю літо» 
В. Пальчинскайте, «Пісенька для 
всіх» О. Татрика. | 
ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ Валентин 
Миколайович (н. 2.УП 1933, Ле- 
нінград) -- укр. рад. фізик, док- 
тор фізико-матем. наук (з 1977), 
професор (з 1978). Член КПРС з 
1983. Після закінчення Київ. ун-ту 
(1956) працює в ньому. Основні 
праці -- в галузі фізики поверхні 
напівпровідників і фіз. основ мі- 
кроелектроніки, явищ переносу, 
плазми напівпровідників. Держ. 
премія УРСР, 1982. 
ДОБРОЧАЄВА Дарія Микитівна 
(н. ЗО.ПІ 1916, с. Хижники, те- 
пер Старокостянтинівського р-ну 
Хмельницької обл.) -- укр. рад. 
ботанік, доктор біол. наук (з 1978), 
засл. діяч науки УРСР (з 1982). 
Член КПРС з 1951. У 1938 закін- 
чила Харків. ун-т. З 1966 -- зав. 
Бот. музеєм Ін-ту ботаніки ім. 
М. Г. Холодного АН УРСР. Основ- 
ні праці -- з питань систематики 


вищих рослин, флористики, бота- 
нічної географії, музеєзнавства. 
Держ. премія УРСР ов 


ДОЛЖЕН КОВ Федір Єгорович (н. 
15.Х1 1928, с. Долженково, тепер 
Обоянського р-ну Курськ. обл. )у- 
укр. рад. вчений у галузі металур- 
гії, доктор тех. наук (з 1973), про- 
фесор (з 1973), засл. діяч науки 
УРСР (з 1982). Член КПРС з 1950. 
Закінчив (1952) Дніпродзержинсь- 
кий металург. ін-т. З 1973 -- дирек- 
тор Донецького н.-д. ін-ту чорної 
металургії. Основні праці -- з 
інтенсифікації прокатки великих 
зливків, підвищення якості та роз- 
ширення  сортаменту металопро- 
дукції. Держ. премія СРСР, 1984. 
ДОЛОМАН Євмен Михайлович 
(н. 20.МПІ 1919, с. Ольгівка, тепер 
Ненгоролїоськогої Ра ну Кіровогр. 


л.) письменник. 
Чен КПРе. 3 1944. Учасник Ве- 
ликої  Вітчизн. війни. Закінчив 


Єреванський ун-т (1948). Друку- 
ватися почав 1937. Автор збірок 
поезій «Плем'я переможців» (1950), 
«Славна молодість» (1954), «Зу- 
стрічі й розлуки» (1957), «Широ- 
кий плин» (1961), «Земне Й кос- 
мічне» (1964), «Квітує літо» (1970), 


«Золоті зерна» (1983), «Солодкий 
запах полину» (1984) та ін., де 
відображено героїзм рад. народу 
в роки війни, трудову звитягу в 
післявоєнний час; значне місце 
належить ліричним віршам. Те- 
мі рад. патріотизму присвячені 
повісті «На  безіменній 
(1967), «Вирок після бою» (1968), 
«Ще не кінець війні» (1971), «Урок 
мужності» (1982), роман «Випро- 
бування вірності» (1976). 

І. Г. Турбай. 
ДОМАШНИКОВ Борис Федоро- 
вич (н. 5.ТУ 1924, с. Кригоузово, 
тепер Лухського р-ну Іван. обл.) -- 
башкирський рад. живописець, 
нар. художник СРСР (з 1982). 
Член КПРС з 1966. Твори: серії 
пейзажів «По Південному Уралу» 
(1955--57), «Середня полоса Росії» 
(1954--59 1 1970), «Самарканд» 
СВ «Стара Уфа» (1979--83) 


ін 
доніцький ОБЛАСНИЙ РО- 
СІЙСЬКИЙ ТЕАТР ЮНОГО 
ГЛЯДАЧА (м. Макіївка). Засн. 
1971. В репертуарі: «Тримайся, 
Олексію!» О. Микитенка і В. Да- 
нилевича, «Експеримент» Я. Ве- 
рещака, «Ревізор» М. Гоголя, 
«Гроза» О. Островского, «Син пол- 
ку» за В. Катаєвим, «Іменем землі 
й сонця» Й. Друце, «Сірано де 
Бержерак» Е. Ростана. В складі 
трупи (1985)-- заслужені артисти 
УРСР Т. Котова, І. Низовий. 

ДОНЕЦЬКИЙ ТЕАТР ляльок. 


Засн. 1958. В репертуарі: «Біла 
троянда» Б. Юнгера, «іЇвасик- 
Телесик» Ю. Чеповецького, «Ча- 


рівний фургон» В. Орлова, «Го- 
ря боятися -- щастя не бачити» 
С. Маршака, «Солдат і відьма» 
Ю. Сперанського, «Два майстри» 
Ю. Єлиєєєва. 
ДОРОНІНА Тетяна Василівна 
(н. 12.1Х 1933, Ленінград) -- рос. 
рад. актриса театру і кіно, нар. 
арт. СРСР (з 1981). У 1956 закінчи- 
ла школу-студію ім. В. І. Немиро- 
вича-Данченка. У 1956--66 працю- 
вала в Ленінгр. театрах, з 1966 -- 
у МХАТІ (з перервою), 1971-- 
ЯЗ -- у Моск. театрі ім. Мая- 
ковського. Серед ролей в театрі 
-- Маша («Три сестри» А. Чехо- 
ва), Надія Монахова («Варвари» 
М. Горького), Альдонса-Дульсінея 
(«Людина з  Ламанчі» М. Лі). 
Ролі в кіно: Надя («Старша сест- 
ра», 1967), Нюра («Три тополі на 
Плющисі», 1968). У 1981 знялась 
у фільмі «Капіж» (Марія), ство- 
реному на Київській кіностудії ху- 
дожніх фільмів ім. О. П. Дов- 
женка. 
ДУМА Дмитро Павлович (н. 4.ІХ 
1936, с. Вища Дубечня, тенор Виш- 
городського р-ну Київ. обл. )-- 
укр. рад. астроном, доктор фізи- 
ко-матем. наук (з 1982). Член 
КПРС з 1968. Після закінчення 
(1959) Київ. ун-ту працює в Гол. 
астр. обсерваторії АН УРСР. Ос- 


новні праці -- в галузі фунда- 
ментальної  астрометрії та | фі- 
гури Місяця. Державна премія 
УРСР. 

ДУНАЙСЬКІ ПЛАВНІ -- запо- 


відник в Одес. обл. УРСР, у дель- 
ті Дунаю. Засн. 1975 як філіал 
Чорноморського заповідника, 1981 
дістав статус заповідника. Пл. 
14,8 тис. га, з них 5,6 тис. га-- 
водні простори. Заповідник за- 
несений до водоболотних угідь 
міжнар. значення, гол. чин. як міс- 


висоті» Д 


це гніздування водоплавних пта- 
хів. Флора заповідника налічує 
понад 500 видів вищих рослин, 
200 видів птахів, понад 100 видів 
риб. Характерні ссавці -- свиня 
дико єнотовидний собака, лисиця 
та В. П. Прокопенко. 
УТЧАК Ярослав | Йосипович 
(н. 14.Х 1933, с. Гаї Смоленські, 
тепер Бродівського р-ну Львів. 

обл.) -- укр. рад. фізик, доктор 
рана НО наук (з 1967), про- 

есор (з 1968). Член КПРС з 1961. 
Після закінчення Львів. ун-ту 
(1956) працює в ньому. Осн. пра- 
ці -- в галузі вивчення структу- 
ри та властивостей металевих |і 
напівпровідникових розплавів, 
електронної будови твердих тіл, 
рідких кристалів. Держ. премія 
УРСР, 1983. 


ЕЄ 


«ЗЛЕКТРОННОЕ МОДЕЛИ- 
РОВАНИЕ» -- науково-теоретич- 
ний журнал, орган відділень фі- 
зико-технічних проблем енергети- 
ки АН СРСР і АН УРСР. Осн. 
тематична спрямованість журналу: 
актуальні теор. проблеми електрон- 
ного моделювання стосовно до елек- 
тротехніки, енергетики та ін. галу- 
зей нар. г-ва; теорія і методи дос- 
лідження складних систем з до- 
помогою  проблемно-орієнтованих 
ЕОМ і 
високої інформаційної продуктив- 
ності; гібридні обчислювальні ма- 
шини та застосування їх; теорія 
і практика машинного проектуван- 
ня електронних ланцюгів, елемен- 
тів і вузлів електроніки; моделю- 
вання задач управління складни- 
ми енергетичними та ін. об'єктами. 
Журнал видає Інститут проблем 
моделювання в енергетиці АН 
УРСР з 1979 (6 номерів на рік); 
З ВІ перевидається в США англ. 
Є. Зборовська. 

ЕЛ бтісо Елен) Одіссей (справж. 
ім'я та прізв.-- Одіссей Алепу- 
делі; н. 1912, м. Іракліон, о. Кріт) 
-- грец. поет. Перша з .-- «Орієв- 
тації» (1936). Деякий час перебу- 
вав під впливом сюрреалізму. У 
збірках «Споради» (1938), «Геліос 
перший» (1943) відходить від цьо- 
го напряму. Поема «Героїчний плач 


за  поручиком, який загинув у 
Албанії» (1945) -- антивоєнного 
спрямування. Найвизначніший 


твір Е.-- філос. поема про істор. 
долю Греції «Достойно є» (1960; 
покладена 1964 на музику М. Тео- 
они Нобелівська премія, 
197 


Тв. кр. перекл.-- «Всесвіт», 
1980, хе 10 Рос. перекл.-- |Вір- 
ші). В кн.: Западноевропейская поз- 


зия ХХ века. М. 
Геракл и мі. М. 
Літ:: Чернишова Т. Поет Еллади. 
«Всесвіт». 1980, Хе 10. 

Т.М. Чернишова. 


ЕНЕРГЕТИЧНА ПРОГРАМА 
СРСР -- цільова комплексна про- 
грама розвитку енергетики, вико- 
ристання паливно-енергетичних ре- 
сурсів СРСР на одинадцяту п'яти- 
річку і довгострокову перспективу. 
Розроблена відповідно до рішень 
ХХУЇ з'їзду КПРС.Е. п. СРСР 


, 1977; |Вірі!. В кн.: 
983. 


моделюючих комплексів Д 


включає поліпшення структури па 
ливно-енерг. балансу, розвиток 
атомної і гідроенергетики, пошук 
принципово нових джерел енергії, 
заходи щодо видобування нафти і 
газу в Зх. Сибіру, транспортуван- 
ня їх в Європ. частину країни то- 
що. Програма здійснюватиметься 
у співробітництві з країнами со- 


ціалістичної співдружності на 
основі соціалістичної економічної 
інтеграції. 


РІН Борис Володимирович (н. 
9.ТУ 1921, Москва) -- рос. рад. ре- 
жисер, засл. діяч мист. УРСР 
(з 1984). В 1948 закінчив Театр. 
уч-ще ім. М. Щепкіна при Мало- 
му театрі, 1953 -- Держ. ін-т 
театр. мистецтва ім. А. В. Луна- 
чарського. Працював у театрах 
Москви, Мінська,  1972--75 -- 
гол. режисер, з 1984 -- режисер 
Київ. рос. драм. театру ім. Лесі 
Українки, в якому здійснив виста- 
ви: «Влада темряви» Л. Толстого, 
«Генерал Ватутін» Л. Дмитерка, 
«Є така партія!» І. Рачади, «Філу- 
мена Мартурано» Е. де Філіппо 
та ін С. М. Грін. 
ЕШПАЙ Андрій Якович (н. 15.У 
1925, Козьмодем'янськ, тепер Мар. 
АРСР) -- рос. рад. композитор і 
піаніст, нар. арт. СРСР (з 1981). 
В 1953 закінчив Моск. консерва- 
торію. Твори: балети «Ангара» 
(1976) та «Пам'ятайте!» (1981), 
кантата «Ленін з нами» (1968), 
4 симфонії (1959, 1962, 1965, 
1981), камерна музика, музика 
до вистав і кінофільмів (у т. ч. 
«Майор Вихор», 1966, «Ад'ютант 
його превосходительства», 1970). 
ерж. премія СРСР, 1976. 
ЄвДОкИ МОВ Анатолій Гаврило- 
вич (н. 22.М1 1936, Новосибірськ) 
-- укр. рад. вчений у галузі тех- 
нічної кібернетики, доктор тех. 
наук (з 1973), онроєа ор (з 1974). 
Закінчив (1959) Харків. ун-т. 
1978 -- зав. кафедрою Харків. 
ін-ту інженерів комунального бу- 
дівництва. Основні праці-- в га- 
лузі автоматизованого проектуван- 
ня водопровідних та ін. інженер- 
них мереж, оперативного керуван- 
ня потокорозподілом в них. Держ. 
премія УРСР, 1979. 

ЄГІАЗАРЯН (Григорій Єгіазаро- 
вич |н. 8(21). ХП 1908, с. Блур 
Сурмалинського повіту, тепер Ту- 
реччина | -- вірм. рад. композитор, 
народний арт. СРСР (з 1977). 
Член КПРС з 1950. У 1935 закінчив 
Моск. консерваторію. З 1938 -- 
викладач, з 1959 професор 
(1954--60 -- ректор) Єреванської 
консерваторії. 
ван» (1956), «Озеро мрій» (1967), 


«Ара прекрасний та Семіраміда» 


(1972), симфонія «Раздан» (1960), 
симф. і фп. п'єси, хори, романси, 
музика для театру і кіно. 

В. С. Мурза. 
ЄГОРОВ Борис Михайлович 
(н. 18. МІ 1938, с. Скоморохи Жи- 
томир. р-ну Житомир. обл.) -- укр. 
рад. вчений у галузі тех. кіберне- 


тики і систем управління, доктор | 


тех. наук (з 1979), професор (з 
1980), засл. діяч науки УРСР (з 


55 1 


ЄГОРОВ 








Є У». 
чай" -х 
Є. П. Єгоров. Портрет 


П. Спесивцева. Рису- 
нок олівцем. 1966. 


Твори: балети «Се- 7" Й 


1981). Член КПРС з 1958. У 1959 Чак 


закінчив Київ. вище інженерне 
радіотех. уч-ще протиповітряної 
оборони (працював у ньому до 
1982), 1983 -- Військову командну 
академію протиповітряної оборони 
(м. Калінін). З 1982 -- в Академії 
військової протиповітряної оборо- 





Гобелен 
«Крим зоцілістиЧнийі. 
1974. 


С. Пп. ДНуб 


552 


ЄГОРОВ 








П. І. Загребельний. 


ни (Київ). Основні праці -- з 
радіоелектронної  системотехніки, 
систем управління просторово роз- 
несеними об'єктами, експлуатації 
радіоелектронних комплексів. 
ЄГОРОВ Євген Павлович |н. 
4 (17). У1917, м. Красний Лиман, 
тепер Донецької обл.)-- укр. рад. 
живописець і графік, засл. діяч 
мист. УРСР (з 1977). Член КПРС 
з 1949. У 1949 закінчив Харків. 
худож. ін-т. Твори: картини «У 
дні - великих перемог» (1949), 
«Юність» (1952), серії портретів 
«Ветерани партії» (1967) ії «Мої 
друзі-однополчани» (1975--80) та 
ін. 1949 викладає в Харків. 
художньо-пром. ін-ті (з 1972 -- 
ректор, з 1974 -- професор), Іл. 
с. 551. 

ЄЛЬЧЕНКО Юрій Никифорович 
(н. 23.МП 1929, м. Кагарлик, те- 
пер Київ. обл.) парт. діяч 
УРСР. Член КПРС з 1953. Н. в 
сім'ї робітника. Після закінчення 
1952 Київ. політех. ін-ту працю- 
вав майстром на Митищинському 
маш. буд. з-ді (Моск. обл.), з 
1953 -- секретар к-ту комсомолу 
цього з-ду. З 1955 -- на парт. ро- 
боті: інструктор Ленінського рай- 
кому, зав.  пром.-транспортним 
відділом Жовтневого райкому Ком- 
партії України в Києві. З 1957-- 
секретар, другий секретар Київ. 
міськкому  ЛКСМУ. У  1958-- 
60 -- секретар, другий секретар, 
1960--68 -- перший секретар ЦК 
ЛКСМУ. У 1968--69 -- інспектор 
ЦК Компартії України, з 1969 -- 
другий секретар Львів. обкому 
партії. З 1971 -- міністр культури 
УРСР, з 1973 -- зав. відділом про- 
паганди і агітації ЦК Компартії 
України. З 1980 -- перший секре- 
тар Київ. міськкому партії. З 
1981 -- член ЦК КПРС. На ХХП, 
ХХ, ХХУ, ХХУЇ з'їздах Ком- 
партії України обирався членом 
ЦК, на ХХІМ з'їзді Компартії 
України -- кандидатом у члени 
ЦК. З 1981 -- кандидат у члени 
Політбюро, з 1982 -- член Політ- 
бюро ЦК Компартії України. Де- 
путат Верховної Ради СРСР 11-го 
скликання. Депутат Верховної Ра- 
ди УРСР 5--10-го скликань. На- 
городжений орденами Леніна, 
Жовтневої Революції, 3 орденами 
Трудового Червоного Прапора, ор- 
деном «Знак Пошани», медалями. 
ЄМЕЛЬЯНОВ Олександр Сергі- 
йович (н. 30.Х 1932, Харків) -- 
укр. рад. економіст, чл.-кор. АН 
УРСР (з 1979). Член КПРС з 
1965. Закінчив Харків. інженерно- 
екон. ін-т (1955). З 1971 -- дирек- 
тор Н.-д. екон. ін-ту Держплану 
УРСР. Осн. праці-- з питань удо- 
сконалення планування нар. г-ва, 
підвищення ефективності сусп. ви- 
робництва. Ю. М. Канигін. 
ЄРЕМЕНКО Василь Георгійович 
(н. 16.ХП 1919, с. Дмитрівка, те- 
пер Знам'янського р-ну Кіровогр. 
обл.) -- укр. рад. театральний ху- 
дожник, засл. діяч мист. УРСР (з 
1979). З 1944--ь Кіровогр. укр. 
муз.- драм. театрі ім. М. Кропив- 
ницького, з 1966-- гол. художник 
цього ж театру. Оформив виста- 
ви «Замулені джерела» М. Кро- 
пивницького, «Хазяїн» і «Чумаки» 
І. Карпенка-Карого,  «Сорочин- 
ський ярмарок» за М. Гоголем, 
«Під золотим орлом» Я. Галана, 
«Океан» О. Штейна, «Закохана 
витівниця» Лопе де Вега. 


ЄФІМОВ Андрій Семенович (н. 


10.ХІ 1928, с. Зінов'євка, тепер 
Лопатинського району  Пензен- 
ської області) -- укр. радянсь- 
кий ендокринолог, професор (3 


1967). Член КПРС з 1952. В 1952 
закінчив Горьк. мед. ін-т. З 1965 -- 
в Київ. н.-д. ін-ті ендокринології 
та обміну речовин. 

Осн. напрям наук. праць Є.-- па- 
тогенез і лікування ендемічного 
зоба; патогенез, діагностика, клі- 
ніка і розробка лікування цукро- 
вого діабету і його ускладнень. 
Держ. премія УРСР, 1980. 
ЄФРЕМОВ Ернест Іванович (н. 
14.ХІ 1934, м. Сталіно, тепер До- 
нецьк) -- укр. рад. вчений у галузі 
гірничої справи, доктор тех. наук 
(з 1974), професор (з 1976). Член 
КПРС з 1964. Закінчив (1957) 
Дніпроп. гірничий ін-т. З 1962 
в Ін-ті геотех. механіки АН УРСР. 
Осн. напрями наук. діяльності: 
механіка руйнування гірських по- 
рід енергією вибуху, прогресивні 
технології видобування корисних 
коналин та ін. Держ. премія УРСР, 


9 


ЖДЕНЕВЕ -- селище міського ти- 
пу Воловецького р-ну Закарп. обл. 
УРСР. Розташоване на р. Жденів- 
ці (бас. Дунаю), за 22 км від заліз- 
нич. ст. Воловець. 1,3 тис. ж. 
(1984). У селищі -- завод ви- 
робничого об'єднання «Електрон», 
цех по переробці деревини Воло- 
вецького лісокомбінату, лісництво, 
комплексно-приймальний пункт 
Воловецького комбінату побутово- 
го обслуговування. Середня школа, 
філіал Нижньоворітської музичної 
школи; лікарня; турбаза «Форель», 
Будинок культури, клуб, б-ка. 
Відоме з 17 ст., с-ще міськ. типу 


-- 3 1981. 

ЖИТОМИРСЬКИЙ ТЕАТР Лля- 
ЛЬОК. Засн. 1944. В репертуарі: 
«Братець кролик» С. Когана, «Бі- 
ла троянда» Б. Юнгера, «Маша і 
Колобок» В. Орлова, «Військова 
таємниця» В. Лебедєва і А. Ку- 
риловського, «Маленька фея» В. 
Рабадана, «Таємниця будинку ка- 
ченят» Д. Урбана. 

ЖОВТНЕВЕ -- селище міського 
типу Лугинського р-ну Житомир. 
обл. УРСР, за 18 км від залізнич. 
ст. Діброва Олевська. 1,0 тис. ж. 
(1984). У селищі Озерянський -- 
торфобрикетний з-д, філіал Лугин- 
ського комбінату побутового об- 
слуговування. Середня школа, фі- 
ліал Лугинської муз. школи; мед. 
амбулаторія. Будинок культури, 
б-ка. Засн. 1960, с-ще міськ. типу 
-- 3 1980. 

ЖУК Петро Максимович (н. 10.ГУ 
1920, с. Бутенки, тепер Кобеляць- 
кого р-ну Полтав. обл.) -- укр. рад. 
архітектор, засл. арх. УРСР (з 
1979). Член КПРС з 1968. У 1939-- 
48 навчався у Харків. інженерно- 
буд. ін-ті. Серед споруд -- водо- 
лікарня у м. Горлівці (1955), житл. 
масив шахтобудівників (1960--64), 
інженерно-лабораторний корпус 
(1962) ії житл. будинки (1965--72) 
у Донецьку. З 1981 викладає у Ма- 
кіївському інженерно-буд. ін-ті. 


ЖУЛКЕВСЬКИЙ Іван Станіславо- 
вич (н. 17.МПІ 1919, м. Проскурів, 
тепер м. Хмельницький) -- укр. 
рад. актор, нар. арт. УРСР (з 1980). 
У 1947--52 і з 1963-- у Хмельн. укр. 
муз.-драм. театрі ім. Г. І. Петров- 
ського, 1952--59 -- в Стрийському 
укр. муз.-драм. театрі, 1959--63 -- 
у Львів. філармонії. Серед ролей: 
Возний («Наталка Полтавка» Кот- 
ляревського), Верховий («Обочи- 
на» Зарудного) та ін. Створив об- 
раз В. І. Леніна у виставах за п'є- 
сами. М. Щатрова та І. Рачади. 
ЗАБОРСЬКИЙ Георгій Володи- 
мирович |н. 11 (24). ХІ 1909, 
Мінськ) -- білорус. рад. архітек- 
тор, нар. арх. СРСР (з 1981). В 
1939 закінчив АМ у Ленінграді. 
Серед споруд -- ген. план м. По- 
лоцька (1946--49, у співавт.); в 
Мінську: проект реконструкції 
площі Леніна (1947--60, у спів- 
авт.), пед. ін-т (1951--55), буди- 
нок ЦК комсомолу БРСР (1952-- 
93), аеровокзал (1954--65); плану- 
вання та забудова ряду колгоспів. 
Автор пам'ятника Перемоги на 
площі Перемоги в Мінську (1953-- 
, У співавт.). Держ. премія 
СРСР, 1971. Л.К. Кабанови. 
ЗАВАЛЬНА Ліна Костянтинівна 
(н. 23.Х 1938, Харків) -- укр. рад. 
архітектор, засл. арх. УРСР (з 
1981). Член КПРС з 1972. У 1956-- 
61 навчалась у Харків. ін-ті інже- 
нерів комунального буд-ва. Автор 
планування і забудови мікрорайо- 
нів у Харкові (70--80-і рр.), ген. 
плану Харкова до 2005 (1983, у 
співавторстві ). 

ЗАВОДСЬКЕ -- селище міського 
типу Чортківського р-ну Терноп. 
обл. УРСР, за 4 км від залізнич. 
ст. Вигнанка. 2,6 тис. ж. (1984). 
Цукр. з-д, міжгосп. підприємство 
по виробн. яловичини, будинок 
побуту. Середня школа; філіал 
районних лікарні та поліклініки. 
Будинок культури, б-ка. Буд-во 
3. почато 1974, с-ще міськ. ти- 


пу -- 3 1981. , 
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ Павло (Івано- 
вич (н. 22.МІ 1934, с. Рождествен- 
ське, тепер Драбівського р-ну Чер- 
кас. обл.) -- укр. рад. актор ірежи- 
сер, нар. артист УРСР (з 1980). 
Член КПРС з 1964. Закінчив Київ. 
ін-т театр. мист. ім. І. К. Карпен- 
ка-Карого. З 1961 -- актор, з 
1974--гол.режисер Тернопільського 
укр. муз. драм. театру ім. 
Шевченка. Ролі: Матій («Ой піду 
я в Бориславку» за Франком), Та- 
рас («Тарас Бульба» Рильсько- 
го і Тягна за Гоголем), Запо- 
рожець («Незабутнє» за Довжен- 
ком), Ангел («Дикий Ангел» Коло: 
мійця), Грабець («Баладина» Сло- 
вацького). Вистави: «Країна Ай- 
гуль» М. Каріма, «Поки гарба не 
перевернулась» О. Іоселіані таїн. 


Знімається в Кіно. 
Пп. К. Медведик. 


ЗАГРЕЦЬКИЙ Дмитро Станісла- 
вович (8.ХІ 1924, Одеса -- 5.ПІ 
1980, там же) - укр. рад. хоровий 
диригент, засл. діяч мист. УРСР (з 
1960). У 1949 закінчив Одес. кон- 
серваторію, з 1949 -- її викладач 
(з 1971 -- професор). У 1949--55 -- 
худож. керівник і гол. диригент 
хорової капели Одес. філармонії, 
з 1955 -- гол. хормейстер Одес. 
театру опери та балету (брав участь 
у постановці понад 50 опер). 

Тв.: Хорове аранжування (у співавт. . 
К., 1977. М. П. Гринишин. 


ЗАКОН СРСР ПРО АДВОКАТУ- 
РУ В СРСР -- нормативний акт. 
який конкретизує закріплені Кон- 
ституцією СРСР осн. принципи 
діяльності адвокатури в СРСР і 
на цій основі визначає її повнова- 
ження, форми і методи роботи. 
Прийнятий | Верховною Радою 
СРСР 30.ХІ 1979. Став зразком 
для Положень про адвокатуру в 
союзних республіках, зокрема в 
УРСР -- Положення про адвокату- 
ру УРСР, затвердженого Зако- 
ном, прийнятим Верховною Радою 
УРСР 31.Х 1980. 

ЗАКОН СРСР ПРО ВЕРХОВ- 
НИЙ СУД СРСР -- норматив- 
ний акт, який конкретизує закріп- 
лені Конституцією СРСР осн. 
принципи діяльності Верховного 
Суду СРСР і на цій основі виз- 
начає його повноваження, форми 
і методи діяльності. ШПрийнятий 
30.ХІ 1979 Верховною Радою 
СРСР. Конституційні положення 
про Верховні Суди союзних і авт. 
республік, крайові, обл., міські 
суди, суди авт. областей і округів, 
районні (міські) нар. суди конкре- 
тизовано законами союзних рес- 
публік про судоустрій, зокрема в 
УРСР-- законом УРСР про судо- 
устрій УРСР, прийнятим Верхов- 
ною Радою УРСР 5.МІ 1981. 
ЗАКОН СРСР ПРО ГРОМАДЯН- 
СТВО СРСР -- нормативний акт, 
в якому конкретизовано положен- 
ня Конституції СРСР стосовно 
громадянства радянського, визна- 
чено, зокрема, підстави Його на- 
буття, втрати та поновлення. Прий- 
нятий Верховною Радою СРСР 
1.ХП 1978. Зберігаючи ряд поло- 
жень закону 1938 про громадянст- 
во СРСР, цей закон вводить знач- 
ну кількість нових норм. 
ЗАКОН СРСР ПРО ДЕРЖАВ- 
НИЙ АРБІТРАЖ В СРСР -- нор- 
мативний акт, який конкретизує 
положення Конституції СРСР про 
держ. арбітраж (див. Арбітраж 
в СРСР). Прийнятий Верховною 
Радою СРСР 30.ХІ 1979. На його 
основі складено Правила розгляду 
госп. спорів держ. арбітражами, 
Примірне положення про арбі- 
траж міністерства, держ. комітету, 
відомства Й 

ЗАКОН СРСР ПРО НАРОД- 
НИЙ КОНТРОЛЬ В СРСР -- 
нормативний акт, який конкрети- 
зує конституційні положення про 
органи народного контролю. Прий- 
нятий Верховною Радою СРСР 
30.Х1І 1979. Уперше в законодав- 
чому порядку закріпив принципи 
утворення, держ.-правове  стано- 
вище органів нар. контролю, ха- 
рактер їхніх взаємовідносин з ор- 
ганами держ. влади і управління 
тощо. 

ЗАКОН СРСР ПРО ОСНОВНІ 
ПОВНОВАЖЕН НЯ  КРАЙО- 
ВИХ, ОБЛАСНИХ РАД НАРОД- 
НИХ ДЕПУТАТІВ, РАД НАРОД- 
НИХ ДЕПУТАТІВ АВТОНОМ- 
НИХ ОБЛАСТЕЙ І АВТОНОМ- 
НИХ ОКРУГІВ -- нормативний 
акт, який конкретизує закріплені 
в Конституції СРСР осн. принципи 
діяльності, компетенцію та орга- 
нізацію роботи таких місц. органів 
держ. влади і управління, як Ради 
нар. депутатів у краях, областях, 
авг. областях, авт. округах. Прий- 
нятий Верховною Радою СРСР 
25.М1 1980. На основі цього закону 


прийнято відповідні закони в союз- . 
4 


них республіках; зокрема, Верхов- 
на Рада УРСР 31.Х 1980 прийняла 
Закон УРСР про обл. Раду нар. 
депутатів УРСР. 

ЗАКОН СРСР ПРО ПОРЯДОК 
УКЛАДАННЯ, ВИКОНАННЯ 
ТА ДЕНОНСАЦІЇ МІЖНАРОД- 
НИХ ДОГОВОРІВ СРСР -- нор- 
мативний акт, у якому конкрети- 
зовано закріплені Конституцією 
СРСР положення щодо договорів 
міжнародних. Прийнятий Верхов- 
ною Радою СРСР 6.МП 1978. 
ЗАКОН, СРСР ПРО ПРАВОВЕ 
СТАНОВИЩЕ ІНОЗЕМНИХ 
ГРОМАДЯН В СРСР -- норма- 
тивний акт, у якому конкретизо- 
вано положення Конституції СРСР 
з питань правового становища 
іноземних громадян в СРСР. По- 
ложення закону поширюються |і 
на осіб без громадянства (див. 
Безгромадянство), якщо інше не 
випливає з законодавства СРСР. 
Прийнятий Верховною Радою 
СРСР 24.УІ 1981. Цей закон свід- 
чить, що іноз. громадянам в СРСР 
гарантується реальне здійснення 
демократичних прав і свобод. 
ЗАКОН СРСР ПРО ПРОКУРА- 
ТУРУ СРСР -- нормативний акт, 
який конкретизує закріплені Кон- 
ституцією СРСР осн. принципи 
діяльності органів Прокуратури 
СРСР і на цій основі визначає пов- 
новаження прокурорів, форми і 
методи роботи, осн. напрями ді- 
яльності прокуратури. Прийнятий 
30.ХІ  19/9 Верховною Радою 
СРСР. 

ЗАКОН СРСР ПРОСТАТУС 
НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ В 
СРСР -- нормативний акт, що 
конкретизує конституційні поло- 
ження про правове становище на- 
родних депутатів у системі рад. 
демократії, форми і методи їхньої 
діяльності, а також її осн. гаран- 
тії. Прийнятий Верховною Радою 
СРСР 20.ІХ 1972 (19.ГУ 1979 за- 
тверджено нову редакцію). 
ЗАКОН СРСР ПРО ТРУДОВІ 
КОЛЕКТИВИ |і підвищення їх 
ролі в управлінні підприємствами, 
установами, організаціями -- нор- 
мативний акт, що конкретизує 
конституційні норми щодо трудо- 
вих колективів, які Є осн. осе- 
редками соціалістичного суспіль- 
ства, створює правову основу 1 
визначає соціальну перспективу 
дальшої демократизації сусп. від- 
носин у сфері управління. Прийня- 
тий після всенар. обговорення Вер- 
ховною Радою СРСР 17.ГУ 1983. 
Закон складається з преамбули і 
4 розділів, які містять 23 ст. 
розділі 1-му дано поняття трудово- 
го колективу, принципи Його учас- 
ті в управлінні підприємством, 


Є. І. Звєрьков.Осінь. Сонячний день. 
9. 








установою чи орг-цією, Його осн. 
повноваження при обговоренні й 
вирішенні держ. і громад. справ, 
а також взаємовідносини з органа- 
ми держ. влади і управління. 
Розділ 2-й визначає осн. повнова- 
ження трудових колективів, у т. ч. 
колективів виробничих бригад. У 
розділі 3-му регламентовано фор- 
ми і порядок здійснення повнова- 
жень трудових колективів тощо; в 
4-му йдеться про дію цього за- 
кону й особливості його застосу- 
вання. й 
ЗАПОРІЗЬКИЙ ТЕАТР  ля- 
ЛЬОК. Засн. 1971. В репертуарі: 
«Ведмедикові шишки» Ю. Чепо- 
вецького, «Подивись на себе» В. 
Орлова, «Поросятко Чок» М. Ту- 
ровера та Я. Мірсакова, «Вовк на 
селі» Л. Жуховицького та С. Коз- 
лова, «Кіт без чобіт» С. Зелцера, 
«Жива музика» Л. Устинова. 
ЗАПОРІЗЬКИЙ ТЕАТР ЮНОГО 
ГЛЯДАЧА. Засн. 1979. У репер- 
туарі: «Тепленьке місце» О. Ост- 
ровського, «Баня» В. Маяковсь- 
кого, «Муха-цокотуха» К. Чуков- 
ського, «Вибір» Дударєва, 
«Привіт, синичко!» Я. Стельмаха, 
«Вино з кульбаб» за Р. Бредбері. 
У складі трупи (1985): засл. ар- 
тисти УРСР Н. Бережна, В. Не 
вєдров, Т. Сезоненко. 
О.М. Лазутин. 
ЗАРКОВ Володимир Григорович 
(н. 22.М1 1945, м. Гайсин Вінн. 
обл.) -- укр. рад. співак (тенор), 
нар. арт. УРСР (з 1978). Член 
КПРС з 1967. У 1974 закінчив Київ. 
консерваторію. З 1965 -- соліст 
Ансамблю пісні і танцю Київ. 
військ. округу. В репертуарі: нар. 
пісні та твори рад. композито- 


рів. 
ЗАСЛАВСЬКА Тетяна Іванівна 
(н. 9.1Х 1927, Київ) - рад. еконо- 


міст, акад. АН СРСР (з 1981). 
Член КПРС з 1954. Закінчила 
Моск. ун-т (1950). В 1950--63 


працювала в Їн-ті економіки АН 
СРСР, з 1972 -- в Новосибірсько- 
му університеті. Основний на- 
прям досліджень соціально- 
економічні проблеми трудових ре- 
сурсів. 

ЗАХАРЕНКО Олександр Антоно- 
вич (н. 2.П 1937, м. Кам'янка Чер- 
кас. обл.) -- укр. рад. педагог, 
нар. учитель СРСР (з 1983), засл. 
учитель УРСР (з 1974). Член 
КІПРС з 1968. Закінчив Черкас. 


пед. ін-т (1959). Пед. діяльність й 


почав 1953. Працював учителем 


фізики й математики Кам'янської ру 


серед. школи робітничої молоді, з 
1959 -- Сахнівської серед. школи 
Корсунь-Шевченків. 
1966 -- директор цієї школи. На- 
городжений орденом а 


3 Овсієнко. 
ЗАХАРОВ Юрій Васильович 
(н. 26. ТУ 1930, м. Благовє- 
щенськ) -- укр. рад. вчений у га- 
лузі енергетики судна,  ХОЛОДО- 
техніки | кондиціювання газів, 
доктор тех. наук (з 1976), профе- 
сор (з 1977), засл. 
УРСР (з 1983). Член КПРС з 
1955. Після закінчення (1955) Но- 
восибірського ін-ту інженерів вод- 
ного транспорту працював у цьо- 
му жвузі. З 1965 -- у Миколаїв- 
ському кораблебудівному інститу- 
ті (з 1972 -- зав. кафедрою). 
ЗАХАРОВА Ірина Яківна (н. 1.ТМ 
1926, Харків) -- укр. рад. біохі- 
мік, засл. діяч науки УРСР (з 





району, з " 


діяч науки | 





353 


ЗАХАРОВА 


В. Г. Зарков. 





Т. І. Заславська. 


Є. Б. Золотова. 


554 





ЗАЦЕПІН 





Герб Зімбабве. 


ЗІМБАБВЕ 


Площа - 
390,2 тис, км? 


Населення - 
7,5 мли. чол. (1982) 


Столиця - 
м. Хараре 





Зімбабве. Хараре. Вид 
частини міста. 





1982), доктор біол. наук (з 1975), 
професор (з 1983). Член КПРС з 
1963. В 1952 закінчила Київський 
ун-т, з 1953-- в Ін-ті мікробіоло- 
гії і вірусології АН УРСР. Пра- 
ці -- в галузі біохімії мікроорга- 
нізмів. 

ЗАЦЕПІН Георгій Тимофійович 
(н. 15 (28).М 1917, Москва) -- рад. 
фізик, акад. АНСРСР (з 1981). 
Закінчив Моск. ун-т (1941). З 
1944 працював у Фізичному ін-ті 
АН СРСР, з 1971 -- в Ін-ті ядер- 
них досліджень АН СРСР. Осн. 
праці -- в галузі фізики космічного 
проміння і нейтринної астрофізи- 
ки. Держ. премія СРСР, 1951. Ле- 
нінська премія, 1982. Портрет 
сьо. 

ЗВЄРЬКОВ Єфрем Іванович (н. 
1.П 1921, с. Нестерово, тепер Нес- 
теровського р-ну Калінін. обл.)-- 
рос. рад. живописець, нар. худож- 
ник СРСР (з 1981), чл.-кор. АН 
СРСР (з 1975). У 1947--53 нав- 
чався у Московському художньому 
інституті ім. В. І. Сурикова. 
Твори:  «Мереживниці» (1964), 
«Зимове сонце» (1970), «Берези» 
(1971), «Квітневий ранок» (1972), 
«Весна в селі» (1974), «Ранок у 


полі» (1978), «Осінь. Сонячний 
день» (1979), «Золота осінь» (1980) 
та їн. Іл. с. 553 


ЗІМБАБВЕ, Республіка Зімбаб- 
ве-- держава в Південній Африці. 
В адміністративному відношенні 
поділяється на 8 провінцій. 
Державний лад. 3.-- республіка. 
Входить до Співдружності країн, 
очолюваної Великобританією. Гла- 
ва д-ви -- президент, обирається 
парламентом на 5 років. Законо- 
давчий орган-- двопалатний пар- 
ламент, що обирається на 5 років 
у складі сенату (40 чол.) та палати 
зборів (100 депутатів; 80 обира- 
ються афр. населенням, 20 -- єв- 
роп. населенням). Виконавчий ор- 
ган -- кабінет міністрів, очолюва- 
ний прем'єр-міністром. 

Природа. Більшу частину тер. 3. 
займає плато Матабеле вис. до 
1500 м. На Сх.-- гори Іньянга з 
найвищою вершиною країни 
г. Іньянгані (вис. 2596 м). Поклади 
азбесту, хромітів, кам. вугілля, 
золота, руд нікелю, марганцю, 
міді та ін. Клімат на Пн.-- суб- 
екваторіальний, на Пд.-- тропіч- 
ний. Пегесічна т-ра найтеплішого 


ГО 


ДУГ. 
Р би. Гу 
Я, и 7 «| 
ум? Пі У о 
Р Й./ о 
Ь у рр 2 ЗНО 
3 / У "Де 
) | 3 о / 5 
зр т і 
ро / 7 5 і 
рева" 
у У; ро ей / 
р / 
І, /, 
, 
, 


Байтбрідж 
еф Я 
У /ДРруучь допо 
П А ТРУ77772 


місяця (жовтня) від  --21 до 
- 27", найхолоднішого (липня) -- 
від 4-10 до --17". Опадів від 400 
мм на Пд. Зх. до 1200 мм на Сх. 
Більшість річок належить до бас. 
Замбезі та Лімпопо. На кордоні 
З. з Замбією -- водоспад В/кто- 
рія та водосховище Каріба на 
р. Замбезі. В рослинному покриві 
переважає савана. Сх. схили гір 
Їньянга вкриті вологими вічнозе- 
леними лісами. Для охорони при- 





Краєвид на плато Матабеле. 


роди створено нац. парки, заповід- 
ники. 

Населення. 3. населяють шона, 
матабеле та ін. афр. народи (всьо- 
го -- 7,3 млн. чол., тут і нижче 
1982, оцінка). Живуть також євро- 
пейці (понад 220 тис. чол.). Офіц. 
мова -- англійська. Пересічна гу- 
стота нас.-- понад 19 чол. на 1 км.2. 
Міське населення становить 20 9, 
(1981). Найбільші міста: Хараре, 
Булавайо. 

Історія. Перші поселення на тер. 
сучас. З. з'явилися в період па- 
леоліту. В 14 ст. тут на основі 
культури Зімбабве склалася д-ва 
Мономотапа. Назва Зімбабве по- 
ходить від найменування місцевос- 
ті на Пд. Сх. Африки, де був центр 
цієї держави. 

В кінці 19 ст. територію 3. за- 
воювали англ. колонізатори і да- 
ли їй назву Пд. Родезія (від іме- 
ні англ. колонізатора С. Родса). 
В 1923 тер. 3. здобула самовря- 
дування. З 1953 входила до складу 
Федерації Родезії та Ньясаленду. 
Після ліквідації Великобританією 
1963 Федерації до влади в Пд. 
Родезії прийшли расистські пар- 
тії білої меншості. В 1965 вони в 
односторонньому порядку проголо- 
сили «незалежність» країни від 
Великобританії і встановили ре- 
жим апартеїду. Африканське на- 
селення Пд. Родезії не визнало 
владу расистів ії повело боротьбу 
проти неї. 

З поч. 70-х рр. нац.-патріотичні 
сили країни очолювали Афр. нац. 
союз Зімбабве (ЗАНУ, засн. 1963) 
і Союз афр. народу Зімбабве 
(ЗАПУ, засн. 1961), які 1976 утво- 
рили Патріотичний фронт. Під 
тиском світової громадськості 
10. 1Х -- 21.ХП 1979 в Лондоні 
відбулася конференція з питань 
Пд. Родезії, в якій взяли участь 
представники Патріотичного фрон- 
ту. На основі рішень конференції 
в лютому 1980 в країні було прове- 
дено парламентські вибори, на 
яких перемогу здобули нац.-пат- 
ріотичні сили. Було створено коа- 
ліційний уряд з представників 
афр. і білого населення країни. 
Прем'єр-міністром З. став лідер 
ЗАНУ Р. Мугабе. 18.ТУ 1980 було 
проголошено незалежність країни, 
яка дістала назву Зімбабве. В 
1981 3. встановила дипломатичні 
відносини з СРСР. Уряд 3. про- 


водить курс на досягнення політ. 
і екон. незалежності країни. В 3. 
здійснено ряд важливих соціально- 
політ. заходів. На міжнар. арені 
уряд З. додержується  неприєд- 
нання політики. З 1980 3.-- член 
ООН. 3. член Організації 


африканської єдності. 
Л.Л. Дмитренко. 


Політичні партії, профспілки. 
Африканський націо- 
нальний союз Зімбабве 
--Патріотичний фронт, 
засн. 1963. Патріотичний 
фронт, засн. 1961 як ЗАПУ. 
Об'єднана африкансь- 
ка національна рада, 
засн. 1972. Африканський 
національний союз 
Зімбабве, засн. 1972. Демо- 
кратична партія Зім- 
бабве, засн. 1979 та ін. Кон- 
грес профспілок Зім- 
бабве, засн. 1980. 

Господарство. 3.-- відносно роз- 
винута агр.-індустр. країна. Після 
проголошення незалежності уряд 
вживає заходів щодо зміцнення 
нац. економіки. Держ. сектор конт- 
ролює енергетику, транспорт, за- 
купівлю й переробку окремих ви- 
дів с.-г. продукції. Разом з тим 
70 990 економіки контролює іноз. 
капітал (гол. чин. Великобританії 
та США). В с. г. зайнято 80 98 еко- 
номічно активного населення |і 
створюється 17,8 99 валового вну- 
трішнього продукту. В г-ві З. ще 
зберігаються 2 сектори -- висо- 
котоварний європейський і напів- 
натуральний африканський. На 
експорт вирощують (виробн., тис. 
т, 1982): тютюн -- 93, кукурудзу 


-- 1767, цукрову тростину, ба- 
вовник, каву; для власного спо- 
живання: пшеницю -- 220, сою -- 


91, просо, сорго, арахіс. Поголів'я 
(млн., 1981): великої рогатої ху- 
доби -- 5, овець і кіз -- 2,свиней-- 
0,15. В лісах -- заготівля  дере- 
вини. 

В пром-сті створюється 26,5 90 ва- 
лового внутр. продукту. Видобу- 
вають (тис. т, 1982): вугілля -- 
2800, залізну руду -- 852, хромі- 
ти -- 433, азбест -- 200 (провідне 
місце в капіталістичному світі), 
мідь -- 23,9, нікель -- 13,3, золо- 
то, срібло. Обробна пром-сть пред- 
ставлена окремими підприємства- 
ми металург., металообр., хім., 
нафтохім., буд. матеріалів, легкої, 
гекст., взут., швейної, деревообр. 
та харч. пром-сті. В 1982 було ви- 
роблено 4,5 млрд. кВт год елект- 
роенергії, гол. чин. на Карибській 
ГЕС ії ТЕС у Хванге. Гол. пром. 
центри Хараре, Булавайо та 
Гверу. Довж. (тис. км, 1982): з-ць 
-- 2,6, автошляхів -- 78,8, У т. ч. 
з твердим покриттям -- 9. Гол. 
аеропорт -- Кентуккі (поблизу Ха- 
раре). З країни вивозять фероспла- 
ви, золото, тютюн, азбест, чорні 
метали, нікель, мідь, бавовну, 
кукурудзу, м'ясо, цукор: довозять 
машини і устаткування, мінераль- 
не паливо, хім. товари, товари ши- 
рокого вжитку та продовольство. 
Осн. торг. партнери -- ПАР, Ве- 
ликобританія, ФРН, США. Грош. 
одиниця -- зімбабвійський долар. 
1 зімбабв. дол. - 1,0! дол. США 
(кінець 1983). 

Медичне обслуговування. За дани- 
ми ВООЗ, 1978 в країні було 20,0 
тис. лікарняних ліжок (26,6 ліжка 
на 10 тис. ж.); 1976 мед. допомогу 


подавали 919 лікарів (1,41 лікаря 
на 10 тис. ж.), 152 зубні лікарі, 
8,9 тис. осіб серед. мед. персоналу, 
316 фармацевтів. Лікарів готу- 
ють на мед. ф-ті університету в 
м. Хараре. 
Освіта, наукові та культурно-ос- 
вітні заклади. До завоювання не- 
залежності (1980) понад 70 90 нас. 
було неписьменним. З вересня 1980 
стало безплатним навчання в поч. 
школі, значно знижено плату за 
навчання в серед. школі. Строк 
навчання в поч. школі 7 років, 
у середній -- б років: 4 роки в не- 
повній і 2 -- в повній серед. школі. 
В 1982/83 навч. р. у поч. школах 
налічувалося 2,2 млн. учнів, у 
серед. навч. закладах -- бл. 155 
тис. Найбільші вузи: Ун-т Зімбаб- 
ве (засн. 1955; 1982/83 навч. р.-- 
3,1 тис. студентів), Політех. ко- 
ледж (засн. 1927; 1982/83 навч. р.-- 
б тис. студентів) та Пед. коледж 
у м. Хараре, Тех. коледж (засн. 
1927; 1982/83 навч. р.-- 3,4 тис. 
студентів) -- у м. Булавайо. Наук. 
установи: Наук. рада 3. (засн. 
1964), Дослідницька рада 3. в га- 
лузі сільського г-ва (засн. 1970). 
Обсерваторія в Булавайо. В Хара- 
ре містяться б-ка Ун-ту 3. (засн. 
1956) Парламентська б-ка (засн. 
1899), Меморіальна б-ка королеви 
Вікторії (засн. 1902). Національ- 
ний архів З. (засн. 1935). 

В. 3. Клепиков. 
Преса, радіомовлення, телебачен- 
ня. В 1983 видавалося бл. 40 
газет і журналів. Осн. 2 газети ви- 
ходять щоденно англ. мовою: «Ге- 
ральд» («Вісник», засн. 1891, те- 
пер урядова) та «Кронікл» («Хро- 
ніка», засн. 1894). Щомісячник 
«Зімбабве ньюс» («Новини Зімбаб- 
ве», засн. 1974) -- орган ЦК пар- 
тії Африканський нац. союз Зім- 
бабве -- Патріотичний фронт. Нац. 
інформ. агентство Зімбабве 
Інтер-Афрікен  Ньюс  Ейдженсі 
(ЗІАНА) -- засн. 1981. Радіомов- 
на корпорація Зімбабве (засн. 
1964) -- держ. служба. Внутрішні 
передачі ведуться по 4 програ- 
мах англійською та місцевими мо- 
вами, за кордон -- португальською 
та місцевими мовами. Телебачен- 
ня --з 1960. 
Архітектура |і мистецтво. Най- 
давніші археологічні знахідки на 
території З. належать до епохи 
палеоліту. Це в основному наскель- 
ні розписи (контурні малюнки або 
розмальовані фігурки людей і тва- 
рин, ритуальні сцени), виконані 
бурими паличками з гематиту. В 
19 ст. було відкрито руїни житло- 
вих кам. комплексів з залишка- 
ми стін з грубо обтесаних граніт- 
них блоків (Зімбабве, 10--11 ст., 
Дхло-Дхло, 17--18 ст., та ін.). 
У сільс. житл. і госп. будівлях пе- 
реважають круглі в плані хатини 
(глинобитні або на обмазаному гли- 
ною каркасі з жердин, з конічним 
дахом, з розписаними геом. візе- 
рунком стінами). З 50-х рр. 20 
ст. у містах споруджують багато- 
поверхові будинки в дусі сучас- 
ної західноєвропейської архітек- 
тури. 
Поширене гончарство (горщики та 
глечики з розмальованим орнамен- 
том) і плетіння. Серед  сучас- 
них місц. живописців: С. Сонго, 
Дж. Ндандаріка, Т. Мукаробтгва. 
Скульптори (Т. Дубе, ИЙ. Лікото, 
Б. Мтекі) працюють у традиціях, 


властивих африканському 
цтву. 

Муз. культура 3. включає музику 
шона, матабеле та ін. народів, 
а також населення європ. поход- 
ження. Поширене колективне вико- 
навство (для хорового співу харак- 
терна поліфонія, для інструм. ан- 
самблів -- поліритмія). Серед муз. 
інструментів -- мбіра та барабани. 
У 2-й пол. 20 ст. посилився вплив 
масової культури Заходу (афро- 
європ. стилі). Існують Рада у спра- 
вах мистецтв, муз. коледжі в 
Хараре та Булавайо. 

Нац. кіновиробництво почалося 
з 1981. Серед перших фільмів: 
документальна кіноепопея «Спад- 
щина», «Народ проти гнобителів» і 
«Штурм» (присвячена завоюванню 
незалежності народом 3.), доку- 
ментальна короткометражна стріч- 
ка «Вода і джунглі», худож. фільм 
«Трава співає» (реж. М. Рейберк, 
за романом Д. Лессінга). Пробле- 
мами кінематографії займається 
Міністерство інформації |і  ту- 
ризму. 

Літ.: Асоян Б. Р. Зимбабве. М., 1983. 
Є. М. Сільверсван, В. М. Кислов. 
ЗНОСКО-БОРОВСЬКИЙ  Олек- 
сандр Федорович 114 (27).П 1908, 
Київ --8.ПІ 1983, там же|-- ук- 
раїнський рад. композитор, засл. 
діяч мист. УРСР (з 1979). Член 
КПРС з 1944. У 1932 закінчив Ки- 
їв. муз.драм. ін-т ім. М. В. Ли- 
сенка. Твори: балет «Акпамик» 
(у о співавт. з В. Мухатовим, 
1945), симф., вокально-симф. (кан- 
тата «Наша Перемога», 1947) й 
камерна музика, хори, романси. 
Використовував елементи укр. та 
туркм. муз. фольклору. Автор 
музикознавчих праць. 


ЗОЛОТОВА Євгенія Борисівна 
(н. 12. ХП 1928, м. Синельникове, 
тепер Дніпроп. обл.) -- укр. рад. 
режисер, нар. арт. УРСР (з 1981). 
Член КПРС з 1954. Після закін- 
чення 1950 Київ. ін-ту театр. мис- 
тецтва ім. І. К. Карпенка-Карого 
працює в Чернів. укр. муз.-драм. 
театрі ім. О. Кобилянської. Серед 
вистав --«Вовчиха», «Земля» за 
О. Кобилянською, «Пам'ять сер- 
ця» О. Корнійчука, «Матінка Ку- 
раж та її діти» Б. Брехта, та ін. 
Портрет с. 593. К. О. Силіна. 
ЗУБЦОВ Євген Микитович (н. 11. 
УП 1920, м. Єнакієве, тепер До- 
нец. обл.) -- укр. рад. композитор, 
засл. діяч мист. УРСР (з 1979). 
Член КПРС з 1976. У 1954 закінчив 
Київ. консерваторію. Твори: во- 
кально-симф. (кантата «Серцем до 
Леніна», 1970), симф. (сюїти, пое- 
ми, картини), естрадна музика, 
музика для драматичного театру 
і кіно; твори для інструментів з 
оркестром, хори, пісні. 

ЗУЄВ Володимир Овсійович (н. 
29.1 1925, с. Малі Голи Качугсь- 
кого р-ну Іркутської обл.) -- рад. 
фізик, акад. АН СРСР (з 1981). 
Член КПРС з 1945. Закінчив (1951) 
Томський ун-т. З 1969 -- директор 
Інституту оптики атмосфери Си- 
бірського відділення АН СРСР. З 
1979 -- голова Президії Томського 
філіалу Сибірського відділення 
АН СРСР. Праці-- в галузі фізи- 
ки і оптики атмосфери. Запропо- 
нував методи кількісної оцінки 
енерг. втрат хвиль і розробив ме- 
тоди досліджень складу атмосфе- 
ри за допомогою лазерів. 


мисте- 


9 


ІВАНОВ Артемій Васильович |н. 
з (18). У 1906, м. Молодечно, тепер 
Мінської обл.| -- рад. зоолог, 
акад. АН СРСР (з 1981). В 1930 
закінчив Ленінгр. ун-т. З 1935 пра- 
цює в цьому ж ун-ті (з 1950 -- про- 
фесор); одночасно (з 1965) -- зав. 
Лабораторією еволюційної морфо- 
логії Зоол. ін-ту АН СРСР. Осн. 
праці--з морфології, систематики, 
ембріології і екології безхребет- 
них тварин, зокрема  війчастих 
червів, молюсків, павукоподібних 
тощо. Відкрив і дослідив новий 


тип тварин -- погонофор; встано- 
вив новий клас плоских червів 
-- удонелід. Ленінська премія, 


ІВАНОВ Вадим Петрович (н. 31.Ї 
1933, м. Біла Церква Київ. обл.) 
--укр. рад. філософ, доктор фі- 
лос. наук (з 1979). Член КПРС з 
1956. Закінчив Київ. ун-т (1955). 
В 1955--59 працював у Ніжинсько- 
му пед. ін-ті, 1962--69 -- у Київ. 
худож. ін-ті, з 1969 -- Ін-ті філо- 
софії АН УРСР (з 1979 -- заст. 
директора). Автор праць з світо- 
глядних проблем матеріалістичної 
діалектики, марксистсько-ленін- 
ської теорії пізнання, естетики. 
Держ. премія УРСР, 1982. 

ІВАНО-ФРАНКІЇВСЬКИЙ ТЕ- 
АТР ЛЯЛЬОК імені П. Морозо- 
ва. Засн. 1945. В репертуарі: «Бі- 
ла троянда» Б. Юнгера, «Оленька» 
М. Склярової та А. Михайлова, 
«Ти з нами, Робін Гуд» В. Масло- 
ва, «Манмук -- відважне серце» 
І. Токмакова, «Сонячний промінь» 
А. Попеску. б. 
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ  ХУ- 
ДОЖНІЙ МУЗЕЙ зібрання 
творів укр. та зх.-європ. образо- 
творчого та декоративно-ужитко- 
вого мистецтва. Засн. 1980. До його 
зібрання входять твори (переважно 
митців зх. областей України) кін. 
19 -- поч. 20 ст. та рад. часу; твори 
декоративно-ужиткового  мистецт- 
ва. Філіалами музею є худож.-ме- 
мор. музей нар. художника СРСР 
В. Касіяна в м. Снятині та музей- 
пам'ятка дерев'яної архітектури 1 
живопису 16--17 ст. в м. Рогатині 
(див. Рогатинської церкви свя- 
того Духа іконостас). Музей мі- 


ститься в будинку кол. костьолу 
(1670--1703). М. Якібчук. 
ІВАНЧЕНКО (справж. прізв.-- 


Іванова) Раїса Петрівна (н. 30.ХІ 
1934, м. Гуляйполе, тепер Запо- 
різької обл.) -- укр. рад. письмен- 
ниця. Член КПРС з 1966. Закін- 
чила Київ. ун-т (1957). Друкува- 
тися почала 1958. Повість «Перед- 
чуття весни» (1970), зб. «Любити 
не просто» (1976), «Не розминись 
із собою» (1980) присвячені мо- 
рально-етичним проблемам сучас- 
ності. Автор історичних романів 
«Клятва» (1971), «Гнів Перуна» 
(1982) і «Золоті стремена» (1984), 
монографії «М. П. Драгоманов у 
суспільно-політичному русі Ро- 


сії та України в 2-й половині 
19 ст.» (1971) та ін. наукових 
І. Г. Турбай. 


праць. 
ІВАНЧЕНКО Федір Кіндратович 
(н. 12.Х 1918, с. Великий Висто- 
роп Лебединського р-ну Сумської 


555 


ІВАНЧЕНКО 








» 4 


оду 


. 


з. 


Івано-Франківський 
художній музей 
(будинок колишнього 


костьолу; 


1670--1703). 


556 





ІВЧЕНКО 





М. Іманалієв. 





Г. Г. Калікін. 











б 





є. 
Р 


Б. Кармаль. 


обл.) -- укр. рад. вчений у галузі 
механіки, чл. кор. АН УРСР (з 
1982). Закінчив (1945) Дніпроп. 
металургійний ін-т. З 1969 -- зав. 
кафедрою тех. механіки Київ. 
політех. ін-ту. Осн. праці-- в га- 
лузі механіки машин і металургій- 
ного машинознавства. І.-- один з 
засновників нового наук. напряму 
-- механіки важких машин. Роз- 
робив теорію і нові методи енерго- 
силових розрахунків металургій- 
них машин. 
ЇВЧЕНКО Валерій 
(н. 20.ХІ 1939, м. Куп'янськ Хар- 
ків. обл.) -- укр. і рос. рад. актор 
і режисер, нар. арт. УРСР (з 
1980). Член КПРС з 1979. Закін- 
чив 1978 Київ. ін-т театр. мистецт- 
ва ім. І. К. Карпенка-Карого. З 
1961 працював у театрах Харкова, 
Миколаєва, 1978--83 -- в Київ. 
укр. драм. театрі ім. І. Франка, з 
1983 -- в Ленінгр. великому драм. 
театрі ім. М. Горького. Ролі: 
Комісар («Загибель ескадри» Кор- 
нійчука), Платон Ангел («Дикий 
Ангел» Коломійця), Астров («Дя- 
дя Ваня» Чехова) та ін. Знімався 
в кіно. Держ. промія; СРСР, 1980. 
Портрет с. 552. в. Г. Осьмак. 
ІЛЛІЧОВ Віктор Іванович (н. 25. 
УПІ 1932, Тихоново Гусевського 
р-ну Влад. обл.) -- рад. гідролог 
і гідроакустик, акад. АН СРСР 
(з 1981). Член КПРС з 1960. За- 
кінчив (1955) Горьковський ун-т. 
З 1974 --директор Гихоокеанського 
океанологічного ін-ту Далекосхід- 
ного наук. центру АН СРСР. Осн. 
праці -- з акустичної і гідродина- 
мічної кавітації, кавітаційної міц- 
ності рідини, гідрології моря. 
ІМАНАЛІЄВ Мурзабек (н. 13.ІХ 
1932, с. Кайинда Кемінського р-ну 
Кирг. РСР) -- кирг. рад. вчений, 
чл.-кор. АН СРСР (з 1981), акад. 
АН Кирг. РСР (з 1979), президент 
АН Кирг. РСР (з 1979), засл. діяч 
науки Кирг. РСР (з 1981). Член 
КПРС з 1961. Закінчив (1953) 
Кирг. ун-т. В 1956--66 працював 
у Кирг. ун-ті та Фрунз. політех. 
ін-ті, 1966--76 -- директор Ін-ту 
фізики і математики АН Кирг. 
РСР, 1976--79 -- ректор Кирг. 
ун-ту. Основні праці--в галузі 
теорії диференціальних, інтеграль- 
них та  інтегро-диференціальних 
рівнянь та застосувань їх. Депу- 
тат Верх. Ради СРСР 10--11-го 
скликань. Член ЦК Компартії 


гизії. 
ев Єгор (Георгій) Олександ- 
в (н. 2.М 1926, с. Коршево, 
тепер Бобровського р-ну Ворон. 
обл.) -- рос. рад. поет. Друкува- 
тися почав 1945. Автор ліричних 
поезій, поеми «Над хвилями Ду- 
наю» (1953) -- про рад. воїнів, 
які несуть службу за межами Бать- 
ківщини. Поеми «Суд пам'яті» 
(1962) -- лірико-філос., антифа- 
шист. твір, присвячений боротьбі 
за мир; «Далеч пам'яті» (1977) -- 
про минуле і теперішнє рос. села. 
Ленінська премія, 1980. 
Тв.: Жизнь прожить. М., 1979. 
ІіСАЄВ Младен Младенов (н. 7.МІ 
1907, с. Балювиця, тепер Михай- 
ловградського округу) болг. 
поет, нар. діяч культури НРБ (з 
1970), двічі Герой Соціалістичної 
Праці НРБ (1967, 1977), Герой 
НРБ (1982). Член Болг. компар- 
тії з 1927. Учасник Вересневого 
антифашист. повстання 1923. 
збірках віршів «Пожежі» (1932), 


Михайлович 1984. 


«Тривожна планета» (1938) тощо 
відтворив суспільну атмосферу в 
тогочасній Болгарії. В книгах 
«Вогонь» (1946), «Зоря миру» 
(1950), «Спокою тобі немає» (1971), 
«Незабутнє. Мемуари» (1976), 
«Зоряні миті» (1983) та ін. зобра- 
зив антифашист. боротьбу болг. 
народу, будівництво соціалізму, 
оспівав дружбу з рад. народом. 
Нагороджений рад. орденом «Знак 
Пошани». 
Тв.: Рос. перекл. ані М., 
. Д. Кетков. 
«ЙСКРА» -- найневувацни серії 
малих радянських ШСЗ, призначе- 
них для короткохвильового радіо- 
любительського зв'язку та прове- 
дення науково-технічних експери- 
ментів. «ИЙ.-1» виведено на орбіту 
10.МП 1981 ракетою-носієм «Вос- 
ток» (разом з ШСЗ «Метеор-при- 
рода»); «И.-2» (17.М 1982) та«И.-3» 
(18. ХІ 1982) виведено в косміч- 
ний простір через шлюзову каме- 
ру орбітальної станції «Салют-7». 
КАБАЦЬКИЙ Олександр Олек- 
сійович (н. 23.Х 1948, Київ) -- укр. 
рад. архітектор. У 1972 закінчив 
Київ. худож. ін-т. Серед споруд-- 
готель «Градецький» у Чернігові 
(1980 у співавторстві). Держ. пре- 
мія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1984. 
КАДИРОВА Лариса  Хамидівна 
(н. 10.ІХ 1943, Ташкент) -- укр. 
рад. актриса, нар. арт. УРСР 
(з 1982). Після закінчення 1963 
театр. студії Львів. укр. драм. 
театру ім. М. Заньковецької (пе- 
дагог Б. Тягно) працює в цьому 
театрі. Серед ролей:  Євжені 
(«Шельменко- денщик» Квітки-Ос- 
нов'яненка), Оленка («Для домаш- 
нього вогнища» за Франком), 
Донна Анна («Камінний господар» 
Лесі Українки). Л. І. Савченко. 
КАЗАЧКОВ Євген Олександро- 
вич (н. 10.МПІ 1926, м. Артемівськ 
Донец. обл.) -- укр. рад. вчений 
у галузі металургії, доктор тех. 
наук (з 1974), професор (з 1974), 
засл. діяч науки УРСР (з 1980). 
Член КПРС з 1946. Закінчив 
(1949) Московський ї|ін-т сталі, 
працював у цьому ж вузі. З 1955 -- 
в Ждановському металург. ін-ті. 
Осн. праці в галузі термодинаміки 
і кінетики взаємодії металу. 
КАЗКА Аркадій Васильович (11 
(23). ЇХ 1890, м. Седнів, тепер 
смт Чернігівського р-ну Черніг. 
обл.-- 1929, Одеса) -- укр. рад. 
письменник. Закінчив реальне уч- 
ще в Чернігові (1910). Відвідував 
літ. «суботи» М. Коцюбинського, 
був близьким другом П. Тичини, 
В. Мисика. Вчителював на Дні- 
пропетровщині, в Києві, Одесі. 
З 1919 друкував вірші в журналах 
«Літературно-науковий вістник», 
«Червоний шлях», «Нова громада». 
це членом лит Бер ції «Плуг». 
| Вірші). : День поезії. К., 
1965. о Дем'янівська. 
КАЛІЇКІН Г здані Георгійович 
(н. 9.П 1938, с. Повалиха, тепер 
Первомайського р-ну Алтайського 
кр.) -- укр. рад. співак (баритон), 
нар. арт. УРСР (з 1979). У 1967 
закінчив Харків. ін-т мистецтв ім. 
І. П. Котляревського, відтоді -- со- 
ліст Донец. театру опери та бале- 
ту. Партії: Сергій («Крізь полу- 
м'я» Губаренка), Микита («Ярослав 
М удрий» Мейтуса), Ігор («Князь 
Ігор» Бородіна), Грязной («Царева 
наречена» ШРимського-Корсакова), 
Жерар («Андре Ченно» дукордано). 
І. Бірченко. 


КАЛІН Іван Петрович (н. 10.ПЇ 
1935, с. Плоть, тепер Рибницького 
р-ну Молд. РСР) -- рад. держ. і 
парт. діяч. Член КПРС з 1955. 
Закінчив Кишинів. с.-г. ін-т (1960), 
Вищу парт. школу при ЦК КПРС 
(1969); кандидат екон. наук. З 
1960 -- на госп. і парт. роботі. 
В 1976--80 -- секретар ЦК Компар- 
тії Молдавії. З квітня 1980 -- 
Голова Президії Верховної Ради 
Молд. РСР, заст. Голови Прези- 
дії Верховної Ради СРСР. Канди- 
дат у члени ЦК КПРС з 1981. 
Депутат Верховної Ради СРСР 
10-- 11-го скликань. Нагородже- 
ни орденом Жовтневої Революції, 
реденами. медалями. 
КАЛІ ІН Сергій Григорович (н. 
7.ХП 1925, Воронеж) -- укр. рад. 
вчений у галузі динаміки машин, 
доктор тех. наук (з 1972), профе- 
сор (с 1973), засл. діяч науки 
УРСР (з 1982). Член КПРС з 


1954. Після закінчення (1954) 
Львів. політех. інституту  пра- 
цює в зр ж вузі (з 1971 -- про- 
ректор): 


КАЛЮЖНИЙ Володимир 4Анто- 
нович (н. 6.УПІ 1922, с. Буняков- 
ка, тепер Одеського р-ну Ом. 
обл. РРФСР) - укр. рад. геолог, 
доктор геол.-мінералогічних наук. 
Закінчив Львів. ун-т (1949). З 
1955 працює в Ін-ті геології і гео- 
хімії горючих копалин АН УРСР 
(з 1962 -- зав. відділом). Осн. 
праці  -- з питань походження, 
складу,  фіз.-хім. властивостей 
мінералоутворюючих флюїдів та 
їхньої ролі у формуванні родо- 


вищ корисних копалин. Держ. 
премія УРСР, 1983. 
КАНАРЧУК Вадим Євгенович 


(н. 23.П 1936, Київ) -- укр. рад. 
вчений у галузі машинознавства, 
доктор тех. наук (з 1976), профе- 
сор (з 1977), засл. діяч науки 
УРСР (з 1982). Член КПРС з 1965. 
Закінчив (1961) Укр. с.-г. акаде- 
мію, викладав (1965--68) у Київ. 
автомобільно-дорожньому ін-ті, 
працював  (1968--77) в апараті 
ЦК КП України та М-ві вищої і 
середньої спец. освіти УРСР. З 
1977 -- у Київ. ін-ті інженерів 
цивільної авіації. Осн. напрями 
діяльності підвищення надій- 
ності двигунів внутр. згоряння, 
розробка методів випробування ма- 
шин і механізмів. 


КАНЕР Ємануїл  Айзикович (н. 
19.ХІ 1931, Харків) -- укр. рад. 
фізик-теоретик, чл.-кор. АН УРСР 
(з 1982). Закінчив Харків. ун-т 
(1954). З 1955 -- в Ін-ті радіофізи- 
киі електроніки АН УРСР. Пра- 
цює в галузі радіофізики твердого 
тіла, фізики плазми, теорії поши- 
рення радіохвиль у тропосфері. 
Розробив теорію слабозатухаючих 
електромагнітних хвиль у провід- 
ника Державна премія УРСР, 
1 

КАРМАЛЬ Бабрак (н. 1929, с- ще 
Баграмі, біля Кабула) -- держ. і 
політ. діяч деноко мичної Респуб- 
ліки Афганістан (ДРА). Н. всім'ї 
військовослужбовця. В 1961 за- 
кінчив Кабульський ун-т. Один із 
засновників (1965) Нар.-демокра- 
тичної партії Афганістану (НДПА). 
З 1965 -- член ЦК, пізніше -- член 
Політбюро ЦК і секретар ЦК 
НДПА. Після перемоги в Афгані- 
стані нац.-демократичної револю- 
ції (квітень 1978) -- заст. голови 
Революц. ради (РР) і заст. пре- 


м'єр-міністра ДРА. В грудні 1979 
очолив виступ сил НДПА, що по- 
клав початок новому етапові в роз- 
витку квітневої революції. В 1979 
--81 -- голова Ради Міністрів 
ДРА. З 1979 -- генеральний секре- 
тар ЦК НДПА, голова РР і Ради 
оборони ДРА. М. І. Обушний. 
КАРТВЕЛІШВІЛІ Дмитро Лева- 
нович (н. 23.ХП 1927, Тбілісі) -- 
рад. держ. діяч. Член КПРС з 
1956. Закінчив Груз. політех. ін-т 
(1951). У 1965--71-- гол. інженер 
Кутаїського автозаводу. В 1971-- 
75 -- голова Кутаїського міськви- 
конкому. В 1976--78 -- перший 
заст. голови  Держплану Груз. 
РСР. У 1978--79 -- зав. відділом 
ЦК Компартії Грузії. В 1979-- 
82 -- заст. Голови Ради Міністрів 
і голова Держплану Груз. РСР. 
З липня 1982 -- Голова Ради МІі- 
ністрів Груз. РСР. Депутат Вер- 
ховної Ради СРСР 10 -- 11-го скли- 
кань. Нагороджений 3 орденами 
Трудового Червоного Прапора, ме- 


далями. 
КАСЬЯНЕНКО Інга Володими- 
рівна (н. 29.ХП 1924, Київ) -- 


укр. рад. онколог-хіміотерапевт, 
професор (з 1977). В 1948 закінчи- 
ла Київ. мед. ін-т. У 1952--67 пра- 
цювала в Ін-ті фізіології АН 
УРСР, з 1967 -- в Інституті проб- 
лем онкології ім. Р. Кавецького 
АН УРСР. Праці Кк. присвячені 
вивченню клінічних аспектів взає- 
мовідношень пухлини і організму, 
а також питанням хіміотерапії і 
хіміопроменевого лікування хво- 
рих на рак легень і шлунка. Держ. 
премія УРСР, 1. 

КАЩЕЄВ Борис Леонідович (н. 
3.ПІ 1920, Харків) -- укр. рад. 
вчений у галузі радіотехніки, док- 
тор тех. наук (з 1964), професор 
(з 1965), засл. діяч науки УРСР 
(з 1980). Член КПРС з 1949. Після 
закінчення (1946) Харків. електро- 
тех. ін-ту викладав у цьому ж ву- 
зі та в Харків. політех. ін-ті. З 
1971 працює в Харків. ін-ті радіо- 
електроніки. Осн. напрям наук. 
діяльності -- дослідження верхніх 
шарів атмосфери Землі радіоме- 
тодами. 

КЕДРУС Валентин Олександро- 
вич (н. 3.ТУ 1920, Катеринослав, 
тепер Дніпропетровськ) укр. 
рад. вчений у галузі кібернетики, 
доктор тех. наук (з 1972), профе- 
сор (з 1973). Член КПРС з 1945. 
Закінчив (1944) Військ. - повіт 
інженерну академію імені М. 
Жуковського. З 1976 викладає У 
Харків. ін-ті інженерів залізнич. 
транспорту. Осн. праці -- з теорії 
автоматизованого контролю та ін- 
формації і кодування. Держ. пре- 
мія УРСР, 1981. 

Кизим Леонід Денисович (н. 2. 
УНІ 1941, м. Красний Лиман До- 


нец. обл.) -- Лльотчик-космонавт 
СРСР, двічі Герой Рад. Союзу 
(1980, 1984), полковник. Член 


КПРС з 1966. Закінчив Черніг. 
вище військ. авіац. уч-ще льотчиків 
ім. Ленінського комсомолу (1963) 
і Військово-повітр. академію ім. 
Ю. О. Гагаріна (1975). В загоні 
космонавтів -- з 1965. Разом з 
О.Г. Макаровим і Г. М. Стрека- 
ловим як командир корабля здійс- 
нив (27.ХІ -- 10.ХП 1980) політ 
на кораблі «Союз Т-З» (див. «Со- 
юз»). 28.ХІ 1980 корабель зістику- 
вався з орбітальною станцією «Са- 
лют-6» (див. «Салют»), утворив- 


36 УРЕ, т. 12 


ши орбітальний комплекс «Салют- 
6» -- «Союз Т-3» -- «Прогресс-11». 
Проведено експерименти з косміч- 
ного матеріалознавства, мед.-біол. 
і технологічні експерименти. Ра- 


зом з В. О. Соловйовим 1О. Ю. 
Атьковим (див. т. 12, Додаток) 
здійснив  (8.П--2.Х 1984) політ 


на кораблі «Союз Т-10». Під час 
польоту (237 діб -- найтривалі- 
ший політ за станом на 1.1 1985) 
з  орбітальним комплексом «Са- 
лют-/» -- «Союз Т-10» стикувалися 
вантажні трансп. кораблі «Про- 
гресс-19» -- «Прогресс-23», а та- 
кож космічні кораблі «Союз Т-11» 
і «Союз Т-12». Екіпаж повернувся 
на Землю на кораблі «Союз Т-11». 
«КИЇВь -- літ.-художній та гро- 
мадсько-політ. журнал. Орган 
Спілки письменників України та 
Київ. письменницької орг-ції. Ви- 
ходить з січня 1933 у Києві. Жур- 
нал популяризує кращі твори укр. 
рад. л-ри. На його сторінках дру- 
куються публіцистичні та літ.- 
критичні матеріали, культурно- 
мистецька хроніка, статті з історії 
Києва, а також переклади творів 
письменників братніх республік 
СРСР і літераторів зарубіжних 
кр аїн. В. Г. Дрозд. 
І ЙРИШЕВ Микола Олександро- 
вич (н. 17.МІП 1936, с. Марково, 
тепер Заводоуковського р-ну Тюм. 
обл.) -- рос. і укр. рад. сгнйвак 
ково) нар. арт. УРСР (з 1983). 


У 1963--71 -- соліст Горьковського, 
з 1971 -- Київ. театрів опери та 
балету. Партії: Тарас («Тарас 


Бульба» Лисенка), Карась («За- 
порожець за Дунаєм» Гулака-Ар- 
темовського), Годунов («Борис Го- 
дунов» Мусоргського), Сусанін 
(«Іван Сусанін» Глинки), Марсель 
(«Гугеноти» Мейєрбера),  Мефі- 
стофель («Фауст»ь Гуно), Григорій 
Мелехов («Тихий Дон» Дзержин- 
ського). 

КИСЛИЙ Георгій Миколайович 
(н. 28.Х 1925, Київ) - укр. рад. 
ардцекгоре засл. арх. УРСР 
(з 1981). У 1951 закінчив Київ. ху- 
дож. ін-т. Серед споруд (всі -- у 
співавт.) -- павільйон «Будівниц- 
тво» на ВДНГ у Києві (1956--57), 
спальні корпуси санаторіїв «Кри- 
шталевий» у Трускавці (1961--63), 
їм. 30-річчя Радянської України в 
Києві (1962--64), курзал у Мирго- 
роді Полтав. обл. (1967), Льодовий 
стадіон (1969--75), меморіальний 
комплекс Українського музею істо- 

рії Великої Вітчизн. війни 1941-- 
45 (1974--81) у Києві. 

С. К. Кілессо. 


КИСЛИЙ Павло Степанович (н. 
9.ПІ 1933, с. Мала Олександрівка 
Бориспільського р-ну Київ. обл.) 
-- укр. рад. вчений у галузі мате- 
ріалознавства, чл.-кор. АН УРСР 
(з 1982). Член КПРС з 1976. Після 
закінчення (1957) Київ. політех. 
ін-ту працював у Ін-ті проблем ма- 
теріалознавства АН УРСР. З 1977 
-- в Ін-ті надтвердих матеріалів 
АН УРСР (заст. директора). Осн. 
напрями наук. діяльності: дослід- 
ження процесів порошкової мета- 


лургії, розробка композиційних 
матеріалів і виробів з тугоплавких 
сполук. 


КІТАЧ Гаврило Макарович (19. 
ПІ (1ЛУ) 1906, с. Трубайці, тепер 
Хорольського р-ну Полтав. обл.-- 
7.Х 1969, м. Кривий Ріг) -- укр. 
рад. вчений у галузі гірничої спра- 
ви, доктор тех. наук (з 1968), про- 


фесор (з 1968). Член КПРС з 
1943. Закінчив (1930) Дніпроп. гір- 
ничий ін-т, працював на ряді під- 
приємств "Уралу і Кривбасу. З 
1957 -- у Криворізькому гірничо- 
руд. ін-ті. Осн. праці -- в галузі 
способів мінного відбивання корис- 
ної копалини на підземних руд- 
никах, багаторядного короткоспо- 
вільненого підривання гірн. маси- 
ву на кар'єрах Кривбасу. Держ. 
премія УРСР, 1983. 

Ю. П. Астаф'єв. 
КІТИК Василь Іванович (11.1М 
1923, с. Мисцова, тепер ПНР -- 
24.М 1984, Львів) -- український 
рад. геолог, чл.-кор. АН УРСР 
(з 1982). Член КПРС з 1960. За- 
кінчив Львів. політех. ін-т (1951). 
З 1954-- наук. співробітник Ін-ту 
геології і геохімії горючих копа- 
лин АН УРСР (з 1963 -- заст. 
директора і зав. відділом). Осн. 
праці-- з проблем ролі соляної 


тектоніки у формуванні й розмі- | 


щенні родовищ нафти, газу та ін. 


Розробив основи загальнотектоніч- (7 


ної теорії соляного тектогенезу. 

Б. І. Ярош. 
КЛИМУШКО Борис Євгенович 
(н. 30.У1 1931, м. Дніпропетровськ) 
-- укр. рад. скульптор, засл. ху- 
дожник УРСР (з 1982). У 1952--58 
навчався в Київ. худож. ін-ті у 
М. Лисенка. Твори: «Хвилина мов- 
чання» (1965), «Олекса Довбуш» 
(1973), «Ярослав Мудрий» (1982), 
портрети; монументи -- «Дружба 
народів» (біля смт. Сеньківки Го- 
роднян. р-ну Черніг. обл., 1975), 
«Перемога» (м. Кривий Ріг, 1968), 
«Навіки разом» (м. Переяслав: 


Хмельницький, 1982), меморіаль- : 


ний ансамбль «Героям Аджимуш- 
кайської оборони» (м. Керч, 1982), 


всі -- у співавт. з Є. Горбанем; ! 
пам'ятник В. І. Леніну (м. Чорно- 


биль Київ. обл. , 1982). Іл. с. 519 а 
також до статті днінронд Во 
ська область, т. 3, с 404. 
КНИШ Іван Тарасович (н. 9. ІХ 
1924, с. Кобижча Бобровицького 
р-ну Черніг. обл.) -- укр. рад. 
онколог, доктор мед. наук (з 1963). 


професор (з 1969), засл. діяч науки і й 


УРСР (з 1984). Член КПРС з 19358. 
В 1953 закінчив Київ. мед. ін-т. 
З 1971 -- зав. відділом Київ. н.-д. 
рентгено-радіологічного і онколо- 
гічного ін-ту МОЗ УРСР. Осн. на- 
прям наук. діяльності -- розробка 


нових методів діагностики 1 ліку- й 


вання злоякісних пухлин кісток, 


м'яких тканин і меланом. Держ. 
премія УРСР, 1981. 
КНОРРЕ Дмитро Георгійович | 


(н. 28.УП 1926, Ленінград) -- рос. 
рад. хімік та біохімік, акад. АН 
СРеР (з 1981). Закінчив 1947) 
Моск. хіміко-технологічний ін-т. З 
1961 працює в Новосибірському 
ін-ті органіч. хімії Сибірського 
відділення АН СРСР (з 1984 -- 
директор). Осн. праці-- в галузі 
хім. кінетики і мол. біології. Роз- 
робив методи хім. модифікації 
білків, нуклеїнових к-т та їхніх 
комплексів, виявив компоненти 
системи біосинтезу білків. Наго- 
роджений орденом Леніна та ін. 
орденами. 
КНЯЗИК Олександр Беніамінович 
(н. З1.М ШІ 1932, Дніпропетровськ) 
-- укр. рад. скульптор, засл. ху- 
дожник УРСР (з 1983). Член КПРС 
з 1959. У 1953-59 навчався в Київ. 
удбнном ін-ті. Твори: «Сур 
мач» (1968), «Орач» (1975); пам" п 











557 


князик 





Д. Л. Картвелішвілі. 


Д.Г. Кнорре. 


КОВАЛЕНКО 


558 





С. М. Ковальов. 


Т.Х. Кошоєв. 





лі 


Ж,-Л. Кретьєн. 





ники партизанам загону «Буре- 
вісник» (смт Саврань  Савран- 
ського р-ну Одес. обл., 1972), 
М. Горькому (Одеса, 1972); декор. 
композиція «Муза» та барельєфи 
для Одес. театру музкомедії (1971), 
барельєфні портрети визначних 
медиків на меморо ці біля Одес. 
мед. інституту (1982 
КОВАЛЕНКО Віктор Карпович 
(н. 29.У 1930, м. Туапсе, тепер 
Краснодар. заоой -- укр. рад. 
живописець, художник 
УРСР (з 19833. У 1962 закінчив 
Харків. худож. ін-т. Твори: «Си- 
ня  хусточка» (1967), «Пам'яті 
підводників» (1968), «На півден- 
ному кордоні» (1970), «Рідна зем- 
ля» (1974), «Новоросійськ після 
штурму» (1979), «Спасіння пано- 
рами» (1980), «Севастополь звіль- 
нено» (1981), «Клятва чорномор- 
ців» (1983). 
КОВАЛЕНКО Володимир Сергі- 
йович (н. 20.У1 1941, Київ) -- укр. 
рад. вчений у галузі технології 
машинобудування, доктор тех. на- 
ук (з 1980), професор (з 1982). 
Член КПРС з 1963. Після закін- 
чення (1963) Київ. політех. ін-ту 
працює у цьому ж вузі (з 1983 -- 
зав. кафедрою). Осн. напрями 
діяльності -- лазерна технологія, 
електрофізична й електрохім. об- 
ребка, зм мо порчалів Держ. премія 
РСР, 
КОВАЛЬОВ Сергій | Микитович 
(н. 15.МІШ 1919, Петроград) -- рад. 
вчений у галузі суднобудування, 
акад. АН СРСР (з 1981), двічі 
Герой Соціалістичної Праці. Член 
КПРС з 1962. Після закінчення 
(1943) Миколаївського кораблебу- 
дівного ін-ту -- нан.-д. і конструк- 
торській роботі. 
КОГАНОВСЬКИЙ Олександр 
Маркович |н. 18 (31). УПІ 1912, 
Київ) -- укр. рад. хімік, доктор 
хім. наук (з 1966), засл. діяч нау- 
ки УРСР (з 1982). Член КПРС з 
1947. Закінчив Київ. ун-т (1937). 
З 1968 -- в Ін-ті колоїдної хімії та 
хімії води ім. А. В. Думанського 
АН УРСР. Осн. напрями наук. 
досліджень -- адсорбція з розчи- 
нів, фіз. хім. процеси водопідго- 
товки та очищення стічних вод 
пром. підприємств, розробка тех- 
нології замкнених систем пром. 
водопостачання. 
КОЗАК Володимир Євгенович (н. 
10.УПІ 1923, с. Печера, тепер Туль- 
чинського р-ну Вінн. обл. )-- укр. 
рад. економіст, доктор екон. наук 
(з 1972), професор (з 1976), засл. 
діяч науки УРСР (з 1982). Член 
КПРС з 1952. Закінчив Одеський 
кредитно-екон. ін-т (1948). В 
1959--67 і з 1969 працює в Ін-ті 
економіки АН УРСР (1971--77 -- 
зав. відділом, з 1977 -- зав. сек- 
тором). Осн. напрями наук. дос- 
ліджень -- продуктивна |і непро- 
дуктивна праця, економіка неви- 
робничої сфери, нар. добробут, 
соціалістич. спосіб життя, історія 
екон. думки. 8: г. Гулеватий. 
КОЗЛЕНКО Микола Харитоно- 
вич (н. 31.ХП 1921, хутір Пет- 
ровськ, тепер село Петровське Виш- 
городського р-ну Київ. обл.) 
укр. рад. актор, нар. арт. УРСР 
(з 1980). Навчався в драм. студії 
при Київ. укр. драм. театрі ім. 
І. Франка (педагог -- О. Ватуля); 
1949--51 працював у цьому теат- 
рі,  1951--56 -- у Ворошиловгр. 
укр. муз. драм. театрі, з 1956 -- 


в Київ. театрі юного глядача. Ро- 
лі: Карпо («Суєта» Карпенка-Каро- 
го), Гайдай («Загибель ескадри» 
Корнійчука), Ф. Е. Дзержинсь- 
кий («Іменем революції» Шатрова), 
Шульга («Молода гвардія» за Фа- 
дєєвим), Лоренцо («Ромео і Джу- 
льєтта» Шекспіра), Карл Моор 
(«Розбійники» Шіллера) та ін. 
КОЙВІСТО (Коіуізіо) Мауно (н. 
25.ХІ 1925, м. Турку) -- держ. і 
політ. діяч Фінляндії. Член Со- 
ціал-демократичної партії Фін- 
лянді (СДПФ) з 1947. У 1956 
закінчив Хельсінкський ун-т. Док- 
тор філософії. З 1958 працював 
у галузі фінансів, з 1968 -- гене- 
ральний директор Фінл. банку. 
В 1963--70 і з травня 1979 по вере- 
сень 1981 -- прем'єр-міністр Фін- 
ляндії. З вересня 1931 -- вико- 
нуючий обов'язки президента, з 
січня 1982 президент Фінл. 
Республіки. 

КОЛОБКОВ Павло Сергійович 
Гн. 24.МП (5. МІ) 1912, Казань| -- 
укр. рад. вчений у галузі пром. 
теплопостачання, доктор тех. наук 
(з 1956), професор (з 1956), засл. 
діяч науки УРСР (з 1982). Закін- 
чив (1936) Куйбишев. індустріаль- 
ний ін-т. З 1945 працює у Харків. 
інженерно-буд. інституті. 
КОЛЯНО Юрій Михайлович (н. 
24.ІХ 1936, с. Трительники, тепер 
Волочиського р-ну Хмельн. обл.) 
укр. рад. вчений у галузі 
термомеханіки, доктор тех. наук 
(з 1973), професор (з 1976). Член 
КПРС з 1972. Закінчив (1959) 
Львів. ун-т. З 1978 -- зав. відділом 
Ін-ту прикладних проблем механі- 
ки і математики АН УРСР. Осн. 
праці -- з термомеханіки тіл неод- 
норідної структури. Премія ім. 
М. М. Крилова АН УРСР, 1977. 
Держ. премія УРСР, 1981. 
КОМАРОВ Андрій Олександро- 
вич (н. 27.М 1924, Москва) -- укр. 
рад. вчений у галузі механіки, 
доктор тех. наук (з 1972), профе- 
сор (з 1973), засл. діяч науки 
УРСР (з 1980). Член КПРС з 1952. 
Закінчив (1952) Київ. ін-т цивіль- 
ного повітр. флоту. 1978-- 84 -- 
нач. Кіровогр. вищого льотного 
уч-ща цивільної авіації. Осн. наук. 
дослідження -- з проблем експлу- 
атації літаків, підвищення безпеки 
і регулярності польотів, удоскона- 
лення методів і засобів тех. та льот- 
ної експлуатації зага: техніки. 


В. Шевчук. 
КОНДАКОВ Михайло 


Іванович 
(н. 1.М11 1920, с. Медова Єфре- 
мовського р-ну Тул. обл.) -- рос. 
рад. педагог, держ. діяч, академік 
АПН СРСР (з 1981). Член КПРС з 
1945. Закінчив Моск. пед. ін-т 
ім. К. Лібкнехта (1941). Був на 
пед. роботі. З 1951 -- у Н.-д. ін-ті 
теорії та історії педагогіки АПН 
РРФСР, 1965--67 директор 
цього ін-ту. В 1967--76 -- заст. 
міністра освіти СРСР, 1976--81 -- 
віце-президент, з 1981 -- прези- 
дент АПН СРСР. Досліджує проб- 
леми школознавства. 

М. Д. Ярмаченко. 
КОНДАЛЄВ Андрій Іванович (н. 
10.Х 1921, м. Чауси Могильов. обл. 
БРСР) -- укр. рад. вчений у галу- 
зі обчислювальної техніки, доктор 
тех. наук (з 1972), професор (з 
1973), засл. діяч науки Р 
(з 1982). Член КПРС з 1944. За- 
кінчив (1951) Львів. політех. ін-Т. 
З 1957 -- в Ін-ті кібернетики (до 


1962 -- Обчислювальний центру) 
АН УРСР (з 1968 -- зав. відділом). 


Осн. наук. праці-- в галузі гтео- 
рії ії проектування перетворювачів 
форми інформації. Премія ім. 


С. О. Лебедєва АН УРСР, 1981. 
КОНДРАТЕНКО Віктор Андрі- 
пови Гн б (9.П) 1911, Харків) 
письменник. Член 
кпРо з 943, Учасник Великої 


Вітчизн. війни. Навчався в Хар- 
ків. ін-ті нар. освіти. Працював 
гол. редактором журн. «Радуга» 


(1974--84). Автор поетичних 3бі- 
рок «Вірші» (1934), «Кров'ю сер- 


ця» (1946), «Дороги но цу 
(1953), «Схід сонця» (1975), на- 
рисів, романів «Курська дуга» 
г 1965), «Останній комендант» 


(1968), «Вторгнення» (1970), «По- 
лечко-поле» (1971), «Через чорну 
трясовину» (1979), «Увага: ,,Бли- 
скавка"'» (1984). 

М. Гаєвська. 


Н. 
КОНДУФОР Юрій Юрійович (н. 
30.1 1922, с. Зубані, тепер Глобин- 
ського р-ну Полтав. обл.) -- укр. 
рад. історик, доктор істор. наук 
(з 1966), чл.-кор. АН УРСР (з 
1979). Член КПРС з 1942. Учас- 
ник Великої Вітчизн. війни. В 
1949 закінчив Харків. ун-т. У 
1958--68 -- зав. відділом ЦК Ком- 
партії України. З 1968 -- профе- 
сор Київ. ун-ту, з 1978 -- дирек- 
тор Ін-ту історії АН УРСР. Автор 
праць з історії Комуністичної пар- 
тії і робітн. класу України. Брав 


участь у підготовці багатотомної 
«Історії Української РСР». На 
ХХІ--ХХПІ, ХХУІ з'їздах Ком- 


партії України обирався кандида- 
том у члени ЦК. Держ. премія, 
УРСР, 1980. 
КОНОВАЛОВА Віолета  Омеля- 
нівна (н. 30.ПІ 1927, Харків) -- 
укр. рад. юрист, доктор юрид. на- 
ук (з 1969), засл. діяч науки УРСР 
(з 1981). Член КПРС з 1952. В 
1949 закінчила Харків. юрид. ін-т. 
З 1953 працює в цьому ж ін-ті. 
Осн. праці -- з питань криміналі- 
стики ії юрид. психології. 
КОНТРАТОВИЧ Ернест Рудоль- 
фович (н. 17.У 1912, с. Кальна 
Розтока, тепер ЧССРУ -- укр. рад. 
живописець, засл. художник УРСР 
(з 1981). Навчався в Публічній 
худож. школі-студіії в Ужгороді 
у А. Ерделі та Й. Бокшая. Працює 
в галузі жанрового та пейзажного 
живопису. Твори: «Бідна Верхо- 
вина» (1936), «Привід війни» 
(1938), «Голод», «Похорон» (обид- 
ва -- 1939), «Ведуть арештованих» 
(1942), «Дитячі забави» (1966), 
«Весілля» (1968), «Збирання яб- 
лук» (1969), «Набережна. Святко- 
вий день» (1970), «Квітуче поле» 
(1979), «Весна» (1982). 

В. В. Мартиненко. 
КОПОСОВ Гліб 4 Миколайович 
(н. 15.1М 1921, м. Великий Устюг, 
тепер Волог. обл. )-- укр. і рос. 
хоровий диригент, засл. діяч мист. 
УРСР (з 1962); підполковник. 
Член КПРС з 1945. У 1945--72 -- 
начальник і худож. керівник ряду 
військ. ансамблів пісні й танцю. 
З 1972 -- директор Одес. обл. бу- 
динку нар. творчості. Автор війсь- 
ково-патріотичних пісень (у т. ч. 
«Зачем же ть, ветер», «Там за рі- 
кою», «Родина, пордость моя»). 

Д. Гамкало. 

КОРОЛЮК Олексій Полікарпо- 
вич (н. 26.П 1926, Харків) -- укр. 
рад. фізик, доктор фіз.-матем. 


наук (з 1976), засл. діяч науки 


УРСР (1982). Після закінчення 
Харків. ун-ту (1956) працює в 
Ін-ті радіофізики і електроніки 


АН УРСР (з 1967 -- зав. відділом). 
Осн. праці -- в галузі вивчення 
електронних енерг. спектрів мета- 
лів акустичними методами. Спів- 
автор відкриття (1973) диференціа- 
льного акустомагнетоелектр. ефек 
ту в твердих тілах. Держ. премія 
УРСР, 1980. 

КОСАРЄВА Ніна Сергіївна (н. 
27.Х 1947,  Ярославль)-- засл. 
майстер народної творчості УРСР 
(з 1982). Працює в галузі худож. 
обробки шкіри. Твори: поздоровчі 
адреси--«Квіти Буковини», «Юві- 
лейна», «Поздоровча» (всі -- 1976), 
«Фантазія» (1980), «Святкова» 
(1982); сумки -- «Олімпійська» 
(1980), «Рута» (1981); шкатулки 


та ін. 
КОСОЛАПОВ Віктор Васильович 


(27.П 1935, с-ще Криворіжжя, 
тепер Слов'яносербського р-ну Во- 
рошиловгр. обл. -- 29.ІХ 1984, 


Київ) -- укр. рад. філософ, істо- 
рик, доктор філос. наук (з 1974), 
професор (з 1977). Член КПРС з 
1955. Закінчив Київ. ун-т (1957). 
В 1969--79 працював в Ін-ті істо- 
рії партії при ЦК Компартії Ук- 
раїни. З 1979 -- заст. директора 
Ін-ту соціальних і екон. проблем 
зарубіжних країн АН УРСР. Осн. 
праці з методології марксистсько- 
ленінського  суспільствознавства, 
соціально-політ. та ідеологічних 
проблем  наук.-тех. революції. 
Держ. премія УРСР, 1982. 
КОСТЮК Всеволод Іванович (н. 
2111 1932, Київ) -- укр. рад. 
вчений у галузі тех. кібернетики і 
робототехніки, доктор тех. наук 
(з 1970), професор (з 1970), засл. 
діяч науки УРСР (з 1982). Член 
КПРС з 1960. Закінчив (1954) 
Київ. політех. ін-т, працював 
(1957--78) у цьому ж вузі. З 1978-- 
заст. міністра вищої і середньої 
спец. освіти УРСР. Осн. праці -- 
в галузі автоматизованих систем 
управління технологічними проце- 
сами і виробництвом, адаптивних 
систем управління, ідентифікації 
динамічних об'єктів, робототех. 
комплексів., 

КОСТЯНТИНІВКА селище 
міського типу Арбузинського р-ну 
Микол. обл. УРСР. Розташована 
на р. Пд. Буг, забкм від залізнич. 
ст.  Південно-Українська. 21,9 
тис. ж. (1984). У селищі -- мол. 
з-д, будинок побуту. З заг.-осв. 
школи та школа мистецтв; лікар- 
ня; Будинок культури, клуб, З 
б-ки. Поблизу К. Піваденно- 
Українська АЕС. Засн. у 18 ст., 
с-ще міськ. типу -- з 1976. 
КОСЬКО 4ігор Костянтинович 
(н. 16.МП 1920, м. Лозова, тепер 
Харків. обл.) -- укр. рад. вчений 
у галузі механіки, доктор тех. 
наук (з 1972), професор (з 1974), 
засл. діяч науки УРСР (з 1983). 
Член КПРС з 1955. Закінчив 
(1944) Ташкентський політех. ін-т. 
З 1953 -- зав. кафедрою приклад- 
ної механіки Дніпроп. ун-ту. Осн. 
праці -- з прикладної динаміки 
пружних систем, біодинаміки. 
КОТ Уляна Петрівна (н. 26.Х 
1936, с. Крупове, тепер Дубровиць- 
кого р-ну Ровен. обл.) -- укр. нар. 
майстриня худож. ткацтва, засл. 
майстер нар. творчості УРСР (з 
1981). Створює рушники (зокрема, 


36" 


рушник до  1500-річчя Києва), 
нац. костюми, серветки та ін. Іл. 
с 230. С. І. Шевчук. 
КОХАН Григорій Романович (н. 
23.У1 1931, с. Бортків, тепер Золо- 
чівського р-ну Львів. обл.)-- укр. 
рад. кінорежисер, засл. діяч 
мист. УРСР (з 1981). Член КПРС з 
1966. У 1955 закінчив Львів. по- 
ліграф. ін-т ім. І. Федорова, 1964 
-- Вищі режисерськ! курси 
ВДІКУу. У 1964--69 -на Київ. кіно- 
студії наук.-популярних фільмів, 
з 1969 -- на Київ. кіностудії ху- 
дож. фільмів ім. О. П. Довженка. 
Здійснив постановки фільмів: 
«Хліб і сіль» (1970), «Народжені 
революцією» (1973--77), «Ярослав 


Мудрий» (1981). Держ. премія 
СРСР, 1978. 
КОШОЄВ Темірбек Худайберге- 


нович (н. 1.М І 1931, с. Кічі-Ке- 
мін, тепер Кемінського р-ну Кирг. 
РСР)-- рад. держ. діяч. Член 
КПРС з 1952. Закінчив Кирг. 
с.-г. ін-т (1957). У 1978--81-- пер- 
ший секретар Ошського обкому 
Компартії Киргизії. З січня 1981 
-- Голова Президії Верховної Ра- 
ди Кирг. РСР, заст. Голови Пре- 
зидії Верховної Ради СРСР. З 
1981 -- член Центр. ревізійної ко- 
місії КПРС. Депутат Верховної 
Ради СРСР 10--11-го скликань. 
Нагороджений орденом Жовтневої 
Революції, ін. орденами, медалями. 
КРАКОВЕЦЬКИЙ - КОЧЕРЖИН- 
СЬКИЙ Юрій Олександрович 
(н. 26.ПІ 1924, м. Бердичів) -- 
укр. рад. вчений у галузі метало- 
знавства, доктор тех. наук (з 1978), 
професор (з 1983). Член КПРС з 
1952. Закінчив (1949) Київ. полі- 
тех. ін-т. З 1979 -- зав. відділом 
Ін-ту надтвердих матеріалів АН 
УРСР. Осн. праці -- в галузі фа- 
зових перетворень і фазових рів- 
новаг у металевих системах, роз- 
витку методів і апаратури для фіз 
хім. аналізу матеріалів при висо- 
них. т-рах. Держ. премія УРСР, 
1 


КРЕТЬЄН  (Сьгейоп)  Жан-Лу 
(н. 20.МПІ 1938, м. Ля-Рошель) -- 
франц. космонавт, Герой Рад. 
Союзу (1982), кавалер ордена 
Почесного легіону, підполковник. 
Закінчив військово-повітряну шко- 
лу в м. Салон де Прованс (1963) 
і школу льотчиків-випробувачів у 
м. Істр (1970). З 1977 -- заст. ко- 
мандуючого ППО пд. р-ну Фран- 
ції. З 1980 -- в Центрі підготовки 
космонавтів ім. Ю. О. Гагаріна. 
Разом з В. О. Джанібековим і 
О.С. Іванченковим як космонавт- 
дослідник здійснив (24.МІ1--2.МІЇ 
1982) політ на космічному кораблі 
«Союз Т-6» (див. «Союз»). Після 
стикування (25.УТ) з орбітальною 
станцією «Салют-7» |осн. екіпаж 
-- А. М. Березовой (див. т. 12, До- 
даток) і В. В. Лебедєв) космонав- 
ти виконали наук. програму, підго- 
товлену вченими СРСР і Франції. 
КРИШЕНЬ Павло Федорович 
(н. 12.МІ 1921, с. Зелене Петрів- 
ського р-ну Кіровогр. обл.) -- укр. 
рад. хірург, професор (з 1972), 
засл. діяч науки УРСР (з 1981). 
Член КПРС з 1944. У 1953 закін- 
чив Дніпроп. мед. ін-т. З 1967 -- 
директор Дніпропетровського нау- 
ково-дослідного інституту гастро- 
ентерології МОЗ УРСР. Пра- 
ці присвячені вивченню  патоге- 
незу захворювань органів травлен- 
ня і розробці нових засобів для їх 


лікування, а також ендокринному 
напряму в гастроентерології. 
КРИШТАЛЬ Олег Олександрович 
(н. 5.МІП 1945, Київ) -- укр. рад. 
біофізик, доктор біол. наук (з 
1978). Член КПРС з 1984. Син 
О. П. Кришталя. Закінчив Київ. 
ун-т (1968). З 1968 працює в Ін-ті 
фізіології ім. О. О. Богомольця 
АН УРСР. Осн. праці присвячені 
біофізиці мембран нервових клі- 
тин. Держ. премія СРСР, 1983. 
КРІППЕН (Сгірреп) Роберт (н. 
11.ІХ 1937, Бомонт, шт. Техас) -- 
астронавт США, капітан 1-го рангу. 
В 1960 закінчив Техаський ун-т, 
потім школу підготовки  піло- 
тів для аерокосмічних досліджень. 
З 1969 -- у групі астронавтів. Ра- 
зом з Дж. Янгом 12--14.ГУ 1981 
здійснив перший випробувальний 
політ на багаторазовому транспорт- 
ному космічному кораблі «Спейс 
шаттл» (див. «Шаттл»). 

КРУПА Олексій 0 Арсентійович 
(н. 29.ІХ 1930, с. Порадівка Васи- 
льківського р-ну Київ. обл.) 
укр. рад. вчений у галузі буд. 
матеріалів, доктор тех. наук (з 
1980), професор (з 1981). Член 
КПРС з 1962. Закінчив 
Київ. політех. ін-т (з 1972 пра- 
цює в ньому). Осн. напрям наук. 
діяльності--фізико-хімія поверхні 


дисперсних матеріалів. Держ. 
премія УРСР, 1981. 
КРЮЧКОВ Василь Дмитрович 


(н. 16.ТГУ 1928, с. Казановка, тепер 
смт Тул. обл.) -- рад. парт. діяч. 
Член КПРС з 1949. Н. в сім'ї 
селянина. Після закінчення 1951 
Тул. мех. технікуму працював 
на Пд. маш.-буд. заводі майстром, 
ст. майстром, заст. нач. цеху, нач. 
цеху. В 1967 закінчив Дніпроп. 
ун-т. У 1969--74 -- секретар парт- 
кому Пд. маш.-буд. з-ду. З 1974 -- 
зав. відділом ЦК Компартії Ук- 
раїни. З 1984 -- секретар ЦК Ком- 
партії України. З 1976 -- член 
ЦК Компартії України. З 1984 -- 
кандидат у члени Політбюро ЦК 
Компартії України. Депутат Вер- 
ховної Ради УРСР 9--10-го скли- 
кань. Нагороджений орденами 
Леніна, Жовтневої Революції, 2 ор- 
денами Трудового Червоного Пра- 
пора, медалями. Держ. премія 
СРСР. 

КУДИНОВ Володимир Михайло- 
вич (н. 27.У 1934, м. Орел) -- укр. 
рад. вчений у галузі матеріалознав- 
ства і зварювальної техніки, чл.- 
кор. АН УРСР (з 1982). Член 
КПРС з 1957. Після закінчення 
(1958) Моск. фізико-тех. ін-ту 
працював у Їн-ті гідродинаміки 
Сибірського відділення АН СРСР 
(Новосибірськ), Новосибірському 
ун-ті. У 1967--80 -- в Ін-ті елект- 
розварювання ім. Є. О. Патона АН 
УРСР. З 1980 -- заст. Голови 
Держ. комітету СРСР по науці 
і техніці. Осн. напрями наук. ді- 


яльності: дослідження матеріалів | 


при ударному навантажуванні, фі- 
зика 
рянь, дослідження і розробка про- 
цесів зварювання, різання тощо. 
КУЗНЕЦОВ Владлен Миколайо- 
вич (н. 4. ХП 1931, Харків) -- 
укр. рад. кінодраматург, засл. 
діяч мистецтв УРСР (з 1981). 
Член КПРС з 1961. У 1954 закінчив 
Київ. ун-т. За сценаріями К. по- 
ставлені документальні і науково- 
популярні фільми: «Наша Україна» 
(1967), «Економіка, управління, 


(1955) 


високошвидкісних  співуда- | 


559 


КУЗНЕЦОВ 





Р. Кріппен. 


Рій - 
«м ел 
ятогу "о 


В. Д. Крючков. 








Б. Є. Климушко, Є.Ю. 
Горбань та, ін. 
мент, «Навіки разом» 


у місті 


Мону- 


Переяславі- 


Хмельницькому. Брон- 


за, 


граніт. 


1982. 





КУЗНЕЦОВ 


Є. І. Кухарець,. 


560 











Пп, Т. Ластівка. 


людина» (1970), «Убивця відомий» 
(1974), «Роздуми про сучасника» 
(1969), «Слово про хліб» (1978), 
«Розум, честь і совість епохи» 
(1977), «Київська симфонія» (1982), 
«Природа в небезпеці» (1983), «Лю- 
дина і природа» (1984) та ін. Пре- 
мія імені Ломоносова АН 
СРСР, 1964. Респ. премія ім. 
Я. Галана, 1975. 

КУЗНЕЦОВ Геннадій Юхимович 
(н. 17.П 1947, м. Київ)-- укр. рад. 
графік. У 1972 закінчив Київ. від- 
ділення Укр. поліграф. ін-ту 
ім. І. Федорова. Твори: оформлен- 
ня книжок «Дівчинка  Наталоч- 
ка та срібляста рибка» М. Труб- 
лаїні (1977), «Знай. Люби. Бере- 
жи» А. Давидова та Г. Кузнецо- 
ва (1979), «Громадянська війна у 
Франції» К. Маркса (1982), «Жит- 
тя землі» В. Уткіна (1983). Держ. 
премія УРСР ім. Т. Г. Щевченка, 
1983. 

КУЗЬМЕНКО Петро Павлович 
(н. 10.У 1923, с. Старий Биків Боб- 
ровицького р-ну Черніг. обл.) -- 
укр. рад. фізик, доктор фізико- 
матем. наук (з 1963), професор 
(з 1963), засл. діяч науки УРСР 
(з 1984). Член КПРС з 1951. Після 
закінчення (1948) Київ. ун-ту пра- 
цює в ньому. Основні праці -- в 
галузі вивчення закономірностей 
і механізму дифузії, електропере- 
носу, термопереносу в твердих 
і рідких металах тощо. 
КУКОВСЬКИЙ Євген Георгійо- 
вич (н. 27.ІХ 1925, м. Гатчина 
Ленінгр. обл. РРФСР) рад. 
геолог, доктор  геол.-мінералогіч- 
них наук. Член КПРС з 1947. За- 
кінчив Ростов. ун-т (1953). З 
1969 -- зав. відділом Ін-ту геохі- 
мії і фізики мінералів АН УРСР. 
Осн. праці -- з питань структур- 
них перетворень алюмосилікатів 
та силікатів в умовах гіпергенезу 
, метаценьах: Держ. премія УРСР, 


КУЛЬЧИЦЬКИЙ Костянтин Іва- 
нович (н. 9.МП 1922, м. Микола- 
ів) -- укр. рад. морфолог, доктор 
мед. наук (з 1962), професор (з 
1964), 
19831). Член КПРС з 1943. Закін- 
чив Київ. мед. ін-т (1944), де і за- 
лишився працювати (з 1963 -- зав. 
кафедрою). Осн. праці присвяче- 
ні біол. моделюванню патологіч- 
ного стану у тварин, вивченню кро- 
вопостачання та іннервації серце- 
во-судинної системи і органів 
травного тракту в експеримент. па- 
тології. Держ. премія УРСР, 1983. 


КУРКОТКІН Семен Костянтино- 
вич |н. 31.Ї (13.11) 1917, с. Запруд- 
на, тепер Раменського р-ну Моск. 
обл.) -- рад. військ. діяч, Маршал 
Рад. Союзу (1983), Герой Рад. Сою- 
зу (1981). Член КПРС з 1940. В 
Рад. Армії з 1937. Учасник Вели- 
кої Вітчизн. війни 1941--45 (з 
листопада 1944 -- командир танк. 
бригади). В 1951 закінчив Військ. 
академію бронетанк. і механізова- 
них військ, 1958 -- Академію Ген- 
штабу. В 1968--71-- команд. вій- 
ськами Закавказ. військ. округу, 
з вересня 1971 -- головнокоманд. 
Групою рад. військ у Німеччині. 
З липня 1972 -- заст. міністра обо- 

рони -- нач. Тилу Збройних Сил 
СРСР. З 1976 -- член ЦК КПРС. 
Депутат Верховної Ради СРСР 
8--11-го скликань. Нагороджений 
З орденами Леніна. 


засл. діяч науки УРСР (з « 


КУХАРЕЦЬ Євген Іванович (н. 
7.ХІ 1945, с. Велюнь, тепер Дуб- 
ровицького р-ну Ровен. обл.)-- 
укр. рад. хоровий диригент, нар. 
арт. УРСР (з 1982). Член КПРС з 
1968. У 1974 закінчив Одес. кон- 
серваторію. З 1974 худож. 
керівник і гол. диригент Черкась- 
кого українського народного хору. 

Мурза. 
КУЦЕНКО Сергій митрофанорич 
(Ін. 1 (14).Х 1907, м. Слов'янськ) -- 
укр. рад. вчений у галузі локомо- 
тивобудування, доктор тех. наук 
(з 1956), професор (з 1957), засл. 
діяч науки УРСР (з 1982). Закін- 
чив (1929) Харків. транспортно-тя- 
говий ін-т (тепер ін-т інженерів 
залізнич. транспорту). З 1950 -- 
зав. кафедрою Харків. політех. 
ін-ту. Осн. напрям наук. діяль- 
ності -- динаміка і енергетика ав- 
тономних локомотивів. 


ЛАВРЕНТЬЄВ Михайло Михай- 
поана (н. 21.МП 1932, Москва) -- 
рад. математик, акад. АН 
СРЕР (з 1981). Член КПРС з 1963. 
Син М. О. Лаврентьєва. Закін- 
чив (1955) Моск. ун-т. З 1957 пра- 
цює в  Сибірському відділенні 
АН СРСР, одночасно (з 1959) -- 
В Новосибірському н-ті. Праці 
присвячені матем. ізиці. Один 
з творців теорії т. з. некоректних 
задач матем. фізики. Ленінська 
премія, 1962. 
ЛАВРОВ Федір Іванович (11 (24). 
П 1903, Вереміївка, тепер Чорно- 
баївського р-ну Черкас. аа -о 
9. ХП 1980, Київ| укр 
фольклорист. Член КПРС з 1928. 
Закінчив Всесоюзний Комуністич- 
ний ін-т журналістики у Москві 
(1935) та Ін-т червоної професури 
р ЦВК СРСР (1937). У 1939-- 
(з перервою) працював в Ін-ті 
мистецтвознавства, фольклору та 
етнографії АН УРСР. Осн. праці: 
обзар Остап Вересай» (1955), 
«Кобзар Єгор Мовчан» (1958, у 
співавт. з М. Рильським), хУкра- 
їнська народна антирелігійна са- 
тира», (1965), «Кобзарі» (1980). 
ЛАКОМСЬКИЙ Віктор Йосипо- 
вич (н. 11.Х 1926, Краматорськ) -- 
укр. рад. вчений у галузі електро- 
металургії, доктор тех. наук (з 
1969), професор (з 1972). Член 
КПРС з 1954. Закінчив (1950) За- 
порізький маш.-буд. ін-т. Працю- 
вав, зокрема, в Ін-ті електрозва- 
рювання ім. Є. О. Патона АН 
УРСР (1957- -1925). З 1979 -- в За- 
порізькому відділі плазмової тех- 
нології цього ін-ту. Осн. напрями 
наук. діяльності: теорія металург. 
процесів, плазмоводуговий  пере- 
плав металів і сплавів. Держ. пре- 
мія УРСР, 1980. 
ЛАКТІОНОВ-СТЕЗЕНКО Ми- 
кола Полікарпович (н. 15.П 1929, 
с. Нововолодимирівка, тепер Кіро- 
воград. р-ну Кіровоград. 
-- український рад. кінорежисер, 
засл. діяч мист. УРСР (з 1981). 
Член КПРС з 1959. У 1961 закінчив 
сценарний ф-т ВДІКу. З 1961 пра- 
цює на Київ. кіностудії хронікаль- 
но-документальних фільмів, де 
поставив фільми: «Сучасні запо- 
рожці» (1964), «Гомін степів» 


обл.) 


(1967), «Данилівна», «Будні Ми- 
коли Шила» (обидва -- 1971), «Іду 
шукати» (1973), «Енергійна лю- 
дина» (1978), «Наша італійка» 
(1980), «Піонерія пураїни 
(1982), «Ніка» (1983 
ЛАСТІВКА Петро Трохимович (н. 
9.УП 1922, с. Савинці, теци р Ро- 
китнянського р-ну Київ. обл. )-- 
укр. рад. актор, драматург, нар. 
арт. УРСР (з 1980). Член КПРС 
з 1944. Після закінчення 1949 кі- 
ноакторської школи при Київ. кі- 
ностудії худож. фільмів (педагог 
А. М. Бучма) працював у теат- 
рах Ужгорода і Чернігова. З 
1960 -- в Терноп. укр. муз.-драм. 
театрі ім. Т. Г. Шевченка. Ролі: 
Петро («Наталка Полтавка» Кот- 
ляревського), Левко  («Майська 
ніч» Старицького за М. Гоголем), 
Берест («Платон Кречет» Корнійчу- 
ка), Крачко («Дикий Ангел» Коло- 
мійця). Знявся в кінофільмах -- 
«Вершники», «Дума про Ковпака» 
та ін. Автор п'єс: «Обличчям до 
сонця» (1968), «Дівчина з Десни» 
(1959) та ін. 
ЛЕВІТАН Юрій Борисович (19. 
ІХ (2.Х) 1914, Владимир -- 4.МПІ 
1983, Москва) -- диктор Держав- 
ного комітету Ради Міністрів 
СРСР по телебаченню і радіомов- 
ленню, нар. арт. СРСР (з 1981). 
Член КПРС з 1941. З 1931 працю- 
вав диктором Всесоюзного радіо. 
роки Великої Вітчизн. війни 
1941--45 читав зведення Рад- 
інформбюро, накази Верховного 
Головнокомандуючого. Проводив 
репортажі зі з'їздів партії, зКрас- 
НОЇ площі (у дні всенародних 
свят) тощо. 
ЛЕВЧЕНКО Катерина Семенівна 
(н. 26.ПІ 1920, с. Юрове Макарів- 
ського р-ну Київ. обл.) -- укр. 
рад. хімік, доктор хім. наук (з 
1966), професор (з 1975), засл. 
діяч науки УРСР (з 1982). Член 
КПРС з 1964. Закінчила Київ. 
ун-т (1945). З 1951 працює в Ін-ті 
органічної хіміі АН УРСР. Осн. 
наук. дослідження -- в галузі хімії 
імінокислот сірки й селену. 
ЛЕГАСОВ Валерій Олексійович 
(н. 1.1Х 1936, Тула) -- рад. хі- 


Рад» 


мік, акад. АН СРСР (з 1981). 
Член КПРС з 1959. Закінчив 
(1961) Моск. хіміко-технологіч- 


ний ін-т. З 1962 -- в Ін-ті атомної 
енергії ім. І. В. Курчатова; з 1983 
-- зав. кафедрою Моск. ун-ту. 
Осн. праці -- в галузі синтезу і 
дослідження фіз.-хім. властивос- 
тей неорганічних сполук і хімії 
плазми. Уперше в СРСР розвинув 
новий наук. напрям -- хімію бла- 
городних газів. Нагороджений ор- 
деном Леніна. Державна премія 
У 1967. Ленінська премія, 
1984. 

ЛЕОНЧУК Ганна Йосипівна (30. 
ХІ 1917, с. Каноничі, тепер Вла- 
димирецького р-ну Ровен. обл.-- 
18.ХП 1979, смт Владимирець Ро- 
вен. обл. удав укр. нар. майстриня 
худож. ткацтва, засл. майстер нар. 
творчості УРСР (з 1966). Розроби- 
ла серію геометричних орнамен- 
тів, виготовляла килими, покри- 
вала, весільні рушники, сервет- 
ки, нар. одяг за поліськими моти- 
вами. Відродила технологію старо- 


винної «серпанкової тканини». 
С. І. Шевчук. 


ЛЕЩЕНКО Микола Никифорович 
Гн. З (19). 1911, с. Бурчак, тепер 
Михайлівського району Запоріз. 


обл.) -- укр. рад. історик, доктор 
істор. наук (з 1961). Член КПРС 
з 1930. Учасник Великої Вітчизн. 
війни. Закінчив істор. ф-т Одес. 
ун-ту. З 1949 працює в ін-ті істо- 
ії АН УРСР. Досліджує історію 
країни 19 -- поч. 20 ст., історію 
союзу робітн. класу і селянства, 
історію дружби народів СРСР, пи- 
тання історіографії. Держ. премія 
УРСР, 1980. 
ЛИГАЧОВ Єгор Кузьмич (н. 29. 
ХІ 1920, с. Дубинкіно, тепер Чу- 
лимського р-ну Новосибір. обл.) -- 
рад. парт. і держ. діяч. Член 
КПРС з 1944. Закінчив Моск. 
авіац. ін-т (1943), Вищу парт. шко- 
лу при ЦК ВКП(б) (1951, заочно). 
З 1944 -- на комсомольській, з 
1949 -- на парт. та рад. роботі, 
зокрема  1961--65 в апараті 
ЦК КПРС, 1965--83 -- перший 
секретар Томського обкому КПРС, 
з квітня 1983 -- зав. відділом ЦК 
КПРС, з грудня 1983 -- секретар 
ЦК КПРС. З 1966 -- кандидат, 
з 1976 -- член ЦК КПРС. Депутат 
Верховної Ради СРСР 7--11-го 
скликань. Нагороджений 2 орде- 
нами Леніна, ін. орденами, меда- 
лями. 
ЛИСЕНКО Віталій Романович 
(н. 1.УП 1941, Львів) -- укр. рад. 
хормейстер, засл. діяч мист. 
УРСР (з 1982). Член КПРС з 
1966. У 1969 закінчив Київ. кон- 
серваторію, відтоді її викладач. 
З 1981 -- хормейстер Київського 
театру опери та балету. ім. Т. Г. 
Шевченка. 1. Д. Гамкало. 
ЛИСЕНКО Євген Васильович (н. 
11Х 1933, Харків) -- рос. рад. 
актор, нар. арт. УРСР (з 1981). 
Член КПРС з 1955. У 1955 закінчив 
Школу-студію ім. В. І. Немирови- 
ча-Данченка при МХАТІі. З 1956 
працює у Харків. рос. драм. теат- 
рі ім. О. С. Пушкіна. Серед ролей: 
мага («Без вини винуваті» О. 
Островського),  Лунін  («Набли- 
ження» Щербака), Макдуф («Мак- 
бет» Шекспіра). Створив образ 
В.І. Леніна («Дипломати» Дангу- 
лова). З 1962 викладає в Харків. 
ін-ті мистецтв ім. І. Котляревсь- 


кого. 
ЛИТВИН Олександр Лукич (н. 21. 
ХІ 1927, м. Суми) -- укр. рад. 
геолог, доктор кгеол.-мінералогіч- 
них наук. Член КПРС з 1951. За- 
кінчив Київ. ун-т (1952). З 1969 
працює в Їн-ті геохімії і фізики 
мінералів АН УРСР (з 1979 -- зав. 


відділом). Осн. праці -- з питань 
мінералогії, кристалохімії і струк- 
турної кристалографії, зокрема 


рентгеноструктурного аналізу. 
Держ. премія УРСР, 1983. 


ЛИТВИНЕНКО Леонід Микола- 
йович (н. 7.М 1938, Харків) -- укр. 
рад. вчений у галузі радіофізики 
та радіоастрономії, чл.-кор. АН 
УРСР (з 1982). Член КПРС з 
1974. Закінчив Харків. ун-т (1959). 
З 1969 -- в Ін-ті радіофізики і 
електроніки АН УраР (одночасно, 
з 1976 -- професор Харків. ун-ту). 
Наук. дослідження в галузі 
теорії дифракції та поширення 
хвиль, фізик» ' техніки надвисоких 
частот, міліметрових та субмілі- 
метрових хвиль, радіоастрономії 
міліметрового діапазону. 

ЛИХОЛАТ Андрій Васильович 
Гн. 29.Х1 (12.ХІ1) 1914, с. Розсо- 
хуватка, тепег Катеринопільсько- 
го р-ну Черкас. обл.) -- укр. рад. 


історик, доктор істор. наук (з 
1963), засл. діяч науки УРСР 
(з 1984). Член КПРС з 1939. В 1940 
закінчив Київ. ун-т, 1942 -- Вищу 
парт. школу при ЦК ВКП(б). У 
1942--57 працював в апараті ЦК 
КПРС. У 1957--61 -- зав. секто- 
ром Їн-ту історії партії ЦК Ком- 
партії України. З 1961 -- старший 
наук. співробітник Ін-ту історії 
АН УРСР. Досліджує питання іс- 
торії Великої Жовтн. соціалістич. 
революції і громадян. війни на 
Україні, а також історії соціалі- 
стичного будівництва в УРСР 
Держ. премія УРСР, 1980. 
ЛІПАТОВ Ростислав Федорович 
(16.Х11І 1916, Харків -- 29.Х1 1983, 
Київ) -- український радянський 
графік, засл. працівник культури 
УРСР (з 1972). Член КПРС з 
1947. У 1930--34 навчався в Хар- 
ків. художньому ін-ті, 1934-- 
39 -- в Укр. поліграф. ін-ті у 
Харкові. Працював у галузі книж- 
кової графіки. Твори: іл. та офор- 
млення книжок «Пісні братерст- 
ва», «Українська радянська пое- 
зія» (обидві -- 1952), «Чорномор- 
ці» В. Кучера (1955), «Вогонь» 
А. Барбюса (1958), «Українські 
народні казки» (1960), «Дружба» 
(клавір) П. Майбороди (1970). 
Держ. премія УРСР ім. Т. Г. 
Шевченка, 1983. 
ЛІПАТОВА Тетяна Есперівна (н. 
23.ГУ 1924, Москва) -- рад. хі- 
мік, доктор хім. наук (з 1968), 
професор (з 1969). Член КПРС з 
1967. Закіпчила (1949) Моск. 
нафт. ін-т. У 1965--76 -- в Ін-ті 
хімії високомол. сполук АН УРСР, 
з 1976 -- в Їн-ті органічної хімії 
АН УРСР. Осн. напрями наук. 
досліджень -- механізм |і кіне- 
тика реакцій полімеризації. Ство- 
рила новий напрям у хімії ви- 
сокомол. сполук -- одержання 
біологічно сумісних полімерних 
матеріалів для ендопротезування. 
Премія ім. Л. В. Писаржевського 
АН УРСР, 1973. Держ. премія 
УРСР, 1982. 
ЛІ СЯНЬНЯНЬ (н. 1909, пров. 
Хубей) -- держ. і політ. діяч КНР. 
Член КПК з 1927. З 1982 -- член 
Постійного к-ту Політбюро ЦК 
КПК. З червня 1983 -- голова 
КНР. 
ЛОКТЄВ Вадим Михайлович 
(н. З.М 1945, Київ) -- укр. рад. 
фізик-теоретик, доктор  фіз.-ма- 
тем. наук (з 1984). Член КПРС з 
1977. Після закінчення (1968) Ки- 
їв. ун-ту працює в Їн-ті теор. фі- 
зики АН УРСР. Наук. праці при- 
свячено теорії твердого тіла, 30- 
крема квантовій теорії магн. кри- 
сталів, теорії взаємодії випроміню- 
вання з  магнітовпорядкованими 
кристалами. Передбачив (у спів- 
авт.) явище біекситонного розщеп- 
ленни (1973). Держ. премія УРСР, 
11. 
ЛУКІН Артур Львович (н. 5.ПІ 
1931, Москва) -- укр. рад. архі- 
тектор, засл. арх. УРСР (з 1981). 
Члев КПРС з 1964. У 1955 закін- 
чив Київ. інженерно-буд. ін-т. 
Серед споруд -- будинок відпочин- 
ку Новокраматорського маш.-буд. 
з-ду в Слов'янську (Донец. обл.; 
1966), комплекс житл. і громад. 
будинків у Донецьку (1970), ген. 
план і проект забудови м. Сьєн- 
фуегос на Кубі (1972), будинок 
кому Компартії України та обл- 
виконкому в Донецьку (1984). 


МАБІДА Мозес (н. 14.Х 1923, 
пров. Наталь) -- діяч комуністич- 
ного і нац.-визвольного руху ПАР. 
В 1942 вступив до Пд.-Афр. Ком- 
партії (ПАКП). З 1979 -- ген. сек- 
ретар ПАКП. Нагороджений орде- 
ном Дружби народів. 

МАГУРА Ігор Сильвестрович (н. 
22.Х1 1928, Київ) - укр. рад. біо- 
фізик, доктор біол. наук (з 1973). 
Закінчив 1-й Ленінгр. мед. ін-т 
(1953). З 1958 працює в Ін-ті фі- 
зіології імені О. О. Богомольця 
АН УРСР; одночасно з 1982 -- зав. 
відділом Ін-ту фізіології Київ. 
ун-ту. Осн. праці присвячені біо- 
фізиці збудливих мембран. Держ. 
премія СРСР, й 

МАЄВСЬКА Валентина Григорів- 
на (н. 3.Х 1929, Київ) - укр. рад. 
архітектор, засл. арх. УРСР (з 
1981). У 1949 -- 55 навчалася в 
Київ. інженерно-буд. ін-ті. Серед 
споруд (усі -- у співавторстві) -- 
ген. план Дніпропетровська (1964), 
дендропарк «Асканія-Нова» (у Чап- 
линському р-ні Херсон. обл.; 1967), 
Олександрівський парк у м. Орд- 
жонікідзе Дніпроп. обл. (1971), 
ген. план м. Переяслава-Хмель- 
ницького Київ. обл. (1973), парки 
Партизанської Слави (1978) і Пер- 
шотравневий (1982,  реконструк- 
ція) в Києві. 

МАЙОРОВ Генріх  Олександро- 
вич (н. 6.ГХ 1936, Улан-Уде) -- 
український рад. артист балету 
та балетмейстер. Закінчив Київ. 
хореографічне уч-ще (1957) та 
Ленінгр. консерваторію (1972). В 
1957--59 -- соліст балету Львів- 
ського, 1960--67 -- Київ. театру 
опери та балету (у 1977--78 -- гол. 
балетмейстер цього театру). В 1978 
--93 працював у Мінську, з 1983 
-- 8 | Москві. Вистави:  «Дос- 
вітня поема» на муз. Косенка 
(1973), «Чіполліно» К. Хачатуря- 
на (1974), «Білосніжка та сім гно- 
мів» Павловського (1976), «Дів- 
чина і смерть» Жуковського (1978, 
всі в Києві). Держ. премія 
СРСР, 1976. В. Д. Туркевич. 
МАКУШИН Юрій Андрійович (н. 
24.1 1935, с. Вороново, тепер Ко- 
жевниковського р-ну Том. обл.) -- 
укр. рад. скульптор, засл. худож- 
ник УРСР (з 1981). Член КПРС з 
1977. У 1971 закінчив ДЛенінгр. 
ін-т живопису, скульптури й архі- 
тектури ім. І. Ю. Рєпіна. Твори: 
Пагорб Слави з монументом рад. 
воїну в м. Нова Одеса Миколаїв. 
обл. (1975), пам'ятний знак «Ле- 
нінському комсомолу» в м. Ми- 
колаєві (1978, обидва-- у спів- 
авт.), стела «В. Ї. Ленін -- заснов- 
ник Радянської держави» у м. 
Миколаєві (1977), пам'ятник лей- 
тенанту П. П. Шмідту в м. Очако- 
ві (1982, у співавт.) та ін. 
МАЛЬЦЕВ Микола Олександро- 
вич (н. 3З.МПІ 1924, ст. Утулік 
Іркут. обл.) -- укр. рад. живопи- 
сець, засл. художник УРСР (з 
1983). У 1955 закінчив Харків. 
худож. уч-ще. Твори -- переважно 
в галузі пейзажу. 

МАНЖЕЛІЙ Вадим Григорович 
(н. З.М 1933, Харків) -- укр. рад. 
фізик-експериментатор, 








561 


МАНЖЕЛІЙ 





В.О. Легасов. 





чл.кор. Є. В. Лисенко 


МАННІНО 


К. І. Масик. 


її 


П. І. Мельников. 


562 








АН УРСР (з 1982). Член КПРС з 
1976. Після закінчення (1955) 
Харків. ун-ту працював у ньому. 
З 1960 -- у Фізико-технічному ін- 
ституті низьких температур АН 
УРСР. Основні праці -- в  га- 
лузі фізики низьких температур. 
Держ. премія УРСР, 1977. Держ. 
премія СРСР, 1978. 
МАННІНО  (Маппіпо) Франко 
(н. 25.ГУ 1924, Палермо) - італ. 
композитор, піаніст і диригент. 
Закінчив консерваторію «Санта- 
Чечілія» в Римі (класи: фортепіа- 
но -- 1940, композиції -- 1947). 
Як піаніст і диригент виступав у 
різних країнах, зокрема, не раз -- 
в СРСР. Твори: опери («Живі», 
1957; «Диявол у саду», 1963), бале- 
ти («Маріо і чаклун», 1956; «Гар- 
ден-парті»ь), симф. твори (в т. ч. 
4-а симфонія, присвячена Ленін- 
граду, 1982), концерти для інстру- 
ментів з оркестром, музика камер- 
на, хорова, до кінофільмів. М. 
використав укр. нац. мелос у 5-й 
фп. сонаті «Україна». 

В. С. Мурза. 
МАСАЛОВ Сергій Олександро- 
вич (н. 1.ХІП 1937, м. Воронеж) -- 
укр. рад. фізик, доктор фізико- 
матем. наук (з 1982). Член КПРС з 
1980. Після закінчення (1959) Хар- 
ків. ун-ту працював у ньому. З 
1966 -- в Ін-ті радіофізики і елект- 
роніки АН УРСР. Осн. праці -- 
в галузі радіофізики і електроніки. 


Держ. премія УРСР, 1972. 


МАСИК Костянтин Іванович (н. 
9.У1 1936, м. Волочиськ, тепер 
Хмельницької області) -- партій- 
ний і державний діяч УРСР. Член 
КПРС з 1962. Закінчив 1959 Горь- 
ковський ін-т водного транспорту, 
1978 -- Заочну ВПІ при ЦК 
КПРС. З 1960 працював у Київ. 


обкомі  ЛКСМУ, 1963--65 -- 
Київ. обкомі Компартії України. 
З 1965 -- перший секретар Київ. 


міськкому, з 1968 -- Київ. обкому 
комсомолу. З 1972 -- перший сек- 
ретар Дарницького райкому партії 
Києва, інспектор ЦК Компар- 
тії України. В 1976--81 -- секре- 
тар, другий секретар Одес. обко- 
му партії. 1 -- заст. Голови 
Ради Міністрів УРСР. З 1981 -- 
член ЦК Компартії України. Де- 
путат Верховної Ради УРСР 10-го 
скликання. Нагороджений орде- 
ном Жовтневої Революції, ін. ор- 
денами, медалями. 
МАСЛЯК Зіновія Зіновіївна (18. 
ХІ 1925, м. Старий Самбір, тепер 
Львів. обл.-- 26.П1 1984, Львів) -- 
укр. рад. художник декоративно- 
прикладного мистецтва, засл. ху- 
дожник УРСР (з 1982). У 1954 
закінчила Львів. ін-т прикладного 
та декоративного мистецтва. Пра- 
цювала в галузі худож. кераміки й 
скла. Твори: «Сова» (1961; за мо- 
тивами однойменної поеми Т. Шев- 
ченка), композиції «15 республік. 
15 сестер» (1972), «Моя Батьків- 
щина» (1982) та ін. 
О. О. Роготченко. 
МАТВЄЄВ Валентин Володими- 
рович (н. 10.ХІ 1929, м. Тростя- 
нець Сум. обл.) - укр. рад. вче- 
ний у галузі механіки, доктор фіз.- 
матем. наук (з 1976), професор 
(з 1982), засл. діяч науки УРСР 
(з 1982). Член КПРС з 1953. За- 
кінчив Київ. автомобільно-дорож- 
ній ін-т (1952). З 1966 -- в Ін-ті 
проблем міцності АН УРСР. Осн. 
праці -- в галузі коливань мех. 


систем, міцності матеріалів і еле- 
ментів конструкцій в екстремаль- 
них умовах циклічного наванта- 
ження. Держ. премія СРСР, 1982. 
МАТВЄЄВ Євген Володимирович 
(н. 15.1 1950, с. Харпай Лото- 
шинського р-ну Моск. обл.) -- укр. 
рад. графік. У 1972 закінчив Укр. 
поліграф. ін-т ім. І. Федорова. 
Твори: ілюстрації та оформлення 
до книжок «Пісня про Буревісни- 
ка» М. Горького, «Таємниця твого 
обличчя» Д. Павличка, «Золотий 
ланцюг» О. Гріна (всі -- 1978), 
«Похорон друга» П. Тичини (1979), 
«Дзвони Хатині» М. Нагнибіди 
(1980),  «Капіталь К. Маркса 
(1982) та ін. Держ. премія УРСР 
ім. Т. Г. Шевченка, 1983. 
МАТВІЙЧУК Микола Макарович 
(н. 13.ПІ 1924, с. Ушиця, тепер 
Коростенського | р-ну Житомир. 
обл.) -- укр. рад. історик, доктор 
істор. наук, професор, засл. діяч 
науки УРСР (з 1984). Член КПРС 
з 1952. Учасник Великої Вітчизн. 
війни 1941--45. В 1950 закінчив 
Житомир. пед. ін-т. З 1953 -- на 
викладацькій роботі в Київ. ун- 
ті, з 1968 - зав. кафедрою. Автор 
праць з історії КПРС. 

МАТЯШ Іван Васильович (н. 1. 
У 1930, смт Савинці Балаклій- 
ського р-ну Харків. обл.) -- укр. 
рад. фізик, доктор фізико-матем. 
наук (з 1973), професор (з 1977). 
Член КПРС з 1958. Закінчив (1955) 
Харків. ун-т. З 1967 працює в Ін-ті 
геохімії і фізики мінералів АН 
УРСР. Осн. праці -- в галузі фі- 
зики мінералів і фізики води. 
Держ. премія УРСР, 1983. 
МАХКАМОВ Кахар Махкамович 
(н. 16.ТУ 1932, Ходжент, тепер м. 


Ленінабад Тадж. РСР) -- рад. 
державний діяч. Член КПРС з 
1957. Закінчив Ленінгр. гірничий 


ін-т (1953). В 1953--61 -- на інже- 
нерно-госп. роботі У вугільній про- 
мисловості. В 1961--63 -- голова 
Ленінабадського міськвиконкому. 
В 1963--65 -- голова Держплану 
Тадж. РСР, 1965--82 -- заст. Го- 
лови Ради Міністрів, голова 
Держплану Тадж. РСР. З квітня 
1982 Голова Ради Міністрів 
Тадж. РСР. Депутат Верховної 
Ради СРСР 10-- 11-го скликань. 
Нагороджений 4 орденами Трудо- 
вого Червоного Прапора, медаля- 


ми. 
МАЦЕВИТИЙ Юрій Михайлович 
(н. 24.П 1934, селище Брянський 
рудник, тепер в складі м. Брян- 
ки Ворошиловгр. обл.) -- укр. рад. 
вчений у галузі тепломасообміну 
і моделювання в енергетиці, чл.- 
кор. АН УРСР (з 1982). Член 
КПРС з 1973. Після закінчення 
(1957) Харків. політех. ін-ту пра- 
цював у цьому ж вузі. З 1972 -- 
в Ін-ті проблем машинобудування 


АН УРСР. Премія ім. Г. Ф. 
Проскури АН УРСР, 1983. 
МЕЛІОРАТИВНА ГЕОГРАФІЯ 


м-- 


прикладна геогр. дисципліна, 
що вивчає причини виникнення, 
поширення та ступінь вираженості 
процесів і явищ, несприятливих 
для раціонального використання 
природних ресурсів, а також тер. 
закономірності впровадження різ- 
них заходів, які забезпечують оОї- 
тимізацію  природокористування 
та охорону природи. Осн. завдан- 
ня М. г.: комплексне геогр. об- 
грунтування можливості й доціль- 
ності меліоративних заходів, роз- 


роблення методів і способів їхньо- 
го проведення відповідно до при- 
родних та госп. умов, визначення 
ефективності меліоративних пере- 
творень з урахуванням наслідків 
їх, у т.ч. віддалених, прогноз роз- 
витку комплексу меліорацій у тер. 
і часовому аспектах. М. г. тісно 
пов'язана з конструктивною гео- 
графією. 
Відповідно до різних видів меліо- 
рацій М. г. об'єднує меліоратив- 
ні напрями окремих геогр. наук, 
зокрема грунтознавства, мегтеоро- 
логії, гідрології, ландшафтознав- 
ства та ін., а також меліоративну 
гідрогеологію. У комплексі М. г. 
досліджує  природно-меліоративні 
системи, що включають природні, 
тех. і соціально-екон. складові 3 
метою визначення оптимальних ва- 
ріантів їхнього функціонування. 
Результати меліоративно-геогр. до- 
сліджень мають велике значення 
для практики, а також для органі- 
зації природно-меліоративного мо- 
ніторингу, охорони навколишньо- 
го середовища. На Україні дослід- 
ження в галузі М. г. проводять у 
Відділенні географії Інституту гео- 
фізики АН УРСР, Київ., Харків. 
і Львів. університетах. 

В. С. Аношко. 
МЕЛЬНИКОВ Володимир Андрі- 
йович (н. 18.МПІ 1928, с. Венюко- 
во Моск. обл.) -- рос. рад. вчений 


у галузі технічної кібернетики, 
акад. АН СРСР (з 1981). Член 
КПРС з 1954. Закінчив (1951) 


Моск. енерг. ін-т. У 1951--78 пра- 
цював в Ін-ті точної механіки й 0б- 
числювальної техніки АН СРСР. 
З 1983 -- директор Ін-ту проблем 
кібернетики АН СРСР. Нагород- 
жений орденом Леніна. Держ. пре- 
мія СРСР, 1969, 1980. 
МЕЛЬНИКОВ Павло 4іванович 
Г6 (19).У1 1908, Петербург, тепер 
Ленінграді -- рад. геолог, акад. 
АН СРСР (з 1981), засл. діяч 
науки і техніки РРФСР (з 1964), 
Герой Соціалістичної Праці (1984). 
Член КПРС з 1929. Закінчив Ле- 
нінгр. гірничий інститут (1935). 

З 1960 -- директор Ін-ту мерзлото- 
знавства Сибірського відділення 
АН СРСР. Президент Міжнар. 
асоціації | по  мерзлотознавству. 
МЄШКОВА Людмила Іванівна 
(21.М1 1938, с. Великі Сорочин- 
ці, тепер Миргородського р-ну 
Полтав. обл.) -- укр. рад. худож- 
ник, засл. діяч мист. УРСР (з 
1983). У 1962 закінчила Київ. 
інженерно-буд. ін-т. Працює в га- 
лузі архітектури та монументаль- 


но-декор. мистецтва. Твори: ке- 
рамічний розпис у холі готелю 
«Київ» (1973), оформлення ін- 


тер'єрів у республіканському Бу- 
динку кіно  (1974--76), у готелі 
«Русь» (1978--80), всі -- у Києві. 
МИКУЛА Микола Васильович (н. 
10.ТХ. 1909, м. Чесанів, тепер ПНР) 
-- укр. рад. архітектор, засл. арх. 
УРСР (з 1981). У 1935 закінчив 
Львів. політех. ін-т. Автор проек- 
тів забудови міст Стрия 1: Щир- 
ця Львів. обл., споруд у Львові. 

МИРОНОВ Василь Петрович (н. 
16.1 1925, с. Дубасово, тепер Беков- 
ського р-ну Пензенської обл.) -- 
парт. діяч УРСР. Член КПРС з 
1949. Закінчив 1950 Вищі інженер. 
курси при Сталінському політех. 
ін-ті. Трудову діяльність почав 
1943 слюсарем Сталінського з-ду 
металоконструкцій. У 1947--55-- 


інструктор, зав. відділом, другий, 
перший секретар  Сталінського 
міськкому ЛКСМУ. З 1955 - парт- 
орг ЦК КПРС шахти М» 17 -- 17/- 
біс "ресту «Гутченківвугілля»,заст. 
нач. шахтоуправління Ме 17--17- 
біс. 3 1960 -- перший секретар 
Кіровсько о райкому партії м. 
Сталіно, 1961--76 -- голова Донец. 
міськвиконкому. В 1976--82 
перший секретар Донецького міськ- 
кому партії. З липня 1982-- голо- 
ва виконкому Донец. обл. Ради 
нар. депутатів, з жовтня -- перший 
секретар (Донец. обкому партії. 
З 1976 -- член ЦК, з 1983 -- кан- 
дидат » члени Політбюро ЦК Ком: 
партії України, з березня 1984 -- 
член Політбюро ЦК Компартії 
України. Депутат Верховної Ради 
УРСР 8--10 го скликань. Наго- 
роджений  срданами Леніна, орде- 
нами Жовтневої Революції, Трудо- 
вого Червоно о Прапора, «Знак 
Пошани», медалями. Держ. пре 
мія СРСР, 1978. 
МИРОШНИЧЕНКО Віктор Пана- 
сович (н. 21.ІХ 1936, м. Полтава) -- 
укр. рад. актор, нар. арт. УРСР 
(з 19 


34). Член КПРС з 1980. У 
1962 гакінчив Харків. театр. ін-т. 
Працював у театрах Одеси, Мико- 
лаєва, з 1967 -- в Полтав. укр. 
муз.драм. театрі ім. М. Гоголя. 
Серед ролей -- Боруля і Омелько 
««Мартин Боруля» Карпенка-Ка- 
рого), Терентій Бублик («Платон 
Кречет» Корнійчука) та ін. 
МИТНИЦЬКИЙ Едуард Марко- 
вич (н. 4.МІП 1931, Київ) -- укр. 
рад. режисер, засл. діяч мист. 
УРСР (з 1981). Член КПРС з 1966. 
В 1956 закінчив Київ. пед. ін-т 
ім. М. Горького, 1964 -- Київ- 
ський ін-т театр. мистецтва ім. Ї. 
Карпенка-Карого (курс М. Кру- 
шельницького). В 1965--73 пра- 
цював у Київ. рос. драм. театрі 
ім. Лесі Українки, з 1978 -- гол. 
режисер Київ. театру драми і муз. 
комедії. Вистави: «Варвари» М. 
Горького, «Марія» О. Салинсько- 
го та ін. 
МИХ Роман Михайлович (н. 3.ІХ 
1936, м. Куликів, тепер смт Нес- 
теровського р-ну Львів. обл.) -- 
укр. рад. архітектор, засл. арх. 
УРСР (з 1983). Член КПРС з 
1966. У 1959 закінчив інженерно- 
буд. ф-т Львів. політех. ін-ту. З 
1967 -- гол. архітектор Львова. 
МИХАЙЛЕНКО Всеволод Євдо- 
кимович (н. 16.У 1927, с. Старий 
Мерчик, тепер смт Валківського 
р-ну Харків. обл.) -- укр. рад. 
вчений у галузі нарисної геометрії, 
доктор тех. наук (з 1972), профе- 
сор (з 1974), засл. діячнауки УРСР 
(з 1982). Член КПРС з 1949. Після 
закінчення (1949) Київ. інженерно- 
буд. ін-ту працює в ньому (з 1965-- 
зав. кафедрою, з 1975 -- прорек- 
тор). Осн. напрями наук. роботи: 
геом. моделювання та оптимізація 
поверхонь стосовно до конструю- 
вання тонкостінних покриттів вар- 
хітектурі. 
МИХАЙЛО-КОЦЮБИНСЬКЕ -- 
селище міського типу  Чернігів- 
ського р-ну Черніг. обл. УРСР, за 
у» км від залізнич. ст. Левковичі. 
3,5 тис. ж. (1984). У селищі -- ва- 
тиновий цех Черніг. шкіряно-га- 
лантерейної ф-ки, виробниче від- 
ділення Черніг. райсільгосптехні- 
ки, Черніг. райсільгоспхімія, ліс- 
ництво, будинок побуту. Середня 
та музична школи; лікарня, полі- 


клініка. Будинок культури, З 
б-ки. Відоме з 1667, с-ще міськ. 
типу -- з 1960. 

МІЗЕЦЬКА Ірина Борисівна |н. 
13 (26).М І 1911, с. Ріпки Ріпкинсь- 
кого р-ну Черніг. обл.) -- укр. 
рад. хімік, доктор хім. наук 
(з 1972), професор (з 1981). За- 
кінчила (1937) Київ. ун-т. З 1960 -- 
в Ін-ті напівпровідників АН УРСР. 
Осн. напрями наук. досліджень -- 
фізико-хім. аналіз систем, що ма- 
ють значення в аналітичній хімії 
та хімії напівпровідників. Держ. 
премія, УРСР, 1. 
МІЛЕЙКОВСЬКИЙ Абрам Ге- 
расимович (н. 15.1 1911, Мінськ) -- 
рад. економіст, акад. АН СРСР 


(з 1981). Член КПРС з 1940. 
Закінчив  Ленінгр. ун-т (1932). 
З 1956 -- ст. наук. співробітник 


Ін-ту світ. економіки і міжнар. від- 
носин АН СРСР (з 1962 -- зав. сек- 
тором). Осн. напрями досліджень-- 
економіка сучас. імперіалізму, 
міжнар. відносини, критика бурж. 
едон теорій. Держ. премія СРСР, 
1977. 
МІРЗОЯН Едвард Михайлович 
(н. 12.М 1921, м. Горі Груз. РСРУ- 
вірм. рад. композитор, нар. арт. 
СРСР (з 1981). Член КПРС з 1952. 
У 1941 закінчив Єреванську кон- 
серватогію (з 1965 -- її з ОЙ о 
956 -- голова правління Спілки 
композиторів Вірм. РСР. Твори: 
кантата «Вірменія» (1948), «Свят- 
кова кантата» (1949), «Кантата про 
Леніна», «Радянська Вірменія» 
(обидві -- 1950). В. С Мурза. 
МІРОШНИЧЕНКО Микола  Іва- 
нович (н. 25.М 1934, станиця Кри- 


ловська, тепер Ленінградського 
р-ну Краснодар. краю)-- рос. рад. 
письменник, драматург, засл. ді- 
яч мист. Абх. АРСР (з 1931). 


Член КПРС з 1959. Друкуватися 
почав 1957. Автор повістей з жит- 
тя України «Таращанські зорі» 
(1962) ії «Коли відзвонить малино- 
вий дзвін» (1966, у співавт.), ро- 
ману «Людина, син людини» (1971). 
П'єси: «Бережіть білого птаха» 
(1973), «Третє гокоління» (1976), 
«Мить над прірвою» (1978), «Спо- 
куса» (1980): «Відродження», «Ці- 
лина» (обидві-- 1981, Держ. пре- 
мія УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 
1982). 1 М. Лавидова. 
МОЖАЄВ Микола Васильович 
(н. 22.М 1928, хутір Можаївка, те- 
пер Тарасівського р-ну Ростов. 
обл.) -- укр. рад. скульптор, засл. 
художник УРСР (з 1983). У 1950 
закінчив Ворошиловград. худож. 
уч-ще. Серед творів: портрети, па- 
м'ятники В. Ї. Леніну (смт Ниж- 
ньогірський Крим. обл., 1979; м. 
Свердловськ, 1980; м. Новоайдар, 
1981: обидва-- " Ворошиловград. 
обл.); пам'ятні знаки, мемор. комп- 
лекс «Нескорені» (м. Краснодон, 
1982), всі -- у співавторстві. 

МОЖАРОВСЬКИЙ Микола Ста- 
ніславович (н. 12.УТІ 1924, с. Ду- 
бова, тепер Поліського р-ну Київ. 
обл.) -- укр. рад. вчений у галузі 
прикладної механіки, доктор гех. 
наук (з 1972), професор (з 1974), 
засл. діяч науки УРСР (з 1981). 
Член КПРС з 1964. Закінчив 
(1951) Київ. ун-т. З 1958 працює 
у Київ. політех. ін-ті. 
МОЙСЕЄНКО Зоя 


Василівна 
(н. 2.Х 1929, с. Жадьки, тепер 
Черняхівського р-ну Житомир. 


обл.) -- укр. рад. архітектор, док- 
тор архітектури (з 1981), засл. 


арх. УРСР (з 1983). Член КПРС з 
1958. У 1948--54 навчалася на 
архіт. ф-ті Київ. інженерно-буд. 
ін-ту. Серед споруд -- житл. бу- 
динки в Києві (1955--57), селах 
Одес., Полтав. та Миколаїв. об- 
ластей  (1965--69). Автор праць 
«Індивідуальний житловий буди- 
нок», «Проблеми комплексної 
перебудови сіл в Українській 
РСР» (1981 -- у співавторстві). 

МОЛІН Юрій Миколайович (н. 
З.П 1934, с. Ромоданово Мордов- 
ської АРСР) -- рад. фізикохімік, 
акад. АН СРСР (з 1981). Член 
КПРС з 1973. Закінчив (1957) 
Моск. фізико-тех. ін-т. З 1959 
в Їн-ті хім. кінетики й горіння 
Сибірського відділення АН СРСР 
(з 1971 директор). Основні 
праці -- в галузі розвитку методів 
хім. магнітної спектроскопії, вив- 
чення елементарних хім. реакцій. 
МОРГАН (Могяап) Джон (н. 1918, 
м. Нью-Олбані, США) -- громад- 
ський діяч Канади, пастор. За- 
кінчив школу богослов'я Гарвард- 
ського ун-ту. Доктор філології. З 


1959 живе в Канаді. З 1972 -- пре- " 


зидент Канадського конгресу за- 
хисту миру, з 1974 -- член Все- 
світньої Ради Миру (ВРМ), з 
1980 -- член Президії ВРМ. Ве- 
де дослідницьку роботу з питань 
війни і миру. Міжнар. Ленінська 
премія «За зміцнення миру між 
народами», 1980 -- 82. Портрет 
с. 564. 

МОСКОВКА Таміла Олександ- 
рівна (н. 7. 1944, м. Київ)-- укр. 
рад. художник скла, засл. худож- 
ник УРСР (з 1983). У 1962--68 нав- 
чалася в Київ. худож. ін-ті. Тво- 
ри: набори з кольорового кришта- 
лю з матовим гравіруванням «Ща- 
стя» (1973), «Квітуча Україна» 
(1975), «Степом, степом...» (1978), 
«За владу Раді» (1980), «Спогади 
про друзів» (1983), вази. 


МОШЕНСЬКИЙ Анатолій Яко- 
вич (н. 6.ПІ 1920, м. Олександ- 
рівськ, тепер Запоріжжя) -- укр. 


рад. архітектор, засл. арх. УРСР 
(з 1978). У 1938--47 навчався у 
Харків. інженерно-буд. інститу- 
ті. Серед споруд -- гідроелектро- 
станції: Кременчуцька (1956--61), 
Київська (1961--70) і Канівська 
(1963--73), а також друга черга 
Дніпрогесу ім. В. І. Леніна в За- 
поріжжі (1968--80), Київ. гідро- 
акумулююча електростанція (1961 
-- 70)  житл. райони у містах 
Світловодську і Каневі. 

МУХА Степан Несторович (н. 27. 
ХІПІ 1930, с. Підгородне, тепер 
Дніпроп. р-ну Дніпроп. обл.) -- 
рад. держ. та парт. діяч, ггнерал- 
лейтенант (1980). Член ХПРС з 


1955. Н. в сім'ї робітниха. В 1955 
закінчив Запорізький ін-т с.-г. 
машинобудування. З 1949 -- іц- 


спектор Веселівського райвідділу 
культосвітньої | роботи Запоріз. 
обл. З 1955 -- майстер мех. цеху 
комсорг ЦК ВЛКСМ на Дніпроп. 
маш.-буд. з-ді. З 1956 -- перший 
секретар Красногвардійського рай- 
кому, другий секретар Дніпроп. 
міськкому, заст. Зав. відділом 
ЦК ЛКСМУ, перший секретар 
Черніг. обкому комсомолу. З 1963 
-- Другий секретар Черніг. міськ- 
кому партії. З 1971 -- інспектор 
ЦК Компартії України. З 1973 -- 
заст. голови, з 1975 -- перший заст. 
голови, з 1982 -- голова К-ту держ. 
безпеки УРСР. В 1976--81 -- кан- 











563 





МУХА 





жі 


В. П. Миронов. 





с. ПП. Муха. 


НАВОЇЙСЬКА 
ОБЛАСТЬ 


564 





Дж. Морган. 





О. Д. Надірадзе. 





Н. А. Назарбаєв. 





В. І. Охріменко. 


дидат, з 1981 -- член ЦК Компар- 
тії України. З 1982 -- кандидат 
у члени Політбюро ЦК Компартії 
України. Депутат Верховної Ради 
СРСР 11-го скликання. Депутат 
Верховної Ради УРСР 9--10-го 
скликань. Нагороджений орденом 
Жовтневої Революції, З орденами 
«Знак Пошани», медалями. 


9 9 


НАВОЇЙСЬКА ОБЛАСТЬ -- 
складі Узб. РСР. Утворена 20. гу 
1982. Розташована в пн. частині 
Узбекистану. Площа 110,8 тис. км?. 
Нас. 577 тиє. чол. (на 1.І 1984). 
Осн. населення -- узбеки, живуть 
також росіяни, татари, таджики, 
казахи, каракалпаки та ін. Міськ. 
нас.-- 43 22 . Ділиться на З районів, 
має 6 міст і 6 с-щ міськ. типу. 
Центр -- м. Навої. Більшу части- 
ну області займає пустеля Кизил- 
кум. На Сх. розташовані гір- 
ські хребти Нуратау і Актау 
(вис. до 2003 м). На Пд.-- Зерав- 
шанська долина. Родовища при- 
родного газу, мармуру та ів. Клі- 
мат різко континентальний, посуш- 
ливий. Пересічна г-ра січня -- 8" 
на Пн. та --2" на Пд. Літо жарке 
і сухе. Пересічна т-ра липня від 
-Ь27" до --31" (максимум  -. 497). 
Опадів 100--200 мм на рік. Гол. 
ріка -- Зеравшан (на крайньому 
Пд.). На Пд. Сх. області -- зх. 
частина оз. Айдаркуль, на Пд.-- 03. 
Тудакуль та Куюмазарське водо- 
сховище. Область розташована у 
зоні пустель. Переважають чагар- 
ники (джузгун, астрагал), ефеме- 
ри та ліси з саксаулу на світлих 
сіроземах і піщаних грунтах, у 
зрошуваних районах -- лучні та 
алювіальні грунти. Провідні галузі 
пром-сті електроенергетика, 
хім. та буд. матеріалів, розвива- 
ється також легка і харч. галузі. 
Електроенергетика області базу- 
ється на природному газі (діє по- 
тужна ДРЕС). Найбільше підпри- 
ємство хім. пром-сті -- виробниче 
об'єднання «Навоїазот»; виробниц- 
тво цементу (Навої), видобування 
мармуру (Газган). На переробці 
сільськогосподарської сировини ба- 
зується | легка -- бавовноочисна 
(Кизилтепа), килимова (Нурата) -- 
та харч. пром-сть. Н.о. -- один 
з найбільших в СРСР районів кара- 
кулівництва. Бавовництво, шовків- 
ництво. Для зрошування викори- 
стовують воду р. Зеравшан, діє 
Аму-Бухарський канал. Тер. об- 
ласті проходять 3-ці Красноводськ 
-- Ташкент і Навої -- Учкудук та 
магістральний газопровід Буха- 
ра -- Ташкент -- Фрунзе -- Алма- 
Ата. У Н. о. -- філіал Ташкент. 
політех. ін-ту (Навої). 4. Салієв. 
НАДІРАДЗЕ Олександр Давидо- 
вич (н. 20.МПІ 1914, м. Горі Груз. 
РСР) -- рад. вчений у галузі при- 
кладної механіки, акад. АН СРСР 
(з 1981), двічі Герой Соціалістич- 
ної Праці (1976, 1981). Член КПРС 
з 1944. Закінчив (1940) Моск. 
авіац. ін-т ім. С. Орджонікідзе. З 
1938 -- на науково-дослідній |і 
конструкторській роботі. Нагород- 
жений 4 орденами Леніна. Ленін- 
ська премія, 1966. 


НАЄР Вячеслав Андрійович (н. 
12.ХІ 1930, с. Уразово, тепер се- 
лище Валуйського р-ну Бєлгород- 
ської обл.) -- укр. рад. вчений 
у галузі кріогенної техніки, доктор 
тех. наук (з 1965), професор (з 
1967), засл. діяч науки УРСР (з 
1981). Член КПРС з 1951. Після 
закінчення (1955) Моск. енерг. 
ін-ту працює в Одес. технологіч- 
ному ін-ті холодильної промисло- 
вості. Держ. премія УРСР, 1977. 
НАЗАРБАЄВ Нурсултан Абіше- 
вич (н. 6.УП 1940, с. Чемолган, 
Каскеленського р-ну Алма-Атин- 
ської обл.) -- рад. парт. і держ. 
діяч. Член КПРС з 1962. Н. в 
сім'ї колгоспника. Закінчив ВТУЗ 
при Карагандинському металург. 
комбінаті (1967), ВПШ при ЦК 
КПРС (1976). У 1960--69 -- робіт- 
ник, інженерно-тех. працівник Ка- 
рагандинського металург. комбіна- 
ту, 1969--73 -- зав. відділом Ге. 
міртауського міськкому партії, 
перший секретар міськкому ком- 
сомолу, другий секретар міськко- 
му партії. В 1973--77 -- секретар 
парткому Карагандинського мета- 
лург. комбінату, 1977--79 -- секре- 
тар, другий секретар Карагандинсь- 
кого обкому партії, з 1979 -- секре- 
тар ЦК Компартії Казахстану. 
З березня 1984 -- Голова Ради Мі- 
ністрів Каз. РСР. З 1981 -- член 
Центр. Ревізійної Комісії КПРС. 
Депутат Верховної Ради СРСР 10 
-- 11-го скликань. Нагороджений 
орденами Трудового Червоного 
Прапора і «Знак Пошани». 
НЕСТЕРИХІН Юрій Єфре ом 
(н. 10.Х 1930, м. Іваново) -- 
фізик, акад. АН СРСР (з 19813. 
Член КПРС з 1960. Закінчив Моск. 
ун-т (1953). З 1967 -- директор 
Ін-ту автоматики й електрометрії 
Сибірського відділення АН СРСР. 
Заклав  снови ефективних мето- 
дів діагностики плазми. 


НІКІТІН Павло Іванович |н. 25. 
ХП 1915 (7.1 1916), с. Рублино, 
тепер Одоєвського р-ну Тульської 
обл.)-- укр. рад. вчений у галузі 
механіки, чл.-кор. АН УРСР (з 
1982). Член КПРС з 1947. Закін- 
чив (1946) Тульський мех. ін-т. 

1951 -- на  конструкторській 
роботі в Дніпропетровську. Осн. 
праці -- з проблем динаміки, 
міцності та стійкості конструкцій 
нової техніки. Нагороджений ор- 
деном Леніна. Держ. премія 
СРСР, 1969. Премія ім. К. 
Янгеля АН УРСР, 1978. 


НІКІТІН Петро Іванович (н. 17. 
УП 1936, с. Лиски, тепер Лискин- 
ського р-ну Ворон. обл.) -- укр. 
рад. актор, нар. арт. УРСР (з 
1981). Член КПРС з 1968. Після 
закінчення 1962 Харків. театр. 
ін-ту працює в Чернів. укр. муз.- 
драм. театрі ім. О. Кобилянської. 
Створив образ В. І. "Леніна («Третя 
патетична»  Погодіна). 


НІКОГОСЯН Микола Баграто- 
вич (н. 2.ХП 1918, с. Налбандян, 
тепер Октемберянського району 
Вірм. РСР) -- вірм. та рос. рад. 
скульптор, нар. художник СРСР (з 
1952), У 1940--41 навчався в АМ 
у (Ленінграді, 1944--51 -- в Мос- 
ковському художньому ін- ті імені 
В. І. Сурикова. Твори: пам'ятники 
В.І. Леніну (Уфа, 1954; Талди- 
Курган Каз. РСР, 1978), М. Горь- 
кому (Вінниця, 1960; Москва, 
1978), М. Налбандяну (Єреван, 


1965), А. дененр (Ленінакан, 
1975) та ін.; скульптурні порт- 
рети. Держ. премія СРСР, 1977. 


НОВИКОВ Сергій Петрович (н. 
20411 1938, м. Горький) -- рад. ма- 
тематик, акад. АН СРСР (з 1981). 
Син П. С. Новикова. Закінчив 
(1960) Моск. ун-т, 1963--75 
працював у Матем. ін-ті ім. В. А. 
Стеклова АН СРСР, з 1975 -- в 
Ін-ті теор. фізики ім. Л.Д. Ландау 
АН СРСР. Осн. праці в галузі 
геометрії й топології, а також су- 
час. матем. фізики. Ленінська пре- 
мія, 1967. Медаль Філдса (1970, 
присуджується Міжнар. 
союзом). Премія ім. М. І. 
чевського АН СРСР, 1980. 
НОВИКОВ Юрій Георгійович 
(н. 12.Х 1944, Київ) -- укр. рад. 
графік. У 1976 закінчив Укр. по- 
ліграфічний ін-т ім. І. Федорова. 
Твори: оформлення до книжок 
«Здоров'я вашої дитини» О. Папа 
(1978), «Від Путивля Карпат» 
С. Ковпака (1979), У рн й а 
Шевченка (1980), «Киев» (енцикло- 
пед. довідник, 1982). Держ. премія 
УРСР ім. Т.Г. Шевченка, 1983. 
НОВОЖИЛОВ Михайло Галак- 
тіонович |н. 16 (29).МІ 1911, м. 
Нижній Тагіл, тепер Свердл. обл.) 
-- укр. рад. вчений у галузі гір- 
ничої справи, доктор тех. наук (з 
1955), професор (з 1955). Член 
КПРС з 1945. Закінчив (1935) 
Свердловський гірничий ін-т. З 
1956 -- зав. кафедрою Дніпроп. 
гірничого ін-ту. Осн. напрям на- 
ук. діяльності -- відкрита розроб- 
ка родовищ корисних копалин на 
великих глибинах. Держ. премія 
УРСР, 1972, 1983. 
НОСОВ Михайло Павлович (н. 
8.ХІ 1930, Херсон) -- укр. рад. 
вчений у галузі матеріалознавства 
і технології хім. волокон, доктор 
тех. наук (з 1967), професор (з 
1972), засл. діяч науки УРСР (з 
1981). Член КПРС з 1959. Закін- 
чив (1953) Моск. текстильний ін-т. 
З 1959 працює в Київ. філіалі Ін-ту 
штучного волокна. Осн. напря- 
ми наук. діяльності: вивчення 
структурно-мех. зв'язків у хім. 
волокнах, створення приладів 
для визначення пружних власти- 
востей таких волокон. 
НУДЬГА Григорій  Антоновиз 
Гн. 3 (21).І 1913, с. ерию вк ау те- 
пер Роменського р-ну Сум. обл.)|-- 
укр. рад. літературознавець, кри- 
тик. Закінчив Київ. ун-т (1938). 
Книги: «Українська пісня серед 
народів світу» (1960), «Пародія 
в українській літературі» (1961), 
«Листування запорожців з турець- 
ким султаном» (1963), «Терець 
Масенко» (1965), «Пісні революції» 
(1968), «Українська балада» (1970), 
«Український поетичний епос. Ду- 
ми» (1971) та ін. 
ОВСІЄНКО ШДмитро  Юхимовиз 
(н. 15 (28).П 1912, с. Куцеволівка 
Онуфріївського р-ну  Кіровогр. 
обл.) -- укр. рад. фізик, доктор 
ізико-матем. наук (з 1964), про- 
есор (з 1966), засл. діяч науки 
УРСР (з 1982). Закінчив Дніпроп. 
ун-т (1938). З 1948 -- в Ін-ті мета- 
лофізики (до 1955 -- Лабораторія 
металофізики) АН УРСР (з 1965 - - 
зав. відділом). Основні праці-- в 
галузі вивчення процесів зарод- 
ження і росту кристалів. 
ОНИЩЕНКО Олексій Семенович 
(н. 17.ПІ 1933, с. Рудка, тепер 
Гребінківського р-ну Полтав. обл.) 


-- укр. рад. філосого, доктор фі- 
лос. наук (з 1976), професор б 
1977), засл. діяч науки УРСР 

1983). Член КПРС з 1955. р 
чив Київ. ун-т (1956). В 1962-- 
78 працював в Ін-ті філософії і 
АН УРСР. З 1978 -- директор 
Міжресп. філіалу Ін-ту наук. 
атеїзму Академії сусп. наук при 
ЦК КПРС. Автор наук. праць 
з проблем історії й теорії атеїзму, 
розвитку соціалістичного способу 
життя, комуністичного виховання, 
критики сучас. бурж. філософії. 
ОНУФРІЄНКО Анатолій Васи- 
льович (н. 28.М1 1935, с. Жовтневе 
Павлоградського р-ну Дніпропет- 
ровської обл.) -- укр. рад. баяніст 
і педагог, засл. діяч мист. УРСР 
(з 1984). Член КПРС з 1958. У 
1959 закінчив Львів. консервато- 
рію (з 1958 -- її викладач). Автор 
творів і перекладеньї дя нар. ін- 
струментів. . Мазепа. 
ОРТЕГА СААВЕДРА. Огбова Заа- 
уедга) Данієль (н. 1945, м. Ла ЛІі- 
бертад, Нікарагуа) -- держ. діяч 
Нікарагуа. Навчався на ф-ті пра- 
ва Центр.-амер. ун-ту м. Манагуа. 
З 1962 -- член Сандіністського 
фронту нац. зизнолення (СФНВ), 
з 1963 -- член Нац. керівництва 
СФНВ. В 1967--74 -- в ув'язнен- 
ні. В 1976--79 очолював збройну 
боротьбу проти диктатури Сомоси. 
З 1979 -- член Керівної ради уря- 
ду Нац. відродження. З 1984-- пре- 
зидент Нікарагуа М. І. Обушинін. 
ОСИП'ЯН Юрій Андрійович (н. 
15.П 1931, Москва) -- рад. фізик, 
акад. АН СРСР (з 1981). Член 
КПРС з 1959. Закінчив Моск. 
ін-т сталі (1955). З 1963 працює 
в Ін-ті фізики твердого тіла АН 


СРСР (з 1973 -- директор). Осн. 
наук. праці -- в галузі фізики 
твердого тіла. Нагороджений ор- 
деном Леніна. 

ОХРІМЕНКО Василь Іванович 


(н. 14.1 1927, с. Леміщиха, тепер 
Жашківського р-ну Черкас. обл). 
укр. рад. диригент, нар. арт. 
УРСР (з 1982). Член КПРС з 
1965. У 1953 закінчив Ін-т військ. 
диригентів (Москва), відтоді 
диригент військ. оркестрів. З 1979 
-- худож. керівник і гол. диригент 
Духового оркестру УРСР 
ОШКАДЬОРОВ Станіслав Петро- 
вич (н. 21.Х 1937, м. Ульяновськ) 
-- укр. рад. фізик, доктор тех. 
наук (з 1980). Член КПРС з 1968. 
Після закінчення (1960) Київ. 
політех. ін-ту працює в Ін-ті мета- 
лофізики АН РСР. Основні 
праці -- в галузі фіз. металознавст- 
ва і термічної обробки матеріалів. 
Держ. премія УРСР, 1974, 1981. 
ПАВЛОВСЬКИЙ Віктор Олек- 
сандрович (н. 5.ХП 1925, Мінськ) 
-- рос. рад. актор, режисер, нар. 
арт. УРСР (з 1982). Член КПРС з 
1964. Після закінчення Театр. 
училища ім. Щепкіна при Ма- 
лому театрі працює (з перервою) 
в Чорноморському Червонопрапор- 
ному рос. драм. театрі ім. Лав- 
реньова. Серед вистав -- «Одна» 
С. Альошина, «Дама-невидимка» 
Пп. альдерова та ін. Знімається 
в кін 
ПАВЛОВСЬКИЙ Рафаїл Семено- 
вич (н. 18.1ІХ 1924, м. Бориспіль, 
тепер Київ. обл.) -- укр. рад. 
юрист, доктор юрид. наук (з 1979), 
Герой Рад. Союзу (1945). Член 
КПРС з 1943. В 1950 закінчив 
Харків. юрид. ін-т. З 1972 -- зав. 


кафедрою цього ін-ту. Осн. праці 
присвячені проблемам рад. держ. 
права. Держ. премія УРСР, 1981. 
ПАЗЕНКО Анатолій Федорович 
(н. 1.1Х 1934, Кривий Ріг) -- укр. 
і рос. рад. актор, засл. арт. УРСР 
(з 1976). Член КПРС з 1970. Після 
закінчення 1958 Київ. ін-ту театр. 
мистецтва ім. І. Карпенка-Карого 
працював в укр. театрах Одеси і 
Києва, з 1970 -- в Київ. рос. драм. 
театрі ім. Лесі Українки. Ство- 
рив образ В. І. Леніна («Юність 
батьків» Горбатова). Держ. пре- 
мія УРСР імені Т. Г. Шевченка, 
1983. С.М. Грін. 
ПАК Вітольд Вітольдович (н. 20.М 
1935, Донецьк) -- укр. рад. вче- 
ний у галузі гірничих машин, док- 
тор тех. наук (з 1971), професор 
(з 1982). Член КПРС з 1966. За- 
кінчив (1958) Донец. індустріаль- 
ний (тепер політех.) ін-т. 76 -- 
в Донецькому політех. ін-ті. Осн. 
праці -- з теорії раціонального 
профілювання і розрахунку основ- 
них елементів шахтних вентиля- 
торних установок. Держ. премія 
СРСР, 1981. 
ПАЛАЖЧЕНКО Олексій Овсійо- 
вич (23.ПІ 1924, с. Вікторове, те- 
пер Глухівського р-ну Сум. обл.-- 
28.ПІ 1979, Київ) -- укр. рад. 
письменник. Член КПРС з 1944. 
Закінчив Вищу партійну школу 
при ЦК Компартії України 11958). 
Під час Великої Вітчизн. війни був 
підпільником, партизаном у з'єд- 
нанні С. А. Ковпака, з 1943 -- в 
Рад. Армії. Окремими видання- 
ми вийшли збірки віршів «Путив- 
ляночка» (1956), «Зелений гомін» 
(1958), «На полі честі» (1971); 
повість «Подвиг комісара» (1970), 
нариси. С. Дем'янівська. 
ПАЛЛАЄВ Гаїбназар (н. 20. М 
1929, м. Ош Кирг. РСР) -- рад. 
державний і парт. діяч. Член 
КПРС з 1957. Н. всім'ї робітника. 
В 1954 закінчив Таджицький с.-г. 
ін-т. У 1954--77 -- на госп. і парт. 
роботі, зокрема 1965 -- 73 - - пер- 
ший секретар Ленінського райко- 
му КП Таджикистану. В 1977-- 
84 -- перший секретар Курган- 
тюбинського обкому КП Таджи- 
кистану. З 1984 -- Голова Прези- 
дії Верховної Ради Тадж. РСР, 
заст. Голови Президії Верховної 
Ради СРСР. Депутат Верховної 
Ради СРСР 10--11-го скликань. 
Нагороджений м орденом Леніна, 
4 орденами Трудового Червоного 
Прапора, орденом «Знак Пошани». 
ПАН Володимир Михайлович (н. 
15.1Х 1931, Харків) -- укр. рад. 
фізик, доктор фізико-матем. наук 
(з 1977), професор (з 1981). Член 
КПРС з 1960. Після закінчення 
Київ. політех. ін-ту (1954) працює 
в Ін-ті металофізики АН УР 
Осн. наук. праці -- в галузі ме- 
талофізики надпровідників, з ма- 
теріалознавства надпровідних ма- 
теріалів тощо. Держ. премія 
УРСР, 1982. 
ПАРАСУНЬКО Онуфрій  Арсе- 
нович |н. 30.М (12.УГ) 1913, с. 
Озаринці, тепер Могилів- Поділь- 
ського р-ну Вінн. обл.) -- укр. 
рад. історик, доктор істор. наук 
(з 1964), професор (з 1973), засл. 
діяч науки УРСР (з 1981). Член 
КПРС з 1937. В 1940 закінчив 
Київ. ун-т. Учасник Великої Віт- 
чизн. війни 1941--45. В 1940-41 -- 
проректор Чернівецького ун-ту, 
1946--49 -- в Київ. ун-ті, 1949-- 


71 -- в Ін-ті історії АН УРСР. З 
1971 -- зав. кафедрою Київ. ін- ту 
культури. Автор праць з історії 
України періоду капіталізму. 
ПЕН ЧЖЕНЬ (н. 1902, пров. Шань- 
сі) -- держ. і політ. діяч КНР. 
Член кпк з 1923. Член Політбю- 
ро ЦК КПК. З червня 1983 -- го- 
лова Постійного к-ту Всекит. збо- 
рів нар. представників (ВЗНП). 
ПЕРЕС ДЕ КУЄЛЬЯР (Регег 4є 
СиеПаг) Хав'єр (н. 19.1 1920, Лі- 
ма) -- держ. діяч Перу. Юрист. 
З 1944 -- на дипломатичній роботі. 
В 1969--71 -- перший перуанський 
посол в СРСР і (за сумісництвом) 
у Польщі. В 1971--81 -- постійний 
преретавних Перу в ООН. З 1.ЇІ 
1982-- генеральний секретар ООН. 
Портрет с. 566. 

ПЕТРОВ Василь (Іванович |н. 
2 (15).11917, с. Чорнолєське, ге- 
нер ШПрикумського р-ну Ставро- 
польського краю| -- рад. військ. 
діяч, Маршал Рад. Союзу (1983), 
Герой Рад. Союзу (1982). Член 
КПРС з 1944. В Рад. Армії з 1939. 
У 1948 закінчив Військ. академію 
їм. М. В. Фрунзе. З 1972-- команд. 


військами  Далекосхід. військ. 
округу, з 1930 -- головнокоманд. 
Сухопутними військами -- заст. 


міністра оборони СРСР. З 1976 
-- член ЦК КПРС. Депутат Вер- 
ховної Ради СРСР 9--11-го скли- 
кань. Нагороджений 3 орденами 
Леніна, ін. орденами, медалями. 
ПЕТРОВ Олег Борисович |н. 5 
(18).Х1 1914, Харків)-- укр. рад. 
архітектор, засл. арх. УРСР (з 
1981). Член КПРС з 1943. У 1932-- 
37 навчався у Дніпроп. інженер- 
но-буд. ін-ті. Споруди (житл., 
пром., адм.)-- у Дніпропетровську. 
1954 викладає у Дніпроп. 
інженерно-буд. ін-ті (з 1981 -- про- 
фесор). 
ПЄТУХОВ Михайло Васильович 
(н. 21.У 1950, Ташкент) -- укр. 
рад. артист балету, нар. арт. 
УРСР (з 1984). По закінченні 
1963 Київ. хореогр. уч-ща -- со- 
ліст балету Одес. театру опери та 
алету 
ПИВОВАРОВ Валентин Михайло- 
вич (н. 6.1М 1948, м. Біла Церква 


х я ра 
х З .1є єЙ 
ох «ХУ 1. 
| Ж 5, аа аби 
Ї.. ху М б 
Е . Ж М те М 
4 У М же. 
5 , -. ХУ ме 
. . з .- У 


«Ж з 
У М КА 

















565 


ПИВОВАРОВ 








Ге Паллаєв. 


НАВОЇЙСЬКА 
,, ОБЛАСТЬ 


ТСьк А 
0-вЛ 


Б; 


. 
77 щ 
2 У 
Ж 
Ма 
1 
то 


ці 


3 ом 


3: 

РЕ 

"о 
рі 


М - жанен 


ч «ча дю, 
За ф 


У 


ч 
А 

оо 
Ж 
фу 


566 
ПИВОВАРОВ 





ХХ. Перес де Куельяр. 





8. М. Пивоваров. 


г 


і то обу 


ї 
. 


нроовйранико 


б 
-/ 


Б.К. Пуго. 


З 





А.Ф. Рюйтель. 


Київ. обл.) -- укр. рад. співак 
(бас), нар. арт. УРСР (з 1983). 
Член КПРС з 1971. У 1977 закінчив 


Київ. консерваторію. В 1970-- 
71 -- артист Черкас. нар. хору, з 
1977 -- соліст Київ. театру опери 


та балету. Партії: Тарас Бульба 
(однойменна опера Лисенка), Силь- 
вестр («Ярослав Мудрий» Г. Май- 
бороди), Трохим  («Наймичка» 
Вериківського),  Сусанін  («Їван 
Сусанін», Глинки). |/. Д. Гамкало. 
ПИВОВАРОВ Костянтин Григо- 
рович (н. 15.Х 1939, Київ) -- укр. 


рад. режисер, засл. діяч мист. 
УРСР (з 1981). Член КПРС з 
1971. Син Г. Пивоварова. За- 
кінчив 1964 Київ. ін-т театр. ми- 
стецтва ім. І. Карпенка-Карого. 
З 1980 -- гол. режисер Чернів. 
кр. муз.драм. театру ім. О. 
обилянської. Вистави: «Наталка- 
Полтавка» І. Котляревського, 


«Сільська честь» Ї. Карпенка-Ка- 
рого, «Яблуневий полон» І. Дні- 
провського та ін. 
ПИЛИНСЬКИЙ Микола Микола- 
йович (н. 15.УП 1932, Харків) -- 
укр.рад. мовознавець, доктор філо- 
логічних наук (з 1976). Член КПРС 
з 1958. Закінчив Київ. ун-т (1955). 
З 1961 працює в Ін-ті мовознавства 
АН УРСР. Праці з лексикології, 
лексикографії, соціолінгвістики. 
Один із укладачів і редакторів 
«Російсько-українського словника» 
(т. 2 -- 3, 1968), співавт. праць 
«Сучасна українська літературна 
мова. Стилістика» (1973), «Мова 
і час» (1977). Держ. премія 
УРСР, 1971. Л. О. Кадомцева. 
ПИЛЬНИК Євген Олексійович (н. 
25.Х 1921, с. Сиваське, тепер смт 
Новотроїцького р-ну Херсон. обл.) 
-- укр. рад. архітектор, засл. арх. 
УРСР (з 1981). Член КПРС з 
1945. У 1940--51 навчався в Київ. 
худож. ін-ті. Серед споруд -- 
житлові і адм. будинки, навч. і 
видовищні заклади в Києві, Дні- 
пропетровську, Кривому Розі, Тер- 
нополі та ін. 

ПЛАТОНОВ Олексій Миколайо- 
вич (н. 6.ІХ 1937, м. Чита) -- рад. 
вчений, доктор геол.-мінералогіч- 
них наук. Член КПРС з 1976. 
Закінчив Київ. ун-т (1959). 
З 1969 працює в Ін-ті геохімії і фі- 
зики мінералів АН УРСР. Осн. 
праці -- з питань спектроскопіч- 
них властивостей га оптичної 
спектроскопії мінералів. Держ. 
премія УРСР, 1983. 
ПРІСНЯКОВ Володимир Федоро- 
вич (н. 18.У1 1937, ст. Верхівцеве 
Верхньодніпровського р-ну Дні- 
проп. обл.) -- укр. рад. вчений у 
галузі механіки і теплофізики, док- 
тор тех. наук (з 1973), професор 
(з 1974), засл. діяч науки УРСР 
(з 1982). Член КПРС з 1968. Після 
закінчення (1960) Дніпроп. ун-ту 
працює в цьому ж вузі. Одночас- 
но (з 1983) -- в Їн-ті кгеотех- 
нічної механіки АН УРСР. 
ПРЯДЧЕНКО Микола Данилович 
(н. 13.МІ 1951, с. Вінницькі Стави 
Васильківського р-ну Київ. обл.) -- 
укр. рад. артист балету, нар. арт. 
УРСР (з 1982). З 1969, після за- 
кінчення Київ. хореографічного 
уч-ща,-- соліст балету Київ. теат- 
ру опери та балету ім. Т. Г. Шев- 
ченка. 

ПУГО Борис Карлович (н. 19.П 
1937, м. Калінін) -- рад. парт. і 
держ. діяч. Член КПРС з 1963 
Закінчив Ризький політех. ін-т 


(1960). З 1961 -- на керівній ком- 
сомольській та парт. роботі. З 
1969 -- перший секретар ЦК 
ЛКСМ Латвії, з 1970 -- секретар 
ЦК ВЛКСМ. З 1974-- інспектор 
ЦК КПРС, зав. відділом орг.-парт. 
роботи ЦК Компартії Латвії. З 
1975 -- перший секретар Ризького 
міськкому партії. З 1977 -- пер- 
ший заст. голови, з 1980-- голова 
КДБ Латв. РСР. З квітня 1984 -- 
перший секретар ЦК Компартії 
Латвії. Депутат Верховної Ради 
СРСР 11-го скликання. Нагородже- 
ний орденами Трудового Червоно- 
го Прапора, Червоної Зірки, «Знак 
Пошани», медалями. 


РС 


РАЛЬЧЕНКО Володимир  Івано- 
вич (н. 4.УПІ 1949, м. Полоцьк Ві- 
теб. обл.) -- укр. рад. архітектор. 
У 1967--74 навчався у Київ. інже- 
нерно-буд. ін-ті. Створив проекти 
ряду споруд в Чернігові (у спів- 
авторстві). Держ. премія УРСР 
ім. Т. Г. Шевченка, 1984. 

РЄЗВОЙ Дмитро Петрович |н. 
6 (19) УПІ 1912, Петербург) -- 
радянський геолог, доктор геоло- 
го-мінералогічних наук (з 1956), 
засл. діяч науки УРСР (з 1982). 
Закінчив  Ленінгр. гірничий ін-т 
(1935). З 1952 -- зав. кафедрою 
Львів. ун-ту. Осн. праці -- 3 пи- 
тектоніки Закарпаття та ін. 


тань 
егіонів, , 
ОБІТНИЧА ПАРТІЯ  ЕФІО- 


ПІЇ (РПЕ). Засн. у вересні 1984 
на Установчому з'їзді в Аддіс- 
Абебі. З'їзд проголосив створення 
у країні марксистсько-ленінської 
партії, прийняв її програму ! ста- 
тут, спрямовані на соціалістичну 
перебудову суспільства, схвалив 
10-річний план екон. і соціального 
розвитку Ефіопії на 1984--93. 
Ген. секретарем  РІПЕ обраний 
Менгісту Хайле Маріам. Друк. 
орган -- газ. «Серто адер» («Тру- 


дящий», з 1980). 

РОЗАНОВ Євген Григорович 
(н. 8.ХІ 1925, Москва) -- рос. рад. 
архітектор, дійсний член  АМ 


СРСР (з 1983), нар. арх. СРСР (з 
1933). Член КПРС з 1964. У 1951 
закінчив Моск. архіт. ін-т. Серед 
споруд (всі -- у співавторстві) -- 
філіал Центр. музею В. І. Леніна 
(1970), Палац дружби народів 
СРСР ім. В. І. Леніна (1980; 
всі -- у Ташкенті) та ін. Держ. 
премія СРСР, 1975, 1980. 

Л. К. Кабанова. 
РОЗТОЧЧЯ -- заповідник у Яво- 
рівському р-ні Львів. обл. УРСР. 
Пл. 2080 га. Створений 1984 для 
охорони типових природних комп- 
лексів  Зх.-Української  лісосте- 
пової провінції, в межах Головно- 
го Європ. вододілу. Високопро- 
дуктивні ліси з дуба, сосни зви- 
чайної, бука європейського (пн.- 
сх. межа його ареалу) та ін. 
Водяться козуля, свиня дика, ли- 
сиця, сова болотна та ін. Багато 
видів тварин і рослин занесено до 
Червоної книги. В. І. Олещенко. 
РОМАНОВА Олександра Васи- 
лівна (н. 7.1 1920, с. Мар'їно, те- 
пер Торжоцького р-ну Калінін. 
обл.) -- укр. рад. фізик, доктор 


фізико-матем. наук (з 1979). Член 
КПРС з 1957. Закінчила (1944) 
Моск. ун-т, 1946--51 працювала в 
Київ. політех. ін-ті. З 1951 -- в 
Ін-ті металофізики АН УРСР. 
Основні праці -- з рентгенографії 
рідин Держ. премія УРСР, 1983. 
РОСОЧИНСЬКИЙ Олексій Ана- 
толійович |н. 27.ХП 1916 (9.Ї 
1917), м. Хорол, гепер Полтав. 
обл.)-- укр. рад. вчений у галузі 
металознавства і зварювання, док- 
тор тех. наук (з 1970), професор 
(з 1976). Член КПРС з 1953. У 
1941 закінчив Київ. індустріаль- 
ний (тепер політех.) ін-т. З 1951 
-- В Ін-ті електрозварювання ім. 
. О. Патона АН УРСР. Держ. 
премія СРСР, 1981. Держ. премія 
УРСР, 1982. 
РУДЕНКО Володимир Семенович 
(н. 6.МІ 1927, с. Лизо"'убова Сло- 
бода, тепер Яготинського р-ну 
Київ. обл.) -- укр. рад. вчений у 
галузі промислової електроніки і 
теоретичної електротехніки, док- 
тор тех. наук (з 1976), професор 
(з 1977), засл. працівник вищої 
школи УРСР (з 1977). Член КПРС 
з 1955. Після закінчення (1949) 
Київ. політех. ін-ту працює в цьо- 
му ж вузі. Праці -- в галузі ана- 
лізу і синтезу нелінійних електр. 
кіл. Держ. премія УРСР, 1982. 
РУДЬ Микола Данилович |н. 26. 
ГУ (9.У) 1912, с. Олександрівка, 
тепер Зачепилівського р-ну Хар- 
ків. обл.) -- укр. рад. письмен- 
ник. Член КПРС з 1940. Закін- 
чив Літературний ін-т ім. О.М. 
Горького (1940). Друкуватися по- 
чав 1930. Перші збірки поезій -- 
«Найближче» і «Після бурі» (1936). 
В роки Великої Вітчизн. війни -- 
військ. кореспондент. Автор 3бі- 
рок на воєнно-патріотичні теми: 
«Слово після бою» (1947), «Рідні 
вогні» (1950), «Граніт Сталінгра- 
да» (1951). Образи сучасників 
відтворено в книгах  «Донецькі 
зорі» (1958), «Грім на зелене гілля» 
(1960). Відомі романи Р.: «Бори- 
вітер» («І не сказала люблю», 
1964), «З матір'ю на самоті» 
(1967), «Не жди, не клич» (1978). 
Р І.Г Турбай. 
РЮЙТЕЛЬ Арнольд Феодорович 
(н. 10.У 1928, волость Лайм'яла 
Сааремааського пов., тепер Кінгі- 
сеппського р-ну Ест. РСР)-- рад. 
партійний і держ. діяч. Член 
КПРС з 1964. Закінчив Ест. с.-г. 
академію (з 1964), кандидат с.-г. 
наук (з 1972). Трудову діяльність 
почав 1949. Після військ. служби 
викладав у Тартуській школі ме- 
ханізації с. г. В 1957--63 -- гол. 
зоотехнік дослідної бази «Тяхтве- 
ре» Ест. н.-д. ін-ту тваринництва 
і ветеринарії, заст. директора цьо- 
го ін-ту. 9 -- директор 
опорно-зразкового радгоспу «Тар- 
ту», 1969--77 -- ректор Ест. с.-г. 
академії. В 1977--78 -- секретар 
ЦК КП Естонії, 1979--83 -- пер- 
ший заст. Голови Ради Міністрів 
Ест. РСР. З квітня 1983 -- Голова 
Президії Верховної Ради Ест. 
РСР, заст. Голови Президії Верхов- 
ної Ради СРСР. Депутат Верхов- 
ної Ради СРСР 11-го скликання. 
Нагороджений орденами Леніна, 
Дружби народів, «Знак Пошани». 
РЯБОВ Яків Петрович (н. 24.11 
1928, Рузаєвський р-н Морд. АРСР) 
-- рад. держ. і парт, діяч. Член 
КПРС з 1954. Закінчив Уральсь- 
кий політех. ін-т (1952). В 1943-- 


58 працював на ЄСвердл. турбомо- 
торному з-ді. З 1958 -- на парт. 
роботі. В 1963 -- 66 -- перший сек- 
ретар Свердл. міськкому КПРС; 
1966--71 -- другий секретар, 1971 
--76 -- перший секретар Свердл. 
обкому КПРС, 1976--79 -- секре- 
тар ЦК КПРС, 1979--83 -- пер- 
ший заступник Голови Держплану 
СРСР. З 1984 -- заступник Голо- 
ви Ради Міністрів СРСР. Член 
ЦК КПРС з 1971. Депутат Верхов- 
ної Ради СРСР 8--11-го скликань. 
Нагороджений 3 орденами Леніна, 
ін. орденами, медалями. 
РЯЗАНОВ ЄЕльдар  Олександро- 
вич (н. 18.ХП 1927, Самара, те- 
пер м. Куйбишев) -- рос. рад. 
режисер і сценарист, нар. арт. 
СРСР (з 1984). У 1950 закінчив 
ВДІК (майстерня Г. Козінцева). 
Працював на Центр. студії доку- 
ментальних фільмів (1950--55), з 
1955 -- на «Мосфільмі». Здійснив 
постановки фільмів: «Карнаваль- 
на ніч» (1956), «Гусарська балада» 
(1962),  «Бережись автомобіля» 
(1966), «Іронія долі...» (1976), 
«Службовий роман» (1977), «Га- 
раж» (1979), «Вокзал для двох» 
(1982), «Жорстокий романс» (1984). 
Держ. премія СРСР, 1977. 
САЛАЄВ Ельдар Юнісогли (н. 
З1.ХП 1933, Нахічевань) -- рад. 
фізик, академік АН Аз. РСР 
(з 1983), президент АН Аз. РСР 
(з 1983). Член КПРС з 1963. За- 
кінчив Азерб. університет (1956). 
Праці -- в галузі дослідження 
енергетич. спектра тпіаруватих на- 
півпровідників. Депутат  Верхов- 
Ради СРСР 11-го скликання. 
САЛІМОВ  Акіл  Умурзакович 
(н. 24.ХП 1928, Ташкент) -- рад. 
державний і парт. діяч; доктор 
тех. наук (з 1931). Член КПРС з 
1957. Н. в сім'ї службовця. Закін- 
чив (1950) Середньоазіат. політех. 
ін-т (Ташкент). У 1954--65 працю- 
вав у цьому ж ін-ті. З 1965 -- вапа- 
раті ЦК Компартії Узбекистану. 
В 1970--83 -- секретар ЦК Ком- 
партії Узбекистану. З грудня 1983 
-- Голова Президії Верховної Ра- 
ди Узб. РСР, з 1984 -- заст. Голо- 
ви Президії Верховної Ради СРСР. 
Депутат Верховної Ради СРСР 
11-го скликання. Нагороджений 
орденом Жовтневої Революції, 4 
орденами Трудового Червоного 
Прапора. 

САМОФАТОВ Іван Миколайович 
(н. 12.ІХ 1932, с. Хаустове, тепер 
Спас-Деменського р-ну  Калуз. 
обл.) -- укр. рад. військ. дири- 
гент. нар. арт. УРСР (з 1978). 
Член КПРС з 1956. У 1957 закін- 
чив Їн-т військових диригентів у 
Москві. З 1963 -- муз. керівник 
і диригент, з 1975 -- начальник і 
худож. керівник Ансамблю пісні 
й танцю Червонопрапорного Чор- 
номорського Флоту. Автор пісень, 
зокрема, «Я вернусь к тебе...», 
«Не шуми ть, море Средиземное», 
«Здравствуй, Севастополь», «Чай- 
ка», «Черноморских  границ ча- 
СОВОЙ ». . С. Мурза. 
СДАУЛ Бруно Едуардович (н. 8.Ї 
1932, м. Нарва) -- рад. державний 
і парт. діяч. Член КПРС з 1960. 
Н. в сім'ї робітника. В 1956 закін- 
чив Ленінгр. електротех. ін-т зв'яз- 
ку ім. Бонч-Бруєвича, 1973 -- За- 
очну ВПШ при ЦК КПРС, канди- 
дат екон. наук (з 1977). У 1975-- 
33 -- заст. Голови Ради Міністрів 
Ест. РСР, 1983--84 -- секретар 


ЦК Компартії Естонії, з січня 
1984 Голова Ради Міністрів 
Ест. РСР. Депутат Верховної Ра- 
ди СРСР 11-го скликання. Наго- 
роджений 3 орденами Трудового 
Червоного Прапора, орденом «Знак 
Пошани». Держ. премія СРСР, 
1981. Портрет с. 568. 

СВИСТУНОВ Володимир Михай- 
лович (н. 3.П 1941, м. Тихорецьк 
Краснодарського краю) укр. 
рад. фізик, доктор фізико-матем. 
наук (з 1980), професор (з 1982). 
Член КПРС з 1976. Закінчив Хар- 
ків. ун-т (1963). З 1965 -- у До- 
нец. фіз.тех. інті АН УРСР. 
Праці -- вгалузі фізики твердого 
тіла. Держ. премія УРСР, 1980. 
СЕРЕНЬТ (Зегеяпі) Лібер (н. 1916, 
Монтевідео, Уругвай) -- політ. і 
громад. діяч Уругваю, генерал 
(1963). Після закінчення військ. 
училища -- на командних посадах 
(до 1969). В 1971 очолив Широкий 
фронт -- об'єднання прогресивних 
сил Уругваю. В 1978 засуджений 
військ. трибуналом до 14 років 
ув'язнення. В 1984 під тиском 
широкої громадськості визволений. 
«Золота медаль Миру» ім. Ф. Жо- 
ліо-Кюрі, 1981. Міжнар. Ленін- 
ська премія «За зміцнення миру 
між варедама м. 1980--82. Портрет 


С. ; 
СИДОРУК Володимир Федоро- 
вич (н. 3.І 1925, с. Ржищів, тепер 
смт Кагарлицького р-ну Київ. 
обл.) -- укр. рад. живописець, 
засл. художник УРСР з 1985. 
Твори: «Богдан Хмельницький |і 
Максим Кривоніс» (1965), «Бере- 
зи» (1965), «М. О. Щорс і В. Н. 
Боженко» (1968), «В. І. Ленін у 
Горках» (1970), «Їван Франко і 
Марко Черемшина» (1972), трип- 
тих з дина» (1975), «Заснов- 
ники Києва» (1982), пейзажі. 
СІГОРСЬКИЙ Віталій Петрович 
(н. 19.ХІ 1922, с. Бубнівська Сло- 
бідка, тепер Золотоніського р-ну 
Черкас. обл.) -- укр. рад. вчений 
у галузі радіоелектроніки, доктор 
тех. наук (з 1960), професор (з 
1964), засл. діяч науки УРСР (з 
1934). Член КПРС з 1948. Після 
закінчення (1949) Львів. політех. 
ін-ту працював в ньому; 1953--64 
-- в н.-д. ін-тах АН УРСР і Си- 
бірського відділення АН СРСР. З 
1964 -- зав. кафедрою Київ. по- 
літех, ін-ту. 

СКРИПНИК Лариса Григорівна 
(н. 21.1ГУ 1921, с. Єгорівка, тепер 
Новоукраїнського р-ну Кірово р. 
обл.) укр. рад. мовознавець. 
Член КПРС з 1951. Закінчила Ки- 
їв. ун-т (1947). Працювала в Ін-ті 
мовознавства АН УРСР (1952-- 
77), Київ. ін-ті культури (1977-- 
83). Доктор філологічних наук 
(з 1976), професор (з 1981). 

Один з авторів праці «Сучасна 
українська літературна мова. Лек- 
сика і фразеологія» (1973), уклада- 
чів і редакторів «Словника укра- 
їнської мови» (т. 1--11, 1970--80). 
Держ. премія СРСР, 1983. 
СЛЄПЦОВ Григорій Кузьмич 
(н. 4.У 1927, с. Євсуг, тепер Біло- 
водського р-ну Ворошиловгр. обл.) 
-- укр. рад. скульптор, засл. ху- 
дожник УРСР (з 1983). Член 
КПРС з 1957. У 1945--50 навчався 
у Ворошиловгр. худож. уч-щі. 
Твори: «Мужність» (1965), «Мон- 
тажник» (1971), «Рейд» (1975), 
меморіал. комплекс  «Нескорені» 
(Краснодон, 1982 у співавт.). 


СОЛОВИОВ Володимир  Олек- 
сійович (н. 11.ХІ 1946, Моск- 
ва) -- льотчик-космонавт СРСР, 
Герой Радянського Союзу (1984). 
Член КПРС з 1977. Закінчив 
(1970) Московське вище тех зічне 
училище ім. М. Е. Баумана. З 1970 
працює в конструкторському бюро. 
В загоні космонавтів -- з 1978 
Разом з Л. Д. Кизимом і О.Ю. 
Атьковим (див. т. 12, Додаток) як 
борт-інженер  8.П 1984 старту- 
вав на космічному кораблі «Союз 
Т-10». Після стикування (9.П) з 
орбітальною станцією «Салют-7» 
екіпаж за 237 діб (найтривалі- 
ший політ за станом на 1.П 1985) 
виконав велику програму наук.- 
тех. і мед.-біол. досліджень і екс- 
периментів. Портретс. 5 8. 


СОСНОВИЙ Дмитро Григорович 
(н. 20.МІ 1923, с. Старий Орлик, 
тепер с. Радянське Кобеляцького 
р-ну Полтав. обл.) -- укр. рад. 
архітектор, засл. арх. УРСР (з 
1978). Член КПРС з 1944. У 1951 
закінчив Одес.  інженерно-буд. 
ін-т. Серед споруд-- Івано-Фр. 
укр. муз.драматичний театр ім. 
І. Франка (1981). Держ. премія 
УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1982. 
СПІВАЧУК Володимир Олександ- 
рович (н. 14.У 1931, с. Красно- 
армійське, тепер Новоазовського 
р-ну Донец. обл.) -- укр. рад. ар- 
хітектор, засл. арх. УРСР (з 
1983). У 1955 закінчив Харків. ін- 
женерно-буд. ін-т. Серед споруд-- 
комплекс з-ду «Кримська троян- 
да» в Сімферополі (1969), станції 
Харків. метрополітену. 


СТАНКОВИЧ Євген Федорович 
(н. 19.ІХ 1942, м. Свалява Закарп. 
обл.) укр. рад. композитор, 
засл. діяч мист. УРСР (з 1980). 
Член КПРС з 1975. У 1970 закін- 
чив Київ. консерваторію (клас 
Б. Лятошинського та Скори- 
ка). Твори: опера «Цвіт папороті» 
(1979), кантата «Слово про Леніна» 
(1970), балет «Ольга» (1982), 
симф. музика, камерно-інструм. 
і фп. твори, хори, романси, піс- 
ні, музика до кінофільмів. Респ. 
комсомольська премія ім. М. Ост- 
ровського, 1976. Держ. премія 
УРСР ім. Т.Г. Шевченка, 1977. 
В. С. Мурза. 
СТАРЦЕВ Валер'ян Іванович |н. 
14(27). ХІ 1913, Харків| -- укр. 
рад. фізик, доктор фіз.-матем. 
наук (з 1962), професор (з 1963), 
засл. діяч науки УРСР (з 1984). 
Член КПРС з 1944. Закінчив 
(1936) Харків. мех.-машинобуд. 
ін-т. Працював у Харків. н.-д. 
ін-тах. З 1961 -- у Фіз.-тех. ін-ті 
низьких т-р АН УРСР. Осн. праці 
-- з галузі фізики кристалів. 
СТАХУРСЬКИЙ Михайло Ми- 
хайлович (24.І 1903, с. Вівся, те- 
пер Чемеровецького р-ну Хмель- 
ницької обл.-- 10.ГУ 1971, Київ) 
-- парт. і держ. діяч УРСР. Член 
КПРС з 1921. Н. всім'ї робітника. 
В 1941 закінчив Дніпроп. с.-г. ін-т. 
Під час Великої Вітчизн. війни -- 
член військ. рад ряду армій і 
фронтів, генерал-лейтенант. У 1945 
--91 -- перший секретар Вінн., 
1952--55 -- Полтав. обкому, 1955-- 
97 -- Хабаровського крайкому, 
1957--61 -- Житомир. обкому пар- 
тії. В 1956--62 -- член ЦК КПРС. 
у 1949--56, 1960--61 -- член ЦК 
Компартії України. Депутат Вер- 
ховної Ради СРСР 2--5-го скли- 








567 
СТАХУРСЬКИЙ 








Я. П. Рябов. 





А. У. Салімов. 


Р ле» 


че, 





я 
Гай) 
а іш 
- 
5 й 
М і 
Й 
1 « я 
| . т Р ФУТ 
ть й б 
ою - 4 
ПА 2 
М їні ОМ . 


І. М. Самофатов. 


568 


СТЕПАНОВ 





Л. Сереньї. 





В.О. Соловйов. 


"к і - 





Т.М. Стратієнко. 


кань. Нагороджений З орденами 
Леніна, ін. орденами, медалями. 
СТЕПАНОВ Юрій (Іванович (н. 
1.П 1920, с. Панчеве, тепер Ново- 
миргородського р- ну Кіровогр. 
обл.) -- укр. рад. архітектор, засл. 
арх. УРСР (з 1981). Член КПРС з 
1944. У 1937--47 (з перервою) нав- 
чався в Одес. інженерно-буд. ін-ті. 
Серед споруд-житл. будинки (всі 
-- в Одесі). 

СТЕРЕНБОГЕН Юрій Олександ- 
рович (н.24.П 1919, Миколаїв) 
-- укр. рад. вчений у галузі зва- 
рювання, доктор тех. наук (з 1972), 
професор (з 1982). Член КПРС з 
1946. Після закінчення (1944) 
Уральського індустріального ін-ту 
працює в Ін-ті електрозварювання 
ім. Є. О. Патона АН УРСР. 
Держ. премія УРСР, 1983. 


СТРАТІЄНКО Тамара Миколаїв- 
на (дівоче прізв.-- Гримальська; 
н. 23.1Х 1946, м. Димер Київ. 

л.) -- укр. рад. актриса, нар. 
о УРСІ (з 1983). Після закін- 
чення 1968 Київ. ін-ту театр. 
мист. ім. І. К. Карпенка-Карого 


-- диктор Укр. телебачення. Ве- 
дуча ряду муза і публіцистичних 
програм. Дворниченко. 


СТРИГІН Ра Ілліч (н. 26.ПІ 
1926, с. Атмис, тепер Нижньоло- 
мовського р-ну Пенз. обл.) -- рад. 
геолог, доктор геол.-мінералогіч- 
них наук (з 1981). Член КПРС з 
1942. Закінчив Моск. геологороз- 
відувальний ін-т (1951). З 1969 -- 
в Ін-ті геохімії і фізики мінералів 
АН УРСР. Осн. праці -- в галузі 
дослідження процесів  метамор- 


ж метасоматозу та пошуків 
удних роревним Держ. премія 
УРСР, 


єтУпіН ця Іванович (н. 30.МУ 
1924, с. Євсюки, тепер Ісількуль- 
ського р-ну Ом. обл. )-- рос. рад. 
актор і режисер, засл. діяч мист. 
УРСР (з 1983). Член КПРС з 
1950. В 1957 закінчив Держ. 
ін-т театр. мистецтва (Москва). З 
960 -- в Севастопольському рос. 
драм. театрі ім. А. В. Луначарсь- 
кого. Вистави: «Місяць на селі» 
І. Тургенєва, «Отрута» А. Луна- 
зарсвкого; «Відкритія оо Ю. Щер- 
бак О. Силіна. 
СУХЕНКО Во Васильович 
(н. 21.ГУ 1941, с. Рибці Полтав. 
р-ну Полтав. обл.) -- укр. рад. 
скульптор. У 1966 закінчив Київ. 
худож. ін-т. Серед творів -- па- 
м'ятники С. А. Ковпаку в м. Пу- 
тивлі Сум. обл. (1971), Т. ше». 
ченку в м. Шевченко  Мангишл. 
обл. Каз. РСР (1981; всі -- у спів- 
авторстві). Держ. премія УРСР 
ім. Т.Г. Шевченка, 1984. 


Р. Л. Вартиванова. 


ТУ Ф 


ТАБАРОВСЬКИЙ Борис Мойсе- 
йович (н. 5.ХП 1923, Харків) -- 
рос. рад. актор, нар. арт. УРСР 
(з 1982). В 1950 закінчив Харків. 
театр. ін-т, з 1948 -- в Харків. рос. 
драм. театрі ім. О. С. Пушкіна. 
Серед ролей -- Гаєв  («Вишне- 
вий сад» Чехова), Луначарський 
(«Більшовики» Шатрова), Бризга- 
лов («Кафедра»  Врублевської). 


ТАНЧЕР Володимир  Карлович 
Гн. 7 (20), ГУ Ре м. Бахмач, те- 
пер Черніг. обл.) -- укр. рад. фі- 
лософ, доктор філос. наук (з 1963), 
професор (з 1963), засл. діяч науки 
УРСР (з 1984). Член КПРС з 
1944. Учасник Великої Вітчизн. 
війни 1941--45. Закінчив Київ. 
ун-т (1949). З 1949 -- на викла- 
дацькій роботі, зав. кафедрою 
(з 1959) Київського ун-ту. Пра- 
ці присвячені проблемам наукового 
атеїзму. 


ТАРАНЕЦЬ Олександр  Михай- 
лович (н. 26.ПІ 1924, с. Зелене, те- 
пер зайіоно раніїи р-ну Кіровогр. 
обл.) -- укр. рад. співак, нар. арт. 
УРСР (з 1984). Член КПРС з 
1964. У 1955 закінчив Київ. кон- 
серваторію (клас І. Паторжин- р 
ського). З 1953 -- соліст Укрдерж- 


естради (з 1959 -- Укрконцерт). 

Б. Ф. Кордіані. 
ТАРАНЧЕНКО Юрій (Георгій) 
Федорович (8. (21.1) 1905, ст. 


Ворожба, тепер місто Білопільсь- 
кого р-ну Сум. обл.-- 7.ПІ 1978, 
Київ)-- укр. рад. диригент і педа- 
гог, засл. арт. УРСР (з 1946). Член 
КПРС з 1952. В 1931 закінчив 
Київ. муз.-драм. ін-т ім. М. В. 
Лисенка, 1939 -- Київ. консерва- 
торію, 1966-72 -- її викладач. 
У 1945--68 -- гол. диригент Хоро- 
вої капели Укр. радіо. 

О. Г. Таранченко. 


ТАРАЩАН з на Миколайо- 
вич (н. 2.ІХ 1936, с. Троїцьке Воз- 
несенського | р-ну Микол. обл. 


УРСР) -- укр. рад. геолог, доктор 
геол.-мінералогічних наук. Член 
КПРС з 1977. Закінчив Одес. 
ун-т (1959). З 1969 працює в Ін-ті 
геохімії і фізики мінералів АН 
З Державна премія УРСР, 


ТАРТАКОВСЬКИЙ Борис Мико- 
лайович (5.ХІ 1926, Дніпропет- 
ровськ -- 20.ГУ 1981, там же)-- 
укр. рад. вчений у галузі гірничої 
справи, доктор тех. наук (з 1968), 
професор (з 1970). Член КПРС з 
1955. Закінчив (1950) Дніпроп. 


гірничий ін-т, працював (1956-- 
62)у цьому ж вузі. З 1962-- в 
Ін-ті  геотехнічної механіки АН 
о Держ. премія УРСР, 1972, 

1983. ЧИ Єфремов 


ТИМОШЕНКО и Дмитрович 
(20.МІ 1920, с. Вільховець тепер 
Звенигородського р-ну Черкас. 
обл.-- 29.ТУ 1984, Київ) -- укр. 
рад. мовознавець. Член КПРС з 
1943. Закінчив Об'єднаний Укр. 

ун-т у Кзил-Орді (1942). З 1949 
працював у Київ. ун-ті. Осн. пра- 
ці-- З історії укр. літ. мови, стилі- 
стики,  шевченкознавства «Роль 
Т.Г. Шевченка в розвитку україн- 
ської літературної мови», 1961; 
«Фонетичні і морфологічні особ- 
ливості стильових різновидів укра- 
їнської мови», 1972, тощо). Уклав 
«Хрестоматію матеріалів з історії 
української літературної мови» 
(ч. 1--2, 1959--61). Н. І. Тоцька. 
толочко Петро Петрович (н. 
21.П 1938, с. Пристроми, тепер Пе- 
реяслав- «Хмельницького р-ну Київ. 
обл.) -- укр. рад. історик і архе- 
олог, доктор історичних наук (з 
1981). Член КПРС з 1981. В 1960 
закінчив Київ. ун-т. З 1961 пра- 
цює в Ін-ті археології АН УРСР. 
Автор праць, присвячених історії 
Києва, походженню  давньорус. 
міст, соціально-екон., етнічному і 
політичному розвиткові Давньо- 
рус. держави. Державна премія 
РС 83. 


ТУКАЛЕВСЬКИЙ Ігор Микола- 
йович (н. 13.МІ 1916, м. Ніжин, 
тепер Черніг. обл.) -- укр. рад. 
архітектор, засл. арх. УРСР (з 
1976). Член КПРС з 1942. У 1941 
закінчив Київ. буд. ін-т. Серед 
споруд (всі -- у співавт.) -- будин- 
ки Їн-ту хімії АН УРСР (1958), 
ін-тів «Діпроцивільпромбуд» (1970 
та «Діпросільпромбуд» 
(1975) у Києві, житл. район по ву- 
ли Руській у зернівнях (1969--- 


) Кілессо. 
УСТИНОВ -- колищня (до 1985) 
назва, м. Іжевська. 

ФЕДІРКО Микола Юрійович (н. 
9.Х 1920, с. Курилівка, тепер 
ПНР) -- укр. рад. різьбяр на дере- 
ві, засл. майстер нар. творчості 
(з 1982). Член КПРС з 1960. У 
1946--51 навчався у Косівському 
уч-щі прикладного мистецтва, 
1955--82 -- викладач цього уч-ща 
(тепер Косівський технікум нар. 
худож. промислів ім. В. Касіяна). 
Серед творів -- древко до Держ. 
прапора УРСР, виготовлене на 
честь 300-річчя возз'єднання Ук- 


раїни З Росією (1956), тематичні 
тарілки, портрети Ю. їВ. Шкріб- 
ляків (1958 -- 59), В. І. Леніна 


(1974), Лес! Українки (1976). 


ГОЛОВНА РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ, НАУКОВІ КОНСУЛЬТАНТИ ТА СПІВРОБІТНИКИ 


ГОЛОВНОЇ РЕДАКЦІЇ 


ГОЛОВНА РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ 


УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ 


|0. К. АНТОНОВ| , Ф. С. БАБИЧЕВ (заступник голови редколегії), Б. М. БАБІЙ, |П. І. БАГРІЙ|, Їм. П.БАЖАНІ (голова 
редколегії), (у. К. БІЛОДІД| Г. О. БОГДАНОВ, Т. А. ГАВРИЛОВА, С. М. ГЕРШЕНЗОН, О. В. ГІТАЛОВ, 
|В: М. ГЛУШКОВ| , О. Т. ГОНЧАР, А. Ф. ДЕНИСОВ (відповідальний секретар редколегії), І. О. ДЗЕВЕРІН, І. Д. ЄРШОВ, 


Г. Г. ЄФИМЕНКО, |Р. Є. КАВЕЦЬКИЙ|, Ю. Ю. КОНДУФОР, П. Г. КОСТЮК, А. В. КУДРИЦЬКИЙ ((заступник го- 


лови редколегії), Ю. І. КУНДІЄВ, О. М. ЛОПУХОВ, І. І. ЛУКІНОВ, І. І. ЛЯШКО, Г. І. МАЙБОРОДА, О. М. МА- 
РИНИЧ, О. П. МАРКЕВИЧ, В. А. МАСОЛ, В. І. МОССАКОВСЬКИЙ, А. В. МЯЛОВИЦЬКИЙ, М. М. ПАЛАМАРЧУК, 


Б. Є. ПАТОН, Я. С. ПІДСТРИГАЧ, О. В. ПОГОРЄЛОВ, Є. П. ПРОСКУРІН. |В. м. РЕМЕСЛОЇ, А. П. РОМОДА- 
НОВ, К. М. СИТНИК, І. І. СТРЕЛЬЧЕНКО, П. Т. ТРОНЬКО, О. І. ТРОЯН, |м. 3. шАМОТА|, |Г. А. ШВЕД|; В. І. ШИН- 


КАРУК, М. П. ЩЕРБАК, В. І. ЮРЧУК. 


КЕРІВНИЦТВО ГОЛОВНОЇ РЕДАКЦІЇ 


Головний редактор, голова редакційної колегії -- академік АН УРСР |М. Пп. БАЖАНІ. 


Заступник голови редакційної колегії - академік АН УРСР Ф. С. БАБИЧЕВ. Й 
Заступник головного редактора, заступник голови редакційної колегії -- кандидат сторичних наук А. В. КУДРИЦЬКИЙ. 


Відповідальний секретар -- заступник головного редактора -- кандидат історичних наук 
М. А. ПОГОСЯН (1--11 томи -- М. І. ФЕДУН). 


Заступник відповідального секретаря по виробництву -- 


ЧЛЕНИ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ ОКРЕМИХ ТОМІВ УРЕ 


Ф. ДЕНИСОВ. 


В. І. ЗАГОРОДНІЙ, І.І. КОНДИЛЕНКО, М. В. КУЗЬМЕНКО, К. І. НЕСЕН. А. Г. ШЕВЕЛЄВ. 


ХУДОЖНЯ РАДА УРЕ 


М: П. БАЖАНІ -- головний редактор Української Радянської Енциклопедії і голова художньої ради, А. В. КУДРИЦЬКИЙ -- заступ- 
о а а 5 з . Я 
ник головного редактора УРЕ -- заступник голови художньої ради, А. Ф. ДЕНИСОВ -- відповідальний секретар -- заступник головно- 


го редактора УРЕ, Б. В. ВАЛУЄНКО -- декан графічного факультету Українського поліграфічного інституту ім. І. Федорова, І. І. ВЕР- 


А -- зав. редакцією мистецтва і архітектури Головної 


-- головний художник видавництва «Наукоза думка», Г. 


редакції УРЕ, В 
Головної редакції УРЕ. О. Г. ДАНЧЕНКО - заслужений діяч мистецтв УРСР, С. А. 


РСР, В. В. КРАСІЙ -- головний художник видавництва «Мистецтво», 
М ПОЛЄВОЙ 


П. ВЕЧЕРСЬКИЙ -- зав. редакцією ілюстрацій і картографії 
КИРИЧЕНКО -- народний художник Української 
В. 1. ЛОПАТА -- заслужений художник України, Р. К. ПАХОЛЮК 


-- член Спілки художників СРСР, Р. О. СЕЛІВАЧОВ -- 


художник, В. П. ХИГРИКОВ -- народний художник Української РСР, А. В. ЧЕБИКІН -- заслужений діяч мистецтв УРСР. професор 


Київського художнього інституту, С. Ф. ШИ 
ний художник СРСР. 


НАУКОВО-ГАЛУЗЕВІ РЕДАКЦІЇ 


Географії, геології і геофізики. , 

Ч лени Головної редакційної колегії: академіки АН УРСР -- М. Є 
ПАЛАМАРЧУК, М. П. ЩЕРБАК; член-кореспондент АН УРСР 
О. М. МАРИНИЧ. 

Наукові консультанти: академіки АН УРСР -- В.Г. БОНДАРЧУК, 


|Є. К. ЛАЗАРЕНКО|, |Л.Г. ТКАЧУК|, А. В. ЧЕКУНОВ: член-корес- 
пондент АН УРСР А. си БАБИНЕЦЬЇ; доктори географічних наук -- 


|К. І ГЕРЕНЧУКІ|, А. п. золовський, |К. т. ЛОГВИНОВІ, 


М. І. ЩЕРБАНЬ; доктор геолого-мінералогічних наук В. І. ПАВЛИ- 

ви кандидати географічних наук - В. Г. ЄНА, В. М. ЮРКОВ- 
Ь Е 

Склад редакції: завідуюча редакцією -- Є. І. СТЕЦЕНКО; старший 

науковий редактор -- М. С. БАЧИНСЬКА: наукові редактори -- 

В. А. ВЕЛИЧКО, В. О. МАЛЄЄВ, Л. В. МАШКІНА, Є. С. СВЯ- 

ТИЦЬКА: молодший редактор - І. І. СМОЛЕНСЬКА. 


Історії СРСР і всесвітньої історії. 
Члени Головної редакційної колегії: 

















академік АН УРСР П. Т 


ТРОНЬКО; нчлен-кореспондент АН УРСР Ю. Ю. КОНДУФОР; 
генерал-полковник І. Д. ЄРШОВ. 
Наукові консультанти: академік АН УРСР А. М. ШЛЕПАКОВ, 


члени-кореспонденти АН УРСР -- І. І. АРТЕМЕНКО, І. М. МЕЛЬ- 
НИКОВА; доктори історичних наук - В. Н. КОТОВ, А. К. 


МАРТИНЕНКО, В. І. НАуУЛКО, |В. Г. СТРЕЛЬСЬКИЙІ, 


|О. І. ТЕРЕНОЖКІНІ, Г. М. ЦВЄТКОВ, доктор географічних наук 


С. І. БРУК; кандидати історичних наук -- В. П. МЕНЬШОВ, І. Л. 
БУТИЧ; полковники І. В. АРХИПОВ, М. Р. КОШКІН. | , 
Склад редакції: завідуючий редакцією -- В. Л. ЗУЦ; старші наукові 
редактори - Л. Л. ДМИТРЕНКО, Р. Г. СЕМЕНЕНКО; наукові ре- 
дактори -- Л. К. ЗАЙЧЕНКО, Л. О. КИРИЛОВ, Л. А. СУХИХ, 
редактор -- О. М. КОРНІЮК, молодший редактор -- Т. В. БА- 
ЧИНСЬКА. 


Історії партії, філософії і права. 
Члени Головної редакційної колегії: член-кореспондент АН СРСР, 
академік АН УРСР В. І. ШИНКАРУК; академік АН УРСР Б. М. 
БАБІЙ; член-кореспондент АН УРСР В. І. ЮРЧУК; кандидат 
філософських наук А. В. МЯЛОВИЦЬКИЙ. 


Наукові консультанти: академік АН УРСР |В. М. КОРЕЦЬКИЙ| : 


ШКО -- народний художник СРСР, Т. Н. ЯБЛОНСЬКА -- дійсний член АМ СРСР, 


народ- 


член-кореспондент АН УРСР В. І. КУЦЕНКО; доктори історичних 
наук -- |Ю. В. БАБКОЇ, П. Л. ВАРГАТЮК, І. Ф. КУРАС; доктори 
філософських наук -- І. В. БИЧКО, В. С. ГОРСЬКИЙ, В. І. МА- 
ЗЕПА, О. С. ОНИЩЕНКО, М.В. ПОПОВИЧ, |О. І. ЯЦЕНКОЇ; 


доктори юридичних наук -- Є. Ф. МЕЛЬНИК, Н. М. УЛЬЯ- 
НОВА; кандидат історичних наук П. Ф. ГРИНЮК, кандидати 
юридичних наук -- В. Є. БРАЖНИКОВ, Ф. Г. БУРЧАК, М.О. 
ГОЛОДНИЙ. , 

Склад редакції: завідуючий редакцією -- кандидат історичних наук 
В.С. ЛЕВІН: старші наукові редактори -- кандидат юридичних наук 
Р. І. ГРИЧУК,ЕЄ. М. ЛАВРОВА; наукові редактори -- Г. І. МЕЛЬ- 
НИЧЕНКО, В. П. СКОТКІНА, О. І. ЦЕДІК; молодший редактор -- 
В. П. КАЦАВЕЛІ. 
Літератури, мови, педагогіки, народної освіти і бібліографії. 
Члени Головної редакційної колегії: академік АН СРСР і АН 
. К. БІЛОДІД; 


УРСР |і академіки АН УРСР О. Т. ГОНЧАР, 


|мо 3. ШАМОТАЇ; член-кореспондент АН УРСР І. О. ДЗЕВЕРІН. 


Наукові консультанти: академік АН УРСР В. М. РУСАНІВСЬКИЙ: 
член-кореспондент АН СРСРО. С. МЕЛЬНИЧУК; академіки АПН 


СРСР - |Г. С. КОСТЮКІ, М. Д. ЯРМАЧЕНКО; доктори філологіч- 


них наук - І. Т. КРУК, Ф. П. ПОГРЕБЕННИК, Г. М. СИВОКІНЬ: 
доктор педагогічних наук А. М. АЛЕКСЮК; член-кореспондент АПН 
СРСР В. І. ВОЙТКО; кандидат філологічних наук Д. С. НАЛИ- 
ВАЙКО; кандидат психологічних наук О. Т. ГУБКО; кандидат пе- 
дагогічних наук І. М. СОЛДАТЕНКО; кандидат історичних наук 


ІС. К. ГУТЯНСЬКИЙ|; кандидат економічних наук Г. Д. ЦИБУ- 


ЛЯК; заслужений учитель УРСР |Б. М. МІЗЕРНИЦЬКИЙІ. 


Склад редакції: завідуючий редакцією -- Ф. К. САРАНА; старші 
наукові редактори -- Г. А. БЕНЬКЕВИЧ (1--10 томи), кандидат філо- 
логічних наук В. П. ІВАНИСЕНКО, А. П. КОКА, С. П. СТРЄЛКО- 
ВА, І. Г. ТУРБАЙ, Д. С. ШКУРЕНКО, О. П. ШОВКІВСЬКА; 
наукові редактори -- Л. В. КУБАТЧЕНКО, М. В. КУЛЯБКО, 
О. К. ПОКУСА, А. П. СКЛАДАНА, В. О. ФЕДОРЧЕНКО, 
С. Г. ХАРЧЕНКО; молодший редактор - Л. М. ШТЕПА. 
Медицини та загальної біології. 

Члени Головної редакційної колегії: академік АН СРСР 
КОСТЮК; академіки АН УРСР -- С. М. ГЕРШЕНЗОН, 


|Р. Є. КАВЕЦЬКИЙ|, О. П. МАРКЕВИЧ, К. М. СИТНИК; ака- 


демік АМН СРСРА. П. РОМОДАНОВ; член-кореспондент АМН 
СРСР Ю. І. КУНДІЄВ. 


п. г. 


н і консультанти: академіки АН УРСР-- В. П. КОМІСА- 
РЕЙКО. В. Ю ЛІШКО, П. М. СЄРКОВ, К. С. ТЕРНОВИЙ, 


Р.В. ЧАГОВЕЦЬЇ: члени-кореспонденти АН УРСР - Є. І. КВАС- 
НИКОВ, С. С. ЛАВРИК, Л. Й. РУБЕНЧИК; доктори біо- 
логічних наук-- Є. І. ДАНИЛОВА. |О. Б. КІСТЯКІВСЬКИЙ|, О. П. 


КРИШТАЛЬ, |Б. М. МАЗУРМОВИЧІ, Д. О. МЕЛЬНИЧУК, Б. Г. 
НОВИКОВ; доктори медичних наук - Г. Й. БУРЧИНСЬКИЙ, 
г.В. КНИШОВ, К. І. КУльчицький, |Г. М. МАТЯШИНІ, 


О.А. П'ЯТАК, А. М. СЕРЛДЮК, О. С. СОКОЛ, Ф.П. ТРИНУС, 
М. К. ФУРКАЛО, М. П. ЧЕРЕНЬКО, К. Ф. ЧЕРНУШЕНКО; 
доктор геолого-мінералогічних наук Д. Є. МАКАРЕНКО; професор 
О. П. КОРНЄЄВ; кандидати біологічних наук - Ю. М. АЛЕ 
САНДРОВ, Л.О. БАБЕНКО, О. В. БРАЙОН, В. Д. ДЯЧЕНКО, 
Б. В. ЗАВЕРУХА, В. А. ТРУХАНОВ; кандидати медичних наук -- 
М. К. БОРОДІЙ, С. І. ДОРОШЕНКО, М.О. ОБОРІН, С. М. 
СТАРЧЕНКО; кандидат педагогічних наук Ю. М. ТЕППЕР. 
Склад редакції: завідуюча редакцією -- кандидат біологічних наук 
А. П. ДЕМ'ЯНЕНКО (1-6 томи-- О. С. СЕНЧЕНКО); старший на- 
уковий редактор - І. В. ПІНЧУК; наукові редактори - Н. Ю. 
ВІЛЕНСЬКА, Г. П. ТИМЧЕНКО, Л.О. ТІНЯКОВА; молод- 
ший редактор -- Л. М. СУЛИМА. 


Мистецтва і архітектури. У 
Члени Головної редакційної колегії: 
народний художник УРСР О. М. 
СРСР Г.І. МАЙБОРОДА. , 
Наукові консультанти: доктори архітектури -- Ю. С. АСЄЄВ, В. Є. 
ЯСІЄВИЧ; доктори  мистецтвознавства -- П. О. БІЛЕЦЬКИЙ, 
Т. П. БУЛАТ, М. М.ГОРДІЙЧУК, М. П. ЗАГАЙКЕВИЧ, Г. Н. 
ЛОГВИН, Ю.О. СТАНІШЕВСЬКИЙ; кандидати мистецтвознавства-- 
В. А. АФАНАСЬЄВ, Ю. М. БОБОШКО, |Л. В. ВЛАДИЧІ, л. є. 
ЖОГОЛЬ, Л. С. МІЛЯЄВА, Л. 3. МОРОЗ-ПОГРІБНА, Р. Я. Пи- 
ЛИПЧУК, Л. М. САК; кандидат архітектури С. К. КІЛЕССО; на- 
родний артист УРСР І. Д. ГАМКАЛО; кандидат історичних наук 
|Б. С. БУТНИК СІВЕРСЬКИЙ І. 

Склад редакції: завідуючий редакцією - Ї. І. ВЕРБА (1-8 томи - 
Т. С. КУРАШОВА); старші наукові редактори-- кандидат мистецтво" 
знавства І. М. БЛЮМІНА (1-10 томи), О. В. ЗАМОСТЬЯН, В. С. 
МУРЗА; наукові редактори - Л. Б. ГОРКУН, М. Г. ЛАБІН- 


член-кореспондент АМ СРСР, 
ЛОПУХОВ; народний артист 


СЬКИЙ, Т. Б. ЩИТКІВСЬКА; молодший редактор - Л. В. 
ПОЛІЩУК. 

Політичної економії та конкретної економіки. 

Члени Головної редакційної колегії: академіки АН УРСР -- 


П. І. БАГРІЙ|, І. І. ЛУКІНОВ; кандидат технічних наук В. А. 


МАСОЛ; кандидат економічних наук О. І. ТРОЯН. 

Наукові консультанти: член-кореспондент АН УРСР А. А. ЧУХНО; 
доктори економічних наук - С. М. БУХАЛО, Л. М. КОРЕЦЬКИЙ, 
В. М. МАЗУР, І. С. СТУПНИЦЬКИЙ; професор В. О. ХИЛЬКО; 
кандидати економічних наук - В. М. ДАНЮК, Г. П. ЖЕРЕБКІН, 
П. М. ЛЕОНЕНКО, С. І. СОКОЛЕНКО. 

Склад редакції: в. о. завідуючого редакцією -- Н. П. БАРАНОВА, 
старші наукові редактори -- М. І. СОСНОВСЬКА, кандидат еконо- 
мічних наук С. П. ТИМОШЕНКО (4-11 томи -- завідуючий редак- 
цією); науковий редактор -- Т. І. ТАЛАНОВА; молодший редактор 
-Н. В. ЖУРАВЛЕВИЧ. 


Сільського господарства, ботаніки і зоології. 


Члени Головної редакційної колегії: академік АН СРСР |і ака- 


демік ВАСГНІЛ |В. М. РЕМЕСЛОЇ; академік АНУРСР О. П. 
МАРКЕВИЧ; академік ВАСГНІЛ Г. О. БОГДАНОВ; новатори 


сільськогосподарського виробництва -- Герой Соціалістичної Праці 
о Я ГАВРИЛОВА, двічі Герой Соціалістичної Праці О. В. ГІТА- 
ЛОВ. 

Наукові консультанти: академік АН УРСР В. П. ВАСИЛЬЄВ; ака- 


демік АН УРСР і академік ВАСГНІЛ |П. А. ВЛАСЮК; член- 


кореспондент АН УРСР П. О. ДМИТРЕНКО; член-кореспондент 
ВАСГНІЛ В. Ф. ПЕРЕСИПКІН; доктори ветеринарних наук - 


|С. В. БАЖЕНОВІ, І. С. НАГОРНИЙ, І. О., ПОВАЖЕНКО; докто- 
ри сільськогосподарських наук - Д. Я. ВАСИЛЕНКО, С. А. ГЕН- 


СІРУК, С. С. РУБІН, К. Б. СВЄЧИН, М. К. ШИКУЛА; доктори 
біологічних наук - М. А. ВОЇНСТВЕНСЬКИЙ, В. Г. ДОЛІН, 
І. О. ДУДКА, Н. В. КОНДРАТЬЄВА, |Б. М. МАЗУРМОВИЧІ, 
В. І. ЧОПИК, М. М. ЩЕРБАК; кандидати біологічних наук - 
М. Ф.МЕЗЕНЦЕВ, Ю. В. МОВЧАН, |л: Пп. ПОГРЕБНЯК, В. І. 
ТАРАЩУК; професор О. П. КОРНЄЄВ, кандидат сільськогоспо- 
дарських наук І. С. РУДЕНКО. 

Склад редакції: завідуючий редакцією - Т. А. КЛЯЦЬКИЙ; стар- 
ший науковий редактор - В. В. АРТЮХОВ; наукові редактори - 


Л.О. ПАЛІЄНКО, В. М. ХРЯЩЕВСЬКИЙ; молодший редактор -- 
І. В. ЧЕРГІНЕЦЬ. 


Техніки і будівництва. 
Члени Головної редакційної колегії: академік АН СРСР і ДАН УРСР 
Б. Є. ПАТОН; академіки АН УРСР - |О. К. АНТОНОВІ, В. І. 


МОССАКОВСЬКИЙ; член-кореспондент АН УРСР Г. Г. ЄФИ- 
МЕНКО; новатори виробництва-- Герой Соціалістичної Праці Є. П. 
ПРОСКУРФІН, двічі Герой Соціалістичної Праці І. І.  СТРЕЛЬ- 
ЧЕНКО. 

Наукові консультанти: доктори технічних наук -- М.М. ЖЕРБІН, 
Я. В. ХОМ'ЯК; доктор історичних наук Ю. О. АНІСІМОВ; канди- 
дати технічних наук - Ю. Г. БЛАВДЗЕВИЧ, О. М. КОРНІЄНКО, 
1. О. ПАШКОВ, А.Ф. ПІЧКО, Р. І. ХАРЕЧКО. 


Склад редакції: завідуючий редакцією - Б. О. КАЗАНЦЕВ; науко- 
ві редактори - Л. А. ГАВРИЛЮК, І. В. СТРЕМОВСЬКА; молод- 
ший редактор - Т. В. ЗАЛИВА. 


Фізико-математичних і хімічних наук. 
Члени Головної редакційної колегії: академіки АН СРСР 


|В. М. ГЛУШКОБІ, О. В. ПОГОРЄЛОВ; академіки АН УРСР 


Ф. С. БАБИЧЕВ, І. І. ЛЯШКО, Я. С. ПІДСТРИГАЧ. 

Наукові консультанти: академіки АН УРСР- В. Г. БАР'ЯХТАР, 
М. С. БРОДИН, І. М. КОВАЛЕНКО, О. Г. СИТЕНКО; члени-ко- 
респонденти АН УРСР- І. С. ГОРБАНЬ, В. В. СКОПЕНКО, 


|В. П. ЦЕСЕВИЧІ, С. М. ЧЕРНИКОВ, К. Л. ЮЩЕНКО; доктор 


технічних наук В. Г. ДЕНИСОВ; доктор хімічних наук М. Ю. КОР- 
НИЛОВ; доктори фізико-математичних наук -- А. Я. ДОРОГОВ- 
ЦЕВ, П. І. ФОМІН, В. С. ЧАРІН; кандидати фізико-математичних 
наук -- М. І. КРАТКО, А.Г. МЕДЯНИК, К. І. ЧУРЮМОВ; канди- 
дат хімічних наук В. Л. ПАВЛОВ. 


Склад редакції: завідуючий редакцією-- |д. К. ЛІСЕНБАРТА,; стар- 


ший науковий редактор -- Ж. Д. ГУДЗЕНКО; науковий редактор -- 
О. Т. ХАВРО; молодший редактор - Н. С. НАСОНОВА. 


Літературно-контрольна редакція. 

В.о. завідуючого редакцією - Ї. А. ЧЕРНЕНКО; старший науковий 
редактор - Г. І. ВІВДИЧЕНКО; наукові редактори - Т. К. 
ВИХОВАНЮК, Г. В. ЛАТНИК, ад. М. МАТВІЄНКО, Ю. П. 
СИДОРЕНКО, Д. Т. ФРАНКО, Г. М. ШЕВЧЕНКО; редактори - 
Г.І. КОСТЕНКО, І. І. САЛЮК; молодші редактори - Н.В. 
ЖУКОВСЬКА, І. М. СЕЛЕЗНЬОВА. 


Науково-контрольна редакція. 

Завідуючі редакцією -- кандидат педагогічних наук Р. А. ЗАЄЗД- 
НИЙ (1-11 томи), О. П. ПАРПОЛІТО (1 - 11 томи -- старший 
науковий редактор); старші наукові редактори -- кандидат біоло- 
гічних наук Г. Г. МЕЛЬНИК, С. Д. ПОПЕЛЬ, П. П. РУДНИЦЬ- 
КА (1--11 томи), Н. Я. ТАРАСОВЕЦЬ, Т. С. ЧЕРНЯВСЬКА (1-19 
томи); наукові редактори -- С. І. ДМИТРУК, В. М. ЛЕВІНА, кан- 
дидат історичних наук С. В. ТОЛСТОВ, Н. П. ФЕСЕНКО; молод 
ші редактори -- Г. М. ВОРОТЧЕНКО, Т. І. ЩАРА. 


Реєстр слів та алфавітного покажчика. 

Завідуючі редакцією - М. П. ВИШНЕВСЬКИЙ (1-10 томи), С.А. 
НІЛОВА; старший науковий редактор - К. А. ЛОБКОВА; наукові 
редактори -  Л. В. АГЕЙЧЕНКО, Д. Г. КОСТЯНТИНІВСЬКА; 
редактор - А. П. ХАРЛАН; ДРО- 
БОТЬКО. 


ілюстрацій і картографії. 

Завідуючий редакцією -- В. П. ВЕЧЕРСЬКИЙ; старші наукові ре- 
дактори -- В.Я. БЕРЕЗАНЬ, В. П. ДАНИЛЬЧУК; наукові редак- 
тори -, В. С. МЕЛЬНИЧУК, Г.Я. НАСОНОВА. Л. Л. САХНОВ- 
СЬКИЙ, М. М. ЯКУЩЕНКО; молодші редактори - Л. М. БОГ- 
ДАНОВИЧ, В. Д. ГРИБОВА, Н. Б. ПРОЗОРОВА, М. 
ДЕНКО. 

Група картографії: старший науковий редактор-картограф - М. Ф. 
СУХЕНКО;; наукові редактори-картографи - І. Е. ГУДИМ-ЛЕВКО- 
ВИЧ, Л. М. ЧЕРНИШЕВИЧ: редактор-картограф - Н. М. ДОБ- 
ЖАНСЬКА. 

Ретушери: В. П. БЄЛІН, Б. Ю. ГРОМАКОВ, В. Т. КРИЖАНОВ- 
СЬКИЙ, А. А. НАЙДА, П.І. МАЗУР, |і. І. СВЕРЧКОВІ, П. 1. 
СЛІПКО. 

Фотографи: Ю. М. БУСЛЕНКО, В. П.ДЄДОВ, Д.К. ДИТЮК, О. І. 
ЗЕЛЕНЕЦЬКИЙ, |Е. П. КАЛИКАЇ, В. І КРИВОРУЧКО, І. О. 


КРОПИВНИЦЬКИЙ, Б. О. МИНДЕЛЬ, В. О. МОРУЖЕНКО, 
В. Ф. ОЛЬХОМ'ЯК, А. Б. ПІДДУБНИЙ, М. К. ПЛАКСИН, Н. Б, 


ПИРКОВСЬКИЙ, В. Б. СОЛОВСЬКИЙ, |Л. Е. ФРЕЙМАНІСІ, 
В. І. ЩЕРБАКОВ, Р. І. ЯКИМЕНКО. 


Фотолабораторія. 

Завідуюча фотолабораторією - Е. М. САРЖИНСЬКА; фотографи 
- О. В. КЛЮЧНИКОВА, С. К. КОСАРЬКОВ. 

Технічна редакція. 

Завідуючий редакцією -- Є. М. СОКОЛОВ; старші технічні ре- 
дактори -- А. І. КРИВОРУЧКО, Н. П. НОВИК. 


ВІДДІЛИ 


Комплектування. 
Завідуюча відділом -- Е. Ф. КОЗІНЦЕВА; молодші редактори -- 
Н. П. БАСКО, Н. П. ГОГОТОВА. 


Виробничий. 

Завідуюча відділом - Л. М. КОВБА (1-11 томи - О. Л. ПАВЛЕН- 
КО); старші інженери-технологи -- Н. Н. КУЛИК, О. М. НЕЧИ- 
ПОРЕНКО, оператор - Н. І. КРАСІЙ. 


Коректорський. 

Завідуюча відділом - С. Я. ГАПОНОВА; 
С.Л. БРИКЛІНА, К. В. ГУТАРІНА, Г. Д. ЛАЗАРЕНКО, Н. І. 
МЕЛЬНИЧЕНКО, Т. Д. МОРОЗ, В. Я. РЄЗНИК, М. К. РУД- 
НИЦЬКА, В. С. СЕРДЮК, В. М.ЧЕПЕЛЕНКО, К.Г. ШЕВЧЕН- 
КО, О. К. ЯЦЕНКО; коректор - С. В. ГЛУХОВА. 

Підготовки рукопису. 

Завідуюча відділом - В. П. ВОЛКОВА, старші друкарки - Р. Й. 
БУРЯКІВСЬКА, В. В. КОНОВАЛ, Л. П. КРЕЧЕТОВА, Н. П. 
КОЗЕНКО, Л.Б.ОСТРОВСЬКА, Н.В.ОЛІЙНИК, друкаркпи -- 
Л.Д.ГРОШЕВА, Т. В. ПЕЛЕШЕНКО, Б. М. КАМІНСЬКА, 
О. А. ПУСТОВА, В. П. ЧЕРНЯВСЬКА, І. В. РЕЧМЕДІЛОВА. 


Плановий відділ. Бухгалтерія. 
Завідуюча плановим відділом  -- Л. П. МАРКОВА; 
економіст - Г. П. БРАЙКО. Головний бухгалтер - О. 


молодший редактор - Н. Д. 


старші коректори -- 


старший 
Ф. ЗУ: 


БАРЄВ, заст. головного бухгалтера - М. Г. козолом. ст. 
бухгалтер -- Н КУЧЕРЕНКО, бухгалтер-касир -- Г. ХО. 


Науково-технічна бібліотека. 
Завідуюча бібліотекою -- Г. П. ВДОВЕНКО: старший бібліограф -- 
Л. Ю. ШУМОВА; бібліограф- Л. Б. ТИМОШЕНКО. 


Інші підрозділи. 

Відділ кадрів - Л. П. РОЗУМНЯК; завідуюча канцелярією -- 
Л.Б. ЛІПУНОВА; завідуючий адміністративно-господарським від- 
ділом-- О. І. БУРЧАК; завідуюча архівом-- О. Ф. МАЙБОРОДА; 
експедитор - Г. О. ТКАЧЕНКО. 


Співробітники, які в різний час брали участь У підготовці другого 
видання УРЕ і вибули із складу науково-редакційного апарату. 
Заступник головного редактора -- кандидат біологічних наук К. Ї. 
НЕСЕН; занідуюі редакціями: Ю. М. ДОЛЕНКО (літературно- 
контрольною), . О., НОВИКОВА (політичної економії та конкрет- 
ної реранаав Р. О. СЕЛІВАЧОВ р юстрацій і картографії); 
завідуюча коректорським відділом - Д. КІЛОЧИЦЬКА; старші 
наукові редактори: Ом РБАНОГ, А. Й. ВЛЯЗЛО, М.Д. 
КОРНІЄНКО, Є. В. МЕРЖВИНСЬКИЙ, л.с. ПУФАЛЬ, 
В. П.РУДЕНКО, Н.О. СЕМЕНОВА, В. Л. ЩИТКІВСЬКА; нгоу- 


кові редактори: Ю. О. БАНДУРА 


Л.П. БЕРЕЗИНЕЦЬ, Л. 1. 
БРЮХОВЕЦЬКА, Н. М. ВЕЦКУР, О. 


М. ВОЛКОВ ИНОРКА. 


А. Д. ГАНДЗЮРА, І. В. ГРУЩЕЦЬКИЙ, В. М. ЛАЗОРЕНКО, 
Ю. І. ЛОЗА, Л. С. МОРОЗ, А. М. МУЛІКА, Н. В. ОСТ- 
РОВСЬКА, Б. Д. ПАНАСЕНКО, І. П. ПІДОПЛІЧКО, Т. М. 


ПУСТИЛЬНИК, А. З РОМАНЕНКО, С. М. СКАЧКО. 
Т. Б. СЛЮДИКОВА, Г. СОКИРКО, М. ЧОРНОУС, В. ФІ 
ШОЛОМ, В.О. ШОРСТКИЙ. О.О. ШУМОВ, літературний ра- 
дактор -- Є. В. ШУМОВА; технічний редактор - О. М. КЛИ- 
МОВ; старший бібліограф -л.оО. НЕГЕЛЯ, молодші редактори: 
М. М. ГНАТЮК, Л. І. КОБЕЦЬ, 3.В. ЄГОРОВА, О.О. КЛИ- 
МЕНКО, Н. А. КОТЛЯРЕНКО, С. А. МАЛАХІВСЬКА, Л.Р. 
МЕЛЕВСЬКА, Г. В. ОЛЕЙНИК, В. М. ОСИПОВА, М. К. 
ПУНІНА, М. РАЗУМОВА, А. В. ЧЕРЕВАЧ, Т. А. ЯСКАЖУК; 
коректори: Що О. БАСЕНКО, Т. І. ЛИСЮЧЕНКО, Т. Я. МИ- 
ХАЙЛОВСЬКА, Л. О.  ПЛЕТНЬОВА; головний бухгалтер -- 
М. В. ІЛЛІНСЬКА; старший економіст-Н. О. ДАНИЛЬЧУК; бух- 
галтер-касир -- М. О. КОНДРАТОВА; завідуючий адміністра- 
тивно-господарчим відділом - |М. М. КОРОЛЬКОБІ; інженер- 
технолог виробничого відділу. - О. О. ДАВИДЕНКО; друкарки: 
Є. М. АНЕОВЕНКО, Б. ДУЧЕВА, О. В. НУДЕЛЬ, Ф. Є. 
РАДЧУК, М. чена. діловод - О. К. ПУГАЧОВА, експеди"- 
тор --С. І. УЗН. 


ВИРОБНИЧІ ПІДПРИЄМСТВА, ЩО БРАЛИ УЧАСТЬ У ПІДГОТОВЦІ ДРУГОГО ВИДАННЯ УРЕ 


Головне підприємство республіканського виробничого об'єднання 
«Поліграфкнига» 


Генеральний директор - М. І. БАДАХ, заступник генерального ди- 
ректора - С. М. ГОРБОНОС, головний інженер - В. БОЙКО, 
головний технолог -- П. М. КОЗАК, головний художник -- М. П. 
КНЯЗЄВСЬКИЙ, начальник виробничого відділу - Н. ВА- 
СИЛЬКІВСЬКА, начальник відділу технічного контролю -- І. Г. 
ПАХОЛЮК, начальник цинкографії - 3. С. ПОДОЛЕЦЬ, заступ- 
ник начальника складального цеху - Р. А. ПРОВАЛЬСЬКИЙ, 
заступник начальника цеху високого друку -- В. В. МЕЛЬНИК, 
старший майстер монотипного відділення - Г. П. ЛЯПІНА, стар- 
ший майстер цеху високого друку -- А. І. ФЕДУН, майстер клавіа- 
турного та відливного відділень -- В. М. ГОНЧАРОВА, майстер 
складального цеху - Р. . МІЛЯЄВА, складач на клавіатурі - 
М. Й. ФЕДОРЧЕНКО, відливник - О. К. ТАРАСЕНКО, майстер 
верстки - І. В. ГУ п складачі вручну - Г. В. БАРДАКОВА, 
В. В. ЖОВТЮК, 3. ЛІЩИТОВИЧ, С.Ю. ЛОГВІНОВ, В. Ф. 
НЕЧИПОРЕНКО, С, А РОЖАЄВ, В. А. СИРОВАТКО, О. М. 
ана матрицювальник -- О. К. СЕРБІН, старший коректор - 

М. ДАНИЛОВА, травильники - А. М. БІНДЕР, В. П. ЛИТВИ- 
нов М. Й. МЕЛЬНИК, Б. М. ПОЗИВАЙ, гравер друкарських 
форм - О. М. ПЕГРИЧЕНКО, фотограф-- В. І. ЗАЙЧЕНКО, пробі- 
сти-- А.Г. БАТУК, В. М. КОВАЛЬОВА. Т. В. КУЛАГІНА, копі - 
ювальник - В. І. РАДЧЕНКО, друкарі високого друку - Л. П. 
КРАВЧУК, В. О. ПРОЦЕНКО, ретупшери - В. Л. КУЗЬМЕНКО, 
В, А. СТАВНІЧУК, друкарі офсетного друку - А.Т. КУЗНЕЦОВ, 
М. І. ХОМЕНКО, монтажисти офсетного цеху -- Л. І. ІВАЩЕНКО, 
В. М. РАБУХА, складач на ФПВ-1000 - М.А. КРЮКОВВ, монта- 
жист фотоскладальної дільниці - Л. П. РОГОЗНА. 


Київська книжкова фабрика 


Директор - О. І. МАКАРЕВИЧ, головний інженер - П. І. МЕЛЬ- 
НИЧУК, головний технолог -- А. С. АДАМЧУК, завідуючий вироб- 
ничим відділом -- Ю. М. ЧОВНЮК, начальник палітурного цеху -- 
О. В. АЙКО, заступник начальника друкарського цеху -- І. 
слизОВоСнкИЙ. майстри цеху високого друку - ЗЕ А. КРЮКОВ, 
І. А. МОЛОЧНИЙ, майстри палітурного, цеху - М. І. СТРОНСЬКА, 
лі; ЛИТВИНЕНКО, стереотипери - А. Д. КРЮКОБ. М. І. НАУ: 
ЕНКО. Д.М. РАДЧУК, О.О. ХАБЛОВ, рАвенаВІ високого ДОУЖУЮ 
А. . КОРКІШКО, Д.В. ЄФИМЕНКО, КРУПСЬКИЙ, Ю 
ЦА палітурники -- В. С. ЕКО НИЙ, М. А. ТИЛИПАН: 
О, Ч. Я. РОЖИНА, Л. П. ФІЛАТОВА, машиніст КД-З 
Л.Я. ПРОЛИГІНА, друкар-тиснильник Н. Н. ШЕМЧУК, швейниці 
В.Ф. ЗАКУСИЛО, Г. С. СВІТЛИЧНА, машиніст В2 «АН; 
МЕЛЬЯНІВСЬКА, машиніст «Смайть Т. І. ЧЕПУРНА, машиніст 
руш підбірної машини О. СИТЯЩЕНКО, коректори - 
І. ДОБРОДІЙ, Н. І. НАНЬЄВА, ЛдД ПАСТЕРНАК, В.І. РУДЬ. 


Науково-редакційне картоскладальне підприємство (Київ) 


Директор - Ю. Я. КАЛАЦЮІК, головний інженер - Є. І. ЧАРОЧ- 
КІН, голозний редактор -- Г. П. КУРДІНА, начальник планово-ви- 


робничого відділу - О. В. ЦИСЬ, начальник редакційно-складаль- 
ного відділу -- В. Ю. МОСКАЛЕНКО, начальник оформлювальног 
го відділу -- С. Ф. БАНІТ, начальник видавничого відділу -- А. Й. 
КОРОБКО, начальник технічної редакції -- Л. Г. ТКАЧ, старший 
редактор -- 3. П. РАЧИНСЬКА, редактор - Б. С. ТИСЛЕНКО. 
технічний редактор -- Л. П. СОЧИВКІНА, бригадир - Л. В. ЛЕ- 
БЄДЄВА, майстер - В. В. ТЕРЕМЕНКО, техніки-картографи -- 
В. О. БАХМАЧ, О. В. ГЕРАСИМЕНКО, Л. О. НЕКРАСОВА, 
Н. Я. НЕСТЕРКО. гравери-ретушери -- М. 1. СТЕГНЮК, С. В 
КОРНЄВА, Т. І. КОТЛЯР, пробіст-перебивач -- Н. М. МОСКО- 
ВБІДЬ. фороголі - І, М. ЖУРАХОВСЬКИЙ, копіровщик - Б. Ф. 


Фабрика М 10 ГУГК 


КАЛАЧНЮГК, головний інженер - Є. Т. ВОЛО- 
ШИН, головний технолог - З. А. СЕДЛЕЦЬКА, начальник планово- 
виробничого відділу - А. А. ДРАПАК, начальник друкарського 
цеху - Г. А. БРОНШТЕЙН, начальник цеху підготовки друкар- 
ських форм - Л. О. ПЕТРЕНКО, заступник начальника цеху підго- 
товки друкаревких форм - Т. М. ТУРМАСОВА, начальник відді- 
лу - В ДМИТРІЄВ, редактори - Т. Ю. ВОЛИНЕЦЬ, С. В. 
и КРИВОШЕЄВ. технолог -- О. С. ОЛЕКСІЄНКО, майстер монтаж- 
ного відділення - Г. І. ДМИТРІЄВА, друкарі - В. А. БАРАНОВ, 
. В. ДОВБАНЮК, В. І. ПОЛЬГУЛЬ. 


Директор - А. І. 


Організації, установи та особи, які брали участь у підготовці 
ілюстративних та інших матеріалів для другого видання УРЕ 


Значну допомогу у підборі ілюстративного матеріалу надали партій- 
ні та державні органи, громадські організації УРСР та братніх союз- 
них республік, а також видавництво «Советская Фнциклопедия», 
Фотохроніка ТАРС, Фотохроніка РАТАУ, видавництво «Мистецтво», 
Центральний Державний архів кінофотодокументів УРСР, Централь- 
на наукова бібліотека АН УРСР, Центральний музей В. І. Леніна, 
Київський філіал Центрального музею В. Ї. Леніна, Меморіальний 
комплекс «Український музей історії Великої Вітчизняної війни 
1941--1945», Державний історичний музей УРСР, Державний му- 
зей Українського образотворчого мистецтва УРСР, Державний му: 
зей театрального, музичного і кіномистецтва УРСР, Київський 
Державний музей Т. Г. Шевченка, Державний музей "Українсько- 
го народного декоративного мистецтва УРСР, Державний архітек- 
турно-історичний заповідник «Софійський музей», Музей історични « 
коштовностей УРСР, редакції газет і журналів, навчальні заклади, 
науково-дослідні інститути, підприємства. 


кудожники: Г.Н. ГЛІКМАН, В. Л. ГОРЕНКО, В. В. КОРНИЦЬ- 
КИЙ, Ф. КРАСИЦЬКА, В. П. МОСКАЛЕНКО, А. Б. СЕРГІЙ, 
А.Ф. СОКИРКО: Я. М. ЯКОВЕНКО. Складання ,спеціального на- 
вантаження до карт-схем про основні пам'ятники і пам'ятні міспя 
областей УРСР -- В. Ф. СЕВЕРИНОВ. Рецензент частини біогра- 
фічних статей - М. Г. ПЛЕСКАЧ. Художнє оформлення оправи 
УРЕ - Е. В. МАТВЄЄВ. 


СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ НА ОКРЕМИХ АРКУШАХ 


Фінляндія, с. 112--113 
(статтю див. в 11-му томі) 
Фламандське мистецтво, с. 16--17 
Франко І. Я., с. 512--513 
Франція, с. 448--449 
Фреска, с. 48-49 

Харків, с. 128--129 

Хвороби рослин, с. 240--241 
Хвостенко-Хвостов О. В., 
с. 160--161 

Херсонес Таврійський, 

с. 112--113 


Хмельницький Б., с. 64--65 
Хокусай К., с. 176--177 
Хома П. П., с. 160--161 
Цвілик П. Й., с. 176--177 
Ци Байші, с. 496--497 
Черепашка, с. 256--257 
Чехословаччина, 

с. 448--449 

Шавикін Д. М., с. 416--417 
Шевченко Т. Г., с. 336--337 
Шишкін І. І., с. 352 --353 
Шишко С. Ф., с. 432--433 


СПИСОК КОЛЬОРОВИХ КАРТ НА ОКРЕМИХ АРКУШАХ 


Фінляндія, оглядова, с. 32--33 
Фінляндія, економічна, с. 32--33 
(статтю див. в 11-му томі) 
Франція, оглядова, с. 32--33 
Франція, промисловість, с. 32--33 
Харківська область, оглядова, 

Се 96--97 

Харківська область, економічна, 

с, 96--97 

Херсонська область, оглядова, 

с. 96--97 

Херсонська область, економічна, 
с. 96--97 


ПОМІЧЕНІ НЕТОЧНОСТІ 


Хмельницька область, оглядова, 
с. 192--193 


Хмельницька область, економічна, 
с. 192--193 

Черкаська область, оглядова, 

с. 192--193 

Черкаська область, економічна, 

с. 192--193 

Чернівецька область, оглядова, 

с. 288--289 

Чернівецька область, економічна, 


с. 288--289 


Шкідники сільськогосподарських 
рослин, с. 256--257 
Шкрібляки, с. 496--497 
Шовкуненко О. О., с. 416--417 
Штернберг В. І., с. 352--353 
Щирський І., с. 16--17 
Югославія, с. 448-449 
Яблонська Т. Н., с. 432--433 
Яйце, с. 128--129 

Яновський Ю. І., с. 512-513 
Ярошенко М. О., с. 64--65 
Японія, с. 448--449 


Чернігівська область, оглядова, 
с. 288--289 


Чернігівська область, економічна, 
с. 288--289 

Чехословаччина, оглядова, 

с. 384--385 

Чехословаччина, економічна, 

с. 384--385 

Югославія, оглядова, 

с. 384--385 


Югославія, економічна, с. 384--385 
Японія, оглядова, с. 544-545 
Японія, економічна, с. 544--545 





Сторінка Колонка Рядок Надруковано Слід читати 
90 середня 27-й знизу Цін Цінь 
159 ліва 7--8-й згори Свічнівка Свічківка 
УКРАЙНСКАЯ СОВЕТСКАЯ ЗНЦИКЛОПЕДИЯ, ТОМ 12 
(на украйнском язьке) 
В томі вміщено 20 сторінок ілюстрацій офсетного друку на окремих аркушах, (298 сюжетів, з них 146 -- кольорові), 
18 сторінок ілюстрацій високого друку (105 сюжетів, з них 79 -- кольорові), б вклейок кольорових карт (22 карти), 


кольорова вкладка основних умовних позначень на картах УРЕ. В тексті: 1621 ілюстрація і 100 карт. Кольорові карти 
складено в НРКЛП і надруковано на фабриці Хо 10 ГУГК, ілюстрації, виконані способом високого 1 офсетного друку, -- 
на Головному підприємстві республіканського виробничого об'єднання «Поліграфкнига». 

інформ. бланк Хе 55. 

Здано до набору 13.04.84. Підписано до друку 27.11.84. БФ 29858. Формат 84 Х 108 "/ 6. Папір ф-ки ім. Ю, Яноніса. 
Кудряш. енцикл. гарнітура. Вис. друк. Фіз.-друк. арк. 35,75, - 3.25 арк. вкл. Умов. друк. арк. 65,52. Умов. 
фарб.-відб. 98,80. Обл.-вид. арк. 129,5. Тираж 50 000 прим. Зам. 4-488. Ціна 9 крб. 60 коп. 

Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 252650, Київ-30, МСП, вул. Леніна, 51. 


Надруковано з матриць Головного підприємства на Київській книжковій фабриці, 252054, Київ, вул. Воровського, 24, 


ОСНОВНІ УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ НА КАРТАХ УРЕ 
око б я Ж міо то МО 99 р томи 


(ча загальнядеографічни х картахт ржаєв, володінь зарубіж я бержжа е міні тративни? адиниць Уж жтровіві 


ЗА ПОЛІТИКО-АДМІНІСТРАТИВНИМ ЗНАЧЕННЯМ ЗА КІЛЬКІСТЮ ЖИТЕЛІВ 


Столиці держав союзимх республік СРСР та республік ЧССР' СФРЮ київ понад І 000000 


ЛЬВІВ від З00 000 до 1000000 


Населені пункти міського тнпу СРСР 
Столиці АРСР центри країв та областей СРСР. цемтри володінь ЧЕРНІГІВ від ІО0000 до 300000 ! зарубтиних дериве 


Коростень від 30000 до 100000 


Центри автіиномних областей та автомоминх округів СРСР 
Балта від ЇО000 до 30000 


Центри районів СРСР адміністративних одиниць І-го порядку Любомль до 10000 Населені пуикти міського типу СРСР 


зарубіжних держав 
Чорнобатвка понад 10000 Населені пункти сільського тнпу СРСР 


Населені пунктн а) сільського тнпу СРСР 


Високе 20 10000 6) міського Й СЛЬСЬкОоГОоО типу зарубіжних 


Тнші населені пунктн 
. держав 


Балаклава В'ддалені частини міста 
Руінн старт"давніх міст 


ж І 


п наці і рі Державні занебнинї Пінеонац жом Автономиих областей та автономинх округів СРСР 
Р Полярних володінь СРСР ее Рунинів УРСР 


мова 00 00094 віч Державні невстановлені та спіри" о, Теритерій  п'дпо"рядкованнх міськралам 


мання 0 Союзних республік СРСР та реєпублік ЧССР | СФРЮ Демаркаційна "їнія між Індією та Пакистаном у Кашмірі, між КНДР 
| Південною Кореєю 

АРСР, країв та областей СРСР, адміністративинх МРЦ РОВУ 

одиниць зарубіжних держав генеенеовеббо'внотехосо» |7| Заповідників 


Державні ' 
На картах світу материків, Пів" Примітка Адміністративні одиниці. одноименні з їхніми центрами, 


Союзинх республік СРСР та | ОСТРовів " ""рськнх кре»н ча картах не підпитані 
реклублік ЧССР и! СФРЮ 


Шш ля х й с п'о Ж У Ч Же зчеоенося 


тий" | Судноплавні річки 
пеоееиоАЧТАТННЯ Канали судиоптавні 
Караванні шляхи та 


стежки 2 з Морськ: рейси та 
відстані В км 


Залізниці, тунелі Безрейкови шляхи 


Залгіниці що будуються 


картах 


Залізимчні поромн 


ч 
5 
, 
Х 
(| 
х 


ча кольорових 
на ттедогими х 


Каналн морські б а-Морські портн 
Чі 6- Річкові порти 


НО ШІ Д 


Обмілинн Й ва"н Діючі вулканн 


Озера вт прісні. 6-солоні 


- й 
Позиачки глибин аз Піски Перевали 


5 6- Лавові поля 
Озера з мінливою береговою й Позначкн висот над рівнем моря 
пінею УЛОМУ Мангрові зарості 


Позначкн рівнів вод річок а-Водорост:! 6-Корапові рифн 


та олер най рівнем мор? І а- Болота 6-Ї олончаки 
Колодязі 


а Печатик судно пав тя не річках 


ьо Пороги водо пади «б - Сет! убтіпи МОРСЬКІ ТЕЧІЇ 


«о 


ХОЛОДИ! 


Річки ще пересихають теплі 
Сух! рутча (вад!) 
Меж! плавучої криги 
Сух! русла (ваді) на 


Межі постийної кри! м ТЖНИРЕННХ  РАЗБИра 


картдх 
картах 


Вічні Єміги льодовики 


на ком'оровит 
на текстовах 


мм мм Межі замерзайня морів 


зоодооа 


ооо ,ао9б27 а та, 
р Мелюративи! канали тем Мате рикові льоди Ко Ма нітні полюсн 
- зай З ооЛно Р 
ЖИТЬ ТИ 


НА СХЕМАТИЧНИХ ПЛАНАХ МІСТ НА СХЕМАХ РАМНОНІВ УРСР 
ЗА АДМІНІСТРАТИВНИМ ЗНАЧЕННЯМ ЗА КІЛЬКІСТЮ ЖИТЕЛІВ 
2 Центри районів НИІВ понад 1000000 


Меж міст 


Назви райенів міста 


Вокзали й залізничи! станції ЛЬВІВ від 300000 до 1000000 


Міста обласного підп"рядкування 
Аеродромн та асропортн ЧЕРНІГІВ від І00000 до 300000 


Стадюни 
з Коростень від 30000 до 100000 


Моли та доки Міста, селпнща міського типу 


Балта від ЇО000 де | 30000 
Маякн 


Фортн Цену ри сільських Рад тить о зрове 


Собори а церкви Баранівка понад 10000 
Селища міського типу 
Мечеті 
Солотвим до 10000 


Буддійські храми 


Чорнобаївка Фонад 10000 
Населені пуикти сільського 
Теритарії в межах районів типу 


Паркн та скверн підпорядковані міськрадам Високе 10000 


Кладовища 





УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ НА ЕКОНОМІЧНИХ І ВОЄННО-ІСТОРИЧНИХ КАРТАХ УРЕ 





Кк о Е и С Н | Кк о п А Лл И Н и 
Є) Кам'яне вугілля . Є молібденові рудн В (3 Бернлієві рудн Ф (З) маїнези 
« чі « с « Го «й « с 
(9 буре вугілля 4 (б) Алюмінієві рудн » (2) азбест т (Є) асфальт 
її ре т щ 
з 7 (С) Горючі сланці ц о | Є мані руди 5 ее " (О Графіт 44 З Гис 
- 5 (7) Торф о Х Б) Свинцеві рудн є ох Є) Слода -ь 169 Каолін 
хо ро« (8) Нафта 5 сзо« Є) Цннкові рудн з ф «(Р) Фосфорнтн й апатнтн о «(68 Мармур 
, | ша Є) Горючна газ А Фь (9 Срібні рудн М а о 9 Барнт б Ф об Пемза 
а ча г! Залізит руди - М 63 Поліметалеві рудн о » 9 Миш'якові рудн ві «9 Туфи 
о б е Залізомікелеві рудн о 9 Вісмутові руди о 8 (5) Сірка о Ф 9 Граніт 
о о 
м Є) марганцеві руди - Є оловяні руди я (8 Пірнти - (6) Глннн бентомітові 
о о о 
і (Є) Хромітові руди 4 6 " Є) Сурм'ям! рудн ч 96 Сом "Ф Ю Перлітн єбсидіан 
Р м Ч Ф Ванадієві руди о « Г Ртутні рудн м о ч Є Калійні солі " за «9 Апмази 
о 
Сх (б) Титанові руди о «(3 Золото 2 х б Кухбина сіль 0 | Х(2) лазурит 
а ф о Я Нікелеві руди а. ?- (Є) пзатина а оо 43 Глауберова сль а 9 ов3 Киш»юви камен 
З » Вольфрамові рудн ж ФІ Уранові рудн з (є) Ф'рорнт (плавиковий шпеяті 4 Джерела мінеральинх вод 
о сн в сщвСЕ5іі ГО Ж їй У 3 1 по р о щ'є с п ово 6 т і 
й Фе Я е Чориа металургія - ГА ь. з зак оланажно 2. Бавовиоочнсна : Го Цукрова 
« « « а я 3 х ж 
й Фі 3 Ф кольорова металургія Ф м а Суднобудування З » щ Бавовняна «Ф «З Коисервна 
а а 
«Ф ю; Фон уч Ге і Ф пісова я деревообробна - е т Шерстяна - і Слярто ві 
в р ь й 
Ф 18 нерочччна Ф СО цепопозногаперова е Лляна Ф ЕЙ рибна 
ж 
х х х ж ж 
х Знробннцтво будівельних 5 Внробннцт 
Нафтопереробна ж нрооннцтво штучного х Тютюнова 
з в - М Ф - тео :Ф М Ф матеріалів з Ф - волокна Й шовку хФ з 
ашннобудуваимня й 
о ге - (в) яніепообродна о -.- 5 Ф Цементна а е х Швейна і жФ Геліг раф'чна 
а а - 
Важке, енергетичио, трамс- о о 
З 6 З Ф портне машннобудування оФ м 9 Скляна 2 2 Шкіряна. хутрова, взуттєва - -Ф Різні галуз 
Електротехнічна ш м Центри первинно "бробкн 
- Фе х 2; а танючно «Ф Н О  ш сарфоро-фаянсом о - Ф харчова промисловість ов з О 0 банку 
Верстатобудівна та і; лЛ " Центри первинне обробки 
59 егка промнсловіст М У - 
о б Ф інструментальна :«Ф м е о 8 «Ф «Ф БАР є М « ьтну 
« є є Ф Автомобільна « 2. « 7 Текстильна а г Маслоробна. сироварна. ла Чжа Килимові промисли 
ш х хг хг чо Примітка Роємірю Тіютостіьв піт мист центе рев | вт люк. 
е ж. Тракторна г, Трикотажна ереїн'х ті "н/ домт умовит Їля кожи коро м Окремі 
2 1 лись кОоОгоОсС позда'РСсь кі Ко Ж ПРОБеБоУЗР М ТВ АРНННИЦТВО 
У Пшеннця 3 Коноплі а Чай . Оливи . Велика рогата худтба 
І 
(і Жнто ї Джут " Троянди » Бананн , м 
9 Кукурудза ге) Садівництво У Внноград ж Каракупеве вівчарство 
у» Кокосові пальмн 
у Рис х Цукрові буряки |) Манго у Козн 
3 Просо Цукрова тростина ж Кава ї Фінткові пальмн ж Свнні 
м Ячмінь 3 Соняшник о Какао т Ол'йні пальми у Кон 
Ю; РА Овес е Олійні б т 
лійні культурн Ананаси 1 Паиньло Возааня Опенярстви 
о Бавовинк РР Тютюн со Землямий горіх . Зв'р'вництво 
У Ефіроолійи! та лікувальні 
Її Льон МУ Каучуконосн а Городництво роспннн з- Морський премисей 
- Хміль До Цитрусові Я Бобові і Шовківинцтво - Рибеовн' портн 
І н Ш І У М о в Н І п о З Н А У Е Н Н Я 
м РУ Р 
з 9 з Ф теплові електростанції ож се--е- | Нафтопроводн Е ре; у кр Й 
во" 20 МОХ 20 оо 0 тн 
а" я Газопроводи ке о, нь 
З Ф 2 Ф гидроелектростанці Ж з » ш зі Сухі ліє 
се «ее й Р М цанозвечночвозю-ю Продуктопроводн - В 1 жа РР» ра М . 
у йо з г ЗОН и чі УТ 
7 оре ого оо Межі рай»м'в спеціалізац 5 
у 4 
- Ф. 1/4 Атоми! електростанції СІЛЬСЬКОГО господарства 4 ч-а-риєбу В «арьнно Районн залягання вугілутя 
х 
УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ ТА СКОРОЧЕННЯ НА ВОЄННО-'ІСТОРИЧНИХ Не РТях 
Напрями ударів ізо УКР ФРОНТ мг Кінно-механеапвена т0 уча 
ол ІТ ПА8гв А Радянськ ВІЙ'ька , Карпує 
ОО Щонлануюмьй ' і мк Механітованнй корп 
«вет Загальновійськових 77 с Війська протнвиинка мд Митеризована дивізія 
месбр Мотос трилеіька бриг ада 
" Ф- Танкових адбр Авіидесантна бригада ОР Об'ромний райгм 
«бно опорірськнх їі Арміданкм порлес пд Пихттня дивізія 
з А Армія ПА Павгтрява арм'я 
: "й 
«оо аа загальновійськовнх ! тамкових а ей у, Зала коні 
й б и бтд Бронетаикова дивізія то ПИ еаномию т 
ев Райони зосередження а-загальновійськові -- ерітьськор 23 Резерв 
6-кавалерії , ? 29 Стрійецька див'"їя 
гск ірськострілецькня кер"ус , - М 
еха Знищсиня оточеного угруповання - і титана щу - 
ГР. гр Група ТА Танктє ярм'я 
1 Виступ військ дес Десант тд Танківе Фивітія 
з рі нм т ї дянй керпу: 
--фо оф Переміщемня й передислокація віне»к 9 Див'зія 3 - - 
УДдА Удари ярмія 
кд Кавалет"'йська днегт'я 
нон РА ур Укріятений бай" н 
кк Кавалерійськнй корпус Ф ФМО 
«кі 0 «нь Ди флотія НА Кіина армія ФР Фріиу - 


Примітка На окремих картах у разі необюаноюс? даються дєдаткові умян  Пипнечення